АКАДЕМІЯ НАУК
української
РСР
УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ
словник

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР

член-кореспондент АН УРСР І. М. КИРИЧЕНКО

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНО! КОЛЕГІЇ:

кандидати філологічних наук В. С. ІЛЬЇН, С. П. ЛЕВЧЕНКО, Л. С. ПАЛАМАРЧУК,
академік М. Т. РИЛЬСЬКИЙ,
кандидати філологічних наук Л. Г. СКРИПНИК, Л. А. ЮРЧУК

редактор тома В. С. ІЛЬІН

ТОМ IV

ПОДАТЕЛЬ-П’ЯТЬ
АКАДЕМИЯ НАУК УКРАИНСКОЙ ССР

ИНСТИТУТ ЯЗЬІКОЗНАНИЯ ИМ. А. А. ПОТЕБНИ

УКРАИНСКО-РУССКИЙ
СЛОВАРЬ

ГЛАВНЬІЙ РЕДАКТОР

член-корреспондент АЦ УССР И. Н. КИРИЧЕНКО

ЧЛЕНЬІ РЕДАКЦИОННОЙ КОЛЛЕГИИ:
кандидати филологических наук В. С. ИЛЬИН, С. Ф. ЛЕВЧЕНКО, Л. С. ПАЛАМАРЧУК,
академик М. Ф. РЬІЛЬСКИЙ,
кандидати филологических наук Л. Г. СКРИПНИК, Л. А. ЮРЧУК

редактор тома В. С. ИЛЬИН

ТОМ IV

ПОДАТЕЛЬ-П’ЯТЬ
4У(03)'
У45

Друкується за постановою вченої ради Інституту мовознавства
ім, О. О. Потебні АН УРСР
У четвертому томі Українсько-російського словника зберігаються всі прин-
ципи попередніх томів; розширений лише список джерел, використаних для ілю-
стрування.

* *
*

Четвертий том Словника, як і попередні, укладений під безпосереднім керів-
ництвом члена-кореспондента Академії наук УРСР Іллі Микитовича Кириченка.
Укладачі цього токїа — наукові співробітники Інституту мовознавства ім. О. О. По-
тебні Академії наук УРСР кандидати філологічних наук М. Ф. Бойко (потаєм-
ки — ІІПХО), К. П. Дорошенко (податель — покуштувати), П.П.До-
ц е н к о (про — путовий), Б. І. Зданевич (порада — по-таджицькому),
С. П. Левченко (прабаба — пріч2), В. Г. Маринїїченко (пола —
пора, пуття — п’ять).

Відповідальне редагування тома провів кандидат філологічних наук
В. С. І л ь ї н.

Першу редакцію матеріалів здійснили кандидати філологічних наук
С. П. Левченко (поселений,— пояснішати, пріч1 — п’ять), Л. С. Пала-
марчук (пояснювальний — пріти), Л. Г. Скрипник (податель' — покриш-
ка), Л. А. Ю р ч у к (пбкришковий — поселенець). Матеріали всього тома в
процесі його редагування прочитав академік М. Т. Рильський. Помічниками
редактора тома при редагуванні рукопису і в роботі над коректурою були молодші
наукові співробітники Інституту мовознавства Н. П. Дзятківська і
Ш. Г. Крендель; окремі завдання редколегії виконували молодший науко-
вий співробітник А. Ф. Панасенко та старші лаборанти О. І. Ковален-
ко і В. М. Соловйова.

Матеріали четвертого тома прорецензовані науковими співробітниками
Інституту суспільних наук Академії наук УРСР кандидатами філологічних наук
А. І. Генсьорським, У. Я. Єдлінською, І. М. Керниць-
ким і В. Л. К а р п о в о ю, цінні зауваження яких спрйяли поліпшенню
Словника.

При підготовці тома до друку велику допомогу його редакторові подали редак-
тори Видавництва Академії наук УРСР Г. І. Н е р у ш, Н. І. Ш а р а п о в а і
зав. редакцією мовознавства Н. І. Швидка.

Над технічним оформленням рукопису четвертого тома Словника працювали
старші лаборанти Т. О. Б а й к о в а, Д. С. Дудко, Т. О. М а р у с е н к о,
Л. 0. Р о д н і н а, Г. І. С а в р а с о в а, Є. І. Ч а б а к, Г. Т. Я ц е н к о.
В четвергом томе Украинско-русского словаря сохраняются все принципи
предьідущих томов; расширен только список источников, использованних для ил-
люстрирования.

* *
*

Четвертий том Словаря, как и предьідущие, составлен под непосредственньїм
руководством члена-корреспондента АН УССР Ильи Никитича Кириченко. Со-
ставители зтого тома — научние сотрудники Института язьїкознания им.
А. А. Потебни Академии наук УССР кандидати филологических наук
М. Ф. Б о й к о (потаємки— ПИХО), Е.П. Дорошенко (податель—покуштувати),
П. П. Доценко (про — путовий), Б. И. Зданевич (порада — по-та-
джйцькому), С. Ф. Левченко (прабаба — пріч2), В. Г. М а р и н и ч е н-
к о (пола — пора, пуття — п’ять).

Ответственное редактирование тома провел кандидат филологических наук
В. С. Ильи н.

Первую редакцию материалов осуществили кандидати филологических наук
С. Ф. Левченко (поселений — пояснішати, пріч1 —п’ять), Л. С. Пала-
марчук (пояснювальний — чіріти), Л. Г. Скрипник (податель — покриш-
ка), Л. А. Ю р ч у к (покришковий — поселенець). Материали всего тома в
процессе его редактирования прочитал академик М. Ф. Р и л ь с к и й. Помощ-
никами редактора тома при редактировании рукописи и в работе над корректурой
били младшие научние сотрудники Института язьїкознания Н. П. Д з я т к о в-
ская и Ш. Г. Крендель; отдельние задания редколлегии виполняли
младший научний сотрудник А. Ф. Панасенко и старшие лаборанти
О. И. Коваленко и В. М. Соловьева.

Материали четвертого тома прорецензированьї научньїми сотрудниками Ин-
ститута общественних наук Академии наук УССР кандидатами филологических
наук А. И. Г е н с и о р с к и м, У. Я. Е д л и н с к о й, И. М. К е р н и ц-
ким иВ. Л. Карповой, ценние замечания которих способствовали улуч-
шению Словаря.

При подготовке тома к печати большую помощь его редактору оказали редак-
тори Издательства Академии наук УССР А. И. Н е р у ш, Н. И. Ш а р а п о-
в а и зав. редакцией язьїкознания Н. И. Ш в и д к а я.

Над техническим оформлением четвертого тома Словаря работали старшие
лаборанти Т. А. Байкова, Д. С. Дудко, Т. А. М а р у с е н к о,
Л. А. Р о д н и н а, А. И. С а в р а с о в а, Е. И. Ч а б а к, Г. Т. Я ц е н к о.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ, вживані В СЛОВНИКУ
УСЛОВНЬІЕ СОКРАІЦЕНИЯ, УПОТРЕБЛЯЕМЬІЕ В СЛОВАРЕ
список СКОРОЧЕНЬ СЛІВ-ТЕРМІНІВ
СПИСОК СОКРАЩЕНИЙ СЛОВ-ТЕРМИНОВ

ав. —'авиация и воздухоплавание
анат. — анатомия

антр. — антропология
арх. — архаизм
архл. — археология
архт. — архитектура
астр. — астрономия
бакт. — бактериология
безл. — безличньїй глагол
биол. — биология
бот. — ботаника

бран. — бранное слово или вьіражение
буд. ер. — будущее время
бухг. — бухгалтерия

вет. — ветеринарна

вин. п. — винительньїй падеж

вовн. — военное дело

еульг. — вульгарное слово или вьіражение
геогр. — география

геод. — геодезия
геол. — геология
гидр. — гидрология
горн. — горное дело
грам. — грамматика
дат. п. — дательньїй падеж
дееприч. — деепричастие
действ. з. — действительньїй залог
дет. — детское слово или вьіражение
дипл. — дипломатия

дорев. — дореволюпионное слово или вьіра-
жение

ед. ч. — единственное число
ж.-д. — железнодорожное дело
жив. — живописе

ж. р. женений род

зват. п. — звательньїй падеж
воол. — зоология
имен. п. — именительньїй падеж
и пр. — и прочее
ирон. — ироническое
пек. - искусствоведение
ист. - история, псторическое
и т. д. — и так далее

и т. п. — и тому подобное
ихт. — ихтиология

канц. — нанцелярское слово или вьіражение
карт. — карточное (в карточной игре)
кин. — кинематография

книжн. — книжное слово или вьіражение
кул. — кулинария

ласк. — ласкательное

лес. — лесоводство

лингв. — лингвистика

лит. — литературоведение
лог. — логика

мат. — математика
мед. — медицина
межд. — междометие
мест. — меетоимение
мет. — металлургия
метеор. — меіеорология
мех. механика
мин. — минералогпя
миф. — мифология

мног. — о многом, о многих (лицах, пред-
метах, явленнях)

мн. ч. — множественное число

мор. — морское дело
м. р. — мужекой род
муз. — музика
напр. — например
нар. — наречие
наст. ер. — настоящее время
научи. — научньїй термин, употребляющийся
в разньїх отраслях науки

неизм. — неизменяемое

неодобр. — неодобрительно

неоконч. — неоконченное действие
неопр. ф. — неопределенная форма
нескл. — несклоняемое (существительное или
прилагательное)

несоверш. — несовершеннмй вид

обл. — областное слово или вмражение
однокр. в. — однократньїй вид
орн. — орнитология

охотн. — охотничий термин
палеонт. — палеонтология
пед. — педагогика

перен. — переносно, переносное значение
пов. н. — повелительное наклонение
погов. — поговорка

полигр. '— полиграфия

полиш. — политика

портн. — портняжное дело
посл. — пословица

позз. — в поззии, позтическое

позт. — позтика

превосх. ст. • - превосходная степень
предик. — предикат
предл. — предлог
'Предл. п, — предложннй падеж
преар, — презрительно
преим, — прсимущественно
прен, — пренебрежительно
прил. — прилагательное, в значений при
лагательного (о причастннх формах)

прич. — причастив

проги, вр, — прошедшее время

прям, — прямое значение
псих, — психология

радио >— радио, радиотехника

разг, разговорное слово или вьіражение
редк, — редко встречающееся слово или вн-

ражение, редкая форма
рел. — религия

рит, — риторически, риторическое слово

род. — родительньїй падеж (в случае при-
ведення падежной форми полностью)

род, п, — родительньїй падеж
рьіб, — риболовство
сад, — садоводство
сапожн, — сапожное дело
см. — смотри, смотрите
собир, — собирательное
соверш, — совершеннмй вид
соииол, — социология
спец.-/— специальное
спорт, — спортивний термин
ср. — сравни, сравниіе
сравн, ст. — сравнптельная степень
ср, р, — средний род
стол. — столярное Дело
страд, а, — страдательннй залог
строит. — строительное дело

>сущ. — существительное

•с.-х, — сельскохозяйственннй термин

теор, п, — творительннй падеж
театр, — театральний термин
текст, — текстильний термин
тел. — телеграфия
техн, — техника

тип, — типографское дело
торг, — торговий термин
торж, — торжественно
увел, — увеличительное
уменьш, — уменьшительное
усилит, — усилительпое
уст, — устаревшее слово или внражение
фам. — фамильярное слово или вмражение
фарм. — фармакология, фармацевтика
физ. — физика
физк, — физкультура
физл, — физиодогия
филол, — филология
филос, — философия
фин, — финансовнй термин
фольк, — фольклор
фот, — фотография

хим, — химия

церк, — церковное слово или виражение
част, — частица

числ. — числительпое

иіахм. — шахматний термин

гикольн. — слово или внражение пікольного
обихода

шутл, — шутливо
&вф. — звфомистически
8к, — зкономика

&л. — злектрипество
днт, — знтомология
зтн. — зтпография
юр. — юридический термин
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ПРІЗВИЩ АВТОРІВ, З ТВОРІВ ЯКИХ НАВЕДЕНІ
ЦИТАТИ-ІЛЮСТРАЦП, А ТАКОЖ НАЗВ ІНШИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК СОКРАЩЕНИЙ ФАМИЛИЙ АВТОРОВ, ИЗ ПРОИЗВЕДЕНИЙ
КОТОРЬІХ ПРИВЕДЕНЬІ ЦИТАТЬІ-ИЛЛЮСТРАЦИИ, А ТАКЖЕ НАЗВАНИЙ
ДРУГИХ ИСТОЧНИКОВ

А. Твори класиків марксизму-ленінізму

А. Сочинения классиков марксизма-ленинизма

Маркс — Карл Маркс
Енгельс — Фрідріх Енгельс

Комун, ман. — К. Маркс і Ф. Енгельс
Маніфест Комуністичної партії

Ленін — Володимир Ілліч Ленін

Б. Художня література

Б. Художественная литература

Багм. — І. А. Багмут '
Бажан — М. П. Бажан
Барв. — Ганна Барвінок
Баш — Я, В. Ваш
Дм. Бедз. — Д. І.. Бедзик
Ю. Бедз. — Ю. Д. Бедзик
Віл. — Д. Г. Білоус
Бойко — Г. П. Бойко
Войч. — О.' М. Бойченко
Ворз.'— С. О. Борзенко
Боров. — Л. І. Боровиковський
Вас. — С. В. Васильченко
Верш. — П. П. Вертигора
Вирг.,— І/ О. Вирган
Вишня — Остап Вишня
Вільде —»Ірина Вільде
Вл. — В. М. Владко
Вовч. — Марко Вовчок
Волош. — І. І. Волошин
Воронько — П. М. Воронько
Воскр. — С. І. Воскрекасенко
Гавр. — О. Я. Гаврилюк
Гал. — Я. О. Галан

Г.-Арт. — П, П. Гулак-Артемовський
Герас. — К. М. Герасименко
Гірн. — М. А. Гірник
Гл. — Л. І. Глібов

Голов. — С. 0. Голованівський
Головко — А. В. Головко
Гонч. — О. Т. Гончар
Гончаренко — І. І. Гончаренко
Горд. — К, О. Гордієнко
Гр. —। Б; Д. Грінченко
Граб. — П. А. Грабовський

Греб. — Є. П. Гребінка
Грим. — Я. В. Гримайло
— О. І. Гуреїв

Десн. — О. Г. Десняк
Дмитр. — Л. Д. Дмитерко
Довж. — О. П. Довженко
Донч. — О. В. Донченко
Дор. — П. О. Дорошко
Досв. — Олесь Досвітній
Ел; — В. М. Еллан (Блакитний)
Епік — Г. Д. Епік
Жур.—С.”М. Журахович
Заб. — Л. В. Забашга
Забіла — Н. Л. Забіла
Збан. — Ю. О. Збанацький
Іван, — О. Д. Іваненко
Ільч. — О. Є. Ільченко
Ірч. — М. Д. Ірчан
Кач. — Я. Д. Качура
Квітка — Г. Ф. Квітка-Основ’яненко*
Коб. —- О. Ю. Кобилянська
Кобр. — Н. І. Кобринська
Ков. — С. М. Ковалів
Ковпак — С. А. Ковпак
Козач. — В. П, Козаченко
Козл. — П. С.' Козлапюк
Кол. — П. П. Колесник
Коп. — О. І. Копиленко
Корн. <— О. Є. Корнійчук
Котл. — І. П. Котляревський
Коцюб. — М. М. Коцюбинський
Коч. — І. А. Кочерга
Криж. — С. А. Крижанівський
Кроп. — М. Л. Кронивницький
К'рот, — Є. М. Кротевич
Кунда. — О. Л. Кундзич
Куч, — В. С. Кучер
Ле — І. Л. Ле
Левада — О. С. Левада
Ле і Левада — І. Л. Ле і О. С. Левада
Мак, — О. С. Макрвей
Мал. — А. С. Малишко
Манж. — І. І. Мав жура
Марш, — Л. С. Мартович
Мас. — Т. Г. Масенко
Метл. — А. Л. Метлинський
Мик. — І. К. Микитенко
Минко — В. П. Минко
Мирн. — Панас Мирний
Мур. — І. Л. Муратов
Нагн, — М. Л. Нагнибіда
Нех. — І. І. Нехода

Н.-Лев. — І. С. Нечуй-Левицький
Новин, — Л. М. Новиченко
Ном. — М. Номис
Ол. — С. І. Олійник
Панн — П. П. Панч

Пере, — Л. С. Первомайський
Піде, — О. М. Підсуха
Риб. — Н. С. Рибак
Рил. — М. Т. Рильський
Руд. — С. В. Рудапський
Руденко — М. Д. Руденко
Рудч. — І. Я. Рудчецко
Рудь — М. Д. Рудь
Ряб. — І. О. Рябокляч
Самііїл. — В. І. Самійленко
Свидн. -—А. П. Свидницький
Сенч. — І. Ю. Сенченко
Скляр. — С. Д. Скляренко
Сміл. — Л. І. Смілянський

Смол. — Ю. К. Смолич
Собко «—В. М. Собко
Сос. — В. М. Сосюра
Ст. — М. П. Стельмах
Стар. — М. П. Старицький
Стеф. — В. С. Стефаник
Стор. — О. П. Стороженко
Тер. — М. І. Терещенко
Тесл. — А. Ю. Тесленко
Тич. — П. Г. Тичина
Ткач — Д. В. Ткач
Тоб. — І. К. Тобілевич
Трипіл. — А. В. Трипільський
Трубл. — М. П. Трублаїні
Туд. — С. Й. Тудор
Тулуб — 3. П. Тулуб
Турч. — А. Ф. Турчинська
Л. Укр. — Леся Українка
Уп. — М. О. Упеник
Ус. — П. М. Усенко

Федьк. — Осип-Юрій Федькович
Фр. — І. Я. Франко
Хижн. — А. Ф. Хижняк
Цюпа — І. А, Цюпа
Чаб. — М. І. Чабанівський
Черемш. — Марко Черемшина
Чорн. — С. А. Чорнобривець
Чуб. — П. П. Чубинський
Шам. — М. 3. ІІІамота
Шевч. — Т. Г. Шевченко
Шер. — М. 0. Шеремет
Шиян — А. І. Шиян
Шовк. — 10. Ю. Шовкопляс
Шп. — Я. Г. Шпорта
Шпак — М. І. Шпак
Щог. — Я. І. Що гол і в
Янов. — Ю. І. Яновський

В. Соціально-економічна, політична, наукова
та інша література і преса

В. Социально-зкономическая, политическая, научная
и иная литература и пресса

Архл. — Археологія, вид. Ін-ту археології
АН УРСР.

Архт. і буд. — Архітектура і будівництво
(журнал).

Архт. Рад. Укр. — Архітектура Радянської
України (журнал).

Астр. — Астрономія. Підручник для 10-го
класу середньої школи, Б. О. Воронцов-
Вельямінов, «Радшкола», 1955.

Біогр. Леніна — Ленін Володимир Ілліч. Ко-
роткий нарис життя і діяльності.

Бот. ж. — Ботанічний журнал, вид. Ін-ту
ботаніки АН УРСР.

Веч. Київ — Вечірній Київ (газета).

Вісник АН УРСР — Вісник АН УРСР,
вид. Президії АН УРСР

Вітчизна — Вітчизна (журнал).

Геол. ж. — Геологічний журнал, вид. Ін-ту
геологічних наук АН УРСР.

Дерев, зодчество Укр. — П. Г. Юрченко,
Дерев’яне зодчество .України (XVIII—
XIX ст.), Вид-во Академії архітектури
УРСР, 1949.

Директиви XIX а. партії — Директиви XIX
з’їзду партії по п’ятому п’ятирічному
плану розвитку СРСР на 1951—1955 роки,
Держполітвидав УРСР, 1952.

Допов. АН УРСР — Доповіді АН УРСР,
вид. Президії АН УРСР.

Етн. зб. — Етнографічний збірник, вид.
Етнографічної комісії Наукового това-
риства ім. Т. Г. Шевченка, Львів.

Жовт. — Жовтень (журнал).

Заг, хім. — Загальна хімія. Підручник для
вищих учбових закладів, М. Л. Глінка,
«Радшкола», 1956.

Закарп. казки Калина — А. Калин, Закар-
патські казки, 1955.
Зерн. бпб. культури — Зернові бобові куль-
тури, за редакпією акад. І. В. Якушкіна,
Держсільгоспвидав УРСР, 1956.

Іст. КПРС — Історія Комуністичної пар-
тії Радянського Союзу, Держполітвидав
УРСР, 1959.

Іст. укр. літ. — Історія української літе-
ратури, Вид-во АН УРСР, т. І, 1954, т. II,
1957.

Іст. Укр. РСР.— Історія Української РСР,
Вид-во АН УРСР, т. І, 1953, т. II, 1957.
Київська пр. — Київська правда (газета).
Колг. вироби. енцикл. — Колгоспна вироб-
нича енциклопедія, Держсільгоспвидав
УРСР, 1956.

Колг. село — Колгоспне село (газета).

Колг. Укр. — Колгоспник України (журнал).

Конст. СРСР — Конституція (Основний За-
кон) Союзу Радянських Соціалістичних
Республік.

Конст. УРСР — Конституція (Основний За-
кон) Української Радянської Соціалістич-
ної Республіки.

Конярство — Конярство, за редакцією канд.
с.-г. наук І. І. Жадана, Держсільгоспвидав
УРСР, 1957.

Курс гаг. геол. — В. Г. Бондарчук, Курс
загальної геології, Держтехвидав УРСР,
1947.

Курс патології — Курс патології. Посібник
для медичних училищ, Я. Л. Рапопорт,
Держмедвидав УРСР, 1956.

КІ]рс укр. мови — Курс сучасної україн-
ської літературної мови, за редакцією дій-
сною члена АН УРСР Л. А. Булаховського,
тт. І, II, «Радшкола», 1951.

Курс фізики — Курс фізики. Підручники для
VIII, IX, X класів середньої школи,
О. В. Пьоришкін, «Радшкола», 1957.

Літ. газ. — Літературна газета.

Матер. XX з. КПРС — Матеріали XX
з’їзду КПРС: Директиви XX з’їзду КПРС
по шостому п’ятирічному плану розвитку
народного господарства СРСР на 1956—
1960 роки, Держполітвидав УРСР, 1956;
М. С. Хрущов, Звітна доповідь Централь-
ного Комітету Комуністичної партії Ра-
дянського Союзу XX з’їздові партії, Держ-
політвидав УРСР, 1956; Резолюція XX
з’їзду Комуністичної партії Радянського
Союзу на звігну доповідь Центрального
Комітету КПРС, Держполітвидав УРСР,
1956.

Мед. ж. — Медичний журнал, вид. Ін-ту
клінічної фізіології ім. акад. О. О. Бого-
мольця АН УРСР.

Минуле укр. театру — І. О. Мар’яненко,
Минуле українського театру, «Мистецтво»,
1953.

Мист. — Мистецтво (журнал).

Мікр. ж. — Мікробіологічний журнал, вид.
Ін-ту мікробіології ім. акад. Д. К. Забо-
лотного АН УРСР.

Мовозн. — Мовознавство, вид. Ін-ту мово-
знавства ім. О. О. Потебні АН УРСР.

Нар. стар. іст. УРСР — Нариси стародав-
ньої історії Української РСР, Вид-во АН
УРСР, 1957.

Нар. творч. та етн. — Народна творчість

та етнографія, вид. Ін-ту мистецтвознав-
ства, фольклору та етнографії АН УРСР.
Наука і життя — Наука і життя (журнал).
Олійні культ. — Олійні та ефіроолійні куль-
тури, за редакцією канд. с.-г. наук А. К. Ле-
щенко, Держсільгоспвидав УРСР, 1956.

Осн. даре. — Основи дарвінізму. Посібник
для середньої школи, М. І. * Мельников,
О. О. Шибанов, В. М. Корсунська, «Рад-
школа», 1956.

Основи с.-г. — П. А. Власюк, Основи сіль-
ського господарства, «Радшкола», 1959.

Полож. про вибори — Положення про ви-
бори до Верховної Ради Української Ра-
дянської Соціалістичної Республіки.

Птахівн. — Птахівництво, за редакцією канд.
біол. наук П. Ю. Божка і М. В. Дахнов-
ського, Держсільгоспвидав УРСР, 1955.

50 років КПРС — П’ятдесят років Комуні-
стичної партії Радянського Союзу (1903 —
1^53), Держполітвидав УРСР, 1953.

Рад. літер. — Радянське літературознавство,
вид. Ін-ту літератури |м. Т. Г. Шевченка
АН УРСР.

Рад. психол. — Радянська психологічна на-
ука за 40 років. Збірник статей за редак-
цією проф. Г. С. Костюка, «Радшкола», 1958.

Рад. Укр. — Радянська Україна (газета).

Розв. науки в УРСР — Розвиток науки в Україн-
ській РСР за 40 років,Вид-во АН УРСР, 1957.

Садівн. і ягідн. — Садівництво і ягідництво,
за редакцією М. Ю. Гущина, Держсіль-
госпвидав УРСР, 1957.

Свинарство — Свинарство, за редакцією
акад. АН УРСР О. В. Квасницького,
Держсільгоспвидав УРСР, 1956.

Соц. тварин. — Соціалістичне тваринництво
(журнал). .

Сталін — Й. В. Сталін, Твори, тт. І—XIII,
Держполітвидав УРСР, 1946—1951.

Статут КПРС — Статут Комуністичної пар-
тії Радянського Союзу. Прийнятий XIX
з’їздом партії. (Часткові зміни внесені
XX з’їздом КПРС), Держполітвидав УРСР,
1958.

Тези про 300-річчя — Тези про 300-річчя
возз’єднання України з Росією (1654—
1954), Держполітвидав УРСР, 1954.

Техн. культ. — Технічні культури, за ре-
дакпією чл.-кор. АН УРСР Т. Т. Деми-
денка, Держсільгоспвидав, 1956.

Тр, Бот. саду — Труди Ботанічного саду
АН УРСР.

Укр. біох. ж. — Український біохімічний
журнал, вид. Ін-ту біохімії АН УРСР.

У^р. бот. ж. — Український ботанічний жур-
нал, вид. Ін-ту ботаніки АН УРСР.

Укр. страви — Українські страви, Держ-
техвидав УРСР, 1957.

Фіз. геогр. — Фізична географія. Підручник
для 5-го класу семирічної і середньої
школи, Й. І. Заславський, Т. П. Гераси-
мова, «Радшкола», 1956.

Фізіол. ж. — Фізіологічний журнал, вид.
Ін-ту фізіології АН УРСР

Хрущов — М. С. Хрущов, Десятиріччя воз-
з’єднання українського народу в єдиній
Українській Радянській державі, Держ-
політвидав УРСР, 1949;
М. С. Хрущов, Доповідь XIX з’їздові партії
про зміни в статуті ВКП(б), Держполіт-
видав УРСР, 1952;

М. С. Хрущов, За тісний зв’язок літератури
і мистецтва з життям народу, Держполіт-
видав УРСР, 1957;

М. С. Хрущов, Про контрольні цифри роз-
витку народного господарства СРСР на
1959—1965 роки. Доповідь на позачер-
говому XXI з’їзді КПРС 27.1 1959 р.,
Держполітвидав УРСР, 1959;

М. С. Хрущов, Сорок років Великої Жовтне-
вої соціалістичної революції. Доповідь на

ювілейній сесії Верховної Ради СРСР 6 ли-
стопада 1957 р., ►Держполітвидав УРСР,
1957.

Цивіл. кодекс УРСР — Цивільний кодекс
Української РСР, Держполітвидав УРСР,
1959.

Шкідн. і хвор. с.-г. рослин — Шкідники і
хвороби сільськогосподарських рослин, за
редакцією доктора біол. наук В. П. Ва-
сильєва, Держсільгоспвидав, 1956.

Шкільна гігієна — Шкільна гігієна. Посібник
для педагогічних інститутів, за редакцією
проф. С. Є. Совєтова, «Радшкола», 1954.

Г. Різні джерела, наведені в «Словарі української мови» за редакцією
/	Б. Д. Грінченка, вид. 1907—1909 рр.

Г. Разньїе источники, приведенньїе в «Словаре украинского язьїка»
под редакцией Б. Д. Гринченко, изд. 1907—1909 гг.

Вх. Зн. — Сл. Гр. — Знадоби до словаря
южноруського. Написав Іван Верхрат-
ський, 1877.

Гол. — Сл. Гр. — Народньїе песни Галиц-
кой и Угорской Руси, Я. Ф. Головацкий,
1878.	х

К. С. — Сл. Гр. — Киевская старина, Еже-
месячньїп исторический журнал, 1882, 1883.

Лис. — Сл. Гр. — Збірник українських пі-
сень. Зібрав М. Лисенко.

Мил. — Сл. Гр. — В. П. Милорадович. На-
родньїе обрядьі и песни Лубенского уезда,

Етнографічні матеріали, крім тих, що
цитуються через Словник Б. Д. Грінченка
і з етнографічних збірників Наукового това-
риства ім. Т. Г. Шевченка, позначаються
в Словнику — народна пісня, народна лірика,
дума, історична пісня, народна казка, при-
слів’я, приказка і цитуються в основному за
такими джер е л ами:

Полтавской губ., записанньїе в 1888—
1895 гг.

МУЕ — Сл. Гр. — Наукове товариство ім.
Шевченка у Львові. Матеріали до україн-
сько-руської етнології, 1899—1900.

О. — Сл. Гр. — Основа, 1861, 1862.

Шух. — Сл. Гр. — Гуцульщина. Написав
проф. Володимир Шухевич, 1899.

Всі локальні матеріали із словника, напр.:
Васильк. у. — Сл. Гр. — Васильковский уезд.
Полт. г. — Сл. Гр. — Полтавская губерния.

Зтнографические материальї, кроме ци-
тируемьіх через Словарь Б. Д. Гринченко п
из зтнографических сборников Научного
общества им. Т. Г. Шевченко, обозначаются
в Словаре — народна пісня, народна лірика,
дума, історична пісня, народна казка, при-
слів'я, приказка и цитируются в основном
по таким источникам:

Українські народні пісні, «Мистецтво», 1951; Українські народні думи та історичні
пісні, Вид-во АН УРСР, 1955; Українські думи та історичні пісні. Упорядкування та примітки
М. Плісецького. Редакція та передмова М. Рильського, Укрдержвидав, 1944; Українські на-
родні казки за редакцією чл.-кор. АН УРСР П. М. Попова, Державне видавництво художньої
літератури, 1951; Українські народні казки. Упорядкувала О. Іваненко, «Молодь», 1950; Укра-
їнські народні прислів’я та приказки, Вид-во АН УРСР, 1955; Українські приказки, прислів’я
і таке інше. Спорудив М. Номис, 1864; Галицько-руські народні приповідки. Зібрав, упорядку-
вав і пояснив др. Іван Франко, т.ХУІ, вип.І, 1901, вип.П, 1905, т.ХХІУ, 1908, т.ХХУІІІ, 1910.

Ілюстрації з перекладних творів росій-
ських письменників подані з вказівкою на
автора оригіналу, напр.: перекл. в Пушкіна.

Переклади з інших мов, зроблені україн-
ськими письменниками, подані із зазначен-
ням перекладача, напр.: перекл. Бажана.

При періодичних виданнях — журналах,
газетах, збірниках — вказуються при ско-
роченій назві рік і місяць (або том, випуск)
видання, напр.: (Рад. Укр., 1950, IX)', (О.,
1861, І — Сл. Гр.).

Иллюгтрации из переводньїх произведе-
ний русских писателей приведенні с указа-
нием автора оригинала, напр.: перекл. з
Пушкіна.

Переводи с других язшков, сделанньїе
украинскими писателями, приведенні с ука-
занием переводчика, напр.: перекл. Бажана.

При периодических изданиях — журна’
лах, газетах, сборниках — указьіваются при
сокращенном названий год и месяц (или том,
вьшуск) издания, напр.: (Рад. Укр., 1950,
IX)', (О., 1861, І — Сл. Гр.).
податель, -теля податель,
подателька подательница.

подати см. подавати1.

податися см. подаватися.

податковий 1) налбговьій; (относящийся к
размеру налога, обложения) окладнбй [Жод-
на країна в Австро-Угорській імперії не
зазнавала такого економічного гніту, по-
літичного безправ’я й податкових стра-
хіть, як зазнавала їх Східна Галичина
(Яозл.)]; 2) ист. редк, податпбй [Пан ко-
місар податковий., каже, що ти по сто
мітлів на тиждень продаєш (Фр.)]; см.
еще податнйй.

податкоспроможний налогоспосббньїй.

податливий податливий [Бабич: Ти, ку-
ме, — не в гнів тобі кажучи, —занадто
м’який, занадто податливий (Фр.); Ноги
то м’яко втискались в податливий мох,
то шелестіли по нескошеній траві (Ст.)].

податливість, -вості податливость [Подат-
ливість [рослинних] організмів з розхи-
таною спадковістю., полегшує зміну ро-
слини в потрібному напрямі Шляхом за-
міни умов життя (Осн. дар<?.)].

податливо нар. податливо [Гнилувате дерево
податливо вигнулося під дужим натиском
пальців (Риб.)].

податнйй ист. податнбй; ~на система
податная система; **>пйй інспектор
податнбй инспектор; ^пйй стан по-
датнеє сослбвие [Кріпосне право скасу-
вали, але не зовсім. Селяни залишилися
без прав, залишилися нижчим, податним,
чорним станом, залишилися в пазурах у
кріпосної кабали (Ленін)].

податник разг. уст. платящий подати [Ти
міністрам говори, як податники бідують,
говори, як до гори, мов оглухли і не чують
(Мак.)].

податок, -тку налбг [Граф поставив по до-
рогах Скрізь застави та рогатки. Поча-
лися нескінченні Мита, панщина, податки
(Л. Укр.); Вже не будуть вражі пани 3 нас
податки драти Та не будуть за ті гроші
Пити та гуляти! (народна пісня)]; май-
новий <^к юр. поимущественньїй налбг;
платник ~тків плательщик налбгов,
налогоїтлательщик; платниця **^тків
плательщица налбгов, налогоплателШцица;
подушний <^к ист. подушний налбг;
прибутковий '—•К см. прибутко-
вий 3; прямі ~ тки прямьіе на-
лбги.

по-датському, по-датськп нар. по-дйт-
ски.

подать, -ті ист., перен. подать [Відомо, що
податі й повинності з російського селянина
зберегли на собі величезні сліди середньо-
віччя (Ленін); Батько й мати все говорйЬи
синоді, що восени треба їм шукати не-
вістки, що вони стали старі, а панщина
важка, податі великі (Н.-Лев.); Щоб щастя
для дітей здобуть, Ми беремо з природи
подать, І де піски дрібні течуть,
Бульдозер, мов господар, ходить
(Рил.)].

подача 1) подача; (сведений и т. п.) сообще-
ние [Автомати регулюватимуть процеси
горіння палива, подачу води в котли, сте-
житимуть за нагріванням пари (Рад. Укр.,
1946, VI); Високий стиль вірша в його [Са-
довського] майстерній подачі поєднувався
з благородною стриманістю і життєвою
простотою (Минуле укр. театру)]; ~ча
допомоги подача пбмощи, оказание
пбмощи; ~ча голосу подача гблоса
[Подача голосів виборцями провадиться
в день виборів від 6 години ранку до 12
години ночі за місцевим часом (Полож. про
вибори)]; 2) (продовольствие или вещи, пере-
даваемиє вольному в вольнице, ваключенному)
редк. передача [Коли не пустять, то хоч по-
дачу, може, приймуть. Купила груш, сли-
вок трохи, булочку... (Вас.)]; 3) мех. переда-
ча [Вона., товстими оберемками натоптува-
ла в подачу солому—нехай крутить(Чорн.)];
4) спорт, подача [Ось м’яч узяв Семен
Щербаков, ..потім сильним боковим уда-
ром послав через сітку. Подача начебто
виходить непогана (Веч. Київ, 1957, VIII)];

5) ист. оброк [Яків, бачте, у Києві на
заробітках був. У нас пускають [кріпа-
ків]; треба тільки подачу давати, яку там
положать (Вовч.)].

подачка подачка [Робітники не ждуть угод,
1 не просять подачок, вони прагнуть до
того, щоб нещадно роздавити реакційні
сили, тобто до революційно-демократичної
диктатури пролетаріату і селянства
(Ленін)].

гіодаяння подаяние [— Що? — Знову став
[поляк]... Придивляється на вас... Може б,
вам у двір зайти?.. — Який з себе? —
допитувався Богун, квапливо вибираючи
з мисочки щедрі подаяння мирян
(Ле)].	.

подбати, -баю, -баєш позаббтиться, уст.
порадеть; (проявить много усердия — ещ&)
постараться; (приложить старания с целью
добиться чего-нибудь разе. — еще) похло-
потать, побеспокбиться, редк. озаббтиться
(чемиочем) [Створюючи море, прокладаючи
суднові траси, будівельники подбали й про
те, щоб нове море було багате на рибу
(Літ. газ., 1952, VII); Подбай живим про
те, щоб було чим добрим тебе мертвого
спом’янути! (прислів'я); Дивізійний кухар
подбав, щоб іноземці надовго запам’я-
тали російську гостинність (перекл, з Ка-
вакевича); Ви також повинні подбати кож-
ний за себе (Фр.)].

подвиг, -гу подвиг [Він, як здебільшого всі
герої війни, не вмів і соромився розпові-
дати про свої подвиги (Смол,); Кожен день
трудових подвигів радянських людей на-
ближає нас до ще вищого етапу розвитку
соціалістичної держави — до комунізму
ІБажан)]; робити совершбть подвиг
[Радянські люди роблять подвиги, пере-
творюють природу (Літ. газ., 1948, XII)].

подвигати, -гаю, *гаєш разе, подвигать,
подвигтіти, -тить подрожать, потрястись;

(ритмически) поколебаться.

подвижник церк., перен. подвижник [Від-
гукуючись 1902 р. ..на смерть Успенського,
Франко ставить його рядом з справжніми
мучениками-подвижниками — Радіщевим,
Рилєєвим, Достоєвським, Чернишев-
ським, Михайловим (Рад. літер.,
1957, 5)].

подвижництво церк., перен. подвйжничество
[Жадав честі сприяти вітчизні в її успіхах
на шляху до освіти, і все життя його [Ка-
рамзіна] було цим святим і прекрасним
подвижництвом (перекл. з Бєлінського)].-
подвижниця церк., перен. подвижниця [Вона
подвижниця педагогічної справи і., окраса
нашої школи (Збан.)].

подвижницький церк., перен. подвйжниче-
ский [Знущанням, глузуванням платили
Баклагову каховські багатії за його
подвижницький труд (Іст. укр.
літ.)].

подвизатися, “Заюся, -заєшся редк. подви-
• заться [Партію не можна розглядати, як
щось відірване від навколишніх людей.
Вона живе і подвизається в середовищі,
що оточує її (Сталін)].

подвійний двойнбй; (возможний в двух ви-
дах— еще) двоякий; (содержащий в себе
два против о речивих качества — еще) двбй-
ственньгй; (вдвоє больший — еще) удвбенньїй
[Крізь подвійні вікна чути було, як шуміли
голим гіллям дерева (Шиян); А пані одна
там була така гладка, що голови не може на-
хилити, подвійне воло таке, що не пускає
(перекл. з Вовчка); Вони відчували подвійне
задоволення, бо мусили побачити і те, як
водолази спускаються на дно моря, і кіно-
зйомку цікавого фільму (Трубл.); Тепер
у Тараса почалося подвійне життя. Удень
він працював, як завжди, ..але вночі
..нишком одягався і йшов на своє улюбле-

• не місце в Літньому саду і знову писав там

св(Я вірші (Іван.); Дзвінок забрязкав ще
раз, з подвійною силою (Фр.)].

подвійник редк. двойнйк [Чи не Андрій не
спить до цього часу? Ближче—він. Тоск-
ний, самітний, ніби мій подвійник
(Вас.)}.

подвійність, -ності двбйственность.

подвійно нар. двояко; (в двойном количестве,
вдвоє больше) вдвойне [Скиба розповідав,
хвилюючись подвійно — тому, що згада-
лося пережите, але, мабуть, найбільше
тому, що поряд ішла і слухала його Кате-
рина (Жур.)].

подвірний подвбрньїй; **-»на книга по-
двбрная книга.

подвір’я двор, уст. подвбрье [По обіді Гнат
узяв сокиру та подавсь на подвір’я ла-
годити пліт (Коцюб.); Легко й швидко
ішла Меланін через колгоспне подвір’я
(Гонч.)]; прохідне ~р’я проходнбй
(сквознбй) двор; хід з ***р’я ход со
двора.

подвір’ячко уменьиі. дворик [Чи чула ти,
дівчинонько, Як я тебе кликав, Через
твоє подвір’ячко Сивим конем їхав? (на-
родна пісня); Машина виїхала з подвір’ячка
колійної будки на переїзд (Слол.)].

подвоєний 1) удвбенньїй [І двадцять три
роки, подвоєні в тінях на худому обличчі,
у зморщині на чолі, немов зреклися своїх
прав, зсушили молодість... (Коцюб.); Стру-
мінь зустрічного повітря з подвоєною си-
лою вдарив в обличчя Марка (Трубл.)];
2) лингв. удвбенньїй, редуплицйрованньїй.

подвоєння 1) (действие) удвоение; 2) лингв.
удвоєнне, редупликация.

подвоїти см. подвоювати.

подвоїтися см. подвоюватися.

подвоювання удвоение.

подвоювати, -воюю, -воюєш, подвоїти, -вбю,
-вбїш удвбивать, удвбить [Почали тоді
святі отці наполягати на хлопів, подвою-
вати панщину та данини (Тулуб); Запро-
ваджуючи квадратно-гніздові посіви в ком-
плексі з іншими заходами, колгоспи і рад-
госпи мають можливість за один рік по-
двоїти врожаї (Рад. Укр., 1953, XII)].

подвоюватися, -вбююся, -воюєшся, подвоїтися,
-вбюся, -вбїшся 1) удвбиваться, удвбиться
[Немов величезна хвиля, покотився голос по
лісах.., розбиваючися, глухнучи, то знов под-
воюючись (Фр.); З 1926 по 1929 р. кількість
осіб, яких охопила кооперація, майже по-
двоїлась і перевищувала 3 млн. чоловік
(Іст. Укр. РСР)]; 2) обл. сбиваться, сбйть-
ся (неточно) [Він подвоївся: раз казав,
що нічого не бачив, а вдруге признався,
що бачив (Новомосковск. у. — Сл. Гр.)].

подвбювач техн. удвойтель.

подейкувати, -кують разг. поговбривать [Зля-
кався піп. А що, як дізнається владика,
що він собаку коло церкви похоронив?
Біда буде! Та й люди подейкують, що він
святе місце осквернив (народна казка);
Танкісти подейкують, що завтра вийдемо
на останній штурм (Гонч.)].
подекадний подекадний [Завідуючі фермами
повинні добре знати свої кормові ресурси
і мати на руках усі помісячні й подекадні
плани використання кормів (Колг. вироби,
енцикл.)].

подекадно нар. подекадно.

подеколи нар. разг. кбе-когда, кбй-когда
(разе.), иногда; йзредка; врбмя от
времени, от времени до врембни, по
временам, временбми [Чи він читає поде-
коли що-неоудь? (Коб.); Особливо при-
ємно дивилися великі сірі очі, в яких
подеколи просвічувало глибоко-тоскне
почуття (перекл. з Саліїїикова-Щедріна)].

подекуди нар. кбе-где, кбй-гдб (разг.), местами,
йзредка [Подекуди з-поміж верб та садків
виринають білі хати та чорніють покрівлі
високих клунь (Н.-Лев.); Хліба подекуди
вже починали обсипатися (Кач.); Крізь

• комиші блищали подекуди озерця (Ко-
цюб.)].

по-демонському нар. разг. демонйчески.
поденка знт. поденка, однодневка.

поденне 1) прил. см. поденний 1; 2) (род.
поденного) сущ. разг. поденщина [Попоїм
там чого, хапаючись, та й біжу на поденне,
як на панщину (Яоіроб.)].

поденний 1) поденньїй; (производимий за
сушки, по сушкам — еще) посуточньїй [Як
і завжди при розвинених капіталістичних
відносинах, робітники віддають перевагу
поденному або потижневому найманню..
(Ленін)]', ^на робота поденная ра-
ббта [Молодиця ходила тим часом на поденну
роботу (Вовч.)]; 2) (род. поденного) сущ. по-
денщик.

поденник поденщик [..в Росії в самих тільїрі
«внутрішніх» 50 губерніях налічували Ще
в 90-х роках, минулого століття не менше
трьох з половиною мільйонів наймитів і по-
денників.. (Ленін)].

поденниця поденщица [Я її знала вже до-
рослою дівчиною — поденницею (Барв.)].

поденно нар. поденно; посуточно [Сякий да
такий, має своє поле, худобу таку, а по
людях робить поденно, мов який злидар
(Барв.); Питаємо, чи буде її рада на те,
щоб ми поденно за хату їй сплачували
(Вовч.)]. Ср. поденний 1.

пбдення обл. 1) подйна, обл. остбжье, под-
стбжье [Верства сіна була занадто груба,
він не встиг докопатися до самого поден-
ня (Фр.)]; 2) перен. презр. подбнки (мн. ч.)
[— Так, я справді на дні, — думалось
йому, — на дні суспільності, а отеє дов-
кола, мене що ж, як не подення суспіль-
ності (фр.)].

поденщик см. поденник.

поденщина поденщина [Молодиця день цілий
робила на поденщині (Вовч.)].

поденщиця см. поденниця.

подерев’яніти, -пію, -нієш и обл. подеревіти,
-вію, -вієш одеревенбть [Вона не запла-
кала, а тілько уся подерев’яніла... (Квіт-
ка); Ми вже чисто подеревіли, не гово-
римо нічого, не розпитуємо ні про що, —
бо і йащо? (Фр.)].

подеренчати, -чцть подребезжать.

подеренькотати, -кбче и подеренькотіти,
-тить усилиш, подребезжать.

подержати, -жу, -жиш подержать [Щось
я маю їй сказати, за рученьку подержати
(Метл.); Йон взяв у руку хрестик, по-
держав його, потер між пальцями і пока-
зав Маріцці (Коцюб.); Максим подарував
Чіпці трояк добрих коней.. Чіпка просив
тестя подержати в себе до весни (Мирн.)];
~ти до хреста уст. крестйть, вос-
принять от купели [Такий своїх байстрят
з десяток У год подержить до хреста
(Шевч.)].

подержатися, -жуся, -жишся подержаться
[І все це конкретне, таке, за що можна по-
держатись... (Вишня)].

подерти и подрати, -деру, -дереш 1) порвать,
(сильнеє) подрать (разг.); (во многих ме-
стах, совсем — еще) изорвать, разг. изо-
драть; (на части — еще) разорвать, разг.
разодрать; (испортить, привести в негод-
ний вид) разг. истрепать, потрепать; (мног.—
еще) перетрепать [Цимбал кинувся в про-
хід слідом за Поцілуйком, подер об ко-
лючий дріт штанину (Борз.); Не піймав
я нічого і невід подер! (перекл. Л. Україн-
ки); Макар Іванович здвигнув плечима 1
сердито подер відкритку на дрібненькі
шматочки (Коцюб.); Подер черевики в
шмаття (Л. Укр.); Хоч чорт лапті подрав,
та докупи зібрав (Ном.)]; 2) (еделать ца-
рапини) оцарапать; (слегка — еще) поца-
рапать; (сильнеє — еще) исцарбпать [Як
зачав котом по тілі дерти, — чисто подер
тіло (Рудч.); Він [вовк] собі тільки боки
подер колючками та й поплентався геть
до болота (Яол.)].

подертий, подраний 1) пбрванньїй; пбдран-
ньій; (об одежде прил. — еще\ драньїй;
избрванньїй; изодранньїй; разбрванньїй;
разбдранньїй; истрепанньїй, потрепанньїй;
перетрепанньїй [Під скелею сидів чоловік
у подертій, замащеній військовій одежі
(Турч.); Олена не ходитиме на свята в по-
драних чоботях (Коцюб.); На те він і кра-
вець, щоб подертий жупан носити! (при-
казка); Лізуть вгору довгі, подерті шматки
туману (Коцюб.)]; 2) оцарапанньїй?; поца-
рапанньїй; исцарбпанньїй [Посічений, по-
шпиганий, подертий, Він [Каїн] перебув
і ту страшну дорогу (Фр.)]. Ср. подерти
1--2.

подертися и подратися, -деруся, -дербшея
1) порваться; подраться; изорваться; изо-
драться; разорваться; разодраться; истре-
паться, потрепаться; пере'нрепаться [Його бі-
ла сорочка почорніла від оруду, солом’яний
бриль подерся (Бойч.); Ой як лиштва подере-
ться, пишання минеться (Чуб.); А коли хма-
ри подерлись і сіли на гори, впав з неба хо-
лод (Коцюб.)]; ср. подерти 1; 2) (нанести
себе царапини) оцарапаться; (слегка разг. —
еще) поцарапаться; (сильнеє разг. — еще)
исцарапаться [Увесь об колючки подрався;
Як чорт, у реп’яхах ввесь був (Котл.)];
3) редк. исцарапать друг друга; (подраться)
разг. шутл. поцарапаться [Подерлися, як
пес з котом (Чуб.)]; 4) (взбираясь вверх)
разг. полезть; (с трудом разг. — еще) по-
карабкаться І Пан Коцький злякався ка-
бана, скочив на дерево та й подерся туди,
де ведмідь сидів (народна казка)} Альоша
подрався нагору вузькими вулицями (Мик.);
Дніпро блиснув! Київ од Дніпра до Лавр-
ської дзвіниці подерся... (Вишня)]} в о-
л б с с я вдереться вгору разг. вблосьі
встапут дшбом [Хто спускався на громаку
з високої гори?.. ..Як уперше сядеш на
громака, як подумаєш, де той у бога низ, —
волосся подереться вгору... (Мирн.)].

подесятерений удесятеренньїй.
подесятерити см. подесятеряти,
подесятерйтися см. подесятерятися,
подесятеряти, -ряю, -ряєш, подесятерйти,

-рю, -рйш удесятерять, удесятерйть [Поки
лишаються класи, поки повалена в одній
країні буржуазія подесятеряє свої атаки
на соціалізм в міжнародному масштабі,
доти ця диктатура необхідна (Ленін)}
Тільки подесятеривши свою пильність і
відвагу, ми зможемо па ранок., відступити
на лінію загального фронту (Ле)].

подесятерятися, -ряється, подесятерйтися,
-рйться удесятеряться, удесятерйться [Сила
й лють наших клинків, помножені на не-
безпеку, подесятерилися (Кач.)].

подешевйти, -влю, -вйш редк. продешевить.
См. еще продешевйти.

подешевіти, -віє и подешевшати, -шає поде-
шеветь.

подешевш см. подешевіле.

подешевшати см. подешевіти.

по дешевше, подешевш нар. разг. подешевле.
подзвеніти, -ню, -нйш позвенеть.

подзвенькувати, -кую, -куєш разг. позвяки-
вать [До канцелярії вбіг ключник, клю-
чами подзвенькуючи (Черемш.)].

подзвін, -вбну, подзвіння уст. звон [по
умершему] [Один дума, як би його До-
строїть палати* Другий дума, як би його
На подзвін придбати (Шевч.)} Сховай собі
на подзвіння (II ом.)].

подзвінне, -ного сущ. уст. оплата звона по
умершему [Вона почала думать про свою
смерть, наготувала собі сорочку й намітку,
придбала грошей на похорон, на подзвінне
(Н.-Лев.)].

подзвіння см. подзвін.

подзвонйти, -воню, -вбниш 1) позвонить;

(в дверной звонок разг. — еще) позвонйться;
(о колоколах, телефонних гвонках и т. п.)
зазвонйть; (сильнеє) затрезвбнить [На вели-
кій перерві вчителька подзвонила з учи-
тельської на квартиру до агронома (Донч.)}
Хтось подзвонив, і за хвилину до мене
в кімнату ввійшов чоловік (Слол.)];2) редк.
позвенеть, позвикать [За ворітечка ви-
йшла, ключами подзвонила (¥уб.)].

подзвонювання разг. позванивание.

подзвонювати, -нюю, -нюєш разг. позвани-
вать [Біля озерця на галявині подзвоню-
вали дзвониками породисті корови лісника
(Ст.)} Зашумів [дощ] понад лісом, набли-
жався тисячним кришталевим шерхотом,
легко подзвонював у верховітті (Гонч.)].

подзвякування разг. позвякивание.

подзвякувати, -кую, -куєш разг. позвякивать
[Тихо подзвякуючи шаблями, партизани
сідлали коней (Збан.)} На вибоях підска-
кували вгору залізні борони, подзвякувало
переднє колесо культиватора (Стп.)].

подзеленькати см. подзенькати.

подзеленькувати см. подзенькувати.

подзенькати и подзеленькати, -каю, -каєш
разг. позвонйть; позвякать [Данько помахав,
подзенькав у повітрі зв’язкою запасних
підків (Гонч.)].

подзенькувати и подзеленькувати,-кую, -куєш
разг. позванивйть; позвякивать [Кришта-
лева люстра горить у нашому залі, мирна
розмова точиться,подзенькує посуд (Гонч.)}
Він [трамвай] прокладає поперед себе
дві смуги жовтуватого світла, різко по-
дзеленькує, висипаючи на шосе перших
пасажирів (Вітчизна, 1956,2)} Старшина
козацька спинами стіни витирає, ще й
шабельками подзенькує (Панч)].

подзижчати, -чу, -чйш пожужжать.
подзюбаний см. подзьобаний.

подзюбати см. подзьобати.

подзюрйти, -рйть разг. полить струей [Он
знов крізь стелю подзюрило (Сл. Гр.)].

подзюркотати, -кбче и подзюркотіти, -тйть
усилит. пожурчать.

подзюрчати, -чйть пожурчать.

подзьобаний, подзюбаний поклеванньїй; ис-
клеванньїй; переклеванньїй [У вікових пар-
ках понад самою водою причаїлись білі,
подзьобані кулями вілли (Гонч.)]} 0 А*ний
віспою изрйтьій бспой [Подзьобане ві-
спою бородате обличчя осміхалося до мо-
лодиці (Коцюб.)]. Ср. подзьобати.

подзьобати и подзюбати, -баю, -баєш по-
клевать, (сильнеє) исклевать; (мног. — еще)
переклевать [Соловейко на маківці весь
мак подзьобав (Сл> Гр.)} Курчатка пшоно
геть чисто все подзюбали (Сл. Гр.)} Во-
рожі снаряди оголили місцевість, подзьо-
бали землю (Збан.)].

подзьобувати, -бує поклевьівать [Кури й
індики товклись біля коней, подзьобуючи
вівсяні зерна (Риб.)].

пбди см. під1 3.

подйбати1 см. подибувати.

подйбати2, -баю, -баєш разг. поковьілять*
(медленно или с трудом) разг.. поплестись
[Пріська, ще раз подякувавши, подибала
вулицею (Мирн.)} Спотикаючись об сухі
грудки босими ніжками, Василько по-
дибав назад додому (Панч)].

подйбатися см. подйбуватися.

подйбувати, -бую, -буєш, подйбати, -блю,
-блеш обл. встречать, встретить [На її
лиці було знати супокій, який подибуємо
в людей, що живуть у найглибшій самоті
й духовній рівновазі (Коб.)} Панувала
веселість загальна, щира, сердечна, яку
тільки в військових товариствах' так часто
можна подибати (Фр.)].

подйбуватися, -бується, подйбатися, -бле-
ться обл. встречаться, встретиться.

подив, -ву 1) удивление; (крайнєє — еще)
изумление; (сомнение, колебанив вследствие
непонимания — еще) недоумение [Очі Ма-
ксима блищали огнями гордості й подиву,
коли говорив про свого батька (Фр.);
Тобі, Москва, землі всієї подив, Хвала
тобі у всіх серцях жива (Рил.); У великих
круглих зіницях кочегара був скоріше
подив, ніж страх (Донч.)]; викликати
~в у кого приводить в изумление кого;
від ~ву от изумления [Він дивиться на
мене широкими від подиву очима (Козач.)];
в~ві визумлении; в недоумении [— Чи ти
здурів? — в подиві відсторонив його Іван.
—Навіщо нам туди йти? (Яуч.)]; г і д-
н и й *^ву достойний изумления, поразй-
тельнмй, изумйтельньїй; з <^вом с удивле-
нием; с изумлением; с недоумением; (в значе-
ний нар.) удивленно4, изумленно; недоуменно
[Тепер уже не Марія, а Сидорчук з деяким
подивом перехопив ясний погляд Данила
(Жур.); Таня з подивом розглядає хату
(Яуч.)]; на к удивлению [На подив
Ферепца, Вася, виявляється, негайно пе-
рейшов від слів до діла (Гонч.)]; на пре-
великий ~в к величайшему удивле-
нию; п б в н и й<—'ву пблньїй недоумепия,
недоумевающий; пблньїй изумления, изум-
лепнмй; 2) редк, поглядение (редк.); лю-
дям п а разг. людям на поглядейие.
подивйтися, -дивлюся, -дивишся посмотреть,
(реже) поглядеть; (в зеркйло на себя — еще)
посмотреться, поглядеться; (обратить
взгляд и перен.: отнестись к чему-нибудь,
к кому-нибудь как-нибудь — еще) взглянуть,
книжн. уст. воззреть [Василина встала,
подивилася на матір, на Вербу і швидко
пішла в хату (Корн.); Кому не віриться —
нехай подивиться (приказка); В Празі
ви можете зустріти кладненського гірника,
що приїхав спеціально для того, щоб по-
дивитися в столичному театрі п’єсу О. Кор-
нійчука «Макар Діброва» (Гонч.); Подивись
у воду на свою вроду (Ном.);' Хочеться
хоч подивиться На свій край на милий!
(Шевч.); Ну, баба і пішла на капітуляцію.
Подивлюся, каже, що у вас з того вийде
(Жур.)]; »тися скоса посмотреть йскоса,
покосйться; значуще ~тйся значй-
тельно посмотреть, многозначйтельно
посмотреть; пітй ^тися пойтй (сходить)
посмотреть [— Я сама піду подив-
люся, Якове, ще розпитаюся!—заговорила
Маруся (Вовч.)]; п й л ь н о ~тпся н а
кого, на що прйстально посмотреть
на кого, на что, уртавиться на кого, на что
и в кого, во что [Мати пильно подивилася
йому в очі, паче вивіряла, чи правда
тому (Мирн.)].

подивізійний воєн, подивизибнпмй.
подивізійно нар. воєн, подивизибнно.
подивізіонний воєн, подцвизибннмй.
подивізіонно нар. воєн, подивизибнно.
подивляти, -ЛЯІО, -ляєш обл. 1) (когб, що,
з кого, з чого) (с непереходним значением)
удивляться (кому, чему), дивиться (кому,
чему) [Переглянув я ті книжки і подив-
ляю Вашу роботу. Адже опріч знання
різних діалектів треба мати дуже музи-

кальне вухо, щоб зловити усі одтінкп
говорів (Коцюб.); Із ран—нове життя зако-
лоситься, що з нього світ весь буде подив-
лять, яка земля! яке зерно! росиця! — ну
як же не сіять? (Тич.)]; 2) рассматривать;
(глядеть с восхищением, с изумлением на
кого, что — еще) дивйться (разг.) [Олена
подивляла гарного коня. Він ішов дуже-
гордо і мав густу гриву, котра майже-
зовсім закривала голову (Яоб.)].

подивлятися, -ляюся, -ляєшся посматри-
вать, (реже) поглядьівать [Бурлаки згля-
нулись і все подивлялись на проворного
бродягу, все чогось не йняли йому віри
(Н.-Лев.); Довго ходила Зоня до таблиці
з назвами технікумів, довго подивлялась
на останні сторінки місцевої преси (Вільде)].

по-дйвному нар. стравно [Зимовим вечором,
котрого не забути, Коли я завітав із міста
в рідний дім, Денис одвідав нас, по-див-
ному обутий (Рил.)].

подивування редк. удивление.

подивувати, -вую, -вуєш и подивуватися,
-вуюся, -вуєшся (кому, чому, з кого, з
чого, на кого, на що) удивйться (кому,
чему), разг. подивйться (кому, чему, на
когб, на что), обл. подивйть (кому, чему,
на когб, на что) [Девіз немудрий свій тут
написала праця. — Нехай вибагливий не
подивує гість: Хто робить, той і їсть
(Рил.); Еней сьому подивувався І баби
сучої спитався: Як відьму злую сю зо-
вуть? (Котл.); — Хто тепер подивує
з тебе? — чути з темряви грубий голос
(Вас.); Не подивуйте, що я так зарані
приїхав (Н.-Лев.); Парубок не знав, на
чому зупинитися, на вії^о подивуватись:
чи на блискучі проти сопДя, як кришталь,
двері, ..чи на дзеркальні, в чоловічий
ріст, вікна (Мирн.)].

подиктувати, -тую, -туєш 1) (некоторое время)
подиктовать; 2) обл. продиктовать [Мі-
хонський подиктував йому якесь завдання
(фр-)]-

подимати, -має разг. повевать [І я ніби про-
буджуюсь од сну: із естради подимає
гарячим вітром, як кропивою жалить
(Рас.)].

подимити, -млю, -мйш ПОДЬІМЙТЬ.
подимйтися, -мйться подьімйться.
подймне 1) прил. см. подймний; 2) (род.
подймного) (подать от диму — жилья)
сущ. ист. подммное, подммщина [Взяли
подимне од дворів (Котл.)].

подймний ист подимний.

подймщина подймщина, подммное (сущ.). Ср.
подймне 2.

подйна обл. нйзменность; долина [Він їхав
один, ..далеко залишивши позад себе в
подині зелений, мов величезний кущ бу-
зини, — кишлак Алмаз (Ле)]. См. еще
під1 3.

подирати, -рає разг. подирать; 0 мороз
по шкурі (поза шкурою) ~рає
мороз по кбже подирает, мороз по кбже
дерет [Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі
волосся догори встає та мороз по шкурі
подирає (Коцюб.); Ще й досі, під пізній
вечір, подирає мороз поза шкурою весе-
лих гуляк, як глянуть вони на хрест, що
геть-геть здалека чорніє над Ромоданом...
(Мирн.)].

подйркувати, -кує (о коростеле) трещать
[время от времени], покрйкивать [Розмі-
рено сплескувалась дніпрова хвиля внизу,
десь у плавнях подиркував деркач (Гонч.)].

по-дитячому, (реже) по-дитячи, по-дитйня-
чому нар. по-детски, по-ребячески, по-
ребячьи [Він відвернувся до канапи і за-
хлипав по-дитячому (Панч); Безжурний
Петро гнув всілякі жарти, вигадки, ве-
село, по-дитячи сміявсь (Коцюб.); Вона
усміхнена була І по-дитинячому мила
(Воскр.)].

пбдих, -ху 1) прям. дьіхание; (в некоторих
вираженнях — еще) дук [Стримуючи по-
дих, слухаємо ми слова, повні невимов-
ного горя, одчаю (Минуле укр. театру);
Лежали [дівчата], рівно дихаючи, подих
в подих (Гонч.)]; з а т а м,у вати *^х см.
затамовувати 1; зачаїти ~х см. за-
чаїти; переводити, перевести
***х переводить, перевести дух, переводить,
перевестй дьіхание [Катерина підкладала
під колесо камінь, щоб не котився він
[віз] донизу, перепочивали, переводили
подих і знову тягли на гору (Чорн.);
Вершник перевів подих, кинув оком на
юрбу (Риб.)]; перехоплює (пере-
хопило) ~х перехватьівает (перехва-
тйло) дух, перехватьівает (перехватйло)
дьіхйние [Микола Федорович трохи за-
їкався, і від цього здавалося, що подих
йому перехоплює невимовна., злість (Ільч.);
Йому навіть подих перехопило. Скільки
тут хліба!.. (Жур.)]; 2) (прям. редк.: отдель-
ное вдихание) вдох; (вместе с видохом)
вздох [Після кожного подиху^ хотілося
швидше відчути ще раз цей неповторний
смак весняного повітря (Собко); Радісний
подих пронісся в юрбі (Головко); Батьків-
щино, навіки з тобою кожний подих і
кожная крапля моєї крові (Сос.)]; дд
останнього ~ху до последнзго издьі-
хания; 3) перен. дьіхание, веяние; (о ветре
и т. п. — еще) дуновение [Подих нової
епохи дійшов і до цього великого міста:
Київ також ставав на шлях індустріаліза-
ції (Вітчизна, 1956, 2); В цих пахощах
прілого листя відчувався подих весни
(Шиян); Клени обсипаються від наймен-
шого подиху вітерця (Донч.)].

подихати (подихаю^ подйхаєш и подйшу,
подйшеш) подьішать [Пізно ввечері я ви-
йшов на вулицю, щоб подихати свіжим по-
вітрям (Трубл.)].

подихати1, -хає, подихнути, -не 1) повевать,
повеять [Легенький вітрець подихає — і
скрізь розносить тепло раннього літнього
ранку... (Мирн.); Настала осінь. Подих-
нули морози,*^зціпили землю, зв’ялили
гаї та діброви (Коцюб.)]; 2) (только не-
соверш.: чем) перен. дьішать; (обдавать
жаром и перен.: бить здоровим, румяним—
о внешнем виде человека разг. — еще) пм-
хать [Все подихало молодою парубочою

красою (Н.-Лев.); Післяобіднє сонце так
палило, Що од підвішеного над обривом
Уламка рейки жаром подихало (Вирг.)].

подихати2, -хаю, -хаєш, подохнути, -ну,
-неш разг. подихать, подохнуть, разг.
издьіхать, издохнуть, околевать, околеть
[За три місяці — зима, а ми, як звірі,
без хати. Доведеться подихати під снігом
(Тулуб); Ой не клюйте, гайворони, Чумаць-
кого трупу, Наклювавшись, подохнете
Коло мене вкупі (Шевч.)\ Немає більше
пана, Й куркулі подохли (народна пісня)].

подихнути см. подихати1.

подичавіти, -віємо, -вієте мног. 1) оди-
чать; (прийти в запустение — еще) заглбх-
нуть [Там була будка з соломи, де жив
сторож. Він мав там кури, що подичавіли.
Сторож не міг їх половити (народна казка)];
2) (прийти в бешенство) озвереть, рассви-
репеть, разг. освирепеть.

по-диявольському, по-дийвольськи нар. разг.
дьявольски.

подібний 1) (до кого, до чого, реже на кого,
на що, кому, чому) подббньїй (кому, чему),
схбдньїй (скем, с чем), похбжнй (на кого,
на что); (при сравнении разг. — еще) напо-
дббие(когб, чегб) (предл.), врбде (кого, че-
гб) (предл.) [І почуття, подібне до сорому,
опекло йому лице (Тулуб); Сухе тіло
[мамине] гріло мене теплом, таким знайо-
мим і ні на що не подібним (Коцюб.)*
X і л о н: Учителю, зоставшись при тобі,
я став би долею тобі подібний (Л. Укр.)];
б^ти ~пим до кого, до чого
походйть на кого, на что, бить похбжим
на кого, на что [І тільки Тетяна Басан
по-справжньому зворушила його серце.
Вона була так подібна до тієї, що загинула
на фронті! (Ткач)]; і ~ні до цього
злочини и тому подббньїе преступле-
ния; 2) (без дополнения — такой, как зтот)
подббньїй, схбдньїй, похбжий, разг. схо-
жий; (реже — такой же) одинаковьій,
одпорбдньїй [Мендель віддавна вже острив
зуби на прилягаючий, зовсім подібний
грунт Яця Зелепуги (Фр.); І наче в такт
природі’ серце моє стрепенулось од ба-
жання подібної ж гармонії в людському
житті (Коцюб.); Коло мене сиділи дами,
одна в жовтогарячому убранні, і волосся
у неї було подібної барви (Л. Укр.); Здає-
ться, голос своєї батареї він упізнав би
серед тисяч подібних (Гонч.)]; і тому
*-^не редк. и тому подббное; нічого
г^пого! ничегб подббного!; пригадую
щось ^пе припоминаю чтб-то подббное,
припоминаю чтб-то в атом рбде; 3) мат.
подббньїй; <*>ні фігури подббньїе фи-
гурьі.

подібність, -пості 1) (до кого, до чого, реже
з ким, з чим) схбдство (с кем, с чем) [Петро
увійшов до передпокою і, глянувши на
хазяйку, був враженні^ її подібністю до
Марії (перекл. з Поповкіна)]; 2) схбдство;
схожесть; одинаковость, однорбдность [Л ю-
б о в: ..Скажіть, правда ж я похожа на
мамин портрет? О строжин: Так,
здається. (Дивиться на неї.) Справді фа-
мільна подібність... (Л. Укр.)]; далека
~ть отдаленное схбдство; схопити
<*>ть уловить схбдство, разг, схватйть
схбдство; ср. подібний 2; 3) мат. подб-
бие; перспективна ~ть перспек-
тивнеє подббие.

подібної) (до кого, до чого, реже кому, чому)
(в значений предл.) подббно (кому, чему),
наподббие (кого, чегб) [Подібно до народ-
ників, він [Толстой] не хоче бачити, він
закриває очі, відвертається від думки
про те, що «укладається» в Росії ніякий ін-
ший, як буржуазний лад (Ленін); Хіба
не добре було б дрімати подібно терасам,
кам’яним кошикам виноградних садів?
(Коцюб.)]; ~но до тбго як подббно
тому как; но до цього (до тбго)
подобньїм образом; 2) нар. похбже [Хочу
спіймати, записати у пам’яті [звуки] —
і не виходить. От-от, здається... Тью, тью,
ті-і-і... Ні, зовсім не так... І не подібно
(Коцюб.)].

подівати, -ваю, -ваєш разг. подевать, заде-
вать [— А де ж ти подівав панотців? —
спитав отець Мельхиседек (Н.-Лев.)].

подіватися, -ваюся, -ваєшся разг. подеваться,
задеваться [ — Що за недобра мати? Де у
гаспида подівалися двері? — аж скиглить
пан Забрьоха (Квітка)].

по-дівбчому нар. по-девичьи [Настя, огля-
нувшись і побачивши свою дочку, чисто
по-дівочому розсміялася (Кач.)].

подівувати, -вую, -вуєш побить не замужем,
разг. посидеть в девках [Вона довго поді-
вувала (Баре.)].

по-дідівському нар. 1) по-старикбвски; 2) по-
старйнному, разг. по старйнке [Його хата
була нова і зовні весела, але зроблена по-
дідівському: на дві половини, з великими
сіньми (Минко)].

подій, -дою обл. удбй [Ряба корова на очах
худла і все менше та менше давала подою
(Коцюб.)].

поділ, -лу 1) (действие) раздбл, книжн. раз-
деление, деление, разг. дележ, дележка
[Імперіалізм є запекла боротьба великих
держав за поділ і переділ світу.. (Ленін);
Суд і в’язниця ще виразніше підкреслили
Франкові, що існує класовий поділ су-
спільства (Козл.)]; *л на групи делб-
ние на, гр^ппьі; (распределение) разбйвка
на группьі; п б л я раздбл пбля;
~л праці разделение труда [Основою
товарного господарства є суспільний поділ
праці (Ленін)]; 2) (разделяющее место,
разделяющая линия) раздел; ***л вод раз-
дел вод; 3) б йол. деление [Розмножуються
вони [бактерії] дуже швидко шляхом по-
ділу (Курс патології); Розмножуються кан-
ни поділом проростаючих кореневищ (Колг.
вироби, енцикл.)].

поділ, -долу 1) (низко расположенная мест-
ность) нйзменность; долйна, повз. дол, обл.
подбл [Ой ходила, подруженьки, з гір на
поділ (Метл.); Скрізь було видко села на
пологих луках, на подолі та рівнині
(Н .-Лев.)]; 2) (нижний край, пола платья)
подбл [—Навіщо ж ти так низько спустила
поділ, що аж по траві волочиться?— спитав

дід (Н.-Лев.); Несуть [дівчата] плоди У ме-
режаних подолах (Дор.)].

поділений 1) разделенньїй; разбйтьій; поде-
ленньїй [Сторіччя жив український народ,
поділений на частини (Рад. Укр., 1949,
IX); Сиваш поділений Чонгарським пів-
островом на дві частини — західну і східну
(Наука і життя, 1956, 11); Товщу сніго-
вого покриву вимірюють снігомірною рей-
кою. Вона являє собою планку, поділену
на сантиметри (Фіз. геогр.); То вона нову'
хату візьме, то знову стару зоставляє при
собі. То чого та худоба, що прижита ними
самими, не йде у пай. То землю не так
поділено (Мирн.)]; 2) разделенньїй [Ф л го-
тель: ..Радість, яка охопила моє серце,
не може залишитися не поділеною (Собко)];

3) разделенньїй. Ср. поділяти 1—3.

поділення 1) разделение; (изредка — еще)
раздел; разбйвка; книжн. деление; ср.
поділяти 1; 2) спец, делбние.

поділйти см. поділяти.

поділ йтися см. поділятися.

поділка спец, деление [Ртутний барометр
має трубку, чашку і шкалу, на яку нане-
сено поділки в міліметрах (Фіз. геогр.)].

поділля разг. долйна, по9з. дол [Сплетінням
стежечок, вузькими плаями, що опері-
зують гори, ідуть гуцули на поділля (Ст.)\.

Поділля геогр., ист. Подблия [Сюди втікали
за часів панщини українці з Поділля, з
Канівщини, з Херсонщини і навіть з-за
Дніпра, з Полтавщини (Н.-Лев.)].

по-діловому нар. по-деловбму [— Товаришу
Хвалько, — по-діловому почав Вадим, —
як же все-таки буде з ремонтом, водокач-
ки? (Бойч.)].

поділок1, -лка, подблок уменьш. от поділ 2
[Юрко носить поділком вогку глевтуху
з-під стайні (Козл.); Тоді заховав раптом,
мов молодий хлопець, голову в подолок
матері і якось болісно застогнав (Коб.)\
Спустила хмарка на луги Мережані по-
долки (Тич.)].

поділок2, -лку 1) (участок земли) обл. уст.
надел [Поділку у них по дві десятини
(Константиногр. у. — Сл. Гр.)]; 2) обл.
пол [Люлька випала йому з зубів і лежа-
ла на поділку (Фр.)].

поділюваний разделйемьій.
поділющий см. подільчивий.
поділяння 1) разделение; разбйвка; книжн.
деление; ср. поділйти 1; 2) спец, делбние.
поділяти, -ляю, -лйєш, поділйти, -ділю,
-ділиш 1) разделять, разделйть; (на групг-
пьі, участки и т. п. — еще) разбивбть,
разбйть; (производить дележ — еще) де-
лйть, поделйть [День свій поділяю між
морем і землею (Коцюб.); Десь грюкнули
двері — і вихопилося пасмо світла, по-
діливши вулицю навпіл (Жур.); Прогнав
його Бородай. Пішов додому Чіпка, насу-
пившись, поніс у серці гірке почуття нена-
висті на долю, що поділила людей на ха-
зяїна й робітника... (Мирн.); Який він
брат мені? Захопив у свої лабети все добро
та й брат! ..Чому ж він не поділяє добра..?
(Мирн.); Зажерся [піп] з дяком» ніяк не
поділять ііриносів (Коцюб.)]} ~ляй і па-
нуй разделяй и властвуй [Поділяй і
павуй — така політика царського уряду
(Сталін)]} 2) (перен.: виражать солидар-
ность, согласие с кем-нибудь в чем-нибудь)
разделйть, разделйть; (несоверш. — о чув-
ствах, переживаннях — еще) делйть [Жін-
ка не поділяла чоловікових поглядів і
нарікала, сварилась (Коцюб.)} Ні з ким
долі поділити, Ні з ким заспівати (Шевч.)]}
3) (только соверш.) мат. разделйть; *^лйти
пряму пополам разделйть пря-
мую пополам.

поділятися, -ляюся, -ляєшся, поділитися,
-ділюся, -ділишся 1) (на части, группи,
участки и т. п.) делйться, разделяться,
разделйться, (реже) разбиваться, разбй-
ться [Чи може так бути, як йому уяви-
лося? Що земля поділяється на шматочки,
що людей усе більшає, а землі не прибу-
ває (Коцюб.)} Товариство поділилось на
групи, зайняті живою розмовою (Фр.)];
г о л о с й ^лилися голоса разделйлись;
2) (чем с кем) прям., перен. делйться, по-
делйться [Галя: І книжками поділяє-
мося. Треба кому, а мені не треба — чому
ж не дати? (Мирн.)} Той бубличків, паля-
ничку — Всього понаносять, Аби було з
ким пожити, добром поділитись (Шевч.)}
Поділяється зо мною радісною звісткою:
вона теж думає вийти в люди (Вас.)]}
3) (чим) (только соверш.: распределить
между кем) поделйться (чем), разделйться
(чем), разделйть (что), поделйть (что) [Всі
троє примостились десь під парканом і
поділились ласощами (Коцюб.)} Після ве-
чері поділилися [братчики] грішми; захо-
вав кожен по три сотні (Мирн.)} От і по-
ділились вони батьківським добром
(Н.-Лев.)]} 4) (только несоверш.:/ вьіделять-
ся в группи на оснований каких-нибудь при-
знаков) делйться [Залежно від часу дости-
гання сорти груш поділяються на літні,
осінні й зимові (Колг. вироби, енцикл.)]}
5) страд. з. (несоверш.) разделяться; раз-
биваться; делйться; разделяться; делйться;
ср. поділяти і—2.

подільний разделймьій; (поддающийся деле-
нию — еще) делймьій; ^не яйце физл.
дробящееся яйцо [Після запліднення яйце
людини проходить у своєму розвитку ті ж
основні фази, які проходить кожне поділь-
не яйце тварини-ссавця (Осн. даре.)].

подільник 1) спец, разделйтель; 2) полит.
ист, разделйст [..після того, як виясни-
лась безнадійність прийняття [Об’єднавчим]
з’їздом проекту націоналізації, Ленін та
інші націоналізатори приєднали свої го-
лоси на з’їзді до голосів подільників (Ста-
лін)].

подільність, -пості разделймость; делймость
[Відкриття подільності атомів і їх пере-
творення — блискуче підтвердження діа-
лектичного матеріалізму (Наука і життя,
1956, 1(7)]. Ср. подільний.

подільський геогр., ист. подолаский [А за
вікном летіла й летіла в сонці, в яскравих
багряпцях подільська золота осінь (Гонч.)}

Було колись: — його благородіє, пору-
чик Лука Іванович, дідич подільський, а
тепер... босявка (Коцюб.)].

подільчивий, редк. поділющий разг. гото-
вий поделйться, обл. подельчивьій [Її по-
важали сусідки, бо була приязною, смі-
хотливою і подільчивою (Козач.)} Вона
у вас гарна: трудяща і поділюща (Барв.)].

подільчивість, -вості разг. подельчивость
(обл.).

подірчавити см. подірявити.

подірчавіти, -віє разг. продьір я виться, про-
дьірйться [В Остапенка оселя подірча-
віла,— вода у хату лилася (Мирн.)].

подірчавлепий см. подірявлений.

подірявити и (реже) подірчавити, -влю, -виш
разг. проділрявить; (покрить сплошь бир-
ками) изрешетйть [А там — дивись — і
другий [черв’як] пнеться, третій, четвер-
тий... Подірчавили тіло... (Мирн.)].

подірявитися, -виться продьірявиться; из-
решетйться. Ср. подірявити.

подірявлений, подірчавлений продшрявлен-
ньій; изрешеченньїй, изрешеченньїй [Кора
дерев була густо подірявлена кулями
(Борг.)]. Ср. подірявити.

подіти* -діну, -дінеш деть, подевать, девать
[Дівчина здивовано посміхалась і не зна-
ла, куди подіти свої руки (Коп.)} Що
робити йому одинокому в світі, де
себе подіти? (Мирн.)].

подітися, -дінуся, -дінешся разг. деться, по-
деваться, деваться; (исчезнуть неизвестно ку-
да фам. — еще) запропаститься, запропасти
[Минаючи убогі села Понаддніпрянські
невеселі, Я думав: — Де ж я прихилюсь?
І де подінуся на світі? (Шевч.)} Батько
викликав сина і так присоромив його, що
той не знав, куди подітись від сорому
(Рад. Укр., 1950, IX)} Де в гаспида по-
дівся наш музика? (Яоіроб.)].

подія 1) собьітие; (что-нибудь менее значи-
тельное, нарушающее нормальний порядок,
привичний ход вещей — обично) происше-
ствие; (непредвиденное, неожиданное пріїклю-
чение — еще) случай [300-річчя возз’єднан-
ня України з Росією, як видатна історична
подія, є великим святом не тільки україн-
ського і російського народів, але і всіх
народів Радянського Союзу (Тези про
300-річчя)} Знову і знову проходали перед
нею події цілого дня (Собко)} Ясно, виразно,
мов перед очима, встала в його пам’яті
одна подія, що розбуркала в десятиліт-
ньому хлопцеві мозок, вкинула в серце
зерно нових, не дитячих бажань (Коцюб.)]}
випереджати ~дії см. випереджати 2;
день був багатий на <-»ди
день бьіл богат происшествиями [Наступ-
ний шкільний день у п’ятому класі був
багатий на події (Донч.)]; малознач-
н а діясм. малозначний; назрівають-
~ дії назревают собштия; передбач и-
ти^дії нредвосхйтить собштия; спле-
тення <^дій сплетение собштий; цепь.
собштий; хід (розгортання) ~дій
ход собштий, разг. разворбт собштий [Даль-
Ший хід подій з усією силою підтвердив
величезну життєвість і необхідність цього
союзу [Радянської України з Радянською
Росією] (Наука і життя, 1957, 12)];
2) редк. поступок, действие, уст. деяние
[Зняла ж бучу Пилипиха, як визна-
лась батькова подія... (Вовч.)\ Хло-
пець: ..У неї все якось дуже просто і
щиро виходить, до її подій зовсім не треба
ніяких слів пояснення (Л. Укр.)].

подіяти, -дію, -дієш і) подействовать; (на
кого, на что — еще) повлиять, оказать
действие, книжн. возьіметь действие [Коли,
бач, Турна не здоліють, То картами уже
подіють, Що між старці Тури попаде
(Котл.)]; ~ти грубою силою воз-
действовать грубой сйлой; добре *^ти
оказать благотворнеє действие; ліки не
~ діяли лекарство не подействовало; при-
голомшливо ~ ти на кого оше-
ломляюще подействовать на кого, произ-
вестй ошеломляющее действие7 на кого;
2) (с кем-нибудь, с чем-нибудь) разг. еделать;
(при отрицании разг. — еще) поделать [Не-
долі й дотепніші люди не вбили, Що ж з
нею подіють слабі мої сили? (Л. Укр.)',
Ні батькова грізьба, ні материна умова
нічого не подіють з таким гульвісою
(Мирн.); Соня до Золотницького: Може,
хоч вас послухає [батько], бо ми й справді
не можемо нічого подіять (Тоб.)]; що
~дієш что поделаешь [Вже мені не везе
з перекладачами, що подієш (Коцюб.)].

подіятися, -діється (з ким, з чим, реже кому,
чому) разг. сделаться (с кем, с чем} (редк.),
случйться (с кем, с чем), произойти (с кем,
с чем) [— Гляньте, хлопці, щось із Щуром
нашим подіялось, — гомонить хтось, при-
дивляючись до Щура (Вас.); Марія не
знає, що подіялось Остапові в той зимовий
вечір (Куч.); Побіжу мерщій додому, чи
пе подіялось чого там? (Шееч.)].

пбдлий см. підлий.

пбдлість, -лості см. підлість.

подлубати, -баю, -баєш разг. поковьірять
[Чапа хитро зіскалив одне око і подлубав
пальцем у густій бороді (Панч)]; в го-
лові ^ти перен. разг. іиутл. раскйнуть
умом (мозгами) [Н е ч и п і р: Легко ска-
зати, Тяжко зробити. Перш треба поду-
мать, В голові подлубать! (Кроп.)].

подлубатися, -баюся, -баєшся разг. і) поко-
вмряться, покопаться [Подлубавшись
стальним дзьобом у покидьках, грак рап-
том пострибав боком і полетів низько
вздовж вулиці (Коп.)]; 2) (перен.: медли-
тельно делать что-нибудь некоторое время)
покопаться.

подмух, -ху редк. дуновение [І легесеньке,
легесеньке зітхання, невиразне й тихе, як
подмух вечірнього вітерця по вербах
та лозах, вирвалося з грудей Ваті
(Н.-Лев.)].

подмухати, -мухаю, -мухаєш подуть; (только
ртом разг. — еще) вофукать [Лаврін узяв
Лукію за руку. Пальці в неї були холодні.
Лаврін.. подмухав на них (Донч.)].

подмухувати, -мухую, -мухуєш и (реже) по-

дмухати, -мухаю, -мухаєш подувать [Висо-
кий повільно подмухував міхом (Кундз.);
Подмухав вітрець легенький, За слівцем
шептав слівце (Граб.)].

поднесь нар. книжн. уст. поднесь [І думав я,
і думав зал увесь Про шлях його [Кропив-
ницького], де терен з лавром сплівся, Про
подвиг многорічний, що лишився На вік
віків, нетлінний і поднесь (Рил.)].

подніпровський, подніпровий поднепрбвский
[І подніпровські села, і масиви ланів, і
плесо ріки, і сині гаї сонце заливало.,
ясним промінням (Чорн.); Я бачу ночі
подніпрові, Шинельки ваші в тумані
(Мал.)].

Подніпров’я Поднепрбвье.

подніпрянець, -нця житель Поднепрбвья.
Подніпрянщина Поднепрбвщина.
подністровський поднестрбвский.

Подністров’я Поднестрбвье.

подністрянець, -нця житель Поднестрб-
вья.

Подністрянщина Поднестрбвщина.

поднювалити, -лю, -лиш разг. поднева-
лить [Солдат посміхнувся, промовив не-
квапливо, з лукавинкою: — Вам не хо-
лодно? Лягайте ближче до вогнища та
засніть. А я поднювалю (Руденко)].

подоба 1) вид, бблик, образ, книжн. облйчье
[Минуло кілька тижнів. Фабрика швидко
стратила свою опрятну і празничну по-
добу (Фр.)]; 2) (нечто похожее, сходное)
подббие [Далі від машини, на городі, стоя-
ла нашвидку зроблена якась подоба стола*
на чотирьох вбитих у землю кілочках
(Верш.); А жила в тії вдовиці щей сирітка
білолиця і такої красоти, що й подоби
не знайти (Забіла); На дев’яту добу на-
стала якась подоба тиші (перекл. з Симо-
нова)]; жалюгідна ~ба чого жалкое
подббие чегб; за образом і ~ бою по-
образу и подббию; 3) (в предикативною
функции) подобает; (с отрицанием) не по-
добает [Чи подоба ж се, бабуню? бог із ва-
ми! Як же б то між гостями або в гос-
тях позабувати музику або танці..? (Вовч.);
Згорда мовив побратим на теє: «Не подо-
ба лицарю втікати!» (Л. У«р.)]; 0 не
~ба -річ разг. не подобает; у ~бі
стати разг. поправиться; яка ~ба?
обл. с какбй стати?; какая надобность?
[Чого мені журитися? Якая подоба? А чи
пан я? А чи дука? А чи хлібороба?
(Манж.)].

подббатн, -баю, -баєш разг. любить [Лелека
зразу холоду нагнав І Жаб дурних клю-
вати добре став — Найбільше молодих
подобав він ковтати (Гл.)].

подобати, -баю, -баєш 1) безл. подобать,
книжн. прилйчествовать [—То ти й не зна-
єш, яке зілля подобає хлопцеві в купіль
класти, а яке дівчині? —Ба ні, на цьому
не битий (Янов.); Не подобає так робити
(Варе.)]; я к '—бає как подобает [Далеко
десь, серед чужих країв^ Пан на всю губу
жив, У розкоші, як пану подобає (Гл.)]^
2) (бить похо&сим на кого, на что) ' обл.
походить [3 похнюпленими додолу голо-
вами і з горляною, співучою мовою, вони
подобали на вовків, що шукають, кого б
пожерти (Фр.)І; 0 не <^ти на свої
літа обл. не внглядеть на свой гбдьі
[Вона не подобала на свої літа, здавалася
молодшою (Марш.)].

подобатися, -баюся, -баєшся (несоверш. и
реже соверш.) правиться (несоверш.), попра-
виться (соверш.) [Аркадію подобалися квіт-
ки будяка, який був набагато вищий за
самого хлопчика (Коп.); Дуже він мені по-
добався, бо був добрий сусід і розумна
голова (Фр.); Як прочитаєте другу ча-
стину [«Еаіа шог^апа»], то напишіть мені, чи
вона Вам подобалась (Коцюб.)]; як вам
ц е ^бається! как вам зто правителі, разг.
каковб!

подобйзна см. подоба 1—2.

«юдббитися, -блюся, -бишся редк. уподоб-
ляться.

«юдббний 1) обл. красйвьій, фольк. пригожий
[Ти дівчина, ти подобна, не здавайся на
підмову, будеш добра (Чуб.)]; не ^на
річ разг. уст. не подобает [Не подобна
річ мені, старому, по весіллях гуляти
(Вовч.)]; 2) см. подібний.

«одобно 1) нар. обл. удббно [Як же ти думаєш,
до кого нам подобніше найперше поїхати?
(Л. Укр.)]; 2) см. подібно.

подобрілий подобревпіий [Довгі ХВИЛИНИ ВИ-
СТОЮЮТЬ перед тією картиною гуртки лю-
дей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь
ніби подобрілі (Козач.); На обличчі Євдокима
ворухнулись подобрілі складки: хто ж,
як не його Марійка згадала батька?
(Стп.)].

подобріти, -рію, -рієш и подобрішати, -шаю,
-шаєш подобреть [Лев усміхнувся і по-
добрів: Ей! не вчись брехати, бо ще ти
молодий! Язика шкода! (Л. Укр.); Похме-
лився цар і подобрішав трохи (Тич.);
Тільки на третій день сиве небо подобрі-
шало — вже не налягало так низько на
землю (Іван.)].

•по-доброму нар. по-хорбшему [Краще б уже
стягнення яке-небудь наклав, ніж отак
по-доброму, по-товариському... (Гонч.)].

подобувати, -ваю, -васш мног. добить, раз-
добмть [Подобували вони всього, почали
обід варити (народна казка)].

подоважувати, -жую, -жуєш мног. довесить.
подоварювати, -рюю, -рюєш мног. дова-
рйть.

•подоварюватпся, -рюється мног. доварйться.
подовбаний издблбленньїй; исклеванньїй; на-
клеванньїй; изрешеченньїй, изрешеченньїй
[Догнивали подовбані птицею, поливані
дощами соковиті кавуни і дині (Кач.);
Заходимо ми в хату і не впізнаємо моєї
старої шафи. Подовбана, подзьобана вся,
немов її долотом колупали.., а дятел,
хитро озирнувшись на нас, продовжує
свою роботу (Коп.); Мокрий, де-не-де
подовбаний снарядами, " асфальт тьмяно
виблискує крізь туманний степ (Гонч.)].
Ср. подовбати 2.

подовбати5 -баю, -баєш и обл. подовбти,

-бу, -беш 1) (определенное время) подолбйть
[Чи вітерець шепне, чи жовна там кору
На липі подовбе, чи ящірка зелена За-
шелестить в кущі — вона мов тороплена,
Шукає матері, дрижить, втіка (Г.-Арт.)];
2) (покрить углублениями, отверстиями,
дирами) издолбйть (разг.); (клювом — о бич-
но) исклевать; (слегка — еще) наклевать;
(пулями и т. п.) изрешетйть.

подовбатися, -баюся, -баєшся и обл. по*
довбтися, -буся, -бешся разг. поковьіря-
ться, покопаться, пориться [Подовбавсь
ще раз у кишені, тягне карбованця (О.,
1861, X — Сл. Гр.)].

подовбти см. подовбати.

подовбтися см. подовбатися.

подовгастий, подовжастий обл. продолгова-
тьій [Під лівою пахою подовгаста книга,
в правій руці бук (Черемш.); Подовгасте,
сильно костисте лице свідчило про., силь-
ну волю (Фр.); Подовжасте озеро на
двадцять верстов вганялося в степ
(Н.-Лев.)].

подовгу нар. подблгу, разг. помнбгу [Гене-
рал подовгу дивився на свою карту (Собко);
Подовгу розмовляв з племінницею Семен
Трохимович (Грим.)].

подовгуватий редк. продолговатьій [Подовгу-
ватий вершок каменя був зубчатий і по-
лупаний (Фр.)]. См. еще довгастий.

подовж, обл. подовш 1) нар. вдоль [Тоді
вчи, як упоперек на лавці лежить, а як
подовш ляже, то тоді вже його трудно
вчити (7/олі.)]; 2) предл. вдоль [Дививсь
[Петро] на обідрані туші, повішані подовж
стін (Коцюб.)].

подовжастий см. подовгастий.

подовжений удлиненньїй [Подовжені тіні при-
брали велетенських розмірів (Кач^].

подовження удлинение [Збільшення додатко-
вої вартості можливе двома основними
способами: шляхом подовження робочого
дня («абсолютна додаткова вартість») І
шляхом скорочення необхідного робочого
дня («відносна додаткова вартість»)(Ленін)її
<^ня строку удлинение ербка.

подовжити см. подовжувати,
подовжитися см. подовжуватися.

подовжній 1) продбльньїй [На трьох]подовжніх
і одному поперечному столі розставляли
вони [челядники]., тарілки, келехи й
сільниці (Тулуб)]; 2) обл. продолговатьій
[Село й присілки лежали не там, де ле-
жить теперішня Тухля, але геть вище
серед гір, у просторій подовжній долині
(фр.)1.

подовжньо нар. продбльно.

подовжньо-стругальний тпеян.продбльно-стро-
гальньїй.

подовжньо-фрезерний техн. продбльно-фрб-
зерньїй [Лена почала обслужувати два
верстати — вертикально-фрезерний і по-
довжньо-фрезерний (Рад. Укр., 1954, /)].

подовжувальний удлинйтельньїй.
подовжування удлинение.

подовжувати, -жую, -жуєш, подовжити, -жу,
-жиш удлинять, удлинйть [На певний
строк воно [капіталістичне виробництво]
подовжує виробничий час даного робіт-
ника, але досягає цього шляхом скорочен-
ня тривалості його життя (Маркс)].

подовжуватися, -жується, подовжитися,
-житься 1) удлиняться, удлинйться;

2)	страд. з. (несоверш.) удлиняться.

подовий подбвьій; *^вий оборот спец.
подовий оборот.

подовбдити, -джу, -диш мног. довести [До
добра нічого не подоводили (О., 1861,
II — Сл. Гр.)].

подбвш см. подовж.

подовшання удлинение; ~ня дня вес-
ною удлинение дня веснбй,

подовшати, -шае удлинйться [Перемінилась
і Параска: лице її подовшало, хоч краска
ще і грала на йому (Мирн.)].

подбвшення удлинение.

подбвшити, -шу, *шиш см. подовжувати,
подовжити.

подогледжуватися, -джуємося, -джуєтеся
мног. присмотреться [Сокотухи наші до
всього подогледжувались (Баре.)].

пододавати, -даю, -даєш мног. поприбав-
лять (разг.), прибавить(дать недостаю-
щее—еще) пододавать (разг.), додать; (в
небольшом количестве— еще) подбавить;
(сказать, написать в дополнение — обачно)
подобавлять (разг.), добавить; (привоеди-
нить, представить вместе с чем-нибудь —
обачно) приложйть.

подозволити, -лю, -лиш обл. позволить, уст.
дозволить [Посилає спитати короля.* чи
подозволить він йому поторгувати у його
королівстві (9уб.)].

подоїдати, -даю, -даєшмног. подоедать (разг.),
доесть; (в обращении разг. — еще) докушать.

подоїздити, -димб, -дите мног. обл. доехать
[Подоїздили всі до яру та й поставали:
повен води — не переїдеш (Харьк. — Сл.
ҐР;)].

подоїти, -дою, -доїш подойть; (мног. — еще)
передойть; (закончить доить — еще) от-
дойть, вйдоить [Вийду вранці до корови,
Я корову напою, Подою (Шевч.); Ярина,
подоївши корову, ішла з дійницею до
ганку (Шиян)].

подбк, -дка 1) уменьш. от під1 1; 2) место,
где находятся жернова в мельнице.

подоклеювати, -леюю, -леюєш мног. подо-
клеивать (разг.), доклеить.

подокблювати, -люю, -люєш мног. разг. до-
колоть.

подокопувати, -пую, -пуєш мног. докопбть;
(о ямах и т. п. — еще) дормть.

подокуповувати, -пбвую, -пбвуєш мног. до-
купить; прикупить.

подбл, -лу редк. подбл [Жовті черевички і
подол синього матроського убрання були
вже зовсім забризкані водою (Л. Укр.)].
См. еще поділ 2.

подоланий преодоленньїй, побежденньїй, пере-
сйленньїй; поббротьій, осйленньїй [ — Все,
що перейдено, подолано, завжди здається
легшим, — серйозно продовжував доцент
(Гонч.); Мені не хотілось признатись перед
собою, що я помилилась, що я подолана
(Л. Укр.); Подоланий міцним сном, Клим

. нічого не бачить і не чує (Грилі.)]. Ср9
подолати.

подолання преодоление, рит. одоление [В га-
лузі ідеологічної роботи з’їзд вважає од-
ним з найважливіших завдань подолання
відриву пропаганди від практики кому-
ністичного будівництва (Матер. XX з.
КПРС); Єдиний правильний шлях до по-
долання посухи, успішної боротьби з еро-
зією грунту — травопільна система земле-

& робства (Рад. Укр., 1949, VIII)];*^пя т р у д-
"н о щ і в преодоление трудностей [Кому-
ністи ведуть перед, вони показують зразки
праці, наполегливості у подоланні трудно-
щів (Рад. Укр., 1959, /)].

подолати, -лаю, -лаєш и редк. подоліти,
-лію, -лієш (кого, що) преодолбть, побе-
дйть, пересинить; (сломить чье-нибудь со-
противление, подавить чувство и т. п. —
еще) побороть, одолеть, осилить; (перен.—
усталость, тяжесть, дремоту и т. п. —
еще) стряхнуть, книжн. превозмбчь; (спра-
виться — еще) совладать (с кем, с чем);
(получить перевес, преимущество —еще) воз-
обладать (над кем, над чем) [Це піднімало
настрій бійців, допомагало подолати труд-
нощі (III ер.); Відступає за Каспій посуха,
Але й там подолають її! (Мур.); Вона Сам-
сона подолала, Зломила силу ту величну
(Л. Укр.); Цього вечора стало чомусь
сумно, і я сам не зміг подолати свого по-
чуття (Сміл.); Не подолавши святкового
нуду, він махнув рукою на спочивок і по
давньому звичаю вдався в зубрячку (Вас.);
Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми,
довідуючись у свого серця, чим подоліти
своє горе (Барв.); Смерть була безсила
подолати цю велику невмирущу дружбу
нашої відважної, згуртованої кров’ю й
бойовою славою, сім’ї (#ач.)];~ти впер-
тість преодолеть упрямство, пере-
упрймить.

подоливати, -ваю, -ваєш мног. подоливать
(разг.), долить; (прибавить разг. — еще)
прилить.

подоліти см. подолати.

Подолля см. Поділля,
подблок см. поділок1,
подолйк, -ка подолянин [Крокуючи вулицею,
подоляк метав жартами наліво й направо
(Гонч.)].

подолянин подолянин [Боротьбу трудящих
Хотинщини [1919 р.] проти окупантів
палко вітали на Поділлі. Багато подолян
взяло участь у цьому повстанні (Іст.
Укр. РСР)].

подолянка, подолячка подол йнка [Як при-
мчала шляхта зранку, Взяла в полон по-
долянку. Не розкішницю лукаву, — Бідну
дівчину чорняву (Шп.)].

подоляночка уменьш., ласк. подоляночка
[Десь тут була подоляночка, Десь тут була
молодесенька (народна пісня); Весна, ве-
сна, весняночко, Прийди до нас, подоля-
ночко! (Нех.)].

подолячка см. подолйнка.

по-домашньому нар. по-домашнему [І якось
дивно лунав її по-домашньому теплий
материнський голос у цій суворій об-
становці (Ткач)].

подомивати, -ваю, -ваєш мног. подомивать
(разг.), домить.

подорИвати, -ваю, -ваєш мног. подопивать
(разг.), допить [За вечерею гості подопи-
вали ті пляшки вина, що о. Артемій пона-
куповував в Корсуні (Н.-Лев.)].

подопиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. разг.
подопиваться, допиться,

подопйсувати, -сую, -суєш мног. подопйсьі-
вать (разг.), дописать [Другої ночі хлопці
ще клеїли плакати., і кольорові афіші
цирку, де під кожним джигітом, який
мчав на коні, Фелікс подописував нерів-
ними літерами: Чапаєв (Янов.)].

подоплітати, -таю, -таєш мног. подоплетать
(разг.), доплести.

подопрядати, -даю, -даєш мног. подопря-
дать (разг.), допрясть.

пбдоріж, подоріжжя см. подорож.

подорізувати, -зую, -зуєш мног. дорезать;

(умертвить — еще) прирезать.

подорож, редк. пбдоріж, -рожі, обл. подо-
ріжжя путешествие; (по служебним делам,
на короткеє время — обьічно) поездка [Я вже
писав, що дуже задоволений з подорожі по
морю (Коцюб.)*, Берусь перекласти всі
чотири подоріжжя Гуллівера (Л. Укр.)]*,
~ж для розваги поездка для
развлечения, увеселительная поездка;
кругосвітна ж кругосветное
путешествие [Семен Павлович розповів
про першу кругосвітну подорож (Донч.)].

подорожанин путешественник, книжн. пут-
ник [Федоренко розпрощався з добродуш-
ним подорожанином (Кач.)*,,Чимало і при-
год було в подорожан (Рил.)].

подорожитися, -жуся, -жйшея разг. подо-
рожиться.

подорожник1 редк. путешественник, книжн.
путник. См. еще подорожанин.

подорожник2 бот. (Ріапіа^о Ь.) подорожник,
обл. придорбжник [Позаростали подорожни-
ком та лопухом стежки-доріжки^Донч.); Ста-
ра.. перев’язала Гаркавенкові руку, при-
клавши листя подорожника (Борз.)].

подорожник3: сніговий ~ к орн. пуноч-
ка.

подорожникові, -вих сущ. бот. подорбжни-
ковьіе.

подорожниця путешественница; путница. Ср.
подорожник1.

подорожні 1) прил. см. подорожній 1; 2) (род.
подорожніх) сущ. проходящие, пітники,
прохбжие; (совершающие вместе с кем-
нибудь путь) спутники [Подорожні не
встигли роздивитись на все, що притягало
їх увагу (Трубл.)*, У поїзді напівпорожнім
не раз змінялись подорожні (Гавр.)].

подорожній 1) прил. дорожньїй; (о расходах,
заметках и т. п.) путевбй; (идущий, дви-
жу щий ся в одном направлений с кем-нибудь,
с чем-нибудь) попутний [Через плечі по-
дорожня Торба невелика (Руд.); Я стру-
сив спокійно Собі з одежі порох подорож-
ній (Л. Укр.); Зробивши кілька безрезуль-
татних спроб знайти подорожню автома-

шину, — надворі було вже поночі, — Ан-
дрій, не довго роздумуючи, подався пішки
(Гур.)]; г^ня валіза дорбжний чемо-
дан; * пі враження дорбжние впе-
чатления [Про свої подорожні враження,
певне, він сам напише (Л. Укр.)]; ~ні
г^роші ист. прогбнние [деньги],
прогони, разг. прогбн (ед.ч.); ^пі запи-
ски путевие заметки; ^ні люди разг.
дорбжние люди [Питаються якось хлопця
Подорожні люди: «Чи багато верстов,
сину, До Києва буде?» (Руд.)]; ~ііііі ро-
м а н дорбжний роман [В мене складався
чудовий план подорожнього роману (Ва^.)];
~ній чоловік уст. дорожньїй че-
ловек [Чом ти не розцвітаєш, доле? Чого
така ж, як і торік, — Ідеш похила, неве-
села, Мов подорожній чоловік Через чужі
долини й села? (Гл.)]; 2) (род. подорож*
нього) сущ. путешественник, книжн. пут-
йик; (идущий, проходящий куда-нибудь —
еще) прохожий [Я хочу увійти до міста
незвичайно й урочисто, наче довгожданий
подорожній із далекої, славної мандрівки
(Сміл.); Не один подорожній, зупинив-
шись край шляху, дививсь, як степовий
вітер гнав зелені хвилі (Шиян); Люди
дякують дощеві, а подорожній його лає
(приказка)].

подорожнії 1) прил. см. подорожній 1; 2) (род.
подорожньої) сущ. путешественница; пут-
ница; прохожая [Он вибігла з чорної хати
молодиця, приклала долоню доі очей і ди-
вилась на подорожню (Коцюб.)]; ср. подо-
рожній 2; 3) (род. подорожньої) (документ)
сущ. ист. подорбжная [— Що то є? — спи-
тав Унковський воєводського писаря.
—Купці за подорожніми. Везуть хліб про-
давати гетьманові козацькому! (Панч)]>
4) (род. подорожньої) сущ. ж.-д. путевая.

по-дорожньому нар, по-дорбжному [Лось, одя-
гнувшись по-дорожньому, вийшов з дому
(перекл. з Сьомушкіна)].

подорожування путешествие [Батько довго
з таємничим приглушуванням голосу по-
яснював вигоди цього найзручнішого в та-
ких подорожуваннях шляху (Ле)].

подорожувати, -жую, -жуєш путешествовать
[Подорожував професор і в Чехії, і в
Польщі, і в інших слов’янських землях
(Іван.)]; ~ти разом з ким путеше-
ствовать вместе с кем, сопутствовать кому
[в путешествии].

подорожчання вздорожание, подорожание,
удорожание [Подорожчання продуктів сіль-
ського господарства і підвищення ренти
[в США] поклали мільйони і мільярди дола-
рів у кишеню всіх землевласників кош-
том робітничого класу (Ленін)].

подорожчати, -чає вздорожать, подорожать,
удорожйться [Павло підходить: Дід че-
рез те так кажуть, що їх син покинув
наділ та й пішов з села; .«тепер син вер-
нувся, земля подорожчала — вертай йому
наділ! (7об.)].

подоросліти, -лію, -лієш и подорослішати,
-шаю, -шаєш повзрослеть [Зараз вона
[Меланка] ніби подоросліла, якісь тіні
покривали привітне личко в ластовинні, і
сірі очі дивилися серйозно (Іван.); А від-
коли прийшла звістка про загибель батька,
Микола якось зразу подорослішав (Рад.
Укр., 1958, /X)].

подоростати, -таємо, -таєте мног. дорастй
[І відтак, як подоростали мої хлопці, знов
біда (Фр.)].

подосаджувати, -джую, -джуєш мног. доса-
дить; (добавить — еще) присадить.

подосадувати, -дую, -дуєш разг. подосбдо-
вать [Валя зніяковіла і відразу подоса-
дувала, що тримається, мов школярка
(перекл. з Волошина)].

подосипати, -пащ, -паєш мног. досипать;
(всипать дополнительно — еще) подсмпать,
присипать.

подосівати, -ваю, -ваєш мног. досеять.

подосолювати, -люю, -люєш мног. подосали-
вать (разг.), досолить.

подоставати, -таю, -тайш мног. подоста-
вать (разг.), достать [Ні одної жінки не
допусканій чумаки взятись і за холодну
воду: самі й вечерю варили, самі й ложки
подоставали (Баре.)].

подостатком нар. обл. достаточно, вдбволь
[їм господар постачав питво та їжу, всього
подостатком (Рил.)', Чи, може, я лихий
господар? Я маю всього подостатком
(Коб.)І

подостигати, -гає мног. дозреть, повнзреть
(разг.), внзреть, созреть.

подохнути см. подихати2.

подохбдити, -димо, -дите мног. дойтй; (стать
зрелим — еще) созреть; (до какого-нибудь
предела — обично) достйчь (чегб); (поста-
раться понять что-нибудь — еще) вник-
нуть (во что); (разобраться в чем-нибудь, по-
лучить представление о чем-нибудь — еще)
узнать; (умереть—еще) кбнчиться [3 кількох
ям подоходили до нього вісті, що показалися
надзвичайно багаті джерела нафти (Фр.)'9 Як
же се, спитаєте, подоходили, що залізо або
мідь добре пропускають тепло? (Сл. Гр.)];
~ти літ достйчь зрелого вбзраста [От по-
доходять літ, то й батька й матір догодують,
і згадають, як вони побивалися (Барв.)];
~ти розуму (до розуму) дойтй
ума-разума (разг.), поумнеть; помі-
дори <^діілп на сонці разг. поми-
дбрьі дошлй на сблнце (разг.), помидбрьі
подозревали на сблнце (разг.), помидбрьі
дозрели на сблнце.

подра, пбдря обл. 1) насест для кур; 2) см.
пїдря 1; 3) (у гуцулов) полка под крьі-
шей.

подражнйти, -ражню, -ражниш подразнить
[Любив з черемхи він сплести вінок І по-
дражнить дівчат (Руденко)].

подражнитися, -ражшбся, -ражнишся разг.
подразниться [Йому заманулось трохи по-
дражнитись з поважним дідом (Н.-Лев.)].

подразливий 1) физл. раздражймьій; 2) редк.
раздражйтельньїй [У партизана знайшлася
хвороба в легенях, став цілком зрозумі-
лий його подразливий стан (Янов.)]; см.
еще дражлйвнй 3.

подразливість, -вості физл. раздражймость.

подразне 1) прил. см. подразний* 2) (род.
подразного) сущ. мед. раздражающее.

подразнений раздраженньїй [— Шиєш весіль-
ну сорочку/ — сказала [Рахіра] з легким
глумом, також уже подразнена (Яоб.)];
бути ~ним физл. бьіть раздраженньїм,
раздражйться.

подразнення раздражение [Певні гілочки сер-
цевого сплетення мають здатність при їх
штучному подразненні збільшувати пра-
цездатність серця (Мед. ж., 1949, XIX,
5)]; ~ ня нерва електрйчним
струмом раздражение нерва злектрй-
ческим током.

подразний мед. раздражающий.

подразник физл. раздражйтель [Травма і
рубці, як подразники, послаблюють галь^
мівні імпульси (Мед. ж., 1953, XXIII,
2)].

подразпйти см. подразнювати.

подразнйтися см. подразнюватися.

подразнювальний физл. раздражйтельньїй
[Із збільшенням дози фенаміну посилення
подразнювального процесу стає надмір-
ним, надсильним для нервових клітин
(Фізіол. ж., 1956, II, б)].

подразнювання раздражение.

подразнювати, -тою, -нюєш, подра знйти,
-ню, -пйш физл. раздражать, раздражйть
[Такі добрива, як сірчанокислий амоній,
селітра, суперфосфат, калійні солі, подраз-
нюють шкіру рук (Колг. вироби, енцикл.);
Приємний запах печива подразнює ні-
здрі й наганяє слину (Вільде)].

подразнюватися, -нюється, подразнйтися,
-питься физл. раздражаться, раздражй-
ться.

подразнюючий раздражающий [Вона розсмія-
лася подразнюючим сміхом (Коб.)].

подраїти, -раю, -раїш мор., Перен. подраить
[Оксана: Дамо, дамо, боцмане, і такий на-
каз. Спочатку людей подраїмо, а потім
візьмемось за палубу (Корн.)].

подраний см. подертий.

подранкувати, -кую, -куєш строит. обре-
шетить.

подрати, -деру, -дереш 1) см. подерти; 2) (по-
бежать очень бистро) фам. подрать
[Йосипенко, як несамовитий, схопився і
чимдуж подрав у садок (Мирн.)]; 0 м о-
р б з ^рав по спині разг. мороз
пробежал по спине [У Чіпки аж мороз
подрав по спині: він нікогіи не чув такого
дідового голосу... (Мирн.)].

подратися см. подертися.

подратувати, -тую, -туєш подразнить; (силь-
неє) побесйть [Ольшанський: Яка
нудьга... Хоч би прийшов Кезгайло, Подра-
тували б дурня хоч цього... (Коч.)]. ~
подрейфувати, -фую, -фуєш мор. подрейфу-
вать [Вночі почався шторм.., який подрей-
фував шхуну з кригою на північ (Трубл.)У>

подрйгати, -рйгаю, -рйгаєш» разг. побол-
тать [ногами], фам. подригать [нога-
ми] [Сівши, зараз подригала [бджола]
ніжками, мов до чого нечистого торкну-
лася (Мирн.)].
подригатися, -рйгаюся, -рйгаєшся фам.
подригаться.

подрйгус: вклонитися з ~сом обл.
шутл. расшаркаться с викрутасами [Вкло-
нивсь хлопець та ще з таким подригусом,
аж долівку здер, шарнувши ногою (Свидн.)].

подрижати, -жу, -жйш подрожать.

пбдріб обл. 1) (род. пбдробу — м. р.) потроха
(мн.ч.) [Вона свиний подріб продає, а сало
з цілого кабана держить (Лубен, у. — Сл.
Гр.)]; 2) (род. пбдробі — ж. р.) (маленькие
еещи, мелкий товар) мелочь [Він був мі-
няйло і їздив однокінкою по селах, про-
мінюючи голки, шила та всяку госпо-
дарську подріб за платянки (Фр.)].

подрібнений размельченньїй, измельченньїй;
раздрббленньїй, раздробленньїй; подроб-
ленньїй [Підсвинків., щодня підгодовують
подрібненою зеленого масою кормового лю-
пину (Наукр і життя, 1957,1)]. Ср. подріб-
нювати 1»

подрібненість, -ності раздрббленность, раз-
дробленность.

подрібнення размельчбние, измельчбние; дроб-
лбние, раздробление [Для кращого по-
дрібнення дернини орати треба плугом без
палиць (Колг. Укр., 1956, 12); Важливе
значення для нормальної роботи домен-
ного виробництва., має поліпшення підго-
товки сирих матеріалів — подрібнення, сор-
тування і усереднення руд (Наука і життя,
1956, 5)]. Ср. подрібнювати 1.

подрібнити см. подрібнювати,
подрібнйтися см. подрібнюватися,
подрібнювальний спец, раздробйтельньїй.
подрібнюваність, -ності раздробймость.
подрібнювання размельчение, измельчение;

дробление, раздробление [Електромотори
рухають машини для подрібнювання і під-
готовки кормів до згодовування, качають
воду, дають енергію для доїльних агрегатів
(Рад. Укр., 1953, XII)]. Ср. подрібнюва-
ти 1.

подрібнювати, -нюю, -нюєш, подрібнити,
-шб, -нйш и подробйти, -роблю, -робиш
1) мельчйть, размельчать, размельчйть, из-
мельчать, измельчйть; (разбивая — еще)
дробить, раздроблять, раздробйть; (только
соверш.9. в некотором количестве разг. —
еще) подробить, передробйть [У колгоспі
організували різання і запарювання січки,
подрібнюють коренеплоди (Рад. Укр., 1954,
І); Марія старанно подрібнює чорнозем
під квітами (Вільде); Як і їсти ту рибу,
що ти її так подрібнила? (Сл. Гр.); Он як
[діти] порозливали юшку та хліб подро-
били (Вільде)]; 2) (только соверш. подробйти:
некоторое время) подробить.

подрібнюватися, -пюється,	подрібнитися,

-нйться и подробйтися, -робиться раз-
мельчйться, размельчйться, измельчаться,
измельчйться; дробиться, раздробляться,
раздробйться; подробиться, передробй-
ться [Значна частина соломи подрібнює-
ться і йде на силос в суміші з со-
ковитою зеленого масою інших культур
(Рад. Укр., 1957, VIII)]. Ср. подрібнюва-
ти 1.

подріботіти, -бочу; -ботйш и подріботати,
-бочу, -ббчеш (пойти частими, мелкими
шагами) разг. засеменйть; (о лошади) за-
трусить (разг.); (лениво разг. — еще) по-
трюхать [Не гаючись ані хвилини, подрібо-
тав Славко борзенько в город (Марш.);
Малі конята ліниво подріботіли дорогою
у житах (Гавр.)].

подрімйти, -маю, -маєш подремйть, разг.
вздремнуть [Командир роти Громенко з
комісаром Лисенком, закуривши самосаду,
прилягли на полу подрімати (Шер.)].

подробйти см. подрібнювати.

подробйтися см. подрібнюватися.

подробиця 1) подрббность; деталь, чбст-
ность [Вона описувала усі подробиці, яких
ніколи не бачила (Коцюб.); Марія згадала
ленінградця Михайла, згадала до най-
менших подробиць (Жур.)]; в д а в й т и-
ся в ці вдаваться в подрббности; роз-
казати усю ~-*цю обл. рассказйть все
подрббности [— Розкажи ж бо, Меласю,
розкажи усе мені, усю подробицю, як
було, — говорив Михайло до сестрички
(Вовч.)]; 2) (маленькие предмети, мелкий
товар) обл. мелочь [Що там у його купу-
вати: самі сірники та сіль та така всяка
подробиця (Нежин. у. — Сл. Гр.)].

подрочйти, -рочу, -рбчиш разг. пбдразнйть.
подруг обл. друг; муж, супруг [Пан-
отець намість боронити., права подруга
жалувався перед нею, що вона його не
любить (Март.)].

подруга, (реже) иодруга подруга, разг. то-
варна [Зберу всіх подруг, всіх моїх коха-
них, ..ми будем плакать не слізьми, —
піснями веселе дівування спом’янем
(Л. Укр.); Йдеш у тихім щасті, Бо ідеш
ти в парі І рука подруги У твоїй руці
(Д/ас.); Жінка чоловікові подруга, а не
прислуга! (прислів'я)].

по-друге нар. во-вторшх.

подругувати, -гую, -гуєш разг. дружить
[— 3 якими ти людьми, сину, подру-
гуєш? — пита мати (Вовч.); Оксана Бойко
теж брала участь у поході, вона тоді на-
віть подругувала з Зоїною матір’ю (Гонч.)].

подруженька ласк. подруженька [Зневажають
подруженьки Подругу свою (Шевч.); У су-
боту в молодої Та великий збір, То ж схо-
• дяться подруженьки До неї у двір

(Л., Укр.)].

подружжя і)(супружескаяпара) супруги(л€Я.ч.),
чета [Це було подружжя, яке до самої ста-
рості зберегло в цілості велику любов, що
колись об’єднала їх (Гур.)]; 2) (супруже-
ская жизнь) супрудсество, брак [Вона,
занудившись від перших днів подружжя
зі своїм понурим та поганим чоловіком,
намовила його., перебратися до міста (Фр.);
Р у ф і н: ..Відкрий їм правду про
подружжя наше і відлучи себе від сеї
справи (Л. Укр.)]; 3) (о женщине) жена,
супруга, разг. подруга [жйзни]; (о мужчи*
не) муж, супряг і— Милий мій, моє по-
дружжя дороге!—одповідає Олеся,—що нам
бог дасть, те й буде! (Вовч.); Був він родом
із Побужжя, Ще не мав£собі подружжя
(Мал.); 3 добрим подружжям і горе розго-
рюєш (приказка)].

подружжячко уменьш., ласк. от подружжя
[Не травиця ноги спутала, Не росиця очі
вибила: Спутало мене замужжячко, Не-
вірне моє подружжячко (Варе.); Як ве-
селого норову, то весело із ним і жити
буде.. Сам не сумуватиме і подружжячку
смуткувати не дасть (Вовч.)].

подружии см. подружній.

подружина обл. подруга [Чи бачила, подру-
жино, мого чорнобривця? (Мил.—Сл.Гр.)].

подружити, -ружу, -ружиш і) (с кем) подру-
житься [З Сергійком подружила Оленка
(Тесл.); Подружив я з солов’ями В нашій
славній стороні (Шп.)]; 2) (кого) подру-
жить, одружить; (многих, всех разг.— еще)
передружить [Обнялись вони на пероні,
чужі люди, що їх подружили між собою
окопи і фронт (Шиян)]; 3) (кого) рЬдк. по-
женить [Взяли їх поблагословили та й
подружили та таке весілля справили, що
увесь мир скликали (Рудч.)].

подружитися, -ружуся, -ружишся 1) подру-
житься, одружиться; (со многими, со
всеми — еще) передружиться [Після того
пам’ятного вечора Семен часто бачився з
Марусею, і глибоко подружилися вони
(Ле); Кобила з вовком подружилась, та
й додому не вернулась (приказка)];
2) (вступите в брак) пожениться; (о
женщине) вийти замуж; (о мужчине)
жениться [Розлучили.. нас воро-
женьки люті, не дали нам подружитися
(Коцюб.); Ясна .зіронька закотилася, ой
я, молода, зажурилася, а що од роду да
й Одбилася, да на чужині подружилася
(Чуб.); Ти, удово, Старая жоно, Не плач,
не журися, Бо вже твій син Івась подру-
жився (дідма)].	і

подружка уменьш^ ласк. подружка [ьачила
Олеся своїх подружок: які ж то молодиці
стали! (Вовч.); У хаті сама я весь вечір
пробуду, Хіба що подружка моя завіта
(Мур.)].

подружниця разг. подруга [Була в удови
дочка Маруся, наша подружниця (Вовч.)].
подружній, обл. подружий супружеский; (свя-
занний с жизнью в семье, с семьей) семій-
ньій [Д.-Ж у а н: А для чого ви на те
стрівання йшли? Чи ви хотіли підсоло-
дити трохи гірку страву подружніх обов’яз-
ків? (Л. Укр.); Неня в хаті учила доньку
подружих обичаїв (Черемш.)]; ~нє ж и т-
т я семейная жизнь, супружество [Перші
тижні подружнього життя Ольги пото-
нули в господарських турботах (Гал.)];
~пє л 6 ж е супружеское ложе [П а н-
са: ..Матрона римська — у тюрмі домує!
Подружнє ложе їй—гнила солома! (Л. Укр.)].
по-дружньому нар. по-дружески, дружески
[І ще таке я винайшла б, .. щоб всі жили
по-дружньому, немов одна сім’я (Забіла);
Горбенко підійшов до мене і цо-дружньому
поклав руку на плече (Грим.)]; стави-
тися ^му относйться дружески.

подрукувати, -кую, -куєш попечатать; (на
машинке — еще) пописать.



пбдря см. пбдра.

подряпаний оцарапанннй; поцарапанньїй*^
исцарапанньїй; поисцарапанньїй; переца-
рапанннй [Руки в дівчинки були шершаві,
як дубова кора, засмаглі і подряпані
(Донч.); Хромові чоботи подряпано ко-
лючками (Шиян)]. Ср. подряпати.

подряпати, -паю, -паєш оцарапать; (слегка —
еще) поцарапать; (покрить сплошь цара-
пинами — еще) исцарапать, разг. поисцарі-
пать; (все, целиком или многих — еще) пере-
царапать [Пальці подряпав сталевим дро-
том І на лівій руці і на правій (Дор.)*г
Колись я підстрелив таку сову, взяв її в*
руки, так вірите, до крові подряпала
(ІПиян)].

подряпатися, -паюся, -паєшся 1) оцаріпа-
ться; поцарапаться; исцарапаться; (друг с
другом — еще) перецарапаться, разг. рас-
царапаться [Так він у терен, думає: там
хоть подряпається (Рудч.); — От бісові
діти! — засміявся Федір Іванович, зніма-
ючи з вішалки кожушок. — Уже подря-
патись встигли! (Головко)]; ср. подряпати;.
2) (вверх) разг. покарабкаться [Гонтар
кинув геодезистів і мерщій подряпався
на скелю (Ваш); Стало чутно, як він подря-
павсь на стрімку стіну урвища, важко й
часто відсапуючи (Коцюб.)].

подряпина царбпина [Кілька подряпин шаб-
лею на лиці і на руках вже струпилися
закипілою кров’ю (Ле); На багатьох каме-
нях є великі подряпини, які називають,
льодовиковими шрамами і штрихами (Фіз.
геогр.)].

подряпинка уменьш. царбпинка [А Зіна з
жахом дивилася на свої тендітні руки..
Шкіра загоріла й порепалась, була вся в
подряпинках від колючок (Іван.)].

подряпування [легкое] царіпанье [Крізь за-
вивання вітру Гаврило виразно почув див-
ний шерех, обережне подряпування (Коп.)].

подряпувати, -пую, -пуєш царапать [слегка
(время от времени)] [Щось тихо мугичучи^
Мамай подряпував тим шильцем вогку
стіну (Ільч.)].

подубити, -дублю, -дубиш спец. 1) закбн-
чить дубить, закбнчить дубление; 2) (все*
многое) передубить (разг.).

подубілий і) застилмй, застивший; закосте-
нілий, закостеневший, окостенілий, око-
стенівший, закоченельїй, закоченевший,
окоченельїй, окоченевший [Дівчина неру-
хомо лежала на березі річки біля купки
подубілої на сонці риби (Ле)]; 2) замерз-
лий, замеу)зший. Ср. подубіти 1—2.

подубіти, -біємо, -бієте и подубпути, -немог
-нете мног. 1) застить; (утратить по-
движность и чувствительность) закосте-
ніть, окостеніть, закоченіть, ркоченіть.
[Тепер у хаті холоднеча така, що аж руки
подубіли (Л. Укр.); Я с ь к о: Ой змерз,
мамо, змерз! І пальці подублц, і вух не-
чую (Стар.)]; 2) (умереть от мороза) редк.
замерзнуть [Діти ж голі., подубіли на мо-
розі (Манж.)].

подув, -ву дуновіние; (внезапное сильнос
движение ветра — еще) пормв; (перен. —
обично) веяние [Пшениця тихо шуміла
під легкими подувами вітру (Собко); Силь-
ний подув вітру загасив світло в руках
вдовиці (Коб.); Він любив сина, але надто
сильно привик ходити утертою стежкою,
жити в старім традиційнім ладі і світо-
гляді, щоби міг зрозуміти подуви нового
часу і його потреби (Фр.)].

подувати, -ває повевать, разг. подувать [Вго-
рі, над верховіттям дерев, звільна подував
легенький вітрець (ТГач.)І-

«іодудіти (1-го лица непі), -дйш, -дйть разг.
подудйть, подудеть.

подудлити, -длю, -длиш (попить, не
отриваясь) разг. подудйть.

«одужувати, -жую, -жуєш, подужати, -жаю,
-жаєш 1) (кого, що) о спливать, осилить
(кого, что), одолевать, одолеть (кого, что);
(только соверш.: справиться) разг.
совладать (с кем, с чем) [Мартин біжить
далі. Швидко подужує крутий схил (Янов.);
Тимоха.. був старшин од Левка годів
два та й подужував його; товкмачив його
частісінько (Квітка)', Він був самий пло-
хий і нікого не подужав (Рудч.); Потроху
прийметься насіння, Що розсівали нав-
круги, Зросте міцніше покоління, Що не
подужають враги (Граб.)]; 2) (только со-
верш. с инфинитивом: бить в состоянии)
смочь [Як-то пак ми оце вдвох подужали
вкласти в копи стільки горілки! (Н .-Лев.}].

подужчати, -чаю, -чаєш 1) (стать здоровеє)
поздороветь (разг.)*, (набраться сил) окріп-
нуть, стать сильнеє [ — Хай засне трохи
[стара],.спочине: може, і подужчає... Слаба,
слаба стала! .. — думала вона, вертаю-
чись додому (Мирн.)', От як зачала та
конячка гризти траву, то й трошки по-
дужчала (Рудч.)]; 2) (о ветре, буре, шуме
и т. п.) усилиться, покрепчать [Вслухай-
ся—шелест сюди долітає, Ось він подужчав
(Дор.)].

•пбдум, -му позз. редк. мисль, книжн. пбммсел,
уст., позз. дума [Ростіть, дерева юні,
гінко, Клоніться вітами до ніг Великим
людям і народам, Що в нас із ними спільний
подум (Рил.)].

подумати, -маю, -маєш подумать; (о ком, о
чем разг. — еще) помислить, поразмнслить;
(без дополнения — составить, висказать су-
ждение о чем-нибудь—еще) посудить [—Пора
нам розстатися вже з пануванням, — по-
думав Аркадій Петрович (Коцюб.)', Мов-
чи, так подумають, що ти розумний (Ном.);
Якби не жовте листя в садках, то можна
було б подумать, що надворі не бабине
літо, а справдешнє літо (Н.-Лев.)', Та чи
одна у матері думка! Не держати ж дочок
на висадки: треба й про зятів подумати
(Мирн.)]; '—май [сам] посуди [сам] [Поду-
май, на цілу зиму лишаюсь сам, далеко
од всіх Вас (Коцюб.)]; '—маєш (для вира-
ження иронии как вводное слово или воскли-
цание) подумаешь [Чого, подумаєш, на
світі не буває! Маленьке лихо в інший
час І значним людям докучає (Гл.); В
місто Кулик усе-таки поїхав. І цього

разу просто серед тижня. — Обійдуться
і без мене, — бурмотів він.. — Подумаєш,
горить у них з тим будівництвом...
(Яґур.)]; '—ти т і л ь к и подумать
только [Подумати тільки: вода, тро-
шечки цукру, манійки і замість рефлек-
тора — свічка в відрі — а скільки ефекту!
(Коцюб.)]; і н е '—маю! разг. ине подумаю!;
можна '—ти, що можно подумать,
что; х т о б *—мав! кто бьі подумал! [К а й
Л е т і ц і й: ..Хто б подумав, що всі во-
ни вступили в тую секту... (Л. У«р.)]; хто
б міг ти! кто бьі мог подумать! [Хто
б міг ~подумать! Виняньчив нашого хлоп-
ця... Доря так його любить (Яоіроб.)].

подуматися, -мається безл. разг. подуматься
[— Зорі — як ті яблука, — чомусь поду-
малося йому (Риб.)].

подумувати, -мую, -муєш подумьівать [Ще
тижнів зо два тут побуде, а там вже по-
думує майнути (Л. Укр.)].

подунути см. подути.

подурити, -дурю, -дуриш разг. 1) (некоторое
время) подурачить [Лиш най хоть поду-
рить, що мня любить... я повірю (Федьк.)];
2) (сознательно ввести в заблуждение) мног.
обмануть, разг. обдурить, фам. околпачить.

подурілий одурельїй; ошалельїй, обалдельїй
[Німці метушаться, як подурілі (Янов.)].
Ср. подуріти 1.

подуріти, -рію, -рієга разг. 1) мног. одуреть
(разг.); (потерять ясность сознания и рас-
судка) разг. ошалеть, обалдеть [Пан тільки
витріщав очі на ту комедію і не знав, чи
ті люди жартували, чи зовсім подуріли
(Н.-Лев.); Тихіц оглянувся — так, на ньо-
го всі дивляться й регочуть. Подуріли
чи п’яні? (Головко); 3 клопоту великого
подуріли (Ном.)]; 2) (побаловаться) разг.
подурить, подурачиться; (без удержу по-
резвиться разг. — еще) побесйться; (ведя
себя по-детски, шаловливо) поребячиться;
(покривляться разг. — еще) покочевряжи-
ться [Всім ще хотілось подуріти, хоч стиха.
Умовились затуляти рот, кому припаде
сміятись (Вас.)}; 3) (делать глупости в те-
чение какого-нибудь времени) разг. поглу-
шать; (втечение какого-нибудь времени совер-
шать сумасбродние, своевольние поступки
разг. — еще) поблажйть [Ось не сердься,
Якове, не нарікай на неї. Може, вона
ще і не винна. Молода людина подуріла,
а людям здалося навсправжки... (Мирн.)].

подурніти, -нію, -нієш и подурнішати, -шаю,
-шаєш поглупеть [А твій Муся подурні-
шав, бо нічого не читає, з людьми розумни-
ми не бачиться (Коцюб.)].

по-дурному (необду манно) нар. разг. зря;
(бесцельно, без надобности — еще) попу-
сту; (напрасно разг. — еще) без путй;
(глупо) разг. по-дурацки [А ти, півню, по-
дурному тріпаєш крилами, храбруєш (Ко-
цюб.); Ярина наморщила лоба й твердо
сказала: — Не базікайте по-дурному!
(Панч)].

подуся дет. ласк. от подушка [Спатусі на
білії подусі (Сл. Гр.)].

подути (подую, подуєш и подму, подмеш) и
разг. подунути, -ну, -неш 1) подуть; (обично
о слабом ветпре — еще) повеять, (реже)
потянуть, безл. разг. понести (о холодной
сшруе воздуха) [Грицько помовчав, обди-
вився ще раз дудку, потім тихенько по-
дув, — товсто і хрипло загула дудка
(Мирн.)' Подме ходовий вітер — і кора-
бель рушить у путь (Іван.)] Але ось поду-
нув холодний вітер від сходу, відсвіжив
його (Фр.)]; 2) (бистро побежать) разг.
помчать, помчаться, понестись; <^ти
пудом обл. понестись стрелбй [Отоді
він, ухопивши з собою.. Шеффеля, пудом
подув у Галичину, щоб як стій узятися до
діла (Фр.)].

подутися (подуюся, подуєшся и подмуся,
подмешся) разг. 1) (некоторое время) по-
дуться (разг.)] 2) (мног.: рассердиться)
разг. надуться; 3) (мног.: заважничать)
разг. понадуваться, надуться, напмжиться
[Ой, уже ж наші та вороженьки та усі
подулися (Сл. Гр.)]] 4) (мног.: стать
менее заметними — о звездах) обл. потуск-
неть, потускнуть, затуманиться [Зорі
подулися (Сл. Гр.)].

подуха обл. духота.

подухатп, -хаю, -хаєш редк. подуть.

подушечка \) уменьш. подушечка [Скрізь попід
стінами тулились канапки, кушетки..*з по-
душками й подушечками (Коцюб.)]; 2) :~чкп,
-чок (мн. ч.: сорт конфет) подушечки;
3): *—ка пальця анат. подушечка
пальца [Її маленька, з мозолястими поду-
шечками пальців рука не раз миготіла в
його розтривожених хворобою видіннях
(перекл. з Павленка)]] 4) уст. ладанка.

подушити1, -душу, -душиш 1) (подвергнуть
давлению некоторое время) подушить, по-
давйть [Марія подушила щоки рукою: що-
ки трохи почервоніли (Н .-Лев.)]] 2) (умерт-
вить; искалечить) подушить, подавйть;
(всех или многих) передушйть, передавйть
[Чадом не вдалося подушити, то може знов
що надумала? (Вас.)].

подушйти2, -душу, -душиш (духами) поду-
шйть.

подушйтися1, -душимося, -душитеся (пове-
ситься) мног. удушиться [Не перелічить
ніхто, скільки потопилось, подушилось,
пострілялося, порізалося від нього [кохан-
нячка] (Бовч.)].

подушйтися2, -душуся, -душишся (духами)
подушиться.

подушка, уст. подушка 1) подушка [Тільки
оце стара було позіхне, Юрко вже й по-
душку підкладає їй під голову (Н.-Лев.)]
Дверцята машини зачинилися з коротким
стуком. Шкіряні подушки пружно уві-
гнулися під вагою Юрієвого тіла (Собко)]
І комашки мають подушки, а бідняк — у
голови кулак (приказка)]] 2) (только по-
душка) спец, подушка.

п^душкоподібний подушкообразньїй [Багато
тундрових рослин утворюють подушко-
подібні форми (Осн. даре.)].

подушне 1) прил. см. подушпий; 2) (род.
подушного) сущ. ист. подушное, подушная
подать [Микола ще більш зажуривсь, бо

за щомершого батька треба було платить
подушне як за живого (Н.-Лев.)] Пристав,
як пан за подушне! (приказка)] Мов за
подушне, оступили Оце мене на чужині
Нудьга і осінь (Шевч.)].

подушний ист. подушньїй, душевбй [Літом
вп’ять така халепа! Тут з роботою не впра-
виться..; а тут не очистив недоїмки по-
душної, нова зайшла! (Квітка)]; <^ний
податок ист. подушньїй налбг.

подушник ист. сббрщик податей [Думаю:
зароблю грошей, то батькові-матері запо-
можу в їх старощах, а то подушники уже,
може, там і вікна повидирали (Барс.)].

подущйна прен. подушбнка.
подюжиннпй подюЖинпьій.
подюжинно нар. подюжинно.
подяка 1) (чуєство признательности) благо-
дарность, уст. благодарение; (перен.:
еознаграждение — еще) плата, награда, уст.
воздаяние [Почуття щирої подяки до див-
ного колгоспника заворушилося в грудях
лейтенанта (Панч)] Немає подяки гарячі-
шої від читацької подяки (Смол.)] Яка
плата, така й подяка (Ном.)]] н а '-’ку,
в ^ку в благодарность, в знак благодар-
ности [Окрім того, що набрав він На війні
всього без ліку, Ще король йому в подяку
Надгороду дав велику (Л. Укр.)] Піднесли
їм в подяку хліб-сіль, Запросили до рід-
ного двору... (Ол.)К н е варт ^ки не
стбит благодарности; розсипати <^ки
рассьіпаться в благодарностях; склада-
ти, скласти <^ку приносить, при-
нестй благодарность; рит. воздавать, воз-
дать хвалу [О, недаремно йшли бійці в
кривавий дим, У пурпурову піну!.. Кві-
туча, гомінка, склади подяку їм, Радян-
ська Україно! (Рил.)]] 2) (официальное вьі-
ражение вьісокой оценки чьего-нибудь труда,
действий) благодарность [Павло: Ма-
кару Івановичу я виніс подяку в наказі
(Корн.)] Ми з татком в усьохму ідем нарів-
ні — Я в школі, а він за верстатом, По-
дяки— йому, а п'ятірки — мені: Роботу ми
любимо з татом! (Мур.)].

подякувати, -кую, -куєш (кому, чому, редк.
кого, що) поблагодарйть (кого, что); рит.
воздать хвалу (кому), уст. возблагода-
рйть (кого, что) [Дівчина устала з воза,
подякувала, попрощалася, пішла й зникла
у заулочку, а Кармель далі поїхав (Вовч.)]
Нимидора подякувала Петрові Кавунові й
пішла в присілок до дядька (Н.-Лев.)]
А рада була така: справника подякувати
(Вовч.)] І я подякував наш радянський
час, що дає нам таких дітей (Янов.)].

подячний уст. благодарственпмй [Буксир пі-
дібрав свій трос, дав вітальний гудок і
рушив назад, супроводжуваний подячни-
ми вигуками й піснями пасажирів паро-
плава (Янов.)].

подячно нар. уст. благодарственно [Подячно
зітхає земля, звільнена від бур’янів, гли-
боко зорана, розпушена, родить на всю
свою богатирську силу (Янов.)].

побзійна уямяібіа. стишбк, стихотвореньице
[Справді не слід уважати кожної ліричної
поезійки за сторінку з автобіографії
(Л. Укр.)]. Ср. поезія 2.

поезія 1) (только ед. ч: словесное художе-
ственное творчество, преим. стихотворное,
и перен.: изящество и красота) поззия
[Ще задовго до виникнення писемності
східнослов’янські племена створили вели-
ку та різноманітну усну поезію, джерелом
якої була праця, а найстарішою формою —
пісня (Іст. укр. літ.)} Сповнена нестрим-
ної сили, активності, протесту, поезія
Лєрмонтова завжди була близька рево-
люційній молоді Росії (Літ. газ., 1951,
VII)} В латках, як у старих ряднах, нема
поезії (Н.-Лев.)} Як відомо, у наших ра-
дянських робітників дуже глибоко розви-
нуте почуття поезії праці (Гонч.)]} 2) (поз-
тическое произведение) стих, стихотворение;
(обачно мн. ч.) стихй, стихотворения [Пер-
ші свої твори (а це були вірші) П. Мирний
пише під безпосереднім впливом поезій
Т. Шевченка (Вісник АН УРСР, 1949, 5)}
Ах, я давно Вас ждала, ще як над книж-
кою поезій сміялася, ридала (Тич.)].

поема лит., перен. позма [Ще в поемі «Панські
жарти», написаній за молодих літ, Франко
малює нам картину економічної залежності
селян од пана (Коцюб.)} Любов: ..Любов
може бути чудовою поемою, що люди по-
тім перечитують у спогадах, без болю,
без прикрого почуття (Л. Укр.)].

поескадронний воєн, позскадрбнньїй.
поескадронно нар. воєн, позскадрбнно.
поет позт, уст. стихотвбрец [Поети славили
в піснях віддавна Україну (Л. Укр.)].

поетеса позтесса [Велику стаїтю про Лесю
Українку Франко написав тоді, коли пое-
теса була автором лише однієї збірки ори-
гінальних поезій «На крилах пісень» (Наука
і життя, 1956, 8)].

поетизація позтизация [Особливістю талан-
ту Васильченка є поетизація звичайного,
повсякденного в житті трудящої людини
(Іст. укр. літ.)].

поетизований позтизйрованньїй.

поетизування позтизйрование (редк.), позти-
зация.

поетизувати, -зую, -зуєш 1) (кого, что) позти-
зйровать [Ярош по-своєму поетизував кол-
госпне землеробство — за кожною буден-
ною справою він бачив глибокий сенс часу
і велич організованої сили людей (Вологи.)]}
2) обл. сочинять стихй [Хто пише або пое-
тизує, мусить і багато знання мати
(Яо$.)1.

поетизуватися, -зується страд. з. поЗтизйрова-
ться [Зберігалися [згадки], поетизувалися і
передавались з одного семінарського по-
коління в друге, як священні бурсацькі
саги (Вас.)].

поетика позтика [У своїй поетиці Прокопо-
вич намагався обгрунтувати і пояснили
особливості художнього відображення, або,
як він висловлювався, «наслідування» дійс-
ності (Іст. укр. літ.)} У своїй поетиці,
у своєму стилі, в своїм світовідчуванні
Шевченко пройшов шлях такий же, який

пройшли Пушкін і Міцкевич.. — від ро-
мантики до реалізму (Рил.)].

поетичний пезтический; (очаровательнай, воз-
вагиеннай, идеальнай — еще) позтйчньїй
[З правдивим жалем покидаєш той любий,
поетичний куточок України!.. (Коцюб.)];
***на вдача позтйческая натура, поетич-
ная натура [Палкої, поетичної вдачі,
вона не могла вдовольнитись буденним
життям, запрягтись до щоденної важкої
праці (Коцюб.)]} **>ний твір позтйческое
произведение [Під безпосереднім вражен-
ням революції 1905 року Франко створив
свій найбільший поетичний твір — поему
«Мойсей» (Корн.)].

поетичність, -ності позтйчность.

поетично нар. позтйчески; позтйчно [Май-
стерно й поетично оповідав він усім відомі
й усім дорогі легенди люду (Коцюб.)].
Ср. поетичний.

поетів, -това, -тове позта (род. п. от позт)
[І тепер нащадки панські Тюрми міцнії
будують, А поетові нащадки Слово гостреє
гартують (Л. Укр.)].

поетка уст. позтесса, разг. редк. позтка [Тут
зібрались все поети та поетки (Н.-Лев.)].

по-ефіопському, по-ефібпськи нар. по-
зфибпски.

по-єврейському, по-єврейська нар. по-еврей-
ски.

по-європейському, по-європейськи нар. по-
ев^опейски [Найбільш нагадували йому
жінку хати, прибрані по-європейському
(Коцюб.)].

по-єгипетському, по-єгипетськи нар. по-егй-
петски.

поєдйпка обл. одноствблка.

поєдйнок, -нку поєдинок; (между двумя про-
тивниками по вьізову одного из них и пер єн.—
еще) дузль [Годвінсон: Едіто, син
ваш, видно, хоче стати з громадою на поєди-
нок! (Л. Укр.)} Не поєдинок армій, а бо-
ротьба двох світів знайшла відображення
в епізоді визволення Києва (Рад, Укр.,
1948, І)} І враз уявляється йому картина
поєдинку з якогось роману (Коцюб.)].
викликати на ***к прям., перен.
визвать на поєдинок, визвать на дузль
[Треба було щось зробити. Але що? По-
бити? Ні. Кинути в лице рукавичку? Адже
він не мав її з собою. Викликати на поє-
динок? (Коцюб.)} Гойдає вогку черемшину
Весни всевладної’ рука, І серце пісню
солов’їну На поєдинок виклика (Рил.)].

поєдйнці, поєдйицю, поєдйнцем нар. обл.
поодинбчке [Громада тихо розійшлась по-
єдинці (Л. У«р.)].

поєднаний	соедин енний;	обьедин енний;

совокуплепннй; совмещенннй;связанннй [У
віршах поета [Бажана] воєдино спаяні са-
тира й публіцистика, поєднані з народним
гумором (Іст. укр. літ.)]. Ср. поєдну-
вати 1.

поєднання 1) соединепие; обьединение; сово-
купление; совмещение, сочетание [Це було
потайне поєднання наших душ (Н.-Лев.)}
Однією з., умов правильного використання
мінеральних добрив є поєднання їх з орга-
нічними (Наука і життя, 1956, 7); ..еко-
номічна боротьба може привести до три-
валого поліпшення становища робітничих
мас і до зміцнення їх дійсно класової ор-
ганізації лише при умові правильного
поєднання її з політичною боротьбою про-
летаріату.. (Ленін)]; ср. поєднувати 1;
2) уст. договбр, соглашение [Порадились
сябри.. і згодились на таке поєднання (Чуб.)].

поєднати см. поєднувати.

поєднатися см. поєднуватися.

поєднування соединение; об'ьединение; сово-
купление; совмещение, сочетание. Ср. по-
єднувати 1.

поєднувати, -пую, -нуєш, поєднати, -паю,
-наєш 1) соединять, соединйть, (реже)
обьединять, об'ьединйть, уст. совокуплять,
совокупйть; (преим. разнородное — еще)
совмещать, совместйть, сочетать (несоверш.
и соверш.); (о чувстве дружби и т. п. —
еще) связьівать, связать [Під радянською
зорею Україна розцвіла, Землі всі свої
під нею Поєднала й повела Весь народ
в часи майбутні (Криж.); Гуманізм соціа-
лістичний поєднує в собі гарячу любов
до трудящих з ненавистю до гнобителів,
ворогів людяності ь людства (Літ. газ.,
1953, II); В неволі, в самоті немає, Нема
з ким серця поєднать (Шевч.); Шлях лю-
бові та освіти Нас навіки поєдна! (Граб.)];
***ти приємне з корисним сочетать
приятное с полезньгм (несоверш. и соверш.);
2) (о совершении брака) соединять [бра-
ком], соединйть [браком], церк. уст. соче-
тать [браком] (несоверш. и соверш.) [Ми
вийшли із загсу, де урочисто поєд-
нали її та моє життя на найближчі п’ят-
десят років (Янов.)]; 3) (кого) (только со-
верш.) уст. договорйться (с кем), услови-
ться (с кем), разг. сладиться (с кем); (на
работу) нанять (кого) [Так він-то позвав
Кузьму Трохимовича та й поєднав його,
щоб списав йому солдата (Квітка)].

поєднуватися, -пуюся, -нуєшся^ поєднатися,
-наюся, -наєшся 1) соединяться, соеди-
нйться; обьединяться, обьединйться; со-
вокупляться, совокупйться; совмещаться,
совместйться; сочетаться; связьіваться,свя-
заться [Рідке скло добре поєднується з усі-
ма відомими будівельними матеріалами
(Рад. Укр., 1957, III); Пахощі страви
поєдналися з пахощами польового по-
вітря (Мирн.); Тяжкі муки викликали
ще тяжчі думки і, поєднавшись, Шарпали
і серце і душу Одарчину (Мирн.); Як у
самій природі гоцова і рука належать од-
ному і тому самому організмові, так і в
процесі праці поєднуються розумова і
фізична праця (Маркс)]; 2) соединяться
[браком], соединпться [браком]; сочетаться
[браком] [Зійшлись, побрались, поєдна-
лись (Шевч.)]. Ср. поєднувати	1—2;

3)	(только соверш. перен.: вступить
в короткие, близкие отношения) сблй-
зиться; (теснее) сойтйсь; (о дружеских
отношениях) редк. подружйться [Його сло-
ва зворушили Рустема. Жаль стало батька.
Вуї щиро хотів би знову поєднатися з ним,

та як? Якою ціною? (Коцюб.); А може,
вже поєдналась 3 паном у палатах? Може,
знову розкошує Моя грішна мйти? (Шевч.);
Мавка: Ні, ти сам для мене світ, ми-
ліший, кращий, ніж той, що досі знала я,
а й той покращав, відколи ми поєднались
(Л. Укр.)]; 4) (только соверш.) уст. дого-
ворйться, услбвйться, разг. сладиться [«По-
живеш, роздивишся в хаті, Та й ми тебе
побачимо, — Отоді й за плату. Чи так,
дочко?» «Добре, дядьку». «Просимо ж
у хату». Поєднались (Шевч.); Те да се,
слово за слово, почали радитись,, щоб
укупі їхати ярмаркувати. Поєднались
(Барв.)].

пожаданий позз. редк. желашшй [«Визволи-
тель»-цар Не волі вістку пожадану, А
гніт новий, нову оману Народу скорбно-
му приніс (Рил.)].

пожадання редк. пожелание [Пішли пожа-
дання успіху тим і другим, цокання, цмо-
кання, братання (Мирн.)].

пожадати, -даю, -даєш редк. 1) захотеть,
пожелать; (сильнеє) возжаждать (уст.)
[Не барячись хвилиноньки, пожадала собі
[Галя] у чоботи вбратися {Вовч.)]; 2) (ви-
сказать пожелания) пожелать [От настало
.життя, — ворогові такого не пожадаєш
(Мирн.)].

пожадатися, -дається безл. редк. захотіться
[Ходив [чумакувати], коли йому пожа-
дається, не поспішаючись (Вовч.)].

пожадливий 1) жадньїй; (ненаситний, кори-
столюбивий — еще) ілчньїй [Пожадливи-
ми, затяжними ковтками пив настій і на-
питись не міг (Ст.); Пожадливими очима
сковзнув рибалка по добротному сукні на
шароварах з кантом (Ле)]; 2) (проникнутий
чувством физического влечения) жодний;
(сильнеє) страстньїй, чувственньїй, книжн.
вожделенньїй [Якими пожадливими очи-
ма завжди стежить він за Юлькою, коли
проходить вона повз вікна або розвішує
свою білизну на подвір’ї (Шиян)].

пожадливість, -вості 1) жадность; алчность
[І знов задумався Сагайдачний, дивуючись,
як поєднується в одній особі така пожад-
ливість з високими культурними потре-
бами (Тулуб)]; 2) жйдность; страстность,
чувственность; вожделение. Ср. пожадли-
вий 1—2.

пожадливо, редк. пожадио нар. 1) жадно;
алчно [Він наблизився до вигнутого стру-
меня і, нахилившись, став пожадливо
пити (Гонч.); Коваль пОжадно й нетерп-
ляче затягся цигаркою (Головко); Петрова
пожадливо слідкувала за усім, що роби-
лося довкола неї, так, немовби вона зав-
тра збиралася вступати на медичний фа-
культет (Смол.); Стебельці дерев, [щедро
напоєні водою, пожадливо тяглись до сон-
ця (Рад. Укр., 1950, IX); Владарі доларо-
вих мішків Потирають пожадливо руки
(Вос«р.)]; 2) жадно; страстно, чувственно;
вожделенпо [Чула [Палата] немов паву-
тиння на всьому тілі од гарячого погляду
чорних очей, од блиску зубів в пожадливо
одкритому роті (Коцюб.); — Купалася?
— запитав Карно, пожадливо оглядаючи
білу сорочку з мереживною оторочкою
{Шиян)]. Ср. пожадливий 1—2.

пожадобитися, -блюся, -бишся разг. поза-
риться [Невже вона пожадобилася на гро-
мадське добро й забрала на свою кварти-
ру? Коли так, то за лікаркою Гнат матиме
добре віио (Чорн.)].

пожа ду вати,	-дую, -дуєш пожадпичать.

пожалити, -лю, -лиш обл. пожалеть.

іюжалйтн, -лю, -лиш 1) мног. пожалить

(разг.), изжалить [Я не скаржуся ніколи,
Як мене пожалять бджоли (Ст,.); Висока
кропива достала до вух і пожалила йому
лице (Н.-Лев.)]; якби на, кропиву
не мороз, вона б усіх людей
^лйла погов. коли б на хмель не мороз,
так он бм через забор иерерос; 2) (некото-
рое время) разг. пожалить.

пожалитися, -люся, -лишся обл. 1) (кого,
чого) пожалеть (кого, что); сжалиться
(над кем, над чем) [Боже, пожальсь тії
крові, що марне колючку надоїть
(л. У«р.)]; 2) пожаловаться, книжн. посето-
вать [А знов, як не вгодять Галі брати, то
Галя поплаче й погорює, ..пожалиться
та й годі (Вовч.)].

пожа л йтися? *люся, -лишся 1) пожалиться;
изжалиться; 2) пожалиться. Ср. пожалити
1—2.

пожаліти, -лію, -лієш пожалеть; (не погу-
бить — еще) пощадить [Мотря, вмиваю-
чись сльозами, стала ганьбити сина.
—Тепер, бач, і до матері?!, тепер і до неї,
як нікому пожаліти?.. (Мирн.)', Снарядів
на цей раз партизани не пожаліли (Шер.)];
не ти б р а т а рідного не пожа-
леть брата родпбго, не пощадить брата
роди ого [На кого масте пеню, скажіть:
я брата рідного не пожалію (Квітка)].

пожалітися, -ліюся, -лієшся пожаловаться
[Сердиться дід. Потім не витримав, по-
жалівся голові (Козач.)].

пожалкувати, -кую, -куєш пожалеть [Слав-
ко з досадою подивився на батька і знову
пожалкував, що йде з дому (Куч.)]; ^тп
за ким пожаЛеть о ком [Пожалкував
[Кобзар] за Іваном Кравчуком, згадав, що
колись разом із ним у школі вчилися
(Жур.)]; сам на себе **-»куй разг.
пеняй рам на себя [Та вже як не міркуй,
А сам на себе пожалкуй! Не раз, не два
заплачеш, А дива більше ти такого не
побачиш (Г.-Лр/п.)].

пожалкуватися, -куюся, -куєшся разг. пожа-
ловаться [Панночка пожалкувалась на тебе
старій, що ти вже зовсім одужала, та не
хочеш робити (Вовч.)].

пожалувапия 1) обл. сожаление, сострадание
[В серці бідної сироти пайскорше збуди-
лося пожалувапия над таким же круглим,
нещасним сиротою (Фр.)]; 2) уст. пожало-
вание.

пожалувати, -лую, -луєш 1) пожалеть; (про-
явить ласку, нежность — еще) приласкать
[Пожалуєш, Насте, та пізно! Годі каятись
по смерті! І він заслав старостів до Оле-
ксандри (Коцюб.); Якби була жива моя

мати, вона мене б пожалувала й гостинця
мені принесла б (Н.-Лев.)]; 2) (прибьіть)
редк. пожаловать [— Красота!— сказав шо-
фер. — Значить, Клим Васильович пожа-
лували? Приємно... (Грим.)]; ^луй!,
<^луйте! (вежливое приглашение) редк.
пожалуйте! [Ой, не вийшла дівчинонька,
Вийшла її мати: «Здоров, здоров, любий
зятю, Пожалуй у хату!» (народна пісня);
Пожалуйте, ваше благородіє; усе готово,
вас ждуть (Квітка)]; добро ~тіі! добро
пожаловать! [Добро пожалувать мимо на-
ших воріт борщу сьорбати (приказка)];
3) уст. пожаловать.

пожалуватися, -луюся, -луєщся пожаловать-
ся [Вернувся сотник мій додому, ..Ні-
кому й слова не сказав І не пожалувавсь
нікому (Шевч.)].

пожалуй (вводное слово) разг. редк. пожалуй
[Пожалуй, я тебе найму, тільки попереду
справлюся де слід (Мирн.)].

пбжаль, -лю обл. сожаление [— Не годилося
кидати, — промовили брати з пожалем
(Вовч.)].

пожар, -ру пожар [Аж глядь, палати зайня-
лися. Пожар! пожар! (Шевч.); Середній
брат трохи пожару не запалив, узявшися
в печі розпалювати (Вовч.); Ой, палка ти
була, моя пісне! Як тебе почала я співати,
В мене очі горіли, мов жар, І зайнявся
у грудях пожар (Л. Укр.)]; запобігти
^рові предупредйть пожар; бігти як
на ^р разг. бежать как на пЬжар.

пожарйна, пожарище пожарище, уст. пепе-
лйще [Мене поховала Та бабуся, що оста-
лась На тій пожарині (Шевч.); Безліччю
жарин жевріла велетенська пожарина
(Вас.); А Максим на пожарище Та на по-
пелище подивився. Нема ради! Тілько
вітер свище (Шевч.); Темною плямою чор-
ніло лісове пожарище (Козач.)].

пожарити, -рю, -риш 1) мног. пожарить;
(кончить жарить — еще) отжарить; 2) (не-
которое время) пожарить.

пожаритися, -рюся, -ришся пожариться.

пожарище разг. пожарище [Затріщить кру-
гом сухий комиш — і пішло пожарище
гулять степом (Греб.); Пожарище тушити
Збігалась люду сила (Нагн.)].

пожарйще см. пожарйпа.

пожарпа 1) прил. см. пожарпий 1; 2) (род.
пожарної) сущ. разг. пожарная команда
[Коли це де не взялася пожарна з того і
з другого боку улиці і ну з двох труб кро-
пити людей (Мирн.)].

пожарпий 1) прил. пожарньїй [Той в бочку
пожарну наливає воду (Фр.)]; 2) (род.
пожарного) сущ. пожарньїй, пожарник
[О р е с т: ..Підлітком я мав звичай.,
бігати на пожар і там орудувати укупі
з пожарними, Лізучи у найбільший вогонь
(Л. Укр.)].

пожарник пожарник, пожарньїй (сущ.).

пожарня разг. пожарная часть, пожарное депо,
разг. пожарная (сущ.) [Будуємо на пожарні
каланчу, причепимо дзвони (Горд.)].

пожартувати, -тую, -туєш І) пошутйть;

(з кого, з чого, редк. над ким, над чим —
вьісмеять, преим. не зло — еще) подшу-
тйть, подтруийть (над кем, над чем) [Він
курить люльку і любить при нагоді пожар-
тувати (Шиян); — Я пожартувала, татку, —
перебиває мене хитрюга-донька, — який ти
недоторканий! (Янов.); Ну, панич як
панич, пожартував трохи з старої, але
Андрія пайняв (Коцюб.)]; зле (недоб-
ре) <^ти на д ким зло (скверно) по-
шутйть над кем, сьіграть зл^ю (скверную)
шутку с кем; 2) (весело поговорить, пере-
сипая речь шутками) побалагурить (разг.)
[Так мені хотілось потанцювати та з дівча-
тами пожартувати (Н.-Лев.); Молодь ви-
йшла у сад погуляти, поспівати та пожар-
тувати (Мак.)]; 3) (к кому-нибудь отнестись
несерьезно, как к забаве) поиграть [Пожар-
туєш, причаруєш, А далі й покинеш? (Гл.);
Я знаю, що ти мене вірно любиш, а я тіль-
ки пожартувала (Вовч.)].

пожати см. пожинати.

пожатий сжатьій [Над медовою землею, Над
пожатими полями.. Глухо точиться дво-
бій (Рил.)].

пожахати,-хаю,-хаєш лшог. попугать, испугать.
пожахатися, -хаємося, -хаєтеся мног. разг.

попутаться, испугаться [Усі пожахались:
і жаби, і миші (Руд.)].

пожахачка обл. трусйха [—А як вовк прису-
не? — шепче знов Галя. —0, пожахачко!
О, плохенька! — кажуть усі (Вовч.)].

пожахпутися, -пуся, -нешся разг. испугать-
ся; (сильнеє) ужаснуться, прийтй в ужас
[Часом Галя пожахнеться й пошептом
питає: «Що ж як кава прийде?» (2?овч.)].

пожбурити, -рю, -риш и пожбурнути, -ну,
-неш разг. швьірнуть [Микола вхопив квар-
ту й пожбурив нею на шинкаря (Н.-Лев.);
Маланка скочила з призьби і пожбурнула
грудкою (Коцюб.)].

пожвавити см. пожвавлювати.

пожвавитися см. пожвавлюватися.

пожвавішати, -шаю, -шаєш и (реже) пожва-
віти* -вію, -вієш оживиться [Дівчина,
коли побачила Петра, пожвавішала
(Грим.); Помітивши, що Данько зацікав-
лено стежить за роботою, Баклагов по-
жвавів (Гонч.)].

пожвавлений оживленньїй [Гонтар підвів ру-
ку, спиняючи пожвавлений шум у залі
(Ваш)].

пожвавлення оживление [Наприкінці 1910
року в Росії з’являються перші ознаки
пожвавлення в масах, наростання рево-
люційних настроїв (Біогр. Леніна)].

пожвавлювання оживление.

пожвавлювати, -люю, -люєш, пожвавити,
-влю, -виш оживлять, оживйть [Засніжені
поля були порожні і затишні, і тільки
два промені фар трохи пожвавлювали до-
рогу (Собко); Взаємоперевірки пожвавили
змагання, сприяли найшвидшій ліквіда-
ції недоліків (Рад. Укр., 1950, 7Х)].

пожвавлюватися, -лююся, -люєшся, пожва-
витися, -влюся, -впшся оживляться, ожи-
виться [Пасажири, що стовпились в про-
ходах, радісно пожвавлюються, вступають
в розмову (Гонч.); На фермах значно по-

жвавилась політична і культурна робота
серед тваринників (Рад. Укр., 1955, II)].
пожвакатп и редк. пожвякати, -каю, -каєш
разг. почавкать.

пожданпки, -ків: ~ками годувати разг.
завтраками кормйть, завтраки сулйть
[X р а п к о: ..Хіба ти не бачиш, що вони
щодня швендяють до мене, пороги обби-
вають? Все підождіть та підождіть — по-
жданиками годують (Мирн.)].

пождати, -ду, -деш подождать, разг. обо-
ждать, пождать; (повременить разг. — еще)
погодить [Олімпіада Іванівна:
Та, може’б, ви пождали або потім зайшли
б, вона обідає з гостями (Л. Укр.); Підпара
насував брови. — Тепер він панське бере,
а пождіть трохи — візьме і ваше (Коцюб.)];
<—дй!, <—діть! подождй!, подождйте!; (с
угрозой — еще) погоди!, погодйте!; постбй!,
постойте! [Нартал: ..Га, мовчиш,
мовчиш? ..Л ю ц і й: Ні, ні, пожди! Яка
ж кормига буде? (Л. Укр.); — Ні! Пождіть,
пождіть, мої голуб’ята, — промовляла ма-
ти, скидаючи з себе одежинку (Вовч.);
—А пожди,—кажу, — дам я тобі й мако-
гона, і коцюби! (Вовч.)].

по-жебрацькому, по-жебрацьки нар. по-нй-
щенски, нйщенски.

пожевріти, -ріє потлеть; (перен. — еще) по-
теплиться.

пожежа пожар [Пожежа люто й несамовито
бушувала в степу (Куч.); Ішов 1848 рік..
Скрізь червоніла пожежа вільного духу...
(Мирн.); Любов — не пожежа, займеться—
не потушиш (приказка)]; запобігти
'-'-жі предупредйть пожар.

пожежище (место пожара) редк. пожарище
[їду через те пожежище, а в мене й в душі
похололо (Н.-Лев.)]. См. еще пожарйна.

пожежний пожарньїй [Над оселями височіла
шпиляста пожежна башта (Десн.)]; ***пий
обоз пожарньїй обоз; ~иа охорона
пожарная охрана.

пожежник пожарник, пожарньїй (сущ.) [На
кораблях уже рвалися снаряди, вибухали
торпеди, і до них не могли приступити по-
жежники (Куч.)].

пожемчужйтп, -жу, -жйш покрить жемчу-
гом [Я б твої крила позолотила, Я б твої
пір’я пожемчужила (Чуб.)].

поженити, -женю, -жениш поженйть; (всех
или многих — еще) переженйть [От царівні
він так уподобався, що й поженили їх
(Рудч.); В Огиря [баба Секлета] всіх поже-
нила й заміж пооддавала... (Головко)].

поженйтпся, -женимося, -женитеся 1) (о
мужчине и женщине) поженйться [Берг
твердо пообіцяла йому, що поженяться
вони в найближчий час (Собко)]; 2) (о мно-
гих мужчинах) женйться, обл. поженй-
ться } (о всех — еще) пережепйться [Декотрі
жонаті вербівці позабували своїх жінок
і через десяток років поженились вдруге
(Н.-Лев.)].

поженихатися, -хаюся, -хаєшся разг. поже-
нихаться (обл.), поухаживать, разг. пово-
лочйться; (взаимно) полюбезничать (редк.)
[Не поженихався ні трохи, а сміху з себе
наробив (Квітка); Служебка..: Ти ж
таки подумай, то був би там, а се ж ти
тут, зо мною, хоч крадькома, та все ж по-
женихатись нам можна хоч хвилинку
(Л. Укр.)].

пожертва пожертвование, принощение, уст.
даяние [Доброхітних пожертв заможних
господарів не могло вистачити (перекл. з
Гоголя)].

пожертвування пожертвование, приношение,
уст. даяние [Істотним кроком вперед
в історії розвитку мікробіології., було
заснування Київського бактеріологіч-
ного інституту [1895 — 1896 рр.] на
приватні пожертвування, зібрані Київ-
ським товариством для боротьби з за-
разними хворобами (Мікр. ж.,	1956,

XVIII, 1)];^пя к и м, чим принесение
в жертву кого, чегб.

пожертвувати, -вую, -вуєш пожертвовать
[Ради злості і своєї помсти він був ладен
усім і усіма пожертвувати: він не вмів
прощати й нікому не прощав (Н.-Лев.);
Пожертвуйте нам шматок землі і будинок,
де вона [школа] могла б найти собі пер-
ший притулок (Тулуб)].

пожерти см. пожирати,
пожертий поглощенньїй.
пожестикулювати, -люю, -люєш пожестику-

лйровать.

пожетонний пожетонний.

пожйва 1) пйща, питание; (для животних —
обично) корм; (еда обл., уст. — еще) снедь;
(сьестние припаси) продовбльствие [3 од-
норідної за складом поживи кожний орга-
нізм бере і засвоює те, що відповідає його
природі (Осн. даре.); Але Явдоха почувала,
що слабне.. Ягоди не давали достатньої
поживи виснаженому тілові (Донч.); Го-
лодні корови, не знаходячи поживи на
землі, ..ощипували на кущах галузки
з набряклими бруньками (Панч); Перед
нею. [Раїсою] простяглися нові стежки,
знайшлась нова пожива для серця (Коцюб.);
Серединою вулиці тягліїся вози з дровами,
з мішками бульби, з хлібом і іншою пожи-
вою (Фр.)]; 2) добьіча; ^легкая нажива
разг. неодобр. — еще) пожива [На греча-
ному полі бджола має найкращу поживу
(Рад. Укр., 1948, IV); Йшов на поживу
вовк (Криж.)]; 0 мало ^ви з чого
мало пбльзм от чегб [— Ковтай муху
[чарку], о. Мойсей! — Ні! щбсь мало по-
живи з цієї мухи. Буду я гедзів ловити,
абощо (Н.-Лев.)]; на ^ву а) на с^едение
[Так і кинули його [забитого] у степу хи-
жакам на поживу... (Тулуб)]; б) для по-
требления [Орав [Іван] поле, сіяв, косив,
жав, молотив, складав зерно — те на по-
сів, те на поживу (Мирн.)]; яка ^ва з
кого, з чого разг. какая пбльза от
кого, от чегб; что толку в ком, в чем [Яка
пожива з їх! Як з цапа молока! (Г.-Арт.)].

поживйпня1 редк. жизпь, разг. житье [Всіх цих
грошей, що ми заробили, нам не треба,
бери, як хочеш, собі всі на легке пожинан-
ня (¥уб.)]. Ср. пощиватп1.

поживашія2 редк. потреблбние; пбльзова-

ние [Узяла гроші, подякувала, та й до
брата. — На, — кажу, — братику мій! Не-
хай тобі на добре поживання будуть!
(Вовч.)]. Ср. поживати2 2.

поживати1, -ваю, -ваєпі (жить) разг. пожи-
вать [Колгоспи собі росли, розвивалися,
багатіли, а колгоспні люди жили собі та
поживали (Вишня)]; **-»вай здоров!
будь здорбв!; як ви ~ваєте? как вьі
поживаєте? [Як же Ви поживаєте? Як
Ваше здоров’я тепер? (Л. Укр.)].

поживати2, -ваю, -ваєш, пожйти, -живу,
-живеш разг. 1) єсть, с^есть [Стали ми
хліба-солі поживати (Сл. Гр.); Гриць на-
варив, Гриць і пожив (Ном.)]; ~жййте
(приЗлашение к еде) разг. покушайтє', отве-
дайте [— Прошу, частуйтесь! Сестро, кумо!
Семене, Гнате! Сідайте, прошу вас, та
пожийте, — припрошувала Мотря (Ко-
цюб.)]; 2) (що) потреблять, потребйть (что);
(извлекая вигоду для себя) пбльзоваться,
воспбльзоваться (чем) [На весну вбогому
чоловіку трудніше, — запаси вже пожив,
а новини ще не діждався (Во^ч.); — Го-
сподь з вами! — утираючи сльози, промо-
вила Пріська. — Не даєте, самі пожи-
вайте! Вам більше треба... (Мирн.); Піду
завтра до Грицька... Коли йому не продам
[хліба], то хоч так віддам.. Нехай хоч він
чесно поживе мою працю, коли так суди-
лося! (Мирн.)]; 0 ^жйти смерті обл.
найти свою смерть, найти свою погибель;
погйбнуть [Нащо вони стільки терпіли,
стільки набідувались на Бессарабії, мало
не пожили смерті у плавнях? (ТГо^юб.)].

поживатися, -вається, редк. пожйтися, -жи-
веться безл. разг. поживиться, пожйться
[— Мені, — кажу на себе, — і пожилося,
і пожурилося (Вовч.)].

поживйти см. поживлйти.

поживитися см. поживлятися.

пожив [шати, -шаю, -шаєш разг., оживиться
[Поживішала [Тетяна], спробувала щось
навіть засйівати (Вас.)].

поживління редк. пйща [Каміння Тут много,
жаль тільки, що з нього ще нам Не ро-
бить ніхто поживління (Фр.)].

поживляти, -ляю, -ляєш, поживйти, -жив-
лю, -живиш редк. питать, напитать [їх
[квіти] поживляє щоночі роса (Граб.);
Хоч за полушку, та поживиш душку
(Ном.)].

поживлятися, -ляюся, -ляєшся (редк.), пожи-
вйтися, -живлюся, -жйвишся 1) разг. не-
одобр. поживляться (редк.), поживйться
[Г р и ц ь к о: ..А вам про мого [батька]
і гріх би що накриво казати; здається, ви
немало й поживляєтесь від його (Мирн.);
Лев уминав за сніданням ягня. Побіля
його в’їдливе щеня Вертиться та й вер-
титься, — Все моститься, щоб поживиться
(Гл.); Пожививсь, як пес макогоном (при-
казка)]; 2) (только соверш.) поесть; (о лю-
дях — еще) покушать; (о животних—еще)
покормйться; (попробовать, сьесть немного)
отведать [Малому все було байдуже; аби
поживився, виспався і скупався, він більше
не бажав (Мак.); Де двом вариться, там
третій поживиться (приказка); Мати так
радісно клопоталась, прохаючи поживитись
(Коцюб.)].

пожйвний питательньїй [На високих місцях
з бідними на поживні речовини грунтами
агрус дає дрібні плоди (Колг. Укр., 1954,
1); Всю розсаду ми вирощуємо в поживних
горщечках (Колг. Укр., 1956, 11)]; ~на
і ж а питательная пйща.

поживність, -ності і) питательность [Греч-
ка — дуже цінний продукт харчування.
За своїми смаковими якостями і поживні-
стю вона є однією з найкращих круп’я-
них культур (Рад. Укр., 1948, X); Пожив-
ність корму — це властивість його в тій
чи іншій мірі задовольняти природні по-
треби певних тварин у поживі (Колг. ви-
роби. енцикл.)]; 2) обл. корм, книжн.
пропитание [Оса не має тепер поживності
(Радом. у. — Сл. Гр.)].

поживок, -вку разг. пйща; (для животних —
обично) корм [Отаманша винесла на вечерю
черствого хліба і вчорашньої смаженої
риби, котру в інший час вона викидала
качкам, як непридатний для людей по-
живок (Н.-Лев.); Мусить пташка мале-
сенька дбати, Де б водиці дістати кра-
плинку, Де б під снігом поживку шукати
(Л. Уяр.)];~к для розуму перен. пй-
ща для ума.

пожилець» -льця 1) жилец; (квартирант
уст. — еще)' постоялец [Знайоме парадне,
сходи, двері з довгим списком пожильців,
де проти кожного прізвища цифра—скільки
кому дзвонити (Дмитр.); Перебрався я
в ту хату.., випровадивши з неї одного
панка-пожильця (Н.-Лев.)]; 2) (проживаю-
щий в каком-нибудь месте) разг. жйтель,
книжн. обитатель [Хутір поступово вкри-
вався мохом і лободою, як і його пожильці
(Панч)].

пожилиця, (реже) пожиличка 1) жилйца,
разг. жилйчка; постоялица [Ганя не в
жарт зацікавилася роботою своєї пожи-
лиці-інженерки (Минко)]; 2) жйтельница;
обитйтельница. Ср. пожилець 1—2.

пожинати, -паю, -паєш, пожати, -жну,
-жнеш пожинйть, поЖать [Подивись на
божу птицю, Як вона літає, Ні оре, ні
жне, ні сіє, Ані пожинає (Руд.); Пшениця,
жито На добрім сіялись лану, А люди так
собі пожнуть І скажуть: — Десь йогЬ
убито, Сердешного, на чужині... (Шевч.);
Хто рано посіє, рано й пожне (Яом.)];
~ти лаври перен. пожинать, пожать
лаврьг; ~ти п л о Д й перен. пожинать,
пожать плодм [Радянський народ пожи-
нає плоди найглибшої культурної рево-
люції, яка здійснена в нашій країні (Ма-
тер. XX з. КІІРС)]; яке посієш,
т а к е й '''жнеш и що посієш, те й
~ жнеш посл. что посеешь, то и пожнешь.

пожирання пожирйние.

пожиратель, -теля пожир&тель.
пожирателька пожирательница.

пожирати, -раю, -раєш, пожерти, *ру,
-реш пожирать, пожрйть, книжн. по-
глощать, поглотйть; (только соверш.:

с^ьесть все без остатка вульг. — еще) со-
жрать, слбпать [На буряки п’ятої бри-
гади довгоносик напав навалою.. Він на-
повзав хмарами і пожирав молоді сходи
(Минко); Пани., пожирають труд і піт
кривавий своїх підданих (1ст. укр. літ.);
Пожираючи без ладу сотні томів, Ярина
вміла, однак, зібрати в головці проміння
мислі, розкидані там (Коцюб.); Бодай той
лев сьогодні вас пожер одразу всіх, як
маєте ви скніти в покірності ягнячій!
(Л. Укр.); Щоб тебе сира земля пожерла!
(Ном.)]; ~рати простір пожирать про-
странство; його ~-»рало нетерпін-
ня он сгорал от нетерпения; ~рати
оком (о ч й м а) пожирать глазйми [Він
став на кіпці і очима пожирав чудову
гірську околицю, що стелилася перед ним

пожирач, -ча пожиратель.
пожирачка пожирательница.
пожираючий пожирающий [Якийсь тайний,
пожираючий жар палить мені душу (Коб.)].

пожиріти, -рію, -рієш пожиреть.

пожирувати, -рую, -руєш разг. 1) (о людях)
пошалйть, побаловаться,подурбчиться, обл.
пожировать; 2) (о зверях, птицах, рибах)
охотн. пожировать [Цікаво для зайців,
видимо, ніч пройшла: Після голодних
днів жорстокої зав’юги Пожирували тут
ухаті ледацюги, Немов до власного зібрав-
шися стола! (Рил.); Пожирувавши на плав-
нях, кефаль вже почала вертатись з озера
в море (Н.-Лев.)].

пожити1, -живу, -живеш пожить; (пробить
живим определенное время — еще) прожйть;
(начать вести какую-нибудь жизнь) за-
жйть [Я ще хочу на світі пожити (Метл.);
Без тебе я не поживу І дня єдиного, мій
сину, Моя найкращая дитино! (Шевч.);
—От тепер ми поживемо, мамо! поживемо!—
Бігає, скаче, у м’яча гуляє, до матері
сокоче, бідне! (Барв.)].

пожити2 см. поживати2.

пожитися1 см. пожинатися.

пожитися2, -живеться разг. известйсь [Сла-
бую дуже на голову й на очі. Було колись
здоров’я, та пожилося (перекл. з Вовчка)].

пожитки, -ків пожйтки [Перед Хотенком на
столі лежали вбогі Грицеві пожитки: зла-
маний ножик, гребінець з виламаними
зубцями та два пожмакані аркушики з
учнівського зошита (Збан.)].

пожиткування редк. пользование.

пожиткувати, -кую, -куєш редк. пбльзо-
ваться.

пожиток, -тку 1) пбльза, вьігода, разг. прй-
бьіль; (легкая нажива — еще) пожива [Брат
не матиме' пожитку з того грунту, бо він
марнує свою працю, розсіває її на дур-
ницю (Коцюб.); А може, й пожиток який
з того буде, І з праці моєї скористують
люди..! (Л. Укр.); Що мені з теое ?а по-
житок! (Фр.)]; на ***к країні (лю-
дям) торж. на пользу странб (людям), на
блйго странм (людей); пішло на *** к по-
шлб впрок, пошлб на пользу; 2) (имущество)
'^пожитки (мн. ч.) [Ой беріте ж воли й мажі
і ввесь мій пожиток (Сл.Гр.)]; 3):(мн.ч.:
^тки, -ків) (жизненньїй уклад) обл. житье
(ед. ч.);(материальное благосостояние) достат-
ки [За цього пана у нас стали погані по-
житки (Харьк. у. — Сл. Гр.)]; 4) обл.
пйща; пропитание.

пожиточний разг. полезпьій [Тиховичеві було
сумно. Коли б хоч певність, .. що робиш
справді пожиточне діло, а не зайву жор-
стокість (Коцюб.); Все краще, все пожи-
точне, засвоюючи і переосмислюючи, ви-
користовував і використовує народ у своїй
творчості (Рил.)].

пожиточно нар. разг. полезно [Ну, знаєш,
любчику, се цікава історія, і тобі пожи-
точно буде почути її (Фр.)].

пожиття обл. 1) совместная жизнь, книжн.
сожйтельство, уст. сожйтие [її а н с а:
..А знаєш, мама за ціле наше пожиття
подружнє мене вразила раз лиш — тим,
що вмерла... (Л. Укр.)]; 2) (прокормление)
прожйтие, разг. прожитье, прожйток [Швид-
ко він зживався з новим своїм місцем на
старій землі і підвертав її під себе: вона
йому плодила, родила — ставало на по-
життя його! (Мирн.)].

пожичати, -чаю, -чаєш см. позичати,
пожйчений см. позичений.

пожйчити, -чу, -чиїй см* позичати, пози-
чити.

по-жіночому, по-жінбцькому нар. по-женски
[—Чогось [матушка] ніби сердиться па нас...
І дивиться не так, як попереду, і не гово-
рить з нами, та все з учительпіею. . Щось
є! — міркувала догадлива по-жіночому пи-
сарша (Н.-Лев.)].

пожмаканий,редк. пожмакбвапийпомятьій, из-
мятьій; покбмканньїй; искбмканньїй [Вбран-
ня було підібрано вибагливо, зі смаком і
явно личило їй. Не пожмакане, а випра-
суване, свіже... (Гонч.); Просто біля столу
на підлозі лежала пожмакана, в чорниль-
них плямах промокашка (Донч.); Пожмако-
вані щоки з двома павуками синіх жил
великими зморшками нависали над чор-
ними, в брудній сивині вусами (Ст.)].
Ср. пожмакати.

пожмакати, -каю, -каєш и редк. пожмакува-
ти, -кую, -куєш разг. понять, измять;
(сильнеє) покбмкать (разг.), искбмкать [На-
мацав [Яша] у кишені папірець, пожма-
кав його і непомітно викинув у куток

пожмакбвапий см. пожмаканий.

пожмакувати см. пожмакати.

пожнивний с.-х. пожнивний [Роботу по на-
громадженню пожнивних залишків треба
вести одночасно із збиранням хлібів (Рад.
Укр., 1957, VII)].

пожнйвно нар. с.-х. пожнивно [Його [сорго]
нерідко сіють пожнивно на зелений корм
і силос після культур, які рано збирають
(Наука і життя, 1956, 5)].

пожований пожеванньїй, изжеванпьій.

пожовклий, пожовтілий пожелтевший, пожел-
тельїй; пожблкльїй [Настала осінь, шеле-
стить Пожовкле листя (Шевч.); В воді Хит-
нулися березки пожовтілі (Руденко); Го-

динами переглядав [Костомаров] у темних,
кімнатах архівів старовинні пожовклі ру-
кописи (Іван.); На порозі стояла худа,
пожовкла від хвороби дівчина (Ле)]. Ср.
пожовкнути.

пожовкнути, -ну, -неш и пожовтіти, -тію,
-тієш пожелтеть, обл. пожблкнуть [Ква-
соля вже пожовкла (Коцюб.); Бліде личко
пожовкло, як віск (Черемш.); 1 бідная вона
змарніла, Поблідла, далі пожовтіла (Греб.)];
~кло (/^тіло) вочах (увіччю) безл.
потемнело в глазах, помутйлось в главах
[Пожовкло в Мотрі у віччю, заколихався
світ (Мирн.)].

пожовтити, -вчу, -втйш пожелтйть [Ранні
заморозки пожовтили та почервонили лист
зелений (Мирн.)].

пожовтілий см. пожовклий.

пожовтіння пожелтение [Ознаками дости-
гання часнику є пожовтіння листя і під-
сихання та побіління верхніх плівок (Колг.
Укр.,' 1957, 3)]. '

пожовтіти см. пожовкнути.

пожовтневий пооктябрьский, послеоктябрь-
ский.

пожовувати, -жбвую, -жбвуєш пожевьівать
[Пожовуючи <від хвилювання губами, Се-
мен Микитович подивився навкруги себе,
на знайомі обличчя (Коп.)].

пожбга обл. пожар [В житті у нас була
тривога, По всій землі гула пожога, А
він [боєць] казав нам: не журись, ми пе-
реможемо колисьі (Шп.)].

пожолобити, -блю, -биш покоробить; (сильно
разг. — еще) перекорббить; (слегка разг. —
еще) покорежить.

пожолобитися, -биться покоробиться; пере-
корббиться; покорежиться [В здоровій залі
два кутки осіли. Підлога погнулась і по-
жолобилась (Н.-Лев.)]. Ср. пожолоби-
ти.

пожолоблений покорббленньїй; перекорбблен-
ньій; покорбженньїй [Пожолоблені сухі по-
ля на підступах до станції вихрилися ви-
бухами (Гонч.)]. Ср. пожолобити.

пожувати, -жую, -жуєш 1) пожевать, изже-
вать [Укинула Пріська ложку каші в
рот; не пожувавши, ковтнула та й удави-
лася (Мирн.)]; 2) (некоторое время) поже-
вать [Дід незадоволено похитав головою,
пожував губами, замислився (Собио)].

пожужмити, -млю, -миш покбмкать (разг.),
искбмкать; (прям. — еще) помять.

пожурйти1, -журю, -журиш мног. разг. опеча-
лить [Розказала про своє горе та й пожу-
рила тим нас усіх (Полт. — Сл. Гр.)].

пожурйти2, -журю, -журиш (сделать кому-ни-
будь легкий вьіговор) разг. пожурйть [Сього-
дні треба трохи пожурити своїх односель-
ців: молотарка стала до роботи нерано
(Волош.); Давида Тихін стрів питанням в
очах... Ще й пожурив: — Казав же — бе-
режись. Бач, і наскочив (Головко)].

пожурйтися, -журюся, -журишся 1) попеча-
литься, погрустйть, погоревать, поз з. по-
кручйниться, разг. потужить; (побеспокои-
ться) позаббтиться [Лукія пожурилася,
побідкалася, як дізналася від Орини про
розмову з батюшкою (Горд.)]; *-~тися з а
ким, за чим (по кому, по чому,
редк. ким, чим) погоревйть о ком, о
чем, погрустйть по ком, по чем, позз. по-
кручйниться о ком, о чем (по ком, по чем),
разг. потужйть о ком, о чец (по ком, по
чем) [Він пожуривсь за мною, та з іншою
оженився (Вовч.); Треба було б похмелиться,
по худобі пожуриться (Чуб.); Мати по-
плакала, пожурилася нещасливою сино-
вою долею (Мирн.); Пожурилась дівчи-
нонька Та й пішла до хати... Без милого
порадоньки Нікому подати (Гл.)];
2) (мног.: стать печальними, грустними)
опечалиться, загрустйть [Баби й молодиці
посхиляли на руки голови, пожурились
(Вас.)]; 3) безл. разг. погрустйться [— Ме-
ні, — кажу на себе, — і пожилося, і по-
журилося; за те спасибі, і за те не змага-
юсь... (Вовч.)}.

пожурчати, -чйть пожурчать.

пожухлпй пожухльїй, пожухший [Тарас за-
дивився, як гуси скубуть рештки вже по-
жухлого під снігом шпоришу (/льч.)].

пожухнути, гне пожухнуть [Воронки,
що вранці масно чорніли по полю, вже
давно посіріли, пожухли (Гонч.)}.

поз обл. 1) см. повз 1; 2) предл. с вин. п.
возле, бколо (кого; чегб); (совсем близко)
пбдле (кого, чегб), у (чегб) [Петро., сидів
поз вікно (Тесл.)}.

поза1 поза; (спец, уст., ирон. — еще) пози-
тура [На ганку, проти сонця, з книжками
в руках, у різних позах, сиділи хлопці й
дівчата (Десн.); Після Пушкіна письмен-
ник уже не міг зберігати пози нейтраль-
ного спостерігача життя, якщо він хотів
бути справжнім письменником (Літ. газ.,
1949, У/)]; прибирати (прийма-
ти) ~зу принимать позу [Любов ки-
дається в крісло-колиску й приймає втом-
лену позу: Ух, скільки ми гребли!
(Л. Укр.)]; стати в (у) ~зу стать в пбзу
[Панкратов став у позу оратора, кахикнув,
набрав поважного професорського вигляду
(Донч.)].

поза2 предл. 1) с вин. п. за (кого, что) І (ми-
нуя кого-нибудь, что-нибудь) мимо (кого, че-
гб), обл. по-за (кого, что) [Кассандра
мовчки махає йому вслід рукою, а як він
виходить поза браму, вона припадає до
плеча Поліксени і гірко ридає (Л. Укр.);
Він підсував Іванові страви і припрохував,
дивлячись кудись поза нього (Коцюб.)};
^за очі разг. за глаза [Ет, в очі світить,
а поза очі душу тягне (Ном.)]; 2) створ, п.
а) за (кем, чем); (по другую сторону — еще)
позадй (кого, чегб) [Олімпіада Іванівна
і пані Груїчева сидять поза більшим столом
(Л. Укр.); Аж мороз пішов поза плечима
(Фр.); І озерце поза двором Об берег пле-
скало (Гл.); Катря стала біля неї, а я поза
Катрею (Вовч.)}; б) (за пределами опреде-
ляемого существительним) вне (чегб); (с
исключением определяемого существитель-
ним) помймо (чегб) [Поза суспільством
немає мови (Сталін); Що нового вдома
і поза домом? (Коцюб.); Хто стоїть поза

партіями, той тим самим, хоч би проти
своєї волі і поза своєю свідомістю, служить
інтересам пануючої партії (Ленін)}; <**за
деяким сумнівом вне всякого
сомнения; <*-»за законом юр. вне закб-
на; н а р я д за чергою воєн., спец.
наряд вне бчереди [— Ссть, три на-
ряди поза чергою! — ковтав Хома (Гонч.)}.
позабавляти, -ляю, -ляєш позабавить; (пове-
селить — еще) потешить.

позабавлятися, -ляюся, -ляєшся позабави-
ться; потешиться. Ср. позабавляти.

позабейкуватися, -куюся, -куєшся мног. разг
редк. 1) замочить одежду; (сильнеє) вві мок-
нуть; 2) позабрмзгаться [грязью] (разг.), за-
брмзгаться [грязью], запачкаться; см. ещеп&
забовтуватися.

позабиваний1 1) забйтьій; вбитий, вколбчен-
нмй; позаколбченньїй; заколбченнмй; поза-
деланнмй; заделанньїй; 2) забитий; позако-
лбченннй; заколбченннй[Діри були позаби-
вані диктом (Бойч.)}; 3) позакбванннй;закб-
ванннй; 4) ушйбленннй; зашибленний^
5) забитий; 6) засоренньїй. Ср. позабива-
ти1 1—6.

позабйвашій2 убитий; забитий. Ср. поза-
бивати2.

позабивати1, -ваю, -ваєш мног. 1) позабивать
(разг.), забйть; (ударяя по какому-нибудь
предмету, заставить его войти внутрь —
еще) повбивать (разг.), вбить, повко-
лачивать (разг.), вколотйть, позако-
лачивать (разг.), заколотить; (о дирах,
щелях) позаделнвать (разг.), поза долать
(разг.), заделать [Тополі жевріли, неначе
хтось позабивав розпечені в огні червоні
залізні кілки (Н.-Лев.)]; 2) (закрить на-
глухо) позабивать (разг.), забйть, позакола-
чивать (разг.), заколотить [Хоч позабивай
двері й вікна та сиди в хаті і не рипайся —
і тоді не втечеш від того поговору (Яоі{юб.)];
3): '''ти в кайдани позакбвнвать в
кандалн (разг.), заковать в кандалй [їх
позабивали в кайдани й посадили в тюрму
(Н.-Лев.)}; 4) (повредить ударом или причи-
нить боль ударом) ушибйть, разг. заши-
бйть; 5) (наполнить до предела чем-ни-
будь) позабивать (разг.), забйть; 6) (загряз-
нить или повредить чем-нибудь, попавшим
внутрь) позасаривать (разг.), позасорйть
(разг.), засорйть.

позабивати2, -ваю, -ваєш (лишить жизни)
мног. поубивать (разг.), убить; (побоя-
ми — еще) забйть [Казав Гирод малі діти
Скрізь позабивати (Руд.); — Господи! там,
мабуть, на той світ позабивали [різками!
сердешних.., — відказала Христя (Мирн.)].

позабиватися1, -ваємося, -ваєтеся мног. 1) по-
забиваться (разг.), забйться [Темно і якось
моторошно було в селі.. Навіть собаки
мовчали, позабивавшись у свої теплі буди
(Куч.)}; 2) (сказаться где-нибудь) зайти,
прийтй, разг. забраться; (случайно — обьіч-
но) забрести; 3) (ударившись, повредить
что-нибудь или почувствовать боль) угли-
биться, разг. зашибйться; 4) (загрязниться
или испортиться) позасариваться (ра^г.),
позасорйться (разг.), засорйться.
позабиватися2, -каємося, -ваєтеся (погиб-
.нуть) мног. убиться.

позабирати, -раю, -раєш мног. 1) позаби-
рать (разг.), иозабрать (разг.), забрать;
(применяя силу — еще) позахвативать
(разг.), захватйть; (о вещах: уходя, взять с
собой — еще) поуиосйть (разг.), унести;
(о людях и животньїх — также) поуво-
дйть (разг.), увести; (уезжая, взять с со-
бой — еще) поувозйть (разг.), увезти [Всі
люди позабирали клунки з хлібом і поплен-
тались на панський лан (Н.-Лев.)', Тільки
що діти літ стали доходити, ..позабйрали
їх до покоїв (Вовч.)', Недаром у пісні спі-
вають: «Ой, дуки ви, дуки, позабирали ви
наші степи й луки!..» (Мирн.)]; 2) (тайком)
покрасть; (о животньїх — еще) поуводйть
(разг.), увестй, свестй [Підкопався, вра-
жий син! та що то? усе, усе позабирав: і
жіноче, і дівоче (Квітка)]; 3) (арестовать)
позабирать (разг.), забрать.

позабиратися, -раємося, -раєтеся мног. 1) по-
забираться (разг.), забраться, разг. поза-
лезать, залезть [—Позабираються до пани-
ча в хату! Чого? — гримала Пистина Іва-
нівна (Мирн.)]; 2) (удалиться) разг. поу-
Ходйть (разг.), уйтй, отправиться, фам.
убраться, вульг. смотйться [От одного разу,
саме в жнива, коли всі з дому іюзабира-
лися в поле, бідний Мурко ходив голод-
ний по подвір’ю і муркотів дуже жалібно
(фр..)],.

лоза бігати, -гаємо, -гаєте мног. позабегать
(разг.), забежать [Ще треба знайти, куди
вони позабігали, ті бісові коні, та тоді
вже ловить... (Стор.)].

поза бовту вати, -тую, -туєш мног. разг. за-
бродить (разг.); позабризгать [грязью]
(разг.), забризгать [грязью], запачкать
[Бач, як позабовтували спідниці (Сл.
Гр.)).

позаббвтува тися ,-туємося , -туєтеся мног. разг.
позабризгаться [грязью] (разг.), забрьізга-
ться [грязью], запачкаться [Позабовтува-
лися, по росі ходивши (Сл. Гр.)].

позаболочуваний і) заболбченньїй; превра-
щенньїй в болото [Третій день ішов залив-
ний дощ. Усі дороги позаболочувані: ні
пройти, ні проїхати (7Гач.)]; 2) позабриз-
ганньїй [грязью]; забризганний [грязью].
Ср. позаболочувати і—2.

позаболочувати, -чуємо, -чуєте мног. 1) (о
местности) заболотить; превратйть в бо-
лото; 2) разг. позабризгать [грязью] (разг.),
забризгать [грязью].

«позаболочуватися, -чуємося^ -чуєтеся поза-,
брьізгаться [грязью]; з а бриз гать ся [гря-
зью]. Ср. позаболочувати 2.

позабризкувати, -кую, -куєш мног. позабриз-
гать (разг.), забризгать [Позабризкувала
стравою усім очі (Н.-Лев.); От так-то Ти-
моха й позабризкував усіх, хто що ро-
бив, хто й не робив чого! (Квітка)].

позабрйзкуватися, -куюся, -куєшся мног. по-
забризгаться (разг.), забризгаться.

позаброджувати, -джую, -джуєш мног. разг.
забродить (разг.); позабризгать [грязью]
(разг.), забризгать [грязью], запачкать.

позабруднювати, -нюю, -нюєш мног. пере-
грязнйть, загрязнйть.

позабрьохуватися, -рьбхуюся, -рьбхуєшся
мног. разг. повнпачкаться [грязью] (разг.),
випачкаться [грязью], поиспачкаться [гря-
зью] (разг.),испачкаться [грязью],позабриз-
гаться [грязью] (разг.), забризгаться
[грязью] [Добре тобі, що ти така легень-
ка, що і перестрибнеш через калюжу, а
ми не вдержимося, так так у неї і шу-
бовтнемося. Бач як позабрьохувалися!
(Квітка)].

позабувати, -ваю, -ваєш мног. позабивать
(разг.), позабить (разг.), забить; (все
разг. — еще) перезабйть [Маруся спі-
ває: ..А вже мої стежки Там, на Україні,
Позаростали; А вже ж мене родинонька
Позабувала... (Ц.-Лев.); І як почне він,
тіточко, розмовляти, то я позабуваю все, що
там розпочала робити і щодо чого (Вовч.)]
позабуватися, -ваюся, -ваєшся мног. разг.

1) позабивать (разг.), позабить (разг.),
забить [-* Та як звуть вас, мої дітоньки? —
жартував Микола. — Коли б не позабу-
ватись (Н.-Лев.)]; 2) (постепенно исчез-
нуть из памяти) перезабиться [Багато
з того, що тоді було, позабувалося (Гр.)].

позабудовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. поза-
страивать (разг.'), позастрбить (разг.), за-
стрбить.

позабути, -буду, -будеш разг. позабить
(разг.), забйть [Сильвестр: Дивись,
Микито, знов мою пораду Ти позабув і
судиш про князів! (Коч.); Скоріше, козаче,
в могилі буду, Ніж тебе, серденько, да
позабуду! (Чуб.)].

позабутий позабитнй; забитий [Нехай про-
кляті ми і світом позабуті! Ми ломимо
скалу, рівняєм правді путі (Фр.)]. Ср. по-
забути.

позабюджетний внебюджетний.

позавалювати, -лююг -люєш мног. 1) (чем-
нибудь) позаваливать (разг.), завалйть; (о
помещенирх и т. п.: переполнить — еще)
позагромождать (разг.), загромоздйть;
2) (сбросить вниз, опрокинуть) повалить;
(о постройках и т. п. — еще) позаваливать
(разг.), завалйть, пообвйливать (разг.), об-
валйть, обрушить; (внутрь) попровали-
вать (разг.), провалйть.

позавалюватися, -люємося, -люєтеся мног.

1)	повалйться; позавалйться; завалйться;
пообваливаться; обвалйться, обрушиться;
ср. позавалювати 2; 2) (улечься) фам. по-
заваливаться (разг.), завалйться.

позавдавати, -даю, -дабш мног. разг. 1) (кого
куда) поотдавбть (разг.), отдать; (далеко)
позасилать (разг.), заслать; (в тюрьму)
запрятать, упрятать [Я вас у Сибір позав-
даю! (Барв.)]; 2) (дать приправу) позаправ-
лять (разг.), заправить.

позавертати, -таю, -таєш (изменить направ-
ление движения) мног. заворотйть; (назад —
еще) вернуть, разг. воротйть [— А куди
ви? — підвівши, голову, питає дід. — Пі-
діть лишень овець позавертайте! (Мирн.)]

позавйванпй1 завитбй, завитий. Ср. поза**
вішати2.
позавиваний2 завернутий; окутанньїй; заку-
таними; укутаннмй [На другий день, поза-
вивана в шуби та в медвежі шкіри, я з Ника-
нором Ферапонтовичем їхала вже на схід
(Фр,)]. Ср. позавивати3.

позавивати1, -ває (о животних, о ветре и
т. п.) позавивать (разг.), завивать [некото-
рое время].

позавивати2, -ваю, -ваєш (о волосах) мног.
позавивать (разг.), завить [Я б свої ку-
чері та позавивала (¥г/б.)].

позавивати3, -ваю, -ваєш (во'что) мног. обл.
позаворачивать (разг.), позавертнвать
(разг.), завернуть; (для тепла — еще) оку-
тать (чем), (плотно) позакутать (разг.),
закутать, (со всех сторон) укутать [М о-
лодиці й дівчата: ..Ой, коли б
ми, безталанні, Та орлиці крила мали,
То ми б полетіли Ваші кості позбирати,
..У шовкову хустиночку Та й позавивати
(Н.-Лев.)].

позавйдувати, -дую, -дуєш и обл. позави-
діти, -джу, -дпш (кому, чому и редк. на
кого, на що) позавйдовать (кому, чему)
(Ніхто не пройде повз дворище, щоб не
позавидував... (Мирн.); Знайшовся доб-
рий чоловік, що позавидів і нашим достат-
кам! (Фр.); Усі вибігають проти тебе, щоб
хоть подивитись на тебе та позавидувати
на твою красу (Квітка)].

позавивати, -саю, -саєці (чем) мног. завіси-
ться [Досі тая доріженька терном заросла,
терном заросла, пилом припала, червоною
та калиною позависала (Чуб.)].

позавіватп, -ває мног. позавеять (разг.),
завеять; (реже) позаносить (разг.), занести
[Метелиця позавівала грубим снігом всі
знайомі їй лісові стежки (Фр.)].

позавійськовий воєн, вневойсковбй.

позавірчуваний обмбтанньїй; замотаними
[Жінки позавірчувані хустками чи наміт-
ками (Н.-Лев.); Вони [панни] були поза-
вірчувані в шуби, в бурнуси, в кохти
(Н.-Лев.)]. Ср. позавірчувати.

позавірчувати, -чую, -чуєш (что чем) мног.
обл. пообматмвать (разг.), обмотать, поза-
матмвать (разг.), замотать.

позавічний"обл. заглазнмй, заочний.

позавічно нар. обл. заглазно, заочно [Поза-
вічно він може тепер вільно висловити своє
обурення (Л>)].

позавішуваний 1) позавешенньїй; завешен-
нмй; занавешеннмй; задернутмй [Ніч була
темна. Вікна чорніли, неначе позавішу-
вані чорним сукном (Н.-Лев.); Як вже стара
Чайчиха її шанувала, як вже годила їй —
в неї наче і очі і вуха позавішувані (Вовч.)];

2)	завешаннмй, увешаннмй [Кімната уря-
джена.. Всі стіни позавішувані партаць-
кими малюнками в золотих рамах (Л. Укр.)].
Ср. позавішувати 1—2.

позавішувати, -шую, -шуєш мног. і) поза-
вешивать (разг.), завесить; (занавесками —
еще) занавесить; (чем-нибудь передвигаю-
щимся—еще) позадергивать (разг.), за-
дернуть [Мати ряднами позавішувала вікна
(Вас.)];2) (веиійть что-нибудь на чем-нибудь,
вакривая сплоиіь) позавешивать (разг.),

завешать, увешать [Стіни позавішували
килимами, ряднами, простирадлами, об-
тягли шматками небіленого полотна
(Н.-Лев.)].

позавмирати, -раємо, -раєте мног. замереть;
(оцепенеть от сильного потрясения, преим.
от страха — еще) обмербть, застмть.

позаводити, -джу, -диш мног. 1) (куда) поза-
водить (разг.), завести, обл. позавестй;
(прочь—еще) поуводйть (разг.), увестй [Ха-
зяїни позаводять гостей за стіл, понастав-
ляють напитків, наїдків (Мирн.); Сини по-
заводять коней у ліс (Сл. Гр.)]; 2) (сделать
обичним, установить что-нибудь) позаво-
дйть (разг*), завестй, обл. позавестй; (устро-
ить, создать что-нибудь — еще) учредйть;
(перен.: внедрить книжн. — еще) насадйть
[Ось вони позаводили шинків без ліку,
стали ошукувати вас усілякими способами
(Фр.); Тут усякі ігрища позаводять (Барв.)',
А от на порядки, що тут позаводили у гімна-
зії, жаль бере (Мирн.)]; 3) (приобр ести, сде-
лать что-нибудь необходимое для хазяй-
ства, для жизни и т. п.) позаводйть (что)
(разг.), завестй (что), разг. пообзаводйться
(чем), пообзавестйсь (чем), обзавестйсь (чем)
[Великий пан.. позаводив таку розкіш
(Н.-Лев.); — 0, та ви, мабуть, справді
боїтесь, що собачню позаводили, — жар-
тує становий (Мирн.)]; 4) (о знакомстве,
дружбе) позаводйть (разг.), завестй, све-
етй; 5) (привести в действие механизми,
мотори) позаводйть (разг.), завестй.

позаводитися, -димося, -дитеся мног. 1) [по-
явиться) позаводйться (разг.), завестись,
обл. позавестйсь [У нас в обох хатах цвір-
куни позаводилися (Сл.Гр.)]; 2)(возникнуть)
завестйсь [На вгородах чоловіки сновига-
ють, не знаючи, куди б його забігти, де
сховатися від того пекла, що по хатах поза-
водилося (Мирн.); Скрізь,Чіо цілому повіту,
позаводились хутори плащуватих циган
(Мирн.)]; 3) (чем) разг. пообзаводйться, об-
завестйсь [Позаводились [запоріжці] жін-
ками та дітьми (Стор.)]; 4) (о механизмах,
моторах) позаводйться (разг.), завестйсь.
позавозити, -вожу, -возиш мног. позавозйть
(разг.), завезтй; (куда-нибудь — еще) поуво-
зйть (разг.), увезтй [Як станем їхати в го-
род, то й почнуть баби: завези моїй дочці
сорочку! завези моєму синові чоботи! Та
як почнеш завозити та й прогаєшся, поки
всім позавозиш (Харьк. — Сл. Гр.)*, По-
зичиш кому грошей, <. а тоді й поїде і не
віддасть. Отак чимало вже нашого поза-
возили (Харьк. у. — Сл. Гр-)]-

позавтра, разг. позавтрому, обл. позавтрьому,
позавтру нар. послезавтра [сьогодні ви,
Ягідко, просто собі рядовий, завтра ви
вже хороший боєць, позавтра ви — ге-
рой, переможець, улюбленець народу...
(Гоцч.); Іде життя у них протертою стеж-
кою: як сьогодні, так і завтра; як завтра,
так і позавтрому... (Мирн.); Мати приїде
позавтрьому, у Сашка є ще досить часу,
щоб подбати про подарунок (Донч.); Вона
завтра або позавтру приїде... (Коцюб.)].

позавтрашній, обл. позавтрий послезйвтраш-
ний [На завтрий день вона знов у Любчики

і на позавтрий — щодня йде (Вовч.)].

позавтрому, позавтрьому, позавтру см. по-
завтра .

позавуш, позауш нар. разг. за ухо [Він схо-
пив ту пляшку в руки та так і пустив в
Орисю та й попав її позавуш (Свидн.)',
—Ой-ой-ой! — закричав другий, бо хтось
його порядно позауш утяв (Марш.)].

позавчати, -ч$ю, -чаєш и позаучувати, -чую,
-чуєш мног. позаучивать (разг.), заучить;
(часто повторяй, запомнить — еще) ви-
твердить, затвердйть [Люди, як видно,
дуже добре позаучували мелодії пісень, бо
співали гармонічно (Н.-Лев.)].

позавчора нар. позавчера, третьегр дня [По-
завчора була буря вночі (Яоі{юб.)].

позавчорашній позавчерашний.

позав’язуваний завязанньїй; повязаннмй [По-
руч з Джерихою сиділи чотири молодиці,
позав’язувані здоровими хустками на ви-
соких очіпках (Н.-Лев.)]. Ср. позав’язувати.

позав’язувати, -зую, -зуєш мног. позавязьі-
вать (разг.), завязать; (обернуть чем-ни-
будь — еще) повязать [їм позав’язували
очі білими хусточками (Н.-Лев.)', Чи правду
Гапка казала, чи видумувала, — ніхто не
скаже. Людям, а надто горничним, ротів
не позав’язуєш! (Мирн.)].

позав’язуватися, -зуємося, -зуєтсся мног.

1)	позавязьіваться (разг.), завязаться; (на-
деть плашок и т. п.) повязаться [Усі
дівчата наші новими хустками позав’я-
зувались (Сл. Гр.)]', 2) бот. завязаться.
позаганяти1, -няю, -пяєш и позагонити, -ню,
-інші мног. позагонять (разг.), загнать
[Вона б нашу худобоньку та позаганяла
(Чуб.)', Позносили з возів, а воли позаго-
нили у далекі льохи (Рудч.)’, Дід знову
забалакав, наче сам до себе: «Ще мало лю-
дей забили, па той світ позагонили?»
(Мирн.)].

позаганяти2, -пяю, -пяєш (утомить, заму-
чить) мног. позагонять (разг.), загонять;4
(хождением, беготней — еще) угонять.

позагартовувати, -тбвую, -тбвуєш мног. за-
калйть.

позагачувати, -чую, -чуєш мног. 1) позапру-
живать (разг.), запрудить; 2) (покрить
гатью) спец, загатйть.

позагйджувати, -джую, -джуєш мног. разг.
позагаживать (разг.), позагадить (разг.),
загадить; (совсем— еще) перегадить (разг.),
изгадить.

позаглушати, -шаю, -шаєш и (реже) поза-
глушувати, -шую, -шуєш мног. 1) поза-
глушйть (разг.), заглушйть; (перен.: вста-
новить, прекратить — еще) подавйть;

2)	(лишить способности слишать) обл.
поглушйть (разг.), оглушйть.

позагнивати, -ває и позагниватися, -вається
мног. позагнйть (разг.), загнйть; (о с’ьест-
них припасах разг. — еще) промозгнуть.

позагнуздувати, -дую, -дуєш мног. повзну-
здать (разг.), взнуздать, обл. пообуздать,
обуздать, (народно-позтическое) зауздать
[Як напував коней, і забув позагнузду-
вать (Стор.)].

позагонити см. позаганяти1.

позагороджувати, -джую, -джуєш мног. по-
загораживать (разг.), позагородйть (разг.)?
загородйть; (заслонить проход — обично)
заградйть, книжн. преградйть.

позагортати, -таю, -таєш мног. 1) позавер-
тмвать (разг.), позаворачивать (разг.), за-
вернуть, обернуть; (катая — еще) зака-
тать; (со всех сторон — еще) увернуть;
(для сохранения тепла или для согревания)
окутать, обкутать; 2) (загнуть кверху или
назад) позавертквать (разг.), позаворачи-
вать (разг.),завернуть,поотвертьівать (разг.)?
поотворачивать (разг.), отвернуть, разг.
заворотйть; (отогнуть или откинуть часть
покрова разг. — еще) поотворачивать(разг.),
отворотйть; 3) (закинуть одну полу одежди
на другую) запахнуть; 4) (о семенах) с.-х.
заделать.

позагоряти, -ряю, -ряєш 1) позагорать;

2) мног. позагорать (разг.), загореть [Густо,
до блиску позагоряли криничани в дорозі
(Гонч.)].

позагоювати, -гбюю, -гбюєш мног. позале-
чивать (разг.), залечйть, позаживйть (разг.)?
заживйть.

позагоюватися, -гбюються мног. позалечи-
ваться (разг.), залечйться, позаживать.
(разг.), зажить, разг. заживиться.

позагризати, -заю, -заєш мног. позагри-
зать (разг.), загрйзть; (о волках обл. — еще)
зарезать [Ваші собаки вже скоро позагри-
зають наших (Богод. у. — Сл. Гр.)].

позагрібати, -баю, -баєш мног. позагребать
(разг.), загрестй.

позагрузати, -заємо, -заєте мног. поувязать
(разг.), увязнуть, завязнуть, обл. погруз-
нуть, позагрузать, загрузнуть [Довго йшли,
аж поки побачили татарських коней, що-
позагрузали в болоті (Гр.)].

позагублювати, -люю, -люєш мног. поте-
рять; (все — еще) перетер ять.

позад 1) нар. позадй, сзади, разг. назадй
[Пливуть співаючи; пливе Позад завзятиіі
Гамалія: Орел орлят мов стереже (Шевч.)]?
2) предл. с род. п. позадй, сзади [А вчора,
проходячи по вулиці, виразно почув позад
себе лайку (Коцюб.)', Чіпка., підвівся й
поплентався стороною, позад отари
(Мирн.)]', '-’д горй позадй горн; ^Д
усіх позадй всех; л и ш й т и ^д се б е
кого оставить за соббй кого, оставить
позадй [себя] кого.

позадаватися, -даюся, -даєшся разг. неодобр.
позадаваться, поважничать; (ломаясь —еще)
покочевряжиться; (виставляя что-нибудь
напоказ — еще) пофорсйть.

поза давній: з ^нього-д а в н а разг. с дав-
них пор, с давних Бремен; с пезапамятньїх
Бремен [Живі картини з позадавнього-
давна виступали в хлоп’ячій голові
(Мирн.)].

позадирати, -раємо, -раєте мног. позадирать
(разг.). задрать [Позадиравши хвости, бігли
корови й телята (Козл.)', Темно-зелені
ліси, позбувшись свого пишного одягу,
..позадирали угору посинілі парості
(Мирн.)].
позадиратися, -рається мног, позадираться
(разг.), задраться [Бліді обличчя позади-
ралися вгору (Мирн.)].

позадихатися, -хаємося, -хаєтеся (от недо-
статки воздуха) мног. позадихаться (разг.),
задохнуться [Залишалося відчинити рубку
й довідатись про долю шкіпера і стерно-
вого.. Може вони там позадихалися?
(Трубл.)].

позадіватп, -ваю, -ваєш мног. разг. позаде-
вать, девать, деть.

позадкувати, -кую, -куєш разг. 1) попятиться
[Улесливо згинаючись у поклонах, Петров
позадкував до дверей (Іван.)]; 2) перен.
пойтй на понятий й, пойтй на попятную
[Ну, скажу я вам зараз, що згодний. Не
криюсь: хочеться мені так сказати... А
раптом трапиться щось, і мені доведеться
позадкувати (Шовк.)].

позадній редк. задний [Полум’я торкало
людські обличчя, палило вії й брови..
Передні корчились від жару, а позадні
тремтіли з холоду (Борг.)].

позадрипувати, -пую, -пуєш мног. фам.
позабризгать [грязью] (разг.), забризгать
(грязью], запачкать [І де ви ходили, що
так спідниці позадрипували? (Богод. у.—
Сл. Гр.)].

позадрипуватися, -пуємося, -пуєтеся гїОза-
брьізгаться [грязью]; забризгаться [гря-
зью], запачкаться [Цариця та паші бі-
гали, бігали, плутались у високій траві,
позадрипувались по самий пояс і з тим
вернулись у палац (Н.-Лев.)]. Ср. поза-
дрйпувати.

позаду нар. 1) позадй, сзади, разг. назадй
[Позаду — чорні солдати, між ними щось
біле (Коцюб.)', Москва залишилася по-
заду, але делегати якийсь час не відри-
валися від вікна вагона (Минко)]; 2) (пе-
рен.: в прошлом) позадй [Важкі роки
війни позаду (Куч.)].

позадумувати, -мую, -муєш мног. позадумм-
вать (разе.), задумать; (намеревапгься сде-
лать что-нибудь — еще) замислить, разг.
позатеять, затеять.

позадумуватися, -муємося, -муєтеся мног,
позадумуваться (разг.), задуматься; (слег-
ка) призадуматься.

позадурювати, -рюю, -рюєш мног. оду рачить,
разг. обморочить, заморочить (редк.)', разг.
забйть голову.

позаекономічний внезкономйческий [Поза-
економічна надбудова, яка виростає на
основі фінансового капіталу, його полі-
тика, його ідеологія посилюють прагнення
до колоніальних завоювань (Ленін)].

позаєвропейський внеевропейский.

позаживати, -вають мног. позаживать (разг.),
зажйть.

позажурюватися, -рюємося, -рюєтеся мног.
опечалиться, разг. пригорюниться, запе-
чалиться; (слегка) приунить [Дівчата по-
зажурювались (Барв.)].

позазаконний внезаконний [Необмежена, по-
зазаконна, що спирається на силу, в най-
безпосереднішому розумінні слова, вла-
да — це і є диктатура (Ленін)],

позаздрити, -рю, -рнш (кому, чому, обл.,
разг. на кого, на що) позавйдовать [Йому
міг би позаздрити найвидатніший танцю-
рист (Шиян); Ох, коли б скоріше, хлопче,
мрії ті твої справдились, бо й на їх поза-
здрить може який-небудь злий божок..
(Л. Укр.)].

позаздритися, -рюся, -рішіся разг. позариться.
позаземний внеземной [Значення., поза-
земних автоматичних лабораторій «довго-
часної дії» винятково велике (Наука і жит-
тя, 1957, Р)].

позавивати, -ваю, -ваєш мног, поза звівать
(разг.), зазвать.

позазнаватися, -наємбся, -пастеся 1) мног.
позазнаваться (разг.), зазнаться, заваж-
ничать, разг. разважничаться; 2) (некото-
рое время) разг. позазнаваться, поважни-
чать.

позазубрювати, -рюю, -рюєш мног. поза-
. зубривать (разг.), зазубрить, разг. задол-
бйть.

позаїдати, -даю, -даєш мног. позаедать (разг.),
заєсть.

позаїдатися, -даємося, -даєтеся мног. разг.
1) позаедаться (разг.), заесться; 2) (про-
никнуть внутрь чего-нибудь) повьедаться
(разг.), втіЄсться [Все її тіло розпухло,
почорніло [від віспи] і злилося одним здо-
ровенним гноячим струпом, коріння котрого
глибоко позаїдалися всередину (Мирн.)].
позаїжджати1, -джаємо, -джаєте и позаїзди-
ти, -димо, -дите (куда) мног. позаезжать
(разг.), заехать.

позаїжджати2, -джаю, -джаєш (замучить)
мног. позаездить (разг.), заездить; (ездой
обл. — еще) укатать, уездить [А вже мої
коні, коні воронії позаїжджали (Чуб.)].

позаїздити см. позаїжджати1.

позаймати, -маю, -маєш мног. 1) позанимать
(разг.), позанять (разг.), занять [А н п а,
сівши в кінці стола.., подає знак слугам,
щоб частували гостей, що вже позаймали
свої місця (Л. Укр.)', Позаймали постаті
хто на своїй ниві, а хто й па чужому полі
за копу (Барв.)]; 2) (залить) покрить
[Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги
(Чуб.)]; 3) (преим. о домашнем скоте) за-
гнать (домой из стада); (перехватить, пре-
градить путь) обл. перенять; 4) (захватить
чужой скот, зашедший в хлеба и т. п.) поза-
бирать [на потраве] (разг.), забрать [на
потраве], взять [на потраве] [Усі воли гіо-
займали, кривого лишили (Рудч.)].

позакачувати, -чую, -чуєш мног. поза су чи-
вать (разг.), засучйть, поподвертивать
(разг.), подвернуть, разг. поподворачи-
вать, подворотйть [Василина приступила
до столу, позакачувала рукави і почала
наливати чай (Н.-Лев.)].

позаквітчувати, -чую, -чуєш мног. убрать
[цветами (зеленью)], украсить [цветйм^ (зе-
ленью)], разукрасить [цветами (зеленью)]
[Дівчата кинулись до куща,одломили по ма-
ленькій гілці червоної калини з зеленим
листям і позаквітчували собі голови
(Н.-Лев.)].

позаквітчуватися, -чуємося, -чуєтеся мног.
убраться [цветами (зеленню)], украситься
[цветами (зеленью)], разукраситься [цветами
(зеленью)] [Квіток, було, назриваєм та поза-
квітчуємось, як молоді (Вовч.)].

позакидати, -даю, -даєш мног. 1) (куда-ни-
будь; потерять) позабрасьівать (разг.), за-
брбсить, позакидать (разг.), закинуть; (с
силой разг. — еще) позашвмривать, за-
швмрнуть [— От так! що ж ми тепер ро-
битимемо, коли книжки позакидали? —
сказала Олеся (Н.-Лев.); Як так гратися,
то я й палички позакидаю (Ном.)]; 2) (из-
менить положение чего-нибудь) закинуть;
(голови — еще) откйнуть, (назад) запрокй-
нуть [Скрипачі позакидали назад голови,
так що на них ледве держались шапки
(Н .-Лев.)].

позакнсати, -сає мног. позакисбть (разг.),
закиснуть.

позакладати, -даю, -даєш мног. 1) позакла-
дьівать (разг.), заложйть [Понасипали сні-
гові кучугури, полили їх водою, щоб стала
крига. Позакладали міни (Янов.); Писар-
чуки.., позакладавши пера за вуха, стали
за плечима в старшини (Коцюб.)]; 2) (от-
дать в залог) позакладьівать (разг.), за-
ложйть [Се моє діло: чи продав, чи поза-
кладав, — не мішайтесь (Квітка)]; 3) (об
ощущении тяжести, заполненности) безл.
разг. позакладьівать (разг.), заложйть; (на-
полниться виделениями) залечь [Бах! Че-
тверте влучання. Наче кийком по голові.
З носа кров ринула, вуха одразу поза-
кладало (Янов.)]; чи тобі дало?
вульг. аль тьі оглбх?

позакласний внеклассньїй [Успіхам у на-
вчанні і вихованні дітей.,, сприяла добре
продумана, змістовна позакласна і поза-
шкільна робота (Рад. Укр., 1957, III)].

поза класовий внеклассовьій [Позакласове ба-
зікання ліберальних інтелігентів та дрібно-
буржуазних народників зметено геть з
історичного шляху (Ленін)].

позаклеювати, -леюю, -леюєш мног. поза-
клеивать (разг.), заклеить.

позаклітинний внеклеточньїй [Визначення
об’єму позаклітинної рідини організму має
істотне значення при вивченні змін вод-
ного обміну (Укр. біох. ж., 1956, XXVIII, 3)].
поза клякати, -каємо, -каєте мног. позастьі-
вать (разг.), заспіть; (от холода; о трупе—
еще) покоченеть (разг.), закоченеть, око-
ченеть; (замерзнуть — еще) поледенеть,
оледенеть, заледенеть; (затверд еть — еще)
покостенеть (разг.), окостенеть, закосте-
ніть; (стать неподвижними от страха,
изумления ит. п. — еще) поцепенеть (разг.),
оцепенеть [Хати хитало течією. Ревла
худоба по кошарах. Позаклякали коні на
припонах по шию у воді, свині потопились
(Довж.)].

позаковувати, -кбвую, -кбвуєш мног. поза-
ковать (разг.), заковать [Білі ніжки по-
заковували (¥уб.)].

позаколисувати, -сую, -суєш и позако-
лихувати, -лйхую, -лйхуєш мног. поубаю-
кать (разг.), убаюкать; (движением — еще)
укачать, закачать.

позакопувати, -пую, -пуєш мног. позакапьі-
вать (разг.), закопать, позаривать (разг.),
зарить [Ніхто не бачив, .. як, крадучись,
глибоко позакопував [Когут] за хатою
важкі ковані скрині (Цюпа)].

позакореневий с.-х. внекорневбй [Позакоре-
неве підживлення значно підвищує цукри-
стість буряків (Рад. Укр., 1953, XII)].
позакохуватися, -кбхуємося, -кбхуєтеся мног.

повлюблйться (разг.), влюбиться.

позакочувати, -чую, -чуєш мног. 1) (шари,,
мячи, телеги и т. п. — куда) позакатьівать
(разг.). закатйть; (прочь) укатйть; 2) (за-
гнуть кверху) поотвертьівать (разе.), отвер-
нуть, разг. поотворачивать, отворотйть,
позаворачивать, заворотйть; (о рукавах, брю-
ках — обично) засучйть, поподвертьівать.
(разг.), подвернуть, разг. поподворачивать,
подворотйть [Рукава сорочки він позако-
чував (Трубл.)]7

позакочуватися, -чуються мног. позакатьі-
ваться (разг.), закатйться [Зрачки поза-
кочувались йому під лоба, і блищали одні
білки (Стор.)].

позакошторисний внесметньїй.

позакрадатися, -даємося, -даєтеся мног. за-
крастися *, (приближаясь куда-нибудь) разг.
прокрастися [Ніхто й не вгледів, як вони
позакрадалися в садок (Сл. Гр.)].

поза країн у вати, -шую, -шуєш мног. поза-
крашивать (разг.), закрасити.

позакреслювати, -люю, -люєш мног. поза-
черкивать (разг.), зачерпнути.

позакривати, -ваю, -ваєш мног. позакри-
вать (разг.), закрить; (неплотно, не совсем)
поприкривати (разг.), прикрить; (сделать
невидимим — еще) позаслонять (разг.), за-
слонйть [Густе гілля позвішувалось з ти-
нів на улиці й зовсім позакривало хати
(Н.-Лев.); Паничі захихикали і, щоб вдер-
жатись, позакривали роти кулаками (Ко-
цюб.)].

позакручувати, -чую, -чуєш мног. позакру-
чивать (разг.), закрутйть; (о кранах ит. п.—
еще) позавертмвать (разг.), завернуть; (о вин-
тах, гайках — еще) позавйнчивать (разг.),
завинтйть [Пан Зануда пригладив волосся
на висках, намастивши його маслом, поза-
кручував на лоб (Н.-Лев.)].

позакручуватися, -чується 1) позакручива-
ться; закрутйться; позавйнчиваться; за-
винт,йтися [У сина вже уси позакручува-
лиси (Мирн.)]; ср. позакручувати; 2) (во-
круг чего-нибудь) позавиваться (разг.), за-
виться.

позакупбвувати,-пбвую,-пбвуєш и разг.позаку-
плятп, -ляю, -ляьшмног. позакупать (разг.),
позакупйть (разг.), закупйть [У кількох
бідніших він позакупляв за безцінок частки
поля (Фр.)].

позакурювати, -рюю, -рюєш мног. 1) поза-
куривать (разг.), закурить [Подякували
хазяїнам; позакурювали люльки та й по-
тягли з двору (Мирн.)]; 2) (наполнить,
пропитать димом) позакуривать (разг.),
закурить; (покрить копотью) позакоп-
тйть (разг.), закоптить, разг. задьімйть;
3) (покрить пилью) позапьілйть (разг.),
запилить [Одежу позакурювали в дорозі
(Сл.л Гр.)1.

позакутувати, -тую, -туєш мног. позакутать
(разг.), закутать; (всех — еще) перекутать
[Осіння мряка позакутувала все в свій
сивий віддих (Коб.)].

позакутуватися, -туємося, -туєтеся мног-. по-
закутаться (разг.), закутаться [Добре по-
закутувавшись, хлопці сиділи біля багать
і провадили нескінченні розмови на різні
темп (Верш.)].

позалагоджувати, -джую, -джуєш мног. 1) по-
чинйть; (дири и т. п.) позадельївать (разг.),
заделать; 2) перен. уладить.

позалазити, -лазимо, -лазите и позалізати,
-заємо, -заєте мног. позалезать (разг.), за-
лезть; (о насекомих и пресмикающихся— ча-
ще) позаползать (разг.), заползтй [Позалази-
ли братчики за стіл; обсіли на ослонах нав-
круги (Мирн.)', Метелики, жучки, павуки
позалазили в різні щілинки (Коп.)].

позалатувати, -тую, -туєш мног. наложить
заплати, разг. заплатять, позалатьівать,
позалатать, залатать [— Ну, позалатувала
трохи, — оглядаючи ватянку, сказала вона
(Головко)].

позалежуватися, -жується мног. залежаться,
позаливати, -ваю, -ваєш мног. позаливать
(разг.), залить; (о воде редк. — еще) на-
воднить [Позаливала вода луки, луги
(Н.-Лев.)', Громада була озвалась, та ба-
гатир зараз їй горілкою роти позаливав
(Барв.)].

позалйзувати, -зую, -зуєш мног. позалйзві-
вать (разг.), зализать.

позалипати, -пає мног. позалипать (разг.),
залипнуть [Позалипали кожухи, хустки,
бороди (Горд.)].

позалицятися, -цяюся, -цяєшся (до кого) по-
ухаживать (за кем), полюбезничать ( с кем);
(слегка, несерьезно фам. — еще) приударить
(за кем), приволокнуться (за кем) [Кузьма
Кирилович Сорняк попервах вирішив був
позалицятися до Харитини Тарасівни
(Вишня)].

позаличковувати, -ковую, -ковуєш мног.

1) прикрить плохое лучшим; (иногда) за-
маскировать; 2) строит. разг. пообли-
цбвнвать (разг.), облицевать.

позалишати, -шаю, -шаєш (що) мног. повстав-
лять (разг.), оставить; (бросить навсегда
или временно — еще) покинуть; (о поме-
щении, службе, компании и т. п.) поухо-
дйть (разг.), уйтй (из чегб, с чегб, от кого),
(только откуда) удалйться.

позалишатися, -шається мног. пооставаться
(разг.), остаться [На грядках часом іще
позалишались баклажани (Мик.); Повимер-
зали в людей садки, і самі вони ледве живі
позалишались (Вишня)].

позалізати см. позалазити.

позаліковувати, -ковую, -ковуєш мног. поза-
лечивать (разг.), залечйть.

позаліковуватися, -кбвуються мнов. позале-
чиваться (разг.), залечйться.

позалімітний внелимйтньїй.

позаліплювати, -люю, -люєш мног. залепйть
[Сніг літав сюди й туди мереживом і за-

грожував позаліплювати очі, роти й вуха
перехожим (перекл. з Гоголя)].

позалітати, -таємо, -таєте мног. позалетать
(разг.), залететь [Тетеря й рябчик, що ко-
лись, Було, і ліку їм не знали, ..У інший
край позалітали (Щог.)].

позалучати, -чаю, -чаєш мног. 1) (до чого}
привлечь (к чему), вовлечь (во что); 2) (за-
брать домашних животньїх из стада) по-
загонять (разг.), загнбть.

поза людський внечеловеческий [Всяку таку
моральність, взяту з поза людського, по-
закласового поняття, ми заперечуємо
(Ленін)].

позалякувати, -кую, -куєш мног. позапуги-
вать (разг.), запугать, разг. застращать;
(привести в страх) устрашить [Позаляку-
вав дітей так, що й духу його бояться
(Харьк. у. — Сл. Гр.)].

позаляпувати, -пую, -пуєш позабрйз-
гать (разг.), забрйзгать, разг. заляпать.

позаляпуватися, -пуюся, -пуєшся по-
забризгаться; забрйзгаться; заляпаться.
Ср. позаляпувати.

позамазуваний 1) замазанньїй; заделанньїй
[Піч була з зелених водолазьких кахлів,
та на спаях червоною глиною позамазу-
вано (Квітка)]; 2) попачканннй; вьіпачкан-
ннй, запачканннй, испбчканньгй; внмазан-
ньій, замазанньїй, измазаніїьій, замаран-
ньій, из^аранньїй; перепбчканннй; пере-
мазаннии, перемаранннй [Молодиці вешта-
лись, приймаючи з столу позамазувані та-
рілки та ставлячи на стіл чисті (Н.-Лев.)?
По всьому дворі., сновигали позамазувані
робітники, в чорних сорочках, з чорними
видами (Н.-Лев.)]. Ср. позамазувати 1—2.

позамазувати, -зую, -зуєш мног. 1) позама-
зьівать (разг.), замазать; (залепйть чем-
нибудь дири, щели — еще) позадельївать
(разг.), позаделать (разг.), заделать [Зве-
ліла [Галя] усю ту глину на печі, що поко-
лупалася, стерти та новою позамазувати
скрізь (Квітка); Хай собі довгі язики що
хочуть говорять: ротів людям не позама-
зуєш і слухати — не переслухаєш (Мирн.)]'?
2) (загрязнить) попачкать (разг.), внпач-
кать, запачкать, испачкать, разг. вимазать,
замазать, измазать, замарать, поизмарать,
измарать; (все или совсем — еще) пере-
пачкать, разг. перемазать, перемарать [Схо-
вайте десь добре, на самісіньке дно в скри-
ні, щоб не позамазували їх руками всякі
нечепурні читальники та читальниці
(Н.-Лев.)].

позамазуватися, -зуємося, -зуєтеся попач-
каться; випачкаться, запачкаться, испач-
каться; вимазаться, замазаться, измйза-
ться, замаряться, поизмараться, измарб-
ться; перепачкаться; перемазаться, пере-
мараться. Ср. позамазувати 2.

позамальовувати, -льбвую, -льбвуєш мног.

1) позарисбвнвать (разг.), зарисовать; (по-
крить рисунками — обично) поразрисбвн-
вать (разг.), разрисовать, изрисовать [Ось
під ніч потис мороз, позамальовував шиби.,
дивними квітами (Фр.)]; 2) (закрасить)
разг. позамалевнвать, замалевать.
позаманювати, -шою, -шоєш мног. позама-
пивать (разг.), заманйть, завлечь; (в одно
место разг. — еще) посманивать (разг.),
сманйть.

позаматковий мед. внемйточнмй.
позаматчовий спорт, внематчевий.
позамежний запредельньїй.

позамерзати, -заємо, -заєте мног. 1) поза-
мерзать (разг.), замерзнуть [Калюжки, що
звечора позамерзали, одтали, їихо вода
дзюрчить (Мирн.)]; 2) (испитать ощущение
холода) позамерзать (разг.), померзнуть
(разг.), замерзнуть; (сильнеє) озябнуть, за-
коченеть, окоченеть, разг. прозябнуть, пе-
резябнуть; (преим. при наличии слов хо-
лод, мороз и т. п.) позастивать (разг.),
застить, обл. застинуть [Який холод, а во-
ни співають.. Як у них і роти не позамер-
зають? (Мирн.)].

позамиканий, редк. поза мйкува ний 1) запер-
тьііі? замкнутий; заключенньїй [Підповзли
вони до одних, далі до других дверей дому,
але двері були позамикувані (Фр.)\ Попід
стінами шафи високі позамикувані (Восч.)];
2) замкнутий, сбмкпутий. Ср. позамикати
1—2.

позамикати, -каю, -каєш и редк. позамйку-
вати, -кую, -куєш мног. 1) позапирать
(разг.), запереть, разг. позамикать, за-
мкнуть; (лишить свободи кого-нибудь— еще)
заключйть [Позамикав хазяїн замки (Квіт-
ка)', Терентій Корнійович позамикав шух-
ляди, погасив електрику (Гур.); Мон-
т а н ь я р..: Не вільно розмовляти, гро-
мадяни! Вже спати час. Позамикаю всіх
(Л. Укр.)]; 2) (сделать сплошним) замкнуть,
посмикать (разг.), сомкнуть.

позамикатися, -каємося, -каєтеся и редк.
позамйкуватися, -куємося, -куєтеся 1) по-
запираться; запереться; позамикаться, за-
мкнуться [А люди біднії в селі, Неначе
злякані ягнята, Позамикалися у хатах
Та й мруть (Шевч.)', Позамикалися, позачи-
нялися столярні двері великого будинку
(Мирн.)]; 2) замкнуться; посмикаться;
сомкнуться. Ср. позамикати 1—2.

позамйкувапий см. позамйкапий.
позамйкувати см. позамикати,
позамйкуватися см. позамикатися,
позаминулий позапрбшлий [Електростанцію
та радіовузол колгосп мав вже з позами-
нулого та минулого років, тепер готува-
лося спорудження телефонної станції
(Смол.)].

позамирати, -раємо, -раєте мног. замереть;
(оцепенеть от сильного потрясения, преим.
от страха — еще) обмереть, застить.

позаміняти, -няю, -няєш и позамінювати,
нюю, -пюєш мног. позаменять (разг.), заме-
нйть; (взять что-нибудь взамен прежнего;
появиться вместо другого) сменйть; (по-
ставить кого вместо другого — еще) поза-
мещать (разг.), заместйть; (пополнить что-
нибудь недостающее — еще) возместйть.

позаміськйй загородний.

позамітати, -таю, -таєні мног. 1) поподме-
тать (разг.), подместй, позаметать (разг.),
замести [Андрій позамітає покої, внесе

самовар, піде куди часом треба — ото і вся
його робота (Коцюб.)]; 2) (засипать снегом
ит. п.) позаметать (разг.), позаместй (разг.),
замести, позаносить (разг.), занести
[Надворі хуртовина, нещастя, вікна
снігом позамітало (Вас.)].

позамішувати1, -шую, -шуєш (о тесте, глине
и т. п.) мног. позамешивать (разг.), заме-
сйть.

позамішувати2, -шую, -шуєш (о приготовле-
ний смеси) мног. позамешивать (разг.), за-
метать.

позамлівати, -ваємо, -ваєте мног. 1) замлеть
(разг.), занеметь (разг.), позатекать (разг.),
затечь; 2) (от сильного переживання) поза-
мирать (разг.), замереть, обл. замлеть;
(от страха — обично) обомлеть; 3) (поте-
рять сили) обл. ослабеть; изнурйться.

позамовкати, -каємо, -каєте мног. позамол-
кать (разг.), замблкнуть, замолчать, умблк-
нуть, разг. смблкнуть [Чому, брати, поза-
мовкали, Хіба для згадок ніч мала?
(Нагн.)].

позамокати, -кає мног. позамбкнуть (разг.),
замокнуть.

позамордовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. по-
замучить (разг.), замучить,(реже) разг. за-
мордовать.

позаморожувати, -жую, -жуєш мног. поза-
мораживать (разг.), заморозить.

позамотувати, -тую, -туєш мног. позамати-
вать (разг.), замотать; (во что-нибудь— еще)
позавертивать (разг.), завернуть; разг. поза-
ворачивать, заворотйть* (обвить—еще) окру-
тйть, разг. обкрутить [У поході вони одя-
гли.. теплі шапки, позамотували голови
і шиї теплими хустками (Скляр.)].

позамулювати, -лює мног. зайлить, занестй
йлом [Роман: У книжках пишуть..,
що засухи відтоді настали, як повирублю-
вали ліси та позамулювали річки (Кроп.);
І була б трава, та позамулювало (Ка-
нев. у. — Сл. Гр.)].

позамулюватися1, -люються мног. зайлиться
[Над річкою городи позамулювались (Сл.
Гр.)]. (

позамулюватися2, -люються (о волах) мног.
обл. натереть шеи ярмом [Воли позамулю-
вались; треба тую сірку брать, що з вовни,
та волам шиї парить, щоб погоїлись (на-
родна казка)].

Позамуровувати, -рбвую, -рбвуєш мног. 1) по-
замурбвивать (разг.), замуровать; (о стенах,
отверстиях, окнах — еще) позаделивать
(разг.), позаделать (разг.), заделать [Де
були вікна, — позамуровував (Сл. Гр.)];
2) перен. засипать снегом; покрить льдом,
обледенйть; покрить [узорами] [По дворах
понавертало такі кучугури, що страшно ди-
витись; деякі хати позаносило, Позамуро-
вувало (Мирн.); А тепло аж проситься в
душу — тим щиріше, що вікна геть поза-
муровувало (Свидн.); Мороз перся у хату —
позамуровував шибки (Мирн.)].

позамуровуватися, -рбвуємося, -рбвуєтеся
мног. позамурбвиваться (разг.), замуро-
ваться [Справді можна почувати себе якось
в квадраті одиноким (себто непотрібним),
коли навколо всі давні друзі позамуро-
вуються в своїх родинних твердинях
(Л. Укр\)].

позаносити, -ношу, -носиш мног. 1) разг.
позаносить (разг.), занести; (прочьх— еще)
•поуносйть (разг.), унести; 2) (вписать,
включить) позаросить (разг.), занестй
(книжн.), внестй; 3) (засипать снегом ит. п.)
позаместй (разг.), замести, позаносйть
(разг.), позанестй (разг.), занестй [Глибо-
ким снігом позаносило колись зелені гори
(Мирн.)].

позаорювати, -рюю, -рюєш мног. позапи-
хать (разг.), запахать.

позаочі нар. за глаза [В вічі такі добрі та
привітні, а позаочі глузують з вас, докла-
дають жартів та піднімають вас на сміх
(Н.-Лев.)]; лаяти ^чі ругать за глаза.

позаочний заглазньїй.

позаочно нар. заглазно [Хто б смів Лиса
попрікнути, Лапою його діткнути Чи по-
заочно хулить На такого патріота, Тому
цар язик із рота Вирізати повелить
(фр.)ь

позападати, -дає мног. 1) позападать (разг.),
запасть [Здається, ніби на гори впала
оксамитова зелена тканка, гарно побга-
лась складками, позападала в вузькі до-
лини тисячами оборок та жмутів (Н.-Лев.)];
2) (о глазах, щеках и т. п.) впасть, Повва-
ливаться (разг.), ввалйться [За одну ніч
старий дуже змарнів, очі у нього глибоко
позападали (Грим.); Щоки його позапа-
дали, рум’янець зник, ніс загострився

• (Н.-Лев.)].

позападатися, -дається 1) позападать; за-
пасть [Муровані, похмурі дорфи.. ле-
жали, мовби позападавшись в землю
(Гонч.)]; 2) впасть; повваливаться; вва-
лйться [Її сині очі позападалися, її біле
личко потемніло (Черемш.); Його обличчя,
що недавно ще цвіло свіжим рум’янцем,
було жовте, змізерніле, щоки позападались
(Фр.)]. Ср. позападати 1—2.

позапаковувати, -ковую, -ковуєш мног. по-
запаковувать (разг.), запаковать, поупа-
кбвьівать (разг.), упаковать^

позапалювати, -люю, -люєш мног. 1) поза-
жигать (разг.), зажечь; 2) (о печах) поза-
тапливать (разг.), затопйть; 3) (о папиро-
сах и т. п.) закурйть [Гусари розвесели-
лись, позапалювали сигари (Н.-Лев.)].

позапарламентський внепарламентский [..со-
ціал-демократи в парламентах повинні ко-
ристуватися своїм становищем не тільки
для виступів у парламентах, але й для
всебічного позапарламентського сприяння
Нелегальній організації і революційній бо-
ротьбі робітників.. (Ленін)].

позапартійний внепартййньїй, (реже) беспар-
тййішй [Г о р и ц в і т: ..Ти вибач, Петю,
Що я з позапартійними справами...
(Корн.)].

позапаскуджувати, -джую, -джуєш мног. разг.
позагадить (разг.), загадить, запоганить,
опоганить, запакостить, изгадить, испа-
костить; (все разг. — еще) перегадить, пе-
репакостить.

позапаскуджуватися, -джуємося, -джуєтеся
позагадиться; загодиться, запоганиться,
опоганиться, запакоститься, изгадиться,
испакоститься; перегадиться, перепакости-
ться. Ср. позапаскуджувати.

позапечатувати, -тую, -туєш мног. позапе-
чатать (разг.), запечатать [Сказав справ-
ник, та до їх комор, і позапечатував (Квіт-
ка)].

позапинаний 1) позавешенньїй; завешеннмй;
занавешенньїй; задернутмй [Ранок був сві-
жий; віконця у візках позапинані (Л>)];
2) завешанньїй, увешанньїй [Шатро все-
редині було позапинане килимами; ки-
лими розстелені долі (Н.-Лев.)]; 3) закрш-
тьій; застланньїй; 4) запахнутьій; застегну-
тьій. Ср. позапинати 1—4; 5) повязанньїй,
с покрштой головбй; ср. позапинатися 5.

позапинати, -наю, -иаєш мног. 1) позавешивать
(разе.), завесить; (занавесками — еще) за-
павесить; (чем-нибудь передвигающимся —
еще) позадергивать (разг.), задернуть [Дме
в ті дірки страшенний віте$, і нічим ні по-
запинати дірок, ні позатикати (Барв.)];
2) (повесить на всем пространстве чего-
нибудь) позавешивать (разг.), завешать,
увешать; 3) (собой) позакривать (разг.),
закрить; (о поверхности — еще) позасти-
лать (разг.), застлать; 4) (поли одежди,
одежду) запахнуть; (на пуговици и т. п.)
позастегивать (разг.), застегпуть.

позапинатися, -маюся, -наєшся 1) позаве-
шиваться; завеситься; занавеситься; за-
дернуться; 2) позавешиваться; завешаться,
увешаться; 3) позакриваться*, закриться;
позастилаться; застлаться; 4) запахпу-
ться; позастегиваться; застегнуться [Якийсь
пароплав, борючись із штормом, набли-
жався до берега. Позапинавшись у плащі,
рибалки мовчки стежили за вогниками, що
мигтіли в морі (Трубл.)]. Ср. позапинати
1—4: 5) (надеть платки и т. п.) понизать-
ся, покрить голови [Земля вже протряхла,
картопляні кущі позапинались білими ху-
стинками цвіту (Доич.)].

позапирати1, -раю, -раєш (на замок, крючок
и т. п.) мног. позапирать (разе.), запереть
[Погасив в канцелярії світло; позапирав
вікна, двері, — пішов (Тесл.); Зібравши
всіх докупи, голова поміркував з писарем
та й позапирали їх у чорну (Мирн.)].

позапирати2, -раю, -раєш (о белье) мног. по-
застйрнвать (разг.), застирать.

позапиратися1, -раємося, -раєтеся^ позапи-
раться; запереться. Ср. позапирати1.

позапиратися2, -рається позастйрнваться; за-
стираться. Ср. позапирати2.

позаписуваний мног. записаними [І в посад-
ських і поліцейських книгах були позапи-
сувані якісь невмираючі люди (Н.-Лев.)].
позаписувати, -сую, -суєш мног. позапйсш-
вать (разг.), записать [Я поклав перед ним
свою записну книжку, де я позаписував
народні пісні (Фр.); Пристав не спитав їх
[бурлак], звідкіль вони і хто вони, і поза-
писував їх міщанами в посад Кривду
(Н.-Лев.)].
позаписуватися, -суюся, -суєшся мног. по-
записуваться (разг.), записаться.

позапихати, -хаю, *хаєш мног. разг. позапй-
хивать (разг.), позапихать (разг.), запи-
хать (разг.), позасовувать (разг.), засу-
нуть; (с трудом поместить разг.— еще) поза-
тйскивать, йозатйскать, затиснуть; (с силой
разг. — еще) затолкнуть [Василько мав
завдання., зайти в церкву і тихенько
людям позапихати в кишені кожухів чи
де вже прийдеться ті летючки \Турч.)].
позапікати, -каю, -каєш мног. позапекать
(разг.), запечь [Ей! Вони [буржуї] зо-
лото в хліб позапікали! (Гонч.)].

позапікатися, -кається мног. запечься.

поза плакува ний мног. заплаканнуй [Чорні
очі позаплакувані (Чуб.)].

поза плакуватися, -куємося, -куєтеся мног.
разг. буть заплаканннми; (церен. — об ок-
нах — еще) стать влажннми [от дождя]
[Позаплакувались вікна (Харьк. — Сл.
Гр-)]-

позаплановий вйеплановнй.

позаплановість, -вості внеплановость.

позапливати1, -ваємо, -ваєте (по воде) мног.
позапливать (разг.), заплнть; (удалиться —
еще) поуплувать (разг.), уплить.

позапливати2, -ваємо, »-ваєте (покриться
чем-нибудь; распухнуть) мног. позаплу-
вать (разг.), заплУть; (об опухолях — еще)
позатекать (разг.), затечь; (стать одутло-
вашими) оплнть [Очища в лоб позападали,
Сметаною позапливали (Котпл.)].

позаплітати, -таю, -таєш и обл. позаплуту-
вати, -тую, -туєш мног. позаплетать (разг.),
заплестй [Непокрите Лізине волосся золо-
тилося на сонці, ніби хтось у нього поза-
плітав промінці (Руденко)]'

позаплітатися, -таємося, -таєтеся и обл.
позаплутуватися, -туємося, -туєтеся мног.
позаплетйться (разг.), заплестйсь.

поза плітува ний	мног. обл. заплетенннй

[X р а п к о: ..Дівчат повно, у коней гри-
ви стьожками позаплітувані, мов весілля
справляють... (Мирн.)].

позаплітувати см. позаплітати,
позаплітуватися см. позаплітатися,
позаплутувати, -тую, -туєш мног. запутать

[Вирували вітри.. Виложили, позаплу-
тували хліба (Горд.)].

позаплутуватися, -туємося, -туєтеся мног.
запутаться.

позаплющувати, -щуємо, -щуєте мног. поза-
кривать (разг.), закрить, книжн. со-
мкнуть.

позаплющуватися, -щуємося, -щуєтеся мног.

1) позакриваться; закриться; сомкнуться;
ср. позаплющувати; 2) (о людях) позакри-
вать глаза (разг.), закрить глаза [Дівчата
позаплющувались, і вже — напливом —
проходять у їхніх мріях рідні причорно-
морські степи (Гонч.)].

позаплямлювати, -люю, -люєш мног. позапят-
нать (разг.), запятнать.

позапльовувати, -льбвую, -льбвуєш мног. по-
заплевать (разг.), заплевать.

позаповзати, -заємо, -заєте мног. позапов-
зать (разг.), заползтй.

позаповнювати, -нюю, -нюєш и позаповняти,
-няю, -няєш мног. позаполнять (разг.),
запблнить; (занять целиком какую-нибудь
территорию — еще) позапрудйть (разг.),
зарруДйть.

по-запорізькому, по-запорізьки нар. по-за-
порбжски [Не вдержався і старий, ну й
собі по-запорізьки: і викрутасом, і вихи-
лясом (Стор.)].

позаправляти, -ляємо, -ляєте мног. поза-
правлять (разг.), заправить.

позапроваджувати, -джую, -джуєш мног.

1)	(что) позаводить (разг.), завестй, ввести,
книжн. учредйть; (распространить —
еще) насадить; 2) (куда) разг. поотправ-
лять (разг.), отправить; (удалить разг.—
еще) спровадить; (перен.: сослать, заклю-
чить в тюрьму и т. п.) разг. упрятать,
законопатить.

позапрограмний внепрограммннй.

позапродувати, -дую, -дуєш мног. 1) разг.
попродавать (разг.), продать; 2) торг.
запродать.

позапрошувати, -шую, -шуєшліног. напригла-
шать (разг.), пригласйть [Гляди ж, стара,
щоб було що їсти й пити, бо я., багато
людей позапрошував (Сл. Гр.)].

позапрягати, -гаю, -гаєш мног. позапрягать
(разг.), запрячь [Позапрягали в вози воли
й коні (Н.-Лев.)].

позапускати1, -каю, -каєш (привести в дви-
жение и т. п.) мног. запустить.

позапускати2, -каю, -каєшмног. 1) (оставить
без у хода) позапускать (разг.), запустйть;

( о садах и т. п. — еще) забрбсить; 2) (о бо-
родах, усах: отрастить) позапускать
(разг.), запустйть, поотпускать (разг.), от-
пустйть.

позапухати, -хаємо, -хаєте мног. позапухать
(разг.), запухнуть (разг.), поопухать (разг.),
опухнуть [ОчиціЛЇ почервоніли і поза-
пухали (Квітка)].

позаражати, -жаю, -жаєш и редк. позаражу-
вати, -жую, -жуєш мног. позараживать
(разг.), позара^йть (разг.), заразйть.

позаривати, -ваю, -ваєш мног. позаривать
(разг.), зарить [Як у нас корови погинули,
так не дозволили й шкури поздирати, так
і позаривали (Славяносерб. у. — Сл. Гр.)].

позариватися, -ваємося, -ваєтеся мног. по-
зариваться (разг.), зариться [Позарива-
лись в мул, на дні річок і боліт, жаби.
Там вони й лежатимуть всю зиму
(Яоп.)].

позарисовувати, -сбвую, -сбвуєш мног. по-
зарисбвивать (разг.), зарисовать; (покрить
рисунками разг. — еще) изрисовать. .

позарівнювати, -нюю, -нюєш мног. позарав-
нивать (разг.), заровнять [Заміси глини та
позарівнюй ямки в долівці (Черниг. у. —
Сл. Гр.)].

позаробляти, -ляю, -лцєш (об отверстиях
и т. п.) мног. позаделнвать (разг.), заде-
лать.

позаростати, -таємо, -таєте мног. позара-
стать (разг.), зарастй; (растениями — еще)
порастй; (волосами, шерстью — еще) по-
обрастать (разг.), обрастй [Клумби з квіта-
ми позаростали бур’яном (Яг/ч.); Позаро-
стали дороги, де ходили панські ноги
(приказка)} Довкола ще були заболочені
місця, що позаростали рясним чагарни-
ком (Бойч.)} Руки позаростали волосом
(Н.-Лев.)].

позарошувати, -шую, -шуєш мног. замочить
[росой] [Холодна роса свіжила тіла; мили
ноги травою, позарошували спідниці
(Горд.)].

позарошуватися, -шуємося, -шуєтеся мног.
замочиться [росой] [Позарошувалися па-
ші хлопці, аж тече з їх (Харьк. — Сл. Гр.)].
позарубувати, -бую, -буєш мног. 1) (убить)
зарубйть; 2) (сделать зарубки, засечки)
зарубйть, позасекать (разг.), засечь, на-
сечь.

позасаджувати, -докую, -докуєш мног. 1) (кого)
разг. позасаживать, засадить; 2) (что чем)
позасаживать (разг.), засадить; (растения-
ми — еще) поусаживать (разг.), усадить;
(семенами с.-х. — еще) обсеменйть; 3) (что
во что) разг. позасбвьівать (разг.), засунуть,
разг. засадить.

позасвідомий бессознательний, невбльньїй.

позасвідомо нар. бессознательно, невольно
[Сергій позасвідомо виструнчився і від-
повів по-армійському (Козач.)].

позасвідчувати, -чую, -чуєш мног. засви-
детельствовать (канц.), удостоверить; (с
приложением печати — еще) заверить.

позасвічувати, -чую, -чуєш мног. позажи-
вать (разг.), зажечь, засветйть [Під ка-
ретами, позасвічувавши ліхтарі, грають
кучери [у карти] (Мирн.)].

позасвічуватися, -чується мног. позажига-
ться (разг.), зажечься, позагорат^ся (разг.),
загореться, засветйтьоя [Самі свічі поза-
свічувалися (Н. п. — Сл. Гр.)].

позаселяти, -ляю, -ляєш мног. позаселять
(разг.), позаселять (разг.), заселить, (реже)
населить.

позасилати, -лаю, -лаєш мног. і) заслать;

2)	(удалить — в виде наказания) поссьі-
лать (разг.), сослать, разг. заслать [Іноді
чого розходиться на своїх і кричить: «Я вас
усіх на Сибір позасилаю» (Барв.)].

позасинати см. позасипати2.

позасйнювати, -нюю, -нюєш мног. засинить
[Позасинювала сорочки, аж глянути гид-
ко (Васильк. у. — Сл. Гр.)].

позасипати1, -паю, -паєш мног. позаси-
пать (разг.), засипать; (по всей поверхно-
сти—еще) пообсипать (разг.), обсипать,
осипать, поусипать (разг.), усипать; (сне-
гом и т. п.) позаносить (разг.), занести
[Позасипав повнісінькі закроми, іще й здо-
ровенні ворохи стоять на току — нікуди
вже й ховать (Стор.)].

позасипати2, -паємо, -паєте и (реже) позаси-
нати, -наємо, -наєте и обл. позаси-
пляти, -ляємо, -ляєте мног. позасипать
(разг.), позаснуть (разг.), заснуть, уснуть
[Наробились мужики, Разом полягали, По-
зіхнули кілька раз Та й позасипали (Руд.);
Коли прийшла ніч і Ворони позасипляли
в своїх гніздах, тоді вилітали Сови зі своєї
печери (Фр.)].

позасипати3, -паєуо, -паєте (не пробудиться
в положенное время) мног. проспйть, рагг.
заспаться.

позасипатися1, -паємося, -паєтеся позаси-
паться'; засипаться. Ср. позасипати х.

позасипатися2, -паємося, -паєтеся заспаться.
Ср. позасипати3.

позасипляти см. позасипати2.

позасихати, -хаємо, -хаєте мног. позасихать
(разг.), позасбхнуть (разг.), засохнуть [На
червоних від холоду ноженятах позаси-
хала грязюка (Шиян)].

позасівати, -ваю, -ваєш а позасіювати, -сіюю,
-сіюєш мног. позасевать (разг.), позасеять
(разг.), засеять [Люди., позасівали шматки
поля, підорюють наділені ниви (Чорн.)].

позасідати, -даємо, -даєте мног. 1) (занять
места) поусесться (разг.), усесться; ирон.
порассаживаться (разг.), рассесться [За
величезним столом, на якому насипана
була ціла купа зеленого барвінку, поза-
сідали свахи (Фр.)]; 2) (спрятаться в за-
саде) засесть [Йому здавалось, що бурлак
повний двір, повний город, що вони поза-
сідали на засідки скрізь попід вікнами,
попід стайнею, поза тинами (Н.-Лев.)].

позасікати1, -каю, -каєш мног. позасекать
(разг.), засечь.

позасікати2, -каю, -каєш (избить розгами и
т. п. до смерти, до потери сознания) мног.
засечь, запороть.

позасіювати см. позасівати.

позаскиртовувати, -тбвую, -тбвуєш с.-х. мног.
позаскирдовать (разг.), заскирдовать.

позаслйнювати, -нюю, -шоєш мног. фам.
заслюнйть, заслкЗнявить, замуслить, за-
мусолить; (сильнеє) обмуслить, измуслить.

позаслйнюватися, -пюємося, -нюєтеся заслга-
ниться, заслюнявиться, замислиться, за-
мусблиться; обмуслиться, измуслиться. Ср.
позаслй нюва ти.

позаслоняти, -няю, -пяєш мног. 1) позасло-
нять (разг.), позаслонйть (разг.), заслонйть,
позакривать (разг.), закрить [Отже введуть
у гріх мене, старого! Та позаслоняйте хоч
плечі туманом, капосні дівчата! (Н.-Лев.)]}
2) (скрьіть за чем-нибудь) позавешивать
(разг.), завесить [Робили вони її [роботу]
крадькома, потай од батька, позаслонявши
вікна од двору (Н.-Лев.)].

позаслужбовий внеслужебний.

позасмажувати, -жую, -жуєш мног. 1) зажа-
рить, изжарить [—Гусей зо троє треба буде
засмажити. — Позасмажуємо! (Сл. Гр.)]}
2) (о пище) заправить (луком, поджаренним
на масле).

позасмалювати, -люю, -люєш мног. 1) опа-
лйть, пообжигать (разг.), обжечь; 2) (о па-
пиросах и т. п.) разг. позажигать (разг.),
зажечь, разг. запалйть.

позасмальцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш мног.
позасаливать (разг.), засалить, позамасли-
вать (разг.), замаслить, разг. завозить;
(все, совсем разг.— еще) висалить, вивозить
[Ну, та й позасмальцьовував ти обидва ру-
кава! (Полт. — Сл. Гр.)].

позасмальцьовуватися, -цьбвуємося, -цьбвує-
теся позасаливаться; засалиться; позама-
сливаться; замаслиться; завозиться; виса-
литься, вивозиться. Ср. позасмальцьову-
вати.

позасмічувати, -чую, -чуєш мног. позасорйть
(разг.), позасаривать (разг.), засорйть.

позасмучувати, -чую, -чуєш мног. опечалить;
(причинить боль, расстроить) огорчйть;
(при подлежащем, обозначающем причину
такого состояния — еще) сокрушйть, удру-
чйть, привестй в унмние, книжн. поверг-
нуть в уннние; (при дополнении — нежи-
еом предмете) омрачйть [Усіх ти, синку,
позасмучував (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

позасмучуватися, -чуємося, -чуєтеся мног.
опечалиться, разг. запечалиться; (расстро-
иться) огорчйться, удручйться (редк.),
впасть в упьіние, разг. приунмть; омрачй-
ться [Усі товариші його позасмучувалися,
як почули про його лихо (Сл. Гр.)].

позасновувати*, -новую, -нбвуєш (устроить
что-нибудь, дать начало чему-нибудь) мног.
основать (что), книжн. положить основб-
ние (чему), заложйть оснбвьі (чегб); (преим.
распоряжением сверху — еще) учредйть
(что)*

позасновувати2, -новую, -пбвуєш (в ткац-
ком ремесле; о паутине) мног. засновать,
заткать, (о паутине — также) опутать
[І квітки., павутиною павуки позаснову-
вали (Барв.)].

позасовувати, -сбвую, -сбвуєш и позасувати,
-ваю, -ваєш мног. 1) позасовивать (разг,),
засунуть; (вдвигая — еще) позадвигать
(разг.), задвйнуть; (что за что — еще)
позатикать (разг.), замкнуть; 2) (закрить)
разг. позадвигать (разг.), задвйнуть; (ре-
же — замкнуть) позапирать (разг.), за-
переть [Зачиняти двері пііпов Андрій. Він
понакидав усі клямки, позасував усі за-
сови (Трубл.)', Оксана., позасовувала усюди
двері (Квітка)].

позасолювати, -люю, -люєш мног. позасали-
вать (разг.), засолйть.

позасоромлюватися, -люємося, -люєтеся мног.
разг. застьідйться, застесняться, засму-
щйться; (преим. удерживаясь от чего-
нибудь) засбвеститься [Позасоромлювалися
наші дівчата (Сл. Гр.)].

позаспілковий внесоюзньїй [Слідом за ком-
сомольцями потяглася до колгоспного дво-
ру й позаспілкова молодь, а за нею дехто і з
ОГарших придибав (Куч.)].

позаспокоювати, -кбюю, -кбюєш мног. успо-
кбить [На превелику силу то тим, то сим
позаспокоював їх (Богод. у. — Сл. Гр.)].

позаспокоюватися, -кбюємося, -кбюєтеся
мног. успокбиться.

позаставати, -таю, -табш мног. позаставать
(разг.), застать; (увидеть в каком-нибудь
состоянии; встретить кого, что где-ни-
будь — еще) понаходйть (разг.), найтй; (за-
стигнуть, успеть увидеть — еще) захва-
тйть [Усіх дома позаставав, тільки дядька
Петра не було (Славяносерб. у. — Сл. Гр.)].

позаставляти1, -ляю, -ляєш (поставив, за-
нять площадь) мног. позаставлять(разг.), за-
ставить; (сильнеє) позагромоздйть (разг.),
загромоздйть.

позаставляти2, -ляю, -ляєш (отдать в каче-
стве гарантии) лсйвг.позакладьівать (разг.),
заложйть, поотдавать в залог (разг.),
отдаіь' в залог, разг^ поотдавать в заклад,
отдать в заклад [Яка була одежинка, всю
позаставляв шинкареві (Киев. у. —
Сл. Гр.)].

позастеклювати, -люю, -люєш мног. застек-
лйть [Ілончин батько давно вже позаг
ст’еклював вибиті вікна (Гонч.)].

позастелюваний, по&астеляїіий, позастйлапий
позастланньїй; збстланньїй; застеленвьій
[Хата з повбираними стінами, з лавками
навкруги, позастелюваними нерозрізани-
ми рушниками, привітно прийняла в себе
гостей (Н.-Лев.)\ Лани, як столи, та ще й
чистою, та ще й вишиваною скатертиною
позастилані... (Вишня)]. Ср. поза стелю*
вати 1.

позастелювати, -люю, -люєш и поза стел йти,
-ляю, -ляєш и позастилати, -лаю, -лаєш
мног. 1) позастилать (разг.), позастлать
(разг.), застлать, разг. застелйть [Столи
позастеляли [комсомольці] червоною мате-
рією; яку їм подарували шефи (Бойч.)]\
2) (только позастилати) перен. позасти-
лать (разг.), застлать.

позастеляний см. позастблюваний.

позастеляти см. позастелювати.

позастигати, -гаємо, -гаєте мног. позастьі-
вать (разг.), застить [Ніщо не могло стрима-
ти жеребця, що мчав тепер наниз. Тільки
позастигали з дива постаті колгоспників,
дивлячись услід (Слід.)].

позастиланий см. позастелюваний.

позастилати см. позастелювати.'

позастібати, -баю, -баєш мног.' позастеги-
вать (разг.), позастегнуть (разг.), застог-
нуть.

позастібатися, -баюся, -баєшся позастеги-
ваться; застегнуться. Ср. позастібати.

позастоюватися, -тбюємося, -тбюєтеся мног.
позастбиваться (разг.), застояться; (сде-
латься затхлим — еще) промбзг-
нуть.

позастбяний застоявшийся, спец, стояльїй;
(о лошадях разг. — еще) застояльїй; про-
мбзгльїй; ^ні коні застоявшиеся лб-
шади, застояльїе лбшади, стоялие лбшади.
Ср. позастоюватися.

позастраховувати, -хбвую, -хбвуєш мног. по-
застраховувать (разг.), позастраховать
(разг.), застраховать.

позастраховуватися, -хбвуємося, -хбвуєтеся
поза страхбвьіваться;	поза страх оваться;

застраховаться. Ср. позастраховувати.

позастромлювати, -люю, -люєш мног. поза-
тикать (разг.), заткнуть; (во что-нибудь —
обично) повтикать (разг.), поткнуть [Пань-
ко позастромлював у попровірчувані дірки
патрони (Гр.)].

позастрочувати, -чую, -чуєш мног. позастра-
чивать (разг.), застрочить.

позастругувати, -гую, -гуєш мног. 1) застро-
гать, разг. застругать; 2) (о карандашах и
т. п.) очинйть; (остро — еще) поотточйть
(разг.), отточйть; (все— еще) перечинйть.
позастрявати, -ваємо, -ваєте и позастрягати,
-гаємо, -гаєте мног. застрять; (в топком,
липком, сипучем; о пище в зубах — еще)
завязнуть, (только в топкам, липком, си-
пучем) увязнуть [Ось за столиком у колі
друзів сидить захмелілий чоловік з розкош-
ланим волоссям, в якому густо позастрява-
ло пір’я і пух з подушок (Шиян); Вже
«вілліси» позастрягали в баюрах, і гене-
рали спішились і брели непролазними
шляхами (Довж.)].

поза студжува тися,	* джу ємося,	- джу єтеся

мног. попростуживаться (разг.), просту-
диться, разг. позастуживаться, застудйться
(Певне, наші приїхали уже. Що там з
ними, чи здорові, чи не позастуджувалися,
особливо мама (Коцюб.)].

позастудійний спец, внестудййньїй; *— на п е-
р е д а ч а внестудййная передача.

позасувати см. позасовувати.

позасукувати, -кую, -куєш мног. за сучить;
(прям. — еще) подвернуть, разг. поподво-
рачивать, подворотить [Далі і батько й
сини позасукували рукава, і починалася
стара, всім добре відома історія (Вас.)].

позасушувати, -шую, -шуєш мног. позасу-
шйть (разг.), засушить [Нащо ти так пи-
роги позасушувала? (Богод. у. — Сл. Гр.)].
позатаскувати1, -кую, -куєш (унести) мног.

позатаскивать (разг.), затащйть.

позатаскувати3, -кую, -куєш (износить) мног.
позатаскивать (разг.), затаскать.

позатеатральний внетеатральний [Взаємини з
позатеатральним світом і входили, власне,
саме до його обов’язків (Сжол.)].

позатиканий, редк. позатйкуваний 1) вбткну-
тьій; поутмканннй, утиканими; 2) зйткну-
тмй; позакупореннмй; закупореннмй [За-
харко плентавсь, ледве-ледве човгаючи важ-
кими величезними чобітьми, позатикайими
ззаду соломою (Барв.); Стоять пляшки,
ганчіркою позатикувані (Вишня)]*, 3) за-
ткнутий; засунутий [Холоші були поза-
тикані в халяви (Н.-Лев.)]. Ср. позати-
кати 1—З

позатикати, -каю, -каєш и редЛ. позатйку-
вати, -кую, -куєш мног. 1) повтикать
(разг.), воткнуть; (на всем пространстве
разг. — еще) поутнкать, утикать; 2) (плат-
но закрить отверстия) позатикать (разг.),
заткнуть; (бутилки и т. п. — еще) поза-
кудорить (разг.), закупорить [Сяк-так по-
затикав [Чіпка] побиті шибки то ганчір-
ками, то онучами (Мирн.); — Коли не хо-
чеш слухать, то позатикай вуха! — ска-
зала Марта (Н.-Лев.)]; 3) (что за что) по-
затикать (разг.), заткнуть, позасбвмВать
(разг.), засунуть [За вуха вона позатикала
пучки дрібненького барвінку (Н.-Лев.)].

позатйкуваний см. позатйканий.
позатйкувати см. позатикати,
позатйкуватися, -куюся, -куєшся мног. ути-
кать [себе] гблову [цветами], украсить
[себе] гблову [цветбми] [Бувало, позати-
куємося квітками (Богод. у. — Сл.
Гр.)1.

позатиллю нар. обл. сзади [А молода Мару-
сенька позатиллю йде (Гол. — Сл. Гр.)].

позатирати, -раю, -раєш мног. позатирать
(разг.), затереть; (витирая, удалить — еще)
постирать (разг.), стереть [Позатирай оте,
що поналивала (Киев. у. — Сл. Гр<)].

позатихати, -хаємо, -хаєте мног. позатихать
(разг.), затихнуть, поутихать (разг.), утих-
нуть [Все навколо вже позатихало
(7>рч.)].

позатікати, -кає мног. 1) позатекать (разг.),
затечь; 2) (подмокнуть) поподтекбть (разг.),
подтечь [Погано стіжки складені, позатіка-
ли (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

позатісувати, -сую, -суєш мног. позатесм-
вать (разг.), затесать [Уже кілля позаті-
сував (^Черниг. у. — Сл. Гр.)].

позатліватися, -вається мног. ватлеть [По-
ложила дров у піч, щоб на завтра висохли,
а вони позатлівалися (Сл. Гр.)].

поза той разг. позапрбшлмй; ~тбго р 6 к у
в позапрбшлом году

позатоплювати1, -люю, -люєш и позатоплй-
ти, -ляю, -ляєш (водой) мног. разг. поза-
тапливать (разг.), затопить [Не клади
гнізда у вершині Дністра: у вершині Дні-
стра вода прибуває, ..вона твої дітки поза-
топляє (Чуб.)].

позатоплювати2, -люю, -люєш (о печах) мног.
позатапливать (разг.), позатопйть (разг.),
затопить.

позатопляти см. позатоплювати1.

позатоптувати, -тую, -туєш мног. позатбптн-
вать (разг.), затоптать.

позаторік нар. в позапрбшлом году, уст. в
третьем году [Твою долю, моя доню! Поза-
торік знала (Шевч.)].

позаторішній позапрошлогбдний (разг.), по-
запрбшлмй (о годе, времени года), поза-
прбшлого гбда [І треба ж, на біду, позато-
рішню весну Його лихий поніс чогось за
Десну (Греб.); Буйні трави і запашні квіти
ховали сліди позаторішніх боїв (Кач.)].

позатрймувати, -мую, -муєш мног. задер-
жать.

позатримуватися, -муємося, -муєтеся мног.
задержаться [Та хіба він. не від щирого
серця запевняв у Черкасах, що червоні
загони позатримуються на селах! (Ле)\.

позатрушувати, -шую, -шуєш мног. позаси-
пать (разг.), засипать [Бач, як злили до-
лівку! Позатрушуй піском або попелом
(Богод. у. — Сл, Гр.)].

позатулюваний см.. позатуляний.
позатулювати см. позатуляти,
позатуляний, редк. позатулюваний за-
критий; заслоненннй, загорбженннй; за-
жатий [Маленькі вікна позатулювані ста-
рими ряднами та драними хустками (Вас.)].
Ср. позатуляти.

позатуляти, -ляю, -ляєш и редк. поза тулю»
вати, -люю, -люєш мног. позакривать
(разг.), закрить; (сделать невидними
или недоступними — обично) позаслонять
(разг.), заслонить, позагораживать (разг.),
загородить; (о небольших отверстиях —
еще) позажимбть (разг.), зажать [Матами
з околоту люди позатуляли шибки і ,рідко
виходять з хат (Чорн.)].
позатулятися, -лаємося* -ляєтеся позакри-
ваться; закрьіться; позаслоняться; засло-
* нйться; позагораживаться; загородиться
[Молодиці й дівчата знов осміхнулись і
позатулялись рукавами (Н.-Лев.)]. Ср. по-
затуляти.

позатуплювати, -люю, -люєш и позатупля-
ти, -ляю, -ляєш мног. позатупйть (разг.),
позатуплять (разг.), затупйть, (сильнеє)
иступйть; (все — еще) перетупйть.

позатуплюватися, -люються и позатупляти-
ся, -ллються позатупйться, позатупляться;
затупйться; иступиться; перетупиться. Ср.
позатуплювати.

позатупляти см. позатуплювати.

позатуплятися см. позатуплюватися.

позатягати, -гаю, -гаєш и (реже) позатягу-
вати, -гую, -гуєш мног. 1) позатягивать
(разг.), затяпуть; (застлать тонким покро-
вом — еще) заволбчь, подернуть, (реже) за-
дернуть; (насильно привести; волоча, прине-
сти — еще) позатаскивать (разг.), затащйть
[Ну й чоботи... чисто потрухли... ноги
так мерзнуть.. Позатягав, як умів, де
більші дірки (Тесл.); Стояла осінь. Що
може бути кращого за цю пору в Карпатах,
як ще тумани не позатягували гори, як
ще не пустилися ревні дощі (Турч.)];
ж и в о т й '—гало безл. разг. жи-
воти подвелб [Вийшли з церкви. їсти нам
хочеться, —аж животи позатягало (Гесл.)];
очі '-'гало безл. разг. глаза ввалились
[Чого ти, сипу, став такий блідий та ху-
дий? Й очі тобі якось позатягало (Н.-Лев.)]',
2) (пропустить через узкие отверстия)
продеть, разг. продернуть; (нитки в игол-
ки— обьічно) повдевать* (разг.), вдеть;
3) (перен.: вовлечь) разг. затянуть, втянуть.

позатягатися, -гається и (реже) позатягува-
тися, -гується позатягиваться; затянуться;
заволбчься, подернуться; задернуться. Ср.
позатягати 1.

позатягувати см. позатягати,
позатягуватися см. позатягатися,
позаучбовий впеучебньїй [Діти вступатимуть
у ці школи-інтернати на постійне пере-
бування, а батьки можуть зустрічатися з
ними в святковий, канікулярний або поза-
учбовий час (Матер. XX з. КПРС)].

позаучувати см. позавчати,
позауш см. позавуш.

позафарбовувати, -ббвую, -ббвуєш мног. по-
закрашивать (разг.), позакрасить (разг.),
закрасить.

позахарчовувати, -чбвую, -чбвуєш мног. за-
морйть голодом, заморить плохйм кормом.

позахлюпувати, -пую, -пуєш мног. позабрьіз-
гать (разг.), забрьізгать, разг. позапле-
скать, заплескать [Де це ви так сорочки
позахлюпували? (Богод. у. — Сл. Гр.)].

позахлюпуватися, -пуємося, -пуєтеся поза-
бріізгаться; забрмзгаться; позаплеска-
ться, заплескаться [Як почнемо одна на
одну хлюпати, позахлюпуємось так, що аж
тече (Богод. у. — Сл. Гр.)]. Ср. позахлю-
пувати.

позахлявати, -ваємо, -ваєте мног. разг. ото-
щать; (потерять сили) ослабеть, обессйлеть.

позахмарний прям., перен. разг. забблачньгй
[Вони [теоретики] кричали: не на землі
Каргат живе, а ширяє десь у позахмарному
просторі (Шовк.)].

позаховувати, -хбвую, -хбвуєш мног. по-
прятать, спрятать; (далеко, тщательно,
так, что трудно найти, разг. — еще)
упрятать, запрятать; (все— еще) перепря-
тать; (тайком — еще) припрятать; (побе-
речь до определенного времени разг. — еще)
попридержать [Так позаховує, що вже
ніхто без неї не знайде (Черниг. у. — Сл.
Гр.)].

позаховуватися, -хбвуємося, -хбвуєтеся мног.
попрятаться, спрятаться, разг. запрятаться;
(за чем — еще) затайться; (найти защиту —
еще) поукрмваться (разг.), укрііться [Мря-
ка розійшлася або позаховувалася вели-
кими клаптями десь у яри (Фр.)].

позаходити, -дпмо, -дите мног. позаходйть
(разг.), зайтй; (во что — обично) повходйть
(разг.), войтй; (удалиться— еще) поухо-
дйть (разг.), уйтй; 0 в голову *-*ти
обл. потерять голову; (сильнеє) посходить
с ума (разг.), сойтй с ума [Так плакали
за ним батько і мати, що трохи в голову
не позаходили (¥уб.)].

позахоплювати, -люю, -люєш мног. позахва-
тьівать (разг.), захватйть; (о территории,
населеннях пунктах также) позанимать
(разг.), занять; (взять силой — еще) поза-
владеть (разг.), завладеть; (захватйть кого-
нибудь внезапно, неожиданно — еще) за-
стйчь, разг. застйгнуть [Де краща земля,
то багачі позахоплювали (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].

позацвітати, -таємо, -таєте мног. 1) зацве-
стй [Зелені ліси ялинові позацвітали
(Федьк.); Сади позацвітають (Мил. — Сл.
/р.)]; 2) (покриться плесенью) позаплесне-
веть (разг.), заплесневеть, разг. позацвестй,
зацвестй [Стіни в хаті аж позацвітали від
вогкості та почорніли від диму (Коцюб.)].

позацвітатися, -таємося, -тастеся мног. пф-
заплесневеть (разг.), заплесневеть, разг.
заплеснеть, позацвестй, зацвестй [На позиці
паляниці позацвітались (Чуб.)].

поза центровий внецентренпьій.

позацеховйй ист. внецеховбй [Третю групу
міського населення [України у XV ст.]
становила експлуатована біднота — най-
мити, підмайстри, позацехові ремісники,
обезземелені селяни, що тікали із сіл
(Іст. Укр. РСР)].

позацьковувати, -кбвую, -кбвуєш мног. за-
травйть [Двоє цуценяток було, так же
сусідські діти своїми собаками позацько-
вували (Богод. у. — Сл. Гр.)].

позачаровувати, -рбвую, -рбвуєш мног. за-
чаровать, заворожить; (поправиться чем-
нибудь — еще) очаровать, прельстйть, пле-,
нйть, обворожйть; (подчинить силе колдов-
ства — еще) околдовать, заколдовать.

позачасовий филос. вневременпнй.

позачерговий 1) впеочереднбй [Ранком у ма-
шинному відділі відбулися позачергові пар-
тійні збори (Чорн.); Станція вже давала
два дзвінки цьому позачерговому поїздові
(Ле)]; 2) (произв одимьій вне установленного
рабочего времени — о труде, работе) редк.
сверхурбчннй, неурочний; робота
сверхурбчная раббта; см^еще понаднормо-
вий.

позачерговість, -востд внеочередность.

позачергово нар. і) вне бчереди [Швидко він
повернувся, бадьоро козирнув.і попросив
напіввійськового відвідувача зайти поза-
чергово (Дмитр-)]; 2) сверхурбчно. Ср.
позачерговий 1—2.

поза чйнюва пий см. позачйпяпий.
поза чйнюва ти см. позачиняти.
4ю;ачйііянпй, (реже) позачйшованпй 1) за-
критий; затвбренннй; запертий [За паро-
возом довгою низкою червоніють товарні,
наглухо позачиняні вагони (Гонч.); Вікон-
ниці в будинках були щільно позачинювані
(Куч.)]; 2) закритий. Ср. позачиняти 1—2.
пдзачиняти, -няю, -пяєш и (реже) поза чи -
шовати, -нюю, -нюєш мног. 1) позакривать
(разг.), закрить; (двери, окна, ворота и
т. п. — еще) позатворять (разг.), затве-
рдіть; (на замок и т. п. — еще) позапирать
(разг.), запереть [Вікна Власівна уже поза-
чиняла з обох боків (Грим.)]; 2) (об учре-
ждениях и т. п.) позакривать (разг.), за-
крить.

позачинятися, -пяємося, -няєтеся 1) по-
закриваться; закриться; позатворяться;
затворйться; позапираться; запереться
[Опустіло і широке чисте дворище.., поза-
чинялися столярні двері великого будинку
(Мирн.)]; 2) позакриваться; закриться.
Ср. позачиняти 1—2.

позачйтуватнея, -туємося, -туєтеся мног. за-
читаться.

позачіплювати, -люю, -люєш и позачіпляти,
-лйю, -ляєш мног. позацеплять (разг.),
за це пить.

позачіплюватися, -люється и позачіплятися,
-ллється мног. позацеплйться (разг.), за-
цепйться [На воринню де-де видно було
ще клаптики сіна, що позачіплялися при
киданню стіжка (Фр.)].

позачіплйтн см. позачіплювати,
позачіплятися см. позачіплюватися,
позачісувати, -сую, -суєш мног. попричесу-
вать (разг.), причесать; (пригладить в од-
ном, направлений) Позачеснвать (разг.), за-
чесать.

позачісуватися, -суємося, -суєтеся поприче-
сьіваться; причесаться; позачеснваться; за-
чесаться [Дивись, як гарно всі дівчата
позачісувались, а ти патлата (Харьк. у. —
Сл. Гр.)]. Ср. позачісувати.

позашивати, -ваю, -ваєш мног. позашивать
(разг.), зашить [От, узявши золоті, поза-
шивав у онучу (Квітка); А що старе,
дране, — позашиває [Мотря], позашто-
пує, -— матері старе тіло прикриє (Мирн.)].

позашкільний внешкбльпьій [Кращі учителі
велику увагу приділяють позашкільному
читанню учнів (Літ. газ., 1950,
позашкільник пед. внешкбльник.

позашкільниця пед. внешкбльница.

позашлюбний внебрачннй; (рож&енньяй
вне брака уст. — еще) поббчньїй [Ми на-

дали декрет, який знищив різницю в стано-
вищі шлюбної і позашлюбної дитини і ці-
лий ряд політичних обмежень.. (Ленін)].
позашморгувати, -гую, -гуєш мног. позатя-
гивать [петли] (разг.), затянуть [петли];
позатягивать [петлями] (разг.), затянуть
[петлями]; (скрепить) позавязьівать (разг.),
завязать; (обвить — об аркане и т. п.)
захлеетнуть.

позашнуровувати, -рбвую, -рбвуєш мног. по-
зашнуровувать (разг.), зашнуровать.

позашнуровуватися, -рбвуємося, -рбвуєтеся
мног. позашнуровуваться (разг.), зашну-
роваться.

позашпакльовувати, -льбвую, -льбвуєш мног.
поЗашпаклевать (разг.), зашпаклевать.

позашпаровувати, -рбвую, -рбвуєш мног. по-
замазувать [щели] (разг.), замазать [щели].

позашпйлювати, -люю, -люєш мног. поза-
шпйливать (разг.), зашпилить, позакалу-
вать (разг.), заколоть.

позаштатний внештатнуй [При полку зали-
шився і Кузьма Кузьмич Нефедов на поза-
штатній посаді писаря (перекл. з О. Тол-
стого); Глиняна, напівзанесена пісками
Каховка, нічим не примітне позаштатне
містечко Таврійської губернії, перетво-
рювалось на час ярмарку в лісто з стоти-
сячним населенням (Гонч.)].

позаштопувати, -пую, -пуєш мног. позашто-
пувать (разг.), позаштбпать (разг.), за-
штопать.

позаштукатурювати, -рюю, -рюєш мног. по-
заштукатурить (разг.), заштукатурить.

позащіпати, -паю, -паєш и позащіпувати,
-пую, -пуєш мног. позапирать [на крючки]
(разг.), запереть [на крючкй], взять на
крючки; (о запорах) защелкнуть [От і
ввійшли у велику хату, позащіпали і
двері і вікна, а вже і сонечко стало захо-
дити (Квітка)].

поза як союз арх., шутл. потому чхр, так
как, посі^бльку, оттогб что, арх. поелйку,
канц. арх. понеже [Позаяк цікавого не
маю що писати, тягтиму далі свою подо-
рож, хоч, може, вона тобі теж не цікава
(Коцюб.); Позаяк того днр була неділя
і нарада скінчилася досить завчасу, то
побратими розбіглися, щоб зараз ще скли-
кати на нараду часткових касієрів (Фр.)].

позаяложувати, -жую, -жуєш мног. поза-
грязнйть (разг.), загрязнйть; (чем-нибудь
жирним — обично) позасаливать (разг..), по-
засалить (разг.), засалить, позамасливать
(разг.), замаслить, разг. обмаслить ;(все—еще)
перемаслить; (грязними руками разг. —
еще) позамусблить (разг.), замусблить,
(сильнеє) измусолить, обмусолить, обму-
слить.

позбавити см. позбавляти.

позбавитися см. позбавлятися.

позбавленець, -нця ист. лишепец.

позбавлений лишєнпуй [Не вносяться в спис-
ки виборців особи, позбавлені виборчих
прав по суду (Полож. про вибори)]; <-*ний
життя лишенньїй жйзни, безжйзнен-
нуй [У позбавлених життя пісках .зазеле-
ніють сади і величезні бавовняні поля,
(Рад. Укр., 1950, ІХ)}\ ~ний смаку
лишенньїй вкуса, безвкусньїй; ^нпіі і н-
дивідуальності лишеним# индп-
видуальности, безлйчнкй.

позбавленка ист. лишенка.
позбавлення лишение.

позба вленський ист. лишенческий.
позбавляння лишение.

позбавляти, -ляю, -ляєш, позбавити, -влю,
-виш 1) лишать, лишить [Буржуазія іта-
лійських республік позбавляла колись по-
літичних прав осіб, що належали до дво-
рянства (Ленін); Я пе маю чим годувати
свого батька і тому привів йог(^ до вас...
Годуйте тепер його самі, коли позбавили
мене хліба... (Коцюб.)]; ~ти влади
лишать, лишить власти, книжн. низла-
гйть, низложить; ~тп громадян-
ських прав юр. лишать, лишить гра-
жданских прав, уст. лишать, лишить
прав состояния; *^ти життя кого
лишать, лишить жйзни кого, отнимать,
отнять жизиь у кого [Темний, дикий,
безглуздий народ! Через якусь дурну ви-
гадку.. він ладен був розбити мені дорогий
апарат, скалічити або й позбавити мене
життя (Коцюб.)]; ^ти значення ли-
шать, лишить сммсла, обессмшсливать,
обессммслить; ~ти розуму лишать,
лишить ума; (только соверш. — еще) обез-
умить; *-^ти с л 6 в а юр. и пр. лишать,
лишить слова [Голос покликача:
Відпущеник Нартал сказав, що він не
хоче знати Риму, що він би хтів скупа-
тись в римській крові, за теє суд його по-
збавив слова (Л. Укр.)]; 2) (освобождать
от чего-нибудь неприятного) избавлять,
избавить, уст. уволить (только соверш.)
[Хоч се не дуже вигідно для Вас, та, по-
части, й для мене, але нехай вже так буде,—
тим позбавите мене більшої мороки
(Л.Укр.)].

позбавлятися, -ляюся, -ляєшся, позбавити-
ся, -влюся, -вишся 1) лишаться, лиши-
ться; 2) избавляться, набавиться [Чого
тільки тепер не виробляєш, щоб посухи
тої позбавитися! (Вишня)]. Ср. позбав-
ляти 1—2.

позбивати, -ваю, -ваєш мног. 1) посбивать
(разг.), сбить; (ударами отделить от чего-
нибудь еще) пообивйгь, обйть; (с си-
лой разг. — еще) посшибать, сши-
бйть; (привести в негодность разг.. —
еще) поизбйть, избйть [Баран роги позби-
вав (Манж.); Що град листя позбивав,
то Кох думає, що то курка поїла (Л. Укр.);
О р и н а: Тож краще не ходіте до нашого
двору, щоб бува підківок не позбивали
(Собио)]; 0 ^ти пороги разг. по-
вбивать пороги [Заслав старостів, бо вже
вони мені пороги позбивали, ходячи та
нараджуючи, щоб я притьмом брався
(Барв.)]; 2) (соединйть, составить и т.п.)
посбивать (разг.), сбить, посколачивать
(разг.), сколотить; 3) (в соединении со сло-
вами пил, курява, крик, гйлас
и т. п.) поднять; (о пали и т. п. — еще)
взвить; 4) (сделать пушистими, рихлими

или мягкими; о жидкости: вспенить)
взбить; 5) (сделать масло) сбить, спец.,
обл. напахтать; 6) (изранить руку,
ногу и т. п.) ссадйть [Я собі теж позбивав
коліна (Донч.)];1) (о хлебах, травах и т. п.)
разг. а) (градом) повибивать (разг.), вибить;
б) (ногами) повмгаптнвать (разг.), витоп-
тать; 8) (настроить, подстрекнуть) разг.
подбйть.

позбиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. сбй-
ться; (собраться толпой — еще) столпй-
ться, разг. скупиться, сгрудйться; (изно~
ситься — об обуви — еще) подбйться; (ввер-
нуться в комок — о волосах — еще) ска-
таться, спутаться, сваляться [Трава позби-
валась докупи, ніби клубки чорних стрічок
(Н.-Лев.); Коло шинку кріпаків ціла юрба,
позбивались у купу (Мирн.); Позбивались
мої кудрі (Сл. Гр.)].

позбирати, -раю, -раєш мног. пособирать
(разг.), собрать [Рибу позбирали в здорові
шаплики й цебрики (Н.-Лев.); Молодиця
заметушилась: позбирала посуду, внесла
до хати решту мамалиги (Коцюб.); — Я
тебе вдарю, що й зубів не позбираєш, —
вискочив наперед з вилами в руках Левко
(Грим.); Рано повставали, Позбирали всю
громаду (Рг/д.)].

позбиратися, -раємосЛ", -раєтеся мног. пособи-
раться (разг.), собраться [Позбирались ду-
качі, П’ють собі, гуляють (Руд.); У сіль-
ській бібліотеці позбирались читачі (Шп.)].
позбиткувати, -кую, -куєш (кого) обл. поизде-
ваться (над кем, над чем) [Бо виглядає
так, що я свої діти геть позбиткував, гірше,
як темний ворог (Стеф.)].

позбиткуватися, -куюся, -куєшся (над кем,
над, чем) обл. поиздеваться; (сильнеє) на-
смеяться, книжн. надругаться [Коли сани
вискочили з щербинівського кутка, Лев-
ко не зразу повернув до лісу: хотілося
подивитися, чи позбиткувалися парубки
над Плачиндою (Ст.)].

позбігати, -гаю, -гаєш (с прям. дополнением:
побьівать повсюду) мног. разг. вйбегать
(разг), обегать, оббегать [Там-то стеже-
чок і до води й до сусіди, і до другої. Все
то позбігали, повиходжували легесенькі
ніжечки ДІВОЧІ (ВовЧ.)]і

позбігати, -гаємо, -гаєте мног. 1) посбегать
(разг.), сбежать [3 двора й собаки наші
позбігали (Барв.); Порозтавали сніги, зі-
йшла повідь, позбігала скрізь вода (Квіт-
ка)]; 2) (витечь через край— о вареве,
молоке, самоваре и т. п.) уйтй, разг. убе-
жать [Семениха.. прикладає до ватри трі-
сок і пантрує, аби горшки не позбігали
(Черемш.)].

позбігатися, -гаємося, -гаєтеся мног. 1) по-
сбегаться (разг.), сбежаться [Діти з ці-
лого села позбігалися (9,уб.)]; 2) (уменьши-
ться —о тканях, коже) сесть, ссесться.

позбовтувати, -тую, -туєш мног, повзбйлтм-
вать (разг.), взболтать.

позбувати, -ваю, -ваєш мног. посбивать
(разг.), сбьіть; (перен.: избавиться от
чего-нибудь фам, — еще) посплавлять, сплй-
вить [В її клункові були коралі та деяка
одежина. Вона те все позбувала.. —та гро-
шей було мало ^Коцюб.)].

позбуватися1, -вається (без дополнения) мног.
сбьіться, книжн. свершйться.

позбуватися2, -ваюся, -ваєшся, позбутися,
-будуся, -будешся (кого, чого) 1) освобо-
ждаться, освободйться (от кого, от чегб),
набавляться, избавиться (от когб, от чегб),
разг. отдельїваться, отделаться (от кого,
от чегб), отвязьіваться, отвязаться (от
когб, от чегб), раздельїваться, раздела-
ться (с кем, с чем); (удалять — о людях
и вещах разг. — еще) сбьівать, сбьіть (когб,
что), сплавлять, сплавить (когб, что);
(не давать жить где-нибудь разг. — еще)
сживать, сжить (когб); (о мислях, мнении
и т. п. — еще) отрешбться, отрешйться
(от чегб); (искоренять в себе что-нибудь)
изживйть, изжйть (что) [Князь: ..Нині
я здобув два царства: Одно, що зрадни-
ків позбувся хитрих, А друге те, що серце
віднайшов Таке хоробре, щире, благородне!
(Фр.)', Багато наших районів назавжди
позбудуться згубних суховіїв (Рад. Укр.,
1949, III); О прокляття! Кому сказати?
Хто навчить, як позбутися злої розлуч-
ниці, як привернути Прохора (ДГиЛ#);
Хлопець ніяк не міг позбутись прикрого
почуття (Козач.); Ленін піддавав критиці
опортуністичні помилки лівих ціммерваль-
дистів, допомагаючи їм позбуватися не-
правильних поглядів (Біогр. Леніна); Під
режисурою Садовського я [І. О. Мар’янен-
ко] позбувся театральних штампів, набу-
тих в театрі Суслова (Минуле укр. театру)];
2) лишаться, лишйться (когб, чегб), те-
рять, потерять (когб, что) [Сади, ще недавно
обтяжені плодами, звільна позбуваються
їх (Фр.); Маруся: ..Ніхто не пазове
щасливими тих сиріт, що змалку позбу-
лися рідної матері (Мирн.); Петро Гар-
маш — колгоспний бригадир Будівників.
Минулою весною.. Зустрів Одарку і по-
збувсь спокою (Піде.)]; ^бутися життя
лишйться жйзни [—Ти хіба не чуєш, Як
хуртовина грає? Коли хочеш Позбутися
життя, то вийди з хати, — понуро пер-
ший відказав і змовк (Л. Укр.)]; ~бутися
розуму лишйться умб, обезуметь [Чуд-
ний він став. Коли б ще не позбувся розу-
му (Мирн.)].

иозбуджати, -джаю, -джаєш (редк.) и позбу-
джувати, -джую, -джуєш мног. побудйть
(разг.), разбудйть.

возбуджатися, -джаємося, -джаєтеся (редк.)
и позбуджуватися, -джуємося, -джуєтеся
мног. проснуться, книжн. пробудйться.

позбуджувати см. позбуджати.
позбуджуватися см. позбуджатися.
позбудовувати, -дбвую,1 -дбвуєш мног. повьі-
страивать (разг.), повметроить (разг.), вй-
строить, пострбить; (закончить стройку —
еще) поотстраивать (разг.), отстрбить.

позбути, -буду, -будеш см. позбуватися2,
позбутися.

позбутися см. позбуватися2.

позва см. позов.

позважувати, -жую, -жуєш мног. повзвеши-
вать (разг.), взвесить; (все— еще) переве-
шать.

позвалювати, -люю, -люєш мног. посваливать
(разг.), свалйть, повалйть; (вверх дном, или
набок—еще) поопрокйдьівать (разг.), ойро-
кйпуть; (о большом, тяжелом: сбросить
сверху книжн. — еще) низвергнуть, низ-
рйнуть.

позвалюватися, -люємося, -люєтеся мног. по-
сваливаться (разг.), свалйться; (упасть—
о деревьях, строениях и т. п. — еще) пова-
лйться; (упасть сверху книжн.—еще) низ-
вергнуться [П’яні рибалки ще довго тан-
цювали, співали та пили. Декотрі позвалю-
вались і лежали коло шинку в поросі
(Н.-Лев.)].

позварювати, -рюю, -рюєш мног. техн. посва-
ривать (разг.), сварйть [Електрозварники
взялися до ремонту цих дорогих деталей.
Вони позварювали рубці (Дон^.)].

позвати (позву, позвеш и реже позову, позо-
веш) позвать [Та позвала дівчинонька ко-
заченька в гості (Метл.); Він мав ще щось
сказати, та тут їх позвали в горниці
(Мирн.)].

позверхній редк. внешний; поверхностньїй
[Син Яця-коваля, Іван рудоволосий, Ри-
балка і мудрець, поет і каменяр, Не на-
дився на блиск і на позверхній чар, На
Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси
(Рил.)].

позвивати, -ваю, -ваєш мног. 1) посвивать
(разг.), свить; (о венках— обьічно) поспле-
тать '(разг.), сплестй; 2) (сложить) посво-
рачивать (разг.), посвертьівать (разг.), свер-
нуть; (в трубки разг. — еще) посвивать,
свить [Понабивавши пістолети, секунданти
поназначували їх, а потім, поробивши
такі самі значки на картках паперу, по-
звивали їх і вкинули до шапки (Фр.)].

позвикати, -каємо, -каєте мног. попривьїкать
(разг.), привикнуть; (освоиться, прими-
риться с кем, с чем — еще) посвьїкаться
(разг.), свйкнуться [Вони вже, бачте, по-
звикали Скрізь по обідах куштувать (Гл.);
Трактористи звали її своїм жайворонком.
Справді, вони позвикали до неї, як зви-
кають до жайворонка, що всю весну дзве-
нить їм над головою (Гонч.)].

позвисати, -сає мног. свйснуть; (низко скло-
ниться — еще) посвешиваться (разг.), све-
ситься; (оттянуться, опуститься книгу —
еще) пообвисать \разг.), обвиснуть; (на
что-нибудь, над чем-нибудь — обьічно) по-
нависать (разг.), навйснуть [Заснув п’я-
ний на возі, ноги аж до колеса позвисали
(Черниг. у. — Сл. Гр.); Дім такий білий,
здоровий на підгір’ї стоїть^ Став ось.
Верби позвисали над ним, сонечко грає
в воді (Гесл.)].

позвичайнішати, -шаю, -шаєш разг. стать
вежливее; присмиреть [Був розбишака на
все село, а в руках подержано його —
позвичайнішав, став м’який, хоть в ухо
бгай (Конотоп, у. — Сл. Гр.)].

по-звірячому, по-заїрському, по-звірськи нар.

1) по-зверски, зверски [Сильно дуже, по-
звірячому зруйнували його (село] гітле-
рівці... (Вишня)]; 2) (только по-звірячо-
му: как зверь) по-зверйному [По-звіря-
чому вмирали підбиті танки, сіпались у
корчах, дряпали землю ніби пазурами
(Борг.)].'

позвішуватися, -шується мног, посвешива-
ться (разг.), свеситься [Густе гілля горі-
хів позвішувалось, як хмара (Н.-Лев!)].
позвіювати, -віюю, -вїюєш мног. свеять,
посдувйгь (разг.), сдуть [Із шпилів сніг
позвіювало так, що гола земля (Славяно-
серб. у. — Сл. Гр.)].

«позводити, -джу, -дшп мног. 1)- свестй; (вниз
уст. — еще) низвестй [Позводили їх усіх
цзьох з возів і поприв’язували до стовпів
(Н.-Лев.); Конронідос мусив брати кож-
ного ченця під плечі і позводив їх з схо-
дів, а потім повів по алеї (Н.-Лев.)]; <—тп
з розуму (з ума) свестй с ума [Ти
тут позводиш з ума усіх наших хуторянок
(Н.-Лев.)]; 2) (вверх) поднять, (реже) взве-
стй; (руки, глаза и т. п. книжн. уст. — еще)
возвестй [З-за дверей висунулось двоє
дітей — чорні, замурзані, в якихсь ган-
чірках, замість сорочок, котрі вони якось
соромливо позводили на грудях чорними
рученятами (Мирн.)]; 3) (сблизить, соеди-
нить) посводйть (разг.), свестй; (кого с
кем — еще) столкнуть; »ти кіпці з
кінцями свестй концн с концами [Аби
кінці з кінцями позводить (Ном.)];~ ти
рахунки свестй счетьі [Герман Гольд-
кремер.. добув величезну рахункову книж-
ку, щоби позводити рахунки за весь тиж-
день (Фр.)]; 4) (о строениях) возвестй,рит.
воздвйгпуть; 5) (женщин, девушек) уст.
обольстйть, соблазнйть; 6) (о судорогах —
чаще безл.) разг. свестй [Руки поскорчує
та позводить, так що й коваль Золотом не
порозправляє (Квітка)]; 7) (истребить)
поуничтожать (разг.), уничтбжить; (о жи-
вом, о растительности — еще) поизвестй
(разг.), известй; (удалить с поверхности
что-нибудь) посводйть (разг.), свестй [Су-
хоперний той усе наше добро позводив
(Барв.); Зажив собі Іван спокійненько, по-
зводивши своїх ворогів (Чуб.); — На біса
Щук пускаєш, пане-брате? — Озвавсь
сусід, — ось потривай! Ти гірше тільки
тим нашкодиш — Усіх Лящів позводиш:
їх Щуки заїдять... (Гл.)].

позводитися, -димося, -дитесяліног. 1) повста-
вать (разг.), встать, поподниматься (разг.),
поподьіматься (разг.), подіїяться; 2) (ли-
шиться сил, средств и т. п.) поизвестйсь
(разг.), известйсь; (обеднеть — еще) разо-
рйться [Сади наші., понівечились, пасіки
позводилися (Фр.); Позводилося панів ба-
гато, — панувати ні з чого (Змиев. у. —
Сл. Гр.)].

позвозити, -вожу, -возиш мног. посвозйть
(разг.), свезтй [Увосени, тільки що по-
звозив додому Чіпка хліб з поля.. — на
тік до його вскочило лихо... (Мирн.)].

позволити см. позволятп.

дозволі кати,-каю,-каєш мног. сволбчь (разг.),

постаскивать (разг.), стащйть [X о р о-
шунка: ..Розумна-розумна, а в хаті
до ладу не вмієш прибрати. Всі квітки
позволікала нащось на стіл, поналіплю-
вала якихось папірців... (Вас.)].

позволятп, -ляю, -ляєш, позволити, -лю,
-лиш разг. позволять, позволить; (давать
право на что-нибудь — еще) разрешать,
разрешйть, уст. дозволить, дозволить [Во-
на вскочила у комиші й бігла прудко, на-
скільки позволяв це Остап та густий оче-
рет (Коцюб.); Вона позволила йому лю-
бити себе і вважала се за велику ласку
(Л. Укр.); Опанував запоріжцем Пога-
ний татарин. Хоч позволив хан на пісках
Новим кощем стати, Та заказав запоріж-
цям Церкву будувати (Шевч.)]; ~лити
собі позволить себе [Він склав такий
лист: «Шанойний добродію! Ви вчора по-
зволили собі тяжко образити мене. Тіль-
ки кров може змити ту образу» (Коцюб.)];
^льте (вежливая формула возражения, не-
согласия) позвольте [С а н я: Помиляєтесь,
Оресте Михайловичу, дресировка всяко-
му потрібна. О р е с т: Позводьте, однак...
(Л. Укр.); — Позвольте, ще не кінець на
тім, — говорив Бенедьо (Фр)].

позвужувати, -жую, -жуєш мног. сузить;
(сделать уже, чем надо — еще) обузить
[Усім би добре пошито, тільки рукава
широкі — треба позвужувати (Киев. у. —
Сл.Гр.)].

позв’язувати, -зую, -зуєш мног. посвязьтвать
(разг.), связбть [В темпу-темну ніч спу-і
стять їх [човни] у рів на воду, ще й позв’я-
зують (Мирн.)].

позв’язуватися, -зуємося, -зуєтеся мног. по-
связьіваться (разг.), связаться [Всі кості
мертві позв’язувались сухими жилами
(Н.-Лев.)].

позгадувати, -дую, -дуєш мног. вспбмнить,
разг. вспомянуть [Катрю обняла якась
радість божевільна: усе вона позгадувала
і балакала пе стихаючи (Вовч.)].

позганяти, -няю, -няєш и позгонити, -ню,
-ниш мног. 1) (в одно место) посгонять
(разг.), согнать [От уже й овець позгонили
до гурту (Мирн.)]; 2) (с места) посгонять
(разг.), согнать.

позгасати, -сають мног. поугасать (разг.),
поугаснуть (разг.), угаснуть, погаснуть;
(преим. прям. — еще) потухнуть [Світить
місяць серед неба, Зорі позгасали (Руд.);
Полягло тоді головами усякої віри —
й турецької, і козацької; старого й моло-
дого віку позгасало (Вовч.)].

позгинати, -паю, -наєш мног. 1) посгибать
(разг.), согнуть; (придать дугообразную
форму — еще) изогнуть [Важко опусти-
лись лелеки на лужок коло річки, поста-
вали один проти одного і позгинали довгі
шиї в задумі (Бозл.)]; 2) (наклонить) по-
склонять (разг.), склонйть.

позгинатися, -наємося, -наєтеся мног. 1) со-
гн^ться; (от холода — еще) пос’ьеживаться
(разг.), сьежиться; изогнуться [Машини
їхали вулицями, обабіч яких позгиналися
вишні під вагою ягід (Рад. Укр., 1949,
VIII)', А холодно — страх! Скрізь так
іскорки й грають, під ногами тріщить,
ворони позгинались на дереві (Гесл.)];
2) склонйться. Ср. позгинати 1—2.

позгнивати, -ває сгнить, изгпйть.

позгодовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. 1) с.-х.
поскармливать (разг.), скормйть; 2) (перен.:
в'ирастить, воспитать) разг. повскармли-
вать (разг.), вскормйть [Діток позгодову-
вали і худоби придбали (Барв.)].

позголювати, -люю, -люєш мног. обл. по-
обривать (разг.), сбрить [Наші старі по-
зголювали бороди (Сл. Гр.)].

позгонити см. позганяти.

позгорблюватися, -люємося, -люєтеся мног.
сгбрбиться, разг. изгбрбиться; (о человеке,
спине — еще) ссутулиться [Старці з си-
німи носами одразу збіднились, посмирні-
шали, позгорблювались (Н.-Лев.)].

позгортати, -таю, -таєш и редк. позгорту-
вати, -тую, -туєш мног. 1) посвертьівать
(разг.), свернуть,разг. посворачивать, сво-
ротйть; (придавая форму трубки—еще) по-
скатьівать (разг.), скатать; 2) (уложить в из-
вестном порядке) поскладьівать (разг.), спо-
жить [Позгортай одежу та поховай у скри-
ню (Киев. у. — Сл. Гр<)]; 0 ~тп руки
сложйть руки [А чого це ви поставали та
руки позгортали..? (Н.-Лев.)]; 3) (собрать
вместе; сбросить) посгребать (разг.), сгре-
стй; 4) (книги, тетради; зонтики и т. п.)
позакривать (разг.), закрить.

позгортатися, -таються посвертьіваться; свер-
нуться; посворачиваться, своротйться; по-
скатьіваться; скататься. Ср. позгортати 1.

позгортувати см. позгортати.

позгрібати, -баю, -баєш мног. посгребать
(разг.), сгрестй [Позгрібай солому
(Харьк. у. — Сл. Гр.)].

позгромаджувати, -джую, -джуєш мног. 1) по-
сгребать (разг.), сгрестй; (сено — еще) ску-
чить; 2) перен. обл. пособирать (разг.),
собрать; (массой; сделать запас — £Щ&) ско-
тіть.

позгублювати, -люю, -люєш мног. 1) расте-
рять; 2) (привести к гибели) погубить,
разг. сгубйть.

поздавати, -даю, -даєш мног. 1) посдавать
(разг.), сдать; 2) уст. поотдавать (разг.),
отдать [Поздавали хлопців у некрути
(Богод. у. — Сл. Гр.)].

поздавлювати, -люю, -люєш мног. посдав-
ливать (разг.), сдавйть; (ограничить дви-
жение; причинить боль — еще) стеснйть;
(сжать со всех сторон кого разг. — еще)
спереть.

поздвигати, -гаю, -гаєш мног. посдвигать
(разг.), сдвйнуть; (с чего, откуда разг. —
еще) стрбнуть [Таке каміння, що насилу
з місця поздвигали (Славяносерб. у. —Сл.
Гр.}}.'

поздирати, -раю, -расш мног. 1) посдирать
(разг.), содрать; (преим. резким движе-
нием — еще) посрьівать (разг.), сорвать;
(сцарапать кожу на теле — еще) ссадйть
[І який то дурень поздирав кору з дерева?
(Черниг. у. — Сл. Гр.); Чому ж ти не ски-
нув [сорочки]?.. Воно ж попристає, попри-

сихає, поздираєш, ятритиметься... гірше
буде! (Мирн.)]; 2) (перен.: взять, получить
с кого-нибудь) рсизг. посдирать (разг.), со-
драть, сорвать; (прину дишельно, силой —
еще) повьїколачивать (разг.), вмколотить;
(взять за что-нибудь втридорога фам. —
еще) слупйть [— Він і сорочки поздирав
би, якби міг, з невільників, — сказали
наймити (Н.-Лев.)].

поздиратися, -раємося, -раєтеся мног. 1) по-
сдираться (разг.), содраться; 2) (взлезть
куда-нибудь) разг. повзбираться (разг.),
взобраться.

поздихати, -хаємо, -хаєте мног. пасть (только
о скоте); издбхнуть, подохнуть, околеть;
(одному за другим — еще) передохнуть
[Воли твої і корови Разом поздихали
(Шевч.); Н а р т а л: ..Кубло гадюче! пе-
ред ворогами під ноги стеляться, мов по-
здихали^ а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони! (Л. Укр.)].

поздіймати, -маю, -маєш мног. 1) поподни-
мать (разг.), поподьімать (разг.), поднять;
(о руках книжн. — еще) воздеть, уст. воз-
вестй; (о чем-нибудь легком: пили и т. п.—
еще) взвить; 2) (освободить или освободи-
ться от чего-нибудь; достать что-нибудь)
поснимать (разг.), снять; (переставить ввер-
ху вниз — еще) посоставлять (разг.), со-
ставить [Стояли в ряд новенькі грузовики.
З них уже поздіймали брезенти (Куч.);
Люди поздіймали шапки (Мирн.); Чоловіки
поздіймали дошки й повносили в повітку
(Н.-Лев.)].

поздійматися, -маємося, -маєтеся мног. по-
подниматься (разг.), поподьіматься (разг.),
подняться; (отделиться от земли*— еще)
повзлетать (разг.), взлетбть, уст. войїарйть;
(о фЛагах, занавесах; о бистром движении
вверх) взвйтьря; (бистро у- еще) взмет-
нуться [Мов невидймая рука тут положила
Границею отсії дві горй, Що вйсоко до
неба поздіймались (Л. Укр.)].

поздовж нар., предл. см. уздовж.

поздовжній продбль ний [При Квадратно-гніз-
довому і квадратному розміщенні рослин
завдяки поздовжнім і поперечним розпу-
шуванням створюються найсприятливіші
умови для росту цукрових буряків про-
тягом усього вегетаційного періоду (Колг.
Укр., 1956, 5)].

поздовжньо нар. продбльно.

поздороватися см. поздоровкатися,
поздоровити см. поздоровляти.

поздоровитися, -виться безл.: не виться
разг. редк. не поздорбвится [Апдруша з
хлопцями, безумовно, щось задумали. А су-
ворі обличчя, настороженість і кийки в
руках ясно говорять, що од їхніх задумів
комусь не поздоровиться (Головко)}.

поздоровитися см. поздоровкатися.

' поздоровіти и поздоровішати см. поздоров-
шати.

поздоровна ти, -каю, -каєш разг. пожелать
здорбвья.

поздоровкатися, -каюся, -каєшся и (реже)
поздороватися, -ваюся, -ваєшся и обл.
поздоровитися, -влюся, -вйшся (з ким и обл.
до кого) поздороваться (с кем), обл. поздо-
ровкаться (с кем) [Комсомолець радісно
поздоровкався з Іскровим (Бойч.); Через
деякий час, проходячи коридором, Зоя
поздоровкалася до трактористки (Гонч.);
Костя пішов з Меласею, щоб поздорова-
тись з приятелями, що у дворі жили
(Квітка)].

поздоровлення поздравление [Він мотнув
головою, не відповідаючи нічого на моє
поздоровлення (Фр.)].

поздоровляти, -ляю, -ляєш, поздоровити,
«влю, -виш (кого) 1) поздравлять, по-
здравить (когб) [Тепер поздоровляю вас
з новим щастям, новим здоров’ям
(Н.-Лев.); В урочистій тиші командуючий
Чорноморським флотом поздоровив усю
ескадру (Куч.)]; 2) (только соверм.) обл.
поздороваться (с кем) [Ідучи на обід, Євге-
ній побачив Барана на подвір’ю, як по-
рався щось коло криниці. Він поздоровив
його (Фр.)]; 0 ~рбв, ббже уст. дай
бог здорбвья [Поздоров, боже, мого ста-
рого та и мене біля його: сам рано встає,—
мене не будить до кужеля лляного (Яол.)].

поздоровний поздравйтельньїй [Павло Ро-
манович вручив декому з присутніх поздо-
ровні листи і подарунки від обкому партії
за бойові справи (перекл. з І. Козлова)].

поздоровник поздравйтель.

поздоровниця поздравйтельница.

поздоровшати, -шаю, -шаєш и поздорові-
шати, -шаю, -шаєш и (реже) поздоровіти,
-вію, -вієш поздороветь; (после болезни —
еще) окрепнуть [Микола поздоровшав на
чистому морському повітрі й покращав
(Н.-Лев.); І сам він останнім часом поздо-
ровішав, зміцнів (Гонч.); Ви й так нівроку
вам, а в нас поживете, зразу почуєте, як
поздоровіли (Мирн.)].

поздрастуватися, -туюся, -туєшся разг.
поздорбваться [Матвійко догадався, що
це. мабуть, і є мельник, і собі поздрасту-
вався (Донч.)].

поздряпувати, -пую, -Пуеш мног. посцарбпьі-
вать (разг.), сцарбпать.

поздувати, -ваю, -ваєш мног. 1) (унести,
сбросить) посдувать (разг.), сдуть [Аж
потріскалася земля, з якої місцями позду-
вало сухий, як пісок, сніг (Грим.)]; 2) (под-
нять или расширить напором изнутри)
повідувать (разг.), вздуть; 3) (о ценах)
разг. повздувбть, вздуть, повзвинчивать,
взвинтйть.

поздумувати, -мую, -муєш мног. поприпоми-
нать (разг.), припбмнить, вспбмнить [Став
здумувати та писати, що в його дома є.
Усе, усе поздумував (¥уб.)].

позеленити, -ню, -нйш позеленйть; (запач-
кать в зелени) зазеленйть; (покрить зеленью)
озеленйть [Та ось рушило небо, позеле-
нивши на світанні наші обличчя (Коцюб.);
— Сюди-сюди! — гукав він на Галю, що
мала була сідати прямо на траву, — позе-
лените плаття (Мирн,); Не жди весни, —
святої долі! Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить (Шевч.)].

позеленитися, -питься зазеленйться [На тра-

ві позелениться полотно (Мицсск. окр.—Сл.
Гр.)].,

позеленілий позеленевший, позеленельїй
[Крізь позеленілі шибки ^ледве пробиває-
ться світ у хату (Мирн.)].

позеленіти, -нію, -нієш позеленеть [Солом’я-
ний дах позеленів від їдкого моху (Коп.);
Вродливе обличчя [кріпака] позеленіло й
судорожно кривилося в якихось неймо-
вірних муках (Баш)]; в о ч б х ~шв
(<^ніло) безл. в глазах позеленеет (позе-
ленело) [Тягне він здорову, важку баддю,
повну води, а в очах аж позеленіє від ве-
ликої натуги... (ТГогроб.)].

позеленішати, -шаю, -шаєш позеленеть, стать
бблее зеленим.

поземельне 1) прил. см. поземельний; 2) (род.
поземельного) сущ. ист. поземельное, по-
земельщина, поземщина [Прогнали чи пе-
рестріляли цих павуків-панів, що вічно
смоктали з селянина орендне, подушне,
поземельне (Ле)].

поземельний спец, поземельний; на рен-
т а поземельная рента [Ви знайдете, далі,
у Маркса аналіз походження поземельної
ренти капіталістичного типу і її відношен-
ня до історично попередніх форм ренти..
(Лен ін)].

поземий см. поземний.

поземка, редк. поземок, -мку поземка, позб-
мица [Снігова хурделиця. Клубочаться за-
мети. Навскоси через шлях переповзають
сиві пасма поземки (Вологи.); Навкруги
димились поземком білі поля (Гонч.)].

поземний, (реже) поземий разг. 1) горизон-
тальний [Проміння сонця, майже поземне,
просякало крізь густе мереживо листя
(Собко); Демидів нарисував на таблиці дві
лінії поземі і три простовисні (Мак.)];
2) ав. бреющий [Зовсім низько, на позем-
ному леті, пройшли червонозорі наші ви-
нищувачі (Риб.)]; 3) (только поземний}
редк. земнбй [Котилася нова хвиля народ-
них повстань на панів, — весна вуркотіла
грізною поземною силою (Ле)].

поземно нар. разг. горизонтально [Попудрен-
ко вистрілив дві зелених ракети поземно
(Шер.); Важкий дим* спинявся і прости-
лався знову поземно (Смол.)].

поземок см. поземка.

позер, -ра позер [Ніяковий, сутулий, в гімне-
- зичній Наївній формі, мрійник і позер,
Що тратився в компанії незвичній, Як,
зрештою, умію ще й тепер, — Такий я був
у Корсуні, над Россю (Рил.)].

позерка позерка [Жінки не всі ставилися з
симпатією До Нелі Річинської. Ніхто не
Заперечував Нелину красу, але були такі,
що вважали її за рафіновану позерку
(Вільде)].

позернйтися, -нйться обл. уродить [с хорб-
шим зерном] [Добре ж, як позерниться
добре гречка (Кролев. у. — Сл. Гр.); Про-
буджена чудодійною рукою земля позер-
нилася дорідними хлібами, родючі соки
побігли по стеблу... (Горд.)].

позерство позерство.

позживати, -ваємо, -ваєте мног. 1) (избаві*
ться от чего) изжйть; 2) (изгнать кого-
нибудь) разг. пооживать (разг.), сжить;
3) обл. прожить [Ми з бабою вік позживали
(Л^бед. у. — Сл. Гр.)}.

позжинати, -паю, -наєш мног. сжать.

поззивати, -ваю, -ваєш мног. посзьівать
(разг.), созвать [Ой на то ж я вас усіх поз-
зивав, щоб медом-вином усіх поштував
(Чуб.)].

позйв, -ву позив;*** в до блювоти мед
позив к рвоте.

позпвайло, позивана м. и ж. р. обл. сутяга,
сутяжник (о мужчине), сутяжница (о жен-
щине) [Ну й позивана ж він! (Лохв. у.—
Сл. Гр.)].

позивальник юр. истец [Як підкоморій, він
добре знав, що позов подають до рук пози-
вальників за шість тижнів до суду (Тулуб)].

позивальниця юр. истйцал

позивання возбуждение дела, возбуждение
процесса; привлечение к суду [Треба по-
міститися за рану, за образу, за все.. Але
на позивання треба грошей, багато гро-
шей, (Тулуб)].

позивати, -ваю, -ваєш (кого) пред'являть
иск (к кому); привлекать к [судебной]
ответственности (кого); судиться (с кем)
[Наумиха стріла його з оповісткою з суду,
що приніс десятник. Роман позивав Семена
за позичені гроші (Коцюб.)’, Риндичка:
..Виж знаєте мого Рябка... Торік Палажка,
Гунина невістка, позивала мене за те, що
нібито він порвав на ній нову юбку (Кроп.);
Мислі до суду не позивають (Ном.)]; ***ти
в суд (до с У д у) подавать в суд [Той
чоловік, що позичав гроші, теж напосів,
у суд хоче позивати (/Го^/об.)]; **»ти на
суд вьізьівать на суд [Казидорога:
.. Хочу злодія на суд громадський позивати
(Фр;)].

позиватися, »ваюся, -ваєшся судйться; (с
целью добиться для себя вьігод всякими
способами разг. неодобр. — еще) сутяжни-
чать, уст. заводйть тяжбу, вступать в тяж-
бу; (продолжительное время уст.— еще) тя-
гаться [Не просити прийшла я, — я при-
йшла позиватись (Н.-Лев.); 10 д а: ..3 су-
сідами в той час я позивався за спаш,
за оранку (Л. Укр.)].

позивач, -зйвача юр. истец.
позивачка юр. истйца.

позивний мор., радио позьівнбй.

позивні 1) прил. см. позивний; 2) (род. позив-
них) сущ. позьівіше [Вони- кожної миті
сподівалися позивних з Москви (Куч.)].

позика 1) (преим. в официальном употребле-
нии) заем; ссуда [В придушенні революції
[1905—1907 рр.] царизмові допомогли за-
хідноєвропейські і американські імперіа-
лісти, давши йому позику 2 млрд. карбо-
ванців (Іст. Укр. РСР)]; передпла-
та ***ки подпйска на заем; насіннє-
ва ***ка семенная ссуда [Ви гадаєте, що
це для того пишеться, щоб ви насіннєву
позику повертали?! Нічого подібного! (Виш-
ня)]; 2) (деньги или что-нибудь, одолжен-
ное на некоторое время, преим. у частних
лиц) заем, долг [Маруся: Нащо ти,

Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми
тобі повернемо оту позику? (Стар.); Одру-
жився. Батька й матір у такі позики вто-
пив, що й ушей не видно (Барв.)]; дати
в ***ку дать в долг, дать взаймм; за ***ку—
в і д д яка погов. долг платежем красен;
3) одалживание [Приварку не було, вічні
позики докучили всім і навіть Маланці
(Коцюб.)].

позиковий заемншй; (относящийся к займу —
еще) займовьій [Він [лихвар] переписував
позикові листи, нараховував проценти на
проценти (Тулуб)].

позикодавець, -вця юр. заимодбвец, уст.
заимодатель; ссудодатель.

позикодавиця юр. заимодавица, уст. заимо-
дбтельница.

позикодержатель, -теля, (реже) позикодер-
жець, -жця займодержатель.

позикодержателька заимодержбтельница.
позикодержець см. позикодержатель.

по-зймпьому, по-зимовому нар. по-зймнему
[А уже ж я та не по-зимньому грію: Зоря
з зорею перемигнутися не вспіє, — Як я
поломенію (Тич.); Із світлиці вийшов хі-
рург, одягнений по-зимовому (Шиян)].
позимувати, -мую, -муєш позимовать (разг.).
позирати, -раю, -раєш смотреть, глядеть;

(время от времени — еще) посматри-
вать, поглядьівать [Два спостерігачі за
повітрям невпинно позирали в небо у ве-
ликі біноклі (Куч.); Над яром Залізняк
витає І на Умань позирає, Гонту виглядає
(Шевч.); Мовчать старшини, один на од-
ного позирають (Ле); Позирає, як собака
в ярмарку (Ном.)]; ***ти вовком, бі-
сом смотреть бирюкбм (вблком), чертом
[Сашко позирав вовком з-під брів (Сжол.)];
***ти скоса (к 6 с о) разг. поглядьі-
вать йскоса, коситься [Сердячись, циган-
ка позирала скоса на чоловіка (Коцюб.);
Микола косо позирав на інтенданта Гар-
кушу (Куч.); В місті починали непевно
говорити про її сестру Надію, а через це
і на неї починали позирати скоса в земстві
(Слід.)].

позирк, -ку обл. взгляд [Уся вона, кождий
її рух, кожда рисочка, кожде слово, ко-
ждий позирк її очей — усе в неї було таке,
що я від першої хвилі забув себе (Фр.)];
за першим*** ком с первого взгляда
[Пізнав мене за першим позирком і про-
стягнув мені руку (Фр.)].

позиркувати, -кую, -куєш посматривать,
поглядьівать; бросать взглядьі [Не зна,
а наструнив уха и позиркує па двері (Вовч.);
Моторист Василь Пшеничний., ревниво
позиркував на жваву пару (Волош.)].

позирнути, -пу, -неш взглянуть, разг. глянуть
[Тривожними очима позирнув Максим на
оружних людей (Фр.); Клим знову кліп-
нув очима, розгублено позирнув на Віру
і враз сильно почервонів (Грим.)].

позйрці нар. обл. 1) не вьіпуская йз виду,
не вьіпуская из вида; 2) укрбдкой.

позискати, -каю, -каєш (що) обл. добиться
(чегб) [Полюбивши її і стративши всяку
надію позискати її руку, Нестор «поки-
нув філософію, вступив до семінарії (Фр.)];
'—'ти кого добиться расположения чьегб,
книжн. снискать расположение чье [Він
думав, що лагідністю, уступками пози-
скає Довбущуків (Фр.)].

позитйв фот. позитив.

позитивізм, -му филос. позитивйзм.
позитивіст филос. позитивйст.
позитивістка филос. позитивйстка.
позитивістський филос. позитивйстский.
позитивний 1) положйтельньїй, книжн. по-
зитйвньїй; (подтверждающий, вьіражаю-
щий согласие — еще) утвердйтельньїй [До-
нецькі письменники видали ряд збірників
оповідань, нарисів, поезій, які знайшли
позитивну оцінку нашого вимогливого чи-
тача (Літ. газ., 1950, VIII)]; в і д-
повідь утвердйтельньїй ответ; ~пий
герой, образ лиш. положйтельньїй
герой, образ [Визначним досягненням ре-
волюційного романтизму Шевченка є ство-
рення образів позитивних героїв з народу
(Іст. укр. літп.)]‘,^па р е а к ц і я мед., перен.
положйтельная реакция [Позитивна шкір-
на реакція з'являється відносно швидко
після початку захворювання (Мікр. ж.,
1956, XVIII, 1)]; 0 ^на філософія
позитйвная филосбфия; 2) фощ. позитйв-
ньій; пий відбиток позитйвньїй от-
печаток; 3) физ. положйтельньїй [Ядро будь-
якого елемента несе позитивний заряд
(Наука і життя, 1956, 12)].

позитивність, -ності положйтельность; по-
зитйвность; утвердйтельность. Ср. пози-
тивний 1.

позитивно нар. 1) положйтельно; позитивно;
утвердйтельно [Сонячне світло позитивно
впливає на настрій і психіку людей, на їх
здоров’я і працездатність (Наука і життя,
1956, 7)]; 2) положйтельно [Атом скла-
дається з позитивно і негативно зарядже-
них частинок — протонів та електронів
(Наука і життя, 1956, 10]. Ср. позитив-
ний 1, 3.

позитрон физ. позитрон [Електрон і позитрон,
взаємно знищуючись, породжують дуже
коротку електромагнітну хвилю (Рад. Укр.,
1946, 7)].

позитура уст., ирон. позитура [Монументаль-
ну позитуру Антін мабуть вкрав з обкла-
док московського календаря, де намальо-
ваний монумент Мініна та Пожарського
(Н.-Лев.)].

позиційний позицибнньїй [Почалась пози-
ційна війна (Шер.); Згодом він [шахіст]
здійснив красивий позиційний удар і до-
бився матеріальної переваги (Веч. Київ,
1957, XII)].

позиційність, -ності позицибнность.

позиція позйция; (местонахождение—еще) по-
ложение [Вночі рота окопувалась уже па
новій вогневій позиції (Гонч.); Наша ра-
дянська література стоїть на передовій
позиції боротьби за мир у всьому світі
(Літ. газ., 1955, І); Позиція дуже зручна
тим, що тут і ліс, і вода, і пасовисько для
коней (Кач.)]; політика з ції с й-
л и полйтика с позйции сйльї; стати

у ~ цію уст. стать в позйцию [Йон ..став
у позицію, .. підняв кумедно догори плечі,
..закомандував (Коцюб.)].

позичайло разг. заимодавец; ростовщ4к.
позичальник юр. заемщик.

позичальниця юр. заемщица.
позичання занимание, заем.
позичати, -чаю, -чаєш, позйчити, -чу, -чиш

1) (у кого) занимать, занять, брать в долг,
взять в долг, брать взаймьі, взять взаймй,
разг. займствовать (несоверш. и соверш.),
позаймствовать (соверш); (чемного разг.—
еще) призанимать, призанять [Пішов Хома
по сусідах позичати хліба, та ніхто не дав
(Коцюб.); У сусіда ума не позичиш (при-
казка)] ;	' ти у С і р к а (Рябка) очей

разг. а) сгорать, сгореть со стьіда (от сти-
да) [Той, що питав, і остався як опечений,
почервоніє стида ради, як рак, і, позичаючи
у Сірка очей, стане ховатися за людей
(Квітка)]; б) смотреть, посмотреть бесстьі-
жими глазами, глядеть, поглядеть бес-
стижими глазами [У Сірка очей пози-
ча (приказка)]; р 6 з у м у (р у к и т. п.)
н е ***чати ума (рук и т. п.) не занимать
стать [Я не дурний, і розуму мені не пози-
чать у людей (Н .-Лев.); Станьмо й ми таки-
ми, як люди... Знайдемо роботу, рук не по-
зичати... (Мирн.)]; 2) (кому) одалживать,
одолжать, одолжйть, давать в долг, дать в
долг, давать взаймьі, дать взаймй; ссужать,
ссудйть (кого и кому), обл. занимать, занять
[—Сестро!—каже брат,—коли твоя ласка,
позич мені грошей! (Вовч.); Князь: ..Не
маєш списа!? Бідний ти, небоже! Чи маю я
позичити тобі? (Фр.)]; ~чати гроші на
гіроценти давать деньги на процен-
ти, уст. давйть деньги в рост; 3)(перен.:
брать, взять, приспосабливая, используя
для чего-нибудь) редк. займствовать (несо-
верш. и соверш.), позаймствовать [Вашого
уміння од вас ми позичаємо тепер — бороти
ворога! (Гич.)].

позичений 1) занятьій, взятий в долг, взятий
взаймй; займствованний, позаймствован-
ний; призанятий [Вдову давно вже похова-
ли В чужій позиченій трупі (Шевч.); Пози-
ченими зубами кістки не розгризеш (при-
казка)]; 2) одблженпий, данний в долг,
данний взаймй; ссуженний; занятий;

3) займствованний, позаймствованний [Десь,
колись, в якійсь країні Пробував поет неща-
сний, Тільки й мав талан до віршів Не
позичений, а власний (Л. Уир.)]. Ср. по-
зичати 1—3.

позичення заем.

позйчити см. позичати.

позичка 1) (преим. в официальном употребле-
нии) ссуда [Услід за купівлею товарів па
гроші з’явилася грошова позичка.. (Ен-
гельс); Може бути і третя форма споруджен-
ня будинків — на мішані кошти. З одного
боку, колгосп виділяє кредит для видачі
колгоспникам позички на спорудження бу-
динків, і, з другого боку, колгоспник до-
дає до цієї позички певну суму з власних
коштів (Матер* XX з. КПРС)]; 2) (день-
ги или что-нибудь, взятое взаймй,, преим*
у частних лиц) заем, долг [В а си ль:
.. ПІкандибиха ще й тепер, даючи гроші під
заставу, одхоплює нивку по нивці від
бідноти, що не спроможеться у строк по-
зички віддати... (Мирн.); Заспівав би, —
був голосок, Та позички з’їли (Шевч.)];
в *—ку (в значений нар.) взаймм.

позичковий ссудньїй; (взятий или данний в
долг) заимообразньїй.

позичково нар. заимообразно.

позйчник редк. заемщик [Позичниками гро-
шей в банку записувались вони обоє
(Н.-Лев.)].

позівати, -ваю, -ваєш обл. зевать; (время
от времени — еще) позевьівать [Злегка по-
віваючи, лагодився прилягти і віддихнути
після доброго обіду (Фр.)].

позіпати, -паю, -паєш обл. погорланить;*
(неистово — еще) повопйть [Позіпай довше,
то я тобі затулю рота! (Сл. Гр.)].

позір, -зору обл. 1) взгляд, взор [А який
позір у тих людей — дикий, зловіщий!
(Фр.)]; давати ~р а) осматривать
[Війт з війтихою ходили по подвір’ю і да-
вали позір (Черемш.)]; б) (на кого, на що)
присматривать (за кем, за чем) [Просив
його давати позір на Готліба, щоби вчився
й привикав до порядку (Фр.)]; і на ~р
немає (совсем нет) и напоказ нет [І на
позір немає кавунів, а сіяв густо (Волч.
у.— Сл. Гр.)]; на ***р на взгляд [Так як
на позір, то це масло наче таке саме, йк і
те (Пирят. у. — Сл. Гр.)]; 2) вид [Ось
візьміть оцю диню; позір гарний у неї
(Волч. у. — Сл. Гр.)].

позірний кажущийся [При всій своїй позір-
ній силі самодержавство виявилось без-
силим.. (Ленін)].

позіскакувати, -куємо, -куєте мног. пососкй-
кивать (разг.), соскочйть [Слуги позіска-
кували з постелі (Н.-Лев.)].

позітхати, -хаю, -хаєш (за ким, за чим и по
кому, по чбму) повздьіхать (по кокі, по
чем и о ком, о чем>.

позіх, -ху зевбк [Втомлена і захрипла від
тютюну і суперечок старщина частіш ков-
тала позіхи (Тулуб)].

позіхальний зевбтельньїй.

позіхання зевбта, зеванье, разг. позевбта;
позевквание [Васюта ледве стримав по-
зіхання (Шовк.); Розмова її часто перери-
валась позіханням (Л. Укр.)]. Ср. позі*
хати 1.

позіхати, -хаю, -хаєш, позіхнути, -ну, -пеш
1) зевать, зевнуть; (только несоверш. —
время от времени разг. — еще) позевьівать
[Баба Зінька сиділа за столом і позіхала
(Н.-Лев.); Собака голосно позіхнув і на-
сторожено повернув голову (Вільде)];
~хати цілий день зевать цельїй
день, прозевать цельїй день; 2) (перен.:
показувать, обнаруживать глубину — об
отверстии и т. п.) зиять, зазиять, уст.
зевать (только несоверш.) [Дев’ятий гріз-
ний .вал’ У глибині якісь печери позіхали
чорні (Л. Укр.); Ще кілька кроків, і перед
ногами мойого провідника позіхнула чорна

безодня (Фр.)]; ~хати чим а) зиять
чем [Іван ще спав, піч позіхала в кутку чор-
ним отвором пащі (Коцюб.)]; б) дьішать
чем, книжн. извергйгь что [Мчалася чорна
потвора, нависала над землею і позіхала
полум’ям... (Коцюб.)]; 3) (перен.—о ветре)
повевать [Утомилась завірюха, Де-дз по-
зіхає (Шевч.)].

позіхатися, -хається бегл. разг. зевбться
[Ляжмо спати., вже й мені часто позіхає-
ться (Барв.)].

позіхи, -хів зевбта; хи папйли разе.
зевбта напала.

позіхнути см. позіхати.

позіходитися, -димося, -дитесяс^и. посхбдити-
ся.

позіхбти, -хбт разг. зевбта [Стрепенулась^
бурса; де ті й позіхоти поділися — аж очі
засіяли (Вас.)].

поз’їдаїи, -даю, -дбєш мног. 1) посьедать
(разг.), сьесть; (все— еще) поесть [Зо всіх
гладишок чисто було вершки поз’їдаю,
наче той кіт (Барв.); Що не було, все по-
з’їдали, Горілку всю повипивали, Як на
вечері косарі (Котл.)]; 2) (испортить)
поизьесть (разг.), изьбсть; (визвать окис-
ление. гниение — еще) поразьедать (разг.),
разьесть; (о зубах— стереть) посьедбть
(разг.), сьесть.

поз’їжджати, -джаємо, -джаєте мног. 1) по-
сьезжать (разг.), сьбхать; 2) (вверх, по
подт>ему) редк. повзьезжать (разг.), взьб-
хать.

поз’їжджатися, -джаємося, -джаєтеся и обл..
поз’їздитися, -димося, -дитеся мног. по-
сьезжаться (разг.), сьбхаться [Фургони по-
з’їжджалися до куреня (Н.-Лев.); До мене
поз’їздилися бригадири, майстри врожаїв,
агрономи з цілої області (Янов.)].

поз’їжджувати, -докую, -джуєш (испортить
ездой) мног. разг. поизьбздить (разг.),
изьбздить.

поз’їздитися см. поз’їжджатися.

позлазити, -зимо, -зите и позлізати, -збємо,.
-заєте мног. 1) (откуда, с чего) слезть;
(ползком — обично) сползтй; (из зкипажа,
трамвая и т. п., с лошади и пр. — обично)
сойтй [Декотрі [хатки] попримощувались-
на крутих боках долини.. Декотрі позла-
зили наниз, поховались між купами ка-
міння (Н.-Лев.); Починають орендарі Самі
міркувати, Як їм, грубим орендарям, З
дуба позлізати (Руд.); Кілометрів за три
від села спинилися, позлазили з саней
(Шиян); Тугар Вовк і Мирослава позлазили
з коней (Фр.)]; 2) (наверх) влезть, разг.
взлезть; (ползком — обично) повсползать
(разг.), всползтй [А хлопці., так аж на
верби позлазили і вкрили їх, мов ті галки...
(Квітка); А деякі [жаби] позлазили на
нього, Та ще й сміються відтіля — Не-
боїмось, мов, короля! (Гл.)].

позламувати, -мую, -муєш и (реже) позлбм*
лювати, -люю, -люєш мног. 1) сломать;
(целиком — еще) поизламьівать (разг.), по-
изломать (разг.), изломать [Якась недобра-
душа вишеньки мені позламувала (Богод.
у. — Сл. Гр.)]; 2) (открить — о замках}
повзламьівать (разг,), повзломать (разг.),
взломать.

позлежуватися, -жується мног. слежаться;
(уплотниться разг. — еще) улежаться [У
його жупани та позлежувалися (¥уб.)].

позливати, -ваю, -ваєш мног. посливать
(рОіЗг.), слить [Позливала недоїдки в миску
і дає мені їсти (Богод. у. — Сл. Гр.)].

по-злидарському^ по-злидняцькому нар. нй-
щенски, по-нищенски.

позлидпіти, -нїю, -нієш разг. обеднеть*
по-злидняцькому см. по-злидарському.

позлизувати, -зро, -зуєш мног. послйзьівать
(разг.), слизать [Сонечко позлизує сніг
де з яких горбиків на піску (Квітка)].

позлипатися, -паються * мног. послипаться
(разг.), слйпнуться [Пальці позлипались
та аж побабіли неначе (Тесл.)].

позлити, -лю, -лиш позлйть.

позлитися, -люся, -лишся позлиться,
позлізати см. позлазити.

позліплювати1, -люю, -люєш мног. послвп-
ливать (разг.), слепйть.

позліплювати2, -люю, -люєш (изготовить по-
средством лепки) мног. вйлепить.

позліплюватися, -люється мног. послепли-
ваться (разг.), слепйться, послипаться
(разг.), слйпнуться, посклеиваться (разг.),
склеяться [Тісно посажала паляниці, бач,
як позліплювались (Богод. у. — Сл. Гр.)].
позлітати, -таємо, -таєте мног. 1) (вверх)
повзлетать (разг.), взлететь [Глянь, півні
позлітали аж на хату та й там б’ються
(Сл. Гр.)]; 2) (вниз) послетать (разг.),
слететь [Кури позлітали з сідала (Сл. Гр.)].
позлітатися, -таємося, -таєтеся мног. после-
таться (разг.), слететься [Дивиться [дід] —
аж того гайвороння така .сила, наче з ці-
лого світу і позлітались гемонські тварі
(Стор.)].

позлітка разг. 1) позумент; 2) сусальное зо-
лото; мишура [В народу До всього слух
тонкий. Відчує миттю, Що так, а що не
так. Старе й мале. Правдиве слово прийме
за своє, Але позлітку, хоч яку майстерну,
Він геть на смітниі^ викине (Вирг.)].

позловтішатися, -шаюся, -шаєшся позло-
радствовать.

по-злодійському, по-злодійськи нар. воров-
ркй, по-воровскй [Більша частина під-
приємців вела свої діла якось по-злодій-
ськи, без порядку, щоб тілько від робітни-
ка видавити якнайбільше (Фр.)].

позломлювати см. позламувати.

позлословити, -влю, -виш позлословить [Жені
дуже кортіло позлословити, вона насилу
стримувалась під поглядом Олексія (пе-
рекл. з Ажаєва)].

позлотистий редк. золотйстьій [Цвіли в них
[співців] між лаврами квіти барвисті, і
навіть терни їх були позлотисті (Л. Укр.)*,
Вечерю подавати він звелів Між липами,
де сутінь позлотисту Мережали тонкі узо-
ри.листу (Рил.)].

позлотйти см. позолочувати і
позлбчений см. позолбчепий.
по-злочйнницькому, по-злочйпницьки нар.

злодейски, по-злодейски*

позлягати, -гаємо, -гаєте мног. 1) (лечь в
постель, заболев) слечь; 2) (на что, на
кого) опереться [Найманці сиділи на лавах,
позлягали на борти, весла без діла лежали
в кочетах (Панч)].

позмагати, -гаю, -гаєш мног. разг. побе-
дйть; (о сне, дремоте, старости и т. п. —
обично) одолеть [Сон позмагав усіх (Сл.
Гр.)}.

позмагатися, -гаюся, -гаєшся 1) (с кем) по-
мериться силами, разг. потягаться [По-
борюся з дужим морем, Позмагаюсь з го-
рем І покочу скрізь по полю Веселую
долю (Гл.); Співали хороше, задушевно.
І ніяке радіо чи патефон не могли позма-
гатися з живою піснею (Минко)]; 2) (про-
тив чего; за что) побороться; 3) (некоторое
время) разг. посоревноваться [Одного разу
шість приїжджих гостей наважилися по-
змагатися з Олександрою в добуванні бі-
лого золота, — шість проти одної (Вологи.)];
4) обл. поссбриться; поспорить [За що по-
змагались?— За масляні вишкварки(Ном.)].
позмальовувати, -льбвую, -льбвуєш мног.

срисовать; (сделать копии с картин —еще)
списать.

позманювати, -нюю, -нюєш мног. посмани-
вать (разг.), сманйть.

позмерзатися, -заються мног. емер звуться
[— Дай нам, мамо, хоч бурякового чаю,—
просить Федь, — у діда кишки позмерза-
лися... (Янов.)].

позмивати, -ваю, -ваєш мног. 1) посмьівать
(разг.),смьіть; 2) (сделать чистьіми)повішм-
вать (разг.), вьшьіть [Столй, лавки позми-
вала (Квітка)]*, ^ти голови вьімьіть
голови, помить голови [А мати всіх одна-
ково жалувала: було щосуботи позмиває
і порозчісує голови, сорочки чистенькі
понадіває (Барв.)].

позмиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. 1) по-
спиваться; смйться; 2) повимиваться; ви-
миться. Ср. позмивати 1—2.

позмикати, -каю, -каєш мног. і) сомкнуть;
2) обл. свестй судорогой [Руки наче хто
пов’язав, а ноги позмикав — не слухаю-
ться вашої волі (Мирн.)*, Позмикало
йому і руки й поги (Сл. Гр.)].

позмилювати, -люю, -люєш (израсходовать)
мног. поизмнлить (разг.), измилить [Усе
мило позмилювали (Богод. у. — Сл. Гр.)].
позмилюватися, -люється поизмнлиться; из-
мйлиться. Ср. позмйлювати.

по-змііному нар. по-змейному.

позмінний посменннй [Для неї [робітничої
молоді] збудовано спеціальний просторий
будинок, що дозволило організувати по-
змінне навчання (Рад. Укр., 1956, XI)].

позмінно нар. посменно [Ігор тепер патрони
матросам носить, воду постачає.. Вони
вдвох з Миколою цим ділом зайняті. Пра-
цюють позмінно (Куч.)].

позмінювати, -нюю, -нюєш и позміняти,
-няю, -няєш мног. 1) изменйть; (о внешнем.
виде чего-нибудь, кого-нибудь книжн. — еще)
преобразйть [За нових панів усе не так
стало, як за старих було, усе позмінювали
(Харьк. у. — Сл. Гр.)]; 2) (использоват*,
поставить взамен другого) позаменять
(разг.), заменйть, (реже) переменйть; (одно
другим) сменйть.

позмінюватися, -пюємося, -нюєтеся и позмі-
нятися, -пяємося, -ияєтеся мног. изме-
нйться; преобразйться. Ср. позмінювати 1.

позміняти см. позмінювати.

позмінятися см. позмінюватися.

позмітати, -таю, -таєні мног. посметать
(разг.), сместй [—І де та нечисть набралася
на полу! — крикнув Кайдаш, обтрушуючи
сорочку. — Лавріне! Візьми віника та по-
змітай оту погань (Н.-Лев.); Світанок по-
змітав з неба зорі (Трубл.)].

позмішувати, -шую, -шуєш мног. смешать.
позмовкати, -каємо, -каєте мног. умблкнуть,
замблкнуть, смблкнуть [Місяць скотивсь
із неба, зорі поховалися, соловейки позмов-
кали (Вовч.); Позмовкали пісні на селі
(.Барв.)1.

о-змбвницькому, по-змовницьки нар. за-
говбрщицки, заговбрщически [Світлана.,
по-змовницькому підморгнула решті слуха-
чів • (Янев.); Коли побачив в руках топо-
графа.. рисунок місцевості, по-змовницьки
усміхаючись, вкдзав Турові на хутір (Стп.)].
позмокати, -каємо, -каєте мног. поизмбкнуть
(разг.), измбкнуть, (реже) разг. смбкнуть;
(насквозь) попромокать (разг.), промокнуть,
вимокнуть [Ну, вже ж і позмокали ми
сьогодні, і рубця сухого нема (Богод. у. —
Сл. Гр.)].

позморщувати, -щую, -щуєш мног. смбрщить,
поморщить.

позморщуватися, -щуємося, -щуєтеся мног.
смбрщиться, поморщиться; (сжаться — о ве-
щах — еще) сьежиться.

позмотувати, -тую, -туєш мног. посмбтмвать
(разг.), смотать; (свернуть в клубки — еще)
посвивать (разе.), свить.

позмочувати, -ч^ю, -чуєш мног. посмачивать
(разг.), смочить; (сделать мокрими) вьшо-
^ить, разе, поизмочйть, измочйть.

пізнавати, -паю, -наєні см. пізнавати.

познайомити и редк. познайомити, -млю,
-миш (когб з ким, з чим) познайомить
(кого с кем, с чем); (отрекомендовать
при знакомстве — еще) представить
(когб кому) [Я його познайомив з
моїми хазяями — і сам не рад (Коцюб.);
Н а т а ш а: ..Миша! Поїдемо, милий, до
твоїх [батьків], повези мене, познакомі
(Тоб.); Знатні ланкові познайомили гостей
з агротехнікою вирощування бавовнику
(Рад. Укр., 1950, IX)].

познайомитися и редк. познайомитися,
-млюся, -мишся (з ким, з чим) познайо-
миться (с кем, с чем); представиться
(кому) [Познайомилися ми з дідом Гераси-
мом Чорноморцем років двадцять тому
(Ол.); Хай буде., проклятий той час, як я
тебе забачив, познакомився з тобою (Мирн.);
Наш читач тепер має можливість познайо-
митися з безсмертними творами Христо
Ботева (Корн.)]. Ср. познайомити.

познайомлений познакбмленнмй; представлен-
ньій. Ср. познайомити.

познайомлений знайомство; представляйте.
Ср. познайомити.

познака знак, метка; (отличительний приз-
нак — еще) примета [На мокрій землі ле-
жить зблідла Юлька, на скроні в неї за-
пеклася кров’яна познака від гострої грані
каменя (Шиян); Хіба під вечір або дуже
зраня можна здогадатись, що там села,
бо дим зніметься, а другої познаки нема, —
сказано, в яру (Сайди.)].

познайомити см. познайомити,
познайомитися см. познайомитися,
познанський познбнский.

Познань, -ні Познань.

позпати, -паю, -наєш см. пізнавати, пізніш,
познатися, -наюся, -маєшся см. пізнаватися,
пізнатися.

познаходити, -джу, -диш мног. найти; (роам-
скивая разг. — еще) отьіскать; (установить
наличие чего-нибудь — еще)	об нар ужить

[Микола пішов по селі, познаходив старих
знайомих людей (Н.-Лев.).; Частину тих
джерел познаходили вже, відкопали (луч.)],
познаходитися, -диться мног. найтись; сти-
скаться; обнаружиться [Усе познаходило-
ся, що в їх покрадено (Черниг. у. —
Сл. Гр.)}. Ср. познаходити.

позначання обозначение.

позначати, -чаю, -чаєш, позначити, -чу,
-чйш 1) обозначать, обозначить, отмечать,
отметить, помечать, пометить; (ставить
метки, отличительние знаки — ещ^) на-
мечать, наметить [Прохор видавав квитан-
ції, позначав крейдою мішки (Шиян);
Впали перші краплини дощу і позначили
палубу темними зірочками (Панч)]; 2) (пе-
рен.: означать что-нибудь;свидетельствовать
о челі-нибу дь)обозначать,обозначить»книжн.
знамедовать, ознаменовать [1912—1914 ро-
ки позначили собою початок нового гран-
діозного революційного піднесення в Росії
(Ленін)].

позначатися, -чається, позначитися, -чйться
1) (долаться видимим, заметним) обозна-
чаться, обозначиться; (становиться явним,
отчетливим— еще) вьгрисбвьіваться, вьіри-
соваться; 2) (становиться примечательним
вследствие чего-нибудь) ознаменбвьіваться,
ознаменоваться; 3) (на кому, на чбму)
сказшваться, сказаться (на ком, на чем),
отражаться, отразйться (на ком, на чем);
(перен.—.еще) накладьівать печать, нало-
жить печать (на когб, на что), наклбдмвать
отпечаток, наложйть отпечаток (на когб,
на что) [Кожен сталевар мав свою індиві-
дуальність, і вона ясно позначається на ро-
боті печі (Собко); Семилітній Івась спалах-
нув від образи. Запальна батькова вдача по-
значалася на хлопцеві (Кач.); На підвищен-
ні врожайності благотворно позначились
більш швидкі темпи проведення основних
польових робіт (Рад. Укр., 1950, /X)];
4) (только нес верш.: виделяться чем-нибудь
среди других) редк. отличаться [Не познача-
ючися здібностями, він був, проте» всупереч
гімназичним традиціям, дуже ретельний до
навчання (Смол.)]; 5) страд. з. (несоверш.)
обозначаться, отмечаться, помечаться; на-
мочаться; ср. позначати 1.

позначений 1) прич. об о значеними, отмечен-
ншй, помеченннй, меченньїй; намеченньїй
[Я не знаю, що було з Вами в ту страшну
дату, якою позначені вірші (Л. Укр.);
Перед учасниками наради висіла велика
карта області, на якій було позначено пу-
щені в цьому році станції (Яуч.)]; 2) прич.
обозначенншй; ознаменбванньїй [В нашій
країні ви не знайдете закутка, не позна-
ченого якоюсь видатною подією в історич-
ному минулому нашого народу (Слол.)].

Ср. позначати 1—2; 3) прил. меченмй.

позначення 1) (неоконченное действие) обо-
значение; 2) (неоконченное действие) озна-
менование. Ср. позначати 1—2; 3) (по-
' метка) обозначение [Карту Української
РСР заповнили позначення нових населе-
них пунктів (Рад. Укр., 1948, /)].

позначити см. позначати.

позпачйтися см. позначатися.

позначка метка, пометка, отметка; обозна-
чение; (сделанная карандашом или черни-
лами на чем-нибудь — обьічно) значок, разг.
птйчка [Кожна така баталія залишала
на тілі козака яку-небудь позначку (Панч);
Велика карта, вся вимережена позначками
й стрілами, лежала на столі (Собко); При-
мостившись скраєчку коло столу, я зібрав
пачку донесень і почав робити на них
позначки (Верш.)].

позначувапий 1) обозначаеммй, отмечаеммй,
помечаемнй; намечаеммй; 2) обозначаеммй;
знаменуеммй [І завше, скільки б не про-
йшло сторіч, Позначуваних датами новими,
Люд України цей знаменний клич В своєму
серці вдячно берегтиме (Бажан)]. Ср. по-
значати 1—2.

познйщувати, -щую, -щуєш мног. упичтб-
жить, разг. изничтбжить; (оживом, орасте-
ниях и т. п. — еще) поистд)еблять (разг.),
поистребйть (разг.), истребить; (о хозяйстве
и т. п.; о птпичьих гнездах *— обачно) по-
разорять (разг.), разорйть.

познімати, -маю, -маєш мног. 1) поснимать
(разг.), снять; (переставить сверху вниз —
еще) Посоставлять (разг.)г составить [В.,
каютах, кубриках і салоні познімали все
те, що могло швидко спалахнути під час
пожежі (Куч.); Всі люди стояли як уко-
пані, познімавши шапки (Н.-Лев.); Позні-
мали страву і поставили горіхи на стіл
(Квітка)]; 2) (вверх) п однять; 3) (фото,
кино) поснимать (разг.), снять; (спец. —
еще) заснять.

позніматися, -маємося, -маєтеся 1) по-
сниматься; сняться; 2) подняться; (отде-
литься от земли — еще) повзлетать (разг.),
взлететь; (о флагах, занавесах; о бастром
движении вверх; о чем-нибудь л&ком: пали
и т. п. — еще) взвйться [Хитнулись од
вибухів гори, 3 вершин познімались орли
(Нагн.)]; 3) сняться; за сняться. Ср. позні-
мати 1—3.

позносити, -ношу, -носиш мног. 1) посно-
сйть (разг.), посиестй (разг.), снестй; (от-
куда^ вверх— еще) Новмносйть (разг.), вмт

нести; (на что-нибудь — еще) повзносйть
(разг.), взнестй [На полі Антін вже пови-
рубував, з корінням повикорчовував кущі
ялівнику, позносив його і поскладав на
купу (Чорн.); Тетяна тим часом позносила
усе манаття з воза, внесла води, подала
учительці вмитися (Яо^юб.)]; 2) (разру-
шить; унести, сорвав с места) посносйть
(разг.), снестй [Знов велено: позносити
насупроти палацу всі хатки, бо за тими
кривобокими хатками немає ніякого виду
з панських вікон! (Мирн.); Вітер рвав
пароплав з якоря, ..позносив з палуби
порожні ящики (Трубл.)].

позношувати, -шую, -шуєш мног. поизно-
сйть (разг.), износйть, сносйть; (небреж-
ной ноской — еще) поистрепать (разг.),
истрепать, поистаскать (разг.), истаскать,
разг. пСретрепать, перетаскать [Що, ді-
вуючи, придбала Мотря, то все позношу-
вала: саме гноття та рам’я висіло...
(Мирн.)].

позношуватися, -шується поизносйться;
износйться, сносйться; поистрепаться;
истрепаться; поистаскаться; истаска-
ться. Ср. позношувати.

познущатися, -щаюся, -щаєшся (з кого, з
чого, редк. над ким, над чим) поиздеваться
(над кем, над чем), поглумйться (над кем,
над чем), поизммваться (над кем, над чем);
(мягче) уст. потешиться (над кем, над чем).

позов (род. позову и редк. позву) юр. иск;
(гражданское судебное дело уст. — еще)
тяжба [Усі мали надію виграти на суді
позов і забрать Грицаєве поле (Н.-Лев.);
Більше було потім позову за гроші, ніж
самих тих грошей (Л. Укр.); Діло дійшло
До суду, до позвів (Мирн.)]; ^зов дати
(подати) на кого возбудйть иск
(тяжбу, дело) против кого [Не так розсер-
диться добродій, Коли пан возний позов
дасть (Котл.)].

позовний исковбй; тяжебньїй. Ср. позов,
позовний истец; тяжебник [В яких трап-

лялося йому бувати лапах І од позовників
чого він не терпів! (перекл. Рильського)].
Ср. позов.

позбвгпщя истйца; тяжебница. Ср. позов,
позодягати, -гаю, -гаєш мног. разг. пооде-

вать (разг.), одеть [Він за свої гроші усіх
дітей її позодягав (Васильк. у. — Сл. Гр.)].

позолота позолота [Три срібні чарки,
густо вкриті позолотою, а одна і
зовсім золота, з високою пробою,
теж були на шовковій хустці (Куч.); Крізь
просвіти папівзрубаного, вкритого осін-
ньою позолотою парку бачить Маргіт..
сірий вокзал (Гонч.); На вікна вечір позо-
лоту кладе (Соє.)].

позолотйтп см. позолбчуватп.
позолотйтпся см. позолочуватися,
позолотілий позолотевший; зазолотившийся
[Щоосені там вівці білі, Від ситості по-
золотілі, Обвалами із верховин Шумлять
у затишок долин (Вирг.)]. Ср. позолотіти.

позолотіти, -тіє позолотеть; (при активном
проявлений признака) зазолотйться
[Поки порали ярину, а вже й колос
позолотів, набубнявів (Барв.)} Барвінком
росяним пішла — І слід позолотів (Мал.)].
позолотка редк. сусальное золото; мишура.

См. еще позлітка 2.

позолотний позолотний.

позолотник спец, позолотник, золотйльщик.
позолоть, -ті позз. позолота [От постала в
його уяві кімната, пофарбована світлими
веселими тонами — блакить і позолоть...
(Грим.)} Кінчалося літо — і всй довкола
стояло урочистим зеленим царством, ледь
торкнуте першою позолоттю близької осе-
ні (Смол.)].

позолочений, ред$. позлбчений 1) прич. зо-
лоченнмй, позолбченньїй; позлащенний [На
столі лежав здоровий коровай, обтиканий
голубами, позолоченими сухозліткою
(Н.-Лев.)} Келйха принесли в родину Шрамо-
вих з фронту старі слюсарі. Всередині він
був позолочений, зовні його вкривали візе-
рунки найтоншої роботи (Куч.)]} 2) прич. по-
золбченннй; озолбченньїй [Прощайте, ни-
ви. Котіть собі шум на позолочених сонцем
хребтах (Коцюб.)]. Ср. позолочувати 1—2;
3) прил. золочений [Він наблизився до
столу, взяв альбоми, акуратно закрив ши-
рокі позолочені застьожки і поклав усі
три книжки одну на одну (Собко)].

позолочення золочение.

позолочування золочение.

позолочувати, -чую, -чуєш, позолотйти и
редк. позлотйти, -лочу, -лбтипі 1) (покри-
вать золотом, позолотой) золотить, позо-
лотить, позз. ус,т. позлащать, позлатйть
[Голубонько мій, коли б же ти жив, Я б
твої крила позолотила (¥уб.)]; **^тйти
пілюлю перен. позолотить пилюлю
[Гетьман хитро позолотив пілюлю і, ніби
вгадуючи архімандритові заперечення, до-
дав: — Та й братство в нас будеї трохи
відмінне від львівського (Тулуб)]} 2) (осве-
щая, придавать чему-нибудь золотистий
цвет, оттенок) золотйть, позолотйть, уст.
озолотйть [Сонце клонилося до заходу і
позолочувало парк (Мак.)} Вечірній со-
нячний промінь позолотив верхів’я вербо-
лозу (Десн.)} Сонечко надворі Сніг на осо-
корі Ніжно позлотило, В хату поспішило,
Розбудило нас (Шпак)].

позолочуватися, -чується, позолотйтися,
-лбтиться 1) (приобретать золотистий
оттенок) золотйться, озолотйться [Позоло-
тився краєчок хмарини, защебетав на різні
голоси степ (2>ойч.)]; 2)страд. з. (несоверш.)
золотйться; позлащаться [Внутрішня поверх-
ня металічної трубки позолочується, щоб за-
побігти хімічній взаємодії досліджуваної
речовини з речовиною трубки (Вісник АН
УРСР,^ 1949, 5)]} ср. позолочувати 1.

позомлівати, -ваємо, -ваєте мног. 1) попа-
дать в ббморок (разг.), упасть в ббморок,
лишйться чувств, разг. обомлеть, обмереть;
2) (от сильного чувства) разг. оцепенеть,
разг. обомлеть; (преим. от страха) обме-
реть; 3) (онеметь — о руках и ногах) за-
течь, разг. обомлеть.

позондувати, -дую, -дуєш позондйровать.
позорище 1) (зрелище) уст. позорище, (реже)

позор [Я мовчки все приймала. Чим мала
я розбить тяжці докори ці? Мов на позо-
рищі прикута, я стояла, І краска сорому
горіла на лиці... (Л. Укр.)} Коли вестимуть
мене з тюрми на позорище, чи ти станеш
зо мною разом? (Мирн.)]} виставити
н а ще виставить на позор; в і д д а т и
н а 'ще отдать на посрамление; 2) (по-
зорное явление) разг. позорище.

позорювати, -рюю, -рюєш мног. повспахи-
вать (разг.), вспахать.

позорювати, -рюю, -рюєш разг. 1) переноче-
вать [под открьітьім небом]; 2) ббдрство-
вать [до зарй] [А тепер, сину, скачи на
хутір і чекай там моїх наказів.. Скачи,
Марку. До світанку позорюй ще...
(Риб.)].

позоставатися, -таємося, -таєтеся и (реже)
позостатися, -тапемося, -тапетеся и
редк. позоставати, -таємо, -таєте
мног. пооставаться (разг.), остаться [Ру-
шили [бурлаки] в далеку дорогу. Тільки
позоставались ті, що поженились вдруге
при живих жінках (Н.-Лев.)} Умер, умер
пан полковник і грізная мова, позостались
кінь вороний і ясная зброя (Чуб.)} Невже
ж погнуться козаки, Які в живих позо-
ставали? (Рил.)].

позосталий редк. оставшийся [Нічого не стале
видко, тільки жевріє долі жар, позосталий
від огнища (Л. Укр.)].

позостатися см. позоставатися.

по-зрадницькому, по-зрадницькії нар. преда-
тельски, изменнически [Пронизливий ві-
тер по-зрадницькому підбирався то збоку,
то знизу, то бив прямо в лице (Ткач)].
позранювати, -нюю, -нюєш мног. изранить;

(содрать кожу на теле — еще) ссадйть
[Ноги позранювала, обличчя галуззям по-
била, одежу колючками порвала (Янов.)].
позривати, -ваю, -ваєш мног. 1) посрьівать

(разг.), сорвать; (со всех сторон; все —
еще) пообривать (разг.), оборвать; (ста-
щить режим движением — еще) сдернуть;
(собрать — о плодах разг. — еще) пооби-
рать (разг.), обобрать; (о голосе — еще)
надсадйть [Молода компанія пила всю ніч,
а світом пішла гуляти по містечку, позри-
вала всі вивіски з шинків (Н. -Лев.)} А я
той цвіт позриваю, та сплету віночка
(Л.Укр.)] ;~тп з у о б б т и посрьівать с ра-
ббтьі (разг.), сорвать с раббтьі [Ярослав
гнівно: Ти мусиш храм усердно будувати,
А ти ще всіх з роботи позривав! (Коч.)]}
2) (произвести взриви или разрушить взри-
вами) взорвать.

позриватися,-ваємося, -ваєтеся мног. 1)по-
срьіваться (разг.), сорваться; (не удержав-
шись, упасть вниз — еще) пообриваться
(разг.), оборваться; ^тися на [рівні]
ноги повскакивать [на ноги] (разг.), вско-
чить [па ноги] [Позриваються на ноги [вла-
дики] І насуплять грізпо чола (Фр.)];
2) (разрушиться от взрива) взорваться.

Позринати, -паємо, -наєте мног. повнннрять
(разг.), винирнуть; (подняться из глубини
водьи.и перен.) всплнть [на поверхность]
[Помочила коноплі та мабуть погано при-
давила, а вони й позринали (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].

позрізувати, -зую, -зуєш мног. посрезьівать
(разг.), посрезать (разг.), срезать; (удалить
что-нибудь иногда — еще) поснимать (разг.),
снять [Дід позрізував у вуликах сухі вер-
шечки старої вощини (Н.-Лев.); Зінька
разом з Ольгою., позрізували жовті шапки
соняшників (Шиян)].

позростати, -таємо, -таєте мног. повьірастать
(разг.), вмрасти [Я сто літ проживу. Та
бажається більше прожити. Півстоліття —
за мною, а там позростають сини
(Криж.)].

позростйтися, -таються мног. посрастаться
(разг.), срастйсь [Кущі глоду, терну і
шипшини позростались ніби (Стор.)].

позрошувати, -шую, -шуєш мног. оро-
сить.

позрощувати, -щую, -щуєш мног. повьіращи-
вать (разг.), вмрастить.

позрубувати, -бую, -буєш мног. повкрубать
(разг.), повмрубить (разг.), вшрубить, сру-
бйть; (о головах — обачно) снестй, посни-
мать (разг.), снять; (о льде и т. п. — еще)
поскальївать (разг.), сколоть [Де яка де-
ревина була,—все позрубував (Пирят. у.—
Сл. Гр.)].

позруйновувати, -новую, -нбвуєш мног. по-
ра зрушать (разг.), разрушить; (сломать—
еще) развалйть; (взривами) взорвать; (до-
вести до нищетьі; спустошить) поразо-
рять (разг.), поразорйть (разг.), разо-
рйть.

позсаджувати, -джую^ -джуєш мног. 1) пос-
саживать (разг.), ссадйть; (из чего-нибудь —
еще) повьісаживать (разг.У, висадить;
2) (вверх) подсадйть [Узяв та й позса-
джував дітей на віз (О., 1861, V —
Сл. Гр.)].

позсипати, -паю, -наєш мног. поссьгпать
(разг.), ссмпать [— Не полінуйсь провіять
[горох], — Сказала Хівря тут, — в мішеч-
ки позсипай (Г.-Арт.); Та позсипала з
усіх мисок кришок, Що діти не з’їли: «Оце
тобі, ..мій наймитку, Вечеря з обідом!»
(народна пісня)].

позсихати, -хаємо, -хаєте мног. позасихать
(разг.), засохнуть; (отощать; истощиться)
поиссьіхать (разг.), иссбхнуть [По незо-
раних степах — чистий пирій позсихав на
корню (Мирн.); Були річки— позсиха-
ли (Туб.)].

позсихатися, -хаємося, -хаєтеся мног. поссьі-
хаться (разг.), ссбхнуться [3-й козак:
..Від поганих харчів ми так позсихалися,
. що кожна шабля об нас зломиться (Са-

мійл.)].

позсікати, -каю, -каєш мног. ссечь [Дуби так
з кореня й вивертає; дощ комиші позсі-
'кав, як шаблею (Вовч.)].

доскакувати, -куємо, -куєте мног. 1) посо-
скакивать (разг.), соскочйть [Лікар, а за
ним і хлопці позскакували з машини
(Трубл.)]; 2) (подняться с места) редк. по-
вскакивать (разг.), вскочить [Куми позска-
кували з призьби, а Хавроня аж рота роз-
зявила (Н.-Лев.)\.

позсовувати, -сбвую, -сбвуєш и позсувати,
-ваю, -ваєш мног. посдвигать (разг.), сдвй-
нуть; (поставить вместе — еще) посостав-
лять (разг.), составить; (изменить место-
положение — еще) сместйть [Далі пішли
обідрані хатки убогих людей. Спершу
густо, мов їх одну до другої хто позсовував,
щоб було затишніше й тепліше; далі рідше
та рідше (Мирн.)].

позсовуватися, -сбвуємося, -сбвуєтеся и по-
зсуватися,-ваємося, -ваєтеся мног. посдви-
гаться (разг.), сдвйнуться; (медленно спу-
ститься — еще) посползать (разг.), сполз-
тй, посьезжать (разг.), ст>ехать (преим. о
частях костюма и т. п.); (упасть с чего-
нибудь — еще) пососкальзьівать (разг.), со-
скользнуть; (о земле — еще) пооползать
(разг.), оползтй, пообваливаться (разг.),
обвалйться [Стара весь час дослухалась,
ніби контролювала оповідання, часом хи-
тала головою. Всі позсувались до гурту
(Вас.)].

позстарюватися, -рюємося, -рюєтеся мног.
со стариться.

позсувати см. позсовувати.

позсуватися см. позсовуватися.

позубити, -зублю, -зубиш и разг. позубцю-
вати, -цюю, -цюєш техн. зазубрйть [По-
зубили мені сокиру (Сл. Гр.)].

позубоскалити, -лю, -лиш разг. позубоска-
лить.

позубцювати см. позубйти.

позування прям., перен. позйрование [Після
цілоденних позувань обличчя у Тасі було
завжди зморене й покірне (Дмитр.)].

позувати, -зую, -зуєш прям., перен. позйро-
вать [Васька іноді навіть позував Тарасові
Григоровичу (Ільч.); Весела купка дівчат
позує перед юним аматоромнфотографом
біля фонтана у парку (Рад. Укр., 1949,
VIII)].

позумент, -ту позумент [На порозі став перед
нами веселий, рум'яний, у свиті і в
новім брилі з позументами Сергій Вус
(Барв.)]. ~

позументний позументний.

позументник спец, позументщик.

позументниця спец, позументщица.
позументовий позументний, позументовий,
позурочувати, -чую,-чуєшмног. зтн. сглазить
[Дітей мені позурочувала (Богод. у. —
Сл. Гр.)].

позціджувати, -джую, -джуєш мног. посцй-
живать (разг.), сцедйть.

позціплювати, -люю, -люєш мног. постй-
скивать (разг.), стиснуть, (реже) посжи-
мать (разг.), сжать [Позціплювали зуби та
й лежать, як неживі (Сл. Гр.)].

позчіплювати, -люю, -люєш мног. посцеплять
(разг.), сцепйть.

позчіплюватися, -люємося, -люєтеся мног.
посцепляться (разг.), сцепйться; (перен.:
вступить в борьбу разг. -— еще) схватиться
[Верби., понахилялись над водою, позчіп-
лювались зеленими верхами (Н.-Лев.)].

позшивати, -ваю, -ваєш мног. посшивать
(разг.), сшить [В о д я н и к: ..Та поправ
латаття, щоб рівненько розстелялось, та
килим з ряски позшивай гарненько, що
той порвав пройдисвіт (Я. Укр.)].

поікати, -каю, -каєш поикать.

поіхмеїший поименннй [В поіменному списку
я прочитав, що поміж делегатів з Волині
був і мій колишній інспектор (Смол.)];
~не голосування поименное го-
лосование.

поіменно нар. поименно [Він знав поіменно
всіх директорів шкіл (Збан.)]; викли-
кати ^по внзнвать поименно.

поімжити, -жйть поморосйть.

поімпровізувати, -зую, -зуєш поимпровизй-
ровать.

по-інакшому см. по-іншому.

по-індійському, по-індійськи нар. по-индйй-
ски.

поінструктований разг. проинструктйрован-
ньій.

поінструктувати, -тую, -туєш разг. проин-
структйровать [Поінструктував голова,
як косити, що й до чого... (Вишня)].

поінструктуватися, -туюся, -туєшся разг.
лроинструктйроваться.

по-інтелігентському, по-інтелігентськи нар.
по-инте лл игент ски.

поінтересуватися, -суюся, -суєшся поинте-
ресоваться [Хто хоче поінтересуваться,
може й без сміху. Сідай отам за током і
дивись (Ле)].

поінтригувати, -гую, -гуєш поинтриговать.
поінформований информйрованньїй, осведомл ен-
ньій [Дівчата вже цілковито поінформовані
про юного, сором’язливого тракториста

поінформованість, -ності осведомленность
[Уважно слідкуючи за розвитком револю-
ційного руху в Росії, Франко знайомив
галицьку громадськість з усіма подіями
в політичному, культурному і Літератур-
ному житті Росії і Наддніпрянської Украї-
ни. Поінформованість Франка в усіх цих пи-
таннях гідна подиву (Рад. літер., 1955, /<*)].
поінформування информйрование, осведомле-
ние.

поінформувати, -мую, -муєш информйровать,
осведомить [Чи не холодно тоді ще у Кри-
ворівні? ..ПоінфорхМуйте мене (Коцюб.);
Ярина поінформувала про мету своєї по-
дорожі (Десн.)].

поінформуватися, -муюся, -муєшся ипформй-
роваться, осведомиться [Виїхав він в різ-
них справах, ..щоб і поінформуватися та
поінструктуватися про все (Вишня)].

по-іншому, (реже) по-інакшому нар. по-инб-
му, по-другбму, йначе [Ми по-новому ро-
зумієм світ, По-іншому і любим, і стра-
ждаєм (Мал.); Все зразу пішло по-інак-
шому (Смол.)].

по-іракському, по-іракська нар. по-иракски.
по-іранському, по-іранськи нар. по-ирански.
поіржавіти, -віє поржаветь [Коса поіржавіла,
в шестернях зубки повибивані! (Вишня)].

по-ірлапдському, по-ірландськії нар. по-ир-
ландски.

по-ісландському, по-ісландська нар. по-ис-
ландски.

по-іспанському, по-іспанськи нар. по-испбн-
ски.

по-італійському, по-італійськи, нар. по-ита-
льянски [Товариство у мене виключно
російське, і по-італійськи, на жаль, не
розмовляю (Коцюб.)].

поїдання поедбние, с^едание; пожира-
ниє [Щоб привчити поросят до поїдання
сухих зернових кормів, їм дають підсма-
жене зерно ячменю, кукурудзи (Колг.
Укр., 1957, І)]. Ср. поїдати.

поїдати, -даю, -дйєш поедать, сьедать;
(с жадностью разг. — еще) пожирать [Де-
шеву юшку надвір виливають, а дорогу —
поїдають (Ном.); Про тюрму боялись [діти]
питати, хоч кожному кортіло почути про
те страхіття, що поїдає людей (Турч.)];
'—ти о ч й м а перен. єсть глазами; (силь-
неє) пожирать	глазбми [Хома, ви-
струнчившись, у якусь	мить поїдав

майора очима (Гонч.); Ті незнайомі люди,
і хати, і дворища, — усе я своїми очи-
ма так і поїдаю (Вовч.)].

поїдений изьеденньїй.

поїджуваність, -пості с.-х. поедбемость [Над-
земна вегетативна, маса сорго., є дуже
цінним за поживністю і поїджуваністю
кормом для худоби (Соц. тварин., 1956,
5)1.

поїдка обл. количество пищи, потребляемое
в один прием [У нас хліба ще на
одну поїдку буде (Волч. у. — Сл. Гр.)].
поїдливий перен. уничтожбющий [Без жалю,
немилосердно він катував лихую замашку
до крадіжки, безчестив злодійські заміри,
окидаючи усіх своїм поїдливим поглядом
(Мирн.)]. х

поїдом:*—* м їсти разг. поедбм єсть [Комарі
нас поїдом їли, пили нашу кров, насоло-
джуючись (Довж.); Думала, прожене Ма-
тюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова
не скаже без образи (Головко)].

поїжджанні! зтн. уст. поезжанин [Чіпка по-
радиться з Галею, і вродиться в Лободи
весілля, цілий тиждень поїжджани п’ють
та гуляють (Мирн.); Не спів веселих по-
їжджай Дзвенить за синьою горою (Рил.)].

поїжджанка отн. уст. поезжанка.

поїжитися, -жуся, -жпшся редк. поежиться
[Ковальов уявив собі, що буде, коли не
витримає статор, і аж поїжився (Собко)].
поїзд 1) ж.-д. пбезд [На пероні дзвінок,
зараз підходить поїзд (Коцюб.)]; к у р’е р-
с ь к и й ^д курьерский пбезд [Моряк
уже мчав кур’єрським поїздом серед ци-
вільних пасажирів до Одеси (Куч.)]; па-
сажирський ~д пассажйрский пб-
езд; товарний ^д товарний пбезд
[Проходить товарний поїзд, вантажений
гарматами, машинами (Янов.)\; швид-
кий ~д скорий пбезд [Швидкий поїзд
Севастополь — Ленінград мчав на північ
(Собко)]; 2) (ряд повозок, следующих одна
за другой) уст. пбезд [Проти поїзда їхав
другий такий самий довгий поїзд: то їхали
польські пани-дідичі гуляти з нудьги так
само, од сусіда до сусіда (Н.-Лев.)]; ве-
сільний д зтн. уст. свадебннй
пбезд [По шлюбі весільний поїзд зараз
рушив до Дум’ячишиного дому (Фр,)].
поїздити (поїжджу, поїздиш) поездить; (не-
прямим путем; много и в разних направле-
ннях — еще) поколесйть (разг.) [Послав
мене [лікар] поїздити по світах, що я саме
й роблю (Коцюб.); Та не пан один, Тимо-
фію, — не він один!.. Усі налягли на нашу
шию... всім бажається поїздити на їй!..
(Мирн.)].

поїздка поездка [Домовившись про завтраш-
ній ранок, про поїздку в район, Василь
попрощався (Коп.)]; ~ка для розва-
г и поездка для развлечения, увеселйтель-
ная поездка.

поїздовий относящийся к свадебному поезду
[Пісні поїздові співають дружки і свашки
(Сл. Гр.)]. Ср. поїзд 2.

поїзний поезднбй [Надвечір від станційки в
напрямі фронту., відбув поїзний состав
(Смол.)]. Ср. поїзд 1.

поїлка с.-х. пойлка [Система підведення і
відведення води забезпечує рівномірне за-
повнення всіх поїлок для курей (Наука
і життя, 1956, «?)].

поїльник 1) разг., фольк. пойлец; 2) спец.
пойльник.

поїльниця разг., фольк. пойлица [Є ще одна
причина обміління Каспію. Долга, го-
ловна його «поїльниця», зменшила свій
вклад у море (Веч. Київ, 1957, У)].

поїння поение.

поїсти (поїм,поїси) 1) поесть; (только прям.—
о людях— еще) покушать; (израсходо-
вать — еще) потребйть; (кончить еду
разг. — еще) отьесть, уст. откушать
[Дні і ночі він був у лісі. До хати заходив
лише, щоб поспати та поїсти (Грим.)];
2) мног. сьесть, разг. поесть [Хто кислиці
поїв, а на кого оскома напала (Ном,);
Його маленьке серденько так лютувалося,
що міг би він, поїв своїх товаришів
(Мирн.)] \ 3) (испортить — о моли и т. п.)
поесть; (о едких веществах — еще) изт>есть.

поїстися (поїдяться) (о собаках) разг. погриз-
ться [Свої собаки поїлися (Ном.)].

поїти (пою, поїш) пойть [Прийняв у хату,
як сина, як чесну людину... поїв, годував
(Коцюб.)*, На колгоспних тваринницьких
фермах електрика грітиме їжу худобі,
поїтиме її (Куч.)', І ріки срібнії шумлять
І поять спраглий край (Фр.)].

поїхати (поїду, поїдеш) поехать; (уЗалить-
ся — еще) уехать, отправиться; (двинуться
за кем-нибудь вслед рит. — еще) последо-
вать; (туда и назад — еще) сьездить [Ді-
бровою загін бійців поїхав (Важан); — Не
підмастиш — не поїдеш, —по-філософсько-
му закінчив Хома і знову вкрився хмарою
кучерявого диму (Тулуб)', Кажу тобі, сам
чорт не поїде на Якові Кабанцеві. Оп який
він удався... (Мирн.); Поїхав Дмитренко
лі з чим (Мирн.)’, Разом повставали, Ко-
ней посідлали, Поїхали визволяти Катри-
ного брата (Шевч.)', Побігли собі, а за
ними поїхали усі чиновні (Квітка)', Пан
Адам припоручає комусь копяку, а мейе
бере за плече. — ..Поїдемо в город... я

хочу тебе розважить. ..(Коцюб.)]; п о кри-
вому шляху ~хатиперен. вступйть
на скбльзкий путь.

пбйда обл. неодобр. непоседа.

пбіїма пбйма [Почалася косовиця. Вийшли
козаки в пойму над Ворсклою (Тулуб)].

поймати1 и разг. попімати, -маю, -маєш, пой-
няти и разг. поияти (пойму, поймеш) 1) по-
кривать, покрить; (водой во время разлива —
еще) затапливать, затопйть; (тонким слоем
чего-нибудь) подергивать, подернуть [Роз-
лилася вода, пойняла береги, 3 гуком
шумним проносило кригу (Граб.); Видко,
як котяться хвилі скажені, — То річка
у повідь берег поняла (Коцюб.); Безодні
кринички заховані між трав, ..їх темну
поверхню, подібну до свічад, Ржа поняла,
мов кров (Рил.)]; 2) перен. охвативать,
охватить; (о пламени, чувстве и т. п.
книжн. — еще) обнимать, обнять, обьять;
(то/іько несоверш. — о дуіиевном состоянии
рит. — еще) обуревбть [І чорна тінь пой-
має все живе (Рил.); Вогонь перекидається
на хату, солом’яна стріха займається,
пожежа швидко поймає хату (Л. Укр.);
А який його сум понімав та посідав часом,
то й не сказати (Вовч.); Невідомий звір
наближався до нього кущами. Страх по-
йняв хлопця (Трубл.)]; 3) (только соверш.)
уст. взять в жени [Ти, удово, Старая
жоно, Не плач, не журися, Бо вже
твій син Івась подружився, Поняв собі
дівку туркеню (дума)]; 4) (только соверш.)
редк. усвбить, разг. перенять [Мавка
щиро: Ти розкажи мені, я зрозумію, бо я ж
тебе люблю... Я ж пойняла усі пісні со-
пілоньки твоєї (Л. У«р.)]; 5): [не]^няти
віри разг. [не] поверить [Я ніяк чомусь
не міг пойняти віри, що це вона (Вас.);
Мотря поняла віри і легенько зітхнула
(Коцюб.); Як се ти, Кирило, оженився?
Якби не своїми очима бачив, зроду не
пойняв би віри, щоб такий бурлака та
-одружився (Вовч.)]; 0 як пійма ^йня-
ла разг. уст. ни слуху- ни духу [Ми ще
було по весіллях, а Чайчепка — як пійма
пойняла — нема, ніде не буває (Вовч.)].

поймати2, -маю, -маєш и пойняти и поияти
(пойму,поймеш) редк. 1) поймать, изловйть,
разг. словйть[Якби плавала вона в синьому
морі рибкою, я б її шовковим неводом
пойняв (Вовч.); Поняв ти мені зайця (Чуб.)];
2) (кого-нибудь на чем-нибудь плохом) перен.
поймать (на чем), уличйть (в чем), фам.
подловйть (на чем). См. еще піймати.

пойматися и разг. поніматися, -має-
ться, пойнятися и разг. попитися
(пойметься) 1) покриваться, покри-
ться; подергиваться, подернуться [Бу-
р’яном понімається земля родюча. Не дбає
ні на що молода господиня (Вовч.); Вночі
земля дубіла від морозу, поймалась тон-
ким, блискучим, мов скло, льодком (Козач.);
Кошлата смушева шапка, кожух, валянці —
все геть пойнялося сріблястою памороз-
зю (Ваш); В очах, що пойнялись туманом,
одсвічувались нові мрії (Вас.)]; ~тпся
водою покриваться, покриться водбй;
превращаться, цревратйться в воду [-у Ба-
чиш, — обізвалась вона, — як той сніг во-
дою понявся? (Коцюб.)]} ср. поймати1 1;
2) (з ким) (только соверш.) обл. вийти
замуж (за кого), вступить в брак (с кем),
сочетаться браком (с кем); (сблизиться) сой-
тйсь(с кем)[—Не сподівались і ми, Олексан-
дре, — озвавсь, виступаючи, огрядний, ви-
сокий парубок, — не сподівались, щоб ста-
рого Хмари дочка та з кріпаком пойняла-
ся! (Вовч.)].

пойменований поименбванньїй.

пойменувати, -ную, -нуєш поименовать [Він
розказав, де його хата стоїть, пойменував
сусід СВОЇ£ (Вовч.)].

пбймовий поемньїй.

пойнтер, -тера охотн. пойнтер.

пойняти1 см. поймати1.

пойняти2 см. поймати2.

пойнятий, понятий 1) покритий; затоплен-
ими; подернутьій [Шагайда затримав її
руку в своїй, пильно дивлячись у пойняті
вологою очі (Куч.)]; 2) охваченньгй; обня-
тий, обвитий; обуреваемьій [Пойняті дум-
ками, запоріжці їхали мовчки (Панч); Вона
бігла усе вперед, понята жахом, нічого
не помічаючи (Коцюб.)]. Ср. поймати1 1—2.

пойнятися см. пойматися.

пойбрзати, -заю, -заєш и пойбрзатися, -заю-
ся, -заєшся редк. поерзать [Кирило., го-
стро глянув в очі Зубинському так, що
той прибрав лікоть, пойорзав і сів рівніше
(перекл. з Федіна)} Пойорзався-пойорзався
Федя па табуреті, ..потім покосився на
пас (Ряб.)].

по-кабардинському, по-кабардинськи нар. по-
кабардйнски.

по-кавалерійському, по-кавалерійськи нар.
по-кавалерййски.

покадйти, -джу, -дйш церк., перен. покадить
[Я морквою засвітила, Я тютюном пока-
дила (Чуб.)].

покажчик 1) указатель; залізничний
~к железнодорбжньїй указатель; пред-
метний *-^к предметний указатель;

2)	редк. показатель [Щодо продуктивності
праці в промисловості, то тут у нас гарні
покажчики: у 1955 році майже вдвоє
перевищила вона довоєнний рівень (Тич.)]}
см. еще показппк 1.

показ, -зу показ [Для творчості албанських
поетів характерний показ визвольної бо-
ротьби народу в зв’язку з його майбутнім
(Літ. газ., 1951, V)].

показаний 1) показанньїй; указаннмй; обо-
значенпьій; проделанньїй; пред'ьявленньїй;
представленими [Досвід передовиків сіль-
ського господарства був., показаний на
обласній сільськогосподарській виставці
(Рад. Укр., 1950, IX)} Пішли, щоб землю
озирать, Де їм показано селитись (Котл.)]}
<^нпй в й щ е вьппеукбзанньїй [В 1880 р.
п. Піскупов видав «Збірник творів» Куха-
ренка, куди увійшли всі показані вище
праці (Коцюб.)]; 2) показанньїй; 3) пока-
занньїй; вскрьітьій; явленньїй; вмка зай-
вий; 4) показанньїй,. изображенньїй, Пред-
ставленньїй [У Леночки знайшовся вели-

кий талант перетворення, — показаний нею
малюк досі живе в моїй пам’яті (Янов.)]}
5) показанньїй. Ср. показувати 1—5; 6) (по-
ле зний, допустимий, не противоречащий
диагнозу) мед. показанньїй [Женьшень по-
казаний також і при діабеті (Наука і жит-
тя, 1956, 5)].

показання 1) (показ) показание; указание;
2) юр. показание, уст. сказка; давати
~ня давать показання; <^пя свід-
ків показання свидетелей, свидетельские
показання; 3) мед., вет. показание [Не всі
хворі на бруцельоз тварини дають позитивні
серологічні показання (Соц. тварин., 1956,
1)]; 4) спец, показание; ^пя термоме-
тра показание термометра.

показати см. показувати.

показатися см. показуватися.

по-казахському, по-казахськи нар. по-казах-
ски.

показйти, -кажу, -казцш обл. испбртить
[Дощ показйть дорогу (Шух. — Сл. Гр.)].
показйтися, -кажуся, -казишся 1) мног.

прям., перен. побесйться (разг.), взбесй-
ться [Усі —як подуріли, як показилися!
(Мирн.)} Як з жиру показилися, мов соба-
ки (Квітка)]} 2) (сильно сердиться неко-
торое время) разг. побесйться; 3) (порезви-
ться некоторое время) разг. побесйться;
4) (сильно измениться — о лице) обл. редк.
исказйться [Зробивсь старший брат білий,
як крейда.. Чого ж се обличчя так показа-
лося? (Вовч.)]; 5) обл. испбртиться [Д рей-
сі г е р: ..Геть показилось дрантя (перекл.
Л. Українки)].

по-казкбвому нар. сказочно, как в сказке
[Ось він [місяць] по-казковОму освітив
три доріжки, що входять в хліба, і самотню
постать Ксені Дзвіняч (Стп.)].

показний 1) представйтельньїй, солйдньїй;
(о внешности: рослий, статний — еще)
вйдньїй, внушительньїй [Я цілком поділяю
Вашу думку, що слід би дбати про показ-
ніші видання українські у нас, ніж то-
ненькі брошурки, які тепер здебільшого
виходять на Україні (Коцюб.)} Іде і він
до обніжка, такий здоровий, показний
(Тесл.)]} ийй з с е б|е вйдньїй
собою [Парубок із себе показний, в черво-
ному картузі ходить (Донч.)} Не показна
вона з себе, кирпатенька і трошки глу-
хенька (Барв.)]} 2) (еделанний как рбразец;
для реклами) показнбй; 3) (рассчитанний
на внешний зффект; мнимий) показнбй
[Наліт чогось показного був і в мові його:
бойові слівця, різкий тон, а то й просто
окрик (Ряб.)} Показних членів партії нам
не треба і даром (Ленін)].

показппк 1) показатель [Партія вимагала
і вимагає ритмічного випуску продукції.,
як по кількісних, так і по якісних показни-
ках (Рад. Укр., 1957, 777)]’, ~к степеня
мат. показатель степени; 2) редк. указа-
тель [В цьому місці стояв стовп, показник
кілометрів (Трубл.)]} см. еще покажчик 1.

показність, -пості внушйтельньїй вид; велико-
лепие [Вона [будова] стояла перед .ним у
всій своїй показності (Фр.)].
показовий показательньїй [Поет [Глібов] не
обмежується лише описом показових і ти-
кових за тих обставин подій (Іст. укр.
хіт.)]; ^вии процес показательньїй
процесе.

показування пок&зьівание (разг.), показ.

показувати, -зую, -зуєш, показати, -ка-
жу, -кажеш 1) показьівать, показать; (же-
стом, движением — еще) указьівать, ука-
зать; (делая знак, пометку на чем-нибудь —
еще) обозначать, обозначить; (шутку, фо-
кус и т. п. разг. — еще) продельївать, про-
делать; (о документах — обично) предьяв-
лять, предьявйть, книжн. представлять,
представить [Ми з Берником біля сіль-
ради зустріли делегатів та й ведемо їх,
показуємо колгосп (Мур.); Не плач, Кате-
рино, Не показуй людям сльози. Терпи
до загину (Шевч.)', Микола., люто показав
кулак, обернувшись до панського двора
(Н.-Лев.); От з Діомидом ви носились,
А він вам фигу показав! (Котл.); Вчо-
ра увечері Стражеско показував мене
студентам і читав їм лекцію (Коцюб.)',
Харківський український драматичний те-
атр показав москвичам п’єсу М. Горького
«Єгор Буличов та інші» (Літ. газ., 1951
VI); Будильник показував п’ятнадцять
хвилин на першу (Ткач); Барометр уперто
показував «дощ» (Коцюб.); — А он дорога
попереду, — каже Галя, показуючи упе-
ред (Вовч.); Дівчина показала рукою на
другий бік шляху (Тесл.); Границю по-
стійного льодового ./покриву морів пока-
зують білою пунктирною лінією (Фіз.
геогр.); Там будуть співати і показувати
фокуси (Коцюб.)]; ^зати в невигід-
ному освітленні /світлі) см.
невигідний; *—ти дорогу (шлях)
прям., перен. указьівать, указать
дорогу (путь) [Коли приймете мене
до своєї ватаги, то я вам на степах скрізь
дорогу покажу (Н.-Лев.); Показує дорогу,
а саму болото лізе (приказка)]; ~ ти зуби
прям., перен. показьівать, показать зубьі
[Олександра сміялась, показуючи рівні
зуби, що біліли проти чорного обличчя
(Коцюб.); Як столоначальник, він [Іван
Петрович] почав щодня його ганити, та
Кирило Іванович раз показав йому такі
зуби, що Іван Петрович мусив секретареві
жалітися (Мирн.)]; ***вати над ким
щ о обл. творить с кем (над кем) что, ви-
творять с кем (над кем) что [Е г і с т:
..Кажуть, Андромаха таке цоказує над чо-
ловіком, ।що дивно, як4 він терпить
(Л. Укр.)]; *** ти пальцем (пальцями)
прям., перен. показьівать, показать паль-
цем, указьівать, указать пальцем [Вони мор-
гали один на одного та показували пальця-
ми на Олександру (Коцюб.)];~та п е р б д
разг. показьівать, показать пример [Узбеки
чекали, що комісія сама покаже перед (Ле)];

ти приклад показьівать, показать при-
мбр, подавать, подать пример, уст. являть,
явить пример;<^зати п’яти (убежать)разг.
показать пятки; *-*'зати своє разг. по-
казать себя [— Мене ніщо не лякає, —

говорила Катерина. — От станемо в кол-
госпі на ноги, і моя ланка покаже своє
(Жур.); На півмісяця він їде до Каховки,
а час і тривалі, спокійні роздуми своє
покажуть (Вологи.)]; ^ти е п й н у прям.»
перен. показьівать, показать спину [— І
стида й соррма немає, й честі! Я йому
спину показую, а він щодня... Сказано:
з хама не буде пана! — каже розгнівана
генеральша (Мирн.)]; на людей по-
дивитись, себе ~зати погов. на
людей посмотреть, себя показать; очей
(носа) не '-'ти разг. не показьівать,
не показать [и] глаз (носа), • не казать
глаз (носу) [Три дні очей не показувала
людям Параска (Барв.); Не можна Мотрі
нікуди очей показати, щоб на неї пальцями
не тикали (Мирн.); Вона жила не в таборі,
а в місті, цілий час сиділа вдома й не
показувала носа на вулицю (Янов.)]; то-
вар лицем*-'зати погов. товар лицбм
показать [— Уміє товар лицем показати! —
піддрочували треті (Мирн.)]; 2) (раз'ьяс-
нять, учить) показьівать, показать [Хри-
стя збігла до неї аж на рундук, а пані по-
чала показувати, як в’язати (Мирн.);
1-ша панна [Орестові]: Приходьте ж,
ви обіцяли показати мені, як ловити сачком
(Л. Укр.)]; 3) (свидетельствовать о чем; да-
вать основание для какого-нибудь заключения)
показьівать, показать;(обнаруживать в ком--
нибудь, в чем-нибудь какое-нибудь качество,
свойство книжн. — еще) вскрьівать, вскрьіть;
(проявлять что-нибудь по отношению к кому-
нибудь, к чему-нибудь рит. —> еще) являть,
явить; (перен.: виставлять напоказ) вьїка-
зьівать, виказать [Історія показує, що дер-
жава, як особливий апарат примусу людей,
виникала тільки там і тоді, де і коли з’яв-
лявся поділ суспільства на класи.. (Ленін);
Обмін досвідом яскраво показує невпинне
зростання технічних знань виробничників
(Київська пр., 1951, І); Марфа бликнула
на Грицька, що п’яний стояв коло неї і*
усміхаючись, кланявся, і тілько гострий
погляд її показував, що робилось у її
серці (Мирн.); І тут він показав свою
енергію та тямучість, свій бистрий розум
та вірний спосіб числення (Фр.); Яким
не випив, і тим показав очевидячки непо-
вагу до гостей (Н.-Лев.)]; ~зати д й к у
разг. отблагодарйть [Тепер-то він мені
свою покаже дяку (Г.-Лртп.)]; ^затн
[всю] ласку кому разг. [очень] „
ласково обойтйсь с кем, обласкать кпгб
[Еней поклони бити став, Щоб із блакит-
ного Феб неба Йому всю ласку показав
(Яотл.)]; ^зати себе (кем, чем и без
дополнения — проявить свои качества) по-
казать еебя, уст. заявить себя, (реже)
сказаться [Комуністи показали себе справж-
німи вожаками (Шовк.)\ Рішили ми на
ділі Показать себе в артілі (Воскр.)]; н е
*—>ти в й д у разг. не показьівать, не по-
казать вйду, не подавать, не подать вйду
[Коли на лихо баби не вдадуться, то не
показувати виду, що не вдалися (Вовч.)];
ранок ^каже погов. утро вечера мудре-
нее; час ^кйже время покажет [Л ю ц і й:
Наш бог не може вмерти! Р у ф і н: Час
покаже... (Л. Укр.)]; 4) (описивать в литера-
турном произведении и т. п.; копиро-
вать кого-нибудь) показувать,показать,изоб-
ражать, изобразйть, представлять, пред-
ставить [Буржуазні газети із шкіри пну-
ться, щоб розпалити незгоди всередині
соціал-демократичної партії і показати їх
у потворному вигляді (Ленін); Відповідно
до історичної правди Шевченко показав,
що ідеї Яна Гуса продовжив, надав їм
живої сили і величі народного антифео-
дального руху славний ватажок табори-
тів Ян Жижка (В ітчизна, 1956, 5); Най-
смішніше сержант показував на мигах
самого себе, як він шукав сховища у шелю-
гах (Гонч.)]; 5) (давать показання на до-
просе; в показаннях обвинять кого-нибудь)
юр.. показьівать, показать [Як у дзвони
дзвонять про крадіжку... І знову всі по-
казують на Чіпку з товариством (Мирн.);
Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосин-
ку не збрехав. Та й люди — гляньте ли-.
шень, може, показали так (Квітка)];
6) (только несоверш.: иметь какой-нибудь
вид) внглядеть, казаться; взувати п о-
г а н о иметь плохбй вид; (о человеке —
еще) плохо вуглядєть [Нема дощу та й
нема. Ярина показує погано, на озимину
мала надія (Коцюб.)]; більш два-
дцяти літ їй не взувало разг. ей
нельзя бнло дать ббльше двадцатй лет;
7) (только соверш.: проучить кого-нибудь,
отомстить кому-нибудь) разг. показати*
[Я на тебе знайду суд, я тобі покажу, як
підмовляти жінок на гріх!.. (Яог{юб.)];
<~зати, де раки зимують погов.
показать, где раки зиму ют [Ось ко-
ли б тілько мені до тебе добратися,
я б тобі показав, де раки зимують (Мирн.}].
показуватися, -зуюся, -зуєшся, показатися,
-кажуся, -кажешся 1) (появляться) пока-
зуваться, показаться [Два місяці тому
люди востаннє бачили сонце. Воно 'зако-
тилося за обрій і більше не показувалось
(Трубл.); Люди позатуляли шибки і рідко
виходять з хат, а ще рідше показуються
на вулиці (Чорн.); Хлопець десь як пішов
ще вранці, то й досі не показується (Грим.);
Показались ранні огірочки (Н.-Лев.)]; н е
зватися і на очі кому не пока-
зьіваться на глаза кому, разг. не показьі-
вать [и] глаз (носа) кому, не казать глаз
(носу); ~затися між (межи) люди
разг. показаться на людях [Отеє сказав!
Як же нам зійтися, коли ти жінку маєш?
Як би я показалась тоді межи люди? (Ко-
цюб.)]; 2) (становиться видимим, явним)
разг. обнаруживаться, обнаружиться; (ви-
ясняться — еще) ©називаться, сказаться
[Жандарм: ..Коли ви невинні, то не
маєте чого боятися, на суді ваша правда
покажеться (Фр.); Не раз розбігалася
чутка: «зловили отамана!» ..чутка пока-
зувалася неправдива (Вовч.); Ану як по-
кажеться, що то пусте, а я перед людьми
оголошуся, буде сміху, що і в дев’ятьох
водах не вмиєшся (Фр.)]; 3) (иметь тот
или * иной вид, производить то или иное

впечатление; безл.: представляться во-
ображению) разг. казаться, показаться (Аж
зорі, висипавшися на чистім небі прозо-
рім, показувалися тоді наче з серебра
променистого (Вовч.); Бачив разів зо два
на ігрищах, красива показалася мені
(Квітка); Чи мені показалось? Таке, як
Гнат, ніби сюди йде (Панч)]; 4) страд. з.
(несоверш.) показуваться; указуваться; обо-
зна чаться; проделиваться; предь являть ся;
представляться; показуваться; вскрувйть-
ся; являться; виказуваться; показуваться,
изображаться, представляться; ср. пока-
зувати 1, 3—4.

покаламутити, -мучу, -мутиш помутйть.
покаламутнілий помутневший.

покаламутніти, -ніє помутнеть.

покаламутнішати, -шао стать бблее митним,
помутнеть.

покалатати, -?аю, -таєш 1) поколотйть, по-
ступать [ейльно] [Походили [сторожі], по-
калатали в калаталки, поприходили до-
дому та й полягали спати (Вишня)]; 2) (о
колоколах, звонке) позвонйть [Голова взяв
дзвоника, покалатав ним ..і вже потім
звернувся до присутніх (Шиян)].

покалічений і) прич. искалеченннй; пока-
лєчєннуй; изувеченнуй; изурбдованннй;
исковерканннй; поковерканнуй [А посе-
ред розкопаних корчів спить мама. Як
рана ноги, бо покалічені, посічені, поорані
(Стеф.); На відкритих платформах були
уламки чавуну, заліза й сталі, виднілися
покалічені гармати й танки (Собко)]; ср.
покалічити; 2) прил. увечнуй,
покалічення искалечение; изувечение; изу-
рбдование [Прийшов лікар і сконстатував
тяжке покалічення: у Мендля поламано
кілька ребер, пороблено кілька дір у го-
лові та зламано одну ногу (Фр.)]. Ср. по-
калічити.

покалічити, -чу, -чиш искалечить; (мног. —
еще) покалічить (разг.); (нанести повре-
ждение ударом или ранением — еще) изу-
вечить; (причинить увечье; перен.: испор-
тить, развратить ‘— еще) изурбдовать,
разг. исковеркать; (мног. — еще) поковер-
кать (разг.) [А він в кущах ноги покалічив
(Рудч.); Хто це тобі покалічив бороду..?
(Н.-Лев.); Недавно дістав я з цензури свій
збірник. Тяжко покалічила його цензура,
багато зовсім викинула (Яоіроб.)].

покалічитися, -чуся, -чишся искалечиться;
покалічиться; изувечиться; изурбдоваться;
исковеркаться; поковеркаться [Гостро-
хвостий:	..Бодай я покалічився і

навіть зарізався своїми ж бритвами, коли
цьому правда (Н.-Лев.)]. Ср. покалічити,
по-калмйцькому, по-калмйцьки нар. по-кал-
мнцки.

покаляний запачканнуй, испачканнуй; за-
мараннуй [Невідома., почала об стовпець
обтирати свої покаляні чобрти (Мирн.)].
Ср. покаляти.

покаляти, -ляю, -ляєш разг. запачкать, испйч-
кать, разг. замарать [— Покаляєш, кня-
гине, золоті підківки, — сказала Мелашка
(Н.-Лев.); Не дивись, що забруднивсь,
аби халяв ні покаляв (Чуб.); Не хочу по-
каляти Честь богатирськую свою (Котл.)];
^тп руки прям., перен. испачкать руки,
разе, замарать руки [Хотілося їстий пити і
хороше походити... З чого ж його? Де його
взяти, щоб своїх панських ручок не по-
каляти? (Мирн.)].

покалятися, -ляюся, -ляєшся запачкаться,
испачкаться; замараться [— Засох тро-
хи.. Покалявся... — І почав хліб обдува-
ти та обтирати (Мирн.)]. Ср. покаляти.

пока мені лип см. покам’япілий.

покаменітп см. покам’яніти.

по-кампанійському, по-кампанійськії нар. по-
кампанейски [Все це дало можливість
мар’їнцям займатися благоустроєм не ку-
старно, не по-кампапійському, а перебу-
довувати свої села за генеральними пла-
нами (Рад. Укр., 1956, IX)].

покам’япілий, покаменілий окаменельїй, ока-
меневший [Труп тихенько покропили Та
й стоять, покам’янілі ... (Манж.)].

покам’яніти и покаменітп, -нію, -нієш ока-
менеть [Р і ч а р д; ..Тут сонце стрелило
промінням гострим, і вмить русалки всі
покам’яніли, бо їм не вільно глянути на
сонце (Л. Укр.)', Він за двері та О пилку
й веде за руку. Ми цокаменіли (Варе.)].

поканючити, -чу, -чині разг. поклянчить
[Ти думаєш, що як довше поканючиш, так
і дам (Богод. у. — Сл. Гр.)].

покапати, -паю, -паєш покапать; (начать
капать — еще) закапать [Лавріне! втри
жінці піт з лоба, а то ще в діжу покапає
(Н.-Лев.)', Як роса та до схід сонця, По-
капали сльози (Шевч.)].

покаплунпти, -ню, -нипі (о птицах) мног.
повьіхолащивать (разг.), вихолостить.

покапостити, -пощу, -постиш мног. изгадить.
покапотіти, -тйть усилит. закапать [сильно],
покапризувати, -зую, -зуєш покапрйзни-
чать; (только о поведений людей разг. —
еще) пофбкусничать [Нерви були трохи
покапризували (Л. Укр.)].

покара позз. наказание, книжн. кара*, (отпла-
та книжн. — еще) возмездие [Заржали коні
понад Збручем, Мечем покари неминучим
Над панством блиснув трудівник (Рил.)',
Ворогам — покара і прокльон, А народу —
пісня величава (Мас.)].

покарабкатися, -каюся, -каєшся разг. цо-
карббкаться [Карно, не потураючи, що
забився, як кішка, покарабкався з яру
(Мирн.)-, . Швидко, швидко [Валя] пока-
рабкався на дерево (Вас.)].

покараний наказанньїй; подвергнутьій наказа-
нию, покараиньїй; казненньїй [Ми вже пока-
рані. Страшніше покарати Сам грізний бог

>Адопаї не може (Л. Укр.)]; ~ішй на
смерть преданньїй казни, казненньїй. Ср.

< покарати.

покарання наказание; кара; взьіскание; казнь
[Він [Ленін] вимагав точного додержання
законів і декретів Радянського Уряду і су-
ворого покарання за їх порушення (Біогр.
Леніна); Він розумів, що деякі його дії
й учинки пе могли зостатися без пока-
рання (Янов.)]; міра г^пя мбра нака-
заний. Ср. покапати.

покарати, -раю, -раєш наказать, книжн. под-

вергнуть наказанию, покарать, уст. взьіс-
кать (с кого) ;(лишить жизни — обачно) каз-
нйть [Слухайте ж, щоб дітям потім розка-
зать.., Як козаки шляхту тяжко покарали
За те, що не вміла в добрі панувать (Шевч.,);
Голена, оточена молодими вояками;
раптом згорда: Чоловіче! Ти справді хочеш
покарать мене? (Л. Укр.); Винуватих нема.
Сама громада їх покарала (Коцюб.)]; <*-ти
на смерть предать казни, казнйть.

покараулити, -лю, -лиш покараулить.

покарбований 1) покрйтьій парезами; по-
крмтьій зарубками, покрйтьій насечками;
отмеченньїй; 2) украпщнньш резьббй;
вмчеканенньїй, отчеканенньїй; 3) порезан-
ньій; изрезанньїй; иссеченньїй, иссечен-
ньій [Максим глянув на живих — пору-
бані, покарбовані; тоді глянув на мерт-
вих... і затрусився (Мирн.)]; 4) изборожден-
ньій [Йому хотілося стати на лижі і йти,
йти по білій рівнині, покарбованій мере-
живом заячих і лисячих слідів (Збан.)];
5) испещреннмй [У фрамузі стіни фонтан,
весь покарбований написами з корану
(Коцюб.)]. Ср. покарбувати*!—5.

покарбувати, -бую, -буєш 1) нарезать (что);
зарубйть (что); сделать зарубки (на чом),
сделать пасечки (на чем); сделать метки
(на чем), разг. отметить [М і р і а м: Що?
в’язати? (зручно нахиляється, бере ка-
мінь і пускає в голову слузі). Хоч одного
покарбувала! (Л. Укр.)]; 2) украсить резь-
ббй; (металлические изделия) відчеканить,
отчеканить [Викував її [чарку] і покарбу-
вав сам старий Шрамов незадовго до
своєї смерті (Куч.)]; 3) (сделать пореза)
мног. порезать, (сильнеє) изрезать; (рас-
сечь чем-нибудь острам книжн. — еще)
иссечь [Остап завів з ним сварку, бійку і ще
й покарбував ножем (Панч)]; 4) (о морщинах
и т. п.) избороздйть [Глибокі зморшки порі-
зали високе чоло, покарбували колись повне
рум’яне обличчя (Мирн.)]; 5) (мелкими
пятнами, надписями и т. п.) испещрйть.

покаркати, -каю, -каєш покаркать.

покарлючений разг. скрюченньїй [Чого це
тут дерева такі покарлючені? (Харьк. у.—
Сл. Гр.)].

покарлючити, -чить разг. скрючить.

покартати, -таю, -таєш 1) покорйть, разг.
пожурйть, фам. пожучить; (грубеє) побра-
пйть, поругать [На зборах класу Віра
Володимирівна присоромила Воліка, по-
картала, що він ледар і не хоче працювати
(Коп.); Конон покартав друга: — І впер-
тий же ти, Петре Описимовичу (Збан.);
Словами покартай його, а не бий (Вол*.)];
2) редк. измучить, книжн. истерзать [Взя-
ли чужу дитину, побили, покартали, при-
судили в чужу чужину (Вас.)].

покат, -ту разг. покатость, разг. покат [Скрізь
по обидва боки Раставиці на покаті сте-
ляться чудові городи (Н.-Лев.)].

покатати, -таю, -таєш 1) покатать [Батько
пообіцяв Климові раненько повернутися
назад і тоді, після сніданку, покатає хлоп-
ця (Грим.)]; 2) (отправиться очень бастро,
торопливо) разг. помчаться; (поехать—обьіч-
но) покатйть [Зашуміло йому в вухах і в
ногах таку силу почув, що покатав, як на
поштарських конях... (Свидн,); Осавула
круто повернув коня й покатав на пан-
ський лан (Н.-Лев.)].

покататися, -таюся, -таєшся покататься [Од-
ного осіннього дня панові заманулося
покататися (Мирн.); На мені покатаєшся,
як на їжаку! (приказка)].

покатий, покатистий покатьій, разг. пока-
тистьій [Над покатим лобом вихрився чуб
(Панч); Старий партизан., розв’язав мішок
і засипав зерном чотирикутний покатистий
кіш (Стп.)].

по-католйцькому, по-католицькії нар. по-ка-
толйчески [Ми увійшли в церковцю.. Коло
порога стояло кілька ослонів для сидіння
по-католицькому (Н.-Лев.)].

покатоличений окатолйченньїй [Ставши дру-
жиною сина князя Василія-Костянтина
Острозького, покатоличеного Януша, бу-
ваючи » в замку.., двадцятирічна кра-
суня Сюзанпа зближається з сотником
княжого війська Наливайком (Вітчизна,
1956, 5)].

покатолйчепня окатолйчивание [Польсько-
шляхетська політика була спрямована на
покатоличення і полонізацію населення
Правобережної України (Іст. Укр. РСР)].

покатолйчити, -чу, -чині окатоличить [Ваті-
кан завжди прагнув покатоличити україн-
ський і білоруський народи (Іст. укр.
літ.)].

покатолйчитися, -чуся, -чишся окатолйчи-
тьсгі [Покатоличився [полковник корон-
ний] і гірше за самого пана осадника, поль-
ського шляхтича, знущається з людей (Ле)].

покатом нар. покатом [Висока гора спуска-
лась покатом і обірвалась над самою Рос-
сю.. кам’яними скелями та проваллям
(Н.-Лев.)].

покатувати, -тую, -туєш 1) (при допросе
обвиняемого) ист. попитать, подвергнуть
пмтке; 2) мног. уст. казнйть; 3) (причи-
нить страдания) помучить; (сильнеє) по-
истязать (разг.), потиранить (разг.) [Ой,
ой він мене., покатує! (7г/б.)].

покахикати, -каю, -каєш разг. покашлять,
покахикування разг. покашливание [Стримане
_ покахикування Васюти очутило його й

цьогоуразу (Шовк.)].

покахикувати, -кую, -куєш разг. покашли-
вать [Поки вони обмітали сніг з чобіт і,
покахикуючи, скидали шинелі, вийшла
Віра (Грилі.)].

покахкати, -каю, -каєш покрякать.

покахкувати, -кую, -куєш покрякивать [Кря-
куха покахкує спокійно (Вишня)].

покачати, -чаю? -чаєш 1) (воду и т. п. насо-
сом) покачать; 2) (подкинуть кого-нибудь
на руках гурьбой) разг. покачать; 3) (на
море и т. п.) безл. покачать; 4) (розгла-
дить) покатать; (о белье — еще) вьїкатать,
откатать; (о тесте) раскатать [Сорочки
піду, було, пополощу. Покачати покачаю,
було, таки, та рубля добре не вдержу
(Барв.); Покачай коржі (Сл. Гр.)]; 5) (пере-
ворачивая на земле и т. п.) разг. покатать;
(в чем— еще) повалять [Глянь, як кішка:

покачає лапкою клубок та й кине, а тоді
знов (Сл. Гр.); Собака не з’їсть, не пока-
чавши (приказка)]; ~ти головою редк.
покачать головбй [Оксана покачала-по-
качала головою, здихнула, утерла слізку...
(Квітка)].

покачатися, -чаюся, -чаєшся 1) покачаться;

(в чем-нибудь — еще) поваляться [М и-
х а й л о: Славно покачатися на траві
після купання і затягтись сигарою!
(Стар.)];	2) (без сна) поворбчаться;

3)	(упасть, свалиться) разг. покатйться
[Як турнув [кабан] Вовка головою! То так
бідний старигань 3 гори й покачався...
(Руд.); Вони [хатки], побігши з гори вниз,
з переляком зупинились над самим стрім-
ким місцем, боячись впасти, покачатись
вниз і впірнути в таємничі води Дніпра
(Коцюб.)]; 4) (до кого) (устремиться) редк.
брбситься (к кому) [Так притяг він аж
додому. Текля бігала по подвір’ї, вгле-
діла і покачалась до його, кричучи: «Татко,
тат-ко!» (Свидн.)].

покачування редк. покачивание.

покачувати, -чую, -чуєш редк. покйчивать
[Сусідка з жалем покачує головою (Ко-
цюб.)]; мене ~чує безл. меня нокачивает.

покачуватися, -чуюся, -чуєшся редк. по-
качиваться [А Мелася., удесяте опові-
дала, як той [ведмідь] усе трощив і валив,
як покачувавсь і цокав зубами білими
(Вовч.)].

покашлювання покашливание [Під вікном
чути покашлювання (Коч.)].

покашлювати, -люю, -люєш покашливать
[Кілька хвилин тривала мовчанка. Лише
дехто стримано покашлював (Трубл.); Під
дверима покашлював Яків Майборода, да-
ючи цим знати, що вже б давно пора Марії
вийти (Яуч.)].

покашляти, -ляю, -ляєш покашлять [Олег
тоді якось чудно покашляв, мені й на дум-
ку не спало, що він з мене сміється (Янов.)].

покаянний покаянний [Р і ча р д: Та невже
він дума, що я просив би вибачення в
нього? Джонатан: Він покаянних
слів не зажадає (Л. Укр.)].

покаяння покаянне [Заслано його кудись
на покаяння (Барв.); Тут його матрос по
плечах стусонув, заклявши люто: «А не
підеш ти з дороги?! От душа без покаяння!»
(Л. Укр.)].

покаятися, -каюся, -каєшся покаяться; (ис-
пьітать сожаление, признаться — еще) рас-
каяться [Є п і с к о п: ..Покайся, нече-
стивий, візьми назад слова ті необачні
(Л. Укр.); Піймали її якось раз на кра-
діжці, роздягли та й одідрали.. Отже не
покаялась, не покинула свого ремесла...
(Мирн.); Тихозоров почав стріляти. Ви-
стріляв усі патрони. І тут же жорстоко
покаявся в цьому.. Тепер хлопець лишився
в тайзі без зброї (Донч.)].

поквакати, -каю, -каєш поквакать.

поквап, -пу обл. поспешность, разг. спбшка;
З'—'пу (в значений нар.) в спешке, впопнхєах
[—Ой, та як же не бігти, — з поквапу на-
віть не зачиняла Мокрина хати (Яозл.)].
поквапити, -плю, -пиш поторопйть [Пав-
луша поквапив і телефоністку (Баш)].

поквапитися, -плюся, -пишся 1) поторопй-
ться, поспешйть [Макар Іванович задумав-
ся. Непотрібно, цілком непотрібно, — по-
квапився він з обіцянкою їхати на той
похорон (Коцюб,); Горпина підбігцем і при-
співуючи поквапилася додому (Фр.)]; 2) (на
кого, на що) (соблазниться) разг, польстй-
ться, разг, позариться [Не дуже я на вас по-
кваплюсь (Котл.); Олекса: ..Ач, стара
собака, чого заманулось? Молодої дівчини,
та ще й найкращої! Думав, як бідна, то
й поквапиться (Той.)].

поквапливий см. поквапний,
поквапливість см. поквапність,
поквапливо см. поквапно.

поквапний, поквапливий тороплйвьій, по-
спешньїй [Підлетів на змиленім коні по-
квапний джура (Кач,); Коли ці птахи
[чайки] летять далеко в море — буде тиха,
ясна погода, а поквапливий їх відліт з
моря до берегів віщує бурю (Наука і життя,
1956, 7); За кілька місяців шаленої
праці в Голоднім степу не було часу Саї-
дові опам’ятатись. Щодня якась поквапна
напруженість (Ле)].

поквапність, -іщсті, поквапливість, -вості
тороплйвость, поспешность [Подорожній
байдуже їв, не ховаючи поквапності й
деякої тривоги (Ле)', — Я до вас, панове,
від вельможного пана Бжеського, — за-
квапився Свенціцький, і ця поквапливість
викривала його хвилювання (Тулуб)].

поквапно, поквапливо нар. тороплйво, по-
спішно [Зайшовши в намет, Микита по-
квапно почав ладнатись у дорогу (Ряб.);
Пасажири поквапливо вийшли з автобуса
(Трубл.)].

поквапом нар. разг. тороплйво, поспішно
[Той поквапом привітався з явним намі-
ром продовжувати свою, путь (Жур.)].

поквартальний поквартальний,
поквартально нар. поквартально,
поквасити, -вашу, -васиш покваспть.
поквасніти, -піє обл. скйснуть.

поквилити, -лю, -лйш постонать [жалобно];

(о людях — еще) поплакать [жалобно]; (о
птицах — еще) покричать [жалобно].

поквитатися, -таюся, -таєшся и (реже) по-
квитуватися, -туюся, -туєшся разг. по-
квитаться, сквитаться; (перен.: свестй сче-
тьі — еще) рассчитаться, разг, сосчитіться
[Бажання поквитатися було таке велике, що
Андрій не стримався і, навіть добре не усві-
домлюючи, навіщо він це робить, пішов до
шахти (Гур.); Ти зробив свинство.
Вліз у сім’ю, взяв чужу жінку... Май же
сміливість чесно поквитуватись (Коцюб.)];
м и сталися, ^валися прям., перен. мьі
поквитались, мьі сквитались; (перен.—
еще) мьі рассчитались, разг. мьі сосчита-
лись; (прям., перен. — без дополнения —
еще) мьі в расчете.

поквитовапий редк.* б у л й пі бмлй квй-
тьі [Вони не гнівалися один на одного.
Вони були поквитовані (Сліол.)].

поквитуватися см. поквитатися.

поквітчати, -чаю, -чаєш убрать [цветйми
(зіленью)], украсить [цветами (зіленью)].

поквоктати, -вокч^у, -вбкчеш поклохтать.
покволом нар. медленно [Тут саме Іустин
із келії покволом вийде — у клобуці, у
рясі (Тич.)].

покепкувати, -кую, -куєш (з кого, з чого и
над ким, над чим) разг. посмеяться (над
кем, над чем), насмеяться (над кем, над
чем); (преим. не зло) подтрунйть (над кем,
над чем) [Найду жінку, почастую, 3 воро-
женьків покепкую (Шевч.)*, Історія не по-
збавлена гумору. Вона любить інколи до-
шкульно покепкувати над тими, хто на-
магається обійти її, знехтувати нею (Гонч.);
Чигирин і сам сміявся, бачачи, що з нього
дотепно покепкували... (Ткач)*, Тільки те-
пер, побачивши, що Роман повалився від
сміху на землю, Магда зрозуміла, що над
нею покепкували (Збан.)].

покер, -кера карт, покер.

покерувати, -рую, -руєш поруководйть.

поки, обл* покіль 1) нар. (сейчас, в течение
некоторого времени) пока, разг. покуда,
покамест [Покиньмо їх та ходім поки за
писарем (Квітка)*, Скоро напишу більшого
листа, а поки цілую тебе міцно і всіх
(Коцюб.)]; ~ки суд та діло разг.
пока суд да дело; ~ки, <->ль щ о а) пока;
до пори, до времени [А поки що одпочинь-
мо (Шевч.)]', б) (как вводное слово) разг.
пока что [О р е с т: Ні, знаєте, я.,
не вмію ходити в ярмі, хоч би й в літера-
турному; до того ж, поки що, слава богу,
мене ніщо й не примушує (Л. Укр.); По-
кіль же що, то ти послухай Того, що я
тобі скажу (Котл.)]; 2) нар. (до сих пор,
вс$ еще) пока, разг. покамест [Пишете, що
посилаєте томик своїх оповідань. Я його
не дістав поки (Коцюб.)]; 3) нар. (при во-
просе) до какйх пор, до котбрьіх пор, уст.
доколе, докбль [І поки ж будеш ти біси-
ться? На Трою і Троянців злиться?
(Котл.)]; 4) союз а) (в то время как; за то
время как) пока [Поки Пріська лежала
та спочивала, Христя поралась коло стра-
ви... (Мирн.); Поки два шофери давали
раду автомобілю, кіннотники спішились
(Риб.)]; б) (до того времени как) пока,
разг. покуда, уст. поколе, поколь [Полю-
била молодого, В садочок ходила, Поки
себе, свою долю Там занапастила (Шевч.);
Повадиться кухоль по воду ходить, поки
йому ухо одломлять (Ном.); Тільки й
щастя, тільки й жити, Покіль буде сонце
гріти (Гл.)]; в) (прежде чем) пока[Скільки-
то часу мине, поки вона знов побачить
любих хлоп’ят (Вовч.); Яка ж в цій байці,
братця, сила? А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла (Гл.)]; О**-кп
віку [мого], життя [мого]
всю жизнь, разг. до смерти, по гроб
[жйзни]; (всегда — еще) век; (никогда —•
еще) ввек, уст. вовек, вовеки [Не пере-
стану тебе любити, поки й мого віку
(Н.-Лев.); Я тебе кохаю, я тебе, поки життя
мого, не покину! (Вовч.)]; ^ки світа
[й] сонця см. світ2 і; ~ки сйли
[моєї (своє ї)] пока єсть сила [у меня]
[Робитиму, робитиму, поки сили (Вовч.);
Поки ж моєї сили і змоги — я готов слу-
жить Вам, чим і як зможу (Коцюб.)]; ки —
то дц‘тех пор — пока [У кого матка,
у того и головка гладка. Поки є ненька,
то й головка гладенька (Яолі.)]; а ж
***ки, а ж ~ кіль см. аж; доти — ки см.
доти 1; п б т и — [аж] ки до тех пор —
пока [Поти старець плохий, поки собаки не
оступлять (Волг.); Поти все вередуватиму,
аж поки купиш ласощів (Квітка)].

покивати, -ваю, -ваєш покивать; (преим.
с неодобрением — еще) покачать [Варто-
вий схвально покивав головою і знову
тихо заходив повз вагон (Панч)} Здвигнув
Петро плечима, покивав головою, ..махнув
рукою та й пішов з хати (Квітка)]} ^тп
пальцем а) (подозвать) поманить паль-
цем, уст. покивать пальцем [— Гей! —
Боженко покивав пальцем Богданкеви-
чу. — Ти знаєш, хто з тобою говорив? —
спитав він (Довж.)]} б) (сделать предупре-
ждающий, угрожающий жест) погрозить
пальцем [Василькові хотілося голосно за-
реготатися.. Та Мигаль покивав пальцем,
щоб мовчати (Турч.)].

покивувати, -кйвую, -кйвуєш кивать [слегка],
покачивать [Мицько говорив цілу промсгву
до кінця, а господиня покивувала сивою
головою (Марш.)].

покидання оставление.

покйдати, -даю, -даєш 1) мног. побросать,
разг. покидать; (преим. в опреде-
ленную цель — еще) пометать; (с силой;
вло разг. — еще) пошвнрять [Там же я й
відра покидала... (Квітка)} Вербівці по-
кидали карти на стіл і пороззявляли роти
(Н.-Лев.)]} 2) (некоторое время) побросать,
разг. покидать, пометать, пошвьірять; 3) (уда-
литься от кого, от чего) мног. покинуть,
пооставлять (разг.), оставить; (не взять с со-
бой — еще) побросать (разг.), брбсить [Тепер
вже ціла родина— Софія Петрівна, Антоша
і Ліда — покидали свої місця і встали за
плечима хазяїна дому (Коцюб.)} Ми все,
усе покидаємо!., дочиста усе!., грунти, й
хати, й худобу... підемо шукати іншого
краю... (Мирн.)]} 4) (прекратить) мног.
брбсить, разг. кинуть; (перед глаголом —
еще) перестать; <> ~ти чуби дорев.
бить призваннями в солдати [Наші
хлопці покидали чуби! (Барв.)].

покидати, -даю, -даєш, покинути, -ну, -неш
1) бросать, брбсить, оставлять, оставить;
(лиш а я заботьі, присмотра и т. п. — еще)
покидать, покинуть [Другого не люблю
і я не стомилась, А ти покидаєш, так я й
зажурилась (народна пісня)} Чув [Потап]
од мами або од баби своєї, як колись, у дав-
нину ще діти вбивали батьків. Вивозили
в ліс або на поле і там покидали, щоки не
прийде смерть (Коцюб.)} Отаман покинув
коло човна одного рибалку, а сам з ва-
тагою пішов додому через село (Н.-Лев.)}
Під Гаєм хтось Огонь покинув (Гл.)];
***нути кого, що напризволяще см.
напризволяще; гірко їсти, та жаль

^нути погов. ст>есть—погано, да и брбсить-
, то жаль; чужого не займбй, а
свого не <^дай погов. чужого не хва-
тай, а своегб не бросай; 2) (отказьіваться
служить кому-нибудь — о силе, рассудке
и т. п.) покидать, покинуть, оставлять,
оставить [Сили покидали його, очі., гли-
боко запались (Коцюб.)]} 3) (що) (переста-
вать жить, находиться где-нибудь) поки-
дать, покинуть (что), оставлять, оставить
(что); (иногда) удаляться, удалйться (от-
куда); уходить, уйтй (откуда); уезжать,
уехать (откуда) [Сонце цілими днями не
покидало його веселої кімнати (Сміл.)}
Можливо, ластівка уперше Гніздо поки-
нула своє (Дмитр.)} Антін покидає буль-
вар і виходить на міську площу (Коцюб.)}
Судна інтервентів покидали порт (Гбнч.)}
Поїзд покидав Севастополь (Собко) Ікну-
ти збори оставить собрание, уйтй с
собрания [П а р в у с: Обох їх мучили,
щоб допитатись, хто був той другий,
що покинув збори укупі з Теофілом
(Л. У«р.)]; світ уст. оставлять,
оставить мир (свет) [Безславному тяжко
сей світ покидать (Шевч.)} Запровадь мене
додому Меж мою родину: Там без жалю
і без скарги Білий світ покину (Руд.)]}
4) (прекращать что-нибудь делать) бро-
сать, брбсить, (реже) оставлять, остбвить,
переставать, перестать (обьічно перед гла-
голом)} (отказьіваться от чего-нибудь —
еще) забрасьівать, забрбсить [Покинула
дівчина волів пасти та й пішла по світу
шукати братів (народна казка)} — Так ти
покинеш?.. Покинеш, мій голубе, таке
життя?.. — допитувалась вона Чіпки
(Мирн.)} Згадав, що Марія благала колись
його, щоб курити покинув: у грудях у
нього болить же (Головко)} Покинь жу-
ритися, кажу, Бо від журби добра не буде
(Мирн.)} Не можу замовчати свого жалю,
що Ви покинули белетристику. Чому?
(Коцюб.)]} ^кйнь!, ^кйньте! оставь!,
оставьте!; <—нути службу, школу
и т. п. брбсить службу, школу и т. п.,
оставить службу, школу и т. п., уйтй со
служби, из школи ит. п. (Ось-ось., будуть
ділити землю. Тоді Гафійка покине служ-
бу і знов поверне додому (Коцюб.)} Он
і Передерійчин Петро покинув школу,
на службу став (Мирн.)]} 5) (обусловливать
наличие кого-нибудь, чего-нибудь—обьічно
/о том, кого или чего уже нет) оставлять,
оставить [Здоровий човен., покинув за
собою довгий слід хвиль (Н.-Лев.)} Чо-
ловік умер, двоє діток мені покинув, два
сини (Вовч.)} І ф і г е н і я: ..Хто дав
нам душу і святий вогонь? Ти, Проме-
тею, спадок нам покинув Великий, неза-
бутній (Л. Укр.)]} 6) (припасать что-нибудь
для кого-нибудь) оставлять, оставить, разг.
приберегать, приберечь [Не все бреши за
раз— покидай на завтра (приказка)}
— Покинь мені полудень на столі: я зараз
прийду, — обізвався Кайдаш з повітки
(Н.-Лев.)].

покидатися1, -даюся, -даєшся пометаться.
покидатися2, -даємося, -даєтеся мног. брб-
ситься, кинуться [Ми, покидавшися на
землю в траву, ..лежимо... (Коб.)].

покидь см. покидьок.

покйдька разг. 1) см. покйдьок; 2) уст. поки-
нутая женщина [К и л и н а: ..Он чоло-
віка десь повітря носить, а ти бідуй з
свекрушиськом проклятим, — ні жінка, ні
вдова — якась	покидька!	(Л, Укр.);

Г р и ц ь к о:	..Хизується, дурень, що

покидьку мою взяв! (Сигар.)].

покйдьки см. покйдьок.

покйдьковии спец, брбсовьій [Треба ширше
розвивати теплично-парникове овочівни-
цтво поблизу промислових підприємств,
які мають покидькове тепло (Колг. Укр.,
1956, <?)].

покйдьок, -дька, покидь, -ді, (чаще мн. ч.)
покйдьки, -ків отбрбс, (чаще) отбрбсьі;
(остатки, не годньге к употреблению, и
перен. презр.—еще) отребье; (перен. презр.—
еще) подбнки [Подлубавшись сталь-
ним дзьобом у покидьках, грак раптом
пострибав боком і полетів низько вздовж
вулиці (Коп.); Мабуть, десь під тином до-
ведеться пропасти: усім чужа, нікому не
потрібна, як той покидьок (Мирн.); Під
проводом партії український народ змів
з свого шляху бухарінсько-троцькістські
покидьки, буржуазно-націоналістичну не-
чисть (Літ. газ., 1951, /)]; ^ки о у с п і л ь-
с т в а отбрбсьі ббщества, подбнки ббщества.

покйнений см. покинутий,
покйнеппя оставление.
покйпути см. покидати,
покйпутий, (реже) покинений 1) брбшенньїй,
оставленньїй; покинутий [Коло церкви,
осторонь від інших хат, як сумна, покинута
всіма вдова, без садочка, без подвір’я
стояла школа (Іван.); І чого ти, серце моє,
квилиш мені в грудях, як покинена пташ-
ка? (Стеф.)];	2) покинутий, оставлен-

ннй [На старих очеретинах гойдались по-
кинуті гнізда (Коцюб.); І знов Донеччина...
і вітер верби хиле... й не віриться, що знов
побачу я село, давно покинуте, таке до
болю миле... (Сос.)]; 3) брбшенньїй; остав-
ленньїй; забрбшенннй [Роботу покинуто.
Годинка сну осміхається трудягам (Ко-
цюб.); Я переходив з рук в руки, серед
безладних питань, розпочатих і зараз по-
кинутих справ, хвилевих турбот, які міня-
лись на інші (Коцюб.)]; 4) остбвленннй;
5) оставленпнй; прибереженннй. Ср. поки-
дати 1, 3—6.

покйнутпся, -пуся, -пешся (чого) обл. оста-
вить (что), отказаться (от чегб) [Ми собі
так постановили, що ми свого не покинемся
(Март.)].

покипіти, -плю, -пйш 1) (в течение некото-
рого времени) прям., перен. покипеть;
2) мног. обл. свариться [Чаєнята покипіли
в каші (Рудч.)]; 3) (о злаках на корню)
мног. обл. засохнуть от сильной жарьі
[Вівси так і покипіли (Змиев. у. — Сл.
Гр.)1. ,

покип’ятити, -п’ячу, -п’ятйш покипятйть.
покип’ятйтися, -п’ячуся, -п’ятйшся поки-

пятйться; (перен.: поволноваться — еще) по-
горячйться.

по-киргизькому, по-киргйзьки нар. по-кир-
гйзски.

покислітп, -ліє и покислішати, -шає поки-
слеть.

по-китайському, по-китайськи нар. по-ки-
тайски [Навряд чи знайдеться серед гір-
ських хребтів світу друга така грізна
вершина, про яку було б стільки розка-
зано легенд і написано книг, як про Хан-
Тенгрі (по-китайському «Володар неба»)
(Рад. Укр., 1956, IX); «Говорить по-нашо-
му» — се вже ценз! А послухати часом,
що тільки він говорить по-нашому, то
може б краще, якби він говорив по-ки-
тайськи (Л. Укр.)].

покій, -кою разг. спокбйствие, покбй;
(отпсутствие враждьі — еще) мир [Німі ху-
тори між горами, покій котрих сторожать
зелені верби (Мирн.); Він з дурною голо-
вою Не має покою (Гл.)]; вічний <^кій
пооз. вечньїй покбй [Вічний покій вашому
батенькові і вашій матусі (Барв.)]; дати
<^кій кому оставить в покбе кого
[— Дай ти мені покій з тим хазяйством!—
одказав Ясь (Н.-Лев.)]; ж й т и в <^кбї
з к и м уст. жить в мире с кем [Нічим їй
ніхто не догодить, ні з ким жити в Покої,
в лагоді не може (Коцюб.)]; н а <-^кбї уст.
на покбе [Сидіть дома, на покої, Не при-
стало козакові (Боров.)]; не давати
~кбю кому не давать покбя кому
[А Маруся не встає їй покою не дає
Сон: щось серце чує... (Боров.)]; н е
знати <^кбю не знать покбя [Не знали
ми покою Над нивою чужою (Нагн.)];
просйтися на ^кій просйться на
покбй [Старий титар нездужає, проситься
на покій (Барв.)]. См. еще спокій.

покій, -кою 1) кбмната, уст. гбрница
[Адась вийшов з маминого покою (Фр.)\
Раїса обійшла усі покої — скрізь була
пустка й тиша (Коцюб.)]; 2) (богатое по-
мещение) уст. покбй; (чаще мн. ч.: покої,
-коїв) покбя [Панові заманулось покоїв-
ки. її ото й узяли до панських покоїв
(Мирн.)].

покійна 1) прил. см. покійний 1; 2) (род.
покійної) сущ. покбйная, книжн. рит.
усбпшая, почйвшая [Трохи не опівночі
знарядили покійну й положили на столі
(Мирн.)]; 3) прил. см. покійний 3.

покійний 1) прил. покбйньїй, книжн. рит.
усбпший, почйвший [Покійний князь Ра-
тієв, як заходився будувати собі дворище,
велів той рів викопати (Мирн.); Покійна
дружина зоставила мені двох дочок (Янов.)];
2) (род. покійного) сущ. покбйньїй, книжн.
рит. усбпший, почйвший [Ухвалила гро-
мада наша прийняти уділ у тому похороііі
депутацією й вінком на могилу покійного
(Коцюб.)]; 3) прил. редк. спокбйньїй; (крот-
кий; удобньгй — еще) цокбйньїй [Робить
він, як віл, без утоми; працює, як хазяїн,
завжди веселий, покійний (Мирн.)].

покійник покбйник [Старий наш пан, покій-
ник, недобрий був! (Вовч.); Г а р н и ш:
..Спать дітей поклала, Сама ж по хаті
біга, мов безумна, І наче по покійнику
голосить (Фр.)].

покійниця покбйница [Дивилися усі на покій-
ницю: лежала вона, — сказав би спала,
коли б не така біла (Вовч.)].

покійницька 1) прил. см. покійницький;
2) (род. покійницької) сущ. покбйницкая.

покійницький покбиницкий.

покійничок, -чка ласк. разг. покбйничек [Висів
у неї на стіні пан мальований.. Хто було
не прийде до панії з гостей, кожному пані
оповістить: «Се мій татонько-покійничок!»
(Вовч.)].

покійно нар. спокбйно; покбйно [— Так йому і
треба! — відказав покійно Гамза і, повер-
нувшись, пішов з двору (Мирн.)} — Ось
і кріслечко; у ньому так покійно сиді-
ти, — щебетав він (Мирн.)]. Ср. покій-
ний 3.

покіль см. поки.

покільчитися, -чптьея разг. дать ростки,
пустить ростки, прорастй, книжн. устп.
прозябнуть [Щоб мати надійні ранні сходи
дуба, висівати треба., жолуді, що вже
покільчилися (Рад. Укр., 1950, III)].

покінчати, -чаю, -чаєш мног. покончать
(разг.), окбнчить [Я і других не менше
цікавих для мене робіт не покінчала
(Л. Укр.)].

покінчепий покбнченньїй; прикбнченньїй; за-
кбнченньїй [Я згодився. Як бачите, справа
покіпчена (Коцюб.)} Скілько вже в мене
є початого, та не покінченого? (Мирн.)].
Ср. покіпчйти.

покінчити, -чу, -чйш покончить, разг. раз-
делаться; (израсходовать до конца; ликви-
дировать разг. — еще) прикбнчить; (за-
вершить — обично) закбнчить [Щоб під-
готувати пролетаріат до нового револю-
ційного піднесення, треба було покінчити
з опортуністичними течіями в партії (Іст.
Укр. РСР)} Так він і впав. З ним покін-
чили одразу (Коцюб.)} Ліля вже тут, по-
кінчила іспити і поправилась на здоров’я
(Л. У«р.)]; —'ти життя самогуб-
ством покончить жизнь самоубййством;
~ти з кредиторами р^зделаться
с кредиторами; ^ти з собою покбн-
чить с соббй; ~ти з усіма дору-
ченнями разделаться со всеми пору-
чениями; •—»чімо з цим раз [і] на-
завжди покбнчим с бтим раз [и] на-
всегда; він з цим давно —» чйв
он с зтим давно покбячил; (об отношениях
и. т.' п. — еще) он с зтим давно порвал.
покінчйтися, -чйться окбнчиться [Старий
диякон: .."Часами, як покінчиться вже
трапеза вбогих, приходить і епіскоп
(Л. Укр.)].

покірливий покбрньїй, разг. покбрливьій; (от-
личающийся незлобивостью) кроткий; (ни на
что не жалующийся—еще) безрбпотішй; (вьі-
ражающий сознание своих недостатков, сла-
бостей — еще) смиренний [Андрій застав
Маланку покірливу й ласкаву (Коцюб.)}
Покірливі були [якути], плохі, боялись
кожного (Л. Укр.)]} ’ливе телятко

дві матки ссе посл. ласковое теля
двух маток сосет, ласковмй теленок двух
маток сосет, ласковьі телятки сосут по две
матки.

покірливість, -вості покбрность; покбрли-
вость; крбтость; безрбпотность; смирен-
ность; (о чувстве — еще) смиренне, уст.
смиренство [Як уже не гордувала, як не
орудувала мною панночка, я перетерплю.
«Може ласкавістю своєю та покірливістю
втихомирю її» (Вовч.)} В декого з них при
зустрічі з «начальством» сміливість раптом
зникала, а натомість згинала спину раб-
ська покірливість (Шиян)]. Ср. покірли-
вий.

покірливо нар. покбрно; покбрливо; крбтко ;
безрбпотно; смиренно [Покірливо вико-
нуйте його накази (Тулуб)} Глафіра Іва-
нівна не могла здатися на долю покір-
ливо (перекл. з Вовчка)} Витягла [води
з колодязя] й підносить, і так покірли-
во: — Здорові пийте! (Тесл.)].Ср. покірли-
вий.

покірний 1) покбрньїй; (неспособний возра-
жать — еще) безрбпотньїй, безответньїй;
(лишенньїй чувства гордости, високомерия —
еще) смиренний [Покірні кинулися слуги,
Біжать чинить владаря волю (Л. Укр.)}
Гнат не пручався — він стояв, як покірна
дитина (Коцюб.)} Море лежало спокійне
й покірне (Слід.)]; 2)(повинующийся) послуш-
ньій [Ю р а с ь: Матусю рідна, я в усьому
буду Покірний вам (Дмитр.)} Щастя пер-
шим підкорити ербі розумну, сильну ма-
шину, щоб слідом за тим вона стала по-
кірною багатьом десяткам інших рук (Літ.
газ., 1950, VIII)].

покірність, -пості 1) покбрность; безрбпот-
ность, безответность; смиренне, смиренность,
уст. смиренство [Бодай той лев сьогодні
вас пожер одразу всіх, як маєте ви скніти
в покірності ягнячій! (Л. Укр.)} Від зіщуле-
ної постаті візника., віяло безнадійною
покірністю (Іван.)]}ср. покірний і; 2) (кому)
послушание; (подчинени&— еще) повинове-
ние.

покірно нар. покбрно; безрбпотно; смиренно
[— Уже мені можна йти? — запитав по-
кірно Василько (Турч.)} Є п і с к о п: ..Ми
платимо покірно всі податки (Л. Укр.)]}
~ но д я к у ю уст. покбрно благодарю,
покбрнейше благодарю [Покірно дякую,
Данило Самійловичу... (перекл. з Вовчка)]*,
•—но прошу уст. покорно прошу, по-
кбрнейше прошу [Образиться? Покірно
прошу... Не треба мені з ним ніяких зно-
син... (#оі{юб.)]. Ср. покірний 1.

покіс, -косу с.-х., перен. і) покбс [Зашеле-
стіли по жовтих стеблах блискучі й гострі
леза кіс, лягли на теплу землю перші по-
коси (Шиян)} По галявці вітер віє, Сніг
покосами кладе (Воронько)]} 2) (место
косьби) покбс [Син: .. Вона [лука] од-
ного доходу більше ніж на двісті рублів
у рік дає... Дванадцять десятин одного
покосу (Мирн.)].

покісниця бот. бескйльница.

покіст, -кбсту обл. лак; лакирбванная по-
верхпость [Таке гладеньке, як покіст
(Н^-Вол. у, — Сл. Гр.)].

поклад1, -ду 1) геол., перен. залежь; (чаще
мн. ч.: поклади, -дів) залежи [На півдні
нашої країни є багатющі поклади фосфори-
стих залізних руд (Колг. Укр., 1956, 6);
Не знав я, що в серцях, як поклад давній,
жевріє скарб любові й теплоти! (Голов.);
І рантом Потьє знайшов у собі невичерпні
поклади бадьорості й віру в перемогу
(Риб.)]; 2) разг. помет.

обклад2, -ду, покладень, -дня сделанное из
мела или обикновенное яйцо, подкладьі-
ваемое в каком-нибудь месте, чтобьі ку-
рица там неслась; обл. пбдкладень, подкла-
док, подкладьіш [Сяде курка й без покладу
(Сл. Гр.)*, Покладень під куркою ви зо-
ставили? (Борг. у. — Сл. Гр.)}.

покладання возложение; ~ня надій упо-
вание.

покладати, -даю, -даєш 1) (поручать, еее-
рять) возлагать; (обязанности и т. п.—
еще) налагать [Нарешті нарада вибирає
комісію, на яку покладає завдання скли-
кання установчого з’їзду Рад області
(Сталін)', Орден Леніна, що прикрашає
заводський прапор, покладає на праців-
ників заводу особливу відповідальність
перед Вітчизною (Рад. Укр., 1948, 7)];~ти
надії (надію) возлагать надеждьі
(надежду) [Вона покладала на завтрашній
вечір великі надії (Донч.); На кожного
молодого громадянина нашої Вітчизни пар-
тія покладає великі надії (Літ. газ., 1949,
V/)];	2) (употреблять, предназначать

для какой-нибудь цели) отдавать, разг.
класть, книжн. прилатать [Польська шлях-
та покладає свої сили на полонізацію.,
русинів, грається єзуїтськими комітетами
(Н.-Лев.)]; д у ш у ~ти за кого разг.
душу отдавать за кого [Хвора: Чер-
нице, спогадай: стоїть у вашій книзі:
<Ніхто не має більшої любові, Як той,
хто душу поклада за друзів» (Л. Укр.)]',
3) редк. класть; (на кого, на что торж.,
ирон. — еще) возлагать; (на что-нибудь —
еще) укладьівать [Для своєї дитини й го-
лову під сокиру покладають (Вовч.)Ч І стала
[стара] її на піч покладати, і кожухом
укривати, і водою напувати (Квітка); От
і кинулися [дівчата] до того дзеркала
скиндячки на голову собі покладати, коси
квітчати (Квітка)]; ~*ти поклони (при
молитве) уст. класть поклони, бить по-
клони [Замовкли гармати, Оніміли дзво-
ни, І громада покладає Земниє поклони
(Шевч.)]; н е вдаючи рук не покла-
дая рук [Ще в будень, коли Емене, не по-
кладаючи рук, садить тютюн, підгортає
виноград, поливає городину.., вона не
почуває нуди (Коцюб.)]; 4) редк. думать,
полагать [Бо вій собі так покладає: як
піде чоловікові з якого дня, то так воно
вже і йдеться... (Коцюб.)]; хто і в го-
лову (в мислях, реже в го-
лові, в голови, в головах)
[собі] не ^дав перен. разг. кому и в
голову (на ум) не приходило, кто и не дума.т,

кто и не полагал [Вони і в голову собі не по-
кладали, До чого дожились (Гл.); Ще ж тоді
нічого не було і в мислях не покладала
(Головко); Вона і в голові не покладала,
що він її не любить (Н.-Лев.); Ми собі й
у голови не покладали, що ви почуєте
(Янов.); Вона і в головах пе покладала,
щоб пан мусив збрехати... (Квітка)]; і в
голову цього (сього) н е дай
разг. и не думай зтого (об бгом), и не по-
мишляй об зтом; 0 ^тп гнів на
кого разг. сердиться на кого; (сильнеє)
гневатьсяна когорти гріх на кого
разг. взводйть грех на когб [Я ні на кого
не покладаю гріха, як на Петра (Сл. Гр.)].
покладатися, -даюся, -даєшся, покластися,
-ладуся, -ладешся 1) (на кого, на что)
полагйться, положиться, надеяться, разг.
понадеяться [Ти єдиний мій критик, якому
я вірю і на смак якого я покладаюсь (Ко-
цюб.); Ю р к е в и ч: ..Тепер я можу вам
порадити не поспішати і не дуже покла-
датися на час (Коч.); Комсомольська ор-
ганізація з перших днів стала тією удар-
ною групою, на яку завжди покладалось
командування (Шер.); Покладайсь не на
спину, а на машину (приказка); На Сергія
можна було покластися в найважливіших
справах (Козач.)]; вдатися на авто-
ритет чий полататься на авторитет
чей; діться на мене положитесь
на меня [Дійдем, хлопці, покладіться на
мене! (Шер.)]; вдатися на самого
себе, на свої сили полататься
на самого себя, на свой сйльї, надеяться
на самого себя, на свой сйльї; ^датися
на слово чиє полататься на слбво
чье; 2) (только соверш.) лечь; (для отдьіха
или сна — еще) улечься [На квадратрвім
чолі поклались рядками одна на другу
дрібненькі зморшки (Коцюб.); Була вже
близько одинадцята година, коли Деми-
дів поклався в ліжко (Мак.); Поклалися
солдати на сон (Янов.)]; 3) страд. з. (несо-
верш.) возлагаться; налататься [На вико-
навчі комітети Рад депутатів трудящих
покладається обов’язок зберігати виборчі
бюлетені аж до вказівок Президії Верхов-
ної Ради Української РСР (Полож. про
вибори)]; ср. покладати 1.	/

покладений 1) полбженньїй; возлбженньїй;

налбженньїй; улбженньгй; помещенньїй [Ми-
кола.. перейшов через хисткий місток із двох
обтесаних деревин, покладених на перехрес-
тях із дрючків (Н.-Лев.); Інакше не лягала
спати [графиня], як на двох пуховиках, по-
кладених один на один (Донч.); Обух бачив,
що норовистий Чумак покладений на оби-
дві лопатки (Збан.)]; ^ний на музику
муз. полбженньїй на музьгку, перелбженньш
на музьїку [Українські композитори у
великому боргу перед пам’яттю геніаль-
ного Каменяра. Треба, щоб віще слово
поета, покладене на музику, прозвучало
на повний голос (Мист., 1955, 5)]; 2) по-
лбженньїй, улбженньїй; 3) возлбженньїй;
налбженньїй [Весь світ знає, що партія з че-
стю виконує покладене на неї історією зав-
дання (Рад. Укр.., 1954, /)]; 4) бтданньїй;
положеними; прилбженннй; 5) полбжен-
ньій; 6) пострбенньїй, поставленими. Ср.
покласти1 1—6.

покладення возложение.
покладень см. поклад2,
поклади см. поклад1 1.
пбкладки (род. пбкладків) обл. курйнне яйца
[Затопили в печі, приставили окріп на
тісто та горщичок з покладками (Коцюб.)’,
Тут [в шинку] люди Лишали розум, сіряки
І чоботи, дівки — вінки, А господині по-
кладки (Фр.)].

покладливий локладистьій [Я буду слугою
покладливим. Платні ніякої не жадаю
(фр-)]-

покладливість, -вості покладистость.
покладливо нар. покладисто. .

покладпий обл. 1) запасливий [Господарство
в Балабухи велося погано; Балабуха не
любив піклуватись ним, бо не був поклад-
ний чоловік (Н.-Лев.)]; 2) запаснбй, за-
пасний [Знаєте що, отче Палладіє! От
чорноризці мають покладні гроші й дер-
жать їх дурнісінько під спудом, у скри-
нях (Н.-Лев.)].

поклажа поклажа, кладь [Єгор старанно
ув’язав поклажу мотузками, і коні руши-
ли від станції (Шиян)].

покланятися, -няюся, -няєшсд покланяться.
покласти1, -ладу, -ладеш 1) положить;

(перен. '.торж. — еще) возложить; (в несколь-
ко приемов разг. — еще) покласть; (на
кого, на что — в каком-нибудь количестве—
еще) наложить; (куда-нибудь, где-нибудь
— ещ?) уложйть; (дать место кому-
нибудь, чему-нибудь; отдать куда-нибудь
для какой-нибудь цели — еще) поместйть
[Тищенко з шумом поклав свої великі жи-
лаві руки на стіл (Шовк.); Аркадій! тобі
покласти ще крему? (Коцюб.); Єгиптя-
нин:	..Сю постать я б зробив далеко

вище, а тую нижче, не жовтогарячу,
але червону фарбу тут поклав би(Л.Укр.);
Хмарка зупинилася над головою, по-
клавши смагляву тінь на обличчя (Янов.);
Трудящі країн, визволених Радянською
Армією від гітлерівської тиранії, 7 листопа-
да урочисто поклали вінки на могили ра-
дянських воїнів-визволителів (Рад. Укр.,
1952, Х/);Ось запліта матуся їй Стрічки
до кіс квітчасті, А я спішу сестрі своїй
До ранця все покласти (Мур.); Поклала
мати коло хати Маленьких діточок своїх;
Сама засцула коло їх (Шевч.); Лайкою і
погрозами Гуменний поклав їх [людей] на
землю і наказав чекати команди (Гонч.);
Хлопчину привезли пізно, вночі, і по-
клали в палату, де лежав один лише чо-
ловік (Грим.)]; '^ти в могйлу (до-
вести до сперти) уложйть в гроб [Франко
не був певний, що на його долю, як він
писав, не лишилася частина тих ударів,
які поклали в могилу славного поета
[Гавлічка] (В ітчизна, 1956, 5)]; ^ти в
основу положйть в оснбву; ~ти го-
лову (о мног. голови) рит. сло-
жйть голову (голови) [В різних кінцях
широкої української землі лежать два

славні чехословацькі патріоти, мужні вої-
ни, що поклали свої голови в боях проти
фашистської армії: чех Октар Ярош.. та
словак Ян Налепка (Вітчизна, 1956, 5)];
~ти [собі] за мету поставать [себ£]
целью; ^тп за правило положйть
за правило, сделать свойм правилом;
~ ти край (кінець) чому поло-
жйть конец чему, пресечь что [..тільки
соціалізм може покласти край національ-
ній гризні (Ленін); Тихович не знав уже,
як покласти кінець тій прикрій сцені
(Коцюб.)]; ~ти на курс ав. положйть
на курс [Він поклав літак на зворотний
курс (перекл.з Полевого)]; ~ти на н б-
т и муз. положйть на ноти, переложйть
на ноти; ~ти на обйдві лопатки
положйть на ббе лопатки; ~ти па себе
хрест торж. уст. осенйться крестбм
[Вона конвульсійним рухом поклала на
себе великий хрест (ІГсщюб.)]; <-^ти ос-
нови чого положйть основи чегб;
~ти печать (печатку) перен. на-
ложйть отпечаток (печать) [Нам зорі на
чола поклали печать, і зорі нам світцть в
дорогу (Сос.); Та проклята панщина, що
заїла стільки людей, поклала свою пе-
чатку й на Харитона (Коцюб.)] ; »ти під
сукно перен. положйть под сукно;

початок чому (чого) поло-
жйть начало чему [Прорвавши фронт ім-
періалізму, Жовтнева революція поклала
початок новій ері — ері краху капіта-
лізму і торжества соціалізму (Рад. Укр.,
1956, X)]; <^ти резолюцію нало-
жйть р.езолюцию; славши руку на
серце положа руку на сердцО; <—ти
свої заощадження до ощад-
ної каси положйть свой сбережения
в сберегательную кассу, поместйть свой
сбережения в сберегательную кассу; <—тм
собі на думці разг. решйть в душе
[Вона поклала собі на думці все терйіти,
у всьому догожати коханому чоловікові
(Н.-Лев.)]; *—'ти хворого в ліжко
уложйть больнбго в постель; ^ти честь
на собі разг. одержаться из уважения
к себе; одержаться, не желая уронйть
своє достбинство [Вона впізнала своє по-
лотно на сорочці в осавулиного хлопця,
та тільки поклала честь на собі, — не
хотіла чіплятись (Н.-Лев.)]; 2) (убить)
разг. положйть, уложйть [Андрій прига-
дав фронтовий епізод, коли Зіна поклала
з автомата шестеро гітлерівців (Гур.)\;
3) возложйть; наложйть [У роки Великої
Вітчизняної війни партія і уряд поклали
на товариша Ждацова організацію справи
оборони Ленінграда (Літ- гцз., 1948, IX)];
ср. покладати 1; 4) отдать; положйть;
приложйть [Вона поклала стільки сили,
стільки праці в цей клаптик землі (Коцюб.)]:
душу ***ти за кого душу положйть
за кого, душу отдать за когб [К в я т к о в-
с ь к а: ..Дядя ще закохається? Котеїь
к о: Ой-ой! ще й як! Ви мене знаєте...
А коли закохаюсь— і дугау свою за. вас
покладу!.. (Стар.)]; ср. покладати 2;
5) (назначить какую-нибудь плату, цену)
разг. уст. положйть [Директор поклав їм
плату по три карбованці на місяць
(Н-Лев.)}; 6) строит. разг. пострбить, поста-
вить [Два роки минуло, заки поклав [Фе-
дір] хату. Хатчина маленька, непоказна
(Стеф.)].

покласти2, -ладу, -ладеш (обьічно с
инфинитивом) решйть, постановить, разг.
порешйть, уст. положйть [— Коли ж
ми весілля справимо? — промовив ко-
зак. — Як поклали, так і буде, — відка-
зала стара спішно (перекл. з Вовчка); Неспо-
кійно було в селі. З тої ночі, як сходились
в лісі і поклали забрати пайову землю,
минув цілий тиждень, але люди вагались
(Коцюб.)].

покластися см. покладатися.

покладати, -цаю, -даєш пощелкать; (о метал-
лических предметах — еще) полязгать.

поклацування пощелкивапие; полязгивание
[З характерним поклацуванням б’ють во-
рожі самоходи (Гонч.)]. Ср. покладати.

поклацувати, -дую, -дуєш пощелкивать; по-
лязгивать. Ср. поклацати.

поклеїти, -лею, -леїш поклеить.

поклеймйти, -мию, -мйш и покленмувати,
-мую, -муєш поклеймйть.

поклекотати, -кбче и поклекотіти, -котить
1) поклекотать; 2) (о птицах) поклеко-
тать.

поклеп, -пу редк. клеветаг разг. поклеп, на-
говбр, напраслина, уст. навет, извет [Р і-
ч а р д: Мамо, як ти можеш такий на мене
поклеп допускати? (Л. Укр.)]. См. еще
паклеп.

поклепати1 (поклепаю, поклепавши поклеплю,
поклеплеш) техн. 1) (мног.— о косах) бтбйть;
отпустйть [По обіді оддихали, потім коси
поклепали (Метл.)]; 2) (скреплять мепгал-
лические части с помощью заклепок
в течение некоторого времени) поклепать.

поклепати2 (поклепаю, поклепаєш и поклеп-
лю, поклеплеш) (на кого) поклеветать, разг.
поклепать; (о мелких доносах — еще) по-
йбедничать; <^ти язиком разг. по-
чесать язьікбм.

поклепник клеветнйк; поклепщик, паго-
вбрщик; наветчик, изветчик [На суді
мій Нахман довів свою чесність. Його
виправдали й випустили на волю, а по-
клепника кинули у в’язницю (Тулуб)].
Ср. поклеп и см. еще наклепник.

поклигати, -гаю, -гаєш обл. поплестись
[Стоїть [парубок], як скам’янів, та побі-
лів-побілів. І вжене скоро, дивлюсь, попли-
гав кудись, як неживий (Тесл.)}.

поклик, -ку 1) (обращ'енньїй к кому-нибудь)
зов; (в речи с возвььшенньїм оттенком —
еще) клич, клик; (просьба о помощи и т. п.—
еще) призвів [— Гей, десятник! — На по-
клик той вбіг, розпихаючи людей, десят-
ник (Коцюб.); І ллються поклики все далі,
вглиб і вшир: «Геть, привиде війни! Хай
славен буде мир!» (Рил.); Свічка: Тем-
ная нічка над містом спустилась, Місяць
над замком зійшов. Де ж ти, красуне моя,
притаїлась, вийди ж на поклик мій знов!
(Коч.); Д о бою ви пішли, На поклик правди
дроти брехні стали... (Фр.)]; б о й о в й й

~к боевбй клич [І в серці, наче поклик
бойовий, Здіймаються у мене співи дикі
(Л. Укр.)]; 2) крик; (вьіражающий сильное
чувство, волнение — еще) вбзглас, восклица-
ние [^-Кру-кру! — лунає поклик журавлів
(Нагн.), З іскрами радості в чорних оченя-
тах, з веселим покликом: «їдемо, їдемо, на
виноградник їдемо!» — вони зірвалися з-за
столу (Коцюб.)].

поклйканий 1) прич. пбзванньїй; прйзванньїй;
потребованішй [Врешті, його покликано в
канцелярію (Коцюб.)]; 2) прич. прйзванньїй
[Мистецтво передвижників було покли-
кане до життя визвольною революційною
боротьбою в Росії (Мист., 1955, 3); На-
ші дитячі поети покликані невпинно під-
носити ідейний і художній рівень своїх
творів (Рад. Укр., 1953, XII)]. Ср. поклй-
кати 1—2; 3) прил. (тот, которому пред-
назначено совершить что-нибудь; чувствую-
щий призвание) прйзванньїй [Я побачив
пе|>ед собою людину, покликану для діл
сміливих і небезпечних (Сліїл.)].

поклйкаїшя призвание [Революція дала дія-
чам радянської музики можливість здійс-
нити велике покликання мистецтва —тво-
рити для народу, в ім’я його щастя, тво-
рити вільно і натхненно (Рад. Укр., 19571
III)].

покликати, -лйчу, -лйчеш 1) (кого, чгіс) по-
звать, разг. їісклйкать, книжн. призвать;
(заставить явиться — еще) потребовать
[Він не любить, як хто його покличе «Ми-
халко», і недочуває, хоч удесяте гукніть,
а як покликати «Михайло» — зараз вік
наче вродиться поперед вами (Вовч.);
Чепіга взяв трубку, покрутив ручку, по-
просив відділ освіти, покликав завідую-
чого (Коп.); Крайнєва покликали до сні-
данку, як завжди, о дев’ятій (Собко);
Довго сиділи в тюрмі рибалки, доки їх
покликали на суд (Н.-Лев.)]; 2) (к чему)
призвать [Революція покликала молодь
до активного громадського життя
(Шер.)]; ~ти до відповідально-
сті привлечь к ответственности, при-
звать к ответу; до зброї при-
звать к оружию.

покликати, -каю, -каєш редк. 1) восклицать
[«Подивіться на Паризьку Комуну. Це
була диктатура пролетаріату», — покли-
кав Енгельс до відома філістерів (Сталін)];
~ти [на] кого звать кого, разг. кли-
кать кого; (обращаться к кому) торж.
взивать к кому [Мене любка покликає:
Чи ти там, чи ти там? (Етн. зб., XIX); На
турків-яничар, на бідних певольників по-
кликає: — Турки, каже, турки-яиичарь,
І ви, біднії незольники! (дума)]; 2) (кого)
поминать (кого), отзмсаться (о ком) [Ог ме-
ні й весело, що поважні люди мене добрим
словом покликають (Барв.)].

покликатися, -каюся, -каєшся, поклйкатпся,
-лйчуся, -лйчешся (на кого, на что) сси-
латься, сослаться [їхати треба на «Раздель-
ную—Бендери—Рени» і звернутися там
до експерта Антона Петровича Ейсмонда,
покликаючись на мою рекомендацію (Ко-
цюб.)].
покликач ист. глашатай; бирюч [Процес.,
відбувається на дальшому кінці, арени
(за сценою), про нього сповіщає голос
покликача судового (Л. Укр.); — Не роз-
ходьтеся! Не розходьтеся! — вигукували
султанські покликачі (Тулуб)].

покликаючий редк. зовущий, призьівающий
[В ярах відзивався відгомін. Здавалося,
що одна стіна скали передавала другій
сміливий, покликаючий голос (Коб.)].

покликнути, -пу, -пеш разг. крикнуть; (вне-
запно — еще) вскрйкпуть, вскричать; (про-
изнести что-нибудь с волнением—еще) вос-
клйкнуть [ — Марусю! — покликну. —Се
ти? Тая покірлива? (Вовч.); І наш юнак
покликнув: «Сонце сходить! Бач, я ка-
зав!» Ми кинулись до вікон (Л.	Укр.)].

покликувати, -кую, -куєш 1) покрйкивать
(разг.) [Знов одностайно і понуро йшла
робота. Стара хвиля від хвилі поклику-
вала на невістку, то на доньку, мов око-
пом (Фр.); — Рист! рист! — покликують і
собі вівчарі... (Коцюб.)]; 2) (произносить
что-нибудь с чуєством, с волнением) редк.
восклицать [Любо в., співає.., уриває
і покликує: Ах, яка чудова ніч, а ми й
не дивимось!' (Л. У«р.)]; 3) (когб) (обра-
щаться с просьбой, мольбой и т. п.) редк.
взивать (к кому) [Устті людей покли-
кує: — Сини, Виходить так, ми люди
останні! Ми тут зійшлися, месники бід-
ноти, Окривджепі панами кріпаки (Мал.)].

поклинцювати, -цюю, -цюєш разг. набить
в стену клипьішков для обмазки гли-
ной.

поклін, -лону, поклбн 1) поклбн [Поклони
все глибші, все нижчі. Тіло згинається
вдвоє (Коцюб.); Поклін тому, хто вносить
чесну зладу В людські серця одверті і не
злі (Мал.); Амангельди підвівся йому
назустріч, відповів на поклон. — Салам,
батир! — Салам, джигіт! (Десн.); Якщо я
не приїду сама, то пришлю довшу епісто-
лу. Поклін пані Франковій і малим
(Л. У«р.)]; бити ^лбііи см. бйтн; з е м-
н й й ~п см. земнйй; і т й (п і т й)
з лоном, п а '-'її идтй (пойтй) с поклб-
ном, на поклбн [Та я ж осе до нашого
пана з поклоном. Будь ласка, папочку,
зарятуйте... (Мирн,); Умившись і трохи
прибравшись, вони пішли на поклін до
митрополита (Н.-Лев.)]; класти ~л6-
ніі см. класти 1; низький в см. ішзь-
киіі; робити загальний от-
вешивать общин поклбн [Милевський ро-
бить загальний поклін і кидається за
Санею (Л. У«р.)]; 2) (подарок с приветом)
разг. редк. поклбн [А він їй поклін дає —
коня вороного, вона йому поклін дає —
хусточку шовкову (Чуб.)].

покліпати, -паю, -паєш помигать; (о глазах —
еще) поморгать [Ян покліпав очима, по-
тім підозріло озирнувся на хутір (Панч)].
покліпувати, -пую, -пуєш помйгивать; до-
маргивать. Ср. покліпати.

поклбн см. покліп.

поклонйти см. поклоняти.
поклопйтися см. поклонятися,
поклоніння поклонение; преклонение [Та-
5*

рас побоювався, чи не зіпсувало часом
загальне поклоніння душу божественному
арапові... (Ільч.)]. Ср. поклонятися 3.
поклонник поклонник; (влюбленний разг. —
еще) вздшхатель [Поклонники в неї, справді,
не виводились (Гонч.); — А я тільки, гріш-
ним ділом, поклонник Мельпомени, — при-
знався Павло Павлович. — 3 шкільних
років захоплююся сценою (Минко)].

поклонниця поклбпница; вздмхательница [В
коридорах, після уроків, Старова завжди
дожидалась юрба поклонниць (Ільч.)]. Ср.
поклонник.

поклонягп, -шію, -пяєш, ПОКЛОІШТИ, -лоню,
-лошші 1) редк. наклонять, наклонйть
[Оце він своїми тільки власними руками.,
трохи поклонив її [стіну] (2?о<уч.)]; 2) (до
кого) фольк. уст. кланяться (кому), при-
слать поклбн (кому) [То не сива зозуля
закувала, як сестра до брата з чужої сто-
рони поклоняла (Метл.)].

ПОКЛОНЯТИСЯ, -НЯ’ОСЯ, -нясшся (редк.), по-
клонйтися, -лошбся, -лбнишся 1) кланя-
ться, поклонйться; (здороваясь или про-
щаясь — еще) расклапиваться, раскланя-
ться [Почав що у бога день мимо вікна
ходити та, шапочку знявши, поклонятися,
коли вона гляне на нього (Квітка); Дру-
гого дня пішли панам поклонитись. Не
почула Олеся ні привіту, ні совіту (Вовч.);
Хлопчик поклонився і швидко пішов за
куліси (Донч.)]; 2) (посилать привет) кла-
няться, поклонйться, передавать поклбн,
передать поклбн [Ой у полі роман-зілля
через межу похиляється — Чую через лю-
ди, що мій милий поклоняється (Чуб.);
Я був би дуже радий, коли б Ви написали
мені.., як там Іван Богатчук,Мельник і дру-
гі мої знакомі. Поклоніться їм од мене (Ко-
цюб.)]; 3) (кому, чому) (чтить кого-нибудь,
что-нибудь как висшую силу; чрезмерно почи-
тать кого, что) поклоняться, поклонйться
(кому,чему)(редк.);преклоняться, преклонй-
ться (перед кем, перед чем) [Прі сцілла:
А звідки ж ти рятунку світу ждеш? Та ж
ти не поклоняєшся віддавна нікому з тих
богів, що в пантеоні (Л. Укр.); Тут площі,
як чорні ворони, І мертві панелі й граніт
А в мене є площа Червона, Якій поклоняє-
ться світ! (Мал.); Молітесь правді на
землі, А більше на землі нікому Не по-
клонітесь. Все брехня — Попи й парі!. •
(Шевч.)]; знятися талантові покло-
няться таланту.

поклопотатися, -почуся, -пбчешся и редк.
поклопотати, -почу, -пбчеш 1) похлопо-
тать; (побеспокоиться о ком, о чем — еще)
позаббтиться, уст. порадеть; (принять ме-
ри) озаббтиться [І яке воно тобі те щастя
здасться, коли до всього я сама своїх рук
не доложу, не поклопочуся біля всячини..,
(Мирн.); А мати вже для своєї дочки по-
клопотатися постарались (Вовч.); Поки ти
живий та здоровий, роби та й живи на
своє зароблене. А як зробився старий та
нікчемний, про тебе громада поклопоче
(Мирн.); Він уже поклопочеться за все
(Смол.)]; 2) (попросить о ком, о чем) по-
хдопотать; (официаль іо) походатайствовать
[Я обіцяю їй поклопотатися, щоб мама
таки пустила кирпу до Нелі па іменини
(Кундз.)\ — Ти вже там поклопочися перед
владою, — просив його Михайло Коваль-
чук (Жур.)\ Г р и ц ь к о: ..Вони ще як
учора до мене приїхали, то прохали:
поклопотати за їх перед тобою (Мирн.)].
поклювати, -люб 1) (о птицах: с'ьесть немно-
го, клюя — клевать некоторое время, о
рибе: клюнуть несколько раз) поклевать
[Задивляються [ворони] в очі з ночі, По-
клювати завжди охочі (Мал.)]; 2) (уничто-
жить, клюя; нанести раньї ударами клюва)
поклевать; (все,, многое — еще) перекле-
вать, исклевать, подклевать [Пішов сівач
на поле й сім’я сіяв, Та вітер сім’я десь-
кудись розвіяв: Одно попадало на биті
шляхи, І се небесні поклювали птахи
(фр.)І.

поключйтися, -читься (о Семенах) редк. про-
растй, пустйть ростки [Буряки зійшли
де-не-де, решта насіння навіть і не поклто-
чилася (Лолоіи.)].

покляклий 1) окоченельїй, окоченевший, оле-
денельїй, оледеневший, застивший; око-
стенельїй, окостеневший; оцепенельїй, оце-
пеневший [Звівши покляклі руки до сходу
сонця, молився Ісен-Джан (Л>)]; 2) понйк-
ший, разг. пониклий. Ср. поклякнути 1—2.

поклякнути, -пу, -непі 1) окоченеть, оледе-
неть, застить; (утратить гибкость — еще)
окостеніть; (стать неподвижньїм — еще)
оцепенеть [Сами вже, будь ласка, скру-
тіть [цигарочку], а то в мене чогось руки
поклякли (Вас.)]; 2) (опуститься, вкло-
ниться, пригнуться — о растениях) по-
нйкнуть [Поки порали шярину, а вже й
колос позолотів, набубнявів, покляк
(Барв.)*, Не тільки жито — й пшениця
поспіла, а ячмінь аж покляк (Мирн.)].

поклясти (покляну, поклянеш и реже покле-
пу, покленеш) редк. проклясти, книжн.
торж. предать проклятию [Мене, молоду,
кожен поклепе (¥уб.)].

поклястися, -ляпуся, -ляпешся поклястися,
книжн. торж. нринестй клятву [Письмен-
ники України в перший день Великої
Вітчизняної війни поклялися битися за
рідний край, за Радянську Батьківщину
до останньої краплі крові (Корн.)}\ ~тпся
на кого разг. поклястися кем [Коли б
Василикові хто загадав поклястися, то
для ниого була б найбільша клятва по-
клястися на батька (Тг/рч.)].

покльовування поклевьівание.

покльовувати, -льбвує поклевьгвать [Бі-
ля колодязя стрибали лиш гороб-
ці, покльовуючи щось під цямриною
(Коцюб.)].

покмїтити, -мічу, -мітиш обл. заметить,
разг. примітить; (бистро догадаться) со-
образйть, разг. смекнуть [Баба загово-
рилася і не покмітила, як станула на’ногу
Туполюковому сусідові (Черемш.); Іван
з властивою всім бідним догадливістю.,
покмітив, чого татові хибує (Фр.)].

покмітливий замітливий; примітливий;
сообразйтельньїй; смекалистьій, со сме-
калкой [Добре тому вчиться грамоти, у

кого покмітлива голова (Канев. у. — Сл.
Гр.)]. Ср. покмітити.

покняжити, -жу, -жиш ист. покняжить,
покобенйтися, -шбся, -нйптся разг. неодобр.

покобіниться, поломіться.

поков, -ву спец, ковка [Знов ідуть на захід
танки Сталіпграда.. Свіжого покову, сві-
жої облади (Бажан)].

поковалювати, -люю, -люєш разг. пораббтать
кузкецбм, побьіть кузнецбм.

поковерзувати, -зую, -зуєш разг. поприве-
редничать, покапрйзничать.

пбковз: ітй легким ~зом, мчати
вільним ~зом идтй, легко скользя,
мчаться (разг. мчать), своббдно скользя
[Ішли легким поковзом, безшумно, в бі-
лих балахонах (Кач.)\ Оглянувшись, він
побачив, Що з гори вільним поковзом мчить
лижа, за нею котиться людина (Трубл.)].

поковзати, -заю, -заєш поскользйть.

покбвзатмея, -заюся, -заєшсд покататься [на
коньках]; разг. поскользаться [на подбш-
вах] [Більше всього йому щкодить, що чо-
біт немає у нього. Правда, часом можна
буває потягти з комина дідові рукавиці,
взути їх на ноги й піти поковзатись па
льоду (Нас.)].

поковзнутися, -нуся, -пешся поскользнуться
[Іди ж тихенько, Щоб нога не поковзну-
лась (Тич.)].

поковзом нар. скользкбм; скользя [Били
мужики бабу, та потім поковзом тягли
(Прил. у. — Сл. Гр.)].

поковка спец, поковка [Це не жарти — робити
поковку із злитка в двісті тридцять тонн!
(Собко)].

поковочний спец, поковочний.

поковтати, -таю, -таєні поглотать; (все или
мног. — еще) переглотать; (о жидкой пище
разг. — еще) похлебать.

поковтувати, -тую, -туєш обл. постукивать
[Сидів на ослоні згорблений майстер, по-
ковтував бардою (Черемш.)].

покозакувати, -кую, -куєш 1) уст. покалі-
чить, обл. показаковать [— Що ж ви, на
Січ тікаєте, чи так покозакувати? — Ри-
балчимо, — незадоволено одрізав Савка
(Тулуб)]', 2) разг. шутл. вести холостую
жизнь [некоторое время], бить неженатьш
[некоторое время]; погулять по-холостяцки,
провестй время по-холостяцки.

по-козацькому, по-козацьки нар. по-казацки,
по-казачьи [До току підійшло через огоро-
ди двоє чи то козаків, чи то селян. Одяг-
нуті були в свитки, а підголені по-коза-
цькому (Панч); Сиве волосся спадало [в
Семена] кружком, по-козацьки (Яоіроб.)].

покозаченнй обращенннй в казана [3 Оста-
пом виїхав тонкогубий, гостроносий Семен
Забуський, покозаченнй шляхтич (Панч)].
покозачити, -чу, -чиш обратцть в казана,
покозачитися, -чуся, -чишся стать казаном
[Повстанці, нарешті, зрозуміли, що їх
не приймають. Мрія покозачитися розвію-
валась (Панч)].

покої см. покій 2.

покоївка дорев. гбрничная (сущ.)', ист. сенная
девушка [— Панно ІОзю! — почувся з садка
тонкий голос панської покоївки (Л. Укр.)}.
покоїк, -ку уменьш. кбмнатка, гбренка [Він
не міг діждатися тої хвилини, коли опи-
ниться на другім поверсі, відімкне свій
покоїк, переведе дух (Фр.)].

покбїти, -кою, -к&\шуст. покбить; (заботливо
ухаживать—еще) лелеять [Я тебе не по-
кину довіку, буду тебе покоїти (Квітка)].

покоїтися, -кбюся, -кбїшся покойтеся [Івась
лежав у кутку.. Голова його покоїлася
на подушці, а тіло скотилося на землю
(Мирн.); В Миргороді покоїться прах ве-
ликого грузинського поета Давида Гура-
мішвілі, який майже 50 років прожив на
Україні (Рад. Укр., 1951, VIII)].

покойова 1) прил. см. покойовий; 2) (род.
покойової) сущ. дорев. гбрпичная [Поко-
йова Хвенька хвалилася, що бариня дуже
гнівалася (Мирн.)]; см. еще покоївка.

покойовий кбмнатньїй; *-^ва дівчина
(п а н п а) дорев. кбмнатная прислуга, гбр-
ничная [Покойова дівчина ходила чисто
вбрана (Н.-Лев.); Вона вже панна покойо-
ва, Уже Марисею зовуть, А не Мариною
(Шевч.)].

пококетувати, -тую, -туєш пококетничать.
по-колгосшюхму нар. по-колхбзному.

поколений см. поколотий.

поколесити, -лешу, -лесйш разг. поколесйть;
(двигаясь непрямим, путем — еще) покруч
жйть.

поколивати, -ваю, -ваєш 1) поколебать, по-
колихать, (реже) покачать; (сильно — еще)
потрясти, Сотряетй; 2) (о походке) разг.
поковмлять [Федір, п’яний, у сво-
єму пишному уборі, поколивав через двір
(Мирн.)].

поколиватися, -ваюся, -ваєшся поколебаться,
поколихаться; покачаться; потрястйсь, со-
трястйсь; (дрожа в воздухе — еще) потре-
пьіхаться [Яків посидів ще, поколивався.
Знявся і пішов у світлицю (Мирн.)]. Ср.
поколивати 1.

поколисати (поколишу, поколйшеш и редк.
поколисаю, поколисаєш) покачать; (при-
вести в легкеє, мерное движение — еще)
поколихать; (ребенка — напевая — еще) по-
баюкать [Трошки поколисала, воно й за-
снуло (Сл. Гр.); Він узяв рибу па руки,
як дитину, і поколисав її, бажаючи змір-
кувати її вагу (Фр.)].

поколихати (поколишу, поколйшеш и реже
поколихаю, поколихаєш) 1) поколихать,
покачать, (реже) поколебать; (сильно —
еще) потрясти, сотрястй [Поколише гаря-
чий вітер одіж на людині, обсушить піт...
(Л. Укр.); Качнуло трохи... — Тут зав-
жди, — сусіда каже... — До Дніпра під-
літаємо! Поколише трохи... (Вишня); Об
землю вдаривсь головою [велетень] І крі-
пость всю поколихав (Котл.)]; 2) (ребенка)
покачать; (напевая — еще) побаюкать.

поколихатися (поколишуся, поколйшешся и
реже поколихаюся, поколихаєшся) 1) по-
колихаться, покачаться; поколебаться; по-
трястйсь, сотрястйсь; (только о чем-нибудь
висящем) поболтаться (разг.) [Розсердився
і розкричався [Юпітер],Аж цілий світ поко-
лихався (Котл.)]; ср. поколихати 1; 2) (на
качелях, в люльке и^т. п.) покачаться

[Мавка: ..Твоя сопілка має кращу мову.
Заграй мені, а я поколишуся. — Мавка
сплітає довге віття на березі, сідає в нього'
і гойдається тихо (Л. Укр.)]; 3) редк. пойтй
покачиваясь, пойтй вразвалку [Микита
махнув досадно рукою па вози й ..поко-
лихався до груші (Козл.)].

поколихнути, -ну, -непі колихнуть, покач-
нуть [Навіть листком не поколихне гли-
бокий передосінній вечір (Ст.)].

поколихнутися, -пуся, -пешся колихнуться,
покачнуться.

поколйхуватп, -лйхую, -лйхуєш разг. поко-
лйхивать, покачивать.

поколихуватися, -лйхується разг. поколихи-
ваться, покачиваться.

по-колйшньому нар. по-старому, как [и]
раньше, как [и] прежде.

поколінну вати, -кую, -куєш разг. поползтй
на коленях [Потонький відійшов до столу,
Остап поколінкував слідом (Панч)].

поколінний поколенннй; ний розпис
ист. поколенная рбспись.

покоління поколение; (семья уст. — еще) род
[В життя прийшло нове, повоєнне поколін-
ня, щоб працювати, творити, зводити ве-
личну будову комунізму (Козач.); Як і
Герцен, Огарьов належав до покоління
дворянських революціонерів (Літ. газ.,
1953, XII); Від такого молодняка і пішло
високопорідне покоління корів і плідни-
ків (Рад. Укр., 1953, III)]; з ~ня в~ня,
з~ня до ~пя из поколения в поколе-
ние; из рбда в род [Нація складається тіль-
ки в результаті тривалих і регулярних
стосунківг в результаті спільного життя
людей з покоління в покоління (Сталін)];
майбутні, прийдешні, на-
ступні ’іія будущие, последующие
поколения [В очі всіх прийдешніх поко-
лінь дивилася юна Одарка (Янов.); Його
[Радіщева] відданість революційним ідеа-
лам завжди була близькою наступним по-
колінням російських революціонерів (Віс-
ник АII УРСР, 1949, Р)]; яке насіння,
таке й ня погов. каковб семя, таковб
и пУіемя [А найперше потрібно пам’ятати
і дбати про насіння. Бо справедливо в на-
роді говорять: яке насіння, таке й поко-
ління (Колг. Укр., 1956, 2)].

поколіти, -ліємо мног. поколеть (разг.), око-
леть; (один за другим разг. — еще) пе-
реколеть [Щоб враг побрав вас всіх, гуль-
віс. Щоб ні горіли, ні боліли, На чистому
щоб поколіли, Щоб не оставсь ні чоловік
(Котл.)].

поколобродити, -джу, -дшп разг. покуролб-
сить.

поколонний поколонний.

поколонно нар. поколонно.

поколоситися, -лбспться заколоситься [Така
хороша пшениця поросла, вже й поколо-
силась (Чуб.)].

поколоти, -колю, -колеш 1) (разделить на
части) поколоть; (все или многих — еще)
переколоть; (на тонкие слои — еще) поще-
пать; 2) (покрить уколами) поколоть; (во
многих местах — еще) переколоть, иско-
лбть, разг. истикать [Кавуниха обвішала
всі щаблі колючками. Нимидора поколола
собі руки й ноги (Н.-Лев.); Коли б свині
‘ роги, то б усіх поколола (/7олі.)]; 3) (об
ощущении боли) безл. поколоть; 4) (о жи-
еотних мног.: убить) заколоть, порізать
(разг.), зарізать [Ми ці кабани поколем
та попродаєм (Рудч.)].

поколотий, поколений і) прич. покблотьій;
переколотий; 2) прич. поколотий; переко-
лотий, искблотнй; истнканннй [Босі ноги
у хлопчика поколоті, штанці полатані
(Вас.); Всі думали: пропав з Поцієм і Мат-
вій. Аж ні: ні першого, ні другого не вбито,
Хоча поколото обох, неначе сито (перекл.
Рильського)]', 3) прич. заколотий; порезан-
ннй; за різа нний. Ср. поколоти 1—2, 4;
4) прич. потріскавшийся, растрескавшийся
[Мотря дивилась па поколені, пооббивані
жовті стіни (Яоі^юб.)]; ср. поколотися 2;
5) прил. (разбитий на куски) колотий;
<^тий, '—'ішй ц у Ц о р колотий сахар.

поколотися, -колюся, -колешся 1) поколо-
ться (разг.)', переколоться, исколбться;
истйкаться [Не веди мя в будяки, Бо я
поколюся (Руд.)', П а л а ж к а: ..Неда-
ром кажуть: вік прожити — .., що довгу
ниву перейти, — не раз спіткнешся і по-
колешся (Мирн.)]; ср. поколоти 2; 2) (по-
криться трещинами) потріскаться, рас-
• тріскаться [Дощ пооббивав стіни, і жовта
глина всюди покололась та пообсипалась
(Коцюб.)].

поколотити, -лочу, -лбтиш поболтать (разг.),
помешать [Надя неначе прокинулась і меха-
нічно поколотила чай ложечкою (II .-Лев.)].
поколопіка ний 1) потревбженннй, побеспо-
кбеннмй; вспугнутнйг распуганний;
2) взлохмаченннй; взьерошепний, вскло-
кбченннй [Вона пішла до сіна, знайшла
поколошкане на стіжку місце, засунула
руку і дістала згорток (Чорн.)]; 3) побитий
[Йосип сміявся й запевняв, що вже ніко-
ли не зведеться поколошкапа трава
(Чорн.)]. Ср. поколошкати 1—3.

поколошкати, -каю, -каєш разг. 1) потревб-
жить, побеспокбить; (согнать с места)
вспугнуть; (мног. разг. — еще) распугать
[Чи не варто було б трохи поколошкати
Ярему?.. (Кач.); Та зайця не стріляйте!
Лисичок спочатку поколошкаємо (Вишня)]',
2) (волоси и т. п.) взлохматить, разг. взье-
рбшить, всклокбчить; 3) (повредить расте-
ния) побить [Град поколошкав трошки хліб
(Харьк. — Сл. Гр.)].

поколошматити, -мачу, -матиш разг. от-
колошматить, поколотить',(кулаками фам.—
еще) оттузйть [Так ми їх там поколошма-
тили, -що з-під гори вирвалися до Сави
лише поодинокі щасливчики (Ле)].

поколупаний 1) поковйрянний,	поко-

лупаяний; исковирянний, перековьірян-
ньій, исколупанньїй [Ніби віспою всипані
стіни хати, поколупані осколками (Козач.)];
ср. поколупати; 2) потріскавшийся, рас-
трескавшийся; ср. поколупатися 2.

поколупати, -пбю, -паєш разг. поковирять,
поколупать; (мног. — еще) исковьірять,
перековьірять, исколупать [Карпенко по-
колупав коцюбкою в чавуні (Верш.)', Хто

це мені піч поколупав? (Богод. у. — Сл.
Гр.)].,

поколупатися, -паюся, -паєшся разг. 1) (в
чем) поковирять, разг. поковшряться;
2) (покриться трещинами) потріскаться,
растріскаться [Он і голуби вже старенькі,
треба новеньких зробити, та і піч, бач,
як поколупалась! (Квітка)].

поколювання покальївание.

поколювати, -люю, -люєш поналивать [Хо-
лодок забирався під одяг і неприємно по-
колював тіла, за ніч звиклі до теплого
ліжка (Шовк.)]; <^лює в боку (в боці)
безл. покаливает в боку.

поколядувати, -дую, -дуєш зтн. поколядо-
вать [— Хто там? — донісся з хати голос.
— Колядники. Благословіть колядувати.
— Ось я вас поколядую! (Мирн.)].

по-командирському нар. по-командйрски [По-
командирському випроставшись і ставши
одразу мовби ще вищим, [Килигей] гучним
голосом скомандував (Гонч.)].

покомандувати, -дую, -дуєш 1) покомапдо-
вать; 2) (дать команду) разг. скомандовать
[— Давайте грати в чого! — покоманду-
вала Ватя, — в сусіда або в квітник. Чого
ми будемо дурно сидіти?! (Н.-Лев.)].

покомизитися, -мпжуся, -мпзйшся разг. по-
артачиться; (о людях — еще) покапрйзни-
чать, (грубо) покочевряжиться; (погаря-
читься) поершйться, неодобр. покобінить-
ся; (сильнеє) поерепіниться [Не зважай
на неї: покомизиться та й перестане (Бо-
год. у. — Сл. Гр.)].

по-комуністйчному нар. по-коммунистгічески
[Працювати по-комуністичному — це зна-
чиїь працювати високопродуктивно (Наука
і життя, 1959, 2)].

поконанпя (когб) победа (над кем) [Дальше
його думки йдуть вже, як геройська дума
про поконанпя великого ворога (Стеф.)].
Ср. покопати 3.

покопати, -паю, -паєш 1) умеріть, разг.
помербть; (мнбг. разг. — еще) перемереть;
(в бою, от несчастного случая — обично)
погйбнуть [От і осінь спливає, а синів ще
немає. Будрис дума: в боях покопали
(перекл. Рильського); Бодай наші вороги
покопали до ноги (¥уб.)]; 2) (некоторое
время) помучиться; 3) редк. победйть [По-
копали козацьку волю (Свидн.)].

ноконвічнпй торж. извечпьій, искбпний.
поконець предл. обл. на краю, в конце
, [Він б^гв саме поконець села (Фр.)].
поконопатити, -пачу, -патиш поконопатить,
покопаний 1) ископанний, перекбпанний;

изритий, переритий [Гей-гей, воли, воли
мої, Воли круторогі! Покопані й поорані
Чумацькі дороги (Щог.)]; 2) вьїкопанний;
накбпанньїй. Ср. покопати 2—3.

покопати, -паю, -паєш 1) (провести неко-
торое время копая) покопать; (ямуит. п.—
еще) порить; 2) мног. ископать, перекопать;
(наделать ям, ритвин — обично) изрить,
перерить [Жінки покопали огороди, по-
обсівались люди яриною (Квітка); Л и-
ц а р: ..Адже король того не подарує, що ви
йому всю гору покопали (Л. Укр. )]; 3) (ко-
пая, извлечь из земли и т. п.) викопать;
(в каком-нибудь количестве — еще) на-
копать [Стара [сліпа] у вічній темноті
Давно для себе покопала Цілющі трави
на путі (Воронько)].

покопатися, -паюся, -пасшся разг. покопа-
ться; (в поисках чего-нибудь — еще) поріі-
ться [Я сам швидко захворію, якщо не ма-
тиму змоги у вільний час покопатися у
себе па городі (Руденко)', 3 грошей, що
дід йому дав, гривеник тільки й зостався..
Покопався зараз у чоботі, знайшов того
останнього гривеника (Гесл.)]; <-»тпся в
п а м’я т і разг. пориться в памяти [Він
глянув на Таню здивовано, мить покопався
у своїй пам’яті, нічого там не знайшов
(Собко)].

покопйрсапий поковьірянньїй; исковнряннмй,
перековмрянньїй [Ганна показала сипові
обидві пучки, сині, покопирсані, неначе
ножем (Н.-Лев.)]. Ср. покопирсати.

покопирсати, -саю, -саєш разг. поковьірять;
(во многих жестах — еще) исковьірять, пе-
рековьірять [Прийшли [волосні] на дво-
рище, обійшли навкруги город, заглянули
в хлівець, у загороду, —,чи не приховано
чого; голова навіть покопирсав палицею
гній (Мирн.)', Пархім не поорав..,— по-
копирсав (Боров.)]. *

покопирсатися, -саюся, -саєпіся разг. ло-
ковьіряться [Приїхав механік, покопир-
сався у тракторі.., поїхав (Колг. Укр.,
1956, 4)].	/

покопйтп, -коплю, -кбпіші и покопйчитп,
-чу, -чиш с.-х. покоптіть [І погребли, і
покопили, і в стоги поклали за доброї го-
дини (Боре.)].

покопйтне, -ногосг/і^. ист. подать, взимаемая
с владельцев скота; (неточно) покошітное
[На грунтах., сиділи його піддані, які
справляли за це панщину, платили чинш,
подимне, покопйтне (Панч)].

покопйчитп см. покопйти.

покопотїти, -почу, -потйш (побежать мел-
кими шагами — о детях) разг. затбпать
[Дітвора з голосним лементом покопотіла
за батьком (Коцюб.)].

покоптйти, -пчу, -птйш покоптить.
покоптіти1, -тйть покоптеть.

покоптіти2, -пчу, -птйш (кропотливо и усердно
заниматься чем-нибудь некоторое время)
разг. покоптеть, покорпеть.

покора 1) покбрность; (о чувстве—еще)
смиренне, смиренность, уст. смирен-
ство [А н т о и і о: Я бачу, ви навчи-
лися покори, як справжній пуританин
(Л. Укр.)\ Покора дивилась з її великих
очей (Коцюб.)]', в '—’рі, з '"-'рою (в значений
нар.) покбрно, смиренно [В покорі при-
ліпивсь до землі мокрий, зруділий лист
(Коцюб.)', Що питали, на все одмовляв з
покорою (Вовч.)', Циган підбіг, з покорою
схиляючи набік голову ^Коцюб.)]', з а-
явити про ^ру из'ьявить покбрность;
2) (кому, чому и перед ким, перед чим) пови-
новепие (кому, чему), (реже) подчинение
(кому, чему) [Громика любив порядок і
покору (Риб.)', Ні похвальба стар-
ших, ні покора нижчих не вдоволь-
няли Максима (Мирн.)]', <~>ра перед

законом повиновение закону; вихо-
дити з ~>ри вьіходйть из повиновения;
тримати (держа т/’и) в ~ рі когб
держать в повиновении когб [Держава є
машина для гноблення одного класу дру-
гим, мцшина, щоб тримати в покорі од-
ному класові інші підлеглі класи (Ленін)].
покорений покореними,
покорення покорение.

покористуватися, -рйстуюся, -рйетуєшся и
покористатися, -таюся, -таєшся (чим и
з чого) и обл. покор нотувати, -тую, -туєш
(чим и що) попбльзоваться (чем); (извлечь
вигоду) воспбльзоваться (чем), испбльзо-
вать (что), уст. покоркстоваться (чем)
[Пузир:	..Чого їй [кравчисі] треба?

Це вже хоче покористуватись іменинами і
здерти що-небудь (Тоб.)', Покористувались
тільки з тієї лайки та бійки свині (Н.-Лев.)\
Як вислужив год, хазяїн йому посіяв день
проса, щоб він ним покористував (Рудч.)\
Вийме, було, з скрині карбованця або й
два та й пошле. — Це його праця, — ка-
же вона, — нехай же він і покористує!
(Н.-Лев.)].

покорйтель, -теля покорйтель [Героїчна пра-
ця покорителів цілинних земель дістала
всенародне схвалення й високу оцінку
(Колг. Укр., 1957,2)].

покорйтелька покорйтельница.

покорйтп1 см. покоряти.

покорйти2, -рю, -рйш (кого за что) покорить;
(мягко) пожурйть.

покорйтися см. покорятися.

покорм, -му 1) пйща, питание; пропитание
[Вже ж без покорму та не жити! — От
Коник і стриба до Мурав’я просити Зер-
ном ссудити (Боров.)’, Кроти! Залізли на
зиму у білі нори, а прийде весна, почнуть
мучити землю, різати груди. Дай, земле,
покорму! (Бо^/об.)]; 2) (обачно покорм)
разг. молоко [матери] [Д и я к о н і с а:
.. Сестра своє годує немовлятко, то вді-
лить покорму і тій дитинці (Л. Укр.)].
покормйти, -кормлю, -кормиш покормйть

[Я собаки покормлю, Покормивши зажену

покормйтися, -кормлюся, -кормишся покор-
мйться.

покоробити, -бить преим. безл. покоробить;
(сильно и перен. — еще) перекорббить [Коли
Кармазин радаром опинився його безпо-
середнім начальником, Сагайду це просто
покоробило (Гонч.)].

покоробитися, -биться покоробиться; переко-
рббиться. Ср. покоробити.

покороблений покорббленньїй; перекорбблен-
ний [І бійці шарудять покоробленими
чобітьми (Гонч.)]. Ср. покоробити.

покоростявіти, -вію, -вієш разг. 1) заболеть
чесбткой; 2) (о растениях) стать пятпйстьім
(при заболевании) [Чогось картопля паша
покоростявіла (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

покоротйти см. покорочатп.

покоротйтися см. покорочатпся.

пбкороткуватий, повороткий разг. коротко-
ватмй [Стояла перша осіння доба з сухими
покороткуватими днями (Мирн.)', Поко-
ротка свита (Н.-Вол. у.,— Сл. Гр.)].
покоротшання укорочение.

покорбтшати, -шає укоротиться, стать
короче [На траві покоротшали тіні
(Шпак)]; дні ~ шали дни стали короче,
дни убавились [Дні покоротшали, вже
стало Діано смеркатися, осінь іде (Собко)},
покорочати, -чаю, -чаєш (редк.), покоротйти,
-рочу, -рбтиш укорачивать, укоротйть;
делать слйшком коротким, сделать слйпі-
ком коротким [Сукню пошили, покоро-
тили (Сл. Гр.)].

покорочатися, -чається (редк.), покоротйти -
ся, -рбтиться укорачиваться, укоротиться.

покортіти, -тйть: мене ^тіло безл. разг.
мне за хоте лось [Мене покортіло чомусь-то
побачити, де живуть вони [Обринські]
(Яоб.)]; хай (нехай) ~тйть [тобі]
разг. потерпи, подождй, разг. пождй [— А
це що за стовпи по кручі?—Ось побачите.
Нехай покортить (Головко)].

покбрчепий покбрченньїй; скбрченньїй, све-
денньїй; поскрюченньїй, скрюченнкй [На
столоченому сніжному полі лежали покор-
чені трупи (Ле); Зриваючись з бляшаних
покорчених покрівель, свистять у небі
гарячі цвяхи (Гонч.)]. Ср. покбрчптп.

покбрчити, -чить мног. покбрчить (разг.),
скорчить, свестй, разг. поскрючивать, скрю-
чить [Очі, мов у мертвого, дивляться і не
бачать нічого; руки неначе судороги по-
корчили (Квітка)', [М а л а н к а:] Коли б
усім тим, що плещуть про фабрику, по-
корчило язики, то це було б дуже добре
(Яо^юб.)].

покбрчитися, -читься покбрчиться; скорчи-
ться; поскрючиваться, скрючиться [Руки
[плавця] від утоми боліли, пальці на ногах
покорчились (Трубл.)]. О?..покбрчити.

покорчований 1) покорчеванньїй; 2) изрнтьій
[Прапороносці перетинали поле. Покор-
човане, перепалене, поруділе (Гонч.)]. Ср.
покорчувати 1—2.

покорчувати, -чую, -чуєш 1) покорчевать;

2) (покрить ямами, ритвинами и т. п.)
редк. изрмть.

покоряти, -ряю, -ряєш, покорйти, -рю, -рйш
покорять, покорйть [Покоряв і чарував
[Олдрідж] мистецтвом своїм кращих людей
Європи. Зачарував і Тараса Шевченка
(Ільч.); Погасли вечірні огні; Усі спочи-
вають у сні. Всіх владарка-ніч покорила
(Л. Укр.)]\ ~рйти серце чиє поко-
рйть сердце чье [Старий лікар покорив
серце онука (Грим.)].

покорятися, -ряюся, -ряєшся, покорйтися,
-рюся, -рйшся покорйться, покорйться
[Він не міг ні в кого вибути й півроку на
службі, бо не любив покорятись (Н.-Лев.)',
Мати почали були Катрю умовляти: — По-
корись батькові, доню, — покорись, дитя
моє! (Вовч.)].

покосйти1, -кошу, -косиш (снять хлеб, траву)
с.-х., перен. покосить; (все или мног. — еще)
скосйть, внкосить, перекосйть; (кончить
косить — еще) откосйть [В полі покосили
жито й пшеницю (Іван.)].

покосйти2, -косить (искривить) покосйть,
скосйть; (сильнеє) перекосйть [— Які ж в
тебе очі бистрі до чужого добра! — ди-

вується Григорій. — Гляди, щоб їх не
покосило (Ст.)].

покоситися1, -кошуся, -кбсишся разг. 1) (за-
кончить косьбу) откосйться; 2) (немного)
редк. покосйть [Одужаю, — прийду по-
коситись (Манж.)].

покоситися2, -кошуся, -кбсшпся 1) поко-
сйться, скосйться; перекосйться [Вікна
покосились, двері понижчали й трохи вві-
йшли в землю (Н.-Лев.); Панове лице., по-
червоніло, а очі покосились (Мирн.)]; ср. по-
косйти2; 2) (посмотреть искоса, сбоку) поко-
сйться, (реже) скосйться; (чим — с допол-
нением рот, глаза) скосйть (что) [Покосився
дід на мене, насупив брови (Іван.)', Кінь
покосився оком і запирхав (перекл. з Тар-
дова)].

покотиполе бот. перекатй-пбле [У других
хоч родина є, втіха якась у житті, а сиро-
та — мов те покотиполе, що вітер жене по
степу, відірвавши від корінця...(Яо^юб.)].
См. еще перекотиполе.

покотистий 1) покатистьій; 2) обл. укатанньїй
[Покотиста дорога (Черк. у. — Сл. Гр.)].

покотисто нар. покато, разг. покатом [Туди по-
котисто земля йде (Новомосковск. у. — Сл.
Гр.)].

покотйти, -кочу, «-котиш 1) покатйть [3 од-
ного боку нависла гора кам’яна над хаткою,
поросла лісом і неначе грозила: «От, як
схочу, один камінець покочу і тебе, хатин-
ку, зовсім придавлю» (Вовч.); Батіжок
свиснув, конячка натяглася і покотила
візок (Н.-Лев.); Церед світанком проки-
нувся вітер і покотив морем першу хвилю
(Куч.)]; 2) (двинуться катясь) покатйться;
(о воде: политься с силой — еще) хлинуть
[Ранковий туман покотив долиною, во-
станнє ніби ополоскав землю й очерети
від нічного мороку (Ле); Маленька рі-
чечка, що так тихенько йшла, Заклеко-
тіла, заревла І через греблю покотила
(Греб.)]; 3) (бистро поехать, реже— по-
бежать) разг. покатйть; (уехать куда-
нибудь — еще) укатйть [Головною вули-
цею міста проходила залізнична колія,
і нею раптом покотив просто з заводу
саморобний бронепоїзд (Янов.); Діти., зня-
лися з місця і покотили вулицею (Коцюб.);
Становий., сів на обивательські коні, по-
котив з Пісок (Мирн.)]; 0 і горенько
^тйв (х т о) погов. и горем покатйл (кто)
или и горя мало (кому) [Максим, як там
кажуть, і горенько покотив! Одно тільки
його мучило.. Це — життя в казармі во-
нючій (Мирн.)]; і гори ~тйв б и по-
гов. и горя мало.

покотитися1, -кочуся, -котишся 1) покатй-
ться; (сверху — еще) скатйться; (упасть.—
еще) свалйться [По тихому плесі ніби
покотилася хвилька (Минко); Чорними
ярами покотився білий туман (Коцюб.);
Коли наше село визволили, то ще цілий
тиждень бої за станцією йшли. Вже потім
усе до Дніпра покотилося (Жур.); Сльози
покотилися по щоках Миколи Петровича
(Вл.); Глиняник перекинувся й покотивсь
з горбика (Н.-Лев.); З неба покотилася
велика блискуча зоря (Л. Укр.); Карно
стрибнув і, не здержавшись, покотивсь
у яр (Мирн.); Розсердивсь вій на ту дур-
ницю і покотився на травицю Оддихать
трошки, переждать (Гл.)]; ~тнсл з б смі-
ху (від сміху) разг. покататься сб
смеху [Як глянув Лушня на Чіпку, так і
покотився зо сміху (Мирн.); Я так від
сміху й покотивсь... (Гд.)]; ~тялося п і д
горло подкатйло к горлу [Щось важке,
пекуче покотилося їй під горло і проха-
лось наверх роздираючим криком (Коцюб.)];
хоч гатись погов. хоть шаром покатй
[Хоч покотись, усюди голо (II ом.)]; 2) (о
подводах, машинах и т. п. — двинуться)
покатйть [Нарешті копі рушили, каруца
покотилася берегом Пруту (Коціїб.); Поїзд
ще дужче смикнув і вже покотився при-
скореним ходом (Панч)]; 3) (о звуках) по-
нестись; (раскатисто — еще) прокатйться
[Паровоз прокричав. Над тайгою Поко-
тилась луна (Воскр.); По майдану з краю
в край покотилося різноголосе, гучне «ура»
(Ле і Левада)].

покотйтися2, -котяться (о животних) мног.
1) (о кошках) окотйться; 2) (об овцах) ояг-
нйться, обл. окотйться [Чи всі вівці поко-
тились, чи ягниці поплодились? (Метл.)].

покотом нар. 1) вповалку [І діти Семків..
босі й голопупі, а сплять покотом на де-
рев’яному помості в соломі (Чорн.)]; 2) (без
перерьівов, подряд) разг. сплошь [Покотом
лежали незаймані густі родючі ниви
(Кач.)]; 3) обл. все вместе [Вони так і за-
плакали покотом (Федьк.)].

по-котйчому,; по-кошачому нар. по-кошачьи,
по-кбшечьи, по-кошачьему [Він поклонив-
ся низенько, аж у пояс, ченцям, вийшов
якось по-котячому, тихо, навшпиньки
(Н.-Лев.); Обганяючи її, він спритно, по-ко-
шачому шаснув, провалився між колючі
акації (Гонч.)].

покотьбло (детская игрушка) обруч; перен.
круг [Скільки разів намірявсь наложить
на себе руки, а нічого не вдіяв: повішусь—
гілляка зламається; ..звалюсь з високої
скелі в глибокий бескид або кручу — і
скочусь, неначе те покотьоло, не забив-
шись (Стор.); Сонце блискучим покотьо-
лом котиться до спокою (Мирн.)].

покохати, -хаю, -хаєш 1) полюбйть [Де не
піду я, всюди твій Розумний, любий по-
гляд сяє^— Не думав сам я, що моє Сер-
денько ще раз покохає (Л. Укр.); Поко-
хав Андрій Семена, як рідного брата, як
батька, як неньку... (Коцюб.); Скільки
згадок зв’язано з тим краєм, Він мені як
щирий друг і брат. І тепер, як вперше,
покохаю Сонячний і буйний Дніпроград
(Нагн.)]; 2) (дать возможность некото-
рое время расти рому, чему, присматри-
еая и наблюдая за ним) порастйть; (с забот-
ливой нежностью — еще) полелеять [Бать-
ко, почастувавши тих сватів, подякували
за ласку. — А дитина наша, — каже, —
ще молоденька, нехай ми ще самі її поко-
хаємо та навчимо на розум добрий (Вовч.)];
3) \ухаживая, обеспечить рост, развитие кого-
нибудь, чего-нибудь) редк. вмрастить; (с за-
ботливой нежностью — еще) взлелеять;

(уси, и т. п.) отрастйть [Якби йому воля,
то б він які роги покохав! (Ном.)]; см. еще
викохувати, вйкохатп.

покохатися, -хаємося, -хаєтеся і) полюбйть
друг друга, обл. слюбйться (с кем) [Вони
покохались у дні Вітчизняної війни (Донч.);
Росла в наймах, виростала, 3 сиротою
покохалась (Шевч.)]; 2) разг. поласкаться,
полюбезничать [Посідали, поговорили, по-
кохались, — усе лихо забулось (Вовч.)].

покочувати, -чую, -чуєш покочевать.
по-кошачому см. по-котячому.

покошений1 покбшенньїй; скбшенньїй, вьїко-
шенньїй, перекбшенпьій [На всіх долинках
покошено сіно (Фр.); Життя моє! Життя
моє! Ти — покошеная нива (Руд.)]. Ср.
покосйти1.

покошений2 покбшенньїй, скошенньїй; пере-
кбшенньїй [Вона вперше побачила пил на
лампочці і трохи покошений килимок над
ліжком (Трипіл.)]. Ср. покосйти2.

покошланий взлохмаченпьій; вз'ьербшенньїй,
вскосмаченньїй, всклокбченньїй [Уважно
дивився, як кобила крутила покошланим
задом, на якому осідав уже іней (Коцюб.);
Вітер набива мені вуха шматками звуків,
покошланим шумом (Коцюб.)]. Ср. покош-
лати и покошлатися.

покошлати, -лаю, -лаєш и покошлатити,
-лачу, -латиш взлохмйтить, разг. взьерб-
шить, вскосматить, всклокбчить [Хто це тобі
так волоссячко покошлав? (Харьк. у.—
Сл. Гр.); Виложили, позаплутували [ві-
три] хліба. Повикручували, покошлатили
(Горд.)].

покошлатися, -лається и покошлатитися,
-латиться взьербшиться; вскосматиться,
взлохматиться, всклокбчиться.

покошлатити см. покошлати.

покошлатитися см. покошлатися.

покошлатіти, -тію, -тієш взьербтиться,
стать вз’ьербшенньїм; вскосматиться, стать
вскосмаченньїм, взлохматиться, стать взлох-
маченньїм [Покошлатіли мої ягнята (Сл.
Гр.)\. ,
покоштувати, -тую, -туєш см. покуштувати,
по кошу вати, -шую, -шуєш разг. понашивать,
покравцювати, -цюю, -цюєш попортняжни-
чать (разг.), попортпяжить (разг.), побьіть
портнмм.

покрадений украденішй; уворбванньїй; по-
краденньїй, поворбванньїй [Тут почина-
лися рахунки за спаш або за якесь покра-
дене жито (Коцюб.); Догнати його треба
було, затримати й обшукати. Не міг же
він десь далеко сховати покрадене (Трубл.)].
Ср. покрасти.

покрадьки нар. разг. украдкой, тайком,
покража покража.

покрай предл. с род. п. по краям, по
сторонам [Покрай улиць поспішали
Заспані дівчата (Шевч.); Покрай ліса таєм-
ничо біліють стовбури осик та берез
(Л. Укр.)].

покрякати, -кає обл. покаркать [Прилетіла
Ворона, бачить, що одної дитинки нема,
покракала, покракала та й перестала, бо
що мала робити? (Фр.)].

покрамарювати, -рюю, -рюєш уст. иоторго-
вать (разг.); бить торговцем [некоторое
время].

по кра нашій 1) закйпанньїй; покапанньїй;
искананньїй; 2) усеянньїй, испещреннмй
[Можна було сісти на молодій, ще не запи-
леній пилюкою траві, рясно покрапаній
наївними жовтенькими квітами (Гонч.)].
Ср. покрапати 2—3.

покрапати, -паю, -паєш 1) (о дожде) пока-
пать, покрапать; 2) разг. закапать, (реже)
покапать; (мног. — еще) искапать [Як гарно
ложку ніс [батько] до рота, підтримуючи
знизу шкоринкою хліба, щоб не покра-
пать рядно (Довлс.)]; 3) (покрить чем-ни-
будь) усеять, испещрйть.

покрапати, -пає (о дожде) накрапьівать, по-
крапьівать [Та се дрібен дощик покрапає
(Чуб.)].

покраплений усеянньїй, испещренньїй [За-
чорніла велика скеля, покраплена білими
сніговими плямами (Трубл.)]. Ср. покра-
пати 3.

покраса разг. 1) украшепие [Проміння біле
від білих стіп і вулиць відбиває, ряхтить
вогнем на золотих покрасах царських па-
лат (Л. У«р.)]; д л я~си для украіпбния
[Це дерево тільки що для покраси й стоїть
(Киев. г. — Сл. Гр.)]; 2) (перен.: при-
украшивание) разг. прикраса [Уперше там
мені суворії питання Перед очима стали
без покрас (Л. Укр.)].

покрасивілий редк. похорошевший [Оглянув-
шись довкола, побачив [Черниш], як на
всьому ще ніби лежить святковий блиск,
принесений нею [Шурою] сюди. На покраси-
вілих обличчях людей, на зброї, на всій
природі... (Гонч.)].

покрасивішати, -шаю, -шаєш и покра-
сивіти, -вію, -вієш редк. похорг шеть [Лице
його втратило байдужість і раптом по-
красивішало від привітної усмішки(7#ови.)].
См. еще покращати 2.

покрасйти1, -рашу, -расйш (покрить
краской) покрасить, окрасить, вмкрасить;
(все или мног. — еще) перекрасить [А он
дивись — з Золотоноші Який [гласний]
одмітний від других, — Покрасив в чорне
брови й уси... (Мирн.)].

покрасйти2, -рашу, -расйш (придать чему-
нибудь красивий вид) уст. украсить [Одна
молода чорнобрива і всіх покрасила
(К.С.—Сл. Гр.)].

покраситися, -рашуся, -расйшся разг.
вмкраситься.

покрасич обл. костиль [Кухар мішав вогонь
довгим покрасичем (Н.-Лев.)].

покрасшти, -нію, -пієш 1) редк. покраснеть
[— Ладна ніч буде нині! — прошептала
Горпина, легко покрасніла і зітхнула
(Фр.); Покраснів, як рак печений (7/олі.)];

2) обл. похорошеть [Покрасніти не покра-
сніє, а подобріти, як схоче, подобріє
(Ном.)].

покрасти, -раду, -радеш украсть, разг. уво-
ровать; (мног. разг. — еще) покрасть, по-
воровать [Ловіте злодія, держіте! Добро
моє покрав! (Гл.)].

покрастися, -радуся, -радешся пойтй краду-

чись [Свирид тихо покрався через сіни
(Мирн.)].

покрасуватися, -суюся, -суєшся покрасова-
ться; (в чем — еще) пощеголять, щеголь-
нуть [Вернися, дочко, вернись, поміркуй-
мося, хоч рочок, хоч два у мене покрасуєш-
ся (Чуб.); На вигідну роль молодої Уляни
знайшлось багато охочих покрасуватись
на сцені (Минуле укр. театру)].

покрашений покрашенньїй, окрашенпьій, вй-
крашенньїй; перекрашенньїй [І в кімнатах
у нас було гарно: вичищено, вилощено,
покрашено (Вовч.)]. Ср. покрасйти1.

покрашення покраска, окраска.

покращання улучшение [Значних успіхів до-
сягнуто V справі покращання життя ді-
тей та їх виховання в країнах народної
демократії (Літ. газ., 1951, 7)].

покращати, -щаю, -щаєш 1) стать лучше,
улучшиться [Наша вулиця хороша: Чиста,
рівна, осяйна, А за планом п’ятирічки
Ще покращає вона (Мур.); Після розмови
з Динченком настрій у Наринського трохи
покращав: майбутнє стало трохи ясні-
шим (Шовк.)]; <—щало кому (о здо-
ровье) безл. стало лучше кому [Як же Ви
почуваєте тепер себе? Чи помогло Вам
пробування в санаторії, чи хоч трохи
покращало Вам? (Коцюб.)]; 2) похорошеть
[Микола поздоровшав на чистому мор-
ському повітрі й покращав (Н.-Лев.)].
покращити, -щу, -щиш улучшить [Все йому
хотілося попробувати, перевірити, покра-
щити (Гонч.)].

покраяний 1) прич. порезанньїй; разрезан-
ньій; изрезанньїй [Пані Олімпія вже на-
крила столик, поставила на нім каву і
булку, покраяну на тонкі, рівні скибки
(Фр-); Смужками вузенькими, латками пе-
ристими покраяний лан селянський (Во-
логи.)]; ~пий борознами прям., пе-
рен. изрйтьій бороздами [Покраяне гли-
бокими борознами обличчя стає тугим та
червоним як перець (Гонч.)]; 2) прич.
скрбенньїй; вйкроенньїй; хоч погано
~шій, та міцно зшитий погов.
не ладно скрбен, да крепко сшит. Ср. по-
краяти 1 — 2; 3) прил. резаньїй; ^пий
хліб резаньїй хлеб.

покраяти, -раю, -раєш 1) порезать; (на ча-
сти — еще) разрезать, мног.> изрезить
[Господиня подала на вечерю брицзи, вики-
нула на стіл гарячий круг мамалиги і по-
краяла його ниткою (Гонч.)]; ^ти на
смуги изрезать на пблосьі, разг. испо-
лосовать; 2) обл. скройть; (по мерке —
еще) вйкроить [Підрізав поли він чимало, —
Якраз, щоб на рукава стало, — Покраяв
та й попришивав — І знов рукава, як
рукава (Гл.)].

по кревний редк. роднбй, рбдственпьій.

покревність, -пості редк. родствб, рбдствен-
ность.

покректати, -рекчу, -рекчеш разг. 1) покрях-
теть [Старий покректав і знову взявся фарбу-
вати порожню залізну кулю (Ільч.)]; 2) (о
лягушках) разг. поквакать.

покректувати, -туго, -туєш покряхтмвать;
(реже — обично как виражение удовлетво-
рения) покрякивать [Дід Прохор, покрек-
туючи, набивав тютюном люльку, зосе-
реджено дивився вниз (Збан.)].

покремсаний искрбмсанний; покрбмсанньїй,
раскрбмсанньїй; перекрбмсанньїй [Пізніше
його, наскрізь покремсаного осколками,
поховали в центрі села у братській могилі
(Гонч.)]. Ср. покремсати.

покремсати, -саю, -слеш разг. тіскромсать,
разг. покромсать, раскромсать; (сильнеє)
перекромсать [Шубку варто було всуціль
покремсати!.. (Смол.)].

покресати, -решу, -решеш вьісекать огонь
[некоторое время].

покресленим исчерченний; испещренньїй; ис-
черканньїй [На широкій панелі, покресле-
ній крейдою, дівчатка ганяли по квадра-
тиках черепок (Панч); Генерал Петренко
вийняв свою вже потерту й покреслену
червоними й синіми смугами та стрілками
карту, поклав на столі (Куч.)]. Ср. по-
креслити 2.

покреслити, -лю, -лиш 1) (^провести некото-
рое время чертя) почертить; 2) (покрить
чертами, штрихами, фигурами и т. п.
какую-нибудь поверхность) исчертйть; (гу-
сто — преим. с дополнением — еще) иснещ-
рйть; (зачеркнуть во многих местах,
исправляя) исчеркать, исчеркать.

покрив, -ву 1) анат., с.-х. и пр. покров [Ві-
домо немало випадків, коли зародковий
волосяний покрив не зникав після наро-
дження дитини і, дуже розвиваючись, збе-
рігався на все життя (Осн. даре.); В цих
дослідах при підсіві конюшини під покрив
озимих і ярих колосових істотної різниці
в урожаї сіна не було (Колг. Укр., 1956, 8);
На поверхні вапняку відсутній будь-який
покрив з осадочних порід (Вісник АН
УРСР, 1957, 5)]; рослинний ~в
растйтельньїй покров [Клімат тієї чи ін-
шої місцевості залежить від ряду момен-
тів: географічної широти, висоти над рів-
нем моря, форм рельєфу і рослинного по-
криву місцевості (Наука і життя, 1956,
Р)]; шкірний <^в кожний покров;
2) (покривало) уст., церк., перен. покров
[При березі гори в жалобі, снігами лямо-
вані хмари всі чорні, мов покрив на гробі
(Л. У«р.)]; під ~вом чого под покро-
вом чегб [Ні, ти не вмреш, ти щастя похо-
ваєш під білим покривом несправджених
надій (Л. Укр.)].

покривавити, -влю, -виш окровавить.

покривавитися, -влюся, -вишся окровави-
ться.

покривавлений окровавленний [На обох було
страшно дивиться! такі вони були покри-
вавлені й обшарпані! (Н.-Лев.)].

покривало покривало, уст. покров; (перен.—
еще) пелена [Вони власними руками сте-
лять собі ліжечка, покриті ясно-зеленими
шовковими покривалами (Вільде); На по-
розі сіней., показується Прісцілла, заку-
тана в велике, з грубої тканини покривало
(Л. Укр.); Лісникова хата сірою плямою
виступала з-за суцільного покривала сні-
гопаду (До«ч.)].

покривальний покривальний.

покривання покривание, покритие.

покривати, -ваю, -ваєш, покрйти, -рию,
-риєш 1) покривать, крить (реже), по-
крить; (легкой пеленой — еще) подергивать,
подернуть; (со всех сторон — еще) укри-
вать, укрить; (окутивать и перен.: окру-
жать чем-нибудь — еще) облекать, облечь;
(перен.: заключать в свои граници — еще)
охватнвать, охватйть [Хвилі то розсту-
палися перед ними, то, накочуючись десь
із-за спини, покривали їх з головою (Гонч.);
Все робив Василь своїми руками — і хату
обклав цеглою, і сарай збудував, чере-
пицею дах покрив (Коп.); Вечоріло. Вже
покрила землю тьма(Яех.); За що мені ти
журбою великою очі і серце покрила?
(Л. Укр.); Насунула важка, червона хмара,
гула в пій громом братобійна чвара, вона
покрила цілую країну і повернула всю її
в руїну (Л. Укр.)]; ~ти видатки по-
кривать, покрить издержки (расхбдн) [Зал
[театру] лишався незаповнений, нічим було
покривати., видатки (Минуле укр. теа-
тру)]; ~рйтп карту карт, покрить
карту; <-»тп поцілунками покри-
вать, покрить поцелуями, осипать, осипать
поцелуями [Дон-Жуан.. кидається на \
коліна перед Анною і покриває поцілун-
ками її одежу й руки (Л. Укр.)]; ~ти
простір (віддаль) покривать, по-
крить пространство (расстояпие) [Метну-
лись підострожені коні. На льоту покрили
віддаль, що розділяла обох противників
(Кач.)]; ~ти славою покривать,покрить
славой, облекать, облечь славой [Глянь—від
краю та до краю Ліс, поля квітучі, Себе сла-
вою покрили Колгоспи могучі (народна піс-
ня)]; ^ти соромом покривать, покрить
позбром [Бурлака: .. За що ви таким
соромом покриваєте мою голову на ста-

• рість? (Тоб.)]* ~ти фарбами (кра-
сками), лаком покривать, покрить
красками, лаком[Всюди все чистили, виміта-
ли й покривали фарбами (Баш)]; ^ти шу-
бу матерією покривать, покрить
шубу материей; краска ~вала вид
перен. краска покривала лицб, краска
заливала лицб [Вона була глибоко, тяжко
ображена, ..густа краска покривала вид
(Л. У«р.)]; 2) (скривать чье-нибудь пре-
ступление или проступок) покривать, по-
крить [X у са: ..Вгамуйся і рада будь,
що не тягну тебе на суд за марнотратство
і перелюб, а покриваю все для честі дому!
(Л. Укр.)]; 3) (заглушать — о звуках; пе-
рен.: осиливать) покривать, покрить; (пе-
рен.: опережать — еще) превосходйть, пре-
взойтй [Спочатку гра його сумна, як зимо-
вий вітер, як жаль про щось загублене й
незабутнє, але хутко переможний спів
кохання покриває тугу (Л. Укр.); її слова
покрив загальний регіт (Кач.); Так роз-
багатів, вже і багатого брата покрив (Сл.
Гр.)]; 4) (только соверш.: резко раскрити-
ковать) разг. покрить; 5) (о животних)
спец, покривать, покрить; 6) спец, викри-
вать, викрить; 7) отн. уст.: ^тіі косу
(гблову) покривать, покрить косу (го-
лову) [— Ховайся, ховайся, дівчино! Час
тобі скидати квітки та покривати голову
хусткою! — крикнув Василь і пішов ву-
лицею (Н.-Лев.)]', ~вати молоду (в
свадебном обряде) надевать на голову ново-
брачной убор замужней женщинн.

покриватися,-ваюся, -каєшся, покрйтися, -ри-
юся,-риєшся 1) покриваться, по криться ^о-
дергиваться, подерпуться; укриваться,
укриться; облекаться, облечься [Знесилені
руки і ноги покривались краплями поту (Ко-
цюб.)', Земля покрилася травицею зеленою
(Мирн.)', Небо покривалось зорями (Фр.)',
Вона., мерщій стрибнула па ліжко, покрив-
шись коцом з головою (Мирн.); І розум в го-
лові покривсь чудним туманом...(Гл.) ри-
тися землею разе, умереть [Легше,
мої любі, покриться землею, Ніж бачить,
як другий, багатий, старий, Цілує за гро-
ші, вінчається з нею... (Шевч.)]', ~ритися
я л а ткбм набрбсить платбк [Настя, як
спала, так і схопилася; тілько покрилася
платком та так і прибігла (Мирн.)]', ~тися
плісенню (цвіллю) покриваться,
покриться плесенью (цвелью); ~ тися сла-
вою пркрьіваться, покриться славой, об-
лекаться, облбчься славой [Невмирущою
славою покривалися герої, віддаючи життя
за Вітчизну, в ім’я присяги й громадської
гідності (Ле ї Левада)}', ср. покривати 1;
2) (заглушаться) покриваться, покриться
[Раптом все покривається протяглим сум-
ним вовчим виттям, що розлягається все
дужче (Л. Укр.)]; 3) (только соверш.:
удалиться; исчезнуть) обл. скрмться [Вда-
рили по конях і покрились за гаєм (Барв.)*,
Однієї неділі смуткувала я дуже сама.
Катря покрилась десь, — пішла я собі
до Марусі (Вовч.)]’, 4) страд. з. (несоверш.)
покриваться; криться; укриваться; обле-
каться; покриваться; покриваться; по-
криваться; викриваться [Частина., поміс-
них маток покривається кнурами великої
білої породи (Соц. тварин., 1956, /)]; ср.
покривати 1—3, 5—6.

покрйвджений обйженннй; ущемленнмй [Із
кущів визирнуло знову Маркове обличчя.
Губи осміхаються, а в очах щось покрив-
джене, ревниве, уперте (Вас.)', У нього
[Франка] нема шовінізму: люди діляться
на два табори: на кривдників, проти яких
він гострить, як меч, своє слово, і покрив-
джених, яким він оддає своє серце (Ко-
цюб.)]. Ср. покрйвдитп.

покрйвдити, -джу, -дипі (кого, що) обйдеть
(кого), книжн. нанести обйду (кому); (пе-
рен.: / стеснить) ущемить (кого, что)
[Ж у р е й к о: Всі бачили, як він Цю
дівчину в селі хотів покривдить, А брат
обстав, то він його убив (Коч.)].

покривйти, -ривлю, -рйвиш і) покривить,
скривить; (сделать косим, направить вкось)
покосить, скосить; (о прямом — еще) изо-
гнуть, искривйть; ~ти душею покри-
вить душбй, покриводушничать [А щоб я,
куме, хліб так їла, Коли хоч шаг з кого
взяла, Коли хоч раз душею покривила!
(Гл.)];	2) (изменить — о чертах лица

и т. п.) разг.^искривйть*, (сильнеє) разг.
исказйть.

покривитися, -ривлюся, -рившися 1) покри-
вйться, скривйться; покоситься,^коситься;
изогн^ться, искривйться [Двері покри-
вилися, не пристають щільно (Мирн.);
Що то за малесенька хатиночка стоїть,
як вона у землю увійшла й покривилася
(Вовч.)]', 2) искривйться; исказйться [Під-
кралось темне страхіття— застукало...
Кожного рвонуло за серце, покривились
болісно обличчя (Вас.)]. Ср. покривити
1—2; 3) (о ком) скривйться, поморщиться
[Валентин Модестович покривився, але взяв
трубку (Шовк.)].

покривка редк. покривало; (перен. — еще)
покров, пелена [Барвистими плямами па-
дало світло., на восковану долівку і лави,
вкриті вишиваними шовковими покрив-
ками (Тулуб)', Сатира його [Салтикова-
Щедріна], в більшій мірі від Гоголевої
політична, стає при сучаснім гніті єдиною
прозірчастою покривкою, під котрою мож-
на в Росії висказувати суд про політику і
суспільне безладдя (Фр.)].

покрйвленпй 1) покривленими, покривйв-
шийся, скривленньїй, скривившийся; по-
кбшеннмй, покосйвшийся, скбшеннмй, ско-
сившийся; избгнутмй, изогнувшийся,
искривленнмй, искривйвшийся [Матрос
схопився за замок, але він висів сдімкну-
тий, трохи покривлений (Мик.)]', 2) искрив-
леннмй; искаженнмй [Ісен-Джан уже ба-
чив, як шептали прокляття покривлені
губи людини-звіра (Ле)\ Він., трохи не
плюнув на свою покривлену карикатуру
в дзеркалі, ще й поплямовану мухами
(Н.-Лев.)]. Ср. покрпвйтп 1—2.

покривлятися, -ляюся, -ляєшся разг. покрив-
ляться, поломаться.

покрившій анат.,у с.-х. и пр. покрбвнмй
[Багаторічні трави, посіяні під покрив,
поливають після збирання покривної куль-
тури (Колг. Укр., 1956, £)];	скель-
це мікроскопа спец.	покрбвное

стекльїшко микроскбпа; *-»на тканина
анат. покрбвная ткань.

покрйвникп, -ків зоол. оболбчники.

покривуленнй разг. искривленнмй; (о дороге
и т. п.) извйлистнй [Покривулена, як на
нашому Прикарпатті, дорога вибігла на
невисоку гору (Минко)].

покрпвулитп, -лю, -лиш разг. 1) искривйть;

2) поехать непрямой дорогой [Поїхав не
по простій дорозі, а покривулив (Ном.)].
покрик, -ку разгА) крик,(отривистий) вскрик
(редк.)', (громкий, виделяющийся из общего
шума — еще) вмкрик; (радостний, взволно-
ванний — еще) восклицание; (содержащий
приказание, виговор, угрозу — еще) окрик
[З хати почувся одчайдушний покрик по-
роділлі (Ле)', 3 височини долітав часом
на землю далекий гусиний покрик (Донч.);
З десятків грудей вихопивсь радісний по-
крик (Коцюб.)', Сердитий покрик її на
коня, що задрімав, залунав уже за во-
рітьми (перекл. з Павленка)]} 2) редк.
призмв [А тепер: розуму! праці! — тільки
й чутно.. Хто зразу не перелякався того
покрику та брався за діло, того захоплю-
вало життя на свої гострі хвилі СМирн.)].
покривати см. покрйкувати.

покрйкнути, -ну, -непі редк. крикнуть; (вне-
запно — еще) вскрйкнуть, вскричать; (про-
изнести что-нибудь с волнением — еще) вос-
клйкнуть; (на кого — еще) прикрйкнуть
[—Ой, лихо! Ой, біда! — покрикнули жі-
ночі голоси (Вовч.); Ну бігать, гомоніть,
гайнувати.. Треба впинить: і пострахаєш
було і покрикнеш на його... (2?оеч.)].

покрикування покрйкивание; вскрйкивание;
прикрйкивание* [Ад’ютант квапився, і ко-
жен раз, коли він спинявся, ..хлопцям дово-
дилося підбігати на його покрикування (Ле)].
Ср. покрйкувати.

покрйкувати, -кую, -куєш и редк. покривати,
-каю, -каєш покрйкивать; (внезапно, от-
ривисто — еще) вскрйкивать; (на кого-ни-
будь '— еще) прикрйкивать [Уночі сови та
сичі покрикували у йому [палаці] на всю
околицю (Мирн.); Мовчки, похмуро їв
він хліб з часником та часом сердито по-
крикував на дітей (Коцюб.)].

покрити см. покривати.

покритий 1) критий; покритий; подернутьій;
укритий; облеченний; охваченньїй [В тем-
нім шатрі на ліжку, покритім., перинами,
сиділа Мирослава і гірко плакала (Фр.);
Сивеньким суконцем покрита [кожушанка],
чорним смушком обложена... (Тесл.); А
пізні яблука звисають де-не-де, Гнучи
покриті памороззю віти (Дмитр.); Покриті
ганьбою і прокляттям поколінь увійдуть
в історію імена Бенкендорфа, і Орлова,
і Дубельта, і всіх їх поплічників (Іван.)];
2) покритий; 3) покритий; 4) покритий;
5) покритий; 6) викритий; 7) покритий
[Незчулася, та й байдуже, Що коса по-
крита (Шевч.)]. Ср. покривати 1—7.

покритикувати, -кую, -куєш покритиковать
[Сміявся Недокус. — Тонкошкірий ти, Та-
расе, інтелігент. Покритикували, а він і з
лиця змінився (Збан.)].

покритися см. покриватися.

покритка дорев.покритка (обл.) [А що тих бід-
них покриток Пустив [управитель] по світу
з байстрюками! (Шевч.)].

покритонасінні, -них сущ. бот. покрьітосемян-
ньіе.

покриттєвий 1) покришечний; 2) покри-
шечний. Ср. покриття 4—5.

покриття 1) (действие) покритие [Звичайна
система покриття жилого приміщення по-
лягала в тому, що посередині приміщення
па стіни зрубу укладали головну балку —
сволок (Дерев, зодчество Укр.)\; 2) (действие)
астр. покритие; 3) (устроенное над чем-
нибудь) покритие; (на строєний — еще)
крмша [Ми заходимо під скляне покрит-
тя інститутського лимонарію (Рад. Укр.,
1949, III)]; 4) (материал, которьім покрьі-
вают что-нибудь) спец, покритие [Посеред
вулиці ремонтували асфальтове покриття
(Дмитр.); В технології машинобудування
серйозне значення має контроль товщини
гальванічних покриттів (Наука і життя,
1956, 5)]; 5) (велосипедной, автомобильной
шини; мяча) покришка; 6) (лицевая ткань
Пальто, шубьі и т. п.) портн. покришка;
7) перен. редк. покров; під ^тям чого

яюд покровом чего [Борислав під покрит-
тям темноти спав уже давно глибоким
сном (Фр.)].

покричати, -чу, -чйш покричать; (громко,
сердито разг. — еще) поорать; (от боли,
от горя, от негодования — также) пово-
пйть [Отак поспорять, покричать., та й
розійдуться (Мирн.)].

покришений покрбшенньтй, искрбшенішй; из-
мельченний; перекрбшепний [На призьбі
сидів мош-Діма, оточений курами та кач-
ками, і з безпритомною усмішкою боже-
вільного пригоршнею сипав на землю по-
кришену мамалигу (Коцюб.); Дрібно по-
кришена крига, підхоплена сильною те-
чією, проносилася повз них (Трубл.)],
Ср. покришити.

покришення измельчение.

покришечка уменьш. 1) покришечка; кри-
шечка; 2) покришечка. Ср. покришка
1—2.

покришечний покришечний.

покришйти, -ришу, -рйшніп покрошйть,
искрошйть; (роздробить на мелкие части —
еще) измельчйть; (все разг. — еще) пере-
крошйть [Журавель наварив м’яса, буря-
ків, квасольки, картопельки. Покришив
дрібненько, склав у високий глечик з вузь-
кою шийкою (Фр.)].

покришитися, -рйшиться покрошйться,
искрошйться; измельчйться; перекрошй-
ться. Ср. покришйти.

покришка 1) (для посуди, утвори и т. п.)
покришка (разг.), кришка [Вона полізла
з рогачем у піч, засунула горщик, обгор-
нула жаром, накрила покришкою (Мирн.);
Покришки з брязком впали з цистерн,
вогонь торкнувся спирту, і легка блакитна
хмарка вся попливла над ним (Коцюб.);
Кругом її [гору], мов покришкою, накрило
синє прозоре небо, обпираючись своїми
краями на землю (Мирн.); — Юри Гната
не бачили ніколи? — Отакунький. Ни-
зенький, маленький, а волосся довге, по-
кришкою... (Вишня)]; пі дна, ні ~ки
кому разг. ни дна пи покришки кому;
своя хата — ~ка погов. не виносйть (не
вмносй) сор из изби [Видно, вже прости-
ли [Ользі] за той хрест. О, вони [батьки]
за те, що своЦ хата — покришка (Кач.)];
2) (велосипедной, автомобильной шини;
мяча) покришка.

пбкришковий покришечний.

покрівельний крбвельний [Для лісної зони
поширеним покрівельним матеріалом було
дерево (гонт, скіпа, тес) і солома (Дерев,
зодчество У«р.)].

покрівельник крбвельщик [Гуркотіла бляха
на даху під ударами покрівельників (пе-
рекл. з Гррького)].

покрівець, -вця 1) кришка [Сахар, паляниця—
все те було понакривано плетеними покрів-
цями (Н.-Лев.); Покрівці на вулики ладнаю
(З миє в. у. — Сл. Гр.)]; 2) церк., перен.
покров [В руках у неї волочиться якесь
шитво з квітками, неначе покрівець до
церкви на аналой (Н.-Лев.); Тихеє озерце
спить, не зворухнеться, Понад ним покрів-
цем сизий туман в’ється (Манж.)].

покрівля 1) крьіша, книжн. кровля, уст.
кров [Бомба впала на схилі висоти і знес-
ла всю покрівлю бліндажа (Куч.)} За кла-
довищем зелено-жовтим килимом розісла-
лося поле. Безкрає — воно посунулося за
гору, ховалося за синьою покрівлею неба
(Мирн.)]} д'в о с х й л а ~ля двухскат-
ная (двускатная) крмша, щипцбвая крйша
[Праворуч занурювалася в небо., дзвіни-
ця костьолу Святої Діви з двосхилою
покрівлею (Тулуб)]} жити під од-
нією ~лею жить под однбй крбвлей,
жить под однбй крьішей [— Я з нею
зроду-звіку не буду жить під однією по-
крівлею, — кричала Кайдашиха (Н.-Лев.)]}
обвалення ^лі горн, обрушение
крбвли; під рідною ~лею под
$однбй крбвлей; 2) геол. кровля [У гру-
бозернистих породах покрівлі вуглеутво-
рення нерідко можна бачити дрібні улам-
ки вугілля, які потрапили туди після
ерозійного розмиву верстви вугілля, що
лежить нижче (Геол. ж., 1953, XIII, 5)].

покрій, -рою покрбй [Вони разом приходи-
ли до школи, посили одного покрою плаття
і вперто намагались сидіти втрьох па одній
парті (Трубл.)].

покріпачений ист. закрепощенпьій [Україн-
ський драматург Іван Карпенко-Карий на-
писав трагедію, в якій., дав широку кар-
тину народних рухів на Україні у XVIII ст.,
показав боротьбу селянської покріпаче-
ної бідноти з польським панством (Літ.
газ., 1957, І)} Тяжке і безрадісне було
життя покріпачепої жінки. Ціле літо їй
доводилось працювати на панщині (Колг.
Укр., 1957, П)].

покріпачеппя ист. закрепощелие.
покріпачити, -чу, -чиш ист. закрбпостйть.
покріпити см. покріплювати.

покріпитися см. покріплюватися,
покріплений разг. подкрепленньїй.
покріплення разг. подкрепление; для^ня
сил для подкрепления сил.

покріплювання разг. подкрепление.

покріплювати, -люю, -люєш и покріпляти,
-ляю, -ляєш, покріпйтп, -плю, -пйш разг.
иодкреплять, подкрепйть [Я часом з го-
ловою пірнаю в етнографічні записи, в
те чисте і свіже джерело народної твор-
чості та покріпляю тим свої сили (Коцюб.)}
— Вступімся від нього, лишім його в
спокою. Як трошечки проспиться, то сон
покріпить його, — говорила спокійно, ла-
гідно папі Олімпія (Фр.)] Кухлик, другий
чаю покріпили мене трохи (Граб.)].

покріплюватися, -лююся, -люєшся и покріп-
лятися, -ляюся, -ляєшся, покріпйтися,
-плюся, -пйшся разг. подкрепляться, под-
крепйться [Пошукай-но чого смачненького
з’їсти. Сама покріпишся, та й я коло тебе
(Свидн.)].

покріпляти см. покріплювати,
покріплятися см. покріплюватися,
покріпшати, -мато, -шаєш окрепнуть.
покров 1) покров, позз. кров, полог (перен.),
книжн. уст. сень [Вони зійшлись на роз-

логому дні яру, де розпорошився сніг чи-
стим покровом (Коп.)} Величні чола чо-
тирьох будов Вгорнулись в неба голубий
покров (перекл. Бажана)} І ось раптом
високий жіночий сміх гостро розтяв важкі
покрови суму (/Гогроб.)]; п і д ^вом д е-
р е в под сецью деревьев; лід <-»вом
ночі под покровом нбчи, под крбвом
нбчи [Вже вирував під м’яким покровом
південної липневої цочі мітинг (/льч.)];
2) церк. покров [За кражу, за войну, за
кров, Щоб братню кров пролити, просять
І потім в дар тобі приносять 3 пожару
вкрадений покров!!.. (Шевч.)]} 3) (защита)
уст. покров [К р у с т а: Що ж ти не
п’єш? Фортунат: Я не вживаю.
К р у с т а: Дивно! Знаєш, друже, що
се образа бога Діоніса, а ми тут під його
покровом — бачиш? — Показує на малю-
нок вакханалій (Л. У«р.)].

покрова церк. покров [Стояв чудовий, ясний
осінній день, які бувають перед Покро-
вою ^Н .-Лев.)].

покровитель, -теля книжн. редк. покровй-
тель [Суть тотемізму полягала в уявленні,
нібито кожна родова група людей мала
свого предка — тварину або рослину, який
є її родоначальником і покровителем (Нар.
стар. іст. УРСР)].

покровйтелька книжн. редк. покровительки-
ца [Тут, цілком імовірно, зображено Арте-
міду або, точніше, її прообраз, богиню
місяця — покровительку стад і врожаю
(Нар. стар. іст. УРСР)].

покровйтельство книжн. редк. покрОвйтель-
ство.

покроїти, -рою, -роїш 1) скройть, (реже)
покройть [Вона покроїла сорочку й разом
з Тигреною почала шити (перекл. з Сьо-
мушкіна)]} 2) (провести некоторое время
за кройкой) покройть.

покроїтися, -роїться скройться; покройться.
Ср. покроїти 1.

покрокувати, -кую, -куєш пойтй, разг. за-
шагать; (двинуться по направленню к кому-
нибудь, к чему-нибудь — еще) направиться
[Замріяний і щасливий, Андрій бадьоро
покрокував додому (Гур.)} Нічого більше
не сказавши, Наринський покрокував до
дослідної лабораторії (Шовк.)].

покропйти,-роплю,-рбпиш 1) покропить, окро-
пйть, побрмзгать, обрьїзгать; (слегка разг.—
еще) взбрмзнуть, сбрйзнуть [Осінь покро-
пила ліси жовтими цятками, ніби витерла
об їх шорстку гриву забруднений кадмієм
пензель (Тулуб)} Вчора набігла хмарка,
мов чумацьке ряденце, та лише покропи-
ла суху землю... (Коцюб.)]} 2) церк.
окропйть [Старий панотець покропив
Хмельницького свяченою водою і дав по-
цілувати хреста (Нанч)]} 3) (випить по
случаю чего-нибудь) разг. вспрнснуть [—Та-
ку чудову одежу варт покропити, — ска-
зала Марія й принесла з хижки пляшку
горілки (Н.-Лев.)].

покропитися, -роплюся, -рбпишся 1) о кре-
шіться, побрілзгаться, обрьізгаться;
сбрідзнуться [Коли дід убрався в
Іванову одежу, витяг собі скляницю з во~
дицею і покропився — й нараз помолод-
шав {народна казка)]; 2) окропиться. Ср.
покропити 1—2.

покроплений 1) покропленими, окропленнмй,
побрмзганнмй, обрмзгаинмй; взбрнзнутмй
[Корж лежав на отамановій мажі, дивився
на степ, ще не покроплений перловою ро-
сою (Гг/лг/б); Мамай: Ось яка вона,
значить, наша земля.. Слізьми полита,
кров’ю й потом покроплена' (Янов.)];
2) окропленнмй; 3) вспрмснутмй. Ср. по-
кропйти 1—3.

покрохмалити, -лю, -лиш покрахмалить;
(мног. разг. — еще) перекрахмалить.

покруглішати, -шаю, -шаєш и разг. покруг-
літи, -лію, -лієш стать круглеє, округли-
ться, разг. покруглеть, округлеть [Очі в
Наринського враз покруглішали. Він здав-
лепим голосом спитав: — Миколо Дмитро-
вичу, ви певні того, що сказали? (Шовк.)].

покружити см. покружляти.

покружити, -ружу, -ружиш 1) покружить
(разг.); (с непереходньїм значением— еще)
покружйться; 2) (блуждая) разг. покру-
жйть [Покружив я, покружив коло хати,
та й натрапив на стежку до греблі (Вовч.)].
покружйтися, -ружуся, -ружишся покружй-
тьг я, разг. покружйть.

покружляти, -ляю, -ляєш й обл. покружати,
-жаю, -жаєш 1) покружйть (разг.); (описо-
вая круги в воздухе — еще) покружйться;
(о сосуде с вином и т. п. — еще) обойтй
вкруговую [Вершники сміливо покруж-
ляли по степу, потім з’їхались, посідали,
мабуть радились (Десн.); Тривожно кар-
каючи, знялася в повітря галич і, покруж-
лявши трохи над дзвіницею, полетіла на-
зустріч ранковій зорі (Шцян)]; 2) (водку,
вино и т. п.) разг. попйть.

покрутити, -пію, -нієш разг. покрупнеть.
покрупнішати, -шаю, -шаєш разг. стать круп-
неє, покрупнеть.

пбкрут, -ту обл. оборот [Проти сонця па
темних колесах дуже ясно блищали., ло-
патні, хапаючи за кожним покрутом ко-
леса лиснючу воду та срібні проміння
сонця (Н.-Лев.)].

пркрутйти, -ручу, -рутпш 1) покрутйть;
(заставить вертеться, вращатьср) повер-
тбть, разг. покружйть; (хвостом—обачно) по-
пилять [Лікар глянув на нього, покрутив
вуса, ніби намотав собі щось на них (Іван.);
Лікар подивився на мене та тільки головою
покрутив (Мирн.); — Як він там у вас...
Чи в нього всі дома?— покрутив пальцем
становий коло чола (Коцюб.); Чепіга взяв
трубку, покрутив ручку, попросив відділ
освіти (Коп.)]; 2) (о ветре, метели) разг.
покружйть; 3) (искривить) мног. покру-
тйть; 4) (крутя, испортить) мног. разг.
искрутйть; (испортить, резко нарушив фор-
му предмета) поисковеркать (разг.), иско-
веркать, разг. покорежить, искорежить;
(обезобразить— еще) поизурбдовать(разг.),
изурбдовать [Щось іде., на одно око сліпе,
вид йому покрутило та повертіло (Свидн.)];
5) (безл. — о болезненном ощущении) по-
болеть, разг. поломйть; (в ухе, в зубе цт.п.)

посверлйть; 6) (перен.: с целью обмана]
похитрйть, полукавить.

покрутйтпся, -ручуся, -рутпшся 1) покру-
тйться, повертеться’, (сделать ряд оборо-
тне — еще) покружйться; (беспокойно дви-
гаясь на одном месте разг. — еще) поер-
зать; (ведя себя суетливо, слишком резво;
перен. — об угодничестве, заискивании —
еще) поегозйть [Покрутився [літак] над
нашим кордоном, прикордонники стрель-
нули, і він дав дьору... (Трубл.); Біля
крайніх хат замаячили двоє вершників,
які, покрутившись на околиці, зникли
у вулиці (Панч); Жандарм: ..Ну, му-
зики, грайте! ..Може й мене охота візьме
з вами покрутитися (Фр.); І вона справді
заспівала якусь веселеньку пісню. Покру-
тилася дзигою по хаті (Вільде); Покру-
тився [Мирко] сюди-туди і у посла Скоро-
пуди став за писаря з потреби, — мусив
дбати сам про себе (Мак.)]; 2) (о дороге,
тропинке, реке и т. п.) разг. извйться [А
глухенька доріжка поміж хат покрутилася
хуторами (Головко)]; 3) погнуться; 4) искру-
тйться; поисковеркаться; исковеркаться;
покорежиться, искорежиться; поизурбДо-
ваться; изурбдоваться; ср. покрутйтм 4.

по-крутійському, по-крутійськи нар. плутов-
скй.

покрутнути, -пу, -пеш разг. повернуть, разг.
крутнуть; (головой — обьічно) мотнуть [А
Тихон покрутне головою та й скаже: «По-
бачимо, чи так-то воно буде!» (Квітка)].

покрутнутися, -пуся, -пешся разг. крутнуться
[Сестра М а р ф а: Далі ключ не йде!
Силкуюсь, силкуюсь, а він став та й не
подається.. Сестра Серафима:
Давай ще я. От бач, і покрутнувся
(Мирн.)].

покруч (покручі — ж. р. и пбкруча — м. р.)
1) пбмесь, обл. ублюдок; 2) (о недоразвитом,
никчемном человеке) разг. презр. ублюдок, ме-
жеумок [Битися закортіло,собако?Ну, вста-
вай! Знатимеш, як плодити покручів з чу-
жою жінкою (Тулуб)]; 3) перен. редк.
изгйб, извйлина [Чудні слова тільки роз-
буджували в його дитячій голові часом
якісь незвичайно чудні покручі мислім.
(Н.-Лев.)].

покручений 1) прич. покрученньїй [На зга-
рищі валялася бита червона цегла, покру-
чена вогнем іржава бляха (Чорн.); А за
думкою вже вимальовується, а потім ви-
будовується оригінальний верстат для ви-
, правлення покручених конструкцій (Виш-
ня)];	2) прич. искрученньїй; поиско-

верканньїй; исковерканньїй; покорежев-
ньій, искореженннй; поизурбдованньїй;
изурбдованньїй [Збуджені раптом з голод-
ного сну, дзвони хрипло кричали і гнали
вйеред вузлуваті фігури, покручені не-
помірною працею (Коцюб.); Ворожі трупи,
покручені, пошматовані на мотлох, ле-
жали по всьому узгір’ю (Гонч.)]. Ср. по-
крутйти 3—4; 3) прил. (о дороге, реке и т. п.)
извйлистьій, редк. извйвистьій; (не пря-
мой) вьющийся [Мар’янка пробиралася ву-
зенькою покрученою стежкою (Десн.); А
он покручена якась срібляста гадючка...
То — річка... (Вишня)].

пбкручпий ублюдочньїй.

покручувати, -чую, -чуєш разг. покручи-
вать; (хвостом) повипивать [Кахикав писар,
кахикав, покручував уси, покручував (Квіт-
ка)} Всі панночки мали, або намагались
мати, безжурний пташиний вираз, покру-
чуючи головками та щебечучи (Л. Укр.)}
Так цвірчить і стриба горобець перед ко-
том, що вловив гороб’я і, міцно здавивши
зубами, покручує довгим хвостом та ви-
свічує хижо очима (Мирн.)].,

покрюкати, -каю, -каєш 1) покаркать; 2) (о
журавлях) обл. покурликать; 3) (о лягушках)
обл. поквакать.

покрякати (покрякаю, покрякаєш и покря-
чу, покрячеш) 1) (о крике утки) разг. по-
крякать; 2) (о крике ворон и некоторих
других птиц) покаркать; 3) (о лягушках)
разг. поквакать; 4) (только с формами
покрякаю, покрякаєш) (о человеке) разг.
покрякать.

покрякувати, -кую, -куєш разг. 1) покряки-
вать; 2) покаркивать (разг.) [На сусідній
вербі чорніла купа хмизу—вороняче гніз-
до. У ньому покрякували молоді воронята
(перекл. з Бєляєва)]} 3) квакать [время от
времени]; 4) покрякивать [Старий похмуро
сидів на передку, одвернувшись від мене,
і мовчав, зрідка тільки покрякуючи (пе-
рекл. з Пушкіна)]. Ср. покрякати 1—4.
покувати,1 -кую, -куєш мног. виконать
[Да покувала б я, да позолотила золотії
крилечка (Метл.)]} 2) (в течение некото-
рого времени) поковать; 3) (надеть цепи,
кандальї) мног. заковать. _

покувати2, -кує, покукати, -кає (о кукушке)
покуковать.

покудкудакати (покудкудачу, покудкудачеш
и покудкудакаю, покудкудакаєш) покудах-
тать.

покудлати, -лаю, -лаєш взлохматить, разг.
всклбчить, взьерошить, всклокбчить, вскос-
матить, встрепать.

покудбвчений см. покуйовджений,
покудовчити см. покуйовдити,
покуйовджений, разг. покудбвчений взлох-
маченний; всклбченньїй, взьербіпенний,
всклокбченнмй, вскосмаченннй, встрепан-
ннй. Ср. покуйовдити.

покуйовдити, -джу, -діші и разг. покудбв-
чити, -чу, -чпш взлохматить, разг. всклб-
чить, взьерошить, всклокбчить, вскосма-
тить, встрепать [Олександр Іванович без-
тямно покуйовдив собі бороду, потім ски-
нув пальто (Шовк.)].

покукати см. покуватії2.

покукурікати (покукурікаю, покукурікаєш и
обл. покукурічу, покукурічеш) покукаре-
кать.

покулепий поскрючепннй; скрюченньїй; по-
кбрченний; скбрченішй [Хвилю стояла
мовчки, випростовуючи свою високу стать
та розправляючи покулені пальці (Фр.)].
Ср. покулитп.

покулити, -лить безл. мног. обл. поскрючи-

вать (разг.), скрючить, покбрчить (разг.),
скорчить.

покупитися, -ляться поскрібчиваться; скрю-
читься; покбрчиться; скорчиться. Ср. по-
кулити.

покульгати, -гаю, -гаєш похромать, оазг.
поковьілять [Петров задоволено посміх-
нувся і покульгав на своє місце (Ряб.)].

покультурнішати, -шаю, -шаєш разг. стать
культурнеє (разг.), стать бблее культур-
ним [Виправитеся, заспокоїтесь, покуль-
турнішаєте, тоді дозволимо вам бувати в
клубі! (Вишня)].

покумапня разг. кумовствб [Христя ж ди-
вилася на покумапня, як на зв’язок до-
вічного товариства з Галею (Мирн.)].

покуматися, -маюся, -маєшся и покумйтпся,
-млюся, -мйшся разг. сделаться кумовья-
ми, разе, покумйться [Покумались вони
років вісімнадцять тому (Ряб.)} Що ти
страшиш мене? Та я ні бога, ні чорта не
боюся, бо я з чортами давно покумалася
(Шиян)].

покумекати, -каю, -каєш разг. поразммслить
[А з другого боку ж — і злидні насідають...
От тут тобі й покумекай (Вишня)].

покумитися см. покуматися.

покумувати, -мую, -муєш разг. побить кумом;
побьіть кумой [Покумував, погуляв ку-
пець, залишив подарунків хрещеникові та
й поїхав (народна казка)].

покуняти, -няю, -няєш разг. подремать, разг.
поклевбть носом.

пбкуп, -пу разг. 1) покупка, купля; 2) (куп-
ленная вещь) покупка [Софія не призна-
лась би зроду, що йде за цокупом для ба-
ронеси (Л. У«р.)]; 3) (требование на товар
со сторони покупателя) спрос [Як нема
покупу, то вони (крамарі там, чи що) де-
шево продаватимуть кожухи (Черк. у. —
Сл. Гр.)].

покупати, -паю, -паєш викупать, искупать;
(немного помить — еще) покупать.

покупатися, -паюся, -паєшся викупаться,
искупаться; (побить в воде, купаясь) поку-
паться [Ходімо ж попереду покупаємося
та, вертаючись, і підемо (Мирн.)} Сам дуб
чи бересток стояв-стояв, дививсь у воду
прозору, і покупатися йому забажалося...
(Вишня)].

покупець, -пця покупатель; (в торгових сдел-
ках уст. — еще) покушцйк; приобретатель
(книжн.) [Із запізненням відкрив свій
ларьок книгар, і зараз же по книги посу-
нули покупці (Янов.)].

покупити см. покупувати.

покупка покупка; приобретение [П р о н я:
На Хрещатику була: ось для вас покупку
принесла (Стар.)} Стара Яворська дала
їй гроші, а сама забрала кошик з покуп-
кою (Чорн.)} На гривеник покупки, а на
карбованець крику (приказка)]. Ср. покупу-
вати.

покупляти см. покупувати.

покупнйй покупнбй.

покупниця покупательпица; покупщйца; при-
обретательница[—Спитайте козачку Ельмас.
Олена по-нашому, — нашвидку кинула по'
купниця і пірнула в юрбу (Тулуб)]. Ср.
покупбць.

покупувати, -пую, -пуєш и покупляти, -ляю,
-ляєш и редк. .покупити, -куплю, -купиш
мног. разг. купйть, накупить; поприобре-
тать (рцзг.), приобрестй [Може, у вас така
думка, що я все те покупу^ав? (Вовч.);
Вони., посправляли собі нові свитки, а
декотрі пошили сині суконні жудани,
покупили ясні червоні одеські пояси, нові
смушеві шайки (Н.-Лев.)].

покурити1, -курю, -куриш 1) покурить, фам.
шутл. подимить [— Сідай, — глухо мо-
вив Скиба. — Покуримо... (2іїур.); Поку-
римо люльки, щоб дома не журились
(Ном.)]; 2) (израсходовать, употребить на
курение) викурить, разг. исцурйть; 3) пе-
рен. покурить [І от тепер почнуть вони, як
у дзвони, дзвонити: а що, здобувся? а що,
взяв? покурив?.. (Мирн.); Мабуть не на
таких наскочив, не покурить (Рудч.)].

покурити2, -рю, -рйш 1) поднимать пьіЛь [не-
которое время]; 2) (безл. — о метели) по-
мести; 3) (о диме) разг. подимить; (ежигая
какое-нибудь вещество, дающее пахучий дим)
покурйть; (кадилом и т. п.) покадйть [Ки-
нулася Настя хату прибрати і сіни упо-
рати, а Наум засвітив свічечку і ладаном
покурив (Квітка)].

покуритися, -риться разг. подьімйться.

покуріти1, -рить 1) покурйться; 2) (безл. —
о метели) помести; (о мелком снеге — еще)
попорошйть.

покуріти2 (покурйть и редк. покуріє) (о ту-
мане , о паре) покурйться; (о горящем) по-
дьімйться; (о виделении дим а) подьімйть.

покурітися (покурйться и редк. покуріє^ся)
покурйться; подьгмйться. Ср. покуріти2,
покурликати (покурлйкає и редк. покур-
лйче) и редк. покурлюкати, -кає покур-
ликать.

покурнйкати, -каю, -каєш разг. помурлм-
кать.

покурювати, -рюю, -рюєш разг. покуривать;
(не торопясь разг. — обично с дополнени-
ем — еще) потягивать [Хлопці сиділи
довго, покурювали, вигрівались під теплим
сонцем (Козач.)].

покуса обл. искушение [Вистріл був влучний
і в одній секунді зробив кінець її стра-
жданням і покусам (Фр.)].

покусаний 1) покусаними; искусаннмй; пе-
рекусанньїй [Дід Грицай зліз з груші з
покупаними [бджолами] щоками та руха-
ми (Н.-Лев.)]; 2) погрмзенньїй. Ср. поку-
сати 1—^2.

покусати, -саю, -саєш 1) покусать,
(сильнеє) искусать; (мног:— еще) переку-
сать [Вже й сама [мати] злякалася, по-
чувши про собак, і стала кругом огляда-
ти, чи не покусали де, чи не порвали де...
(Квітка); Бджоли покусали їй і вид, і
руки, і литки (Н.-Лев.); Як наш Латин
тут розгнівився І на гінця сього озлився,
Що губи з серця покусав (Котл.)]; 2) (рас-
кусить зубами) погрмзть [— За ваш,
мамо, подарунок спасибі вам, — дякував
Іван. — Горіхи ми покусали колективно

покусатися, -сйємося, -састеся перекусаться,
разг. покусаться!Свої собаки: покусаються
та й перестануть (Ном.)].

по-кустарному нар. по-кустарному.

покусувати, -сую, -суєш покусьівать [Мар-
ченко терпляче покусував тут Же підібрану
з землі стеблину стиглої пшениці, при-
слухаючись До бою (Кач.); — Ну, що? —
спитав він, нервово покусуючи вус (Ту-
луб)].

покута 1) искупление; покаянне [Нехай
Рустем піде до батька, впаде йому в ноги
і скаже: мій гріх, моя покута (Коцюб.);
Коли б її взяли в Київ та посадили на по-
куту в монастир, та ще самб в жнива!
(Н .-Лев.)]; 2) (взискание) наказание [П и-
с а р: .. Тепер он яка тобі покута: візьмеш
оцю бумагу і підеш з нйю до всіх учителів
(Тоб.); Любий дядьку! ..Ще теж мені
буде жаль немалий, що не чутиму довго
ніякої музики і сама не гратиму, се для
мене покута чиста (Л. Укр.)]; 3) дорев.
покаянне; церк. епитимья [Треба хоч до
батюшки їііти, щоб яку покуту наложив
на розп’яницю з п’яниць (Мирн.)].

покутний 1) искупйтельньїй; 2) дорев., ирон.
покаянний [Д.-Ж у а н: ..Та чим же маю
заслужити вас? ..Живу, немоц^яКась душа
покутна, серед людей чужих або й ворожих,
життям безбарвним, я б сказав, негідним,
бо глузду в нім немає! (Л. Укр.)].

покутник дорев. покаянник [— На що ми
чекаємо! — палко говорили вони. —..Сил
не стає слухати попівські казання та уда-
вати покутників (Тулуб)].

покутниця дорев. покаянница.

покутній находящийся возле красного угла
[Як у хату увійшла, припала на ла-
ві, схилившись на покутнє віконечко
(Вовч.)].

покутський покутский [Обабіч Пруту ту-
ляться одне до одного тісні села покутські
(Яозл.)].

пбкуття, покуть, -тя красньїй угол [Грицько
мерщій посунувся за стіл, на покуття, та
Запрохував Чіпку сунутись ближче до
його (Мирн.)'г Я посадив на покуті Усіх
гостей моїх (Гл.); Але Дарка все ж пома-
гала, То ложки подавала, та хліба вкроїла,
раз у раз встаючи з ослона, де вона си-
діла проти покутя (Л. Укр.)].

Покуття Покутье.

покутувати, -тую, -туєш 1) искупать [Княж-
но моя безталанна, Знівечений цвіте! Ти
ще будеш покутувать Гріхи на сім світі
(Шевч.)]; 2) дорев. отбьівать покаянне.

покуть см. пбкуття.

покуховарити, -рю, -риш разг. покухарни-
?ать.

покучерявити, -влю, -виш разг. закудря-
виться.

покучерявлений разг. закудрявленньїй [По
ній [луговині], мов рибини, скидались зер-
нисті покучерявлені кетяги квіту (С?П.)].
покуштувати, -тую, «-туєш и редк. покушати,
-шаю, -шаєш попрббовать, разг. отведать,
обл. опрббовать [Доктор., боявся покуш-
тувати бурлацького борщу з гнилою
таранею, з додатком пацюків для при-
смаки (Н.-Лев.); А я прошу а я прошу:
«Та хоч покуштуй, та хоч губою приторк-
нись! Воно добре, не абияке» (Вовч.); Нащо
було палити, нб давши навіть покушать?
(Коцюб.)]; '--'Вати стусанів разе, по-
лупить тумакрв [Гей, хто зо мною вийде
битись, Покуштувати стусанів? (Котл.)].
йола 1) пола [Дорожній кожух на ньому та-
кий довгий, що черкає полами сніг (Шиян);

Ануте!» Як се тільки гукнув, так поли
у шатра і впали (Квітка);^3а сонцем хма-
ронька пливе, Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове У синє море (Шевч.);
Смішні ті* наші видавці: оце смичуть за
поли, — давай щось нового! — а даси, то
воно й зостаріється те нове, поки на світ
вилізе [Л. Укр.)]; ~ла в полу пола об
полу; поли крає (врізує), а плечі
латає погов. поли коротбет, а плечи
латает; вдаритися (битися) 'в
поли, вдарити об поли удариться
об польї, ударить об польї [Коли Кіндрат
розповів йому про зустріч з Яриною, Му-
сіц Шпичка аж вдарив об поли: — Не
дочекався старий Верига, а він же вигля-
дав її день і ніч (Панч)]; [від н а п а с~т і]
хоч поли в р і ж, т а в т і к й й (тікай)
по^ов. [от бедн] хоть полу отрежь, да уйдй
[— Приятель [становий], значить — .. на-
сміхається Пищимуха. — Від такого прия-
теля поли вріж, та тікай, а ви з його прия-
тельством носитесь, як циган з писаною
торбою (Мирн.)]; з-п ід *^лй прям., пе-
рен. из-под поли [Баби про щось ради-
лись. Семен вийняв з-під поли око горілки
і постдвив на стіл (Яоіроб.)]; каптан
з розгорнутими полами уст. рас-
пашной кафтан; 2) полотнище [Поли з
рудої юпки, мов крила, мають за ним від
прудкого бігу, а вір усе біжить далі
(Коцюб.)].

полабський филол. полабский.
полабузнитися, -нюся, -шшіся (до кбго) разг.

неодобр. полебезйть (передком); (суетясь—
еще) поголить (перед кем).

полавірувати, -рую, -руєш полавйровать.
полататися, -гається разг. полататься [ —Сто
карбованців, кажу, з вас полатається,—
вдруге, досить ввічливо натякнув пере-
можець (Шиян)].

полагідніти, -нію, -нієш и полагіднішати,
-шаю, -шаєш стать бблее мягким, смяг-
чйться [— А ти не ображайсь, — полагід-
нішав Чумак.—Про твою ж користь дбаю.
По дружбі (Головко)].

полагоджений і) почйненньїй, исправленньїй,
поправленннй; зачйнепньїй; перечйненннй
[Червоноармієць пильно оглянув полаго-
джений орчик (Головко); 3 полагодженим
стерном пароплав повільно пробирався між
кригою (Трубл.)]; 2) улаженний; 3) при-
готовленньїй; собранньїй; снаряженньїй [Ве-
чірня пошта була полагоджена (Фр.)]. Ср.
полагодити 1—3.

полагодження почйнка, исправление, по-
правление [Тетяна пройшлася за жнивар-
кою, ніби перевіряла полагодження (Ле)\
ч— Товаришу комісар, — говорю, — потріб-

ний певний час для полагодження коробки
швидкостей (Янов)].

полагодити, -джу, -диш 1) починйть, испра-
вить, поправить, разг. зачинить (прореху,
диру); (все, много чего-нибудь разг. — еще)
перечинйть [Шофер зупинив автобус, щоб
щось полагодити в моторі (Трубл.); Вирів-
няв стріху на вдовиній хаті, полагодив двері
біля повітки (Шур.); Раз. панночка за-
несла свої черевики полагодити (Барв.);
Дружба, вона, кажуть, як скло: розіб’єш—
не складеш, не полагодиш (Ільч.); Андрій
не покидав н^дії, що ось-ось не видко як
наїдуть пани, усе полагодять і пустять

» фабрику (Коцюб.)]; віддати ~ти
отдать починйть, отдать в починку; 2) (при-
вести в порядок, к нужному результату)
уладить [— Нащ^ в^м тут висідати, пане
Іванський? — питався ♦ пан директор.
—Справу свою завтра полагодите, а тепер
їдьте зі мною на весілля (Мак.)]; 3) обл.
приготовить; (для еди, еду — еще) собрать;
І для работи и т. п.— еще) снарядйть

Хома: Іди ж, іди та поклич мені Галю,
а затим сама полагодь рушници (Шевч.)}
Полагодила обідати; Тихон доетав хліб,
пдкраяв на шматки (Квітка)].

поладити, -джу, -диш и поладнати, -паю,
-паєш 1) починйть, испрйвить, поправить;
зачинйть; перечинйть [Поладила якось дра-
бину (Чуб.); Батько, де текло, кришу по-
ладив (Барв.); Подаючи зламане кайло,
коваль сказав: — На, Софроне, поладнай
(Бойч.)]; ср. и см. еще полагодити 1; 2) (со-
гласовать) уладить; (прийти ко взаимному
согласию) поладить, разг. сойтйсь; (устро-
ит^) ріізг. сладить [Палкая козачка пола-
дила й погодила усе так, як бажалося її
душеньці (Вовч.)', Ну, звісно, щодо гро-
шових справ, то ми з Вами якось полад-
наємо, коли я буду в Чернігові (Яог{юб.)].

полазити, -лажу, -лазиш разг. 1) полазить,
полазать [Хотілося полазити по деревах,
поплавати в річці (Іван.)]; 2) поползать;
(двигаясь из сторони в сторону разг.— еще)
поелозить [Прокинувся ліс.. Рушилась і
бджола. Виткнулась одна у віконце, ..по-
лазила, полазила по улику, знялась і по-
летіла (Мирн.)].

полакований полакирбванньїй [Його найбіль-
ше здивувало примазане, ніби полаковане
волосся і миршавий вигляд худорлявого,
сухого чоловічка (Коп.)].

полакбмитися, -млюся, -мишся редк. 1) по-
лаКомиться; 2) (на що) цольстйться (на
что, уст. чем), соблазнйться (чем), пре-
льститься (чем), разг. позариться (на что)
[Полакомивеь я на проценти, продав Коро-
ви, дав грошей три сотки (Фр.)]; 3) (увлечь-
ся) уст. прельститься [Не знаю вже, як вам
сказати — чи молода вона була, ся нова*
лиха, чи стара; але вдається—молода
й гарна: інакше не полакомився б король
(Мак.)].

полакувати, -кую, -куєш полакировать.

поламаний, разг. редк. поламлеїшй 1) полбман-
ньій, сломанний; изломленннй; слбмлен-
ний; излбманннй [Пролізши через купу
іржавих поламаних машин, ..хлопці *поба*
чили залізну ляду, привалену цеглою й
попелом (Янов.); Лозиночка заплакана
стоїть, А Дуб поламаний лежить (Гл.);
Міцно спала на поламленому кріслі прач-
ка Цвдоха (Вас.)} Над нашими головами.,
вирізувались зубцями круті гострі верхи,
поламані косогори з твердим верхнім обід-
ком (Н.-Лев.)]} 2) поло манний; исковер-
канньїй; слбмленний [Вийшов Корній з
двору за ворота, став.. Думає сумні свої
думи, що вже забраний він та завданий, що
вже його воля парубоцькі поламана
(Л. Укр.)]} 3) нарушенний. Ср. поламати
1—3.

поламавість, -ності излбманность.
поламанії я полом, поломка.

поламати, -маю, -маєш 1) поломать, сломать;
(в одном месте, сделать надлом разг. —
еще) из ломить;	(целиком — еще) вло-

мить; (мног. — еще) изломать [Вже
співають і пісні: Як в Панька Мороза
Цього року трудодні Поламали воза (Ол.);
Старі ворота поламав Чіпка, а приробив
дощані (Мирн.)} Взяли мене [калину],
поламали І в пучечки пов’язали: Така
доля моя! (Чуб.); Ти й квашею зуби пола-
маєш! (приказка)]} 2) (перен.: уничтожить)
поломать; (резко изменить разг. — еще)

( исковеркать; (лишить сили) сломйть [Твор-
чий дух не замороче Ніяка справа обтяжна:
Він; всяку полама облогу І вийде вільним
на дорогу (Мирн.)]} 3) (перен.: отказаться
от прежде принятого) нарушить (что), из-
менйть (чему); (только о законе, норме,
праеиле уст. — еще) преступйть (что) [Мені
здається, що я стану або другою зовсім лю-
диною, або поламаю віру... (Н.-Лев.);— Як
же з ними [товаришами] розв’язатись?.,
як їх зрадити?., присягу поламати? —
Од такої думки знову обхопить його сум
(Мирн.)].

поламатися, -маюся, -Маєшся 1) поломіться,
сломаться; изломйться; сломйться; изло-
маться [Чи не поламалось часом щось
коло воза? (Н.-Лев.); Кілька років назад
була в нас здоровенна ожеледа. Ліси,
садки поламались, погнулись (Коцюб.);
А ви поспішайте, бо не до зими — до весни
йдеться. Поламається крига, тоді навпрос-
тець не пройдеш (Шиян)]} ср. поламати 1;
2) (вести себя неестественно некоторое
время) разг. неодобр. поломіться, покоче-
вряжиться; (с ужимками, гримасами —
еще) покривляться.

поламка полом, поломка [Особливу увагу
звертають на те, щоб, укладаючи лози
[на зиму], не допустити поламок.. одно-
річних лоз (Наука і життя, 1957, 2)].

поламлений см. поламаний.

поліпати, -паю, -паєш пощипать, потрбгать
[Чшка полапав у кишені: ні кисета, ні гро-
шей... (Мирн?); Постояв [Свирид], постояв,
полапав тррхи двері — двері в їх слав-
нії — дубовії — та й повернув на греблю
(Вовч.); — От чудак. Доки сам не полапає,
нікому не повірить, — озвався кулемет-
ник Григорій Доля (Куч.)].,

полапки, полапцем нар. обл. бщупью [Онися
встала, полапки знайшла в скрині стару

б*

чоловікову сорочку (Н.-Лев.); От, не вста-
ючи, полапцем намацаєш котру [грушу]
коло себе та й їси (Греб.)].

поласитися, -лашуся, -ласишся (на кого, на
що) польстйться (на что, уст. чем), разг.
повариться (на что); (проявить жад-
ность) разг. пожадничать [А Явдошка
та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані
краси. Мріють про старшин. І який стар-
шина поласиться на такі пики (Тулуб);
І знали люди, що, поласившись на зайвий
невід риби>., залишаться вони без хліба,
і йшли додому (Тулуб)].

по таскавішати, -шаю, -шаєш стать ласковее
[Пишу по довгій перерві. Та не поспі-
шайте з присудом. Збагніть причину, що
примусила мовчати, і поласкавішайте!
(Кач.)].

поластитися и полащитися, -лащуся, -ласти-
шся (до кого) 1) поласкіться (к кому),
разг. поліститься (к кому) [Собачка пола-
щилася трохи й побігла далі (Вас.) ]; 2) разг.
неодобр. полебезйть (перед кем); (суетясь —
еще) поегозйть (перед кем).

поласувати, -сую, -суєш полбкомиться
[Запашна кава, якою Красовський зби-
рався поласувати на дозвіллі, згубила
свій приємний смак (Яач.)].

понасуватися, -суюся, -суєшся (на кбго,
на що) 1) польстйться; позариться; пожбд-
ничать [Поласується на баранця да й зло-
вить його (Чуб.)]; ср. поласитися; 2) (насла-
диться чемтнибудь вкусним) полакомиться
[Лише сніданок у нас був святковий —
молочний гарбуз, яким ми поласувалися
вперше за свою подорож (Волош.)].

полатаний почйненньїй; перечйненньїй; за-
платанньїй, зачйненпкгй [Одяг у нього точ-
нісінько такий, як у старшого товариша:
жовтава полатана, а все ж тепла кожу-
шина, підшиті., валянки (Грим.)} Захарко
помалу плентавсь, ледве-ледве човгаючи
важкими величезними чобітьми, полата-
ними, позатиканими ззаду роломою (Барв.);
Передранішнє світло одпиха пітьму назад,
у кутки складу, — і першим сміється до
нього полатаним боком баркас (Коцюб.)].
Ср. полатати 1.

полатати, -таю, -таєш 1) починйть; (всг,
многое разг.— еще) перечипйть; (прореху,
диру) разг. заплатить, зачинйть [Справді
• дах виглядав дивно, так, як би хто чорний,
дірявий капелюх полатав білим полотном
зверху (Мак.); Купила полотна, пошила
йому сорочки, полатала йому одежу, при-
чепурила його (Н.-Лев.)]; 2) (перен.: наче*
сти кому-нибудь удари) побйть; (сильно)
разг. поколотйть [Давай, отамане, добру
вечерю, а то полатаю боки оцим києм
(Н.-Лев.)].

по-латинському, по-латйні, уст. по-латйн-
ській нар. по-латмни [Троянське плем’я все
засіло Коло книжок, що аж потіло, І по-
латинському гуло (Котл.); Другий учень
прочитав вірш по-латині, а ще один про-
казав грецькою мовою (Панч); Балабуха
ще присилував би мене говорити по-ла-
тинській (Н.-Лев.)].
полатувати, -тую, -туєш строит. обреше-
тить.

полдштувати, -тую, -туєш редк. 1) уладить;
2) приготовить; (для еди, еду) собрать;
(для работьі и т. *п. — еще) снарядйть.
См. еще полагодити 2—3.

полащитися см. поластитися.

полаяти, -лаю, -лаєш побранйть, поругать,
разг. полаять; (слегка разг. — еще) пожу-
рйть; (назойлйво фам. — еще) пожучить
[Інший раз і полає [старший] дурно — за-
мовчи: все гаразд буде (Мирн.); Мій Дядь-
ко деколи мене поб’є й полає — Та й суне
в руку медяник (.Боров.)].

полаятися, -лаюся, -лаєшся 1) поссбриться,
разг. побранйться, перебранйться, пору-
гаться [Арсен щиро признався, що полаявся
з жінкою (Дмитр.); Полаялись за масляні
вишкварки (//олі.)]; 2) (провести некоторое
время в пв£ебран«е)побранйться,поругаться,
разг. полаяться; (виразить кому-нибудь в
резких словах неодобрение, осуждение— еще)
побранйть, поругать, разг. полаять [Ча-
сом дівчина переконувала себе, що нічого
страшного не буде, полається пані ґра-
финя, погримає, ..але ж не з’їсть її...
(Донч.)].

полба бот. полба.

пблбяиий бот. пблбенньїй, разг. полбянбй.
поле 1) поле; (засеянное или возделанное под
посев — еще) нйва; (место косьбьі) покбс
[Поле — це безкрає море — скільки згля-
неш — розіслало зелений кидим, аж сміє-
ться в очах (Мирн.); Журбою поле не
перейдеш, то й од долі не втечеш. Яково
буде — побачимо (Вовч.); Проворний, як
вітер у полі (Ном.); На Голій горі Антін
Глущук має два морги поля" (Чорн.); Йон
їхав., по снопи на поле (Коцюб.); Усе теє
пригодиться, що на полі корениться (Ном.)];
6 чйстому ~лів чистом (открьітом)
поле [В чистім полі криниченька На чо-
тири зводи (народна пісня)]; ж й т и і
**-ля ржанме поля; крижане ~ле ле-
дянбе поле; парове ~ле с.-х. паровбе
поле, поле под паром [Як осінню,
так і весняну безполичпу оранку.,
в паровому полі, зайнятому люпином
під озимі, проводити недоцільно
(Колг. Укр., 1957, 7)]; 2) (перен.: основной
цвет; пространство, на которое нанесеньї
узор, рисунок и т. п.) поле, фон [Намітка
світилась, і через неї було видно високий
очіпок з червоними лапатими квітками
на жовтогарячому полі (Н.-Лев.); Тоненькі
рученята і гнучка дитяча шийка вирізня-
лись, мов алебастрові, на темному полі
фотографії (Л. Укр.)]; 3) (узкая полоса
вдоль края листа бумаги) поле; (чаще мн. ч.:
поля, -лів) поля* 4) (только мн. ч.: поля,
-лів):~лй капелюха поля шляпьі;
5) (пространство, доступнеє для каких-
нибудь действий) спец, поле [Читання га-
зети відбувалося прилюдно, на футболь-
ному полі (Смол.); Першого ж дня Мере-
сьєв розшукав на льотному полі інструк-
тора третього загону (перекл. з Полевого)];
~ле б б ю (б й т в и) поле сражения
(бйтвьі, торж. брали) [Так він думав, не

розуміючи, що найвищу нагороду одержу-
вав там, на полі бою (Ннов.)]; *-»ле зору
поле зрения [Василь миттю зникає з на-
шого поля зору (Гал.)]; ~ля з р б ш е н-
н я с.-х. поля орошения; ~ля похо-
вання архл. поля погребения; дослід^
не ~ле с.-х. бі^ьітное поле; магніт-
не ~ле физ. магнйтное поле [Заряджені
частинки з різною масою по-різному від-
хиляються при дії на них одночасно еле-
ктричного і магнітного полів (Наука і
життя, 1956, 11)]; мінне ~ле мйпное
поле [Сапери групами снують по всій ви-
соті.. з міношукачами в руках. Позна-
чають мінні поля (Гонч.)]; у ^лі зору
перен. в поле зрения [Президія ЦК стала
регулярно діючим колективним органом,
у полі зору якого знаходяться всі найваж-
ливіші питання життя партіг і країни
(Матер. XX з. КПРС)]; 6) (перен.: сфера
какой-нибудь деятельности) поле, книжн.
рит. поприще, нйва (уст.) [Поле діяль-
ності агронома, зоотехніка, іншого спе-
ціаліста сільського господарства широке
(Рад. Укр., 1954,1); На літературному полі
мені щастило (7Гог{юб.)]; О одного ~ля
ягода фам. одного поля ягода [Що
стражник, що становий — всі вони однбго
поля ягода (Мирн.)]; шукай вітра
в ~»лі погов. ищй ветра в поле или
и бьіл такбв или поминай, как звали
[Вона була певна, що дівчина передчуває
те, що має статись, і лишень шукає слуш-
ного менту, аби вискочити з хати — тоді
шукай вітра в полі (Яог{юб.)].

полевбд редк. полевбд [Працював я, коли ви
пам’ятаєте, полеводом колгоспу, в нас-
таки, на Полтавщині (Куч.)]. См. еще
рільник.

полевбдетво редк. полевбдетво. См* еще ріль-
ництво.

полегенько, полегеиьку *нар. разг. полегбньку
[— Отакої! — почувся з жіночого гурту
дзвінкий молодий голос. — Ми, жіночки,
покосимо, а він хай собі полегеньку, щоб
часом бува живіт не заболів... (Жур.)].

полегесенько, полегесеньку нар. уменьш. разг.
полегбньку [В очах у мене щось ніби по-
легесеньку свербить, я кулаками протираю
очі і солодко-солодко позіхаю (Вишня)].
полегкість, -кості облегчение; (мягкое отно-
шение, смягчение) сп4ісхождение [Тепер
він побачив живу Катерину і з полег-
кістю та радістю ловив кожну посмішку
на її жвавому обличчі (Жур.); А якого ж
добра нам ждати? Чи не буде полегкості
на податі, па хліб? (Н.-Лев)]; без будь-
якої якості без всякого снисхождения;
з ' тю (в значений нар.) с облегчением,
облегченно [Вів трохи блідне і, зітхнувши
немов з полегкістю, вимовляє одне слово
(Коцюб.)]; не заслуговувати на
~ть не заслуживать снисхождения.

полеглий 1) полеглий, полегший [Особливо
великі втрати у вигляді незрізаних і зрі-
' заних стебел бувають за жаткою при зби-

ранні полеглого хліба (Колг. село, 1954,
VII); Мокрина сіла н& човні,вхопила весло,
одіпхнула ним полеглий очерет і посунула
вперед свого човна (Н .-Лев.)] ; 2) (о че-
ловеке) павший [..9 січня 1913 року близько
200 тисяч російських робітників страй-
кують, шануючи пам’ять полеглих бор-
ців і закликаючи до нової боротьби всю
демократичну Росію (Сталін)].

полегшати, -таю, -шаєш 1) стать легче, сдб-
латься легче, стать бблее легким, сде-
латьср бблее легким; (о чем-нибудь разг. —
еще) облегчйться; 2) (уменьшиться в си-
ле, в степени проявлення) осцабеть, уме-
риться, перен. смягчпться; (преим. безл.'.
о боли, о физическом или нравствен-
ном состоянии) стать легче, разг. полег-
чать; (о чувстве облегчения после боли,
тревоги — еще) отлечь [Пише, що про-
студився та й лежав, а тепереньки полег-
шало (Мирн.)]; біль '-’шав боль умб-
рилась, боль смяАйлась; на серці
~ піало на сердце стало легче, от сердца
отлеглб [Тут Маруся, як розказала перед
своїми усю правду, то й стало їй на душі
весел іще і на серці полегшало (Квітка)].
полегшений 1) прич., прил. облегченньїй
[За сивим [конем]., нісся гнідий Ониськів
кінь. Полегшений від вершника, він до-
кладав сил, щоб не відставати (Ле); Треба
також різко збільшити виробництво взуття
гарячої вулканізації на мікропористій по-
легшеній підошві (Наука і життя, 1957
7)]; 2) прич. облегченньїй, ослабленньїй,
умеренньїй; смягченньїй. Ср. полегшувати
1—2; 3) прил. (вьіражающий облегчение)
облегченньїй [Радісний гомін, ніби по-
легшене зітхання, прокотився в юрбі
(Куч.)].

полегшеність, -пості спец. облегчепность.

полегшення 1) облегчение [Революційний
клас в реакційній війні не може не ба-
жати поразки свого уряду, не може не
бачити зв’язку його воєнних невдач з по-
легшенням повалення його (Ленін)]; 2) об-
легчение, ослабление; смягчение. Ср. по-
легшувати 1—2; 3) (о состоянии) облегче-
ние [Вона одна дозволила собі ІІа самоті
по-бабському повити, Шукаючи полегшен-
ня в журбі (Бажан)]; з ням (в значений
нар.) р облегчением, облегченно [Ційці з
полегшенням вдихнули свіжого морози-
стого повітря (Гонч.)].

полегшено нар. облегченно [Хома полегшено
зітхнув (Тулуб)].

полегшити см. полегшувати.

'полегшйтися см. полегшуватися,
полегшувальний облегчительньїй.
полегшування облегчение.

полегшувати, -шуто, -шуєш, Полегшити,-лег-
шу, -легшйш і) облегчать, облегчйть
[Електрика дуже полегшувала працю кол-
госпного хлібороба (Куч.); Вітер віяв Мар-
кові в спину і полегшував йому ходу
(Трубл.); Чого тільки не вигадував скром-
ний милий Сошенко, щоб тим часом хоч
трохи полегшити долю Тараса (Іван.)];
2) (о физическом или нравственном
состоянии) облегчать, облегчйть, ослаб-
лять, ослабить, умерйть, умбрйть, перен.
смягчйть, смягчйть [Всю ніч проси-
діла вона в саклі Нур’ялі, намагаючись

полегшити Горпинині муки (Тулуб)]; ліки
^легшйли біль лекарство облегчйло
боль.

полегшуватися, -шується, полегшитися, -лег-
шйться облегчаться, облегчйться.

полегшуючий облегчающий.

поледарювати, -рюю, -рюєш побездельничать,
разг. полентяйпичать, полбдьірничать [Звик-
ла [Ніна] вже рано лягати спати. О де-
сятій — у ліжку Бо вставати теж треба
рано. Ото тільки в неділю можна поледа-
рювати допізна (Коп.)].

поледащіти, -іцію, -щісш 1) обленйться,
разг. разленйться*, 2) (стать морально?
неустойчивим, развращеншям) испбртиться,
опуститься.

поледеніти, -цію, -нієш поледенбть.
полежале, -лого сущ. уст. полежалое.

полежати, -жу, -жиш полежать; (о больном —
с обозначением времени — еще) пролежать
[Хоча лежачого й не б’ють, То і полежать
не дають Ледачому (Шевч.); Я тільки два
дні полежав у ліжку і тепер вже Ьстав,
трохи ослаблений, але здоровий (Коцюб.)].

полезахпснйй полезащйтпнй [Полезахисні лі-
сові смуги сприяють снігозатриманню,
зменшенню швидкості вітру, збільшенню
вологості грунту (Колг Укр., 1958, 2)].

полеліяти, -лію, -ліспі полелеять.

полементувати, -тую, -туєш 1) покричать;

(громко, протяжно) разг. повопйть; 2) (о
собаках) полйять [заливисто].

полемізувати, -зую, -зуєш полемизйровать
[Треба не тільки полемізувати, а й розкри-
вати своєрідність творчої вдачі поета (Літ
газ., 1958, /)].

полеміка полемика [Полеміка тільки в тому
разі принесе користь, коли вона вияснить,
в чому власне полягають незгоди.. (Ленін)].

полеміст полемйст [Серед полемістів XVI—
XVII ст. підноситься велична постать Іва-
на Вишенського, найвизначнішого україн-
ського письменника тієї епохи (Іст. укр.
літ.)].	>

полемістка полемистка.

полемічний полемйческий; (склонний Н по-
лемике — еще) полемйчньїй [3 другої по-
ловини XVI ст. на Україні починає розви-
ватися полемічна література, спрямована
проти унії і католицизму (Іст. Укр РСР)].

полемічність, -ності полемйчность

полемічно нар. полемйчески, полемйчно
[У полемічно загострених «Листах до пое-
та», у вірші «Один в любов...» Тичина ви-
ступає борцем за нову, революційну есте-
тику ^Іст. укр. літ.)]. Ср. полемічний.

полендвиця см. полядвиця.

пблений см. полотий.

по-ленінському, по-лепінськи нар. по-л^нин-
ски.

полепетатп, -печу, -печеш и полепотіти,
-почу, -потиш полепетбть.

полестйти, -лещу, -лестйш польстйть.

полестйтпся, -лещуся, -лестйшся польстйться
.[Крамарюєш на тисячі, а на п’ять рублів
бідної дівчини полестився! (Мирн.)].

полетіти, -лечу, -летйш 1) полететь; (удали-
ться — еще) улететь; (один за другим —
еще) потянуться; (снизу вверх —» еще) взле-
теть [Полетіла птиця через моря (Янов.)}
Сдмольоти полетіли — небо попливло са-
мо... (Тич,)} Гуси, гуси білі В ірій полетіли,
А сірі на море!.. (Шевч,)} До Бертольда поле-
тіла Квітка з рожі від дівчини (Л. Укр,)}
Рвоне тебе [Лозину] з корінням, як пір’їну,
Аж курява угору полетить (Гл.)]; і скри
з очей тіли разг. йскрьі из глаз поси-
пались [В висок Дареса затопив: 3 очей
аж іскри полетіли (Котл.)]} 2) (перен,:
стремительно двинуться, побежать) по-
лететь, понестись, помчаться, разг, по-
мчать; (удаляясь — еще) улететь, унестись,
умчаться; (ринуться на кого-нибудь — еще)
устремйться [Полечу на пошту, не знаю
тільки, чи видадуть листа, бо потяг при-
ходить пізно, а нині ще й неділя (Коцюб.)}
Мотруна вхопила Ярину під руку і поле-
тіла з нею в танець (Л. Укр.)} Оце виклик,
вигук розкотився, і полетів турчин легкими
кіньми на козаків (Вовч.)]} 3) (перен, — о
мьіслях, чувствах, словах) полететь, понес-
тись; (куда-нибудь — еще) унестйсь, устре-
мйться; (распространиться — еще) разнес-
тйсь [— Параскіце, ме-ей! — Те «ме-
ей» вийшло особливо гучне й соковите;
полетівши по дорозі до виноградинка,
воно вдарило об стіну волоських горіхів
(Коцюб.)} Степом над г/зловами вершників
під високе, чисте небо полетіла пісня
(Риб.)} Та чутка полетіла по селі (Н.-Лев.)}

• За вітром слава полетіла По всіх усюдах
і кутках (Гл.)]; 4) (упасть, споткнувшись)
фам. полететь; (с чего-нибудь разг. —
еще) слететь [Розказуючи сам до себе,
чоловік пішов далі і якраз наткнувся на
Івася, що лежав на дорозі, наткнувся, по-
точився і сторчака полетів через хлопця
(Мирн.)} Вона вилила з ночовок у помий-
ницю луг і так кинула ночовки на ослін,
що вони посковзнулись і полетіли на
землю (Іі.-Лев.)]} г^ТИ шкереберть
разг. полететь вверх тормашками.

полетуха 1) зоол. летяга, полетуха; 2) разг.,
позз. летунья [Пр і ська швидко: По-
жалуйте, пане, обідати накрито. X р а п-
к о: Ех, полетуха! (Мирн.)].

полечка уменьш., ласк. полечка [3 Анею
Макаровою в час відпочинку можна, ма-
буть, потанцювати веселої полечки (Виш-
ня)].

нблечко уменьш., ласк. пблюшко [Колгоспне
полечко — ні нужди, ні горечка (при-
казка)].

полйв, *ву с.-х. полив [В сучасній практиці
зрошення найбільшого поширення набув
спосіб поливу по борознах (Колг. Укр.,
1957, 4)} Бавовник— посухостійка росли-
на, і на Україні його тепер вирощують
без поливів (Колг, виробн. енцикл.)].

полива 1) спец, глазурь, облйвка, полйва,
‘ разг. мурава [Виробництво смальти, по-
ливи і емалі в технологічному відношенні
було близьке до виробництва скла, і тому,
очевидно, всі ці декоративні матеріали
вироблялись пейною групою склярів (Нар.
стар. іст. УРСР)} Здавалось; тільки
торкнися — і він [загар] облущиться, як
погана полива на горняті (Кундз.)]} 2) обл.

посуда [глазурбванная] [Повіз поливу аж
у Чорноморію на продаж (Сл. Гр.)].

поливалка лейка, обл. поливальник [Буде
вода в поливалки Щораз набиратись, До-
щиком буде На наші грядки пролива-
тись... (Вирг.)].

поливальний полйвочньїй.

поливальник поливальщик [Величина норми
виробітку поливальника визначається у
залежності від способу поливу, розміру
поливного струменя, тривалості поливу
(Вісник АН УРСР, 1954, 4)].

поливальниця 1) поливальщица [Це в степу
увостаннє суховії метуть. До щитів роз-
подільних поливальниці йдуть (Шер.)]}
2) (о сосуде) лейка, обл. поливальник [По-
ливали грядки. На перехресті стежок
стояв шаплик великий з водою. Звідтіля
набирали в поливальниці (Головко)].

поливальнпчка уменьш. лбечка.

поливаний поливаемьій [Поливані без перер-
ви схили поволі вкривалися., шаром блис-
кучої слизької криги (Кач.)].

поливання 1) поливание, полйвка, ' полив
[В ставках розводять рибу, беруть з них
воду для поливання городів (Фіз. геогр.)]}
2) глазурбвка, облйвка; муравление; ср.
поливати 3.

поливати, -вйю, -ваєш, полити, -ллю, -ллбш
иредк. полляти, -лляю, -лляєш 1) поливать,
полить; (перен. — еще) обливать, облйть
[Василь, засукавши рукава, ходив між
рядочками і з відра поливав молоді стебла
махорки (Десн.)} Все життя їв ти хліб
із полів, Що сам виорав, потом полив
(Дор.)} З давніх-давен цю землю рясно
поливали війни людською кров’ю (Во-
логи.)} Біля тебе будуть люди На ки-
шеню поглядати, Медом речі поливати
(Гл.)]; 2) (только соверш.: начать лить;
начать литься) полить [Полив ще сильніший
дощ (Збан.); Двері одхилилися, світ місяч-
ний полив, як у яму, своє сяйвоутймні сіни
(Мирн.)]} 3) (о посуде) спец, глазуровать
(несоверш. и соверш.), обливать, облйть;
(муравой) муравить, замуравить; 4) (от-
мечать покупку) разг. замйчивать, замо-
чйть [А поїхати на базар чц на ярмарок?
Чоботи треба? Треба!.. А полити їх
треба? (Вишня)].

поливатися, -вйюся, -вйєшся, политися,
-ллюся, -ллєшся и редк. поллятися, -лля-
юся, -лляєшся 1) поливаться, политься;
обливаться, облйться [Слухаючи, Катря
поливалася слізьми (Вовч.)} Червоне лице
його, як стиглий кавун, зробилося, роз-
далося ушир, полилося потом (Мирн.)]}
2) полйться [Полилися ріки крові, Пожар
загасили (Шевч.)} Відчул^, як тепло по-
ллядося їй на душу (Ле)} Платон повер-
нувся, і тихо полилася музика (Корн.)].
Ср. поливати 1—2; 3) страд. з. (несоверш.)
поливаться; глазуроваться, обливаться; ср9
поливати 1, 3.

поливка1 соус, подлйвка [X у с а: .. А по-
ливка до риби щоб була Така, як отоді
(Л. Укр.)].

поливка2 (действие) полйвка [При коренях
молодих дерев ще не висохла від поливки
земля (Куч.)].

поливний поливнбй [Підійметься з річок
вода на поливні городи й поля (Куч.)]}
ні культури поливнне культури.

полйв’япий спец, глазурбванннй, обливнбй,
облитбй, облитий, полйвеннмй, поливний;
муравлений, замуравленннй [Оксана на-
сипала йому в полив’яну миску борщу
(Шиян)} На Гуцульщині дуже поширене
оздоблення печей полив’яними кахлями
{Дерев, зодчество Укр.)} Замфір присідає
під кущем, обережно, з любістю розгор-
тає листя — то делікатне, ясно-зелене,
..то темне, блискуче, наче полив’яне (Ко-
цюб.)].

полигйти1, -гаю; -гаєш (с'ьесть) вульг. погло-
тать; (о животних разе., о людях вульг. —
еще) пожрать; (жидкость) разг. похлебать.

полигати2, -гаю, -гаєш надеть веревку на
рога волу или корове.

полигатися, -гаюся, -гаєшся фам. сойтйсь,
связаться [Латин старий і полигався З
Енеєм нашим молодцем (Котл.)].

полйгач презр. приспешник [Ми з тобою —
фундатори, ми за нього який бій витри-
мали з куркульнею та її полигачами
(Гонч.)].

полйгачка презр. приспешница.

полизати, -лижу, -лижеш и разг. полизькати,
-каю, -каєш полизать; (очистить от чего-
нибудь) слизать [Знов Лисичці захотілося
медку полизати (Фр.)} Де не взявся со-
бака, — полизькав, полизькай (Сл. Гр.)}
Вже дружину твою, княже, Птиці повкри-
вали І червону кров полоцьку Звірі поли-
зали! ^Руд.)].

полик нарьі (мн. ч.) [На йблику спить стар-
ший син Сандер (Шиян)].

полйк, -ка обл. наплечник; (в женской рубахе)
уст. оплечье [На ньому світло-сірий ко-
стюм, широкі груди облягає вишивана со-
рочка-гуцулка з червоними поликами й
китицями (Грим.)].

полин,-ну, полинь,*кю(Агіет.і8Іа АЬзіпіІийт Ь.)
бот. полинь [День вересневий палає, Сте-
леться в ноги полин (Воронько)} Краще по-
лин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!
(приказка)} Страшного стороною стало
проти неї людське життя; гіркі, як по-
линь, Думки будило воно в її голові
(Мирн.)].

полиневий £М. полиновий.

полинівка полйновка.

полиновий, полиневий, полйпний полинний
[Нові ми садимо ліси На давніх межах
полинових... (Рил.)} З уст зірвалось кіль-
ка гірких, як полиневий сік, слів (Скляр.)}
Тільки пахощі полинні Приносить пам’ять
щоразу (Мас.)].

полинути, -ну, -неш позз. 1) полететь; (уда-
литься — ещ?) улететь; (снизу вверх — ещ£)
взлететь [Щаслива голубка: високо літає;
Полине д£ бога — милого питать (Шевч.)}
Літак пронизав пухову хмаринку і поли-
нув над голубими неоглядними просто-
рами землі (Вологи.)]} 2) (перен.: стреми-
тельно двинуться, побежать) полететь, по-
нестись, помчаться, разг. помчйть; (уда-

ляясь — еще) улететі, унестись, умчаться;
(очень бистро, резко) устремйтьсЯ; (сильнеє)
ринуться; (плавно двинуться) заскользйть
[Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху
та й полинув у Лебедин... (ШевФ.); Мокри-
на вхопила весло і полинула в море
(Н.-Лев.)} Баскі гусарські коні, загинаючи
голови набік, як на крилах, полинули
по чудовій м’якій дорозі (Н.-Лев.)} Лагід-
ні веснянії ночі зористі! Куди ви од нас
полинули? (Л\ Укр.)} Зашипів затужавілий
пісок під човнами, і два човни, як два
селезні, тихо полинули по воді (Н.-Лев.)]}
3) (перен. — о мислях, чувствах, звуках и
т. п.) полететь, понестись; (куда-нибудь—
еще) унестись, устремйться; (плавно— еще)
политься; (распространиться — ещЗ) раз-
нестйсь [Думка послухала мене і поли-
нула в давній час у допотопний дикий
бір (Мак.)} Онук, закинувши руки за
потилицю, полинув мріями своїми знову
до Індії... (Вологи.)} Звуки вальса по-
линули над станцією (Бойч.)} І полинула
чутка по всіх шляхах про дивного кобзаря
(Іван.)].

полинялий 1) полинявший, полинялий;
облинявший, облипяльїй; вилинявший, вй-
линяльїй; поблекший, поблеклнй [На ньо-
му була захисна солдатська сорочка, по*
линялий каргуз з потрісканим козирком
(Шиян)} Обік нього [звіробою] виганяв
сіре та вузлувате стебло петрів батіг, по
якому дряпались зрідка блакитні квіти,
полинялі й нечесані (Коцюб.)} Повільно,
сумовито сочиться час. Здається, сонце
навіки застигло в полинялому, полата-
ному білими хмарами небі (Ст.)]} 2) ви-
линявший, вйлинялнй; облинявший, об*
линялий; перелинявший, перелпнялнй
[Саламов вбирає голову в плечі. Він те-
пер дуже подібний до сірого полинялого
птаха (Донч.)]. Ср. полиняти 1—2.

полиняти, -няю, -няєш 1) полиндть, разг.
облинйть; (окончательно утратить све-
жесть — еще) вилинять; (редк.: поте-
рять яркость) поблекнуть [Полиняли, як
ганчірки, його блакитні, темпо-зедені шов-
ки (Вас.)} А поки я заробляю, Чорні брови
полиняють. Безталанна я! (Шевч.)} І по-
темніла перед вами краса, світова, полиняла
її врода пишна (Мирн.)]} 2) (о смене по-
крови животних) вилинять; (потерять по-
кров) разг. облинйть; (обрасти снова) пере-
линять.

полинь см. полин.

полисілий полнсевший, полнселнй, обльї-
севший, облмселмй.

полисіння полнсение, облнсение.

полисіти, -лисію, -лйсієш полнсеть, обльг
сеть [Батько Вови полисів зовсім, тільки
віночок від колишніх кучерів залишився
(Коп.)} Пуста голова ані посивіє, ані по-
лисіє (ЯоЛ€.)].

полиск, -ку блеск, сверкание; (сияние отра-
женного света) бтблеск; (слабеє) блик;
(блестящий вид гладкой поверхности) лоск;
(оттенок цвета, примегиивающийся к основ-
ному) отлйв [Він бачив перед собою полиск
хижих очей (Коцюб.)} На сірих стінка*
панцерника замиготів рожевий полиск по-
жежі (Панч); ЮрКове вікно світилося,
* з нього падай золотистий полиск на за-
мети (Донч.); Се був маленький болотяний
пташок.. Пір’я на нім було попелясто-
сіре з легеньким перловим полиском (Фр.)];
зовнішній внешний лоск; мати
иметь отлцв, отливйть.

полискування 1) блеск, сверкание; отсвечи-
вание; 2) поблескивание. Ср. полискувати
1—2.

полйскувати, -кує 1) блестеть, сверкать;
(отражать свет — еще) отсвечивать, лос-
нйться (о гладкой поверхности) [Він
дивився в її веселі, чррні очі, ЩО ПОЛИт
скували, аж пекли, з-під високих, весел-
кою, брів (Коцюб.); Будівлі стояли са-
мотні, полискуючи проти сонця своїми
химерними скляними гранями (Смол.);
Гарбузи повиверталися, полискували на
сонці (Горд.); Лиса голова полискує, як
лаком вкрита (Горд.)]; 2) (сверкать время
от времени слабим блеском) поблескивать
[В світанковій імлі тьмяно полискували
вкриті росою дерева (Яг/ч.)].

поли скуватися, -кується 1) лоснйться [Жи-
то.. хвилюється, атласом зеленим по-
лискується (Тесл.)]; 2) поблескивать [По-
лискується бриль солом’яний, наче золо-
тий (О., 1862, VI — Сл. Гр.)]. Ср. полй-
скувати 1—2.

по-лисячому нар. по-лйсьи [Тоді він., якось
по-лисячому, навшпиньки, підступив до
отця Палладія й поклонився йому до пояса
(Н.-Л ев.)].

Полйт см. Іполйт.

полйти см. поливати.

полйтпй 1) пблйтьій; облитий [Уся долина
дивно зелена, ніби тільки що полита
(Н.-Лев.); Бліда і полита потом, вона при-
несла у корзині і м’ясо, і курей (Мирн.);
Кавказькі гори в млу повиті, Ряспою
кровію политі, Чолом підводяться до хмар
(Мол.)]; 2) глазурбванньїй, бблйтьій; му-
рбвленньїй, мурйвленьїй (прил.), замурав-
ленніїй; 3) замбченньїй. Ср. поливати 1,
З—4.

полйтися см. поливатися.

по-литовському, по-литбвськи нар. по-ли-
тбвски [Були і кав’яри з Турецької землі
І по-литовському зготовані драглі (перекл.
Рильського)].

полцття спец, глазурбвка, облив, облйвка.
полихання редк. польїхание [Ф ауст: ..Ти
па порозі здійснення бажання Враз спй-
чишся налякано, бо звідти Обдасть тебе
палюче полихання (перекл. Лукаша)]. См.
еще палахкотіння.

подихати, -хає редк. польїхать [Сизим димом
затягло зимові поля, і здавалося, ніби
на заході полихають великі лісові пожежі
(Собко)]. См. еще палахкотати.

по-лиходійському нар. по-злодейски.

полихословити, -влю, ^виш позлословить,
по-лицарському, по-лицарсьіщ нар. по-рьі-
царски [— Я не піду по добрій вотіі з по-
лону, — тихо обізвався Саїо. — Це було б
не по-лицарському (Н.-ЛевЛ; Ви так по-
лицарськи говорите про жінок-критиків,

що після сього якось рука не здіймається
писати щось критичного проти Вас
(Л. Укр.)].

полицемірити, -рю, -риш полицемерить.

полиця 1) полка [Кругом стін на полицях
блищав золотий та срібний посуд
(Н.-Лев.); Сьогодні пасажирів у прямому
було не густо — всі верхні полиці вияви-
лись вільними (Гонч.)]; 2) (в плуге) отвал
[Поламалася полиця в плузі (Чуб.); Ча-
стину пару зорали глибоко плугами без.
полиць (Колг. Укрм 1954, 2)]; цилін-
4др йчна <^ця цилиндрйческий отвал
[Болота можна орати плугами з напівгвин?
товими і навіть циліндричними полицями
(Колг. вироби, енцикл.)].

полицятися, -цяюся, -цяєшся (до кого) разг,
поухаживать (за кем); разг. уст. поволо-
чйться (з& кем); (слегка фам. уст. — еще)
приволокнутьря (за кем).

полйчка 1) уменьш. пблочка [Нічого нема
[в хатці], опріч лавочЛк та вузенької по-
лички (Вовч!); Вона говорила зі мною,
складаючи на поличку свої колбп та про-
бірки (Гфим.у; Щільно й нерозривно пе-
реплелися в його роботі всі справи..
Спробуй відірвати їх одну від одної,
розкласти на різних поличках, коли в
житті все це— багатобічна, складна і
мпоголика єдність... (Жур.)]; 2) (в огне-
стрельном оружии) ист. полка; 3) архт.
полка, пблочка [Поличка — облом у ви-
гляді вузької виступаючої смуги, що від-
діляє крупніші обломи один від другого;
інколи поличка вживається самостійно у
вигляді окаймлення (Архт. Рад. Укр.г
1940, 10)].

поличковий । отвальньїй, отвалочньїй [У
південних, південно-східних і централь-
них районах Лісостепу перші два-три об-
робітки пару також провадять поличковими
знаряддями (Колг. вироби, енцикл.)].

полйчне1 прил. см. полйчний.

полйчне2, -ного сущ. юр. полйчное;
піймати з ~пим поймать с полйчпьгм.

поличний 1) пблочньїй; 2) отвальньїй [По-
єднання глибокої безполичної осінньої
оранки з весняним поличнихм обробітком
зменшило також і забур’яненість посівів
конопель (Колг. Укр., 1956, 5)]. Ср. по-
лиця 1—2.

полйчник обл. попщчина [Попа'м’ятаєш ти
ще, хто така Рахіра та й кого ти поляч-
ником почастувала! (Коб.)].

поличчя разг. портрет; фотография [Стою
я у мріях непевних, Дивлюсь на поличчя
твоє, І любе обличчя неначе Живе на ма-
люнку стає (перекл. Л. Українки); Жалую,
що не можу зараз послати Вам свого по-
личчя, бо ще не встиг сфотографуватися
(/Ґог{к?б.)].

полишати1, -шаю, -шаєш, полишити, -лишу,,
-лйшйш і) оставляти, оставить; (бросагпь
навсегда или временцо — ещ&) покидать,
покинуть [Зовсім відмінні почування по-
лишила ця розмова в серці Регіни (Фр.)‘,
Тепер полишаю Анд рушу з старою Кате-
риною. І., поїду до свого сліпенького
внука (Коб.); Потім він доносив князеві,
що полишає службу через те, що літа й
здоров’я не дозволяють йому клопотатись
такими трудними справами (Л. Укр.);
—Ти пішов, а мене саму полишив... З ким
же я буду тепер газдувати, з ким буду ху-
дібчину доглядати?. —питала чоловіко-
ву душу Палагна (Коцюб.)]; 2) (давать
возможность что-нибудь делать, чем-нибудь
распоряжаться) предоставлять, предоста-
вить [Щодо об’єму томиків, то справу цю
з дорогою душею полишаю Вам (Коцюб.);
Дрейсігер: ..Я мушу вас просити
займатись тільки вихованням моїх синів,
а решту моїх справ мені полишити, тільки
мені самому! (перекл. Л. Українки)];

керівництво кому представ-
лять, предоставить руковбдство кому; ^ти
кого на самого себе предостав-
лять, предоставить кого самому себе;
~ шити розв’язання питання
на кого предоставить» решение вопрбса
кому; ти що на добру волю
чию предоставлйть, предоставить что
дбброй воле чьей; ~шйти що на роз-
суд чий предоставить что на усмо-
трение кого, предоставить 4то на суд
чей,

полишати2, -шаю, -шаєш соверш. мног. оста-
вить; (бросить навсегда или временно —
еще) покинуть [Другого дня вже й сонце
підбилось високо, вже й сапальниці по-
лишали за собою довгі рядки підсапаних
буряків, а Олександра лише здалека ма-
нячіла червоною хусткою, поспішаючи на
роботу (Коцюб.)].

полишатися, -шаюся, -шаєшся, полишитися,
-лишуся, -лйшйшся 1) оставаться, оста-
ться [Л ю ц і й: Я пораджу: в ті ями,
що від статуй полишились, ти дерева хо-
роші посади (Л. Укр.У]; 2) страд. з. (ме-
соверш.) оставляться; представляться їсти-
ся на [самих] себе предоставляться
самим себе, бьіть предоставленньїми са-
мим себе, оказьіваться предоставленньїмй
самим себе; ср. полшпйти1 1—2.

полйшений 1) оставленньїй; покинутий [Де-
які місця в копії полишені біло, і невідомо,
що там має стояти (Л. Укр.); Сільські
дівчата поспішають па полищені графами
винограднйки (Куч.)]; 2) предоставленими
[Окрім нас, сиділо ще дві пані в купе,
але що це були румунки й говорили між
собою лиш по-фумунськи, ми були поли-
шені щодо дискусії виключно на себе
(/Гоб.)]. Ср. полишати1 1—2.

полишення 1) оставление; 2) предоставление.

Ср. полишати1 1 — 2%
полишити см. полишати1,
полишйтися см. полишатися,
поліаміди, -дів хим. полиамйдьі.
поліамідний хим. полиамйдньш.
поліандрія зтн., зоол. полиандрия.
поліаніт, -ту мин. полианйт.
поліартикулярпий полиартикулярньїй.
поліартрит, -ту мед. полиартрйт [На гря-
зьових курортах успішно лікують захво-
рювання суглобів — артрйти, поліартрити
(Наука і життя, 1956, 7)].

полібазит, -ту мин. полибазйт.

пол і бера льни чати, -чаю, -чаєш полибераль-
ничать.

полівалентним хим. поливалентньщ.

полівіння полиш. Полевение [..полівіння
профспілок повинно посилити вплив кому-
ністичних партій в робітничому русі
(Сталін)].

полівітаміни, -нів поливитамйньї [Полі-
вітаміни зміцнюють організм, підвищу-
ють його життєздатність, запобігають за-
хворюванням (Веч. Київ, 1957, VII)].

полівіти, -вію, -вієш полит. полеветь.
полівішання полит. полевение.

полівішати, -шаю, -шаєш полит. стать бблее
левьім, полеветь.

полівка 1) зоол. полевка [Восени, після зби-
рання врожаю і оранки полів, саме в лі-
сових смугах і на їх обочинах скупчую-
ться звичайна, лісова, курганчикова і
хатня миші, сіра полівка, сірий хом’ячок,,
звичайний хом’ячок, сліцець та ін. (Вісник
АН УРСР, 1953, 11)]; водяна
водяная полевка, водяная крйса; 2) поло-
вая газета [— До яких політичних бесід
готові бригадні агітатори? — питали кому-
ністи. — Хто буде випускати полівку в
бригаді?(2?олош.)].

поліг, -лоту обл. 1) низменное место у реки;

2) покбс [Така погідна днина, що поліг
на царинках у очах схне (Черемш.)],
полігамічний, полігамний зтн., зоол. поли-
гамйческий, полигампьій, многобрбчнмй.
полігамія зтн., зоол. полигамия, мгюгобра-

чие.

їюлігампий см. полігамічний.

полігенізм, -му антр. полигенйзм.

полігібрйди, -дів зоол., бот. полигибрйдьь
полігінія зтн. и пр. полигйния.

полігландулярний биол. нолигландулярньїй.
поліглобулія физл. полиглобулйя.

поліглот полпглбт [Людину, яка володіє
кількома мовами, називають поліглотом
(Веч. Київ, 1957, VIII)].

полігон воєн., техн., мат. цолигбн [Кілька
годин тому дивізіон успішно відстрі-
лявся на полігоні (Сміл.); Робота по виго-
товленню збірного залізобетону провади-
ться цілорічно: літом на полігоі^Ь взимку —
в пропарювальних камерах (Наука і жит-
тя, 1957, 2)].

полігональний мат., техн. полигопальпьій;

<**на кладка "техн. полигонбльная
кладка.

полігонний воєн., техн. полигбнньїй.
поліграф полиграф.

поліграфіст полиграфйст.

поліграфістка пблиграфйстка.

поліграфічний полиграфйческий [Протягом
семирічки буде збільшено потужності полі-
графічної промисловості (Хрущов)].

поліграфія полиграфйя [Виставку відкрив
вступною промовою начальник Головного
управління в справах поліграфії, видав-
ництв і книжкової торгівлі при Раді Міні-

’ стрів СРСР (Рад. Укр., 1951, 7/)].
полідактилія биол. полидактилйя.

поліедр $ -ра мат. полибдр.

поліембріонія биол. полизмбрионйя.

поліжнйця редк. роженйца [Великі страд
ницькі очі глянули на нього променистим,
потойбічним поглядом, яким завжди див-
ляться поліжниці (Тулуб)}. См. еще поро-
ділля.

аолізти, -зу, -зеш 1) полезть; (двинуться
ползком — еще) поползтй; (начать с тру-
дом подниматься вверх—еще) покарабкать-
ся; (спуститься или взобраться куда-ни-
будь и возвратиться) слазить (разг.) [М о н-
таньярї ..Я знаю, що ти таки по-
лізеш у вікно (Л. Укр.); Вона полізла
з рогачем у піч, засунула гррщик (Мирн.)‘
Хто в ліс, а хто по дрова поліз'(приказка);
Ось наліво і бесідка. Помацки він поліз
у неї і зараз же налапав вершу (Мирн.);
З нічного вартування прийшов батько,
роздягся мовчки, поліз на піч спати. (Во-
логи.); Хлопчик обняв тонкий стовбур,
швидко поліз угору і скоро опинився на
гілці не дуже високо над землею
(Трубл.); — Ой, які гарні жовті квіточки
он ростуть на скелі. Полізьте та нарвіть
мені з їх букет, — сказала Олеся, гра-
ціозно підвівши очі на скелю (Н.-Лев.)];
волосся *—»зло вгору разг. вблосьі
стали дшбом [Тихо, сумно... Ось щось
зразу залопотіло... Мороз пробіг вподовж
спини; волосся полізло вгору... (Мирн.)];
н е ~зе з а словом укишеню разг.
не полезет за словом в карман; не <*-»зе
шматок у горл я н к у перен. разг.
не пойдет кусок в горло (в глотку);
2) (начать, намереваться что-нибудь де-
лать) разг. неодобр. полезть, сунуться [Зра-
дів [Карпо], та так з масними устами й
поліз цілуватися (Коцюб.); Та гляди: по-
лізеш не в своє діло, -голову скручу
(Куч.)]; раз ~ліз, більше не ~зу
перен, раз полез, ббльше не полезу; раз
слазил, ббльше не полезу; 3) (о ддижении
с целью достать что-нибудь) полезть [Її
сумне обличчя й погаслі очі змусили мою
руку полізти в калитку, але на мій рух
жінка не одповіла одвітним рухом (Коцюб.);
Подумав [Чижик] хвилин з п’ять та й
поліз у шафу з старими ділами (Мирн.)];
4) (о волосах, о материи) полезть.

«полій, -лою наледь [Не можна річку пере-
їхати: полій пішов по льоду (Новомо-
сковск. у. — Сл. Гр.)].

Полікарп Поликарп.

полікарпічний бот. поликарпйческий.

полікарювати, -рюю, -рюєш разг. побить
врачбм.

поліклініка поликлйника [3 поліклініки Єв-
генія Григорівна повернулась з перев’я-
заною рукою (Донч<)].

поліклінічний поликлинйческий.
полікратія поликрбтия.
полікувати, -кую, -куєш полечйть; уст. по-
пользовать (кого).

полікуватися, -куюся, -куєшся полечйться;
уст. попбльзоваться (у кого).

ПОЛІЛЬНИЙ с.-х. полбльньїй.

«полільник, обл. політник с.-х. 1) полбльщик
[Слідом за культиваторами, йщ проривали
буряк, ішла його бригада полільників,
докінчуючи й поправляючи руками те,
чого пе могли зробити механізми (Кач.)];

2) (только полільник: орудие для разрьіх-
ления почепі) полбльник [Восени міжряддя
суниць розпушують кінними полільниками
(Колг. Укр., 1954^ 1)].

полільниця, обл. політпиця с.-х. полбльщица,
разг. полблка [А далі функції хлопчачі й
дівчачі різко розмежовувалися: хлопець
ішов на плугатаря, на косаря, а дівчина
на полільницю й на в’язальницю (Виш-
ня); Мати: ..Політниця з тебе аби-
яка (Л. Укр.)].

полімент, -ту спец, полимент.

полімери, -рів хим. полимерьі [У зв’язку
з прискореним розвитком хімічної про-
мисловості розкриваються широкі перспек-
тиви застосування в сільському госпо-
дарстві різних полімерів і пластмас (Наука
і життя, 1959, 2)].

полімеризатор, -ра техн. полимеризбтор.

полімеризація хим. полимеризйция [Шляхом
полімеризації, як відомо, одержують пла-
стичні маси та синтетичний каучук (Наука
і життя, 1958, 11)].

полімерія хим. полимерйя.

полімерний хим. полимерньїй [При поліме-
ризації газу етилену., утворюється полі-
мерна смола (Наука і життя, 1958, 10)\.
поліметалевий геол. полиметаллйческий.

поліметали, -лів геол. полиметалльї [Значно
збільшують багатства підземного Донбасу
також доломіти, граніти, фосфорити, по-
ліметали, будівельні глини і піски (Наука
і життя, 1957, 5)].

поліметрія позт. полиметрйя.

поліморфізм, -му биол., мин. полиморфйзм
[Явище, коли одна і та сама речовина залеж-
но від умов кристалізується в різних фор-
мах, називається поліморфізмом (3аг. хім.)\.
поліморфічний биол., мин. полиморфйческий.
поліморфний биол., мин. полимбрфнмй [Доб-
рим прикладом поліморфної речовини може
служити сірка (Заг. хьи.)].

Поліна Полина.

поліневрит, -ту мед. полиневрйт.
полінезієць, -зійця нолинезиец.
полінезійка полинезййка.

полінезійський полинезййский.

полінезійці, -ців полинезййцьі.

Полінезія Полинезия.

полінйтиея см. полінуватися.

полініювати, -піюю, -ніюєш и полініяти,
-нію, -нієш 1) полиновать; 2) разлиновать.

полінпий полбнншй.

поління с.-х. полка, прополка.

поліно полено [В печі тріснуло поліно, ви-
кинувши з піддувала снопик іскор (Ільч.);
Мокрого поліна вогонь не йметься (Ном.);
Свині на городі одна честь — поліно (при-
казка)].

поліпбваний разлинбванньїй [Секретар за-
писував цифри на великий полікований
аркуш паперу (Смол.)].

поліном мат, полином.

полінуватися, -пуюся, -нуєшся а полінитися,
-нюся, -нйшся полениться [Не полінуйся
та зразу ж навідайся (Вас.)].

полінце уменьш. поленце [І от сьогодні вдень
Катря.. посліднє полінце спалила (Мирн.)].

поліняка увел. от поліно [Не спиняючи ко-
ней, він швидко скинув кілька поліняк
(Шиян)].

поліомієліт, -ту мед. полиомиелйт [Віруси
являють собою найдрібніші живі істоти,
які не здатні до самостійного існування,
але викликають у живих організмах., ці-
лий ряд., хвороб: грип, поліомієліт (ди-
тячий параліч), сказ, віспу, ящур (Наука
і життя, 1957, 7)].

поліп зоол., мед. полйп [Йому здавалось,
що до боку його причепився якийсь пога-
ний слизняк, поліп (Фр.)].

поліпити, -ліплю, -ліпиш 1) мног. полепйть
(разг.), слепйть; (создать какие-нибудь изо-
бражения) вмлепить; (прикропить, при-
соединить) поприклеивать (разе.), при-
клеить, прилепйть [Поки старі -балакали
та пили, Мелашка затопила в печі і полі-
пила вареники (Н.-Лев.)} Прийшла в церкву
стара баба, Свічок накупила; Де була яка
ікона, Всюди поліпила (Руд.)]; 2) (про-^
вести некоторое время лепя) полепйть»’
поліплан ав. полиплан.

поліплоїдія бот., зоол. полиплоидйя [На
думку ряду дослідників, поліплоїдія дуже
поширена в рослинному світі переваж-
но серед покритонасінних (Бот. ж.,
1954, XI, 4)].

поліпний зоол., мед. ПОЛЙПНЬІЙ.

пол і подій, -дію бот. полипбдий.

поліпоїд зоол. полипбид.

поліпоподібний зоол., мед. полипообразньїй.
поліпропілен, -ну хим. полипропилен [3 по-
ліпропілену виготовляється міцне волокно,
яке своїми властивостями переважає ві-
домий нейлон (Веч. Київ, 1957, VIII)].

поліптер, -ра ихт. полиптер.

поліпшити, -шає 1) улучшиться [Поляки
хоч і встигли вже обвалувати з усіх
боків свій табір, але настрій від цього
не поліпшив (Панч)]; 2) безл. стать лучше
[Поки дописала листа, Оксані поліпшило
і жар пройшов (Л. У«р.)].

поліпшений улучшенньгй [Перелік і харак-
теристика виведених і поліпшених Маго-
метом плодоягідних та овочевих сортів
займає цілу книгу (Минко)]. •

поліпшення улучшение [І. В. Мічурін не
раз підкреслював, що для поліпшення віт-
чизняного садівництва необхідно відмо-
витись від постійного завезення іноземних
плодових дерев і слід створювати свої
власні сорти плодоягідних культур (Наука
і життя, 1956, 5)].

поліпшити см. поліпшувати.

поліпшитися см. поліпшуватися,
поліпшування улучшение.

поліпшувати, -шую, -шуєш, поліпшити, -шу,
-шипі улучшать, улучшить [Механізатори
рік у рік поліпшують використання машин
(Рад. Укр., 1954, І); Ми захоплено зво-
димо нові міста, ми перебудовуємо землю
й перетворюємо природу, щоб поліпшити
життя мільйонам людей (Літ. газ., 1950,
IX); Щоб поліпшити смакові якості плода,
ми використали розроблений Мічуріним
метод ментора (Волош.)],
поліпшуватися, -шується, поліпшитися,
-шиться улучшаться, улучшиться [3 кож-

ним роком все більше і більше поліпшує-
ться благоустрій’’ шахтарських міст і се-
лищ (Літ газ., 1950, VIII); Маю добру
надію, що Ваш принаймні матеріальний
стан мусить поліпшитись, — чи то ж моя
надія справдиться? (Л. Укр.)].

поліпшувач спец, улучшатель.

поліпшуючий улучшающий.

полір, -ра спец, полйр, полировйльник.
поліритмія муз. полиритмйя.

полірований полирбванньїй; разделанньїй
[Сходи були зроблені з полірованого грані-
ту (Собко); Навіть поліровану лисину і
провінціальні вуса простила б Максиму
Ганна Дмитрівна (Коп.); Блищала поліро-
вана під явір лава присяжних суддів,
мов дзеркало (Фр.)]. Ср. полірувати.

поліровка і) полирбвка; разделка [Йому
треба придбати ще., різні лаки для полі-
ровок (Шиян)]; ср. полірувати; 2) (отполи-
рованная поверхность, глянец) полирбв-
ка.

полірувальний полировбльньїй; (применяемьій
для полировки — еще) полирбвочньїй; ' ний
матеріал полировбльньїй материал,
полирбвочньїй материал; 'ний станок
полировальньїй станок; ний цех по-
лирбвочньїй цех.

полірувальник1 (специалист по полировке) по-
лирбвщик [Каменотеси і полірувальники
постачають багато будівельного і облицьо-
вувального граніту для новобудов (Рад.
'Укр., 1950, /X)].

полірувальник2 спец. полировбльник, по-
лйр.

полірувальниця полирбвщица. Ср. поліру-
вальник1.

полірувальня полирбвочная (сущ.).

полірування полирование, полирбвка; раз-
делка [Пемзу широко використовують для
шліфування і полірування \Фі& геогр.)].
Ср. полірувати.

полірувати, -рую, -руєш нолировать; (обра-
бативать подо что спец. — еще) раздельї-
вать [Далі я везу їх [полонених] на авто-
машинах до околиць Одеси, де, за моїми
даними, знайдено запаси надзвичайного
рожевого каменю, а також чорних гранітів,
які легко можна полірувати (Янов.)].

поліруватися, -рується полироваться; раз-
дельїваться. Ср. полірувати.

поліс1 фин. пблис; страховий
страховбй пблис.

поліс2 ист. пблис [Ольвія, Тора, Херсонес
і ряд інших колоній на всьому протязі
свого існування були самоврядними мі-
ста ми-державами (полісами) (Нар. стар.
іст. УРСР)].

полісйхар, -ру хим. полисахар.

полісахариди, -дів хим. полисахарйдьт [Забар-
влення синтезованих* полісахаридів йодом
тим більше, чим вища константа рівноваги
(Укр. біох. ж., 1949, XXI, 5)].

полісемантйчний лингв. полисемантйческий.
полісемічпий лингв. полисемйчньїй.

полісемія лингв. полисемйя [Наші письмен-
ники і митці відкрили нові можливості
поліфонії і полісемії, звучності і значи-
мості слова (Літ. газ., 1958, VII)].
полісинтетйчппй: /^ні мови лингв. полисин-
тетйчеркие язнкй.

полісмен полисмен [Мерехтів червоною крап-
кою люльки на розі самітний полісмен
(Бажан)].

полісний фин. пблисньїй.

ПОЛІСОВЩИК леснйчий (суЩ.), обл. полесбвщик
[Петро дав прочухана і попові, і приставу.
Я тоді полісовщиком служив і добре все
знаю (Куч.)].

поліспаст мех. полиспйст.

поліспастовий мех. полиспйстовьій.
поліспермія биол. полиспермйя.
поліспора бот. полиспбра.

полісся полбсье [Ти з Ленінських гір поди-
вися, Ти пильно поглянь навкруги, — Чи
бачиш туркменське полісся, Аралу шумкі
береги? (Бажан)].

Полісся геогр. Полесье.

полістадіальний книжн. поли ста диальньїй.
полістирол, -лу спец, полистирбл.

поліський полесский (Навколо школи шумів
розкішний, вже немолодий парк, а відразу ж
за ним починався густий поліський бір
(Збан.)].

політ, -льбту полет [Валерій багато років
мріяв про політ (Ільч.); Коли уважно
стежити за зоряним небом, особливо во-
сени, то можна бачити політ падаючих
зірок (Наука і життя, 1956, 5)]; в й д н о
птаха по зльоту погов. видна птйца
по полету; з [висоти] пташйного
~ льоту с [вьісотьі] птйчьего полета; ~т
думки, фантазії, уяви полет мисли,
фантбзии, воображения.

політапарат, -ту (політйчний апа-
рат) политаппарат (политйческий аппа-
рат) [Комсомольці були вірним помічником
партійної організації і політапарату в про-
веденні політично-виховної і культурно-
освітньої роботи серед партизанів (Шер.)].
політати,-таю,-таєш прлетать[ Політає [муха]
над вами й то об ніс удариться, то сяде
на щоку (Мирн.); І як вдарили [рибалки]
по хвилі, Аж схопилися із піни.., Мов
метелики, краплини, Політали, покруж-
ляли І веселкою засяли (Нагн.)].

політбесіда политбеседа.

Політбюрб нескл сущ. ср. р. (Політйчне
Бюро) Политбюрб (Политическое Бюро);
~ро ЦК В К П (б) ист. Политбюрб ЦК
ВКП(б); ~рб Ц К К П (б) У ист. Полит-
бюрб ЦК КП(б)У.

політвидав, -ву (видавництво по
літйчної літератури) полит-
издат (издательство политйческой литера-
турьі).

політвйхованпя (політичне в й хо-
вання) политвоспитбние (политйческое
воспитйние).

політвідділ, -лу (політйчний від-
діл) политотдел (политйческий отдел)
[В той саме вечір епізодичного бою новий
агітатор політвідділу дивізії майор Живих
прибув у штаб полку (Ле і Левада)]

політвідділець, -льця политотДелец. Ср. по-
літвідділ.

політв’язень, -зпя политзаключенньїй (сущ.)
[В камері політв’язнів Іван Глущук 1

його товариші довідались, що тут кожного
дня працює партійна політшкола (Чорн.)].
політгодйна политчас [Ну, мені пора на
політгодину, скоро вже зберуться бійці
(Цю па)].

політграмота политграмота [Саїдові неначе
щось надало агітаційного запалу, і він.,
викладав єдиному своєму слухачеві науку
політграмоти (Ле)].

політгуртбк, -тка политкружбк [Комсомоль-
ці.. почали працювати в політгуртку,
яким керувала Наташа (Бойч.)].

політдень, -дня политдень.

політеїзм, -му рел. политейзм [Стародавньою
релігією східних слов’ян був язичеський
політеїзм — багатобожжя (Нар. стар. іст.
УРСР)].

політеїст рел. политейст.

політеїстичний рел. политеистйческий.

політеконбмія (політйчна еконб-
м і я) политзконбмия (политйческая зко-
нбмия).

політемігрант (політйчний емігрант)
политзмигрант (политйческий змигрант).

політемігрантка (політйчна емі-
грантка) политзмигрантка (политй-
ческая змигрбнтка).

по-літературному нар. По-литератУрному.

політехнізація политехнизация /Наша рес-
публіка є ініціатором застосування своє-
рідної форми політехнізації — виробничого
навчання школярів (Рад. Укр., 1956, 7Х)].

політехнізм, -му политехнйзм [Однією з важ-
ливих особливостей підготовки кваліфіко-
ваних робітників при високих темпах тех-
нічного прогресу є розширення кваліфіка-
ції робітника, тобтр застосування елемен-
тів політехнізму в праці (Вісник АН УРСР*
1957, 5)].

політехнізований политехнизйрованньїй.

політехнізувати, -зую, -зуєш политехнизйро-
вать.

політехнізуватися, -зується страд. з. поли-
технизйроваться.

політехнік разг. политехник.

політехнікум, -му политехникум [Все-таки
не знаю, журитись чи радіти тому-, що
Миші не вдається попасти в Київський
політехнікум.. (Л. У«р.)].

політехнічний поли'рехнйческий [Питання про
політехнічну осріту вирішене, в основному,
нашою програмою партії.. (Ленін); 3 будів-
ництва пішов учитися і тепер не без гор-
дощів міг уже похвалитися тим, що він —
студент розвідувального факультету по-
літехнічного інституту (Донч.)].

політзанят'ґя политзанятие.

політзвіт, -ту (політйчний звіт)
политотчет (политйческий отчет).

політик полптик [Мандрівник, видатний по-
літик, філософ, він [Шота Руставелі] уві-
брав у себе кращі здобутки культури свого
часу (Корн.)\.

політика полйтика [У політиці, як і в усьому
суспільному житті, не йти вперед — зна-
чить бути відкинутим назад (Ленін);
— Мені цікаво, щб було в королівській
пропозиції. — О, чимало нового! Особ-
ливо щодо зовнішньо? політики (Тулуб)];
поточна ~ ка текущая полйтика
[В новому навчальному році в багатьох
партійних організаціях, за бажанням
комуністів, створюються гуртки поточ-
ної політики (Рад. Укр., 1956, IX)].

політикан прерр. политикан [..буржуазні по-
літикани скрізь і завжди виставляють
перед народом всякі лозунги, програми і
платформи для обману народу (Ленін)].

політиканка презр. политиканка,политиканша.
політиканство презр. политиканство [Він зно-
ву почав говорити своєму другові про підо-
зріле політиканство старого князя Остро-
зького (Ле) ].

політиканствувати, -твую, -твуєш Презр. по-
литиканствовать, разг. уст. политиканить
[Куріпка, зустрівшися з Скибою, любив
політиканствувати й тепер надіявся по-
чути якісь добрі новини (Чорн.)].

політико-виховний полйтико-воспитательньїй
[На селі [в 1925 р.] центром всіє^ політико-
виховної роботи були сільські клуби (сіль-
буди) і хати-читальні (Іст. Укр. РСР)].

політико-економічний	полйтико-зкономйче-

ский [Хотять вони видавати популярні
книжечки., на політико-економічні теми
(Л. Укр;)].

політико-масовий, політмасовий полйтико-
\массовьтй, политмассовмй.

політипаж, -жу полигр. политипаж.

політичний 1) политйческий [Всяка класова
боротьба є боротьба політична (Комун.
ман.)\ ..жовтневий політичний страйк, від-
кинувши булигінську Думу, примусивши
самодержавний уряд до проголошення на-
чал політичної свободи, показав гігантську
силу пролетаріату.. (Ленін)]', 2) (тактич-
ний, предусмотрительний, дипломатичний)
политйчнілй.

політичність, -ності политйчность.

політйчно нар. 1) политйчески [Коли полі-
тично повстання неминуче, то треба ста-
витись до повстання, як до мистецтва
(Ленін)]', 2) политйчно [Вона зважується
обернутися до Вас з проханням як-небудь
політично довідатися, чи скоро можна
сподіватися тої передмови (Коцюб.)]. Ср.
політичний 1—2.

політінформація политинформация [Юрій
Юрійович доручив Ліді зробити па клас-
них зборах політінформацію (Донч.)].

політкаторжанин политкаторжанин [Політ-
каторжанин говорить промову, посилаючи
уЧзій за революцію херсонський гарнізон

політкаторжанка политкаторжанка [Військо-
вий в окулярах — то представник Всеукра-
їнського ревкому, сива жінка біля нього —
то відома політкаторжанка (Гонч.)].

політк^рівийк, -ка (політйчний к е- |
р і в н й к) ист. политрук (политйческий
руководйтель) [Рудпєв,діе гаючи й хвилини,
почав запроваджувати інститут політкерів-
ників і комісарів у загонах (Воронько)].

політкерівпйцтво (п о л і т й ч н е керів-
ництво) политруковбдство (политйче-
ское руковбдство).

політкбм (політйчний комісар)
ист. политкбм (политйческий комиссар)

[Раптом розчинилися двері. На порозі
політком: — Депеша! Під Царицином на-
ші б’ють білих!.. (Довж.)].

політмасовий см. політико-масовий.
політмінімум, -му политмйнимум.

політнавчання политучеба [Політпавчання з
бійцями Брянський провадив завжди сам
(Гонч.)].

політник1 разг. уст. рабочий, нанятьій на лет-
ний период [Якийсь чоловік порався коло
казана: він готував політникам куліш
(Н.-Лев.)].

політник2 см. полільник.

політпиця1 разг. уст. работпица, панятая
на летний период [Орина з політницями не
одне літо до пана ходила (Горд.)].

політниця2 см. полільниця.

по-літньому нар. по-летнему [Скрізь зелено,
море тихе й блакитне, на небі — ні хмари-
ночки, а тепло так, що всі ходять по-літ-
ньому (Бо^тоб.)].

політогляд, -ду (політйчний огляд)
политобзбр (политйческий обзбр).

політбргап (політйчний орган) но-
литбрган (политйческий орган).

політорганізйтор, -ра политорганизатор [3 до-
помогою переорганізації політорганізатор
планує, які треба провести бесіди, прочи-
тати лекції (Рад. Укр., 1959, /7)].

політосвіта (політйчна освіта, ист.
відділ політичної освіти)
1) (орган, руководящий политпросветитель-
ной работой) политпросвет (политйческое
просвещение, цст. отдел политйческого
просвещения); 2) пблитпросвещение [Треба,
кажу, вам політосвітою зайнятись, підго-
тувати себе до партії (Шиян)].

політосвітшік разг. политпросветчик. Ср.
політосвіта 1.

політосвітииця разг. политпросветчица. Ср.
політосвіта 1.

політосвітній полйтико-просветйтельньїй.

політосвітпрацівнйк, -ка политпросветраббт-
ник [У 1929 р. факультет політосвітпра-
цівників Харківського інституту народної
освіти був перетворений в Інститут кому-
ністичної освіти, який відіграв важливу
роль у підготовці пропагандистських кад-
рів па Україні (Іст. Укр. РСР)]. Ср. політ-
освіта 1.

політосвітроббта политпросветраббта. Ср.
політосвіта 2.

політосвітський политпросветский. Ср. політ-
освіта 1.

політпрацівнйк, -ка политраббтпик [Біля ра-
діоприймача * зібралися політпрацівпики
(Бор.?.)].

політредактор, -ра (політйчний ре-
дактор) ист. политредактор (политйче-
ский редактор).

політредакція (політйчна редакція)
ист. пОлитредакция (полнтйческая редак-
ция).

політроббта (політйчна робота) по-
литраббта (политйческая раббта).

політрук, -ка ист. политрук [У дверях, коли всі
вийшли, комісар затримав політрука Філь-
ченкова, йоклав йому руку па плече (Буч.)].

політсклад, -ду воєн., мор. полиісостав.
ноліття обл. благоприятная погода; урожай-,
ное лето [Сього року поліття на ваш ого-
род (Сосниц. у. — Сл. Гр.)] Як закує зозуля
на Юрія на голе дерево, то буде голодне
літо, а як на лист, то буде поліття (Ном.)].

Політу правління	РСЧА (Політичне

управління Робітничо-Се-
лянської Червоної Армії)
ист. Политуправление РККА (Политйче-
ское управление Раббче-Крестьянской
Кр&сной Армии).

політура политура [Цей, ні слова не сказавши,
махнув у столярню і вніс політуру (Свидн.)].
політурний политурньїй.

політчастйпа (політична частина)
политчасть (политйческая часть) [Він пі-
шов до армії, був майором — заступником1
командира полку по політчастині (Скляр.)].
політшкбла политшкбла.

поліурія мед. полиурйя.

поліфагія зоол. полифагия.

поліфілетйзм, -му б йол. полифилетйзм.

поліс юн із м, -му муз. полифонйзм.

поліфонічний муз. полифонйческий [Його
[Франка] творча діяльність нагадує склад-
"~Ний^і~1ірекрасний поліфонічний твір: ба-
гато мелодій, багато контрастів, гострі

поєднання звуків, — але, зрештою, все
зливається у світлу гармонію (Рил.)],
поліфонічність, -ності муз. полифонйчность.
поліфонія муз. полифонйя [Хор розвиває,
ускладнює, збагачує всіма засобами полі-
фонії народну пісню (Літ. газ., 1951, /У)],
поліфонний муз. полифбиньїй.

поліфтонг лингв. полифтбнг.

поліфтонгічний лингв. полифтонгйческий.
поліхлорйд, -ду хим. полихлорйд.
поліхроїзм, -му мин. полихроизм.
поліхромія спец, полихрбмия.

поліхромний спец, полихрбмцьій [Розвиває-
ться [у сарматський час] так званий полі-
хромний стиль, у якому кольоровий ефект

досягався шляхом поєднання на золотому
або срібному фоні різних вставок з яскра-
вого різнокольорового каміння і скла
(Нар. стар. іст. УРСР)].

поліцай, -цая полицейский (сущ.), разг. уст.
ярижка [Зіскочили з передніх саней авто-
матники і кинулись на городи ловити полі-
цаїв, які, одстрілюючись, тікали (Шер.)].

поліцеймейстер, -тера, поліцмейстер дорев.
полицеймейстер, полицмейстер [А він [де-
сятник] як крикне: «..До самого поліцей-
мейстера доставлю! Облупе шкуру на тобі!»
(Мирн.)] Поліцмейстер стриманим басом
робив якісь непотрібні накази (Коцюб.)].
пол і цей-президент дорев. пблицей-президбнт.
поліцейський 1) прил. полицейский [Освічені
люди, взагалі «інтелігенція» не може не
повставати проти дикого поліцейського
гніту абсолютизму.. (Ленін)]]~кий служ-
ник уст. хожальїй (сущ.)] 2) (род. полі-
цейського) сущ. полицейский [Коли чую,
мене тягне за руку поліцейський (Н.-Лев.)].

поліцейщина прен. полицейщина.

поліційний редк. полицейский [Через усі-
лякі пойіційпі перешкоди французька де-
легація прибула на нараду двома днями
пізніше (/УГур.)]. См. еще поліцейський і.

поліція полйция [Становий налетів несподі-
вано з поліцією й на Ковбаненків курінь.
(Н.-Лев.)] Рукописи драматичних творів
Тесленка, які зберігаються в архіві, носять
на собі сліди перебування в поліції та
жандармерії (Рад. літер., 1949, 11)]] роз-
шукна ~ ція сьіскная полйция.

поліцмейстер см. поліцеймейстер.

полічений посчйтанньїй; сосчйтанпьій; сочтен-
ньій; просчйтанньїй; пересчйтанньїй; дні
його ні дни егб сочтенм. Ср. полі-
чити1.

полічення нечисленне.

полічити1, -лічу, -лічиш (о сч'ете) поспитать;
(произвести подечет — еще) сосчитать, уст..
счесть, разг. просчитать; (всех, все — еще}
пересчитать [Грицько полічив свої бариші
(Мирн.)] Клим спробував полічити, скіль-
ки їх, солдатів, у машині (Грим.)]] ~ти
до десятй просчитать до десятй; ~ти
ребра кому перен. фам. пересчитать
кости кому, пересчитать ребра кому [Не
попадайся мені за увесь день на очі, а то
я тобі полічу твої погані ребра (Мирц.)].

полічйти2, -лічу, -лічиш (о больном, о болезни)
редк. полечйть [Але я їх [з^би] вже полі-
чив — і тепер легше (Коцюб.)]. См. еще
полікувати.

полічйтися, -лічуся, -лічишся редк. по де-
чйться [— Ви б порадились лікаря, полі-
чилися б, — говорив о. Василь, зупиняючи
погляд на її [Раїсиному] восковому лиці
(Яо^юб.)]. См. еще полікуватися.

полішинель, -ля театр, полишинель; <>се-
крет ~ля секрет полишинеля.

поліщук, -ка житель Полесья [Своєю внут-
рішньою організацією та розмірами житло
поліщуків не відрізняється від житла кар-
патських українців (Дерев. зодчество
Улр.)].

полк (род. полку и полка) 1) полк [Чоловік
Ольги Борисівни загинув наприкінці вій-
ни, ..ведучи в атаку свій танковий полк
(Собко)] Не нашого полку, іди собі к вовку
(Ном.)] У полі бригадир* як у полку ко-
мандир (приказка)]] н а ш_о г о ^ку при-
було см. прибувати; 2) ист. полк [Ліво-
бережна і Правобережна Україна ділилась
на полки, які були військовими і адміні-
стративно-територіальними одиницями (Іст.
Укр. РСР)].

полка редк. полка [Коли Антон з Подніпров’я
повертався додому, то у вагоні 'валіз на
верхню полку (Чорн.)]. См. еще полиця 1.

полковий 1) прил. полковбй [Якось замполіт
зайшов до полкових розвідників (Гонч.)]
Полкове знамено згорнуте, в чохлі, стояло
в кутку коло койки (Янов.)]] 2) (род. пол-
кового) сущ. полковбй [Одного разу дожи-
дали в нас полкових з міста (Вовч.)].

полковник 1) полковник [Через півроку од-
дали другу дочку — за старого гусарського
полковника (Мирн.)]] 2) ист. полковник
[Один старий козак: ..Між усіма
полковниками двом полковникам припа-
дає гетьманувати: Яремі Байді або Васи-
леві Тетері (Н.-Лев.)].

полкбвпицтво ист. полкбвничество.

полковниця, полковничиха разг. полковниця, .
полковничиха [Стануть [люди] розказува-
ти, ..як пані полковниця черевиками зуби
й очі вибивала (Мирн.); Одна відставна
стара полковничиха кинулась на пишного
архідиякона і в екстазі поцілувала його в
плече (Довж.)].

полковницький, полковничий полкбвничий,
полкбвнический, уст. полкбвницкий [Він
їхав на найкращому за всіх гнідому коні,
спогорда.. Розкішною полковницькою ки-
реєю пиховито прикривав собі плечі в таку
спеку (Ле); — Дезертир?— чує Тиміш стро-
гий полковничий голос (Довж.)].

полковничиха см. полковниця.

полководець, -дця полковбдец [Спокійно кро-
кує замислений хлопець — Майбутній сол-
дат, офіцер, полководець (Воронько)].

полководницький, полководчий полковбд че-
сний [Блискуча перемога на Батозькому
полі є вінцем воєнного і полководницького
мистецтва Хмельницького (Іст. Укр. РСР);
П. Панч показує, як послідовно мужніє
полководчий і дипломатичний талант ви-
датного державного діяча Богдана Хмель-
ницького (Рад. Укр., 1955, /)].

полляти см. поливати.

поллятися см. поливатися.

поло нескл. сущ. ср. р. спорт, поло.

полова с -х. мякйна, полова [У хліві було
тепло і затишно, пахло пареною полрвою
(Грим.); Його жінка., любила розкіш та
шикарне життя й сипала грішми, як поло-
вою (Н.-Лев.); Даси коневі полови, будеш
робити поволі (Ном.); З дурним розмова,
як з вітром полова (приказка)]; старого
горобця на ~ві не зловиш
(не обдуриш) посл. стреляного во-
робья на мякйне не проведешь.

половець, -вця ист. пбловец [Степова могила
самотньо стояла осторонь. Колись, у давні
часи, насипали її скіфи чи половці — би-
стрі вершники диких первісних степів
(Донч.)].

половецький ист. половецький [А з відваги
і дружину Повів [Ігор] молодецьку За
рідную землю руську В землю половець-
ку (Руд.)].

половйй палевьій; (о масти лошадей, собак) по-
ловий, обл. половбй [А небо гляділо на них
аж полове, сонце пекло, мов наняте (Фр.);
Нерівне світло осявало коротку, грубу
фігуру з круглим ласкавим обличчям, за-
рослим, мов куделею, пасмами полового
волосся (Коцюб.); Ідуть його [чумака]
воля, Воли половії (Шевч.)].

половин1, -ка редк. половин [Вікно вимите,
ніде ні порошинки, біля порога новенький
половин (Донч.)].

половин2, -ка обл. разновидность ястреба
[Неначе половин, що з найбільшої висоти
задержує в оці між травою захований дріб,
1 так і Домніка слідила за молодими людьми
(К'об.)].

половина 1) половина; (чаще в сочетании с дру-
гим словом — еще) пол [Минула половина
її літ, а вже здавалось, що Нимидора дожи-
ває свій вік (Н.-Лев.); Село було засипане
снігом до половини (Коі{юб.);Оддай мені зем-
лю, хай тобі хата... Або сплати мою поло-

вину... (Мирн.); В два з половиною рази
більше випущено верстатів у п’ятій п’яти-
річці порівняно з минулою (Вітчизна,
1956, 2); На сході, просто з моря, визирала
половина сонця (Трубл.); Була вже поло-
вина літа (Барв.)]; ~на діла (спр й*
в и) половина дела, полдела; <^на д о-
р б г и половина дороги, полдорбги, по-
ловина путй, полпутй; ~ па світу пол-
мйра; 2) (часть помещения) уст. половина
[Незабаром Роман із Соломією перейшли
на материну половину (Н .-Лев.)]; 3) (жена)
шутл. половина [Жив тепер у тій хаті
якийсь москаль з своєю невінчаною поло-
виною (Мирн.); Всіма справами заправляла
ланкова колгоспу «Добробут», невгамовна
Кисаччииа половина ^Збан.)]; найдо-
рожча «на дражайшая половина.

половйнка 1) уменьш., ласк. половйнка [Ле-
жить Ведмедик і гуде, А дітвора у рот
йому кладе. Потрошку та по половинці
Пооддавали всі гостинці (Гл.); По йому
[черв’яку] аж хвиля заходила, так він
натужувався, точив... Ось уже тільки
половинку видко (Мирн.)]; 2) (составная
часть парного предмета) половйнка [Бі-
жить [Любов] до., дверей, одчиняє обидві
половинки (Л. Укр.)].

половйнний 1) половйпньїй [Виллємо у Зву-
ках почуття: Повні ноти, половинні, чверті.
Хай живе симфонія життя, Перемога твор^
чості над смертю! (Дмитр.)]; 2) с.-х. ист.
испбльньїй;	не господарство ис-

пбльное хозяйство.

половйпчастий см. половйпчатий.
половйнчастість см. половйпчатість.
половйпчатий, половйпчастий половйнчатьій;

(перен.! компромиссньїй разг. презр. — еще)
ублюдочньїй [Половините ставлення до*
робітничого руху неминуче веде до фак-
тичного відсторонення ВІД ЦЬОГО.. (Ленін);
Ні одно полохливе, ні одно половинчасте,
ні одно обережне зітхання не ворухнулось
в хмурих думках, які тягнулися до на-
ступних днів .боротьби (Ст.)\.

половйпчатість, -тості, половйнчастість по-
ловйнчато^ть [У робітничого класу немає
цієї полохливості, цієї лицемірної поло-
винчатості, що властиві буржуазії як
класові (Ленін); Він бачив, що в цю хви-
лину стриманість, завжди властива їй,
боретеся з іншою рисою характеру —
прямотою, трохи різкою, може, навіть
суворою прямртою, яка ке терпить поло-
винчатості й недомовок (Жур.)].

половинчик разг. уст. сбтка> разг. мерзавчик
[Він усе точив з барильця та подавав пб-
ловинчики,'кватирки, півока, ока (ТГогроб.)].
половйпщик і) спец, половйнщик; 2) с.-х.

ист. испбльщик [Хто мав який-небудь
шматочок свого поля, сяк-так його шкря-
бав, засівав; а хто не мав — приставав за
половинщика до того, в кого було цоля
багато (Мирн.)].

половйпщипа с.-х. ист. испбльщина [Відома
під назвою половинщини форма господар-
ства є одна з різновидностей підробітків
(Ленін)].

половйти, «-ловлю, -ловиш 1) мног. перело-
-------------------------------*---,--------

вйть; (все, всех — еще) виловить [Пого-
ничі половили коней і позапрягали
(Н.-Лев.) ; А то над річкою, було, собі стоїть,
. Як чапля, що за раз хотіла б половить
Всю рибу у воді (перекл. Рильського)]',
2) (провести некоторое время в ловле) по-
ловить [І одне тепер старому зосталося —
рибкд половити, біля бджілок поворожити
(Грим.)].

половйця половцца [Він звівсь, аж зарипіли
паркету половиці (Бажан)].

полови чбк, -чка уменьш. редк. половичбк
[Кіт дрімав на смугастому половичку під
тінню фікуса чи олеандра... (Пере.)].

ОЛОВ1ДДЯ см. повідь1.

половіння редк. желтение, пожелтение.

половіти, -віє (о созревающих хлебах, перен.)
желтеть [Жито иоловіє на підсонні, Засти-
лає колос небокрай (Тер.); Знайомі далі
половіють І восени, як по весні (Ус.)].

половіючий (о созревающих хлебах) желтею-
щий [Зелені береги зливалися з половіючи-
ми хвилями обрідної низенької пшениці
(Бач.)].

половник, половня сарай [для мякйньї (по-
лови)] [В половнику парко, душна ніч,
потом сходиш, пилюга дух забиває...

(Горд.)].	'

половоддя см. повідь1.

половозбирач, -ча с.-х. мякинокопнйтель,
половосббрщик.

половчани, -чан, половці, -ців ист. пбловцьі
[Дужий і старий, Широкий Дніпре, не
малий! Пробив єХи високі скали, Текучи
в землю половчана, Носив єси на байда-
ках На половчан (Шевч.)].

половчанин, половчин ист. пбловец, полов-
чанин [І так жив собі той половчин без
страху (Фр.)].

половчанка ист. половчанка [X а н е н к о:
..В мене жінка половчанка Радо з нами
вдасться в путь (Фр.)].

половчин см. половчанин.

полов’яний С.-Х. МЯКЙШІЬІЙ.

полог, -гу і) полог; (перен. позз. — еще) по-
кров [Невеличка хаточка розбита була
надвоє зеленим пологом (Мирн.)’, Скум-
пія — посухостійка і світлолюбна рослина,
однак вона розвивається і під пологом ін-
ших деревних порід (Наука і життя,
1956, 7); Сон, як добра мати, чарував усе
чарівничим спокоєм, прикривав стиха тем-
ним пологом (Мирн.)]; 2) редк. рбдьі (мн. ч.)
[Ой Маруся в полозі лежака, чорним шов-
ком головку зв’язала (Н. п. — Сл. Гр.)];
см. еще пологи.

пологи, -гів рбдьі, разг. родййи [Вона ще не
зовсім видужала після важких пологів
(Тулуб)].

пологий пологий, покатьій, отлбгий [Олен-
чуків виноградник — над самим Сивашем,
на пологому схилі, обернутому до сонця
(Гонч.)].

пологість, -гості полбгость, покатость, отлб-
гость.

полого нар. полого, покато, покатом (разг.),
отлбго [3 одного боку скеля полого впу-
скалася до води, з другого — круто обри-
валася вниз (Собко)].

пологовий 1) физл. родовбй; (возникающий
ари родах) родильний; »ві потуги
родовме потуги; ^ва гарячка мед.
родйльная горячка; 2) (предназначен-
ньій, приспособленньїй для родов) родйльньїй
[Пологовий відділ лікарні, власне — цей
коридор з породільними покоями — персо-
нал лікарні, спочатку жартома, а далі —
звично й запросто, прозвав «великим кон-
вейєром» (Смол.)].

положений 1) полбженньїй; улбженпьій; влб-
женньїй [Скиндячки на головах усе по-
харківськи положені, коси у дрібушки
позатоптувані (Квітка)]; 2) полбженньїй;
3) определеннмй; полбженньїй; 4) налбжен-
ньій; 5) излбженньїй; перелбженньїй. Ср.
положити і—5.

положення 1) положение [Вже давно встанов-
лено, що і вісь обертання Землі не збері-
гає незмінно свого положення в просторі
(Наука і життя, 1956, 8); Кран зайняв
сторчове положення (Волош.)]; в лежа-
чому, сидячому ^иі в лежачем,
сидячем положений; географічне
^ня географйческое положенпе [Амери-
канські мільярдери були ледве чи не за
всіх багатші і перебували в найбільш без-
печному географічному положенні (Леіїін)];
2) (состояние, обусловленное какими-нибудь
обстоятельствами) положение [Положен-
ня Калиновича робилося чимраз прикріше
(Фр.); Се мене ставить в фальшиве поло-
ження (Л. У«р.)]; 3) (свод правил, законов;
основнеє утверждение, тезис) положение
[У «Філософських зошитах» Ленін розкрив
основні елементи матеріалістичної діалек-
тики, розвинув найважливіші положення
марксистської філософії (Біогр. Леніна)];
~ня про вибори до Верхов-
ної Ради СРСР положбние о вибо-
рах в Верховний Совет СССР; урочне
^ня строит. урбчное положение.

положено предик^ разг. положено [Чи то
вже так положено людині, що приходить
час, коли вивчені в давно минулому ди-
тинстві байки й молитви виринають у
пам’яті і заполоняють всю її оселю, де б
не стояла вона (Довж.)].

положистий пологий, покатий, покатистнй
(разг.), отлбгий, разг. отлбжистий [Від
долинп довгим положистим підйомом по-
чиналася нова височина (Кач.); Положисті
балки дрімають серед темної тіні (Мирн.)].
положистість, -тості полбгость, покатость;

покатистость; отлбгость; отлбжистость [По-
ложистість схилів греблі буває різна, за-
лежно від якості грунту і висоти насипу
(Колг. вироби, енцикл.)]. Ср. положистий,
положисто нар. полого, покато, разг. пока-
том; покатисто; отлбго; отлбжисто [Шлях
положисто спускався до Брацлава (Ту-
лу б)І. Ср. положистий.

положити, -ложу, -лбжиш разг. 1) положить,
разг. покласть; (придать кому-нибудь, чему-
нибудь лежачеє положение и перен. — еще)
уложйть; (о деньгах: поместить для хране-
ния, отдать для использования в каком-
нибудь деле; перен.: целиком направить
на что-нибудь — еще) вложйть [Гребці і
весла положили, Та сидя люлечки курили
(Яотпл.); На сковородку положили Десят-
ків два карасиків живи^ (Гл.); Не ходи,
куди не просили; не бери, чого не положив
(Яоле.); Нудьга його задавила На чужому
полі, В чужу землю положила (Шевч.);
Вийшов милий з дружиною На лан жито
жати, І дитинку під копою Положили
спати (Л. Укр.); Позичить у людей скільки
там грошей та й положить у товар і заро-
бить (Квітка)]; О^ти голову в бою
(її а війні) торж. сложйть голову в
бою (на войне) [Чи він занедужав та вмер;
чи на війні голову свою положив (Мирн.)];
душу (ж и т т я) ти з а кого, за
щ о душу (жи&нь) положить за кого, за
что, душу (жизнь) отдать за когб, за что
[Усе, усе зроблю, моя зірочко! Хіба ти
мене не знаєш, що я рад душу за тебе по-
ложити? (Квітка); Д е ї ф о б: ..Недарма
еллінки проти троянок так величаються,
бо вййшла з них славутня Іфігенія, що
радо життя своє дівоче положила за славу
рідного народу (Л. Укр.)]; пішов гле-
чик за водою та й головку
там ^жйв м повадиться глечик
по воду ходить — там йому й
головку ^жйть погов. повадился кув-
шйн по воду ходить — тут ему и голоду
сломйть; 2) (решить, постановить, угово-
риться) уст. положйть [Ганя положила
собі навіть не жалітись матері (Н.-Лев.);
Радились цілий ранок. Положили, щоб
Оксану одбити у оконома того ж самого
вечора (Вовч.)]; <*-*ти зарік дать за-
рок, заречися [Я й зарік положив — не
женити тебе з козачкою (Барв.)]; 3) (назна-
чить цену, плату и т. п.) определйть,
разг. положйть [Перш усього розказували,
яке велике жалування положили членам
в управі (Мирн.)]; 4) (подвергнуть чему-
нибудь) книжн. наложйть [Нестиму ві-
нець, Той, що сама положила на себе..
Буду шукати сама, де дорога моя!
(Л. Укр.)]; 5) (висказать) разг. изложйть;
(приспособить для исполнения в другой
форме книжн. — еще) переложйть [Не мож-
на, далебі, злічити, Які народи тут пле-
лись, І на папір сей положити. Як, з ким,
коли, відкіль взялись (Котл.)]; '-'ти на
музику переложйть на музьїку, уст.
положйть на музьїку; О г н і ег ~>ти
на д 6 г о разг. разгневаться на кого
[Кого було Василь Семенович «подарує»
ласкою — той немов виросте.. А на кого
Василь Семенович гнів^їіоложить, -г- прямо
хоч в ополонку... (Мирн.)]; хрест на
себе ти (дать клятву) уст. перекре-
стйться, торж. осенйть себя крестбм
(крестнмм знамением), разг. положить на
себя крест [Я вже ні за кого не піду, ні
за кого! І хрест на себе положила, і поклон
ударила, і землі грудочку з'їла (Баре.)],
положитися, -ложуся, -лбжишся разг. лечь,
улечься [Положившись спати, вона довго
не спала, ворочалася з боку на бік (Мирн.);
Іван пробудився, Із’їв собі цілу гуску
Та й знов положився (Рг/д.)].

положбк, -жка уменьш. положбк.

полоз1 полоз; (мн. ч.: полози, -зів) полбзья
[Як буде полоз вогкий, то буде й кінь
мокрий (Ном.); За корінь Дубовий заче-
питься полоз — Вищить, мовби серце
тобі розтина (перекл. з М. Некрасова)].

полоз2 зоол. 1) полоз; 2) удав [У печері на
тому острові живе полоз. Зміюка завтовш-
ки як стовбур дерева (Донч.)].

полоззя собир. полбзья [Під полоззям са-
нок скрипіло і шйпіло, як вода на гаря-
чому (Козач.)].

полозковий техн. салазочньгй [Існують два
типи штампувальних пресів: полозкові і
револьверні. На виробництвах з невели-
ким обсягом роботи застосовують полозкові
преси (Колг. вироби, енцикл.)].

полозок, -зка полоз; (мн. ч.: полозки, -ків)
полбзья; техн. салазки [Рипить сніжок,
співає полозок, санки летять під білії
намети ялин лапатих (Л. Укр.); Солдати
розмістилися на двох санях. Заскрипів
під полозками сніг (Шиян)].

полокшити, -піу, -шйш разг. искрошйть
(как лапшу).

полом, -му, поломка 1) полом, поломка;
2) разг. слом [Як ца полом піде хата, то
багато дерева пропаде (Н.-Вол. у. — Сл.
Гр.)І.х

поломеніти, -вію, -нієш редк. пламенеть
[Замріяна жінка, звівши вгору очі, йшла
туди, де поломеніла чарівна зоря (Яач.)].
См. еще полум’яніти.

поломеніючий редк. пламенеющий; *-^чий
стиль архт. пламенеющий стиль [По-
ломеніючий стиль (зіуіе ПапЬоуапі) —
французька готика періоду XV сторіччя
(Архт. Рад. Укр., 1940, 10)]. См. еще полу-»
м’янїючий.

поломийка поломбйка.

поломийний поломбйньїй, поломбечнмй.

поломити, -ломлю, -лбмиш разг. редк. 1) по-
ломать, сдомать; (в одном месте, сделать
надлом разг. — еще) изломйть; (целиком —
еще) сломйть; (мног. — еще) изломать [То-
бі посилку принесуть в хату, ..ти тільки
покажи квитанцію агентові і скажи при
собі розкрити ящик, чи не поломили
чого (Л. Укр.); Півтора к: Та я
йому кості поломлю (Фр.)];> 2) (перен.:
отказаться от чего-нибудь, прежде приня-
того) нарушить (что), изменйть (чем^);
(только о законе, норме, правиле уст. —
еще) преступйть (что) [Але ж бо я поло-
мила матусину волю, тепер же я прокли-
наю $вою лиху долю (Чуб.)]. См. еще пола-
мати 1, 3; 3) (безл.: причинить щемящую
боль) поломить.

поломитися, -ломиться поломиться, сломать-
ся; изломйться; сломйться; изломаться
[Дорогою вісь поломилася (Сл. Гр.); Г е-
л е ні ..Собі ж він скаже: «Зброя поломи-
лась, але ми іншу знайдем» (Л. Укр.)];
ср. поломити 1 и см. еще поламати-
ся 1.

поломінь, -меню уст. пламя’, (преим. перен.
позз. уст. — еще) пламень [Нараз почувся
страшенний шум, тріск, лопіт, —очевидно,
поломінь вихопився на дах, корчма горіла!
(Фр.); Ходив по хаті великим та легким
крокові, паче злість одривала його од
землі, і дув на поломіпь злості, щоб роз-
дути в пожежу (Коцюб.)].

поломка см. полом.

поломлений полбманньїй, слбманньїй; излб-
млеиньгй; слбмл енний;	излбманньїй. Ср.

поломити 1.

пбломно нар. уст. пламенно [Зорі наче па-
лали, одна зоря поломніш від другої
(Вовч.)].

полом'я см. полум'я.

полби, -ну 1) плен, уст. пленение, пооз. ПОЛОН
[Фе дон: ..Гомер казав: «Солодка хвала
від ворога». Антей: На полі бою, та не
в полоні! (Л. Укр.)} Мов пташка до клітки,
потрапила комісаріпа Волгіна в полон до
лютих ворогів (Шиян)]} брати, взяти
в <**н брать, взять в плен, уст. пленять,
пленйть [Під час воєн з Візантією на Бал-
канському півострові східні слов’яни бра-
ли в полон велику кількість візантійців
(Іст. Укр. РСР)} Сам Баяр, найкращий
лицар, взяв його в полон у полі (Л. У«р.)];
в а в і л б н с ь к и й<^п вавилбнское пл£-
нение; узятий в^п взятий в плен,
плепенньїй; 2) (перен.: состояние зависи-
мости, подчиненности) плен [Його за-
хоплювало те, як використовували свій
час радянські моряки, потрапивши в льо-
довий полон (Трубл.)} Минуло багато часу,
а він усе йшов та йшов у полоні своїх
думок (Гур.)]\ в ~пі пристрастей
во власти страстей, в плену страстей.

полонез полонез, уст. пбльский (сущ.) [Пане
Пєнтак, про ваші полонези у Зосі ми по-
говоримо потім (Козл.)} Ганна ще про-
грала полонез і закрила рояль (Риб.)].

нолонезпіпТ полопезньїй’, ^ппй ритм по-
лонезньїй ритм.

полонений 1) прич. взятий в плен; полонеп-
ннй; плененннй [Новий майстер був ро-
дом з Кракова, він опинився тут як поло-
нений росіянами австро-угорський солдат
з важким пораненням ноги (Козл.)]} 2) прич.
плененннй; покоренннй [І його душа, поло-
нена блиском тих чарівних картин, не мог-
ла від них відірватися (Фр.)]. Ср. поло-
нйти 1 — 2; 3) прил. пленннй [Полонений
фашистський танк швидко оточили черво-
ноармійці (Десн.)} Графиня, ласкаво по-
сміхаючись, пояснювала: —Цю чашу при-
дбав ще мій покійний прадід у якогось
полоненого турецького паші (Донч.)]}
4) (род. полоненого) сущ. пленннй, уст.
пленник [Незабаром показалась перша
група полонених (5орз.)].

полоненик пленник [Черкеси зв’язали обох
полонеників, прив’язали їх до коней
і погнали (Коцюб.)]} ~кп капіталу
перен. пленники напитала.

полонення пленение (уст.) [Змістом «Слова»
є історія невдалого походу новгород-сі-
,перського князя Ігоря Святославича проти
половців, який закінчився поразкою ру-
ського війська і полоненням князя (Нар.
стар. іст. УРСР)].

полонин СМ. ополбпик.

полопйпа долйна [гбрная]; шйстбище [гбрное]
[На полонинах так багато суниць, що ноги

Марії стають вогкі від роздушених ягід
(Ільч.)} Далеко на полонині, під густим
лісом, пасуться корови (Яо^юб.)].

полонйпна уменьш. от полонина [Ой прибігла
з полонинки Білая овечка (народна пісня)].

полонинський долинний [На сірому не-
бі показалось блакитне озерце. Остра
полонинська трава сильніше запахла (Ко-
цюб.)].

полонитель, -теля книжн. пленйтель (уст.).
полонйти, -лошб, -лбнпш (несоверш. и со-

верш.) 1) брать в плен, взять в плен; (только
соверш. уст. — еще) полонить, торж. пле-
нйть [Радянських людей і земель неозо-
рих не зміг полонити розлючений ворог
(Забіла)} 3 повною командою Кар нетер-
пляче чекав, коли сонце подолає нарешті
крижане поле, яке полонило пароплаву
(Трубл.)]} 2) (перен.: подчинять своєму
очарованию, своєму влиянию) пленять, пле-
нйть; (захватьівать целиком — еще) поко-
рять, покорйть [Пісня зазвучала н$ц сні-
гами тихо, сердечно, полонячи і душу, і
свідомість, і весь степ (Ряб.)} Крим при-
ваблює морем, полонить теплом і водою
(Голов.)} Остап думав про дівчину, яка
залишилась на хуторі, а йому полонила
розум (Панч)].

полонізація полопизация [Боротьба проти
соціального гніту та проти полонізації
на Україні і в Білорусії [у другій поло-
вині XVI ст.] зумовила розвиток націо-
нально-культурного ^)уху, який знайшов
своє відбиття і в літературі (Іст. укр.
літ.)].

полонізм, -му филол. полонйзм [У першій
половині XVII ст. в писаннях* українських
церковників і в шкільній літературі під
великим натиском з боку панівних верств
Польщі кількість полонізмів значно зростає
(Іст. укр. літ.)].

полонізований полонизйрованньїй.

полонізувати, -зую, -зуєш полонизйровать.
полонізуватися, -зуюся, -зуєшся полонизй-
роваться [Більшість крупних українських
феодалів, вищого духовенства перейшла
на бік польської шляхти, полонізувалася,
прийняла унію і разом з польськими магна-
тами експлуатувала селянську масу (Іст.
укр. літ.)].

полоній, -пію хим. полбний [Слідом за ра-
дієм були відкриті полоній, актиній та
інші радіоактивні елементи (Зае. хіл.)].

полоністика полонйстика [Проблемам поло-
ністики Франко присвятив багато політич-
них і літературно-критичних виступів (Віс-
ник АН УРСР, 1957, Р)].

полонка прбрубь [Мороз проймав усе тіло,
а він скидав з себе піджак, верхню со-
рочку і кидав в полонку, де., течія одно-
сила це все під кригу (Шиян)].

полонофіл книжн. ист. полонофйл.

полонофільський ^книжн. ист. полонофйль-
ский [Ця організація [«Руський собор»}
складалася з полонофільської частини
української буржуазної інтелігенції і по-
лонізованих петомків українських магна-
тів, які підтримували австрійський 'уряд
(Іст. Укр. РСР)].
полонофоб книжн,. ист. полонофоб.

полонянин, полоняник фольк. уст. полоня-
нин, полоняник [Полоняник, що його в
неволю Ведуть, думками в рідний кут
літає (Фр.)].

полонянка фольк. уст. полонянка [Синім бо-
ром край полянки, По сівбі Йде маленька
полбнянка У юрбі (Воронько)].

полопати1 см. полопатися.

полопади2, -паю, -паєш (поесть) мног. вульг.
полбпать; (с'ьесть без остатка) пожрать
[І куди вони все полопали? (Богод. у. —
Сл. Гр.)].

полопатися, -пається и (реже) полопати,
-пає мног. разг. полопаться (разг.), лопнуть
[Суховій висмалює вологу, рве землю,
земля полопалася, вивітрюється (Горд.)',
Будуть пани дуться, поки полопаються
(7/ож.)].

полопотіти, -почу, -потлш разг. потопотать;
(по грязи и т. п.) пошлепать [Що то? Щось
грюкнуло дверима й полопотіло босими
ногами... (Коцюб.)].

полоса цблоса [По всьому хребті блищать
срібні снігові полоси, неначе хто розкидав
по горах білити довгі шматки полотна
(Н.-Лев.)*, ‘В цеху жерсті встановлено і
освоєно ізотопні вимірювачі товщини по-
лоси (Наука і життя, 1956, 5); Розро-
стаються ліси Захисної полоси (Воронько)*
Типовими для правобережного Лісостепу
треба вважатй будівлі середньої полоси
від Львова через Вінницю до Києва (Де-
рев. зодчество Укр.)].

полосатий полосатьій [Попенко—’..у рябій
жилетці, у полосатих штанях (Мирн.)].

полосатик зоол. полосбтик.

полоскальний полоскательньїй.

полоскальниця полоскательница.

полоскання 1) (действие) полоскатгье [Вода
цих [мінеральних] джерел використовує-
ться.. для пиття, інгаляцій, зрошення,
промивання, полоскання тощо (Наука і
життя, 1956, 7)]; 2) (раствор, настой для
промивания рта и горла) полосканье, по-
лоскательное (сущ.).

полоскати, -лощу, -лощеш 1) полоскать;
(опр^деленное время) прополоскать (со-
веріи/.) [На березі якась жін^а полоскала
білизну (Шиян)*, Іван довго іі старанно по-
лоскав у полив’яній мисці дерев’яні ложки
(Куч.)*, Річки.., граючись, полоскали бе-
реги \Ле)*, Як од коси покоси, ворог до
землі лягав, Кров’ю чужую землю поливав
і полоскав... (Метл.)', Того ж таки дня
Карпа й Мотрю покликав їх кум у ши-
нок полоскати повивач після похрестим
(Н.-Лев.)]; 2) (перен.: распускать, застав-
лять развернуться) развевать, колихать
[Прапори вітрець полоще Над ялинами
алей (Воронько)] ’, 3) (перен.: без дополне-
ния — развеваться) реять [Світить вогнем
Хрещатик, прапор в вітрах полоще
(Мал.)].

полоскатися, -лощуся, -лбщешся 1) поло-
скаться; (определенное время) разг. пропо-
лоскаться (соверш.) [Ще ж і комірець до
форми треба випрати. Взялася була Галя
сама, а бабуся каже, щоб вона не поло-

скалася у воді, бо тільки зіпсує... (Коп.)*,
Виводок качиний Полощеться, забравшись
у гущак (Рил.); Із-за верб стиха вліз у воду
місяць, почав полоскатись, як запізнілий
косар з пйльного поля (Вас.)]*, 2) (перен.:
колебаться, развеваться) полоскаться, ре-
ять [Стоять на бортах командори, Полоще-
ться вимпел вгорі... (Нагн.)]*, 3) стрцд. з.
полоскаться.

полоскотати, -кочу, -кочеш пощекотать [Дух
свіжої мамалиги приємно полоскотав йому
нюх, коли він переступив поріг хати (Ко-
цюб.)', А що, як грамотний захоче Житьліе
по-божому? Його Вже різка, бач, не по-
лоскоче, То — привілегія його! (Мирн.)].

полоснути, -ну, *неш разг. полоснуть [Куле-
мет полоснув вздовж стіни. Козаки й пі-
хота відхлинули (Десн.)* Слова ці полос-
нули Юрка ніби батогом (ІГозач.)].

полосувати^ -сую, -суєш 1) разг. цолосовать
[Скільки канчуків полосували тут спини
«неслухняних бунтарів» (Донч.)]*, 2) техн.,
перен.полосовать [Спалахували фейєрверки,
ракети полосували небо (Трубл.)].

полотенщик 1) спец, холстянйк [Г о р н і г:
Ткачам-полотенщикам ще гірше поводи-
ться.. Ви ще тут маєте силу огризатись.
В і т т і г: Ти гадаєш, що вже по біді?
Коли вони ще мають трохи завзяття за
душею, то їм те хутко фабриканти ви-
женуть (перекл. Л. Українки)]', 2) уст.
холстомер [Чіпка., став по ярмарках
їздити, полотна скуповувати та перепро-
дувати. Од його й пішли в Пісках полотен-
щики (Мирн.)].

полоти (полю, полеш) полоть [Як з’явилися
листочки, Ми пололи огірочки (Стп.)].

полотий, полений пблотьій.

полотися (полеться) полоться.

полотдйна (кусок льняной ткани) полотно
[За кілька хвилин засмаглі руки піді-
ймали Коржа, пг/етеляли^під нього полот-
нину (Тулуб)]. ,

полотнище 1) полотнище [А внизу несамовите
весняне сонце грає на червоних полотни-
щах прапорів (Собко)*, Чому ж ІОдунового
каптана заднє полотнище таке довге..?
(Квітка)', Скільки сягає зір, стеляться
навколо жовті стерні і пересохлі сірі по-
лотнища ріллі (Козач.)]', 2) спец, полот-
нище.

полотніти, -пію, -пієш бледнеть, редк. бе-
леть [Лице його то полотніло, то нали-
валося кров’ю (Мирн.)].

полотно 1) полотно; (кустарное— еще) холст,
холстйна, холстйпка [Хазяйки білять коло
дому Полотна довгі на соломі (Шп.); На
Джерисі була щіідпиця з темної пістрі та
сорочка з товстого полотна (Н.-Лев.)', Са-
дочки зацвіли, Неначе полотном укриті,
Росою божою умиті, Біліідть (Шевч.)*, Вона
то почервоніє як мак, то побіліє як по-
лотно (Квітка)-, гребінне (н е б і л е-
н е) ^понебелепая холстйна, обл. новина;
^нбм дорога ирон. скатертью дорога;
2) (насьіпь железнодорожного пути или
автогужевой дороги) полотно [Незабаром
велетенська швидка тінь майнула' над
, залізничним полотном (Донч.)*, Марія
глянула під ноги на полотно шосе і нічого
примітного не побачила (Слол.)]; 3) (кар-
тина художника; перен.: литературное
произведение, содержащее всестороннее изоб-
ражение чего-нибудь) полотно; (картина,
писанная масляними красками— еще) холст
[Брюллов працював До знемоги і не міг оді-
рватися від свого полотна (Іван.)', Величні
красоти гірської природи показано на чи-
сленних полотнах (Ільч.); Те, що театр
звернувся до таких складних сучасних
творів, як «Серце не прощає» і «Крила»,
свідчить про прагнення колективу до ро-
боти над великими полотнами (Мист.,
1956, 4)]; 4) спец, полотно, полотнище;
^пб пилки (пили) полотно пильї,
полотнище пили.

полотняний 1) полотняний; холщбвьій, хол-
стйнньїй, холстйнковьій [Несподівано Мат-
війко побачив біля себе хлопця в полот-
няних штанах (Донч.)]; ср. полотно 1;
2) спец, полотняний [На середньому етапі
трипілля., часто зустрічаються посудини
з відбитками тканин полотняного і рипсо-
вого плетення (Нар. стар. іст. УРСР)]»
полотнянка обл. верхнєє полотняное платье
особрго покроя [Люди мовчки тупались
на однім місці, білі, як вівці, в своїх по-
лотнянках (Коцюб.)].

полоття полка [Грицько Хрін тим часом ста-
вить вимогу, щоб з чужої сторони еконо-
мія не наймала людей на полоття, жнива
(Горд.)}.

полоханий разг. пуганнй; ^ний заєць
і пенька боїться погов. пуганая
ворона и куста бойтся.

полохати, -хаю, -хаєш пугать, разг. поло-
шйть; (заставлять поднятьая с места)
вспугивать, спугивать [Погода поправи-
лась. Тільки хмарки на обрію раз у раз
полохають нас (Коцюб.); — Якого ти не-
чистого полохаєш наших курей! — крик-
нув Лаврін, стоячи на щаблі (Н.-Лев.);
Вони почнуть сміятися, гордувати нами,
а се тільки буде полохати наше щастя
(Мирн.)].

полохатися, -хаюся, -хаєшся пугаться, тру-
сить, разг. полошиться (без дополнения)
[Річку переїздили вбрід. Деякі коні поло-
халися води (Гонч.); До вікна крадучись
підходить Тиміш. Побачивши його, Олена
полохається, далі махає йому руками,
щоб не підходив (Вас.)].

полохкйй разг. цуглйвьій {Кінь полохкий
(Волч. у. — Сл. Гр.)].

полохлйвий пуглйвьій; (виражающий испуг —
еще) испуганньїй; (легко поддающийся чув-
ству страха) труслйвьій; (несмелий, бояз-
ливо-опасливий) рббкий [Ще вечір спав в
очеретах і полохливий мокрий птах Шу-
кав гнізда (Мал.); Відколи Мотря сказала,
що Олександра нахваляється за коси ви-
тягти її з хати, полохлива Настя трем-
тіла від одної думки про це (Коцюб.); Сад
шелестів під вітром, і в полохливому
шарудінні листя було щось тривожне і на-
сторожене (Тулуб)]; ~ва ворона й
к^уща боїться погов. пуганая во-
рона и куста бойтся; н е з ~вих разг.

не из рббких, не рббкого десятка [Лисун
був не з полохливих і кинув кілька рбраз-
ливих епітетів на адресу Черкащина
(Дмитр.)]; трохи ~впй трусоватмй.

полохливість, -вості пуглйвость; труслйвость,
трусость; рббость [У робітничого класу
немає цієї полохливості, цієї лицемірної
половинчатості, що властиві буржуазії
як класові (Ленін)]. Ср. полохливий.

полохлйво нар. пуглйво; испуганно* тру-
слйво; рббко [Лукія полохливо озирається
пазад, на матушку Раїсу (Донч.); Він
одкрив рота і трохи подумав. — Я... Але
Сусанпа полохливо замахала на нього ру-
ками. Ще Доря почує! (Коцюб.); Понад
ними в темних липах Вітер шепче полохли-
во (Л. Укр.)]. Ср. полохливий.

полочани, -чан ист. полочане [Між Дві-
ною і Прип’яттю жили полочани, що ді-
стали своє найменування, як повідомляє
літопис, від ріки Полоти, що впадає в
Двіну (Нар. стар. іст. УРСР)].

полошити, -лошу, -лбшпш разг. полошйть
(разг.), пугать [Каліки на городі сиділи,
горобців, птаство полошили (Вовч.); Степ
полошили постріли й журавлині ключі
(Скляр.)].

полошйтпся, -лошуся, -лбпіишся полошиться
(разг.), пугаться, трусить.

полбшкати, -каю, -каєш вспугивать.
Полтава Полтава.

полтавець см. полтавчанин,
полтавка см. полтавчанка.
Полтавська область Полтавская область,
полтавський полтавский [І почув у вітрах
з України солдат Солов’їні пісні задні-
прянських дівчат, Подих праці з полтав-
ських степів (Нагн.)].

полтавчанин, разг. полтавець, -вця полтавча-
нин,

полтавчанка, разг. полтавка полтавчанка.

полтйник, разг. полтйна полтйнник, разз.
полтйна [Позамикав хазяїн замки, дав їм
[землякам] кожному по полтинику і ска-
зав, щоб ішли собі гуляти, хто куди хоче
(Квітка)].

полуботйнки, -ків полуботйнки.

полуботки, -ків полусапбжки, разг. полса-
пбжки.

полувал, -лу спец, полувал.

полувальний спец, полувальний.

полуда 1) бельмб; (перен. — еще) слепотй;
(перен.: то, что застилаєш, закриваєш от
глаз) завеса, пелена [Тепер вони [очі]
у неї наче кров’ю налиті, а на зрачки по-
луда насунула і закрила їх страшний па-
лючий огонь (Мирн.); Смерть уже засти-
лає очі полудою... (Мирн.) ; Щось страшне
стуманило мій розум, навело полуду на
очі (Н.-Лев.); Але настали дні! Спливла з
очей полуда, і ми побачили, де ворог і де
брат (Сос.); Небо від спеки було білясте,
наче затягнуте полудою, і степ у далечі
коливався, як дим (Гонч.)]; 2) (сплав) по-
луда.

полуденний, полудневий полуденний; (позз.
уст. — еще) полдневньїй; (о местности,
расположенной на юге, свойственний такой
местности и т. п. позз. уст. — еще) южньїі
[Полуденна тінь завжди спрямована в одну
й ту саму сторону горизонту — на північ
(Фіз. геогр.); Млосна полуденна спека ди-
хала навколо нагрітою травою (Донч.);
Одарка в полудневу пору Корову вивела
із двору (Ніде.)', Старша дочка була чудом
полуденної краси (Н.-Лев.); Полудневий
вітер Налітав з поля (Шиян)].

полуденок, -нка полдник [Бачить Дрозд, а
доріжкою баба йде, чоловікові в поле по-
луденок несе (Фр.)].

полудень, -дня 1) полдень [Сонце повер-
нуло геть з полудня і страшенно пекло
(Мирн.); І в полудень ясне небо Страшно
потемніло (Руд.); Теплий вітер повіяв з
полудня (Фр.)]; близько '--'Дня, над
^ньк полудню, около полудня [Було саме
над полудень, спека стояла велика (Ма«.)];

2) (еда в полдень) обл. полдник [І обід, і
полудень минувся, а Левка нема (^Квітка)].
полудйти, -луджу, -лудиш полудить; мног.
перелудить.

полудіва прен* уст. полудбва-

полуднання, полуднування пблдничание (разг.).
полуднати, -паю, -наєш и полуднувати, -ную,

-нуєш пблдничать (разг.) [— А я, мамо,
вже полудень зготовила, — сказала Онися
до матері. — Добре зробила, моя доню!
бо вже час полуднати (Н.-Лев.); — Давайте
вже полуднувать чи що! — Який там по-
лудень! Вечеряти вже пора, — одказував
батько (Довж.)].

полуднє, полуднє обл. пблдень; (страна све-
та — еще) юг [По бурчанню в животі
він чує, що вже швидко мусить бути по-
луднє (Фр.); В Полуднє прийшла до Гната
його тітка Мотря (Коцюб.); Тепер куди?
На схід? На захід сонця? На північ? На
полуднє? (Л. Укр.)].

полудневий см. полуденний.

полуднє см. полуднє.

полудній уст.., позз. полдневньїй [А на третій
день у полудню годину Знеможіли Ігореві
стяги — поникли... (Мирн.)].

полуднування см. полуднання.

полуднувати см. полуднати.

полудрабок, -бка грядка (в телеге) [Син ухо-
пився за полудрабок та давай перекидати
воза (Н.-Лев.)].

полузати, -заю, -заєш полущить, погршзть,
разг. пощелкать.

полукіпок, -пка с.-х. полукопна [Під лісом
стояли полукіпки зжатого проса (ПІер.)].
полукрбвка с.-х. полукрбвка.

полумаса спец, полумасса.

полумасний спец, полумассньїй.
полуменистий см. полум'янистий,
полуменіти см. полум’яніти.

полуменіючий см. полум’яніючий.

полумпсок, -ска миска [Мотря поставила на
стіл ^полумисок з сметаною й тарілку з
шматочками сала (Н.-Лев.)].

пблумінь, -меню позз. уст. плймень [Бачу
домен полумінь іскристий (Шп.)].

полум’я, редк. полом'я пламя, позз. уст. плб-
мень, обл. пбльїмя [Будапешт, викидаючи
велетенські язики полум’я, огорнувся
їдким димом (Гонч.); Він [Вовк] до бгню
то рило підведе, ..То біля полом'я кудла-

тий хвіст обтрусить (Греб.)\ Ленін кликав
розпалювати полум’я революції по всій
Росії (Куч.); Очі заіскрились, задрижали
уста.. Огнем да полум’ям од неї пахнуло—
як колись (Вовч.); На зелений моху ки-
лим Листя полум’ям спада (Дор.)]; з вог-
ню (огню) та в ~м’я погов. из огнй
да в пбльїмя [Ой, гляди! Коли б ти не
попала з огню та в полум’я!.. (Мирн.)].

полум’яний пламенньїй; (горящий — еще) пла-
менеющий; (буйний, безудержньїй) нейсто-
вьій [Над ставком вставало полум’яне
сонце (Донч.); Палало село. Шматки ро-
зірваних снарядами полум’яних стріх ви-
. бухали високо вгору (Довж.); Комсомольці
ставали полум’яними ентузіастами електри-
фікації (Куч.)].

полум’янистий, полуменистий, ПЛОМЄНЙСТИЙ
пламенйстьій [Полум’янистий погляд темно-
зелеіїих очей спиняється на гарматах
(Риб.); Сонце над покрівлями з соломи
Підняло полуменистий спис (Рил.); Ми
зустрілися з тобою 3 пломенистими сер-
цями (Ус.)].

полум’яність, -ності плйменность.

полум’яніти и полуменіти и пломеніти, -цію,
-нієш позз. пламенеть [Як символ трудо-
вого завзяття киян, полум’яніє стрічка
ленінського ордена на прапорі столиці
Радянської України (Рад. Укр., 1956,
XI); У вазах, оздоблених українським
орнаментом, полум’яніють червоні гла-
• діолуси (Веч. Київ, 1957, VII); А там все
хмари, хмари рожеві., розцвітають і гас-
нуть, знову червоним маком полуменіють
(Вас.); Над колоною, розвіваючись в по-
льоті, яскраво пломенів полковий прапор
(Гонч.); Нива шепче думу колоскову, Як
ти жив, страждав, полум’янів (Мал.)].
полум’яніючий, полуменіючий, пломеніючий
пламенеющий [Три сміливці, то припадаю-
чи до землі, то перестрибуючи з воронки
у воронку, пробиралися через цю пломе-
ніючу землю (Трипіл.)].

полум’яно нар. пламенно; нейстово [Шев-
ченко полум’яно любив життя, красу,
радість (Рил.)]. Ср. полум’яний.

полум’яноподібний спец, пламеобразньїй.

полундра 1) межд. спец., перен. полундра
[Він потряс зіжмаканою., газетою і страш-
но закричав: —г Полундра! (Смол.)]; 2) сущ,
фам., прен. полундра.

полунйця, преим. мн. ч. полуниці, -ниць
клубнйка; (лесная — еще) землянйка [Пі-
шов я раз по полуниці, — Ще змалечку
я був їдок: Весь день збираю у травиці —
Одну у глечик, дві в рогок (Гл.); На соняч-
них лісових горбках солодко пахло нагрі-
тою стиглою полуницею (Донч.)].

полуничний клубнйчньїй; землянйчньїй; ~не
м й л о землянйчное мілло [Материна рука
пахла її улюбленим полуничним милом
(Донч.)]. Ср. полунйця.

полунйчник клубнйчник.

полупіч, -ночі редк. пблночь, редк. полу-
ночь; (о расположении местности и т. п.
уст., позз. — еще) север [Засвистали ко-
заченьки В похід з полуночі (народна
пісня); Повій, вітре, на Вкраїну, Де поки-
нув я дівчину, Де покинув чорні очі...
Повій, вітре, з полуночі (Руд.)].

полуночний редк. полночньїй; полупбчпьій,
позз. уст. полунощньїй; северпьій [Ой Да
світи, місяць, Ой да світи, ясний, гей, Ще
й полуночная зоря (народна лірика)}. Ср.
полуніч.

полупбчник редк. полунбчник [— А як же
не заснути? Давно, давно пора. Ми тільки
полуночники, — відказує Мелася (Вовч.)].

полунбчпиця редк. полунбчница.

полупаний потріскавшийся [Каганець світив
блідо. Крізь щілинки полупаних дверей
падало його непевне світло до сіней (Фр.)].

полупанок, -пка разг. мелкий помещик [Чут-
' ка про маєток у тридцять тисяч не давала
нікому покою. Про його балакали й полу-
панки і панки, і службові, і навіть великі
пани (Мирн.)}.

полупати, -паю, -паєш фам. помигать;

очима смотреть бессмьісленно [неко-
торое время], фам. похлбпать глазами
[Івась, полупавши очима і поскрібши у по-
тилиці, знову ліг і зразу заснув (Мирн.)].
полупати, -паю, -паєш обл. расколоть; по-
ломать [Юлія: ..Я тобі принесу зараз
одну колодку та полупай, коли вже так
наперся! (Фр.)].

полупатися, -пається потріскаться [Роблю,
як не перервусь: чи піч полупалась — я
вже й вимазала, чи бколо треба шпару-
вати— я вже і глиняники розвела (Мирн.)].

полупйти, -луплю, -лупиш мног. разг. 1) по-
облупливать (разг.), облупить; (кожицу
и т. п. —еще) поочищать (разг.), очйстить,
разг. пообчищать, обчистить; 2) (о наседках)
повьісйживать (разг.), вьісидеть.

полупйтпся, -лупиться мног. 1) пооблупли-
ваться (разг.), облупйться; (чемного разг.—
еще) пОлупйться; (отпасть кусками — еще)
отлупйться [Сонце пече.. Здається, ви-
сунеш носа надвір, ураз полупиться ніс,
шкіра облізе (Донч.)\ Комора побита зим-
ньою негодою, ..полупилася (Мирн.)]', 2) (о
птенцах) повьілупливаться (разг.), вилу-
питься.

полупотіти, -почу, -потйш застучать (глухо,
падая) [От і вчепився хлопець трясти; по-
лупотіли червонобокі [груші], а він ну виби-
рать, котра з-межи всіх найкраща (Свидн.)].

полускати, -каю, -каєш 1) (семечки, орехи)
Дполущйть, погрьізть, разг. пощелкдть;

2) (мног.: расколоться, получить трещини
и т. п.) разг. потріскаться, тріснуть; (о
польїх или натянутих предметах — обич-
но) полопаться, лопнуть.

полускатися, -кається потріскаться, тріс-
нуть: полопаться, лопнуть [— Тихоне, Ти-
хоне!.. ти спиш, а твій млин мелеться, аж
стугонить. Мерщій іди та спини, а то до
ранку або згорить, або каміння полускає-
ться к лихій годині (Вас.)] — А які-то
три дами., позадирали голови вгору та
все дивились в баню, туди, де намальовані
янголи в хмарах? І як в їх шиї не полу-
скались? — жартував Д еон ід	Семенович

(Н.-Лев.)', Іван дивився, як розійшлися
кола по воді, як полускалися бульбашки
піни... (Собко)]. Ср. полускати 2.

полускувати, -кую, -куєш 1) (семечки, орехи)
разг. пол ушивать, нощелкивать [Лузає
[хлопчина] насіння. І один-два ближчих
біля нього теж з його ласки полускують
(Головко)]; 2) разг. потріскивать [Коли
бігли, то було нам жарко, як біля печі,
а залігши тут, ми відразу відчули, що еге!—
фуфайки наші починають полускувати —
замерзають (Гонч.)].

полустанковий ж.-д. полустанковий.

полустанок, -нка ж.-д. полустанок [Поїзд
спинився на невеликому полустанку
(Шиян)}.

полусукпб полусукно.

полусукбпний, полусукняний полу суконний,
полуторка разг. полуторка [До лісу доїхали
на полуторці, далі проїзду не було, шо-
фер залишився спати під кузовом (Я’иов.)].

полуторний полуторний [В спальні у них
широченне ліжко, зіставлене з двох полу-
торних нікельованих кроватей (Сенч.)];
в г-^пому розмірі в полуторном
размере [Для колгоспників, так само
як і для керівного персоналу, планові
розцінки нарахування трудодців за одер-
жання одиниці понадпланової продукції
встановлюються в полуторному розмірі
(Колг. Укр., 1957, Р)].

получати, -чаю, -чаєш, получйти, -лучу,
-лучиш разг. получать, получйть [Прихо-
дить жінка получати гроші на дітей
(Мирн.)\ Я недавно получила Ваш по-
дарок; дуже дякую Вам за його (Л. У«р.)].

получка разг. получка [Сьогодні в нас получ-
ка (Шиян)].

пслуччатп, -чаю, -чаєш разг. 1) стать луч-
ше [Упивались [пани-християни] і чужої
І своєї крові!.. А получчали?.. ба де то!
Ще гіршими стали (Шевч.)]] 2) (о состоянии)
улучшиться; безл. стать лучше [Та їй,
здається, трохи получчало: буде здорова!
(Вовч.)]\ 3) (о внешности) похорошеть [По-
чула Павлютиха — прийшла на мене по-
дивитись, ..дещо в мене поспитала і ска-
зала: «Дивись, який дїав! Як получчав!»
(Вовч.)].

полушка разг. уст. полушка [Не буде юшки,
Хоч оддав я дві полушки (Пере.)', За мо-
рем телушка — полушка, та руб Церевоз!
(приказка)].

полущений 1) полущенньтй; облущенньїй;

2) полущенньїй, погрьізенньїй; пощелкан-
ньій; 3) взлущенньїй. Ср. полущити 1—3;
4) пошелушйвшийся; ср. полущитися.

полущити, -щу, -щшп 1) полущить; (очи-
стить от скорлупьі,шелухи—еще) облущйть;
2) (семечки, орехи) полущйть, погрьізть
разг. пощелкать [Тільки й думала [Марія],
щоб швидше те насіння полущити (Мирн.)]',
3) (почву) с.-х. взлущйть; (некоторое время)
полущйть.

полущитися, -щиться пошелушйться (разг.)
[Вавки, які з’явились на ногах в дорозі,
незабаром полущились (Смїл.)].

полчище полчище; (чаще мн. ч.: полчища,
-чищ) полчища [Червона Армія розгромила
денікінські полчища і погнала їх геть па
південь до моря (Смол.)].

полюбити, -люблю, -любиш полюбйть, уст.
возлюбйть [Федченко теж всім серцем по-
любив молодих своїх друзів (Нерв.)', Я
землю свою полюбив навіки (Гич.)].

полюбитися, -люблюся, -любишся 1) полю-
бить друг друга, разг. слюбйться [Немає
з ким полюбитись, Серцем поділитись...
(Шевч.)]; 2) (поправиться) разг. полюбй-
ться, уст. слюбйться [Полюбилася мені
ота Катерина, серце висушила (Жур.);
Не знає Оксана Іванівна, з чого почалося,
але полюбилась їй замолоду техніка (Колг.
Укр., 1956, 4)].

полюбляти, -ляю, -ляєш любить; (оказьівать
внимапие, уважение) уст. жаловать [Він
полюбляв, щоб до Волі приходили гості
(Янов.); Він, як і дехто ще з сусідів-ро-
манчан, Пішов на колію, провідником ва-
гонів, І навіть діло це, здається, полюбляв
(Рил.)]', не '--'ти когб, чого недолюб-
ливать когб, что, не осббенно любйть когб,
что [—Було таке діло,—підтвердив син, —
не полюбляв батько церкви (Япов.)].

полюблятися, -ляється безл. разг. нравиться
[Дедалі більше полюблялось йому тут,
дома, в Яругах (Коп.)].

полюбовний полюбовний [Я їм [робітникам]
сказав таке: — Дорогі наші товариші! Да-
вайте ми напишемо такі собі полюбовні
листи... (Вишня)]; ~па угода полюбов-
ная сделка.

полюбовник разг. люббвник, разг. полюбов-
ник, фам. хахаль [Ганна: А говорили
мені люди, що полюбовник у неї був (£об-
яо)].'

полюбовниця разг. люббвница, разг. полю-
ббвница; уст. содержапка [Софія Пе-
трівна: ..А! Так ось де вона, ваша
коханка, ваша принцеса, ваша полюбов-
ниця, яку ви так старанно ховали (Яяч.)].

полюбовно нар. полюбовно [Бо снаги на-
бравши повно, Прийде хмара на поля
І віддасть все полюбовно, Що давала їй
земля (Ус.)].

полюбуватися, -буюся, -буєшся и редк. по-
любувати, -бую, -буєш (ким, чим и на
кого, па що) полюбоваться (кем, чем)
[Піду над воду, спущуся над саму річку,
полюбуюся, як риба виграє (Мирн.); За-
кляла ти, ненько, Свою дочку рідну, Тепер
полюбуйся На її долю бідну (Руд.); П р о-
кіп Свиридович: Сідайте ж, діти,
рядком, а ми на вас полюбуємо ладком
(Стар.)].

полювання охота; травля; охотн. поле [Ко-
лективне полювання стародавніх людей
допомагало їм при наявності примітивної
зброї справлятися з такими великими тва-
ринами, як мамонт (Осн. даре.); Я поїхав
на кілька днів на полювання (Коп.); Птиці
після денного полювання поверталися з
моря на берег (Трубл.)]; ~пя з соба-
ками охота с собаками, спец, псовая
охота; <^ня на маралів охота на
маралов, спец, пантбвка; кінчити
~ня кбнчить охоту, разг. ©тохбтиться.
Ср. полювати.

полювати, -люю, -люєш (на кого, на що и
кого, що) охотиться (на кого, на что, за
кем, за чем); (с помощью собак спец. — еще)

травйть (когб, что) [І полювати йдуть на
них [моржів] досвідчені мисливці (Забіла);
Колом кружляв над річкою шуліка, по-
люючи на молодих каченят (Шиян); Сетера
вчили, як полювати птицю (Вишня); Не-
хай ваш Юрко десь ховається, а я побіжу
до ’ Григорка — вони [жандарми] і на
Марка полюють (Яозл.)].

полювач, -ча редк. охбтник [Він теж хоче
бути полювачем за скальпами! (Слюл.)].

полюддя ист. полюдье [Походи князів з дру-
жинами за даниною називалися полюддям
(Іст. Укр. РСР)].

полюднілий стявший бблее людньїм; по люд-
невший [А Сагайдачний., пішов до попів-
ського дворища через полюднілий уже май-
дан (Ле)]. Ср. полюдніти 2.

полюдніти, -нію, -пієш и полюдпїшати, -шаю,
-шаєш разг. 1) стать человечнее [То він
уже тепер неначе трохи полюднів, а то
спершу був такий, як той звір (Кобел. у. —
Сл. Гр.)]; 2) стать бблее людньїм, разг.
полюднеть.

по-людському, по-людськи нар. 1) по-людскй,
по-человечески [От він з ними й почав про
своє: і як треба по-людському жити, і чому
неправда на світі повелася... (Коцюб.);
Лицар: ..Кажи мені по-людськи, що
тобі від мене треба? (Л. Укр.)]; 2) (как
человек) по-человечьи [Чоловік качався по
двору й не по-людськи стогнав... (Мирн.)].

полюс 1) геогр., перен. полюс [Полюс, зверне-
ний в сторону Полярної зорі, називається
північним, а Другий — південним (Фіз.
геогр.); ..випадковість — це тільки один
полюс взаємозалежності, другий полюс
якої називається необхідністю (Енгельс)];
2) мат., физ. полюс [Якщо полюси бата-
рейки від звичайного кишенькового ліхта-
рика з’єднати металевими дротиками з
гальванометром, то стрілки приладу від-
хиляться (Наука і життя, 1958, 10)].

іібЛюзпи’І спец, полюсний.

нолютувати, -тую, -туєш позлйться; (силь-
неє) разг. побесйться.

полюція физл. поллюция.

полявина поляна [Серед, полявини, де мор-
щиться калюжа, Лелека походжа і сумно
клекотить(перекл. Рильського); Пасли овець
на полявинах (Павлогр. у. — Сл. Гр.)].

цолягаппя с.-х. полегание [На пні в умовах
' пізньої осені качани не висихають і вна-
слідок полягання стебел доторкаються до
землі й псуються (Колг. Укр., 1957, 1)].

полягати1, -гаю, -гаєш, полягтй, -ляжу, -ля-
жеш 1) (о растениях) полегать, полечь
[Всі жита грозою збило; Полягла трава...
(Граб.); От уже й картоплиння полягло,
і листя на ньому сохне (Грим.)]; 2) (только
соверш. перен. торж.: бить убитим в
сражении) полечь, пасть [У нас всі споді-
ваються лише смертельного бою, в якому
або поляжемо, або переможемо (Коцюб.);
Поляжемо смертю хоробрих, але ворога
не пропустимо (Куч.)]; 3) (только соверш.
перен.: уменьшиться, стать слабеє) по-
меркнуть [Він здобув собі велику славу,
І не вмре та слава, не поляже (Л. Укр.)];

4) обл. надвигбться, надвйнуться [Чорна
хмара полягає, милий милу покидає
(7уб.)]

полягати2, -гаємо, -гаєте соверш. и редк.
полягтй, -ляжемо, -ляжете мног. полечь
(разг,),лечь, поулечься (разг.), удечься {Піс-
ля сніданку діти полягали відпочивати
(Трубл.)} Вони поклали клунки під-голови
і полягали спати (Н.-Лев.)].

полягати3, -гає несоверш. (иметь своим содер-
жанием что-нибудь, вводиться к чему-
нибудь) состоять, заключаться; (о внутрен-
них связях — еще) криться [Марксистська
тактика полягає в поєднанні різних при-
йомів боротьби, в умілому переході від
одного до другого.. (Леніну]} причина
цього явища ^гає в тому, що
причина бтого явлення заключается в том,
что; причина зтого явлення крбется в том,
что.

полягти1 см. полягати1.

полягти2 см. полягати2.

полядвиця полендвйца.

поляк поляк [Приїхав помічник станового,—
старий поляк з жінкою й п’ятьма дочками
(Д.-Лее.)].

поляканий испуганньїй; напуганньїй [Хло-
пець запровадив поляканих жінок аж на
поляну (Фр.)]. Ср. полякати 1.

полякати, -каю, -каєш 1) мног. испугать;
(сильнеє) разг. напугать [Уже аж у самому
місті почали люди розходитися, то клену-
чи, то сміючись з навіжених хлоп’ят, що
так полякали усіх городян (Мирн.)]} 2) (не-
много) разг. попугать; (нагнать страху)
разг. постращать.

полякатися, -каємося, -каєтеся и спутаться;
напугаться [— Щось наших верховодів не
чути, Полякались, сидять по Хатах, — смія-
лись люди (Коцюб.)]. Ср. полякати і.

поляки, -ків поляки.

поляна поляна [Сосновий ліс. На поляні
стоїть двоколка (Шиян)].

поляни, -ляп ист. поляне [Область серед-
ньої течії Дніпра, навколо Києва, що став
згодом центром древньоруської держави,
була зайнята полянами (Нар. стар. іст.
УРСР)].

полянка уменьш. полянка [Вийшли діти на
полянку, на полянку лісову (Забіла)].

поляпас см. ляпас.

поляпати, -паю, -паєш разг. 1) похлбпать;
(с шумом чем-нибудь мягким фам. — обьіч-
но) пошлепать [Старий ласкаво поляпав
по плечу юнака (перекл. з Л. Толстого)]}
2) (чем-нибудь при движении) пошлепать.

поляпувати, -пую, -пуєш 1) похлбпьівать;
пошлепквать; 2) пошл епьівать [Вона бігла
вгору, поляпуючи капцями по каменистій
дорозі (Яоі{юб.)]. Ср. поляпати 1—2.

поляра мат. поляра.

поляризатор, -ра физ. поляризатор.

поляризаційний физ. поляризацибнньїй [За
допомогою мінералогічного поляризацій-
ного мікроскопа можна встановити струк-
туру глинистої породи, характер домішок,
їх кількісне співвідношення (Геол. ж.,
1953, XIII, 2)].

поляризація физ. и пр. поляризйция [Процес
зміщення зарядів у діелектрику, вміщеному

в поле, називається поляризацієдо (Курс
фізики)} Центральною проблемою твор-
чості Панаса Мирного було зображення
пореформеного українського села з його
непримиренними соціальними суперечно-
стями і швидкою поляризацією класових
сил (Іст. укр. літ.)].

поляризований физ. поляризбванньїй [Та-
кий [асиметричний] фактор був зго-
дом знайдений у неорганічній природі у
вигляді циркулярного або еліптично поля-
ризованого світла (Наука і життя, 1956,5)].

поляризувати, -зую, -зуєш физ. поляризо-
вать.

поляризуватися, -зується. физ. поляризо-
ваться.

поляриметр, -ра физ. поляриметр,
полярископ физ. полярископ.

полярний і) полярний [Тривала холодна
полярна ніч (Трубл.)} Радіус дії атомного
криголама, призначеного для плавання в
полярних широтах, буде практично необ-
межений (Наука і життя, 1956, 12)} Слід
полярної миші супроводив слід лисиці
(Трубл.)]} Полярна зоря астр. Поляр-
ная звезда [Щоб., відшукати Полярну
зорю, треба спочатку знайти групу з семи
зір, яка своїми обрисами нагадує ківш
(Фіз. гео$р.)]} <^на станція поляр-
ная станция [Вже рік існує південна по-
лярна станція Мирний (Вісник АН УРСР,
1957, 6)];**' не сяйво северное сийние
[Корпускулярне випромінювання, потрап-
ляючи в земну атмосферу, викликає ще
одне явище — світіння верхніх шарів її,
яке спостерігається у вигляді полярних
сяйв (Наука і життя, 1957, 2)]; 2) (перен.:
совершеНно противоположньїй) полярний
[Поезія молодого Тичини принципово чужа
і, можна сказати, полярна багатослівній
фотографічній описовості: вона бере в зо-
бражуваних явищах лише найнеобхідніше
(Нович.)].

полярник полярник [На зміну героїчним
полярникам вирушила друга континен-
тальна антарктична експедиція Академії
наук СРСР (Наука і життя, 1957, 1)}.
полярниця полйрница.

полярність, -пості физ. полярность [У другій
півкулі Сонця розподіл полярності магне-
тизму в усіх парах плям протилежний
(Астпр.)].

полярографія полярография [Слід відзначи-
ти успіхи українських радянських уче-
них у розвитку полярографії — науки про
дифузійні граничні струми (Вісник АН
УРСР, 1957, 12)].

полярон, -ну физ. полярон [Розроблено тео-
рію поляронів — особливого стану елек-
тронів у кристалі, коли електрон поля-
ризує навколишнє середовище (Наука і
життя, 1958, 2)].

поляскати, -каю, -каєш 1) разг. похлбпать;
(с шумом чем-нибудь мягким фам. — обьіч-
но) пошлепать [Поцілувавшись з Сашком,
поляскавши його до плечу, Іван узяв на
руки Ганнусю (Кап.)]; 2) (кнутом и т. п.)
похлбпать, пощелкать.

полискувати, -кую, -куєш разг. 1) похлбпьь
вать; пошлепьівать [Колгоспники обсту-
пили коней, поляскували їх п@ крупах
(Яоп.)]; 2) похлбпьівать, пощелкивать. Ср.
поляскати 1—2.

полячпти, -чу, -чиш см. ополячувати.

полячитися, -чуся, -чишся см. ополячува-
тися.

полячка уст. полйчка.

полящати, -щу, -щиш 1) потрещать; 2) (о пе-
нии птиц) пощелкать; 3) (бистро и без
умолку поговорить) разг. потрещать.

полька1 полька [Старша дочка отця Харито-
на, Надезя, пробула рік в Богуславі в
панріоні в однії польки (Н.-Лев.)]} О п і д-
стрйжений під *-^ку подстрйжен-
нмй под польку [Ці очі та погордлива
рисочка коло уст якось прикро вражали,
псували доволі гарне, чепурне Романове
обличчя з русявим волоссям на голові,
підстриженим «під польку» (#01{Юб.)].

полька* (танец, музикальная пьеса) полька
[Віра нехотя відклала книжку та пройшла
з ним легкої польки навколо приймача.
(Янов.)} Почувши звуки вальсі чи польки,
запізнілі перехожі на хвилину зупинялися
під вікнами (Панч)].

нбльний: <^ний гетьман ист. пбльньїй
гетман [Восени 1637 р. селянське повстан-
ня досягло широкого розмаху. Польський
польний гетьман (помічник коронного геть-
мана) М. Потоцький повідомляв короля
про утворення великих повстанських за-
гонів^ (Іст. Укр. РСР)].

польовий полевой [Польова доріжка стели-
лася між високими хлібами (Гонч.)} Бри-
гад у колгоспі п’ять: три польових, одна
городня та одна тваринницька (Вишня)}
В амбразурці віконечка стояв польовий *
телефонний апарат (Смол.)} Які ж ти до-
рогі слова Приносиш, пошто польова!
(Л/ас.)]; ~ва артилерія воєн, поле-
вая артиллерия; ^вйй бінокль по-
левбй бинбкль [Олег кинувся до свого
дружка, що розглядав у старий польовий
бінокль протилежний берег Дніпра (Ру-
денко)]} <—ва д о р б г а полевая дорога,
проселочная дорога, проселок [Польовими
дорогами до літнього тваринницького та-
бору тяглися підводи (Колг. Укр., 1956,
8)]; <*-»ва миша зоол. полевая мьішь;
~ві роботи полевьїе раббтьі [Серпень
місяць характерний великим напружен-
ням польових робіт (Колг. Укр., 1956,
8)]; ~вйй суд воєн, полевой суд;

утриманая полевбе содержание [Для
табірного і польового утримання птиці всі
колгоспи району збудували літні буди-
ночки, що є укриттям від негоди і захистом
від хижаків (Колг. Укр., 1958, 2)]; *^вйй
шпат мин. полевой шпат [До природ-
них силікатів належать вольові шпати,
слюди, глина, азбест, тальк та багато ін-
ших мінералів (Заг. хім.)}.

польбтний полетньїй.

Польська Народна Республіка Пбльская На-
рбдная Республика.

польський пбльский [Більшість моїх опові-
дань перекладені на російську мову.. Пе-
рекладають і на інші мови: польську, ні-

мецьку, італійську (Коцюб.) 1;~ кий борщ
кул. оорщбк.

Польща Пбльша.

пом (помічник) разг. пом (помбщник).
помагати, -гаю, -гаєш,' помогти, -можу»-

-можеш помогать, помбчь, окбзьівать пб-
мощь, оказать пбмощь, разг. пособлять,
пособйть; (виводить кого-нибудь из затруд-
нительного положення) разг. вьіручать, ви-
ручить; (содействовать) уст. спосббство-
вать, поспосббствовать [Був собі чоловік
та жінка, і не було у них дітей, нікому
було в роботі помагати (народна казка)}
Круста неохоче встає, Люцій помагає
йому (Л. Укр.)} — Ти б, може, Оришког
чого напилася? — спитала Горпииа. — І
вже! Не поможе бабі кадило, коли бабу
сказило, так імені (Мирн.)} Старшина;
..Сидоре! Я тебе зробив хазяїном, помагай
же мені! (Тоб.)} Хоч він трохи напідпитку,
але се ніскільки не вадить, а помагає на-
віть взяти одразу теплий, сердечний тон*
(Коцюб.)]} боже ^гйй разг. уст. бог [на]4
пбмочь (пбмощь) [Коли чую: «Боже пома-
гай, і день вам добрий!». Дивлюсь — се
наша сусіда (Вовч.)].

помагатися, -гається, помогтйся, -мбжеться
безл. разг. помогать, помбчь [Ворожки шеп-
тали над Маріорою, підкурювали її, поїли
зіллям— нічого не помагалось (Коцюб.)}
Пилипиха прийде, говорить, що дочка
в неї в’яне, і хвалиться, що хутко їй по-
можеться (Вовч.)].

помагач, -ча разг. помбщнцк [Сини були для
Зіньки за помагачів та за наймитів, а
вона всім орудувала сама (Н.-Лев.)]} н і
грач, ні погов. ни богу свечка,
ни черту кочерга.

помада помада [На її щоках була розмазана
губна помада (Дмитр.)].

помадити, -джу, -диш помадить [Н а т а ша
іронічно: Звичайно, на посаді секретаря
тільки в люстерко заглядають, губки по-
мадять (Баїи)].

помадитися, -джуся, -дишся помадиться.

помадка помадка [Він приніс би їй з міста
різних помадок.., а вона за те — як зви-
чайно се робить дома — співала б йому
що-небудь, декламувала (Л/а«.)].

помадний помадний [Порох побрався знову
в грубу; витяг звідти недогарок., свічки,
каламаря з помадної баночки, перо
(Мирн.)].

по-мадьйрському, по-мадьярськи нар. по-
мадьярски [Газда,, почав називать усі
речі в хижі по-мадьярськи (Н.-Лев,)].

помазанець, -нця, помазаник церк., книжн.
уст. помазанник [Хотілося б зогнать оско-
му На коронованих главах, На тих пома-
заниках божих... (Шевч.)].

помазаний1 1) помазанньїй; побеленньїй; сма-
занньїй [Мабуть, і місяць не збіг, як стояла
вже моя хата, помазана, з піччю, з лави-
цями, з високою дерев’яною постіллю
(Мур.)} Іван крутив головою: од щасливої
гадки ситий вид його і круглі очі блищали,
мов помазані маслом (Коцюб.)]} 2) замаран-
ньій; помаранньїй; измаранньїй, исіїбчкан-
ньій [Криноліни були поламані, погнуті й
помазані білою квашею (Н.-Лев.)]9 Ср.
помазати1 1—2.

помазаний2 помазанньїй. Ср. помазувати2,
помазаник см. помазанець.

помазанка, помазапиця церк., книжн. уст.
помазанница.

помазання церк., книжн. уст. помбзание.

помазати1, -мажу, -мажеш 1) помазать; (ме-
лом и т. п. — еще) побелйть; (покрить
слоем чего-нибудь жирного или липкого, гу-
стого) смазать [Збоку на носі він вгледів
прищик, дістав з несесера кольдкрему, по-
мазав й припудрив (Коцюб.); Не плач,
дитя, не плач! принесе батько калач,
медом помаже, тобі покаже, а сам із’їсть
(Ном.); Хати помазала [ївга], столи, лавки
позмивала (Квітка)]; 2) (загрязнить) за-
марать, разг. помарать; (сильно — е]це)
измарать, испачкать [Ой не ляжу, моя
мила, не ляжу, Бо я твою білу постіль
помажу (Чуб.)]; 3) (плохо, неумело рисо-
вать, писать некоторое время) разг. прен.
помарать.

«помазати2 см. помазувати2.

помазатися1, -мажуся, -мажешся 1) помаза-
ться; смазаться; 2) замаряться; помара-
ться; измараться, испачкаться. Ср. по-
мазати1 1—2.

помазатися2 см. помазуватися.

помазок, -зка помазок; кйсточка [Береговен-
ко розкрив свою польову сумку, дістав
звідти новеньку бритву.., зелену мисочку
і розкішний помазок (Збан.)].

помазувати1, -зую, -зуєш разг. помазьівать;
смазьівать, мазать [слегка] [— Прошу по-
кірно, Феодосіє Карпівно! Будьте ла-
скаві, пиріжки помазуйте маслом, поки
гарячі,.. — припрошувала Ватя писаршу
(Н.-Лев.)]. Ср. помазати1 1.

помазувати2, -зую./-зуєш, помазати, -мажу,
-мажеш церк., книжн. уст. помазьівать,
помазать [Отож премудрий прозорливець,
Поміркувавши, взяв єлей, Та взяв од
козлищ і свиней Того Саула здоровила,
І їм помазав во царя (Шевч.)].

помазуватися, -зуюся, -зуєшся, помазатися,
-мажуся, -мажешся церк., книжн. уст.
помазьіваться, помазаться [— Он куди ти
ухопив!— сказав Петро. — Довго ж ти
таки возився з темним людом, — додав,
подумавши. [Жук:] — Та й сам їх миром
помазався? (Мирн.)].

помайнувати, -ную, -нуєш обл. пемчаться,
понестйсь; (верхом — еще) поскакать [Мов
сарна з гаю помайнують (Шевч.)].

помайоріти, -рить помелькать.

помайструвати, -рую, -руєш разг. помасте-
рйть.

помаленьку, помалесеньку, помаленьку, по-
манесеньку нар. разг. помаленьку; (не
спеша разг. — еще) потихбпьку; (постепен-
но, понемногу) разг. мало-помалу [Місяць
вже ледве легенько світив, зорі вже ледве
помаленьку блискали (Вовчл); Нуте, діти,
помаленьку Розберіть тую брехеньку Аж
од п’ят до голови — Хто хитріш — чи я,
чи ви? (Гл.); Карпо йшов помаленьку, скоса
поглядаючи на Довбишів двір (Н.-Лев.);
А вставайте, милі братця, Потихесеньку,

Заряжайте ру2$жя Помалесеньку! (істо-
рична пісня)].

пбмалий обл. маловатьій [Чоботи пошив мені
помалі (Сл. Гр.)].

помилити, -лю, -лиш разг. 1) уменьшйть
уст. умалйть; 2) сделать слйшком корот-
ким [Сукню пошили, — покоротили, чобіт-
ки вшили, та помалили (Гол.<—Сл. Гр.)].

помаліти, -ліє разг. стать меньше, умень-
шйться, уст. умалйться; (о глазах и т. п.—
еще) сузиться [Хоч очі од спання по-
маліли, та дивилися., жваво (Вовч.)].

помалу нар. разг. мало-помалу (разг.), йспод-
воль, уст. помалу; (медли тельно) ленйво
[Помалу спільний гомін стихає (Л. Укр.);
Сяде Мотря на гребінь за вовну, та й пряде
помалу (Мирн.); Над вербами й озерами
помалу Пливуть дими гігантські (Бажан);
Василь пішов за ним помалу і нічого не
розпитував, бо йому до всього було бай-
дуже (Квітка)]; ^лу в и... (в обращении)
потйше вьі..., осторбжнее вм..., поосто-
рбжнее вьі... [— Помалу ви, потерчата!—
скликнула налякана Маріора (ло^юб.)].
помалу-малу нар. разг. мало-помалу [До схід
сонця отак помалу-малу і вгамувалися
вітробалчани чисто (Головко)].

помалювати, -люю, -люєш 1) нарисовать;
(украсить рисунком) разрисовать, распи-
сать; (покрить краской) покрасить, окра-
сить; (разними красками — еще) раскра-
сить; (усеять, покрить пометами, надпи-
сями и т. п.) испещрйть [Синє попід очима
поробилось, мов ожиною хто помалював
(Барв.)]; 2) (в течение некоторого времени)
порисовать, разг. помалевать [Власівна
принесла йому всі його книжки, олівці:
може щось собі почитає, помалює
(Грим.)].

помальований нарисбванньїй; разрисбвапньїй,
распйсанньїй; покрашенньїй, окрашенньїй;
раскрашенньїй; испещренньїй [Він піді-
пре долонями голову і крізь помальоване
памороззю вікно дивиться в мовчазну,
нерозгадану темінь (Грим.); На передньому,
помальованому зеленою фарбою возі, серед
дорожніх клунків, сиділо троє молодих
хлопців (Коцюб.); Тхнуло свічним нага-
ром, розігрітим воском, фарбою від не-
давно помальованих стін (Ільч.); На столі
перед генералом лежала велика карта,
вся помальована червоним олівцем (Соб-
ко)]. Ср. помалювати 1.

помапа обл. привидение [Ходив [Готліб] по
покоях, мов яка помана, визираючи тілько,
де би міг чого причепитися (Фр.)].

помандрувати, -рую, -руєш 1) отправиться
[в путь], пуститься [в путь] [Микола з то-
варишами помандрував на сахарні в Ка-
нівщину (Н.-Лев.); Дід поїхав в інший бік,
а комсомольці помандрували в напрямі до
далекого, глухого села Чуртанки (Донч.)];
2) (некоторое время) попутешествовать, по-
странствовать; (часто меняя место жи-
тель ств а) покоцевать.

поманеньку, поманесеньку см. помаленьку.

поманити, -маню, -маниш поманйть [Полков-
ник пальцем поманив до себе Савелія
(Шиян)].
поманіжити, -жу, -жиш рааг. поманежить,
поманіжитися, -жуся, -жипіся разг. і) поШ-
нежиться: 2) (о сентиментальностях) по-
нежничать.

поманіритися, -рюся, -ришся разг. поманер-
ничать, пожемапиться, поломиться [Елла
ще трохи поманірилась для годиться,
сказавши, що їй треба подумати кілька
днів (перекл. Скляренка)].

помаклйвкй разг. заманливий.

помантачити, -чу, -чиш поточить [косу «м а н-
тачкою»] [Швидко упоралися косарі,
вишикувалися вряд, поставили перед со-
бою коси, тричі помантачили їх (Іван.)].

«юманювати, -кюю, -шоєш разг. поманивать.
поманячйти, поманячіти см. помаячити1.

помаранча, померанець, -нця і) померанец
[Ми разом пили красу з зеленої чаші, де
стигне сок винограду, цитрин і помаранчів
(Коцюб.); Запахло миртами, цвітом поме-
ранців (И.-Лев.)]; 2) разг. апельсйн [Єли-
завета..: Чи бачиш, тату, дівчину пре-
красну, Що помаранчі держить золоті?
(Коч.у Внизу на мокрій підлозі., валялись
огризки з ковбаси й лушпайки з помаран-
чів (Панч)]; см. еще апельсйн.

помаранчевий, померанцевий 1) померанце-
вий [Море було спокійне і синє, небо —
так само, сонце обливало помаранчеві
сади по горбах (Коцюб.)', Молодість від-
квітне швидше за померанцеве дерево
(Тулуб)]; 2) апельсинний, апельсиновий
[Василько винив півпляшки помаранче-
вого ситра (Сміл.)\. Ср. помаранча 1 — 2
и см. еще апельсинний, апельсйновпй.

помарити, -рю, -риш помечтать, книжн.
погрезить [Вові чогось хотілося ще поси-
діти у своїй хаті., та помарити (Вас.)],
помаритшся, -риться безл. погрезиться.

по-марійському, по-марійськи нар. по-ма-
рййски.

помарка помарка.

по-марксистському, по-марксйстськи нар. по-
марксйстски.

помарнілий поблекший, поблеклмй, увядший;
зачахший, за чахнувший; исчахший; поху-
девший, разг. похудельїй; подурневший
[Кругом тебе простяглася Трупом безди-
ханним Помарнілая пустиня (Шевч.)]. Ср.
помарніти.

помарніти, -нію, -нієш поблекнуть, увянуть;
(потерять сйльї) зачахнуть; (истощиться
физически — еще) исчахнуть; (стать ху-
дим) похудеть; (стать менее красивим)
подурпеть [Ой, не зникли золотії терни,
тільки почорніли, Ой, не всохли кривавії
квіти, тільки помарніли (Л. Укр.)', Помар-
ніли ми обоє — Яв неволі, ти вдовою
(Шевч.); Данило помітив, що за ці дні
схудла не лише Ольга. Помітно помарніла
й Василина (Коп.); Він так помарнів і
змінився на обличчі, що його трудно було
впізнать (Н.-Лев.)].

помарудитися, -джуся, -дишся 1) разг. по-
копаться, повозиться; (занимаясь изнури-
тельним трудом) разг. помаяться [Він сів
па ящик, лростяг ноги, зняв безкозирку,
здув з неї снігові порошинки, знову надів —
він замірявся довго так помарудитися,

щоб ще дужче розпалити Галине нетер-
піння (Смол.)]; 2) (некоторое время испьі-
тивать скуку) поскучать.

помарширувати, -рую, -руєш разг. помарши-
ровать [Віт#..підвівся з колін і помарши-
рував, похитуючись, до клуні (Вас.)]. і
помасйрувати, -рую, -руєш помассйровать.
помастйти, -мащу, -мастиш 1) помазать, на-
мазать; (маслом — еще) помаслить, разг.
намаслить [Помастили губи медом, а об-
лизати не дали (приказка); Витягла з печі
млинці, помастила їх маслом (Шиян)];
2) (о машинах и т. п.) смазать; (душистими
маслами книжн. уст. — еще) ум'астйть [П а-
п ас Захарович..: Чого гав ловиш?
Механізм помасти, гальмо перевір (Баш);
Пахучою мастю помастила мати його го-
ловоньку, причесала (Мирн.)]; 3) (о поме-
щении) помазать; побелйть [Вона її / [піч]
попідводила, помастила (Чуб.)]; 4) (загряз-
нить) измазать (разг.), испачкать [Пома-
стила одежу (Уман. у. — Сл. Гр.)].

помаститися, -мащуся, -мастишся 1) пома-
заться; (смазать себе горло, рану и т. п.)
разг. смазаться; 2) (загрязниться) изма-
заться (разг.), испачкаться.

по-материнському, по-материнськи, разг. по-
матерньому нар. по-матерйяски [Вона
по-материпському тепло обняла Марійку
(Донч.); О д а р к а: ..Не гнала я її [доч-
ки] від себе і приймати не буду. ї в г а:
Ото=то й є, що ти не по-матерньому посту-
паєш... (Мирн.)].

помах, -ху разг. взмах; (знак, движение рукой,
головой, виражающие приказание, волю, же-
лание) книжн. уст. мановение [Широким
помахом могутніх крил орел знявся в ви-
сочінь (Донч.); Він привітався помахом
руки з привітною усмішкою (Трубл.);
Дворянин з походження, піднісся Пушкін
могутнім помахом крил над своїм класом
і над своїм віком, став воістину народним
поетом (Рил.); Наче від помаху чарівниць-
кого жезла, вся робота вмить спинилася
(СліоЛ.)]; ^хом його рукй по мано-
вению его рукй, рит. по манию его рукй.
помахати, -хаю, -хаєш 1) помахать; (хвостом
из сторони в сторону — еще) повилять;
(конечностями — еще) поболтать [Ласточ-
кін помахав пальцем і хитро примружився
(Смол.); Помахаю здаля їй кашкетом.
Підійти ж... не насмілюсь^ чомусь!, (Од.)];
2) (направиться) перен. разг. пойтй; побе-
жать; поехать.

помахувати, -махую, -махуєш помахивать;
повйливать; побалтьівать [Вона спокійна,
помахує собі парасолькою... (Грим.); А кіт
знай хвостом помахує та усами поморгує,
та що є духу нявчить (Квітка); Обхопила
[Дарка] собі коліна одною рукою, а другою
помахувала то туди, то сюди (Л. Укр.)].
Ср. помахати 1.

помацати, -цаю, -цаєш потрбгать, пощупать;
(в чем-нибудь) порвіться [Денис щось від-
вернувся, а Трохим тихесенько, крадько-
ма помацав замки... (Квітка); Матрос
довго пригадував собі, що трапилось,
потім помацав голову.. На маківці ковтун
чуба злипся і зашкаруб (Мик.); Сагайдач-
ний помацав у чересі й витягнув гарну
турецьку люльку (Тулуб)].

помацатися см. помацуватися.

помацки нар. бщупью [Вона помацки добра-
лася до дверей своєї кімнати £Собко)].
помацуватися, -цуюся, -цуєшся, помацатися,
-цаюся, -цаєшся разг. ощупьіваться, ощу-
паться? гатися за що ощупьівать, ощу-
пать что [І помацується [панотець] за ні-
здрі та поглядає на пальці, чи не йде кров
з носа (Свидн.)].

помащений 1) помйзанньїй, намазанньїй; по-
масленньїй; намасленньїй [Семениха з по-
мічницями-кумками поприносила миски з
начинкою, з помащеними голубцями (Че-
ремш.)]; 2) смйзанньїй; умащенньїй [Наче
хмелем, укрита голова її блискучими куче-
рями, помащеними пахучою мастю (Мирн.)];
3) помазанньїй; побеленньїй; 4) измазан-
ньій; испачканньїй [Вахтовий нічної вах-
ти слюсарів Шахраманов приязно гля-
нув на помащені мазутом руки Кулама
Вадала, на смугляве, в плямах нафти об-
личчя (Донч.)]. Ср. помастити 1—4.

помаяти, -маю, -маєш 1) развеяться [Уже
моя руса коса по двору помаяла (Чуб.)];
2) (чем) разг. помахать; качнуть, покачать
[Генералісимус: ..Плавають озе-
ром Селезні козирем, Дзьоб підіймають,
Часом помають Гордо крилом... (перекл.
Лукаша)]; 3) (о чем-нибудь, мелькающем
некоторое время) помелькать.

помаячити1, -маячу, -маячиш и помаячіти,
-чію, -чієш и обл. поманячйти, -нячу,
-нячйш и поманячіти, -чію, -чієш по-
мелькать, разг. помаячить.

помаячити2, -маячу, -маячйш (о больном)
побредить.

помаячіти см. помаячити1.

помбух (помічнйк бухгалтера)
помбух (помбщник бухгалтера) [Він не-
охайно кидав корінці товстому., помбухові
помдиректора (помічнйк директо-
р а) помдиректора (помбщник директора).

пбмеж, помежй СМ. ПОМІЖ.

помежований поразмежеванньїй; размежеван-
пьій [За селом розгортались густо помежо-
вані поля (Гонч.)]. Ср. помежувати.

помежувати, -жую, -жуєш мног. поразмеже-
вать (разг.), размежевать [Що ж, коли їх
доля так помежувала; одному дала багато,
другому — нічого... (Мирн.)].

помежуватися, -жуємося, -жуєтеся разг. раз-
межеваться [В а с и л ь: ..Мені тільки
дивно, нащо се люди так помежувалися?
(Мирн.)].

помекати, -каю, -каєш разг. поблеять; поме-
кать.

помекувати, -кую, -куєш разг. блеять [время
от времени]; помекивать [За нею [Раїсою]
сякався на цілу церкву старий дяк і по-
мекував, пробуючи голос (Яо^юб.)].

помел, -лу помол [Селяни змушені були мо-
лоти зерно тільки на млині свого пана і
сплачувати за помел великий податок —
мірчук (Іст. Укр. РСР); Існує кілька ви-
дів помелу. Основні з них — разовий, об-
бивний і відсівний (Колг. виробн, енцикл.)].

помелений помолотий; смблотьій. Ср. помоло-
ти 1.

помело помело [Неначе помелом, за три дні
змело сніг, з землі показалася перша зелень
(Мирн.); Та щоб дурної сокири позичити,
то треба на це аж дозволу чоловіка? бін,
кажеш, господар... А хто ти в нього? По-
мело? Наймичка? (Вільде)].

помелькати, -каю, -каєш помелькать.
поменшання уменьшение.

поменшати, -шаю, -шаєш уменьшйться;
(ограничиться в силе, в степени проявле-
ння чего-нибудь — еще) умериться; (в ко-
личестве, уровне — еще) убить; (пойтй на
убиль) спасть; (понизиться, ослабеть) разг.
свалйть [Червоне кружало серед кеба по-
меншало (Н.-Лев.); Сама [Галя] зігнулась,
немов поменшала (Л. Укр.); Гаразд, не-
хай звуть, як хочуть, його од цього не
поменшає (Янов.); Взагалі — я здоров..
Астма мене не мучить. Бронхіт теж помен-
шав (Коцюб.); Вечоріло. Поменшала вже
Цілоденная спека (Фр.)].

поменшати см. поменшувати,
поменшитися см. поменшуватися,
поменшити см. поменшувати.

поменшйтися см. поменшуватися.

поменшувати, -шую, -шуєш и редк. помеп*
шати, -шаю, -шаєш, поменшити, -шу,
-шйш уменьшать, уменьшйть; (ограничи-
вать силу, степень проявления чего-нибудь—
еще) умер ять, умерить; (деЛать короче
по времени — еще) сокращать, сократйть
[На другий день пішов Хома по сусідах
позичати хліба, та ніхто не дав: кожному
цього року сутужно, в кожного недорід
поменшив хліба (1Гог{юб.)].

поменшуватися, -шується и редк. поменши-
тися, -шається, поменшйтися, -шиться
1) уменьшаться, уменьшйться; умеряться,
умериться; сокращаться , сократйться [Син
повинен бути в дорозі, служба на год по-
меншилася (Барв.)]; 2) страд. з. (несо-
верш.) уменьшйться; умеряться; сокраща-
ться. Ср. поменшувати.

померанець см. помаранча.

Померанія ист. Померания.
померанцевий см. помаранчевий,
померанцеві, -вих сущ. бот. померанцевьіе.
помережаний, помережений 1) прич. вйшитьій
[мербжкой]; 2) прич. укрйшенньїй [узором
или узорами]; изукрашенньтй [узором или
узорами]; распйсанньїй; уьрйшенньїй резь-
ббй [Черевики на ньому фаоричні, полот-
няні холоші акуратно підв’язані, кожушок
помережаний (Чорн.); Кузьма, сидячи біля
маленького віконця, чомусь не помережа-
ного морозом, дивився затуманеними очи-
ма на верхів’я сосон (Шиян)]; 3) прич. ис-
пещренньїй [Біля руїн похмурої фортеці,
помережаної тисячами написів екскурсан-
тів, виросло нове місто — Форт Шевченко
(Рад. Укр., 1954, /)]. Ср. помережати
і—3; 4) прил. прям., перен. узорчатий;
узорний; (сетчатий) кружевнбй; (с роспи-
сью) расписнбй [Помережані тіні розкида-
ла верба (Тесл.)].

помережати, -жаю, -жаєш и помережити,
-жу, -жиш 1) вишить [мережку или мереж-
кой] [На йому була сорочка біла, полотня-
на— дочка її красно помережала —і білі
полотняні шаровари (перекл. з Вовчка)];
2) (придать красивий, нарядний вид) укра-
сить [узором или узорами], уст. изукрасить
[узором или узорами]; (красками— еще)
расписать; (о деревянном изделии — обично)
украсить резьббй [Грицько,. пужално з
бересту вирізав і помережав, спорядив
казанок (Барв.); Оцей, що так за димом
пильно стежить, Киває головою та мов-
чить, — Великий майстер ярма помере-
жать (Рил.)]; 3) (усеять чем-нибудь) перен.
испещрйть [Високий лоб помережали гли-
бокі зморшки —. сліди думок і переживань
(Десн.); Перехресними рядками зелених
сходів помережила землю ярина (ЯГур.)].
помережений см. помережаний.

помережити см. помережати.

померехтіти, -тйть померцать; (то появляйсь,
то исчезая — еще) помелькйть.

померзлий 1) померзший, разг. померзлий;
вимерзший, разг. вимерзлий; 2) озябший;
зазябший; замерзший, разг. замерзлий;
промерзший, промерзлий [Де-де в шинках
світилися вікна, і відтам лунали крики та
співи; далеко по передмістях переливалися
голоси померзлих колядників (Фр.)]. Ср.
померзпути 1—2.

померзнути и померзти, -зну, -знеш 1) мндг.
померзнуть; (погибнуть от Морозов, сту-
жи — еще) вимерзнуть, (о растениях —
также) позябнуть [Стояла люта зима..
Багато тоді народу померзло (Мирн.);
Погріб у нас невисокий, — картопля зи-
мою померзла (Мирн.)]; 2) (об ощущении
холода) озйбнуть, обл. зазябнуть; (сильнеє)
замерзнуть, разг. промерзнуть [Мотря та
хазяйка її., жалілися на проклятущий
мороз, що як у забій забив — день у день...
Вони сиділи на печі, й то померзли
(Мирн.)].

померки, -ків, редк. померк, -ку разг. мрак;
(полумрак, неполная темнота) сумрак;

(полу тьма после заходи солнца и предрас-
светний полумрак) сумерки [Земля, укри-
вшись темно-сизим номерком ночі, мліла
у своїй чарівній дрімоті (Мирн.); Місяць
плив по небу, розливаючи білувастий світ,
котрий мішався з вечірніми номерками
(Мирн.)].

померклий померкнувший, померкший; по-
ту скнелнй, потускневший, потускший, по-
ту скнувший; потемнелнй, петемневший; по-
мутйвшийся; помрачйвшийся [Перед по-
мерклими домами.. Карет подвійні ліхтарі
Горять, як промені зорі (перекл. з Пушкіна);
Сизий світ коливався на всі боки, мов перед
смертю чоловік водив померклими очима
(Мирн.)]. Ср. померкнути.

померкнути и померкти, -кне померкнуть;
(потерять блеск — еще) потускнеть,
потускнуть; (стать темнеє — еще) по-
темнеть; (о сознании—еще) помутйться,
книжн. помрачйться [Все померкло в її
очах (Барв.); На жовтім небі померкло
сонце — око Озіріса — і стало так, мов
цілий світ осліп... (Л. Укр.); Ніколи в
віках не померкне слава тисяч і тисяч

героїв Великої Жовтневої соціалістичної
революції (Рад. Укр., 1957, IX); Померкли
мої стіни і меблі (Коцюб.); Померкло в го-
лові у чоловіка, За серце стисло, і холод-
ним потом Все тіло облилось (Фр.)]; світ
в очах ~мерк, '—'меркнув свет в глазах
(очах) помрачйлся.

померла, редк. померша 1) прич., прил. см.
померлий 1; 2) (род. померлої, помершої)
сущ. умершая [А потім у снах воскресав
без упину Померлої образ, він бачився
сину Крізь срібний, на сонці розвіяний
пил (Пере.); Його очі, звернені на помершу,
запалали (Яоб.)].

померлий, редк. померіііий 1) прич., прил.
умерший'; померший; скончйвшийся; опо-
чйвший; почйвший; проставившийся [Ми-
кола ще більш зажуривсь, бо за помершого
батька треба було платити подушне як
за живого (Н.-Лев.); Мавка: ..І виття
протягле, дике сумно розіслалось по тем-
них, мертвих водах і збудило між скелями
луну, давно померлу (Л. Укр.); Останнє
світло помершого дня., ледве-ледве зма-
галося з сутінями (ІГоіроб.)]; ср. помирати;
2) (род. померлого, помершого) сущ. умер-
ший [На основі анімізму пізніше виникли
і дуже поширились культ загробного жит-
тя і шанування померлих (Нар. стар. іст.

помертвілий помертвевший, помертвелий
[Івась слухав, не спускаючи помертвілих
очей з матері (Мирн.)].

помертвіння помертвение.

помертвіти, -вію, -вієш помертветь [І тільки
що [справник] покаже йому перекотиполе,
то Денис так і затруситься, і помертвіє
(Квітка)].

померти см. помирати.

померхлий 1) померкнувший, померкший;
лотускнелий, потускневший, потускший,
потускнувший [Померхлий метал ховав у
собі багато історій (Коцюб.)]; 2) пожухлмй,
пожухший. Ср. померхнути 1—2.

померхнути и померхти, -хну, -хнеш 1) редк.
померкнуть; (потерять блеск — еще) по-
тускнеть, потускнуть [Схід спалахнув.
І померхнули зорі останні (Дор.); Очі в
його якось померхли... (Вовч.)]; 2) (о ма-
сляних красках) спец, пожухнуть [Тут
були старовинні поламані свічада, ікони,
на яких померхли фарби (Скляр.)].

померша см. померла.

померший см. померлий.

помести, -мету, -метеш 1) поместй; 2) (о ме-
тели) безл. поместй.

пометати1 (пометаю, пометаєш и помечу,
помечеш) пометать, (реже) побросать, разг.
покидать.

пометати2, -таю, -таєш портн. пометать [А
петлі пометав? Чи то ж так і на жилетці?
(Мирн.)].

пометикувати, -кую, -куєш разг. рассудйть,
фам. покумекать; шутл. пошевелйть моз-
гами [Се таке, що треба про нього добре
пометикувати... (Мирн.)].

пометлятися, -ллється разг. поболтяться,
пометушйтися, -шуся, -шйшся посуетйться;

(о беспокочном движении — еще) пометать-
ся; (около кого, около чего, с кем, с чем
разг, — еще) повозиться.

помешкання помещение, жилйще (неточно)',
(из нЗскольких комнат — обично) кварти-
ра [Але в помешканню, тобто в тім шинку,
де ночував Іван.., ніхто про ніякі гроші
не знав і не чув (Фр.)', У нас в новій, не-
давно збудованій хатці мешкають Трегу-
бови, а на долині якісь учительки найняли
помешкання (Л. Укр.)].

помзав (помічнйк завідувача/
помічнйк завідуючого) помзав
(помбщник за ведующего).

помигати, -гаю, -гаєш 1) помигать [Літак
засвітив зелені вогники і, привітно поми-
гавши ними, пішов па схід (Верш,)]; 2) (по-
к^зиваясь и исчезая) помелькать.

помиготіти и помигтіти, -тйть і) помигать;
(о колеблющемся, нероеном свете — еще)
померцать, подрожбть; 2) (показиваясь и
исчезая вдали — еще) помелькать.

помиї (род. помйй и помйїв) прям., перен.
помби [В пекарці було неохайно.. На по-
заливаній долівці стояв цебер, повний по-
мий (Коцюб.)', Кожного ранку, бувало, при-
йдуть, принесуть мені їсти — сухар цві-
лий та помиїв якихсь замість води (Мирн.)].

помййішй помбйньїй; ~па я м а помбйная
яма, разг, помбйка; <-»не в і д р б помбйное
ведрб.

помййпиця лоханка, лохань, обл. помбйник
[На передньому плані стояла помийниця,
повнісінька помий вщерть (Н.-Лев.); —Ну
от!.. —він звернувся хмурний до наймички,
що біля помийниці свиням готувала (Го-
ловко)].

помикати, -каю, -каєш спец, почесать, обл.
помикать [На тобі круг прядива: щоб ти
його пом’яла, потіпала і в мички помикала
(РудЧ.)].

помикати, -каю, -каєш 1) помикать [Будуть
мною помикати, Стануть з мене глузу-
вати (Метл.)]; 2) (притягивать) обл. влечь,
тянуть [Не видно моєї хати, тілько видно
грушу, Туди ж мою помикає щовечора
душу (У(/б.)1; 3) (бистро передвигаться)
обл, спешйть, торопйться [Вертаєшся було,
то наче ззаду ^орт доганяє, — так поми-
каєш (Свидн.)].

помилити, -лю, -лиш помилить; ^ти го-
лову фам. намилить голову, пожу-
чить.

помйлитися, -люся, -лишся помилиться,
помплйтися см. ПОМИЛЯТИСЯ.

іюмйлка ошйбка; (неточность — еще) по-
грешность; (упущение — еще) оплбшность,
промах, обл. проруха; (о взглядах — еще)
заблуждепие; (о слухе — еще) осльїшка
[Ю р і й: Галю, тц в сто разів, в тисячу
разів --краща за мене. І якщо ти справді
чомусь любиш мене, то це з твого боку
просто велика помилка (Левада)', Чесне
визнання політичної помилки дає дуже
велику політичну користь багатьохм лю-
дям.. (Ленін)', У диктанті я майже не роблю
помилок... (До«ч.)] ;~ка в написанні
опйска; »ка в рахунку просчет;
ка на слові обмблвка, оговбрка;

допуститися допустйть ошйб-

ку, впасть в ошйбку [Конференція мен-
шовиків-повоіскрівців допустилася тієї са-
мої помилки, якої раз у раз допускаються
ліберали, освобожденці (Ленін)]; д р у-
карська ^ка опечатка [Повиправляй-
те.. друкарські помилки, бо їх там як за
гріш маку (Коцюб.)]; зробити <-»ку
сделать ошйбку, допустйть ошйбку, впасть
в ошйбку, совершйть оплбшность [М а р-
т і а н: Тепер я бачу, яку страшну я по-
милку зробив, ховаючи від тебе всі про-
вини твоєї матері супроти мене (Л. Укр.)];
через ^ку (сделать что-нибудь) по-
оплбшности, по ошйбк$ [Се кохання [Трі-
стана та Ізольди Злотокосої] ’ повстало а
чарівного дання, любовного напою, ви-
питого через помилку (Л. Укр.)].

помилковий ошйбочніїй, уст. оплбшний; (не-
согласньш с иСтиной, искаженний — еще)
ложний, превратннй [Немає кращого кри-
тика помилкової доктрини, як хід револю-
ційних подій (Ленін)]; '-'за думка
лбжная мисль, ошйбочное мненле, за-
блуждение; ^ве уявлення преврат-
ное представление.

помилковість, -вості ошйбочность; лбжность,
превратность [Маркс і Енгельс якнайрі-
шучіше відстоювали філософський мате-
ріалізм і не раз роз’яснювали глибоку
помилковість усяких відхилень від цієї
основи (Ленін)]. Ср. помилковий.

помилково нар. ошйбочно, по ошйбке; по
оплбшности; лбжно, превратпо [Опинив-
шись на тротуарі, він помилково, замість
звернути вгору"— пішов униз (Дмитр.)].
Ср. помилковий.

помилування помйлованге [Меланка: ..В
мене ж наказ — помилування Свічці —
І цей огонь, дивись, я донесла (Коч.)].
помилувати, -лую, -луєш помйловать; (про-
явить милосердие — еще) пощадить; (из-
винить — еще) простить [— Не раджу, —
обізвався блідий, зворушений Тихович, —
не раджу вам цього робити, бо як не по-
слухаєте моєї радвґ, то послухаєте закону,
який вас не помилує (Коцюб.); — Поми-
луйте! — йому Ягнятко каже, — На свіЦ
я ще й году не прожив (Гл.)].

помилувати, -лую, -луєш. позз. 1) поласкать;
(в народной поззии — еще) помйловать, по-
голубить [Ходи, тебе я помилую, Прижму
до серця — поцілую... (Котл.)]; 2) (доста-
вить приятное ощущение) поласкать.

помилуватися, -луюся, -луєшся 1) поласкать
друг друга; (проявить нежность, ласковое
отношение разг. — еще) поласкаться, по-
нежничать [Поцілуймося, помилуймося,
хто кому рад (Чуб.)]; 2) (ким, чим, редк.
з кого, з чого) полюбоваться (кем, чем,
на когб, на что) [Якось надвечір пошканди-
бав Смоляк помилуватися своєю куку-
рудзою (Козл.); Коли настав ранок, на
палуби повиходили ще сонні пасажири
помилуватися із сходу сонця (Панч)].

помилятися, -ляюся, -ляєшся, помилитися,
-милюся, -милишся ошибаться, ошибйться;
(о взглядах еще) впадать в ошйбку, впасть
в ошйбку, заблуждаться (только несо-
верш.); (нарушать правила — еще) погре-
шать, погрешйть; (при расчете — еще) об-
счйтьіваться, обсчитаться, просчйтьіваться,
просчитаться, перен, разг. промахиваться,
промахнуться; (принимать кого-нибудь
за другого, что-нибудь за другое разг.— еще)
обознаваться, обознаться; (только соверш.:
недосльїшав, неверно понять сказанное —
еще) ослмшаться [Помиляється саме
той, хто щось робить, чогось шукає, до
чогось прагне (Шовк.); Лікар: ..Я вам
скажу, що Орест Михайлович і Любов
Олександрівна недарма вкупі глиняних
болванів так пильно малюють; я в цих ре-
чах ніколи не помиляюсь (Л. Укр.)', Ми до-
вели, що, ставлячи ставку на міжнародну
пролетарську революцію, ми не помилились
(Ленін); Л ю ц і й..: Ні, ти помилився,
тобі причулося (Л. Укр.)]; ~тися в ра-
хуй к у (прогадьівать) перен. разг. про-
счйтьіваться, просчитаться, промахиваться
[в расчете], промахнуться [в расчете] [Не-
давно на другій женився, Та, бач, в ра-
хунку помилився (Яотпл.)]; '"'тися п а
слові оговариваться, оговориться, де-
лать оговбрку, сделать оговбрку, (только
соверш.) обмол виться; переконува-
ти кого-небудь, що він шляє-
ться убеждать кого-нибудь в том, что он
ошибается; разубеждать кого-нибудь в егб
мнении (в егб правоте) [Я не буду переко-
нувати вас, що ви помиляєтесь, бо я сама
не знаю, може ви й праві... може й пра-
ві... буває, що й довіку не забувають...
(Л. Укр.)].

помймо предл. помймо; (сверх чего-нибудь —
еще) крбме [..той не соціаліст, хто чекає
здійснення соціалізму помймо соціальної
революції і диктатури пролетаріату.. (Ле-
нін); Звичайно, і помймо цього є в нього
про що розповісти: три роки війни! (Голов-
ко)].

помимрити, -рю, -риш разг. побормотать;
(невнятно произнося — еще) помьічать;
(о медленном, вялом разговоре прен. — еще)
помямлить.

помйн, -ну, помини, -нів церк. поминание,
поминовение, уст. помйн [Подумала, що
його вже на світі нема, і стала справляти
помини (Гр.)]; па шн душі на помйн
душй [Він думав передати їх [гроші] в
церкву на помйн душі небіжчика (Н.-Лев.)];
0 і шцу нема и помйну нет [Ото і
настало тепер наше покоління, а за
велетнів і помину нема (Руд.)\.

поминальний церк. поминальний [Уся гро-
мада зійшлась в його двір на поминальний
обід (Н.-Лев.)].

поминальник церк. 1) поминание [Хто зна
його, де він брав ті прізвища! Неначе зу-
мисне позаписував їх у своєму дурному
поминальникові (Н.-Лев.)]; 2) (участвую-
щий в поминках) поминальщик [Г а п к а:
Оце нам, мамо, треба вже куті варити по-
минальникам та пироги пекти (Янов.)}.

поминальниця поминальщица. Ср. поминаль-
ник 2.

поминання церк. помицание, поминове-
ние, уст. помйн [Од Катрі такий самий
лист одібрали, що: «Молитимуся за мате-

рину душу, а гроші на поминання від-
дала— будуть поминать, гріхи будуть од-
прошувати» £Вовч.)].

помішати1, -паю, -наєш, пом’янути, -ну,
-пеш 1) поминать, помянуть; (воспроизво-
дить в памяти —еще) вспоминать, йспбм-
нить; (вскользь, между прочим назвать*
кого-нибудь уст. — еще) упоминать, упо»
мянуть [І мене в сім’ї великій, В сім’ї
вольній, новій, Не забудьте пом’янути
*• Незлим тихим словом (Шевч.); Хто старе
поминає, той щастя не має (Ном.)]; ~нути
добрим словом помянуть дббрьім
словом [Хто вік по-божому прожив, Ні-
коли зла і кривди не чинив, Того до смерті-
буду поважати І добрим словом поминати
(Гл.)]; шнай, як звали разг. поми-
най, как звали [— Куди ти, сину? — пи-
тає його навздогін Мотря. Та сина — по-
минай, як звали! (Мирн.)]; н е шнай
лихом разг. не поминай лйхом [Жінко
моя кохана! Не поминай лихом мене, без-
щасного, що втопив тебе в безодню та й
покидаю (Вовч.)]; хто давнє шііув,
Щоб лйха не минув погов. кто
старое помянет, тому глаз вон; 2) рел.,
разг. поминать, помянуть [Хто без тебе
грішну душу Поминати буде? (Шевч^\
Чіпці тепер не до того. Його заклопотали
хатні клопоти. Треба було тестя поховати,
поминати, худобі його порядок дати

* (Мирн.)].

поминати2, -паю, -паєш, поминути, -нуг
-неші) миновать (соверш. и редк. несоверш.),
минуть; (передвигаясь, оставлять за со-
бой — еще): а) (идя) (кого, що) проходйть,
пройтй (мимо кого, мимо чегб), (не прямо,
делая круг) обходить, обойтй (кЦгб, что);
б) (едучи) {кого, що) проезжать, проехать.
(мимо кого, мимо чего), (не прямо, делая
круг) обьезжать, обьехать (кого, что) [По-
минали вони [некрути] ще таких же сіл,
може, з десяток (Мирн.); Жінки й далі
йшли гуртом, не розходились по домівках,
хоч уже давно поминули Корабельну сто-
рону (Куч.); Битим шляхом та крутим
їхали ми на узгір’я Ай-Петрі. Вже поми-
нули сади-виногради ряспі, кучеряві
(Л. Укр.); Іде серединою шляху й помі-
чає, що хтось став серед дороги й не пу-
скає його далі; одступився назад, хотів
поминути — знов наткнувся на нього
(Вас.); «Лахтак», поминувши маленький
острівець, заходив у протоку (Трубл.);
—Карпе! Держи-бо цабе!—крикнув батько
на сина. — Поминай колесом отой каторж-
ний горбок (Н.-Лев.)]; 2) (только соверш. —
об отрезке времени) миновать, минуть,
миноваться (уст.), протечь, пройтй, отой-
тй (уст.); (медленно перен. — еще) упльїть;
(бистро перен. — еще) унестись, улететь
[Поминули літа. Зацвітає Шевченкова кру-
ча (Мал.); Поминув сей день, поминула
ніч — молодиці дивуються та радіють: оду-
жає Галя (Вовч.)]; 3) (исключать, випус-
кать) пропускать, пропустйть, опускать,
опустйть [Він розповів Міхонському зміст
поеми, дитячим звичаєм підносячи більше-
чудесні та фантастичні пригоди, а'поми-
наточи побутові пригоди (Фр.); Розсердив
мене «Вісник», поробивши з моєї статті
цитати тільки про Стефаника і зовсім по-
минувши мою характеристику Ваших [Ко-
билянської] творів (Л. Укр.)\-

«оминатися, -наюся, -наєшся 1) обл. доби-
ваться; (настойчиво, назойливо — еще) до-
могбяься [Як пішов же я до пана Поми-
натись плати, То вій мене набив добре
Да ще й випхав з хати (історична пісня)];
2) страд. з. поминаться [—Ох, моя матін-
ка! снився мені батенько! — Цур йому,
доненько, поминаться хоче (Яож.)].

обмини ом. пбмин.

поминки, -пок рел., перен. поминки [Зробити
поминки я хочу, Поставити обід старцям —
І завтра ж — далі не одстрочу (Котл.);
Галшка Гулевичівна справляє . урочис-
ті поминки по своєму чоловікові (Ту-
луб)].	, -

поминути см. поминати2.

«оминутися, -неться разг. миновать, минуть,
уст. миноваться [Не нагадуй про страхи:
поминулися вони (Вовч.); Поминеться коту
масниця! (Ном.)].

помирання умирание.

помирати, -раю, -раєш, померти, -мру, -мреш
умирать, умереть, разг. помирать, помереть;
(о последних мину тих жизни уст. — еще)
кончаться, кбнчиться, книжн. скончаться
(соверіа.); (только соверш.) уст. почить
(рит.), прест&виться, перен. опочить [— Ка-
жуть, помирать зібралися, Кирило Семе-
новичу? — запитав здивований і розчу-
лений голова, сідаючи близько біля ліжка
[діда] (Минко); Євгенія Максимівна по-
мерла дуже молодою (Дмитр.); Стоять
товариші, низько похиливши_ голови. По-
мирає їх улюблений командир (Довж.);
Незабаром прийшла звістка, що Петро
помер (Коцюб.)]; вмерти наглою
смертю,нагло вмерти скоропостйж-
но скончаться.

«©мирений 1) помиреними; перемиренньїй;
2) примиреними. Ср. помирити 1—2.

помирити, -мирю, -мйриш 1) помирить; (всех
или многих разг. — еще) перемирйть [Ва-
силь Іванович помирив Мотрону Іванівну
з чоловіком (Янов.); Сльози та несподі-
вана тривога помирили сім’ю (Н.-Лев.)];
2) (проявить терпимое отношение к кому-
нибудь, к чему-нибудь) примирйть [А як
се мама помирила свої ідеї щодо замужніх
студенток і жонатих студентів з вашими
замірами? (Л. Улр.)].

помиритися, -мирюся, -миришся 1) поми-
риться; (о многих, всех — еще) перемирй-
ться [І зав’язалася спірка завзята... Не
помирилися вперше молодята (Шер^; Оче-
рет з лозою не помиряться: хоч вітру нема,
все лаються (Ном.); Не помирилися царі
за царства, вельможні за панства, пани за
підпаяства — і давай мірятись силою
(Мирн.)]; 2) (терпимо отнвстись к чему-
нибудь отрицательному) примириться [Го-
лубочко моя! Ніяк не можу помиритися,
Що ще недавно був з тобою, ..а вже так
далеко від тебе... і знов тільки в листах
тебе бачу й чую (Коцюб.)]; милі по-

сваряться— «краще яряться посл.
мйльїе бранятся — только тешатся.

помйршавіти, -вію, -вієш разг. стать не-
взрачньїм; (о челоееке — еще) стать чахлим,
стать болезненньїм [Тісною і смутного здає-
ться їй своя хата; і рідне село наче по-
нижчало, помиршавіло (Мирн.)].

пбмпсел, -слу, пбмисл пбмьісел, уст. нбмьісл;
(.мисль уст. — еще) помьішление [Всі по-
мисли і прагнення офіцерів були там, між
воїнами, на полі бою (Куч.); Чи нема у
нього помислу., самому собі смерть запо-
діять (Квітка); І не тільки кожде діло,
Але навіть кожде слово, Кождий помисл,
кожда похіть Оживуть тоді наново (Фр.)].

помисливий мнйтельньїй [Він не був поми-
сливим, але часом йому здавалося, що в
тілі в нього діє гостра кислота, нагріваючи
м’язи, випаровуючи з них життьову силу
(перекл. з Горького)].

помисливість, -вості мнйтельность.

по-мисливському, по-мислйвськи нар. по-
охбтничьи, по-ехбтницки [Сухо потріску-
вало гілля в добре, по-мисливському складе-
ному вогнищі (Верш.)].

помислити см. помишляти.

по-митецькому, по-митецьки нар. мастерскй.
помити, -мию, -миєш помить; (мног.— еще)
вммьіть; (все или всех, много чего-нибудь —
еще) перемить [—От і ноги є де помити, —
хлюпощучись, казав він (Мирн.); Ни-
мидора помила миски й ложки (Н.-Лев.)].

помитий помитий, митий; вимитий; пере-
митий [Біла скатірка на столі та помиті
лави аж сяли чистотою (Коцюб.)]. Ср.
помити.

помитися, -миюся, -миєшся помиться; ви-
миться; перемиться [Микола поголився,
помився, одягнув гімнастьорку (Скляр.)}.
Ср. помйти.

помишляти, -ляю, -ляєш, помислити, -лю,
-лиш думать, подумать, разг. помишлять,
помислить; (только соверш.: основательно по-
думать разг.—еще) поразмнслить [Яга тихе-
нько підступила І люте снище підпустила,
Що Турн о тім не помишляв (Котл.); — Чи
я божевільний? — спинивсь урешті Семен.
—..На що не гляну, про що не помислю —
усе зведу на одно... (Коцюб.); Дозвольте
і мені докинуть слово-два: У ділі спіль-
ному хай кожна голова Помислить (перекл.
Рильського)].

помідор, -ра ломидбр [Мати подала йому на
вечерю кілька спілих помідорів, окраєць
житнього хліба і чашку молока (Шиян)].
помідорний помидбрннй.

помідоровий помидбровий [Старий Бриль,
вихиливши ще ©дин кухоль помідорового
розсолу, ..витер вуса (Сліол.)].

поміж нар. обл. 1) рядом [Мати за няньку
у другому дворі поміж (Барв.)]; 2) (один
за другим) нодряд [У трьох дворах поміж
вигинула скотина (Лебед. у. — Сл. Гр.)].
поміж, (реже) помежи, разг. проміж, уст.

промежи, обл. пбмеж, промеж предл.

1)	(с твор. или род. пп., реже с вин. п. —
на вопрое где?) между (кем, чем), уст.
меж (когб, чегб и кем, чем), разг. промеж
(кого, чегб и разг. кем, чем), обл. проме-
жду (кого, чего и разг. кем, чем); (вчисле
других; в какой-нибудь среде— еще) средй
(кого, чего), (реже) средь (кого, чего) [Зе-
леиою лавою простягся кучерявий гай
вербовий і стоїть на сторожі поміж річкою
та шпичастими горами (Коцюб.); Поміж
кронами дерев падали світлі тіні від міся-
ця (Шиян); Діти., шептались поміж себе
(Коцюб.); Проляж себе тихенько сміються
(Квітка)-, У гущавині поміж дерев гасли
вогнища (Головко)*, На воронім коню їхав
козак Горою, долиною, Проміж калиною
(Метл.); Ой літав я кожну нічку Помежи
горами (Руд.)', Свиня, хрюкаючи, проби-
рається промеж народом (Квітка); І чує
[Іванко] помежи народом, що десь є такий
цар, якому треба зробити з одної дошки два-
надцять стільців (Закарп. казки Калина)',
Вузенька стежка, мов гадюка, в’ється По-
між хащі й столітні дерева(Фр.); — Потихо,
потихо, не всі разом, — шамкав дід Овсій
і все лазив поміж люди (Коцюб.)]; по ка-
затися ~:к л їб д и показаться на
людях [Так з одкритим лицем і показавсь
поміж люди... (/ґогроб.)]; рахували
~ж себе, що... считали между соббй,
что..., считали в своем кругу, что... [—1 як-
таки за такого ланця та вийшла така ба-
гачка, як Галя?!—.. Молодиці нишком
поміж себе рахували, що воно таки щось
непевне (Мирн.)]; хвалйвся
своїми близькими болтал в кру-
гу свойх блйзких, болтал в блйзком кругу
[—Шкода! старіє наш пан!—хвалився Йо-
сипенко поміж своїми близькими (Мири.)];

2)	(с вин. п., реже с твор. или род. пп.—
на вопрос куда?) в, во (кого, что); к, ко
(кому, чему); (редк. — при обозначении
окружения) между (кем, чем), уст. меж
(кого, чего и кем, чем), разг. промеж
(кого, чего и разг. кем, чем), промежду
(кого, чего и разг. кем, чем) (обл.),
средй (когб, чего), (реже) средь (кого,
чего) [Вже коли б вона була людина, то
й поводилась би по-людськи. А то люди
до церкви, а вона куди? Поміж бур’ян
або у виноград, з собаками товчеться?
(Коцюб.); Від матері я маленький оставсь,
а батечка мого таки й не тямлю — покій-
ні!.. От і пішов поміж чужі люди (Федьк.);
Спустившись в долину, повернув з кур-
ного шляху на обніжок — і пішов поміж
зеленими Житами (Мирн.)]; 3) с вин. п.
обл. мймо (когб, чего) [А подружечки все
віночки та й плестимуть, поміж твої во-
рітенька та й нестимуть (народна пісня)].
помїжпий обл. смежпьій, соседний.

помізкувати, -кую, -куєш разг. поразммслить,
разг. шутл. пошевелйть мозгами, раскй-
нуть умом (мозгами), обл. посмекать [Свою
нивку швидко вправили, довелося всім
помізкувати, як далі бути (Горд.); Якийсь
невідомий залізничник, видно, добре-таки
помізкував, виробляючи для прямого ва-
гона найзручніший маршрут, все зважуючи
та враховуючи (Гонч.); Коли хочеш що
казать — перш помізкуй, як почать (Ном.)].
поміліти, -ліє и помілішати, -шає помелеть

[Помілів Дніпро (Вирг.)].

поміняти, -ню, -нйш обл. 1) обещать [Я по-
мінив купити дзвін, аби по селу вогонь
вістив (Стеф.)]; 2) загадать [Як зацвіте
вишня на свят вечір — збудеться, на що
помінила (О., 1861, XI — Сл. Гр.)].

помінятися, -мінюся, -мінишся 1) разг. из-
менйться; 2) обл. обещать, пообещать,
разг. обещаться [Один тільки рудий Га-
расим помінився дещо розказати, якщо
йому дадуть на чвертку (Гр.); Довго
піп сперечався, нарешті згодився па ми-
рову. Батько помінився дати йому сю
рублів і корову з телям (Кроп.)].

поміняти, -няю, -пяєш обменять, разг. по-
менять; (кого-нибудь, что-нибудь на кого-
нибудь, на что-нибудь разг. — еще) еме-
нять; (крупное на более мелкое в соответ-
ствующем количестве — еще) разменять
[Р оманюк: ..Ніяк не зберусь помі-
няти окуляри, очі болять (Корн.)]; ~ няв
шйло на мйло погов. сменял кукушку
па ястреба.

помінятися, -пяюся, -няєшся обменяться;
(произвести между собой обмен разг. — еще)
поменяться, разменяться [Ви бачитесь з
живими людьми і людьми освіченими,
про щось поважне поговорите, про щось
почуєте, поміняєтесь думками (Н.-Лев.);
— Воно, бач, Степанові найкраще випа-
ло! — чухаючи потилицю, казав приї-
жджий парубок.— Я хоч би й місцями
з ним помінятися, то согласеп (Мирн.);
Прийде хазяїн з торгу, то Оуло й кличе:
—А йди лишень, небого! ось тобі новень-
кий карбованець, поміняймось па старого
(Вовч.)]; знятися пішаками шахм.
разменяться пешками.

помір, -мору, помірок, -рку разг. уст. мор
[Пущу помір, стануть люди Мором уми-
рати (Руд.); Од неї [тарані] бурлаки зараз
почали слабіти, а потім по бурлаках пішов
такий помірок, що за його пішла чутка по
околиці та й скрізь (Н.-Лев.)].

помірити см. поміряти.

поміркований 1) умерепньїй; (обдуманньїй,
осмотрительно-благоразумньїй —еще) рас-
судйтельньїй; (не позволяющий себе изли-
шеств — еще) воздержанньїй,	воз-

держнілй [Я розплатився з хазяїном, який
узяв з пас таку помірковану плату, що
навіть Савельїч з ним не засперечався
(перекл. з Пушкіна); Розсудливий, помірко-
ваний та обережний зроду, він все думав.,
коли б часом з цього вигідного діла не
вийшов якийсь невигідний для його кі-
нець (Н.-Лев.)]; 2) полит. умеренньгй [В
критиці кріпосницької системи, монархіч-
ного ладу він [Котляревський] залишився
на поміркованих позиціях дворянина-про-
світителя (Іст. укр. літ.)]; ~па полі-
тика умеренная полйтика.

поміркованість, -ності 1) умеренность; рас-
судйтельность; воздержанпость; воздерж-
ность [Поміркованість пана Шемберга взяла
верх (Кач.); Я прихильник поміркова-
ності, але тільки в засобах, але ніколи в
своїй мові, де поміркованість означає по-
ловинність мети (Фр.)]; 2) умеренность.
Ср. поміркований 1—2.
помірковано нар. 1) уме ренію; рассудйтель-
но; воздержанно; воздержно [Але тоді
чимало Прибутку нашого відійметься у
нас. Я це боюсь того, навиклий повсякчас
Жить помірковано, без блиску та пишноти
(перекл. Рильського)}*; 2) умеренно. Ср.
поміркований і—2.

поміркувати, -кую, -куєш и разг. редк. помір-
куватися, -куюся, -куєшся подумать; (ос-
новательно разг. — еще) поразммелить;
(строп предположения разг. — еще) пога-
дать; (проанализировать; обдумьівая —
еще) обсудйть, уст. посудить [Поки сонце
встане, спочивайте, діти, А я поміркую,
ватажка де взять (Шевч.);. Тут ще треба
поміркувати, розумом розкинути... Чи буде
що з неї, з тої справи, чи ні, а гроші дай...
(Коцюб.)*; Отак сердега наш Рябко помір-
кувавши Та й спать на цілий день і цілу
ніч попхавсь (Г.-Арт.); Джеря й Джериха
поміркували, скільки-то вони витратили
грошей на весілля (Н.-Лев.)\ Роман ка-
зав, що він поміркувався, порадився з
жінкою і оце прийшов дізнатися, чи справді
Семен купує» землю, а якщо купує, то
скільки потребує грошей (Л*0ї{ю5.)]; ~куй
самі, ~куйте самй (самі)! посуди сам!,
посудите сами! [Тепер, вельможний Вед-
медю, сам поміркуй, чи ми винні в тому,
що ти сьогодні голодував, і що тобі далі
робити (Фр.)].

помірне 1) прил. см. помірний; 2) (род. по-
мірного) сущ. ист. подать от мери.

помірний 1) умеренньїй; (соответствующий
какой-нибудь мере — еще) соразмерньїй;
(одинаковий, постоянний в каком-нибудь
отношении редк. — еще) равномерньїй,
книжн. размеренньїй; (ничем не видаю-
щийся; не значите льняй — еще) посредствец-
ньій, перен. ередний; (не позволяющий себе
излишеств — еще) воздержанньїй, книжн.
воздержньїй [Вітер, який здіймає куряву,
відхоплює клаптики паперу, називається
помірним (Фіз. геогр.)\ Самотньо й лунко
одгукується в німих стінах моя помірна
хода (Вас.)\ Рот помірний, лише губи трохи
повнуваті (Чорн.)*; [Дівчина] одіта по-
городницькому: ..невеличкі помірні че-
ревички на ногах з зеленими застібочками
(Мирн.)}', 2) (о климате) умеренньїй [В
історії Землі був особливий час великого
похолодання не тільки в полярних зонах,
а й у зонах з помірним і теплим кліматом
(Наука і життя, 1959; 3)\ Пояс між пів-
нічним колом і північним тропіком нази-
вається північним помірним. У півден-
ній півкулі знаходиться південний по-
мірний пояс (Фіз. геогр.)}.

помірність, -ності 1) умеренность; соразмер-
ность; равномерность; размеренность; по-
средственность; воздержапность, воздер-
жание; воздержность [Яка вона смирна!
Як вона любить помірність! (Н .-Лев.)];

2) умеренность. Ср. помірний 1—2.

помірно нар. 1) умеренно; соразмерно; равно-
мерно; размеренно; посредственно; Бездер-
жавно; воздержно [А поруч, на столику,
рівно такало крицеве серце годинника, по-
мірно і невблаганно відраховувало непо-

воротні хвилини... (Тулуб)]; 2) умеренно.
Ср. помірний 1—2.

помірок1 см. помір.

помірок2, -рку разг. прцусадебная, ежегодно
засеваемая земля [Юрків помірок був з-під
бараболь, а Семенів— з-під жита (Март.)].

поміряти, -ряю, -ряєш и разг. редк. помірпти,
-рю, -риш 1) измерить, разг. смерить; (на-
деть для определения соответствия нужной
мере) померить, примерить; ^ти силу
измерить силу; (с кем-нибудь) помериться
силами [Я вийду сама проти бурі І стану—
поміряєм силу! (Л. Укр.)}; 2) (только
поміряти: провести некоторое время, меряя
что-нибудь) померить.

помірятися, -ряюся, -ряєшся помериться;
(состязаясь в чем-нибудь разг. — еще) по-
тягаться [—У нас кукурудза, Поміряйся,
стань!.. — Не дуже, не дуже — На нашу
поглянь!.. (Ус.); — Ех, діти! — скрикнув
він [дід] і з місця встав. — Старий я став,
сліпий, а ще готов Помірятися з вами при
стрільбі (Фр.)*; Став-но він [Хмельницький)
гетьманом, Під Жовтими під Водами Помі-
рявся з паном (дума)]; <**тися силами
помериться силами, разг. потягаться.

ПОМІСИТИ, -мішу, -МІСИШ прям.; перен. по-
месйть [Удвох надрали [горобенят] ще
більше, ніж сам Грицько надрав. А далі —
поскручувавши голови, били герлигами...
помісили чисто на гамуз! (Мирн.)].

пбміснйй спец, пбмесньїй [3 одержанням у
результаті схрещування помісних тварин
робота селекціонера не закінчується, а
тільки починається (Наука і життя, 1956,
«я.

помісний ист. поместньїй; ^не земле-
володіння поместное землевладение
[Російська буржуазія тисячами економіч-
них ниток зв’язана і з старим помісним
землеволодінням, і з старою бюрократією
(Ленін)}.

поміст, -мосту 1) помбет; (временняй — еще)
подмбетки; (на воде у берега — еще)
мосткй, плот (Корпус міноносця похит-
нувся і посунувся по довгому помосту
стапеля (Собко); Сміх і оплески покри-
вають слова Сенчука, і люди починають
підходити до помосту (Ст.); На вершині
дуба сидів Гриців племінник Івась, зручно
умостившись на помостЕ, схожому на ле-
лечине гніздо (Збан.)]; 2) (поверхность из
досок или других материалов; положеннях
на какое-нибудь основание) спец, настил,
обл. помбет [У тієї Катерини Хата на по-
мості (Шевч.)'; Зажив у колгоспі — збу-
дував хату на помості (прислів'я)]; 3) (в по-
мещении) обл. пол, обл. помбет [Горщик
безвинно гепнув на поміст і розлетівся на
шматочки (Н.-Лев.)'; Там [у церкві] при
двох-трьох жовтих плямах світла сторож
замітав поміст (Коцюб.)]; 4) спец, полбк.

помістйти см. поміщати.

помістйтися см. поміщатися.

помістя 1) ист. поместье; 2) редк. имение,
поместье [Старий Гамза, як не гаразд своє
хазяйство вів, а проте усі його великі по-
містя були заложені в ломбард (Мирн.)]\
см. еще маєток 1.
пбмість обл. 1) нар. см. помісь2; 2) предл.
вместо [Ухожу у знайомі кімнаточки. Усе,
як і було. Тільки помість ряси висить на
кілку чиясь червона хустка (Вовч.)].

помісячний помесячньїй.

помісячно нар. помесячно [Якась пристарку-
вата пані до нас іде. — А чи нема тут та-
кої молодиці, щоб помісячно згодилась?
(Вовч.)].

помісь1, -сі пбмесь [Влітку Гопак на цепу
сидить, взимку зайців ганяє для свого
хазяїна. Бо він, здається, помісь гончака
з дворнягою... (Коп.)* Правильний добір
вихідних порід свиней для схрещування
помітно підвищує життєвість і скороспі-
лість помісей (Наука і життя, 1956, 5)].
помісь2, пбмість нар. обл. будто, слбвно
[А вона [панночка] ж то вже — і головку
хилить, і говорить, помісь співає (Вовч.)*,
І такі веселі були, щасливі! любо й поди-
виться, помість сам одмолодієш (Вовч.)].
по-міськбму нар. по-городскй, по-городскбму
[Одного разу в степу до їхнього вогнища
підійшов якийсь невідомий, по-міському
одягнутий (Гонч.)].

помітингувати, -гую, -гуєш разг. помитин-
говать.

помітити см. помічати.

помітка пометка, помета [Черниш стояв з
офіцерами-мінометниками на горбі перед
вогневою і, щоразу поглядаючи вперед,
робив у блокноті якісь помітки (Гонч.)].

помітливий разг. приметливьій.

помітливість, -вості разг. приметливость.
помітний 1) заметншй, приметншй; (видимий;

перен.: значительний, важний — еще) вид-
ний; (доступний восприятию книжн. —
еще) осязаемьій; (сильно чувствуемий
книжн. — еще) ощутйтельньїй, ощутймьій,
перен. осязательнмй [Його сірі холодні
очі цього разу дивилися на Рижка з поміт-
ною і незвичайною ласкою (Вл.); За вік-
ном ледве помітні силуети дерев нахи-
лилися над кручею (Риб.)*, Не минуло й
двох років, і Матвій став у районі люди-
ною помітною, а тепер навіть знаменитою
(Козач.)]; 2) (перен.: причиняющий что-
нибудь неприятное в сильной степени) чув-
ствйтельньїй, ощутйтельньїй, ощутймьій;
~на витрата чувствйтельньїй рас-
хбд, ощутйтельньїй расхбд.

помітність, -ності 1) примбтность; осязбе-
мость; ощутйтельность, ощутймость; ося-
зательность; 2) чувствйтельность, ощутй-
тельность, ощутймость. Ср. помітний 1—2.
помітно нар. 1) заметно, приметно; осязаемо;

ощутптельно, ощутймо; осязательно [Лейте-
нант помітно посоліднішав (Гонч.)* Більш
не згадувала про це, тільки було поміт-
но, що почала чогось частіш задумуватись
(Вас.); Південне повітря., тисячами слі-
пучих іскорок обсипає широку річку, що
ледве помітно для ока гойдає свою жов-
ту воду межи піскуватими берегами...
(Коцюб.)]; 2) чувствйтельно, ощутйтельно,
ощутймо. Ср. помітний 1—2.

поміха редк. помеха [— На здоров’я, пано-
ченьку. Сон — не поміха; хто спить — той

не грішить! — обізвалася баба (Мирн.);
Добре діло утіха, коли ділові не поміха
(приказка)].

поміцнішати, -шаю, -шаєш стать крбпче,
стать сильнеє, укрешіться; (о явленнях при-
роди) усйлиться, покрепчать [Мир між
братами поміцнішав ще більше задля го-
сподарської справи, задля спільної ви-
годи (Н.-Лев.)].

поміч, -мочі пбмощь, уст. пбмочь; (в за-
тру днительном положений разг. — еще)
виручка [—Не так, Петре, — почав знову
Жук журливим голосом, — не так наше
життя порізнилося, щоб ждав я від моєї
матері собі помочі... (Мирн.); Бачить
Наум, що зовсім біда, ..побіг до су-
сіди, розбудив, попрохав її, щоб йшла швид-
ше на поміч до Насті (Квітка); Поміч до-
стойному — Силу дає. А не достойного —
Поміч псує (Мас.); Поміч у свій час — як
дощ у засуху (приказка); 3 його помочі,
як з осики груш! (приказка)]; до (у) ~мочі
стати кому разг. оказать пбмощь ко-
му, помбчь кому [С е м п р о н і й: Ні,
вір мені, я був би радий до помочі вам
стати (Л. Укр.); Я вже бачу, що ти мені ве
щира подружниця, ти мені не хочеш у по-
мочі стати (Вовч.)].

помічати, -чаю, -чаєш, помітити, -мічу,
-мітиш 1) замечать, заметить; (наблюдая,
обнаруживать — еще) подмечбть, подме-
тить; (обращать внимание на кого-нибудь,
на что-нибудь разг. — еще) примечать, при-
метить, книжн. отмечать, отметить; (перен*:
воспринимать, постигать — еще) улав-
ливать, уловлять (уст.), уловйть, книжн.
осязать (несоверш.) [Данило помітив, що на
порозі стоїть гарненька, рожевощока дів-
чина (Коп.); Сопілка приглядався до дочки
й помічав, що вона змінилась (Донч.);
Кожен подвиг народ помічає, Всіх вша-
новує рідна земля (Мас.); — Аз якого
добра-ума він [становий] отого стражника
раз у раз до мене підсилає... та наказує,
щоб помічала, хта у вас буває та про що ви
з тим, хто буває, балакаєте... куди саме
вчащаєте?.. — вичитує Параска (Мирн.);
І в її байдужому тоні ледве можна було
помітити нотки не то роздражнення, не то
образи (Л. Укр.)]; ^тити злорад-
ство в погляді уловйть злорадство
во взгляде; слона не <—тити разг.
слона не приметить; 2) (делать знаки, по-
мітки на чем-нибудь) помечать, пометить
отмечать, отметить [Пиши, Степане Мак-
симовичу, все помічай (Шер.)].

помічатися, -чається 1) замечаться; подме-
чаться; отмечаться; улавливаться [Скрізь
помічалося роздратування, чути було лай-
ку, прокльони (Коцюб.)]; ср. помічати 1;
2) страд. з. замечаться; подмечаться; от-
мечаться; улавливаться; помечаться, от-
мечаться; ср. помічати 1—2.

помічений 1) прич. замеченньїй; подмечеп-
ньій; примеченпьій; отмеченньїй; улбвлен-
пьій [Останні Дудникові слова наштовхну-
ли Вапняра на деякі думки й міркування
з приводу поміченого вчора ввечері (Кач.);
Не помічений шьм Сергій спинився за три
кроки, не спускаючи на землю чемодана
(Козач.)]; 2) прич. помеченньїй, отмечен-
пьій. Ср. помічати 1—2; 3) прил. (имеющий
на себе какую-нибудь метку, знак) разг.
меченьїй.

помічний разг. 1) вспомогательньїй [Інші
йшли з бондарні, з магазина і від інших
помічних занять (Фр.)]; 2) (лекарственний)
целйтельньїй, целебньїй {Коли Іванові ми-
нуло сім літ, він., знав вже багато. Умів
знаходити помічне зілля (/Гоїроб.)].

помічнйк, -ка 1) помощник; (вьтолняющий
подсобную работу—еще) подручньїй (сущ.),
подручник, уст. сподручний; (сообщник —
еще) посббник [Ми застали секретаря в
його кабінеті вдвох з помічником (Смол.);
Колі вісім років. Вій справжній помічник
у хазяйстві (Шиян); Стіпна газета стала
бойовим помічником партгрупи (Рад. Укр.,
1951, VIII)]; 2) (заместитель по должности)
спец, помощник; *—»к машиніста по-
мбщник машипйста [Він дістав роботу по-
мічника машиніста (Чорн.)]; ~к про-
курора помощник прокурора, дорев.
товарищ прокурора.

помічнйця помощница; подручная; под-
ручница; сподручница; посббница [Вони
бачили в своїй дочці добру помічницю — й
раділи, що знайшли таку поміч (Мирн.);
В кутку, за столом, сиділа помічни-
ця Воронова, Лена, і переглядала якісь
папери (Яозач.)]. Ср. помічнйк 1.

по-мічурінському, по-мічурінськи нар. по-
мичурински.

помішавий смешанньїй; помешанньїй, пере-
мешанньїй [Кассаддр-а: Вино з во-
дою помішай і стають одним напитком
(Л. Укр.); Хапливо розійшлись, ховаючи
в серцях Чуття помішапі і несвідомий жах
(перекл. Рильського)]. Ср. помішати1 1.

помішати1, -шаю, -шаєш 1) смешать; (про-
извести перемещение отдельних частей чего-
нибудь) Помешать, переметать [Добрались
Свині, все порозкидали, 3 землею Перли
помішали, Поживи не знайшли, Похрюкали
й пішли (Гл.); Андромаха: ..Ти,
наче п’яна, помішала в купу і правду й
вигадку... (Л. Укр.); Зліз він на піч і.,
хотів помішати вишкварки (Мирн.)]; 2) (не
различить, принять одно за другое) сме-
шать, разг., переметать.

помішати2, -шаю, -шаєш (кому, чему) разг.
помешать [Ось тепер, Пархіме Уласовичу,
поснідаєш собі добре! їж уволю, ніхто
тобі не поміша... (Квітка)].

помішатися1, -шаєтьсй 1) (одно с другим)
смешаться, переметаться [Група військо-
вополонених систематично працює на ка-
меноломні. Можна заховати там з ночі
ваших людей, вони поміщаються з табірни-
ками і так потраплять до табору... (Янов.)];

2) перен. переметаться, перепутаться [В її
серці все якось поміщалось, скаламутилось,
так що вона не знала, чи радіть, чи пла-
кати? (Н.-Лев.); Віп як заграє, а я гуляю,
а я гуляю... А в мене в голові все поміща-
лося... (К оцюб.)].

помішатися2, -шаюся, -шаєшся редк. 1) (со-
йти с ума, стать психически ненормальним)
помешаться, разг. прен. рехнуться [Еней
од страху з плигу збився, 3 умі серДега
поміщавсь (Котл.)]; 2) (на ком, на чем)
перен. помешаться [Ти поміщався на лібе-
ральних ідеях (Коцюб.)].

помішування помешивание.

помішувати, -шую, -шуєш помешивать [Оле-
ксандра Трохимівна помішувала ложечкою
чай (Коп.)].

по-міщанському, по-міщанськи нар. по-ме-
щански [Одітий по-простому, по-міщан-
ському, — у каптані, ..в червоній сорочці
на випуск (Мирн.); Загомоніла зненацька
якась маленька чорнява жіночка, убрана
по-міщанськи (Л. Уяр.)].

поміщати, -щаю, -щаєш, помістйти, -міщу,
-містиш поміщать, поместйть; (поселять
куда-нибудь разг. — еще) водворять, водво-
рйть [Коли б Ви все-таки прийшли до дум-
ки, що «Невідомого» містити не можна, бо
небезпечно, то вже перекладайте «П’яти-
злотника», хоч мені не хотілось би помі-
щати його (Коцюб.); В 1840 році Тарас
з поміччю приятелів надрукував свого
першого «Кобзаря», помістивши в йому
всього 8 віршів (Мирн.); А під ганком, в
будинку, де нас помістили, спокійно виси-
джувала діточок дика качка-крижень (Виш-
ня)].

поміщатися, -щаюся, -щаєшся, помістйтися,
-міщуся, -містишся помещаться, помости-
ться; водворяться, водворйться [Межи ни-
ми помістилась Дівчинонька мила (Руд.);
Особливо мала була спальня. В ній заледве
могло поміститися ліжко (Коцюб.); Вона
держала слово, і багато великих слів у
ньому поміщалось: братерство, рівність,
воля, рідний край... (Л. Укр.)]. Ср. поміща-
ти,

поміщений помещенньїй; водворенний. Ср.
поміщати.

поміщення помещение; водворение. Ср. по-
міщати.

поміщик помещик [І про себе розказував
[Семен Іванович], що він є поміщик, що
у нього вотчина., більш чим сто душ
(Квітка)].

поміщйцтво собир. помещики [Устим Карме-
люк заказав поміщицтву дороги на кра-
суні-гори; там повстанці (Стп.)].

поміщиця помещица.

поміщицький помещичий [..«кріпосне право»,
звичайно, було установою юридичною, але
воно відповідало і особливій системі по-
міщицького (і селянського) господарства..
(Ленін); Цупкі поміщицькі тенета, захо-
пивши Данька хлопчиком на каховсько-
му людському ярмарку, так уже відтоді й
не відпустили (Гонч.)].

пбмка: узяти в ~ки обл. запбмнить;
датись у ~ки обл. запбмниться, вре-
заться в память [Дався той день у помки
Кирилові Івановичеві: і досі він його без
того, щоб не заскреготати зубами, згауати
не може (Мирн.)]; прийтй до <-»ки
обл. опбмниться [Від того страху вона ніяк
не прийде до помки, не знає, де ходить, що
робить (Мирн.)].

поминути, -ну, -непі и поминутися, -нуся,
-нешся обл. полічаться, помчать (разг.), по-
нестись [І усі троє [Кармелюк з товари-
шами] спали на коней та п поминули—тіль-
ки іскра з-під копит кінських сипнула
(Вовч.); Та як звечоріло й соловейко ще-
бетнув, як же він схаменувся тоді й вхо-
пив шапку й помкнувся з хати (перекл.
з Вовчка)].

помлівати, -ваю, -ваєш разг. млеть; (о чувстве
тоски, о неприятности — еще) пьіть [Моє
серденько мліє, Мліє, помліває (Чуб.)].

помліти, -лію, -лієш разг. 1) мног. обомлеть;
(ослабеть — еще) обессйлеть; (временно по-
терять способность двигаться — о руках,
ногах — еще) позатекать (разг.), затечь [Бо-
рець каже: «Ходімо ж по порції вип’ємо».*—
Випили. — «Давай, каже, руку!» — Люде
помліли, глядячи... (Барв.); І Чабана він
[Комар] кинувся будить: Гудів-гудів, аж
крилечка помліли, А той не чує — спить
(Гл.); Каміння вона збирає в пелену і ви-
носить на межу. Руки помліли, поки на-
горнула грядку (Чорн.)]; 2) (изньївать неко-
торое время) потомйться, помучиться [Еге!
Сам ось стільки мовчав- Підожди лиш,
помлій лиш і ти! (Тесл.)]; 3) (вполне свари-
ться) кул. обл. упреть, уварйться.

помножати, -жаю, -жаєш, помножити, -жу,
-жиш мат. множить, помножать, помно-
жить, умножать, умножить.

помножатися, -жається, помножитися, -жи-
ться мат. множиться, помножаться, по-
множиться.

помножений1 помнбженньїй, умнбженньїй. Ср.
помножати.

помножений2 умнбженньїй [Порівняно склад-
на праця означає тільки зведену в степінь
або, скоріше помножену просту працю,
отже менша кількість складної праці до-
рівнює більшій кількості простої (Маркс)]
Ср. помножувати.

помноження1 помножение, умпожение. Ср.
помножати.

помноження2 умпожение [Комуністична пар-
тія учить, що розгортання критики й само-
критики знизу — найкращий захід постій-
ного удосконалення роботи органів дер-
жавної влади, помноження їх зв’язків з
широкими масами (Рад. Укр., 1957, VIII)].
Ср. помножувати.

помножити1 см. помножати.
помножити2 см. помножувати.
помножитися1 см. помножатися.
помножитися2 см. помножуватися,
помножувальний техн. умножйтельньїй.
помножувати, -жую, -жуєш, помножити, -жу,
-жиш множить,, умножать, умножить [Грп-
гор Лисенко із бондаря став помітним ота-
маном, в його загоні була залізна дисцип-
ліна, яка помножувала сили навіть сла-
бодухим (Панч); Помножим славу ратних
армій У мирних подвигах труда! (Яех.)].

помножуватися, -жується, помножитися,-жи-
ться 1) множиться, умножаться, умножиться?
[Самовіддана праця робітничого класу і

колгоспного селянства нашої держави в ін-
тересах фронту помножувалась і збагачува-
лась творчою діяльністю працівників науки,
літератури і мистецтва Радянського Союзу
(Вісник АН УРСР, 1953, 11)]; 2) страд. з.
{несоверш.) множиться, умножаться. Ср.
помножувати.

помножувач техн. умножйтель.

помпякпути, -ну, -неш см. пом’якнутц,
помнякшати, -шаю, -шаєш см. пом’якшати,
помнякшений см. пом’якшений.

помнякшення см. пом’якшення.

помнякшйти, -шу, -шйш см. пом’якшувати,
пом’якшйти.

помнякшйтися, -шйться см. пом’якшувати-
ся, пом’якшйтися.

помнякшувати, -шую, -шуєш см. пом’якшу-
вати.

помнякшуватися, -шується см. пом’якшува-
тися.

помняти, -мну, -мнеш см. пом’яти,
помнятий см. пом’ятий.

помовка: про вовка ~ка, а вовк
тут (а вовк у хату) погов. легок
па помчпе [Якось сидимо ми в своїй хаті,
говоримо собі таки про його, недобрим
словом згадуючи, як застукотить у сінях,
загримихтить — сам пан у двері! Як-то
кажуть: про вовка помовка, а вовк у хату
(Вовч.)].

помовкнути, -немо, -нете мног. разг. поумол-
каїь (разг.), умблкпуть [Хороша була та
Катря. Увійде було вона, де гостей людно,—
всі помовкнуть і на неї дивляться (Вовч.)].

помовкувати см. помовчувати.

помовчати, -чу, -чиш помолчать [Привітав-
шись, поздоровивши Андрія з приїздом,
обидві тітки трохи помовчали, для го-
диться (/Гоп.)].

помовчувати, -чую, -чуєш и редк. помовку-
вати, -кую, -куєш разг. помалкивать, уст.
помалчивать [Тропінін, як завжди, скром-
ний, помовчував собі, а пан бундючився
і пишався ще дужче (Іван.); Михась при-
кусив язика і мовчить.. При батькові він
помовку є, бо хлопцеві від нього і так по-
падає за язик (Чорн.)].

помбга уст. пбмощь [Однокровному народу
Наш народ подав правицю На єднання,
на 'ломоту, На погибель ворогам (Рил.)].

помогорйчити, -чу, -чиш и помогоричу вати,
-чую, -чуєш (кого) разг. поставить мага-
рмч (кому), угостйть магарьічбм (кого) [Хи-
литався [Потап] на санях, мов п’япий,
мов з ярмарку їх?ав, помогоричивши добре,
все було байдуже, нічого не страшно і по
коліна море (Коцюб.)].

помогтй см. помагати.

помогтйся см. помагатися.

по-модному нар. по-мбдному [—От і нічого!—
обізвалась мати. — Панич здоровий, по-
ставний, огрядний, вчений, і таки чисто
й по-модному вбраний (Н.-Лев.)].

по-моєму нар. по-мбему [Милевський:
Ну, по-моєму, і па шибеницю веселіше
лізти в компанії! (Л. Укр.)].

помоклий помокну вший, помокший.

помокнути и помокти, -кну, -кнеш вимокнуть,
А---

измбкнуть; (некоторое время — еще) помок-
нуть.

помокрілий сделавшийся мбкрьім, помокрбльїй
[Довга тінь від неї гойдалася на помокрі-
лій стіні (Мирн.)].

помокріли, -рїє помокреть.

помокти см. помокнути.

помол, -лу помол [Від ящика, куди зсипає
батько зерно за помол, шмигнула постать
(Шиян)].

по-молдавському, по-молдавськи нар. по-мол-
давски [Слухаю я, він говорить з людьми
по-молдавськи (Н.-Лев.)].

помблець, -льця помбльщик, обл. помблец.
помолитися, -молюся, -молишся рел. помо-

литься [В тім гаю, У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя, Робота
тяжкая, ніколи І помолитись не дають
(Шевч.)].

помблог спец, помолог.

помологічний спец, помологйческий [У Сквирі
було створено державну селекційну і по-
мологічну станцію,' що потім перетвори-
лася на дослідне поле (Минко)].

помологія спец, помолбгия.

по-молодецькому, по-молодецьки, по-молоде-
чому, по-молодечи нар. по-мЬлодецки, мо-
додецки, молодцевато; (с забором разг. —
еще) ухарски; (с большой развязноспгью
разг. — еще) залихватски [Гоноровито збив-
ши волосся,.. [Бжеський] по-молодецькому
скинув Секешу па руки челядникам і жваво
піднявся на другий поверх (Тулуб); Йшов
боєць по-молодецьки, Здоганяв свій полк
стрілецький (Воскр.); Душа його залиши-
лась і справді молодою, по-молодечому сві-
жою, комсомольською (Козач.)].

помол о дику вати, -кую, -куєш обл. провести
время по-молодецки [Сьогодні сиву шапку
набакир зверне, помолодикує (Барв.)].

помолоділий помолодевший [Ще струни зо-
лоті бриніли, А Київ навкруги мовчав,
Коли, нараз помолоділий, Чайковський Ли-
сенка обняв (Рил.)].

помолодіти, -дію, -дієш помолодеть [І я зра-
дів, Помолодів, Як ті дівчата й хлопчики
(Гл.); Жовте і сухе лице його мов помоло-
діло (Мирн.)].

помолодшати, -шаю, -шаєш помолодет$,
стать молбже [Цілий День ходив [Горькии]
без картуза— обвітрився, загорів і, здава-
лося, навіть помолодшав на вигляд (2>аги)].
помолоти, -мелю, -мелеш 1) помолоть; (закон-
чить помол — еще) смолбть: 2) (перен.:
поговорить) фам. помолоть; (провести
время в болпьовне разг. — еще) поболтать,
фам. потрепать; ^ти язиком фам. по-
трепать язьікбм.

помолотий помолотий; смблотьій. Ср. помо-
лоти 1.

помолотити, -лочу, -лбтиш 1) помолотить;

2) (побить) разг. поколотить.

помольний помбльньїй.

по-монгольському, по-монгбльськи нар. по-
монгбльски.

помор, -ра помор.

помбрп, -рів помбрьі [їхні діди — п’ятсотлітні
помори, Воїни славні їхні батьки (Дор.)].

поморгати, -гаю, -гаєш помигать; (главами —
еще) поморгать [Комашина, почувши на
собі чужий погляд, заворушилася, помор-
гала невеличкими усиками і затихла
(Мирн.); Збудіть на зорях, щоб до мене
поморгали зорі... і гайда! (Коб.)].

поморгувати, -гую, -гуєш разг. помйгивать;
помаргивать [Антосьо піднявсь на ноги і
стоїть ні живий ні мертвий; цензор вже
поморгує, а учитель мовчки переглянув і
кинув в очі: — Лучче старайся! (Свидн.);
Край синього неба заплутували, мов па-
вутиння, хмари, далека блискавиця по-
моргувала з-за гори (Мирн.)]. Ср. помор-
гати.

помордас разг. пощечина, разг. оплеуха,
вульг. оплеушина [Писар несамовито крик-
нув. — ..Пішла вон з двору! ..Пішла геть,
а то помордаса вхопиш! (Н.-Лев.)].

помордований позамученннй; замученнмй [Че-
рез віконце батьківської хати бачйв він
тягнені до Тарнова драбинні вози з помор-
дованими та покаліченими панами (Фр.)].
Ср. помордувати 2.

по-мордовському, по-мордбвськи нар. ио-мор-
дбвски.

помордувати, -дую, -дуєш 1) разг. помучить
[Сьогодні сама пані так Марину поморду-
вала, що й не впізнати. А за що? (Риб.)];
2) мног. обл. позамучивать (разг.), замучить
[Стільки людей неповинних, неозброєних
помордували, потопили, поскидали жив-
цем у прірву на неминучу смерть (Мак.)].
помордуватися, -дуюся, -дуєшся разг. пому-
читься [Підросла я; мене один чоловік
найняв за няньку.. Господи! як я поморду-
валась з його малими дітьмиї (Н.-Лев.)].
помбрений 1) помореними, вьіморенньїй;

2) утомленннй; истомленньїй; уморепньїй,
изморенннй [Все спить, поморене денною
працею, все набирає силу на ранок
(Мирн.)]. Ср. поморити 1, 3; 3) уставший;
утомйвшийся; потомившийся; уморивший-
ся, изморйвшийся; ср. поморитися.

поморйти, -морю, -мориш 1) мног. поморить,
виморить [Щоб не поморити голодом
сім’ї, Млинковський пусказс^ на хитрощі
(Н.-Лев.)]; 2) (некоторое время) поморить;
3) (привести в состояние усталости) мног.
утомить; (довести до полного изнеможения—
еще) истомйть, разг. уморить, изморйть.

поморитися, -моримося, -моритеся устать;
(обессилеть — еще) утомиться; (крайнє из-
немочь разг. — еще) истомйться, разг. умо-
риться, изморйться [Чи повторялись, чи
поморились, чи на мене, нивку, забулися?

поморка поморка.

поморник орн. поморник.

поморозити, -рожу, -рбзиш поморозить [Сніг
з морозом поморозив Всі на полі квіти...
(Л. Укр.)].

поморозь см. паморозь.

поморочити, -чу, -чиш разг. поморочить;
(рассчитивая на глупость, незнание собе-
седника разг. —еще) лодурбчить*, (задер-
живая кого-нибудь нудними проволочками
разг. — еще) проканителить [Тут усяка тобі
задача — немов загадка: поморочиш го-
лову, поки ладу добеї&ш (Вас.)].

поморочитися, -чуся, -чишся разг. повози-
ться; (попусту потерять время разг. — еще)
поканителиться.

поморський поморений [Все в ньому виглядало
статечним — від важкуватих жестів, яки-
ми він начебто дорожив, до характерної
поморської мови (перекл. з Федіна)].

поморхлий разг. смбрщившийся [Терешко на
хвилину відірвав очі від камінцій, скинув
на поморхлого Остапа й стис плечима (Л>)]<
поморхнути, -ну, -неш разг. смбрщиться [Лице
постарілось, рум’янець пропав, лоб став
жовтий, як віск, шия поморхла (Н.-Лев.)].
поморщений 1) прич. помбрщенньїй; намбр-
щенньгй; ембрщенньїй [Лице, Недавно ще
поморщене грижею І втомо,ю, тепер мов
просіяло, Відмолодніло (Фр.)]; ср. помор-
щити; 2) прил. морщинистий [Нимидора
подивилась на Миколу й побачила йо-
го старе, як у діда, поморщене лице
(Н.-Лев.)].

поморщити, -щу, -щиш поморщить; (едви-
нуть в морщини — еще) наморщить, (в гри-
масу , в ужимку) ембрщить; ф ~ти посто-
л й сделать лапти [А Йосип сина забав-
ляв.. А потім в хаті Поморщив добре по-
столи Собі в дорогу (Шевч.)].

поморщитися, -щуся, -щишся поморщиться;
намбрщиться; смбрщиться [її очі були ще
червоні, лице пожовкло і поморщилося,
як порожній мішок (Фр.); На його пальцях,
навіть на долонях, шкура так поморщи-
лась та порепалась, ніби потріскалась на
жару (Н.-Лев.)} А Максим як почув, то ні
скривився, ні поморщився (Мирн.)]. Ср.
поморщити.

помор’я помбрье.

Помор’я ист. Помбрье.

поморяни, -ряп поморяне.
поморянин поморянин,
поморянка поморянка.

«омостйти, -мощу, -мостиш разг. 1) вимо-
стить, замостить; (сделать мост, помост
и т. п.) спец, намостить [А ми мости по-
мостимо за райський Дунай (Л. Укр.)];
2) (гнездо) свить [Хату поставив нову,
очеретом криту, і лелеки помостили на
ній гніздо (Донч.)]} 3) (положить в каком-
нибудь количестве) наложйть; (сена, соломи
для сиденья и т. п. — еще) вметлать, по-
стлать, разг. постелйть [Його [Хмельниць-
кого] перестрів Марко. — Я вам, пане
сотнику, помостив сіна на санях (Панч)]}
4) (положить в месте, неудобном для рас-
положения) разг. примостйть; (удачно
разг, — еще) умостить [— Підождіть, я вам
постелю, — похопилася Одарка і хутко
помостила подушку до стіни (Мирн.)}
Одна наймичка помостила гарбуза в задку,
на самому дні під сіном, ще й маленьких
гарбузців накидала (Н.-Лев.)].

помоститися, -мощуся, -мостишся 1) (о по-
стели) разг. ностлаться, постелйться [По-
мостилась на лаві [Христя], загасила світло
й собі лягла (Мирн.)]} 2) (о птицах) свить
[себе гнездо] [Асесор ще злісніш казав, що
це самиця Шукав, де гніздом затишно по-

моститься І де свою сім’ю безпечно роз-
вести... "(перекл. Рильського)]} 3) при-
мостйться; умостйться; ср. помостити 4.

помотати1, -таю, -таєш 1) помотать; (закон-
чить мотание — еще) отмотать [На тобі
на дві мички прядива, щоб ти і зім’яла,
і спряла, й помотала (Рудч.)]; 2) (чем-
нибудь — о движении) разг. помотать [По-
дививсь-подививсь [Демко], помотав голо-
вою та й каже: — А що се вам за іграшки
далися? (Квітка)].

помотати2, -таю, -таєш (рас точить) разг.
помотать, промотать.

помотатися1, -таюся, -таєшся (двигаясь из
сторони в сторону) помотаться*, (о живом)
пометаться.

помотатися2, -таюся, -таєшся (в хлопотах,
занятиях, в тяжелих условиях) разг. помо-
таться; ^без деларазг. — еще) поболтаться.

помотлошити, -шу, -шипі разг. 1) по-
трепать, порвать [Очима вже помотлошив
мене й пожер [чорт] (Вовч.)]; 2) (перен.:
побить) разг. поколотйть, отколотйть.

помочати, -чаю, -чаєш помакать.

помочений 1) помбченньїй; намбченньїй; емб-
ченньїй; замбченньїй; перембченньїй; из-
мбченньїй [І курить Васька «Яву». А зачі-
ска?! Ще краща, як тоді була!.. Пишна-
пишна і не водою, видно, помочена (Вишня)}
Балабуха.. приклав помочену хусточку до
її голови (Н.-Лев.)]} 2) замбченньїй. Ср.
помочити 1 — 2.

помочити, -мочу, -мочиш 1) помочйть; (пропи-
тать влагой еще) намочйть, (слегка) смо-
чйть; (часть чего-нибудь — еще) замочйть;
(целиком, все— еще) перемочйть; (сделать
совершенно мокрим разг. — еще) измочйть
[Вона., ледве помочила свіжі губи в пого-
жій холодній воді (Н.-Лев.)} От накадила!
як чорт дорогою... Хоч би віник помочила,
проклята!.. Дай води! (Мирн.)} — Чом
же ти не забрала та не помочила всіх со-
рочок? — спитала мати (Н.-Лев.)]} ^ти
ноги (лапи) замочйть ноги (лапн)
[Такого води, що ніде горобцю й лап помо-
чити (Ном.)]} 2) (положить в воду для об-
работки) спец, замочйть [Як заробить
[Мотря] конопель, —то й добре. Помочить
їх, висушить, витіпа (Мирн.)].

помочйтпся1, -мочуся, -мочишся (стать мок-
рим, сирим) разг. намокнуть, разг. намо-
чйться, ембкнуть; (стать совершенно мок-
рим) вимокнуть, разг. вимочиться, измбк-
нуть [Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть
вижми, помочились, Пошарпані штани були
(Котл.)].

помочитися2, -мочуся, -мочишся разг. помо-
чйться.

помощений 1) внмощенньїй, замощенньгй;
намощенньїй [Якраз напроти дверей по-
мощена була височенька примостка, на
котрій спереду рядком уже стояли арф’ян-
ки (Мирн.)]} 2) свйтьій; 3) налбженньїй;
вйстланньїй, пбстланньїй; постбленнмй [На
возі Катерина викопичилася на помощеному
з соломи сидінні (Чорн.)]} 4) примощенньїй;
умощенньгй. Ср. помостйти 1—4.

помпа1 (насос) помпа [Електрична помпа'по-
даватиме на колгоспні ферми воду (Яуч.)І.
помпа2 (показная пиіиность) помпа [Савепка
зустрічали з помпою на вокзалі вузько-
колійної залізниці, що зв’язувала Чернігів
з Крутами (Сміл.)].

помпадур, -ра ирон. помпадур.
помпадурство ирон. помпадурство.
помпадурський ирон. помпадурский.
помпадурша ирон. помпадурша.

помпезний книжн. помпезний [Судячи з усьо-
го, парад мав бути урочистий, помпезний
(Гонч.)].

помпезність, -пості книжн. помпезность [Май-
стри образотворчого мистецтва покликані
вести неослабну боротьбу., проти фаль-
шивої і пишної помпезності та інших явищ,
чужих мистецтву соціалістичного реалізму
(Рад. Укр., 1957, III)].

помпезно нар. книжн. помпезно.

помпейський геогр., ист. помпейский [Якийсь
вродливий парубок помагає нам дістати
зелений, наче з помпейського музею, само-
вар (Коцюб.)].

Помпеї, -їв геогр., ист. Помпеи.

помповий помповий. Ср. помпа1.

помполіт (помічник ПОЛІТЙЧНОГО
керівника) помнолйт (помбщник по-
литического руководйтеля).

помпон помпон [Шапочка з квітчастим пом-
поном сиділа кокетливо, задирикувато
(Коп.); Червоні помпони конюшини, немов
їжачки, стовбурчили щетину з трилистих
підставок (Коцюб.)].

помпончик уменьш., ласк. помпончик.

помпувати, -пую, -пуєш качать [пбмпой], на-
качивать [помпой], разг. насасмвать [—Ві-
тер працює, — задоволено говорила Ольга
Чередник, показуючи новий вітродвигун,
що помпував воду для ферми (Жур.)].
помріяти, -рію, -рієш помечтать; (провести
некоторое время в грезах — еще) погрезить
[Ми не могли відмовити собі в приємності
помріяти про перші дні миру після оста-
точного розгрому окупантів (Борз.)].

помріятися, -ріється безл. погрезиться [Коли
вперше глянеш на це море жовтого листу,
.. на мить помріється обмареним очам, що
то Повно скрізь весняного сонця, його зо-
лотого, гарячого проміння (Бас.)].

помружити, -жу, -жиш пощурить.
помрячйти, -чйть безл. поморосйть.

помста месть, книжн. мщение, уст. отмщение,
разг. отместка; (отплата, наказание за
какой-нибудь поступок книжн. — еще) воз-
мездие [Його душа аж клекотіла помстою
й ненавистю (Н.-Лев.); Федір Глазирін
сказав мені, що тіла загиблих друзів, які
лежали поруч, кликали чорноморців до
помсти (Куч.)]; кривава ~та кровная
месть [Рід Богуславчип і Те-
теря: Ясне товариство, висока Радо!
Нечисті бусурмани занапастили наш рід..
Просимо вашої оборони, просимо крива-
вої помсти (Н.-Лсе.)]; люта ~та же-
стбкая (злая) месть [Згадати тільки всі
тяжкії муки, Що завдали борцям за правду
вороги, — Кому ж не стиснуться раптово
руки Від помсти лютої жаги? (Л. У яр.)];
родова г*-та родовая месть.

помстйвий мстйтельньїй.

помстйво нар. мстйтельно.
помстйтпся см. помщатися,
помугйкатп, -каю, -каєш разг. помурльїкать
[Він перечитав листа при мені, помугикав,
помугикав і сказав, що приїде (Мик.)].
помудрувати, -рую, -руєш 1) помудрствовать;

2) (поступая необьічно, странно) разг.
неодобр. помудрйть, помудровать, поумни-
чать [Ригорович захотів помудрувати і.,
написав по-своєму (Квітка)]; 3) (над чем)
разг. поломать голову.

по-мужйцькому, по-мужйцьки, по-мужйчому
нар. дорев. по-мужйцки, по-мужйчьи [—Чо-
му, — каже [панночка], — в нас не так,
як в Іваненковських панів, що в їх усе по-
панськи, любе й миле? а в нас усе по-му-
жицькому (Вовч.); Простора, з великими
вікнами, серпанковими занавісками поза-
вішуваними, хата була прибрана не по-
мужичому (Головко)].

помужніти, -нїю, -пієш возмужать.

помузйчити, -чу, -чиш разг. помузицйровать.
помуляти, -ляю, -ляєш и помулити, -лю,
-лиш 1) мног. понатереть (разг.), натереть;
2) (в течение некоторого времени) пода-
вйть, пожать.

помулятися, -ляюся,-ллєшся пожаться; (в не-
решительности) помяться.

пбмур, -ру бот. (Рагіеіагіа Ь.) постенпица.
помуркотати, -кочу, -кбчеш и помуркотіти,

-кочу, -котйш 1) помурльїкать; 2) (невнятна
поговорить) побормотать; (сердито) по-
бурчать.

помурмотати, -мочу, -мбчеш и помурмотіти,
-мочу, -мотйш побормотать [Помурмотів-
помурмотів, на другий бік перевернувся—
спить (Збан.)].

помурувати, -рую, -руєш пострбить, (реже)
соорудйть, возвестй; (из камня, кирпича
спец. — еще) сложйть [Ач, як люди жи-
вуть! Ач, які будови помурували!..
(Мирн.)].

помурчати, -чу, -чйш 1) поурчать, поворчать;

2) (о человеке) поворчать*, (невнятно пого-
ворить) побормотать.

помутити, -мучу, -мутиш 1) за.мутйть,
взмутйть, уст. возмутйть; (слегка — еще)
помутйть*, 2) (перен.: сделать неясним,
мрачньїм, смутним) помутйть, книжн. омра-
чйть, уст. помрачйть [Вже мені сириця
тіло з’їла, а залізо кості перегризло, а
темниця очі помутила (Л. Укр.); Так його
[Ігоря] та лицарська хіть обхопила. Що і
яспий розум помутила (Мирн.)]; і в о-
д б ю не ~ мутить погов. и води не заму-
тйт; 3) (побудить к проявленню неудоволь-
ствия) разг. возмутйть.

помутйтися, -мутиться 1) замутйться, взму-
тйться; помутйться [Помутилось синє море,
Небо хмариться прозоре (Пере.); Зірочки
погасли в почнім небі, В хмарах помутився
яспий місяць... (Метл.)]; 2) помутйться;
омрачйться; помрачйться [Тіло в неї
тряслося; очі помутилися — вона ними
якось чудно водила (Мирн.); Сам не знаю,
що зі мною робилося... Мабуть, розум
помітивсь у мене (Шиян)]; світ у очах
~ ти вся свет в глазах помрачйлся [Світ у
Івасевих очах помутився, він забув про
дім, про матір, про все і перший побіг
за ворота (Мирн.)]. Ср. помутити 1—2;
3) (со словами в голове, в глазах) безл. разг.
помутйться [У Петра в голові помутилося,
під саме тім’я мов хто гарячого жару наси-
пав, пекло-лалило.*. (Мирн.)].

иомутнйти, -шб, -нпш разе, помутпйть.

помутнілий помутневший [Тихо гойдався по-
мутнілий від диму Хасан (Десн.); Помут-
нілими очима, що нагадують тепер батькові,
дивиться він у простору, поза садок (Ко-
цюб.)].

помутніння помутиезие; ^ня рогівки
помутнение роговйцьі [У більшості захво-
рілих корів" і телят з’являлись світло-
боязнь, сльозотеча і кон’юнктивіт з на-
ступним помутнінням рогівки (Соц. тва-
рин. , 1956, /)].

помутніти, ниіє Еомутн&гь [Лев-дідугап на
світі довго жив; ..І ноги трусяться, і очі
помутніли, Зовсім нікчемний став (Гл.)].
помутнітися, -віється редк. помутйться,
книжн. омрачйться, уст. помрачиться [У
Солохи мороз і жар пробіг по тілу, серце
застукало, Думки помутнілися... (Мирн.)].
См. еще помутйтися 2.

помутнішати, -шає стать бблее мутпьім, по-
мутнеть [Димчасті легкі хмарки раптом
помутнішали (перекл. з Фурманова)].

помучений 1) помученпьій; 2) измученпмй,
истомленньїй; истерзапньїй; изведенньїй
[Він, задиханий, зморений, потомлений, по-
мучений, пригорнувши її, ..ледве зміг слова
промовляти (Вовч.)\ Поніс Чіпка у Піски
задурманену голову, ще Дужче помучене
серце... (Мирн.)]. Ср. помучити 1—2.

помучити, -чу, -чиш 1) помучить, разг. по-
мучать, помаять, промаять [Петя помучив
нас, потім притягнув обох ближче до себе
і пояснив: — У нього є таємниця (Ряб.)];
2) (довести до изнеможения) редк. измучить,
истомйть; (причинить нравственньїе стра-
дания — еще) истерзать; (расстроить чем-
нибудь разг. — еще) известй.

помучитися, -чуся, -чишся 1) помучиться;
помучаться, помаяться, промаяться [А що
помучилась вона, що сліз повипивала над
ними, — мати божа! Сказано, у дитини
заболить пучка, а в матері серце (Вовч.)];
2) измучиться, истомйться;истерзаться‘, из-
вестйсь [Але часом, коли всі ми помучилися
і сиділи тихо, віддпхаючи де-будь у холод-
ку, Митро негайно немов оживав, починав
оповідати нам казки (Ф/?.)]. Ср. пому-
чити 1 — 2.

помуштрувати, -рую, -руєш помуштровать.
помчати, -чу, -чйш 1) (кого, что) помчать;

(увезти) умчать [Помчали їх коні... (Стор.);
Аж ось заторохтів на дворі візок. ПовеЛи
Прокопа. Я, в чім була, схопилась до
його на візок.. Помчали нас (Рояч.)];
2) (в непереходном значений) помчаться,
разг. помчать; (с большой скоростью — еще)
понестйсь, перен. полететь; (направиться,
двинуться — еще) устремйться’, (уехать)
умчаться [Ситий кінь помчав вздовж ву-
лиці швидкою риссю (Шиян)', Машина
плавно помчала назустріч вогням вечір-
ньої Москви (Дмитр.)', Човни захиталися

і мимо своєї волі помчали у відкрите море
(Яуч.)].

помчатися, -чуся, -чишся помчаться; по-
мчать; понестйсь; полететь; устремйться;
умчатьдя [Упав Данило па коня і помчавсь,
не оглядаючись (Вовч.); Думки її помча-
лися геть за тим денщиком, за тим Стьоп-
кою (Мирн.)]. Ср. помчати 2.

помщатися, -щаюся, -щаєшся, помстйтпсяг
-мщуся, -мстйшся (на кому, на чому, над
ким, над чим) мстить, отомщать (книжн.),
отомстйть (кому, чему), уст. отмщать,
отмстйть; (с дополнением зло, обйда ит. п.—
еще) вьімещать, вьіместить (па ком, на чем>
[Умій помщатись! В час, коли тапкета і
танк ворожий гавкають в боях, — чи ж
до лиця заглиблення аскета й пророчий
сум в розширених очах? (Тич.); Н а р т а л:
.. Ох, якби тільки сих кайданів збутись,
помстився б я на Римові! (Л. Укр.)', Він
[пан] був ладен втратити пів-Вербівки, аби
тільки помститись над Миколою (Н.-Лев.);
Вона рішуче просила пустити її за лінію
фронту, в партизани, дати їй можливість
помститися за батька (Донч.)]; щоб ^тй-
тися на кому чтббьі (чтоб) отом-
стйть кому, в отместку кому, в отмщение-
кому.

пом’якпути, -ну, -непі разг. смягчйться [Адже
тяжко й погадати, щоби багачі зараз пер-
шого дня та пом’якли і згодилися добро-
вільно давати нам більшу плату (Фр.)].

пом’якшати, -шаю, -шаєш стать мягче, смяг-
чйться; (под действием чего-нибудь) раз-
мягчйться [Голос його пом’якшав і з-під
крислатих, лютих брів глянули добрячі,
ласкаві очі (Смол.); Обличчя їй раптом
пом’якшало і ніби постаріло (Коп.); Вова
віддав перевагу перестиглій шипшині, що
пом’якшала після приморозку (Трубл.)].
пом’якшений 1) смягченнмй; размягченпьій;

умеренпьій [Сонячне світло, просіяне крізь-
серпанок завісок па вікнах і цим пом як-
шене, заповнювало вітальню запашним теп-
лом весняного полудня (перекл. з Горько-
го)]; 2) размягченньїй; 3) смягченпьій. Ср-
пом’якшувати 1—3.

пом’якшеність, -ності 1) смягчение; размяг-
ченность; 2) смягчение. Ср. пом’якшува-
ти 1, 3.

пом’якшення 1) смягчение; размягчение [Ра-
дянський Союз вніс цілий ряд пропозицій,
спрямованих на пом’якшення міжнародної
напруженості, па зміцнення миру і безпеки
народів (Рад. Укр., 1957, XI); У голосі її
він вловив якесь пом’якшення. Можна
було подумати, що графиня Вісконті ра-
діє, що він не одружився (Риб.)]; 2) раз-
мягчепие; 3) смягчение. Ср. пом’якппва-
ти 1 — 3.

пом’якшити см. пом’якшувати,
пом’якшитися см. пом’якшуватися,
пом’якшувальне 1) прил. см. пом’якшуваль-
ний; 2) (род. пом’якшувального) сущ.
мед. мягчйтельное.

пом’якшувальний 1) книжн. мягчйтельньїй;
2) мед. мягчйтельньїй; 3) (придающий мяг-
кость) мед. смягчйтельньїй, смягчающий.
пом’якшувати, -шую, -шуєш, пом’якшити^
-шу, -шйш 1) смягчать, смягчйть; (делалгь
мягким — еще) размягчать, размягчйть4,
{уграничивать степень, силу проявлення
чего-нибудь — еще) умерять, умерить [С о-
н я: ..Ліси пом’якшують суворий клімат
(перекл. з Чехова)', Велика похмура зала
в замку воєводи; її дикого вигляду не
можуть пом’якшити розкішні килими й
парча (Коч.)', Гаряче припікало сонце, але
море пом’якшувало спеку (Трубл.)]’, 2) пе-
рен. книжн. размягчать, размягчйть;
3) лингв. смягчать, смягчйть.

-пом’якшуватися, -шується, пом'якшитися,
-шиться 1) смягчаться, смягчйться; размяг-
чйться, размягчйться; умеряться, умери-
ться [Поволі тверда лінія губ Максима
ОпанасовИча пом’якшується, у стомлених
очах спалахують жваві іскорки (Волош,.)’,
Гостювали там довгий час, прийма-
ні ласкаво і прихильно, — але ні мар-
мур не пом’якшився од дотику палких енту-
зіастів, ані вони не збагатили свого до-
свіду якимись особливими скарбами (Рил.)]’,
2) размягчаться, размягчйться; 3) смяг-
•чаться, смягчйться; 4) страд. з. (несоверш.)
смягчаться; размягчаться; умеряться; раз-
мягчаться: смягчаться. Ср. пом’якшувати
1-3.

пом'якшуючий 1) смягчающий; ра,змягчаю-
щий; умеряющий; ~чі провйну
обставини смягчающие вину обстоя-
тельства; 2) размягчающий; 3) смягча-
ющий. Ср. пом’якшувати 1 — 3.

Пом’янути см. поминати1.

пом’янутий 1) помянутьгй; упомянутьій;

2)	помянутьгй. Ср. поминати1 1 — 2.

пом’яти, -мну, -мнеш 1) помять, смять,
(все) измять; (превратить "в комок — еще)
скомкать, разг. покбмкать, (все) искбмкать
[А все-таки, коли один з них знову роз-
правив складки штанів, він машинально
поглянув на свої і трохи відсунувся від
сусідів. Ще помнуть... (перекл. Скляренка)’,
Вони [фашистські футболісти] переламали
одному угорцеві руку, другому розтро-
щили колінну чашечку, третьому пом’яли
грудну цлітку (Янов.)’, Пом’яв [Чугайстйр]
задоволено круглий живіт, покректав, роз-
гладив па грудях волосся й почав проща-
тись... (Коцюб.)', Христя глянула на бу-
мажку — сіра та нова, вона ще такої зроду
не бачила; пом’яла в руках — лопоче...
(Мирн.)]’, 2) с.-х. размять; 3) (їіерен.:
побить) разг. помять, поколотйть; (силь-
но— еще) отколотйть, ИСКОЛОТЙТЬ [‘—То ти
таки добре його [сторожа] пом’яв?.. —
пита Луппгя (Мирн.)].

«юм’йтий 1) мятьій (прил.), помятьій, смя-
ТЬІЙ; измятьій, фам. жеваньїй (прил.
перей.)', кбмканьїй (прил.), кбмканньїй,
скбмканньїй; покбмканньїй; искбмканньгй
[Я бачив зігнуту спину [дідка], старий
пом’ятий циліндр і руки, зложені на ко-
лінах (Коцюб.)', Дивлюся, а там дорогі
шовкові сукні та тонкі дорогі сорочки:
все пом’яте, жмутами набите в мішок...
(Н .-Лев.)}',^те о б л й ч ч я измятоелицб,
помя.тое лицб [Обличчя його було якесь
«гом’яте, тоскне (Волош.)]’, 2) размятьгй;

3)	помятьій, поколбченньїй; отколбченньїй,
исколбченньїй [Боліли іноді у нашого плов-
ця пом’яті боки (Мирн.)]. Ср. пом’яти
1-3.

пом’ятися1, -мнеться 1) помяться, емяться;
измяться*, скбмкаться; покбмкаться; ис-
кбмкаться [Букет в руці Фелікса дуже
пом’явся та оббився (Янов.)', Хоч ніжку
натрудив [Голубок], хоч крилечко пом’я-
лось, Одначе вирвався і. полетів (Гд.)];
2) размяться. Ср. пом’яти 1—2.	,

пом’ятися2, -мнуся, -мнешся (побить в не-
решительности) перен. разг. помяться; (сте-
сняясь — еще) пожаться, поежиться [Дя-
дина трохи пом’ялась, подумала-подумала
та й пішла в комору (Збан.)]. ,
понабиваний 1) набитий; наколбченньїй; вко-
лбченньїй, вбйтьгй, забитий; напйчканньїй;
заряженннй, заряженннй; 2) набйтнй;
3) набйтнй, наколбченнмй, переколбчен-
нмй; 4) набйтнй; забйтнй; настрелянннй;
5) набйтнй. Ср. понабивати 1 — 5.

понабивати, -ваю, -ваєш мног. 1) понабивать
(разг.), набить; (надеть ударами — еще)
понаколачивать (разг.), наколотйть; (вса-
дить ударами —еще) повколачивать (разг.),
вколотйть, повбивать (разг.), вбить, поза-
бивать (разг.), забйть; (заполнить сверх
мери, давать слишком много чего-нибудь
разг. — еще) понапйчкать, напйчкать; (об
огнестрельном оружии — обично) позаря-
жать (разг.), зарядйть [Тютюном [люльки]
понабивали, запалили, потягли (Щог.)', Я
понабиваю на щаблях голок та шпильок
(Н.-Лев.)', Ти, Катерино, береш од його й
читаєш якісь там книжки.. Він понабиває
вам голови таким сміттям, котрого потім
і ладаном не викуриш (Н.-Лев.)]’, 2) спец.
' понабивать (разг.), набйть [Ваші діжки
всі вже понабивав (Сл~ Гр.)]', 3) (разбить)
разг. набйть, наколотйть, педзеколотйть;
4) (умертвить) разг. понабивать, набйть;
(на бойне спец. — еще) забйть; (• дичи —
еще) на стрелять; 5) (причинить болезненное
раздражение, визвать болезненное явление)
разг. понабивать, набйть [Двічі Вдарилась
лобом об кам’яні хрести, аж синяки собі
понабивала (Н.-Лев.)].

понабиватися, -ваємося, -ваєтеся мног.
1) разг. понабиваться, набиться [Зморшки
такі глибокі, що, здається, в них понаби-
валася земля (Куч.)]', 2) (напроситься)
фам. набиться; (назойливо — еще) навя-
заться, обл. назваться.

понабирати, -раю, -раєш мног. 1) понабирать
(разг.), понабрать (разг.), набрать; (о жид-
ком, сипучем и перен. — еще) поначерпать
(разг.), начерпать [Майборода не витерпів
довгої мовчанки. Спіткнувшись об камінь,
заговорив: — Може води в рот понаби-
раємо, Маріє? Понабираємо і в заклад
підемо, хто більше вимовчить (Куч.)]\
2) (о ману фактуре) понабирать (разг.), на-
брать [Та й дочкам понабирай., на спідниці
(Мирн.)]', 3) тип. понабирать (разг.), на-
брать.

понабиратися, -раємосі, -раєтеся мног. 1) на-
браться, разг. понабраться; (оказаться в
каком-нибудь количестве — ещ?) скориться;
(только о чем — постепенно — еще) понако-
пйться (разг.), накопйться [Де й купці
понабирались?! (Барв.)]', 2) (чого) (приоб-
рести, позаимствовать что-нибудь) пона-
браться (разг.), набраться (чегб); (во-
брать в себя — еще) напитаться (чем),
пропитаться (чем); (испятать, перенести
что-нибудь тяжелое, неприятное разг. —
еще) попатерпеться, натерпеться (чегб) [—Та
то, Ватю, в тебе нерви розходились! — обі-
звався батько. — І де оце молоде поколін-
ня понабиралось отієї модної нервовості?
(Н.-Л ев.)]\ 3) (напиться допьяна) фам. на-
браться, нагрузйться.

понабігати, -гаємо, -гаєте мног. понабегать
(разг.), набежать; (о воде— еще) понате-
кать (разг.), натечь [Народу сюди пона-
бігало всякого і звідусіль (перекл. з Фурма-
нова)-, Омелько п’є та супиться, аж зморшки
понабігали йому на лобі (Н.-Лев.)].

понабріхувати, -ріхую, -ріхуєш мног. разг. по-
наврать (разг.), наврать (разг.), налгать,
(грубеє) разг. понабрехать, набрехать; (со
сплетнями—еще) понасплетничать (разг.),
насплетничать; (донося, наушничая разг.—
еще) наговорить, наклепать, понаябед-
ничать, наябедничать [Чого тільки вона
на мене не понабріхувала! (Н.-Лев.)].

понабрякати, -кбємног. 1) понабухать (разг.),
набухнуть; (от спрости, влаги — еще) по-
разбухать (разг.), разбухнуть; (созреть,
наполниться соком — еще) попалиться
(разг.), налиться [Розцвітає природа, роз-
вивається. Груші, вишні так он понабря-
кали вже (Тесл.)]', 2) (о теле) пораспухать
(разг.), распухнуть, (слегка) поприпухать
(разг.), припухнуть; (вследствие скопле-
ния вяпота, жид кости в ткани >— еще)
отечь; (об опухоли с синяками разг. — еще)
подтечь [Бджоли покусали їй і вид, і руки,
і литки. Очі й щоки позапухали й пона-
брякали (Н.-Лев.)].

понабувати, -ваємо, -ваєте мног. разг. при-
обрестй; (раздобять — еще) достать [На
завтра — заложили натомість палац. Десь
понабували й дерева: такого понаверта-
ли, що піщапи аж жахалися.<. (Мирн.)].

понабудовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. по-
настраивать (разг.), понастрбить (разг.),
настроять [А як глянеш уподовж — плах-
та! Величезна плахта... А на плахті на тій
хтось купки манюньких біленьких хаточок
понабудовував (Вишня)].

понаварювати, -рюю, -рюєш мног. понавари-
вать (разг.), наварйть [Зоставсь сам Микита
з Солохою; нікому було й страви їсти, що
на обід понаварювали (Квітка)].

понавертати, -таю, -таєш мног. разг. пона-
валивать, навалить, наворотйть [— От, —
кажуть, — десь Луценко з сотню десятин
заорав, що такі стоги понавертав! (Мирн.)*,
Не вітер, а буря завіяла.. По дворах по-
навертало такі кучугури, що страшно ди-
витись (Мирн.)].

понавикбти, -каємо, -каєте (до чого) мног.
разг. попривьїкать (разг.), привикнуть
(к чему), разг. понавьїкать, навик-
нуть (к чему) [Так уже діти в їх погано по-
навикали (Черниг. у' — Сл. Гр.)].

понависати, -сає мног. понависать (разг.),
павйснуть; (б ять опущенням вниз — еще)
посвисать (разг.), свйснуть [Калина кру-
гом понависала так рясно, як дівочі сльози:
то все батько понасаджував (Барв.)*, Джеря
був сивий, аж білий. Густі сиві брови низь-
ко понависали й закривали очі (Н.-Лев.)].

понавіряти, -ряю, -ряєш мног. разг. поразда-
вать в долг (разг.), раздать в долг, пораз-
давать взаймм (разг.), раздать взаимм
[Людям багато понавіряв, яйби-то всі
пооддавали (Сл. Гр.)].

понавішувати1, -шую, -шуєш мног. пона-
вешивать (разг.), навешать, понавбсить
(разг.), навесить (разг.), поразвешивать
(разг.), развешать, разг. развесить.

понавішувати2, -шую, -шуєш (надеть на
что-нибудь) мног. понавещивать (разг.),
навесить.

понавішуватися, -шується мног. разг. пона-
висать (разг.), навйснуть; (б ять опущен-
ням вниз—еще) посвисать (разг.), свйснуть
[Над тими глинястими стінами понавішу-
вались, неначе зелені килими, густі маси
берези та дуба (Н.-Лев.)].

понаводити, -джу, -диш мног. 1) понаводить
(разг.), навестй (разг.), привести [Нащо ж
ти п’єш, сину?.. ..Слухай отих братчиків,
що понаводив з собою, то вони тебе під-
ведуть!.. (Мирн.)]*, 2) (детеняшей, птен-
цов) разг. привестй; 3) (нацеливаясь, напра-
вить на что-нибудь) понаводить (разг.),
навестй; 4) (покрить чем-нибудь; придать
какой-нибудь вид) понаводйть (разг.), на-
цестй [Попідмощували ми на спини горби,
позав’язували вуха старими хусточками,
понаводили на щоках смуги (Н.-Лев.)].

понавозити, -вожу, -возиш лгног.^о на везти
(разг.), навезтй [Мати понавозила для неї
всього,' чого тільки треба було в госпо-
дарстві (Н.-Лев.)].

понавчати, -чаю, -чаєш и понаучувати, -чую,
-чуєш (чого, редк. чому) мног. научйть
(чему); (передать внания, 'навики — еще)
обучйть (чему); (чему-нибудь хорошему —
еще) наставить (чему, на что) [Він і сам
читати вміє і дітей усіх понавчав (Ям-
рят. у. — Сл. Гр.)].

понавчатися, -чаємося, -чаєтеся и понаучу-
ватися, -чуємося, -чуєтеся (чого, редк.
чому) мног. научиться (чему); (усвоить зна-
ння, приобрести навяки — еще) обучйться
(чему) [Тільки й перепяла Мася від дівчат,
що пісень понаучувалась (Свидн.)*, Застеб-
неться під саму душу, щоб нічогісінько не
видно було, що незвичайно... вже ж пак
не так, як городянські дівчата, що у па-
нів понавчались (Квітка)].

понаганяти, -няю, -няєш и редк. понагони-
ти, -пю, -ниш мног. разг. 1) понагонять
(разг.), нагнать; (собрать в одном .чес-
те — еще) согнать [Повен двір овець.,
понагонив (Рудч.)]*,	2) (сравняться с опе-

редившим) догнать, понагонять (разг.), на-
гнать; 3) (возместить пропущенное) понаго-
нять (разг.), нагнать; 4) (удолить) попро-
гонять (разг.), прогнать; 5) (о ценах) по-
нагонять (разг.), нагнать, повзвйнчйвать
(разг.), взвинтйть; 6) (добить перегонкой)
спец, понагнать (разг.), нагнать, викурить,
накурить; 7) (об опухали и т. п,) безл. по-
.разддвать (разг.), раздуть.

понагинати, -наю, -паєш мног. понагибать
(разг.), нагнуть, понаклонйть (разг.), на-
клонить; (голови, ветви и т. п. — еще)
поопускать (разг.), опустить [Ще не спілі
ягоди низько понагинали зелене гілля
(Мирн.); Дівчата ще нижче, до самого
шитва, понагинали голови (Мирн.)].

понагинатися, -паємося, -маєтеся понаги-
баться; нагнуться; понаклонйться; на-
клопйться; поопускаться; опуститься [Мов
бурлаки, понагинавшись, пішли (Гонч.);
Дерево понагиналося, змочене ливнем
(Мирн.)]. Ср. понагинати.

понаговорювати, -рюю, -рюєш мног. 1) (чего)
попаговорйть (разг.), наговорйть, разг. иа-
сказать; 2) (на кого: наклеветать) понаго-
варивать (разг.), наговорйть, уст. на ска-
зать.

понагодовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. по-
пакармливать (разг.), понакормйть (разг.),
накормйть; (о людях — еще) напитать; (до-
сита — еще) понасьіщать (разг.), насьїтить.

понагонити см. понаганяти.

понагороджувати1, -джую, -джуєш (кого)
мног. понаграждать (разг.), наградйть.

понагороджувати2, -джую, -джуєш (что и чего)
мног. понагораживать (разг.), понагоро-
дйть (разг.), нагородйть.

понагортати, -таю, -таєні мног. понагрестй
(разг.), нагрестй; (в беспорядке, большой кучей
разг.—еще) наворотйть [Розбиваючи груд-
ки, вона [борона] вгризалася в них своїми
зубами і бурчала на плуг: «Понагортав тут,
понагортав, а мені треба, щоб земля пух-
кенька, м’якенька була»' (Іван.)].

понагострювати, -рюю, -рюєш мног. поната-
чивать (разг.), наточйть, наострйть; спец.
понаправлять (разг.), направить, поотпу-
скать (разг.), отпустйть.

понаготовлювати, -люю, -люєш и понаготов-
ляти, -ляю, -ляєш мног. поприготбвить
(разг.), приготовить, понаготбвить (разг.),
наготовить; (наварить, напечь) разг. пона-
стряпать, настряпать [Глянула паніматка
на все, чого понаготовляла, і задумалась:
— Коли б, каже, чого не забути (Свидн.)].

понагризати, -заю, -заєш мног. понагри-
зать (разг.), пагрйзть.

понагрібати, -баю, -баєш мног. понагрестй
(разг.), нагрестй.

пбиад предл. 1) (с твор. п.) над (кем,
чем), разг., позз. по-над (чем), (перед
некоторими сочетаниями согласних) на-
Д0‘, (по направленню длиньї чего-нибудь —
еще) вдоль (чегб); (на некотором расстоя-
нии от поверхности — еще) поверх
(чегб) [Пурхне очеретянка понад водою,
сяде на комишину і гойдається разом із
нею (Коцюб.); Дніпро синій шумів, і лег-
кий туманець качавсь понад ним (Вовч.);
Хилить вітер жита понад шляхом (Тич.);
А місяць так і сіяє понад горами (Федьк.)];

2) (с вин. п.) (при об о значений направлення)
к (чему); (вище чего-нибудь) поверх (чегб),
(реже) над (чем) [По ярмарку циганчук
Конем виграває, Понад воду всіх людей

З ярмарку скликає (Руд.); Гашіца висовує
голову понад кущі (Коцюб.); Коли мені
не дано крил міцних, щоб я могла орлицею
підбитись геть високо понад найвищі гори,
то прагну я собі потоків сліз, гарячих сліз,
нестриманих, раптових (Л. Укр.)]; 3) (с
вин. п.) (при обозначении времени) к, под;
п р ийшбв ~д вечір пришел к
вечеру, пришел под вечер; 4) (с вин. п.)
(с указанием на превишение какой-нибудь
мери, норми) сверх (чегб), свьіше (чегб);
(при числительних—еще) ббльше, бблее (че-
гб) ; (значительнее, больше всего) торж. пре-
вшше (чегб) [Із колгоспів хліб державі Йде
по плану й понад план (Дор.); На віддалі по-
над сто кілометрів від берега немає жодної
бактерії (Трубл.)]; *-*>д сйлу (в значений
нар.) непосйльно [М і р і а м: Мушу всіх лю-
бити? Мессія: Так, всіх. М і р і а м:
Всіх, окрім тебе,— се можливо. Але тебе
і всіх — се понад силу (Л. Укр.)];
сподівання сверх ожидания, торж.
паче чаяния, сверх чаяния; любов до
вітчизни усе люббвь к оте-
честву (отчйзне) превйше всегб; це ~д
його сйли зто свшше егб сил.

понадавати, -даю, -даєш мног. разг. пона-
давать, надавать [На муріжку, серед дво-
ра, Гуляла дітвора; Гостинчики перегля-
дала, Що матінка понадавала (Гл.)].

понадаровувати, -рбвую, -рбвуєш и редк.
понадарювати, -рюю, -рюєш мног. пона-
дарйть (разг.), понадаривать (разг.), нада-
рйть [Родичі багаті, так усього їй пона-
дарювали (Киев. у. — Сл. Гр.)].

понадбати, -баю, -баєш мног. наприобретать
(разг.), приобрестй; (постепенно — еще) на-
собирать (разг.), насбирать (разг.), со-
брать, (реже) накопйть; (за долгое время —
еще) понашивать (разг.), нажйть [Всього
понадбала Стара мати (Шевч.)].

понадбивати, -ваю, -ваєш мног. понадбивать
(разг.), надбйть.

понадбирати, -раю, -раєш мног. разг. понад-
бирать, недобрать.

понадбудовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. по-
надстрбить (разг.), надстрбить.

понадвисати, -сає см. понависати,
понадводний надводний [Усе закрила понад-
водна мла (Рил.)].

понадгризати, -заю, -заєш мног. понадгри-
зать (разг.), надгрьізть.

понаддніпрянський, понаддніпровський, позз.
понаддніпровий приднепрбвский, подне-
прбвский [Минаючи убогі села Понаддні-
прянські невеселі, Я думав: — Де ж я при-
хилюсь? (Шевч.); Ще не розвіяли вітри
Досвітніх лоз; розбудить їх незабаром
соловей — Співець гаїв понаддніпрових
(Ус.)].

понадзвуковий физ. сверхзвуковбй; ~ва
швйдкість сверхзвуковая скбрость.
понадземний позз. надзвездньтй (неточно)
[В очах твоїх темних хотів би я бачить
блакить країв понадземних! (Л. Укр.)].

понадимати, -маю, -маєш мног. понадувать
(разг.), надуть [Вони [руки] так попухли,
наче хтось понадимав їх (Тулуб)].

понадиматися, -маємося, -маєтеся по-
надуваться; надуться [Обидві дами
понадимались і мовчали (Н.-Лев.); Па-
руси шовкові [корабля] так і понадима-
лись — тільки летіти! (народна казка)}.
Ср. понадимати.

понадити, -джу, -дині разг. 1) поманить, при-
влечь; 2) (приучить к чему-нибудь) пова-
дить [Понадили собак помиями, тепер і не
обженешся (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

понадитися, -джуся, -дншся разг. 1) (на
кого, на що) прельстйться (кем, чем), по-
льстйться (на что, уст. чем) [Понадивсь па
неї найпервіший парубок на все село
(Барв.); X у с а: Я взяв її не за саме ба-
гатство, не за самий і рід. М е л х о л а:
Та знаю, знаю, — понадився на ту сарон-
ську вроду (Л. Укр.)]; 2) (до кого,"до чого)
(приучиться, приобрести привьічку) пова-
диться [Байдак-Бджола, покинувши медок,
Понадилась літать до панських тарілок
(Боров.); Повадився собака за возом хо-
дити, то й за саньми не втерпить (прислів'я)].
попа дівати, -ваю, -ваєш мног. понадевать
(разг.), надеть; (с трудом или что-нибудь
неподходящее фам. — еще) понапяливать,
напялить [А мати.., бувало, щосу-
боти позмиває і порозчісує голови, сорочки
чистенькі понадіває (Барв.); На голови
понадівали вінки з пшениці (Янов.)].

понаділяти, -ляю, -ляєш мног, понаделять
(разг.), наделйть; (раздавая— еще) оделйть,
разг. обделйть; (о подарках; книжн. —
о качествах, свойствах, способностях —еще)
одарить; (дать в награду — еще) понагра-
ждать (разг.), наградйть, (уст. — о пра-
вах и т. п.) пожаловать; (властью, дове-
рием и т. п.) облбчь [Спасибі матері, усім
нас понаділяли (Богод. у. — Сл. Гр.)].
понадіятися, -діюся, -дієшся разг. понадія-
ться [Понадіялися на автотранспорт, а
про безтарки забули (Вишня)].

понад’їдати, -даю, -даєш мног. нонад'ьедать
(разг.), над'ьесть.

понадколювати, -люю, -люєш мног. понад-
калмвать (разг.), надколоть.

понадкушувати, -шую, -шуєш мног. понад-
кусмвать (разг.), надкусить [Після моркви
я ще., понадкушував на яблупі з десяток
зелених кислих яблук (Довж.)].

понадламувати, -мую, -муєш и понадломлю-
вати, -люю, -люєш мног. понадламьівать
(разг.), надломйть, разг. надломить.

понадливати, -ваю, -ваєш мног. поотливать
[понемпбгу] (разг.), отлйть [попемпбгу].

понадливнй разг. заманчивьій, привлекатель-
ішй [Надія — провести спокійно кілька
хвиль разом з улюбленим паничем., була
дуже понадлива для Маланки (Фр.)].

понадлімітний сверхлимйтньгй.
понадломлювати см. понадламувати,
понадміру нар. чрезмерно; сверх мерія [Втіх
заживали понадміру всі І відчували ра-
дість щиру всі (перекл. Бажана)].

понаднормовий сверхурбчньїй; ^ва р о б б-
т а сверхурбчная раббта.

понаднормові, -вих сущ. сверхурбчньїе..

понаднормово нар. сгерхурбчно [У Берлін-
ському підрайоні Донбасу комуністи за
травень 1920 р., працюючи понаднормово,

навантажили для Луганського патронного
заводу 25 вагонів вугілля (Іст. Укр. РСР)].
понадоювати, -дбюю, -дбюсш мног. пона-
дойть (разг.), надойть.

понадпивати, -ваю, -ваєш мног. отпйть, разг.
надпйть.

понадпилювати, -люю, -люєш мног. понад-
пйливать (разг.), надпилйть.

понадтісувати, -сую, -суєш мног. понадви-
сать (разг.), надписать [Він узяв листи і
почав перечитувати. — Понадписуйте кон-
верти і принесіть сюди (Хижн.)].

понадплановий сверхплановьій.

понадривати, -ваю, -ваєш мног. понадривать
(разг.), надорвать; (повредить себе что-
нибудь — еще) надсадйть [І кат їх батька
зна, над чим таким важким., животи воли
понадривали? (Г.-Арт.)].

понадриватися,, -ваємося, -ваєтеся понадри-
ваться; надорваться; надсадйться. Ср.
понадривати.

понадрізувати, -зую, -зуєш и понадрізати,
-заю, -заєш мног. нонадрезать (разг.),
надрезать.

понадрубувати, -бую, -буєш мног. понадру-
бать (разг.), иадрубйть [Кілочки понадру-
бувати треба, бо дуже довгі (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].	•

понадсипати, -паю, -паєш мног. поотсьіпать
(разг.), отсьшать, поотбавлять (разг.), от-
бавить [Мабуть, понадсипаю потроху пір’я
з подушок, а то мати такі тугі понасипали
(Черниг. у. — Сл. Гр.)].

попадстрокбвйй сверхсрбчньїй.

понадтісувати, -сую, -суєш мног. попадтссьі-
вать (разг.), надтесать.

понадувати, -ваю, -ваєш мног. попадуть
(разг.), понадувать (разг.), надуть.

понадуватися, -ваємося, -ваєтеся мног.
попадуться (разг.), понадуваться (разг.),
надуться [Старшина пузата Стоїть рядом;
сопе, хропе, Та понадувалось, Як індики
(Шевч.); На довгій тонкій шиї понадува-
лися жили, мов понатягане мотуззя (Фр.)].

понадхмарний позз. забблачньїй, надбблач-
ньтй [В полонинах трави ярі сходять, і ве-
лика понадхмарна туга нам на землф ра-
дістю спадає (Л. Укр.)].	’

поназбирати, -раю, -раєш и поиазбйрувати,
-рую, -руєш мног. насобирать, разг. на-
сбирать; (сберегая постепенно — еще) на-
котіть, разг. прикопйть [Наталочка при-
несла до шкільного природничого кабі-
нету багато камінців і черепашок, що їх
вона поназбирала на березі моря в Євпа-
торії (Вишня); Дмитро Попик:
Зброї тепер па полях ого-го: кому не лінь—
поназбирував (Гонч.)].

поназбігатися, -гається мног. сбежаться
[Панства усякого поназбігалось (Рудч.)].

поназдоганяти, -няю, -пяєш мног. 1) до-
гнать, понагонять (разг.), нагнать; (<пре-
следуя — еще) настйчь, настйгпуть; 2) (с роз-
няться с кем-нибудь в чем-нибудь) догнать,
разг. нагнать.

поназ’їздйтися, -дяться и поназ’їжджатися,
-джаються мног. разг. сьехаться [Багато
гостей поназ’їздилось на сватання, аж у
клуні їх приймали (Свидн.); Через три дні
їх [некрутів] справді випущено і дозво-
лено піти попрощатись з родиною, що
поназ’їжджалась до прийому, як на ярма-
рок... (Мирн.)].

поназлітатися, -тається и редк. поназлїту-
ватися, -тується мног. слететься [Ячменю
пригорщ висиплем під вікном: синиці,
шпаки поназлітуються (Вовч.)].

поназначати1, -чаю, -чаєш и редк. поназна-
чувати, -чую, -чуєш (сделать метки) мног.
разг. понаметить (разг.), наметить, помс-
тить; спец. уст. назначить [Демидів нари-
сував на таблиці дві лінії.., поназначував
їх буквами і почав поясняти (Мак.)].

поназначати2, -чаю, -чаєш (определить, уста-
новить что-нибудь и т. п.; поставить на
какую-нибудь работу) мног. разг. поназна-
чать (разг.), назначить [— Слава богу, —
кричав через два роки Семен Жук, вбі-
гаючи в хату, де сидів Андрій, і махаючи
паперами, — пас поназначали: тебе — на-
родним учителем, а мене — сільським док-
тором (коцюб.)].

поназначувати см. поназначати1.

поназносити, -ношу, -носиш мног. понано-
сить (разг.), понанестй (разг.), нанести
[Дуже багато мисочок люди поназносили
[бабі] (Стеф.)].	‘

понаїдатися, -даємося, -даєтеся мног. по-
наедаться (разг.), пон'аесться (разг.), на-
їсться; (о людях разг. — еще) накутаться;
(досита — еще) насититься, разг. шутл. на-
питаться [Рябі корови понаїдалися сіна.,
і ліниво ремигали в станках (Чорн.)].

понаїжачуватися, -чуємося, -чуєтеся мног.
разг. ощетйниться (Одні Хомахи не сміли
показатись між люди. Мар’ян і Юрась
понаїжачувались, на очі понасували ка-
пелюхи (Чорн.)].

понаїжджати, -джає и понаїздити, -дать и
понаіхати, -їде мног. понаехать (разг.),
понаезжать (разг.), наехать, (реже) при-
їхать; (собраться в одном месте — еще)
сьехаться [Тут стали рушати й наші, що
з борошном понаїжджали то з Деркачів,
то з Вільшаної, та були аж із Коломака
(Квітка); На весілля панів, паній понаїз-
дим), — гуде у будинку (Вовч.); Басма-
н о'в: Сміхота, государю,—з Москви боя-
ри понаїхали цілою валкою та й заблукали
в лісі (перекл. з О. Толстого)].

понаймати, -маю, -маєш мног. 1) ионанять
(разг.), нангіть; (дачу, помещ&ние и т. п. —
еще) поснимать (разг.), снять; (кого — на
короткое время разг. «— еще) подрядйть [На-
няла я свого Степанка і стала пропитувати,
щоб і дівчат понаймати (Баре.)]; 2) (кому-
нибудь) поотдавать впаем (разг.), отдать
виаем, поотдавать внаймьі (разг.), отдать
внаймм, посдавать внаем (разг.), сдать
впаем, посдавать внаймм (разг.), сдать
внаймм.

понайматися, -маємося, -маєтеся мног. на-
питься; (с указанием вида роботи разг.
уст. — еще) подрядйться.

понакидати1, -даю, -даєш мног. понабросать
(разг.), набросать, понакидать (разг.), на-
кидать; (сильними, резкими движениями
разг. — еще) понашвмрять, нашвшрять.

понакидати2, -даю, -даєш (что-нибудь по-
верх кого-нибудь, чего-нибудь) мног. пона-
брасмвать (разг.), набросить, накинуть
[Деякі стояли купами, понакидавши свити
на плечі (Н.-Лев.)].

понакладати, -даю, -даєш мног. і) понакладн-
вать (разг.), наложйть, разг. накласть;
(в беспорядке — еще) взгромоздйть, на-
громоздйть; (положить в разних местах)
пораскладмвать (разг.), разложйть [Він
понакладав у хаті дощок, понастругу-
вав трісок, що й пройти немає де (Чорн.);
Тим часом люди працьовиті розкинули май-
стерні сіті, сільця поставили, пастки, по
кущиках позасідали, принадоньки пона-
кладали, та й ну ловить думки-пташки
(Л. Уир.)]; 2) (наполнить) понакладмвать
(разг.), наложйть, разг. накласть [А що
серіг, а що перстенів, так мішки понакла-
дати можна (Квітка)]; 3) (подвергнуть чеМу-
нибудь, назначить что-нибудь) книжн. на-
ложйть.

понаклеювати, -леюю, -леюєш мног. пона-
клеить (разг.), понаклеивать (різг.), на-
клеять.

понакликати, -каю, -каєш мног. поназвать
(разг.), назвать (разг.), созвать; (потребо-
вать или пригласить прийти — еще) при-
звать [Нащо ти так багато людей пона-
кликав? Де ми їх посадимо? (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].

понаколювати, -люю, -люєш мног. 1) понако-
лоть (разг.), наколоть; (лучину и т. п. —
еще) понащепать (разг.), нащепать [Без
наперстка шила, та як пальці понаколювала
(Нирят. у. — Сл. Гр.)]; 2) (о животних)
наколоть, понабйть (разг.), набить, пона-
резать (разг.), нарезать.

понакопувати, -пую, -п^єш мног. понакапн-
вать (разг.), понакопать (разг.), накопать,
понарьіть (разг.), нарить.

понакошувати, -шую, -шуєш мног. понакй-
шивать (разг.), понаносить (разг.), нако-
сйть.

понакрадати, -даю, -даєш мног. понакрасть
(разг.), накрасть, разг. наворовать.

понакриваний накритий; покритий; укрй-
тмй [Усе блищало: підлога, вікна, двері
чисто вимиті, столи понакривані червоною
матерією (Бойч.)]. Ср. понакривати.

понакривати, -ваю, -ваєш мног. понакри-
вать (разг.), пакрнть, (реже) покрить; (со
всех сторон — обично) поукрнвать (разг.),
укрить [Я понаварював, понапікав, а вони
прийшли, повиїдали, листочками понакри-
вали та й пішли (¥уб.)].

понакриватися, -ваюся, -ваєшся понакри-
ваться; накриться; покриться; поукри-
ваться; укриться [Вони [пані] парасоль-
ками понакривалися і\ солодкі тіста їли
та меди пили (Череміи.)]. Ср. понакри-
вати.

понакручувати, -чую, -чуєш мног. 1) пона-
крутйть (разг.), накрутить; (вокруг чего-
нибудь — еще) навернуть; (изготевить вер-
чением — еще) навертеть; (намотать на
что-нибудь спиралью — еще) понавивать
(разг.), навить [— Це я йому понакручу-
вав закруток, — сказав тихісінько Денис
до Романа (Н .-Лев.)];2) (привести в действие
механизм) позаводйть (разг.), завестй.

понакуповувати, -пбвую, -пбвуєш и понакуп-
ляти, -ляю, -ляєш и (реже) попа купати,
-паю, -паєш мног. разе, понакупать (разг.),
понакупйть (разг.), накупйть [За вечерею
гості подопивали ті пляшки вина, що
о. Артемій понакуповував в Корсуні
(Н.-Лев.)', От Хома і дає пару-другу волів.,
і жде: ось-ось хура з усякими грішми при-
йде, ось прийде; не треба буде тоді робити,
тоді усього понакупає і розбагатіє... (Квіт-
ка)].,

понакурювати, -рюю, -рюєш мног. 1) пона-
курйть (разг.), накурйть [Оці ще мені
курії! Понакурюють так, що й світу не
видно! (Харьк. у. — Сл. Гр.)]; 2) (добить
перегонкой) понагнать (разг.), нагнать;
спец, накурйть.

поналазити, -зимо, -зите и поналізати, -зає-
мо, -заєте мног. поналезть (разг.), налезть;
(о насекомих, о пресмикающихся — еще)
понаползать (разг.), нанолзтй [Чого ви
сюди поналазили? (Чуб.)', Бджоли пона-
лазили їй і в пазуху, і в спідницю (Н.-Лев.)].
поналатувати, -тую, -туєш мног. 1) (от
лата1) наложйть заплати, понашивать за-
плати (разг.), нашйть заплати; 2) (ис-
править, накладивая заплати) починйть,
разг., заплатять, обл. залатать.

но-належному нар. надлежаще, надлежбщим
образом [О, по-належному ми зустрічаєм
орди Гостей, не кликаних у край наш на
ралець! (Рил.)].

поналиваний налйтьій; напблненньїй [Скрізь
було мокро, поналивано, в берего-
вих ямках лишалась вода (Коцюб.)', По-
тягли [люди] з хати, невважаючи, що й
чарки поналивані (Квітка)]. Ср. понали-
вати 1.

поналивати, -ваю, -ваєш мног. 1) поналивать
(разг.), поналйть (разг.), налйть; (занять до
предела) понаполнять (разг.), понапбл-
нить (разг.), напблнить [Вона поналивала
в чашки холодного грушевого узвару
(Бойч.); Стіни чорні, аж цвіллю взялися од
води, що дощі поналивали крізь лиху
оселю (Мирн.); Набігли волосні в хату,
де саме гульня йшла. Чіпка зараз до
їх. Поналивав так, що ледве додому
рачки долізли (Мирн.)]', 2) (о плодах,
зерне: созреть) разг. поналивать, налйть.

поналиватися, -ваємося, -ваєтеся 1) понали-
ваться, поналйться; налйться; понапол-
няться, понапблпиться; папблниться; 2) по-
наливаться, налйться [Бруньки на кашта-
нах поналивалися, аж стогнуть (Вишня)].
Ср. поналивати 1—2.

поналигуватися,-гуємося,-гуєтеся мног. вульг.

1)	(напиться) надуться, нахлестаться, на-
лизаться, назюзюкаться [Повіз пшеницю
У город, та дала морока земляків поба-
чить.. Ну,звісно... поналигувались (Тесл.)];
2) (наесться) нажраться’, (о жидкой пище —
еще) нахлебаться.

поналізати см. поналазити.

поналіплювати, -люю, -люєш и разг. пона-
ліпляти, -ляю, -ляєш мног. 1) понаклеи-
вать (разг.), наклеить, разг. поналепйть,

налепйть; 2) (лепя, наготовить) понале-
пйть (разг.), налепйть; (о хлебе и т. п.
спец.— еще) свалять.

поналітати, -тає мног. поналететь (разг.)„
налететь [Бур’яни снігом замело. Голо-
дують пташки. Багато їх до села поналі-
тало, в комори (Коп.)].

поналічувати, -чую, -чуєш мног. 1) насчи-
тать; 2) бухг. поначислять (разг.), начй-
слить.

поналовлювати, -люю, -люєш мног. понало-
вйть (разг.), наложйть [Усяких пташок
поналовлює (Богод. у. — Сл. Гр.)].

поналузувати, -зую, -зуєш и поналускувати,
-кую, -куєш мног. 1) налущйть; (зубами,
щипцами разг. — еще) нащелкать, (только
зубами) понагрмзть (разг.), нагрмзть, обл.
налузгать; 2) (насорить) налущйть, обл.
налузгать [Не люблю я, як ви скрізь по-
налузуєте (Пирят. у. — Сл. Гр.); Скрізь
поналускував насіння (Богод. у. — Сл.
Гр.}].

поналякувати, -кую, -куєш мног. напугбть,
испугать, книжн устрашйть; ({/грозами
внушить боязнь, испуг) запугать, разг. за-
страшать, настрашать [Вони своїх дітей
поналякували то циганами, то дідом 8-
торбою (Богод. у. — Сл. Гр.)].

поналяпувати, -пую, -пуєш мног. 1) разг.
понакапать, накапать, понабрйзгать, на-
брмзгать; 2) (плохо, небрежно сделать)
фам. наляпать, навалйть; (о письме, ри-
сунке — обично) намарать.

понамазувати, -зую, -зуєш мног. 1) понам£-
зать (разг.), понамазьівать (разг.), нама-
зать [Понамазував підошви смолою (Чуб.')]*
2) (нагрязнить) разг. понапбчкать, напач-
кать, понамазать, намазать, намарйть.

понамазуватися, -зуємося, -зуєтеся мног. по-
намазуваться (разг.), намазаться.

понамальовуваний нарисбванньїй; нама-
леванньїй; напйсанньїй [красками]; изр-
браженньїй [Світ вечірнього сопця.. по-
золотив білу скатерть на столі, білу стіну
з понамальовуваними червоними та синім»
квітками в зеленому листі (Н.-Лев.)]. Ср
пона ма л ьбву ва тп.

понамальовувати, -льбвую, -льбвуєш мног.
нарисовать, разг. намалевать; (красками —
еще) написать; (воспроизвести в виде кар-
тини) изобразйть.

понамацувати, -цую, -цуєш мног. понапи-
нать (разг.), нащупать [Він хоч і сліпий,-
а не дуже з чим сховаєшся. Як почне ма-
цати, то скрізь усе понамацує, де що ле-
жить (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

понамащувати, -щую, -щуєш мног. 1) (о чем-
нибудь сьедобном) понамазьівать (разг.),
намазать; (маслом — еще) намаслить; 2) (о
машинах и других предметах) посмазьг-
вать (разг.), смазать, редк. понамазьівать
(разг.), намазать; 3) (душистими вещества-
ми) уст. намастйть, умастйть.

понамащуватися, -щуємося, -щуєтеся мног.
понамазуваться (разг.), намазаться.

понамерзати, -зає мног. понамерзать (разг.),
намерзнуть; (покриться по краям ледяной
корой — еще) пообмерзать (разг.), обмерз-
нуть [У всіх на вусах мов іглй Понамерзала
в одну мить (Фр.); Вікна понамерзали,
двері набрякли (Тесл.)] Під берегами вже
понамерзала крига (Шиян)].

понамерзатися, -заємося, -заєтеся мног. разг.
намерзнуться, пазйбнуться.

понамилювати, -люю, -люєш мног. понамн-
лить (разг.), намилить [Понамилюй со-
рочки (Богод. у. — Сл. Гр.)].

понаминати, -паю, -наєш мног. 1) поиамять
(разг.), намять [А що, добре понаминав
вам чуби дід на баштані? (Пиряні, у. —
Сл. Гр.)]] 2) (причинить боль) намять,
натереть.

понамінювати, -пюю, -іпосш мног. понаме-
нять (разг.), намепять [Щетинник усячини
понамінює: і полотна, і щетини, і яєць
(Славяносерб. у. — Сл. Гр.)].

понамітати, -таю, -таєш мног. шрнаметать
(разг.), намести [На підвіконнях, по той
бік шибок, вітер понамітав снігу (Шиян)].

понамовляти, -ляю, -ляєш мног. подговорйть;

(на плохой поступок — еще) подстрекнуть,
уст. наустйть, подустйть; (убедить) угово-
рйть [Орличенько вірні слуги мав, а вже ж
їх та понамовляв, чи не могли б краков’ян-
ку вкрасти (Чуб.)].

понамокати, -каємо, -каєте мног. понамок-
нуть (разг.), намокнуть, разг. взмокнуть
[Пішов дощ дрібненький, холодний.. По-
намокали хлопці, померзли (Тесл.)].

понамолочувати, -чую, -чуєш мног. понамо-
лотйть (разг.), понамолачивать (разг.), на-
молот йть.

понамочувати, -чую, -чуєш мног. понамочйть
(разг.), намочить [Позбирай же все плаття
нечисте та понамочуй (Васильк. у. — Сл.
Гр.)].

понамощувати, -щую, -щуєш мног. понамо-
стйть (разг.), намостить; (о мостах, полах
и т. п. — еще) понастилать (разг.), па-
стлать.

понамулювати1, -лює (об иле) мног. понамьі-
вать (разг.), намьіть.

понамулювати2, -люю, -люєш (причинить
раздражение) мног. понатирать (разг.), по-
патереть (разг.), натереть, понадавйть
(разг.), надавйть.

понанйзуватн, -зую, -зуєш мног. понанизать
(разг.), нанизать [Рожі понариваємо та на
нитку понанизуємо, так такі гарні вінки
(Киев. у. — Сл. Гр.)].

понаносити, -ношу, -носиш мног. понанестй
(разг.), нанести [Той добридень прийде
скаже, Той зілля попросить, Той бублич-
ків, паляничку, Всього понаносять (Шевч.)]]
^ти снігу понанестй снегу (разг.),
нанести снегу, обл. наснежйть.

понаорювати, -рюю, -рюєш мног. напахать,
вспахать [Уже на зяб понаорювали (Бо-
год. у. — Сл. Гр.)].

понапалювати,-люю,-люєш мног. 1) (нагреть)
натопйть; (о печах: сильно накалить) разг.
нажечь, нажарить; 2) (папиросами и т. п.)
накурйть; 3) (наготовить) спец, понажи-
гать (разг.), нажечь.

понапасати, -саю, -саєш мног. напастй [Ско-
тину за ніч так понапасає, що боки пови-
рівнюються (Барв.)].

понапасатися, -сається мног. напастйсь.

понапиватися, -ваємося, -ваєтеся понапива-
ться (разг.), напйться [От посходились
люди, понаїдались, понапивались, подя-
кували, стали розходиться (Рудч.)].

понапинати, -паю, -паєш мног. 1) понатя-
гивать (разг.), натянуть; (о палатках,
шатрах и т. п. - обачно) разбйть, раскй-
нуть; (о парусах — обачно) пораспускать
(разг.), распустйть; (ветром) понадувать
(разг.), надуть*, (на пяльцах спе . — еще)
напялить, распялить, (вставить) впялить;
2) (об одежде и т. п.) понадевать (разг.),
надеть; (с усилием разг. — обачно) понатя-
гивать, натянуть; (что-нибудь неподходящее
разг. — еще) понапяливать (разг.), напи-
лить; (поверх чего-нибудь — обачно) па-
брбсить, накйнуть [Понапинали [діти] со-
рочки на коліна (Вас.)] Піхотинці посува-
лися повільними методичними хвилями.
Деякі навіть понапинали палатки, бо сіявся
Дрібний дощ (Гонч.)}.

понапинатися, -каємося, -лаєтеся мног. 1) на-
тянуться’, (сделаться упругим) напрячься;

2)	(чим) понакриваться (разг.), на-
криться (чем), покриться (чем); (о плаш-
ках— еще) понадевать (разг.), надеть
(что), повязаться (чем), набрбсить [на
себя] (что), накйнуть [на себя] (что) [По-
напиналися хустками, і не знать, чи дівча-
та, чи баби (Васильк. у. — Сл. Гр.)].

понаписуваний разг. 1) напйсапньїй; начер-
танньїй, начерченньїй; 2) напйсанньїй; сочи-
ненньгй[В нього не тільки нема понапису-
ваних книжок, та у голові і глузду нема
на півкнижки (Квітка)]] 3) напйсанньїй.
Ср. понапйсувати 1—3.

понапйсувати, -сую, -суєш мног. 1) понапа-
сать (разг.), написать; (изобразить буквами
или буква уст. — еще) начертать, начер-
тйть; (о переписке разг. — еще) отписать
[Понаписувала вона такого, що я, розгля-
даючи, зареготав, як шалений (Вас.)] Він
поснідав дома, потім понаписував деякі
листи до знайомих (Фр.)]; 2) (создать
литературнае произведения) понаписать
(разг.), написать, разг. насочинять, сочи-
нйть [Я вам мудрих книжок понаписую
(Квітка)]] 3) (нарисовать) написать.

понапихати, -хаю, -хаєш мног. 1) (наложить)
разг. понапйхивать, понапихать, напихать,
понасовать, насовать, натолкать; 2) (на-
полнить) понабивать (разг.), набйть; (за-
ставить єсть, пить сверх мера разг. —еще)
понапйчкать, напйчкать.

понапікати, -каю, -каєш и редк. попа ліку-
вати, -кую, -куєш мног. понапечь (разг.),
напечь [Мати понапікала й понаварювала
(Н.-Лев.)] Я понапікував, понаварював,
а вони прийшли, повиїдали (Чуб.)].

понапікатися, -каємося, -каєтеся мног. разг.
напечься’, (сильнеє) нажариться.

понапікувати см. понапікати.

понапліскувати, -кую, -куєш мног. 1) пона-
плескать (разг.), наплескать; 2) (нагово-
рить на кого) разг. понасплетничать (разг.),
насплетничать.

понаплітати, -таю, -таєш мног. понаплетать
(разг.), наплестй; (чулок, сетей и т. п. —
обачно) навязать [Плетених з ниток завіс
коло вікон., було так багато, що, здається,
самі павуки не спромоглись би понаплітати
їх стільки (Н.-Лев.)].

понаплоджувати, -джую, -джуєш мног. разг.
понаплодйть, наплодить*, (о птицах— еще)
повьіводйть (разг.), вьівести [Дітей пона-
плоджували, а годувати нічим (Ва-
сильк. у — Сл. Гр.)].

понаплоджуватися* ^джується наплодйться;
повьіводйться; вивестись [Сухе літо, так
багато всякої черви понаплоджувалося
(Харьк. у.—Сл. Гр.)]. Ср. понаплоджувати.

понапльовувати, -льовую, -льбвуєш мног. по-
наплевьівать (разг.), понаплевать (разг.),
наплевать [Не люблю я куріїв за те, що по-
накурюють та понапльовують (Харьк. у.—
Сл. Гр.)].

понаповнювати, -нюю, -нюєш и понапов-
няти, -няю, -пяєш мног. понаполнять
(разг.), нанолнить; (слишком большим ко-
личеством чего-нибудь — еще) наводнить
(преим. неодобр.) [У клуні в його повно,
у засіках — поверх іде, у коморі бочки,
що батько його понаповнював, — усе не-
рушене стоїть (Барв.)].

понапоювати, -пбюю, -поюєш и понапувати,
-ваю, -ваєш иног. 1) нонапойть (разг.), на-
пойть [Край якогось села над ставком по-
напували її нагодували коней (Козач.)];
2) (спиртними напитками) разг. напойть;
(сильнеє) перепойть.

понаправляти, -ляю, -ляєш мног. 1) напра-
вить; (на что-нибудь — еще) обратйть; (о
е.згляде, внимании — еще) устремйть; 2) (ви-
прямить, оттачивая) спец, понаправить
(разг.), направить; 3) (о музикальним ин-
струменте) разг. настроять-; 4) разг. по-
править; (привести в порядок какие-нибудь
вещи — еще) починйть [Чорнявий чоловік
старі перети понаправляв і почав в'язати
новий (Говч.)]*

понапрохувати, -рохую, -рбхуєш и пона-
прошувати, -шую, -шуєш мног. при-
гласйть, разг. напросить, назвать; (соб рать
к себе — еще) созвать [Понапрохували го-
стей, а тостйти не дуже є чим (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].

понапрядати, -даю, -даєш мног. понапрясть
(разг.), яапрясть [Тонкого сувій полотна
мати для неї задержала, а то вже все вона
понапрядачаг (Барв.)].

понапувати см. понапоювати.

понапускати, -каю, -каєш мног. напустйть,
разг. понапускать, нонанустйть [Приїхав
раз з сусідом пан у гай І ЧТук звелів у став
понапускати (Гл.)].

понапухати, -хає мног. понапухать (разг.),
напухнуть [В баби Оришки понапухали
щоки (II .-Лев.)].

понаравитпся, -влюся, -вишся разг. попра-
виться [Спинившись проти вишника, він
спитав: — Ну, що? як книжечка — пова-
ра вилась? (Гас.)].

понараховувати, -хбвую, -хбвуєш мног. 1) на-
считать; 2) бухг. поначислять (разг.), на-
чйслить; (сделать начет) начесть.

понаривати1, -ваю, -ваєш мног. понаривать
(разг.), нарить.

понаривати2, -ваю, -ваєш (сривая, набрать

в большом количестве) мног. понаривать
(разг.), понарвать (разг.), нарвать [Цілий
човен водяних лілій понаривають і їдуть
додому всі в білих вінках (Вишня)].

понаривати3, -ває (нагноиться) мног. пона-
ривать (разг.), нарвать.

понаривати4, -ваю, -ваєш (о ярмах) мног. обл.
понадевать (разг.), надеть [Хлопці вста-
ли, вози підмазали, Нові ярма понаривали,
Сиві воли позапрягали (народна пісня)].

понарізувати, -зую, -зуєпі и (реже) пона-
різати, -заю, -заєш мног. понарс&ать(разг.),
понарезать (разг.), понарезьівать (разг.),
нарезать; (разделить на части разг. — еще)
порезать; (о птице, скоте — обично) на-
бйть, разг. понабивать, понабйть; (о де ре-
ве— обично) понапйливать (разг.), напилить
[Щодня понарізують хліба багато, а тоді
й засихають шматки (Киев. у. — Сл. Гр.)].

понароблювати, -люю, -люєш и понаробляти,
-ляю, -ляєш мног. 1) (произвести, работая)
разг. нараббтать^ (изготовить что-нибудь —
обично) паделать, разг. нона долать; 2) (сде-
лать что-нибудь плохое, неприятное, преди-
судительное) разг. наделать, натворйть
[У вершині Дністра вода прибуває, вона
тобі жалю понаробляє (Чуб.)].

понароджувати, -джую, -джуєш мног. разг. на-
родйть, нарожать, попародйть, понарожать.

понароджуватися, -джуємося, -джустеся мног.
разг. народйться, поііародйться [Нових
людей понароджувалося багато після ре-
візії, а землі не прибавилося (ХНрьк. у. —
Сл. Гр.)].

понаростати, -таєлшог. 1) нарастй, разг. пона-
растй, понарастать [Затемніли терпи оба-
біч шляху. Дивно було, звідки вони взя-
лися? Ніби понаростали тут, доки він спав
(Гонч.)]; 2) (стать взрослими) повьірастать
(разг.), повілрасти (разг.), вмрасти [І коли ці
дівчата понаро~> али? (Черниг .у.— Сл. Гр.)].

понаряджати см. понароджувати.

повиряджатися см. понароджуватися.

понаряджувати, -джую, -джуєш и понаря-
джати, -джаю, -джаєш мног. понарядйть
(разг.), понаряжать (разг.), понаряживать
(разг.), нарядйть.

понароджуватися, -джуємося, -джустеся и
повиряджатися, -джаємося, -джастеся по-
нарядйться, понаряжаться, понаряжива-
ться', нарядиться. Ср. понаряджувати.

понасаджуваний1 насажденньїй; насаженньїй,
понасаженнмй [У садочку позрубувані були
старі дерева, деякі понасаджувані моло-
денькі (Госч.)]. Ср. понасаджувати1.

понасаджуваний2 понасаженньїй; насаженньїй.
Ср. понасаджувати2.

понасаджувати1, -джую, -джуєш (о растениях)
мног. насадйть, разг. насажать, понаса-
дйть,/ понасаживать, понасажать [В тому
садкові понасаджував [пап Лукаш] агрусу
та порічок на грядках (Вовч.)].

понасаджувати2, -джую, -джуєш (на что-
нибудь надеть) мног. понасаживать (разг.),
насадить.

понасилати, -лаю, -лаєш мног. разг. наслать,
понасилать [Генеральша, перш ніж сама
приїхала, заздалегідь понасилала з бать*
Нівщини прикажчиків (Мирн.)].
по-насильницькому нар. насйльнйчерки.

понасипати, -паю, -паєш мног. 1) понасипать
(разг.), насипать (Понасипали снігові ку-
чугури, полили їх водою, щоб стала крига
(Янов.); Треба на всіх чотирьох углах по-
насипати по купці жита (Чуб.)]; 2) (о жид-
кой пище) попалить (разг.), налйть; (рас-
пределить) поразливать (разг.), разлйть
[Титар зняв казан і понасипав кулешу в
миски (Н.-Лев.)].

понасівати, -ваю, -ваєш и понасіювати,
-сіюю, -сіюєш мног. насеять, разг. пона-
сеять [Горобці щоліта повипльовують усе,
що він ні понасіва (Квітка)].

понаскладати, -даю, -даєш мног. 1) сложйть;
(об имуществе) насобирать*, ( о деньгах —
обачно) скопйть, накопйть; 2) (о литера-
турньїх произведениях) разг. насочинйть,
насочинять.

попа слуху ватися, -лухуємосгі, -лухуєтеся мног.
понаслушаться (разг.), наслушаться [Пона-
слухуються усяких брехень (Богод. у. —
Сл. Гр.)].

понасмажувати, -жую, -жуєш мног. нажарить,
разг. понажарить; (об орехах и т. п. —
еще) напались [Гусей, поросят понасмажу-
вали (Киев. г. — Сл. Гр.)].

понасмічувати, -чую, -чуєш мног. разг. по-
насорйть, насорить, намусорить [Бач, як
дітвора понасмічувала (Звенигор. у. —
Сл. Гр.)].

понасовувати1, -сбвую, -сбвуєш (наложить)
мног. разг. насовать, понасбвьівать, пона-
пйхивать, напихать.

понасовувати2 см. попасувати.

понасовуватися см. понасуватися.

понасолювати, -люю, -люєш мног. понасо-
лйть (разг.), понасаливать (разг.), насо-
лить [Щодня страву понасолюють, аж
гірк(Киев. у. — Сл. Гр.)].

понаставлений 1) наставленньїй, понастав-
ленньїй; настанбвленньїй [А там серед двору
столи понаставлені, понакривані (народна
казка)]; 2) подставленньїй; 3) назначеними.
Ср. понаставляти 1—3.

понаставляти, -ляю, -ляєщ мног. 1) разг.
наставить, понаставить, (реже) настановйть,
понастаповйть; (о глазах, взгляде и т. п.
разг. — еще) уставить [Понаставляли тут
верствів, що й розминутись трудно (Ном.);
Оце зберуться. Хазяїни позаводять гостей
8а стіл, понаставляють напитків, наїдків
(Мирн.)]; 2) (придвинуть, раскрьіть уьешок,
горсть и т. п.) подставить; 3) (кого ким и
на кого) разг. поназначать (кем) (разг.),
назначить (кем).

понастановляти, -ляю, -ляєш и нона ста по в *
лювати, -люю, -люєш мног. редк. 1) разг.
наставить, понаставить, (реже) настановйть,
понастановйть [Посадовила її [парночку]
стара за стіл.. Наїдків, напитків понаста-
новлювала; сама сіла коло неї, — не нади-
виться (Вовч.)]; 2) (кого ким и на кого)
разг. поназначать (кем) (разг.), назначить
(кем). См. еще понаставляти 1, 3.

понастилати, -лаю, -лаєш и понастеляти,
-ляю, -ляєш мног. понастилать (разг.),
настлать, разг. настелить.

понастобурчувати см. понастовбурчувати.

понастобурчуватися см. понастовбурчуватися,
понастовбурчувати и редк. понастобурчувати,
-чую, -чуєш мног. разг. пооттопнривать,
оттопщрить, (реже) встопмрщить; (об усах>
шерсти и т. п. — еіуе) встопбрить; (о
перьях — обачно) нахохлить; (распустить)
распушйть [Ячмінь пішов он смугою геть,
нонастоб^рчував вусики (Гесл.)].

понастовбурчуватися и редк. понастобурчува-
тися, -чуємося, -чуєтеся 1) пооттопмри-
ваться, оттопмриться; встопириться; . всто-
пбрщиться; ср. понастовбурчувати; 2) (о
птицах) понахбхлиться (разг.), нахбхли-
ться [Цар спинявся біля розташованих
всюди золотих кліток, де, понастовбурчу-
вавшись, кліпали проти несподіваного світ-
ла.. птиці (Ільч.)]; 3) (о людях) перен.
встопбрщиться; (помрачнеть) нахбхлиться;
(рассердиться) взьерошиться.

понастромлювати, -люю, -люєш и (реже)
понастромляти, -ляю, -ляєш мног. 1) (на
что) понатикать (разг.), наткнуть, пона-
саживать (разг.), насадйть [Спинка ка-
напи та стільців була вирізана такими фі-
гурами, неначе хто понастромлював зверху
на їх рядки грибів та опеньків (Н.-Лев.)]\
2) (чего) разг. натикать, понатикать, по-
натикать [Раз Уляна пішла кудись до
сусідки, чи що — діти давай бавитися з
Андрійком: геть йому квасолі у ніс пона-
стромляли (Коцюб.)].

понастромлюватися, -люємося, -люєтеся и
(реже) понастромлятися, -ллємося, -ллєте-
ся мног. понатикаться разг., наткнуть-
ся, наколоться, [Он те подвір'я хмари при-
валили, Понастромлявшись на соняшни-
чиння (Вирг.)].

понастромляти см. понастромлювати.

понастромлятися см. понастромлюватися.

нона строювати, -рбюю, -рбюєш мног. 1) (что)
настрбить, разг., понастраивать; 2) (кого)
настрбить; (визвать благоприятное отно-
шение к кому, к чему — еще) расположйть,
(заранее) предрасположить; (против кого,
чего — еще) восстановйть, возбудйть; (толь-
ко против кого — еще) вооружйть.

понастругувати, -гую, -гуєш мног. настро-
гать, понастрогать (разг.), настругать, разг.
понастругать [Гриць Семко майструє. Він
понакладав у хаті дощок, понастругував
трісок, що й пройти немає де (Чорн.)].

понасувати, -ваю, Іва^ш и понасовувати,
-сбвую, -сбвуєш мног. 1) (что на кого, на
что) понадвигать (разг.), надвйнуть; (на-
деть) понасбвмвать (разг.), насунуть; (о
головком уборе разг. — еще) понахлобучи-
вать, нахлобучить [Понасували шапки аж
на вуха (Богод. у. — Сл. Гр.); Одні Хомахи
не сміли показатись між люди. Мар’ян і
Юрась понаїжачувались, на очі понасували
капелюхи (Чорн.)]; 2) (только попасувати—
приблизиться) надвйнуться [Берегами по-
насували хмари темного зелення (Вас.)].

понасуватися^ -ваються и понасовуватися,
-сбвуються 1) понадвигаться, надвйнуться;
понасбвмваться; насунуться; понахлобу-
чиваться, нахлобучиться; 2) надвйнуться.
Ср. понасувати 1—2.

понасуплювати, -люємо, -люєте мног. пона-
хмурить (разг.), нахмурить, разг. понасу-
пить, насупить.

понасуплюватися, -люємося, -люєтеся пона-
хмуриться; нахмуриться; понасупиться,
насупиться. Ср. понасуплювати.

понасушувати, -шую, -шуєш мног. попасу-
шйть (разг.), понасушивать (разг.), насу-
шить [Я собі понасушувала і вишень, і
груш, і яблук (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

понасходитися, -дяться мног. разг. сойтйсь,
собраться [Понасходилися сусіди, родичі.
Батько всіх частував (Гур.)].

по-наськинар.разг. по-нашему [Лукаш: ..Ти
зовсім така, як дівчина... ба ні, хутчій, як
панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і
якось так убрана не по-наськи... (Л. Укр.)].

понатаскувати, -кую, -куєш мног. натаскать,
понатаекать {разг.), натащйть.

понатикати, -каю, -каєш мног. 1) (на что)
понатикать (разг.), наткнуть, понасажи-
вать (разг.), насадйть; 2) (чего) натикать,
разг. позатикать, понатикать [На стіні
понатикають свічок... огню-огню кругом,
мов пожежа (Мирн.)] Мама понатикала їй
у голову нагідок (Янов.)].

понатирати, -раю, -раєш мног. 1) понатирать

• (разг.), натереть; (поцарцпать кожу — еще)
ссадйть [Мені видається, що на руках і на
шиї у мене видно червоні сліди, що понати-
рали кайдани та ярмо неволі (Л. Укр.)];
2) с.-х. намять.

понатиратися, -раємося, -раєтеся мног. по-
натираться (разг.), натереться.

понатісувати, -сую, -суєш мног. натеейть,разг.
понатесать, понатеснвать [Бач, скільки
трісок понатісували (Богод. у.— Сл. Гр.)].
понатомлювати, -люю, -люєш мног. утомйть.
понатомлюватися, -люємося, -люєтеся мног.

утомиться; (сильно разг. — еще) намаяться.
понатоплювати1, -люю, -люєш (нагреть) мног.

понатопйть (разг.), натопйть [Поки пона-
топлюєш усі хати, то вже й ніколи йти
(Сумск. у. — Сл. Гр.)].

понатоплювати2, -люю, -люєш (о веществе)
мног. 1) (о жире, воске и т. п.) натопйть;
(о стекле—еще) яаплавить;(о снеге и т. п.—
еще) натаять [Понатоплювала смальцю і
гусячого, і свинячого (Богод. у. — Сл.
Гр.)]; 2) (о молоке) натопйть.

понатоптувати, -тую, -туєш мног. 1) понатап-
тмвать (разг.), понатоптать (разг.), натоп-
тать; 2) разг. понабивать [туго], набйть
[туго].

понаточувати1, -чую, -чуєш мног. понатачи-
вать (разг.), понаточйть (разг.), наточйть,
наострйть.

понаточувати2,-чую, -чуєш (о жидкости) мног.
поналивать (разг.), понДлйть (разг.), налйть;
(медленно или из узкого отверстия— обач-
но) понацеживать (разг.), нацедйть.

понатрушувати, -шую, -шуєш мног. натрясти,
разг. натруейть, понатруейть [А ну тебе!
заходився тут з половою, понатрушував
скрізь (Богод. у. — Сл. Гр.)].

понатрушуватися, -шується мног. понаси-
паться (разг.), насипаться, натрястйсь,
разг. натрусйться [Не понакривала гле-
чиків, то й понатрушувалося чи полови,
чи Що (Богод. у. — Сл. Гр.)].

пона тужитися, -жуся, -жишся разг. по-
натужиться, напрячься [Кит понату-
жився, облишив пароплав і зник вда-
лині з половиною обрізаного мотузка
(Трубл.)].

понатягати1, -гаю, -гаєш и понатягувати,
-гую, -гуєш (что) мног. 1) понатягивать
(разг.), натянуть; (сделать упругим— еще)
напрячь; (растянуть кожу, ткань спец.—
еще) распйлить [От вони повиходили, по-
натягали луки — та й нумо стріляти (на-
родна казка)]; 2) (об одежде и т. п.) разг,
понатягивать, натянуть, натащйть; (с тру-
дом или неподходящее разг. — еще) пона-
пялить, напялить [Ілько з ЮркОхМ пере-
бралися в чужі кафтани, понатягали на
очі шапки обміняні і пішли десь у поле
(Коал.)].

понатягати2, -гаю, -гаєш (чего) мног. разг.
натаскать, понатаекать (разг.), натащйть;
(о воде) наноейть.

понатягувати см. понатягати1.

по-иаукбвому нар. научно [Маючи повний
академічний текст Шевченкової поезії, ра-
дянські вчені вперше дістали змогу справді
по-науковому досліджувати і визначати
окремі періоди творчості великого поета
(Рад. літер., 1949, 77)].

попаучувати см. понавчати.

попаучуватися см. понавчатися.

понафарбовувати, -бовую, -ббвуєш мног. по-
накрашивать (разг.), накрасить; (об уаах
' и бороде — еще) нафабрить.

понафарбовуватися, -ббвуємося, -ббвуєтеся
понакрашиваться; накраситься; нафабри-
ться. Ср. понафарбовувати.

понахапувати, -пую, -пуєш и редк. понахат
пати, -паю, -паєш мног. разг. нахватать,
понахватать; (жадно вульг. — еще) нахапать
[Поки що, він у їу торбу понахапав і та-
кого, що удівонька, виграваючи очима, і
не постерегла (Вовч.)].

понахиляти, -ляю, -ляєш мног. понаклонять
(разг.), наклонйть; (вниз — еще) поскло-
нять (разг.), склонйть; (о гнущемся — так-
же) понагибать (разг.), нагнуть; (набок —
обьічнО о судах, о постройках и т. п. —
еще) накренйть [Висока трава понахиляла
вершечки під важкою росою (Н.-Лев.)].

понахилятися, -ллємося, -ллєтеся понакло-
няться; наклонйться; посклоняться; скло-
нйться; понагибаться; нагнуться; накре-
нйться [Дивлюся: плачучи понахилялись
люди Над Стольником, —> а він.,, замовк
уже навік... (перекл. Рильського); Хата ця
низько усунулася в землю, стріха понахи-
лялася на самі вікна (Мирн.)]. Ср. пона-
хиляти.

понахмурюватися, -рюємося, -рюєтеся мног.
понахмуриться (разг.), нахмуриться [Ви-
соченні кручі понахмурювались, паче ждуть
жертви і сердяться (Свидн.)].

понаховувати, -хбвую, -хбвуєш мног. разг.
напрятать (разг.), понапрятать (разг.)
спрятать; (тайком разг. — еще) припря-
тать [Під однією діжкою два куски сала
знайшли, під другою — пшона вузлик,—
мабуть, невісточка понаховувала, щоб до
матері однести (Пирят. у. — Сл. Гр.)].
понаходити1, -доку, -диш (кого, что) мног,
понаходйть (разг,), найти, размскать.

понаходити2, -дить (прийти с разних сторон)
мног. понаходйть (разг.), найтй, сойтйсь,
собраться; (поодиночке безл, разг. — еще)
набрестй [Після обід понаходили сусіди,
родичі (Стор.)].

понаходитися, -диться мног. найтись, разг.
отмскаться [— Чи понаходились же коні?
— Понаходились: пан позаймав у шкоді
(Киев. у, — Сл. Гр.)].

поначиняти, -няю, -няєш и попачйнювати,
-нюю, -нюєш мног. поначинять (разг.),
попачинйть (разг.), начинить; (туго втис-
кивая, вкладивая внутрь, наполнить что-
нибудь чем-нибудь — обично) понабивать
(разг.), набйть; (перен. разг. ирон. — еще)
напйчкать [Ковбаси вже поначиняла (Бо-
год. у. — Сл. Гр.)].

поначитуватися, -туємося, -туєтеся мног.
поначитаться (разг.), начитаться.

поначіплювати, -люю, -люєш и поначіпляти,
-ляю, -ляєш мног. понацепйть (разг.),
понацеплять (разг.), нацепйть [Ти тільки
придивись, чого вони поначіплювали на
себе (Н.-Лев.)', Як великою вже стала,
Я сім плахт поначіпляла (Гл.)].

поначіплюватися, -люється и поначіплятися,
-ллється мног, понацепляться (разг.), наце-
пйться, прицепйться, вцепйться; (перен.
разг. — еще) привязаться, навязаться, при-
стать [Па лузі трави та квіти нахилялися
вниз під вагою роси, що поначіплялася до
їх листочків і стебелинок (Фр.)].

поначіпляти см. поначіплювати.

поначіплятися см. поначіплюватися.

понашиваний мног. разг. пашйтьій [Гвардій-
ці, обмацуючи понашивані-дошки, ніжно
погладжували їх долонями (Гонч.)].

понашивати, -ваю, -ваєш мног. 1) (чего) разг.
понашйть (разг.), понашивать (разг.), на-
шить [Ти собі понашиваєш дорогих суконь
(Н.-Лев.)]', 2) (что на что) сапожн., портн.
понашивать (разг.), нашйть, понатачивать
(разг.), натачать.

по-нашому нар. по-нашему [Якось йому кра-
марі.. кажуть: — Братику Данило! всім би
ти чоловік, та коли б ти оту свитину заки-
нув та ходив по-нашому — у каптані
(Вовч.)].

поневажати, -жаю, -жаєш разг. презирать
[Я молодий, бо з молодими! ..Поневажаю
разом з ними Харона ветхого паром! (Рил.)].

поневіряння, обл. попевірка мйкапье;
бедствование; митарства (мн. ч.); ски-
тание; маета [От, зростила дитину,
берегла, доглядала, ..а тепер од-
дай між люди на поневіряння (Коцюб.)',
Йому здавалося часом, що оте довголітнє
життя в такій поневірці скалічило, обезси-
лило її Душу (Фр.); Галина сіла за парту,
і їй здалося, Що вона знову пристала до
затишного берега після поневірянь у
бурхливому морі (Донч.)]. Ср. поневіря-
тися 1.

поневіряти, -ряю, -ряєш обл. 1) (ким) издева-
ться (над кем), разг. измьіваться (над кем)
[Вона свої о не стерпить, вона ані одної хвилі
ке знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік!

(Фр.)];2) (ограничивать силу проявления че-
го-нибудь) умерять,уст.утолять [На другий
день робив Павло у саду, не знімаючи го-
лови похилої, робив, як тії люди роблять,
що хочуть свою журбу втомою поневі-
рять... (Вовч.)].

поневірятися, -ряюся, -ряєшся 1) разг. ми-
каться, (образно) горе микать; (сильно
ну ждаться — еще) бедствовать; (испити-
вать всевозможние невзгоди, лишеная раз\.—
еще) мнтариться*, (бивать во многих местах,
не находя себе покоя в жизни — еще) ски-
таться; (мучиться разг. — еще) маяться
[І вона, згадав я, поневіряється десь,
бідна, у наймах, і їй не з медом... (Коцюб.)',
От вона поневіряється із своїм старим в
убогій хатині (Н.-Лев.)\ Ой люди добрі!
Чи бачили ви таке опудало! Люди з дороги
голодні, хворі, на возах поневіряються, а
він потилицю чухає (Тулуб)', Мабуть, ні
в яких класах не здобув би отакої науки,
як у широкому світі поневіряючись (Го-
ловко)]', 2) (ким) обл. издеваться. (над кем),
разг. измнваться (над кем) [Мало ще мною
люди поневірялися, всю силу забрали,
всю кров виссали, а тепер іще дитину од-
дай їм... (Яоі{юб.)].

поневолений порабощенньїй [Розгромила Ра-
дянська Армія німецьких фашистів, звіль-
нила Радянську Україну, визволила по-
неволені народи з-під фашистського чо-
бота (Вишня)].

поневолення порабощение [Ленін був перший,
хто підніс голос тривоги за майбутнє
рідпої країни, вказав на загрожуючу не-
безпеку колоніального поневолення Ро-
сії (Біогр. Леніна)].

поневолити см. поневолювати.

поневолі нар. 1) разг. поневбле [Поневолі
папі Ходить у жупапі — Бо свитки нема
(Боров.)]; 2) обл. невбльно [Всі люди поне-
волі озирнулися на захід (Фр.)].

поневолювання порабощение.

поневолювати, -люю, -люєш, поневолити,
-лю, -лиш порабощать, поработйть; (несо-
верш.: ставить в зависимое положение —
еще) неволить [У важкий час, коли Україну
поневолювала польська шляхта, він [Іван
Богун] боровся проти загарбників, завдав
їм кілька дошкульних поразок (Скляр.)',
На прикладі ірландської історії можна
бачити, яке це нещастя для народу, коли
він поневолив інший народ (Ленін)].

поневолювач, попевбльник поработйтель [Ні-
коли, навіть у найтяжчі роки страждань
під ярмом іноземних поневолювачів, народ
Закарпаття не втрачав надії на визволення
(Вісник АН УРСР, 1957, 5)].

поневолювачка, поневольниця ьоработйтель-
ница.

попевбльник см. поневолювач.

поневольниця см. поневолювачка.

понеділковий уст. понедельничньїй [Такі скла-
дові частили традиційного весілля, як сва-
тання, заручини і вся понеділкова частина
[перезва], зникли (Нар. творч. та етн.,
1957, 2)].

понеділкування разг. уст. 1) обьічай, распро-
странявшийся на замужних женщин: білть
свободньїми от обязательного труда каждьій
понедельник; 2) соблюдение поста по по-
недельпикам.

понеділкувати/-кую, -куєш разг. уст. 1) при-
держиваться обьічая понеділкування 1 [За-
хотіла баба, понеділкувавши, трудодень
мати (приказка)]} 2) поститьсяпо понедель-
пикам [Він понеділкував і постив дванад-
цять п’ятниць на рік, перед декоторими
вразниками (Н.-Лев.)].

понеділок, -лка понедельник [В понеділок
рано виринало блискуче сонце з-поза ро-
жевих хмарок (Фр-)].

понедужати, -жаємо, -жаєте мног. заболеть,
разг. захворать [Дівчата Аж понедужали
за ним (Шевч.)].

понеже союз канц. арх. по ноже [Понеже Віл
признався попелястий, Що він їв сіно, сіль,
овес і всякі сласті, — Так за такі гріхи
його четвертувать (Греб.)].

по-ненецькому, по-пенецьки нар. по-ненецки.
понервувати, -вую, -вуєш и понервуватпся,
-вуюся, -вуєшся понервничать [Мушу про-
сити пробачення, Іване Семеновичу,статтю
мою сьогодні на літучці обговорювали. По-
нервувала я... (Собко)} І понервувався ж
Наринський, коли десять днів тому Каргат
поїхав звідси до Харкова, не сказавши ні-
чого певного... (Шовк.)].

попести, -су, -сеш 1) понести; (туда и обрат-
но — еще) сносйть; (очень бистро двинуть-
ся — еще) помчать, (удаляясь) умчать; (по-
ривом, течением и т. п. — еще) увлечь;
(уходя, взять с собой) унести [Христя мер-
щій ухопила самовар і понесла у горниці
(Мирн.)\ Породила мене мати В високих
палатах. Та й понесла серед ночі У Дніпрі
скупати (Шевч.)} Я, недовго думавши, за-
раз навтіки куди очі зирнули, а ноги по-
несли (Вовч.)} Машина заревла, буксуючи
в стерні, виправувалася на шляшок і по-
несла на Чепеліївку (Ле)} Його [Самійла]
одразу захопив людський потік і поніс,
закрутив у своєму гаморі, мов у водово-
роті (Куч.)} Сіли в човник, два весла—Й
ген нас хвиля понесла (Нех.)} 1 хвилі їм ні-
чого не сказали, До моря горе понесли (Гл.)\
Вітер поніс звуки голосу над воду (Ільч.)]}
і внесло його сюди разг. и понесло
его сюда, и угораздило его прийти сюда;
куди його несло? фам. куда его
понесло?, куда его понесла нелегкая?
[Хтось вийшов надвір.. «Куди ж його по-
несло? І|хто це?» — наморщився гідролог
і, позіхаючи, перевернувся на другий бік
(Трубл.)]} що це мене несло? как
бто меня угораздило?; 2) (о холодном вет-
ре, запахе и т. п.) безл. повеять, подуть,
разг. понести, пахнуть [Понесло холодом—
ніжним та таким проймаючим, що, здається,
й старі дуби та липи почули його і стрепе-
нули своїми коронами (Фр.)]; 3) (подвергну-
ться чему-нибудь тяжелому) понести [С е м-
п р о н і й: ..Якби його знайшли та до-
питали, то, може б, кару він один поніс
(Л. Укр.)]; 4) (начать говорить вздор и т. п.)
разг. понести [Хведір поніс таке, що Хівря,
прослухавши, аж перехрестилася (Мирн.)]}
~ тй баляндраси (теревені)

фам. попести турусьі на колесах [1 моло-
диці-цокотухи Тут баляндраси понесли
(Котл.)]} <^тй на язиках кого см.
язик 1; 5) уст. понести, зачать [Будь
проклята мати, І день, і година, коли по-
несла, Коли породила, на світ привела!
(Шевч.)]} 6) (що на кого или реже кого
чим) разг. редк. покрить (кого чем) [Ши-
рокії ріки-сльози Тебе полили. їх славою
лукавою Люди понесли (Шевч.)].

попестйся, -суся, -сешся 1) понестись, уне-
стйсь, помчаться, разг. помчать; (удаляясь}
унестись, умчаться [Коні., шарпнули з ко-
пита і понеслись вулицею, збиваючи густу
куряву (Коцюб.)} Обидві машини., понес-
лися через гострі смужки заметів па би-
тім шляху просто на передову (Ле і Лева-
да)]} 2) (распространиться) понестись [Ти-
хою, чарівною тугою понеслася пісня над
водою (Вас.)} А над тихим мертвим\ селом
вже понеслось від дзвіниці тривожне:
бов, бов, бов... (Коцюб.)]} 3) (о кладке яиц
птицами) снестйсь [Подвір’ям ходять кури
й, відшукавши Місця таємні, тихо поне-
суться (Вирг.)].

попехаяти и попехати, -хаю, -хаєш обл.
оставить без внимания, нрепебречь [Ні,
не хочеш покинути Мужицького сина, Ти
не хочеш!.. Лиш ти одна, Бо всі попехали!.
(Федьк.)].

понехтувати, -тую, -туєш (кого, що и ким,
чим) 1) нрепебречь (кем, чем); (умишленно
не принять во внимание — еще) игнорйро-
вать {кого, что); (нарушить, унизить—еще)
попрать (что) (рит.)} (отвергнуть) пре-
зреть (что) (уст.)} (небрежно отіїестись к
чему-нибудь — еще) манкйровать (чем);
2) (преим. о вещах: причинить поврежденив
чему-нибудь) разг. попбртить, испортить
[Як нап’ється, то сорочки рве, горшки
б’є, ..усе понехтує (Черниг. г. — Сл.

попивати, -ваю, -ваєш, понйти, -нию, -ниєш
разг. изньївать, изньїть, истомляться, исто-
мйться [Важко ж їй було той вечір перший
дома, без людей, без гомону людського
покивати (Вовч.)} Болять карі очі, сердень-
ко понило; як не бачу миленького, і діло
не мило (Чуб.)].

попйдітп, -дію, -дієш разг. 1) (устать, из-
мучиться) истомйться, изньїть, разг. из-
маяться [Ідіть квашу варіть, а то ви пони-
діли (Ном.)} І скрізь вороги, і ворогів не-
має, бо люди пониділи: ніхто не хоче прямо
мірятись силою! (Мирн.)]} 2) (стать хи-
лим, слабим) зачахнуть.

понижати, -жаю, -жаєш и (реже) понйжу-
вати, -жую, -жуєш, попйзіїти, -нйжу,
-пйзиш 1) понижать, понйзить, снижать,
спйзить [— Кому то ти добра такого жи-
чиш? — любенько обізвалась Галя..— Ли-
хим людям, Галю... — понижаючи голос,
ледве одмовив Чіпка (Мирн.)} Там близь-
кість снігових вершин занадто понижує
температуру (Л. Укр.)} На другий день по-
ліцай Овраменко понизив старця в правах:
він заборонив йому сидіти біля базару
(Довж.}\} 2) (умалять достоинство, декор-
блять) разг. унижать, унйзить [Вони рід
ного тата й пеню де понижали (Полт. г.—
Сл. Гр.)].

понижатися, -жаюся, -жаєшся и {реже) по-
нйжуватнся, -жуюся, -жуєшся, понизи-
тися, -нйжуСя, -нйзипіся 1) понижаться,по-
низиться, снижаться, снйзиться [Кокет-
ним, навиклим рухом поправив він бороду
й волосся, осміхаючись до думки, що пе
ПОНИЗИВСЯ ще курс його в жінок (#01{Юб.)] ;

2)	унижаться, унйзиться [—Цілуй кулак!—
Вона поцілувала прилюдно...Знов підняв
ногу. — Цілуй у підошву! Треба понижа-
тися!.. — Поцілувала і в п’яту... (Барв.)];

3)	страд. з. {несоверш.) понижаться, спи-
жаться; унижаться. Ср. понижати 1 — 2.
понижаючий, {реже) понйжуючий 1) понижа-

ющий, снижающий [Дякуючи колосаль-
ним дозам хіни., та іншим понижаю-
чим [засобам], жар на 2—3 десятих
зменшився (Л. Укр.)]; 2) упижающий,
прил. унизйтельньїй [Здавалось, його за-
туманений мозок безупинно був занятий
тим, щоб вигадать щось нове, докучливе та
понижаюче (Коцюб.)]. Ср. понижати 1—2.

понижений 1) понйженпьій, снйженньїй [Пи-
сар війська запорізького уже був пониже-
ний до чигиринського сотника (Панч)];

2) унйжепньїй [Та й ще скажіть, за що
хотять Перетворити лад цілйй? ..За те,
що чесна праця в нім Придавлена, пониже-
на, Хоч весь той ваш суспільний лад Під-
держує й живить вона (Фр.)]. Ср. пони-
жати 1—2.

пониження 1) понижение, снижение [Ост-
рожив..: Навпаки, літератор наших ча-
сів мусить відчувати на собі всі підвищення
і пониження температури, громадського
організму (Л. У«р.)]; 2) унижение [Одно-
го разу ми навіть мало що не порізнили-
ся, коли стрінулися на тій кладці одне
проти другого, й жодне не хотіло завер-
нутись, уважаючи це за пониження своєї
особи... (Яоб.)]. Ср. понижати 1—2.

попйжувальний спец, понизйтельньїй.

попйжувапий 1) понижаемьій, снижаемьій;

2)	унижаемкй [Всі дрібні поезії в прозі —
це «каплі моєї крові». Повставали з хви-
лин, де я чула себе понижуваною, скрив-
дженою, несправедливо осуджуваною
(Яоб.)]. Ср. понижати 1 — 2.

понйжувашія понижение, снижение.
понйжува ти см. -понижати.

понйжуватнся см. понижатися.

понйжува ч понижатель.

понйжуючий см. понижаючий.

понижчати, -чаю, -чаєш стать бблее нйзким,
стать нйже [Село немов повернулось ха-
тами, небо понижчало, зорі 'стали зав-
більшки, як сливи (Вас.); Тепер він по-
гладшав, понижчав, став лисіти (Мирн.)].

понйжче нар. понйже, нйже [Ціла часть до-
лини понижче села була вже залита
(Фр-)І-.

понизати, -нижу, -нижеш 1) нанизать; {мног.
разг. — еще) понапизать [Микола порізав
шматки сала на четвертини, понизав їх
па мотузок і почепив осавулисі на шию
(Н.-Лев.)]; 2) (некоторое время) донизать;
0 ~ти плечйма пожйть плечами.

понизатися, -нйжеться нанизаться; пона-
низаться. Ср. понизати 1.

пониззя низбвье, понизбвье [3 пониззя Дні-
пра долинув басистий гудок пароплава
(Скляр.)].

понйзити см. понижати.

понйзитися см. понижатися.

понизовий понизовий [В» деякі весни Псьол,
вийшовши з берегів, затоплює всю пони-
зову частину села (Гонч.)].

понизбв’я понизбвье, низбвье [І не їх [інду-
сів] вина, що потом-кров’ю Знов залита їх
земля, Що палають села в понизов’ю (Шп.)].

понизу нар. понизу, нйзом.

поникати1, -каю, -каєш побродить; (о людях
разг. — еще) пошататься*, (в надежде найти
что-нибудь) разг. порііскать [Вернувсь
[Вітя] до двору, походив, поникав, зайшов
у пасіку, ліг горілиць на траві (Вас.)].

поникати , -каю, -каєш, поникнути, -ну,
-неш (вклоняться) поникать, поникнуть,
разг. сникать, снйкнуть [Увійшла бабуся
старесенька-старесенька,— аж до землі по-
никає (Вовч.); Поникли голови козачі, Не-
наче стоптана трава (Шевч.); Пальми по-
никли покірно гілками сухими, смутними
(Л. Укр.)].

понйклий понйкший, разг. понйкльїй, нйкльїй
[З пониклою, обваженою гіркими думами
головою вона прислухалася до останніх
звуків затихаючої в селі весільної музики
(Коцюб.); Засміялись у бліндажі. Але
Мосашвілі сидів пониклий, наче й не чув
нічого (Головко); Місяць пониклий загля-
нув в вікно (Сос.)].

понйкнути1 см. поникати2.

поникнути2, -ну, -неш обл. 1) исчезнуть;

2)	(о красоте) поблекнуть [Русалка По-
льова: ..Потім поникне краса моя бід-
ная, ляже додолу сама... (Л. Укр.)].

понйні нар. понмне, по сей день [Не віриться
мені й понині, Що вже скінчилася війна,
Що небо знову синє-синє... (Нех.)].

по-пйнішпьому нар. по-нмнешнему.
пониряти, -ряю, -ряєш разг. поньїрять.
поіійти1 см. повивати.

понйти2, -нию, -нйєш понить.

понишпорити, -рю, -риш разг. порвіться, по-
копаться; (обискивая ощупью — еще) по-
шарить; (побегать в поисках чего-нибудь)
разг. пормскать [Привезли Гната в авто
на тартак до машини, він там щось понишпо-
рив ключами і ніби нічого й не зробив, а
машина зарухалась, запрацювала (Чорн.);
Він понишпорив в урні для сміття, щоб
знайти свій квиток (Пере.); Не буду роз-
повідати, скільки нам довелося понишпо-
рити та попотіти в розвідці, скажу наперед,
що вже через кілька днів ми довідались
про те, що зміна гарнізону відбудеться в
шятницю о десятій ранку (Збан.)].

понйщити, -щу, -щиш мног. поуничтожать
(разг.), униЧтбжить, (реже) погубйть, разг.
загубить, книжн. уст. изгубйть; (о живом,
растениях и т. п. — еще) поистребйть
(разг.), истребйтЬ, (только о животньїх,
насекомьіх и растениях) известй, разг. пе-
ревести; (о стране, хозяйстве и т. п.;
о птичьих гнездах — обично) поразорять
(разг.), разорйті [Прийдуть і в господу до
вас: заберуть всі папіруси, понищать,
попалять (Л. Укр.)} Починаючи з сивої
глибини тих віків, коли ліси понищила
доісторична людина, можна простежити
од віку до віку за дальшим нищенням
рослинності при гирлі Дніпра (Волош.)}
Лежати, внучата, не час. Еж треба усе
збудувати, Що ворог понищив у нас!
(Вос«р.)].

«юні нескл. сущ. м. р. пбни.

понівечений испбрченпьій; попбрченньїй; из-
лбманньїй; изурбдованньїй; исковерканнмй,
поковбрканньїй; перековерканньїй; изувечен-
ньій; погубленньїй; загубленньїй [Може ж
людина розгніватися, коли бачить перед осо-
бою гори пошматованих, понівечених мета-
левих конструкцій (Вишня)} Панцерник з
понівеченими боками прибув для ремонту
в луганські майстерні (Панч)} Він нама-
гався пізнати серед руїн знайомі будинки
і садки, але вони були такі понівечені, що
впізнати їх уже не міг (Куч.)} Горіла хата.
Софія вискочила вся понівечена, знищена
(Ле)} Кіру баба любить — так любить,
ніби ця дитина є частка її власного серця,
серця старої, понівеченої життям людини
(Коп.)]. Ср. понівечити.

понівечити, -чу, -чиш испортить, попбртцть
(разг.), изломать (мног.)} (преим. перен. —
еще) изурбдовать, разг. искрверкать, по-
коверкать, (сильнеє) перековеркать; (на-
нести телесние позреждения — обично) изу-
вечить; (о жизни и т. п. — чаще) погубить,
разг. загубить [Менший знов просить:
—Братику мій, дай мені хоч з коробки мо-
лотить. — Не дам, — каже старший, —
який з тебе молотник? Ти мені тільки по-
нівечиш пшеницю! (Стор.)} По квітничку
собака поскакав, Усе понівечив і потоптав
(Гл.)} Гострий біль понівечив її красиве,
молоде обличчя (Десн.)} Мабуть, тебе,
сипу, там так понівечили, що кістки ці-
лої не оставили?.. (Мирн.)].

понівечитися, -чуся, -чишся испбртиться;
попбртиться; изломаться; изурбдоваться;
исковеркаться, поковеркаться; перековер-
каться; изувечиться [Сади наші., поніве-
чились, пасіки позводилися (Фр.)]. Ср. по-
нівечити.

по-нідерландському, по-нїдерландськи нар.
по-нидерландски.

поніжити, -жу, -жиш понежить [— Савка!—
гукнув він на цілу хату, — принеси ка-
ву!.. — і шуснув назад у постіль, щоб хоч
трохи поніжить старече тіло (Яо^юб.)].

поніжитися, -жуся5 -жишся понежиться [Так
іще сонце СВІТИЛО, що від нього не хоті-
лося ховатися в холодок, а хотілося проти
нього постояти та поніжитися (перекл.
з Вовчка)].

понікуди нар. разг. донельзя [Та от, нарешті,
«Орел» набрав різних припасів понікуди
(перекл. з Позикова-Прибоя)} Козаков і
Македон, скинувши пілотки, розстебнув-
шись понікуди, пішли до найближчого
дуба вмиватись (Го«*,)].

понікчемиіти, -нію, -нієш стать никчемннм,
стать ни на что не годним [Ти не к дивись,

що я тепер така стала, — постаріла, понік-
чемніла; а замолоду була красива, швидка,
весела... (Мирн.)].

прпіматп1 см. поймати1.

понімати2, -маю, -маєш, поияти (пойму,
поймеш) разг. понимать, понять [Справді,
якби він був грамотний, то, може, понімав
би що-небудь, а так... що він знає, тямить?
(Горд.)} Прочитаю їм листків зо два:
— А що, хлопці, поняли?—Ні, добродію,
хоть би тобі слово! (Греб.)} Він не міг і
попити тої ненависті і до всього готової
злоби, котрою палали Довбущуки... (Фр.)].

поніматися см. пойматися.

по-німецькому, по-німецьки нар. по-немецки
[Проте незвичайно здатна дитина навчи-
лась у сільській школі читати й писати по-
українському, по-польському і по-німець-
кому (Коцюб.)} Ніде не блукав, говорив
по-німецьки і скрізь, хоч з бідою, мене розу-
міли (Коцюб.)].

подімілий 1) онемевший, разг. онеиельїй; за-
немевший, разе, занемельїй [Чого ж ви мов-
чите? Чому нічого не кажете, не просите,.,
стоять навколішках, мов понімілі (Мирн.)]\
2) онемевший, разг. онемельїй; занемевший,
разг. занемельїй. Ср. поніміти 1—2.

ПОНІМІТИ, -М1€МО, -МЇЄТЄ МН08. 1) онежеть;
(потерять способность говорить под вдих-
ни ем чего-нибудь разг. — еще) занеметь [Я
там все закопав, чим горіла душа, а ти
одинчз другим дививсь та мовчав, бодай ви
поніміли навіки всі догола (Яо,ю5 )];
2) (потерять чувствительность) онеметь,
разг. занеметь [А у мене, повірите, з пере-
ляку і ноги поніміли (Ваш)].

попова1 разг. пороша.

попова2, понбвка с.-х. понова, понбвка.
поновити см. поновлювати.

поновйтися см. поновлюватися.

понбвка см. понова2.

поновлений 1) восстанбвленньїй; обновленими;
возобновленньїй [А в них було дуже гарно.
Будинок великий, поновлений, світлий та
опоряджений наново, все новісіньке (пе-
рекл. з Вовчка)]} 2) восстанбв тенньїй. Ср. по-
новлювати 1 — 2.

поновлення 1) восстановление; обновление; во-
зобновление [Патер зник, запропонувавши
ДОПОМОГТИ в справі поновлення шляхет-
ських прав і знехтуваної честі пана сот-
ника (Тулуб)]} 2) восстановление. Ср. по-
новлювати 1—2.

понов нова ти, -люю, -люєш и поновляти, -ляю,
-ляєш, поновити, -новлю, -пбвиш 1) восста-
навливать, восстановлять, восстановйть;
(освежать — еще) обновлять, обнов-йть;
(начинать сизнова) возобнов^йть, возоб-
новйть [Цей трагічний епізод найчасті-
ше поновлює мені пам’ять (Кундз.)} Він
шукає, на чім би зупинитись, що б
могло поновити зламану пригодами, душев-
ну рівновагу (Коцюб.)} Я сам досі був як
віл у плузі. Ні, годі... тепер я поновлю
свою кров, наберуся сили (Коцюб.)* Дід Гри-
цай.. приставляв нові дна до старих ули-
ків, поновляв снози (Н.-Лев.у, Я поновив
свої заняття фотографією (Верш.)]; 2) (в*ьем
восетанавливать, восстановлятьгвосстаповйть,
поновлюватися, -лююся, -люєшся и ПО-
НОВЛЯТИСЯ, -ЛЯЮСЯ, -ЛЯЄШСЯ, поповйти-
сй, -новлюся, -пбвишся 1) восстанавли-
ваться, восстановляться, восстановйть-
ся; обновляться, обновйться; возобнов-
ляться, возобновйться [На Україні з 1900
по 1917 р. не було збудовано жодного мета-
лургійного заводу. Устаткування існуючих
заводів, збудованих наприкінці XIX ст.,
не поновлювалося, зношувалось і става-
ло технічно відсталим (Іст. Укр. РСР);
До початку нового навчального року в
сітці партійної освіти столиці поновлюю-
ться цикли лекцій з філософії і творів
класиків марксизму-ленінізму (Рад. Укр.,
1950, /X)]; 2) восстанавливаться, восстанов-
ляться, восстановйться; 3) страд. з. (несо-
верш.) восстанавливаться, восстановлять-
ся; обновляться; возобновляться; восста-
навливаться, восстановляться. Ср. поновлю-
вати 1—2.

поновляти см. поновлювати.

поновлятися см. поновлюватися.

по-повбму нар. по-новому [Міцно і довго па-
рубки трясли йому руку, якось по-новому
дивились в очі (Коцюб.)].

попожбвщик разг. попожбвщик.
попожбвщипа разг. поножбвщина.
поноровйтися, -влібся, -вйшся разг. поарта-
читься, поломиться, покобениться; (пога-
рячиться) поерепепиться.

понос, -су 1) понос [Чималий відхід мо-
лодняка великої рогатої худоби нерідко
буває через захворювання на понос
(Наука і життя, 1958, 2)]; кривавий
с кровавьій понос; словесний с
перен. словеспьій понос [Що поробиш, до-
водиться йти на жертви, без цього словес-
ного поносу професор пальцем не поворух-
не в потрібній для Ананія справі (Янов.)];
2) (единовременньїй приплод) спец, помет.

поносити, -ношу, -носиш книжн. поносйть
[— Та як вона сміла, сяка-така? — кри-
чить Яків. — Що ми — послідні які, що
вона поносить нас, увесь рід? (Мирн.)].

попосйти, -ношу, -носиш 1) (мног.: отнести
куда-нибудь) спестй [Жнуть на лану пшени-
цю— він поносить та поскладає в полукіпки
її снопи (Коцюб.)]; 2) (некоторое время) по-
носйть [Вже Олена дружечок збира, кара-
вайниці вже досі діжу по хаті поносили
(Мирн.)]; 3) (о лошадях) понести [Погонич
од злості передавав ті [панові] стусани ко-
ням, лупцював їх немилосердно гарапни-
ком попід черево, а копі передавали злість
панському фаетонові, хвицали по йому
задніми копитами і трохи не поносили
(Н.-Лев.)]; 4) (мног.: привести в ветхость,
негодность) поизпосйть (разг.), износйть,
разг. потрепать [Що матка дала, поносила
усе чисто і придбать нічого не придбала
(Рудч.)].

попосйтися, -ношуся, -носишся 1) поноси-
ться; 2) поизпосйться; износйться; потре-
паться [Пройшло років зо два, зо три, на-
ряди поносилися, тіло спало... (Мирн.)].
Ср. поносйти 2, 4.

поноска охотн. поноска [У няньки був білень-
кий цуцик, її віл завжди забавляв; Н$ дуже

простий — родом муцик, Носив поноску,
танцював (Котл.)].

поносний поносний.

поноченько нар. разг. довбльпо темно, темно-
вато, разг. темненько [Поноченько тоді вже
було, не зовсім і видко — не можна і ро-
зібрать— що воно (Екатериносл. и. —Сл.
Гр.)}.

поночі нар. 1) (в значений сказуемого) темно
[Надворі стало зовсім поночі, тільки на за-
ході ще світліла неширока блакитно-рожева
смужка неба (Собко)]; 2) (в темно те) разг.
в потемках, впотьмах [Офіцери сиділи
поночі за круглим столом, позираючи
на вкриті фосфором стрілки годинника
(Куч.)', Ставало вогко й холодно. Поночі
нічого було рушатись (Коцюб.)].

поночіти, -чіє несоверш. и соверш. безл. ра^г.
темнеть, потемнеть; (о наступлении вечера—
еще) вечереть, повечереть [В лісі поночіє,
але темрява не густа, а прозора, як буває
перед сходом місяця (Л. Укр.); Поночіло
в хаті, коли Юсуп виходив від Саїда (Ле);
Поночіє. Піч. Гори мріють силуетами
(Н.-Лев.)].

поночувати, -чую, -чуєш поночевать [Нехай
поночує Аткінс, щоб трохи остигла лють,
Внизу під мостами Темзи, на трухлій, гни-
лій соломі (Бажан)].

поношений 1) снесенпьгй; 2) понбщенньш;

3)	поизнбшенньїй; изнбшепшлй; потрепан-
иьій [Він у старенькій свиті і поношеному
картузі, зовсім сивий (Минуле укр. теат-
ру)]. Ср. поносйти 1 — 2, 4.

поптер, -ра карт, понтер.

понтйрування карт, понтирбвка.

понтйрувати, -тйрую, -тйруєш карт, понтй-
ровать.

понтон понтон [Може десь на мосту, Що спи-
равсь на саперні понтони, Я вас бачив не
раз (Руденко); Слідом за шлюпкою підга-
няли важкий понтон (Жур.)].

понтонер, -ра воєн, понтонер [Армійські пон-
тонери готували засоби переправи (Гонч.)].

понтонний понтонний [Дніпро котив важкі
сірі хвилі, понтонний міст піднімався й
опускався під ногами (Янов.)]; да р 6 т а
воєн, понтонная рота.

понтонник понтбнщик [Він перший з понтон-
ників оголосив себе ударииком. (Донч.)].

попудйти, -пуджу, -нудиш мног. разг. исто-
мйть [Ой ходила та блудила, діток пову-
дила (Метл.)].

понудйтися, -нуджуся, -нудишся поскучать,
потосковать; (о плохом, мрачном настроє-
ний — еще) похандрйть [Де ти бродиш ці-
лий день?.. То, бувало, хоч удень дома; а
тепер—понудиться До обіду, а там і скрився
плечима й очима... (Мирн.); Іван до
Вісковатого: Іване Михайловичу, вику-
пити мені в хана воєводу Ваську Трязного
чи нехай ще понудиться в полоні? (перекл.
з О. Толстого)].

понудьгуватп, -гую, -гуєш поскучать, потос-
ковать; (о плохом, мрачном настроєний —
еще) похандрйть.

понуздатн, -даю, -даєш мног. взнуздать.

понукувати, -кую, -куєш 1) понукать [Тисячі
погоничів панської челяді голосними крц-
ками понукували коней, підганяючи обоз
до переправи (Кач.)]; 2) (перен,: торопить)
разг, понуждать, разг. понукать [Погода
була прекрасна, теплий літній воздух про-
никав, здавалося, ціле тіло і понукував
кров до живішого круження (Фр.)].

понумерувати, -рую, -руєш пронумеровать
[Скінчивши коректу того, що СЬОГОДНІ
наскладано, понумерувавши поодинокі
уступи, Начко.. вийшов з друкарні (Фр.)].

понура разг. презр, мммра, обл. понура [За
сими йшли святі понури, Що не дивились
і на світ, Смиренної були натури, Скла-
дали руки па живіт (Котл.)} Лицяйтеся он
до панночок, розказуйте що-небудь, а то
сидить понурою (Вас.)].

понурений потупленньїй, опущенньїй; пону-
ренньїй [Ніхто не говорив. Усі сиділи з
понуреними додолу головами (Фр.)]. Ср.
понурювати.

Понурий понурьій; (непривепгливьіії) угрюмьій;
(печальний — еще) мрачньїй; (суровий —
ещв) хмурий [Хоч він одужав, а з літами
убирався в силу, — та вже ніколи не теряв
свого сумного погляду, понурого виду
(Мирн.)\ Ю д а: ..Він [Мессія] поглядів
понурих не любив (Л. Укр.)} ПЛура свиня
глибоко корінь копає (Ном.)} Літо непо-
мітно згасало й надходила понура осінь
(Козл.)}, А той темний, понурий ліс диви-
ться на нього своїми великими очима
(Черемш.)} Якась понура злість Замкнула
небо й налягла на поле (Рил.)].

понурити см. понурювати,
понуритися см. понурюватися,
понурість, -рості понурость; угрюмость;

мрачность; хмурость [Його високий струн-
кий стан випростався, ..голова підвелася,
зникла понурість, зморшки розгладилися
(Смол.)]. Ср. понурий.

понуро нар. понуро; угрюмо; мрачно; хмуро
[Воли його коло воза Понуро стоять
(Шевч.)} — У мене голова болить, — од-
казує Настя понуро (Вовч.)} Світло ламп
мліє, тускліє/— робиться якось душно,
понуро, мов перед бурею (Фр.)*, Вдалині,
в синяві небес, понуро чорніють щербини
в останках тисячолітнього замку (Ільч.)].
Ср. понурий.

понурювати, -рюю, -рюєш, понурити, -рю,
-риш потуплять, потупить, опускать, опу-
стить; (голову — еще) понуривать, пону-
рить [Галочка понурила очиці у землю
(Квітка)} Як нонурив голову мій Гриць,
то до самого дому не підняв (Вовч.)].

понурюватися, -рююся, -рюєшся, понури-
тися, -рюся, -ришся потупляться, поту-
питься; понуриваться, понуриться [Знія-
ковівши, він сердито понурився (ІЛЬЧ.)}
От брати розмовляють, понурившись
(Мирн.)]. Ср. понурювати.

пончик пончик.

пончо нескл. суш,. ср. р. ПОНЧО.

понюх, -ху, понюшка пошбшка, разг. уст.
понюх; <—х (^»ка) табаки(тютюну)
разг. понюшка табаку, понюх табаку [Він
витягає табакерку, і"понюх табаки прихо-
вує його розгубленість (Тулуб)} Тополєв
зарядив ніс понюшкою тютюну (перекл. 8

Ажаєва)]} пропасти ні за ~ку
табаки перен. разг. пропасть ни за по-
нюшку табаку, пропасть ни за понюх та-
баку [Максим Кривоніс похмуро покрутив-
головою. — Іншу думку маю: пропаде
український народ ні за понюшку табаки,
коли не буде сили великоруської за нами
(Панч)].

понюхати, -хаю, -хаєш понюхать [Для біль-
шої певності він понюхав корінці, але вони
мали звичайний дух (Коцюб.)} А тут при-
ходять якісь судовії два панки.. Один та-
баки понюхав, другий хусточкою обтерся
(Вовч.)} Піткнувсь було [писар], так йому
і чарки понюхати не дали (Квітка)} Закру-
тив носом, як тертого хріна понюхав (Ном.);
Понюхав пирога, та не вдалось покушту-
вати (Ном.)].

понюхувати, -шбхую, -пюхуєш понюхква^ь.
понюшка см. понюх.

понявкати, -каю, -каси и понявчати, -чуг

-чйш помяукать [Понявчали, понявчали
солодким голосочком, та й розійшлись
(Н.-Лев.)].

поняньчити, -чу, -чиш полянчить [Луке-
рія Степанівна: Он там.. Харитониха
обполює баклажани та дуже бідкається, що
нікому поняньчити дитину... (Кроп.)\.

поняньчитися, -чуся, -чишся понянчиться
[Обіцяла Ніна приїхати влітку й онуків
привезти. Поняньчуся з ними (Шиян)].

попити1 см. поймати1.

поняті!3 см. поймати2.

понйтп3 см. понімати2.

понятий см. пойпйтий.

понятий, -того сущ. понятбй [Пристав На-
казав стражникам вигнати всіх на вулицю.
Залишити тільки понятих (Шиян)].

попитися см. пойматися.

понятливий редк. понятливьій [Хазяїн усе
найбільш Денисові приказує, чим Трохи-
мові, бо той понятливіший і моториіший
(Квітка)].

понятливість, -пості редк. понятливость [Поет
сприймав усе без натуги і тільки дивувався
з понятливості негра, що розумів і його*
власні, як здавалось йому, не дуже виразні
миги та слова... (Ільч.)].

поняття понятие [..разом з умовами життя
людей, з їх суспільними відносинами, а
їх суспільним буттям змінюються також
і їх уявлення, погляди і поняття.. (Комун,
ман.)]} не мати ~тя разг. не иметь
понятий, не иметь представлення [Люба ма-
мочко! ..Погано те, що пропадаю від спе-
коти. Ви не маєте поняття, яка тут стра-
шенна спекота (Л. Укр.)].

пооббиваний 1) обйтьій; 2) обйтьій; сбйтьій
[Мотря дивилась на поколені, пооббивані
жовті стіни (Коцюб.)]. Ср. пооббивати
1—2.

пооббивати, -ваю, -ваєш мног. і) гообйть
(разг.), сбпть; 2) (ударами отдєлить что)
пообйть (разг.), обйть; (ударами сорвать —
еще) посбивать (разг.), сбить [Хата стояла
пусткою. Дсщ пооббивав стіни, і жовта
глина всюди покололась та пообсипалась
(Коцюб.)} Злмував я в лісі, Зима люта цвіт
пооббивала, Тим не розвивався (Чуб.)].
пооббиватися, -вається мног. пообйться
(разг.), обйться.

пооббирати и редк. пообирати, -раю, -раєш
мног. 1) пообирать (разг.), обобрать; (снять
покров, оболонку, кожицу) поочищать (разг.),
очистить, разг. обчйстить [Навесні з цих
яєчок виплоджувалася ненажерлива гу-
сінь, що поїдала яблука. А старенька
бабуся не мали сил пооббирати кубельця
(Вишня)]’, 2) (розорить, ограбить, обкра-
дивая) обобрать; (сильнеє) ободрать, фам.
об ла пошить.

пооббріхувати, -ріхую, -ріхуєш мног. разг.
оговорйть, разг. обговорить; (сильнеє) окле-
ветать, оболгать [Як розпустить язика,
так усіх на кутку пооббріхує (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].

пообважувати, -жую, -жуєш мног. пообве-
шивать (разг.), обвесить.

пообвалювати1, -люю, -люєш (визвать па-
дение) мног. пообвалйть (разг.), обвалить;
(разламивая, заставить упасть — еще) об-
рушить [Мотря дивилась на поколені, по-
оббивані жовті стіни. — ..Треба буде геть
пообвалювати та накидати свіжою гяиною...
(Коцюб.)].

пообвалювати2, -люю, -люєш (покрить чем-
нибудь сипучим, катая, поворачивая с бо-
ку на бок) мног. разг. обвалять.

-пообвалюватися, -люється мног. пообвалй-
ться (разг.), обвалйться; (только о земле,
песке и т. п. — еще) поосипаться (разг.),
осипаться; (разламиваясь, упасть) обру-
шиться [На двох углах могили., каміння
трохи пообвалювалось (Н.-Лев.)].

пообвалвковувати, -кбвую, -кбвуєш мног. об-
лепйть глйной [Уже пообвальковували і
хату й комору (Богод. у. —'Сл. Гр.)].

пообвивати, -ваю, -вбєш мног. пообвивать
(разг.), обвйть; (мотая, обвязать — еще)
пообматьгвать (разг.), обмотать, позз. овйть;
(со всех сторон — єще) поувивать (разг.),
увйть.

пообвиватися, -ваємося, -ваєтеся пообви-
ваться; обвйться; пообматнваться; обмо-
таться; овйться; поувиваться; увиться.
Ср. пообвивати.

пообвисати, -сає мног. пообвисать (разг.), по-
обвйснуть (разг.), обвиснуть; (опуститься
вниз— еще) свйснуть; (зацепившись за что-ни-
будь, прйнять висячеє положение) повйснуть
[Перемінився Порох з того часу.. Колись
кругле обличчя розтяглося вздовж, осуну-
лось; щоки пообвисали, очі помутніли,
..сам згорбився, труситься... (Мирн.)].

пообвішуваний пообвешанньїй; обвешанньїй;
обвешеншлй; поувешанньїй; увешанньїй;
увешенньгй [Калинич відчинив нам хатин-
ку, пообвішувану пучками сухих пахучих
трав (перекл. з Тургенева)]. Ср. пообвішу-
вати.

пообвішувати, -шую, -шуєш мног. пообве-
гаать (разг.), обвешать, разг. обвесить;
(сплошь— еще) поувешать (разг.), увешать,
разг. увесить [Стіни Галя вбрала шпале-
рами, пообвішувала вишиваними рушни-
ками (Мирн.)].

пообвішуватися, -шуюся, -шуєшся пообве-
шаться; обвешаться; обвеситься; поуве-

шаться; увешаться; увеситься. Ср. по-
обвішувати.

пообводити, -джу, -диш мног. обвестй; (ого-
родить что чем — еще) обнести; (разме-
стить вокруг чего-нибудь замкнутим кру-
гом — еще) окружйть; (в виде кайми — еще)
окаймйть; (обрисовать линиями — еще)
очертйть [Вікна., червоною глиною по-
обводила (Барв.)].

пообв’язуваний 1) обвязанньїй; повязанньїй;
увйтьій [Показала на старого, котрий, по;
обв’язуваний хустками, лежав на постелі
(Фр.)]; 2) обвязанньїй. Ср. пообв’язувати
1—2.

пообв’язувати, -зую, -зуєш мног. 1) пообвя-
зьівать (разг.), обвязйть; (платком и т. п.—
‘ еще) повязать; (со всех сторон — еще) увйть;

2) (сделать надвязку по краям чего-нибудь)
спец, пообвязьівать (разг.), обвязйть.

пообв’язуватися, -зуємося, -зуєтеся пообвя-
зьіваться; обвязаться; повязаться; увиться.
Ср. пообв’язувати 1.

пообгодовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. об-
кормйть, окормйть ‘(принести вред излиш-
ним кормлением — еще) закормйть [Це ви
нас так пообгодовуєте, що й завтра не
схочетіЛя (Богод. у. ч— Сл. Гр.)].

пообгорати, -рає см. пообгоряти.

пообгороджуваний, поогороджуваний огорб-
женньїй; обгорбженньїй; огражденньїй [Ха-
ти пообгороджувані, коло кожної хати
городець і садок (Свидн.)]. Ср. пообгоро-
джувати.

пообгороджувати и поогороджувати, -джую,
-докуєш мног. огородить, разг. обгородить,
уст. оградйть [А хата в того Хоми така, що
й вікна в землю повгрузали, дак він кі-
лочками пообгороджував (Барв.)].

пообгороджуватися и поогороджуватися,
-джуюся, -джуєшся огородиться; обгоро-
дйться. Ср. пообгороджувати.

пообгортати, -таю, -таєш мног. 1) пообер-
тьівать (разг.), обернуть, разг. пообвер-
тьівать, обвернуть, пообворачивать, обво-
ротйть; (закрить со всех сторон —еще)
поувертьівать (разг.), увернуть; 2) (об-
вить) пообматьівать (разг.), обмотать; (чем-
нибудь теплим) окутать; (со всех сторон —
еще) поукутать (разг.), укутать [Ноги ж
пообгортайте кожухом, а то померзнуть
(Славяносерб. у. — Сл. Гр.)]? 3) (окружйть
чем-нибудь со всех сторон) пообкладьівать
(разг.), обложйть; 4) с.-х. окупить.

пообгоряти, -ряє мног. пообгореть (разг.),
обгореть [Стіни пообгоряли (Харьк. — Сл.
Гр.); Пообгоряли обличчя на весняних
вітрах (Ле)].

пообгризати, -заю, -заєш мног. пообгри-
зать (разг.), обгршзть, разг. огріізть; (кости,
кору и т. п. — еще) обглодать, разг. огло-
дйть, (все до канца) изглодать [Найкращі
кавуни пообгризали [зайці] (Шиян)].

пообдаровувати, -рбвую, -рбвуєш мног. 1) ода-
рйть, оделйть, разг. обделйть; 2) перен.
одарить; (какими-нибудь свойствами, спо-
соб нестями — еще) наградйть, книжн. на-
делйть, уст. оделйть.

пообдзьобувати, -бує мног. пообклевать
(разг.), обклевйтьДреже) оклевать [Горобці
чисто пообдзьобували вишні (Харьк. г. —
Сл. 1 р.) ].

пообдирати, -раю, -раєш мног. 1) ободрать;
(отделить, снять — еще) посдирать (разг.),
содрать; (перен.: ограбить, обокрасть
разг. — еще) обобрать, фам. облапошить;

2) (истрепать одежду, мебель) разг. обо-
драть; (сильнеє) изорвать, разг. изодрать
[Пообдирали [втікачі] на собі одежу (Фр.)].

пообдиратися, -раємося, -раєтеся 1) ободра-
ться; посдираться; содраться; 2) ободра-
ться; изорваться; изодраться. Ср. пообди-
рати 1—2.

пообдурювати, -рюю, -рюєш мног. обмануть,
разг. обдурйть; (пользуясь чьей-нибудь наив-
ностью, простотой, глупостью разг. — еще)
одурачить, фам. околпачить; (подшучивар,—
еще) разьіграть*, (создавая соответствующую
обстановку перен. разг. — еще) обставить;
(хитря — еще) провестй, обойтй; (сбивая с
толку перен. разг. — еще) опутать, оплести.

пообертати, -таю, -таєш мног. 1) обернуть,
книжн. обратйть, разг. оборотйть; (вертя,
изменить положение кого-нибудь, чего-ни-
будь) повернуть, разг. поворотйть; (изме-
нить направление движения уст., шутл. —
•еще) обратйться [Хто ж це мені глечики
пообертав? (Богод. у. — Сл. Гр.); Я хочу
переконатися, чи пообертали робітники
ввесь покіс, як наказала я (Коб.)]; 2) (когб,
що на кого, на що, у кого, у що) (изме-
нить состояние, вид) превратйть (когб, что
в когб, во что), обратйть (когб, что в когб,
во что).

пообертатися, -таємося, -таєтеся 1) оберну-
ться; обратйться; оборотйться; поверну-
ться; поворотйться [Молодиці й дівчата
всі разом пообертались до дверей, неначе
нагляділи якесь диво (Н.-Лев.)]; 2) превра-
тйться, обратйться. Ср. пообертати 1—2.

пообживатися, -ваємося, -ваєтеся мног. об-
жйться; трохи ~тися немнбго обжй-
ться, разг. пообжйться.

пообжинати, -паю, -паєш мног. пообжать
(разг.), обжать [Пообжинали ті дерева окру-
ги (Змиев. у. — Сл. Гр.)].

пообжинатися, -паємося, -паєтеся мног. окбн-
чить жатву, обл. обжаться.

пообирати1 см. пооббирати.

пообирати2, -раємо, -раєте мног. поизбирать
(разг,), поизбрать (разг.), избрать; (виде-
лить — еще) повибирать (разг.), вибрать.

пообідати, -даю, -даєш пообедать, уст. от-
обедать; (кончить еду разг. — еще) от^есть,
уст. откушать [Пані Констанція присува-
ла до себе стілець і прохала: — Сідайте,
Усте, пообідайте з нами (Коцюб.); В гості
збирайся, а дома пообідать не забудь (при-
казка); Другого дня зійшло сонце, а Мико-
ла з батьком та матір’ю вже й пообідали
(Н.-Лев.)].

пообіддя обл. послеобеденное время [Моя
душа була в те пообіддя, як антена, розіп-
нута високо в повітрі й наставлена на одну
тільки хвилю (Туд.)].

пообідній послеобеденннй [Під Новий рік у
пообідній час Нас четверо сиділо в вести-
бюлі (Руденко); Вартовий махнув рукою,
на сонце пообіднє глянув (Ле)].

пообіймати и разг. пообнімати, -маю, -мйєш
мног. пообнимать (разг.), обнять; обхва-
тйть, охватйть.

пообійматися и разг. пообніматися, -Має-
мося, -маєтеся мног. пообниматься (разг.),
Ьбняться [З’явились постаті туманні в
полі, Пообіймались білими руками (перекл.
Л. Українки); На мраморному столі стоять
знов якісь три красуні, голісінькі, як мати
народила, і пообнімались руками (Н.-Лев.)].

пообіцяти, -цяю, -цяєш и разг. пообіцятися,
-цяюся, -цяєшся и разг. редк. пообіщати,
-щаю, -щаєш обещать, разг. пообещать,
обещаться, уст. посулйть [Марко пого-
дився прийти увечері до Марусі в гості
і пообіцяв якусь книжку (Коп.); Ще раз
пообіцяв він прискорити справу пана Бже-
ського (Тулуб); Тепер кривому Тихонові
не ддє спокою: твій млин, каже, тільки
батюшці гроші меле, — розбери його.. І той
пообіцявся розібрати його повесні (Вас.);
Все, як пообіщав Захаревич, скінчилось
добре (Вовч.)].

пооб’їдати, -даю, -даєш мног. пообьедать
(разг.), пообьесть (разг.), обьесть [Такого
мишей багато, що, мабуть, і вуха нам уночі
пооб’їдають (Богод. у. — Сл. Гр.)].

пооб’їдатися, -даємося, -даєтеся мног. по-
об'ьедаться (разг.), пооб'ьесться (разг.),
обьестБся [Пооб’їдалися, аж із-за столу
важко встати (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

пооб’їжджати1, -джаю, -джаєш и редк. по-
об’їздйти, -їжджу, -їздиш мног. 1) по-
обьездить (разг.), об'ьездить (разг.), обь-
ехать, изьездить; (в разних направленнях
разг. — еще) исколесйть, фам. обкатйть,
обкатать; (с определенной целью разг. — еще)
обрмскать, изрнскать; 2) (лошадей и т. п.)
спец, об'ьездить; 3) (проверить пробной
ездой) спец, пообкатьівать (разг.), обка-
тать.

Пооб’їжджати2, -джаю, -джаєш (миновать
стороной) мног. пообьезжать (разг.), обь-
ехать; (очертить движением, — еще) обо-
гнуть.

пооб’їздйти см. пооб’їжджати1.

пообкидати, -даю, -даєш мног. 1) пообкидать
(разг.), обкидать; (покрить чем-нибудь)
позасипать (разг.), засипать; (бросая —
еще) позабраснвать (разг.), забросать; 2) (о
петлях и т. п.) портн. переметать, по-
обметать (разг.), обметать, прометать.

пообкладати, -даю, -даєш мног. обложйть;
(сделать насипь вокруг чего-нибудь обл. —
еще) обвалйть; (покрить, отделать чем-
нибудь) повнкладьівать (разг.), виложить;
(по горизонтальной поверхности — еще) по-
укладнвать (разг.), уложйть [В селі стояв
запах трухлого дерева, прілого моху, що
ним дбайливі господарі пообкладали стіни
хат (Чорн.); І на бісового батька все те тобі
здалось? Бач, пообкладав себе., книжками!
(Н.-Лев^)].

пообкладатися, -даюся, -даєшся мног. обло-
житься.

пообклеювати, -л&юю, -лбюєш мног. пооклбить
(разг.), оклеить, пообклбить (разг.), обкле-
ять.

пообколупувати, -пую, -пуєш мног. пообко-
вурять (разг.), обковьірять [Стіни пообко-
лупували, долівку повибивали (Ва-
сильк. у. — Сл. Гр.)].

пообколупуватися, -пується мног. облупи-
ться, отлупйться.

пообкопувати и поокопувати, -пую, -пуєш
мног. окопать, пообкопать (разг.), обкопать
(разг.), обруть.

пообкопуватися1 и поокопуватися, -пуємося,
-пуєтеся мног. окопаться, обрьіться.

пообкопуватися2, -пуємося, -пуєтеся мног.
обл. окбнчить копйние [картбфеля и т. п.],
окбпчить копку [картбфеля и т. п.].

пообкошувати, -шую, -шуєш мног. обкосить;
(вокруг чего-нибудь — еще) окосить [Кру-
гом їх [вуликів] пообкошує (Баре.)].

пообкошуватися, -шуємося, -шуєтеся мног.
разг. обкоситься.

пообкрадати, -даю, -даєш мног. пообокрасть
(разг.), обокрасть, разг. пообворовать, об-
воровать [Він уже багато людей пообкра-
дав (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

пообкручувати, -чую, -чуєш мног. пообви-
вать (разг.), обвить; (плотно обмотать)
окрутйть, разг. пообкручивать, обкрутйть;
(плотнее — еще) нообвертмвать (разг.), об-
вернуть (разг.), обвертеть (разг.), цооберту-
вать (разг.), обернуть [Пообкручували ноги
ганчірками, взулись в постоли (Н.-Лев.)].

пообкручуватися, -чуюся, -чуєшся. пооб-
виваться, обвиться; окрутйться; пооб-
кручиваться, обкрутиться; пообвертьіва-
ться, обвернуться, обвертеться, пообертьі-
ваться’, обернуться. Ср. пообкручувати.

пообкурювати, -рюю, -рюєш 1) окурйть,
разг. обкурйть; 2) (сделать удобними для
курения) пообкуривать (разг.), обкурйть;
3) (ввести кого-нибудь в убиток, куря на
его счет) обкурйть; 4) (обсипать снегом,
песком и т. п.) овеять, разг. обвеять.

пообкурюватися, -рюємося, -рюєтеся мног.

1) (о курений) разг. обкурйться; 2) пообку-
риваться; обкурйться; ср. пообкурювати 2.
пообкутувати, -тую, -туєш мног. окутать [Мо-
роз великий, треба добре глечики пообку-
тувати, а то позамерзає молоко, поки до-
несу (Черниг. у. Сл. Гр.)].

пообкутуватися, -туємося, -туєтеся мног. оку-
таться [Чого ви так пообкутувалися? Мо-
роз же невеликий (Черниг. у. — Сл. Гр.)].
пооблазити1, -зііть и пооблізати, -зає мног.

1) пооблезть (разг.), облезть; 2) (о коже)
полупйться (разг.), облупйться; (отвали-
ться, отпасть) слезть.

пооблазити2, -лажу, -лазиш (побивать во мно-
гих местах) разг. пооблазить, облазить;
(йзредка — еще) вилазить; (везде, все разг.—
еще) поизлазить, излазить, перелазить.

пообламувати1, -мую, -муєш мног. пообламьі-
вать, пообломать, обломать [І як визріє,
було, восени кукурудза, пообламують
качани (Вишня)', Бач, яц вишні хлопці по-
обламували (Богод. у. — Сл. Гр.)].

пообламувати2, -мую, -муєш и пообломлю-
вати, -люю, -люєш (надавливая на что-
- нибудь, заставить обрушиться) мног. по-
обламувать, обломйть.

пообламуватися1, -мується мног. пообламу-
ваться (разг.), обломиться.

пообламуватися2, -мується и пообломлюва-
тися, -люється (обрушиться под тяжестью
чего-нибудь) мног. пообламуваться (разг.),
обломйться.

пооблатувати, -тую, -туєш мног. обшйть
заплатами, разг. облатать [П’ятеро дітей,
та все хлопці, усе на їх так і горить. Треба
ж їх пооблатувати (Богод. у. — Сл. Гр.)].
пообливати, -ваю, -ваєш мног. пообливать
(разг.), облйть; (сразу, со всех сторон —
еще) обдать; (в большом количестве — еще}
окатйть [На сковородку положили Десят-
ків два карасиків живих, Сметанкою як
слід пообливали І на жарку їх шкварить
прийнялись (Гл.)].

пообливатися, -ваємося, -ваєтеся пообли-
ваться; облйться; обдаться; окатйться
[Пообливалися, аж тече з їх (Черниг. у.—
Сл. Гр.)]. Ср. пообливати.

пооблизувати, -зую, -зуєш мног. пооблизу-
вать (разг.), пооблизать (разг.), облизать;
(все—еще) перелизать [І ложки пооблизува-
ли, такий доорий кисіль (Киев. у.—Сл. Гр.)]
пооблипати, -паємног. 1) пооблйпнуть (разг.),
облйпнуть [Сорочки на їх мокрісінькі, так
і пооблипали (Черниг. г. — Сл. Гр.)]\
2) (что) пооблепйть (разг.), облепйть; см.
еще пообліплювати 1.

пооблізати см. пооблазити1.

пообліплювати, -люю, -люєш мног. 1) по-
облепйть (разг.), облепйть; 2) разг. по-
оклеить (разг.), оклеить, пообклеить (разг.),
обклеить.

пооблітати1, -таю, -таєш (побивать во многих
местах) пооблетать (разг.), облетать, разг.
излетать.

пооблітати2, -тає мног. пооблететь (разг.),
облететь; (с деревьев, кустов — еще) по-
опадать (разг.), поопасть* (разг.), опасть,
поосупаться (разг.), осупаться.

пообломлювати см. пообламувати2,
пообломлюватися см. пообламуватися2,
пооблуплювати, -люю, -люєш мног. пооблуп-
ливать (разг.), пооблупйть (разг.), об-
лупйть; (кору, верхний слой, кожу и
т. п. — еще) поободрать^ (разг.), ободрать.
пооблуплюватися, -люється мног. пооблуп-
ливаться (разг.), йооблупйться (разг.), об-
лупйться; (отпасть кусками — еще) от-
лупйться; (о коре, верхнем слое, коже
и т. п. — еще) поободраться (разг.), обо-
дрйться.

пооблягати, -гаємо, -гаєте мног? 1) облечь;
(покрить плотной массой — еще) обложйть;
2) (расположиться вокруг чего-нибудь, —
еще) окружйть, обступйть; (воєн. —еще)
осадйть, обложйть; 3) разг. редк. полечь
[спать] (разг.), лечь [спать], поулечься
[спать] (разг.), улечься [бпать]; см. еще
полягати2.

пооблягатися, -гаємося, -гаєтеся разг. редк.
поулечься [спать] (разг.), улечься [спать],
полечь [спать] (разг.), лечь [спать]. См.
еще полягати2.

пооблямовувати, -мбвую, -мбвуєш мног.
1) окаймйть; 2) (обшить каймой) портн.
окаймйть; (отделащь обшивкой) вуложить,
вукласть (разг.), оторочйть; (мехом — еще)
вупушить.
пообляпувати, -пую, -пуєш мног. разг. по-
обризгать (разг.), обрьізгать; (чем-нибудь
грязним — еще) позаормзгать (разг.), за-
бріізгать, разг. пооблипать, обляпать [За-
ходилися танцювати по грязі і нас пообля-
пували (Сумск. у. — Сл. Гр.)].

пообляпуватися, -пуємося, -пуєтеся пообрнз-
гаться; обрмзгаться; позабрмзгаться; за-
брмзгаться; пообляпаться, обляпаться. Ср.
пообляпувати.

пообмазувати, -зую, -зуєш мног. пообмазать
(разг.), обмазать; (испачкать разг. — еще)
поизмазать, измазать, измарать, (сильнеє)
обмарать; (все разг.—еще) перемазать, пере-
марать [Батько, було, всяку гілочку перема-
цає, сухе пообпилює, пообмазує (Баре.)],
пообмазуватися, -зуємося, -зуєтеся пообма-
заться; обмазаться; поизмазаться, изма-
заться, измараться; обмараться; перема-
заться, перемараться. Ср. пообмазувати,
пообмащувати, -щую, -щуєш мног. пообма-
зать (разг.), обмазать; (только жирним
разг. — еще) пообмаслить, обмаслить.

пообмащуватися, -щуюся, -щуєшся пообма-
заться; обмазаться; пообмаслиться, обма-
слиться. Ср. пообмащувати.

пообмерзати, -заємо, -заєте мног. 1) пообмер-
зать (разг.), пообмерзнуть (разг.), обмерз-
нуть; (без дополнения — еще) пообледенеть
(разг.), обледенеть [Чума к: Моро^,
братці мої, і хуга. А ти в картузі, Гришо!
Вуха пообмерзають (Мик.)]', 2) (об ощуще-
нии холода) иззябнуть, разг. пообмерзать,
обмерзнуть.

пообмивати, -ваю, -ваєш мног. 1) пообмивать
(разг.), обмить, рит. омить; 2) (митьем
удалить, свестй и перен.) разг. посмнвать
(разг.), смить [—А чому ж хати чорні, не
потиньковані? — Та то ж дощі пообми-
вали (Шиян)]', 3) разг. обстирать, (реже)
пообмнть, обмить [Ой стій, мила, не вми-
рай, Діти мені пообмивай (Чуб.)].

пообмиватися,-ваємося,-вієтеся 1) пообмива-
ться; обмиться; омиться [Пішли до ставка
та пообмивалися (Киев. у. — Сл. Гр.)]',
2) посмнваться’, смнться, разг. пообми-
ваться, обмиться. Ср. пообмивати 1—2.
пообминати, -паю, -паєш мног. 1) миновать,
минуть, обойтй; (при езде — еще) обт>е-
хать [А ми так швиденько йдемо, — усіх
людей пообминали (Харьк.— Сл. Гр.)];
2) (пропустить кого-нибудь в действии,
распространяющемся на других) обойтй.

пообмінювати, -тою, -нюєш мног. 1) обме-
нять, разг. поменять, обменйть; 2) (нечаян-
но, случайно взять чужие вещи вместо та-
ких же своих) разг. обменйть.

пообмінюватися, -шоємося, -пюєтеся 1) об-
меняться; поменяться, обменйться; 2) об-
менйться. Ср. пообмінювати 1—2.

пообмірювати, -рюю, -рюєш.мног. 1) измерить;

(по всем направленням —еще) пообмерить
(разг.), обмерять, обмерить; 2) (обмануть,
отмеряя) разг. обмерять, обмерить.

пообмітати, -таю, -таєш мног. пообме-
тать (разг.), обместй [Візьми віник та по-
обмітай у сінях павутиння (Черниг. у. —
Сл. Гр.)].

пообмовляти, -ляю, -ляєш (кого) мног. разг.

оговорить (кого), разг. обговорить (кого);
(приписать кому-нибудь что-нибудь плохое
разг. — еще) наговорить (на кого); (рас-
пространить о ком-нибудь клевету) окле-
ветать (кого), наклеветать (на кого), перен.
очернйть (кого).

пообмокати, -каємо, -каєте мног. пообмбк-
нуть (разг.), обмокнуть [Ми пообкисали,
пообмокали на дощі (Змиев. у. — Сл. Гр.)].

пообмолочувати, -чую, -чуєш мног. с.-х. об-
молотить; (известное количество — еще) от-
молотйть; (все до конца—еще) измолотйть.

пообмотувати, -тую, -туєш мног. по-
обматьівать (разг.), обмотать; (вокруг чего-
нибудь — еще) пообвивать (разг.), обвйть,
позз. овйть; (плотнее) пообертьівать (разг.),
обернуть, разг. пообвертьівать, обвернуть,
обвертеть; (туго завертивая во что-нибудь—
еще) вкрутить, разг. обкрутить; (обвязать
чем-нибудь — еще) опутать [Пообмотували
ноги полотном (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

пообмотуватися, -туюся, -туєшся пооб ма-
туваться; обмотаться; пообвиваться; об-
виться; овйться; пообертьіваться; оберну-
ться; пообвертьіваться, обвернуться, об-
вертеться; окрутйться; обкрутйться; опу-
таться. Ср. пообмотувати.

пообмощувати, -щую, -щуєш мног. обло-
жйть.

пообмощуватися, -щуюся, -щуєшся мног.
обложиться.

пообмуровувати, -рбвую, -рбвуєш мног.

1) строит. обмуровать; 2) обл. пообносить
[каменннми стенами и т. п.] (разг.), обне-
сти [каменньїми стенами и т. н.] [І двір,
і сад пообмуровував (Славяносерб. у. —
Сл. Гр.)].

пообнімати см. пообіймати.

пообніматися см. пообійматися.

пообносити1, -ношу, -носиш (огородить) мног.
обнести.

пообносити2, -ношу, -носиш мног. 1) (обойдя
всех, угостить) пообносить (разг.), обнести’,
(доставить в разньїе места — еще) пораз-
носйть (разг.), разнестй; 2) (обойдя всех с
угощением, пропустить кого-нибудь) об-
нести.

пообносити3, -ношу, -носиш (оборвать украд-
кой фрукти с деревьев) разг. обнестй, по-
обобрать, обобрать [Генеральша ніколи не
їла овощу з свого молодого садка: він усе
пообносить, усе висраде (Мирн.)].

пообнюхувати, -нюхую, -нюхуєш мног. по-
обнюхать (разг.), обнюхать.

по-оборбнському, по-оборбпськи нар. полиш.
оборбнчески.

пообпадати1, -дає мног. поопадать (разг.),
поопасть (разг.), опасть; (отделившись,
упасть — еще) пооблетать (разг.), облететь,
поосипаться (разг.), осипаться [Через об-
дерту покрівлю вже світились крокви та
лати, неначе ребра, на котрих пообпадала
шкура (Н.-Лев.)', Ц льоду бурульки, що
знай кругом бряжчали, Уже зовсім пообпа-
дали {Греб.)].

пообпадати2 и поопадати, -дають (кого) мног.
редк. набрбситься (на кого), напасть (на
кого); (расположиться кругом) окружйть
(кого).
пообпалювати, -люю, -люєш мног. пообжи-
гать (разг.), обжечь; (повредить верхний
Сілой, покров чего-нибудь) опалить.

пообпалюватися, -лююся, -люєшся мног.

1)	пообжигаться*, обжечься; опалиться; ср.
пообпалювати; 2) позагорать (разг.), за-
гореть [За півдня пообпалювались косарі,
спини та груди їм пашіли свіжим загаром
(Гонч.)].

пообпарювати, -рюю, -рюєш мног. обварйть,
разг. ошпарить; (повредить паром и т. п.
йзредка — еще) пообжигать (разг.), обжечь.

пообпарюватися, -рюємося, -рюєтеся обва-
риться; ошпариться; пообжиґаться; об-
жечься. Ср. пообпарювати.

пообпивати, -ваю, -ваєш мног. разг. опйть
[Чи ми вас пооб’їдали, чи ми вас пообпи-
вали? (Киев. у. — Сл. Гр.)].

пообпиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. по-
спиваться (разг.), опйться, фам. обдуться.

пообпирати1, -раю, -раєш (для устойчивости)
мног. опереть.

пообпирати2, -раю, -раєш мног. разг. обсти-
рать.

пообпиратися1, -раємося, -раєтеся мног. опе-
реться; (плотно — еще) упереться; (только
локтями — еще) облокотйться [Майдан
увесь захряс народом. Передні пообпира-
лись па ціпки, стрять, як мур (Мик.)].

пообпиратися3, -раємося, -раєтеся мног. об-
стираться.

пообписувати, -сую, -суєш мног. і) описать;

2)	(заполнить рисунками, записами и т. п.)
поиспйснвать (разг.), поисписать (разг.),
исписать /Єсть такі, що хрестами все по-
обписує: і ночви, і двері, і корито, що сви-
ней годує, і помийницю (Барв.)].

пообполіскувати и поополіскувати, -кую,
-куєш мног. ополоскать, ополоснуть.

пообполіскуватися и поополіскуватися, -кує-
мося, -куєтеся мног. ополоскаться, ополос-
нуться [Тільки вскочили в воду, пооб-
поліскувалися та й назад (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].

пообполювати, -люю, -люєш мног. ополбть
[Малину вже пообполювала (Богод. у.—
Сл. Гр.)].

пообпоювати, -пбюю, -пбюєш мног. 1) по-
опаивать (разг.), поопойть (разг.), опойть;
2) (отравить) уст. поопаивать (разг.),
опойть.

пообривати1, -ваю, -ваєш (что) мног. пообри-
вать (разг.), пооборвать (разг.), оборвать;
(о плодах и т. п. разг. — еще) обобрать;
(листья с деревьев — еще; оправить, уда-
ляя лишнве —обьічно) разгг пообдергать,
обдсргать [Нашим парубкам пики порозби-
вають, оселедці пообривають, всі вечор-
ниці розженуть... (Стор.); Вишні вже по-
обривали, а сливи ще й не починали (Чер-
ниг. у.' — Сл. Гр.)].

пообривати2, -ваю, -ваєш (окопать) мног. по-
обривать (разг.), обцить.

пообриватися1, -вйємося, -ваєтеся мног. 1) по-
обриваться (разг.), оборваться; (не удер-
жавшись, упасть — еще) сорваться [Нит-
ки, котрими вони були позшивані, вже по-
обривались і теліпались (Н.-Лев.)]; 2) (из-
носить до діл одежду) разг. пообриваться,

оборваться [К а т р я: ..Візьму Тарасову
сорочку і зашию.. Бо хлопець обірвався,
ходить, як од гіллі одірваний. Дівча-
та: Справді. Хлопці всі пообривалися
(Мик.)].

пообриватися2, -ваємося, -ваєтеся пообри-
ваться; обрнться. Ср. пообривати2.

пообрізувати, -зую, -зуєш и редк. пообрізати,
-заю, -заєш мног. пообрезать (разг.), по-
обрезивать (разг.), обрезать.

пообробляти, -ляю, -ляєш и (реже) пообрбб-
лювати, -люю, -люєш мног. пообраббтать
(разг.), обраббтать; (о земле, полях и т. п.—
еще) возделать; (придать каким-нибудь ве-
щам, постройкам и т. п. определенний
вид путвм обработки) отделать, разг. по-
обделать, обделать, спец, разделать.

пооброблятися, -ллємося, -ллєтеся мног. обл.
окбнчить раббтм, покончить с работами
[Уже люди в полі пооброблялися (Бо-
год. у. — Сл. Гр.)].

пообростати, -таємо, -таєте мног. пообра-
стать (разг.), обрастй [Гори лісом пообро-
стали (Харьк, г. — Сл. Гр.); Стріха в його
добре попрогнивала й мохом пообростала,
треба заладнати (Барв.)].

пообрубувати1, -бую, -буєш и редк. пообрублю-
вати, -люю, -люєш лшог. пообрубйть (разг.),
обрубйть; (л’ед и т. п. — еще) поскаливать
(разг.}, сколоть.

пообрубувати2, -бую, -буєш мног. 1) (отде-
лить, рубя) поо'брубйть (разг.), обрубйть;

2)	(о колодцах, рудниках и т. п.) поделать
срубн (разг.), сделать срубн; повставлять
срубн (разг.), вставить срубн.

пообсаджуваний пооб саженний; об саженний;
усаженннй [Городи скрізь пообсаджувані
понад Россю високими вербами (Н.-Лев.)].
Ср. пообсаджувати.

пообсаджувати, -джую, -джуєш мног. по-
обсадйть (разг.), дообсаживать (разг.), об-
садйть; (посадив, занять какую-нибудь пло-
щадь) усадйть, разг. усажать.

пообсапувати, -пую, -пуєш мног. с.-х, ску-
чить [сапкой] [Як гарно пообсапуєш кар-
топлю, то більша вродить (Екатериносл. г.—
Сл. Гр.)].

пообсипати, -паю, -паєш мног. 1) пообсипать
(разг.), обсилать, осипать; (всю поверхность,
обильно — еще) усипать; 2) безл. разг. по-
обсипать, обсипать; (покрить сипью разг.—
еще) пообметать, обметать.

пообсипатися, -лаємося, -паєтеся мног. 1) по-
обсипаться (разг.), обсипаться, осипаться;
2) (сьтясь, опасть, обвалиться) пооси-
паться (разг.), осипаться [Дощ пооббивав
стіни, і жовта глина всюди покололась та
пообсипалась (Яоіроб.)].	,

пообсихати, -хаємо, -хаєте мног. пообсихать
(разг.), обсохнуть.

пообсівати, -ваю, -ваєш и пообсіювати,
-сіюю, -сіюєш мног. с.-х. пообсеять (разг.),
обсеять.

пообсіватися, -ваємося, -ваєтеся и пообсі-
юватися, -сіюємося, -сіюєтеся мног. разг.
отсеяться, обсеяться [За годинки люди
пообсівалися (Харьк. — Сл. Гр.); Пообсі-
вались люди яриною... (Квітка)].

пообсідати, -даємо, -даєте мног. 1) пообсесть
(разг.), обсесть [Мухи роями пообсідали
чорні стіни, роями здіймалися з стін і
гули, як бджоли в пасіці (Коцюб.)]',2) перен.
разг. осадить; (овладеть полностью) разг.
одолеть.

пообсіювати см. пообсівати.

пообсіюватися см. пообсіватися.

пообсмалюваний обожженний; опаленний [Бі-
ля. полудня лиш чорна купа згарища жев-
ріла ще з-за жовтих і пообсмалюваних
дерев (Козл.)]. Ср. пообсмалювати.

пообсмалювати, -люю, -люєш мног. пообжд-
гать (разг.), обжечь; (повредить верхний
слой, покров, удалить при помощи огня
шерсть, перья— еще) опалить.

пообсмалюватися, -люємося, -люєтеся по-
обжигаться; обжечься; опалйться. Ср. по-
обсмалювати.

пообсмикувати, -кую, -куєш мног. 1) поодер-
гивать (разг.), одернуть, разг. пообдергать,
обдерпуть [Пообсмикуйте нам сорочки,
щоб рівно було (Киев. у. — Сл. Гр.)];
2) (дергая, оборвать или удалить лишнее)
поодергать (разг.), одергать, разг. пообдер-
гать, обдергать.

пообсмоктувати, -тую, -туєш мног. пообса-
сьівать (разг), обсосать [Та що ж то за обід
мудрий був! чого то там не було? Аж паль-
ці пообсмоктував (Квітка)].

пообсмолювати, -люю, -люєш мног. осмолить,
пообстругувати, -гую, -гуєш мног. пообстро-
гать (разг.), обстрогать, обстругати, остро-
гать, остругать.

пообсушувати, -шую, -шуєш мног. пообсу-
шйть (разг.), обсушить.

пообсушуватися, -шуємося, -шуєтеся пооб-
сушйться; обсушиться. Ср. пообсушувати.

пообтикати, -каю, -каєш мног. пообтикать
(разг.), пообтикать (разг.), обтикать; (на-
тикать чего-нибудь на всем пространстве—
еще) утикать [Пообтикав [Морозенко] не-
величкі полянки поміж деревом кущами тон-
кої ліщини, від вітру холодного закриває
(Мирн.)].

пообтикатися, -каюся, -каєшся пообтикаться,
пообтикаться; обтикаться; утикаться. Ср.
пообтикати.

пообтинати, -паю, -паєш мног. пообсекать
(разг.), обсечь; (ножницами, ножом —обич-
но) пообрезать (разг.), пообрезнвать (разг.),
обрезать [Бачу, що ніколи мені панькатися
з моїми пишними косами, взяла та й пооб-
тинала їх (Фр.)і.

пообтирати, -раю, -раєш мног. пообтирать
(разг.), обтереть; (удалить с поверхности
что-нибудь жидкое — обично) повитирать
(разг.), внтереть; (сл'ези, пот ит. п. — еще)
утереть, (реже) отереть.

пообтиратися, -раємося, -раєтеся пообтирать-
ся; обтереться; повитираться; внтереть-
ся; ^утереться; отереться. Ср. пообтирати.

пообтісувати, -сую, -суєш мног. пообтесн-
вать (разг.), обтесать, поотеснвать (разг.),
отесать [Оці ось дубки пообтісуйте попе-
реду (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

пообточувати, -чую, -чуєш мног. пообтачи-
вать (разг.), ооточйть.

пообтбчуватися, -чується пообтачиваться; об-
точиться. Ср. пообточувати.

пообтріпувати1, -пую, -пуєш мног. стрях-
нуть; (бистрими движениями—еще) встрях-
нуть.

пообтріпувати2, -пую, -пуєш (небрежной нос-
кой, употреблением привести в негодность)»
мног. обтрепать, разг. поистрепать, истре-
пать; (повредить поверхность чего-нибудь
изредка разг. — еще) пообдирать, ободрать‘г
(края одежди — еще) обйть.

пообтріпуватися1, -пуємося, -пуєтеся ©трях-
нуться; встряхнуться. Ср. пообтріпувати1^
пообтріпуватися2, -пується обтрепаться; по-
истрепаться, истрепаться; пообдираться^
ободраться; обйться. Ср. пообтріпувати2.

пообтрушувати1, -шую, -шуєш мног. стрях-
нуть, разг. оттряхнуть, оттрястй; (сбро-
сить — еще) стряхнуть.

пообтрушувати2, -шую, -шуєш (покрить чем-
нибудь сипучим) мног. разг. пообсипать.
(разг.), обсипать, поосипать (разг.), оси-
пать.

пообтрушуватися, -шуємося, -шуєтеся мног.
О ТрЯХНуТЬСЯ.

пообтягати, -гаю, -гаєш и пообтягувати^
-гую, -гуєш мног. обтянуть [Треба буде-
драбини новим луб’ям пообтягати (Фр.);
Ось дивани із пружинами, І трава шелес-
тить морська, їх коричневим дерматином
Пообтягувала рука (Заб.)].

пообходити, -джу, -диш мног. разг. обойтй;
(что — еще) обходйть [Пізніш вечором,
як Максим пообходив корови та коні та
подоїв вівці, увійшов до хати (Стеф.)].
пообчищати, -щаю, -щаєш мног. очистить;
(только с поверхности — еще) обчйстить.

пообчищатися, -щаюся, -вдаєшся очйститься;
обчйститься. Ср. пообчищати.

пообчіплюваний обвешанншй.

пообчіплювати, -люю, -люєш мног. пообве-
шать (разг.), обвешать, разг. пообвеситьк
обвесить.

пообчіплюватися, -люємося, -люєтеся пооб-
вешаться; обвешаться; пообвеситься, обве-
ситься. Ср. пообчіплювати.

пообшарпувати, -пую, -пуєш мног. обтре-
пать, (реже) отрепать; (привести в полную
негодность ноской, употреблением разг.—
еще) истрепать; (порвать — еще) изорвать^
пообривать (разг.), оборвать; (с поверх-
ности — еще) пообдирать (разг.), ободрать;
(по краям — еще) обйть.

пообшарпуватися, -пується обтрепаться; отре-
паться; истрепаться; изорваться; пообри-
ваться; оборваться; пообдираться; обо-
драться; обйться. Ср. пообшарпувати.

пообшиваний 1) обшйтий; оторбченннй; об-
тачанний; ушйтий; внложенний [Повби-
рані в червону й синю одежу, пообшивану
сріблом, ..було стоять козаки як вкопані
(Н.-Лев.)]', 2) обшйтий; 3) обшйтий. Ср.
пообшивати 1—3.

пообшивати, -ваю, -ваєш мног. 1) пообши-
вать (разг.), обшйть; (чем-нибудь по краям-
одежди, обуви — еще) оторочить, сапожн.
обтачать; (украсить чем-нибудь) ушить;.
(отделать нашивкой) виложить [У сороч-
ках усі груди повишивала, квітками уни-
зала; каптани пообшивала шнурками
(Мирн.)]', 2) (прибивая, покрить доскамиг
какой-нибудь оболочкой) плотн., техн. бб-
шйть; 3) (кого) разг. пообшйть, обшйть
[Ганна: ..Хату пошпарувала і вибілила,
дітвору пообшивала і пообмивала!.. (Кроп.)].
пообшиватися, -ваюся, -ваєшся мног. 1) (по-
крить себя чем-нибудь) разг. пообшиваться,
обшйться; 2) (пошить для себя,запастись
одеждой) разг. обшйться.

пообшкрябувати, -бую, -буєш мног. оскре-
стй [Оїї зосталось тіста на руках на цілий
хліб. Пообшкрябуй ножем тісто в діжу
(Н.-Лев.)}.

пообшмарбвувати, -рбвую, -рбвуєш мног.
разг. поизмазать, измазать, обмазать; (обьіч-
но чем-нибудь маслянистим) измаслить,
обмаслить.

пообшмарбвуватпся, -рбвуємося, -рбвуєте-
ся поизмазаться, измазаться, обмазаться;
намаслиться, обмаслиться. Ср. пообшма-
рбвувати.

пообшукувати, -кую, -куєш мног. пообмокать
(разг.), обмскать; (перерить везде в поисках
чего-нибудь) разг. пошарить.

пообщипувати, -пую, -пуєш мног. пообщи-
пать (разг.), общипать, поощипать (разг.),
ощипать [О, тут гущина яка, сонця не пу-
скає, треба трохи пообщипувати листя!..
(Коцюб.)].

поогороджуваний см. пообгороджуваний,
поогороджувати см. пообгороджувати.

поогороджуватися см. пообгороджуватися.

побдаль нар. побдаль; (на боковом простран-
стве по отношению к кому-нибудь, к чему-
нибудь — еще) в стороне [Поодаль стали
два загони, мов перед громом хмари дві...
(Сос.); Один Гриць не підходив до гур-
ту, немов зацьковане вовченя блукав по-
одаль табору і плакав, не* витираючи очей
(Збан.)].

поодб... надо смотреть на повідб...; например:
поодбивати, поодбирати надо смотреть:
повідбивати, повідбирати.

поодв... надо смотреть на повідв...;например:
поодвертати надо смотреть: повідвертати.

поодг... надо смотреть на повідг...; напри-
мер: поодгодбвувати, поодгортати и т. д.
надо смотреть: повідгодовувати, повід-
гортати и т. д.

поодд... надо смотреть на повідд...; напри-
мер: іюоддавати и т. д. надо смотреть:
повіддавати и т. д.

поодержувати,-жуємо, -жуєте мног. получйть.
поодж... надо смотреть на повідж...; напри-
мер: пооджимати, пооджинати надо смот-
реть: повіджимати, повіджинати.

поодинокий отдбльннй; (один из ряда одно-
родних — еще) одиночний, (реже) одино-
кий; (единственний, редкий) единйчнмй;
(елучайний, изолированний) чйстньїй [3 дво-
ру повіяло свіжим вітром, залітали, наче
заблукавши, поодинокі сніжинки. (Гур.);
Різко звучали поодинокі постріли (Пере.)];
кий випадок частнмй случай.

поодинокість, -кості единйчность; частность.
Ср. поодинокий.

поодинці нар. поодинбчке, по одному; (от-
дельно один от другого еще) пбрознь,
врозь, уст. врознь; (без участия других)
в одиночку; (раз'ьединенно) разрбзненно

[Поодинці чи в парі з підручними майстри
формували посуд і встановлювали його на
стелажі для сушіння (Рад. Укр., 1956,
VII); Взвод на ходу витягнувся довгим
ключем і поодинці прослизнув у прокопа-
ний в глибокому снігу хідник (Кач.); Під
ногами, як іграшки — хати, хтось пороз-
сипав тут-там то купами, то поодинці...
(Головко); В усіх європейських державах
і в Америці робітники скрізь почувають
себе безсилими поодинці і можуть чинити
опір хазяям тільки спільно.. (Ленін); Як
і завжди, всі вийшли в поле. Тільки цього
разу йшли не поодинці, а організовано,
колоною (Колг. Укр., 1957, 12)}.

поод’ї... надо смотреть на повід’ї...; напри-
мер: поод’їдати надо смотреть: повід’їдати.

поодк... надо смотреть на повідк...; напри-
мер: поодкидати, поодкривати и т. д. надо
смотреть: повідкидати, повідкрпгати и т.д.

поодл... надо смотреть на повідл...; нарример:
поодламувати, поодлітати и т. д. надо
смотреть: повідламувати, повідлітати
и т. д.

поодм... надо смотреть на повідм...; напри-
мер: поодмерзати, поодмикати и т. д.
надо смотреть: повідмерзати, повідмикати
и т. д.

поодн... надо смотреть на повідн...; напри-
мер: пооднбсити и т. д. надо смотреть:
повідносити.

поодп... надо дмотреть на повідп.например:
поодна дати, поодправляти и т.д. надо смот-
реть: повідпадати, повідправляти и т. д.

поодр..., кроме слов, помещенних здесь, надо
смотреть но повідр...; например: поодрп-
вати, псодростати и т. д. надо смотреть:
повідривати, повідростати и т. д.

поодружувати, -жую, -жуєш мног. переже-
нйть (разг.), поженить; (о женщинах — еще)
повидавать замуж (разг.), видать замуж.

поодружуватися, -жуємося, -жуєтеся нере-
женйться; жениться; повьіходйть замуж;
вийти замуж [От і поодружувалися ца-
ренки: старший узяв царівну, середуль-
ший — князівну, а Іван-царенко — зеле-
ну жабу з болота (народна казка)Г Устипа
Гординська була давня приятелька Кате-
рини.. Із дівочих літ вони ділили свої мрії-
таємниці. Коли поодружувалися, то не
цуралися одна одної (Чорн.)}. Ср.' поодру-
жувати.	і

поодс... надо смотреть на повідс...; напри-
мер: поодсилати, поодспхати и т. д.
надо смотреть: повідсилати, повідсихав
ти и т. д.

поодт... надо смотреть на повідт...; напри-
мер: поодтавати, поодтипати и т. д. надо
смотреть: повідтавати, повідтинати и т. д.
поодужувати, -жуємо, -жуєте мног. повьіздо-
роветь (разг.), внздороветь; (восстановить
своє здоровье, сили — еще) поправиться,
оправиться.

поодх... надо смотреть на повідх... *, например:
поодхиляти, поодхбдити надо смотреть:
повідхиляти, повідходити.

поодц... надо смотреть на повідц...; например:
поодцвітати, поодціджувати надо смот-
реть: повідцвітати, повідціджувати.
поодч... надо смотреть на повідч...; напри-
мер: поодчиняти, поодчіпляти и т. д. надо
смотреть: повідчиняти, повідч іпляти и т.д.

поодш... надо смотреть на повідш...; наприг
мер: поодшукувати и т. д. надо смотреть:
повідшукувати и т. д.

поодягати, -гаю, -гаєш мног. поодеть (разг.),
одеть; (снабдить одеждой или одеть в хо-
рошую одежду разг. — еще) поприодеть,
приодеть; (церк., ирон. — еще) облачйть
[.Молодички теж сховали Ті, що мазали,
щітки І нові поодягали І запаски, й сороч-
ки (Щог.)].

поодягатися, -гаємося, -гаєтеся по-
одеться; одеться; поприодеться, приоде-
ться; облачйться. Ср. поодягати.

пооженювати, -пюю, -нюєш мног. женить,
разг. оженить.

пооженюватися, -нюємося, -нюєтеся женй-
ться; ожениться. Ср. пооженювати.

пооживати, -ваємо, -ваєте мног. ожить [Я
промовлю одне слово, і люди в місті вим-
руть в одну годину; скажу друге слово,
і вони пооживають! (Н.-Лев.); Знов розляг-
лась пісня. Пооживали панни (Н.-Лев.)].

пооживляти, -ляю, -ляєш и редк. поожиБлю-
вати, -люю, -люєш мног. оживйть; (при-
дать чему-нибудь свойства живих существ
книжн. — еще) одушевйть.

пооздоблювати, -люю, -люєш мног. поукра-
шать (разг.), поукрасить (разг.), украсить,
разг. разукрасить; (обильно, со всех сторон—
еще) изукрасить; (нарядить — еще) убрать;
(в разние цвета, п'естро) разг. расцветйть;
(придать определенний вид чему-нибудь)
поотделать (разг.), отделать; (более тща-
тельно разг. — еще) разделать; (перен.:
обильно снабдить с целью украшения) разг.
шутл. уснастйть.

поозувати, -ваю, -ваєш мног. разг. обуть;
(при названий обуви в вин. п. без предлога—
еще) понадевать (разг.), надеть.

поозуватися, -ваємося, -ваєтеся мног. обу-
ться.

поойкати, -каю, -каєш поахать [Жінка якусь
мить поойкала, а далі знову напалася на
Кисачку (Збан.)].

пооклякати, -каємо, -каєте мног. поокоченеть
(разг.), окоченеть, закоченеть, поокостенеть
(разг.),окостенеть,закостенеть; (стать непо-
движними от страха, изумления и т. п.—
обично) поцепенегь (разг.), оцепенеть.

поокопувати см. пообкопувати,
поокопуватися см. пообкопуватися1.
поопадати1, -дає мног. 1) поопадать (разг.),
поопасть (разг.), опасть; (отделившись,
упасть — еще) пооблетать (разг.), облететь,
поосипаться (разг.), поосипаться (разг.),
осипаться [Холодний, колючий вітер.,
свистів у міцному дубовому листі, яке ще не
поопадало (Куч.)]', 2) (перемес/питься в
более низкое положение) попадать (разг.),
насть, опуститься; (отделившись от своего
места — еще) поспадать (разг.), спасть;
3) (пойтй на убиль в размере, силе и т. п.)
поспадать (разг.), спасть; (уменьшиться в
обьеме— еще) поопадать (разг.), опасть;
(о лице — похудеть) осунуться.

поопадати2 см. пообпадати2.

поописувати, -сую, -суєта нн&з. поопй си-
пать (разг.), описать [Мама, певне, поопи-
сувала вам все, як і що (Л. Укр.)].

поопікати, -каю, -каєш мног. пообжигйгь
(разг.), обжечь.

поопікатися, -каюся, -каєшся пообжигаться;
обжечься. Ср. поопікати.

пооповіщати, -щаю, -щаєш мног. оповестйть,
известйть, уведомить; (довести до всеобщего
сведсния) обьявйть; (читая вслух — еще)
огласйть.

поополіскувати см. пообполіскувати,
поополіскуватися см. пообполіскуватися,
пооправляти, -ляю, -ляпп мног. 1) (вставить
в оправу) оправить, разг. обделать; (книги,
тетради и т. п.—обично) переплестй; 2) (по-
править, привести в порядок) оправить.

поопускати, -каю, -каста мног. опустить;
(голови, взори — еще) потупить, (только
голови) склонйть [Два москалі з рушни-
цями на плечах привели на суд десять
вербівців. Вони вгляділи свого пана і по-
опускали голови (Н.-Лев.)].

поопускатися, -каємося, -каєтеся мног. 1) опу-
стйться; 2) перен. опустйться.

поопухати, -хаємо, -хаєте мног. опухнуть,
побраний 1) вспаханний; перепаханпмй; рас-
пахапннй; изборожденний [Біжать, про-
літають вагони, За вікнами наша зе-
мля!— Колгоспні поорані гони, Посівами
вкриті поля (б>л.)];	2) изборожденний

[Посміхався всім мужнім, поораним приєм-
ними зморшками обличчям (Яозач.)]. Ср.
поорати 1, 3.

поорати, -рю, -реш 1) вспахать; (мног. —
еще) перепахать; (обработать землю впер-
вие — еще) распахать; (покрить какими-
нибудь углублениями — еще) избороздить
[Посіяли, поорали, А вийдемо жати, Та
не самі, не руками — Тікич буде дбати!
(Ус.); Та вже ж люди в полі поорали
(Рудч.)]; 2) (некоторое время) попахать;
3) (перен.: покрить морщинами и т. п.)
избороздйть [Лице [Хомине] жалібно кри-
виться, і сльози мимохіть котяться тими
борознами, що поорало на виду довго-
літнє лихо... (Коцюб.)].

поораторствувати, -твую, -твуєш разг. ирон.
поораторствовать.

по-ораторському, по-ораторськії нар. разг.
по-ораторски, ораторски.

поорпгіпальничати, -чаю, -чаєш пооригиналь-
ничать.

по-орлйпому нар. по-орлйному.

поорудувати', -дую, -дуєш разг. поорудовать;
(побить верховодом) поверховодить.

поосаджувати, -джую, -джуєш мног. 1) оса-
дить, 2) (предоставить место для
жилья) уст. поселйть, уст. осадйть [По-
осаджував пан людей у лісі (Черк. у. —
Сл. Гр.)]', 3) хим. осадйть.

поосвбювати, -воюємо, -воюєте мног. поосвб-
ить (разг.), оевбить.

по-осетйпському, по-осетйнськи нар. по-осе-
тйнски.

поосипатися, -пається мног. 1) поосипаться
(разг.), осипаться; 2) (опасть) поосипа-
ться (ра^г.), осипаться, разг. пообсипа-
ться, обсипаться.
поосідати, -даємо, -даєте мног. 1) осесть;
(только прям. — еще} сесть; (о летучих
частицах: отложиться слоем на поверхно-
сти — еще) улечься [І не розбереш, де що
й було: забудувалось, вали поосідали і
зрівнялись із землею (Стпор.)]; 2) (занять
место для жилья) разг. пооседать (разг.),
осесть, поселиться; 3) (усесться вокруг
кого-нибудь, на поверхности чего-нибудь)
разг. обсесть; 4) перен. разг. замучить,
разг. одолеть.

поосідатися, -даємося, -даєтеся мног.
1) пооседать (разг.), осесть, поселиться;
2) (помоститься, заняв какое-нибудь место)
усесться; (поудобнее) расположйться.

по-осшньому нар. по-осеннему [Кущі вербо-
лозу, ще зелені, але вже по-осінньому
сумовиті, росли на пісках (Собко); Вари-
вон з Василиною пішли прозорими, по-
осінньому дзвінкими сутінками до лісу
(Ст.)].

пооскбмитися, -млюся, -мпшся набйть оскб*-
мину [себе].

поосліплювати, -люю, -люєш и поосліпляти,
-ляю, -ляєш мног. ослепйть.

поосмолювати, -люю, -люєш мног. поосмо-
лйть (разг.), осмолйть.

по-особливому нар. осббенно [Хвилина, коли
корабель відчалює, коли він відривається
від берега, завжди по-особливому урочиста
(Ткач)].

поосушувати, -шую, -шуєш мног. поосушйть
(разг.), осушйть.

по-отецьки нар. разг. по-отечески, по-отцбвски
[Іван Чумак насуплено курив люльку, по-
отецьки радив Павла (Горд.)].

поотруювати, -руюю, -руюєш мног. отравйть.
побхати, -хаю, -хаєш и разг. побхкати, -каю,

-каєш побхать [— Може, радіо вам вимк-
нути? — запропонував Фросеньці провід-
ник, коли вона, поохкавши, нарешті, вкла-
лася (Гонч.)].

поохбчувати, -чую, -чуєш, поохбтити, -хочу,
-хбтиш обл. поощрять, поощрйть [Батько
не поохочував мене до цього, а я таки
зробив, та й вийшло погано (Н.-Лев.)].
поохрипати, -паємо, -паєте мног. охрипнуть,
поочищати, -іцаю, -щаєш мног. поочищать
(разг.), очистить; (удаляя грязное с поверх-
ности — еще) пообчищать (разг.), обчйстить.

попадання 1) попадание [При попаданні
стріли ранили на смерть і людей, і коней
(гонч.)]; 2) попадание [Попадання бацил
в організм не приводить ще до обов’язко-
вого виникнення захворювання (Курс па-
тології)]. Ср. попадати 1—2.

попадати, -даємо, -даєте мног. 1) попадать;
(один за другим—еще) перепадать [Декотрі
[рибалки] попадали на землі коло багаття і
захропли, аж пісок задвигтів під ними
(Н.-Лев.); Бились, бились [цапки], та й
скінчилося на тому, що обидва в воду
попадали і потопились (Коцюб.)’, Навіть
огорожа круг двору — яка була, та й та
од вітру попадала (Янов.)]; 2) (отделяясь
от чего-нибудь) попадать; (о листьях — еще)
поосипаться (разг.), осипаться; (о волосах, зу-
бах— еще) повнпадать (разг.), вьіпасть [От
вихопилась врешті з-під купи огняна рука,

струснула лозиною... і попадало додолу
покручене, зчорніле листя... (Коцюб.)].

попадати, -даю, -даєш, попасти, -паду, -па-
деш 1) попадать, попасть; (только соверш.—
о чем-нибудь брошенном, летящем разг. —
еще) угодить [Попадайте, кулі, в мети —
вороги впадуть (Пере.)’, У хлопця зуб на
зуб не попадав—трясла лихорадка (Грим.)’,
Любов: От уже попали, вибачайте,
пальцем в небо! (Л. У«р.)]; 2) (прибивать
куда-нибудь, оказиваться в каких-нибудь
обстоятельствах, условиях) попадать, по-
пасть; (только соверш.: очутиться где-
, нибудь разг. — еще) угодить [По мандрівці
Балтійським морем попадає Міцкевич до
Берліна (Рил.)', Попали друзі в бригаду
Сороколіта, В монтажники до крана еле-
ктричного (Дор.)’, Хто з людей не встиг ви-
хопитись на гору або ослизнувся, деру-
чись, той попадає на роги і під*ноги бидлові
і конає, стоптаний в болоті (Л. Укр.)*,
Тим-то вона сливе одразу потрапила по-
пасти в наші примадонни (Н.-Лев.); Не ду-
мав, не гадав, як у біду попав (приказка);
В садочку все собі скакав [Чижик], Та якось
у сільце й попав (Гл.)]; ф[~сти] з дощу
та під ринву см. рйнва; 3) (неожи-
данно находить, обнаруживать кого-нибудь,
что-нибудь) попадать, попасть; (только со-
верш.: успеть найти, застать разг. — еще)
захватйть, (реже) поймать; 4) (когб) (нахо-
диться, обнаруживаться, случайно встреча-
ться) попадаться, поласться (без дополне-
ния), разг. попадать, попасть [Він хоч і змов-
чував, а таки, де попаде Левка, чи є за що,
чи ні за що, а таки зараз і дасть йому
щипки (Квітка); Вона, було, як де попаде
чужу дитинку, то вже й цілує, й милує
(Вовч.)]; ти під руку попадаться, по-
ласться іюд руку, разг. попадать, попасть
под руку [Осліплені світлом, заглушені
дзвоном битого скла, вони налазили з сі-
ней, як оси з гнізд, і накидались осліп на
все, що попадало під руки (Коцюб.)];
5) (о получении наказаний) безл. разг. по-
падать, попасть, доставаться, достаться,
фам. влетать, влететь [Та й попало ж
ідеологам колоніалізму на XX з’їзді пар-
тії! (Тич.)]; 6) прош. вр. соверш. ср. р.
попало с нар. или мест. образует разг.
сочетания, обозначающие случайность, бес-
порядочность в совершении чего-нибудь:
де ^ло где попало; куди ~ло кудб
попало [Мемет колов куди попало, з нестя-
мою смертельно ображеного і з байдужістю
різника, хоч груди Алі перестали вже ди-
хати (Коцюб.)]; хто <^ло кто попало
[Ф а о н: ..Мені, сказати правду, навіть
прикро, коли я чую, як по всіх усюдах спі-
ває хто попало ті слова (Л. Укр.)]; чим
^ло чем попало; як <^ло как попало,
фам. почем зря [Які ж ліки підуть на ко-
ристь? коли їх пити як попало? (Л. У«р.)].
попадатися, -дається обл. 1) смбрщиться

[Шкура попадалась на шиї (Сл. Гр.)];
2) разлезться (разг.) [— Отже тобі, Оста-
пе, сорочка й штани.. Чи не одніме й сьо-
го? — Ні, вже сього не здере з мене, я
зараз надіну. Моє попадалось, дак оце,
спасибі вам, тепер зніму, виперу да й
полатаю (Барв.)].

попадатися, -даюся, -даєшся, попастися,
-падуся, -падешся 1) (оказьіваться в каких-
нибудь условиях, обстоятельствах) попа-
даться, попасться [Служебка: ..Бун-
тівника такого хто б не пізнав? Ось тільки
вийди, зараз назад в підземну яму попа-
дешся (Л. Укр.); Цар: ..Хто попався
відьмі в руки, Той довго жить не буде
(Фр.); Кобила за вовком гналась, та вовкові
в зуби попалась (приказка)]; 2) разг. по-
падаться, попасться; (случайно находиться,
оказьіваться разг.— еще) подвертьіваться,
подвернуться; (бивать — еще) встрелять-
ся, встретиться [На цей раз попався дов-
гий і гладкий в’юн (Ст.); У руки йому по-
пався залізний прут, і, щоб показати свою
силу, він зламав його (Трубл.); За хуто-
ром уперше стали попадатися орачі (Го-
ловко); Над дорогою часом попадалась вся
в цвіту дика груша або кущ черемухи (Ко-
цюб.)]; їстися п а гачок попасться
на удочку; ^датися на очі кому
попадаться на глаза кому [— Ну, стій же
ти, шолудивий бурсаче!— трясучи кула-
ком, промовив Жук. — Не попадайся мені
за увесь день на очі, а то я тобі полічу
твої погані ребра! (Мирн.)]; їстися ігі д
сер д й ту руку попасться под серди-
тую руку; 3) (оказьіваться у кого-нибудь)
разг. попадаться, попасться, доставаться,
достаться [Розумна голова, та дураку по-
палася! (приказка)].

попадя попадья [І хто знає, що чекає її [вчи-
тельку] на новому місці, де певне — дх,
боже! — є піп і попадя (ТГоіроб.)].

попакостити, -кощу, -костиш мног. разг.
испакостить; (все — еще) перепакостить.
попакувати, -кую, -куєш мног. упаковать;

(заделать наглухо, кругом — еще) укупо-
рить.

попакуватися, -куємося, -куєтеся мног. упа-
коваться, уложйться.

попалати, -лає попьілать (разг.).

попалахкотати, -кбче и попалахкотіти,
-тйть -попмлать [сйльно] (разг.).

попалений 1) пожженньгй; попаленньїй;
2) обожженний; изожженпнй; опал енний;
спаленний, попеченпьій; изжйрепнмй [У
нього всього й речей було — одна стара
попалена рукавиця з овечої шкіри (Збан.)].
Ср. попалити і—2.

попалити, -палю, -палиш 1) (уничтожить
огнем) мног. пожечь, разг. попалйть [За
горе ми заплатим горем — А доки нам си-
діть над морем? Приймімось, човни попа-
лім (Котл.); Скрізь попалили і розбили па-
нів, бо таке право настало (Коцюб.)];
2) (повредить огнем или чем-нибудь горя-
чим, едким и т. п. кожний покров или по-
еерхность чего-нибудь) мног. пообжигать
(разг.), обжечь, изжечь (разг.), поопа-
лйть (разг.), опалить, разг. слалйть;
(преим. зноем, жарой фам. — еще)
изжарить [От тільки у мене щось у
горлі пересохло, смага губи попалила...
(Мирн.)]; 3) (печку, плиту) потопйть [—Та
попалила взимку потроху, бо опалу не

було,— сказала Олена (Н.-Лев)]; 4) (труб-
ку, папиросу и т. п.) покурйть.

попалитися, -палюся, -палишся пообжигаться;
обжечься; изжечься, поопалйться; опалить-
ся; спалйться; нажариться [І перевіз-
ник тут явився, Як циган, ..Од сонця
ввесь він попалився (Котл.)]. Ср. попа-
лйти 2.

попаморочитися, -чаться мног. закружйться;
(лишиться способности ясно видеть, со-
ображать перен. разг.—еще) затуманиться.

попам’ятати, -таю, -таєш разг. припбмнить,
попбмпить [Я ж тебе провчу! Попам’ятаспі
ти мене! (Коцюб.)].

по-панібратськи нар. разг. папибрат-
ски [Він увійшов до кімнати і так
по-панібратськи поздоровкався з Бойчу-
ком за руку, наче був давнім його прияте-
лем (Бойч.)].

попаніти, -пію, -пієш сделаться барином.
по-панському, по-панськи, дорев. обл. по-
панській нар. прен. по-барски, барски;
(как у господ — еще) по-госпбдски [— Ки-
рилику, — спитала вона [мати], — ти хо-
чеш паном бути?.. — Паном, великим па-
ном. По-панському одягатися, їздити, ба-
лакати і їсти, все по-панському (Мирн.);

. Він був не дуже багатий, а жити пишно, у
розкоші великій хотів, по-панськи! (Вовч.);
Тату, дайте коней! Поїду в Хохітву. Там
панни не прості, вбираються в сукні по-
панській (Н.-Лев.)].

попантрувати, -рую, -руєш постербчь, по-
сторожйть; (последить с целью надзора)
Присмотреть.

понапувати, -ную, -пуєш 1) повластвовать.
перен. поцарствовать; 2) пожить по-барски;
(прен. — еще) побарствовать [Ти б, серце,
вічно панувати хотіла. Доволі. Попанува-
ла, і годі (Коцюб.)].

попанькатися, -каюся, -каєшся неодобр. по-
возиться, понянчиться, разг. похоровбди-
ться, поцацкаться.

попарений 1) попаренньїй, вмпаренний; пе-
репаренньїй; пропаренньїй; распаренньїй;
2) ошпаренньїй [Якась цікава з зелених
ящірок зашуршала поміж бур ’яном, виткну-
лась і, забачивши їх [хлопців], як попарена
шмигонула в цеглиння (Мирн.)]. Ср. по-
парити 1—2.

попарити, -рю, -риш 1) попарить, випарить;
(мног. — еще) перепарить; (определ'енное вре-
мя) пропарить; (размягчить, обрабативая
паром) распарить [Мати: ..Ось деревій, —
ви ж гладишки попарити хотіли? Він
добрий, любонько, до молока (Л. Укр.)\
Да затопимо медяную баню, Да попаримо
челядочку Домну (Чуб.)]; 2)^ (обварить,,
облить кипятком) разг. ошпарить [Одии
хлопець побіг за наливкою, а другі попа-
рили окропом порося (Н.-Лев.)]; 3) перен.
разг. випороть [За те ж їх і попарили
сьогодні [різками]... (Мирн.)] *

попаритися, -рюся, -ришся 1) попариться»
випариться; перепариться; пропариться;
распариться [Піди в баню, попарся добре»
а тоді приходь, житимеш поки що в мене
(Донч.)]; 2) ошпариться. Ср. попарити
1 — 2.
попарно нар. попарно [Горький в задумі по-
глядає з постамента па робітників, які
йдуть і йдуть на зміну — попарно, поодин-
ці, групами (Вітчизна, 1956, 2)].

по-партійному нар. по-партййному.

попарубкувати, -кую, -куєш разг. побьіть
неженатьім; погулять по-холостяцки, про-
вестй время по-холостяцки; погулять с де-
вушками [Чи таки й справді — у Чорно-
морію, чи мо’ поки що дома побуду, по-
парубкую на волі (Тесл.)].

по-парубочому, по-парубоцькому, по-пару-
ббцькп нар. по-молодецки, молодецки [Він
досконало, по-парубочому, навіть з деякими
фокусами, висвистував співану в тутешніх
селах пісню «Ти, дівчино-калипо...» (Сміл.);
Ви спитайте стару, так, ненароком, а я
приступлю приступцем до молодої, так,
знаєте, по-парубоцькому (Н.-Лев.); Лео-
нід Семенович., вловив той пильний погляд
і, по своєму сільському звичаю, трохи не
моргнув на Ватю по-парубоцьки (Н.-Лев.)].

попарувати1, -рує подьімйться [паром].

попарувати2, -рую, -руєш 1) мног. соеди-
нйть в парк, разг. поваровать; (об^единить
для постоянной совместной работьі разг.,
подобрать под пару обл. — еще) спарить
[В некрути забрали Ще й попарували,
На руки й на ноги Кайдани наклали!
(народна пісня)’, Слухай, бабо, у тебе два-
надцять дівок, а в мене дванадцять хлоп-
ців. Чи ми б їх не попарували? (Закарп.
казки Калина)]; 2) (о животньїх) физл.
спарить, случйть.

попаруватися, -руємося, -руєтеся 1) соеди-
нйться в парк; (о брачньїх союзах — еще)
вступйть в брак; спариться- [Другі гос-
ті попарувались і пішли в садок слідом
за Зосею (Н.-Лев.)}; ср. попарувати2 1;

2) (о животньїх) физл. спариться, случй-
ться; совокупйться.

попаршивіти, -вію, -вієш разг. попаршй-
веть.

попас, -су разг. 1) пастбище, вмпас [На ніч
з батареї вигонили коні до річки на сві-
жий попас (Сміл.)]; 2) (действие) вкпас
[Добрий кінь без попасу відмахував вер-
сту за верстою/Кач.)]; без ~су дале-
ко не заїдеш погов. не кормя,
далеко не уедешь; пустити у ~с пу-
стить пастйсь, пустйть на поднбжпкй корм
[Мітла стриножив коней і пустив за гор-
бами у попас (Панч)].

попасати, -саю, -саєш и попасувати, -сую,
-суєш 1) разг. пастй [в путй][Сидить козак
край дороги, Коня попасає (Гл.); Іде
Марко з чумаками, Ідучи співає, Не по-
спіша до господи — Воли попасає (Шевч.);
Уночі хлопці попасують коней, розпові-
дають історії (Шер.)]; 2) обл. пастйсь
[Бов т: Скинемо, скинемо, кумо началь-
ничко! Годі йому попасати на громадськім
хлібу! (Фр-)]-

попасинкувати, -кую, -куєш с.-х. пасьінко-
вать [І дуже пильно Ії [кукурудзу] до-
глядала, — бувало і прорве, і прополе,
і землю підпушить, і попасинкує (Вишня)].
попасище разг. пастбище [Оце коло хутора
і попасище має (Мирг. у. — Сл. Гр.)].

попасічппкувати, -кую, -куєш заниматься
пчеловбдством [некоторое время].

попаски нар. разг. 1) пасясь на ходу [В полі
серед ідеальних рівнин куріли шляхами
автомашини, а десь по самому обрію брели
попаски отари овець (Гонч.); Гнідко пішов
попаски, вищипуючи свіжу траву (Мирн.)];

2) (осмотрительно) осторбжно [Кішка іде
попаски (Борз. у. — Сл. Гр.)].

попаскудити, -джу, -диш мног.разг. изуадить,
испачкать, испакостить; (все — еще) пе-
репачкать, перепакостить [Усю одежу по-
паскудив (Васильк. у. — Сл. Гр.)].

попаскудитися, -димося, -дитеся мнЬг. перен.
разг. изгадиться, испакоститься.

попасом нар. разг. пася па ходу [Худобу
попасом погнали ще вчора (Панч)].

попасти1 см. попадати.

попасти2, -су, -сеш попастй [А хто ж тут буде
доглядать. Хто попасе мої ягнята? (Шевч.)].

попастися1 см. попадатися.

попастися2, -сеться попастйсь [Юлдаш
зліз з коня й пустив його попастися
(Донч.)].

попастушити, -шу, -шиш и обл. попастуху-
вати, -тухую, -тухуєш побить пастухом,
разг. попастушествовать (редк.) [А попа-
стушив ось одне літо, і вже воно осточор-
тіло йому (Яозл.)].

попасувати см. попасати.

попатланий растрепанньїй; вз'ьербшенньїй,
взлохмаченньїй, всклокбченньїй, всклбчен-
ньій [Усі [діти] обступили, ухопили старшо-
го брата, ..й не вжахнуло нікого їх ураз,
іпо старший брат смертно блідий, що волос-
ся в його поплутане та попатлане (Вовч.)].
Ср. попатлати.

попатлати, -лаю, -лаєш растрепйть, взло-
хматить, разг. взьербшить, всклокбчить,
в жлбчить.

попатрати, -раю, -раєш 1) випотрошить;

2) (очистить птицу от перьев) ощипать,
общипать [Коли хто з товариства зніме
з сідала в сусіда курку чи півня, попатра-
ють, спечуть, настромивши на спичку,
з’їдять та й ситі! (Мирн.)].

попахкати, -каю, -каєш попьіхтбть, разг.
попмхать.

попахкувати, -кую, -куєш попмхивать [Одно-
манітно, немов рахуючи краплі, попахку-
вав десь нафтовий двигун (Скляр.); Сидимо
на пасіці, люльками попахкуємо, на бджі-
лок милуємося... (Вишня)].

попащекувати, -кую, -куєш разг. посудйчить.
по-педантському нар. педантски [Вони [дріб-
нобуржуазні демократи] всі називають себе
марксистами, але розуміють марксизм до
Неможливої міри по-педантському (Ленін)].

попекти, -печу, -печеш 1) попечь, испбчь;

(все, многое — еще) перепечь; 2) (повредить
огнем, чем-нибудь горячим, едким, жгучим
и т. п. кожний покров, поверхность чего-
нибудь) мног. пообжигать (разг.), обжечь,
разг. изжечь; (на солнце разг. — еще')
спалйть, фам. изжарить; (крапивой) по-
жалить (разг.), ужалить [Вона зовсім
попекла собі руки до самих кісточок
(Н.-Лев.); Лазар вихопив чайник і шпур-
нувшим в Івана. Побив посуду, а Івана по-
пік (Коцюб.); Воєвода [до Ольшапсько-
го]: Дивись! Дурниць не здумай наробить.
Вже й так мені цю кашу заварили, Що по-
пече всі губи, мабуть, нам (Яоч.); Якби
на кропиву не мороз, то б вона людей по-
пекла (Ном.)]; 3) (подвергнуть в течение
некоторого времени действию жара, зной-
них лучей) разг. попечь; 4) (о мясних
изделиях) мног. разг. пожарить (разг.),
изжарить, редк. испечь [А далі давай рі-
зати пасинкові курчата: половину пова-
рила, половину попекла (Н.-Лев.)]; 5) (о
боли во внутренних органах) безл. пососать.
попектйся, -печуся, -печешся 1) попечься,
испечься; 2) пообживаться; обжечься;
изжечься; спалиться; изжариться [К и-
лина: ..Я побіжу, десь коней попро-
шу, — бо наші ж геть у стайні попеклися!
(Л. Укр.); Одежа на них пообгоріла, взуття
попеклося, на руках знялися пухирі, шо-
ки пашать від жару (Куч.); Попікся, як
дід пампушкою (Ном.); Чортик: ..Суд—
то важна справа, можна попектися
(Фр.)]; 3) попечься; 4) пожариться; изжа-
риться; испечься. Ср. попектй 1—4.

попелястий, попелйстий см. попелястий,
погіелисто-сіриіі см. попелясто-сірий.

попелйтп, *лю, -лйш испепелять [Довкола
покоси вогонь поиелив, гармати змагалися
з небом самим і весь виднокіл, як туман,
застелив дим (Голов.)].

попелйтпся, -литься иснепеляться.

попелищі знт. тля [Цього року було багато
бурякової попелиці. Для боротьби з нею
буряки двічі обпилили дустом гексахло-
рану (Колг. Укр., 1956, 12)]; капустя-
на *-^ця капустная тля.

попелище разг. место, куда вьібрасьівают
золу [Так скиглять іще цуценята малень-
кі — сліпі, де-небудь у бур’яні за попе-
лищем од суки закинені (Головко)І,

попелйще попелище [Мовчазна і хмура жінка
стояла над попелищем (Горд.); Дивіться,
люди: з попелищ Підвівся перший дім!
(Нагн.)].

попеліти, -ліє 1) обрашаться в пепел, испе-
пеляться, пепелиться [Догоряють по-
ліна в печі, Попеліє червоная грань...
(Фр.); Д.-Ж у а н: ..Я владу мав над
людськими серцями. А н на: Так вам
здавалося. А ті серця від влади ва-
шої лиш попеліли і внівець оберталися
(Л. У«р.)]; 2) (об изменении цвета) стано-
виться пепельньїм [Починало бліднути,
попеліти чорне небо (Ст.)].

попеліючий пепеляшийся [Серед спусто-
шеного виноградинка стояв робітник, бай-
дужно перегортаючи лбмакою попеліючий
жар (Коцюб.)].

попелюха 1) жаворонок [хохлйтьтй]; см. еще
попелюшка; 2) тля [Попелюха ясена—одне
з найшкідливіших захворювань ясена зви-
чайного (Бот, ж., 1953, X, /)].

попелюшка жаворонок [хохлатьій] [Любо в:
Ну, як вам не сором? ..Ну, нащо ви моїх
попелюшок прогнали..? (ЛІ Укр.)].

попелястий, (реже) попелястий, редк. попелй-
стий, попельнастий пепельньїй, редк. пе-
пелйстьій [З-під білої хустинки на висках

вибивалися два кучеряві й ніжні пасомка
попелястого волосся (Смол.); Навколо був
степ, сірий, попелястий, зі спаленою сон-
цем травою (Донч.); Стару попеласту гу-
ску забив хворостиною в шкоді сусід (Фр.);
Попельнаста із рудою Миші покумались,
Це б, сказати, з польовою Хатня родича-
лись (Манж.)].

попелясто-сірий, редк. попелйсто-сірий пб-
пельно-серьій [Се був маленький болотя-
ний пташок.. Пір’я на нім було попелясто-
сіре з легеньким перловим полиском (Фр.)].

попельнастий см. попелястий.

попенко разг. попович [Положили ті клейноди
Поиенкові в ноги. Іди, Петре, в Межигор’я
Молитися богу (Шевч.)].

попепя, -пяти разг. 1) ребенок попа, разг.
поненок; 2) уменьш. прен. попик [Дехто
із співучасників Московського походу за-
лишилися без нагороди, а тому треба перш
за все вимагати, щоб і вони щось дістали.
Адже не з їхньої випй зрадливе боярство
обрало на московський трон це попеня...
(Гг/лг/б)].

попер, -пру см. паприка.

попервах нар. на первьіх порах, сперва, сна-
чала, разг. попервоначалу [Вона показує
приклад багатьом пашим робітницям. Тіль-
ки мовчазна й невесела була попервах...
(Сміл.); Гілка вдарила по лобі, зірвала
шапку, але болю попервах не почув
(Стп.)].

поперебйвашій 1) перебитий; переколбченньїй
[Мені мов легше стало; одні тільки кіст-
ки, мов поперебивані, болять,— ні потягти-
ся мені, ні позіхнути не можна (Мирн.)];
2) перебитий, побитий; избйтьій; 3) пере-
битий, взбйтнй; 4) переведенний, сведен-
ний. Ср. поперебивати 1—4.

поперебивати, -ваю, -ваєш мног. 1) попере-
бивать (разг.), поперебйть (разг.), пере-
бить; (разбить, поломить все разг. — еще)
персколотйть [— І який там біс кублиться
вночі на тому винограднику? Скоро спі-
ймаю — поперебиваю ноги...— чує вона су-
ворий батьків голос і тремтить... (Коцюб.)];
2) (убить, умертвить) поперебивать (разг.),
перебйть, побйть, книжн. уст. избйть;
3) (перетрясая, распуская, сделать более
пушистим, пишним) перебйть, повзбивать
(разг.), взбить [Уже наші жінки і подушки
поперебивали (Сл. Гр.)]; 4) (перенести изо-
бражение чего^нибудь на кальку и т. п.)
перевести, свестй.

поперебирати, -раю, -раєш мног. 1) пере-
брать; 2) разг. переодеть; (нарядить в дру-
геє платье, обично ради маскаради — еще)
перерядйть.

поперебиратися, -раємося, -раєтеся 1) ш ре-
браться; 2) переодеться; перерядиться [От
вони поперебиралися: понадівали на дівчат
свою одежу і з дівчат поздіймали і на себе
понадівали (Чуб.)]; ср. поперебирати 2.

Поперебігати, -гаємо, -гаєте мног. 1) попере-
бегать (разг.), неребежать [Усі поперебі-
гали на цей бік (Борз. у. — Сл. Гр.)\;
2) (перейти на сторону противника) разг.
поперебєгать (разг.)і перебежать, перемет-
нуться.
поперебовтувати, -тую, -туєш мног. попере-
болтать (разг.), переболтать.

•поперебовтуватися, -туєгься мног. попере-
болтаться (разг.), переболтаться, разг.
взболтаться [Молочко гарне було, поза-
стоюване, а поки довезли.., то й попере-
бовтувалося (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

поперебріхувати, -ріхую, -ріхуєш мног. разг.
перепрать [Вона зроду не скаже так, як чула
од людей, а все поцеребріхує (Харьк. у. —
Сл. Гр.)].

по перебувати, -ває мног. перебивать, поби-
вать [На гастролях у цьому театрі [Щу-
кіна] поперебувало немало тогочасних «зі-
рок» (Минуле укр. театру)].

поперевдягати, -гаю, -гаєш мног. переодеть;
(нарядить в другое платье, обьічно ради
маскаради — еще) перерядить.

поперевдягатися, -гаємося, -гаєтеся пере-
одеться; перерядйться [Повернувся — по-
встанців своїх уже не впізнати: всі в но-
вісіньких шинелях тютюнового кольору,
всі поперевдягалися в грецьке! (Гонч.)].
Ср. поперевдягати.

поперевертати, -таю, -таєш мног. 1) попере-
вертмвать (разг.), перевернуть, разг.
попереворачивать, переворотйть; (роясь
в чем-нибудь, привести в беспорядок разг. —
еще) понереворбчать, переворбчать; (поста-
вить вверх дном или повалить набок — еще)
поопрокйдьівать (разг.), опрокйнуть, разг.
оборотйть, обернуть; (верхом вниз стреми-
тельно разг. — еще) перекувьірнуть, пере-
кувьіркнуть; (сено граблями разг. —
обично) перевороіпйть [Як почала я ганя-
ться за ним [кабаном], а він, проклятий, як
дременув попід хатою та й поперевертав
обидва глиняники (Н.-Ле$.); Масу дерев
поперевертало з корінням (Фр.)]; 2) (пе-
рен.: исказить) извратйть; 3) (кого, что в
кого, во что) фольк. уст. превратйть, разг.
оборотйть, обернуть.

поперевертатися, -таємося, -таєтеся 1) мног.
попереворачиваться (разг.), поперевертьі-
ваться (разг.), перевернуться, разг. пере-
воротйться; (повернуться на другую сто-
рону разг. — еще) перевалйться; (пова-
литься набок или вверх дном — еще) по-
о прокйдьіваться (разг.), опрокйнуться;
(верхом вниз стремительно разг. — еще)
перекувьірнуться, перекувьіркнуться [Бу-
ла це в основі добра дитина, тільки
вкрай розбещена батьками, яким у го-
лові все попереверталося від «папськості»
(Вільде); Сказано:4 з кругу спився! Уже
в його в очах і чоловічки догори ногами по-
переверталися. ..(Мирн.)]; 2) (переваливаясь
через голову) покувьіркаться; 3) (в кого,
в що, на кого, па що, ким, чим) превратй-
ться (в кого, во что), разг. оборотйться
(кем, чем), обернуться (кем, чем, в кого,
во что).

поперевертувати, -тую, -туєш см. поперевер-
тати.

поперевертуватися, -туємося, -туєтеся СМ.
поперевертатися.

поперевиконувати, -пую, -пуєш мног. перевй-
полнить.

поперевисати, -сає мног. перевйснуть, пере-

віситься [Наші груші до сусід поперевиса-
ли, а вони й обривають (Киев. у.—Сл.Гр.)].
поперевиховувати, -хбвую, -хбвуєш мног.
перевоспитать.

поперевиховуватися, -хбвуємося, -хбвуєтеся
мног. перевоспитаться.

поперевішувати1, -шую, -шуєш мног. попере-
вішать (разг.), перевішать.

поперевішувати2, -шую, -шуєш (сняв, пове-
сить на другое место) мног. поперевіши-
вать (разг.), перевісить [Поперевішуй со-
рочки на сонце, щоб швидше подосихали
(Васильк. у. — Сл. Гр.)].

попереводити1, -джу, -дпш мног. 1) поперево-
дйть (разг.), перевестй; (через что-нибудь —
еще) провестй; 2) (перенести изображение,
рисунок и т. п.) перевестй, свестй; 3) (пре-
вращить во что, в кого) перевестй, обра-
тйть [У такім-то селі є великий мошенник,
Тихон Брус; той попереводив усю худобу,
і свою, і жінчину, на гроші, та накупив
хліба, та продає дуже непомірною ціною
(Квітка)].

попереводити2, -джу, -диш мног. разі. 1) (не-
производительно израсходовать) перевестй,
известй, стравйть; (уничтожить потра-
вой, израсходовать на корм—еще) перетра-
вйть; (истратить легкомисленно, растран-
жирить — еще) рассорйть, книжн. расто-
чйть, фам. уходйть; 2) (испортить) пере-
вестй [Прокляті роззяви! Ви мені всю
снасть позанапащаєте, попереводите! (Гр.)].

попереводитися1, -димося, -дитеся мног. по-
переводйться (разг.), перевестйсь; (об из-
менении служебного положення и т. п.
канц. — еще) перечйслиться.

попереводитися2, -диться мног. разг. 1) (ис-
чезнуть) перевестйсь; (ухуділиться в своей
природе, потерять ценние качества, пре-
вратиться во что-нибудь худшее, вимереть
разг. — еще) повмродиться, виродиться;
(о развитии рода и т.п.: прекратиться
уст.—еще) пресічься [А парубки які були...
Не теперішнім рівня! Які тепер парубки?
Оскублені горобці перед тими!.. Казна
на що попереводились... (Стор.), Я ж
кажу, усе б у його попереводилось.., якби
орудував сам (Квітка)]; 2) (ослабнуть,
захиреть) поизвестйсь (разг.), известйсь.

поперевозити, -вожу, -возиш мног. поперево-
зйть (разг.), перевезтй; (с собой что-ни-
будь — еще) провезтй; (через какое-нибудь
препятствие: реку, гори и т. п. — еще)
переправить [На другий день знов посила
вона Хвеська до оатька, щоб дав чим-
небудь поперевозити копи (Стор.)].

поперевтомлювати, -люю, -люєш мног. пере-
утомйть.

поперевтомлюватися, -люємося, -люєтеся
мног. переутомйться.

поперевчати см. попереучувати,
поперевчатися см. попереучуватися,
поперев’язувати, -зую, -зуєш мног. попере-
вязьівать (разг.), перевязать; (привязать
наскоро, слегка разг. — еще) прихватйть
[Дівчат, котрі несли труну, хустками по-
перев’язували (2?Лг/?в.)].

поперев’язуватися, -зуємося, -зуєтеся мног.
ноперевязьіваться (разг.), перевязаться.
попереганяти1, -няю, -няєш (опередить в
движении и перен.) мног. перегнать, обо-
гнать; (в езде разг. — еще) обт>ехать.

попереганяти2, -няю, -няєш и поперегони-
ти, -пю, -нишлног. 1) поперегонять {разг.),
перегнать; (через что-нибудь *— еще) про-
гнать [Попереганяйте вівці на той бік,
там краща паша (Екатериносл. у. — Сл.
Гр.); Поперегонили воли через річку (Сл.
Гр.)]; 2) спец. перегнать; (произвести
отгонку — еще) отогнать.

попереглядати, -даю, -даєш мног. 1) пересмо-
треть; (Осмотреть разг. — еще) перегля-
дать; 2) (ознайомиться с чем-нибудь; би-
стро, бегло прочитать) просмотреть, разг.
проглядеть.

поперегнивати, -ває мног. поперегнивать
(разг.), перегнйть [Вікна в цьому домі.,
поперегнивали (Свидн.)].

поперегонити см. попереганяти2.

поперегороджувати, -джую, -джуєш мног.
поперегораживать (разг.), поперегородйть
(разг.), перегородить; (разкединить, раз-
делить какими-нибудь перегородками —
еще) поразгораживать (разг.), разгородйть;
(заслонить, закрить чем-нибудь) позагора-
живать (разг.), загородйть; (что кому) за-
градйть, преградйть [Нічна завірюха зов-
сім замела дорогу. Вона поперегороджува-
ла її косими, гостроверхими заметами
(перекл. з Полевого)].

поперегороджуватися, -джуємося, -джуєтеся
поперегораживаться; перегородйться; по-
разгораживаться; разгородиться; позаго-
раживаться; загородйться. Ср. поперего-
роджувати.

поперегортати, -таю, -таєш и (реже) попере-
гортувати, -тую, -туєш мног. 1) (повернуть
с одной сторони на другую) поперевертьі-
вать (разг.), перевернуть, разг. поперевора-
чивать, переворотйть; (перебрать страници
в книге, в альбоме и т. п.—обично) поперели-
стать (разг.), перелистать; 2) (что-нибудь
сипучеє лопатой и т. п.) поперегребать
(разг.), перегрестй; (сено граблями— обично)
переворошйть; 3) (жар, угли в печах) переме-
тать; (как следует — обично) промешать.

поперегоряти, -ряє мног. поперегорать (разг.),
перегореть.

поперегризати, -заю, -заєш мног. поперегри-
зать (разг.), перегрйзть; (отривая частями,
кусками разг.—еще) переглодать [І Карга-
тові твоєму, і тобі разом з ним горлянки
поперегризаю, якщо в Лари хоч одна сльо-
зинка впаде через нього! (Шовк.)].

поперегризатися, -заємося, -заєтеся мног.
разг. поперегрйзться, пе.регрйзться.

поперегрібати, -баю, -баєш мног. перегре-
стй; (сено граблями — обично) переворо-
шйть.

поперед, попереду 1) (только попереду) нар.
(в определении местау реже — времени) впе-
редй; (на переднем плане — еще) спереди
[Він [старшина] ішов попереду легкою,
оленячою ходою (Гонч.); Попереду Гамалія
Байдаком керує (Шевч.); Попереду, серед
густих дерев, під синьою горою показався
високий палац (Збан.)]; 2) нар. (в'прошлом)
прежде, раньше [Чи ти ж мене любиш, як

і попереду любила, чи може вже забулась
про мене? (Н.-Лев.); В моєму серці завору-
шилось щось таке негарне, погане, чого я
попереду не постерігала: я розсердилась
на його, розлютувалась (Барв.)]; 3) нар.
(до какого-нибудь "момента) сначала, спер-
воначала (разг.), прежде, раньше, разг.
сперва, вперед; (заранее, заблаговременно —
еще) предварйтельно [Попереду він кинувсь
до Лисиці, Щоб тая нищечком у Львиці
Поворожила про його (Гл.); Ой, поду-
май, сину, поперед, та гаразд подумай
(Н.-Лев.); Пожалуй, я тебе найму, тіль-
ки попереду справлюсь де слід (Мирн.);
Хочу попереду побачитися з Вітальом та
порозумітися з ним і порадитися (Коцюб.)];
4) предл. а) (с род. п. — преим. поперед)
перед, передо (кем, чем), пред, предо (кем,
чем); (при указаний на некоторое расстоя-
ние от кого-нибудь, чего-нибудь — еще) впе-
редй (кого, чего); (при указаний на нахо-
ждение на переднем плане — еще) спереди
(кого, чего) [В руці поперед себе він несе
дерев’яне калатало (Чорн.); Попереду вік-
на в’ється білим гадом доріжка (Фр*);
Поперед його йшла купа дівчат з серпами
(Н.-Лев.); Попереду колони несли черво-
ний прапор (Панч); Знаєш що, Романе?
Не будь дуже розумним і не лізь поперед
батька в пекло! (Минко); Поперед*коней
став барабанщик з барабаном (Мирн.)];
'-'д усього прежде всегб [3 свого
віку дитячого поперед усього пам’ятаю
нашу хату білу та матусині сльози тихі
(Вовч.)]; один (одна) ~д одного
(б д п о ї), о д й н (о д н а) д друго-
го (другої) опережая друг друга
[Команда почала купатися.. Матроси один
поперед одного стрибали з високого борту
в прозору холрдну воду (Ткач); Люди
один поперед другого пустились хоч од-
ним оком глянути на чортів (Мирн.);
Тяжкі та нерадісні думки снували у її
голові, одна поперед другої щипали за сер-
це, чорними хмарами укривали Душу
(Мирн.)]; б) (с твор. п. — только поперед)
перед, передо (кем, чем), пред, предо
(кем, чем) [Запалав огонь поперед ним,
палячи усе округи себе, як з’їдаючи
(Вовч.); Одна Прісьчина доля не склада-
лася по-людськи. Горя того — за нею і
поперед нею—неозорно, неоглядно...
(Мирн.)]; в) (с вин. п. — только поперед)
редк. перед, пйредо (кем, чем), пред, предо
(кем, чем) [Ставила [хазяйка] страву по-
перед Устю (Коцюб.); Чи ти, милий, воском
приріс, чи метелицею, Чом не ходиш по-
перед мій двір та й улицею? (Чуб.)]; в и-
ступати (іти) ^Д кого, чого
виступать (идтй) перед кем, чем; торж.
уст. п^едшествовать кому, чему»
попереджальний, попереджувальний пред-
упредйтельниц [Шофер дав попереджаль-
ний гудок (Трубл.); Уривається недокін-
чена пісня. Лунає чийсь попереджувальний
голос: — Застава!.. (Шиян)]; вальна і н-
т о н а ц і я лингв. предупредйтельная ин-
тонация.

попереджання, попереджування предупреждб-
ниє; предварение, предуведомление. Ср.
попереджати 1.

попереджати,-джаю,-джаєш и попереджувати,
-джую, -джуєш, попередити, -джу, -диш
І) предупреждать, предупредйть, уст. пред-
варять, предварйть, предуведомлять, пред-
уведохмить [Найприємнішим для Івана Ан-
тоновича було те, що хлопців ніхто не по-
переджав заздалегідь, щоб вони поводи-
лися саме так (Гонч.); І йому здалося, що
реактивна артилерія, про яку його вже не
раз попереджували, веде вогонь цілу віч-
ність, а насправді це тривало всього кіль-
ка хвилин (Куч.)\ В цей час прийшов
Микола Садовський, який відразу попере-
див господаря, що зайшов ненадовго, бо
ще мав бути в кількох місцях (Сміл.);
Розумне поєднання праці з активним від-
починком на основі гігієнічних вимог
попереджує виникнення втомлюваності
(Миспг., 1955, 5)]; 2) (обгонять) разг. опе-
режать, опередйть, предупреждать, пред-
упредйть [Усякі думки так і літали по його
голові, попереджаючи слова (Коцюб.)].

попереджений предупрежденньїй; предварен-
ньій, предуведомленньїй [Попереджений лі-
кар уже чекав їх, стоячи на порозі лікарні
(Десн.)]. Ср. попереджати 1.

попередження предупреждение; предварение,
предуведомление [В кабінет без попере-
дження зайшов полковник Рагов (Ле і
Левада)]', сувора догана з ~ням
строгий вьіговор с предупреждением. Ср.
попереджати 1.

попереджувальний см. попереджальний,
попереджування см. попереджання,
попереджувати см. попереджати,
попереджуючий предупреждающий.
попередявлятися, -ляюся, -ллєшся мног. пе-
ресмотреть, разг. переглядать; (ознакоми-
ться с чем-нибудь, бегло осматривая или
прочитивая) просмотреть, разг. проглядеть.

попередити см. попереджати,
попереді предл. см. поперед.
попереділяти, -ляю, -ляєш мног. 1) переде-
лйть; 2) (распределить по частям) разг.
разделйть [І землю, і гроші, і всю худобу
на троє попереділяли (Харьк. у. — Сл.
Гр.)].

полередливий предупредйтельньїй [— Воз-
дух! — чується попередливий окрик вар-
тового (Шиян)].

попередливо нар. предупредйтельно [Всі по-
сміхнулись — запального Вітека всі лю-
били, але ставились до нього поблажливо.
Ласточкін теж посміхнувся і попередливо
звів руки (Сліол.)].

попереднє 1) прил. см. попередній; 2) (род.
попереднього) сущ. предьідущее [Здава-
лось, що проминула вічність, що попереднє
раптом впало у прірву (Коцюб.)].

попередник1 1) предшествепник; (лицо, своей
деятельностью, своим явлением подготов-
ляющее путь кому-нибудь, чему-нибудь,
почву для кого-нибудь, для чего-нибудь
книжн. рит. — еще) предтеча [Оме-
лян: :. Адже мій попередник п’ятнадцять
літ ось тут прожив, поки не вмер (Фр.)',
Радіщев був попередником декабристів і

Пушкіна (Вісник АН УРСР, 1949, Р)];
2) спец, предшественник [Добрими поперед-
никами для післяжнивних посівів гречки
є культури, які рано звільняють поля, —
озимі і ранні ярі, кукурудза та вика па
зелений корм (Колг. Укр., 1958, 5)].

попередник2 обл. 1) передняя часть запаски;
фартук [Невисокого росту [дівчина], кру-
гловида, чорнява, одіта по-городянському:
у темній корсетці., з білим, як сніг, по-
передником (Мирн.)]; 2) церк. разг. епит-
рахйль [На кругленькому живітку отця
схимника блакитний попередник парче-
вий (Тесл.)].

попередниця1 предшественница [Попередни-
цею робітничої (пролетарсько-демократич-
ної або соціал-демократичної) преси була
тоді загальнодемократична безцензурна пре-
са з «Колоколом» Герцена на чолі її (Ленін)].

попередниця2 обл. передняя часть запаски;
фартук [Лпце молодиці біле та повне, одяг
хоч і простий, та пишний, тонка сорочка
штучно мережана квітками, червчата плах-
та з голубою попередницею (Мирн.)].

попередній предьідущий, предшествующий;
(случившийся ранее, относящийся к прош-
лому) прежний; (подготовительньїй) пред-
варйтельньїй [В попередні історичні епо-
хи ми знаходимо майже скрізь цілковите-
розчленування суспільства на різні стани..
(Комун, ман.)', Він попередньої но^і ба-
чив погані сни, весь день йому було зовсім
ніяково на душі (Фр.)', Приїхав начальник
Управління експлуатації державних водо-
зборів Юрій Януш — робитиме попередній
огляд всієї гідротехнічної споруди перед
її остаточним завершенням (Волош.)];
повідомлення предварйтельное из-
вещение, предуведомление; за ~ніх ч а-
с і в в прежние Бремена; за л ишйт и-
с я при ~пій думці остаться при
прежнем мнении; піддавати ~ньому
у в’я з н е н н ю юр. подвергать предварй-
тельному заключению.

попередність, -ності предварйтельность.

попередрйжнювати, -нюю, -шоєш мног. пере-
дразнйть [Скільки буде дівчат на досвіт-
ках, він усіх попередражнює (Харьк. у.—
Сл. Гр.)\.

попереду см. поперед.

попередумувати, -мую, -муєш мног. переду-
мать; (изменить прежнее ошибочное ре-
шение — еще) одуматься; (отказаться от
заду манного — еще) раздумать [Молодий
отаман сидів, задумався та дививсь у воду—
багато, мабуть, мав він собі мислоньок
попередумувати! (Вовч.)].

попередягати и попереодягати, -гаю, -гаєш
мног. переодеть; (нарядить в другое пла-
тье, обачно ради маскаради—еще) переря-
дить.

попередягатися и попереодягатися, -гаємося,
-гаєтеся переодеться; перерядйться [При-
йшли ми.., позмивалися, попередягалися
(Фр.)]. Ср. попередягати.

поперезнімати, -маю, -маєш мног. попере-
снимать (разг.), переснять.

• поперезніматися, -маємося, -маєтеся попере-
сниматься; пересняться. Ср. поперезнімати.
поперезрівати, -ває мног. поперезревать
(разг.), перезреть.

попереінакшувати, -шую, -шуєш и (реже)
попереіначувати, -чую, -чуєш мног. разг.
переиначить.

попереїдати, -даю, -даєш мног. 1) разг. пе-
реесть; (с'ьесть без остатка — еще) поесть
[Пізниться з своїм господарством усяка
вдова. Уже й миші половину попереїдали
(Барв.)]; 2) (о кислотах и т. п.) переесть,
пораз-ведать (разг.), раз-весть.

попереїдатися, -даємося, -даєтеся мног. пе-
реесть, разг. перекутать.

попереїжджати, -джаю, -джаєш и попере-
їздйти, -їжджу, -їздиш мног. попере-
езжать (разг.), переехать; (через что-ни-
будь — еще) проехать; (перебраться через
какое-нибудь препятствие: реку, озеро и
т. п.) попереправляться (разг.), перепра-
виться.

попереймати, -маю, -маєш мног. 1) перехва-
тйть; (настигая кого-нибудь, что-нибудь,
отнять у других) позахватйть (разг.),
захватйть, обл. перенять; 2) (что от кого)
поперенимать (разг.), перенять; (усвоить—
еще) позаймствовать [Скажу тільки, що
лаялись [в юрмі] страшенно: опріч україн-
ських, руснаки попереймали молдуванські
лайки (Яо^юб.)].

поперейменовувати, -новую, -нбвуєш мног.
переименовать.

поперек1, -ку 1) пояснйца [Серьожа пробував
підвестись, але в попереці нестерпний біль
(Шиян)]; 2) редк. талия [Засміялась мо-
лодиця і справді намірилась вхопити
Тетяну за поперек (Яотг.)].

поперек2 1) нар. поперек; (противоположно
чему-нибудь) наперекбр [Високий берег був
ніби поперерізуваний поперек узенькими
западинами та ярами (Н.-Лев.)]; вдовж
(вздовж) і ~к вдоль и поперек [Мотря
сиділа коло вікна, червона, як жар, і плу-
тала ниткою вздовж і поперек, і по комірі,
й по пазусі (Н.-Лев.)]; 2) предл. поперек
[— От і купив, от тобі й нива! — думав
Роман, ходячи вздовж та поперек поля
(Коцюб.)]; ~к горла разг. поперек
горла [Трохим: Сталь кличе. Поперек
горла стале вона усякій нечисті — наша
радянська сталь (Соб«о)].

попереказувати, -зую, -зуєш мног. 1) пере-
сказать; (повествуя о чем-нибудь — еще)
порассказать (разг.), рассказать; (изло-
жить, воспроизводя усльїшанное, узнан-
ное — еще) передать; (довести устно дд
чьего-нибудь сведения — обично) сообщйть;
2) (деньги по почте и т. п.) перевестй.

поперекидати1, -даю, -даєш мног. 1) (один
предмет за другим) перебросать, разг.
перекидать; (с силой разг, — еще) перешвьі-
рять, переметать; (привести в беспорядок
разг. — еще) переворбчать’, 2) (произвести
переделку в постройке с целью ее обновлення)
разг. уст. перестрбить.

поперекидати2, -даю, -даєш мног. 1) пцпере-
брасмвать (разг.), перебрбсить; (через кого-
нибудь, через что-нибудь — еще) перекй-
нуть [Він негайно розгорнув цілий проект:
поперекидати водіїв передових до відстаю-

чих — ціла програма революції по цехах.
(Слол.)]; 2) (обернуть противоположной
стороной) поперевертшвать (разг.), перевер-
нуть, разг. попереворачивать, переворотйть;
(повалить набок — еще) поопрокйдьівать
(разг.), опрокйнуть; (верхом вниз стреми-
тельно разг.— еще) перекувмрпуть, переку-
вьіркнуть; (сбросить на землю—обично) сва-
лйть, книжн. рит. повергнуть [—Як розба-
суюся отут в пасіці, то й тебе вбрикну
і улики поперекидаю, — сміявся Грицай
(Н.-Лев.)]; 3) (на кого, на що, в кого,
в що, ким, чим) фольк. уст. превратйтк
(в кого, во что), разг. обернуть, оборотйть-
(в кого, Во что, кем, чем).

поперекидатися, -даємося, -даєтеся 1) попе-
ребрасьіваться; переброситься; перекйну-
ться; 2) поперевертьіваться; перевернуться;
попереворачиваться,переворотиться; поопро-
кйдьіваться; опрокйнуться; перекувьірну-
ться, перекувьіркнуться; свалйться; 3) пре-
вратйться; обернуться, оборотйться [Але-
потвори поперекидалися у прекрасних наяд
і сказали цареві, що повезуть його до
своєї цариці (Вишня); Тільки що Улас на-
близився до сходів, всі панни попереки-
дались білими голубками (Н.-Лев.)]. Ср.
поперекидати2 1 — 3.

поперекисати, -сає мног. 1) перекйснуть
[Тепло дуже в погребі, поперекисало моє
вариво (Черниг. у. — Сл. Гр.)]; 2) (под
дождем) разг. перемокнуть.

поперекладати, -даю, -даєш мног. 1) переле-
жить; (груз с одного места на другое —
еще) поперегружать (разг.), перегрузйть;
(меча, сложить сено) переметать [Вона.,
поперекладала і поскладала симетрично
ноти на столику (Н.-Лев.)]; 2) (изложить &
другой форме) переложйть; 3) (передать
средствами другого язика) перевестй [Ра-
дити Вам, які саме книжки попереклада-
ти, — не почуваюся на силі, бо це питання
великої ваги (Коцюб.)]; 4) (уложить, по-
мещая в промежутках что-нибудь) пере-
ложйть; (что-нибудь между чем-нибудь)'
проложйть; (сложить слоями одно с другим)?
спец, переслойть, прослойть.

поперековий пояси ЙЧНЬІЙ.

поперекопувати, -пую, -пуєш мног. переко-
пать; (це ликом, всюду — еще) поперери-
вать (разг.), поперермть (разї.), перерьїть.

поперекочувати, -чую, -чуєш мног. перека-
тать (разг.), перекатйть [Повипрягали ко-
ней, а тоді вже на руках поперекочували
гармати ^Шиян)].

поперекрадатп, -даю, -даєш мног. разг. пе-
рекрасть [Злодії в злодіїв поперекрадали
(Харьк. у. — Сл. Гр.)].

поперекрашуватп, -шую, -шуєш мног. попе-
рекрашивать (разг.), перекрасить.

поперекрашуватися, -шуємося, -шуєтеся по-
перекрашиваться; перекраситься. Ср. по-
перекрашувати.

поперекреслювати, -люю, -люєш мног. попе-
речеркивать (разг.), перечеркнуть [Вони
перебрали і поперекреслювали свої списки,
поділили між собою намічену роботу і взя-
лися за карту (перекл. з Федіна)].

поперекручувати, -чую, -чуєш мног. 1) пере--
крутить, перевинтйть, разг, перевертеть;

2) перен, извратйть, поисказйть (разг.),
исказйть; (неправильно изложить разг. —
еще) поисковеркать, исковеркать, (совер-
шенно, целиком) перековеркать [Єгер:
..Але багачі так завжди все поперекручу-
ють, що всю справу перешахрують... (пе-
рекл. Л. Українки)].

поперекручуватися, -чується перекрутйться,
перевинтйться; перевертеться. Ср. попере-
кручувати 1.

поперелазити, -лажу, -лазиш и (реже) попере-
лізати, -заю, -заєш мног. поперелезать
(разг.), перелезть; (ползком — еще) попе-
реползать (разг.), переползтй.

попереламувати1, -мую, -муєш мног. попере-
ламувать (разг.), попереломать (разг.), пе-
реломать.

попереламувати2 см, попереломлювати.

Попереламуватися1, '-мується попереламу-
ваться, попереломаться; переломаться. Ср.
попереламувати1.

попереламуватися2 см. попереломлюватися.

попереливати1, -ваю, -ваєш мног. поперели-
вать (разг.), перелйть.

попереливати2, -ваю, -ваєш (переделать ли-
тьем) мног. попереливать (разг.), перелйть.
поперелицьовувати, -цьбвую, -цьовуєш мног.

перелицевать.

поперелізати см. поперелазити.

поперелітати, -таємо, -таєте мног. попере-
летать (разг.), перелететь; (через что-нибудь,
на какое-нибудь расстояние — еще) проле-
теть.

попереловлювати, -люю, -люєш мног. перело-
вить.

попереломлювати, -люю, -люєш и поперела-
мувати, -мую, -муєш мног. 1) попереламу-
вать (разг,), переломйть [Не стрибай у на-
шу гречку, бо ноги попереламуєш... (Мик.)];
2) физ. преломйть.

попереломлюватися, -люється и попереламу-
ватися, -мується 1) попереламуваться;
переломйться; 2) преломйться. Ср. попе-
реломлювати 1—2.

поперелякувати, -кую, -куєш мног. поперепу-
гать (разг.), перепугать, испугать; (ото-
гнать, внушая страх) отпугнуть [Прийшов
[Івап Темний] якось темної ночі., додому,
поперелякував дітей, настрашив дружину
(Вишня)].

поперелякуватися, -куємося, -куєтеся попе-
репугаться; перепугаться, испугаться, разг.
перетрусить [А змій летів-летів та й став
край річки. Як став, почав свистіти, а
люди й скотина зовсім поперелякувались
(народна казка)]. Ср. поперелякувати.

поперемальовувати, -льбвую, -льовуєш мног.
перерисовать; (копии с чего-нибудь — еще)
срисовйть.

попереманювати, -тою, -нюєпі мног. разг.
попереманивать, попереманйть, перема-
нйть, посманивать, сманйть.

поперемивати, -ваю, -ваєш мног. перемить
ІХристя поперемивала посуду (Мирн.)].

поперемінний попеременний.

поперемінно нар. попеременно [Гнів і боязнь
поперемінно наповняли його серце (Мирн,)].

попереміняти, -няю, -няєш и (реже) попере -

міпювати, -нюю, -нюєш мног. 1) посменять
(разг.), сменйть, (реже) попеременять (разг.),
переменять (разг.), переменйть [Попере-
міняла йому'усе плаття, нагодувала його,
напоїла (Чуб.)]\ 2) (сделать иним) разг.
поизменять (разг.), изменйть.

поперемінятися, -пяємося, -няєтеся (стать
иними) мног. изменйться, переменйться;
(о резком изменении к лучшему — обично)
преобразйться.

поперемічати, -чаю, -чаєш мног. переметить.
поперемішувати1, -шую, -шуєшлног. 1) пере-
метать; (размешать как следует) проме-
шать; 2) (привести в беспорядок, соединйть
что-нибудь разнороднце) переметать, сме-
шать.

поперемішувати2, -шую, -шуєш мног. пере-
• месйть; (размесить как следует) проме-
сйть.

поперемішуватися1, -шується 1) перемета-
ться; 2) переметаться, смешаться [Чорно
помальовані дерев’яні стільці, що позоста-
вались після покійного Моссаковського,
поперемішувались з білими, привезеними
од батька [Онисі] (Н.-Лев.)], Ср. попере-
мішувати1 1 — 2.

поперемішуватися2, -шується перемесйться;
промесйться. Ср. поперемішувати2.

поперемокатп, -кає мног. перемокнуть; (из-
мокнуть — еще) попромбкнуть (разг.), про-
мокнуть.

поперемотувати, .-тую, -туєш мног. поперемй-
тувать (разг.), поперемотать (разг.), пере-
мотать.

поперенйзувати, -зую, -зуєш мног. поперени-
зувать (разг.), перенизать [Треба сісти та
поперенизувати [намисто] (Харьк. — Сл.
Гр.)].

попереносити, -ношу, -носиш мног. попере-
носйть (разг.), перенестй [Хлоп’ята їй [вов-
чиці] сподобалися, вона взяла, поперено-
сила їх до глибоченької на бугрі ями
(Вишня)].

попереодягати см. попередягати.

попереодягатися см. попередягатися.

попереорювати, -рюю, -рюєш мног. попере-
пахивать (разг.), поперепахать (разг.), пе-
репахать [Ой, Хома-а!.. Василь межі трак-
тором... попереорював!.. (Довж.)].

поперепалювати, -люю, -люєш мног. пере-
жечь, разг. перепалйть.

поперепалюватися, -люється мног. разг. пе-
режечься.

поперепиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. разг.
перепйться.

поперепйлювати, -люю, -люєш мног. перепи-
лять [Поперепилюй дошки натроє (Харьк.
у. — Сл. Гр.)\.

попереписувати, -сую, -суєш мног. поперепи-
сувать (разг.), переписать [Зараз наїхав
справник з панами і попереписували, скіль-
ки в кого у сім’ї Душ, скільки є у кожного
хазяїна хліба (Квітка)].

поперепікати, -каю, -каєш мног. перепечь
[Ти хоч як, а поперепікаєш пироги (Богод.
у. — Сл. Гр.)].

поперепікатися, -каємося, -каєтеся мног. пе-
репечися’, (на солнце разг.—обично) пережа-
риться [Паляниці поперепікалися (Сл.Гр.)],
попереплачувати, -чую, -чуєш мног. перепла-
тить [Ми за цю землю панові багато вже
грошей попереплачували (Полт. у. —• Сл.
Гр.)].

поперепливати, -ваю, -ваєш мног. попере-
пливать (разг.), переплить.

попереплигувати, -гую, -гуєш мног. переприг-
нуть; (легко, бистро разг. — еще) перемах-
нуть [Попереплигували через рівчак (Сл.
Гр.)]. ,
попереплітати, -таю, -таєш мног. переплести,
попереплітатися, -тається мног. переплес-
тись [Густе віття поперепліталось межи
собою (Яо^юб.)].

попереплутуваний перепутанннй, спутанпьій;
перемешанньїй, сметанний [Які товстющі
попереплутувані залізні арки! (Н.-Лев.)].
Ср. попереплутувати.

попереплутувати, -тую, -туєш мног. пере-
путать, спутать; (привести в беспорядок —
еще) переметать, смешать.

попереплутуватися, -тується перепутаться,
спутаться; переметаться, смешаться [Старі
груші та яблуні буйно росли на волі,
як хотіли, попереплутувались гіллям
(Н.-Лев.)]. Ср. попереплутувати.

попереполіскувати, -кую, -куєш мног. пере-
полоскать [Посудина в нього [шинкаря],
як ще звечора попереполіскував та пороз-
ставляв, так вона і стоїть (Квітка)].

попереправляти, -ляю, -ляєш мног. перепра-
вить; (тайком перевезти разг. — еще) по-
переплавлять, переплавить.

поперепрівати, -ває мног. перенреть [Усе в
печі поперепрівало (Харьк. — Сл. Гр.)].

поперепродувати, -дую, -дуєш мног. перепро-
дать.

поперепрягати, -гаю, -гаєш мног. перепрячь.
^поперераховувати, -хбвую, -хбвуєш мног.

1)	пересчитать, перечесть, разг. просчи-
тать; (считая, назвать, упомянуть) пере-
чйслить; 2) (в другое место, в другую кате-
горию и т. п.) перечйслить; 3) бухг. пере-
числить.

поперержавлювати, -лює мног. перержаветь.
поперебивати1, -ваю, -ваєш мног. 1) попере-
ривать (разг.), перервать; (более резко
разделить на части — еще) поразрьівать
(разг.), разорвать; 2) (прекратить, вста-
новить) прервать, книжн. пресечь.

попереривати2, -ваю, -ваєш мног. 1) (пере-
копать) попереривать (разг.), поперернть
(разг.), перерить; 2) (перен. — о вещах, бу-
магах и т. п.) попереривать (разг.), по-
перернть (разг.), перерить.

поперериватися, -вається 1) поперериваться;
перерваться; поразрьіваться; разорвать-
ся; 2) прорваться; пресечься. Ср. попере-
ривати1 1—2.

поперерізати см. поперерізувати.

поперерізуваний перерезапнмй; прирезан-
ний; пересеченний, пересеченний [Висо-
кий берег був ніби поперерізуваний по-
перек узенькими западинами та ярами
(Н.-Лев.); Травичка оксамитилася, попе-
рерізувана, поперехрещувана стежками у
всі кінці й боки (Вовч.)]. Ср. поперерізу-
вати.

поперерізувати, -зую, -зуєш и редк. попере-

різати, -заю, -заєш мног. перерезать;
(убить разг. — еще) прирезать; (перен. —
еще) пересечь [Широкі улиці, наче річки,
поперерізували його [місто] і вздовж, і
вшир, і впоперек (Мирн.)].

попереробляти, -ляю, -ляєш и поперероблю-
вати, -люю, -люєш мног. 1) переработать;
(придать чему-нибудь новий, изчененний
вид) переделать [Окремі двері, окремі
кухні, окремі ванни.. Як це трудно все
попереробляти! Може, легше поперероб-
ляти характери деяких наших жильців?
(Вишня); По приказу Єремії багато вже
захопили православних церков і мона-
стирів і поперероблювали їх на костьоли
і кляштори... (Стор.)]; 2) (сделать все)
попеределать (разг.), переделать.

попереростати, -таємо, -таєте мног. попере-
растать (разг.), перерастй [Мої дочки вже
мене попереростали (Богод. у. — Сл. Гр.)].

поперерубувати, -бую, -буєш мног. попере-
рубать (разг.), перерубйть.

попереряджати, -джаю, -джаєш мног. пере-
рядить.

попереряджатися, -джаємося, -джаєтеся мног.
перерядиться.

попересаджувати, -джую, -джуєш мног. 1) по-
пересаживать (разг.), попересадйть (разг.),
пересадить [Хочу вишні ближче до хати
попересаджувати (Екатериносл. у. — Сл.
Гр.)]; 2) (помочь кому-нибудь перелезть че-
рез что-нибудь) попересаживать (разг.),
пересадйть; 3) (раз'ьединить) разг. поразго-'
раживать [деревьями] (разг.), разгородйть
[деревьямп].

попереселяти, -ляо, -ляєш мног. попересе-
лять (разг.), переселйть.

попереселятися, -ляємося, -ллєтеся попере-
селяться; переселйться. Ср. попереселяти,
пбпересень, -сня поперечний ремешок хомута
в шлее [Він спитав, скільки попереснів
у моєму хомуті (Сл. Гр.)\.

попересилати, -лаю, -лаєш мног. переслать,
книжн. препроводйть.

попересйнювати, -нюю, -пюєш мног. пере-
синйть.

попересихати, -хає мног. 1) попересихать
(разг.), попересохнуть (разг.), пересохнуть;

2)	(стать слишком сухими) пересушйться
[Сорочки не попересихали, — саме добре
буде качати (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

попересівати, -ваю, -ваєш и попересіювати,
-сіюю, -сіюєш мног. попересеять (разг.),
нересеять.

попересідати, -даємо, -даєте ^чног. попере-
саживаться (разг.), пересесть [Попересі-
дали в холодок (Харьк. у. — Сл. Гр.)].
попересікати, -каю, -каєш мног. пересечь
[Затято зчепилися противники! ..Попересі-
кали мечі, поламали булави (Фр.)].

попересіювати см. попересівати.

поперескакувати, -кую, -куєш мног. переско-
чйть, перепрьігнуть; (стремительно разг.—
еще) перемахнуть [Мої товариші бігли
напрррд, поперескакували, як кози, через
одно й друге вориння і сміялися з мене,
що я лишився ззаду (Фр.)].

попересмажувати, -жую, -жуєш мног. пережа-
рить; (об орехах и т. п.) перекалять.
попересмажуватися, -жується пережариться;
перепалиться [Глянь, як качки попересма-
жувались (Киев. у, — Сл. Гр.)}. Ср. попе-
ресмажувати.

попересовувати см. попересувати.

попересовуватися см. попересуватися.

попересолоджувати, -джую, -джуєш мног.
разг. перееластйть.

но пересолювати, -люю, -люєш мног. пересо-
лить.

попереспївувати, -півую, -півуєш мног. разг.
нерепеть [Та я вже всі пісні попереспіву-
вала,—більше не знаю (Констпантиногр.у
Сл. -Гр.)].

попереставляти, -ляю, -ляєш мног. попере-
ставляти (раз?.), переставить [І для чогось
усе в кімнаті попереставляла (Грим.)].

поперестеляти см. поперестилати.

поперестелятися см. поперестилатися.

поперестилати, -лбю, -лаєш и попересте-
ляти, -ляю, -ляєш мног. п^рестлать [Тре-
ба., кроваті поперестилати, у хатах по-
прибирати (Мирн.)].

поперестилатися, -лаємося, -лаєтеся и попе-
рестелятися, -ллємося, -ллєтеся (без дополне-
ния) мног. разг. перестлать (с дополнением).

поперестрибувати, -бую, -буєш мног. перепрц-
гнуть, перескочить; (стремительно разг. —
еще) перемахнуть [Ану, чи поперестри-
буємо через воду? (Лубен, у. — Сл. Гр.)].

попересувати, -ваю, -ваєш и попересовувати,
-сбвую, -сбвуєш мног. попередвигать (разг.),
передвйнуть.

попересуватися, -ваємося, -ваєтеся и попере-
совуватися, -сбвуємося, -сбвуєтеся Попе-
редвигаться; передвйнуться. Ср. попере-
сувати.

попересушувати, -шую, -піуєщ мног. 1) (сде-
лать слишком сухими) пересушйть [Попере-
сушували насіння (Васильк. у. — Сл. Гр.)];

2) (висушить как следует) просушйть; (сб
одежде — еще) пообсушйть (разг.), обсу-
шить [Оце повиймаю одежу з скрині та по-
пересушую (Киев. у. —Сл. Гр.)]; 3) (вису-
шить все) пересушйть.

попересушуватися, -шуємося, -шуєтеся 1) пе-
ресушйться; 2) просушиться; пообсушй-
ться; обсушиться [Поки попересушува-
лись після того дощу, то вже й вечір
(Харьк. у. — Сл. Гр-)]- Ср. попересушу-
вати 1—2.

поперетаскувати, -кую, -куєш мног. попере-
таскивать (разг.), перетащйть; (в несколько
приемов — еще) поперетаскать (разг.), пе-
ретаскать.

поперетаскуватися, -куємося, -куєтеся мног.
разг. поперетаскиваться, перетащйться.

поперетинати, -паю, -паєш мног. пересечь;
перерезать; (создать препятствия) прегра-
дйть; (остановить силой, резким вмешатель-
ством) книжн. пресечь [Буйні ліси по-
перетинали його маєтки і вздовж, і вшир,
і впоперек (Мирн.)\ Розтав сніг на полях,
віддзвеніли веселі струмки по схилах..,
колгоспники здебільшого поперетинали їх
земляними гатками (Волош.); Поперети-
нали ми з тобою німцям шляхи на суші,
то вони — до води (ІПер.)].

поперетирати, -раю, -раєш мног. поперете-

реть (разг.), перетереть [Я помию, попере-
тираю миски, горшки (Мирн.)].	•

поперетиратися, -рається поперетереться;
перетереться. Ср. поперетирати.

поперетлівати, -ває мног. поперетлевать
(разг.), перетлеть.

поперетрушувати, -шую, -шуєш мног. 1) пе-
ретрясти [Палажка прибрала гарно світ-
личку, сухі зілля за сволоком., попере-
трушувала (Барв.)]; 2) спец, переворошйть,
обл. перетрусить; 3) (произвести обиск)
обьіскать.

поперетягати, -гаю, -гаєш и поперетягу-
вати, -гую, -гуєш мног. 1) перетянуть;
(переместить с одного места на другое —
еще) поперетаскивать (разг.), поперета-
скать (разг.), перетащйть; 2) разг. попере-
таскйть, перетаскать [А скільки оті дідові
порепані руки поперетягали, а скільки ота
дідова Матвієва спина попереносила...
(Вишня)}.

попереучувати, -чую, -чуєш и редк. попе-
ревчати, -чаю, -чаєш мног. переучйть.

попереучуватися, -чуємося, -чуєтеся и редк.
поперевчатися, -чаємося, -чаєтеся мног.
переучйться.

поперефарбовувати, -ббвую, -ббвуєш мног.
прперекрашивать (разг.), перекрасить.

поперефарбовуватися, -ббвуємося, -ббвуєтеся
поперекрашиваться; перекраситься. Ср.
поперефарбовувати.

поперехвалювати, -люю, -люєш мног. пере-
хвалйть [Поперехвалювали моїх дівчат
(Харьк. — Сл. Гр.)].

поперехилятися, -ляємося, -ляєтеся и редк.
поперехйлюватися, -люємося, -люєтеся
мног. перегнуться; (склоняясь всей тя-.
жестью книзу) перевеситься, свеситься;
(сгибаясь верхней частью) наклонйться
[Королів цвіт повився по лісі, вишні по-
перехилялись (Барв.); Хати пообдирані,
старі, поперехилювалися на боки (Фр.)].

попереходити, -джу, -диш мног. 1) прям.*
перен. перейти [Давні товариші його від-
цуралися; деякі вже й на той світ попере-
ходили (Мирн.)]; 2) (передвйнуться по ка-
кому-нибудь месту) перейтй, пройтй; (че-
рез преграду, рубеж и т. п. — оставляя
позадй себя — еще) перевалйть (что), пере-
правиться (через что) [Усі вже поперехо-
дили через місток (Харьк. — Сл. Гр.)];
3) (изменяясь, принять другой вид) пере-
йтй, превратйться; 4) (о тесте) пере-
стоять; 5) (об имуществе, деньгах и т. п.)
канц. поступйть.

поперечин строит. тьічбк.
поперечина см. поперечка,
поперечйтувати, -тую, -туєш мног. перечи-
тать, перечесть [Поперечитувала всякі «за-
леглості» (у мене за час наглого писання на-
громадилось маса всякого матеріалу, що
конче слід було перечитати) (Л. Укр.)].

поперечищати, -щаю, -щаєш мног. попере-
чищать (разг.), перечистить; (зерно — еще)
очйстить.

поперечка, редк. поперечина поперечина, пе-
рекладина [Він довбав глухий паз для по-
перечки (Козач.)\ Зверху, впоперек верхньої
діжки без дна, було приладнано по-
перечину з перекинутим через неї мотуз-
ком (Тулуб)].

поперечний поперечний [Федя лежав неру-
хомо. Голова його на дні човна, а коліна
зачепились за поперечну лаву (Трубл.);
Мені дорога рівна, тобі поперечна, Бувай
здорова, моя мила сердечна (Чуб.); За пе-
ріод вегетації кукурудзи слід провести не
менш як три подовжніх і три поперечних
міжрядних розпушування (Рад. Укр.,
1957, І7)}; '—'пі долини геогр. попереч-
ньіе долини [3 часом ущелини розширю-
ються, перетворюючись у більш широкі
долини. Якщо ці долини перетинають
хребти, то їх називають поперечними гір-
ськими долинами (Фіз. геогр.)]; '—пий
обробіток с.-х. поперечная обраббтка
ІЧим ширше проріз, тим легше проводити
поперечний обробіток (Колг. село, 1956, II)];
встрічний і ний разг. встречннй
и поперечний [Як скажений звір, що
боїться води, труситься й лютує, забачив-
ши її, забувши все на світі, несамовито ки-
дається на встрічного й поперечного —
так Чіпка кинувся,скочив угору...(Мирн.)].

поперечник Поперечник [Квітка вікторії [лі-
лії] досягає 40 см у поперечнику (Фіз.
геогр.); Богдан Хмельницький знав кілька
форм таборів — найчастіше робили у чо-
тири ряди, з крилами, довшими за попереч-
ники (Панч)].

поперечпороті, -тих сущ. ихт. поперечпорб-
тьіе.

поперешивати, -ваю, -ваєш мног. попереши-
вать (разг.), перешить; (сапожн., портн.—
еще) поперетачивать (разг.), перетачать; (о
пуговицах и т. п. портн. — еще) пересадить.

поперештопувати, -пую, -пуєш мног. попере-
штбпьівать (разг.), перештопать.

поперти, -пру, -преш вульг. 1) (стремительно
направиться куда-нибудь) попереть [Лар-
ченко вскочив у санчата та, тільки духу,
попер у Піски (Мирн.); Хрокнув трактор,
здригнувсь і попер.*. (Вишня); Побіжу.
Хочу ще деякі цифри викопати. Воно,
знаєте, Максиме Антоновичу, цифри — ве-
лике діло! Ніяка критика проти них не
попре! (Збан.)]; 2) (вигнать, погнать)
попереть [Помовчали [солдати]. А потім
пригадали перші дні та місяці війни, коли
«він» пер і пер, — здавалося, не було йому
впину. А потім «його» поперли і вже справді
впину не було... (Жур.)]; 3) (понести, по-
тащить) попереть [Попер, як сірий ко-
рову (Ном.)]; 4) (бросить с силой) швьір-
нуть; (нанести удар) садануть [Він підско-
чив, кишнув і, ухопивши грудку глйни,
попер її у тин (Мирн.); А я коло хати та-
кого мазання мала, що ще й досі болять
мене, любко, руки йноги, а крижі як пере-
биті, неначе хто бучком попер... (ТГоіроб.)].

попертися, -пруся, -прешся вульг. попере-
ться, попереть [Цікава дуже ти [Бджіло-
чко], нічого не минеш, Усяку квіточку пе-
ребереш,! треба, і не треба/ Коли б змогла,
поперлась би до неба (Гл.)].

поперхнутися, -пуся, -нешся поперхнуться
[Садовський поперхнувся рибою і артистич-
но закашляв, але усмішка не зникла з його

вродливого обличчя (Сміл.); За парканом
щось раптом пирхнуло, наче там поперхну-
лася коняка (Янов.); Кулемет поперхнувся,
закашлявся і замовк (Трипіл.)].

поперчити, -чу, -чйш разг. поперчить.

поперше нар. разг. редк. раньше [Чи не по-
брались вони поперше пас? Чи ви їх не
бачили, сусідоньку? (Вовч.)].

по-перше нар. во-первьіх [Всяйий згодиться,
мабуть, що «широкий демократичний прин-
цип» включає в себе дві такі необхідні
умови: по-перше, цілковиту гласність і*
по-друге, виборність усіх функцій (Ленін)].

попестити, -пещу, -пестиш поласкать; (окру-
жить нежностью,провести некоторое время
нежа) понежить; (позз., перен. — еще) по-
лелеять; (доставить небольшое удовольствие)
разг. побаловать [Війнуло з степу сухим
гарячим вітром, затремтіло листя молодень-
кої тополі, наче хтось попестив її шорсткою
долонею (Тулуб); Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном, Над сином сидя,
задрімала (Шевч.); Онися знов кинула ро-
боту, прибігла до чоловіка, попестила його
й знов почала лічити та складати (II.-Лев.)].

попеститися, -пещуся, -пестишся 1) пола-
скаться; 2) (нагладиться) понежиться [Тро-
хи попеститься Та й встане... (Фр.)].

попестувати, -тую, -туєш поласкать.

попетляти, -ляю, -ляєш попетлять; (охотн.—
еще) попутлять [Здавалось, що не людина
тут пройшла, а хитрий і досвідчений вовк
попетляв сліди (Збан.)].

попечалитнся, -люся, -лишся попечалиться.
попечатати, -таю, -таєш 1) мног. запеча-
тать; 2) (некоторое время) попечатать.

попечений 1) испеченньїй; перепеченньїй;

2) изожженньїй, обожжепньїй; попечен-
ньій, спаленний; изжаренньїй; пожаленньїй;
ужаленньїй [ — Спина мов попечена, бо-
лить, — жалівся Чіпка. — Сказано, били!..
(Мирн.); І знову невсипуща журба Захопи-
ла її в свої цупкі обіймища, ..заскреблася
червоточиною в попеченій від горя душі
(Мирн.); Ілько спритно підсаджує Юрка
на острішок і чухає ноги, попечені в кро-
пиві (Яозл.)]; 3) пожаренншй; изжаренньїй;
испеченньїй. Ср. попекти 1 — 2, 4.

попечитель, -теля попечйтель [Ви краще по-
печителя запросіть на ялинку (Іван.)].

попечителька попечйтельница [Лідія Віта-
ліївна — попечителька багатьох шкіл у
повіті, пані багата і впливова (Гас.)].

попивання разг. потягивание.

попивати, -ваю, -ваєш разг. попивать, по-
тягивать; (медленно) распивать [ — А все ж
таки, як вони [севастопольці] там живуть?—
спитала білява дівчина, попиваючи окріп
з емальованої кварти (Куч.); Як же бучно,
як же втішно Всім тулялось на весіллі!
Танцювали, попивали Від неділі до неділі
(Л. Укр.); В корчмі сидів самотній Янко
і попивав винце (Гозл.)].

попик уменьш. прен. попик [Хто не знає, що
попи все Звикли на дурницю? Сповідав раз
їден попик Грішну молодицю (Руд.)]..

попйляний 1) прич. перепйлетгньїй; испйлен-
пьій; ср. попиляти І; 2) прил. пилений,
(реже) пйленьїй.
попиляти, -ляю, -ляєш 1) (многое, все) пере-
пинить; (подвергая пилке, израсходовать)
испилйть; 2) (некоторое время) попилйть;
3) (перен. — о звучаїши, плохой игре на
смичковом музикальном инструменте) разг.
попилйкать.

попильнувати, -пую, -пуєш 1) постеречь,
посторожйть; 2) (посмотреть) понаблю-
дать, последйть; (с целью надзора — еще)
присмотреть [Попильнувавши хвилин п’ят-
надцять за пустельною рікою, я відчув, що
не можу боротися з дрімотою (Верш.)}',
3) (не поддаваться сну некоторое время)
поббдрствовать; побить на чеку.

попирати, -раю, -раєш, попрати (в буд. вр.
не употребляется) торж. уст. поіГирать,
попрать [Тепер ти на гвардійськім кладови-
щі Лежиш, мій друже; серед вірних друзів,
Що смертю смерть попрали, як і ти! (Рил.)}.

попйрскати1 ,-каю, -каєш 1) (со смеху) мног.
разг. приснуть; (перен. разг.— еще) фирк-
нуть; 2) (обдать брьізгами) поприскать,
сприскать; (слегка) вспрйснуть, сприснуть;
3) (випуская с силой воздух, пар) пофйркать.

попирскати2, -каємо, -каєте мног. обл. раз-
бежаться [В тій хвилі увійшов професор.
Усі хлопці., попирскали до лавок (Фр.)].

попирскувати, -кую, -куєш 1) (со смеху) разг.
прискать [время от времени]; 2) (обдавать
брьізгами) попрйскивать; 3) (випускать с
шумом воздух, пар) фиркать [время от време-
ни], разг. пофйркивать [В море, попирску-
ючи клубками диму, виходила «Паллада»
(перекл. з Павленка)}.

попярувати, -рую, -руєш попировать.
попирхати, -хаю, -хаєш пофйркать.
попирхувати, -рхую, -рхуєш ‘пофйркивать

[Коні швидко бігли по м’якому сніжку й
весело попирхували (Верш.)}.

попиряти, -ряю, -ряєш разг. потаскать [По-
погнув там молодого свого хребта, попи-
ряв задушними літніми ночами ковші по
трапах і оцей (Гонч.)}.

попйсаний 1) папйсанпьій; испйсанпнй [Вог-
куваті стіни рябіли, пописані олівцями та
фарбами різних кольорів (/льч.)]; 2) испй-
сацннй; 3) испйсаннмй; изборожденний;
изрезанннй; испещренннй [— А Півня і не
пізнаєш, пане сотнику? — перебив його
пописаний рубцями козак (Панч); Жінка
скинула з себе рядно і показала на світ
своє сухе, жовте, пописане зморшками
лице (Мирн.)}. Ср. пописати 2—4.

пописати, -пишу, -пйшеш 1) (определенное
время) пописать; 2) мног. разг. написать;
(покрить письменними знаками) исписать
[Пописали такі допроси, які писареві хо-
тілось (Квітка)}’, 3) (израсходовать на пи-
сание) разг. исписать;4) перен. исписать;
(покрит ь бороздами) избброздйть; (по-
крить пересекающимися, изломанними линия-
ми) изрезать; (усеять, покрить чем-нибудь)
испещрйть [І справді, скілько тут Сокири
не бряжчали, Ні дубчика, ні липи не стяли
І тільки де-не-де що кору пописали (Греб.)].

попискування попйскивание.

попй скупа ти, -кую, -куєш попйскивать [Під
ковзанами шипів і попискував лід(Стп.)].

попйсувати, -суто, -суєш разг. попйсьівать

[Він потайки пописує вірші, він щось ви-
находить (Г ерас.)}.

по-письменному нар. разг. по-кнйжному,
кнйжно [— Риба без води, а чоловік без
землі — гине, — увернув Кулик по-пись-
менному (Мирн.)}.

попит, -ту спрос [Вся сучасна легка і хар-
чова промисловість пред’являє величез-
ний попит на електроенергію (Рад. Укр.,
1954, /)]; т і пропонування
спрос и предложение; н а ц е й т о-
вар [є] великий ^т па зтот товар
большбй спрос, зтот товар в большбм хо-
ду; (разг., торг. — еще) на зтот трвар
большбй расхбд.

попитати, -таю, -таєш и попитатися, -таюся,
-таєшся спросйть; (справиться) осведо-
миться; (с целью узнать, вьіведать — еще)
расспросйть [ — Костянтин	Петрович’

А може, чайку? — попитав	Проценко

(Мирн.)', — Ну, а як же у вас ведеться
польова робота? — попитався я далі
(Мирн.)', Так вже мені хочеться попитати,
чи зостануться вони тут, — так вже!..
(Вовч.)', Нехай я попитаюся в неї/чи вона
думає приходити, чи може вже не схоче
(Киев. у. — Сл. Гр.)].

попйтп,-п’ю,-п’єш 1) попйть,вйпить;(утполипгі>
жажду — еще) напйться; (закончить пить)
отпйть [Все чисто поїли та попили, тільки
порожні пляшки позоставались (Н.-Лев.);
Поки приберешся, то бояри й мед поп’ють
(Яолі.);До джерела ми припадали в лузі
Попить води від глибини землі (Мал.);
Я [сліпий льотчик] знав, що був уже ве-
чір, бо всі попили вечірній чай (Янов.)}',
2) (пить в течение какого-нибудь времени)
попйть [Панові треба було., багатства;
треба було вміти себе показати, вміти по-
жити, поїсти, попити (Мирн.)}', <—ти чаю
попйть чаю, разг. почаевпичать [Тут бого-
мольці самовара просять... Чаю хочуть по-
пити... (Коцюб.)}.

попйтися, -п’ємося, -п’єтеся мног. разг. по-
напиваться (разг.), напйться; (до полного
насищения — еще) упйться [Г ер це л ь:
..Скажи йому, що попилися наймити...
(Тоб.); Пропили [недрути] ті п’ять карбо-
ванців, попилися п’яні, як земля — на-
силу.. до казарми поприлазили (Мирн.)}.
попихати, -хаю, -хаєш 1) толкать; (сильно и
грубо разг. — еще) пихать, (слегка) подтал-
кивать [Жінки одні поганяли конину, а
інші догори попихали скрипучу колісницю
(Фр.)]; 2) (когб, що и ким, чим) (перен.:
деспотически обращаться с кем-нибудь) по-
микать (кем, чем) [Революція 1905-го
року вперше показала царському урядові,
російським поміщикам, російській буржуа-
зії, що мільйони і десятки мільйонів стають
громадянами, стають борцями, не дозво-
ляють попихати собою як бидлом, як черню
(Лен ін) ].

попихатися, -хаюся, -ха^шся помикать.

попихач человек, которн і помнкают [Пере-
ставили вівсяні шестерні, залюбки порядку-
вали, і де лишень охота в людей взялася,
кожен вчував себе господарем, а не попи-
хачем (Горд.); — І що я без землі? — вер-
тілося в його похнюпленій голові. — Люд-
ський попихач... (Мирн.)].

попйхачка женщина, которой помьїкают [Ра-
ніше просту селянку пани людиною не вва-
жали: попихачка, темінь, робоче бидло...
(Гонч.)].

попйхкати, -каю, -каєш 1) попьіхтеть [Проти
хати Устини Г ординської зупинився «Мар-
мурин поїзд», о нього вийшли пасажири,,
і поїзд попихкав, посвистів на Бориню
(Чорн.)]; 2) (покурить) разг. шутл. подьі-
мйть [Кола попихкав цигаркою, коротко
засміявся • (Кундз.)].

попйхкувати, -кую, -куєш 1) разг. попілхи-
вать; (с дополнением — еще) потягивать
[Став він закурювати.' Одірвав на цигарку,
скрутив, лежить, попихкує (Головко); Чер-
вонофлотець одиноко сидів на порожній
лавці, попихкуючи прокуреною люлькою
(Куч.)]; 2) (о машинах) пьіхтеть [время от
времени] [Біля естакади попихкує черева-
тий паровозик (Слг.)].

попйчка орн. синйца [болотная], каммшевка.
попишатися, -шаюся, -шаєшся 1) (кем, чем)
погордйться; (виставляя напоказ что-ни-
будь — еще) пофорсйть (разг.) [О, треба
бути смілим, Щоб попишатися таким ми-
тецьким стрілом! (перекл. Рильського)];
2) (без дополнения) разг. покрасоватьсй;
(кичась — еще) поважничать [Не довго ж
вона попишалася! Так, годочок або зо два
(Барв.)].

попищати, -щу, -щйш попищать.

попиячити, -чу, -чиш разг. попьянствовать,
покутйть [У них було таке місце, де час-
тенько збиралися попиячити (Вас.)].

попів (попова, попове) попа (род. п. от
поп); (принад лежащий попу — еще) попбв-
ский [Цілу ніч у попа гуляв, попову дочку
звеселяв (Мирн.); Бреше, ..як попова со-
бака (Ном.)].

попівна попбвна [Батько з шкури ліз,'щоб
одягти Раїсу не гірш од попівен (Коцюб.);
Пишається, як попівна в гостях (Ном.)].

попівночі нар. пополуночи [На ратуші ви-
била вже друга година попівночі (Мак.)].

попівство духовенство [На зразок Шевчен-
кових сатиричних творів він [Федькович]
пише політичні сатиричні вірші, в яких
картає представників цісарської влади,
попівство, служителів Ватікану (Іст. укр.
літ.)].

попівський попбвский [Отже, будьмо спокійні
і не турбуймося попівським віщуванням
кіпця світу (Козл.); Хоч до їди в мене й
попівськая натура, Та, на лихо, один жи-
віт, одна і шкура (Г.-Арт.)]; ~кі очі
разг. завидущие глаза.

попівщипа попбвщина [Він [Жан Мельє] на-
лежав до плеяди тих французьких філо-
софів-атеїстів XVIII сторіччя, про яких
В. І. Ленін писав, що їх література — го-
стра, жива, талановита публіцистика, яка
дотепно і відкрито нападає на пануючу по-
півщину (Наука і життя, 1956, 7)]. .

попід предл. 1) с вин. п. а) под [Немов попід
копита орд схилилася трава (Пере.); По-
гонич.. лупцював їх [коней] немилосердно
гарапником попід черево (Н.-Лев.); Баби

вхопили осавулиху попід руки та й повели
по селі (Н.-Лев.); Сова хоч би літала попід
небеса, то соколом ніколи не буде (Яол.)];
б) (для обозначения мести вблизи чего-
нибудь) бколо, вбзле, у; (по направленню
длини чего-нибудь) редк. вдоль, мймо
[Скрізь, де вони проходили попід освітлені
вікна й одчинені двері, до них приставали
жінки й чоловіки (Коцюб.)\ Кола., поволе-
ньки пішов тротуаром попід кам’яниці
навкруг плацу (Кундз.)]; в) (для обозна-
чения направлення действия к простран-
ственному или врем&ннбму пределу) к, ко,
под [Вони відійшли попід верби (Яо^юб.)];
2) с твор. п. а) под, (перед некоторими
сочетаниями) пбдо [Він знайшов* би нові
слова, не ті, що листям осіннім шелестіли
попід ногами, а повні, багаті й дзвінкі
(Коцюб.); Туман важкою парою вривався
попід дверима в клуню (Мирн.); 1 Нева
Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу
попід мостом (Шевч.); Мавка: ..Біло,
чисто попід наметали (Л. Укр.)]; б) (для
обозначения места вблизи чего-нибудь) бколо,
вбзле, у; (по направленню длиньї чего-
нибудь) вдоль [Коли от ярок попід самим
гаєм (Вовч.); Попід стінами стояло два-
надцять стільців, в кутках — косі столики
(Н.-Лев.); В гаю, попід річкою, [Яків}
крадькома проходить у сад (Вас.)]; став
підковою йде^дпарком пруд
подкбвой огибает парк.

попідбиваний 1) подбитьій; подколбченньїй;
подметанньїй [Були., чоботи з підковами й
німецькі, тільки гвіздочками попідбивані
(Квітка)]; 2) подбйтьій; подшйбленньїй;
3) взбйтьій; 4) подбйтьій; 5) окученньїй;
6) подведенньїй; 7) подбйтмй, подзадбрен-
ньій. Ср. попідбивати 1—7.

попідбивати, -ваю, -ваєш мног. 1) подбйть;
(прибить снизу к чему-нибудь—еще) подко-
лотйть; (сапожн.—еще) подметбть; 2) (уда-
ряя, заставить упасть; подстрелить)
подбйть; (причинив ушиби, увечья разг. —
еще) подшибйть [Мужик їй і очіпок збив,
усі патли пообривав, і очі попідбивав
(Квітка)]; 3) (легкими ударами сделать
рихлим, пишним, пенистим) взбить; 4) (а
тесте) разг. подбйть; 5) (о растениях) обл.
окупить; 6) (итоги) подвестй; 7) (кого-нибудь
на что-нибудь) разг. подбйть, подза-
дбрить; (к чему-нибудь плохому — еще) под-
стрекпуть.

попідбиватися, -ваємося, -ваєтеся мног.
1) устать, утомйться; (ослабеть) пообес-
сйлеть (разг.), обессйлеть, вибиться из>
сил [Засумували наші некрутики! А до
того, попідбивалися так, що молили бога,
коли б уже швидше доставитись на місце
(Мирн.)]; 2) (взлететь вверх— о птицах)
подняться.

попідбиратися, -раємося, -раєтеся мног. не-
добраться.

попідбігати, -гаємо, -гаєте мног. 1) подбе-
жать; 2) (проникнуть подо что-нибудь)
поподтекать (разг.), подтечь.

попідбривати, -ваю, -ваєш мног. подбрить.
попідбриватися, -ваємося, -ваєтеся мног. под-
брйться.
попідвереджуватися, -джуємося', -джуєтеся
мног, разг, подорваться, надорваться [Це
вони в економії попідвереджувалися, п’я-
типудові чували тягаючи (Славяносерб. у.—
Сл. Гр.)},

попідвіконню нар. под бкнами [3 ранку й до
ночі рипіли попідвіконню вози, іржали
коні (Гонч.); Перебіг подвір’ям вітер, за-
шуміли попідвіконню вишняки (Ст.)];
х о д й т и ^пю уст. нйщенствовать, со-
бирать мйлостьіню, обл. ходить по под-
окбнью.

попідвішувати, -шую, -шуєш мног. родве-
сить.

попідводити, -джу, -диш мног. 1) прям.,
перен. подвестй; 2) поднять; (о глазах
уст. — еще) возврстй; (слегка) приподнять
(Всі матушки попідводили голови й гля-
нули на вікно (Н.-Лев.)]; 3) (построить, со-
орудить) возвестй, книжн. рит. воздвйг-
нуть; 4) (наложить косметические средства)
разг. подвестй [На спині [Сашко] підмостив
невеличкий горб, щоб виглядати сутулим.
Потім попідводив зморшки на лобі і біля
рота (Сміл.)]; 5) пров/сти понизу узкие по-
лоси желтой или красной глиной после
побелки.

яопідводитііся,-димося, -дптеся мног. понодьі-
маться (разг.), подняться, повставать (разг.),
встать; (олегка) приподняться, привстать
[Всі, хто був у хаті, попідводились, пе-
рейняті дідовим настроєм (Кундз.)].

попідводний разг. подвбдньїй [Вже ж він їм
накаже дива! І про зміїв попідводних, і
п|іо турків-людожерців, про Великого Мо-
гола (Л. У«р.)].

лопідв’й бувати, -зую, -зуєш' мног. подвя-
зать; (наскоро, слегка — еще) прихватйть
[Попідв’язували ми вуха драними хусточ-
ками (Н.-Лев.); У саду дерева попідв’язу-
вала (Черниг. у, — Сл. Гр.)].

попідв'язуватися, -зуємося, -зуєтеся мног.
подвязаться [Ми високо попідв’язувалися,
не позабовтуємося (Харьк. г. — Сл. Гр.)].

(Попідганяти, -ня.о, -няєш и попідгонити,
-ню, -нищ мног. 1) подогнать; 2) (ускорить
чье-нибудь движение, чью-нибудь работу)
подогнать; (резче разг. — еще) подстегнуть,
додхлестнуть; (побудить сделать что-нибудь
бистреє) поторопйть; 3) (довести до нуж-
ного размера, приладить, чтоби подходи-
ло одно к другому) подогнать, пригнать.

попідгинати, -паю, -наєш мног. подогнуть;
(подобрать под себя — еще) поджать [По-
сідали, попідгинали ноги (Харьк. г. —
Сл. Гр.); Пси, попідгинавши хвости, юрми-
лися біля людей (Л>)].

попідгинатися, -даються мног, поподгиба-
ться (разг.), подогнуться.

попідгір’ю нар. под горбй.

попідгнивати, -ває мног. подгнйть [Стовп-
ці паркана попідгнивали і подекуди віп
тримався на чесному слові (Руденко)].

попідгодовувати, -довую, -дбвуєш мног.
прям., перен. подкормйть; (в дополнение к
чему-нибудь— еще) прикормйть.

прпідгодбвуватися, -дбвуємося, -дбвуєтеся
мног. подкормйться.

ліопідголювати, -люю, -люєш мног. поподбрті-

пать (разг.), подбрйть [А там і парубоцтво
з старшими, жонатими братами, попідго-
лювавши чуби, ..пообували нові шкапові
чоботи (Квітка)).

попідголюватися, -люємося, -люєтеся попод-
бриваться; подбрйться [Іще зранку, ..по-
пивши могоричі, тепер, попідголювавшись
любенько, понадівали хто нову свиту,
хто китаєву юпку (Квітка)]. Ср. попідго-
лювати.

попідгонити см, попідганяні.

попідгортати, -таю, -таєні мног. 1) подгрестй;
(навалившись, придавить своей тяжестью—•
еще) подмять; 2) (загнуть края) поподвер-
тьівать (разг.), подв^рнуть, разг. поподво-
рачивать, подворотйть; 3) (загнуть снизу
или подо что-нибудь) подогнуть; (ноги,
хвости и т. п. — еще) поджать; 4) с.-х.
окупить, (реже) обрмть.

попідгортатися, -таємося, -таєтеся мног.

1)	поподвертьіваться; подвернуться; по-
подворачиваться, подворотйться; 2) подо-
гнуться; поджаться. Ср. попідгортати 2—3.
попідгоряти, -ряє мног. поподгорать (разг.),
подгореть.

попідгоювати, -гбюю, -гбюєш мног. разг.
подлечйть [раньї].

попідгоюватися, -гбюються (о ранах) мног.
разг. подлечйться, поджйть.

попідгризати, -заю, -заєш мног. поподгрьі-
зать (разг.), подгрьізть; разг. подглодать
[Щось капусту попідгризало (Славяносерб.
у. — Сл. Гр.)].

попідгрібати, -баю, -баєш мног. подгрестй
[Оту солому попідгрібай до ожереду
(Харьк. у. — Сл. Гр.)].

попіддрочувати, -чую, -чуєш мног. разг.
подзадбрить; (к чему-нибудь плохому — еще)
подстрекнуть [Попіддрочувала своїх бра-
тів так, що вони й завелися з моїми братами
лаятися (Васильк. у. — Сл. Гр.)].

попіддурювати, -рюю, -рюєш мног. пообма-
ньівать (разг.), обмануть; (перехитрить)
провестй, надуть [Він один нас усіх по-
піддурював (Харьк. у, — Сл. Гр.)].

попідземний разг. подземннй [Мій рідний
край—чорнозем невичерпний, І попідземні
надра, і надземні Дороги ті, що в комунізм
ведуть! (Рил.)].

попідіймати см, попіднімати.

попідійматися см. попідніматися.

попід’їдати, -даю, -даєш (подгризть снизу)
мног. разг. подьесть (разг.), подточйть.
попідкладати, -даю, -даєш мног. подложйть;

(подменить— еще) подставить [Разом три
дудки ускочили в хлоп’ячі роти, розду-
лися широко щоки, мов хто туди кулаки
попідкладав, вип’ялися очі, і три голоси.,
зично пронеслися у вогкому повітрі
(Мирн.)].

попідклеювати, -леюю, -леюєш мног. попод-
клеивать (разг.), подклеить.

попідколювати, -люю, -люєш мног. 1) под-
колбть (разг.); (изранить тонким острием,
покрить уколами) исколбть [Пальці попід-
колювала (Васильк. у. — Сл. Гр.)]; 2) (при-
крепить, присоединить к чему-нибудь) под-
колбть.

попідкопувати, -пую, -пуєш мног, 1) подко-
пать; (разривая землю — еще) подрііть;

2)	(лишить устойчивости) перен. подко-
пать.

попідкопуватися, -пуємося, -пуєтеся 1) под-
копаться; подрмться; ср. попідкопувати 1;

2)	(перен. — под кого, подо что: интригуя,
навредить) мног. подкопаться.

попідкрадатися, -даємося, -даєтеся мног. под-
ирається; (поддіїти незаметно — еще) не-
добраться [І як ті злодії попідкрадалися
до коней, що ми ж і не спали (Валк. у. —
Сл. Гр.)].

попідкрашувати, -шую, -шуєш мног. попод-
крашивать (разг.), подкрасить; (еделать
ярче, цветистее разг. — еще) подцветйть.

попідкрашуватпся, -шуємося, -шуєтеся по-
подкрашиваться; подкраситься. Ср. по-
пі дкрашу вати.

попідкреслювати, -люю, -люєш мног. попод-
черкивать (разг.), подчеркпуть.

попідкручувати, -чую, -чуєш мног. 1) подкру-
тйть [Всі ті добрі люди, попідкручувавши
вуса, щиро заходились коло мудрого борщу
(Ільч.)]; 2) (завинтить туже) подвинтйть,
подкрутйть, подвернуть, разг. подвертеть;
3) (перен.: воздействовать на кого-нибудь,
побуждая к усилению деятельности) фам.
подкрутйть, подвинтйть.

попідкурювати,-рюю, -рюєш мног. подкурйть.
попідлещуватися, -щуємося, -іцуєтеся мног.

подольстйться [Вони такі, що до всіх по-
підлещуються (Харьк. у. Сл. Гр.)].

попідливати, -ваю, -ваєш мног. подлйть;
(прибавить, наливая, разг. — еще) прилйть.

попідлизувати, -зую, -зуєш мног. подлизать.
попідлизуватися, -зуємося, -дуєтеся мног.

разг. подлизаться [Вони попідлизувалися
до хазяйки, так їм і добре, а як я пр вмію
підлизуватися, так мене й гризуть усі
(Харьк. — Сл. Гр.)].

попідмазувати, -зую, -зуєш мног. 1) подма-
зать [Вози вже попідмазував, — чи запря-
гати? (Харьк. у. — Сл. Гр.)]; 2) (когб)
(перен.: дать взятку) фам. уст. подмазать,
смазать, (реже) подмаслить.

попідмазуватися, -зуємося, -зустеся мног.

1) разг. подмазаться; 2) (до кого) (перен.:
лестью и подобострастием добиться рас-
положения) фам. подмазаться.

попідмальовувати, -льбвую, -льбвусіп мног.

1)	поподкрашивать (разг.),подкрасить, разг.
поподмалевьівать, подмалевать; (добавить
на фбтографии или рисунке какие-нибудь
штрихи; подправить рисунок) подрисо-
вать; 2) (несколько приукрасить) поподкра-
шивать (разг.), подкрасить, разг. поподма-
левьівать, подмалевать.

попідмивати, -ваю, -ваєіп мног. подмьіть
[Ти ж візьми води в відро та попідмивай
корови, а тоді й доїтимеш (Харьк. у. —
Сл. Гр.); На полудень осипався берег і
дуже його попідмивало бистриною ріки
Підпольної (Стпор.)].

попідмочувати, -чую, -чуєш мног. подмочйть
[Такий дощ лив, ворохи мені на току попід-
мочувало (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

попідмощувати, -щую, -щуєш мног. 1) под-
мостйть [Попідмощували ми на спину
горби, позав’язували вуха старими хусточ-

ками (Н.-Лев.)]; 2) (положить подо что-
нибудь для удобства и т. п.) подложйть.

попіднімати и (реже) попідіймати, -маю,
-маєш мног. 1) поднять; (заставить под-
няться вверх что-нибудь легкое — еще)
взвить [І пішла та звістка по всьому селу
від хати до хати, попіднімала людей на
ноги (Мирн.)]; 2) (придать чему-нибудь
более високеє положение) поднять, книжн.,
позз. уст. вознестй, возвестй; (о руках
книжн. уст. — еще) воздеть; (рукч и т. п.
для удара и т. п. —еще) занести [Баби по-
піднімали ззаду спідниці й понапинали на
голови (Н.-Лев.); Хаброня та Марта.. по-
піднімали руки вгору та давай пританцьо-
вувати одна до другої (Н.-Лев.); Соняш-
ники високо попіднімали свої жовті голови
(Мирн.)]; 3) (увеличить; перен.: придать
чему-нибудь более високое значение, создать
кому-нибудь более високое положение) под-
нять, повисить, книжн. уст. возвьісить;
4) (активизировать к действию) поднять
(на что), побудйть (к чему); 5) (кого-нибудь
против кого-нибудь, чего-нибудь) вооружйть,
восетановйть; 6) с.-х. поднять.

попідніматися и (реже) попідійматися, -має-
мося, -маєтеся мног. 1) поподниматься
(разг.), поподмматься (разг.), поднять-
ся; (о движении вверх; о небесних свети-
лах: появиться над горизонтом — еще)
взойтй; (на что-нибудь с усилием —
еще) взобраться; (о чем-нибудь легким:
взлететь вверх — еще) взвйться; (улететь
високо, далеко и перен. — еще) завестйсь,
книжн. уст. вознестйсь; (о воде — еще)
прибить; 2) (переженить лежачеє или
сидячеє положение на стоячеє и т. п.)
подняться; 3) підняться, повьіситься; воз-
вьіситься; ср. попіднімати 3; 4) (перен.:
стать старше) разг. подрастй, вьїрас-
ти; 5) (пробудиться к активним дей-
ствиям) подіїяться; (с обозначением цели
книжн. — еще) встать; 6) (о тесте: вспу-
читься) подняться, взойтй; 7) (без дополне-
ния — об одежде) разг. поднять (что).

попідносити, -ношу, -носиш мног. 1) подне-
стй; 2) (угостить, подавая) разг,. поднести;
3) (подарить) поднестй; торж. препод-
нестй;4) (придать более високое положение)
прям., перен. поднять; (с подчеркиванием
изменения положення, состояния — еще) по-
висить, книжн. уст. возвьісить, вознести;
(перен. книжн.: чрезмерно расхвалить)
превознестй.

попідпалювати,-люю, -люєш мног. 1) поджечь,
разг. подпалйть; 2) (редк.: развести огонь
где-нибудь) растопйть^ разг. подтопйть.
попідперізуваний подпоясанньїй, опоясан-
ньій; запоясанньїй, перепоясанпмй; препоя-
санньгй; перехваченньїй; подвязанньїй [По-
вбирані в нову одежу, попідперізувані
червоними поясами, вони [рибалки] гордо
й пишно йшли по вулиці (Н.-Лев.)]. Ср.
поп і д перізувати.

попідперізувати, -зую, -зуєш мног. подпоя-
сать, опоясать, разг. запоясать, перепо-
ясать, книжн. уст. препоясать; (слегка)
разг. перехватйть; (укрепить Что-нибудь,
чтоби не спускалось) подвязать [Попідпе-
різуй дітей, бо вітер надворі (Богод. у. —
Сл. Гр.)].

попідперізуватися, -зуємося, -зуєтеся «под-
поясаться, опоясаться; запоясаться, пере-
поясаться; препоясаться; подвизаться [По-
надівали хто нову свиту, $то китаєву
юпку, ..попідперізувавшись шпетненько
хто каламайковим, а хто й суконним поя-
сами (Квітка)]. Ср. попідперізувати.

попідпилювати, -люю, -люєш мног. подпи-
лйть.

попідпирати, -раю, -раєш мног. подпереть;
(укрепить для придания прочности — еще)
подкрепйть [Дерева всюди [у Кам’янці]
вгинаються під вагою фруктів. Щоб не
ламалося гілля, його попідпирали тичками
(Минко); Кругом їх слухають люди, по-
підпиравши голови долонями (Н.-Лев.)].

попідпиратися, -раємося, -раєтеся мног. под-
переться [Голови понурили [дяки], палич-
ками попідпирались (Квітка)].

попідпйсувати, -суде, -суєш мног. подписать.
попідпйсуватися, -суємося, -суєтеся мног.

подписаться.

попідпливати, -ваємо, -ваєте мног. 1) под-
пліять; 2) (вверх) разг. поподниматься
(разг,), поподьіматься (разг.), подняться;
(на поверхность — о жидкости — еще)
вспльїть; 3) (кровью) поистекать (разг.),
поистечь (разг.), истечь; 4) (проникнуть
подо что-нибудь; образовать синяки) по-
подтекать (разг.), подтечь; 5) (чем) перен.
покриться.

попідпоювати, -пбюю, -пбюєш мног. под-
пойть [Він їх попідпоював, а тоді й пови-
дурював гроші (Сл. Гр.)].

попідправляти, -ляю, -ляєш мног. подпра-
вить.

попідправлятися, -ллємося, -ллєтеся мног.
поправиться, разг. подправиться [Жита
після дощу трохи попідправлялися (Бо-
год. у. — Сл. Гр.)].

попідпухати см. поприпухати.

попідпушувати, -шую, -шуєш мног. 1) (об
инее, снеге) подпушйть; 2) взрьіхлйть;
поразрьіхлйть (разг.), разрьіхлйть; (слегка)
подрілхлйть.

попідростати, -таємо, -таєте мног. подрастй;
(о людях — еще) повзрослеть [Він мав двох,
сипів, що вже попідростали і мали йти до
гімназії (Л/ак.)].

попідрублювати, -люю, -люєш мног. портн.
подрубйть, обрубйть [Рушники вже по-
підрублювала (Богод. у. — Сл. Гр.)].

попідрубувати, -бую, -буєш мног. подрубйть.
попідручки (разг.), попідруч (обл.) нар. под
руку, разг. под ручку [Молода в щасливій
тузі, Молодий також, мабуть... Гордовито
вірні друзі їх попідручки ведуть (Воскр.);
Панове помогли їм [дамам] повилазити з
бричок і попідруч повели па плац (Фр.)].
попідсаджувати, -джую, -джуєш мног. 1) под-
садйть; 2) с.-х., мед. и пр. подсадйть; (по-
садить добавочно — еще) присадйть.

попідсаджуватися, -джуємося,-джуєтеся мног.
подсесть.

попідсйпювати, -нюю, -нюєш мног. подси-
нйть [Ще ніколи піщапи не зазнали такого
лиха, як тоді, коли ними правила тілиста

рука товстопузого Потаповича.. Не одній
молодиці попідсинювала очі... (Мирн.)].
попідсипати, -паю,-паєш мног. і) подсілпать;

(в большом количестве) подвалйть; 2) (о
жидкой пище) подлйть; 3) (птиц на яйца)
посадйть, разг. подсмпать; 4) с.-г. окупить,
попідсівати, -ваю, -ваєш и попідсїювати,
-спою, -сіюєш мног. подсеять.

попідстилати, -лаю, -лаєш и попідстеляти,
-ляю, -лязш мног. подостлать, разг. под-
стелйть.

попідтикати, -каю, -каєш мног. подоткнуть
[Стара Яворська.. на ніч Гнатові і Марку,
як братам, послала на одному ліжку і
вклала їх у постіль; з боків, щоб їм не хо-
лодило, вона попідтикала ковдру і звеліла
спати (Чорн.)].

попідтикатися, -каємося, -каєтеся мног. разг.
подоткнуться.

попідтйншо нар. прям., перен. под забором
[Обоз зупинився на ринку. Тут же вистави-
ли проти замка всі дванадцять гармат, а
вози розташували попідтинню (Панч); В
Україну ідіть, діти! В нашу Україну, По-
підтинню, сиротами, А я — тут загину
(Шевч.)].

попідтягати, -гаю, -гаєш и попідтягувати,
-гую, -гуєш мног. 1) подтянуть, подтащйть;

2)	(пере двинуть вверх) подтянуть; (резким
движением — еще) поддернуть; (висячеє, под-
вешенное — еще) вздернуть; 3) (натянуть
или затянуть несколько туже) подтянуть
[Пояси попідтягаємо, щоб менше з’їсти
(Барв.)].,

попідфарбовувати, -ббвую, -ббвуєш мног.

1) поподкрашивать (разг.), подкрасить;
(сделать ярче, цветистее разг. — еще)
подцветйть; 2) спец, подцветйть.

попідфарбовуватися, -ббвуємося, -ббвуєтеся
мног. поподкрашиваться (разг.), подкра-
ситься.

попідходити, -димо, -дите мног. 1) подойтй;
(о судах спец. — еще) подвалйть; 2) (о тесте
и т. п.) подняться.

попідчищати, -щаю, -щаєш мног, поподчи-
щать (разг.), подчйстить.

попідшивати, -ваю, -ваєш мног. 1) портн.
подшйть; (пришить снизу — еще) подхва-
тйть; (сделать подкладку к одежде — еще)
подбйть [Я., ще вночі її [спідницю] витрі-
пала, а сьогодні раненько попідшивала
(Л. Укр.)]; 2) сапожн. подшйть, подта-
чать; (приделать подметки) подбйть;

3)	спец., канц. подшйть [Тамара зайня-
лась своїми справами — треба було по-
підшивати папірні (Хижн.)].

попіклуватися, -луюся, -луєшся (про кого,
про що, реже за кого, за що и ким, чим)
позаббтиться ( о ком, о чем); (постараться
оказать содействие кому-нибудь в чем-
нибудь) похлопотать (о ком и за кого)
[Галя., вийшла в пекарню до куховарки,
щоб попіклуватись вечерею (Н.-Лев.);
Для своєї дитини й голову під сокиру
покладають, а то б мені ще не попіклува-
тися тобою... (Вовч.)].

попіл, -пелу 1) пепел [Дим під грушею осідав
на землю попелом і густим шаром укрив
зелену траву (Панч); Однак я сього не роблю
[не каюся], бо маю взагалі нерозкаяну на-
туру, а волосся моє і так попелясте, то
пощо маю його попелом покори посипати?
(Л. Укр.)', Сто літ минуло, як те занедбане
й закинуте під сільську стріху слово, мов
фенікс із попелу, воскресло знов і в устах
батька нової української літератури Івана
Котляревського голосно залунало по ши-
роких світах (Коцюб.)]', <—л вулканіч-
ний геол. пепел вулканйческий; 2) зола
[Наймит., вигрібав попіл з печі (Вовч.)].

попілець, -льцю уменьш. от попіл 1 [Легень-
кий попілець, підхоплений силою вогню,
злітав догори та розходився навколо (Ко-
цюб.)].

попільний 1) зольний; 2) (о цеє те) редк. пе-
пельньїй [Дивився [Томаш] на вогник і
іноді ледве рухав попільними губами, наче
щось шепотів (Тулуб)].

попільнйця1, попільничка пепельница [Він
з притиском загасив цигарку в попільниці
(Бойч.)', Ласточкін, не поспішаючи, добув
сірника, витер і прикурив. Потім пошукав
очима попільничку (Смол.)].

попільнйця2 знт. капустная тля.
попільпйчка см. попільнйця1.

попільність, -пості збльность.

попірнати, -паю, -наєш 1) поньїрять; 2) мног.

прям., перен. поньїрять (разг.), нирнуть^
(опуститься в какую-нибудь жидкость;
перен.: прийти в какое-нибудь состояние,
предаться чему-нибудь) окупаться; (пол-
ностью, целиком — еще) погрузйться.

попіспіти, -ніє 'церен. разг. стать пбстньїм
[К а й Л е т і ц і й: ..Обличчя в них
[філософів] повитягались навіть, пожовкли
й попісніли (Л. У«р.)].

попітніти, -нїємо, -пієте мног. попотеть
(разг.)', (покриться потом — еще) вспотеть;
(покриться влажним налетом — еще) за-
потеть (разг.).

пбпка (попугай) разг. пбпка.

поплавати, -ваю, -ваєш поплавать [Хотілося
полазити по деревах, поплавати в річці
(Іван.)', А справді варто було б поплавати
човном (Н.-Лев.)].

поплавець, -вця, поплавок, -вка риб., спец.
поплавок [На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і примовля: «Ло-
віться, рибочки, великі і маленькі!»
(Г.-Арт.)', Рибалка моститься сісти кроків
за двадцять від Клима. Він змахнув вуд-
лищем, і Клим побачив на середині річки
поплавок (ГримА; Човен стає впритул до
бакена, який злегка гойдається на поплав-
ках (Донч.)].

поплавковий риб., спец, поплавковий.

поплавок, -вка 1) см. поплавець; 2) ав. по-
плавок; 3) (ресторан на барже и т. п.)
поплавок.

поплазувати, -зую, -зуєш 1) поползтй [Сербин
відкинув серп і накарачках поплазував у
рівчак (Смол.)', Від плечового суглоба
гангрена поплазувала вже через надпліччя
до шиї (Довж.)]', 2) (некоторое время)
разг. попблзать.

поплакати, -лачу, -лачеш поплакать; (чемного
разг*. — еще) всплакнуть [Не поплакала я
ще й півроку за своїм Павлом, а тут і бать-

ка ми поховали (Вовч.); Поплакала Мелашк а
з матір’ю в садку (Н.-Лев.)].

поплакатися, -лачуся, -лачешся разг. попла-
каться.

по-пластунському, по-пластупськи нар. по-
пластунски [Козакову доводилось посува-
тися з своєю групою повільно, весь час
‘ маскуючись, місцями переповзаючи по-пла-
стунському (Гонч.)', Ходами сполучення, а
де вони були завалені, по-пластунськи, Ко-
лосок, нарешті, добрався в розташування
лівого флангу (Куч.)].

поплатйти, -лачу, -латиш мног. разг. запла-
тить, уплатйть; (видать плату — еще) ви-
платить [Поплатив чи не поплатив за харч,
відложив чи не відложив що на чорну го-
дину, але в шинку, між товаришами, він
був пан (Фр.)', Усім уже поплатив, кому
винен був (Сл. Гр.)].

поплатйтися, -лачуся, -латпшся поплатиться
[За свій промах йому довелось би попла-
титися першому (Гонч.)].

поплекати, -каю, -каєш по леле ять.

поплентатися, -таюся, -таєшся (разг.) и редк.
поплентати, -таю, -таєш побрести; (пойти,
с трудом передвигая ноги — еще) попле-
стись, разг. потащйться [Схиливши голову,
вона [Раїса] тихо попленталась назад (Ко-
цюб. );Михайлик покірно поплентав за ма-
мою (Ільч.)].

поплескати {поплещу, поплещеш и попле-
скаю, поплескаєш) 1) поплескать; 2) (в ла-
доши, по плечу и т. п.) похлбпать; (фа-
мильярно поглаживая по чему-нибудь — еще)
потрепать [Шрам розсміявся, не знаючи
бам чому, поплескав долонею по шорсткому
дереву лави, встав і поволі пішов додому
(СоСкЗ)', Карпінський ніжно поплескав Ста-
хурського по колінах (Слюл.)];	0 ^ти

язиком разг. потрепать язьікбм, побол-
тать язьікбм, почесать язьікбм, помолоть
язьікбм; посплетничать [Вона подумала, що
син поплеще язиком про поле та насіння і
замовкне, як було досі (Чорн.)].

поплескатися, -лещуся, -лещешся поплеска-
ться; (покупаться с шумом и бризгами— еще)
пополоскаться.

поплескування, (реже) попліскування 1) по-
плескивание; 2) похлбпьівание; похлестьі-
вание. Ср. поплескувати.

поплескувати и (реже) попліскувати, -кую,
-куєш 1) поплескивать [Ми знову сиділи з
Воблим у човні і, стиха попліскуючи
весельцями, мовчки перепливали Рось
(Вас.)]’, 2) (в ладоши, по плечу и т. п.)
похлбпьівать; (аплодировать — еще) руко-
плескать [время от времени]; (фамильчрно
поглаживая по чему-нибудь — еще) трепать
[слегка]; (стегать время от времени легко
и неторопливо — еще) похлестьівать [Ось
він [батько] зупиняється з замполітом біля
Оксаниного трактора, ласкаво поплескує
його долонею по металевому крилу (Гонч.);
Гості поплескують їм [артистаїм], часом ки-
дають їм квіти і ласощі (Л. Укр.)', Знайомі
дружньо поплескували Якова по плечу
(Збан.)', Марко Петрович зустрічає його на
ганку, трясе руку, попліскує по плечах
(Кундз.)', Ой, баньку б з паром та березо-
вим віничком! ..Лежиш на поличці і вінич-
ком, віничком себе поплескуєш... Красота!
(Шиян)].

поплести, -лету, -летеш 1) мног. сплести;
(о чулках, сетях и т? п.) связать; (о верев-
ках и т. п.) свить; (коси) позаплетать (разг.),
позаплестй (разг.), заплести [Уже вона і
розчесалася; вже і коси у дрібушки по-
плела (Квітка)]; 2) (некоторое время) по-
плестй; (чулки, сети и т. п.) повязать;
(веревки и т. п.) повить.

поплестйся, -летуся, -летешся 1) разг. попле-
стйсь, побрестй [Федірко поплівся вули-
цею (Збан.); Грццько, настоявшись в чу-
жому городі.., поплівся додому (Мирн. )];
2) (вокруг чего-нибудь) обвиться; (перелу-
щаться, смешаться) сплестйсь, перепле-
стйсь.

поплетений 1) сплетеними; связаннмй; свй-
тьій; заплетенньїй; ср. поплести 1; 2) обвив-
шийся; сплетшийся, переплетшийся; ср.
поплестися 2.

попливтй см. поплйстй.

поплигати, -гаю, -гаєш попрьігать; (бистри-
ми прижками) поскакать [І з поклонові,
мов та жаба, поплигала [бабуся] з хати
(Мирн.); Знову поплигав човен, пришвар-
тований до корми (Янов.)].

поплйстй и попливтй, -лпву, -лпвепі и редк.
поплйпутн, -ну, -непі поплмть; (двинуться
по воде — еще) пойтй; (бистро, легко и
плавно двинуться —еще) заскользйть; (у до-
литься — еще) уплшть; преим. перен. по-
течь [Муся не дослухалася сестриних слів.
Вона швидко попливла на (ередину річки
(Десн.); Як би я тепер хотіла У мале чо-
венце сісти І далеко на схід-сонпя Золотим
шляхом поплисти! (Л. Укр.); Було попли-
нуть по річці човном, як пустять їх гуляти
(Л. Укр.); В небі з’явилися хмарки зеніт-
них розривів, і скоро над ними попливла
паша ескадрилья морських бомбардуваль-
ників (Куч.); Сиза хмарка диму попливла
по кімнаті (Ільч.); Іван тупнув на місці,
виставив ногу, струснув усім тілом і по-
плив в легкім гуцульськім танці (Коцюб.);
Молот із серпом схрестилися навіки, І
комсомольська юнь поплинула, як ріки
(Мал.); Попливла лісом голосна й водночас
лірична пісенька (Шиян); І схвильована
промова 3 вуст правдивих попливла
(Воскр.)]; ~тй на веслах пойтй ]на
веслах; корабель ~<лйв V в і д-
крйте море корабль унльїл в открьі-
тое море, корабль ушел в открьітое море.

поплін, -ну текст, поплйн.
попліновий текст, поплйповьгй.
попліскування см. поплескування,
попліскувати см. поплескувати,
попліч нар. плечбм к плечу, плечб к плечу; (по
соседству — еще) рядом [Море .гойдало нас
злегка, а ми сиділи попліч і паші трем-
тіння зливались в одно (Коцюб.); Вони
завжди відчували попліч з собою могутню
силу, руку своїх братів (Скляр.)].

поплічник 1) презр. приспешник, соббщпик,
разг. подручньїй (сущ.) [Буржуазія та її
поплічники соціал-угодовці розпинаються
за вільну торгівлю і за знищення твердих

цін (Ленін)]; 2) (помощник) разг. подруч-
ньїй (сущ.), подручник, уст. сподручник;
(человек, вместе с кем-нибудь совершающий
путь) спутник [Біля сівалки дядько Андрій
із своїм поплічником пораються... (Головко);
А мій поплічник по важкій дорозі Суворо
брови підведе густі (Руденко)].

поплічниця 1) приспешница, соббщница;

2) подручная (сущ.), подручница; спод-
ручница; спутница [Як я любив цю жін-
ку — мою поплічницю, мою сестру,
мою матір! (Сліол.)]. Ср. поплічник 1 — 2.

по плоїти, -лою, -лоїш спец, отплойть.

поплутаний спутанпьій, перепутанньїй; по-
цутанньїй; запутанньїй; смешанньїй [По-
дивись: Шляхів нема, а тільки де-йе-де
Поплутані стежинки йдуть на безвість
(Л. Укр.); Поплутане гілля Рука несмілива
тихенько одхиля (перекл. Рильського);
Того дня лекція його була така погана та по-
плутана, що студенти слухали та й тро-
хи не поснули (Н.-Лев.)]. Ср. поплута-
ти 1.

поплутання смешение.

поплутати, -таю, -таєш 1) спутать, пере-
путать, разг. попутать; (привести в беспо-
рядок; изложить без логической связи разг.—
еще) запутать; (принять одно за другое разг.—
еще) смешать [Арапніков упіймався на
фальсифікації цифр спостережень.. Непра-
вильно подані цифри, безперечно, поплу-
тали б плани побудови гідроелектричної
станції (Трубл.); Фортунат: Може,
їй [Прісціллі] тортури думки поплутали...
(Л. Укр.)]; 2) перен. разг. попутать [В ка-
люжу лізе [Одарка Степанівна], а під аркою
нізащо не пройде. Все обминає, все в інший
бік її тягне. Ще й перехреститься, щоб,
бува, нечиста сила не поплутала (Жур;')].

поплутатися, -тається спутаться, перепута-
ться; попутаться; запутаться; (слиться в
одну беспорядочную массу — еще) смеша-
ться [Ось насилу-насилу [мандрівники] но-
ги тягнуть. Забули, який день у дорозі,—
п’ятий чи шостий. Все поплуталось (Вас.)].
Ср. поплутати 1.

поплювати, -люю, -люєш поплевать [[Кулик]
поплював у долоні і, почервонівши з на-
туги, поклав важкі мішки на воза (Жур.)].

поплюгавіти, -вію, -вієш подурнеть; стать
плюгавим.

поплюндрувати, -рую, -руєш разорйть, опу-
стошйть [А я начитала, Що, як виросте
той Гонта, Все наше пропало! Усе добре
поплюндрує Й брата не покине! (Шевч.)].

поплюскатися, -каюся, -каєшся поплескаться
[Дівчата ходять у потік купатися. Скор-
тіло раз і їй у воді поплюскатись (Козл.)].

поплюскпутп, -не сплющиться [Посуха за-
хватила жито, а зерно й поплюскло
(Черниг. у. — Сл. Гр.)].

попляжитися, -жуся, -жпшся разг. попляжи-
ться [Доведеться йти до ставка! Попляжи-
мося! (Вишня)].

поплямйти, -млю, -мйш разг. испятнать [Ой
лихо, щі я наробила, — та я ж миску з
фарбою перекинула, скільки шмаття по-
плямила! (Л. Укр.)].

поплямйтися, -мйться разг. испятнаться.
поплямкатн, -каю, -каєш почавкать; (о звуке,
производимом всасьівающим движением губ —
еще) ночмбкать [Іустин поплямкає зарослим
ротом, ліниво спустить свої ноги додолу
(Тич.)].

поплямлепин разг. испятнанпьій [Упорались,
пішли до кухні мити руки, Що кров’ю
скрізь ноплямлені були (Фр.)].

попльовувати, -льовую, -льбвуєш поплевьі-
вать [За якусь годину-дві обстріл припи-
нився, і повстанці знову висипали па берег,
покурюючи та попльовуючи в синє море
(Гонч.)].

попнутися, -нуся, -нешся 1) попятиться
[Вона затряслась, як лист, і попнулась на-
зад (Н.-Лев.)]; 2) (направиться) разг. су-
нуться; (встречая препятствие разг. — еще)
толкнуться, ткнуться [Часом несподівано
чувсь його [Кармеля] голос, пісня..: Куди
піду і попнуся, скрізь багач панує, У роз-
кошах превеликих днює і ночує (Вовч.)]-,
3) обл. справиться [Як була я в панів,
то робила за двох таких, як ти: варила
обід на двадцять душ, а ти й на п’ять душ
не попнешся (Н.-Лев.)].

попобити, -б’ю, -б’єш разг. побйть; (сильно
разг. — еще) поколотйть, отколотйть, из-
бйть, исколотйть; (наказать поркой —
еще) вьісечь, отодрать, (слегка) подрать
[Не без того, щоб часом не посварив [чоло-
вік], не р£з було й попоб’є; а в се"ж я за
ним лиха не зазнала (Л. Укр.)-, Він знов
посварився з людьми, і ті його попобили
добре та й прогнали (Рудч.)].

попобрьбхатися, -хаюся, -хаєшся разг. по-
бродить хлюпаясь [дблго] [Попобрьоха-
лася я в тій копанці, поки таки, дав бог,
вилізла (Киев. у. — Сл. Гр.)].

повивертати, -таю, -таєш мног. 1) повернуть,
разг. поворотйть; (направить в какую-
нибудь сторону — еще) пообертьівать
(разг.), обернуть, разг. оборотйть; (устре-
мить — еще) обратйть; (изменить направ-
ление пути — еще) свернуть; 2) (заставить
возвратиться) вернуть, разг. воротйть;
3) (отдать обратно) возвратйть, вернуть;
(восполнищь что-нибудь недостающее или
утраченное — еще) возместйть; 4) (прийти,
приехать обратно) разг. возвратйться, вер-
нуться, разг. воротйться; 5) (в кого, в що,
на кого, па що) (преврапіить) разг. обра-
тйть (в когб, во что).

поповертатпся, -таємося, -таєтеся мног.

1)	повернуться, разг.' поворотйться; (на-
зад — обьічно) обернуться, разг. оборотй-
ться, уст. обратйться; (с одной сторони
на другую или противоположной сторо-
ной— обьічно) поперевертьіваться (разг.),
попереворачиваться (разг.), перевернуться;
2) (прийти, приехать обратно) возвратй-
ться, вернуться, разг. воротйться; 3) (пре-
вратиться в кого-нибудь, во что-нибудь)
обратйться.

поповештатися, -таюся, -таєшся фам.
пошататься, послоняться.

поповз, -зу ползбк [Я загубив навіть уяву,
куди ми йдемо, — стільки було поворотів,
поповзів, паролів, відгуків (Янов.)].

пбгювза см. поповзом.

поповзати, -заю, -заєш попблзать.

поповзом, пбповза нар. ползком; (о плавном
движении по ровной поверхности) скользя
[Вони [розвідники] поповзом обминули во-
рожі окопи, а в густій кукурудзі пішли
на весь зріст (Куч.)’, Плуг вискочив з бо-
розни і потягся поповзом по землі (Сл.
Гр.)-, Стіжок поповза посунувся, не ли-
шивши па стерні жодної зернини, струше-
ної 'при натяганні його на тягалку (Ле)].

поповзтй, -зу, -зеш поползтй; (уйти, уда-
литься ползком) уползтй [Максим поповз
понад самим краєм глибочезної пропасті
(Фр.) \ Машина важко поповзла на пагорб—
і швидко покотилася вниз (Десн.)-, Холод-
ний лісовий вітрець доніс до них запах
пожежі, а згодом по лісу поповзли сиві
пасма диму (Збан.)-, Вів зняв бриля, і
рум’янець збентеження поповз йому аж
па лисину (Коцюб.)].

попович попович [Отець Левко розказав свою
біографію. Він попович з Київщини, з
Черкас (Коцюб.)].

поповнення пополнепие [Досвід показує, що
саме школи робітничої і колгоспної молоді
дають найкраще поповнення для вищих
учбових закладів (Рад. Укр., 1956, ХҐ)\
Морським шляхом ми одержуємо попов-
нення людьми, озброєнням, боєприпасами
(Куч.)-, Поповнення українського репер-
туару п’єсами російських та іноземних
драматургів, особливо класиків, викликало
велике захоплення серед акторів (Минуле
укр. театру)].

поповнити см. поповнювати.

поповнитися см. поповнюватися.

поповніння пополнепие; хворобливе
~ня болезненное пополнепие.

поповніти, -пію, -пієш и поповнішати, -шаю,
-шаєш пополпеть; поправиться [За цей
час лікар Патрарі.. дуже поповнів (Смол.)-,
Лукина поповнішала, погладшала, стала
червона на виду (Н.-Лев.)].

поповнюваний пополняемьій.

поповнювання пополнепие [Пригадалися їх
спори, їх спільні змагання до поповнюван-
ня свого знання (Фр.)]; ~пя запасів
пополнепие запасов.

поповнювати, -тою, -пюєш и поповняти,
-пяю, -няєш, поповнити, -ню, -пиш по-
полнять, попблнить [Збільшилась партійна
організація — її поповнювали ударники
колгоспних ланів (Скляр.)-, Зібрані і за-
писані зразки народної поезії значно по-
повнили державні фонди фольклорних за-
писів (Нар. творч. та етн., 1957,	2);

Нестачу вроди князь намагався поповнити
пихатою ходою, владним голосом і безмеж-
ною жорстокістю (Панч)].

поповнюватися, -пюється и поповнятися,
-пяється, поповнитися, -миться пополи я-
ться, попблниться [Наш загін поповню-
вався з груп самооборони (Шиян)-, Зали
музею., поповнилися новими картинами
радянських художників (Рад. Укр.,
1948 XI)].

поповняти см. поповнювати.

поповнятися см. поповнюватися.

поповодйти, -воджу, -водиш разг. поводить
[дблго (мнбго)]; ^дйти за ніс разг.
поводить [дблго] за нос [«Та невже той

, Федір так убивається за мною?» — думала
вона. «Питав, чи буду я? Підожди, стріну
я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюся;
та вже ж і за ніс поповоджу!..»
(Мирн.)].

поповозйти, -вожу, -возиш разг. повозить
[дблго (мнбго)] [Куць: Я їм коня притяг
за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив
востаннє, вже не возитиме нікого більше!
(Л. Укр.)].

поповозитися, -вожуся, -возишся разг. по-
возиться [дблго (мнбго)].

поповчити, -чу, -чйш разг. поучйть [дблго
(мнбго)] [Петра на волю одпустили, Зимою
в Київ одвезли, І там у школу оддали,
І там чимало поповчили (Шевч.)’, Мотря,
вмиваючись сльозами, стала ганьбити си-
на. — ..Бач, як поповчили, так і матері
стало треба?.. Зар& до неї? (Мирн.)].

поповчйтися, -чуся, -чйшся разг. поучйться
[дблго (мнбго)] [Поповчивсь і я чимало,
та не дуже навчився (Сл. Гр.)].

попогребтй, -бу, -беш разг. погрестй [дблго
(мнбго)] [Душі гірко стане, як попогребеш,
женучи так швидко човна (Сл. Гр.)].

попогриміти, -мить разг. погреметь [дбдго
(мнбго)] [Попогримить у тебе над головою,
і ходиш потім очманілий та глухий, мов
тетерук (Жур.)].

попожйтп, -живу, -живеш разг. пожить [дбл-
го] [Довелось Ярині, зразу ж перехреще-
ній на Кармелу, чимало попожити і в ка-
толицьких монастирях (Ільч.)\.

нопожурйтися, -журюся, -журишся разг. по-
печалиться [дблго (мнбго)], погрустйть
[дблго (мнбго)], погоревать [дблго (мпб-
го)], позз. покручйниться [дблго (мнбго)],
потужйть [дблго (мнбго)] [А то, як вигнала
мене свекруха, щоб їй за неправду важко
дихати, що я попожурилась, що я по-
потужила, що я світом попонудила
(Барв.)].

попозбирати, -раю, -раєш разг. пособирать
[дблго (мнбго)] [— Буде трофейникам ро-
боти, — перемовлялись бійці. — Попозби-
рають... (Гонч.)].

попозначати, -чаю, -чаєш мног. пообозначить
(разг.), обозначить, поотметить (разг.), от-
метить, пометить; (поставить метки, от-
личительние знаки — еще) поиаметить
(разг.), наметить.

попоїздити, -їжджу, -їздиш разг. поез-
дить [дблго (мнбго)]; (непрямим путем;
в разних направленнях — еще) поколесйть
[дблго] [Довгенько-таки попоїздили, ще
раз перевернулись, поки потрапили на
шлях (Стор.)].

попоїсти, -їм, -їсй разг. поесть, поку-
шать, фам. заправиться; (немного или на-
скоро — еще) закусить, разг. подзакусйть;
(вдоволь — еще) наесться [Іноді йому хо-
тілося і гарячої страви попоїсти (Мирн.)’,
Дай, Катерино, що попоїсти, бо так нага-
сався, що аж зголоднів (Чорн.)’, Попоїли
і випили так, як па празнику годиться
(Мак.)]’, добре ^ти разг. плотно по-

есть [Попоївши добре.., старі одіклали
обід па пізню годину (Н.-Лев.)].

попоїти, -пою, -поїш 1) напойть, разг. по-
пойть; 2) (дать вина и т. п. до опьянения)
мног.разг. напойть [Мотря важко зітхнула...
«Попилися?..— подумала. — Хто ж їх по-
поїв, як не він?..» (Мирн.)].

попокйдати, -даю, -даєш разг. побросать
[дблго (мнбго)], разг. покидать [дблго (мнб-
го)]; (в определенную цель; бистро — еще)
пометать [дблго (мнбго)]; (с силой, зло
разг.—еще) пошвьірять [дблго (мнбго)] [По-
повозила б ти та попокидала б лопатою оте
пісчисько!.. (Л. Укр.)’, А баба моя тоді
оцією дочкою важка ходила... А снопи, як
гирі... Аскирдипід хмару... Я на скирді,
а баба снопи з гарби кидає... Попокидай
снопів, як вона ось-ось розсипеться...
(Вишня)].

попокланятися, -пяюся, -пяєшся разг. по-
кланяться [мнбго] [Так вона мені попокла-
нялась, попопросила мене (Сл. Гр.)],
попоклясти (попокляпу, попокляпеш и реже
попоклепу, попоклепеиі) разг. поклясть
[дблго] [Килина Іванівна, ще попоклявши,
тікала у свою хату (Мирн.)].

попокричати, -чу, -чйш разг. покричать
[дблго]; (громко, сердито разг.— еще) по-
орать [дблго]; (от боли, от горя, от него-
дования — также) повопйть [дблго] [Отаке
наснилося... Що вже попокричав, що попо-
стогпав уві сні, так бодай і не згадувати...
(Вишня)].

пополазити, -лажу, -лазиш разг. полазить
[дблго (мнбго) ]; попблзать [дблго (мнбго)]
[Довелося Михайлові чимало пополазити
по одеських покрівлях, поки обснували
дротами все місто (Куч.)].

пополам нар. пополам [— Хе-е-к! — розмах-
нувся і вдарив він [Кобзар] по дубкові
так, що той мало не розколовся пополам
(Жур.)\ Якщо в мене є цукерка — Півцу-
керки другу дам, Якщо грушка є в Оверка,
Значить, грушку — пополам (Мур.)’, —Чо-
го ж се воно [борошно] чорне? Пополам із
землею? — питали жінки (Мирн.)’, Ой, ар-
тіль, моя «Трояндо», маркізет, мадеполам!
Вишивала я узори з тривогою пополам
(Тич.)]; з г р і х б м (з л й х о м, з го-
рем) м разг. с грехбм (с горем) по-
полам [3 лихом пополам йому вдалося на-
лагодити зв’язок з батьком (Руденко)’,
Не пополам із горем — Буду робить до
пуття Те, про що ми говорили (Дор.)].

пополамати, -маю, -маєш разг. поломать
[мнбго (мнбгое)]; (целиком, все — еще) по-
изламьівать (разг.), изломать; 0	<**ти

голову разг. поломать[дблго] голову;
<^ти руки (редк. рук) разг, поломать
руки [Що я попотужила, що я світом попо-
нудила, що я пополамала рук !.. (Барв.)].
пополежати, -жу, -жиш разг. полежать [дбл-
го].

пополивати, -ваю, -ваєш мног. полить.

пополірувати, -рую, -руєш наполировать,
отполировать [Він її [полицю для кни-
жок] добре пополірував (Коп.)].

по-поліському нар. по-полесски [По-полі-
ському довге волосся [дядька Лева] білими
хвилями спускається на плечі (Л. У«р.)].

пополовині нар. редк. пополам [Палажка..
вперіщила граблями по воротях.. Граблі
перебились пополовині (Н.-Лев.); Що ж
до того, як нам надалі ділитися, то я про-
хав би Вас деякий час не вносити зміни,
себто ділитися пополовині (Коцюб.); Че-
рез рідку траву блищить глина пополовині
з шматками не зовсім чистого граніту
(Н.-Лев.)]. См. еще пополам.

пополовіти, -віє пожелтеть [От, пополовіли
жита, час уже й жати (Мирн.)].

пополоскати, -лощу, -лбщеш пополоскать,
виполоскать; (кончить полоскание) отполо-
скать; редк. помить, вимить [Товариші по-
пали в грозу і снігопад, їх добре пополо-
скало дощем і снігом (Шер.); Ми [гуси] по-
пливем да ноги пополощем (Рудч.)].

пополоскатися, -лощуся, -лбщешся пополо-
скаться.

пополоти, -полю, -полеш виполоть; (все
сплошь спец. — еще) ополбть; (несколько
участков; провести повторную полку) пе-
реполоть; (кончить полку) отполбть; (про-
вести некоторое время, занимаясь полкой —
еще) пополоть [Ти б пополола бурячки, Га-
лочко (Барв.); Ото як пополола колись па
вгороді, щось у мене у попереці тріснуло
(Вишня)].

пополотий виполотий; опблотьій; перепо-
лотий; отпблотнй. Ср. пополоти.

пополотнілий нобледневший; побелевший, разг.
побелельїй [Саме в той час, коли ми вже по-
чали збиратись в дорогу, в хату вбігла по-
полотніла Паша (Збан.); Він стояв серед
чужих людей, що грізно оточили його,
простоволосий, з пополотнілим од страху
обличчям (Риб.)]. Ср. пополотніти.

пополотніти, -нію, -нієш побледнеть, редк.
побелеть [Він побачив, що Тапине обличчя
пополотніло від несподіваного щастя (Соб-
ко); Але ось у жандарма знову ковзнула
на устах посмішка, від якої Василько по-
полотнів (Турч.)].

пополохати, -хаю, -хаєш мног. испугать;
(сильнеє разг. — еще) напугать; (визвать
небольшой испуг разг. — еще) попугать;
(встревожить) разг. всполошйть; (заста-
вить подняться с места) вспугнуть, спуг-
нуть [Як загуду-задзеленчу, дак пополо-
хаю [горобців] так, що поуз перелітують
садок наш (Вовч.)].

пополохатися, -хаємося, -хаєтеся испугаться;
напугаться; попутаться; всполошйться [По-
полохались коні і верхівці. Літаки своїм
гуркотом і кулеметами гнали назад полк
кінноти (Трубл.)]. Ср. - пополохати.

пополошити, -шу, -шйш мног. разг. всполо-
шйть; (визвать испуг) разг. попугать; (силь-
неє) напугать.

пополошитися, -шимося, -пійтеся всполошй-
ться; попутаться; напугаться [Батько усту-
пить до хати, — ми й пополошимось усі
(Вовч.)}. Ср. пополошйти.

пополуднати, -наю, -паєш и пополуднувати,
-пую, -пуєш разг. попблдничать; (закон-
чить разг.—еще) отпблдничать [Пополуднав-
ши, деякі полягали спати (Коцюб.); Після

обіду полежать у садку, потім пройдуться,
знову полежать, потім пополуднують (Виш-
ня)].

пополудневий см. пополудній.

пополудні, нар. пополудни, после полудня
[Атака почалася пополудні, після міно-
метного обстрілу (Ст.); Ще пересплю ніч,
а завтра буду в Римі, так о годині 5 попо-
лудні (Коцюб.)].,

пополудній, пополудневий послеполуденньїй
[Стояла нудна пополудня пора (Козл.);
Це було в пополудневій порі (Яоб.)].

пополуднувати см. пополуднати.

пополювати, -люю, -люєш (на кого, на що,
кого, що) поохбтиться (на кого, на что, за
кем, за чем) [— А в мене сила лосів, —
відгукнувся через стіл Консцпольський.—Я
гадаю, що пишне панство не відмовиться
на них пополювати (Тулуб); Одної благодат-
ної осені ми з приятелем вирішили пополю-
вати дикі гуси (Вишня)].

пополякати, -каю, -каєш разг. напугать
[сйльно] [Уже і так пополякали [Енея],
Насилу баби одшептали (Котл.)].

по-польському, по-польськи, обл. по-поль-
ській нар. по-пбльски [Проте незвичайно
здатна дитина навчилася у сільській школі
читати й писати по-українському, по-поль-
ському і по-німецькому (Коцюб.); Олеся
до його заговорила по-польєькій (Н.-Лев.)].
попомерзнути, -ну, -непі разг. 1) померзнуть
[дблго (сйльно)] [Дурний, каже, твій Петро.
Попомерзне, поголодує, розумнішим стане:
прийде (Жур.)]; 2) (о сильном, продолжи-
тельном ощущении холода) озябнуть, обл.
зазябнуть; (сильнеє) замерзнуть, разг. про-
мерзнуть.

попоміряти, -ряю, -ряєшразг/померить [дблго
(мнбго)] [Далекий шлях, пани-брати,
Знаю його, знаю!.. Попоміряв і я колись —
Щоб його не мірять!.. (Шевч.)].

попомучити, -чу, -чиш разг. помочить [мнб-
го], разг. помаять [мнбго], промаять [дбл-
го] [Дома ж на нього чекала кохана дружи-
нонька, і пан Демид навмисне хотів затри-
матися,, щоб попомучити її дожиданням
(Ільч.)].

попомучитися, -чуся, -чишся помучиться
[много]; помаяться [мнбго], промаяться
[дблго] [Сьогодні в Андрія був шалений
день. Двічі за зміну «забурювались» ва-
гонетки, і він доволі попомучився, поки їх
поставив (Гур.); А що попомучилась вона,
що сліз повипивала над ними [діточками]..!
(Вовч.)]. Ср. попомучити.

попомуштрувати, -рую, -руєш разг. помуш-
тровать [хорошо (основательно)] [Мучив-
ся отак з ним батько, мучився, та, запла-
кавши, й каже Мотрі: — .. Хай же йде в
москалі. Нехай його в службі попомуштру-
ють (Мирн.)].

попом’яти, -мну, -мнеш разг. 1) ііомять,
смять, (все) измять; (превратить в комок —
еще) скбмкать, разг. покбмкать, (все) искбм-
кать; 2) (перен.: побить) помять [сйльно]
[Буде й вам [піщапам] те, що ведмедівцям!
Попомнуть і вам боки (Мирн.)].

попона попона [Дмитро випріг коней і'накрив
їх попонами, щоб не простигли (Чорн.)].
попоневірятися, -ряюся, -ряєшся разг. по-
минаться; (испитать всевозможние митар-
ства, невзгоди, лишеная разг. — еще) по-
мьггариться; (побивать во многих местах,
не находя себе места в жизни — еще) по-
спитаться; (помучиться разг. — еще) по-
маяться, промаяться.

попонеділкувати, -кую, -куєш разг. уст. по-
поститься по понедельникам [Іди, небого,
не журися, Попонеділкуй, помолися, Все
буде так, як я сказав (Яогсгл.)].

попонний попонний.

попоносйти, -ношу, -носиш разг. поносить
[долго (мнбго)] [Г о р н і г: ..Як отак
сорок літ на спині оце шмаття попоносиш,
то вже либонь-таки дещо знатимеш, ой зна-
тимеш! (перекл. Л. Українки)', — Скільки
я попоходила, скільки я попоносила, поки
[землю] тоді оддали!.. — згадувала Мотря
(Мирн.)].

попоносйтися, -ношуся, -носишся ( з ким, з
чим) разг. поноситься [долго] (с кем, с
чем).

попоночіти, -чїє безл. разг. потемнеть, стем-
неть; (о наступлении вечера — еще) пове-
череть [Побіжи та запри лишень його у
хлів, щоб не бігав за ворота, як попоно-
чіє надворі (Н.-Лев.)].

попонудйти, -нуджу, -нудиш разг. 1) (когб)
наводить [долго] скуку(на когб) (несоверш.),
разг. нагонять [долго] скуку (на кого)
(несоверш.)} (сильнеє) наводйТь [долго] то-
ску (на когб) (несоверш.), разг. нагонять
[долго] тоску (на когб) (несоверш.)', 2) (с не-
переходним значением) томйться [долго]
(несоверш.)', (с оттенком:, по ком, по чем)
тосковать [долго] (несоверш.) [Що я попо-
тужила, що я світом попонудила (Баре.)];

3) (изнурить кого) мног. истомйть; 4) (о
физиологическом состоянии) безл. тошнйть
[долго] (несоверш.), разг. мутйть [долго]
(несоверш.).

попонудйтися, -нуджуся, -нудишся разг. ску-
чать [долго] (несоверш.}, тосковать [долго]
(несоверш.)', (о плохом, мрачном настроє-
ний — еще) хандрить [долго] (несоверш.)
[А побрались — що було я попонуджуся,
поки не пішли діти (Барв.)].

попопйти, -п’ю, -п’єш разг. попйть [хорошо
(вдбволь)], випить [хорошо (вдбволь)]
[Батюшкам та матушкам хотілось по
чарці, хотілось добре поїсти та попопити
(Н.-Лев.)].

попоплакати, -лачу, -лачеш разг. поплакать
[мнбго (долго)] [Хто скаче, той і плаче!
От я звікувала в розкоші, заміж пішла
по любості, сини в мене, як соколи... та
за те ж я й попоплакала папгіркішими
слізьми (Вовч.)].

попопрати, -перу, -переш разг. 1) постирать
[долго (мнбго)]; 2) обл. помочйть [сйльпо],
разг. измочйть [Дощ мене попоправ (Харьк.
у. — Сл. Гр.)].

попорати, -раю, -раєш (когб, що) разг.
убрать (что); (успешно окончить работу)
управиться (с кем, с чем), разг. справиться
(с чем) [Сьогоднішній день старий Проць
Штефапчук зустрів до схід сонця.. По-
порав корівку. Одкидав гній од коней

(Янов.)} Треба вставать та накинуть сви-
тину на спину, та попорать скотину
(Ном.) ].

попоратися, -раюся, -раєшся (коло кого,
коло чого, редк. з ким, з чим и без дополне^
ния) 1) пораббтать; (распо рядиться по ха-
зяйству, перен.— еще) похозяйничать, разг.
похозяйствовать; (о кропотливом деле) разг.
повозйться (с кем, с чем, над чем и без до-
полнения)} (успешно окончить работу) упра-
виться (с кем, с чем), разг. справиться
(с чем) [Оце зразу піду в кохмору та й за-
кочу [спати]; а ти, будь ласка, попорайся
за мене (Мирн.)} Попорався [Чіпка в ко-
морі], як знав; вирнув — та й наткнувся
на сторожа... (Мирн.)} Уже Христя й по-
поралася біля чого було треба — нема
Мар’ї (Мирн.)]} 2) (покопошиться, разри-
вая что-нибудь, поискать, вороша что-
нибудь) покопаться, пориться [А чміль по-
порався між густих тичинок і з гудінням
полетів далі над толокою (Донч.)].

попорений см. попоротий.

попорипати, -паю, -паєш разг. поскрипеть
[долго (мнбго)] [Попорипай мені дверима
(Сл. Гр.)]} *^тп хату разг. походйть
в дом [Перш ніж заарештувать мене, по-
порипала поліція хату (Гесл.)].

попоробйти, -роблю, -робиш разг. порабб-
тать [мнбго] [Ще годів п’ять попороби,
тоді й сам порозумнішаєш (Баре.)].

попорожпйти, -ню, -нйш мног. разг. поспо-
рожнять (разг.), опорожнйть.

попорожніти, -піє стать пустим [Треба зби-
рати швидше кавуни, а то попорожніють:
дощу нема, а спека (Волч. у. — Сл. Гр.)].

попорозказувати, -зую, -зуєш мног. порас-
сказать (разг.), рассказать [Попорозказую
іноді казок було хлопцям.. Мелю й мелю
їм прямо сам з себе: то по лісах десь
ходжу, то по болотах, по печерах
(Т есл.) ].

попоросйтися, -росяться мног. опоросйться.
попороти, -порю, -пореш попороть, распо-
рбть [Попорола сорочку, бо не по-моєму
пошита, — по-своєму перешию (Васильк.
у. — Сл. Гр.)} Іван Волів таки запріг, їм
боки попоров і виорав обліг (Боров.)].
попоротий, попорений попоротий, распоро-
тий.

попоротися, -пореться попороться, распорб-
ться.

попорохнявіти, -віє разг. стать трухлявим
[І деревня попорохнявіє, поки зберемося
хату перекидати (Сл. Гр.)].

попорошйти, -рошу, -рбшиш 1) попилйть;

2)	(о снеге) попорошйть; 3) (покрить чем-
нибудь сипучим) разг. посипать.

попорпатися, -паюся, -паєшся разг. покопа-
ться; (перебирая что-нибудь — еще) по-
риться; (занимаясь кропотливим делом
разг. — еще) повозйться [Кирило попор-
пався в кошику, вийняв пляшку (перекл.
з Федіна)].

по-португальському, по-португальськп нар.
по-портутальски.

попорядкувати, -кую, -куєш похозяйничать,
похозяйствовать (разг.), распорядйться [по
хозяйству] [Василько вичікував, коли ро-
зійдуться робітники. Сьогодні він востаннє
попорядкує.., щоб люди про нього добре
пам’ятали (Турч.); Що було старий у госпо-
дарстві попорядкує, що там намислить
чи зробить, — мати удові похваляться,,—
удова все осудить (Вовч.)];~куп у с в о І й
голові перен. разг. приведй в порядок
свой мьїсли, соберйсь с мьіслями [X р а п-
ко: ..Прибадьорись лишень, Василю! по-
порядкуй у своїй голові. То з переляку
твої думки урозтіч розлетілися, а ти до-
купи зведи та й розсуди: що вони мені
зроблять? (Мирн.)].

погюсйдіти, -джу, -диш разг. посидеть [дбл-
го]; (кропотливо и усердно занимаясь ка-
ким-нибудь делом разг. — еще) покорпеть
[Взимку Штефан часто приходить попоси-
діти в батька (Козл.); І попосиділа ж вона
[бабуся] під поштою не годину, дожидаю-
чись!.. (Барв.)].

попосппати, -паю, -паєш мног. 1) посьіпать;
(покрить всю поверхность — еще) поусьі-
пать (разг.), усьіпать.

попоскакати, -качу, -качещ разг. поскакать
[дблго], попріягать [дблго] [X р а п к о:
..Вам [дітям] тепер байдуже — на [чужому
живете; та не все ж на йому й жити: увірве-
ться колись—отоді попоскачіть! (Мирн.)].

попослужити, -лужу, -лужиш разг. послу-
жйть [дблго] [Сумував я трохи на чужині:
попослужив уже з п’ятнадцять літ
(Барв.)].

попосміятися, -міюся, -мієшся разг. 1) по-
смеяться [вдбволь], разг. насмеяться [вдб-
воль] [— Це нас проклята війна було по-
старила, — мовила далі Марія. — А ми ж
ще молоді. Ми ще ж не жили, Настусю, їй-
богу! А тепер поживемо і попосміємося на
зло ворогам (Жур.)]; 2) (з кого, з чого,
редк. над ким, над чим) посмеяться [мнбго]
(над кем, над чем, уст. кому, чему) [Попо-
сміються там з його, — сердитий, серди-
тий приходе (Тесл.)].

попоспівати1, -ваю,-ваєш разг. попеть [дблго
(мнбго)]; (с удовольствием—еще) попеть
вдбволь, напеться [— Ця пісня дідова
Остапова. — Дідова, кажеш?— звів голо-
ву дід Остап. — Ай правда. Попоспівали
ми її (Головко)].

попоспівати2, -ваємо, -ваєте мног. 1) попо-
спевать (разг.), поспеть,посозревать (разг.),
созреть; 2) (прибить к сроку, к определен-
ному времени) разг. успеть, поспеть.

попостити, -пощу, -пбстиш попостйться.
попостояти, -тою, -тбїщ простоять [дблго],
разг. настояться [Добре,що перва прийшла,
а то б попостояла! (Барв.)].

попотаскати, -каю, -каєш и попотягати,
-гаю, -гаєш разг. потаскать [дблго (мнбго)]
[Попотаскав тут на собі мішки з дніпров-
ським піском і Данько Яресько (Гонч.)',
От іще нас перше попотягають по судах
добре за ту дідівщину! (Л. Укр.)].

попотіти, -тію, -тїєш попотеть [Базікавши,
зійшли [Еней з Сивиллою] на гору, На
землю сіли оддихать, І, попотівши саме
впору, Тут принялися розглядать, Анхиза
щоб не прогуляти (Котл.)].

попотужити, -тужу, -тужиш разг. погоре-

вать [дблго (мнбго)], разг. нагореваться„
потужйть Ддблго (мнбго)]; тосковать [дблго
(мнбго)] (несоверш.) [Ми б., попотужили,
може й поплакали, та й дали собі покій,
а Остап ні — собі покою не давав (Вовч.)].

попотягати см. попотаскати.

по-похідному нар. по-похбдному [Наглухо,
по-похідному задраєні ілюмінатори не про-
пускали свіжого повітря (Ткач)].

попоходйти, -ходжу, -ходиш разг. походйть-
[мнбго], разг. находйть, паходйться [вдб-
воль]; (по разним направленням) разг. по-
колесйть [Попоходили укупі по гаю, по-
слухали, як листя шумлять, як вода то-
читься, та й додому прийшли (Вовч.); Ех,
не знаєш ти Степана. Душа чоловік. По-
походили ми з никі по світах (Жур.)].

попошукати, -каю, -каєш разг. поискать
[дблго]; (ощупью разг. — еще) пошарить,
[дблго] [П е ча р иця: ..Вони усі в па-
сіку пішли, мене одного кинули, а я й ду-
маю: дай заховаюся — хай попошукають
(Мирн.)].

поправа обл. 1) исправность [Розбились дзи-
гарі, проклята стрілка стала.. Нема по-
прави в дзигарях... (Боров.)]; 2) (измене-
ние к Лучшему) исправление [І кожний
блуд, окуплений слізьми, Стававсь товч-
ком у мене до поправи (Фр.)].

поправити1 см. поправляти.

поправити2, -влю, -виш (лошадьми, рулем)
поправить [Його аж підмиває хоч трохи
поправити кіньми (Стп.')].

поправитися см. поправлятися.

поправіння, поправішання полит. поправе-
ниє.

поправіти, -вію, -вієш и поправішати, -шаю,
-шаєш полит. поправіть.

поправішання см. поправіння,
поправішати см. поправіти.

поправка 1) (починка) поправка [Починається^
поправка і прочистка водопроводів, еле-
ваторів і т. п. (Л. Укр.); Позублені [коси}"
віддали в поправку (Мирн.)]; 2) поправка,
книжн. исправление [Раїса брала олівець
і робила в рукопису вставки та поправки
(Коцюб.); Тарас Григорович зробив іще
якусь поправку в Катинім малюванні
(Ільч.)]; 3) (о здоровье) поправлепие, разг.
поправка [Розумію, що до поправки ще
далеко, а все чогось мені було так приємно,
наче Я'сам одужав (Коцюб.)]; поїхати,
приїхати на ^ку разг. поехать,
приехать на поправку [Тут у нас гості:
приїхав брат Садовського на поправку
(Л.' Укр.)}.

доправлений 1) поправленньїй; исправлен-
ньій; оправленньїй; 2) поправленньїй; ис-
правленньїй [Очевидячки, я розумію вагу
негайної висилки Вам поправленого мате-
ріалу (Коцюб.)}; 3) поправленньїй, улучшен-
ньій; восстановленньїи. Ср. поправляти
1—3; 4) (окрепший, набравшийся сил) разг.
поздоровивший [Оксана з Гадяча приїхала
дуже поправлена, я її ще такою й не ба-
чила досі (Л. У«р.)].

поправлення, поправляння 1) поправлепие,
разг. поправка; исправление; оправление^
2) поправлепие, разг. поправка; исправле-
ниє; 3) поправление, поправка (разг.),
улучшение; восстановление [Він для по-
правлення свого здоров’я поїхав до одного
‘ свого товариша в гори (Фр.)]. Ср. поправ-
ляти 1—3.

поправляти, -ляю, -ляєш, поправити, -влю,
-виш 1) поправлять, поправить; (делать
годним, устранять повреждения — еще) ис-
правлять, исправить; (приводить в надле-
жащий вид, в порядок — еще) оправлять,
оправить [Коло повітки на току два Кай-
дашеві сини., поправляли поди під стіжки
(Н.-Лев.)', Доглядайте, мамо, хати, поправ-
ляйте застройки... (Н.-Лев.); Після нічного
нападу турки тепер поправляли свої око-
пи (Мак.); Артем насуває картуз на лоба,
поправляє синій кітель з блискучими гу-
дзиками і швидко збігає по горі у свій двір
(Куч.); Катерина підійшла до чоловіка,
поправила подушку (^Готг.)]; 2) (вносить
изменения во что-нибудь) поправлять,
поправить; (устраняя ошибки или указа-
ная на них — еще) исправлять, испра-
вить [Приймаючи від майора його військо-
ве посвідчення, [прикордонник] сказав,
мовби пробачаючись: — Не ображайтесь.
Служба... Майор поправив: — Не служба,
високий обов’язок перед Батьківщиною
(Грим.)', Німецькій робітничій партії трап-
лялося поправляти опортуністичні помилки
навіть таких великих вождів, як Бебель
(Ленін)', Щоб поправити переклад, я му-
сив сидіти 4 дні та мучитися (Коцюб.)];
3) (делать лучше, више по качеству, свойст-
вам) поправлять, поправить, улучшать, улуч-
шить; (приводить в прежнее, лучшее состоя-
ние) восстанавливать, восстановйть [Коли
дістав листа од Вас, то взяла охота вила-
ятися — бо де ж таки: поїхати в гори по-
правляти своє здоров’я та й перестуди-
тися! (Коцюб.)', Не женися ти зо мною,
Не поправиш долю свою (Чуб.); Тепер вже
я краще ніяких милих обіцянок не буду
давати, щоб потім сором не було, а поста-
раюсь як-небудь інакше поправити свою
репутацію (Л. Укр.)].

«поправлятися, -ляюся, -ллєшся, поправи-
тися, -влюся, -вишся 1) (приводить в по-
рядок свой костюм, прическу и т. п.) оправ-
ляться, оправиться [Не буду, більше так
заплітаться: хай йому цур! і все лихе!
Тільки й роботи, що поправляйся (Свидн,);
Порицька поправилась у кріслі і натягла
на себе шаль (Л. Укр.)]; 2) поправляться,
поправиться; исправляться, исправиться
[— Яка глупа, дика трагедія... трагіко-
медія... — вголос поправився схвильова*
ний Саїд-Алі Мухтаров (Ле)', Здається, Ви
трошки нагнівались на мене за мій безлад-
ний лист, та вже, може, тепер ліпше я по-
правилась (Л. Укр.)]; ср. поправляти 2;
3) (о здоровье) поправляться, поправиться;
(восстанавливать свои сили — еще) оправ-
ляться, оправиться [Герман ріс, дужав і
поправлявся на диво (Фр.) *, Стражеско такої
думки, що серце у мене значно поправилось
(Коцюб.); Остап поправлявся. Гарячка зго-
дом спала, рана швидко затягувалась
(Коцюб.); Влітку ми відпочивали в піонер-

ських таборах, добре загоріли, поправи-
лись (Літ. газ., 1948, IX)]; 4) (становиться
лучше, више по качеству, свойствам) по-
правляться, поправиться, улучшаться,
улучшиться; (о погоде, настроєний—обьічно)
исправляться, исправиться [Він почав за-
робляти більше, життя його поправлялося
(Фр.); З приїздом на різдво Тасі відносини
поправилися (Коцюб.); Погоді поправи-
лась, хоч і буває дощ (Л. Укр.)]; 5) страд. з.
(несоверш.) поправляться; исправляться;
оправляться; поправляться; исправляться;
поправляться, улучшаться; восстанавли-
ваться; ср. поправляти 1 — 3.

поправний 1) поправймьій, редк. исправй-
мьій [Думки її [Зіньки], наче рої жалючих
ос, в’ються і жалять і сповнюють душу
безнадійністю, нічим не поправною втра-
тою (Шиян)]; 2) редк. правильний [М е-
ц е н а т: ..Чи ти б хотів, щоб наші всі
народи по-варварськи довіку говорили?
..П рокуратор: Нехай мовчать, поки
як слід навчаться поправної латині!
(Л. Укр.); Коли говорить [пані Марко],
можна за нею писати. Її мова поправна,
інтересна (/Гоб.)].

поправний (предназначеними для исправления
кого-нибудь) исправйтельннй; ний б у-
д й н о к исправйтельньїй дом.

поправність, -пості исправймость.

поправочний поправочний; г*пий коефі-
цієнт мат. поправочний козффициент.

по-празпикбвому нар. разг. по-праздничному
[Всі були прибрані по-празниковому, а
Василина аж сяла квітками та стрічками
(Н.-Лев.)].

попразникувати, -кую, -куєш разг. попраздно-
вать [Два панотчики гарненько Подразни-
ку вали Та й удвох собі при чарці Ніччю
розмовляли (Фр.)].

попрактикуватися, -куюся, -куєшся попрак-
тиковаться.

поправка фам. постирушка.

попрасувати, -сую, -суєш 1) вигладить,
внутюжить; (слегка, немного — еще)
поутюжить4, (кончить глаженье, утюжку)
отгладить, отутюжить; 2) (некоторое время;
все) погладить, поутюжить [Як білизна
випрана і висушена, то візьмуть і попра-
сують (Фр.)].

попрати1, -перу, -переш 1) вистирать, по-
мить, разг. постирать, простирать; (закон-
чить стирку — еще) отстирать, разг. отсти-
раться [Вона якось викраювала час, щоб
попрати свій халат і косинку (Бойч.); Було
мамі і напряду, і вишию, і зварю, і по-
перу, і помажу, і піч поцяткую (Янов.)];
2) (некоторое время) постирать; (опреде-
ленное время — еще) простирать, разг. от-
стирать.

попрати2 см. попирати.

попрацювати, -цюю, -цюєпі пораббтать; (при-
ложить знергию для виполнения чего-ни-
будь — еще) потрудйться; (пробить неко-
торое время в действии — еще) подейство-
вать; (немного над чим разг. — еще) по-
ганяться (чем); (провести некоторое время
в занятиях) разг. позаниматься [В Андрія
свербіли руки від бажання попрацювати
(Бойч.); Йому хотілось пожити та попра-
цювати ще на селі (Коцюб.); Театр має ще
попрацювати і над образами представни-
ків ворожого табору (Літ. газ., 1950, IX);
Ніна Василівна поздоровила своїх вихо-
ванців. Вона сказала, що вони всі разом
непогано попрацювали цей рік і тепер не-
хай добре відпочинуть (Коп.)].

«опрацюватися, -цюється безл. разг. пора-
ботаться [Святковим здається вечір, коли
добре тобі попрацювалося вдень (Гонч.)].

«опри предл. уст. 1) (с вин. п.) (для указания
на сопутствующее обстоятельспгво, признак,
условие) при (чем); (наперекор чему-нибудь—
еще) несмотря на (что); (против чего-нибудь
книжн. уст. — еще) вопрекй (чему) [Але
попри все те Мирослава ніколи не пере-
ставала бути жєшциною (Фр.); Попри всі
злигодні і турботи переднього краю Хома
навіть погладшав, щоки мав, як налиті
(Гонч.); Він легко, попри свій вік і огряд-
ність, скочив у сідло (Риб.); Мені оуло
соромно і сумно. Сумно — бо я видав
книгу, яка попри усі мої добрі за-
міри вводила читача в оману (Слеол.)];
2) (с вин. п.) (минуя кого-нибудь, что-
нибудь) мимо ( кого, чегб); (по направленню
длини чего-нибудь) вдоль (чегб); (редк. —
для указания .на направление движения) к
(кому, чему) [Семен побачив, що надходить
Панько й ібуде попри нього проходити
(Марш.); Він., пішов попри цвинтар, де
менше людбй ходило (Мак.); Попри сад
йшла стара лепетуха Катря (Коб.); Попри
руїни, порослі мохом та кропивою, в’ється,
маленька стежка (Фр.); Прісцілла.. мовчки
відходить до Руфіна попри хвіртку
(Л.Укр.)]; 3) (с предл. п.—^редк.) (для обозна-
чения места, предмета, на близком расстоя-
нии от кощорого кто-нибудь, что-нибудь
находишся, что-нибудь происходит) вбзле
(когб, чегб), пбдле (когб, чегб), бколо
(когб, чегб); (совсем близко) у (чегб), при
(ком, чем) [Сабіна: ..Твоя рабиня вже
доложить хисту: всі зморщечки отут попри
•очицях., чудово замалює (Л. Укр.); Поле
Косована розляглося на горбі, і з нього
видко було наше село Чорногузи, що
в’ється попри дорозі (Мур.); X у с а:
..Мені ті люди труять пробування попри
особі нашого тетрарха (Л. Укр.)].

соприбивати1, -ваю, -ваєш мног. поприби-
вать (разг.), поприбйть (разг.), прибить;
(прикропить к чему-нибудь гвоздями — еще)
поприколачивать (разг.), приколотйть [Я
швидко поодривав покажчики і .поприби-
вав каменем їх знову, але тільки поміняв
місцями (Сміл.)].

поприбивати2, -ваю, -ваєш мног. 1) (побоями,
ударами лишить чувств, способности дви-
гаться) разг. поприбивать, прибйть; (толь-
ко ударами разг. — еще) пришибйть, книжн.
поразйть [Хрущів у нас на деревах було
багацько.., але тепер їх поприбивав град
(Л. Укр.)]; 2) (повредить морозом) прихва-
тйть, разг. трбнуть.

поприбиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. разг.

1) (присоединиться, пристать к кому-
мибудь, к чему-нибудь) поприбиваться, при-

бйться [До нас понаходили шофери, по-
прибивалося кілька місцевих мисливців
(Вишня)]; 2) (дойти, доехать до какого-ни-
будь меіїпа, предмета) добраться.

поприбирати, -раю, -раєш 1) убрать, разг.
прибрать; (придать надлежащий вид чему-
нибудь разг. — еще) привестй в порядок;
(мног., все разг. — еще) поубирать, попри-
бирать [Вона швидко упоралась з хазяй-
ством, поприбирала в хаті (Коцюб.); Вона
поприбирала, повимивала, повичищала все
чисто в хаті (Н.-Лев.)]; 2) (переместить
с одного места на другое) мног. поубирать
(разг.), убрать, разг. поприбирать, при-
брать; (унести, подобрав — еще) пособи-
рать (разг.), собрать; 3) (одеть нарядно)
мног. принарядйть; перен. книжн. облечь;
(украсить) убрать; 0<^ти до рук разг.
прибрать к рукам [Усе поприбирала [Настя]
до своїх рук (Квітка)].

поприбиратися, -раюся, -раєшся 1) прибра-
ться; 2) принарядйться; облечься; убра-
ться (уст.) [Стояли перед ним [дідом] два
хлопці — Вітряки, Поприбиралися таки-
ми молодцями, Що гляньте, мов, се ми, не
прості йозаки! (Гл.); Поприбираються було
в сукні, поодягають поверх корсетки (Вас.)].
Ср. поприбирати 1,3.

поприбігати, -гаємо, -гаєте мног. прибе-
жать [Зібралися пани, поприбігали люди
Дивитися — що буде (Гл.)].

поприбріхувати, -ріхую, -ріхуєш мног. разг.
приврать, прилгать, звф. прибавить [Чи
правда сьому була, ..чи, може, дечого
пан дяк і поприбріхував, я не знаю (Квіт-
ка)].

попривикати, -каємо, -каєте мног. попривьі-
кать (разг.), привикнуть; (освоиться, при-
мириться с кем, с чем — еще) свмкпуться
[Пішли дні за днями й часи за часами, по-
привикали дітки, що нема старшого брата,
та не перестали про його думати (Вовч.)].

попривітатися, -таюся, -таєшся (з ким и до
кого) разг. поздороваться (с кем); (при
встрече— еще) поклонйться (кому) [—Дра-
стуйте! — попривіталися колгоспники
(Вишня)].

поприводити, -джу, -диш мног. 1) привестй;
(заставить силой прийти фам. — еще)
притащйть; 2) (родить — о некоторих жи-
вотньїх) принестй.

попривозити, -вожу, -возиш мног. привезти
[Деякі попривозили своїх дочок, почувши,
що приїхав молодий Радюк (Н.-Лев.)].

попривчати, -чаю, -чаєш мног. приучить.
попривчатися, -чаємося, -чаєтеся мног. при-
учйться.

поприв’язувати, -зую, -зуєш мног. попри-
вязьівать (разг.), попривязйть (разг.),
привязать; (прикрепить, обмативая, разг.—
еще) припутать [Позводили їх усіх трьох
з возів і поприв’язували до стовпів
(Н.-Лев.); Поприв’язували волів коло ясел
серед двору (Варе.)].

попригадувати, -дую, -дуєш мно£. припом-
нить, вспбмнить [Справив я собі ще й
цимбали. Попригадував я свої пісні ще
парубочі, й сумні, і веселі, і швидкі та
дрібні (Н.-Лев.)].
попригадуватися, -дується мног, припбмнить-
ся, вспбмниться [Усе попригадувалося, що
колись було (Лубен, у.—Сл. Гр.)].

поприганяти1, -няю, -няєш и (реже) попри-
гонити, -пю, -шип мног. попригонять
(разг.), попригнать (разг.), пригнать [По-
ловили коні на степу та поприганяли додо-
му (Н.-Лев.)].

поприганяти2, -няю, -няєш (приладить что
к чему, чтоби совпадало по размерам) мног.
попригонять (разг.), пригнать, подогнать.

попригинати, -паю, -паєш мног. поприги-
бать (разг.), пригнуть.

попригинатися, -наємося, -паєтеся мног. при-
гнуться [Дівчата нижче попригинались до
п’яльців (Мирн.)].

попригонити см. поприганяти1.

попригортати, -таю, -таєш мног. 1) попри-
жимать (разг.), прижать; (сильно разг. —
еще) притиснуть; (обнять, погладить лас-
каво — еще) приласкать [Книжечки [діти]
до грудей попригортали, щоб не згубити...
(Вас.)]', 2) (прикрить чем-нибудь сипучим)
пригрестй, разг. привалйть.

попригортатися, -таємося, -таєтеся по прижи-
маться; прижаться; (вплотную) прильнуть;
притйснуться; (приблизиться, ища ласки)
приласкаться. Ср. попригортати 1.

попригоряти, -ряє мног. попригорать (разг.),
пригореть.

попридумувати, -мую, -муєш мног, поприду-
мьівать (разг.), попридумать (разг.), при-
думать; (замислить) позатевать (разг.), за-
теять.

ііопризбйруватп, -рую, -руєш мног. .насби-
рать (разг.), насобирать (разг.), собрать;
(сберегая, накопляя, сосредоточить — еще)
понакапливать (разг.), нонакошіть (разг.),
понакоплять (разг.), пакопйть, скопйть,
разг. прикопйть; (постепенно и в достаточ-
ном количестве разг. — еще) подсобрать.
попризнаватися, -наємося, -каєтеся мног.

признаться; (признать неправильность сво-
его поступка, мнения — еще) сознаться,
разг. шутл. исповедаться [Усі вже по-
признавалися (Васильк. у. — Сл. Гр.)].
попризначати, -чаю, -чаєш мног. поназна-
чать (разг.), назначить; (для какой-нибудь
цели, на работу, должность — еще) опре-
делйть; (заранее, наперед — еще) предна-
зпачить.

поприїжджати, -джаємо, -джаєте и поприїз-
дйти, -дпмо, -дите мног. поприезжать
(разг.), приехать, разг. прикатйть [Полов-
ці з’їхалися на нараДу: поприїжджали
старі начальники їх орд, і молоді войовни-
ки, і всі богатирі (Фр.)', Поприїздили не
тільки гласні. Багато наїхало з повіту
й так собі цікавих панів подивитися на
нове диво та послухати, що то за земство
(Мирн.)].

поприймати, -маю, -маєш мног. 1) поприни-
мать (разг.), припять; 2) (взяв, унести)
разг. поубирать (разг.), поубрать (разг.),
убрать [Скінчили чай, Настя все поприйма-
ла, і Павло сів щось писати на порізнених
клаптях паперу (Л. Укр.)', Після шам-
панського поприймали столи й пішли в
танець (Н.-Лев.)].

поприйматися, -маємося, -маєтеся мног.

1) приняться (за что); (начать работу и
т. п. — еще) приступить (к чему); 2) (о-
растениях) приняться [Під саджанець вік
виливав одне відро води, а дівчина навми-
сне посилала по друге й по третє, бо хотіла,
щоб поприймалися посаджені ними тополі
(Чорн.)]', 3) (о прививке) спец, приняться.
поприкипати, -паємо, -паєте мног. 1) прики-
петь; (перен.: стать неподвижними — еще)
оцепенеть [Спитав він [пан] про Одарку —
ми так і поприкипали на місці (Вовч.)]*,
2) разг. попримерзать (разг.), примерз-
нуть.

поприкладати,-даю,-даєш мног. 1) приложйть
[Поприкладала до чиряків печеної цибулі
(Харьк. — Сл. Гр.)', Його [батюшки] син
Харитін позамикав хати, ще й печатки
поприкладав (Н .-Лев.)]*, 0 ^тп руки
(подписать) перен. приложйть руку [Та
щоб до того «прошенія» всі поприкладали
руки, геть усі, ціла громада (Коцюб.)]',
2) (придумать) разг. насочипйть, насо-
чинять [Тільки зачепи її, так разом як
залящить, затріщить, загомонить., і та-
ких прикладок поприклада, що й не до-
думаєшся, відкіля вона усього набрала-
ся? (Квітка)].

поприклеюваний мног. приклеенньгй [Вона
задивилася на стіну біля мисника, на якій,
мов поприклеювані, висіли тарілки з чер-
воними, зеленими та голубими малюнками
квітів (Чорн.)].

поприклеювати, -леюю, -леюєш мног. попри-
клеивать (разг.), приклеить [Бонковський
трохи його [фортеп’яно] полагодив, пооб-
мотував нитками поламані молоточки, по-
приклеював, що поодставало, й зіпхнув
Олесі за добрі гроші (Н.-Лев.)],

поприклеюватися, -леюємося, -леюєтеся по-
приклеиваться; приклеяться [На годин-
нику стрілки ніби поприклеювалися до ци-
ферблата, ..не хочуть ворушитися — і край
(Собко)], Ср. поприклеювати.

поприковувати, -ковую, -ковуєш мног. по-
приковувать (разг.), поприковать (разг.),
приковать; (перен. еще) пригвоздйть.
поприколювати, -люю, -люєш мног. попри-
кальївать (разг.), приколоть; (шпильками,
булавками — еще) попришпйливать (разг.),
пришпилить.

поприкорочувати, -чую, -чуєш мног. укоро-
тйть [Я їм язики поприкорочую, щоб не
брехали так (Богод. у. — Сл. Гр.)].

поприкочувати, -чую, -чуєш мног. попри-
катйть (разг.), прикатйть [Діжки попри-
кочуємо сюди та тут і позамочуємо
(Харьк. — Сл. Гр.)].

поприкрашати, -шаю, -шаєш и поприкра-
шувати, -шую, -шуєш мног. поукрашать
(разг.), украсить, поразукрашивать (разг.),
поразукрасить (разг.), разукрасить; (не-
много — еще) приукрасить; (придать на-
рядний вид книжн. уст. — еще) изукра-
сить; (придать пестрий вид разг. — обич-
но) распветйть.

поприкрашатися, -шаємося, -шаєтеся и по-
прикрашуватися, -шуємося, -шуєтеся По-
украшаться; украситься; поразукраситься;
разукраситься; приукраситься; изукра-
ситьс^. Ср. поприкрашати.

поприкрашувати см. поприкрашати.

поприкрашуватися см. поприкрашатися.

поприкривати, -ваю, -ваєш мног. при-
крить.

поприкриватися, -ваємося, -ваєтеся мног.
прикриться.

поприлазити, -зимо, -зпте мног. 1) поприле-
зать (разг.), прилезть; (ползком — еще)
понриползать (разг.), приползтй [Пропили
[некрути] ті п’ять карбованців, попилися
п’яні, як земля, насилу., до казарми по-
прилазили (Мирн.)]; 2) (прийти) неодобр.
фам. прилезть [Чого ви сюди поприлазили?
Що ви тямите? (Мирн.)].

поприлипати, -паємо, -паєте мног. поприли-
пать (разг.), поприлйпнуть (разг.), при-
лйпнуть, поприставать (разг.), попристать
(разг.), пристать [Сонце стояло рівно над
головою. Одіж поприлипала до тіла
(Риб.)', — Чим же люди винні?.. Чіпка
поворухнувся.. А далі туго, немов слова
до язика поприлипали, а він їх одривав з
великим болем, промовив: — Неправдою
своєю!.. (Мирн.); Посеред города стоять
в Кам’янці доми — один до одного попри-
липали (Свидн.)].

поприліплювати, -люю, -люєш мног. при-
лепить [Дід Яків засвітив пучок свічок,
поприліплював їх до стін кругом млинка і
в темних кутках (Н.-Лев.)].

поприліплюватися, -люємося, -люєтеся мног.
прилепйться.

поприлітати, -таємо, -таєте мног. поприле-
тать (разг.), прилететь [От скоро вже і
журавлі Поприлітають в степ широкий
(Гл.); Поприлітали ми до школи, аж трем-
тимо всі... (Вишня)].

поприлягати, -гаємо, -гаєте мног. 1) (лечь
'‘на короткеє время) прилечь [Греки втом-
лено попадали, поприлягали на полино-
вому схилі могили (Гонч.)]; 2) (о предме-
тах: расположиться, вплотную касаясь
один другого) поприлегать (разг.), прилечь
[—От я й коси заплела!—каже далі Марта.
— Бачте, як гарно: наче зернятко одно до
другого притулилося, так пасмечко до па-
смечка поприлягали (Мирн.)].

попримазувати, -зую, -зуєш мног. поприма-
зать (разг.), примазать [Попримазувала
вже в обох хатах (Харьк. — Сл. Гр.)].
попримазуватися, -зуємося, -зуєтеся мног.
перен. разг. попримазаться, примазаться,
поприманювати, -нюю, -нюєш мног. попри-
манивать (разг.), приманйть.

попримерзати, -заємо, -заєте мног. 1) попри-
мерзать (разг.), примерзнуть [Ну, Левку,
розтулюй, нарешті, губи, чи вони вже
від мовчання попримерзали до зубів? (Ст.)];
2) (сильно озябнуть) разг. позамерзать
(разг.), замерзнуть.

попримощувати, -щую, -щуєш мног. разг.
попримащивать, попримостйть, примос-
тйть.

попримощуватися, -щуємося, -щуєтеся мног.
разг. попримащиваться, примоститься [На
східцях і на платформах попримощува-
лись двома рядками., старці й старчихи

(Н.-Лев.); Декотрі [хатки] попримощува-
лись на крутих боках долини (Н.-Лев.)].
попрйпдитися, »джуся, -дишся разг. 1) (по-
гарячиться задорно) похорохбриться, фам.
пофуфілриться; (поартачиться вульг. —
еще) покобениться; 2) (рассердиться) мног.
понадуваться (разг.), надуться, фам. по-
фуфьіриться [Дівчата поприндилися на
хлопців і не пішли у танець (Сл. Гр.)].
поприневолювати, -люю, -люєш мног. разг.

поприневблить (разг.), приневолить [Хіба
його дочки охотою заміж ішли? Поприне-
волював (Сл. Гр.)].

поприносити, -ношу, -носиш мног. поприно-
сить (разг.), прииестй, шутл. притащйть
[Наші вербівці пе раз Сходили па заробіт-
ки на етепи.. Декотрі поприносили додому
чимало грошей (Н.-Лев.)].

поприорювати, -рюю, -рюєш мног. с.-х. по-
припахивать (разг.), поприпахать (разг.),
припахать.

поприпадати, -даємо, -даєте мнюг. 1) попри-
падать (разг.), припасть, принйкнуть;
(вплотную — еще) прильнуть [Микола роз-
махнувся,. Гралата, метляючись у повітрі,
полетіла вперед. Німці поприпадали до
землі (Янов.); Софроп Іванович Іскров..
ще здаля побачив у вікні дві дитячі
голівки, що поприпадали до шибок
(Бойч.)]; 2) (об участи, судьбе и т. п.;
о части, полученной при распределении)
перен. вьіпасть, прийтйсь, достаться;
3) (совпасть с чем-нибудь) перен. разг.
прийтйсь; 4) (усеяться чем-нибудь по по-
верхности) попокрьіваться (разг.), покрить-
ся [Сидимо, пожурилися... Книжки в кут-
ку пилом поприпадали (Вас.)].

поприпалювати, -люю, -люєш мног. 1) разг.
припалйть; (обжечь верхний слой, покров
чего-нибудь — еще) поопалйть (разг.), опа-
лйть [Головним злодіям повипікали [бой-
ки] очі, іншим поприпалювали підошви та
всипали по пару сот патиків (Фр.)]; 2) (за-
жечь одну папиросу и т. п. от другой) при-
курйть.

поприпасати, -саю, -саєш мног. поприпастй
(разг.), припастй, обл. напастй.

поприпасовувати, -сбвую, -сбвуєш мног.

1) (хорошо, удобно приделать) поприла-
живать (разг.), поприладить (разг.), при-
ладить, спец, попригонять (разг.), при-
гнать, подогнать; 2) техн. припасовать;
3) (применить в качестве чего-нибудь) при-
спосббить.

поприпинаний мног. разг. привязаиньїй
[Пси лежали поприпинані в кошарі
(фр-)]-

поприпинати, -паю, -паєш мног., разг. по-
привязьівать (разг.), попривязать (разг.),
привязать [Поставив копі, поприпинав,
дав їсти та й сам до хати (Фр.)].

поприписувати, -сую, -суєш мног. поіірипй-
сьівать (разг.), приписать', (назначить со-
блюдение чего-нибудь) предписать; (лекар-
ство, способ лечения и т. п. — еще) про-
писать; (перен.: счесть принадлежащим к
чему-нибудь) отнестй.

поприпйсуватися, -суємося, -суєтеся мног.
поприписуваться (разг.), приписаться.
поприпікати, -каю, -каєш мног. 1) попри-
пекать (разг.), припечь; 2) (смазать чем-
нибудь жгучим) мед. поприжигать (разе.),
прижечь.

поприпухати и попідпухати, -хаємо, -хаєте
мног. припухнуть.

поприробляти, -ляю, -ляєш и (реже) попри-
роблювати, -люю, -люєш мног. 1) приде-
лать; (для удлинения, для увеличения
спец. — еще) наставить, наделать; (при-
способить преим. хорошо, удобно и т. п. —
еще) поприлаживать (разг.), приладить
(что к чему), снабдить (что чем) [Справив
Чіпка по тещі бучні поминки.. Люди обі-
дали в хаті; для старців поприроблювали
лави надворі (Мирн.)]; 2) (дополнительно
заработать) разг. приработать; (преим.
случайно разг. — еще) подраббтать.

поприростати, -таємо, -таєте мног. попри-
пастать (разг.), прирастй [Робиш, щоб
було що їсти; їси, щоб здужав робити.
Отака-то весела хліборобська доля! ..А
проте — живуть цілі довгі-предовгі віки,
копаються в ситній землі, мов поприро-
стали до неї... (Мирн.)].

пог вирощувати, -щую, -щуєш мног. попри-
ращивать (разг.), прирастйть.

поприсилати, -лаю, -лаєш мног. прислать.
поприсипати1, -паю, -паєш мног. поприси-
пать (разг.), присипать.

поприсипати2 см. поприсипляти.

поприсипатися, -паємося, -паєтеся мног.
рс-чг. поприсипаться, присипаться.

поприсипляні, -ляю, -лизні и редк. попри-
сипати, -паю, -паєш мног. 1) усипить;
(перен. — еще) поубаюкать (разг.), уба-
юкать [Сю книжку.. він і почитує
мені вечорами, як сяду прясти, “повкладав-
ши діток та поприсипавши (Барв.)]; 2) (не-
чаянно задавить во время сна) разг. за-
спать.

поприсихати, -хає мног. поприсихать (разг.),
присохнуть [Чому ж ти не скинув [сороч-
ку]?.. Воно ж попристає, поприсихає,
поздираєш, ятритиметься... гірше буде!
(Мирн.); Нам сиділося, як собаці на
човні, а язики наші в роті поприсихали
(Янов.)].

поприсівати, -ваю, -ваєш мног. присеять.
поприсідати, -даємо, -Даєте мног. 1) присесть
[Штурмовики були до цього підготовлені.
Миттю поприсідали, завмерли (Гонч.)];
2) (принять сидячеє положение на короткеє
время) присбсть [Чоловіки поприсідали в
ярку дожидати: коли Марина буде назад
повертати й чим-то їх порадує (Мирн.)].

поприскакувати, -куємо, -куєте мног. по-
прискакивать (разг.), поприскакать (разг.),
прискакать; (скача, прибить с разних сто-
рон разг. — еще) понаскакать, наскакать,
поприскати, -каю, -каєш оприскать, разг.

поприскать; (целиком, все разг. — еще)
исприскать.

попрйскатися, -каюся, -каєшся опрьіскать-
ся; поприскаться; исприскаться. Ср. по-
прискати.

попрйркуватіїд -кую, -куєш. разг. попрйски-
вать.

поприсмалювати, -люю, -люєш мног. поопа-

лйть (разг.), опалить, разг. припалить
^Свитину ось чисто біля горна поприсма-
лював (Головко)].

поприсмалюватися, -люється поопа литься;
опалиться; припалиться. Ср. поприсма-
лювати.

поприсмоктуватися, -туємося, -туєтеся мног..
присосаться [Коли листоношу роздягли —
на ньому не було живого місця, і п’явки
купами поприсмоктувалися до тіла (Янов.)].

поприсовувати см. поприсувати,
поприсбвуватися см. поприсуватися,
поприсолювати, -люю, -люєш мног. присо-
лить.

поприставати, -таємо, -таєте мног. 1) по-
приставать (разг.), попристать (разг.), при-
стать; (о чем-нибудь липком или к чему-
нибудь липкому —еще) поприлипать (разе.),
, поприлйпнуть (разг.), прилипнуть [І Ме-
лашка підкидала сміття деркачем на
Мотрину призьбу, на стіни, на вікна,
аж шибки в вікнах дзвеніли, а що було
мокре, то поприставало до стіни (Н.-Лев.)]*г
2) (примкнуть) пристать, присоединйться;
3) (пойтй, неотступно следуя за кем-
нибудь или за чем-нибудь) пристать,
фам. увязаться; 4) (о судах, плотах и т. п.)
пристать, причалить; 5) (дать согласие)
согласйться; 6) (на время где-нибудь) при-
стать, ©становиться; 7) (сильно устать)
вибиться из сил, обл. пристать, попристать
[Деякі чумаки повернулись учора.., а в
кого воли поприставали, ті ще в дорозі
ночували (27арз.)].

попрпетавляги, -ляю, -гязш мног. 13 по-
приставлять (разг.), поприставить (разг.)>
приставить; (поставить вплотную — еще)
составить; (поставить наклонно — ещ£)
прислонйть [Чорт уже йому і в печі зато-
пив, і картоплі на юшку наскріб, і буря-
ків на борщ накришив, тільки горілки
поприставляти (Барв.)]; 2) (препроводить
к месту назначения) доставить, книжн.
представить; (дать нужное, обеспечить —
еще) снабдить.

попристосовувати, -сбвую, -сбвуєш мног.
приспосббить; (преим. хорошо, удобно и
т. п. — еще) поприлаживать (разг.), по-
приладить (разг.), приладить; (осущест-
вить на деле — еще) применйть; (устро-
ить что-нибудь соответственно обсто-
ятельствам, времени — обично) поприно-
равливать (разг.), поприноровйть (разг.)9
приноровйть; (еделать одно соответству-
ющим другому книжн. — еще) сообразо-
вать, подладить; (ощнести к какому-ни-
будь ероку, собитию — обично) приуро-
чить.

попристосовуватися, -сбвуємося, -сбвуєтеся
приспосббиться; поприлаживаться; прила-
диться; применйться; поприноравливаться,
поприноровйться; приноровйться; сообра-
зоваться, подладиться. Ср. попристосб*
вувати.

попристрбювати, -рбюю, -рбюєш мног.
1) (определить куда-нибудь) попристраи-
вать (разг.), пристрбить [Заруба і біля
цих студентів таки добре упрів, поки по-
влаштовував їх та попристроював до ро-
боти на полі (Куч.)]', 2) воєн, попристраи-
вать (разг.), пристроять.

попристрбюватися, -рбюємося, -рбюєтеся
1) попристраиваться; пристрояться; 2) по-
пристраиваться; пристрояться. Ср. попри-
строювати 1—2.

поприсувати, -ваю, -ваєш и поприсовувати,
-сбвую, -сбвуєш мног. попридвигать
(разг.), придвйнуть; (приставить вплот-
ную к чему-нибудь разг. — еще) присло-
нйть.

поприсуватися, -ваємося, -ваєтеся и попри-
совуватися, -сбвуємося, -сбвуєтеся попри-
двигаться; придвйнуться; прислонйться.
Ср. поприсувати.

поприсуджувати, -джую, -джуєш мног. ію-
нрисуждать (разг.), присудйть; (назначить
какое-нибудь наказание — вще) пригово-
рйть.

попритихати, -хаємо, -хаєте мног. поприти-
хать* (разг.), попритйхнуть (разг.), при-
тйхпуть; (перестать шуметь — еще) при-
смирить [А Соловей аж горло надриває
І на всі заставки співає.. На шб вже го-
робці — і ті попритихали І прислухаться
стали (Гл.)}.

попритомніти, -піємо, -нієте мног. прийтй
в сознание.

попритоптувати, -тую, -туєш мног. попри-
тантмвать (разг.), попритоптать (разг.),
притоптать.

попритулювати см. поприту^йгп.
попритулюватися см. попритулятися,
попритуляти, -ляю, -ляєш и редк. поприту-
лювати, -люю, -люєш мног. 1) попристав-
лять (разг.), приставить; (поставить на-
клонно — еще) прислонйть; (приблизить
вплотную) приложйть; (к груди, к сердцу
и т. п. — еще) поприжимать (разг.), при-
жать [3 усіх чотирьох вікон виглядало на
двір кільканадцять голів, ..котрі попри-
тулювали лоби й носи до шибок (Н.-Лев.)]',
2) (предоставить место кому-нибудь или
чему-нибудь) разг. поместйть, разг. попри-
страивать, пристрбить; (дать кому-нибудь
приюгп) приютйть, книжн. призреть.

попритулятися, -ляємося, -ллєтеся у редк.
попритулюватися, -люємося, -люєтеся мног.

1) прислонйться; (вплотную — обично) при-
пасти, (более плотно) принйкнуть, при-
льнуть [Раптом тривожний мамин го-
лос, тихе — ках! — і каченяток нема! їх
як злизало. Вони або пірнули, або до
куги, до очерету, до латаття попритуля-
лися, поприкипали (Вишня)-, Не вистачало
ліжок. Дівчата спали по двоє під однією
ковдрою. Попритуляються одна до одної,
цокотять зубами, ніяк не вгріються
(Донч.)]', 2) (найти себе убежище) при-
ютйться; (кое-как расположиться) попри-
страиваться (разг.), попристрбиться (разг.),
пристрояться; (перен. — о чем-нибудь ма-
леньком на чем-нибудь большом разг. —
еще) прилепйться [Брат і сестра поросли,
но далеких селах попритулювались (Барв.)',
Декотрі [хатки] позлазили наниз, похо-
вались між купами каміння, попритулю-
вались до провалин (Н.-Лев.)].

поприходити, -димо, -дите мног. поприхо-

дйть (разг.), прийтй; (по какой-нибудь
официальной надобности —обично) явиться;
(сказаться доставленними) полупиться
[Вже всі поприходили додому (Собко)*,
Ми поприходили зі школи, а Опанаса ще
не було (Фр.)].

попричалювати, -люємо, -люєте мног. прича-
лить, пристать, спец, привалить, подва-
лйть.

попричиняти, -няю, -няєш мног. попритво-
рять (разг.), притворйть, поприкрнть
(разг.), прикрить, разг. припереть; (за-
творить с шумом — еще) прихлбпнуть
[Метнулась я та двері всі попричиняла,
щоб пани не почули (Вовч.)].

попричинятися, -няються пдштворйться; при-
мріяться. Ср. попричиняти.

попричіплювати см. попричіпляти,
попричіплюватися см. попричіплятися,
попричіпляти, тляю, -ляєш и попричіплюва-
ти, -люю, -люєш мног. прицепйть; (при-
крепить фам. — еще) присадйть.

попричіплятися, -ляємося, -ляєтеся и по-
причіплюватися, -люємося, -люєтеся мног.
прицецйться [Вона піднялася з свого місця,
обтріпала сукню, повідчіпляла поодинокі
листки, що попричіплялися до неї
(Коб.)].

попричісувати, -сую, -суєш мног. причесать,
попричісуватися, -суємося, -суєтеся мног.

причесаться.

попришивати, -ваю, -ваєш мног. поприши»
вать (разг.), пришйть; (прикрепить, при-
делать разг. — еще) присадйть; (портн.,
сапожн. — обично) нопритачивать (разг.),
попритачать (разг.), притачать; (пуговици
и т. п. портн. — еще) посадить [До завіс,
до рожевого шовкового укривала я попри-
шивала б тонесеньке кружево, як паву-
тиння (Н.-Лев.)', Підрізав поли він чима-
ло, — Якраз, щоб на рукава стало, —
Покраяв та й попришивав — 1 знов ру-
кава, як рукава (Гл.)', Дехто [з матросів]
навіть попришивав на хлястик, до піхо-
тинської сірої шинелі, морські гудзики з
якорями (Куч.)].

попришпилювати, -люю, -люєш мног. по-
пришпйливать (разг.), пришпйлить, по-
прикальївать (разг.), приколоть [Балабу-
шиха причепурила свою дочку, попришпи-
лювала бантики (Н.-Лев.)].

поприще книжн. пбприще, рит. уст. чредй
[Доведімо, що па поприщі мирної праці
ми зуміємо проявляти ще більші чудеса
героїзму і перемоги, ніж на поприщі війни
проти експлуататорів! (Ленін)', гадюк ду-
мав зостатись у Києві й вибрати собі по-
прище науки (Н.-Лев.)].

поприщеплювати, -люю, -люєш и рйдк. по-
прищепляти, -ляю, -ляєш мног. 1) мед.,
вет. попрививать (разг.), привйть; 2) сад.
поприщеплять (разг.), приіцеийть, попри-
вивать (разг.), привйть [Був би в мене час,
я б на всіх кущах шипшини в лісі троян-
ди поприщеплював! (Вишня)]', 3) перен.
привйть; (поучая, заставить усвоить что-
нибудь) внушйть.

поприщеплюватися, -люється 1) поприби-
ваться; привйться; 2)поприбиваться; при-
вйться; 3) привйться. Ср. поприщеплю-
вати 1—3.

•поприщепляти см. поприщеплювати.

’попрйщпти, -щить безл. разг. покрить при-
щами [Бреши, Іване?- та тільки до ладу, бо
язик поприщить (Руденко)}; 0 Щоб тобі
~щпло! фам. типун [би] тебе на язик!

попрйщитися, -щуся, -щишся разг. 1) по-
криться прищами; 2) (держать себя ви-
зивающе, заносчиво некоторое время} по-
хорохбриться.

поприятелювати, -люю, -люєш подружйться.
по-прйятельському, по-прйятельськи нар. по-
приятельски; (сильнеє) по-дружес^и [Ло-
шаков падав коло Колісника, руку йому
подавав не згорда, як пан, а по-прия-
тельськи (Мирн.); Він [Йон] такобурився,
що полаявся та мало не побився з сусі-
дом, який по-приятельськи остеріг його
перед родинним лихом (Коцюб.)].

попрікаппя упреки; укбрн; попреки [Хмель-
ницький уловив виразні попрікання дру-
жини за таке безсердеччя її мужа, коли
він перебуває у себе вдома поза службо-
вими артикулами староства (Ле)]. Ср. по-
пр ікати.

попрікати, -каю, -каєш, попрікнути, -пу,
-пеш упрекать, упрекнуть; (обвиняя в чем-
нибудь или порицая за что-нибудь) уко-
рять, укорйть; (напоминать о чем-нибудь—
преим. о прошлом — еще) попрекать, по-
прекнуть [Панночки знову почали щиро
говорити із паничами і тільки інколи по-
прікали лагідно: «А ви ще прокричали
її красунею!» (перекл. з Вовчка); Сашко
голосно зареготав. — Ну чого залився? —
попрікнув батько, ледве й сам стримуючи
посмішку па вустах (./Ге); “Він [Іван] ро-
бив, коли можна було робити... Ніхто не
має права... так, так, ніхто не має права
його попрікнути... (Коцюб.)].

попрілість, -лості спец, опрелость.

попріти, -рію, -рієш 1) мног. попреть, со-
преть [Попріли усі стоги (Сл. Гр.)]; 2) (по-
криться испариной) мног. попотеть (разе.),
вспотеть, разг. взопреть, попреть, упреть;
примушувати, примусити ~ ти
см. примушувати; 3) кул. попреть; 4) (над
чем) перен. разг. попотеть, покорпеть.

попробиваний пробйтий; проделанннй; про-
колбченний; прошйбленпьій [Проходячи
повз нечасто попробивані височенні вікна,
дівчинка проти світла мружила блакитні,
аж прозорі очі (Ільч.)]. Ср. попробивати.

попробивати, -ваю, -ваєш мног. попроби-
вать (разг.), пробить; (специальние отвер-
стия в чем-нибудь — еще) проделать; (уда-
рами сквозние отверстия — еще) проколо-
тйть; (проломить ударами — еще) проіпи-
бйть [Єгиптянин: ..Я б, може, про-
сто гору обтесав і в ній попробивав без
ліку ходів і саркофагів тисячі поставив
(Л., Укр.)}. <

попробувати, -бую, -буєш 1) (испитать,
проверить) попрббовать, разг. испрббо-
вать [Володя попробував рукою воду й
відчув, що вона холодна, як лід (Трубл.);
Мати: ..Ось па серпа — попробуй
(Л. Укр.); Треба попробувать ще се [прижи-

вання], бо бували случаї, що се зовсім
вилічувало людей (Л. Укр.)]; 2) (прям.:
сьесть или випить для проби; перен.:
познать на собственном опите) попрббо-
вать, разг. отведать; (перен. — еще) испрб-
бовать (разг.), изведать (уст.) [Засумував
Кузьма Сукачов. Сховав ковбасу і булку
до кишені — навіть не попробував (Шиян);
Попробуйте пиріжки — не знаю, які вони
в мене вдалися (Збан.); Доводилось і че-
рез болота брести, і в лісах ховатися,
і днювати біля кіп та, стогів — всього
попробували (Шиян)]; 3) (проявить усилия
для достижения чего-нибудь) попрббовать,
попитаться [Попробую перемогти себе і
цими днями сяду за роботу, але чи добре
не вийде для моїх читачів, не знаю
(Коцюб.); Старшина: ..О, здається,
це Сидір іде. Так, він, і Олекса з ним. Ану,
попробую ще ласкаво заспівать (Гоб.)];

• буй! (как угроза или предупреж&ение)
разг. попробуй! [— Не смійтеся, — кажу,—
як розсердите мене, то я вам і вікна пови-
биваю. — Попробуй, — кажуть, — то ми
тебе зв’яжемо і під нари кинемо! (Стор.)];
~ти щастя попитать счастья (счастье).
попробуджувати, -джую, -джуєш мног. 1) по-
будить, разбудйть; 2) перен. книжн. про-
будить.

попробуджуватися, -джуємося, -джуєтеся
мног. прям., перен. попросипаться (разг.),
проснуться, книжн. пробудйться.

попробуркувати, -кую, -куєш мног. разг.
побудйть, разбудйть.

попробуркуватися, -куємося, -куєтеся мног.
разг. попросипаться (разг.), проснуться,
книжн. пробудйться [От і попрокидались
птичі самочки, лупнули очицями, ..тут
зараз їх самчики, що біля них дрімали,
попробуркувались (Квітка)].

попровадити, -джу, -диш разг. повестй; (на-
правляя куда-нибудь — еще) провести; (с
силой — еще) потащйть; (проводить куда-
нибудь) отправить [— Ходім, синочку, хо-
дім до пана! — одно провадила Іваниха,
заливаючись слізьми. Син взяв її за руку
і попррвадив з двора на вулицю (Л. Укр.);
Князя попровадили до салону і рекоменду-
вали декого з гостей (Л. Укр.); А як при-
йшла знов бумага, взяли Йвася та й по-
провадили до Києва (Н.-Лев.); Івана Пе-
тровича нагально попровадили з експре-
сом до Казані в лікарню (Ле)].

попровалювати, -люю, -люєш мног. прям.,
перен. попроваливать (разг.), провалить;

ти голови разг. попроваливать го-
лови, провалйть голови, раскройть голо-
ви [І голови попровалювали декому (Го-
ловко)].

попровалюватися, -люємося, -люєтеся мног,
попроваливаться (разг.), провалйться [Мі-
сточок.. зруйнований, дошки на нім по-
провалювались... (Вишня)].

по-провіпціальному нар. по-провинциальпому
[Сукенки були з дешевої шерсті малиново-
го кольору, до того ж пошиті вже надто
по-провінціальному (Вільде)].

попровірчувати, -чую, -чуєш мног. попро-
вйнчивать (разг.), провинтйть, разг. по-
Тіровертьівать, провернуть, провертеть;
(сверлом — еще) попросверливать (разг.),
просверлйть; (буравом — еще) попробурав-
ливать (разг.), пробуравить [Попровірчу-
вав дірочки в дошці (Харьк. — Сл. Гр.)].
попроворнішати, -шаю, -шаєш стать про-
ворнеє [Вона привіталась з усіма жва-
венько, веселенько, наче попроворнішала
(Н.-Лев.)].

попроганяти, -няю, йняєш и редк. попрогб-
нити, -ню, -нпш мног. прогнать; (заста-
вить опгойти, удалиться и перен.: устра-
нить мисль, сознательно забить — еще)
отогнать [Чи мало він [пан] попроганяв дів-
чат та молодиць, кращих за нас? (Н.-Лев.);
Пан ще й розгнівався, що його панську
голову якісь сільські жінки клопочуть та-
кою дурницею [своїми синами]... та й зве-
лів попрогонити матірок з двору (Мирн.)].
попрогледжувати, -джую, -джуєш мног. обл.

проглядеть [Здається, усі вікна попро-
гледжувала, його визираючи (Барв.)].

попрогнивати, -ває мног. попрогнивать
(разг.), прогнйть [Стріха в його [Архипа]
добре попрогнивала й мохом пообростала,
треба заладнати (Барв.)].

попрогонити см. попроганяти.

попрогравати, -раю, -раєш мног. 1) попро-
йгрьівать (разг.), проиграть; (в споре
разг. — еще) проспорить; (в азартной игре
фам. — еще) попродувать, продуть; (по-
терять, побившись об заклад, уст. — еще)
проза кладьгвать [Цариця Катерина Добре
в карти грала, Вона наше усе добро Та й
попрогравала (народна пісня)]', 2) (упу-
стить что-нибудь, лишиться чего-нибудь,
понести ущерб от чего-нибудь или в чем-
нибудь) проиграть; (вследствие ошибочного
расчета —. еще) прогадать; 3) (упражняясь,
^исполнить на музикальном инструменте)
попройгрьівать (разг.), проиграть.

попрограватися, -раємося, -раєтеся попро-
йгрьіваться; проиграться; попродуваться,
продуться. Ср. попрогравати 1.

попрогризати, -заю, -заєш мног. попрогрн-
\ зать (разг.), прогрнзть [Згадав [Лев] про
Мишу, що вона казала, Та й дума, пла-
чучи: — Якби вона була, Загинути б мені,
дурному, не дала: Тенета б всі попрогри-
зала... (Гл.)].

попродавати, -даю, -даєш и попродати,
-даю, -даєш мног. попродавать (разг.),
попродать (разг.), продать; (все по частям,
без остатка, разним лицам — еще) порас-
продавать (разг.), расиродать [Мотря по-
продала Гнатові коні й вівці і віднесла
гроші адвокатові (Коцюб.); П’ять' молодих
гусаків і десять гусок господиня попро-
дала в місті (Фр.)].

попродирати, -раю, -раєш мног.разг. попро-
дирать, продрать; 0 ^ти очі вульг. по-
продирать глаза, продрать глаза.

попродиратися, -раємося, -раєтеся мног.

1) разг. попродираться, продраться [Так
напрацювались, записуючи, що од праці
аж штани на колінах попродирались!
(Н.-Лев.)]; 2) (перен.: пройти сквозь что-
нибудь с трудом) пробраться^ пробйться,
разг. продраться.

попродряпувати, -пую, -пуєш мног. проца-
рапать [Попродряпувавши нігтем дірочки
на обмерзлому склі, ..вони дивилися крізь
них у пітьму (перекл. з Полевого)].

попродувати, -ваю, -ваєш мног. І) попро-
дувать (разг.), продуть; 2) (проиграть)
фам. попродувать, продуть.

попродуватися, -ваємося, -ваєтеся мног.
фам. попродуваться, продуться.

попроз предл. разг. мймо [Попроз мій горо-
док стежечкою до іншої йдеш (Чуб.)].

попроїдати, -даю, -даєш мног. 1) попро-
едать (разг.), проесть; (испортить, уничто-
жить) поиз'ьесть (разг.), изьесть; (о дей~
ствии едких веществ — еще) поразьедать
(разг.), разьесть; 2) (истратить на пи-
тание, на жизнь) разг. попрордать, про-
есть [Батько довго збирав, а синки швидко
попроїдали (Харьк. у. — Сл. Гр.)]; 3) (о
зубах: стереть, сточить) разг. сьесть;
^дати зуби на чому перен. разг.
сьесть зуби на чем [Зуби вже на сьому
попроїдали (Нозі.)].

попрокидатися, -даємося, -даєтеся мног.
прям., перен. попросипаться (разг-), про-
снуться, пробудйться, очнуться [отосна] [В
понеділок раненько попрокидались гості й
балакали, лежачи в клуні на сіні (Н.-Лев.);
Весною усе попрокидалось після довгого
сну (Баре.)].

попрокисати, -сає мног. попрокисать (разг.),
прокйспуть.

попрокопувати, -пую, -пуєш мног. попрокб-
пьівать (разг.), прокопать, попроривать
(разг.), прорить.

попрокопуватися, -пуємося, -пуєтеоя попро-
капьіваться; прокопаться; попрориваться;
прориться. Ср. попрокопувати.

попролазити, -зимо, -зите и попролізати,
-заємо, -заєтемног. прям., перен. попроле-
зать (разг.), пролезть; (прям.: проникнуть
ползком куда-нибудь — еще) пронолзтй; (пе-
рен. : пробраться куда не полигаєшся — еще)
позатесаться (разг.), затесаться.

по-пролетарському, по-пролетарськи нар. по-
пролетарски.

попро лізати см. попролазити.

попромивати, -ваю, -ваєш мног. попромивать
(ра&г.), промить.

попромінювати, -нюю, -шоєш мног. проме-
ніть [Брат умер, вона попродала грунти да
попромінювала (Барв.)].

попромітати, -таю, -таєш мног. попроме-
тать (разг.), проместй [Всі стежки попро-
мітали (Сл. Гр.)\.

попромочувати, -чую, -чуєш мног. попрома-
чивать (разг.), промочить.

попроорювати, -рюю, -рюєш мно*. 1) пропа-
хать; 2) перен. попроривать (разг.), про-
рить [Потекли гіркі сльози., по щоках,
по глибоких рівчаках, що літа та недоля
попроорювали по сухому виду... (Мирн.)].

попропадати, -даємо, -даєте мног. 1) попро-
падать (разг.), пропасть [А в мене які були
гроші, рублів там з п’ятдесят, та й ті по-
пропадали на людях (Квітка); Стара змії-
ха як почула, що вже дочки попропадали,
та у погоню за ними (народна х?з«а)];
2) (прекратить существование) погйбнуть,
пропасть; (о животних, вульг. о людях —
еще) издбхнуть, подохнуть, околеть [Ні на
що вже надіятись! попропадало усе і на
полі (Квітка); Колись і між людьми чи-
мало Таких ягнят попропадало (Гл.)].

попропивати, -ваю, -ваєш мног. попропивать
(разг.), пропить, разг. прокутйть [Попро-
пивав [панич] усе до решти, що мав, та й
пішов з торбами шукати хліба (Н.-Лев.)].

попропиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. разг.
попропиваться, пропиться.

попрополювати, -люю, -люєш мног. про-
полоть; (удалить часть обрабатьіеаемих
раст&ний) прореднть, обл. продергать.

попропускати, -каю, -каєш мног. І) попро-
пускать (разг.), пропустить; (что-нибудь
через сито, решето и т. п. — еще) про-
жать; 2) (не заметить) попропускать
(разг.), пропустить; (смотря — еще) про-
смотреть, проглядеть; (не воспользоваться
чем-нибудь вовремя — еще) упустить, фам.
прохлбпать.

попроривати1, -ваю, -ваєш мног. 1) попро-
ривать (разг.), прорвать; 2) (о гнойниках)
повскрмваться (разг.), вскрйться, попро-
риваться (разг.), прорваться; 3) с.-х. про-
рвать, прореднть, обл. продергать [Ще
треба попроривати буряки, бо ще таки густі
(Харьк. — Сл. Гр.)\.

попроривати2, -ваю, -ваєш (о земляних ра-
ботах) мног. попроривать (разг.), прорить,
попрокапивать (разг.), прокопать.

попрориватися1, -вається мног. попрори-
ваться (разг.), прорваться [Синя китаєва
молдавська фуфайка на ньому вся попро-
ривалась, неначе він біг через терен або
через гущавину в лісі (Н.-Лев.)].

попрориватися2, -ваємося, -ваєтеся попро-
риваться; прориться; попрокапнваться;
прокопаться. Ср. попроривати2.

попрорізувати, -зую, -зуєш мног. пбпроре-
знвать (разг.), попрорезать (разг.), про-
резать [У стінах попрорізували вікна так,
що весь город було добре видно (£>ойч.)].
попрорізуватися, -зуються мног. попрорезн-
ваться (разг.), попрорезаться (разг.), про-
різаться.

попроростати, -тбвмног. попрорастать (разг.),
прорастй, уст. прозябнуть [Пшениця по-
проростала (Сл. Гр.)}.

попророщувати, -щую, -щуєш мног. попро-
ращивать (разг.), прорастйть.

попрорубувати, -бую, -буєш мног. попрору-
бать (разг.), прорубйть; (сделать просеки
обл. — еще) просечь [Коли б їй було під
силу, то за один день вона., в напівтем-
них хатах попрорубувала б великі вікна,
щоб люди бачили денне світло (Чорн.)].

попросапувати, -пую, -пуєш с.-х. мног. про-
полоть [сапкой (цапкой)].

попросвердлювати, -люю, -люєш мног. по-
просверливать (разг.), просверлйть; (бу-
равом — еще) попробуравливать (разг.),
пробуравить.

попросипатися см. попросипатися1.

попросипати, -пасмо, -паєте мног. попро-
сипать (разг.), проспать.

попросипатися1, -паємося, -паєтеся и по-
просинатися, -наємося, -наєтеся мног. по-

просипаться (разг.), проснуться, пробу-
диться, очнуться [ото сна]. '

попросипатися2, -паємося, -паєтеся(о пьяних:
прийти в трезвое состояние после сна)
мног. разг. попросипаться, проспаться.

попросити, -рошу, -росиш 1) попросить;

(о ком, о чем или за кого, за что книжн. —
еще) походатайствовать [Любов: ..Зна-
єте, що я вас попрошу? Достаньте мені
мій альбом з фотографіями (Л. Укр.);
Маму попроси, щоб не хвилювалася та бе-
регла здоров'я (Коцюб.)', Одваживсь Вовк
у Лева попросити, Щоб старшиною до
овець Наставили його служити... (Гл.)];
~сйти склянку чаю попросйть
стакан чаю, спросйть стакан чаю; 2) (по-
звать; предложить) пригласйть, попро-
сйть [Ще ж може бути такий вихід: я по-
прошу маму з сестрами переїхати сюди
(Л. Укр.); Минула добра хвилина, поки
Зопя спромоглася попросити Лесю сісти
(Вільде); І зараз попросив до столу Латин
Енеєвих бояр (Котл.)].

попроситися, -рошуся, -росишся попросйть-
ся [Попросився [каліка] зимувати До дяка
у школу (Шевч.)].

попросихати, -хає мног. просохнуть; (ви-
сушиться — еще) просушйться.

попростати, -таю, -таєш обл. направиться
[Покинув її [молоду] і весільних, сам
нопростав до хати (Барв.)].

по-простацькому, по-простацьки нар. разг.
по-простецки [І вона сама не знала, на
яку ногу ступити: чи поводитись тоном
аристократичним, чи держати себе просто
і натурально—по-простацькому (Н.-Лев.)}
Вибачай мені, ясний раджо, що я
так по-простацьки заїхав до тебе, гуляючи
по морю на човні (Н .-Лев.)].

попростилати, -лаю, -лаєш и попростеляти,
-ляю, -ляєш мног. простлать, разг. про-
стелйть [Попростилали рядна, полягали:
— Читай, Семене! (Вишня)].

по-простому, попросту нар. разг. просто;
(о поведений: не стесняясь — еще) попросту
[Довго я їй читала, а вона слухала.
—Добре,—каже. — От якби тілько воно
було по-нашому, по-простому написано,
а то багато деяких слів не второпаю
(Мирн.); — От вже й зараз таки смієтесь
з мене! Хіба ж пак тут нема кращих од
мене? — попросту спитала Олеся (Н.-Лев.);
Вибачте, бога ради. Може, що й
не так. У мене, знаєте, все по-простому
(Мирн.)].

попросторішати, -шає стать простбрнее [На
станції Гребінка в вагоні, нарешті, по-
просторішало. Крім місцевих, гребінчан,
висадились золотоношці, прилучани, пи-
рятинці, яким тут була пересадка (Го-
ловко)].

попростромлювати, -люю, -люєш мног. 1) по-
протикать (разг.), проткнуть, книжн.
пропзйть; 2) (протянуть сквозь что-ни-
будь, во что-нибудь) разг. попросбвивать
(разг.), просунуть.

попростромлюватися, -люється попросову-
ваться; просунуться. Ср. попростромлю-
вати 2.
попросту см. по-простому.

попростувати, -тую, -туєш зашагать; (не-
посредственно за кем-нибудь, за чем-ни-
будь — еще) последовать; (пойтй, двинуть-
ся куда-нибудь) направиться; (бистро —
еще) устромиться [Василько нічого не від-
повів Маріці і гордо попростував у село,
сам не знаючи чого (Турч.\; Менші дочки
попростували за ними [матір’ю та старшою
дочкою] слідком, заглядаючи в світлицю
через одчинені двері (Н.-Лев.)', Наталка
привіталася з жінками й, не зупиняючись,
попростувала до воріт (Козач.)', Швидки-
ми кроками він попростував уперед (Вл.)].

попростягати, -гаю, -гаєш мног. попротяги-
вать (разг.), протануть, книжн. просте-
реть; (только в сторони) книжн. распро-
стереть [Вони [діти] й попростягали ру-
ченята — цілуйте! (Вовч.)', Дуби, липи, то-
полі... таке все кучеряве, зелене стоїть,
попростягало гілля (Тесл.)].

попростягатися, -гаємося, -гаєтеся мног.

1)	попротягиваться; протяпуться; просте-
реться [Яких там між ними не було дерев,
кущів: на іншім попростягались такі
листи, що під одні три чоловіка схова-
ються од дощу, а на других такі дрібнень-
кі, як пшеничні зернятка (Стор.)]; ср.
попростягати; 2) (занять большое про-
странство) раскйпуться, книжн. просте-
реться, распростереться; (расположиться
на большей площади, чем обично — еще)
растянуться; 3) (лечь, упасть во всю длину)
разг. попротягиваться, протяпуться, фам.
порастягиваться, растянуться; (раскинув
руки, плашмя книжн. — еще) распросте-
реться; (лечь, раскинув руки и ноги) разг.
раскйпуться [Потомлені козаки попростя-
гались на долівці (Стор.)].

попротоптуваний 1) протбптатпгьій; прото-
ренпьій; 2) протбптаїпіьгй [Хлопу нічого
губити. Ая, що йому губити? Сардак по-
драний, постоли попротоптувані? ..Тож
хлопи наші файпо билися (Янов.)]. Ср.
попротоптувати 1 — 2.

попротоптувати, -тую, -туєш мног. 1) по-
протаптьгвать (разг.), протоптать; (сделать
хорошо знайомими разг. — еще) проторйть;

2)	(протереть ходьбой; об обуви: износить
до дир) разг. попротаптьівать (разг.),
протоптать.

попротоптуватися, -туються 1) попротап-
тьіваться; протоптаться; 2) попротаптьі-
ваться; протоптаться. Ср. попротоптува-
ти 1 — 2.

попрохати, -хаю, -хасш 1) попросить; (о ком,
о чем или за кого, за что книжн. — еще)
походатайствовать [М е лапка: ..Добри-
вечір, мій пане! Дозволь огню у тебе по-
прохать (Коч.); Я хочу попрохать, щоб
хто мене сховав На сей недобрий час
(Гл.); — Можна мені пару слів сказати? —
попрохала Ольга Ярош, дивлячись на го-
лову сільради (Шиян)]; 2) (позвать; пред-
ложить) пригласйть, попросйть [Один мі-
щанин клопотав у ратуші до ділу і попро-
хав його [Василя] па могорич (Мирн.)',
Коли всі зайшли, капітан попрохав усіх
сісти (Трубл.)].

попрохатися, -хаюся, -хаєшся разг. по про-
сйться [Чижик порадив [Шовкуну] піти
до когось старшого попрохатись (Мирн.)].

попрочйтуватп, -тую, -туєш мног. прочи-
тать, прочесть [Екзамени 8-го класу, зда-
ється, неважні, можеш і тут попрочиту-
вать, що там треба (Л. У«р.)].

попрочищати, -щаю, -щаєш мног. попрочи-
щать (разг.), прочйстить [Забродчики по-
прочищали єрики, повикидали пісок і
почали ловити кефаль (Н.-Лев.)}.

попроїдати, -щаю, -щаєш (кого, що) разг.
редк. проспіться (с кем, с чем), попро-
щаться (с кем, с чем) [Максим хотів попро-
щати боярина й його доньку і звернути
додому (Фр.); Хто має з ким попрощатися,
позволили попроїдати (Вовч.)]. См. еще
попрощатися.

попрощатися, -іцаюся, -щаєшся простйться,
попрощаться; (при уходе откуда-нибудь
уст. —еще) откланяться; (надол^о или на-
всегда) распростйться, разг. распрощаться
[Павло, озброєний гвинтівкою і трьома
бомбами, забіг до Мар’янки попрощатися
(Десн.); — Я згоджуюсь, —тихо забрині-
ла та жадана відповідь.. Незабаром він
попрощався і пішов додому, по тямлячись
від втіхи (Л. Укр.)', ПотіхМ Кармелиха
спродала хату свою, попрощалася з усіма
й покинула село (Вовч.)', Через кілька
днів Олександр Висоцький попрощався з
цехом і почав працювати в редакції (Ткач);
Як я глянув в те безоднє море — Попро-
щався із своїм спокоєм (Мирн.)].

попруга 1) подпруга, спец, п одседельпик;
спец, подбрюшник [Давид став сідло на-
кладать, Став попруги затягать (Тич.);
Верхівець зупинив коня. Він поклав йому
на шию поводи, ..встав, відпустив попругу
*і дав йому вхопити трави (Чорн.)]; 2) (длин-
ная узкая часть пространства) разг. полоса
[З-за землі, на кривавій попрузі неба,
скочила невеличка іскорка (Мирн.); Ось
межа! Ся попруга вузька Несильну їх
силу роздерла на часті (Фр.)].

попружний подпружпьій.

попручатися, -чаюся, -чаєшся поупрямпться,
разг. поуппраться, поартачиться: (раздра-
женно противясь разг. — еще) поерепени-
ться.

пбпрядки см. пбпряхи.

попрямувати, -мую, -муєш зашагать; (непо-
средственно за кем-нибудь, за чем-нибудь —
еще) последовать; (пойтй, двинуться куда-
нибудь) направиться; (бистро— еще) устро-
миться [Антін ще трохи постояв на вузько-
колійці і попрямував до села (Чорн.);
Обоз вийшов з містечка і поквапно попря-
мував до лісу (Ворз.)].

попрясти1, -ряду, -рядеш 1) спрясть; (кон-
чить прядение) отпрясть [На тобі круг
прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала і
в мички помикала і щоб попряла (Рудч.)];.
2) (определенное время) пропрясть,отпрясть.

попрясти2, -ряДе: <^тп вухами попрясти
ушами [Антін пригадав, як колись заєць
перебігаючи дорогу, став па задні лапи,
попряв довгими вухами і чкурнув у поле
(Чорн.)].
пбпряхи, -рях, пбпрядки, -док зтн. уст.
дневньїе собрания девушек, без парней,
для прядения и других работ [Дома пряла
сама мати па лаві, бо Хрпстя.. па попряхи
пішла (Головко)* Пі діток не має вона
[Пріська], ні родини; от хіба тільки су-
сідка або кума забіжить часом на попрядки
чи так у свято прийде одвідати (Л. Укр.)].
попсований испбрченньїй; попбрченньїй, разг.

пбрчецньїй (прич.), пбрченьїй (прил.); из-
гаженнмй, испакощеншлй; повреждениьій;
трбпутьій; поизлбманньїй, излбманньїй; по-
коверканньїй, исковерканньїй; перековср-
каьньїй; извращенньїй; поразвращеннмй;
развращенньгй [Зубила справді були
вщент попсовані першим ударом
молота (Баш); Стахурський швидко вмив-
. ся під незручною крапельницею, з якої
дзюркотіло, як з попсованого самовара
(Смол.); Вернувшись додому і побачивши,
що його праця попсована, старий Петро
аж за голову взявся з туги (Коцюб.); За
дітьми трудно що й вдержати. Книжки по-
рвали, змії поробили, усе моє поруйнували.
Без ладу попсовані діти (Барв.); Попсо-
ва ий змалку до самих п’ят, як і вся пан-
ська двірня, Хтодь умів дуже штучно пере-
роблювати крадені коні і потім перепро-
дував їх сам (Н.-Лев.)]. Ср. попсувати,
попсувати, -сую, -суєш испбртить, разг. по-
пбртить; (какие-нибудь вещи мног. разг.—
еще) изгадить, испакостить; (нанести ущерб
чему-нибудь — еще) повредить; (слегка — о
действии мороза, спрости и т. п. разг.—
еще) трбнуть; (мног. разг.: нарушить фор-
му; изуродовать прям., перен. — еЩе) по-
изламмвать, изломать, (сильнеє) поковер-
кать, исковеркать, фам. перековсркать;
(перен.: оказать дурное влияние мног. —
еще) извратйть: (праучить к чему-нибудь
отрицательному, безнравственному — еще)
поразвращать (разг.), развратйть [Кричу:
«Випусти!..» — не випуски, — мусив по-
псувати двері у хижці — вискочив (Вовч.);
Прокинувсь... Сюди, туди, — аж воли мої
в гречці, трохи не з півгонів так і попсу-
вали (Тесл.); Юзя вже досить вміє по-яі-
мецьки, а французьку вимову німка їй на-
віть попсувала (Л. Укр.); Лихий доброго
попсує (Яол.)Ь

попсуватися, -суюся, -суєшся испбртиться;
попбртиться; изгбдиться, испакоститься;
изломаться; поковеркаться, исковеркаться;
извратйться; поразвращаться; развратйть-
ся [Сьогодні їв навіть виноград, який на-
половину попсувався, а груші всі викинув
(Коцюб.); Признаюсь, що я тепер боюся,
Щоб не попсувалось наше діло (Фр.);
Зовсім він [Кармель] щасливий! З свого
щастячка попсувавсь, вередує (Вовч.)]. Ср.
попсувати.

по-пташиному, по-птйчому нар. по-птйчьи
[Ставало чути, як постукують на плац-
дармі кулемети —тонко, дрімотно, по-пта-
шиному (Гонч.)].

попувапня разг. священствованир [Сів на
попування в Солодьках (Свидн.)].

попувати, -пую, -пуєш разг. священствовать

[Вже повертаючи зі Львова, я розбала-
кався з одним галицьким попом, що десь
попує під Бродами (Кої^юб.)].

попугаіі см. папуга.

полудити, -джу, -диш обл. 1) брбсить; (рез-
ким движением—еще) швьірнуть [Яресько
рвонув і сво^о «гусака» і, розмахнувшись,
щосили поплив., у гущу чужих матросів
(Гонч.)]; 2) погнать [А кум їх так попудив,
що тільки куряву підняли (Сл. Гр.)].

попудний уст. попудньїй.

попудію нар. уст. попудно.

попудрити, -рю, -риш попудрить [Ярослава
рішуче встала з ліжка, помила й попудри-
ла обличчя (Дмитр.)].

попудритися, -рюся, -ришся попудриться
[Вона хутко попудрилась перед дзеркалом
і накинула на голову косинку (Донч.)].

попукати, -каю, -каєш обл. 1) поступать;

2)	мног. лопнуть [Попукають шибки у
зимі (Камен. у. — Сл. Гр.)].

попукатися, -каються мног. обл. полопаться
(разг.), лопнуть [Варити, покіль ячмінь
попукається (Сл. Гр.)].

популяри, -рів полит. ист. популярьі.

популяризатор, -ра популяризатор [І. Фран-
ко був невтрмним дослідником і популяри-
затором російської літератури серед україн-
ського і польського народів (Рад. Укр.,
1951, VIII)].

популяризаторський популяризаторский [За-
слуговує похвали активна популяризатор-
ська діяльність Рудольфа Гулки, Міку-
лаша Неврлі, Марії Марчанової.. та ін-
ших ентузіастів україністики в Чехосло-
ваччині (Вітчизна, 1956, 5)].

популяризація популяризация [Тільки ра-
дянська епоха, загальний розквіт укра-
їнської соціалістичної культури відкрили
необмежені можливості для популяризації
творчості великого письменника [Льва Тол-
стого] на Україні (Кундз.)].

популяризований популяризйрованньїй, по-
пуляризбванньїй.

популяризувати, -зую, -зуєш популяризйро-
вать, популяризовать [Необхідно широко
популяризувати велику організуючу і пе-
ретворюючу роль Комуністичної партії і
її вождя — В. І. Леніна (Рад. Укр., 1957,
Ш)}.

популяризуватися, -зується страд. з. по-
пуляризйроваться, популяризоваться.

популярний популярний [Бригада Кримсько-
го стала популярною бригадою в районі,
і перехідний прапор області весь сезон
майорів у, цій бригаді (Ле); Лікар іде
додому, обідає, а по обіді замикається в
своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому
писати популярний виклад з гігієни для
селян (Коцюб.)].

популярність, -пості популярность[Ленін не
раз підкреслював необхідність максималь-
ної популярності і простоти в передачі
будь-яких найскладніших, здавалося б,
щодо свого змісту положень (Мовозн.,
1949, VII); Широкою популярністю кори-
стується художня література Радянського
Союзу серед трудящих країн демократич-
ного табору на Заході і Сході (Літ. газ.,
1953, XI); Чорнобривцеві пощастило в
перших^двох частинах [трилогії «Визво-
лена' ]земля»] яскраво і переконливо по-
казати глибоку популярність самої ідеї
возз’єднання західних українських земель
з Радянською Україною (Смол.)].

популярно нар. популярно [Поліна: ..Я
хочу, щоб мені популярно розповіли про
всі найновіші досягнення (Собко)].

популяція биол. популяция.

попурі нескЛ. сущ. ср. р. муз. попуррй [Він
грав попурі з опереток (перекл. з О. Тол-
стого); Пісня шпака — справжнє попурі.
Яких тільки колінець не вставляє у свою
веселу пісню птах! (Веч. Київ, 1957, III)].

попурхати, -хаю, -хаєш попорхать.

попуск, -ку, попуст, -ту попустйтельство,
устп. попущение; (излишняя снисходитель-
ность в требованиях) книжн. послабление,
разг. поблажка; (в отрицательньїх предло-
жениях разг. — еще) спуск [Але Бжеський
не міг заспокоїтися..: — Пане ксьондзе,
при всій шанобі до вас я вважаю, що ваша
тактика є злочинний попуст (Тулуб);
— Розходитесь, соколи мої ясні! — промов-
ляє стара плачучи: — вже нашому лиху
нічого, мабуть, не вдієш! Попуст божий,
діти! (Вовч.)].

попускання 1) распускйние; ослабление, бт-
пуск; 2) позволение; дозволенне; допуще-
нне; потворство, послабление; попусхй-
тельство, уст. попущение. Ср. попуска-
ти1 1, 3.

попускати1, -каю, -каст, попустити, -пущу,
-пустиш 1) распускать, раснустйть; (де-
лать менее натянутьім) ослаблять, осла-
бить, отпускать, отпустйть, спец, пере-
пускать, перепустйть, мор. травить, ви-
травить [Попускаючи мотуз, Яків потроху
відходив від основи димаря (Волош.)',' Роз-
сердився [Ентелл] і роз’ярився, Аж піну
з рота попустив (Котл.); Вони саме їхали
на горбик, попустивши повіддя, давши
спітнілим коням волю (Гонч.); Мати все
переказала синові й радила, щоб він таки
держав Олесю в руках і не попускав
віжок (Н.-Лев.); Колька діяв, як справжній
досвідчений рибалка. Він попускав мотуз-
ка і знову натягав його (Собко); Піщанам
спершу начебто й поводи попустили. Пан
навіть на новім хазяйстві подарував на
сім’ю по дню поля (Мирн.); Встано-
вивши, що повітря ніде не просочується,
сигнальник став попускати канат (Трубл.)];
*~тйти сльози разг. распустйть нюни
[Ентелл од ляпаса здригнувся, Разів із
п’ять перевернувся, Трохи не попустив і
сліз (Яо/ил.)]; 2) (перен.: слабеть; безл. —
об облегчении боли) разг. отпускать, от-
пустйть [Люті морози доходили краю й не
попускали (Довж.); Вдень мороз попустив,
сонечко світило ясно (Фр.); Щось спазма-
тично захлипало в його горлі і зараз по-
пустило (Фр.)]; 3) (давать возможность
что-нибудь делать) позволять, позволить,
книжн. уст. дозволять, дозволить; (перен.:
не препятствовать чему-нибудь предосу-
дительному, непозволительному) допускать,
допустйтьнесоверш. книжн. —еще) потвбр-

ствовать, послаблять; (несоверш.: не про-
тиводействовать чему-нибудь противозакон~
ному книжн. неодобр. — еще) попустйтель-
ствовать; (преим. в отрицательньїх предло-
жениях: не оставлять без внимания или
наказания совершенний проступок) разг.
спускать, спустить, книжн. уст. попус-
скать, попустйть [Я, діти, люблю вас і
через те часто попускаю вам різні вчинки,
за які слід карати (Сміл.); — Панове гро-
мадо! — казав Джеря людям. — Пан хоче
нас скривдить, та ми того не попустимо
(Н.-Лев.); Михайло: ..Тільки попусти
їм, то й на голову вилізуть! (Тоб.); Горе
вам! Не обіжайте бідних людей! Я сього не
попущу, поки жив. Я найду суд і розпра-
ву! (Вовч.)]; 0 *тйти на поталу кому
разг. отдать в жертву кому [Чіпко, Чіпко!
чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася?
Попустив рідну матір на поталу волоцюзі,
гайдамаці... (Мирн.)]; не ~тйти в об-
разу не дать в обйду [Зате його рівні
любили як товариша, котрий нікому не
попустить свого брата в образу (Мирн.)];
4) (отказьіваться добровольно от чего-ни-
будь) уступать, уступйть, отдавать, от-
дать [Катерина та Дем’ян посварились за
бур’ян: Катерина Дем’яну не попустить
бур’яну (Ном.); Жалкенько було Михайло-
ві попускать братові більш огороду, та
така батькова воля — попустив (Тесл.);
Було, що підуть брати у бір по ягоду або
по гриби й візьмуть малую сестричку з
собою, то вже нікому не попустить менший
брат нести втомлену Галю (Вовч.)]; 5) (пе-
ремещать в более низкое положение) опу-
скать, опустйть; (нагибать — еще) накло-
нять, наклонйть, склонять, склонйть [Си-
дить дівчина на лавочці, попустила свої
руки білі в великій тузі (Вовч.); З боків
млина, як вартові, стоять двоє кучерявих
яворів у рясному інею, попустили гілля
аж до коріння (2?ас.)]; ^ти себе (не
уделять себе внимания) перен. опускаться,
опуститься [Як же то мені самій тяжко
на його дивитися, що він себе так попу-
стив! (Барв.)]; 6) (о волосах, ногтях: от-
ращивать) разг. редк. отпускать, отпу-
стйть; (соверш. мног. — еще) поотпускать
[Вуса-> хоч вони й чорняві, Федько рішуче
голйв, баки таки, хоч отакенькі, а по-
пускав (Вишня)].

попускати2,-каю,-каєш мног. 1) пустйть;(дать
возможность вийти, уйтй; освободить —
еще) поотпускать (разг.), отпустйть, пови-
пускать (разг.), випустить; (дать доступ
внутрь — еще) повпускать (разг.), впу-
стйть, разг. понапускать, напустйть [Скла-
діть свою зброю на землю, копей попускай-
те, а ти, восьмий, стій на коні, дивись на
нашу битву, ти будеш за свідка (народна
казка)]; 2) (бросить) пустйть; (не удер-
жать в руках— еще) поропять (разг.),
уронйть, (нечаянно) вшронить, разг. про-
ронйть [Маруся, як тільки почула про
старостів, то, що було у руках, усе попу-
скала (Квітка); Летіла сорока звисока,
попускала пір’я додолу (Метл.)].

попускатися, -каюся, -каєшся, попустйтися,
-пущуся, -пустишся 1) спец. отпу-
скаться, отпустйться; 2) (отказиваться
добровольно от чего-нибудь) разг. отсту-
паться, отступйться; (в пользу кого-нибудь —
еще) уступать, уступить [Але я не попу-
щуся, мушу вивідатись, хто вопа, бо від
першого разу., почув я, що без неї жити
не можу (Фр.)]; 3) (терять прежний, более
високий духовний, моральний или социаль-
ний'облик) перен. разг. опускаться, опустй-
ться [Як свиня вкусить або жінка попоб’є,
то па страшний суд не встанеш. Щоб ти не
попускався! (Барв.)]; 4) страд. з. (несо-
верш.) распускаться; ослабляться, отпус-
каться; травйться; ср. попускати1 1.

попуст, -ту 1) см. допуск; 2) (о нравствен-
ном или физическом состоянии) разг. об-
легчение [Ані смерті, ані попусту (Ном.)].

попустйти см. попускати1,
попустйтпся см. попускатися,
по-пустому, редк. попусту нар. разг. по-
пусту, по-пустому, впустую, зря, без путй;
говорйти <^му говорйть попусту, го-
ворйть зря.

попустувати1, -тую, -туєш разг. пошалйть,
порезвйться, побаловаться, обл. побало-
вать, подурйть; (легкомисленно веселясь
разг. — еще) попроказить, попроказничать,
іюозорличать, подурачиться; (о взрЬслих —
еще) поребячиться [Будинок великий, дво-
поверховий, з просторими кімнатами й
залами, — буде де попустувати (Літ. газ.,
1952, VI); Хлопці попустували трохи, а
далі з заспокоєною Марійкою майнули
на базар (Коцюб.)].

попустувати2, -тує побить незанятим.
попутати, -таю, -таєш 1) стрепбжить, обл.

спутать [Труба й: ..Попутай коней, най
пасуться! (Фр.); Пошле, було, індиків
пасти. Я попутаю їх, наче коні. Лежать
вони любенько цілий день на полі (Барв.)];
2) перен. разг. попутать; л и х й й ~тав черт
попутал [Тамечки виріс, оженився й осе-
лився. Та лихий його попутав (Мирн.)].

попутний попутний [Він зійшов з попутної
машини на околиці великого села неда-
леко від Курська (Собко)]; <^ний вітер
попутний ветер [Попутний вітер швидко
жене його баркас далі й далі від берега
(Шиян)].

попутник 1) попутчик [Воно й добре б трохи
відпочити та дочекатися чи то чумаків,
чи то яких іі ших попутників (Тулуб)];
2) перен. попутчик [Для всякого маркси-
ста, звичайно, ясно, що як ліквідатор-
ство, так і одзовізм, це — дрібнобуржуазні
течії, які притягали до себе буржуазних
попутників соціал-демократичної партії
(Ленін)].

попутпицтво перен. попутничество.

попутниця 1) попутчица [Він прискорив
крок, щоб наздогнати свою попутницю
(Гур.)]; 2) попутчица. Ср. попутник 1—2.

попутницький перен. попутнический.
попутно нар. попутно.

попутчик редк. попутчик [Мій попутчик,
старий холостяк-учитель, спинився коло
ведзбдт (Вас.)]. См. еще попутник 1.

попухлий мног. опухлий, опухший [Ноги

його були попухлі, мов коновки, і бли-
щали якимось синявим полиском (Фр.)].
попухнути и редк. попухти, -хне мног. поопу-
хать (разг.), опухнуть [Батько й мати Ва-
силеві засмучені.., очі попухли, радості
і помочі нема від дітей (Барв.); Від зарази
скот попух (Фр.); Такий хворий, що во-
лосся попухне (Яол.)].

попущений 1) распущеншлй; ослабленньїй,
отпущенньїй; перепущеними; вмтравлен-
ний [Волосся [у Марції] зачесане з ми-
стецькою простотою, розділене проділом
і попущене так, що покриває більшу ча-
стину лоба і спадає хвилястими кучерями
(Л. Укр.)]; 2) позвбленньїй; дозволенний;
допущенний; 3) уступленний, бтдапішй;
4) опущенпмй; наклоненнмй, склопенний;
5) отпущеннмй. Ср. попускати1 1, 3—6.

попущення ослабление.

попхати, -хаю, -хаєш фам. потащйть, вульг.
попереть [Відколи Микола, крекчучи та
надсаджуючись, попхав па тачці мої речі,
..почуваю себе наче в Ялті в готелі перед
виїздом (Коцюб.)].

попхатися, -хаюся, -хаєшся разг. попле-
стйсь, потащйться [Отара ж попаски
попхалась навмання (Греб.)].

попхикати, -каю, -каєш разг. похникать;
{плача) повсхлйпивать.

попхйцькувати, -кую, -куєш разг. похнмки-
вать, хньїкать [Сидить бідне циганя, По-
пхинькує стиха (Руд.)].

попхнути, -пу, -непі разг. 1) толкнуть; (силь-
но и грубо разг. — еще) пихнуть, пхнуть;
(толчком сбросить) столкнуть, разг. спих-
нуть [В Гашіци затряслись коліна. Вона,
вагаючись, зупинилась перед ворітьми, але
Прохіра попхнула її на двір... (Коцюб.);
Важкий ключ уже вилітав на вулицю без
шкоди, та вітер попхнув кватирку йому
назустріч. На тротуар брязнули скалки
розбитої шибки (Янов.); Бідна Оля! Але
що ж могло попхнути її до такого., кроку?
(Фр.)]; 2) (перен.: сместить, заставить
уйти) спихнуть [Непогано було б попхну-
ти того Киселя з Київського воєводства і
самому сісти па те місце (Риб.)].

поп’яніти, -піємо, -вієте мног. попьянеть
(разг.), опьЯнеть [Коли знайдено було
джерельце, що било просто з-під куща..,
гості мов поп’яніли з радощів, кинулись
напиватися досхочу (Янов.)].

по-п’яному нар. разг. спьяна, спьяну [Коли
господар жив і шив кожухи, тоді, хоч
по-п’яному, хоч пі, — безнастанно співав
(Яоб.)1.

поп’ястися, -пнуся, -пнешся разг. 1) про-
биться [Катерина якось згадувала, що на
горі, між кущами ялівнику, поп’ялась
трава (Чорн.)\ Ішов справді парубок. Чор-
ний шовковий пух тільки що висипався
на верхній губі, де колись малося бути
вусам; па мов стесаній борідці де-не-де
поп’ялось тонке, як павутиння, волоссяч-
ко (Мирн.)]; 2) (занять места на большом
расстоянии) растянуться, протянуть-
ся, расположиться, разместйться [З
одного боку по горі поп’явся лісок, а
з другого замчище дивилося на їх [Івася
і Карпа] своїм страшним видом (Мирн.);
Навколо вигону густо наліплено хат у
балці, вони поп’ялись і по схилі аж під
Ліс, і понад яром од греблі (Головко)];
3) (подняться, взойтй) полезть, взобраться,
разг. взлез^ь.

поп’ягний разг. попятньїй [Слухав ото він
[панич] пана, слухав, а далі як визві-
риться. — ..Я думав, — каже, — що ви
миритися приїхали, а ви так — базікати.—
Пан мій тоді на поп’ятиий двір (Мирн.)].

пор, -ру см. пір.

пора пора [По дрібних капілярних порах
вода розходиться [в грунті] в усі боки,
від мокрих місць до сухих (Колг. вироби,
енцикл.); На підборідді волосинки кволі
Ще проростали із розкритих пор... (Ба-
жай)].

пора 1) сущ. пора, время; (преим. с опреде-
лением — еще) час [Він полюбив, бо по-
любити Прийшла пора (Рил.); Випав удуш-
ливий день саме серед гарячої пори жнив
(Мирн.); Коли в обідню пору Антін по-
вертався додому, стрів несподівано Марту
(Коцюб.); Свій час умів він розділити так,
що на всяку роботу, на всяку науку зна-
ходив час і пору (Фр.)]; пори року Бре-
мена гбда; без ^рй (в значений нар.)
разг. преждевременпо, книжн. безвре-
менно [Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу той шлях тернистий
(Л. Укр.)]; в пору разг. в пору (разг.),
вбвремя (нар.) [Посій в пору, будеш мати
зерна гору (прислів’я)]; давньо ю^рою
в давние времена [Так-то було па Вкраїні
Давньою порою (Руд.)}; до ~рй, до
часу разг. до порьї, до времени; д о
тих пір до тех пор [Дуже тобі дякую,
що ти їх [листи] не затримувала до тих
пір, поки я приїду, а прислала тепер
(Л. Укр.)]; з тих пір с тех пор, с той
порьї [3 тих пір вісім років не щастило
мені в авіації (Куч.)]; н а ~рі (о ста-
новящемся взрослим) разг. на вбзрасте; (в
расцвете) в поре [Дівка на порі — женихи
у дворі (приказка); За столом чотири сини,
— Разом з’їхались в гостину; Всі змужніли,
на порі, Як один—богатирі! (Шпак)];
на ^рі стати разг. стать невестой [Ви-
давши одну [дочку], незчулася Яресьчи-
ха, як і друга стала па порі (Гонч.)];

на перших <^рах на первьіх по-
рах, первое время [На перших порах
ото і приют у себе дала [Довбнина жінка
Христі] (Мирн.)]; на ту пору, (реже)
отій ~рі в ту пору, в то время [І
блідий місяць на ту пору Із хмари де-де
виглядав (Шевч.); Бачу я себе о тій порі,
коли ходив із старою та завоженою гра-
матикою в руках і з радісними, золотими на-
діями в грудях(#ас.)]; п е в пору (в значений
нар.) разг. не в пору (разг.), не вбвремя, не-
кстати [Гарні гості, та це в пору (Ном.)];
тепера ра па вас разг. теперь ваше
время [Ті люди, що весь вік несли тяжке
завдання, Казали: «Годі нам, тепер пора на
вас, На вас, робітники незнані, молодії!..»
(Л. Укр.)]; 2) предик. пора, время [Вечо-
ріло. Климові пора додому, а він все ще

па лузі (Грим.); І гіллячко і віночок Вже
вити пора, А іще ж то барвіночку Для
вінка нема (Л. Укр.); Князь рече до во-
їнів: — Пора! (Бажан)].

порада 1) совет; (наставление — еще) вну-
шение; (содействие в чем-нибудь) пбмощь
[Руднєв усім давав батьківські поради,
продовжуючи виховувати своїх партизанів
(Воронько); Петро Кобзар приїхав до міста
за порадою Сидорчука (Жур.); Мені на-
бридли її поради й повчання! (Доцч.);
А син все стояв па одному місці та дивився
в далеч, неначе шукав поради в синього
неба (Н.-Лев.)]; д ати’^ду дать совет,
подать совет, посоветовать, книжн. пре-
подать совет [— До Гната Яворського
вдатися мусимо. Він дасть пораду, як і
що, — знайшов вихід Антін (Чорн.)]; н е
слухати, не слухатися ^д
не слушать, не спушаться советов; не
слушать, не спушаться вкушений; слу-
хатися, послухатися ^»ди спу-
шаться, послушаться совета, следовать,
последовать совету; 2) (предмет, доставля-
ющий внутреннее удовлетворение) разг. отра-
да, утешение, утеха [—Прокляті! щоб ви не
знали утіхи в старих літах, щоб ви^ не мали
поради в своїх дітях! — шептав він у ті
часи (Мирн.); Розваж мене, музо, моя ти
порадо, Так тяжко в сей вечір на серці
мені (Л. Укр.); І марить молодий чумак
про родинні втіхи з любою дружиною, і
веселішої співає сопілка — його порада,
його розвага єдина в далекій дорозі...
(Ко^юб.)].

порадити, -джу, -диш (кому, реже кого)
посоветовать (кому), дать совет (кому),
рекомендовать, порекомендовать (кому),
разг. присоветовать (кому); (вр азу мить,
указать вьіход из положення) разг. надо-
умить (когб); (оказать поддержку советом)
помбчь (кому) [Я тільки нічого порадити
тобі не могла, бо я не вмію радити
(Л. Укр.); Вчитель порадив, як нам треба
повторювати те, що вже вивчено (Донч.);
Добрі люди порадили Глущукам іти до
міста па фабрику (Чорн.); Порадь ти нас,
милий брате, Що будем чинити (Руд.);
— Хто ж і порадить сироту, — одказують
старі козачки, — як не ми? (Вовч.)].

порадитися, -джуся, -дишся посоветоваться,
посовещаться [Тоді порадились разом, і
Прокіп повіз продавати пшеницю (Коцюб.);
Вийшли з хати батько й мати В садок погу-
ляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зя-
тем звати? (Шевч.)]; ~тися у кого
(редк. когб) разг. попросить совета у
когб [Кассандра: Гелене, ..хочу щи-
ро порадитись тебе, — ти наймудріший з
усіх братів (Л. У«р.)].

порадіти, -дію, -дієш 1) (з кого, з чого и
кому, чому) порадоваться (кому, чем^)
[Чому б і нам не порадіти? Погляньмо:
всюди красота (Гл.); З чужого щастя ту-
жить не годиться, То ж порадію, як тільки
можу (Шп.)]; 2) мног. обрадоваться [По-
раділи, що вчителька самих у хаті лиши-
ла, то зараз і хату согласні перевернути!
(Гас.)].
порадник 1) советник, советчик [Тепер спе-
ціаліст сільського господарства не тіль-
ки порадник, а насамперед вдумливий і
активний організатор сільськогосподар-
ського виробництва (Колг. Укр., 1956, 7);
Мільйони радянських людей — єдиних і
повноправних господарів своєї країни —
завжди були і є головним і найщирішим
порадником Комуністичної партії (Рад.
Укр., 1957, IV)', Злість та гнів — погані
порадники. До всього можна дійти, на-
віть до злочину (Шиян)]; 2) (пособие для
изучения чего-нибудь) наставление, руко-
вбдство [Лежали там [у шаф}] переважно
різні порадники й брошури з питань сіль-
ського господарства та поточної політики
(Минко)]; лікарський <^к лечеб-
ник.

порадниця советница, советчица [Залишаю-
чись наодинці, він згадував матір,
свою найріднішу, найдорожчу порадницю
і захисницю (Збан.); — Ану, пораднице! —
промовляє Федір до пляшки. — Заговори
мою тугу! (Мирн.)].

порадонька разг. уменьш., ласк. от порада
[А жінка приговорювала: — Промов, мій
Трохимочку, хоч одно словечко! Дай мені
порадоньку: як мені без тебе з дітьми
бути? (Квітка); Хмелина пісеньку таку
Приспівує дубку: — Здоров, козаченьку-
дубочку, Порадонько моя! А як же ждала
я! Тепер зрадіє наш садочок... (Гл.)].

порадувати, -дую, -дуєш, порадовать; (до-
ставить кому-нибудь радость еще) об-
рйдовать [Знає вона й те, що Олексій Іва-
нович так любить свого сина. А коли лю-
бить, то чому йому на нього не подивитися,
не порадувати очей? (Мирн~); Кущуваті,
окріплі посіви порадували серце хлібороба
(Ст*); Глущук, вдоволений тим, що до-
відався про добру новину, спішив пораду-
вати свою Катерину і сусідів (Чорн.)].

порадуватися, -дуюся, -дуєшся порадоваться;
обрадоваться [Він сам [Малахов] дивився
на Ганну захопленими очима, в погляді
тому побачив старий Зуб глибоке ніжне
кохання і порадувався в душі (Собяо)].
Ср. порадувати.

по-радяпському, по-радянськи нар. по-со-
ветски.

поражйти, -щаю, -жаєш, поразйіи, -ражу,
-разиш редк. поражать, поразйть [Ра-
т и б о р: Нехай твій меч окови розірве
І поразить Ахава (Коч.)\ Безбоязно під-
бігала тоді вона до Кирила Івановича і
кричала на чім світ стоїть: «Уже! уже!
заворушилися дияволи в животі? — Мати
господня! Заступнице свята! порази його
окаянного, неприкутого, навіженого...»
(Мирн.); Йому поразило руки й ноги, так
що не міг рушитися з місця, не міг ложки
до рота піднести (Фр.)]; ~ ти на смерть
поражать, поразйть насмерть.

пораженець, -нця полит. пораженец [Але
після Лютневої революції більшовики пе-
рестали бути пораженцями, бо самодер-
жавство було повалено, в Росії створено
Ради, які представляли робітників і селян,
не заінтересованих у війні (Іст. КПРС)].

поражений 1) пораженньїй [Мов стрілою по-
ражений, стрепенувся боярин на той голос
і перший раз уважно, з якоюсь тривогою
поглянув на громаду (Фр.)]; ср. поражати;
2) пораженньїй; ср. пораження.

пораження: ~ня в правах юр. пора-
жение в правах, поражение прав, право-
поражение.

пораженство полит. пораженчество.
пораженський полит. пораженческий.
поразйти см. поражати.

поразка поражение [Слідом за першою вда-
лою битвою з половцями Ігор зазнав по-
разки і разом з іншими союзними з ним
князями був взятий у полон (Іст. укр,
літ.); Згадала [Черняєва] пригоди, не-
безпеки, поразки й перемоги. Так, вони
[комсомольці] переможці. Тайга відсту-
пає (Донч.)]; завдати ^кп воро-
гові нанестй поражение врагу.

пораїти см. пораяти,
пораїтися см. пораятися,
порайонний порайонний,
порайонно нар. порайонно,
поралити, -лю, -лиш уст. вспахать [ралом],
поранена 1) прич. см. поранений 1; 2) прил.
см. поранений 2; 3) (род. пораненої) сущ.
раненая [Він несподівано наткнувся на
двох бійців з носилками в руках. Вони
несли поранену (Ткач)].

поранений 1) прич. раненнілй; пораненньїй;
израненньїй, перераненньїй [Війна закін-
чилась. Василь лишився живий.. За війну
він був чотири рази поранений (Волош.);
На доброму шматкові виноградинка, ого-
леному від зрубаних кущів, стирчали не-
високі пні, порубані та поранені немило-
сердною сокирою (Коцюб.)]; ср. поранити;
2) прил. ранений [В центральнім квар-
талі на розі отім Лежав за порогом пора-
нений Джім (Ол.); Але поранена земля
дасть проріст враз, Хай тільки дощ і сон-
це візьмуть шлюб (Тер.); Стогнала сні-
гова Росія І Україна степова, — Але по-
ранена надія Горіла у серцях, жива (Рил.)];
3) (род. пораненого)сущ. ранений [Машина
артилеристів круто завернула під горою
і почала забирати поранених (Куч.)].

поранення ранение7 поранение [Він повер-
нувся в будинок і, незважаючи на пора-
нення, до вечора з товаришами відбив
три атаки (Борз.) ;При контейнерному спо-
собі вантаження буряки значно менше за-
знають поранень, і тому поліпшується
зберігання їх у кагатах (Колг. Укр., 1956,
«в-,
пораненьку нар. разг. раненько,ранехонько,
ранешенько [Там Галина моя пораненьку
Свою ланку веде поміж нив (Ол.)].

поранина см. порання.

поранити, -цю, -ниш прям:, перен, ранить,
разг. поранить; (мног. — еще) изранить,
переранить [Тоді хлопець пішов сам в
атаку. Його поранили, він упав на землю
(Янов.); У першому ж бою його легко
поранило в руку (Донч.); Я і гадав, що
своїми листами я Вас [О. КобиПянську]
поранив ще гірше, а Ви затиснули зуои
і не крикнули (Стедб.); Рветься осінь.
Терни невидимії їй все'тіло, поранили, зму-
чили, а вона розпачлйвовсміхається:—Сон-
це, сонечко, глянь, я сміюсь! (Л. Укр.)].
поранитися, -нюся, -нишся пораниться;

(мног.—еще) израниться.

поранішній см. поранковий,
по-ранішньому см. по-ранковому.

пбранка разе, уборка, разе, приббрка.

поранковий, поранішній разг. утренний;

(происходящий, бивающий утром — еще)
ранний [Смужечка бліда Поранішнього
світла, як вода, Струмує крізь малесеньке
при стелі Віконце з гратами (Рил.); Він
знав, що се встає поранковий вітер, який
швидко розіб’є до решти густу мряку, що
нависла над горою (Фр.); І розвівались
хвилі димні, І по щасливому чолу [жінки]
В ту мить велику, хоч малу, Ходила дум-
ка поранкова (Рил.)].

по-ранковому, по-ранішньому нар. по-утрен-
нему [Над соціалістичним містом уставало
сонце. Воно було ще по-ранковому червоне
(Собко); І в лісі тишина. Пробуджена пта-і
шинка, Замість виспівувать по-ранішньому
дзвінко, Погляне на смутний, похмурий
небосхил, ..Ховає голову й дрімає, як
недужа (перекл. Рильського)].

поранній разг. утренний; (происходящий, бьі-
вающий утром — еще) ранний [Грала про-
мінням, ясним самоцвітом, Порання роса
(Л. Укр.); Стежкою раз у раз проходили
пани, а найбільш панії в туалетах легких
поранніх (Л\ Укр.); От, розбиваючи поран-
ню тишу, Хвостом ударивши об сизувату
воду, Враз короп кинувся (Рил.)].

порання, (реже) поранина уборка, разг. приббр-
ка ; (кропотливое занятие) возня, хлопотьі
[по хозяйству] (мн. ч.) [Коли пішли з дому
пан і панич, почалося щоденне порання
(Мирн.); Скрізь порання: печуть, варять,
Вимітають, миють... (Шевч.)]. Ср. вб-
рати и поратися 1.

обрано нар. обл. рановато (разг.); (очень
рано) разг. раненько [Мені й їсти не хо-
четься.. Мабуть того, що порано встали
(Барв.)].

поранок, -нку обл. [раннєє] утро [Я покидав
руснацьке село, розбуджене до праці чу-
довим літнім поранком (Коцюб.); Був се
правдивий весняний поранок (Яоб.)].

порану нар. обл. рано, ранним утром [Про-
будилась дівчина порану, Одяглася красна
якнайліпше (Перс.); Ходіть, люди, з хат,
із поля! Тут кується краща доля. Ходіть,
люди, порану, вибивайтесь з туману! (Фр.)].

порати, -раю, -раєш (кого, що) убирать (что);
(заботитпься о ком-нибудь, о чем-нибудь)
ухаживать (за кем, за чем); (заниматься
кропотливьім делом) разг. возиться (с кем,
с чем); (возделивать, подвергать производ-
ственной операции) обдзабатьівать [Поки
порали ярину, а вже и колос позолотів,
набубнявів (Барв.); Сьогодні на станції,
коли я коня порав, мені два чехи допома-
гали... (Гонч.); На сопілку грав той си-
вий старий дід, що порав каганчик у не-
вкритій селянській хаті (Ле); В хаті Ка-
терина порала волокно, а надворі старий
Глущук майстрував щось схоже на воза

(Чорн.); На це літо, думка в нас, щоб кож-
на бригада свою ділянку порала (Горд.)].
поратися, -раюся, -раєшся 1) (коло кого,
коло чого, редк. з ким, з чим и без допол-
нения) раббтать; (распоряжаться по хо-
зяйству и перен.— еще) хозяйничать; (при-
водить в порядок) убирать (что); (виполнять
какую-нибудь роботу) заниматься (чем);
(о кропотливом деле разг. — еще) возйться
(с кем, с чем, над чем и без дополнения);
(проявлять старание, усердие в работе)
хлопотать (без дополнения) [Катерина Глу-
щук поралась на городі. Вона вирвала
достиглий біб і зв’язала в снопи (Чорн.);
Поїхав одного разу брат у ліс на полюван-
ня, а сестра залишилася поратися дома
(Ст.); Йому снилося, що в сінях пора-
ються злодії (Н.-Лев.); Загороди на вівцг
стояли порожні, і вівчарі порались там,
щоб було де ночувати при вівцях (Коцюб.);
Іваниха втерла очі рукавом, важко зітхну-
ла і почала поратись коло снідання, та
все мов нежива (Л. Укр.); Звечора при-
биральниці гуртожитку для одиноких
службовців довгенько поралися з приби-
ранням кімнати, з постіллю та меблями
(Ле); Ганна Петрівна., поралася біля печі,
прибирала в хаті... (Вишня); Улянка, як
прийшла із школи, стала поратись по
хазяйству (Донч.)]; 2) (коло кого, коло
чого, редк. з ким, з чим и без дополнения)
(заботитпься о ком-нибудь, о чем-нибудь)*
ухаживать (за кем, за чем), разг. возйться
(с кем, с чем) [Я сьогодні забарилась:
Батько занедужав; Коло його все пора-
лась... (Шевч.); А нас усіх у сім’ї було
восьмеро: дядько, дядина, п’ятеро дітій .
та я. І то все поралася сама біля їх: і на-
годуй, і подай, і прийми! (Мирн.)]; 3) (в
чому) (копошиться, разривая что-нибудь;
искать, вороша что-нибудь) копаться (в-
чем), риться (в чем) [На другий день у
Карпів город ускочив Лаврінів рябий
кабан і порався в картоплі (Н.-Лев.); За-
лишившись один у кімнаті, фотограф по-
чав поратися у своєму чемодані (Трубл.);
Передерій: ..Він у тих законах, як
миша у зерні, порається: на законах спить,
законами й дише!.. (Мирн.)].

порятувати, -тую, -туєш см. порятувати,
порятунок, -пку см. порятунок.

порахований 1) сосчйтанньїй, сочтенньїй, по-
счйтанньїй; просчйтапньїй; пересчйтанньїй;
кожна хвилйна ^«на каждая ми-
нута на счету; 2) причйсленньїй. Ср. по*
рахувати 1, 3.

порахувати, -рахую, -рахуєш 1) сосчитать,
счесть, іюсчитать; (проверяя или до из-
вестного числа разг. — еще) просчитать;
(мног. — еще) пересчитйть [— Чи їх троє,
чи четверо? — мучило Соломію питання^
й вона ніяк не могла порахувати (Коцюб.)];

до п’я т й поспитать до пятй,
разг. просчитать до пятй [— Ви вже п’ять-
[чарок] випили! — з обуренням гукала
Раїса.. — Яка з вас учителька, до п’яти’
порахувати не годні: я випив чотири, а
не п’ять (ТГоцюб.)]; 2) (провести некоторое*
время считая) поспитать, просчитать; 3) (от-
нести к числу кого-нибудь, чего-нибудь)
разг. редк. причйслить [Вона., не дала
по собі пізнати, що порахувала його до
вибраних (Мак.)]; 4) уст. обсудйть; (чис-
ленно — еще) обдумать, разг. поразмьіслить
[Там ужепорахуємо,що требадюбити(г/г/б.)].
«порахуватися, -рахуюся, -рахуєшся 1) рас-

считаться, счесться, разг.сосчитаться [Пла-
ти, Микито.. А ми з тобою опісля пораху-
ємось (Вовч.)]; 2) (принять в расчет, во
внимание) посчитаться [Так тому й бути,
Анрі-Жак не порахується з часом (Янов.)];
3) (отомстить кому-нибудь, поквитаться
с кем-нибудь) разг. посчитаться, сосчитать-
ся, рассчитаться, разделаться [Якось од-
ному хлопцеві з сусіднього прольоту зда-
лося, що я звернув увагу на його дівчину,
він вирішив зо мною, як то кажуть, пора-
хуватися (Янов.)]; 4) обл. услбвиться
[Мати дала по одній [тараньці] кожному.
Вони [Грицько та Івась], ще збираючись
на пастівник, порахувалися одну з’їсти
у обід, Другу за полуднем (Мирн.)].

порахунок, -ику разг. расчет [Порахунок
буде дуже короткий (Шовк.)].

порачкувати, -кую, -куєш разг. 1) поползтй
на четвереньках, поползтй на карачках
[Присів [Чіпка] у борозну й тихо, як
той злодій, порачкував на голос (Мирн.)]',
2) (некоторое время) попблзать на четве-
реньках, попблзать на карачках.

пораювати, -раюю, -раюєш насладйться,
разг. поблаженствовать [Воюй, воюй...
кінець свій увоюєш: на тому світі скоро
пораюєш (Тич.)].

пораяний посоветованньїй, рекомендбванньїй,
порекомендбванньїй; присоветованньїй; на-
доумленньїй [Я купила собі пораяні мені
ним різні наукові твори і читала їх (Яоб.)].
Ср. пораяти.

шораяти, -раю, -раєш и редк. пораїти, -раю,
-раїш (кому, реже когб) обл. посоветовать
(кому), дать совет (кому), рекомендовать,
порекомендовать (кому), разг. присовето-
вать (кому); (в разу мить, указать виход
из положення) разг. надоумить (когб);
(оказать поддержку советом) помбчь (кому)
[Усе літо я хворіла.. Лікар не пораяв
з осені віддавати мене до інституту (Мирн.);
Якщо ви не можете взятися за це діло,
то може б пораяли мені кого такого, хто б
заплатив мені за всі книжки, хоч не зра-
зу, а по змозі (Мирн.)', Прийшов роботи
чи служби шукати, та нікого не знаю ту-
течки. Порайте мені, дядьку, що тут ро-
бити, куди обернутися... (Коцюб.)].

пораятися, -раюся, -раєшся и редк. пораї-
тися, -раюся, -раїшся (з ким, поміж кого,
редк. кого) обл. посоветоваться (с кем)
[Петро: ..Що ти з собою думаєш зро-
бити? Галя: Що ж, я з собою зроблю?
Я хотіла пораятись з тобою... (Мирн.)',
Стара не знала, що подіяти: чи бігти до
Насті та нагнати її додому, чи пораятись
перш людей (Коцюб.)].

шорна пий 1) пбрванпьій; разбрванпьгй; разб-
драппьгй; оббрватіпьій; избрванньїй; избдран-
ньій; перерванньїй; потрепанньтй; истрепан-
ньій [А водила її [Солоху] Одарка і тепер

як маленьку: у довгій дранці, підперезавши
валом або гноттям з порваної спідниці
(Мирн.); Одежа на ньому абияка, сорочка
розхристана, чоботи порвані (Квітка)', Мі-
сячне проміння пробивалось крізь порвані
хмари, що поблідли і тихо сунулись на
схід (Л. Укр.)]', 2) взбрванньїй; 3) поку-
санньїй; искусанньїй. Ср. порвати1 1 — 3.
порвати1, -ву, -веш 1) порвать; (сильно или
резким движением — еще) разорвать, разг.
разодрать; (отделяя от чего-нибудь — о
струне, канате ит. п. — еще) оборвать; (во
многих местах или на мелкие части — еще)
изорвать, разг. изодрать; (разделить на две
или больше частей; все, многое разг.— еще)
перервать; (привести в негодньїй вид не-
брежним обращением, небрежной ноской
разг. — еще) потрепать, (сильнеє) истре-
пать [Та проїхав козак поуз І оком не
глянув... А дівча вінок порвало, Щоб
марно й не в’янув (Манж.); Поховайте та
вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою
кров’ю Волю окропіте (Шевч.); Фе-
дір: Та грай, а то гармонію порву!
(Мирн.); Ах, вона вбила б, на шматочки
порвала о і розлучницю тую, і Гната,
і себе! (Коцюб.); А я., доношувала тільки
дядинине рем’я! Бувало, носить вона,
носить, порве на шмаття, та тоді вже й
мені (Миру.)]; вітер <—вав паруси
(в і т р й л а) ветер потрепал паруса;
к и ш к й ^ти [від сміху] перен.
фам. кишки надорвать [со смеху], живо-
тики надорвать [сб смеху] [Хлоп’ята од-
повідають: «Ох, комік цей Цюпа, про-
сто кишки можна порвати!» (Янов.)];
2) (разруигить взривом) мног. повзрьівать
(разг.), взорвать [Я вивів загін під Ослав-
ну, Порвав за собою мости (Воронько)];
3) (ухватить несколько раз зубами) поку-
сать; (сильнеє) искусать [— Чи се Настипа
хата?—Се.^-А не порве ваш собака?— Ні,
він не займе; він у нас плохий (Барв.)].

порвати2 см. поривати1.
порвати3 см. поривати2.
порватися1, -веться порваться; разорваться;

разодраться; оборваться; изорваться; изо-
драться; перерваться; потрепаться; истре-
паться [Як гірлянда із калини, що вже не
порветься, між народами країни дружба
розцвітеться (Тич.); М аг і стер: ..Лю-
ди й покоління— се тільки кільця в ланцю-
гу великім всесвітнього життя, а той лан-
цюг порватися не може (Л. Укр.); Муза:
..Замовкни ж ти, пісне моя лебедина, Бо
хутко порветься остання струна!(Л. Укр.);
Проти сонця павутиння лисніло, наче лег-
ка літня хмара порвалася на небі (Н.-Лев.);
Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання,
постоли порвались (Котл.)]. Ср. порвати1!.
порватися2 см. пориватися1.

порватися3 см. пориватися2,
поребрина см. порібрина.

пореволюційний пореволюцибнньїй, вослере-
волюцибнпьій [У кутку, між купами га-
зет, лише декілька примірників брошурок
пореволюційної літератури (Ле)].

пореготати, -гочу, -гочеш и пореготатися,
-гочуся, -гбчешся и редк. пореготіти, -гочу,
-готйш похохотать; (громко, несдержанно
разг. — еще) погоготать, фам. неодобр. по-
ржать [[Гавриїл:] Але пореготати з самого
себе — не гріх (Мик.)', Він був балакучий
і любив пореготатися (Мирн.)].

порей, -рею бот. (АНіит роггит Б.) порей
[Салат ромен, цибуля порей, селера і
петрушка добре і довго зберігаються при
температурі 2—3 градуси тепла (Колг.
Укр., 1954, /)].

попекло обл. прбзвище, прозвание; фамйлия
[Хлоп, каже, все дурний, гниє цілу зиму
та й би не навчився навіть своє порекло
на письмі покласти (Стеф.)].

порекомендований порекомендбвапньїй, ре-
комендбванньїй; посоветованньїй. Ср. по-
рекомендувати 1.

порекомендувати, -дую, -дуєш 1) пореко-
мендовать, рекомендовать; (дать совет—
еще) посоветовать [Він дуже зрадів, коли
обком КП(б)У порекомендував командиром
загону Олексу Недремного (Ст.); Він поре-
комендував нам відвідати ще кілька колгос-
пів (Смол.)]; 2) редк. рекомендовать, пред-
ставить [Ольга привела її до Радюка й
порекомендувала їх одно одному (Н.-Лев.)\.

по-ремісницькому, по-реміснйцьки нар. по-
ремесленнически [Увіходять троє християн-
плебеїв: Урбан, Флегон і Аквіла, вони
убрані просто і по-ремісницьки (Л. Укр.)',
Звичайне, прилизане обличчя... Коли ми
бачимо на картинах такі обличчя, то ка-
жемо, що вони намальовані погано, по-
ремісницькому, немов з картону вирізані
і лаком наведені (Л. Укр.)].

поремствувати, -вую, -вуєш пороптать; (жа-
луясь книжн. —еще) посетовать; (укоряя—
еще) нопенять [Віктор Семенович порем-
ствував, що не було часу перевірити мо-
тор перед від’їздом (перекл. з Федіна)].

порений1 см. поротий1.

порений2 см, поротий2.

поренчата, -чат обл. перйла [Троє молодих
людей сидять на поренчатах, що одділяють
море од вулиці (Коцюб.)', Микола., пере-
йшов через хисткий місток із двох об-
тесаних деревин, покладених на перехре-
стях із дрючків, з поренчатами по один
бік, пішов на вигін (Н.-Лев.)].

порепапий 1) прич. потріскавшийся; рас-
трескавшийся; истрескавшийся; перетре-
скавшийся [Катерина своїми порепаними
руками гладить його [Іванів] непокірний
чуб (Чорн.)', Тихо.. Закам’янів на бана-
нах широких порепаний лист (Л. Укр.)',
Червоне зарево полум’я гоготить у пуза-
тій порепаній грубі (Мирн.)]', ср. порепа-
тися; 2) (род. порепаного) сущ. ист. прен.
чумазьій.

порепатися,-пається разг. потріскаться; (дать
много трещин—еще) растрескаться; (всюду
разг. — еще) истрескаться; (о многих пред-
метах разг. — еще) перетрескаться [Пику
[Пархома] аж роздуло, губи порепались
(Квітка)', Куліш аж порепався, звечора
варений (Горд.)', Будівлі, що вціліли,
порепалися потворними зигзагами (Гонч.)].
порепетувати, -тую, -туєш покричать [грбм-
ко], разг. неодобр. погорлаїп^' разг.

------------------------------------------

прен. поорать; (очень резко разг. — еще)
повопйть.

порефбрмений порефарменньїй [В порефор-
мений період в Росії на арену класової
боротьби виступив оформлений, єдиний до
кінця революційний клас — пролетаріат,
який повів боротьбу проти капіталістичної
експлуатації (Іст. Укр. РСР)].

по-реформістському нар. по-реформйстски
[Буржуазія прагне здійснити перетворення
держави по-буржуазному, по-реформіст-
ському, а це революційно.. (Ленін)].

порешетйти, -шечу, -шетйш изрешетйть
[Шинель його порешетили кулі (Скляр.)].

порешетйтися, -шетйться изрешетйться.
порешечений изрешіченньїй, изрешеченньїй;

'-чиїй кулями изрешеченньїй нулями,
изрешеченньїй нулями [Ми бачили тисячі
порешечених кулями парусних джонок
поржавіїпй заржавленньїй, разг заржавепнй
[Живе орел у поржавілій клітці (Рил.)].
поржавіти, -жавіє заржаветь, разг. поржа-
веть [Старі мечі поржавіли, — нових ще
не скували молодії руки (Л. Укр.)', Так
лаяти Болото [Верша] почала: — ..Таке ж
бридке, таке мерзенне, Поржавіло, від
жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в
багні (Греб.)].

порибалити, -лю, -лиш порнбачить [3 бра-
том Микитою вони сходять на озеро, по-
рибалять, покупаються, а потім зварять
чудову юшку (Риб.)].

по-риб’ячому нар. по-рйбьи.

порйв, -ву 1) порив [При шквалі пориви
вітру досягають семи балів (Трубл.)]',
2) (резкое движение руками или телом)
разг. рьівбк [Одним сильним поривом Іван
витягнув затичку (Фр.)]; 3) перен. порив,
(реже) порьівапие; (решительная направ-
ленность к чему-нибудь — еще) гтремление,
книжн. устремлепие; \душевньій под'ьем,
увлечение — еще) воодушевление [У зал
вносять прапор ВЛКСМ. Всі присутні в
єдиному пориві піднімаються з своїх місць
(Рад. Укр., 1957, III)', Високий і білявий,
вимуштруваний у військовій службі, ..він
був увесь порив і одвертість {Коцюб.)',
Д е в і з поривом: Се я зробив! Зовсім не
дядько Річард! (Л. Укр.)}', в <—ві гніву
в пориве гнева [Вона метнулася до Кулика
і виструнчилася перед ним уся в пориві
пристрасного гніву (Жур.)]', вам при-
значені добрі ^вп суждепьі вам
благйе пориви; до роботи (до
праці) .порив к работе; 4) спец, порив,
обрив [Зв’язок могли перервати міни чи
снаряди. Зв’язківці метнулися шукати по-
рив (Ле і Левада)].

поривання1 поривапие, разрнв. Ср. пори-
вати1 1.

поривання2 порив; пормвание; стремление;
устремление; воодушевление [Журавлі. Ле-
тятьу вирій трикутним ключем.. Все тіло—
поривання вперед (Тулуб)', Поривання в
майбутнє, віра в прихід щасливого соціалі-
стичного життя характерні для більшості
творів Головка (Іст. укр. літ.); Люблю і ви-
сокі поривання людського розуму, і високі
поривання людського серця (Я.-Лев.); 3 тим
більшим пориванням оддавався він това-
риству й науці (Вас.)І; ^ня до робо-
ти (до праці) порив к раббте [Вражає
в тов. Леніні жадоба до запитань і'пори-
вання, непоборне поривання до роботи
(Сталін)]. Ср. порив 3.

поривати1, -в&ю, -ваєш, порвати, -ву, -веш
1) (перен.: прекращать — о связи, отно-
шениях, знакомстве и т. п.) поривать,
порвать, разривать, разорвать [Щорс,
пам’ятаючи старих своїх друзів і не пори-
ваючи з ними зв’язку, посилає своїх ін-
тендантів у село Семенівку на Чернігів-
щині.. з проханням виконати його термі-
нове замовлення — пошити тирячу пар
взуття для бійців дивізії (Скляр.)} Героїня
повісті [«Царівна» О. Кобилянської] На-
талка Верковичівна знайшла в собі муж-
ність порватц з міщанською родиною, в
якій вона була на становищі рабині, і
стала жити ,з власної праці (ґст. укр.
літ.)} Завдання революції -т- порвати з
угодовством, а порвати з угодовством—це
значить стати на шлях соціалістичної ре-
волюції (Ленін)]} ~ти дипломатич-
ні зносини (відносини) пори-
вать, порвать дипломатйческие сношения
(отношения); разривать, разорвать дипло-
матйческие сношения (отношения); 2) (пе-
рен.: каким-нибудь вмешательством оста-
навливать или приостанавливать течение,
ход, развитие чего-нибудь) прернвать,
прервать, разг. переривать, перервать
[Якби я хоч на хвилину скинув сей заліз-
ний панцир, кров би кинулась потоком
і життя моє порвала б (Л. Укр.)].

поривати2, -ваю, -ваєш, порвати, -ву, -веш
1) разг. протягивать, протянуть, книжн.
простирать, простереть [А на мою долю
нехай не пориває руки (Барв.)} Він спро-
жогом порвав руку, накриваючи другою,
щоб одігріти (Мирн.)]} на ч у ж й й
коровай очей не тривай посл.
на чужбй каравай рта не разевай; 2) обл.
хватать, схватйть [Не тямлячись від щастя,
[Лукаш] пориває її в обійми (Л. Укр.)}
Як порве мене за руку (Н.-Вол. у. — Сл.
Гр.)]; 3) (только несоверш. перен.: бурно
проявляться) рваться [Молода сила трем-
тить і пориває з кожної жилки стебла;
клекотить в соках надія й те велике жа-
дання, шо його звати—плодючість (Яогроб.)].
поривати3, -ває 1) (уводить, уносить куда-
нибудь, захватив, подхватив с собой) увле-
кать {книжн.)} (перен.: привлекать, при-
тягивать — еще) влечь, тянуть; (побуж-
дать к какому-нибудь действию) безл.
разг. подмьгвать, (реже) разбирать, уст.
поривать [Лицар і принцеса помагають
одно одному, підводяться. В сю хвилину
юрба ремісників пориває їх за собою і
раптова людська течія виносить їх на пер-
ший виступ гори (Л. Укр.)} Дим розгортає
крила і пориває з собою вогонь (Коцюб.)}
О р е с т: ..Я не про лотерею кажу, вона
мене мало пориває, сей риск не захоплює
мене (Л. Укр.)} Ой не видно того села,
тілько видно грушу, Туди мою щовечора

пориває душу (Чуб.)} Пісня волі, споети-
зованої, може, в дні лихоліття, чарую-
чим акордом лунала в серцях молоді,
поривала її туди, де ще не чуть кайданів,
скованих на людей людьми (Коцюб.)}
Гриц’ько : ..Мене вже давно поривало
з вами побачитись, та все ніяк не насмію
(Мирн.)} Петра Ткаченка поривало по-
сваритися, але він втримав себе, крутнув-
ся, сплюнув, пішов од гурту в садок
(Вас.)]} ~ти кого до чого (о неже-
лательних поступках) толкать кого на
что [Як у гніздечку, так у Максймовім
сердечку виплодилась воля, про яку дід ,
переказував; поривала хлопця до сваволі
(Мирн.)]} його так і ~ває з р о -
б й т и це безл. егб так и подмнвает
сделать зто; 2) (кого, що) (перен.: охватьі-
вать кого-нибудь, что нибудь — о чувствах,
переживаннях, настроєний) овладевать
(кем, чем), книжн. рит. обуревать (кого»
что), разг. брать (кого)}(оказьівать сильное
действие на кого-нибудь разг. — еще) раз-
бирать (кого) [Як порива мене палке ба-
жання піти туди пісками, чагарями, по-
слухати гірської пущі гомін, заглянути в
таємную безодню, ..збудити в горах піснею
луну! (Л. Укр.)} Вода сміється і так не-
винно одбиває в собі блакитне небо з бі-
лими хмарками, що мене злість пориває
(ТГогроб.)]; <^ти до живого серця
перен. забирать до самого сердца, забирать
за живбе [Р у ф і н: Признатись мушу:
мені не до душі писання ваших учителів.
Мене той стиль простацький, безладдя в
доказах і рабство думки аж до живого
серця порива! (Л. Укр.)], ~ти за серце
перен. брать за сердце [їй [Христі] робиться
і душно, і млосно; щось давить, за горло,
пориває за серце (Мирн.)\.

пориватися1, -вається, порватися, -веться

1) пориваться, порваться [«Образить-
ся? Покірно прошу... Не треба ме-
ні з ним ніяких зносин...» Та зносини
не порвалися (Коцюб.)]} 2) прериваться,
прерваться, разг. перериваться, перерва-
ться; (о разговоре, песне и т. п. — еще) обри-
ваться,-оборваться [Листування само собою
порвалось, але приязнь, ще дитяча, лишала-
ся довгий час (Ле і Левада)} А я вже жду,
..Щоб гомін птахів не порвався (Щог.)\
На який час розмова порвалася (Мирн.)]\
голос урвався перен. голос осекся
[Софія ридала тяжко.., аж тут раптом
замовкла, мов голос їй порвався (Л. Укр.)]}
3) страд. з. (несоверш.) пориваться, раз-
рьіваться; прериваться; перериваться. Ср.
поривати1 1—2.

пориватися2, -ваюся, -ваєшся, редк. порва-
тися, -вуся, -вешся 1) рваться, разг. рвану-
ться; (бистро направляться — еще) устрем-
ляться, устремйться; (только несоверш.: де-
лать резкие, поривистие движения — еще)
пориваться [Над димарем завивав вітер і так
поривався кудись у простори, що здри-
галися щогли й дзвеніли всі натягнуті
троси (Трубл.)} Горіла хата, підірвана
гранатою. Біля хати в розпачі поривалася
в огонь чиясь стара мати і плакала гір-
ними сльозами (Довж.)] Петрусь поспішив
одскочити, хоч так порвався, що аж упав
з лави додолу... (Мирн.)] І серце напру-
жилось перед грозою, Як птиця, щоб рап-
том порватися в змах (Бажан)] Іноді їй
[Зої] вчувалося, що десь гримить, і вона
нервово поривалася до вікна (Гонч.)]
— Ох, мені лихо, як же я заспала! — кинув-
шись, сказала Настя і зразу порвалась
надвір (Мирн.)] Аж ось розляглося:
— Тікаймо! Є лаз!— І вихором табір порвав-
ся ураз... (Стар.)] Польський народ, вба-
чаючи в нас своїх вірних друзів і рятів-
ників, поривався назустріч нашим воїнам,
кров’ю скріплював братерство народів
{Літ. газ., 1951, V)] Над містом, немов
грандіозні вітрила, порвалися у висо-
чінь червоні прапори (Куч.)]] вриватися
в далечінь рваться вдаль; 2) (таль-
ко несоверш. перен.: испитивать влечение)
влечься, тянуться*, (настойчиво стараться
•достичь чего-нибудь — еще) стремйться
{Н е о ф і т-р а б: ..Без заздрощів, без сумні-
вів нечистих до ясної цадії пориваюсь
{Л. Укр.)] ; вриватися до світла тя-
нуться к свету; вриватися до ідеалу
стремйться к идеалу; 3) (в сочетании с
неопр. ф.: стараться что-нибудь сделать)
питаться, попитаться, прббовать, попрб-
бовать; (только несоверш.: настойчиво
стремйться — еще) пориваться [Йон кіль-
ка раз поривався щось сказати ' Параскі-
ці, та все у нього якось не виходило (Ко-
цюб.)] Кассандра поривається кинутися
з муру на поле (Л. Укр.)] Івась порвався
не йти, а бігти, — такий грізний та страш-
ний стояв коло його Василь (Мирн.)]
Бачить [панночка], що корюся, та ще
гірш мене зневажає, а далі й бити вже
порвалась (Вовч.)] Якась стара — не мен-
ше як дев’яносто літ — жінка раз у раз
поривалася танцювати тарантелу (Сміл.)].
«юривач, -ча обл. кочерга [Хлопець сів на

поривач і брикав по хаті (Стеф.)].

поривний, редк. порйвистий порйвистий;
(очень бистрий — еще) стремйтельннй [Да-
вид, поривний, схватив будьопівку з ключ-
ки і — до дверей (Головко)] Хлопець був
гарячий і поривистий (Мак.)] Бистрий,
поривний «Чардаш» одразу взяв в галоп
(Шиян)] Здавалось, його поривний погляд
потягне за собою все тіло (Гонч.)].

поривно нар. порьівисто; стремйтельно
[Уклін садам, що в чистому цвітінні По-
ривно прагнуть ген до верховин! (Нагн.)]
£ тут вона поривно ступила до бійців, очі
її зайнялися гнівом . (Головко); Поривно
сходилися лави в громах пекельних ба-
тарей, і кров’ю зрошували трави бійці
за щастя всіх людей (Сос.)]. Ср. поривний,
поривчастий, (реже) порйвчатий порнвистьтй;

(резкий и очень бистрий — еще) стремй-
тельний1 [Рушниця сповзає у нього з пле-
ча; поривчастим змахом він знову відво-
дить її за спину (Волош.)] Очі в його го-
ріли, щоки пашіли, зітхання важке, по-
ривчате (Мирн.)] ;^тий вітер порьі-
вистнй ветер [Налітав поривчастий вітер,
за вікнами гойдалися й шуміли дерева

(Шиян)]] *^та вдйча (натура) по-
ривистая натура [Він знав її нервову,
поривчасту вдачу (Н.-Лев.)].

поривчастість, -тості, (реже) порйвчатість
порйвистость; стремйтельность [Сосновий
ліс стримує сильні вітри; вони втрачають
тут свою різку силу і поривчастість (На-
ука і життя, 1956, Р)]. Ср. порйвчастий.
поривчасто, (реже) порйвчато нар. пори-
висто; стремйтельно [Вона поривчасто на-
хилила його голову й поцілувала в теплі
губи. (Донч.) ] Він підійшов до неї, поба-
чив , як її плечі порйвчато кидались , хо-
тів щось сказати, та не міг (Мирн.)] У Ва-
нютки здригнулася губа. Поривчасто він
кинувся до Ніни (Шиян)]. Ср. порйвча-
стий.

порйвчатий см. порйвчастий.
порйвчатість см. порйвчастість.
порйвчато см. порйвчасто.

поридати, -даю, -даєш поридать.

порижілий порьіжевший, разг. порижілий
[Крамар із дужим служкою якийсь час
недовірливо позирали па зарослого бо-
родою балакучого чоловіка в старому,
порижілому від давності кобеняці з ове-
чого сукна (Ле)].

порижіти, -жію, -жієш порнжеть [Незабаром
пішла крига па річках, з’явилися перші
гості з півдня і порижіли білі полярні ку-
ріпки (Багм.)].

порйкувати, -кую, -куєш ричать [время от
времени] [Часом він [Єгипет] ворушивсь,
наче лев, у кайдани закутий, Глухо пори-
кував , наче підземний вогонь (Л. У«р.)].
поринання ниряние, погружение [с головбй}.
поринати, -маю, -наєш, порйпутп, -рйну,
-рйнеш 1) нирять, нирнуть, погружаться
[с головбй], погрузйться [с головой]; (на
короткеє время — еще) окупаться, окупать-
ся [Вліз у воду Гриць —Ину Поринати в
глибину (Нех.)] Та й замовкла русалочка,
В Дніпро поринула, Мов пліточка (Шевч.)]
І їй здається — виринає З-за хвилі човен,
доплива... І в хвилі човен порина (Шевч.)]
Газетчики-хлопчаки поринали в юрбу, ви-
гукуючи пазви газет (Донч.); Юркові зда-
валось, ніби він поволі поринає в крижану
воду (Козач.)] Солдатські чоботи поринали
в сніг (Шиян)] Леся: ..Я не хочу без
музики! Мені потрібна вона! Я хочу пори-
нати в її хвилі, мчати на її пінявих буру-
нах (Сміл.)] Сонце велике й пекуче ко-
титься на небі і поринає за землю, мОв за
морську поверхню (Янов.)]] 2) (перен.:
становиться почти незаметним в массе
чего-нибудь) тонуть, потонуть, утопйть,уто-
нуть [Полохливий заєць, причаївшись під
кущем, пригина вуха, витріща очі й немов
порина ввесь у ” морі лісових згуків...
(Коцюб.)]. Село далі якесь. Хати, клуні,
хліви... так і поринають в садках (Гесл.)];
3) (перен.: соередоточиваться на чем-
нибудь) окупаться, окупаться, погру-
жаться, погрузйться; (полностью от-
даваться чему-нибудь — еще) уходйть,
уйтй; (о тяжелом состоянии — обично)
впадать, впасть, повергаться, повергнуть-
ся [Він сидів за своїм письмовим столом,
поринувши в папери (Іван.); В стороні
од людей, од життя, не знавши ні нужди,
ні клопоту, вона сама поринала в свої
думки (Мирн.); Марія затиснула між ко-
лінами гвинтівку і лемо в поринула в три-
вожний сон (Куч.); Баба замовкає, пори-
нувши в минуле (Янов.)}; ~патп в мрії
предаваться мечтам [Не хоче він ні пить,
ні їсти і вс е у мрії порина... (Сос.)];
~рйпутп в роздуми погрузйться в раз-
мьіпілепия; зринути в спогади по-
грузйться в воспоминания [Діда й не
треба довго просити. Весь він поринув
у спогади, ..розказує про те минуле,
чого ніколи не забуде (Іван.)]; ^рй-
пути у відчай впасть в отчаяние;
в і н зринув у с в о ї заняття он
поглошен СВОЙМИ ЗанЯТИЯхМИ; вулиці
~ринули в темряву перен. улицьі
погрузйлись во мрак; з головою
~ ринути в роботу (в працю)
с головбй уйтй в работу [Зміцніла трудова
дисципліна, люди поринули з головою у
працю (Рад. Укр., 1946, 1V)]; 4) (направ-
ляться) устремляться, устремйться; (толь-
ко соверш.— о внезапно м , бьістром движе-
нии — еще) рйнуться; (только соверш.
перен.: двинуться массой; начать литься,
потечь потоком) хлинуть [Пахтить рілля
гаряча, мов долоня, У синє небо пташка
порина (Ус.); Машина вилетіла за місто,
залишила позаду й околиці, поринула в
степ (Смол.); Валя: ..Як хочеться
жити!.. Поринути вгору... (Корн.); Мені
привиджується.., наче за удовою слід-
ком поринули і коло неї шумують дере-
ва зелені (Вовч.); На березі Дніпра
татари відпочили і на четвертий день із
свіжими силами поринули на Україну
(Тулуб); Поринули весняні води, задзюр-
чали струмочки, заклекотали в ярках,
розіллялись широкою повіддю (Коцюб.);
1 раптом із злих його очей сльози так і
поринули, полилися (перекл. з Вовчка)],
порйпач техн. ніяряло.

поринулий (у що) перен. погрузйвшийся, по-
гружепньїй (во что); (всецело занятий
чем-нибудь) поглощенньїй (чем); ~лиіі у
споглядання погрузйвшийся в со-
зерцание, погруженньїй в созерцание;
^лий у’ темряву^погруженньїй во
мрак; лий у турботи поглощенньїй
заббтами.

поринулість, -лості погруженность; погло-
щєнность. Ср. поринулий.

поринути см. поринати.

порипіти, -плю, -пйпі поскрипеть [Обидва
[Шестірпий і офіцер] знялися; порипіли
чобітьми — і вийшли (Мирн.)].

порйпування поскрйпьгвание [Тишу порушу-
вало обережне порипування стільців
(Шовк.); До мого вуха долинуло порипу-
вання гравія (Смол.)].

порйпувати, -пую, -пуєіп поскрйпьівать [Со-
сни порипували, мсв снасть' (Янов.); Не-
терпляче порипував на £ місці чобітками
[командир полку] (Гон*.); Ранок. Моро-
зець. Порипує сніжок (Вишня)].

пористий пористий; (со многими ячеями

спец. — еще) ячеистьій [— Бачили берег
дніпровський у Бериславі? — каже Жа-
ров. — Вапняково-шаруватий, • пористий,
аж дірчастий. Отакі грунти тут на всьому
березі... (Минко); Широко розвивається
за останні роки виробництво пінистих
і пористих пластичних мас (Наука і жит-
тя, 1957, Р)].

пористість, -тості пбристость [Брили пори-
стого каменю сортуються за його пори-
стістю і роздрібнюються па щебінь по-
трібного розміру (Архт. і буд., 1955, 5)].

порисувати, -сую, -сусш порисовать.

порисуватіїся, -суюся, -суєшся порисоваться.
порити, -рйю, -риєш изрьіть, разг. поизрнть;

(покрьіть удлублениями; перен.: образовать
складки) избороздйть; (некоторое вргмя) по-
рить [У Марковім саду свиня діру про-
била І ввесь садок порила (Боров.); Козак
намагався триматися по-молодецькому, але
літа вже зігнули йому спину, пригасили
очі й зморшками порили обличчя (Панч)].
порйтий изрьітьій; поизрйтьій; изборожден-

цьій [Земля чорна копйтами Поорана,
поритая (Шевч.); Між голих горбів,
поритих жовтими оівчаками, протікала
вузенька, але глибока річка Пилявка
(ЇІанч); Лице його було порите глибокими
шрамами (Фр.); В неї лагідне обличчя,
порите передчасними’ Зморшками, в волоссі
сивина (Пере.)]; ~тий віспою изрьі-
тьій бспой [До билець підійшов високий,
сухорлявий, з поритим віспою обличчям
полісмен (Ірч.)]. Ср. порйтп.

порйтися, -рйюся, -рйєшся пориться [В
багні куйовдилась, ще й на квітник при-
йшла [свиня] Між квітами пориться (Гл.);
Каргат.. порився в своїх кишенях, вийняв
звідти кілька паперів (Шовк.); Г риць-
к о: ..Сама у своїй голові покопайся, у
своїй душі порийся та й спитай себе: чи
винувата ти, чи ні? (Мирн.)].

порихтувати, -тую, -туєш 1) разг. спарядйть,
приготовить; (мног. разг. — ещ£) посна-
ряжать, поснарядйть, поприготавливать,
поприготовлять [Ти порихтуй воза, а я піду
за волами (Черк. у. — Сл. Гр.); Велів
гармати порихтувати, на Вирвин-город
стріли пускати (Метл.)]; 2) техн. порихто-
вать.

по-рйцарському, по-рйцарськп нар. по-рм-
царски [Данькові здалося, що відмовитись
тепер від гри було б не по-рицарськи
(Гонч.)].

порібрина, поребрина, пзргбря грудйнка, гру-
дина {Під стелею висять копчені свинячі
окороки, поребрина (Куч.); Нашу стару
старостиху лаяв [писар] в батька-маїір,
ще й назвав свинячою порібриною і сухо-
реброю шкапою... (Н.-Лев.)].

порівняння см. порівняння.

порівняти, -паю, -наєш см. порівнювати1,
порівняти.

порівну, порівно нар. пбровну [Оце твоє, а
це мо£... Щоб порівну всім (Коцюб.); Всі
радощі і смутки, що випадуть на їх долю,
вона поділить з ними порівно (Гур.)];
всі одержали ну все получйли
пбровну.
порівнювальний спец, сличйтельньїй.
порівнюваний сравниваемьій; сопоставляе-
міяй; сличаемьій. Ср. порівнювати1 1.

порівнювання1 1) сравнивание, сравнецие;
сопоставление; сличение; 2) сравнивание,
уравнивание, уравнение. Ср. порівнюва-
ти1 1 — 2.

порівнювання2 сравнивание, уравнивание,
вьіравнивание. Ср. порівнювати2.

порівнювати1, -нюю, -нюєш, порівняти, -няю,
-няєш 1) (кого, що з ким, з чим и кого, що
до кого, до чого) сравнивать, сравнйть (ко-
го, что с кем, с чем); (рассматривая, обсуж-
дая—еще) сопоставлять, сопоставить (кого,
что с кем, счем); (устанавливая сходство—
еще) сличать, сличйть (что с чем) [Не
один токар чи свердлувальник порівнював
нишком її [Тапин] сяючий чистотою верстат
із своїм і тоді в зручну хвилину ретельно
протирав ганчіркою замащену, брудну
станину (Донч.); Красу і силу трудової
пісні, музики визначний російський ком-
позитор Сєров порівнював з буйною квіт-
кою (Рад. Укр., 1949, IX); Я все порів-
нювала писане горе до свого неписаного
(Л. Укр.)', Разом з цим листом засилаю
до Вас і Ваші байки.. Порівняйте їх з
байками Глібовими, то Ви самі побачите,
які вони слабі (Мирн.)]; 2) (делать оди-
наковим, равньїм в каком-нибудь отноше-
нии) сравнивать, сравнять, уравнивать,
ураві>ять, разг. поравнять (только соверш.)
[Всіх нас сира земля порівняє... (Мирн.)].

порівнювати2, -нюю, -нюєш, порівняти,
-няю, -пяєш (делать что-нибудь ровньїм)
сравнивать, сровнять, уравнивать, уров-
нять, вкравнивать, вмровнять, разг. по-
ровнять (только соверш.).

порівнюватися1, -пюється страд.з. 1) сравни-
ваться; сопоставЛяться; сличаться [Пере-
мога над польським військом при Батозі
порівнюється з перемогою Ганнібала під
Каннами... (Риб.)]; 2) сравниваться, урав-
ниваться. Ср. порівнювати1 1—2.

порівнюватися2, ^пюється, порівнятися,
-няється 1) сравниваться, сровняться,
уравниваться, уровняться, вьіравпиваться,
вмровняться; 2) страд. з. (несоверш^)
сравниваться, уравниваться, вьіравнивать-
ся. Ср. порівнювати2.

порівнюючи нар. сравнйтельно [Продукція
машинобудівної і металообробної про-
мисловості України зросла в 96 раз порів-
нюючи з дореволюційним рівнем (Колг.
Укр.у 1956, 4)].

порівняльний сравнйтельньїй [Речовинний
склад глибших шарів Землі виявляють
за допомогою різних порівняльних даних,
і зокрема за аналогією з складом метео-
ритів (Наука і життя, 1957, 1)]', ~ не
мовозн ав ст во сравнптельпое язьі-
кознание.

порівняльно-історичний сравпйтельно-исто-
рйческий [У встановленні і оцінці палео-
географічних факторів геологія користує-
ться порівняльно-історичним методом,
суть якого полягає у використанні законо-
мірностей сучасного нагромадження осад-
ків для тлумачення умов утворення Древ-

ніх осадочних порід (Геол. ж., 1956,
XVI, 4)].

порівняний1 1) прич. сравненньїй; сопостав-
ленньїй; сличенньїй; 2) прич. сравненньїй,
уравненпьій. Ср. порівнювати1 1—2;
3) прил. сравнйтельньїй [Епоха буржуаз-
ної революції відрізняється і в Росії,
' як і в інших країнах, порівняною нероз-
виненістю класових суперечностей капі-
талістичного суспільства (Ленін)].

порівняний2 сровневньїй, урбвпенішй, вьі-
ровненньїй. Ср. порівнювати2.

порівнявшій сравпймьій; (допускающий из-
мерение одинаковой с чем-нибудь другим
мерой, сравнение) соизмерймьій, сопоста-
вймьій; ~ні поняття соизмерймьіе
понятия.

порівнянність, -пості сравнймость; соизме-
рймость, сопоставймость [Треба пам’ята-
ти, що ленінські принципи — гласність,
порівнянність результатів праці і поширен-
ня передового досвіду — основа справж-
нього керівництва змаганням (Рад. Укр.г
1957, VIII)]. Ср. порівнянний.

порівняння 1) сравнение; сопоставление; сли-
чение [Атоми такі малі, що тільки за до-
помогою порівнянь можна уявити собі
їх розміри (Наука і життя, 1956, 12),
При порівнянні середніх місячних темпе-
ратур виходить, що найтеплішим місяцем
у північній півкулі є липень, а найхолод-
нішим січень (Фіз. геогр.)]; в *^пі з
ким, з чи м по сравнению с кем, с
чем [У порівнянні з феодалізмом, капіта-
лізм був всесвітньо-історичним кроком
вперед по шляху «свободи», «рівності»,
«демократії», «цивілізації» (Ленін)]; над
усяке ~ня (в значений нар.) вне всякого
сравнения, несравпенно, несравнймо; сту-
пені ~ня грам, степени сравнения; ср. по-
рівнювати1 1; 2)позт. сравнение [Користую-
чись народними образами, порівняннями,
метафорами тощо, він [Шевченко] удоско-
налював їх, відшліфовував (Мовозн.,
1949, VII); 3 насолодою підшукував він
[Сагайдачний] найобразливіші порівняння,
щоб знов роздмухати своє обурення (Ту-
луб)].

порівняно нар. 1) (з ким, з чим) сравнйтель-
но (с кем, с чем) [Все наймогутніше з існу-
ючого па світі виступає карликовим по-
рівняно з людиною, яка бореться за свої
ідеали (Гонч.); На підприємствах металур-
гійної промисловості України за перше
півріччя цього року значно зросла кіль-
кість винахідників і раціоналізаторів по-
рівняно з тим же періодом минулого року
(Рад. Укр., 1956, X)]; 2) (в достаточной
мере) сравнйтельно [Ніч була тиха і по-
рівняно тепла, повівав вологий вітер
(Грим.); Колгоспи і радгоспи нашої рес-
публіки в порівняно короткий строк до-
билися значного приросту поголів’я ху-
доби\ (Літ. газ., 1953, XII)].

порівняти1 см. порівнювати1.

порівняти2 см. порівнювати2.

порівнятися1 см. порівнюватися2.

порівнятися2, -няюся, -нясіпся (статйь на
чодну линию с кем-нибудь, с чем-нибудь)
поравняться [Порівнявшись з Сергієм/
юнак чітко, по-військовому козирнув
.(Козач.)].

порівнятися3, -няюся, -пяєшся (сказаться
равньїм, одинаковьім с кем-нибудь, с чем-
нибудь) сравняться, сравнйться, уравнять-
ся [Багатий і убогий, пишно наряджений
чи латками вкритий — всі перемішалися
між собою, збилися-вкупу, сказати б —
порівнялися... (Мирн.)].

пбрівці нар. обл. врозь, поодинбчке [Ягоди
на калині, на бузині — кетягами, а на
тернові — порівці (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].

поріг, -рога 1) порбг [Стала гордо мати край
порога, виглядає з заходу синів (Тер.)}
Петро покійно: Бачте, батьку, як я
тільки на поріг, то ви зразу з мене, як з
дурника, почали глузувати (Мирн.)} Ну,
д}маю, тепер мій сват Назад поверне від
порога (Мирн.)} Просили на дорозі, щоб
не були на порозі (приказка)} Правдою
цілий світ зійдеш, а неправдою — ані до
порога! (прислів'я)} На порозі вже стоїть
гардче літо, і ось-ось зацвітуть над ставом
липи (Донч.)]} ф оббивати **-»рбги см.
оббивати; 2) (возвьішение речного дна) по-
рбг; (мн. ч.: пороги, -гів) пороги [На
порогах спокійна течія рівнинної ріки
порушується, вона стає подібною до гір-
ської (Фіз. геогр.)} І знов у глибину води
Дніпровські канули пороги (Воскр.)]}
3) (перен.: граница, преддверие чего-ни-
будь) порбг [На порозі нового року прийня-
то підбивати підсумки прожитого і зробле-
ного в році минулому (Рад. Укр., 1955,
1)} Поріг дитинства вона вже переступила,
не дитина (Ле)} На крайнім порозі життя
оддав старий своє, літами та негодами
побите, серце малій дитині (Мирн.)]}
свідомості псих, порбг сознания
[Слова відбивалися від вух Олени, не
зачіпаючи порога свідомості (Вільде)]} на
'—розі смерті на порбге смерти.

порід (род. породу) обл. роди (мн. ч.) [У Риф-
ки родився син. Порід був дуже тяжкий
(Фр.)} І з о ге н: ..Під час породу..
ллється кров і рветься крик (Л. Укр.)].
поріддя порода; (о людях— еще) род; (разг.

бран., о животньїх— еще) отрбдье [Юнак
з того робочого поріддя, Що цілить добре
й лучить наповал (Бажан)} А характером
Іван увесь у батька вдався.. Глущуківське
поріддя! (Чорн.)} Устин Павлюк.. розвів
молочне, росле поріддя [корів! (Горд.)}
І поповзло лихе поріддя зброду, Вся по-
відь бруду чорна і німа, На молоду роз-
квітчану свободу, На трударів корейських,
як чума (Мал.)].

порідити, -джу, -дйш разредйть, обл. поре-
дйть [Намножилось вас. Хоч би мило-
сердний господь порідив вас війною або
мором яким (ІГо^юб.)].

поріділий поредельїй, поррдевший [Як до
млина доходив, обіч возів поріділих за-
бачив кобилу Тихонову сіру (Головко)}
В просвіти поміж поріділими хмарами сві-
тило сонце (Козач.)]. .

порідіти, -діє поредеть [Ліс несподівано по-

рідів, і Федір Якович вийшов у поле
(Донч.)].

порідішання поредение [3 першого ж року
прищепа [яблуні] почала набувати ознак
підщепи — груші. За формою і поріді-
шанням опушеності листок став більше
схожий на грушевий (Осн. даре.)].

порідішати и порідшати, -шає поредеть [По-
рідшали і діброви й ліси (Ле)} Далі і хма-
рочки стали розходитись, порідбіали
(Квітка)} І ворог вже зовсім охляв: по-
рідшав (Тич.)].

порідкий разг. редковатьій.

пбрідко, порідку нар. разг. йзредка; редко
[Стиха-стиха, порідко, щоб кого4 не роз-
будити, вистукає., сторож (Вас.)} Єле-
н а: ..Уже й на кораблі дививсь на мене
муж Лиш порідку й не озивався приязно,
Немов на мене він лихе намислив щось
(перекл. Лукаша)].

порідний см. породний.

порідпйти, -ню, -нйш породийть [Те, що
Данько та Валерик разом пережили цього
вечора, ще дужче зблизило і поріднило
їх (Гонч.)} Поглянь навколо—широчінь,
Озимини зелена сила, І далини глибока
синь Десь землю з небом поріднила (Нагн.)}
Одна нас мати породила — навік порідни-
ла (приказка)].

порідпйтися, -нюся, -нйшся породнйться;
(облишиться, одружиться) сродниться [Щоб
піднести свій авторитет в • міжнародних
справах, він [Володимир] вирішив порід-
нитися з візантійським імператорським
двором, одружившись з візантійською ца-
рівною Анною (Іст. Укр. РСР)} Р і -
ч а р д: ..Щоб до душі душею промовляти,
то треба, щоб ті душі поріднились (Л. Укр.)}
Він може був би скромним агрономом,
Ходив би часто поміж тихих нив І, порід-
нившись із весняним громом, Чекав би
в полі синюватих злив (Мал.)].

порідність см. породність.

по-рідному нар. по-роднбму [1-го ХІ (нового
стилю) була вже в Сан-Ремо. Тут мене
прийняли по-рідному, і взагалі після ми-
тарств подорожніх мені здалось, що се я
«додому» приїхала (Л. У«р.)].

порідшати см. порідішати.

поріжок, -жка 1) уменьш. порбжек [—Сідай,
Параско, на поріжку, — присогласила
Настя, посунувшись і даючи місце коло
себе (Мирн.)]} 2) спец, порбжек.

поріз, -зу порез, разг. обрез [На вівцях, що
виходили з-під рук самої тітки Варвари,
порізів майже ніколи не траплялось (Гонч.)}
В Андрія було свіже, чисто поголене лице,
з топким порізом на підборідді (Гур.)].

порізаний 1) прич. порезапньїй; нарезанньїй;
изрезанньїй; перерезанньїй [За Юзею йшла
покоївка з кошиком, повним стрічок, по-
різаних на рівні, не дуже довгі кінці
(Л. Укр.)} Попереду стелився звичайний,
порізаний на убогі вузенькі смужки, степ
(Яач.)]; 2) прич. порезанньїй, перерезан-
ньїй; зарезанньїй; перебитий, убитий; из-
резанньїй, обрезанньїй [В лісі між Ржав-
цем і Ічнею знайшли його [єзуїта], нові-
шеного за ноги і зашмагованого канчука-
ми, а кругом порізані жовніри (Стор.);
— Що ж у вас болить? — Та все болить..
А найбільше руки, — передихаючи, ви-
мовив він. — Ще хоч би не сі виразки, —
і показав свої чорні порізані пальці
(Мирн.)]; 3) прич. изрезанньїй; перерезан-
ньій; изборожденний [Донський степ, по-
різаний вибалками та ярами, лежав під
крилами літака (Пере.); Ззаду, за в’язом,
лежала долі широка й зелена лука, по-
різана закрутами річки (Кач.); Він стояв
на пероні, дивився, вдивлявся, і задумли-
ва посмішка світилася на його порізаному
зморшками обличчі (Жур.)]. Ср. поріза-
ти 1—3; 4) прил. резаньїй; пий папір
резаная бумага; ^їпш хліб резаньїй
хлеб.

порізаність, -ності изрезапность.

порізати, -ріжу, -ріжеш 1) порезать; (роз-
селить на части — еще) нарезать; (на много
частей — еще) изрезать; (много, во многих
местах разг. — еще) перерезать [Микола
порізав шматки сала на четвертини,
понизав їх на мотузок і почепив осаву-
лисі на шию (Н.-Лев.); На вулиці за-
сяяли ліхтарі. Т*іні порізали асфальт
(Собко)]; ^тп дрова попилйть дрова;
^ти на смуги порезать на полоси,
иснолосовать; ^ти на штаби мет.
отполосовать; 2) (умертвить) мног.
порезать, перерезать, разг. зарезать;
(преим. животньїх — еще) перебйть,
убйть; (сделать порезьі разг. — еще) из-
резать, обрезать [Ото як докучило йому
[чоловікові], що діти пиґцать їсти, він
вхопив ніж та хотів їх порізати з тої роз-
пуки... (Коцюб.); Він розказував, як син
та порізав батька та матір (Мирн.); А як
ще раз твої кури підуть на наші огірки,
то я їх поріжу та поїм (Н.-Лев.); Стане
косить — косу поламає, візьметься за
серп — руки собі поріже (Стор.)]; 3) (пе~
рен.: пересечь во многих местах) из-
резать; (в каком-нибудь направлений —
еще) перерезать; (покрить какими-нибудь
углублениями — обично) избороздйть
[Срібляста биндочка Пруту кривульками
порізала зелені береги (Коцюб.); Глибокі
зморшки порізали високе чоло, покарбу-
вали колись повне рум’яне обличчя
(Мирн.)] *^4) (заниматься резкой чего-нибудь
в течение некоторого времени) порезать.

порізатися, -ріжуся, -ріжешся 1) мног. разг.
порезаться, перерезаться; зарезаться; из-
резаться, обрезаться [Не перелічить ніхто,
скільки потопилось, подушилось, постріля-
лось, порізалось від нього (перекл. з Вовч-
ка)]; ср. порізати 2; 2) (убить или пора-
нить друг друга) порезаться [Та чи поду-
мала ти, яке наше життя буде? І я з за-
палом, та й ти — огонь-петрович! Тобі
слово, а ти — десятеро... Та ми поріже-
мось, дурко! (Мцрн.)]; 3) (перен.: не ви-
держать жзамена) мног. разг. порезаться;
4) (перен.: потрать с азартом во что-
нибудь) фам. порезаться.

порізнений 1) прич. разрбзненньїй; разьеди-
ненньїй [Лиха доля, зачепивши крайком

слізьми змоченого крила життя Іванове
та Мотрине, майнула на інші хати з біль-
шими недостачами, злиднями — на крі-
пацькі хати порізнених людей... (Мирн.)];
ср. порізнити; 2) прил. (лишеними единст,-
ва; сметанний из разних предметов,
неоднородний) разрбзненньїй; (не соеди-
ненньїй с другими однородними предмета-
ми — еще) отдельньїй [Розгромлений про-
тивник відходив порізненими групами
(Кач.); Скінчили чай, Настя все поприйма-
ла, і Павло сів щось писати па порізнених
клаптях паперу (Л. Укр.)];	ви-

ступи разрбзненньїе вьіступленпя; ^па
колекція разрбзненная коллекпия.

порізненість, -ності разрбзненность [Поріз-
неність неминуча для руху, який так ша-
лено переслідують контрреволюційні бур-
жуа та їх слуги Шейдемани-Носке і який
змушений організовуватися нелегально
(Ленін)].

порізнено нар. разрбзненно.

порізник, -ку бот. (ЬіЬапоііз топіапа А 1 1.)
порезник.

порізнйтп, -ню, -іійш разрбзнить; (пре рвать
связь между кем-нибудь — еще) разьеди-
нйть [Неситії ксьондзи, магнати Нас по-
різнили, розвели (Шевч.); Неволя поріз-
нила дітей одних батьків (Мирн.)].

порізнитися, -нюся, -нйшся 1) разрбзпиться;
(поделить между собой имущество) раз-
делйться; (оставить друг друга) разойтйсь
[Вони порізнились собі, й стало три дво-
ри, а перш був один великий (Новомосковск.
у. — Сл. Гр.); Ми з чоловіком чотирна-
дцять год жили, а тепер прийшлося, —
порізнилися (Лубен, у. — Сл. Гр.)];
2) обл. поссбриться.

порізно нар. 1) пбрознь; 2) (раз-ьединенно,
несогласованно) разрбзненно.

по-різному нар. по-разному [Земля на про-
тязі року освітлюється і нагрівається по-
різному (Фіз. геогр.)].

порікування разг. ропот [Вихром пролітають
у цирку порікування, сперечки, гомін
(Л. Укр.)}.

порікувати, -кую, -куєш разг. роптать [—Жит-
тя ж твоє, Марусю! — порікувала Катря,
розсердившись (Вовч.); Море шуміло, дрібні
камінці торохтіли, зачеплені хвилею, не-
мов порікували, що їм не дає спокою хи-
мерна вода (Л. Укр.)].

порісна см. поросна.

поріст, -росту, порість, -рості 1) поросль;
(на лице, теле разг. — еще) растйтельность
[Зашелестіло листя, ..загойдалися гілки
у низького поросту, і Леско вибіг з лісу
прямо до діда (Мирн.); Хлопчина оберну-
вся й побачив невеличкого., чоловіка з рід-
ким жовтавим поростом на бороді (Фр.)];
2) (побег) росток; (на пне срубленного де-
рева) поросль [Вже зелена порість проби-
вається, сонце вигріває землю (Горд.)].

порічечка, (чаще мн. ч.) порічечки, -чок
уменьш., ласк. смородинка [красиая (белая)].
порічечник, -ку смородинник. Ср. порічка,
порічка, (чаще мн. ч.) порічки, -чок бот.

смородина [красная (белая)] [За густою
зеленню дерев і кущів порічок [Дмитро]
почув дзвінкі голоси Андрія і Ольги (Стп.);
Сидить [молодиця] за столом, а перед нею
повна миса червоних порічок (Вовч.)].

порічківка смородиновка (из красной или бе-
лой смородини).

порічковий смородиновий, смородинний [З-за
порічкового куща він ретельно оглянув
місцевість (Донч.)]. Ср. порічка.

порічний погбдньїй.

порічно нар. погбдпо.

поріччя поречье [А чутка., прогула доли-
нами та поріччям, наче її вітер розніс
(Свидн.)].

порі шати, -шаю, -шаєш, порішйтп, -шу, -шйш
1) решать, решйть, разг. порошить (таль-
ко соверш.) [— Не буду я нічого казати! —
думаю і порішаю собі (Вовч.); Про Андрія
забули й думати на селі: порішили, що він
загинув де-небудь у тюрмі (Коцюб.); Поріши-
ли, що Василько кілька днів має бути в хаті
біля мами, а тоді вже піде в ліс (Турч.)];
2) (толь ко соверш.: убить, умертвить
кого) разг. порешйть, прикбнчить, пристук-
нуть, прихлопнуть, уложйть, вульг. ре-
шйть, прикбкнуть [Воля. Царя немає,
кажуть, порішили. Революція (Риб.); Но-
жем порішив він звіра і почав в’язати ще
теплі лапи (Тулуб)]; 'шити з собою
покбнчить с соббй [Нічого не скрив син
від старої, усе розказав їй і заклявся-
забожився, що коли його не спарують з
Параскою, то віп сам з собою порішить...
(Мирн.)].

порнбграф порнбграф.

порнографічний порнографйческий [Чепурний
обманщик жінок холодив тоді голову пана
інспектора мокрим рушником, клав роз-
каяного грішника під домашню ковдру й
веселив його порнографічними анекдотами
(Яозл.)].

порнографія порнография [Умови шаленого
наступу реакції після поразки революції
1905—1907 рр. породили пристосовницьку,
декадентську літературу, що оспівувала
містику, порнографію, песимізм (Рад. лі-
тер., 1958, 2)].

поробити, роблю, -робиш 1) мног. поделать
(разг.), сделать; (изготовить — еще) на-
делать [Таня працювала ще краще, всти-
гала все поробити і викраяти для себе
кілька годин (Бойч.); Та зібрати дівчаток,
та шепнути їм ласкаве на вушко слівце,—
так вони і клумби пороблять, і доріжки
вистругають та пісочком посиплють (Виш-
ня); [Молотники] поробили собі здорові
кишені і щовечора насипають повні ки-
шені пашні, вертаючись додому (Н.-Лев.);
Зять мусив, тихенько од Онисі, поробити
другі ключі до хижки й до всяких скринь
у хижці (Н.-Лев.)]; 2) (совершить много
чего-нибудь неприятного) разг. наделать,
натворйть; (послужить причиной чего-ни-
будь) книжн. причинйть; (колдовством) по-
делать [Плаче та на свою долю нарікає
[панночка]: — Що се я поробила! Що се
япочиннла! (Вовч.); Ф е є ь к а: І ще каже
Кума Мотрона, що всю свою худобу го-
това попродати, щоби надолужити ті крив-
ди, які її чоловік поробив громаді (Фр.);

Щось таке їй поробила Стара Маріула
(Шевч.); Може що лихе та недобре поро-
било їй так, а може зачиталась та й узяла
собі щось у голову (Вас.)]; 3) (превратить,
обратить кого-нибудь в кого-нибудь, во что-
нибудь) мног. поделать (разг.), сделать
[Аж семеро коней із слободи забрали.
Старцями нас поробили (Головко)]; 4)(за-
ниматься некоторое время какой-нибудь
работоії) пораббтать [— Шабаш! братця!
воля! воля! — загукали кріпаки;. — Ні, то
ще брехня! — дратували їх козаки, —
ще два роки поробіть на пангц та тоді
уже й воля (Мирн.)]; О нічого не
зробиш ничегб не поделаешь [Нудота чи-
тати, та нічого не поробиш (Мирн.)]; щ о
з н й м и зробиш разг. что с’нйми будешь
делать, что с нйми поделаешь [Це наші
купчики загуляли. Що з ними поробиш?
(Мирн.)].

поробйтися, -роблюся, -робишся 1) мног. об-
разоваться,, поделаться (разг.), сделаться
[На очах більма поробились (Котл.)];
2) (превратиться, обратиться в кого-нибудь,
во что-нибудь) поделаться (разг.), сде-
латься, стать [Поробилися вони п’яницями,
волоцюгами, злодюгами... (Мирн.); І буде
ще й не так: Поробимось не голубами, А си-
вими дідами (Гл.); Це приятелювання не
припинялося з давніх-давен і справді було
безкорисливим, увійшло в кров, і. друзі
рідними поробилися (Л>)]; 3) (вдоволь потру-
диться) мног. разг. понараббтаться, нара-
ббтаться; 4) (произойти) разг. сделаться,
случйться, разг. сотворйться, уст. со-
вершйться (З хазяйкою щось поробилося:
лежать — мовчать, нікому нічого (Мирн.);
Хто його зна, що зі мною поробилося:
тягне мене, мов гаком тягне в свою сторону
(Коцюб.)]; 5) (провести некоторое время
работая, ганяться какой-нибудь работоії)
обл. пораббтать [Узявсь Остапчук і жалобу
написати, бо й за пе, думав, який день
поробиться йому [Михайло] (Тесл.); Зга-
няли потроху батьки наші мряку, То й
нам поробитися час! (Граб.)].

пороблений поделанньїй; сделанньїй; наде-
ланньїй [В здорових., покоях скрізь по
закутках були пороблені з дроту ніби
клітки, а в тих клітках сиділи писарі
(Н.-Лев.); Всюди через потік пороблені
були., кладки (Фр.)]. Ср. поробити 1.

поробляти, -ляю, -ляєш и редк. порбблювати,
-люю, -люєш разг. подельївать [— Що мій
Антосьо там поробляє в чужині, — згаду-
вала мати (Свидн.); Що пороблюєте? Що
цікавого пишете? (Коцюб.)].

порода 1) порода [Із Сокілок розійшлася на
Полтавщині вітчизняна порода так зва-
них сокільських овець (Вологи,.); Це був
розсадник численних порід дерев (Трубл.)];
2) (происхождение) разг. порода; (ряд по-
колений — еще) род; (общественная груп-
па с наследственньгми правами ирон. —
еще) сослбвие [Така собі проста Докія Пе-
трівна, з людьми не горда і з дітьми ла-
гідна. Зате брат, Сава Петрович, зразу
видав породу (Головко); П е т р о: ..Я чо-
ловік простої породи, простим і зоста-
нуся. Таку мені й жінку треба. Хай не буде
вона панею, а буде помічницею (Мирн.)',
Стояв у неї на городі В кострі на зиму оче-
рет; Хоть се не по царській породі, Та
де ж взять дров, коли все степ (Котл.)];
3) геол. порода [В дуже зруйнованих горах
породи, що колись залягали глибоко, опи-
няються близько від поверхні, а іноді
цілком виходять на поверхню (Фіз.
геогр.); З тунелю ввесь час ішли ва-
гонетки з породою (Ле)]; порожня
(пуста) '-’-'да горн, пустая порода;
утворення гірських порід об-
разовапие гбрньгх порбд.

породатися, -даюся, -даєшся разг. пород-
нйться [3 нею хоче породались шах (пе-
рекл. Бажана); Старий батько не знав, де
стать, де сісти; йому прийшлося не тільки
познайомиться з вченим миром, але навіть
породаться! (Н.-Лев.)].

породжений 1) рожденньїй; произведеннмй
на свет; порожденньїй [Давайте, говоріть,
ви, народом породжені й на тій же землі
вирощені лицарі правди! (Л>)]; 2) поро-
жденньш, рожденньїй; возбужденньтй, вьі-
званньїй [Не надовго вдалося буржуазії
відтягти революційну кризу, породжену
війною (Ленін); Породжений націстською
пропагандою жах скував всі інші її [Едіт]
почуття, затемнив розум (Собко)]. Ср.
породжувати 1—2.

породженниця разг. родйтельница [Не єсть
ти мені наймичка або челядниця, а єсть
ти мені матінка-породженниця (Чуб.)].

породження порождение; (о ком-нибудь, о чем-
нибудь, внушающем отвращение, книжн.
рит. — еще) исчбдие [Він робив ново-
введення і вважав їх верхом технічної
сміливості, а справді вони були породжен-
ням малодосвідченості і неграмотності (Соб-
ко)].

породжуваний порождаемьій, рождаемьій; воз-
буждаемьгй, вьізьіваемьій [Російська рево-
люція є тільки першим етапом першої з про-
летарських революцій, неминуче поро-
джуваних війною (Ленін)]. Ср. породжу-
вати 2.

породжувати, -джую, -джуєш, породити,
-роджу, -родиш 1) (только соверш.) родить,
разг. произвестй на свет, уст. породить
[Породила Мотря за три роки трьох синів,
як соколів (Мирн.); Раз мати породила,
раз і умирати (Яож.)]; м о г й л а мйшу
~дйла см. могила 2; 2) (перен.: давать
начало чему-нибудь) порождать, породйть,
рождать, родйть; (служить причиной по-
явлення чего-нибудь — еще) возбуждать, воз-
будить, вмзьівать, визвать [Низький еко-
номічний розвиток суспільства в первісну
епоху породжував у людей хибні уявтення
про природу (Іст. Укр. РСР); Прекрасні
колгоспні жнийа! Скільки радості поро-
джують вони в кожного колгоспника!
(Десн.); Боротьба радянського народу за
нові успіхи в комуністичному будівництві
породжує масовий героїзм людей на тру-
довому фронті (Наука і життя, 1958, 2);
Колгоспний лад породив нове ставлення
до праці (Рад. Укр., 1954, І); Та через

хвилину Русевич голосно розреготався:
не так уже й важко збагнути, де лежать
причини, що породили оцю безглузду пи-
санину (Шовк.); Ображене почуття затьма-
рювало радість зустрічі, породжувало в її
душі тривогу (Шиян); Один неприємний
•випадок охолодив повагу Григорія до
Круп’яна і навіть породив підозру (Стп.)];
~вати сумнів рождать сомнение, воз-
буждать сомнение.

породжуватися, -джується, породйтися, -ро-
диться 1) (только соверш.) разг. родиться;
(прям. разг. — еще) народйться [Сестра
в гущині тернівка породила з великими
муками, і поки була не при пам’яті, я
задавив дитину і сказав сестрі, що воно
породилось неживе... (Стор.); В його
серці породилася пісня (Стпедб.)]; 2) (только
несоверш. перен.: возникать, появляться)
рождаться [Чим довше існує пісня, тим
більше породжується її варіантів, які
іноді взагалі втрачають ознаки своєї першо-
основи (Нар. творч. та етн., 1957, /)];

3)	страд. з. (несоверш.) порождаться, рожда-
ться; возбуждаться, вьізьіваться [Треба було
довести, що ідеї не падають з неба, що вони
породжуються самим життям (Сталін)];
ср. породжувати 2.

породинний посемейньїй.
породйпио нар. посемейно.
по-родйипому нар. по-семейному; « по-рбд-
ственному (разг.), рбдственно [—Ні, донеч-
ко, я тільки на вас глянути, по-родинному,
по-родинному, — ласкаво усміхалася баба
(Собио)].

породистий породистий [Він їхав на поро-
дистому скакуні, вкритому барвистим ки-
лимом (Борг.)].

породистість, -тості породистость.
породйти см. породжувати,
породйтися см. породжуватися,
породичати, -чаю, -чаєш разг. породнйть;

(перен.: сблизить — еще) сроднйть [І вже
сусіди не пріч породичати Мусія Завірюху
із Гнатом Хоменком (Горд.)].

породичатися, -чаюся, -чаєшся породнйться;
(перен.: сблизиться, свьїкнуться с чем-ни-
будь — еще) сроднйться [Третім у цьому
ряду їхав значний козак Золотарепко з
Ніжина, з яким Хмельницький хотів по-
родичатись через його сестру Ганну (Панч);
Як породичався Чумак із старшиною, сам
чорт йому не брат (Горд.); Коли вкосилися
як слід, тоді й пісня зринала над мірними
помахами кіс, і всі потішали себе, що саме
на сіні й треба з косою породичатися, бо
потім на хліб не потягнеш (Янов.)].

по-родичівському нар. по-рбдственному (разг.),
рбдственно.

породілля роженйца, разг. родйльница [Тре-
тього дня породілля вже встала з постелі
й поралась коло хати (Н.-Лев.)]; допо-
мога уділлі (уділлям) пбмощь ро-
женйце (роженйцам), родовспоможение.

породільний родйльньїй [Зіна родила вперше.
В породільному покої їй раніше не дово-
дилось бувати (Сжол.)].

породний, порідний с.-х. порбдньїй [Якість
годівлі має винятковий вплив не тільки на
продуктивність тварини, ..але і на формуван-
ня породних властивостей (Наука і життя,
1956,12); При ремонті садів треба в кожному
конкретному випадку враховувати стан
і вік дерев, густоту насадження, породний
і сортовий склад, а також продуктивність
порід і сортів (Колг. Укр., 1957, 2); На
думку знову прийшла рідна ферма. Тепер
вона велика, світла, чиста. Вгодовані ко-
рови, порідні, крупні (Колг. Укр., 1958, 4)].
породність, -ності, порідність с.-х. порбд-
ность [Передові колгоспи рік у рік збіль-
шують поголів’я худоби, поліпшують її по-
родність, підвищують продуктивність (Колг.
Укр., 1958, 7); Різке збільшення виробницт-
ва вовни нерозривно зв’язане з поліпшен-
ням порідності овець (Рад. Укр., 1957, І/)],
породонава нтажува л ьний, породова птажний
породопогрузочньїй [Комбайни, породона-
вантажувальні машини, електровози, під-
земні трамваї і десятки інших найрізно-
манітніших машин високо підносять куль-
туру праці шахтаря (Рад. Укр., 1952, VIII);
На шахтах Донбасу знайшли широке за-
стосування скреперні конвейєри, високо-
продуктивні вуглевантажні і породован-
тажні машини (Іст. Укр. РСР)].

породотворення геол. породообразование [Слід
вважати, що утворення сіалічної оболонки
земної кори проходило під істотним
впливом атмосферного фактора, який на-
правляв усі гіпергенні процеси осадочного
породотворення (Геол. ж., 1956, XVI, 4)].
породотворний геол. породообразующий.
породоутворення с.-х., геол. породообразо-
вапие.

породоутворюючий геол. породообразующий
[Термографічне вивчення показало, що по-
ряд з добре відомими глинистими мінера-
лами.. є ще особлива група глинистих мі-
нералів, які є породоутворюючими бага-
тьох глин морських і лагунних відкладень
(Геол. ж., 1953, XIII, 2)].

порожевілий порозовевший [На повних, ледь
порожевілих щоках утворилися ніжні
ямочки (Козач.)].

порожевіти, -вїю, -вієш порозоветь [Чорні
очі його вогко блистіли, і все обличчя гїо-
рожевіло (Сміл.); Вже порожевіло на сході,
вже пташки почали пурхати (Вовч.)].
порожистий іюрбжистьгй [Пройти суднам че-
рез порожисту частину Дніпра було майже
неможливо (Літ. газ., 1952, X/)].

порожистість, -тості порбжистость.

порожнем, порожняком нар. разг. порожня-
ком, порожнем; (без ноши) на легке [Вечо-
рами дехто запрягав коні і порожнем ви-
микався на ніч з села (Коцюб.); Аж ось
до вулиці їде порожняком бородатий віз-
ник (Коп.); А де ж того м’ясця узять?
,Не довелось Вовкам хазяйнувать. Та по-
неволі треба красти, Щоб не пропасти;
Буває — ніч і дві, і там, і там нюхнем, —
І вернемось, як кажуть, порожнем (Гл.)].

^порожненький пустоватьій.

порожнеча пустота; (перен.: бездеятельность—
?еще) праздность [Білий вітер стугонів у
дорожнечі гір (Гонч.); Йшли вулицею в
Етиші, а голос Данила бився луною серед

порожнечі (Коп.); Вона не плакала, тіль-
ки дрібно тремтіла і почувала всередині
якусь прикру порожнечу (Л. Укр.); Все
можна виправдати високою метою — та
тільки не порожнечу душі (Тич.); Знайомі
розпитували, чи не слабий я? А я й справді
був слабий од., розбудженого сумління, од
порожнечі життя (Коцюб.)].

порожнина 1) пустота [Для соління викори-
стовують зелені огірки з дрібним недозрі-
лим насінням і без порожнин (Колг. Укр.,
1956, 8); А ці п’ятиповерхові стіни диви-
лися зараз сірими порожнинами вікон у
тиху затоку, як мовчазні свідки недавньої
розрухи (Руденко)]; 2) анат. пблость
[Останнім часом хірурги успішно розв’я-
зали дуже складну проблему операцій у
грудній порожнині (Наука і життя, 1957,
ї)]; <^па р б т а, ротова ~на пблость
рта.

порожнинний анат. полостнбй;	по-

ранення полостнбе ранение; 0 ~пий
овід знт. полостнбй бвод.

порожпйстий 1) пбльїй, пустбй; ~та куля
пбльїй шар; 2) техн. пустотельїй; ^та
цегла пустотельїй кирпйч.

порожнистість, -тості 1) пустота; 2) пустоте-
лость. Ср. порожнистий 1—2.

порожнисторогий зоол, полорбгий.
порожнисторогі, -гих сущ. зоол. полорбгие.
порожній 1) пустбй, разг. порбжний; (ничем

не заполненньїй внутри — еще) пбльїй; (не-
наполненньїй разг. — еще) тбщий [Огля-
даючи палубу, вони знайшли кілька по-
рожніх дерев’яних бочок (Трубл.); Ву-
лиця стояла порожня, безлюдна (Коп.);
Андрій звернув у глуху алею і сів на по-
рожній лаві під молодим деревцем (Гур.);
Меле, як порожній млцн (приказка); Лю-
блять, як пси діда з порожніми торбами
(Ном.); Так гниє деревина на корені: ..кру-
гом дірки, кругом дупла, один стовбур —
і той порожній... а все стоїть! (Мирн.);
Його млин молов на порожній камінь
(Н.-Лев.); Може то ніч, може то зорі, а
може то... порожній шлунок зірвав Ваньку,
молодого цигана, з-під воза (Вишня)]; ^ня
кишка анат. тбщая кишка; ~-,пє мі с-
ц е а) прям. пустбе место, своббдное место
[Чоловік сів на порожньому місці коло
вогню і поклав торбину коло себе (Н.-Лев.)];
б) перен. разг. пустбе место; —пя п о р б-
д а см. порода 3; з ~піми руками
разг. с пустими руками [Похнюпившись,
поплентавсь старий додому з порожніми
руками, та й не гадав, що вдома чекає
його ново лихо (Коцюб.); На вулиці Іван
часто бачив, що дехто з членів артілі з ро-
боти повертався додому не з порожніми
руками (Чорн.); Та вже, свахо, Олеся—наша
дочка. Ми не випхнемо її босу з хати з по-
рожніми руками (Н.-Лев.); Христя одчи-
нила хатні двері. — Та й собака ж у вас!—
обізвавсь чдо неї Чіпка. — 3 порожніми
руками не сікайся! ..Здорові були! (Мирн.)];
0 переливати з пустого в 'не
см. переливати1 1; 2) (перен.: бессодержа-
тельньїй, не имеющий серьезного значення,
духовно ограниченний) пустбй; (лишенний
смисла, легкомисленний, бесцельний — еще)
праздньїй; (не с по соб ний к активной жизни
книжн. — еще) опустошенньїй [Вся кан-
целярія завмерла, щоб почути, яке ж ви-
рішення буде в такій, здавалось би, по-
рожній справі (Ле); Газета використала
мій допис для порожнього, безбарвного
фейлетону (Вас.); М и к и т а гнівно: Геть
ідіть! Доволі вже дурних, порожніх слів!
(Коч.); Довго дивилася [Ярослава] у вікно
порожніми, бездумними очима (Дмитр.);
Він сидів на межі зібганий, порожній
. (Скляр.)]; ~ня балаканйпа празд-
ная болтовий; пі балачки пустьіе
разговбрьі; ^ній гонор [пустбе] тщесла-
вие, [пустая] тщеславность; ~нє життя
праздная жизнь [І от цей блискучий панич
розлучився з безжурним порожнім жит-
тям, проміняв свою кар’єру на становище
сільського крамаря! (Коцюб.)]; ~пє крас-
номовство разг. краснобайство;
3) (только ж. р.) обл. не беременная, обл.
порожняя.

порожнісінький разг. совсем пустой [Кукса
[до писаря]: Отже, лишенько! Та ось хоч
сами помацайте, порожнісінькі кишені!

' (Кроп.)}.

порожнісінько нар. разг. совсем пусто, разг.
хоть шарбхМ покатй.

порожність, -пості 1) пустота; 2) пустота;
нраздность; опустошенность. Ср. порожній
1-2.,

порожніти, -піє 1) пустеть; (становиться
менее наполненним) тощать [Подвір’я еко-
номії поволі порожніє, люди розходяться
(Куч.); Голова [Івана] росла і порожніла.
Там лиш, як літні тіні, проносились згадки,
безладні, безсистемні (Коцюб.)]; 2) (пре-
бивать временно пустим) разг. пустовать
[Ми збудували новий клуб і не в повній
мірі його використовуємо. У нас буває
чимало вечорів, коли кімнати порожніють
(Шиян)].

порожнюватп, -нює обл. пустовать [Хата
цілу зиму порожнює (Сл. Гр.)].

порожнюватпп нустоватьш [От і клуб. При-
міщення непогане, а в даху дірка, а зала
порожпювата, — треба все це підлагодити,
підчистити (Вишня)].

порожня обл. пустое место; место, не засеян-
ное и не покрьітое травой [Коли б у хлібові
або на сіножаті, а то у порожні піймав та
й штраф (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)]; попри-
їздйти в *-^пі разг. поприезжать с пу-
стими руками; поприезжать порожнем [Да
просили просьбою, просьбою, щоб ми не-
довго гостили, не в порожні поприїздили
(Метл.)]; х о д й т и в ~ пі не бьіть бе-
ременной, обл. ходйть порбжней [Думала:
сей дуб мохнатий, старенький прикриє
мій сором од людей лучче зеленого явора.
Ні, як глянув, так і грянув: — Ти не моя
дитина, не моя хрещена! Моя дитина у по-
рожні б ходила... (Барв.)].

порожнява пустота [Руду починають кри-
шити знизу, так що верхні поверхи нави-
сають уступами над утвореною порожня-
вою (Гур.); Інколи чулися голоси — і вони
були лункі в порожняві вуличного тунелю

(Смол.); Він почував, що в його житті
ось зараз утворилася порожнява (Донч.)].
порожняк, -ка порожняк [Через міст в на-
прямі фронту прогримів ешелон порожня-
ка (Нерв.); Заторохтіла [Олександра], як
порожняк по дорозі! (Яогроб.)].

порожняковий порожняковий.

порожняком см. порожнем.

порожньо 1) нар. пусто; праздно; опусто-
шенно; ср. порожній 2; 2) предик. пусто
[На вулиці було порожньо й тихо (Панч);
Але чому так порожньо стало на серці?
(Собио)].

порозбивати, -ваю, -ваєш мног. 1) пораз-
бивать (разг.), поразбйть (разг.), разбйть,
разг. порасшибать, расшибйть; (сильним
ударом перен. разг. — еще) рассадйть;
(на части, на куски — еще) пораскола-
чивать (разг.), расколотйть (разг.), (мель-
че) раздробйть; (перен. разг.: разрушить —
о чем-нибудь стихийном или очень сильном)
поразносйть, разнестй; (сильнеє) поразво-
ротйть, разворотйть [В а с и л ь..: Пу-
стіть мене, пустіть, я отим ящіркам голови
порозбиваю, щоб вони не знущалися з неї
[Марусі] (Мирн.); М о т р о н а: Чолові-
че!.. Що є горшків, і мисок, і череп’я в
хаті, то все на твоїй голові порозбиваю
(Фр.); Г е б р е й: ..Я! Що зробив би я?
..Порозбивав би всі камінні довбні!
(Л. У«р.)]; 2) (распределить) поразбивать
(разг.), разбйть, поделйть, разделйть.

порозбиватися, -ваємося, -ваєтеся 1) по-
разбиваться; разбйться; порасшибаться,
расшибйться; порасколачиваться, раско-
лотйться; раздробйться; 2) поразби-
ваться; разбйться, поделйться, раз-
делйться. Ср. порозбивати 1—2; 3) (полу-
пить повреждения при падении) поразби-
ваться (разг.), разбйться, разг. порасши-
баться, расшибйться.

порозбирати, -раю, -раєш мног. 1) поразби-
рать (разг.), разобрать; (на части механиз-
ми, машини и т. п. спбц.—еще) поразнимать
(разг.), разнять; (дома, забори и т. п. — еще)
поразламквать (разг.), поразломать (разг.),
разломать; 2) (взять все по одному, по
частям) разг. поразбирать, разобрать; (уне-
сти, раскрасть—еще) порастаскать (разг.),
растаскать [Порозбирали нас люди по чу-
жих селах, — кого за пастушка, кого за
няньку до дитини (Барв.)]; 3) (рассортиро-
вать) поразбирать (разг.), разобрать;
4) (снять с кого-нибудь одежду, наряд
и т. п.) разг. пораздевать (разг.), раздеть.
порозбиратися, -раємося, -раєтеся мног. разг.

пораздеваться (разг.), раздеться [Порозби-
рались і матушки й сиділи долі на своїх
постелях (Н.-Лев.)].

порозбігатися, -гаємося, -гаєтеся мног. по-
разбегаться (разг.), поразбежаться (разг.),
разбежаться; (перен.: окриться в разних
направленнях — еще) порассеяться (разг.),
рассеяться [Карпо підбіг до мене; собаки
порозбігались у сторони та аж виють
(Мирн.); Перед виїздом з дому мені було не
до писання, бо і часу не було та й мене
самої все одно що не було, так мої думки
в різні сторони порозбігалися (Л. У«р.)]
по-розбійницькому нар. по-разббйничьи, раз-
ббйнически [Іноземні імперіалісти [США,

* Англії, Франції та Японії] виношували
плани повалення Радянської влади. Не
оголошуючи віййи, вони по-розбійницько-
му напали на Радянську країну (Іст.
Укр. РСР)].

порозбрідатися, -даємося, -даєтеся мног. по-
разбрестйсь (разг.), разбрестйсь [Молодші
товариші порозбрідалися по ріллі (Вишня)].

порозбріхувати, -ріхую, -ріхуєш мног. разг.
поразболтать, разболтать;(о порочащих слу-
хах— обично). разнестй сплетни [Ото твої
подруги такі, що ти їм нічого не кажи, бо
зараз порозбріхують (Харьк. у.—Сл. Гр.)].

порозбріхуватися, -ріхуємося, -ріхуєтеся
мног. разг. 1) фам. поразовраться, разо-
враться; (стать от>ьявленними лгунами) изо-
лгаться, разолгаться, изовраться; 2) (о соба-
ках) разг. разлаяться.

порозбуджувати, -джую, -джуєш и фольк.
редк. порозбуджати, -джаю, -джаєш мног.
побудить, разбудйть, книжн. пробудить
[Вдосвіта, раненько, вона вже прокину-
лася, вже робить і співає, було й сусід
порозбуджує СВОЇМ ГОЛОСОЧКОМ (Вовч.)',
Ой устала мила, як не лежала, усю челя-
доньку порозбуджала (Метл.)].

порозбуркувати, -кую, -куєш мног. разг.
побудить, разбудйть, пробудйть (книжн.),
разогнать сон.

порозбухати, -хає мног. поразбухать (разг.),
поразбухнуть (разг.), разб^хнуть.

порозважати, -жаю, -жаєш мног. поразвлечь
(разг.), развлечь; (не дать скучать — еще)
занять (кого), заняться (кем); (успокоить—
еще) утешить; (перен.: олгвлечь от чего-
нибудь неприятного — еще) рассеять
(кого).

порозважатися, -жаюся, -жаєшся поразвлечь-
ся; развлечься; утешиться; рассеяться;
(набраться нових впечатлений) разг. встрях-
иуться [— Піди, — говорять батько й
мати Їй, — порозважайся, як колись! —
Отож, вона й пішла з дівчатами у гомінкий
весняний ліс (Забіла)]. Ср. порозважати.

порозважувати, -жую, -жуєш мног. поразве-
шивать (разг.), поразвесить (разг.), раз-
весить [Тихон достав хліб, покраяв його
на шматки і на безмені порозважував
(Квітка)].

порозвалювати, -люю, -люєш мног. 1) пораз-
валивать (разг.), развалйть; (заставить
упасть — еще) обрушить; (разламивая, при-
вести в негодность разг. — еще) поразворо-
тйть, разворотйть [Став він [хлопець] за-
водить цього коня у царські конюшні,
поламав усі двері й стіни порозвалював
(народна казка)]', 2) (сильно поранить ка-
кую-нибудь часть тела — обично голову)
разг. поразбивать (разг.), разбйть [А як
будете глумитися з мене, то я вам голови
порозвалюю (Яозл.)].

порозвалюватися, -люємося, -люєтеся мног.

1) поразваливаться (разг.), развалйться;
(упасть — еще) обрушиться [Сказано — без
хазяїна: усе в дворі порозвалювалося
(Харьк. у. — Сл. Гр.)]‘, 2) (сесть или лечь
на что-нибудь раскинувшись) фам. дюразва-

ливаться, развалйться [Недбало порозва-
лювалися вони [пани] на зручних лавах
різьбленого дуба, червоні, спітнілі й сонні
від спеки (Тулуб)].

порозвішаний см. порозвішуваний,
порозвішати см. порозвішувати.

порозвішуваний, (реже) порозвішаний разве-
шанньїй; развешенньїй; перевешанний [У
хаті душно та гаряче; порозвішувані по
стінах білих рябопері птиці, здається,
сказилися від цієї духоти та жари (Вовч.)*,
Параскіца тремтіла і боялась знов стрі-
тися очима з порозвішаними по виноград-
нику черепами (Яоі{юб.)]. Ср. порозвішу-
вати 1.

порозвішувати, -шую, -шуєш и (реже) по-
розвішати, -шаю, -шаєш мног. 1) разве-
шать, разг. развесить; (все разг. — еще)
перевешать [Вона загасила світло, пови-
плітала з кіс і порозвішувала на скрині
стрічки (Чорн.)]', 2) (только порозвішувати:
раскинуть в разние сторони) поразвесить
(разг.), развесить [Подивилась на берези
Оленка: віття так порозвішували (Тесл.)]',
~ти в у х а разг. развесить уши [Біля
жолобів стояли червоної масті корови,
порозвішували вуха і зосереджено жували
січений буряк (Чорн.)].

порозвішуватися, -шуються поразвеситься;
развеситься. Ср. порозвішувати 2.

порозводити1, -джу, -диш мног. 1) поразво-
дйть (разг.), развестй [[Городничий:] Зараз
випустити хлопців і порозводити по до-
мівках (Мирн.)]', 2) (раз'ьединить, удалить
друг от друга) развестй; (спорщиков, деру-
щихся — еще) поразнимать (разг.), разнять;
3) (расторгнуть брак) поразводйть (разг.),
развестй.

порозводити2, -Джу, -диш (растеорить) мног.
поразводйть (разг.), развестй; (смешать с
чем-нибудь, ослабить крепость) поразбав-
лять (разг.), разбавить; разжидйть.

порозводити3, -джу,-диш мног. 1) (вирастить)
поразводйть (разг.), развестй; (дать воз-
можность родиться в большом количестве,
разрастись — еще) порасплодйть (разг.),
расплодйть, размнбжить [— Що., сталося
з вашими зимівниками?—Всіх нас протури-
ли до чортів; покидали ми і свої хати, і
садки, що порозводили (Стор.)]',2) (огонь,
пари) поразводйть (разг.), развестй.

порозводитися1, -дймося, -дитеся норазво-
дйться; развестйсь. Ср. порозводити1 3.
порозводитися2, -диться поразводйться;

развестйсь; поразбавляться; разбавиться;
разжидйться. Ср. порозводити2.

порозводитися3, -дймося, -дитеся поразво-
дйться; развестйсь; порасплодйться; рас-
плодйться, размнбжиться. Ср. порозво-
дити3 1.

порозв’язувати, -зую, -зуєш мног. поразвя-
зьівать (разг.), развязать [Панни порозв’я-
зували білі хустки з лобів, потім порозв’я-
зували здорові теплі хустки (Н.-Лев.)]',
<> ~ти я з и к й разг. развязать язьїкй
[Горілка порозв’язувала язики. Той жу-
риться вголос за своїми: як там жінка,
діти? Той розказує про зрадливу дівчину
(Мирн.)].
порозв’язуватися, -зуються мног. поразвя-
змваться (разг.), развязаться.

порозганяти, -пяю, -няєш и порозгонити,
•шо, -ниш мног. 1) поразгонять (ра$г.),
разогнать [Він [пан] боявся порозганять
бурлак з заводів. З робітниками було тоді
дуже трудно (Н.-Лев.); Співав мій Шпак,
співав, Аж покіль всіх порозганяв, —
Ніхто,і слухати не хоче (Гл.)*, Геть звідси!..
Всіх порозгоню... (Коцюб.)]; 2) (довести
движение до большой скорости) разг. разо-
гнать; 3) (сделать опухшим) безл. разг.
поразносйть, разнестй.

порозгороджувати, -джую, -джуєш мног. по-
разгораживать (разг.), разгородйть, попе-
регоражпвать (разг.), перегородйть.

порозгорбджува тися, -джуємося, -джуєтеся
поразгораживаться; разгородйться; попере-
гораживаться; перегородйться [П е-
т р о: ..Порозгороджувалися люди не то
що самі поміж собою, а й роботу розго-
родили: то — чорна, а то — біла, — бла-
городна б то (Мирн.)]. Ср. порозгороджу-
вати.

порозгрібати, -баю, -баєш мног. поразгре-
бать (разг.), разгрестй [Кури порозгрібали
грядочки (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

порозгублювати, -люю, -людні мног. порасте-
рять (разг.), растерять; (оставляя, рассьі-
пая в разних местах разг. — еще) рассо-
рйть; (в несколько приемов разг. — еще) по-
разронять, разронять [Нам треба вівчаря
старого, щоб овець не порозгублював
(Мирн.)} Поки донесеш, то все порозгублюєш
(Богод. у. — Сл. Гр.)].

порозгублюватися, -люємося, -люєтеся мног.
1) порастеряться*, растеряться; рассорй-
ться; ср. порозгублювати; 2) перен. расте-
ряться, потеряться, разг. опешить.

пороздавати, -даю, -даєш мног. пораздавать
(разг.), раздать [Була у неї [удови] земелька,
скотинка, був і вітрячок, та як зосталася
удовою, то й пороздавала усе (Квітка);
Прийшла влада робітників — Панів розі-
гнала! Землю людям найбіднішим Всю по-
роздавала (народна пісня)].

пороздзвбпювати, -нюю, -нюєш мног. разг.
неодобр. раззвонйть, растрезвбнить; (бол-
тая, рассказать — обично) поразболтать,
разболтать, ирон. разблаговестить.

пороздираний разбрванньїй; разбдранньїй;
избдрапньїй [Діти, як опудала, позамурзу-
вані ходять, сорочки до п’ят, пороздирані
(Барв.)]. Ср. пороздирати 1.

пороздирати, -раю, -раєш мног. 1) поразрьі-
вйгь (разг.), разорвать, разг. пораздирать,
разодрать; (во многих местах разг. — еще)
поизодрать, изодрать; 2) (умертвить) по-
разрьівать (разг.), разорвать; (на мелкие
части — еще) порастерзать (разг.), растер-
зать; (зубами — еще) позагризать (разг!),
загрьізть [[Медвідь:] Добре! Але пам’ятай-
те собі, як мене хоч одного дня ошукаєте,
то я вас [звірів] усіх пороздираю! (Фр.)].

пороздиратися, -рається поразрьіваться; ра-
зорваться; пораздираться, разодраться; по-
изодраться, изодраться. Ср. пороздирати 1.
пороздмухувати, -мухую, -мухуєш мног. по-
раздувать (разг.), раздуть [Прохукав св.

Юр шибку на небі, пороздмухував зорі і
дивиться на свою резиденцію па землі
галицькій (Козл.)].

пороздряпувати, -пую, -пуєш мног. порасца-
рапать (разг.), расцарапать; (покрить ца-
рапинами сплошь — еще) поисцарапать
(разг.), исцарапать; (расковирять) разг.
растеребйть.

пороздряпуватися, -пуються порасцарапа-
ться; расцарапаться; поисцарапаться; ис-
царапаться. Ср. пороздряпувати.

пороздягати, -гаю, -гаєш мног. пораздевать
(разг.), раздеть, разг. шутл. разоблачйть
[Смеркалося, коли вони скінчили чай.
Дітвора зразу захотіла спати. Христя по-
роздягала, положила (Мирн.)].

пороздягатися, -гаємося, -гаєтеся поразде-
ваться; раздеться; разоблачйться [Наші
турки пороздягалися та вискочили в море
і ледве-ледве витягли [судно] на берег
(Коцюб.)]. Ср. пороздягати.

порозжпватися, -ваємося, -ваєтеся мног. разг.
поразживаться, разжйться.

пороззувати, -ваю, -ваєш мног. поразувать
(разг.), разуть.

пороззуватися, -ваємося, -ваєтеся поразу-
ваться; разуться [Горпина.. попросила обох
скинути чоботи, щоб поглянути, в якому
стані ноги. Гості з жартами й сміхом пороз-
зувалися (Янов.)]. Ср. пороззувати.

пороззявляти, -ляємо, -ляєте и (реже) пороз-
з явлю вати, -люємо, -люсте мног. разг.
поразевать, разйнуть [Довбиш і Довбишка
слухали, слухали Кайдашиху, аж роти
пороззявляли, а Кайдаша брала злість
(Н.-Лев.); Як се почув народ, так і вжахну-
лись, і стоять, роти пороззявлювавши
(Квітка)-, Свити в мене катма! ..Або ось
і чоботи в мене роти пороззявляли, їсти
просять (Квітка)].

пороз’їдати, -дає мног. 1) поразт>едать (разг.),
разьесть [Це якесь мило погане: гляньте,
як руки пороз’їдало (Киев. у. — Сл. Гр.)]*
2) (сьесть все сообща) разг. порауьедать,
разьесть.

пороз’їдатися, -даємося, -даєтеся мног. разг.
поразьедаться, разьесться.

пороз’їжджатися, -джаємося, -джаєтеся я
разг, пороз’їздитися, -димося, -дитеся мног.
поразьезжаться (разг.), разьехаться [Ще
два дні гуляли гості в Вільшаниці на ве-
сіллі.. і тільки в суботу пороз’їжджались
додому (II.-Лев.); Ті знайомі, яких вона
мала у Львові, пороз’їздились (Ког{юб.)].

порозказувати, -зую, -зуєш мног. порасска-
зать (разг.), рассказать [Тоді вона все по-
розказувала їм, що було з нею (Чуб.)].
порозквітати, -тав мног. порасцветбть (разг.),
расцвестй.

порозкиданий поразбрбсаннілй; разбрбсан-
ньій; пораскйданньїй, раскйданньїй; порас-
швмрянннй, расшвйрянньїй; разваленньїй;
разворбченньїй; поразметаніґьій; разметан-
ньій; порассбрепньїй; рассбренньїи [На ве-
ликому столі були порозкидані пилочки,
напильники, рубанок, обценьки (Вас.); За
територією заводів порозкидані низенькі,
з широкими довгими вікнами, бараки
(Коп.)]. Ср. порозкидати1 1.
порозкидати1, -даю, -даєш мног. 1) поразбра-
сьівать (разг.), поразбросать (разг.), разбро-
сать, разг. пораскидать, раскидать; (силь-
ними, резкими движениями разг.—еще) по-
ра сшвьірять, расшвьірять; (о чем-нибудь
сваленном в кучу — еще) поразвалйть (разг.),
развалйть, разг. разворотйть; (днергично
бросая в разние сторони — еще) поразме-
тать (разг.), разметать; (о сене, соломе
и т. п. — еще) поразворошйть (разг.),
разворошйть; (рассипать в разних местах)
порассорйть (разг.), рассорйть [Софія по-
чала раптово збирати та складати різні
дріб’язки, що порозкидала баронеса нав-
коло себе (Л. Укр.)', Вночі сильний вітер
порозкидав курені, в яких спали люди
(Волош.)]; 2) с.-х. развалять.

порозкидати2, -даю, -даєш мног. 1) (раздви-
нуть в сторони) пораскйдьівать (разг.),
раскйнуть; (широко с навесом по сторонам —
еще) поразвешивать (разг.), развесить;
(распростереть в сторони—еще) порассти-
лать (разг.), разостлать, расстелйть (разг.),
(изредка) простлать, разг. простелйть [Ко-
ні бігли, ..порозкидавши голови на обидва
боки й позгинавши дугами шиї (Н.-Лев.)];
2) (распределить) разложйть, разг. рас-
класть.

порозкидатися, -даємося, -даєтеся мног. 1) рас-
кйнуться, разг. цоразваливаться, разва-
лйться; (в бр^ду, во сне — еще) разме-
таться, разбросаться [Глянула [Горпина]
на діток, що, порозкидавшись, як дві кві-
точки, лежали і спали (Мирн.)]; 2) (перен.:
занять собой широкеє, большое простран-
ство) раскйпуться [Невеличкі людські
оселі порозкидалися то сям, то там (Мирн.) ].

порозкипати, -пає и порозкипатися, -пається
мног. поразвариваться (разг.), разварйться
[Порозкипали вареники (Харьк.—Сл. Гр.)].
порозкисати, -саємо, -саєте 1) мног. пораски-
сать (разг.), раскйснуть; (перен. разг. —
еще) разлимбниться; 2) (разбухнуть, напи-
тавшись влагой) поразмокать (разг.), раз-
мбкнуть.

порозкладати, -даю, -даєш мног. 1) пораскла-
дьівать (разг.), поразложйть (разг.), разло-
жйть [Достала [Христя] ложки з мисника,
порозкладала перед кожним (Мирн.); На-
брав яечок він корзину І в два ряди по-
розкладав (Гл.)];	2) (зажечь, заста-

вить разгореться) пораскладьівать (разг.),
разложйть, поразводйть (разг.), развестй
[У великому пустому гаражі бійці порозкла-
дали багаття (Гонч.)].

порозкладатися, -даємося, -даєтеся 1) пораз-
ложйться (разг.), разложйться; 2) (раскинув-
шись, лечь) поразлечься (разг.), разлечься.

порозклеюваний 1) порасклеенпьій; расклеен-
пьій [Всюди по селу — на повітках, на
крамницях, навіть на церковній огорожі —
порозклеювано було прокламації (Голов-
ко)]; ср. порозклеювати; 2) порасклеивший-
ся; расклеившийся; ср. порозклеюватися.

порозклеювати, -леюю, -леїоєшліног. пораскле-
ивать (разг.), порасклеить (разг.), раскле-
ить.

порозклеюватися, -леюється порасклеива-
ться, порасклеиться; расклеиться [На

дощі стільці постояли та й пороз-
клеювались (Харьк. — Сл. Гр.)]. Ср. по-
розклеювати.

порозколювати, -люю, -люєш мног. пораска-
льівать (разг.), расколбть; (топором и
т. п. — еще) поразрубать (разг.), разру-
бйть.

порозколюватися, -люється мног. пораскальї-
ваться (разг.), расколбться.

порозкопувати, -пую, -пуєш мног. пораска-
пьівать (разг.), раскопать; (прям. — еще)
поразрьівать (разг.), разрьіть [Жінки по-
розкопували порожні лунки (Волош.)].

порозкошувати, -шую, -шуєш разг. пороекб-
шествовать, разг. шутл. поблаженствовать;
(испитать наслаждение От чего-нибудь)
пасладпться [То ми в лихий і кривдний
час Все мусили терпіти. Тепер нехай уже
й за нас Порозкошують діти! (Воскр.);
Порозкошувавши трохи делікатною отру-
тою, я поклав мою сигару на вінця попіль-
нички (Смол.)].

порозкрадати, -даю, -даєш мног. порасхй-
тить (разг.), расхйтить, разг. пораскрасть,
раскрасть, поразворовать, разворовать.

порозкрйваний раскрьїтьій; открьітьій; рас-
пахнутьій; отпахнутьій; вскрйтьій [Роти в
них [вовків] були порозкривані, і гострі
зуби блищали в місячному сяйві (Трубл.)].
Ср. порозкривати.

порозкривати, -ваю, -ваєш мног. пораскрьі-
вать (разг.), раскрмть, пооткрьівать (разг.),
открьіть; (широко — еще) распахнуть; (рез-
ким движением отвернуть в сторону — еще)
отпахнуть; (распечатать) вскрьіть.

порозкриватися, -ваємося, -ваєтеся пораскрьі-
ваться; раскрщться; пооткрьіваться; от-
крмться; распахнуться [Репнула земля й
покололася... Порозкривалися могили...
(Вишня); В хаті було душно, діти пороз-
кривалися і лежали розкидавшись
(Харьк. — Сл. Гр.)]. Ср, порозкривати.

порозлазитися, -зпмося, -зитеея и (реже)
порозлізатися, -заємося, -застеся мног.

1) порасползаться (/?азг.),расползтйсь [Ящір-
ки зараз збігли з ліжка на поміст, а.,
веретільниці порозлазилися по ліжку і
шукали дороги на землю (Мак.); Швидко
[діти] підростуть, то й порозлазяться, як
руді миші (Н.-Лев.)]; 2) (разорваться от
ветхости) разг. разлезться [Недавно сту-
лив я собі оцю рясу.. Коли вчора дивлюсь,—
на плечах чисто порозлазилось шитво
(Н .-Лев*)].

порозламувати, -мую, -муєш мног. поразла-
ммвать (разг.), разломать; (разделить на
части — еще) разломйть; (превратить в
груду обломков, привести в негодность
разг. — еще) разворотйть [Хоч би вже по
цілому пиріжку дітям дала, а то по по-
ловинці порозламувала (Славяносерб. у. —
Сл. Гр.)].

порозламуватися, -мується поразламіяваться;
разломаться; разломйться. Ср. порозламу-
вати.

порозливати, -ваю, -ваєш мног. пораз-
ливать (разг.), разлйть; (пролить — еще)
расплескать [Бачкові порозливали гу-
стий, добре заправлений салом пахучий
борщ (Ткач); Гляди мені, як будем обідать,
то ти ні до чого не доторкуйсь, а то як
станеш тріскать, то все порозливаєш і по-
перевертуєш (Сшор.)].

порозливатися, -вається поразливаться; раз-
лйться;	расплчекаться	[Річки широко

порозливалися (Харьк. у. — Сл. Гр.)}. Ср.
порозливати.

порозлізатися см. порозлазитися.

порозлітатися, -таємося, -таєтеся мног. прям.,
перен. норазлетаться (разг.), разлететься
[Сова сиділа на престолі, ждала коронації
і дивувалася, чого се нараз усі птахи по-
розліталися (Фр-)', Виросли сини і пороз-
літалися з-під батьківської стріхи (Куч.)',
Сталеві ковпаки дотів порозліталися геть
(Гонч.)].

порозлягатися, -гаємося, -гаєтеся мног. 1) по-
разлечься (разг.), разлечься, разг. раски-
нуться [Порозлягались любісінько на го-
лих лавках, підмостивши під голови свої
кожушки (Барв.)]; 2) (перен.: занять со-
бой большое пространство) раскйпуться
[ІИирокоплесі стави та озера порозляга-
лися в затишних балках (Мирн.)]; 3) (о
деревьях, растениях) поразвеситься (разг.),
развеситься, пораскйнуться (разг.), раскй-
нуться [Ліщина порозлягалась сюди й туди
(Тесл.)].

порозляпувати1, -пую, -пуєш (о жидкости)
мног. разг. поразбрьїзгивать (разг.), по-
разбрьїзгать (разг.), ^азбрьізгать; (плеща —
еще) порасплескать (разг.), расплескать.
порозляпувати2, -пую, -пуєш (разгласить се-
крет, тайну) мног. фам. поразболтать,
разболтать.

порозмазувати, -зую, -зуєш мног. поразма-
зьівать (разг.), размазать.

порозмазуватися, -зується поразмазьіваться;
размазаться. Ср. порозмазувати.

порозмальовувати, -льовую, -льбвуєш мног.

1) поразрисовьівать (разг.), разрисовать;
(красками, цветньїми карандашами — еще)
пораскрашивать (разг.), раскрасить, (толь-
ко красками) пораспйсіявать (разг.), рас-
писать; (грубо, неискусно) разг. пораз-
малевьівать, размалевать [Легкий ніч-
ний морозець порозмальовував срібними
перами місячні квадрати віконного скла
(перекл. з Волошина)]; 2) (перен.: предста-
вить кого, что не в натуральном виде)
разг. изобразйть, разг. разрисовать; (силь-
неє) расписать.

порозмальовуватися, -льбвуємося, -льовуєтеся
мног. пораскрашиваться (разг.), раскраси-
ться.

порозмивати, -ває мног. поразмьівать (разг.),
размііть [Біг він швидко, перестрибуючи
через рівчаки, що їх порозмивала вода
(Шиян)].

порозмиватися, -ваються пора змиваться; раз-
мьїться. Ср. порозмивати.

порозмйслитн, -лю, -лиш разг. поразмьіслить
[Пересиджу за лаштунками якийсь час,
порозмислю, як мені далі бути (Сліол.)].
порозмішувати1, -шую, -шуєш (о тесте, глине
и т. п.) мног. поразмешивать (разг.), раз-
месйть; (как следует, до полной равномер-

носіПи распределения составних частей —
обично) промесйть.

порозмішувати2, -шую, -шуєш (о приготовле-
ний смеси) мног. Поразмешивать (разг.),
размешать; (старательно — обично) про-
мешать.

порозміщати, -щаю, -щаєш и порозміщувати,
-щую, -щуєш.чног. поразмещать(рлзг.), раз-
местйть; (распределяя по местам — еще)
расположйть,

порозміщатися, -щаємося, -щаєтеся и пороз-
міщуватися, -щуємося, -щуєтеся поразме-
щаться; разместйться; расположйться [Тіс-
ненько усі порозміщалися. Лише одна
[дівчина] стояла біля вікна й задумливо
дивилася крізь скло (Головко)]. Ср. по-
розміщати.

порозміщувати см. порозміщати,
порозміщуватися см. порозміщатися,
порозмлівати, -ває мног. развариться [сйль-
но] [Порозмлівали кістки в казані (Сосниц.
у. — Сл. Гр.)].

порозмножувати, -жую, -жуєш мног. пораз-
мнбжить (разг.), размножить.

порозмножуватися, -жується поразмнбжить-
ся; размножиться. Ср. порозмножувати.

порозмовляти, -ляю, -ляєш поговорйть, разг.
поразговаривать; (преим. о дружеском или
деловом разговоре — еще) побеседовать,
разг. потолковать [Махну я до земляка,
та просидимо вдвох з ним цей вечір, по-
розмовляємо щиренько, домівку згадаємо
(Вас.)].

порозмокати, -кає мног. поразмокать (разг.),
р а змок путь.

порозмотувати, -тую, -туєш мног. поразма-
тьівать (разг.), размотать; (свитое, зави-
тое — еще) развйть [Ми порозмотували
вудки, поначіплювали наживку па гачки
(Сміл.)].

порозмотуватися, -тується поразматьіваться;
размотаться; развйться. Ср. порозмоту-
вати.

порозмочувати, -чую, -чуєш мног. поразмачи-
вать (разг.), размочйть [Сухарі, було, по-
розмочуємо та й їмо (Черниг. у. — Сл.
Гр.)\

порозмочуватися, -чується поразмачиваться;
размочйться. Ср. порозмочувати.

порознімати, -маю, -маєш мног. 1) поразпи-
мать (разг.), разпять, разг. развестй;
2) (разомкнуть смикающееся) разг. порас-
крьівать (разг.), раскрьіть, разг. поразе-
вать, разйнуть [Ріпники аж роти пороз-
німали з диву, почувши таку раду (Фр.)].

порозносити, -ношу, -носиш мног. 1) прям.,
перен. поразносйть (разг.), разнестй; (вет-
ром и т. п. — еще) поразвеять (разг.),
развеять [Серед кривавої січі., вона, мати,
не закриває очей своїй рідній дитині: їх
хижі орли з граками повикльовують, го-
лодні вовки-сіроманці порозносять жовті
кості... (Мирн.); Сходило сонце, коли по-
бачили, що слідів пафти на морі майже не
лишилось. Окремі плями порозносило одну
від одної на значну відстань (Трубл.);
Скрізь проповідував [молодий студент]
свої ідеї, котрі не давали йому спокою,
неначе муляли йому в толові, доки він не
порозносив їх по сусідах (Н.-Лев.)]; 2) (пе-
рен.: розгромить, разрушить) поразно-
сйть (разг.), разнестй; 3) (увеличить в
об'ьеме) безл. разг. разнестй, пора здувать,
раздуть.

порозорювати, -рюю, -рюєш мног. пордспа-
хивать (разг.), распахать.

порозпадатися, -дається мног. пораспада-
ться (разг.), распасться; (разделяясь на со-
ставчие части — еще) поразвалпваться
(раз?.), раз валиться, разг. порассьіпаться,
рассьіпаться; (расколоться— еще) рассесться
[Порозчинялись брами, порозпадались мури
(Тер.)].,

порозпаковувати, -кбвую, -кбвуєш мног. по-
распакбвьівать (разг.), распаковать, спец.
растюковать; (открить, равречатать)
вскрьтть (Вони порозпаковували чемо-
дани, позастеляли ліжка, понакривали сто-
ли привезеними скатерками (Н.-Лев.)].

порозпаковуватися, -кбвуємося, -кбвуєтеся
мног. распаковаться.

порозпалювати, -люю, -люєш мног. пораз-
жигать (разг.), разжечь; (о печах, плитах
и т. п.) порастапливать (разг.), расто-
пйть, позатапливать (разг.), затопить.

порозпечатувати, -тую, -туєш мног. пораспе-
чатьівать (разг.), распечатать; (пцкетьі, по-
силки и т. п. — обично) вскрьтть.

порозпиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. разг.
пораспиваться, пораспйться, распйться
[Поли голодні, холодні, необуті, порозпи-
вались (Стор.)].

порозпилювати1, -люю, -люєш (разрезать
пилой) мног. пораснилйть (разг.), распи-
лйть [Були в мене в запасі дошки.. От я
й привіз їх до Домки, порозпилював (Куч.)].

порозпйлювати2, -люю, -люєш (рассеять с си-
лой жидкость илЬ, порошок) мног. распьцгйть.

порозпилюватися1, -люються пораспилйться;
распилйться. Ср. порозпйлювати1.

порозпйлюватися2, -люється распьілйться.
Ср. порозпйлювати2.

порозпинати, -паю, -паєш мног. 1) порастя-
гивать (разг.), растянуть; (перен., спец. —
еще) пораспялить (разг.), распялить [По-
над Россю, в лузі стояли рідко розкидані
розкішні старі дуби з рідким розкидчастим
гіллям, неначе порозпинали сотні рук на
всі боки (Н.-Лев.)]; 2) (о древнем способе
казни) распять; 3) (шатри, палатки и
т. п.) разбйть, раскйнуть.

порозпинатися, -кається мног. 1) порастяги-
ваться; растянуться; пораспялиться; рас-
пялиться; ср. порозпинати 1; 2) (занять
большое пространство) разг. растянуться,
книжн. простереться,

порозпирати, -раєліног. 1) пораспереть (разг.),
распереть; 2) (в безличном употреблении)
разг. пораспереть, распереть, пораздувать,
раздуть.

порозпйсувати, -сую, -суєш мног. пораспйсьі-
вать (разг.), расписбть [Архімандрити і
протоєреї сіли кожний по чину, неначе
хто їм порозписував місця (Н.-Лев.)].

порозпйсуватися, -суюся, -суєшся мног. 1) по-
распйсьіваться (разг.), расписаться; 2) (с
кем и без дополнения) разг. пораспйсьіваться

(разг.), расписаться (разг.), зарегистрйро-
ваться.

порозпитатися, -таюся, -таєшся разг. по-
расспросйть (разг.), расспросйть, разг. по-
спросйть [Нечипір собі й дума: — Підійду
лишень до нього та порозпитаюсь, чи не
можна як-пебудь від них і навтікача
(Квітка)].

порозпйтувати, -тую, -туєш мног. порас-
спрашивать (разг.), расспросйть, разг. по-
спросйть; (подробно разг. — еще) порас-
спросйть; (виведать разг.— еще) повьіспра-
шивать, вьіспросить [Порозпитував [справ-
ник] їх, де і почім хліб купували (Квітка)].

порозпихати, -хаю, -хаєш мног. разг. 1) по-
ра сто лкать, растолкать; (освободить место
для прохода — еще) пораспихать, распи-
хать, распихнуть [Нагнувся [Максим], при-
дивляється. Далі зразу: одного в один
бік, другого в другий, мовчки порозпи-
хав товаришів, прожогом рвонувся до вікна
(Вас.)]; 2) (разместить по разньїм местам)
порассовать, рассовать, пораспихать, рас-
пихать; (втиснуть — еще) порастйскать,
растйскать [— Тоді дайте мені ці летючки
ррзносити по селу, — звернувся він до
вуйка Андрія. — Я їх ще нині в хати по-
розпихаю (Турч.); Дітей при йому [судді]
не було, — усіх ігорозпихав, жінка умер-
ла, зостався сам як палець (Мирн.); Ви-
йшов Луценко од стражника і аж у чобо-
тях під устілкою порозпихав їх [гроші],
щоб не забрали (Тесл.)].

порозпливатися, -ваємося, -ваєтеся 1)‘порас-
пльїваться (разг.), расплмться; (о жидко-
сти — еще) порастекаться (разг.), рас-
течься; 2) (поплить в разние сторони)
пораспльїваться (разг.), расплмться.

порозпліскувати, -кую, -куєт мног. пораспле-
скбть (разг.), расплескать; (мелкими капля-
ми — еще) поразбрйзгивать (разг.), раз-
брмзгать.

порозпліскуватися, -кується порасплескать-
ся; расплескаться; поразбрйзгиваться; раз-
брйзгаться. Ср. порозпліскувати.

порозплітати, -таю, -таєш мног. пораспле-
тать (разг.), расплестй [Порозплітала коси
(Харьк. — Сл. Гр.)].

порозплітатися, -таємося, -таєтеся мног. по-
расплетаться (разг.), расплестйсь.

порозплутувати, -тую, -туєш мног. порасцу-
тьівать (разг.), распутать; (перен. разг. —
еще) расхлебать.

порозплутуватися, -тується пораспутьіваться;
распутаться. Ср. порозплутувати.

порозповідати, -даю, -даєш мног. порасска-
зьівать - (разг.), рассказать; (понемногу, в
несколько приемов) разг. порассказать [Тато
поблагословили нас, порозповідали, де і
куди які криївки, ми попрощалися та й
пішли (Фр.)].

порозподіляти, -ляю, -ляєш мног. пораспре-
делять (разг.), распределйть; (виделяя ка-
ждому часть — еще) разделйть; (произ-
вести розверстку — еще) разверстать.

порозпозичати, -чаю, -чаєш мног. поразда-
вать взаймй (разг.), раздать взаймш [А
Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші,
порозпозичав, а після лиш відбирав та
гайнував (Свидн.)].

порозпрягати, -гаю, -гаєш мног. пораспря-
гать (разг.), распрячь; (из телеги, жипажа
и т. п. — еще) повипрягать (разг.), вн-
прячь, поотпрягать (разг.), отпрячь [Бать-
ко воли порозпрягав, а сип постановив їх
серед двора, до ясел (Барв.)].

порозпукуватися, -куються и порозпукатися,
-каються мног. пораспускаться (разг.), рас-
пустйться; (о почках на деревьях разг. —
еще) полопаться.

порозпускати, -каю, ,-касш мног. 1) пораспу-
скать (разг.), распустйть; (дать возмож-
ность разойтись или раз'ьехаться — еще)
поотпускать (разг.), поотпустйть (разг.), от-
пустйть [Порозпускавши овець, хлопці вер-
тали по домівках, а дід запирався в зе-
млянці до другого ранку (Мирн.); Еол, на-
супившись, сказав: — Я все б зробив за
сюю плату, Та вітри всі порозпускав
(Котл.)]; 2) (развязать, ослабить туго
стянутое) пораспускать (разг.), распус-
тйть [Жінки, порозпускавши коси, Роз-
христані і без свиток, Розтрьопані, про-
стоволосі, Галасували на весь рот (Котл.)];
3) (широко развестй в сторони) пораспу-
скать (разг.), распустдть, распростереть
[По зеленому, рівнесенько стриженому дер-
ні похожали пави та павичі, порозпускав-
ши сво< пишні хвости (Н.-Лев.); По широ-
ких поляпах кущі калини та орішника по-
розпускали тонкі гілки аж додолу
(Мирн.)]; 4) (сделать известним для мно-
гих) пораспускать (разг.), распустйть, по-
распространйть (разг.), распространйть;

5) (перен.: ослабив надзор и требователь-
ность, сделать недисциплинированним и
т. п.) пораспускать (разг.), распустйть;
(испортить излишним баловством) поизба-
ловать (разг.), избаловать, разг. разбало-
вать [Й наймичок порозпускали, й най-
мички сміються мені в вічі, й ви [дочка з
зятем] смієтесь (Н.-Лев.)]; 6) (бесцельно из-
расходовать) редк. известй, растранжйрить,
перен. развеять [Добра дитина ще й при-
дбає, а наша — що є, то й те порозпускає
(Ном.)].

порозпускатися, -каємося, -каєтеся мног.

1) пораспускаться; распустйться; 2) порас-
пускаться; распустйться; поизбаловаться;
избаловаться; разбаловаться [А всі ті воє-
води один від одного не ліпші. Звісно, за
ними й інші всі порозпускались (Л. Укр.)].
Ср. порозпускати 2, 5; 3) (прорастая,
раскриться) пораспускаться (разг.), распу-
стйться.

порозпухати, -хаємо, -хаєте мног. пораспу-
хать (разг.), распухнуть; (слегка или в на-
чале воспалительного процесса — обично)
повспухать (разг.), вспухнуть [У мене но-
ги порозпухали від золотухи і не можна
було надіти чобіт (Яроп.)].

порозпушувати, -шую, -шуєш мног. 1) порас-
пушйть (разг.), распушйть; 2) с.-х. пораз-
рьіхлйть (разг.), разрьіхлйть, взрьгхлйть.
порозривати, -ваю, -ваєш мног. 1) поразрьі-
вать (разг.), разорвать, разг. пораздирать,
разодрать; (во многих местах разг. — еще)

поизодрать, изодрать [А іноді проти лави
один піде [Нечипір], так тут вже достане-
ться йому на горіхи; пику йому порозби-
вають, волосся пообривають, одежу., пороз-
ривають (Квітка)]; 2) (перен.: умертвить)
поразрьгвать (разг.), разорвать; (на мелкие
части — еще) порастерзать (разг.), растер-
зать [— Ну, що ж, братці, — каже Іван-
Мужичий син, — порозривають нас соба-
ки (народна казка)].

порозриватися, -вається поразрьіваться; ра-
зорваться; пораздираться, разодраться; по-
изодраться, изодраться [Бруньки на кашта-
нах поналивалися, ..надходить момент,
коли вони порозриваються, ніби аж з ви-
ляском, і вперше дихнуть весняним по-
вітрям... (Вишня)]; 0 як не каються
разг. что єсть мочи, изо всех сил [Музика
тне, люди, як не порозриваються, співають
(Мирн.)]. Ср. порозривати 1.

порозріджувати, -джую, -джуєш мног. пораз-
редйть (разг.), разредйть; (сделать жиже —
еще) поразжидйть (разг.), разжидйть.

порозрізувати, -зую, -зуєш мног. поразре-
зать (разг.), разрезать; (для обнаружения
внутренностей — еще) взрезать, мед.
вскрьіть [Тільки тепер/ коли майже все
скінчилося, Марко відчув слабість. Він
попросив розв’язати або порозрізувати його
пута (Трубні.)].

порозростатися, -тається мног. поразраста-
ться (разг.), разрастйсь [Дерева порозро-
стались так рясно і гілля так низько нахи-
лилося з-за парканів, що йому доводилось
раз у раз нахиляти голову (Бойч.)].

порозряджатп, -джаю, -джаєш и порозрі-
джувати, -джую, -джуєш мног. поразря-
дйть (разг.), разрядйть.

порозряджатпся, -джаємося, -джаєтеся и по-
розріджуватися, -джуємося, -джуєтеся по-
разрядйться; разрядйться [Дівчата., по-
розряджуються, повбираються, так що ну!
(Квітка)]. Ср. порозряджатп.

порозріджувати см. порозряджатп.
порозріджуватися см. порозряджатпся.
порозсилати, -лаю, -лаєш мног. порассьілать

(разг.), разослать [До вечора о. Яким
порозсилав верхи, до кого з сусідів було
ближче, просить на завтра на весілля
(Свидн.); — Куди-то оце нас порозсилають,
як ми скінчимо курс, — промовив Дашко-
впч (Н.-Лев.)].

порозсипати, -паю, -паєш мног. порассн-
пать (разг.), расснпать; (что-нибудь си-
пучеє — намеренно или нечаянно — еще)
просипать; (роняя в разних местах —еще)
порассорйть (разг.), рассорйть [Ой ви-
соко сонце в яснім небі стало, Гаряче про-
міння та й порозсипало (Л. Укр.); Став
[Тимоха] жменями тягти гроші та в ки-
шеню, та як то поспішав, та й порозсипав
їх (Квітка)].

порозсипатися, -пається порассьіпаться; рас-
снпаться; просипаться; порассорйться; рас-
сорйться [ — Старі вози, то й порозсипа-
лись, — сумно промовив наймит (Н.-Лев.);
Вона [Мотря] була в одній сорочці та в
білій спідниці. Чорні коси хмелем пороз-
сипалися по її круглих плечах (Мирн.);
—Крр!—крикне півень, — кури, курчата
так і порозсипаються по бур’яні — похо-
ваються (Мирн.)]. Ср. порозсипати.

порозсихатися, -хається мног. порассьіхаться
(разг.), рассбхнуться [Від спеки., порозси-
халися вози (Горд.); Повнось діжки у по-
гріб, а то порозсихаються (Сл. Гр.)].

порозсідатися1, -даємося, -даєтеся мног. по-
расседаться (разг.), рассесться; (сесть ви-
тянувшись разг. — еще) поразваливаться,
развалйться; (перен. редк.: занять большое
пространство) раскйпуться [Прийшло з
ним кілька чоловік, порозсідалися на ла-
вах та стільцях (Шиян); А всюди довкола
порозсідалися гори, покриті чорним смере-
ковим лісом (Фр.)].

порозсідатися2, -дається (оседая, дать тре-
щини, полопаться) мног. порасседаться
(разг.), рассесться; (распасться, расколоть-
ся — еще) раздаться.

порозставляти, -ляю, -ляєш мног. 1) порас-
ставлять (разг.), расставить, разг. порас-
станавливать, расстановйть; (ставя, раз-
местить, уместить — еще) поуставлять
(разг.), уставить, разг. поустанавливать,
установить; (в определенном порядке —еще)
расположйть [Якось попалася Лисичка,
Злодюга, вовчика сестричка, — Хвостом в
капкан, Що в лісі пан Порозставляв між
деревами (Мирн.)', Посудина в нього [шин-
каря], як ще звечора попереполіскував та
порозставляв, так вона і стоїть, і ніхто
не навернеться у шинок і ногою... (Квіт-
ка)]', 2) спец, порасставлять (разг.), рас-
ставить; 3) (раздвинуть, увеличив расстоя-
ниемежду чем-нибудь) порасставлять (разг.),
расставить; (широко — еще) раскинуть.

порозставлятися, -ляюся, -ляєшсямног. 1) по-
расставлять ся; расставиться; порасстанав-
ливаться, расстановйться; поуставляться;
уставиться; поустанавливаться, установй-
ться; расположйться; ср. порозставляти 1;
2) (з чим) разг. порасставлять (что)( разг.),
расставить (что), разг. порасстанавливать
(что), расстановйть (что) [По всій хаті з
горшками та з мисками порозставлялася.
А ну лиш поприймай хоч трохи (Черниг.—
Сл. Гр.)].

порозстеляти, -ляю, -ляєш и порозстилати,
-лаю, -лаєш и редк. порозстелювати, -люю,
-люєш мног. порасстилать (разг.), разо-
стлать, разг. расстелйть [Порозстелявши на
гарячому камені плащ-палатки, бійці зби-
рали в них довгождану вологу (Гонч.)',
Вгорі, просто Капева, по Дніпру біліють
вередливі піскуваті мілини, неначе хто
порозстилав по воді білі хустки (Н.-Лев.)].
порозстібати, -баю, -баєш мног. порасстеги-
вать (разг.), расстегнуть [Гусари розвесе-
лились, ..порозстібали мундири й почали
ревти солдатських пісень (Н.-Лев.)].

порозстібатися, -баємося, -баєтеся порассте-
гиваться;расстегнуться [Бійці порозстібали-
ся, бредуть, обливаючись потом, важко, над-
ривно дихаючи (Гонч.)]. Ср. порозстібати,
порозстрілювати, -люю, -люєш мног. 1) порас-
стреливать (разг.), расстрелять; 2) (израс-
ходовать при стрельбе) порасстрелять
(разг.), расстрелять.

порозтавати, -тає мног. 1) порастаять (разг.),
растаять [Порозтають тії білії сніги, По-
криються травицею всі луги (Гл.)]; 2) (вий-
ти из замороженного состояния под дей-
ствием тепла) пооттаять (разг.), оттаять
[Яка була мерзла земля, зараз уся порозта-
вала (Квітка)].

порозтикати, -каю, -каєш мног. разг. порас-
тьїкать (разг.), порастмкивать (разг.), рас-
тілкать (разг.). повтикать (разг.), воткнуть
[Як же пахнуть сухі волошки в хаті! Це
баба Явдоха пов’язала їх у пучки і.,
порозтикала скрізь (Донч.)].

порозтікатися, -кається мног. порастекаться
(разг.), растечься; (образовать подтеки,
пятна — еще) пораспльїваться (разг.), рас-
плмться; (перен. — еще) порасходйться
(разг.), разойтйсь, (медленно) поразбрес-
тйсь (разг.), разбр^естіїсь, (бистро) поразбе-
жаться (разг.), разбежаться [Карпо хоч і не
показний з себе, ..з широким, завжди
замазаним лицем, до того ще і плями по-
розтікалися у його на щоках,гмов жаби.
Зате смілий, меткий, проворний (Мирн.);
Овечата, бички щиро прийнялись щипати
вогку траву, ..і вони ген порозтікались по-
над усім озером (Мирн.)].

порозтрй цькувати, -кую, -куєш и (реже)
порозтрйнькати, -каю, -каєш мног. разг.
порастрапжйрить (разг.), растранжйрить,
разг. попроматьівать, промотать; (преим.
деньги, имущество фам. — еще) спустйть
[Порозтринькав все дівчатам: Дукачі й
намисто (Г.-Арт.)].

порозтріпувати, -пую, -пуєш мног. порастре-
пьгвать (разг.), растрепать; (ноской привести
в негодность — еще) поистрепать (разг.),
истрепать.

порозтріпуватися, -пуємося, -пуєтеся порас-
трепьіваться; растрепаться; поистрепаться;
истрепаться. Ср. порозтріпувати.

порозтрушувати, -шую, -шуєш мног. по-
раструшивать (разг.), раструсйть; (рас-
сипать, роняя, соря — еще) порассаривать
(разг.), порассорйть(разг.), рассорйть; (рас-
кидать ровним слоем разг. — еще) рас-
трястй [Глянь, скільки сіна порозтрушу-
вали, — візьми граблі та попідгрібай
(Харьк. — Сл. Гр!)].

порозтрушуватися, -шується пораструшива-
ться; раструсйться; порассариваться, по-
рассорйться; рассорйться; растрястйсь. Ср.
порозтрушувати.

порозтягати1 см. порозтягувати.

порозтягати2, -гаю, -гаєш (утащить в не-
сколько приемов, по частям) мног. пораста-
скивать (разг.), растаскать, растащйть [Л у-
к а ні..: А хто ж тут педогарків отих глядіти
буде? (Показує на віз і начиння). К и-
л и н а..: Ой, правда, правда, ще порозтя-
гають! (Л. Укр.)].

порозтягатися см. порозтягуватися.

порозтягувати, -гую, -гуєш и редк. по-
розтягати, -гаю, -гаєш мног. 1) порастяги-
вать (разг.), растянуть; (туго натягивая
спец, — еще) пораспяливать (разг.), распя-
лить; О ~гали облйччя (вид) хто
разг. вьітянулись лйца у кого [Гості ще
більше порозтягали вид і руки поопускали
(Н.-Лев.)]; 2) (сделать шире, просторнее)
спец, раздать.

порозтягуватися, -гується и редк. порозтя-
гатися, -гається порастягиваться; растя-
нуться [В баби Оришки понапухали щоки..
Зморшки на виду порозтягувались
(Н.-Лев.)]. Ср. порозтягувати 1.

порозуміватися, -ваюся, -гаєшся, порозумі-
тися, -міюся, -мієїпся 1) достигать взаимо-
понимания, достйчь взаимопонимапия, сго-
варпваться, сговорйться, разе, столкбвм-
ваіься, столковагься, (только соверш.) по-
ладить, сладить; (договариваться) разг. сла-
живаться, сладиться; (о единстве в действи-
ях, поступках и т. п.) перен. разг. сііеві-
ться, спеться; (приводить в ясность свой
отношения с кем-нибудь) обчисляться, обь-
яснйться [Андрій Орлик виявився людиною
простої, щирої душі, і вони порозумілися
з півслова (Чорн.); Черниш не міг так легко
порозумітися з своїми (Гонч.); Кати відчу-
вала, що Андрій так само, як і вона, гли-
боко радіє, що вони нарешті порозумілися
(Гур.)]; 2) (вести разгрвор знаками) обчисля-
ться, обчислиться [Рабиням і служникам
не дозволено розмовляти в присутності
падишаха і його родичів. Навіть сам па сам
порозуміваються вони в палаці на мигах,
наче глухонімі (Тулуб)].

порозуміння 1) взаимопонимание; (взаимное
согласие на что-нибудь) соглашепие [..ко-
муністи всюди добиваються об’єднання і
порозуміння між демократичними партіями
всіх країн (Комун, ман.); Забейко відчув,
що порозуміння між ним і Мотрею не на-
ступить так скоро (В ільде)]; 2) (договорен-
ность) соглашепие; (взаимное одобрение —
еще) согласие; (преим. неодобр. — еще) сго-
вор [Він [Сікора] радив, що піднімати лю-
дей на повстання треба організовано, в
тісному порозумінні з робітниками в мі-
стах (Козл.); Так, значиться, батько її від-
давна, від десятьох літ був у порозумінню
з монголами, був зрадником! (Фр.)].

порозуміти, -мію, -мієш обл. 1) понять [Вони
пе могли порозуміти, що се такого сталося
робітникам і чого вони хотять (Фр.)];
2) поумнеть [Де вже він порозуміє, коли
тепер дурний (Каменец. у. — Сл. Гр.)];
см. еще порозумнішати.

порозумітися см. порозуміватися.

порозумнішати, -шаю, -шаєш и редк.
порозумпіти, -цію, -пієш поумнеть; (стать
более степенньїм) остепенйться [Просто фі-
зично відчуваю, як я змужнів і навіть
порозумнішав (Янов.); Був собі горобець..
Як вилупився з яйця, так з того часу
нітрошки не порозумпів (Л. Укр.)].

порозхлюпувати, -пую, -пуєш мног. порасплес-
кать (разг.), расплескать [Порозхлюпу-
вали діти воду (Сл. Гр.)].

порозхлюпуватися, -пується порасплескаться;
расплескаться. Ср. порозхлюпувати.

порозходитися, -димося, -дитеся мног. 1) по-
ра сходйться (разг.), разойтйсь; (медленно
в разньїе сторони, в разньїх направле-
ннях --еще) поразбрестйсь (разг.), разбрес-
тйсь [Гості попрощались, порозходились
(Коцюб.); Раді та веселі порозходились одра-

дяни вечеряти та лягати спати (Мирн.);
Підіть лишень ов'ць позавертайте! Ба-
*чите, як порозходились... (Мирн.)]; всі
люди ~дилііся все люди разошлйсь;
разг. все лірди в расхбде; 2) перен. порасхо-
дйться (разг.), разойтйсь; (исчезнуть —
еще) порассеяться (разг.), рассеяться; (о
складках, неровностях на чем-нибудь —• еще)
поразглаживаться (разг.), разгладиться; (в
жидкости — еще) порастворяться (разг.),
растворйгься; (об опухолях — еще) порасса-
сьіваться (разг.), рассосаться; (о чернилах —
обьічно) пораспльїваться (разг.),раснльїться;
3) (перен.: расширить круг своего действия)
распрострапйться, разг. разойтйсь; 4) (по-
кинуть друг друга) порасходйться (разг.),
разойтйсь; (о расторжении брака— еще)
поразводйться (разг.), развестйсь.

порозхристуватися, -туємося, -т^єтеся мног.
порасстегиваться. (разг.), расстегнуться;
(бить в незастегнутой одеж де) пораспахи-
ваться (разг.), ра спахну гься [Чого ви по-
розхристувалися? Позастібайтеся! (Харьк.—
Сл' ;

порозцвітати, -таємо, -таєте и порозцвітати -
ся, -гаємося, -таєтсся мног. прям., перен.
расцвестй [Порозцвітали гарно квіги (Гл.);
Квітки, котрі порозцвітались уранці, опів-
дні в’яли й засихали (Н.-Лев.)].

порозчепірювати, -рюю, -рюєш мног. порас-
топьіривать (разг.), растопьірить; (ноги
разг. — еще) пораскорячить, раскорячить
[Вони наставили руки, порозчепірювали
пальці й не зводили очей з чистої води.
РаптОїМ біля Артьомова виткнулася риб’яча
голова — шестеро рук шугнули у воду.
—Ловіть! (Чорн.)].

порозчепірюватися, -рюємося, -рюстеся по-
растопьїриваться; растопьіриться; пораско-
рячиться, раскорячиться. Ср. порозчепі-
рювати.

порозчйняний1 раскрьїтьгй; раствбррппьій;
распахнутьій [Двері скрізь порозчиняю
(Вас.)]. Ср. порозчиняти1.

порозчйняний2 ра створеними; ра зведе пнмй;
заквашеннмй. Ср. порозчиняти2.

порозчиняти1, -пяю, -няєш мног. пораскрьі-
вать (разг.), раскрідть; (широко — еще) по-
ра створять (разг.), растворйть, пораспахи-
вать (разг.), распахнуть [— Так він вас
і прийме, командуючий. Усі двері пороз-
чиняє перед вами, — сказав Славко
(Куч.)].'

порозчиняти2, -пяю, -пяєш (смешать твердеє,
жидкое или газообразное вещество с жидким)
мног. порастворять (разг.), растворйть; (раз-
бавить — еще) поразводйть (разг.), развес-
тй; (хлеб, тесто — еще) позаквашивать
(разг.), заквасить.

порозчинятися1, -няються пораскрмваться;
раскрьїться; порастворяться; растворйться;
иораспахиваться; распахнуться [Як по-
війнуло, так і двері й вікна порозчинялися
(Харьк. — Сл. Гр.)]. Ср. порозчиняти1.

порозчинятися2, -пяється пора створяться; рас-
творйться; поразводйться; развестйсь; по-
заквашиваться; закваситься. Ср. порозчи-«
няти2.

порозчісувати, -сую, -суєш мног. порасчесьі-
вать (разг.), расчесать [А мати всіх однако-
во жалувала: було щосуботи позмиває
і порозчісує голови, сорочки чистенькі
понадіває (Барв.)].

порозчісуватися, -сіємося, -суєтеся порасче-
сьіваться; расчесаться [Дівчата порозчісу-
валися, позапліталися (Киев. у. — Сл. Гр.)].
Ср. порозчісувати.

порозшивати, -ваю, -ваєш мног. 1) порасши-
вать (разг.), расшйть; 2) (украсить узор-
-ним шитьем) порасшивать (разг.), расшйть.

порозшиватися, -ваються порасшиваться; рас-
шйться. Ср. порозшивати 1.

порозшукувати, -кую, -куєш мног. поразнс-
кивать (разг.), разьіскать [Домовились,
що Борис порозшукує інструменти, а Ма-
ксим Криниця сам керуватиме оркестром
(Бойч.)].

порозшукуватися, -куються поразьіскиваться;
разьіскаться. Ср. порозшукувати.

пороїтися, -роїться разг. заройться, закру-
жйться роєм [Вона на його подивилася, і
знов пороїлися думки — та вже не за те,
як його вбрати, а за його самого (перекл.
з Вовчка)].

порок, -ку порок [Дальше загострення за-
гальної кризи капіталістичної системи ще
більше поглиблюватиме органічні пороки
капіталістичних армій — армій грабежу і
насильства (Рад. Укр., 1952, XI); Лише
Радіщев уперше сказав, що всі пороки,
всі нещастя російського життя викликані
державно-кріпосницькою системою (Вісник
АН УРСР, 1949, Р)]; ~к серця мед.
порок сердца [Кажуть, що у мене порок
серця і грудна жаба на грунті сердечної
слабості (Коцюб.)].

порольний портн. распброчннй..

пором см. паром.

поромний см. парбмний.
поромник см. парбмппк.
поромовий см. парбмнип.
порбмщик см. парбмник.
порбп см. паром.

поронйти, -ропю, -рониш обл. 1) повалйть,
опрокйнуть [Щось важке наближається до
пасіки.. Поронило лісу (Вовч.)]; 2) (уро-
нив, потерять) обропйть [Не жаль мені
тої травиці, що її побродили, тільки жаль
мені того пір’ячка, що його поронила (на-
родна пісня)].

порбннип см. парбмний.

порбнник см. парбмник.

порбновий см. парбмний.

поропласти, -тів поропласти [Широко розви-
вається за останні роки виробництво піни-
стих і пористих пластичних мас (пінопла-
стів і поропластів) (Наука і життя, 1957,
Р)].^

поросйпець, -нця бот. (НуросНоегіз Ь.) пазнйк.
поросйти, -рошу, -росйш разг< 1) покропить,
побрм^гать [Поросила, покропила Хмарка
дошиком гаї (Ус.)]; 2) замОчйть в росе.

пороситися1, -рошуся, -росйшся замочйться
в росе.

поросйтися2, -роситься с.-х. поросйться.

по-російському, по-російськи нар. по-русски
[Він [Макар Іванович] згоджується, що не
знає мови [української]., і через те мусить

балакати по-російському (Коцюб.); В тому
товаристві [літературно-артистичному] були
прилюдні читання по-російськи і по-україн-
ськи (Л. Укр.)].

поросіння с.~х. поросение [Система ущільне-
них турових опоросів передбачає поросін-
ня свиноматок у відносно короткий про-
міжок часу (Соц. тварин., 1956, І)].

порослевий бот., с.-х. порослевий [Намі-
чено створити тополеві ліси на площах,
зайнятих малопродуктивними порослевими
дубовими насадженнями (Колг. Укр., 1957,
10); Кореневласні дерева час від часу змі-
нюються новою порослю, завдяки чому
насадження порослевої вишні, як правило,
дуже довговічні (Колг. вироби, енцикл.)].

порбсливий: <—ва свиня плодовйтая
свинья.

порослий 1) порбсший, обрбсший; зарбсший
[Стежка одбігала вліво, крутилась по при-
бережних горбах, порослих пахучим чеб-
рецем (Козач.); Могилін, широкоплечий
лісовик п’ятдесяти літ, з глибоко запалими
очима, з обличчям, порослим бородою,
..явно вже очолює якусь групу (Довж.)];
2) прорбсший. Ср. поростати і, 3.

поросль, -лі прям., перен. поросль [Після
вирубки білої акації насіннєвого похо-
дження виникає швидкоросла поросль від
пня (Укр. бот. ж., 1956, XIII, 1); Ураган
гнув верховіття грабової порослі до землі
(Смол.); Молода літературна поросль впер-
ше побачила тут на з’їзді кращих майстрів
слова (Літ. газ., 1948, XII)].

поросна прил. (только ж. р.): <-»па с в и-
н я (свиноматка) поросная свинья
(свиноматка), порбсая свинья (свино-
матка) [Щоб одержувати й вирощувати
міцних, здорових поросят, свинарі кол-
госпу дбають про правильну і повно-
цінну годівлю поросних свиноматок
(Колг. Укр., 1957, /)].

порбспість, -пості с.-х. порбсность, порб-
сость [Насамперед вони [свинарі] добива-
ються, щоб матки протягом усього пе-
ріоду поросності були в стані доброї вгодо-
ваності (Колг. Укр., 1957, 1)].

пороснути, -пу, -непі разг. 1) посипаться,
фам. сипнуть; (по поверхности) расснпа-
ться [Дівчина., під’їхала під яблуньку, а
яблучка так і пороснули у возик (народна
казка); Літак висипає над подвір’ям дрібні
тріскучі гранати. Пороснуло, залущало
скрізь, немов розсипалась на скалки ви-
сока скляна стіна (Гонч.); Бублики з торби
пороснули по сходах (Н.-Лев.)]; 2) (о ба-
стром движении) метнуться; (стреми тельно
направиться в разние сторони—еще) рассн-
паться, поразбегаться (разг.), разбежаться,
брбситься врасснппую {Тут саме показався
па порозі учитель. Усі пороснули по мі-
сцях (Мирн.)]; 3) (о дожде: с силой начать-
ся) ударить [Дощ пороснув йому [Чіпці]
у гаряче лице — густий та холодний
(Мирн.)].

поростати, ^таю, -таєш, поростй, -ту, -тегп
1) (чем) порастать, порастй, обрастать, об-
растй; (мног. разг. — еще) пообрастать; (по-
криваться густо, сплошь деревьями, травой
и т. п. — еще) зарастать, зарастй, мног.
позарастйть (разг,) [А над річкою могила
Мохом поростає (Руд.); Погнили Біленькі
хати, повалялись, Стави бур’яном поросли
(Шевч.); Тоді тільки ідея набирає вартості,
коли поростає тілом, переводиться в життя
(Коцюб.); Печаль полином поросла (Пере.);
Минуле бувальщиною поросло (Колг. село,
1955, І)]; ^тати в пір’я прям., перен.
оперяться [Він тоді іно що почав поростати
в пір’я; закуп того дому був перший крок
до його пізнішого багатства (Фр.)]; 2) разг.
растй, вмрасти; (становиться вище ростом,
старше — еще) вьірастать, мног. повьіра-
стать (разг.) [Геть-геть по ланах поростають,
як зелені сади, як виногради, густі та
чорні кропиви (Вас.); Вже поросли верби й
вишні, посаджені Миколою над Растави-
цею, а Микола не приходив (Н.-Лев.);
Од великого розуму і роги поростуть
(Ном.); Зросла Хима вкупі з Тимошем,
як брат із сестрою; разом гралися, разом
і горе приймали, все вкупі, все любенько
між собою, та так і поросли, щиро любля-
чись (Вовч.)]; 3) (только соверш.: о семени,
зерне) прорастй [Пізнаться з своїм госпо-
дарством усяка вдова. Уже й миші поло-
вину попереїдали. То затекло, то не до-
везли, то у полі у копах стоїть, поросло
(Барв.)]; 4) (только соверш.: расти в течение
некоторого времени) порастй.

порость, -ті поросль [Від пенька виросла
порость густим зеленим кущем (Шиян)].

порося, -сяти поросенок, разг. редк. порося
[Верещить на возі порося, пришнуроване
до драбини мотузкою... (Вишня); Неза-
баром цілий стіл був заставлений усякою
стравою: борщем, кашею, печеним поро-
сям (Мирн.); Пани до одного спеклись,
Неначе добрі поросята (Шевч.); Любить,
як вовк порося (Нам.); Шолудиве порося
і в Петрівку змерзне (Ном.)]; не мала
баба клопоту, та купила**-ся
погов. не бьіло печали, тдк черти накачали
или не знала баба горя, купйла баба порося.

поросятина поросятина [Ісакій та Єремій аж
скривились і мовчки дивилися на ситеньку
поросятину (Н.-Лев.)].

поросятко уменьш., ласк. поросепочек [Одне
поросятко від матері одбилось, Мар’яша
соскою годувала його (Горд.)].

поросятник с.-х. поросятник.

поросячий поросячий [ВДдчайний поросячий
зойк розлігся по всій вулиці (Кач.); Мов
поросяча, кров лилась, Я різав все, що
паном звалось (Шевч.)],

пороти1 (порю, пореш) 1) пороть, распарьі-
вать [Поров [Федоренко] складним ма-
леньким ножиком торбинку, в якій був
зашитий подарунок (Кач.)]; [стара па-
ні] все то шиє, т о **-ре ишйє,
**-ре — ниткам горе погов. ни шьет,
ни пбрет; 2) разг. потрошить, перен. разре-
зать [— Сам де був? Ящірок поров? — уїд-
ливо спитав Грицько (Мирн.); Блискавки
кровавим світлом пороли пітьму, а громи
потрясали хату, повітря і землю (Фр.)];
3) (о дожде: сильно лить) разг. хлестбть
[Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; 0 ~ ти га-

рячку разг. пороть горячку [А поки що
не треба гарячки пороти й ніяких нікуди
телеграм (Головко)].

пороти2 (порю, пореш) (сечь, бить) разг.
пороть [— Плітьми мене, шельму, дути!
Козацькими нагаями пороти!..— скрикнув
Довбня (Мирн.)].

поротий1, порений поротий [І шитеє і поротеє
знає (Ном.)]. Ср. пороти1 1.

пбротий\ порений поротий. Ср. пороти2.

поротися (пореться) пороться, распарн-
ваться.

поротно нар. поротно, ротами [Полк прохо-
дить поротно, з інтервалами (Шер.); Обіч,
під накриттям з гілля, вишикувалися
поротно танки (перекл. з Бабаевського)].

пороття1 порка; (портн. — еще) распбрка
Ср. пороти11.

пороття2 порка [Тим часом пан староста
скінчив свій суд. Лишалося пороття (Ле)].
Ср. пороти2.

порох1, -ху пнль, уст., позз. прах; рит.
уст. персть [Чепурна баба стерла порох
з лави, ще й постелила на лаві шматок
полотна (Н.-Лев.); Над полем ворони зня-
лись, Подули порохом вітри! (Мал.); Не
спиняла я сліз, хоч потоком лились, поки
порох не змила могильний з ваших обра-
зів чистих (Л. Укр.); Ясні кучері блищали
наскрізь кругом Харитонової голови проти
вікна, кудою сипався золотим порохом
промінь сонця (Н.-Лев.); Літопису неве-
лемовний звіт Вкриває порох семи сотень
літ (Бажан)]; **-х стовпом пьіль стол-
ббм; покритий **-хом покрьїтьгй пм-
лью, пильний; розпадатися па
**-х обращаться в прах [І не раз, як рука,
чи повітря, чи сонце торкались Тисячо-
літнього трупа — він розпадався на порох
(Л. Укр.)]; розсипатися (піти)
<*-хом (на ~х) разг. расснпаться прахом
(в прах); (перен. — еще) пойтй прахом
[Старий Хо порохом розсипався б, коли б
усе живуще хоч раз зважилося глянути
йому в вічі... (Коцюо.); Конрад Вінкель і
не гадав, що ця могутня оборона розсипле-
ться на порох під ударом росіян (перекл.
з Казакевича); Сім’ю свою треба хазяйці
так тримати, як мак у жмені: а то розсипле-
ться усе, порохом піде за вітром (Вовч.)];
розтерти на <*-х растереть в поро-
шок; стерти на *^х обратйть в прах;
перен. разг. согнуть в бараний рог [Кров
проступає крізь чорні бушлати, Скелі на
порох стирає фугас (Нагн.)].

порох2, -ху (взривчатое вещество) порох
[Порох, який приніс капітан, лишився
без ужитку (Фр.); Стелив він про-
пахчену порохом бурку На синій, крих-
кий, як мороз, солончак (Бажан); Це
хліб хазяйський.. Тут хіба зверху трохи
затекло, а то тобі — як порох сухе...
(Мирн.); Ішла чутка, що він страшний
чоловік, палкий як порох, а гострий як
бритва (Мирн.)]; ~хом пахне перен.
порохом пахнет [А врешті — хто його знає,
що ще у нас буде. В повітрі пахне реакцією,
а значить, і порохом (Коцюб.)]; держати
**-х с у х й м перен. держать порох су-
хйм [Порох завжди треба держати сухим.
Так говорить мудра народна приказка
.(Вишня)]; нюхати ~х, понюхати
^ху перен. нюхать порох, понюхать пороха
[Ах, панове! Про трусість Мовчіть ви мені!
Чи ви нюхали порох В життьовій війні?
(Фр.); — Пруть [пани], як ті людолови-но-
гайці! — Людолови вони й є!— Хай сунуть-
ся. Дамо їм понюхати пороху! (Тулуб)].

порохівпйця пороховнйца [Ганяв [Томаш]
отару вздовж Бугу і не один раз надибуу
вав на забитих і збирав навколо них мідні
гудзики, кулі, хрестики і порохівниці з
рогу або позеленілої міді... (Тулуб)]; є
ще порох у '—'ЦЯХ (реже у '"-'ЦІ) ЄСТЬ
еще порох в пороховнйцах [Ми йдемо весь
день по горах, Нам би треба оддихнуть,
Та в порохівницях порох Єсть іще — рушай-
мо в путь! (Дор.);—За господарську лінію
я не боюся, — вів далі батько. — Хоч мені
вже й шістдесят, а є ще порох у порохів-
ниці! (Минко)].

порохкати, -кає похрюкать.

порохкувати,-кує похрюкивать[Поросята, схо-
жі на гладкі березові колодочки, тицялись
під черево матки, і вона, розлігшись, бла-
женно порохкувала (перекл. з Мальцева)].

порохкавші см. порохнявий.

порохнявіти см. порохнявіти.

порохпйй см. порошнйй.

порохня, (реже) порохно 1) труха [древесная]
[Стіни [хатки] попрогнивали, вивалюва-
лися, — порохня сипалася з голих колод
(Мирн.); Великий дуб, та порохнею напха-
ний (приказка); X р а п к о сам: Бісів дід!
Аж порохня з його сиплеться, а ще таки
плутає ногами (Мирн.); Очі його, великі
І НерухЛИВІ, СВІТИЛИСЯ мертВИМ СКЛЯПИїМ
блиском, б іиском вогкого, гнилого порох-
на (Фр.)]; взятися ^пею стать
трухлявими, разг. потрухляветь [Вер-
би коло тину стали дуплинасті і взялися
порохнею (Н .-Лев.)]; 2) перен. труха [Ко-
лишні царські лизоблюди Чи блюдолизи—
все одно! Небавом і сліда не буде Од
вас, огидне порохно! (Рил.)].

порохнява пьіль [Цілими днями люди й ху-
доба спрагло ковтають гарячу степову
порохняву (Гонч.)].

порохнявий, обл. порохнявий трухлявий [Сме-
река була дуже стара і наскрізь порохнява
(Фр.); І спатимеш не під ковдрою.., а в до-
мовині порохнавій, тісній (Тесл.)].

порохнявіти и обл. порохнявіти, -віє трухля-
веть.

пороховйй пороховбй [Ішли бійці атаками в
пороховій імлі і геть прогнали ворога з
радянської землі (Забіла); В паузах між
розривами [мін] Богучар і Каюмов кида-
лися вперед, і тоді не так гидко тхпули
порохові гази (Куч.); Тут були порохові
льохи, склади набоїв, куль, свинцю (Ту-
луб)].

порочити, -чу, -чиш порочить [Як слу-
жити? Як вислужитись? Тебе б’ють, тебе
рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стій,
не моргни!.. (Вовч.)].

порочний порочний [Радзівілла він вважав

порочним, як людину, що вславлена в
країні розпустою, боягузтвом і жорсто-
кістю воднораз (Ле)]; *не коло лог.
порочний круг.

порочність, -ності порочность [В. І. Ленін
розкрив порочність тверджень меншовиків,
що виділення передових елементів у центра-
лізовану і дисципліновану організацію
ослаблює їх зв’язки з масами (Істп.
КПРС)].

порочно1 нар. порочно. Ср. порочний.

порочно2 нар. обл. погодко [Лікар прибіг, —
жив тут Недалеко у пана одного він по-
рочно (Вовч.)].

пороша пороша, первин снег [А за вікном
летить пороша і сонце в ній — неначе дим
(Сос.); Сипала порошею завія, Роджена
вітрами уночі (Мал.); За вікнами вітер
дерева ламає, На травах від яблунь ро-
жева пороша (Воронько); Моєї юності
останній, може, рік, Жадоби світлої пора
моя хороша. Ти відпечаталась в душі на
цілий вік, І старості тебе не зледепить поро-
ша!.. (Рил.)].

порошина, порошинка 1) пнлйпка, разг. гю-
рошйпа, порошйнка; (маленький кусочек
чего-нибудь, частичка сора) сорйнка [Ви-
чуняла [Уляна] і серце і душу віддала
своїй дитині, своєму чорноголовому Іва-
севі. Носиться цілими днями із ним, з рук
не спускає, не дає порошині упасти
(Мирн.); Машина ледве помітно здригну-
лася. В обличчя кольнула краплина чи
порошинка (Коп.); В чужому оці і поро-
шинку бачить, а в своєму і сучка недобачає
(прислів'я); Букет білих троянд стояв на
місці — у ведмедику — і на ніжних, блі-
дих пелюстках іскрилися порошинки роси
(Смол.); Увечері, під вихідний день, Бать-
ка перевдяглася по-святковому й пішла
до Уляни. В свідомості затаїла маленьку
порошину надії, що зустріне там Семена
(Сміл.)]; 2) (крупица пороха или порошка)
порошйна, порош'н;а.

порошйтп, -рошу, -рбіішш 1) пьілйть [День
був ясний і, може, трохи вітряний — здо-
рово порошило (перекл. з Павленка)]; 2) (ко-
го, что) пнлйть [І гарно тут і погано.
Гарно — як ніхто не тарахкотить по до-
розі й не порошить тебе пилом (Коцюб.)];
~тп очі чим пшлйть в глаза чем
[Уздовж Дніпра дув пронизливий вітер
і порошив очі чорним пилом, (Панч)];
3) (о снеге) порошйть; перен. падать, си-
паться [В заліплені шибки порошив сухий
сніг (Ле); Усе округи дуже тихо було:
чутно тільки порошать листя під віконечком
(Вовч.)]; 4) разг. редк. брнзгать [Темний
вологий вітер. Порошить дрібний дощ
(Грим.)].

порошйтися, -рбшпться пилиться,
порошиця зоол. пврошйца.

порошковйдпий порошковйднмй [На чорно-
земних грунтах під кукурудзу рекомен-
дується вносити подвійні органо-мінеральні
суміші, які складаються з органічних Доб-
рив і порошковидного суперфосфату (Колг.
Укр., 1956, 4)\.
порошковий порошковий, спец, порошбчньїй;
металургія 'порошковая металлур-
гия [Поширеним прийомом одержання ком-
пактного титану і його сплавів є метод
порошкової металургії (Наука і життя,
1956, б)].

порошкоподібний порошкообразньїй [Ваніль
злегка підсушують, розтирають з цукром-
піском до порошкоподібного стану і вводять
у виріб перед тепловою обробкою (Укр.
страви)].

порошний, обл. порохнйй пильний [Для
твоєї сестри було б ліпіде, якби вона по-
була ще якийсь час у горах, як вертала в
гаряче, порошне місто (Коб.); Який же
він [шлях] гучний, та людний, та порох-
ний! (5овч.)].

порошпйця пороховнйца [Де кресак мій, по-
рошниці, піду погуляти (Федьк.)].

порошно предик. пьільно [Де борошно, там і
порошно (приказка)].

порошок, -шку порошок [Я випив порошок
люміналу і вранці прокинувся, як п’яний,
з важкою головою (Грим.); Коли Франка
була в місті, дістала для тіста пахучого
порошку, що від нього хліб в роті "тане,
як печиво (Чорн.); Ах, сила й міць поезії
Шевченка! Одних вона підносить на своїх
долоцях, як дитя, а других — жорнами
на прах, на порошок нещадно розтирає
(Тич.)]; з у б н й й зубнбй порошок;
пральний ~ к см. пральний.

порощати и порощйти, -іцйть разг. бараба-
нить [За двершма знявся вітер, сипався й
порощав піском... (Ле); Порощить дощ за
вікном (2?ас.)].

порою нар. порбй, порою, иногда [Нема
серденьку покою, Воно сумне, як порою
Осінняя ніч (Руд.); Часом з квасом, порою
з водою (Яо.и.)].

порпання копание; ковиряние; возня [Після
порпання в скрині він звідти видобув
«Овода» й став прощатись (Ільч.)]. Ср.
порпатися.

пбрпатіь -паю, -паєш редк. разгребать [По-
летів Дрозд, сів собі на землі перед псами
та й норпає землю лапками (Фр.); Кури
порпають грядки (Камен. у. — Сл. Гр.)].

порпатися, -паюся, -паєшся и (реже) пбрпли-
тися, -люся, -лишся и (реже) пбрплятися,
-ляіося, -ллєшся риться, копаться; (про-
никая во что-нибудь разг. — еще) кови-
ряться; (заниматься кропотливим делом
разг. — еще) возйться [Кілька німкень у
синіх фартухах порпалися в землі (Борз.);
Тася присіла перед грубкою, запустила
в неї руки, щось довго порпалась там
(Коцюб.); В хаті тихо. Чуґи, як порпаються
кури під лавою (Чорн.); Стонога сердито
розмахував руками, Котигорошок і трак-
торист порпались у машині (Донч.); І пор-
плиться кожен собі в господі, як курка на
гнізді (Мирн.); Одначе ви служите в банку
й порпляєтесь в нудних цифрах (Н.-Лев.)].

порскання фьїрканье [3 дороги почулися роз-
мірені удари об мерзлу землю кованих
підошов, порскання коней і приглушені
голоси (Панч)]'.

порскати, -каю, -каєш, порснути, -пу, -непі

1) бризгать, бризнуть, разг. прискать,
прьїснуть [Матій і Бецедьо повертали з
роботи і сиділи мовчки в хаті при млявім
світлі невеличкого каганця, в котрім го-
рів, шкварчав і порскав нечищении бори-
славський віск (Фр.); Коли б не сиве во-
лосся, нізащо б не назвав обох старими.
Молоді очі, жваві рухи, і душі цілком
дитячі, — скільки бризків молодості пор-
скає з-під їхніх примружених вій!.. (Янов.);
Електричні крапки порснули з міста в
степ, у далечінь (Ле)]; 2) (випускать с шу-
мом воздух) фиркать, фиркнуть; (перен.—
о смехе разг. — еще) прискать, приснуть,
обл. порскать, пбрскнуть [Гнідко., плив
тихо, раз но раз порскаючи та хропучи
(Мирн.); Усе тсвіриство порснуло сміхом
(Фр.)]; 3) (вириваться) вьіскальзивать, ви-
скользать, вйскользнуть [Гіллйчка пор-
снула вгору (Н.-Лев.)]; 4) (только соверш. —
о бистром движении) метнуться, обл. пбр-
скнуть; (стремительно направиться в раз-
ние сторони — еще) рассипаться, пораз-
бегаться (разг.), разбежаться, брбситься
врассипную [Зляканий птах порснув з-під
вербового пенька (Ле); До Каргата нараз
долинули голоси: хтось наближався до ла-
вочки. Ось плямки місячного світла порсну-
ли по двох постатях (Шовк.); З-за кіп
вискочила політвіддільська машина, дів-
чата з вереском порснули геть (Ле)].

порский 1) бистрий; (о безе — еще) резвий
[Почувши волю, кінь порский Геть стеном
вибриком побрався (Греб.)]; 2) скбльзкий;
(перен. — обично) увертливьій [Я р оше н-
к о: Просив пробачення [Вороній] за вчо-
рашню сутичку. Сказав, що вранці зайде
для вичерпної розмови. Бережний:
Нсвий маневр? Я рошенко: Мабуть.
Бережний: Порский... Докази дове-
деться збирати крок за кроком (Левада)].

порско нар. бистро; резво [У шибки, покриті
лускою, порско б’ють сухі сніжинки (Ст.);
Слідом на борт катера вискочив порско
Баглам (Панч)]. Ср. порскйй 1.

порснути см. порскати.

порськати, -каю, -каєш, порськнути, -ну,
-неш охопгн. порскать, порскнуть.

порт, -ту порт [Йдуть і ідуть голубі каравани
З рідних портів у дорогу свою... (На$н.)].

Порта ист. Порта; Оттоманська^та
Оттоманская Порта.

портал, -лу архт., техн. портал [Високі,
пишні портали палаців веселили око (Риб.);
Обличчя Адріана Петровича мелькало то
між порталом та кулісами, то за вікном
павільйону,то крізь щілину дверей (Смол.)].

портальний архт., техн. портальний [На
щитовій стіні за портальним краном пора-
лись вздолази (Баш)].

Порт-Артур, -ра Порт-Артур.

портативний портатйвний [Кожен пасажир
[літака] може влаштувати біля свого крісла
зручний портативний столик (Веч. пиїв9
1957, ПІ); Щербаковський завод полігра-
фічних машин., освоїв виробництво порта-
тивної газетної ротації «ПРГ» (Наука і
життя, 1956, 5)].

портативність, -пості портативпость.
портбукет портбукет.

портвейн, -ну портвейн [Угорське, шампан
' благородний, портвейн, бордо — от мої
трунки (Яоіроб.)].

портер, -теру портер [Після чаю знов подали
кухлі з пивом та портером (Н.-Лев.)].

портерна 1) прил. см. портерний; 2) (род.
портерної) сущ. уст. портерная.

портерний портерний.

портик архт. портик [Портик — ряд або
кілька рядів колон, перекритих антабле-
ментом.., перед входом в будинок (Архт.
Рад. Укр., 1940, 10)].

порткй, -ків разг. порткй, порти.

портлапд-цемент, -ту строит. портландце-
мент [Портландцемент.. — міцна гідрав-
лічна в’яжуча речовина заводського виго-
товлення (Колг. вироби, енцикл.)].

портмоне нескл. сущ. ср. р. портмоне [В сак-
вояжику в мене було й іґортмоне, а в
йому зосталось ще й грошей карбованців,
мабуть, десятків зо два (Н.-Лев.)].

порто нескл. сущ. ср. р. торг, порто.

портовий портовий (Найстарший брат Дмитро
жив у великому портовому місті (Козач.);
Портовий ревком, вважаючи, що це вран-
гелівці збираються висадити у Хорлах де-
сант, негайно відправив гінця в тил з до-
несенням червоному командуванню (Гонч.)].

портовик, -ка портовик [Вага каравану —
близько трьох тисяч тонн. Портовики роз-
вантажують його по-швидкісному (Веч.
Київ, 1968, III)].

порто-франко нескл. сущ. ср. р. торг, порто-
франко [Зростанню закордонної торгівлі
сприяло встановлення в 1817 р. в Одеському
порту вільної, безмитної.торгівлі (порто-
франко) (Іст. Укр. РСР)].

портплед портплед [Треба було змінити туфлі
на черевики, пов’язати галстуки, вдягти
піджаки та позатягати ремінці на порт-
пледах (Сл€0>и)].

портпледний портпледний.

портрет портрет [Сяє над ліжком портрет
Ілліча... (Сес.); Успішно розвивається які-
сно новий скульптурний портрет (Мист.,
1957, 5); Поява великої кількості лірич-
них портретів і віршованих нарисів була
зв’язана з першими виборами до Верховної
Ради СРСР і Верховних Рад союзних ре-
спублік (Іст. укр. літ.); Кілька рисок
до її портрета. Третій клас, де О ля працює
піонервожатою, буквально у неї закоханий
(Волош.); З танка виліз водій, — нічого
собі хлопець з досить-таки симпатичним
портретом (Янов.)].

портретйст портретист [Цей літературний
альманах був багато ілюстрований місце-
вими художниками — графіками, пейзажи-
стами та портретистами (Слол.)].

портретйстка портретистка.

портретна 1) прил. см. портретний; 2) (род.
портретної) сущ. уст. портретная.

портретний портретний [На кінець 20-х років.,
в українському радянському мистецтві.,
з'являються полотна па історико-револю-
ційні, а згодом на сучасні теми, набуває
розвитку портретний живопис (Мист.,
1957, 5); Франко виставляє перед читачем

цілу портретну галерею таких хижаків —
з залізною волею, з звірячими кровожадни-
ми інстинктами, сухих, упертих і безсердеч-
них (Яо^юб.)].

портретність, -ності портретность [Опові-
дання новелістичного характеру., відзна-
чаються діалогічнихм викладом змісту, порт-
ретністю в змалюванні дійових осіб, сце-
нічністю сюжетних епізодів (Нар. творч.
та етн., 1957, 2)].

портретбваний иск. портретйрованньгй; пор-
третйруемьій [У кращих роботах цього
жанру [скульптурного портрета] знайшло
свій вияв прагнення майстрів різця не
лише відтворити зовнішню схожість, але
й розкрити внутрішній зміст, характер
портретованого (Мист., 1957, 5)].

портретувати, -тую, -туєш иск. портретйро-
вать.

Порт-Саїд Порт-Сайд.

портсигар, -ра портсигар [Анч витяг портси-
гар і запропонував цигарку (Трубл.)].

Портсмут Портсмут.

порттабак, -ка порттабак [Витяг [Григор]
порттабак, сам закурив і їх частує папі-
роєами (Головко)].

португалець, -льця португалец.

Португалія Португйлия.

португалка португалка.

португальський португальский.
португальці, -ців португальцьі.
портулак, -ку бот. (Рогіиіаса Б.) портулак

[Барвисті килимки з портулаків, постелені
біля школи, уже вицвіли і поруділи (Рад.
Укр., 1953, XII)].

портулаковий бот. портулаковий,
портулакові, -вих сущ. бот. портулаковме.
портупея воєн, портупея [Грізні батареї од-
гули в бою. Зняв я портупею і шинель
свою (Сос.)].

портфель, -ля портфель [Вчителька відкрила
свій портфель і витягла звідти кілька зо-
шитів (Донч.); Зятеві вона [Онися] дала
тільки ключі од стайні, а молода госпо-
диня ІІадезя зосталась зовсім без госпо-
дарського портфеля (Н.-Лев.); Ламартін
підвівся з крісла. Не віддаляючись від
нього, він запропонував: — Прийдіть до
нас, пане Бальзак, зголосіться прихильни-
кам Республіки, портфель міністра в Тим-
часовому уряді чекає на вас (Риб.)].

портфельний портфельний.

портшез портшез.

портяпка портяпка [Старшина видер сухі
портянки і знову обувся (Гонч.)].

портяпковий портяизчнілй.

портьє нескл. сущ. м. р. портьє [В готелі
портьє сказав мені, що в вітальні па мене
жде якась дама (Трубл.)].

портьєра портьєра [З-за важких портьєр
линула тиха музика (Бойч.)].

портьєрний портьєрний.

поруб, -бу 1) порубка [Поруби., полезахисних
насаджень завдають великої шкоди сіль-
ському господарству (Рад. Укр., 1948, X)];
2) (вьірубленное место) разг. вьірубка, обл.
вьтруб;# (в лесу—еще) порубка, порубь [Видко
«поруби Роланда», — Так прозвано їх, бо
лицар, Щоб собі пробить дорогу, Так емер-
тельио, тяжко вдарив Тим своїм мечем
Дюрандо В скелю, що сліди зостались І по
сей день на камінні (перекл, Л. Українки);
Попереду вже виднівся Дьогтярський
ліс — рідкий перелісок і горбатий поруб
з високими стосами дров (Куч.)].

порубаний 1) прич. порубленньїй; вмрублен-
ньій; изрубленішй; перерубленньїй; рас-
колотьій, поколотий; посеченньїй, посе-
ченпьій [На доброму шматкові виноград-
инка, оголеному від зрубаних кущів, стир-
чали невисокі пні, порубані та поранені
немилосердною сокирою (Коцюб.); Несуть
папи осавули Козацькую збрую: Литий
панцир порубаний, Шаблю золотую (Шевч.)];
2) прич. порубленньїй; изрублепньїй; пе-
рерубленньїй; порубанньїй; посеченньїй,
посеченньїй [Ідуть турки з татарами, Межи
ними віз кований, А в тім возі Михай
лежить, Порубаний, постріляний... (дума);
Серед його козаків було зо два десятки
дуже порубаних і шісїь чоловік вбитих
(Ле)]. Ср. порубати 1, 3; 3) прил. рублений.

порубати, -баю, баєш 1) порубйть; (уничто-
жить рубкой — еще) вмрубить; (на мелкае
части) изрубйть; (все, много чего-нибудь
разг. — еще) перерубйть; (дрова — еще) рас-
колбть, поколоть; (капусту и т. п. —
еще) посечь [Не ори моєї частки, бо я тобі
плуга порубаю (Н.-Лев.) {Микита гнів-
но: ..Цей Коспятин човни ті порубав,
1 Новгорода воїни суворі Мечі і злато
князю принесли (Коч.); Потім менший
[брат] узяв великий, великий ніж і став
рубати голову старшому. На дрібні шма-
точки порубав голову (Л. Укр.); У дворі
він знайшов дровину і, чи треба, чи не
треба, порубав її на тріски (Чорн.)]; 2) (за-
ниматься некоторое время рубкой) пору-
бйть; (заниматься некоторое время колкой)
поколоть; 3) (убить, тяжело ранить хо-
лодним оружием) мног. порубйть, книжн.
изрубйть, разг. перерубйть, обл. пору-
бать, уст. посечь [В село Тернівку при-
було військо. Зігнали людей, кого по-
стріляли, кого порубали (Коцюб.); Пополот-
нів і Бжеський. Він бачив, що коли справа
дійде до бою, півсотні дужих козаків
порубають його з почтом на капусту
(Тулуб)].

порубатися, -баємося, -баєтеся разг. пору-
бйться [Б’ються [козаки з ордою], поруба-
лись, Знову полетіли, І шапки червоні
Десь геть-геть замріли'... (Щог.)].

порубіжний уст. порубежньгй [Російський
уряд створював в порубіжних з Україною
містах спеціальні двори для приїжджих
українських купців і торгових людей (Іст.
Укр. РСР)].

порубка 1) рубка, разг. вьірубка; (незакон-
ная — обично) порубка [При порубках бу-
дівельного лісу треба зберігати кущову
рослинність і відновлювати лісові наса-
дження не пізніше як через 2—3 роки
(Колг. Укр., 1956, 11); форми революцій-
ної боротьби селянства проти царизму і
поміщиків були найрізноманітнішими: зни-
щення поміщицьких посівів, підпали майна,
самовільна порубка лісу і т. п. (Іст.

Укр. РСР)]; 2) (вирубленное место) відруб-
на, порубка, пбрубь, обл. вьіруб [Порубка
скінчилась, знову почався ліс (Донч.)].

порубник, порубіцик порубщик[Чи дровець
селянин нарубити крадькома в панському
лісі збереться — ту ж мить ці самі дрова
на панський двір, а з порубщика, за пра-
вилом, штраф (перекл. з Салтикова-Щедрі-
на)].

порубувати, -бую, -буєш разг. порубливать.
порубцьбваний рубцеватілй [Його порубцьо-
ване обличчя весь час посмикувалося
(Гонч.)].

порубщик см. порубник.

поруватий пористий [Маючи різну атомну
вагу, ізотопи одного і того ж елемента по-
різному поводяться в таких фізичних Про-
цесах, як дифузія, проникнення через по-
руваті перетинки (Наука і життя, 1956,
П)]; .

поруватість, -тості пбристость [Поруватість
у порід осадочних як первинна ознака зу-
стрічається рідко (Курс заг. геол.)].

поруга поругание.

поруга пий поруганньїй.

поруділий порьіжсвший, разг. порьіжельтй [Він
сидить незграбно на стільці, дивиться на
кінчик свого поруділого від тютюну вуса,
мовчить (Сміл.); Прапороносці перетинали
поле. Покорчоване, перепалене, поруділе
(Гонч.)].

порудіти, -дію, -дієш порьіжеть [Висох чеб-
рець над кручею і поруділо, іржею бра-
лося вербове листя (Козач.); В лузі пожов
тіли молочаї, В плавнях поруділи комиші
(Дор.)].

поруйнований разрушенньїй; разваленньїй;
взбрванньїй; разореннідй [Зійшовши на бе-
рег, ми попрямували вгору вузькими ву-
личками крізь хаос поруйнованих будин-
ків (Гоіїч.); І така скрізь країна поруйно-
вана, ..що Остап аж за голову взявсь
(Вовч.)]. Ср. поруйнувати.

поруйнувати, -пую, -пуєш разр^шить,
(мног. — также) поразрушать (разг.); (сло-
мать; перен.: привести в полное расстрой-
ство — еще) развалйть, (мног. — также)
поразваливать (разг.); (взривом — еще)
взорвать, (мног. — также) повзрьівать
(разг.); (о пустошить) разорйть; (мног.
разг. — еще) поразорять [Ще звечора по-
руйнували міст засапані ворожі батареї
(Пере.); За дітьми трудно шо й вдержати.
Книжки порвали, змії поробили, усе моє
поруйнували (Барв.)].

порука порука; (гарантия, заверение, обеспе-
чивающее виполнение, исправность или вер-
ность чего-нибудь — еще) ручательство, юр.
поручйтельство [Всі робітники — брати, і
в їх міцному союзі єдина порука за благо і
щастя всього трудящого і пригнобленого
людства (Ленін); Я дав поруку за нас, і
тепер поздоровляю вас з місцем (Н.-Лев.)\;
брати, взяти на ~кп брать, взять
на поруки [— Я бору її на поруки, —'
запропонував він (Янов.)]; кругова
^ка круговая порука [Сатиричному 'Зо-
браженню кругової поруки нижчих і вищих
інстанцій бюрократично-чиновницькою апа '
рату присвячено байку [Гребінки] «Рибал-
ка» (Іст. укр, літ.)].

порукатися, -каюся, -каєшся разг. поздоро-
ваться [за руку].

по-рум)ііському, по-румунськи нар. по-ру-
ммнски [Окрім нас, сиділо ще дві пані в
купе, але що це були румунки й говорили
між собою лиш по-румунськи, ми були
полишені щодо дискусії виключно на себе
(Коб.)].

порум’янити, -шо, -нигп порумянить.
порум’янитися, -пюся, -ііишся порумяниться.
порум’яніти, -цію, -нієш зарумяниться, по-
крьїться румянцем; стать румяньїм [Як
загледить [Маруся] чужого чоловіка, то
не то що личечко, а й ніжечки, здається,
..порум’яніють (Вовч.); Я порум’янію, Я
знов стану як булй! (Федьк.)].

порунтати, -таю, -таєш обл. 1) побеспокбить,
потревбжить [На пальцях ходив та говорив
шепотом, щоб її не порунтати (7?овч.)];
2) взять, перен. трбнуть [— Ти, відай,
злодій? — Я, пане, ще чужого стебла не
порунтав (Стеф.)].

порусявіти, -вію, -вієш порусеть.

по-руському, по-руськи нар. редк. по-русски
[Глаша — славна дівчина і по-руському
вміє добре говорити (Мирн.); Хазяїн —
чех, що говорить по-руськи (Коцюб.)]. См.
еще по-російському.

порух, -ху 1) движение [Тут [на греблі] люди
розмовляють не голосом, а жестами й пору-
хом губ (Баш); За його кожним порухом
пильно стежили інші вибійники (Панч);
Він не зводив очей з онукового личка, на-
магаючись помітити найменші порухи ма-
ленької душі (Янов.)]; 2) -обл. суматбха
[Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним
всипали, а вона [жінка] лежить... Порух
великий зчинився, плач ізняли, крик
(Вовч.)].

порухати, -хаю, -хаєш подвйгать; (слегка)
поше велить.

порухатися, -хаюся, -хаєшся подвйгаться;
пошевелйться; ~<тися кілька х в и-
л й н подвйгаться несколько минут, про-
двйгаться несколько минут. Ср. порухати,
поруч 1) нар. рядом; (близко, поблизости)
разг. бколо, вбзле [Десь зовсім поруч
стукнув кулемет (Бажан); І він [Гнат]
наглянув дівчину зовсім несподівано. Він
косив ячмінь, вона плоскінь брала. Ниви
їх були поруч (Коцюб.); Поруч височіли
значно вищі, значно монументальніші спо-
руди (Собко)]; 2) предл. а) с твор. п. ря-
дом (с кем, с чем); (одинаково, на одинако-
вих условиях, одновременно с чем-нибудь)
наряду (с чем) [Чіпка сів поруч з матір’ю
(Мирн.); Поруч зі старими майстрами уже
успішно працюють молоді талановиті пе-
рекладачі (Гонч.); Поруч з піднесенням
добробуту гірників підноситься їх куль-
турний рівень (Рад. Укр., 1952, VIII)];
<**ч з цим наряду с зтим; б) с род. п.
вбзле (кого, чегб), бколо (кого, чегб), пбдле
(кого, чегб); рядом (с кем, с чем) [Захо-
тілось Якову, щоб поруч нього була мати
(Шиян); Ганна сиділа поруч інженера
Матяша, мовчазна і сумовита (Собко); Ка-

терина йшла близько, поруч Данила (Коп.) ;
Він розстебнувся — і засяяв орден, Здо-
бутий в Перекопському бою, І поруч ньо-
го — другий, за рекорди (Мур.)].

поручальїшй поручйтельпьій.

поручата, -чат см. поруччя.

поручати, -чаю, -чаєш, поручйти, -ручу,
-ручіїш поручать, поручйть [На случаи,
що я і зовсім можу не встати, я вказала
їм дорогу до Вас, отже, поручаю Вашій
ласкавій помочі й увазі своїх недавніх
приятелів (Л. Укр.); Він [Каменський] ка-
зав, що папа поручив йому взяти у нас
для передачі вам сі книжки (Л. Укр.)].

поручатися, -чаюся, -чаєшся, поручитися,
-ручуся, -ручишся 1) поручаться, пору-
чйться /А хто тобі поручиться, що вона
й досі тобі вірна і досі тебе кохає? (Стор.);
Я все зроблю для нашої справи, хоч
би се було для мене і трудно і тяжко. За
других не можу поручитись (Л. У«р.)];
2) страд. з. (несоверш.) поручаться.

порученець, -нця разг. порученец [Команду-
ючий спитав Мишу, хто він і що він тут
робить, і, діставши ясну й грунтовну від-
повідь, наказав порученцю записати Ми-
шине прізвище й частину (перекл. з Пале-
вого)].

поручений порученньїй.

поручення поручение.

поручень, -чня поручень; (чаще мн. ч.: по-
ручні, -вів) пбручни; (у балкона, лестници,
и т. п. — обично) перйла [Вадим сперся
на поручень містка (Бойч.); Ось він ступив
на міст, зупинився, дивиться через поручні
па річку (Шиян); Вона підбігла до поруч-
нів, що оточували площадку (Слгол,.)]. См.
еще поруччя 1.

поручик, разг. поручник воєн, дорев. поручик
[Не вспіли генеральшу поховати, як приїхав
з полку старший панич — тепер уже якийсь
там поручик, чи що (Мирн.); Тепер з нею
ходив молодий, витончений поручник (Кач.)].

поручитель, -теля, разг. поручник поручитель
[Завтра вранці перед репетицією Олександ-
ра Іванівна мала піти до загсу. Я забіг
на світанку, бо ж був поручителем (Смол.);
І довелося [панові Бжеському] поставити
двох поручників у тому, що кара буде
сплачена протягом місяця (Тулуб); — По-
зич мені руб грошей! — Дай, каже, по-
ручника. — Якого ж я тобі поручника
дам? Хто за мене поручиться? Я бідний
(^01.

поручителька, разг. поручниця поручитель-
ница.

поручительство, разг. поручництво поручи-
тельство.

поручйтельськпй, разг. поручницький пору-
чйтельский.

поручйтп см. поручати.

поручйтися см. поручатися.

поручі, -чів ист., церк. пбручи [Зняв [епі-
скоп] швиденько і омофор, пояс, поручі й
підризпик (Ільч.)].

поручкатися, -каюся, -каєшся разг. обме-
пяться рукопожатиями, поздороваться [за
руку]; (з ким— еще) подать руку (кому)
[Ярина підступила до нього ближче. По-
ручкалися (Десн.); Світлана вискочила
на перон, розцілувалася з дівчатами, по-
ручкалася з хлопцями (Янов.)].

поручневий перйльньїй.

поручник1 см. поручик.

поручник2 см. поручйтель.

поручництво см. поручйтельство.
поручниця см. поручйтелька.
поручницький см. поручительський,
поручні см. поручень.

поруччя 1) пбручни, (у балкона, лестници
и т. п. — обично) перила [Всюди через
потік пороблені були вигідні з поручнями
кладки (Фр.), Сходи провалено в кількох
місцях, поруччів теж не існувало (Смол^\;
2) (у мебели) ручка; (у кресла— еще) под-
локбтник [Вона не сіла. Тільки оперлась
на поруччя стільця (Коцюб.)’, Олена.,
оперлась мовчки 'о поруччя крісла (Яоб.)].

порушати см. порушувати.

порушитися см. порушуватися.

порушений 1) нарушепньїй; преступленньїй;
извращенньїй; поколеблепньїй [Г одві н-
с он: Ще заповідь порушена:- він матір
не поважає (Л. Укр.)]', 2) пбднятьій; возбу-
жденньїй, затрбнутьій [Тема ця до неціка-
вих не належить, хоч порушена вже від-
давна (Рил.)', Аудиторія виявила великий
інтерес до порушеного питання і прагнула
поширити його (Смол.), Про громадські
справи, порушені у Вашім листі, напишу
Вам з гір (Л. Укр.)]; 3) двйпутьтй, редк.
двйжимьій (наст, вр.); пошевел^нньїй;
сдвйпутьій; задетьій; затрбнугьій [Одвага
наша — меч, политий кров’ю, Бряжчить у
піхвах, ржа його взяла. Чия рука, пору-
шена любов’ю, Той меч із піхви видобуть
здола? (Л. Укр.); Спинний мозок був уже
порушений, лікарі дивились на неї без-
надійно (УГолг.)]; 4) трбнутьій [Опівдні по-
вернулися брати додому. Наймолодший з
них., вийняв із печі страву та побачив,
що вона порушена (народна казка)]; 5) трб-
нутьій; растрбганньїй; взволнбванпьій [Гро-
мада стояла німа, глибоко порушена. Де-
хто просив розв’язати Гната, але староста
пе звелів (Коцюб.); — Добре, добре! —
крикнув я з-під моста, порушений жаліб-
ним Хоми ним співом (Фр.)]. Ср. порушу-
вати 1—5.

порушення 1) нарушение; отступлепие;
преступленир; извращение [Особливо склад-
ні порушення земної кори спостерігаються
в гірських країнах (Наука і життя, 1957,
/); Імперіалістська війна є кричуще по-
рушення всякої демократії однаково і у
відсталих монархіях і в передових респуб-
ліках.. (Ленін)]; ~ня клятви нару-
шение клятви» книжн. клятвопреступле-
ние; '-'ия обміну речовйн физл.,
мед. нарушение обмена веществ; ~ня
правила нарушение правила, отсту-
пление от правила; 2) подпятие; возбу-
ждение. Ср. порушувати 1—2.

порушити см. порушувати,
порушитися см. порушуватися,
порушник нарушйтель [Причепа обурено зирк-
нув у бік порушника тиші (Тулуб); По-
рушників людського закону судять і ка-

рають!.. (Ле і Левада); Степан Глушакг
батько пілота, стріляє з маузера в поруш-
ників кордону (Довж.)].

порушниця нарушйтельница.

порушуваний 1) нарушаемьгй; извращаемьій
[В залі то западала абсолютна тиша, порушу-
вана тільки потріскуванням корінців у са-
мокрутках, то враз вибухав гомін, вигуки
та суперечки (Смол.)]; 2) поднимаемьій;
возбуждаемьій; затрагиваемьій; 3) двйжи-
мьгй; задеваемьій; затрагиваемьій. Ср. по-
рушувати 1—3.

порушування 1) нарушение; отступлепие;
преступление; извращение; 2) поднятие;
возбуждение. Ср. порушувати 1—2.

порушувати, -шую, -шуєши обл. порушати,
-шаю, -шаєш, порушити, -шу, -шипі 1) на-
рушать, нарушить; (не виполнять в точ-
ности чего-нибудь установленного—еще) от-
ступать, отступйть (от чегб), перен. книжн.
уст. преступать, преступйть (что); (ложно
истолковивать, перевирать — о словах, ми-
слях и т. п.) извращать, извратйть; (воз-
буждать сомнение, неуверенность в чем-
нибудь) колебать, поколебать [Тихо було
в катакомбах, ніщо не порушувало мертву
тишу підземелля (Смбл.); Вона іде нав-
шпиньки, щоб своїми кроками, лопотін-
ням плаття не порушити довколишнього
спокою (Чорн.); Мигдай відчув, що жінка
порушила ритм ходи, оглянувся (Десн.);
Не будемо порушувати цієї традиції
(Янов.); Мама гостро наглядала за тим,
щоб усе робилося, як вона установила,
і щоо піхто не посмів порушати її наказів
(Мирн.); Письменник раз у раз міцно
стримує свою фантазію, щоб не порушити
правди (Смол.)]; вшитії авторитет
поколебать авторитет; ~ти закон па ру-
шать, нарушить закон, перен. книжн. уст.
преступать, преступйть закон; ти мов-
чання (мовчанку) нарушать, нару-
шить молчаниє, уст. разрешать, разрешйть
молчание [Вони йшли мовчки. Порушив мов-
чання бородач (Риб.)]; *^тп рівновагу
вьіводйть, вьївести из равповесия; г^ти сло-
в о нарушать, нарушить слово; 2) (начи-
нать) подпимать, подьімать, поднять; (пред-
лагать нц обсуждение, реіиение—еще) воз-
буждать, возбудйть; (перен.: слегка касаться
чего-нибудь) затрагивать, заїрбнуть [Тала-
новита молодь, що прийшла в літературу за
післявоєнні роки, порушує важливі теми
(Літ. газ., 1951,VI); Петро: Мамаша! Що-
вечора ви порушуєте це фатальне питан-
ня,— питання про те, хто має носити само-
вар (перекл. з Горького)]; 3) разг. двйгать,
двйнуть; (слегка) шевелйть, пошевелйть;
(не поднимая, перемещать) сдвигать, сдвй-
нуть; (касаясь, зацеплять что-нибудь) за-
девать, задеть; (слегка) затрагивать, за-
трбнуть [Порушити рукою Не дають мені
кайдани (Л. Укр.); Калеб стежить очима
по книзі за читаним і безгучно порушує
устами (Л. Укр.); То був здоровий гірський
орел. Він довго кружляв, шукаючи добичі,
плавав у повітрі з широко розпростертими
крилами, зовсім не порушаючи ними(Фр.);
О. Артемій тільки порушив плечима мовч-
ки (Н.-Лев.); В лісі козаки здригались на
кожен потаємний звук, хоч би тільки птах
порушив гілля (Панч)]; 4) обл. трбгать,
трбнуть [Віл не порушав з ясел жодного
стебла (Сл. Гр.)]; 5) (перен.: визьівать глу-
бокие чувства, сочувствие) обл. трбгать,
трбнуть; (соверш.: заставить расчувство-
ваться — еще) растрбгать; (возбуждать,
приводить в тревожное состояние) волію-
вать, взволновать [Підмайстер був твер-
дий, як камінь. Ніякі просьби ані за-
клинання не порушували його (Фр.); Може
й Русалку, думаю собі, весна дорушить,
і піде вона, щоб навтішатися з гаїв, левад
та лук (Барв.); Знайома казка про Івася
нікого не поруша — тільки малую Галю
трохи (Вовч.)].

порушуватися, -шуюся, -шуєшся и обл.
пору шати ся, -шаюся, -шаєшся, поруши-
тися, -шуся, -шнпіся 1) нарушаться, на-
рушиться; извращаться, извратйться [При
обтісуванні та розколюванні колод пору-
шується зовнішня структура дерева, від-
криваються його пори (Дерев, зодчество
Укр.); Безсалий спіткнувся об стовпець,
присипаний снігом, і хід приємних думок
порушився (Шиян)]; 2) двигаться, двину-
ться; шевелйться, пошевелйться; сдвига-
ться, сдвйнуться [Таткова постать пору-
шувалась, немов у тумані, голос долітав
уривками (Л. Укр.); Звільна й легко по-
рушилось могутнє колесо на своїй шліфо-
ваній і змащеній оливою осі (Фр.); Уста
його раз у раз порушувалися (Фр.)', Тим
часом пронеслося поміж купою: «Карме-
люк! Кармелюк! Се Кармелюк! Де він?
От він!»—і ціла купа, наче хвиля морська,
порушалася й колисалася (Вовч.); Ноги
Романові мов прикипіли до місця, сили
десь раптом щезли, і він не може поруши-
тись (Коцюб.)]; 3) трбгаться, трбнуться;
растрогаться; волноваться, взволноваться
[Коли душа її уся порушалася, серденько
колотилося і дух займався, захоплявсь —
вона починала ходити та проходжати по
луці (Вовч.)]. Ср. порушувати 1, 3,	5;

4) страд. з. (несоверш.) нарушаться; пре-
ступаться; извращаться; подниматься,
подмматься; возбуждаться; затрагиваться
[Лісова тиша рідко порушувалась ледве
чутним шелестом листя(Трг/бл.)]; ср. пору-
шувати 1 — 2.

ІІорфйрій, Порфйр, -ра Порфйрий.

порфір, -ру мин. порфйр [Є л е а з а р:
..Порфір шаріє, мов пролита кров
(Л. Укр.)].

порфіра уст. порфйра [І без сокири Аж за-
реве та загуде, Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфіру (Шевч.)].
порфірний 1) мин. редк. порфйрньїй; 2) (цвета
порфйра, багряний) уст. порфйрньїй.

порфіровий 1) мин. порфйровілй;*^ ва струк-
тура порфйровая структура; 2) (цвета
порфйра) уст. порфйрньїй.

порфіроносець, -нбсцярит. уст., ирон. порфи-
ронбсец.

порфіроносний рит. уст., ирон. порфиро-
нбснмй [І від Фінляндії до Криму Гурти
аркадських пастушків На честь велительки

Росії, Порфіроносної повії, Складали мо-
литовний спів (Рил.)].

порфірородний рит. уст. порфирорбдньїй.
порхавка бот. дождевйк.

пбрхати, -хаю, -хаєш, порхнути, -ну, -непі
редк, порхать, порхнуть [Ніхто ніщо не
перебивав прислухати — ані птиця не пор-
хала, ані вітер не віяв, — непроглядний
гай стоїть тихий та спокійний (Вовч.);
Де взявся горобець, послухав трохи їх
Та й каже: — Годі вам брехати Та одно
другого знечев’я вихваляти! — Порхнув—
та й був такий (Гл.)]. См. еще пурхати 1.

порцеляна разг. фарфор [На столі перед нею
[Клеопатрою] чайник із старої порцеляни
і дві чашки (Корн.); Вона була як порце-
ляна між сильних бронзових жінок ста-
рого рибного Лиману (Мур.)].

порцеляновий разг. фарфоровий [На столі
було чимало порцелянових ляльок
(Л. Укр.); Небо вдень мигтіло порцеляно-
вою блакиттю (Гонч.)].

порціон, -ну порцибн.

порціоніст спец, порционйст.

порціонний порцибнньїй [Обчищеного і про-
митого коропа нарізують на порціонні кус-
ки (Укр. страви)].

порціонник спеї}. норцибнник.
порціонно нар. порцибнно.

порція 1) пбрция [Смачно пах куліш. Вадим
налив добру порцію в казанок кожному
(Бойч.); Стерв’ятники [літаки] сипнули
до землі, шукаючи порятунку. Біл^ самої
землі один дістав порцію куль і врізався
на повній швидкості в лісове озеро (Янов.)];

2) обл. чарка, стопка [Василь спер голову
на локоть і німо почав вдивлюватися в по-
рожню порцію (Фр.)', Як порція обійшла
колію, то Іван її поставив лігма коло фляш-
ки (Стеф.)].

порча обл. 1) порча [І що є у нас, хоч скотин-
ка, хоч хлібець на току, худобинка у скринь-
ці, так сьому так усе без порчі й бути? —
Ні, нема тут нічого вічного! (Квітка)];

2) недостаток [Ч а с н и к: Тільки у нього
завжди була одна порча і зараз є: дуже
любить вихвалятися, такий хвалько (Корн.)].
пбрчепий 1) обл. пбрченьїй [Парубків майже
не було, хіба що — порчені та калічені,
бо всі Хлопці по вісімнадцятому році були
нині в солдатах і проливали кров на пози-
ціях (Смол.)]; 2) (ставший негодньїм) разг.
испб[)тившийся, испбрчепньїй, разг. пбрче-
ньїй.

поршень, -шпя техн. поршень [Всі мовчали
й дивилися на поршні, що ритмічно руха-
лися в циліндрах (Риб.)].

поршневий техн. поршневбй [Газова турбіна,
як тяговий двигун локомотива, має ряд
переваг перед поршневими машинами (На-
ука і життя, 1956, Р)]; ^вий палець
поршневбй палец.

порюмати, -маю, -маєш разг. неодобр. порю-
мить; (ноя, хньїкая — еще) понюнить.

порябити, -бйть разг. сделать рябьім, разг.
порябйть; (сделать пестрим) разг. испе-
стрйть [Віспа одного хлопця мені порябила
(Барв.)].

порябіти, -бію, -бієш порябеть [У чоловіка
аж обидва уси затіпались; таранкувате
лице мов ще дужче порябіло (Мирн.)].
поряд1 1) нар. рядом; (близко, поблизости)
разг. бколо, вбзле [Далеко за річкою блис-
нуло щось... Поряд сяйнуло знов, а за ним
у третьому місці сильно бухнув полумінь
(Коцюб.)$ Її наздоганяє благенько одягнута
Галина ІПорохова, і вони тепер ідуть поряд
(Шиян)]; поставити	поставить

рядом;	(предмети — еще)	составить;

2) предл. а) с твор. п. рядом (с кем, с
чем); (одинаково, одновременно с чем-нибудь)
наряду (с чем); (на одинакових условиях —
еще) наравне (с чем) [Юзя перейняла їх
коло хвіртки і пішла поряд з Даркою
(Я. Укр.); Кривда здавався малесеньким
поряд з Павлюком (Коп.); Поряд з вели-
чезними, рік у рік зростаючими затратами
на нове житлове будівництво Радянська
держава асигнує чималі кошти на ремонт
квартир трудящих (Рад. Укр., 1956, X);
Поряд з птахівництвом треба розвивати
кролівництво (Рад. Укр., 1948,	X)];

б) с род. п. вбзле (кого, чегб), бколо (кого,
чегб), пбдле (кого, чегб); рядом (с кем, с
чем).

поряд2, -ду сущ. обл. порядок; д а в а т и^д
наводить порядок [Ледве Тарасові минуло
9 літ, як умерла мати і батькові, щоб було
кому доглядати дітвору та давати поряд у
хаті, довелося вдруге ожепитися (Мирн.)].

поряджати, -джаю, -джаєш, порядйти, -ря-
джу, -рядиш обл. 1) приводйть в порядок,
привести в порядок; (готовить в дорогу—
обично) снаряжать, снірядйть [Зостанусь
я тутечки, у Дубцях, буду вам господар-
ства доглядати, поряджати (Вовч.); І під-
нялися, серпи посталили, Справили коси,
вози порядили (Щог.)]; 2) (приглашать
для работи за плату на определ'енних усло-
виях) нанимать, нанять, уст. рядйть, поря-
дйть; (для. исполнения временной работи
разг. — еще) подряжать, подрядйть [А в
мене є сусідка пані.. Нехай би мене поря-
дила на цілий год (Барв.)].

поряджатнся, -джаюся, -джаєшся, поради-
тися, -ряджуся, -рядишся нанимйться, на-
няться; рядйться, порядйться; подряжа-
ться, подрядйться. Ср. поряджати 2.

порядйти см. поряджати.
порядйтися см. поряджатнся.
порядковий порядковий [Окружна виборча
комісія., встановлює порядкові номери ви-
борчих дільниць (Полож. про вибори)];
~ вий числівник грам, порядковеє чис-
лйтельное.

порядкування 1) хозяйствование [Скінчилися
жнива; почалося порядкування та вбирання
того, що сира земля зародила (Мирн.)];
2) хозяйничанье [Щорс турбується про
долю убогих людей міста Києва, які так
багато перетерпіли за царату, під час по-
рядкування Центральної ради, окупантів,
Директорії (Скляр.)]. Ср. порядкувати 1—2.

порядкувати, -кую, -куєш 1) хозяйпичать,
хозяйствовать, распоряжаться [по хозяй-
ству]; (убирать, придавать чему-нибудь
надлежащий вид и т. п.) наводить порядок,
уст. рядйть; (заниматься чем-нибудь с

усердием — обично) хлопотать [На кухні
порядкує невтомна тьотя Варя (Гонч.);
Варвара Громова порядкувала тут кожного
дня, і скрізь відчувалася її хазяйновита і
вправна рука (Куч.); Хима відчинила скри-
ню та заходилась там порядкувати (Ко-
цюб.); В кімнаті, порядкуючи біля самова-
ра, гомонить зо мною наймичка Христя
(Вас.)]; 2) (перен. неодобр.: делать что-ни-
будь по-своему) хозяйничать [Почав Ведмідь
хазяйнувати, У пасіці порядкувати: Щодня
він мед тягав Та в берлозі ховав (Гл.);
Маруся: ..Лукавий чоловіче! Хто дав
тобі волю порядкувати у чужій душі?
Хто дав тобі право оживляти занедбані на-
дії?.. (Мирн.); В хаті нікого, двері скрізь
порозчиняні, долі коло горщика чиясь со-
бака порядкує (2?ас.)1; 3) (перен.: находить
применение чему-нибудь) разг. распоря-
жаться; (руководить деятельностью кого-
нибудь, чего-нибудь—еще) управлять [Саш-
ко не порядкував своїм часом. Життя
Сашка належало революції (Смол.); Тепер,
коли ми самі порядкуємо технікою, про-
стоїв через несвоєчасність обслуговування
тракторних агрегатів немає (Колг. Укр.,
1958, 5); Тепер усім порядкував Нікітін,
і козаки охоче здались на його розсуд
(Панч)]; він не має права ^»ти
в чужій справі он не имеет права
(не властен) распоряжаться в чужбм деле;
4) прям., перен. разг. командовать [Хмель-
ницького не було в обозі. Вони обидва з
Чорнотою порядкували військом (Кач.);
Чого це ти, о. Федір, взявся на своїх до-
чок? Вони ж дурно не їдять в тебе хліба, —
вони коло всього, а твоя матушка тільки
порядкує (Н.-Лев.); — Ми з ним роз-
правимося, щоб не ябедничав, щоб не
видавав своїх, — порядкував Довбня
(Мирн.)].

поряд куватися, -кується обл. ппиходйть в
порядок; (налаживаться — еще) упорядо-
чиваться [Десь-колись заблисну вала в його
очах радісна іскорка, пемов якісь давно
порвані нитки в його душі розмотуються,
порядкуються наново (Фр.)].

порядний1 порядочнмй; (довольно хороший
соответствующий правилам приличия
еще) прилйчньїй, пристойний, добропо-
рядочньїй; (значительний по количеству,
большой разг. — еще) изрйдньїй [Мій дід
і бабуся з Прилуків, 3 порядних людей,
не з панів (Воскр.); Війт: Аниа порядна
господиня! Чого ви від неї хочете? (Фр.);
Він [Циклоп] нам з’їв одного дуже талано-
витого поета, що колись писав дуже порядні
ліричні та юмористичні вірші (Л. Укр.);
Вона [одежа] мала цілком порядний вигляд,
тільки на ліктях трохи протерлась (Коцюб.);
Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів:
У кожного віз порядний, Воликів по парі
(Руд.); У нього в Дрогобичі своя кам’я-
ниця, порядна, нова, ясна (Фр.)].

порядний2: ~-'ііий запис, ^на грамота
ист. порядная запись, порядная грамота,
порядність, -пості порядочность; пристой-
ность, добропорядочность [Вони великі
господарі і люди зовсім тверезі! Правда,
що тверезі, та нема в них порядності
(Барв.)]. Ср. порядний1.

порядно нар. 1) порядочно; прилйчно, при-
стойно, добропорядочно; изрядно [Д і в-
ч и н а, сестра Ренати, не дуже молода,
порядно вбрана (Л. Укр.); Підріс уже
Соломон порядно (Руд.)]; ср. порядний1;
2) (хорошо) как следует [Хати були по-
рядно обгороджені (Фр.)].

порядок, -дку 1) порядок [Великий порядок
і чистота в хаті й надворі показували, що
Сухобрусівни були добрі хазяйки (Н.-Лев.);
Нема там добра, де порядку нема
(прислів'я)]; все в <^дку все в порядне
[Комісар в навушники: — Водій, все в
порядку? (Янов.)]; дати всьому
привести в порядок все, упорядочить все;
навести ~к навести порядок, водво-
рйть порядок [Навівши порядок і позби-
равши черепки в пелену, довго вичитувала
Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей
(Вас.)]; 2) (очередность) порядок; (последо-
вательность в размещении — еще) расста-
нбвка [Газети й журнали були розкладені
за місяцями й за порядком номерів (перекл.
з Сьомуїниіна) ;Найдалі за місяць я пришлю
Вам рукописи і бажаний мені порядок
оповідань (Коцюб.)]; денний по-
рядок дня, повестка дня; н а ^дку ден-
ному в порядне дня, на повестке дня;
на ^кд енний в порядок дня [Життя
висунуло на порядок денний багато таких
питань, які не тільки вимагають зближен-
ня, співробітництва всіх робітничих партій,
але й створюють реальні можливості для
цього співробітництва (Матер. XX з.
КПРС)]; п о ~дку по порядку [Ш а ву-
л а: Дозволь тобі повідать цо порядку...
(Коч.)]; 3) (способ, метод в осуществлении
чего-нибудь) порядок [Ленінізм учить, що
селян треба переводити на рейки колектив-
ного господарства порядком добровільно-
сті.. (Сталін); Завдяки новому порядку
оплати колгоспи не тільки своєчасно за-
кінчили проривання цукрових буряків,
а й успішно впоралися з обробітком посівів
кукурудзи, соняшника, картоплі (Колг.
село, 1955, У)]; в адміністратив-
ному ^дку в администратйвном по-
рядне; в ~дку пропозиції в по-
рядне предложения; 4) (строй, система
управленая, режим) порядок; (привьічний
образ действий) обйчай; (чаще мн. ч.: по-
садки, -ків) порядки; обьїчаи [Найменше
беззаконня, найменше порушення радян-
ського порядку є вже діра, яку негайно
використовують вороги трудящих..
(Ленін); — Пустіє, глухне наш край! ..—
казав іноді Мирон..— І порядки які тепер
настали!? Що воно за порядки?.. (Мирн.);
Лежачи на печі й удаючи, що спить, він
чув, як вони довго гомоніли з дідом, опо-
відали про турецьку землю, про тамошні
порядки (Коцюб.)]; 5) воєн, порядок; б о-
мо в і ~дки боевьіе порядки [Він весь
час стежив з бойових порядків, які на-
слідки дає Черпишів метод швидкісної
стрільби (Гонч.)].

порясніти, -ніє и поряснішати, -шає стать

пестрее; ^о плодах, посевах и т. п. и перен.)
стать больше; стать гуще [Бризнули
цвітом сади. Розвивалися дерева, в гуща-
вині співали солов’ї, над Осколом порясні-
ли луки... (Горд.); — Посуха, неврожаї...
— Що ж-потилицю хіба чухати? Од цього
кіп на ниві не поряснішає (Головко):
— Чи я знаю? — доярка подивилася на нього
строгими очима і міцно стулила губи, від
чого зморшки на її обличчі ще порясні-
шали (Жур.)].

порятівля разг. спасенне; избавление [Була
хоч єдина людина, котра вміла мене поті-
шити, розрадити, приголубити, котра від-
дала б була своє життя за мене... Котра
любила мене!.. І тої єдиної порятівлі поза-
видували мені вороги!.. (Фр.)]. Ср. поря-
тувати.

порятівник, -ка спасйтель; избавйтель [Вона
гаряче стиснула руку свого порятівника
(Фр.)]. Ср. порятувати.

порятівпйця спасйтельница; избавйтельница
[Наша порятівниця, дівчинка, перестриб-
нула через перелаз і побігла до криниці
(Сжол.)]. Ср. порятувати.

порятований спасенний; избавлепньїй; вьіру-
ченньїй [Нині мільйони людей порятовані
від невідворотної загибелі або позбулися
тяжких, раніше не виліковуваних хвороб
завдяки операції переливання крові
(Смол.)]. Ср. порятувати.

порятувати, -тую, -туєш спастй; (принести
освобождение — еще) избавить; (вивести из
затру днительного положення — еще) ви-
ручить [Справа стала так, що треба поря-
тувати людину (Коцюб.); Але ніхто не міг
порятувати Цих гендлярів парсцом від
розплати (Бажан); Думає він, як-то мати
тепер сама з немилими пасинками зоста-
неться, хто її бідну тепер порятує від
напасного вітчима (Л. Укр.); Порятуй,
порадь, земляче, Як се лихо перебуть!
(/>)]•,

порятуватися, -туюся, -туєшся спастйсь;
(освободиться, избегнуть чего-нибудь не при-
ятного — еше) избавиться [Пане а: ..Бо-
яться діти добру славу втратить, як поря-
туються. Невже се так? Життя поряту-
вать — хіба ж се ганьба? (Л. Укр.)].

порятунок, -пку спасенне; избавление; ви-
ручка [Віками прагнула Україна до воз-
з’єднання з братньою Росією, бачачи в
цьому свій порятунок як нації (Рад. Укр.,
ідд4, іу; л чув... десь тут діють партизани.
Коли б зв’язатися з ними, то був би для
нас усіх порятунок (Шиян); Суховій хотів
знищити сад, а ми всі, школярі, кинулись
на порятунок (Донч.)]. Ср. порятувати.

посаг, -гу уст. 1) придапое (сущ.) [Але Катери-
на хоч і не мала посагу, зате Антонові була
до серця (Чорн.); Я допомагала Марилі
шити посаг (Вільде)]; 2) см. посад3.

посад1, -ду постав [Разовий, або простий,
помел характеризується тим, що борошно
одержують за один прохід зернй через
жорновий посад, причому зерно розме-
люється разом з його оболонками (Колг.
вироби, енцикл.)]; млин на три ^ДИ
мельница о трех поставах.
посад2, -ду ист., дорев. посад [Посад захи-
щався окремою лінією валів і ровів (Вісник
АН УРСР, 1949, 8); В Акерманщині всі
нові села ділились на посади (Н.-Лев.)].

посад3, -ду, посаг, -гу фольк. место за столом,
где сидят жених и невеста во время свадьбьі
[За столом вже молодая Сіла на посад
(Л. Укр.); Воліла б я гіркий полинь гризти,
як з тобою на посазі сісти (Чуб.)].

посада дблжность; (служебная единица — еще)
место; (сосргояние в определенном чине только
на время занятия должности) арх. уряд
[Київська археографічна комісія запросила
Тараса на посаду художника (Іван.); Дивна
річ: звістка про те, що посада в повітовій
управі запята вже, анітрішечки не засму-
тила мене (Коцюб.); У кого в голові капу-
стяна розсада, тому не дасть ума й посада
(прислів'я)); бути на службі па
<-»ді кого состоять на службе в дблжно-
сти кого, занимать на службе дблжность
когб; вводити на ^ду вводйть в
дблжность; вступити на ^ду всту-
пить в дблжность; затверджувати
на ~ді утверждать в должности; п о н о-
в й т и н а ~ді восстановйть в должности;
сполучення ^д совмещепие Д0ЛЖ-
ностей; усунути з ^ди устранйть
от должности, разг. убрать с должности.

йосаджаппй 1) посаженньїй; у саженний; 2) по-
саженний; у саженний. Ср. посаджати
1-2.

посаджати, -джаю, -джаєш 1) мног. поса-
жать (разг.), посадить; (заставить или по-
мочь усесться) разг. поусаживать, усд-
дйть [ Просимо до столу у свою господоньку,
Посаджаєм на ослопоньку (Метл.)]; 2) (по-
ставить в горячую печь) мног. посажать
(разг.), посадить; (глубоко засунуть) разг.
усадить [Марія вже посаджала хліб (Го-
ловко)]; 3) (провести некоторое время, за-
нимаясь посадкой чего-нибудь) разг. поса-
жать.

посаджений1 1) посаженний, сбженний [Ніж-
ним шелестом озвалися до всього, що дія-
лось навкруги, акації, посаджені біля
контори (Гонч.)\; 2) посаженний; усажеп-
ний; 3) посаженньїй; у саженний; 4) поса-
женний; 5) посаженний; упрятаннмп [Зо-
ставшись сама, Софія металась по кімнаті^
мов звір, посаджений у клітку (Шиян)];
6) посаженний; 7) посаженний. Ср. поса-
дити 1—7; 8) (помещенний в каком-нибудь
положений) посаженний [Глибоко по-
саджені темно-сині очі пильно дивилися на
Золототисячника (Ряб.)\; 9) (разводимий
для приплода) спец, саженнй (прил.).

посаджений2 (исполняющий роль родителя
жениха или невести при свадебном обряде)
уст. редк. посаженній [Тільки Данило,
посаджений батько, вже вдовольнився гу-
лянкою (Чорн.)]. См. еще весільний.

посадйти, -саджу, -садиш и (реже) посадови-
ти, -довлю, -дбвшп 1) посадйть [Андрій
підійшов до яблуні під своїм вікном, яку
він сам колись посадив і викохав (Гур.);
Юхимів дід, оселяючись на цих, тоді го-
лих, супісках, посадовив ряд верб (Ле)];
~ти пар к'? посадйть парк, (обично) раз-

бйть парк [Цей будинок Ми обсадим кві-
тами, Парк посадимо довкола... (Нех.)];
2) (заставить сесть) посадйть; (помочь
усесться разг. — еще) усадить; (мног.
разг. — еще) посажать, поусаживать
[Свекруха рада Олесі, як рідній
дитині, не знає, де її посадити, як пожа-
лувати (Вовч.); Знесиленого старшину то-
вариші посадовили на землю, швидко по-
чали роздягати (Гонч.); Перегрупувавши
бригаду й посадивши на трактор замість-
себе Гаврилова, бригадир покликав Ми-
шуню до польового вагончика (Янов.);
Загадали мені прясти, а Одарку посадили
гаптувати (Вовч.); Данило посадив біля»
себе на ліжко Андрія й обняв його (Коп.)];
3) (поставить в горячую печь) посадйть;
(мног. разг. — еще) посажать; (глубо-
ко засунуть) разг. усадйть [Замісила і
скачала [бабуся] коржик, посадила в піч
спектись (Квітка)]; 4) ав. посадйть [Чаров-
майстерно посадив важкий літак на якійсь
невеликій галявині (Минко); Немає на
Поділлі такого села, де Василь не поса-
довив би свого літака (Куч.)]; 5) (заклю-
чить куда-нибудь) посадйть, разг. упря-
гать [Миколу з кількома ватажками та
привідцями зв’язали, одвели до міста і по-
садили в тюрму (Н.-Лев.); Коли Мокрина
Терентіївна з’явиться до табору визволяти
свого Петра Гриценка — посадовлять і її,
почнуть допитувати (Янов.)];	під

арешт посадйть под арест; 6) (перен.:
поставить в неловкое положение) разг*
посадйть; ^ти калошу поса-
дйть в калошу; 7) (запачкать что-нибудь
чем-нибудь) разг. посадйть [Жан посадив
пляму з сметани на адміральську тужурку
(Коцюб.)].

посадка1 1) посадка; (группа деревьев, спе-
циально посаженних — еще) насаждение
[З школярами торік працювала на посадці
лісу й маленька Олепка, дошкільниця
(Літ. газ., 1950, IX); Цими днями мали-
привезти й дерева для посадки на вулиці
і в дворі (Коп.); Тільки в умовах соціалі-
стичного ладу стали можливими великі
посадки лісу (Наука і життя, 1956, 5)];

• 2) (впуск в вагон и в другие види транспорте?
для занятия мест) посадка; погрузка [На-
дія боялася, що Григорія проведуть до-
вагона раніше загальної посадки (Сміл.);
Автомашини і підводи товпилися навколо,
чекаючи посадки чергової групи поранених
(Ле і Левада)]; зробйти ~ку погру-
зйться, произвести посадку; 3) (спуск нсг
землю) ав. посадка [Над самими хатами'
пропливає знайомий літак, заходячи на
посадку (Янов.)]; 4) (манера держаться?
приезде на лошадиит.п.) посадка; 5) (о рибе)
посадка [У ставах з ущільненими по-
садками риби особливо важливо підтри-
мувати добрий гідрохімічний режим (Нау-
ка і життя, 1956, 70)]; 6) техн. посадка;

7) мор. осадка [Транспорт рятувала лише
його глибока посадка та пласка палуба*
без палубних надбудов (Смол.)].

посадка2 (о должности) уменьш., ласк. местеч-
ко.
.посадковий см. посадочний.

посадник ист. посадник [У 1209 році повсталі
новгородці розгромили двір посадника
Дмитрія із знаменитого боярського роду
Мирошкиничів (На,]?, стар. іст. УРСР)].

посадництво ист. посадничество [Микита:
Вже відняв Великий князь посадництво
у нього, На Ульфа він страшну обрушив
лють (Коч.)].

посадниця ист. посадница.

посадовий должностнбй; *^ва і н ст р у к-
ц і я должностная инструкция.

лосадовйти см. посадити.

посадочний, посадковий 1) посадочний [По-
садкові ями для весняного садіння копають
також восени (Колг. вироби, енцикл.)];

(~вий) Матеріал посадочний
материал [Посадковий матеріал вирощує-
ться посівом насіння у грядки (Тр. Бот.
саду, 1949, 1)]; 2) посадочний; погрузочньїй
[Щоранку Даша, взявши на станції плац-
карти і посадочні талони, виїздила назу-
стріч дальнім поїздам (Жур.); Нові по-
садочні платформи [на ділянці Бровари —
Київ — Мотовилівка] матимуть довжину
200 метрів (Веч. Київ, 1958, III)]; 3) поса-
дочний [Посадочний майдад для літаків
підходив аж до самого хутора (Ле і Левада)];
***пий (~вий) знак ав. посадочний знак
[На аеродромі викладали посадкові знаки
(Ільч.)]. Ср. посадка1 1—3.

посадський ист., дорев. 1) прил. посадский
[На соборі були широко представлені різні
верстви російського суспільства: бояри,
дворяни, купці, посадські люди (торгівці,
ремісники, стрільці), духовенство, двір-
цевих слобід тяглі люди (Іст. Укр. РСР);
Бурлаки зостались коло човна, а перевоз-
чик побіг на гору в Кривду, де жив по-
садський пристав (Н.-Лев.)]; 2) (род. по-
садського) сущ. посадский.

«осадчик спец, посадчик.
посадчпця спец, посадчица.
посажепний посаженний.

посаженно нар. посаженно.

посажпа прил. обл. с приданим, приданница
[Побачивши її, молоду, вродливу і посажну
панночку, ..він зараз поміркував, що з
усіх можливих фінансових спекуляцій ся
буде, мабуть, чи не найліпша (Фр.); Та
на прикмету взяв я дівчину одну — Хо-
рошу дівчину, до того посажну... (перекл.
Рильського)].

посалити, -лю, -лиш посалить.

посапати, -паю, -паєш с.-х. пополоть [сап-
кой (цапкой)І.

посапувати, -пую, -пуєш посапивать [Доро-
щуй мовчав, голосно посапуючи носом
(Донч.)].

посатанілий осатанений; ошалельтй: взбе-
шенний [Посатанілий зі злості, [Никодим]
все ще не випускав комісарових бакенбар-
дів і торгав їх (Фр.)]. Ср. посатаніти.

посатаніло нар. осатанено; ошалело; взбе-
шенно. Ср. посатаніти.

посатаніти, -нію, -нісш разг. осатанеть;
(прийти в неистовство разг. — еще) оша-
леть, перен. взбесйться, сбесйться [М о-
л о д и ц я плаче: Щоб уже вій, клятий,

сам посатанів, як такого мені лиха та
клопоту наробив! (Мирн.); Його лице
зблідло, а очі стали страшні, злі: він по-
сатанів (Н.-Лев.)].

посахарити, -рю, -риш посахарить.

посварений 1) поссбренний; рассбренний;
ср. посварити 1; 2) поссбрившийся; побра-
нйвшийся, поругавшийся; полаявшийся;
рассбрившийся; переб ранившийся, переру-
гавшийся; разбранйвшийся, разругавшийся;
повздбривший [Мінявся [орендар] жартами,
посварених мирив (перекл. Рильського)]; в о-
н й б у л й ні онй били в ссбре [До
брата його мені не радили вдаватись, бо,
кажуть, вони були посварені здавна і сливе
не зналися (Л. Уир.)]; ср. посваритися 1.

посварити, -варю, -вариш 1) поссбрить; (окон-
чательно—еще) рассбрить [Кобзар: ..Не
посварять пани-магнати Нас з великим
руськИхМ братом (Дмитр.)]; 2) (сделать
вьіговор кому-нибудь) побранйть, разг. по-
ругать, полаять, фам. пожучить [Не без
того, щоб часом не посварив [чоловік],
не раз, було, й попоб’є; а все ж я за ним лиха
не зазнала (Л. Укр.); Вона [дівчина] вида-
лась йому такою дитячою.., що брала
його охота звернутись до неї через «ти»
і посварити суворим тоном, щоби не витво-
ряла дурниць (Вільде)].

посваритися, -варюся, -варишся 1) поссб-
риться, бить в ссбре, разг. побранйться,
поругаться, вульг. полаяться; (окончатпель-
но — еще) рассбриться, разг. перебранй-
ться, переругаться, фам. разбранйться,
разругаться, перен. шутл. расцарапаться,
вульг. разлаяться; (слегка разг. — еще)\ по-
вздбрить, перен. шутл. поцарапаться [Ка-
терина не схотіла відповідати, щоб не посва-
ритись з чоловіком при людях (Коп.);
Тоді вона посварилась з нашою матір’ю
і довго до нас не ходила (Вовч.); Дівчин-
ка гуляла в лісі з братиком, посварилась
і гірко заплакала (Іван.)]; милі ярять-
ся — краще помиряться см. помирй-
тися 2; 2) (на кбго,релсе кому) п шрозйть (ко-
му), разг. погрозйться (кому) [Хтось унизу
посварився на їх [хлопців] палицею і щось
кричав (Мирн.); Пархоменко, що їхав
з командармом, у відповідь на радісні вір
гуки машиніста посварився йому кула-
ком (Панч)].

посватаний посватавшій; просватанншй; со-
сватанний [Молодого не треба було виби-
рати, бо Василь, її посватаний жених,
був тутечки (Квітка)]. Ср. посватати 1.
посватати, -таю, -таєш 1) посватать, разг.

просватать; (кого кому или кого за когу —
еще) сосватать [Любку посватав гарний
парубок, Олекса Чабаненко (Н.-Лев.); Ви-
скочила за нього дівка бойка; сама й посва-
тала себе за нього, сама і весіллям оруду-
вала (Квітка)]; 2) перен. посватать, со-
сватать [Проклятий шеф посватав нас
[футболістів Києва] на змагання. Берлін-
цям готувався тріумф, а нам — потрощені
кістки й сухий рахунок м’ячів (Янов.)].

посвататися, -таюся, -таєшся посвататься
[Він посватався до Христі Стодольної (Ле)].
посвататися, -таємося, -таєтеся сделаться сва-
тами [Зо всіми миттю побратались [троян-
ці], Посватались і покумались, Мов зроду
тутечка жили (Котл.); У вас дочка, а в
нас син, то, може, й посватаємось (Харьк.
у. — Сл. Гр.)].

посвербіти, -бйть прям., перен. почесаться,
разг. посвербеть, позудеть.

лосвердлйти, -вердлю, -вердлиш посверлйть;

(буравом—еще) побуравить[—Хіба я винен,
що він на ногах не встояв? — Посвердливши
якусь хвилину Васька очима, чя мовчки
схилився над столом (Збан.)].

по-свйпському, по-свинячому нар. фам. по-
свйнски [— Ні, — каже [Карно], — це вже
по-свинячому вийшло... не вмів я по-люд-
ському жити... (Коцюб.)].

посвист, -ту посвист, свист [Зрідка тишу сте-
пову протне посвист ховраха (Десн.); Роз-
печені гармати з посвистом викидають сна-
ряди (Скляр.)].

посвистати, -вищу, -вйщеш посвистать [Ви-
їхав на улицю, посвистав, уже він своєї
миленької не застав (Чуб.)],

ПОСВИСТІТИ, -вищу, -внстйш посвистать [Тіль-
ки посвистиш та й годі! (Квітка)].

посвйстуванпя посвйстьівание [Довгий час
панувала мовчанка, порушувана веселив
посвистуванням поручика (Галл)].

посвйстувати, -тую, -туєш посвйстьівать [По-
свистував кулик Дзюбатий (Гл.); Ходить ✓
козак, посвистує, щоб дівчина вийшла
(Чуб.); Вітрець посвистував між бур’яна-
ми (С«ляр.)].

посвідка удостоверение; свидетельство [Без-
страшний партизан зайшов до їдальні з
посвідкою робітника скульптурної фабрики
(Грим.); Ковщик: ..От я і прошу вас,
чи не намалюєте ви нам великі шлюбні
посвідки, ну хоч з п’ятдесят штук (Корн.)];
^ка на проживання уст. вид на
жительство; ^ка про особу удосто-
верение лйчности.

посвідник юр. удостоверйтель.

посвідниця юр. удостоверйтельница.

посвідчений 1) удостоверенньїй; засвидетель-
ствованньїй; 2) показанньїй. Ср. посвідчу-
вати 1—2.

посвідчення 1) (действие) удостоверение; сви-
детельство; ^пя особи удостоверение
лйчности; на ~ня чого в удостове-
рение чего; ср. посвідчувати 1; 2) (документ)
удостоверение; свидетельство; м е д й ч н е
^ня медицйнское свидетельство; о с о б й с-
те г»НЯ удостоверение лйчности [Колосок
подав оссбисте посвідчення, додавши при
тому, що це і є його командировка (Куч.)].

посвідчити см. посвідчувати.

посвідчування удостоверение.

посвідчувати, -чую, -чуєш, посвідчити, -чу,

-чйш 1) удостоверять, удостоверить; сви-
детельствовать, засвидетельствовать, посви-
детельствовать [Нехай посвідчить здвоєна
сосна, Вертлявий півник на причілку дому,
Як школяре^ любив він із вікна Плигнути
й бігти по піску сухому (Руденко)]; *тц
особу удостоверять, удостоверить лйч-
ность; 2) (давать показання при допросе)
юр. показьівать, показать [Бабич: Нас,

куме, на свідків клич. Ми посвідчимо, як
вони з тобою обходилися! (Фр.)].

посвідчуватися, -чується страд. з. удостове-
ряться.

посвідчувач юр. удостоверйтель.
посвідчувачка юр. удостоверйтельница.
посвіжілий посвежевший [Павло зайшов по-
свіжілий, бадьоріший, ніж його бачила
Ніна останній раз (Коп.); — Весна, — з
насолодою подумав і Черниш, вдихаючи
посвіжіле озонисте повітря (Гонч.)].

посвіжіти, -жію, -жієш и посвіжішати, -шаю,
-шаєш посвежеть, стать бблее свежим
[Вона рада була, що в неї тепер є багато
роботи, і навіть помолодшала, лице по-
свіжіло, рухи жваві, енергійні, все ро-
бить бігом, за що не візьметься — горить
в руках (Чорн.); Гарне, але бліде лице
трошки посвіжішало (Н.-Лев.)].

по-свійському, по-свійськи нар. разг. по-
свбйски.

пбсвіта, пбсвіт, -ту обл. 1) свбт, освещение
[Місяць на уповні і така ясна посвіта, що
на стежинці хоч голки збирати (Вовч.)];
2) светйльник [Поспішали Піші ловчії з
хортами, Тут же з пбсвітами джури
(Л. Укр.)]. .

посвітити, -вічу, -вітшп 1) (излучать свет
некоторое время) посветйть [Старе серце
завжди шукає, де б його погрітися, кому б
його посвітити на прощання своїм погаслим
світлом... (Мирн.)]; 2) (помогая кому-ни-
будь в пуши, в работе и т. п.) посветйть;
(навести свет на кого-нибудь, что-нибудь)
осветйть [Г і л ь д а: Тихше. Постривай.
Хтось плаче тут... чи жінка... чи дитина.
Здається, тут... Дай світло — посвіти
(Коч.); Знайда пішла по огірки, а Анч
узяв свічку, щоб посвітити їй (Трубл.);
Онися взяла свічку й посвітила на діл
(Н.-Лев.)]; 3) (заставить загореться) мног.
засветйть, позажигать (разг.), зажечь
[В’їхали в село, тільки світло посвітили
(Головко); Музики розставили свої пюпі-
три, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі
(Н.-Лев.)]; 4) (чим— перен.: предстать с
чем-нибудь неприкритим, обнаженним)
вульг. посветйть (чем), показать (что)
[Галя регоче: О боже! От якби хто ба-
чив [як впала Явдоха]! Петро: Що?
посвітила чим-иебудь? Явдоха: Петре!
срамник! (Мирн.)].

посвітйтися, -вїтлться 1) посветйться; (о
свете, огне —.едва виднеясь — еще) по-
брезжить; 2) (начать гореть) мног. засве-
тйться, позажигаться (разг.), зажечься [Са-
ми свічі посвітилися (У#б.)]; 3) разг. за-
жечь огнй [Було вже смерком, — по хатах
вже посвітилися {Харьк. — Сл. Гр.)\.

посвітлілий посветлевший [Останні зорі тихо
згасли в посвітлілому небі (перекл. з Поле-
вого); — А про тебе, Андрюшо, слава хо-
роша йде. — Галина Львівна підвела па
нього свої посвітлілі очі (Гур.)].

посвітління посветление.

посвітліти, -лію, -лієш и посвітлішати, -шаю,
-шаєш посветлеть, стать светлее [Похмурий
і відлюдний Кулик, що вже кілька годин
сидів у сільраді, напружено чекаючи по-
вин з міста, відразу посвітлів лицем і на-
віть кинув якесь жартівливе слівце (Жур.);
І все посвітлішало та покращало навколо,
коли він їй сказав: «Ви чогось смутні?»
(перекл. з Вовчка); Вона відпочила після
подорожі, засмагле обличчя посвітлішало,
помолодшало (Тулуб)].

по-світському, по-свїтськи нар. по-светски.
посвічувати, -чую, -чуєш прям., перен. разг.

посвечивать [Куди Яр-Тур не поскаче,
Золотим шоломом посвічуючи, — Купою на
купі Поганськії трупи (Мирн.); То не
мати, то не жива людина, то — виходець
з того світу.. Шия жовта, як у мертвяка,
якось витяглася, посвічуючи своїми кіст-
ками (Мирн.)].

по-своєму нар. по-своєму [Єгиптянин:
..Я будував би храмц по-своєму, я б ви-
думав нові емблеми для богів, а колонади
зовсім би це таким порядком ставив
(Л. Укр.); Я кручу по-своєму, а вона
[кума] розкручує по-своєму (Н.-Лев.)].

посвоячення разг. родство [Та Нюх так злюче
відрікався від посвоячення з жебраками,
так ненависно обзивав при жандармах і
його, і матір, і весь рід Круків, що юнак
сказав собі в думці: — Нехай же й він,
паскуда, посидить за людську правду
(Козл.)].

посвоячити, -чу, -чині разг. породнйть.

посв< я штпся, -чуся, -чишся разг. пород-
нйться, вступйть в родство.

посвята 1) посвящение; 2) посвящение [Там
же були й книги Тургенєва, Кольцова,
Аксакова, Полежаєва, Огарьова, Цолоп-
ського, Куліша. На багатьох мережились
авторські написи й посвяти (7льч.)]; 3) по-
священие [Отець Дем’ян 'так щиро хре-
стився, як зараз, ще тільки в день мило-
стивої посвяти його в попи (Л>)]. Ср. посвя-
щати 1—3; 4) обл. жертва [Як в оті тяжкі
конання хвилі Ти в нестерпній муці хоч
раз крикнеш, Хоч зітхнеш, хоч думкою
самою Пожалієш сього вчинку свого, То
даремна вся твоя посвята (Фр.)].

посвятйти см. посвящати.

посвятитися см. посвящатися.

по-святковому, (реже) по-святбчному нар.
празднично [Як тільки Вутанька повер-
нулася, повдягались обидві по-святковому,
пішли на сходку разом: мати й дочка
(Гонч.); Біля воріт виладналися по-святоч-
ному зодягнуті старі козаки, які скучали
за військом, мов	мати	за дітьми

(Панч)].

посвяткувати, -кую,	-куєш	попраздно-

вать.

по-святбчпому см. по-святкбвому.

посгячепий 1) посвященньїй; 2) посвященньїй
[Нинішній останній день ловів мав бути
посвячений самому головному.. — ловам
на медведів (Фр.)]; 3) посвященньїй; 4) освя-
щенньїй. Ср. посвящати 1—4.

посвячення 1) посвящение; 2) посвящение;
3) посвящение; 4) освящение. Ср. посвя-
щати 1—4.

посвящання 1) посвящение; 2) посвящение;
3) посвящение; 4) освящение. Ср. посвя-
щати 1—4.

посвящати, -щаю, -щаєш, посвятйти, -вячу,
-вягиш 1) посвящать, посвятйть [Підійшов
хлопчина років тринадцяти, якого учи-
тель посвящав у тайни біології, він тримав
у замурзаних землею руках якусь в’ялу
стеблинку (Янов.)];	2) (предназначать

кому-нибудь, чему-нибудь) редк. по-
свящать, посвятйть; см. еще присвячу-
вати; 3) (возводить в какое-нибудь звание
или сан) уст. посвящать, посвятить; *^тйти
в рицарі посвятйть в рйцари; 4) (со-
вершать над чем-нибудь церковний обряд
и перен.) освящать, освятйть [Де були
колодязі і на ставку, усюди воду посвя-
тили... (Квітка); У тому Мотронинському
монастирі зібралися до Максима запоріж-
ці, посвятили ножі свої та й пішли Чорним
шляхом — панів бити (/зан.)].

посвящатися, -таюся, -щаєшся, посвятити-
ся, -вячуся, -вятишся 1) уст. посвящаться,
посвятйться [На те піп посвятився, щоб
по церкві крутився (/7о.и.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) посвящаться; посвящаться;
посвящаться; освящаться; без кого
вода це ~тйться разг. без кого
не обойдется [Вести приїжджих гос-
тей випало на долю Семену Бойкові,
до нього вчепилася й дружина, —'без неї,
бач, вода не посвятиться (Янов.)]; ср.
посвящати 1—4.

поседіти см. посйдітп.

посезонний посезонний.

посезонно нар. посезонно [Йона теж он ба-
тракував, але ж він тільки посезонно
(Гонч.)].

посекретарювати, -рюю, -рюєш разг. посе-
кретарствовать.

посекретничати, -чаю, -чаєш разг. посекрет-
ничать.

поселенець, -нця поселепец [Серед поселенців
Слобідської України були також російські
селяни-втікачі (Іст. Укр. РСР)].

поселений поселеннмй [Дворище займало де-
сятин з десять поля; багато там люду було
поселено (Мирн.)].

поселенка, поселениця поселенка.

поселення 1) поселение, уст. поселье [Ха-
рактерним явищем феодального часу є
той факт, що основна маса поселень була
неукріиленою (Архл., 1953, VIII)]; 2) (ссил-
ка в отдал'енную местность) дорев. посе-
ление [Батько О. О. Богомольця., був
висланий у Сибір на поселення (Мікр. ж.,
1956, XVIII, 3)]; О військові
ист. военньїе поселення.

поселенський поселенческий.
поселйти см. поселяти,
поселйтися см. поселятися,
поселок, -лка поселок [Як жр зруйнували
Кош, то наш поселок з землями достався
якомусь пану (Стор.)].

поселянин уст. поселянин [На широких сте-
пах селилися поселяни (•/£>)].

поселяння поселение.

поселяти, -ля о, -ляєш, поселйти, -селіб,
-селиш поселять, поселить [Клим перші
дні ночував у тій кімнаті, де опинився в
ніч свого прибуття.. На третій день його
поселили разом із старшими хлоп’ятами
(Грим.); Світле завтра Комунізму Ми по-
селим в домі тім! (Нех.)].

«оселятися, -ляюся, -ляєшся, поселитися,
-селюся, -селишся 1) поселяться, посели-
ться [Поселялися в ньому [містечку] люди,
які любили після роботи зайнятися садів-
ництвом, городництвом та іншими галу-
зями домашнього господарства (Руденко);
Ти знаєш лучче всіх причину, Чого Еней
приплив к Латину І біля Тібра поселивсь
(Котл.); Поселились у його під піччю
злидні (Чуб.)]; 2) страд. з. (несоверш.) посе-
ляться.

«осемейство, посімейство обл. семейство [Єре-
^мія, як оженився з Грізельдою Замойською,
переїхав у сей* замок на життя з своїм
посемейством (Стор.); На них дивилися
крізь шибки перелякані очі шинкаревого
посімейства (Панч)].

«осептиментальшічатн, -чаю, -чаєш разг. по-
сентиментальничать.

по-сербському, по-сербськи нар. по-сербски.
посердити, -джу, -дині 1) посердить, позлить;

2) (кого с кем) поссбрить; (сильнеє) рассбрить
[Знав він про всі хатні пльотки, де про що
і про кого говорилось, переносив усе те
далі, посердив не одну сім’ю з другою
(Н.-Лев.)].

посердитися, -джуСя, -дишся 1) посердиться,
позлиться [Генеральша була не з тих, що,
посердяться та й забудуть (Мирн.)]; 2) по-
ссбриться; рассориться [Карпо й Мотря
посердилися з Лавріном та з Кайдашихою
і перестали заходити до їх у хату (Н.-Лев.);
Не годиться їсти одною ложкою удвох, щоб
не посердиться (¥г/б.)]. Ср. посердити 1 — 2.
посеред предл. с род. п. посредй (кого,
чегб), средй, средь (кого, чего); (в окру-
жении кого-нибудь, чего-нибудь — еще)
между (кем, чем); (в центре—еще) посре-
дйне (чегб), посередйне (чегб) [Зопя
і Юзя здригнулись від сього несподіваного
співу, що знявся десь посеред кущів ма-
лини (Л. Укр.); Герман за той час сидить
посеред куп онучок, струже дещо (Фр.);
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає
силі (Л. Укр.); Адаменко стояв посеред
кімнати (Янов.)].

посередині 1) нар. посредй, посередй (разг.),
посредйне, посередйне, разг. посере-
дйнке, посереднє [Посередині в таночку,
У зеленому віночку, Танцює Будяк (Гл.);
Золотоноша кругом хороша — округи Ьода,
посередині біда (Ном.)]; 2) предл. с род. п.
посредй, посредйне, посередйне, разг. по-
середь [Посередині ярмарку народ тече,
як в берегах річка (Коцюб.); А щоб мене
до вечора посередині хати побачила (Ном.)].
посередник посредник [Такі великі міста

України, як Київ, Львів, Ярослав, Луцьк,
Кам’янець, були посередниками у тор-
гівлі Російської держави із Західною
• Європою, Туреччиною і Молдавією (Іст.

Укр. РСР); Зелені рослини виступають
посередниками між Сонцем і життям на
нашій планеті (Наука і життя, 1958, 2)];
мировий <^к ист. мировбй посредник
{Мировий посередник потяг руку за паном
(Н.-Лев.)].

посередництво посредничество [Основною і
первісною операцією банків є посередни-
цтво в платежах (Ленін)]; з а вом кого,
чого при посредничестве кого, чегб,
через посредничество кого, чегб, уст. при
посредстве кого, чегб, через посредство
кого, чегб [3 розмови з’ясовується, ІЦО
мужики хочуть купити у Звєздінцева землю
за посередництвом банку (Мист., 1956,
2)].^

посередниця посредіїица.

посередницький посредвическпй [Посередни-
цька торгівля займала досить важливе
місце в економічному житті Ольвії, яка
на протязі всієї своєї історії була в значній
мірі сполучною ланкою між населенням
Скіфії та містами античного світу (Архл.,
1954, /X)].

посередппчатн, -чаю, -чаєш бьіть посредни-
ком, разг. посредничать.

посередній 1) посредственньїй, средний [Вона
посередня піаністка, в цьому не було жод-
ного сумніву, але це її ніяк не бентежило
(Дмитр.)]; ні здібності посред-
ственньге спосббности, средние спосббности;
2) (непрямой) кбсвенньїй [Нагромадження
є завоювання світу суспільного багатства.
Разом з масою експлуатованого людського
матеріалу воно розширяє сферу прямого
і посереднього панування капіталіста
(Маркс)]; 3) (про межу точний, служащий
связью между другими) посредствующий,
редк. посредственньїй; '-'іія ланка по-
средствующре звенб.

посередність, -пості посредствепность [Цей
дурний Солод, мабуть, справді закоханий
у Ліду із лабораторії. Що він знайшов у
ній? Свята посередність. Нічого яскравого
(Руденко)].

посередньо 1) нар. посредствепно, разг. сред-
ие; 2)нар. кбсвенно [..марксисти ведуть пай-
рішучішу боротьбу проти реформістів, які
прямо чи посередньо обмежують прагнення
і діяльність робітничого класу реформами
(Ленін)]. Ср. посередній 1—2; 3) (в зна-
чений нескл. сущ. ср. р.) школьн. посредствен-
но; відповідати на »ньо отве-
чать на посредственно.

посерйознішати,-шаю,-шаєш стать серьезнсе,
посерьезнеть [Непосидячий, мов дзига, і
невгамовний, він також примовк, посерйоз-
нішав і одразу паче побільшав^ (Гур.)].

посесійний ист., юр. посессибнньїй [Поряд
з працею приписних селян., і працею по-
сесійних селян-кріпаків, які були влас-
ністю підприємства, на цих підприємствах
зростало застосування і найманої робочої
сили (Іст. Укр. РСР)].

посесія ист., юр. посессия; аренда (земельная)
[Зберемо грошенят, візьмемо посесію або
купимо десь поблизу хутір (Н.-Лев.)];
пу ст йт и в ^сію разг. уст. сдать в
арейду.

посесор, -ра ист. посессор; (на У крайнє, в
Польше уст. — еще) арендатор [Поро-
бились «голопузі»' окономами, управите-
лями, посесорами невеличких маєтків
(Мирн.); Робітники показали їм на один
дім, де жив посесор тих заводів (Н.-Лев.)].
посесорський посессорсКий; арендаторский
[На посесорських буряках народу було ще
більше, ніж учора (Н.-Лев.)]. Ср. посесор.

посесорша разг. посессорша; арендаторша
[— Чи ти ба! моя баба аж помолодшала, як
її покусали бджоли, — жартував старий
Грицай. — Яка стала повновида, неначе
наша посесорша (Н.-Лев.)]. Ср. посесор.

посестра названая сестра; подруга, разе.
товарна [Обізвався побратим до віли:
—Щира Дяка, любая посестро, що прийшла
мене порятувати (Л. Укр.); Звільна хитає-
ться тростина, колисана легкою хвилею,
стиха шелестить, вторуючи своїм посе-
страм (Фр.)].

поспбарйтствувати, -твую, -твуєш книжн. по-
сибарйтствовать [Пообідав він весело, і
після обіду вже нічого не писав, а так
трошки посибаритствував на постелі, поки
стемніло (перекл. з Гоголя)].

по-сибаритському,	по-сибарйтськи нар.

книжн. сибарйтски [Кірсанов тільки що
розлігся по-сибаритськи з сигарою читати
для відпочинку після свого пізнього обіду
(перекл. з Чернишевського)].

посибілізм, -му полит. поссибилйзм.
посибіліст полит. поссибилйст.

по-сибірському, по-спбірськи нар. по-сибйр-
ски.

посйвілий поседевший, поседельїй, посиве-
льій [Під посивілими густими бровами сві-
тилися глибоко запалі, пронизливі очі
(Куч.); Сідас [Лукаш] під посивілим від сні-
гу довгим віттям і крутить в руках сопі-
лочку (Л. Уяр.)].

посйвіння поседение [Виявлена також висока
стійкість довгожителів до процесу ПОСИВІН-
НЯ (Фізіол. ж., 1956, II, 5)].

посйвіти, -вію, -вієш поседеть, посиветь
[Валене посивів у ту ніч, коли йому при-
несли повідомлення про катастрофу літа-
ка (Собко); М и х а й л о: Жалко, що ти
посивієш в дівках (Тоб.); Палатки поси-
віли від морозу (Гонч.)].

посигналити, -лю, -лиш посигналить [Шо-
фер ще раз посигналив. Пасажирів біль-
ше не було (Жур.)].

посиденьки, -пьок, посидїнки, -пок, посідки,
-док разг. уст. посиделки, пбсидки, обл. по-
сиденки, поседки [Уже два з половиною ро-
ки з своїми не бачилась. А з людьми,
що зо мною поприходили, інколи бачи-
лась на посиденьках (Барв.); Текля бу-
ла в полі.., а Мася в оконома на поси-
дінках (Свидн.); Пішла жінка на посідки,
а діти дома були (Камен. у. — Сл. Гр.);
У задимленій кімнаті правління колгоспу
майже щовечора відбувалися ніким не
скликувані й ніким не регламентовані на-
ради чи збори. Старі люди називали їх
«посиденьками», а хтось із молодих у жарт
охрестив «асамблеєю» (Жур.)]; *^ки
справляти разг. сидеть сложа руки
[— Коли не втерплю сидячи: не люблю
посиденьки справляти, як Олеся. Сиди
вже ти, як тобі хочеться, а я буду робити
й на тебе дивитись, — говорила Онися
(Н.-Лев.)]; ки справляти за чим
отсйживаться за чем [Дід Грицай ще за

живоття сина одбився од роботи і тільки
справляв посиденьки за чаркою то в корчмі
з старими дідами, то в себе (Н.-Лев.)];
походеньки та ^ки справля-
ти см. походеньки.

поейджувати, -джую, -джуєш разг. посйжи-
вать.

посидільниця обл. посиделка (обл,); сиделка
[І в моє вікно зирнуло [сонце] і сполошило
стару, невідступну, невмолиму ПОСИДІЛЬ-
НИЦЮ журу (фр.)].

посидїнки см. посиденьки,
посидівші разг. посиденье.
поейдіти и обл. поседіти, -джу, -диш поси-
деть [Так приємно було Після яскравого
сонячного дня посидіти в сутінках
(Скляр,); — Та поседь, — кажу я, — ще
трошки, погомониш з нами (Барв.)].

посидюче см. посидюще,
посидючий см. посидющий,
посидючість см. посидющість,
посидюще, посидюче нар. уейдчиво.
посидющий, посидючий усйдчивьій; (усердніяй„
добросовестно относящийся к работе) ста-
рательньїй [Ти будеш мати, сину, багато
слуг, Але лиш посидющий господі друг
(Федьк.)].

посидющість, -щості, посидючість, -чості
усйдчивость; старательность. Ср. поси-
дющий.

поейзілий разг. посизелнй [Не поспішаючи,
пройдіться тією стежкою. Хай пшениці, ву-
саті ячмені, ще зелене, але вже посизіле,
жито нахльоскають вас по руках і спині
(Збан.)].

поейзіти, -зіє разг. посизеть.
посилал ьпий сенло чньїй.

посилання 1) посилка; отправление; уенлка;
ср. посилати І*, 2) (на источник, книгу,
какие-нибудь обстоятельства) сснлка [Всі
його [Владислава] докази і посилання па
честь і славу не впливали на соймових
комісарів (Тулуб)].

посилати, -лаю, -лаєш, послати (пошлю,
пошлеш) 1) посилать, послать; (по назна-
чених) — еще) отправлять, отправить; (ког&
за чем-нибудь разг. — еще) усьілать, услать
[Я посилаю її [невістку] в поле, а сама по-
рядкую в хаті (Н.-Лев.); Слова того не
скажуть, що скаже поцілунок, який тобі
од щирого переповненого щастям серця
посилаю нині (Коцюб.); Пошли дурного,
а за ним другого! (приказка); Чорні вишки
Баку кров землі посилають у труби (Сос.);
Радіостанції посилають через свої гцогли
концерти, зв’язують найдальші куточки
нашої Вітчизни (Рад. Укр., 1951, І); По-
силаю Вам рекомендованою бандероллю
своє оповідання «Пе-коптьор» (Коцюб.);
Злапали його [Левка] і помчали швидш у
губернію, ..а далі й на каторгу послали
(Квітка); Я його куди треба посилаю
з хурою: усе зробить як лучче (Квітка)];
~тп по кого, по що (за ким,
за чим) посилать, послать за кем, за
чем [Послали по тебе, щоб зараз ішла
(Вовч.); А я тільки що хотів посилати за
вами... (Мирн.); Його по смерть добре
посилать (приказка); Пошли дурня по раки,
а він жаб наловить (Чуб.)]; ^тц теле-
граму-блйскавку посилать, по-
слать телеграмму-мблпию, отправлять, от-
править телеграмму-мблнию, молнйровать
(несоверш. и соверш.); 2) (направлять что-ни-
будь в кого-нибудь) разг. посилать, послать
[Старанно прицілившись, Лошаков з ко-
ліна послав у тому напрямку коротку авто-
матну чергу (Гонч.)]; 3) (даровать) разг.
посилать, послать, уст. писпосилать, нис-
послать [— А хто ж сватає? Кого нам гос-
подь посила? — питає мати, ледве голос
зводячи (Вовч.); Царям, всесвітнім шинка-
рям, І душачі, і таляри, І пута кутії пошли
[боже] (Шевч.)]; що бог ^слав разг.
что бог послал [Олімпіада Іванів-
на: .. Воно-то був і обід, та вже тепер,
що бог послав (Л. Укр.)]; 4) (в сочетании с
бранними словами при виражений стрем-
ления отделаться от кого-нибудь, от чего-
нибудь) фам. посилать, послбть [До тебе
з ласкою, а ти — з серцем! Тебе просиш,
а ти до бісового батька посилаєш!..
(Мирн.)]; ти ногу в стремено,
вперед воєн., спорт., разг. посилать,
послать ногу в стредія, вперед [Черниш..
легким рухом послав ногу в блискуче стре-
мено (Гонч.); Чіпка йде збоку отари..
Посилає вперед ногу за ногою — не думає:
де він, і що він, і як він... (Мирн.)];
очі (погляд) разг. уст. у стремлять,
устремйть глаза (взгляд) [Попритихали
всі, послали очі на шлях... (Мирн.)].

посилатися, -лаюся, -лаєшся, послатися (по-.
шлюся, пошлешся) 1) (на кого, на что) ссн-
латься, слаться (уст.), сослаться, уст.
посилаться, послаться [Павлюк, гаряче
виступаючи проти курців, щоразу поси-
лався на своє прекрасне здоров’я та свої
м’язи (Трубл.); І ти виспівуєш, неначе
та жар-птиця: І далебі, що так, — пошлюся
я на всіх (Гл.)]; 0 ^сплатися до кого
а) обл. посилать кому [Через вірних лю-
дей посилався до неї листами (Вас.)];

б) разг. уст. посилать сватбв к кому, сва-
таться к кому (за когб) [Посилався до дів-
чини, та не сподобався (Гол. — Сл. Гр.)];

2) страд. з. (несоверш.) посилаться; от-
правляться; усипаться [На села посилали-
ся бригади робітників з фабрик та заводів,
які подавали колгоспам та бідняцьким
господарствам технічну допомогу по ре-
монту сільськогосподарських машин, ре-
маненту (Нар. творч. та етн., 1957, 7)];
ср. посилати 1.

посилений 1) прич. усйленньїй; усугублен-
пий, усугубленний [На цій ділянці., оборо-
ну зайняла стрілецька дивізія, посилена
мотопідрозділами (Ле і Левада)]; ср. по-
сйлювати; 2) прил. усйлеппий [1932 рік
був роком посиленої економічної кризи в
панській Польщі (Яозл.)]; <^па бороть-
б а усйленная борьба; не харчу-
вання, раціон усйлепное пита-
ние, рацибн [Запущеним коровам ви-
дається посилений раціон (Рад. Укр.,
1954, /)].

посйлеппя усиление; усугубление [В печінці
утворюється жовч, необхідна для засвоєн-

ня жирів і посилення функції кишечника
(Наука і життя, 1959, 1)]. Ср. посйлю-
вати.

посилено нар. усйленно [Матроський хор
посилено готувався до святкування Пер-
шого травня (Слюл.)].

посйлитн см. посилювати.

посйлитися см. посйлюватися.

посйліти, -лію, -лієш разг. одолеть, осйлить
[І не посиліла-таки [Галочка] горя свого!
Скоро так знемоглася, що не здужала і а
постелі устати... (Квітка)].

посйлка 1) (действие) посилка [На першому
етапі міжпланетних польотів передбачає-
ться посилка керованих по радіо ракет без
екіпажу на борту (Наука і життя, 1958,
2)1; 0 о у т и на ~ках бить на посилках,
бить на побегушках; 2) (предмет) посилка
[Я вже тобі писав, що посилку твою наре-
шті дістав (Коцюб.)]; 3) лог. посйлка [Пра-
во на самовизначення є виняток з нашої
загальної носилки централізму (Ленін)],
велйка, мала ~ка лог. большая,
малая посйлка.

посилковий посйлочний.

посилкуватпся, -куюся, -куєшся разг. натужи-
ться (разг.), напрячься [Посил кувалась [Ок-
сана], щоб устати, не змогла, тут на дорозі і
припала, стогнучи й плачучи (Квітка);
—Ану,— озвавсь Дем’ян,— потіш мене, мій
друже! Ось глянь — вареничок бокастень-
кий який... — Хіба один... — промовив
Клим ліниво, Посилкувався і змолов
(Гл.)І.

посйлочний посйлочний [Всемірно розвину-
ти посилочну форму торгівлі (Матер.
XX з. КПРС)].

посйлювання усиление; усугубление. Ср. по*
сйлювати.

посилювати, -люю, -люєш, посйлити, -лю,
-лпш усйливать, усйлить; (увеличивать
книжн. — еще) усугублять, усугубйть
[Снігова завія вночі посилювала тем-
ряву (Ле і Левада); Подвійна сталева
оболонка, як ви здогадуєтесь, посилить
дію тола до бажаних масштабів... (Янов.);
З гнівом і з обуренням писав він [Пушкін)
про Катерину II, що на словах знищила
назву рабство, а насправді з небувалою
жорстокістю посилила кріпосницький гніт
(Рил.)].

посйлюватися, -люється, ПОСЙЛИТІІСЯ, -литься
усйливаться, усйлиться; усугубляться, усу-
губйться [Та ось ріка трохи завернула
вбік і течія стала посилюватись (Ваш);
Артилерійський гул різко посилився
(Ле і Левада); Особливо посилились вони
[репресії] після придушення польського
повстання 1863 року (Минуле укр. теат-
ру)]- Ср. посйлюватп.

посйлювач усилйтель.

посильна 1) прил. см. поспльпйй 1; 2) прил.
см. посильний 2; 3) (род. посильної) сущ.
посйльная [Пішла по ланкову посильна
Параска (Ол.)].

посильний посйльний; (достижимий) доступ-
ний [Вчені й інженери прагнуть зробити
свій посильний вклад у справу дальшого
технічного прогресу в нашій країні (Наука
і життя, 1957, 12)].

посильний 1) прил. посильний; 2) прил.'
спец, посилочний; 3) (род. посильного)
сущ. посильний [Він чистив автомати,
набивав диски, бігав посильним по штаб-
ній роті (Куч.)].

посильнішати, -шаю, -шаєш стать сильнеє,
посильно нар. посйльно; доступно. Ср. по-
сильний.

посинити, -синю, -сйпйш посиийть.
посинитися, -сйпйться посиниться,
посинілий посиневший, разг. посинений [На
солому одкинулась мертва рука І звисає,
холодна, важка, посиніла (Л. Укр.)].

посиніння посинение [Не можна лишатися у
воді до посиніння 'Туб, ознобу або появи
«гасячої шкіри» (Наука і життя, 1956,
посйніти, -сйнію, -сйшєш посинеть [Оришка
аж посиніла з серця (Мирн.)', А на вербі
срібляться котики, І став холодний посинів
(Рил.)].

посинішати, -шаю, -шаєш стать синєє, по-
синеть.

посипальник отн. уст. засевальщик [Вона
[Катря] миттю стрибнула з печі додолу й
побачила табун посипальників, що товпи-
лись біля порога (Мирн.)].

посйпашій 1) посипанний; усипанньїй; при-
сьіпаппьгй [Дорожки були чисті й посилані
піском (Н.-Лев.)*, На мить в уяві постають
гарячі, посилані маком, рум’яні бублики
(Донч.)]; 2) насмпанньїй. Ср. посипати
1 — 2.

посипання 1) посьгпание (разг.), посмпка;
усмпка; присьгпание, присипка; 2) засе-
вание [Сусідній хлопець обіцявся пашні
на посипання дати (Мирн.)]. Ср. посипа-
ти 1,5.

посипати, -паю, -паєш, посйпати, -плю, -плеш
1) посипать, сипать (разг.), посипать;
(покривать всю поверхность чего-нибудь чем-
нибудь сипучим, мелким — еще) усипать,
усипать; (слегка, тонким слоем — еще) при-
сипать, присипать [Жовто-червоним піском
посипали стежечку від ганку до воріт
(Шиян); Срібними гребінцями виблиску-
вали на сонці хвилі. Здавалося, що всю
бухту хтось посипав зверху срібло-сніжним
бісером (Донч.); Вона прийшла до голови
колгоспу надвечір, коли повернулись з
поля, де добривами і попелом посипали
•сніг (Скляр.); Давайте приску! де смола?
Кропи його! отак! холоне? Мерщій же
приском посипай! (Шевч.)]; 2) (давать
корм—преим. птицам) насипать, насипать
{Я посипав в клітку сім’я, Воду наливав;
Але змерз маленький чижик І співать не
•став (Щог.)]; 3)(только соверш. перен.: на-
чать идти, двигаться куда-нибудь массой)
пойтй, разг. посипать; (сильнеє) повалйть,
{о дожде) полйть [Сонце сховалось за хма-
ри. Посипав сніжок (Коцюб.); Дощ поси-
пав шпарко і рясніше (Смол.); Заграли
музики, посипали дівчата у двір (Вовч.)];
4) (только соверш. перен. — о бистром
действии) разг. засипать [Скінчила дрі-
бушки О дар ка, а проти неї, неначе поси-

пала дрібним горохом, Ярина (Н.-Лев.) ;Яст-
шембський посипав чортами та бісами, як
простий мужик (Н.-Лев.)]; ~ пати [дзвін-
к і] пісні залйться [звблкими] песнями
[Жайворонки, качаючись., в синьому небі,
посипали свої дзвінкі пісні (Мирн.)];
5) (только несоверш.) зтн. уст. засевать
[Я завтра піду до хрещеного батька поси-
пати... (Мирн.)].	<

посипатися, -паюся, -паєшся, посйпатпся,
-плюся, -плешся 1) посипаться, посипа-
ться; усипаться, усипаться; присипаться,
присипаться [Ти не бійся, голубонько, що
зима Посиплеться білим снігом... (Гл.)];
2) пойтй; посипать; повалйть; полйть [По-
сипався, як з решета, наглий краплистий
дощ (Н.-Лев.); Посипавсь народ з усіх
місць (Квітка)]. Ср. посипати 1,3; 3) (толь-
ко соверш.: начать сипаться; перен. разг.—
о массовом проявлений какого-нибудь дейст-
вия) посьїпаться [З-під молотка густо поси-
пались іскри (Ваш); А потім кинулись [со-
баки] на вовчика гуртом, Дали йому такої
наминачки, Що аж шматки посипались
кругом (Гл.); Удари посипалися густо,
градом (Фр.); Посипалися обопільні ком-
пліменти, жарти, дотепи (Ле)]; 4) страд. з.
(несоверш.) посипаться; усипаться; при-
сипаться; насипаться; ср. посипати 1—2.

посйпка пбсипка.

по-сирітському, по-сирітськи нар. по-сирбт-
ски.

посиротйти, -рочу, -ротйш осиротйть [— Ти
хочеш пас посиротити?.. — плакала мо-
лодиця (Коцюб.)].

посиротілий осиротелий, осиротевший [Дуже
гіркі сльози посиротілої матері (Янов.)].
посиротіти, -тію, -тієш осиротеть [Спасибі,
сестро, що ти моїх діток жалуєш! та вони
без тебе посиротіли б, як без рідної ма-
тері (Вовч.); Мого народженого сина не-
має живого, я кілька днів тому посиро-
тіла (Янов.)].

посисати, -саю, -саєш см. висисати.

посихати, -хає редк. иссихать; (вянуть —
еще) сохнуть, засихать [Палить сонцр,
як у пеклі, Пісок розпікає, Подекуди
росте травка, І та посихає (Руд.)].

посичати, -чу, -чйш пошипеть.
посібник ПОС9611Є; руко вод ство.
посів, -ву посев [За окопами слалися зелені
посіви (Н.-Лев.); — А сіяли вручну, —
гомонів старший лейтенант, розглядаючи
кущуватий, сизий посів (Гонч.)]; ламати
^вп с.-х. ломать посеви; на на по-
сев [Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав,
молотив, складав зерно — те на посів, те
на поживу (Мирн.)]; пі сл я ж н й в н і
~ви пбжнивньїе посеви [Під післяжнивни-
ми посівами розуміють літні посіви с.-г.
рослин після збирання озимих та ранніх
ярих культур на зерно, а також після
льону і ранніх овочів (Колг. вироби,
енцикл.)]; ранній *—в ранний посев,
ранний сев; ущільнені ^ви уплот-
непние посеви [При ущільнених посівах
одночасно використовують на одній і тій
же площі декілька культур різних видів
(Соц. тварин., 1956, 5)].
посівальник зтн. уст. засевальщик.

посівати, -ваю, -ваєш 1) т. уст. засевать;

2) перен. редк. сеять [Диякон: Ти
стережись так кидати словами, зневір'я
і ^нещирість посівати в громаді нашій
бр ітній (Л. Укр.)].

посівна 1) прил. см. посівшій; 2) (род. по-
сівної) сущ. посевная [Ще й посівній не
визначався строк, А в нас вже кожен трак-
тор, як дзвінок (Мур.)].

посівний посевнбй [І на розлогих артільних
ланах гудуть трактори, ведучи за собою
по три, по чотири сівалки — цілі посівні
агрегати (Вишня); Основною причиною
зниження посівних якостей насіння куку-
рудзи є висока вологість качанів при за-
кладанні їх на зберігання (Наука і жит-
тя, 1956, 9)]; ~на кампанія посевная
кампания; *^па площа посевная плб-
щадь; *-**нйй матеріал посевнбй ма-
териал.

посідання обладание; (чем-нибудь материаль-
ніям —еще) владение [..право неповноправ-
них націй на самовизначення було пере-
творено в привілей пануючих націй на
посідання політичної влади.. (Сталін);
Землю присудили уніатам. Прибув до нас
возний ввести їх в посідання (Тулуб)].

посідати1, -даю, -даєш, посісти, -сяду, -ся-
деш (когб, що) 1) овладевать, овладеть
(кем, чем); (захватьівать, подчинять себе —
еще) завладевать, завладеть (чем); (перен.:
охвативать, оказивать сильное действие на
кого-нибудь — еще) одолевать, одолеть (ко-
го, что), (сильнеє) разг. разбирать, разо-
брать (когб) [Це в нас був куркуль Оса-
уленко. Собачні повен двір, коні, як змії..
Найкращі землі, родючі балки — він посі-
дав, Осаулепко (Гонч.); Петрб: А які
то християни, що і до церкви ходять, і
десять раз на день моляться, а на думці —
як би., чужу худобу посісти, чужим доб-
ром поживитися? (Мирн.); А який його
[Остапа] сум понімав та посідав часом,
то й не сказати (Говч.)]; бодай вас
всілії злидні (проклятие) фам. чтбб
вас нищета (нужда) одолела, чтбб вас ни-
щета (нужда) побйла [Мати: Який би
чоловік з тобою всидів? Бідо напрасна!
Що було — то з’їла з дітиськами своїми, —
он, сидять! — бодай так вас самих посіли
злидні! (Л. Укр.)]; горе ^сіло його
горе овладело им, горе одолело егб;
2) (заполнять, замещать) занимать, за-
нять; '-'-•ти місце, посаду и т. п.
занимать, занять место, дблжность и т. п.
[У жодній країні світу мистецтво не по-
сідає такого почесного місця, як в нашій
країні (Мист., 1957,1);У вас [професоре] —
ціла своя школа. Ваші учні посідають ка-
федри в радянських вузах (Вишня)].

посідати2, -даємо, -даєте и обл. посісти, -ся-
демо, -сядете соверш. мног. сесть; (разме-
ститься — еще) усесться; (по своим местам)
рассесться [За столом вже молодая Сіла
на посад, На лавочках всі дружечки Посі-
дали вряд (Л. Укр.); Троянці, в човни по-
сідавши І швидко їх поодпихавшн, По
вітру гарно поплили (Котл.); Зібралася

як слід уся громада; Посіли; гомонять...
(Гл.)].	, .

посідач, -ча уст. обладатель; владелец [Був
тут., заможний «юзбаш» (сотник), посідач
єдиного на ціле село коня (Коцюб.)]. Ср.
посідання.

посідки см. посиденьки.

посідлати, -лаю, -лаєш мног. поседлать
(разг.), оседлать [Разом повставали, Коней
посідлали (Шевч.)\.

посікти, -січу, -січеш 1) посечь; (рассечь во
многих местах) иссечь; (мясо, капусту
и т. п. — еще) изрубйть [Він., дрібно по-
сік м’ясо (перекл. з Тургенеза)]; 2) (рубя,
уничтожить холодним оружием) изрубйть,
уст. посечь [На приволзьких берегах в
грізнім бойовиську — Посікли ми на шмат-
ки гадину фашистську (Ол.)1.

посіктися, -січеться посечься, разг. обсечься,
відсечься [Не плач, мамо, не розплітай
Мої довгі коси—Посічуться... (Шевч.)].

посіл, -сблу спец. редк. засбл, посол, усбл.
См. еще засіл.

посілість, -лості уст. редк. владение [Отож
коли б на суд ставати довелось І право па-
нове доводить на посілість, Всі гості свід-
ками б тоді і знадобились (перекл. Риль-
ського)].

посілля уст. редк. усадьба [Старе посілля,
де жив батько, меншому братові досталось
(Борз. у. — Сл. Гр.)].

по-сільському нар. по-сельски, по-деревенски
[Відра були повні, взяла їх через плече,
по-сільському, й пішла легко на сходи
(ТудЦ

посімейний посемейньїй.

посімейно нар. посемейно.

но-сімейпому нар. по-семейному; (в связи с
жизнью в семье, с семьей — еще) се-
мейпо, семейственно, семейньїм обра-
зом [І це ти, мій сип, отак діяв; на роз-
голос, на людський поговір, на злі язики
поклав те, що треба було тишком-нишком
зам’яти^ по-сімейному, щоб жодна душа
стороння не знала, не відала (Шиян)].

посімейство см. посемейство.

посім’янйн обл. член семьй.

посіпака м. и ж. р. презр. приспешник (м. р.),
приспешница (ж. р.), книжн. клеврет;
'—•ки собир. приспешники; клеврети [Хит-
рує панський посіпака, приневолили, мов-
ляв, його з людьми розправлятися (Горд.)].

посіпати, -паю, -паєш прям., перен. подер-
гать [Між люди! у справлене життя! Хай
воно тебе посіпає,.. — отоді може і вийде
що, як не звихнеться сила, як не заплісня-
віє серце!.. (Мирн.)].

посіпацький презр. приспешнический, к»ижн.
клевретский; (род. п. — определение— еще)
прпепешника, книжн. клеврета [В зубах
коштовна люлька з ланцюжком — панський
подарунок за вірну посіпацьку службу
(Ле)].

посіпування подергивание.

посіпувати, -пую, -пуєш подергивать [Хуса,
похмурий, роздратований, проходжується
по світлиці нерівним кроком, посіпуючи
випещену бороду (Л. Укр.); Макаров мав
вигляд людини, яка тільки що прокинулась,
неуважна усмішка посіпувала його гарно
окреслені губи (перекл. з Горького)].

посіпуватися, -пуюся, -пуєшся подергива-
ться [Василь- Васильович якусь хвилину
мовчав, ніби застиг па місці, тільки в нього
смішно посіпувався один вус (Гур.)].

посірілий посеревший [Сірі води густо спли-
вають з сірого неба на досірілу землю
(Коцюб.); — Дивно!— вигукує посірілий
від кіптяви Маковей (Гонч.)].

посіріти, -рію, -рієш посереть [Таскають
[гуси] грязь і глей зо дна Да мажуть Ле-
бедя, щоб пір’гі посіріло (Греб.); Пахол
йшов понурий, і лице його посіріло, але
не від дорожнього пилу (Смол.); Вже
зовсім посіріло надворі, коли ми вступили
до Катерини в двір (Збан.)].

посірішати, -шаю, -шаєш стать серее, посе-
реть.

посісти1 см. посідати1.

посісти2 см. посідати2.

посічений 1) прич. посеченньїй, посеченньїй;
иссеченньїй, иссеченньїй; изрубленньїй
[Стовбури дерев були посічені осколками
бомб (Собко); Дмитро допитливо подивився
на блідо-жовтий, посічений зморшками,
присушений вид жінки (Ст.); Даємо [гу-
сенятам] посічену зелень (Соц. тварин.,
1956, 2)]; 2) прич. изрубленньїй; посечен-
ньїй, посеченньїй [Посічений Потоцький
зсунувся з коня під цоги Богунові (Кач.)].
Ср. посікти 1—2; 3) прич. посікший-
ся; обсікшийся [Кучеряве посічене волосся
стирчало на голові, як пух (Н.-Лев.)];
ср. посіктися; 4)прил. рублений;*** не м’я-
с о рубленое мясо.

посіяний посеянньїй; (от сеять) сеянньїй;
вселенньїй; поселенньїй [Цвіли пізно по-
сіяні пахучі гречки (Кач.); Ганна-: ..Зі-
йшло зерно, посіяне Богданом! Віднині нас
ніхто не роз’єдна! (Дмитр.)]. Ср. по-
сіяти.

посіяти, -сію, -сієш посеять; (перен.: вну-
шить — еще) вселить; (перен.: визвать,
возбудить — еще) поселить [Вона [Устина]
вчасно виоре і швидко посіє (Чорн.); Посіє
колгосп впору — буде що везти в комору
(прислів'я); Може зорю переліг той, А на
перелозі... Я посію мої сльози, Мої щирі
сльози (Шевч.); Так ось що виросло з зерна,
шо він посіяв у чисту душу! (Коцюб.);
І хто її кликав? От уже, де не посій, то
вродиться Солов’їха! (Н.-Лев.); Дурня де
не посієш, там і уродиться (Ном.);' Спо-
хвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж
і завагався був, бо факт, який мав він на
увазі, був явно непереконливий і недо-
статній, щоб посіяти сумнів у Грицько-
вому серці (Головко); Така перевагу самими
людьми та тривожні чутки з загонів Туль-
ського посіяли паніку серед військ Вишне-
венького (Ле)]; ^ти ворожнечу по-
сеять вражду, поселить вражду; роз-
брат посеять разлад (рознь) [Трудящі
маси країн народної демократії, де іхмпе-
ріалісти прагнули посіяти розбрат, ще
тісніше згуртувалися навколо своїх кому-
ністичних партій і народних урядів (Рад.
Укр., 1957, II)]; ***ти тривогу по-

сеять тревбгу, вселить тревбгу [Аж ось
сьогодні він [Антін] сколотив усе, посіяв
тривогу, встав перед нею незрозумілим
питанням, яке конче треба було рішити
(Коцюб.)]; щ о <**сїєш, те й збереш
и я к е ~ сієш, таке й пожнеш посл.
что посеешь, то и пожнешь.

посіятися, -сіюся, -сієшся 1) засеяться;
~ сіявся дощ засеялся дождь [Сніг
перестав, посіявся дрібний імлистий дощ
(7?ае.)]; 2) разг. посеяться (обл.) [Орися ж ти,
розвернися, Полем розстелися! Та посійся
добрим житом, Долею полийся! (Шевч.)].

поскабити, -блю, -биш см. заскабити.

поскавучати и поскавчати, -чйть и редк.
поскавуліти, -лйть поскулйть, (реже) по-
визжать [Трохи згодом надворі все стихло:
собака поскавучала та й замовкла (Ко-
цюб.)].

поскакати, -скачу, -скачеш 1) поскакать, по-
прідгать [По квітничку собака поскакав,
Усе понівечив і потоптав (Гл.); Пташка
часом поскаче в галузках, потрусить хво-
стом (Коцюб.)]; 2) (поехать вскачь) поска-
кат£; (уйти, удалиться скача — еще) уска-
кать [На вороному коні., назустріч вершни-
кам поскакав начдив Пархоменко (ІІанч);
Василипа легко поскакала по камінні й
вискочила на другий берег (Н.-Лев.)]\
3) (обл.: провести некоторое время танцуя)
потанцевать [Нащо мені музики — в мене
свої язики: я заграю, поскачу і нікому не
плачу (Ном.)].

поскакувати, -кую, -куєш поскакивать [Вже
вода ставна летіла й стали поскакувать
щучки дрібненькі (Вовч.)].

поскалити, -лю, -лиш: ^ти зуби прям., '
перен. разг. поскалить зубьі [—Ану, дядьку,
ще трошки... ще... ще! — сміявся Карно,
дивлячись, як чоловік силкується. — Стій,
стій! Скали, скали зуби! я тобі поскалю їх!—
нахвалявся чоловік (Мирн.)].

поскаржитися, -жуся, -жмшся пожаловаться;
(об официальндм заявлений — еще) подать
жалобу; (ропща — еще) посетовать [Наша
література, і зокрема проза, не може
поскаржитись на нестачу нових, молодих
сил (Смол.); Хома якось був поскаржився
замполітові, що бригадир не дає Явдошці
соломи покрити хату (Гонч.); Ніхто не чув,
щоб він хоч раз коли поскаржився на
своє здоров’я (Кач.)].

поскарлючувати, -чую, -чуєш мног. разг.
поскрючивать (разг.), скрючить (разг.), по-
сгибать [в крючок] (разг!), согнуть [в крю-
чок], изогнуть [в крючок].

поскарлючуватися, -чуємося, -чуєтеся по-
скрючиваться, скрючиться, посгибаться [в
крючок]; согнуться [в крючок], изогнуться
[в крючок] [Поскарлючувався в полі ячмінь
од спеки (Волч. у.— Сл. Гр.)]. Ср. поскар-
лючуватп.

поскиглити, -лю, -лиш 1) (о человеке) прен.
поплакать [жалобно]; (причитая) посто-
нать; (жалуясь) понйть; (надоедливо фам. —
еще) поскулйть [Зжилася [хвора] з думкою
про неминучу смерть. Заспокоївся й чо-
ловік та діти: перший день поскиглили під
вікнами лікарні, а потім теж примирилися
(Збан.)]; 2) (о птицах) постонать; 3) (о со-
баках и т. п.) поскулйть, (реже) повиз-
жать.

поскидати1, -даю, -даєш (в одно место в не-
сколько приемов) посбрасьівать (разг.), сбро-
сать, разг, поскйдьівать, поскидать, ски-
дать.

поскидати2, -даю, -даєш мног, 1) посбрасьі-
вать (разг.), сбрбсить, поскйдьівать (разг,),
поскидать (разг.), скйнуть [Поскидали
У воду трупи, та й назад 3 возами скіфи
повертали (Шевч.); Васильок уже., поскидав
усі іграшки і сам тихенько примостився
на руках у матері (Баш)]; 2) (об одежде,
головних уборах, обуви и т. п.) поснимать
(разг.), снять, разг. посбрасьівать, сбрб-
сить, (реже) поскидать, скйнуть [Ми по-
скидали черевики (Сміл.); Чоловіки поски-
дали картузи (Донч.)]; 3) (перен.: лишить
власти) свергнуть, посбрасьівать (разг.),
сбрбсить, книжн. уст. ниспровергнуть,
низложйть; (устранить с должности) Но-
смещать (разг.), сместйть, поснимать (разї.),
снять; 4) (поверх чего-нибудь) повскйдьівать
(разг.), вскйнуть; (о большой тяжести —
обично) повзваливать (разг.), взвалйть;

5) (отнимая часть, уменьшить, снизить
общее количество чего-нибудь) посбавлять
(разг.), сбавить, сбрбсить (разг.), поубав-
лять (разг.), поубавить (разг.), поуступать
(разг.), уступйть; 6) (перележить на дру-
гих вину, ответственность и т. п.) посва-
ливать (разг.), свалйть.

поспитатися, -таюся, -таєшся редк. поспи-
таться.

поскільки союз поекбльку, так как [Косто-
маров: ..Я сам, поскільки я хазяїн,
осьде сяду (Тич.)].

поскімлити, -лю, -лиш разг. понить; (попла-
кать разг. — еще) порюмить, (грубеє) по-
скулйть.

поскінчувати, -чуємо, -чуєте мног. разг.
покончать (разг.), кбнчить; (преим. перед
сущ. — еще) пооканчивать (разг.), окбнчить;
(с оттенком завершенности) позаканчивать
(разг.), закбнчить; (довести до конца— еще)
покончить (с чем или что) [Ті,що поскінчу-
вали курс, були надзвичайно веселі та
говорючі (Н.-Лев.)].

поскіпати, -паю, -паєш разг. пощепать; (пе-
рен. — изредка) разбйть [вдребезги]; (мног.
разг. — еще) поразбивать [вдребезги] [—А
чим у грубі розпалювати? — Оте соснове
полінце поскіпай, то й розпалиш (Харьк.—
Сл. Гр.); Жінки кричать: «Ми з коцюбами
підемо і тим панським слугам голови по-
скіпаємо!» (Фр-)].

поскіпатися,	-пається разг. пощепаться

[Сучковата	дровина — не * поскіпається

(Харьк.—Сл. Гр.)].

поскладати, -даю, -даєш мног. 1) поскладьі-
вать (разг.), сложйть; (посуду, мебель и т. п.
изредка — еще) посоставлять (разг.), со-
ставить; (во что-нибудь, на что-нибудь —
еще) поукладьівать (разг.), уложйть; (губи
и т. п. — еще) поежимать (разг.), ежать;
(сено, солому и т. п. — еще) посметьівать
(разг.), сметать [Робітники поскладали свої
мішки з одежею в одному кутку (Н.-Лев.);

Сиділи [троянці], руки поскладавши, Для
них все празники були (Котл.); Харитя..
швиденько помила посуду, поскладала її
на мисник (Коцюб.); У твоїй скриньці я усе
тобі спорядила, усі сорочки поскладала
і одежинку (Вовч.); Перепілка у стіжки
Поскладала колоски (Ст.)]; ~тив копи
(в полукіпки, в копиці) с.-х.
поскладьівать в кбпньї (разг.), сложйть в
кбппьі,посметьівать в кбпньї (разг.), сметать
в кбпньї, покопнйть [А липень виклепас
коси І поскладає в копи жито (Ст.); Ось я
піду в жнива пшениці й жита жать, ..Ско-
шу і свій горох, в копиці поскладаю
(Г.-Арт.)]; 2) (соединяя отдельние части*
детали, сделать, создать что-нибудь, пре-
вратить во что-нибудь готовое) пособирать
(разг.), собрать; (слова, фрази; словари,
сборники и ‘т. п.) посоставлять (разг.),
составить; 3) (создать литературние, му-
зикальние и т. п. произведения) посочинять
(разг.), сочинйть, торж. сложйть; (дело-
вие бумаги — обично) посоставлять (разг.),
составить; (договори, условия — обично) по-
заключать (разг.), заключйть [А що пісень
на неї поскладади, так усюди вони про-
йшли: усе-то про Галочку Таранцівну
(Квітка)]; 4) (об жзаменах) прям., перен.
посдавать (разг.), сдать, видержать; 5) (пе-
рележить вину, ответственность на дру-
гих) разг. посваливать, свалйть, книжн.
сложйть; 0 <—ти віз йти сделать ви-
зйтьі, нанестй визйтьі [Бендер., поскладав
усім визначним людям міста Б. візити
(Мак.)].

поскладатися, -дається поскладьіваться; сло-
жйться; посоставляться; составиться; по-
укладьіваться; уложйться; посжиматься;
сжаться. Ср. поскладати 1.

поскладнішати, -шає стать сложнее, услож-
нйться.

поскладовий: <—ва абревіатура спо-
товая аббревиатура.

поскладувати, -дую, -дуєш см. поскладати 1.
поскладуватпся, -дується см. поскладатися,
посклеювати, -леюю, -леюєш мног. посклеи-
вать (разг.), склеить.

посклеюватися, -леюється посклбиваться;
склеиться. Ср. посклеювати.

поскликати, -каю, -каєш мног. созвать; (при-
гласив, соединить в одном месте — еще)
пособирать (разг.), собрбть, разг. поскли-
кать, склйкать [— Але ми балакаємо та
балакаємо, а ви, війте, не кажете, чого ви
нас поскликали? — питався Іван (Стеф.)'
І хоч раз на рік за душу Грішную згадають
І на гріб мій попоїсти Старців поскликають
(Гуд.); Загуділи роги, поскликали собачню
(Стор.)].

посклйти, -лю, -лйш застеклйть. остеклйть.
поскоблйти, -лю, -лйш поскоблить; (в тече-
ние определенного времени — еще) проскоб-
лйть.

посковзнутися см. підсковзнутися.

посколювати, -люю, -люєш мног. поскальї-
вать (разг.), сколбть.

посколюватися, -люється поскальїваться; ско-
лоться. Ср. посколювати.

поскорйтися см. поскорятися2.
поскородити, -джу, -диш с.-х. забороновать.
поскорбмити, -млю, -миш оскоромить.

поскорбмптися, -млюся, -мінися оскороми-
ться.

поскорчувати, -чує мног. покорчить (разг.),
скорчить, разг. по скріб чивать, скрючить,
скорежить; (о су дороге — еще) посводйть
(разг.), свестй [Руки поскорчує та позво-
дить (Квітка)].

поскорчуватися, -чуємося, -чуєтеся покбр-
читься; скорчиться; поскрібчиваться, скрю-
читься, скорежиться. Ср. поскорчувати.

поскорятися1, -ряємосд, -ряєтеся мног. разг.
покорйться, торж. изьявпть покбрность;
(стать послу шними) повиноваться, под-
чинйться.

поскорятися2, -ряюся, -ряєшся, поскорйтися,
-рюся, -рйшся обл. торопйться, поторо-
пйться, спешйть, поспешйть [Поскоряюся
та роздумую, як здатно орудуватиму, —
в думці пугач вже в мене в руці (Вовч.);
Мати з старою зняли розмову, а ми, дів-
чата, у садок поспорилися (Вовч.)].

поскбчити, -чу, -чпш обл. 1) подскочйть,
подпрйгнуть [Як коза поскочила (Ном.)];

2)	(бистро приблизиться) подскочйть, под-
бежать [— О, то треба тебе погостити! —
сказав оден, поскочив до таблиці, взяв із
скриночки добрий кусник крейди і подав
Грицеві (Фр.)].

поскочувати, -чую, -чуєш мног. поскатьівать
(разг.), скатйть.

поскочуватися, -чуємося, -чуєтеся пс^скатьі-
ваться; скатйться [Позіхнула такеньки,
що в мене рукава замаяли, а які мухи по
столу лазили, то поскочувалися, як на-
сіння од вітру (Вовч.)]. Ср. поскочувати.

поскошувати1, -шую, -шуєш с.-х. мног. по-
скашивать (разг.), скосйть [Поскошую і
хлібець, і сіно (О., 1862, II — Сл. Гр.)].

поскошувати2, -шуємо, -шуєтеДо глазах) мног.
поскашивать (разг.), скосйть; (сделать кри-
вими, косими) разг. поискосйть, искосйть.

поскошуватися, -шуються поскашиваться;
скосйться; поискосйться, искосйться. Ср.
поскошувати2.

поскррбтй, -бу, -беш поскрестй; (очистить,
снять слегка лезвием верхний слой чего-
нибудь) поскоблйть [Візник важко оддих-
нувся й поскріб під шапкою (/?ас.)].

поскребтися, -буся, -бепіся поскрестйсь.

поскреготати, -гочу, -гбчеш и поскреготіти,
-гочу, -готйш поскрежетать.

поскрекотати, -кочу, -кбчеш и поскрекотіти,
-кочу, -котйш пострекотать; (о сороке и не-
которьіх других птицах спец.—еще) поще-
котать.

поскрип, -пу поскрйпьівание; скрип [Високе
стеблііпія війнуло повним важким коло-
сом і з тцхим поскрипом піддалося шорст-
кому лезу серпів (Смол.)].

поскрипіти, -плю, -пйш поскрипеть.

поскрипування поскрйпьівание [Лікар нагля-
дав за Білограєм аж надто уважно, навіть
настирливо. Він приходив на кожне поскри-
пування ліжка (Ткач)].

поскрйпувати, -пую, -пуєш поскрйпьгвать
[Внизу, біля пристані, під сфінксами, по-
скрипувала погойдувана поривами вітру,

прип’ята до берега барка (Ільч.); Коліс-
ник.. поскрипував на увесь коридор своїми
чобітьми (Мирн.); Був погожий вечір.
Брав мороз. Під ногами поскрипувало
(Грим.)].

поскрипуючий поскрйпьівающий.

пбскрібки, -ків разг. оскребки, поскребки.

пбскрібок, -бка разг. поскребьгш [Недобрий
хліб, мабуть поскрібок (Черниг. у. — Сл.
Гр.)].,

поскромадити, -джу, -диш обл. поскрестй,
(реже) почесатьти у потилиці редк.
почесать в затьілке [Свирид поскромадив
у потилиці (Мирн.)].

поскручуваний 1) скрученньїй; свйтьій; свер-
нутьій [Кобза і Марко духом поперетинали
ремені, котрими поскручувані були руки
у козаків (Стор.); З-за лісу., виїхали
вершники. Передні тримали^поскручувані
на ратищах корогви (Л>)]; 2) свйнченньїй;
свернутьій, сверченньїй; 3) свернутьій [В де-
котрих старців голови па поскручуваних
в’язах затрусились, аж затіпались, неначе
в пропасниці (Н.-Лев.)]. Ср. поскручувати
1-3.

поскручувати, -чую, -чуєш мног. 1) поскру-
чивать (разе.), скрутйть; (нитки, веревки
и т. п. — еще) посвивать (разг.), свить;
(вертя, скатать в свитки — еще) посвертьі-
вать (разг.), посворачивать (разг.), свер-
нуть [Бачив, як вони [ченці] нас поскру-
чували? ..У пана три дні панщина, а по
монастирях — чотири! (Тулуб)]; 2) (снять
вращая) разг. посвйнчивать, свинтйть; (по-
вредить вращением) разг. посворачи-
вать, посвертьівать, свернуть, свертеть;

3)	(голови, шеи) фам. посворачивать, свер-
нуть [Давай.. їм [горобенятам] краще го-
лови поскручуємо!.. (Мирн.); — Цур вам,
пек вам! поставлю вам хату через сіни та
про мене там хоч голови собі поскручуйте! —
сказав Кайдаш (Н.-Лев.)].

поскручуватися, -чуємося, -чуєтеся 1) по-
скручиваться; скрутйться; посвиваться;
свйться; посвертьіваться, посворачиваться;
свернуться [Варвара: Поскручува-
лося листячко в трубку, ..до землі
хилиться, припадає (Волош.)]; 2) посвйн-
чиваться, свинтйться; посворачиваться, по-
свертьіваться, свернуться, свертеться.
Ср. поскручувати 1 — 2; 3) (перен.:
стать психически ненормальними) фам.
спятить [с ума], рехнуться, свихнуть-
ся; (слегка) разг. трбпуться; 4) (перен.:
умереть) фам. поколеть, околеть.

поскубаний см. поскублеїшй.

поскубати см. поскубти.

поскублепий, поскубаний пощйпаннмй; вй-
щипанньїй, •перещйпанньгй [Альоша пере-
бирав худими пальцями жорстку поскубле-
ну шерсть свого приятеля [собаки], роз-
повідаючи йому тим часом про остан-
ні події (Мик.); Мені шкода побитого
і поскубаного зяблика (Яоп.)]. Ср. по-
скубти 1.

поскубти, -бу, -беш и поскубати, -баю, -баєш
1) пощипать; (многое, все разг. — еще)
говьїщипать, відщипать, перещипать; (дер-
гая, трогая что-нибудь — еще) потеребйть
[Хлоп’Цта стояли без шапок, з низенько
постриженими головами, з невеличкими осе-
ледцями. Паничі запитали, що то, полапа-
ли рученятами, поскубали злегенька
(Мирн.); Іващенко зробив паузу й поскуб
свою руду борідку (Сміл.); А байка всяко-
го, хто прочитати схоче, І поскубе, і за-
лоскоче (Боров.)]; 2) (повергать за воло-
си — обично в наказание) разг. потрепать,
разг. подрать [Г о р п и п а: А хто видав
передражнювати? хто видав кривитись?
Глядіть, лишень, бо я вас так поскубу за
чуба! (Н.-Лев.)].

поскубтися, -буся, -бешся перен. разг. по-
таскать друг друга за волоси [Я ж то вже й
кажу, ..нема його й на світі, як з своєю
ріднею — з мужиком: чи поскубтись, чи
побиться, чи помириться, то все воно,
таки сказано, свій брат (Г.-Арт.)].

поскубувати, -бую, -буєш пощйпмвать [Він
дивився поверх окулярів, кудись у небо,
і тонкими пальцями поскубував краєчок
лівого вуха (Яуч.)].

поскулюватися, -люємося, -люєтеся мног.
посьеживаться (разг.), сьежиться [Поску-
лювались [діти], позамотувались, сплять
(Вас.) ].

поскупати см. поскуповувати.

поскупитися, -плюся, -пйшся прям., перен.
поскупйться; (прям. разг. — еще) пожад*-
ничать [Поскупивсь ти цяцьки Прислать
на свитину (Г.-Арт.); Ти гадаєш, я по-
скуплюся? Для тебе, Якове, мені нічого
не жаль (Шиян ); Ще тільки цчора Роман
читав у газеті про нього [батька] захоп-
люючий нарис. Автор нарису не поску-
пився На фарби, використав, мабуть, усю
свою палітру (Минко); Зима цього року
не поскупилася снігами (Ле)].

поскупіти, -пію, -пієш и поскупішати-шаю,
-шаєш стать скупеє.

поскупляти см. поскуповувати,
поскуплятися см. поскуповуватися,
поскуповувати, -пбвую, -повуєш и поскупа-
ти, -паю, -паєш и разг. поскупляти, -ляю,
-ляєш мног. поскупать (разг.), поскупйть
(разг.), скупйть [Поскупав у людей землю,
та й не озьме його кат (Лебед. у. — Сл.

О>.)];

поскуповуватися, -пбвуємося, -пбвуєтеся и
поскуплятися, -ллємося, -ллєтеся мног.
разг. купйть все нужное, сделать нужньїе
покупки.

поскучати, -чаю, -чаєш 1) поскучать; (с кем
разг. — еще) соскучиться [Трошки ваші
синки поскучають — без того не можна
в світі (Вовч.); Ніколи не поскуча [мати]
з ними, і усяка робота на діточок їй не
важка (Квітка)]; 2) (за ким, за чим) мног.
соскучиться (о ком, о чем и по ком, по
чем) [І спитав командир весело: — Ну, а
за Калинівкою, хлопці, поскучали вже?
(Головко)].

послабити см. послабляти.

послабитися см. послаблятися.

послабіти1, -бію, -бієш и послабішати и
послабшати, -шаю, -шаєш и редк. послаб-
нути, -ну, -неш ослабеть, послабеть (разг.),
ослабнуть (разг.), стать слабеє [Дихання

його послабшало, але він був живий і іподі
ледве чутно стогнав (Трубл.); Постарі-
лася вже [Лисичка], послабла, а їсти хо-
четься (Фр.); В морі послабішала крига
(Трубл.)]; морози <^бшали морози
ослабели [Морози послабшали, стояла ясна
година (Верш.)].

послабіти2, -біємо, -бієте (стать больними)*
мног. разг. позаболевать (разг.), заболоть,
захворать [Якби Оксана вмерла, а ми по-
слабіли, то вже ж би я не мовчала про се?
(Л. Укр.)].	'

послабішати см. послабіти1.

послаблений ослаблепньїй; послабленими
[Найменші врожаї дають дерева з послаб-
леним приростом однорічних пагонів, у
яких проріджують тільки крону (Колг.
Укр., 1957, 1)]. Ср. послабляти.

послаблення ослабление; послабление [Вітер
має періодичний характер. Добові зміни
його біля землі відзначаються посиленням
серед дня і послабленням увечері (Наука
і життя, 1956, 5)]; р о б й т и *—»пя де-
лать послабление, послаблять.

послаблювати см. послабляти.

послаблюватися см. послаблятися.

послабляти, -ляю, -ляєш и послаблювати,
-люю, -люєш, послабити, -блю, -биш ослаб-
лять, ослабить; (только несоверш.: про-
являть излишнюю снисходительность в тре-
бованиях к кому-нибудь, к чему-нибудь)
послаблять [Легкий вітер послабляв спеку
(Сміл.); Утік драб! ..Стецьком звали. Лайте
мене, пане, бийте, я винен. Попросив по-
слабити вірьовки... (Панч ); Революційний
рух 1905 року послабив цензурний гніт
(Минуле укр. театру)].

послаблятися, -ляється и послаблюватися,
-люється, послабитися, -биться 1) ослабе-
вать, ослабеть [Коли позиції католицизму
послабились, його захисники вдалися до
найжорстокіших засобів: вони посилили
інквізицію (Наука і життя, 1958, 22)];

2) страд. з. (несоверш.) ослабляться [Лу-
щенням стерні знищуються одно- і дворічні
бур’яни.. і послаблюються багаторічні
бур’яни (Колг. Укр., 1958, 22)].

послабнути см. послабіти1.

послабувати, -бую, -буєш разг. редр. побо-
леть, похворать [Зрештою, нового мало:
Микось був дні три послабував, але тепер
здоровий (Л. Укр.)].

послабшати см. послабіти1.

пославити, -влю, -виш разг. редк. ославить
[Порішили, щоб його божевільним посла-
вити (Вовч.)].

пославка (толки) разг. слава, уст. молва
[Про чорта тільки пославка, а ніхто того
чорта зроду не бачив (Вовч.); Л і з а:
..Гріх не біда, та пославка страшить! (пе-
рекл. з Грибоєдова)].

посланець, -ланця посланец, уст. посланец,
позз. уст. посланник, ж. р. послйнница,
разг. шутл. посол; (ггіолько о лицах, посьі-
лаемьіх для исполнения поручений) посиль-
ний (сущ.); (исполняющий спешное поручение)
нарочний (сущ.) [— Хто ти такий?— Галайда
питає.— Я посланець пана Гонти (Шевч.); Тут
[в Будапешті] радянських бійців бачили
вперше і дивилися на них, як на посланців з
іншого, незнайомого світу (Го«ч.); Славу
твою,Києве, несли в віках стародавні і вічні
кобзарі, світлі посланці народної правди
і мудрості (Корн.); Всміхається мені страш-
ний посланець [ангел помсти], Я бачу в
усміху ненависть і любов, На білих кри-
лах червоніє кров (Я. Укр.); Правдиве,
щире наше слово Іде, як посланець, у
світ (Дор.); Тхориха: ..Тільки раз
увечері прибігає до нас від Храпка по-
сланець (Мирн.)].

посланий1 |) пбсланньїй; отправленпмй;
усланньїй [Чи Ви дістали мою відкритку,
недавно послану? (Коцюб.); Що ж мені
з тобою говорити? Ти посланий. Я сама
піду до голови і розкажу усе (Квітка)];

2) пбсланньїй; 3) пбсланньїй; ниспбслан-
ньій; 4) пбсланпьгй. Ср. посилати 1—4.

послапий^ль постелений.

посланіє позз. уст. послание [Хіба самому
написать Таки посланіє до себе, Та все
дочиста розказать, Усе, що треба, що й
не треба (Шевч.)].

посланник дипл. посланник; дружина
^ка супруга посланника, разг. послан-
ница.

посланниця разг. посланниця.

посланницький дипл. послапнический.

послання послание [Ну, друже, по руках,
Бо до Москви верстаю шлях І я, стрілець-
кий старшина, 3 посланням від Бутурлі-
на (Бажан)].

послати1 см. посилати.

послати2 см. постелйти.

послатися1	см. посилатися.

послатися2	см. постелйтися.

послйзнути	и послйзти, -зне	разг.	покриться

слйзью,	разг. сделаться	слйзким	[Уже

м’ясо послизло (Черк. у. — Сл. Гр.)];
О бодай (щоб) ви всі ~зли разг.
чтбб вьі все пропали.

послизнутися, -нуся, -нешся разг. поскольз-
нуться [Робітники де-не-де чіплялися за
перекинутий через річку канат, щоб не
послизнутися (Тулуб); Меценат: ..Уся
моя вина, що мій язик був якось послиз-
нувся, але ж його боги слизьким створили
(Л.г Укр.)].

послйнити, -пю, -ішш послюнйть, послю-
нявить, разг. помуслить,	пому солить

[Вийняв [дід] сопілку, послинив діроч-
ку, свиснутт раз, удруге — й зачав
«Вівчарика» (Мирн.); Ми послинили олів-
ці й позаписували адреси товаришів там же
таки, в смертному бою... (Янов.)].

пбслих: ~хом не чувати обл. слмхом
не сльїхать [Очі радувалися тому йразни-
кові, якого вже давно й послихом не чу-
вали (Фр.)].

послі нар., предл. см. після,
послівний послдвпьій.

послівно нар. послбвно.

послід1, -ду помет [Для підживлення слід
використовувати, крім мінеральних добрив,
органічні — пташиний послід, гноївку, тор-
фогнійні компости тощо (Рад. Укр., 1957,
ю).

послід2, -ду 1) (плохое, сорное зерно, отходьі

при молотьбе)с.-х. озадки (мч. ч.); (остатки
от первичной очистки зерна веянием — еще)
охвбстье, разг.обсевка(мн.ч.), осевки (мн. ч.)
[Вперше хіба молоть прийшов? Підставляй
торбину на послід (Шиян)]; 2) анат.
послед, плацента, детское место.

послідки СМ. послідок.

послідкувати, -кую, -куєш 1) последйть;

2) (пойтй вслед) разг. последовать.

послідній см. останній 1.

послідовий анат. последовьій.

послідовний носледовательньїй; (идущий без
перерива от одного к другому) книжн.
преемственньїй [Послідовним борцем за де-
мократизм може бути тільки пролетаріат
(Ленін)]; ^на зміна пір року
последовательная смена времен гбда; »ний
матеріалізм носледовательньїй ма-
териализм; *^ний ряд явищ преем-
ственньїй ряд явлений.

послідовник последователь; (приверженец^)
сторбнник [У Щепкіна було багато послі-
довників і учнів серед російських про-
вінціальних акторів, під впливом яких
був і Кропивницький (Минуле укр. те-
атру)].

послідовниця последовательница; сторбнни-
ца [В той час як Шевченко і його послі-
довниця- Марко Вовчок розвивали і зміц-
нювали школу критичного реалізму в
українській літературі, буржуазно-націо-
налістична література виступила із своєю
концепцією (Іст. Укр. РСР)]. Ср. послі-.

ДОВІІИК.

послідовність, -пості последовательность;
преемственность [Життя тримає строгу
послідовність, і що здається хаосом — є
тонкий лад (Тич.)]. Ср. послідовний.

послідовно нар. послбдовательно; преем-
ственно [Комуністична партія і Радян-
ський уряд послідовно здійснюють заходи,
спрямовані на поліпшення матеріальних
умов життя народу (Наука і життя, 1958,
2)]. Ср. послідовний.

послідок, -дку, (обично мн. ч.) послідки, -ків

1) разг. редк. остаток, остатки [Він, сьому
випивши восьмуху, Послідки з кварти
виливав (Котл.)]; 2) перен. презр. отбрбс,
(чаще) отбрбсьі [Не чоловік це, здавалось,
не звір, а щось такеє, чому й імення знайти
трудно. Хіба послідок людського роду
(/Гоі{юб.)];'-’дком несправедливості
уст. в результате несправедливості!, вслед-
ствие несправедлйвости; ^дком праці
уст. в результате труда.

послідущий разг. р>едк. последний, самьій пло-
хбй; (о человеке, словах и’ т. п. — еще)
наихудший [— Та що се? — каже, — хіба
наш Василь послідущий? — І вона не
послідуща І — відкаже було батько (Барв.)].
посліпати, -паю, -паєш (над чем) разг. редк.
покорпеть, покоптеть.

посліпити, -ліплю, -ліпиш мног. послепйть
(разг.), ослепйть [Спалахнула ясна бли-
скавиця, Посліпила всю турецьку варту
(Л. Укр.); Баньки їм бодай посліпило!
(Ном.)].

посліпйтися, -пимбся, -питеся мног. разг.
послепнуть (разг.), редк. ослепнуть [На
очах більма поробились, Крли о довіку
посліпились, Що йе поможеш ти мені
(Котл.)].	і

послі плин мног. ослепший [Для кособокого,
ріденького проміння Вузьким замком ви-
сить кістляве, зле вікно Зі скельцями,
посліплими давно (Бажан)].

посліпнути и посліпти, -пнемо, -пнете мног.
послепнуть (разг.), ослепнуть; (на один
глаз разг. — еще) окриветь [І раптом стали.
Посліпли. Море світла залляло їм очі
(Коцюб.); Пасічник: ..Бджоли як по-
сліпли од злості (Янов.)].

посліпуватий подслеповатьій;	близорукий

[Там стояв напіводягнений чоловік її і
жмурив посліпуваті очі (Коцюб.)].

по-словацькому, по-словацьки нар. по-сло-
вацки.

по-словенському, по-словенськи нар. по-
словенски.

по-слов’янському, по-слов’янськи нар. по-
славянски.

послуга 1) услуга; (любезность — еще) одол-
жение, разг. труд [Василь Іванович того
не знав, з якою радістю я заходилась пі-
дігрівати чай. Було дуже приємно зро-
бити для нього маленьку послугу (Гур.);
Оксана стояла на воротах і щиро дякувала
діверові за послугу (Панч)]; ведмежа
*-^»га см. ведмежий; до ваших
к вашим у слугам [— Завжди готовий
до ваших послуг, —уклонився Петушек
(Шовк.)]; зробити <-»гу кому см.
зробйти; користуватися ^гамн
кого-небудь см. користуватися; я
не хочу корйстуватися з
його разг. я не хочу пбльзоваться
его услугами, я не хочу ему одолжаться;
2) (о службе, прислуживании) уст. услу-
жение, рит. служение [Лицар: Мовчи!
Не смійсь і не бреши! Гордую тобою я не
тим, що хлопка ти, а тим, що на послу-
гах розгубила сумлінні й честь (Л. Укр.)];
3) (только мн. ч.: послуги, род. послуг)
услуги; кімната з усіма гагами
кбмната со всеми услугами.

послугач, -ча обл. слуга, уст. служитель,
прислужник [Зимою, коли не було ли-
бацького заробітку, він звичайно наймав-
ся в Дрогобичі на якогось послугача.. до
готелю (Фр.); Та, боже мій, краще не жи-
ти, ніж доживати вік такою безсловесною
рабинею, таким нещасним попихачем, без-
надійним послугачем, як ота безталанни-
ця!.. (Л. У«р.)].

послугачка обл. служанка, прислуга, уст.
служйтельница, прислужница [Він не дер-
жав слуги, а тілько послугачку, що те-
пер, прилагодивши вечерю, пішла собі
додому (Фр.)].

послуги см. послуга 3.

послуговувати, -гбвую, -гбвуеш и редк.
послугувати, -гую, -гуєш уст. прислужи-
вать, уст. услуживать; (заботиться^
оказивать помощь — еще) ухаживать.

послуговуватися, -гбвуюся, -гбвуєшся, по-
слугу ватися, -гуюся, -гуєпіся прльзовать-
ся, воспбльзоваться, испбльзовать (несо-

верш. и соверш.) [Етнографія має багато
родичів. Вона межує і з загальною істо-
рією, і з фольклористикою, і з літературо-
знавством та мовознавством, вона не раз
послуговується і матеріалами економіки,
географії, архітектури, археології, антро-
пології (Рил.); Шевченко не раз описував
ранок в українськім селі, але ніде в та-
кій мірі не послугувався музикальними
мотивами, як власне тут (Фр.)].

послугувати см. послуговувати.

послугуватися см. послуговуватися.

послужити, -лужу, -лужиш послужить [Не
послужила и місяця — занедужала; жене
^оваль з хати (Вовч.); Так, людоньки, так.
Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп.
Послужіть панові (Коцюб.); Послужи ж,
моя ти зброє, Молодій ще силії (Шевч.)];
я к '--«жить доля (щастя) разг. как
(если) ульїбнется судьба (счастье) [Як по-
служить доля, то сього року буде велика
добич (Вовч.)].

послужливий услужливьій; (очень любезний —
еще) предупредйтельнмй, уст. редк. обя-
зательньїй [В Коцюбинського вистачило
сили ласкаво подякувати не в міру послуж-
ливому сторожеві й піти (Сміл.)].

послужливість, -вості услужливость; преду-
предйтельность; обязательность [Севочка
самовіддано і мало не побожно всюди
носив за нею чемоданчик. Усім така по-
служливість здавалась кумедною, але Се-
вочка не звертав на те уваги (Собко)]. Ср.
послужливий.

послужливо нар. услужливо; предупредйтель-
но; обязательно [Найменший син Олім-
піади послужливо подав сусідці кварту
(Шиян); А пам’ять послужливо нагадала
їм [рекрутам] забуті випадки, коли сул-
тани відкупалися від перських шахів і
афганських емірів живою даниною (Ту-
луб)]. Ср. послужливий.

послужнйй: нйй список послужпбй спи-
сок.

послух1, -ху 1) послушание; (беспрекословное
исполнение чего-нибудь — еще} повиновение,
подчинение [Старших дітей, дочок, три-
мав батько в суворому послухові (Верш.);
Годвінсон..: Гадаєте, він послух ва-
шій волі тим об’явив, що показав отеє
[фігурку]? (Л. Укр.); Батько-мати тепер
уже не цуралися дочки, як спершу: вони
її прихиляли до послуху то сим, то тим
(Мирн.)];~х перед законами по-
виновение законам; виходити з »ху
вьіходйть из повиновения; 2) церк. послу-
шание [Вибувши літа монастирського по-
слуху, Вишенський осів у самотнім скиті
десь серед лісу (фр.)].

послух2: по ^ху (в значений нар.) разг.редк.
понаедмшке [Мене взято немовлям, і рідний
свій Чорностав я знав тільки по послу-
ху (В*вч.)\.

послухашія уст. редк. 1) послушание; пови-
новение, подчинение; 2) послушание. Ср.
послух1 1—2; 3) слушание [І, може, за-
грає та кобза вільніше, Ніж тихії струни
мої, І вільнії гуки її Знайдуть по слухан-
ня у світі пильніше (Л. Укр.); За сим Бе-
недьо подякував громаді за послуханпя
і зліз із каменя (Фр.)].

послухати, -хаю, -хаєш 1) послушать [Хо-
четься послухать, як море заграє (Шевч.);
Уночі, Як Чумацький Шлях сріблисту
куряву простеле, Розчини вікно, послу-
хай (Тич.); Почує, так послуха, коли має
чим слухати (Ном.)]; 2) (последовать со-
ветам, вьіполнить чье-нибудь требование)
послушаться, послуїпать; (беспрекословно
подчиниться — еще) повиноваться [Послу-
хайте мене; я таки пожив на світі, бачив
дечого чимало на своєму віку (Квітка);
Михайло: Так він і послухає! (Тоб.);
Послухай дурного, то й сам дурним ста-
неш (Ном.)]; 0 ^хай! (как ооращение к
кому-нибудь) послушай! [— Послухай, —
каже Клим, — ти справді вже глузуєш!
(Гл.)]; ^хай-н о! разг. послушай-ка!; н е
^ти поради не послушаться совета.

послухати, -хаю, -хаєш см. слухати.

послухатися, -хаюся, -хаєшся послушаться,
послушать; (беспрекословно подчиниться —
еще) повиноваться [Не ходи-бо, Клйме,
послухайся батька (Панч)]; <-~»тпся доб-
ром (добровільно) послушать
честью, согласиться честью; п е *^тися пе
послушаться, ослушаться [Як нам не хо-
тілось іти, як бажалося почути, що папа
буде читати! Та не послухатись маминого
наказу не можна, і ми з братом нехотя
вийшли з хати (Мирн.)]; н е <^тися п о-
р а д и не послушаться совета.

послухай (род. послухала) разг. редк. слуша-
тель; (об исполняющем практически что-
нибудь — изрбдка) исполнйтель [Аби був
побрязкач, то будуть і послухачі (Ном.);
X р а п к о: ..Аби тут було "(б’є по ки-
шені), а то знайдуться і помагачі, і по-
слухачі (Мирн.)].

послухпяний редк. послушньїй [Послухняні
велетні-машини, Як слони, покірні ма-
люкам (Рил.)]. См. еще слухняний.

послухияність, -пості, неслухнянство редк.
послушание; (беспрекословное подчинение —
еще) повиїговение [Ще "Дужче полюбив тебе
і за твоє послухнянство (Квітка)]. См.
еще слухняність.

послушенство 1) уст. послушание [— Ну,—
каже, — добра ти в мене дитина, я тебе
нагороджу за твоє послушенство (на-
родна казка)]; 2) церк. послушничество [їх
[послушників] роки були вже покликані
до армії, на фронт, на війну — але по-
слушенство в монастирі звільняло їх від
призову на позиції (Смол.)].

послушка церк. послушниця [3 літньої кухні
дим бухав хмарою, а послушки, в темних
одежах, блукали по дворі (Коцюб.)].

послушпий послушньїй [А я молода та по-
слушная, Свого свекорка та послухала
(Чуб.); Машини усі послушпі Людині,
одній людині В операторській будці (Шп.)].

послушник церк. послушник [Незабаром мо-
лодий послушник прийшов до висновку,
що найсвятіша річ у монастирі—гроші
(Донч.)].

послушниця церк. послушниця [Розказувала
вона, що була в якомусь нанянському мона-

стирі за послушницю, але покинула мона-
стир і пристала до штундів (Н.-Лев.)].
послушницький церк. йослушнический [Коса..

виривалася з-під послушницького гострого
клобука, огинала плечі і важко спадала
вниз, підкресливши в ході м’які форми
гінкого стану цілком мирської грішниці...

послушність, -пості послушание; (беспре-
кословное подчинение — еще) повиновение.

послушпо нар. послушно [Фоня послушпо
склав свої квиточки, записи, закрив
палітурку, взяв її під пахву і пішов
(^е)].

послюсарювати, -рюю, -рюєш разг. после-
сарить, послесарничать.

посмаглий 1) запекшийся, пересохший, разг.
пересохлий [Вона якось одразу проясніла,
краєчком хустки витерла посмаглі губи...
(Головко)]; 2) потемневший, разг. потемне-
ний; посмуглевший. Ср. посмагнути 1—2.

посмагнути, -ну, -непгразг. 1) (о губах) запечи-
ся, пересохнуть [Губоньки в тебе як посмаг-
ли (Барв.)]; 2) (от солнечньїх лучей) потем-
неть; (о цвете лица, тела—еще) посмугліть.
[Гречка посмагла (Лебед. у. —Сл. Гр.)].

посмажений пожаренншй, изжаренньїц, зажа-
реннмй; каленньїй; отжареиньїй [В печі в
ринках та мисках покотом лежала посма-
жена цілісінька зграя курей, качок, інди-
ків, гусей... (Н.-Лев.)]. Ср. посмажити.

посмажити, -жу, -жиш пожарить, изжарить>
зажарить; (орехи и т. п. — обьічно) пока-
лйть; (кончить жарить) отжарить.

посмажитися, -житься пожариться, нажа-
риться.

посмакувати, -кую, -куєш (що и чого, реже
чим) разг. посмаковать (что); (сьесть что-ни-
будь лакомое — еще) нолакомиться (чем);
(попробовать— изредка) отведать (что, чегб)
[Василь Семенович сів па скриню, узяв
грушу й собі, відкусив шматок, посмаку-
вав (Собко); Катерині і потрібна тільна
корова, щоб хоч на старість досхочу по-
смакувати молоком (Чорн.); Ну, добрії
люди, випийте по чарці і вареничків з суни-
цями посмакуйте (Барв.)].

посмалений опаленньїй; обожженньїй [Немов
привітав [кінь] зарослого густою бородою
високого і дужого чоловіка в посмаленому
ковальському одягові під ремінним фар-
тухом на шиї (^е)]. Ср. поемалйти.

посмалити, -малю, -малиш опалить; (заста-
вить обгореть, обуглиться со всех сторон)
обжечь [Дев’ятнадцять самих баранячих
голів до захолоду сама посмалила (Барв.};
Та одна діброва не горіла, соловейкові
крильця посмалила (Чуб.)].

поемалйтися, -малюся, -малпшея опалйться;
обжечься [Доки сили стає, шугають вони
[голуби], сполохані з гнізд своїх, над ши-
роким полум’ям, ..поки не посмаляться
(УИирн.)]. Ср. посмалйти.

поемальцювати, -цюю, -цюєш посалить; ти
хліб разг. намазать хлеб салом, ма-
слом.

посмалений приправленньїй, сдббрепньїй [Во-
на була зла на того варвара за його роз-
мову, не поемачену ані кришки комплімен-
тами й хвальбою (Н.-Лев.)]. Ср. посма-
чити.

посмачити, -чу, -чйш прям., перен. разг.
приправить, сдобрить [2-й вартовий
їсть: Сиренька [печеня], та дарма, аби
гаряча. С і н о п: Ось на перчину, трохи
посмачи (Л. Укр.); Нема чим картоплю
посмачити (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].

посмачніти, -ніє разг. сделаться вкуснее.

посмертний посмертний [В залах Академії
художеств СРСР відкрилась посмертна ви-
ставка творів народного художника СРСР
Віри Гнатівни Мухіної (Літ. газ., 1955, II);
Повірте слову, мій шановний друже,
Посмертного життя не хочу я собі (Л. Укр.)].

посмертно нар. посмертно [Контр-адмірал,
випустивши з обіймів Вихора, сказав:
— Спасибі за службу, мічмане. Ми не забу-
ли тебе, ти знову орденом нагороджений.
Думали, що посмертно, а раз так, значить
будеш безсмертний... (Куч.)].

посмик, -ку ривок [Хтось невидний у хмарі
морозної пари, що влетіла знадвору, рі-
шучим посмиком відчинив двері (перекл.
з Палевого)] .

посмикати (посмикаю, посмйкаєш и посмйчу,
посмйчеш) подергать; (трогать некоторое
время, не оставляя в покое, разг. — еще)
потормошйть, потеребйть [Коли ми підня-
лись по сходах, на знайомих нам дверях '
побачили замок. Ми трохи посмикали його
(Сміл.); Вона, було, пиріжком наділить, а
надломиш у садку вишню, то за чуприну
посмиче (Вовч.)].

посмиком нар. обл. стремглав, стремптельно
[Чи спав, чи не спав, удосвіта скочив на
коняку та посмиком у Лучки... (Вовч.)].

посмйкування иодергивание [Доцент зблід,
відступив од вікна. І Клара, й Лариса по-
мітили нервове посмикування його щік
(Руденко)].

посмикувати, -кую, -куєш подергивать; (тро-
гать, не оставляя в покое, разг. — еще)
тормошйть, теребйть [Від лікарні коти-
лась підвода. Збоку чвалав вайлуватий
Софрон, сердито посмикував за віжки
(Збан.); Дамаскін посмикував свій чор-
ний, чапаєвський вус (Ле і Левада)].

посмикуватися, -куюся, -куєшся подерги-
ваться [Його порубцьоване обличчя весь
час посмикувалося (Гонч.)].

посмирйти, -мирю, -мйриш разг. сделать смйр-
ньім, уст. присмирить [Інша весела дівчина
і прудкая, що не посмирили її ані робота,
ані труди, щиро співала і підтанцьовувала
(Вовч.)].

посмирніти, -пію, -пієїп и посмирнішати,
-шаю, -шаєш присмиреть, разг. осмирнеть;
стать смирнеє [Ста р ш и п а: ..От як завт-
ра дамо хльосту, то посмирнішаєш—о, по-
смирнішаєш! (ІГоб.)].

посмілішати, -шаю, -шаєш осмелеть, стать
смелее, разг. посмелеть [Він відійшов у
затінок, ..прислухався до веселого го-
мону у хаті і знову посмілішав (Чорн.)].

посміти, -мію, -мієш посметь; (решиться
на что-нибудь — еще) осмелиться, отва-
житься [Ніхто його не посміє зупинити

(Квітка); —Щоб ти сказивсь! — Бровко
собі шепоче, А вимовити не посмів (Гл.)'
Молодий стояв, як опарений, понурившись,,
і не посмів і очей звести на Зіньку (Стор.)].

посмітйти, -мічу, -мітиш см. насмічувати,,
насмітйти.

посмітюха 1) [хохлатий] жаворонок [Рудою
колією біжить посмітюха (Коп.)]; 2) м. и
ж. р. перен. бран. негбдник (м. р.), не-
гбдница (ж. р.); 3) детская игра [Попід
тинами грались дівчатка у посмітюхи:
малі босі ноженята підкидали порох — три
рази в один бік, три рази в другий
(Коцюб.)].

посмітюшка уменьш., ласк. [хохлатий] жаво-
роночек [Посмітюшка бігла перед дітьми
по землі, зачіпаючи крильцями бур’янець
(Янов.)].

посміх, -ху 1) насмешка; (глумление, издева-
тельство) посмеяние, (изредка) уст. посме-
шище [І ф і г е н і я: ..О, Мойро! Невже
тобі, суворій, грізній, личить Робити по-
сміхи над бідними людьми?!. (Л. Укр.);.
Він не міг ні забути, ні подарувати над
собою посміху (перекл. з Вовчка); Дворові
жінки почали сміятися, а Парасці що за
діло? Плювати їй на їх посміхи! (Мирн.)];
виставляти, виставити па
вьіставля^, виставить на посмеяние,
книжн. предавать, предать посмеянпю [Як
я могла думати, що виб’юся в люди, сидячи
у сієї відьми? Та вона не то що не помагає
знайти кращу долю, вона мене ще в ярмо
запрягає, на посміх людський виставляє!
(Л. Укр.)]; віддати на ~х отдать
на посмеяние; на ^хна смех, в насмешку;
2) (предмет насмешек) посмешище [М а-
р’яна: ..Яке велике щастя жить з тобою
і буть посміхом для усього села! (Тоб.);
І з посміху люди бувають (приказка)];
скорий поспіх — людям ~х
посл. поспешйшь — людрй насмепійшь
[X р є н о в: Я винний? Облиште. А хто
казав: скорий поспіх — людям посміх?
(Довж.)]; 3) редк. улмбка; усмешка [Жон-
глював він легко, невимушено, з веселим
посміхом (Донч.); Ще здалека долинув го-
мін дітвори. Школа зустріла нас веселим
посміхом одчинених вікон (Жур.)]; см.
еще посмішка.

посміхатися, -хаюся, -хаєшся, посміхнутися,
-пуся, -нешся ульїбаться, ульїбнуться;
усмехаться, усмехнуться; (самодовольчо
разг. — обично) ухмьіляться, ухмьтльну-
ться [Ходили в поле, жали свій хліб і по-
сміхались злорадо (Коцюб.); Раптом Ляля
обернулась до рідних і якось криво, не по-
своєму посміхнулась (Гонч.); Миттю за-
сяяла мокра трава, заблищали вікна бу-
динків, посміхнулося голубе вимите небо
(Янов.); Посміхався тихо в вуса Наш то-
вариш комісар (Мал.)]; почати пха-
тися качать ульїббться, заульїбаться.

посміховище, (реже) посмішище, посміхо-
висько посмешище [А тепер ви, куме, люд-
ське посміховище, от що ви... (позл.); Не
хотів він уславитися, як простакуватий
мугир, і стати знов посміховищем пан»
Потоцького (Тулуб); Схаменися, не же-
нися: І вона загине, І сам сивим посміши-
щем Будеш в своїй хаті (Шевч.); — 3 най-
молодших літ мала вона завсігди свій ро-
зум! — лютував він дальше. — Робила мій
дім посміховиськом та метою всяких дотепів
(Яоб.)].

«посмішечка уменьш. разг. улмбочка; усме-
шечка; ухммлочка [Він сидів розчервоні-
лий, товстошиїй. Весела посмішечка пливла
по його широкому лицю (Жур.)]. Ср. по-
смішка.

посмішити, -шу, -шйш посмешпть [Йому
хочеться і собі що-пебудь сказати, чим-
небудь дівчат посмішити, та поки наду-
мається, дивись — Онисько уже й роз-
смішив (Мирн.)].

посмішище см. посміховище.

посмішка улмбка; усмешка; (самодовольная—
обично) ухммлка [Віктор не міг приховати
радості і весь зацвів у посмішці (Коп.);
Шпигуй мовчав і тільки губи скривив у
тонку посмішку (Трубл.)]; жвава ~-*ка
оживленная улмбка; обличчя (лице)
освітилося *—»кою лицб озарйлось
ульгбкой.

посмішкбвуватпся, -кбвуюся, -кбвуєшся см,
посміюватися.

посмішкуватий разг. насмецтливьій [— Хлоп-
че мій! — голос актрисин був., ніжний і
добрий, хоч трошки Посмішкуватий, — не
думайте ви завжди тільки про себе!
(Л.^ Укр.)].

<юсмішкуватпся, -куюся, -куєшся см. посмію-
ватися.	4

посміюватися, -міююся, -міюєшся 1) (з кого,
з чого, редк. над ким, над чим) посмеиваться
(над кем, над чем); (слегка -- еще) подсме-
иваться (над кем, над чем), подшучивать
(над кем, над чем) [І зараз Валентин Моде-
стович спинився коло високого трюмо, по
сміюючись із самого себе: крім нових
зморщок на лиці та срібних ниточок на
скронях, що він міг іще побачити? (Шовк.)];
2) (преим. без дополнения: смеяться время
от времени) посмеиваться [Посміюється
брат, радить, щоб не поспішала Раїса ви-
ходить заміж (Волош.); Мороз посміювався
сам до себе (Собко)].

•посміятися, -міюся, -мієшся 1) (з кого, з
чого, редк. над ким, над чим) посмеяться
(над кем, над чем и уст. кому, чему);
(слегка — еще) подшутйть (над кем, над
чем), сьіграть шутку (с кем) [Та й дивно
мені, що ти довірилась йому. Ти спитай,
кого він з вашого брата у люди не пустив,
з кого не посміявся тільки? (Мирн.); Ие
випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я
сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посмі-
явся надо мною... (Квітка)]; 2) (преим.
без дополнения: много смеяться) посмеяться
[Посміємось, питаєм їх, про що співали
(Л. Укр.)].

посмоктати, -мокчу, -мбкчеш нососать; (труб-
ку и т. п. разг. — еще) потянуть [Чом не
скажена я вовчиця? Щоб мні Рутульців
розідрать, ..Щоб маслаки їх посмоктать
{Котл.); Пахол лежав, ткнувшись облич-

чям униз, — він зводив голову тільки тоді,
як треба було посмоктати цигарку і випу-
стити дим (Смол.)].

посмоктування посасьівание; потягивание.
Ср. посмоктувати.

посмоктувати, -тую, -туєш .посасьівать; (труб-
ку и т. п. разг. — еще) потягивать [Вони
розмістилися в неробочому кабінеті сера
Грегора і посмоктували якесь * питво
(Смол.); Підходить Вачнадзе, як завжди
спокійно посмоктуючи люльку (Баш)].

посмолити, -молю, -молиш осмолить [—Та
правда, що в його три сини, як кати, —
каже Лушня, — та й сам такий, що, посмо-
ливши вірьовку, ведмедя вдержить (Мирн.)].

посмугліти, -лію, -дієш и посмуглявіти, -вію,
-вієш посмуглеть.

посмуглішати, -шаю, -шаєш и посмугляві-
шати, -шаю, -шаєш посмуглеть. стать
бблее смуглим.

посмуглявіти см. посмугліти.

посмуглявішати см. посмуглішати.

посмугований, редк. посмужений исполосб-
ванньїй; изборожденньїй; отполоебванньїй
[Його вже манить нова робота, йому вви-
жаються вже чорні свердлові вишки бу-
рої нафти, посмужені нафтовими плямами
обличчя бригадників (Донч.); Як стіна
білий, труситься, неначе трясця його тря-
се; вся пика, шия і руки посмуговані
(Стор.)]. Ср. посмугувати.

посмугувати, -гую, -гуєш и редк. посмужити,
-жу, -жпш исполосовать; (прям., перен.:
покрить бороздами — еще) избороздйть;
(избить плетью и т. п. — еще) отполосо-
вать [Небо посмужили трасуючі кулі
(Борг.)].

посмужений см. посмугований.

посмужити см. посмугувати.

посмужний редк. чересполбсвьійг
посмужно нар. редк* чересполбсно.
посмутити, -мучу, -мутйш мног. опечалить;

(причинить душевную боль — еще) огор-
чйть, омрачйть; [визвать подавленное со-
стояние духа — еще) привести в уньїние,
книжн. повергнуть в унмпие [Лиха дру-
жина посмутить всю родину (Чуб.)].

посмутитися, -мутимося, -мутитеся опечали-
ться; огорчйться, омрачйться; впасть в
унмние, книжн. предаться уямнию [На
майдані коло церкви посмутились матері
(Тич.)]. Ср. посмутити.

посмуткувати, -кую, -куєш разг. погрустйть;
(сильнеє) попечблиться.

посмутнілий 1) опечайенньїй; ставший печаль-
ним [Варвара Сніжко., перемовлялася із
Маврою, кивала па посмутнілих сусідок
(Горд.)]; 2) (виражающий печаль, навева-
ющий печаль) печальний [Тихо одійшлп
вагони од посмутнілого перону... (Сос.)].

посмутніти, -нію, -нієпі 1) опечалиться;
стать печальним [Постать згорбилась ле-
генька, смагле личко посмутніло (Л. Укр.)];
2): ^ніло (безл.: об окружающей обста-
новке) стало печально [Катря аж за во-
рота випровадила їх поглядом у вікно.
Потім оглянулась на хату — посмутніло
в ній (Головко)].
посмутнішати, -шаю, -шаєш опечалиться;

стать печальнеє [Вона посмутнішала, стала
задумлива (Донч.)].

посмучений опечаленньїй, печальпьій (прил.);
огорчепньгй, омрачешшй; приведеними
в унмние; поверженнмй в унмние [Таке
обличчя помучене та посмучене (Вовч.)].

Ср. посмутити.	*

по-снайперському, по-снайперськії нар. по-
снайперски [Галина стріляла по-снайпер-
ському. Як тільки озвався її кулемет,
передня машина враз спалахнула (Збан.)].

посніданок, -нку разг. вторбй завтрак.

поснідати,	-даю, -даєш	позавтракать;

(окончить завтракать разг. — еще) отзав-
тракать [А там тьотя нам уже й
поснідать приготувала (Ільч.); — Огож-
то, — втішно сказала Мар’яна, — ..я от
зараз піду на роботу, як поснідаємо
(Л. Укр.); Поснідай трошки— на обід
менш з’їси (Волі.)].

поснований перен. переплетеннмй, оплетен-
нмй [Широко розкритими від напруги
.очима старий дивився в далину неба, де
над юнко поснованим кросном хмарин
ткацьким човником плив ущерблений мі-
сяць (Грим.)].

посновигати, -гаю, -гаєш разг. послоняться;

(мелькая перед глазами разг. — еще) по-
сновать [Походив він собі.., посновигав
по селі, не дуже то розвеселився
(Л. Укр.)].

поснувати1, -ную, -нудш перен. переплести,
оплести [А бір стоїть, як і стояв, Стоїть, —
нікуди не двигнеться, І мох коріння посну-
вав (Щог.)].

поснувати2, -ную, -пуєш разг. редк. посло-
нйться; посновйть [Дід, мов біла тінь,
поснував к^ло куреня, обійшов кругом
пасіку (Мирн.)]. Ср. и см. еще поснови-
гати.

поснуватися, -пудться разг. потянуться, про-
ткнуться [Давид., затягся цигаркою — ди-
мок з неї до лівого ока тоненько поснувався
(Головно)].

поспулпй мног. уснувший, заснувший [Шев-
ченко оживає на стіні І сходить до посну-
лої малечі (Рил.); Мовчить поснула земля
(Козач.)].

поснути, -немо, -пето мног. позасипать
(разг.), поснуть (разг.), уснуть, засьуть
[Закутавшись з головою в палатки, попа-
давши хто 'де, бійці швидко поснули
(Грнч.); Тихо в лісі.. Мов усе поснуло, мов
зачароване (ІГо^юб.)].

посбба обл. пбмощь [Пособу дав братові
(Харьк. г. — Сл. Гр.)].

по-собачому, по-собачи нар. по-собачьи [На-
грянуть, зринути, примчать І втрамбувать
сніги! Хай по-собачому скавчать Під тан-
ком вороги! (Бажан)].

пособйти см. пособляти.

пособйгися: н е ~оббиться безл. разг. не
пособйт, не помбжет [Одарка вже не ди-
вилась. Нічого не пособиться. Вона зро-
бить щось друге (Ле); Хоч плач, хоч про-
бач, — не пособиться (Кролев. у. — Сл.
Гр.)}.

пособляти, -ляю, -ляєш, пособйти, -соблю,
-сббпш разг. домогать, помбчь, разг. пособ-
лять, пособйть [Дівчата дружні були —
дарма що шкоди всім нароблено, обіцяли
пособйть Орині (Горд.); Дивились лікарі,
щось по-латині казали... Хіба ж вони по-
соблять!.. {Баре.)].

посббник пособник [Активними пособликами
німецьких фашистів виступали україн-
ські буржуазні націоналісти (Тези про
300-річчя)].

посббпицтво посббничество [Ленін сміливо
ішов проти течії, викриваючи справжні
цілі війни, криваві злочини імперіалістич-
них урядів і пряме пособиицтво їм «со-
ціалістичних» лакеїв буржуазії (Біогр,
Леніна)].

посббппця посббнипа.

посббницький посббнический.

пособорувати, -рую, -руєш церк. пособбро-
вать [Пособорували генеральшу в обідню
годину, а на ранок і до душі продзвони-
ли... (Мирн.)].

пособбруватися, -руюся, -руєшся церк. по-
собброваться.

посовати, -ваю, -ваєш 1) (положить, разме-
стить, заеовивая в разньїе места) разг.
посовать, рассовать; 2) разг. подвигать
[В і г а н д, покашлявши, посовавши стіль-
цем, одважився заговорити: Ласкавий
пан надто добре промовили про погреб
(перекл. Л. Українки)].

посоватися, -ваюся, -ваєшся разг. подви-
гаться; (преим. беспокойно разг. — еще)
поерЗать; (суетливо разг. — еще) поего-
зйть; (ползая .редк. — еще) поелбзить [Не-
докус справді посовався на місці, потім
виліз із-за столу, заметушився по кімнаті
(Збан.)].

посовілий разг. редк. посоловелмй, посоло-
вевший [Тєрьоха, як видно, лизнув уже
й геть-то, бо носовілими очима мутно тільки
дивився на свого товариша (Мирн.)]. См.
еще посоловілий.

посбвіститися, -віщуся, -вістишся разг. посб-
веститься (разг.), постьідйться [Давид по-
совістився толочити цвіт, хоча і ніде нікого
не було навкруг (Стп.)].

посовітп, -вію, -вієш разг. редк. посоловеть.
См. еще посоловіти.

посовітуватп, -тую, -туєш см. порадити,
посовітуватися, -туюся, -туєшся см. пора*
дитися.

посовом нар. разг# ползком [Сядеш верхи
та посовом і перелізеш, щоб у воду не
впасти (Лебед. у. — Сл. Гр.)].

посовувати см. посувати.

посовуватися см. посуватися.

посокотати, -кбче и посокотіти, -тйть и обл.
посокорйти, -рить посокотать (разг.); (о ку-
рице — еще) покудахтать; (о сороке —еще)
нотрещать.

посол, -сла 1) дипл. посол [— Посол!.. Мо-
сковський посол!— пробігло рядами (Ту-
луб)] ; 2) (перен.: лицо, посланное кем-
нибудь с поручением, заданием) посла-
нец, уст. посланец [Нехай він і посол
від такого магната, як Острозький, але
хто дав йому право нехтувати присутністю
поленого гетьмана? (Ле)]; 3) обл. уст. депу-
тат.

по-солдатському, по-солдатськи нар. по-сол-
датски [Микита і Шаповалов розляглись
і лягли по-солдатському, валетом, поклав-
ши зброю під подушки (Борз.); Ваш лист
мої товариші, Як пісню, прочитали. І по-
солдатськи, від душі, Мене і вас вітали
(Воскр.)].

посолений посоленими [Крутиться, бідола-
ха, як посолений в’юн (Вовч.)].

посолйти, -солю, -солиш посолить [Явдоха
Борщ варила, Та, щоб смачніший був, —
аж тричі посолила (Боров.); Шт великими
краплинами виступав на обличчя, посолив
зашерхлі губи (Стп.)].

посоліднішати, -шаю, -шаєш редк. стать со-
лйднее, стать бблее солйднмм [Лейтенант
помітно посоліднішав (Гонч.)].

посоловілий разг. посоловельїй, посоловев-
ший [Баби й діди вже посоловілими
очима дивились на пляшки та на чарки
(Н.-Лев.)].

посоловіло нар. разг. посоловело [Звільнений
посоловіло позирнув на двері (Кач.)].

посоловіти, -вію, -вієш разг. посоловеть
[Дивиться Сторонський на сестру, а вона
так посоловіла і на лиці міниться... (Мак.);
Випив Чіпка одну чарку, випив другу,
випив і третю. Дзенькало в голові, посо-
ловіло у віччю (Мирн.)].

по-солов’їпому, редк. по-солов’ячому нар. по-
соловьпному [Не вміють ще наші асканій-
ські солов’ї співати справді по-солов'їно-
му... (Гонч.)].

посолоджений разг. послащенньїй [Все з його
уст ішло мов медом посолоджене (Фр.)].
посолодйти, -джу, -дйш разг. посластйть;

у душі ~дйло перен. разг. на душе
стало слаще [Випили вони чай, а хазяйка
так дякує купцеві, так дякує: хоч у душі,
каже, посолодило (Гр.)].

посолодіти, -діє разг. стать сладким [Посо-
лоділо-таки, а чи багато сахарцю укинув
(Сл. Гр.)].

пбсолодкий обл. сладковатмй.

пбсолодко нар. обл. сладковато.

посолодцювати, -цюю, -цюєш обл. полбко-
миться сладким [Батьки їхні [хлопчаків]
не дуже щедрі на п’ятаки, а посолодцю-
вати кожному хочеться (Руденко)].

посолодшати, -шає стать слаще [Сотник:
Почастуй же нас, кралечко моя, ручко-
вою,щоб запіканка посолодшала (Стор.);
—Та як вип’ємо, то воно [життя] й посолод-
іла трохи,— .. сказав Порох ізнову ковт-
нув чарку (Мирн.)].

посолоніти, -піс разг. стать соленим; стать
соленеє, стать бблее соленим [Посолонів
борщ (Константиногр. у. — Сл. Гр.)].

посолонцювати1, -цюю, -цюєш гидр. осолон-
цевать)Г’Треба робити ропу й такою ропою
посолонцювати дно ставка й береги, щоб
вода трималася, як у купелі (Янов.)].

посолонцювати2, -цюю, -цюєш разг. полако-
миться соленим [У клуночку був хліб і
риба. Наготувала, мабуть, мати синкові

посолонцювати (Донч.); Хоч посолонцювати
оселедцем (Ном.)].

посольство 1) посольство [Та ня: Я повто-
рюю — дозвольте мені зв’язатися з по-
сольством (Собко); 9 серпня 1653 р. до
царя [від Хмельницького] відправилося
нове посольство на чолі з Г. Яцковичем
(Іст. Укр. РСР); Повз посольство до па-
лацу цілий день проїздили карети (Риб.)];
радник ~ва советник посольства; 2) (пе-
рен.: депутация) разг. шутл. посольство.

посольський посбльский [За «Глухівськими
статтями»., гетьманським представникам
дозволялось бути присутніми на посоль-
ських з’їздах, де вирішувались питання,
зв’язані з Україною (Іст. Укр. РСР)]^
~ кий п р и к а з ист. посбльский при-
каз [Палюче сонце лилося крізь вікна по-
сольського приказу (Риб.)].

посопіти, -плю, -пені и посопти, -пу, -пені
посопеть;[Пан сотник прокашлявся, зітхнув,
потім посопів трішки та й завів гнучким
та густим басюрою (Ільч.)].

посопувати, -пую, -пуєш посапьівагь [Як
тільки доходило до того, щоб Грицеві роз-
в'язати задачу самостійно, він замовкав
і нерухомо стояв біля дошки, незадоволено
посопуючи носом (Збан.)].

посоромити, -млю, -миш разг. поерампть,
постьідйть [Від імені комсомольців, що ви-
їздили, виступила якась дівчина. Вона
запевнила, що вони не посоромлять себе,,
виправдають високе довір’я (Гур.)}.

посоромитися, -млюся, -мишся поетеси ять-
ся, посбвеститься; (испитать стид за
своє поведение, поступки — обично) по-
стьідйться [Хто б там не був, скільки зав-
годно людей, він не посоромиться, а просто
скаже, щоб вона показала йому того листа,
якого приносила сьогодні вранці Павлові
Михайловичу (Куч.); Хоч йому вже було
понад сорок, він не посоромився піти вчи-
тися і недавно закінчив вищі технічні
курси (Бойч.)]; хоч би при сто-
рон п і х (при чужих) '--'Мився разг.
хоть бьі при посгорбпних (при чужйх) по-
етеси я лея.

посоромлений посрамленнілй [Отже, й на
цей раз буржуазія зосталась посоромленою^
побитою (Тич.)].

посоромлення посрамление.

пбсоромно обл. 1) нар. постмдпо [І стоїть
вона наче от людина у чужій одежі бага-
тій, посоромно хапаній, сама бідна (Вовч.)];
2) (в значений сказуемого)стьідно, ебвестно;
мені ~но мне стидно, мне ебвестно.
посортований рассортирбванньїй; посортирб-
ванньїй [Посортована риба тріпотіла у ве-
ликих плисковатих кошах (Тулуб)]. Ср.
посортувати.

посортувати, -тую, -туєш рассортировать,
разг. посортировать.

посотенно нар. посотенно, по сотням, сот-
нями.

посотникувати, -кую, -куєш уст. побить
ебтником, побить в дблжности сотника.

посох уст. посох [Роботою керує поважний
старець, срібно-кучерявий ієромонах Силь-
вестр З ПОСОХОМ і ЗОЛОТИМ хрестом на гру-
дях (Коч.); Палиця в руках батька була,
виявляється, не просто ковінькою, а —
патерицею, посохом глави роду і символі-
зувала необмежену владу батьків (Смол.);
Виходь у ліс, на простір, друже мій, Бери
у руки мандрівничий посох (Яея.)].

посохлий посбхіпий, вьісохший; иссбхший;
пересбхший [Під ногами зашаруділа по-
сохла трава (Жур.)]. Ср. посохнути.

посохнути и посохти, -хне и обл. посхпути,
-не посохнуть, відсохнуть; (стать совсем
сухим — еще) иссбхнуть, мног. пересохнуть
[Та ще ж квіти не посохли, Рута зелененька
(Л. Укр.); В людей жито або вимокає,
або посохне, а в діда стоїть як стіна (Барв.);
Сей дощик — радість всім велика. Земля
посхла була — от він її змочив (Гл.) ;
•Бо немає більше пана, Й куркулі по-
дохли, І кістки їхні погані Погнили, по-
сохли (народна пісня); Довге шовкове во-
лосся посіклося, посивіло, посохло, як
трава серед зими (Мирн.)].

по-соціалістйчпому нар. по-социалистйчески
[Ухвалив український народ по-новому
життя перебудувати, по-соціал істинному
(Вишнч)].

посопше 1) прил. см. посопший; 2) (род. по-
сопшого) сущ. ист. посбшпое.

посопший ист. посбшньгй; <^*ні люди по-
сбшнме люди; <—на р а т ь посопшая рать.

посошок, -шка уменьш. уст. посошок [Із
посошком в руці іду в Мари (Шп.)].

поспадати, -дає мног. 1) поспадать (разг.),
спасть; (о листьях, цветах и т. п. — еще)
поопадать (разг.), опасть [Ішовши по селу,
кивне кому головою — з усіх голів шапки
так і поспадають (Вовч.); Голе, голе моє
поле! Де ж ви, ясні квітоньки? Позгасали,
поспадали, Як па небі зіроньки (Руд.)];
2) (обрушиться сверху) попадать (разг.),
упасть; (о чем-нибудь тяжелом — еще) по-
сваливаться (разг.), свалйться, книжн. пиз-
вергнуться; 3) (уменьшиться в об'ьеме,
силе и т. п.) поспадать (разг.), спасть,
поубьівать (разг.), убііть, поубавляться
(разг.), убавиться; (о воде — еще) посбьі-
вать (разг.), сбьіть; (об опухолях — обьічно)
поопадать (разг.), опасть; ~ти з г б л о-
с у разг. потерять голос, лишиться гблоса.
поспати, -плю, -пйш поспать; (недолго разг.—
еще) вздремнуть, соснуть, фам. всхрапнуть
[Любила [купчиха] чайку попити, добре
поїсти, уволю поспати (Мирн.); — Поспи,
синку, поспи ще трохи, поки я прибе-
русь, — каже вона, злізаючи з печі (Мирн.);
Якби поспав до обід, так приснився б
ведмідь (Ном.)].

послатися*, -пйться безл. разг. поспаться-
поспатися2, -пимбся, -питеся мног. обл. по-
засипать (разг.), заснуть, уснуть [—Але
як оце ми послались у новій одежі? — пи-
тала Марія у Василини (Н.-Лев.)].

поспекулювати, -люю, -люєш поспекулйро-
вать.

посперечатися, -чаюся, -чаєшся поспорить
[І розмовляли мирно, а за Івана поспере-
чалися (Чорн.)].

поспинатися, -паємося, -паєтеся мног. разг.

1)	повьітягиваться (разг.), вьітяпуться [На
кладовищі діти пасли кіз і, загледівши
чорну велику машину, зацікавлено поспи-
нались на могилках, як живі стовпчики
(Гонч.)]; 2) (принять более високое поло-
жение) поподниматься (разг.), поподьіматься
(разг.), подняться; (слегка — еще) попри-
подниматься '(разг.), попри подьіматься
(разг.), приподняться; (на кончики пальцев
ног — обьічно) стать на цмпочки [На кутку
забрехали собаки, поспинавшись на тини
(Н.-Лев.); Василина й Марія поспинались
рачки і насилу встали на ноги (Н.-Лев.);
Жовтіють тисячі соняшників, що ніби
поспинались та заглядають поверх бадилля
кукурудзи на річку (Н.-Лев.)].

поспиратися, -раємося, -раєтеся мног. опере-
ться; (для создания упора для себя — еще)
упереться; (іІЇолько на локши — еще) обло-
котйться [Деякі поспирались на тин і лу-
зали насіння (Н.-Лев.); Сини стояли без
діла й базікали, поспиравшись на заступ
(Н.-Лев.); Дівчатка чинно розсіли-
ся спереду, поспиравшись на бильця
(/льч.)].

поспйсувати, -сую, -суєш мног. 1) поспйсьі-
вать (разг.), списать, школьн. разг. поска-
тьівать, скатать, фам. посдувать, сдуть;
2) (заполнить письмом; израсходовать на
писание) поиспйсьівать (разг.), исписать;
(рисунками; на рисунки и т. п. — еще)
поизрисбвьгвать (разг.), поизрисовать
(разг.), изрисовать; (чертежами, черчениемі
на чертежи, черчение — обьічно) поисчер-
чивать (разг.), исчертйть; 3) (изобразить
в письменной или устной форме) разг.
описать; (сделать письменньїе заметки о
чем-нибудь виденном или сльїшанном) поза-
пйсьгвать (разг.), записать [Пані усе життя
наше посписувала (Барв.); Посписували ж
усе тутечки, що тільки Тимоха казав
(Квітка)]; 4) (сделать список, опись пред-
метів илилиц) разг. поперепйсьівать (разг.),
переписать [П еру н: ..Ось я вас зараз
усіх посписую і ще ні&іі подам до староства
(Фр.)]; 5) бухг. и пр. поспйсьівать (разг.),
списать; 6) (перен.: избить кнутом и т. п.)
разг. исполосовать.

поспитати, -таю, -таєш 1) разг. спросйть
[Грицько Хрін стрів збентеженого госпо-
даря на дорозі, спочутливо поспитав, що
сталося (Горд.);— А що мені даси за
науку? — поспитав він брата (/ґоцюб.)];
2) уст. редк. испрббовать [Поспитав вже
я і пня, і колоди (Ном.)].

поспитатися, -таюся, -таєшся разг. спросйть;
(с целью узнать что-нибудь) расспросйть
[— Де се ти підхопила сього жевжика? —
суворо поспитався він у Христі (Мирн.);
— Шлях є, та кудою вій провадить? — каже
козак. — Треба під’їхати до хуторця й
поспитатись (Вовч.)].

поспихати, -хаю, -хаєш мног. разг. поспйхи-
вать (разг.), спихнуть (разг.), посталкивать
(разг.), столкнуть [їй хотілось поспихати
з човна небожів (Н.-Лев.); Я вас із неба
поспихаю (Котл.)].

поспівати1, -ваю, -ваєш попеть [Молодь
вийшла у сад погуляти, поспівати та по-
жартувати (Мак.)].

поспівати2, -ває, поспіти, -піє (стано-
виться спелим, зрелим) поспевать, по-
спеть, созревать, созреть [Вже й літо
настало, А там жнива, бо і жито Поспі-
вати стало (Л. Укр.); Ожина поспіла, зби-
рати пора! (ПІ ер.); І прирадили зібрати
в одно огнище всі сили, щоб велике, спільне
діло поспівало і росло (Фр-)] -

поспівати3, -ваю, -ваєш, поспіти, -пію, -пієш
(делать что-нибудь своевременно, в срок,
не отставать в движении от кого-нибудь,
от чего-нибудь) успевать, успеть, разг.
поспевать, поспеть; (только соверш.: го-
няясь за кем-нибудь, за чем-нибудь) разг.
угоняться [От іще й не поспіє вона сьо-
годні на вечір (Л. Укр.); Самовар не за-
барився поспіти, не забарилася Христя і
чаю заварить (Мирн.); Молодиця йде за-
машистою ходою, аж стара ледве поспіває
за нею (Л. Укр.); Поспієш з козами на
торг! (Яом.)].

поспівувати, -півую, -півуєш разг. попевать
[Павло віддав листа і за хвилину біг
уже., вулицею, поспівуючи тихенько щось
досить бравурне (Л. Укр.)].

поспівчувати, -ваю, -ваєш посочувствовать
[—У тебе якісь неприємності?— обережно
спитала Даша, ладна вислухати й поспів-
чувати, ладна простити все нехороше
(Жур.)].

поспізнюватися, -пюємося, -нюєтеся и редк.
поспізнятися, -няємося, -пяєтеся мног. по-
запаздьівать (разг.), запоздать; (больше) по-
опаздьівать (разг.), опоздать [Ті, що здрім-
нули, прокинулись, як ошпарені, напевно
здавалось їм, що спали на своїх постелях
і, чого доброго, поспізнялися на роботу
(Вільде)].

поспілий созревший, зрельїй; (о плодах, ово-
щах и злаках — еще) спельїй [Не старе
мре, а поспіле (Ном.)].

поспіль нар. 1) подряд, разг. сряду, кряду;
(ничем не перемежаясь; разг. — целиком —
еще) сплошь [Хлопець вільно підіймав
якірець п’ятнадцять разів поспіль (Донч.);
Окрема частина, якою командував Б і лю-
тій, складалася майже поспіль з ташкент-
ців, здебільшого— з узбеків (Ле); Пів-
денна частина басейну Прип’яті — дикий,
болотистий край, поспіль вкритий лісами
(Верш.)]; кілька днів ~ль несколько
дней подряд, разг. несколько дней сряду,
несколько дней кряду; 2) вместе [В хо-
лодку.. полягли розвідачі поспіль з робіт-
никами та серед веселої балачки снідають
(Коцюб'.); Бувай же здоров, пане госпо-
дарю! з своєю милою господинкою, зо
всею поспіль челядоякою (Гол. — Сл. Гр.)].
поспільство ист. простонарбдье, [простбй]
народ [Діялось це в тридцятих роках
нашого [XIX] століття. Українське по-
спільство, поборене у класовій боротьбі,
з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло
свою долю з глухим ремством (Коцюб.);
Свічка:.. Чи не для того ж обрано тебе,
Щоб шанував, держав закони наші, Щоб
захищав сиріт і все поспільство..? (Коч.);

Лев: ..Де мені пари шукати: чи межи бояр-
ством, преславним лицарством, чи межи
князівством, чи межи простим поспіль-
ством? (Л. Укр.)].

поспільський ист. простонародний [П у б-
л і й: .. Такі думки живуть у головах, що
начебто повинні буть світліші, ніж голови
поспільські (Л. Укр.)].

поспінути, -ну, -неш см. поспівати3, поспіти.
поспіти1 см. поспівати2.

поспіти2 см. поспівати3.

поспіх, -ху 1) поспеґпность, разг. спешка,
спех, србчность [Без зайвого поспіху, роз-
важно давав Богун свої накази (Кач.)*
Дарка з Улянкою кинулись до роботи.
З поспіху, а то з перестраху Улянка спо-
тикалась і розсипала без пуття пісок
(Л. Укр.)]; з '—’хом (в значений нар.)
второпях; з а '—’хом (в значений нар.)
из-за спешки, второпях; скорий ^х —
людям посміх см. посміх 2; 2) редк.
успех [Бувайте здорові! Бажаю Вам [Фран-
кові] всякого поспіху на науковому полі
(Л. Укр.); Робота йшла з великим поспі-
хом, бо робітників було багато (Марш.)].

поспіхом нар. поспешно; (наскоро — еще) нб-
спех; (торопливо и запихавшись) впопьіхах
[Токмагамбетов потис руку Стахурському,
забув попрощатись з Валею і поспіхом
пішов (Смол.)].

поспішати, -шаю, -шаєш, поспішйти, -шу,
-шйш и разг. поспішатися, -іпаюся, -шаєш-
ся, поспішйтися, -шуся, -шйшся спешйть,
поспешать (разг.), поспешйть, торопйться,
поторопйться; (несоверш. — преим. в обра-
щении — еще) поторапливаться [Службов-
ці поспішають на працю (Сос.); Андрій
поспішавсь додому (Коцюб.); Дівчинка по-
спішила за негром, боячись загубити його
(Ільч.); Старий Варчук поспішав скосити
перестиглий овес (Ст.); Гості поспішились
вихилити свої філіжанки і рушили за
Меметом: (Коцюб.); Поспішиш— людей на-
смішиш (приказка)]; /Сіпайте! спешйте!,
торопйтесь!, разг. поторапливайтесь!
[—Поспішайте, щоб завидна доїхати, —
сказала Онися паннам (Н.-Лев.)]; годин-
ник ^шає часм спешат, часи ушли впе-
ред; з цим можна не сіпати с
зтим можно не спешйть, с бтим можно не
торопйться, зто не к спеху; к у д й ви
^шаєте? куда ви спешйте?, куда вьі то-
рбпитесь?; н е сіпати не спешйть, не то-
ропйться; (подождать что делать — еще)
помедлить; н е сіпаючи не торопясь, не
спеша [Не поспішаючи, підняв [хазяїн]
хутряний комір, ступив чоботом на при-
ступець ганку (Шиян)]; н е ^шитися
за ким, за чим разг. не поспеть
за кем, за чем, не успеть за кем, за чем,
не угнаться за кем, за чем [Да-
вай піч топити і вечерять наставляти, і
вже мати за нею було ніколи не поспі-
шиться (Квітка)].

поспішливий тороплйвьій [Поспішливий сту-
кіт у ворота перебив Плакущева (перекл.
з Панфьорова)]; ^ва люд йна торрплй-
вьій человек.

поспішливість, -вості тороплйвость [Другого
дня суду Грибовськпй відповідав на всі за-
питання прокурора з особливою жадібною
поспішливістю (Довж.)].

поспішливо нар. тороплйво [Він поспішливо
вбіг у ^світлицю (Хижн.)].

поспішний поспешньїй; тороплйвьій; (слиш-
ком скорий) разг. скоропалйтельньїй [По-
спішний відступ -черкасців до лісу не ря-
тував їх — це розуміли навіть рядові бійці
(Л>)]; ~ні кроки тороплйвьіе шагй
[Ураз дівчина почула поспішні кроки
(Донч.)).

поспішність, -пості поспешность; тороплй-
вость; скоропалйтельность [Анч працював
впевнено, швидко, але без зайвої поспіш-
ності (Трубл.)]. Ср. поспішний.

поспішно нар. поспешно; тороплйво; скоро-
палйтельно [Лукаш поспішно поволік де-
рево за хату (Л. Укр.)]. Ср. поспішний.

посплачувати, -чую, -чуєш мног. поуплачи-
вать (разг.), уплатйть; (возместить что-
нибудь — еще) пооплачивать (разг.), опла-
тйть; (о задолженности спец. — еще) пога-
сйть [Треба було поратися коло видобутої
кип ’ячки, щоб грошей роздобути, та поспла-
чувати за заставлену нивку й за похорони
панотцеві (Фр.); Хоч хазяї на маніфесте
не ждали, всі податки посплачували
(Горд.)],

поспливати, -ваємо, -ваєте мног. 1) поспли-
вать (разг.), спльїть; (удалиться пливя и
перен.:	исчезнуть — еще) поуплнвать

(разг.), упльгть; (с поверхности чего-ни-
будь — еще) постекать (разг.), стечь, (би-
стро) посбегать (разг.), сбежать; 2) (сполз-
ти под действием води) поопльївать (разг.),
оплнть; 3) (подняться из глубини води на
поверхность и перен.: обнаружиться) по-
вспльївать (разг.), вспльїть [Жаби поспли-
вали наверх (Руд.)].

посплигатися, -Ваємося, -гаєтеся мног. 1) по-
спиваться (разг.), слйться, разг. поспльї-
ваться, силиться; 2) (приплить в одно
место) разг. посплнваться, сплнться [По-
спливалися до купочки усі, Полічила їх
лебедочка — аж всі (Щог.)].

посплітати, -таю, -таєш мног. посплетать
(разг.), сплестйр (крючками, спицами —
еще) посвязнвать (разг.), связать; (о ве-
ревках и т. п. — еще) посвивать (разг.)
свить, разг. вивить [Під високими дубами
притулилась тонка ліщина, посплітавши
свої верхи (Н.-Лев.)].

посплітатися, -таємося, -таєтеся мног. по-
сплетаться (разг.), Сплестись, поперепле-
таться (разг.), переплестись [Королів цвіт
посплітався з крученими паничами
(Харьк. — Сл. Гр.); Але молодь міцпо
поспліталася руками і не відступала ні
на крок (Тулуб); Літери здалися за такі
зрадливі, за такі лукаві, ніби то були ма-
ленькі гадючки, що поспліталися в лан-
цюжки (Вас.); Радісне й смутне— все
поспліталося (Вас.)].

посповідати, -даю, -даєш церк., перен. шутл.
поисповедовать.

посповідатися, -даюся, -даєшся поисповбдо-
Ваться. Ср. посповідати.

посполита ист. і) прил. см. посполитий і;

2)	(род. посполитої) сущ. простолюдйнка^
крестьянка [Швачка: .Колишня бо-
соніжка, посполита, і стану її о дл ого і роду”
незначного, судити має гідності лицарські
(Л. Укр.)]; ср. посполитий 2.

посполйтий ист. 1) прил. простонародний;
(уже) крестьянский; (всеобщий) всенарод-
ний, уст. посполйтий [Зубожений, дове-
дений до одчаю великими поборами поль-
ський посполитий люд бунтується (Кач.)];.
~те рушення всенарбдное ополче-
ние; 2) (род. посполитого) сущ. простолюдйн;
(уже) крестьянин [За смерть хлопа гґан хіба*
що сорок гривен заплатить, а спричинися до-
цього посполитий чи козак, то й життям не*
відкупиться (Панч); Стоять серед степу,
при дорозі, в садах, над озерами і став-
ками села посполитих (Риб.)].

посполу нар. разг. вместе [Здивований Хо«
бачить, як усі посполу сідають за стіл^
(Коцюб.); Вміли з ним бавиться Вічно
посполу (Фр.)].

поспоминати, -паю, -наєш мног. повспоми-
нать (разг.), вспбмнить [Поспоминали тії»
предки, що померли од редьки (Ном.)].

поспорити, -рю, -риш и разг. поспоритися,
-рюся, -ришся поспорить [ївга було часом,
і поспорить (Квітка); Десь-не-десь, в дея-
кімсь царстві та поспорив змій з царем»
(народна казка); А як поховали Ониська,
вона збила таку бучу! Поспорилася з На-
стею, погризлася з Яковом (Мирн.)].

поспорожнювати, -нюю, -нюєш и поспорож-
няти, -няю, -вяєш мног. опорожнйть^
(сделать пустими разг. — еще) поопусто-
шать, опустошйть; (освободить от содержи-
мого—еще) поочищать (разг.), очйстить, разг..
опростать, випростать [Підождіть, поспо-
рожняю діжки, дак і вам одну дам (Сл.
Гр.); Гості спромоглись поспорожнювать,
увесь посуд (Н.-Лев.)].

поспорожнюватися, -нюємося, -нюєтеся и
поспорожнятися, -няємося, -пяєтеся опо-
рожнйться; поопу стоптаться, опустошйться*г
поочищаться; очиститься; опростаться, ви-
простаться [Ой, скоро вже наші кошелі по-
спорожняються,—тижнів зо два доведеться*
хліо купувати, поки до нового (Бкате-
риносл. у.—Сл. Гр.)]. Ср, поспорожнювати.

поспорожняти см. поспорожнювати.

поспорожнятися см. поспорожнюватися.

по-справжньому нар. по-настоящему; (всерьез^
как следует разг. — еще) вплотную; (в со-
четании с прил.) книжн. подлинно [Та
дитяча залізниця — це для них не просто*
гра: тут по-справжньому навчиться пра-
цювати дітвора (Забіла)]; <~му н а у к 6-
в и й подлинно наочний.

посприяти, -рияю, -рияєш посодействовать,
оказать содеиствие, носпосббствовать; (со-
здать хорошие условия для чего-нибудь*
книжн.—еще) поблагоприятствовать [Київ—
красиве місто. Цьому посприяла перш
за все природа: де не йдеш, усе тобі з гори
або на гору (Панч)].

поспродувати, -дую, -дуєш мног. разг. по-
продавать (разг.), продать; (все по частям^
без остатка, разним лицам— обично) .по-
распродавать (разг.)^ распродать [Вони по-
спродували, що мали, зібрали грошей
(Н.-Лев.)].

поспродуватися, -дуюся, -дуєшся попрода-
вать все; продать все; пораспродавать
[все]; распродать [все] [Ярмарок великий
був, і ми Добре поспродувались (Сл. Гр.)].
Ср. поспродувати.

поспускати, -каю, -каєш мног. 1) поспускать
(разг.), спустить; (переместить в более
низкое положение — еще) поопускать (разг.),
опустить, (закрепив вверху) посвешивать
(разг.), свесить [Команда почала купатися.
З бортів поспускали вірьовочні трапи, щоб
по них можна було вилазити з води па
палубу (Ткач)]; 2) (поставить на воду)
спец, поспускать (разг.), спустйть [Він,
швидко поробивши човни, На синє море
поспускав (Котл.)]; 3) (о головах, ветвях
и т. п.) разг. поопускать (разг.), опустйть,
склонйть; (низко — еще) посвешивать
{разг.), свесить; (только голови, взори) по-
тупить [Вояки стояли тихо, Очі в землю
поспускали (Л. Укр.)]; 4) (отпустйть,
освободив от привязи) поспускать (разг.),
спустйть; (натравливая на кого-нибудь, на
что-нибудь — еще) повипускать (разг.), ви-
пустить, охотн. напустйть; 5) (випустить
жидкость, газ из какого-нибудь вмести-
лища) поспускать (разг.), спустйть;
6) (уменьшить цену) поубавлять (разг.),
убавить, разг. посбавлять, сбавить; 7) (по-
терять в весе) разг. поспускать, спустйть;
8) (растратить, израсходовать безрассудно)
разг. поспускать, спустйт*, [Якби ївга
знала, як він їх [гроші] поспускав, то лая-
ла б його кріпко (Квітка)].

поспускатися, -каємося, -каєтеся поспускать-
ся; спустйться; поопускаться; опустйться;
(с возвишенно сти — еще) посходить (разг.),
сойтй, уст. низойтй [Після того, як слуги
та джури довгою вервечкою поспускалися
вниз, угорі на сходах з’являється Фауст..
і повагом зіходить униз (перекл. Лукаша)].
Ср. поспускати 1.

посріблений 1) посеребренний; осеребрепний
[При кістяку., виявлено мідний посрібле-
ний кинджал, мідні тесло і шило (Нар.
стар. іст. УРСР)]; ср. посріблити; 2) по-
серебрйвшийся [Секретар був молодий, але
з посрібленими скронями (Сліол.)]; ср.
посріблитися.

посріблення посеребрение.

посріблити, -ЛЮ, -лиш прям., перен. посереб-
рйть; (перен.: окрасить в серебряний цвет,
осветить серебряним светом пооз. — еще)
осеребрйть [Виплив місяць, бризнуло
місячне сяйво і посріблило верхівки берес-
тівецьких садів (Кач.); Літа посріблили
голову і розкішні вуса Япа Замойського
(Л>)1.

посріблитися, -литься посеребрйться; осе-
ребрйться [Сивувата щевелюра його зовсім
посріблилася (б’обко)]. Ср. посріблити.

поссати, -ссу, -ссеш пососать.

пост, -та пост [На всіх кінцях слободи стояли
партизанські пости (Шиян); Бійці знову
поставили рябий стовп і будували смугасту
будку поста (Гонч.); У нас працюють
сотні і тисячі безпартійних, з них десятки

на найважливіших і відповідальних по-
стах.. (Ленін)]; стояти на ~ту стоять
на посту [Невтомні міліціонери Стоять на
своїх постах (Герас.)].

постав1, -ву спец. редк. постав [Борошняний
пил висів у повітрі, а стіни [млина], банти
і постав були обсипані ним, як снігом
(Коцюб.)]. См. еще посаД1.

постав2, -ву (о ткани) разг. редк. штука,
кусок; (о холсте) обл. постав [рпасистий
грек висовувався з ятки і закликав білі
примари в фередже, кидаючи на прилавок
строкаті постави шовку (Тулуб)].

постава 1) (только ед. ч.) осанка; (положение,
манера держать какую-нибудь часть тела)
постановка; (положение, принимаемое че-
ловеческим телом) поза [Постава їх фігур
на східцях була дуже вольна й тим дуже
граціозна .(її.-Лев.); А перед статуєю ми
побачили., .силу народу в найрізніших
одягах і поставах (Фр.)]; гарна (к р а с й-
ва) ~ва голови красйвая постанов-
ка голови; 2) (только ед. ч.) (редк.: внешний
вид человека) наружность, внешность [Старий
мимоволі замилувався ним: яка сила в по-
ставі, в рухах, у красі молодечій (Ле);
У вітальні — з балконом — жінка з ве-
ликим кучерявим чубом, з гордою поста-
вою (Кундз.); Постава свята, а сумління
злодійське (Ном.)]; 3) (только ед. ч.) спец.
постав, постановка, постанов [Це були
сміливі їздці, але їх постава з зігнутими
колінами в коротких стременах була не-
зграбна й вайлувата (Тулуб)]; 4) театр,
уст. постановка [Декоративне й музичне
оформлення постав у театрі Кропивниць-
кого було досить примітивне як на тепе-
рішній час, але воно вражало своєю пое-
тичною образністю (Минуле укр. театру)].

поставання возникповение.

поставати1, -тає, постати, -тане 1) (образо-
виваться) возникать, возпйкнуть, появля-
ться, появйться; (перен. — обично о вос-
станавливаемом) подниматься, п о дьі мать-
ся, подняться [Після шторму над за-
крижанілим морем постали* тисячі сні-
гових застругів (Трубл.); Силами ентузіа-
стів-запоріжбудівців постала з руїн Те-
плоелектроцентраль (Вишня)]; 2) (начи-
ниться) возникать, вознйкнуть; (перен.:
полупать начало — еще) рождаться, ро-
дйться; (перен.г становиться — еще)
вставать, встать; (вследствие чего-ни-
будь— обично) пріистекать, проистечь;
(несоверш.: бить следствием, витекать из
чего-нибудь) следовать [— Кого винуватити
в тих обопільних прикростях, у тих непо-
розуміннях, які постали межи нами та
молдуванами? — думає Тихович (Коцюб.);
Часом важко і розрізнити, де байка по-
стала з народного джерела, а де, навпаки,
сам байкар став таким джерелом (Боров.);
Ні! я покорити її не здолаю, ту п)сню
безумну, що з туги постала (Л. Укр.);
З перших Днів перед Радянською владою
постали величезні завдання (Біогр. Леніна)];
~>тає питання возникает вопрбс, безл.
спрашивается [Чи ж є у соціалістичної
держави хоча б один мотив для розв’язання
агресивної війни? ..Навіщо ж нам, гіостає
питання, війна?.. (Тич.)]; це /—та є від
того, що зто происхбдит вследствие то-
го, что; 3) (представить пред взором,
в воображений) являться, явйться, представ-
ляться, представиться; (появляться) возпи-
кать, вознйкнуть; (перен.: оживать) вста-
вать, встать [В моїй уяві раптом постає
Вчорашня ніч (Піде.); В своїх наукових
працях Франко постає перед нами як
визначний вчений, філософ, суспільство-
знавець (Наука і життя, 1956, 8); Постав
батько перед очима — лагідний, тихий зав-
жди (Коп.); Але у п’яній голові постала
п’яна думка: Бородавка вихопив шаблю
з піхов і замахнувся на нового гетьмана
(Мак.); З рядків геніальних майстрів слова
поставала велич волелюбного народу, ба-
гатство притаманних йому творчих сил,
героїзм (Грим.)]; 4) (починаться) насту-
пать, наступить [Закотився десь за дерева
і гори місяць і постало світання (Сміл.);
В кімнатці постало на мить глибоке мов-
чання (Донч.)]; 5) (ни зищиту кого-нибудь,
чего-нибудь) становиться, стать, перен. под-
ниматься, подушаться, подняться, вста-
вать, встать; 6) (вьіделяться нид чем-
нибудь) возвьштаться (только несоверш.),
перен. подниматься, подьіматься, под-
няться [Несеш, як пісню, почуття своє,
Проходячи повільно під склепінням, Де
Спаська вежа рвучко постає Шпилів і
стріл завихреним стримінням; (Бижин);
Стрімчаста скеля постала над кручею, як
вічний вартовий (Жур.)].

поставати2 и обл. постати, -таємо, -таєте
мног. 1) (расположиться, зинять место
где-нибудь) стать [А чого це ви поставали
та руки позгортали..? (Н.-Лев.); Постали
всі кругом (Чуб.); До печі уже поставали
внуки, Ходять сини в сивині (Шп.)]; 2) (пе-
рестить двигиться) поостанавливаться
(разг.), ©становиться, стать [Десь узялось
ще чоловіка з шість. Поставали, стоять
під крамницею (Тесл.)].

поставати3 и обл. постати, -таємо, -таєте
(сделиться кем, чем, киким, преврититься
в ко£о, во что) мног. стать [—А хто ж буде
свині пасти, як усі постають панами? —
додав один сільський філософ (Н.-Лев.);
Вони з диких паничів поставали зовсім
свійськими (Н.-Лев.); Одного разу., за
щось так розсердилася [мати] на них,
що не знала, як і вилаяти, та з гніву ска-
зала, щоб вони гайворонами поставали
(ниродни кизки); Ходім, сестро, лугами Та
постанем, квітками (Чуб.)].

поставець, -вця 1) (сосуд для питья) разг.
ставец, уст. поставец [Від себе відштовхнув
гонець По вінця повний поставець: — Пі,
я не буду з вами пить (Бижин)]; 2) (шкиф
для посуди) уст. поставец [Опися все
повертала очі на мальований поставець
коло порога, неначе вона вперше йо-
го бачила (Н.-Лев.); На поставцях —
золоті чарки, глеки, блюда (перекл.
з О. Толстого)].

поставити1, -влю, -виш 1) поставить; (пере-
ставить сверху вниз — еще) составить; (рас-

положить где-нибудь— еще) поместйть;
(на висоте, укрепляя в чем-нибудь — еще)
установйть, торж. водрузйть; (паруса —
еще) поднять; (назначить — еще) опреде-
лйть [Івась лежав, поставивши одну ногу
і перекинувши через неї Другу (Мирн.);
Виблагала Тую копійчину... Та пречистій
поставила Свічечку за сина (Шевч.); По-
ставили па стіл вареників макітру (Гл.);
Зробити поминки я хочу, Поставити обід
старцям (Котл.); Добридень: Поста-
вимо на колеса з села всі бочки і діжкщ
все, що лиш триматиме воду (Волош.);
Вітер гасить вогонь, але Хома нагнувся,
поставив дашком долоні й задивився (Ко-
цюб.); Граф поставив на дорогах Скрізь
застави та рогатки (Л. Укр.); Ранньої
весни., поставили їх [бичків] па відгодівлю
(Колг. Укр., 1958, 11); Міноносець постави-
ли на капітальний ремонт (Трубл.); Хочеш,
поставимо самовар, чаю нап'ємося (Мирн.);
Школяр нічого не знав, і вчителька поста-
вила йому двійку (Донч.); Добре, поставимо
під оповіданнями дати (Коцюб.); Після
Жовтневої соціалістичної революції біль-
шовицька партія поставила блектрику на
службу всьому народові (Куч.); Школу
постав так, щоб виходили з неї не писа-
рі-п’явки, а грамотні люди (Мирн.); Ко-
ли б вона хотіла, то могла б поставити
мене інакше в своєму домі, а якби вона
обходилась прихильніше, то й другі б
інакше мене поважали (Л. Укр.); Батько
поставив мене па квартирі у бабусі (Ми-
нуле укр. театру); Непереможно прагну
я поставить там високо червону короговку,
де й сам орел гніздо не сміє звить! (Л. Укр.);
За шофера ми поставили тракториста Се-
рьогу (Янов.)]; <•—тц в (з а) о б б в’я з о к
вмепйть в обязанность; '—ти вимогу
см. вимога; '—ти голос спец, поставить
голос [Проскуров якось запросив його
додому, щоб спробувати і поставити голос
(Л>)]; '—ти діагноз мед. поставить
диагноз [Краще давай я постукаю і послу-
хаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діа-
гноз (Іван.)]; '—ти коло керма прям.,
перен. поставить у руля; ти на вид
поставить на вйд; '—ти на карту
см. карта 2; '—ти на ноги прям..
перен. разг. поставить на ноги [Раптсм
його [мов вітром поставило на ноги (Баш);
Турок обіцяв, що за 2 тижні поставлять
мене на ноги, а мені не віриться (Коцюб.);
Я круглий сирота: ні роду, ні п юду, ви
мене на ноги поставили, ви мене до розуму
довели (Кв ітка)] ;<— ти на р е й к и прям.,
перен. поставить на рельсм; '—ти на
своєму (на своє) поставить на
своем, настоять па своем (Він знав, що
дочка поставить на своєму, коли того
Охоче, і не сперечався (Н.-Лев.); Жінци
поставлять на своє (Котл.)]; '—ти очі
в землю разг. потупить взор (взгляд)
[в землю] [— Слухайте, Тетяно, так пц це
ви надумали були?—Тетяна раптово зчерво-
ніла й поставила очі в землю (2?ае.)1; <—ти
питання де поставить вопрбс где
[Можна буде поставити це питання на бюро,
винести на загальні збори (Дунч.)]- *-^ти
питання (запитання) кому пред-
ложйть вопрос кому, задать вопрос кому,
спросйть кого [Федір сам не знав, чому він
поставив Валентині це недоречне запитання
(Руденко)]; ~ти питання про кого
поставить вопрос о ком [У книзі «Що таке
«друзі народу» і як вони воюють проти
соціал-демократів?» В. І. Ленін.. Поставив
питання про союзників пролетаріату в ре-
волюційній боротьбі (Іст, КНРС)]; ти
п р а п ,о р установйть знамя, торж. во-
друзйть знамя; *-^тп проблему в
усьому обсягу (обширі) поставить
проблему во всем ооьеме; ^ти собі
мету (за мету) задаться целью, по-
ставить себе целью; ^ти собі п и т а н-
н я задаться вопрбсом; ^ти у скрут-
не (у важке) становище поста-
вить в затруднйтельное положение; ф п р а -
вцем ^вило разг, поразйл столбняк,
разг. хватйл столбняк [— Ідіть, коли його
[пана] самого вже правцем поставило, —
хтось одказав (Мирн.)]; 2) театр, поста-
вить; (изобразить сцену — еще) предста-
вить [Написав оце [Стефаник] драму, хтів,
щоб поставити тут на сцені.., та щось не
вийшло з того нічого (Л. Уир.)]; 3) (о строє-
ний) поставить, пострбить, вмстроить; (из
брдвен спец. — еще) срубйть; (большие
строения — еще) возвестй, торж. воздвйг-
нуть; (окончить стройку — еще) отстрбить
[Колгосп поставив велику нову стайню
(Волош.); Не журись, жінко, ось постав-
лять фабрику, тоді зароблю дещо... (Ко-
цюб.); Де Дніпро гримить і лине, уже по-
ставила турбіну міцна робочого рука (Сос.)];
<-»ти крокви строит. поставить стро-
пила, естропйлить; 4) (устроить, сделать)
спец, поставить; (радио, телефон и т, п. —
еще) установйть; (шатер, палатку — еще)
разбйть [Піонери мої хороші, після жнив
я вам три вишки поставлю — на Дніпрі,
на ставку, па морі! (Донч.)].

поставити2 см. поставляти.

поставитися, -влюся, -вишся отнестйсь [Ру-
севич до пропозиції Розенберга поставив-
ся скептично, відмахнувся од неї (Шовк.)];
*^тися із співчуттям до кого
отнестйсь с сочувствием к кому, посочув-
ствовать кому; ^тися поблажливо
до кого отнестйсь снисходйтельно к
кому.

поставка поставка [Тоді Гаврило Клумак,
підписуючи в Будапешті новий контракт
на поставки, виговорив, що фірма Клу-
маків заготовить і переробить певну кіль-
кість бука (Скляр.)].

поставлений 1) поставл енний; составленньїй;
помещеннмй; установленими; водружен-
ншй; пбднятмй; определеннмй [По цьому
шосе скрізь поставлені лавочки (Н.-Лев.);
Біля приміщення редакції і друкарні були
поставлені солдати з броньовиками (Біогр.
Леніна); Низько поставлені брови і тонко
окреслений рот надавали її обличчю зосе-
Бедженості і навіть суворості (Головко);

Щб бути на рівні поставлених вимог, об-
числювальна техніка мала піти шляхом

цілковитої автоматизації обчислювальних
процесів (Наука і життя, 1957, 12); Ти
бачиш, княже? Там світає світ, Огнями
грає, прискає промінням, Як сяйний стяг,
як срібнокутий щит, Поставлений на славу
поколінням (Бажан)]; 2) поставлепнмй;
представленнмй [Сцена вудіння риби [у
п’єсі «Олеся»] написана і поставлена була
Кропивницьким з високохудожньою май-
стерністю (Минуле укр. театру)]; 3) по-
ставленнмй, пострбеннмй, внстроеннмй;
срубленнмй; возведеннмй; воздвйгнутмй;
отстрбеннмй [Школа була простора, нова,
недавно поставлена (Коцюб.); На високій
бессарабській полонині., пам’ятник, по-
ставлений на згадку розливу людської
крові (Коцюб.)]; 4) поставленими; устаибв-
леннмй; разбйтнй. Ср. поставити1 1—4.
поставлення 1) постановка; помещение) уста-
новка; водружение; ^ня в обов’язок
вменение в обязанность; 2) постановка;
представлбние; 3) возведение; 4) уста-
новка. Ср. поставити1 1—4.

поставляння поставка; снабжение. Ср. по-
ставляти.

поставляти, -ляю, -ляєш см. поставити1,
поставляти, -ляю, -ляєш, поставити, -влю,
-виш редк. поставлять, поставить; (чем)
снабжать, снабдйть [Хоч вона нічого і
не бажала для себе, так батько усе їй по-
ставляв (Квітка)]. См. еще постачати 1.
поставний1 (о фигуре человека) статний;

(рослий, видний) осанистмй; (внушающий
почтение, солидний) представйтельнмй
[Матії одхилила двері. Її поставна фігура
з’явилась в дверях (Н.-Лев.); Дід був
кремезний та поставний (Н.-Лев.)]; ~иа
людина представйтельнмй человек.

поставний2 поставочннй; <*>па ціна по-
ставочная цена.

поставник, -ка церк. разг. 1) подсвечник,
уст. светец [А двір [панський] палав.
Горіли вже й стрункі тополі, гейби свічки
на поставниках (Ірч.)]; 2) свеча [Над о. Гер-
васієм вже правило аж чотири попи..; в
головах йому поставник горів (Свидн.)].

поставність, -пості статность; осанистость;
представйтельность. Ср. поставний1.

поставнішати, -шаю, -шаєш стать бблее
стрбйнмм, стать стройнее; стать бблее
осанистмм, стать осанистее; стать бблее
представйтельннм, стать представйтельнее
[Вона показалась йому вищою, ніж була
раніш. Немов уся випросталась, поставні-
шала, помолодшала (Гонч.)]. Ср. постав-
ішй1.

поставно нар. осанисто.

поставщйк, -ка редк. поставщик [Кривбас —
поставщик основної металургійної сиро-
вини (Рад. Укр., 1957, X)]. См. еще по-
стачальник.

поставіцйця редк. поставщйца. См. еще по-
стачальниця.

посталий 1) вознйкший, появившийся; под-
пявпіийся; 2) вознйкший; 3) явйвшийся;
вознйкший; 4) поднявшийся, вставший. Ср.
поставати1 1—3, 5.

посталити, -лю, -лйш разг. наострйть, на-
точить, отточйть [І піднялися, серпи по-
сталили, Справили коси, вози порядили
(Щог.)].

постамент, -ту архт, и пр. постамент [Вони.,
встановили пам’ятник на високий граніт-
ний постамент (Собко)].

постання происхождение; (зарождение) воз-
никновение*

постанова1 1) постаповление (п^еим. офи-
циальное), решение; (по судебному делу
и т. п. — еще) определение [Петре Пе-
тровичу! Чи читали ви постанову Уряду
про заходи по ліквідації порушень Ста-
туту с.-г. артілі в колгоспах? (Вишня)];
2) театр, разг. постановка.

настанова2 обл. 1) (мебель, меблировка) об-
становка [У нас багато дечого слід би змі-
нити... Наприклад, постанова в нашому
салоні: все нове, добране старанно, але
все чогось немов бракує... (Л. Укр.)];
2) (положение, распорядок жизни) об-
становка, услбвия, обстоятельства; (преим.
мн. ч.: обячай, обьїкновение) порядки
[Дядько у іншій постанові зріс, коло землі
копався, а ми панувати звикли (Мирн.);
При других постановах з їх вийшли б
хороші люди, чесні робітники (Мирн.);
Вибачайте, будьте ласкаві! по наших по-
становах пам не можна пускать дітей до
батьків... (Н.-Лев.); Обринські люди по-
важні, витривалі і не легко відступають
від своїх постанов і цілей (7Гоб.)].

постановити1 см. постановляти.

постановити2, -новлю, -нбвиш обл. 1) по-
ставить; поместйть; определйть [Христя
засвітила невеличкий каганець і постано-
вила його па комині (Мирн.); -Був багатий,
І рідня і діти Єсть у його, а нікому Хрест
постановити (Шевч.); Усюди’чатц розста-
вили, сторожу постановили (Мирн.); Роз-
становлюючи їх [москалів] на днівки, по-
становили одного і в хату до Горпини та
Солохи (Мирн.); Скрізь і всюди никають.,
високі чумаки, що, здається, повиходили
і проходжають, дожидаючи, якого з них
одного на гетьмана постановлять... (Во<?ч.Т];
^тина своєму (на своє) поставить
на своем, настоять па своем [Ой, сестрице!
набралась я мороки, а таки на своєму поста-
новила (Н.-Лев.)]; 2) поставить, пострбить,
вйстроить; ерубйть; отстрбить [Перестав
[п’яниця] питщ купив левадку, постановив
вітряк і довіку їв хліб (Квітка)]; 3) по-
ставить; установйть. Ср. и см. еще поста-
вити1 1, 3—4.

постановка 1) (только ед. ч.) постановка
[Безумовною вимогою марксистської тео-
рії при розгляді будь-якого соціального
питання є постановка його в певні істо-
ричні рамки... (Ленін); Чимало педагогіч-
них колективів, окремих учителів Добилися
серйозних успіхів у постановці політех-
нічного навчання (Рад. Укр., 1954, І)];
<^ка голосу спец, постановив гблоса;
г^ка питання, справи постановка
вопрбса, деча; 2) театр, постановка [По-
становка фільмів за класичними творами
є надзвичайно складною справою (Мист.,
1956, /)]; 3) (только ед. ч.) 'спец. редк. по-
став, постановка, постанов [Микола Дмитро-

вич Максимов уважно дивився, як біжить
Ярина. Він помітив усе: і невироблений
старт, і неправильну роботу рук, і неви-
гідну ностаноіку корпусу (Собко)]; см.
еще постава 3.

постановлений постанбвлелньїй, решенпьтй;
определенвьій. Ср. постановляти 1.

постановлення, постановляння постаиовле-
ние; (юр. — еще) определение. Ср. поста-
новляти 1.

постановляти, -ляю, -ляєш, постановити,
-новлю, -нбвиш 1) ^постановлять, поста-
навливать, постановйть, решать, решйть;
(устанавливатьчто-нибудь для какой-нибудь
цели) определйть, определйть [П о к л и-
к а ч: Сенат і римський люд постановляє,
щоб виконать сей вирок (Л. Укр.); П а-
н а с: Мамо! Не мучте себе, не побивай-
тесь! Ви бачите, що Рада постановила вою-
вати з турками й татарами (Н.-Лев.); Він
твердо постановив здивувати всесвіт і
рідні Млинки (Донч.)]; 2) обл. устанавли-
вать, установйть [— Світ, Маргарето? —
відказала Олена, і згірдливий усміх про-
майнув по її лиці.. —Ані їх хвальба, ані
їх догана не були ніколи в силі постано-
вити для мене якесь правило! (Яоб.)].

постановник театр* постапбвіцик [Поста-
новник не лише вдало розв’язує наявні
, у п’єсі масові сцени, але й цілком орга-
нічно вводить нові (Мист.. 1958, 4); Спо-
чатку я покажу вас постановникові кар-
тини, він спробує вас у грі (Сли’л.)].

постановниця театр, постанбвщица.
постановочний театр, постанбвочньїй.
постарати, -раю, -раєш обл. достать; (с
трудом — еше) добить, раздобьгть; (со-
брать сберегая) прикопать [А до похоро-
ну я маю все злагоджене, ані одного цвя-
ха дітям не треба постарати (Стеф.); Кін-
чалася [мука] і треба було другу на якийсь
час постарати (Коб.)].

постаратися, -раюся, -раєшся 1) постараться;
(проявить усердие разг.— еще) поусерд-
ствовать [Інна постаралася заговорити до
нього лагідніше (Шовк.); А мати вже для
своєї дочки поклопотатися постарались
(Вовч.); Вже донесли! Хто ж це так поста-
рався? (Донч.)]; вже ж ви теє [та
як його], врайтеся разг. уж вьі того,
постарайтесь; надто тися слйшком
поусердствовать, разг. переусердствовать;
2) (за кого, за що и редк? чим) обл. по-
заббтиться (о ком, о чем) [Я ж тебе,
сипу, вчив,..невже ти тепер не постараєш-
ся за мене? (Мирн.); Мати постаралася
наїдками: вона зготувала юшку з куркою
і рижрм (Мирн.)].

по-старечому нар. но-старикбвски [— В су-
боту ми приїдемо., та й погуляємо й по-
танцюємо по-старечому, — допоминалась
сваха (Н.-Лев.)].

постарим разг. староватьій, пожипбй [Стоїть
якась пбстара,	замучена	молодиця

(Вовч.)].

постарити, -рить	состарить	[Немало,

мабуть, зазнала Марина за цей час нужди,
горя і всіляких злигоднів, які передчасно
її постарили (Шиян)].
постаритися, -рюся, -ришся сост&риться.

постарілий постаревший, постарельїй; со-
ртарившийся; одряхлевший, одряхлелнй;
обветшальїй; устаревший, уст. устареліяй
[Артем був якийсь інший, ..помітно поста-
рілий (Куч.); — Дякую, мамо! — сказав,
як завжди, Семен і глянув на постаріле
обличчя матері (Собко)}. Ср. постаріти.

постарілість, -лості обветшалость.

постаріння постарсние; одряхление; обвет-
шание. Ср. постаріти.

постаріти,-тарі ю,-тарієш и разг. постарітися,
-таріюся, -тарієшся постареть; (достигнуть
старости — еще) состариться; (стать
дряхлим — еще) одряхлеть, одряхнуть;
(прийти в ветхость — еще) обветіпать; (не
соответствовать пред’ьявляе.чьім требова-
ниям разг. — еще) устареть [Він [Мічурін]
дуже постарів і посивів, але був він бадьо-
рий і радісний (Довж.); Все сподівався
заробити на грунт та хату, поки й поста-
рівся (Чорн.); Та як же вона [хата] змі-
нилася, постаріла, похилилась! (Мирн.)].

постарішати, -шаю, -шаєш постареть, стать
более старим [За якихось десять—п’ятнад-
цять хвилин він ніби постарішав на кілька
років (Руденко)].

по-старовйппому нар. по-старйнному [В бу-
динку було чистенько, тіснувато, по-ста-
ровинному безліч скатерочок (перекл. з
О. Толстого)].

по-старомодному нар. по-старомодному [На
лавці Настасія Юліанівна з книжкою —
по-старомодному вдягнена жінка (Слнл.)].

по-старому нар. по-старому, по-прежнему
[Ковтаю нові ліки, а здоров’я по-старому
лишилося (Коцюб.); Хто по-старому ро-
бить, тому хліб не родйїь (приказка)].

по-старосвітському, по-старосвітськи нар.
уст. по-старосветски [В покоях одразу
стало чисто, привітно, по-господарському,
але по-старосвітському (Н.-Лев); А е ц і й
П а н с а: Дочку за ср хвалю. Вона
у мене поведена по-старосвітськи
(Л. Укр.)].

постаростувати, -тую, -туєш разг. побить
старостой [М е ф'і с т о ф е л ь: ..Ходім,
обійдем всю громаду тую; Ти женихайсь,
а я постаростую (перекл. Лукаша)].

по-старчачому нар. по-нйщенски, нйщенски. ,
постаршати, -шаю, -шаєш повзрослеть, стать
более взрбсльїм [Бачила я там Богдана
Комарова, що вже ходить до Львівського
університету, — постаршав і споважнів
так, що аж не пізнала його (Л. Укр.)].

постаршинувати, -ную, -пуєш разг. побить
старшинбй.

постатейний постатейний [При постатейно-
му обговоренні Статуту [Міжнародного
агентства] особливо гостра дискусія роз-
горнулася з приводу 12-ї статті, що сто-
сується заходів контролю з боку Агент-
ства {Наука і життя, 1957, 7)].

постатейно нар. постатейно.

постатечніти, -пію, -пієш остепеийться.
постати1 см. поставати1.

постати2 см. поставати2.

постати3 см. поставати3.

постать1, -ті 1) фигура; (телосложение, общий

склад тела редк. — еще) стать; (человек
как носитель отдельних социальних и
суб'єктивних свойств — еще) лйчность;
(перен.: созданний художником, писателем
или актером тип, характер; то, что
видится, кажется, представляєшся вообра-
жению — обично) образ [Люблю закутану
в пухнату шаль Спокійну постать вірної
подруги (Герас.); Його високу постать
побачили хлопці з далекого кутка печери
(Куч.); В передмові до перекладу «Га-
лицьких образків» Адольф Черпий високо
ставить постать Франка в українській
літературі, підкреслює актуальність його
творів (Вітчизна, 1956, 5); Ся постать
[тітки Наталчиної] узята цілком з життя
і робить враження портрета (Л. Укр.);
І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй
зостається Наче жива твоя постать і кож-
неє слово з речей (Л. У«р.)]; світла
<^ть светлая лйчность [Марія Ва-
силівна: ..Ти був людиною певних
переконань, світлою постаттю... (перекл.
з Чехова)]; струнка (у человека еще —
ставна) *-^ть стрбйная фигура [Увага
всіх була прикута до невеличкої, але
стрункої і міцної постаті Карла Брюллова
(Іван.); На тлі золотого світла випинаєть-
ся струнка постать сарни (Коцюб.); І
справді любо глянути па ставну постать
Замфірову, з гордим, як у римського
патриція, обличчям (ТГо^юб.)]; цент-
ральна '•'-'ть твору центральная
фигура произведения; центральпьій образ
произведения; 2) (в скульптуре и живопи-
си) фигура [К а л е б., бере в руки фі-
гурку Годвінсона: Ти, Річарде, признайся,
з яким ти заміром зробив сю постать?
(Л. Укр.)].

постать2, -ті (полоса поля, ниви, занятая жне-
цами, полольщиками и т. п. при захвате
в один раз) с.-х. уст. делянкаг деляпа,
участок, обл. постать [Ой, хто займе по-
стать, — жни та обжинайсь, як надійде
хмара, то й не оглядайсь!.. (Л. Укр.);
Вони зайняли постать і почали копати
рів (Коцюб.)].

по-стахагювському, по-стахановськи нар.
ист. по-стахановски [По-стахановськи ро-
бити — добре буде жити (приказка)].

постачальний 1) спец. снабженческий;

2) техн., воєн, питательньїй.

постачальник спец, снабженец; поставщйк
[Україна повинна стати головним поста-
чальником свіжих плодів і ягід для тру-
дящих всього Радянського Союзу, а також
для плодопереробної промисловості (Колг.
Укр., 1959, 2); Блюм: Нічого не вийде.
Я собі знайду іншого постачальника
(Со^ко)].

постачальниця спец, поставщйна.

постачальницький спец. снабженческий;
^кий апарат снабженческий аппарат.

постачальницько-збутовий спец, спабжер-
ческо-сбьттовбй.

постачання 1) (действие) снабжение; довбль-
ствование; питание; поставка [Він орга-
нізував постачання харчів страйкарям
(Смол.); Як тільки демобілізувався стар-
ший писар відділу постачання полку,
Іван був призначений на його місце ^Ру-
денко)]; '-'ця патронів воєн, питание
патронами;пя продовольства снаб-
жение продовбльствием, уст. продовбль-
ствование, (реже) продовбльствие; без-
перебійне '-'іія беспереббйное снаб-
жение; спец. беспереббйное питание;
добре (г б р н е) '"'її я хорошеє снаб-
жение; 2) (предмет) снабжение; довбль-
ствие [Було зазначено [в документі], скіль-
ки й де він [Анрі-Жак] одержував поста-
чання, де проходив санобробку (Янов.)].
Ср. постачати 1.

постачати, -чаю, -чаєш, постачити, -чу,
-чпш (кому, чому що и кого, що ким, чим)
1) снабжать, снабдйть (кого, что кем, чем);
(только несоверш. — продовольствием, Сирь-
ем и т. п. спец. — еще) довбльствовать,
(только ст>естньіми припасами) продовбль-
ствовать; (только несоверш.—чем-нибудь, не-
обходимьім для работьі, спец.— еще) питать;
(доставлять) спец, поставлять, поставить
[Приятель мій постачав мені книжки (Ко-
цюб.); Городяни [Києва] ховали по будин-
ках поранених і хворих, які повтікали з
таборів, лікували їх, перепроваджували
до безпечних мібць, постачали підробле-
ними документами (Янов.); Ферма наша
постачала сусідній госпіталь молоком та
маслом (Гонч.); Тепер підрозділам постача-
ли все необхідне безпосередньо з полку
(Гонч.); Збільшення заготівель молока дало
змогу безперебійно постачати молочні про-
дукти населенню міст, промислових центрів
і робітничих селищ (Рад. Укр., 1957, IX);
Вона [машинобудівна промисловість] по-
винна переозброїти сучасними машинами
всі галузі народного господарства респуб-
ліки і постачити багато промислового
устаткування іншим республікам Радян-
ського Союзу (Наука і життя, 1957? 12)];
2) (снабжать чем-нибудь в достаточчом ко-
личестве) разг. обеспечивать, обеспечить;
(давать возможность пользоваться чем-
нибудь книжн. — еще) предоставлять, пре-
доставить [Він [лейтенант] постачив діда й
бабу дровами, роздобув для них продуктів
(Янов.); На якого гаспида ти будеш тра-
титись? Одежу і чоботи нехай тобі жінка
постачить (Квітка); Н е р і с а: ..Мені
потрібна слава, як хліб, вода й повітря.
Коли ти мені того постачити не можеш,
без чого я нб проживу, то мушу сама собі
здобути (Л. Укр.)].

постачатися, -чаюся, -чаєшся 1) снабжаться;
довбльствоваться; питаться; поставляться
[Ми мусимо обрати собі, так би мовити,
маточник, з якого постачатимемося посів-
матеріалом (Ле); Із заводу йшла підтримка
червоногвардійцям, постачались боєпри-
паси (Янов.)]; 2) страд. з. снабжаться;
Довбльствоваться; поставляться. Ср. по-
стачати 1.

постачений 1) снабженньїй; поставленньїй;
2) обеспечеиньїй; предоставленньїй. Ср.
постачати 1—2.

постачити см. постачати.

постачитися, -чуся, -чпшся (на що) обл. до-

стать (что), взять (что) [X р а п к о: А
скільки воно [діло] коштуватиме? Одного
клопоту і в двісті рублів не вбереш..
Т х о р и х а: Моя матінко рідна.1 Де ж
нам на таку суму постачитись? (Мирн.)],
постежити, -жу, -жшіі последйть, понаблю-
дать; (с целью надзора — еще) посмотреть,.
присмотреть, разг. поглядеть [Гордій ви-
біг надвір постежити, чи нікого немає
навколо (лоп.)]; ^ти очима за ким
проводить глазами кого.

постелений, (реже) посланий 1) пбстлапньїй;
постеленньїй; разостлапньїй; расстеленпьій
[Отут би втомленим, край бистрої води,
На килим посланий з подякою присісти!
(перекл. Бажана); Юнак поглянув на свої
забруднені чоботи, почовгав по рогожці,
постеленій біля порога (Грим.)]; 2) пбстлан-
ньій; постеленньїй [Ліжко було вже посте-
лене (Мак.); Послана на кушетці й нетор-
кана постіль особливо ріже око (Ко^юб.)].
Ср. постелйти 1—2.

постелений постйлка.

постелйти, -телю, -телпш и (реже) послати,
-стелю, -стелеш 1) постлать, разг. посте-
лить; (перен.: распростереть в сторони,
изредка прям. — еще) разостлать, разг.
расстелйть [Постелив соломки (Руд.);
Зерно коріння постеле в ту пору, Кине
стрункую стеблину угору (Щог.); Послав
свитку. Як ясочка, Усміхнулась, сіла
(Шевч.); Чудова пісня., тихо спадала на
зелену отаву царинок, де вигідно послали
свої тіні смереки (Коцюб.)]; 2) (разложйть,
приготовляя для сна) постлать, разг. по-
стелить [Хто постелю нам постеле У світ-
лиці запашній? (Рил.); Хто як постеле,
так і виспиться (Ном.); М’яко постелити,
а твердо спати (Ном.)].

постелитися, -телюся, -телишся и (реже)
послатися, -стелюся, -стелешся разг.
1) разостлаться; расстелйться [Ой через
межу горошок постелився (Метл.); Над
берегом послався невеликий, густо зацві-
чений білою ромашкою луг (Козач.)];
2) постлаться; постелйться [Пішов і сам
постелився Під зеленим дубом І заснув
собі (Руд.); А що не було місця
на лаві у тісній хаті, послалась баба долі
(Коцюб.)]. Ср. постелйти 1—2.

постеля постель; (служащее для приготовле-
ная места для сна — еще) постельньїе при-
надлежности, спальньїе принадлежности
[І я кровавими сльозами не раз постелю
омочу (Шевч.); Бариню перенесли в спальню
й знову вложили в постелю (Мирн.);
Мислі в небі, а ноги в постелі (Ном.);
Собі взяти постелю мати відмовилася,
сказавши, що перебуде й так (Гонч.)];
божа '''ля разг. уст. смертний одр.
См. еще постіль 1.

постеляти, -ляю, -ляєш см. стелйтп.

постембріональний биол. постзмбрионбльнмй
[Піклуватися про збереження молодняка
слід на всіх стадіях його розвитку — як
в ембріональний, так і в постембріональний
періоди (Соц. тварин., 1956, 2)].

постепеповець, -вця полит. уст. постенеио-
вец.
постепеповщина полит. уст. постепенов-
щина.

постерегти1, -рожу, -режеш постеречь, по-
с'торожйть, разг. покараулить [Сашко,
піди постережи, п^б нас ніхто тут не за-
стукав і не підслухав (Сміл.)].

постерегти2 см. постерігати.

постерегтися см. постерігатися.

постерігати, -гаю, -гаєш, постерегти, -режу,
-режеш 1) обл. подмечать, подметить, за-
мечать, заметить, разг. заприметить (толь-
ко соверш.) [Усе частіше постерігав він,
що в серці його ворушиться кохання (Ко-
цюб.); Тільки що він переступив поріг,
Ганя зараз постерегла на його лиці незви-
чайну веселість (Н.-Лев.)]; 2) (с целью
вияснення чего-нибудь) следйть (только не-
соверш.) , наблюдать (только несоверш.);
(неотступно следуя за кем-нибудь — еще)
прослеживать, проследйть [Де то він хо-
дить, ніколи з нами не буває в компанії, —
треба його постерегти (Рудч.)].

постерігатися, -гаюся, -гаєшся, постерегти-
ся, -режуся, -режешся обл. остерегаться,
остеречься, поберечься (только соверш.)
[Коли б був Максим на той час не постеріг-
ся, не змандрував кудись з Пісок, ..то, ма-
буть би, не минути йому й тюрми (Мирн.);
А настигне ніч та негода серед голого
степу, отоді постережися, покотиполе,
бо нема тобі затишку! (Вас.)].

постерпак, -ку см. пастернак.

постигати1, -гаю, -гаєш, постигнути и по-
стйгтп, -гну, -гнеш 1) (созревать) разг.
поспевать, поспеть [Вітер повіває, жито
постигає (Н. п. — Сл. Гр.); Вже й черешні
постигли (Свидн.)]; 2) (делать что в нуж-
ньій срок) разг. успевать," успеть, разг.
поспевать, поспеть [Вийде і йде було, не
хапаючись, а постигне саме впору (Вовч.);
Джури молоді ледве постигали за своїм
гетьманом (Ле)]; 3) (бить готовим для
еди) обл. поспевать, поспеть [А тим часом
у дбайливої господині-паніматки вже й
обід постиг (Н.-Лев.)].

постигати2, -гає, постйгиути и постигти,
-гне (о горе, несчастье и т. п.) разг. редк.
постигать, постйчь, постигнуть [Смерть
мене постигає саму... Викохала собі
трьох синів милих., та нема й одного коло
мене... (Вовч.); Кого постигне недоля за
Недолею, той несміливий серед щасливих
(Барв.); От його-то постигла лихая біда!
(Квітка)].

постйгиути1 см. постигати1.

постйгиути2 см. постигати2.

постигнути3 и постйгтп, -гне мног. разг.

1)	(стать холодним) похолодать [Як тобі
дам, аж тобі в п’ятах постигне! (Ном.)];
2) (утратить теплоту) поостьівать (разг.);
остить, разг. остьінуть, попростувать, про-
стить, простшнуть.

постигти1 см. постигати1.

постйгтп2 см. постигати2.

постйгти3 см. постйгиути3.
постидати см. постидйти.
постидатися см. постидйтися.
постидйти, -Джу, -дйш и разг. постидати,
-даю, -даєш пристндйть; (немного разг. —

еще) постмдйть, посрамйть [Постидив я
їх, покивав головою, 'та й пішов (Вас.)].

постидйтися, -джуся, -дйшся и разг. пости-
датися, -даюся, -даєшся постудиться, по-
сбвеститься.

постилати, -лаю, -лаєш см. стелйти.

постйлий редк. постулуй, разг. опостулев-
ший [Хотіла вона робити була — не взя-
лась, усе постиле й руки трясуться (Вовч.)].

постйлка разг. подстйлка.

постинати, -паю, -наєш мног. посрезать
(разг.), срезать; (о деревьях) посрубать
(разг.), срубйть; (реже) ссечь, посносйть
(разг.), снестй [Лев: ..Ще й не такі були
дуби, та й тії постинали... (Л. Укр.); Ди-
віться, щоб вона ще чогось не накоїла, бо
Стенлі нам голови постинає (Собко)].

постирати, -раю, -раєш мног. постирать
(разг.), стереть [Вона взяла гумку й по-
стирала всі художні вправи Васі Бражни-
ка (Собко); За рік постирала нігті на пуч-
ках, що тільки живе м’ясо лишила (Барв.)].

постиратися, -рається мног. постираться
(разг.), стереться [Постиралось і почорніло
срібло на узорах (Вас.); Білі рученьки
змиваються, а персники постираються
(Чуб.)].

постйскувати, -кую, -куєш и постискати,
-каю, -каєш мног. 1) посжимать (разг.),
сжать, постйскивагь (разг.), стискать
(разг.), стиснуть; (с силой — еще) посдав-
ливать (разг.), сдавйть; (губи — еще) по-
поджимать (разг.), поджать; 2) обл. постя-
гивать [туже] (рйзг.), стянуть [туже] [По-
стискайте ходаки, а то води наллється
(Каменец. у. — Сл. Гр.)].

постйскуватпся, -кується посжиматься;
сжаться; постйскиваться; стиснуться. Ср.
постйскувати 1.

пбстйти (пощу, постиш) и пбстйтпся (пощу-
ся, пбстишся) постйться [Німець каже,
що постить все половину: вдень їсть ско-
ромне, а вночі постить (Ном.); На тиждень
дні по три постились (Котл.); Хотів Ко-
билку Клим не їсти приучить, І Шкапа
мусила постить (Боров.)].

постихати, -хає мног. позатикать (разг.),
затихнуть, поутихать (разг.), утйхнуть;
(перестать звучать — еще) поумолкать
(разг.), умблкнуть, смблкнуть [Постихали
співи й жарти У дворі моїм (Гл.)].

постій, -тою 1) постбй [А коби я у вас по-
просився на постій, хазяєчко? (Куч.)];
плата за ~тїй плата за постбй, уст.
плата за постоялое; воен.\ стоянка,
уст. постбй [Прийшли у ту слободу, де
вона жила, солдати на постій (Квітка);
Для військових постоїв не вистачало при-
міщень, і бійці ночували просто голого
осіннього неба надворі (Смол.)].

постійний постоянньїй; (не меняющийся —
еще) неизхменньїй; (всегда бивающий—еще)
всегдашний, разг. завсегдашний, шутл.
присяжний (только о человеке) [Всі відно-
сини власності зазнавали постійної істо-
ричної заміни, постійних історичних змін
(Комун, ман.); Доки в плавнях точились
бої, понтонери вже лагодили постійний міст
(Гонч.); Серединою протоки між островом
і великим берегом постійна течія літом і
взимку з шаленою швидкістю проносила
кригу (Трубл.); Радянські люди висловлю-
ють щиру подяку Комуністичній партії за
постійне піклування про дальший розвиток
сільського господарства (Колг. Укр., 1958,
4); Ніхто йому не міг щось заперечити..
Навіть постійний його опонент Лодижен-
ко й той не знав, як же краще вийти зі
становища (Л>)]; <^на адреса посто-
янньїй адрес; ~ний відвідувач по-
стоянньїй посетйтель, разг. завсегдатай;
*^иий капітал ж. постоянньїй ка-
лита л [..постійний капітал має тенденцію
зростати швидше, ніж змінний.. (Ленін)];

'пий струм зл. постойннмй ток [Під
час вечері Мишуня налаштовував радіо-
приймача, який живився постіййим стру-
мом від батареї (Янов.)]; ^ні турботи
постоянньїе заббтьі.

постійність, -ності постоянство, редк. по-
стоянность; неизменность [Окремий збір-
ии{< річ тяжка і дуже одірвана, в журна-
лі може бути більше систематичності
і постійності (Л. Уяр.)]. Ср. постійний.

«остійно нар. постоянно; неизменно [В ба-
гатьох місцях і містах її [Італії] побував
він, але жодне не лишило по собі такого
сліду, жодне не вабило так постійно й не-
поборно, як Рим (Рм^.)]. Ср. постійний.

постікати, -каємо, -каєте мног. 1) постекать
(разг.), стечь, посбегбть (разг.), сбежать
[Весна настала. Постікали води, зазелені-
ли трави (Мирн.)]; 2) (кровью) поистекать
(разг.), истечь; 3) (о зерне, корнеплодах) с.-х.
не налйться [Постікало в хлібові зерно
(Харьк. у. — Сл. Гр.); Буряки постікали,
бо заросли бур’яном (Пирят. у.— Сл.
Гр-)].

постіл, -тола лапоть [Нечутно ступають па-
стухи в постолах (Коцюб.); Дере порфіру
на онучі І ніби морщить постоли (Шевч.);
Ляпає язиком, як постолом! (приказка);
В постоли вбути (Ном.)].

постілець, -льця уменьш., ласк. лапотбчек,
лапотбк [Легенькими постільцями він
[гуцул] вийде надвір з чорної хати та на
запашні панські гори подивиться (Козл.)].

постілкд половин [Прямо від дверей до
стелажів пролягла килимова постілка (Рад.
Укр., 1959, /V)].

постілонька уменьш., ласк. постелька [Ой,
склоню я голівоньку На білую постілонь-
ку, Може я засну (народна пісня)].

постіль, -телі 1) постель; (служащее для
приготовления места для сна — еще) по-
стельпьіе принадлежности, спальньїе при-
надлежности [Горпина як сиділа, так і
скочила з постелі, та в сіни (Мирн.); Ши-
рокий степ — його постіль (Г.-Арт.)]; л е-
ж а т и в <*-*телі (болеть) лежать в по-
стели; 2) горн., техн. постель [На дні
уклали так звану постіль з щебеню, на
неї спускались бетонні масиви вагою до
трьох тонн кожний (Веч. Київ, 1957, І);
Інженери., створили конструкцію універ-
сальної постелі, яка дає змогу складати
на ній різні секції для багатьох типів
суден (Наука і життя, 1957, 2)].

постільга орн. пустельга [Хижі птахи — сови,
сичі, постільги, мишоїди — винищують ми-
шей та інших шкідливих гризунів (Садівн.
і ягідн.)].

постілька уменьш., ласк. постелька [Свіжий
барвінку! Хто ж тобі без мене Білу на
полі постільку постеле? (27оро<?.)].

постільки союз: <^ки... поскільки разг.
постбльку... поскбльку.

'постільний постельньїй [Коли у хворого на
сухий плеврит підвищена температура, він
повинен додержувати постільного режиму
(Наука і життя, 1957, 1)]; ~па б і л й з-
н а постельное белье; ~пі речі по-
стельньїе принадлежности, постель.

постовйй1 1) прил. постовбй [За Дніпром
сходив місяць і світив у віконце постової
будки (Донч.)]; 2) (род. постового) сущ.
постовбй [Постовий неквапливо крокував
по мосту, вдивляючись у гладінь ріки
(Веч. Київ, 1960, /)]. Ср. пост.

постовйй2 прил. постовбй [Зліг він ли-
ше місяць тому, в такий же надвечірній
час, коли рідко і тоскно дзвонив посто-
вий дзвін (Тулуб)]. Ср. піст.

постовпіти, -піємо, -пієте мног. остолбенеть
[Люди обступили його довкола і постов-
піли (фр.)].

постогнати, -тогну, -тбгнеш постонать [Спаз-
ма витягала, здавалося, всі нутрощі на-
верх. Яка мука! Зіна спробувала постогна-
ти... (Смол.); Одначе вони [міщани] по-
стогнали, погомоніли й таки мусили пла-
тить (Н.-Лев.)].

постогнувати, -ную, -пуєш разг. постапьівать
[Старий циган стиха постогнував (Коцюб.);
Вітер поривами шумів листям і постогну-
вав у тонких стовбурах дерев (перекл. з
Фадеєва)].

постоєвий ист. постбйнмй.

постолакати, -каю, -каєш вульг. разгла-
гбльствовать; говорйть медленно и не-
интереспо [Ну, вже! як сяде та як почне
постолакати! (Сл. Гр.)].

постолик лапотбк; (мн. ч.: постолики, -ків)
лапоткй, лаптйшки [Знов позбирала все,
що мені треба, і дві пари постоликів ли-
пових розгорила, та й однесла до сусід
(Барв.)].

постоловий лапотньїй.

постоляр, -ра редк. лапотник.

постомлюватися, -люємося, -люєтеся мног.
поустать (разг.), устать, поутомляться
(разг.), утомиться; (сильнеє) поистомйться
(разг.), истомйться.

постоптувати, -тую, -туєш мног. постаптьі-
вать (разг.), стоптать; (износить) разг.
поистоптать, истоптать [Краса злиняє, сині
жупани зносяться, цвяшки постоптує
(Баре.)].

постоптуватися, -тується постаитьіваться;
стоптаться; поистоптаться, истоптаться. Ср.
постбптува ти.

посторінковий постранйчньїй.

посторожйти, -жу, -жйш посторожить, по-
стере чь, разг. покараулить.

посторонйтися, -ронюся, -ронишся посторо-
нйться [Він здивовано глянув на слідчого.
потім посторонився і пропустив Полоза
(Собко)].

посторонковий пострбмочпьій.

посторонок, -пка пострбмка [Річку переїзди-
ли вбрід. Деякі коні полохалися води,
комизились, рвали посторонки (Гонч.);
Виплів батько бриля свому сину, 3 посто-
ронка зробив очкура (Сл.)].

постоювати, -тбюю, -тбюєш разг. постаи-
вать.

постояле, -лого сущ. уст. постоялое.

постоялець, -льця уст9 постоялец [Госпо-
дарка квартири., несе постояльцеві миску
з водою й глечика (Янов.)].

постоялий: '--'Лий двір уст. по сто яльїй
двор [Тут проїжджа дорога — завів би
шинок, постоялий Двір. їде чумак — за-
їжджає, проходе прохожий — завертає
(Мирн.)].

постбянка уст. стоянка; останбвка [На по-
стоянці невільників розв’язали (Тулуб)].

постояти, -тою, -тбїпі 1) постоять [Сторож
постояв і, не добившись слова від «його
благородія», вийшов (Мирн.); — А я ж
тобі велів іти косити ячмінь? — Постоїть
до завтра, ніде не дінеться (Н.-Лев.)]; ~-*тій!,
стійте! постбй!, постойте!, подождйі, по-
дождйте!, погоди!, погодите}; (для вираже-
ний несогласия, возражения и т. п. — еще)
позволь!, позвольте! [X р а п к о: ..Ось
постій, як я його [сина] прикручу, тоді
побачиш, який з його буде молодець...
(Мирн.); — Постійте ж, я вас побун-
тую! — кричить пан (Мирн.); Постій! По-
стій! Я вмію се відчути. Моя любов не
згасла, ще горить (Фр')ї — Вон, сяка-
така, волоцюго! .. — Та до мене. — По-
стійте, — кажу йому, — за що 'се? (Мирн.)];

2)	(за кого, за что) перен. постоять [Стіймо
за них, вони за нас постоять (Коцюб.);
За добру справу варто Добрб постояти
(приказка)]; '—«ти за себе постоять за
себя [Вона цілком доросла дівчина і знає,
як вести себе, а де треба — й постояти за
себе (/О. Бедз.)].

постпозитйвний филол. постпозитивний; ^-»пе
означення постпозитйвное определе-
пие.

постпозиція филол. постпозйция.

постпред (постійний представ-
н й к) дипл. постпред (постояіпіьій пред-
ставитель).

постпредство (постійне представ-
ництво) дипл. постпредство (постоянпое
представйтельство).

по-страдницькому нар. страдальчески [—Ви-
неси, як можна, мені кусок хліба! — не-
сподівано прохає ^ін, одразу по-страд-
ницькому скривившись і ковтнувши сли-
ну (Вас.)].

постраждалий пострадавший.

постраждати, -даю, -даєш пострадать [Л ю-
ц і й: ..Мій дорогий, коли б ти знав,
як тяжко мені, що ти за мене постраж-
дав (Л. Укр.); Вухо Нахавадусі май-
же не постраждало, коли не зважати,
що воно стало кольору синьої картоплі,
трохи набрякло й було подряпане (Трубл.);
Стародавній фонтан постраждав мало, але

він з тої ночі засох (Коцюб.)]; ~ти з а
правду, за ідею пострадать за
правду, за идею [Ніби я не міг би теж
постраждати за правду... (Вас.)]; здо-
р б в’я його ^*дало здорбвье егб по-
страдало.

пострах, -ху разг. 1) страх [Відси дикі звірі
розносили пострах на цілу околицю і на
всі полонини (Фр.)]; на ^х для устра-
шения [Ти гадаєш, що я цівку тілько на
пострах ношу? (Фр.)]; 2) (существо или.
предмет, внушающие чувство сильной бо-
язни) гроза [Його [Гриця] лице з квадра-
тового зробилося гарбузовате, а в тілі
набрав такої сили, що став пострахом для
своїх товаришів (Мак.)].

пострахати, -хаю, -хаєш и пострашити, -шу,
-шйш попугать, разг. пострашать; (с целью
воздействия, предупреждения разг. — еще)
припугнуть, (реже) пугнуть, (угрозами)
пристращать [Пострашити можна, щоби
на другий раз не лакомився на чужу працю,
але забити, то ні (Фр.); Хоч жалко/ не
жалко, а треба впинить: і пострахаєш
[Андрійка] було і покрикнеш на його...
(Вовч.)].

пострахатися, -хаємося, -хаєтеся и постра-
шитися, -шимбся, -шитеся мног. разг.
испугаться, напугаться, перепугаться;
(сильнеє) натерпеться страху, набраться
страху [Вони пострашились, не мали де
сховатись та повлазили в грубу (¥уб.)].

пострашити см. пострахати.

пострашитися см. пострахатися.

пострекотати, -кочу, -кбчеш и пострекотіти г
-кочу, -котиш пострекотать.

постреляний см. постріляний.

поістреляти, -ляю, -ляєш см. постріляти.

пострибати, -баю, -баєш 1) попрьігать, по-
скакать [Пострибала зайчиха підживитись
(Коп.); Ловко співаєте, діточки.. А тепер
через вогнище пострибайте (Донч.); Віт-
рець пострибав хлібами, сколошкав овес,
смикнув за довгого вуса ячцінь (Донч.)];
2) (с чего) мног. поспрьігйвать (разг.),
спрьігнуть, соскочйть; (на что, во что)
повспрйгивать (разг.), вспрьігпуть, повска-
кивать (разг.), вскочйть [Ціла машина
прибула з села Межирічки,. Пострибали з
машини і, знай наших, одразу в танець
(Куч.)].

пострибувати, -бую, -буєш попрьігивать, пр-
скакивать [За нею дві дівчинки постри-
бують, як ті лошатка (Вовч.)].

пострибун, -на разг. скакун; перен. непоседа>
шалун.

пострибунчик ласк. скакунбк; шалупйшка.
Ср. пострибун.

постривати:	вай!, ^ваіїте! подождй!,.

подождйте!, погодй!, погодйте!; (предоста-
вить время для чего-нибудь — еще) дай
срок!, дайте срок! [Перелесник: По-
стривай хвилину! Я без тебе гину!
(Л. Укр.); Постривайте, не вбивайте: Там
моя Оксана (Шевч.); Постривай лиш, Трохи
одпочину. Та тоді вже (Шевч.)].

постриг, -гу церк. постриг, пострижение [Во-
на уявляла собі, ..як вона в останній раз
попрощається з матір’ю і піде під постриг.
як на неї надінуть клобук...
(Н.-Лев.)].

постригання церк. пострижение.

постригати, -гаю, -гаєш, постригти, -рижу,
‘рпжепі 1) церк., перен. постригать, пострйчь
[Ти постриг нас у черниці, А ми собі мо-
лодиці... (Шевч.)]', 2) (только соверш.: обре-
зая, укоротить) пострйчь, острйчь [І
постригла місцями усю голову... (Квіт-
ка)].

постригатися, -гаюся, -гаєшся, пост-
ригтися, -рижуся, -рпжешся 1) постри-
гаться, пострйчься [— Чи не в ченці, ча-
сом, гадаєш постригатися? — жартують бу-
ло (Коцюб.)} П а л а ж к а: Чом же ти
у попи не постригся, коли в тебе мати по-
падя була? (Мирн.)\ Пострижемося ж у
лакеї Та ревпосно в новій лівреї Заходи-
мось царів любить (Шевч.)]} 2) пострйчь-
ся, острйчься; 0 ~ гтися в дурні
разг. стать дуракбм, попасть в дуракіі;
(оплошать) опростоволбситься. Ср. по-
стригати 1—2.

гюстрйгтп см. постригати.

пострйгтися см. постригатися.

пострижений 1) пострйжепннй [Скоро Ігор
був випущений з в’язниці і пострижений
в монахи (Нар. стар. іст. УРСР)]',
2) пострйженний, острйженннй [Хло-
п’ята стояли без шапок, з низенько
постриженими головами (Мирн.)]. Ср.
постригати 1—2.

постріл, -лу вьістрел [Лунко ляснув постріл
з берега (Янов.)} Козаков, однією рукою
піднявши автомат в небо, дав три одиночних
постріли (Гонч.)} Це той, що одним пострі-
лом сорок сім качок б’є (приказка)]} х о л о-
с т й й холостбй внстрел.

пострілювати, -люю, -люєш постреливать
[П’яні прапорщики., від повноти почу-
вань пострілювали з пістолетів у електрич-
ні лампочки (Смол.)} З кожним днем все
частіше пострілювали., мотори відремонто-
ваних тракторів (Збан.)].

достріляний 1) перестрелянннй; пострелян-
ннй; израненньїй [вьістрелами] [І над мо-
гилою постріляних луганців Три рази
прогримів прощальний їх салют (Бажан)}
А в тім возі Михай лежить, Порубаний,
постріляний... (дума)]} 2) расстрелян-
ньій; • перестрелянннй. Ср. постріля-
ти 2—3.

постріляти, -ляю, -ляєш 1) пострелять [Ко-
раблі постріляли-постріляли та й знялися
з якорів (Куч.)]} 2) (кого) мног. перестре-
лять, разг. пострелять; (йзредка) разг.
изранить [внстрелами] [Зігнали людей, ко-
го постріляли, кого порубали (Коцюб.)]}
3) (израсходовать что в стрельбе) мног.
расстрелять, разг. перестрелять [Уже стрі-
ли і кулі постріляли (¥уб.)].

пострілятися, -ляється мног. перестреляться
(разг.), застрелиться [— Егеж пак, ви хо-
тіли знать, як пострілялись ті якути?
Я б вам радніший розказать, та щоб те
знать — там треба бути (Л. У«р.)].

пострічати, -чаю, -чаєш разг. встретить;

(случайно разг, — еще) повстречать [Ве-

селий, говорливий, жартує [Денис] з усі-
ма, кого постріча (Квітка)].

пострічатпся, -чаюся, -чаєшся встретиться;
повстречаться [Раз Лікар в город одправ-
лявсь І на полі з Здоров’ям пострічавсь
(Боров.)} Боюсь, щоб з ним і не постріча-
ти сь (Барв.)]. Ср. пострічати.

пострбєнпй 1) пострбенньїй, внстроенннй;
поставленннй в строй; 2) пострбенньїй,
внстроеппнй; отстрбенньїй. Ср. пострб-
їти 1—2.

пострбїти, -рою, -роїш 1) (в ряди) пострбить,
вьїстроить; (воєн. — еще) поставить в строй
[От уже построїли некрут в лави: один
за одним, один за одним (Мирн.)]} 2) (о
строєний) редк. пострбить, внстроить; (за-
кончить страйку — еще) отстрбить [Не ве-
лику й не багату Чоловік построїв хату
(Щог.)]} см. еще збудувати; 0 ^ти д у р -
н я фам. повалять дурака.

пострбїтися, -роюся, -роїшся 1) пострбиться,
вмстроиться; стать в строй [Сказав, і
військо загриміло, ..Построїлось і поле-
тіло (Котл.)]} ср. пострбїти 1; 2) (соорудить
дом и т. п. для себя) редк. пострбиться;
(закончить постройку —еще) отстрбиться;
см. еще збудуватися 2.

постромляти, -ляю, -ляєш мног. повтикать

(разг.), воткнуть, разг. понатикать, пона-
тикать, натикать; (острое—еще) повон-
зать (разг.), вонзйть; (в отверстие — обич-
но) повсбвнвать (разг.), всунуть [Пало-
чок назбирав, постромляв кругом хати
(Манж.)].

построчити, -рочу, -рбчиш 1) (о шитье}
построчйть; 2) (о писании) перен. фам.
построчйть; 3) (о стрельбе) перен. разг.
построчйть [Івашко построчив з автомата
в один бік і кинувся по ходу сполучення
(Панч)].

поструганий 1) вьїстроганнмй; вьіструган-
ннй; перестрбганнмй; пербструганннй; об
стрбганнмй; обстругапннй, острбганпий^
оструганний; 2) расчйщенннй [Маленький
двір під тік постругано (Головко)]. Ср.
постругати 1, 3.

постругати (постружу, постружеш и по-
стругаю, постругаєш) 1) внстрогать, разг.
вистругать; (все, многое — еще) перестро-
гать, разг. перестругать; (со всех сторон,
кругом — еще) обстрогать, разг. обстру-
гать, острогать, остругать; 2) (некоторое-
время) построгать, рцзг. постругать [На-
хилив [Кулик] голову і, щось наспівуючи,
старанно скребе ножем цурпалок. Постру-
же, уважно огляне з усіх боків (Жур.)]}
3) (приготовить для чего-нибудь площадку}

разг. расчйстить; (мног. разг. — еще) по-
расчищать.

пострупіти, -пію, -йієш разг. редк. покрить-
ся стрУпьяМи [Його тіло почорніло, а
від вітру пострупіло (Сл. Гр.)].

постряпути, -пемо, -нете см. позастрявати,
постскриптум, -му постскриптум [Іван., бере
листа, написаного до Ярослава, і гарячко-
во доповнює його віршованим постскрип-
тумом (Кол.)].

постувати, -тую, -туєш постйться, разг.
пбстничать [Є п і ско п: Ти постуєш?
хоч я заборонив для в’язнів піст?
(Л. Укр.)],

посту гоп іти, -ню, -нйш погудеть [глухо];
поступать [глухо].

постуденіти, -піє безл. разг. похолодать, по-
холодеть; н а д в 6 р і <**ніло на дворе
похолодало, на дворе похолодело.

постудити, -туджу, -тудиш разг. посту-
дить.^

«остужавіти, -вів мног. разг. позатвердеть
(разг.), затвердить, поотвердеть (разг.), от-
вердеть; (о жидкостпи) загустеть; (под дей-
ствием холода) поподмерзать (разг.), под-
мерзнуть [Оце повечоріє, калюжки посту-
жавіють (Вовч.)].

постук, -ку разг. стук [Коли почувся перший
глухий постук у дубову дошку дверей,
панотець Дем’ян уже був біля них (Ле);
Лежу.., коли се стукає. Се ж його постук!
(Барв.)].

постукати, -каю, -каєш поступать, разг.
постукать; (сильно) разг. поколотить; (по-
просить, чтоби впустили) поступаться;
(пьітаясь открьіть себе вход разг. — еще)
толкнуться [Серьожка з таємничістю во-
рожбита постукав палицею об диван
(Гонч.); Поїзд постукав по багатьох стиках
рейок і зник (Трубл.}; Я зайшов, знайшов
кімнату з написом на дверях «Відділ лис-
тів», постукав (Грим.)].

поступатися, -каюся, -каєшся постучаться
[Хтось постукався у двері (Ст.); Коли
Ви там не доскочите служби на такій умові,
то треба приїхати сюди і самому достука-
тися хоч ои до князя Ерістова (Мирн.)].
постукотіти, -кочу, -котйш усилит. посту-
пать; постукать; поколотить [— Добрий
вечір, — відказала [дівчина] приємним спі-
вучим голосом і швидко постукотіла каб-
лучками по коридору (Збан.)]. Ср. посту-
кати.

постукування постукивание; поколачивание
[Чутно було глухе постукування серед
темноти, а більше нічого (Мирн.)]. Ср.
постукувати.

постукувати, -кую, -куєш постукивать; (силь-
неє — чем-нибудь по чему- нибудь — еще) по-
ко'лачивать [Молотарка ритмічно постуку-
вала (Смол.); Ставало чути, як постукують
на плацдармі кулемети (Гонч.); Наринський
усе ще постукував олівцем по столу (Шовк.);
Джепар роздував у коминку жар та по-
стукував рондельком (Коцюб.)].

постулат, -ту филос. постулат [Ви забули
про один постулат: життя для людини,
а не людина для життя... (Смол.)].

постулювати, -люю, -люєш филос. постулй-
ровать.

постульований филос. постулйровапнтяй.

поступ, -ну 1) прям., перен. поступь; (преим.
прям. — еще) шаг [Його обличчя, його
постать, його поступ казали, що це чо-
ловік силющий, рішучий (Мирн.); Тиха,
беззвучна, легким поступом кішки, пово-
лі пливла над Поліссям ніч (Козач.); Мо-
гутнім поступом йде наша соціалістична
держава вперед —до комунізму (Літ. газ.,
1948, І); Грішу на кождім .поступі (Фр.)];
2) перен. прогресе, движение Гвперед [Віч-

ний революціонер Дух, що тіло рве до
бою, Рве за поступ, щастя й волю, Він
живе, він ще не вмер (Фр.)].

поступальний поступательньїй; <—пий рух
поступательное движение [Радянська Лі-
тература є однією з найдійовіших форм
’ критики і самокритики; вона нещадно
бореться з тим, що стоїть на шляху посту-
пального руху до комунізму (Іст. укр.
літ.)].

поступальність, шості поступательность.
поступально нар. постулательно.

поступати, -паю,-паєш, поступити, -туплю,
-тупиш 1) поступать, поступить; (стано-
виться членом, участником чего-нибудь —
еще) вступать, вступить [Яким поступив
на службу (Н.-Лев.); Наташа поступила
в гімназію (Л. Укр.); Я товаришок пита-
ла, поступала ув артіль (Гич.)]; 2) (совер-
шать какой-нибудь поступок, действие)
разг. поступать, поступить [— А ви, ка-
пітан, по заповіді поступаєте: хай права
не знає, що робить ліва, — зареготався
Книш (Мирн.); Мартин: Ні, пане
майстер, ..ви не зовсім справедливо по-
ступили з сином (Фр.)]; вона погано
пйла зі мною она нехорошо (плохо)
поступила со мной, она плохо обошлась
со мной; 3) (що) (отдавать кому-нибудь
что-нибудь) разг. уступать, уступить (что);
(добровольно отказиваться от чего-нибудь в
пользу других — еще) поступаться, посту-
питься (чем) [А тут же й наймичка в мене
така трапилась, що не жаль їй кусок го-
рода поступити (Барв.); Своє поступи, а
чужого не займай (Барв.)]; 4) обл. ступать,
стулить; (отправляться, направляться) дви-
гаться, двинуться; (только соверш.: за-
нять определенное место) стать [Біжать,
поступаючи злегка, Газелі стрункі, сто-
рожкі (Л. Укр.); Марш відси, се панське
пасовисько, пе смій і ногою поступити
сюди! (Фр.); Та сама містина, тільки
весна далі поступила; ..де-не-де вже й
верховіття дерев поволочене зеленою бар-
вою (Л. Укр.); Ми поступили так, щоб
тіні з-за берези не було видно (Барв.)].

поступатися, -паюся, -паєшся, поступити-
ся, -туплюся, -тупишся 1) поступаться,
поступйться; (добровольно прєдоставлять
что-нибудь в чью-нибудь пользу — еще) усту-
пать, уступить [X р а п к о: Істинно тобі
кажу, стара, що мені жаль вас стало.
Краще своїм чим поступитися, аби захи-
стити вас від напасті (Мирн.); Не було
ще на світі такого пануючого класу, який
поступився б без боротьби (Ленін)]; ^тпся
місцем уступать, уступить место,
(реже) поступаться, поступйться местом
[На моє привітання вони відповіли в один
голос і посунулися, поступаючись місцем
на колоді край дверей (Коцюб.); Чув
[Йон], що в його серці тане завзятість,
поступаючись місцем згоді зі еввєю долею...
(Коцюб.)]; ~тися своїм правом по-
ступаться, поступйться свойм правом,
(реже) уступать, уступйть своє право
[Одначе, я сказав Косачці, що я напишу
до Вас і як Ви поступитеся своїм правом
задля їх (на мій погляд) дуже важного
діла, то «Згубу» я віддам їм (Мирн.)];

2) (оказьіваться не в состоянии сравняться
с кем-нибудь, с чем-нибудь) уступать, усту-
пить; (не удерживать, утрачивать суще-
ствующеві определенное состояние, положе-
ние) разг. сдавать, сдать [І справді, Усти-
на дочці не поступалася. На голові в неї
високо викладена коса та закріплена при-
колками з оздобами (Чорн.); Яскраві бар-
ви весни поступалися менш помітним, але
більш стійким кольорам літа (Дмитр.);
Всі, всенький народ вірить у те, що посту-
питься природа перед розумом людським,
перед людською енергією... (Вишня)];
*^пйтися першістю [перед ким]
уступить первенство [кому] [Він має по-
ступитися першістю (Гонч.)]; ^тися чим
перед ким, перед чим уступать,
уступйть кому, чему в чем [Спритний був
драгун і вправно орудував шаблею, але
й козак нічим не поступався перед ним
(Панч); Монастирські мури нічим не по-
ступалися перед замковими мурами (Кач.)];
він ні перед ким не ~ питься
в знаннях он никому не уступит в
знаннях; 3) (отодвигаться, отходить)
разг. отступать, отступйть; (немного —
еще) подаваться, податься [— Брати-то-
вариші, не поступайтеся! Усі одказали:
— Не поступимось! (Вовч.); Хто не йде впе-
ред, той поступається назад! (Мирн.);
Оксана, не міняючи пози, повертала за
ними тільки голову. Потім чомусь посту-
пилась у сіни і хутко зачинила двері
(Панч); Він просив поступитися трохи
і пропустити акторів до театру (Сліол.)];
*^пись! отступй!, отойдй!, фам. отдай
йазад! [І в г а: Поступись! Чого виря-
чилася!? (Волош.)]; питися вбік по-
даться в сторону; н е ^пляться ніко-
му на крок не отступят ни перед кем
ни на шаг [Люди паші кріпкі і високі,
як дуби. Не поступляться нікому на крок,
дуже горді та благородні (Янов.)]; 4) обл.
подходйіь, подойтй [Прочанин по-
ступається ще ближче і вдивляється в чо-
ловіка (Л. У«р.)].

поступити см. поступати.

поступитися см. поступатися.

поступка уступна [Боротьба смердів змусила
пануючий клас піти на поступки і змен-
шити тягар феодальної експлуатації (Нар.
стар. іст. УРСР)]-~кз. перед сйлою
уступна сйле; не йти на ~ки не
идтй на у ступки; робити *^ку делать
уступну, уступать.

поступлення поступление; вступление. Ср.
поступати 1.

поступливим уступчивьій; (умеющий ладить с
другими) ужйвчивьій [..ми повинні бути
дуже обережні, терпеливі, поступливі до
пережитків національного недовір’я
(Ленін)].

поступливість, -вості уступчивость; ужйв-
чивость [Шартен усе бачив. Американець
з кухлем пива і покірна поступливість
французів здалися йому мало не симво-
лічними (Собио)]. Ср. поступливий.

поступливо нар. уступчиво.
поступний поступательнмй.

поступовець, -вця полит. постепеновец [Всі
фрази галицьких поступовців про сприян-
ня «жіночому питанню» лишаться фразами
(Л. Укр.)].

поступовий 1) постепенньїй [Особливого зна-
чення в період поступового переходу від
соціалізму до комунізму набирає кому-
ністичне виховання молодого покоління
(Рад. Укр., 1950, /X)]; 2) редк. передовбй,
прогрессйвньїй [Про москвофільську пар-
тію нічого й казати, — хто ои там став у
неї поступових ідей шукати (Л. Укр.);
Зібрав [Джіафер] біля себе гурток молоді
більш поступової (Коцюб.)].

поступовість, -вості 1) постепенность [Голов-
ними принципами і традиціями російської
вокальної школи, що лягли в основу ВИ'
хованні радянських майстрів співу, є.,
поступовість і послідовність в оволодінні
майстерністю співу (Мист., 1959, 7)];
2) прогрессйвность. Ср. поступовий 1—2.

поступово нар. постепенно; (понемногу)
йсподволь [Поступово очі звикали до тем-
ряви (Гонч.); З води поступово підіймаєть-
ся вгору мокре громаддя бетону (Довж.)].

поступовщина полит. постепеновщина.

поступок, -пку редк. поступок [Поступки
ваші всі не божі; Ви на сутяжників по-
хожі і раді 'Мордувать людей (Котл.)];
у <—пках чиїх в поступках чьих, в по-
ведений чьем [Він., відчував надмірну
чемність і солодкість у поступках своєї
тещі і жінки (Мак.)]. См. еще вчйпок.

поступочка уменьш. уступочка [Чернишев-
ський був матеріалістом і сміявся до кінця
днів своїх (тобто до 80-х років XIX сто-
ліття) з поступочок ідеалізмові і містиці,
які робили модні «позитивісти».. (Ленін)].
поступування 1) редк. прогресе; 2) обл.

поведение [І вірте, всього був би я по
своїй матері сподівався! В сього,\ жорсто-
кого й безоглядного, ..лиш такого посту-
пування й таких вчинків — ніколи! (Коб.);
Тілько того мо?йна вважати розумним
чоловіком, хто добрими ділами, працею
і чесним поступуванням здобуває собі
вічну надгороду і добру пам’ять у людей
по смерті (Фр.)].

пбступцем нар. обл. шаг за шагом,
постфактум нар. постфактум.

постфікс лингв. постфикс, послелбг.
постягати см. постягува ти.

постягатися см. постягуватися.

постягувати, -гую, -гуєш и постягати, -гаю,
-гаєш мног. 1) постягивать (разг.), стя-
нуть [Настя, Тетеря,, Панас,
потім і Байда: ..Витоптала орда
кіньми маленькії діти, Ой маленьких
витоптала, великих забрала; Назад руки
постягала, аж у Крим погнала (Н.-Лев.)];
2) (собрать, свестй в одно место) постяги-
вать (разг.), стянуть; (волоча — еще) по-
стаскивать (разг.), стащйть, разг. сволбчь
[Все, що було па селах найкращого, ма-
буть, постягали сюди [у місто]... (Мирн.)];
3) (кого, что с кого, с чего) постягивать
(разг.), стянуть; (снять таща — еще) по-
стаскивать (разг.), стащрть, разг. сволбчь;
(режим движением — еще) посдергивать
(разг.), сдернуть [Збіглися люди, постяга-
ли тих з коней, зв’язали і повели на збор-
ню (Коцюб.); Ястшембський насилу по-
стягав з їх оксамитові на лисах чоботи
(Н.-Лев.)]; 4) (заставить уплатить) взьіс-
кать; (насильно, с принуждением разг. —
еще) вшколотить; 5) (наверх) повстаскивать
(разг.), встащйть; 6) (украсть) разг. стя-
путь, стащйть [Ти, сякий-такий сину!
чи давно ж ти постягав у мене з жердки
вінки цибулі..? (Н.-Лев.)].

постягуватися, -гуємося, -гуетеся и постя-
гатися, -гаємося, -гаєтеся мног. 1) постя-
гиваться (разг.), стануться; 2) (скопить
средства на что-нибудь) разг. собраться
с деньгами (разг.), собрать деньги; 3) разг.
похудеть; (сильнеє) исхудать; (ослабеть,
захиреть) разг. известйсь.

постьобати1, -баю, -баєш постегать, похле-
стать.

постьобати2, -баю, -баєш 1) (о шитье) вмсте-
гать, простегать; 2) (провести некоторое
время за стежкой чего-нибудь) постегать.

постьббувати, -бую, -буєш постегивать, по-
хлестьівать.

посування движение, спец, подвйжка [Ду-
же важливо поліпшити використання
фронту очисних робіт і механізмів, приско-
рити посування лінії вибоїв (Рад. Укр.,
1957, II)]; перше ~пя льоду на
річці нервая подвйжка льда на реке;
~ня по службі движение по служ-
бе, продвижение по службе.

посувати, -ваю, -ваєш и редк. посовувати,
-сбвую, -сбвуєш, посунути, -ну, -неш
1) двйгать, двйнуть; (перемещать, и пе-
рен. — еще) подвигать, подвйнуть; (в ка-
ком-нибудь направлений — также) пода-
вать, подать; (удалять от кого-нибудь,
от чего-нибудь — еще) отодвигйть, отодвй-
нуть; (приближать к кому-нибудь, к
чему-нибудь — обично) придвигать, при-
двйнуть; (поближе — еще) пододвигать,
пододвйнуть [— Сідай'ге, отче дияконе! —
просив о. Артемій гостя, посунувши кріс-
ло і показуючи на його рукою (Н .-Лев.);
За Грицьковою поміччю засік посунули
в с»ни і в хату увійшли разом (Мирн.);
Годвінсон.. посуває книгу Калебові
і читає, роблячи пропуски та натискуючи
на особливо важні слова (Л. Укр.); Гриць-
ко налив вівчарки, посунув до Христі,
примовляючи: — Випий же й ти, жінко!
(Мирн.)]; ~ти назад двйгать, дви-
нуть назад; подвигать, подвйнуть назйд,
подавать, подать назад; (отодвигаться за-
дом — еще) пятигь, попятить, пятиться,
попятитьсц;, ~ти роботу двйгать,
двйнуть работу; 2) (передвигаться медлен-
но, устало) разг. плестись, поплестись;
(только соверш.: направиться, отправить-
ся) двйнуть (разг.), двинуться; (в большом
количестве разг. — еще) повалить [Тихо
вони [три пани] посували уперед (Мирн.);
Пані Наталя., тихо посунула в інші хати,
зігнута і біла, як мара (Коцюб.); Коли
прогув гудок па перерву, усі посунули

до їдальні (Собко); Готово! Парус розпу-
стили, Посунули по синій хвилі (Шевч.);,
Подихнув вітер, і з заходу низько посу-
нули важкі хмари (Ільч.); За ними натов-
пом посунуло все військо (Ле)].

посуватися, -ваюся, -ваєшся и редк. посо-
вуватися, -сбвуюся, -сбвуєшся, посуну-
тися, -нуся, -неілся двигаться, двинуться;,
подвигаться, подвйнуться; подаваться, по-
даться; отодвигаться, отодвйнуться; при-
двигаться, придвйнуться; пододвигаться,
пододвйнуться; (перемеща тьс я медленно,
устало — еще) плестись, поплестись;
(только несоверш.: с большой силой направ-
ляться вперед) разг. ломить {Ланка рядок
за рядочком посувалась по буряковій план-
тації {Скляр.); За нормальних умов тут
було б всього на кілька годин їзди, а зараз
посувались, як волами, зупиняючись оіля
кожного стовпа (Гонч.); Вагон поволі по-
совувався між густими акаціями (Н.-Лев.);
Незважаючи на холод і дощ, ..робота
посувалася швидко (Трубл.); Хлопці по-
сунулися, даючи місце комісарові (Верш.);
Карпо посунувся ще далі (Н.-Лев.); Мат-
роси посуваються до Охріма, нашорошу-
ють вуха (Куч.); Подивився Чіпка на за-
хідне зарево, та й посунувся смутний
в хату... (Мирн.)]; зватися лавою
а) воєн. ист. двйгаться лавой, рассьіпньгм
строєм; б) перен. разг двйгаться лавой;
(с большой силой) ломйть стенбй; «тися
назад двигаться, двинуться назад; по-
двигаться, подвйнуться назад, подаваться,,
податься назад; пятиться, попятиться. Ср,
посувати 1.

пбсувом нар. разг. редк. медленно [Посувом
пливе човен (Н .-Лев.)].

посуворілий ставший бблее стрбгим; стяв-
ший бблее суровим [Схвильований, посу-
ворілий, напружено ждав, що вона відпо-
вість (Гонч.); Катя зупинилась, глянула
на його посуворіле? стражденне обличчя
(Козач.)].

посуворішати, -шаю, -шаєш стать бблее
строгим, стать стрбже; стать бблее суро-
вим, стать суровеє, посурбветь [—Зараз
побачимо, що воно за новоспечений слю-
сар, — вдавано посуворішав контролер
(Собко); Обида стиснула Галине серце,
обличчя її посуворішало, поблідло (Колг.
Укр., 1956, 5)].

по-сувбровському, по-суворовськи нар. по-
сувбровски.

пбсуд, -ду, редк. посуда посуда; (о сосуде—
изредкі) посудина [Людмила кинулася в
кухню, забряжчала посудом (Куч.); Ха-
ритя.. швиденько помила посуду, поскла-
дала її на .мисник (Коцюб.); Острожив
несе Посуду з приманкою для риби
(Л. Укр.)]; глиняний ~д глиняная
посуда; дерев’яний <-^д см. дерев’я-
ний; кухонний кухонная по-
суда,

посудина 1) посудина, посуда; (вместилищ »
для жидкости и т. п. — еще) сосуд [ Уже й
коло посудини упоралась [мати], і хату
підмела (Мирн^); Прийшов з посудиною,
щоб купити до хазяйства на скільки треба
горілки (Квітка); Єпіскоп: ..Хто
мас воду? Дай її сюди.— Простягається
кілька посудин з водою (Л. Укр.)]; спо-
лучені	физ. сообщающиеся со-

судш;' 2) (судно, лодка, корабль) разг. по-
судина (Люди біля шлюпки, скористав-
шись із набіглої хвилі, штовхнули свою
посудину на воду (Трубл.)].

«осудити, -суджу, -судиш 1) посудить;
(посплетничать) обсудйть [Посудим лю-
дей раз, а люди десять раз (Ном.); Сядьмо
ж, сусід своїх носудьмо-погудьмо абощо
(Вовч.)]; 2) (составить, вьісказать сужде-
ние, обстоятельно обдумав) редк. посу-
дить, рассудйть [Вона [вдова], на мій
погляд, зовсім по правді посудила, що
треба перше всього усі гроші докупи зі-
брати (Мирн.)] ; ~ дії сам разг. прсудй
сам [X р а п к о: ..Як же я піду? На
кого я кину хату, господарство? Сам ти
посуди (Мирн.)].

посудний посудний.

лосудйик посудник.

посудниця судомбйка,обл. посудница [Його
мати служила посудницею в ресторані
(Панч)].

посудомийня, редк. посудомийна судомбйка
[До посудомийки повбігали чергові офі-
ціанти (перекл. з М. Островського)].

посудомити, -мить свестй [судорогой], стя-
нуть [судорогой] [Щоб тобі руки посудо-
мило! (Ном.)].

посукати (посучу, посучшп и посукаю, по-
сукаєш) (скрутить б одну нить) ссу-
чйть; (мног. разг. — еще) посупить; (ве-
р'евку а т. п.) свить; (мног. разг. — еще)
посвивать, (платно, туго) покрутйть
[Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой
як пе маєш, я ж би ті посу-
кала (Чуб.); Із його сала свічі посука-
ла (Чуб.)].

посукатися (посушіться и посукається) ссу-
чйться; посучйться; свнться; посвиваться
[Прокидається, а ті мички й попрялись і
посукались (Рудч.)]. Ср. посукати.

посумнілий опечалившийся, оиечаленньїй
[Хвиля смутна, каламутна, вже не
ясна, вже пе біла, відпливає посумніла
(Л. Укр.)].

посумніти, -пію, -пієш опечалиться [Чого
ти, Миколо, так посумнів? (Мак.); Його
лице посумніло (Фр.); Задумана береза
над яром посумніла., і без вітру ронить
додолу свої пожовклі листочки (Фр.)].

посумувати, -мую, -мусш (за ким, за
ч и м, редк. по кому, почому)
попечалиться (о ком, о чем), погрустйть
(о ком, о чем); (сильнеє) погоревать (о ком,
о чем), разг. потужить (о ком, о чем), по-
кручиниться (о ком, о чем) [Брати трохи
посумували за Максимом, а далі й забули
(Мирн.); Увечері посумую, а вранці за-
плачу (Шевч.)].

посунений, посунутий нодвйнутьій; подан-
ими; отодвйнутьій; придвйнутьій; пододвп-
нутьій. Ср. посувати 1.

посунути см. посувати.

посунутий см. посунений.

посунутися см посуватися.

посупити, -плю, -пийі 1) нахмурить, разг.
насупить; 2) (голову) понурить, опустйть,
повесить [Голову посупив., і ні до кого
нічичирк (Квітка)].

посупитися, -плюся, -пишся 1) нахмурить-
ся, разе, насупиться [Та аж посупиться
Денис, та аж з серцем скаже: «Чого ти
за другим приглядаєшся?» (Квітка)];
2) понуриться, опустйть голову, повесить
голову, повесить нос [Ти поникла, як
в'яла трава, ходиш, посупившись, наче
віку дожила і всеї дороге втратила (Барв.)].

посурмйти1, -млю, -мйіп уст. иотрубйть
[в «сурму»].

посурмити2, -млю, -мйш (покрасить сурьмой)
посурьмйть.

по-сусідському, по-сусідськп нар. по сосед-
ски [Побратались вони [звірі], щоб по-
сусідськи жить, Ніколи шкоди не чинить
(Гл.)Ь

посутенілий потемневший, разг. потемне-
льій; стемневший [Її червона сукня майо-
рить у вечірньому посутенілому повітрі
(Мирн.)]. Ср. посутеніти 2.

посутеніти, -піь 1) (о наступлении сумерек)
безл. стемнеть; (о наступлении темноти—
обично) потемнеть [Надворі вже посутеніло
(Смол.); Сонце вже черкнулося обрію, і в
кімнаті посутеніло (Собко)]; 2) (стать
темним или темнеє) разг. потемнеть, разг.
стемнеть [ПотЄхМНІв і ставок, посутеніла
слобода, виблискуючи білими хатками
(Мирн.)].

посутній существенньїй; (о мисли, замечании
и т. п. — изредка) дельньїй [Катя воліла б
швидше робити щось більш посутнє (Ко-
зач.)].

посутність, -пості существенность; дель-
ность. Ср. посутній.

посутньо нар. существенно; дельїіо. Ср.
посутній.

посуха засуха [Рослини по степу стояли
сизі, як полин, зварені невблаганним і
нескінченним чадом посухи (Ряб.)].

посухостійкйй с.-х. засухоустбйчивьій [На
півдні України бавовник с найціннішою
і найбільш посухостійкою культурою
(Колг. Укр., 1955, 4)].

посухостійкість, -кості с.-х. засухоустойчи-
вость [Калій підвищує зимо- та посухо-
стійкість рослин (Колг. вироби, енцикл.)].

посуху нар. разг. посуху.

посуш, -ші разг. валежник.

посушити, -сушу, -сушиш посушить; (сде-
лать совсем сухим — еще) вьісушить [Ой
пішов дід по гри$и, баба по опеньки, дід
свої посушив, бабині сиренькі (Чуб.); Чи
я в полі не травиця була, Чи я в полі
не зелена росла? Взяли ж мене покосили
І на сіно посушили! (народна пісня); Така
нудьга мене бере, що, здається, якби я
зозулею летіла, то ліси б посушила своєю
нудьгою (Н .-Лев.)].

посушитися, -сушуся, -сушишся 1) посу-
шиться; висушиться; ср. посушити; 2) (про-
сушить на себе мокрую одежду) посушиться
[Всередині коша була і кабиця задля
вогню, часом, щоб було погріться і по-
сушиться (Сто о.)].

посушливий, посушний засушливий [Літо
стояло посушливе, навколо все горіло
(Козач.); Під той посушний рік я насіяв
хліба багато, та й пе вродив (Каменец.
у. — Сл. Гр.); І краю немає Смугастим
лісам у посушних степах (В оронько)].

посушливість, -вості засушливость.
посушний еле. посушливий.

посхвачуватися, -чуємося, -чуєтеся мног.
повскакивать (разг.), повскакать (разг.),
вскочить, разг. схватйт^ся [Жниці носхва-
чувалися, стали дожинати пшеницю
(Горд.); Побудив усіх, посхвачувались усі
(Сл. Гр.)].

посхиляти, -ляю, -ляєш мног. поеклонять
(разг.), склонйть, наклонйть [Баби й
молодиці посхиляли на руки голови,
понурились (Вас.); На низах кущі темно-
зеленої калини посхиляли віти додолу
(Мирн.)].

посхилятися, -ляємося, -ллєтеся поскло-
няться; склонйться, наклонйться [В сіль-
раді, посхилявшись над картою, Кущин,
Моржньов і Яблуненко.. розробляли план
дальшої операції (Бойч.); О д а р к а:
..Над нашими головами посхилялось гілля
(Кроп.); Хрести дубові посхилялись
(Шевч.)]. Ср. посхиляти.

посхнути см. посохнути.

посходити1, -димо, -дите мног. 1) (с чего)
посходить (разг.), сойтй [Посходили з
гори (Черниг. у. — Сл. Гр.)]; 2) (на что)
взойти [Посходять, було, на ту могилу,
балакають... усяких співають пісень
(Сл. Гр.)].

посходити2, -дить (прорасти) мног. взойти
[Посходила тая рута (Шевч.); Чутки про
землю ожили з цесною, наче посходили
з зіллям укупі і з ним розростались
(Коцюб.)].

посхбдитпся, -дймося, -дитеся мног. посхо-
дйться (разг.), сойтйсь [3 крайніх нив
на дорогу посходились косарі (Головко)].

посхоплювати, -люю, -люєш мног. схва-
тйть.

посхоплюватися, -люємося, -люєтеся мног.
повскакивать (разг.), повскакать (разг.),
вскочить, разг. схватйться [Матроси в
одну мить посхоплювалися з ліжок (Ткач);
Коли пісня стихла, Ольга підвелася. За
нею посхоплювалися і всі дівчата (Минко)].
посягання посягбтельсгво [Щоб убезпечити
Київ від посягань інших князів, він [Юрій
Долгорукий] у стратегічно важливих
пунктах — Вишгороді, Еілгороді, Каневі і
Переяславі — садить княжити своїх синів
(Нар. стар. іст. УРСР)].

посягати, -гаю, -гаєш, посягнути и посяг-
ти, -гну, -гнеш 1) посягать, посягнуть
[Дивися, що з мене гробив твій батько.
Бив мене, нівечив мене, за коси волочив,
за горло давив, па життя моє посягав...
(Мирн.); На мирне творче життя вільного
народу посягнув ворог (Горд.)]; 2) обл.

охватмвать, охватйть [Було їм страх як
нудно сидіти па печі, і міцненький жаль
посягав їх по старшому брату (Вовч.)];
3) (к чему-нибудь) обл. тянуться, поткнуть-
ся; (внутрь чего-нибудь) засбвьівать руки
(руку), засунуть руки (руку) [Василь по-
сягнув по хліб та ковбасу, та якось так
незручно, мов пе своїми руками (Фр.)].

поськати, -каю, -каєш разг. поискать
[вшей] [Якове, може б я тобі поська-
ла в голові, поки страва упріє (Стор.)].

посьолкбвий поселочньїй, поселкбвьій [Про-
бирались на рудник між глухйх посьол-
кових яруг (Заб.)].

посьблок, -яку поселок [Робітничий посьочок
видно праворуч... (Сос.); Не чуть пі го-
лосу, ні кроку — Посьолок спить, згасив
огні (Пере.)].

посьорбати, -сьорбаю, -сьорбаєш разг. по-
хлебать [А нересудливі жінки Побрали
ще й ложки, ..Щоб юшки добре посьор-
бать, Якої зроду <не сьорбали (Гл.)].

посьорбувати, -бую, -£уєш разг. похлебм-
вать [Вони п’ють чаїі, тихо посьорбуючи
пахучу, кислувату рідину (Куч.)].

потавати, -таю, -таєш, потати, -тапу, -та-
неш обл. тонуть, утонуть [Дрібні сльози
розплилися по її набресклому, восковому
лиці й потавали в ньому, як краплі роси
на перегорілому пласті сіна (Черемш.);
Відро було залізне та й потало у криницю
(Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].

по-таджйцькому, по-таджйцьки нар. по-та-
джйкски.

потаємки, потаємне см. потаємно.

потаємний 1) сокровенний, разг. потаен-
ньгй; (неразгаданний) тайнственньїц [Єсть
глибинні, потаємні Думи в кожної люди-
ни (Ус.); Завжди у скелі джерело Живе,
як потаємна сила (Дмитр.)]; 2) (секретний
по своєму устройству или расположению)
разг- потайнбй, уст. потаенньїи [В нього
були і такі книги, що десь надворі лежали
в потаємних схованках (Чорн.)].

потаємпіст^ -пості сокровеннюсть; потаен-
ность; тайнственность. Ср. потаємний 1.

потаємно, потаємки, (реже) потаємне, пота-
ємці мар. разе. потаенно, втайне; (только о
действиях живих существ — еще) тайком;
(незаметно от других) скрмтно, украдкой,
разг. крадучись [Він [о. Василь] якось
по-молодечому вихитує гривою, торкає її
плечем, щось потаємки говорить (Вас.);
Ма ртіан: ..Я помагаю потаємки вбо-
гим (Л. Укр.); Так вона потаємне від
мене все переносила до сусідки (Уман.
у. — Сл. Гр!); Скільки сліз пролила по-
таємці ночами, коли Вутанька повернулася
з Таврії ні дівчиною, ні вдовою (Гонч.);
Одного дня по сніданню, взявши шматок
хліба з маслом у кишеню, я вибралася
потаємно з дому і пішла (Фр.)]. См. еще
пбтай.

потаїти, -таю, -таїш 1) утайть, скрьіть,
разг. потайть [Я що там чула, од Катрі
не потаїла, а се, бач, в мене мої думки...
(Вовч.)]; н е <—таю від вас не скрою
от вас, не утаю от вас; 2) (тайно присво-
ить) утайть [Друга потаїла б гроші, ска-
зала б — десь закотилися, а вона — ні...
(Мирн.)].

потаїтися, -таюся, -таїшся утайть, скрьіть
[X р а п к о: .. Простіть мене, добрі люди!
Розв’яжіть мене, ..ні в чім не потаюся
(Мирн.); А що буде із тобою, Я не пота-
юся (Руд.)].

потай, (реже) потайки, потайці, потайно,
потайком нар. потаємно, йтайне; (только
о действиях живих существ —• еще) тай-
ком; (потихоньку, втихомолку) разг. вти-
шй; (незаметно от других) скрмтно,
украдкой, разг. крадучись; (исподтишка)
из-за угла [Тим часом сподом, потай од
холодної думки, ворушилася тепла, ма-
ленька і добра (Коцюб.); На далекому
засланні Шевченко продовжує потай пи-
сати нові революційні твори (Іст. укр.
літ.); Діти потайки одне від одного кілька
разів на день ходили до гнізда кропив’ян-
ки (Коп.); Да й проситься у дівчини по-
тайком (Метл.); Я з тими пиріжками по-
тайно від усіх прокралася знову в кухню
(Мирн.); Оборська причиняла внутрішні
віконниці на вікнах і потай стежила за
сотником (Ле); Де не зможе збройна сила,
там доступить зрада потай і вужем тон-
ким пролізе від меча й вогню зручніше
(Л. Укр.)].

потайливий скрмтньїй [Марко став потай-
ливий. Ніколи нічого не розповідав дома
(Яоп.)].

потайливість, -вості скрмтность [Стріляни-
на розбуркала польське військо. Воно го-
тувалося підтримати козаків і кляло їх
потайливість (Тулуб)].

потайнйй 1) тайпьій; (недоступний для непо-
средственного наблюдения, незаметний —
еще) скрмтьій; (сохраняющийся в глубокой
тайне — еще) затаенньїй; (секретний по своє-
му устройству или расположению) потайнбй,
уст.потаенньїй [Та горе тим, хто зброю
потайну Ховаючи, як злодій, під полою,
Дерзне ступити на мости священні! (Рил.);
Всі схвалили річ лиса, гукнули «браво»
і вирішили зараз же зробити потайне за-
сідання (народна казка); Потайного со-
баки гірш треба боятися (Ном.); — Про
що ви говорите? Не доберу, — сказав
Прохор, справді не вгадуючи потайних
намірів тестя (Шиян); Вітер вигулює на
горищі, дівчата на досвітках прядуть з
потайними думками (Горд.); Вони розі-
брали потайний вихід з підвалу і вирва-
лися на поверхню (Куч.)]; ~па к и ш е-
н я потайнбй карман [Артем скинув^ ши-
нель.. і, позирнувши на двері, вийняв з
потайної кишені прокламації (Шиян)];
~ ний ліхтарик потайнбй фонбрик
[Туманов вихопив потайний ліхтарик
(Панч)]; гадюка (година) *-^на
фольк. бран. змея подколбдная [Іду я —
і дихати мені важко. Дивлюсь я на ліс —
і вогонь пече мені в грудях, наскрізь про-
пікає. Чекай-но, знайду я тебе, знайду,
потайна гадюко (Жур.)]; 2) (неоткровен-
ний) скрмтньїй; (н^общительний — изред-
ка) замкнутий [Вона з природи була трохи

потайна, то й не признавалася перед чоло-
віком^ у багатьох справах (Март.)].

потайнйк, -ка 1) подземньїй ход [В потай-
ники пустіть огонь! (Шевч.)]; 2) прям.,
перен. тайник [Марія., дерев’яний ключ
кладе в немудрий потайник біля призьби
(Ст.); Созінов відчув хвилювання Дмитра,
зрозумів, що той у найглибших потайни-
ках своєї душі зберігає образ Марти (Ст.)].

потайно, потайці см. потай.

потакайло разг. уст. потатчик, потакатель.

потакати, -каю, -каєш и потакувати, -куюг
-куєш, потакнути, -ну, -пеш прям., перен.,
разг. поддакивать, поддакнуть [— Ну, чо-
го ж ти плутаєшся? — сміявся митропо-
лит. — Адже ж Гегель був єретик? — Єре-
тик, ваше високопреосвященство, — по-
такав Воздвиженський (Н.-Лев.); Хворий?
бадьо потакував очима кумові, але не
пускав з руки докторського квитка (Че-
ремш.); Він потакнув головою, не обер-
таючися і не кажучи ані слова (Фр.)].

потала: віддавати, віддати на»
~лу кому см. віддавати 1; п о п у-
ст йти па ^лу кому см. попуска-
ти1 3.

поталанйти, -нйть безл. разг. повезти; (в со-
четании с инфинитивом) посчастлйвиться,
удаться [Гвардійський стрілецький полк,
з яким оце танкістам поталанило діяти
разом, не має собі взагалі ніде рівного
(Гонч.); Він рідко одвідував Степаниду а
того часу, як не поталанило йому бачити
її в щасті (Барв.)]; мені ^нило безл.
разг. мне повезло, мне счастье привалйлй-
[— Еге-ге! поталанило мені,— радіє ста-
рий. — На добру стежку вступив я, піду
и далі по ній... (Коцюб.)].

поталий тальїй; (йзредка — еще) оттаявший;

(о переходе в жидкосіїгь) растаявший [За-
тікали очі поталим снігом, а поле й шляхи
ставали суцільним плесом твані (Л>)].

потанути и потати, -тане растаять [Потанув
сніг, із стріх закрапало, а з гір струмочки
покотилися (Вовч.); Вже багато потала
снігу (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

потанцювати, -цюю, -цюєш потанцевать; (о
народних танцах — обично) поплясать
[Кликали подруги Мар’яну потанцювати—
відмовилась (Шиян); 3 Апею Макаровою»
в час відпочинку можна, мабуть, потан-
цювати веселої полечки (Вишня)].

Потап Потап, (реже) Поганий.

потапці, -ців гренкй (неточно) [— А я у мо-
лочко потапців нароблю! — Сказала Хіврн
(Боров.)].

потарабанити, -пю, -пиш 1) побарабанить
[Потарабанив Опанас пальцями по столу
(Довж.)]; 2) разг. потащйть.

потаскати, -каю, -каєш і) потащйть [Смик-
нув за віжки — аж вороний храпнув і об»
дугу головою вдаривсь. А тоді шарпонув
з усіх чотирьох і потаскав у розчинені
ворота (Головко); Потаскали раба божого-
самого у ту яму, що копав для другого!
(Квітка)]; 2) (некоторое время! мног.)
потаскать.

потаскатися, -каюся, -каєшся разг. пота-
щйться [Він уже проклинав сам себе, чого
він потаскався до судді (Мирн.)].

потаскуха вульг., бран. потаскуха [А н н у ш-
к а: .. Він сміється, зі мною сміється над
тобою, потаскухою! (Стар.)].

потасувати, -сую, -суєш 1) карт, потасо-
вать [Потім [Книш] узявся за другу коло-
ду, знову потасував і знову зняв (Мирн.)];
2) (побить) разг. поколотить; (сильнеє)
исколотйть [Було його., на вечорницях
потасують добре... (Квітка)].

по-татарському, по-татарськи нар. по-татар-
ски.

потати1 см. потавати.

потати2 см. потанути.

лотахати, -хає, потахнути, -не обл. уби-
вать, убить; (об опухоли — еще) спадать,
спасть [В коновочці все мід потахає, вже
дівчині розуму не стає (Гол. — Сл. Гр.);
Він, Проспавшися, почув, що біль в нозі
Вменшився і пухлина потахає (Фр.)].

потачка снисхождение, разг. потачка, по-
блажка [А потім кинулись на вовчика
гуртом, Дали йому такої наминачки, Що
аж шматки посипались кругом—Собаки не
дають вовкам пОтачки (Лі.); П л а т о н
Гаврилович: .. Це, як дати їм таку
потачку, то вони мені із саду все з пень-
ками повиносять (Вас.)].

іцбташ (род. поташу) поташ [Повернулися
ми якось з Галичини, поташ на продаж
возили (Тулуб)].

поташевий, поташний поташний [Поташне
виробництво (буди) особливо поширюва-
лось у лісовій, північно-східній частині
України, найбільше на Чернігівщині (Іст.
Укр. РСР)]', 0 ~вий курай бот.
(Заїзоіа гиіКепіса І 1 ]' і п.) поташник.

поташпйк, -ку бот. (КаШіит Мо ^.) по-
ташник.

поташпя поташний завод [Данилович побу-
дував у лісах поташні (^е)].

потверджений подтвержденннй.

потвердження подтверждение [Заблудов-
ський.. хотів би почути потвердження чу-
ток від самого Наливайка (Л>)]; н а '-’іія
ч о г 6 в подтверждение чегб^
потверджування подтверждение.

потверджувати, -джую, -джуєш, потвердити,
-джу, -диш подтверждать, подтвердить [Я
сам про це довідався, та й Бронек нехай
потвердить (Ле); Голос поклика-
ча: Теофіл все потвердив, що говорив
і перше (Л. У«р.)].‘	•

потверджуватися, -джується, потвердитися,
-диться подтверждаться, подтвердйться.

потвердити см. потверджувати.

потвердитися см. потверджуватися.

потвердішати, -шає потвердеть, стать бблее
твердим; поплотнеть, стать бблее плбтньїм
[їжакувате обличчя Безбородька ще більше
відстовбурчилося, мовби на ньому потвер-
дішала щетина (Ст.)].

потвердний подтвердйтельнмй.

потвердно нар. подтвердйтельно.

потверезіти, -зію, -зієш отрезветь, отрез-
вйться; (только прям. — еще) протрезвй1
ться [Лукин задрижав і потверезів зов-
сім (Черемш.)].

по^верезу нар. обл. в трезвом вйде [І що за
пляшкою придбали їх батьки, — Вони по-
тверезу протринькали (Г.-Арт.)].

по-твоєму нар. по-твбему [Нехай все буде
по-твоєму (Котл.)].

потвора чудовище, разг. чудище; (о безобраз-
но#, внешности человека — еще) урод, пврен.
фам,. кикймора [Потвори загрозливо роз-
зявляють пащі... (Вл.); Тінь ворушилась,
наче казкова потвора (Смол.); П е т р о:
Чекай, а це що за потвора? (Собко)]; м а-
ленька '-'-’ра уменьш. разг. урбдец.

потворйти, -ворю, -вбриш мног. поделать,
сделать [Каганець блимав на припічку
і потворив з кумів великі чорняві тіні
і кинув їх на стелю (Стеф.)].

потворний црям., перен. уродливий, безоб-
, разньїй; (необьічайньїй по своим опгрица-
тельньїм качествам) чудбвищньїй [Він упі-
знав за вікном потворне обличчя Карна-
ухого (Сміл.); Мистецтво соціалістичного
реалізму виковувалось у боротьбі з форма-
лізмом і натуралізмом, з потворними про-
явами буржуазної ідеології (Рад. Укр.,
1957, III); В тумані ріс далекий Ленін-
град. У вікна всі дивились ми з вагона І з
невтолимим болем уявляли Сліди війни,
потворні, мов кошмар (Рил.)]; ^ний £ в і р
. чудбвищньїй зверь.

потвбрйість, -пості урбдливость, урбдство,
безобразность, безобразне; чудбвищность
[Вони [класики марксизму-ленінізму] до-
вели,' що «закон» Мальтуса характеризує
лише цотворність капіталістичного спо-
собу виробництва (Наука і життя, 1958,
12)]; моральна <—ть нравствОнное
урбдство [В часи реакції вона [Леся
Українка] картає зрадництво, викриває
моральну потворність панівних^класів, ма-
лює образи непохитних борців (Іст. укр.
літ.)]. Ср. потворний.

потворно нар. уродливо, безобразно; чудб-
вищно [Над відкритим плацдармом ви-
соко ^ставали вогні ракет, потворно бліді
при денному світлі (Гонч.)]. Ср.\ потвор-
ний.

по-театральному нар. по-театральному [—Ді-
ти! — кликала вона., по-театральному, за-
вертаючи голову через плечі. — Ходіть-но
сюди! (Яоб.)].

потебня кожаная лопасть по бокам седла.
потекти, -тече потечь [Холодна вода потекла
по спині, але він не здригнувся навіть
(Борг.); І потечуть з очей старих Сльози
молодії (Шевч.); Кайдаш глянув на пе-
рець, і в його слинка потекла (Н.-Лев.);
Струм високої напруги потече в усі кол-
госпи (Куч.)].

потеленькати, -каю, -каєш разг. побрен-
чать, позвонйть.

потелепатися, -паюся, -паєшся и (реже)
потелепати, -паю, -паєш и потеліпатися,
-паюся, -паєшся разг. потащйться, по-
плестись [Уже кудись потелепалась швендя
(Сл. Гр.); От, дивись: і потеліпався ж на
хутір шукати, буцім у селі дівчат трохи!..
(Мирн.)].

потелефонувати, -ную, -нуєш протелефонй-
ровать, телефонйровать [Я зараз поте-
лефоную, щоб розшукали її батьків і дізна-
лися про все (Іван.)].

потелитися, -теляться мног. отелиться [По-
даровані корови всі потелилися (Янов.)].

потеліпати, -паю, -паєш 1) разг. редк. по-
трясти [І він потеліпав скринькою в по-
вітрі, щоб чуть було стукання того, що
було в її середині (Фр.)]; 2): '-'ти язи-
ком фам. поболтать язьікбм, помолоть
язьікбм, потрепать язьікбм, почесать язи-
ком [Ну, ти, потеліпай мені язиком...

потеліпатися, -паюся, -паєшся 1) см. по-
телепатися; 2) (о движении жидкости в со-
суде) редк. поболтаться.

потемки1, -ків сущ. потемки [Околишні
предмети., звільна виринали з нічних по-
темків (Фр.)]; в ~ках (в значений нар.)
в потемках, впотьмах.

потемки2 нар. впотьмах, в потемках [Коб-
зар зайшов до хати і потемки ліг ра лаву
(Жур.); Люнця: ..Як пригадаю минуле
життя, то здається мені,' що я йшла все
потемки, немов льохом (Фр.)].

потемнення потемнение.

пбтемний редк. темноватьгй.

потемнйти, -пить потемнйть; (только пе-
рен. — изредка) ослепйть [Століття дмух-
нуло на неї і обпалило, потемнило об-
личчя (Янов.); Щоб тебе побило^ потем-
нило на путі, на дорозі і куди ти повер-
нешся лицем своїм! (Ном.)].

потемнілий потемневший, разг. потемнельїй;
потускневший, потускнельїй (разе.), потуск-
ший, потускнувщий, разг. потускльгй [Поди-
вилася [Ольга] на нього недобрими, аж по-
темнілими від образи очима (Вільде); Десь
прокричала сова, Ь її жалібний самотній
крик завмер у потемнілих хащах (Шиян);
Тріпоче сокір, сріблом потемнілим Знімаю-
чись у вогку височінь (Рил.)]. Ср. потем-
ніти.

потемніння потемнение.

потемніти, -пію, -нієш потемнеть; (стать
тускльїм — еще) потускнеть, потуск-
нуть: [Гори нахмурились, ріка потемніла
(Чорн.); І в полудень ясне небо Страшно
потемніло (Руд.); Гетьман потемнів від
гніву (Кач.); Дубовий сволок прогнувся,
потемнів від часу (Гонч.); Блискуча
сталь потемніла (Мирн.)]; <^піло безл.
потемяело; (о наступлении сумерек — еще)
стемнело [В літаку одразу потемніло, на-
ступила моторошна неприродна ніч (Гонч.);
Надворі вже зовсім потемніло (Н.-Лев.)];
~ніло в очах безл. потемнело в гла-
зах [Замфірові потемніло в очах (Коцюб.)].

потемнішати, -шаю, -шаєш потемнеть, стать
более темньїм, стать темнеє [Буйно роз-
рослися трави й кущі, потемнішало листя
на деревах (Донч.)].

потемно нар. редк. темновато [В кімнаті
потемно... (Вас.)].

пбтемну нар. разг. в потемках, впотьмах
[Цього потемну не зробиш (^Сл. Гр.)].

пбтемок, -мку разг. темнота [Олекса:
..Надворі такий потемок, що хіба вгле-
диш... (Слил.)].

потемрити, -рю, -рпш разг. редк. помрачйть;

(сильнеє) омрачйть [Веселі думки помут-
нілися; досада і сльози потемрили їх
(Мирн.)].

потентат уст. потентат [Потентат — вель-
можа всесильний, могутній (Фр.)].

потенціал, -лу физ. и пр., перен. потенциал
[Сєченов задовго до багатьох сучасних
англо-американських фізіологів відкрив у
центральній нервовій системі ритмічні еле-
ктричні потенціали (Рад. Укр., 1949, VIII);
Головне завдання семирічного плану —
дальше могутнє піднесення всіх галузей
економіки на базі переважного зростання
важкої індустрії, значне посилення еко-
номічного потенціалу країни (Наука і
життя, 1959, 1)].

потенціальний, потенційний книжн. потен-
циальньїй [Завдання ботаніків і селек-
ціонерів полягає в тому, щоб розкрити і
реалізувати потенціальні можливості ди-
кої флори (Бот. ж., 1953, X, 4); Русевич
зміркував, що і;риком нічого Каргатові не
доведеш і можна втратити повагу Пету-
шека, потенціального спільника (Шовк.);
Взагалі Софія недолюблювала дітей, ін-
туїтивно почуваючи в них якихось потен-
ційних недругів (Гонч.)].

потенціальність, -ності, потенційність
книжн. потенциальность.

потенціально, потенційно нар. книжн. по-
тенциально.

потенційний см. потенціальний.

потенційність см. потенціальність.

потенційно см. потенціально.

потенційований мат. потенцйрованпьій.
потенціометр, -ра ол. потенцибметр.
потенціювання мат. потепцйрование.
потенціювати, -ціюю, -ціюєш мат. потен-
цйровать.

потенція потенция [Треба дати національним
культурам розвинутись і розгорнутись,
виявивши всі свої потенції, щоб створити
умови для злиття їх в одну спільну куль-
туру з однією спільною мовою (Сталін)].

потепькувати, -кую, -куєш разг. потеньки-
вать, побренькивать [Намисто так і го-
рить, так і потенькує срібним дзвоном на
високих грудях (Куч.)].

по-теперішньому нар. по-нмнешнему [С и-
дір Свиридович: Ходім, стара!
Це, бач, у них не по-нашому: не так, як
колись у нас було, пам’ятаєш? Це в них
по-модному, по-теперішньому (Н.-Лев.)].

потеплення см. потепління.

потеплілий потеплевший [Сльоза затремті-
ла в її потеплілих очах (Іван.)].

потепління, потеплення потепление [Вдень
морозило, а зараз вітер повернув з півдня
і настало раптове потепління (Гур.); Від-
чувається легке потеплення, зима здає
свої гпозиції (^7е)].

потепліти, -тепліє потеплеть [Очі в Павла
Михайловича потепліли й дивно заблищали
(Куч.)]; ~ тепліло безл. потеплело [У падо-
листі вдарив мороз. Потім знову потепліло
(Мак.)]; тепліє безл. потеплеет, станет
теплеє. [П’ять рублів — гроші: на них би
місяців зо два протягти можна, а там по*
тепліє (Мирн.)].
потеплішати, -шає потеплеть, стать бблее
тепльїм, стать теплеє [Потім його зір
. зупинився на возах, і обличчя коваля
потеплішало (Донч,)]; ^шало безл. потеп-
ліло, стало теплеє [Як тільки надворі
потеплішало, бурлаки накупили харчі, за-
брали клунки на плечі й помандрували на
широкі херсонські степи (Н.-Лев.)];*— шає
безл. потеплеет, станет теплеє [Він обіцяв
узяти мене з собою на паровоз, як потеп-
лішає (Сміл.)].

потеребйти, -блю, -бйш обл. 1) потащйть
[Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і
геть потеребив за гору (Греб.)]; 2) (мног.:
освободить от чего-нибудь ненужного) очи-
стить.

потеревенити, -ию, -пиш разг. поболтать;
(весело, пересипая речь шутками, разг. —
еще) побалагурИТь [Усі засміялися, на-
віть батько. Він досі не брав участі в цій
розмові, але був не проти, щоб діти поте-
ревенили (Минко)].

потермосити, -мбшу, -мбсиш разг. потор-
мошйть; (толчками, ривками — еще) по-
трясти,(реже) подергать; (волоси и т. п.)
потрепать [Директор., прискочив до Ми-
коли, вхопив його за плечі і потермосив
(Мак.)].

потерпання разг. оцепенение [Я прим’яв
подушку і вклався зручніше. Сонне по-
терпання знову пройняло мене (Смол.)],
потерпати, -паю, -паєш разг. і) (бояться)

дрожать, трепетать [Знав, що зробив не-
законно, взявши з собою хлопця, і потер-
пав (Коцюб.)]; 2) (терпеть лишения) бед-
ствовать, страдать [Йому зараз ніяк не
хотілося, щоб у сестри склалося враження,
ніби він там потерпає в* степу (Гонч.)];
3) (терять чувствительность) редк. терп-
нуть, неметь, деревенеть; (только прям. —
о руках и ногах — еще) затекать; (стано-
виться непрдвижним) цепенеть; см. еще
терпнути.

потерпіла 1) прич. см. потерпілий 1; 2) (род.
потерпілої) сущ. потерпевшая; пострадав-
шая; ср. потерпіти 1.

потерпілий 1) прич. потерпевший; постра-
давший [В місцях, потерпілих від злої
навали, ми все, що зруйновано, знов збу-
дували (Забіла); Сава біжить до майстерні
взяти потрібні запасні частини для потер-
пілого трактора (Гонч.)]; 2) (род. потер-
пілого) сущ. потерпевший; пострадавший
[Обламався од ваги Віз чийсь під мішками!
Потерпілий — від нудьги — В поли б’є
руками (Ол.)]. Ср. потерпіти і.

потерпіти, -терплю, -терпиш 1) потерпеть;
(сильнеє) пострадать [Україна належить
до тих районів Радянського Союзу, які
більше від інших потерпіли в роки навали
німецького фашизму (Тези про 300-річчя)];
<*>ти від поводі пострадать от на-
воднення; 2) (проявить терпение в те-
чение какого-нибудь времени) потерпеть
[Потерпіть, мамо, ще трохи. Що ж робити?
(Мирн.)]; 3) (проявить снисходительность,
терпеливо отнестись к кому-нибудь, к
чему-нибудь — обично с отрицанием) по-
терпеть [Не любив Аркадій Павлович,

коли хтось сторонній гудив його дітей..
Такого Аркадій Павлович не потерпить і
не дозволить (Шиян)].

потерплий потерпший; затершпий, онеме-
льій, онемевший, занемевший, занемелмй
(разг.), одеревенельїй, одеревеневший, заде-
ревенельїй, задеревеневший; позатекавший;
затекший; оцепенельїй, оцепеневший, за-
стшльїй, застивший. Ср. потерпнути.

потерпнути, потерпти, -пне мног. потерпнуть
(разг.), затерпнуть, онеметь, занеметь, оде-
ревенеть, задеревенеть; (только прям. —
о руках и ногах — еще) позатекать (разг.),
затечь; (стать неподвижними) оцепенеть,
застить [А в сурмачів давно потер пли
губи (Пере.); Пішла Ганна боса; ноги
розчервонілись, потерпли од холоду
(Н.-Лев.); Захлинулась [Маргіт] водою,
полетіла кудись перевертом і вся потерп-
ла від жаху (Гонч.)].

потерти, -тру, -треш 1) потереть [Каргат
замислено потер собі підборіддя (Шовк.)];
2) (трением превратить в мелкие частици,
измельчить в порошок и т. п.) потереть;
(до конца, все — еще) истереть.

потертий 1) прич. потертий; 2) прич. потер-
тий; истертнй. Ср. потерти 1—2; 3) (прил,:
бивший в долгом употреблении; перен.
разг. — о лице, виде: несвежий, изможден-
ний) потертий, потрепанньїй; (сильнеє
прям. — еще) истертнй, истрепанннй [Ге-
нерал Петренко вийняв свою вже потерту
й покреслену червоними й синіми смугами
та стрілками карту, поклав на столі (Куч.);
Із скверу виходив старий чоловік у потер-
тому макінтоші (Жур.); На палубі страшна
біганина — люди військові в погонах, але
досить потертого вигляду (Янов.)]; ~то
місце натертое место; спец, потертость.

потертися, -труся, -трешся І) потереться
[Він [кінь] довірливо потерся головою об
моє коліно (Збан.)]; 2) потереться; истереть-
ся; *^тися на потерть (на поро-
шок) разг. истереться на труху (в по-
рошок) [Вже не одна гірлянда на голові
потерлась на потерть — як хтось покли-
кав музик в велику надвірну хату
(Н.-Лев.)]. Ср. потерти 1—2; 3) фам. поте-
реться [Він довго й не сперечавсь, потерся,
пом’явся та й мусив доставать гроші
(Н.-Лев.)]; ^тися між людьмй поте-
реться средй людей [Таж певно хлопцеві
найкраще молодому Ума набратися, по-
тершись між людьми (перекл. Рильського)].

потертість, -тості 1) потертость; истертость,
истрепанность; ср. потертий 3; 2) спец.
потертость [Вона [упряж] повинна бути
міцною і легкою, еластичною і зручною для
коня, не робити потертостей, не заважати
рухам (Конярство)].

потерть, -ті труха; (возле стогов и т. п.
разг. — еще) огребки (мн. ч.), огребье [—Ку-
рить хочеться, брат, — чвиркнув Сашко, —
..може, в тебе хоч потерть є яка! (Тесл.);
В солом’яну потерть затоптали Антонову
кожушанку, на якій замість килима тан-
цювали весільні гості (Чорн.)].

потеруха разг. труха [Гречук видобув з ки-
шені кілька потовчених цурупалок тютю-
нового бадилля, домішав потерухи з хме-
лю.. і набив шкарубким пальцем про-
смалену люлечку (Куч.)].

потерча, -чати фольк. уст, дитя, умершее
некреіценмм [От ізнову потерча Неспо-
вите скаче (Руд.)].

потесати, -тешу, -тешеш 1) мног. перетесать,
обтесать, отесать; 2) (провести определсн-
ное время в тесаний) потесать, протесать*

потеслювати, -люю, -люєш и потеслярувати,
-рую, -руєш, поплбтничать.

потетеріти, -ріємо, -рієте мног. разг. оторо-
петь [Одрадяни, почувши про те, наче по-
тетеріли... (Мирн.)].

поти, (реже) пбтіль разг. 1) нар ‘. до тех пор
[Поки я сам жив, поти бідував (Н.-Лев.);
Поти старець плохий, поки собаки не оступ-
лять (Ном.)]; 2) союз уст. пока [Так було,
поти в кухню не навернувся товстий кра-
мар (Мирн.)].

потиженний см. потижневий.

потиженно см. потижнево.

потижневий, обл. потиженний понедельньїй.
потижнево, обл. потиженно нар. понедельно

[А ціни і не сказав [хазяїн], почому пла-
титиме Трохимові, чи у день, чи потиженно
(Квітка)].

потйканий разг. истшканньїй.

потикати, -каю, -каєш разг. 1) (чем во что)
потмкать; (проткнуть во многих местах)
истмкать; 2) (что во что) потикать, посо-
вать, сунуть; (внутрь — еще) повпйхивать,
впихать.

потикати, -каю? -каєш: н е ^кай носа
\ разг. не вьісовьівай носа, не показьівай

| носа [А там ще зима: сніг, морози. І знову
сиди в хаті, не потикай носа надвір, бо
відморозиш (Мирн.)]; н е ^кай носа
до чужого проса погов. не тьічь
носа (носу) в чужбе просо.

потйкатися, -каюся, -каєшся разг. потьі-
каться [Не тикай!.. З ким ти потикавсь?
(Тесл.)].

потикатися, -каюся, -каєшся, поткнутися,
-нуся, -нешся 1) разг. соваться, сунуться,
(только соверш.) ткнуться, толкнуться;
(являться куда-нибудь, к кому-нибудь) по-
казшваться, показаться [Вона вже не зва-
жилась більше потикатись у натовп, а
пішла в куток (Л. Укр.); Загине всякий,
хто до нас Поткнеться як агресор (Воскр.);
Як ти його [сина] визволиш? А не визво-
лиш— додому й не потикайся! (Мирн.)];
гнутися на б ч і (к о м у) разг. по-
ласться на глаза (кому) [Павло пригнувся
й в одну мить вилетів з короварні, щоб до-
ярки й Ярина не побачили. Таким тільки
поткнися на очі, то й до вечора не вибе-
решся (Куч.)]; куди не **-»нйся разг.
куда ни сунься; 2) (только соверш.: адре-
соваться к кому-нибудь со словами, с прось-
бой) разг. обратйться [Вона не знала,
куди перше поткнутися, й довго, може,
стояла б, коли б хтось не смикнув її ззаду
за рукав (Коцюб.)]; 3) (только соверш,:
уйти, вкриться) разг. деваться, де-
ться [Підскочив Вовк і до Кота мов-
ляє: — ..Чи чуєш гомін той? За мною то
женуться!.. Котусю-батечку! Куди ж мені

поткнуться? (Гл.)]; 4) разг. редк. споти»
каться, споткнуться [Ой поткнувся Нечаїв
кінь на малу тичину (дума)]; см. еще
спотикатися.

потйлиця затьілок, обл. потьілица [Я навіть
чую., біль в потилиці і в шиї та межи пле-
чима (Л. Укр.); На потилиці очей нема
(приказка); Побачиш, як свою потилицю!
(приказка)]; гнати в ~цю бран. гнать
взашей; дати по ^ці бран. дать
(ударить) по затмлку, ударить по за-
грйвку, дать по шее (в шею, пе
шеям); дістати по ^ці бран.
получйть по шее; закласти (заки-
нути) руки за <—цю залежить руки
за шею [Онук, закинувши руки за поти-
лицю, полинув мріями своїми знову до
Індії... (Волош.)]; чухати, почу-
хати цю, чухатися, почуха-
ти с я в ~-»ці прям., перен. разг. чесать,
почесать затмлок (в затмлке) [Лаврін
почухав потилицю та й пішов у хату
(Н.-Лев.); — А мені, мамо, — чухаючись у
потилиці, прохав хлопець, — ніжку дайте
(Мирн.); Отак мене випроваджуєш, ха-
зяїне? Ну, що ж. Я піду... піду... Але ти
ще почухаєш свою потилицю! (Шиян)].

потйличний анат. затшлочнмй [Довжина
тулуба вимірюється стрічкою від середини
потиличного гребеня до кореня хвоста
(С винарство)].

потиличник разг. подзатшльник, затілчина
[Він, здається, намірявся кинутися на
його і з усього маху дати доброго потилич-
ника сьому приїжджому купцеві (Мирн.)];

'Ками нагодувати перен. разг. на-
давать подзатмльников.

потйлочний смУ (потйличндй.

потинятися, -пяюся, -няєшся разг. посло-
няться, пошататься, поболтаться, пото-
лочися, потолкаться; ’ (побивать во многих
местах) поспитаться; (терпя нужду — еще)
поминаться [Любив наш Валерій потиня-
тись поміж поставлених на кліті паропла-
вів (Ільч.); X р а п к о: Думав: вижену
[сина] — потиняється, потиняється та й
вернеться додому, поклониться батькові
(Мирн.)]; '—'тися по світах поски»
таться по [белу] свету.

потинькований отштукатуренньїй, оштукату-
реними, поштукатуреними [Хата і призьба
були дбайливо потиньковані (Шиян)].

потинькувати, -кую, -куєш отштукатурить,
оштукатурить, поштукатурить [Ганна по-
тинькувала глинрю, потім крейдою по-
білила стіни (Скляр.)].

потйр, -ра церк. потйр.

потирання потирание; 0 чужйм ру-
кам на '"-'іія перен. разг. чужим людям
на поммкание [Старший брат завладав
батьківщиною, а його подав, як то кажуть,
чужим рукам на потирання (Барв.)].

потирати, -раю, -раєш потирать [Вигов-
ський, наче про щось згадуючи, потирав
лоба (Риб.); І коли хто радів з виступу лі-
вих есерів і зловтішно потирав руки, то
тільки білогвардійці і прислужники ім-
періалістської буржуазії (Ленін)]; 0 ^ти
ким, ^ти руки об кого перен.
разг. помьїкать кем [Скілько літ вона поти-
рала мною, скілько літ знущалась, кепку-
вала (Барв.); Потирав він об мене свої
руки і до дітей сікається (Барв.)].

потйрач фольк. уст. помьїкающий кем; разг.
помьїкальщик, помпкатель [Довелося ха-
зяїну мною руки потирати. Ой потирай,
потирану, коли тобі дЬвелося, а я буду ко-
ритися, коли мені горе нялося (народна
пісня)].

потйрити, -рю, -рпш 1) фам. потащйть;
(украсть вульг. — еще) стмрить, стащйть;
2) (бросить) фам. швьірнуть.

потйрптпся, -рюся, -ришся вульг. потащй-
ться [Так і потирився в калюжу, — наче
далеко обійти (Харьк. — Сл. Гр.)].

потиск, -ку пожатие [Ізмаїл вийшов з рід-
ного йому в піднесеному настрої, гордий
ним міцним батьківським потиском руки
(Собко)].

потискання пожатие [Майор протягнув руку,
і Данило відповів на міцне, сердечне потис-
кання (Коп.)].

потискувати, -кую, -куєш и (реже) потис-
кати, -каю, -каєш, потйснути, -ну, -непі
1) пожимать, пожать; (слегка — еще) тйс-
кать, разг. потйскать; (надавливать, при-
давливать) пажимать, нажать [Він по-
тискує руку генерал-майорові Сабурову
(Шиян); Потискає бондарівну за білії
пальці (Гдл. — Сл. Гр.); Софрон потиснув
батька за лікоть (Смол.); Алебастрова.,
лялька, коли їй легенько потиснути пуп-
чика, соромливо пищала (Ялч.)]; »нути
о д й п одному руки пожать друг
Другу руки, обменяться рукопожатиями
[На прощання вони міцно потиснули один
одному руки (Ле і Левада)]; ~ти п л е-
ч й м а редк. пожимать, пожать плечами;
см. еще знизувати2; мороз потйс разг.
ударил мороз, мороз покрепчал [Потис
мороз, вітри ревуть, І сніг поля вкриває
(Фр.)]; 2) (только соверш.) разг. сжать,
сдавйть [Бере камінь лев у лапи.. Як по-
тисне, — камінь тріснув (Руд.)].

потйспутися, -нуся, -нешся потеснйться
[Чемно попросив [незнайомий] когось там
потиснутися, поклав під стіну чемодан,
всадовив.. Ганну і сам усівся поруч (Ко-
зач.)].

потихеньку, потихепько (редк.), потихесеньку
нар. уменьш. потихеньку [Дихав вітер
потихеньку (Вишня); А далі, брате мій,
потихенько, помаленько почав я укось-
кувать її... (Коцюб.); А вставайте, милі
братця, Потихесеньку, Заряжайте ружжя
Помалесеньку! (народна пісня)]; ^ку та
помаленьку полегбньку да пома-
леньку.

потйхо см. потиху.

потихбпя редк. тихоня [В потихонях чорт
сидить (приказка)]. См. еще тишко.

потйху, редк. потйхо нар. разг. потихбньку
[Так іде собі потиху Денис і раптом спи-
нився (Коп.); Потиху й обережно усі
[втікачі] посунулись до берега (Коцюб.);
— Потйхо, потйхо, не всі разом, — шамкав
дід Овсій (Коцюб.)].

потйхшати, -шаю, -шаєш сделаться тйше,

стать тйше; (только о живом — еще) сде-
латься смирнеє, стать смирнеє.

потйхше нар. потйше [Горлов: Ти по-
тихше. Тут тобі не тил, а фронт, і я ко-
мандуючий (Корн.)].

потйцяти, -цяю, -цяєш и потйцькати, -каю,
-каєш разг. потьїкать [Коли розцвіли кон-
валії в нинішню весну, Антон в’яло по-
тицькав щіточками в полотно, однак від
цього портрет до завершення не просу-
нувся (Волога.)].

пбтич нар. разї. 1) спотьїкаясь [І ходить по-
тич, неначе п’ян (Федьк.)]; 2) вниз голо-
вбй [Який він мені родич? Хіба що летів
через тин потич (приказка)].

потік, -току 1) потбк; (только о течении
уст. редк. — еще) ток; (поменьше) ручей;
(только перен.: для обозначения бесконеч-
ности в развитии, протекании какого-
нибудь явления) река [3 гір дзвінко шу-
міли потоки (Ваш); Антін ішов провул-
ками, обминаючи потоки води, що часто
перетинали йому шлях (Чорн.); А скільки
мрій було зеленого весною, Як пінились
вони, мов золоті потоки! (Рил.); По тро-
туарі плив та плив Потік людський (Фр.);
Нескінченним потоком рухаються колони
демонстрантів (Рад. Укр., 1952, X/)];
'--’КИ слів потоки слов, прен. слово-
извержение; ^кп сліз потоки слез,
ручьй слез [Прагну я собі потоків сліз,
гарячих сліз, нестриманих, раптових
(Л. У«р.)]‘, 2) (след, оставшийся от текущей
жидкостй) редк. потек; 3) спец, потбк.

пбтіль СМ. поти.

потім 1) нар. потом, после; (вслед за чем-
нибудь книжн. — еще) затем, рагг. там,
уст. заейм; (по прошесгіївии некоторого
времени — еще) впоследствии [Потім від
сильнішого пориву вітру хмари дощові
розходяться і видко ліс — уже в яскра-
вому осінньому уборі (Л. Укр.); Та весну
зміняє літо, Потім — осінь і зима (Дор.);
X у с а: .. Я не на те учу рабинь по-рим-
ськи, щоб потім їх скотарками робити
(Л. У«р.)]; вйдно буде см.
вйдно 1; а ~м а затем [Повчаться вони
трохи, а потім Семен почне розказувати
і про світ божий, і що робиться на світі...
(Коцюб.)]; і (й)'^'М разе, [и] подавно [Вони
й дома все одмикують од роботи, а в полі —
й потім (Н.-Лев.); Медок солодок, а па-
тока й потім (Ном.)]; 2) (в значений предл.)
разг. после [Потім того ні до кого вже
не переходила житй (Мирн.)]; 3) (в зна-
чений сущ.) потом [Хотіла щось лишити
па потім, та й розповіла йому все (Воскр.)].

потіння потение [Які ж конкретні резуль-
тати кліматолікуваиня в сосновому лісі?
.. у 93 процентів хворих зникало потіння
(Наука і життя, 1956, Р)].

потіпака см, потіпаха.

потіпаний потрепанньїй, оттрепанньїй.

потіпати,-паю,-паєш 1) потрясти; (побить)
поколотйть [А мені б тільки пана поті-
пати, я з нього душу витрясу (Панч)];
2) (о лихорадке) потрясти, разг. потрепать.
потіпати, -паю, -паєш потрепать, оттрепать;

(побить палкой) разг. поколотйть [На
тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла,
потіпала (Рудч.)].

потіпаха, потіпака бран. потаскуп (м. р.);
ж. р. потаскунья, потаскуха, потаскушка
[Якіїсь мучились там птахи 3 куделями
на головах; Се чеснії, не потіпахи, Були
тендітні при людях (Котл.); Старий по-
тіпака Глядить-глядить, поки з носа
Потече кабака... (Гл.)].

потіпач, -ча см. тіпальник.

потіснити, -ню, -нйш потеснйть; ~>ти во-
рога потеснйть врага.

потіснитися, -пюся, -нйшся потеснйться
[Він присунув собі з-під стіни ослінчик
до стола, товариші потіснилися (Фр.)].

потіти, -тію, -тієш потеть [Аж потіють, та
товпляться, Щоб то ближче стати Коло
самих (Шевч.); Над чим потієш, товаришу
голова? (Чорн.); Бідняки потіють, а пани
з того жиріють (приказка)].

потіха 1) потеха [Мельник меле, шеретує,
Обернеться, поцілує Для потіхи (Шевч.)];
2) (предмет, занятие, доставляющие от-
раду, удовольствие) утешение, разг. утеха,
потеха [Тільки мені й потіха, що коли
присняться мої дітки (Вовч.)].

потічок, -чка, редк. потбчок уменьш. ручеек
[Випливало з-під скали невеличке джерело,
що малим потічком спадало в долину (Фр.);
А я той цвіт позриваю та сплету віночка,
кину його, червоного, в воду до поточна
(Л. Укр.)]..

потішати, -шаю, -шаєш, потішити, -шу,
-шиш 1) тешить, потешать, потешить,
(сильнеє) разг. распотешить (только со-
верш.); (развлекать — еще) забавлять, за-
бавить, (немного) позабавить (только со-
верш.) [На гарбузі, десь в огороді, Козак
Нюхайлик проживав; Що не придума —
сміх та й годі, Всіх огородян потішав
(Гл.); Це дуже весела людина, і він нас
потішає (Коцюб.); Не доспи, не доїж, а
дитину потіш! (приказка)]; 2) (доставлять
удовольствие, удовлетворение) тешить, по-
тешить, радовать, обрадовать, порадовать,
(сильнеє) наслаждать, насладйть; (слух,
чувство и т. п. 1— еще) услаждать, усла-
дйть, перен. книжн. лелеять (только несо-
верш.), (реже) книжн. льстить, польстйть
[Одно тільки потішало Маланку: ось-
ось не видко — будуть ділити землю (Ко-
цюб.); Вулиці квітковими ароматами душу
потішають (Волош.); Аби мені було можна
пити-гуляти, Свою душеньку потіша-
ти (Тич.); Прийди, прийди, серденько,
мою дупгу потіш (Стпор.)]; 3) разг. уте-
ліать, утешить; (рассеивапіь чье-нибудь бес-
покойство, умерящь волнение — обьічно)
успокаивать, успокоить [Ох, тепера мене
у недолі моїй Не один добрий Друг поті-
шає (Л. Укр.); Побігти б до неї! Поті-
шити стареньку, розпитати, що таке ста-
лося^!.. (Фр.)].

потішатися, -шаюся, -шаєшся, потішитися,
-шуся, -шишся 1) тешиться, потешаться,
потешиться; распотешиться; забавляться,
забавиться; позабавиться; (только соверш.
разг. — еще) побаловаться, обл. побало-
вать [Коли та дурниця забавляє нас, ті-

шить, то чом же й не потішитись нею?
(Мирн.); Він потішався унучатами, весе-
лився (Квітка)]; 2) (чим) тешиться, поте-
шиться (чем), радоваться, обрадоваться,
порадозаться (чему); наслаждаться, па-
сладйться (чем); услаждаться, усладйться
(чем) [Побачивши, що впіймано гінця,
Хосров тим потішався без кіпця (перекл.
Бажана); Посидів я трохи, подивився,
потішивсь... далі йнадокучило мені (Вовч.)].
Ср. потішати 1—2; 3) (только несоверш.'.
находить утешение в чем-нибудь) уте-
шаться [Він потішався надією, що так не
може довго тягтися (Яо^юб.)]; ~ шитися
на чому уст. утешиться в чем [— Не
жалуйте єї, пані! — сказав доктор. — Я
певнісінький, що й вона швидко поті-
шиться на моїй ртраті (Фр.)]; ~тпся п а-
перед предвкушать, предвкусйть; 4) (з
кого, з чого и редк. над ким, над чим)
(издеваться) тешиться, потешаться, поте-
шиться (над кем, над чем) [В такі дні з
нього міг потішатися кожний їздовий

(Гонч.); Віктор з охотою і сам потішався
над собою і над Тамарою, якщо вона,
звичайно, не чула... (Коп.)].

потішений потешенньїй, обрадовапішй, по-
радованньїй; услаждеппьій; польщенньїй
[Потішений відповіддю дочки, а, головне,
виразом її обличчя, Сахно знову вийшов
у садок (Собко)]. Ср. потішати 2.

потішити см. потішати.

потішитися см. потішатися.

потішненький уменьш. от потішний 1 [Було
собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі
не було такого: Жартливе і швидке (Гл.)].
потішний 1) редк. потешньїй, забавний [Вона
[мати] ..й сама з ними разом всміхається
на усе смішне та потішне у казці (Вовч.)];
2) уст. потешньїй; '—'ні вогні уст.
потешньїе огнй; 3) обл. утешйтельньїй

потішник разг. забавник.

потішниця разг. забавница.

потішні, -них сущ. ист. потешньїе.

потішувати, -шую, -шуєш см. потішати,
поткнути, -ну, -пені: ~тп носа а) (в ме-
таться не в своє дело) фам. сунуть нос,
сунуться с носом; б) (появиться где или
показаться куда) разг. показать ііос [—Так
і так, — кажу, — чекали на комісію, а
вона й носа не поткнула у мій двір (Рад.
Укр., 1946, 7)].

поткнутися см. потикатися.

потліти, -ліє мног. поистлеть (разг.), истлеть
[Мабуть, вже і кісточок не зісталось від
Уласа — потліли! (Мирн.)].

по-товарйському, по-товарйськи нар. по-то-
варищески [Вона не спускала перед ним
очей, дивилась прямо, по-товариському
(Шовк.); Коли тобі самій ніколи або тяжко
буде віднести його [вінок], то попроси
Павла Лукича зробити се, він, певне, не
відмовить, ^по-товариськи (Л. У«р.)].

потоваришувати, -шую, -шуєш и обл. по-
това ришити, -шу, -шйш сдружйться [Ми-
нув рік, як вони познайомилися та пото-
варишували (Трубл.); Яким зовсім потова-
ришив з о. Федором (Н.-Лев.)].

потовиділення физл. дотоотделение.
лото вий і) потовбй; ^ві залози анат.
потовше железм; 2) перен. разг. зарабб-
танньїй тяжельїм трудом, зараббтанньїй в
пбте лица [Ні, доню, ні, серце! за кріпака
не підеш... нашому роду так не пригоже
свої потові скарби у панські дворища пере-
давати (Баре.*)].

потовкмачити, -мачу, -мачиш фам. поко-
лотить.

потовкти, -вчу, -вчеш 1) растолбчь, (мног.
разг. — также) потолбчь; (измельчить со-
вершенно — еще) истолбчь, перетолочи,
(мног. разг.— также) поистолбчь [Як-то
раз напившись дуже, та зачепився
з шинкарем, та потовк йому усі пляш-
ки і усі чарки (Квітка)]; 2) (нанести
повреждения) мног. подавить; 3) (провести
некоторое время в толчении чего-нибудь)
потолбчь; 4) ' (побить) цоколотйть, отко-
лотйть; (сильнеє) исколотйть [Павла в еко-
номії потовкли, пом’яли (Горд.)].

потовктйся, -вчуся, -вчешся 1) потолочися;
истолбчнся, перетолочися; поистолбчнся;

2) подавиться [Груші побилиси, потовклиси
(Коцюб.)]. Ср. потовктй 1 — 2; 3) (посло-
няться без определенной цели) потолочися,
потовпитися, -плюся, -пишся разг. потес-
нйтися; (только пройти, пробираясь че-
рез толпу — изредка) протолкнуться; (ме-
жду чем-нибудь) просунутися [Люди по-
товпилисн до Семена, оточили його (Ко-
цюб.)\ І рушили гуртом, аж у двері не
потовплятися (Свидн.); — То я зроду та-
кий удався? — каже Пищимуха. — А якби
ще їв таку страву, якою ти свого пана го-
дуєш, то і в двері не потовпився (Мирн.)].
пбтовстий обл. толстоватьій [Се дубок по-
товстий трохи (Волч. у. —’Сл. Гр.)].

потовстйти см. потовщувати.

потовстіти, -тію, -тієш потолстеть [Кажу
тобі, мій сину, Що не худі товстих їдяти
корови, Але товсті худих з’їдяти з кістками
І не подохнути, тілнки потовстіютн (Фр.)].
потовчений 1) растолченнмй, прич. толчен-
ньій, прил. толченьїй; истолченньїй, пере-
толченньїй; поистолченньїй [Настя., вари-
ла ці дні липку затірку, присмачуючи її
замісти шкварки жменикою потовченої коль-
зи чи розбитою крашанкою (Стп.)]; 2) по-
колбченньїй, отколбченньїй; исколбченшлй
[Руки їй тремтяти хоровито, все тіло, мов
потовчене, ниє (Яозл.)]. Ср. потовктй 1, 4.

потовщання утолщение.

Потбвщати, -щаю, -щаєш 1) утолстйтися;

2) (стать толще) потолстети [Роздобрів
від такого життя Федір, потовщав (Мирн.)].
потовщений утолщенньїй [Кормові корене-
плоди — дворічні рослини; у перший рік
свого розвитку вони утворююти листя і
потовщені корені, а на другий рік — квіт-
коносні стебла і насіння (Колг. вироби,
енцикл.)].

потовщення утолщение.

потовщування утолщение.

потовщувати, -щую, -щуєш, потовстйти,
-вщу, -встйш утолщати, утолстйти [Сьо-
годні мачта— найтовща. Але її ще по-
товщуюти, набиваючи навкруги шалівок
для зміцнення й захисту (Янов.)].

потовщуватися, -щується утолщаться [На
картах ріки зображаюти звивистими лінія-
ми, які поступово потовщуютвся від витоку
до гирла (Фіз. геогр.)].

потогінне 1) прил. см. потогінний; 2) (род.
потогінного) суик фарм. потогбнное.

потогінний прям., перен. потогбнньїй.

потойбічний 1) потусторбнний; (находящийся
за пределами чего-нибудь) книжн. запредель-
ньій [Всі релігії звичайно обіцяють тру-
дящим винагороди «на небі», в неіснуючому
потойбічному світі за їх муки і страждання
на землі (Наука і життя, 1956, «?)]; 2) разе.
противополбжньїй [3 пітьми вимальовував-
ся потойбічний високий берег (Ле)].

потоковий поточний [Збирання в колгоспі
проводили потоковим методом (Колг. Укр.,
1959, 5)]; ~ва система вироб-
ництва поточная система произвбд-
ства.

потоковість, -вості спец, потбчность.

потбково-розчленбваний потбчно-ра счленен-
ньій [Важливим засобом прискорення тем-
пів, підвищення якості і зниження вартості
будівельних робіт є потоково-розчленова-
ний метод будівництва (Київська пр., 1952,
уііі)].

потбково-швйдкісний потбчно-скоростнбй.
потокоподібний потокообразньїй.

потолкувати, -кую, -куєш редк. потолко-
вать [— Сиди, браток. Потолкуємо, —усмі-
хається Вадим (Куч.)]; ^куй, ~куйте ме-
ні! поговори, поговорите мнеї; поговори,
поговорите у меня! [— Потолкуй, потолкуй
мені! — грозиться Гамза з рундука
(Мирн.)].

потолоч, -чі перен. разг., бран. отребье, от-
брбсьі (ми. ч.); (дрянньїе, ничтожние люди)
сбрбд, (реже) шушера; ~ ч суспільст-
ва отбрбсьі ббщества, отребье ббщества,
подбнки ббщества.

потолочений 1) вмтоптаннмй, потоптаними;
вмтравленннй, потравленнмй [У надве-
чір’ї шумить потолочене жито (Мал.)];
2) измятмй; помятмй. Ср. потолочити
1—2.

потолочити, -чу, -чиш 1) витоптать, потоп-
тать; спец. г витравить, потравить [Оце
тільки я й підійшла та трохи бур’ян по-
толочила , а то стояв би й досі, як той очерет!
(Вишня)]; 2) редк. измять; (смяв, повре-
дить — еще) помять [Іван кинувся в бій-
ку.. Але дорослі потолочили йому ноги,
і він не міг протиснутись туди, де бились
(Коцюб.)].

потомйти, -томлю, -томиш мног. утомйть;
(сильнеє) истомйть [їдуть вони, їдуть, —
вже й коні потомили й зголодніли сами
(Рудч.)].

потомйтися, -томимося, -томитеся мног.
устать, утомиться; (сильнеє) истомй-
ться [До пізньої ночі гуляли та тан-
цювали, доки зовсім не потомились
(Н.-Лев.)].

потомлений густавший, усталмй; утомлен-
нмй; (сильнеє) истомленнмй [Потомлені бій-
ці з насолодою простягнися на теплій
землі (Панч)].

потомний1 спец, потбмнмй; ^ний вйхід
у світ творів В. І. Леніна потом-
ний вмход в свет сочиненийВ. И. Ленина.
потомний2 (о времени) позг. редк. будущий,
рит. грядущий [Що бачу я в далекому
просторі? Прийдешність бачу я, віки по-
томні (Л. У«р.)].

потомно нар. потомно. Ср. потомний1.

потбмок, -мка потбмок [Оцей годований ка-
бані Оце ледащо. Щирий пан, Потомок
гетьмана дурного (Шевч.); Дивіться, по-
томки, як народ, очолюваний більшови-
ками, не шкодуючи жйття, бився з загарб-
никами! (Янов.)]; далекі ^мкп наші
далекие (редк. пбздние) потбмки наши.

потбмствений 1) (наследственньїй) уст. по-
тбмственньїй [В особисте потомствене во-
лодіння за ним [гетьманом Брюховецьким]
була закріплена Шептаківська волость з
містами і селами (Іст. Укр. РСР)]; 2) (на-
стоящий, коренной, исконньїй) потбмствен-
ньій [Потомствений каменотес розповідає
про свою роботу (Рад. Укр., 1959, /V)];
~ ний залізничник потбмственньїй
железнодорбжник.

потбмство потбмство [На самоті, без това-
риства.. виростало потомство родини Фе-
доренків (Коб.); При вдалому підборі пар
і доброму вихованні потомства поліпшує-
ться його екстер’єр (Соц. тварин., 1956, 7);
Від доброго стану батьківських рос-
лин у великій мірі	залежить висока

життєздатність їх	потомства (Осн.

даре.)}.

потому нар. редк. потом, после; затем; там;
засйм; впоследствии [Потому вікно по-
гасло і знов засвітилось (Коцюб.)*, К р у-
ста: ..Я б сам готовий мучитись отак,
а надто, щоб воскреснути потому веселим
Діонісом (Л. Укр.)]; а му а затем [Вона ж
рд мене тікає. За обідом мовчить, а потому
іде до себе і не виходить до чаю (Яоіроб.)];
довго ^му дблго после отого [Довго
потому не стихала нова хвиля овацій та
вигуків (Козач.)]; і (й) <-»му разг. [и] не-
давно [Тепер вітрів нема, а там і потому
(Константиногр. у.>—Сл. Гр.)]. Ср. и см.
еще потім 1.

потонути см. потопати.

потоншання утончение; утонение; истонче-
ние. Ср. потоншати.

потоншати, -шаю, -шаєш стать тбньше,
утончйться; (спец.—еще) утопиться; (стать
совсем тонким) разг. истончйться, уст.
истончать [То людина схудне, а дерево не
потоншає (Киев. у. — Сл. Гр.); Не слу-
хай, бо салошотонша з досади (Яоіроб.)].

потоншений утонченньїй, утбнченпьій; уто-
ненпьій [В більшості досліджуваних пре-
паратів шкіри піддослідних тварин епі-
дерміс був потоншений (Фізіол. ж., 1956,
II, «?)]. Ср. потоншувати.

потоншення утончение; утонение. Ср. по-
тоншувати.

потоншити см. потоншувати.

потоншування утончение; утонение. Ср. по-
тоншувати.

потоншувати, -шую, -шуєш, потопшйти,
-шу, -шйш утончать, утончйть; (спец. —
ещ$) утонять, утопить.

потоншуватися, -шується утончаться; уто-
няться. Ср. потоншувати.

потоп, -пу, обл. потбпа миф., перен. потбп
[Серед численних релігійних вигадок особ-
ливою популярністю у віруючих користу-
вався біблійний міф про всесвітній потоп
(Наука і життя, 1958, 7); — Чекай, —
опинив його Демидів, — а знаєш ти, як
виглядала справдішня потопа світу?..
(Мак.); Позавчора налетів було такий
шквал дощовий, що море з небом зміша-
лося, ..потоп у моїй хаті був через те чи-
малий (Л. Укр.); Чути було й дитячий
дзвінкий сміх, і жіночі срібні голоси.,
з-посеред потопи листя (фр.)] .

потопати, -паю, -паєш разг. 1) потопать;

2) (перен. фам.: пойтй, уйти) потб-
пать.

потопати, -паю, -паєш, потонути, -тон$,
-тонеш и уст. потбпнути, -ну, -пені то-
нуть, потопать (разг. уст.), потонуть, уто-
пать, утонуть; (соверш. только прям. —
еще) затонуть; (перен.: оказьіваться в не-
приятном положений, будучи обременен-
ньім чем-нибудь, а также прен. — окон-
чательно, бесповоротно предаваться чему-
нибудь — еще) погрязать, погрязнуть [Лав-
рін пливе, потопає серед річки (Н.-Лев.);
Потопли в тому водокруті дружина і Ан-
дрійко (Риб.); Львів потопає в гущавині
садів і парків (Цюпа); Нова школярка скоро
потонула в шкільній юрбі (Вас.); Хати
потонули в вечірньому тумані (Фр.); Уже
потонули в небі Ключі журавлів безжур-
них (Герас.); Він зажмурив очі і потонув
у мріях (Фр.); І я зпаю, що загрузаю в
якесь багно й потопаю і вже ніхто мене не
врятує (Н.-Лев.)]; апатії в розкб-
ш а х утопать в рбскоши.

потопаюча 1) прич. см. потопаючий 1; 2) (род.
потопаючої) сущ. утопающая [До потопа-
ючої швидко пливла людина (Шиян)].

потопаючий 1) прич. тбпущий, утопающий;
погрязающий [М а л и н і н: ..Тікаєш, як
той щур з потопаючого корабля (Собко)]; ср.
потопати; 2) (род. потопаючого) сущ. утопй-
ющий..[Батько сидів з веслом на кормі—ве-
селий і дужий. Він почував себе спа сите лем
потопаючих (Довж.)].

потопельник разг. утопленник [Міг би [Іван]
розказати і., про потопельників, які по
заході сонця сушать бліде тіло своє на
каміннях в річці (ТГо^юб.)].

потопельниця разг. утбиленница.

потопити1 , -топлю, -топиш (о топке) по-
топйть.

потопити2 см. потопляти.

потопйтися, -топимося, -топитеся мног.

1)	(лишить себя жизни) перетопйться
(разг.), утопйться; 2) потонуть, утонуть,
затонуть [Дай боже, щоб ми живі повер-
тались до господи та не потопились у мо-
рі! (Н.-Лев.)].

потоплений 1) потбп леннмй, утбпл енний;
затбпленньїй; перетбпленньїй [Прийшли в
той район, де на дні моря лежав потопле-
ний піратський човен (Трубл.)]; ср. потоп-
ляти; 2) потонувший, утонувший, зато-
нувший [3 сусідніх задесенських сіл несло
[по Десні] потоплених роздутих биків
(Довж.)]; ср. потопитися 2.

Потоплення потопление, утопление; затопле-
ние [В 1933 році О. Корнійчук виступив
з п’єсою «Загибель ескадри», в якій зма-
лював історичні події періоду іноземної
інтервенції та громадянської війни на
Україні — потоплення кораблів Чорно-
морського флоту (Іст. Укр. РСР)]. Ср.
потопляти.

Потопляти, -ляю, -ляєш (редк.), потопити,
-топлю, -топиш топить, потоплять (разг.),
потопить, утопить; (погружать на дно —
еще) затоплять, затопить; (только соверш.
мног.— еще) перетопить [Ми хочемо зробити
такий човен, щоб ніхто не міг його подолати,
потопити (Іван.); Ти [жіноче серце] океан:
маниш і потопляєш, Ти рай — добутий за
ціну оков (Фр.); В морі крові потопила
народні повстання націоналістична контр-
революція (Цю па); Розбойники, кати в
тіарах, Все потопили, все взяли (Шевч.)].

потбпнути см. потопати/

Потбптаний 1) потбптанньїй; перетбптанньїй
[Од потоптаних та пом’ятих польових
васильків пішов гострий дух (Н.-Лев.);
На підлозі валялася перекинута тумбочка,
..потоптані фотографії (Шиян)]; 2) изнб-
шенньїй; истоптанньїй; 3) пбпранньїй [Нині
в капіталістичних країнах грубо потоптані
навіть ті буржуазно-демократичні свобо-
ди, під прапором яких буржуазія на пер-
шій стадії капіталізму створювала собі
Популярність в народі (Рад. Укр., 1953,
ХІІ)\. Ср. потоптати 1—3.

потоптання редк. попрание (книжн.) [К а-
8и дорога: Позиваю перед ваш гро-
мадський суд., за потоптання моєї честі
(фр-)}.	,

потоптати, -топчу, -топчеш 1) потоптать;
(мног. — еще) перетоптать [По квітничку
собака поскакав, Усе понівечив і потоптав
(Гл.); Люди не перелякалися. В них, оче-
видно, кипіло. їх було стілько, що, кинув-
шися нагло, могли ногами потоптати і пана,
і всю його двірню (Фр.)]; морозом
*-^тало, втопче безл. морозом побило,
побьет; 2) (ноской привести в негод-
ность обувь) разг. износйть, разг. истоп-
тйть [Десь вона вже потоптала черевички,
на дорогу вибігаючи, виплакала карі очі,
чумаченька дожидаючи... (Коцюб.)]; 3) (пе-
рен.: грубо нарушить что, пренебречь
чем) попрать (книжн.) [Коли ліквідатор
розпинається за єдність, то так і знайте,
що він уже потоптав єдність в ім’я роз-
колу (Сталін)].

потоптатися, -топчуся, -тбпчешся потопта-
ться [Гучко потоптався на місці і сів у
крісло (Соб«о)].

пбтоптом нар. разг. навалом [Ось військо
радянське вже гору взяло І потоптом про-
сто на захід пішло... (Вирг.)].

поторгати, -гаю, -гаєш разг. подергать [Катя
поторгала його за плече (Козач.); Семен
Трохимович легенько поторгав двері
(Грим.)].

поторгувати, -гую, -гуєш поторговать; (про-
вести некоторое время торгуясь разг. —

еще) поторговаться [Юда..: Так само
продають їх [людей], як і все, як гуси,
як худобу: поторгують і вдарять по ру-
ках (Л. Укр.)]; купить не купить,
а '-*'ти можна погов. попмтка — не пмт-
ка, спрос — не беда.

поторгуватися, -гуюся, -гуєшся поторгова-
ться [Він., здалеку помічав добре м’ясо,
свіжий сир, умів поторгуватися й полая-
тись з бабами (Шиян)].

поторкати, -каю, -каєш потрбгать [Він рап-
том сів. Замовк, поторкав волосся й наче
трохи заспокоївся (Смол.)].

поторкувати, -кую, -куєш разг. потрагивать
[Сон і радість одночасно тепло, мов у ди-
тинстві, заколисують хлопця, ..поторкують
загущену темінь чуйних вій (Ст.)].

потормошити, -шу, -шйш потормошйть.

поторопіти, -піємо, -пїєте мног. оторопеть
[Приходять люди, як глянули — аж по-
торопіли, так злякались, що в нього така
сила (народна казка)].

поторохтіти, -хчу, -хтйш разг. 1) за тара х-
теть; (сильнеє) загреметь, разг. загромьі-
хать, загрохотать [І шугнув непомітно в
двері і вже поторохтів дерев’яшками
униз по сходах (Куч.); Віз заскрипів, по-
вертаючись, і поторохтів по сухій, нена-
їждженій дорозі (Вас.)]; 2) (в течение не-
которого времени) потарахтеть; (сильнеє)
погреметь, разг. погрохотать, погромьіхать
[Він поторохтів коробкою (Мик.)].

потороча разг. пугало, чучело, чудище, стра-
шйлище; (перен. йзредка — еще) привиде-
ние, прйзрак [Ніколи в світі поторочі
Такої я не сподівавсь... І де були у вітра
очі, Що у такую закохавсь? (Гл.); Ой,
лишенько! Щось заглядає в вікно! Це якась
мара або потороча! (Н.-Лев.)].

поторсати, -саю, -саєш разг. потормошйть,
потеребйть; (резкими, отривистими дви-
жениями) подергать; (сильнеє) потрясти
[Недалеко від борони хтось., лежав. Пла-
тон поторсав за плече (Панч); Пані Наталя
поторсала залізні прогоничі од віконниць,
поправила гайки (Коцюб.)].

поточений1 натбченньїй, наостренньїй. Ср.
поточйти1 1.

поточений2 изгрмзенньїй, изьеденньїй, истб-
ченньїй; погрнзенньїй; поеденньїй [Вчені
браміни поприносили старі пергаментні
документи. Перед Саїбом розгорнули цілу
ослячу шкуру, схожу на стару ганчірку,
поточену міллю та черв’яками (Н.-Лев.);
Дай же, боже, коли-небудь .. Хоча серце
замучене, Поточене горем, Принести і по-
ложити На Дніпрових горах (Шевч.)].
Ср. поточйти2.

поточила обл. 1) [небольшбй] ручей [А в по-
точині вода журчить та мечеться з каменя
на камінь (Черемш.)]; 2) лощйна [Я замовк.
Незадовго ми вийшли з поточини на нашу
ниву (Яос.)].

поточйти1, -точу, -точиш 1) (точа, сделать
острьім) наточить, наострйть; (мног. разг.—
еще) понатачивать [Остап стояв, вагаючись,
але, бачачи молодицину упертість, вийняв
ніж, поточив його об камінь і почав обти-
нати кружка Соломіїне волосся (Коцюб.)];
2)	(в течение некоторого времени) поточить,
поострйть; 0 ~ти ляси разг. поточить
лясьі, поболтать язьікбм, помолоть язьі-
кбм, потрепать язьікбм, фам. почесать
язьікбм, почесать зубьі [Поговорили про
оперу, згадали Давіда, віддали належне
Лафонтену і трохи поточили ляси з при-
воду Ламартіна (Риб.)].

поточити2, -точить (уничтожить, грпзя или
точа) изгріізть, изт>есть, источйть; (все—
еще) погрмзть (разг.), поесть [У Кнура два
стоги [жита] миші поточили (Мирн.); Дав-
но вже тих панів черва у могилі поточила
(Шиян)].

поточити3, -точу, -точиш (в течение некото-
рого времени впливать через узкое отвер-
стие) поцедйть; 0 ~тіі крові перен.
пососать крбви, попйть крбви [— Кому
воля, а кому неволя! — сумно одмовля
дід. — ..Ще ми мало робили, ще з нас мало
сліз та крові точили... хай ще два роки
поточать!.. (Мирн.)].

поточитися1 см. поточуватися.

поточитися2, -точуся, -точишся (стреми-
тельно направиться) разг. брбситься, по-
бежать; поплить [Півень кинувся йому в
лице; поросята поточились під ноги
(Н.-Лев.); А ти собі і в головах не покла-
дай: поточаться з хати й старости твої...
(Квітка); Щука плеснула хвостом да й
поточилась на дно (Чуб.)].

поточйтися3, -точиться разг. потечь, по-
лйться; вчилися розмови потеклй
разговбрьі.

поточний текущий; (ежедневнпй, постоян-
ньій -*-еще) повседневньїй [Гомелаурі:
Остапенко з’ясовує поточний момент. Ви
не турбуйтесь, товаришу командир (Корн.);
Марія Іванівна натиснула кнопку, з’яви-
лася секретарка, почалася звичайна поточ-
на робота (Собко)]; ~на політика
текущая полйтика [В новому навчальному
році в багатьох партійних організаціях,
за бажанняім комуністів, створюються гурт-
ки поточної політики (Рад. Укр., 1956,
/X)]; ^пий п а х у н о к фин. текущий
счет; ~пий 7рем(бнт текущий ремонт
[Що далі, то частіше доводиться зупиняти
то той, то інший прилад на поточний ре-
монт... (Шовк.)]; '—'ііі справи текущие
дела.

потбчію-конвейєрний потбчпо-конвейерпьій.

поточно-розчлепбва ний	потб чно-ра счленен-

НЬІЙ.

потбчок см. потічок.

поточуватися, -чуюся, -чуєшся, поточитися,
-точуся, -точишся покачиваться, покач-
нуться, пошатьіваться, пошатнуться; (ре-
же) падать, упасть [Поточуючись, ..почов-
гала Катря назад до полу (Мирн.); Хло-
пець поточився, мов не своїми ногами по-
плівся до лікарського кабінету (Горд.);
Спіткнувся [Артемко] об покритий сні-
гом обгорілий пеньок, мало не поточився
в сніг (Збан.)]; ’чйтися назад отсту-
пйть назад, попятиться [Радченко замі-
шано поточився назад, шукаючи очима,
де б йому покласти свою зброю (Кач.)].

потрава 1) потрава [ Прийшлось одрадянам —

хоч пропадати! Кожна курка, гуска опла-
чена й переплачена за ту потраву (Мирн.)];
гроші з а ~ ву деньги за потраву, редк,
потраввьіе деньги; 2) редк. кушанье, блю-
до, уст. яство [В його перед очима маня-
чив стіл з усякими потравами, з гарячими
пирогами на закуску (Н.-Лев.)]; см. ещ$
страва 1.

потравйти1, -равлю, -равиш (произвести по-
траву чего-нибудь) потравйть, обл. стра-
вить ; коровий вйли озимину ко-
рови потравили бзимь, обл. корови стра-
вйли бзимь.

потравити2 , -равлю, -равиш (прям.: причи-
нить вред, спец.: сделать изображение,
узор на каком-нибудь металле при помо-
щи едкпго вещества; перен.: искоренить,
уничтожить бесследно) витравить [Ота
політура і потравила, мовляв той, Ро-
бусинському обличчя (Свидн.)].

потравйти3, -равлю, -равиш мор. витравить
[В більшості артилеристи — хлопці міцні,
дужі.. Боцман користується їхньою си-
лою, коли треба «надраїти» або «потравити»
якірний ланцюг чи перенести на плечах
важкий вантаж (Ткач)].

потравна кул. обл. соус, подлйвка; кушанье
из кусочков мяса [А як рано повставали,
То гарненько поснідали: їли сало з ча-
сником, Потім гусячу потравну (Фр.);
Зварив потравну — носом об лавку (при-
казка)].

потравний потравний.

потрактування уст. переговори [Бій з пор-
товою вартою на галерах розпочався в одну
мить біля всіх галер. Козаки несподівано
заскочили і жодних потрактувань о здачі
ні з ким не провадили (Ле)].

потрактувати1 , -тую, -туєш уст. перего-
ворйть [Ну, піду потрактую з моряками,
щоб одвезли листа на берег (Л. Укр.)].
потрактувати2 , -тую, -туєш обл. угостйть,

попбтчевать [Степан: ..Он і теща га-
лушечок гречаних зварила мені, потрак-
тувала... (Стар.); Та ти повинен бабі гречно
відповісти, ще й гррілкою бабу потракту-
вати... (Фр.)].

потрапити см. потрапляти,
потрапитися см. потраплятися.
потрапляти, -ляю, -ляєш, потрапити, -плю,
-пиш 1) попадать, попасть; (случайно
оказпваться в сфере действия чего-нибудь,
попадать под действие чего-нибудь разг.—
еще) подвертиваться, подвернуться; (ока-
звіваться против воли в каких-нибудь об-
стоятельствах, условиях — еще) попада-
ться, поласться; (только соверш.: очутить-
ся где-нибудь — еще) угодйть [Вночі про-
йшли ми через болото, потрапили до села
(Шиян); Машина, проскочивши фронтову
зону під самим Севастополем, раптом по-
трапила під артилерійський обстріл (Куч.);
їхав до Хоми, а потрапив до куми (при-
казка); Семен Т'рохимович схопився з ліж-
ка. Схвильований, він довго не міг по-
трапити рукою в рукав халата (Грим.);
І поруч верескливо пустували діти, мало
не потрапляючи під коней і під повозки
(Тулуб); Під ноги раз у раз потрап ля-
ли якісь корчі й вирване із землі ко-
ріння (Куч.); Вона вийшла заміж за..
Жака Ларбона, що наприкінці війни по-
трапив до концтабору... (ЯГг/р.)]; ~ти
на очі попадаться, попасться на глаза
[Бугров перегортав свою стару записну
книжку. Йому потрапила на очі коро-
тенька адреса (Мик.)]; ^ти під руку
попадаться, попасться под руку [Перше,
що мені потрапило під руку, це були дикі
лісові грушки-гнилиці (Збан.)]; 2) (только
соверш.) разг. суметь [А я борщ зварю тобі
такий, що й кухар не потрапить зварити
(Н.-Лев.); І обдурити кожного потрапить
(Коцюб.)]; чи ^пиш ц е зробити? смо-
жешь лизто сделать?; 3) (только соверш.)
разг. успеть [Як скочить вона., та з хати!
Не потрапила її мачуха й попобити (Гр.)];
0 на всякого не ^пиш погов.
на всех не угодйшь [Може, на чиї очі то
ми і великі помилки робимо — бог знає.
На всякого не потрапиш (Мирн.)].

потраплятися, -ляюся, -ляєшся, потрапи-
тися, -плюся, -пишся разг. попадаться,
попасться [Доставай, що в руку потра-
питься (Чуб.)].

потратити см. потрачати.

потрафити, -флю, -фиш разг. 1) суметь, разг.
потрафить; 2) угадать; 3) (метко ударить,
вистрелить или бросить) попасть, разг.
угодить [Хижого тигра куля минула —
батька Рао потрафила куля (Янов.)].

потрачати, -чаю, -чаєш (редк.), потратити,
-рачу, -ратиш 1) тратить, истратить, по-
тратить, расхбдовать, израсходовать [Буде
ж мені тепер од чоловіка, що я потратила
так багато грошей (Н.-Лев.); Я багато часу
потратила на руїни Помпеї (Л. Укр.);
Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо
потрачу (Шевч.)]; 2) (только соверш.) перен.
разг. потерять, утратить [Навіть ті, що
потратили своїх синів, братів та мужів,
і ті радувалися Максимом, немов з його
поворотом повертали всі дорогі серцю,
страчені в бою (Фр.)].

потрачений 1) истраченньїй, потраченими,
израсхбдованнмй [Грдші, потрачені на до-
рогу, вернуться Вам (Коцюб.)]; 2) поте-
рянньїй, утраченшлй [Два місяці були
такі, що справді не знаю, як їх витримала,
стільки се мені коштувало і нервів і вза-
галі здоров’я, потрачених безнадійно...
(Л. Укр.)]. Ср. потрачати 1—2.

потреба потребность, надобность, уст. по-
треба; (очень нужное — еще) необходй-
мость, нужда [Соціалістичне змагання стало
життєвою потребою трудящих Радянського
Союзу (Київська пр., 1950, X); Іван мету-
шився, бігав без потреби з одного місця на
друге (Коцюб.); Іван і Франка нічого
не говорили, бо не було потреби в словах
(Чорн.)]; бути на ~бу кому слу-
жить для чьих нужд [Цей безмірний світ-
мир тілько задля тебе {чоловіче]! Все живе,
що родить і плодить сира земля, твої слуги,
тобі на потребу!.. (Мирн.)]; гостра
(крайня) ^ба бстрая (крайняя) не-
обходймость, бстрая (крайняя) нужда [Де-
мептій відчував гостру потребу щиро по-

говорити з Прищепою (Воскр.); Н • н н а:
Але ж ми не потурбували б Трохима Ва-
сильовича, коли б для цього не було край-
ньої потреби (Дмитр.)]; з '—'би по необ-
ходймости [Покрутився [Мирко] сюди-туди
і у посла Скоропуди став за писаря з по-
треби, — мусив дбати сам про себе (Мак.)];
коли буде '-«ба, при <-»бі, разг.
в ~бі, в разі —би в случае необхо-
дймости [Почекаємо, побачимо, що і як,
і коли буде потреба , є в нас шаблі і рушниці
боронити своє (Тулуб); Е д і т а: В по-
требі й жінка мусить все робити (Л. Укр.);
Про гроші не турбуйтеся, якось ми по-
радили б в разі потреби (Коцюб.)]; м £-
т и 'бу в кому, в чому нуждаться
в ком, в чем, требовать чегб [П р і с ц і л-
л а: Нащо розбійникам мене займати?
Тепер я не подібна до багачки, та й якби
мала що, дала б охоче усякому, хто б
мав потребу в грошах (Л. Укр.)]; нема
(немає) би говорйти (каза-
ти) про те нет нуждш говорйть о том
[На чім тоді ми стали, .Ти знаєш сам здоров.
Отож нема потреби Про те казати знов
(Л. Укр.)]; речі першої ^би пред-
мети первой необходймости.

потреби, -реб потребности, нужди; (только
о духовних интересах -— еще) запрбсьі [То
приїжджі задовольняли свої потреби вся-
кою всячиною: хто гарячим чаєм чи кофієм,
а хто смачною стравою (Мирн.); Уряд
нарівні відзначав людей фронту й людей,
що своєю працею забезпечували потреби
армії (Борз.); Статутом сільськогосподар-
ської артілі передбачено, що кошти, ви-
ділені на культурні потреби, колгосп ви-
трачає на підготовку йадрів, організацію
дитячих ясел, дитячих майданчиків,
влаштування радіо тощо (Колг. Укр.,
1956,4)].

потребйлівка разг. потребйлка, потребйловка
[До потребилівки посходили ся вранці Се-
ляни — коси їм хотілося купить (Рил.)].

потребляти, -ляю, -ляєш, потребйти, -блю,
-бйш см. витрачати, витратити.

потребувати, -бую, -буєш (коґб, чого) нуж-
даться (в ком, в чем), иопмтьівать нужду
(в ком, в чем); (иметь потребность в чем —
еще) требовать (чегб) [З’єднання Федорова
потребувало короткого перепочинку для
перегрупування і підготовки до дальших
боїв (Шер.); Численні львівські фабрики
і заводи, які виросли тут за післявоєнні
роки, великі новобудови постійно потре-
бують кадрів робітників (Рад. Укр., 1054,
І); Хто здоров, той ліків не потребує
(Ном.); Веслувати не треба було. Човен,
підхоплений течією, не потребував додат-
кової сили (Трубл.)]; питання '-'бує
роз’яснення вопрос требует разьяс-
нения; ця справа '—’ватимо в е-
лйкої досвідченості что дело
потребует большбй бпьітности.

потребуватися, -бується редк. требо ваться, уст.
нбдобиться [Лісному причалові додатково
потребувалось кільканадцять вантажників
для термінових робіт на лісоскладі (Гонч.);
Там, де потребується піднесений, урочи-
стий тон,. ..архаїзми можуть вірно слу-
жити свою службу (Рил.)].

потребуючий нуждающийся; требующий [Як
і решта людей, він навіть буває беззахис-
ним, вразливим, потребуючим цильної під-
тримки (Гонч.)]. Ср. потребувати.

потремтіти, -мчу, -мтйш подрожать; (испьі-
тьівая дрожь — еще) потрястись [Гуртом
вибігли серни, потремтіли на тоненьких
ногах та й почали щипати траву (Коцюб.)].

потренувати, -пую, -нуєш потренировать.

потренуватися, -нуюся, -нуєшся потрени-
ровбться [Та ви б нашим сторожам фут-
больного м’яча купили! Вони потренуються
та «Кубка СРСР» нам виграють! (Вишня)].

по-трет^ нар. в-третьих.

потривати, -ваю, -ваєш разг. 1) продлйться
[—Е, нема чого квапитися,— сказав він,—
успіємо заїхати, а перегляд паперів не-
довго потриває (Фр.)]; 2) подождать, разг.
обождать; (не начинать что-нибудь де-
лать — еще) повременйть [ — А що?
Бачила? Буде? Що казав? Коли? — Треба
тобі, Катре, ще потривати... — каже Ма-
руся (Вовч.)]; ~вай, ~вайте подождй,
подождйте; обождй, обождйте; повременй,
повременйте [— Потривай же, Мотре, за-
мітала я сіни, виносила і своє й твоє сміття,
а завтра не винесу, — думала Мелашка
(Н.-Лев.); Ось потривайте, я нарву вам
букет (Н.-Лев.)].

потривожений потревбжепнмй; побеспокбен-
ньій; встревбженньїй [Потривожений пил,
що досі тихо спочивав в меблях, тепер
курився димом та крутився в повітрі (Ко-
цюб.)\ Весь майдан гудів, мов потривоже-
ний вулик (Шиян)]. Ср. потривожити.

потривожити, -жу, -жиш потревбжить; (при-
чинить кому-нибудь неудобство — еще) по-
беспокбить; (привести в состояние волнения,
тревоги) встревбжить [Калинович:
..Я боюся, щоб мій приїзд не потривожив
хворого (Тоб.); Тітка Василина вийшла
навшпиньки до другої кімнати, боячись
потривожити несподіваного гостя (Воскр.)].

потриманий подержаннмй.

потримати, -рймаю, -рймаєш подержать
[Кость потримав годинника й повернув
водолазові (Янов.)].

потрйматися, -рймаюся, -рймаєшся 1) подер-
жаться; 2) (пробить какое-нибудь время, не
сдаваясь, сопротивляясь) продержаться [О г-
н є в., до Орлика: Вас, професоре, з
гвардійцями просимо, потримайтесь на цьо-
му зручному горбочку один лише день
(Кори..)}.

потрібен (потрібна, потрібне) (в значений ска-
зуемого) нужен; надобен; необходйм [Для
повного відмирання держави потрібен пов-
ний комунізм (Ленін)', Мелашка була
потрібна в господі, як робітниця (Н.-Лев.);
Дочкам, щоб віддати їх у люди, потрібне
було добре придане (Чорн.); Магі-
стер..: При диспуті спокій потрібен
(Л. Укр.)]; бути ~бнпм требоваться, по-
требоваться, понадобиться; заводові
*^бпі будуть, робітник й заводу
нужнм будут раббчие, заводу потребуются
раббчме, заводу понадобятся рабочие; н е

визнав ~биим не счел необходймьім, не
счел нужньїм; те, що нам не ~бие
самим то, что нам не надобно самйм;
то, что нам не нужно самйм. Ср. потріб-
ний 1.

потрібка, мн. ч. потрібки, -бок разг. мелочь
(только ед. ч.) [— Певно, пише твій татунь
з Канева, а може, й грошаки шле на якусь
потрібку, — сказав Червінський (Н.-Лев.);
Старому все сини Про різні потрібки, не-
статки говорили (Рил.)].

потрібне, -ного 1) прил. см. потрібний 1;

2) (род. потрібного) сущ. необходймое
[Діставши все потрібне, загони вирушали
на виконання бойових завдань (Шиян)].
потрібний 1) нужньїй, разг. нелйшний,
книжн. потребньїй, уст. надобньїй; (такой,
без которого нельзя обойтись) необходй-
мьій; (подходящий для данного случая) соот-
ветствующий, книжн. надлежащий, (реже)
дблжньїй [Іван не кваплячись розкрив
папку, взяв звідти потрібний папірець
(Шиян); В господі повстала заметня, роз-
мова була., про подорож, про речі, по-
трібні для подорожі (Л. Укр.)]; 2) (в зна-
чений сказуемого) см. потрібен.

потрібно (в значений сказуемого) безл. нужно,
разг. надо; (совершенно обязательно) н$об-
ходймо; требуется, (в будущем) потре-
буется [Для чого ж се все було потрібно,
їй не казали, та вона й так догадалась
(Л. Укр.); Мені це потрібно знати (Коцюб.);
Потрібно, як п’ятої ноги собаці! (при-
казка); Д е ї ф о б: Пряди, пряди — ниток
багато білих зарученій потрібно на ве-
сілля, на шлюбні шати й на дари для гб-
стей (Л. Укр.); Я не буду мати найменшої
претензії до Вас, коли Ви критично від-
несетесь до моїх поправок і покористує-
тесь їми в такій мірі, як се Вам потрібно
буде для оброблення перекладу (Коцюб.)];
наговорйти більше, ніж ~но
наговорить ббльше, чем нужно.

потрібувати, -бую, -буєш см. потребувати,
„потрійний тройнбй; (преим. о политических
соглашениях — еще) трбйствеїшьій; (о фор-
ме, виде и значений) троякий [Молоді вже
стояли посередині, і Харитон в’язав їм
руки хусткою, затягуючи мало не Потрій-
ним морським вузлом (Смол.); Коли є не-
здорові групи, нездорові течії, — давайте
звернемо на них потрійну увагу (Ленін)];
в ~ному розмірі в тройпбм размере.
потрійність, -ності трбйственность; троя-

ко сть. Ср. потрійний.

потрійно нар. трояко; (в три раза больше)
втройне, втроє.

потріпаний потрепанньїй, истрепанньїй; обй-
тьій; растрепанньїй; истаскашшй [Ольга
Коршунова в легенькому потріпаному осін-
- ньому пальті, засніжена й мокра, стояла на
порозі (Собко); Дід заторохтів у скриньці
шевськими колодками і вийняв, з самого
дна, стару, потріпану книжку, без обгорт-
ки (Куч.); Виринала серед зачарованих
піснею думок горда й привітно мила Ольга
Павлівна із щирим, не потріпаним, сер-
цем (Ле)]','-'ний вигляд разг. истаскан-
ньій вид. Ср. потріпати 2.
потріпати, -пає затрепетать [Потріпа-
ють крильми, торкнеться самець самички
і далі йде залицяння (Коцюб.)].

потріпати, -паю, -паєш і) потрепать [По-
тріпав [Андрій] по плечах, підморгнув
хитро і засміявся (Коцюб.)]; 2) (повредить
небрежньїм обращением, небрежной ноской
и перен.) потрепать, истрепать; (поверхность
или по краям разг. — еще) обйть; (привести
в неисправное состояние разг. — еще) рас-
трепать; (износить разг. — еще) истас-
кать; ~пати нерви разг. потрепать
нерви; життя ^пало його разг.
жизнь потрепала его; 3): ^тп язиком
фам. редк. потрепать язьікбм..

потріпатися, -паюся, -паєшся 1) потрс?па-
ться, истрепаться; обйться; растрепаться;
истаскаться; 2): ~тися язиком по-
трепаться. Ср. потріпати 2—3.

потріпотати, -поче и потріпотіти, -тить
усилиш, затрепетать.

потріпування потрепьівание; потряхивание
[Вона-бо добре знала, що означає оце
потріпування чубом. Павло так завжди
стріпував, коли йому було радісно і ду-
же приємно (Яуч.)]. Ср. потріпувати 1.
потріпувати, -пую, -пуєш 1) потрепьівать;

(время от времени трясти, встряхивать)
потряхивать [Вона стоїть собі та коноплі
потріпує (Сл. Гр.); Собаки поволі верта-
лися до лісу, чмихаючи і потріпуючи ушима
(Вас.)]; 2) (перен. разг* уст.: порочить) по-
носйть [Коли моїх віршів не читаєте, за
що ж мене потріпуєте і лаєте? (Г.-Арт.);
Як тобі не соромно, як тобі не гріх по-
тріпувать дитину отак? (Гесл.)].

потрісканий потріскавшийся; цстрескавший-
ся; обтрескавшийся; перетрескавшийсй; по-
лопавшийся, перелбпавшийся [Єфрейтор,
засукавши рукава, ..смолить потріскане
днище (Гонч.); По обіді пройшов дощ.
Гаряча, потріскана від спеки земля ожила
(Донч.)]. Ср. потріскати.

потріскати, -кає (разг.) и потріскатися, -кає-
ться потріскаться, разг. истріскаться; (со
всех сторон разг.—еще) обтріскаться; (о мно-
гих предметах) перетріскаться; (о стеклян-
ньіх сосудах разг. — еще) полопаться, пе-
релопаться [Вона [земля] так потріскала,
що вільно руку встромиш у розщелину
серед дороги (Куч.); Піч потріскалася й
осіла (Вовч.)].

потріскотати, -кбче и потріскотіти, -тйть
усилиш, потрещать.

потріскування потріскивание [Здалеку в без-
вітряній тиші долітало потріскування охрп-
леного вогнем дерева (Козач.)].

потріскувати, -кує потріскивать [Потріску-
вали на деревах гілочки, розпрямлялися
після довгого сну (Грим.); Потріскували
дрова в залізній пічурці (Куч.)].

потріщати, -щйть потрещать; (о пении птиц—
еще) пощелкать [Вогонь потріщав трохи
під сподом і вигнав дим (Яоіроб.)].

потроєний утрбенньїй [3 потроєною енергією
трудящі України будуть у новому році
трудитися на своїх ділянках для загаль-
ного блага і добра (Рад. Укр., 1959, /)].

потроєння утроение [Ніби відповідають [коні

на Анічковому мосту] на любов ленінгра-
док і ленінградців до них потроєнням
своїх знаменитих властивостей (Вишня)].

потроїти см. потроювати.

потроїтися см. потроюватися.

по-тропічному нар. по-тропйчески [Аль-
танка влаштована., поблизу чималого-
ставка, обрамленого по берегах штучними
гротами та масою м’ясистої, по-тропіч-
ному листатої зелені (Гонч.)].

пбтрох, -ху, потрохй, -хів см. потрух і.

потроху, потрохи нар. понемнбгу, разг. по-
немнбжку; (постепенно разг. — еще) мало-
помалу, уст. помалу; (не спеша; скромно
фам. — еще) помаленьку; (не сильно) слегка
[Пожежа потроху вгасала (Ільч.); Гомін
потроху стихав (Мирн.); Велика чорна
хмара., виступає з-за діброви та все потроху
наближається... (Н.-Лев.); Прийшов день
той ясний, холодний, сніжок потроху по-
рошив (Вовч.); Темна блакить нічного неба
почала потрохи бліднути (Коцюб.); Сум
щипав потроху за серце (Мирн.)].

потроху-троху нар. разг. мало-помалу [По-
тім потроху-троху й вивчився працювати—
там такі штучки різьбив на верстаті, що
хоч на виставку (Янов.)].

потрошечку, потрошечки см. потрошку, по-
трошки.

потрошити, -шу, -шйш 1) прям., перен. по-
трошйть [Дехто і бачив, як вона кота по-
трошила удвох з дочкою (Мирн.); Татари
ганяли по табору, як хорти за зайцями,
хапали людей, хапали коней, здирали
сідла, потрошили вози (Панч)]; 2) (перен.:
анатомировать) шутл. потрошйть [Він
після побоїв., і вмер, та й суд виїжджав, і
німець його Потрошив (Квітка)].

потрошіння потрошение.

потрошку, потрошки, потрошечку, потрошеч-
ки нар. разг. уменьш. от потроху, потрохи
[Потрошку та по - половинці Пооддавали
всі гостинці (Гл.); Василь: .. Ви всі
тайни сценічності і драматичності знаєте.
Гавкун: Знаю, знаю потрошечку, хоч
це й не моя спеціальність (Самійл.); Якась
холодна пустка в серці. Наче гадина зла
обвилась навколо нього і безжально, по-
трошку, день за днем, випиває її кров по
краплині (Шиян); От вона годі вже сидіти
згорнувши ручки; потрошки, потрошки
та й стала така ж роботяща, як і всі
(Стор.);— Як вас, свахо, бог милує?
..—Спасибі вам, свахо! живемо потрошку,
хвалити бога (Н.-Лев.)]; доброго <^шку
ирон. хорбшенького понемнбжку; зві-
дусіль <^шки погов. с бору да с сбсен-
ки или с бору по сбсенке.

потрощений 1) полбманньїй, излбманньїй, пе-
релбманньїй; раздрббленньїй, раздроблен-
ннй; побйтьій, перебитий, разбйтмй [вдре-
безги]; поколбченнмй [На землі лежало
потрощене гілля (Скляр.); Вода все при-
бувала і прибувала з далекої півночі,
несучи на собі потрощейу кригу (Цю па);
Права рука і права нога в нього потрощені
(Фр.)]; 2) побитий, перебитий; разбйтнй;
сокрушенний, пораженннй. Ср. потрощи-
ти 1—2.
потрощйти, -рощу, -рбщіші мног. разг.

1)	поломать, изломать, переломать; (на
мелкие части— еще) раздробйть; (хрупкое)
побить, перебить, поразбивать [вдребезги]
(рйзг.), разбйть [вдребезги], разг. поко-
лотйть [Зашуміла буря, ударила блиска-
виця — потрощила дубки молоді (Волош.);
Йому хотілося піти і все побити, потро-
щити, що було накуплено-наготовлепо
(Мирн.)]; 2) (умертвить, уничтожить)
побйть, перебйть; (победить, нанести по-
ражение — еще) разбйть, книжн. сокру-
шйть, поразйть [Чіп хапає дзиглик:
Всіх потрощу! Всі забирайтесь геть! (Коч.)];
3) (жадно с^ьесть) фам. уплестй, уписать,
вульг. потрескать, слбпать.

потрощйтися, -рбщиться поломаться, изло-
маться, переломаться; раздробйться; побй-
ться, перебйться;поразбиваться[вдребезги];
разбйться [вдребезги]; поколотйться [Ті-
кайте! Заплющіть очі! Зараз потрощиться
поїзд (Довж.)]. Ср. потрощйти 1.

потроювання утроение.

потроювати, -рбюю, -рбюєпі, потроїти, -рою,
-роїш утраивать,утрбить [Виконуючи план,
потроюючи норми, Ми людства авангард,
що в комунізм іде! (Дмитр.); Лють по-
троїла сили Кривоносові (Панч); Добре
грунт угноїш — урожай потроїш (приказ-
ка)].

потроюватися, -рбюється, потроїтися, -рої-
ться утраиваться, утрбиться [Хитрий ли-
хвар навмисне не затягував зашморгу,
поки борг не потроївся (Тулуб)].

потрубйти, -рублю, -рубиш потрубйть [Шур-
ка Понеділок гучно і протяжно потрубив
у клаксон (Слол.)].

потрудйти, -руджу, -рудіпп: ~>ти гблову
та руки разг. пораббтать головбй и
руками [Як не потрудиш своєї голови та
рук, то дітям нічого їсти буде (Яоі{юб.)].
потрудйтися, -руджуся, -рудишся потрудй-
ться [Вони самі гаразд знають, що хата без
хазяйки — сирота. Най же самі потру-
дяться щось зготувати (Коцюб.); Добре по-
трудилися в минулому господарському
році колгоспні і радгоспні тваринники
(Рад. Укр., 1956, X)]; ждіться (в обра-
щении) потрудйтесь [Потрудіться вико-
нувати ваші обов’язки (Смол.)].

потруєний потравленньїй, отравленнмй; пере-
травленньгй. Ср. потруїти.

потруїти, -рую, -руїш мног. потравйть, отра-
вйть; (всех — еще) перетравйть [Не знать
що вигадують: буцімто турки колодязі
потруїли (Квітка)].

потруїтися, -руїмбся, -руїтеся мног. потра-
вйться (разг.), отравйться [Самі [сестри]
потруїлись Тим зіллям поганим (Шевч.)].
потрусйти, -рушу, -русиш 1) потрястй, разг.

потрусйть; (тряся, висипать, вивалить,
еибросить) витрясти; (произвести бистрое
движение чем-нибудь) встряхнуть [Потру-
сила кисличку і схопила одне яблучко
(Іван.); Я його ще потрушу, з нього ще
гудзики осиплються!.. (Янов.); Поставив
{Тимофій] чемодан, потрусив плащ, повісив
його на дерево (Корн.); Пташка часом
поскаче в галузках, потрусить хвостом.

Часом почистить носик... (Коцюб.)]; ф~ти
злйднями разг. изведать горе [К а-
л е н и к: Іди, йди! ..Потрусиш злиднями,
то й вернешся додому... (Гоб.)]; 2) (усеять,
покрить чем-нибудь) посипать, разг. по-
трусйть [Огірок гіркий. Над помийницею
вона обчистила його й сіллю потрусила
(Головко); По обіді., долівку потрусили
ялиновим гіллям (Донч.)]; 3) обискать
(кого), произвестй ббнск (у кого) [Потру-
сили щ • раз Чіпку, — нічого не знайшли...
Пропало! (Мирн.)]; 4) (о лихорадке и т. п.)
преим.безл. потрястй, полихорадить; 5) (ди~
моход, сажу и т. п.) почйстить.

потрусйтися, -рушуся, -русишся потрястйсь,
разг. подрожать [У хаті, мов кішка, бі-
гала по стіні ясна пляма. От хоче добра-
тися до долівки і стрибне на стула, потрем-
тить, потруситься на йому та й знову по-
береться назад (Мирн.)].

потрух, -ху 1) пб^ох; (чаще мн. ч.: потрухй,
-хів) потроха [Бусол занурює дзьоба в
миску, вихоплює шматок потруху (Ст.);
Бекас — це один з тих небагатьох сортів
дичини, яку засмажують разом., з потру-
хами (Вишня); Одна другу безчестять,
ганять І рід ввесь з потрухом кленуть
(Котл.)]; 2) обл. труха [А згори на дів-
чину потрух сіна сипався на голову (Го-
ловко)].

потрухлий сгнйвший; изгнйвший; погнйв-
ший; иструхлявевший; разг. трухлявий,
обл. трухлий [В гущавині лежало кілька
потрухлих колодок (Вас.)]. Ср. потрухля-
віти.

потрухлявіти, -віє и потрухнути, -не сгпить,
(сильнеє) изгнйть; (мног. — еще) погнйть;
разг. иструхляветь, иструхлявиться [Де
батько ваш і матка-пані? Гниють, напевне,
десь в землі, .. Холодні кості їх потрухли
(Сос.)].

потручувати, -чую, -чуєш, потручпти, -ручу,
-ручиш обл. толкать, толкнуть; (слегка)
подталкивать, подтолкнуть [Семенко все
бігав, все робив, що мама казала, і раз по
раз потручував молодші сестри (Стеф.)}.
потрушений поснпанннй; потрушенньїй [Під
хрестом стояло корито з водою для бджіл,
потрушеною стеблами соломи (Н.-Лев.)].
Ср. потрусйти 2.

потрушбк, -шку потроха (мн. ч.).

потрушувати, -шую, -шуєш разг. потругпи-
вать; (встпряхиватпь) разг. потряхивать [Ко-
зи пощипували жорстку травицю, потру-
шуючи бородами (Іван.)].

потрюхати, -хаю, -хаєш и потрюхйкати,
-каю, -каєш фам. потрусйть [мелким ша-
гом (мелкой рнсцбй)] [Попаденька послу-
хала, За чумачками потрюхала (Чуб.); От
потрюхикав собі віл помалу (Чуб.)].

потрясати, -саю, -саєга, потрястй, -су, -сені
1) прям., перен. потрясать, потряс гй,
книжн. сотрясать, сотрястй; (с силой тря-
сти — еще) встряхивать, встряхнуть [Смі-
явся [Шандор] і ще здалеку потрясав до
Маргіт своїми кошиками: вони були по-
рожні (Гонч.); Курочка схопив свого сучку-
ватого ціпка і потряс ним у повітрі (Донч.);
Вибух потряс землю (Цюпа); Мовчазне,
здавлене ридання без сліз потрясає
все її тіло (Л.Укр.); Селянсько-козацькі
повстання проти панування польської
шляхти і місцевих експлуататорів одно за
одним потрясали Україну і Білорусію
(Тези про 300-річчя); І Рим залізний по-
трясли плебеї Огнем завзяття й молотом
ідеї (Рил.); Дивний флот на сонці сяє,
гімном небо потрясає, грає на крилі (Тич.);
Наче розлючена вовчиця, кинулась вона на
нього і потрясла його сильними руками
(Коб.)]; 2) (только соверш. — о состоянии
дрожи) разг. поколотить.

потрясатися, *сається, потрястися, -сеть-
ся содрогаться, содрогнуться; (колебаться,
вздрагивать книжн. — еще) потрясаться,
потрястись [Весь зал вставав на ноги, —
потрясались од покликів і стіни й стеля...
(Тич.); Тихе поле аж крикнуло, Аж зари-
дало, потряслось, Тугу-журбу та ту не-
волю На землю руську пронесло (Шевч.)].

потрясаючий потрясающий [Новий потрясаю-
чий окрик прошиб похмуру тишину лісу
(Коб.); Потрясаючу поему присвятив героїз-
мові дружин декабристів — російських жі-
нок— Некрасов (Рил.)].

потрясіння потрясение, разг. встряска [Со-
ціалістична система переможно йде вперед,
не знаючи криз і потрясінь (Матер. XX з.
КПРС); Тільки великі душевні потрясіння
здатні так змінювати людину (Руденко)].

потрястй см. потрясати.

потрястися см. потрясатися.

потуга1 1) разг. сила, мощь [Чуєш, друже
мій, сила — в безсмертній потузі народу,
В тому корені вічнім — безсмертя твоє
і моє! (Криж.); Розлігся гомін, сміх, на-
руга, І жарти прикрії чувати: — Самсоне!
Де твоя потуга? Чи ти забувся воювати?
(Л. У«р.)]; на *^гу кому разг. на под-
крепление кому [Чотири тисячі охочої
донської «голитьби» — одчайдушних коза-
ків — на потугу Хмельницькому вів зав-
зятий молодий отаман Степан Разя (Кач.)];
у^гу вбитися разг. набраться сил;
2) обл. беда, несчастье.

потуги, -туг, редк. потуга2 1) потуги, редк.
потуга [Та даремні потуги пропаган-
дистів нової світової війни і їх хазяїв
з Уолл-стріту! їм не вдалося і не вда-
сться ввести в оману народи світу (Рад.

Укр., 1950, VIII)]; 2) (только мн. ч.: во
время родов) потуги; пологові (ро-
дові) <^ги родовне потуги [В законні
дев’ять місяців почалися у матері Октава
родові потуги (Стп.)].

потугішати, -шає стать туже, сделаться
туже.

потугонька уменьш. обл. беда, несчастье;
г^ку чути предчувствовать беду, пред-

' чувствовать несчастье [Десь на свою го-
ловоньку потугоньку чую (Рудч.)].

потугувати, -гую, -гуєш разг. мучиться [при
родах] [Роди були тяжко трудні: потугу-
вала ними,Мотря два дні й дві ночі (Мирн.)].
потужавіти, -віє стать тверже, сделаться
тверже.

потужити, -тужу, -тужиш (за ким, за чим и
до кому, по чому) погоревать (о ком, о

чем), потосковать (по ком, по чем и по
кому, по чему), разг. потужйть (по ком,
по чем и о ком, о чем); фольк. покручй-
ниться (о ком, о чем) [Василя взято в
москалі. Олександра потужила трохи
та й втихомирилась (Коцюб.); Але, видко,
убогим було її щастя: нарік вони ледве
повернули зерно, потужили, позітхали
та й подалися обоє на поклін у панську
економію (Ст.)].

потужитися, -жуся, -жишся разг. напрячься
[Іде, спотикається [п’яничка], ..поту-
житься, випрямиться, от і пішов, пішов
(Квітка)].

потужпий 1) мбщньїй, могучий [Він круто
повернув баркас, так круто, що мало не
перекинула його потужна хвиля (Шиян);
Як у найкращу музику, вслухався коман-
дир в потужну пісню машин (Ткач); 3 кож-
ним кроком почувалось, як б’ється по-
тужний пульс майбутньої будови (Дмитр.) ];

2)	спец, мбщньїй [На виставці демонструє-
ться потужна сучасна техніка, різнома-
нітні механізми (Колг. Укр., 1954, 2);
Останнім часом виявлено потужні родо-
вища природного газу під Харковом —
ІІІебелинське (Наука і життя, 1957, 12)];
'-’ний двигун техн. мбщньїй двйга-
тель.

потужність, -пості 1) мбщность, мощь [Танк
круто повернувся і під таємниче перешіп-
тування румунських солдатів, захоплених
потужністю радянської зброї, зник так
само блискавично, як і з’явився (Кач.)];
2) спец, мбщность [Каховська ГЕС — це
другий ступінь у використанні гідро-
енергетичної потужності Дніпра (Наука і
життя, 1956, II)]; ^ть машйни мбщ-
ность машйньї; на повну ~ть на
пблную мбщность.

потужніти, -ніє разг. усйливаться; стано-
виться бблее мощньїм [Проблиски світла,
спочатку такі бліді й тихі, чимдалі роз-
росталися, потужніли (Коцюб.)].

потужно нар. мбщно, могуче [Потужно ревли
танкові мотори (Собко); Як рука натра-
пить На ту струну, що ствердла від*мов-
чання, Шарпни струну безжалісно, по-
тужно І брязни в неї, наче на пожежу
(Л. Укр.)].

потужнострумовий 9Л. сильнотбчньїй.

потуманити, -ню, -нині разг. 1) подурачить
[Пусти, мати, погуляти, Я не забарюся":
Тілько хлопців потуманю, Да й назад
вернуся (Чуб.)]; 2) мног. одурачить.

потуманілий потускневший, потускнелмй
(разе.), потускший, потускнувший, разг. по-
ту скльїй; затуманенпьій [Вона опустила
голову, мить помовчала, потім глянула Ста-
хурському в лице своїм знову потуманілим
поглядом (Смол.)]. Ср. потуманіти 1.

потуманіти, -ніє разг. 1) потускнеть,
потускнуть; (омрачиться) затуманиться
[Обличчя професора потуманіло (Смол.)];

2)	безл. потемнеть [В голові у його зашу-
міло, в вухах загуло, в очах потуманіло
(Н.-Лев.)].

потупати, -паю, -паєш 1) (постучать ногами)
потопать; 2) потоптаться [Потупала стара
коло його — все мовчить, та й одійшла
(Вовч.)]; 3) (пойтй, уйтй) фам. потопать
[І Ковалиха потупала до дверей, знову
продовжуючи свою давню й безконечну
спірку з упертою й ледачою Оленою (Жур.)];

4) (що) (топча, испачкать) разг. затоптать
(что); (пачкая, оставить грязние следьі)
наследйть (на чем) [Потупали долівку —
тільки й діла, що прибирай після них у
хаті (Гл.)].

потупити см. потуплювати.

потупити, -туплю, -тупиш мног. потупить
(разг.), затупить, иступйть [Обидва ножі
потупили, — тепер чим хоч, тим і криши_
(Черниг. у. — Сл. Гр.)].

потупитися см. потуплюватися.

потупйтися, -тупиться потупиться; зату-
питься, иступйться [Федір обдивлявся сер-
пи, чи не пощербилися, не потупилися
(Мирн.)]. Ср. потупйти.

потуплений1 потупленньїй [А тепер став
ходити [Когут] нечутно, крадькома. Очі
завжди потуплені в землю (Цюпа)]. Ср.
потуплювати.

потуплений2 потупленньїй; затупленньїй,
иступленньїй. Ср. потупйти.

потуплювати, -люю, -люєш и потупляти,
-ляю, -ляєш, потупити, -плю, -пиш потуп-
лять, потупить [Кармелюк важко дихав,
потупивши погляд у землю (Куч.); Іноді
вона засоромлено, мов молода, потупляла^
очі в землю (Досв.)].

потуплюватися, -лююся, -люєшся и потуп-
лятися, -ляюся, -ллєшся, потупитися,
-плюся, -пишся потупляться, потупиться
[Мишуня почервонів і потупився, а Світ-
ланці стало його шкода (Янов.)].

потупляти см. потуплювати.

потуплятися см. потуплюватися.

потупотати, -почу, -почеш и потупотіти,
-почу, -потйш усилиш. разг. затопотать
[З жадібними очима ближче до веранди
швидко потупотів дідовий рід (Вас.)].

потупцювати, -цюю, -цюєш и потупцяти,
-цяю, -цяєш и (реже) потупцюватися, -цю-
юся, -цюєшся 1) разг. потоптаться [Шев-
чук ще з хвилину потупцюйав перед сто-
лом, ..потім безнадійно махнув рукою і
вийшов (Збан.); Волька, звично потуп-
цявши, вимірював палицею грубизну су-
сідньої крижини й переступав далі (Ільч.);
Ми ще трохи потуплювалися, у всі очі
дивлячись на діда Власа (Ряб.)]; 2) (только
потупцювати: пойтй) обл. поплестись.

пбтур, -ру см. потураппя 1.

потуральник потвбрщик, разг. потатчик, по-
такатель.

потуральниця потвбрщица; потатчица, пота-
кательница [— Цить, потуральницеї —
кричав дід, блискаючи очима (перекл. з
Горького)]. Ср. потуральник.

потурання 1) потвбрство; потакание, потачка;
попустйтельство, уст. попущбние [Ленін
був глибоко обурений позицією «невтру-
чання*, а по суті потурання, яку зайняв
відносно філософського ревізіонізму Каут-
ський (Віогр. Леніна)]; 2) измьівательство
[Сирота [Тарас], що зазнав уже людсько-
го глуму й потурання, вія так і прикипів

до місця, дослухаючись до кожного слова
цієї пісні (Вас.)]. Ср. потурати 1—2.

потурати, -раю, -раєш 1) потвбрствовать,
разг. потакать, давать потачку; (не проти-
водействовать) попустйтельствовать [Запо-
взята мати до певного часу потурала прим-
хам дочки, яка не хотіла покидати Київ та
тітку Настю (Дмитр.}]; 2) (ким) разг.
измьіваться (над кем) [Ні об чім тебе н$
прошу, тільки будь до мене добрий, не
потурай, коли часом буду смутна, се ми-
неться (Квітка)]; 3) обл. обращйгь.внима-
ние; (рассчитивать на что-нибудь) на-
деяться, полагаться [Очі [Якова] переко-
силися, па вибритій круглій бороді лисніло
щось... не потурав на те Яків і не втирався
' (Мирн.); — Дядьки поможуть. — Не по-
турай на те, Василю; поможуть, та не
тобі, а собі (Квітка)].

потурач, -ча попустйтель.
потурачка попустйтельница.
потурбований побеспокоенньїй; обеспокббн-
ньій; потревоженньїй; стесненньїй, затруд-
ненньїй; утружденньїй; взбудораженньїй
[Здригалися водяні лілії, потурбовані ве-
селою рибою (перекл. з Чехова)]. Ср. потур-
бувати.

потурбувати, -бую, -буєш побеспокбить,
обеспокбить; (нарушить покой — еще) по-
тревбжить; (причинить затруднение) стес-
нйть, затруднйть, книжн. утрудйть; (под-
нять на ноги, визвать переполох) взбудо-
ражить [Вони говорили тихо, щоб не по-
турбувати хворого, йле той мимоволі чув
усе (Куч.); — Не затримаємо, — пообіцяв
їй Сабуров, ввічливо кланяючись, — про-
бачте, що довелось потурбувати (Шиян)].
потурбуватися, -буюся, -буєшся (про кого,
про що, за кого, за що и реже ким, чим)
позаббтиться (о ком, о чем), разг. побес-
покбиться (о ком, о чем); (заблаговременна
принять мери к чему-нибудь — еще) оза-*
ботиться (^ем) [Закінчиш і школу, і кон-
серваторію, про це вже, будь певна, по-
турбується держава (Донч.)]; ~тися по-
передити и т. п. потрудйться преду-
предйть и т. п.; <^буйтеся (как обращенив
к кому-нибудь с предложением или приказа-
нием что-нибудь исполнить) потрудйтесь.

по-турецькому, по-турецькії нар. по-турецка
[Раптом по-турецькому загойкали збройні
вершники (Ле); Він підгорнув по-турецьки
ноги (Трубл.)].

потуречений, потурчений редк. отуреченими
[Потурчений грек Захар-Селім легко авик
до того, що він турок (Ле)]. См. еще отуре-
чений.

потуречення, потурчення редк. отуречений
[І те скажи панам‘державцям, що віра
православна далі не може терпіти, щоб її
на католицтво обертали. Люди захищати-
муться і від того католичення, як і від
потуречення (Л>)]. См. еще отуречення.

потуречити см. потуречувати.

потуречитися см. потуреч у ватися.

потуречувати и потурчувати, -чую, -чуєш,
потуречити и потурчити, -чу, -чиш редк.
отуречивать, отуречить, См. еще отуречу-
вати.
потуречуватися и потурчуватися, -чуюся,
-чуєшся, потуречитися и потурчитися, -чу-
ся, -чішіся редк, отуречиваться, отуречи-
ться [Маруся: ..Я потуречилась., в
бусурманській стороні. Я мусила потуре-
читись, бо я ж невільниця (Н.-Лев.);
Так треба ж у хату, а уявись у хаті, то
і тітка, і Катря сплеснуть руками, наче
ти тричі потурчився (Вовч.)]. См. еще
отуречуватися.

потурйти, -рю, -рйш 1) фам. потурить,
витурить, протурйть [Гаряча пора на полі
давно перейшла, і хазяїн скоса поглядав
на своїх наймитів, ніби шукаючи нагоди
потурити когось із двору (Мур.)]; 2) обл.
брбсить; (с силой — еще) швьірнуть [Об-
німаю її [матір]... однією рукою нахиляю
за шию, а другою, дивись, шматок уже й
потурив у пазуху (Мирн.); Василь став.
Білявий Габелок потурив свинку на Ва-
силя (Мирн.)].

потуркати, -каю, -каєш и потурчати, -чу,
-чиш поворковать, разг. поворкотать.

потуркотати, -кочу, -кбчеш и потуркотіти,
-кочу, -котйш усилиш. поворковать, разг.
поворкотать.

потурлйти, -лю, -лйш обл. погнать [Певно,
самі не насмілились ловити мене в Пав-
луся та й потурлили оцю пришелепувату
Павлусеву дядину шукать мене тутечки
(Н.-Лев.)].

потурпак, -ка, потурчйпець, -пця разг. презр.
ренегат (отуречившийся) [Пішли вздовж
турецьких берегів.. Потурнаки та звільнені
бранці вказували нам путь (Тулуб); Посе-
редині ходить наглядач, брязкає ключами
від кайданів, потурчинець-невільник, жор-
стокий, як усі перекинчики... (Тулуб)].

потурчати см. потуркати,
потурчений см. потуречений,
потурчення см. потуречення,
потурчйпець см. потурнак.
потурчити см. потуречуватп.
потурчитися см. потуречуватися.
потурчуватп см. потуречуватп.
потурчуватися см. потуречуватися.
Потускпілий, потусклий редк. потускневший,
потускнельїй (разг.), потускший, потускнув-
шии, разг. потускльїй [Скулений, блідий, З
тремтячими колінами, потусклим, Зів’ялим
оком, звільна, наче тінь, По мармурових
залах безучасно Валентій плентавсь (Фр.)].

потускпіти, -піє и потускпути, -не редк. поту-
скнеть, потускнуть [Молоде лице його почер-
воніло, очі потускніли (Мирн.); Гранітні
сходи залишилися недоторканими, тільки
блиску на них вже не стало, ніби потуск-
ніли і зістарилися вони за ці два роки
горя (Собко); Нехай сонечко для мене не
світить, нехай місяць для мене потускне
(Квітка)].

по-тутешньому нар. по-здешнему, по-мест-
ному [Він не хотів би, щоб хтось побачив
їх удвох так пізно — по-тутешньому пізно
(Шовк.)].

потіха 1): в й п и т и (пити) на ~ху
разг. уст. випить (пить) на прощание;
(без дополнения — еще) випить (пить) по-
слбднюю (по последйей, разгбнпую) [—Мо-

же, хто пулечку зіб’є або на потуху ста-
канчик-другий пуншу вип’є?— спитав Ко-
лісник (Мирн.); — На потуху треба ви-
пити, — сказав прощальник, — а то від
твоїх кулаків в голові щось аж джмелі
загули (Панч)]; зробйти щось для
~хи разг. сделать что-нибудь на прощание
(в заключение) [То, бачте, Замітальський
для потухи Таку для панства штуку від-
палив (Ррл.)]; 2) обл. поддержка [Найшла
на Семена несміливість, і він був би до-
певне вернувся назад, якби не почував
тої потухи, що йде з.. Паньком (Марш.)].
потухати, -хає, потухнути, -не потухать,
потухнуть, гаснуть, загаснуть, погасать,
погаснуть, угасать, угаснуть [Огонь у печі
потухав (Мирн.); Потухло світло в світ-
лиці, запала глупа ніч (Ле); Зоря потуха-
ла, сиза ніч крила землю (Мирн.); Очі
на мить зафосфорилися й потухли під
віями, що тінню впали на них (Мик.)].
потухаючий редк. потухающий, гаснущий, по-

гасающий, угасающий [Байдуже їм [зорям],
що робиться па землі; тихо, мов потухаючі
іскорки, лягає той світ на мерзлу грудку
(Мирн.); Федосій, як скошений, упав після
першого пострілу.. В потухаючій уяві на
мить хмаркою промчала Собченкова по-
гроза... (Ле).

потухлий потухший, загасший, погасший,
угасший [Мимоволі уявлявся., чоловік з
потухлою цигаркою в зубах (Ле); В кухні
на столі стояв потухлий уже самовар (Го-
ловко)].

потухнути1 см. потухати.

потухнути2, -не (загнить) мног. потухнуть
(разг.), протухнуть.

потушити, -тушу, -тушиш потушйть, по-
гасить; (прям. — еще) затушйть, зага-
сйть [Потушила Христя світло, лягла
(Мирн.); Огню вогнем не потушити (при-
слів'я); Ось-ось вони [річечки] перед очи-
ма грають; ще трохи — і ви., потушите
пекучу печію... (Мирн.)].

потушитися, -тушиться разг. потухнуть, по-
гаснуть [Не спуска він очей з горниць,
дожида, коли потушиться огонь у пайовім
покої (Мирн.)].

потушкувати, -кую, -куєш стушйть; (видер-
жать в каком-нибудь состоянии, притупить
остроту, едкость и т. п. — еще) поморйть.
потщитися, -щуся, -щйшся уст. потщйться
[Сильвестр: ..Потщитесь, браття, тре-
ба поспішати, Щоб книги всі переписати
нам (Коч.)].

потюпати, .-паю, -паєш разг. поплестйсь,
побрестй; побежать мелкими шажкйми,
побежать рьісцбй, разг. затрусйть [Боря
сам вийшов із шкоди і сумно потюпав до-
дому (Коп.); Старенька шкапина потю-
пала до села (Шер.)].

потяг1, -гу влечение, тяготение, стремление,
перен. тяга; (склонность к какому-нибудь
делу — еще) призвание; (желание, намере-
ние сделать что-нибудь) побуждение, уст.
позйв [Мабуть, замкнутість і деяка від-
людкуватість хлопця й породили в ньому
спочатку цікавість, а потім нестримний
потяг до музики (Дмитр.); Кожному ві-
доме це почуття — потяг до місця твого
народження (Смол.); В неї десь узявся
потяг до порядкування, прокинулась дрі-
маюча енергія (Н.-Лев.)]; ~гдо знань
стремление к знанням [Широкий розвиток
народної освіти в нашій країні яскраво свід-
чить про нестримний потяг радянських
людей до знань, до підвищення свого за-
гальноосвітнього рівняґ (Наука і життя,
1958, 12)].

потяг2 см. поїзд 1.

потягати1, -гаю, -гаєш 1) редк. тянуть, по-
тягивать [Всі весело розмовляли. Один
Чіпка мовчки потягав люльку (Мирн.);
Стрий шумів по камінню, від нього потя-
гало вже вечірнім холодом (Фр.)]; см. еще
потягувати 1; 2) (наносить удари) обл.
бить, (сильнеє) избивать; (оставляя рубци
на теле — еще) полосовбть [Як покинув
хазяїн кілля тесати Та як начав мене би-
чем потягати (дума)]; 3) (направлять, уво-
дить куда-нибудь, захвативая, подхвати-
ваяс собой) обл. увлекать; (перен. книжн. —
еще) влечь [Увійшов [Нестор].. в мою
тиху кімнату, потягаючи за собою широку
струю чистого свіжого повітря знадвору
(Коб.); Та мене почуття обов’язків своїх
Потягає служити народу (Самійл.)].

потягати2, -гаю, -гаєш мног. разг. потаскать
[Потягав я тих дублених шкір. Все моє
вбрання пропахло ними (Чорн.)].

потягатися1, -гаюся, -гаєшся 1) разг. по-
таскаться; (по судебним делам) уст. потя-
гаться; 2) (поспорить, помериться силами,
побороться) разг. редк. потягаться [По-
падя глянула йому у вічі, пильно гляну-
ла.. — Ану, потягаємося, чия-то візь-
ме, — подумав він (Мирн.); Еней тебе
лиш визиває. ..Іди з Троянцем потя-
гайсь! (Котл^)].

потягатися2, -гаюся, -гаєшся и потягува-
тися, -гуюся, -гаєшся, потягнутися и
потягтися, ^тягнуся, -тягнешся (расправ-
лять уставшие от однообразного положення
руки, ноги, корпус и перен.) тянуться, по-
тягиваться, потянуться [Гості воруши-
лись, позіхали, потягались, але ніхто не
квапився вставати (Н.-Лев.); Величенний
кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає
(Вовч.); — Ти заснув, Петре? — озвалася
Марія. — Дрімаю, — і навмисне потягнув-
ся (Куч.); Дід прокинувсь, потягся і встав
(Мирн.); Сад потягається зо сну (Рил.);
Іще білаСте, наче вкрите па ніч- рядном,
воно [море] потягається слабо і в сонній
млості ніжно викидає перші хвилі на берег
(Коцюб.)].

потягеньки, -ньок дет. потягушки.

потягнений, потягнутий 1) потянутьій; по-
влеченньїй; нотащенньїй; поволбчениьій,
поволоченньїй; увлеченньїй; вмтащенньїй
[Відтак промайнув мій погляд, немов по-
тягнений невидимою силою, до дверей кім-
нати (Коб.); Потягнута прикладом Зосі,
Теодося скокнула й собі на коня
(Н.-Лев.)]; 2) потянутьій, стянутьій, ста-
щеннмй, утащенньїй. Ср. потягнути 1—2.
потягнути и потягти, -тягну, -тягнеш 1) по-
тянуть, уст. повлечь; (прям.: передвигая —

еще) потащйть; (не отривая от поверхности
чего-нибудь разг. — еще) поволочить, по-
волбчь; (направить куда-нибудь, захватив,
подхватив с собой, и перен. — еще) увлечь;
(извлечь что-нибудь, находящееся внутри)
разг. внтащить [Воли потягли воза по
долині (Н.-Лев.); Прохор знову пірнув
під воду і, вхопивши Карпа за ногу, по-
тягнув у глибину (Шиян); Хлопчик звич-
ним рухом потягнув за шворку, і птах
спустився на своє місце на плечі (Трубл.);
Марко потягнув носом повітря, вбираючи
смачні пахощі, що долітали з кухні
(Трубл.); Ганить Хапко турецьку люльку,
а проте кортить його: а нехай би з такої
потягнути разок (Вовч.); — Йдіть, бабо,
до Києва та пошукайте Мелашки, бо як
не підете, то я вас силою потягну, -г- ска-
зав Лаврін (Й.-Лев.); Натомлених за ці-
лий день коня і вершника потягнуло на
спочинок (Кач.); Човен потягло під пра-
вий берег (Трубл.); І потягло мене туди,
Де шум верстатів не стихає (Заб.); Дивлюсь
я на нашого голову і думаю собі, що це з
ним? Серйозний чоловік, а тут па жарти
потягло (Жур.); — Не говори дурниць! —
рішуче сказала дівчина і потягнула Са-
мійла за собою (Куч.); Звеліла [Олена] із
ставка потягти карасів і загадала вечерю
варити (Квітка)]; 0 ^тй руку за
ким (за кого) разг. стать на чью
сторону, взять чью сторону [Мировий по-
середник потяг руку за паном (Н.-Лев.);
Він потяг руку за свого брата дворянина
(Цирн.)]; 2) (украсть) разг. потянуть,
стянуть, ст&щйть, утащйть [Нащо лопату
покинув, ще хтось потягне (Коцюб.)];

3) (о струе воздуха, о распространении за-
паха и т. п.) преим. безл. потянуть, разг.
понести [Од річки, од очерету, понесло
. холодом (Н.-Лев.); Із степу потягнув хо-
лодний вологий вітер (Собко); Опівдні
звідкілясь з півночі потягло гаром (Донч.)];
4) (направиться) разг. потащйться, уст.
повлечься; (пойти — еще) побрестй, разг.
поплестйсь [Він стукнув дверима та й потяг
з хати (Мирн.)]; 5) (витерпеть, видер-
жать) разг. вмтйнуть; на т а к й х хар-
чах далеко не '-^тягнеш при таком
питании дблго не вйтянешь; 6) • (прожить,
просуществовать — преим. о больном) разг.
протянуть; він не довго втягне
разг. он не дблго протянет; 7) (випить)
разг./ потянуть [Добре горілки в шинку
потягли Та, попобившись, до суду прийшли
(Щог.)]; 8) (сильно ударить) разг. трес-
нуть, влепйть; (во всю длину Чего-нибудь)
вьїтянуть; (чем-нибудь гнущимся, зластич-
ним — еще) стегнуть [Василина так потяг-
ла писаря по руці ложкою^, що він аж за-
сичав (Н.-Лев.); Кіт скочив з печі під» піл,
неначе його хто потяг дубцем (Н.-Лев.);
Тут Мартоха вирвала свою руку від Юзі
і так потягла Дарку прутом, що та аж зви-
лася з болю (Л. Укр.)].

потягнутий см. потягнений.
потягнутися1 см. поіягатися2.
потягнутися2 и потягтйбя, -тягнуся, -тяг-»
нешся 1) потянуться; потащйться; по-
волочиться, поволбчься; вмтащиться [В
печі ще топилось.. Дівчина одразу потяг-
нулася до тепла (Грим.); Люба очима теж
їютяглася до того медальйона і раптом
поблідла (Цюпа); Сотні тисяч робітників
і селян, виведених радянською владою з
глибокої капіталістичної техМниці, потяг-
нулися до ясного радянського світла (Літ.
газ., 1951, V); Обігріта теплом, вона [пше-
ниця] потягнеться в ріст (Волош.)]; 2) по-
тащйться; повлечься; побрести; поплес-
тйсь; (прям., перен.: двинуться один за
другим) потянуться; (поступить, следуя
кому-нибудь, чему-нибудь, книжн. — еще)
последовать [Взяла Палажка порожнє ві-
дро та й потяглася додому (Н.-Лев.); Бать-
ко покинув матір, як мені було ще пів-
тора року, а $ам потягся і бог знає чого й
куди... (Барв.); Потяглися у вирій ключі
журавлині (Грим.); Приморська армія
наступала далі на Севастополь. За нею
потягнулися обози мирного населення
(Куч.)]. Ср. потягнути 1, 4; 3) (о кажу-
щемся движении предметов; о времени
перен.:	начать медленно проте кать)

потянуться [Згодом ліс закінчився, по-
тяглися білосніжні поля, осяяні зимовим
сонцем (Збан.); Потяглися дні за днями
(Гонч.); Тепер дні потяглися для
мене, як синій чад (Коцюб.)]; 4) (претер-
петь лишения, испитания) разг. помучить-
ся, разг. помьітариться [Скільки потягся мій
батько, поки на вчителя вивів мене (Гесл.)].

потягтй см. потягнути.
потягтйся1 см. потягатися2.
потягтися2 см. потягнутися2,
потягування потягивание.

потягувати, -гую, -гуєш разг. 1) потягивать
[Проценко потягував старе смаковите вин-
це (Мирн.); Потягуючи люльку, дивиться
в той бік Оленчук і все щось думає
(Гонч.)]; 2) (подпевать) подтягивать [Дяк
співав жалібну церковну пісню. Коли це
чує Кайдаш, щось потягує тоненьким го-
лосом за дяком (Н.-Лев.)].

потягуватися см. потягатися2,
потяґусі нескл. дет. потягушки.
потяти, -тпу, -тнеш уст. порубйть.
потятий уст. порубленньїй [Покосами буй-
ними лежать сади, потяті мадьярами ще з
осені — розвиваються (Вас.); А він каже
до дружини: «Браття і дружино! Лучче ж
нам потятим бути, Ніж в полоні гинуть!..»
(Рг/З.)].

потьмарений омраченньїй; помраченньїп; за-
темн енний; потускневший, потускнельїй
(разг.), потускший, потускнувший, потуск-
льій (разг.), потемневший, разг. потемнельїй
[Я тільки уважно подивився в синю глибину
тврїх потьмарених легеньким смутком, за-
думливо допитливих очей (Кач.); Лице
зблідло, в очах стала розгорятись, поблиску-
вати п’яна потьмарена пристрасть (7?ас.)].
Ср. потьмарювати и потьмарюватися.

потьмарення помрачение; ~ня свідомо-
с т і помрачение сознания [Він [переляк]
може супроводитись потьмаренням свідо-
мості, а іноді паморочним станом (Рад.
психол,)].

потьмарйти см. потьмарювати.

потьмарйтися см. потьмарюватися.

потьмарювати, -рюю, -рюєш, потьмарйти,
-марю, -марйш омрачать, омрачйть, книжн.
помрачать, помрачйть; (перен.: лишать
ясности книжн. — еще) затемнять, затем-
нить; (заслонять собой, перен.: превосхо-
дить, отодвигать на задний план) книжн. за-
тмевать, затмйть [Я був безмірно щасливий,
і ніщо не могло потьмарити мого щастя
(Збан.); Вітрець війнув — розвів дерева.
Потьмарив небо голубе (Ст.); Радісне
почуття потьмарювала набридлива думка
(перекл. з Бабаевського); Розкішні палаци
здіймалися до неба, ніби намагалися по-
тьмарити пишністю похмурі громади мо-
настирів та костьолів, що будував фанатик
Зигмунд (Тулуб)].

потьмарюватися, -рюється, потьмарйтися,
-мариться омрачаться, омрачйться; помра-
чаться, помрачйться; затемняться, затем-
ниться; затмеваться, затмйться; (тольк»
соверш. прям., перен.: стать более туск-
льім — еще) потускнеть, потускнуть, потем-
неть [Зненацька пролунав громовий вибух,
і ясний ранок зразу потьмарився (Гонч.);
Софія, ще раз глянувши на дівчину, відчула
в пій суперницю, і радість її потьмарилась
(Шиян); В очах йому потьмарилося від
болю (Собко); У мене розум наче потьма-
рився, Не знала я, де правда і де крив-
да (Л. Укр.); Наш знайомий зітхнув:
— Боюсь — потьмариться слава знамени-
того полтавського сала. Заб’є його сало
дніпропетровське (Вишня)]. Ср. потьмарю-
вати.

потьмитися, -мйться разг. затмйться.

потьмянілий потускневший, потускнельїй
(разг.), потускший, потускнувший, разг. по-
тускльш; помутневший; пожухший, пожух-
льій [У потьмянілих очах її спалахнули злі
вогники (Шиян); Рибалка Нур’ялі.. ніс до
саклі важкий, потьмянілий від роси глек
(Тулуб); Попрохала [удова]., в світлицю
свою, де висіли потьмянілі від часу ста-
ровинні фамільні портрети (Ле)]. Ср.
потьмяніти.

потьмяніти, -ніє и потьмянішати, -шає по-
ту^кпеть, потускнуть; (потерять прозрач-
ность—ео{е)помутнеть; (только о красках —
ещеі пожухнуть [В ту весну 1927 року в жит-
ті Петра все немов вицвіло, все потьмяні-
ло перед китайською революцією (Волош.);
Згодом вбна [далечінь] потьмянішала, на-
була бруднувато-зеленого тону пляшко-
вого скла (Тулуб); У Івана Залізняка
потьмяніло в очах (Собко)].

потьбк, -ку 1) потек [Зелені потьоки засти-
лали його [самовара] замурзані боки
(Мирн.); Ховав [Піхтір] у рядно своє
червоне, заплакане, в пилу і потьоках
лице... (Вас.)]; 2) редк. струя [Розгойдане
море, вже брудне і темпе, наскакувало
на берег і покривало скелі, по яких по-
тому стікали потьоки брудної спіненої
води (Яоі{юб.)].

потьбмкінець, -нця ист. потемкинец [13
червня [1905 р.] увечері прикомандиро-
ваний до «Потемкина» міноносець «267»
привіз для потьомкінців м’ясо {Іст,
Укр. РСР)}.

потьопати, -паю, -паєш и потьбпатися, -паю-
ся, -паєшся 1) (по грязи) фам. пошлепать;

2) (направиться куда-нибудь) разг. по-
топать [Взяли ми курс в енському напрям-
ку і потьопали

потьохкати, -каю, -каєш 1) пощелкать; 2) (о
сердце) разг. побиться.

потьохкування пощелкивание.

потьохкувати, -кую, -куєш пощелкивать [З
дрімучої гущавини парку., потьохкували
солов’ї (Гонч.)].

по-ударному нар. по-ударному [Щоб ніколи
біди не знати, треба по-ударному працю-
вати (приказка)].

пбуз см, повз.

поука обл. поучение, наставление.

поукісний с.-х. послеукосньїй [Пожнивні і
поукісні посіви льону можна провадити
тільки після культур, що рано збираються
(Техн. культ.)].

поукісно нар. с.-х. послеукбсно [Боби можна
висівати не тільки весною, але й поукісно
і післяжнивно, в чистому вигляді і в су-
мішах (Колг. Укр., 1958, 72)].

по-українському, по-українськи нар. по-
украйнски [У нас велика біда, що багато
людей думають, що досить говорити по-
українськи.., щоб мати право на назву ч
патріота, робітника на рідній ниві, чо-
ловіка з певними переконаннями і т. п.
(Л. Укр.); Незвичайно здатна дитина на-
вчилась у сільській школі читати й писати
по-українському, по-польському і по-ні-
мецькому (Коцюб.)].

поурочний поурочний.

поурочно нар. поурочно.

по-утриманському, по-утриманськії нар. разг.
по-иждивенчески [Серед українських ком-
позиторів була значна група музикантів,
які неглибоко, пасивно, по-утриманськи
ставилися до народної музичної й пісен-
ної творчості (Тич.)].

поучепня лиш. поучение [Слово за словом,
мов крапля за краплею, падали Миросла-
вові поучення в молоду голову княжича
(Хижн.)].

пофарбований вьікрашенньїй, покрашенньїй,
окраіпеннмй; перекрашенньгй; разделан-
ньгй [Попід стінами стояли два ослінчики,
пофарбовані в зелений колір (Ткач)]. Ср.
пофарбувати.

пофарбування вмкраска, покраска, окраска;
перекраска; разделка [Дерев’яні будинки
прикрашувались різьбленим орнаментом
та пофарбуванням (Дерев, зодчество У«р.)].
Ср. пофарбувати.

пофарбувати, -бую, -буєш вьікрасить, по-
красить, окрасить; (заново или все подряд —
еще) перекрасить; спец, разделать [Оксані
радість: мати одрізала з полотна на хустку,
а порошком., пофарбувала в червоний ко-
лір (Головко); Мишуня ліг трохи полежати
на своє ліжко, що його наново пофарбував
і поставив до своєї кімнати сам Парамон
Пархомович (Янов.)]; ^тп шафу під
горіх разделать шкаф под орех.

покарбуватися, -бується скраситься.

по-фарисейському, по-фарисейськп нар, фа-
рисейски.

пофйркати и пофоркати, -каю, -каєш пофмр-
кать [Підвівся Микола, вийшов у кори-
дор, голову під кран. Пофиркав від задо-
волення, витерся і знову схилився над
підручникоїМ (Рад. Укр., 1958, IX)].

пофйркувати и пофоркувати, -кую, -куєш
пофьґркивать [Кінь, бадьоро пофоркуючи,
біг рівною, припорошеною свіжим снігом
дорогою... (Грим.); На столі, благодушно
пофиркуючи парою, кипів самовар (перекл.
з Горького); Ліси., піднімалися вгору, і
машини пофоркували в їх глибині, мов
казкова дичина (Сти.)].

пофілософствувати, -твую, -твуєш и пофіло-
софувати, -фую, -фуєш пофилосбфствовать
[— Пофілософствуй і йди відповідати з
історії, — засміялась Марійка (Донч.)].

по-філософському, по-філосбфськи нар. фи-
лосбфски [— Немає добра без зла, — по-
філософському підбив підсумок дід Ки-
яшко (Збан.); Тарас по-філософськи не
звернув уваги на брудні вікна, стіни, про-
сиджену канапку, замовив вечерю і чай
(Іван.)].

пофілософувати см. пофілософствувати,
по-фінському, по-фінськи нар. по-фйцеки.
пофліртувати, -тую, -туєш пофлиртовать.
по-флотському, по-флбтськи нар. по-флбтеки
[— Я вважаю, — відповів я командирові,—
що кращого, як макарони по-флотському,
не придумаєш (Т«ач)].

пофоркати см. пофйркати.

пофоркувати см. пофйркувати.

пофортунити, -нить безл. посчастлйвиться,
перен. повезтй [Докладно взнаєш про Мо-
скву, Як у село прибуду. Бо пофортунило
мені І другові одному — Нам дозволяють
на три дні Заскочити додому (Воскр.)].
по-фрапцузькому, по-французькії нар. гю-
французеки [Мама., сказала гувернантці
одвести пас гуляти. — їм не пристало слу-
хати таку мову, — додала вона по-фран-
цузькому (Мирн.); Лист княжна Варвара
писала по-французьки (Іван.)].

похабний разг. редк. похабньїй [Упав і за-
тих [Анд’зошка], не доспівавши похабпого
куплета (Мик.)].

похабпик разг. редк. похабник.

похабішчатп, -чаю, -чаєш разг. редк. по-
хабничать.

похабство разг. редк. похабство.
похабщина разг. редк. похабщина.
похазяйнувати и редк. похазяїпувати, -пую,
-пуєш и редк. похазяювати, -зяюю. -зяюєш
1 похо^яйствовать (разг.), п хозяйничать
[Я йду з села днів на чотири.. Доведеться
тобі похазяйнувати тут замість мене
(Донч.)]; 2) (сделать что-нибудь по своєму
усмотрению) похозяйничать [— Та хто б
се такий був тут? Похазяїнував добре.
— Може й Хомка?—одказував хтось
(Мирн.); Спасибі за позначки, дещо стоїть,
як називається і де аеродром. Ми встигли
похазяйнувати добре, сам знаєщ (Янов.)].

по-хазяйському, по-хазяйськп нар. по-хо-
зяйски [Уважно розглядав рясні стебла
голова колгоспу, по-хазяйському до всього
придивлявся (Шиян); Навантажили обидва
вози [хлібом], придавили рублем, ушну-
рували як слід, по-хазяйськи (Мирн.)].

похазяювати см. похазяйнувати.

поха марка ти и похарамаркати, -каю, -каєш
фам., прен. побормотать [под пос].

по-хамському, по-хамськи нар, разг, прен.
по-хамски [Взявши мовчання за знак зго-
ди, рудий джентльмен по-хамськи розсівся
на третьому стільці (Слол.)]; поводи-
тися ~ кому (^ки) вести себя по-хамски,
обращаться по-хамски, разг. хамйть.

похандрйтн, -рю, -рипі похандрйть.

похапати, -паю, -паєш мног. разг. похва-
тать (разг.), схватйть; (поймать разг. —
еще) ступать; (разобрать) расхватать [М а-
ня: Гарно просите, чорти якісь! Похапали
мя за руки, як клещами, та й тягнуть, мов
медведя до меду! (Фр.); Ми похапали серпи
і шурхнули до межі (Смол.); Становий на-
летів несподівано з поліцією й на Ковба-
ненків курінь, похапав багато вербівців
(Н.-Лев.)].

пбхапки, похапцем нар. наспех, разг. нйскоро;
(очень бистро) поспешно, тороплйво; (очень
спеша) второпях [В спорожнілих солом’я-
них кублах, в похапцем виритих — бруст-
верами на схід стрілецьких ячейках ще,
здавалось, не вивітрились рештки люд-
ського тепла (Гонч.); Похапки назула вона
на дівчинку старі заскорублі чоботи, на-
кинула юпку, платок (Мирн.); За день до
мого од’їзду я в останній раз похапцем
передивлявся свої книжки (Вас.); Остап-
чук хотів щось сказати, але Скиба поспі-
шив навздогін за Нечипуренком і Пере-
пелицею, похапцем кинувши: — До Си-
дорчука йдемо... (Жур.)]. ’ ,

похапливий поспешньїй, тороплйвьій; (о ком—
беспокойньїй — еще) суетлйвілй [Галина
Петрівна засипала сина похапливими за-
питаннями (Донч.); В коридорі грюкнули
якісь двері, долинув звук легких, похап-
ливих кроків (Шовк.); Несподівано влетить
в хату через одчинене вікно [частівка],
політає, покрутиться, як похапливий гість
(Н.-Лев.)].

похапливість, -вості поспешность, тороплй-
вость; суетлйвость [І кожен ішов наман-
ганською вулицею й бачив в очах другого
похапливість, сподівання (Ле)]. Ср. похап-
ливий.

похапливо нар. поспешно, тороплйво; сует-
лйво [Дарка похапливо стала роздягатись
(Л. Укр.); Савченко почув, як чмихнула
в кулак господиня, почервонів до счіз і
похапливо витяг із кишені оксамитовий
зелений кисет для тютюну (Нанч)]. Ср.
похапливий.

похапцем см. похапки.

похарамаркати см. похамаркати.

похарчати, -чу, -чйш разг. похрипеть.
похарчйти, -чу, -чйш см. похарчувати,
похарчйтися, -чуся, -чйшся см. похарчува-
тися.

похарчувати, -чую, -чуєш 1) (кого) покор-
мйть; 2) (что и без дополнения) обл. поесть,
покушать; (только с дополнением — еще)
скушать.

похарчуватися, -чуюся, -чуєшся покормй-
ться.

по-хатпьому нар. по-домашнему [Лісова —
молода жінка, ошатно, хоч і по-хатньому
одягнена (Коч.)].

похвала похвала, одобрение; (торжествен-
ная книжн. — еще) восхваление [Дівчина
розчервонілася від похвали (Трубл.); По-
хвал мав стільки, що не одіб’єшся (Ко-
зач.); Я зовсім серйозно поділяю думку
Кузьми Пруткова, що похвала потрібна
талантові, як каніфоль — смичкові (Рил.)];
не поздоровшаєш від ота-
ких ^л не поздорбвится от зтаких по-
хвал.

похвалйти см. похваляти.

похвалитися см, похвалятися.

похвалка, (чаще мн. ч.) похвалки, -лок уст.
угрбзьі [Плюньте ви на його похвалки
(Мирн.); Збурена, зелектризована влас-
ними похвалками юрма невгавала (Ко-
цюб.)].	*

похвалювати, -люю, -люєш разг. похваливать
[А пани-сусіди нашу панію похвалюють-
величають:—Ото хазяйлива! Ото розумна!
(Вовч.)].

похваляння 1) хвастовство, разг. похвальбй,
бахвальство [На всі ті хвастощі і похвалян-
ня свого товариства Богун лише поблаж-
ливо усміхався (Яач.)]; 2) угрбзм (мн, ч.)
[Зачувши панські похваляння, ти, Михай-
лику, запорожець тобто, візьмеш доброго
дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів...
(Ільч.)].

похваляти, -ляю, -ляєш (редк.), похвалйти,
гвалю, -валиш хвалііть, похвалять (уст.),
похвалйть; (отзиваться с похвалюй, с
сочувствием — еще) одобрять, одббрить
[Діброва певно знав, за таку пісню його
обов’язково похвалить Кармелюк (Куч.);
— Дуже смачне, — хвалив Іван, бо якось
не похвалив Франчиного обіду, а вона так
образилася, що мало не розплакалася
(Чорн.); Кай Летіцій: .. Кріспіна
Секста я не похваляю — за всі його, тобі
відомі, вчинки (Л. У«р.)].

похвалятися, -ляюся, -ляєшся, похвалй-
тися, -валюся, -валишся 1) хвастаться, по-
хвастаться, разг. хвастать, пбхв&с-
тать, похваляться, хвалиться, похва-
лйгься; (только несоверш.: кичливо, са-
монадеяино разг, — еще) бахвалиться;
(только соверш.: слегка разе. — еще)'
прихвастнуть [Своїми знаннями Аркадій
ніколи не похвалявся (Коп.); — Я теж
матиму все, що їй любе, — похвалився
хлопець схвильовано (Гонч.); Мар’ян встиг
похвалитися, що із Львова приїхав його
синок Юрась і навіз усій сім’ї стільки по-
дарунків та гостинців, що й ^ади не дати
(Чорн.)]; не можу ~литися [ким,
чим] разг. не могу похвастаться [кем,
чем] [Не можу похвалитися, щоб мені добре
працювалось (Коцюб.); Щодо дівоцької вро-
ди, то цим Марина похвалитися не могла
(Слол.)]; 2) (только несоверш.: угрожать
словами) грозйться [Запоріжці одверто по-
хвалялися знищити впень усі католицькі
кодла, довести панству, що не можна без-
карно чіпати козацтво (Тулуб)]; хлятися
на кого разг, угрожать кому [Чого ж
ти., похваляєшся на Попенка? (Мирн.)];
3) (только соверш.) разг. сказать, расска-
зать [—А Марта, щоб покрити мене перед
мамою, взяла мою вину на себе, — розли-
валася жалібно перед папою. — А чом
же ти мамі не похвалилася? — спитав
папа (Мирн.)].

похвальба разг. 1) хвастовство, разг. по-
хвальба, бахвальство [Іванові., хотіло-
ся сказати, що він всі сили покладе,
аби тільки стати справжнім майстром,
..але прозвучало б це, мабуть, похвальбою,
і хлопець стримався (Собко)]; 2) угрбза
[Самі здебільшого окопники, що роками
витримували на собі нелегку владу ко-
мандирів, вони добре розуміють Куликову
похвальбу (Гонч.)|. Ср. похвалятися 1—2;
3) похвала; (торжественная книжн. — еще)
восхваление [Говірка людина цей старень-
кий учитель, але на похвальби ще в школі
був не дуже щедрий (Коп.)].

похвальний похвальний; (содержащий в себе
одобрение, високую оценку и т. п. — еще)
одобрйтельньїй, книжн. лестньїй [Наймен-
ший шум, найменша, хоча би й похвальна,
увага старої матушки просто його розлю-
чували (7ґоі{ю6.)];~ппй відзив лестньїй
бтзьів; *-*»на грамота похвальная гра-
мота; ~ пий лист уст. похвальний лист.
[В школі йшла вона в перших — похваль-
ні листи давали (Вас.)]; ~не слово
уст. похвальное слово.

похвально нар. похвально; одобрйтельно;
лестно [Канцлер похвально сприйняв по-
чаток розмови (Ле); Оглянув нутро фабри-
ки, розмірив, що, як і куди, і висказався
дуже похвально про будову (Фр.); У віль-
ні години він виїжджав на човні до місць,
відомих лише йому, і витягав з них таких
великих сомів, що всі заздрили і похвально
прицмокували язиками (Чаб.)]. Ср. похваль-
ний.

похвастати, -таю, -таєш и похвастатися,
-таюся, -таєшся похвастаться, разг. по-
хвастать; (слегка разг. — еще) прихвастнуть
[1 зараз Ользі захотілося трохи похвастати
перед черницями своєю сміливістю і вмін-
ням (Шиян);—А дріб чи кулі я сам роблю.
Ого, я майстер на це! — похвастався дід
(Донч.)].

похватати, -таю, -таєш мног. похватать
(разг.), схватйть; (разобрать) расхватать.

нохватйтися, -вачуся, -ватишся обл. сіюхва-
тйться (Ілько перестав схлипувати, він
уже похватився, і голос, викупаний у сльо-
за х, задзвенів зовсім весело (Панч)].

пбхваткйй обл. бьїстрьій [Похватний кінь
(Н.-Вол. у. — Сл. гр.)].

похватно нар. обл. бистро [Старший встав і
почав дякувати рибалці за гостинність.
І знову похватно загосподарювала дівчи-
на (Ле)].

похватний разг. удббньїй, разг. сподручньїй
[— А яке ви весло взяли, мамо? Було б
оте, зелене. — Нічого, і це добре, синку,—
легеньке, похватне (Донч.)].

похватніший бблее удббньїй, поудббнее;

сподручнее [Міщанам дозволялося носити
тільки ножі, але більш хоробрі хапали що
похватніше і вибігали на подвір’я (Панч)].
Ср. похватний.

похватом, пбхватцем нар. редк. поспбшно,
тороплйво [Вона похватом намагалась
перевести розмову на іншу тему (Коп.);
Аж он щось кольнуло в груди, схопилась
[Маріка] похватцем із печі (Вас.)]. См.
еще похапки.

похверцювати, -цюю, -цюєш разг. редк. по*
щеголять, щегольнуть [Оверко до Несто-
рової Марфи підсів, хвацький такий па-
рубок, перед хазяйською дівчиною по-
хверцювати захотів (Горо».)].

похвилювати, -люю, -люєш 1) поволновать;

2) мног. разг. взволновать.

похвилюватися, -лююся, -люєшся поволно-
ваться.

похвй ськати и похвоськати, -каю, -каєш
обл. постегбть, похлестать; (хлистом разг.—
еще) похлистать.

похвй ськува ти, -кую, -куєш обл. постеги-
вать, похлестьівать [Як на ніженьки під-
хопивсь швидкі, Як добув він свій батіг
шовковий, Що мав сім крайків із дротиною,
Як узявся він тут похвиськувать (перекл.
Гр азовського)].

похворіти, -рію, -рієш 1) побочбть, похво-
рать; 2) мног. заболеть, захворать [То
воли йому пристануть, або й похворіють
(Коцюб.)].

похвоськати см. похвйськати.

похйбити, -блю, -биш уст. ошибйться; (на-
рушить какое-набудь правило, обязатель-
ство — еще) погрешйть; (неудачно посту-
пить — еще) оплошать; (перен.; сделать
неверний расчет разг. — еще) промахну-
ться [3 цією книжкою |«Кобзар»] на путь
життя Ступив він і ніколи не похибив,
Людському щастю всі віддавши сили
(Рил.) ].

похибка разг. ошйбка; погрешность; оплбш-
еґость; промах [Густав.. усе списував і все
до нових недоглядів, похибок та кра-
діжок докопувався (Фр.); Минає хвилина,
і вже його око вловлює ше чиюсь похибку:
— Оце на двері? Трьохдюймові дошки на
двері? (Жур.)\. Ср. похйбіїти.

по-хижацькому, по-хижацьки, по-хйжому нар.
хйшнически; хйщно [За капіталістичного
ладу багаті нафтові родовища Прикарпат-
тя протягом десятиріч розроблялися по-
хижацькому (Наука і життя, 1956, 8);
, Не здивуй же, що вони, темні та неосвітні,
по-хижацьки за діло взялися... (Мирн.);
Там окунь Заплямкає по-хижому — і рибки
Розсиплються сріблястим водограєм, Ті-
каючи від нього (Рил.)].

похизуватися, -зуюся, -зуєшся разг. поще-
голять, щегольнуть; (реже — только без
дополнения—еще) пофорсйть; (пожеман-
ничать, стремясь показать себя с вигодной
сторони) порисовбться [На пій мальовни-
чій полонині була виставлена ціла гале-
рея скульптурного античного багатства,
яким хотів похизуватися польський магнат
Станіслав-Фелікс Потопький перед своєю
молодою красунею (Ле); Василькові дуже
хотілось сказати Докійці щось незвичайне,
похизуватись перед дівчинкою (Донч,)];
гатися знаннями щегольнуть зна-
ннями, порисоваться знаннями [Не знаю,
навіщо я згадував про ці дрібниці; оче-
видно, мною заволоділо бажання похизу-
ватися своїми знаннями (Гур.)].

похил, -лу наклбп, уклон; (постепенно сни-
жающаяся поверхность чего-нибудь) пока-
тость, разг. покат; <-»л корпусу верш-
ника уклон корпуса всадника.

похйлепий 1) склонснньїй; наклоненньїй; на-
крененньїй; онущенньїй; свешенньїй [І дів-
чина стояла нерухомо, мов т чіоля, похи-
лена осіннім вітром (Гонч.); Раптом відчи-
нилися двері кабінету і звільна, хистким
кроком, з похиленою вниз головою, уві-
йшов Начко (Фр.)]; ср. похиляти 1; 2) скло-
нйвшийся; наклонйвшийся; пакренйвший-
ся; покосйвшийся; опустйвшийся; свесив-
шийся, свисающийг обл. свйсльїй; понйк-
ший, разг. понйкльїй, снйкший, снйк-
нувший [Килина.. дивиться па похиле-
ного над снопами Лукаша, всміхає-
ться (Л. Укр.); Обоє завзяті, сміливі й
безстрашні, вони видиралися на стару по-
хилену вербу (Шиян); Козацька церква
невеличка Стоїть з похиленим хрестом
(Шевч.); Вирівняв [Кобзар] стріху на вдо-
виній хаті, ..змайстрував міцну підпору
до похиленої стіни (Жур.); Жита зашамо-
тіли, піднімаючи догори свої похилені ко-
лоски (Мирн.)]; ср. похилятися 1.

похйлеппя склонение; наклонение, наклбн;
опускание. Ср. похиляти 1 и похилятися 1.
похйлий 1) наклбнньїй; (не крутой — еще)

покатьій [Це був дуже простий шифр: у
звичайному листі, написаному похилим
письмом, деякі літери писалися прямо
(Сміл.); Ниви то поволі котились в долину,
то підіймались на похилі горби (Коцюб.)];
^лі плечі покатьіе плечи [Зустрілась
їй жінка, на плечах похилих несе щось,
убога така (Л. Укр.)]; <^ла площина
наклбнпая плбскость; 2) (согнутий) скло-
нйвшийся, наклонйвшийся; (накренив-
шийся) покосйвшийся; {опустившийся)
понйкший, понйкнувший; (об увядших
цветах, растительности разг. — еще)
понйкльїй, (реже) нйкльїй; (о человеке:
сгорбленний) уст. согбенньїй [Великий
гурт людей стоїть коло похилої хати, на-
половину розваленої (Л. Укр.); У по-
хилій голові борюкались веселі надії з
невимовною тугою (Мирн.); Все назирав,
чи не побачу похилого стовбура або вигід-
ної гілки (Коцюб.); За байраком байрак,
А там стен та могила. Із могили козак
Встає сивий, похилий (Шевч.); Перед очи-
ма стоїть суха чорна фігурка з похилим
станом (Коцюб.)]; 0 на ~ле дерево
й кози скачуть погов. смирную собаку
и кочет бьет или на бедного Макара все
шйшки вйлятся; 3) (с унило опущен-
ной головой) понурий; (суровий, мрачний)
угрюмьій [Ніколи не радувався Семен Не-
пиивода, ходив завжди він похилий та
смутний (Вишня)]; 4) (о возрасте) преклбн-
шдй [Незважаючи на свій похилий вік,

він [П. Мирний] до останнього дня тру-
дився па благо рідного народу (Літ. газ.,
1955, І)].

похйлистий наклбнньїй; покатьій. Ср. похй-
лий 1.

похилитати, -таю, -таєш разг. покачать^
(слегка, мерно — еще) поколебать, поко-
лихать; (сильнеє) пошатать.

похилитатися, -таюся, -таєшся покачаться;
поколебаться, поколихаться; ношататься;
(о висящем) разг. помотаться. Ср. похили-
тати.

похилити см. похиляти.

похилйтися СМ. ПОХИЛЯТИСЯ.

похйлість, -лості 1) наклбнность; покатость
[Стою на похилості наче і хочу зсунутись
вниз, що б там мене не чекало (Коцюб.);
Вирішили — по-перше, опреділити інстру-
ментальною зйомкою, чи є сюди з шахти
похилість (Янов.)]; 2) преклбнность. Ср.
похйлий 1,4.

похило нар. 1) наклбнно; покато [На північ
від північного тропіка і на південь від
південного тропіка сонце ніколи не буває
в зеніті. Там проміння сонця падає то
більш, то менш похило (Фіз. геогр.); Від’-
їхавши кілометрів п’ять від рудника, вони
звернули на зелений луг, що похило спа-
дав до річки (Гур.)]; 2) понуро; угрюмо
[Панич грізно: ..Химко! Кого се ти
накликала сюди? Хто тобі дозволив?
X имка похило: Паниченьку! простіть
мене (Мирн.)]. Ср. похйлий 1, 3.

похиляння склоненпе; наклонение; опуска-
ние. Ср. похиляти 1 и похилятися 1.

похиляти, -ляю, -ляєш (редк.), похилити,

-ХИЛЮ, -ХИЛИШ 1) СКЛОНЯТг», склонйть,
(только прям.) наклонять, наклонйть;
(только несоверш.: сгибать верхнюю часть
чего-нибудь — еще) клонйть; (слегка сги-
бая — еще) накренять, накренйть; (ниже —
еще) опускать, опустйть; (совсем низко)
свешивать, свесить [Почервоніла [Маруся],
як калина, закрилась рученьками і голову
похилила (Квітка); А ось грона похилили
гіллячку, па землі лежать бідні (Коцюб.);
Всі стали тихо, всяк свій спис Додолу
похиляє (Л. Укр.); Понад річку верби
головаті Довгі віти в воду похиляють
(Фр.); Мужню силу хоч похилить горе, Та
не зломить, в підлість не поверне (Фр-)];
2) (только соверш. — о явленнях природи)
разг. повернуть, перевалйть [Вже й день
минає. На південь сонце похилило (Чорн.);
Його била пропасниця. Певно, то від
того, що вже похилило до вечора, поми-
лився мороз (Збан.)]; 3) (только соверш.
перен.: пойтй, хромая или медленно, с тру-
дом передвигая ноги) разг. поковьілять, по-
плестйсь; (только соверш. редк.: бистро
направиться) разг. двйнуть [Ісен-Джан пе-
реможно повернувся й повагом., теж по-
хилив до контори (Ле); Він мерщій, наки-
нувши клямку на залізний пробій, ви-
йшов з двору і похилив з гори до річки
(Мирн.)].

похилятися, -ляюся, -ляєшся (редк.), ПОХІІ-
лйтися, -хилюся, -хйлишся 1) склоняться,
склонйться; наклоняться, наклонйться;
клониться; накреняться, накренйться;
(только соверш.: искривиться — еще) по-
коситься; опускаться, опустйться; свеши-
ваться, свеситься; (призиваться и перен. —
еще) никнуть, поникать, понйкнуть, сни-
кать, снйкнуть [Він міцним зусиллям волі
примушує себе до роботи і похиляється над
пергаментами (Л. Укр.); Як стояла я, так
і похилилась на його руку (Н.-Лев.); Якби
то, думаю, якби Не похилилися раби...
(Шевч.); У багатьох місцях старий паркан
похилився, а подекуди й повалився зовсім
(Збан.); Ой у полі роман-зілля через межу
похиляється (Чуб.); А над самою водою
Верба похилилась (Шевч.); Вернітеся! ди-
вітеся — Жита похилились, Де паслися
ваші коні (Шевч.)]; 2) повернуть, перева-
лйть [Сонце вже похилилося геть із по-
лудня і стоял^ над вершиною лісу (Фр.)];
3) поковьілять, поплестись [Повісила го-
лову Оленка, похилилась до себе в садок
(Тесл.)]. Ср. похиляти 1 — 3.

похиріти, -рію, -рієш обл. 1) поболеть [По-
лежав, похирів — та навесні й переста-
вився (Вовч.)]; 2) мног. поболеть (разг.),
заболеть [Бодай же вам, чумаки, воли по-
хиріли (Рудч.)].

похитати, -таю, -таєш 1) покачать; (слегка,
мерно — еще) поколебать, поколихать; (на-
гибая в разньїе сторони — еще) пошатать;
(головой — еще) покивать, разг. помотать
[Марія похитала станом., й скочила на
другий камінь (Н.-Лев.); Порицька жур-
ливо похитала головою (Л. Укр.)]; ~тало
безл. покачало; 2) перен. поколебать, по-
шатнуть [Ворог намагався знищити колгос-
пи, але він не міг вбити у наших людей
віру в колгоспи, не зміг похитати в масах
радянського селянства, відданість колгосп-
ному ладові (Рад. Укр?, 1946, І)].

похитатися, -таюся, -таєшся покачаться;
поколебаться, поколихаться; пошататься
[Карпо Петрович піднявся з-за столу, по-
хитався на блискучих од лаку чоботях і
підійшов до канапи (Яої{ю6.)]. Ср. похи-
тати 1.

похитнути, -ну, -непі 1) покачнуть, качнуть;
поколебать, колебнуть (разг.), колихнуть;
пошатнуть; кивнуть; мотнуть [Ти дорогу
перейшла, Повні відра похитнула... (Рил.);
Головою похитнув (Рг/д.)]; ~-»пуло безл.
покачнуло [Боровика похитнуло, ніби рап-
том налетів порив неймовірного вітру
(Собко)]; 2) поколебать, пошатнуть [Зро-
зуміло, що такий стан речей не міг не похит-
нути Тиховичевої віри в корисність такої
боротьби [з філоксерою] (Коцюб.)]; ^пути
авторитет, довір’я поколебать
авторитет, доверие. Ср. похитати 1—2.

похитнутий локолебленннй.

похитнутися, -пуся, -пешся 1) покачнуть-
ся, качнуться; поколебаться; колебнуть-
ся; колихнуться; пошатнуться; (пошевель-
нуться и перен.) дрбгнуть [Дві-три
гілочки на бузку тільки похитнулися,
і знову стихло (Вас.); Та куля бійця
догнала, і він похитнувсь нараз І впав
на багряну з^млю, виконавши наказ

(Шп.); Корпус міноносця похитнувся і по-
сунувся по довгому помосту стапеля (Соб-
ко); Але вистояли сталінградці хоробро
»й мужньо, не похитнувшись, не відсту-
пивши ні на крок (Цюпа)]; 2) поколебаться,
пошатнуться [Не похитнулася наша любов
до Вітчизни ні в огні, ні під ударами броні
(Рад. Укр., 1947, X)]. Ср. похитати 1—2 и
похитнути 1—2.

похитрувати, -рую, -руєш похитрйть.

похитуваний покачиваемий; пошатнваемнй;
поматнваемнй [Дерева в саду., шуміли
так сильно, похитувані вітром, що з спо-
кійної хати було лячно визирнути (Яоб.)].
Ср. похитувати и похитати 1.

похитування покачивание; пошатьівание; по-
матьіванпе [Аркадій задивився на тихе
похитування струнких дерев (Коп.); Тепер
я зрозуміла милосердні погляди, таємні
зітхання та похитування головою моїх
сусідок (Фр.)]. Ср. похйтувати.

похйтувати, -тую, -туєш покачивать; поша-
тьівать; поматьівать [Тихо шуміли ві-
кові ялини, мрійно похитуючи обважні-
лими верхівками в сліпучо-білих снігових
шапках (Кач.); З фронту вже поверталися
ескадрильї наших літаків і, проходячи
над лінкором, похитували крильми, вітаючи
за влучну стрільбу (Куч.); Семен мляво по-
хитував-головою під лад пісні (Л. Укр.)];
^тує, ~тувало безл. покачивает, покачи-
вало [Криголам похитувало на хвилях
(Донч.)]. Ср. похитати 1.

похйтуватпся, -туюся, -туєшся 1) понапи-
ваться; пошатьіваться; (о походке: пере-
валиваться с боку на бок разг. — йзредка)
раскачиваться [Земля плавно похитува-
лася під його ногами (Собко); Озима пше-
ниця гордо похитується на своїх струн-
ких, гладеньких стеблах (Фр.); Похитую-
чись, підвівся на ноги (Збан.); Ось про-
йшов парубок вулицею. Йшов він тихо,
недбало похитуючись (Л. Укр.)]; ср. похи-
тати 1 и похйтувати; 2) перен. разг. ко-
лебаться [слегка] [Тут перепрошую при-
хильників моралі: Я й сам, хоч іноді по-
хитувався в ній, На пуританський лад
схиляюся дедалі (Рил.)].

похихйкатп, -каю, -каєш похихикать,
похихотіти, -хочу, -хотйш разг. посмеяться;

(громко) похохотать; (тихо или исподтиш-
ка) похихикать [Якийсь уже він поважний
дуже: ні похихотіти з ним, ні попустувати
(Тесл.)].

похід, -ходу 1) поход; (реже — большая груп-
па идущих людей) шествие; (торжественное
многолюдное книжн. — еще) процессия [Ми
йдемо походом гідним, всім пригнобле-
ним і бідним руку подаєм! (Тич.); — Ну,
Григорію Григоровичу, — сказав дід, —
труби похід, будь ласка (Янов.); Його
[попа] вічні доноси на неї [вчительку],
похід проти земської школи., стали не-
стерпучими (Коцюб.); Я пам’ятаю: йшла
весна Своїм походом смілим (Рил.); Хлопці,
потомлені безперервними походами, спали
(Верш.); Одного ранку молдуванк були
свідками цікавого походу (Коцюб.); Дів-
чата з криком кидаються врозтіч. З-за
брами виїжджає блискучий похід (Яоч.)];
вирушити в виступить в поход;
жалобний траурная процессия;
лижний ~д спорт, лшжньїй поход;
хрестовий ~д см. хрестовий1;

2) (манера ходить, поступь) разг. похбдка
[А коли б же чули ви, як Маруся вимальо-
вує вас, і вашу одежину, і похід, і погляді
(Вовч.); Ой, мій милий, милесенький, жит-
ній колосочку, Не познала по походу, як
по голосочку (¥г/б.)]; дурня знати
п о <^х6ду погов. знать дурака и не в крас-
ной шапке; 3) (мн. ч.: походи, -дів) (при-
ключения) разг. редк. похождения [Далі
Максим уже орудував бесідою: ..розказу-
вав про свої сільські походи; смішив усіх
і реготався сам... (Мирн.)].

похідна 1) прил. см. похідний; 2) (род. по-
хідної) сущ. мат. произвбдная.

похідне 1) прил. см. похіднйй; 2) (род. по-
хідного) сущ. грам, произвбдное.

похідний похбдньїй [Підрозділи на ходу ши-
кувалися в похідну колону (Гонч.); В до-
лині курилися похідні кухні (Куч.); На
узгір’ї кілька школярів працювали над
похідною газетою (Донч.)].

похіднйй произвбдньїй [Усі відносні при-
кметники похідні від інших частин мови,
переважно від іменника і від дієслова
(Яурб укр. мови)].

похідні 1) прил. см. похіднйй; 2) (род. похід-
нйх) сущ. спец, произвбднме [Провадяться
також дослідження по одержанню різних
вуглеводів та їх похідних, потрібних для
виробництва синтетичного волокна, пласт-
мас і ін. (Наука і життя, 1956, 11)].

похідня обл. перекиднбй мбстик.

похіпливий, похопливий обл. бьістрьій, про-
ворний [Дуже був [Михайло] білявий во-
лосом.. До того, високого зросту, кощавий,
похіпливий, жвавий... (Вовч.); —Пропадуть
мої конопельки! — подумала Кайдашиха, —
похоплива невісточка попряде їх собі на
полотно поперед мене (Н.-Лев.)].

похіпливо, похопливо нар. обл. біістро, про-
ворно [Дарка похопливо стала роздя-
гатись (Л. Укр.)].

похітлйвий похотлйвьій, книжн. сладостра-
стньїй; (перен.: низменно чувственньїй
книжн. — еще) плотоядньїй [Тільки ніж-
ність молодості та похітливі живці у сві-
жості губів лишились тими ж дівочими
(Ле); Воловик підвівся. Похітлива усмішка
згасла, рухи набрали владності, рішу-
чості^ (Епік)].

похітливість, -вості похотлйвость; сладо-
страстность, слаДострастие; плотоядность
[Свою моральну розбещеність, похітли-
вість Бичок [герой драми Кропивниць-
кого] прикриває удаваною турботою про
Олену та її матір (Іст. укр. літ.)]. Ср.
ПОХІТЛИВИЙ.

похітлйво нар. похотлйво; сладострастно;
плотоядно. Ср. похітлйвий.

похіть, -хоті 1) пбхоть, книжн. сладостра-
стие, уст. вожделение [Руде волосся роз-
куйовдилось, очі стали вузькими, забли-
щала в них нестримна похіть (Шиян)];

2) обл. желание [Кождий помисл, кожда
похіть Оживуть тоді наново (Фр.)].

похлебтати, -лебчу, -лебчеш разг. похлебать;
(только о животньїх — еще) полакать.

похлебтувати, -тую, -туєш разг. похлебьівать.
похлинатися, -наюся, -наєшся, похлинутися,

-нуся, -нешся 1) (только соверш.) поперх-
нуться [— Хіба ж це не свинина?! —
раптом аж скрикнув Михайлик і закашляв-
ся, бо похлинувся мудрим борщем (/льч.')1;

2) разг. захлебьіваться, за хлебнуться (Ви
раді, що добралися до неглибокого місця..
Слава богу! А то вам довелося скілько ра-
зів і похлинутись водою (Мирн ); — Ти...
ти... — аж похлипаючись словами, крик-
нув він (Мирн.); Саня похлинулася смі-
хом, в горлі її щось хлюпнуло, і вона за-
мовкла (Собко)].

похлйпати, -паю, -паєш разг. похлйпать
[Чуже лихо, як кажуть, Людям сміх, по-
хлипаєш раз, люди пожалують, удруге —
одвернуться, утретр — стануть сміяться
(Стор.)].

похлистати, -лищу, -лйщеш фам. похле-
бать [Постав йому вчорашнього борщу,—
Нехай він похлище (йародна пісня)].

похлйстувати, -тую, -туєш фам. попивать,
потягивать [Він одурив мир., та горілочку
похлистує (Квітка)].

похлібець, -бця уст. приживальщик, разг.
приживал [У статті, сповненій революцій-
ної пристрасті, Ленін нещадно розгромив
похлібців буржуазії (Рад. Укр., 1948, /)].

похАопати, -паю, -паєш похлбпать.

по-хлопчачому, по-хлоп’ячому, редк. по-хлоп-
чачи нар. по-мальчйшески [Ходила [Ма-
рина] — всупереч законам жіноцької гра-
ції — широким кроком.. Притому — теж
зовсім по-хлопчачому — розмахувала рука-
ми (Смол,); Він вийшов, по-хлопчачи стриб-
нувши із машини (Бажан); — Що ти ка-
жеш! — якось по-хлоп’ячому зрадів Артем
(Головко)].

похлюпати, -паю, -паєш 1) поплескать; 2) (об-
давая брьізгами) разг. обрьізгать; (некоторое
время издавать чавкающие звуки; йду по
чему-нибудь жидкому, вьізьівать своими ша-
гами такие звуки) похлюпать [Сергій звер-
нув із залюдненого по-весняному тротуару
й похлюпав троє,то нерівним бруком
\Епік)].

похлюпатися, -паюся, -паєшся 1) (в чем)
поплескаться [Як приємно похлюпатися у
теплій водичці! (Рад. Укр., 1946, V)];

’ 2) (чем) разг. побршзгаться, поплескаться
[Уже вони покупалися, поплавали, водич-
кою похлюпалися (Вишня)].

похлюпотатися, -почуся, -пбчешся и похлю-
потітися, -почуся, -потйшся и разг. по-
хлюпостатися, -пощуся, -пбщешся попле-
скаться [Пірнув разів тричі, похлюпостав-
ся та й на берег (О., 1862, VIII — Сл. Гр.)],
похлюпувати, -пую, -пуєш поплескивать

[Ліниво похлюпує [море] об камінь хвиль-
ками (Збан.)].

похлянути, -немо, -яете мног. разг.
ослабеть, обессйлеть; книжн. изне-
мбчь; (от недоедания) потощать (разг.)*
отощать.
похляпати, -цаю, -паєш разг. похлбпать;

(плашмя чем-нибудь мягким, еластичним)
пошлепать [Аркадій Петрович опустився
в широке крісло на чолі столу і похДяпав
рукою по сусіднім кріселці (Коцюб.)].

похльоскати, -каю, -каєш и похльостати,
•таю, -таєш похлестать, постегать.

похльоскувати, -кую, -куєш и похльостува-
ти, -тую, -туєш похлестьівать, постегивать
[Льонька підганяв коней, похльоскуючи
віжками (Куч.); Лейтенант з вишуканим
артизійом похльостував себе по стегнах сте-
ком (Кач.)].

похльостати їм. похльоскати.

похльостувати см. похльоскувати.

похмарити, -рить и похмаритися, -уриться и
редк. похмаріти, -ріє безл. покриться ту-
чами; *-^рило, врилось, ^ріло небо за-
волокло тучами, анебо покрилось тучами,
тучи покрили (заволокли, облеглй) небо,
на двинулись тучи [Надворі похмарило
(Чорн.); Вияснилось було, потім знову по-
хмарилось (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

похмаріти, -рієразг. редк. нахмуриться [І дум-
неє Чоло похмаріло... (Шевч.)].

похмаріти см. похмарити.

похмарніти, -піє помрачнеть; стать мрачннм
[Брови насупив [інспектор], дивиться в
землю, щось думає. І похмарніло відразу
все (Вас.)].

похмарнішати, -шає помрачнеть, стать бблее
мрачннм.

похмелятися, -ляюся, -ляєшся, похмелитися,
-мелюся, -мелишся опохмеляться, ©по-
хмелиться [Другого дня забродчики почали
похмеляться (Н.-Лев.); Веселі хлопці по-
хмелились, За стіл сідають і їдять (Рг/д.)].

похмйкати, -каю, -каєш разг. похмнкать.
похмикувати, -кую, -куєш разг. похммкивать.
похмілля похмелье; (випивка на другой день

после пьянства разг, — еще) похмелка [Ну,
..топай, ніяк з тебе не вийде похмілля, спо-
тикаєшся (Збан.); Щодень було у них
похмілля, Пилась горілка, як вода (Котл.);
Баба сім літ похмелялась та з похмілля
і вмерла (приказка); А Медуза В шинку з
старцями п’яна спить. От-от прокинеться...
і потом, І кров’ю вашою, деспоти, Похміл-
ля справить (Шевч.)]; з чужого <^ля
голова болить погов. в чужбм пиру
поХмелье.

похмільний похмельньїй; (предназначенний для
похмелья — еще) похмельнбй [Похмільна
чарочка дражнила язика до розмови
(Л. Укр.); Та вже ж нехай хоч похмільну
Та везуть швиденько, — Утнемо ж ми їй
весільну, Приймемо гарненько! (Г .-Арт.)],
похмурений нахмуреними [Нічого не сказала

Горпина, замовк і Петро похмурений

похмурий, редк, похмурний 1) пасмурншй,
хмурмй; (лишенний света< зелени, тепла
и т. п. — еще) угрюмьій, уннлмй, сумрач-
нмй; (окутанний мраком книжн. — еще)
мрачнмй; (перен.: сине-черного оттенка —
изредка) свинцбвмй [Підійшов до вікна,
підняв штору, впустивши до кімнати сіре
світло похмурого ранку (Шовк.); В похму-
рій передсвітанковій далині кричали по-

весняному граки (Донч.); Як тілько темна
та похмурна Із неба зслизла чорна ніч,
..Троянці всі заворушились (Котл.); Від неї
[Маші] все подвір’я здавалося нам веселі-
шим, самим своїм виглядом вона мовби
скрашувала похмуру природу того краю
(Гонч.); Диміли руїни похмурі, вогонь
Сталінграда палав (Соа.)]; 2) (о человеке}
хмурмй, угрюмнй; (грустний — еще) мрач-
нмй, омраченньїй, сумрачнмй; (^невеселий—
еще) пасмурнпй, перен. фам. постнмй [Ви-
гляд у Лимаря був якийсь зосереджений,
похмурий (Коп.); Змучений чеканням,
Усман помітно схуд, став нервовим, по-
хмурим (Гонч.); Кулик наливає склянку.
(Маска похмурої байдужості лягла на його-
обличчя. Ніби нічого не чув (Жур.)].

похмуритися, -рюся, -ришся нахмуриться
[Ще з дня похмурилося небо густими хма-
рами (Ле); Олена Іванівна, мов ужаленаг
опустилася, лице їй поблідло, очі похмури-
лися (Мирн.); Усі поуилрлися, похмури-
лися (Мирн.)].

похмурість, -рості, редк. похмурпість,-пості
1) пасмурность, хмурость; угрюмость, унм-
лость, сумрачность; мрачность; 2) хму-
рость, угрюмость; мрачность, омрачен-
ность, сумрачность; пасмурность [Похму-
рість не зійшла з обличчя Наринського г
але заперечень він уя^е не знайшов (Шовк.)].
Ср. похмурий 1—2.

похмуріти см. похмурніти.

похмурішати см. похмурнішати,
похмурний см. похмурий.

похмурнілий помрачневший [І насувається
печаль На юні похмурнілі лиця (Шер.)].

похмурність см. похмурість.

похмурніти, -шю, -нієш и редк. похмурітиу
-рію, -рієш помрачнеть [Наталя на мйть
стала серйозною, навіть обличчя її трохи
похмурніло (Собко); Усі [некрути] похму-
ріли, зажурилися: йшли мовчки, пові-
сивши голови (Мирн.); Сумні номерки ро-
зіслалися навкруги, — усе похмуріло, за-
тихло (Мирн.)].

похмурнішати и редк. похмурішати, -шаю,
-шаєш помрачнеть, стать мрачнее, стать-
бблее мрачннм [— Бачив я сьогодні, хлоп-
ці, як Терентій живцем виривав вікна і
двері з хат, — похмурнішав Дзвонар, по-
глядаючи на подвір’я дукача (Ст.); У стар-
шої дочки почали вже в куточках коло
очей складатись ледве помітні брижки,
похмурішав трохи вид... (Ми^н.)].^

похмуро, редк. похмурно нар. 1) пасмурно,
хмуро; угрюмо, унмд^р, сумрачно; мрачно-
[За селом., похмуро здіймалась, як величез-
ний верблюд, двогорба висота (Гонч.); На
дні міжгір’я тихо, похмуро (ІГо^юб.)];.
2) хмуро, угрюмо; мрбчно, сумрачно; пас-
мурно; пбстно [Ти так похмуро Подиви-
лася на мене (Федьк.); Похмуро товпимось,
до виходу (Збан.); — Ніякої таємниці, Лі-
до, — сказав похмуро Віктор (Донч.);
-А де ж ваш рід, дядечку? Звідки ви самі?
— З кантоністів! — одказав похмурно мо-
скаль (Вовч.)]. Ср. похмурий 1—2.

похнйкати, -каю, -каєш похнмкать.

похнюпа обл. мнмра, обл. понура [Ганна:
..Чоловік у мене, він би й нічого собі, ко-
ли ж похнюпа: поскаржуся йому на свек-
руху, а він мовчить!.. (Кроп.)].

«юхпюппй обл. понурий	[Якого нема

тут дерева! І високих,	величезних, і

старих, скорчених, похнюпих, що вже
віку свого доживають (Стпор.)].

похнюпити см. похнюплювати.

похнюпитися см. похнюплюватися.

«похнюплений 1) понуренньїй, потупленньїй
[Роззброєні стражники поплентались на-
зад з похнюпленими головами, прикраше-
ними гулями (Панч)]; ср. похнюплювати;
2) понурий, потупившийся; насупленннй,
насупившийся [Худий однорукий інвалід
веде похнюпленого худого коня (Довж0;
Коло порога стояв похнюплений Гриць,
і на очах у нього блищали сльози (Куч.)];
ср. похнюплюватися.

похнюплювати, -люю, -люєш, похнюпити,
-плю, -пиш разг. понуривать, понурить,
потуплять, потупить, перен. вбшать, пове-
сить [—Собаки!—скрикнув Василь.—Тепер,
коли діло скінчили, вони задрали кирпу,
а то було дуже похнюпили (Мирн.)]; ^тн
голову понуривать, понурить голову;
потуплять, потупить голову; вешать, пове-
сить голоду [Дробот сидів мовчки, похню-
пивши голову, але потім підвів її (Скляр.);
Коні СТОЯЛИ, ^ТОХНЮПИВШИ' голови
(Н.-Лев.)]; ~ти ні с (носа) вешать,
повесить нос [на квйнту] [І він замовк,
мов зажурився, Над споришем похнюпив
ніс (Гл.)].

•похнюплюватися, -лююся, -люєшся, по-
хнюпитися, -плюся, -пишся понуриваться,
понуриться, потупляться, потупиться; (ре-
же: принимать мрачний вид) нас^пли-
ваться, насупиться, перен. вешать голову,
повесить голову, вешать нос, повесить нос
[Дівчата зачіпали Миколу жартуючи, а він
усе стояв похнюпившись (Н.-Лев.); Нарин-
ський розчаровано похнюпився (Шовк.);
Коли Зеболов похнюплювався, вона під-
ходила до нього і, заглядаючи в очі, каза-
ла : — Не сумуй (Верш.); — Що ж ви похню-
пились? — тихо сказав він (Жур.)].

^поховальний погребальний [Племена, близь-
кі походженням до трипільських, представ-
лені залишками поселень, ..інші племена —
переважно поховальними пам’ятками (Нар.
стар. іст. УРСР)]. Ср. поховання 2.

«іохбванпй похорбненньїй; схорбненньїй; по-
гребенньїй; захорбненньїй; предапньїй зем-
ле [їй все здавалось, що батько давно вмер
і лежить похований в землі (Н.-Лев.)у
Думи мої молодії, Поховані діти, Не лі-
тають з того світа Пустку натопити (Шевч.);
Не думала про нього [минуле], не згаду-
вала, намагалася викреслити з пам’яті
як щось огидливе, переборене й поховане
(Донч.); В цьому мертрому, під снігами
похованому місті вже не існувало вулиць
і доріг (Слнл.)]. Ср. поховати 1.

поховання 1) похорони (мн. ч.); погребение;
захоронение; предание земле; мї с ц е ~ня
место погребения [Чим ближче до місця
поховання, тилі жалібніше музика, тим
голосніше схлипують жінки (Гонч.)]; ср.

поховати 1; 2) архл. погребение [Похован-
ий в Чорній Могилі свідчить не лише про
високий рівень майнового і соціального
становища померлого, а й про те, що таке
становище його було засноване на вели-
кому землеволодінні і хліборобському го-
сподарстві (Архл., 1953, VIII)]; поля
^пя поля погребения.

поховати, -ваю, -ваєш 1) похоронить, разг.
схоронйть, уст. погрестй; (прям.. книжн.—
еще) захоронйть, торж. предать земле
[Поховав дід бабу і похорон відправив
(народна казка); Я дивилась на тебе, мій
брате; Що гадала, — не вимовлю зроду;
Чим було тоді серце багате, Поховала я
в тихую воду (Л . Укр.); Доблесна російська
армія і українські полки під Полтавою
поховали загарбницьку славу Карла XII
(Рад. Укр., 1954, /)]; 2) чног. попрятать,
спрятать, разг. схоронйть; (так, что труд-
но найти, разг.— еще) запрятать; (далеко,
тщательно — еще) упрятать; (на всякий
случай разг. — еще) припрягать; (скрнть
от кого-нибудь, от чего-нибудь) поукрьі-
вать (оазг.), укрить [Батько-мати пошлють
його у школу, «— а він за книжки, — по-
ховає на току у стогах, — а сам пішов блу-
кати по вулицях (Мирн.); Укусить і зуби
похова (приказка)]; ^ти кінці [у в б-
д у] перен. разг. схоронйть концш [вводу],
спрятать концьі [в воду] [Як не мудруй, а
правди ніде діти. Кінців не можна похо-
вать... (Гл.)].

поховатися, -ваємося, -ваєтеся попрятаться,
спрятаться; схороніться; запрятаться;
упрятаться; поукрілваться; укрйться
[—Крр! — крикне півень, — курчата так
і порозсипаються по бур’яні — похова-
ються (Мирн.); Вони й поховалися;
ведмідь поліз на дерево, вовк сів за кущем,
кабан зарився у хмиз, зайчик заліз у кущ
(народна казка); Од яру на всі боки роз-
біглись.. глибокі рукави й поховались
десь далеко в густих лісах (Н.-Лев.); Па-
стухи розказали, що бачили чотирьохсо-
тая на дорогих конях, що вони вскочили
в ліс і десь поховались в лісі (Н.-Лев.)].
Ср. поховати 2.

поховзнутися и поховзтйся, -звуся, -зпешся
сч. послизнутися.

поход, -ду (небольшой излишек в весе, в подсче-
те) поход; (только об излишке разг. —
еще) пербвес; з ^дом разг. с походом [Танк
як танк. Важкий.. Певно, такий, як треба.
І ще — з походом. Одно слово, радянський
(Янов.)].

похода, редк. похода разг. похбдка [Мавка
підводиться і тихою, наче втомленою по-
ходою іде до озера (Л. Укр.); Ай у мого
старенького Ведмежа похода (Чуб.)].

походеньки, -ньок разг. [постоянное] хожде-
ние [Галя, замість того, щоб привикати до
тих походеньок Карпових, все більше та
більше тривожилася (Мирн.)]; ^ки та
посиденьки справляти разг.
валандаться7 без дела [Мати всю важку
роботу скидає на Мотрю, а сама тільки
походеньки та посиденьки справляє
(Н^Лев.)].
походжання расхаживание.

походжати, -джаю, -джаєш прохаживаться;
(с целью прогуляй, — еще) прогуливаться,
разг. похаживать, погуливать, фам. р^згу’-
ливать; (взад и вперед — обьічно) расха-
живать [Тихо походжаючи по стежці, вона
все думала невимовлені, ненаписані лумки-
гадки (Л. Укр.); Рін спостерігав по-святко-
вому одягнених севастопольців, що по-
ходжали в товаристві моряків (Куч.);
Владною ходою господаря полсджає вона
по високому мо^.ьгу агрегату, як капітан
по кораблю (Лип. газ., 1951, V); .Лелека
вільно походжає в дворі (Глол.)].

походження происхождіние [У окремих на-
родів стародавнього світу, як і у деяких ще
існуючих дикунів, походження вважалося не
за батьком, а за матір'ю (Енгельс); Справж-
ня гордість графині — це її колекція
ціпків.. Про походження й пригоди кож-
ного ціпка можна довідатися з товстої
книги в шкіряній оправі (Донч.)];~ пя в гі-
дів с.*. вид 5;~пя с ві т у происхождение
М'іра [В суботу приїде лектор, прочитає
про походження світу (Янов.)]; украї-
нець ^ням, з ^пя разг. украйнец по
происхождінию.

походити1, -джу. диш 1) происходйть [— От,
їп-богу, я вірю, що людина походить од
мавпи! — сміявся Рустем (Коцюб.); Сере-
динський, як показує його прізвище, по-
ходив не з польської шляхти (Н.-Лев.)];
2) (только в третьем лице: возникать вслед-
ствие чего-нибудь) происходйть, перен.
книжн. проистекать; (иметь источником
книжн.— еще) исходйть; (бить следствием,
-витекать из чего-нибудь книжн. — еще)
следовать; (иметь началом) восходйть [Аб-
солютна рента походить з приватної влас-
ності на землю (Ленін); У дверях пока-
залася чорна баба з ціпком у руках, од
якого і походив той чудний згук (Коцюб.)];
в і д б м о с т і <^дять з певних
Д ж Є р і л сведения исхбдят из достовер-
ньіх истбчников.

походити 2, -джу, -диш (бить похожим)
редк. походйть [Хвалився Будяку, надув-
шись, Коров’як, Що на троянду він по-
ходить колючками (Боров.); Зовні крякуха
сіренька, кольором пір’я походить на
крижня (Вишня)]. См. еще схожий1.

походити, -ходжу, -ходиш 1) походйть; (про-
вести не которое время шагая разг. —еще)
пошагать; (много, в разних направленнях
разг.— еще)	поколесйть [На другий

день вона не вставала; на третій,
хоч і підвелася, походила, та знову лягла
(Мирн.); Ще з рік так походив, а відтак
оженився (Коцюб.); Попрацювали руки і
походили ноги, поки зібрали таке багатство
(Коцюб.); Кілька пеньків., свідчили про
те, що в цьому місці походила сокира
(Трубл.)]; у-»ти к о л о (б і л я) кого,
коло (біля) чого разг. поухаживать
за кем, за чем [А Сашко таки телепень, хоч
і механік, не вміє біля дівки походити
(Сміл.); Не в землі сила, не в землі вона
була... ні! Земля — що?.. Земля!.. Хліб

родить, як коло неї походиш \Мирн.)\;

2) карт., шахм. пойтй [Коли б
ти походила королем, то там би ні одної
взятки не було (Мирн.)].

пбходя нар. разг. пбходя [Мелася виходила,
приходила і пох&дя новини оповідала
(перекл. з Вовчка)].

похбжий разг. похбжий [Я люблю тебе че-
рез те, Що на других ти мало похожа
(Граб.); В руці любовно зважив криста-
лик апатиту, Похожий на засохлий, бруд-
ний, несвіжий сніг (Важан); Похожий,
як сова на яструба (Ном.); Похожий, як
свиня на коня, — тільки шерсть не така
(приказка)]; на що це ~же! (разве
так можно) на что зто похбже! [Там Опа-
нас Грицьковій жінці На ухо шепче щось
таке, А та червоніє, мов повная рожа, І
каже тихенько: «На що се похоже!»
(2>б.)].

похолодання похолодание [Похолодання під
час негоди є надійною ознакою припинен-
ня опадів і настання' ясної погоди (Колг.
Укр., 1956, 5)].

похолодати, -дає и похолодніти, -піє и похо-
лоднішати, -шає безл. похолодать, похо-
лодніть; (стать прохладнее — еще) посве-
жеть [— Щось похолодало, мабуть скоро
сніг упаде, — сказав Левко (Куч.); По-
холодніло. Андрій щільніше загорнув поли
піджака (Бойч.); Спустився вечір, і одра-
зу похолоднішало (Гонч.)].

похолодйти, -лоджу, -лодиш охладйть, разг.
прохладйть.

похолоділий похолодевший; охладевший, уст.
охладельїй; застивший, застнлнй; замер-
ший [Непокійна, з похолоділою душею,
вона., дмухнула на світло і мерщій стриб-
нула на ліжко (Мирн.)]. Ср. похолодіти.

похолодіння охлаждепие; застьівание; зами-
рание [Через деякий час після смерті
починають розвиватися трупні зміни. До
них належить похолодіння трупа (Курс
патології)]. Ср. похолодіти.

похолодіти, -дію, -дієш редк. похолодіть,
перен. охладеть; (озябнуть) разг. застьїть;
(перен. — еще) замереть [Я відчув лиш,
як мені відступила вся кров з лиця, як
мені серце холодом обняло, — і я мов ці-
лий сам похолодів (Коб.)]; на серці
'-‘-діло безл. сердце застило, сердце замерло
[І на серці у Івася Аж похолоділо (Руд.)].
См. еще похолонути.

похолодніти, похолоднішати см. похоло-
дати.

похололий похолодевший; охладевший, уст.
охладелйй; застивший, засти лий; замірший
[Русанов обняв Ніну, прихилив її голову,
обережно торкнувся устами її похололих
губ (Собко); Отак вони [діти] й згасли в тем-
ному погребі. А над їх похололими тілами
криком сходила збожеволіла Марія (Жур.)],
Ср. похолонути.

похолонути и редк. похолоти,-лону, -лбнеш по-
холодіть, перен. охладіть; (озябнуть) разг^
застить; (перен. — еще) замеріть [У старої
серце похолонуло; як сиділа — так і при-
кипіла на місці (Мирн.); Доля: Похо-
лоли вже руки, що й пучками пе рушу...
(Л. Укр,)]; 0 у п’ятах ***л6ло безл. душа
в пятки ушла [Макарові Івановичу аж у
очах потемніло, аж у п’ятах похололо...
\Коцюб.)].

по-холостяцькому, по-холостяцька нар. по-
холостяцки [Він жив по-холостяцькому
(Чорн.)].

похолоти см. похолонути.

похопити, -хоплю, -хбпиш обл. 1) подхва-
тйть, схватйть [Та шибонула в його ону-
кою, хлопець похопив та пустив до неї
(Вовч.)]^ 2) перен. перенять, (изредка) вос-
принять [В тих мандрах батько мій чи-
мало і пісень Усяких похопив... (Рил.);
Він гарного не похопить, а погане зараз
(Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].

похбпливий см. похіпливий.

похбпливо СМ. ПОХ1ПЛИВО.

похоплюватися, -лююся, -люєшся (редк.),
похопитися, -хоплюся, -хбпишся 1) разг.
спохватьіваться, спохватйться [Часом він
на якусь годину про все це забував, навіть
разом із Павлюком весело сміявся, але
похоплювався і тоді гризся ще більше
(Панч); — Се ви, ба... — мала була казати
Христя «бабо», та похопилася: — Орина
(Мирн.)]; 2) (только соверш.) обл. успеть;
(сравнятьсяс кем-нибудь в чем-нибудь разг.—
еще) угнаться [Яким не похопився спинити
гнідка, як ви вже і долі, стукнулись об
суху груду ногами (Мирн.); П е д о р я:
За вами похопишся! Не всім такі ніжки
мати, які бог дав цапові (Н.-Лев.)];
3) (только соверш.) обл. поспешйть, поторо-
пйться; (начать спешить) заспешйть, за-
торопйться; (беспокойно — еще) засуетй-
ться; (бьістро вскочить) разг. схватиться
[А Сокіл похопився до вікна, бо дуже лю-
бив бачити, як облітає в парку осіннє
листя (Кач.); — Підождіть, я вам посте-
лю, — похопилася Одарка (Мирн.); Коли
[Семен] рвучко розчинив хатні двері й
замірився гранатою, з-за столу похопи-
лося троє німців (Ле)]; 4) (до чого) обл.
схватьіваться, схватйться (за что) [Данило
Бриль виразно відчув, що батькова пра-
виця зараз похопиться до паска (Смол.)].
похорїти, -рїю, -рієш обл. 1) поболеть, разг.

похворіть [Тане й тане мій Василько, як
свічка. Полежав, похорів — та навесні й
переставився (Вовч.)]; 2) мног. поболеть
(р^азг.), заболеть, разг. захворать [То воли
йому пристануть, або й похоріють — і тоді
чумакові пропаща година (#о^юб.)].

похорон, -ну, редк. мн, ч. похорони, -рбн
похорони, книжн. погреббние [Вся рідня
зійшлась на її похорон (Н.-Л^в.); Похо-
рони князя були тихі, не дуже ч бучні
(Л. Укр.); Після похорон жінки Петро не
мав і гроша в гамані (Коцюб.)]; від-
правляти, відправити ~н церк.
отпевать, отпбть [Поховав дід бабу і похо-
рон відправив (народна казка)]; громад-
ські ~ни граждбнские похорони.

похоронений похорбненньїй; схорбненньїй; по-
гребенньїй; захо^бненньїй; прбданньїй зем-
ле., Ср9 похоронити.

похорони см. похорон.

похоронити, -роню, -рбниш похоронить, разг.

схоронить, уст. погрестй; (прям. книжн.—
еще) захоронйть, торж. предать земле
[А хто скаже, Де Гонти могила, — Муче-
ника праведного Де похоронили? (Шевч.);
Чимало я похоронив^надій! (Фр.)].

похоронка (секретное место) обл. тайнйк
[Я всі її похоронки знаю (Богод. у. —
Сл. Гр.)].

похоронна 1) прил. см. похоронний; 2) (род.
похоронної) сущ. похорбнная [Приніс [ли-
стоноша] Одарці Куценковій похорон-
ну, а в неї п’ятеро, як горобенята (Коп.)].
похоронний похоронний; (прям. — еще) по-
гребальний [У цеху Провора побачив сумні
обличчя товаришів. Панувала незвична
похоронна тиша. Токар зрозумів, що' ста-
лося нещастя (Донч.); Серед розкошів при-
роди похоронний спів лунає (Фр.)]; ~на
відправа церк. отпевание [За густим
вишняком відбувалася похоронна відправа,
і голос диякона низькою октавою плив по
кладовищу (Шиян)]; ~иа процесія
похоронная процессия [Побачивши похо-
ронну процесію, Гудзик зняв картуз
(Воскр.)].

похоронно нар. похоронно; погребально [І по-
хоронно над полями кричав і плакав чор-
ний крук... (Соє.)]. Ср, похоронний.

похорошіти, -шію, -шієш похорошеть [Не-
забаром Орися похорошіла, як ягідка
(Свидн.)].

до-хорбшому нар,. по-ходюшему.

похорувати, -рую, -руєш обл. поболеть,
разг. похворать.

похотіти, -хочемо, -хочете мног. разг. захо-
теть [Бондариха одкашлялась: — Може вже,
хлопці, їсти похотіли? (Вас.)].

похотітися, -хочеться мног. безл. захотеться.
похрабрувати, -рую, -руєш и похрабрувати-
ся, -руюся, -руєшся и разг. похрабритися,
-рюся, -рйшея пох^за б риться (разг.).

пбхребт, -ту см. хребет.

похребтина обл. 1) хребтина, хребет йна
[—То, може, ти ще не кулешу, а навіть пан-
ських локшин або свинячої похребтини
захочеш? — в’їв чоловіка і засміявся, огля-
даючись довкола (Стп.)]; 2) боковая часть
седла.

похресішк см. хрещеник.

похресниця см. хрещениця.

похрестини, -тип разг. уст. празднество на
другой день после крестин [Тепер ідіть до
попа на похрестив^, нехай він подивиться
на своїх, нових парафіян (Н.-Лев.)].

похрестйти, -рещу, -рестиш 1) рел. окре-
стйть, обл. покрестить [Невеличка дівчин-
ка — сирота Уляна, дочка того самого Хре-
щеника, що генерал, — нехай царствує’—
похрестив (Мирн.)]; 2) (сделать знак креста
над кем-нибудь, над чем-нибудь) рел. разг.
перекрестйть, обл. покрестить [Як піднявся
гвалт і галас, Як завило сто чортів! Не
злякавсь козак, та зараз Взяв та все і по-
хрестив (Щог.)\; 3) (перен.: висечь) разг.
открестйть [— А чи будуть же й кума на
стайню водити, як і всіх? —, А чому ж?
Кум хрестив, то й кума похрестити!
(Мирн.)].

похреститися, -рбстимося, -реститеся мног.
1)	окрестйться; покрестйться; 2) перек^е-
стйться; покрестйться. Ср похрестити
і —2.

похрипіти, -плю, -пйш похрипеть.

похрйплий редк. охрйпший, охрйшплй [Фрон-
товики похриплими голосами прокричали
«ура» (Смол.)].

похрйпнути, -немо, -нете мног. охрипнуть
[На порозі хати Василько застав дітей,
що аж похрипли від плачу (Турч.); Граки
за~ніч прхрипли (Тич.)].

похрйпувати, -пую, -пуєш похрйпьівать [Ти-
хо подзвонювали дрібні стальні інстру-
менти, тихо перешіптувались оператори,
тихо постогнував і похрипував оперований
(Слсол.)].

по-християнському, по-християнськи нар. по-
христиански [Тільки що винесли маму на
кладовище, з коругвами, з попами, по-хри-
стиянськи (Коцюб.)].

похристосатися, -саюся, -саєшся и похри-
стосуватися, -суюся, -суєшся рел. по-
христбсоваться [На Великдень одного Стьоп-
ку підпускала [генеральша] до руки по-
христосатись... (Мирн.); Так отсе-то вона
і збирається., з Тимохою гарненько похри-
стосуватися і дати йому тую писанку
(Квітка)].

похропіти, -плю, -пйш и похроптй, -пу, -пеш
похрапеть.

похропувати, -пую, -пуєш разг. похрапьівать
[Коні весело бігли, важко похропуючи
(Куч.); Свирид вернувсь до Дунаю, де
по коліна в воді лежав п’яний Лука, похро-
пуючи носом (Коцюб.)].

похрумати, -маю, -маєш и похрумкати, -каю,
-каєш разг. погрмзть (что-нибудь хрус-
тящее) [Усі кісточки похрумав (Сл. Гр.);
Хай похрумка заєць трішки, Виспиться
як слід, Щоб синку моєму лишки Принести
в обід (Мал.)].

похрумкувати, -кую, -куєш и похрумувати,
-мую, -муєш разг. пожевьівать (что-нибудь
хрустящее) [Коні стояли гладкі й веселі,
похрумкували овес з шаньок, надягнених
на морду (Збан.); Коні похрумували сіно
(Гонч.)].

похрумтіти, -тйть похрустеть.

похрумувати см. похрумкувати.

похрускувати, -кує и (реже) похрустувати,
-тує разг. похрустьгвать [За ніч калюжі
заморозило, і тонка крига смачно похрус-
кувала під полозами, немов горіхова шка-
ралупа (Донч.); Скрипить пісок та похрус-
тує під ногами сухий хмиз (Волош.)].

похрустіти и похрущати, -рустйть похрус-
теть.

похрустувати см. похрускувати.

похрущати см. похрустіти.

похрюкати, -каю, -каєш похрюкать [Похрю-
кала [свиня] і побрела у поле (Гл.)].

похудалии см. похуділий.

похудати см. похудіти.

похуділий, похудлий, редк. похудалпй поху-
девший, разг. похудельїй; похудальїй; ото-
щавший, разг. отощальїй; потощавший
[Прокинулась Ніна, шістнадцятилітня
русява дівчина з сміливими обрисами
похуділого обличчя (Ст.); Перед ним

[Павлом] сидів на коні старий і похуда-
лий степовик, із запалими грудьми й блі-
дим обличчям (Куч.)]. Ср. похудіти.

похудіти, -дію, -дієш и похуднути, -ну, -неш
и редк. похудати, -даю, -даєш разг. поху-
деть, разг. похудать; (сильно — еще) ото-
щать, разг. потощать [Личечком собі хоч
і кріпко похудла, ..та все здавалося, що
так їй гарніше було (Квітка); На ярмарку
Капшук розкашлявсь, похудав; 3 Ка-
литочки ж — і краму купували, Та гро-
шей всіх не повиймали (Боров.)].

похудлий см. похуділий.

похуднути см. похудіти.

похукати, -каю, -каєш и (реже) похухати,
-хаю, -хаєш разг. пофукать (разг.), подьі-
шать [ртом], подуть [ртом] [Зостановиться
[Пилинко] перепочити, ..похука в малі
рученята та й знову підтюпцем далі (Мирн.);
Шухновський зняв з носа пенсне, звично
похукав на скельця і, не витерши, знову
осідлав носа (Збан.)].

похурделити, -лить (о ветре) обл. покрутить.

» похурчати, -чйть (о веретене и т. п.) пожуж-
жать, разг. лофурчать.

похухати см. похукати.

по-цапйному нар. по-козлйному [Так наві-
щений Цап на ввесь окіл гукав. Хазяїн,
річ таку почувши (А по-цапиному він
дещо рдзмишляв), Йому дзвінок на шию
намотав (Греб.)].

поцапіти, -піємо, -пієте мног. фам. пооду-
реть (разг.), одуреть [Чи ви всі тут поца-
піли? Розходились, аж попріли! (Фр.)].

по-царському, по-царськи нар. по-царски
[Знаю я сього поета І його величну душу,
І тепер йому по-царськи Я подякувати
мушу (Л. Укр.)].

поцарювати, -рюю, -рюєш поцйрствовать.
поцвенькати, -каю, -каєш (о разговоре) разг.

прен. поболтать [Видно, їй хотілось ще
затриматися біля столу, може, трішки й
поцвенькати з молодим офіцером (Ю. Бедз.)].
поцвілий зацветший; заплесневельїй. Ср.

поцвістй 2.

поцвірінькати, -кає и поцвірінчати, -чйть
почирйкать.

поцвіркати, -кає и поцвірчати, -чйть потре-
щать; (о насекомьіх — еще) пострекотать.

поцвіркувати, -кую, -куєш трещать [время
от времени]; (о насекомих — еще) стреко-
тать [время от времени] [Але кулик.,
тілько бігав собі, поцвіркуючи та голов-
кою потакуючи (Фр.)].

поцвірчати см. поцвіркати.

поцвістй, -віте 1) поцвестй (разг.) [Не слід
їм, вітре, догоджати, бо, що вони за Квіти,
треба знати? Ще ^тиждень поцвітуть, А
потім і посхнуть (Гл.р; 2) (покриться пле-
сенью) мног. зацвести (разг.), поплесневеть
(разг.), заплесневеть [Стіни пооблупувані,
чорні, аж поцвіли (Мирн.); Почувалося,
що все тут протрухло, поцвіло, а як усе це
освіжити—не знали (Вас.)].

поцвяхувати, -вяхую, -вяхуєш редк. обйть
гвоздиками.

поцейбічний позз. земнбй; (в уст. словосоче-
таниях книжн. — еще) бренньїй [Загост-
рювався ніс восковий [Гоголя], Чорніли
кола круг орбіт, — А плюшкіии і хлеста-
кови Сквернили поцейбічний світ (Рил.)].
по-церковному нар. по-церковному [Бувало,
у неділю., почне те]5евені точити, та все по-
письменному, по-церковному... (Мирн.)].
поцибати, -баю, -баєш разг. зашагать [ши-
роко] [Він звівся навшпиньки і, високо
задираючи ноги, тихо-тихо поцибав до
дверей (Смол.)].

по-цивільному нар. по-гражданскомуг по-
граждапски, по-штатскому, по-штатски [Ге-
нерал підвівся і, прощаючись, уже по-
цивільному вклонився (Жур.)].

по-циганському, по-цигапськп нар. по-цьі-
гански [Вона тільки що налагодилась по-
циганськи «взвизгнуть», але завчасу втри-
малась (Л. Укр.)].

поцигйкати, -каю, -каєш разг. попилйкать
[Довбня, наструнчивши скрипку, поциги-
кав-поцигикав і вийшов насеред хати
(Мирн.)].

поцинкувати, -кую, -куєш мног. поцинко-
вать (разг.), оцинковать.

поцідйти, -ціджу, -цідиш поцедйть.

поцікавитися, -влюся, -вшпся поиптересо-
ваться; (проявить любопьітство — еще) по-

• любошітствовать; (впросить, справиться о
чем-нибудь) осведомиться [Щиро, майже
по-родинному потиснувши Гайовому руку,
Ватутін поцікавився станом здоров’я, на-
строєм (Ле і Левада); Шофер Васько, тіль-
ки поставив машину під накат, поціка-
вився, при правлінні є теплий куточок
(Скляр.)].

поцілений убйтьій; сражеипьій; подбйтьгй;
подстреленнкй [Він поглянув на чотирьох
мерців. Двоє лежало боком, один горілиць,
а четвертий, що, видимо, був поцілений
ззаду, лицем до землі (Коб.); Поцілений
в груди кулею Богун, падаючи з коня,
..встиг ще крикнути:—Тримайте короля!
(Кач.)]. Ср. поціляти 2.

поцілити см. поціляти.

поцілований поцелбванньїй [— Ой, Давиде,
це ж гріх! — перелякалася дівчина і ру-
кою витерла поціловану щоку (Стп.)].

поцілуватр, -лую, -луєш поцеловать, разг.
шутл. облобьізать [Катя підбігла до Вар-
вари Іванівни і міцно поцілувала її (За-
біла)]; ^тир у к у поцеловать руку (руч-
ку), разг. шутл. облобьізать руку (ручку),
уст. приложйться к руке (к ручке); 0 ^ти
замок, уст. ^ти у ломаку перен.
разг. поцеловать замок (проббй) [Приходи-
мо до Христі — аж у неї і хата закруче-
на. Поцілувала Химка у ломаку, та й назад
вернулася (Мирн.)].

поцілуватися, -луюся, -дуєшся поцеловаться;
облобілзаться [ПІД тую калину Прийшли,
посідали, І поцілувались (Шевч.)]. Ср. по-
цілувати.

поцілуйко шутл. редк. любитель целоваться
[Храпко..: А-а, та й невгомонний же
який! От поцілуйко! (Мирн.)].

поцілунковий поцелуйньїй [Дядя Ваня тоді
запитав, хто крайній у поцілунковій черзі,
і притиснув Василя до жилета, відмовив-
шись зрештою від підрахунків (Янов.)].

поцілунок, -ішу поцелуй, уст. лобзание [Той

перший її поцілунок — І досі не можу за-
буть (Ол.); Надворі вітер виє, розносячи
снігові замети, обдаючи пізнього прохо-
жого холодними поцілунками (Мирн.); І
ледве натуру зо сну зимового Збудив по-
цілунок весни, — Дівчина запрагнула ря-
сту дрібного, їй проліски снились ясні
(Л. У«р.)];~к Іуди перен. книжн. по-
целуй Иудьі, Иудино лобзание; ~к ру-
кою разг. воздушньїй поцелуй [Біжить
[Любов] на веранду, спиняється, обер-
тається і посилає Орестові скілька по-
цілунків рукою (Л. Укр.)]; п окласти
'-’К н а що уст. запечатлеть поцелуй
на чем.

поціляти, -ляю, -ляєш, поцілити, -лю, -лиш
1) разг. попадать [в цель], попасть [в цель],
(только соверш.) - разг. угодйть, фам. вле-
пйть [Микола Щорс хилився до землі.
Ворожа куля поцілила йому в голову
(Скляр.); Каменюку я підібрав добрячу.
А не поцілю — розбита шибка однаково
всю пику йому на червоне розфарбує
(Шовк.); Перший агітатор сильніший, бо
він не тільки в розум своїми словами л і ям
поціляє, а в саме серце (Куч.); Запитання
поцілило в найдошкульніше місце. Ми-
хайло схоплюється на рівні й починає
нервово бігати (Янов.)]; оліїти кого
[к у д й (редк. д е)] обл. попасть кому
[куда], разг. угодйть кому [куда], вле-
пить кому [куда] [Савца поцілив верш-
ника дрюком по потилиці, і він до ранку
помер (Панч); — Ой, — тихо стогнав
Остап, — поцілив мене отут, під серце
(Коцюб.)]; 2) разг. редк. бить (только не-
соверш.), ударить (только соверш.); (только
соверш.) убйть, книжн. сразйть; (не смер-
тельно — еще) х\о^\гть;(вьістрелом — так-
же) подстрелйть [Упади ти на нього [во-
рога] з-за хмар, 3 літака блискавично
впади, Поціляй його так, щоб удар досягав
лиш мети! (Ус.); Біля кожного забитого
звіра лежав жетон з номером стрільця,
що поцілив його (Трубл.)]; 3) (только
несоверш.: направлять в цель) обл. целитьг
целиться, метить, метиться [Як пішов він
за дровами, набрав дров, ..та як почав
під піч кидать, та все в попа поціляє (на-
родна казка)].

поцінити см. поцінувати.

поцінний разг. схбдпмй [Надумав Муха Ма-
кар придбати коня, і все не міг знайти по-
цінного (Панч)]; ^ішй товар схбдньїй
товар.

поцінність, -пості разг. схбдность.

поцінно нар. разг. схбдно [Все ж і він зумів
прихопити стільки, що в зубожілого панка
поцінно придбав гірський маєток (Чорн.)].
поцінбвка разг. редк. оценка иадущества для
продажи с публичньїх торгов; продаж»
имущества с публичньїх торгов [В районі
Карпо видурив дозвіл на купівлю хати,
самотужки зробив поціновку й придбав
хату за дурницю (Янов.)].

поцінувати, -ную, -пуєш и поцінйти, -ці-
ню, -ціпиш разг. редк. описать [имуще-
ство] [М о т р о н а: ..Та то як про те у
старостві дізнаються, то поцінують усю
худобу, все пропаде (Фр.); Та в голодний
год старшина За подушне поцінила, І по-
чав я часом пити, Щоб хоч серце не кипіло
(Щог.)].

поцмокати, -каю, -каєш почмбкать; (произве-
сти короткий, отривистий звук язиком —
еще) пощелкать; (кого-нибудь разг. шутл.—
еще) поцеловать [Він непохвально поцмо-
кав і подивився на Стахурського з ляком
в очах (Смол.)].

поцмбкатися, -каюся, -каєшся разг. шутл.
поцеловаться.

поцмокувати, -кую, -куєш разг. почмбкивать;
пощелкивать; цел’овать [время от времени]
[Причепурені задля неділі молдувани при-
дивлялись з-під долоні до Замфірової під-
води, поцмокуючи з задоволення (Коцюб.)].
Ср. поцмокати.

поцокати, -каю, -каєш разг. поцокать, по-
щелкать; (шпорами и т. п. — еще) по-
брякать; ^зубами и т. п. — еще) посту-
пать, полязгать; (о часах — обично) потй-
кать [Під час вечері професор раз у раз
відкладав виделку, щоб поцокати на своєму
апараті (Смол.); Лесько Стригун, тракто-
рист, умліває біля трактора. Там підкру-
тить, там поцокає залізним гвинтом, там
перевірить ремінний пас (Донч.)].

поцокатися, -каюся, -каєшся разг. почбка-
ться [Ось я поцокаюся з панночкою. Будь-
мо здорові (Мирн.)].

поцокотати, -кочу, -кбчеш и поцокотіти,
-кочу, -котйш усилит. 1) поцокать; пощел-
кать; (о птицах, насекомих — иногда) по-
стрекотать; 2) (перен.: говорить некоторое
время безумолку) разг.потрещать; (бистро—
еще) пострекотать [Вона знає нарядитися
та з кцм-небудь поцокотіти, а він — часом
і коло печі свої руки каляє, горшки со-
ваючи (Мирн.)].

поцокування поцбкивание; пощелкивание;
побрякивание; потйкивание [Недалеко бу-
ло чути поцокування оленячих копит, як
слабкий шум крижин (перекл. з Сьомуш-
кіна)]. Ср. цоцокувати.

поцокувати, -кую, -куєш поцбкивать, пощелки-
вать; побрякивать; постукивать, полязги-
ваіь; потйкивать [В конторі хтось поцоку-
вав зрідка на рахівниці (Гонч.); І ходила
[Мася], погойдуючись та підківками по-
цокуючи (Свидн.); Одноманітно й розмі-
рено прцокують знайомі залізні ходики на
стіні (Куч.)]. Ср. поцокати.

поцукроватіти, -тіє разг. засахариться [По-
цукроватіє мед (Вх. Зн. — Сл. Гр.)].

поцупити, -плю, -пиш разг. 1) потянуть, по-
тащйть [Богун правою рукою несподівано
поцупив старця за волосся (Кач.)];
2) (украсть) разг. стащйть, утащйть, стя-
нуть, фам, удолбчь, спереть, упереть,
вульг. подтйбрить, свйстнуть, стйбрить,
слимбнить, слямзить [У неділю хлопці,
гуляючи, немовби ненароком поцупили в
землемірів великий парусиновий зонт
(Ільч.); На возі сокири покидай, бо ще хтось
вночі поцупить (Н.-Лев.)]; 3) (перен.: на-
нести удар) разг. хватйть [Через тин уті-
кав та й не почерпнувся, як поцупив дядь-
ко ціпом, — так я й осміхнувся (Метл.)].

поцуратися -раюся, -раєшся разг. погну-
шаться [Не поцурайтесь хліба-солі, Бор-
щу скуштуйте, галушок (Яотпл.)].

поцюкати, -каю, -каєш разг. [слегка] пору-
бйть (топором, саблей и т. п.) [Ну ж і ду-
жий був чоловік отой старший. До поясам
обгорів, одна стріла йому в шию влучила,,
друга в руку, поцюкали йому голову шаб-
лями, а він руба й руба (Панч)].

поцятатися, -таюся, -таєшся обл. сьіграть.
в чет и нечет [Розчумав [Василь] трохи,
що бояри цятаються, та й дума:
«..Поцятаюсь я он з тою дівчиною»
(Квітка)].

поцяткований 1) усмпайньїй, усеянньїй; ис-
пещренньїй, испестренньїй [Артемко маши-
нально зірвав з обличчя пов’язку, ш і на
його щоках, поцяткованих чорними*стру-
пами, виступили краплини крові (Збан.)',
Світляні озера майданів розпливалися'
жовтими смугами доріжок на темному тлі,
поцяткованому електричними бризками?
(Кундз.)]; 2) покрапанньїй. Ср. поцятку-
вати 1—2.

поцяткувати, -кую, -куєш 1) усипать, усеять;
(сделать очень пестрим — еще) испещрйть,
испестрйть; 2) (сделать орнамент точками,
покрить крапом) спец, покрапать [Булсг
мамі і напряду, і вишию, і з*варю, і поперу,
і помажу, і піч поцяткую (Янов.)].

поцяцькатися, -каюся, -каєшся разг. по-
нянчиться, повозйться.

поцяцькований расцвеченннй; украшенннй,
разукрашенньїй; распйсанньїй [Циганки
повбирані в червоні сукні, поцяцьковані
чорними та зеленими дрібненькими кві-
точками (Н.-Лев.); Так, сумніву не могло
бути, — він мій, мій синок, цей вихрястий,
поцяцькований шрамами, маленький ву-
личний забіяка (Збан.); їх розмова була
вся безперестанку поцяцькована'жартами*
та приказками (Н.-Лев.)]. Ср. поцяцьку-
вати.

поцяцькувати, -кую, -куєш обл. расцветйть^
(цветами, резьбой и т. п.) украсить, раз-
украсить; (красками и т. п. — обично)
расписать [Мотря.. покинула шити роз-
кішний хміль і тільки подекуди поцяць-
кувала рукава кружками та маленькими
зірками (Н.-Лев.); Настя побілила стіни,
підвела припічок червоною глиною, по-
цяцькувала синькою комин (Коцюб.);,
— Ой, хто це вас отак поцяцькував, пано-
ве?! — ахнули радці (Тулуб)].

поцьбмати, -маю, -маєш и поцьбмкати, -каю,.
-каєш дет. поцеловать.

поцьбматися, -маюся, -маєшся и поцьбмка-
тпся, -каюся, -каєшся дет. поцеловаться.

поцьбмкати см. поцьбмати.

поцьбмкатися см. поцьбматися.

почабанувати,, -ную, -пуєш разг. побить
пастухом овец; пастй овец [некоторое
время].

почавити, -чавлю,-чавпш разг. 1) (некоторое
время) подавйть, помять, пожать; 2) (при-
чинить повреждеуия) помять, Іпотоптать;
(мног.: топча, лишить жизни "людей, жи-
вотних — еще) затоптать; (давя) подавйть,
задавить [Аби їй хоча б стільки дітей, як:
-г

мені, де вони тільки на мою голову бе-
руться? У других людей хоч голодом по-
чавило, а тут така прожир, ніколи нема
їм наїду (Стп.)].

почавкати и разг. почвакати, -каю, -каєш
1) (во время еди) почавкать; 2) (о грязи
и т. п.) похлюпать; (ногами разг. — еще)
пошлепать [Вибрав я напрям і почвакав
болотами (Коал.)].

почадити, -дйть почадить; (распространяя
копоть) покоптить.

почадіти, -діємо, -дієте мног. прям., пе-
рен. угореть [Василь: Очумайтесь уже
ви.. Од ладану ви почаділи, оливою замас-
тилися так, що і правди святої не бачите
(Мирн.)].

почаклувати, -лую, -луєшзтпн., перен. покол-
довать [Почаклувала [мати] у пічурці,
подула голосно, в попелі знайомо блис-
нула жаринка (Збан.)].

почалапати и почапати, -паю, -паєш и редк.
почалапкати, -каю, -каєш разг. пошлепать
[Николка побіг з плачем додому, і Микита
почалапав з хлопцем на скаргу у двір
(Козл.); Коля відразу схопився на ноги,
підняв подол сорочки й почапав по полу
до Петька (Вас.); І Городцський гордо кив-
не головою на знак, що перемінив гнів
на милість, і почалапкає собі дальше
вулицею (Фр.)].

почаркуватися, -куюся, -куєшся разг. поче-
каться [— Нумо, хлопці! За ваше здоро-
в'я! — високо підніс руку [Варава], а по-
тім почаркувався з усіма близнятами
(Ст.)].'

почарувати, -рую, -руєш 1) зтн. поколдо-
вать; 2) /мног. зачаровать^ заворожйть;
(подчинить волшебной силе — еще) окол-
довать, заколдовать.

почасовий повременньїй; ~-»йа оплата,ро-
бота повременная оплата, раббта; *^вйй
працівник повремецньїй раббчий,
повременщик.

почасти нар. отчасти, (реже) частью, частйч-
но [Звичайно, спогади, почасти й фанта-
стичні, Розмови нашої хистку являли вісь
(Рил.)].

почастішання учащение [Ріст марксизму, по-
ширення і зміцнення його ідей в робіт-
ничому класі, неминуче викликає почасті-
шання і загострення., буржуазних ви-
лазок проти марксизму.. (Ленін)].

почастішати, -шає участйться; (увеличиться
в числе еще) умножиться [Почастішали
виступи керівних працівників перед робіт-
никами, колгоспниками, інтелігенцією
(Рад., Укр., 1957, И//)].

лочастбваний угощеннлй.

почастування угощенле.

почастувати, -тую, -туєш прям., перен. уго-
стить, разг. попбтчевать^ (только прям.:
вдоволь или сверх мери) разг.упбтчевать [Му-
сій почастував Юрка хлібом та ще теплою
кавою з пляшки (Козл.); Козак тільки по-
сміхнувся і вдарив прощальника по жи-
лавих в’язах.—А я ось так вітаюсь! —Про-
щальний покрутив головою і почастував
козака уже в груди (Панч); Он Васька,

моторист головного конзейєра, напам'ять
всього «Онегіна», як з книжки, рубає та
ще й «Дівою Орлеанською» на закуску
почастує (Ле)).

почастуватися, -туюся, -туєшся разг. уго-
ститься; попбтчевать друг друга [Попла-
кавши і поридавши, [Ензй] Сивушкою по-
частувавсь (Котл.); Р у ф і н до раба:
Іди, ми почастуємось самі (Л. У«р.)].

почаступок, -нку редк. угощение [Почався
почастунок і., протягнувся аж до пізнього
вечора (Фр.)].

почасувати, -сую, -суєш обл. повременйть;
дать время (кому-нибудь)[К а л е б: ..Брат-
тя, я б ще гадав йому почасувати — тож
і Содому бог почасував — він, може, сха-
менеться (Л. У«р.)].

почати см. починати.

початий начатий; початий; заведенпьій;
завязанньїй; предпрйнятьій [Другого дня
Софія сиділа в себе в хаті і кінчала вчора
початий лист (Л. У«р.)]. Ср. починати 1.

початися см. починатися.

початки, -ків начатки, книжн. начала [Гер-
ман змалку любив числити. Це мати вчила
його початків креслення (Фр.)]’, *^ки
математики начатки математики,
начала математики.

початківець, -вця начинающий (сущ.) [Опуб-
лікування першої книги початківця — свя-
то не тільки для читача, для літератури,
для молодого автора, але й для старшого
письменника (Сліол.)]*

початковий начальний; (находящийся, про-
исходящий в самом начале, предшествующий
всему прочему — обично) первоначальньїй
[Меридіан, який проходить через Лондон,
умовились вважати початковим меридіа-
ном (нульовим) (Фіз. геогр.); В ті часи до
армії приходило небагато грамотних бій-
ців — більшість з початковою освітою (Ру-
денко); Початкову ідею подав старий із
довгою сивою бородою, який., мріяв про
життя інтенсивніше за інших [ув’язнених]
(Янов.)]; ~-»ві відомості з грама-
тики начальнеє сведения по грамма-
тике (реже из грамматики).

початковість, -вості пбрвоначальность.

початкування начинание, (чаще мн. ч.) на-
пинання.

початкуючий начинающий [Другим за-
читає свій вірш молодий початкуючий
поет з Поділля уВишня)].

початок1, -тку начало; лит. зачин; (место, от-
куда витекает источник, река; перен.: перво-
причина, зарождение) истбк, (чаще мн. ч.)
истбки; (действие: первие моменти прояв-
лення чего-нибудь — обично о явленнях при-
роди) наступление [Десь повинно мати
свій початок все зле й добре на цьому світі
(Вільде); Добрий початок — половина діла
(приказка); На кінці [листа] стояв неви-
разно начерканий початок прізвища
(Л. Укр.); Годинник показував уже поча-
ток третьої (Шовк.); Російська революція
лютого—березня 1917 р. була початком пе-
ретворення імперіалістської війни у війну
громадянську (Ленін); Важливою поетич-
ною особливістю казок, зокрема героїчних
і пригодницьких, є багате застосування
в них римованих І’початків і кінцівок (Нар,
творч. та етн., 1957, 2); При пізньому
достиганні кукурудзи або ранньому по-
чатку дощової погоди восени насіння слід
підсушувати в сушарнях ^Наука і життя,
1956, Р)Г, Дніпра истбк Днепра,
истбки Днепра, начало Днепра; біля
(коло) ~тків цивілізаціїу истб-
ков цивилизации; брати [свій]
см. брати 1; від (з) ~тку [і] до кінця
с начала [и] до к< н іа, от начала [и] до конца
[Коротку мить живе вона [людина] на ма-
ленькій планеті, десь в одпій з незлічен-
них Галактик, — і все ж обіймає всесвіт,
увесь, від початку до кінця (Довж.)];
дати ~к чому см. давати; з ^тком
весни с наступлением весни, при на-
етуплении весньї; н а ~тку в начале, пер-
вое время, на первьіх порах; , н а
<^тку п'ятої [г о д й н и] в начале пятого
[часа]; н а ^тку року в начале года
[Сільмаги мусить бути закінчений в основ-
ному на початку нового року, й саме у
перші два місяці (Ле)]; на ~к рб ку
к началу года; на самому ^тку,
з самого »тку в самом начале; (скача-
ла—еще) первоначально (нар.) [З самого по-
чатку думай, який буде кінець (приказка)];
покласти '-'К чому (чого) см.
покласти1 1.

початок2, -тка бот. початок [Михайлина
Ясень сиділа біля печі. Перед нею стояв
мішок з кукурудзяними початками (Збан.);
Часом очеретяний початок, зачеплений Со-
ломією, лопався й обсипав її білим пу-
хом, мов снігом (ТГоцюб.)].

початувати, -тую, -туєш постеречь, разг.
посторожить; (охраняя от кого-нибудь —
еще) покараулить [Він початує його сон
(Риб.)'„— Ану, Полозов, і ти, — Батарей-
цев махнув в напрямку Микити, — по-
гляньте, що там за ворітьми, а ми тут
початуємо (£>орз.)].

почахнути, -ну, -неш почахнуть; (мног.—
еще) зачахнуть [Ходила вона і по знаха-
рях, та почахла з півроку і померла (Чорн.)].

почаювати, -чаюю, -чаюєш разг. почаевни-
чать, почаевать [Тут же невеликими куп-
ками сиділи навколо самоварів ті, хто лю-
бив увечері почаювати (Шовк.)].

почвакати см. почавкати.

почвалати, -лаю, -лаєш побрестй, разг. по-
плестись, потащйться [Хусанов подався
до цехів, а Барамія тихо почвалав додому
(Скляр.); Коняка винесла в поле, втоми-
лась і почвалала ступою (Коцюб.)].

почванитися, гнюся, -нишся разг. почва-
ниться; (реже — кем, чем — еще) похва-
статься, разг. похвастать, (слегка) прихваст-
нуть [Осел почванитись хотів Перед су-
сідкою своєю, Свинею (Боров.); Йому хо-
тілось почванитись перед гусарами своєю
жінкою (Н.-Лев.)].

почвара обл. чудбвпще, разг. чудище; (только
о человеке — еще) урод; (то, что мерещится,
воображаемое — обьічно) прйзрак, приви-

денне [Звелась над обрієм почвара, Край
неба кігті простягла. Змести їх геть! Фа-
шистам — кара! Ми знищим кодло їх
дотла (Тер.); Василина: ..О, а це ж
що за почвара сидить під хатою? (Вас.);
Ночі темної дивні почвари Заглядали в
безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кош-
мари, Ті привиддя безсонної ночі (Л. Укр,)}.
почварлпвий, почварний чудбвищнмй; урод-
ливий; прйзрачньїй [Обабіч дороги, рів-
ної, акуратної і припорошеної чцстим бі-
лим снігом, чорніли страшні і почварливі
згарища (Сліол.)]. Ср. почвара.

почварність, -пості редк. чудо в ищн ость; урбд-
ливость, урбдство; прйзрачность [Очі її
блищали диким огнем, а червонії обвідки
повік надавали їм., неприродності і по
чварності (Фр.)]. Ср. почвара.

почекальня обл. приємная; прихожая, перед-
няя [Кілька хвиль я ще ждала, а по не-
довгім тім часі вона з’явилась., і, взявши
мене обережно під руку, повела аж до
почекальні (Коб.); В почекальні брудній
у кутку., сидить молодиця, жовта, як
віск (Стеф.)].

почекати, -каю, -каєш подождать, разг. обо-
ждать, пождйть; (не начинать что-нибудь
делать разг. — еще) помедлить, помеш-
кать, повременйть, погодйть [Ганна ще
якийсь час почекала, ніби перевіряючи
, у думках, чи все зроблено і перевірено
(Собко); Почекай трошки — я сама знайду
тобі дівчину, саму найкращу на всьому
світі (Стор.)]; <^кай! (в значений угрозьі,
предупреждения) погодй! [Ох, коли б не
та розлучниця, не знала б я такого лиха!
Але почекай! Прийде й твоя черга! (Ко-
цюб.)]; ^кайте-н о! разг. подождйте-ка!;
~ти когб, чоіб и на кого, на
щ о подождать кого, что, разг. обождать
кого, что [Ми радо почекаємо Вас [Нечуя-
Левицького] з збірником, аби мати Вас в
своєму виданні (Коцюб.); Причепились во-
ни до мене, щоб я з Гінцбургом почекав
на них в Неаполі і разом оглянув музей
(Коцюб.)].

почепйти, -чеплю, -чепиш 1) надеть; (при-
колоть разг. — еще) прицепйть; (о нарядах,
украшениях и т. п. фам. — еще) нацепйть
[Дехто почепив піонерського галстука про-
сто поверх фуфайки або пальтечка: нехай
усі бачать урочистість сьогоднішнього дня
(Куч.); Яків почепив ремінь гармонії на
плече, і вони пішли (ПІиян); У квітки вбра-
лась, у намисто, кожушанку наділа, стьож-
ки почепила — пішла (Тесл.)]; 2) (на крю-
чок, на гвоздь и т. п.) повесить; (прикреп-
ляя — еще) нацепйть, навесить, (одним
концом) привесить [Арфу співець почепив
на вербі (Л. Укр.); Він почепив на кілок
шапку, роздягся й закинув на жердку сви-
ту (Коцюб.); Ото розклала я під вербами
багаття, поставила таган, почепила ка-
занок (Н.-Лев.); Чим я од Муцика поган-
ший, справді? А пані те щеня учора при-
везла, Сьогодні вже йому і дзвоник поче-
пили (Греб.)].

почепитися, -чеплюся, -чепишся повйснуть.
перен. повеситься; (плотно прикрепиться
к чему-нибудь — еще) прицепйться; (на
что-нибудь — обично) нацепйться [Про-
* коповичка кинулась до гостя й ніби поче-
пилась на його шиї (Н.-Лев.); І радість не-
вимовна, Коли почуєш ти зо дна міцний
ривок: То окунь почепивсь чи й славний
щупачок (Рил.)].

почеплений 1) надетьій; прицепленньїй; на-
• цбпленньїй [Вони [ланкові] .. боялися по-
ворухнути лівим плечем, щоб, бува, не
брязнули голосно ордени й медалі, щедро
почеплені до новенької жакетки (Янов.);
Геннадій Завгородній сидів на дерев’яно-
му чурбаку перед диктовою дошкою, на
якій був почеплений шматок паперу
(Силяр.)]; 2) повбшенньїй; нацепленньїй,
навешенньїй; привбшенньїй [Як приємно
пахли почеплені на стінах сухі квіти з по-
лонини (Скляр.); Корогов було зроблено з
двох почеплених на тичці хусток (Коцюб.);
Я поглянув навкруги себе. Які це були
обличчя! Розмальовані всіма барвами ве-
селки, із почеплен&ми бородами й вусами
(Янов.); Підламує ноги злочинства тягар,
Неначе на шию почеплений камінь
(Воскр.)]. Ср. почепйти 1—2.

Почепляти, -ляю, -ляєш см. почіпляти,
почеплятися, -ляється см. почіплятися,
почепний техн. редк. подвеснбй [Уже скла-
дено проект на спорудження електрифіко-
. ваних почепних доріг і колій (Волош.)].

Почепурніти, -нїю, -нієш похорошеть [При-
бери пня, то й пень почепурніє (Ном.)].
почервивіти, -віє очервйветь»
Почервонений обагренньїй.

почервонити, -цю, -нйш обагрйть [А майдани
Кров почервонила (Шевч^; Вона [осінь]
почервонила тремтливе листя осик (Збан.)];
світанок нив небо рассвет оба^
грйл небо.

почервонйтися, -нюся, -нйшся обагрйться.
Почервонілий покраснбвший; побагровев-
ший; зардбвшийся; поалевший [Полоз про-
йшовся по кабінету, потираючи почервонілі
від морозу руки (Собко)]. Ср. почерво-
ніти.

почервоніння покраспение, краснота [На місці
щеплення [віспи] через три-чотири дні
з’являється почервоніння, припухлість
(Веч. Київ, 1957, VII)].

почервоніти, -нїю, -нієш покраснеть; (силь-
неє) побагроветь; (ярче) зардеть, зарде-
ться, разг. поалеть [Андрій почервонів і
встав з-за столу (Коцюб.); Бліде лице по-
червоніло, на устах заграла усмішка
(Мирн.); Почервоніли козацькі’ шаблі..,
купаючись у панській крові... (Кач.);
Він [артист] почервонів од натуги, бо
взяв уже найнижчу ноту, на яку був здат-
ний (Янов.)]; ~тн по саме волосся
покраснеть до корней волос [Пані почерво-
ніла по саме волосся (Говч.)];~ти як
мак (як к а л й н а), (сильнеє) я к
спбчений (печений) рак по-
краснеть как мак (как пибн), (сильнеє)
как рак [Вона то почервоніє як мак, то
побіліє як полотно (Квітка); Почерво-
ніла як калина, закрилась рученьками

і голову похилила (Квітка); О. Ананій по-
червонів як спечений рак (Панч)]; поки
н е ~ніє покб не покраснеет; (до красно-
ти—еще) дбкрасна (нар.); примусити
<-»ти кого вогнать в крбску кого.

почервонітися, -нїюся, -нієшся обл. покрас-
неть; побагровіть; зардеть, зардеться [По-
дивилася Славкові миленько в очі, потім
спустила їх і почервонілася (Март.)].
Ср. почервоніти.

почервонішати, -шаю, -шаєш покраснеть.
почергувати, -гую, -гуєш подежурить [—Мож-
на мені почергувати з вами? — спитала
Таня (перекл. з Казакевича)]^

почеревина разг. подчеревье, подчеревок
[Ах ти, поросяча почеревино (звичай-
ний титул, яким професор іменував шко-
лярів), — то ти не знаєш, як пишеться 5?
(фр-)]-

почередникувати, -кую, -куєш попастй ко-
рбв, побить пастухом [корбв].

почережний обл. поочередньїй.

почережно нар. обл. поочередно [А уночі
будете почережно з Денисом укупі з сто-
рожами коло лавки ходити (Квітка)].

почерез предл. см. через.

по-черепашому нар. по-черепашьи [І поїзд
рушив. Насилу-силу, і рак увесь перегін
потім плазував по-черепашому (Головко)],
почерк, -ку прям., перен. почерк; ^перен.:
как символ письма — изредка) рука [Галя
взялася писати, бо у неї найкращий почерк
(Коп.); І справді, як відомо, соціалістич-
ний реалізм передбачає найрізноманітні-
ші творчі почерки, найрізноманітнішу ма-
неру відображення дійсності (Мист., 1956,
1); Хмурін бурить з особливим, культур-
ним почерком (Ле)].

почерканий исчерканньїй; исчерченньїй; по-
черканньїй; помаранньїй; исстрбченньїй [За
столом, схилившись над синім папером,
симетрично почерканим білими рисками,
стояли Огей, Титан і вчорашній знайо-
мий (Досв.)]. Ср. почеркати.

почеркати, -каю, -каєш исчеркать, ис-
черкать; (сплошь покрить штрихами —
еще) исчертйть; (покрить чертами, зачерк-
нуть во многих местах — еще) почеркать,
разг. почеркать; (повичеркивать из напи-
санного фам. — еще) помарать; (перен.:
исписать) разг. редк. исстрочйть.

по-черкеському, по-черкеськи нар. по-чер-
кесски.

почерпнутися, -нуся, -пешся разг. коснуться,
задеть.

по-чернецькому, по-чернечи нар. по-мона-
шески [А старший [брат] — що було про-
мовить — не до речі, Похилий, мовчазний,
та ще чомусь навик Ходити й говорить
понуро, по-чернечи... (Рил.)].

почерпати, -паю, -паєш, почерпнути, -ну,
-неш перен. черпать, почерпать, по
черпнуть [Як доречно завжди прихо-
дять ці листи! З них він немов почерпає
для себе нову життьову снагу в хвилини
і дні розпачу та знесилля (Сміл.); Радян-
ська українська поезія., багато чого' по-
черпнула і черпає у Франка, невтомного
шукача, правдолюбця, новатора (Рил.)].
почерпнутий почерпнутий [Пейзаж хвилю-
вав, кликав кудись у далину і невідомість —
звабну й тривожну, але вій і втихомирю-
вав — наче вливав силу, почерпнуту
зокола, в стомлену душу (Сжол.)].

почерствйти, -вить ючерствйть [Павлови бу-
ли бездітні, хоч відсутність дітей не почер-
ствила їхніх душ (Янов.)].

почерствілий почерствевший, разг. почерстві-
лий; очерствевший, разг. очерствельїй. Ср.
почерствіти.

почерствіти, -черствію, -черствієш почер-
ствіть; (перен. — еще) очерствіть, разг.
очерствиться [І от почерствіє людина, і
спокійніше б’ється в неї серце, і добрий
харч заміняє їй любов (Сиг.)].

почесати, -чешу, -чешеш 1) почесать; (при-
гладить, расправить гребнем — йзредка)
причесать; (кончить чесать) отчесать [Кого
і принадить, Кого і пригладить, Кого і
почеше, Та бреше, та бреше! (Г.-Арт.)}
І чиряк даремне не сяде, хіба почешеш
(Яоли)]; 2) (перен.: начать бежать, тороп-
ливо идти и т. п.) разг. почесать [Погля-
нув він на ворота, на хвіртку, — мовби
поглядом зніс їх; похитав журливо голо-
вою, повернувся й знову почесав далі...
(Мирн.)]} 3) (избить, висечь, виругать)
фам. отчесать [—А тож задля чого [на ко,-
нюшию]? — зацікавившись, допитуюся я.
— Щоб конюх Тришка березовим віником
почесав (Мирн.)].

почесатися, -чешуся, -чешешся почесаться,
почесний 1) почетньїй [В розгортанні ком-
сомольського походу за прискорений роз-
виток хімічної промисловості почесна роль
належить молодіжній пресі (Рад. Укр.,
1958, VIII)} Переможцям змагань будуть
присвоєні почесні звання чемпіона спартакіа-
ди і чемпіона Радянського Союзу з відповід-
ного виду спорту (Рад. Укр., 1956, VIII)}
Серед почесних гостей у театрі сидів і улюб-
ленець дітвори — лікар тієї незвичайної
лікарні, що стоїть на краю міста (Іван.)}
Аж ось на трибуні — Почесний шахтар, Ста-
рий більшовик Морозенко Назар (Мур.)} Ме-
ні чоло сьогодні квітчає Сей почесний лав-
ровий вінець (Л. У«р.)]; ^па варта см.
варта; г^ний хліб зтн, хлеб, с которьім
старостві приходят сватать девушку [Тіль-
ки й знає почесний хліб старостам вертати
(Барв.)]} ~па ч й р к а (на свадьбе) разг.
почетная чарка; 2) (внушающий почтение
к себе, гаслуживающий, достойний почте-
ния) разг. почтенньїй [Титарівна-Немирів-
на... Почесного роду... (Шевч.)]} 3) (установ-
ленням законом, религией, обичаем) арх.
честнбй.

почесність, -ності почетность.

почесно нар. почетно (редк.), с почетом [В’я-
зень-лицар: ..Ні, Зевес не був ти-
раном низьким, він почесно карав своїх
сперечників великих (Л. Укр.)].

по-чесному нар. по чести, честно [—Ну, ска-
жіть по-чесному, пан? ксьондзе, — раптом
змінив він тон, ..— що мені робити? (Ту-
луб)].

почестка дтн. уст. угощение, обл. почестка
[Випросила у мене півня й пшона востаннє

почестку дати своїм товаришкам, хлоп-
цям і досвітчаній матері (Баре.)].

почесть, -ті почесть; (чаще мн. ч.: почесті,
-тей) по чести [За короткий час його дійсно
відзначили немалим числом нагород і по-
честей (Ряб.)} А капітан без почестей, без
варти Лежав один... Крізь вітер злий Го-
лодні пси, запряжені у нарти, В останню
путь Сєдова повезли (Нагн.)].

по-чеському, по-чеськи нар. по-чешски.

почет, -чту свита [Посли уклоняються
і виходять, за ними весь почет і Володи-
мир (Коч.)} Ставні берези вздовж дороги
Обабіч стали в два ряди, Як почет непо-
рушно строгий, Як срібні верби край води
(Рил.)Ь

почетверити см. почетверяти.

почетверитися см. почетверятися.

по-четверте нар. в-четвертьіх.

почетвертувати, -тую, -туєш мног. четвер-
товать.

почетверяти, -ряю, -ряєш, почетверити, -рю,
-рйш учетверять, учетверйть.

почетверятися, -ряється, почетверитися, -ри-
ться учетверяться, учетверйться [По спраг-
лих від зимового оездощів’я полях поте-
чуть води каналів, урожаї всюди потроя-
ться і почетверяться (Минко)].

почечуй, -чую, почечуя мед. уст. почечуй.
См. ещ$ геморой.

почечуйний 1) мед. уст. почечуйний; см.
еще геморойний; 2): ^ний гірчак бот.
(Роїу^опит Регзісагіа Ь.) почечуйная тра-
ва, почечуйник.

почечуя см. почечуй.

почивальня уст. спальня; (во дворце, в бояр-
ских хоромах уст. — еще) опочивальня,
(реже) почивалвня [Через усю світлицю
прослався новий килимок і тягся через
другі кімнати до Зосиної почивальні
(Н.-Лев.)} Проста на вигляд світлиця воє-
води спорожніла. Це була і вітальня, і
почивальня, і кабінет старого Острозь-
кого (Л>)].

починати, -ваю, -ваєш уст., рит. поливать;
(перен. уст.: лежать мертвим, бить по-
гребенним где-нибудь — еще) покбиться
[Грицько, правда, вже й підвівся був, та,
побачивши, що мати так покійно почиває
коло його, почухався, ліг і знову задрімав
(Мирн.)].

почикрижити, -жу, -жиш разг. покрем-
сать, искромсать.

почимчикувати, -кую, -куєш фам. [бистрої
зашагать, [бистро] пойтй [Взявши на плечі
важкий мішок, Чиж знову почимчикував
на станцію (Бойч.)} Баби знялися з місця
й швиденько почимчикували з цвинтаря
(Н.-Лев.)].

почйн, -ну 1) почйн; (в развитии чего-ни-
будь — йзредка) начало; (об инициативе)
начинание [Москва і Петербург поділили
між собою честь революційного пролетар-
ського почину (Ленін)} І все то те, вся
країна, Повита красою, Зеленіє, вмиває-
ться Дрібного росою, Споконвіку вми-
вається, Сонце зустрічає... І нема тому
почину, І краю немає! (Шевч.)} Очолюва-
не більшовиками, грудневе збройне повстан-
ня [1905 р.], що розгорнулося за почином мос-
ковських робітників, було найвищою точкою
революції (7ст. КПРС)]; 2) (начало ,чего-ни-
будь, приносящее первьій результат) разг.
почин, обл.начйн [10 р а с и к: Не чуть нічо-
го. Вийму сопілчину І «ластівку» заграю
для почину, А потім соловейком засвищу я
(Воронько)]; ~п дорожче грошей
погов почин дорбже денег.

починальний лингв. начипательньїй.
починальник начинатель.

починальниця начинательница.

починання 1) почйн; начинание; (о заду май-
ном , начатом деле) предприятие [В шуканні
кожнім, в кожнім починанні Наш ком-
сомол у першому ряду (Дор.); Партійні,
господарські і радянські органи повинні
вчасно підхоплювати кожне корисне по-
чинання трудящих, яке може сприяти ви-
конанню наших планів (Рад. Укр., 1957,
II)]; 2) пачйло [Отже, стихійність руху,
що підходив для починання пролетаріатом
громадянської війни, безсумнівна (Ленін)].

починатель, -теля уст. начинатель.
почипателька уст. начинательница.
починати, -паю, міаєш, почати, -чну, -чнеш
1) (що и чого при обозначении танца,
песни и т. п.) начинать, начать (что),
уст. починать, почать (что); (о знакомстве,
разговоре и т. п. — еще) заводить, заве-
стй (что), перен. завязьівать, завязцть
(что); (браться за что-нибудь — еще) при-
ниматься, приняться (за что), приступать,
приступить (к чему); (решаться на испол-
нение чего-нибудь — еще) предпринимать,
предпринять (что); (перен. — о длительном
действии разг. — еще) пускаться, пустй-
ться (во что); (только Соверш. —об уси-
ленном действии разг. — еще) пойтй [Деві
починає знов ретельно їсти (Л. Укр.);
1 почав Андрій щовечора ходити грамоти
вчитись (Коцюб.); Як прийшов додому,
зараз і почав стогнати па усю хату (Квіт-
ка); Коли почав орать, так у сопілку пе
грать (Ном.); Він почав веселого козачка,
а сам смичок знов повернув на жалібну
думу (Н.-Лев.); А Настя вже шістнадця-
тий рочок починає (Вовч.); Мій голос жур-
ливеє щось починає, А струни твої на
веселім ладу (Л. Укр.); Ховаючи в скриню
празникову одежу, мати знов почала мову
про багатирку Варку (Н.-Лев.); Тепер Ви
можете починати друк книжки (Коцюб.);
Що не почне робити, усе не до ладу (Квіт-
ка)-, Пронюхала Мишва, що вже нема Ко-
тів, Та швидше до мішків — І почала ха-
зяйнувати, — Не стільки їсти, як псу-
вати (Гл.)]; »чав брехати начал
врать, разг. пустйлся врать, пошел врать;
~чав міркувати,начал рассуждать,
разг. пустйлся рассуждать, пустйлся в рас-
суждения; <-»чати своєї разг. начать своє,
за ладить своє; як [не] ^чпе в и ч й т у-
вати [кому]! как начнет отчйтьівать [ко-
го]!; 2) (с обозначением начального пункта
или момента действия) начинать, начать
і—Починайте з мого двора, — звелів Денис
{Квітка); Прісцілла: Не одна з нас від
того починала, що ти радиш, дле служити

двом богам не можна (Л. Укр.); З безпере-
станними охами, сапанням та умліванням
Прохіра розказувала. Вона почала від
Адама (Коцюб.)]; 3) (с обозначением начала
или первтх признаков какого-чибудь явления,
состояния и т. п., вьіраженньїх инфи-
нитивом) начинать, начать, стать
(только соверш.) [Сонце вже низенько;
небо, палаючи, починає червоніти (Вовч.);
І Настя і Яків уже почали сивіти — гну-
тися (Мирн.); Вже почало дніти, коли
Раїса заснула (Яоі{юб.)]; ~чалб на світ
благословлятися см. благослов-
лятися; тільки чало світати
(розвиднюватися) только начало
светать (рассветать), чуть свет [На дру-
гий день, тільки почало розвиднюватись,
Соломія була вже на березі (Яо^юб.)].

починатися, -мається, початися, -чпеться на-
чинаться, начаться; (только соверш. — об
усиленном действии разг. — еще) пойтй;
(о знакомстве, разговоре и т. п. — еще)
завязьіваться, завязаться; (появляться, воз-
никать — еще) подниматься, нодьшаться,
црдняться [Наш день починається спі-
вом курантів па башті Кремля (Нех.);
Почалася остання війна з турками (Мирн.);
За Моравою одразу починались ліси та
болота (Гонч.); Починалась тепла, тиха
осінь (Н.-Лев.); Максим устав. За ним про-
кинулись другі; почалась з товариством
розмова (Мирн.); Серед війська почалися
Нарікання та тривога (Л. Укр.); В кім-
наті знов почалась біганина (Н.-Лев.)];
і~-»чалося разг. и пошло, и пошла потеха;
зналася веремія см. веремій; і **^ча*
лася катавасія см. катавасія.

починаючи (з кого, з чого) (в функции пред-
лога) начиння (с кого, с чегб) [Починаючи
з середини тижня ходили по вулицях мо
лоді з розпущеними косами і падали в
ноги, прохаючи на весілля (#оі{юб.)].

починаючий начинающий [А ось починаючий
письменник нахваляється щиро взятись за
працю (Коцюб.)].

починйти, -чиню, -чиниш уст. сделать [Еп,
чи гаразд, чи добре наш гедьман Хмель-
ницький починив, Що з ляхами, із мостиви-
ми, у Білій Церкві замирив..? (дума) ;Отаке-
то йому вража вдова починила (Федьк.)].
по-чиновницькому нар. по-чинбвничьи.

почйнок1, -ика (веретено с пряжей) початок
(обл.) [На припічку мати пряде кужіль,
важкий починок з її до краю відхиленої
руки крутиться по долівці (Ст.)].

починок2, -нку обл. начало [Віл щось по-
чав був говорить, Та судді річ його з
починку перебили (Греб.)].

почйслйти, -числю, -чйслйш поспитать;
(установить сумму, количество, подвести
итог — еще) подсчитать [Почисливши все
звільна, він прочитав остаточну цифру
(фр.)].

почйстити, -чйщу, -чйстиш почйстить; (уда-
лить грязь с поверхности чего-нибудь —
еще) вичистить [Пташка часом поскаче в
галузках, потрусить хвостом. Часом по-
чистить носик... (Коцюб.); — А чобіт і
досі не почистила.'1 — гукнув пан з кім-
нати (Мирн.)}.

почиститися, -чищуся, -чистишся почйсти-
ться; вичиститься [Треба було почиститись
та побілитися, бо незабаром ждалися дво-
рянські вибори (Мирн.)]. Ср. цочйстити.

почистішати, -шає стать чйще [Од того
часу одвологло й почистішало повітря
(II .-Лев.)].

почитання почитцние.

почитати1 , -таю, -таєш (соверш.) почитать
[Почитайте мені що-небудь (Л. Укр.)} Він
пішов у свою хату почитати (Мирн.)].

почитати2 , -таю, -таєш (несовериі.: относить-
ся с почтением к кому-нибудь) почитать
[Кого почитають, того й величають (при-
слів'я)}.

почитати3, -таю, -таєш (несоверш.: признавать,
спитать) редк. почитать [Я Вас знав, по-
читав за отця рідного (Квітка)}.

почити, -чйю, -чйєш уст. почить [День по-
гас, І все почило (Шевч.)]} <~тп на лав-
рах перен. почйть На лаврах.

почйтувати1 , -тую, -туєш разг. почйтьівать
[Перелистав я їх [книги] і почав по одній
виймати й тихенько почитувати (Верш.)}.

почйтувати2, -тую, -туєш обл. почитать
|К р у с т а: Та се ж відомо всім, що
християни осла почитують як бога
(Л. У«р.)]. Ср. почитати2.

почйтувати3, -тую, -туєш обл. почитать [Ста-
рому Іванові самому було прикро зава-
жати роботі, яку він почитував як найваж-
ливішу в світі (Слсол.)]. Ср. почитати3.

почихати, -хаю, -хаєш почихать.

почйщеиий почищеними; вмчищеннмй; (до
блеска разг. — еще) начйщепнмй [Повільно
ступали солдати, в білих сорочках, в
яскраво почищених чоботях (перекл. з
Горького)]. Ср. почйстити.

почім см. почому.

почіпка разг. прицепка [У неї нога не схо-
дить із почіпки [колиски] (Барв.)].

почіпки нар. редк. а) (с глаголом сесть и т. п.)
на кбрточки [Потім заклинателі витягли
з кошиків три кобри, сіли коло них по-
чіпки (Минко)]} б) (с глаголом сидеть и т. п.)
на кбрточках [Скарбничий Крайз сидів
почіпки під кущами (Риб.)]. См. еще нав-
почіпки 1—2.

почіпляти, -ляю, -ляєш мног. поцеплять
(разг.), понацеплять (разг.), понацепйть
(разг.), нацепйть [Нимидора почіпляла за
ніжки на коромисло десять пар качок і
однесла на економію (Н.-Лев.)].

почіплятися, -ляється мног. поцепляться
(разг.), понацепляться (разг.), прицепй-
ться; (крепко ухватиться за что-нибудь —
еще) уцепйться [Довге гарбузиння ви-
лізло на курінь і почіплялось по тину
(Н.-Лев.)} З гуком, із галасом повискаку-
вали [діти] із-за парт, почіплялися за
клямку: — Держіть* Давайте ключа!
(Вас.)].

почісувати, -сую, -сусш почесмвать.
почісуватися, -суюся, -суєшся почесмватм г.
почманіти, -віємо, -нієте мног. разг. одуреть.
почмйхати, -хаю, -хаєш разг. пофшркать;

(о машинах — вьіпуская с шумом газ, па-
рьі — еще) поньїхтеть [Він [Перегуда] по-
чмихав у вуса, покрутив головою (Куч.)].

почмйхувати, -мйхую, -мйхуєш разг. пофмр-
кивать [Дід МаксИхМ не сердився, почміґ-
хував тільки сміхотливо та лукаво мружив
очі (Збан.)].

почовгати, -гаю, -гаєш разг. 1) зашаркать;

2)	(медленно пойтй) поплестись [Він хряпнув
дверима в коридорі і почовгав до виходу
(/Гоп.)]; 3) (некоторое время) пошаркать.

почбвгатися, -гаються мног. разг. стерегься
[Почовгались чоботи (Сл. Гр.)].

почокатпся, -каюся, -каєшся чбкнуться, редк.
почбкаться [Він почекався невміло За
день, що щастям підкотив, За те велике,
грізне діло, Яке він кров’ю оплатив (Мал.)].

почоломкати, -каю, -каєш разг. поцеловать,
шутл. облобнзать [У хаті діда почолом-
кав І побажав йому ста літ (Мал.)].

почоломкатися, -каюся, -каєшся поцелова-
ться; облобшзаться [Лисенко почоломкав-
ся з Кривоносом, за старою звичкою, нав-
хрест тричі (Нанч)]. Ср. почоломкати.

почому, почім нар. і) почем (разг.) [Мати роз-
питувала, почому там па базарі пшопо, сало,
олія (Шиян)]} 2) (в значений соединительно-
го слова только с глаголом знать) редк. почем
(разг.) [К а ссан д раі Почім же знаєш
ти, що в тім рятунок? (Л. Укр.)]; см. ещ2
звідки.

почорнений 1) прич. почерненньїй, черпен-
ньій; посурьмленньїй, сурьмлеппьій [За мі-
стом гора з чорним лісом, над містом темно-
синє небо без хмариночки, а тут вулиці,
мов почорнені і побілені (Мак.)]} ср. почор-
пити; 2) прил. черненьїй.

почорнйти, -шб, -нйш почернйть; (только
сурьмой для чернения волос, бровей, у соє
и т. п. уст. — еще) посурьмйть [Так лю-
ди, думок наловивши, по кліточках роз-
садовивши, їх заходились чепурить.*
всіх чорнокрилих побілили, а білих трош-
ки почорнили, і всіх дали позолотить
(Л. Укр.)].

почорнілий почерневший, разг. почернельїй;
потемневший, разг. потемнельїй [Павло
вдивляється в голе, з почорнілими поде-
куди клаптями снігу, поле (Десн.)} І почор-
ніла вся від горя, Вдова побігла аж до
моря, Що голубіло вдалині (Нагн.)}.

почорніння почерпение; потемпение [3 цент-
ральних жилок бактерії просуваються че-
рез черешок у кочеригу, де викликають
почорніння судинного кільця (Шкідн. і
хвор. с.-г. рослин)].

почорніти, -нію, -нієш почернеть; потємнеть
[—Ой чоготипочорніло, Зеленеє поле?—По-
чорніло я од крові За вольную волю (Шевч.)}
Он де вони почорніли, оті руки: на роботі
у панів (Коцюб.)}} ~ ніло в очйх редк.
потемнело в глазах [Жолкевському почор-
ніло в очах, спинилося серце (Л>)]. См.
еще потемніти.

почорнішати, -шаю, -шаєш стать чернбе,
почернеть; стать темнеє, потємнеть.

почбт, -ту разг. уважение; (сильнеє) цочет,
книжн почтепие [Стара Очкуриха з по-
чотом прийняла дорогих гостей (Мирн.);
.Не по віку почот, а по чесному труду (при-
слів’я)]; б у т и в*—ті бить в почете, поль-
зоваться почетом, пбльзоваться уважением
[Від рання до ночі н.роботі, У вітер і в
спеку стою... Тому я тепер і в почоті, Що я
в барабан подаю! (Ол.)].

почтивий разг. почтйтельньїй, учтйвьій
[К е м б л ь: .. Я-то сам гадав про тебе,
що ти почтивий хлопець (Л. Укр.)].

почтйвість, -вості разг. почтйтельность, учтй-
вость [Аркадій Маркович засяяв, і на його
обличчі я побачив незвичайну, ніжну до
себе почтивість (Вис.)].

почтйво нар. разг. почтйтельно, учтйво [Во-
ни вклонилися один одному з ввічливими
усмішками знайомих людей — Джон
трохи почтйво.., Раусліт трохи звисока
(Собко)].

почтйти, -ту, -тйш книжн. редк. почтйть
[Аж ото надходить празник Николи свя-
того. Як почтити день той славний, коли в
хаті вбогої (Фр.)].

почтовий дорев. свйтский.

почубеньки, -ків: *—ків д й т и фам. редк.
оттаскйть за волосьі, оттрепать [за волосьі],
видрать за волоси.

почубити, -блю, -биш фам. редк. оттаскать
за волоси, оттрепать [за волоси], видрать
за волоси [ї вга: Ходімо. Я перша хоч
за чуба його почублю (Мирн.)].

почубитися, -блюся, -бишся фам. подраться
[Я думала, почубляться — та й переста-
нуть, коли обернуся, аж уже мій капло-
ухий [півень] зверху по золотогривому туп-
цюється та як скажений рве гребінь
(Мирн.)].

почування ощущение, уст. ’чувствование;
Іпсихическое состояние — еще) чувство

Туди їх тягло почування волі на степах
(Н.-Лев.); Микола стояв блідий і мовчав.
З-поміж наглого хаосу почувань помалу-
помалу підступала до його серця завзя-
тість (Мак.); Якесь недобре почування за-
ворушилось в його серці (Н.-Лев.)].

по-чуваському, по-чуваськи нар. по-чувбш-
ски.

почувати, -ваю, -ваєш, почути, -чую, -чуєш
1) чувствовать, почувствовать; (переживать
чувство или ощущеіше, вьіраженное дру-
гим словом — еще) испйтивать, и спитать,
перен. книжн. питать (только несоверш.)
[Почувала себе молода жінка-комуніст-
ка на трибуні упевнено, як господар
не тільки в себе, в колгоспі, а і в об-
ласті (Минко); Наближаючись до хати,
Соломія почувала невиразну тривогу (Ко-
цюб.)]; *—вати відразу до кого
питйть отвращение к кому [Раїса гніва-
лась, замикалась у собі й почувала відразу
до невдячних (Коцюб.)]; *—вати грунт
під ногйми см. грунт 3; *—вати
дружбу до кого питать дружбу к
кому; '—ти налербд предощущать,
нредощутйть, редк. ощущать, ощутйть
наперед; *—вати ніжність до кого
питать нежное чувство к кому, питать
пежпость к кому; <— вати о г н 6 б чувство-

вать озноб, лихорадить; (безл.— еще) знобить;
<—вати потяг до чого чувствовать вле-
чение к < еиу, испитивать влечепие к чему,
тяготеть к чему; —вати пошанудокбго
чувствовать уважение к кому, питать ува-
жение к кому; — вати спрагу чувство-
вать жажду, книжн. уст. жаждать; д а-
вати себе — вати разг. редк. давіть
себя чувствовать, сказиваться [Безсонна
ніч давала себе почувати: не тільки гру-
ди, — руки, ноги, голова боліли, мов хто
здавлював їх у лещатах (Мирн.)]; доб-
ре, краще*—ти себе хорошо,, луч-
ше чувствовать себя, хорошо, лучше
почувствовать себя [Почуваю себе добре,
та боюсь, що далека дорога, безсонні ночі.,
заберуть у мепе багато сил (Коцюб.); Днів
через три після тієї бучі почула я себе мов
краще (Мирн.)]; як ти себе — гаєш?
как ти себя чувствуешь? [— Як ти себе
почуваєш? — жалісливо питаю я в неї
(Мирн.)]; 2) (восприниматьчто-нибудьвнеш-
нее) чувствовать, почувствовать; (распо-
знавать путем ощущения — еще) ощущать,
ощутйть; (познавать чувствами, преим.
обонянием — еще) чуять, почуять, разг.
учуять, перен. слишать, услишать, разг.
заслишать [Не почуваючи за собою погоні,
Остап і Соломія помалу опам'яталися
(Коцюб.); Вона почула на руці гарячі, м’я-
кі, повні губи й почервоніла як маківка
(Н.-Лев.); А Мишенятко під вербою Почуло,
що м’ясце пахтить, Та й крадеться поміж
травою (Гл.); Катерина., взяла в руку
галузку яблуні, що набубнявіла, почув-
ши весну (Чорн.); Машина рвонулась
на просторі, волю почувши (Вишня)];

3)	(только соверш.: воспринять что-нибудь
слухом) услишать, разг. услихать, уст.
поспитать; (первие ззуки чего-нибудь—еще)
заслишать; (узнать по дошедшим слухам)
разг. прослишать [Упивайтесь, бенкетуйте
— Я вже не почую, Один собі навік-віки В
снігу заночую (Шевч.); Тільки Тарасик
підкрався до котичка, а Івасик почув, що
хтось ззаду до котичка добирається, та й
озирнувся (Коцюб.); Невже колись Ними-
дора почує про мою смерть на чужині?
(Н.-Лев.); Від людей Катерина почула, що
немовби їхній Івась — комуніст (Чорн.)];
не те — чути не то услишать, осльї-
шаться; чи добре я — чув? не
ослишался ли я?, правильно ли я пбнял?;
4) (їполько соверш.: провести некоторое
время, слушая кого-нибудь или что-нибудь)
разг. послушать [Як нам не хотілось іти,
як бажалося почути, що папа буде читати!
(Мирн.); —Скажи ж мені, нехай і я по-
чую, — Зозуля каже, — що і як, Про що
міркує неборак (Гл.)].

почуватися, -ваюся, -ваєшся, почутися, -чу-
юся, -чуєшся 1) (только в третьем лице)
чувстьоваться, почувствоваться; ощуща-
ться, ощутйться; чуяться, почуяться, пе-
рен. сльїшаться, послйшаться [Скрізь, на
землі і в небі, сьогодні почувалося свято
(Гонч.); Нестримна енергія почувалася в
кожному її русі, горіла в погляді ^озач.);
В очах у молодої жінки засвітились на-
смішкуваті вогники, в голосі почулись
глузування і зневага до Якова (Збан.)];
ср. почувати 2; 2) (только в третьем лице:
бить сльїшним) слйшаться, послмшаться;
(изредка перен.: казаться — еще) чудиться,
почудиться [Музика переграла і стихла.
Виразніше почувається людський гомін
(Мирн.); У сусідній кімнаті почулися діво-
чі голоси, швидкі кроки, тупіт (Іван.); Се-
Цзед темної хмари чорних думок почувався
йому крик і лемент голодних та холодних
людей (Мирн.)]; 3) разг. редк. чувствовать
себя,^почувствовать себя [Випили і почу-
ваємось як дома (Гонч.); І враз Остапові
зробилось весело і легко. Він почувся
на волі (ІГогроб.)]; зватися добре чув-
ствовать себя хорошо [А тепер я почуваю-
ся добре (Л. Укр.)]; <—тися до вини
(п р о в й н и) чувствовать, почувствовать
за соббй вину, чувствовать, почувствовать
свою вину, чувствовать, почувствовать
себя виноватьім [Пустун трохи злякався..,
бо почувається до деяких провин школяр-
ських (Коцюб.); Поет уже злагіднів і по-
чувався немов до якоїсь вини супроти неї
(Л. Укр.)]; зватися до обов’язку
чувствовать себя обязапньїм [І коли на-
пишу щось до «Вісника», то знову-таки
через те, що почуваюся до обов’язку ви-
конати свою обіцянку (Коцюб?)]; ^тися
на силі чувствовать, почувствовать
себя в сйле (в силах) [Радити Вам, які саме
книжки поперекладати, — не почуваюся
1 на силі, бо це питання великої ваги (Ко-
цюб.)]; зватися ні в сих ні в тих
разг. чувствовать себя не в свобй тарелке
(Прищух Тимоха, почуваючись ні в сих
ні в тих (Гонч.)]; я к ^вається хто как
себя чувствует кто [Напиши й ти мені, як
мама почувається, та бережи, моя ти розум-
на дівчино, маму (Коцюб.)]; 4) (только
соверш.) обл. почувствовать себя беремен-
ной [Дітвори прибува: у старшої невістки
двоє діточок та і менша вже від середо-
хрестя почулася... (Квітка)] ’

почудакувати, -кую, -куєш и редк. почуда-
чити, -чу, -чиш разг. почудйть, почуда-
чить, обл. почудаковать [Цей велетень зав-
жди був компанійським хлопцем. Правда,
любив часом почудакувати (Трубл.);
—Ходімо! — кликали Колісника. — Хай
їм! — одказав той. — Почудачили — ходім
зап’ємо (Мирн.)].

по-чудерпацькому нар. разг. странно, разг.
чудно; (прихотливо, замьісловато) причуд-
ливо [Кілька гідролітаків, по-чудерна-
цькому піднявши хвости, вже занурялися
у воду, немов пили її тупими носами (Куч.)].

почудування разг. удивление.

почудувати, -дую, -дуєш почудйть, почуда-
чить, обл. почудаковать [Так, пожив я,
почудував, а — мало! (перекл. з Горько-
го)].

почудуватися, -дуюся, -дуєшся разг. поди-
виться.

почужатися, -жаємося, -жаєтеся и почужити-

ся, -жимбся, -житеся обл. сделаться чужй*
ми друг другу, стать чужйми друг другу
[Вони кревні, та почужались (Н.-Вол. —
Сл. Гр.)].

по-чужому нар. по-чужому [Я звикла від-
носитись до нього не по-чужому, а по-
товариськи (Л. Укр.)].

почукати и почукикати, -каю, -каєш разг,
позабавить ребенка, подбрасьівая его на
руках [Вона не своя, коли вибереться
той день, що хрещениці не побачить, не
почукикає на руках, не погодує з кукли
(Мирн.)].

почумакувати, -кую, -куєш ист., перен. по-
чумаковать [— Ну, почумакував, тепер бе-
ри ложку та сідай вечеряти, — сказав
батько (Вас.); На той світ, друже мій, до
бога, Почумакуєм спочивать (Шевч.)].

почуманіти, -ніємо, -нієте мног. разг. оду-
реть, разг. очуметь, ошалеть, обалдбть.

почуріти, -ріе обл. потбчь струей, политься
струей [Пістоля загриміла, а з Василевого
плеча почуріла кров по тоненькій сорочці
(Федьк.)].

почути см. почувати.

почутий слйшанньїй, усльїшанньїй [Старі кол-
госпники розповідають почутий ними від
батьків і дідів переказ про Богданів курган
недалеко від станції Жовті Води (Рад,
Укр., 1954, І); Він хотів кричати і, певно,
закричав, не почутий в голосі домни
(Янов.)].

почутися см. почуватися.

почутйти (1-го лица нет), -тйш, -тйть обл. по-
чувствовать ; (распознать путем ощущения—
ещ$) ощутйть; (познать интуицией, обоня-
нием и т. п. — еще) почуять, разг. учуять,
перен. ус лишать, разг. заслйшать [Кай-
дашиха почутила, що в неї на тім’ї виско-
чила гуля (Н.-Лев.); Балабуха почутив,
що під ним лежить щось тверде й таки
добре Муляє (Н.-Лев.); Волячими нервами,
конячими носами не почутиш цих тонких,
делікатних пахощів (Н.-Лев.)].

почутка обл. слух, уст. молва [Пішла по-
чутка, що у панів людей цар одбере (Ка*
мен. у. — Сл. Гр.)].

почутлйвий см. чутлйвий.

почуттєвий 1) чувственньїй [В.еликі губи, ко-
роткий ніс з глибоко врізаними ніздрями
і важкувате підборіддя робили її обличчя
одверто почуттєвим (Собко)];~ві на со л6-
ди чувственнме наслаждения; 2) филос.,
псих, чувственньїй [В змалюванні природи
Франко користувався не тільки зоровими
враженнями, а й всією гамою почуттєвих
образів (Іст. ^укр. літ.)]; ^вий дос-
від филос. чувственньїй бпьіт; ^ві
предмети филос. чувственньїе
предмети; ^ве сприймання псих,
чувственное восприятие.

почуттєвість, -вості 1) чувствениость [Марія
Василівна Максимович, молода, дуже при-
ваблива жінка з лагідним ласкавим об-
личчям, з .. виразом спокійцої доброти
і прихованої почуттєвості (Яоч.)]; 2) чувст*
венность. Ср. почуттєвий 1—2.

почуттєво нар. чувственно.
Почуття чувство, уст. чувствование; (про-
цесе восприятия чего-нибудь — еще) ощу-
щение; (только о способности подмечать,
' сразу улавливать что-нибудь) чутье [Укра-
їнська поезія періоду [Великої Вітчизня-
ної] війни правдиво відображала думи
і почуття радянських людей, що ста-
ли на захист Батьківщини (Іст. укр. літ.);
Почуття сорому, якого не вимовити слова-
ми, немов полум’ям опалило всю її душу
(Вас.); Почуття дійсності втрачалося, усе
приймало незвичайний, казковий харак-
тер (Коцюб.)]; ~-»тя власної гід-
ності чувство сббственного достбинства
[Старий Бондар (батько) — спо-
кійний, поважний, повний почуття гід-
ності власної (Л. Укр.)}; ^тя міри
чувство мерьі: г^тя мови чутье язика;
обман ^тів обман чувств; органи
**>тів органи чувств.

Почухати, -хаю, -хаєш и обл. почухмарити,
-рю, -риш почесать [Старий крутнув
вуса, почухав потилицю, поміркував
(Стор.)].

почухатися, -хаюся, -хаєшся и обл. почухма-
ритися, -рюся, -ришся почесаться [Вівця
повернула голову, почухалась об тин і
пішла в двір (Коп.); Яків посидів, посидів,
почухмарився за спиною і, одвернувшись
до стіни, ліг (Мирн.)].

почухмарити см. почухати,
почухмаритися см. почухатися,
почухраний потрепанний. Ср. почухрати 1.
почухрати, -раю, -раєш 1) (о шерсти) разе.
потрепать; 2) (о дереве) разг. очистить от
сучьев,обрубйтьсучья; 3) (броситься; бист-
ро пойтй, поехать) фам. махнуть [Зляка-
лась Миша та притьмом, Поміж травою, ло-
пушком, 3 переполоху почухрала — Туди-
сюди — и з очей пропала (Глі); Він, швидко
поробивши човни, На синє море поспу-
скав, Троянців насаджавши повні, І куди
очі почухрав (Котл.)].

Почухування почесьівание.

почухувати, -чухую, -чухуєш почесьівать [Ве-
личай почухував замислено борідку (Коп.)].
почухуватися, -чухуюся, -чухуєшся почесьі-
ваться.

пошабашити, -шу, -шиш разг. пошабашить
[На току тільки-по пошабашили. Приби-
рають зерно (Головко); Думалось, щоб до
жнив пошабашити з війною, а воно не
вийшло (Гонч.)].

пошаліти, -ліємо, -лїєте мног. обезуметь,
разг. ошалеть [Все хлопство наче поша-
ліло (Кач.)].

пошалювати, -люю, -люєш строит. поша-
левать.

пошамати, -маю, -маєш вульг. пошамать
[Товариші, пошамать би чого-нерудь трош-
ки! (Вас.)].

пошамкати, -каю, -каєш и пошамкотіти,
-кочу, -котйш разг. пошамкать [Тронько
беззвучно пошамкав беззубим ротом і за-
говорив ще болючіше (Ряб.)].

Пошамотіти, -мочу, -мотйш разг. пошуршать,
пошелестеть.

Пошана уважение; (сильнеє) почтение; (внеш-

нее виражение) почет, честь, книжн. по-
честь [Мирослава довго, з увагою і поша-
ною гляділа на нього (Фр.); Ференц за-
вмирає від гордощів і пошани (Гонч.); Гли-
бокою пошаною оточена в нашій країні
жінка-мати (Нар. творч. та етн., 1957,
3)]; б у т и в <^ні бьіть в чести; бьіть в
почете, пбльзоваться почетом, пбльзова-
ться уважением [Де в пошані трудодні,
нема ліньків та гульні (приказка)]; в и-
являти <^ну до кого оказмвать
почет кому, оказмвать уважение кому;

дошка ^ни см. дошка; з <^ною
(в конце письма) с уважением, с почте-
нием [3 глибокою пошаною завжди вір-
ний Вам задля послуг (Мирн.)]; з *-^пи
до в а с из у важення к вам; книга
<^ни книга почета [Ім’я її красується в
Республіканській книзі пошани... (Виш-
ня)]; моя <~*па! (приветствие при встрече,
реже при расставании) разг. моє почте-
ние!; на (в) з н а к ~іш в знак уваже-
ния [Гелен [до троянців]: ..Ахейці від-
плили від нас по волі своїх і всіх богів,
а дар лишили на знак пошани й згоди
(Л. Укр.); І клонилися гвоздики В знак
довіри і пошани (Рил.)]; почувати ~ иу
до кого чувствовать (питать) уваже-
ние к кому; при всій моїй *-^пі
до вас при всем моем уважений к
вам; ставитися з *** пою до кого
отноейться с уважением к кому, относй-
ться с почтением к кому, отноейться почтй-
тельно к кому.

пошанування разг. редк. 1) уважение; по-
чтение; почет, честь; пбчести (мн. ч.) [Із
отакого сім’я має вирости пильність,
умілість, послух, покірність, пошанування
старших (Фр.)]’, ср. и см. еще пошана;
2) обл. чествование.

пошанувати, -ную, -нуєш 1) пожалеть; (бе-
режно, заботливо отнестйсь к кому-нибудь,
к чему-нибудь — еще) поберечь [Ти свою
сиву голову пошануй, коли не шануєш
козацтва! (Вовч.); Русалка Польо-
ва з благанням кидається до Мавки:
Сестрице, пошануй! Краси моєї не руйнуй!
(Л. Укр.); Пошануй худобу раз, а вона
тебе десять раз пошанує (прислів'я)]*
2) обл. угостить [Аж ось шле свати Іван
Золотаренко. Олеся пошанувала любих
гостей і рушники подавала (7?овч.)]; ^ти
чим прям., перен. разг. угостить чем
[Пошануйте вашою горілочкою (О., 1862,
II — Сл. Гр.); Кота ще треба пошанувати
[палицею], щоб він сюди не вникав
(Ном.)].

пошануватися, -пуюся, -куєшся разг. 1) осте-
пенйться [Ой, час би, Грицьку, нам, ой,
час пошануваться: Не все ж нам, братику,
не все парубкувать (Г.-Арт.)]; 2) редк.
угостить друг друга.

пошапкуватися, -куюся, -куєшся обл. по-
здороваться (снимая шапку); попрощаться
(снимая шапку), проститься (снимая шапку)
[Од двору йшло 12-ть чоловік з ломаками,
а поперед них отаман Данило; підійшовши
до ганку, вони пошапкувались (Кроп.)\
Братчики відходили тихо, пошапкувавшися
ще раз з товаришами (Довж.)].

пошарити, -рю, -рипі пошарить [Перекусить
би чого.. Заглянув у мисник, пересунув
горщичок, пошарив на лаві — нема ні-
чого (Тесл.); Мирон Багатир пошарив у
кишені і подав Глущукові невеличку кни-
жечку (Чорн.)].

пошаровий с.-х. послбйньїй [Найкращі ре-
зультати дає пошаровий обробіток, який
провадять в різних кліматичних умовах
по-різдому (Колг. Укр., 1958, 11)].

пошарово нар. с.-х. послбйно [В цьому кол-
госпі люпином засівають до 750 гектарів,
органо-мінеральні добрива вносять поша-
рово (Колг. Укр., 1957, 7)].

пошарпаний 1) потрепанньїй, истрепанньїй;
издерганньїй [Крізь витерті рукави пошар-
паної свитки світились лікті (Коцюб.);
Час, моя пісне, у світ погуляти, Розпра-
вити крильця, пошарпані горем (Л. Укр.)];
2) изорванньїй [Його штовхнули, і він
впав на коліна перед Максимом,^ блідий,
пошарпаний весь (Коцюб.)]. Ср. пошарпа-
ти 1, 3.

пошарпати, -паю, -паєш 1) потрепать, истре-
пать; (прям.: повредить дерганьем, перен.:
привести в болезненно-раздраженное со-
стояние разг. — еще) издергать [На го-
рищі загупав ногами батько. Мабуть, ла-
годить острішок, що його пошарпав вітер
(Чорн.); — Здається, наше панство трохи
пошарпало його хутір? — спитав Потоць-
кий (Тулуб)]; ^ти книгу истрепать
кнйгу, потрепать книгу; г^тп нерви
истрепать нервьі, разг. издергать нервьі;
життя ^пало його жизнь потре-
пала его; 2) (в течение некоторего времени)
подергать, разг. потормошйть; (приводя
в беспорядок) потрепать; 3) (разорвать на
части, порвать во многих местах) изо-
рвать [Торбинку пошарпали на шматки
(С тор.)].

пошарпатися, -паюся, -паєшся 1) потре-
паться, истрепаться; издергаться; 2) изо-
рваться [Шукать її Еней попхався, Вто-
мивсь, засапавсь, спотикався.. Коловсь
сердешний об тернину, Пошарпався ввесь
об шипшину (Котл.)]. Ср. пошарпати 1,3;
3) разг. потормошйть друг друга [їден з
другим пошарпалися, а не бились
(Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].

пошарпувати, -пую, -пуєш подергивать [І ось
уже поїзд гуркотить, пошарпує неухильно
вперед в нове, незвичне (Кундз.)].

пошарувати, -рую, -руєш 1) (натирая щет-
кой, мочалкой) вймьіть, помьіть [Пошару-
вала підлоги в кухні й сінях (Туд.)]; 2) (в
течение некоторого времени) потереть;
3) с.-х. пошаровать.

пошарудіти, -джу, -дйш разе, пошуршбть,
пошелестеть; (реже — о начале действия)
зашуршать, зашелестеть [Небо зблякло,
зорі зникли, вітрець пошарудів, загойда-
лася над водою пара, ніч посіріла вся рап-
том (Янов.); Приходить [Мишко] додому
пізно, пошарудить тріІ хвилини — вече-

ряє — потім упаде на ліжко й спить, аж
хата розлягається... (Мик.)].

пошастати, -таю, -таєш и (реже) пошаста*
тися, -таюся, -таєшся разг. пошмигать;
(с целью разузнать, вьісмотреть что-ни-
будь — обьічно) пошішрять; (без дела) разг*.
пошататься, фам. пошляться.

пошаткований пошинкбванньїй; изрублен*
ньій; иссеченньїй, иссеченньїй [Виблиску-
вала олією дрібно пошаткована капуста
(Мик.)]. Ср. пошаткувати.

пошаткувати, -кую, -куєш пошинковать; пе-
рен. изрубйть, книжн. иссечь [Хай лиш
вороги посміють зачепити — Ми їх добре-
пошануєм, пошаткуєм! (Тич.)].

по-шахрайському, по-шахрайськи нар. плу-
товскц, мошеннически.

пошахраювати, -раюю, -раюєш и пошахру*
вати, -рую, -руєш разг. помошенничать,
поплутовать, пожульничать [Молодиця ско-
ренько подала бабі ножа. От вона пошепо-
тала, пршахрувала над ним (Стор.)].

по-шведському, по-шведськи нар. по-швед*
ски.

по-швейцарському, по-швейцарськи нар. по-
швейцар ски.

пошвендяти, -дяю, -дяєш разг. послоняться,
пошататься, фам, пошляться.

пошевцювати, -цюю, -цюєш разг. посапбж-
ничать.

йошелепатися, -паюся, -паєшся обл. вульг.
потащйться, поплестись [Пошелепався до
Яцьків у гості (Сл. Гр.)].

пошелестіти, -лещу, -лестиш пошелестеть,
пошуршать [Комісар порився в столі, по-
шелестів якимись паперами (Гонч.)].

пошепки, разг. пошептом нар. шепотом, разг*
шепоткбм [Підпара пошепки радивсь а
Максимом (Коцюб.); — Ой, зомлію! — так
смердить горілка на всю хату, — говорила
пошептом Олеся Казанцеву (Н.-Лев.)].

пошепотати см. пошептати.

пошепотатися см. пошептатися.
пошепотіти см. пошептати.

пошепотітися см. пошептатися.

пошепт, -ту 1) редк. шепот [Київ., стрів Дор-
ку тихим пошептом каштанів (Янов.)];
2) обл. перршептьівание [Чую я—кипить в
громаді, Пошепти грізні пішли: «Вбиймо
пана! Все одно нам! Нема правди на землі!*
(фр.)1.

пошептати, -шепчу, -шепчеш и пошепотати,
-почу, -почепі и пошепотіти, -почу, -по*
тйш 1) пошептать; (с кем-нибудь — ещ$)
пошептаться [Стихне [соловейко], ніби по-
шепче своїй самочці, як її любить (Квітка);
Пошепотав там з лікарем: «Не годиться,
кажуть, у службу; в чисту його!» (Мирн.);
Діти пошепотіли щось між собою й поля-
гали спати (Скляр.)]; 2) (над чим и без до-
полнения — о знахарстве) обл. пошептать
(над чем), нашептать (на что) [Явдоха
узяла води, пошептала над нею, збриз-
нула його [сотника] тою водою (Квітка);
Як сім баб пошептало (Ном.)].

пошептатися, -шепчуся, -шепчешся и поше-
потатися, -почуся, -печешся и пошепо-
тітися, -почуся, -потйшся пошептаться
обл. пошептать [Голоси стихли, щось по-
шепталися (Вас.)] Пошепотівшись з братом,
віл сміливо поліз на дуб (Тулуб)].

пбшептом см. пошепки.

пошеретований порушенньїй, оббдранньїй. Ср.
пошеретувати.

пошеретувати, -тую, -туєш (зерно) с.-х. по-
рошить, ободрать.

Пошерхлий пошершавевший, шершавий [Чер-
ниш перекинувся горілиць, підставив об-
вітрене, пошерхле обличчя приємним крап-
листим ударам (Гонч.)] Ланкові, стуливши
пошерхлі губи, здавалося, літали з одного
краю поля на другий (Янов.)].

Пошерхнути, -не пошершаветь; (о земле)
засбхнуть; (о горлє, губах) пересохнуть
[Доріс Павлусь до парубка.., руки білі
та ніжні, як у панночки. Та од чого б їм і
пошерхнуть? (Стор.)] Аркадію пошерхло в
роті, він не міг вимовити й слова (Коті.)].

пбшесний повільний [Дифтерит — хвороба
пошесна і дуже небезпечна (Собко)] Пішла
оце в вас ніби пошесна мода на мужиків,
а панам ніби на світі й місця вже нема!
(Н.-Лев.)].

ибшесть, -ті 1) мед., вені, зпидбмия, разг.
повільная болезнь; (бистро распростра-
няющаяся — еще) поветрие; (о повальной
емертности среди скота) падеж [Батьки
його кілька років тому померли від якоїсь
пошесті (Трубл.)] Тут ще пошесть престра-
шенна Пала на худобу (Манж.)]] 2) перен.

| разг. поветрие, повальная болезньг
•пидбмия [Страх! Прищеплений дитині,
Виплеканий анормальними умовами су-
спільними, він стає чіпкою пошестю, ро-
биться потугою, що тамує .вічний поступ
усього живучого... (Коцюб.)].

пошехбпець, -нця пер°н, пошехбнец.
пошехбнський перен. пошехбнский.
пошибати, -бає*, думка думку (ду-
ма думу) г^бає разг. одна мисль сме-
ийет другую [А серце радісно грає, думка
Думку пошибає — мало голосом не ви-
рветься: — Гей, колонізатори, гей, імпе-
ріалісти! Та хіба ж можливе у вас таке,
Щоб своїй молоді та дякували ви за ге-
роїзм? (Тич.)] Сум великий обняв мою
душу. Дума думу пошибає (Барв.)].

пошйванка, пошивка цбл. наволочка, разг.
нйволока [Він завівсь па худобу, на ха-
зяйство; є в його і скриня, і подушки, є й
полотняні пошиванки на їх (Васильк. у.—
Сл. Гр.)] Непокірний закруток волосся,
вибившися з-під ковдри, чорнів на білому
тлі пошивки (Шовк.)].

ПОшивати, -ваю, -ваєш, пошити, -шйю,
-шйєш обл. крить [солбмой], покрить
[солбмой] [Зелений мох на хаті, треба б її
пошивати (Стеф.)] Заходився [старий] пе-
ресипати повітку, — пошити ще сніпками
та обмазати, то й готова буде (Коцюб.)].

пбшивка см. пошйвапка.

пошивпйй пошйвочний [Повинна бути роз-
ширена.. сітка підприємств побутового об-
слуговування — пралень, пошивних ате-
льє, ремонтних майстерень і т. д. (Матер.
XX з. КПРС)].

пошйвнйк (род. пошйвпика) спец, пошйвщик.
пошйвпйця спец, пошйвщица.

пошикувати1, -кую, -куєш разг. пощего-
лять, щегольнуть, разг. пошиковать; г^ти
знаннями щегольнуть знаннями.

пошикувати2, -кую, -куєш (поставить в
ряди) редк. пострбить, внстроить. См.
еще вишиковувати.

пошикуватися, -кується редк. пострбиться,
вмстроиться. См. еще вишиковуватися.

пошинкувати, -кую, -куєш разг. уст. пошин-
карить.

пошипіти, -плю, -пйш пошипеть.

пошйрений прич., прил. 1) расшйренньтй; рас-
пространенньш [Поширеними., від ляку
очима вона дивилась на свою виховательку
(Донч.)] Поширеною категорією археоло-
гічних знахідок на городищах є речі, що
належать до ремісничих знарядь (Архл.,
1953, VIII)]] ^пе речення грам, рас-
пространенное предложение; ^пий пле-
нум расшйренньїй пленум; надто ^не
тлумачення закону слйшком
расшйренное толкование закбна, книжн.
распространйтельное толкование закбна;
2) распространенньїй; распущенньїй [Піс-
ня є однією з найбільш поширених форм
поезії (Літ. гаг., 1948, XII)]] ^на д у м-
к а распространенное мнение; бути д у-
ж е г^пим иметь большбе распростране-
ние. Ср. поширювати 1—2.

пошйреність, -ності распространенность.

пошйрення 1) расширение; распространение
[Переконливихм свідченням засвоєння тра-
дицій вітчизняної поетичної класики і разом
з тим поширення засобів художнього освоєн-
ня дійсності є розвиток в післявоєнний
час такого улюбленого в народі жанру, як
байка (Гст. укр. літ.)] Величезний страйк
на Хлудовській мануфактурі в Єгор’єв-
ському повіті Рязанської губернії викли-
кав відразу ж поширення закону ьа Рязан-
ську губернію (Ленін)]] 2)распространение,
(реже) распространенность [На Україні
пам’ятки дунайської культури мають об-
межене поширення (Нар.стар.іст. УРСР)].
Ср. пошйрювати 1—2.

пошйрено нар. распространенно.
поширити см. пошйрювати.
пошйритися см. пошйрюватися.
поширшати, -шаю, -шаєщ стать шйре [Озеро
змаліло, берегова габа поширшала, оче-
рети сухо шелестять скупим листом
(Л. Укр.)] Янек відгодувався на степовому
молоці та баранині, засмаг, трохи пошир-
шав у плечах (Тулуб)].

поширювальний книжн. распространйтельньїй.
пошйрювапий 1) расширяемьій; распростра-
няемьгй; 2) распространяемьій; распускае-
мьій [Радянські психологи піддали критиці
фаталістичні концепції здібностей, поширю-
вані в буржуазній психології (Рад. пси-
хол.)]. Ср. пошйрювати 1—2.

поширювання 1) расширение; распростране-
ние; 2) распространение; распускание.
Ср. пошйрювати 1—2.

пошйрювати, -рюю$ -рюєш, поширити, -рю,
-риш 1) расширять, расшйрить, шйрить
(только несоверш.); (делать обширнее, боль-
ше книжн. — еще) распространять, рас-
пространйть [Нашим поетам слід продов-
жувати і поширювати благородну перекла-
дацьку діяльність (Рил.)] Українська лі-
тературна мова., набагато поширила свій
лексичний фонд (Мовозн., 1948, У/)]; ^ри-
ти речення грам, распространйть
предложение; 2) (делать доступним, из-
вестним для многих) распространять, рас-
пространйть; (передавать, рассказивать
многим разг. — еще) распускйть, распус-
тйть.

пошйрюватися, -рюється, пошйритися, -ри-
ться 1) расширяться, расшйриться; шй-
риться; распространяться, распространй-
ться [Серце в неї завмерло і очі пошири-
лись... (Коцюб.)] Заграва поширювалася,
росла, розмотувалася в огненне кільце
(Кач.)] Любі друзі нові! Як поширився
світ наш безмежно! (Рил.)]] 2) распростра-
няться, распространйться, перен. шириться
(только несоверш.) [Мабуть, ніде доцільна
думка, свіжа ініціатива не поширюється
з такою блискавичною швидкістю, як на
фронті (Гонч.)] У слободі навіть пошири-
лася чутка, що цими днями через станцію
проїжджатимуть ешелони з солдатами
(Шиян)]] 3) страд. з. (несоверш.) расши-
ряться; распространяться; распространя-
ться; распускаться [Важливим засобом
революційного впливу більшовицької партії
на маси були революційні прокламації,
які друкувалися і поширювалися під-
пільними партійними організаціями (Нар.
творч. та етн., 1957, 5)]. Ср. поширюва-
ти 1—2.

поширювач распространйтель [В 1625 р. ко-
зацький загін, що прибув із Запорізької
Січі, розправився в Києві з уніатами та їх
захисниками.. Так само розправлялись ко-
заки й міщани з активними поширювачами
уніатства і в інших місцях (Іст.
Укр. РСР)].

пошйрюва чка распространйтельница.

поширяти, -ряю, -ряєш 1) (о птице и перен.) *
попарйть, пореять; уст. поширять; 2) (ища
ощупью) разг. пошарить; 3) (ударяя во что-
нибудь) разг. потйкать, посовать; (резко)
попьірять.

пошйти1, -шию, -шиєш 1) (изготовить ши-
тьем) сшить; (преим. мног. разг. — еще)
пошить; (сквозной строчкой портн., са*
пожн. — еще) стачать, (только сапожн.)
вйтачать [Залудилась дома, ждучи мене,
мила І шлюбне убрання для себе пошила
(перекл. Л. Українки)] Для доярки моло-
дої він пошиє чобітки (Сос.)]; 2) (в течение
некоторого времени) пошить; (кончить

шить) отшйть; 0 <-^ти в дурні
дурень 1.

пошйти2 см. пошивати.

пошитий1 сшйтьій, шйтьій; пошйтьій;
чанньїй; вьітачанньїй [Була в Охріма

см.

ста-
сіра

Свита, Так хороше пошита (Гл.)] І тепер
згадує отець Никон чудовий соболевий
комір, пошитий зі шкурки звірка, який
трапляється лише вряди-годи (Донч.)] Ба-

лабуха.. почав тихою ходою ходити по
світлиці од кутка до кутка, поглядаючи.,
на свої широкі, на корках, чоботи, по-
шиті «в рант», як тоді казали (Н.-Лев.)].
Ср. пошити1 1.

пошитий2 крйтьій [солбмой], покрйтьій
[солбмой] [А 8 житніх сніпочків пошита
покрівля (Яоііюб.)]. Ср. пошивати.

пошитися, -шйюся, -шиєшся 1) (только в
третьем лице) разг. бьіть сшйтьім, бьггь
пошйтьім [Одне слово, пошились штани...
На роговім гудзику, збірка до збірки
(Вишня)] Оксанине [плаття]., до свят по-
шиється (Л. Укр.)]] 2) (перен.: бистро,
незаметно проскользнуть) фам. шмигнуть,
шнмрну^ь [Звідтіль майнула зелена ящір-
ка і пошилась поміж калачиками й шпори-
шем (Н.-Лев.)]] 0 ^тися в кбго разг.
уст. стать кем, сдедаться кем [Гладка,
скажуть, не хоче робити та в старці поши-
лася! (Мирн.)] Самому теж довелося у
тролейбусні пасажири пошитися (Вишня)]]
0 гатися в дурні см. дурень 1.

пошиття пошйвка, пошйв [Треба розширю-
вати сітку підприємств по пошиттю і ре-
монту одягу і взуття (Хрущов)]] 0 н і
мати кого за боже г^тя уст*
ни во что не ставить кого [Його ображав
згадка про те, що молодший брат, кото-
рого він не мав і за боже пошиття, знищив
усі його заміри, два роки плекані в серці
(ТГоіроб.)].

пошкандибати, -баю, -баєш и редк. пошкан-
диляти, -ляю, -ляєш разг. поковьілйть;
(слегка хромая) побрести прихрамьівая [По-
шкандибала стара мати Свою Марину до-
ганяти (Шевч.)] Баба устала з полу і,
зігнувшись, пошкандиляла до столу
(Мирн.)] Пустили дятла на підлогу, він
невміло пошкандибав під шафу і там схо-
вався (Коп.)].

пошкарубіти, -біє и пошкарубнути, -не и
пошкарубитися, -биться заскорузнуть; (по-
криться трещинами) пошершйветь; (о коже:
стать жесткой) спец, зажухнуть.

пошкарублий заскорузльїй; пошершавевший,
шершавий; зажухнувший, зажухльїй. Ср,
пошкарубіти.

пошкарубнути см. пошкарубіти.

пошкварити, -рю, -риш разг. изжарить, сжй-
рить; (мног. разг. — еще) пожарить.

пошкваритися, -рюся, -ришся прям., перен.
разг. пожариться.

пошкварчати, -чйть (на огне) пошипеть, по-
трещать.

пошкоджений поврежденньїй; испбрченньїй;
(потерпевший ущерб, урон — изредка) по-
страдавший [Тієї ж ночі пошкоджений
літак спустився на своєму аеродромі
(Трубл.)] Майстерно пригнаний до пошко-
дженої ноги чобіт спочатку здався йому
важким, ніби вилитим з чавуну (Збан.)]
Шлях став не придатний для руху і треба
було негайно міняти пошкоджені шпали
і рейки (Козл.)]] г^пий бурями по-
врежденпьій бурями, пострадавший от бурь.
Ср. пошкоджувати 1.
пошкодження повреждение; порча [В резуль-
таті різних інфекцій, отруєнь, пошко-
джень головного мозку та інших причин ви-
никають психічні хвороби (Наука і життя,
1958, 11); Вміле механічне підкопування
буряків проводиться без пошкодження
коренів (Рад. Укр., 1950, IX)]; бюро
г^пь бюро повреждений [Не дістаючи
відповіді телефонів інституту, товаришка
Петрова викликала бюро пошкоджень
(Сліол.)]. Ср. пошкоджувати 1.

пошкоджуваність, -ності спец, повреждае-
мость.

пошкоджувати, -джую, -джуєш, пошкодити,
-джу, -диш і) (что) повреждать, повредить;
(делать неисправньїм— еще) пбртить, испбр-
тить [Попелюха пошкоджувала лише ясен
звичайний (Бот. ж., 1953, X, 1); Підірвався
він на папській роботі, щось пошкодив
усередині (Цюпа); Сокири й Топори затія-
ли війну, Гай хочуть сплюндрувать і пущі
всі пошкодить (Греб.)]; 2) (только соверш.)
(кому, чему) повредить, причинить вред,
принести вред [Л ю цій: Я не хотів по-
шкодити Руфіну (Л. Укр.); Нема гірше як
дурний лікар, часом більше пошкодить сло-
вами.., ніж поможе рецептамиДЛ. Укр.)];
гидити інтересам чиїм повре-
дйть интересам чьим; н е гидило б (сле-
довало би) безл. не помешало бм; не мешало
бьі, невредно бьіло бьі; н е гидить не по-
вредйт, не помешает; (только безл.—еще) не-
вредно, пе мешает [Вища наука ніколи
нікому не пошкодить (Н.-Лев.)].

пошкоджуватися, -джується, пошкодитися,
-диться і) портиться, испбртиться [Фторо-
пласт-4 настільки стійкий, що метали,
вкриті його плівкою, зовсім не пошко-
джуються від впливу кислот будь-якої
концентрації (Наука і життя, 1956^ 11)];
2) страд. з. (несоверш.) повреждаться;
портиться [Всі горіхи краще розвиваються
і не пошкоджуються морозами в Право-
бережному і Західному Лісостепу (Бот. ж.,
1953, X, 1)\; ср. пошкоджувати і.

пошкодити см. пошкоджувати.

пошкодитися см. пошкоджуватися.

пошкодувати, -дую, -дуєш 1) пожалеть [Тру-
дящі нашої країни не пошкодують сил,
щоб перетворити в життя завдання, які
ставлять перед ними партія і уряд (Рад.
Укр., 1954, І); Пошкодував заводчик скоби
назовні вмурувати, себе у видатки загна-
ти, — щоби робоча людина не могла віль-
ним, чистим повітрям нагору ходити, а
пробиралася б крізь сажу та нагар (Во-
лош.)]; 2) (кого, що, за ким, за чим и про що)
(испььтать сожаление, погоревать и т. п.)
пожалеть (кого, что, о ком, о чем) [На
кого ти покинув ту худобу дома? на мене,
стару?.. ..Коли скотини не шкода, то хоч
би матір пошкодував (Мирн.); А як знати:
коли б вона була виїхала відсіля, може,
ніхто і не згадав би її, не пошкодував би
за нею (Гур.); Цапигін почув про експеди-
цію і прийшов до Панкратова.. — Візьміть
мене, не пошкодуєте. Я вам золото знайду
в тайзі... (Донч.)]; к о л и-н е б у д ь ви

вдуєте за цим когда-нибудь вьі по-
жалеете об атом.

по-школярському, по-школярськи нар. іґо-
шкбльнически, по-школярски [Василь без
піджака, в самій тільки сорочці, зарум’я-
нений від веслування, виглядав молодо,
аж по-школярськи якось (Вільде)]; пово-
дитися ^му, г^кп шкбльпичать.

пошкребти, -бу, -беш и пошкрябати, -баю,
-баєш разг. 1) поскрестй; (для облегчения
зуда — еще) почесать; (оставляя на чем-
нибудь царапини — еще) поцарапать
[Треба зробити так, щоб у «Зірці»
[колгоспі] все було гаразд. А Храпчука
пошкребти, і добре пошкребти, щоб зійшов
із нього дешевий блиск (Жур.); Парубок
з досади пошкрябав за вухом (Коцюб.)]'
2) (скребя, очистить от чего-нибудь) оскрести
[Закололи, значить, того кабана ік Новому
року. Закололи, обсмалили, пошкребли
(В ишня)].

пошкребтися, -буся, -бешся и пошкрябатися,
-баюся, -баєшся поскрестйсь; почесаться,
(в чем) почесать; поцарапаться [Харитон..
пошкрябався в голові, надяг свитку й .. ви-
йшов з хати (Коцюб.)]. Ср. пошкребтй 1.

пошкрябати см. пошкребтй.

пошкрябатися см. пошкребтйся.

пошкрябувати, -бую, -буєш поскребьівать;
почесмвать [Нараз Климові вчуваєть-
ся, ніби щось пошкрябує за дверима
Віриної кімнати (Грим.)]. Ср. пошкребтй 1.

по-шкурницькому, по-шкурницьки нар. презр.
шкурнически.

пошкутильгати, -гаю, -гаєш поковьпять;

(слегка хромая) побрестй прихрамьівая [Ка-
пітан, забравши з рук Сабурова модель,
пошкутильгав до своєї палатки (Шиян);
Ведмежа пошкутильгало їм назустріч (бо
все ще не хотіло забруднити лапу, на якій
був колись мед) (Іван.)].

нбшлпй редк. пбшльїй [Наприкінці 1927 року
Маяковський написав для «Совкино» сце-
нарій «Забудь про камін», в якому
виступив проти засилля», пошлих міщан-
ських фільмів (Мист., 1955, 6); Коли б
се не було пошлим словом, то можна б
сказати, що вона «об'ожас» Вас (Л. У«р.)].

пбшлість, -лості редк. пбшлость [Гоголь бо-
ровся —свідомо і невтомно — з людською
пошлістю і підлістю, з моральними ва-
дами людини (Рил.)].

пошліти, -лію, -лієш редк. пошлеть.

пошліфувати, -фую, -фуєш 1) мног. перешли-
фовать (разг.), отшлифовать; 2) (в течение
некоторого времени) пошлифовать.

пбшло нар. редк. пбшло.

пошлюбити, -блю, -биш (кого) обл. обвенча-
ться (с кем), повенчаться (с кем) [А я тую
дівчину люблю, Дівчину пошлюблю (*7і/б.)].
пошлюблений обл. обвенчанньїй, повенчан-
ньій [А це кажуть, що вона ніби пошлюб-
лена з тим низовиком (Ле)].

пошлюбний: ~на подорож разг. свадеб-
ное путешествие [Ось вона графиня Торська.
З батьківського дому вибирається з мужем
V подорож пошлюбну до Італії (Фр.)].

пошляк, -ка презр. редк. пошляк.
пошлятина разг. пошлятина [Виступили вони
[Станіславський і Немирович-Данченко]
обидва проти рутини, проти пошлятини
(Рмл.)].

пошлятпся, -ляюся, -ляєш ся разг. поділя-
ться.

пошлячка презр. редк. пошлячка.

пошльопати, -паю, -паєш разг. 1) пошлепать;

2) {перен.: пойтй шлепая) пошлепать;
^тп по грязюці пошлепать по грязи.
пошмагати, -гаю, -гаєш разг. похлестать,
постегать, посечь, подрать; (сильно) отхлес-
тать, отстегать, вмсечь, видрать, випо-
роть; (избить, оставляя на теле метки
в виде полос — еще) исполосовать [Сказав
Явтух Рябку: — Оце тебе за те По жиж-
ках.. так гарно пошмагали, Що Пан із
Панею сю цілу ніч не спали (Г.-Л/гтп.)].
пошмаганий см. пошматований.

пошмагати см. пошматувати.

попіматкбвапий см. пошматований,
пошматкувати см. пошматувати,
пошматований, обл. пошматкбвапий, пошма-
ганий 1) избрваннмй [в клочкй (в клбчья)!;
избдранннй [в клочкй (в клбчья)]; истер-
занпнй [в клочкйч (в клбчья)]; растерзап-
нмй [па клочкй]; изрезанннй [на клочкй]
[Всюди., лежало безліч спотворепих ні-
мецьких трупів у пошматованому обмунди-
руванні (Борз.)} Одежина на йому пошма-
гана (Мирн.)* Януш сидів біля вікна й
збирав докупи розірваний, пошматований
лист своєї дружини (Ле)} По ясному осін-
ньому небу вітер гонив пошматовані клапті
брудних хмарин (Сміл.)]} 2) исполосбван-
пнй [Пошматовані батогами спини, запа-
лені ненавистю серця — ось що несуть із
собою повстанці (Скляр.)]} 3) растерзан-
ньій; истерзанньїй [Німці не сподівались,
що зранена, пошматована земля оживе
знову і буде боротися (Цюпа)]. Ср. пошма-
тувати 1—3.

пошматувати, -тую, -туєш и обл. пошматку-
вати, -кую, -куєш и обл. пошмагати, -таю,
-таєш 1) изорвать [в клочкй (в клбчья)];
(одежду и т. п. разг. — еще) изодрать [в
клочкй (в клбчья)], уст. истерзбть [в
клочкй (в клбчья)]; (на мелкие части
книжн. — еще) растерзать [на клоч-
кй]; (порвать все разг. — еще) перервать;
(разрезать на много частей) изрезать [на
клочкй]; (на полоси — еще) исполосовать
[Собака мене злапав за запасчину, добре
пошматував (Барв.)} — Ой господине! дай-
те ще сорочку, та вже міцнішу, бо знов оті
кати пошматкують, — благав о. Мельхи-
седек (Н.-Лев.)} Він люто пошматував
ненависну записку (Збан.)} Лихий шторм
пошматував вітрила (Донч.)]} 2) (избить,
оставляя на теле метки в виде полос) разг.
исполосовать; 3) (перен.: привести в пол-
ями беспорядок) разг. растерзать; (нрав-
ственно измучить книжн. — еще) истер-
зать [Ярослав: ..А він чужих покли-
кав королів І був ладен всю Русь пошмату-
вати, Аби собі вінець князівський взяти
(Коч.)]} ~ти серце истерзать сердце,
растерзать сердце [—Вас би так пошмату-

вати, як ви своїм вчинком моє серце пошма-
тували! — скрикнув трохи не з плачем Пи-
щимуха... (Мирн.)].

пошматуватися, -тується изорваться [в клоч-
кй (в клбчья)]; изодраться [в клочкй
(в клбчья)]. Ср. пошматувати 1.

пошмигати, -гаю, -гаєш разг. пошмигать,
пошмигляти, -ляю, -ляєш разг. пошньїрять.
пош морга ний натертий; исцарапанннй, сса-
женнмй [Руки б йому перецілувала, а
більш, де пошморгані залізом (Квітка)].
Ср. пошморгати 2.

пошморгати, -гаю, -гаєш 1) разг. подергать;
О ~ти носом фам. пошмигать носом;
2) мног. обл. понатирать (разг.), натереть;
(покрить царапинами, содрать кожу на
чем-нибуді) исцарйпать, ссадйть.

пошморгувати, -гую, -гуєш подергивать;
О *тн носом фам. пошмигивать пбсом
[Розчулено пошморгуючи., носом, панна
Нонна схопила до рук свого трофейного
ридикюля, понишпорила для чогось у
ньому (Збан.)].

пошмугляти, -ляю, -ляєш мног. обл. пона-
тирать (разг.), натереть; (содрать кожу
на чем-нибудь) исцарапать, ссадйть [Кай-
дани, залізо ноги повривало, Білеє тіло
козацьке.. Коло жовтої кості пошмугляло
(дула)].

по-шовіністичному нар. шовинистйчески.

• пошпаклювати, -люю, -люєш спец, зашпаклю-
вать.

пошпаритп, -рю, -риш 1) мног. разг. ошпа-
рить, обварйть [кипяткбм]; 2) (перен.: в
спешке начать делать что-нибудь) вульз.
пошпарить.

пошпарований обмазанннй глиной для за-
делки щелей и углублений [Декотрі хати
пошпаровані й побілені між колодками на
два пальці завширшки (Н.-Лев.)].

пошпарувати, -рую, -руєш обмазать глиной
для заделки щелей и углублений [Дру~
того дня Секлета.. пошпарувала піч та
припічок (Н.-Лев.)].

пошпетити, -печу, -петиш 1) (сильно вьіб,ра-
нить) фам. дать нагоняй, перен. пробрать,
разделать, шутл. отделать; 2) обл. исдбр-
тить, повредить; (лишить естественного
облика) обезобразить.

пошпигати, -гаю, -гаєш разг. поколоть;
(мног. — еще) исколоть.

пошпортати, -таю, -таєш разг. повозйться
[Катерина не квапилась. Пошпортала ще
біля квітів, почистила ліхтарі (Вільде)].

пошпбтуватися, -тую ся, -туєшся, пошпб-
гатися, -таюся, -гаєшся обл. спотикаться,
споткнуться [Він пошпотується об камінь
на дорозі (Черемш.)} Пошпотався під Не-
чаєм Коник на купинку (дума)].

пошпурити, -рю, -риш и пошпурнути, -ну,
-неш обл. швирн^ть; (бросить чем-нибудь
в кого-нибудь, во что-нибудь — еще) пу-
стйть; (сильно, с размаху фам. — еще) за-
пустйть [Зняла [Настя] перстень, замахну-
лась рукою, ніби пошпурила його у кро
пиву (Вас.)} Щось важко гепнуло в тем-
ноті... То Кирило пошпурив на собаку
грудку (Мирн.)} І йому одну мить .здає-
ться, що він почув тоді в руках таку
міць, що одною рукою вхопив би і плуг,
і коней, і Семена та пошпурнув би ними
далеко, далеко, геть за чужі різи!.. (Ко-
цюб.)].

пошрамований разг. покритий шрамами [Опа-
лені в боях, пошрамовані лиця бійців сві-
тилися дитячою радістю, коли в палаті
з’являлося безруке дівча (Горд.)].

пошрамувати, -мую, -муєш разг. покрить
шрймами.

пбшта пбчта [Андрій збирався на пошту
(Коцюб.); На вокзальній пошті Басі ви-
дали листа на його ім’я (Трубл.); Ах, оті
конверти білі, Звідки пошта їх везла?
(Дор.); Прибула пошта. Була це, звичайно,
ділова пошта, й Іван з усією увагою загли-
бився в читання (Чорн.)]; польова <~/та
полевбя пбчта [Хлопцеві здавалося, що
лист уже давно мусив би бути, що його не
інакше як десь загублено або, — через
халатність польової пошти, — вручено не
тому, кому слід... (Гонч.)]; посилати
<*"*тою (реже п О 'ТІ) посилить по почте
[Якщо ти-справді хутко думаєш приїхати,
то не варт посилати моїх речей поштою
(Л. Укр.); Напишу цб я до Літостанського
лист і одішлю по пошті (Н.-Лев.)].

поштампували, -пую, -пуєш поштамповать.
поштамт, -ту почтамт [Живу я напроти бу-
динку поштамту — листи і листівки ле-
тять звідусіль (Воронько)].

поштар, -ря почтачьбн, разг. почтарь; (воз-
ница, кучер на почтовьіх, ямских лошадях)
ямщйк [Приніс поштар до нас листа (Мур.);
Адміністратор сів; поштар махнув на ко-
ней батогом, задзеленчав .голосний дзво-
ник—§і тільки курява встала... (Мирн.)].

поштарка почтальбн (о женщине) [Скільки
таких поштарок — добрих вісників — хо-
дить по містах і селах нашої країни!
(Жур.)}.

поштарський почтбвьій [Із Мерехви на пош-
тарських, ще загодя, добіг я до Таранівки
(Стор.)].

поштарювати, -рюю, -рюєш разг. бить поч-
тальбном.

поштивий разг. 1) учтйвьій, почтйтельпьій
[Матюша [батькові]: І я буду
поштивий, от побачите! (Трб.); Поштивою
дугою Старий прислужник гнувся перед
ним (Рил.)];2) (достойний почтения, уваже-
ния) редк. почтеннмй [Г і л ь д а: Так! Не
соромлюсь роду я мого, То чесний рід майст-
рів, митців поштивих, Що Кутногорськ
уславили кругом! (Коч.)].

поштивість, -вості разг. учтйвость, почтй-
тельность [На обличчі у купця застиг ви-
раз безмежної поштивості і співчуття
(Риб.)].

поштиво нар. разг. учтйво, почтйтельно [Ста-
рий Кравчина звівся з місця і поштиво
вклонився людяй (Цюпа)].

поштиркати и поштрикати, -каю, -каєш и
поштирхати, -хаю, -хаєш разг. поколоть,
разг. потйкать; (мног. — еще) исколбть,
разг. истідкать; (резкими ударами разг. —
ещ£) попмрять.

поштмейстер, -тера уст. почтмейстер [3 стан-
ції вискочив молодий повновидий пошт-
мейстер і виніс ослін (Н.-Лев.)].

поштмейстерша разг. уст. почтмейстер-
ша.

поштовий почтбвьій [Я знав цю бабусю. Ча-
стенько бувало її зустрічав у поштовому
залі (Пере.); Передо мною простягся по-
штовий шлях (Коцюб.); —Є, товаришу капі-
тан! — весело сказала вона і розкрила
чорну поштову сумку (Жур.); Ходять,
ходять безупинні гуркотливі поїзди. Па-
сажирські, і вантажні, і поштові, і швид-
кі (Забіла); Поштовий голуб ніс першого
листа з аеростата (Трубл.); Налагодився
регулярний поштовий зв’язок, але листів
від Ярослави не було (Дмитр.); Перед
рундуком стояв уже трояк самих кращих
поштових коней (Мирн.)]; >ві відправ-
лення почтбвше отправления; ^вий
знак почтбвьій знак; г^вий переказ
почтбвмй перевбд; «^ва скринька поч-
те вьій ящик [Я щодня пишу і щодня сам
одношу листи в поштову скриньку (Ко-
цюб.)];г->ва філія см. філія; як на
г^вих разг. уст^ как на почтбвмх.

поштовйк, -ка разг. почтовйк [Поштовик
десь комусь хвалився, що справді вчора
пошта була (Головко); Поштовик скоса
поглянув на невідоме село, стримуючи
гарячих коней (Куч.); Поштовиків Борис
навчав знаходити свій голубник за десять
кілометрів (Коп.)].

поштово-ощадний почтбво-сберегательньїй.
поштово-телеграф ний почтбво-телегрйфньїй.
поштовх, -ху пряле., перен. толчбк [Хазяїн
м’якими поштовхами пхав поперед яко-
гось високого худючого чоловіка (Збан.);
Кожний землетрус супроводжується по-
штовхами, що відчуваються на поверхні
землі (Наука і життя, 1958, 6); На ла-
нах, у шахтах, на заводах — працювали
вдень і уночі, кожен поштовх серця, кожен
подих на єдину справу даючи (Забіла);
Революція 1905 р. дала могутній поштовх
розвиткові нашої культури (Рад. Укр.,
1956, XII)]; стати для кого - не-
б у Д Ь г^ХОМ до чого послужить
для кого-нибудь толчкбм к чему.

поштовхати, -хаю, -хаєш потолкбть.
поштовхатися, -хаюся, -хаєшся разг.

потолкаться [їздили сюди переважно літні
люди. Не стільки змелять, як поштовха-
ються біля млина, щось нове почують
(Хижн.)].

поштовхувати,-тбвхую,-тбвхуєш потйлкивать
[От волики веселенько в плузі ремигають,
, а я дурня свого в спину поштовхую, да
так і прибавляю і прибавляю оранки
(Барв.)].

поштопаний заштбпанньїй; поштопаними; пе-
рештбпаннмй [В потертій жакетці і за-
пнута чорним поштопаним шарфом, вона
там стояла (Пере.)]. Ср. поштопати 1.

поштопати, -паю, -паєш 1) заштопать, разг.
поштопать; (мног. — еще) перештопать;
2) (в течение некоторого времени) поштопать.

поштотелеграма почтотелеграмма.
поштрафувати, -фую, -фуєш мног. оштра-
фовать.

поштрикати см. поштйркати.

поштування обл. пбтчевапье, угощение [По-
чалось поштування. Становий пив та
знай похваляв господиню й господаря
(Н.-Лев.)].

поштувати, -тую, -туєш обл. пбтчевать, уго-
щать [Поштує всіх, а себе поперед усіх, не
пронесе нікого і себе не забуває (Квітка);
Досить мені, що старший десь воює, а
батька старого тут нагаями поштують!..
(Цюпа)].

поштувати ся, -туюся, -туєшся обл. уго-
щаться [Б’ють діжу тричі об сволок, та й
поцілуються промеж собою, пара з парою;
та тричі так робили, а далі й стали похи-
туватись (Квітка)].

поштукатурений отштукатуренньїй, оштука-
туренньїй, пошту кату ренньїй; перештука-
туренньїй [Стіни і стеля поштукатурені,
підлога вкрита паркетом (Веч. Київ, 1957,
VI) ]. Ср. поштукатурити 1.

поштукатурити, -рю, -риш 1) отштукатурить,
оштукатурить, поштукатурить; (мног. —
еще) перештукатурить; 2) (в течение неко-
торого времени) поштукатурить, прошту-
катурить.

поштуркати, -каю, -каєш см. поштурхати,
поштуркатися, -каюся, -каєшся см. поштур-
хатися.

поштуркувапий помьїкаемьій; третйруемьій
[Ж а н д а р м: ..Я полюбив отсю бідо-
лаху, Анну, сироту, поштуркувану та
кривджену нелюдами-братами (Фр.)]. Ср.
поштуркувати.

поштуркувапня помьікбние; измьівательство;
третйрование. Ср. поштуркувати.

поштуркувати, -кую, -куєш (кого) обл. тол-
кать (когб), разг. пинать (когб); (деспоти-
чески обращаться) помьїкать (кем), фам.
измьіваться (над кем), книжн. третйровать
(когб) [Почали [панни] попрікати мене
і батьком злодієм, ба, почали й поштурку-
вати по кутках (Фр.)].

поштурмувати, -мую, -муєш поштурмовать.
поштурхати, -т^рхаю, -турхаєш разг. потол-
кать; (чем в чем) разг. поковьірять; (чем
во что) разг. потьїкать [Онисія Степанівна.,
пішла в пекарню, поштурхала кочергою
в порожню піч (Н.-Лев.)].

поштурхатися, -турхаюся, -турхаєшся по-
толкаться; поковнряться [Хоть на киї, хоть
кулаками Поштурхатись попід боками, Або
побитись і на смерть (Яотил.)]. Ср. поштур-
хати.

поштурховисько разг. уст. человек, котормм
помьїкают [Мати*.: Та невже ж ти не
скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй
поштурховисько якесь? (Л. Укр.)].

поштурхувати, -рхую, -рхуєш разг. потал-
кивать [Він поштурхував важким ломом
зрадливу кригу (Куч.)].

поштучний поштучний.

поштучно нар. поштучно.

пошугати, -гаю, -гаєш прям., перен. поле-
тать [Евфоріон: Ні, пошугаєм Полем
і гаєм! Я ж бо не милую Здобич легку, Що

взято силою, — Те до смаку! (перекл. Лу*
каша)].

пошукапка, (чаще мн. ч.) пошукапки, -ноа
обл. пбиск, пбиски [Оця безконечна пошу-
канка, це безнадійне нервове дожидання
нищило всю мою відвагу (Коб.); Ходили
всі брати шукати собі роботи.. І поверта-
лися вони з тих пошуканок усе сумніш та
смутніш (Вовч.)].

пошукати, -каю, -каєш поискбть; (обиски*
вая ощупью) пошарить [Ти б собі пошукав,
сину, хазяйки, а мені — помочі... (Мирн.)^
Приклавши руку до серця, вона прислу-
хається. Тоді, пошукавши очима вимикачак
гасить світло в коридорі і знову проби-
рається до сходів (Коч.); Змовились ми а
тобою на Молдаву податись, пошукати
долі за кордоном... (Коцюб.); Софія кину-
лась до несесера, подивилась там, потім
пошукала в саквояжі, і там не знайшла
спирту (Л. Укр.)].

пошуки, -ків пбиски; (обично чего-нибудь.
пропавшего, затерявшегося — еще) рбзьіски
[Вони наперед вирішили зразу простувати
на ринок і звідтіля починати свої пошуки
бензобази (Смол.); Макар Макарович об’їз-
див увесь ліс... А коли зайшло сонце і тем-
рява окутала лісові дороги, він ще раа
поїхав на пошуки [Улянки] (Донч.)]; в
г^ках ч о г б в пбисках чего [Кулеметники

* зникли в темряві в пошуках зручних пози-
цій (Борз.)].

пошукувати, -кую, -куєш обл. искать; (обично.

• что-нибудь пропавшеє, затерявшееся —еще)
размскивать; (что-нибудь подходящее, со*
ответствующее — еще) подмскивать [Йога
погляд перелетів знов, пошукуючи, па
залі (Коб.); Була я вчора у Стоцького,
казав, що переписки пошукує, що, здає*
ться, «вона десь є» (Л. Укр.)].

пошуміти, -млю, -мйш пошуметь [Д р е м-
л ю г а: ..Пошумлять, погаласують, а
потім усе стане на своє місце (Корн.)],
пошумувати, -мує 1) прям., перен. побурлить,
покипеть; (сильнеє) поклекотать, побуше-
вать; 2) (биол., хим.—о ферментации) по-
бродить.

пошурувати, -рую, -руєш 1) техн. пошуро-
вать; 2) разг. потереть; (навести лоск по*
средетвом трения) натереть; 0 ^ти язи-
ком перен. разг. почесбть язьікбм [Пошу-
рувати язиком ти майстер... (Жур.)].

пошуткувати, -кую, -куєш 1) пошутйть [Та
було стара й заговорить, і спитає, й пошут-
кує, бо дуже любила Наталю (Вовч.)\
Вмій пошуткувати, знай, коли перестати
(приказка)]; 2) (з кого, з чого) пошутйть
(над кем, над чем); (поставить кого-нибудь
ради шутки в смешное положение — еще)
подшутйть (над кем).

пошушукатися, -каюся, -каєшся разг. редк,.
пошушукаться [Біля печі Христя схва-
тила за полу, хвилинку ще з нею пошушу-
калась (Головко)].

пощада пощада [Для ворогів у нас нема по-
щади І силпема, які здолали б нас! (Бажан);
Хто на народ підняти руку смів — того
розчавить люто й без пощади, навіки спо-
пелить народний гнів! (Пере.); — Ага, про-
сите пощади, боїтесь за свій спокій! —
дражнила мене Алла Михайлівна (Я. У«р.)].

«ощадити, -джу, -дйпі пощадить [М о н -
т а н ь я р: ..Ви Цезаря свого не поща-
дили, аби на титул Брутів заслужити
(Я. Укр.)]; ^ти кого від чого
(обично в форме просьби) разг. избавить
кого от чеіб, уволить кого от чегб [— Ні,
вже пощадіть мене від такої знайомості,
принаймні хоч сьогодні, — сказала я, смі-
ючись (Я. Укр.)]; п е ~ти сил для
чого не пожалеть сил для чегб, не по-
щадйть сил для чегб.

«ощасливити, -влю, -виш мног. осчастлй-
вить.

тіощаслйвіти, -вію, -вієш стать счастлйвее,
разг. посчастлйветь [Ну, словом, сорт но-
вий морозостійких слив Данило Якович
трудом натхненним вивів, Про що дирек-
тору докладно й розповів. Директор ра-
зом з ним чудесно пощасливів (Рил.)].

пощастити, -тйть и редк. пощаститися,
*титься безл. посчастлйвиться; (об успеїином
походе чего-нибудь — еще) удаться; (о не-
ожиданной удаче — еще) повезти, разг. под-
везтй [їм пощастило серед руїн Хрещатика
знайти підвал з грубкою (Янов.);Не поща-
стить мені й тут одружитись (Варе.);
Торік повертався я з Деркачівського яр-
марку, і так мені тим разом пощастилося,
що я і своє добро спродав, і покупив, що
мені треба (Вовч.); Найбільш пощастило
баладі [Боровиковського] «Вивідка»: вона
Не лише була опублікована, а й пішла
в маси, ввійшла в народний репертуар
(Криж.)].

пощебетати, -бечу, -бечеш прям., перен.
пощебетать [Зате ж Софійка звивається,
Мов ластівка: і з паннами пощебече, і з
Панями чемненько поговорить, і паничам
щось закине (Я. Укр.)].

Пощезати, -заємо, -заєте ипощез п у ти, -немо,
-нете мног. разг. исчезнуть [Увійшли в
світлицю й сіли за полудень.. Печена курка
й пироги пощезали з тарілок (Н.-Лев.);
Хвилі світла лились з неба, і чорні тіні
десь пощезли, неначе сонячне сяйво загнало
їх у землю (Коцюб.)].

ТГОЩепити1, -щеплю, -щепиш поколоть [на
мелкие части], пощепать [Колода репнула,
як гарбуз. За якусь хвилину Хома поще-
пив її на тріски (Гонч.)].

ПОЩепйти2, -щеплю, -щеппш мног. сад.,
мед., вет. привйть.

Пощербити, -блю, -бйш зазубрить, разг. віі-
щербить; (покрить зазубринами разг. —
еш2) иззубрйть; (мног. разг.— еще) позуб-
рить, пощербить [Сганарель: Навіщо
ви все точите ту шпагу? ..Д.-Ж у а н:
Ет, знову пощербив! (Я. Укр.); Трохи не
рік шляхетською Кров'ю напували [гай-
дамаки] Україну, та й замовкли — Ножі
пощербили (Шевч.)].

•пощербитися, -щербиться зазубриться; ви-
щербиться; иззубрйться; позубрйться, по-
щербйться [Раптом сокира пощербилась
об сучок (Я, Укр.); Федір обдивлявся серпи,

чи не пощербилися, не потупилися (Мирн.)].
Ср. пощербйти.

пощерблений зазубренпьій; внщербленньїй;
иззубренньїй; позубреннмй, пощерблен-
ньій [Т і р ц а: Земля єрусалимська не зго-
ріла, ти маєш меч! (Показує на пощербле-
ний меч, що валяється долі край чоловіка)
(Я. Укр.); Він ставить на стіл пощерблену
севрську чашку (Риб.)]. Ср. пощербйти.
пощипати, -паю, -паєш пощипать; (мног.
разг. — еще) исщипать; (все или всех —
еще) перещипать [І панотця нашого пощи-
пали як слід. Сучий син, думає, що хлоп
так хлопом і здохне (Дм. Бедз.)].

пощипування пощйпьівание [[Юрко] став від-
чувати болюче пощипування морозу і ще
якусь мульку незручність (УГозач.)].

пощипувати, -пую, -пуєш разг. пощйпьівать
[Він весь час., озирався навколо, пощи-
пував коротенькі, низько підстрижені ву-
сики (Козач.); На другій лучці, пощипуючи
перші травинки, паслося десятків зо три
коней загону дністровських партизанів
(Смол.); Мороз відчутно пощипував за
вуха (Збан.)].

по-щирому нар. йскренне, чистосердечно
[Прихильно, по-щирому синіло небо (Тич.)].

пощільпити, -ніб, -нйш уплотнйть.
пощільнішати, -шає уплотнйться.
пощб нар. арх. почтб; зачем, для чегб; почему,
отчегб [І пощо ж весна нам, Коли ми тихі
та дозрілі станем, І вкриє мудрість голову
сріблом? (Рил.); Гей, яснеє небо, чому ти
Глядиш, так весело всміхнуте, Пощо в ту
проклятую кліть Ти шлеш такий любий
привіт? (Фр.)].

пощулити, -лю, -лиш пощу рить.

пощулитися, -люся, -лишся 1) (о глазах)
пощуриться; 2) (сжаться всем телом) по-
ежиться [Свіже ранкове повітря сповнило
кімнату, і він мерзлякувато й весело по-
щулився у своїй легенькій смугастій пі-
жамі (Собко)].

пощупати, -паю, -паєш пощупать [Він по-
щупав тут і там пальцями, а потім таки
розв’язав якийсь огузок і полюбувався
зерном у тремтливих долонях (Козл.)].

пощуіїувати, -пую, -пуєш пощупнвать.
пощуритп, -рю, -риш редк. пощу рить,
пощурптися, -рюся, -ришся редк. пощу-
риться.

по-югославському, по-югославськи нар. по-
югославски.

по-юнацькому, по-юнацьки нар. юношески
[—Мати-вітчизно! — мимоволі вирвалось у
нього, по-юнацькому дзвінко й урочисто
(Гонч.); Зараз душа його по-юнацьки сві-
жа і вразлива (Ст.)].

поява 1) появление [Поява Петра Шкаруби
біля Наталі зіпсувала Михайлові настрій
(Собко); Кількість культивацій і борону-
вань весною визначається появою сходів
бур’янів (Колг. Укр., 1956, 9); Поява поеми
«Василь Тьоркін» [О. Твардовського] в
перекладі на українську мову — поміт-
на подія в нашому літературному житті
(Жовт., 1956 , 2)]; 2) разг. явление; (призрак)
видение [Багато разів уже він переходив
через річку, та й нічого, а тепер нараз
нова поява впала йому в очі (Фр.); В темну
безсонную ніч, в передсвітнюю темну го-
дину, Втомленим очам моїм вельми дивна
поява з’явилась (Л. У«р.)]; 3) обл. [подо-
зрйтельная] фигура; (конкретнеє) [подо-
зрйтельная] особа, [подозрйтельная] лйч-
ность, [подозрйтельньїй] тип; (что-нибудь
фантастическое) чудо; (страшное — еще)
чудовище, разг. чудище [Тихо-тихо скрип-
нула хвіртка, що вела з дйора до саду,
і., якась поява шмигнула крізь неї (Фр-)\
Тим часом гомін про нового, нечуваного і
страшного звіра розійшовся геть по лісі..
Всі цікаві знати, що се за поява, і всі
бояться її, ніхто не сміє приступити до неї
(0?-)]-

ПОЯВЙТИ см. появляпі.

появитися см. появлятися.

появлений уст. явленнмй [Перед нами, Мов
по весні, почав цвісти Розмаїтий той са-
док Твоїх глибоких дум, гадок, Гарячим
серцем та душею На світ появлених то-
бою (Мирн.)].

появлення появление [— І що ж, Несторе?—
звернувсь я, щиро врадуваний його появ-
ленням. — Як поживаєте? (Коб.); У мене
нема жодного сумніву в тому, що я наро-
дився, хоч і під час мого появлення на
світ білий, і потім ..мати казали, що мене
витягли з колодязя (Вишня)].

появляти, -ляю, -ЛЯЄШ, появйти (появлю, по-
явиш) уст. являть, явить; (обнаруживать
какое-нибудь качество, свойство и т. п.)
показивать, показать [На голос веснянки
відкликається зозуля, ..глод соромливо
рожевіє, навіть чорна безлиста тернина
появляє ніжні квіти (Л. Укр.)' Спочатку
йшло у нас про ненажерність щуки, Про
різні хитрощі рибальської науки, Причому
дід-сіткар презирство появив До ловлі
спінінгом, на вудку й поготів (Рил.)];
стйдно й очі ^вйти уст. стидно
и на гдаза показаться.

появлятися, -ляюся, -ллєшся, появйтися (по-
явлюся, появишся) 1) появляться, по-
явйться; (оказьіваться где-нибудь — еще)
являться, явиться, разг. обьявляться, обь-
явйться; (делаться видимим) показуваться,
показаться [На крильці з другого боку
дому появляється панич (Мирн.); Під ве-
чір на селі появився Підпара (Коцюб.);
Але не бучо й одного року, У якім би втоп-
лений хлопчина Ніччю в сні мені не появ-
лявся, Мов невтишений докір сумління
(Фр.); Усі такі раді були, як він у найми
пішов, ..і чутка про його запала. А це,
бач, знову появився (Мирн.)]; 2) (толь-
ко о третьем лице: начинать существовать)
появляться, появйться [Знов під горами
появились рибальські хати (Н.-Лев.)].

поязйчити, -чу, -чині (над ким, над чим)
обл. осудить (кого), разг. посудачить (о ком,
о чем), фам. почесать язьікбм [І таки ви-
турила.. в’їдливу багатирку, яка завжди
охоча була над всяким поязичити (Стп.)].

поязйчитися, -чуся, -чишся обл. завраться
20—35

[Не ймете віри? Може, думаєте: поязичився
Свирид Костомаха? Коли така ваша, бра-
тики, думка, то дуже ви помиляєтесь
(Вовч.)].

по-якому нар. как; (на каком язьіке) разг.
по-какбвски [— А се по-якому? — подумав
Русин. — Бути в пеклі і чорта пе бачити —
ге, се вже хіба остатня ганьба! (Фр.)].

по-якутському, по-якутськи нар. по-якутски.
по-японському, по-японськи нар. по-япбнски.
поярковий поярковий.

поярмаркувати, -кую, -куєш разг. поторго-
ваті на ярмарке; принять участив в яр-
марке [Опівдні ярмарок почав рідшать:
почали люди розходиться, поярмаркував-
ши (Н.-Лев.); Захотілося Яхонтову пояр-
маркувати (Шиян)].

поярмаркуватися: щоб добре звалося
разе, чтббьі хорошо прошел торг [на ярмар-
ке] [— Сідай і ти, Насте, — розпорядився
Гаркуша, наливаючи чарки. —- ..Отже, за
те, щоб добре поярмаркувалось... Будьмо!
(Гонч.)].

поярок, -рку поярок.

поярусний спец, поярусний [Інститут роз-
робив і запропонував автоматизований агре-
гат для поярусного бетонування блоків-
кабін (Наука і життя, 1959, б)].

пояс1 1) пояс; (только прям. — широкий для
завязьівания по талии — еще) кушак [Тоді
устав Павло й собі, вбрався у нову кирею,
червоним поясом підперезавсь (Вовч.); Хоч
голий, зате в поясі (приказка); Що вміть,
так того за цоясом не носить (Ном.); Ве-
ликі водоймища і колгоспні ставки, дов-
железні степові шляхи — все це буде об-
рамлюватися, оздоблюватися зеленими по-
ясами дерев і кущів (Волош.); Клубки
диму розходилися — розправлялися, сла-
лися довгими поясами (Мирн.); Для вилов-
лення гусениць плодожерки в червні треба
накласти на стовбури плодоносних дерев
ловчі пояси (Колг. Укр., 1959, 5)1; ряту-
вальний см. рятувальний; з а-
ткнути за (кого) см. затика-
ти1; 2) (талия) пояс [Федір Голубенко
стоячи по пояс у воді, посміхнувся до
хлопця (Руденко); Моссаковський поклав
паляницю на столі, став і руки склав на
поясі (Н.-Лев.); Борода до пояса , а розуму
ні волоса (Ном.)].

пояс2, -су спец. пояс^(предели, в которих рас-
пространено.какое-нибудь явление—еще) об-
ласть; (пространство, характеризующееял
каким-нибудь общим признаком — еще) зб,на
[Глибше від пояса постійної температури
маси Землі нагріваються (Наука і життя,
1957, 1)1; вічних снігів область
вечнмх снегбв; холодний геогр.
холодний пояс [Простори між полюсами і
полярними колами називаються холодни-
ми поясами (Фіз. геогр.)].

поясйна обл. пояс [А на тому поганому поя-
сина синя, Як до мене заговорить, тече з
губи слиня (Чуб.)].

пояснений обтьясненнмй; раз’ьясненньїй;, по-
ясненний [Майже всі країни вже описані,
але ще не всі вивчені і не всі явища при-
роди пояснені (Фіз. геогр.)]. Ср. поясню-
вати.

поясненний обтзяснймьій.

пояснення 1) об'ьяснение; разьяснение; по-
ясненне [Дівчинка лише схлипувала і ні-
яких пояснень суворій матушці не давала
(Донч.)} Він прочитав козацьку грамоту
і тепер дає до неї усні пояснення (Тулуб)}
Він приязно й ласкаво, Як дітям, нам пока-
зував усе 3 поясненнями, що здавались,
може, Докладними занадто (Рил.)]} ср.
пояснювати; 2) (письменное или устное
изложение в оправдание чего-нибудь) об'ьяс-
нение [Вороній: Загалом, не бери над-
то близько до серця. Якось обійдеться.
Підготуй пояснення, і, можливо, на тому
й закінчиться (Левада)].

поясний1 пояснбй; кушачішй. Ср. пояс1 1.
пояснйй2 пояснбй; ^нйй поділ пояснбе
деление; <^пйй тариф пояснбй тариф;
*-^пйй час пояснбе время [Поясний час
у нашій країні було введено в 1919 році
(Наука і життя, 1957, <?)]. Ср. пояс2.

поясник бот. обл. (Ьусородлит) плаун [Пов-
зучі зелені поясники вилися попід ноги,
плуталися поміж корінням величезних ви-
вертів (Ф/7.)].

пояснії мий обьяснймьій.

пояснйти см. пояснювати.

пояснйтися см. пояснюватися.

пояснйця редк. пояснйца [Якось я захворів
і ліг на піч попарити поясницю... {Дорн,)].
См. еще поперек1 1.

поясність, -ності спец, пбясность.

поясніти, -ніє и пояснішати, -шає безл. по-
светлбть [Нічні птахи замовкли, з озе-
рець тягло вогкістю, на сході трохи пояс-
нішало і зблідли зорі (Смо'л.)} У його на
душі пояснішало (Мирн.)].

пояснювальний обвиснительньш; разьяснй-
тельньїй; пбяснйтельньїй [Село захвилюва-
лося сильно, і нам конче потрібно діяти,
щоб протиставити цій [куркульській] агіта-
ції нашу пояснювальну роботу (Епік)]. Ср.
пояснювати.

пояснювання об'ьяснение; разьяснение; пояс-
ненне. Ср. пояснювати.

пояснювати, -нюю, -нюєш и поясняти, -няю,
-няєш, пояснйти, -ню, -нйш обт>яснять,
обьяснйть; (растолковьівать — еще) разьяс-
нять, раз'ьяснйть; (истолковьівать — еще)
пояснять, пояснить; (вьіяснять какой-нибудь
вопрос) обьясняться, об'ьяснйться [В одній
з останніх зал екскурсовод щось поясню-
вав групі курсантів військового училища
(Куч.)} Перед наступом Карасик зібрав свій
підрозділ для того, щоб пояснити кон-
кретне завдання (Ткач)} Ми уроки разоіи
готуємо... Я все їм показую, пояснюю
(Куч.)} А н н а: ..Квітки з гранати, ка-
жеш? І для мене? М а р і к в і т а: ..Воно-
то, правда, — зухвало трохи, бо квітки з
гранати, то знак жаги. Та що я поясняю!
Адже се всім відомо (Л. Укр.)} Поклали
бійці товариша на мерзлу землю перед
матір’ю край самої ями. Що сказати
матері? Як пояснити? Чим потішити?
(Довж.)].

пояснюватися, -нюється и пояснятися, -няс-

ться, пояснйтися, -нйться 1) обьясняться,
об'ьяснйться; (становиться понятньїм, яс-
ньім) разьцсняться, разьяснйться [На мою
думку, все те, що ми зараз бачили, пояснює-
ться просто (Донч.)]} 2) (только несоверш.:
находить себе об'ьяснение, коренипіься в
чем-нибудь) об'ьяснйться [Поліпшенням ма-
теріального добробуту трудящих пояснює-
ться і той факт, що приріст населення нашої
країни становив за роки п’ятої п’ятирічки
16 мільйонів 300 тисяч чоловік (Матер.
XX з. КПРС)]} 3) страд. з. (несоверги.)
об'ьяснйться; раз'ьясняться; пояснйться;
ср. пояснювати.

пояснюючий обьяснйющий; разьяснйющий*
поясийющий. Ср. пойснювати.

поясняти см. пояснювати.

пояснятися см. пояснюватися.

поясок, -ска 1) уменьш. поясок; куша-
чбк [На ньому була чорна бархатна толстов-
ка з таким же пояском (Гонч.); Двоє інших
були зодягнуті по-робітничому, але СВЯТг
ково: в одного під піджаком сорочка україн-
ська, вишита, в другого — руська, під по-
ясок (Смол.)} Сміх покотив гуртком «полі-
тиків», а Бриль з Боженком вхопилися
«на пояски» і почали валити один одного
з ніг (Смол.)} Шлях майже непомітно пе-
рейшов у таку ж рівну широку вулицю.
Замість тинів на ній правили густі, ста-
ранно підстрижені пояски жовтої акації
(Минко)]} ср. пояс1 1; 2) архт. поясок
[Поясок — облом, що відрізняється від
полички., більшою своєю шириною (Архт.
Рад. Укр., 1940, 10)].

поясочок, -чка уменьш., ласк. поясбчек [Ці-
лісіньку ніч я не спав, Мережечки всякі,
кругом поясочки Та ще й золотцехМ малю-
вав (Гл.)].

пояти (пойму, поймеш) арх. взять, забрать,
увестй, арх. пойть [Багато дівчат з ясиру
повтікали.. Та чи одну Марію бусурмани
пояли в наших краях? (>Ле)].

ППО (протиповітряна, оборона)
ПВО (противовоздушная оборона).

ППХО (протиповітряна хіміч-
на оборона) ПВХО (противовоздуш-
ная химйческая оборона).

прабаба, прабабка прабабушка, прабабка [Ма-
буть, увесь рід її, всі баби і прабаби з пра-
щурами і пращурками були такі ледачі
(Барв.)} Жінки, прабабки яких колись були
Катеринами з поеми Шевченка, тепер пере-
сіли вже на трактори (Тич.)].

прабабуся ласк. прабабушка [Це ще моя пра-
бабуся зналй, що хліб у веселої хазяйки
завжди найкращий (Іван.)].

прабатьки, -ків прародйтели [Рід наш увесь
ходючий, батьки й прабатьки, то й Да-
нилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не
відпадуть (Янов.)].

прабатьківський прародйтельский [Він за-
тис в долоні колос, Наче важить у руці
Принесе його додому, У прабатьківське
село (Дмитр.)].

прабатьківщина прародина.

прабатько праотец; (родоначальник) книжн.
уст. прародйтель.

прав см. правий2 1.
права 1) прил. см. правий1 1; 2) (род. правої)
сущ. полиш, правая.

права (род. прав) 1) см. право 1; 2) (льготьі)
ист. вбльности.

правда 1) сущ. правда [Р і ч а р д: ..Вони
так щиро билися за волю, за правду й за
святеє боже слово (Л. Укр.); І рівніший крок
по смертній дорозі, вище голова, стиска-
ються в кулаки пальці, — я [робітник]
йду, не схитнуся.. Все одно наша правда
зверху! (Янов.); Явдоха: А вже правду
кажуть, що поганому виду — нема стиду!
(Мирн.)}; ^да очі коле погов. правда
глаза кблет [Він просто говорив усюди прав-
ду, як говорили її одверто тільки комуніс-
ти. А правда панам очі коле (Цюпа)}; всіма
^дами і неправдами всеми правдами
и неправдами; не по ^ді (в значений нар.)
несправедлйво [Не по правді, мій милень-
кий, Ти зі мною живеш (народна пісня)];
сказати по ^ді сказать правду [Ска-
жи по правді! Мій Трістан умер?! (Л. Укр.)];
щира ^да см. щирий 2; щ о <^да, т о
г^да погов. что правда, то правда [— Ні,
куме, — кажу, — що правда, то правда:
горілка до добра не доведе! (Вовч.)]; 2) (в
значений сказуемого) правда [Воно правда,
що пани товстобрюхі за людей нас не мають
(Коцюб.)]; 3) (вводное слово: в самом деле)
правда, положим [Добра, Дрбра такого
таки зроду У мене, правда, не було, А так
собі якось жилось (Шевч.); Були, правда, і
такі, що казали: — Дурна, дурна Катря
та нерозумна! (Мирн.)}; О ^ду кажучи,
по *^ді кажучи правду говоря, правду
сказать, по правде говоря, по правде ска-
зать, говоря по справедлйвости [Була то,
правду кажучи, звичайна крамарська буда,
яких безліч в Італії (Л. Укр.)]; [ а] <^да
[ ж ]?, ч и ж не ^да? не правда ли?,
не так ли? [Пиши мені, любий папочка,
як матимеш час, частіше.. Ну, ти в прин-
ципі проти довгих листів — правда ж? То
я вже скінчу (Л. Укр.)]; ніде ^дп діти
нечего греха тайть [Ніде правди діти —
ноги [хлопця] так і зостались босі, бо в
родині Зайченків за час окупації цілком
вивелися такі речі,* як черевики, постоли
(Янов.)]; сказати по ^ді, с к а з а-
т и ^ду разг. по правде сказать, при-
знаюсь, признаться [Джонатан: Річар-
де, послухай, сказать по правді, я не спо-
дівався, щоб ти вже до такого міг дійти
(Л. Укр.); Вже, сказати правду, й я немо-
лода, але ж й дячиха красуня — нічого
сказати! (Н.-Лев.)}; 4) (уступительньїй союз:
хотя) правда [Правда, ІОркова бригада
майже закінчувала роботу, але ж головне
попереду (Рігб.)].

правдатися см. правдйтпся.

правдйвий 1) правдивий; (соответствующий
истине, содержащий истину книжн. — еще)
йстинньїй; (соответствующий действитель-
ности — еще) правильний; (беспристраст-
но следующий правде в своих поступках и
мнениях — еще) справедлйвьій [Правдивим
будь — але не всім тц одкривайся (Тич.);
І ми, твої сини, правдивими серцями Тобі
й Вітчизні віддаєм любов свою! (Ст.);

І Петро зрозумів, що Марія — його тиха
і скромна Марія — стала строгим, прав-
дивим суддею кожного свого і його вчинку
(/Кур.)]; 2) (такой. какой должен бьіть,
соответствующий требованиям) разг. на-
стоящий; (подлинньїй, несомненньїй — еще)
йстинньїй [Хлопець: ..Вона., така со-
ромлива, правдива мімоза, до неї страшно
доторкнутись, щоб не вразити (Л. Укр.);
Вона бачила себе тепер правдивою хазяй-
кою в господі (Н.-Лев.); О в л у р: ..Скажи,
як звать тебе. Не мусиш конче Своє ім’я
правдиве виявлять (Ф^.)].

правдйвість, -вості 1) правдйвость; йстин-
ность; правильность; справедлйвость [Прав-
дивість є основною умовою художності
кожного літературного твору (Літ. газ.,
1953, XI); Фермер хотів., перевірити прав-
дивість того, що йому роками втовкмачува-
ла в голову сільськогосподарська газетка,
яку він передплачував (Гонч.); к хай це
тебе не втішає, що ти в наші межі заліз,
завжди перемогу рішає правдивість війни
(Тич.)]; 2) йстинность. Ср. правдивий 1—2.
правдйво на^). правдйво; йстинно; правильно;

справедливо [Землі своєї зелень та бла-
кить Любив я серцем, і на схилі віку Хотів
про те правдиво повістить (Рил.); Особли-
вою любов’ю користуються у радянського
читача твори, які правдиво і глибоко роз-
кривають образи комуністів (Літ. газ.,

1950, VIII)]. Ср. правдйвий 1.

правдйзм, -му ист. правдйзм [Отже, 4/б робіт-
ників визнали правдистські рішення своїми,
схвалили правдйзм, об’єдналися на ділі
навколо правдизму (Ленін)}.

правдйст правдйст [Як і оця жінка, Введен-
ський був, мабуть^ також правдистом, бо
твердо стояв за трудящий люд (Гонч.)}.

правдйстка правдйстка [Фабричні та вантаж-
ники з пристані подейкували, що сходка
матиме для заробітчан неабияке значення,
що там нібито має виступити з промовою
навіть якась учителька з Херсона, прав-
дистка (Гонч.)].

правдйстський правдйстский [А якщо мова
йде про єдність дійсно марксистську, —
тоді ми скажемо: з самого виникнення
правдистських газет ми кличемо до згурту-
вання всіх сил марксизму, до єдності зни-
зу, до єдності на практичній роботі (Ленін)].
правдйти, -джу, -дйш обл. оправдмвать [Чо-
ловіка винили, а жінку правдили (Полт.—
Сл Гр.)].

правдйтпся, -джуся, -дйпіся и правдатися,
-даюся, -даєшся обл. оправдиваться [Галя
щось таке казала, видно правдилася перед
матір’ю (Мирн.); Виджу, що й ги повірив
тим брехням, які про мене рознесли. Зач-
ну правдатися, то скажеш, що брешу (Фр.)]
правдоборець, -рця разг. борец за правду
[Твердої вдачі пастух, незламний правдо-
борець, врятував племінне стадо (Горд.)}.
правдолюб, (реже) правдолюбець, -бця разг.

правдолюб [Після чорних думок у селі та
на могилі незабутнього правдолюба Кру-
кові було радісно сидіти в цього Дембін-
ського (Козл.); Незважаючи на всі житей-
ські бурі і незгоди, Толстой був великим
життєлюбцем і правдолюбцем, перекона-
ним оптимістом (Рад. Укр., 1958, IX)].

правдолюбний правдолюбйвьій.

правдолюбність, -пості правдолюбне [Ти ж,
здається, як і я, шануєш правдолюбність
у людей (ТГоб.)].

правдолюбство правдолюбне [Панували в За-
поріжжі насамперед звитяжний дух, від-
вага, правдолюбство (ільч.)].

правдомовець, -вця человек, говорящий прав-
ДУ*

правдомовний правдивий [в вьісказьівапиях
(в речи)] [Цим разом вона була правдомовна
(Коб.)].

правдомовність, -ності правдйвость [вьіска-
зьіваний (речи)] [Лукавство й зради уби-
ваюсь правдомовність (Ф/>.)].

правдонька уменьш., ласк. от правда 1 [Не
говорить, Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава; Не хоче прав-
доньки сказать, А більше ні в кого спи-
тать (Шевч.)].

правдоподібний правдоподббньїй; (возмож-
ньій — еще) вероятньїй [Картина її май-
бутнього, яку він намалював перед нею,
хай незугарними, грубими, але все ж таки
дуже правдоподібними фарбами, стурбу-
вала Ольгу (Вільде); Українцеві, звиклому
до своїх., народних пісень, скоріше, ли-
бонь, здасться правдоподібним, що власне
народна душа могла зродити сі співи [давні
єгипетські], прості, нештучні і щирі
(Л. Укр.)].

правдоподібність, -пості правдоподббие, прав-
доподобность; вероятность, уст. вероятие
[Від драматургії Пушкін вимагав «правдо-
подібності положень і правди діалога»
(Літ. газ., 1949, У/)]. Ср. правдоподіб-
ний.

правдоподібно нар. 1) правдоподббно [В
книжці все було зовсім правдоподібно
(Смол.)]; 2) (вводное слово) обл. вероятно,
очевйдно [А, се ви, правдоподібно, Від
пана ДорошаІ (Фр.); Ключ від мого покою
забираю, бо, правдоподібно, забавлюсь
довше, а повернувшись, не хотіла б я ні-
кого будити (Коб.)].

праведний 1) рел., книжн. праведний [Неначе
праведних дітей, Господь, любя отих лю-
дей, Послав на землю їм пророка; Свою
любов благовістить! Святую правду воз-
вістить! (Шевч.)*, Як ти ввійшла до нас,
то мов праведне сонце вступило в хату
(Мирн.); Не громом праведним, святим
Тебе [Нерона] уб’ють. Ножем тупим Тебе
заріжуть, мов собаку, Уб’ють обухом
(Шевч.)]; після трудів ^них шутл.
после трудов праведних [Якось одного
дня ввечері, після трудів праведних, си-
діли уповноважені під дубом (Вишня)];
2) (содержащий в себе правду) разг. справед-
лйвий, правий [Жарти, мамо, жартами.
А я так^скажу, як батько кажуть, що за
праведне діло с^оєї голови не жалій, ну
та й чужої не милуй! (Головко)].

праведник рел., перен. праведник [В одному
кутку картини був і рай. Праведники зри-
вали тут з дерев золоті яблука і обмаху-
вались, певно від комарів, пальмовим

віттям (Донч.); Все повчаєш та наставляєш,
праведник. А чого ти плакав, коли трушу
рубали? (Довж.)]; спати (засипати)
сном ^ка шутл. спать (засипать) сном
праведника [Закачавшись у килим, як у
трубу, він засипав на всю ніч сном правед-
ника (Смол.)].

праведниця рел., перен. праведниця.

праведність, -ності рел., перен. праведность
[Хвора: ..Забудь про те, що звете ви
гріхом Чи праведністю, слухай тільки
пильно (Л. Укр.)].

праведно нар. 1) праведно [1 праведно гос-
подь великий, Мов на звірей тих лютих,
диких, Кайдани повелів кувать (Шевч.)];
2) справедлйво; (так, как нужно) правиль-
но [Праведно кажеться, що на вовка по-
мовка, а злодій кобилу вкрав (Метл.)].
Ср. праведний 1—2.

правець, -вця 1) (сосргояние сильного душевного
потрясения) столбняк, остолбенение [Тіль-
ки тріск Кампир-Равату та іскри блискав-
ки змогли пробудити цих людей від жахли-
вого правця (Л>)]; 0 пальці ^вцем с т а-
л и пальцьі скрючились, пальцьі скрючило;
поставив у ^ць кого разг. остолбенел
кто [Христю мов хто у правець поставив від
того питання, вона аж скорчилася (Мирн.)];
стояти ганцем фам. стоять столбом;
щоб тебе <~вцем поставило бран.
чтоб тебя столбняк хватйл; 2) мед.
столбняк; 3) обл. направление [Найде
собі правець вода і сама (Волч. у. —
Сл. Гр.)].

правий1 (противоположньїй левому) 1) прил.
правий [— На, — сказала вона Чіпці, по-
даючи гроші правою рукою, а лівою зачи-
няючи скриню (Мирн.); Пароплав стояв
до них правим бортом (Трубл.)]; ~ва рука
прям., перен. правая рука; з ~вої руки
см. рука; н а ~ву руку см. рука; н а
~ву р у ч см. руч; у ~ву р у ч , см. руч;
2) (род. правого) сущ. иолит. правий [Ка-
дети об’єднують всіх правих, всю контр-
революцію, всіх поміщиків і капіталістів
(Ленін)]; 3) (о ткани, одежде и т. п.) прил.
лицевбй

правий2, (редк. только предик.) прав 1) прав,
редк. правий [Віктор був цілком правий
у своїй характеристиці малюнків товариша
(Іван.); Бач: гуску вкрав, Щей вийшов прав!
(Боров.)]; 2) (только правий) (следующий
истине) правий, справедливий [За правду,
браття, єднаймось щиро, Єдиний маєм правий
шлях, Єдину, браття, всі м&єм віру, Єдине
серце у грудях (Л. Укр.); Заграй, сурмач,
заграй, сурмач, мерщій, — Згорить і ка-
мінь в нашім правім гніві (Нагн.)]; <^ве
діло правое дело [Я кликав її на праве
діло, і вона прийшла (Коцюб.); Коли праве
діло, то говори сміло (Ном.)].

правйй обл. рбвньїй, прямбй [Рубайся, дерев-
це, криве й праве (Чуб.); Як права солома,
так добре топити, а як стара та пере-
бита, таї^ погано горить (Пирят. у. — Сл
Гр.)].

правило правило [Засвоївши якесь граматич-
не правило, він придумував до нього ці-
лий диктант (Донч.); «Хто не працює, той не
повинен їсти» — ось основне, найперше і
найголовніше правило, яке можуть запро-
вадити в життя і запровадять Ради робіт-
ничих депутатів.. (Ленін)]; <~ла вулич-
ного руху правила уличного дви-
жения; додержувати	п р и-

стбйності соблюдать правила прилйчия;
за всіма ^лами по всем правилам [Пого-
ворімо за всіма правилами логіки, бо ло-
гіка є підвалина справжнього мислення
і не може привести до облудних висновків
(Тулуб)]; з додержанням усіх
г^л с соблюдением всех правил, по всем
правилам; як [загальне] <-^ло как
[общее] правило [Всі будиночки були дво-
поверхові, розраховані, як правило, на
дві сім’ї (Руденко)].

правйло 1) строит., сапожн. правило [Він
[швець] теж вибіг на вулицю з правилом
у руках (Панч)]; 2) мор, руль, уст, пра-
вйло [Стерновий повернув правило стерна,
і човен пішов угору (Трубл,)].

правильний 1) правильний; (соответствую-
гций действительности — еще) верньїй [Го-
ворив Колобродов правильною мовою (Ру-
денко); Мати посміхається своїм суворим,
засмаглим, з напрочуд правильними ри-
сами, лицем (Вільде); Не раз, заблудив-
шися, навмання йшли мандрівники тайгою,
намагаючись знайти правильний напрям
(Донч.)]; г^/пий чотирикутник
правильний четмрехугольник [Перед очи-
ма на	масиві випливає правильний,

мов під шнур вирізаний, темно-зелений
чотирикутник високої листатої кукурудзи
(Вологи,)]; 2) разг. справедлйвнй [Таки
правильний був чоловік (Панч)]; 3) фам.
шутл. правильний [І палац воздвигли..
нічого собі... Правильний палац... (Виш-
ня); — Сердита, видимо, у вас сусідка?
— Та як вам сказатиі Характер пра-
вильний — гібрид кобри з ящіркоюі
(Вишня)].

правильний строит. и пр. правильний,
правильник тип. правйльщик, правщик.
правильниця тип. правйльщица, иравщица.
правильність, -пості правильность; верность
[Борімося за красу мови, за правильність
мови, за приступність мови..! (Рил.); Ленін
завжди учив зв’язувати теорію з життям,
перевіряти на практиці правильність тих
чи інших теоретичних положень (Віогр.
Леніна)]. Ср. правильний 1.

правильно 1) нар. правильно; верно [Важко
переоцінити значення правильно органі-
зованого, чітко налагодженого обліку в
здійсненні планового керівництва громад-
ським господарством (Рад. Укр., 1951,
VIII); Він правильно передбачає, що може
статися з Коробейник (Донч.)]; <^но мі р-
кувати Правильно рассуждать, верно
рассуждать; 2) (в значений предик.) пра-
вильно; верно [— Правильно!.. Чекайте,—
спинив Саід Коржикова (Ле)]. Ср. пра-
вильний 1.

правитель, -теля 1) правйтель [По знайдених
на городищі грецьких написах, висічених

на кам’яних плитах, відомо й імена деяких
правителів князівства (Нар. стар. іст.
УРСР)]; 2) разг. управляющий (сущ.) [Ло-
шакова назначили у Польщу губернатором.
Він узяв Проценка з собою за правителя
(Мирн.); За що пак милує господь ЛихуЮ
твар такую, Як цей правитель?.. Другий
год, Як він з німецькими плугами Заорався
голий в цей куток (Шевч.)].

правйтелька правйтельница.
правйтельство см. уряд,
правйтсльствуючий дорев. правйтельствую-

щий.

правити1, -влю, -виш 1) (руководить, обла-
дить властью над кем-нибудь, над чем-
нибудь) править, управлять [А може й сам
на небеси Смієшся, батечку, над нами Та
може радишся з панами, Як править ми-
ром! (Шевч.); Король Франції Луї Філіпп
зрікся престолу на користь свого старшого
онука графа Паризького, що мав правити
під регентством герцогині Орлеанської
(Риб.)]; <-^ти щ о уст. править чем, управ-
лять чем [Капрал Гаврилович Безрукий
Та унтер п’яний Долгорукий Украйну
правили (Шевч.)]; 2) (направлять движение
кого-нибудь, чего-нибудь) править, управ-
лять [3 тихим плескотом на берег Рине
хвилечка перлиста; Править хтось малим
човенцем (Л. Укр.); Мчала знайома трійка.
Правила кіньми сама Софія (Шиян)];
3) (за що) (иметь своим назначением что-
нибудь, бьіть пригодньїм для чего-нибудь)
разг. служить (чем) [Понад автострадою,
яка на випадок бою могла правити бій-
цям за протитанковий бар’єр, стали арти-
леристи і мінометники (Гонч.); Кімната
Надії Василівни правила й за їдальню
(Коп.)]; за4 знаряддя служйть
орудием; диван г^вив йому за
ліжко диван служйл ему постелью;
4) (доставлять из одного места в другое)
редк. переправлять [Тдк і не дав [Глухень-
кий] моторки, сказав, що правитиме нею
огірки на перевалку (Гонч.)].

правити2, -влю, -виш 1) (постоянно говорить
одно и то же, настойчиво повторять) разг.
твердить, разг. ладить [Абібула правив
сусідам про чудо (Коцюб.); Вона того не
слухає, а править своє (Яоеч.)]; байку
<~>ти разг. басии рассказьівать [Засміявсь
на теє лицар: «Давню байку правиш, дру-
же!» (Л. Укр.)\; теревені <~ти см.
теревені; 2) (долг, налог и т. п.) требовать;
(административньїм порядком — обьічно)
взмскивать [Восени почали з діда правити
гроші. Дід не давав (Мирн.); Худоба н®
переставала падати, а пан і тепер править
своє — давай йому третього вола, десятого
барана (Панч); Правити через суд довг із
Семена — так мало ще напозичав, ще пе
час... (Коцюб.)]; 3) (цену) просить; (на-
стойчиво — еще) требовать; (преувеличенно
большую, чрезмерную — обично) запраши-
вать [—Ти думаєш, Маргіт, що я з нис
вола правив за свій виноград? — хвальку-
вато гукав Шандор (Гонч.); Ярмарок слав-
ний. — Тільки усе дорого — правлять* за
все, як за батька (Вовч.)]; 4) (об исполне-
нии обрядов и т. п.) править, книжн. со-
вершать, уст. отправлять; (церк. — еще)
.служйть [Руїну слави Рим пропиває. Триз-
ну править По Сціпіонах (Шевч.); Почали
ченці молебень правити (Тулуб); Чи пана-
хиди вже править пора в час, коли воля
під прапор збира! (Л. Укр.)', Все, за що б
не бралася [Маланка], робила поважно,
немов у церкві правила, а сама осміха-
лася до себе (Коцюб.)].

правити3, -влю, -виш 1) (устранять недо-
статки) исправлять; (спец. —рукопись и
т. п. — еще) править [Наталя Василівна.,
сіла за стіл готуватись до завтрашніх уро-
ків і правити зошити (Коп.)', Жак правив
і редагував Галині переклади (Смол.)];
г^ти коректуру править коррек-
туру, держать корректуру; 2) (о страть,
точить на ремне или оселке) спец, править,
направлять; О де козам роги
являть погов. куда Макар телят не гонял
[Я знаю, що якби мій позов добувся до рук
станового, то він би запровадив мене туди,
де козам роги правлять!.. (Мирн.)].

правитися1, -виться страд. з. 1) правиться,
управляться [Галя: Та я, папочко, зби-
раюся прохати у вас ті закони перечитати..
Цікаво знати, якими ми законами прави-
мося (Мирн.)]; 2) правиться, управляться.
Ср. правити1 1—2.

правитися2, -виться страд. з. 1) взмскива-
ться; 2) запрашиваться; 3) правиться; со-
вершаться; служйться. Ср. правити2 2—4.

правитися3, -виться страд. з. 1) исправля-
ться; правиться; 2) правиться, направ-
ляться. Ср. правити3 1—2.

правитися4, -влюся, -вишся 1) обл. направ-
ляться; (находиться в движении — еще) двй-
гаться; (отбьівать — еще) отправляться
[Частина з них [кінних козаків] ще з Украї-
ни йшли з нами, а більшість — підібрали
ми по дорозі, коли правилися до вас (Ле);
Говори, якими шляхами правляться коза-
ки? (Ле); Іди, Зіновію, прався додому
(Ле)]; 2) (заниматься чем-нибудь кропотли-
вьім, суетиться) обл. хлопотать, разг. во-
зйться; (уметь исполнять что-нибудь)
справляться, разг. управляться [А Чіпка
вже правився коло шкоди. Там тин під-
няв та набив, нові ворота приробив (Мирн.);
Я в д о х а: ..Хай же тепер Пріська сама
біля печі правиться, — і за холодну воду
не візьмуся! (Мирн.)].

правиця уст., позз. правая рука, уст. дес-
нйца [Данило Бриль виразно відчув, що
батькова правиця зараз похопиться до
паска (Смол.); Коли твій брат, твій син,
твоя дитина Тне ворога з-за правого пле-
ча, Коли за волю бореться країна, — Веде
в бою правиця Ілліча (Рил.)].

правіж, -вежу ист. правеж.
правіжнйй канц. ’ взьіскнбй.

правік: з ~ку разг. испокбн веку, испокбн
векбв [Є л єн а: ..Та жах, що народився
в надрах темряви І з правіку приймає
різні постаті, Мов полум'я з вулкана вогне-
дишного, Нарине нагло — потрясе й герою
дух (перекл. Лукагиа)].

правічний книжн. извечцьій; церк. предвеч-
ньій [Правічні схили, предківські прича-
ли, Билинами оспівані холми Мовчали
скорбно, і велично ждали, І бачили, як їм
вклонились ми (Бажан)].

правіше нар. сравн. ст. правеє [Бій точився
правіше, кілометрів за півтора (Рорз.)].

правка спец, правка [Редактор тут і планував
сторінки, і верстав, і сам таки робив на
ходу правки й коректу (Козл.); У стапель-
ному цеху новатори., механізували правку
трубчастих конструкцій щоглових пристроїв
(Наука і життя, 1957, 2)].

правлення1 управление. Ср. правити1 2.

правлення2 1) требование; взьіскание; 2) тре-
бование; запрашивание; 3) совершение;
отправление; служение. Ср. правити2 2—4.

правлення3 1) исправ.іепие; правка; 2) прав-
ка, направка. Ср. правити3 1—2.

правлінець, -нця правленец [В невеликій
кімнаті правління весело палахкотіло в
грубці, цигарку за цигаркою смалили.,
правлінці і актив (Збан.)].

правління 1) (управление государством) прав-
ление [Прокопій жив в епоху прав-
ління імператора ІОстиніана І (Нар. стар.
іст. УРСР)]; спосіб ~пя образ прав-
лення; 2) (виборний орган, стоящий во главе
учреждения или организации) правление [Ба-
гато цікавого про колгоспні справи почули
ми на засіданні правління (Вишня)].

правлінський правлене кий, правленческий
[Микола Васильович набридав правлін-
ському завгоспу, щоб той швидше дістав
для їхньої станції рушницю (Трубл.)].

правлячий правящий [Перешкодою на шляху
встановлення міцного миру, говорив він
[Ленін], є імперіалістична, загарбницька
політика правлячих класів капіталістич-
них країн (Біогр. Леніна)].

правішії обл. 1) законний [К а й Л е т і ці й..:
Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом рим-
ським, що син твій знайдеться, як він
живий, або ж за нього правна помста буде,
коли з ним сталось так, як ти боїшся
(Л. Укр.)]; 2) (подлинньїй) настоящий [С і-
н о н: ..Я сам з Еллади. Еллада — се ж
колиска споконвічна святої волі. Правний
син Еллади без рідної стихії жить не може
(Л. Укр.)]; 3) юр. правовбй.

правнйк, -ка разг. правовик [Доктор Зін-
гер з фаху був правнйк — теоретик юрис-
пруденції (Слюд.)].

правнйчий редк. юридйческий [Особливо гід-
ний пам’яті виступ на цьому процесі
«експерта» від правничих наук полков-
ника Сміта (Сжол.)].

правнук правнук [Він плекав гордовиту мрію
погойдати на руках ще й правнука перед
тим, як закінчити свій життєвий шлях
(Янов.); Будуть знати правнуки і внуки,
Хлібороби, теслі, моряки Ленінські твер-
ді, гарячі руки, Що піднесли землю над,
віки (Мал.)].

правнучка правнучка [Лише правнучка Апо-
столова — Катерина Битяговська, до якої
перейшли права на Турбаї, поновила позов
(Гонч.)].
право 1) право [Ввійшовши до складу своєї
Батьківщини — могутнього Радянського
Союзу, трудящі західних областей країни
одержали не тільки віками омріяну землю
і волю, але і всі людські права (Коал.);
Щоб жить — ні в кого права пе питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву (Тич.)',
А вуйко Дорко все ще чув за собою право
лічитися до молодіжі, отже, часто волів
товариство молодих, що між ними й сам
молодів (Мак.); Він [орендар] купив право
на улов; а ти хоч і здихай (Мирн.)', Неза-
баром усі побачили, що Воздвиженський
і лапландець не дуже любили поважать
право власності (Н.-Лев.)', Право є надбу-
дова над економічний базисом (Нар. стар.
іст. УРСР)', Бачинський з Мартовичем
студіювали право на університеті в Чер-
нівцях (Стеф.)]', ~во на працю, на
відпочинок, па освіту пра-
во на труд, на бтдьіх, на образование;
вступати в свої ~ва вступать в
свой права [Весна вступала в свої права,
затоплювала місто повінню світла (Гонч.)];
загальне виборче <^во всеббщее
избирательное право [Вибори депутатів
до всіх Рад депутатів трудящих., прова-
дяться на основі загального, рівного і пря-
мого виборчого права при таємному голо-
суванні (Конст. СРСР)]*, з повним
*^>вом с пблньїм правом; мати ~во бьіть
вправе, иметь право [Я справді не маю пра-
ва бути нетерплячою, бо се ж я мимо волі
роблю над вами тяжку операцію...
{Л. Укр.)]\ належний по «~ву при-
надлежащий по праву; ц а ^вах кого
на правах кого [Мил енський: ..Про-
стіть, Любов Олександрівно, я не люблю
мішатись до чужих справ, але на правах
приятеля скажу: мені здається, ви занадто
раптово увірвали нитку (Л. У«/>.)]; по
<*-*ву (законно, с полньїм основанием) по
праву [Україну здавна і по праву нази-
вають республікою металу (Рад. Укр.,
1957, III)]', я к й м ~вом? по какбму праву?
[Приїздять в село якісь люди, ..ідуть на
виноградники, рубають їх, палять... За
що? нащо? яким правом? (Коїроб.)]; 2) обл.
закон [Де ж таке право є, що коли одкупив
землю, то земля все-таки не твоя? (Мирн.)].

правобережжя правобережье.

правобережний правобережний [На кінець
XVIII століття були возз’єднані з Росією
правобережні українські землі (Тези про
300-річчя)].

правобічний правосторбнний [Чи знаєте ви,
чому в одних європейських країнах., рух
транспорту лівобічний, а в інших.. —
правобічний? (Веч. Київ, 1958, /)].

правовйй правовбй [Поки різні нації живуть
в одній державі, їх зв’язують мільйони
і мільярди ниток економічного, правового
і побутового характеру (Ленін)].

правовик, -ка разг. правовик.

правовід правовед [— А знаєш, де Шестір-
ний? — спитав Петро Жука. — А де?
—Правові дом... (Мирн.)].

правовідносини, -син юр. правоотношения.

правовірний рел. 1) прил. правоверньїй [Як
правовірні магометани, вони [татари] ні-
коли не вживали свинини (Панч)]', 2) (род.
правовірного) сущ. правоверньїй [Пал-
кого сонця промені ворожі На кладовище
сиплються, мов стріли, На те каміння,
що вкрива могили, Де правовірні сплять
(Л. Утер.)].

правовірність, -ності правоверность; (рел. —
еще) правоверие.

правовірно нар. правоверно.

правозаступник юр. ист. правозаступник, за-
щитник [Слово мак правозаступник (Ле)].
правозаступництво юр. ист. правозаступни-
чество, защйта.

правоздатний юр. правоспосббньїй.

правоздатність, -ності юр. правоспосббность.
правознавець, -вця правовед.

правознавство правоведение.

правомірний правомерньїй [Революція є вій-
на. Це — єдина законна, правомірна, спра-
ведлива, дійсно велика війна з усіх воєн,
які знає історія (Ленін)].

правомірність, -пості правомерность [А за
вікном., все награвав і награвав призем-
куватий, невтомний, впевнений у правоті
і правомірності своєї любові Василь Вели-
канов (Руденко)].

правомочний юр. правомочний [У січні 1918 р.
до Брест-Литовська прибула правомочна
делегація Українського Радянського уряду
(Іст. Укр. РСР)].

правомочність, -пості юр. правомочносте
правомочне.

правообертаючий мех., анат. правовращаю-
щий.

правоопортуністичний полит. правооппорту-
нистйческий [Правоопортуністична група
Бухаріна являла собою агентуру куркуль-
ства в партії (Іст. Укр. РСР)].

правопис, -су правописание, орфография [За
лісом били ще гармати, Та кличе нас По-
літбюро Новий правопис розглядати Розум-
ним дітям на добро (Рил.)', Російські по-
вісті Шевченка дуже своєрідні своєю мо-
вою, правописом і пунктуацією (Рад, лі-
тер., 1949, 10]; у нього кульгає
см. кульгати 1.

правописний правопйсньїй, орфографйческий.
правопорушення юр. правонарушение.

правопорушник юр. правонарушйтель [В хи-
мерній, позначеній багатьма крутими по-
воротами долі Марка письменник [Мики-
тенко] правдиво., показав складний шлях
перевиховання правопорушників у трудо-
вих комунах (Рад. літер., 1957, 4)].

правопорушниця юр. правонарушйтельница.
правопорядок, -дку правопорядок [Необхід-
но, щоб наші партійні, державні, проф-
спілкові організації пильно стояли на
варті радянських законів, викривали і ви-
водили на чисту воду всякого, хто посягне
на соціалістичний правопорядок (Матер.
XX з. КПРС)].

праворуч нар. направо; (в правую сторону—
еще) вправо; (с правой сторони — еще)
справа, по правую сторону [Праворуч од
греблі стояла тонкою хмаркою біла ку-
рява (Риб.)', На розі, біля спаленого бу-
динку з обгорілим парканом, Наталя Кор-
сунь повернула праворуч (Донч.); Далеко
праворуч на захід сяяли під вранішнім
сонцем величаві вершини гір (Гонч.)]; при-
прягти коня запрячь лбшадь в
правую пристяжку.

православний православний [Православне
духовенство, тому числі і чер-
нецтво, не було цілком однорідним (Нар.
стар. іст. УРСР); Сили в тої баби неви-
черпані родовища. І скерована вона ви-
ключно на шкоду людові православному...
(Вишня)].

прарослав’я рел. православне [Писарєв ви-
словив своє різко негативне ставлення до
православ’я (Наука і життя, 1958, 12)].

правосторбнній правосторонний.

правосуддя, редк. правосуд, -ду правосудне
[Боротьба з різними злочинами у нашій
країні здійснюється органами соціалістич-
ного правосуддя (Наука і життя, 1957,
9); Видрукуємо тоді і закони, щоб кожен
міг їх прочитати і боронитися на суді за
статутом, а не благати милості та право-
суду (Тулуб)].

правосудець, -дця разг. справедливий судья,
правий судья [Це наші правосудці так роз-
судили їх (Лебед. у. — Сл. Гр.)].

правосудний юр. правосудний.

правота правота [Каргат не боїться прямо
сказати те, що думає. Тому не боїться, що
вірить у свою правоту, знає собі ціну
(Шовк.)].

правоухйльник полит. правоуклонйст.

правоухйльницький полит. правоуклонйст-
ский.

правофланговий воєн. 1) прил. правофланго-
вий [Сусідня правофлангова частина вдень
мала сутичку з ворожою кіннотою (Трубл.)];
2) (род. правофлангового) сущ. правофлан-
говий [Правофланговим був я у полку
(Ст.)].

правтбрити, -рю, -риш обл. отправлять,
разг. спроваживать; (ссьілать, виключать в
тюрьму и т. п. — еще) отдавать, перен.
разг. упрятмвать, фам. законопачивать
[Свій свого у неволю правторить... Стар-
шина козацтво унівець повернула...
(Мирн.)].

правувати, -вую, -вусш разг. 1) править,
управлять [Та що ж тут думати? Його й
оберемо, нехай правує (Ле)]; 2) (давать
направление движению кого-нибудь, чего-
нибудь) править, управлять; (с обозначе-
нием направлення — обьічно) направлять
[Несподівано на вулицю вилетіли довгі
санки, запряжені парою коней. Правувала
молодиця (Коп.); — Ти чуєш, старий? —
раділа Лукія. — Чую. Не кричи, — від-
махнувся Захар Максимович, правуючи
коней на рівну дорогу (Куч.)]; 3) (обраща-
ться к кому-нибудь со словами командьі;
перен. разг.: приказувать) командовать;
(хозяйничать — еще) распоряжаться [Він
дивиться на широкий степ за Дністром,
де б’ються козаки з ляхами, подає голос,
правує козакдми, не почуває муки (Н.-Лев.);
Доки вони [куркулі] правуватимуть у
вас, ладу не буде (Головко); Микола з

двома кодільничими глядів кодол, поряд-
кував і правував усіма, як отамана не
було дома (Н.-Лев.)].

правуватися, -вуюся, -вуєшся обл. 1) спо-
рить; (оспаривать судом) судиться, уст.
тягаться [Ви старші, Зоє, але як мені
стане вашого язика забагато, то будемо
правуватися. Ой, будемо (Коб.); Я вже
п’ять літ із братом у процесі за хату та й
більше вже правуватися не хочу (Март.)];
2) (защищаясь от нападок, стремйться до-
казать свою правоту) оправднваться; (пе-
рен.: сердито, грубо, отрьівисто отвечать
на замечание, упрек) разг. огризаться
[— Уже Колісник пустився на вигадки!—
сказав хтось. — На які там вигадки? —
правувався Колісник (Мирн.); — Педореї
..не провадь ти мені хоч при людях своїх
чортів. — А чим же справді будете напу-
вати [гостей]? Помиями? Дивіться — я ще
й винна! — правувалася Педоря (Мирн.)];
3) управляться; (віяполнять или уметь
вуполнять что-нибудь — еще) справляться;
(вести хазяйство) хозяйничать, хозяйство-
вать [— Не можна ж так народ оставити...
Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як
хочете... самі правуйтесь, самі й розправ-
ляйтесь, — каже писар (Мирн.)].

правцевий мед. столбнйчньїй.

правцем 1) нар. обл. напрямйк [Стежка була
добре втоптана, — се була піша дорога
через ліси та верхи правцем до Дрогобича
(Фр.)]; 2) см. правець 1.

правщик см. правйльник.

правщиця см. правйльпиця.

Прага П^)ага.

прагматизм, -му филос., научн. прагматйзм.
прагматик, прагматйст филос., научн. прагма-
тик, прагматйст.

прагматичний 1) научн. прагматйчннй, праг-
матйческий; 2) филос. и пр. прагматйче-
ский.

прагматичність, -пості научн. прагматйч-
ность.

прагнення 1) стремление; (направ ленность
мьіслей, намерений и т. п., склонность к
чему-нибудь — еще) устремление; влечение;
тяготение [Всіх їх [китайських письмен-
ників] єднає спільне прагнення — допома-
гати своїм талантом народові в будівництві
нового життя (Гонч.); У житті потрібно
мати Мрію, прагнення, мету! (Воскр.)];
2) жажда; шутл. уст. редк. вожделение
[Жадоба до грошей сполучилася з прагнен-
ням насолод (перекл. з Пушкіна)]. Ср.
прагнути 1—2.

прагнути, -ну, -непі 1) (чого и до чого) стре-
мйться (к чему); (испьітьівать влечение —
еще) влечься (к чему); (испьітьівать тяготе-
ние — еще) тяготеть (к чему) [І кожний
цех, і кожний лан нових здобутків прагне
(Забіла); Борючись за національне визво-
лення, український народ прагнув до воз-
з’єднання з російським народом (Тези про
300-річчя); Франко все життя прагнув «з
народним болем в один такт горіти» (Козл.);
Як і всі радянські люди, ми жадібно праг-
немо до нового, прогресивного (Літ. газ.,
1951, У)]; 2) (испьітьівать сильное желание
пить) уст. жаждать; (перен.: сильно желать
чего-нибудь поза. уст. — еще) алкать [Г е-
лена..: Рятуйте, браття-елліни! Ря-
туйте! За віщо він мене скарати хоче?..
М е н е л а й: Ось кров Парісова на сім
мечі твоєї крові прагне! (Л. Укр.)] Дні
минали безрадісно, в’яло і без того тепла,
якого я так прагнув зазнати в родині
(Коцюб.)]] ~ти до ідеалу стремйться
к идеалу; в і н ~не скрізь (всю-
ди) побувати он стремйтся везде
(всюду) побьівать.

прагнучий 1) стремящийся; влекущийся; тя-
готеющий; 2) жаждущий; алчущий. Ср.
прагнути 1—2.

прадавнина [седая] древность, незапамятньїе
Бремена [Ми входим в кам’яний мішок,
Торкаєм бережно руками Старовини су-
хий пісок, Прадавнини холодний камінь
(ПІ ер.)]] з <~нй с незапамятньїх времен.

прадавній древний, редк. прадавний; (суще-
ствующий с давних пор) стародавний; (из-
давна существующий, старьій) бчень дав-
кий, раЬг. давнйшний [І вітер радісний
повіяв, Зорю приносячи живу У золотий
прадавній Київ, У Кремлем вінчану Мо-
скву (Рил.)] Сіяли прадавнім способом з
щедрих хліборобських рук (Довж.)] На
ганку сидить дуже стара бабуся в пра-
давньому гуцульському вбранні (Воронько)]
Радянський народ здійснив давню, пра-
давню мрію народу нашого — з’єднати дві
великі російські річки— Волгу й Дон (Виш-
ня)].

прадід 1) прадед, прадедушка [Прадід Да-
нило розповідав рибалкам різну буваль-
щину (Янов.)] — Звідкіль ти родом? Де
жив твій батько, і як твій батько звав-
ся? — Я таки тутешній з діда й з пра-
діда (Н.-Лев.)]] 2) (только мн. ч. прадіди,
-дів: предки) прадедьі [Прадіди за землю
цю стискали Спис чи шаблю — ворогів ко-
сили (Дор.)] Охоронець порядку постояв і,
за стародавньою звичкою прадідів, почу-
хав потилицю (Дмитр.)] Промайнула воля,
поламала ланцюги віковічні, на котрих
ще за дідів-прадідів прикували до панів
колись вільні хутори, села (Мирн.)].

прадідизна редк. наследство, доставшеєся от
прадеда; прадедовщина [Оця десятина зем-
лі.. дісталась йому ще від батька. То була
дідизна, прадідизна може (Коцюб.)]. Ср.
и см. еще прадідівщина.

прадідів, -дова, -дове прадедов, прадеда
(род. п. от прадед) [Голос прадідів був уро-
чистий (Янов.)].

прадідівський прадедовский [Ламалися старі
погляди, руйнувалися прадідівські забо-
бони (Донч.)].

прадідівщина наследство, доставшеєся от пра-
деда; обл. прадедовщина.

прадідний редк. прадедовский [Ярослав:
..Під Києвом великим златоглавим Хай
задзвенить прадідна наша слава! (Коч.)].
См. еще прадідівський.

пражець, -жця пражец.

пражити, -жу, -жиш разг. жарить; (обдавать
жаром, зноем разг. — еще) печь, палить
[Він добув гороху і почав пражити його

(Фр.)] Ой, як душно, як сонце пражить
(Коцюб.)].

прижитися, -жуся, -жишся 1) разг. жариться;
перен. фам. париться [Газдиня вже не-
цвіте на подвір'ю, вже дитину несе на лан
у кориті, вже пражиться на сонці (¥е-
ремш.)]] 2) страд. з. жариться.

празелень, -ні разг. празелень.

празем, -му мин. празем,
празеодйм, -му хим. празеодим,
празник 1) разг. праздник; (в ознаменований
какого-нибудь собьітия — еще) торжествб
[Був передсвятковий день. Свій першо-
травневий празник робітники зустрічали
наполегливою працею (Бойч.)] Мелася на-
сіяла всячини, і усе прийнялося, зійшло
і проквітало.., як у празнику люди
(Вовч.)] Ось і настав він, празник на на-
шій вулиці... (Верш.)]] 0 жіночий
<~к фам. ирон. бабник [Де ваш Еней —
жіночий празник? Пряде з бабами набал-
дашник! (Котл.)]] 2) церк. праздник [Кож-
ної неділі, кожного празника вона хо-
дила до церкви й на службу, і на вечерню*
(Н.-Лев.)].

празникбве 1) прил. см. празпикбвий; 2) (род.
празникбвого) сущ. разг. праздничньїй по-
дарок.

празпикбвий разг. праздничньїй [В кожній
хаті врочисто горіло празникове світло
(Кач.)] їй [господині] заздро, коли наймит
або наймичка надіне не буденне, а празни-
кове (Мирн.)].

празникбво нар. разг. праздничпо [Ось і
Травень, ясний Травень празниково зем-
лю вбрав в одяг свіжий та яскравий із
рясних зелених трав (Забіла)].

празникувапня разг. неодобр. праздничанье
[Ще злить мене сей культ празникування,
все одно як культ вінчання у людей, що
нібито не вірять в те, во ім’я чого уста-
новлені і свята, і обряди (Л. Укр.)].

празникувати, -кую, -куєш разг. 1) праздно-
вать; (пировать, веселиться по случаю
какого-нибудь собьітия разг, — еще) празд-
ничать [Світ зрадів, празникуючи своє
величне свято... (Мирн.)] Безнастанно гур-
кочуть вози, неділя, люди ярмаркують^
празникують, байдикують (Горд.)]; 2) (пе-
рен.: бездельничать) праздничать [Василі
не лінувався, хазяйнував, і Ганна не лю-
била празникувати в будень (Н.-Лев.)].
празнйчний разг. праздничньїй [Твій патріо-
тизм — Празнична одежина, А мій — то
труд важкий (Фр.)].

празпувати, -ную, -пуєш разг. редк. праздно-
вать. См. еще святкувати.

празький пражский.
праісторія праистбрия.
праістота редк. прасуществб.
пракрйт, -ту филол. пракрйт.
пракрйтський филол. пракрйтский.
Пракся разг. Евпраксия.

практик практик [Народ наш в бідах добрий
практик: зла вість Його злякать, ні зди-
вувать не може (Фр.); Перед мистецтво-
знавчою наукою на Україні, зокрема перед
театрознавцями та й самими практиками
сцени, стоять серйозні завдання (Мист.,
1955, 1)].

практика практика [Основою пізнання є
практика; практика служить і критерієм
пізнання, тобто показником його правиль-
ності чи неправильності (Біогр. Леніна);
Українські вчені., тісно пов’язують свої
дослідження з практикою, з життям (Наука
і життя, 1957,12); Я щасливий від думки,
що мені на практиці доведеться ознайо-
митися з вашими такими цікавими мето-
дами досліджень (Шовк.); Розгляд мовної
практики молодих поетів повинен бути
одним із першорядних завдань критики
(Пере.); За останні роки винайдено бага-
то нових препаратів, серед яких є кілька
особливо цінних для медичної лікувальної
практики (Наука і життя, 1956, 9); Кіль-
ка дівчат, готуючись стати радянськими
вчительками, відбували в цьому місті
практику (Панч)]; знати на <~тпці
знать на практико.

практикант практикант [Заробіток лікар-
ського практиканта був невеличкий (Віль-
де)].

практикантка практикантка [— Ні, я ще не
журналістка, я поки що студентка, —
різко відповіла Ніна. —А, значить, прак-
тикантка, — іронізував Русанов (Собко)].

практикантство практикантство,
практикантський практикантский.
практикований 1) практикбванньїй; 2) практи-
ковавшийся [Роботи з нього ніякої, а ще до
того — злодій! У Львові практикований!
(фр.)1. ,

практикувати, -кую, -куєш 1) (применять на
практике) практиковать; 2) уст. практи-
ковать, иметь практику [Письмо було зі
Львова, від купця, у котрого практику-
вав Готліб (Фр.)]; 3) (упражнять) разг.
практиковать [— Я навчилася розбирати
[автомат] в госпіталі, — сказала жінка,—
ногу лікувала, а руки практикувала
(Янов.)]. •

практикуватися, -куюся, -куєшся 1) (приме-
няться на практике) практиковаться [У ви-
робничих умовах широко практикується
одержання насіння лучних трав з простих
травосумішей (Колг. Укр., 1956,	Р)];

2)	(проходить практику, приобретать
опит) практиковаться [Ного прислано до
вас у Ковалівку, як то кажуть, на прак-
тику. Щоб подивився і на відсталий кол-
госп, бо передові вже бачив, практику-
вався там (Куч.)].

практикум, -му практикум [В період весня-
них польових робіт [учні] працювали в
колгоспі в дві зміни, в години, відведені
для практикуму (Колг. Укр., 1959, 2)].

практикуючий практикующий; ^чий лікар
практикующий врач.

практпцйзм, -му книжн. практицйзм [Деякі
прихильники «чистої теорії» намагаються
зобразити діяльність нашої дтартії, здійсню-
вані нею заходи як свого роду вузький прак-
тицизм (Хрущов)].

практйчпий 1) практйческий [Основним прак-
тичним завданням для нашої країни в да-
ний час є створення матеріально-технічної

бази комуністичного суспільства, нове мо-
гутнє піднесення соціалістичних продук-
тивних сил (Хрущов)", Автор роману «Бу-
р’ян» [Головко] зображує свого героя в
його повсякденній практичній діяльності
(Іст. укр. літ.); Це була людина вже до-
сить літня, з великим життєвим і практич-
ним досвідом (Баш); Через дві години він
мав піти в інститут на практичні заняття
з студентами (Шовк.); Одержання атомної
енергії та її використання для практичних
потреб стало можливим лише тоді, коли
були глибоко вивчені властивості хіміч-
них елементів (Наука і життя, 1956, 11)];
2) (делоеитьій, опьітньїй; жономньїй, удоб-
ньій) практйчньїй, (реже) практйческий
[Даремне просите вибачення за те, що пи-
таєтесь у мене практичної ради —> я го-
това служити Вам [Кобилянській] у вся-
кій пригоді (Л. Укр.); Практичний Ма-
ксим відразу ж Поринув у обрахунки до-
сить невтішні (Смол.)].

практйчніеть, -пості практйчно^ть [Прак-
тичність і матеріальний інтерес у всьому
був у нього на першому плані (Н.-Лев.)].

практично нар. 1) практйчески [Для того,
щоб диктатура пролетаріату мала світове
значення, треба було, щоб вона практично
в якій-небудь країні зміцнилася (Ленін);
Запаси солі в Сиваші становлять сотні
мільйонів тонн і практично невичерпні
(Наука і життя, 1956, 11)]; 2) практично
[Місце гарне і хата нічого собі (я, звісно,
суджу по виду, а чи практично збудована,
то не знаю) (Л. Улр.)]. Ср. практйчний
1—2;

праліне нескл. сущ. ср. р. кул. прДлине.

праліс, -су девственньїй лес, первобмтньїй
лес [Закарпаття— рідкісний лісовий район,
в якому збереглися місцями первісні ліси—
«праліси» (Допов. АН УРСР, 1954, 1);
Життя — не фарбований ліс декорацій, а
пралісу хащі, гінкі й молоді (Пере.)].

прало обл. место на реке, где стирают белье
[Жінки з цілого села приходили сюди вліт-
ку і взимку прати білизну. В селі існувало
переконання, що «вода з прала» помагає
на ревматизм (Вільде)].

праля прачка, уст. портомоя, портомбйка
[Там стала вона «прислугою за все». Тобто—
за куховарку, пралю, покоївку та няню
(Сжол.)].

пральний стиральньїй; (у потреб ляемьій для
стирки разг. — еще) стйрочньїй; (сеязан-
ньій со стиркой белья, с профессией пра-
чки — обьічно) прачечньїй [Наліг [Юхимен-
ко] плечем на двері. Защіпка хряснула..
Війнуло вогкістю і пральним відпаром
білизни (Кач.)]; ^на машина сти-
ральная машина [Ленінградський механік.,
недавно сконструював і виготовив автома-
тичний прилад для керування пральними
машинами (Веч. Київ, 1958,17)]; ~не мило
стиральное мьіло, разг. стйрочное мьіло;
г^иии порошок стиральньїй порошок
[Миловарні підприємства республіки вже
мають досвід виробництва мита та праль-
них порошків з синтетичних продуктів
(Наука і життя, 1956, 7)].
пральник спец, стиральщик (разг.); прачечник
[Десять пральників працювали спокійно й
уперто (Риб.)]. Ср. пральний.

пральниця спец, стиральщица (разг.); пра-
чечница. Ср. пральний.

пральня прачечная (сущ.), прачечное заведе-
ние [В пральні., жінки по черзі, кожного
тижня, прали воїнам морської піхоти бі-
лизну (Куч.)].

прамати, -тері торж. уст. праматерь, пра-
родйтельница [К ассандра: ..Життя
й вогонь дав людям Прометей і знав, що
муки ждуть його за теє, провидець мук не
одвернув од себе, — з усіх синів прама-
тері землі його найгірше покарала Мойра
(Л. Укр.); Праматір’ю пролетарських ре-
волюційних пісень була всесвітньо відо-
ма «Марсельєза» (Нар, творч. та етн.,
1957, 3); Ось прамати чудесної капроно-
вої тканини-павутинки — чорно-блискуча
брила вугілля (Рад. Укр., 1958, VII)].

прамова лингв. праязьїк.

прамовний лингв. праязьїковой, праязьїчньїй.
праний 1) прич. стиранньїй, ммтьій [Білиз-
на.. прана й переполіскувана у гірській
воді (Коб.)]; 2) прил. стйраньїй.

праник валек [На березі якась жінка полос-
кала білизну, а потім вибивала її дере-
в’яним праником (Шиян)].

пранка разг. постирушка.

прання стирка, стирание, мбйка, мьітье
[Прийшло моїй матері на думку розпочати
прання (Коб.); У мене прання на три дні
(Ле)1.

пранці, -ців разг. уст. сйфилис [Я маю відо-
мості, що поручник хворий на пранці (Ле)].

пранцюватий разг. уст. 1) зараженньїй сй-
филисом, больнбй сйфилисом, заболевший
сйфилисом [Я раптом побачив., пранцюва-
тих дітей всуміш з голодними псами...
(Коцюб.)]; 2) бран. негодніяй, мерзкий
[А коли так — вон з моєї хати, пранцюваті
недоїдки! (Мирн.)].

праобраз, -зу праобраз.

праотець (род. праотця) арх. праотец, пра-
родйтель [Гриземося, мов собаки За ма-
слак смердячий, Та тебе ще зневажаєм,
Праотче ледачий! (Шевч.)].

прапор, -ра флаг; (как торжественная змбле-
ма общественной, военной организации или
государства — еще) знамя, книжн. торж.,
позз. стяг [Хай цвітуть прапори пурпурові,
як сади, як весна молода! (Сос.); Біля
одного із стовпів стояв прапор чинбарів,
найстаршого з цехів (Тулуб); Миролюбна
політика, спрямована на розрядку міжна-
родної напруженості, на зміцнення дружби
між народами, є прапором соціалістичних
держав (Хрущов); Ми з охотою й радістю
віддаємо вахМ в цьому році прапор першості
і вважаємо, що ви, безумовно, заслужили
його (Янов.)]; н і д ^ром маркс йзму-
ленінізму под знаменем марксйзма-
ленинйзма.

прапорець, -рця 1) уменьш. флажок [Вгорі
на стінах висіли зелені гірлянди з сосни.,
і на ьих ще прапорці з червоного паперу
було почеплено (Головко); Вона регулюва-
ла рух машин сигналами своїх прапорців

(Жур.); Прапорець передовика бригади не
сходить саме з його трактора (Янов.)];
2) мор. флюгарка.

прапорний флажньїй.

прапороносець, -нбсця знаменбсец [Прапоро-
носці з прапором стали на правий фланг
(Панч); 3 самого початку наша партія ви-
ступала як прапороносець ідеології проле-
тарського інтернаціоналізму і дружби на-
родів (Рад. Укр., 1954, /)].

прапорщик воєн, дорев. прапорщик [Прапор-
щик.. проти гетьмана, проти кайзера, лю-
дей гуртував (Гонч.)].

праправнук праправнук [Кіндрат: .. І як
якийсь праправнук наш Своїх дідів спіз-
нати забажає, То знайде він звістки про
нас [козаків] усякі (Самійл.)].

праправнучка праправнучка.

прапрадід прапрадед [— А чи ж ви коли його
бачили, мамо? Козака того? Бачили? — Пра-
прадід мій зустрів його колись (Ільч.);
Кажуть, що прапрадід цього півня теж
мав такий веселенький голосок (Донч,)].

прапрадідівський, редк. прапрадідішй прайра-
дедовский [Так, тут, у Празі староденній,
Серед прапрадідних будов Горів, як сві-
точ, віщий геній [Ленін], Що тьму віків
переборов (Рил.)].

прапращур, -ра прапращур.

прарід, -роду редк. прарод [Дев’ятьох дітей
поховала, онуки в землю полягли, пра-
внуки не задержалися, а ти, бабо, доживай
віку без роду й прароду (Янов.)].

прародйтель, -теля торж. уст. прародйтель
[Іван: Тобі відкриюсь... Тому п’ятсот
літ, як прародйтель наш, князь Святослав
Київський, об’їхав на коні великі границі
руської землі (перекл. з О. Толстого)].

прародйтелька торж. уст. прародйтельница
[Росіянин та українець є рідні брати одної
нашої прародительки-матері... (Ле)].

прародйтельський торж. уст. прародйтель-
ский.

прародич редк. прародйтель [Там [у святому
письмі] сказано, що бог, виганяючи з раю
наших прародичів, дав їм за одежу шкіри
звірячі (Фр.)].

прародичка редк. прародйтельница.
праруськпй лингв. прарусский.

прас, -су обл. 1) см. праска; 2) пресе [Оце
в мене сир під прасом (Киев. у. — Сл. Гр.)];

3)	трепка [Тут на бігу піймав за рясу Попа
Рутульського полку, Смертельного задав-
ши прасу, Як пса, покинув на піску
(Котл.)].

праска, обл. прас, -су утюг [Хтось з них [су-
сідів] залишив на кухні праску (Веч. Київ,
1959, Р); Порскнувши водою на штани,
він так сильно натиснув прасом, що стіл
затріщав (Бойч.)].

прасковйіі утюжньїй.

праслов’янський лингв. праславянский.

прасований 1) глаженньїй; утюженньїй [Треба
завтра натягати свіжішу одежу, прасо-
вану сорочку (Коцюб.)]; 2) прессбванньїй.
Ср. прасувати 1—2.

прасол уст. прасол [Ат! Який уже там з мене
лірик. Прасол же я (Головко)].

прасолувати, -лую, -луєш уст. заниматься
прасольством [Він, кинувши писарство,
крамує там чи прасолує... (Мирн.)].

прасольство уст. прасольство.

прасольський уст. прасольский.

прастарий разг. вековой^ (сохранившийся от
далекого прошлого, очень давний—еще) древ-
ний, старйнньїй [Посеред лісу простора
галява з плакучою березою і з великим
прастарим дубом (Л. Укр.)] Журавлі клю-
чем летять Піднебесним плаєм, Діти ра-
дісно кричать І довкола ну скакать Праста-
рим звичаєм: Круцю, круцю, журавлі,
Ваша мати на водії (Фр.)У.

прасувальний спец, утюжильний; (относящий-
ся к утюжке) утюжний.

прасувальник спец, гладйльщик, утюжиль-
щик.

прасувальниця спец, гладйльщица, утюжиль-
щица.

прасування глажение; утюжение, утюжка
[Ніч панянки просиділи над прасуванням
(Свидн.)}. Ср. прасувати 1.

прасувати, -сую, -суєш 1) гладить; (через
влажную тряпку—еще) утюжить [Біля хати
на дерев’яному столику Оксана старанно
прасує білу сорочку (Шиян)}] 2) (сжимать,
подвергать давлению под прессом) обл. прес-
совать [Віск уже замовлений. В окремій
коморі будете й прасувати і пакувати його
(Фр.)}] 3) (бить) обл. трепать [Ніхто не
бачив, щоб посеред базару прасували мене
по щоках глевким хлібом, як тебеї (Мирн.)}.
прасуватися, -сується страд. з. 1) гладиться;

утюжиться; 2) прессоваться. Ср. прасувати
1—2.

прасунок, -нку разг. уст. скорбь, огорчение,
беспокбйство; 0 хай (нехай) йому
[лихий] ~к! бран. черт побери! [Возьми
на плечі з хлібом клунок; Нехай йому ли-
хий прасунок, Як голодом нам помирать
(Котл.)}.

прати (перу, переш) 1) стирать, мьіть [Прали
біля річки білизну молодиці (Шиян)]]
віддати ~тп отдать в стирку; кін-
чити г^ти окончить стирку, отстирать,
разг. отстираться; 2) (перен. — о дожде)
разг. хлестать [Дощі прали нещадно
(Гонч.)].

пратися (переться) стираться, ммться [Що
на огні переться, а на воді сушиться?
(Віск) (Ном.)}.

праття стирка, мбйка [Праття в мене багато,
коли я його й поперу? (Константиногр.
у. — Сл. Гр.)].

прах, -ху 1) (пьіль, перен. — о том, что
недолговеччо, иичтожно, малоценно) книжн.
уст. прах, рит. персть [Де прахом
залізо і камінь стає, Там серце радянських
солдатів несхитне (Важан)] Хатр зразу ва-
литься, підіймається пил. Серед праху
стоїть незаймана одна тільки піч (Довж.)]
Стряхнувши давній прах, Родився ком-
сомол у битвах, у трудах (Рил.)]] і т й,
п і т й г**хом разг. идтй, пойтй прахом
[З натури нечепурна, неохайна, Олексан-
дра зовсім опустила руки. Хай все йде
прахом! (Коцюб.)] Легко прийде — пра-
хом піде (прислів'я)}] 2) (тело человека
после вмерти) книжн. прах [Схиляю голову

свою, Кладу букет веселих квітів Над
прахом тих, хто у бою Завоював нам пра-
во жити (Лея.)]; тут спочиває ♦—'Х
см. спочивати.

працевлаштування трудоустрбйство.
працедавець, -вця см. роботодавець,
працездатний трудоспосббньїй, работоспосбб-
ньій.

працездатність, -ності трудоспосббность, ра-
ботоспособность [Раціональне чергування
діяльності і відпочинку, а також зміна
одних форм праці іншими —важливий прин-
цип високої працездатності людини, зай-
нятої напруженою рдзумовою працею (Нау-
ка і життя, 1956, 10)}.

працелюб трудолюб, трудолюбец [Он праце-
люб-деревоклюй Поважно сів на древню
іву... (Рил.)]

працелюбний трудолюбйвьш.
працелюбність, -ності трудолюбие.
працівнйк, -ка работник; (тот, кто
работает, трудится — еще) труженик,
книжн. уст. делатель [Ще 25 років то-
му наукові працівники Харківського фі-
зико-технічного інституту вперше в СРСР
здійснили успішні досліди по штучному
розщепленню атома літію (Наука і життя,
1957, 12)] Величезну кількість працівників
преси можна було тут бачити тільки в
перші дні процесу (Гал.)] Колгоспний лад
несе працівникам села радість спільної
праці, заможне і культурне життя (Рад.
Укр., 1950, III)].

працівнйця труженица [їй не треба псувати
собі репутацію хорошої працівниці (Сміл.)}.

працівничок, -чка фам. работничек.

працювати, -цюю, -цюєш 1) работать; (про*
водить время в труде — еще) трудиться;
(об умственном труде — обьічно) занима-
ться [Я буду вчитись в інституті і водночас
працюватиму рисувальницею (Смол.)] І день
і ніч працювала, Подушне платила...
(Шевч.)] Бджола мала, а й та працю®
(приказка)] Р о м а н ю к: ..Письменник
приїхав сюди працювати, йому тиша по-
трібна (Корн.)}] ~ти на заводі ра-
ботать на заводе; в і н ^вав усю ніч
он работал всю ночь; он трудйлся всю
ночь; он занимался всю ночь; паровоз
~*цює на нафті паровоз работает на
нефти; хто не —>цює, той не їсть
кто не работает, тот не ест; кто не тру-
дится, тот не ест [В соціалістичному су-
спільстві для всіх працездатних членів
суспільства діє правило — хто не працює,
той не їсть (Хрущов)}] 2) (над ким, над чим
и коло чого) работать (над кем, над чем);
(прилагать усилия, чтобьі создать, сделать
что-нибудь — еще) трудйться (над чем)
[Мармурові скрині над значними покій-
никами, з пишними арабськими надписами,
над якими працювала фантазія поетів,
теж мертвих уже, пообсипались та зава-
лились від часу (Коцюб.)] Гурти робітни-
ків працюють коло будови: хто робить
цеглу, хто носить мул та воду для неї з
багнистих зарослів (Л. У«р.)]; над
книгою (кнйжкою) работать над
кнйгой; ~ги над собою раббтать
над собой; 3) (находиться в действии,
функционировать) работать; (бьіть в исправ-
ности — еще) действовать [Так почала пра-
цювати комсомольська станція в селі При-
дністровському (Куч.); Мотор працює рів-
но — ніякого стороннього звуку (Гонч.)];
телефон не ~цює телефон не рабо-
тает, телефон не действует.

«ірацЮватися, -цююся, -цюєшся 1) безл.
работаться [Належав Перепелиця до тих
людей, з якими працюється весело і швидко
(Жур.)]; 2) обл. трудиться; (прилагать
усилия) стараться [Треба було вдвох зса-
джувати вулики на віз, ..а я сам працю-
вався_(3лшея. у. — Сл. Рр.)].

працюючий 1) прич. работающий; трудящий-
ся; занимающийся [Стояло лише прозоре
гудіння працюючих на яблуневому цвіті
бджіл (Янов.)]; ср. працювати 1; 2) прил.
трудящийся [Перед молодими громадяна-
ми Країни Рад відкрито всі шляхи до знань,
до науки. Велика увага приділяється,
зокрема, навчанню працюючої молоді (Рад.
Укр., 1956, X/)]; 3) (род. працюючого)
сущ. трудящийся.

праця 1) раббта; (о целесообразной деятель-
ности человека — еще) труд; (род тру до-
зо й деятельности, чаще связанной с учебньїм
процессом — еще) занятие [Коли б уже та
весна швидше приходила, може б, за пра-
цею не йізла в голову всяка нісенітниця!
[Коцюб.); Гнат Яворський допоміг Іванові
дістати добру працю (Чорн.); Комунізм —
це такий суспільний лад, де праця стане
першою життєвою потребою людини (Наука
і життя, 1959, 3); Вони садили виноград,
..а хтось прийде і так, з доброго дива,
почне нищити їх працю? Яким правом?
{Коцюб.); Пого [попа]., підбурювання се-
лян та втручання в її шкільну працю стали
нестерпучими (Коцюб.)]; ~ця над со-
бою раббта над соббй [Федотова з ди-
тячих років виховувалась у родині вели-
кого Щепкіна, який привчав її до робочої
дисципліни, до праці над собою (Мист.,
1955, 2)]; бригада комуністич-
но ї бригада коммунистйческого тру-
да [В період підготовки до XXI з’їзду
партії за почином комсомолу широко роз-
горнувся новий патріотичний рух — ство-
рення бригад комуністичної праці (Хру-
щов)]; даремна ^ця напрасньїй труд
[Кассандра: ..Благати владарку —
даремна праця, вона не знає ні жалю, ні
ласки (Л. Укр.)]; докласти багато
*^ці приложйть мнбго труда [Вона почу-
тила, що свекруха кривдить її в тому, до
чого вона доклала багато праці своїх рук
{Н.-Лев,)]; наймана г^ця см. найма-
ний 2; пожити чиюсь ~цю разг. вос-
пбльзоваться чьйм-нибудь трудбхМ [Нехай
хоч він чесно поживе мою працю, коли так
судилося (Мирн.)]; право на ^цю
право на труд; фізична, розумова
***ця физйческий, умственньїй труд; 2) (ли-
тературное произведение, обьічно на науч-
ную тему) раббта, труд; (только мн. ч.:
праці, род. праць) (названая научньїїс сбор-
ников, журналов) книжн. трудьі [з-під

його [Франка] пера вийшов цілий ряд
солідних наукових праць (Коцюб.)]; ~ці
наукового товариства трудм
научного ббщества; дипломна г-^ця
дипломная раббта [На останньому курсі
академії він, за порадою професора Моро-
зова, уже опрацьовував наукову тему..
Потім з успіхом захистив її як дипломну
працю (Л>)]; 3) школьн. раббта; пись-
мова Г^ЦЯ см. письмовий.

працьовйтий 1) трудолюбйвмй; (работающий
усердно, охотно разг. — еще) работящий,
раббчий [Колгоспників Мороза і Кири-
ченка, розумних, відданих і працьовитих,
райком залишив для підпільної роботи —
зв’язківцями (Ст ); В повітрі пахощі липи,
пахощі меду, гук та зик від працьовитої
бджоли (Мирн.); її працьовиті руки са-
дили оці квіти багато років тому (Шиян);
В працьовитім колективі всі заможні і
щасливі (приказка)]; 2) (редк.: вьіражаю-
щий деловую озабоченность, занятость де-
лом) деловйтьій; (умельїй и предприимчивьій
в работе — еще) дельньїй, деловбй.

працьовитість, -тості 1) трудолюбие [За ко-
роткий час полюбили вони її за веселість,
бадьорість і працьовитість (Шер.)]; 2) де-
ловйтость; дельность. Ср. працьовйтий
1—2.

працьовито нар. 1) трудолюбйво; 2) деловйто;

* дельно [Біля довгих колгоспних ферм, скла-
дів, майстерень працьовито клопочуться
люди (Волош.)]. Ср. працьовйтий 1— 2.

прач, -ча валек [По вулиці оддавалася луна,
немов десь баби прачами вибивали бі-
лизну (Вас.)].

прачка прачка, уст. портомбя, портом бйка
[Наїхало за нею і хлопців і дівчат кімнат-
них, і шевців, і кравців, і прачок, і шва-
чок (Вовч.)].

праща ист. праща [Праща — ручне метальне
знаряддя, що було поширене в стародавні
часи у більшості народів (Наука і життя,
1956, 12); Ох, що за погляд! Мов з пращі
камінчик! (Л. Ук-р.)].

пращник ист. пращник.

пращур, -ра пращур [Удався, мабуть, я у
того пращура свого, у Савлука-козака
(Вовч.); Миготить радісна, пиховита думка:
«Між моїм родом — батьками, дідами, са-
мими далекими пращурами — я перший
їду до культури» (Вас.)].

пращурівський праіцуровский [Було, по ву-
лицях знайомих Ідеш до рідної ріки — І рап-
том бачиш владний помах Богдана гордої
руки.. І повен дум ширококрилих, Неначе
закипіла знов І розлилась огнем по жилах
Гаряча пращурівська кров (Рил.)].

пращурка пращурка [Увесь рід її, всі баби і
прабаби з пращурами і пращурками були
такі ледачі (Яарв.)].

преамбула преамбула [Оцю преамбулу, ска-
зать, Ми пишемо свідомо, — Щоо вам до-
кладно показать, І хто ми є, і що ми
(Воскр.)].

пребагатий разг. пребогатьш [Зовуть його
[Кармелюка] пани розбійним татем, А між
людей то слава не лиха, — Заллє за' піку
ру сала пребагатим (Мал.)].
пребагато нар. 1) разг. пребогато; 2) уст.
премного, книжн. премножество (сущ.) [І вже
не полічу, мабуть, скільки багато тепер у
його їх [вуликів] придбано, — мабуть, ба-
гато й пребагато (Вовч.)].

преблагосклбншіїі арх., ирон. преблагосклон-
пьій [Вона дивилася на світ Преблаго-
склонними очима (Рил.)].

превалювати, -лює превалйровать [Музикаль-
не звучання й кольорова мальовничість
превалюють у нього [Міцкевича] над пла-
стикою (Рил.)].

превелебний 1) церк. преосвященний [Є п і-
с к о п: Тобі не тяжко говорити, дочко?
П р і с ц і л л а: Ні, ні, не тяжко, преве-
лебний отче! (Л. Укр.)]; 2) редк. вьісоко-
чтймьій [Задзвонили в усі дзвони, 3 гар-
мати стріляли, Превелебную громаду До-
купи скликали (Шевч.)].

превелебність, -ності церк. преосвященство,
високопреосвященство.

превеликий разг. превелйкий, величайший;
(о размерах чего-нибудь — еще) преболь-
шбй [Мені печаль і досада превелика скої-
лась (Вовч.); Ви в Макухах ніколи не бу-
вали? Село воно превелике! Скільки улиць,
скільки заулочків — сказать: без ліку
(Вовч.)]; н а г^ке диво к величайшему
удивлению [На превелике диво, Замфір не
пручався (Коцюб.)]; н а ~кий жаль
к величайшему сожалению, к крайнему
сожалению, к глубокому сожалению [На
превеликий жаль, я трохи запізно отри-
мала листа (Л. Укр.)]; на ~ку сйлу,
(реже) через «-'ку силу с большим
трудом, с огромними усйлиями [Насилу
та на превелику силу його відволодали.
Вже і водою обливали і трусили... аж
ось зирнув, повів кругом очима (Квітка);
Через превелику силу добрела ївга до
приятельки (Квітка)].

превентйвннй превентйвний.

превеселий разг. превеселий, развеселий;
(жизнерадостньш уст. — еще) разгульньїй
[Що то за гуляння на тім грищі було пре-
веселе! (Вовч.); А жінка в його., превесела
така, що й час не змигнеться з нею (Вовч.)].

превесело нар. разг. превесело [Я простий
чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Ви-
шеньці моїй., превесело (Греб.)].

превйспреній уст., ирон. превьїспренний.

превосходйтельство дорев., дипл. превосходй-
тельство [— Ваше превосходйтельство! —
гукнув з другого краю Колісник. — Хіба
в нас шампанського не стане? (Мирн.)].

превражий уст. позз. 1) вражий, вражеский;

2) (дьявольский) разг. вражий; чертов [Зна-
ти козака, превражого сина, Що з дівчини
сміється (Чуб.)].

прегарний прекрасний; (отличньїй, замеча-
тельньш—еще) превосхбдньїй, удивйтель-
ньій; (восхитительньїй)разг. дйвний [А н н а:
..Ватага суне витязів удалих 3 богатирем
прегарним на чолі (Коч.); Прегарні кили-
ми домашнього виробу прикрашали стіни,
долівку й дивани (Коб.); Діти з німим по-
дивом гляділи на прегарного звірка (Ф^.)].

ьрегарно нар. прекрасно; превосхбдно, уди-
вйтельно; дйвно [Його струнка фігура..,

здоровий, засмалений морським вітром вид
та червона хустка на голові прегарно од-
бивались на тлі блакитного моря (Коцюб.)].
Ср. прегарний.

пред предл. см. перед1.

предвічний предвечньїй [Найстаріша біда —
предвічна мужицька журба точить день і
ніч твою голову (Козл.); Неначе над Дні-
пром широким, В гаю — предвічному гаю,
Поставлю хаточ/у (Шевч.)].

предводйтель, -теля дорев. предводйтель [Ми-
рові посередники повіту [з 1861 р.] ста-
новили повітовий з’їзд на чолі з повітовим
предводителем дворянства (Іст. Укр. РСР)].
предводйтельськпй дорев. предводйтельский
[Через тиждень прилетів у Гетьманське
посередник Кривипський, та прямо в пред-
водительську канцелярію (Мирн.)].

предйвппй удивйтельньїй, разг. дйвний; (не-
обьїкновенньїй, восхитительньїй) изумйтель-
ний [От іде він через місто, дивиться: па-
лац такий предивний, що відколи живе,
то ще такого ніде не бачив (народна казка);
В кімнаті багато предивних тепличних
квіток (Л. Ук^.)].

предйвно нар. удивйтельно; дйвно; изумй-
тельно [А Реєнт, у речах і висловах пал-
кий.., Зібгався, скорчився і пальці ви-
ставляв, Що ними рухи псів предивно уда-
вав (перекл. Рильського); Лиш один розу-
мів його [Михайла].. Се ж був той старий,
на слова скупий, на вид незначний чоловік,
..з предивно ніжним почуттям і., несміли-
вим серцем (ІГоб.)]. Ср. предивний.

предикат лог., лингв. предикат.

предикативний лог., лингв. предикативний
[Потебня включав до категорії прикладки
прикметники, коли вони в якійсь мірі
предикативні (Мовозн., 1949, VII)].

предпкатйвність, -ності лог., лингв. преди-
кативносте

предикатйвно нар. лог., лингв. предикатйвно.
предикація лог., лингв. предикация.

предків, -кова, -кове предковий, предков
(род. п. от предки), предковский.

предківськіїіі предковский, предковий, пред-
ков (род. п. от предки) [Переїхавши на
Україну, Єремія на диво обновив предків-
ський замок (Стор.)].

предківіцйна разг. старина; унаследованное
от предков.

предковічний уст. древний; (существующий
издревле — еще) вековбй [Ген-ген на полях,
Па колгоспних ланах, Де могили предко-
вічні з вітрами розмовляють, Там нащадки
козацькі шляхи в новий світ прокладають
(дума); Мальовані очі, мов справді живі,
йому відмовляють: «Ми всі вартові твого
предковічного права» (Л. Укр.)].

предмет 1) предмет [Надворі сні^ синів та
грав вогнями, в морозному повітрі пред-
мети здавались твердішими, гострішими
(Коцюб.); Соціальне значення технічного
прогресу, шляхи і перспективи його роз-
витку були предметом глибоких дослі-
джень В. І. Леніна (Наука і життя, 1957
^)]; ~т бажань предмет желаний;
г^ти домашнього господар-
с т в а (вжитку) предмети домашнего
обихода; г~тп першої необхідно-
с т і предмети первой необходймости; г^ТИ
повсякденного вжйтку см. по-
всякденний;	розкоші предмети

роскоши [Немало робітників у великих
містах при капіталізмі жили р того, що
виробляли предмети розкоші (Ленін)]',
2) (цикл знаний, образующий особую дисцип-
лину преподавания) спец, предмет [Голов-
ним у навчанні Радіщев вважав — на-
вчити учнів розуміти предмет, який ви-
вчається (Вісник АН УРСР, 1949, 5)];
о б о в’я з к 6 в и й ~т обязательннй пред-
мет.

предметний предметний [Одним з компонен-
тів сатиричних образів Гоголя є опис пред-
метного світу, що оточує героя, опис його
житла, обстановки, деталей повсякден-
ного побуту (Рад. літер., 1955, 18)', Зав-
жди повне змісту, предметне, часто гру-
бувате слово [Л.М.]Толстого було не оздобою,
воно будівельним матеріалом лягало у спо-
руджуваний палац твору величного і все-
бічного змісту (Кундз.)', Революція учить.
Вона дає всім класам народу і всім наро-
дам Росії прекрасні предметні уроки
на тему про суть конституції (Ленін)]',
~ний покажчик предметний ука-
затель.

предметність, -пості предметность [Віршам
П. Дорошка властива предметність в
образах і порівняннях (Іст. укр.
літ.)].

предметно нар. предметно [Партійні органі-
зації проводять масово-політичну роботу
серед трудівників сільського господарства
предметно, пов’язуючи її з конкретними
завданнями кожного колгоспу (Колг. Укр.,
1956, 2)].

предобрий разг. 1) предобрий, добрейший;
2) (в протиеоположность плохому) прехо-
роший [І корову з панського двору до нас
привели! А корова добра-предобра (Янов.)]',
3) (в формуле вежливого обращения) добрей-
ший.

предовгий разг. 1) (в прСстранстве) предлйн-
ньій, уст. предолгий [А там уряд Предовгі
два столи стоять (Мирн.)]', 2) (во времени)
предолгий; (о речи, письме и т. п. — еще)
пространньїй [Тиждень мандрування по
весняних степах був для пана обозного
нудний та предовгий (Ільч.)].

предок, -дка 1) предок [Хто сіє хліб, хто ста-
вить дім, Хто створює поему, — Той буде
предком дорогим Нащадкові своєму (Рил.)',
Фізичним типом людини в епоху серед-
нього палеоліту був неандерталець — без-
посередній предок сучасної людини (Іст.
Укр. РСР)', Викопні форми тварин і рос-
лин є предками сучасних форм (Осн.
да/><?.)]; 2) (только мн. ч,: предки, -ків)
(поколения, жившие задолго до настояіцего
времени) предки [Молодий хло-
пець: Було їм [переможцям] про славу
наших предків заспівати, щоб знали силу
нашого народу! (Л. Укр.)].

предокучити, -чу, -чиш разг. [сйльно] на-
доесть [Уже ж мені та й нредокучило, Під

віконцем стоячи, Твою волю волячії, Тебе
дожидаючи (Чуб.)].

предосить нар. разг. предостаточно [Решти
води було предосить для самої господарки.
Хіба згадаєш, скільки разів доводилося
обходитись і меншою її кількістю! (Янов.)].

представити см. представляти,
представитися см. представлятися.

представлений представленньїй [В 1825 році
Росія вперше бачила революційний рух
проти царизму, і цей рух був представле-
ний майже виключно дворянами (Ленін)'г
В українській драматургії широко пред-
ставлений жанр історичної драми (Літ.
газ., 1953, XII)].

представлення представление [Після першо-
го представлення, при котрім усі гості за
чергою подавали йому [Несторові] руку
дехто промовив до нього пару слів (Ф/?.)].

представляти, -ляю, -ляєш, представити^
-влю, -виш книЖн. 1) представлять, пред-
ставить [Я вас не представляю одного од-
ному, ..бо ви вже знайомі (Головко)', Гри-
цуняк наблизився до нас, нас представи-
ли один одному, ми обмінялися кількома
словами і розійшлися (Фр.)]; ~ти до
нагороди представлять, представить
к награде; 2) (только несоверш.: действо-
вать от имени, по поручению кого-нибудь,
чего-нибудь,' бьіть вьіразителем чего-нибудь)
представлять [Крикун: Редакція сто-
личної газети, яку я маю честь представ-
ляти, доручила передати вам, товаришу
командуючий фронтом, ..гаряче поздоров-
лення (Корн.)’, Коли, з одного боку, гроші
представляють проданий товар, то, з дру-
гого боку, вони представляють товари, які
можна купити (Маркс)]', ~ляти інте-
реси чиї представлять интересьі чьи
[Завдання партії — захищати інтереси ро-
бітників і представляти інтереси всього
робітничого руху (Ленін)].

представлятися, -ляюся, -ляєшся, предста-
витися, -влюся, -вишся 1) представляться,
представиться [Омелян: ..Маю честь
представитися. Новий учитель тутешній
Омелян Ткач (Фр.)]', 2) страд, з. (несо-
верш.) представляться.

представиш;, -ка представйтель [Тоді пан
коронний гетьман відпустив одного з ко-
зацьких представників на Січ з відповіддю,
а інших затримав (Тулуб)', Передові пред-
ставники польської культури завжди були
близькими українському народові (Корн.)].

представнйцтво книжн. представйтельство
[Влада повинна належати цілком і виключ-
но трудящим масам та їх повноважному
представництву — Радам робітничих, сол-
датських і селянських депутатів (Ленін)].

представниця представйтельница [На мітингу
виступили представниці дівчат Франції,
Італії, Ірану, Німеччини і Китаю (Рад.
Укр., 1951, VIII)].

представнйцький полит. представйтельньїй
[Самодержавство царя вело одчайдушну
боротьбу проти запровадження представ-
ницьких установ в Росії (Ленін)]; ^киіі
державний лад полит. предста-
вйтельньїй образ правлення.
предстати, -тану, -танеш книжн. уст. пред-
стать [Припливуть.. Святії мученики. Діти
Святої волі. Круг одра, Круг смертного
твого предстануть В кайданах (Шевч.)].

предтеча книжн. уст.^ рит. предтеча [Май-
бутніх днів предтечі світлі ми (Сос.)].

пред’явити см. пред’являти.

пред’явлення, пред’являння предьявление;
явка [Приводом для пред’явлення пре-
тензій Святослава на київський стол став
невдалий похід київського князя на по-
ловців (Нар. стар. іст. УРСР)’, У [вибор-
чому] пункті нового місця мешкання (по-
стійного або тимчасового) виборець вно-
ситься в список виборців по пред’явленні
«Посвідки па право голосування», а також
посвідки про особу (Полож. про вибори)].
Ср. пред’являти.

•пред'являти, -ляю, -ляєш, пред’явити (пред’-
явлю, пред’явиш) книжн. предьявлять,
предь явить; (канц. уст. — еще) являть,
явить [Нові й нові грандіозні завдання,
що постають перед партією в процесі ко-
муністичного будівництва, пред'являють
до кадрів партії все вищі вимоги
(Рад. Укр., 1950, IX)’, Він [Тарасик] на-
казує суворо: — Пред’явіть свої квитки!
(Забіла)]; г^ти обвинувачення
предьявлять, предьявйть обвинение.

пред’являтися, -ляється страд. з. пред'яв-
ляться.

пред’явник, -ка предьявйтель.
пред’явниця предьявйтельница.
.пред’явницький предьявйтельский.
пред’ярмаркбвий, редк. нред’ярмарочний
предь ярмарочннй [Був нред’ярмарочний
день (Фр.)].

презабавний разг. презабавний; (смешной
4разг.—еще) препотепінмй.

презабавно нар. презабавно; препотешно [Во-
на [сойка]., розумними очима цікаво ди-
вилася на нас, презабавно зазираючи по-
над краєчок гнізда (Фр.)]. Ср. преза-
бавний.

прездоровий разг. пребольшбй, 'Громадний,
огрбмньїй [Далі йшли довгі магазини, а
серед майдану стояла прездорова сахарня
(Н.-Лев.)].

презент, -ту разг. уст. шутл. презент [Який
би презент йому зр.обити? (Н.-Лев.)].

презентабельний разг. уст. презентабельний,
презентабельність, -ності разг. уст. презен-
табельносте

презентант фин. презентант.

презентація фин. презентация.

презентувати, -тую, -туєш разг. уст. шутл.
презентовать [Пан Войський не візьме
того собі у гнів, Як персня я йому уклінно
презентую (перекл. Рильського)’, Другого
дня Юзеф.. попрощався з нами і, забгавши
собі до кишені ласощі, що ми йому пре-
зентували, ..рушив від готелю (Досв.)].
презерватив мед. презерватив.

презерватйвний мед. презерватйвньїй.

президент президент [Першим президентом
Української Академії наук був відомий
вчений В. Ведшадський (Іст. Укр. РСР)]’,
республіки президент респуб-
лики.

президентство президентство.

президентствувати, -і вую, -твуєш и президен-
тувати, -тую, -туєш президентствовать.

президентський президентский.
президентування президентство,
президентувати см. президентствувати.

президія презйдиум [Відбувалася районна
комсомольська конференція. Степана об-
рали в президію (Волош.)’, До столу пре-
зидії подавдли записки, зголошувалися
на виступи (Ле)].

Президія Верховної Ради СРСР Презйдиум
Верховного Совета СССР.

презирливий презрйтельньїй [На лиці Мишка
застигла презирлива усмішка (Шовк.)].

презйрливість, -вості презр йтельность.
презйрливо нар. презрйтельно [Тарас пре-
зирливо викривив губи і, як миша, юркнув
назад у ^ашту (Панч)].

првзйрство презрение [Ненависть і презир-
ство ношу я в своєму серці до фашизму
(Довж.)]; ставитися з ^вом д о
кого, до чого относйться с пре-
зрением к кому, к чему, презирать кого,
что [О л ь г а: ..Ви називаєте всіх міща-
нами, обивателями, ви з презирством ста-
витесь до всіх... (Корн.)].

презренпий презренннй [Державна дума, ця
презренна і огидна комедія народного пред-
ставництва, була похована: її розбив вщент
перший удар могутнього пролетарського
натиску (Ленін)].

презумпція филос., юр. презумпция.

прейскурант прейскурант [їх [декадентів] опи-
си виглядають радше як вказівки для ма-
ляра або як прейскуранти різних вишука-
них фарб (Фр.)].

прейскурантний прейскурантний [Нафтопро-
дукти і запасні частини рекомендується
облічувати за прейскурантними цінами
(Колг. Укр., 1958, 5)].

преклонити см. преклоняти.

преклоніння преклонение, (реже) поклоне-
ние.

преклоняти, -пяю, -няєш, преклонйта, -пю,
-нйш книжн. преклонять, преклонйть; ^тп
коліна преклонять, преклонйть колени,
уст. преклоняться, преклонйться.

прекос с.-х. прекос [Досвід показав,„ що в
колгоспах Лісостепу і Полісся найвигід-
ніше розводити.. овець породи прекос
(Соц. тварин., 1956, 1)].

прекрасне 1) прил. см. прекрасний; 2) (род.
прекрасного) сущ. прекрасное [Справжній
театр повинен., утверджувати засобами
сценічного мистецтва кращі людські ідеали,
формувати поняття прекрасного, бути своє-
рідною школою життя (Мист., 1957, 5)].
прекрасний прекрасний; (отличньїй разг. —
еще) превосхбдннй. великолепннй; (вьізива-
ющий восхищение разг. — еще) ^восхитй-
тельннй, дйвннй [В нашій країні стало
прекрасною традицією у дні свят і ювілеїв
підводити підсумки всього, що зроблено
власними руками (Рад. Укр., 1954, І)’,
— Скоряюся своїй прекрасній дамі, — вкло-
нився Грохольський (Тулуб); У Франка
є прекрасна річ — лірична драма «Зів’яле
листя» (Коцюб.); Горкунов був хорошим
розвідником. Він десятки разів відзна-
чився в боях, виявляв прекрасне знання
воєнної справи (Верш.); Був прекрасний
той день. Небо тихе та чисте (Тич.); Потім
вони чули музику, далеку, незрозумілу,
прекрасну (Гонч.)]; ~яа стать см.
стать 1.

прекрасно нар. прекрасно; превосходно, ве-
ликолепно; восхитйтельно, дивно [І. Фран-
ко прекрасно усвідомлював роль передової
російської літератури в розвитку україн-
ського художнього слова (Рад. літер.,
1957, 3); Єднала [пташка] небо з землею
в голосну арфу і грала на струнах симфо-
нію поля. Це було прекрасно (Яог{юб.)].

Ср. прекрасний.

прекраснодушний ирон. уст. прекраснодуш-
ний [Читаючи ці вірші, так і бачиш перед
собою «прекраснодушного» інтелігента-
мрійника (Нович.); Генріх: Перед су-
дом всіх поколінь майбутніх Посадять по-
руч на ганебну лаву І полохливу заячу
породу Й довірливих ослів прекраснодуш-
них! (Мур.)].

прекраснодушність, -ності ирон. уст. пре-
краснодушне [Провина Сокола була дуже
серйозна, і Ліза не мала права виказувати
йому найменшої прекраснодушності (Ру-
денко)].

прекумедний разе, презабавний; (крайнє смеїи-
ной разг. — еще) уморйтельнмй.

прекумедно нар. презабавно; уморйтельно.
Ср. прекумедний.

прелат церк. прелат [Збиралися кардинали
Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду, '
І прелатів лава (Шевч.)].

прелімінарії, -ріїв дйпл., перен. прелиминарии
[В Маєвського були зіркі очі. Він зрозумів,
що прелімінарії можна вважати за закін-
чені. (Шовк.)].

прелімінарний дипл. прелиминарньїй.

прелюбодійний уст. прелюбодейньїй [Та жда-
ла, ждала жениха, ..Та страх боялася
гріха Прелюбодійного (Шевч.)].

преліободіянпя уст. прелюбодеяние*

прелюд муз. прелюд.	'

прелюдія 1) муз. прелюдия; (небольшое само-
стоятельное музьїкальное произведение —
еще) прелюд [Загув оркестр прелюдію
(Н.-Лев.); Аптей.. промовляє повагом і без
музики, далі раптом, без прелюдії, почи-
нає співати (Л. Укр.)]; 2) перен. прелюдия
[Воздвиженський заговорив до Марти дуже
солодким голосом, так що вона й не втя-
мила спершу, до чого воно йдеться і до
чого він прямує. То була його прелюдія

прем’єр, -ра 1) полит. премьер [Той иевда--
лий прем’єр [Керенський] у скрутну хви-

* лину був вивезений з Петрограда (Гонч.)];

2) театр, разг. премьер.

прем’єра театр, премьера [На прем’єрі
«Руслана і Людмили» він разом з Карлом
Павловичем і товаришами сидів у ложі
(Лят.)].

прем’єр-міністр, -ра лремьер-минйстр.
прем’єрство премьерство.

прем’єрський премьерский.

прем’єрша театр, разг. премьерша.

премилий разг. премилий [Наум, вислу-
хавши його, не стерпів, та аж поцілував
його у голову і дума: «Що за премила ди-
тина!» (Квітка)].

премйло нар. разг. премило [Враз дама до-
жовує, ковтає і премило вишкіряв золоті
зуби до Юри (Слол.)].

преміальний премиальньїй [Застосування чис-
ленних преміальних форм оплати по суті
узаконювало постійну надбавку до тариф-
ної ставки (Рад. Укр., 1956, X)].

преміальні 1) прил. см. преміальний; 2) (род.
преміальних) сущ. премиальньїе [Служиш
ти при доброму начальстві — Будуть пре-
міальні й похвала (Дор.)].

преміант редк. получающий премию, удо-
стоєнні^ премии [Через усі класи нормаль-
ні йшов я першим або другим преміантом
(Фр.)].

премійований премирбванпьій [В 1895 році
оповідання О. Маковея «Весняні бурі»
було премійоване на конкурсі «Зорі»
(Жовт., 1956, 2)].

преміювальний премирбвочньїй.
преміювання премирование.

преміювати, -міюю, -міюєш премировбть
[Його преміювали екскурсією до Москви
на сільськогосподарську виставку (Козач.)].
преміюватися, -міювться страд. з. премиро-
ваться.

премія премия [..Політбюро вимагає без-
умовно переводу на премію якнайбільшого
числа відповідальних осіб за швидкість
і збільшення розмірів виробництва і тор-
гівлі як внутрішньої, так і зовнішньої
(Ленін); До Стовбуна підходили товариші
оглядати його премію — кишеньковий го-
динник (Слід.)]; Ленінська ^мія
Ленинская премия [Великій групі провід-
них учених, конструкторів і спеціалістів
присуджено Ленінські премії (Наука . і
життя, 1958, 1)]; страхові ^мія
фин. страховая премия.

премнбгий уст., торж., ирон. премнбгий
[Хмельницький: ..Згадайте ще не-
давні жертви предків наших і братії на-
шої.. А премногих з ними козаків на спині
віткнули і'іншими лютими муками життя
позбавляли (Корн.)].

премного нар. уст., торж., ирон. премного,
премножество (сущ.) [Були незручності у ньо-
го: Він мав усяких звань премного (Воскр.)].
премудрий премудрий [Жінка: Я знаю,
в вас думки либонь премудрі'все про науки,
про високі справи (Л. Укр.); Отож пре-
мудрий прозорливець, Поміркувавши, взяв
єлей Та взяв од козлищ і свиней Того
Саула здоровила І їм помазав во царя
(Шевч.); Взагалі «якось-то буде», .але в
найліпшому значенні сеї премудрої сен-
тенції (Л. Укр.)]; г-^ра голові разг.
мудрейшая голова, семи пядей во лбу, семи
пядень во лбу.

премудрість, -рості уст., разг. ирон. премуд-
рость [Джонатан: Так, батьку мій!
Сама свята премудрість твоїми се устами
промовляє! (Л. Укр.); — Так се ти приїхав
у Київ премудрості набиратись? — питає
Жук Петра (Мирн.); Він якось-таки скін-
чив реальну школу, хоч од лінивства двічі
трохи не втопився, перепливаючи ту не-
глибоку річку премудрості (Н.-Лев.)].

премудро нар. уст., разг. ирон. премудро
[Р і ч а р д: ..Схотіли, щоб я там фініки
якісь ліпив над вікнами та над дверима
в школі — се Годвінсон так видумав пре-
мудро покрасу ту, десь вичитавши в тексті
(Л. Укр.)].

пре непорочний уст. пренепорбчннй [Ти ідеш,
пренепорочна, 3 немовлятком зголоднілим
У безкрайньому просторі, В сніговиці по
степу (Рил.)].

пренїжнпн пренежннй, нежнейшмй [— Се
тобі мамка післали!— повторив Івоніка,
і крізь його голос пробилася, як перше,
преніжна безгранична любов (Яоб.)].

преніжно нар. пренежно [1 подружжя Полов-
ців пішло до домівки. Вони йшли,
преніжно обнявшись ^Янов.)].

преображати, -жаю, -жаєш, преобразйти,
-ражу, -разиш книжн. редк. преображать,
преобразйть.

преображатися, -жаюся, -жаєшся, преобра-
зйтися, -ражуся, -разйшся книжн. редк.
преображаться, преобразйться [Вона [Зань-
ковецька] вся преображалась, мінялась в
обличчі, загорялись її очі, чудово бринів
голос (Минуле укр. театру)].

Преображення книжн. редк. нреображение.
преобразйти см. преображати.

нреобразйтися см. преображатися.

преосвященний, -ного сущ. церк. преосвя-
щенний [Преосвященний хотів щось го-
стро заперечити Мамаєві (Ільч.)].

преосвященство церк. преосвященство [Його
преосвященство сидів біля столу (/льч.)].

препарат, -ту препарат [Рідкий * препарат
фосфоробактерину дає високий ефект на
чорноземах і каштанових грунтах Степу
і Лісостепу України (Колг. Укр.., 1956, 3);
Чимало лікувальних препаратів, які в
минулому відносились до так званих на-
родних засобів, тепер дістали широкого і
успішного застосування в клінічній прак-
тиці (Мед. ж., 1953, XXIII, 4)1.

препаратйвішй спец. препаративний [З
препаративною метою використовували зви-
чайно серця крупних тварин (Укр. біох. ж.,
1949, XXI, 5)].

препаратний спец, препаратний.

препаратник спец, препаратник.

препаратор, -ра спец, препаратор.

препараторська спец. 1) прил. см. препара-
торський; 2) (род. препараторської) сущ.
препараторская [Хімічний кабінет., скла-
дається з препараторської, хімічної ауди-
торії і виробничо-хімічного музею (Наука
і життя, 1958, 12) ].

препараторський спец, препараторский.
препарований спец., перен. препарйрованньїй.
препарувальний спец, препарбвочньїй.

препарувальня спец. разг. препарбвочная

(еущ-)-

препарування спец., перен. препарирование. ]

препарувати, -рую, -руєш (несоверш. и соверш.)
спец., перен. препарйровать [— Його [д-ра
Гальванеску] препарувала я, — спокійно
відказала Сахно. — З допомогою одного
славетного в тих місцях хірурга (Слюл.)І.
препаруватися, -рується страд, з. препарйро-
ваться.

препаскудний разг. прескверньїй [Вітер по-
вівав од заводів, і далеко на полі було
чути препаскудний противний сморід од
перепалених кісток, од гнилого малясу
(Н.-Лев.)].

препйшний разг. роскбшньїй [Є л е а з а р:
..Злий сусід запалив наш рясний вино-
град і спустошив зелений садочок, погоріла
лоза, полягли ягідки і препишна краса
спопеліла (Л. Укр.)-, Вона, кат її не взяв,
препишна молодиця (Вовч.)].

препишно нар. разг. роскбщно [Поміж ли-
царів блискучих, поміж дам препишно
вбраних королівна йде поволі у буденних
чорних шатах (Л. Укр.)].

преповажно нар. разг. редк. с большйм до-
стоипством; бчень важно; бчень серьезно,
разг. пресерьезно [Ось він [лицар] в’їхав
преповажно На., подвір’я (Фр-); Ті
слова сказані були преповажно, без тіні
жарту (Фр.)].

препоганий разг. 1) бчень плохбй; (дурной
разг. — еще) прескверньїй; (вьізьівающий от-
вращение — еще) отвратйтельнілй, отврат-
ньій, фам. мерзопакостішй [Згарський ли-
шив Калиновича в препоганім настрою
(Фр.); А пан глянув... одвернувся... Пі-
знав... препоганий (Шевч.); Погода весь
час препогана, холодно, хмарно, дощі
(/Гоі{юб.)]; 2) редк. бчень некрасивий,
разг. пребезобразньїй [Не пускають саму
мене У садочок гулять. А хоч пустять, то
з ним, 3 препоганим старим (Шевч.)].

препогано нар. бчень плохо; пресквбрно;
отвратйтельно, отвратно; мерзопакостно; из
рук вон [плохо] [Нам співали якась співач-
ка і художник Рудінов.., але співали препо-
гано (Коцюб.)]. Ср. препоганий 1.

преподобіє церк. преподобне [— Ваше пре-
подобіє, вельмишановний отче Никоне, —
писав.. Павло до свого ^приятеля благо-
чинного. — Маю невеличке до тебе про-
хання (Кач.)].

преподобний 1) церк. преподобний [Не зовіте
преподобним Лютого Нерона (Шевч.)];
2) разг. редк. прекрасний [Припну фар-
тух дорогий — Срібні-злоті береги, ..Пре-
подобна дівчина! (Чуб.)].

преподобник церк. разг. праведник; (перен.
ирон. — еще) смиренник, святоша [Осту-
пись, будь ласка, а то ще вбрикну й тебе,
преподобнику (Н.-Лев.)\.

преподобниця праведниця; смиренница, свя-
тоша [Ми й без того в цих патріархальних
сукнях поставали схожі на якихсь свя-
тих преподобниць) (Н.-Лев.); 1 в г а: .. А то
що за преподобниця з ним? А ну, я її
за кучері піймаю (Мирн.)]. Ср. преподоб-
ник.

прерафаеліт иск. ист. прерафазлйт [О с тро-
ж и н, здалека поглядаючи на картину:
А, ви малюєте? Може, пової якої школи
тримаєтесь? Імпресіоністів? Прерафаелі-
тів? (Л. Укр.)].

преріаль, -ля ист. прериаль.

прерійний геогр. прерийньїй.

прерія геогр. прерия.

прерогатива книжн. прерогатйва [І що ж те-
пер, пане? Ви завжди просили мене не
вмішуватися у ваші прерогативи (Дм.
Бедз.)].

прес пресе [Оксанин прес стояв далеченько
від преса Кадирбаєва, але пресувальники
бачили одне одного (Ткач)]; карусель-
ний <—/с техн. карусельний пресе [Ши-
роко треба впровадити., карусельні преси
для пресування дрібних деталей верхнього
одягу і білизни (Наука і життя, 1957,
1)]; черевний анат. брюшнбй
пресе.

преса пресса; (совокупность напечатанного —
еще) печать [Преса допомагає партії вихову-
вати маси в комуністичному дусі, мобілізу-
вати їх на виконання грандіозних завдань
господарського і культурного будівництва
(Рад. Укр., 1953, Х11) \ Герцен створив віль-
ну російську пресу за кордоном — в цьому
його велика заслуга (Ленін)]; в <^сі в
прессе, в печати; (нар. — еще) печатно
[Олесь Гончар виступив у пресі з першими
художніми творамище 1938 р. (Рад. літер.,
1949, 11)]; періодйчна ^са (повре-
менньїе издания: газети, журнали) периодй-
ческая печать.

прес-бюро нескл. сущ. ср. р. пресс-бюрб.
пресвітер, -тера церк. преевйтер.

пресвітеріанин рел. пресвитерианин.
пресвітеріанка рел. пресвитериапка.
пресвітеріанство рел. пресвитерибнство.
пресвітеріанський рел. пресвитерианский.
пресвітлий пресветлцй [Хор панегіри-

стів: ..Так і пресвітлий рід Мецената з
променя в промінь переливає сяйво своє!
(Л. Укр.)].

пресвятйй церк., перен. пресвятбй, святейший
[Не вам, в мережаній лівреї Донощики і
фарисеї, За правду пресвятую стать І за
свободу (Шевч.)].

прес-конференція пресс-конференция.

преславний 1) разг. преславний (разг.), слав-
ний [Мина літо, мина й друге, А на третє
линуть Преславнії компанійці В свою
Україну (Шевч.); Москва наша люба, Мо-
сква наша славна! Красою ти дужа, ділами
преславна! (Тич.); П а р і с: ..Ми перемог-
ли! Кассапдра: Ти звеш се пере-
могою? Вся слава, вся наша честь погинула
давно.. Справді, преславна перемога!
(Л. Укр.)]; 2) (в обращении) уст. вілсокочтй-
мьій [Ключар..: Преславний пане, роз-
мовляй в спокою, — як хто з старших
надійде, я скажу (Л. Укр.)].

пресловутий пресловутьій [Так отаким-то по-
битом, паничу, пресловуту козацьку січ
зруйнували і хвацьке запррізьке військо
викоренили (Стор.); Пресловуте «визво-
лення» [1861 р.] було найбезсовіснішим
грабежем селян, було рядом насильств і
цілковитою наругою над ними (Ленін)].

пресований прессбванньїй [Горою лежали тю-
ки пресованого сіна (Шиян)].

пресовидувийй техн. прессовмдувнбй; <^па
м а ш й н а прессовмдувная машйна.

пресовий техн. прессовьій [Могутня робота
йде в пресових цехах великого заводу
(Собко)].

прес-пап’є нескл. сущ. ср. р. пресс-папье
[Кожна річ в кабінеті, починаючи від столу
і кінчаючи прес-пап’є, здавалося, при-
значалась не для щоденного користу
вання і вжитку, а для симетрії, для краси
(Ткач)].

преспокійно нар. разг. преспокбйно [Зразу
після того, як стражники пішли, вона
преспокійно видоїла корову, позамітала
хату (Гал.)].

преставитися, -влюся, -вишся торж. уст.
преставиться [— Де ж вони тепер, ваші
бунтівники? — Сидять у церковному льо-
ху. Тільки двоє проставилися після допиту
з муками (Тулуб)].

простарйй разг. бчень старий, престарелий
[Престарий Езоп.. Розказує, як прадідам
жилося (Рил.)]; стари й-г^рйй разг.
ста рьій-преста рий.

престарілий редк. престарельїй [Але без про-
кльонів вона [прабаба] не могла прожити
і дня.. Це була творчість її палкої, темної
Престарілої душі (Довж.)].

престидижитатор, -ра уст. престйдижитатор
[Маестро юриспруденції полковник Сміт
на арені люнебурзького процесу., де-
монстрував юриспрудентичні фокуси з
влучністю дійшлого престидижитатора
(Смол.)].

престпдпжитаторка уст. престидижитаторша.
престйж, -жу престйж [Щоб хоч скільки-
небудь удержувати свій престиж між слу-
хачами, приватних розмов уникали [вихова-
телі] з ними (Вас.)].

престіссімо муз. 1) нар. престйссимо; 2) нескл.
сущ. ср. р. престйссимо.

престо муз. 1) нар. престо; 2) нескл. сущ.
ср. р. престо.

престол, -лу церк. и пр. престол [Під хрестом
був престол для богослуження (Мак.);
Кругом неправда і неволя, Народ замуче-
ний мовчить. І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить (Шевч.); Ішов
1848 рік. Заворушились французи і махну-
ли свого короля геть з престолу (Мирн.)].

престолопаслідник книжн. престолонаследник.
престолонасліднцця книжн. престолонаслед-
ница.

престолонаслідувапня книжн. престол он асле*
дие.

престольний церк. а пр. престольний.

пресувальний спец, прессовальньїй; ~пин
порошок прессовальньїй порошок [Но-
вий вид смоли, з якої одержують пресуваль-
ні порошки, виготовляють з фурфуролу ї
сечовини (Наука і життя, 1959, 1)]; ^ний
столик прессовальньїй столик [Вона так
швидко вихоплювала з горна розпечені
брусики і так швидко клала їх на пресу-
вальний столик, що він [пресувальник]
встигав підставляти їх під прес (Ткач)\
пресувальник спец, прессовщйк {Дитинство
Олександра минуло в Донбасі. Там він
закінчив семирічку і почав працювати на
металургійному заводі пресувальником
(Ткач)].

пресувальниця спец, прессовщйца.

пресування прессование, спец, пресйбвка
[Поступовим пресуванням досягають кращо-
го відділення сусла від твердих частин ви-
нограду (Колг. вироби, енцикл.)].

пресувати, -сую, -суєш прессовать.

пресуватися, -сується страд. з. прессоваться
[Найкраще степове сіно, сухе та зелене, як
чай, пресувалося по таборах у тюки
(Гонч.)].

прес-форма спец, пресс-фбрма [За кілька
хвилин з порошку, засипаного у прес-
форму, виготовляється добротна, найсклад-
нішої форми деталь (Веч. Київ, 1957, XII)].

пресшпан, -ну техн., зл. прессшпан^

претекст, -ту уст., шутл. претекст (уст.\
предлбг [Пропоную новий претекст, щоб
прикопуватись до авторів тих же рукопи-
сів (Самійл.)].

претендент претендент [Адже видно по всьому,
що їхній колгосп — один з перших претен-
дентів на грамоту (Коп.)].

претендентка претендентка.

претендувати, -дую, -дуєш претендовать; (на-
стойчиво, навязчиво стремйться к чему-
нибудь, ирон,: добиваться признания чего-
нибудь книжн, — еще) притязать [Маси
повинні ознайомитися ще раз в новій,
труднішій для демократії, обстановці з
партіями, які претендують на назву демо-
кратичних (Ленін)].

претензійний претенцибзньїй [Претензійні го-
сті батька, до того ж ще й якісь кожен по-
своєму випорожнені, зробили той вечір зу-
стрічі сухим і несмачним (Ле і Левада)].
претензійність, -ності претенцибзность.

претензійно нар. претенцибзно [Все в цієї
жінки було велике — постать, руки, ноги,
навіть кирпатий ніс і товсті губи.. Тільки
лоб маленький, а над ним претензійно за-
кручене волосся (Коп.)].

претензія претензия; притязание; (нереши-
тельная, боязливая попьітка; намерение)
книжн. поползновение; (перен. шутл.: же-
лание использовать кого-нибудь, что-ни-
будь) покушение [Найбільше претензій він
"мав до свого старшого брата Марка

(Трубл.)', Війна з Персією (1804—1813 рр.)
закінчилась перемогою Росії. За Гюлістан-
ським договором Персія відмовилась від
своїх претензій на Закавказзя (Іст.
Укр. РСР)', Новозбудований, по-святковому
прибраний гетьманський будинок тхне не-
звиклою для Бородавки заможністю і на-
віть претензією на пишноту (Тулуб)]. Ср.
претендувати.

претор, -ра ист. претор [X у с а: ..Пильнуй,
щоб не було печені мало, ..А поливка до
риби щоб була така, як отоді, коли сам
претор до мене завітав з тетрарком
(Л. Укр.)].

преторіанець, -нця, редк. преторіанин ист.,
• п^ен. преторианец; (чаще мн. ч.: прето-

ріанці, -ців, преторіани, -нів) преториан-

цн [— Гей, уставай, ти, лежню; годі спа-
ти! — Кричать преторіанці, і бичі зви-
лися, мов гадюки (Л. Укр.)', А в Римі
свято. Велике свято! Тиск народу, Зо
всього царства воєводи, Преторіани } се-
нат, Жерці і ліктори стоять Круг Капіто-
лія (Шевч.)]', фашистські ~нці пе-
рен. фашйстские преторианцн.

преторіанський ист., перен. преторианский
[Р у ф і н: ..Уділено вам силу Геркулеса
для подвигів — то знищили б ви гідру
преторіанську (Л. У«/?.)].

претбрій ист. претбрий [Що день, то більше
в Єрусалимі теслів настає, і з Сірії насу-
нули, мов хмара, забрали всю роботу коло
храму, в Преторії й коло царських палат
(Л., Укр.)].

Преторія геогр. Претбрия.

префект 1) префект [Бец [до Селіма]: ..Дай-
те місцевому префектові підпис про неви-
їзд з міста до розв’язання вашого питання
(Самійл.)]', 2) ист. префект [Голос по-
кликача: Префект казав Прісціллі го-
ворити про себе тільки (Л. У«р.)].

префектура 1) префектура; 2) ист. префек-
тура.^

преферанс, -су карт, преферанс [В купе
спального вагона четверо пасажирів круг
чемодана, поставленого «на попа», грають
в преферанс (Головно)].

преферансист карт. разг. преферансист
[Пантелеймон був заядлий преферансист
(Смол.)].

преферансовий спец, преферансннй.
преференціальпий ж. преферейциальїшй.
преференція ж. преференция.

префікс грам. префикс [Префікси в україн-
ській мові використовуються здебільшого.,
для надання основному значенню різно-
манітних додаткових відтінків, для його...
остаточного оформлення (Курс укр. лови)],
префікс нескл. прил. торг., фин. префикс;

платіж «-^с платеж префикс.
префіксальний грам, префиксальньїй.
префіксація грам, префиксбция [Основними
. засобами словотвору є суфіксація — тво-
рення нових слів за допомогою суфіксів
і префіксація — використання з тією я;
метою префіксів (Курс укр. мови)].

префіксбваиий грам, префиксальньїй [Без-
суфіксні іменники, утворені від дієслів,
здебільшого префіксовані, причому пре-
фікси в них зберігають відтінки, типові
для відповідних дієслівних утворень (Курс
укр. мови)].

преформація филос., биол. преформация.
преформізм, -му филос., биол. преформйзм.
прехитрий разг, прехитрий.

прехороший разг. прехороший (разг.), пре-
красний, очень хороший [Була неділя.
Прехороший літній день (Фр.)', Не до
пари голубоньці Горобець, Хоч який він
прехороший молодець (Гл.)].

прецедент, -ту прецедент [Допомога нашої
країни Китаю в економічному будівництві
за своїми масштабами не має прецеденту в
історії (Рад. Укр., 1959, X)].

прецесія астр. прецессия.
преципітат, -ту хим., с.-х. преципитат [Пре-
ципітат — білий легкий порошок, який
містить фосфорні сполуки.., що мало роз-
чиняються у воді, але добре розчиняються
в слабких органічних кислотах (Колг. ви-
роби. енцикл.)].

преципітатор, -ра хим. преципитатор.
преципітація хим., биол. преципитация.
преципітйп, -ну биол. преципитйн.

прецінь нар. обл. между тем; однако, тем не
менее, все-таки; ведь [А прецінь вона
йому нічого злого не вдіяла... (Коб.); Ті
молоді літа висіли прецінь якимось важ-
ким прокляттям над його головою (Фр.);
Я на твоїм місці пішов би найпростішою
дорогою. Зложив би гроші на її ім’я в банку,
і більш тим не журився.. Прецінь сей ву-
зол можна розв’язати без болю голови
(Коб.)].

пречиста 1) прил. см. пречйстий; 2) (зпитет
богородици) прил. церк. пречистая [Прости
мені, діво пречистая, що впилася дуже
(Шиян)]; 3) (род. пречйстої) сущ. церк.
пречйстая [Виблагала Тую копійчину... Та
пречистій поставила Свічечку за сина
(Шевч.)]; [друга] 'та церк. рождество бо-
горбдицьі, [вторая] пречйстая [Після другої
пречистої Карпо повінчався з Мотрею
(Н.-Лев.)]', [перша] ~та церк. успение,
[первая] пречйстая. \

пречистий і) разг. прочйстьій, чистейший
[Пишно палає сонце на небі, піднявшись
уже геть-геть високо по пречистому, тем-
•но-голубому зводі (Фр.)]; 2) рел., перен.
святбй [Тепер мені не жаль ні мук, ні
крові, Готова я приймать і рани, і терни
За марні мрії, За ^святії сни Пречистого
братерства і любові (Л. Укр.)].

пречуватп, -ваю, -ваєш редк. предчувство-
вать [Мавка: ..Він пречував, що вже
йому сей рік не зимувати... (Л. Укр.)].

пречудесний см. пречудовий.

прсчудСсно см. пречудово.

пречудо разг. большбе диво [3 усього села
збігалися діти дивитись на те пречудо
(Мцрн.)]; н а ~до на удивление [Таке
славне дитяточко, веселе й здорове, на
пречудо! (Вовч.)].

пречудовий, пречудесний разг. чудесний,
превосходньїй, разг. распрекраспмй [Мела-
ся не говорила,,що задумує, тільки виши-
ває вона пречудові рукави до нової со-
рочки (перекл. з Вовчка); Зразу їй здава-
лося, що пл’ине тихою, спокійною рікою
посеред пречудових краєвидів (Фр.)].

пречудово, пречудесно нар. чудесно, превос-
ходно, превосхбдньїм образом; распре-.
красно [А ми оце в товаристві провели цей
темний наш дець пречудово (Н.-Лев.); Ми
пречудесно катались там на лижах (Сміл.)].
Ср. пречудовий.

пречуття позз. редк. предчувствие [Любов:
..От не вірю я в жадні пречуття, але так
все здавалось, немов щось має статись не-
добре у нас (Л. Укр.)].

прещйро: ~ро дякую (вдячний)
йскренне благодарен, разг. чувствйтель-
но благодарен, премнбго благодарен,-

Пржевальськ Пржевальск.

при предл. с предл. п. 1) (с пространствен-
ним значением) около (чего), вбзле (чегб);
(совсем близка — еще) у (чегб); (с указанием
на место или предмет, примикающие к
чему-нибудь — еще) при (чем) [Вода при
березі починала каламутитись і жовкнути
(Коцюб.); Ми товпилися при порозі, заздро
позираючи на нашого бравого товариша
(Смол.); При другій стіні стояв менший
столик (Л. Укр.); Сиділи ми при згаслому
багатті усі гуртом (Л. Укр.); А дівчина
спить під дубом При битій дорозі (Шевч.);
При поясі у вершників були шаблі, а в
руках луки із стрілами (Панч)]; при в х б-
д і стоїть вартовий при входе
стойт часовбй, у вхбда стойт часовбй; ж й-
т и при станції жить при станїщи;
садиба при дорозі усадьба у до-
роги; сидіти при столі разг. сидеть
за столом [Молода мати., сиділа також
^іри столі, хоч мало що їла (Мак.)]; 2) (для
указания на наличие чего-нибудь рядом и в
непосредственной связих с чем-нибудь в ка-
честве чего-нибудь подсобного, вспомогащель-
ного, служебного или необходимой состав-
ной части,' для указания на пребиванив
кого-нибудь, чего-нибудь в сопровождении
кого-нибудь, чего-нибудь и т. п.) при (ком,
чем) [При конторі поруч з Кабінетом ди-
ректора влаштована Зоїна радіорубка
(Гонч.); Саме за церквою стояла собі ко-
лись хата славна, і садок, і город при їй
був добрий! (Вовч.); Рішив довести діло
до краю — вивести сина «в люди», себто в
писарі при волості або в прикажчики при
економії (Коцюб.); Любов:.. Вибачайте,
панове, що сяду при вдс до роботи (Л. Укр.);
Микола зостався жить при своїй дочці
(Н.-Лев.); Залишіть, прошу, свої ради при
собі. Мені їх не треоа... (Яоі{ю0.)]; при
всіх при всех, в присутствии всех; при
дворі дорев. при дворе- при заводі
є бібліотека при заводе єсть библио-
тека; при людях при людях, на людях
*[Вона нагадає йому його жінку й отут, при
людях, на сором йому відлупцює його
(/Гоїроб.)]; бути при владі бить
у власти; язиком що хоч кажи,
а руки при собі держй посл.
язьікбм мелй, а рукам воли не давай; 3) (с
, врембнньім значением) при; в отдельньїх ви-
раженнях переводится также и другими
пред^огами [На вулицях Харкова до піз-
нього вечора повно йароду. Веселі, збу-
джені обличчя, радісні вітання при зу-
стрічах (Шер.); Була у мене, молодого,
Ще ясна зіронька одна, ..При їй жилося
веселіше І ніиого було тужить (Гл.); При
слові «ключниця» Зоня злісно стиснула
губи (Л. Укр.); Булькало вино при нали-
ванні у склянки (Коцюб.); Любов:
..Коли б ви знали, як мені часом буває со-
ром при спогадах, просто хоч крізь землю
провалитись!.. (Л. Укр.)]; при обіді
за обедом [Вона поволі зменшувала зви-
чайну порцію чарок, яку о. Василь зажи-
вав при обіді (Коцюб.)]; при старості
літ на старости лет [Із малих літ годува-
ла [вдова сина], леліяла, До зростуть най-
ми пе пускала, При старості літ слави да
нам'яті зажити «подівала (дума)]; при
тихій годині в тйхую погоду [І моря
красу споглядали Не раз ми при тихій
годині (Л. Укр.)]; день при дні разг.
изо дня в день [Старому вже понад 60 ро-
ків, але день при дні він на артільній ниві
(Волоці.)]; 4) (для указания на пребьівание
в каких-нибудь условиях, в отношениях с
кем-нибудь, на наличие сопутствующих об-
стоятельств, признаков и ш. п.) при; в
отдельньїх вьіражениях переводишся также
и другими предлогами или консшрукциями
без предлогов [О р е с т: При щирості між
людьми, при глибокій і міцній симпатії,
ніякий риск не страшний! (Л. Укр.); Л ю-
б о в..: ІЦо ж кажуть лікарі? Милев-
с ь к и й: Як завжди при нервових хво-
робах, ні те ні се (Л. Укр.); При такій
інтенсивній праці треба добре їсти (Ко-
цюб.); Пишу цей лист при одчинених две-
рях на балкон (Коцюб.); У порога, як стовп,
стояв лакей, ..у манишці з брижами, при
часах (Мирн.); Вийшли тут наперед війська
Військові співці славутні, Всі вони були
при зброї (Л. Укр.)]; при бажанні при
желании; при всіх зусйллях при
всех усйлиях; при всьому тому
при всем том; при лихій годйні
в беде [Думи мої, думи мої, Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене При лихій годині
(Шевч.)]; при нагоді при случае; при
повній зброї во всеоружии; при
такому (при його, -при ї І) з д о-
р б в’ї при такбм (при егб, при ее) здо-
рбвье [Олімпіада Іванівна: Та
ви думаєте, чого я турбуюсь? Того, що,
боррни 45оже, потопляться? Ні, ..а тільки
чИ ж Любочці при її здоров’ї... (Л. Укр.)];
при температурі втрйдцять
градусів при температуро в трйдцать
градусов; при швйдкості в сто
кілометрів при скбрости в сто ки-
лометров; при щасті в счастье [І подам
вам раду щиру: І при щасті знайте- міру
(Гл.)]; бути при грошах бьіть при
деньгах; бути при з д о р 6 в’ї, при
с й л і бьіть здоровим, сильним [Посол
був людиною при здоров’ї і при СИЛІ
(Панч)]; бути при роботі рабб-
тать; бути при фартусі бить
при фартухе, бить в фартухе [Він теж був
при фартусі й з мітлою (Дмигпр.)]; в й-
п и т и при бесіді випить за беседой
[Круста: ..Ні, друзі, не гордуйте сим
вином, тож при бесіді випити годиться
(Л. Укр.)]; ж й т и при достатку
жить в достатнє, жить в довбльстве [Жили
ми при достатку, всього було доволі (Вовч.)];
[н е] мати при душі, немає при
душі разг. [не] иметь за душбй, нет
за душбй [У нас при душі копійки нема
(Барв.)]; н е при справах не у дел;
ц о л я г т й при зброї полечь с орУ-
жием в руках [Чи сльози, чи квітки від

нас належать вам, підкошені в розцвіті
сил герої? Коли б то так судилося і нам
спалити молодість і полягти при зброї!
(Л. Укр.)]; читати при електрйч-
н ом у освітленні читать при злек-
трйческом освещении; ф б у т и при н а-
д і ї обл. бьіть беременпой, ожидать ре-
бенка [Вона, кажуть, була при надії від
тебе (Фр.)]; сам (сама) не при собі
разг. сам (сама) не свой (не своя) [Увійшла,
та й стою сама не при собі (Вовч.)].

приазбвський приазовский [Лани приазов-
ського степу я бачу крізь спогадів дим
(Дмитр.)].

Приазбв’я Приазбвье.

приакуратити, -рачу, -ратиш разе, прпак-
куратить.

прнамурський приамурский [На колгоспних
полях, на заводах, Де будівель високі
ліси, В приамурських важких перехо-

дах — Скрізь лунають дзвінкі голоси (Во-
ронько); Обнялися в лісосмузі У степах
моїх; мов друзі, ..Приамурський

новий,. Українські клени русі
Приамур'я Приамурье.

приапальний анат,. прианальнмй.

приаральський приаральский; ^>ка
приаральская флора.

кедр каз-
ЦІагн.)].

флора

па н и-

нрпатлаїїтйчпий приатлантйческий,

з о в и н а приатлантйческая нйзменность.

прибавити см. прибавляти.

прибавитися см. прибавлятися.

прибавка прибавка [Як даватимемо прибавки,
то не матимемо ні стовпа, ні бариша (Ле-
бед. у. — Сл. Гр.)]; одержати ~ ку
зарплаї и получйть прибавку зарпла-
ти.

прибавляти, -ляю, -ляєш, прибавити, -влю,
-виш разг. прибавлять, прибавить [Щого-
ду, було, мені карбованця прибавляє. Він
би й не прибавив, дак наш-таки старшина
на подушне вимагав (Барв.); Не бог, а сам
чоловік прибавляє собі вік (приказка)];
гавити кроку прибавить шагу [Вона
до школи йшла, І я прибавив кроку (Бой-
ко)].

прибавлятися, -ляється, прибавитися, -ви-
ться разг. прибавляться, прибавиться [У
мене тепер землі прибавляється, панську
докуповую! (Цюпа); Перемінилась і Па-
раска.. У шовкових начосах прибавилося
срібне волосся (Мирн.); До високих яко-
стей нашого флоту прибавився бойовий
досвід (Рад. Укр., 1946, VII); На Новий
рік прибавилось дня на заячий скік (Ном.)].

прибадьорйтися, -рюся, -рйшся разг. при-
ободрйться [X р а п к о: ..Прибадьорисьли-
шень, Василю! попорядкуй у своїй голові
(Мирн.)].

Прибайкалля Прибайкалье.

прибайкальський прибайкальский.

прибалковий приовражньїй [До найбільш по-
ширених видів грунтозахисних насаджень
належать; прибалкові, прияружні — на
схилах балок і ярів (Колг. Укр., 1956, 5)].

прйбалок, -лка приовражье [Отут у прибалку
братимеш, а може сама кращу ланку зна-
йдеш десь туди біля мосту (Ле)].
Прибалтика Прибалтика [Початок параду
гримить., Герої Прибалтики гордо ідуть
повз граніт балюстрад (Бажан)].

прибалтійський прибалтййский [Під впливом
народних мас у червні 1940 року в усіх
трьох прибалтійських республіках відбула-
ся зміна урядів (Іст. КПРС)].

прибасуватп, -сую, -суєш разг. прискакать,
примчаться галопом, разг. примчать гало-
пом [Кінні жандарми з’явилися також.
Вони прибасували просто по могилках
(Сліол.)].

приберегтй см. приберігати,
прибережжя прибрежье.

прибережний прибрежньїй [Десь об камінь
прибережний б’є швидка вода (Мур.);
За кожного спійманого [втікача] прибе-
режні козаки діставали плату (Коцюб.)].

прибережник бот. (Ьозіега Б.) морская
трава.

прибережниця бот. (Аеіигориз) прибреж-
ница; 'ця солончакова (Аеіигориз
Шіогаїіз) прибрежница солончаковая [При-
бережниця солончакова., характеризується
цілком задовільними кормовими власти-
востями (Бот. ж., 1953, X, 4)].

приберігати, -гаю, -гаєш, приберегтй, -режу,
-режеш приберегать, приберечь [Петро роз-
повів про все, що приберігав для брата
(Дм. Бедз.)’, Блукаючи в тайзі, він розу- ✓
мів, що треба приберегти м’ясо на завтра
й надалі (Донч.)].

прибивання прибивание, прибйвка; прико-
лачивание; пригвождепие. Ср. прибивати1.

прибивати1, -ваю, -ваєш, прибйти, -б’ю,
-б’єш прибивать, прибйть; (прикреплять к
чему-нибудь гвоздями — еще) приколачи-
вать, приіГолотйть, уст. пригвождать, при-
гвоздйть [корчму хтось обгородив, при-
бив нову табличку над дверима (Коцюб.);
Сказав, як гвіздком прибив (Ном.); Землю
на кагаті розрівнюють і прибивають ло-
патою, щоб не було западин, тріщин і
краще стікала вода (Колг. Укр., 1956, 9);
Василькові зробилося так тяжко на душі,
і та тяготй, здавалося, так прибивала його
до землі, що він не в силі був іти далі
{Турч.); Ядерний дощ прибив високу траву
до самої землі (Ст.); Я б хотів дощем
краплистим, Променистою росою Жовту
куряву прибити, Щоб вам дихалося легкі
В день великого! труда (Рил.); Туман на
озері білими хвилями прибиває до чорних
хащів; очерет перешіптується з осокою,
сховавшись у млі (Л. Укр.); Кассанд-
р а: ..Ти поцілуєш — ..кров хвилею по-
тужною приб’є до серця, і німіє серце й
слово (Л. Укр.)].

прибивати2, -ваю, -ваєш, прибйти, -б’ю,
-б 6ш 1) (побоями, ударами лишать чувств,
способности двигаться) разг. прибивать,
прибйть; (только ударами разг. — еще) при-
шибать, прршибйть, книжн. разйть, пора-
зить; (сваливая с ног — еще) сражать, сра-
Зить; (приводить в состояние угнетения —
€щ'е) подавлять, подавйть [— Чого я не
прибив того жовторотого Хомаху? — шко-
дує Василь (Чорн.); Він, може б, так і не

робив, Та хтось із-за угла мішком його
прибив (Гл.); Як громом прибило Масю,
так цими словами (Свидн.)]; 2) (повреждать
морозом) прихватьівать, прихватйть, разг.
тронуть (только соверш.) [Не осипляться
тихо ті квіти, не настане життя в них
нове, ні, ударить мороз до схід сонця і
приб’є поривання живе (Л. Укр.)].

прибиватися1, -ваюся, -ваєшся, прибйтися,
-б’юся, -б’єшся 1) (присоедйняться к кому-
нибудь, к чему-нибудь,’ о животньїх также:
направляться за кем-нибудь как за хозяи-
ном) приставать, пристать, обл. приби-
ваться, прибйться [Від бідних [Чуплаки]
відірвалися, до багатих не прибилися, та
так і зависли на середині (Чорн.); Хло-
пець прибився до нас, тобто — в бригаду
(Дмитр.)]; 2) (достигать чего-нибудь)
попадать, попасть; (с трудом — еще)
добираться, добраться; (перен. — еще)
доходйть, дойтй [До Заріччя він прибився
колись із дружиною, жив з бондарства та
теслярства (Янов.); Багацько сіл, багаю
міст на Україні минули батраки; багато
неділь налічили вони в дорозі, доки при-
бились до Вербівки (Н.-Лев.); Туман ко-
тився з Ладоги в ліси І застигав, прибив-
шись до галяви (Руденко); Тепер з далини
до нього уже прибивалися вісті про бать-
кову, повну тривоги, судьбу (Пере.)]; <^бй-
тпся до берега прям., перен. при-
стать к берегу [Попливли ночви з дітлаха-
ми за водою, а за ніч вода спала, ночви й
прибилися до берега (Вишня)].

прибиватися2, -вається, прибйтися, -б’бться
1) разг. прибиваться, прибйться; 2) страд. з.
(несоверш.) прибиваться; приколйчиваться;
пригвождаться; ср. прибивати1.

прибйвка прибйвка.
прибивний прибивнбй.
прибиральник уборщик [Тільки сторожі-при-
биральники велично й діловито проходили
спустілими доріжками (Лг)].

прибиральниця уббрщица; (санитарка в боль-
нице — еще) няня [Прибиральниці завзято
шкребли і мили коридори, прибирали
кімнати (Мик.)].

прибирання 1) уббрка; прибирание, приббрка;
приведение в порядок [Вона вже покін-
чила з прибиранням, але ганчірка та віник
були ще в її руках (Смол.)]; 2) уббрка; при-
бирание; собирание [При проходженні ство-
лів та інших капітальних і підготовчих
виробок найдовшим процесом, зв’язаним
з найтяжчою працею,є прибирання породи
(Рад. Укр., 1951, VIII)]; 3) принаряжива-
ние; уббрка. Ср. прибирати 1—3.

прибирати, -раю, -раєш, прибрати, -беру,
-береш 1) убирать, убрать, разг. прибирать,
прибрать; (придавать надлежащий вид че-
му-нибудь—еще) приводйть в порядок, прп-
вестй в порядок [Ганна Петрівна., пора-
лася біля печі, прибирала'в хаті... (В ишня);
Марина Павлівна була дома одна, приби-
рала після дітей (Скляр.); Фчанка почала
прибирати постіль (Чорн.); Вона вмилася
таТтрибрала трохи голову (Мирн.)]; 2) (п?
ремещать с одного места на другое) уби-
рать, убрать^ разг. прибирать, прибрать;
{уносить, подобрав — еще) собирать, оби-
рать (разг.), собрать [Глухоніма Вустя
шастала з кімнати в кімнату.., мовчки по-
даючи їжу і прибираючи з столу посуд
(Цюпа)* Щоб почати безпосередньо роз-
робляти вугільну верству, треба спочатку
розкрити її, тобто так прибрати породу,
яка вкриває її, щоб ця верства виявилась
па поверхні (Наука і життя, 1956, 7);
Вовк, побачивши, що його не бояться,
принишк, навіть одвернув морду і прибрав
з дороги стрункі лапи (Ільч.)*, Насамперед
треба прибрати його [вартового] без жодно-
го пострілу і швидко закласти тол (Цюпа);
Комуністична ідейність — войовнича ідей-
ність, це активне ставлення до життя, прой-
няте палким бажанням підтримати нове,
корисне і прибрати з шляху те, що заважає
(Рад. літер., 1958, 5)]; 3) (одевать нарядно)
разг. принаряжать, принарядйть, разг. при-
одевать, приодеть; перен. книжн., шутл.
облекать, облечь; (украшать) убирать,
убрать [Он як нового кума прибрали, як
того снігура! (Мирн.); Прибери пня, то й
пень гарний (Ном.); Перлове небо при-
брало землю у сірі тони (Коцюб.); — Добре,
я дам три карбованці, — обізвався чоло-
вік,—але мусите приставити ялинку сього-
дні, бо пани ще хотять прибирати її па вечір
(Коцюб.)]; 4) (о виде, форме, качестве и
т. п.) принимбть, Принять; (в процессе раз-
вйтия — еще) приобретать, приобрестй
[Листки видавалися с.-д. групами, гуртка-
ми і організаціями, які з кінця 1895-го
року стали прибирати здебільшого назву
«Союзів боротьби за визволення робітни-
чого класу» (Ленін); Воля, воля і воля!
Це чарівне слово, споетизоване столітнім
дідом, розпалювало кров у хлопця, а де-
далі, з літами, під впливом витворених
панщиною умов, прибирало більш кон-
кретну форму, глибше значення (Коцюб.);
Вона поклала передо мною блокнот і
прибрала підкреслено строгого вигляду
(Грим.); Подовжені тіні прибрали веле-
тенських розмірів (Кач.)];~ бирати позу
см. поза1; 5) (только соверш.) обл. найти;
(бистро сообразить — еще) найтись [—Звід-
ки ви? До кого? Чого ви? — запитує.
— Як сильно ви ридали! — одказав. Нічого
не прибрав більш їй одмовити (Вовч.)];
О г^ти до кишені разд. прикарма-
нивать, прикарманить [Безсеменов:
А коли хто любить чужу власність гіри-
бирати до кишені? П е р ч и х і н: Це
вже буде не діло, а злодійство (перекл. з
Горького)]; вбрати до рук кого
разг. взять в руки кого [Вирішила жінка
твердо до рук прибрати Стецька, а коли
треба буде, то і сама' поведе його з повин-
ного до сільради (Цюпа)]; г^ти до [сво-
їх] рук що разг. а) (принимать на
себя) брать, взять в [свой] руки [Через
те я і дожидався, поки жінка підведеться
з ліжка, поки хатні клопоти прибере до
своїх рук (Мирн.)]; б) (захватьівать) при-
бирать, прибрать к рукам [Імперіалістичні

поневолювачі китайського народу не раз
намагалися прибрати до своїх рук китай-
ські університети (Гонч.)]; обирати у
думках обл. раздумьівать, прикйдьі-
вать в [уме] [Та, вгамувавшися крихітку,
Він [пан] прибирать став у думках, Як
справдити свої погрози (Фр.)]; сир б
земля до себе г^бере разг. сьірб
земля к себе возьмет [Не гляне [смерть],
чи то їх кульками хата вшита, Чи, може,
дереном земляночка накрита, — Всіх нас
сира земля до себе прибере (Г.-Арт.)];
ума не 'беру разг. ума не приложу
[Степан: То ти такий козарлюга? Чуже
діло, мовляв, руками розведу, а до свого
то й ума не приберу! (Кроп.)].

прибиратися, -раюся, -раєшся, прибратися»
-беруся, -берешся 1) прибиваться, при-
браться, разг. убираться, убраться [І кло-
почеться стара, і метушиться, і приби-
рається, готується до весілля (перекл. •
Вовчка); А прибратися та причепу-
ритися перед святами — всяк розуміє, що
треба (Вишня)]; 2) принаряжаться, при-
нарядйться; приодеваться, приодеться; об-
лекаться, облечься; убираться, убраться
[Югина прибиралась до сільбуду на виста-
ву (Ст.); Максим сановито Прибереться у
неділю Та й пошкандибає У храм божий
(Шев^.); Пролетарська революція, її рух,
її розмах, її досягнення прибираються в
плоть і кров лише через диктатуру проле-
таріату (Сталін); Небо прибиралося в
сіру барву і потонуло в жалібну задуму
(Коб.); Ліс її любий вже прибрався в нову
чарівну одежу (Донч.)]; ср. прибирати 3;
3) (иметь намерение что-нибудь сделать)
обл. собираться, собраться; (снаряжаться
с целью отцравиться куда-нибудь — ещ$)
приготавливаться, приготовиться [Вони
прибиралися, як літечко прийде, частенько
ходити до брата (Вовч.); Кажуть, запоріж-
ці з турком війну точить прибралися. Бий
його сила божа, піду і я тоді (Панч)];
4) страд. з. (несоверш.) убираться; приби-
раться; приводйться в порядок; убираться;
прибираться; собираться; обираться; при-
наряжаться; приодеваться; облекаться;
убираться [Встановлено пристрій, який
полегшить працю наладчика. Стружка при-
бирається автоматично (Вітчизна, 1956,
і 2)1; ср. прибирати 1 — 3.

прибйти1 см. прибивати1.
прибйти2 см. прибивати2.
прибйтий1 прибйтьій; приколбченньїй; 'при-
гвожденньїй [Серед пасіки стояв важкий
низенький хрест, з двома дощечками, при-
битими зверху на обидва кіпці перехрестя
(Н.-Лев.); Сонце весело осміхалось до.,
прибитої росою дороги (Коцюб.)]. Ср. при-
бивати1.

прибйтий21) прибитий; пришйбленньїй; пора-
женньїй; сраженньїй; подавленньїй [При-
бита бурею прибою Риба б’ється об дубовий
борт Нерозсудливою головою (Дмитр.);
Він стояв, як громом прибитий (перекл.
з Вовчка); Галя сиділа зовсім прибита,
стиснувши голову руками {Смол.); Вів
був собі чоловік досить заможний, але
прибитий панщиною (Фр.)]; лихом
г^тіій разг. убйтьій горем [В неволі сумній
Той оборонець, він лихом прибитий, Він
не поможе країні рідній! (Л. Укр.)];
2) прихваченнмй; трбнутмй [Всі недавні
мрії, такі радісні, принадні, раптом по-
меркли, зів’яли, як ранній цвіт, приби-
тий морозом (Ряб.)]. Ср. прибивати2 1—2.

прибитися1 см. прибиватися1.

прибйтися2 см. прибиватися2.

прибйтість, -тості пришйбленность; подав-
ленйость [В Таниній мові, в усьому її
поводженні постійно вчувається немовби
якась прибитість (Сжол.)]. Ср. приби-
вати2 1.

прибйток, -тку см. прибуток.

прибігати, -гаю, -гаєш, прибігти, -біжу,
-біжйш прибегать, прибежать [Одного разу
в неділю прибіга Василь додому (Мирн.);
Прибігли в ліс-ДІти збирати гриби (Іван.)].

прибіднюватися, -ііююся, -нюєшся и при-
біднятися, -няюся, -няєшся, прибіднйти-
ся, -нюся, -нйшся разг. прибедниваться,
прибедняться, прибеднйться; (прям. —еще)
прикйдьіваться бедньїм, прикйнуться бед-
ньім [Він був досить дбайливо одягнений,
і це здивувало Міхаеліса — в ті часи ба-
гаті люди намагалися прибіднюватися
(Собко); Попрацювали ви добре, нічого ска-
зати. А колись прибіднювались: і досвіду,
мовляв, немає, і те, і се (Гур.); Боровик
схопився з місця. Вийшов з-за столу і
Обух. — Не прибідняйся, Федоре. Загля-
дав я в усі твої сектори та відділи. В кожній
кімнаті повно людей (Збан.)].

прибій, -бою прибой [Шуміло море, розби-
ваючи хвилі прибою об мури набережної
(Трубл.); Веселі діти йдуть до школи — їх
голосів дзвенить^ прибіи (Сос.); В степу
зеленим прибоєм хлюпають і хлюпають
хліба (Цю па); Серце моє наливалося огнем,
у грудях ходили прибої гніву... (Мирн.)].

прибійний приббйньїй [Великі прибійні хвилі
з ритмічним шумом котилися на берег
(Трубл.)].

прибілювати, -люю, -люєш, прибілйти, -бі-
лю, -білиш прибеливать, прибелйть [Він
черпнув ще разів два кельнею, розмазав
рівно й зверху прибілив щіткою (Козл.)].

прибільшити см. прибільшувати,
прибільшитися см. прибільшуватися,
прибільшений 1) преувелйченнмй; прибав-
леними; 2) увеличеннмй; прибавленими;
усйленнмй. Ср. прибільшувати 1—2.

прибільшення пре у величенне; прибавление.
Ср. прибільшувати 1.

прибільшити см. прибільшувати,
прибільшитися см. прибільшуватися,
прибільшування преу величенне; прибавле-

ние. Ср. прибільшувати 1.

прибільшувати, -шую, -шуєш и обл. прибіль-
шити, -шаю, -шаєш, прибільшити, -шу,
-шиш 1) разг. преувелйчивать, преувелй-
чить; (без1 дополнения: говорить лигинее,
неправду разг. — еще) прибавлять, при-
бавить [Хоцінський любив дечого багато й
•прибільшити, прикинути зайве (Н.-Лев.)];

2) (що и чого) (делать больше по количеству,

обізему и т п.) обл. увелйчивать, увелй*
чйть (что); (дополнять чем-нибудь — еще}
прибавлять, прибавить (чего); (делать что-
нибудь более ощутительньїм — еще) усй-
ливать, усйлить [Багатші хазяїни мені всо
плату прибільшували (Барв.); Декому
здалось, що не тільки не зменшили пан-
щинну але ще прибільшили (Н.-Лев.); Світ
зимнього, хмарного дня, тихий, молоч-
ний, неначе прибільшав тиші в хаті
(Н.-Лев.); Здружуються вони [пани] і почи-
нають жити ще в кращих будинках, при-
купають села, прибільшують собі по*
вагу (Вовч.); Недавня розмова з чоловіком
вже навела на Леміщиху сумну думку про
розставання з своєю дитиною. Вона при*
більшила свою ласку (Н.-Лев.)]; віку
^шити разг. жизнь продлйть [А для кого
я все робила, билася? Все дбала про нього,
щоб йому віку прибільшити (Барв.)].

прибільшуватися, -шується и обл. прибіль-
шатися, -шається, прибільшитися, «ши*
ться увелйчиваться, увелйчиться; при-
бавляться, прибавиться; усйливаться, усй»
литься [Купа [людей] усе прибільшилася,
усе голосніш чулося: «Кармелюк! Карме-
люк!» (Вовч.); Оченятка в неї прибільши-
лися, а бровенятка вище знялися (Вовч.)]»
Ср. прибільшувати 2.

прибічник 1) преим. неодобр. сторбнник,
книжн. приверженец, презр. приспешник;
(только мн. ч. разг. ирон. — еще) прйсньїа
[І тільки прибічники роздування імпе-
ріалістичної агресії намагаються при*
меншитй значення радянських пропози^
цій (Рад. Укр., 1956, XI); В 1219 р.
йін [князь Мстислав Удалой] вигнав а
Галича угорських загарбників та їх при-
бічників — великих галицьких бояр-зрад-
ників, що намагалась обмежити князів-
ську владу (Ісп\ Укр. РСР)]; 2) (поль-
зующийся особьім доверием) книжн. уст.
приближенньїй (сущ.) [І, хитаючи голо-
вою, спитав він [митар] одного з при-
бічників ширинського бея: — Невже ще
є на Україні люди? (Тулуб)].

прибічниця 1) сторонница; приверженка;
приспешница; 2) приближенная. Ср. при-
бічник 1—2.

приблйжепня обл. приближение [Оба това*
риші так були заняті своєю бесідою, що й
не спостерегли приближення двох других
мужчин (Фр.)].

приблйжувати, -жую, -жуєш, приблйзити,
-лйжу, -лйзиш обл. приближать, приблй*
зить [Він зложив руки, мов до молитви,
і приблизив їх до уст (Коб.)].

приблйжуватися, -жуюся, -жуєшся, приблй*
зитися, -лйжуся, -лйзишся обл. прибли-
жаться, приблйзиться [Далі він зібрався
з відвагою і приблизився до Тугара Вовка
(Фр.)1.

приблйзити см. приблйжувати.
приблйзитися см. приблйжуватися.
приблизний приблизйтельнмй, примбрнмй;

(незначительний, слабий, не совсем точ-
ний — еще) отдаленньїй; (являющийся
предположением — обьічно) предположй-
тельньїй [Приблизне уявлення про те,
якими будуть квітнцки Києва у наступні
роки, дають столичні виставки квітів,
що відбуваються кожної осені (Волош.)}
Незалежно від того, чи відшукаємо
ми щось у паперах, чи ні, експедиція
наша має відбутися. Я вже виробив при-
близний маршрут (Донч.)]} г^ний під-
рахунок приблизйтельньїй подсчет,
примерньїй подсчет [Сьогодні, за приблиз-
ними підрахунками, Стась знову виконав
завдання процентів на 250—300 (Гур.)]}
г^на схожість приблизйтельное сход-
ство, отдаленное схбдство.

гриблйзпість, -пості приблизйтельность, при-
мбрность; отдаленность; предположйтель-
ность. Ср. приблизний.

(іриблйзно нар. приблизйтельно, примерно;
(оптом; на глаз) фам. чохом; отдаленно;
предположйтельно [Там, за обрієм, на
віддалі приблизно тридцяти кілометрів,
тяглася невеличка обмілина (Трубл.)]. Ср.
приблизний.

, їірибліднути, -ну, -неш побледнеть [слегка]
[У княгині страхом пойнялись очі і лице
приблідло (Панч)]. 1

приблуда презр. бродяга; (пришльш, не мест-
ньій человек) пришелец; (случайно сказавший-
ся где-нибудь) приблудйвшийся (сущ.); (ожи-
еотньїх— обьічно) разг. приблудььій (сущ.),
обл. приблуда [Вигадник і поет, Він запи-
сався був одважно у приблуди І, золоті
якісь шукавши береги, Чотирк роки жив
у темряві тайги (Рил.)} Припленталась
якась приблуда.. Хоче нашу землю одби-
рати... (Мирн.)} На нашій славній Укра-
їні, — Не знаю, де вони взялись, — При-
блуда князь. Була й княгйня (Шевч.)].

приблудйти, -луджу, -лудиш и приблудитися,
•луджуся, -лудишся разг. прийти заблу-
дившись; прийгй блуждая; (о скотине,
домашних животньїх: пристать к чужому
стаду, двору) обл. приблудйть, при-
блудйться [Приблудило до нас одне
дівча (Верш.)} Приблудився аж до гаю,
Аж до тихого Дунаю (Чуб.)} Він не від-
ривав очей від голуба. — Де... де ти...
його взяв? — нарешті промовив він.
—Приблудився!.. Приходжу з школи, а
він сидить на голубнику (Коп.)].

Приблудний1 (случайно вказавшийся где-
нибудь) разг. приблудйвшийся, разг. при-
блудний [Катя роздивлялася по майстер-
ні, шукаючи приблудну мавпу (Ільч.)}
Ходить, ”як приблудна вівця (Ном.)} Не
жди дяки від приблудної псяки! (приказ-
ка)].,

приблудний2 (рожд'енньїй вне брака) разг. уст.
приблудний.

приблудько презр. редк. бродяга; (пришльш,
не местньїй человек) іїришелец [Його штов-
хали крізь весь загін до Чубенка, всі пі-
знавали рудого фельдшера, підступного
приблудька, кожне не жалувало рук
(Янов.)]. См. еще приблуда.

приблукати, -каю, -каєш и (реже) приблу-
катися, -каюся, -каєшся разг. прийти
блуждая [Лемішковський приблукав до
гаю і тихо ступав стежкою, шукаючи очима

Зосі (Н.-Лев.)} А один-однісінький чоло-
вік, що не знати відки приблукався в той
душний світ, Федькович, показав.., що
таке галицька інтелігенція (Фр.)].

прибляклий приблекльїй [Зелень поступово
притьмарювалась, де-не-де вже почали про-
ступати на ній прибляклі, іржаві плями
(Гонч.)].

приблякнути, -не приблекнуть [Після кіль-
каденного свисту таврійського сироко при-
бляк степ (Гонч.)].

приболілий разг. приболевший [Від хвилю-
вання, раптового світла і зорового напру-
ження в очах Нестора, приболілих раніше,
знову защеміло (Волош.)].

приболіти, -лію, -дієш разг. приболеть [Жито
зачинає колоситися, приболіло, зажовкло,
а ще не закінчилась вегетація (Горд.)].

приболотний приболотний.

прибор, -ру прибор [3 їдальні чути було
брязкіт приборів і неголосний гомін (Го-
ловко); Пройшовши до великого письмового
стола в кутку, Панас Максимович чогось
покопався в шухляді, хазяйновито попра-
вив масивний чорнильний прибор, пере-
ставив телефон (Минко)].

приббрка 1) уборка, разг. приббрка [Діти.,
полягали спати. Закінчила приборку й
зникла в своїй кімнаті Марія Костянти-
нівна (Скляр.)]} 2) спец, приббрка [Після
приборки і сніданку командам прибулих
кораблів дали відпочинок (Ткач)].

приборканий 1) с подрезанньїми крмльями; с
обкбрнанньши крьїльями [Лицар: ..Не
знаєш, хлопче, як неволя томить! Прин-
цеса: Я знаю, друже, але й*те я знаю,
що крила знов на волі виростають у соко-
лів приборканих (Л. Ук/?.)]; 2) укрощен-
ньій; усмиренньїй; смиренний; унятьій;
обузданньїй; дриструненньїй; прйбранньїй
к рукам [Черемош, як приборканий звір,
ледве чутно урчав під ногами (Мур.)} Іти
вперед без боротьби й зусиль, Цього в
житті ніколи не зумію, Я не люблю при-
боркану стихію, Я не люблю, коли на морі
штиль! (Дмитр.)]} нічим не ~пий
ничем не сдерживаемьій; перен. неодобр.
разнузданньїц [Тупим болем взя-
лося її серце, занило, замкнувши одразу
їй уста. І тільки нічим не приборкані
думки, як стривожені птахи, ширяли у
неспокої й тривозі (Шиян)]. Ср. приборку-
вати 1—2.

приборкання укрощение; усмирение; сми-
Їение; обуздание [Зображення простих скі-
ів у буденному одягу, які займалися зви-
чайною для них справою — приборкан-
ням степових коней у табуні, відоме за
знаменитою чортомлицькою вазою (На,]),
стар. іст. УРСР)} Викриття капіталістів
є перший крок до приборкання капіталі-
стів (Ленін)} Диктатура пролетаріату і се-
лянства означає диктатуру без насильств
над масами, диктатуру волею мас, дикта-
туру для приборкання волі ворогів цих
мас (Сталін)]. Ср. приборкувати 2.

приборкати см. приборкувати.

приборкування укрощение; усмирение; сми-
ренне; обуздание. Ср. приборкувати 2.
приборкувати, -кую, -куєш, приборкати, -каю,
-каєш 1) : <~ти к р й л а прям., перен.
подрезьівать крмлья, подрезать крьілья, под-
резать крмлья, разг. корнать крьілья, окор-
нать крьілья, обкорнать крмлья [Чоло-
вік 3-й: Он Бурлака іде.. Петро:
Може, хоч трохи приборкає крила нашому
Михайлові Михайловичу (Тоб.)]; 2) (за-»
ставлять псвиноваться) укрощать, укро-
тйть; (делать смирньїм) усмирять, усми-
рйть, уст. смирять, емирйть; (застав-
лять бьіть спокойньїм) унимать, унять;
(сдерживать) обуздьівать, обуздать, разг.
приструнивать, приструнить, прибирать
к рукам, прибрать к рукам [Десь
у глибині серця пожаліла [Марфа Петрів-
на] Ніну, що тій доведеться приборкувати
отих шибайголів (Коп.); Жорстоко роз-
правлявся з повсталими народами царський
уряд, огнем і мечем він приборкав повстан-
ня (Бажан); Вона розуміла ціну своєї
краси й була не з тих, що приборкують
свої почуття (Баш); — Ти б лучче свою
жінку трохи приборкав, щоб не так високо
літала, — сказав батько (Н.-Лев.)]; його
нічим не гукати егб ничем не укро-
тйть.

приборкуватися, -кується страд. з. укро-
щаться; усмиряться; смиряться; унима-
ться; обуздьіваться; приструпиваться. Ср.
приборкувати 2.

приборкувач укротйтель; (тот, кто усми-
ряєш кого-нибудь, что-нибудь) книжн. уст.
усмирйтель, смирйтель [—А в цього хама
є гордість. Він дивився на мене, як вовк
на свого приборкувача, — говорив По-
тоцький (Тулуб)}.

приборкувачка укротйтельница; усмирйтель-
ница [Всім своїм виглядом вона підкресле-
но намагалася нагадувати приборкувачку
звірів (Собяо)]. Ср. приборкувач.

прибраний1 і) убраними; прйбраннмй; при-
веденньїй в порядок [Кімната була чисто
прибрана (Шиян)}; 2) убраннмй; прйбран-
ньій; сббранньїй; 3) принаряженньїй; при-
одетьій; облеченньїй; убранньїй [Прибрані,
як на свято, молодиці йшли поважно з чо-
ловіками (Кач.); Світлиця прибрана гарно,
але видко, що покраси в ній давно не від-
новлялись (Л. Уя/>.')]. Ср. прибирати 1—3.
прйбраний2: ~ні б а т ь к й обл. названьїе
родйтели [3 Річинським познайомилася Оле-
на на весіллі у племінниці своїх прибра-
них батьків (Вільде)]; ~пе ім’я подлбжное
ймя; псевдонйм; ^па мати названая
мать [Олена розпорядилася, щоб Марина
заварила свіжої натуральної кави. Пам’я-
тала, що колись цим засобом протвережу-
вала її прибрана мати свого чоловіка
(Вільде)].

прйбрано предик. 1) убрано; прйбрано; приве-
дено в порядок [Скрізь було чисто, при-
брано (Н.-Лев.)]; 2) убрано; прйбрано;
сббрано. Ср~ прибирати 1—2.

прибрати см. прибирати,
прибратися см. прибиратися,
прибрестй, -реду, -редеш прибрестй [Були
Троянці п’яні, ситі, Кругом обуті і об-
шиті, Хоть голі прибрели, як пень (Яотпл.)].

прибрехати см. прибріхувати.

прибріхування привирание; прибавленпе. Ср.
прибріхувати.

прибріхувати, -ріхую, -ріхуєш, прибрехати,
-решу, -решеш разг. привирать, приврать;
(говорить лииінее, преувеличивать звф.
разг. — еще) прибавлять, прибавить, (толь-
ко соверш.) прилгйть, прилгнуть (однокр. в.)
[Прибріхує він безсоромно, але йому
не можна відмовити у хисті оповідача
(Тулуб)', Для більшого ефекту він навіть
прибрехав добру пайку (Ф/?.)].

прибрбвковий спец, прибрбвковьій [Для бо-
ротьби з ерозією біля вершин ярів садять
прибровкові лісові смуги (Колг. Укр,,
1959, 5)].

прибрукбвувати, -кбвую, -кбвуєш, прибруку-
вати, -кую, -куєш примащивать, примо-
стйть.

прибрукбвуватися, -кбвується страд. з. при-
мащиваться.

прибрукувати см. прибрукбвувати.

прибрьбхати, -хаю, -хаєш фам. пришлепать
[Уранці в село прибрьохали по грязюці
обмоклі, з попідкачуваними холошами (Го-
ловко)}.

прибування 1) прибнтие; 2) (увеличение) при-
біявание, прйбьіль; ^ня в о д й прибьіва-
ниє водм, прйбьіль водм.

прибувати, -ваю, -ваєш, прибути, -буду,
-будеш прибивать, прибмть; (достигать
какого-нибудь места — еще) приходйть,
прийтй; (по какому-нибудь официальному
поводу — еще) являться, ^явйться; (увели-
чиваться в размере, количестве, становиться
интенсивнее и т. п. — еще) прибавляться,
прибавиться [У сад уже набралося чимало
людей, а дедалі, то народ усе прибував
(Мирн.)', Мати: Веселі будьте та до
нас прибудьте! (Л. Укр.)', Чигирин з
Сажневим прибули на корабель ^Швид-
кий» саме тоді, коли він стояв біля причалу
на поточному ремонті (Ткач); Невважаючи
на дідову обіцянку, перевіз не прибував
(Коцюб.); До Славгорода роменський поїзд
прибув на світанку (Головко); Відповідь не
прибувала, хоч час линув (Коцюб,); Хмари
все прибувають. Вони вже закрили півнеба
(Коцюб.); Здоров’я повертало до Остапа
поволі, сили прибували по краплині (Ко-
цюб.); В Глущука прибуло турбот: до
своїх злиднів — ще й братове горе ^Чорн.)\;
вода ~ває вода прибьівает, вода подни-
мается, вода подьімается, вода на прйбьіли,
вода идет на прйбьіль [Вода тим часом
прибувала, і ми, мов зачаровані, дивились,
як вона підступає все вище й вище
(Трубл.)]; води г^булб водм прибавилось;
місяця г^ває луна на прибили; н а-
шого полку ~булб погов. нашего
полку прйбьіло [— А син його, Андрійко,
тепер у нашому селі живе, секретарює в
комсомолі. — Добре. От бачиш, Федоре,
прибуло нашого полку, разом воювати бу-
демо (Цюпа)}.

прибуваючий прибмвающий [В лісі вже ста-
вало тісно від прибуваючих військ (Гонч.)].
прибудова, обл. прибудівок, -вка пристрбйка
[Із-за пагорба виринула масивна біла бу-
дівля з усякими господарськими прибудо-
вами (Гонч.)} Баран, увесь тремтячи, ско-
чив $а якийсь паркан і сховався за неве-
личким прибудівком (Фр.)].

прибудований пристрбенньїй [Ключниця Яри-
на жила в хлівині, прибудованій до стіни
терема від двору, де були стайні (Скляр.)].
прибудовування пристройка; приделка. Ср.

прибудовувати.

прибудовувати, -дбвую, -дбвуєш, прибудува-
ти, -дую, -дуєш пристраивать, пристро-
ять, (реже) придельївать, приделать, разг.
приґораживать, пригородить [Навколо пря-
мокутника жилої будівлі з двох чи трьох
боків., прибудовують вузькі довгі примі-
щення для худоби (Дерев, зодчество Укр.)}
Можна було прибудувати до цеху ще один
прогін (Собио)].

прибудовуватися, -дбвується страд. з. при-
страиваться; придельїваться. Ср. прибу-
довувати.

прибудування пристройка; приделка. Ср.
прибудбвувати.

прибудувати см. прибудбвувати.

прибуксирувати, -сйрую, -сйруєш и при буксу-
вати, -сую, -суєш прибуксйровать [На
рятівному крузі поплив [боцман] до
ворожого берега і на цьому самому крузі
прибуксирував зв’язаного фашистського
єфрейтора (Ткач)} Крижину прибуксували,
і Гриць, вистрибнув на берег (Збан.)].

прибулець, -льця позз. редк. пришелец [Гро-
мада в’язнів мішається з юрбою прибуль-
ців (Л. У«/?.)].

прибулий 1) прил. прибивший [По коридору
вже гулять прибула публіка пішла
(Тич.)]} 2) (род. прибулого) сущ. прибив-
ший [На берег повибігали діти, збившись у
купку, вдивлялися в прибулих (Десн.)].

прибути см. прибувати.

прибутковий 1) (дающий прибьіль) прйбнль-
ннй, дохбдннй [Багаторічна практика по-
казує, що ставкове рибництво є дуже при-
бутковою галуззю сільського господар-
ства (Наука і життя, 1966, 73)]; 2) (связан-
ньій с поступлением и записью дохода) спец.
прихбдньїй; *^ва к н й г а бухг. при-
ходная книга; 3) (назначенньїй, взимаемьій
соответственно размерам дохода) подохбд-
нмй; г^вий податок подохбднмй на-
лбг [Такі промислові посвідчення про те,
що ви платите прибутковий податок і маєте
право на підприємство. Є у вас? (Козл.)].

прибутковість, -вості прйбьільность, дохбд-
ность [На основі зростання громадського
виробництва неухильно підвищувалась йо-
го прибутковість, поліпшувався добробут
колгоспників (Наука і життя, 1957, Р)].
прибутково нар. прйбмльно, дох одно [Буде
людно [на ярмарку], а де людно, там і
прибутково (Гонч.)].

прибутково-видатковий бухг. прихбдо-расхбд-
ньій [Бухгалтер звітує на правлінні про
виконання прибутково-видаткового кошто-
рису (Рад. Укр., 1951, VIII)].

прибуткування бухг. прихбдование.

прибуткувати, -кую, -куєш бухг. прихбдо-
вать.

прибуткуватися, -кується бухг. прихбдова-

ться [Насіння льону прибуткується щодня,
зразу ж після обмолоту (Техн. культ.)].
прибуток, -тку 1) прйбьіль, доход [У Чіпці
справді було багато чогось доброго, чого
Грицько своїм, на прибуток напрямленим,
розумом не зміг зрозуміти (Мирн.)} М а-
р і я: ..Нам не досить, щоб гідростанція
працювала. Треба, щоб вона ще й прибутки
давала (Левада)]} з ~гком с прйбьілью, с
доходом, нар. прйбьільно; мати
иметь прйбьіль; извлекать прйбмль; ч й-
с т и й чйстая прйбмль, чйстшй до-
ход; з ~гку голова не болить
погов. запас пить-есть не прбсит, (реже)
запас бедм не чйнит; 2) (поступление сумм,
товаров, записьіваемое в бухгалтерских кни-
гах) спец, прихбд; і видаток бухг.
прихбд и расхбд; ~гки, що надійшли
поступлення; записати на ~к бухг.
записать на прихбд.

прибуточок, -чка разг. шутл. докбдец.
прибуття прибьітие; прихбд; (появление) уст.

пришествие; явка [Діти враз кинулися між
юрти, тривожно сповіщаючи жителів про
прибуття незвичайних гостей (Десн.)} При-
буття в полк дівчини, нареченої загиблого
офіцера, стало подією (Гонч.)]} ~тя по-
їзда прибмтие пбезда, прихбд пбезда;
після ^гя (п о ~ті) по прибмтии;
стопроцентне ^тя на збори
стопроцентная явка на собрание. Ср. при-
бувати.

приваба позз. привлекательность, книжн. за-
манчивость, разг. завлекательность; (то,
что привлекает, доставляет удовольствие)
прелесть, перен. приманка [Є щастя суворе
і грізна приваба на смерть і на вірність
єднати серця (Пере.)} Переливається роса
Привабами всіх знаних казок (Нех.)} На
балконі кава з лікерами — і безконечні
розмови про закордонні вигоди й приваби
(Коцюб.)].

привабити см. приваблювати.

приваблений привлеченнмй; приманеними,
приманенньш; притянутшй; прельщеннмй;
располбженнмй; подкупленньїй [Ось ма-
ленька, жовтава лісова мишка вибігла
зі своєї норки, приваблена теплом і лісо-
вою тишею (Фр.)} Не попрацював він тут і
півроку — переметнувся на інший завод,
приваблений більшою платою (Шовк.)].
Ср. приваб іювати.

приваблення привлечение; прельщение; рас-
положение. Ср. приваблювати.

привабливий привлекательньїй; (полньїй оча-
рованая — еще) прелестнмй, уст. прель-
стйтельньїй; (полньїй. покоряющего влияния
книжн. — еще) обаятельнмй; (обещающий
вьігоду, успех, удовольствие — еще) заманчи-
вьш, книжн. манящий, разг. завлекатель-
ньій; (влекущий к себе, возбуждающий инте-
рес книжн.—еще) притягательньїй; (вьізиваю-
щий симпатию, благоприятное отношение —
еще) располагающий, разг. подкупающий
[Коцюбинський зійшов у сад, що здавався
йому великим і привабливим (Сміл.)} Про-
сто перед його очима зненацька з’явилось
червонобоке, привабливе яблуко (Донч.)}
Ганна виглядала сьогодні особливо приваб-
ливою (Ільч.)} Тарас відчув — там, за
стінами панського- будинку, за стінами його
кріпацької неволі, вирує життя вільне,
привабливе (Іван.)} Не хотілось, не було
сил одігнати нісенітні, але такі привабливі
марення, що з’являються на грані між
сном і пробудженням, примхливо сплі-
таючи дійсність з казковою вигадкою
(Шовк.)} Щось у цьому хлопчині було при-
вабливе, знайоме, воно, мов магнітом,
потягло мене за дитиною (Збан,')],
привабливість, -вості привлекательность; пре-
лестьГ обаятельность; заманчивость; завле-
кательность; притягательность [Ніжні ме-
режки білого плаття надавали їй зараз
особливої легкості й привабливості (Баш)}
Оксамитовий ліричний баритон Михайла
Кречка полонив своєю силою і привабли-
вістю слухачів (Куч.)} Є в «Плузі» Тичини
внутрішня привабливість, яка забезпечує
цій книзі помітне місце в ряду кращих
поетичних відображень Великої Жовтне-
вої соціалістичної революції (Нович.)} В
цій ідеї закладено якусь, для мене навіть
незрозумілу привабливість (Собко)]. Ср.
привабливий.

привабливо нар. привлекательно; прелестно;
обаятельно; заманливо; притягательно; рас-
полагающе: подкупающе [К о р ш у н: Так,
була у мене в житті мрія і звалася вона при-
вабливо — «Ластівка» — остання моя робо-
та... (Собко)} Було і страшно і хвилююче
привабливо побачити столицю і співати в
театрі (Донч.)} Білі, легкі будівлі повиті
прозорою млою, вони, подібно до марева,
привабливо тремтять, кличуть до себе й
обіцяють щось прекрасне (перекл. з Горь-
кого)]. Ср. привабливий.

приваблюваний привлекаемьій; приманивае-
мьій; притягиваемьій; прельщаемьій; рас-
полагаемьій; подкупаемьій [Всі бігли швид-
ко й сміливо, приваблювані чудовим ви-
довищем палаючого серця (перекл. з Горь-
кого)]. Ср. приваблювати.

приваблювання привлечение; прельщение.
Ср. приваблювати.

приваблювати, -люю, -люєш, привабити,
-блю, -биш привлекать, привлечь, разг.
приманивать, приманить, перен. притяги-
вать, притянуть (преим. со словами к себе);
{соблазнять, очаровьівать книжн. — еще)
прельщать, прельстйть, ререн. манйть
{только несоверш.)} (вьізьівать симпатину
благо приятное отношение — еще) распола-
гать, расположйть, перен. подкупать, под-
купйть [Природа найбільше приваблювала
Данила стати розвідником її таємниць
{Коп.)} Нас багрянцеїи приваблюють плоди,
Що зав’язались з запашного цвіту
{Дмитр,)} Голос молодої циганки, грайли-
вий тон її привабив парубка до гурту
{Ле)} Безжалісна музої ..Навіщо ти серце
моє одурила, привабила маревом щастя?
{Л. Укр.)} Щорс приваблював до себе
якоюсь чарівною внутрішньою силою
{Десн.)]} ~ти погляди привлекать,
привлечь взбрм; ~бити [до себе]
своєю поведінкою расположйть
(к себе] свойм поведением; в ньому

~поє щйрість в нем подкупает йскрен-
ность.

приваблюватися, -люється страд. з. привле-
каться; * приманиваться; притягиваться;
прельщаться. Ср. приваблювати.

приваблюючий привлекающий; приманиваю-
щий; притягивающий; прельщающий; рас-
полагающий; подкупающий. . Ср. приваб-
лювати.

привабний привлекательньїй, заманчивьій,
книжн. мапящий, разг. завлекательньїй
[Далека подорож всміхалася їй незна-
ними пригодами, привабною романтикою
(Кач.)} Важко припустити хоч ща хви-
линку, що знайшовся б парубок, якого не
втішала б її привабна посмішка (Ле); Над
тихими вулицями ясніло зорями дебо.
Іскристі, далекі й величаві, вони відби-
валися в сонній воді неширокої Ворскли,
вічні в своїй незайманій і привабній красі
(Шиян)].

привабність, -ності привлекательность, за-
манчивость; завлекательность [Так мені
жалко моїх колишніх ранків, вони мали
для мене стільки привабності,^ стільки
поезії (Коцюб.)]. Ср. привабний.

привабно нар. привлекйтельно, заманчиво; ма-
няще; завлекательно [Вона прагнула швид-
ше пізнати на ділі те життя, описане так при-
вабно в книжках (Л. Укр.); Пахне привабно
хатній димок (Шер.)]. Ср/привабний.

привада разг. приманка [Найтаємніші козачі
привади розгадував, вивчав їхню тактику
військову (Ле)].

привал, -лу привал [Вирішили стати на при-
вал (Шиян)} Вийся, стежечко крута, Набли-
жайся, висота, Будеш ти для нас прива-
лом, Тут і вогнище розпалим (Мур.)],
привалений 1) приваленньїй; 2) заваленими
[Хлопці побачили залізну ляду, привалену
цеглою й попелОхМ (Янов.)]. Ср. привалюва-
ти 1—2.

привалйти см. привалювати.

привалитися см. привалюватися.

привалювати, -люю, -люєш, привалйти, -ва-
лю, -валиш 1) (кого, что к чему) привали-
вать, привалить [Вони привалили два важ-
кі камені, щоб вітер не розвіяв ватри, і
почали розпалювати вогонь (Тулуб)]} 2) (по-
крить чем-нибудь) завалить [Пам’ятаєш,
Іване, ту ніч, Як танком в окопі тебе при-
валило? (7/ея.)]; 3) (перен.: появляться
или прибавляться во множестве) разг, при-
валивать, привалйть [Захара мало з ніг
не збили, стільки люду привалило (Горд.)],
привалюватися, -лююся, -люєшся, привали-
тися, -валюся, -валишся приваливаться,
привалиться [Ногами він уперся в одну
стінку траншеї, плечима привалився до
другої, обома руками тримає перед очима
книгу (С^иол.)].

приварити см. приварювати.

приварйтися см. приварюватися.

приварна приварка.

приварковий приварочньїй.

приварок, -рку приварок [Приступаючи до
печі, вона просто дуріла, бо не знала, що
варити. Приварку не було, вічні позики
докучили всім і навіть Маланці (Коцюб.)].
приварювальний мет. приварочньїй.

приварювання приваривание, приварна [Швид-
ко заправляючи піч, ми досягаємо високої
якості приварювання заправного матеріалу
до футеровки печі (Рад^ Укр., 1954, X/)].

приварювати, -рюю, -рюєш, приварити, -ва-
рю, -вариш приваривать, приварить [До
трубопроводу приварили нешироку трубку
для подачі повітря від компресора (перекл. з
Ажаєва)].

приварюватися, -рюється, приваритися, -ва-
риться привариваться, приварйться.

приват-доцент дорев. приват-доцент.

приватний частньїй, уст. приватний; (отно-
сящийся к отдельному лицу, принадлежа-
щий отдельному лицу — еще) личньїй [Тут
були., державні установи й приватні при-
міщення (Тулуб)*, Тудор змушений давати
приватні уроки, щоб якось звести кінці
з кінцями (Іст. укр. літ.)', Тут я., не
знаю над собою жадного контролю, ніхто
не втручається в моє приватне життя...
(Коцюб.)]; г^иа власність частная
сббственность [Жовтнева революція лікві-
дувала в нашій країні приватну власність
на знаряддя і засоби виробництва (Наука
і життя, 1959, 2)]', ~на практика
частная практика; ~ним способом
частньїм образом; ~на справа частное
дело, лйчное дбло [Релігія повинна бути
оголошена приватною справою.. (Лен:н)\.

приватник частник [Комуністи [в 1924 р.]
удосконалювали торговий апарат, оволо-
дівали торгівлею, ринком, все більше ви-
тісняючи приватника (Іст. КПРС)].

приватницький ~ частнический.

приватно нар.' частньїм образом [Мушу за-
робляти приватно на життя, ба пенсії не
стає (Коцюб.)].

приватновласницький 1) частносббственниче-
ский [У «Кайдашевій сім’ї» реалістично від-
творено приватновласницьку психологію се-
лян — дрібних власників (Іст. укр. літ.)];
2) (относящийся к частному владельцу, вла-
дению) частновладельческий.

приватногосподарський, приватногосподарчий
частнохозяйственньїй.

приватнокапіталістичний частнокапиталистй-
чеекий [Відбудові народного господар-
ства чинили шалений опір куркулі, духо-
венство, непмани. Приватнокапіталістичні
елементи змикались з різними антирадян-
ськими групами (Іст. Укр. РСР)].

приватнопідприємницький частнопредприни-
мательский [Опозиція [троцькістська] була
рупором буржуазних елементів, що доби-
валися необмеженої свободи приватнопід-
приєхмницької ініціативи і виходу на відкри-
ту політичну арену (Колг. Укр., 1960,
приватнопрактикуючий частнопрактикующий.
приведений приведенньїй; притащенньїй; до-
веденньїй [— Ви хто, посланці пана Жол-
кевського? — запитав Лобода, підступа-
. ючи, як різник до приведеного бика (Ле)',
Комбайни приведені в повну готовність
(Київська пр.; 1951, VI); Капітал — це
колективний продукт і може бути приве-
дений в рух лише спільною діяльністю ба-

гатьох членів суспільства, кінець кінцем—
тільки спільною діяльністю всіх членів
суспільства (Комун, ман.)]. Ср. приводити 1.
приведення 1) приведение, привбд, разг. при-
водна; ґ^ІЯ в рух приведение в движе-
ние; 2) юр. привбд; 3) тип. привбдка.

привезений привез*еннмй [Вони порозпако-
вували чемодани, ..понакривали столи при-
везеними скатерками (Н.-Лев.); Привезену
Наливайком відповідь князь зрозумів як
приховану помсту обох гетьманів (Ле)].

привезення привбз, разг. привозна,
привезтй см. привозити.

привереда разг. привереда, привередник
(м. р.), привередница (ж. р.); капрйзник
(м. р.), капрйзница (ж. р.).

привереди, -ред разг. привередничанье, уст.
привередьі; капризи [Лужицька: Я?
Я тобі світ заступила? Квітка: Не ти,
а панські привереди... (Стар.)].

приверзтйся, -зуся, -зешся разг. дірив йдеться;
(показаться) разг. полудиться, причуди-
ться, помер^щиться, примерещиться [Сон...
чого у тому сні не приверзеться? (Мирн.);
Раптом їй приверзлося, що вона бачить пе-
ред собою круглі башти танків (Донч.)].

привернений см. привернутий.

привернення привлечение; ^ня уваги
привлечение внимания [Всемірне привер-
нення уваги до процесів сучасності є акту-
альним завданням для самої критики (Літ.
газ., 1959, III)].

привернути см. привертати.

привернутий, привернений привлеченньїй; об-
ращенньш; располбженньїй; предрасполб-
женньїй; привязанньїй [Бронников помітив,
як при цих словах колихнулись бійці, що,
привернуті гострою розмовою, вже обсту-
пили їх звідусіль (Гонч.)]; ~га увага,
~го увагу привлеченб внимание. Ср.
привертати 1.

привернутися см. привертатися.

привертання привлечение; ~ня уваги при-
влечение внимания.

привертати, -таю, -таєш, привернути, -верну,
-вернеш 1) привлекать, привлечь; (убеждая,
склонять к чему-нибудь — еще) обращать,
обратйть; (вьізьівать благоприятное отноше-
ние, симпатию — еще) располагать, рас-
положйть, книжн. предрасподагать, пред-
расположйть, перен. привязьівать, при-
вязать [Тоді мати відшмагала мене за без-
божницькі думки, але до релігії цим не
привернула (Збан,)]; ~ги до себе
а) (с прчмьім дополнением) привлекать,
привлечь к себе [Не знаю, чому цей хлоп-
чик знову привернув до себе мій погляд
(Жур.)]; б) (без прямого дополнения) рас-
полагать, расположйть к себе, распола-
гать, расположйть в свою пбльзу [Правда,
зовнішній вигляд самого майстра Ширясва
не дуже привертав до себе (Іван.)]; ~гц
п б гляди привлекать, привлечь взбрьг,
г^ги увагу кого привлекать, при-
влечь внимание кого, останавливать, оста-
новйть внимание кого [Особливу увагу
громадськості привертають успіхи, досяг-
нуті радіоелектронікою в конструюванні
електронно-лічильних машин (Літ. газ.,
1958, V)]; 2) {чем-нибудь тяжельїм сверху)
разг. накривать, накрить [В вишневім
садочку схоронила, сирою землею пригор-
нула, біленьким камінцем привернула
(¥?/б.)]; 3) (в движении — к чему-нибудь)
обл. поворачивать, повернуть, обл. при-
ворачивать, нриворотйть [Чумаки привер-
тають до гіллястого дуба, запалюють огонь
(Самійл.); Приверни, лиш, он до тії хати
(Мирн.)].

привертатися, -таюся, -таєшся, приверну-
тися, -вернуся, -вернешся 1) обл. скло-
няться, склонйться; прислонйться, при-
слонйться [Береза росте, розростається,
лист до листонька привертається (Гол.—
Сл. Гр.); А якби ти привернувся до мене
близенько, «от, знайшлося любе гпастя!»
мовило б серденько (перекл. Л. Україн-
ки)]; 2) (о чувстве симпатии, любви) обл.
привязьіваться, привязаться [Оксана:
А я відразу привернулась До тебе серцем
за твою лагідність (Л. ^кр.)]; душа
(серце) не ^гається до Кого разг.
душа (сердце) не лежйт к кому; 3) (преим.
перен.: возобновлять прежнее отношение
к чему-нибудь) обл. возвращаться, возвра-
тйться; (направлять свою деятельность на
что-нибудь, браться за что-нрбудь) книжн.
обращаться, обратйться [І вони тоді од-
вернуться од усього злочинного і привер-
нуться до правди, краси, добра (Н.-Лев.)];
4) страд. з. (несоверш.) привлекаться.

привертіти см. привірчувати.

привести см. приводити.

прививати, -ваю, -ваєііі, привйти, -в’ю, -в’єш
призивать, привйть.

привид, -ду, (реже) привйддя привидение, ви-
* денне, прйзрак, книжн. фантом [Не при-
вид бродить по Європі — По світу кому-
нізм іде! (Рил.); Мов привиддя, зникла
вона кудись у бокову улицю (Н.-Лев.);
Ледве мріє, мов привид, далекеє сонпеє
місто (Л. Ук/?.)].

при вй джу вати ся, -джуюся, -джуєшся и при-
виджатися, -джаюся, -джаєшся, привиді-
тися, -джуся, -дишся вйдеться, привгіде-
ться, грезиться, пригрезиться, представ-
ляться, представиться; (казаться) разг.
чудиться, почудиться, причудиться, мере-
щиться, померещиться, примерещиться
[Йому все привиджувалось широке море
(Н.-Лев.); Уві сні йому привиділася Уляна
(Десн.); Вона підпирає голову руками й
тоне в думках. їй привиджається хата її
родичів (Коб.); Білофінам, очевидно, десь
там щось привиділось, бо раптом над за-
ставою засявкотіли пущені навмання кулі
(Кач.)].

привикати, -каю, -каєш, привикнути и редк.
привйкти, -кну, -кнеш разг. привикать, при-
викнуть; (осваиваться, примиряться с кем,
с чем — еще) свьїкаться, свьїкнуться [Р а-
б и н я: ..Годі вже тих царських звичок,
час привикати без рабинь до праці, бо
хутко здасться (Л. Укр.); Привикне, ка-
жуть, собака за возом бігти, то біжить і за
саньми (Шевч.); Дмитро трудно привикав
до людей, а з Туром зійшовся легко (Ст.);

Петро:.. Ось уже третій тиждень минає,,
як живу я тута, й ніяк не привикну (Мирн.)]*
привйклий привіікший; свнкшийся. Ср. при*
викати.

привикнути, привйкти см. привикати,
привйти см. прививати.

привйтин привйтьій.

привйчка разг. привьїчка; (заведенньїй порядок)
обьїкновение (в отношении отдельного лица),
обьїчай (в отношении коллектива); (манера
поведений) разг., преим. неодобр. повадка,
замашка, ухватка [Чинила се несвідомо,
і була се в неї, очевидно, якась привичка
(Коб.); На всяку привичку є одвичка (при-
казка); Русин з давньої привички знян
перед паничем свого здоровенного, пов-
стяного, засмальцьованого капелюха (Фр.);
І така в оцих панів завжди привичка: за-
раз — лаятись! А чого б, здається? (Мирн.)]к
привйчпий разг. привьічньїй [Світло падає
скупо, і тільки привичне око може розгля-
діти добре людей (Л. Укр.); Рушниця
на руці лягла привичним гнітом, І мушка
% врізана трикутничком в мету (Бажан);

Скитання по курортах привчило мене да
періодичної самотини, і примусове ста-
лося потім привичним (Л. Ук/>.)].

привід, -воду 1) предлрг; (основаиие, причи-
на — еще) повод [Юркові був привід дру-
гий тиждень уже кузні не відчиняти (Ко-
~зач.); Танцювати Валя любила, аби тільки
був який-небудь для цього привід (Коп,)];
давати, дати до чого да-
вать, дать (подать) повод к чему; (перен,?
способствовать возникновению, распростра*
нению чего-нибудь — еще) давать, дать пи-
щу чему [Йому дуже хотілося, щоб гене-
рал якось сам розпочав цю делікатну роз-
мову чи дав привід її завести (Собко)];
з ^воду чого по поводу чего, ь асчет
чего [Вона ще не продумала всього, ща
мала сказати чоловікові з приводу неспо-
дівано прочитаного листа Марини (Сміл.)];
касаційний см. касаційний; п і д
вводом под предлогом; уникати вво-
дів до сварки избегать поводов к
ссбре; це буде (стане) вводом
ато послужит поводом; 2) (начальствование,
командование) обл. предводйтельство, ру-
ковддство [Без приводу військо гино
(Нож.)]; з а вводом кого (чиїм)
под руковбдством кого, под чьим руко-
вбдством [За приводом маминим життя а
нашому домі було розмірене й завжди од-
накове (Мирн.)]; 3) обл. пример; дава-
ти, дати показьівать, показать
пример [А горілку пити, гуляти — Ма-
хамед усім п’янюгам привід дає! (Мирн.);
Як дасте привід, то й інші сядуть на конец
(Н.-Лев.)]; за вводом кого по при-
меру кого, по чьему примеру [Незнайо-
мий.. перший скочив на повозку. За йога
приводом побралося все товариства
(Мирн.)].

привід, -воду 1) приведение, привод, разг,
приводка; 2) юр. привод (Він має приводи
за крадіжки, погано вчиться, бешкетує
(Літ. газ., 1959, X)].
привідець, -дця, привідця разг. 1) зачйнщик,
разг. затбйщик, заправила [Щорс особисто
обеззброїв його [Ніжинський полк], окре-
мі частини влив у інші полки, а петлю-
рівських привідців бунту розстріляв
\Десн.); Наклеп нацмене зводять, нібито я
до всього привідця (Куч.)]; 2) (только
привідець) редк. предводйтель [Цісар:
Командувать не буду цього разу, (до
Головнокомандувача) Ти будеш війську за
привідця, князю (перекл. Лукаша)].

Привіз, -возу привоз, разг. привозна.

Привізшій привознбй, привозний [Користаю-
чись і своїми, і привізними жолудями,
асканійці насаджують у степу широкі сму-
ги дубового лісу (Волош.)].

привілеєвий: ~ве право юр. преимуще-
ственное право.

правілий, -лею привилегия; юр. преимущество
[Місто [Тіра] одержало від Риму [в І ст. н.е.]
підтвердження про збереження його ста-
родавніх торгових прав і привілеїв, зо-
крема звільнення від мит (Нар. стар. іст.
УРСР); Монтаньйр: ..Зреклися ви
Титулів, привілеїв і хартій паперових
лиш на те, щоб хартії неписані дістати
(Л. Укр.); Огляд вистав пересувних теат-
рів.. наочно довів, що висока культура
акторської майстерності вже не є приві-
леєм тільки представників великих теа-
трів (Мист., 1955, 7)].

Привілейований привилегирбванньїй [В СРСР
немає привілейованих і неповноправних
націй і рас (Рад. Укр., 1954, /)].

привілейованість, -ності привилегирбван-
Ность.

Привілля привблье; (про стор, перен. разг. —
еще) раздблье [Виросши в. лісовому при-
віллі, Василина увібрала в себе задуму,
спокій і силу діброви (Ст.); Могутня і
славна, в сім’ї рівноправна, В багатім
привіллі Дніпра і Дністра, Як в лузі ка-
лина, цвіте Україна (Нех.); Співало, грало
все, як є, — Душі іаке привілля!..
(2?оск/>.)].

Привільний привбльньїй; (об услоеиях жизни
разг. — еще) раздбльнмй, вольготньїй [Ши-
рока українська земля привільна, гостин-
на і щедра (Козач.); І стане життя і привіль-
ним і пишним, як небо весни голубе (Сос.)].
привільно нар. привбльно; раздбльно, воль-
гдтно [Розлого та привільно розкинулось
село, і поле наше спільне навкруг села
лягло (Забіла); Привільно маленькому Сла-
ві: Повітря і тихе і чисте, Набігався, ліг
на галяві І слухає шелести листя (Мур.)].
Ср. привільний.

привірчувати, -чую, -чуєш, привертіти, -вер-
ч^, -вертиш привертьівать, привернуть,
Привертеть.

привісити см. привішувати.

привісний привеснбй.

привісок, -ска привесок.

привіт, -ту привет, (реже) приветствие [Вда-
рив революціонер — захитався світ! Як
вмирав у чистім полі — слав усім привіт
(Тич.); Як яснеє сонце Закине свій промінь
ясний До тебе в віконце, — Озвись на
привіт весняний (Л. Укр.); На остан-

ньому слові у хату увійшли: козачий
голова з писарем та панський старшина
з старостою.. — А! От добре, — замість
привіту каже Дмитренко (Мирн.)]; з ~гом
с приветом; ні одвіту ні ~ту разг.
ни ответа ни привета; передавати
(переказувати) ~т передавать
привет.

привітальний приветственньїй [Після при-
вітальних оплесків запанувало напружене
мовчання (Ільч.); Мов по блакиті озера
дзеркальній Крильми черкає сонце золо-
тими, Так серце гімн співає привітальний,
Перебирає струнами дзвінкими (Рил.)].

привітання 1) приветствие, (реже) привет
[На моє привітання вони відповіли в один
голос і посунулися, поступаючись місцем
на колоді край дверей (Коцюб.); Холодний
зброї блиск, от перше привітання (Л. У«р.)];
2) (речь или письмениое обращение)
приветствие; (в связи с приятньїм случаем,
собьітием — обьічно) поздравление [Свою
любов до Леніна вони [робітники і селяни]
виражали в привітаннях, листах, подарун-
ках (Біогр. Леніна); Дружинники спини-
лись за всіма правилами військового уста-
ву, чітко відповіли на привітання полков-
ника (Шиян); Тут несподівано музики
вдарили якогось дуж# веселого марша на
привітання (Н.-Лев.); Я послав привітання
з Новим роком Добровольському, чи він
дістав? (Яоі{юб.)].

привітати, -таю, -таєш приветствовать, позз.
уст. приветить; (в связи с приятньїм случаем,
собьітием — обьічно) поздравить [Як Ро-
ман увійшов у хату з старостами, Філія
і Мокрина привітали його щиро, як рід-
ного сина (Н.-Лев.); Жінка привітає, по-
радить, розважить... (Мирн.); — Товари-
ші, — каже Григорій Павлович, — одного
Працівника нашої Школи нагороджено ор-
деном Радянського Союзу. Давайте при-
вітаємо нашого дорогого орденоносця —
Ганну Антонівну! (Янов.)]; ~ти з свя-
том поздравить с праздником.

привітатися, -таюся, -таєшся (з ким и до
кого) поздороваться (с кем); (при встрече—
еще) поклониться (кому) [Надійшла сіль-
ськая молодь, Що з роботи поверталась,
І побачила поета, 3 ним приязно приві-
талась (Л. Укр.); Дід Прохор, який знав,
мабуть, усіх людей у районі, дружньо
привітався до жінок (Збан.); К тут саме
він увійшов у хату. Зняв шапку, приві-
тався, а сам гордий та похмурий (Во*ч.)].

привітливий см. привітний,
привітливість см. привітність,
привітливо см. привітно.

привітний, редк. привітливий приветливьій;
(содержащий в себе привет, вьіражающий
привет уст.— еще) приветньїй; (исполненньїй
радушия — еще) радушньїй; (учтивьій —
еще) обходйтельньїй, уст. обхбдчивьій; (бла-
го желательньїй — еще) ласковьій [А в учи-
тельки сміливі й ніжні Сині "ОЧІ, привітне
лице (Мас,); Над покрівлями кількох
руських хатин звивався привітний димок
(Граб.); Глянувши на привітного хазяїна
почувши його полтавську м’яку вимову,
Тарас мало не розплакався (Іван.); Підня-
лась висока дівчина, ставна, хороша; коса
їй аж до пояса; і така ласкава, привітна,
ввічлива! (Вовч.)].

привітність, -ності, редк. іцшвітливість, -во-
сті приветливость; радушие; обходйтель-
ность; ласковость [Привітність їздових ні-
коли не переходила в панібратство (Гонч.);
Хазяїн хутора не відзначався особливою
привітністю (Гонч.)]. Ср. привітний.

привітно, редк. привітливо і) нар. привет-
ливо; радушно; обходйтельно; ласково [Йому
привітно усміхалися бородаті обличчя
селян (Куч.); Ти б ще дякувала, що тобою
не гордують, що так привітливо з тобою
обходяться (Мирн.); Тарновський надто
вже привітно ставився до Тараса, ціка-
вився його поезією, малюнками (Іван.);
Хатинка виглядала досить привітно
(Трубл.); Минула ніч, ..і сонечко підхо-
пилось та так привітливо поглядає на спо-
лосканий город (Свидн.)]; ср. привітний;
2) предик. приветливо [В хаті в учителя
тепло й привітно (Тесл.)].

привішення привбска.

привішування привбшивание, привеска.

привішувати, -шую, -шуєш, привісити, -ві-
шу, -вісиш привбшивать, привесить [І він
[робітник] бере за вухо кибель, повен
лепу, несе його до шахти, привішує до
линви і дзвонить, щоб тягли (Ф/>.)].

привіятися, -віюся, -вієшся разг. неодобр.
притащйться [Одсудили мою землю бог
знає й кому, бог знає нащо... На те, мабуть,
щоб перевів її на гроші та й повіявся туди,
звідкіля й привіявся... (Мирн.)].

привласнений присвбенньїй; прикарманенньїй
[У грошовій формі клас капіталістів зав-
жди видає робітничому класові чеки на
одержання певної частини продукту, ви-
робленого робітниками і привласненого ка-
піталістами (Маркс)]. Ср. привласнювати.

привласнення присвоение [Правляча верхів-
ка [на Україні у XVII ст.] розширяла свої
володіння., насильницьким привласненням
козацької і селянської землі (Іст.
Укр. РСР)]. , і
привласник присвойтель.

привласнити см. привласнювати,
привласниця присвойтельница.
привласнювання присваивание, присвоение.
привласнювати, -нюю, -нюєш, привласнити,
-ню, -ниш и редк. привластити, -лащу,
-ластиш присваивать, присвбить; (преим.
деньги разг. неодобр. — еще) прикармани-
вать, прикарманить [Шляхетство швидко
забувало допомогу козацького війська і
всі лаври і славу привласнювало виключно
собі (Тулуб); Він вогнем усе нищить, не
шкодує панського добра, якого не в змозі
привласнити (Ле); Орфей: Мені самому
казкою здається, ..що зашкарублі пальці
обіймали колись так ніжно чарівну со-
пілку. Ні, певне то тоді був не Орфей, або
тепер я привластив свавільно собі чуже
імення (Л. Укр.)].

привнесення редк. привнесение [..«богобу-
дівництво», як літературна течія, і взагалі
привнесення релігійних елементів у со-

ціалізм — є результат ненаукового і тому
шкідливого для пролетаріату тлумачення
основ марксизму (Сталін)].

привносити, -ношу, -пбсиш, привнестй, -су,
-сеці редк. привносйть, привнестй*

привноситися, -носиться страд. з. редк.
привноситься [Насправді соціалістична ідео-
логія, як довів Ленін, виникає з науки і
привноситься в робітничий рух соціал-
демократією (Біогр. Леніна)].

прйвод мех. привбд [Високі якості мають
контактні електрозварювальні машини., з
пневматичним приводом (Наука і життя,
1956, 5)]; кінний ~>д кбнньїй привбд.

приводження 1) приведение; ~ия в рух
приведение в движение; 2) (произведение
потомства — о некоторьіх животньїх) ме-
тание.

приводити, -джу, -диш, привестй, -веду,
-ведеш 1) приводйть, привестй; (застав-
лять силой прийти фам. — еще) притас-
кивать, притащйть; (служить причиной
чего-нибудь — еще) доводить, довести [Боря
тепер сам приводив щодня зіалого Сашка
з дитячого садка (Коп.); X и м к Я: І справ-
ді: чому вона не йде? Ходімо силою її при-
ведемо (Мирн.); Одна з тайих довгих, по-
кручених балок приводить від Дону до
станиці Ізбушенської (Ле і Левада); 3 гір
Кавказьких в Альпи і Судети Нас привів
солдатський мужній труд (Дмитр.); По-
няття реформи, безперечно, протилежне
поняттю революції; забуття цієї проти-
лежності, забуття тієї грані, яка розділяє
обидва поняття, постійно приводить до
найсерйозніших помилок у всіх історич-
них міркуваннях (Ленін); Розвиток тор-
гівлі, розвиток товарообміну привів до
виділення нового класу — капіталістів (Ле-
нін); Тарас швидко переодягся, привів
себе до ладу, спустився вниз і вийшов у
парк (Іван.); Як оце вип’є, то й не приведи
господи... хоч тікай на край світа (Коцюб.);
Коли б мені бог привів отут вмерти при
дітях! (^Н.^Лев.)]; ^ти, ^ти в рух щ о
приводить, привестй в движение что [Він
[Дніпро] зрошує ниви, Шумує в турбіні,
..Приводить у рух Ті заводи, що нині
Велично встають на його берегах) (Ол.)];

г^ти, г^тй д о п а м’я ті (до притом-
ності) приводйть, привестй в сознание
[Коли його привели до пам’яті, він був

Д о
при-
щ о
что;
щ о
что;

[Коли його привели до пам’яті,
блідий, мов труп (Фр.)]; ~ти, ~тй
п^р и с яги приводить, привести к
сяге; г^ти, ~ти до рівноваги
приводйть, привести в равновесие
все це ГИДИТЬ, г^/ВЄДЄ до тбго,
все зто привбдит, приведет к тому,
2) (о животньїх: давать приплод) прино-
сйть, принестй; (о рьібах и некоторьіх жи-
вотньїх — еще) метать (несоверш.), (только

о рьібах) наметьіват^, наметать; (о людях:
производить на свет) родйть (несоверш. и
соверш.) [Позавчора Прокинувся — телиця
бичка привела (Воскр.); Один у другого пи-
таєм, Нащо нас мати привела? Чи для
добра? Чи то для зла? (Шевч.)].

приводитися, -диться страд. з. 1) приво-
диться; притаскиваться; доводиться [За
допомогою і при безпосередній участі лю-
дини приводяться вдію засоби виробництваЛ
відбувається виробничий процес (Наука і
життя, 1958> 12)]; 2) приноситься; ме-
таться. Ср. приводити 1—2.

приводна тип. приводна.

приводний мех. приводной [Набагато спро-
щено конструкцію приводного механізму
[обприскувача] (Веч. Київ, 1958, ///)];
~ний пас мех., перен. приводной ре-
ме?ь [У платформі, підписаній В. І. Ле-
ніним, Я. Е. Рудзутаком, Й. В. Сталіним
і іншими членами ЦК партії («платформа
десяти») [у 1921 р.], профспілки розгляда-
лись, як приводний пас від партії до мас,
як школа комунізму (Іст. КПРС)].

привозити, -вожу, -возиш, привезтй, -зу,
-зеш привозить, привезтй [Я буду приво-
зить тобі харч і чисту воду, доки мине
лихо (Н.-Лев.); Прокіп привіз ячмінь, сті-
жок складає (Коцюб.); — Та яку ж ви нам
новину привезли? зачинає він, сьорбаю-
чи гарячий чай (Мирн.)].

привозний привозной, привозний [Крейда
для багатьох районів є привозним мате-
ріалом (Нар. творч. та етн., 1957, 3)].

привокзальний привокзальний [На привок-
зальній площі чути переклик гудків
(Шер.)].

При вол жя Привблжье.

привблзький привблжский [Не Ла-Манш, а
приволзькі рови зупинили фашистські на-
вали (Уп.)].

приволікати, -каю, -каєш, приволоктй, -ло-
чу, -лочеш разг. приволакивать, приволо-
чйть, приволбчь, притаскивать, притащйть
[Лука Тихонович згадав про човен. Він
приволік його через очерет і"осоку (Донч.);
Кажуть: в Америку їдь, там щастя, там
рай! І їздили, і ходили, та ледве назад
ноги приволокли (Чорн.)].

приволікатися, -каюся, -каєшся, приволок-
тйся, -лочуся, -лочешся разг. приволаки-
ваться, приволочйться, приволбчься, при-
таскиваться, притащйться [Несподівано за
спиною гомонить пронизливий голос: —Так
я й знав... Ти знову сюди приволікся?
(Вас.); Слабим знівеченим кроком і з ледве
чутним, дрижачим звуком дзвінків при-
волоклася конина додому (Коб.)].

приволоктй см. приволікати.

приволоктися см. приволікатися.

приворожений разг. привороженньїй, при-
колдбванньїй [Знову і знову повертався
[Сергій] думками до Лариси, мов приворо-
жений (Гур.)].

приворожувати, -жую, -жуєш, приворожйти,
-рожу, -рбжиш разг. привораживать, при-
ворожйть, приколдбвьівать, приколдовать,
зтн. приворачивать, приворотйть [Он як
він її перчить! Молодець! Не приворожила,
значить, вона його ні зіллям наговірним,
ні іншими чарами (Шиян); Чорний каш-
кет з блискучим ремінним козирком та
городський піджак з годинником у верхній
кишені так і приворожував до себе дівочі
очі (Ле); Н а т а ш а: ..Я певна, що зумію
приворожити твоїх старих... (Тоб.)].

приворот, -ту зтн. приворот [Хома: ..Баба

зна такий приворот, що й лютого ворога
заставить цуциком бігати... (Стар.)].

приворбт-зілля зтн. приворотнеє зелье,
приворот.

приворотний зтн. приворотний [Не все село

спить: хтось і зараз шукає ліків чи при-
воротного коріння, щоб привернути до
себе кохання (Ст.)]; <^не зілля при-
воротнеє зелье, приворот.

привселюдний публичньїй, разг. всенародний;
(доступний для общественного ознакомления
и обсуждения) гласний [Дружба народів
і братерство — це ті найкращі, найсвітліші
слова, які кожен з нас., без ліку повторяв

на виступах наших і зустрічах привселюд-
них (Тич.)].

привселюдність, -ності гласность.

привселюдно нар. публйчно; всенародно;

гласно, во всеуслйшание [О р е с т: .. Коли
ти назовеш мене дружиною привселюдно?
(Л. Укр.); Зустрічала мила край села,
Привселюдно хлопця цілувала (Нех.); Біль-
шовики відкрито і привселюдно покликали
трудовиків за собою на битву з кадетами і
досягли вже тепер безсумнівних політич-
них результатів, не входячи ще ні в який
блок ні з ким (Ленін)]. Ср. привселюдний,
привушний анат. околоушньїй [Метою на-
ших дослідів було вивчення секреції при-
вушних слинних залоз (Соц. тварин.,
1956, 1)].

привхідний привходящий; ~ні о б с т а в и-
н и привходящие обстоятельства.

привчання приучение.

привчати, -чаю, -чаєш, привчйти, -чу, -чйш
приучать, приучйть [Руднєв привчав май-
бутніх партизанів воювати в лісі (Воронь-
ко); Тетяна вдивлялася перед себе, при-
вчаючи зір до вкритої темрявою доріжки
(Ле); Швендяння змалку по дворах, про-
стягання Христа ради руки попідвіконню
привчали дівчину не до праці, а до біга-
нини (Мирн.)].

привчатися, -чаюся, -чаєшся, привчйтися,
-чуся, -чишся нриучаться, приучйться [По-
чала Оленка й справді привчатися жити
дома (Тесл.); Граф привчився до грабунку
(Л. Укр.)].

привчений приученньїй [Собака [Лайка] за-
здалегідь була привчена до перебування в
герметичній камері (Наука і життя, 1958,
2); Привчений кінь уже за звичкою зупи-
няється сам (Шиян)].

привчити см. привчати,
привчйтися см. привчатися,
прив’ядання увядание [Осикове листя на
гілках клечання тремтіло без вітру дріб-
ним дрджеїМ прив’ядання (Ільч.)].

прив’ядати, -даю, -даєш, прив’ янути, -ну,
-неш привядать, привянуть; (совсем те-
рять свежесть — еще) увядать, увянуть,
завядать, завянуть [Вже й квітки прив’яли
в руках, ..а милого немає! (Н.-Лев.);
А він-то [Андрійко] на моїх очах уже при-
в’яв... Де той погляд молодецький, де
усмгх веселий! (Вовч.)].

прив’ядаючий увядающий [Крізь посноване

тонке кросно зморщок ще тихо проглядала
прив’ядаюча краса (Ст.)].
прив'язаний 1) привязанньїй; припутанньїй
[Клунки з прив’язаним до них казанчиком,
..запорошені чоботи й одіж свідчили, що то
подорожні (Коцюб.) ]; ср. прив’язувати 1;
2) привязанньїй [Поштовий голуб мусить
бути особливо прив’язаний до свого голуб-
ника (Донч.)]} ср. прив’язуватися 2.

прив’язаність, -ності редк. привязанность [Він
не хотів одружуватись удруге, — почасти
тому, що зберігав вірну прив’язаність до
пам’яті дружини (перекл. з Чернишевсько-
го)].

прив’язання разг. привязанность [Я особливо
чув велике прив’язання до Миколи (Фр.)\
Розумію те їх залізне прив’язання до своєї.,
землі (Лоб.)].

прив’язати см. прив’язувати,
прив’язатися см. прив’язуватися,
прйв’язка завязка.

прив’язка привязка.

прив’язний привязнбй [При відгодівлі ве-
ликої рогатої худоби більш раціонально
застосовувати не прив’язне, а безприв’яз-
не, вільне утримання (Колг. Укр., 1958, 1)].
прив’язник ав. привязник.

прив’язнути, -ну, -неш разг. привязаться
[Думка, що сльотою прив’язла, зразу по-
линула од Недбая (Вас.)’, Свирид Гав-
рилович: ..От прив’яз до душі!
(Янов.)].

прив’язок см. прйв’язь.

прив’язування привязьівание, привязка.

прив’язувати, -зую, -зуєш, прив’язати, -в’я-
жу, -в’яжеш 1) привязьівать, привязать;
(прикреплять обматьівая разг. — еще) при-
путувать, припутать [Вибігла стара, а Да-
нило коня прив’язує (Вовч.)} Вояки витя-
гають Кассандру з храму, в’яжуть їй руки,
..а потім саму прив’язують до колони
(Л. Укр.)} Л у к а ш: По волі ж і піду, як
тільки схочу, ніхто нічим мене тут не при-
в’яже! (Л. Укр.)]; 2) (располагать к себе)
привязьівать, привязать [Вона жива, хитра
й може людину до себе, хто б її не знав так,
як я, і надовше прив’йзати (Коб.)].

прив’язуватися, -зуюся, -зуєшся, прив’яза-
тися, -в’яжуся, -в’яжешся 1) привязьіва*
ться, привязаться; припутьіваться, при-
путаться [Розстебнувши пасок, він почав
ним прив’язуватись (Трубл.)]} ср. прив’я-
зувати 1; 2) (чувствовать расположение)
привязьіваться, привязаться [Маруся ду-
шею назавжди прив’язалась до Лариси
Дмитрівни (Козач.)]} 3) (приставать) разг.
привязьіваться, привязаться [Денис усе
заїдався з Трохимом. Чого-небудь, то й при-
в’яжеться (Квітка)]} 4) страд. з. (несоверш.)
привязьіваться; припутьіваться [Вона сиділа
на сходах, що провадили до малого при-
чалу, де прив’язувались човни (Л. Укр.)]-,
ср). прив’язувати 1.

прив’язь, -зі, (реже) прйв’язок, -зку 1) прй-
вязь [Влітку корів тримаємо без прив’я-
зі, у спеціально обладнаних таборах (Колг.
Укр., 1958, 4)]; на ^зі на-привязи [На
прив’язі кинувся пес, гавкнув вороже, але
тут же й умовк (Вільде)} Тече вода, шум-
лять осоки, на прив’язі стоять човни
(Тич.)]} 2) (только прйв’язь) техн. прйвязь.

прив’ялений 1) привяленньїй [Тихо так, що
чути, як росте Моріжок, прив’ялений вітра-
ми (Дмитр.)]-, 2) пришйбленньїй. Ср. при-
в’ялювати 1—2.

прив’ялий привядший, привянувший; увяд-
ший, увянувший, увяльїй (уст.), завяд-
ший, завянувший, уст. завялілй [У бійців
з нагрудних кишень виглядають прив’ялі
проліски (Грим.)} Стоять дуби над балкою
крутою, роняючи з гілля прив’ялий лист
(Тер.)} Дочка моя вмерла? Дочко, дочко
малая! Рученьки мої холоднісінькі! Личень-
ко моє прив’яле! (Вовч.)]. Ср. прив’ядати.

прив’ялити см. прив’ялювати.

прив’ялювання привяливание [Застосовую-
чи повітряно-сонячне прив’ялювання пло-
дів, можна заготовити значну кількість
сушні (Садівн. і ягідн.)].

прив’ялювати, -люю, -люєш, прив’ялити,
-лю, -лйш 1) привяливать, привялить [Для
підвищення цукристості виноград слід
прив’ялювати на кущах, у приміщенні на
соломі або в підвішеному стані (Колг.
вироби, енцикл.)]} 2) перен. разг. пришибать,
пришибйть [Вона мене кріпила своєю радою;
а чоловік так і прив’ялить словом (Барв.)].

прив’янути см. прив’ядати,
пригадати см. пригадувати,
пригадатися см. пригадуватися,*
пригадка разг. 1) припом^нание, вспомина-
• ниє; 2) воспоминание.

пригадування 1) припоминание, вспоминание;
2) напомийание; 3) придумьівание. Ср.
пригадувати 1—3.

пригадувати, -дую, -дуєш, пригадати, -даю,
-даєш 1) припоминать, припбмнить, вспоми-
нать, вспомнить, разг. вспомянуть [Я при-
гадую місто і поле, Квіти в розквіті, по-
стріли, крик... (Ус.)} Він тільки почув,
що дівчата реготались, пригадували якесь
чудне дівчаче ймення і не пригадали
(Н.-Лев.)]}) вдаєте тоді мої слова
разг. помянете тогда мой слова; я ~дую
я припоминдю, я вспоминаю, безл. мне
пбмнится; я тобі (вам) <*>даю (как
угроза) разг. я тебе (вам) припомню
[— Добренько, — скрипнув Янек зубами.
— Я всім вам пригадаю. І вам, і самому
вельможному пану, хай заберуть його
чорти! (Тулуб)]} 2) (обнаруживать сходст-
во с кем-нибудь, с чем-нибудь; заставлять
кого-нибудь что-нибудь вспомнить) разг.
напоминать, напбмнить [Очі його світили-
ся, видно було, що дуже любив сього
хлопця, котрий з лиця, як казав, прига-
дував йому зовсім його покійну жінку
(Фр.)} Червцеве сонце, снопом цілим гля-
нувши у загратоване вікно, пригадало їй
[Маріорі], що надворі спека (Коцюб.)]}
3) (соображать, догадьіваться что-нибудь
сделать) разг. придумьівать, придумать
[Івася досадд давила, і, лежачи у тіні на
травиці, він пригадував, як би його бра-
тові віддячити! (Мирн.)} Петро: ..Дуню]
сестро! кращого не пригадати. Він такий
добрий, так кохає тебе; коли й ти його
любиш — іди, сестро, за його (Мирн.)].

пригадуватися, -дуюся, вдуєшся, пригадати-
ся, -даюся, -даєшся припоминаться, при-
пбмниться, вспоминаться, вспомниться,
разг, вспомянуться [Юзі часто пригадува-
лась її остатня лялька (Л. Укр,); Юркові
мимоволі пригадалось сватання Клима За-
брідного (козл.)]; ме-яі ~дується мне
пбмнится, я вспоминаю [Мені пригадується
ясний сонячний ранок (Трубл,)},

пригальмовувати, -мбвую, -мбвуєш, пригаль-
мувати, -мую, -муєш приторм&живать, при-
тормозйть, разг, подтормаживать, подтор-
мозйть [Галя від несподіванки аж пригаль-
мувала машину (Коп.)}.

приганяльний спец, пригоночньїй.
приганяння спец, пригонка, подгбнка.

приганйти1, -няю, -пяєш и пригонити, -ню,
-виш, пригнати (прижену, приженеш)
1) (приводить, доставлять) пригонять, при-
гнать; (плотьі, барки — еще) приплавлять,
приплавить [Троянці всі заворушились..
На жертву приганять биків (Котл,)\ Над-
вечір він пригнав гусей на колгоспний
двір (Куч.); Цю машину удалось відремон-
тувати на дорозі і пригнати в ліс свим
ходом (Ковпак); Холодний вітер пригнав
снігові хмари (Шиян); їх пригнала сюди
аж з Печерська важлива справа (Смол.);
Пізньої осені, як уже плоти перестали
пригонити, а барки та судна коли-не-коли
приходили, ..Грицько полічив свої ба-
риші (Мирн.)}; <2) (только соверш.: бьістро
прийти, приехать) разг, пригнать, при-
мчать, примчаться [Пригнав з села у поле
верхівець (Вітчизна, 1947, 10)}; 3) (перен,:
заставлять бьістрее исполнять что-ни-
будь) обл. подгонять, по догнать, разг. по-
нукать (только несоверш.); (побуждать си-
лой к чему-нибудь) принуждатц, принудить
[Еней від них [Троянців] не одступався,
Тройчаткою всіх приганяв (Котл.); На-
вчив його грамоти, не приганяв до роботи,
щоб набирався сили (Мирн.); Третій рік
він сидить вже у другому класі, до книжки,
до уроків не приженеш (Мирн.)}.

приганяти2, -няю, -няєш, пригнати (приже-
ну, приженеш) (прилаживать что к чему,
чтобьі совпадало) пригонять, пригнать, под-
гонгіть, подогнать; ~ти втулку до
отвору подгонять, подогнать втулку к
отверстию.

пригар (род. пригару — м. р. и пригарі —
ж. р.) прйгарь [Одгонить пригарами го-
рілка (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)}.

пригбр, -ру мет., разг. пригар.

пригарки, -ків обл. пригар [Виїли кашу —
самі пригарки в горщечку (Церниг/ у.—
Сл. Гр.)}.

пригасання притухание.

пригасати, -сає, пригаснути, -не 1) приту-
хать, притухнуть, пригасать, пригаснуть
[Огонь не догорів, А тихо пригас а (Рил.);
Дзвонять бруковані вулиці рівні, День при-
гасає у творчім горінні (Дор.); Не пригас
і не пропав ніколи Вільний дух в шотланд-
ському народі (Л. Укр.)}; 2) физ., радио
притухать, притухнуть.

пригасаючий притухающий [Він спостері-
гав пригасаюче багаття (Куч.)}.

пригасити см. пригашувати.

пригаслий пригасший [В печі приґаслий вог-
ник ожива (Руденко); Козак глянув на верш-
ника пригаслими очима і беззубим ротом
проказав: — Чолом, пане сотнику! (Панч)}.

пригаснути см. пригасати.

* пригата разг. гать (небольшая).

пригачувати, -чую, -чуєш, пригатити, -гачу,
-гатиш запруж&ть, запруживать, запру-
дить [А я тую криниченьку пригачу, Таки
свого миленького побачу (Чуб.Д.

пригашений приг&шенньїй, притушеними [З
пригашеними ліхтарями тихо під’їхав па-
ровоз (Сл<ол.)].

пригашувати, -шую, -шуєш, пригасити, -га-
шу, -гасиш пригашать, пригасить, приту-
шить (только соверш.) [В Залі пригасили
світло (Собко); Зламаємо чавунку за стан-
цієюй перед станцією! І паровоз, — кажу,—
пригасимо! (Кундз.); Літа пригасили горе,
та не могли викорчувати думок (Ст.)].

пригвинтити см. пригвинчувати,
пригвинтитися см, пригвйнчуватися.
пригвинчений привйнченньїй; навйнченньїй;

подвйнченнмй [В кімнаті стоять ліжка,
пригвинчені до підлоги (перекл. з Цехова)}.
Ср. пригвинчувати.

пригвинчувати, -чую, -чуєш, пригвинтйти,
-нчу, -нтйш привйнчивать, привинтйть;
(вращая по винтовой резьбе, надевать —
еще) навйнчивать, навинтйть; (прикручи-
вать туже или снизу — обьічно) подвйн-
чивать, подвинтйть [І дивиться пильно
гвардієць вперед, Пригвинчуючи на руш-
ницю багнет (Бажан); Головне було —
зібрати компресори.. Кріпили деталь за
деталлю, нарізали болти, ціцно пригвин-
чували гайки (Трубл.); Одного разу Вале-
рієві доручили пригвинтити до фюзеляжа
дно (Ільч.)].

пригвйнчуватися, -чується, пригвинтйтися,
-тйться привйнчиваться, привинтйться;
навйнчиваться, навинтйться; подвйнчива-
ться, подвинтйться. Ср. пригвинчувати.

пригинати, -паю, -наєш, пригнути, -ну, -неш
пригибать, пригнуть; (искривлять, лишать
прямого стана, перен. разг.: лишать стой-
кости, сильї — еще) сгибать, согнуть [По-
лохливий заєць, причаївшись під кущем,
пригина вуха, витріща очі (Коцюб.); При-
гнувши.. вершечки дерев, Проноситься дви-
гіт моторів і рев (Бажан); Стара вчителька
вже не могла так мужньо дивитись в лице
часу, що пригинав її до землі (Коп.); Зрада
дружини була ударом, який немов при-
гнув його, скрутив, приголомшив (Донч.)}.

пригинатися, -наюся, -наєшся, пригнутися,
-нуся, -нешся пригибаться, пригнуться;
сгибаться, согнуться [Він пригинався між
кущами, збираючи дорідні гриби (Куч.);
Пригнувшись на плотах, шалено гребла
піхота (Гонч.); Раніше, бувало, вулицею
йде ставний, гордовитий, а зараз пригнув-
ся, говорити став тихіше, все скаржиться
на простуду (Цюпа)]. Ср. пригинати.

пригинці, пригинцем нар. разг. пригнувшись
[Перебігали пригинці, і раптом впали від
вибуху (Куч.); Вони хуткр встають і при-
гинцем біжать до другого брідка (Козл.)}.
пригйрловйй приустьевбй.
пригін, -гону спец, пригон.
пригінка спец, пригонка, подгонка [Максим

Кривоніс скоса зирнув на Остапа, але той
чи справді, чи вдавав заклопотаного пригін^
кою стремен (Панч)].

пригінний спец, пригбнньш [Пасовищне утри-
мання свийей оуває пригінне, вигульне і
табірне (Колг. вироби, енцикл.)].

пригінчий, -чого сущ. уст. надсмбтрщик [над
рабочими] [Мій небіжчик напитав йому в
одного дідича місце ^пригінчого на буря-
ках (Н.-Лев.)].

прйгір, -гору пригброк, холм (небольшой)
[І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку,
квітами повита, На пригорі собі стоїть,
Неначе дівчина, хатина (Шевч.)].

пригірклий пригбркльїй.

пригіркнути, -не пригоркнуть.

прйгірок, -рка, (реже) пригброк уменьш. при-
гброк, холмик [А то на пригірку чиї чор-
ніють хати з кривими верхами, дірчавими
оселями..? (Мирн.); Прохолодний морок
Потяга з долин, Оогорнув пригорок, І ста-
вок, і млин (Граб.)].

пригладжений приглаженньїй [Вона спини-
лася у чорному отворі дверей, згорблена
і стара, з дбайливо пригладженою зачіс-
кою (Куч.); [Л. М.] Толстой у своїх тво-
рах ставив занадто животрепетні питання .
шляхів розвитку Росії, ..щоб його могла
задовольнити вишукана, пригладжена лі-
тературна мова його часу (Кундз.)].

пригладжування приглаживание.

пригладжувати, -джую, -джуєш, пригладити,

-джу, -диш приглажцвать, пригладить
[Олдрідж пригладжував непокірний шор-
сткий чуб (7льч.); Кривда пригладив свої
зовсім білі вуса (Коп.); Іван лазить по
драбині, подає снопи, а вона почервоні-
лими руками прив’язує, пригладжує вкри-
тий причілок (Чорн.); Кого і принадить,
Кого і пригладить, Кого і почеше, Та
бреше, та бреше! (Г.-Лрт.)].

пригладжуватися, -джуюся, -джуєшся, при-
гладитися, -джуся, -дишся приглаживать-
ся, пригладиться [Щоразу від досвіток
чорне безхмарне небо закривалося легким
туманом, неначе й хвилі пригладжувалися
ним (Ле)].

пригладити см. пригладжувати.

пригладитися см. пригладжуватися,
пригледіти см. приглядати.

пригледітися см. приглядатися.

прйглухий, приглухуватий глуховатьій, ту-
гбй на ухо, туговатьій на ухо [Павло Гри-
горович Чкалов, після тридцяти років
роботи в затоні, як і багато казанярів, —
«глухйр», приглухий — від безнастанного
грюкання всередині казанів (Ільч.); При
столі., сидять: старий Гільзе, його стара
жінка, сліпа й приглухувата, їх бин Готліб
і невістка Луїза (перекл. Л. Українки)].

прйглухуватість, -тості глуховатость [Ста-
ранний догляд за ушима під час хвороби
попередить можливі важкі наслідки їх за-
хворювання — зниження слуху, приглу-
хуватість і глухоту (Шкільна гігієна)],
приглушати см. приглушувати.

приглушений 1) приглушенньїй [Сюди долі-
тало приглушене тріскотіння кулеметів
(Жур.); Дівчинка стояла наче приґлушена
громом (Донч.); Він заговорив приглуше-
ним голосом. Кожне слово вимовляв з при-
тиском. (Гри;и.)]; 2) приглушенньїй. Ср.
Приглушувати 1—2.

приглушення приглушение [У творах О. Кор-
нійчука відсутнє лакування дійсності, при-
глушення конфліктів (Іст. укр. літ.)].

приглушено нар. приглушенно [Натовп при-
глушено загув, подався до Кармелюка
(Куч.)].

приглушити см. приглушувати.

приглушування приглушивание [Батько дов-
го з таємничим приглушуванням голосу
пояснював вигоди цього найзручнішого
в таких подорожуваннях шляху (Ле)].

приглушувати, -шую, -шуєш и приглушати,
-шаю, -шаєш, приглушйти, -лушу, -лу-
шиш 1) приглушать, приглушить [Туман
приглушував звуки. Бійці йшли безшумно,
немов тіні (Кач.); Вигуки билися у вікна,
як птахи, гули під стелею, приглушали
один одного (Тулуб); На світанку найкраще
чути його [горобця] пісню, доки не при-
глушить її денний міський шум (Коп.);
Неначе приглушив старшого тим словом
(Ле); Плечі її здригаються; вона не в силі
приглушити ридання (Сміл.); Бажання ма-
ти добрі гроші приглушувало в ньому тим-
часовий острах і нерішучість (Шиян)];
2) (убивать ударом) спец., перен. разг.
приглушать, приглушйть.

прйгляд, -ду разг. присмбтр [Скотина, котра
за зиму не передохла від голоду, бродила
по степах без пригляду (Кроп.)].

приглядати, -даю, -даєш, приглянути, -ну,
-неш и приглядіти и пригледіти, -джу,-диш
1) (за ким, за чим и реже кого, що) разг.
присматривать, присмотреть (за кем, за чем),
разг. приглядьівать, приглядеть (§а кем,
за чем) [Стали [люди] приглядати за дітьми,
сорочки їм прати (Вас.); Ти служив мені
так, що дай боже, щоб і товариш так при-
глядав добре, як ти вбивався за хазяй-
ським (Квітка); Невістка не зуміла хороше
паски вчинити і не пригляділа, як вона
пеклась (Квітка); — Пустіть мене, пані, —
прошусь я в неї, — пригледіть за Одаркою!
(Вовч.)];	2) (подьіскивать, намечать)

присматривать, присмотреть [В своїх на-
стирливих листа^ мати описувала дочці
женихів, що пригледіла для неї (Дмитр.)];
3) (чого) обл. присматриваться, присмо-
треться (к чему) [Який ти між челядь
ідеш? Там усього приглядають, усе примі-
чають... (Воєн.)].

приглядатися, -даюся, -даєшся, приглянути-
ся, -нуся, -пешся и приглйдітися и пригле-
дітися, -джуся, -дишся 1) присматриваться,
присмотреться, разг. приглядьіваться, при-
глядаться [Часом Антон зупинявся перед
своєю картиною, приглядався до неї пиль-
ніше і серце його починало битися приско-
рено... (Ткач); Шатри їх, як Мирослава
зблизька приглянулася, зроблені були з
войлоку (Фр.); Від несподіванки я стріп-
нувся, уважно приглядівся до жінки
(Збан.); — Колись я так не приглядалася
до дюдей, — сказала вона.. — А в час
війни кожного наскрізь стала бачити...
(Жур.)]; 2) (только несоверш.) обл. подсма-
тривать, подглядьівать [То аж посупиться
Денис, та аж з серцем скаже: — Чого ти
за другим приглядаєшся? (Квітка)].

приглядіти см. приглядати,
приглядітися см. приглядатися,
приглянути см. приглядати.

приглянутися см. приглядатися.

пригнаний1 пріігпанньїй; приплавленньїй [Гу-
менний тілько що скінчив перегляд худоби,
пригнаної з паші (Фр.)]. Ср. приганяти1 1.

пригнаний2 ^дірйгнанньш, подбгнанньїй [У
залі запанувала така тиша, що тепер було
навіть чути, як під вітром тонко задерен-
чала десь, погано пригнана шибка (Епік);
Майстерно пригнаний до пошкодженої но-
ги чобіт спочатку здався йому важким
(Збан.)]. Ср. приганяти2.

пригнати1 см. приганяти1.

Пригнати2 см. приганяти2.

пригнатися (приженуся, приженешся) разг.
пригнать, примчать, примчаться [С г а н а-
р е л ь: ..Ви хочете її зустріти там і взять
сюди? Д.-Ж у а н..: Кого? Сганарель:
Та донну Соль! Кого ж іще? Хіба ми не
для неї пригналися в Севілью? (Л. Укр.);
А лисичка тим часом пригналася з бичком
у ліс (народна казка)].

пригнивати, -ває, пригнити и пригнйстй,
-ниє разг. подгнивать, подгнйть.

при пні лий разг. подгнйвший [Юрко відва-
лив камінь з пригнилої тертиці на даху
(Черемш.)].

пригнити, пригнйстй см. пригнивати,
пригнітати, пригнітйти см. пригнічувати,
пригнічений 1) придавленньїй [Я бачила, як
ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм
важким хрестом (Л. У«р.)]; 2) придавлен-
ньїй; угнетенньїй, удрученньїй; подавлен-
ими; стесненнмй; сраженнмй, убитий; (рас-
строенньш) разг. потеряннмй [І всім при-
гніченим свої обійми Країна Рад широко
розкриває (Рил.); А Леся сиділа з низько
похиленою головою, пригнічена (Горд.);
..первісна людина була цілкохМ пригнічена
трудністю існування, трудністю боротьби
з природою (Ленін); Все навкруги тума-
ніло, ніби пригнічене важкою літньою
спекою (Гонч.)]; ~ний настрій подав-
ленное настроение [І знову, як у піднесе-
ному, так і в пригніченому настрої, не
міг він [Тарас] малювати, а писав на клап-
тиках паперу рядки своїх віршів (Іван.)];
~ний погляд удрученньїй взгляд; х б-
д и т ь г^ний хбдит подавленими, разг.
хбдит, как потеряннмй; 3) сгнетеннмй.
Ср. пригнічувати 1—3.

пригніченість, -ності 1) придавленность;
2) придавленность; угнетенность, удру-
ченность; подавленность; стесненность
[Кліматолікування в сосновому лісі,
здатне заспокоїти підвищену дразли-
вість нервових закінчень в органа^
дихання, пригніченість психіки людини,
е дуже корисним допоміжним засо-
бом у^лікуванні хворих на туберкульоз

(Наука і життяу 1966, 9); Вона навіть
ходити стала інакше, зникли її повіль-
ність у рухах і пригніченість (Бойч.)]. Ср.
пригнічувати 1—2.

пригнічення 1) угнетение [Перший великий
період розвитку монополій починається з
міжнародного пригнічення промисловості
1870-х років.. (Ленін); Рада так і розі-
йшлася, не вивівши кінця справи. Богун
вийшов у важкому пригніченні (Кач.)];
2) мед. угнетение [У хворих телят спосте-
рігали відсутність апетиту, розлад шлунко-
во-кишкового тракту.. У більш тяжких
випадках захворювання., спостерігали загаль-
не пригнічення (Соц. тварин., 1956, /)].

пригнічено нар. угнетенно, удрученно; подав-
ленно; стесненно [— Ми можемо бути лише
друзями. Не більше... — Це остаточно, Лі-
до? — пригнічено запитав Сахно (Руденко)].
Ср. пригнічувати 2.

пригнічуваний угнетаемьій [В «Англійських
враженнях» [М. Бажана] розказано про
вражаючі факти злиднів, затурканості і
духовного убозтва людей, гнаних і пригні-
чуваних буржуазною «цивілізацією» (Іст.
укр. літ.)].

пригнічування угнетение.

пригнічувати, -чую, -чуєш и (реже) пригні-
тати, -таю, -таєш, пригнітйти, -нічу, -ні-
тиш 1) придавливать, придавить [Павло
пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля
в гущавині пригнічує його зверху до ЗЄ'ЛЛЇ
(Н.-Лев.); Йому наче байдуже до всього.
Чи то справді камінь який, впавши на го-
лову, пригнітив мозок, що там не вору-
шиться нічого, таки нічогісінько!.. (Ко-
цюб.)]; 2) перен. давйть, придавить; (при-
теснять, отягощать сознание — еще) ше-
сти, угнетать, угнестй, удручать, удручйть,
книжн. подавлять, подавить; (только не-
соверш. — о мисли, чувстве: не оставлять
в покое — еще) преследовать; (лишать сво-
боди действий, ограничивать в чем-нибудь—
еще) стеснять, стеснйть; (крайнє поражать,
виводить из равновесия — еще) сражать,
сразйть, убивать, убить [Бідний робітник,
що зазнав змалечку нужду та горе, що
бачив, як сильні пригнічують слабших,
багаті — бідних і скрізь панує неправда,
дививсь на світ, як на загадку (Коцюб.);
Почуття відчуженості особливо пригнічу-
вало Віру. Вона не знаходила собі місця
(Шиян); П р і с ц і л л а: Сяя справа не
так би пригнітала, якби я не знала, що
єдино задля мене страждаєш ти невинно
(Л. Укр.); Важке мовчання залягло у ва-
гоні. Як видно, нагадування про нічну
подію пригнітило кожного (Головко); Лісо-
вий холод, що звичайно так відсвіжує,
тепер пригнітав мої груди, як сумнів при-
гнітає душу (Фр.); Скульптора і зворушу-
вала і пригнічувала оця шаноблива увага,
яку виявляли колгоспники до нього та до
його мистецтва (Гонч.); Її пригнітили по-
дії останнього дня (Скляр.)]; вістка
(звістка) про смерть сина
г^тйла його весть о смерти сьіна убила
его, весть о смерти енна сразйла его; т й-
ш а ^чувала його тишина подавляла
егб; 3) спец, сгнетать, сгнестй,
пригнічуватися, -чується страд. з. 1) при-
давливаться; 2) угнетаться; подавляться;
стесняться [Оскільки в початковий період
розвитку сорго росте повільно, воно сильно
пригнічується бур’янами (Наука і життя,
1956, 3)]. Ср. пригнічувати 1—2.

пригнічуючий гнетущий, угнетающий, удру-
чающий; подавляющищ стесняющий. Ср.
пригнічувати 2.

пригнобйти см. пригноблювати.

пригноблений 1) прич. притесненньїй, утес-
ненньїй; придавленньїй; п^рижатьIЙ; угне-
тенньїй; удрученньїй, подавленнмй [Про-
летаріат був при капіталізмі класом при-
гнобленим, класом, позбавленим всякої
власності на засоби виробництва.. (ЛеЯін)',
Ватя почувала, що її пригноблене сер-
це знов одходить, як квітка весною
(Н.-Лев.)]', ~ний горем подавленньїй
горем; ср. пригноблювати; 2) прил. угне-
тенньїй, удрученньїй, подавленньїй [Вона
сиділа, бліда й пригноблена, на призь-
бі, оточена купкою цікавих (Коцюб.)}',
3) (бесправньїй) прил. отверженньш [Ми йде-
мо походом гідним, — всім пригнобленням і
бідним руку подаєм! (Тич.)].

пригнобленість, -ності придавленность; угне-
тенность; удрученность, подавленность [По-
ганий день: не то щоб скучно, а якась апа-
тія, пригнобленість. Так, наче мене обі-
крали, ув’язнили — абощо (Коцюб.)]. Ср.
пригноблювати.

пригноблення притеснение, утеснение; угне-
тение [За Марксом, держава є орган кла-
сового панування, орган пригноблення од-
ного класу іншим.. (Ленін)]. Ср. пригноб-
лювати.

пригноблено нар. угнетенно, удрученно, по-
давленно [Білогруд механічно подав свої
папери, пригноблено втупився в підлогу
(Ю. Б^з.)].

пригноблюваний притесняемьій, утесняемьій;
угнетаемьій; подавляемьш [Уряд Росії жив за
рахунок соків, за рахунок сил пригноблюва-
них ним народів, в тому числі і народу ру-
ського (Сталін)]. Ср. пригноблювати.

пригноблювання притеснение, утеснение; угне-
тение; подавление. Ср. пригноблювати.

пригноблювати, -люю, -люєш, пригнобйти,
-нобліб, -нббиш притеснять, притеснйть,
утеснять, утеснйть, перен. давйть, прида-
вйть, разг. прижимать, прижать; (только
несоверш.: не давать свободно жить — еще)
угнетать; (приводить в угнетенное состоя-
ние) удручать, удручйть, подавлять, пода-
вйть [«Не може бути вільним народ, який
пригноблює чужі народи», так говорили
яайвидатніші представники послідовної де-
мократії XIX століття Маркс і Енгельс,
які стали учителями революційного про-
летаріату (Ленін)', Бачу, єгиптянок очі
сміються з-під чорних серпанків, жінку
Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні!
(Л. Укр.)', Сонце запалало на сході і при-
гнобило пітьму (Яоб.)].

пригноблюватися, -люється страд. з. при-

десняться, утесняться; угнетаться; подав-
ляться. Ср. пригноблювати.

пригноблювач угнетатель.
пригноблювачка угнетательница.
пригноблююче нар. угнетающе, гнетуще; уд-
ручающе, подавляюще [Її присутність впли-
вала на мене завсігди лише пригноблююче
(Коб.)]. Ср. пригноблювати.

пригноблюючий притесняющий; угнетающий,
гнетущий; удручающий, подавляющий
[Вплив природи оув майже пригноблюючий
для мене. Ясні, магічним світлом переткані
ночі, будь то літні чи зимові, або знов дні
осінні, похмурі, елітні, гнали мене до па-
перу... і я писала (Коб.)]. Ср. пригноблю-
вати.

пригнути см. пригинати.

пригнутий пригнутий; сбгнутьтй [Червони-
ми од осіннього холоду пучками ловило
китицю горіхів на пригнутій ліщині дівча
(Вас.)]. Ср. пригинати.

пригнутися см. пригинатися.

приговір, -вбру собир. разг. прибаутки (мн. ч.),
обл. приговбр [А тоді, мовби згадавши свої
парубоцькі літа, ..пастух зачав витопту-
вати, викаблучувати, розламувати кістки,
та з піснею, та з приговором (Горд.)].

приговірка разг. прибаутка [Сипле жарти,
приговірки, Сам же й вусОхМ не моргне
(Воскр.)].

‘прйговор, -ру уст., разг. приговбр [Всі уже
знали той прйговор, але тепер він здався
новим, поважним (Коцюб.)].

приговорйти, -ворю, -вбриш (кого) обл. дого-
ворйть [Там уже складені й буряки, ка-
пуста.. Батько приговорив уже візника, і
той обіцяв надвечір перевезти (Шиян)].

приговорювати, -рюю, -рюєш разг. пригова-
ривать [— Г-ге!— приговорює він, гепа-
ючи ЩОСИЛИ В ямку (Фр.)', I як же то дуже
голосили і жалібно приговорювали над
Трохимом! (Квітка)].

пригода приключение; (авантюрнеє, связан-
ное с риском — еще) похождение; (нарушаю-
щее обьічньїй ход вещей — еще) происше-
ствие, случай (преим. о неожиданном,
непредвиденном), разг. истбрия (чаще о не-
приятном) [Кожна пригода — до мудрості
дорога (прислів'я)', Пан Адам оповідає свої
пригоди, коли, по повстанні, ще малим
хлопцем, мусив тікати за кордон з батьком
(Коцюб.)', Вася спокійно переказує всі
пригоди, що трапились з ним у дорозі
(Трубл.)', Раз сталася така пригода. Оста-
пові зсунулась пов’язка з рани, і він ніяк
не міг дати собі ради з нею (Коцюб.)', Щоб
хоч трохи скоротати час, вони то казки
казали, то різні пригоди з життя прига-
дували (Мирн.)}', бути в ~ді разг.
бьіть в беде [Ніде нема її [Катрі], як
у воду впала. — Де ж вона пішла? Де ж
вона поділася? — раз у раз говорить ма-
ти: — може, тепер у великій пригоді
(Воєн.)]; в ~ді пізнавай прйя-
т е л я погов. друзья познаютея в беде
(в несчастье); [з роб йти] що-небудь
у	разг. [сделать] что-нибудь при

случае [А що, як присядем Отутечки
під берестом Та трохи спочинем! — Та в
мене ще шматків зо два Є хліба в торбині,
То поснідаєм в пригоді, Поки сонце вста-
не... (Шевч.)]; лиха ~да несчастное
приключение, злоключение; (связанное с
тяжельїми переживаннями) невзгбда [Ки-
нула господу, Пішла в найми... не минула
Лихої пригоди (Шевч.); Усякі лихі приго-
ди здолають зламати хоч які сИли^ хоч яку
енергію (Коцюб.)]; с т а т и в г^ді [ком^у]
пригодиться [кому], бьіть полезшлм [кому];
(помочь в чем-нибудь — еще) сослужить
службу [кому], оказать услугу [кому],
Ї'служить І кому], разг. удружить [кому];

привести к хорошему результату) пойтй
на пбльзу [ком^], разг. подвйнуть [когб]
[Коли приймете мене до своєї ватаги, то
я вам на степах скрізь дорогу покажу і,
може, стану вам в пригоді (Н.-Лев.); Я зло-
го не пам’ятаю і от вам ще в пригоді стала.
Якби я не вговорила Карла Карловича
вам хлібом допомогти, з голоду б усі про-
пали (Мирн.)].

пригодйтися, -джуся, -дйшся пригодиться
[Мак ар: Там, сину, я зоставив дівці
жарене порося, ..півпуда масла. Тепер у
тебе гості, якраз пригодиться (Тоб.)]; О не
плюй в колодязь (криницю):
л^дйться води напйться см. плю-
вати; учйться завжди ^дйться
погов. учйться всегда пригодйтся.

пригодник редк. искатель приключений [Іта-
лієць з Генуї і невгамовний пригодник
Христофор Колумб в одну ніч став адмі-
ралом і дворянином (Риб.)].

пригодництво лит. приключенчество [Еле-
менти пригодництва займають помітне мі-
сце в оповіданні О. Копиленка «Сенчині
пригоди» (Іст. укр. літ.)].

пригодницький лит. приключенческий [Слід
серйозно подумати про створення пригод-
ницького роману, якому у нас досі приді-
ляють дуже мало уваги (Донч.)].

пригодовувати, -дбвую, -дбвуєш, пригодува-
ти, -дую, -дуєш 1) подкармливать, под-
кормйть [Уже вони турбувалися об тім,
коли орати, коли засівати; пригодовували
скотинку на важку польову роботу (Мирн.)];
2) спец, прикармливать, прикормйть.

пригодонька уменьш. от пригбдц [Була ж
йому пригодонька 3 Криму ідучи (народна
пісня)].

пригодувати см. пригодовувати.

пригожий 1) фольк. пригбжий [Ой ви, чу-
маченьки, ой ви, молоденькі, ви гожі й
пригожі (Рудч.); Пригожа, як рожа
(Метл.)]; 2) (полезньш для чего-нибудь)
пригбдньтй; (соответствующий чему-ни~
будь — еще) подходящий; (благоприятньш)
удббньїй [Як примітив» він, так до дітей
дуже пригожа Оленка (Горд.)', В неділю
я., вернувся вечором додому в настрої,
дуже пригожім до писання поезій (Мак.);
Мотря.. йичікує пригожого моменту, щоб
одверто поговорити з сестрою (Вільде)].
пригожість, -жості фольк. пригбжесть [Трохи
огрядному, як на його вік, Храпкову не
бракувало суто чоловічої пригожості (Ле)].

приголів’я, приголов’я разг. изголбвье [Па-
лацами мав я таємні діброви, Пахущими

ліжками трави шовкові, Кущі в приго-
лів’я росли (Щог.); Образ той, як мати її
пестує, нахилившись до її, Марусиного,
приголов’я, — зберігся в дитячій душі
(Га)1.

приголомшений ошеломленнмй; пораженньїй;
потрясенньїй; сраженньїй, убйтьій; пришйб-
ленньїй; подавленньїй; оглушенньїй; ошара-
шенньїй; огорбшенньїй [Не встигли приго-
ломшені пани опам’ятатися, як знову жах
скував їм руки і серця (Кач.); Михайлина
Цринишкла, розбита, приголомшена несподі-
ваним горем, закам’яніло сидить біля ліжка
доньки (Збан.); Іван сидів мов приголом-
шений (Фр.); У Ганни був приголомшений
вигляд, трохи навіть зляканий (Коп.);
Майже приголомшена падінням і жахом,
Лукія зірвалась на ноги й кинулась що-
духу^ бігти (Донч.)]. Ср. приголомшувати.

приголомшення ошеломление; подавленность;
оглушение [Поки він розповідав це, Артем
трохи прийшов до пам’яті від приголом-
шення. Сказав сумно: — Отак! Був Те-
сленко і нема вже Тесленка (Головко)].
Ср. приголомшувати.

приголомшено нар. ошеломленно; подавлен-
но [Якийсь час професор приголомшено
стояв біля телефону в самій білизні (Баш)].
Ср. приголомшувати.

приголомшити см. приголомшувати.

приголомшливий ошеломйтельньїй, ошелом-
ляющий; поразйтельньїй; подавляющий;
оглушйтельньїй [Однак навіть органи бур-
жуазної преси не можуть не визнати, що
завдання, поставлені в семирічному плані,
є справді гігантськими. Англійський жур-
нал «Економіст» змушений констатувати*
що план справив «приголомшливе вражен-
ня» (Хрущов); Орест знітився від приго-
ломшливого чуття і, як тать, тихо повер-
нувся й почвалав по скісному боку узгір’я
вниз до міста (Дбсо.)]. Ср. приголомшувати.

приголомшливо нар. ошеломляюще; потря-
сающе; подавляюще; оглушйтельно. Ср.
приголомшувати.

приголомшування ошеломление; оглушение;
ошарйшивание. Ср. приголомшувати.

приголомшувати, -шую, -шуєш) приголом-
шити, -шу, -шиш ошеломлять, ошеломйть;
(перен.: производить очень сильное впечатле-
ние — еще) поражать, поразить, (сильнеє)
потрясать, потрясти; (только соверш. пе-
рен.: привести в полное расстройство —
еще) сразйть, убить, фам. пришибйть;
(перен.: приводить в угнет'енное состояние—
еще) подавлять, подавить; (ударом по го-
лове лишать сознания, реже — лишать яс-
ности слуха — еще) оглушать, оглушйть;
(бить, обьічно по голове, по спине и перен.:
крайнє удивлярпь) разг. ошарашивать, оша-
рашить; (только соверш.: сильно озада-
чить, поставить в тупик — еще) огорб-
шить [Все зводилось [у театрі Суходоль-
ського] насамперед до того, щоб безпе-
рестану і чим завгодно розважати, при-
голомшувати глядача (Минуле укр. те-
атру); Ти тут сорок хвилин зловживав
нашим терпінням, намагався приголом-
шити нас своїми вправами в порожньому
красномовстві (Руденко); Ніби громом при-
голомшило матір. Та це ж не Гнат, не її
син (Цю па); Звістка про раптовий арешт
всього Центрального Комітету партії не
приголомшує, а мобілізує, гартує Фучіка
(Вітчизна, 1956, 5); Трагічна смерть Бе-
резіна тяжко приголомшила і Віту, і мене
(Грим.); Часом на гачок ловилась якась
велика рибина, і ченцеві тоді доводилося
докладати чимало зусиль, щоб приголом-
шити свою жертву й витягти з води (Донч.);
За поворотом штрека її майже приголом-
шив могутній гул підземного водопаду
(Донч.)].

приголомшуючий ошеломляющий; поражаю-
щий; потрясающий; поДавляющий; оглу-
шающий [Удар кінноти був настільки не-
сподіваним і приголомшуючим, що жодне
з ворожих суден, поспішно відступаючи,
не спробувало навіть огризнутись (Гонч.);
Навколо стояв морок і та особлива приго-
ломшуюча тиша, яка буває тільки в поки-
нутих порожніх шахтах (Донч.); У нашо-
рошеній тиші кумкнула жаба. їй відповіла
друга. Незабаром до них приєднали свої
голоси десятки, сотні жаб. Це був приго-
ломшуючий Хор, жаб’яча симфонія (Донч.)].
Ср. приголомшувати.

приголосна лингв. 1) прил. см. приголос-
ний 1; 2) (род. приголосної) сущ. согласная.

приголосний лиНгв. 1) прил. согласньїй;
2) (род. приголосного) сущ. согласньїй.

приголубити см. приголублювати,
приголубитися см. приголублюватися,
приголублений приголубленньїй, приласкан-
ньій; обласканньїй [Мимохідь приголубле-
ний хлопець почервонів до сліз (Ільч.);
Внизу розкинулось містечко, приголублене
Полуденним теплом і свіжим подихом вітру
(перекл. з Волошина)]. Ср. приголублювали.

приголубливий разг. ласковьш [Ои вийшла
мати, і з сльозами приголубливими словами,
за руку взявши, каже їй (Греб.)].

приголублювати, -люю, -люєш, приголубити,
-блю, -биш приголубливать, приголубить,
ласкать, приласкать; (ласково обхо-
диться с кем-нибудь — еще) обласки-
вать, обласкать [Іван радісно обнімає її,
приголублює (Левада); Віра приголубила
хлопчину, притисла його голову до гру-
дей і поцілувала (Грим.); Поставила поти-
хеньку відра з водою, далі як кинеться до
матері, як стане її приголублювати (Квіт-
ка); На вулиці на нього налетів теплий ві-
тер, приголубив обличчя, розкуйовдив во-
лосся (Собко)].

приголублюватися, -лююся, -люєшся, приго-
лубитися ? -блюся, -бшпся ляскаться, при-
ласкаться [— Коли мене щиро любиш, так
душа твоя знає теж щастя. — Знає, мій
соколику!.. — так сказала Галочка, при-
голублюючись до нього (Квітка)].

пригбнити^сл. приганяти1.

пригонич см. пригінчий.

пригбнка спец, пригбнка, подгбнка.
пригбночний спец, пригбночньїй.

прйгор, -ру см. пригір.

пригорати, -рає см. пригоряти.

прйгорбок, -бка пригброк [На пригорбок ви-
бігає молодь. Дивляться вздовж берега
(Дмитр.)].

пригорілий пригоревший, пригорельїй [Вони
пір’я пригоріле нюхали (Яол.)]; ~ле м о-
л о к б пригорелое молоко, молоко с прй-
гарью.

пригоріти см. пригоряти.

пригбрнений см. пригорнутий.

пригорнути см. пригортати.

пригорнутий, пригбрнений 1) прижатий;
прийасканнмй; привеченпмй; 2) при-
гребенньїй; присип анньїй. Ср. пригорта-
ти 1—2.

пригорнутися см. пригортатися.

пригород 1) пригород, уст. околбток [Табун.,
фашистського стального гайвороння нале-
тів на Київ та його пригороди (Вишня)];
2) ист. пригород.

пригороджувати, -джую, -джуєш, пригоро-
дйти, -роджу, -родиш прйгор аживать, при-
городить [Спритніші сусіди Проскурова
пригороджували з дроту високі загорожі
біля повіточки, де заводили навіть квочок з
маленькимй пухнатими курчатками (Ле)].

пригородній прйгородньїй.
прйгброк см. прйгірок.

пригортати, -таю, -таєш, пригорнути, -горну,
-горнеш 1) (плотно прислонять к груди
~и т. п.) прижимать, прижать; (проявлять
ласку к кому-нибудь) ласкать, приласкать;
(приветливо относиться к кому-нибудь) уст.
привечать^ приветить [За сльозами за гір-
кими І світа не бачить, Тілько сина при-
гортає, Цілує та плаче (Шевч.); Мама пі-
дійшла до мене і ніжно ‘ пригорнула до
себе (Вільде); Та ще кажу, щоб ви, люди,
Милосердя мали.., Сиріт пригортали (Руд.);
Ляже тобі, — як колода — ні пригорнути,
ні поцілувати незугарна! (Мирн.)]; г^ти
до грудей прижимать, прижать к
груди [Негр стояв у колі захоплено лемен-
туючої дітвори, пригортаючи до грудей
велику білу птицю (Гонч.); І Київ зібрав,
пригорнув до грудей, Як батько — уперше
за кілька віків — Усіх своїх дочок і рід-
них синів!.. (Ол.)]; 2) (сгребая, придвигать
к чему-нибудь) пригребать, пригрестй;
(прикрьівать чем-нибудь сьтучим) приси-
пать, присипать [Вона., підносила са-
джанці тополь, ставила їх у ямки й трима-
ла, поки Марко пригорне землею (Чорн.)].

пригортатися, -таюся, -таєшся, пригорнути-
ся, -горнуся, -горнешся 1) прижиматься»
прижаться, льнуть, прильнуть; (перен.:
помещаться как бьі под защитой, в тени
чего-нибудь — еще) ютйться, приютйться;
(перен.: располагаться непрочно или о чем-
нибудь маленьком на чем-нибудь большом)
прилепляться, прилепливаться, прилепй-
ться [Любов: ..Ох, як я тебе кохаю!
(Пригортається міцно) (Л. Укр.); Йон на
помацки дочовгався до Гашіци і пригор-
нувся до неї (Коцюб.); Пригортаючись
до землі, сніжинки зникали з очей
(Коп.); Лубни.. Сула їх обіймає з одного
боку... Пригорнулась одним берегом і про-
стяглась далі луками... (Вишня)]; 2) (толь-
ко соверш.: найти себе пристанище, приют)
разг. приютйться [І не знаю, де Дінуся, Де я
пригорнуся, І з ким буду розмовляти, Кого
розважати (Шевч.)]; 3) страд. з. (несоверш.)
пригребаться; прискіпаться; ср. пригортати 2.
пригорща, прйгорщ, -щі, редк. пригоршня
прйгбршня [Микола почав виливати воду
з човна пригорщами (Н.-Лев.)', Ячменю
пригорщ висиплем під вікном (Вовч.)', Ан-
тін.. шорсткою пригорпінею захопив теплої
води і хлюпнув малому на груди форн.);
За вікнами гуло, завивало, в шибки жбур-
ляло пригорщами снігу, а в хаті тепло,
затишно (Збан.)].

пригоряти, -ряє, пригоріти, -рить приго-
рать, пригореть.

пригостйти см. пригощати,
пригостйтися см. пригощатися,
приготований, гіриготбвлений приготбвлен-
ньій; уготбванньїй, уготбвленньїй4, подго-
тбвленньїй [Страва була чудово приготова-
на (Н.-Лев.); Комсомолки під наглядом ста-
рої Зуйки висівали насіння, садили зазда-
легідь приготовлену розсаду (Шиян)]. Ср.
приготовляти.

приготовити см. приготовляти,
приготовитися см. приготовлятися,
приготовлений см. приготований,
приготовлений приготовление; подготбвка.

Ср. приготовляти.

приготовляння приготовление; подготбвка.
Ср. приготовляти.

приготовляти, -ляю, -ляєш, приготувати,
-тую, -туєш и приготовити, -влю, -виш го-
товить, приготавливать, приготовлять, при-
готовить, рит. уст. уготовлять, уготав-
ливать, уготбвать, уготовить; (заранее или
предварительно делать, устраивать что-
нибудь — еще) подготавливать, подготов-
лять, подготбвить [Ходимо по залі, вже й
одинадцять прокукало — ні сам не вихо-
дить, ні закуски не приготовляють, а вже
пора б і черв’яка заморить (Стор.); Вона
навіть не лаяла чоловіка за те, що він по-
збавив її насолоди самій приготувати цих
зайчат (Руденко); Більше 300 бійців взялись
приготовляти і утепляти собі землянки
(Шер.); На жаль, в дитбуді немає телефону
і не можна попередити адміністрацію, щоб
приготували Галку до вильоту (Волош.);
Жди мене в гості, майстре Саватич! Знов
захотілось мені Дуб просмолить, пригото-
вить снасті На голубій Шексні (Заб.)].

приготовлятися, -ляюся, -ляєшся, приготува-
тися, -туюся, -туєшся и приготовитися,
-влюся, -вишся готовиться, приготавлива-
ться, приготовляться, приготовиться, уст.
изготавливаться, изготовляться, наготови-
ться; подготавливаться, подготовляться,
подготбвиться [Менші сестрички і братчик
Семенко зміркували, що їх найстарша
сестра приготовляється йти кудись
(Черемш.); З-за аркуша зім’ятої газети
виглядають недоброзичливі очі секретар-
ки: вона приготувалася в тиші і спокої
пополуднувати (Волош.); Тетяна: ..А
коли ж, сину, весілля? Ти зарані дай
нам звістку, щоб ми приготовились (Тоб.)].
Ср. приготовляти.

приготування приготовление; подготбвка [Ві-
домо, що для приготування їжі слов’ян-
ські племена робили різний глиняний* по-
суд, який обпалювали в спеціальних печах
(Укр. страви); Після обіду вихователька
пропонує мені подивитись на приготування
до «мертвої години» в наймолодшій групі
(Вільде); Ще з ночі в загонах подолян
творилося щось непевне, не схоже на бо-
йові приготування вояків (Ле)]. Ср. при-
готовляти.

приготувати см. приготовляти,
приготуватися см. приготовлятися,
пригощання, пригощування прием; угоще-
ние, пбтчевание. Ср. пригощати 1.

пригощати, -щаю, -щаєш и пригощувати,
-щую, -щуєш, пригостйти, -гощу, -гостиш
1) (окадивать гостеприимство) принимать,
принять; (радушно предлагать поесть,
вьтить и т. п.) угощать, угостить, пбтче-
вать, попбтчевать [Та що ж це я, старий,
заговорився! Ех, пригощать без жінки не
умію! (Рил.); Баби кинулись обіймати вій-
ськових і кликати до себе в гості. Кожен
хотів пригостити в себе милих гостей (Коп.);
Вчителька пригощала нас чаєм (Пере.);
Партизани пригостили стомлених товари-
шів чим могли (Воронько); Ви хочете на-
пасти? — Зря! ..Ми так вас будемо стрі-
чати, так шанувать, гойдать, пригощу-
вать — аж поки навік не клюнете землі
(Тич.); Гранату зведи! Поганого гостя, не
гайсь, пригости! (Ус.)]; 2) (только соверш.:
в сочетании с другими глаголами) [прибить]
в гости, [приехать] в гости, зайтй в гбсти;
погостйть [Гайок привітно шелестить, Не-
наче кличе пригостить (Граб.)].

пригощатися, -щаюся, -щаєшся и пригощу-
ватися, -щуюся, -щуєшся, пригостйтися,
-гощуся, -гостйшся разг. угощаться, угос-
тйться [Свирид Гаврилович: Про-
шу чаю. Надюша десь вибігла, пригощай-
теся самі (Янов.)].

пригбщення угощение, пбтчевание.
пригощування см. пригощання,
пригощувати см. пригощати.

пригощуватися см. пригощатися.

прйгра уст. вмлет [пчел] [Зашуміло село,
як на пригру бджоли (Мирн.)].

пригравання поднгрьівание; аккомпанемент
[Ой, домбра моя, Джамбулова домбра! Ти
вітай поета приграванням мірним (Тич.)].
Ср. пригравати.

пригравати, -раю, -рабш поднгрьівать (разг.),
аккомпанйровать [П’яні бурлаки затягли
пісні; Микола пригравав їм на скрипці
(Н.-Лев.)].

прпгранйчний пригранйчньїй.
пригранйччя пригранйчье.
пригребиця разг. пристройка над погребом;

свод над ступеньками, ведущими в погреб
[Дірка в пригребиці вже з місяць’не зароб-
лена (ІІ.-Лев.); Глухо завивав у комині
вітер, у пригребиці тоскно скавулів кудла-
тий Герман [собака] (Збан.)].

пригребтй см. пригрібати.

пригрймнути, -ну, -неш разг. прикрйкнуть
[— Рано тобі ще про сідло думати, — при-
гримнула баба на внука (Гонч.)].
пршуібати, -баю, -баєш, пригребти, -бу,
-беш пригребать, пригрести.

пригрів, -ву солнцепек, разг. припек [Сонце
стояло ще низько над обрієм, але сміялось
по-весняному. На пригріві метушились,
цвірінчали горобці (Збан.)].

пригрівати, -ваю, -ваєш, пригріти, -рію,
-рієш пригревать, пригреть, разг. угреть
(только соверш.) [Осіннє лагідне сонце
востаннє пригрівало старі липи (Донч.);
М е л а н к а..: Гей, жінки! Таж цей ірод
годує та пригріває каїнів чорних на наші
голови! (Козл.); А оцю сирітку — невже-
таки ніхто не пригріє тане пригорне? (Фр.);
Шумів Столітній ліс, який немало Сміли-
вих воїнів пригрів (Заб.)].

приіріватися, -ваюся, -ваєшся, пригрітися,
-ріюся, -рїєшся согреваться, согреться,
разг. угреться (только соверш.) [Москва
передавала хорошу музику, — я пригріва-
лася в ліжку і не могла заснути (Гур.);
Любо пригрітися у затишку після цілих
тисяч верстов лихого подорожування по
сльоті або холоді (Граб.)].

пригріти см. пригрівати.

пригрітий пригретьій; угретмй [Неначе квіт-
ка, росою умита, Так мій скарб від тих
сліз розцвітав, Мов калинонька, сонцем
пригріла, Від палкого жалю виростав
(Л. Укр.); Пригрітий і приласканий но-
вими хазяями, ..Ліснобродський незаба-
ром з’явився із своїми молодцями на Пере-
копі (Гонч.)]. Ср. пригрівати.

пригрітися см. пригріватися.

пригрожувати, -жую, -жуєш, пригрозити,
-рожу, -розйш грозить, грозйться (разг.),
пригрозить [Хазяїн., часто оглядається на
наймита, прикрикує, пригрожує (Вовч.);
І ніякими умовляннями тут не умо-
виш, ніякими погрозами не пригрозиш
(Гонч.)].

пригрунтовйй спец, надпочвенньїй [Гній за-
безпечує не лише кореневе, а й повітряне
живлення рослин, бо при його розкладі ви-
діляється вуглекислота, якою насичується
пригрунтовий шар повітря (Колг. Укр.,
1958, 5)].

пригублювати, -люю, -люєш, пригубити,
-блю, -биш разг. пригубливать, пригубить
(Він., не приторкався ні до чого їстівного
і тільки пригублював з бокала кислува-
те вино (Досв.); Вона взяла чарку в ру-
ки, пригубила й несподівано заплакала
(Н.-Лев.)].

пригукувати, -кую, -куєш разг. редк. при-
крйкивать [Пригукував [Сава] на хлоп’я-
ків, наказував: — Загонь, проганяй скот
(Лу>д.)).

пригулювати, -люю, -люєш, пригуляти, -ляю,
-ляєш разг. пригуливать, пригулять, при-
живать, прижить; гуляти дитину при-
гулять ребенка, прижить ребенка.

придавати, -даю, -даєш, придати, -дам, -дасй
1) придавать, придать, прибавлять, при-
бавить [— Ще ж нам цього мало. — Що ж
ми вам придамо? (Чуб.); Прочанин:
..Твоя водиця справді мов цілюща, — вона
мені аж сили придала (Л. У«р.)]; ~ти
х о д й прибавлять, прибавить шагу [Гнід-

ко ще дужче придав ходи (Мирн,)]; 2) (о
форме, характере и т. п.) придавать, при-
дать [Орфей.. обточує те каміння і придає
йому форму плит (Л. У«р.)]; 3) спец. при-
давать, придать.

придаватися, -даюся, -даєшся, придатися,
-дамся, -дасйся 1) (до чого, для чого, на
що) годиться, пригодйться (для чего);
(становиться нужньїм) надобиться (разг.),
понадобиться (для чего) [О с т р о ж и н..:
Добре ваші українські пісні придаються
до водяного спорту (Л. Укр.); Золотий клю-
чик до всіх замків придасться (прислів'я);
Пасічна: Я вам тут дечого принесла,
може придасться (Фр.); — Тягніть снопи!..
Гасіть снопи!.. Але ця робота мало на що
придалася: колосся вже обсмалилось, при-
диміло (Коцюб.)]; 2) (только соверш.: по-
лучиться^. вьійти каким-нибудь) обл. удаться;
(случиться) видаться [Хлопець придався
талановитий і швидко навчився всьому
тому, що знав і його учитель (Мирн,); При-
давсь і сей вечір темний та пахучий, як
учорашній (Вовч.)].

придавйти см. придавлювати.

придавлений 1) прич. придавленньїй; надав-
ленньїй, нажатий; прижатий; прищемлен-
ний; отщемленннй, оттйснутнй; прищелк-
нутнй [Тут і там до землі придавлена кру-
лпина (Коб.); Софія Павлівна провела
очима трохи перекривлену, придавлену
часом, постать свого чоловіка (Коп.); При-
садкуваті руді мазанки повгрузали в зем-
лю, ..придавлені зверху плескатими глиня-
ними дахами (Гонч.)];	2) прич. при-

глушенннй. Ср. придавлювати 1—2;
3) (о голосе и т. п,)прил. разг. сдавленннй,
приглушенньїй; (сдержанньїй—еще) подав-
ленний [— Ми вже дома. — Навіть і не
завважив, — відповів він придавленим го-
лосом (Коб.)].

придавленість, -ності 1) придавленность [Ана-
лізуючи суспільні корені релігії в капіта-
лістичній формації, В. І. Ленін вказував,
що найглибший сучасний корінь релігії —
це соціальна придавленість трудящих мас
(Наука і життя, 1959, 2)]; 2) приглушен-
ность. Ср. придавлювати 1—2.

придавлено нар. сдавленно, приглушенно;
подавленно [Хтось позіхав придавлено,
..неначе боявся сполохати мертву тишу
(Н.-Лев.)]. Ср. придавлений 3.

придавлюваний 1) придавливаемьій; надавли-
ваеммй, нажимаемьгй; прижимаемьій; 2) при-
глушаемьій [Придавлюваний жаль помалу-
помалу змінявся у нього в пересердя
(Мак.)]. Ср. придавлювати 1—2.

придавлювати, -люю, -люєш, придавйти, -дав-
лю, -давиш 1) придавливать, придавить;
(слегка — еще) надавливать, надавйть,
нажимать, нажать; (к чему — еще) при-
жимать, прижать; (притискивать— обьіч-
но) прищемлять, прищемить, разг. отщем-
лять, отщемйть, оттйскивать, оттйснуть,
фам. прищелкивать, прищелкнуть [Я вас
не задавлю, а тілько придавлю так,
щоб кожна жилочка нила і а боліла
(Мирн.); Обняв Федір сестричку і придавив
пальцем її кирпатенький ніс (Коп.); При-
давила його до тину, щоб він не вирвавсь
(Рудч.); Мороз як придавив — стало хо-
-лодно (Чуб.); Іде якось раз Мокрина, а за
нею котятко. Вона й не догляділа, придави-
ла якось дверима (Мирн.)]; 2) (перен.: стес-
нять, подавлять) разг. приглушать, при-
глушить [Інститутська наука маркіз пара-
лізувала їх душі, придавлювала молоду
потребу молодого серця (Н.-Лев.)].

придавлюватися, -люсться страд. з. 1) при-
давливаться; надавливаться, нажиматься;
прижиматься; прищемляться; отщемлять-
ся, оттйскиваться; прищелкиваться; 2) при-
глушаться. Ср. придавлювати 1—2.

прйдане, -ного сущ. уст. приданое [Любці
минуло десять год, а Нимидора вже скла-
дала в скриню придане, вже пряла на руш-
ники й готувала хустки (Н.-Лев.); Землі
в нас, у колгоспі, он скільки — і вся
вона моя, наша, багате придане наших
дітей і внуків (Козл.)].

придали, -нів, приданкй, -пок уст. свадеб-
ньіе гости со сторонні невестьі [Отак ордою
йшли придани, Співали п’яні; а Мар’яна
Крізь тин дивилася на те (Шевч.); К у к-
с а: Гей, свашки, приданкиї Убирайте
молодих та споряджайте їх з богом до
вінця! (К/7оп.)].

приданий 1) прйданньїй, прибавленньїй;
2) прйданньїй [Батарея Гуменного пере-
правлялася цієї ночі разом з батальйоном
піхоти, якому вона була придана (Гонч.)].
Ср. придавати 1,3.

приданкй см. придали,
придати см. придавати,
придатися см. придаватися,
придатковий спец, придатковий, придаточньїй
[У всі фази росту рослин коричневу гриб-
ницю типу ризоктонії легко виявити як на
первинних, так і на придаткових коренях
(Мікр. ж., 1956, XVIII, 3)].

придатний (до чого, на що, реже для чого)
1) пригбдньїй (к чему, для чегб), гбдньїй
(к чему, для чегб); (возможньїй для употреб-
ления) применйммй (для чегб); (соответ-
ствующий чему-нибудь) разг. подходящий
(для чегб); (благоприятньш — еще) удбб-
ньїй (для чегб) [Нітрифікація відіграє важ-
ливу роль у живленні вищих рослин, за-
безпечуючи їх більш придатними для за-
своєння формами азоту — сОлями азотної
кислоти (Наука і життя, 1956, 9); Як це
місце придатне для філософськи^ дум!
(Н.-Лев.); Докія Захарівна терпеливо че-
кала придатного моменту (Дмитр.)]; ця
річ ні до чого не ^па бта вещь
ни к чему не пригбдна, бта вещь никуда не
годнб; 2) (имеющий склонность к чему-
нибудь, природное дарование) разг. спо-
сббньїй [Він хлопець дуже розумний і до
всього придатний (Н.-Лев.)]; 3) с.-х. при-
гбдньїй, гбдньїй; (о земле — еще) удббньїй.

придатність, -ності 1) пригбдность, гбдность;
применймость; удббность [Нам потрібна пе-
ревірка придатності людей, перевірка фак-
тичного виконання (Ленін)]; 2) спосббность;
3) пригбдность, гбдность; удббность [Уро-
жай з післяжнивних посівів починають
збирати тоді, коли рослини досягнуть гос-

подарської придатності (Колг. Укр., 1956,
6)]. Ср. Придатний 1—3.

придаток 1) (род. придатка) придаток [Меншо-
вики та есери відверто перейшли в табір
контрреволюції. Есеро-меншовицькі Ради
стали придатком Тимчасового уряду (Іст.
Укр. РСР)]; 2) (род. придатка) анат., ав.
придаток [Одержані дані про роль вітамі-
нів у лікуванні деяких захворювань
нижнього мозкового придатка (гіпофіза)
мають певне практичне значення (Наука
і життя, 1959, 2)]; 3) (род. придатку) обл.
придача, прибавка.

придача разг. придача, прибавка [X р а п к о:
..Та й то ще: все це чужий товар [дочки].
Його гляди, кохай, вигодуй, викохай, а все
за люди оддай; та ще й придачу дай
(Мирн.)]; н а -^*чу, (реже) в ***чу прям.,
перен. разг. в придачу [Насилу зговори-
лися: Параска таки перейшла в нову хату,
тілько в придачу Яків переніс з старого
двору дб неї комору (Мирн.); — Біда,—
покликав командир, — ти ще й од мене
одержиш на придачу до того, що дав тобі
комдив (Трубл.)].

придбавання (кого, чогб) редк. приобретение
(когб, чегб); обзаведение (кем, чем); снис-
кание (чегб). Ср. придбавати.

придбавати, -ваю, -ваєш (редк.), придбати,
-баю, -баєш приобретать, приобрестй; (о
нужном для хазяйства, для жизни — еще)
обзаводиться, обзавестись (кем, чем); (до-
биваясь, находить, обретать что-нибудь
книжн. — еще) снйскивать, снискать [Були
й такі [школярки], що придбавали собі
чудесні талісмани, засовуючи під перо
якусь трісочку або кусочок воску (Донч.);
А все ж таки, що генеральша придбала,
те й уплило за дочками (Мирн.); Всього
надбав, роботяга, Та не придбав долі!
(Шевч.); Ясна зала вся світлом палає,
Грім плескання, громада без ліку, Гомо-
нить люд, співця викликає, — Він при-
дбав собі славу велику! (Л, У«^.)]; ~бати
довір’я '(довіру) снискать доверие;
г^бати книгу приобрестй книгу; ~батп
обстановку приобрестй обстановку,
обзавестйсь обстанбвкой.

придбаний приобретенньїй, благоприобретен-
ньій; снйсканньїй [А що далі, то гірш та
гірш надозолює мені те придбане добро
(Вовч.)]. Ср. придбавати.

придбання 1) (когб, чогб) (действие) приобре-
тение (когб, чегб), благоприобретение (когб,
чегб); обзаведение (кем, чем); сниска&ие
(чего) [Торговельні працівники повинні
так організувати свою роботу, щоб трудя-
щий не витрачав даремно багато часу на
придбання товару (Рад. Укр., 1956, XII);
Тепер коли йшли в сільраду, то з легкістю
на душі, бо знали, що більш селянинові
держава дає. То, дивись, кредит на будів-
ництво чи на придбання худоби, то насіння
на посів (Цю па)]; ср. придбавати; 2) (то
что приобретено) приобретение, благопри-
обретение [Кров твоя — рубін коштовний,
Кров твоя — зоря світання, Кров із сер-
ця для поета — Надгорода і придбання,
(Л. Укр.)].
придбати см. прпдбавати.

придворна дорев. 1) прил. см. придворний 1;

2) (род. придворної) сущ. придворная [І що-
найпишнішії дами з придворних Вдавали
на сцені субреток моторних, Щоб слави і
втіхи зажить (Л. У«р.)].

придворний дорев. 1) прил. придвбрньїй [Я
його талан співецький Так високо пова-
жаю, Що співцем своїм придворним Я зро-
бить його бажаю (Л. Укр.); Радіщев спосте-
рігав усі мерзоти двірцевого життя, роз-
пусту і розклад придворних правів (Вісник
АН УРСР, 1949, <8)]; 2) (род^ придворного)
сущ. придвбрньїй.

придержаний придержанньїй; сдержанньїй, •
удержанньїй. Ср. придержувати.

придержати см. придержувати,
придержатися см. придержуватися,
придержувати, -жую, -жуєш, придержати,

-жу, -жиш придерживать, придержать;
(останавливать, замедлять проявление чего-
нибудь — еще) сдерживать, одержать, удер-
живать, удержать [їж зубами, а придер-
жуй губами (Ном.); На цей раз я таки
придержав свого язика і не розповів ні-
чого (Сміл.); Соломія вхопила за гіллячки,
Остап придержав пліт — і обоє вискочи-
ли на берег, втомлені й мокрі (Коцюб.)’,
Христя скочила з місця і мала утікати у
горниці.. — Ні, не тікай, бо не втечеш! —
придержуючи, каже Марина (Мирн.); При-
держ своїх, щоб не впивались (Котл.)].
придержуватися, -жуюся, -жуєшся, придер-
жатися, -жуся, -жишся 1) придерживаться,
придержаться; сдерживаться, одержаться,
удерживаться, удержаться [Гнідко., тихо
ступає; збоку йде Яким, придержуючись
за полудрабок рукою (Мирн.); Балабуши-
ха, придержуючись вищого тону, не зве-
ліла справляти сільського бучного весілля
з музиками й танцями (Н.-Лев.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) придерживаться; сдерживаться,
удерживаться. Ср. придержувати.

придеснянський, (реже) придесенський при-
деснянский [Боженку, підводься, Боженку,
твоя Україна палає, Земля придеснянська
й славутська на сурмах сурмить: — Устань!
(Мал.); І мої дитинячі будні У придесен-
ській пройшли стороні (Дар.)].

придибати, -баю, -баєш разг. приплестись,
прибрестй, разг. приковьілять [Спираю-
чись на дрючок, піднятий на вулиці, Хри-
стя придибала до свого подвір’я (Панч)].

придивлятися, -ляюся, -ляєшся, придивити-
ся, -дивлюся, -дйвипіся 1) присматрива-
ться, присмотреться, разг. приглядьіваться,
прцглядеться; (пристально рассматри-
вать — еще) всматриваться, всмотреться
(в кого, во что), вглядьіваться, вглядеться
(в кого, во что); (стараться понять) вни-
кать, вникнуть [За день я придивився
до Гриця, подружився з ним (Збан.); Пар-
хоменко наближався не поспішаючи і
пильно придивлявся до тих, що сиділи в
машині (Панч); Ні, таки справді, коли
придивитись добре навіть до пилу, як він
клубочиться м’яко на сонці, то й в ньому
помітиш багато зичливості (Коцюб.); Кіль-
ки літ молодий Ястшембський пожив у

свого батька, придивлявся до господарства
(Н.-Лев.)]; гатися до роббти присма-
триваться, присмотреться к раббте*, вни-
кать, вникнуть в раббту; 2) (с целью при-
смотра) разг. присматривать, присмотреть,
следить, последйть [Ганна Денисівна са-
ма ходить за сівалкою, сама придивляється
і за культиватором (Вишня)].

при диміти, -міє разг. задимиться [Колосся
вже обсмалилось, придиміло, і сніпки лиш
чаділи, облиті водою... (Коїроб.)].

придиратися, -раюся, -раєшся, придратися,
-деруся, -дерешся разг. придираться, при-
драться [Вівця десь в пір’ячко вкачалась,
Пидоря до Вівці присікалась, придралась,
Що, буцім, бач, Вівця курей Її поїла і гу-
сей (Боров.)].

придйрливий разг. придйрчивьій.

придйрливо нар. разг. придйрчиво [Вишику-
вані в ряд стоять самоскидки, снопов’я-
залки, новий комбайн «Сталінець». Воро-
шиловці оглядають машини придирдиво
(Минко)].

прйдих, -ху лингв. приднхание.

придиховий лингв. 1) прил. придьіхательньїй;
2) (род. придихового) сущ. придмхательньїй.

приділ церк. придел [Бояри й дружинники
стояли скрізь — зразу за молодими й біля
криласів, у бокових приділах (Хижн.)].
приділений і) уделенньїй [Велика увага.,
буде приділена підземному транспортові,
який тепер ще є вузьким місцем на цілому
ряді шахт (Наука і життя, 1956, 4)];
2) определенньїй; отведенньїй; йредназнй-
ченньїй, книжн. уст. предуготовленньїй
[Ви добре се знаєте, батюшка, що хата
цій дівчині приділена від небіжчиків?
(Вовч.); Артилеристи випускали приділену
норму снарядів, але піхота — нема дур-
них! — тепер вже не виходила з шанців
(С;иол.)І. Ср. приділяти 1—2.

приділення определение; отведение; предна-
значение. Ср. приділяти 2'.

приділяти, -ляю, -ляєш, приділити, -ділю,
-ділиш 1) уделять, уделйть [Комуністична
партія завжди приділяла і приділяє вели-
чезну увагу кращому досвідові, його ви-
вченню і поширенню (Наука і життя, 1956,
7); Особливу увагу учасники наради при-
ділили підсумкам розвитку громадського
тваринництва (Рад. Укр., 1955, II)]; 2) (на-
мечать, назначать) определять, опреде-
лйть; (предоставлять — еще) от водить,
отвестй; (для какой-нибудь цели — еще)
предназначать, предназначить [Кости-
л ь о в: ..Людина повинна приділяти себе
ДО МІСЦЯ... НЄ'ТИНЯТИСЬ дурно по землі...
(перекл. з Горького); А Панаса Кривого,
що жив край села, Мертвяк приділив ро-
бити до смолокурні (Тулуб); Землі нам при-
ділили, хазяїнувати ми почали і потім до
колгоспу вступили (Куч.)].

приділятися, -ляється страд. з. 1) уделяться
[При проектуванні нового міста головна
увага приділяється питанням його благо-
устрою (Вітчизна, 1956, 5)]; 2) определя-
ться; отводйться; предназначаться. Ср.
приділяти 1—2.

придніпровський, придніпрянський придне-
прбвский [3 о л от ар ь о в: П’ять ти-
сяч кілометрів я проїхав 3 Якутії до при-
дніпровських місць (Дмитр.)} Візьмім для
прикладу придніпрянський пейзаж: висо-
кий берег, яр, село внизу, ще нижче
Дніпро (Фр.)].

Придніпров’я Приднепрбвье,
придніпрянський см. придніпровський,
придністровський, придністрянський придне-
стрбвский.

Придністров’я Приднестрбвье.

придністрянський см. придністровський.

придбба уст. редк. удббства (мн. ч.) [Зібрав усе
добро, яке собі мав, покинув усю придобу,
залишив і спокій, втік і пристав сам до
громади у Чорному лісі (Вовч.)].

придббний уст. редк. удббньїй [Звичайно, що
прожить із вудки та рушниці, Хоч і при-
добний був Рудого світлий став, ..Не міг
Васильович (Рил.)].

придббно нар. уст. редк. удббно; с удббством
[Я живу собі придобно на своїй селитьбі
(Вовч.)].

придобрюватися, -рююся, -рюєшся и при-
добрятися, -ряюся, -ряєшся, придобрйтися,
-рюся, -рйшся разе, поддабриваться, под-
дббриться [— Ладна робота! Ти у мене,
Матвію, на всі руки майстер. — Не придоб-
ряйся, знаю, — буркнув Матвій. —А за те,
що дочку відпустила без мого відома, ти
мені ще даси одвіт (Цюпа)} Його перша
спроба придобритися в селі, перед людьми,
не вдалася (Кач.)].

придолинок, -нка редк. ложбйнка [Лежать
люди на сонці, мовчать, і їх, сірих, не зра-
зу помітиш між кучугурами в раптових
придолинках і за горбочками (Кундз.)].

придонний придонний [В різних районах
Антарктики налічується до 100 видів при-
донних і плавучих водоростей (Наука і
життя, 1958, б?)].

придорожній придорбжньїй, подорбжньїй [При-
дорожні канави поросли низеньким бур’я-
ном '(Козач.)} Ми знали, що війні кінець
В травневий неповторний вечір. І придо-
рожній вітерець Нас обережно брав за
плечі (Дмитр.)].

придратися см. придиратися.

придрйпатися, -паюся, -паєшся^ал*. пришле-
пать.

придріботіти, -бочу, -ботйш разг. присеме-
нйть.

придуманий придуманньїй; затеянньїй [Єди-
ною «пом’якшуючою» обставиною для цієї
поезії [символістів 1918—1919 рр.] могло
служити лише те, що вона була майже
повністю «придуманою», вичитаною, книж-
ною, а її автори — зеленими молодиками
(Нович.)} Хіба іноді іграшка яка, приду-
мана ним, зведе братів докупи (Мирн.)].
Ср. придумувати.

придумати см. придумувати.

придуматися см. придумуватися.

придумувати, -мую, -муєш, придумати, -маю,
-маєш придумьівать, придумать; (устраи-
вать что-нибудь — еще) затевать, затеять
[На другий день мали приїхати гості із
сусідніх сіл.. От Ясь і придумував нову
піцню (Іван.)} Уроки треба робити, наго-

дувати Настусю, дещо наклеїти в альбом,
придумати малюнки для стінгазети свого
класу (Коп.)} Часом темної, довгої ночі
Грицько не спав і на волосину: все приду-
мував.. таке, щоб звихнути Чіпчину прав-
ду... -(Мири.)} 1-й вартовий: Потіхи
мало., тут стояти в святковий день. П а-
р і с: Се правда!.. Та пождіть, ми щось
придумаєм... (Л. Уя/>.)].

придумуватися, -мується, придуматися, -має-
ться 1) разг. придумиваться, Придуматься [Я
хотіла ще дописати [віршика], та більше
нічого не придумується (Донч.)]} 2) страд. з.
(несоверш.) придумьіваться; затеваться; ср.
придумувати.

при дунайський придунайский [Навкруги сте-
ляться родючі придунайські рівнини
(Гонч.)].

прпдурйтися см. придурюватися.

придуркуватий разг. глуповатьій, разг. придур-
коватьій, дураковатьій, дурашливьій, дураш-
ний, фам. с прйдурью [В такий день хіба
який придуркуватий про смерть поду-
має... (Козач.)} Маланка несподівано заско-
чила його, і він осміхався непевним, придур-
куватим усміхом (Коцюб.)].

придуркуватість, -тості разг. придуркова-
тость, дурашливость [Кохання не тільки
підносить часом нашого брата до творчих
висот, а й скидає частенько в очевидну
придуркуватість (Ільч.)].

придуркувато нар. глуповато; придурковато,
дурашливо [Придуркувато кліпаючи, він
сів на лавку (перекл. з О. Толстого)]. Ср,
придуркуватий.

придурюватися, -рююся, -рюєшся, прпдурй-
тися, -дурюся, -дуришся разг. прикйдьі-
ваться [глупим], прикинуться [глупим],
обл. придуривать, придурйть; редк. при-
творяться, притворйться [Макар Іванович
не втримався. Пильно подивився на шу-
ряка й вимовив: — Ти тільки не приду-
рюйся, Савко (Головко)} Чого ж ти приду-
рюєшся, що боїшся? Техніка з шахти вся-
кий страх виганяє!.. (Янов.)].

придуха недостаток свежего воздуха, обл.
придуха [Від придухи гинула рі|ба на
Пслі (Гонч.)].

придушений 1) прич. придавленншй; прижа-
тий; прищемленньїй; отщемл енний, оттйс-
нутьій; прищелкнутьій [Маріччина пісня
оповідала., про горе матері, якої син заги-
нув у лісі, придушений деревом (Коцюб,)}
В лікарні, придушений, знищений неща-
стям, Саїд-Алі несподівано здибався з
Любкою Прохорівною (Ле)]} 2) прич. за-
душевний; придушенньїй; 3) задушеними;
подавленннй; приглушеннмй [Куди? До
Щорса.. Розповісти всю правду про при-
душені повстання кращих синів України
(Довж.)} Сіно., так гарно пахне, що кор-
тить застромити всередину руку, звору-
шити мертве стебло і пустити з неволі при-
душений там дух материнки, горошку та
буркун-зілля (Коцюб.)]. Ср. придушувати
1—3; 4) (о голосе и т. п.) прил. сдавлен-
ннй, приглушенньїй; (сдержанньїй — еще)
подавленннй [— Чи се ваш брат? — почув-
ся в тій хвилі за її плечима тихий, приду-
шений голос (Фр.); У когось вирвалось
придушене зітхання (Панч)].

придушення подавление [Питання про дикта-
туру пролетаріату можна піднімати тоді,
коли мова йде про придушення буржуазії
(Ленін)', Людина змушена вживати склад-
них агротехнічних заходів для придушення
розвитку бур’янів (Осн. даре.)]; ~ня пов-
стання подавление восстапия.

придушено нар. сдавленно, приглушенно;
подавленно [— Татари! — придушено
скрикнув він і кинувся до зброї (Тулуб)*
Шепотіння вечорами придушено розносило
бойові гасла (Ле)]. Ср. придушений 4.

придушйти см. придушувати,
придушування подавление.

придушувати, -шую, -шуєш, придушйти, -ду-
шу, -душиш 1) придавливать, придавить;
(к чему — еще) прижимать, прижать; (при-
тискивать — обьічно) прищемлять, прище-
мйть, разг. отщемлять, отщемйть, оттйски-
вать, оттйснуть, фам. прищелкивать, при-
щелкнуть [Панас Кандзюба силкувавсь до
натуги підняти велику шафу, але не зва-
жив сил. Вона навалилась на нього і при-
душила (Коцюб.)', В покорі нижче спусти-
лось сіре та обважніле небо і придушило
дахи домів у містечку та вершечки дерев
(Коцюб.)', Карно вхопив матір за плечі, при-
душив з усієї сили до хліва (Н.-Лев.)];
~шйти пальця дверима прище-
мить (разг. отщемйть, оттйснуть, фам.
прищелкнуть) палец дверью; 2) (только
соеерш.: умертвить давя) разг. задушить,
разг. придушить [— Не розбагатів і досі?—
пожартував Ничипір. — Усе чекаю, що ти
хазяїна свого придушиш і зо мною поді-
лишся, — мовив Саїд всміхаючись (Риб.)];
3) (перен.: не давать розвиваться, вьіявля-
ться) душить, задушить; (прекращать;
усмирять. вооруженной силой — еще) по-
давлять, подавйть; (слегка — еще) приглу-
шать, приглушить [Ставши київським кня-
зем, Ярослав (1019—1054 рр.), прозваний
Мудрим, продовжував боротьбу за єдність
древньоруської держави, придушуючи пра-
гнення місцевої феодальної знаті вийти
з-під влади великого князя київського
(Іст. Укр. РСР); Леся Українка послі-
довно проводить думку, що ніякий гніт,
ніяке насильство не можуть придушити в
народі прагнення до волі, що хижаків-
гнобителів чекає розплата (Іст. укр. літ.);
Бунтарський спалах у Турбаях царська
держава придушила так само жорстоко,
як розправлялася вона з усіма селянськими
заворушеннями (Вологи.); Спухлі ноги не
тримали обважніле тіло, і вже в хаті, при-
душивши стогін злобною лайкою, Скиба
гупнув на долівку (Жур.)].

придушуватися, -шується страд. з. 1) при-
давливаться; прижиматься; прищемляться;
отщемляться, оттйскиваться; прищелки-
ваться; 2) душйться; подавляться; приглу-
шаться [Виступи робітників і селян на за-
хист своїх економічних і політичних інте-
ресів нещадно придушувались царськими
властями (Іст. Укр. РСР)]. Ср. придушу-
вати 1, 3.

приєднаний присоединенньїй; подсоединеннмй;
приобщенньїй [Крим був оголошений неза-
лежним від Турецької імперії; пізніше,
в 1783 р., він був приєднаний до Російської
держави (Іст. Укр. РСР)]. Ср. приєдну-
вати.

приєднання нрисоединение; подсоедипепие;
приобщение [В результаті переговорів в.
1656 р. була підписана угода про приєднан-
ня Молдавії до Російської держави (Іст.
Укр. РСР); Здійснюється широка програ-
ма електрифікації колгоспів і радгоспів-
шляхом приєднання їх до державних енер-
госистем (Наука і життя, 1957, 72)]. Ср.
приєднувати и приєднуватися.

приєднати см. приєднувати.

приєднатися см. приєднуватися.

приєднувальний присоединйтельньїй; ^ні
конструкції грам, присоединйтель-
ньіе конструкции.

приєднування нрисоединение; подсоединение;
приобщение; примьїКание. Ср. приєднувати
и приєднуватися.

приєднувати, -ную, -нуєш, приєднати, -паю,
-наєш присоединять, присоединйть; (под-
ключать к чему-нибудь разг. — еще) под-
соединять, подсоединйть; (прилагать к чему-
нибудь книжн. — еще) приобщать, приоб-
щйть; (редк.: относить к какой-нибудь
группе, разряду уст. — еще) примикать,
- примкнуть [Коли Фрапко згадував ім’я
Достоєвського, він незмінно приєднував
його до найбільших імен російської літе-
ратури (Рад. літер., 1957, 3)].

приєднуватися, -нуюся, -нуєшся, приєдна-
тися, -наюся, -каєшся присоединяться,
присоединйться; (подключаться к чему-ни-
будь ^разг. — еще) подсоединяться, подсо-
единиться; (становиться на чью-нибудь сто-
рону, следовать кому-нибудь — еще) при-
микать, примкнуть; (включаться в какую-
нибудь деятельность книжн. — еще) при-
общаться, цриобщйться [Попереду несли
прапори, по дорозі приєднувалася молодь
на чолі з комсомольцями (Нар. творч.
та етн., 1957, 1); Можливо й таке, що наша
сотня приєднається тимчасово до якоїсь
іншої частини (Трубл.); А тим часом
по батареях вибухнули пісні. З якою
охотою приєднався б до них Барабаш!
(Сміл.); Навесні 1847 р. Маркс і Енгельс
приєдналися до таємного пропагандист-
ського товариства: «Союзу комуністів»..
(Ленін)].

приЄмний приятньш; (привлекательньїй, вьі-
зьівающий симпатию — еще) симпатичний,
располагающий; (вьізьівающий горделивое
чувство) лестньїй; (желательньш) угбдньїй
[Приємний спогад зник, як хмарина в
гарячому небі, не залишаючи сліду (Собко);
Яка приємна, лагідна усмішка у нашого
Миколи Петровича! (Вл.)]; г^пий в й*
г л я д приятньш вид, располагающий вид;
~пі слова приятньїе слова; лестиьіе
слова; ~на увага лестное внимание;
бути ^пим до кого разг. бнть
любезньїм с кем, бить внимательньїм
к кому [Тоді ми на «ти» з ним були. А Ма-
рина Петрівна теж така тоді приємна да
мене була (Тесл.)]; він прийняв цю
г-'пу для нього пропозицію он
принял зто лестное для негб- предл ожение;
йому дуже ~на оцінка його
роботи он польщен оценкой егб ра-
ббтьі.

прйбмність, -пості приятность; (о чувстве до-
вольства от приятньїх ощущений — обьіч-
но) удовбльствие [Гашіца, спершись на
бочку, не спускала ока зі свого милого,
немов розкошувала його приємністю (Ко-
цюб.)]; з юністю с удовбльствием [Пахо-
щами було сповнене повітря.., і не один
пішоход зупинявся тут і стояв хвилину чи
дві, з приємністю вдихаючи ті пахощі
(Шиян)]; знаходити ~ть в чому
находить удовбльствие в чем; ро б йти,
зробити ^ть доставлять, доставить
удовбльствие [Прокатов поважав Жученка,
як старшого солдата, і зробити приємність
йому вважав за свій товариський обов’я-
зок (Ле і Левада)].

приємно 1) нар. приятно; симпатично, рас-
полагающе; лестно [Перший свіжий ди-
мок дуже приємно залоскотав у носі
(Н.-Лев.)]; 2) предик. приятно, разе, любо;
лестно [Йому так приємно, що все таке
гарне (Коцюб.); Йому приємно, що костюм,
безперечно, викликав щире захоплення в
його друга (Донч.)]. Ср. приємний.

прижати см. прижимати.

прижатися см. прижиматися.

приживалка редк. приживалка [Сидять при-
живалки. Ревуть домочадці (Бажан)].

приживаність, -ності спец, приживаемость.
приживання спец, приживание [Жадібно ло-
вив [Захар] потім слова про історію ро-
слини, про зону її розповсюдження, про
приживання її в суворих кліматичних
умовах півночі країни (Ле)].

приживати, -ваю, -ваєш, прижити, -живу,
-живеш разг. приживать, прижить [От
живе молодий князь із своєю жінкою рік
і другий. На третій рік прижили вони собі
сина (народна казка)].

приживйтися, -ваюся, -вйєшся, прижитися,
-живуся, -живешся 1) разг, приживаться,
прижиться [Хлопчак прижився між бійців.
Швидкий, в’юнкий, як річка гір (Нех.);
Тяжко буває боротися проти якогось Не-
доречного слова у пісні, коли вона, під-
несена на крилах мелодії, раптом «прижи-
веться» в масовому репертуарі (Мисіп.,
1966, 4)]; 2) (о растениях) спец, приживаться,
прижиться [Дерева зараз же після садіння
.незалежно від вологості грунту, щоб вони
краще приживались і росли, поливають
за нормою 3—4 відра води під кожне з них
(Колг. Укр., 1957, 2); Близько 300 видів
екзотичних дерев і чагарників прижилися
у Феофанії (Веч. Київ, 1958, XI)]; 3) спец.
приживляться, приживиться, разг. при-
живаться, прижиться [Дички, на яких
заокуліровані вічка не прижилися, пере-
окуліровують тим же самим сортом (Колг.
Укр., 1958, 7)].

приживити см. приживляти,
приживйтися см. приживлятися,
іірижйвлення спец. 1) приживление, разг.

прижйвка [Через два тижні після окулі-
1 рування перевіряють, приживле ння вічок
і ослаблюють обв’язку (Колг. Укр., 1958,
7)]; 2) приживание [Доброму приживленню
і росту підсаджуваних дерев та захистові
їх коріння від підмерзання зимою., сприяє
мульчування (Колг. Укр., 1957, 2)].

приживлюваність, -ності спец, приживае-
мость.

приживляння спец, приживлбние.

приживляти, -ляю, -ляєш, приживйти, -жив-
лю, -жйвиш спец, приживлять, приживить.

приживлйтися, -ляється, приживйтися, -жй-
виться спец, приживлйться, приживиться
[Тепер хірурги вводять під шкіру голови
на місце кісткових дефектів пластмасові
вставки, які добре приживляються (Наука
і життя, 1959, 2)].

прижйлий 1) разг. прижившийся; 2) спец.
приживившийся.

прижимати, -маю, -маєш, прижати, -жму,
-жмеш редк. прижимать, прижать [Він
учора ляльок бачив, таких, що вимовляють
«тато» й «мамо», як добре пучками при-
жати (Вовч.); Ходи, тебе я помилую, При-
жму до серця — поцілую... (Котл.)].

прижиматися, -мйюся, -маєшся, прижатися,
-жмуся, -жмешся редк, прижиматься, при-
жаться.

прижйти см. приживйти.

прижйтий разг. прижитбй, прижйтьій.
прижйтися см. приживатися.

прижиттєвий, прижиттьовйй прижйзненньїй.
прижмурений прищуренньїй, сощуренньїй;

прижмуренньїй [Його довгасті прижмурені
очі дивляться з добродушною насмішкою
(Л. У«/?.)]. Ср. прижмурювати.

прижмурити см. прижмурювати,
прижмуритися см. прижмурюватися,
прижмурювати, -рюю, -рюєш, прижмурити,
-рю, -риш прищуривать, прищурить, со-
щуривать, соїцурить, (реже) прижмури-
вать, прижмурить [Він наливає собі вино,
прижмурює око і ловить червоне світло
у склянці (Коцюб.); Катя хитро й капризно
прижмурила очі (Козач.)].

прижмурюватися, -рююся, -рюєшся, прижму-
ритися, -рюся, -ришся прищу риваться,
прищуриться, сощуриваться, сощуриться,
(реже) прижмуриваться, прижмуриться
[А очі в неї почали прижмурюватись (Вовч.);
Доктор Гальванеску спинився і хитро при-
жмурився (Смол.); Сміх вирвався врешті,
і прижмурилось сонце (Коцюб.)].

прижовкати, -кає, прижовкнути и прижовкти,
-кне слегка желтеть, слегка пожелтеть
[Шумить під вітром посадка, де-не-де вже
прижовкаючи по-осінньому (Гонч.)].

прижовклий слегка пожелтевший, слегка по-
желтельїй [На., хустині біліє купка дріб-
ненького прижовклого насіння баклажанів
(Козач.)].

прижовкнути, прижовкти см. прижовкати.

прижухлий прижухший, прижухлий [Сніг ли-
шився тільки в ярах та вибалках — ніз-
дрюватий, завіяний порохом, прижухлий
(Шиян)].

прижухнути, -не прижухнуть [Після кіль-
каденного свисту таврійського сироко при-
бляк степ, притьмарився, прижухнув
(Гонч.)].

приз1, -зу приз [Щодо Марійки, то, крім
успіхів на буряках, вона раз у раз брала
призи на обласних змаганнях фізкультур-
ників — з бігу, велосипеда та плавби
(Сжол.)]; перехіднйй ~з см. пере-
хіднйіі 1.

приз2, -зу мор., юр. ПД)ИЗ.

призабувати, -ваю, -ваєш (редк.), призабути,
-буду, -будеш разг. подзабьівать (редк.),
подзабнть; (только соверш. редк.: перестать
помнить) забйть, разг. позабить, уст.
запамятовать (что) [Тим часом мене тут
призабули (Варе.)', Співаючи про верби й
про кохання, Літа [поет] пригадує, що не
вернути, І рани ті, яких не призабуть
(Рил.)].

призабутий разг. подзабнтнй, полузабйтьій
[І воскрешає призабуті дні (Рил.)].

призабутися, -будеться разг. забиться, разг.
позабиться [Невже призабулося їй Оспі-
ване в пісні і думі? (Нагн.)].

призадумуватися, -муюся, -муєшся, приза-
думатися, -маюся, -маєшся разг. призаду-
мьіваться, призадуматься [Як дивишся в
його обличчя, то мимоволі приз вдумуєшся.
Є в ньому щось жалісне, тяжке, те, що
найлютішу людину заспокоює (Ірч.)].

призапасити, -пашу, -пасиш разг. запастй,
редк. призапастй [Як пахне листя! І гриби,
й вино, І яблука! Розумна ж господиня
Усе це призапасила на зимуі (Рил.)].

призахідний редк.: <—>не сонце заходящее
сблнце, закатное сблнце [Призахідне сонце
пронизувало ліс, кривавило червоним про-
мінням мокрі блискучі стовбури (Гонч.)].
призбйраний собранньїй; накбпленннй, скбп-
ленньїй; прикбпленньїй; подсббранньїй, под-
накбпленннй [Я б вам усі ваші призбирані
старинні вази й черепи порозбивала (Коб.)];
~ний матеріал собранньїй материал;
накопленньїй материал. Ср. призбирувати,
призбирання собирание; накопление, скопле-
ние; прикопление. Су. призбйрувати.

призбирати см. призбирувати.

призбиратися см. призбйруватися.

призбирування собирание; накапливание, на-
копление; прикопление. Ср. призбйрувати.

призбйрувати, -рую, -руєш, призбирати, -беру,
-береш собирать, сбирать (разг.), собрать;
(сберегая, запасая, сосредсточивать — еще)
накоплять, накапливать, накотіть, скап-
ливать, скоплять, скотіть, разг. прикап-
ливать, прикопйть; (только соверш.: посте-
пенно сосредоточить в достаточном коли-
честве разг. — еще) подсобрать, події вко-
тіть [Ріпники не могли призбирати більше
грошей (Фр.)].

призбйруватися, -рується, призбиратися, -рає-
ться собираться; сбираться; собраться;
накопляться, накапливаться, накопйться,
скапливаться, скопляться, скопйться; под-
собраться, поднакопйться [Грошик до гро-
шина, призбиралося дещо (Ф/>.)]. Ср. при-
збйрувати.

призбирувач собиратель; ^ч народних
пісень собиратель народних песен.

призбйрувачка собирательница.

прйзва, (реже мн. ч.) прйзви, -зов (привлече-
ние к отбиванию воинской повинности) обл.
признв [Ходив на призву виймати жеребки
(Васильк. у. — Сл. Гр.)', Стара Іваниха
часом заголосить, аж страшно слухати.
Ба! не дивниця, — тож її одинак завтра
на призви стає (Л. Укр.)).

прйзваний прйзванньїй [Марія знала, що чо-
ловік її призваний до Червоної Армії, і
цього ні перед ким, навіть перед гестапів-
цями, не таїла (Ле)].

призвання призвание [— Після десятирічки
обов’язково йди в художню школу, — ка-
зала вчителька. — Це твоє призвання!
(Донч,); Сестра і брат твердять їй завжди
одне: її призвання — в любові до інших,
у самопожертві, в опіці старих батьків
(Іван.)]; його ^>ня бути ученим
он прйзван бьіть ^ученим.

призвати см. призивати.

призведений приведенньїй; доведенний. Ср.
призводити.

призвестй см. призводити,
призви см. прйзва.

призвичаєний приученньїл; паметанньїй [Ру-
ки до діла не призвичаєні змалечку, — не
неволити ж їх на старість?! (Мирн.); Не
мав би апаратник такого призвичаєного
ока, здавалось би йому, що сьогодні проти
вчорашнього цех дав не більше (Шовк.)].

' Ср. призвичаювати.

призвичаїти см. призвичаювати,
призвичаїтися см. призвичаюватися,
призвичаювання приучение [Діти на селі —
поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба
їх до діла призвичаїти. От і почалось.,
призвичаювання (Мирн.)].

призвичаювати, -чаюю, -чаюєш, призвичаї-
ти, -чаю, -чаїні и редк. призвйчптп, -чу,
-чйш приучать, приучйть; (пут'ем долгих
упражнений делать опитним разг. — еще)
наметнвать, наметать [Як буде сип — при-
звичаюй його до господарства (Мирн.);
Життя його пройшло в боротьбі. Він уже
давно звик і призвичаїв себе до небезпеки
(Козач.); Мефістофель: Лякаєшся
нових для тебе слів? Ти б слухати лиш
чуване хотів? Тобі така обмеженість не
личить, Пора б уже себе до див призви-
чить (перекл. Лукаша)]; ~ти око разе.
наметнвать, наметать глаз.

призвичаюватися, -чаююся, -чаюєшся, при-
звичаїтися, -чаюся, -чаїшся и редк. при-
звйчитися, -чуся, -чишся привикать, при-
викнуть, разг. обвикать, обвикнуть, об-
никаться, обвикнуться, (реже) приобн-
кать, приобьїкнуть, приобвьїкать, приобвйк-
нуть; (свикаться с незнакомой средой —
еще) осваиваться, освояться, разг. прижи-
ваться, прижйться, перен. оглядеться (толь-
ко соверш,.); (переставать замечать неприят-
ньіе сторони чего-нибудь разг. — еще) стерп-
ливаться, стерпеться, (только соверш.) об-
терпеться; (приобретать навик, умение —
еще) приучаться, приучйться, разг. нави-
кать, навикнуть; (только соверш.: приобрес-
ти ловкость, сноровку) разг. наловчиться,
наметаться {Потроху стали звикати, призви-
чаюватись без батька-матері господарювати
(Вирг.); За годину циганча вже призвичаїло-
ся до білої хатки за кладовищем і з
дзвінким реготом гралося з кудлатим со-
бакою (Тулуб); Слух поволі призвичаював-
ся до тиші довкола і починав уже ловити
дрібні, ледве чутні звуки (Смол.); Сте-
пан: Ну, як вам на новому місці? Звикли
вже? Призвичаїлися? (Собко); Байтурсу-
нов призвичаївся до темряви в печері і по-
чав роздивлятись (Десн.); Хлоп’ята вже
призвичаїлись швидко збирати жуків
(Донч.); Марія і Катерина за роки війни
так призвичаїлися до коси, що не кожен
чоловік брався з ними змагатися (Жур.)];
гатися до ролі входить, войтй в роль.

прпзвйчити см. призвичаювати,
призвйчитися см. призвичаюватися,
призвідник, призвідець, -дця, призвідця за-
чйнтцик, разг. затейщик, фам. закоперщик,
разг. уст. заводчик [— Видавай призвідни-
ків! — крикнув Щорс (Скляр.); Пан Жол-
кевський.. вимагає віддати йому артилерію
всю і корогви з клейнодами, та ще й при-
звідців бунту цьогс^ (Ле); Щ е р б а к,
киваючи арештованим на Моргуненка: Ось
він, ваш призвідця... Довго ж ми за ним
охотились! (Гонч.)].

призвідниця зачйнщица; затейщица; закопер-
щица; заводчица [Ти ж знаєш наших ве-
селух іздавна: Мокрина, Векла, Ганочка,
Тетяна... Та скільки їх у нас, таких призвід-
ниць! (Вирг.)]. Ср. призвідник.

призвідця см. призвідник.

прйзвістка уст. і редвестие; (примета того,
что должно совериіиться, книжн. — еще)
предзнаменование; ^ка бурі предве-
стие бури.

призводити, -джу, -диш, призвести, -веду,
-ведеш приводйть, привестй, вести, пове-
сти; (к отрицательньїм результатам —
еще) доводйть, довестй [Зовнішня неохай-
ність призводить до занепаду дисципліни
(Шиян); Рана загоювалась, але виснажен-
ня і застуда на фронті призвели до захво-
рювання на туберкульоз (Скляр.); А е ц і й
II а н с а: ..От бачиш, до яких думок при-
зводити твоя упертість мусить Л. Укр.)];
г^ТИ, ~ тй до збитків вводйть,
ввестй в убмток.

призволення уст. позволение, книжн. уст.
изволение [Антоні о: ..Мій ьорабе ь
до ваших послуг з господарем його.. Р і-
ч а р д: Спасибі, друже, хоч я прийнять
не можу призволення (Л. Уя/?.)].

призволити см. призволяти.

призволитися см. призволитися.

призволяти, -ляю, -ляєш, призволити, -лю,
-лиш уст. 1) предл агать, предложить;
(обращаться к кому-нибудь с предложением
сделать что-нибудь книжн. — еще) призьі
вать, призвать [Є п і с к о п: ..Смертель-
ний гріх оці твої прокльони, ще й в го-
дину, коли тобі брати братерську поміч
так гойно призволяють (Л. Укр.); Всі стали
тихо, всяк свій спис Додолу похиляє. Гука
герольд: «Король Едвард Шотландців при-
зволяє.. Спокій вернути краю..» (Л. У«р.)];
2) (разрешать, допускать) позволять, по-

ЗБОЛИТЬ [— Звідкіля Прийшов ти, друже,,
до Кремля? — Звідтіль, де кайзаки кочу-
ють, Де душі муштрою муштрують, Як
то їм цар наш призволя... (Бажан)]; 3) (сни-
сходить) рит. уст., ирон. соизволять,
соизвблить, соблаговолять, соблаговолйть
[Воєвода: Насправді, несподівана то
честь, Клянусь вогнем, що найясніша пані
Призволила назустріч вийти нам (Коч.)|.

призволитися, -ляюся, -ляєшся, призволи-
тися, -люся, -лишся разг. кушать, поку-
шать; (пробоватпь разг. — еще) отведнвать,
отведать; (єсть, пить в своє удовольствие)
разг. угощаться, угоститься [Прошу і вас
призволитися! (Панч)]; шляйтеся! кутай-
те!, разг. отведайте!, уст. одолжаитесь!
[Р у ф і н..: Але ж, кохані гості, призволяй-
тесь! Ось тут вино... (Л. Укр.)].

* прйзвук прйзвук.

прйзеленкуватий разг. зеленоватьіщ

приземкуватий, (реже) приземистий призе-
мистьій [Він вдався в батька: приземкува-
тий, широкоплечий, повільний (Грим.); Па
другім ліжку лежав чоловік середніх літ,
..приземистий, з оголеною бородою і обстри-
женим вусом (Фр.); Падають скошені ос-
колками верхів’я молодих, приземкуватих
дубків (Куч.); Через дорогу, напроти, стоїть
Голубарева хата, — стара, приземиста, по-
крита зеленим мохом з півночі (Цюпа)].

приземкуватість, -тості приземистость.

приземлений 1) приземленньїй [Літературна
громадськість рішуче виступила проти своє-
рідного культу «маленької людини», про-
♦ти вузьких, приземлених масштабів у зоб-
раженні радянської дійсності (Літ. газ.,
1959, VIII)]; 2) приземленньїй. Ср. призем-
лювати 1—2.

приземленість, -ності приземленность.

приземлення ав., спорт, приземление [При-
землення [вертольота] відбувається настіль-
ки плавно, що не відчуваємо моменту, коли
колеса торкаються землі (Веч. Київ, 1958,
III); Вони виконали групові стрибки на
точність приземлення (Веч. Київ, 1957, V)].

приземлити см. приземлювати.

приземлитися см. приземлюватися,
приземлювання ав*, спорт, приземление.
приземлювати, -люю, -люєш и приземляти,
-ляю, -ляєш, приземлити, -лю, -лйш 1) при-
землять, приземлить [3 лісу вже вийшов
цеп німців. Партизани, відкривши нищів-
ний вогонь, приземлили їх, а потім пере-
йшли в атаку (Шиян); Аж до хмари, аж до
неба Хлопець носа задира. Ми гуртом
доклали сили 1 хлопчину приземлили
(Воску.)]; 2) ав., спорт, приземлять, при-
землить [Пілот приземлив літака, як зав-
жди, впевнено, недалеко від будинку лабо-
раторії (Собко)].

приземлюватися, -лююся, -люєшся и при-
. землятися, -ляюся, -ляєшся, приземлити-
ся, -люся, -лишся ав., спорт., разг. при-
земляться, приземлиться [Але для того,
щоб підійматися і приземлюватися, не
можна було застосовувати ракету (Собко);
Вже вечоріло, коли наш літак приземлився
на аеродромі (Гонч.); Незабаром парашу-
тисти почали приземлятися (Слил.)].
приземляти см, приземлювати.

приземлятися см, приземлюватися.

приземний1 редк, приземистьій [Лосиця попас-
ки поскубувала молоді берізки та при-
земну траву (Ільч.)', Біля низенького пар-
канчика постать намацала защіпку хвіртки,
увійшла в двір і постукала до приземного
віконця (Досе.)]. См. еще приземкуватий.

приземний2 спец, приземний [В приземному
шарі повітря в домішки: частинки пилу,
кіптю, водяної пари (Фіз, геогр.)}.

прйземок, -мка разг. мальшг, (человек неболь-
шого роста шутл. — еще) коротиш, ко-
ротншка, фам. пмжик (толстьій) [Ще
хлоп’ям був, приземком, а всі вже зілля
знав: і як зветься, і де й коли процвітає,
і яким цвітом (Вовч.)].

призер, -ра спорт, призер [Ігри осіаннього
дня змагань мали вирішальне значення
для визначення переможців і призерів
(Веч. Київ, 1957, III)}.

призерка спорт, разг. призерша.

призи в, -ву призьів [У тремтінні ранкових
огнів, повний віри, надії й любові, він
[муляр] іде на призиви гудків оновлять
і возводить будови (Сос.)].

призивання призив.

призивати, -ваю, -ваєш, призвати (призву,
призвеш и реже призову, призовеш) призи-
вать, призвать [Селяни зрозуміли, що чим
більше білі захоплювали землю, то тим
більше їх призивали в армію, а як тільки
їх набралось там багато, вони скинули
Денікіна (Ленін)', Ще аж перед тією війною
призвали мене у солдати, в кінний запас
(Горд.)', Призвали діда на суд (Закарп.
казки Калина)', Туман поле покриває,
Мати сина призиває: «Вернись, синку,
вернись, синку, Додомоньку — Змию тобі
головоньку» (народна пісня)].

призиватися, -ваюся, -ваєшся разг. призи-
ваться [— Ми разом призивалися, — пояс-
нив Павло, — а він [Яким] уже два роки
дома (Куч.)].

призйвний призьівньїй [Курликали журавлі,
і те призивне курликання довго бриніло
в теплому й тихому повітрі (Донч.)].

призивнйй см. призовний.

призйвпо нар, призьівно [А гудок гудів при-
зивно, владно (Головко)].

призиратися, -раюся, -раєшся обл, всматри-
ваться; (пристально, внимательно — еще)
присматриваться, разг, приглядьіваться
[Настя пригнулась, призирається: — Це
ти, Вітю? (Вас,)*, А місяць., дивився з неба,
призирався, як тото на світі красно
(Федьк.)].

прйзма прйзма [Як відомо, за допомогою
тригранної призми., світло можна роз-
класти в спектр (Наука і життя, 1957, 2);
Брехня, шановний сер, Міраж... Ви гляньте
в іншу призму, — Двадцятий вік не ваш,
А наш, Вік щастя, комунізму! (Воску?.)];
дивитися^ сприймати и т. п.
крізь (через) ~му чого перен,
книжн. смотреть, воспринимать и т, п.
сквозь призму чегб [Душа моя вщерть
виповнена тим коханням, і тому світ і лю-

дей, ба навіть природу сприймаю через
призму свого кохання (Вільде)}.

призматйчний призматйческий.
призматоїд мат. прйзматоид.
признавати, -паю, -паєш, признати, -паю,
-паєш редк. признавать, признать; (опо-
знавать — еще) узнавать, узнать [Вівчар
Улас.. не знав та й не признавав іншого
щастя на світі, як бути біля овець (Мирн.)',
Люд увесь в тім краю мусив Признавать
його за пана (Л. Укр.)', Р у ф і н: То на-
клеп на Сабіну, то неправда. К а й Ле-
ті ц і й: Але і суд признав її вину
(Л. Укр.)', Настя дивилась па Гната й не
признавала його: обстрижений, блідий, аж
жовтий, ..він не скидався на того Гната,
яким вона бачила його в селі (Коцюб.)].

признаватися, -наюся, -наєшся, признатися,
-маюся, -наєшся признаваться, признаться;
(каясь в чем-нибудь — еще) сознаваться,
сознаться, разг. шутл. исповедоваться
(несоверш. и соверш.), уст. исповедьі-
ваться, исповедаться [«Що, болить?» мене
питали, Але я не признавалась (Л. Укр.)',
Настя призналась матері, що любить Гна-
та (Коцюб.)', Ч и р н я к: ..Іди геть від
мене і не признавайся, що ти мій син (Фр.)’,
Клим лежав знесилений, з однією лише
думкою: що б не сталося — не піддава-
тися і не признаватись. Він партизан, ра-
дянський партизан і мусить бути таким
до кінця (Грим.)]', платися, знаюся (ввод-
ньіе слова) разг. признаться, признаюсь
[Се дивне діло! Признаться, де вже я не
був — Такого Дива і не чув... (Гл.)]; м у-
ш у знатися, щ о дбл,жен признаться, что.
признака разг. прйзнак; примета [— По всіх
признаках, — приклав палець до губ Жер-
дяга, — фронт уже близько... (Скляр.)',
Раніш я знала, що була зима, Бо миготіли
за вікном сніжинки, Та срібні візерунки
на шибках. Оце мені уся пори признака...
(Л. Укр.)].

признання 1) признание; сознание; йсповедь
[Велетень, силач і чудовий гімнаст, Славка
легко завоював собі признання (Смол.)',
Ну, що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть
злісний, маєте се признання (Л. Укр.)]; ~пя
в злочині сознание в преступлении;
ср, признаватися; 2) (об'ьяснение в любви)
признание [— Твоя, — шепотіла Зінька,
запаморочена його признанням, його поці-
лунками (Шиян)]', 3) (чувство благодарности)
признательность [Я повний признання за
так гарно виконане видання (Коцюб.)].

признати см. признавати.

признатися см. признаватися.

призначання назначение; определение; пред-
назначение. Ср. призначати.

призначати, -чаю, -чаєш и редк, призначува-
ти, -чую, -чуєш, призначити, -начу, -на-
чйш назначать, назначить; (для какой-
нибудь цели, на должность, а также:
устанавливать, указувать — еще) опре-
делять, определйть; (заранее, наперед —
также) предназначйть, предназнйчить, редк,
судить (несоверш, и соверш,), (предположи-
тельно) прбчить (только несоверш,)', (толь-
ко соверш,: решить, постановить) уст.
положить [Один лицар: Ми просимо,
щоб ви сами сказали, Хто має вам слу-
жить в которім танці.. А н н а до моло-
дежі: Що ж, станьте в ряд, я буду призна-
чати (Л. Укр.); Вітровий: Як повер-
нувся з армії, вибрали мене в правління
і заступником голови призначили (Корн.);
Поет: Не химеруй, кохана, бо мусимо
до рана списати сей папір. Муза: Ти,
наче землемір, призначуєш границі для
«музи-чарівниці»... (Л. Укр.); Тоді він
призначив мені плату по десять, а далі
по п’ятнадцять карбованців на місяць
(Н.-Лев.); Дурненьким паннам здавалось,
що сам бог споконвіку призначив поля-
кам панство (Н.-;Лев.); Д о л о н: Ми при-
значили, щоб я вернувся, поки зійде мі-
сяць (Л. Укр.)].

призначатися, -чається 1) назначаться; (для
какой-нибудь цели — еще) предназначаться
[Соснова живиця в народній медицині За-
хідної України в стародавні часи призна-
чалася для приймання всередину при ту-
беркульозі легень (Наука і життя, 1956,
9); Драматичний твір, як відомо, у першу
чергу і головним чином призначається для
сцени (Літ. газ., 1953, X/)]; 2) страд. з.
назначаться; определяться; предназначать-
ся [Генеральний Прокурор СРСР призна-
чається Верховною Радою СРСР на строк
сім років (Конст. СРСР)]; ср. призначати.

призначенець, -нця неодобр. назначенец.

призначений 1) прич. назначенньїй; опреде-
ленньїй; предназначенньїй; прбченньїй; по-
лбженньїй [Семен Голубар.. був призначе-
ний начальником капітальних робіт діль-
ниці (Ле); Лейтенант Камнєв з’явився до
капітана точно у призначений час (Собко);
Він помагав мені розкласти речі в призна-
ченій для мене кімнаті (Коцюб.)]; ср.
призначати; 2) прил. определенньїй; (за-
ранее назначенньїй) положенньїй; (услов-
ленньїй) урбчньїй; ~на г о д й н а полб-
женньїй час; в геннії час в урбчное вре-
мя, в урбчньїй час, в определенное время.
призначення 1) (действие) назначение; опре-
деление; предназначение [Сьогодні Сакія
закликали в контору заводу й інженер
повідомив про призначення його майстром
в другому кар’єрі (Ле)]; 2) (предмет) на-
зв ачепие; предназначение [П а н а щ е н-
к о: ..Між іншим, сподіваюсь Вам привезти
призначення з Москви На пост начальника
будови (Дмитр.); Література виховує чи-
тача — в цьому її призначення (Смол.);
Навіть той, хто в призначення вірить,
Все ж трудитися мусить постійно (Фр.)];
місце ~пя место назначений; поїзд
далекого ^ня ж.-д. пбезд дальнего
следования. Ср. призначати.

призпаченство неодобр. казначейство [У ли-
стопаді 1920 року на V Всеросійській Проф-
спілковій конференції партія поставила
питання про відмовлення від військових
методів роботи в профспілках і про пере-
хід до розгорнутої демократії: до вибор-
ності керівних органів замість кооптації і
призначснства (Іст. КПРС)].

призначйти см. призначати.

призначуваний назначаемьій; определяемьій;
предназначаемьій [На вогневій несли варту
призначувані офіцерами бійці обслуг
(Гонч.)]. Ср. призначати.

призначувати см. призначати.

прйзов, -ву 1) (действие) призмв; 2) (лица,
призванньїе на воєнную службу) призьів
[Лінкоре, як я, відчуваючи грози, Зберу-
ться незримі сьогодні на флоті Всі призо-
ви — юні і сиві матроси, Що стрічку но-
сили твою в позолоті (Нагн.)]; ленін-
ський ленинский призьїв [В пар-
тію йшли ті, хто був готовий віддати жит-
тя за справу соціалізму. Це був ленінський
призов в партію (Віогр. Леніна)].

призовйй1 призовбй [Ті, що не зайняли при-
зових місць, але виявили здібності і мали
великий успіх, нагороджуються дипломами
і подарунками (Мист., 1959, 1); «Тимур»
був призовий заводський жеребець, який
мав уже славу на іподромах (Сміл.)]. Ср.
приз .

призовйй2 призовбй. Ср. приз2.

призбвнйй, призивнйй призьівнбй [Він роз-
повів, як прощався з батьком на призов-
ному пункті (Куч.); Пого приймали в Пол-
таві, у призивній комісії буг і мій чоловік,
а його батько (Янов.)]; ^ювнйй вік
призьівнбй вбзраст [Я досяг призовного
віку вже після її [війни] закінчення
(Сжол.)].

призбвнйк (род. призовника) призовник, при-
зьівнбй (сущ.) [Рівняючись праворуч, ідуть
призовники (Бажан)].

призбр, -ру разг. редк. призбр [Ніхто над
тобою Призору не має, — Ти вільна, як
птиця, Що в небі літає (Щог.); Костик
трохи не з того часу, як став лазити, поки-
нутий без призору батька-матері, ріс собі
самотою (Мирн.)].

прйзрий редк. презрйтельньїй [Довбня все
не зводив з його свого призрого погляду
(Мирн.)].

прпзрівати, -ваю, -ваєш, прпзріти, -рію,
-рієш арх. призревать, призреть [Силь-
в е с т р: Я тебе призрів, Ченцем зробив
(Коч.)].

прйзро нар. разг. презрйтельно [Луценчиха
призро окинула гурт очима і, плюнувши,
зійшла з рундука (Мирн.); — Гм! — бурк-
нув Кочура, та й губу закопилив так при-
змо (Тесл.)].

призьба завалинка [Вони з насолодою посі-
дали на призьбі перепочити (Смол.)].

приїдатися, -дається, приїстися, -їсться
разг. приедаться, приесться [Кукурудзя-
ний силос при згодовуванні навіть у ве-
ликих кількостях не приїдається (Соц.
тварин., 1956, 2); Один хліб приїдається
(Ном.); Приїлася садовина, заманулося
сахару чи булки (Вас.); На жаль, в бага-
тьох виставах ми бачимо одні й ті ж самі
мізансцени, трюки, сіренькі оформлення,
що приїлися глядачам (Мист., 1956, 4)].
приїжджа 1) прил. см. приїжджий 1; 2) (род.

приїжджої) сущ. приезжая [Приїжджа не-
вимушено, щиро засміялася (Минко)].

приїжджати, -джаю, -джаєш и приїздйти,
-їжджу, -їздйш, приїхати, -їду,
-їдеш приезжать, приехать, разг. при-
катйть (только соверш.) [— Частіше при-
їжджайте до нас, — запросив Сидорчук
(Жур.); Як настане літо, починають при-
їздити в село його учні — студенти, ін-
женери, капітани (Куч.); Був уже кінець
жовтня, коли несподівано у Переяслав до
Козачковського приїхав зовсім хворий Та-
рас (Іван.)', Молодий приїхав за нею на
четверику. Коні вороні, баскії (Вовч.);
Зима приїхала на білім коні і покрила
поля білою наміткою (Ф/>.)].

приїжджий 1) прил. приезжий; (наехавший
откуда-нибудь разг. — еще) наезжий [Пому
заманулось піти в оперу й послухати яко-
гось приїжджого артиста (Н.-Лев.); Біля
волості нудилися приїжджі селяни, че-
каючи на прийом до «начальства» (Шиян)];

2) (род. приїжджого) сущ. приезжий; при-
езжающий [Не піду з хати, хоч тут що
приїжджі робитимуть (Квітка); Багато що
привертає увагу приїжджого в Тюмені
(Літ. газ., 1952, -¥/)]; кімната для
~джих комната для приезжающих [В кім-
наті для приїжджих., ночами подовгу го-
ріло світло (Шовк.)].

приїзд, -ду приезд [3 дня на день Люда че-
кала приїзду батька (Трубл.)].

приїздити см. приїжджати.

прйїск, -ку прйиск [Ленські золоті при-
їски належали англо-російському ак-
ціонерному товариству «Лена-Гольдфільдс»
(Іст. Укр. РСР)].

приїскбвиіі приискбвьій [Від Таштагола до
приїскового селища Спаськ треба було під-
німатися на перевал по звивистому шосе
(перекл. з Волошина)].

приїстися см. приїдатися,
приїхати см. приїжджати,
прийдешнє 1) прил. см. прийдешній; 2) (род.

прийдешнього) сущ. будущее; торж. гря-
дущеє; будущность [Мріло НИМ прийдешнє
у пітьмі (Стар.); Вітчизно! Щасливе прий-
дешнє твоє (Бажан)].

прийдешній, редк. прийдущий будущий; (на-
ступающий торж. — еще) грядущий [—Цей
хліб згорить, а на прийдешній рік знов
у його [пана] буде повний тік хліба, —
промовив Джеря (Н.-Лев.); Хотілось ві-
рити й вірилось в людей, ..в. свої сили,
в свої ясні, радісні, прийдущі дні (Вас.);
І ти бачиш даль прийдешніх літ, Як струн-
ку і гомінку дорогу (Рил.)].

прийдешність, -ності будущность; будущее
[сущ.) [Думки про свою долю, про свою при-
йдешність несамохіть заворушились в неї
(Н.-Лев.); Та вірю, що в прийдешності пое-
ти, Як Пушкін — Крим, одвідають планети
(Рил.)].

прийдущий см. прийдешній.

приймак, -ка, обл. прйймит 1) приемьіш (разг.),
приємний син [Маруся: ..Мати її не
хотіла віддати за Василя, бо у Василя не
було нічого, звісно, приймак, що у його є?
(Мирн.); Се то був Левко, приймит старого
Макухи (Квітка)]; 2) (муж, перешедиіий в
семью женьї) обл. примак [У приймаки
пристав би, так сім’я велика (Коцюб.)].

приймальна 1) прил. см. приймальний; 2) (род.

приймальної) сущ. приємная [В йриймаль-
ній генерала зустрів ад’ютант командую-
чого (Куч.)].

приймальний приемочньїй; (служащий для
приема — обьічно) приємний [Все повністю
переключилося на возіння зерна до прий-
мальних пунктів (Янов.); Приймальні тран-
спортери подають стебла кукурудзи у
вальці для обривання качанів (Колг. село,
1954, VII); В приймальному покої лікаря
Галкіна кипить робота (Довж.)]; ~ний
акт приемочньїй акт; г^ні години
приемньїе часи, часи приема; <^па к о-
місія приємная комиссия; приемочная
комйссия [На білих мармурових сходах
вестибюля, перед численним розмаїтим на-
товпом, секретар приймальної комісії ого-
лошує наслідки прийому (Мик.)]; ~на
станція радио приємная станция.

приймальник спец, приемщик [Хлопчик здав
чемодан до камери схову ручного багажу.
— Приїхали, молодий чоловіче? — спитав
приймальник (Багм.)].

приймальниця спец, приемщица.

приймальня приємная (сущ.) [Солод сидів у
приймальні і ніяк не наважувався зайти
до кабінету (Руденко)].

приймання принятие, прием; (спец. — еще)
приемка [Приймання і розцінювання кра-
му, ревізії, збирання пайових внесків від-
бувались за участю Зінаїди Данилівни
(Бойч.); Скінчивши передачу, Марко пе-
реключився на приймання (Трубл.)]; ^ня
до партії (в партію) прием в пар-
тию; ^ня 'і ж і прием пйщи, принятие пищи
[Не рекомендується купатися., після при-
ймання їжі (Наука і життя. 1956, 7)];
ґ^ня листів прием пйсем; ~ня при-
сяги принятие присяги.

приймати, -маю, -маєш, прийняти и обл.
приняти и обл. приймйти (прийму, приймеш)
1) принимать, принять; (только со-
верш. рит. уст. — еще) при ять [Про-
чанин..: Ось тобі твоя вода. Волів би на
безвідді пропасти, ніж прийняти щось від
тебе! (Л. Укр.); їв би очима, та душа не
приймає (приказка); Месники дужі при-
ймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно
до бою... (Л. Укр.); Друга лінія оборони
готова прийняти на себе удар (Сміл.);
Приймайте вітання і потиск руки, Веселі
дівчата, палкі юнаки (Ол.); Ми зараз з
Орленком поїдемо нові машини приймати
(Собко); Приймали там мене в селі До ком-
сомольських лав (Нагн.); Послухав Чіпка,
пішов. Приняв його Бородай на зиму за
харч та одежу (Мирн.); Під Берестечком
Стир виходить на велику рівнину, при-
ймає до себе., річку Бляшову (Кач.); Гор-
бенко прийняв мене неохоче: дихнути йому
ніколи (Грим.); Тітка прийняла хлопців
пирогами і сметаною (Мак.); Стара при-
ймила їх любенько, бо зроду щира була
(Федьк.); Своя хата не ворог, — коли при-
йдеш, то прийме (прислів'я); — То ви мене
приймаєте за вітрогонку? — приступала
Зося ближче (Н.-Лев.); Усі прийняли теза
жарти і зареготалися (Мирн.); В останньому
промінні сонця., повітря приймає оддалі
бузкові тони (Коцюб.)]} ~ти бій воєн.
принимать, принять бой [Приймати бій,
коли це явно вигідно ворогові, а не нам,
є злочин.. (Ленін)]} ~ти ванну прини-
мать, принять ванну [Прийнявши ванну і
виспавшись, Джавадов вийшов з готелю
(Донч.)]} г^ти горе переживать, пере-
жить горе, переносйть, перенестй горе
[В сих темницях колись наші та приймали
горе, Слали думки крилатії через синє
море... (Л. Укр.)} Скільки вона горя при-
йняла від тих самих панів, на котрих
робить (Коцюб.)]} гамати д и т й н у в
кого • принимать ребенка у кого, при-
нимать родьі у кого; ^>ти до партії
(в партію) принимать, принять в
партию; ~ти до серця принимать,
принять к сердцу [Бригада близько при-
йняла до серця Вутаньчине лихо (Гонч.)]}
г^йняти за основу (як основу)
см. основа 1; ~ти І ж у, ліки принимать,
принять пйшу, лекарство;	м у к у

(муки) принимать, принять муку (муки)
[Чорноморцю смертну муку Легше стоячи
приймати (Нагн.)} Настя: ,*Я своїми
руками запалю оцю тюрму, де прийняли
муки козаки (Н.-Лев.)]} ~ти на р о б 6-
т у принимать, принять на раббту [Бур-
лаки.. почали розпитувать, хто приймає
людей на роботу (Н.-Лев.)]} г^ти на свій
рахунок см, рахунок 1; ~ти на себе
провину принимать. принять на себя ви-
пусти парад принимать, принять парад
[Йди, парад весни приймай, Бо сьогодні
ж — Первомайї (Нех.)]} <^ти план прини-
мать, принять план [3 Григорієм ми при-
йняли такий план: серединою димарів я
пройду наверх, розчищу скоби, обстежу
клин (Волош.)]} г^ти присягу при-
нимать, принять присягу [Полк мав від-
бути сьогодні урочистий акт: скласти
«лицарську обітницю», тобто — прийняти
військову присягу (Смол.)]} <^ТИ р е-
з о л ю ц і ю принимать, принять резо-
люцию; г^>ти рішення принимать,
принять решение [Михайлина прийняла
тверде рішення: нікому нічого не говорити
про Наталю (Збан.)]} ~ти шлюб всту-
пать, вступйть в брак; добре ~ти
кого хорошо принимать, принять кого,
оказмвать, оказать хороший прием кому
[То чому ж ти чоловіка не закличеш
у хату? Добре гостей приймаєм! (Мирн.)]}
2) (забирать, уносить, снимать откуда-
нибудь) убирать, убрать, разг. принимать,
принять [Молодиці вештались, приймаючи
з столу позамазувані тарілки та ставлячи
на стіл чисті (Н.-Лев.)} Лаврін прийняв
драбину (Н.-Лев.)} Т а н я: Прийміть
руку. Так. Незручно трохи. Та не кру-
тіться, а то вколю (Корн.)].

прийматися, -маюся, -маєшся, прийнятися
и обл. принятися и обл. приймйтися (прийму-
ся, приймешся) 1) приниматься, приня-
ться (за кого, за что); (начинать какое-
нибудь дело — еще) приступать, присту-
пйть (к чем^у); (редк.: обязьіваться что-
нибудь сделать) браться, взяться [Город-
ничий прийнявся за суп і мовчки глитав

його ложку за ложкою (Мирн ); Каятись
кайся, та за те ж не приймайся (прислів' я)}
Щиро прийнялася Христя до роботи
(Мирн.)} Відразу сотні рук приймалися
за діло (Фр.)} І з о г е н: ..До тебе я з про-
ханням удаюся від себе і від кліру: не
приймайся ні в якім разі боронить Ардента
(Л. У«р.)]; 2) (пускать корни, давать рост-
ки) приниматься, прйняться [І калина
прийнялася, Віти розпустила (Шевч.)} По-
троху прийметься насіння, Що розсівали
навкруги, Зросте міцніше покоління, Що
не подужають враги (Граб.)]} 3) страд. з.
(несоверш.) приниматься [На VIII з’їзді
РКП, 18—23 березня 1919 року, приймає-
ться нова програма партії.. (Ленін}].

приймач, -ча радио и пр. приемник [Сергій
Іванович підійшов до приймача, включив
(Головко)} Щоб вести спостереження в ін-
шому діапазоні хвиль, відмінному від ви-
димого світла, необхідно мати значно більш
чутливі приймачі того чи іншого випро-
мінювання, ніж для світлових хвиль (Наука
і життя, 1958, І)].

приймачка разг. приемьіш, приємная дочь
[Він був бездітний і прийняв собі маленьку
дівчинку за приймачку (Н.-Лев.)],
прийменник грам, предлбг.

прийменниковий грам, предлбжньїй [Коли
однорідні члени речення виражаються при-
йменниковими словосполученнями, то при-
йменник здебільшого повторюється при
кожному члені (Мовозн., 1947, IV—V)].

прийми: у г^мах бути (жити) [у кого]
бьіть (жить) приемьішем [у Аого] (чужого)}
жить в семье женьї; обл. бьіть примакбм
[Коваль Артем Мовчан жив собі в приймах
у бідної вдови (Куч.)} Зять Семен., живе
у старого Проця в приймах, бо держить
старшу Процеву доньку Марію (Янов.)];
взяти (прийняти) в ~ми взять
в приемьіши; принять в семью женьї [Чи
прийдеться тебе на сторону діддати, чи у
прийми узяти (Квітка)} Нимидора^ спра-
вила сирітське весілля без батька й при-
йняла зятя в прийми в свою хату (Н.-Лев.)]}
пристати (піти) в ^мп уст. не
имея своего хозяйства, перейти в дом женьї
на ее хозяйство; обл. пойтй в примакй
[Ходив по наймах, докіль пристав у прийми
до моєї ж таки матері (Барв.)].

прйймит см. приймак,
приймйтп см. приймати,
приймйтися см. прийматися,
прйймочка бот. ршльце [Найкраще, коли на
приймочки наноситься суміш пилку, зі-
браного з багатьох рослин того самого сорту
(Колг. вироби, енцикл.)].

прийняти см. приймати.

прийнятий 1) прйнятьій; приятьій [При пла-
нуванні площ посіву культур зеленого
конвейєра треба виходити з прийнятої кол-
госпом планової врожайності зеленої маси
(Колг. Укр., 1956, 8)} Гнівне слово Я. Га-
лина прийняте на ідеологічне озброєння
радянським народом і прихильниками миру
у всьому світі (Літ. газ., 1952, VII)]} не
~тий гамбіт шахм. отказанншй гам-
бйт; 2) убранньїй; прйнятнй. Ср. приймати
і—2.

прийнятися см. прийматися.

прийнятний приемлеммй [Для Варшави Петро
Конашевич був єдиним прийнятним коман-
дувачем (Тулуб)}.

прийнятність, -ності приемлемость.
прийнятно нар. приемлемо.
прийнято предик. прйнято.

прийняття принятие, прием; (спец. — еще)
приємна [Антропоморфні божества, яким
поклонялись східні слов’яни перед при-
йняттям християнства, у свою чергу уособ-
лювали різні сили природи (Нар. стар.
іст. УРСР)*, — Про які машини ви пи-
таєте? — Автомашини для прийняття ван-
тажу (Ле)]; ~тя до партії (в п а р-
т і ю) прием в партию; ^тя їжі прием
пйщи, принятие пищи; ~тя листів
прием пйсем; г^тя присяги при-
нятие присяги.

прийом, -му 1) прием [За старою звичкою
ще й тепер встає він до схід сонця, о шостій
ранку, починає прийом у своїй амбулаторії
(Грим.)]*, б у т и на ^мі в кого бьіть
на приеме у кого; ліки на два
лекарства на два приема; 2) (способ, образ
действия при вьтолнении чего-нибудь) прием
[Робота з людьми — творча робота. В ній
не може бути раз і назавжди встановлених
прийомів (Рад. Укр., 1956, X)*, Не мігши
похвалитись фізичною силою, він вивчив
кілька прийомів, які його захищали під
час сутичок (Трубл.)]; літературний
литературнмй прием; різні
^ми лікування разньїе приемьі ле-
чения; 3) (набор рекрутов, новобранцев)
дорев. прием [Так до його не дуже чіпля-
лись, а в перший прийом і завдали в мос-
калі,.. (Мирн.)]*, 4) место, где производится
набор рекрутов [Вдовиного, бачиш, сина В
прийом громада повезла (Шевч.)].

прийомна разг. редк. приемка [Пузир:
..А ви, Карло Карлович, завтра поїдете
в степи на прийомну овець — їх туди при-
женуть (Тоб.)].

прийомна 1) прил. см. прийомний; 2) (род.
прийомної) сущ. приємная [Заходжу в при-
йомну. А там народу чимало зібралося
(Яї/ч.)].

прийомний приємний; ~ний день прием-
ньій день.

прийти см. приходити.

прийтйся см. приходитися.

прийшлий 1) прйшльїй [У [поміщицьких]
маєтках., широко застосовувалась кабаль-
на, а також і наймана праця прийшлих
селян (Іст. Укр. РСР)]', 2) уст. будущий;
(насту пающий книжн. — еще) грядущий
[Жірондист: ..Я б тішився, що
прийшлим поколінням послужить, може,
нащось сяя туга, сей жаль безумний за
нелюдським щастям свідомого кохання для
ідеї (Л. Ук/>.)].

прикажчик ист., дорев., перен. приказчик
[На подвір’ї стояв прикажчик і серед кри-
ків та зойку приймав матеріал (Коцюб.)',
Покинув він торби та взимку став у крамаря
за прикажчика (Н.-Лев.)*, Він [Ленін] вка-

зував, що буржуазні професори філософії,
як і професори політичної економії, є вче-
ними прикажчиками класу капіталістів
(Біогр. Леніна)].

прикажчиця дорев. приказчица [Була я
скрізь.., заходила й в магазини, думала
стати за прикажчицю абощо (Н.-Лев.)].

прикажчицький приказчичий, разг. приказчиц-
кий [Кінські голови і прикажчицькі морди
вже снували попідвіконню і стукали в
середохрестя рам окоренками нагайокТ
—Гей, люди! Економія вже пише контракти!
(Ст.)*, Вчився [Валерик] тільки на ви-
сокі бали, краще за всіх отих., ябедників,
ирикажчицьких синків (Гонч.)]. Ср. при-
кажчик.

приказ, -зу 1) разг. приказ; приказание [Ге-
неральський приказ, з нагайкою в руках,
зробив до ладу своє діло (Мирн.)*, Велено:
позносити насупроти палацу всі хатки..
Отак що день — усе новий та й • новин
приказ (Мирн.)]*, 2) ист. приказ [іїикав
Омелько там по розправах, а коли й ща-
стило пробитись до будь-якого приказу,
молодика., гнали геть (Ільч.)]*, розряд-
ний ~ । разрядннй приказ.

приказати1 см. приказувати1.

приказати2 см. приказувати2.

прйказка поговбрка, разг. прислбвье; (неточ-
но) послбвица; (прибаутка, предисловие к
'сказке — обьічно) прйсказка [Микита:

Я чув колись прицазку: «їж борщ з гри-
бами, держи язик за зубами» (Кроп.)*, Ру-
бець розказував нешвидко, з примовками*
з приказками, як завжди розказують по-
вітові полупанки (Мирн.)*, — Тут без чар-
ки не розбереш, — повторив лановий свою
приказку (Янов.)]; стати (зроби-
тися) г^кою войтй в послбвицу.

приказковий поговорочньїй; пословичньїй. Ср.
прйказка.

прпказний 1) прил. воєн., ист. приказньїй
[В першій половині XVII ст. приказна
система управління в Російській державі
розвивалась далі (Іст. Укр. РСР)*, При-
казні крючки попервах дуже охоче ха-
пали Омелькові грошики (/льч.)]; 2) (род.
приказного) сущ. ист., уст. приказнмй
[А там приказні, що охочі самі грошики
лупити (Квітка)].

приказування приговаривание [— Що ста-
лося, Мартинку? — запитав [сліпий], урвав-
ши голосне приказування прохача (Ле)].

приказувати1, -зую, -зуєш, приказати, -кажу,
-кажеш (распоряжаться, делать наставле-
ниє) разг. приказувать, приказать, уст.,
разг. наказувать, наказать [Приказував
тобі, що тільки кого полюбиш, зараз мені
скажи прямо (Квітка)*, — Позвать Пота-
пича! — приказала [генеральша] глухим
голосом (Мирн.)]*, г^зав довго жити
(умер) разг. приказал долго жить.

приказувати2, -зую, -зуєш, редк. приказати,
-кажу, -кажеш (говорить, сопровождая ка-
кое-нибудь действие) разг, приговаривать
(только несоверш.), (реже) присказьівать,
присказать [Вовк усе хвостом водить
та приказує: — Ловись, рибко, мала й ве-
лика! (народна казка)*, Вміє [Моссаков-
ський] сказати, ще й приказати (Н.-Лев.)].
приказуючий приказьівающий [Пана дирек-

тора дітвора любила... Хоч із погляду був
суворий і звичайно говорив приказуючим
голосом (Мак.)].

пріїкарманювати, -нюю, -июєш, Прикарпа-
тті, -ню, -ниш разг. прикарманивать,
прикарманить.

прикарпатський прикарпатский [В Делятині
буде Новий прикарпатський Артек (Во-
ронько)].

Прикарпаття Прикарпатье.
прикаспійський прикаспййский.
прикатаний укатанньїй; прикатанпьш. Ср.

прикочувати2.

прикатати1 см. прикотйти2.

прикатати2 см. прикочувати2.

прикйдаїшй прибрбсанньїй; присьіпанньїй; за-
валеними [Я швидко відшукав потрібну
грушу, ..серед листя, прикиданого сні-
гом, знайшов потрібні мені папірці (Збан.)}
За розпечене залізо ніяк було взятися —
окручували цепами, витягали прикидані
цеглою шківи, поршні (Горд.)]. Ср. при-
кидати1.

прикидання притворство.

прикидати1, -даю, -даєш, прикйдати, -даю,
-даєш прибрасьівать, прибросать; (землей,
снегом и т. п. — еще) присипать, приси-
пать; (покрьівать сверху чем-нибудь разг.—
еще) заваливать, завалйть [Єрмілов тепер
знадвору закриває вихід, прикидає дошку
снігом (Грим.)} Когут., накрив яму лядою,
прикидав соломою, гноєм (Цюпа)].

прикидати2, -даю, -даєш, прикйнути, -ну,
-неш 1) (прибавлять) подбрасьівать, под-ч
брбсить, разг. подкйдьівать, подкйнуть,
прибрасьівать, прибрбсить, 'обл. прикидьі-
вать, прикйнуть [А нам [собакам] дає до-
несхочу пійла з обметиці та висівок, та ще
й на другу потраву прикидає по шматочку
м’яса (Н.-Лев.)} Недорого візьму [за ма-
шину]: двісті злотих.. А коли хочете, я
вам прикину за три карбованці й упряж
(Н.-Лев.)]} 0 гинути слівце разг.
ввернуть словцб [Карпо прикинув таке
слівце, що богомольний Кайдаш плюнув
і знов вибіг з повітки (Н.-Лев.)]} 2) (забрако-
вав что-нибудь купленное, сделанное, отда-
вать обратно) обл. возвращать, возвратйть,
вернуть [Отак людям купуватиі ..Я на-
брала, а вона й йе схотіла брати, а мені
прикинула: не таке каже (Черниг. у. —Сл.

Гр-)]г З

прикидатіг, -даю, -даєш, прикинути, -ну,
-неш (приблизительно определять; сообра-
жать) разг. прикйдьівать, прикйнуть [Ан-
дрія жерла нетерплячка. Він раз у раз
бігав на руїни, щось обмірковував, прики-
дав, вираховував (Коцюб.)} А сідай, то-
варишу рахівник, до столу, прикинемо на
папері, що ми маємо (Цюпа)} Варивон
зразу прикинув, що куди краще оруду-
вати автоматом, аніж гвинтівкою (Ст.)];
~нути в думці (в умі) прикйнуть
в уме [Він хутко прикинув в умі і хитро
підморгнув до управителя (Панч)]} ^гп
на рахівниці прикйдьівать, при-

кйнуть на счетах, класть, положйть на
счетах.

прикидатися, -даюся, -даєшся, прикйнутися,
-нуся, -нешся разг. 1) (кем, чем) притвор я-
ться, притворйться, разг. прикйдьіваться,
прикйнуться, уст. притвбрствовать (только
несоверш. — без дополнения)} (принимать
на себя личину кого, чего) представляться,
представиться (кем, чем), перен. разьігрьі-
вать, разьіграть (когб, что) [Катя жмурила
від сонця очі. Прикидалась підкреслено
серйозною (Козач.)} — Ти, будь ласка, не
клич обідати, — остерігав Олексій Петро-
вич, — так прикинься, ніби зовсім забула
про обід (Вовч.)} Олександра погасила
світло, ..а сама лягла на постіль, прики-
нувшись, що вона спить (Коцюб.)} У церкві
піп прикидається людям братом, а поза
церквою — стає людям катом (прислів'я)}
Настя: ..Я прикинусь туркенею, прики-
нусь бусурманкою, а таки знайду свою
дочку і покараю своїх ворогів (Н.-Лев.)]}
гатися божевільним прикйдьіва-
ться, прикйнуться сумасшедшим; представ-
ляться, представиться сумасшедшим; рсзй-
грьівать, разьіграть сумасшедшего; ~ ді-
тися наївним прикйдьіваться найв-
ньім, найвничать; ~датися невинним
ягням прикйдьіваться невйнньїм ягнен-
ком; разьігрьівать невйнного ягненка; ^да-
тися хворим притворйться больньш;
прикйдьіваться больньш; 2) (о болезни)
разг. прикйдьіваться, прикйнуться [Від
канчуків у нього прикинулась лихоманка
і парубок зліг (Панч)].

прйкпди, -дів разг. притворство.
прикйнути1 см. прикидати2.
прикинути2 см. прикидати3,
прикйнутися см. прикидатися,
прикипати, -паю, -паєш, прикипіти, -плю,
-пйш 1) прям., перен. прикипать, прики-
петь; (перен.: становиться неподвижньїм —
еще) цепенеть, оцепенеть [Він прикипів до
рушниці і пильно вдивляється в стен
(Цю па)} — Се ти, Христино? — тихенько
питає він. Христя так і прикипіла на од-
ному місці... (Мирн.)]} 2) разг. примерзать,
примерзнуть [Поле вкрите білим снігом,
а холодний диск прикипає до рук (Собко)}
Вовк як потяг, а хвіст уже прикипів до
ополонки, — не витягне (народна казка)].

прикипілий 1) прикипевший; оцепенельш, оце-
пеневший [Юрко ж стояв і не ворушився,
мов прикипілий (ТГозл.)]; 2) примерзлий,
примерзший. Ср. прикипати 1—2.

прикипіти см. прикипати.

прикисати, -сає, прикиснути, -не разг. при-
кисать, прикйснуть [Не винесла молока,
а воно вже й прикисло (Сл. Гр.)].

прйкіл, -кола спец, прикбл [Сітки сохнуть
на приколах (Янов.)} Його мозок продов-
жував працювати з надмірною силою, несу-
чи його бозна-куди, неначе степового коня,
що зірвався з приколу (Довж.)} Живців,
нарешті, досить у відрі. Куди ж пливти,
де стати на приколі? (Рил.)].

прйкілок, -лка разг. кбльїшек [— Його літа
на прикілку, а твої на калиновім мості,—
чуло сказав Верига (Панч)].
прикінцевий заключйтельньїй [У прикінце-
вій строфі [вірша А. Малишка «Кашовар»]
висловлена основна думка твору (Іст.
укр. літ.)}; г^ве слово доповідача
заключйтельное слово докладчика.

прикінчувати, -чую, -чуєш, прикінчити, -чу,
-чйш разг. приканчивать, прикбнчить [Вер-
шомет спритним ударом одразу прикінчив
песця (Трубл.)}.

приклад, -ду пример [Бенедьова бесіда, а ще
більше його приклад розбудили у всіх за-
пал і охоту (Фр.); Вибравши відповідний
момент на першому уроці, Марко попро-
хав учителя допомогти вирішити приклад
(Коп.)]; брати г^д з кого см. брати 1;
бути г~дом служить (являться) примером
[Вільне і щасливе життя радянських жінок
є великим запалюючим прикладом для
жінок усього світу (Літ. газ., 1950, III)}',
для ^ду для призера; д о ~ду сказа-
т и разг. сказать складно, сказать удачно,
сказать хорошо [Дочко! прийшла й наша
черга до прикладу сказати: годі лишень піч
колупати, а чи нема чим сих ловців-молод-
ців пов’язати? (Квітка)}', з а <~дом к о-
г 6, чого по примеру кого, чегб [Отак
за прикладом батьків Пішло юнацьке по-
коління (Мас.)]', наводити, наве-
стй г**д приводйть, привестй пример;
наводити,,, навестй як ~д кого,
щ о см. наводити 2; показувати,
показати показьівать, показать
пример, подавать, подать пример, уст.
являть, явить пример [Він сам у всьому
показував приклад (Верш.)]; ставити
за <^д ставить в пример [В піонерському
загоні він найдисциплінованіший, і його
завжди ставлять за приклад іншим (/Гоп.)];
0 н і до ладу, ні до ~ду см. лад.

приклад приклад [Юрині пальці аж терп-
нуть — так міцно тиснуть вони рушничний
приклад (Сліол.)].

прикладання 1) прикладьівание, приложение
[Суддя., зажадав від них [старшин] деся-
тину на користь суду, писареві — за при-
кладання печатки до позову, возному — за
виклик покривдженого до суду (Тулуб)];
2) приложение [Будучи найбільшим дже-
релом найважливіших видів сировини, сла-
борозвинені країни є разом з тим основними
ринками збуту і сферами прикладання ка-
піталу головних капіталістичних країн
(Рад. Укр., 1954, X/)]. Ср. прикладати
і—2.

прикладати, -даю, -даєш, прикласти, -ладу,
-ладеш и разг. приложйти, -ложу, -лбжиіп
1) прикладьівать, приложйть [Я машиналь-
но зриваю цвіт яблуні і прикладаю хо-
лодну од роси квітку до лиця (Коцюб.)',
Іван., приклав лісової губки до рани та й
зав’язав (Федьк.)', Стулив [Чіпка] пальці,
приложив до рота і завив, як пугач
(Мирн.)]; <~сти вухо до землі при-
ложйть ухо к земле, приложйться ухом
к земле [Я сам приклав вухо до землі, але
нічого не почув особливого (Янов.)}; <~СТИ
печатку приложйть печать; 0 ~сти
руку (подписать) приложйть руку; г^стп
руку до чого (принять участив

в чем-нибудь) приложйть руку к чему;.
2) (представлять вместе с чем-нибудь;
направлять действие на что-нибудь, при-
менять) прилатать, приложйть [А ще ле-
жить в землі руда — залізна, мідна, сріб-
на. Багато людського труда прикласти й
тут потрібно (Забіла); Аби охота, а знай-
деться змога приложити руки й до освіти,
і до поліпшення економічного та мораль-
ного стану нашого люду (Коцюб.)]; ~сти.
все старання, всі сйли прило-
жйть все старанне, все сйльг, 3) обл. при-
бавлять, прибавить, добавлять, добавить-
[Семениха.. прикладає до ватри трісок
(Черемш.); І не раз, було, до деяких пісень-
прикладає Ганна слова про своє горе
(Н.-Лев.)]; 0 ~датп до жару вогню
подливать масла в огонь [Якби Ва-
силь знав, що в ці роки коїлося в серці
Лукії, то співанкою не прикладав би до
жару вогню (Чорн.)}; пі до чого рук
н е <^дає ни за что не берется.

прикладатися, -даюся, -даєшся, прикласти-
ся, -ладуся, -ладешся и разг. приложйтися,
-ложуся, -лбжишся 1) прикладьіваться,
приложйться [— О ні, отче Олександре,—
сказав Василь Гербера, прикладаючись до
його руки (Скляр.); Він видер мерщій у
джури з рук важку рушницю-кременівку,
приклався й стрілив у сокола (Ільч.);

' Івась приложився до воронки, обмочив
свої гарячі уста (Мирн.); І тільки тепер*
помітив Ступак, що хлопці злегка вже при-
кладались до пляшки (Слп’л.)]; 2) (включа-
ться в какую-нибудь деятельность, начи-
нить заниматься чем-нибудь) браться, взя-
ться, книжн. приобщаться, приобщйться
[Відмалку ще він привик до праці, полю-
бив науку і чим вищі класи проходив, тим
з більшим запалом прикладався до науки.
(Фр.)]; 3) страд. з. (несоверш.) п^икладьіва-
ться; прилататься; ср. прикладати 1—2.

прикладення приложение [..Маркс описує
спочатку диференціальну ренту першого
виду, що походить від різної продуктив-
ності прикладень капіталу на різних ділян-
ках землі.. (Ленін)].

прйкладка 1) грам, приложение [Щодо вико-
ристання пестливих прикладок типу порів-
нянь, Шевченко мало в чому відхиляється
від народної традиції (Мовозн., 1949, VII)};

2) обл. [насмешливое] прбзвище [Як стали
її на сміх піднімати та усякі прикладки
прикладати, так бідна ївга не знала, куди*
їй і дивитись (Квітка)]; 3) обл. прибаутка*г
острбта [Деколи, було, розкаже [Тарасо-
вич] і те, що давно чув, так з такими ж до-
датками, прикладками і приказками „
що й не пізнаєш того оповідання*
(Сто/?.)].

прнкладпйй приклади6й [Виставка розподі-
лятиметься на три різні групи: образо-
творче мистецтво.., народне і прркладне-
мистецтво (кераміка, тканини, дерево, ме-
тал, скло) (Мист., 1959, 1)}; <^пі н аукік
прикладнйе науки.

прикласти см. прикладати.

прикластися см. прикладатися.
приклеєний приклеенньїй [У Мишка були
приклеєні чорні вусики (Донч.)].

приклеїти см. приклеювати.

приклеїтися см. приклеюватися,
приклейка приклейка.

приклепати см. приклепувати,
приклепка техн. приклепка.
приклепник $пец. приклепщик.
приклепування техн. приклепка.
приклепувати, -пую, -пуєш, приклепати (при-
клепаю, приклепаєш и приклеплю, при-
клеплеш) техн. приклепьівать, приклепать.

приклеювання приклеивание, приклейка.

приклеювати, -леюю, -леюєш, приклеїти, -лею,

-леїш приклеивать, приклеить [І раптом
Василькові захотілося приклеїти одну ле-
тючку на спині ^отаря (Турч.)].

приклеюватися, -леююся, -леюєшся, приклеї-
тися, -леюся, -леїшся приклеиваться, при-
клеяться.

прикликаний поз ванний; прйзванньїй; подб-
званньїй; вйзванньїй [Лежала вона з пора-
неною головою і, як сконстатував прикли-
каний пізніше лікар, з вивихненою ногою
(Коб.)]. Ср. прикликати.

приклйкання призйв, торж. уст. призвание;
подзьівание; вмзов [У тій кімнаті., і кріс-
лечка, і подушечки.., і дзвоники для
прикликання (Вовч.)]. Ср. прикликати.

прикликати, -каю, -каєш и обл. приклйкувати,
-кую, -куєш, приклйкати, -лйчу, -лйчеш
звать, позвать, книжн. призивать, при-
звать; (знаком или голосом просить прибли-
виться — еще) подзивать, подозвать; (при-
елашать — еще) вьізьівать, визвать [Тут
він двох щонайвірніших Слуг до себе
прикликає (Л. Укр.); Здається мені,
що він [дуб] рушається, ’що прикликує
мене., до себе (Коб.); І пан прикликав
своїх гайдуків, щоб були до помочі при
слідстві з арештованими (Фр.); А тут я
візьми та й занедужай. Прикликали лі-
каря (Мирн.)].

приклонити см. приклоняти.

приклонйтися см. приклонятися.

лриклонйти, -пяю, -няєш, приклонйти, -ло-
шб, -лбниш разг. приклонять, приклонить;
(опускать — еще) склонять, склонйть [Сам
приклонив головоньку на маленьку годи-
ноньку (Чуб.); Ось їх могили. Приклонім
49ло! (Рил.)]; де голову ^нйти (где
приютиться, жить) разг. где голову при-
клонить [Де ділася мати? куди вона пішла?
де приклонила сиву голову?! (Мирн.)].

приклонятися, -няюся, -няєшся, приклонй-
тися, -лонюся, -лбнишся 1) приклоняться,
приклониться; склоняться, склонйться
[Розкажу дружині вірній, Приклонившись
до рамена, Казку мовою простою... (Рил.)];
ср. приклоняти; 2) обл. кланяться, покло-
ниться [До білих ніжок приклоняється,
дрібними сльозами умивається фуб.)].

приключання техн. приключение.

приключати, -чаю, -чаєш, приключйти, -лю-
чу, -лючиш техн. приключать, приключйть.

приключатися, -чається, приключитися, -лю-
читься 1) техн. приключаться, приклю-
чйться; 2) разг. приключаться, приклю-
чйться [Приключилося їм горе (Рудч.)].

І приключення техн. приключение.

1 приключйти см. приключати.

приключйтися см. приключатися.

прйключка разг. 1) приключение [Була торік
тут приключка страшна: Шубовснув [у річ-
ку] пан один і старшина (Гл.)]; 2) (повод)
предлбг [Я викликала його., і попросила
познайомити мене з його жінкою. Він не
знайшов приключки відмовити (Л. Укр.);
Лихо приключки шукає (Яо^и.)].

приклякати, -каю, -каєш (редк.), прикляк-
х нути и приклякти, -кну, -кпеш разг. опуска-
ться [на колени], опуститься [на колени]
[І тільки як Василина одходить, вона
приклякає біля батюшки (Туд.); Прикляк-
нувши на коліна, вона піднесла його го-
лову з землі (Фр.)(Марія, з радісною звіст-
кою, поспішала до батька та братів, але
тепер, не сказавши й слова, радісно зне-
можена, приклякла на траві (Ільч.)].

прикмета примета; (признак, предвещающий
что-нибудь книжн. — еще) предзнаменова-
ние [Під полудень на горизонті знялась
курява. За всіма прикметами сюди йшло
військо (Кач.); Прикмети завбачення по-
годи склалися внаслідок багаторічної пе-
ревірки їх місцевими жителями, які спо-
стерігали погоду (Фіз. геогр.); На всьому,
було, прикмети покладає (Барв.); Бальзак
хвилювався. Зустріч з Олізаром ставала
віщою прикметою. Сама доля звела їх в
цей київський ранок (Риб.)]; бути на
~ті бьіть на примете [Чи, може, в тебе
вже є на прикметі яка? (Вас.)]; мати
н а г->ті иметь на примете [Пан мав на
прикметі Миколу й звав його бунтарем
(Н.-Лев.)]; особлива ^та осббая при-
мета.

прикметний, прикмітний разг. редк. примет-
ньій, заметньїй [При кухні на сидінні мая-
чила прикметна постать відомого всій роті
кухаря Меркурія (Кач.); Десь тут хлоп-
чина мій, прикмітний партизанчик з шап-
кою на потилиці (Кундз,)].

прикметник грале. [ймя] прилагательное [Вжи-
вання сполучника між синонімічними при-
кметниками може в поезії стимулюватися
вимогами ритму (Мовозн., 1949, VII)}.

прикметниковий грам, [ймени] прилагатель-
ного (род. п.); вмраженньїй [йменем] при-
лагательньїм [Прикметникова прикладка
має в собі певний елемент предикативності
(Мовозн., 1949, VII)].

прикмечувати, прикмітити см. прикмічати,
прикмітний см. прикметний.

прикмічати, -чаю, -чаєш и (реже) прикмечу-
вати, -чую, -чуєш, прикмітити, -мічу, -мі-
тиш обл. примечать, приметить, замечать,
заметить [Він давно почав прикмічати, що
син не поважає ні його, ні матері (Н.-Лев.);
І все це Прудивус прикмечував, від усього,
що бачив, ставало йому весело чи сумно
(Ільч.); Він усе кмітив у вікно і раз при-
кмітив, що хтось блукав уночі попід го-
родом та за клунею (Н.-Лев.)].

приков, -ву цепь, разг. приков, прикбвок
[-г- Хіба ж дворак на прикові? — кажу.
—Хіба йому не вільно інколи погуляти?
(Вовч.); Мене, Йвана Потоцького, Кроля
польського, Три дні на прикові Край пуш-
ки держав [Хмельницький], Ані пить мені,
ні їсти не дав (історична пісня)].

прикований прикбваннуй; пригвожденнуй
[Місток висить високо над Россю, прикова-
ний залізяками до скель на обох берегах
(Н.-Лев.); Професор хворів. Вже другий
місяць він був прикований до ліжка (Баш)].
Ср. приковувати.

прикбвка прикбвка.

приковування прикбвьівание, прикбвка; при-
гвождение. Ср. приковувати.

приковувати, -ковую, -ковуєш, прикувати и
(реже) прикути, -кую, -кубш прикбвьівать,
приковать; (перен. — еще) пригвождать,
пригвоздйть [— І бог убив його [Проме-
тея]? — Ні, ні, ..Прикув до скелі, мов к
порогу (Мал.)\ Блакитними тінями лягли
[гори] на блакитному небі і приковують
до себе очі (Коцюб.); А тепер згромаджена
козацька сила прикувала польське військо
до Пиляви (Кач.)].

приковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся, прику-
ватися и (реже) прикутися, -куюся, -куєш-
ся 1) приковуваться, приковаться; при-
гвождаться, пригвоздйться [То ж коли
.же раз попався, — ..То сиди, мов при-
кувався (Л. У«р.)]; 2) страд. з. (несо-
верш.) приковуваться; пригвождаться. Ср.
. рикбвувати.

їіріїкбл, -лу (прирост в об^ьеме дров после рас-
кальївания полен) спец, прикбл.

приколений, приколотий приколотий; при-
шпйленньїй [Терешко.. будував плани пр</
свбє навчання і увесь час правою рукою
вертів приколотий на пазусі маленький
жетон (Впік)].

прикблення приколка.

приколень, -льня обл. прикбл [Найди при-
колень, що коня припинають, і вийми його
із землі (Чуб.)].

приколйсувати, -сую, -суєш, приколисати
(приколишу, приколйшеш и редк. приколи-
саю, приколисаєш) убаюкивать, убаюкать;
(движением—еще) укачивать, укачать, зака-
чивать, закачать [Густе в гарячих прошвах
марево приколисує спраглу потріскану зем-
лю (Ст.); Природа — безсумнівно, вона
на нього [вірменського поета Ованеса Ту-
маняна] впливала. Природа — безперечно,
вона приколисувала .його ласкаво, як тая
хвиля морська, непомітно шліфувала
(Тич.)].

приколка разг. приколка [На голові в неї
високо викладена коса та закріплена при-
колками з оздобами (Дорн.)].

приколоти см. приколювати.

приколотий см. приколений.

прйколоток, -тка обл. сноп [солому] [Олекса.,
лежав на постелі, маючи під головою при-
колоток соломи (Фр.)].

приколювання прикалмвание, приколка.

приколювати, -люю, -люєш, приколоти, -колю,
-колеш прикальївать, приколоть; пришпй-
ливать, пришпилить [Вона., приколола
кнопками на стіні розклад уроків (Донч.);
І молоді китайці та китаянки з гордістю
приколюють собі на груди значки (Гонч.)].

прикомандирбваний прикомандирбванньїй [13

червня [1905 р.] увечері прикомандирова-
ний до «Потемкина» міноносець «267»
привіз для потьомкінців м’ясо (Іст.
Укр. РСР)].

прикомандирбвувати, -рбвую, -рбвуєш, при-
командирувати, -рую, -руєш прикомандирб-
вувать, прикомандировать [Князьковського
прикомандирували до особливого відділу
(Сліол.)].

прикомандирбвуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся,
прикомапдируватися, -руюся, -руєшся при-
командирбвьіваться, прикомандироваться.

прикомандирування прикомандирование.
прикомандирувати см. прикомандирбвувати.
прикомапдируватися см. прпкомаидирбвува-
тися.

прикомірок, -рка разг. чулан [Мар’я лягла в
коморі, Христя — в прикомірку (Мирні)].
прикопаний прикбпанньїй; заваленнуй [зем-
лей] [Серед кущів кукурудзи ряснів прико-
паний землею бур’ян (Колг. Укр., 1958, 7)].
Ср. прикопувати.

прикопати см. прикопувати.

прикопатися см. прикопуватися,
прикбпка с.-х. прикопна,
прикопний с.-х. прикопнбй.
прикопотіти, -почу, -потйш разг. притащй-
ться, приволбчься [Бідне літо прийшло,
ні, приїхало літо, Як візник на шкапині
прикопотіло (Мал.)].

прикопування прикапувание, прикбпка; за-
вали вание [землей], завалка [землей].
Ср. прикопувати.

прикопувати, -пую, -пуєш, прикопати, -паю,
-паєш прикапувать, прикопать; (покривать
сверху — еще) заваливать [землей], за-
валйть [землей] [Сади картоплю та не гли-
боко прикопуй (Сл. Гр.)', Люди наспіх
викопали косами яму, опустили чоловіка,
прикопали по шию (Ст.)', У плодорозсад-
никах викопують підщепи і саджанці, сор-
тують їх та прикопують на зимове збері-
гання (Веч. Київ, 1958, X); Хоч прикопай-
те, кажу, мене, а не буде ні по-чийому
(Гаре.)].

прикопуватися, -пуюся, -пуєшся, прикопа-
тися, -паюся, -паєшся 1) прикапуваться,
прикопаться; 2) (придираться) перен. под-
капу ваться, подкопаться [Я оце переписав
невеличкий збірник для цензури, звичайно,
вибравши туди тільки те, до чого ніяк не
можна прикопатись (Самійл.)].

прикордонний пограййчнуй, уст. порубеж-
нуй; (находящийся около границьі, прими-
кающий к ней спец. — еще) приграничньїй,
книжн. прируббжньїй [Прикордонне життя,
повне бойових пригод і несподіванок, ви-
ховало в ньому певність у своїй силі (Кач.);
Наш санітарний ешелон зараз стоїть на
прикордонній станції (Гонч.)]; ~на в а р-
т а погранйчная стража [Повстання на
Україні [1768 р.] викликало тривогу се-
ред правлячих кіл Угорщини, Туреччини
і Пруссії, і вони почали вживати заходів
для посилення прикордонної варти (Іст.
Укр. РСР)]; <-~на застава погранйч-
ная застава, пограизастава [Остап три
роки прослужив у прикордонній заставі
(Козач.)]; ~на охорона погранйчная
охрана, погранохрана; г^на смуга см.
смуга.

прикордонник погранйчник [На переправі
стали прикордонники, перевіряючи доку-
менти (Гонч.)\.

прикордоння погранйчье [В штабі на Бугові
Жолкевському негайно сповістили про яки-
хось непевних людей, що блукають на
шляхах прикордоння (Ле)].

прикореневий прикорневбй [Живці або брунь-
ки для щеплень не треба брати з нижніх
гілок або з прикореневих паростків (Осн.
даря.)].

прйкорень, -рня, прикоренок, -нка (часть
ствола у корня) комель [Над водою на
прикорні вільхи., сиділи якийсь парубок
та дівчина (Вас.); Тож учора ввечері на-
думався було написати їй листа, хоч кож-
на літера йому, малописьменному, як со-
кирі сукуватий прикоренок, — не дава-
лася (Сміл.)].

прикорм, -му прикорм, прикормка.

прикормити см. прикормлювати.

прикормлювання 1) прикармливание, при-
кбрмка, прикорм; 2) рьіб, прикармливание.

прикормлювати, -люю, -люєш, прикормйти,
-кормлю, -кормиш 1) прикармливать, при-
кодшйть; 2) рьіб. прикармливать, прикор-
мить.

прикорочати, -чаю, -чаєш, прикоротйти, -ро-
чу, -ротиш разг. укорачивать, укоротйть
[Кінь зробив великий стрибок.. Григорій
Іванович гукнув — «Не балуй!» — і при-
коротив уздечку (Смол.); Живе орел у по-
ржавілій клітці. Волів би, може, щоб
гучна рушниця Йому прикоротила дов-
гий вік (Рил.)]; гатити язика перен.
разг. укоротйть язьік [Брехачу! Язика тобі
прикорочу я (перекл. Рильського)].

прикортіти, -тйть разг. [сйльно] захотеться
[Любці чомусь ні з цього ні § того раптово
прикортіло дитини, як божевільному ци-
гарки (Ле)].

прикорхнути, -ну, -непі разг. прикорнуть,
обл. прикурнуть [Хай би він посидів у
хаті, а я хоч би під ворітьми прикорхнув
трохи (Мирн.)].

прикоськати, -каю, -каєш разг. усмирйть;
(успокоить — еще) утихомйрить, книжн.
умиротворйть.

прикотити1 см. прикочувати1.

прикотити2, -кочу, -котиш и редк. прикатати,
-качу, -катиш (бьістро приехать) разг.
прикатйть [3 Криму в Асканію він прико-
тив через Перекоп новим автомобілем
(Гонч.); Всі люди стояли як укопані, позні-
мавши шапки. Бжозовський прикатав, крик-
нув, як несамовитий, на людей (Н.-Лев.)].

прикотйтися см. прикочуватися.

прикочений прикаченнкй. Ср. прикочувати1.
прикочування1 прикатьівание, прикат. Ср.
прикочувати1.

прикочування2 укатьівание; прикатьівание
[Прикочування посіву забезпечує не лише
з’явлення дружних сходів, але й більш
вирівняну поверхню грунту, що дає мож-
ливість косити сочевицю на низькому зрі-
зі (Зерн. боб. культури)]. Ср. прикочувати2.

прикочувати1, -чую, -чуєш, прикотити, -ко-

чу, -котиш прикатьівать, прикатйть [На
середину майдану прикотили кілька во-
зів (Ле)].

прикочувати2, -чую, -чуєш, прикатати, -таю,
-таєш (делать ровньїм, гладким) спец, ука-
тьівать, укатать, разг. прикатьівать, при-
катать [Потім [після боронування] прова-
диться сівба, і після неї поле обов’язково
прикочують важкими кільчастими катками
(Колг. Укр., 1954, 2)].

прикочувати, -чую, -чуєш прикочевать.

прикочуватися, -чуюся, -чуєшся, прикотйти-
ся, -кочуся, -котишся 1) прикатнваться,
прикатйться, подкатьіваться, подкатйться
[Той клубочок прикотивсь у глибокий яр,,
та там і зупинився (народна казка)]; 2) (по-
добострастно обращаться к кому-нибудь}
фам. подкатьіваться, подкатйться [— Ми
з товаришем до вас, рибонько, за великим,
ділом притупали, — почин а до неї прикочу-
ватись Назарко (Воеч.)].

прикрадатися, -даюся, -даєшся, прикрастися,
-радуся, -радешся редк. подкрадьіваться,.
подкрасться [Пощо, сатирику, ти з ліхта-
рем своїм Так прикрадаєшся під цей весе-
лий дім? (Рил.); Як смеркло, прикрались
під самі вікна (Вовч.)].

прикраса 1) прикраса; (то, что придаєш кра-
сившії, вид — обьічно) украшение [Читачу!
Зрадивши прикрасам, Я вдався в прозаїч-
ний смак (Рил.); І небо й земля, і вода не-
наче вбралися в найдорожчі прикраси
(Н.-Лев.)]; без г^с, а) (без преувеличениІЇ)
без прикрас [— Розповідайте, — буркнув
він. — Все! Докладно! І, будь ласка, без
прикрас (Тулуб)]; б) без укришений [Вона
належала до тих жінок, яким хороше без
прикрас (Руденко)]; 2) (оправа) обделка.

прикрасити см. прикрашати.

прикраситися см. прикрашатися.

прикрастися см. прикрадатися.

прикрашальний книжн. прен. редк. украша-
тельский.

прикрашання украшение; разукрашивание,
изукрашивание; приукрашивание; прикра-
шивание; расцвечивание, расцветка; усна-
щение. Ср. прикрашати.

прикрашательство книжн. прен. редк. украша-
тельство [Ми не можемо дозволити, щоб
мільйони карбованців витрачались на без-
глузде прикрашательство на догоду по-
ганому смакові деяких архітекторів (Ма-
тер. XX з. КПРС)].

прикрашати, -шаю, -шаєш и прикрашувати,
-шую, -шуєш, прикрасйтп, -рашу, -ра-
сйш украшать, украсить; (только несоверш.
перен.: делать полнее, богаче по внутренне-
му содержанию — еще) красить; (придавать
кому-нибудь, чему-нибудь красившії вид
посредством чего-нибудь, перен.: внесением
чего-нибудь делать витиеватьім, занима-
тельньїм разг. — еще) разукрашивать,
разукрасить, изукрашивать, изукра-
сить; (представлять в более красиєом
виде, вносить долю фантазии в изложение
чего-нибудь и т. п.) разг. приукрашивать,
приукрашать, приукрасить; (рассказьівать
о чем-нибудь с прикрасами) прикрашивать,
прикрасить; (придавать пестрьіії, вид) разг.
расцвечивать, расцветйть; (перен, шутл,—
еще) уснащать, уснащивать, уснастйть [Кіль-
ка картин прикрашали стіни (Шиян); На-
дійчине щастя здавалося нам величезним,
сонячним, Вселюдським, і воно прикраша-
ло не тільки її, а й наше життя (Жур.);
Груди шахтаря тепер прикрашував ще й
другий орден Леніна (Ле); Дівчата прикра-
шують п’єдестал статуї квітками та він-
ками і співають (Л. Укр.); Ми прикрасимо
ялинку; Заспіваєм пісню дзвінко (Рил.)',
— Знаю, пан полковник не звик прикра-
шати правди, — гірко всміхнувся Ярема
(Кач.)]; г^/ти пір’ям украшать, укра-
сить перьями, уст. оперять, оперйть.

прикрашатися, -шаюся, -шаєшся и прикра-
шуватися, -шуюся, -шуєшся, прикрасити-
ся, -рашуся, -расйшся 1) украшаться,
украситься; разукрашиваться, разукраси-
ться, изукрашиваться, изукраситься; нри-
украшиваться, приукрашаться, приукраси-
ться [Партизанськими медалями прикраси-
лись груди офіцерів (Шиян); Вдалий, ра-
дісний день для Гаркуші прикрашувався
ще й червоними Олениними щоками (Гонч.)];
гатися пір’ям украшаться, украситься
перьями; 2) страд. з. (несоверш.) украша-
ться; разукрашиваться, изукрашиваться;
приукрашиваться, приукрашаться; прикра-
шиваться; расцвечиваться; уснащаться,
уснащиваться [Часом скриня оковувалася
залізом, часто прикрашалася плоскою різь-
бою (геометричний орнамент) (Нар. творч.
та етн., 1957, 2)]. Ср. прикрашати.

прикрашений украшенньїй; разукрашенньтй,
изукрашенньїй; приукрашенньїй; прикра-
шеннмй; расцвеченньїй; уснащенньїй [Світ-
лом ясним прикрашені Шлюзи, мов стіни
зал (Дор.); Коло Чапая збирався потроху
увесь його загін. Прикрашені бойовими
синцями й гулями, ..стояли бійці (Янов.);
Ходім, я покажу вам свій портрет, — всі
кажуть, що він дуже прикрашений, а я
думаю — ні (Л. Укр.); Письменник [Не-
чуй-Левицький] чудово знав побут, пое-
зію і живу мову українського селянства,
влучну і виразну, прикрашену прислів’я-
ми і приказками, оригінальними коміч-
ними порівняннями (Рад. літер., 1957, 1)];
г^ний и і р’я м украшенньїй перьями, уст,
оперенньїй. Ср. прикрашати.

прикрашення украшение; расцветца; усна-
щение [Сотні художників, декораторів,
електриків, теслярів і радіотехніків пра-
цюють над прикрашенням столиці Радян-
ської України (Рад. Укр., 1952, XI)].
Ср. прикрашати.

прикрашування украшение; разукрашивание;
приукрашивание; прикрашивание; расцве-
чивание, расцветка; уснащение [Прикра-
шування життя, побоювання показати зло,
яке ще є в дійсності, означає відступ від
принципів соціалістичного реалізму (Іст.
укр. літ.)]. Ср. прикрашати.

прикрашувати см. прикрашати,
прикрашуватися см. прикрашатися,
прикривати, -ваю, -ваєш, прпкрйти, -рйю,
-рйєш 1) прикривать, прикрьїть [Русяву
головку прикривав старенький картузик з

одірваним козирком (Коцюб.); Повиносили
до сіней великі дубові столи із світлиці,
прикрили їх білою скатертю і заставили
всілякою стравою й медом (Фр.); Сніг,
який випав уночі, прикрив дорогу і поле
рівною пеленою (Панч); Він низько похи-
ляє голову і прикриває долонею очі
(Л. Укр.); Доля прикрила їх своїм затишним
крилом (Мирн.); Прикривати неприємну
правду добренькими словами — найшкідли-
віша і найнебезпечніша річ для справи
пролетаріату, для справи трудящих мас
(Ленін)]; 2) (защищать действиями войск)
воєн, прикривать, прикрить [Олексій Іва-
нов з групою автоматників прикривав від-
хід товаришів (Шер.); Зенітні установки
прикрили мости (Собко)].

прикриватися, -ваюся, -ваєшся, прикрйтпся,
-рйюся, -рйєшся 1) прикриваться, при-
криться [Кавун лежав на голому полу, при-
крившись старою свитою, і стогнав
(Н.-Лев.); Юнга прикрився руками і., з усієї
сили вдарив напасника в живіт (Трубл.);
Шовінізм лишається шовінізмом, якої б
національної марки він не був, якими б
фразами пацифістського сорту він не при-
кривався (Ленін)]; 2) страд. з. (несоверш.)
прикриваться; прикриваться [Рослини за-
лишались освітленими тільки 10 годин на
день, а на решту часу дня прикривались
ящиком (Осн. даре.)]; ср. прикривати
1—2.

прйкрий 1) досадний; (визванний досадой)
досадливий; (противний) неприятньїй; (при-
чиняющий душевную боль, горе) книжн.
огорчйтельннй; (мучительний — еще) тя-
гостньїй; (несправедливий, оскорбительний)
обйдний [Можливо, це був натяк на те,
що й вона, Журавленко, припустила одну
прикру помилку, але вже усвідомила її
(Гур.); Над Одесою спускалася завіса при-
крого дощу (Янов.); До його слуху доле-
тіли Слова вразливі і почувся Єхидний,
прикрий сміх Даліли (Л. Укр.); Тихович
не знав уже, як покласти кінець тій при-
крій сцені (Коцюб.); Неофіт-раб ла-
гідно: Чого ти, сестро? Що тебе вразило?
Чи я тебе образив прикрим словом?
(Л. Укр.)]’, 2) (отвесний, обривистий) обл.
крутбй [Прикрий берег (Сл. Гр.); Стежка
ставала прикрішою (Коцюб.)].

прикрйти см. прикривати.

прикрйтий 1) прикрьітьій [Здіймався пам’ят-
ник герою, Іще прикритий полотном
(Нагн.); Уста зціплені, прикриті тінню від
шовкових усів (Мирн.); .. експлуатацію,
прикриту релігійними і політичними ілю-
зіями, вона [буржуазія] замінила експлуа-
тацією відкритою, безсоромною, прямою,
черствою (Комун, ман.)]; 2) прикрйтьш.
Ср. прикривати 1—2.

прикрйтися см. прикриватися.

прикриття 1) прикрмтие; (верхний слой, по-
кривающий что-нибудь, перен.: то, что
закриваєш собой, заволакивает что-нибудь
редк. — еще) покров [Наливайко весь час
лишався в прикритті (Ле); Об’єднуючи
сили внутрішньої контрреволюції з силами
іноземних інтервентів, буржуазні націо-
налісти намагалися під прикриттям облуд-
ного гасла «самостійності» України лікві-
.дувати Радянську владу (Іст. укр. літ.);

Під прикриттям ночі автоматники перепли-
ли Дніпро (Шиян)]; 2) воєн. прикрмтие
[Під його [вогню] прикриттям білогвар-
дійці стали зривати динамітом входи до
каменоломень (Гонч.)]; артилерій-
ське г^тя (воинская часть) артиллерйй-
ское прикрмтие.

прикріпи техн. прикрбпа.

прикріпйти см. прикріплювати,
прпкріпйтйся см. прикріплюватися,
прикріплений прикрепл енний [На поличці,
прикріпленій до стіни мазанки шматком
колючого дроту, стояв посуд (Смол.)-, —А
з вивозкою зерна на пункт Заготзерна як
у вас? — Маємо прикріплену одну авто-
машину (Вишня)].

прикріплення прикрепление [..в кріпосному
господарстві знаряддям експлуатації є при-
кріплення робітника до землі, наділення
його землею, а в капіталістичному — звіль-
нення робітника від землі (Ленін)].

прикріплювання прикрепление.

прикріплювати, -люю, -люєш и прикріпляти,
-ляю, -ляєш, прикріпйти, -плю, -пйш
прикреплять, прикрепйть [Він прикріпив
до стіни паперову мішень (Вл.); От мене
і прикріпили До сусіднього села (Дор.)].
прикріплюватися, -лююся, -люєшся и прикріп^
лятися, -ляюся, -ляєшся, прикріпитися,
-плюся, -пйшся прикрепляться, прикре-
пйться.

прикріпляти см. прикріплювати,
прикріплятися см. прикріплюватися,
прикріпнйй прикрепйтельньїй.

прйкрість, -рості неприятность; (обьічно мн.
ч.: прикрості, -той — недостатки, затруд-
нения — еще) лишения, невзгодьі; (тяж'е-
лое чувство, вьізьіваемое бедой, несчастьеМ,
неудачей и т. п.) гбречь; (душевная боль,
расстройство — обьічно) огорчение; (чувст-
во, вьізьіваемое несправедливьім, оскорбитель-
ньім отношением к себе — обьічно) обйда;
(раздражение, неудовольствие) досада [Це
був особливий день, повний прикростей і
невдач (Гур.)-, Минуло вже кілька років
після появи «Івана Сусаніна». За цей час
композиторові довелося багато пережити,
багато прикростей зазнати (Іван.); Я сама
відчувала глибоку прикрість від батькової
непримиренності (Вільде); Я питаю вас:
не приходить вам ніколи на думку, що,
будучи такою неприязною, справляєте тим
декому прикрість? (Коб.)]; завдавати,
завдати прості кому причинять,
причинить неприятность кому; огорчать,
огорчйть кого; (сильнеє разг. — еще) раз-
огорчать, разогорчйть кого; наносйть, на-
нестй обйду кому, обижать, обйдеть когб
[Хома Дягіль із своїм внуком справді
завдали нам немалої прикрості (Збан.)];
з г*>тю (в значений нар.) С огорчением,
огорченно; с досадой; с обйдой, обйжен-
но [— От іще я буду з десятилітніми
бавитисьі — одповіла Надя з прикрістю,
одначе мусила йти бавити малу гостю
(Л. Укр.); — То та дурна ДаркаІ — мови-

ла з прикрістю Зоня^,— цур їй, аж зляка-
ла! (Л. Укр.)].

прйкро 1) нар. досадно; досадливо; неприят-
но; тягостно; обйдно [Він прикро скривився,,
коли постукали у вхідні двері (Шовк.); Хома
таки почував себе досить прикро (Гонч.)];
г^ро вражати см. вражати 1; ~ро-
вражений сл. вражений; ср. прйкрий 1;
2) нар. резко; (неожиданно — еще) внезап-
но; (о взгляде) прйстально [Макар Івано-
вич аж кинувся, так той дзвінок прикро
вдарив його по напружених нервах (Коцюб.);
Катерина побігла. Пробігши кілька мет-
рів, прикро спинилась (Коп.); Колісник
прикро подивився йому у вічі (Мирн.)];
3) (в сильной степени) нар. обл. очень; (чрез-
вьічайно — еще) весьма [А сам сивів він,,
сивів прикро, і все у думі, як у хмарі,
ходив (Вовч.); Прикро гострий ніж (Н.-Вол.
у. — Сл. Гр.)];	4) нар. обл. усерд-

но, перен. горячб [Узявсь прикро до ко-
вальства (Сл. Т*р.)]; $) предик. досадно;
неприятно; тягостно; обйдно; (о чувстве
горечи — еще) гбрько [Стахурському Зро-
билося прикро: може, він надто суворий
до Власенка? (Смол.); Бенедьові прикро
було, що він мусив брехати перед Лео-
ном, — але що діяти, коли годі було інак-
ше (Фр.); На душі в неї було тоскно і прик-
ро (Баш)]; ~ро бачити це обйдно
вйдеть ато; мені дуже ^ро мне очень
досадно; мне очень неприятно; я очень
огорчен; мне очень обйдно; ср. прйкрий 1.

прикропляти, - ляю, -ляєш, прпкропйти, -роплю,
-ропиш разг. брмзгать [сверху], побрмзгать
[сверху] [Стали й дощики спадати, Руна
прикропляти (Руд.); Нарешті трошки
прикропив дощ (Л. Укр.)].

прикрощі, -щів неприятности [Однак, незва-
жаючи на такі прикрощі, яких Софії зав-
давала іноді її степова імперія, вона не
згодилась би проміняти свої володіння ні
на які інші (Гонч.)].

прикрутйти см. прикручувати,
прикрутйтися см. прикручуватися,
прикручений прикрученньїй; привернутий,
приверченньїй; привйнченньїй; подвйнчен-
ньій [Цупко тримав меч Мефодій, та вже
нічого не міг вдіяти, руки були міцно
прикручені до тулуба (Хижн.); Посеред
столу тьмяно світить прикручена лампа
(Козач.)]. Ср. прикручувати.

прикручувати, -чую, -чуєш, прикрутйти, -ру-
чу, -рутиш прикру чивать, прикрутить;
(вертя, прикрепить что) разг. привертьі-
вать, привернуть, приверчивать, привер-
. теть; (прикрепить винтом — обьічно) при-
вйнчивать, привинтйть; (потуже — еще)
подвйнчивать, подвинтйть [На самому вер-
ху димаря я дістав з кишені клубок дроту.,
і добре прикрутив до двох скоб держално
прапора (Сміл.); Прикрутив усіх так, що й
дихнути годі! (Фр.); Стара хазяйка знов
прикрутила лампу (Коцюб.); Так перед
битвою жовніри мирно сплять Чи, зброю
чистячи, прикручують багнети (перекл.
Рильського); Ганна: ..А братику, видно,
здорово прикрутило. Г о р п и н а: А ти
й радієш? (Собко)].
прикручуватися, -чується, прикрутйтися,
-рутиться 1) разг прикручиваться, прикру -
тйться; 2) страд' з. (несоверш.) прикручива-
ться; привертьіваться, привйрчиваться; при-
вйнчиваться; подвйнчиваться; ср. прикру-
чувати.

прикубанський прикубанский [Прикубанські
степи заселялись запоріжцями після січо-
вої руїци (Ксщюб.)].

прикублитися, -литься разг. примостйться,
пристрояться [Яринка сіпнула матчину
кофту стару, на якій був прикублився
Тигрик (Тич.)].

прикувати гм. приковувати.

прикуватися см. приковуватися.

прикукобити, -блю, -биш разг. принарядйть;
(помещение) разг. прибрать, убраті^ [Своя до-
мівка є й садок: як стара прикукобить
її, то аж весело (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

прикукббитися, -блюся, -бишся разг. при-
нарядйться.

прикульгбвувати, -гбвую, -гбвуєш и прикул ь-
гувати, «-гую, -гуєш разг. прихрамивать
[Кінь як кінь... І хоч він прикульговував
на передню ногу, а дерев’яного плуга тяг-
тиме (Чорн.)} Трохи прикульгуючи на пра-
ву ногу, він вийшов з-за столу (Ю. Бедз.)].
прикуп, -пу карт, прйкуп.

прикупання, прикупляння прикупна, прйкуп.
прикупати, прикупйти см. прикуповувати,
прикупна прикупна, прйкуп.

прикуплений 1) прич. прикупленньїй [При-
куплена земля давала йому право стати
поруч з родом (Кач.)]} 2) прил. разг. при-
купнбй.

прикупляння см. прикупання.

прикупляти см, прикуповувати.

прикупнії й прикупнбй.

прикуповування прикупна, прйкуп.

прикуповувати, -новую, -пбвуєш и прикуп-
ляти, ,-ляю, -ляєш и прикупати, -паю,
-паєш, прикупйти, -куплю, -купиш прику-
пать, прикупить [І є в них на усе достаток,
і дещо, гляди, і прикуповують, як чого
треба по хазяйству (Квітка)} Здружуються
вони [пани] і починають жити в ще кращих
будинках, прикупають села (Вовч.)} Пе-
ред від’їздом довелося прикупити чимало
методичної літератури (Коп.)]} жити,
л й х а ~ пивши разг. жить с горем по-
полам.

прикурювати, -рюю, -рюєш, прикурйти, -ку-
рю, -куриш прикуривать, прикурйть [Хло-
пець дістав з кишені сірники і став при-
курювати (Гонч.)} Карпенко глибоко зі-
тхнув, прикурив цигарку (Козач.)]^ дати
*^рйтп прям., перен. дать прикурить [—А
вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже
орудує як... — Правда, що мала, а вже
дає прикурить Перегуді... (Куч.)].

прйкус, -су спец, прйкус.

прикусйти см. прикушувати.

прикуска вет. прикуска [Прикуска найчасті-
ше буває у нервових коней при стійловому
утриманні та відсутності моціону (Коняр-
ство)].

прикути см. приковувати.

прикутий прикбванньїй [В затишній бухточці

біля пристані стояв, прикутий ланцюгами
до гострого каменя, великий рибальський
човен (Донч.)} Сталін град! До цього героїч-
ного міста над Волгою були прикуті дум-
ки всіх радянських людей (С«ля/?.)].

прикутися см. приковуватися,
прпкуття прикбвка.

прикушувати, -шую, -шуєш, прикусйти, -ку*
шу, -кусиш прикусьівать, прикусить [Ган-
на Іванівна мимоволі прикусила губу
(Шовк.)]} ~сйти язик (язика) прям.,
перен. прикусить язик; (перен. разг. —еще)
закусйть язьік [Схаменися, дурню сивий,.
Прикуси язик брехливий! (Гл.)} Галя ки-
нула на нього докірливим поглядом,
закликаючи до порядку. Шурка прикусив
язика (Смол.)].

прилавковий прилавочний.

прилавок, -вка прилавок; (в столовьіх, ресто-
ранах и т. п. разг. — еще) стбйка [Батько
сидів на прилавку і гомонів з бабою (Вас.)}.
З-за прилавка пильно стежив за ним ха-
зяїн пивної (Шиян)].

прил аго джувати, -джую, -джуєш, прилаго-
дити, -джу, -диш обл. приготовлять, при-
готавливать, приготовить [Тихович мусив,
доглядати, як засипали землею пеньки та
трамбували землю, прилагоджуючи її до
труїння (Коцюб.)} Е д і т а..: Ти там при-
лагодь братові полудень (Л. Укр.)].

при лагоджу вати ся, -джуюся, -джуєшся, при-
лагодитися, -джуся, -дишся обл. приготов-
ляться, приготавливаться, приготовиться
[Неня убралася вже в запаску і прилагоди-
лася вийти до гостя (Деремш.)].

прилагодити см. прилагоджувати.
прилагодитися см. прилзгоджуватися,
прилад, -ду прибор; (особое устройство для
производства какой-нибудь работьі — еще)
приспособление; (совокупность инструмен-
тов, предметов, относящихся к какой-
нибудь області! техники, к спорту —
обьічно) снаряд, (реже) снасть; (предмет*
используемьій при обучении чему-нибудь —
обьічно) пособие [Після того, як в [лічильну)
машину введено вихідні дані і програму
обчислень, прилад керування забезпечує
повну автоматичність обчислювального про-
цесу (Наука і життя, 1956, 7); На стінці
вагона висів прилад, що показував швид-
кість руху поїзда (Трубл.)} їй спало на
думку пристосувати до станка невеличкий
прилад, який полегшив би роботу (Донч.)}
В кімнаті., скрізь розставлені і розкидані
прилади до жіночих робіт: кросна, п’яль-
ця, прядки, кужілки і т. ін. (Л. Укр.)*
Над голубим селом рожевий вився дим, —
І простий був весь світ, як прилади наочні
(Рил.)].

приладдя собир. принадлежности; (набор ча-
стей, необходимьіх злементов чего-нибудь}
прибор; приспособления; снаряд; снасти,
припаси; посббия [Катя роздивлялась на
приладдя в майстерні (Ільч.)} Необхід-
ним приладдям кузні було ковальське
горно у вигляді жаровні (Нар. стар. іст.
УРСР)} Валя закінчила складати своє
приладдя і ліки в торбу (Коп.)]} к'а н-
целярське ~дя канцелярские при
надлежности; наочне ~дя см. наоч-
ний 2; письмове <~дя см. письмовий;
туалетне '-'Дя туалетний прибор;
швейне, шевське	швей-

ньіе, сапбжничьи. принадлежности; ср.
прилад.

приладжений 1) прилаженньїй; подлаженнмй;
подогнанньїй; приспосббленньїй [Вийняв я з
брички апарат, поставив на приладжений
товаришем триніжок (Коцюб.)', Недалеко
від ставу стояли вулії під штучно, але на-
вмисне для них приладженим тином (ТГоб.)];
2) прилаженньїй, приправленньїй. Ср. при-
ладжувати 1—2.

приладження 1) подгонка; приспособление;

2) приладка, приправка. Ср. приладжу-
вати 1—2.

приладжування 1) прилаживание; подгонка;
приспосабливание, приспособление; 2) при-
ладна, приправка. Ср. приладжувати
1 —2.

приладжувати, -джую, -джуєш, приладити,
-джу, -диш 1) (что к чему) прилаживать,
приладить, обл. подлаживать, подладить;
(делать соответствующим по размерам,
чтобьі подходило к чему-нибудь, спец.— еще)
подгонять, подогнать; (делать годньїм для
употребления или использования в качестее
кого-нибудь, чего-нибудь — еще) приспособ-
лять, приспосабливать, приспособить [В
руках Марини з’явилися гумові трубки.
Вона спеціальними апаратами приладжу-
вала їх коровам до дійок (Чо/?н.); Коло
брами тільки мінарет тоненький, Там курінь
приладив вівчар молоденький (Л. Укр.)',
Я був себе до іншого життя приладив!
(Коб.)]', 2) тип. прилаживать, приладить,
приправлять, приправить. “

приладжуватися, -джуюся, -джуєшся, при-
ладитися, -джуся, -дишся 1) прилажива-
ться, приладиться; (только соверш.: при-
обрести сноровку в чем-нибудь разг. —
еще) приловчиться; приспособляться, при-
спосабливаться, приспособиться [Він нена-
че почав приладжуватись до Ватиної вдачі
(Н.-Лев.)', Зовсім світ перевернувся! ..Що ж
його робити? як його приладитись?
(Мирн.)]', ср. приладжувати 1; 2) страд. з.
(несоверш.) прилаживаться; подлаживать-
ся; подгоняться; приспособляться, при-
спосабливаться; прилаживаться, приправ-
ляться; ср. приладжувати 1—2.

приладити см. приладжувати.

приладитися см. приладжуватися,
приладка тип. приладка.

приладнаний прилаженньїй [Від енергійних
протестів з’їжджали набік старанно при-
ладнані чалми, а вони все сиділи й спере-
чалися (Ле)].

приладнати см. приладновувати.

приладнатися см. приладновуватися,
приладний спорт, снарядний.

приладновувати, -новую, -пбвуєш и (реже)
приладнувати, -пую, -нуєш, приладнати,
-паю, -паєш прилаживать, приладить [Бро-
небійники приладновували важкі свої руш-
ниці па запасних шпалах (Верш.)*, Василь
Яремчук.. збиває стару вивіску і прилад-

нує нову (Цюпа)', Столяри змайстрували
двері й віконце, ковалі приладнали надійні
засуви (Шиян)].

приладновуватися, -нбвуюся, -нбвуєшся и
(реже) приладнуватися, -нуюся, -нуєшся,
приладнатися, -наюся, -наєшся 1) разг.
прилаживаться, приладиться; (только со-
верш.: приобрести сноровку в чем-нибудь
разг.—еще) приловчиться; 2) страд. з. (несо-
верш.) прилаживаться [Для планування
укосів каналів вони сконструювали спе-
ціальні укісники, які приладнуються до
трактора при роботі з бульдозером (Наука
і життя, 1957, 2)].

приладнувати см. приладновувати.

приладнуватися см. приладновуватися.

приладобудівпйй приборостройтельньїй [Рес-
публіканська приладобудівна промисло-
вість виробляє багато різноманітних при-
ладів і засобів автоматизації (Рад. Укр.,
1958, IX)]. ,

приладобудівнйк, -ка приборостройтель.

приладобудування приборостроение [Семи-
річним планом передбачається прискорений
розвиток усіх сучасних галузей машино-
будування і насамперед важкого машино-
будування, приладобудування, виробницт-
ва засобів автоматики і електроніки (Хру-
щов)].

прилазити, -лажу, -лазиш и прилізати, -заю,
-заєш, прилізти, -зу, -зеш 1) прилезать,
прилезть; (ползком — еще) приползать,
припалзьівать, приползтй [Карпо почав
розказувати, як ящірки гублять хвости
і як потім прилазять за ними (Мирн.)',
Змія, змія! Чого прилізла? Що тобі по-
трібно? (Тич.)]', 2) (приходить) фам. не-
одобр. прилезать, прилезть [Уже і пан-
отець, Прилізши із хрестин, до утрені
попхався (Г.-Арт.)', Часом давно забуте
звідкись прилізе на пам’ять (Коцюб.)].

приласканий редк. приласканньїй [Пригрі-
тий та приласканий новими хазяями,
.. Ліснобродський незабаром з’явився із свої-
ми молодцями на Перекопі (Гонч.)].

приляскувати, -кую, -куєш, приласкатп, -каю,
-каєш редк. ласкать, приласкать [Треба
вола приласкувати, як запрягаєш (Павлогр.
у. — Сл. Гр.)', Ой, високі явороньки, Як
дістану рану, — Приласкайте гілочками Ви
мою кохану (народна пісня)].

приластити см. прилащувати.

приластитися см. прилащуватися.

прилатувати, -тую, -туєш, прилатати, -таю,
-таєш пришивать [заплату], пришить [за-
плату], разг. заплатить (только соверш.)',
ані (ні) пришйти ані (ні) ^та-
ти разг. а) (совершенно некстати) ни к
селу ни к городу [Все думає, а бог знас
над чим, а часом якщо скаже, то ні при-
шити ні прилатати (Фр.)]', б) (в значений:
ничего не получается) ни тпру ни ну.

прилаштовування 1) придельївание, прила-
живание; снабжение; 2) установка; при-
страивание; примащивание; 3) устраивание,
устроение (книжн.), пристраивание; 4) при-
способление, приспосабливание, прилажи-
вание. Ср. прилаштовувати 1—4; 5) при-
страивание; примащивание; подлаживание;
ср. прилаштовуватися 1.

прилаштовувати, -товую, -тбвуєш, прилаш-
тувати, -тую, -туєш 1) придельївать, при-
делать, прилаживать, приладить; (добав-
лять к чему-нибудь что-нибудь нужное —
обьічно) снабжать, снабдйть [За якісь п’ят-
надцять хвилин захекані хлопці, вити-
раючи з лоба піт, прилаштовували шнур
до свого казкового змія (Коп.)]; г^зати до
машини запобіжник приделать
к машйне предохранйтель, приладить к
машйне предохранйтель; снабдйть машй-
ну предохранйтелем; 2) (ставить надлежа-
щим образом, нй надлежащее место) уста-
навливать, установйть; (помещать на не-
удобном месте) пристраивать, пристроять,
разг^ примащивать, примостйть [Тим ча-
сом інженер-епронівець разом з механіками
й машиністами «Буревісника» прилашто-
вували повітромагнітні помпи для роботи
з гелієвим повітрям (Трубл.)', Дядько Ми-
кола показав, як треба прилаштувати па-
стку біля нори (Донч.)', По обіді Кость
бігав на вулиці, прилаштовував млинка
біля калюжі, пускав човни (Коп.)]; 3) (опре-
делять куда-нибудь) устраивать, устрбить,
пристраивать, пристрбить [Вирішили при-
лаштувати діда в першій ватазі до Захара
Блажкуна (Куч.)]', 4) (делать годньїм для
употребления или использования в
качестве чего-нибудь) приспособлять,
приспосабливать, приспосббить, прилажи^
вать, приладить [Кобзарева сім’я, як і ба-
гато інших, сяк-так прилаштувала для
житла вогкий і темний погріб (Жур.)].

прилаштовуватися, -товуюся, -тбвуєшся, при-
лаштуватися, -туюся, -туєшся 1) пристраи-
ваться, пристрояться; (садиться где-нибудь,
обьічно — на неудобном месте, присажи-
ваться, присоединяться к кому-нибудь
разг. — еще) примашиваться, примостйться;
(приноравливаться, приспосабливаться) разг.
подлаживатьс*я, подладиться [Студент при-
лаштувався на естакаді, звісивши ноги
вниз (Гонч.)', Прилаштувався коло них
і Мирон Волошка (Куч.)', Анрі-Жак при-
гравав на заповітній своїй окарині, на-
швидку прилаштовуючись до незнайомих
мелодій (Янов.)]; 2) страд. в. (несоверш.)
придбльїваться, прилаживаться; снабжа-
ться;, устанавливаться; пристраиваться;
примащиваться; приспособляться, приспо-
сабливаться* прилаживаться; ср. прилашто-
вувати 1—2, 4.

прилаштування 1) приделмвание, прилажи-
вание; снабжение; 2) установка; пристраи-
вание; примащивание; 3) устроение
(книжн.), пристраивание; 4) приспособле-
ние, прилаживание. Ср. прилаштовува-
ти 1—4.

прилаштувати см. прилаштовувати,
прилаштуватися см. прилаштовуватися,
прилащпти см. прилащувати.

прилащитися см. прилащуватися.

прилащувати, -щую, -щуєш, прилащити, -щу,
-щиш и приластити, -лащу, -ластиш разг.
ласкать, приласкать; (преим. животньїх
обл. — еще) прилащивать, приластить [При-

лащив пуделя, пішов, розглядаючись
{Кундз.)].

прилащуватися, -щуюся, -щуешся, прила-
щитися, -щуся, -щишся и прпластитися,
-лащуся, -ластишся ласкаться, приласка-
ться; прилащиваться, прилеститься [При-
лащиться підлиза хоч до кого; Солодкії
слова Приманюють великого й малого
(Гл.)]. Ср. прилащувати.

прилеглий1, прилежний 1) прилегающий, при-
ммкающий; (расположенньїй, находящийся
около чего-нибудь книжн. — еще) прилежа-
щий [Обходячи задніми дворами прилеглі
до готелю будинки, штурмові групи про-
бивались.. в глиб кварталу (Гонч.)', Народ
щільно заповнив., і всі сіни, і прилежний
ванькир (Фр.)', На товарну станцію й при-
леглу до неї частину міста вже падали
густі сутінки (Бойч.)]', 2) (только прилег-
лий) (смежньш) книжн. сопредельнкй; <-^лі
поняття сопредельньїе понятия.

прилеглий2 (о хле&е) разг. прельїй [Прилегле
жито (Харьк. — Сл. Гр.)].

прилеглість, -лості книжн. сопредельность.
прилежний 1) см. прилеглий1 1; 2) грам, при-
мьїкающий; 3) мат. прилежащий.

прилестйтися см. прилещатися,
прилетіти см. прилітати.

прилещатися, -щаюся, -щаєшся и прилещу-
ватися, -щуюся, -щуєшся, прилестйтися,
-лещуся, -лестйшся фам. подольщаться,
подольстйться [Вже вона недаремно так
довгі літа до мене прилещувалась (Фр.)',
Взяв коромисло на плече, .. пожалів жінку,
чи прилеститись хотів? (Горд.)].

прилйв, -ву 1) прилйв; (переії. — еще) на
пльгв [І в приливі несподіваної, давно не
відчуваної ніжності., став Леонід розпові-
дати йому про хлопчика з Кінбурнської
коси (Гонч.)]', 2) физл. прилйв; г^в крові
прилйв крбви.

приливати, -ваю, -ваєш, прилити, -ллю,
-ллєш 1) (подступать — о жидкости и
перен.) приливать, прилить [Сором, ~ до-
сада, злість — усе разом прилило в його
[Чіпчину] голову, мутило його К^ОВ
(Мирн.)]', 2) физл. приливать, прилйть
[У нього кров одлила від обличчя, знову
прилила, вуха стали палати (Янов.)]} 3) (ту-
шить водой) редк. заливать, залить [От
він візьме та й приллє водою огонь (Чуб.)]}
4) обл. поливать, полйть [Приливайте до-
ріженьку, Щоб не курилася (народна піс-
ня)', Він мерщій наклав собі повну та-
рілку вареників, прилив зверху маслом
(Мирн.)].

прилизаний прилйзанньїй [На порозі з я-
вилася прилизана постать Курочки (Чорн.)].

прилизати см. прилйзувати.

прилизатися см. прилйзуватися,
прилйзувати, -зую, -зуєш, прилизати, -ли-
жу, -лйжеш прилйзьівать, прилизать [Він
чуба іще не прилиже, Не втреться, а в неї
за мить Нарізаний хліб на столі вже,
Варене й печене димить (Дор.)].

прилйзуватися, -зуюся, -зуєшся, прилизати-
ся, -лижуся, -лйжешся прилйзьіваться,
прилизаться [Схопиться раненько, зараз
миється, прилизується до дзеркальця
(Н.-Лев.)].

прилйнути, -ну, -неш 1) поза, прилететь; (о
бьістром. движении перен. — еще) при-
мчаться, прийтй, явйться [По золотій
землі туман гуляє срібний, Прилинув гай-
ворон і сів на осокір... (Рил.); Тільки свис-
ну — миттю кінь прилине. За хвилину
ми вже в горах будем! (Л. Укр.); Голос
чуть, де поле й трави: — Я тебе любила,
сину! Тож прилинь хоч на часину (Тич.);
Хай прилине зима і розвісить свій пух на
холодних і голих деревах (Соє.)]; 2) (о
воде: внезапно приблизиться к чему-нибудь и
перен.) прихльїнуть [Кров прилинула йому
до голови, в ушах зашуміло... (Коцюб.)].
прилипати, -паю, -паєш, прилипнути и редк.

прилйпти, -пну, -пнеш прям.,, перен. при-
липать, прилипнуть, приставать, пристать
[Намоклі сукняні штани прилипали до
ніг (Ворз.); Жовтуватий клаптик паперу
так прилип до стінки конверта, що до-
велося дмухнути на його краєчок, щоб,
нарешті, видобути його (Вільде); Буденна
хмара прилипала до низького неба, як
сіра латка (Коп.); Вийшло так, що не
архієрей їхав, а п’яний Григорій Сірик
гнав пінських коней, за що й продражнили
його «Архирей», і так те прозвисько при-
липло, що навіть революція не помогла
(Довж.); Скільки не зачіпала вона — я
був Німий і глухий, а коли прилипала вже
дуже гаряче, я починав гомоніти на весь
сад (Вас.)]; <**лйп, як (мов) [шев-
ська] смола см. смола.

прилйпливий, (реже) прилйпчастиіі разг. при-
лйпчивьій.

прилиплий прилйпший.

прилйпнутп, прилйпти см. прилипати,
прилйпчастиіі см. прилипливий.

прйлисток, -тка бот. прилйстник [На зрі-
заних однорічних живцях., обрізують лист-
ки і обривають прилистки (Колг. Укр.,
' 1958, 7)].

прилйти см. приливати.

прилиття: ~тя крові спец, прилйтие
крови.

прилізати, прилізти см. прилазити,
приліпйти см. приліплювати,
приліпйтися см. приліплюватися,
приліплювати, -люю, -люєш, приліпйти, -ліп-
лю, -ліпиш прилепііять, прилепйть [Та-
рас саме приліплював на стіни свого ку-
реня шматки сірого грубого паперу (Іван.);
Гашіца приліпила свічечку до бочки (Ко-
цюб.)].

приліплюватися, -лююся, -люєшся, приліпй-
тися, -ліплюся, -ліпишся прилепляться,
прилепйться [Приліпивсь до землі мокрий,
зруділий лист (Коцюб.); З свистом від
розмаху дужих крил проносились між
деревами важкі тетеруки, приліплювались
до міцних гілляк дерев (Збан.); Мов гніздо
ластівки, приліпилась до гори гуцульська
хатина (Ст.)].

прйліс, -су редк. опушка [За лісом, за при-
лісом золоте телд реве (Чуб.)].

приліт, -льоту прилет [Ми подружилися з

ним з першого ж дня прильоту до парти-
занського з’єднання (Шиян)].

прилітати, -таю, -таєш, прилетіти, -лечу,,
-летйш прилетять, прилететь; (распростра-
няясь, появляться где-нибудь — вще) при-
нос йться, прцнестйсь; (только соверш.
перен.: бьістро приехать, прибежать—еще)
примчаться, разг. примчать [Та чайка, що
бачила друга в бою, Схід сонця сюди при-
літає (Нагн.); Ластівочка прилетіла Аж
до мого до вікна (Тич,); Потиху, ..непо-
мітно, на місце розтопленого слізьми жалю,
прилітали солодкі, цілющі мрії (Коцюб.)',
Крізь блокаду зими Прилетіла весна (Уп.);
З-за Збручу, з Росії і України, приле-
тіли в Галичину полум’яні ідеї Великої
Жовтневої соціалістичної революції (Козл.);
Юсуф-паша прилітає на коні з двома при-
служниками (Н.-Лев.); Аж нарешті кінь
почув той посвист, прилетів з просторів
невідомих (Л. Уяр.)].

прилітнйй прилетньїй.

прилічення причисление.
прилічйти см. прилічувати,
прилічування причисление.
прилічуватп, -чую, -чуєш, прилічйти, -лічу,
-лічиш присчйтьівать, присчитать, разг. при-
чйтьівать, причесть; (присоединять при
подсчете) причислять, причйслить; ~ти
проценти до капіталу причис-
лять, причйслить проценти к капиталу.

при ловити, -ловлю, -ловиш обл. поймать,
разг. словйть [Старого Кавуна приловили
на крадіжці (Козл.)].

прилбвлений пбйманньїй; словленньїй [— Зна-
єте, вона, властиво, дуже гарна.. — Ну
так, — відповів змішаний, мов прилов-
лений на забороненім учинку (Коб.)].
Ср. приловйти.

приловчатися, -чаюся, -чаєшся, приловчй-
тися, -чуся, -чйшся разг. изловчаться,
изловчйться, приловчиться (только со-
верш.); (приспособляться) разг. принорав-
ливаться, приноровйться [—Здра... здра...—
крутило воно увесь час голівкою., і щиро
приловчалося вклонитись (Вас.); Мене вони
[жандарми] не спіймають. Я приловчилась Я
знаю, як їх треба обдурювати (111 иян)].

приложйти см. прикладати.

приЛожйтися см. прикладатися.

прилука полянка (среди леса) [Рутяний вітре,
шуми, 3 дивних, родинних прилук! (Ус.)].

прилучання приобщение.

прилучати, -чаю, -чаєш, прилучйти, -лучу,
-лучиш приобщать, нриобщйть; (что-ни-
будь к чему-нибудь другому) присоединять,
присоединить; (представлять вместе с чем-
нибудь — еще) прилягать, приложйть [Для
якнайшвидшого здійснення політехнізації
школи необхідно не тільки запровадити
нові предмети, .. але й практично прилу-
чати учнів до праці на підприємствах,
у колгоспах і радгоспах (Матер. XX з.
КПРС); А до їх голосів прилучала й мо-
лода свій голос (Н.-Лев.); Схочеш інші
багатшії землі Прилучити до панства тво-
го, — Ми не підем тоді за тобою (Л. Укр.);.
Фотографії своєї не прилучаю до цього
письма, бо наразі такої не маю (Коб.)].
прилучатися, -чаюся, -чаєшся, прилучйтися,
-лучуся, -лучишся 1) приобщаться, приоб-
щйться; присоединяться, присоединйться
[З встановленням радянської влади Василь-
ченко зразу ж прилучився до культурного
будівництва (Літ. газ., 1952, VIII)} Тим
часом шум наростав, до нього прилучалися
інші звуки (Гур.)} Прохожий і своїм розго-
нистим сміхом прилучився до гурту, по-
вагом підсів до багаття (Ле)]; ср. прилучати;
2) разг. случаться, случйться; (происхо-
дить с кем-нибудь разг. — еще) приклю-
чаться, приключйться [Прилучалося мені.,
того Чайченка зустрічати (Вовч.)} Прилу-
чилась з чумаченьком У степу біда (Шевч.)}
Так вогно прилучилося, що щастя за біду
зачепилося (приказка)]} 3) страд. з. (несо-
верш.) приобщаться; присоединяться; при-
лататься; ср. прилучати.

прилучення приобщение [Прилучення трудя-
щих до культури Ленін вважав однією з
найважливіших умов соціалістичного бу-
дівництва (Біогр. Леніна)].

прилучити см. прилучати,
прилучитися см. прилучатися,
прилюбйти см. прилюбляти.
прплюбйтися см. прилюблйтися,
прилюбляти, -ляю, -ляєш, прилюбйти, -лю-
блю, -любиш обл. пленять, пленйть; разг.
влюблять, влюбйть [Гляди лишень, щоб
вона тебе не прилюбила та не причарувала

прилюблятися, -ляюся, -ляєшся, при люби-
тися, -люблюся, -любишся обл. пристра-
шаться, пристрастйться [Це не твій тато,
а кат для тебе й для мене, бо сам прилю-
бився до грошей, та й годі (Н.-Лев.)].

прилюдне см. прилюдно.

прилюдний публйчньїй; (доступний для об-
щественного ознакомления и обсуждения)
гласний [Каргат ніколи не простив би
йому прилюдної ганьби (Шовк.)} Новим
утікачам [Наливайко] увечері прилюдний
допит учинив (Ле)]} -,ний виступ
публйчное вьіступление; ~на лекція
публйчная лекция.

прилюдність, -ності гласность.

прилюдно, обл. прилюдне нар. публйчно;
(в присутствии людей — еще) всенародно;
(открито, при всех) на людях, разг. на
ВИДУ У всех; (с допуском публики) при открм-
тьіх дверях, книжн. гласно, во всеуслнша-
ние [Р у ф і н: Навіщо я тобі? Ти ж осу-
дила мене прилюдно і не вислухавши
(Л. Укр.)} Хіба б мені руки повсихали, щоб
я не витягла тебе за коси прилюдне з моєї
хати! (Коцюб.)} А н н а: Прийдіть до
мене завтра на вечерю. Я вас прийму. І ще
гостей покличу. Нам, може, краще бачи-
тись прилюдно... (Л. Укр.)} Один по од-
ному стали сходитись представники рот.
А так уже велось, що всякі засідання
завжди відбувались прилюдно, отож до
вагона набилось повно народу (Головко)].

прилютувати, -тую, -туєш техн. уст. при-
паять.

прилягання 1) прилегание; примьїкание; со-
прикосновение; щільне ~ ня к р й ш-

к и плбтное прилеганиз крьппки; 2) при-
мьїкание. Ср. прилягати1 1—2.

прилягати1, -гає 1) прилегать; (находиться
совсем рядом — еще) примикать; (иметь
смежние граници — обично) соприкасаться,
входить в соприкосновепие [До саду при-
лягає виноградник (Гонч.)]} 2) грам, при-
микать.

прилягати2, -гаю, -гаєш, прщіягтй, -ляжу,
-ляжеш 1) (принимать лежачеє положение)
прилегать, прилечь [Він за цілу ніч не
прилягав (Мирн.)} Нечипоренко повер-
нувся до товаришів, приліг з ними поруч
на солоний пісок лиману (Скляр.)]} 2) (о
хлебах, траве и т. п.) разг. прилегать
прилечь [Як хліба вистояли проти шале-
ної стихії? Хоч і прилягли... (Горд.)]}
3) (давить на что-нибудь сверху) разг.
налегать, налечь [Туман, мамцю, туман
прилягає (Чуб.)} Широкі сніжні крила
хмар прилягли білим срібтом до землі
(Яоб.)]; 4) (опускаться) разг. склоняться,
склонйться, разг. приклоняться, прикло-
ниться [Зерно набралося водою, обважнів
колос, приліг до землі (Горд.)} —» Цить,
цить, голубонько мій! — промовила вона,
прилягаючи над дитиною (Мирн.)]} 5) (при-
ближать к чему-нибудь ухо, глаз, рот)
рпзг. прикладьіваться, приложйться [—Доб-
ре, добре, я знаю, що... — відказує дів-
чина й прилягає устами до чарки (Коб.)]}
6) (располагаться, вплотную касаясь чего-
нибудь) прилегать, прилечь, книжн. обле-
гать, облечь; 7) (перен.: проявлять рас-
положение к кому-нибудь) обл. приклоня-
ться, приклонйться [Як хороший та лю-
бий поболіє або потерпить, міцній до його
дурне серце прилягає... (Вовч.)} Трапляє-
ться часом, що іншого якось не прийма
серце, відвертається від нього, до іншого
так зразу приляже, як до рідної мами...
(Вовч.)].

прилягаючий 1) прилегающий, уст. приле-
жащий; примьїкающий; соприкасающийся,
входящий в соприкосновение; 2) примьї-
кающий. Ср. прилягати1 1—2.

прилягти см. прилягати2.

приляскувати, -кую, -куєш прищелкивать
[Негр приляскував пальцями, наспівуючи
дитяті рідний африканський мотив (Ільч.)].
прйма муз. прйма.

прйма-балерина театр, прйма-балерйна.

примадонна театр, примадонна [У Мечика
сьогодні бал-маскарад, уже й примадонна
тут! (Донч.)].

примазаний 1) примазавший; подмазашшй
[Чорне густе волосся на голові було при-
мазане, аж лисніло (Н.-Лев.)]} 2) подма-
занньїй. Ср. примазувати 1—2.

примазати см. примазувати.

примазатися см. примазуватися.

примазувати, -зую, -зуєш, примазати, -мажу,
-мажеш 1) примазьівать, примазать; (перен.:
давать взятку, подкупать) фам. подмазьі-
вать, подмазать [Заложивши у старий ча-
вун ту в’язанку, ..поставив у яму і зарив.
Одарка ще зверху примазала (Мирн.)}
Пан, бач, і примаже, й замаже, бо в пана є,
бо він наздирав з людей... (Мирн.)]? 2) (под
правлять, подновлять обмазку) подмазм-
вать, подмазать [Катя саме примазувала
біля комина (Козач.)]; 3) карт, подмазьі-
вать, подмазать, примазьівать, примазать,
примазуваться, цримазаться.

примазуватися, -зуюся, -зуєшся, примаза-
тися, -мажуся, -мажешся 1) прям., перен.
разг. примазуваться, примазаться; (перен.:
бесцеремонно или из корьістньїх целей при-
соединятьсЛ к кому-нибудь, к чему-нибудь —
еще) пристраиваться, присудиться [А на
вершечку поравсь Горобець: Усюди він
проворний молодець, Примазаться уміє на
дурничку (Рл.)]; 2) (перен.: лестью, угодни-
чествбм добиваться чего-нибудь) разг. под-
мазвіваться, подмазаться [— Піди-бо, Яким-
цю! я тебе прошу! — примазувалась Зося

примайструвати, -рую, -руєш разг. прима-
стерйть [Не встигли радисти примайстру-
вати його [колесо], як звідкись збоку,
з села, вискочила кінна розвідка Турка
(Янов.)].

примальовувати, -льбвую, -льбвуєш, прима-
лювати, -люю, -люєш разг. подрисбвьівать,
подрпсовать [Стали примальовувати свої
личка, та й свої устонька, та й свої брови
(Черемиї.)].

примана см. приманка.

примандрувати, -рую, -руєш разг. прийтй
[издалека] [До часу над слабим, хто дуж-
чий, вередує, До часу мужиків ледачий
пан мордує, — Колись до їх усіх смерть в
гості примандрує (Г.-Арт.)].

приманити, см. приманювати.

приманка, (реже) примана прям., перен. при-
манка [Коли звір торкався до приманки,
мотузки зашморгувались (Друбл.); Я вже
що інше думала — продати ліс, хоча він
також немала примана і окраса нашої
маєтності (Ф/?.)].

приманний спец, приманочньїй [Приманний
метод боротьби з ховрахами є ефективним
в усі періоди їх активності (Колг. Укр.,
1956, 4)].

приманювати, -нюю, -шоєїп, приманити,
-маню, -маниш прям., перен. приманивать,
приманить [— Ти навіщо мою рибу при-
манюєш? — спитав хлопець, насуплюючи
рідкі біляві брови (Донч.)].

приманячйтися, -нячйться обл. представи-
ться, , разг. привйдеться, примерещиться,
причудиться [їй тільки приманячилося її
давнє (Мирн.)].

прймар, -ря обл. уст. [сельский] староста
[Примар послав десятників вигнати коні
з виноградинка (Коцюб.)].

прпмбра прйзрак, привид ение, видение,
книжн. фантом [Облягають небо хмари,
Піднялося все живе, Там, у млі, встають
примари, Вихор стогне і реве (Граб,);
Люди бояться вночі кладовища, жаских
казок і непевних примар (Л. Укр.); Кому-
нізм уже не примарою ходить йо Європі,
комунізм в образі Союзу Рад піднявся
над світом (Чорн.)]; ~ра смерті прй-
зрак смерти; <^ра щастя прйзрак
счастья.

примаритися, -рюся, -ришся пригрезиться,

разг. погрезиться; (явиться в воображении,
показаться разг.—еще) привйдеться, приме-
рещиться, причудиться [І здалось, прима-
рилось мені, наче ти печальною ходою десь
пройшла у білому вбранні (Сос.); Не було
ніяких сумнівів. Це не примарилось (Риб.)].
примарія обл. уст. [сельское] правление [За
хвилину Замфір з похмурим обличчям
ішов вже у примарію (Коцюб.)].

примарний, редк, примирливий прйзрачньїй
[Гарячими очима він ловив примарні по-
статі тих, що йшли попереду (Грим.); При-
марне світло зробило якоюсь примарною,
казковою і з^млю (Скляр.); Все, що ста-
лося з ним за останні два тижні, справді
схоже на примарливий сон (Дмитр.)].

примарнілий похуделнй [слегка], похудев-
ший [слегка]; похудавший [слегка]; подур-
невший [слегка] [Підводить голову: лице
примарніле, чуб поплутаний, очі — туман
застеляє... (Вас.)]. Ср. примарніти.

примарність, -ності прйзрачность [В гаряч-
ковій примарності подій Гаврило Логойда
починав все ж дещо розуміти (Скляр,)],
примарніти, -нію, -нієш разг. похудеть [слег-
ка], разг. похудать [слегка]; (потерять
миловидность, стать менее красивьім) по-
дурнеть [сЛегка].

примарно нар. редк. прйзрачно [Глибина
лісу сповнюється примарно тихим рухом
(Туд.)].

примас церк. примас.

примастйти см. примащувати.

прймастка сдабривание [корма]; (в пойло
для скота — еще) подбблтка.

примат, -ту филос. примат [Ви говорите мені
про філософа Цергсона й про його примат
інтуїції як методу пізнання? (Тич.)].

примати, -тів зоол. примати.

примащений 1) примазанньїй [Шапки на лю-
дині не було, волосся обліпило голову, як
примащене (С^иол.)]; 2) сдобренньїй. Ср.
примащувати 1—2.

примащувати, -щую, -щуєш, примастйти,
-мащу, -мастйш 1) примазьівать, прима-
зать; 2) (о пище, корме: прибавлять что-
нибудь для вкуса, для улучшения качества,
свойств) сдабривать, едббрить [Мукою при-
мащують січку худобі (МУЕ ’— Сл. Гр.);
Він мерщій наклав собі повну тарілку
вареників, прилив зверху маслом, та ще й
сметаною добре їх примастив (Мирн.)].

примащуватися, -щується страд. з. 1) прима-
зьіваться; 2) сдабриваться. Ср. примащу-
вати 1—2.

примежовувати, -жбвую, -жбвуєш, приме-
жувати, -жую, -жуєш спец, примежевьі-
вать, примежевать, прирезьівать, прирезать,
прирезать.

применшений 1) преуменьшенньїй, преумень-
шенньїй; умаленньїй; преумаленньїй [Але
наші уявлення про справжню силу і зна-
чення сучасних монополій були б надто
недостатні, неповні, применшені, коли б
ми не взяли до уваги ролі банків (Ленін);
Раніше і люди, і явища життя для мене
виступали дещо применшеними (Гонч.)];
2) уменьшенньш, уменьшенньїй; умален-
ньїй; замедленньїй [На применшеному хуст-
кою обличчі очі здавались ще більшими
(Коп.)]. Ср. применшувати 1—2.

применшення преуменьшение; умаление [Тео-
рія стихійності є теорія применшення ролі
свідомого елементу в [робітничому] русі..
(Сталін)]. Ср. применшувати 1.

применшити см. применшувати.

применшування преуменьшение; умаление.
Ср. применшувати 1.

применшувати, -шую, -шуєш, применшити,
-шу, -шиш 1) преуменьшать, преумень-
шйть, уст. преумалять, преумалить; (перен.:
принижать, унижать) умалять, умалить
[Пп. фабриканти самі довели, що вони
применшують число страйкарів (Ленін);
Вирішувати за вас — це значить відби-
рати ваші права, применшувати роль ко-
мітету комсомолу (Руденко)]; 2) (Делать
меньше) разг. уменьшать, уменьшйть, уст.
умалять, умалить; (о движении — обьічно)
замедлять, замедлить [Не применшуй люті-
гніву, доки кат Заступає зорі-дива (Ус.);
Темар трохи применшив хід (Трубл.)].

примережувати, -жую, -жуєш, примережити,
-жу, -жиш разг. пришивать [рукав] мереж-
кой, пришить [рукав] мережкой.

примерзати, -заю, -заєш, примерзнути и редк.
примерзти, -зну, -знеш * 1) примерзать,
примерзнуть [І оживає все навкруг На
сніговій дільниці, Хоч примерза бетон до
рук Крізь мокрі рукавиці (Мур.); На
балкон не можна було вийти, бо двері
примерзли (Л. У£/>.)]*, 2) (сильно зябнуть
от холода) разг. замерзать, мерзнуть (разг.),
замерзнуть [Стали мої білі ніжки пример-
зати (Чуб.)]; 3) (немного портиться от
морозу) разг. подмерзать, подмерзнуть; (со-
верш. мног. разг. — еще) померзнуть;
4) (только несоверш.: умирать от мороза)
обл. замерзать [Бурлак в полі примерзає,
Отця, матку споминає (Чуб.)].

примерзлий 1) примерзший, разг. примерзлий
[Якби розбив хто оті примерзлі хмари,
то станув би понад сонце (Стеф.)]; 2) за-
мерзший, разг. замерзлий; 3) подмерзший,
разг. подмерзлий; померзший, разг. померз-
лий [Хворі, механічно пошкоджені і при-
мерзлі бульби відкидають, бо у сховищі
вони загнивають (Колг. Укр., 1956, 9)].
Ср. примерзати 1—3.

примерзнути, примерзти см. примерзати.

примеркання позз. сумерки (мн. ч.) [Це було
так на примерканні, — сонце сіло (Ново-
московск. у. — Сл. Гр.)].

примеркати, -кає, примеркнути и примерк-
ти, -кне позз. 1) тускнеть, потускнеть,
потускнуть; (об источнике света разг. —
еще) пригасать, пригаснуть; (постепенно
утрачивать яркость, блеск — еще) мерк-
нуть, померкнуть [Ой став місяць пример-
кати, Став кінь чорний приставати (Метл.);
Каганець тим часом став помітно пример-
кати (Гонч.); Спадщина геніального поета
[Шевченка] не тільки не примеркла — вона
дедалі пишніше розгоряється (Рил.)];
2) (о наступлении сумерек, вечерней темно-
ти) безл. разг. смеркаться, смеркнутися
[Ми навіть незчулися, як стало примеркати
(Вас.); Тільки примеркло, в маленькій

кімнаті вчительки стояв уже дитячий гам
(Вас.)].

прймерки, -рок позз. редк. сумерки.

примерклий потускневший, потускнельїй
(разг.), потускший, потускнувший, потуск-
льій (разг.); пригасший; померкнувший
[Сивий осінній передсвітанок плавав
над містом у важких хмарах та рудих
сяйвах примерклих нічних вогнів (Смол.);.
Дівчина безвольно опустила руки і
вдруге звела на мене свої примерклі
очі (Гур.); Спогади затопили зараз при-
мерклу за пережиті роки живу пам’ять
старого ескулапа (Слсол.)]. Ср. пример*
кати 1.	<

примеркнути, примеркти см. примеркати.

примерхлий потускнельїй, потускневший, по-
тускший, потускнувший [Над пролісом
темним спливали примерхлі сузір’я (Пере.);
Вона бачила перед собою., примерхлі вог-
ники на залізничній станції (Гур.)\. Ср.
примерхнути.

примерхнути и редк. примерхти, -хне разг.
потускнеть, потускнуть [Обвіяний хви-
щею, город примерх, Насуплено горб-
ляться площі столиці (Бажан)].

приместй см. примітати.

примикання 1) примьїкание; замьїкание; смьі-
кание; 2) примьїкание; 3) примьїкание,
прилегание [У жилій будівлі найвразливі-
шим з теплотехнічного погляду місцем бу-
ли кути стін і особливо примикання стіни
до землі, низ стіни (Дерев, зодчество У«р.)];
4) приключение. Ср. примикати 1—4.

примикати, -каю, -каєш, примкнути, -ну,
-неш 1) примикать, примкнуть; (закри-
вать на замок и т. п. разг. — еще) зами-
кать, замкнуть; (глаза, рот — обично) сми-
кать, сомкнуть [Сінешні двері примкнув на
засув, а ключа по звичці поклав під ка-
мінець біля порога (Скляр.); Як Поля по-
давала йому їсти, то примикав очі, немов
соромився її (Ірч.); Мотря примикає пові-
ки і мріє... (Вільде)]; 2) (присоединяться)
примикать, примкнуть [Деякими своїми
прозовими творами Гребінка примикає до
гоголівського напряму в літературі, зо-
бражаючи в них життя простої людини,
пригноблених суспільних низів (Іст. укр.
літ.); Валерик $ самого початку примкнув
до чоловічої компанії (Гонч.)]; 3) (только
несоверш.: бить смежньїм) примикать, при-
легать [До двох боків хати., примикають
навіси господарського призначення (Дерев,
зодчество У«р.)]; 4) зл. приключать, при-
ключйть; 0 нути штик (багнет)
воєн, примкнуть штик.

приминатися, -каюся, -каєшся, примкпутися,
-нуся, -нешся 1) зл. приключаться, при-
ключйться; 2) страд. з. (несоверш.) при-
минаться; замикаться; приключаться; ср.
примикати 1, 4.

примикаючий примикающий, Црилегающий,
уст. . прилежащий.

примилятися, -ляюся, -ляєшся и (реже) при-
мйлюватися, -лююся, -люєпіся, примплй-
тися, -милюся, -мйлишся фам. подо-
льщаться, подольстйться [Примилюючись та
пускаючи очима бісики, манірно [смерть]
^питала: — Чи, може, я тобі не до впо-
доби, любчику? (Ільч.)].

приминати, -паю, -наєш, прим’яти, -мну,
-мнеш приминать, примять [Відповзали
поранені, приминаючи і закривавлюючи
траву (Ст.)', Краплистий дощ отави окро-
пив, Прим’яв злегенька вистиглу матірку
І райдугою став серед степів (Мал.)].

приминатися, -пається, прим’ятися, -мне-
ться 1) приминаться, примяться; 2) страд. з.
(несоверш.) приминаться.

примиренець, -нця полиш, примиренец.

примирений лримиренньїй; помиренньїй. Ср.
примиряти и примирятися.

примиреність,-ності примиренность [Не було
вже в ньому весняного тріпотіння минулих
років. Кохання згасло: є тільки примире-
ність і скорботна туга за молодістю й ми-
нулим (Тулуб)].

примиренний примирймьій.

примиренність, -пості примирймость.

примйрення 1) (действие) примиренне [В дум-
ках підраховує вона користь від прими-
рення з молодим падишахом (Тулуб)]',
2) (состояние: мир, согласие) примиренне.

примйрено нар. примиренно.

примиренство полиш, примиренчество [При-
миренство і об’єднанство є найіпкідли-
віша річ для робітничої партії в Росії,
не тільки ідіотизм, але й загибель партії
(Ленін)].

примиренський полиш, примиренческий [Лік-
відатори і одзовісти чудово зрозуміли
примиренську фразу і чудово використали
її проти партії (Ленін)].

примирйтель, -теля примирйтель.
примпрйтелька примирйтельница.
примирйти см. примиряти.

примиритися см. примирятися.

примйрливий примирйтельпьій [В цих сло-
вах я вже чула примирливі нотки, Такі
жадані й дорогі для мене (¥аб.)]; <~вий
тон примирйтельньїй тон [Примирли-
вий тон і залізна логіка Сачкових слів
заспокійливо впливали на Арсена
(Дмишр.)].

примирливість, -вості примирйтельность.

примирливо нар. примирйтельно [Івасеві зов-
сім не хотілось сваритися, він примирливо
запитав: — А що ти робиш, Олесю? Дай
глянути... (Збан.)].

примйрнпй примирйтельньїй [Данко дивиться
в серйозне, збентежене Дарчине лице з
такою самою напругою, потім розсміюється
примирним, щасливим сміхом (Вільде)];
геннії тон примирйтельньїй тон.

примирник примирйтель.

примйрниця примирйтельница.

примиряти, -ряю, -ряєш, примирйти, -мирю,
-мириш примирять, примирйть; (восста-
навливать согласие или мирньїе отноиіения
между кем-нибудь — еще) мирйть, поми-
рйть [Примирив усіх [парубків] Максим
Кривоніс, який досі тільки споглядав
їхню сварку (Панч)].

примирятися, -ряюся, -ряєшся, примиритися,
-мирюся, -миришся примиряться, прими-
рйться; мирйться, помирйться [Спочатку

він сподівався, що випадково зустріне її.
А потім примирився з тим, що лише по-
бачить її силует на вкритому памороззю
вікні (Донч.); Сама не знаю, як із ними
примириться (¥т/б.)]. Ср. примиряти.

примівка обл. 1) зтн. заговор, заклипание
[Ворожка оця була чарівницею. Різними
зіллями і примівками відібрала власній
рідній сестрі чоловіка (Коб.)]; 2) см. при-
мовка.

приміряти см. приміряти,
приміритися см. примірятися.

примірка примерка [Кравець вимушений був
приходити додому робити примірку (Ру-
денко)].

примірник зкземпляр [Наша перша ланка
встигла випустити стінну газету в двох
примірниках (Донч.)].

приміром нар. к примеру, разг. например;
(приблизительно) примерно [Приміром,
наш сотник, прийдеш до нього з прохан-
ням, поклін клади, аж два червоних, та
ще й курку (Панч); — А скільки процен-
тів дали б купці, приміром? — спитав
отець Палладій (Н.-Лев.)].

примірочна 1) прил. см. примірочний; 2) (род.
примірочної) сущ. спец, примерочная.

примірочний спец, примерочньїй.
примірювання см. приміряння,
примірювати см. приміряти,
примірюватися см. примірятися,
примірювач спец, примерщик.
примірювачка спец, примерщица.
приміряння, примірювання примерка.
приміряти, -ряю, -ряєш и примірювати,

-рюю, -рюєш, приміряти, -ряю, -ряєш и
примірити, -рю, -риш примерять, при-
меривать, примерить, разг. примерять [Хус-
тина як писанка. Олька приміряє її перед
дзеркалом (Вільде); Ніна зітхає і йде
примірювати плаття (Донч.); Ходім, там у
мене ви свою блузку примірите (Л. Укр.);
А батько підійшов до стінки, ..приміряв
до неї якийсь портрет (Збан.); Він ще
пильніше придивляється до гостя, при-
міряє до забутих облич, але., нікого не
дається пам’яті схопити (Панч); Окинувши
вивчаючим поглядом місцевість, він об-
рав якусь точку там, де русло Муравки
було найвужче. Ще раз приміряв оком,
ніби пересвідчуючись у своєму висновку..
—Так, — сказав він комусь уголос.—Отут
найкраще місце... (Жур.); Сім раз примір,
а раз одріж (прислів'я)].

примірятися, -ряюся, -ряєшся и примірюва-
тися, -рююся, -рюєшся, примірятися, -ря-
юся, -ряєшся и приміритися, -рюся, -риш-
ся 1) разг. примеряться, примериваться,
примеряться,примериться;(наяодить на цель
редк. — еще) нацеливаться, нацелиться
[Кожного разу, коли за щось брався [Вітя]
по кілька разів перепитував, радився,
примірявся (Козач.); Тільки ти примірявся
скривитися, ..а свіжий вітрець., принесе
гайові пахощі — наче скаже: не кривись,
ось тобі — маєш... (Вовч.); Артилерія ще
тільки приміряється, б’ючи з удаваною
безсистемністю та скупістю (Гонч.); Стрі-
лець примірився — і в капелюш попав
Тадеуша (перекл. Рильського)]’, 2) страд. з.
(несоверш.) примаряться, примерив&ться.

примісити см. примішувати1,
примістити см. приміщати,
приміститися см. приміщатися,
примісячення прилунение,
примісячитися, -чуся, -чишся прилунйться
[Наша ракета пішла на Місяць і примі-
сячилася там! (Хрущов)].

приміський прйгородньїй; (расположенньїй
в окрестностях города — еще) подгорбдньїй
[Біла госпітальна брама замикала гайок
на приміській околиці (Сміл.)’, Госпо-
дарство більшості приміських колгоспів
має в основному овочево-картопляний і
тваринницький напрям (Наука і життя,
1958, 4)]; ^ка залізниця прйгород-
ная железная дорога; ~кйй поїзд
прйгородньїй пбезд [На світанку наступ-
ного дня ми сіли в приміський поїзд (Донч.)].
приміта редк. примета [Я тебе пізнаю но
очах, по лицю, По волоссю, по кожній
приміті (Заб.); Таких Ведмедів на приміті
Ще трохи є у нашому повіті (Гл.)]. См.
еще прикмета.

примітати, -таю, -таєш, примести, -мету, -ме-
теш приметать, примести; (на что-нибудь свер-
ху—еще) наметать, намести [Примела сміття
до порога та й покинула, а винести?
(Харьк. — Сл. Гр.)’, Лежить порожняя Тор-
бина, Неначе драная ряднина; Її і в руки
не беруть, А іноді і сміттям приметуть
(Гл.)].

примітйв примитйв [У нас іноді під народним
мистецтво^ розуміють примітив.. Це най-
грубіша помилка (Рил.)].

примітивізатор, -ра примитивизатор [Форма-
лісти і примітивізатори — це, власне ка-
жучи, явища лише зовнішньо протилежні,
по суті ж — одного коріння, однієї осно-
ви (Бажан)].

примітивізація примитивизация.

примітивізм, -му примитивйзм [Декаденти,
виступаючи під фальшивим гаслом нова-
торства і боротьби з примітивізмом, відки-
дали фольклор як матеріал для письмен-
ника або використовували його з реак-
ційно-ідеалістичних позицій (Рад. літер.,
1958,' 1)].

примітивний примитйвньтй [Більшість ро-
бітників дореволюційного Донбасу жила
в примітивних житлах — землянках (Нар.
творч. та етн., 1957, 2); Світ її уявлень
був ще дуже обмежений, і тому бажання
часто були примітивними й згубними
(Дмитр.)].

примітивність, -ності примитйвпость.

примітивно нар. примитйвно [М^йже без-
перервно на кількох столах, примітивно
обладнаних, провадилися хірургічні опе-
рації (Ле)’, Ще коли був [Семен] безпри-
тульним, у нього виробилася звичка трохи,
зовсім примітивно хитрувати (Сміл.)].

примітити см. примічати.

примітка обл. примета [У нас примітка така:
вгадуєш, як сонце заходить, — коли чер-
воно —- буде вітер (Сл. Гр.)]’, Он е в ~ку
кому не замечает кто [Устане ясне
сонце і зайде і знову устане, а Прісьці

і не в примітку (Мирн.)]; у ^-*ку бути
бьіть знакбмьім [Христя придивилася. Зна-
йома хода, одежа трохи в примітку, а па-
рубок наче незнайомий (Мирн.)].

примітка примечание.

примітливий разг. внимательньїй; (подмеча-
ющий ускользающие от других частности,
подробности явлений, фактов) наблюда-
тельньїй, разг. заметливьій [Катя Шубіна
багато чого перебачила в цій закордонній
стороні, ..була примітлива і вірно реагу-
вала на все (Янов.)].

примітний ііриметньїй; (такси, что легко
можно рассмотреть, наблюдать — еще)
заметньїй; (заслуживающий внимация) при-
мечательньїй; (достойньїй особого внима-
ния — еще) достопримечательньїй [Садок з
маленького, ледве примітного пригорка
спускався до самісінького ставка (Н.-Лев.);
Старі замовкли, але надія на пан-
ську ласку ледве примітним промінням
осявала їм серця (Коцюб.); Марія глянула
під ноги на полотно шосе і нічого приміт-
ного не побачила (С^иол.)]; <->на п а м’я т-
к а достопримечательность.

примітність, -ності приметность; примеча-
тельность. Ср. примітний.

примітно нар. приметно; зйметно [А де ко-
рабель наш пробіг, Дорога там довга й
широка.. І ледве примітно для ока Роже-
віє пінистий край (Л. Укр.)]. Ср. при-
мітний.

примічати, -чаю, -чаєш, примітити, -мічу,
-мітиш примечать, приметить; замечать,
заметить [Ану, буду примічать, чи поди-
виться він на мене хоч раз? (Н.-Лев.);

—А я вас і не примітив, — скинувши погляд
на Іїроценка, повернувся він до нього
(Мирн.); Гість хоч довго не буває, та все
примічає (приказка)].

примічений примеченньїй; замеченпьій [Оби-
два вони [козацькі старшини] були примі-
чені королем і тому підкреслено грузько
сиділи в стильних кріселках (Панч)].

примішати см. примішувати2.

примішатися см. примішуватися2.

примішувати1, -шую, -шуєш, примісити,
-мішу, -місиш (о тесте) примешивать,
примесйть.

примішувати2, -шую, -шуєш, примішати,
-шаю, -шаєш (что, чего к чему, куда-нибудь)
примешивать, приметать [Четверо шлях-
тичів зустріли гостей біля входу. Двоє
тримали великі срібні миски, а двоє — ви-
сокі глеки з водою, до якої примішали
східних пахощів (Тулуб)].

примішуватися1, -шується страд. з. приме-
шиваться. Ср. примішувати1.

примішуватися2, -шуюся, -шуєшся, примі-
шатися, -шаюся, -шйєшся 1) примеши-
ваться, приметаться; 2) обл. вмешивать-
ся, вмешаться [Цей непричетний до
нас, не примішується до нас, ходить особе
(Верхнеднепр. у. — Сл. Гр.)]; 3) страд. з.
(несоверш.) примешиваться; ср. примішу-
вати2.

приміщати, -щаю, -щаєш, примістйти, -мі-
щу, -містиш помещать, поместйть; (опре-
делять куда-нибудь — еще) устраивать,
устрбить, разг. пристраивать, пристрбить
[Лікар Кноте.. живе тепер безвиїзно у Вер-
хівці. Його примістили в управительському
флігелі (Риб.); Хоть у кутику десь, кажу,
примістіть мене, бідного чоловіка (Че-
ремш.г**ти в складі помещать,
поместйть на складе, торг, складйровать
(несоверш. и соверш.)} гатити туристів
у готелі поместйть турйстов в гостйнице,
устрбить турисіов в гостйнице.

приміщатися, -щаюся, -щаєшся, примістити-
ся, -міщуся, -містишся 1) разг. устраи-
ваться, устрбиться, разг. пристраиваться,
пристрояться; (садиться где-нибудь, преим.
не очень удобно разг. — еще) примащи-
ваться, примостйться [Стара мадьярка во-
ліла на зиму приміститися у чужій теп-
лішій хаті (Мак.)} Позаду батьків — з
прапором у руці» правда, ще завину-
тим,— примістився Андрій Іванов (Сліол.)];

2) страд. з. (несоверш.) помещаться; устра-
иваться; пристраиваться; ср. приміщати,
приміщення 1) (действие) помещение; устрбш-

ство; ср. приміщати; 2) (здание, комната
и т. п.) помещение [Збільшується будів-
ництво нових шкільних приміщень, у тому
числі шкіл-інтернатів (Наука і життя,
1957, 12)} В напівтемному приміщенні
тихо гуділи машини (*Іорн.)].

примкнення зл. приключение.

примкнути см. примикати.

примкнутися см. приминатися.

примноження приумножение [Здійснення істо-
ричних рішень лютневого Пленуму ЦК
КПРС викличе нове бурхливе зростання
соціалістичного сільського господарства,
стане найважливішою умовою примножен-
ня сільського багатства і побудови кому-
нізму в нашій країні (Колг. Укр., 1958, 4)].

примножити см. примножувати,
примножитися см. примножуватися,
примножування приумножение.

примножувати, -жую, -жуєш, примножити,
-жу,-жиш приумножать,приумножить [Кож-
на гідротехнічна споруда, особливо в склад-
них умовах Сибіру, — це своєрідна школа
і лабораторія, яка примножує досвід ра-
дянського гідробудівництва (Наука і жит-
тя, 1956, 8)} Радянська людина здійснить
багато славних діл, які примножать велич
Вітчизни (Рад. Укр., 1954, /)].

примножуватися, -жується, примножитися,
-житься приумножаться, приумнбжиться
[Колосок до колоска, жменя зерна до
жмені, — примножується безцінним золо-
том багатюща скарбниця радянської землі
(Волош.)].

примова, зтн. уст. заговор.

примовити1, -влю, -виш разг. примблвить
[Тут і я примовила (Барв.)].

примовити2 см. примовляти2.

примовитися см. примовлятися1.

примовка прибаутка, разг. прислбвье; (то,
что приговаривают, обл. — еще) приговбр;
(обьічно предисловие к сказке позз. — еще)
прйсказка, обл. погудка [— Піду, кажу,
одвідаю Одарку, ради білого дня... — Ра-
ди білого дня, таточку! Так скучилася
за твоєю примовкою (Ле)} Як йому не

відповісти.. На юнацькі жарти хвацькі,
На веселії примовки? (Ус.)].

примовкати, -каю, -каєш, примовкнути, -ну,
-неш примолкать, примблкнуть; (на время—
еще) приумолкать, приумблкнуть [Настя
з кожним днем примовкала та притихала
(перекл. з Вовчка)} Він примовк, мабуть,
пригадуючи якісь подробиці, які вріза-
лись йому в дитячу пам’ять (Смол.)} Ущух-
не вітер — і воно [дерево] примовкне,
дрімає (Вас.)].

примовклий примблкший, примо лкнувший;
приумблкший, приумб лкнувший	[Дідок

вийшов з машини останнім і неохоче,
саме в ту хвилину, коли ііримовкЛий і за-
цікавлений натовп хлопців та дівчат ото-
чив нас (С^иол.)]. Ср. примовкати.

примовкнути см. примовкати.

примовляти1, -ляю, -ляєш приговаривать [А
титарівна зострічає, Приспівує, примов-
ляє: — Чи не той це Микита, Що з вильо-
тами свита? (Шевч.)].

примовлйти2, -ляю, -ляєш, примовити, -влю,
-виш 1) зтн. уст. заговаривать, загово-
рйть [— Домніка примовить тобі боляч-
ку! — обізвався батько (Фр.)]} 2) (кого)
(приходить к соглашению относительно
чего-нибудь) обл. договариваться, догово-
рйться (с кем), уговариваться, уговорй-
ться (с кем), уславливаться, услбвиться
(с кем).

примовлятися1, -ляюся, -ляєшся, примови-
тися, -влюся, -вишся обл. 1) (приходить к
соглашению относительно чего-нибудь) до-
говариваться, договорйться, уговариваться,
уговорйться, уславливаться, услбвиться
[А піп мені каже: — Тимоше! У Макухах
дяк вмер, — оженись та й просися на
його місце. Я за тебе примовлюсь (Вовч.)]}
2) (чим и без дополнения) говорйть, ска-
зать (что); вмешиваться [в разговбр], вме-
шаться [в разговбр] [Бабуся примовиться
своїм словцем, і, дивись, Горпина як слід
і побалакає з Мотрею (Мирн.)} — Кому
воля, а кому неволя!.. — Та вам вже
все рівно, діду: ви давно вже вільні, —
примовивсь Грицько (Мирн.)].

примовлятися2, -ляється страд. з. разг. при-
говариваться [Іван Бриль зам’явся.^ Все
старе, що примовлялося батьками й ді-
дами до благословення, тепер неначе до
пуття не йшло (С-мол.)І.

примбвчати, -чу, -чиш разг. промолчать,
разг. смолчать [А ще він, Клим, ..не то
щоб примовчати та схитрувати, як то
вміють інші люде, — взяв, та так зразу й
ляпнув (Вас.)].

примогтй, -можу, -можеш и (реже) примог-
тйся, -мбжуся, -мбжешся обл. смочь, бьіть
в сйлах [Вже більш мати нічого не при-
могла казати, голосу в неї не хватило,
неначе важка рука душила її (Вовч.)}
— Приніс я тобі грошенят крихту: п’ять
карбованців.. — Спасибі, брате. Не знаю,
коли вже я приможуся тобі вернути (Вовч.)}
Приміг би, в ложці води втопив! (Ном.)].
примокати, -каю, -каєш, примокнути и редк.

примокти, -кну, -кнеш поцмокать, под-
мбкнуть.
примоклий подмбкший, разг. подмбклшй.
примокнути, прнмбкти см. примокати,
примолбчувати, -чую, -чуєш, примолотйти,
-лочу, -лбтиш разг. примолачивать, примо-
лотить.

приморгувати, -гую, -гуєш, приморгнути,
-ну, -неш подмйгивать, подмигнуть [Ра-
дивон щиросердо всіх запрошує — буде
риба, мед і до риби дещо знайдеться —
приморгує (Горд.)].

приморений примдренньїй [За столом, як
сиділи, так і сидять за картами. Тільки
немов трохи приморені обличчя (Вас.)].

приморець, -рця примдрец [Приморці ози-
ралися на північ, де хвилину тому блисну-
ло гадюче око підводного човна (Куч.)].

приморити, -морю, -мориш приморить.

приморожений 1) приморбженньїй; 2) озноб-
ленньїй; обморбженньїй; прихваченньїй;
подморбженньш [Привели його додому, роз-
зули, почали розтирати снігом примороже-
ні ноги (Шиян); Василь Іванович підпов-
зав по осінній примороженій траві (Янов.);
Приморожені ягоди були надзвичайно смач-
ні (Тулуб); Дівчата звечора накладали
вози, щоб удосвіта по примороженій до-
розі вивезти (Горд.)]. Ср. приморожувати
1—2.

приморожувати, -жую, -жуєш, приморозити,
-рожу, -рбзиш 1) примораживать, примо-
розить [Очі древньої верби заплющені,
здається, що сльози тільки тому не ллються,
що мороз приморожує їх до кори ... (Янов.)];
2) (подвергать действию мороза) разг. озноб-
лять, ознобить; (сильнеє) обмораживать,
обморозить; (о растениях: повреждать мо-
розом разг. — обьічно) прихватьівать, при-
хватйть; (портить морозом) подморажи-
вать, подморбзить [Одного разу Христя
приморозила ноги (Мирн.)];	3) (безл.:

о наступлении холода, мороза) подморажи-
вать, подморбзить [Весна видалася хо-
лодна. Світанками все приморожувало
(Колг. Укр., 1956, 2); На зиму тільки, як
уже приморозить, вертався я в батьківську
хату (Стор.)].

прйморозок, -зку, мн. ч. приморозки, -ків
заморозки (только мн. ч.), утренник, за-
зймок, (чаще мн. ч.) зазимки [Помітно
спадав приморозок, спітнів і розм’якав
під ногами насичений водою пісок (Ле);
Все частіше і частіше приморозки вибі-
лювали аеродром сріблястим інеєм (Соб-
ко)].

прйморозь, -зі йзморозь, йней [Ще скрізь
на гіллях приморозь, а зійде та вигріє
сонечко — закапле з стріхи (Вовч.)].

приморський приморений [Дзижчить комар,
і запахом гнилиці Приморський вітер
дише у лице (Бажан); Шумить на сотні
кілометрів приморська тайга (Довж.)].

Приморський край геогр. Приморений край,
примор’я примбрье [В примор’ї всюди піді-
ймалось повстанство (Гонч.)].

Примор’я геогр. Примбрье.
примостйти см. примощувати,
примостйтися см. примощуватися,
прймостка обл. скамья (приставленная к чему-
нибудь); настил; (на возвьішении — еще)

помбет, подмбетки (мн. ч.) [Христя увійшла
в садок і сіла спочити на першій примостці
у холодочку (Мирн.); В кутку під божни-
цею замість стола стояла узесенька при-
мостка на чотирьох паколах, убитих в
землю (Мирн.); Якраз напроти дверей
помощена була височенька прймостка, на
котрій спереду рядком уже стояли арф’ян-
ки (Мирн.)].

примочений примбченньїй [Ось уже війнуло
з шляху характерним запахом примоченої
гарячої пилюки (Гонч.); Гірка та важка
ти, хліборобська долеї ..Потом та крива-
вицею примочена! (Мирн.)].

примочйти см. примочувати.

примочка примочка [Він., раз за разом міняв
холодні примочки на голові (Трубл.)].

примочувати, -чую, -чуєш, примочйти, -мочуу
-мочиш примачивать, примочйть [Нетвердою
ступою добрався він до миски, налив в неї
води і почав хлюпостатися, примочуючи
найбільше голову (Мирн.); Тільки як
виймуть хліб з печі та примочать, і піде
пара, вона ту пару вдихає (Барв.); Тільки
одна гора чорна, Де сіяла бідна вдова.
Де сіяла, волочила, Слізоньками примо-
чила (народна пісня)]; ~чйти обновку,
успіх и т. п. разг. сприснуть обновку,
успех ит. п. [Малинін: ..Відсвяткуємо
цей перший успіх, зап’ємо його, примочимо,
" щоб міцно сторінки в повісті трималися!"

(Собко)].

примощений примощенньїй [Край берега, на
двох з’їжджених колесах, примощена клад-
ка (Десн.)].

примощувати, -щую, -щуєш, примостйти г
-мощу, -мостиш разг. цримащивать, при-
мостить [Усі товпились коло човнів, кож-
ний хотів скоріш зайняти місце, примо-
стити свої клунки (Коцюб.); Не на те при-
мостила її доля там [в панському дворі],
щоб на волі рости, ..а щоб підставляти свою
спину під нагальну працю (Мирн.)].

примощуватися, -щуюся, -щуєшся, примо-
ститися, -мощуся, -мостишся разг. при-
мащиваться, примостйться [Тарас теж при-
мощується під в’язом і змальовує ставок
(Іван.); Він примостився на купі цегли й став
дивитись, як працює дочка (Донч.); В семи
верстах від Мар’янівки примостився Ве-
селий Кут (Мирн.)].

примрітися и примріятися, -ріюся,-рієшся при-
грезиться, разг. погрезиться, привйдеться;
(явиться в воображении, показаться разг. —
еще) примерещиться, причудиться [Тож
не питайте, що мені іще примріялось в
блакитному сіянні (Л. У«р.)І.

примружений прищу ренньїй, сощуренньїй,
прижмуренньїй [Марія дивилася примру-
женими учима на поле (Куч.)].

примружено нар. прищуренно, прижмуренно
[Прикурюючи од його цигарки, він., при-
мружено глянув на Іраклія (Головко)].

примружити см. примружувати,
примружитися см. примружуватися,
примружувати, -жую, -жуєш, примружити,
-жу, -жиш прищуривать, прищурить, со
щуривать, сощурить, прижмуривать, при-
жмурить [Він примружував очі, вдивляю-
чись, ніби хотів упевнитись, щоб не по-
милитись (Ле); Вгорі, між віттям осокора,
.просвічували клаптики неба — такої слі-
пучої блакиті, що хотілось примружити
очі (Донч.)].

примружуватися, -жуюся, -жуєшся, примру-
житися, -жуся, -жишся прищуриваться,
прищуриться, сощуриваться, сощуриться,
прижмуриваться, прижмуриться [Він при-
мружувався, немов від різкого вітру
(Бойч.); Очі примружились, стали хо-
лодні й колючі (Шиян); А вдалині, мов
акварелі, — Примружились гаї, замисли-
лись оселі... (Тич.)].

примудрйтися см. примудрятися.

примудрувати, -рую, -руєш разг. придумать
[1-й голос: ..Так от же він примудру-
вав так хитро, В таку містину ворогів
загнав, Що легко там було їх подолати
(Самійл.)].

примудрятися, -ряюся, -ряєшся, примудри-
тися, -рюся, -рйшся изловчаться, излов-
чйться; (приобретать навьік, ловкость в
чем-нибудь разг, — еще) приловчаться, при-
ловчйться, наловчйться (только соверш.);
(уметь делать или получать что-нибудь
малодоступнеє, трудное) разг. умудря-
ться, умудриться, примудряться, примуд-
рйться [Один [козак] примудрився був
зловити ошелешеного Анатоля за халяву
(Кач.); Він примудрився фарбувати міш-
ковину в різні кольори і шити з неї шта-
ни й тужурки (Бойч.); Назустріч катерові
поспішав строкатий ланцюжок постатей,—
а збоку неодмінні хлопчаки, що примудря-
лись першими скочити на верхню палубу
(Жур.)].

прймула бот. (Ргітиіа Ь.) прймула [Палали
на вікні герані Та примули (Рил.)].

примулити, -лить занестй йлом.

примуровувати, -рбвую, -рбвуєш, примурува-
ти, -рую, -руєш пристраивать [из камня (из
кирпича)], пристрбить [из камня (из кир-
пича)].

прймурок, -рка редк. 1) карниз [у печки]
[Каганець стояв на примурку (Кундз.)];
2) [каменная] пристройка.

примурувати см. примуровувати.

примус*, -су (действие и состояние) при-
нуждение, понуждение [Історія показує,
що держава, як особливий апарат приму-
су людей, виникала тільки там і тоді, де
і коли з’являвся поділ суспільства на
класи.. (Ленін)]; без <^су (в значений нар.)
без принуждения; (вполне естественно —
еще) без понуждения, непринужденно [Ху-
дожник обирає шлях служіння народові
вільно, без примусу, з власного переко-
нання і покликання, з веління душі й
серця (Хрущов); Летять голоснії пісні,
І ллються, і ллються без примусу, вільно,
Недбалі про славу й вінки (Л. Ук/>.)];
8 ~СУ (в значений нар.)попрйнуждению,разг.
из-под палки; (уст. — еще) невблей [Служив
я в армії й служу Не з примусу, а щиро, Й
лишився в ній, бо дорожу В житті найбіль-
ше миром (Воскр.)].

прймус2, -са (нагревательний прибор) примус [З
кухні долинає тихе шипіння примуса (Шовк,)].

примусити см. примушувати.

прймусний дрймуснбій. Ср. прймус2.
примусовий принудйтельньїй, книжн. уст.

понудйтельньїй; (производящийся не по соб-
ственному желанию — еще) подневбльньїй
[Хто не жив посеред бурі, не збагне журби
безсилля, той не знає всеї муки примусо-
вого безділля (Л. Укр.); Поряд із сіль-
ським господарством на Україні розвива-
лась промисловість, в якій в першій чверті
XIX ст. застосовувалась переважно приму-
сова кріпосна праця (Іст. Укр. РСР)];
~ві заходи мерьі принуждения; <^ві
роботи принудйтельньїе раббтьі.

примусовість, -вості принудйтельность; под-
невбльность [Говорячи про «надлюдини
совість», ти [фашист] визнаєш лиш силу й
примусовість? (Тич.)]. Ср. примусовий.

примусово нар. принудйтельно.

прймусом нар. разг. наейльно; (без согласия
уст. — еще) невблей [Він підвів Варвару
до ослона і примусом посадовив її (Смол.);
Катерина: Одна дівчина мені розпо-
відала, що Галушка примусом хоче видати
дочку заміж за якогось спекулянта (Корн.)].

прпмутніти, -ніє помутнеть [слегка] [При-
мутніли од туги дідові очі (Вас.)].

примушений 1) прич. принужденньтй, по-
пу жденньїй; вьїнужденний [К е м б л ь:
..Та все одно — був чи не був на раді, а
вже коли громада вся рішає, то всяк при-
мушений рішинця слухать (Л. Укр.)];
я ~ний зробйти це я вьшужден
сделать ато; ср. примушувати; 2) прил.
принужденньтй [Руфін з слабким приму-
шеним усміхом мовчки потакує головою
(Л. Ук/>.)];	манери принужден-

ньте манери; <~па розмова прину-
жденньїй разговбр.

примушеність, -ності принужденность, (ре-
же) принуждбние.

примушення принуждение.

примушено нар. принужденно [П а р в у с
примушено: Прости мені, мій брате
(Л. УкЛ)].

примушування принуждение, понуждение;
вьінуждение; наейлование [Держава — це
установа для примусу. Раніше це було
присилування всього народу купкою бага-
тіїв; а ми хочемо перетворити державу в
установу для примушування чинити волю
народу (Ленін)]. Ср. примушувати.

примушувати, -шую, -шуєш, примусити, -му-
шу, -мусиш принуждать, принудить, по-
нуждать, понудить; (сильнеє) винуждать,
вйнудить; (ставить в необходимость де-
лать что-нибудь) заставлять, заставить;
(только несоверш, — еще) наейловать, не-
волить, уст. нудить [Руфін закушує
з досади губу, але зараз же примушує
себе до привітнішого виразу і підходить
до Крусти (Л. Укр.); Наполеон в Тільзіті
примусив німців до нечувано ганебних
умов миру (Ленін); Ганна грала, ..приму-
шувала рояль розказувати про розбиті
надії і глибоке горе (Собко); О р лов:
..Природу Євген Микитович примусив пра-
цювати на п’ятирічку (Корн.)]; ~ти
здригнутися заставлять, заставить
вздрбг. уть; приводить, привестй в содро-
гание; ~ти попріти разг, вгонять,
вогнать в пот; ~ти почервоніти
кого заставлять, заставить покраснеть
кого, рйзг. вгонять, вогнать в краску когб
[Сей тонкий натяк примусив мене почерво-
ніти (Л, Укр.)]; г^тп тікати застав-
лять, заставить бежать; обращать, обра-
тйть в бегство.

прймха прйхоть; (неожиданно появившеєся не-
мотивированное желание — еще) каприз;
(дурь разг, — еще) блажь; (чудачество —
еще) причуда; (излишняя затейливость,
замьісловатость редк. — еще) вмчура, (чаще
мн. ч.) вьічурьі [Очевидно, одяг — це одна
з тих нестрашних примх, які має чи не
кожна людина (Шовк.); Се не жіночі прим-
хи: велике нещастя нам сталось! (Вовч.);
В наш вік радянська людина творить ге-
ографію по своїх задумах, диктує природі
свої закони, її сліпим примхам проти-
ставляє свою свідому волю (Волош.); Він
з дитячої примхи може загубити все (Ко-
зач.); Вся його сила пішла на чужу ко-
ристь, ..на дорогі панські примхи та ви-
требеньки (Н.-Лев.)].

прймхати, -хаю, -хаєш прйхотничать; капрйз-
ничать; блажйть; причудничать [Як почне
він примхати, то ти й рученьки попустиш
(Вовч.)]. Ср. прймха.

нримхлйвий прихотлйвьій; капрйзньїй; при-
чудливьій; вйчурньїй; (необоснованно тре-
бовательньїй в вьіборе чего-нибудь — еще)
разббрчивьій; (со странньїм нравом — обьіч-
но) своенравньїй, уст. своеобмчншй [Я ні-
коли не бачив, як ти ревнуєш. Ти така
зараз хороша. І схожа на примхливу
дівчинку (Руденко); Оце і є він — березень
місяць. Перший примхливий місяць весни!
(Коп.); Вони створювали на клумбах прим-
хливий візерунок (Собко); Невірно зобра-
жують Івана Володимировича оті, що ма-
люють його сердитим, примхливим діду-
ганом (Гонч.); Місцеві старожили з досвіду
твердили, що характер у Прип’яті прим-
хливий і впертий (Верги.)]. Ср. прймха.
примхливість, -вості прихотлйвость; причуд-
ливость; вьічурность; разббрчивость; свое-
нравие, своенравность [Пому чомусь рап-
том закортіло теж докорити Оксані за її
безтурботність, примхливість (Ваги); Реа-
лістичність трактування того чи іншого
мотиву у східнослов’янському образотвор-
чому мистецтві поєднується з примхли-
вістю загальної композиції речі (Нар.
стар. іст. УРСР)]. Ср. примхлйвип.

примхливо нар. прихотлйво; капрйзно; при-
чудливо; вьічурно; разббрчиво; своенравно
(Ця невеличка річка в’ється надзвичайно
примхливо (перекл. з Тургенєва); Такі ж
довгі й чорні вії, такі ж примхливо зігнуті
брови були в матері Марка (Ст.); В його
[марева] хвилях примхливо тремтіли да-
лекі полукіпки й постаті женців (Козач.)].
Ср. примхливий.

примчати, -чу, -чйш 1) (бьістро доставить
кого, что) разг. примчать [Шатнулись,
різних трав нарвали, Зцілющої води при-
мчали (Котл.)]; 2) разг. примчаться; при-

мчать, принестйсь; пригнать [До Тарасової
майстерні захекана примчала Оленька
(Ільч.); Сам гетьман примчав до загону,
коли діло вже закінчили (Ле)]; ср. и см.
еще примчатися.

примчатися, -чуся, -чишся примчаться, разг.
примчать, принестйсь; (на чем-нибудь обл.—
еще) пригнать [Гриць прийшов до Давида
Марковича сам. Власне, не прийшов, а
примчався (Шовк.); Сумують обидві бідо-
лашечки. Коли ж справді Грицько з’явив-
ся й примчавсь до Настусі (Барв.)].

прим ’яти см. примішати.

прим’ятий примятьій [Стебла були втоптані,
прим’яті (Цюпа); На його прим’ятому,
втомленому лиці блукала посмішка (Шовк.)].

прим’ятина вмятина [На чільному [танку]
чітко вирізнялись., прим’ятини й дряпини
на броні (Борз.)\.

прим’ятися см. приминатися.

принагідний редк. случайньїй; соответствую-
щий [случаю] [3 принагідних натяків са-
мого Міхонського та з оповідань інших
товаришів він знав, що Міхонський був
емігрантом із Росії (Фр.); І раптом Захар
схопився.. і пішов навприсядки перед
Катею, приспівуючи якісь принагідні ви-
требеньки (Ле)].

принагідно нар. при случае, разг. между прб-
„ чим; (одновременно с чем-нибудь) попутно
[Принагідно Артем хотів порадитися з
Перліним, розказати йому про свої вина-
хідницькі плани (Шиян); Представник
Херсонської Ради робітничих депутатів
тут же принагідно вручив полкові револю-
ційний прапор за його бойові заслуги
(Гонч.)].

принада 1) рьіб., охотн. приманка; (то* чем
прикармливают — еще) привада [Остап:
..Ходім, я там принаду кинув... Риби
там о-го-го-го... (Корн.); З ДенисОхМ спільну
ми пр наду засипали — Пшеницю, зва-
рену уміло, та горох (Рил.)]; 2) (перепи-
то, что маниш, прислекает) приманка;
(сильнеє) соблазн; (привлекательная сто-
рона) прелесть [Перша монархічна Дума,
булигінська Дума, була принадою, яка
мала відвернути народ від революції
(Ленін); Живоття само по собі, вже тим,
що воно живоття, має в собі велику при-
наду, велике щастя (Н.-Лев.)]; <*>да н о-
в и з н й прелесть новизни; <^ди сіль-
ського життя прелести деревен-
ской жйзни; жіночі ~ди ирон. жен-
ские прелести.

принаджений 1) приважепньїй; приманенньїй,
приманенньїй; прикбрмленньїй [Он заєць,
ніби тінь, крізь присмерковий дим Кра-
деться, клевером принаджений густим
(Рил.)]; 2) привлеченньїй; приманенньїй,
приманенньїй; увлеченньїй; подкупленньїй.
Ср. принаджувати 1—2.

принадження рьіб., охотн. привада, прикар-
мливание, прикорм, прикбрмка.

принаджування рьіб., охотн. привада, при-
кармливание, прикорм, прикормка.

принаджувати, -джую, -джуєш, принадити,
-джу, -диш 1) приваживать, привадить;
(подзьівать, привлекая чем-нибудь) разг.
приманивать, приманить; (рьіб, животньїх—
еще) прикармливать, прикормить [Мати:
...Та що ж, принаджуй ту погань лісову,
то ще діждешся колись добра! (Л. Укр.)\
Коли б літала пташкою, був би золотим
просом принадив (Вовч.)]’, 2) (перен,: рас-
полагать к себе) привлекать, привлечь,
разг. приманивать, приманить, (сильнеє)
увл екать, увлечь; (вьізьівать чем-нибудь
симпатии — еще) подкупать, подкупйть
[Солона прохолода принаджувала гостей,
і вони, замовивши собі каву, тислись біля
вікон або сідали на веранді (Коцюб.)’
Мене не принаджують, признатись тобі,
навіть урядницькі чини та хрести (Н.-Лев.)’,
Вона мене чарувала-принаджувала, я
вбачала в ній несвідомого поета
(Барв.)].

принаджуватися, -джується страд. з. при-
важиваться; приманиваться; прикармли-
ваться. Ср. принаджувати 1.

принадити см. принаджувати.

принадитися, -джуся, -дишся разг. пова-
диться [Принадився вовк до овець
(Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].

принадливий см. принадний,
принадливість см. принадність,
принадливо см. принадно.

принадний, редк. принадливий привлекатель-
ньій; (полньїй очарования — еще) прелест-
нкй, уст. прельстйтельньїй; (полньїй по-
коряющего влияния книжн. — еще) обая-
тельннй, пленйтельньїй; (обещающий вьі-
годьі, успех, удовольствие — еще) соблаз-
нйтельньїй, заманчивьій, книжн. манящий,
разг. завлекательньїй; (влекущий к себе,
возбуждающий интерес книжн* — еще) при-
тягательньїй; (вьізьівающий симпатии, бла-
го приятное отношение к кому-нибудь, к
чему-нибудь — еще) располагающий, разг.
подкупающий; (очень хороший) завйдньїй;
(вьізьівающий горделивое чувство) лестнмй
[Яке ж чудове й принадне місто примор-
ський Таганрог..І(Сл<ол.); Господарка, досить
принадна молода якутка, турбувалась коло
самовара (Граб.)’, Іван Сергійович почав
малювати принадливі картини осінньої при-
роди (Донч.)’, Товаришу! І все ж зійшла
вона, твоя зоря^ принадливого щастя
(Пере.)’, Десь дожидало мене таємне, бли-
скуче, принадне, як чари, життя (Вас.)’,
Любила вона його таким за думки його
дивні й принадні, за його слова солодкі
про казкову красу прийдешнього світу
(Сміл.)’, Пропозиція зварювати статори ду-
же принадна, але небезпечна (Собио)].

принадність, -ності, редк. принадливість,
-вості привлекательность; прелесть; обая-
тельность, обаяние, пленйтельность; соб-
лазнйтельпость, заманчивость; завлека-
тельность; притягательность [Чудовий,
лагідний усміх., заіскрився в його вели-
ких очах, додаючи їм ще більше краси
і принадності (Фр.)', Краса природи, при-
надність жінки, чари музики і слова —
все це котилось, як хвилі в далекому морі
(Коцюб.)’, В цих блуканнях без мети існува-
ла приємна принадність (Риб.)]’, ~ть
н о в и з н й прелесть новизни; ^ть

обличчя прелесть лица. Ср. принад-
ний.

принадно, редк. принадливо нар. привлека-
тельно; прелестно; обаятельно, пленйтель-
но; соблазнйтельно, заманчиво; маняще;
р асполагающе; подкупающе; завидно; ле-
стно [Андрієві було ніяково; Маланка
казала правду, але йому так хотілось
риби, юшка так принадно пахла, що ніздрі
його тремтіли і роздувались (Коцюб.)\
Трави принадно синіли у лузі (Нагн.)*
Стрий не то шумить, не то журчить при-
надливо, котячи по камінню свої кришта-
леві води (Фр.)]. Ср. принадний.

принадонька уменьш. от принада 1 [Під де-
ревом пшоно розсипане лежить; Голод-
ний Голубок зрадів, не оглядівся — Під
сіточкою опинився. Бо то принадонька
була (Гл.)].

принаймні, обл. принаймі, принамені нар. по
крайней мере; (не меньше чем — еще) по
меньшей мере, хоть бьі, разг. хотя бьі,
по крайности, (реже) плохо-плохо [Дні-
стре, водо каламутна, Винеси на волю!
Або втопи принамені, Коли така доля
(Шевч.)’, Дров у баби в дворі багацько.
Видно, що тут у Карпатах є й свої вигоди:
люди принаймі не мерзнуть зимою в ха-
тах (Н.-Лев.)’, Вона йшла сама, і так жваво
про щось говорила, наче круг неї було,
принаймні, з десяток слухачів (Жур.)’,
Але глядіть, щоб панна була багата; щоб
батько дав принаймні тисячу карбованців
(Н.-Лев.)].

приналежати, -жу, -жиш принадлежать.

приналежний 1) принадлежащий; бути
~ним до чого принадлежать [к] чему
[У мене бувають не раз поодинокі почуття,
справді, немов які загублені, заблукані
в людськім серці тони, котрі не знають,
до котрої мелодії приналежні, де їм при-
стати (Коб.)]’, 2) обл. соответствующий
[К а й Л е т і ц і й..: Руфіне, мої думки
нікому не відомі, а ділом я закону не ла-
маю, та й іншому ламати не дозволю, поки
того закону не скасує в дорозі правній
приналежна влада (Л. У«/?.)]; ^ні до
себе соответствуют один другому [—Мені
вона загадка. — Мені — ні, Маню. Вона
лиш несвідомо бореться проти впливу
його спокійної, але перемагаючої вдачі.
Ці два характери приналежні до себе
(Яоб.;].

приналежність, -ності 1) принадлежность
[Семен Голубар мав уже не тільки свої
двадцять два роки, але й почесну соціаль-
ну приналежність — робітник-гірник! (Ле)’,
Розташування цього будинку на території
залізничної зони., свідчило про його при-
належність до майна наркомшляхів
(Трубл.)]’, з а г^тю по принадлежности;
2) (вещь, представляющая часть, необходи-
мьій составной елемент чего-нибудь) редк.
принадлежность.

принамені см. принаймні.

принародно нар. разг. публйчно; при всех
[Заплакану жінку востаннє обняв і поці-
лував принародно (Ле)’, В мене кінь за-
і сікся, так я перев’язував, щоб старшина
не загледів та не виганьбив принародно
(Гонч.)],

принатурити см. принатурювати.

принатуритися см. принатурюватися.

принатурювати, -рюю, -рюєш, принатурити,
-рю, -риш обл. приучать, приучйть [Бать-
ко принатурив його до чумацтва (Харьк.
з. — Сл. Гр.)].

принатурюватися, -рююся, -рюєшся, при-
натуритися, -рюся, -ришся обл. приуча-
ться, приучйться; (вьірабатьівать в себе
навик к чему-нибудь — еще) приноравли-
ваться, приноровйться; (применяться к
чему-нибудь, к кому-нибудь) приспособля-
ться, приспосабливаться, приспособиться
[А ось сусіди: чи вони уміли робити зем-
лю? все, було, чужі роблять, а далі по-
троху принатурились, то й сами почали
робити (Лебед. у. — Сл. Гр.)] До кожного
принатурюватися треба (Горд.)].

приндитися, -джуся, -дшпся разе, хорохбри-
ться; (сердиться; привередничать) фам.
фуфмриться; (артачиться) вульг. кобени-
ться [Чого ти чванишся? Старці, злидні,
животи з голоду присохли до спини, а воно
приндиться... (Коцюб.)] Уляна неприязно
мовчала, приндилася (Горд.)].

приневолений принужденньтй, вьшужден-
нмй; приневбленньїй [Колись давно ще
дід потрапив у цю країну і — невідомо, чи
з власного бажання, чи приневолений —
залишився тут жити (Донч.)', Я принево-
лений жити в глуші на фермах, бо кожний
новий емігрант, який приїздить тепер до
Канади, іде обов’язково на один рік пра*
цювати на ^ерму (Рад. літер., 1958, 5)].
Ср. приневолювати.

приневолювати, -люю, -люєш, приневолити,
-лю, -лиш разг. принуждать, принудить,
вьінуждать, віянудить, разг. неволить, при-
неволивать, приневолить [Як дочка за-
хоче. Я не приневолюю її ні за кого, поло-
жився на неї (Квітка)] Вона хоче закон
ламати, а я не хочу!.. І їй не дозволю. Не
хоче по-доброму — приневолю! (Вас.)\.

принесений принесеннмй; притащенньїй [Вчу-
лись їй, мов принесені вітром на променях
сонця з зеленого саду, веселі музики, пісні
(Н.-Лев.)] Принесений з собою груз гра-
нат Начальнику тоді здавав солдат (Ба-
жан)]. Ср. приносити 1.

принесення принесение, разг. принос; ^ня
вжертву (кого, чого) принесение
в жертву (кого, чегб); ~ня присяги
принесение присяги.

принести см. приносити.

принестйся см. приноситися.

принижати см. принйжувати.

принижатися см. принижуватися.

принижений 1) прич. принйженнмй; унй-
женньїй; умаленньїй; урбненньїй [Вона
не глянула навіть в його сторону. Піш-
ла алеєю, велична і недосяжна, а він
лишився, принижений, спантеличений
(Риб.)] Хлопець знав, що в світі існує
приниження людини людиною. Такою при-
ниженою людиною був і його батько
(Скляр.)]] ср. принйжувати; 2) прил. при-
нйженньїй; (раболепно смиренний — еще)

унйженньїй; (угнет'енний несчастьями,
обидами — еще) унйженньїй [Він з оги-
дою почував, як неприємно дрижать у
нього коліна, а спина сама гнеться на при-
нижений улесливий поклін (Панч)] Про
принижене становище негрів нічого й го-
ворити: американська буржуазія в цьому
відношенні нічим не краща від буржуазії
інших країн (Ленін)] Що вдіє раб приниже-
ний, нещасний, Як буде проповідь читать
своїм панам? (Л. Уир.)].

приниженість, -ності принйженность; унйжен-
ность; униженность [Ніколи приниженість
духу, обезсилення не найдуть у неї спів-
чуття (Коб.)]. Ср. приийжений 2.

приниження принижение; унижение; ума-
ление [Культ особи суперечить принципові
колективності керівництва, веде до при-
ниження ролі партії, її керівного центру
(50 років КПРС)] В жодній країні у світі
селянство не переживало і після «визволен-
ня» такого розорення, таких злиднів, та-
ких принижень і такої наруги, як у Росії
(Ленін)] Важка, виснажлива праця на
експлуататорів — капіталістів і поміщи-
ків, приниження гідності людини.. — ось
що знає трудова людина в капіталістичних
країнах (Рад. Укр., 1958, V//)]. Ср. при-
нижувати.

принижено нар. униженно [Мблодший [Са-
пі га] вже втратив свою войовничість і при-
нижено просив козака, щоб про його полон
сповістили княгиню Вишневецьку, вона
дасть за нього будь-який викуп (Панч)].

принижування принижение; унижение; ума-
ление. Ср. принйжувати.

принйжувати, -жую, -жуєш и (реже) прини-
жати, -жаю, -жаєш, принйзити, -нйжу,
-нйзиш принижать, принизить; (оскорб-
лять самолюбие, достоинство — еще) уни-
жать, унйзить, перен. книжн. умалять,
умалить; (дискредитировать) перен.
ронять, уронйть [Релігія принижує гідність
людини, і в цьому її негативна, реакційна
роль у нашому суспільстві (Наука і життя,
1956, 3); Те, що ви, офіцер гинучої армії,
віддали честь цьому сержантові, не повин-
но анітрохи принижувати вас (Гонч.); Ти
хочеш принизити, розтоптати почуття од-
нокласниці, своєї товаришки по школі!
(Донч.)]] ~ти свою гідність ро-
нять, уронйть своє достоинство; г*^ти
себе увижаться, унйзиться [Арсец ро-
зумів, що принижує себе, але недаром ка-
жуть, потопаючий за соломинку хапається!
(Дмитр.)].

принй жувати ся, -жуюся, -жуєшся и (реже)
принижатися, -жаюся, -жаєш ся, принй-
зитися, -нйжуся, -нйзишся 1) унижаться,
унйзиться [— Як ти живеш? — Поки сили
були — робив. А тепер передав майстерню
синові. Ой, скільки довелося задля його
вклонятися й принижуватися... (Тулуб)]]
2) (становиться смирним, покорним) сми-
ряться, смирйться [А ще тяжче на брата
дивитись, Як бідує на власній землі, Як
принизивсь у рабській покорі (Стар.)]]
3) страд. з. (несоверш.) принижаться; уніг
жаться; умаляться; ср. принйжувати.
принйжуюче нар. унижающе.

принижуючий унижающий [Я ніколи не ви-
тримую до кінця фальшивого або прини-
жуючого мене становища, і коли не можу
просто встати і піти, то вириваюся, рвучи
своє серце та, певне, й чуже ранячи
(Л. Укр.)].

принйзити см. принйжувати.

принйзитися см. принижуватися.

прпнйзливий 1) унизйтельньїй [Ярошенко:
..Відповідати ж на анонімки вважаю при-
низливим, а розслідування подібних доку-
ментів— ганебнИїМ (Левада)]] 2) (виражаю-
щий П7>сзрснис)уничтожающий [Принизливим
поглядом зміряла Алілуяженка з ніг до
голови, навіть усміхнулася куточками губ,
і пішла з хати (Ле)].

принизливість, -вості унизйтельность.

прпнйзливо нар. унизйтельно; унижающе
[Гірко, принизливо було Ганні відчути
себе відстороненою, нікому вже не страш-
ною (Гонч.)].

притікати, -каю, -каєш, привикнути, -ну,
-непі привикать, привикнуть; (тесно при-
слоняться — еще) прижиматься, прижаться
[Приникає [віла] вухом скрізь до мурів,
наслухає, чи не чутно гуку (Л. Укр.)]
’ І він [Шевченко] устами спраглими при-
ник До джерела, де грає творчість бурна
(Рил.)] Незчулася й Галя, як приникла
головою на його груди... (Мирн.)].

принйшклий притйхший, притйхнувіпий;
приутйхтпий, приутйхнувший; приумолк-
нувший; присмиривший [Вони попря-
мували через принишкле місто до темної,
мовчазної станції (Скляр.)] Ніхто не помічав
принишклої в темному закутку постаті
(Сміл.)] Осінні дрібні дощі падали на су-
мовито принишклу землю (Стп.)]. Ср. при-
нйшкнути.

припйшкнути, -ну, -неш притихнуть, (не-
много) приутйхнуть; (замолчать на время —
еще) приумблкнуїь; (стать смирньїм) при-
смиреть [І ось, нарешті, рапорти вщухли,
підрозділи принишкли і насторожились,
як перед польотом, і оркестр заграв Дер-
жавний гімн (Гонч.)] В гущавині калино-
вих кущів принишкли снігурі (Ле)] Вітер
принишк у густому очереті понад ставом
(Куч.)] Під лісом принишкло, припало
грудьми до снігу невелике село (Збан.)].

принорбвлюватися, -лююся, -люєшся, цри-
иоровйтися, -влюся, -вйшся редк. прино-
равливаться, приноровйться [Неквапно,
принбровлюючись до ходи коня, Дмитро
ішов біля саней (Ст.)] Атагос Мануйло
навчав хлопця, як приноровитись йому до
верблюдів, як біля них ходити (Гонч.)].

принос, -су разг. принос [Зажерся [піп] з
дяком, ніяк це поділять приносів (Коцюб.)].

приносини, -син разг. приношение [І я бачу
її, бачу ту, кому до страдницьких ніг
клали поети всього світу і всіх століть
найдорожчі свої приносини. Бачу матір
(Рил.)].

приносити, -ношу, -носиш и уст. приношати,
-шаю, -шаєш, принестй, -су, -сені 1) при-
нос йть, принести; (доставлять куда-нибудь
фам. — еще) притаскивать, притащйть [Ко-

ли хворіла Галина, то мати приносила їй
найкращі іграшки (Ле)] Пере л’е с н и к:
.. Будь моя кохана! Звечора і зрана само-
цвітні шати буду приношати (Л. Укр.)].
Вітровий: Візьми казан, принеси води
(Корн.)] Ріки і струмки, які впадають в
озеро, приносять з собою багато піску,
глини, мулу (Фіз. геогр.)] Знайому пісню
нам від берега приніс Легенький вітерець
(Рил.)] Громами гроз одлинула година, що
нахМ весну Жовтневу принесла (Сос.)] Сон
приніс капітану силу й бадьорість (Збан.)]
Спостереження вчених приносили все нові
й нові докази правильності системи Копер-
ніка (Наука і життя, 1959, 1)] Великі
зміни приносить у колгоспне виробництво,
у побут колгоспників використання елек-
троенергії (Колг. Укр., 1955, 4)] Кожна
галузь колгоспного виробництва., повинна
всебічно розвиватися й приносити прибу-
ток (Рад. Укр., 1951, II)] Багато жертв
принесли в боротьбі з капіталом ^російські
революціонери (Ленін)]] гч>тп, г^ти в жер-
тву (в дар) (кого, що) приносить,
принестй в жертву (в дар) (кого, что) [І вона
залюбки приносила в дар незвичайній лю-
дині своє серце і свою покору (Коцюб.)]
Звелів [Еней] з бичні волів пригнати,
..Плутону в жертву принести (Лотл.)];
Г^ТП, ~тй користь принос йть, при-
нестй пользу [Там шматок місця потрібен
під будівлю, котра б приносила більш ко-
ристі (Мирн.)]] ~ти неприємності
доставлять неприятности; <^тй повцн-
н у см. повйшіа 2; ~ти присягу
приносйть присягу; <^ти щастя при-
носить счастье [Хай весна приносить ща-
стя в кожну хату! (Сос.)]; 0 лиха го-
дина внесла! фам. нелегкая принесла!;
2) (давать урожай) приносйть, принестй;
Г^ТИ п л о д й приносйть плодьі, плодо-
носйть; 3) (давать поколение) разг. ро-
ждать, рожать, родйть (несоверш. и соверш.)
[Вона мало не щороку приносила йому то
сина, то дочку (Чорн.)].

приноситися, -ношуся, -носишся, принестй-
ся, -суся, -сешся 1) разг. приносйться,
принестйсь; 2) (только соверш.: очень бьі-
стро прийти, приехать) разг. принестйсь
(разг.), примчаться, разг. примчать;
3) страд. з. (несоверш ) приносйться;
притаскиваться; ср. приносити 1.

приношати см. приносити.

приношений поношенньїй [Еге ж, се таки й
були чоботи. Старі, приношені, маленькі
.чоботи з великими латками (Вовч.)].

приношення уст. 1) (действие) приношение;
2) (подарок) приношение, рит. дар.

принука уст. принуждение, понуждение [Ти
сіяв би слова потіхи і принуки (Фр.)]
Юсип зробив те саме вже без принуки
(Черемш.)].

принукувати, -кую, -куєш и редк. принукати,
-каю, -каєш разг. принуждать, понуждать
[Тут треба все принукувати палицею, на-
таєм, та й тим нічого не вдієш (Н.-Лев.)]
На землі нашого брата значно більше,
аніж пана, і ми повинні принукати його до
праці, а не він нас (Ле)].
принц принц [Мрійливій учительці він зда-
вався казковим принцом, що приплив до
неї з моря (Гонч.)].

принцеса, обл. принцйзна принцесса [Неза-
баром па даху кришталевого замку пока-
зується принцеса (Л. Укр.); — Хіба прин-
цизни ждеш? Я принцизни не жду, а
такої жду, щоб ся не дала парубкові на
підмову (Федьк.)].

принцип, -пу прйнцип, уст. принцйп [Прин-
ципи комунізму полягають в установленні
диктатури пролетаріату і в застосуванні
державного примусу в перехідний період
(Ленін); Грицько з принципу не давав «ба-
бам» у класі руки, — тепер, немов сором-
лячись чогось, стиснув помалу холодні
Галині пальчики (Вас.)]; зводити в
возводйть в прйнцип.

принципал уст. муз. принципал [Юзик з
чудернацьким виразом догідливості, по-
блажливості і підлесливості ставився до
свого принципала (Тулуб)].

принципат, -ту ист. принципат,
принципіальиий см. принциповим,
принципіальність см. принциповість,
принципіально см. принципово
принциповим, прннципіальний принципиаль-
ньій [Він вважався досить серйозною і
принциповою людиною (Збан.); Більшови-
ки вели непримиренну принципіальну бо-
ротьбу проти всіх різновидностей опорту-
нізму в російському і міжнародному ро-
бітничому русі (Біогр. Леніна)].

принциповість, -вості, принципіальність, -но-
сті принципиальность [Більшовицька прин-
циповість — невід’ємна якість партійного
керівництва (Рад. Укр., 1946, IX); Не-
втомна діяльність Леніна, його принци-
піальність і наполегливість, його залізна
воля, що ламала всі перепони на шляху до
наміченої мети, забезпечили	видання

«Пскрьі» (Біогр. Леніна)].

принципово, принципіально нар.	принци-

пиально [Пдеться про два принципово
різні погляди в теорії художнього пере-
кладу (Літ. газ., 1958, І); Як старий вояка,
він принципово ходив тільки у військовому
одязі (Минко)].

принюхуватися, -шбхуюся, -шбхуєшся, при-
нюхатися, -нюхаюся, -нюхаєшся приню-
хиваться, принюхаться [Сторожові тюлені
не спали. Вони час від часу підводили мор-
ди і втягали в себе повітря, наче принюху-
вались, чи не наближається небезпека
(Трубл.); Замість того, щоб трудовим за-
взяттям стати на взірець людям, зводить
колотнечу, до всього принюхується, скрізь
встряне, прив’язне, допече (Горд.)].

принятн см. приймати.

принятпся см. прийматися.

приобіцяти, -цяю, -цяєш разг. пообещать
[Не мав багач що ліпшого робити, При-
обіцяв цареві дань платити (Ф/>.)].

приодягати, -гаю, -гаєш, приодягнути и
приодягтй, -дягну, -дягнеш разг. іїриоде-
вать, приодеть; (в хорошую одежду — еще)
принАряжать, принарядйть [Діточок при-
одягну; на зиму дровець роздобуду і усього
придбаю (Квітка)].

приодягатися, -гаюся, -гаєшся, приодягну-
тися и пріюдягтйся, -дягнуся, -дйгнешся
разг. приодеваться, приодеться; принаря-
жаться, припарядйться [Було трохи нія-
ково, що батько аж надто вже піклується
про нього. Подарував «Москвича», дай
грошей щоб з’їздив у Веселе і приодягнув-
ся, як належить яснозорівському агроно-
мові (Минко)]. Ср. приодягати.

приодягнути см. приодягати.

приодягнутися см. приодягатися.

приодягтй см. приодягати.

пріюдягтйся см. приодягатися.

приозерний приозерний [В лісовому при-
озерному затінку ніжно повіяло пахощами
(Ст.)].

приозер’я приозерне.

приокеанський приокеанский [Па високому
березі біля розлогих приокеанських сосен
стоять моряки під червоним прапором
(Довж.)].

прибраний с.-х. припаханньїй [Приорана на
одному гектарі зелена маса люпину за-
міняє принаймні 20—25 тонн гною і знач-
но збільшує врожай зернових, технічних
та інших культур (Рад. Укр., 1954, /)].

прпорання с.-х. припашка.

приорати см. приорювати.

приоратися см. приорюватися.

приорюваний с.-х. припахива^мьій [Після-
жнивні посіви люпину на піщаних грун-
тах, приорювані весною, запобігають віт-
ровій ерозії грунту (Колг. Укр., 1957, 1)]~
приорювання с.-х. припашка [Позитивний
вплив приорювання люпину на врожай
сільськогосподарських культур триває про-
тягом кількох років (Колг. Укр., 1957, 1)].

приорювати, -рюю, -рюєш, приорати, -рю,
-реш с.-х. припахивать, припахать [Баїа-
торічний люпин можна приорювати після
збирання насіння (Колг. Укр., 1956, 12);
Трактор соху приорав (приказка); Вона,
сирота, ходила з дітьми по дворах, а він
кожного року приорював собі кілька бо-
розен, аж поки і все не приорав до свого...
(Козл.)].

приорюватися, -рююся, -рюєшся, приора-
тися, -рюся, -решся с.-х. 1) (доводить
єспашку до какого-нибудь предела) обл.
допахивать, допахать [Приорався Семен дек
межі, до бору (Чуб.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
припахиваться [Голосний Христин сміх
падав у борозну, як посівний матеріал,
і негайно ж приорювався (Янов.)].

приоставатп, -таю, -таєш, прпостати, -тану,.

-танеш обл. 1) переставать, перестать [Янко
ходив, а далі і приостав ходити (Федьк.)];

2) останавливаться, остановйться [Гриць
відповідав тихим голосом. В середині бе-
сіди часто приоставав (Марш.)]; 3) (дви-
гаясь медленнее других, оказьіваться поза-
ди) отставать [немного], отстать [немного І
[Лиш сивий лікар ззаду приостав (Фр.)]
приострожити, -жу, -жиш пришпорить [На
ливайко приострожив коня і погнав назадг
у замок (Ле)].

приохотити см. приохочувати.

приохотитися см. приохочуватися.

приохочувати, -чую, -чуєш, приохотити»
-хочу, -хбтиш ириохбчивать, приохотить;
(сильнеє) пристрашать, пристрастйть [За-
сміялися козаки і Мелашку приохотили
(Ле)].

приохочуватися, -чуюся, -чуєшся, приохб-
титися, -хбчуся, -хбтишся приохбчиваться,
приохотиться; пристрашаться, пристрастй-
ться [Старий Бриль та старий Колиберда..
здавна приохотилися до суперечок на по-
літичні теми (Смол.)]. Ср. приохочувати.

припадати, -даю, -даєш, припасти, -паду,
-падеш 1) припадать, припасть, при-
пинать, привикнуть; (вплотную — еще)
льнуть, прильнуть [Любов сама.. Припадає
до стола головою і тихо плаче (Л. Укр.);
Любима УкраїнаІ Я припадаю до грудей
твоїх, як син до матері (Дмитр.); Припдв
до води, як муха до меду (приказка)', Га-
лина вирвала руку в чужої жінки й при-
пала до блідого маминого обличчя (Ле)];
2) (только несоверш.: слегка хромать) разг.
припадать [Вона [покоївка] сунулась вздовж
•столу, припадаючи на ліву ногу ^Коцюб.)];

. 3) (об участи, судьбе и т. п.) випадать, вн-
пасть; (о части, полученной при распределе-
ниу и т. п. — еще) приходйться, прийтйсь,
доставаться, достаться; (только несоверш.:
кому за что) безл. следовать, причитаться
[Один старий козак: ..Між усіма пол-
ковниками двом полковникам припадає геть-
манувати: Яремі Байді або Василеві Тетері
{Н.-Лев.); Нині сільське населення області
одержує близько 300 тисяч Примірників
газет і журналів. Майже на кожного жи-
теля припадає одна газета або журнал
(Рад. Укр., 1954, І)', Найбільше роботи
припадало Богунові (Кач.); Пан забрав
єобі кращі землі по долині, *..гора припала
й Джері і його зятеві (Н.-Лев.)*, Всі троє
примостились десь під парканом і поді-
лились ласощами. Гаврилкові, звичайно,
припало найбільш (Коцюб.)]; ~стп на д6-
л ю (о судьбе) внпасть на долю, достаться
в удел [Велика честь припала тобі на долю,
дівчино (Риб.)]; й о м У ~дає сто карбо-
ванців ему причитается сто рублей, ему
следует сто рублей, ему прихбдится сто руб-
лей; 4) (совпадать с чем-нибудь) приходйться,
прийтйсь; (только Несоверш.: иметь касатель-
ство) относйться [Розквіт творчої діяльності
Боровиковського припадає на першу поло-
вину 30-х років [XIX ст.] (Криж.)]; су-
бота ~дає, гепала на п’яте к в і т-
н я субббта прихбдится, пришлась на
пятое апреля; 5) (заполняться чем-нибудь
по поверхности) покриваться, покриться
[Пролежав він тиждень, навіть не стогнав,
а лице в його стало ніби припадати землею
(Н.-Лев.); Не жаль мені доріженьки, Що
пилом припала, А жаль мені дівчиноньки,
Що дурно пропала (народна пісня); Годі!
Не так уже поцвіло все — хліборобським
ледарством прицало.. Пора й синові ха-
зяїном. стати... (Мирн.)]; ~ти і н е є м
<см. іній; 6) (только несоверш.: проявлять
усердие) разг. усердствовать, хлопотать;
(вьїказивая большую заботу о ком, о чем —
яще) заббтиться, беспокбиться [Ось знову
лєсна-красна. Чіпка так і припадає до

хазяйства (Мирн.); — Чого ви, матінко?
гМоже, водиці холодної? Що у вас болить? —
ластівкою припадала вона коло недужої
(Коцюб.)]; 7) (до кого и за ким) (только
несоверш.: стараться добиться располо-
жения у кого-нибудь) разг. ухаживать (за
кем) [Дедальше все більше припадає до
Христі (Мирн.); Обидві привабні — лихо
знає, за ким і припадати (Горд.)]; О <^сти
до вподоби разг. поправиться [Іван і
собі розпитавсь про Олександру. Очевидяч-
ки, вона припала йому до вподоби (Коцюб.)];
^ти до душі (до серця) прйходйть-
ся, прийтйсь по душе (по сердцу и по сердцу)
[Не припав він мені спершу до душі (Вас.);
Особливо припав мені до серця вуйко.
Дуже добрий був чоловік (Фр.); Така про-
позиція припала йому до серця (Панч)];
^ти [не] до смаку приходйться, прий-
тйсь [не] по вкусу [Були й такі, яким промо-
виста казка припала до смаку (Бойч.)];
гепала охота уст. припала охота [Гнат
став на ноги, зробивсь хазяїном. Звідкись
припала охота до праці, десь узялись
нові сили, енергія (Коцюб.)].

припадковий обл. случайньїй [Та найважніші
наслідки мала ся бійка для її припадкового
свідка, Германа Гольдкремера (Фр.)].

припадково нар. обл. случайно [Дмитре!
..чи не здибали ви припадково мого Ан-
друшу в дорозі до міста? (Лоб.)].

припадком нар. обл. случайно [Чи ти при-
падком в тих нехристів у кишені не сидиш?
(Фр.)\ — Може, ти, чоловіче божий, при-
падком чув такого? — запитав Верига
(Панч)].

припадливий обл. нйзменньїй [Припадлива
земля у долинах родить у посуху (Сл. Гр.)].

припадок, -дку 1) припадок, прйступ [П л а-
т о н: Почався припадок в сім годин, мене
викликали о восьмій (Корн.); На пана
Суботу., часто находили такі припадки
смутку й меланхолії (Фр.)]; серцевий
~к сердечний припадок; 2) обл. случай
[Коли б не такий припадок тяженький..,—
хто знає, може би, й я був тепер грошики
брав (Фр.)].

припадочна 1) прил. см. припадочний 1;
2) (род. припадочної) сущ. припадочная.

припадочний 1) прил. припадочний [Коваль
почав завзято працювати; було щось при-
падочне в його непотрібній біганині від
ковадла до палаючого горна (перекл. з Горь-
иого)]; 2) (род. припадочного) сущ. припа-
дочний.

прйпадь, -ді обл. нйзменное место [Наїхали,
будуть землю ділити.. Іди доглянь, щоб
нам одрізали недалеко, ближче од села.
Бо ще приладь дістанеш... (Коцюб.)].

припай, -паю спец, припай [Перші морозці
вже задзвеніли над Сталінградом, і крих-
кий припай криги хрустко ламався під
ударами хвильки (Собко)].

припайна техн. припайна.

припалений 1) припаленнмй; опал енний [Во-
на почула не тільки дим, а й сморід від
припаленої ганчірки (Донч.); Осипаються
хліба. Хиляться долу, червоніють пше-
ниці, припалені до рум’яності (Гонч.); Ши-
рокі обличчя їх були припалені нещадним
сонцем (Жур.)]; 2) прикуренньїй. Ср. при-
палювати 1—2.

припалим 1) припавший, принйкший, принйк-
нувший; прилинувший; 2) покрьітьій [За-
смаглі, припалі порохом, але ставні йдужі,
йшли вони степами України (Скляр.)].
Ср. припадати 1,5.

припалювати, -люю, -люєш, припалйти, -па-
лю, -палиш 1) припаливать, припалйть;
(обжигать верхний слой, покров чего-ни-
будь — еще) опаливать, опалйть [Крово-
пивця твій Ромйсь! Він як вколе, він як
вжалить, То немов огнем припалить!
(Пере.)', Він підсунув до себе лампу, що
нею аж припалив на лобі чуб (Чорн.)',
Червона заграва горіла на окрайках неба
і припалювала крильця зірницям (Че-
ремш.)]', 2) (зажигапгь одну папиросу от дру-
гой) прикуривать, прикурить [Він скру-
чує цигарку, припалює її з дядьківської
люльки (Шиян); Він черконув раз, сірник
зламався, він спробував удруге — і знову
не припалив (Мур.)].

припйрити см. припарювати.

припарка прям., перен. припарка [Одлпвають
його, масажують його, Накладають при-
парки й примочки (Воскр.)', Березової
дам припарки (Котл.)].

припарковий припарочньїй.

припарникбвий спец, припарникбвьій [У пла-
нах робіт в парниках, теплицях і на при-
парниковій ділянці вказується загальний
обсяг робіт (Колг. вироби, енцикл.)].

припарювання припарка.

припарювати, -рюю, -рюєш, припарити, -рю,
-рпш 1) припаривать, припарить; 2) (сильно
пригревать) припекать, припечь [Луки кві-
тували, сонце припарювало, повітря бри-
ніло (Го/>д.)].

припас, -су, (реже мн. ч.) припаси, -сів при-
паєві, редк. припас; (вещи, составляющие
комплект чего-нибудь — еще) принадлежно-
сти [Кошовий ^загадав на козацькі хутори
везти до Січі припас — порох, свинець і
сухарі (Панч)', Воєводи повідомляли та-
кож [царя], що в Києві заготовляються
припаси на шість місяців на випадок облоги
міста поляками (Іст. Укр. РСР); Новий
боцман відкрив люк, який вів униз, у ко-
мору, де лежав різний шкіперський припас
(Трубл.)]; ~с для їжі ст»естньіе при-
пас ьі [— Посидьмо в темряві, братове, —
озвався наймолодший веселенько: — при-
пас для їжі є, живитись будем навпомацки,
а там настане день... (Л. Укр.)]; б о й о-
в і ~си боевме припаси, боєприпа-
си [Вулицями їхали підводи з бойовими
припасами, гармати, санітарні візки
(Десн.)].

припасати1, -саю, -саєш, припастй, -су, -сені
припасать, припастй, обл. напасать, напа-
стй [Антон припас у кишені цукерки і по-
чав обділяти ними дітей (Чорн.)].

припасати2, -саю, -саєш, припасти, -су, -сеш
(скот пастьбой) обл. подкармливать, под-
кормйть; (откармливать) обл. випасать,
вйпасти [Звелів [Еней] з бичні волів при-
гнати, Цапів з вівцями припасати, Плу-

тону в жертву принести (Котл.); Я припас
вівці та й іду (Черк. у. — Сл. Гр.)].

припасений припасенний [Вони посідали на
зложеному серед вигону дереві, припасе-
ному на якісь будівлі (Сміл.)].

припаси см. припас.

припасований 1) прилаженньїй; прйгнанньїй,
подбгнанньїй [Крізь погано припасовані
вікна тягло осінньою вогкістю (Тулуб);
Між високим каблуком і підошвою в неї
припасовано маленький, як гудзик, мідний
дзвіночок... (Гонч.); Шинель чиста, добре
припасована до фігури (Коп.)]; 2) припа-
сбванньїй; 3) приспосббленньїй. Ср. припасо-
вувати 1—3.

припасбвка техн. припасбвка.
припасовувальний спец, пригбночньтй.
припасбвування 1) прилаживание; пригонка,
подгонка; 2) припасбвка; 3) приспособлб-
ние, приспосабливание. Ср. припасовувати
!—3.

припасовувати, -сбвую, -сбвуєш, припасувати,
-сую, -суєш 1) (хорошо, удобно придельївать,
помещапгь) прилбживать, приладить; (спец.—
еще) пригонять, пригнать, подгонять, по-
догнать [Хомич старанно закінчує при-
пасовувати до неї [будки] двері (Ваги);
В млині на греблі світилося — там припасо-
вували біденківського кулемета — у вікно
(Кундз.); Бородатий товариш схопив дере-
в’яну ногу і припасував собі до коліна
(Панч)];2) дпехн.припасбвьівать, припасовать
[Жодний покрівельний матеріал,за винятком
листового заліза, не можна так добре при-
пасувати до всіх вигиіів поверхні даху,
як покрівельний сланець (Рад. Укр., 1951,
VIII)]; 3) (применять в качестве чего-ни-
будь) приспособлять, приспосабливать, при-
спосббить [Власники душ, повернених у
робоче бидло, ..найбільш боялись того
неспокійного, вільнолюбного духу народ-
ного, бо його ніяк не можна було припасу-
вати до панських інтересів (Коцюб.)].

прппасбвуватпся, -сбвуюся, -сбвуєшся, припа-
суватися, -суюся, -суєшся 1) приспособ-
ляться, приспосабливаться, приспосббить-
ся; 2) страд. з. (несоверш.) прилаживаться;
пригоняться, подгоняться; припасбвьівать-
ся; приспособляться, приспосабливаться;
ср. припасовувати 1—3.

припасти1 см, припадати.
припасти2 см. припасати2,
припастй см. припасати1,
припасування 1) пригонка, подгбнка;

2) припасбвка; 3) приспособление. Ср. при-
пасовувати 1—3.

припасувати см. припасовувати,
припасуватися см. припасовуватися,
прйпах, -ху редк. [неприятньїй] запах [Тягло
неприємним, нудним припахом динаміту
(Панч)].

припахати, -хає разг. припахивать [Химерні
ви [Васильки], малі, мене ж [Будяка]
усяке знає: Червона голова, ще й медом
припахає (Гл.); — Щось вона, — каже,—
трохи припахає. — То, — одказую, — по-
чула одлигу, а риба — золото... (Мирн.);
— Чого ж се [Карасики] на сковороді, —•
т

Допитується Лев, — а не в воді? Лис за-
смутивсь і ледве дише... — Дозволив я,
щоб їм було видніше Побачить відціля
Ясновельможнішого короля! — Нащо ж вог-
нем печеш?.. Брехнею припахає! (Гл.)].
припаювання припайна.

припаювати, -паюю, -паюєш,припаяти, -паяю,
-паяєш прям,, перен. припаивать, при-
паять [Той лісничий — осадник, тямите?
За шість грибків та оберемок сухого па-
тиччя ви обидва припаяли мені тоді п’ять
злотих штрафу (Яоал.)].

припаюватися, -паюється, припаятися, -па-
яється 1) прииаиваться, припаяться;
2) страд. з. (несоверш.) припаиваться.

припаяний прям., перен. припаянньїй [На по-
крученій стрічці річки, міцно припаяний
до берегів, лежав лід (Збан.)].

припаяти см. припаювати.

припаятися см. припаюватися.

прииектй см. припікати,
приперти см. припирати,
припертий припертьій; прижатий; присло-
ненньїй [Ворожі артилеристи вже бачать
в біноклі своїх, припертих до берега
(Гонч.); Світлана одразу впізнала незграб-
но приперту до стіни постать генерала
Ревіна (Гонч.)]. Ср. припирати 1.

Припертися, -пруся, -прешся фам. припе-
реться, притаїцйться [Бобренчиха:
..А ти чого сюди приперся! Нема тобі де
гратись? (Самійл.)].

приперчувати, -чую, -чуєш, приперчити, -чу,
-чйш прям,, перен. приперчивать, припер-
чить [Він умів сказати потрібні слова, при-
перчити їх, додати народної мудрості
(Янов.)].

припечатаний припечатанньїй [Розпотроши-
ти перуку — одна мить. Припечатаний гер-
бом пана сенатора лист зараз же виглянув
на світ (Кач.); Не вклониться до ладу, не
усміхнеться, немов у нього спина дубова,
а губи печаттю припечатані (Вовч.)].

припечатувати, -тую, -туєш, припечатати,
-таю, -таєш припечатувать, припечатать
[— Всім цехам носа втремо!— поклав ре-
золюцію Митя і припечатав словом, міц-
нішим за сірчану кислоту (Трубл.)].

припил, -лу мет. припьїл.

припилювання, припиляшія плотн. припи-
ловка.

припильнувати,-ную, -нуєш 1)(кого) разг.при-
смотреть (за кем) [Він такий слабенький.. А
хто ж його на чужині так припильнує, як
мати? (Мак.)]; 2) (проявить рвение в работе)
обл. постараться [Нумо, діти, нумо, нумо,
припильнуймо. Як не будем пильнувати,
то тут будем ночувати (Н. п. — Сл. Гр.)].

припинати, -паю, -паєш, припнути и при-
п’ясти и прип’яти, -нну, -ішеш разг. 1)при-
вязьівать, привязать [Обгородив свій грунт
високим плотом, ..пси припинав на ніч
коло ям, щоб пильнували (Фр.)', І він,
припнувши у долині коней, пішов з мед-
сестрою до сосни, яка., увінчувала сопку
(Шиян)’, Ася мовчки прип’яла свій каюк
до троса (Трубл.)]; 2) (надевать что-нибудь,
завязав конци) повязьівать, повязать, разг.
ццавязьівать, подвязать [Припну фартух

дорогий—Срібні-злоті береги (Чуб.)];	пну-

ти язик (язика) разг. придержать язьік,
прикусить язьік, закусить язьік.

припинатися, -наюся, -наєшся, припнутися
и прип’ястися и прип’ятися, -пнуся, -пнеш-
ся разг. привязьіваться, привязаться; при-
чепляться, причепиться [А кому заздро на
покотиполе. Мандрує, світ розглядає.. При-
томилося— прип’ялося до верби в дорозі
та й спочине (Вас.)’, Прип’явся, як ре-
п’ях до кожуха! (приказка)].

пршійнениіі 1) прекращенньїй; прер ванний;
пресеченньїй; остановленньїй; приостаибв-
ленньїй; 2) остановленньїй; приостанбвлен-
ньій. Ср. припиняти 1—2.

припинення, редк. припиняння прекращение;
пресечение; остановка; приостановление,
приостановка [Диктатура пролетаріату
означає не припинення класової боротьби,
а продовження її в новій формі і новими
знаряддями (Ленін)’, Похолодання під час
негоди є надійною ознакою припинення
опадів і настання ясної погоди (Колг. Укр.,
1966, 8); В годину, коли ховали Леніна,
міжнародний пролетаріат оголосив п’яти-
хвилинне припинення всіх робіт (Віогр.
Леніна)]', ^пя зловживань пре-
сечение злоунотреблений. Ср. припиняти 1.

припинити см. припиняти,
припипйтися см. припинятися,
припіїнйпня см. принйнення.
припиняти, -пяю, -няєш, припинити, -пиню,
-пйниш 1) прекраіцать, прекратйть; (пере-
ставать что-нибудь делать — еще) прери-
вать, прервать; (не давать продолжаться
книжн. — еще) пресекать, пресечь; (за-
держивать течение действия — еще) оста-
навливать, ©становить; (временно — обьічно)
приостанавливать, приостановйть [Паші
бійці ще заздалегідь дістали наказ припи-
нити вогонь у цьому районі (Гонч.)’, Стало
душно й хмарно — і Ясь перелякано при-
пинив музику (Іван.); Він [ланковий] об-
снувався густим димом, і над ним миттю
захвилювалися бджоли, вимагаючи при-
пинити неподобство під яблунею й сма-
лити собі в іншому місці (Янов.); Тільки
зрідка, припинивши на мить рооогу, за-
питає [пряля) що-небудь у заїжджого гостя
(Вологи.)]; ~ти зайві розмови пре-
кращать, прекратйть лйшние разгрворм,
пресекать, пресечь лйшние разговбрьі;
~ти зловживання пресекать,
пресечь 'злоупотребления; суд ухва-
лив ^ийти справу см. ухвалити1;
2) (удерживать на месте) остав а вливать,
остановйть; (на короткеє время) приоста-
навливать, приостановйть [Здавалось, далі
нікуди було їхати.. Але візник припинив
коні і ступою спустився в кручу (Коцюб.)].

припинятися, -няюся, -няєшся, припинити-
ся, -пинюся, -пйііишся 1) прекращаться,
прекратйться; прерьіваться, прерваться; пре-
секаться, пресечься; останавливаться, оста-
новйться; приостанавливаться, приостано-
вйться [Починаючи з того самого дня, як
старий Котик заборонив синам навіть
мріяти про авіашколу, боротьба в сім’ї
не припинялася (Собко); Проходила го-
диКа за годиною, а рух колони не припи-
нявся (Ле і Левада)', Листування між ними
одразу припинилося (Куч.)]; 2) останавли-
ваться, ©становиться; приостанавливаться,
приостановйться [Марта, дивлюсь, при-
пинилась, наставила голівоньку, мов та
перепілочка, і слухає — не дише (Вовч.)].
Ср. припиняти 1—2.

припирати, -раю, -раєш, приперти, -пру,
-преш 1) разе. припирать, припереть;

(к кому-нибудь, к чему-нибудь — еще) при-
жимать, прижать; (к какой-нибудь опоре —
еще) прислонять, прислонйть [Бій невга-
вав цілий день. Уже кілька разів поляки
припирали козаків до табору, тікали й
самі (Панч)]; <^ти до стіни см.
стіна; 2) (только соверш.: доставить
куда-нибудь) фам. припереть, прита-
щйть [Вона ледве приперла мішечок
муки, засапалась і стогнала (Коцюб.);
Який вас чорт припер сюди й чого вам
треба? (Пере.)]; 3) (только несоверш.: на-
ходиться рядом) обл. прилегать; (вплотную
к чему-нибудь — еще) примикать [Рівнина,
що припирала до лівого берега, — се ши-
рокий степ (Коб.)].

прйпис, -су разг. 1) предписание; (заранее
сделанное указание книжн. уст. — еще)
предначертание [Ного загін за всіма при-
писами тактики взяв стражників у кільце
(Панч); 'Старшина доповів їй, що всі при-
писи медицини виконано (Янов.)]; 2) (при-
числение куда-нибудь, к чему-нибудь) уст.
припйска [Вмовився з приставом, вернувсь
і сказав, щоб бурлаки готували по п’ятна-
дцять карбованців за припис до кривдян-
ського посаду (Н.-Лев.)].

приписаний 1) прич. припйсанньїй; отнесен-
ньій [Люди ми не слобідські. Раніше за
Томарівською волостю значились, а те-
пер до Борисівської нас приписано (Шиян)];

2) прич. предпйсанньїй; пропйсанньїй. Ср.
припйсувати 1—2; 3) прил. приписнбй; ~пі
селяни ист. приписньїе крестьяне.

приписання 1) припйска; отнесение; 2) пред-
писание. Ср. припйсувати 1—2.

приписати см. припйсувати.
приписатися см. припйсуватися.

прйписка припйска [А внизу була припис-
ка: «Маю надію, що скоро побачу всіх
вас і мого сина Юрка» (Донч.)].

припйска припйска [На суднах з числом
виборців не менше 25, які перебувають у
плаванні в день виборів, можуть бути
утворені окремі виборчі дільниці, що вхо-
дять до виборчої округи за місцем приписки
судна {Полож. про вибори)]

приписний приписнбй [Приписне населення
повинно було частину часу працювати на
варницях (Іст. Укр. РСР)].

приписнйк, -ка приписийк [Був у нас в ко-
манді один приписник, ..гострий такий на
язик (перекл. з Павленка)].

припйсувапня 1) припйсмвание, приписка;
отнесение; 2) предписание; прописьівание.
Ср. приписувати 1—2.

припйсувати, -сую, -суєш, приписати, -пи-
шу, -пйшеш 1) припйсьтвать, приписать;
(зачислять кого-нибудь, что-нибудь в раз-

ряд подобньїх ему и перен.: считать что-
нибудь сделанньїм или причиненньїм кем-
нибудь книжн. — еще) относйть, отнестй
[Зростання видобутку солі на державних
варницях вимагало збільшення кількості
робочої сили. З цією метою до державних
варниць приписували ряд міст, сіл і сло-
бід (Іст. Укр. РСР); Шахтарі знали і лю-
били Остапа Вишню. І, може, саме тому
немало веселих історій, які народились
на героїчній донбасівській землі, припи-
сують йому (Рад. Укр., 1958, ІХ)\; помил-
ку слід гасати його недбайливо-
сті ошийку следует отнестй за сччТ егб
небрежности; 2) (назначать соблюОение
чего-нибудь) предпйсьівать, предписать; (ле-
карство, способ лечения и т. п. — еще)
пропйсттвать, прописать [Козацьке життя
полковника свої норми поводження йому
приписувало (Ле); Незважаючи на
ліки, що їх приписували найкращі про-
фесори, запрошені з міста, Ізаров марнів
(Шиян); Лікарі приписали Леніну цілкови-
тий відпочинок (Біогр. Леніна)].

припйсуватися, -суюся, -суєшся, приписа-
тися, -пишуся, -пйшешся 1) припйсьівать-
ся, приписаться [Народ приписувавсь в
міщани, бо в Акерманщині панщанних
селян не було (Н.-Лев.); Доведеться вам,
дідусю, або піти в підмайстри, або припи-
сатися до замкових майстрів (Тулуб)];
2) страд. з. (несоверш.) припйсьіваться;
относиться; предпйсьіваться; пропйсьіва-
ться; ср. приписувати 1—2.

припихати, -хаю, -хаєш, припхнути, -ну„
-неш разг. припйхивать, припихнуть.

припізнення запоздание.

припізпйтися см. припізнюватися.

припізнілий запоздалкй, запоздавший [При-
пізнілі глядачі бубоніли, намагаючись
пропхнутися ближче до кону (Ільч.)}.

припізнюватися, -нююся, -нюєшся и при-
пізнятися, -нйюся, -няєшся, припізнй-
тися, -нюся, -нйшся запаздьівать, запоз-
дать [Семен нині трохи припізнився, до-
орюючи панський лан (Коцюб.); Думаю
в ліс пройтися. Як припізнюсь — не тур-
буйтесь ^Стю.)].

припій, -пою техн. припбй.

припікальне мед. 1) прил. см. припікальний;

2) (род. припікального) сущ. прижигающее.
припікальний мед. прижигающии.

припікання 1) мед. прижигание; 2) техн.
прижйг.

припікати, -каю, -каєш, припекти, -печу»
-печеш 1) припекать, припечь [Сонце хо-
дило на небі низько, але ще добре припі-
кало косим промінням (Н.-Лев.); Наче
хто гарячим залізом припік його всере-
дині (Мирн.); Та вже вороги далі бігли,
їм п’яти припекло. Червона Армія пере-
тяла шлях (Янов.)]; на осонні ~кає
на сблнце припекает; 2) разг. донимать;
мороз <~кає мороз допимает [Хоч
мороз і припікає, зате комарів немає
(приказка)]; 3) мед. прижигать, прижечь.

припікач -ча мед. прижигатель.

припіл, -полу разг. [завернутая] пола [Він
з приємністю., думав, що на обід будуть
сьогодні молоді печериці, які Палажка
несла уранці в приполі з городу (Коцюб.)].

припімнути см. припомішати.

припін, -попу разг. 1) прйвязь [У темному
гаю, в зеленій діброві, На припоні коні
отаву скубуть (Шевч.); Аж ось потало
сонце, і нараз, Немов собака, спущена з
припону, Наскочила на землю пітьма чор-
, на (Фр.); Чоловік без волі, що кінь на
припоні (приказка)]; держати на ~ по-
ні держать на прйвязи [Такий язик, що
й на припоні не вдержиш! (приказка)];
кінь ходить на ~пбні лошадь
ходит на приколе; 2) (перен.: помеха) редк.
препятствие, книжн. преграда [П’яним го-
ловам одрадна була несамовита сваволя,
котра б не знала ні в чому припону, за-
борони (Мирн.)].

припічка припек.

припічок, -чка 1) шесток [Вже тріски на
припічку погоріли, і тільки одна голо-
вешка жевріла в попелі (Н.-Лев.)]; 2) (длин-
ньііі вьіетуп у печи для лежания) лежанка
[Казала, що буде на припічку спати ніж-
ками до печі (Черемці.)].

прйплав, -ву [плавучая] прйстань [Ввечері
вони знову зустрілись недалеко від при-
плаву на Десні (Слнл.)].

приплавляти, -ляю, -ляєш, приплавити, -влю,
-виш приплавлять, приплавить (площ,
барку).

приплакувати, -кую, -куєш, приплакати, -ла-
чу, -лачеш разг. орошать слезами, ороейть
слезами; оплакивать, оплакать [Мати усі
думки приплакали: «Що його робити, і що
його чинити!» (Вовч.); Я тихо поповз у ма-
линову гущавину.. — Ех, якби оце мені
вмерти тут у малині. Хай тоді шукають,
хай плачуть наді мною, приплакують, хай
жаліють, який я був ловкий хлопчик
(Довж.)].

приплата приплата.

приплатйти см. приплачувати.

приплачування приплата.

приплачувати, -чую, -чуєш, приплатйти, -ла-
чу, -латиш 1) приплачивать, приплатить;
2) (только соверш.) обл. поплатйться, обл.
приплатйться [Б а ю р а к: Хоч би жит-
тям прийшлося приплатити, А зроблю все
(Фр.)].

приплентатися, -таюся, -таєшся и приплен-
тати, -таю, -таєш разг. приплестйсь, при-
брестй, фам. притащйться [Приплента-
лась якась приблуда.. Хоче нашу землю
одбирати... (Мирн.); Нема в його хати,
Ні сестри, ні брата, нікого нема. Чого ж
він приплентав? (Шевч.)].

приплентач разг. пришелец; бродяга
[Ф о р к і а д а: ..І ви, нахаби, з чужини
приплентачі, Сюди, мов журавлі оті, на-
ринули (перекл. Лукаша)].

приплескати см. припліскувати,
приплеснути, -не прихлестнуть.
приплести см. приплітати.

приплестйся, -летуся, -летешся разг. при-
плестйсь [Аж перед світом приплівся Чіпка
додому (Мирн.)\.

приплив, -ву приток; (мор ской и перен.)
прилив [Тільки на структурному грунті

можна легко врегулювати приплив до
рослини води і поживи (Рад. Укр., 1949,
III); 3 морськими припливами в річку
надходить солона вода (Наука і життя,
1958, 3); Ольга відчула, що лице її черво-
ніє від надмірного припливу крові (Гал.);
Дмитро, тільки-но сковзнув лижами, по-
чув радісний приплив сили (Ст.); Юрби
людської Приплив тривожний бушував
(Рил.)].

припливати, -ваю, -ваєш, приплисти и при-
пливтй, -ливу, -ливеш и редк. приплйнути,
-ну, -неш 1) припливать, приплйть [При-
пливають, відпливають, Та все чужі люди,
А Івася нема, нема: Чи то ж і не буде?
(Руд.); І в Рим галера приплила (Шевч.);
До берега частенько припливала [Щука]
І щиро куманька свого Карасиками шану-
вала (Гл.); І приплило ж таке несподіване
щастя... Сказано: як багатство, то й щастя!
(Мирн.)]; 2) (о жидком: приближаться
к чему-нибудь; перен.: проявляться, обна-
руживаться в какой-нибудь области, в ка-
ком-нибудь месте) приливать, прилить;
притекйть, притечь [Кров відринула від
обличчя, знову припливла, вуха стали
горіти (Янов.); Весь цей потік [людей]
швидко посуие через великий парк, при-
плине до заводської брами (Собко)]; 3) (о
внезапном наступлении болезненного сте-
снения, грусти и т. п.) подступать, под-
ступйть [І знову їй чогось сльози до очей
приплили (Л. Укр.)].

приплившій приливний [3 силою в мільярди
кінських сил стискалися два величезних
крижаних поля, а під ними вирувала ге-
летенська припливна хвиля (Трубл.)].

припливти см. припливати.

приплйгувати, -гую, -гуєш, приплйгатп,
-гаю, -гаєш и однокр. в. приплигнути,
-ну, -неш припрьїгивать, припрьігать, при-
прьігнуть [— Оришко! Бабо! — гукав він,
швендяючи по світлиці. Оришка припли-
гала до порога (Мирн.)].

приплйнути, приплисти см. припливати.

приплід, -лбду приплод [Сотні овець, було,
віддадуть на випас Степанові, сотні голів
нового приплоду виростить він за літо
(Волош.)]; ні роду ні ~лбду см. рід 1.

приплідний приплодньїй.

приплідок, -дку разг. приплод [А в хлівцях
із нір, із кліток Вийшов кроль, і ще й при-
плідок (Шпак)].

припліскувати, -кую, -куєш, приплескати,
-лещу, -лещеш 1) (толчками, ударами ров-
нять поверхность, прижимать к плоскости)
прибивать, прибйть [Взяв важку лопату
й почав припліскувати боки нового стіжка
(Н.-Лев.); Ноженьками притоптала, ру-
ченьками приплескала (Ч?/б.)]; дощем
плескало пил (порох) дождем прибило
пиль; 2) (только несоверш.: бить в ладоши)
хлопать, прихлбпьівать [Почав кричати та
в долоні припліскує (Свидн.); —А справді,
посідаймо! посідаймо! — гукнули в один
голос сестри, припліскуючи в долоні
(Н.-Лев.)].

приплітати, -таю, -таєш, приплести, -лету,
-летеш приплетать, приплести; (удлинять
вить'ем) надпивать, надвйть.

приплічник см. поплічник 1.

приплутаний нрипутанньїй; приплетеними,
приетегнутьій, примешаннмй. Ср. приплу-
тувати.

приплутати см приплутувати.

приплутатися см приплутуватися.

приплутувати, -тую, -туєш, приплутати, -таю,
-таєш припутьівать, припутать; ^перен.
разг. — еще) приплетать, приплести, при-
стегивать, пристегнуть, примешивать, при-
метать [Вона тепер ні про що говорити не
може, не приплутавши Маусіка (Л. Укр.)].

приплутуватися, -туюся, -туєшся, приплу-
татися, -таюся, -таєшся 1) разг. припу-
тмваться, припутаться; 2) страд. з. (не-
соверш.) припутуваться; приплетаться, при-
стегиваться, примешиваться; ср. приплу-
тувати.

приплюскнути, -ну, -неш 1) (о зерне) редк. за-
чахнуть; 2) (прижаться вплопгную) обл.
аринйкнуть, перен. прилйпнуть [Тетяна
ириплюскла до стінки рову, дихання спи-
нила (Ле); Комар смачно приплюск до
теплого виска й червонів задоволено (Ле)].

приплюснути см. приплющувати2.

приплюснутин 1) прич. см. приплющений2;

2) прил. приплюснутьій [Першим отямився
булькатий Юзек, з приплюснутим носом
(Панч)].

приплюсовувати, -сбвую, -сбвуєш, приплю-
сувати, -сую, -суєш разг. приплюсбвьівать,
приплюсовать.

приплющений1 прищуреними, прижмурен-
ими. Ср. приплющувати1.

приплющений2, приплюснутип приплюснутмй
[Величезний, але невисокий зал здавався
приплющеним (Бойч.); Село стояло під
глеюватою горою над ставом, тихе і при-
плюснуте до землі (Куч.)].

приплющити1 см. приплющувати1.
приплющити2 см. приплющувати2.

приплющувати1, -щую, -щуєш, приплющити,
-щу, -щиш (о глазах — прикривать) при-
щуривать, прищурить, прижмуривать, при-
жмурить [Переброда приплющив очі, наче
прицілювався (Гур.)].

приплющувати2, -щую, -щуєш, приплющити,
-щу, -щиш и приплюснути, -ну, -неш (де-
лать плоским) приплющивать, приплюснуть,
приплямкувати, -кую, -куєш разг. причмб-
кивать [губами] [— Оце воно, — задово-
лено приплямкував Онисько Артемович,
пробуючи з другого кулька (Гонч.)].

припнути см. припинати.

припнутий привязанньїй [Припнуті до стовп-
чиків коні стояли вже кілька годин (Шиян)].

припнутися см. припинатися.

приповзати, -заю, -заєш, приповзти, -зу,
-зеш приползать, приползтй [Гадюка при-
повзла тихесенько І, мов підіслана, його
вкусила в руку (Фр.)', Одверто кажучи,
не вірила стара ні повідомленням газети, ні
черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам,
що приповзали до Яблунівки (Волош.)].

приповідати, -даю, -даєш, приповістй, -вім,
-вісй обл. 1) рассказьівать, рассказать
[Приповідають люди, що де наше теперки

село, то колись ліс був (Камен. у. — Сл.
Гр.)]', 2) (говорить что-нибудь, сопро-
вождая отим какое-нибудь действие)
приговаривать, приговорйть (редк.), при-
сказьівать, присказать [Колись при-
повідали собі на смішки: «Казав Іван,
що видів Штефан, як пан їв булку з моло-
ком та й дуже вона була смачна» (Козл.)',
Катруся була завжди скора до сміху й
жартів, а у такому гурті було чого та з
кого посміятися та не одно приповісти
(Кобр.)].

приповідка прйсказка, прибаутка; поговбрка
[Газди приступали з усякими приповід-
ками до дьогтю і терпеливо ждали на свою
чергу (Козл.)', Руська приповідка каже:
не робися солодким, бо тебе злижуть,
не робися кислим, бо тебе оплюють (фр.)].

приповістй см. приповідати.

приповістка, прйповість, -ті 1) редк. прй-
сказка, прибаутка; поговбрка [Христі ще
вчувається регіт дівочий, веселі їх ви-
гадки, приповістки... (Мирн.); Влучно на-
родна приповістка.. нам каже: тим бочка
смердить, чим налита (Тич.); От сюю при-
повість треба усякому тямити і пе забу-
вати (Квітка)]; см. еще приповідка; 2) (из-
ложение каких-нибудь собьітий) обл. рас-
сказ; (иносказательньш с нравоучением —
еще) прйтча [Галя слухала-слухала таку
сумну приповістку про таке гірке та зли-
денне життя, — та аж страх її візьме...
(Мирн.); Чуючи од батька страшні при-
повісті про війни та походи.., Івась пере-
кладав усе те в дитячі іграшки (Мирн.)',
Язиком небагато наробиш і заробиш. Роз-
кажу вам прйповість (Квітка)].

приподоблятися, -ляюся, -ляєшся и припо-
доблюватися, -лююся, -люєшся, припо-
добитися, -блюся, -бишся обл. І) (до кого)
подольщаться, подольстйться (к кому),
(только несоверш.) угодничать (перед кем)
[Г а л і м а: Я знаю, що в тебе незалеж-
ний маєток і тобі нема потреби приподоблю-
ватися, щоб зробити кар’єру, здобути добрх
посаду (Самійл.)]; 2) (кому) угождать, угон
дйть [Старалася [Текля] приподобитися
йому, затягаючи його раз у раз до корчми,
купувала горілки, давала грошей (Коб.)].
припозйчити, -чу, -чині разг. подзанять
[— Що ж, чи помиритесь ви в тому млині?
Там же вас п’ять чоловік в спілці? — спи-
тав батюшка, — та ще, здається, ви й
грошей трохи припозичили в Аврума
(Н.-Лев.)].

прйполок, -лка (в бане) палок,
приполюсний приполюсний,
приполярний приполярний [У приполярних
областях влітку сонячне проміння ковзає
по поверхні (Фіз. геогр.)].

прішомшіати, -паю, -наєш, прийом ’янути
и обл. припімнути, -иу, -пеш редк. при-
поминать, припбмиить, вспоминать,
вспбмнить [Уже припом’януть достоту
не берусь, Куди і відки ишли Денис
із Родіоном (Рил.); Але швидко, швидко,
здається, буде мусив докладно й тото
собі припімнути (Фр.)]. См. еще прига-
дувати 1.
□рипбна разг. прйвязь [Сполохані пси валу-
вали і рвалися з припон (Смол.)].

приі'к рошений припорошенаьій [Нарівні з
вікном тьмяно біліли припорошені пилом
розквітлі акації (Гонч.); І щаслива облудна
усмішка., сховалася в пишних усах, при-
порошених сивим попелом років (Тулуб)}.
припорошення спец, припорошка.
припорошити см. припорошувати.

припорошитися см. припорошуватися.

прішорошілий редк. припорошенньїй [Тоді
здіймав свою припорошілу скрипку З
гвіздка іржавого вусатий Роді он (Рил.)].

припорошування спец, припорошка.

припорошувати, -шую, -шуєш, припорошйти,
-рошу, -рбшиш припорашивать, припоро-
шить [Молодий сніжок все густіше при-
порошував землю (Горд.)’, Старість білим
волосом припорошила його голову, але
він не згортав рук, не кидав праці (Коцюб,)].

припорошуватися, -шуюся, -шуєшся, при-
порошитися, -рошуся, -рбшишся припо-
рашиваться, припорошиться [Очі світи-
лись втомою, лиЦе припорошилось пилом
(Козач.)].

припорука поручение; препоручение [Ви-
хованці Ватікану, повернувшись на Вкра-
їну, виконували всякі доручення своїх
господарів, припоруки часом гидкі й кри-
ваві (/льч.)]. Ср. припоручати.

припоручати, -чаю, -ч£єш, припоручйти, -чу,
-чйш уст. поручать, поручйть, уст. пре-
поручать, прспоручйть [От і вокзал. Пан
Адам припоручає комусь коняку, а мене
бере за плече (Коцюб.)’, Храпко: ..Нуте
лиш, я вам оце дільце припоручу (Мирн.)].
припоручений порученньїй; препорученньїй
[Пора хоч раз гаразденько подивитися, ..чи
цілі лиш припоручені декому грошики
(Мирн.)]. Ср. припоручати.

припоручйти см. припоручати.

припосівнйй припосевнбй [Про ефективність
припосівного внесення добрив свідчать та-
кож дані, одержані у виробничих умовах
колгоспів (Колг. Укр., 1956, 7)].

припочивати, -ваю, -ваєш, припочйти, -чйну,
-чйнеш обл. отдьіхать, отдохнуть [Неня
собі лягли па постіль припочивати (Федьк.);
Позвольте мені припочити.. тут у стодолі
(фр.)],.	.........

припочивок, -вку обл. отдьіх [Ні вдень, НІ
вночі нема припочивку (Черемш.)].

припочйти см. припочивати.

приправа кул., перен. приправа; (только
прям. уст., разг. ирон. — еще) снадобье
[На столі парують страви: Борщ, свинина
і приправи (Шпак)’, Вільготно пахла рілля
з свіжого зябу, і в цих пахощах виразно
відчувалася гостра приправа азотних угно-
єнь (Смол.)’, Яка приправа, така й потра-
ва (Ном.)].

приправити см. приправляти.

приправлений і) приправленньїй [Повітря у
пивній важке, ..приправлене пахощами
кислої капусти, цибулі, горілчаним духом
(Шиян)]’, 2) прилаженньїй. Ср. приправля-
ти 1—2.

приправляти, -ляю, -ляєш, приправити, -влю,
-виш 1) кул., перен. приправлять, припра-

вить [Мати зливала всі недоїдки корові,
..висівочками приправляла, щоб сита ко-
рова була (Горд.)’, Все ж то те якось уміла
пані приправляти доріканням та гордуван-
ням, що справді здавалось усяке діло ка-
торгою (Вовч.); Творець її [«Енеїди»| умів
приправити свою поему українською сіллю
і живо подати в ній троянців, карфагенян
(Літ. газ., 1949, V/)]; 2) разг. прилзжи-
вать, приладить [А щоб возик не нагонив-
ся ні Лиску, як де з гори доведеться їхати,
то Даринка ще й наритники до нього—хоч
мотузяні — приправила (Вирг.)]
припровадження разг. препровождение.
припроваджувати, -джую, -джуєш, припро-
вадити, -джу, -диш разг. препровождать,
препроводйть; (доставлять кого — еще) при-
водйть, привести [Коли він з’явився на
порозі, то всі побачили за його спипокУ
дужу постать міліціонера, який, мабуть,
і припровадив його з сіней до рідної хати
(Куч.); — А скажіть, пане Мотел, де ви
цього юнака взяли? — Не я його, а він мене
до вас припровадив, пане старший (Ле)].

припросйти см. припрошувати,
припросйтися см. припрошуватися,
припрохувати, припрошати см. припрошу-
вати.

припрошування упрашивание [У припрошу-
ванні активну участь брала його дружина
(Шовк.)].

припрошувати, -шую, -шуєш и (реже) при-
прохувати, -рбхую, -рбхуєш и (реже)
припрошати, -шаю, -шаєш, припросйти,
-рошу, -росиш 1) упрашивать, упросйть;
(предлагать с просьбами — еще) пригла-
шать, пригласйть [Ярослав Гішка припро-
шував Павла заночувати в нього (Скляр.);
Він підсував Іванові страви і припрохував,
дивлячись кудись поза нього: — їж-жте...
їж-жте... (Коцюб.); Антосьо.. випив і по-
чав припрошати: «Пийте, браття!» (Свидн.);
Се він знарошне їх налякав, щоб вони при-
просили його проводцти їх (Квітка)];
2) (добиваться чего-нибудь в качестве при-
дачи, добавки) разг. припрашивать, при-
просить.

припрошуватися, -шуюся, -шуєшся, при-
просйтися, -рошуся, -рбспшся разг. про-
сйться, попроситься [Цілий ранок він
..шукав нагоди поговорити з Наливайком
про нічну подію, а заодно — припроситися,
щоб Наливайко взяв його цієї ночі на ви-
лазку з табору (Ле)].

прйпряг, -гу припряжка, пристяжка.
припрягання, припряження припряжка,
припрягати, -гаю, -гаєш, припрягти, -ряжу,

-ряжеіії припрягать, припрячь [Титар при-
пріг свою коняку в Моссаковського візок
і сів за погонича (Н.-Лев.)].

припрягатися, -гаюся, -гаєшся, припрягти-
ся, -ряжуся, -ряжешся 1) перен. припряга-
ться, припрячься [Пани оглянули луки і
повернули до робітників. До Генріха і
Юзьо встиг вже припрягтися і Мар’ян
(Чорн.)]; 2) страд, з. (несоверш.) припря-
гаться.

припрягтй см. припрягати.

припрягтйся см. припрягатися.
припрядати, -даю, -даєш, прппрясти, -ряду,
-рядеш припрядать, припрясть.

припряженпя см. припрягання.

припряжка припряжка, пристяжка.

припряжніїй 1) прил. пристяжнбй, обл. при-
пряжнбй; 2) (род. припряжного) сущ.
м. р. пристяжная (ж. р.), пристяж-
ка (ж. р.).

прппрясти см. припрядати.

припудити, -джу, -диш обл. фам. 1) прита-
щить [Припудив такий мішок вівса, що,
здається, треба добрих двох (Сл. Гр.)];
2) (єну шить страх, боязнь) напугать [Хлоп’я
крало яблука, а я як припудив його, то
воно аж п’ятами накивало (Сл. Гр.)].

припудрений припудренньїй [Обличчя, ніби

припудрене веснянками, з кирпатеньким
невеличким носиком, було прекрасне
(Борз.}].

припудрити см. припудрювати.

припудритися см. припудрюватися.

припудрювати, -рюю, -рюєш, припудрити,
-рю, -рпш припудривать, припудрить [Де-
які птахи, наприклад чаплі і голуби, не
вмащують його [пір’я] жиром, а припуд-
рюють «пудрою», яку виділяє особливий
пух або молоде пір’я (Веч. Київ, 1957, X);
Збоку на носі він вгледів прищик, дістав
з несесера кольдкрему, помазав й припуд-
рив (Коцюб.)].

припудрюватися, -рююся, -рюєшся, припуд-
ритися, -рюся, -ришся припудриваться,
припудриться [Вона припудрювалась, по-
вертаючи голову то в сей, то в той бік
(Л. Укр.); Припудрились [снігом] тополі
(Рил.)].

припуск, -ку спец, припуск.

припускання спец, прйпуск.

припускати1, -каю, -каєш, прппустйтп, -пущу,
-пустиш 1) предполагать, предположйть;
(считать возможньїм — еще) допускать, до-
пустить; (считать чем-нибудь — еще)
принимать, принять; (только несоверш.:
иметь в виду, не вьісказьівая) подразуме-
вать [Ванда припускала, що хлопчики до-
відались (як саме — вона не знала) про

день її народження (Трубл.); При будь-

яких умовах не припускайте порушення
правил технічного догляду під час роботи
машин (Рад. Укр., 1946, III)', І так дуже
трудно припустити, щоб установа мона-
хинь відносилася вже до першого року
проповідництва Будди (Фр.)]; ~стімо, щ о
положим (полбжимте), что; допустим, что;
предполбжим, что; ~стімо, що ця
кількість — одиниця мат. прй-
мем зто колйчество за единйцу; 2) (разре-

гиать подойти, приблизиться к кому-
нибудь, к чему-нибудь) разг. подпускать,
подпустйть, допускать, допустить [Гирка-
ла, гиркала [невістка на свекруху], а
потім почала знущатися.. До столу не при-
. пускає. Сипне сього-того в черепочок

(Вишня)', Припусти його до себе поближче.
Він, Цевно, почне подарки тобі дарувати
(Мирн.)].

припускати2, -каю, -каєш, прішустйти, -пу-
щу, -пустиш (о бьістром движении; о густом,
обильном дожде и т. п.) разг. припускать,

припустйть; (б е жать скореє Разг. — еще)
припускаться, припустйться [Богун уже
гнав перед собою кінне стовпище драгунів.
Припустив коня за панським воєводою
Лащем (Кач.); Ламаним розчерком вогню
мигнула блискавка. Дощ припустив (Грим.);
Видряпавшись з калабані, Сахно щосили
припустила по шосе (Слюд.)].

припускатися1, -каюся, -каєшся, припусти-
тися, -пуіцуся, -пустишся 1) (чого) допу-
скать, допустйть (что) [Лише окремі то-
вариші, які показали себе безпорадними в
теоретичних міркуваннях про мистецтво,
припустилися помилок і вульгаризації
(Літ. газ., 1957, І)]; 2) (только несоверш.)
безл. предполагаться; ^кається, щ о
предполагается, что; 3) страд. з. (несоверш.)
предполагаться; допускаться; приниматься;
подразумеваться [А розвиток торгового
землеробства йде зовсім не тим «простим»
шляхом, який уявляється буржуазним еко-
номістам або припускається ними, — шля-
хом збільшення виробництва тих самих
продуктів (Ленін)]; ср. припускати1 1.

припускатися2, -каюся, -каєшся, припусти-
тися, -пущуся, -пустишся обл. 1) (до чого)
(с жадностью єсть, пить) набрасьіваться,
наброситься (на что) [Не припускайтесь
дуже до горілки (Камен. у. — Сл. Гр.)];
2) (указьівать на кого-нибудь или на что-
нибудь в оправдание или в подтверждение
чего-нибудь) ссьілаться, сослаться [При-
пускаюсь на людей, то й ті скажуть, що
я дітей своїх до пуття довела (Харьк. у.—
Сл. Гр.)].

припустимий допустимий; (такой, с которьім
можно согласиться) приемлемьій; (такой, с
которьім можно примириться) терпймьій.

припустймість, -мості допустймость; приемле-
мость; терпймость: Ср. припустймий.

припустймо нар. допустймо; приемлемо; тер-
пймо. Ср. припустймий.

прішустйти1 см. припускати1.

прішустйти2 см. припускати2.
припустйтися1 см. припускатися1.
припустйтися2 см. припускатися2,
припустімо (вводное слово) положим, предполб-
жим, допустим; (вероятно) предположй-
тельно.

прйпутепь, -тня орн. витютень, вяхирь [Ой
варила гррлиця лободу, Та ц послала при-
путня по воду (Чуб.)|.

припухання, підпухання припухание.

припухати и підпухати, -хаю, -хаєш, припух-
нути и підпухнути, -ну, -неш прям., перен.
припухать, припухнуть, поднухать, под-
пухнуть [Очі у дівчини горять, мов у хво-
рої, повіки припухли (Грим.); Бліде,
жовте личко аж підпухло, а сиві очі
якось побіліли (Л. Укр.); Бригадиром не
захотів, Колоду виштовхав, а сам на
фермах припухає (Куч.)].

припухлий, підпухлий припухлий, прип^х-
ший, подпухлшй, подпухший [Махнула
рукою Катерина, надувши свої припухлі
губи (Коп.); Маня здавалася не то що
вродливою, але в у< якому разі милою жін-
кою з дещо підпухлими повіками (Вільде)].

припухлість, -лості, підпухлість припухлость,
подпухлость [На місці щеплення [віспи]
через три-чотири дні з’являється почерво-
ніння, припухлість (Веч. Киів, 1957, VII)},
припухнути см. припухбти.

припущений предполбженньїй; допущенний;
прйнятьій [Щоб якось виправити припу-
щену помилку, він., запропонував: — За-
прошуйте і мене в гості (Гур.)]. Ср. при-
пускати1 1.

припущенний допустймьій, допускаемьій; (та-
ке й, с которьім можно согласиться) прием-
лемьій; (такой, с которьім можно прими-
риться) терпимий.

припущенність, -ності допустймость; прием-
лемость; терпймость. Ср. припущенний.

припущення предположение; допущенне [На
хвилинку в лейтенанта зринуло припу-
щення, від якого радісно забилося серце
(Панч)]; р о б й т и ^іія стрбить предпо-
ложения. Ср. припускати1 1.

припхати, -хаю, -хаєш разг. притащйть,
вульг. припереть [Ми тобі й автомобіля
до райцентра припхаємо (Янов.)].

припхатися, -хаюся, -хаєшся притащйться;
прип< реться [Ледве до своєї хати припхався
(Стор.)]. Ср. припхати.

припхнути см. припихати.

прип’ястй см. припинати.

прип’ястйся, -пнуся, -пнешся 1) см. припи-
натися; 2) (плотно прижаться) прилинуть
[— ТатуІ—Охопила рученятами, припала,
прип’ялася вустоньками... (Вас.)].

прип’яти1 см. припинати.

прип’яти2, -пну, -пнеш (ковкой прикрепить к
чему-нибудь) приковать.

прип’ятий1 привязанньїй [Варивон віді-
мкнув прип’ятий до старого вузлуватого пня
човен (Стп.)], Ср. припинати Р

прип’ятий2 прикбванньїй [Н а р т а л: ..Як-
би мав я руки хоч у кайданах, тільки
не прип’яті так до стіни, я б їм давно, сим
«браттям», своє братерство показав
(Л. Укр.); Справа, я думаю, в тому, що,
отак взявши читача чи слухача за живе,
памфлет і фейлетон тримають їх увагу при-
п’ятою до теми від першого до останнього
слова (Сліол.)]. Ср. прип’яти2.

прип’йтися см. припинатися.

Прип’ять, -ті Прйпять.

прирадити, -джу, -диш 1) разг. присовето-
вать [Пан міркував про своє положення
сяк і так, та не міг надумати нічого ліп-
шого понад те, що прирадив візник (Фр.)]‘,
2) (условиться, сговориться о чем-нибудь)
обл. порешйть [І прирадили зібрати в одно
огнище всі сили, щоб велике, спільне
діло поспівало і росло (Фр.)].

прираховування п^ричисление.

прираховувати, -ховую, -хбвуєш, прирахувати,
-рахую, -рахуєш 1) присчйтьівать, при-
считать, разг. причйтьівать, причесть; (при-
соединять при подсчете разг. — еще) прп-
числять, причйслить; ~ти проценти
до капіталу присчйтьівать, при-
считать процентні к капиталу, разг. при-
числять, причйслить процентні к капи-
талу; 2) (от но сить к числу кого-нибудь,
чего-нибудь) причислять, причйслить [Не-
зважаючи на те, що її [школу] вважали

за мужицький університет, офіціально її
прираховували навіть не до середніх шкіл,
а до нижчих (Вас.)].

прирахування причисление.

прирахувати см. прираховувати.

прирбяти, -раю, -раєш разг. присоветовать
[Гр ицько: ..Чим же ти винувата?
Якби вона питала тебе, а ти прираяла таке,
отоді б була винувата!.. (Мирн.)].

приревнувати, -пую, -нуєш приревновать [І
Марина не згірше уразила її, коли прирев-
нувала свого чоловіка до неї (Мирн.)].

прирейковий спец, прирельсовілй.

приректй см. прирікати.

приречений 1) прич. обреченньїй; предопре-
деленньїй; предначертанньїй; предрешен-
ньій; предсказанньїй; предреченнкй [А тер-
мін суду наближався, і з ним віддалялася
можливість урятувати приречених на
смерть невинних солдатів (Ле); Таж недарма
з пори глухої Шипів і прискав міщанин,
Доби віщуючи старої Давно приречений
загин (Рил.)]; 2) прич. нриговорейньїй, при-
сужденньїй [Ведуть гайдамаки через май-
дан чотирьох приречених па страту (Го-
ловко)]. Ср. прирікати 1—2; 3) прил. обре-
ченньїй [— У Григора — хлів, а в Макси-
ма — клуня [горить], — сказав він при-
реченим голосом. — Чи не німці заско-
чили? (Панч)].

приреченість, -ності обреченность, обречение
[Якась приреченість переслідує вразливого
каштеляна з його синами (Ле)]; з ~ністк>
с обреченностью [— Ніхто мені тепер не
допоможе, — вимовила з одчайдушною при-
реченістю Зінька (Шиян)].

приречення 1) обречение; предопределение;
(участь — еще) судьба; предначертание
[Приречення однієї частини робітничо-
го класу до вимушеного безділля вна-
слідок надмірної праці другої його ча-
стини, і навпаки, стає засобом збагачення
окремих капіталістів.. (Маркс); Одну мить
був він упевнений, що втікає від долі,
від страхітного її приречення (Риб.)];
2) обещание [Приречення Тугара Вовка
облегшило серце Максимові (Фр.)]. Ср.
прирікати 1,3.

приречено нар. обреченнО [Жінка тяжко
зітха, покірно, приречено, бо ж знає —
крутої вдачі чоловік (Горб.)].

пририхтовувати, -товую, -тбвуєш, пририхту-
вати, -тую, -туєш разг. прилаживать,
приладить.

прирівнюваний 1) приравниваемьій; 2) при-
равниваемьій; сравниваемьій. Ср. прирів-
нювати 1—2.

прирівнювання 1) приравнивание; 2) прирав-
нивание; сравнение [Розуміється, про при-
рівнювання умов Росії до умов Західної
Європи не може бути й мови (Ленін)]. Ср.
прирівнювати 1—2.

прирівнювати, -нюю, -нюєш, прирівняти,
-няю, -няєш 1) (делать ровньїм) приравни-
вать, прировнять; 2) (делать равньїм кому-
нибудь, чему-нибудь) приравнивать, прирав-
нять; (со поставлять — еще) сравнивать,
сравнйть [Обмінюючи продукти, люди при-
рівнюють найрізніші види праці (Ленін);
Старшина: ..Який же я старий? Аджеж
нехай прирівняв до мене якого парубка, чи ,
справиться во мною? (Тоб.); Прирівняв *
свиню ^до коня, та шерсть пе така
(Ном.)].

прирівнюватися, -нююся, -нюєшся, прирів-
нятися, -няюся, -няєшся 1) разг. прирав-
ниваться, приравняться [Прирівнялась
свиня до коня! (Ном.)]; 2) (только соверги.:
вказаться равньїм кому-нибудь, чему-нибудь
в каком-нибудь отногиении) разг. сравнйться,
сравняться [Ні одна картина природи
влітку не може прирівнятись до тієї пиш-
ної фантастичної картини мертвої зими
(Н.-Лев.)]', 3) страд. з. (несоверш.) при-
равниваться; приравниваться; сравниваться
[На початок XVI ст. селяни були по-
збавлені права скаржитися великому кня-
зю або королю на своїх панів і прирів-
нювалися в цьому відношенні до рабів
(Іст. Укр. РСР)]', ср. прирівнювати
1—2.

прирівняний 1) при^бвненньїй; 2) приравнен-
ньій; сравненньїи [У своїх цінах товари
вже прирівняні певним, мислено уявлюва-
ним кількостям грошей (Маркс)]. Ср. при-
рівнювати 1—2.

прирівняти см. прирівнювати.

прирівнятися см. прирівнюватися.

прирізаний 1) прич. прирезанньїй; 2) прил.
прирезной.

прирізати см. прирізувати.

прирйкі прирезка [— Краще чекати при-
різки. — Чекай, діждешся. — Скоро бу-
дуть землю ділити (Коцюб.)].

прирізний прирезной.

прирізок, -зка прирезок [Селянам потрібні
були гроші і для викупу прирізків, і для
оплати оренди землі в поміщиків (Колг.
Укр., 1958, 7)].

прирізування прирезка.

прирізувати, -зую, -зуєш, прирізати, -ріжу,
-ріжеш прирезьівать, прирезать, прире-
зать [Калиновський ще більше розлютив-
ся, грунти та ліси прирізує до своїх земель
(Ле); Якби оце панську земельку до своєї
прирізати та ще млинок Ратушняків до
рук прибрати... (Цю па)].

прирікання обречение.

прирікати, -каю, -каєш, приректй, -речу,
-речеш 1) обрекать, обречь; (заранее опреде-
лять, давать в удел — обьічно) предонре-
делять, предопределйть, уст. предначер-
тать (только соверги.); (заранее устанавли-
вать, указьівать развитие, течение чего-
нибудь) предрешать, предрешйть; (наперед
говорить то, что должно злучиться, испол-
ниться) предсказьівать, предсказать, книжн.
предрекать, предречь; (только несоверш.:
пророчить — еще) предвещать [Політика
буржуазії і поміщиків прирікала Росію
на розчленування імперіалістичними хи-
жаками, на перетворення її в колонію
найбільших капіталістичних держав За-
ходу (Хрущов); Ленін бичував експлуа-
таторські класи за те, що вони прирекли
п’ять шостих населення країни на злидні і
безправ’я (Біогр. Леніна); Це ж твій народ
з могуття рік Бере могутність електричну,

Це ж твій народ тобі прирік Добу історії
величну! (Рил.); Засяє день — і станете
під стяг, Що гріє, ніби полум’я пожару,
І мсту гнобителям, і ситим кару, І радість
визволеним приріка! (Рил.)]; ^ти, ти
себе обрекать, обречь себя, уст.
обрекаться, обрбчься; 2) (только соверш.)
уст. решйть, постановйть; (о назна-
чении наказания) приговорйть, прису-
дить [Сподобалася розбійникам Фла-
віанова рада, і вони прирекли бути
вночі коло брами (Фр.); Пархоменко сін
на скриньку з патронами. — Ви сперва
прирекли мене до розстрілу, а тепер хочете
знати, що я за один? (Панч)]; 3) (обязьі-
ваться вьтолнить что-нибудь) обл. давать
обещание, дать обещание, обсщать (несо-
верш. и соверш.), разг. пообещать, обещаться
(несоверш. и соверш.) [Суд свого допитує:
— Ну, був чи не був,—прирікав женитися
чи ні? (Черемш.); Тота рада дуже вподо-
балася всім побратимам, і вони прирекли
за нею поступати (Фр.)]; 4) обл. редк.
произносйть, произнестй [— Цілуй у бо-
роду господа нашого! — прирікає матушка
Раїса. — Присунь стілець, коли не діста-
неш (Донч.)].

прирікатнся, -кається страд. з. обрекаться;
предопределяться; предрешаться; предска-
звіваться; предрекаться; предвещаться [Тре-
Л5а, щоб всі робітники знали і пам’ятали,
що без хліба для людей, без хліба для
промисловості, тобто без палива, країна
прирікається на бідування (Ленін)]. Ср.
прирікати 1.

прйріст (род. прйрбсту) 1) прирбст;
(приумножение—еще) приращение; (о до-
ходе — обьічно) прйбьіль [Приріст про-
дуктивності праці у них значно переви-
щує план (Рад. Укр., 1952, XI); Звичайно
вважають, що застосування кисню в марте-
нівському переділі дає приріст сталі близь-
ко 20 процентів (Наука і життя, 1957,1)\
Плодові дерева щороку обрізують відпо-
відно до їх індивідуальних і сортових особ-
ливостей, проріджують крону, укорочують
приріст (Колг. Укр., 1956, 7)1; ваги
спец, иривес; ~т населення при-
рбст населення, приращение населення,
(реже) прйбьіль населення [Поліпшенням ма-
теріального добробуту трудящих пояснює-
ться і той факт, що приріст населення
нашої країни становив за роки п’ятої
п’ятирічки 16 мільйонів 300 тисяч чоловік
(Матер. XX з. ІШРС)]; 2) мат. прира-
щепие.

приробити см. приробляти.

приробіток, -тку прйработок; подраббток
[Для Івана Корнійовича було ясно, що
син живе не на свої шістсот, що він має ще
приробіток поверх того (Сенч.)]. Ср. при-
робляти 2.

прирббка приделка; наделка. Ср. прироб-
ляти 1.

прироблений 1) приделанньїй; наставленншй,
паделанньїй; прилаженньїй [І починають
дід і Улянка топити плитку, що прироблена
до печі (Донч.)]; 2) прираббтанньїй; подра-
ббтанньїй. Ср. приробляти 1—2.
прироблення 1) приделка; наделка; снабже-
ние; 2) прираббтка; подраббтка. Ср. при-
робляти 1 — 2.

прироблювання придельгвание, приделка; на-
делка; снабжение. £р. приробляти 1.

прироблювати см. приробляти.

приробляння 1) придельївание, приделка; на-
делка; прилаживание, снабжение; 2) при-
раббтка; подрабативание. Ср. приробля-
ти 1—2.

приробляти, -ляю, -ляєш и (реже) прироблюва-
ти, -люю, -люєш, прщюбйти, -роблю, -ро-
биш 1) придельївать, приделать; (для удли-
нения, для увеличения спец. — еще) настав-
лять, наставить, паделать (только соверш.)}
{приспособлять — преим. хорошо, удобно
и т. п. — еще) прилаживать, приладить
{что к чему), снабжать, снабдить (что
чем) [Ви берете заряд толу., і кладете його
в сталевий балон, до якого приробляєте
детонатор (Янов.)} Старі ворота поламав
Чіпка, а приробив дощані (Мирн.)} До її
дверей Семен Трохимович приробив за-
щіпку, і Віра., замикається (Грим.)]}
ти до машини запобіжник
придельївать, приделать к машйне предо-<
хранйтель, прилаживать, приладить к ма-
пійне предохранйтель, снабжать, снабдить
машину предохранйтелем; 2) (дополни-
тельно зарабатьівать) прирабатьівать, при-
раббтать; (преим. случайно разг. — еще)
подрабативать, подраббтать [В’язала, ко-
пала, приробляла корму телиці на зиму
(Горд.)} За два чи за три роки приробила
собі грошенят і спорудила собі хатку на
нивці за селом. (Барв.)].

природа природа; (все живое уст. — еще)
естествб [В той час була для* мене скрізь
весна, вона була і в серці, і в пригоді
(Л. Укр.)} В червоній хустці, в червоній
спідниці та білій сорочці, рясно Евшива-
ній «козаками», Олександра здавала ь вз-
летом-квіткою, створінням тропічної при-
роди (Коцюб.)} Закони природи існують
насамперед тому, що існує сама природа
{Наука і життя, 1958, 7)} Те, що природа
дала, милом не змиєш (приказка)} — За-
паніла наша Галя, — хвалився Грицько
матері.. — Молода ще, — одказала на те
Настя.. — Природа своє бере, — увернув,
зітхнувши, Грицько (Мирн.)} Природі
українського дореволюційного театру зав-
жди були властиві музичність і пісенність
{Мист., 1959, 1)} Менделєєв розробляє
Таку важливу тему, як природа розчинів
{Наука і життя, 1959, 2)]} в <~ді речей
в прирбде вещей, в порядке вещей; з ~ди от
природи, (реже) с природи [3 природи мов-
чазна, вона залюбки слухала веселу та гар-
ну бесіду (Коцюб.)]} з а ~дою, (реже) п о
***ді по прирбде [Наш державний апарат є
справді народним за своєю природою (Ма-
тер. XX з. КПРС)} Опортуніст, по самій
своїй природі, ухиляється завжди від
певної і безповоротної постановки питання..
(Ленін)]} на лоно, на лоні ~ди
см. лоно.

прпрбджений прирожденньїй, врожденнмй;

(естественньїй — еще) природний [В неї
прокинулась природжена зарзятість
(Н.-Лев.)'} По всіх п’єсах дядя Баня грав
самого себе. Він умів чарувати, мав при-
роджений гумор (Янов.)].

природженість, -ності врожденность.

природний природний; (нормальний, обуслов-
ленньїй ходом развития — обично) естествен-
ний; (обичний, лишенний всякой наткну-
то сти) непринуждепньїй [Сеньків має пре-
красні природні умови: річка Оскіл, ви-
сокий її берег, чудесне на горі джерело
води (Вишня)} Природний газ — не тільки
ефективне паливо, а й цінна сировина для
одержання багатьох хімічних продуктів
(Наука і життя, 1956, 11)} Селянство є
природним союзником пролетаріату (Біогр.
Леніна)} Голос сотника помітно мінявся,
набуваючи своїх природних тонів (Ле)]}
^нііїї [статевий] добір биол. есте-
ственньїй [половбй] подббр (отббр) [Іван
Павлович Пасічник почав свої дослідницькі
вправи з природного добору. Домігшись
у цьому успіху, він вдався й до схрещування
(Минко)]} г^ний імпульс естествен-
ньїй ймпульс, естественное побуждение;
~на перешкода см. перешкода; ^на
р і ч (вводние слова) естественно, разу-
меетея; ц е ~на р і ч зто вполне естествен-
но, книжн. зто в прирбде вещей, зто в
порядке вещей.

природник природовед, уст. естественник.
природпиця естественница (уст.).

прпроднйчий естественний; <^чі науки
естествепньїе науки; естественноисторйче-
ские науки [У своїх виданнях.. Франко
добивається того, щоб постійно вміщува-
ти хроніку природничих наук (Наука і
життя, 1956, о)].

природність, -ності естественность; непри-
нужденность [В артиста одне лиш призна-
чення — бути щирим, правдивим в оіри-
родності (Тич.)]. Ср. природний.

природно 1) нар. естественно, естественньїм
образом; непринужденно [Характер орга-
нізації всякої установи природно і неми-
нуче визначається змістом діяльності цієї
установи (Ленін)} В ці хвилини все зда-
валося йому прекрасним: стиснуті бліді
губи, пошерхле від вітру довгасте облич-
чя, на якому солдатська суворість так при-
родно сполучалася з дівочою ніжністю
(Жур.)]} ср. природний; 2) (вводное слово)
естественно [Створення повнокровного ти-
пового образу радянської людини — будів-
ника соціалізму — було, природно, най-
важчим і найпочеснішим завданням поезії
(Іст. укр. літ.)].

прнродноісторйчний естественноисторйческий
[Моя точка зору полягає в тому, що я роз-
глядаю розвиток економічної суспільної
формації як природноісторичний процес..
(Маркс)].

природознавець, -вця природовед, естество-
вед; (занимающийся исследованием явлений
природи — еще) естествоиспитатель.

природознавство природоведенйе; (как пред-
мет шкального преподавания — обично)
естествоведение, естествознание [Дарвін
вніс неоціненний вклад у розвиток при-
родознавства (Наука і життя, 1957, 4);
Одну яблуньку, одну грушу, сливу й
вишню він сам посадив під доглядом викла-
дача природознавства (Коп.)].

природознавчий природоведческий [Природо-
знавчі екскурсії, які Іван Михайлович
часто влаштовує в степ або до моря, бу-
вають справжнім святОаМ для учнів (Донч.)];
~ чі науки естественньїе науки; есте-
ственноисторйческие науки.

природолюб, природолюбець, -бця разг. лю-
битель природи.

лрирожденний уст. прирожденньїй [В неї є
прирожденна естетичність (Н.-Лев.)]; г~ний
дворянйн см. дворянин.

прирозуміти, -мію, -мієш разг. сообразйть,
смекнуть; ухитрйться [Щоб ми не приро-
зуміли, як обдурити панів? Аби тільки
дозволили на риск піти (Панч); Треба при-
розуміти, як ту бісову машину скасувати
(Мирн.)].

приросити, -рошу, -росиш слегка побрмзгать
[Дощ приросив землю (Черк. у. — Сл.
Гр.)].

прирослий прирбсіпий [Довго потім згадували
люди, одірвані од грунту й не прирослі
ще до іншого, — оцей вибалок і запах
сухого, полину (Янов,)].

приростання 1) прирастание [Розроблена фор-
ма укріплення (фіксації) реплантованих
зубів у кожному окремому випадку має
важливе значення для їх приростання
(Наука і життя, 1958, 5)1; 2) прирастание.
Ср. приростати 1—2.

приростати, -таю, -таєш, приростй, -ту, -теш
1) прям., перен. прирастать, прирастй [Пе-
ресельців Павлов радив не шарпати, хай
приростають до матерньої землі (Янов.)*,
Літа не ждуть! літа летять, А думка
проклята марою До серця так і приросла...
(Шевч.)]; 2) (увеличиваться в количестве) при-
растать, прирастй [Немилосердно скупився
Окунь не тільки па одежі, але й на харчу-
ванні.. Так зате земельки щороку приро-
стало, звеселяючи його неспокійні очі
(Ст.)].

приростити см. прирощувати.

приросток, -тка грам, приставка, представка;
(префикс в некоторих язиках для об разова-
ния, прош. вр. — еще) приращение.

прирощення приращение [Як періодичне
Прирощення капітальної вартості, або
Періодичний плід функціонуючого капіталу,
Додаткова вартість набуває форми доходу,
що виникає з капіталу (Маркс)]. Ср. при-
ростати 2.

прирощування приращение [Нещасні випад-
ки, прирощування живої шкіри на
мертві опечені місця та приточування кіс-
ток на місця переламів і розтрощень — це
була його [професора] галузь (Слол.)].
Ср, прирощувати.

прирощувати, -щую, -щуєш, приростити,
-рощу, -ростиш приращивать, прирастйть
[Інститут робив тільки перші експеримен-
тальні спроби виймати око з трупа і при-
рощувати його живій людині (Сліол.)].

прируб, -бу плотн. редк. прируб, прир^бка
[Крім трьох куполів, будівля має з боків
над невеликими прирубами два маленьких
куполки (Дерев, зодчество У«р.)]. См. еще
прибудова.

прирубати см. прирубувати,
прирубіжний прирубежньїй.

прирубувати, -бую, -буєш, прирубати, -баю,
-баєш разг. прирубать, прирубйть [При-
рубай ще трохи дровець (Сл. Гр.)].

при руділий порьіжельїй, порьіжевший; по-
желтельїй, пожелтевший [У високих при-
руділих травах по степах гомоніли виводки
пташині (Ле)]. Ср. прирудіти.

прирудіти, -діє разг. порьіжеть; (слабеє) по-
желтеть.

прирулювати, -люю, -люєш, прирулйтп, -лю,
-лиш ав. прируливать, прирулйть.

прирусловий прирусловий [Зернисту будову
заплава має в центральній частині, а шару
вату — в прирусловій та притерасній (Колг.
вироби, енцикл.)].

приручання 1) приручение; 2) поручение. Ср.
приручати 1—2.

приручати, -чаю, -чаєш, приручйти, -ручу,
-ручшп 1) приручать, приручйть [Хлопець
приручив його так, що їжачок бігає за ним,
як цуценятко (Коп.)]; 2) (возлагать на
кого-нибудь исполнение чего-нибудь, ваботу
о ком-нибудь, о чем-нибудь) разг. поручйть,
•поручйть [Він часом посилав її доглядати
сапальнипь на буряках або приручав од-
везти полудень косарям, що Раїса робила
охоче (Коцюб.)*, Зараз мого чоловіка при-
ручили дядькові (Вовч.)].

приручатися, -чаюся, -чаєшся, приручитися,
-ручуся, -ручишся 1) приручаться, при-
ручиться [Пташка цілком приручилася
(Коп.)]; 2) страд. з. (несоверш.) прируча-
ться; поручаться [Спочатку [в період не-
оліту] тварини приручалися з метою ство-
рення запасів м’ясної їжі, а потім і для
одержання молока, шкіри, вовни та ін-
ших продуктів (Іст. Укр. РСР)]*, ср. при-
ручати 1—2.

приручений 1) прирученньїй [За вікном три-
вожно кричала приручена галка (Грим.)];

2) порученньїй [— Оце ми до вас приїхали
з вашою давньою парафіянкою, — почи-
нає другу вже річ сестра Меланін: — Вона
мені приручена (Вовч.)]. Ср. приручати
1—2.

прирученість, -ності прирученность.

приручення 1) приручение [Характер-
ним моментом періоду варварства є при-
ручення і розведення тварин та виро-
щування рослин (Енгельс)]; 2) поручение.
Ср. приручати 1—2.

приручйти см. приручати.

приручйтися см. приручатися,
присаджувальний техн. присадочнмй.
присаджування присаживание, разг. присадка,
присаджувати, -джую, -джуєш, присадити,
-саджу, -садиш 1) (кого к чему, за что) уса-
живать, усадить [Звикла бігати та гуляти,
так хто тебе присадить за роботу? (Квітка)];
2) (^сажать добавочно) присаживатй, при-
садить; 3) перен. осаживать, оейдйть;
(призивать к порядку разе. — еще) одерги-
вать, одернуть [«Королівні», не дослухав-
ши моїх слів, зразу присадила мене (Вас.)];
4) техн, присаживать, присадить.

присаджуватися, -джується страд. з. 1) уса-
живаться; 2) присаживаться; 3) осажи-
ваться; одергиваться; 4) присаживаться.
Ср. присаджувати 1—4.

присадибний приусадебньїй [Присадибні ді-
лянки повинні, як правило, прилягати
до дворів колгоспників (Колг. вироби,
енцикл.); За останні роки в містах України
поряд з присадибним садівництвом почало
розвиватися колективне садівництво ро-
бітників і службовців у вигляді великих
садових масивів, розташованих на око-
лицях міста (Рад. Укр., 1957, X)].

присадити см. присаджувати.

присадка техн. присадка.

присадкуватий приземистьій, разг. присади-
стий [Це був невисокий, навіть присадку-
ватий чоловік з рухомим, тонким і краси-
вим лицем (Ільч.); Трохи далі, в присадкува-
тому будиночку під залізним дахом, рай-
ком комсомолу (Куч.)].

присадкуватість, -тості приземистость.
присадний мет. присадочньїй.

присадок, -дка палисадник [Одне вікно ви-
ходило в маленький присадок — мурована
кринипя, клумби й акації (Кач.)].

присалювати, -люю, -люєш, присадити, -лю,
-лиш разг. присаливать, присадить.

присапувати, -пую, -пуєш, присапати, -паю,
-паєш с.-х. прикривать, прикрить землей
Семена (сапкой).

присватати см. присватувати.

присвататися см. присватуватися.

присватувати, -тую, -туєш, присватати, -таю,
-таєш разг. присватьівать/ присватать
[Мати Василева.. заслала від Василя ста-
рости до багатирки, що заздалегідь при-
сгатала (Барв.)].

присватуватися, -туюся, -туєшся, присвата-
тися, -таюся, -таєшся разг. присватува-
ться, присвататься [До неї присватува-
лось багацько женихів, але всі вони взяли
гарбуза (Н.-Лев.); Шістнадцять літ мені
було, як до мене присватався немолодий
уже удовець (Барв.)', Та, видко, гроші
мав [Іван] невеликі, бо зачав присватува-
тися до своєї господині, Парасочки, аби
цим способом дібратися до вузлів з грішми
(Стеф.)\.

присвиснути см. присвйстуватп.

присвист, -ту присвист [Коли вже на за-
вершення пісні повітря несподівано ро-
зітнулось молодецьким кавалерійським при-
свистом, Яресько завмер (Гонч.)', Я рі-
шуче не можу чути того здушеного, з при-
свистом віддиху, що, здається, сповняє
собою весь дім (Коцюб.)].

присвистувати, -тую, -туєш, присвйспути,
-пу, -неш присвистувать, присвйстнуть
[—Нагаєчка, нагаєчка! — співають нані-
вець, Присвистують, притупують, ще пу-
стяться в танець (Л. Укр.); Васька навіть
присвиснув від подиву (Гонч.); В густій
тиші., було чути, як хтось сонно присви-
стував носом у сусідній кімнаті (Трубл.)].

прнсвідчити см. присвідчувати.

присвідчитися см. присвідчуватися.

присвідчувати, -чую, -чуєш, присвідчіїти,

-чу, -чпш обл. 1) подтверждать, подтвер-
дить; 2) (кому) (убеждать в чем-нибудь)
уверять, уверить (кого), уст. удосюве-
рять, удостоверить (кого) [Присвідчиш ти
мені, що мене любиш (Чуб.)].

присвідчуватися, -чуюся, -чуєшся, присвід-
читися, -чуся, -чишся уверяться, увери-
ться; удостоверяться, удостовериться. Ср.
присвідчувати 2.

присвійний грам, притяжательньїй.

присвічувати, -чую, -чуєш, присвітйтп, -вічу,

-вітиш светйть, посветйть [Валентин пов-

зав коліньми попід столом, ..а Борис три-
мав йому блимавку, слухняно присвічуючи
то туди, то сюди (Гонч.); Він чиркнув сір-
ником і присвітив (Смол.)].

присвоєний присвбенньїй.

присвоєння присвобние [На першому з’їзді
хіміків Росії [кінець 1907 р.] .. одностайно
було прийнято рішення про присвоєння
Російському хімічному товариству імені
Д. І. Менделєєва (Наука і життя, 1958,П)]~

присвоїти см. присвоювати.

присвоїтися см. присвоюватися.

присвоювання присваивание; (захват — еще)
присвоение.

присвоювати, -воюю, -воюєш, присвоїти,
-вбю, -вбїш 1) присваивать, присвбить
[— Ого! Може, й тут присвоюєте ви собі
право сягати активно в моє життя? — спи-
тала вона, приступаючи до мене ближче
(Коб.); Такий захланний, він ще навіть
за німців присвоїв собі Ротову ниву під
лісом (ТГозл.)]; 2) (предоставлять что-нибудь,
наделять чем-нибудь) присваивать, при-
, свбить; ~ти звання присваивать, при-
* свбить звание.

присвоюватися, -вбююся, -вбюєшся, присвої-
тися, -вбюся, -вбїшся 1) разг. осваиваться,
освбиться [Ярина знов сміється: А
що ж? Тут і заночуєш? Вже присвоївся?
(Л. Укр.)]; 2) страд. з. (несоверш.) присваи-
ваться; присваиваться [їм [переможцям
конкурсів] присвоюються також звання
лауреатів і вручаються подарунки (Мист.,
1959, 2)1; ср. присвоювати 1—2.

присвоювач присвойтель.

присвоювачка присвойтельница.

присвята посвящение [В Полтавському му-
зеї є., сім книг Маміна-Сибіряка з при-
святою автора В. Г. Короленкові та
членам його родини (Літ. газ., 1952, XI)].

присвятити см. присвячувати,
присвятнйй посвятйтельньїй.

присвячений посвященньїй; приурбченньїй
[Все життя, вся творчість Горького були
присвячені служінню народові (Рад. Укр.,
1951, VI); Роман Івана Ле «Наливайко»
присвячений важливим подіям в історії
визвольної боротьби українського народу
(Вітчизна, 1956, 5)]. Ср. присвячувати,
присвячення посвящение [Про велику по-
шану поета до російського реалістичного
мистецтва свідчить присвячення Шевчен-
ком геніальному акторові М. С. Щеп-
кіну поезії «Заворожи мені, волхве...»
(Іст. укр. літ.)].
присвячувати, -чую, -чуєш, присвятйти,
-вячу, -вятиш посвящать, посвятить;
(относить к какому-нибудь сроку — еще)
приурбчивать, приурочить [Всі його
[Т. Шевченка] ми батьком звемо, Так від
роду і до роду: Кожний вірш свій і поему
Він присвячував народу (Рад.); Все своє
життя В. І. Ленін присвятив боротьбі за
справу робітничого класу, за торжество
нового, соціалістичного ладу (Рад. Укр.,
1954, /); Боротьбі польського і литовського
народів з одвічними ворогами — тевтон-
ськими рицарями-псами, предками гітле-
рівських загарбників, присвятив Міцкевич
не одну сторінку (Рил.)', Якщо колись
він стане справжнім поетом — першу свою
друковану збірку неодмінно присвятить
їй (Гур.)].

присвячуватися, -чується страд. з. посвя-
щаться; приурочиваться. Ср. присвячу-
вати.

приселок, -лка см. присілок.

нрисербитпся, -блюся, -бишся обл. присоседи-
ться; (почувствовать привяз анность —обьіч-
но) привязаться [Так вона до його прики-
нулась, так присербилась, що й світ йому
весь зав’язала (Вовч.)].

присилання присьілка, разг. присьіл.

присилати, -лаю, -лаєш, прислати (пришлю,
пришлеш) присилать, прислать [Вона ча-
стенько присилала мені записки, просячи
одвідати її (Л. Укр.)' Стара «матушка»
прислала якось їй тарілку малини (Коцюб.)',
Г р у ї ч е в а: ..Мій син прислав мене
просити вас прийти до нього (Л. Укр.)].

присилатися, -лаюся, -лаєшся, прислатися
(пришлюся, пришлешся) 1) зтн. уст. за-
силать сватбв, заслать сватов [Ой, хоч
сватай, хоч не сватай, Хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, Що ти залицявся!
(народна пісня)', Іду яром до криниці, Ко-
ромисло гнеться... Чом до мене, моя мати,
Ніхто не пришлеться? (народна пісня)];
2} страд. з. (несоверш.) присилаться.

присйлка присмлка [Прошу не гніватися на
мене, що так опізнився з присилкою руко-
пису (Коцюб.)].

присилуваний принуж денний; приневблен-
ньій [А може... може, закохав він дів-
чиноньку людям, не собі, може, її приси-
лувано, і подала вона рушники другому,
гірко плачучись на свою недолю... (Ко-
цюб.)]. Ср. присйлувати.

присилування принуждение [Держава — це
установа для примусу. Раніше це було
присилування всього народу купкою ба-
гатіїв; а ми хочемо перетворити державу в
установу для примушування чинити волю
народу (Ленін)].

присйлувати, -лую, -луєш принудить, разе.
приневолить; (поставить перед необходи-
мостью делать что-нибудь) заставить [Од-
дав її батько заміж, — присилував неща-
сливу! (Вовч.); Василина: Ніхто мене
не може присилувати жити на хуторі

присйпаний присйпанньїй; посьіпанньїй [Ули-
ця, присипана сніжком, Хрустить і пахне
стигло (Рил.); І знову щось замулило в

пам’ятку, аж у грудях тьохнуло.. Ніби
заворушилось воно в мені, присипане сухим
торішнім чи позаторішнім листом (Вас.):
Долівка [в хаті] пісочком присипана
(Мирн.)]. Ср. присипати1.

присипання присьіпание, присипка; поем-
пание, поемпка. Ср. присипати1.

присипати1, -паю, -паєш, присипати, -плю,
-плеш присипать, присипать; (покривать
чем-нибудь сипучим — еще) посипать, по-
сипать [Я закрив ляду, натягав на неї
зверху всякого мотлоху і навіть присипав
трохи жужелицею (Сміл.); Один з Мендле-
вих законів залляла вода, а другий зава-
лився і присипав трьох робітників (Фр.);
А сахм мерщій сів писати, аж зубами скре-
гоче та пише, та знай пісочком присипає
(Квітка); Сестриця., промила Хоменкову
виразку, проробила всі маніпуляції, тобто
чимось помазала, присипала і перев'я-
зала (Трубл.); Ми прилетіли в Антонівку,
коли осінь вже присипала землю золотою
порошею опалого листя (Куч.)].

присипати2 см. присипляти.

присипатися, -паюся, -паєшся, присипатися,
-плюся, -плешся 1) присипаться, приси-
паться; посипаться, посипаться; перен.
покриваться, покриться [— Не вдавайся
У тугу, — каже Назар.. А сахм почав уже
сивим волосом, як сніжком, присипатись
^(Вовч.)]; 2) страд. з. (несоверш.) приси-
паться; посипаться [На каналах з більш
пологими відкосами.. можна застосовува-
ти поверхневий спосіб осолонцювання. При
цьому розсіяна по поверхні сіль не приси-
пається землею, а тільки добре перемі-
шується з нею і утрамбовується (Наука
і життя, 1958, 2)]. Ср. присипати1.

прйейпка1 (присипаемос еещеспгво) присипка.
присипка2 (действие) присипка.

присипляння усьшление; убаюкивание. Ср.
присипляти 1.

присипляти, -ляю, -ляєшчг редк. присипати,
-паю, -паєш, приспати, -плю, -пйш 1) усип-
лять, усипить; (перен. — еще) убаюки-
вать, убаюкать (Був вечір. Старий Крайс
лагодив на завтра збрую, Кайла присипля-
ла дитину (Туд.); А на світанку у вівсах
так тужливо когось присипали своїм мело-
дійним «спать підем, спать підем» куцохво-
сті перепілки (Ст.); Приспавши сина, зо-
сталася Катря одна із своїми думками
(Мирн.); За Острополем Вишневецький
звелів палити фальшиві огнища по степу і
тим присипляти пильність упевнених у собі
дозорних Косінського (Ле); Добра не
жди, Не жди сподіваної волі — Вона за-
снула: цар Микола Її приспав (Шевч.)];
2) (нечаянно душить собой во время сна)
разг. засьшать, заспать [Думи мої, думи
мої, ..Чом вас лихо не приспало, Як свою
дитину? (Шевч.)].

присишній усьіпйтельньїй.
присисання присасьівание.
присисати, -саю, -саєш, приссати, -ссу»
-ссеш присасьівать, присосать.

присисатися, -саюся, -саєшся, приссатися^
-ссуся, -ссешся присасьіваться, присоса-
ться [Коли його [спрута] витягали, він
обвивав лапами руку, присисався до неї
(Коцюб.); Острів, як спрут, занурив в море
шершаві лаби, приссався до нього (Коцюб.)}
Всі розійшлися, розбіглись по сторонах,
і присисалося кожне до свого місця (Сміл.)].
присисний присасьіва'ї'ельньїй.

присихати, -хає, присохнути, -не 1) при-
сихать, присохнуть [Він хоче сказати
щось, але язик присох до піднебіння
(Куч.)} Він подумав, що ніхто не бачив,
ніхто не знає і все присохне, як на
собаці (Чорн.)]} 2) (становиться иссохшим)
разг. засьіхать, засохнуть [Дозрівала вже
кукурудза обабіч, присихали на качанах
руді «борідки» (Козл.)].

присів, -ву присев.
присівання присев.

присівати, -ваю, -ваєш и присіювати, -сіюю,
-сіюєш, присіяти, -сію, -сієш 1) присевать,
присеять; 2) обл. засевать, засеивать, засеять
[Посіяти конопельки обіщався. Як сіяв,
присівав, присіваючи, казав (Чуб.)].

присівок, -вку обл. 1) посев; урожай [Ой
гуляв же я в понеділок, Прогуляв же я
увесь присівок (Чуб.)]} 2) уст. прибавка
к депежной оплате в виде урожая, которшй
собирает работник с опредєлейного участка
земли, засеваемого хозяином [На присівок
дав му півдесятини (Камен. у. —Сл. Гр.)].

прйсід: за о д н й м ^>дом в (за) один при-
сест [Робота мала; за одним присідом і
зробимо (II.-Лев.)} За одним присідом
вечеря з обідом (приказка)].

присідання приседание.

присідати, -даю, -даєш, присісти, -сяду,
-сядеш і) приседать, присесть [Ось вона
присідає, збирає росу з трави, миє руки...
(Фр.)} Одхилив двері і підставив лисину
сонцю. Потім важко зійшов по сходах і
присів над квітами (Коцюб.)} Р і ч а р д:
..Лишіть мене, я хворий... А гроші ви
таки візьміть. Прощайте, — Бруклі, збен-
тежена, бере гроші, вклоняється, при-
сідаючи, і виходить (Л. У«р.)]; 2) (садиться
на короткеє время) присаживаться, присесть
[Дмитрові надокучило стояти, і він при-
сідає на призьбі біля матері (Вільде)}
Ганна Іванівна принесла чайник і присіла
до столу (Шовк.)].

присівати, -каю, -каєш, прпсіктй, -січу,
-січеш редк. пресекать, пресечь [Для того,
щоб Ради могли ще успішніше здійсню-
вати свою роль, вони зобов’язані рішуче
присікати елементи тяганини і бюрокра-
тизму, більше дбати про задоволення зро-
стаючих запитів трудящих (Хрущов)].

присікатися см. присікуватися,
присіктй см. присікати.

присікуватися, -куюся, -куєшся, присіка-
тися, -каюся, -каєшся разг. придираться,
придраться, перен. прицепляться, прице-
пйться; (обращаться с назойливими разгово-
рами, просьбами и т. п. — обично) при-
ставать, пристать [Начальство не виспа-
лось. Роздратоване, воно присікується до
кожної дрібниці (Козач.)} Кліпаючи сон-
ними очима, розповів матері, як до батька
присікався Сивокіз (Панч)} — Я мовчав,
а він все брехав, — пояснив Юхим.

— Так-таки й мовчав? — присікувався Пере-
гуда (Куч.)} — Діду, що ви там шепочете
все? Ви розкажіть краще менії— присі-
кався Тарас (Іван.)].

присілий осевший [Юрко Мазур з Панчохою
ледве знайшли його в старій, присілій
і з обдертою покрівлею хаті (Ле)].

присілок, -лка прйселок [Серед пустих степів
красуються, як квітники, веселі хутори,
присілки, села (Мирн.)].

прйсінки, -ків, редк. присінок, -нка сенцьі;
крьільцо с навесом на днух столбиках
[Іде дід у присінки; набира води кухоль —
умивається... (Мирн.)} Серьожка вийшов
у присінок і за мить повернувся з бамбуко-
вими лижними палицями (Гонч.)} Цуценя по-
переду Десь цявкнуло біля хвіртки, по-
тім перебігло до дверей і, вже зовсім пере-
лякане, знайшло собі захист під присінками
(Панч)].

присікатися, -паюся, -паєшся см. присіку-
ватися, присікатися.

присісти см. присідати.

прпсістися, -сядуся, -сядешся разг. подсесть
[У Болехові присілася до мене якась пані
(Стеф.)].

присішок, -шка 1) разг. подпбрка; 2): <^шки,
-шок мн. ч. фольк. стремена [В добичника
степів 3 присішок вірних ти палив (Рил.)],
присіювати, присіяти см. присівати.

приск см. прйсок.

прискавка разг. брмзгалка [За хатою дости-
гають дудки болиголова, з яких можи»
робити такі чудові прискавки (Донч.)].

прискакати см. прискакувати1.

прйскаком нар. обл. уривками [Прискаком
шила, бо ніколи добре сісти (Черниг. у.—
Сл. Гр.)].

прискакувати1, -кую, -куєш, прискакати,
-качу, -качеш прискакивать, прискакать;
(скача, прибивать в каком-нибудь коли-
честве с разньїх сторон разг. — еще') на-
скакивать, наскакать [До Федорова і По-
пудренка прискакав вершник з сусіднього
загону (Шер.)} Село довге, тягнеться, немов
рицина в горлі. З бічних вулиць щоразу
прискакували галайдівці (Кач.)].

прискакувати2, -кую, -куєш, прискочити, -чу,
-чйш (бистро, скачками приближаться к
кому-нибудь, к чему-нибудь) подскакивать,
подскочйть [Вона прискочила до його
страшна, як дика кицька (Яоіроб.)].

прискалений разг. прищуренньїй [ Устим ба-
чив прискалене око узбека, що пильно
слідкувало за ним (Куч.)].

прискалити см. прискалювати.

прйскалок, -лка, прйскалка редк. уступ скали
[Антосьо.. роздивлявся на гори та жахався,
як люди лазили по .них, ступаючи з при-
скалка на прйскалок (Свидн.)} Нижче, на
прискалці, золотилися маківки Видубець-
кого монастиря (Тулуб)].

прискалювати, -люю, -люєш, прискалити,
-лю, -лиш разг. прищуривать, прищурить
[Посип Зозуля ледве помітно усміхається,
хитро прискалюючи ^іве око (Куч.)} Інже-
нер хитрувато прискалив око (Баш)].

прискаржувати, -жую, -жуєш, прискаржити,
-жу, -жипі (кого) разг. уст. жаловаться,
пожаловаться (на кого) [Не забули ми
тобі, як ти нас прискаржував (Свидн.)}
Микола: ..Вже там хтось мусив мене
прискаржити, що я пару тих дурних по-
лін продав (Ф/?.)].

прискати, -каю, -каєш, прйспути, -пу, -неш
разг. нрьїскать, приснуть; (випускать с глу-
мом боздух из ноздрей редк., перен. — со
смеху, от злости и т. п. разг. — еще) фир-
кать, фиркнуть; (слюной и т. п. — обично)
брйзгать, бризнуть [Він почав прискати
на неї водою, обмочував їй виски, лоб
(Н.-Лев.)} Прискав огонь у горнилі (Фр.)}
Опівдні над шахтарським виселком, над
донецьким степом приснуло сяйвом гаряче
сонце (Донч.)*, На все село була в нас ко-
лись Параска Духанівна: весела, моторна;
брови (ерпиком, повновида, краска з лиця
як не присне (Барв.)} Біля ганку прискали
осідлані коні (Тулуб)} Довкола приснули
всі від сміху, і ьін ще більше зніяковів
(Панч)} Старий сердився. Він говорив
скоро та прискав слиною, наче сукно мо-
чив (Коцюб.)],

прйскатпся, -каюся, -каєшся прискаться;
бризгаться. Ср. прискати.

прискік: з скоком (в значений нар.) разг.
вприпрйжку [Біжать з прискоком, наче
молоді лошата, ще й сорочки на бігу
скидають (С^иіл.)І.

прискіпуватися, -пуюся, -пуєшся, прискіпа-
тися, -паюся, -паєшся разг. придираться,
придраться; (приставать к кому-нибудь,
надоедать кому-нибудь — еще) при назива-
ться, привязатЬся [— Тату! — сказав Юра
твердо і рішуче: — Будь ласка, не прискі-
пуйсь (Смол.)} Та чого це ти так прискі-
палась до мене? (Мирн.)].

прискорений 1) прич. ускбренньїй; уча-
щенньїй [Історія, прискорена війною, так
далеко пішла вперед, що сигарі формули
заповнилися новим змістом (Ленін)]} ср.
прискорювати; 2) прил.-ускбренний; (более
частий — обично) учащенньїй [В пекарні,
видимо, давно уже кипіла робота й святоч-
ним прискореним темпом сповняла весь
дім (Коцюб.)} Її груди здіймалися від при-
скореного дихання (Куч.)]} *~иий и б ї з д
ускбренний пбезд; ~ний пульс мед.
учащенньїй пульс.

прискорення ускорение; учащение [Представ-
ник тресту заявив, що прискорення будів-
ництва особливих труднощів не викликає
(Трубл.)} При великих прискореннях [руху]
виникають порушення ряду функцій ор-
ганізму і насамперед кровообігу і розпо-
ділу крові в тілі (Наука і життя, 1968,
2)]. Ср. прискорювати.

прискорено нар. ускбренно; учащенно [При-
скорено розмножувати насінний матеріал
нових сортів легше на невеликих площах
невеликими партіями (Колг, Укр., 1966, 4)}
Серце забилося так нерівноЛ прискорено,
що бін мимоволі схопився рукою за груди
(Ле і Левада)]. Ср. прискорювати.

прискорити см. прискорювати.

прискоритися см, прискорюватися.

прискбрювальнии техн, ускорйтельний. _

прискорюваний 1) ускоряющийся; 2) ускоряе*
мий [Прискорювані частинки в камері син-
хрофазотрона проносяться з величезними
швидкостями, близькими до швидкості світла
(Наука і життя, 1957, 2)].

прискорювання ускорение.

прискорювати, -рюю, -рюєш, прискорити *

-рю, -риш ускорять, ускбрить; (делать
более частим — обично) учащать, участити
[Найважливішим фактором, що прискорю^
розвиток народного господарства, була пе-
ребудова управління промисловістю і бу-
дівництвом (Хрущов)} Із Царицина майже
щоденно надходили телеграми з вимогою,
прискорити надсилку бойових припасів
(Панч)} Свиснув поїзд, дихання прискорив,
тільки ніч, — і летить вдалині (Пере.)];
~ ти ходу (крок) ускорять, ускб-
рить шаг, прибавлять, прибавить шагу
[Мисливець прискорив ходу (Вл.)} Фрося
переходить на тверду, затрав’янілу стежку
понад кюветом і прискорює крок (Козач.)],
прискорюватися, -рюється, прискоритися*

-риться ускоряться, ускбриться; учащаться,
участйться [В надрах світового простору
атомні ядра різних елементів прискорю-
ються і набувають дуже великої енергії
(Рад. Укр. 1957, XI)} Збирати кукурудзу
переобладнаними комбайнами можна у дві
зміни, цим набагато прискориться зби-
рання (Колг. Укр., 1956, £)]. Ср. прискорю*

вати.

прискорювач техн. ускорйтель [Головний
машинний зал енергетичного корпуса при-
скорювача нагадує генераторний зал еле*
ктростанції (Наука і життя, 1957, 2)],
прискочити см. прискакувати2.

прискрйнок, -нка обл. ящичек в верхней
части боковой стенки сундука [Рукою*
збитою до крові, він тягнеться до прискрин-
ка і витягує звідти зав’язані в торбинці
гроші і золото (Цю па)].

прислабнути, -ну, -неш разг. приболеть.
присланий прйсланньїй [Ротою тепер коман-

дував гвардії старший лейтенант Кармазин*
присланий з резерву (Гонч.)].

прислати см. присилати.

прислатися см. присилатися,
прислівник грам, наречие.
прислівниковий грам, наречний.

прислів’я іюслбвица; (ходячеє образное вираже^
ниє — обично) поговбрка [Певного розвит-
ку на Русі набули прислів’я, приказки
притчі, які є проявом народної мудрості
(Нар. стар. іст. УРСР)} К а с ь я н о в:
Мудре римське прислів’я Цаже: «Вчитись,
ніколи не пізно» (Дмитр.)]} стати
(зробитися) ~в’ям войтй в посло-
вицу.

присліджувати, -джую, -джуєш, прислідйти*
-джу, -дйш и прислідкувати, -кую, -куєш
разг. прослвживать, проследйть [Ці давні
сховища у глибині лісів Стрільці звуть шь
точник.. Ведмедю, дурнику! Якби ти там
сидів, То Войський би тебе повік не при-
слідив! (перекл, Рильського)} Хлопцям він
розповість, що прислідкував чи розпитався
про банду (Ле)].

присліпуватий 1) прил.разг. подслеповатий [Чи
вечір згустився, чи око присліпувате мав
полковник — йому довелося пильно при-
дивлятися до своїх драгунів (Ле)]; 2) (род.
присліпуватого) сущ. обл. кривбй.

прпслопйти см. прислбнювати.
прислонйтися см. прнслонятися.
прислбнювати, -нюю, -нюєш и прислопяти,
-няю, -няєш, прислонйти, -лошб, -лониш
редк. прикривать, прикрить [Мотря сідає
собі так, щоби шиба відчиненого вікна
трохи прислонювала її (Вільде)', Пане а
якусь хвилину мовчить, зрушений, при-
слонивши трохи обличчя ТОГОЮ (Л. Ук/?.)].

присленятися, -няюся, -няєшся, прислонй-
тися, -лошбся, -лбнишся редк. присло-
няться, прислонйться [Олімпіада Іванівна
виходить, Люба., прислоняється до вікна
(Л. Укр.)\ Перед припічком в углу Тихо
прислонилась (Боров.)].

прислуга 1) (домашняя работница) дорев. при-
слуга; (собир. — еще) слуги [А щоб при-
слуга не чула [розмови], взяли його під
руки й вийшли з їдальні (Коцюб.)', Малого
дитяти Зося не веліла пускати до кухні,
між прислугу, щоб воно не вчилось го-
ворити по-мужицьки (Н.-Лев.)]', 2) воєн.
прислуга [Поміж бійців пішли поголоски
про якусь нову, німецького виробу, авто-
матичну «берту», з адською машиною, що
стріляє й коректується без орудійної при-
слуги (Сжол.)]; 3) обл. услуга [Шинкар,
якому він часто робив різні прислуги: но-
сив воду, рубав дрова, двигав бочки.., по-
здоровив його приязно (Фр.)*, Треба кон-
че оглядіти її... Коли вони хочуть, він
готов зараз зробити їм цю прислугу...
(Яо^б.)].

прислуговування присл уживание.

прислуговувати, -гбвую, -гбвуєш и прислу-
жувати, -жую, -жуєш, прислужити, -лу-
жу, -лужиш прислуживать, прислужйть
(уст.), (только несоверш.) услуживать (уст.)
[Вся челядь товклась у маєтку, при-
слуговуючи панам на банкеті (Куч.)', Ар-
їем, .. учень кращих закордонних професо-
рів музики, прислужував за столом як
лакей (Іван.)', Мотря..: Не вболівайте,
Гриша сам прислужитьі Він охочий до
начальства, мов бджола до меду... (Голов.);
Буржуазії прислужують сучасні ревізіо-
ністи, які прямо й приховано виступають
на захист капіталістичного ладу (Літ.
еаз., 1958, 7)].

прислуговуючий прислуживающий, уст. услу-
жающий [Прислуговуючі наймички та мо-
лодиці насилу постачали страви (Н.-Лев.)].

прислужйти см. прислуговувати,
«рислужйтися см. прислужуватися,
прислужливий разг. услужливьій [^Куліш зля-
кано дивився на дівчину, яку звик він ба-
чити такою прислужливою та лагідною
(Ільч.)].

прислужливість, -вості разг. услужливость.
прислужливо нар. разг. услужливо [— Я ска-
жу, — прислужливо перехопив Яша
(Кундз.)].

прислужник 1) слуга, уст. служитель, при-
служник [Хтось гукнув: «шампанського!».
Прислужник підніс на підносі вино

(Мирн.)]\ 2) (по дсл ужив а ющийся человек,
приспешник) презр. слуга, прислужник
[Українські націоналісти були вірними
прислужниками німецького імперіалізму
під час першої світової війни (Гал.)]',
3) церк. служка.

прислужництво прен. прислужничество [Зоб-
ражуючи в VI—VII розділах поеми [«Нео-
фіти»] плазування патриціїв-аристократів
перед римським імператором, , Шевченко,
безперечно, мав на увазі прислужництво
лібералів царизмові (Іст. укр. літ.)].

прислужниця 1) служанка; служйтельница,
прислужниця [Лимериха: ..Подумай
тілько, чого в його немає? І воли, і коро-
ви, і слуги, і прислужниці! (Мирн.)',
С а б і н а: Нехай звелить мій пан мені
крутити жорна, кіз доїти, носити воду, —
все те буде легше, аніж прислужницею бути
в пані (Л. Улр.)]; 2) слуга, прислужница.
Ср. прислужник 1—2.

прислужування прислуживание.
прислужувати см. прислуговувати,
прислужуватися, -жуюся, -жуєшся, прислу-
жйтися, -лужуся, -лужишся 1) неодобр.
подслуживаться, подслужйться, прислужи-
ваться, прислужиться [Ч а ц ь к и й: Слу-
жить радий — прислужуватись гидко (пе-
рекл. з Грибоєдова)', Удень, щоб прислу-
житися панові, комірниця мимохідь усе
нашіптувала: і такий цей Тарас, і сякий
(Іван.)]', 2) (только соверш.: помочь, бьіть
полезньїм) услужить, оказать услугу, разг.
удружйть; (исполнить что-нибудь по прось-
бе кого-нибудь) разг. сослужйть службу;
(удивить неожиданньїм поступкам, доста-
вить неожиданную неприятность) ирон.
разодолжйть [Так уже хотілося Тарасові
чимсь Катрусі прислужитися — сам він
наламав калини і бруслини (Іван.)', Не
знаючи того, який Огонь дружок, Вітрець їм
зараз прислужився: Мерщій поніс Огонь
в Гайок і на суху поклав полянку. Світив
Огонь всю нічку аж до ранку (Гл.)].

прислухання прислушивание.

прислухатися, -хаюся, -хаєшся и прислуху-
ватися, -лухуюся, -лухуєшся и редк.
прислухбвуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся и
обл. прислухати, -хаю, -хаєш, прислуха-
тися, ' -хаюся, -хаєшся прислушиваться,
прислушаться; (стараться рассльїшать что-
нибудь — еще) вслушиваться, вслушаться;
(слушать со вниманием уст. — еще) вий-
мать, внять [Цілу ніч до зорі я не спала,
Прислухалась, як море шуміло (Л. Укр.)',
Давненько вже блукаю по божому світі,
придивляюсь, прислухаю (Воеч.);|Вона при-
слухалась, що Кавуниха захропла.., і
побігла за двір (Н.-Лев.)\ Борис зупинився,
напружив слух і прислухувався до слів
пісні (Фр.)\ Сон так і липне до очей, але
дівчина перемагає його, жадливо прислухо-
вується до батькового дихання, що став
все рівнішим і рівнішим... (Коцюб.)', До
мужнього голосу видатного письменника
прислухалося все прогресивне людство
(Рад. Укр., 1951 і 77)1; ~датися обома
см. обйдва.

прислухування прислушивание.
прислухуватися см, прислухатися.

присмагати, -гаю, -гаєш, присмагнути, -ну,
-неш 1) разг, покриваться налетом, по-
криться валетом; (о губах — обьічно) за-
пекаться, запечься [У його губи присмагли
(Сл. -Гр.)]*, 2) (под действием огня) обго-
рать, обгореть; (под действием солнечньїх
лучей) загорать, загореть; (под действием
ветра) обветриваться, обветриться; смуг-
літь, посмугліть [Біляве обличчя її при-
смагло на зимовому вітрі (Епік)].

присмаглий 1) покрившийся налетом; запек-
шийся; (перен,: томньїй) подернутьій днм-
кой [Між рідкою бородою та миршавими
вусами темніли ніби присмаглі, аж сині
, губи (Н.-Лев.у, Присмаглі очі Любки Про-
хорівни спинилися й ширшими, круглі-
шими зробилися (Ле)]; 2) обгорелмй, обго-
равший; загорельїй, загоревший; обвітрив-
шийся; посмуглевп’ий [А зараз обабіч ву-
лиці в поруділих присмаглих садках ку-
рились пожарища (Головко); Катря пахне
свіжим соком з молодої яблуні: боса,
напоєні росою пружні ноги, обвіяне віт-
ром присмагле обличчя (Кач,)]. Ср. при-
смагати 1—2.

присмагнути см. присмагати.

присмажений 1) поджаренньїй [Прицмокуючи,
узявся [Пищимуха] за качку, заїдаючи її
присмаженою картоплею (Мирн.)]; ср. при-
смажувати 1; 2) поджаренньїй; пригорілий,
пригоревший [— Коли їм [селянам] не
згодно брати трохи присмаженого [хліба],
то хто ж їх до того силує? — байдуже спи-
тала Марина (Мирн.)]; ср. присмажувати-
ся 1; 3) опаленньїй, обожженньїй; загоре-
льій, загоревший; обвітрившийся [Тихо сіяв-
ся на прив’яле листя, на присмажені трави.,
дрібний, як роса холодний, дощ (Вас.);
Кучерявий чуб був мало що темніший за
лице, присмажене вітрами, сонцем і турбо-
тами (Ле)]; ср. присмажувати 2 и присмажу-
ватися 2.

присмажити см. присмажувати,
присмажитися см. присмажуватися,
присмажувати, -жую, -жуєш, присмажити,
•жу, -жиш разг. 1) поджаривать, поджарить
(Ввійшов у хату — в печі горить, моло-
диця щось присмажує (Коцюб.); — От
якби цю ковбасу та присмажить на сково-
роді на салі! — сказав Радюк (Н.-Лев.)];
2) (подвергать действию огня верхний слой,
покров чего-нибудь и т. п.) редк. опалять,
опалить, обжигать, обжечь [Моторний не
мав отого специфічного майстрівського ви-
гляду, не носив на переніссі старих оку-
лярів, не присмажував цигаркою вусів (Ле)].

присмажуватися, -жуюся, -жуєшся, присма-
житися, -жуся, -жишся 1) поджариваться,
поджариться; (слегка портиться под дей-
ствием огня, жара, дьіма) редк. пригорать,
пригоріть; 2) опаляться, опалиться, обжи-
гаться, обжічься; (под действием солнечньїх
лучей) загорать, загореть; (под действием вет-
ра) обветриваться, обвітриться. Ср. присма-
жувати 1—2.

присмак, -ку прйвкус; (перен. разг. — еще)
душбк [Карпо Іванович лежав нерухомо
на своєму білосніжному ліжку. У роті від-

чувався.. присмак наркозу (Собко); Кіска—
композитор, автор музики з фокстротним
присмаком (Коп.)]

присмака 1) кул., перен. приправа; (кул. —
еще) разносбл, пряности (мн. ч.) [Доктор.,
боявся покуштувати бурлацького борщу з
гнилою таранею, з додатком пацюків для
присмаки (Н.-Лев.); Марино! Чом ти не вто-
пилась, Як ще маленькою була? Навіщо,
нащо ти вродилась — Присмака панського
стола? (Рил.)]; 2) (обьічно мн. ч.: присмйкщ
-мак) (изьісканньїе блюда) разг. лакомства,
разг. разносбльї [І панна Юзя поспішилася
до покоїв., припрошувати панночок до
кави з усякими присмаками (Л. У«р.)].

присмаковий кул. приправочньїй.

присмалений опаленньїй; припаленньїй [Сине
полум’я, лизнувши соколине крило, об-
палило його, і всім у носа шпигонув пога-
ний дух присмаленого пір’я (Ільч.); Обря-
товані від огню сніпки вимолотили, зібра-
ли трохи зерна, присмаленого, правда
(Коцюб.)]. Ср. присмалювати.

присмалити см. присмалювати.

присмалитися см. присмалюватися.

присмалювання опаливание; припаливание.
Ср. присмалювати.

присмалювати, -люю, -люєш, присмалити,
-малю, -малиш опаливать, опалить, разг.
припаливать, припалить [Пустили пожар
по долині, соловйових діток попалили,
соловейка старого присмалили (Чуб.);
—Ой, важко стояти близько коло началь-
ства! ..Але терпи, отче дияконе! Часом
присмалить, а часом і нагріє тебе.., — ду-
мав Доб^риловський (Н.-Лев.)]; ~вати х а-
лявки (литки) біля кого (уха-
живать за кем) разг. шутл. стрбить курьі.

присмалюватися, -лююся, -люєшся, присма-
лйтися, -малюся, -малишся опаливаться,
опалиться; припаливаться, припалиться
[Така гаряча лежанка, що аж подушка
присмалилась (Харьк. — Сл. Гр.)]. Ср,
присмалювати.

присмачений кул., перен. приправленньїй,
сдббренньїй [Любить наш народ пере-
пела і тоді, коли його повна ринка і коли
він присмачений сметаною (Вишня); Мов
зачарований ходив я з класу в клас, жа-
дібно вдихав присмачене крейдою та фарба-
ми шкільне повітря (Збан.)].

присмачувати, -чую, -чуєш, присмачйтп, -ч^,
-чйш кул., перен. приправлять, іірипра-
вить, сдабривать, сдббрить [Настя., варила
ці дні липку затірку, присмачуючи її за-
мість шкварки жменькою потовченої кользи
чи розбитою крашанкою (Ст.)].

прйсмерк, -ку, мн. ч. прйсмерки, -ків 1) с^м-
рак, сумерки; (слабое освещение, близкое к
темноте) полумрак, полусумрак; (перед
рассветом или на вакате — обьічно) полу-
мгла [Спереду, приховані вечірнім при-
смерком, виднілись дві дівочі постаті
(Шовк.); На землю насувались густі ве-
чірні присмерки (Десн.); Присмерк непо-
мітно переходив у ніч — темну й задушли-
ву (Донч.)]; в ^ку, в г**ках в сумерках
[У присмерку осінньої алеї Згрібають діти
каштановий лист (Рил.)]; с и д і т и в ^ку
еидеть в сумерках, разг. сумерничать;
2) (только присмерк: время заходи солнца и
перен.) закат, сумерки (мн. ч.) [— Чому ви
стоїте?—гукнув їм дід. — Допоможіть, тре-
ба до присмерку зняти всі плоди (Донч.)]}
капіталізму сумерки капи-
талйзма.

присмерковий 1) сумеречнкй [Так приємно
було впасти на зелену соковиту траву і
задивитися в синє, присмеркове небо
(Кач.)} День погас. На схилах сніг воло-
гий Затоптала присмеркова мла (Воронь-
ко)]} 2) (перен.: мрачньїй, упадочньїй) книжн.
сумеречньїй [Ми не можемо рішити, чи
д.» Філянський молода ще людина,., чи
він старший чоловік, який під гнітом
цензурних умов ховав десь в бюрку до
кращих часів, плоди своєї присмеркової
музи (Коцюб.)].

присмеркові, -вих сущ. знт. сумеречньїе.
присмерком нар. в сумерки [Присмерком до-
чапали до хутора (Вовч.)].

присмирити см. присмиряти,
присмиріти см. присмирніти,
присмирнілий присмирельїй, присмиревший.
присмирніти, -нію, -нієш и (реже) присмирі-
ти, -рію, -рієш и присмирнішати, -шаю,
-шаєш присмиреть [Маковей присмирнів,
задумався (Гонч.)} Він притих, присмирів,
навіть зайшов якось раз до Чіпки, котрим
почав був гордувати (Мирн.)].

присмиряти, -ряю, -ряєш, присмирити, -рю,
-рйш усмирять, усмирйть [Запевно ще ви
не женились; А вас, щоб присмирить, —
женить (Боров.)].

присмбкт: з ~том (в значений нар.) взасос,
присмоктати см. присмоктувати.

присмоктатися см. присмоктуватися,
присмоктування присасьівание. {
присмоктувати, -тую, -туєш, присмоктати,
-мокчу, -мбкчеш 1) присасьівать, присо-
сать [Гнила осінь погрожувала присмок-
тати вози й гармати до слуцьких боліт
(Ле)]; 2) (только несоверш.: сосать поне-
многу) разг. посасквать [Напивсь того чаю,
присмоктуючи люльку (Квітка)].

присмоктуватися, -туюся, -туєшся, присмок-
ТЙТІІСЯ, -мокчуся, -МОКЧЄШСЯ прям. у пе-
рен. присасьіваться, присосаться [Влітку
перед грозою вони [п’явки] метушаться,
присмоктуються до скла над водою, якщо
помістити їх у банку (Наука і життя,
1956, 7); Пі один глибокий і могутній на-
родний рух в історії не обходився без бруд-
ної піни, — без авантюристів і шахраїв,
хвастунів і горлодерів, які присмоктую-
ться до недосвідчених новаторів.. (Ленін)}
То вже як присмокчеться [до книжки], то
й за вуха не відтягнеш (Коп.)].

присмолювати, -люю, -люєш, присмолйти,
-молю, -молиш 1) присмаливать, присмо-
лйть; 2) (покрьівать смолой для водонепрони-
цаемости) разг. осмаливать, осмолйть [Ді-
жечка тече в дні, — присмолити трохи
треба (Черниг. у. — Сл. В/?.)].

приснитися, -шбся, -нйшся присниться [При-
снився мені сон — воду з криниці додому
носила (Горд.)} Щоб тобі піп приснився!
(Ном.)].

прйснути см. прйскати.

присовувати см. присувати.

присовуватися см. присуватися.

присоглашати, -шаю, -шаєш, присогласйти,
-лашу, -ласйш разг. приглашать, пригла-
сйть [А як присоглашала [Ганна Дени-
сівна] письменників обов’язково приїхати
восени подивитися на врожай, сказала
жартома: — 3 косами приїздіть! З косами!
(Вишня)} Мар’я витягла борщ і, станов-
лячи на стіл, ггрисогласила Христю під-
кріпитись (Мирн.)].

прйсок, -ску, редк. приск зола (горячая с тлею-
щими огоньками)} жар [Зотлівся присок
дрібними зірками, та вогник не спалах-
нув ні на мить (Л. Укр.)} Пісок на дорозі
пашів, як приск, босою ногою гаряче було
ступати (Десн.)} Михайло: Тут приї
йдеш до тебе порозкошувати душею, упи-
тися коханням, а ти мені вкинеш приску
за пазуху (Стар.)]} до гарячого
щ е греком сипнути разг. подлйть
масла в огонь; я к перен. разг. как
огонь [Селаброс був палкий, як присок,
ще й до того дуже опришкуватий на вдачу
(Н.-Лев.)].

присолений разг. присбленньїй [І те не так,
і се не так; те не присолене, те пересо-
лене (Барв.)].

присолйти см. присолювати.

присолоджувати, -джую, -джуєш, присоло-
дити, -джу, -дйш подслащивать, подслас-
тйть.

присолювати, -люю, -люєш, присолйти, -со-
лю, -солиш разг. присаливать, присолить
[Яремченко сьорбав картопляну юшку і,
здається, за розмовою не помічав, яка вона
на смак, аж поки сам господар не нагадав
йому, що її треба присолити (Дм. Ведз.)].

присоромити см. присоромлювати.

присс рбмленпй пристьіженньїи; устьіженньш
[— Цс! Чш! — сердито зашуміло круг неї,
і вона, зашарівшись як піон, сіла, мов
присоромлена школярка (Вас.)]. Ср. при-
соромлювати.

присорбмлено нар. пристьіженно [Голос Васо
звучав глухо й наче присоромлено (Дмитр.)].

присоромлювати, -люю, -люєш, присороми-
ти, -млю, -мпш пристьіжать, пристьідйть,
разг. устьіжать, устьідйть [Ярошенко:
Мені було дуже соромно, Олю. Ольга:
Присоромлюй. У мене зараз така смуга
(Левада)} А на зборах класу Віра Володи-
мирівна присоромила Воліка, покартала,
що він ледар (Коп.)].

присос 1) (род. присосу) (действие' спец.
присос; 2) (род. присоса) (приспособление)
спец, присос; 3) (род. присосу) мор. присос,
присосковий б йол. присбсочньїй.

присоснйй спец, присосний.

присосок, -ска биол. присоска, црисбсок,
редк. сосальце [Созінов помічає, що вся
його одежа, руки укриті набубнявілими
п’явками. З огидою зіскакує на ноги і по-
чинає одривати чорні шматки бридкого,
з присосками м’яса (Стп.)].

присохлий 1) присбхший [Мотря знайшла
на денці горщичка шматочок присохлої
глини й почала його дужо уважно відЦо-
лупувати нігтем (Коцюб.)]} 2) засохлий,
засохший [Сонце., освітило високий берег,
сталеву хвилю і неосяжні плавні присох-
лого очерету (Собко)]. Ср. присихати 1—2.

присохнути см. присихати.

нрйспа обл. завалинка [Стара Горпина зди-
вувалася немало, побачивши, що під ха-
тою на приспі сиділи оба молоді Довбуу
щуки, немов дожидаючи її (Фр.)].

приспаний, обл. приспатий 1) усьшленннй;
убаюканньїй [Збившись докупи, вони, при-
спані тишею, куняли (Панч)} Лиш десь
там на дні серця Савчихи сиділа приспана
сильною волею туга, яка все будилася
від думки про розлуку з Михасем (Мак.)}
Спасибі їм, вони [хвилі Дніпра], ласкавії,
збудили У серцеві моїм приспатеє добро
(Манж.)]} 2) заспанньш. Ср. присипляти
1—2,

приспання усмпление [Франко стверджує,
що справжня поезія повинна кликати,
запалювати народ до праці, до боротьби,
що вона не опій для приспання, не пуста
скороминуща забавка (Іст. укр. літ.)].

приспати см. присипляти.

приспатий см. прйспаний.

приспів, -ву прицев; лиш. рефрен [Не менш
важливу роль аніж заспів у пісні віді-
грає рефрен, чи приспів, який нерідко
має свою цілком самостійну словесну та
музичну завершеність (Рад. літер., 1958,
5)} Заспівував брат і єдналися в приспіві,
неначе зливалися краплі роси, ..гнучкі
і дзвінкі молоді голоси (Пере.)].

приспівати1, -ваю, -ваєш, приспіти, -пію,
-пієш 1) (о времени) разг. приспевать, при-
спеть; (только соверш.: прийти, появиться в
нужньїй момент разг. — еще) подоспеть [Та-
тар приспіло небагато, але від того шарвар-
ку здавалося, що їх там незліченна сила...
(Ільч.)} Підросли діти, збулась сього кло-
поту,г так друге лихо приспіло (Вовч.)}
Як лиха зима приспіє, Білим снігом поле
вкриє, До бабусі Дітвора Утікає із двора
(Гл.)]; 2) (только соверш.: понадобиться
совершенно неотложно, очень захотеться)
безл. разг. приспеть, приспйчить [— Треба
мені хапатись в редакцію... — Чого це
вам так приспіло? (Н.-Лев.)]} ото як
тобі г^піло! зк тебе приспело!, зк тебе
приспйчило!

приспівати2, -ває, приспіти, -піє и при-
спіпути, -пе (становиться спельїм, зре-
льім) разг. поспевать, поспеть, созревать,
созреть [Зійшов той овесець, приспів:
Наум зібрав, Та й пікапу годував
(Боров.)].

приспівати3 см. приспівувати.

прйспівка 1) разг. припевка, частушка [Весе-
лим, з гостинцями, з жартівливими приспів-
ками — таким зараз пригадався Данькові
батько (Гонч.)]} 2) (пение, обращенное к
кому-нибудь) обл. припевок, припевка.

приспівування подпевание.

приспівувати, -півую, -півуєш, приспівати,
-в^ю, -ваєш припевать (только несоверш.),
подпевать, подпеть [Лагодячи вечерю, вона
навіть приспівувала (Коцюб.)} Нехай ли-
шень сядуть за стіл, вже не я буду, щоб

не приспівала йому: Старший боярин —
як болван: Витріщив очі, як баран (Квіт-
ка)].

приспінутп см. приспівати2.

приспіти1 см. приспівати1.

приспіти2 см. приспівати2.

прпспічити, -читьбезл. разг. приспйчить, при-
спеть [Микиті щось приспі чило курить
(Панч)]} ото як тобі ^чило! зк те-
бе приспйчило!, зк тебе приспело!

приспішений обл. ускоренньїй [Забейко вчув,
як йому закалатало серце. Мав враження,
що його ввело у цей приспішений рух
друге маленьке серце, що билося в цій
хвилині так тривожно (Вільде)].

приспішйти см. првспішувати.

приспішник редк. приспешник [Український
народ розтер на порох, знищив цих при-
спішників буржуазії (Тич.)].

приспішуватп, -шую, -шуєш, приспішйти,
-шу, -шйш обл. ускорять, ускорить [Пачко
тягнув п’яного Ернеста щосили з собою
і приспішував кроку (Фр.); Марія оглядає-
ться навколо себе: цього року весна при-
спішила свій крок [Вільде)].

приспускати, -каю, -каєш, приспустити, -пу-
щу, -пустиш разг. опускать, опустить;
(немного, не совсем спускать) приспускать,
приспустйть [Зустрічаючи Валєпса, вона
приспускала вії і проходила повз нього
швидкими кроками (Собко)} Стала коло
своєї мами і якось приспустила оченятка
(Вовч.)} Мовчала земля, мовчало небо,
вкривалися тугою зорі, ніч приспустила
своє чорне знамено... (Яач.)].

приспускатися, -каюся, -каєшся, приспустй-
тися, -пущуся, -пустишся опускаться,
опустйться; приспускаться, приспуститься
[Приспускається бойовий прапор з орден-
ською стрічкою на древку (Веч. Київ,
1957, IV)]. Ср. приспускати.

приспустйти см. приспускати,
приспустйтися см. приспускатися,
приспущений опущенньїй; приспущенньїй

‘ [Дивиться вона завищи чомусь з-під при-
спущених вій, ніби боїться показати свій
справжній погляд (Собко)} Легенько ло-
потять над юрбою приспущені червоні
полотнища прапорів (Козач.)]. Ср. при-
спускати.	»

приссати см. присисатй.

приссатися см. присисатися.

прйстав ист., дорев. прйстав [На іавок вибіг
'заспаний і переляканий огрядний пристав

(Десн.)].

приставання приставание.

приставати, -таю, -таєш, пристати, -тану,
-танеш 1) приставать, пристать; (о чем-
нибудь липком или к чему-нибудь липкому —
еще) дірилипать, прилипнуть; (перен.: на-
доедать кому-нибудь чем-нибудь — еще) при-
вязьіваться, привязаться [Сінешні двері
щільно приставали до одвірка (Коцюб.)}
За городом тільки якась фабрика муріла,
бо до цегли не так дим приставав (Мирн.)}
Слова ті приставали до них, як будяки, що
трудно одірвати з одежі (Коцюб.)} На чолі
виступили перші краплини поту, і кілька
волосин недбалої зачіски пристали до
чола (Коп.); Прізвисько одразу пристало
і зробилося звичним (Козач.); Коли баба
вже дуже почала приставати з розпитами,
дівчина вигадала історію про те, що вона
служила в місті, а оце мовляв, повертає-
ться додому (Донч.)]; ~тав, як шев-
ська смола см. смола; 2) (примикать)
присоединяться, присоединйться, разг при-
ставать, пристать [Хазяйка, хоч було тепло,
напинала на плечі кожух і теж приста-
вала до гурту (Коцюб.); Микола вдосвіта
Йав свої манатки і пристав до другої
ги (Н.-Лев.); Хтось стиха завів пісню,
до нього пристав ще один голос, а за хви-
лину підхопила й решта... (Коцюб.)]; ~та-
ти на думку присоединиться к мне-
нию [На думку Кривцова пристали на-
чальник порту і більшість капітанів
/Трубл.)]; Охто до кого <**тає, т а-
ким і сам стає посл. с кем пове-
деться, от того и набереться; 3) (неот-
ступно следовать за кем-нибудь) разг. при-
ставать, пристать, привязьіваться, привя-
заться, фам. увязьіваться, увязаться [Ой
ти, туго,ой ’.и, журбо, не пристань до мене
(Метл.)]; 4) (о судах, плотах и т. п.) при-
ставать, пристать, причаливать, причалить
[Човни, переганяючи один одного, підходили
і приставали до протилежного берега (Збан.);
Надвечір плоти пристали до берега (Баш)];
5) (давать согласие) разг. соглашаться, со-
гласйться [Довго паніматка не приста-
вала віддати Масю в науку (Свидн.); З а-
в а д а: ..Слухай, Зосю, ти бідна, а Гна-
тові родичі багаті. Чи пристануть вони,
щоби Гнат брав тебе? (Фр.)]; ~ти нащо
соглашаться, согласйться на что, бьіть
согласньїм на что [Люди приставали на
все, на школу й на університет (Коцюб.)];
О на [чию] раду принимать,
принять [чей] совет [Дмитренко, як мара
та, сидів над його {Чіпчиною] душею, чи-
гав, як шуліка, коли Чіпка пристане на
*його> раду, — сам «вийде в одставку»
(Мирн.)]; 6) (приходйться к лицу, оказива-
ться подходящим) разг. идтй, пойтй, уст.
приставать, пристать [Ті червоні кіснички
дуже приставали до її смуглявого виду
та до темних очей (Н.-Лев.)\; ~тало, я к
свині нарйтники погов. пристало,
как корове седло *или идет, как корове
седло; 7) (на время где-нибудь) при-
* ставать, пристать, осітанавливаться, оста-
новйться [Дід пристає серед кладки,
лікті на поруччя кладе, на річку
поглядає (Туд.); Ніде притулку немає,
ніде пристати, спочити (Мирн.)]; 8) (чаще
с отрицанием — приличествовать) безл.
разг. подобать (только несоверш.), пристать
(только соверш.) [І в а н: Знаєте, Явдохо,
ви розумна людина, і не пристало вам за
другими, як сороці, говорити пусті слова!..
(Тоб.); Насампередг як пристало поряд-
ному подорожньому, подавсь він до корчми
(Коцюб.)]; 9) (утомляться, приходить в
изнеможение) уставать, устать, обл. при-
ставать, пристать; (сильнеє) вибиваться из
сил, вибиться из сил [Мій парубок, дйв-
люсь, ніби почав приставати (Вовч.); Цілу

ніч дощ прав ..Ще добрі коні, що не при-
стали (Мирн.)]; 10) (о геомепгрических ли-
ниях, фигурах) мат. совнадать, совпасть.
приставити см. приставляти.

приставитися см. приставлятися1.

приставка1 разг. доставка [Ласточкін спе-
ціально налагодив приставку бідона молока
щоденно у катакомби (С^иол.)].

приставка2 грам, приставка.

приставковий грам, приставочньїй; ~ві сло-
ва приставочньїе слова.

приставлений 1) приставленньїй; сосгавлен-
ньій; прислоненньїй [Голова упала на гру-
ди; руки обвисли, мов не його руки, а при-
ставлені (Мирн.); — Та я відлучився...
— А ти мусиш не відлучатись. До діла
приставлений, значить дивися добре, щоб
все справним було (Шиян); Там був при-
ставлений на горище товсіий дрючок,
по котрому кури лазили на сідало
(Н.-Лев.)]; 2) доста вленньїй; представлен-
ньій; снабженньїй [Разом замірялись тікати
в прерії та пампаси на вільне життя, доїха-
ли аж до Боярки — і були приставлені
додому з поліцейським унтером (Смол.)].
Ср. приставляти 1—2.

приставляння 1) присТавление; составление;
2) доставление, доставка; представление;
снабжение. Ср. приставляти 1—2.

приставляти, -ляю, -ляєш, приставити, -влю,
-виш 1) приставлять, приставить; (ста-
вить вплотную — еще) состави ять, соста-
вить; (ставить наклонно — обично) при-
слонять, прислонйть [Налляла горщик во-
дою і приставила його до вогню (Коцюб.);
Чижий.. приставив пальця до лоба, по-
думав хвилин з п’ять та й поліз у шафу з
старими ділами (Мирн.); Приставили до
неї Черницю молоденьку, щоб гляділа
(Л. Укр.); Він ухопив драбину, приставив
до стріхи, вискочив на покрівлю (Н.-Лев.)];

~ти одйн до одного два
столи состави ять, составить два стола;
О до чужого рота не ставиш в о-
р 6 т а погов. на Чужой роток не накйнешь
цлатбк; 2) (препровождать к месту назна-
чения) доставлять, доставить, книжн. пред-
ставлять, представить; (давать что-нибудь
нужное, обеспечивать — еще) снабжать, снаб-
дйть [Вранці шхуна прийшла в бухту Ле-
бединого острова по рибу, яку вона при-
ставляла в недалекий порт, на консервний
завод (Трубл,); Вона в такому тяжкому
стані, що її немає змоги приставити сюди
(Донч.); Сиди тут, а я тобі буду харчі при-
ставлять (народна казка)]; ^ти свід-
ків на допит представлять, пред-
ставить свидетелей к допрбсу.

приставлятися1, -ляюся, -ляєшся, пристави-
тися, -влюся, -вишся обл. притворйться,
притворйться, разг. прикйдьіваться, при-
кйнуться [Я глянув на Хому — він аж
язика висунув від цікавості. А Ладька,
той ніби й байдуже. Та я знаю, що він
приставляється (Мик.); Він., замовк і
приставивсь, нібито заснув (Н.-Лев.)].

приставлятися3, -ляється страд. з. 1) при-
ставляться; составияться; 'прислонйться;
2) доставляться; представляться; снабжа-
ться. Ср. приставляти 1—2.

приставнйй приставной [Дубов’яз сидів на
приставному стільці (Ряб.)].

пристайний мат. совпадающий.
пристайність, -ності мат. совпадение.
присталий 1) приставший; прилйпший [Маса
його [вівса] коріння (з присталим до ко-
реневих волосків груптом) досягає 12 тонн
на гектарі (Колг. Укр., 1956, 7)]; 2) уста-
лив, уставший; присталий; вибившийся
из сил [Тіка серед темної ночі, Тіка серед
білого дня, І страшно блищать його очі,
Присталого б’є він коня (Гр.)]. Ср. приста-
вати 1, 9.

пристанище см. пристановище.

пристановйти, -нрвлю, -новіші см. пристав-
ляти, приставити.

пристановище, редк. пристанище гіристанище,
прибежище, уст. прйстань, рит. кров;
(место, где можно" спастись или побить
отдихая — обично) приют [Років зо два
шхуна стояла нерухомо і була пристано-
вищем для рибальських дітей (Трубл.);
Не маючи ні землі, ні оселі, ні пристано-
вища, ..хлопці розбрелися по селу...
(Мирн.); І довелось колись мені В чужій
далекій стороні Заплакать, що немає роду,
Нема пристанища, господи! (Шевч.); — Шу-
кайте собі, люди добрі, пристанища де-
інде, — промовив хазяїн і кинувся до ро-
боти (Н.-Лев.); Сувої хмар закутують стрім-
часті, Стрункі шпилі — пристанища ор-
лів (Дор.)].

пристановляти, -ляю, -ляєш см. приставляти,
прйстанський прйстанский [Прислухаючись
до знайомого пристанського гомону, до
гамірної сварки крючників, до скреготіння
лебідок, ..Чкалов повторив: — Піду, Оле-
ксію Петровичу! (Ільч.)].

пристанути, -ну, -неш разг. остановйться;
(перен.: стать неподвижним) замереть
[Дід.., виїхавши поза браму, пристанув
(Черемш.); Спинився перед дверима.. — і
постукав. — Хто? — запитав жіночий го-
лос, і мені пристануло серце (Сжол.)].

пристанційний пристанцибнньїй [Горами стиг-
лих соковитих овочів та фруктів завалені
пристанційні перони, приймальні пункти
консервних заводів (Минко)],

прйстань, -ні прям., перен. прйстань [А в
пристані грає, Огнями сіяє Корабликів
зграя барвиста (Л. Укр.); О, тиха пристане
робочого стола, Де ще на якорях дрімають
вірні рими^ Де мислі щоглами підносяться
стрункими, Струмують образи, як понад-
водна мла! (Рил.)].

пристарити см. пристарювати.

пристарілий постарелий, постаревший, со-
( старившийся; обветшалий, обветшавший,
пришедший в ветхость; устарелий, устарев-
ший [Віддалася з^ пристарілого Дивака і,
стративши з дітьми здоров’я, дожила до
того, що він рахує кусні хліба, котрі
вона бере в рот (Коб.); Пристаріла вже
оперетка «Сватання на Гончарівці» не дуже
сподобалась глядачам (Гр.)]. Ср. приста-
ріти.

пристаріти, -рію, -рієш и пристарітися,



-ріюся, -рієшся разг. постареть, состауи-
ться; (о вещах — обично) обветшать, приитй
в ветхость; (не соответствовать духу вре-
мени) устареть [Тепер ішов спокійний, ви-
сокий, похмурий, немов трохи пристарів
(Коцюб.); Як парубкував, поведе чорними
бровами — дівчата сохнуть і дуріють, а
тепер, як пристарівся, моргне сивим усом—
громадай примічає... (Вовч.); Як свіжий —
віником він зветься, А як пристаріє — дер-
кач (Гл.); Заново ситце на кілочку, а як
пристаріється, — садять квочку (ІІом.)]^
пристаркуватий разг. пожилбй, разг. старо-

ватьій [В ці хвилини він почував себе
немічним, підтоптаним і, більш ніж будь-
коли, пристаркуватим (Гонч.)].

пристарювати, -рює, пристарити, -рить разе,
старить, состарить [Уста її набрали вигляд
підкови, що вельми пристарювало тітку
Несторову (Вільде); Думки ні до чого не
доведуть, а пристарять, нехай їм усячина!
(Вовч.)].

пристати см. приставати,
пристебнути см. пристібати,
пристебнутий пристегнутЬій^
пристеповий пристепной [Сонце саме піді-
ймалося з-за низького пристепового перед-
гір’я (перекл. з Первенцева)]; <^ва смуга
геогр., с.-х. пристепная полоса.

пристерегтй см. пристерігати.

пристерігання подстерегание; подсйживание.

Ср. пристерігати 1.

пристерігати, -гаю, -гаєш, пристерегтй, -ре-
жу, -режеш разг. 1) подстерегать, подсте-
речь; (притаясь где-нибудь — обично) под-
сйживать, подсидеть [Я тебе давненько
пристерігаю, — аж от коли піймалась...
(Вовч.); Я таки пристережу, хто мої дині
переводить (Рудч.)]; 2) (следить с целью
надзора) присматривать, присмотреть [І ку-
ди, думаю, такого молодого взяли? ..Набе-
ремося, думаю, з ним халепи, треба самому
пристерегти, шкода юнака (Ле)].

пристигати, -гаю, -гаєш, пристйгнути и при-
стйгтн, -гну, -гнеш разг. 1) созревать,
созреть [Дині стали пристигать (Рудч.)];

2) (только соверш.: прийти, появиться)
подоспеть, уст. п^испеть [Спека страшенна
пристигла (Барв.)].

пристигаючий разг. созревающий [На крив
професора всі голови нахилилися додолу,
мов жито від вітру похиляє додолу при-
стигаюче, важке колосся (Ф/>.)].

пристиглий разг. созревший.

пристйгнути, пристйгти см. пристигати,
прпстйджений пристьгженньїй, устьіженньїй.
пристйджено нар. пристьіженно.

пристидйти, -джу, -дйш пристьтдйть, устьі-

дйть [— От тобі й на!—Хто-небудь присти-
дить (Гл.)].

пристібати, -баю, -баєш\м редк. пристьобу-
вати, -бую, -буєш, пристебнути, -ну, -неш
прям., перен. пристегивать, пристегнуть
[З клуні вибігли заспані хлопці, пристібаю-
чи шаблі (Тулуб); Богдан відчув, як
ніби блискавкою аркан пристебнув йому
до голови руку з піднятою шаблею (Ле);
Всі буржуазно-помітгицькі партії [Украї-
ни] змушені були зважаїи на революцій-
ність мас і для обману їх пристьобувати
до своїх основних назв додаток «соціаліс-
тична» або «демократична», бо без цього
не можна було виступати перед масами
(Іст. Укр. РСР)І

пристібний пристежнбй [ПІД ЙОГО СПЄЦІВКОІ2
видно було сорочку до пристібного комірця
(Смол.)}.

пристінний ііристенньїй [Прикрашенню міст
і сіл республіки та збільшенню вироб-
ництва винограду для споживання в сві-
жому вигляді великою мірою може сприяти
розведення його пристінною і бесідковою
культурою (Колг, Укр., 1956, Р)].

пристінок, -нка пристенок [Заклопотана й
сердита, вона нишком чепурилася за при-
стінком кухні... (Кундз.)].

пристовбурний сад., с.-х. приствбльньїй [Як
правило, в усіх садах восени необхідно
орати міжряддя й перекопувати пристов-
бурні круги (Колг. вироби, енцикл.)}.

пристойний пристойний; (удовлетворшпель-
ньш, изрядньїй — еще) прилйчньїй; (о внеш-
нем проявлений чего-нибудь — еще) благо-
вйдньїй; (перен. — о содержании вьісказьі-
ваемого шутл. — еще) удобопроизносй-
мьій, разг. цензурний [Тимка, виявляєтеся,
був пристойний учень в класі (Горд.)',
Сам корівник мав пристойний вигляд:
стіни його були складені з товстих обапо-
лів, попід дахом блищав ряд засклених
віконець (Скляр.)', Виявилося, що в одного
шофера непоганий перший тенор, у дру-
гого — втора, ..а в отого — зовсім при-
стойний бас (Вишня)', Потім, уже на схо-
дах, ..хотілося підшукати самому для себе
пристойні пояснення такої цікавості (Ле)];

ний п р й в і д благовйдний пред-
лбг; не зовсім ~пші не совсем при-
стойний, не совсем прилйчньїй; (противо-
речащий правилам приличия) неудобопро-
износймьій, уст. неудббь хказуемий.

пристойність, -пості пристбйность; прилй-
чие; благовйдность; удобопроизносймость;
цензурность [Якйому краще зробити, щоб
і виявити своє ставлення до Мирослави й
одночасно додержати пристойності вихо-
ваної людини, командира Червоної Армії?
(Кач.)', Такса Софії Петрівни лизала та-
рілку, а хМільтончик, забувши пристой-
ність, скавчав потиху, щоб звернути на
себе увагу (Коцюб.)]; вййти за межі
юності вийти из гранйц (из рамок) при-
лйчия, вийти из гранйц (из рамок) при-
стбйности. Ср. пристойний.

пристойно нар. пристойно; прилйчно; бла-
говйдно; удобопроизноеймо; цензурно [До-
ря надувся, всунув голову в плечі і важко
процідив в ніс: — Пано-ве гімназисти по-
винні вести себе у мене пристойно (Коцюб.);
До закінчення десятирічки Андрій уже
цілком пристойно міг говорити по-англій-
ськи (Собко)], Ср. пристойний.

пристосованець, -нця презр. приспособленец
[Коркішка — пристосованець, егоїст, ос-
новне його стремління — затишно вла-
штуватися в житті (Жовт., 1956, /)].

пристосований приспособленніяй.

пристосованість, -ності приспосббленность
[Види рослин виявляють пристосованість
до тих зональних умов, в яких вони ви-
никли (Укр. бот. ж., 1956, ХНІ, 1)],
пристосованка презр. приспособленка.
пристосовництво презр. прирпособленчество
[Обивательському пристосовництву і раб-
ській покірності Руданський у поезії
«Наука» протиставляє активну діяльність,
боротьбу за щастя народу (Іст. укр. літ.)].
пристосовницький презр. приспособленче-
ский.

пристосовність, -ності приспособляемость.

пристосовуваність, -ності приспособляемость
[У своїх дослідженнях Павлов керувався
еволюційно-біологічною ідеєю пристосову-
ваності організму до середовища (Укр.
біох. ж., 1949, XXI, 3)].

пристосовування приспосабливание, приспо-
собление; прилаживание; применение; при-
норавливание, принорбвка; сообразование;
подлаживание; приурбчение. Ср. присто-
совувати.

пристосовувати, -сбвую, -сбвусш, присто-
сувати, -сую, -суєш приспособлять, при-
спосабливать, приспосббить; (преим. хо-
рошо, удобно и т. п. — еще) прилаживать,
приладить; (осуществлять на деле — еще)
применять, приметіть; (устраивать что-
нибудь соответственно обстоятельствам,
времени — обьічно) приноравливать, при-
норовлять, приноровйть; (делать одно со-
ответствующим другому книжн. — еще) со-
образбвьівать, сообразовать, разг. подла-
живать, подладить; (относить к какому-
нибудь ероку, собьітию — обьічно) приурб-
чивать, приурочить [Меншовики присто-
совували тактику робітничого класу до
лібералізму (Ленін); Скільки б шляхта
не говорила про демократизм, про братство
і рівність, про «злоту вольность» і неза-
лежність — всі ці чудові- принципи., вона
пристосувала виключно до себе (Тулуб);
їй спало на думку пристосувати до станка
невеличкий прилад, який полегшив би ро-
боту (Донч.); Казимир узяв мене під руку,
і ми пристосували до єдиного ритму свій
крок (Уйльде)].

пристосовуватися, -сбвуюся, -сбвуєшся, при-
стосуватися, -суюся, -суешся 1) приспособ-
ляться, приспосабливаться, приспосббить-
ся; прилаживаться, приладиться; ііриме-
няться, применйться; принора вливаться,
приноровляться, приноровйться; сообразб-
вьіваться, сообразоваться (несоверш. и со-
верш.); подлаживаться, подладиться [Ві-
домо, що бур’яни пристосовуються до
посівів тих культурних рослин, які мають
однакові з ними біологічні властивості
(Колг. Укр., 1958, 11); ..людина не могла
б біологічно пристосуватись до середовища,
якби її відчуття не давали їй об'єктивно
правильного уявлення про нього (Ленін);
Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи
з ним [онуком], не пристосовувався до дитя-
чої говірки (Янов.)]; ~гися до обставин
сообразбвьіваться, сообразоватіся с об-
стоятельствами [Тут, пане, треба бути
дипломатом, уміти пристосовуватися до
всіх обставин (Тулуб)]', 2) страд. з. (несо-
верш.) приспособляться, приспосабли ваться;
прилаживаться; применяться; приноравли-
ваться, приноровляться; сообразбвьіваться;
подлвживаться; приурочиваться. Ср. при-
стосовувати.

пристосувальний приспособйтельньїй [В умо-
вах постійно змінюваного зовнішнього се-
редовища тварина може вижити лише в
в тому випадку, якщо в її організмі відбу-
ваються зміни пристосувального харак-
теру (Осн. даре.)].

пристосуванець, -нця приспособленец [У ко-
муністичному суспільстві немає і не може
бути місця людям з дрібного душею, шкур-
никам і пристосуванцям (Мист., 1959, 1)].

пристосування 1) (действие) приспособление;
прилаживание; применение; принорбвка;
сообразование; приурбчение [Біогенні сти-
мулятори утворюються всюди, де відбу-
вається пристосування до нових умов існу-
вання і точиться боротьба за життя (Фізіол.
ж., 1956, II, <?)]; ср. пристосовувати;

2) (предмет) приспособление, устрбйство
[Коли немає пристосувань для квадрат-
но-гніздової сівби, цукрові буряки треба
сіяти звичайним рядковим способом, а по-
тім провадити букетування посівів (Колг.

Укр., 1956, 4)].

пристосувати см. пристосовувати,
пристосуватися см. пристосовуватися.

пристоювати, -тбюю, -тбюєш, пристояти,

-тою, -тбїш разг. приостанавливаться, при-
остановйться; задерживаться, задержаться
[Я пристояв, а він минув мене (Н.-Вол. у. —
Сл. Гр.)', — Хай стара хоч у свято ви-
спиться. Ми їй і так не даємо спати,—до-
водили дівчата. Парубки згодились, хоч
ще пристоювали (Мирн.)', Приходжу. Пів-
дня якраз. Слухаю: гомін у хаті. Пристояв
у сінях. Мачуха на батька: «Хоч би олій-
ки чи рибки купив» (Тесл.)].

при страмити, -млю, -мйш разг. пристьідйть
[Ми прохаємо вас тільки пристрамити їх,
посадити в карцер на хліб та на воду (Вас.)].

пристрасний страстньїй [Вона метнулася до
Кулика і виструнчилася перед ним уся
в пориві пристрасного гніву (Жур.)] При-
страсні, пройняті незламною вірою слова
матроса глибоко западали в серця стройо-
викам (Гонч.)] У післявоєнні роки Я. Та-
лан створює цикл пристрасних памфлетів,
спрямованих проти Ватікану (Іст. укр.
літ.)].

прйстрасність, -ності страстность [Револю-
цію 1905 року А. Тесленко зустрів з вели-
кою радістю і з усією пристрасністю чес-
ної, волелюбної вдачі віддався революцій-
ній боротьбі (Літ. газ., 1951, V/)].

пристрасно нар. страстно [Натхненно і при-
страсно говорив Артем (Шер.); Жінка
рвучко схопила дитину і., почала при-
страсно цілувати її (Іван.)].

Пристрастйтися см. пристращуватися.

орйстрасть, -ті страсть; (проникновенность,
крайнєє увлечение — еще) страстность; (вле-
чение к чему—еще) пристрастие; (перен:
излюбленньїй предмет мьіслей разг. — обьіч-
но) конек [Свою пристрасть і свою ніжність

зберігала вона для людини, яку любить
давно (Шили)*, Кожна зустріч з Горьким,
кожне його слово, порада, побажання,
сповнене великої щирості і мудрості, на-
дихало нас, запалювало творчою пристрастю
(Корн.)] Раз негр співає з пристрастю
такою, Він буде вільно дихать, як і ми
(Піде.)] Він працює з ранку і до ночі з
жадобою, смаком, пристрастю (Грим.)]]
~ть до музики страсть к музшке,
пристрастие к музкке; ~ті розпалю-
валися страсти разгорались [Пристра-
сті розпалювалися. Пани нікого не слу-
хали і перебивали один одного, як баои
на ярмарку (Тулуб)]] в чаду ~тей в
угаре страстей, в пмлу страстей; жалю
гідна г^ть разг. ирон. страстйшка.

пристрахати, -хаю, -хаєш и пристрашйти,
-шу, -шйш припугнуть [Агенти імперіа-
лістичних держав, які роз’їжджають по
країнах Середнього і Близького Сходу,
хочуть декого пристрашити комунізмом,
сподіваючись таким шляхом забезпечити
вплив імперіалістів і підтримати реакційні
сили. Тому народи цих країн повинні б\гти
пильні до імперіалістичних підступів (Хру-
щов)].

прйстрашка разг. острастка.

пристращуватися, -щуюся, -щуєшся и при-
стращатися, -щаюся, -щаєшся, пристрастй-
тися, -ращуся, -растйшся редк. пристра-
щаться, пристрастйться [Чого б то чоло-
вікові так дуже пристращатись на сім
світі до чого-небудь? (Квітка)] Глафіра
Іванівна, невважаючи на частий гнів та
на часті сльози, пристрастилася до цієї
війни [до сварок] (перекл. з Вовчка)].

пристрелений пристрел енньїй.
пристрелити см. пристрілювати1,
пристрибнути см. пристрйбуватп.
прйстрибом нар. разг. вприпрмжку.
пристрйбувати, -бую, -буєш, пристрибнути,
-ну, -неш припрмгивать, припріігнуть.

прйстрій, -рою разг. приспособление; (ком-
плект инструментов) снаряд, снасть [Нав-
коло молодого робітника кипіло змагання,
ламалися старі норми, застосовувалися
у виробництві більш досконалі пристрої
(Рад., Укр., 1951, VIII)].

пристріл, -лу спец, пристрел.
пристрілити см. пристрілювати1.

пристрілка воєн., охотн. пристрелка [В ату-
т і н: Командири артполків прибудуть
сьогодні ж літаком. Виберуть позиції,
проведуть підготовку, пристрілку
(Дмитр.)].

пристрілювання воєн., охотн. пристрелка [Чер-
виш терпляче вів пристрілювання (Гонч.)].

пристрілювати1, -люю, -люєш, пристрілити
и пристрелити, -лю, -лиш (кого) пристре-
ливать, пристрел йть [У бандитів такий
звичай: або з собою захоплюють поране-
них, або ж пристрілюють самі, щоб не ви-
казали їх таємниць (Цюпа)] Вершомет
насупився: йому дуже кортіло пристре-
лити моржа самому (Трубл.)].

пристрілювати2, -люю, -люєш, пристріляти,
-ляю, -ляєш (что) спец, пристрел ивать,
пристрелять [Сьогодні честь пристрілю-
вати ціль випала обслузі Дениса Бла-
женна (Гонч.)] Придбали ви рушницю.
Насамш рпд її треба пристріляти (Вишня)].
пристрілюватися, -лююся, -люєш^я, при-
стрілятися, -ляюся, -ляєшся спец, при-
стреливаться, пристреляться [Один взвод
учився орудувати гвинтівкою в атаках,
другий — пристрілювався до мішеней
(Десн.)] Вони [снаряди] падали з обох
боків зовсім близько, і було ясно, що ворог
уже пристрілявся (Куч.)].

пристріляний спец, пристрелянньїй [Гармати
все били по точно пристріляних точках
(Собко)] Блискавично схопився [Левко]
на ноги, рвонув з-за пояса давно пристрі-
ляний парабелум (Цю па)].

пристріляти см. пристрілювати2,
пристрілятися см. пристрілюватися,
пристріт, -ту зтн. сглаз [1 ворожка ворожила,
Пристріт замовляла, Талан-долю за три
шаги 3 воску виливала (Шевч.)].

пристрітник бот. (Ьу&ітасКіа питтиіагіа Ь.)
луговбй чай.

пристроєний 1) пристрбенньїй; 2) пристрбен-
ніій; 3) разряженньїй, разряженньїй [При-
строєний, мов на празник, увійшов Готліб
до світлиці (Фр.)]. Ср. пристроювати 1—3.

пристроїти см. пристроювати,
пристроїтися см. пристроюватися,
пристроювати, -рбюю, -рбюєш, пристроїти,
-рою, -роїш 1) разг. пристраивать, при-
стрбить [Всі пасажири стрімголов ки-
даються того ролика до дроту пристроїти
один поперед одного (Вишня)] Другий
кулемет [бійці] пристроїли на горищі бу-
динку і доки що — не стріляли (Янов.)]
Я б одного бажала: коли б ви пристроїли
мене тут де-небудь (Мирн.)]], 2) воєн, при-
страивать, прист^збить; 3) (одевать во все луч-
шее) обл. разукрашивать, разукрасить [Часто
Ольга., малювала перед нею щастя мате-
ринства, ..яке пристроювала в найчудо-
віші квіти своєї уяви (Фр.)].

пристрбюватися, -рбююся, -рбюєшся, при-
строїтися, -роюся, -роїшся 1) разг. при-
страиваться, пристрояться [Зовсім світ пе-
ревернувся! Про старе нічого вже було й
думати, треба якось до нового пристрою-
ватись (Мирн.)] Тарас: ..В полку у
нього я двох земляків зустрів, обидва на
кухні служать кухарями, пристроїлись,
чорти, добреї (Корн.)]] 2) воєн, пристраи-
ваться, пристрояться [Люди шикувались
у лави. Звідкілясь з’явився і червоний
прапор.. До прапора пристроювались цілі
колони (Сліол.)].

пристругувати, -гую, -гуєш, пристругати
(пристружу, пристружеш и пристругаю,
пристругаєш) спец, пристругивать, при-
стругать, пристрйгивать, пристрогать [Я ті
дощечки складаю, розбираю, примірюю,
врізую та пристругую (Фр.)].

приструнити см. приструнчувати,
приструнник спец, подгрйфок, подгрйф.
прйструнок, -нка редк. [короткая] струна
(в бандуре, кобзе и т. п.) [Творити хочу я...
Тесать, рубати, будувать, Охоти теслям
додавать Тугими приструнками ямба
(Рил.)].

приструнчувати, -чую, -чуєш и приструню-
вати, -нюю, -нюєш, приструнчити, -чу,
-чиш и приструнити, -ню, -ниш разг. при-
струнивать, приструнить [— Маковею, —
спокійно вів Роман.. Хіба я, хіба Денис,
хіба офіцери щось зле тобі зичать, приструн-
чуючи тебе щоразу? (Гонч.)] Над впертою
дочкою Сава не мав ніякої влади і вимагав
від матері, аби приструнювала її (Цорн.)]
X р а п к о..: Не боїшся? — Злякаєшся!..
Ти думаєш, я тебе не приструнчу? —
приструнчу! (Мирн.)].

пристукувати, -кую, -куєш, пристукнути,
-ну, -неш 1) пристукивать, пристукнуть
[— Молодець, Зінько! — загукали хлопці,
а діди схвально закивали головами і почали
своїми костурами пристукувати (Куч.)\ А
Дмитро регочеться, аж кулаком об *стіл
пристукує (Вільде)] Пристукнув по столу
рукою Петро Павлюк (Коп.)] Міцно при-
стукнув каблуками, відкозиряв: — Я слу-
хаю! (Збан.)]] 2) (только соверш. перен.?
убить сильним ударом, вистрелом) разг.
приступать, пристукнуть, вульг. укокб-
шить.

прйступ, -пу 1) уст. приступ; (редк.: возмож-
ность пользоваться чем-нибудь) доступ [Рево-
люційний уряд необхідний Для негайного
приступу до політичних перетворень, в
ім’я яких іде революція.. (Ленін)] А вона
збоку дивилася, приступу не мала (Че-
ремш.)]] ~ну нема (немає) докбго
разг. приступу нет к кому [Мов під-
мінили Нестора: на селі був такий при-
вітний, пригожий, а тепер приступу не-
ма (Горд.)]] ~иу нема (немає) до
чого разг. приступу нет к чему; 2) (ата-
ка, штурм) прйступ [А в похідній шинелі,
Що не зрадить ніде, Брати Приступом
скелю Піхотинець іде (Мур.); Повстанці
чекали цілу добу, а потім пішли на при-
ступ [замка] (Панч)] Дзвінкими голосами
дівчата в приступ пішли на Якима (Го-
ловко)]] 3) (момент обострения, усиления
чего-нибудь) прйступ, припадок [А вже
коли згадала [мати] батька — і сльози
тут як тут. За сльозами — сердечний при-
ступ (Ряб.)];	кашлю прйступ

кашля [Кашель душив, струшував худе
тіло і скручував його в три погибелі. Між
приступами кашлю він вдкрикував лише
окремі слова (Чорн.)]] 4) лит. прйступ.

приступати, -паю, -паєш и разг. приступа-
тися, -паюся, -лаєшся, приступйти, -туплю,
-тупиш и разг. приступйтися, -туплюся,
-тупишся 1) приступать, приступйть [—Ну
що ж! Можна приступати до роботи, —
мовив весело лікар (Іван.)] Карно:
Хе-хе-хе! Тонка то дуже справа, і не знаю
я навіть, як до неї пристунитися (Собко)]]
г^ти до обговорення, до роз-
гляду питань приступать, присту
пйть к обсуждению, к рассмотрению вопро-
сов; ги з вимогою приступать,
приступйть с требованием; 2) (прям.: при-
ближаться вплотную, перен. — о появлении
болезненного стеснения, боли) подступать,
подступйть; (только прям. разг. — еще}
подступаться, подступйться, приступаться,
приступ йться, книжн. уст. приступать,
приступить [— То ти мене будеш на
старість учити! — кричав старий Кай-
даіп, блідий, як смерть, та все присту-
пав до Карпа (Н.-Лев.); Маланка присту-
пила до печі, одсунула горнятко і зазир-
нула в нього (Коцюб.); У Карповому дворі
сварка. «За що вони завелися?» — думаю
собі, та й приступивсь до ліси (Коцюб.);
Стала приступать їй до серця досада
(Л. Укр.); Лев: ..Посієм коло хижки мак-
видюк, терлич посадимо коло порога, та й не
приступиться ніяка сила... (Л. У«р.)];
і н е г^пай (~пайся)! разг. и не под-
ступай!, и не подходи! [Гарна була дівка..
А горда та пишна, що й не приступай!..
(Коїроб.)].

приступець см. прйступка.

приступити, приступйтися см. приступати,
прйступка, (реже) приступець, -пця ступень-
ка; (подножка разг. — еще) приступок,
приступка [Парчевський спинився на пе-
редостанній приступці сходів (Смол.); Ге-
нерал пройшов по траншеї трохи далі,
туди, де вона виступала вперед, і сперся
на земляний приступець (Собко); 3 при-
ступок вагона в спину йому цілився солдат
у касці (Панч)].

приступний доступний [Чиж пробував озна-
йомитися з приступними для оборонців
матеріалами (Сміл.); В а л е н т: ..Я
пробував усі мені прис упні шляхи до
слави. Вірші, проза, драма, науки — все
те зрадило (Л. Укр.)]; г^на ціна до-
ступная цена; (подходящая, недорогая) схбд-
ная цена; з а <-^ну ціну по схбдной
цене [На ньому піджак, куплений ще в
Харкові на товкучці за приступну ціну
(Ш иян)]; г^ний для нападу до-
ступний для нападения, уязвймьґй.

приступність, -ності доступность [Борімося
за красу мови, за правильність мови, за
приступність мови..! (Рил.)].

приступно нар. доступно.

пристяжка 1) редк. пристяжка [Хизується, не-
наче на пристяжці (Ном.); — Кого ж би
то попросити в свати? — спитав Балабу-
ха. — Бери, сину; дядька, отця Мельхисе-
дека та прихопи ще на пристяжку й тітку
(Н.-Лев.)]; 2) (упряжь) обл. пристяжка.

прнстяжний редк. 1) пристяжной; ~нйй
кінь пристяжная лбшадь, пристяжка;
2) (род. пристяжнбго) сущ. пристяжная
[А пристяжні, закусивши вудила, ..ска-
чуть, виграючи м’язами (Цюпа)].

пристьббувати1, -бую, -буєш, пристьобати,
-баю, -баєш спец, пристегивать, присте-
гать [Коміри, було, повишиває, а мені,
раз колись, тільки пристьобала, бо сер-
дилась (Барв.)].

пристьобувати2 см. пристібати.

присувати, -ваю, -ваєш и присовувати, -сб-
вую, -сбвуєш, присунути, -ну, -нешЛ) при-
двигать, придвйнуть; (приставлять вплот-
ную к чему-нибудь разг. — еще) присло-
нять< прислонйть [Він сідає за стіл і при-
суває до себе купу зошитів (Донч,); Не
присувай соломи до вогню (прислів'я);
Яким нічого не говорив. — їв мовчки, що

йому мати присовувала (Н.-Лев.); Порох
присунув свій триніжок до столу, розло-
жив папір і., почав писати (Мирн.)];
2) (только соверш.: приблизиться) перен.
разг. придвйнуться [— Чи пізнаєте мене*
люди добрі? — Громада, мовчки і розгля-
даючи, присунула до ганку... (Коцюб.)];
3) (только соверш.: появиться или прибави-
ться во множестве) перен. разг. привалить;
(прийти — о ком-нибудь нежелательном)
фам. прилезть [Декілька пішло, а на їх
місце присунуло ще більше. Народ запру-
див усю вулицю (Мирн.); З кожним днем
міняється й плата за роботу: то більшає, як
багато товару присуне, то меншає, коли
дві чи три берлини... (Мирн.);—А як вовк
присуне? — шепче знов Галя (Вовч.)].

присуватися, -ваюся, -ваєшся и присовува-
тися, -сбвуюся, -сбвуєшся, присунутися*
-нуся, -нешся 1) придвигаться, придвй-
нуться; прислонйться, прислонйться [Па
вечері Андрій присувався до печі і виймав
люльку (Коцюб.); Артемко присовується
ближче до Прохора, довірливо заглядає
йому у вічі (Збан.); Діждала [хмара] ніч-
ки темної — І до гори зеленої Присуну-
лась спочить (Гл.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
придвигаться; прислонйться. Ср. прису-
вати 1.

присуд, -ду приговбр; (постановление — еще)
рещрние; (перен.: заключение, преим. отри-
цательное — еще) су ж денне [Навіщо ся
даремна, зайва мука? Таж я прийняв по
присуду всі кари і ще прийму. А се хта
присудив?.. (Л. Укр.); Тарас наче бачить
натовп народу на площі; от вийшли єзуїти
ченці, читають присуД Ватікану (Іван.);
Р і ч а р д ..іде і розкриває статую [да
Антоніо]: Ви в нас, шановний друже,
були з давен «над хистами суддя».. Не
знаєте, який дорогий для мене і присуд
ваш, і кожне ваше слово! (Л. Укр.)]; по
м’ йкшення ~ду смягчение приго*
вбра.

присуджений присужденньїй; приговорен-
ньій [Іван., розсудливо доводив, що батьком
революції є робітничий клас в цілому
і нікому персонально, навіть за заслуги
перед революцією, таке звання прису-
джене бути не може (Смол.)]. Ср. прису-
джувати.

присудження присуждение [Присудження пре-
мій буде провадитись щорічно (Донч.)]. ,
присуджувати, -джую, -дкуєш, присудйти*
-суджу, -судиш присуждать, присудйть;
(назначать какое-нибудь наказание — еще)
приговари^ать, приговорйгь [Присуджу-
вано премії. Я тріумфував, бо всі ті ко-
стюми, яким . я присудив премії, якраз
дістали їх (Коцюб.); — Адже тоді громада
присудила нам землю... — Присудить —
присудила, — каже писар, — та, бач, па-
рубче, є й над громадою старші (Мирн.)];
г^ти на смерть приговаривать, при-
говорйгь к смерти [Слухаю, як мене на
смерть присуджують (Барв.)].

присуджуватися, -джуеться страд. з. прису-
ждаться; приговариваться. Ср. присуджу-
вати.
присудити см. присуджувати,
присудковий грам, сказуемостний.
присудковість, -вості грам, сказуемость [Йо-
тебня, розглядаючи питання про приклад-
ку, висовував на перший план те, що вона
поєднує з функцією означення певний
елемент присудковості (предикативності)
(Мовозн.. 1949, VII)].

прйсудок, -дка грам, сказуемое [Коли в ре-
ченні є кілька підметів в однині, то при-
судок буває і в однині і в множині (Мовозн.,
1947, ІУ-У)\.

присукальник спец, присучальщик.
присукальниця спец, присучальщица.
присукати см. присукувати.

присукатися см, присукуватися.

присукування текст, присучивание, присуч-
ка.

присукувати, -кую, -куєш, присукати (при-
суну, присучиш и присукаю, присукаєш)
присучивать, присучйть; (удлинять ви-
ть'ем) надвивать, надвйть [Як шиєш ме-
режку, так нитку до ниїки треба прису-
кувати, щоб вузлика не було (Богод. у. —
Сл. Гр.)].

присукуватися, -кується, присукатися (при-
сучиться и присукається) присучиваться,
присучйться [Чогось ніяк нитка не при-
сукується (Богод. у. — Сл. Г1/?.)].

присунений см. присунутий.

Присунути см. присувати.

присунутий, присунений придвйнутьій; при-
сл оненньїй. Ср. присувати 1.

присунутися см. присуватися.

присургаїштпся, -нюся, -нпшся обл. прита-
щиться (разг.) [Не журіться, мамо! Ми
з Павлом часто одвідуватимемо вас. Ще й
остогиднемо, як присурганіЛиось до вас
та навеземо вам маленьких пискунів
(Н.-Лев.)].

присусідити, -джу, -диш прям., перен. разг.
присоседить [А в бідної Параски — що?..
Не присусідив Кавун останній загонець
поля? (Козл.)].

присусідитися, -джуся, -дишся прям., перен.
разг. присоседиться [Аж тут присусідивсь
до мене один пройдисвіт (Барв.)].

присутній 1) прич. присутствующий; (имею-
щийся в наличии — еще) налйчньїй [Ще з-за
дверей почув голосні розмови і веселі сміхи
офіцерів, присутніх у залі (Фр.)]; бути
г^/нім присутствовать, бить налицо [Лірич-
ний герой присутній і в кожній поемі Мая-
ковського (Літ. газ., 1951, /V)]; тут всі
г^иі тут все присутствуют, тут все налицо;
2) (род. присутнього) сущ. присутствующий;
(мн. ч.: присутні, -ніх) присутствующие;
(находящиеся кругом, поблизости) окружаю-
щие [Присутні знали, що Сапіга одержав
орден у фінську війну (Гонч.); — Я не
говорю про присутніх, — сказав Петро
Дмитрович (перекл. з Вовчка)].

присутність, -ності присутствие; (существо-
вание — еще) налйчие, налйчность [Ди-
ректор, нарешті, помітив присутність сто-
ронньої особи (Чорн.); В кімнаті не виста-
чало теплоти і затишку, що їх приносить
присутність жінки (Коп.)]; в ~пості к о-
г 6 в присутствии кого [Щось бентежило,

муляло його в присутності Каті (Козач.)];
особиста ~ть см. особйстий; г^ть
о б о в’я з кб в а присутствие обязйтель-
но, канц. явка обязательна.

присутствепий; <^ие місце дорев. при-
сутственное место.

присутствіє (государственное учреждение)
дорев. присутствие [В присутствіє на-
билося повно люду. Сільський комітет
розмістився за столом (Го/>д.)].

присучення текст, присучка.

присушений разг. подсушенньїй [Новиков
щільно прикладає ухо до присушеної трави
(Ст.); Повернувся старий уже забрьоха-
ний поталими снігами, обвіяний і наче аж
присушений, як тараня, передвесінніми
вітрами (Ле)].

присушувати, -шую, -шуєш, присушити,
-сушу, -сушиш разг. подсушивать, подсу-
шйть [Сонце так гарно присушило, і з
землі силоміць зелень витягає (Коб.)].

присяга присяга; клятва [Один по одному
підходять до комісара бійці і поважно вго-
лос зачитують присягу (Собко); Поцілуйте
мене, діти, Бо не я вбиваю, А присяга
(Шевч.);; А н н а: ..Він для мене все: і світ, і
люди, і честь, і присяга (Фр.)]; гово-
рити під г^гою говорить под прися-
гой; не зламати г^ги не нарущить
клятви; не нарушить присяги [Не раз
тобі я казала, що любого мужа маю, Пому
в церкві присягала і присяги не зламаю
(народна пісня)]. Ср. присягати.

присягання клятва [Вона на всі його., прися-
гання має тільки одну й ту саму відповідь:
«Іди своєю дорогою, а мені дай спокій»
(Вільде)].

присягати, -гаю, -гаєш, присягнути и.при-
сягтй, -гну, -гнеш присягать, присягнуть;
(клятвенно уверять) разг. клясться, по-
клясться [Мене громада вибрала... Я гро-
маді присягав... (Мирн.); К л і є н т..:
А що? Він присягнув? (Л. Укр.); Я люблю
твого сина, я присягла з ним жити і
йому служити! (Фр.); На річці щось плюс-
нуло... раз, другий... Присяг би, що то
весла одбивають по воді такт.. Однак
скрізь тихо... (Коцюб.)].

присягатися, -гаюся, -гаєшся, присягнути-
ся и присягтйся, -гнуся, -гнешся разг.
клясться, поклясться [— Нехай я, де
стою, там і провалюся! Хай мене свята
земля прийме, коли неправда!.. — прися-
гався Лушня (Мирн.); Смілий Чечель за
Батурин Присягнувся битись (Руд.)}.

присягнути см. присягати.

присягнутися см. присягатися.

присягтй см. присягати.

присягтйся см. присягатися.

присядка разг. присядка; п р 6 в т а ~ка
простая присядка; у ~ку, у ~ки (в зна-
чений нар.) вприсядку [Отець Маркіян під-
няв підрясник і пішов у присядку (Десн.);
А я вскоки та у боки, у присядки та у
долоні (¥?/б.)].

прйсядом нар. разг. вприсядку [А він при-
сядом до мене—Боком я до нього... (Ус.)].

присяжний 1) прил. присяжний [Блищала
полірована під явір лава присяжних суд-
дів, мов дзеркало (Ф/>.^]; ^ннй засі-
датель дорев, присяжний заседатель
(З-поміж присяжних засідателів було два
купці, власник друкарні і директор місце-
- вої гімназії (Донч.}]; г^ний театрал
разг. шутл. присяжний театрал [Лю-
бов..: Чого вам любов представляється
тільки як драма або комедія? ..Певно
того, що ви присяжний театрал...
(Л. Укр.)]; 2) (род. присяжного) сущ.
дорев. присяжний [Екзекутор зігнувся і пе-
реступив поріг, за ним увійшов при-
сяжний (Черемш.)].

присьорбування прихлебнвание [Сміх ви-
ходив уривчастий з присвистом і якимсь
неначе присьорбуванням, немовби він за-
ливається водою і от-от захлинеться
(Смол.)].

присьорбувати, -бую, -буєш прихлебьівать
[Присьорбувала чай Олександра Трохи-
мівна (Коп.)].

притаєний затаенньїй; утаенншй, скрьітьій
[Сиволап перебігав очима з обличчя на
обличчя і на кожному бачив притаєну
посмішку (Ткач)]. Ср. притаювати.

притаєно нар. разг. п рита й впійсь; украд-
кой, тайком [Діти кинули гратися і при-
таєно слідкували з печі за батьком (Куч.)].

притаїти см. притаювати.

притаїтися см. притаюватися.

притакнути см. притакувати.

притакування разг. поддакивание [Коли гість
поглядав на нього, він вставляв своє бай-
дуже «так, так»! Чуючи це одноманітне при-
такування, Лупан переходив на розмову
про щось інше (Собко)].

притакувати, -кую, -куєш, притакнути, -ну,
-неш разг. поддакивать, поддакнуть [Ко-
шовий довго дивився на пушку Брозіуса,
мацав її, гладив та притакував: — Так!
Так! Вишня)', Тілько один Стасюра при-
такнув радісно: — І я так кажу, і я так
кажу! (Фр.); Тихо, притакуючи дідові,
шуміли берестівецькі тополі (Кач.)', Дядь-
ко Іван притакнув головою журливо, сплю-
нув на тріски обік і важко сів (Козл.)].
притаманний присущий, свбйственньїй [Хто
не любить подорожувати? ..Адже кожне
місто, кожне село розкриває перед тобою
нові обрії, притаманну тільки їм красу!
(Минко)].

притаманність, -ності присущность, свбйст-
венность

притамований сдержанньїй; подавленими, за-
глушенньїй [В класі така тиша, що навіть
. чути притамований подих багатьох гру-
дей (Коп.)', Над містом стояв тихий, при-
тамований гуркіт і гомін (Скляр.)', Хви-
линами проймав її тіло глухий притамо-
ваний біль, відгук минулих страждань
(Тулуб)]. Ср. притамовувати.

притамовувати, -мовую, -мбвуєш, притаму-
вати, -мую, -муєш редк. сдерживать,
одержать; (превозмогать в себе какое-нибудь
чувство — еще) подавлять, подавить, за-
глушать, заглушить [— Підемо до нас.
Я навіть можу тобі дати назовсім ту за-
баву, — продовжував Василько, притамо-
вуючи свій гонор (Турч.у, Він схопився

за праву ногу, притамовуючи стогін (Коп.);
Довелося притамувати лють і скоритися
(Тулуб)].

пританцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш припля-
сьівать, разг. полплясьівать [Між возами,
в гурті своєї родини, якась п’яненька й
заплакана баба пританцьовувала і приспі-
вувала (Вас.)].

притарабанити, -ню, -ниш фам. притащйть
[Притарабанили скриню (Сл. Гр.)]\ ~нпть
нетеча принесет нелегкая, принесет
нечистая сила [— Де ті в лихої години ба-
зари, а їх щовечора притарабанить сюди
нетеча, — піднімала й собі голос Настя
(Вас.)].

притарабанитися, -пюся, -нишся фам. при-
тащйться [Любка першої ночі таки добре
боялась: для неї все здавалось, що до їх
притарабанився волоцюга і може ще й лиха
накоїть у хаті (Н.-Лев.)].

прптарагунитися и притаргапитися, -нюся,
-нишся фам. притащйться.

притаскати см. притаскувати.

притаскатися см. притаскуватися.

притаскувати, -кую, -куєш, притаскати, -к&ю,
-каєш и (реже) притащйтп, -тащу, -тб-
щиш разг. притаскувать, притащйть [Пі-
ймали Щуку молодці Та в шаплиці Гур-
тОхМ до суду притаскали (Гл.); Під весну
притащив він до школи чудесний альбом
з малюнками (Коал.)].

притаскуватися, -куюся, -куєшся, притаска-
тися, -каюся, -каєшся разг. притаскива-
ться, притащйться [Чого ви притаскались
до нас з своїми брехнями..?.. (Н.-Лев.)].

притащити см. притаскувати.

притаювання затаиваНие; утаивание, книжн.
утаение, разг. утайка; сокрьітие. Ср. при-
таювати.

притаювати, -таюю, -таюєіп, притаїти, -таю,
-таїш затаивать, затайть; (не рассказувать,
не показьівать чего-нибудь — еще) утаи-
вать, утайть, скрьівать, скрьіть, книжн.
уст. сокрмть (только соверш.); втаїти
дух (подих) затайть дьіхание [Замовк
Чіпка —дух притаїв (Мирн.); Розгля-
даючи камею, Лара мимоволі притаїла
подих (Шовк.)].

притаюватися, -таююся, -таюєшся, притаї-
тися, -таюся, -таїшся притайться (только
соверш.), разг. затаиваться, затайться [Він
розгріб стару солому, Притаївся і лежить
(Воронько); Місто дрімало, а може тільки
притаїлося насторожено. Ніде ні пострілу,
ні голосу (Ваги)].

притвор, -ру церк, притвор [У церковці —
притвор сумовитий, темний (Вас.)].

притектй см. притікати.

прителспкуватиіі вульг. придурковатьій, глу-
поватьій [Чи ти ж мене не пізнав, прите-
лепкуватий? (Чуб.)].

прителіиатися, -паюся, -пасшся (фам. при-
плестйсь, притащйться [Ой, не гудьте
мене, що й я на ці збори прителіпалась
(Янов.); Ну чого ти сюди прителіпалась?
(Харьк. у. — Сл. Гр.)].

прителющити, -щу, -щиш вгульг. принести,
притащйть [У приполі й її [дитину] саму
з поля, на панщині знайшовши, прите-
лющила (Барв,)].

прителющитися, -ідуся, -щишся вульг. при-
стать, присоседиться [І він туди прителю-
щився, наче його хто просив (Киев. у. —
Сл. Гр.)].

прйтемком нар. разг. впотьмах [Напав на
його прйтемком та добре попобив, так
не вгадав, хто й бив (Черниг. у. — Сл.
Гр.)].

притемнений притемненими [Постояв біля
вікна, / потім зрушив і пройшовся по при-
темненій хаті (Ле)].

притемнити см. притемняти.

притемнілий потемневший [слегка] [Ягоди
рясніють між листом спілі, червоні, аж
притемнілі (2?ас.)].

притемніти, -ніє 1) потемнеть [слегка];
2) безл. потемнеть, стемнеть [Тільки що
зайде сонце і трохи притемніє (О., 1861,
VIII — Сл. Гр.)].

притемняти, -няю, -няєш и притемнювати,
-пюю, -ніоєш, притемпйти, -ню, -нйш
прям., перен. затемнять, затемнить;
І прям. — еще) притемнять, притемнить
Лють притемнила йому світло-жолудеві
очі (Сгп.)\.

притерасний притерраснмй [Зернисту будову
заплава має в центральній частині, а ша-
рувату — в прирусловій та притерасній
(Колг. вироби. еЯцикл.)].

притерпітися, -терплюся, -терпишся разг.
притерпеться [Потім життя трохи налаго-
дилось. Притерпілася мати з Паньковим
керівництвом (Збан.)].

притерти см. притирати.

притертий 1) прич., прил. притертий; ~та
пробка притертая пробка'; 2) (поношен-
ньій) прил. потертий [Передній., спирався
на кийок одною рукою, а в другій держав
притерту корзинку (Козач.)].

притертися см. притиратися.

Притесаппя стол. притеска.
притесати см. притісувати.
прйтйк, -ку стол. притик,
притика разг. 1) (для прикрепления ярма к
дьішлу) кбльппек, обл. притика [Ой ко-
пали йому в степу при дорозі Та прити-
ками яму (Шевч.); Довгий сухий ніс стри-
мів, як притика у возі (Н.-Лев.)]', 2) при-
чал [По воді сновигали човни, а на при-
тиці згрудилися байдарки й великі дуби
(Панч)]’, 3) (о человеке) перен. шутл. за-
тичка, притика [І сива голова і борода
велика, І розуму набравсь, а все-таки
бідняк і в світі божому якаясь ти притика
(Гл.)1.	,	,	,

притикати, -каю, -каєш, приткнути, -ну,
-неш 1) притикать, приткнуть [Тимофій
Заброда з кущів ловко влучав короткими
кілками, якими притикали коноплі, у
верхівців (Горд.)]; 2) (убивать чем-нибудь
колющим, режущим) разг. прикалмвать,
приколоть [Приткнув, як угра вилами
(Ном.)]; 3) (ставить, класть; пристраи-
вать) перен. фам. притикать, приткнуть
[Куди мені оцю діжку приткнути, що їй
тут і місця нема? (Харьк. — Сл. Гр.);
Нігде було заховатисянігде голову при-

ткнути у тінь, бо й тіні не було, сонце стоя-
ло якраз над головою (Мирн.)]; 4) (только
несоверш.: находиться совсем рядом) разг.
примикать [До світлиці притикає скілька
бічних кімнат, відділених від неї не дверима,
а важкими запонами (Л. У«р.)]; 5) (перен.:
заставлять вопреки желанию участвовать
в чем-нибудь) разг. вмешивать, вмешать,
впутивать, впутать [Не притикай мене до
того, бо я не чув і не бдчив (Н.-Вол. у.—
Сл. Гр.)].

притикатися, -каюся, -каєшся, приткнутися,
-нуся, -нешся разг. примащиваться, при-
моститься, фам. приткнуться (только со-
верш.) [Сер Олівер Вебенс приткнувся
в кутку в найглибше крісло, щоб нишком
переспати кілька хвилин (Смол.); Серед
степу, на ріжечку, як на припічку, хати-

. ночка приткнулась (Барв.)].

притпнатп, -наю, -паєш, притяти, -тну,
-тнеш редк. 1) прикреплять, прикрепить;
привязьівать, привязать [Притинали Сер-
п'ягу до сухого дуба (Сл. Гр.)]; 2) (уко-
рачивать, убавлять) надрезьівать, надре-
зать, надрезать; 0 ~тяв йому носа
д б бр> е разг. обрезал его как следует.

притиральний спец, притйрочний.

притирання притирание; (спец. — еще) при-
тйрка.

притирати, -раю, -раєш, притерти, -тру,
-треш притирать, притереть [Ще у мину-
лому сторіччі швед Погансон з такою точ-
ністю навчився притирати площини двох
шматків гартованої сталі, що, коли їх
скласти полірованими площинами, то тіль-
ки силою можна розняти їх знову (Собко)].

притиратися, -раюся, -раєшся, притертися,
-труся, -трешся разг/ прижиматься, при-
жаться; (плотно) разг. притйскиваться, при-
тиснуться [Левко спритно руками завис
на конях, вони притиралися, стискали
його теплими боками (Ст.); Та ти так одяг-
нувся, що тільки в ресторан/. Ось я до
тебе притруся своєю робою, тоді жінка
повірить, що добре випив (Руденко); Лу-
кин притерся плечима до стінки воза, а в
думках мав рідне гніздо (Кобр.)].

притйрити см. притйрювати.

притйритися см. притйрюватися.
притйрка спец, притйрка.

притйрювати, -рюю, -рюєш, притйрити, -рю,
-риш фам. притаскивать, притащйть.

притйрюватися, -рююся, -рюєшся, притй-
ритися, -рюся, -ришся фам/ притаскива-
ться, притащйться [— Та се я, горобець...
— ..Чого притирився? І яка вас лиха
година по дневі носись? (Л. Укр.)].

прйтиск, -ку 1) притйскивание; прижимание,
прижйм; поджимание [Він з притиском
загасив цигарку в попільниці (Бойч.)];

2) прижйм; притеснение [Перед Бенедьом
нараз стала страшна картина людської
нужди і притцску (Фр.)]. Ср. притискати
1—2; 3) редк. напряжение [Щербатюк..
заговорив з такою енергією і притиском,
що з губ його почали зриватися дрібні
краплі піни (Ряб.)];	0 говорити,

сказати з ком (подчеркивая слова)
говорйть, сказать с ударением [— Я маю
право тобі наказувати і ти мусиш слухати-
ся,—з притиском сказав Крайнєв (Собко)].
притискання, прптйскування притйскивание;

прижимание, прижйм; поджимание. Ср.
притискати 1.

притискати, -каю, -каєш и притйскувати,
-кую, -куєш, притйснути, -ну, -неш 1) при-
тйскивать, притйснуть; (придавливать к
чему-нибудь — еще) прижимать, прижать;
(подобрав, ежимать плотно — обьічно) под-
жимать, поджать [Вона не могла гово-
рити, притискала рукою серце і важко
дихала (Коцюб.); Він бере у Володі скрипку
й незграбно притискує її до грудей (Донч.);
Вибиваючи ворога з кварталу в квартал,
радянські війська уже притиснули його з
трьох напрямків до Дунаю (Гонч.)]; 2) пе-
рен. прижимать, прижать; (угнетать—
еще) притеснять, притеснйть [А як при-
тиснуло життя і побачили люди, що од-
ному не прожити, — пішли всі в цех
(Тулуб); Напередодні під вечір мороз при-
тиснув, та такий, що аж за щоки пощипу-
вав (Збан.)].

притискатися, -каюся, -каєшся и притиску -
ватвея, -куюся, -куєшся, нритйснутися,
-нуся, -нешся притйскиваться, притисну-
ться; прижиматься, прижаться; поджи-
маться, поджаться [Вони вийшли з-за
рогу, міцно тримаючись один одного, при-
падаючи і притискаючись до стіни (Смол.);
Дівчинка ще міцніше притиснулась до
нього (Коп.); При поверхневому підсіві
трав найкращий ефект дає люцерна, бо
в неї касіння дрібне і легко притискується
до землі (Бот. ж., 1953, X, і)]. Ср. при-
тискати 1.

притискач, -ча техн. прижйм.
притпскнйіі техн. прижймньїй.
притискування см. притискання,
притйскувати см. притискати,
притйскуватися см. притискатися,
притйснении, притиснутий 1) притиснутий;

прижатий; поджатьій [Коли ви поїдете
мальовничою приморською дорогою з
Алушти на Ялту, вас зустріне притиснуте
горами до -самого Чорного моря невелике
село Малий Маяк (Рад. Укр., 1954, III);
Задні ноги [зайця] ще не одірвалися від
землі, а передні були далеко в повітрі з
притисненою головою і з довгими вухами
(Трубл.)]; 2) прижатий; притесненнілй. Ср.
притискати 1—2.

притйснути см. притискати,
притйснутий см. притйснений.
притйспутпся см. притискатися,
притихати, -хаю, -хаєш, притйхнути и редк.

притйхти, -хну, -хнеш притихать, притих-
нуть; (только соверш.: перестать шуметь —
еще) присмиреть [Булр вже таки пізно, і
бучне весілля почало притихати (Смол.);
Маленький гурток подорожніх притих, не
почуєш і слова (Л. Укр.); Вогонь притих,
зігнувся, дихнув востаннє й сконав (Ко-
цюб.); Його грізний вигляд, його палаючі
обуренням очі вплинули на «братву». Не
знаючи, як діятиме їхній ватажок, вони
притихли (Шиян)].

притихлий притйхший; присмирельїй, присми-

ривший [Далі став помалу й дощик накрапа-
ти, і вогким холодком до хати зайшов при-
тихлий вітерець (Л. Укр.); Олеся мовчки
дивилась на притихлих школярів (Донч.)].
Ср. притихати.

притйхнути, притйхти см. притихати.

притйчина разе. уст. 1) (преграда) препят-
ствие; (досадная помеха, затруднение разг.—
еще) загвбздка, перен. шутл. запятдя [Для
мене нема й не буде ніякої притичини,
щоб одвідать тебе й нагодувати (Н.-Лев.);
Він казав мені — буде... а нема!.. Мабуть,
притичина яка... {Вовч.)]; 2) (происшествие)
приключение; случай [— А от нам у Біли-
ках була притичина, — хвалиться хлопець
(Вас.); Воєводу вельми стурбувала та при4
тичина за обідом... (Ле)]; ф от (оце)
так ~па! разг. вот так притча! [Пере-
лякався й Причепа і все намагався роз-
тулити Савчині зуби. — Горілки! Та го-
лову набік!.. Оце так притичина... (Ту*
луб)]; що за ^на? разг. что за притча?
[Раб..: Прибув високородний Пуолій в
гості! X у с а: 3 дружиною? Раб: Сам,
без жони прибув. X у с а..: Що за прити-
чина?.. (Л. Уир.)].

притйчка разг. притмчка.

притишений 1) замедленнмй; одержаними
[Секундна стрілка оберталася в явно при-
тишеному темпі (Собио)]; 2) приглушенншй;
пбнйженнмй [Трохи притишений Олен-
чиним горем біль., знову випнувся наверх
(Турч.); Пані Наталя говорила ті слова
притишеним голосом (Коцюб.)]. Ср. при-
тишувати 1—2.

притишення 1) замедЛение; 2) приглушбние;
понижение (В притишеннях і в наростан-
нях гнучкого голосу його — рости почав
я! (Тич.)]. Ср. притишувати 1 — 2.

притйшено нар. 1) замедленно [— Сергій...—
раптом дзвінко, голосно., прозвучало від
вікна, і потім притишено, ніби загальмо-
ване, впало друге слово: — ...Петрович!
(Соб«о)]; 2) приглушенно [Вона че засмія-
лась, як завжди, голосно й весело, а від-
повіла притишено, зніяковівши (Сміл.)],
Ср. притишувати 1—2.

притйшити см. притйшувати.

притйшитися см. притйшуватися.

притйшувати, -шую, -шуєш, притйшити,
-іпу, -шиш 1) замедлять, замедлить; (за*
держивать ход — обьічно) едерживать,
одержать [Вона ніби нарочито притишу-
вала кроки (Коп.); Я притишив крок, при-
дивляюсь (Янов.); Сашко притишує коней,
обертається до Павла (Куч.); Стояв перед
дворецьким Василь, ледве дух переводив,
притискав руки до грудей, наче хотів при-
тишити шалений перебій серця (Риб.)];
<*>тп рух замедлять, замедлить движб-
ние; на підйбмі поїзд ^шив
рух на подьеме пбезд замедлил ход;
2) (ослаблять, делать менее сльїшнюм)
приглушать, приглушить; (о голосе — еще)
понижать, понизить [Близько нікого не
було, і дівчина говорила, майже не при-
тишуючи голосу (Смол.); Потім загово-
рив [комісар], злегка притишивши голос
(Ле і Левада)],
притйшуватися, -шується, прптйшитнся,
-шиться 1) замедляться, замедлиться [На
кожному підйомі притишувався й без того
повільний хід [поїзда] (Шовк.)]} 2) страд. з.
(несоверш.) замедляться; сдерживаться; при-
глушаться; понижаться; ср. притйшувати
'притікати, -кає, притектй, -тече притекать,
притечь [В Ростово-Суздальську землю
притікало населення з інших земель, зо-
крема з Придніпров’я (Іст. Укр. РСР)].

притім см. притому.

притінений затененньїй [В притіненім покої
лежить на отоманці мама (Вільде)} У віями
притінених очах дівчини перекочується
острах (Ст.)].

притінення затенение [Догляд за розсадою
[тютюну] в розсадниках полягає у своє-
часному і належному поливанні, приті-
ненні, провітрюванні (Техн. культ.)].

притінити см. притінювати.

прйтінок, -нка затененное место, тень.

притінювати, -нюю, -шоєш и притіняти, -пяю,
-пяєш, притінйти, -тіню, -тіпиіп затенять,
затенйть [Куліси в умовах Степу влітку
притінюють рослини суниць від сонячної
спеки (Садівн. і ягідн.)} Парники перший
час злегка притіняють, але так, щоб вони
добре провітрювалися (Колг. Укр., 1959,5)].
притісування стол. притесьгвание.

притісувати, -сую, -суєш, притесати, -тешу,
-тешеш стол. притесьівать, притесать.

приткнути см. притикати.

приткнутися см. притикатися,
притлумйти см. притлумлювати,
притлумлений 1) заглушенньїй; подавленньїй
[1 стрепенеться визволена пісня, і вирветься
з неволі, як ридання, що довго стримане,
притлумлене таїлось в темниці серця
(Л. Укр.)]; 2) придавленньгй. Ср. притлум-
лювати 1—2.

притлумлювати, -люю, -люєш и (реже) при-
тлумляти, -ляю, -ляєш, притлумйти, -лум-
лю, -лумиш 1) разг. заглушать, заглу-
шить; (перен. — еще) подавлять, подавить
[Щось страшенно гупало над чорториєм,
притлумлюючи навіть ревище Порогів
(Ільч.)} І вірша гнівного нічим ти не при-
тлумиш, Нічим не вгомониш (Бажан)}
Хтось з люльки іскру здув, а загасить
не зміг, і знявсь пожар такий, аж загорівся
сніг. У ратуші пан війт зліз на високу
вежу і радив притлумить соломою пожежу
(Л. Укр.)} Якби ж ти мені відмовив цілу-
вання-милування, говорило б серце по-
тай, притлумляючи благання: «Я самотнє
серед ночі, зник величний мій!» (перекл.
Л. Українки)]} 2) обл. придавливать, при-
давить [Онопрій довго парубкував, ..аж
нараз пан казав йому брати Марту. Се
було його нещастя, бо Марта взяла його
під ноги, притлумила, прибила до землі

притовктй, -вчу, -вчеш разг. придавить,
разг. притиснуть [Передня куфа спала їй
на ноги та притовкла їх, а задня., облила
її водою (Коцюб.)].

притока, редк. приток, <-ку 1) геогр. приток
[Гребці повинні були пропливти кілька

кілометрів вниз по річці, потім по одній
з приток угору (Іван.)} З Байкалу витікає
одна тільки Ангара, приток Єнісею
(Трубл.)} Я чую, як чуже існування вхо-
дить в моє, мов повітря крізь вікна і две-
рі, як води притоків у річку (Коцюб.)]}
2) обл. тупик, глухой переулок [У при-
тоці хата стоїть (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].
притолочений (о траве, посевах) притоптаними
[Пробуджувались од довгого сну бляклі,
притолочені, прибиті хугами і морозами
озимі (Ряб.)].

притолбчити, -чу, -чиш (о траве,. посевах)
притоптать.

притомйти см. притомляти.

притомитися см. притомтятися.

притомлений 1) утомленньїй; притомленньгй;

ср. притомляти; 2) утомившийся, утомлен-
шяй (прил.)} притомйвшийся; уставший,
устальїй (прил.) [Притомлену Маринку
ми на руки беремо (Забіла)} Ось моло-
диця вийшла На тихому порозі: — Нема
чим привітати Притомлених в дорозі
(Мал.)} Високий, стрункий, білявий; бла-
китні очі, притомлені трохи (Коцюб.)]}
ср. притомлятися.

притомляти, -ляю, -ляєш, притомйти, -том-
лю, -томиш редк. утомлять, утомйть, разг.
притомлять, притомйть [Ні довгі літа, ні
часом злигодні години — ніщо не прито-
мило її (Мирн.)].

притомлятися, -ляюся, -ляєшся, притомй-
тися, -томлюся, -томишся утомляться, уто-
мйться, разг. притомляться, притомйться;
(чувствовать усталость — еще) уставать,
устать [Другого дня притомилась я дуже
та й сіла спочити в холодку під вербою
(Вовч.)} З ворогами мужньо бились Щорсові
полки, Трохи шабля притупилась, Прито-
мився кінь (Шпак)].

притомний: бути ~ним бьіть при сознании
[— Як його звали? — Не знаю.. Не
догадались спитати, доки він був притом-
ний (Янов.)} Притомна була, поки і вмерла
(Ном.)]} стати ^иим прийти в сознание,
прийти в чувство [П о е т: Годі вам, гурт
ворогів і прихильних, Марні слова про-
мовлять. Краще ідіть, научіть божевіль-
них, Як їм притомними стать! (Л. Укр.)].

притомність, -пості сознание [Білі стіни
будинку вертають мені притомність (Ко-
цюб.)]} втрачати, втратити ~ть
терять, потерять сознание [Щоб ото кази-
тися, переживати, втрачати притомність
і навіть не спати, — яка дурниця! (Янов.)]}
приводити, привестй до
ності приводить, привестй в сознание,
приводйть, привестй в чувство.

притомніти, -нію, -нієш приходйть в созна-
ние [Він приходив до пам’яті не зразу, а
поступово — неначе був у зомлінні і те-
пер притомнів (Сжол.)].

притому, притім союз притом [Криниць-
к а: За моїми відомостями, вони в саду,
і притому в найкращому настрої (Мик.)}
Він собі старий, ..притім досить добро-
душний (Л. Укр.)].

притопати, -паю, -паєш разг. 1) утоптать,
разг. утопать; 2) (прийти куда-нибудь) шутл.
нришагйть [Притопав я сюди вже перед
світанком (Сліол.)].

притопйти, -топлю, -топиш разг. утопить
[Дивимось одна на одну, так наче в воду
вбрели, та й не вибредемо, і боїмось одна
однієї, щоб не притопила (Барв.)].

притопнути см. притупувати.

притоптаний притоптанньїй; утбптанньїй
[Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло
тину Засихає, в’яне! (Шевч.)} Жовта глина
ніби притоптана чобітьми (Панч)]. Ср.
притоптувати.

притоптувати, -тую, -туєш, притоптати,
-топчу, -топчеш притаптьівать, притоп-
тать; (плотно уминать ногами — еще)
утаптмвать, утоптать [Погасив я вогонь
мерщій, притоптав, піском закидав (Жур.)}
Котишся, котишся [як перекотиполе], поки
не зупинить тебе доля або не притопче
лихо (Стор.)} Ходили собі вдвох, притоп-
туючи свіжий легкий сніжок (Ільч.)} По-
ховала, загрібала,} ще й ногою притоп-
тала (Чуб.)].

притопування см. притупування,
притопувати см. притупувати,
приторговувати, -гбвую, -гбвуєш, приторгу-
вати, -гую, -гуєш разг. приторговувать, при-
торговать [За три дні венеціанці виванта-
жили свої галери., і почали приторговувати
хліб козацький (Тулуб)} Приторгували ми
собі стареньку хату та поставили на своїй
частині города (Барв.)].

приторгбвуватися, -гбвуюся, -гбвуєшся, при-
торгуватися, -гуюся, -гуєшся разг. при-
торгбвьіваться, приторговаться.

приторгувати см. приторговувати,
приторгуватися см. приторгбвуватися.

прйторк, -ку позз. прикосновение [Любов —
це прйторк, ледве чутний (Рил.)].

приторкатися, -каюся, -каєшся и приторку-
ватися, -куюся, -куєшся, приторкнутися,
-нуся, -нешся притрагиват$>ся, притрбну-
ться, прикасаться, прикоснуться [Тільки
приторкнувся до постелі — здалося, не-
мов аж осміхнулась подушка^(Вас.)} Ні до
вареного, ні до печеного ніхто не притор-
кався, пили тільки воду (перекл. з Вовчка)',
їх закон повеліває не приторкатись до
нас (Барв.)} Дмитро підійшов до мовчаз-
ної дівчинки, підніс її на руках, і вона
довірливо приторкнулася чорною голів-
кою до його грудей (Ст.)].

приторочений приторбченньїй; вторбченньїй
[Командувачеві доповіли, що махновці ма-
ють міцно зв’язані снопи соломи й очерету,
приторочені до сідел (Янов.)]. Ср. прито-
рочувати.

приторочувати, -чую, -чуєш, прпторочйтн,
-чу, -чйш спец, приторачивать, приторо-
чить; (ввязьівать в торока — егце) вторачи-
вать, второчйть [Мені ж наша Лукія до
сідла приторочила торбинку пшона (/льч.)].

приторцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, при-
торцювати, -цюю, -цюєш стол. притор-
цбвьівать, приторцевать.

приточити1 см. приточувати1.

приточити2 см. приточувати2.

приточувати1, -чую, -чуєш, приточити, -то-
чу, -точиш 1) (пригонять, прилаживать об-

тачивая) притачивать, приточить [Скажеш—
не вернеш, напишеш — не зітреш, від-
рубаєш — не приточиш (приказка)]} 2) обл.
соединять, соединйть [Треба дерево заго-
товити, принести, зв’язати кілька плотів,
потім приточити їх, закріпити (Шиян)].

приточувати2, -чую, -чуєш, приточити, -точу,
-точиш (прибавлять для удлинения, увели-
чения) прям., перен разг. притачивать,
притачать [Варвара ночі увірвала, а дня
приточила (Ном.)} Йому бажалося до свого
добра приточити ще й жінчине, щоб вийшла
одно та велике! (Мирн.)]} ~чйти слів-
ц е ввернуть словечко.

притрйманий придержанньїй; удержанньїй
[Кучері були., підшпилені над чолом і
притримані гребінцем-діадемою (Л. Уир.)]«
Ср.' притрймувати.

притрймати см. притрймувати.

притрймуваний придерживаемьій; удержи-
ваемьій [Двічі цокнув ключ, і притриму-
вані ланцюжком двері відхилилися (Грим.)].
Ср. притрймувати.

притрймувати, -мую, -муєш, притрймати,
-маю, -маєш при держи вать, придержать;
(заставлять остаться, останавливать и
т. п.—обьічно) удерживать, удержать [Чер-
ниці, притримуючи рукою бінокль, став
швидко спускатися (Гонч.)} Робітники від-
пустили канати, що притримували аеростат,
і повітроплавці опинились у повітрі
(Трубл.)} Захар обережно потис прихололу
на холоді дівочу руку, аж притримав її
в своїй, намагаючись зігріти (Ле)} Андрій
притримав коней, і віз зупинився (Ст.)].

притрймуватися, -муюся, -муєшся 1) при-
держиваться [Вона стояла бліда, як мрець,
притримувалась рукою за вербу, щоб не
впасти (Збан.)]*, 2) страд. з. придержи-
ваться; удерживаться; ср. притрймувати.

притрусйти см. притрушувати.

притрухлий подгнйвший [слегка] [Притрухле
дерево (Сл. Гр.)].

притрухнути и притрухти, -хне подгнйть
[слегка].

притрушений присьшанішй [сверху]; [слег-
ка] посьіпанньїй [Звідти [з площадки] видко
було їхнє місто, притрушене першим сні-
гом (Янов.)} Актори розташувалися на до-
лівці, навіть не притрушеній соломою
(Смол.)].

притрушувати, -шую, -шуєш, притрусйти,
-рушу, -русиш присипать [сверху], при-
сипать [сверху]*, [слегка] посипать, [слегка]
посипать [Під чобітьми залишались сліди
підошов, і їх зразу ж притрушував сніг
(Шиян)} Вночі випала пороша й притру-
сила усі сліди (Трубл.)].

притрюхати, -хаю, -хаєш и презр. притрюхй-
кати, -каю, -каєш разг. притрусйть [Роз-
парений Гаркуша, притрюхикавши на тік,
застав свято серед будня: гармонія, танці..
(Гонч.)].

притряхати, -хає, притряхнути, -не (о мок-
рой земле, грязи) разг. подсьіхать, под-
сбхнуть, сохнуть (только несоверш.).

притуга позз. редк. горе, беда; затрудийтель-
пое положение [— Бач, і на козака трапи-
лась пригуга, — сказав він одверто (Панч)}
Такі легкодухі, що в радощах та розкошах
немає над їх, а в притузі вони, як трава,
полягають (Вовч.)].

притужавіти, -віє разг. стать плотнее, сде-
латься плотнее; стать тверже.

притужувати, -жую, -жуєш, притужйти, -тужу,
-тужиш (кого) фольк. чрезмерной печатью
вьізьівать, визвать появление покойника;
(что) разг. накликать, наклйкать [3 таким
'Тужливим поглядом на себе й справді мож-
на собі притужить лихо, як приту-
исують молодиці померших чоловіків, коли
цьому правда (Н.-Лев.); Мати переляка-
лась: вона подумала, що Нимидора при-
тужила Миколу і що до неї літає пере-
лесник (Н.-Лев.)].

прйтул, -лу стол. притик.

притула обл. прцстрбйка [На Лівобережжі
і в карпатських гірських районах задня
стіна, а іноді й бокові також захищалися
особливими довгими прибудовами (приту-
лами) під одним дахом з житлом (Дерев,
зодчество Укр.)].

притулений 1) приставленньїй; присл онен-
ньій; прилбженньїй; прижатий І— Щось
буде! — все говорив Сухобрус сам до себе,
стоячи серед хати з пальцем, притуленим
до лоба (Н.-Лев.)]; 2) помещенньїй; пристрб-
енньїй; примощенннй [Роман вже не слу-
хав. Як! Цих три морги родючої землі,
що наче зумисне притулені до його ниви,
мають бути не його власністю?.. (Коцюб.)];
3) закритий. Ср. притуляти 1—2,4; 4) при-
слонйвшийся; прижавшийся, припавший;
принйкший, принйкнувший, прилинувший
{Якось надвечір Маланка вийшла з хати
і наткнулась на Гафійку, що стояла при-
тулена до одвірка (Коцюб.)]; ср. притуля-
тися 1; 5) пригатившийся; пристрбивший-
ся; прилепйвшийся [Ті чудові садочки,
притулені на горах або сховані в запади-
нах, були наскрізь пронизані сонцем
(Н.-Лев.)]; ср. притулятися 2.

притулисько разг. пристанище [Щораз біль-
ше набирав [Забейко] переконання в тому,
що мала з якихось причин втратила дах
над головою і тепер шукає собі притулиська
на ніч (Вільде)].

притулити см. притуляти.

притулитися см. притулятися.

притулок, -лку 1) пригат, рит. кров; перен.
убежище, книжн. прибежище [Ходжу по
містечку, шукаю собі притулку, питаю
людей (Вас.)', Дякуємо вам, хазяєчко, за
притулок (Шиян)];, дати (кому)
дать приют (кому), приютйть (кого),
призреть (кого) [Я дам тобі притулок за-
тишний, Обороню від лютої негоди
(Л. Укр.)', Тітка їй дала притулок у себе
(Н.-Лев.)\; знайти собі пригатить-
ся; найтй себе убежище [Кілька чоловік
нас, партизанів, знайшли собі притулок
на невеличкому болоті (Збан.)]; лишй-
т и с я без ~лку остаться без крбва;
надавати, надати право ~лку
полит. предоставлять, предоставить право
убежища [Українська РСР надає прйво
притулку іноземним громадянам, які пе-
реслідуються за рборону інтересів трудя-

щих, або наукову діяльність, або на-
ціонально-визвольну боротьбу (Конст.
УРСР)]', 2) (благотворительное учреждение)
дорев. приют [Не впізнати було Марійку.
Спокійне життя в притулку в колі дітей
зітергіо тіні з обличчя їй (Головко)].

притулочок, -чка 1) уменьш. от притулок І
[Тепер ходімо до куми. Там, у куми, я
собі притулочок маю (Вовч.)]; 2) укрбмное
местечко [Не хата й не хлів, а холодна.,
кузня! Стіни тонкі, скрізь на тебе дме!
Ані притулочка! (Барв.)].

притулювати см. притуляти.

притулюватися см. притулятися.

притуляти, -ляю, -ляєш и редк. притулювати,
-люю, -люєш, притул йти, ^тулю, -тулиш
1) приставлять, приставить; (ставить на-
клонно — еще) прислонять, прислонйть;
(приближать вплотную) прикладьівать,
приложйть; (к груди, к сердцу ит. п. — еще)
прижимать, прижать [3 грюком., поволік
[крісло] у куток, де й притулив до стіни
(Коцюб.); Маруся: Ти вже почнеш
чорт батька зна що вигадувать та притулять
горбатого до стіни! (Кроп.); Одрізана скиба
од хліба, — вже її не притулиш (Ном.);
Горбатий дідусь раптом притулив до рота
долоні й гукнув: — Ау-у-у!.. (Донч.);
Олег біг, притуляючи однією рукою хліби-
ну до грудей (Донч.); Р у ф і н притулює
її до себе і голубить (Л. Укр.); Ще ж як
руку притулив К серцю ік свому. Рад би
ще він раз побачить Отаку зиму (Тич.)];
2) (предоставлять место кому-нибудь или
чему-нибудь) разг. помещать, поместйть,
разг. пристраивать, пристрбить; (ставить
или класть туда, где неудобно разместить,
разг. — обьічно) примащивать, примостйть
[Якби хлопець — справа ясна: можна при-
тулити десь у ремісничій школі, щоб на
майстра научався... (Кач.); Я не знаю, де
оцю макітру притулити (Сл. Гр.)]; 3) (да-
вать кому-нибудь приют) разг. приютйть
(только соверш.), книжн. призревать, при-
зреть [Соломія мала попрохати свого булга-
рина притулити поки що Остапа (7Гоі[юб.)];
4) разг. закривати, закрить [Признаюсь
вам — і я в тую руру [телескоп] визирав..
Отак-о — око притулив і розплющив
(Яков.)].

притулятися, -ляюся, -ляєшся и редк. при-
тулюватися, -лююся, -люєшся, притули-
тися, -тулюся, -тулишся 1) прислоняться,
прислонйться; (вплотную — обьічно) при-
жиматься, прижаться, припадать, при-
пасть, (более платно) привикать, принйк-
нуть, льнуть, прильнуть [Р у ф і н при-
туляється до колони, що посеред тюрми,
не випускаючи Прісцілли з своїх обіймів
(Л. Укр.); Марія притулилась до одвірка
і руку з хвартухом не одривала від очей
(Куч.); Докія од радості навіть не знає,
що сказати, і всім тілом притуляється до
Тимофія (Ст.); Катя заплакала, притули-
лася до Андрія, а він заступав її від дощу,
намагався втішити (Гур.); Дитина теж,
' видно, хоче [їсти], бо одно кричить.. При-
тулиться, чи смокне, чи ні, та й назад, знову
у крик!.. (Мирн.); Арсен заснув, як тільки
притулився до подушки (Дмитр.)} Небо,
осіннє і непрозоре, притулялося до шибок
(Собко)} Зоряна, темна ніч притулилася
до вікон (Риб.)]} 2) ( только соверги.: найти
себе убежище) приютйться; (кое-как располо-
житься) пристрояться, разг. притули-
ться; (перен.: о чем-нибудь маленьком на
чем-нибудь большом разг. — еще) приле-
пйться [Він став міркувати: де його
на ніч притулитися? — Аж ось і город...
(Мирн.)} Воно [село] притулилося на ске-
лях, мов гніздо гірських орлів (Жур.)].
притуманений разг. затуманеннмй [Півколом
туго оперізує далекий притуманений обрій
темно-синя зубчата смужка—ліси (Козач.)].
притуманювати, -нює, притуманити, -нить
разг. затуманивать, затуманить [Ой зве-
чора дрібний дощ ішов, а к півночі приту-
манило (Г/?.)].

притупати, -паю, -паєш разг. приплестись;
пришагать [Юхим Боринець запізнився.
Він притупав, коли вже поїзд рушив
(Дорн.)].

притупити см. притупляти,
притупйтися см. притуплятися,
притуплений притупленньїй [Вона кохала

Арсена якимсь притупленим, але незмін-
ним і невигойним, як давня недуга, почут-
тям (Дмитр.)].

притупленість, -ності притупленность.
притуплення притупление [Робітнича демо-
кратія не раз давала і надалі повинна дати
рішучу відсіч проповіді безпартійності,
яка сіє політичне притуплення серед ро-
бітників і полегшує всілякі обмани їх
(Ленін)].

притуплюваність, -ності притупляемость.
притуплювання притупление.

притуплювати см. притупляти,
притуплюватися см. притуплятися,
притупляти, -ляю, -ляєш и притуплювати,
-люю, -люєш, притупйти, -туплю, -тупиш
притуплять, притупить [До обіда покосили,
гострі коси притупили (Метл.)} Кайдаші
[герої твору Нечуя-Левицького] — яскраві
образи затурканих, морально пригнічених
і нещасних в особйстому житті людей,
у яких приватна власність поступово при-
тупляє почуття людяності (Іст. укр. літ.)}
Доведено, що куріння [тютюну] послаблює
у людини апетит, притуплює її смакові
відчуття (Наука і життя, 1957, 7)} Та
сіючи на нивах мирне жито, Народе мій,
не притупи свій гнів. Хоч ворогів немало
перебито, Але ще досить в тебе ворогів!
(Руденко)} Купив би, та купило притупило
(Ном.)].

притуплятися, -ллється и притуплюватися,
-люється, притупйтися, -тупиться притуп-
ляться, притупйться [Сідало сонце вогняне,
вже притупився штик, Та раптом, поди-
вивсь боєць — впав комісар на бік (ПІер.)}
Від невпинного кружляння навколо жорна
тьмарилося йому в голові. Притуплялися
думки і почуття, в очах крутилися чорні
плями (Тулуб); В Григорія уже притупився
жаль до стоптаної ниви, до стогону недо-
спілого колосу, — більші турботи хвилю-
вали його (Ст.)].

притупнути см. притупувати.

притупування, (реже) притопування притбпьі-
вание.

притупувати и (реже) притопувати, -пую,
-пуєш, притупнути и (реже) притопнути,
-ну, -неш притбпьівать, притбпнуть [Коло
важко притупувало в лад музиці (Л. Укр.)}
По обіді Хома з церковним регентом ішов
селом п’яний, як ніч, і, притопуючи лаковим
чоботом, горлав на всю вулицю (Довж.)}
Груня швидко сповила ногу, всунула її
в чобіт, ..притупнула (перекл. з Мальцева)}
— Закаблуків не пожалію, коли гопака врі-
жу! — притопнув ногою Величай (Коп.)].
притупцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш разг.

притбпьівать [Парубки і дівчата, зали-
ваючись веселим сміхом, притупцьовуючи
підборами, хвацько., танцювали польку
(Риб.)].

притухання физ., радио притухание.

притухати1, -хає, притухнути и притухти,
-хне 1) (постепенно гаснуть, становиться
тускльїм) притухать, притухнуть [Заграва
все притухала і притухала, розсипаючи
по обрію жовтогарячий жар (Донч.)} Очиці,
що грали, як зірочки, тепер притухли
(Квітка)]} 2) (соверш. только притух-
нути) физ., радио притухать, притухнуть.

притухати2, -хає, притухнути и притухти,
-хне (загнивать) тухнуть, протухать, про-
тухнуть; (только соверш.: начать порти-
ться — еще) трбнуться; рйба трохи
~хла рмба немнбго протухла, рнба трб-
нулась.

притухнути1 см. притухати1.
притухнути2 см. притухати2.
притухти1 см. притухати1.
притухти2 см. притухати2.

притушений приглушенньїй [Вдалині., у са-
дах, — ще зелених, але не в свіжих, а вже
в серпневих, притушених фарбах, — бі-
ліли села (Іван.)].

притушйти, -тушу, -тушиш приглушйть [Не
вільний був [Наливайко] і притушити об-
разу, якою так дошкульно зачепив його
цей шляхтич (Ле)].

притушкбваний перен. разг. приглушенньїй
[Притушкована спокуса ворушиться і в
очах, які поблискують волого, з викликом
(Ст.)].

притушкбвувати, -кбвую, -кбвуєш, притуш-
кувати, -кую, -куєш перен. разг. приглу-
шать, приглушйть.

притхнутися, -неться разг. завоняться,
прйтча прйтча; (тема общих пересудов уст. —
еще) басня [Пригадалася Оленці тут притча
про виноградарів (Тесл.)]} г^ча в о я з й-
ц е х разг. притча во язмцех [Але всі.,
її вчинки не зашкодили їй стати в
Бобринці притчею во язицех (Кроп.)]}
в о ~чу стати арх. стать прйтчей
[І той плач, Нікчемний, довгий і поганий,
Межи людьми во притчу стане, Самодер-
жавний отой плач! (Шевч.)]} що за ~ча/
перен. разг. что за прйтча! [— Що за прит-
ча!..— подумав: — та то, мабуть, мара!..
— Аж сумно йому стало (Стор.)].

притюпати, -паю, -паєш разг. притрусить;
прибрестй [В браму зараз-таки притюпали
Масюкові коні (Н.-Лев.)', Притюпали ста-
рики великосімейні, щоб послухати, на
кого черга паде (Квітка)}.

притягальний, редк. притяжнйй притягатель-
нмй [Російська централізована держава
з самого початку свого виникнення була
притягальним центром і опорою для україн-
ського, білоруського та інших народів
нашої країни, які боролися проти іно-
земних поневолювачів (Іст. укр. літ.);
Соціалізм став великою притяжною силою
для робітників, селян, інтелігенції всіх
країн (Матер. XX з. КПРС)].

притягання 1) притягивание; притаскивание;
приволакивание; привлечение; 2) привле-
чение [Хоч мені й перепало за «неприпу-
стимі методи» притягання учнів до школи,
але я не жалкував. Відвідування стабілі-
зувалось (Збан.)]; 3) привлечение; 4) при-
влечение; 5) подтягивание. Ср. притягати
1—5; 6) физ. притяжение [Між частинками,
з яких складається атомне ядро, діють
величезні сили притягання, що звуться
ядерними (Наука і життя, 1957, 1)];
сила сонячного ~пя сила сб інеч-
ного притяжения.

притягати, -гаю, -гаєш и притягувати, -гую,
-гуєш, притягтй и притягнути, -тягну,
-тягнеш 1) притягивать, притянуть; (во-
лочи — еще) притаскивать, притащйть, разг.
приволакивать, приволбчь, (реже) приво-
лочйть; (уст., заставлять или побуждать
приблизиться к чему-нибудь — еще) при-
влекать, привлечь [Хмари швидко заштри-
ховували гори.., і небо меншало, наче
хто притягував його за краї до землі (Ст.);
Електровоз притяг ланцюг вагонів (Янов.)',
Мінометники притягли собі Звідкись неве-
ликий пожарний насос і викачували воду
(Гонч.); Олдрідж, несподівано для себе
самого, притяг до грудей поета й розсміяв-
ся, сам не знаючи чому (Ільч.)]; 2) (делать
участником чего-нибудь, заставлять рабо-
тать где-нибудь) привлекать, привлечь
[Сучасний пролетаріат стає на сторону
соціалізму, який притягує науку до бо-
ротьби з релігійним туманом.. (Ленін)];
3) перен. привлекать, привлечь, книжн.
влечь (несоверш.)', (преим. со словами к
себе — еще) притягивать, притянуть [Ясно-
зелені пшениці і холодні жита притягу-
вали погляди (Горд.); Співучість шевчен-
ківського вірша дивовижна — недаром йо-
го творчість притягала й притягує багатьох
композиторів (Рил.); І земля, звільнена
від куркульсько-поміщицького гніту, міцно
притягла Івана до себе (Янов.)]; ~гати,
~гтй увагу привлекать, привлечь вни-
мание [Нові будівлі, різні дерева притя-
гали Маркову увагу (Трубл.); Млинові
колеса зашуміли й притягли до себе його
[Кайдаша] увагу (Н.-Лев.)]; 4) (только
притягати, притягтй) (заставлять давать
отчет в своих действиях) книжн. привле-
кать, привлечь; (перен. разг. — еще) при-
тягивать, притянуть [Ця підошва розлі-
зеться за тиждень, і ми його притягнемо
до права за ошуканство (Тулуб); X р а п-
к о: ..Хіба ви думаєте, вас не притягнуть,—

що знав, та мовчав? За це велика кара,
я вам скажу (Мирн.)}; 5) (туго затяги-
вать) разг. подтягивать, подтянуть [Олеся
ловила стрічки рукою й швидко то одки-
дала їх, то притягала, то обсмикувала
(Н.-Лев.); Наймити понакладали вози,
притягли рублями й рушили додому
(Н.-Лев.)}.

притягатися, -гаюся, -гаєшся и притягува-
тися, -гуюся, -гуєшся, притягліся и при-
тягнутися, -тягнуся, -тягнешся 1) притя-
гиваться, притянуться; 2) (только соверш.:
с трудом, медленно прийти) разг. прита-
щйться, приплестись, фам. приволбчься,
(реже) приволочйться [Пізно вночі при-
тягсь він додому і п’яно реготався та вер-
зякав (Тич.)', Чого б то так притягнутись
їй у двір? (Вовч.)]; 3) страд. з. (несоверш.)
притягиваться; притаскиваться; привола-
киваться; привлекаться; привлекаться; при-
влекаться; притягиваться; подтягиваться;
ср. притягати 1—2, 4—5.

притягнений, притягнутий 1) притянутьій;
притащенньїй; приволоченньїй, приволб-
ченньїй; привлеченньїй [— Дозвольте, — за-
протестувала Оксана Сергіївна, сідаючи
на лаву, притягнену, певно, з парку
(Янов.)]; 2) привлеченньїй; 3) привлечен-
ньїй [Зліквідувавши свою мізерію, він
подався до Борислава, притягнений за-
гальною тоді гарячкою нафтовою (Фр.)];
4) привлеченньїй; притянутьій [— Прошу,
громадянине, — ще раз сказав Широков.
—Попереджаю, в разі опору, будете притяг-
нені до відповідальності за непідкорення
діям влади. Пішли! (Собио)]; 5) подтяну-
тьій. Ср. притягати 1—5.

притягнення привлечение.
притягнути см. притягати,
притягнутий см. притягнений,
притягнутися см. притягатися.
притягти1 см. притягати.

притягти2, -тягну, -тягнеш разг. прита-
щйться, приплестись, фам. приволбчься,
(реже) приволочйться [Так притяг він аж
додому (Свидн.)].	г

притягтися см. притягатися.

притягуваний 1) притягиваемьій; притаски-
ваемьій; приволакиваемьій; привлекаемьій;
2) привлекаемьій; 3) привлекаемьій; вле-
комьій; притягиваемьій; 4) привлекаемьій;
притягиваемьій; 5) подтягиваемьій. Ср.
притягати 1—5.

притягувати см. притягати.

притягуватися см. притягатися,
притяжнйй см. притягальний,
притяти см. притикати.

прйтьма см. прйтьмбм.

притьмарений 1) затемненньїй; омраченньїй
[На веранді, притьмарена рожерою млою,
мов у повітрі, прозора картина (Вас.);
Над далеким краєм яру з’являється за-
грава.. Натомість там похапцем сходить
притьмарений місяць (Янов.)}', 2) при-
уменьшенньїй, приуменьшенньїй [Пройшли
кухню й одну кімнату. В другій було
притьмарене світло, там була пані (Туд.)].
Ср. притьмарювати 1—2; 3) померклий,
помбркший, померкнувший [І знов прокину-
лось притьмарене життя (перекл. Рильсько-
го}]} ср. притьмарюватися.

притьмарити см. притьмарювати.

притьмаритися см. притьмарюватися.

притьмарювати, -рюю, -рюєш, притьмарити,
-рю, -риш редк. 1) затемнять, затемнить;
перен. омрачать, омрачйть [Рожеві довгі
штори з прозорого шовку злегка притьма-
рювали сліпуче південне сонце, і від того
в палаті завжди панувала., заспокійлива
імла (Куч.)} А справжню вірність ніщо не
притьмарить. Тінь відскакує від неї, наче
сова від сонця (Ст.)]; 2) (несколько ослаб-
лять проявление чего-нибудь) приумень-
шать, приуменьшйть.

притьмарюватися, -рюється, притьмаритися,
-риться редк. меркнуть, померкнуть [Зе-
лень поступово притьмарювалась, де-не-де
вже почали проступати на ній прибляклі,
іржаві плями (Гонч.)} Світло притьмари-
лось, і брудні стіни тісніше зсунулись
(Тїоцюб.)].

притьмйти, -млю, -мйш обл. затемнйть; пе-
рен. омрачйть [І жаль притьмив весь
вид його [Євгенія], як дим (Фр.)].

притьмйтися, -мйться обл. померкнуть
[Жовтий вогонь свічок притьмився в гус-
тому повітрі (Коцюб.)].

притьмом, редк. притьма нар. разг. 1) (как
можно скореє) безотлагательно, неотлбжно;
(безоговорочно) непременно, обязательно
[Рад не рад, мусив Янко до Юркових че-
ревиків братися притьмом (Козл.)} Так би
от, уткнувшися в копицю, Поринув у со-
лодку голубінь, — А треба притьмом Ли-
ску там чи Маньку Сьогодні гнать аж на
«Попів ланок» (Рил.)} Писар., стояв на
тім, що без панів нікому буде діла робити,
що діло невідоме, що в гласні треба
вибирати притьмом панів... (Мирн.)]}
2) (твердо, непреклонно) настбйчиво, ре-
нт йтельно; (бесповоротно) окончательно
[X и м к а: Та не лізьте притьмом у хату,
одступіться од віконі (Стар.)} Фархад
подався теж туди притьма, Куди помчала
гурія сама (перекл. Бажана)]} 3) (без про-
медления) бьїстро; (Сильнеє) стремительно;
(только о безе разг. — еще) что єсть духу;
перен. разг. моментально; (неожиданно)
вдруг [У Тарасовій майстерні притьмом
ставало видніше та світліше (Ільч.)}
—Вам телеграма. — Мені?..— з подивом і
тривогою запитала жінка. Вона притьмом
відчепила біля дверей ланцюжок, пода-
лася вперед (Грим.)} Як повечеряли, щось
притьма убігло в сіни і дуже хряпнуло
дверима (Стор.)} І справді сталось, як
казали: Вода зійшла — колеса стали. Зля-
кавсь Мірошник та й біжить Притьмом
до прірви, щоб гатить (Гл.)} Що я можу
зробити, коли хтось захоче притьмом зро-
бити мені неприємність!! (Самійл.)]} 4) (в
большой степени) бчень, сйльно; (о край-
ней необходимости разг. — еще) до за-
резу [Які лицарі, які магнати залицялись
на княгівну, а вона ні на кого не глянула,
а сього., миршавого і вже немолодого
притьма покохала (Стор.)} І так притьмом
забаглося Семенові вчитися, що бідний

хлопець., погнав товар з поля раніше, ніж
звичайно (Коцюб.)} Він продав ялинку за
добрі гроші, а гроші були притьмом по-
трібні (Коцюб.)]; 5) (полностью, целиком)
совершенно [Вже й голова прийшов і ска-
зав, що він притьмом не зна, що робити!
(Квітка)]} 6) обл. точно, наверно, наверное
[Я притьмом знаю, що не він тут був (Уман.
у. — Сл. Гр.)].

притьопати, -паю, -паєш и притьопатися,
-паюся, -паєшся разг. притащйться, при-
шлепать [В числі останніх до Кплигея
з’явився... хто б міг подумати? Мефодій
Кулик! Притьопав піхтурою із самої Чап-
линки (Гонч.)} Притьопалась?.. Я сказала,
щоб ти більше не приходила (Коп.)].

приумнбжувати, -жую, -жуєш, приу множити,
-жу, -жиш см. примножувати.

Приуралля Приуралье.
приуральський приуральский.
приурочений приуроченньїй.
приурочення приурбчение.
приурочити см. приурочувати,
приурочування приурбчение.
приурочувати, -чую, -чуєш, приурочити, -чу,

-чиш приурбчивать, приурочить [Вони
[ліві есери] готували антирадянську змову,
здійснення якої приурочували до [V Все-
російського] з’їзду Рад (Іст. КПРС)} Кол-
госпники.. своїми силами й коштами бу-
дують клуб, закінчення якого вони вирі-
шили приурочити до свята 1 Травня (Тич.)].
приурочуватися, -чується страд. з. приурб-
чиваться [Вірші, переважно панегіричного
характеру, складалися з нагоди смерті
якоїсь «видатної особи» або приурочува-
лись до релігійних свят, церковних подій
(Іст. укр. літ.)].

прифабрйчниіі прифабричний.

прифермський прифермский [Ми виділили
прифермську ділянку, яку засіяли лю-
церною (Квлг. Укр., 1956, 7)].

прифрантйтися, -нчуся, -нтйшся разг, при-
франтйться.

прифронтовіїй прифронтової! [У маленькому
будинку одного з прифронтових сіл зібра-
лись льотчики з різних ділянок фронту
(Трипіл.)} Ідуть полки. Розмірний брязк
металу. Прифронтових доріг суворий лад
(Бажан)].

прифуговування стол. прифугбвка.

прифуговувати, -гбвую, -гбвусш, прифугу-
вати, -гую, -гуєш стол. прифугбвьівать,
прифуговать.

прихапцем, прйхапці, прихапком нар. разг.
уривками; (торопливо) наскоро [Я при-
хапцем нарубав більш дров, ніж він за
день (Н.-Вол. у. ~ Сл. Гр.)} Вона прихап-
цем накинула на себе одежу., і вибігла зі
школи (Коцюб.)} Снідала [Ольга] прихапці
(Кач.)].

прйхати, -хаю, -хаєш, прихнути, -ну, -пеш
разг. фиркать, фиркнуть [Півсонний уми-
вався пароплав І прихав, наче кінь (Рил.)}
Мельхиседек схопився з місця й прихнув,
як той кіт (Н.-Лев.)].

прихатній редк. приусадебньїй [Двори роз-
биті.. на дві половини: прихатня і госпо-
дарська (Куч.)].
прихвалювати, -люю, -люєш разг. подхва-
ливать [— Вона у мене вже газдиня, —
прихвалювала Тимофіїха (Деремш.)].

прихватйти см. прихвачувати.

прйхватком нар. разг. редк. уривками; (торо-
пливо) наскоро [Мотрі на осінь ніби легшає
трохи: хатня робота — спочинок, а на-
дворі — прихватком, тіпає плоскінь або
матірку (Мирн.)} Товариш Петро виря-
джався в дорогу.., прихватком наїдався
чогось аж на троє суток (Вас.)].

прихвачениіі 1) захваченньїй; прихваченньїй;
2) прихваченнмй [Алея під чобітьми лунко
похрускувала, прихвачена вечірнім мо-
розцем (Гонч.)]. Ср. прихвачувати 1—2.
прихвачувати, -чую, -чуєш, прихватйти, -ва-
чу, -ватиш разг. 1) захватьівать, захва-
тйть, разг. прихватьівать, прихватйть
[Арсеній прихватив мішечок буряків
(Горд.)} — А чи не прихватити нам з со-
бою Піхтіра? — думав він.. — Чого ж,
він гарний хлопець (Вас.)]} 2) (о действии
мороза) редк, прихватьівать, прихватйть
[Коли ранком немає туману, прихвачують
морози. В Потоці вода береться кригою
(Чорн.)].

прихворіти, -рію, -рієшразг. приболеть [—Що,
прихворів? — забігла до Павла Оксанка
(Вишня)].

прихвостень, -спя презр. прйхвостень [Ми й
між людьми чимало знаєм Брехливих при-
хвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб ба-
чили і їх: І ми, мов, тут — турбуємось і
дбаєм! (Гл.)} Селяни., розказували про
свою боротьбу проти поміщицьких при-
хвоснів (Собко)].

прихйлений 1) наклоненньїй, склоненньїй; при-
клоненньїй; приставленньїй [Над густими
зеленими верхами та гребенями стри-
мить пишна гора Три Корони. Це неначе
стоять., три сахарні голови, трохи при-
хилені одна до другої (Н.-Лев.)]} 2) при-
твбренньїй; прикритий; 3) располбжен-
ньій; привлеченньїй, подкупленньїй; пред-
располбженньїй; привязанньїй; 4) скло-
ненньїй; пристращенньїй. Ср. прихиляти
1—4.

прихйлення привлечение.

прихйлистий разг. привязчивьш; ^та д и-
т й н а привязчивьш ребенок.

прихйлистість, -тості разг. привязчивость.
прихилити см. прихиляти.

прихилйтися см. прихилятися.

прихиляння привлечение.

прихиляти, -ляю, -ляєш, прихилйти, -хилю,
-хилиш 1) наклонять, наклонйть, склонять,
склонйть, разг. приклонять, приклонйть;
(редк.: ставить близко, вплотную, прикла-
дьівать) приставлять, приставить [Стену-
лась [дівчина] од його бігти, сама себе
не пам’ятаючи. Він не пустив, за руку
держить, прихиляє до себе (Вовч.)} Вітрець
шелесне та прихилить мені у віконце па-
хучий бузок (Вовч.)} Лице до мене при-
хили, Уста і очі милі... (Мас.)} Є п і с-
к о п до 2-го: Устань, молодший, стань
зо мною поруч.. Єпіскоп бере від 1-го
табличку і стиль, прихиляє табличку до
плеча 2-го, пише на ній кілька слів

(Л. У«р.)]; О ~.ійти вухо [до чого]
а) приложйться ухом [к чему] [Груша,
сливи цвітуть, бджілка гуде, і як при-
хилиш ухо до землі, то так, як музика,
заграв все живе (Мирн.)]} б) (внимательно
прислушаться) книжу. уст. приклонйть
ухо, приклонйть слух [Певні, що Ви,
завжди одкликаючись щиро на громадські
справи, прихилите ухо своє., і до нашого
щирого прохання (Мирн.)]} ніде гб-
лову г^лйти (негде приютиться, жить)
негде гблову приклонйть [Хіба вона сирота,
якій ніде прихилити голову?.. (Руденко)]}
рад (рада) неба ~тйти [ком у]
разг. готов (готова) все сделать [для кого]
[От, зростила дитину, берегла, доглядала,
рада була неба їй прихилити.., а тепер од-
дай між люди на поневіряння (Кої^юб.)];
2) (о двери, окне и т. п.) разг. притворять,
притворйть, разг. прикривать, прикрить
[Сторож вийшов і прихилив двері [хатки]
(Мирн.)} Меланін вийшла, і в хаті одразу
посутеніло: знадвору вона тихо прихи-
лила віконницю (Гонч,)]} 3) (вьізьівать
благоприятное отношение, симпатию) разг.
располагать, расположйть, перен. привле-
кать, привлечь, подкупать, подкупйть; (за-
ранее книжн. — еще) предрасполагать, пред-
расположйть; (перен.: внушать кому-нибудь
чувство близости, преданности) привязьі-
вать, привязать [Голос у Колодки був звуч-
ний і приємний, так і прихиляв до співу
(Панч)} На що Скиба Іван — тугий до
людей, а й його прихилив до себе за один
вечір (Головко)]; 4) (перен.: убеждать что-
нибудь сделать) разг. склонять, склонйть;
(заставлять сильно увлекаться каким-ни-
будь занятием — обьічно) пристращать,
пристрастйть [Батько-мати тепер уже не
цуралися дочки, як спершу: вони її при-
хиляли до послуху то сим, то тим (Мирн.)].

прихилятися, -ляюся, -ляєшся, прихилйтися,
-хилюся, -хйлишся 1) приклоняться, при-
клонйться, наклоняться, наклонйться, скло-
няться, склонйться; (становиться или са-
диться вплотную к чему-нибудь) присло-
няться, прислонйться; (о чем-нибудь тя-
ж'елом: упираться во что-нибудь — обьічно)
приваливаться, привалйться [Він раз у раз
прихилявся до Ліди і щось їй нашіптував
(Донч.)} Сині присмерки прихилилися до
віконця хати (Риб.)} У неї так забилося
серце, що вона мусила прихилитися до
стіни, щоб не впасти (Гур.)]} 2) перен.
разї. привязьіваться, привязаться; чувство-
вать расположение, почувствовать располо-
жение [Добродушна стара дівчина., завжди
щиро прихилялась до своїх вихованок
(Л. Укр.)} Княгівна хутко до його прихи-
лилась, тільки з ним одним танцювала,
розмовляла і гаразд-таки причарувала і
його до себе (Стпор.)]; 3) (становиться сторон-
ником кого-нибудь, чего-нибудь, соглашаться
с чем-нибудь) разг. склонйться, склонйться
[П р і с ц і л л а: ..І що ж, скажи, ти міг
би прихилитись до віри нашої? (Л. Укр.)}
З д. Мирним листувався в справі видання
його творів. Він не дуже прихиляється
до заміру Спілки видати його твори (Ко-
цюб,)]; 4) (только соверш.: найти убежище)
разг. приютйться [Щоб він не плакав, не
журивсь, Щоб він де-небудь прихиливсь,
То оддадуть у москалі (Шевч.)]; 5) страд. з.
(несоверш.) наклоняться, склоняться; при-
клоняться; приставляться; притворяться;
прикриваться; располагаться; привлека-
ться; предрасполагаться; склоняться; при-
страшаться; ср. прихиляти 1—4.

прихильний 1) благосклбнньїй, благораспо-
лбженньїй (уст.), благожелательньїй, до-
брожелательньїй, уст. доброхбтньїй; (от-
зьівчивьій) сочувственньїй; (содержащий в
себе одобрение — еще) одобрйтельньїй; (хо-
роший, желанньїй — еще) благоприятньїй
[Гафійка позирнула на батька прихильним
оком. Аж ось коли згадав про Гущу...
(Коцюб.); — Що новенького чувати у вас,
Настуню? — Голос баби Омелянихи сьо-
годні був такий прихильний — хоч до
рани прикладай (Кач.); Галя прихильним
словом озвалася про Марка, що оступився
за дівчину, не стерпів, захистив від на-
говору (Горд.)]; '-'ііий відзив благо-
приятньїй бтзьів; 2) (хорошо относящийся,
питающий симпатию к кому-нибудь или к
чему-нибуь) располбженньїй; (преданньїй
кому-нибудь или чему-нибудь) привязан-
нмй, книжн. приверШенньїй; (имеющий на-
клонность к чему-нибудь) склбнньїй; (очень
любезньїй) предупредйтельньш [Прошу кла-
нятись прихильним до мене людям (Л. Укр.);
Все було легше, як мала коло себе
прихильну душу, вірне серце (Вовч.); Зем-
ляче коханий, Наш голубе сивий, Тобі
наш привіт! До правди прихильний, Про-
жив ти на світі Півсотеньки літ (Гл.);
Яків такий увічливий, такий прихильний
був (Мирн.)]; він ніколи не був
ґ-'ііиіі д о н а с он никогда не бьіл рас-
полбжен к нам; з р о б й т и ^ним к о-
гб до себе расположйть когб в свою
пользу.

прихйльник 1) сторбнник, книжн. привер-
женец; (ревностньїй защитник) рит. по-
борник, уст. ревнйтель [Леніну і його
прихильниками довелося вести запеклу бо-
ротьбу з численними ворогами робітни-
чого класу (Біогр. Леніна); Головний ін-
женер Набатов був великий прихильник
деревонасадження (Ваш); Автор «Моле-
нія» — пристрасний прихильник сильної,
централізованої влади і рішучий про-
тивник князівсько-боярської удільної по-
літики (Нар. стар. іст. УРСР)]; 2) (по-
читатель) поклонник, разг. обожатель [Ко-
цюбинський був прихильником таланту
Стефаника і Мартовича, уболівав, що Сте-
фаник довгий час не писав (Іст. укр. літ.)];

к науки поклонник науки; 3) (че-
ловек, дружески расположенньїй к кому-
нибудь) доброжелатель, благожелатель,
уст. доброхбт [Шевченко: ..Єсть на
світі люди — справжні люди! — друзі й
прихильники мої (Тич.)].

прихйльниця 1) сторбнница; приверженка;
поббрница; ревнйтельница [Міріам пова-
г м переходить майдан. Назустріч їй
Йоганна, одна з прихильниць Мессії

(Л. У«р.)]; 2) поклбнница; обожательница
[І з о л ь д а: ..Еж я — прихильниця та-
ланту вашого. Давно сказати про це хотіла
вам, —та не була знайома з вами (Тич.)];
3) доброжелательница, благожелательница.
Ср. прихйльник 1—3.

прихйльпість, -ності 1) благосклбнность; бла-
горасположение; благожелательность, до-
брожелательность, доброжелательство; уст.,
шутл. благоволение; сочувственность; одоб-
рительность; благоприятность [Мохам-
м е д: В той час я вже багатший був від неї.
І ти не думай, що вона купила мою прихиль-
ність грішми (Л. Укр.); Очі спокійні, неначе
очі скляної ляльки: ні добро, ні зло, ні
прихильність, ні любов не світиться з її
очей (Н.-Лев.)]; 2) расположение; привя-
занность; приверженность; склбнность;
предупредйтельность [Люди доброї, добро-
зичливої та товариської вдачі завжди ваб-
лять до себе і здобувають загальну при-
хильність (Смол.); Велику прихильність
почували люди до Захара — тепер село
повірило в свою силу... (Горд.)]; ~ть
до науки приверженность к науке.
Ср. прихильний 1—2.

прихйльно нар. 1) благосклбнно, благоже-
лательно, доброжелательно; сочувственно;
одобрйтельно; благоприятно [Ліда знову
прихильно нагнула головку мадонни (Ко-
цюб.); Голуб посміхається прихильно,
Мружиться, посмоктуючи вус (Мур.)]; г~но
ставитися до кого благосклбнно
относйться к кому, доброжелательно от-
носйться к кому, книжн. благожелатель-
ствовать кому, уст. благоволйть к кому
[Тарас до Старова ставився уважно й при-
хильно (Ільч.)]; 2) предупредйтельно. Ср.
прихйл ьний 1—2.

прихистйти, -хищу, -хистйш обл. поместйть;
(дать приют — обьічно) приютйть, уст.
призреть [Понакладали на вози садовину:
груші та сливи, щоб везти на ярмарок, а
решту, що не влізла в вози, треба прихи-
стить у коморі або в хижці (Н.-Лев.); Ли-
шилася сиротою, хто мені сказац. ласкаве
слово, хто приголубив? Тітка прихистила,
й за те спасибі, а все ж спробувала б ти в
неї пожити! (Донч.)]. •

прихитрятися, -ряюся, -ряєшся, прихитрй-
тися, -рюся, -рйшся разг. ухитряться,
ухитриться; (иронически — еще) умудря-
ться, умудриться [Я все-таки якось при-
хитрявся і добував книги, випрохуючи
їх скрізь, як милостиню (перекл. з Горь-
кого); Марко прихитрився, полазивши біля
автобуса, намочити кілька паличок у бен-
зині й тепер можна було розводити вог-
нище (Трубл.)].

прихід, -ходу прихбд; (пбезда и т. п. — еще)
прибмтие; (появление торж. уст. — еще)
пришествие [Перед приходом гостей дів-
чинка завжди чомусь помітно хвилюва-
лась (Ільч.); Море, як і перше, вабило їх
[боцманів],! прихід ескадри був для них
святом (Куч.); Прихід до колгоспів нових
кадрів з машинно-тракторних станцій ще
більше зміцнить колгоспні партійні орга-
нізації, збагатить загін сільської інте-
лігенції (Колг. Укр., 1958, 4); Люблю я весни
голубої квітчастий бурхливий прихід
(Соє.)]; ~д до влади прихбд к власти.
прихідько, редк. прихідець, -дця разг. при-
шелец [Що ж се таке, що все платимо
ми та ми, а прихідьки як? (Кобел. у. — Сл.
Гр.); Буржуазні історики і археологи, го-
ловним чином ідеологи німецького фа-
шизму і англо-американського імперіа-
лізму, прагнули і прагнуть принизити ве-
личезне історичне значення слов’ян, змальо-
вуючи їх як пізніх прихідців у Європу
(Іст. Укр. РСР)].

прйхкати, -каю, -каєш см. прихати,
прихлйнути, -не прихлмнуть,
прихлбіїувати, -пую, -пуєш, прихлбпнути,
-ну, -неш прихлбпьівать, прихлбпнуть [А
тепер його прихлопнули. Під замок! (Риб.)].

прихлюпувати, -пую, -пуєш, прихлюпнути,
-ну, -непі разг. заливать [водбй], залйть
[водбй] [Вона прихлюпує тепер огонь во-
дою (Сл. Гр.); Він возьме та й прихлюпне
[дрова], та й прихлюпне водою, щоб не
так горіли (Рудч.)].

прихляпати, -паю, -паєш разг. пришлепать.
прйхмарнпй редк. [довбльно] пасмурнмй
[День мав бути прихмарний, прохолодний
(Слол.)].

прйхмарно нар. редк. [довбльно] пасмурно
[Тоді було прйхмарно (Новомосковск. у. —
Сл. Гр.)].

прйхнути см. прйхати.

прихований 1) прич. припрятанний; попри-
держанньїй; скритмй; сокрнтнй; утаен-
пмй; затаенний; прикритий; скрйденншй;
укритий [Коли б не стало прихованого
тут матеріалу, можна роздобути на березі
річки (Коцюб,); Пічка огрівала й другу
класну кімнату, куди вели двері, прихо-
вані присмерком (Коп.)*, Де тії струни, де
голос потужний, де теє слово крилате,
..Щоб понесли все, приховане в мурах,
геть на просторі майдани (Л. Укр.)]; ср.
приховувати; 2) прил. окритий; (тайньїй —
еще) затаеннмй; (находящийся под спудом
уст. еще) подспудннй [Бійці з прихо-
ваною радістю чекали, доки фельдшерка
зайде в їхні підземелля (Гонч.); В цих
запитаннях відчубає Юрко щось недоска-
зане, якусь приховану цікавість (Козач.);
А от турбувати Ніколаєва він буде й на-
далі, бо приховані ресурси валяються про-
сто під ногами, нахиляйся й бери (Янов.)];
~на ворожість окритая враждеб-
ность, затаенная враждебность; *-<па д у м-
к а затаенная ммель, скрмтая мисль,
перен. задняя ммель; на причина
скрмтая причина, перен. подоплека.

приховання сокрнтие; утаение, разг. утайка;
прикрмтие; укритие. Ср. приховувати.

прихбвано нар. окрито [Іван Антонович при-
ховано милується своїми бійцями (Гонч.);
Сніги танули дружно, але приховано
(Слюл.)].

приховати см. приховувати.

приховатися см. приховуватися,
прпхбвок, -вку обл. убежище.
приховування припрятмвание; скрмвание;

утаивание; затаивание;_прикривание; укрн-

вательство [Теорія «трудового господарства»
є буржуазний обман робітників, оснований,
між іншим, на приховуванні даних про ку-
півлю-продаж робочої сили (Ленін); — За
приховування втікачів належить розстріл,—
шипить староста (Янов.)]. Ср. прихову-
вати.

приховувати, -хбвую, -хбвуєш, приховати,
-ваю, -ваєш припрятмвать, припрятать;
(только соверш.: поберечь до определенного
момента разг.—еще) попридержать; (делать
незаметньїм для других — обьічно) окривать,
скрьіть, уст. сокрмть (соверш.); (сохранять
в тайне от других — еще) утаивать, утайть;
(чувство — обично) затаивать, затайть;
(перен.: маскировать) прикривать, при-
крить; (делать менее заметньїм — обьічно)
скрадмвать, скрасть; (защищать от чего-ни-
будь; предоставлять убежище преследуемо-
му) укривать, укрить [Софія: Годі
насміхатись. Ви пшеничку приховали —
це усім відомо (Голов.); Винесла [Катерина]
з льоху міру картоплі, що приховала..,
щоб не з’їсти, щоб хоч жменю вкинути -В
землю (Чорн.); Вона, видно, дуже любила
свого чоловіка і не приховувала цих почут-
тів (Ткач); — Де моя мама? Де? — закричав
він, здогадавшись, очевидно, що тітонька
Ніна приховує від нього якусь страшну вість
(Шиян); Хотіли лист від мене приховати Ну,
попадешся ж ти мені, пане Левку! (Цюпа)*,
ЩЬсь нове було в її поглядах, у розмові,
у всій поведінці — невитравний біль, гір-
кота, що її вона таїла і не в силі була при-
ховати в собі (Жур.); Свою хитрість і лу-
кавство він [Макогоненко-Кропивницький]
приховує під машкарою добродушності,
щиросердості й простакуватості (Минуле
укр. театру); Хороше дівча, Притулив-
шись мені до плеча, 3 хутірця повела до
села, Де рідня небагата жила, Де мене
приховали в хліві (Воронько)].

приховуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся, прихова-
тися, -ваюся, -ваєшся 1) окриваться, скрм-
ться; сокрмться; прикриваться, прикри-
ться; скрадмваться, скрасться; (оставаться
незамеченньїм) укриваться, укрйться [Але
хто то під цією прохацькою лівреєю при-
ховується? (Н.-Лев.); Мелася маленька, як
вузлик, і скрізь може приховатись (Вовч.);
Та не приховалося від нього синове затаєне
бажання (Ле і Левада)]; 2) страд. з. (не-
соверш.) припрятьіваться; скривиться; ута-
иваться; затаиваться; прикриваться; скра-
дмваться; укриваться. Ср. приховувати.

приховувач укрнватель.

приховувачка укрмвательница.

прихбд1 , -ду (о поступлении денежнцх средств
и материальньїх ценностей) прихбд.

прихбд2, -ду церк. разг. прихбд [В приході
панотця Порфира Серед овець його ду-
ховної отари До краю занепала віра (Ял.)].

прихбдень, -дня редк. пришелец.

приходити, -джу, -диш, прийтй (прийду,
прийдеш) 1) приходить, прийтй; (оказьі-
ваться доставленньїм уст.—еще) полупаться,
получйться; (по /гакому-нибрдь официаль-
ному поводу — обьічно) являться, явйться
[Другого дня до нашого класу довго_ніхто
з учцтелів не приходив (Сміл.); То се ти,
Варко, до нас може прийшла жити?
(Мирн.); Як захоче коза сіна, то до воза
прийде (приказка); Не забули ми, — й ні-
коли не забудем, — Тих, хто з війни до-
дому не прийшов (Нех.); До станції було
недалеко, а поїзд приходив тільки над-
вечір (Сміл.); Прийшли в Дар’ю, на якор
стали (Шевч.); Андрій Малишко прийшов
у літературу на початку 30-х років, коли
на літературному фронті ще точилася жор-
стока класова боротьба, яка проявлялася
у найрізноманітніших формах (Рад. літер.,
1955, 18); До свого XXI з’їзду Комуні-
стична партія прийшла як ніколи моно-
літною і єдиною, сповненою творчої енергії
(Хрущов); Незабаром прийшла звістка, що
Петро помер (Коцюб.); Від Йосипа все
такі нерадісні листи приходять (Мирн.);
Прийшла пошта і роботи принесла цілу
коробку (Мирн.); Од цариці Прийшов
указ лоби голить (Шевч.); А як прийде
нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отоді
мене, мій друже, Зови на пораду (Шевч.);
Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе—
само прийде (Мирн.); Як виглянув в вікно
зненацькд, Прийшов Латин в великий
страх (Котл.); Прийшли до того, що мені
треба дуже берегтися, змінити клімат, бо
холод шкодить мені (Коцюб.)]; ~йшла
в гблову (до голови) думка
пришла в голову мьісль [Я думав, що тобі
й справді яка путяща думка прийшла в
голову! (Н.-Лев.); Вони ззирнулися — їм
прийшла до голови одна думка: якби вда-
лося загнати Алі на ріг, то “можна взяти
його там голіруч (Коцюб.)]; ^йшла від-
повідь на лист пришел ответ на
письмо, уст. получйлся ответ на письмо;
*^ти в літа входить в вбзраст [Ольга
розцвіла й почала приходити в літа
(Н.-Лев.)]; <—'ти, г-'тй до пам’яті прихо-
дить, прийти в сознание; (только соверш.—
еще) очнуться [Він втратив багато крові й
довго не приходив до пам’яті (Куч.); Тоді
Олеся, як до пам’яті прийшла, схопи-
лась — уже нема [Івана], далеко, тільки
лил слідом клубочиться (Вовч.)];	<^ти,

—тй до розуму см. розум 1; г^ти,
<^тй на пам’ять приходить, прийти на
память [Тоді йому раптом прийшов на
пам’ять один дитячий день (Кої^тоб.)];
'—'ТИ,	—'ТІЇ у відповідність при-

ходйть, прийти в соответствие; і в [го ло-
ву н Є ГИДИЛО и в гблову не приходило
ІНк ми вчились, нам і в голову не прихо-
дило, чого треба, а чого не треба! (Н.-Лев.)];
2) (^наставать, наступать и т. п.) при-
ходить, прийтй [Все має пору, для
всього приходить свій час (Коцюб.); «Весна
прийшла! Тепло знайшла!» — Кричать
дівчатка й хлопчики (Гл.); Ніч прийшла
тривожна і без краю довга (Жур.); Як же
мені важко! Чи се смерть моя приходить!..
(Вовч.)].

прихбдитися, -диться, прийтйся (прййдеться)
1) приходйться, прийтйсь [Приходиться,
як п’яте колесо до воза (Ном.); Костюм
Петимка хоч виглядав довгим і бахматим

на Маркові, але загалом прийшовся, і
після перевдягання хлопець відчував себе
дуже дооре (Трубл.); Її плече черкалося
з його плечем, її бік приходився коло його
серця (Мирн.); Саме проти дверей над сто-
лом.. приходиться фреска, що ілюструє
міф про Адоніса та Венеру (Л. У«р.)];

’ТИСЯ, 'ТЙСЯ до вподбби (до
серця, до душі) приходйться, при-
йтйсь по вкусу (по сердцу, по душе) [При-
йшлися цікавому хлопцеві до вподоби ді-
дові перекази (Мирн.); І Чайці, і Соколову
майор Савченко відразу ж прийшовся до
серця (Собко); Робота прийгплась йому до
душі (Мирн.)]; ключ йшбвся до
замка ключ пришелся к замку; ч 6 б о-
т и /^йшлйся до н о г й сапогй при-
шийсь по ноге, сапогй сказались (при-
піл йсь) впору; 2) (становиться необходи-
мьім, неизбежньїм — обьічно с неопределен-
ной формой глагола) безл. приходйться,
прийтйсь; (вьтадать на долю, влучаться —
еще) доставаться, достаться [І у неділеньку
приходилось робить; Не те щоб погулять —
нема коли й заснути (Гл.); — А мабуть
що прййдеться тут заночувати, — промовив
нарешті візник, під’їжджаючи до поштової
станції (Іван,); Незабаром покликано го-
стей до вечері. Князеві прийшлося сидіти
поруч з Софією (Л. Укр.); Прийшлось
сусідові, мовляв, хоть сядь та й плач (Греб.);
Нетерплячі міряли поле, щоб дізнатися,
скільки прййдеться на душу (Яоцюб.)];

йшлось до діла разг. пришлбсь
к делу [Маруся шаблею так розмахувала,
мов проворний козак, а як прийшлось до
діла, то вона краще всіх воювала (народна
казка)]; О д е, к у д й ^йдетьсяразг. где,
куда придется; где, куда попало; д о
слова ~ йшлось разг. к слбву при-
шлбсь [— Кому це ви збираєтеся зуби пе-
релічити, тату? — засміявся Доронін..
—Це, сину, до слова прийшлося,—відповів
сталий, трохи заспокоївшись (Руденко)].
приходний приходний.

приходськйй прихбдский [Після закінчення
двокласного приходського училища в
1904 р. П. Панч розпочинає трудове життя
(Іст. укр. літ.)].

приходящий см. прихожий.

прихбдько разг. пришелец [Я так і думав, що
ви тут в Києві зайда, бо тут прохачі під
монастирями теж усе приходьки (Н.-Лев.)].

прихожа 1) прил. см. прихожий 1; 2) (род,
прихожої) сущ. прихбжая, передняя [Уві-
йшов у прихожу в школу, кашлянув раз,
удруге (Тесл.); Пан перебіг прихожу, де
спав осавула, і побоявся бігти надвір
(Н.-Лев.)].

прихожанин церк. редк. прихожанин [За
обідом Штефан поділився з лейтенантом
чутками, що їх сьогодні занесли до Сент-
Іштвана далекі прихожани (Гонч.)]. См.
еще парафіянин.

прихожий, редк. приходйщий 1) прил. при-
ходящий [Прихожі люди, припадаючи ко-
ліньми на камінь, нахилялись і пили яоду
(Н.-Лев.)]; 2) (род. прихожого) сущ. при-
ходящий [Прихожих пускають до болящих
тоді тільки, як скінчить лікар свої обходи
(Мирн,)} І звичаю того нема, щоб хліб на
столі був на приходящого (Барв.)].

прихоплювати, -люю, -люєш, прихопити,
-хоплю, -хбпиш прйхватьівать, прихватйть
[Я сьогодні збираюсь їхати до млина, то
давай і твій мішечок прихоплю (Цюпа)\
Може, нехай Женя ває прихопить, коли
їхатиме до Намангана? (Ле)} На коні перед
Колоском виріс Самійло Вихор.. Матроські
штани прихоплювали стальні скобки для
велосипедної їзди (Куч.)} Вдосвіта прихо-
плював весняний грайливий морозець
(Верш.)].

прпхорбшеиии разг. 1) прихорошенньїй; 2) при-
хорошйвшийся [Мимо мене йдуть дівчата,
Прихорошені такі, І не можуть не всмі-
хатись До вродливих юнаків (Воскр.)].

прихорошування разг. охорашивание; при-
хорашивание.

прихорошувати, -шую, -шуєш разг. охора-
шивать; прихорашивать [Трудилися ма-
ляри, олійними фарбами прихорошуючи
стіни (Риб.)].

прихорошуватися, -шуюся, -шуєшся разг.
охорашиваться; прихорашиваться [Видко,
що кріпко прихорошується [місто Біла
Церква] до Першого травня. Фарбується,
білиться, миється... (Вишня)].

прицвіток, -тка бот. прицветник [На по-
чатку захворювання [бавовнику]., плями
з’являються на сім’ядолях, а далі на лист-
ках, стеблах, прицвітках і стулках ко-
робочок (ПІкідн. і хвор. с.-г. рослин)].

при цвяхований редк. пригвожденньїй [Бо-
рис..Ч сидів на своїм місці мов прицвяхо-
ваний (Фр.)].

прицвяхбвувати, -хбвую, -хбвуєш, прицвя-
хувати, -вяхую, -вяхуєш редк. пригво-
ждать, пригвоздйть [Фільм шурхотів на
темному екрані, Рудий тапер за ширмою
в кутку Трощив старий рояль, а ми сиділи
На клишоногих лавах, наче нас Заліз-
ними гвоздями тут прицвяхували (Пере.)].
прицйтькнути, -ну, -неш фам. прицмкнуть
[Вона знала — коли чоловік у такому
настрої, краще не розпитувати його. Все
одно промовчить, або ще й сердито при-
цитькне (Збан.)].

приціл, -лу прицел [Крізь скельця танкових
прицілів він дивився на поле бою (Собко)];
брати, взяти на <^*л прям., перен.
брать, взять на прицел [Солдати змахнули
рушницями, взявши на приціл (перекл. з
Горького)} Пройшов смішок по натовпу.
—Ну й Марфа!—вигукнув хтось. —Самого
директора на приціл узяла (Збан.)].

прицілений разг. прицеленньїй.

прицілити см. прицілювати.

прицілитися см. прицілюватися.

прицілювання прицеливание, прицел [Під-
літають [фашисти] до мети на поземному
льоті, з одного боку виходить несподіва-
ність появи, а 8 другого боку — трудність
для зенітників, бо швидко змінюється кут
прицілювання (Янов.)].

прицілювати, -люю, -люєш и (реже) при-
цілити, -ляю, -ляєш, прицілити, -лю, -лиш
разг. прицбливать, прицелить.

прицілюватися, -лююся, -люєшся и (реже)
прицілитися, -ляюся, -ляєшся, приціли-
тися, -люся, -лишся прицеливаться, при-
цілиться [— А бий тебе сила божа! —
думає Максим.., — приділяйся разів сто
на день... а хоч би тобі раз сказали ви-
стрелити!.. (Мирн.)} Лев лежить і не спус-
кає очей з хати. Пастух^прицілився і ви-
стрілив йому просто у вухо (Панч)} Дзве-
ніли, приціняючись куди б сісти, позоло-
чені пергою бджоли (Ряб.)} Звідки знати
Лізі, що Віра вже давно прицілювалася
до Колі значно пильніше, ніж будь до
кого? (Руденко)].

приділяти см. прицілювати.

приділятися см. прицілюватися.

прицільний прицельнмй [— Проріз приціль-
ної рамки, мушка і серце мішені повинні
бути на одній лінії. Ось так! — наказував
він партизанові (Десн.)} Маленькі судна
гойдалися на хвилях, і це заважало вести
прицільний вогонь (Ткач)].

прицінюватися, -нююся, -нюєшся и приці-
нятися, -няюся, -няєшся, прицінйтися,
-цінюся, -цінишся прицениваться, при-
ценйться [Чумаки ляскають по халявах
батогами, прицінюючись до круторогих,
присадкуватих, як буйволи, волів (Ту-
луб)} Стою я та дивлюсь: люд як комашня
копошиться.. Той своє продає, той при-
ціняється до чужого (Вовч.)} Цього разу
він уже прицінився було до гарного під-
жака, що його продавала тиха, сумирна
жінка (Жур.)} Оксана: Скільки вам
років? Моряк: Прицінюєтесь? О к с а-
н а: Потріоні ви мені! (Корн.)].

прицмакувати, -кую, -куєш см. прицмоку-
вати.

прицмокнути см. прицмокувати.

прицмокування причмбкивание; прищелки-
вание. Ср. прицмокувати.

прицмокувати, -кую, -куєш, прицмокнути,
-ну, -неш разг. причмбкивать, причмок-
нуть; (язиком от удовольствия) прищелки-
вать, прищелкнуть [Макар прицмокував,
дзижчав і дуже влучно передавав ліру
(Вас.)} Горький якось незадоволено мах-
нув рукою, похитав головою, прицмок-
нув сам до себе і довго мовчав (Сміл.)].

причавити см. причавлювати.

причавлений придавленньїй; прижатий [Мов-
чав Стахурський, захльоснутий і причав-
лений почуттями (С^иол.)]. Ср. причавлю-
вати.

причавлювати, -люю, -люєш, причавити,
-чавлю, -чавиш разг. придавливать, при-
давйть; (к чему-нибудь — еще) прижи-
мать, прижать [Від заходу повзла густа
чорна хмара й низом своїм, немов підошвою,
причавлювала землю (Скляр.)} Величезна
хвиля, завбільшки з будинок, накрила
мотобот, причавила його своєю вагою
(Борз.)].

причадіти, -дію, -дієш разг. [немнбго] угореть
[Голова болить, мабуть таки я трохи при-
чаділа (Пирят. у. — Сл. Гр.)].

причйєний 1) затаенньїй [ Але тиша була повна
причаєних звуків (Смол.)]} 2) (укрившийся,
спрятавшийся) притайвшийся [Захар Би-
лина вивчав цей новий, причаєний у
донецьких степах, плацдарм (Ле); Відгомін
пішов по цілому замку, відлунюючи від
стін, збігаючи вниз, у причаєне місто
(Ільч.)].

причаєно нар. 1) затаенно [Дерева то гули
грізно і тривожно, то шуміли тихо і при-
чаєно (Куч.)]; 2) притайвшись. Ср. при-
чаєпий 1—2.

причаїти, -чаю, -чаіш редк. притайть; (о чув-
ств ах, мислях и т. п. — обьічно) затаить
[Здавалось, немов старий ліс дубовий, і
тихе село, і все., причаїло дух та прислу-
хувалось пісні... (Коб.)].

причаїтися см. причаюватися.

причаклувати, -лую, -луєш фольк. редк. при-
колдовать.

причал, -лу 1) причал [Зв’язані у великі
грона, юрмилися біля причалів шлюпки
(Собко)]; судно (пароплав) на ^лі
мор. судно (парохбд) на, причале; (не
в зксплуатации — еще) судно (пароход)
на приколе [На причалі стоїть невеликий
задимлений пароплав (Гонч.)]; 2) (редк.:
место остановки в пуши) привал [Йшли
вітри, шукаючи причалу, Як пісні високі
борові (Мал.)].

причалапати, -паю, -паєш разг. пришлепать.
припалений причаленньїй [На човні, припале-
ному до піщаного берега, гелготіли качки
(Риб.)].

причалити см. причалювати.

припалитися см. припалюватися.

припалювання причаливание, причал, редк.
приставание, спец, привал.

причалювати, -люю, -люєш, причалити, -лю,
-лиш причаливать, причалить, приста-
вать, пристать, спец, приваливать, при-
валйть, подваливать, подвалйть [Німці по-
мітили небезпеку тільки тоді, коли наші
перші плоти вже причалювали до їхнього
берега (Минко); Ось на річці., майнув чов-
ник, причалив до берега, і на землю виско-
чила в рожевій хусточці Марія (Ст.);
Микита: ..Нарешті, вже на третій,
мабуть, рік В Норвегію причалив я свій
човен... (Коч.); Іван: ..Скрізь хвилює
«море житейське», а мій човен без весел
і без стерна: куди і як мені пливти і чим
мені гребти, та й до якого берега прича-
лити? (Тоб.)].

причал юватися, -лююся, -люєшся, прича-
литися, -люся, -лишся 1) обл. причали-
вать, причалить, приставать, пристать;
2) страд. з. (несоверш.) причаливаться.

причальний причальний; (спец. — еще) при-
вальний [Пароплав уже швартувався, його
борт усе ближче підходив до причальної
стіни пристані (Трубл.)].

причандали, -лів, причандалля собир. разг.
шутл. причиндальї [Я зібрав усі фотогра-
фічні причандали, скинув їх жужмом у
куток біля апарата і накрив усе чорним
сукном (Коцюб.); Таня тихесенько торох-
котіла в кутку, складаючи своє медичне
причандалля (Смол.)].

причапати, -паю, -паєш разг. приплестйсь
(Причапали старі баби охаючи (Вовч.)].

причарований привороженньгй; приколдбван-
ньій; приворбченньїй; плененньїй; прельщен-
ньій [А чи мало ж то було парубків, що хо-
дили за Химою, мов причаровані? (Вовч.);
Нещастя й горе осталися по від’їзді сина в
їхній тихій хаті, мов причаровані (Коб.)].
Ср. причаровувати.

причаровувати, -рбвую, -рбвуєш, причарувати,
-рую, -руєш привораживать, приворо-
жйть, позз. прикол довивать, приколдо-
вать, разг. приворачивать, приворотйть;
(перен.: подчинять своєму влиянию, очаро-
ванию книжн. — еще) пленять, пленйть;
(перен.: внушать влечение к себе книжн. —
еще) прельщать, прельстйть [Це чарівна
скрипка, і подарував її мені старий музи-
кант, який вмів причаровувати людей
і звірів, навіть змій, своєю музикою (Іван.);
Люди по селу почали гомоніти: причару-
вала Христя Федора та й глузує з нього
(Мирн.); Причаровував Шумський гля-
дача вже самою своєю появою на сцені
(Вишня); А м е д е й: О, моя Лізо! Ви
причарували моє серце чудовим вальсом
(Коч.); Він коло мене помітно впадає,
чимось я йому сподобався і причарував
його (Янов.)].

причасник церк. причастник.

причасниця церк. причастница.
причастйти см. причащати,
причастйтися см. причащатися,
причастя церк. причастив [Мимохіть згаду-
вався їй той радісний трепет, з яким при-
ступала вона дівчинкою до причастя (Ко-
цюб.)].

причахати, -хає, причахнути, -не позз. редк.
угасать, угаснуть [На заході над степом
причахає заграва — там зайшло сонце
(Кундз.)].

причащання церк. причащение [І ось вони по-
чали їсти. Це схоже було на якесь прича-
щання: так неквапливо, урочисто оруду-
вали вони ложками (Гонч.)].

причащати, -щаю, -щаєш, причастйти,
-чащу, -частиш 1) церк. причащать,
причастить, приобщйть, приобщйть [Бла-
гослови, отамане, Коло села стати, Та
понесем ’ товариша В село причащати
(Шевч.); Синок занедужав. Ледве дише.
Прийдіть, батюшка, причастити (Мирн.)];
2) рит. уст. причащать, причастйть, при-
общать, приобщйть.

причащатися, -щаюся, -щаєшся, причастй-
тися, -чащуся, -частйшся 1) церк. при-
чащаться, причастйться, приобщаться, при-
общйться [У Києві великому Всіх святих
благала; У Межигірського Спаса Тричі
причащалась (Шевч.)]; 2) рит. уст. при-
чащаться, причастйться, приобщаться,
приобщйться [І це ж зараз маленький
Юра мав причаститися до найкращих
розкошів людського життя (Смол.)].

причаюватися, -чаююся, -чаюєшся (редк.),
причаїтися, -чаюся, -чаїшся притаиваться
(редк.), притайться [Созінов сторожко від-
ступає назад, причаюється за зубцюватим
клином кущів (Ст.); Біля самого берега,
під кущем, причаїлось дике каченя (Ільч.);
В різних місцях причаїлись замасковані
соняшниковим бадиллям батареї (Панч)].
причвалати, -лаю, -лаєш разг. приплестись,
прибрести [Он і старенький сухорлявий
Семен причвалав ^Іван.)].

причепа1 разг. придира; заноза; (надоедливьш
челоеек) фам. приставала, прилипала;
(назойлиеьш челоеек) разг. зудйла, зуда,
перен. пила [Щось не так — бувало
скривиться: «Де вже вам, молодняку...»,
А сьогодні не надивиться — Все причепі
до смаку! (Мур.)} Що за причепа Грицько
той, що за лихий чоловік! (Мирн.)} — От
причепа! — скрикнув становий. — Йди, ка-
жу, поки в три шия не дали! Покличемо,
як треба буде (Мирн.)} — Я скажу, що
квартиру замовила моя тітка, — обізва-
лась Уляся, — треба якось од неї одбріху-
ватись, бо це ж така причепа, що й сказати
не можна (Н.-Лев.)].

причепа2 ихт. прилипала,
прпчепйти см. причіпляти,
причепитися см. причіплятися,
причеплений прицепленньїй; присаженньїй
[Ідуть довгі валки тракторів з причепле-
ними польовими будками (Собко)} Дяк
скинув причеплені роги, ..виліз з вивер-
нутого кожуха й пішов в хату вмиватись
(Н.-Лев.)]. Ср. причіпляти.

причеплення прицепление, разг. прицепка,
прицеп.

причепливий 1) придйрчивьій, разг. при-
вязчивмй, фам. занозистьій, перен. при-
липливий; (чрезмерно требовательньїй)
к книжн. притязательнмй [Бригадир стро-
гий, причепливий до всяких дрібниць
у роботі (Колг. Укр., 195$, 4)} Читач
з нього був допитливий та причепливий
(Слеол.)]; 2) (назойлиеьш) навязчивьій [Ще
в шістнадцять год мені., надокучили ком-
пліменти паничів та й їх дурне причепливе
залицяння (Н.-Лев.)} Марина Павлівна з
болем вдивлялась в обличчя подруги і не
могла позбутися причепливої думки, що
Антося забула стерти грим (Донч.)]}
3) (перен.—о болезнях: заразительний) разг.
прилипчивьій [А що заразитися тут якою
причепливою хворобою •*- то дуже легко
(Коцюб.)].

причепливість, -вості 1) придйрчивость; при-
вязчивость; занозистость; прилйпчивость;
притязательность; 2) навязчивость; 3) при-
лйпчивость. Ср. причепливий 1—3.

причепливо нар. 1) придйрчиво; привязчиво;
занбзисто; прилйпчиво; притязательно
[Старий причепливо оглянув, повертаючи
на всі боки, букета, потім обережно поклав
його на заднє сидіння (Козач.)} Посміяв-
шись, Степан Іванович заговорив про діла
на будові, заговорив, за своїм звичаєм,
гостро, я б навіть сказав, причепливо
(Жур.)]} 2) навязчиво [— Чи бачили мої
квітки? — спитала вона в Балабухи. — Ні,
не бачив, — сказав Балабуха. — Хо-
дім, я вам покажу мої квітки! — сказала
Олеся сміливо й причепливо й трохи не
потягла його за руку (Н.-Лев.)]. Ср. при-
чепливий 1—2.

причепурений припар яженньїй; наряженнмй,
приодетмй; убраними [Причепурені дів-
чата купками прямували вулицею (Ко-
цюб.)} Магістратська зала по-святковому
причепурена гірляндами зелені, килимами
й кольоровими рушниками (Коч.)]. Ср.
причепурювати.

причепурйти см. причепурювати,
причепурйтися см. причепурюватися,
причепурювання разг. прихорашивание, охо-
рашивание.

причепурювати, -рюю, -рюєш, причепурйти,
-рю, -рйш разг. принаряжать, принаря-
дйть; (одевать в хорошую одежду — обьічно)
наряжать, нарядить, приодевать, приодеть;
(укришать) убйрать, убрать; (только не-
соверш.: стараться сделать более красиеьім
разг. — обьічно) прихорашивать, охораши-
вать [Ось у свято одягне мати свого хлопця
в чистенький одяг, вимиє, причепурить
(Коп.)} Мати причепурила хату, вимастила
долівку, посипала її травою (Вишня)].

причепурюватися, -рююся, -рюєшся, приче-
пурйтися, -рюся, -рйшся 1) принаря-
жаться, принарядйться; наряжаться, на-
рядйться, приодеватЦся, приодеться; (толь-
ко соверш. — франтовито — еще) прифран-
тйться; убираться, убраться; прихораши-
ваться, охорашиваться*, (оправлять себя,
подтягиеаться) разг. подбираться, недо-
браться [Причепурюються міста і села,
набирають святкового вигляду (Рад. Укр.,
1948, XI)} Попоївши, Магера навіть при-
чепурився трохи, причесався так, що во-
лосся поверх вух на висках закрутилося,
поправив хустку на шиї (Мак.)]} 2) страд. з.
(несоверш.) принаряжаться; наряжаться,
приодеваться; убираться. Ср. причепурю-
вати.

причесаний причесаннмй [Увійшов незна-
йомий чоловік. Тільки що з перукарні,
причесаний, свіжий (Ле)].

причесання прическа.

причесати см. причісувати.

причесатися см. причісуватися.

причет, -чету церк. причт, разг. прйчет;
(перен.: лица, сопровождающие кого-нибудь,
разг. — еще) свйта [Тепер в тій стороні
причет в підрясниках ходить і з бородами,
то панотці мусять ходить в рясі (Свидн.)}
І шапочку мужик знімає, Як флйг поба-
чить. Значить, пан У себе з причетом гу-
ляють (Шевч.)].

причетний причастньїй, книжн. прикосновен-
нмй; (вовлеченньїй в какое-нибудь нехорошеє
дело, в преступление) замешаннмй; (еинов-
ньій разг. — еще) причйнншй [Сторож кол-
госпу.. вважав, що й він трохи причетний
до кожної колгоспної радості (Скляр.)}
А чому ти гадаєш, що Яшка причетний до
страчених товаришів? (Янов.)]} ~>ний р а-
з о м з ким причйстнмй совместно с
кем, уст. сопричастнмй с кем, соприкосно-
венньїй с кем.

причетник церк. причетник.

причетність, -ності причастность, причастив
(уст.), книжн. прикосновенность, прико-
сновение; (сеязь, учавтие — еще) касатель-
ство, отношение [Повернувшись у 1880 р.
з-за кордону, куди він змушений був ви-
їхати, щоб уникнути арешту за причетність
до студентських заколотів та за перехову-
вання прокламацій народовольців, Ста-
рицький наступного року закінчує драму
«Не судилось» (Іст. укр. літ.)}.

причина 1) причина; (источник чего-нибудь —
обично) вида, винбвник (о мужчине), ви-
нбвница (о женщине) [І я одному був без-
межно рад, І радості моїй ясна причина,—
Що переможно має прапор Рад, Що неосяж-
на наша Батьківщина! (Шер,)] Причина
перед очима (нема що казати)! (Ном.)] То
в гай ходить, то в садочок, Де жила дів-
чина; Бачить мила й знає добре, Чия то
причина... (Л. Укр.)] — Ої трохи через
мене не попекли собі рук, — сказав Па-
насенко, — вибачайте мені, що я став при-
чиною цього лиха (Н.-Лев.)]] бути ^пою
чого бьіть причйной чегб, служить при-
чйной чегб; з моєї, з твоєї ^нп
по моей, по твоей вине [Не озветься до
своєї Любої дівчини, — Він німий лежить,
холодний 3 моєї причини (Л. У«р.)]; з
тієї (з т 6 ї) —ни по той причйне [За-
тримав я одповідь ще й з тої причини,
що довго думав, як мені вас задовольнити
(Коцюб. )1; нема наслідку без —ни
нет следствия без причини; п р и х б в а-
н а —на см. прихований 2; 2) (несчастньїй
случай) разг. уст. беда, несчастье [Чого
ти топишся, дівча? Скажи: яка тобі пе-
чаль? Яка вчинилася причина? (Руд.)]]
3) (заболевание, причиненное колдовством)
зтн. порча [Ото ж тая дівчинонька, Що
сонна блудила: Отаку-то їй причину Во-
рожка зробила! (Шевч.)].

причйнений притвбренньїй, прикритий; при-
пертий; прихлбпнутнй [В хату крізь при-
чинене вікно сіявся білий туман (Куч.)]
Малахов сів до столу, прислухався. Ні-
чого не чути з-за міцно причинених две-
рей (Собко)]. Ср. причиняти1 .

нричйнець, -нця уст. винбвник; (инициатор)
зачйнщик [Враз телеграма — чортовин-
ня! — «Коли ще любиш — повернись!»..
Товариш (тільки це між нами) — Припи-
нень тої телеграми (Рил.)] Він [Радул]
вимагав від ляхів, щоб вони видали тур-
кам всю козацьку старшину, як винуват-
ців і причинців морських походів (Тулуб)].

причинйти1 см. причиняти1.

причпнйти2 см. причиняти2.
причинйтися1 см. причинятися1.
причинйтися2 см. причинятися2.
причйнна1 см. причйнний1.

причйнна2 1) прил. см. причйнний2 1; 2) (род.
причйнної) сущ. помешанная [Не русалонь-
ка блукає: То дівчина ходить, Й сама
не зна (бо причинна), Що такеє робить
(Шевч.)].

причйнний1 1) причйнний; —ний з в’я з б к
причйнная связь [Ми повинні завжди пе-
ревіряти себе, вивчаючи ланцюг політич-
них подій в їх цілому* їх причинному
зв’язку, їх результатах (Ленін)]] 2) грам.
причйнний, уст. винослбвний.

причйнний2 1) прил. (сумасшедший) помешан-
ний; (не вполне нормальний) трбнутий,

трбнувшийся, поврежденний в уме; (боль-
ной от колдовства) зтн. пбрчений; 2) (род,
причйнного) сущ. помешанний [Тепер він
швидко взувається на босу ногу ..і вже
з порога спокійно, навіть позіхаючи, пи-
таєм — Хто там, причинний, так тараба-
нить? (Ст.)].

причйнність, -ності причйнность [Однією з
найбільш важливих проблем діалектичного
матеріалізму., є проблема причинності
(Вісник АН УРСР, 1957, 4)].

причйнок, -нку обл. 1) причина; 2) замечание;
(сказанное или написанное' в добавление к
чему-нибудь) дополнение [Може й цей не-
величкий причинок до біографії Тараса
Шевченка не буде зайвим і разом з іншими
кине промінь світла на дорогу постать
нашого дорогого кобзаря (Коцюб.)].

причиняти1 , -няю, -няєш, причинйти, -чиню,
-чйниш (закривать) притворять, притворйть,
прикривать, прикрить, разг. припирать,
припереть; (затворять со стуком) при-
хлбпивать, прихлбпнуть [Зітхнув, вікно
причиняю (Вас.у, Старий тихенько причи-
нив двері і навшпиньках пішов у свою кім-
нату (Донч.)] Скульптор зайшов на по-
двір’я, причинив за собою хвіртку і по-
легшено зітхнув (Гонч.)].

причиняти2, -няю, -няєш, причинити, -чиню,
-чйниш (увеличивать) обл. прибавлять, при-
бавить [Я нічого не причиняю, кажу те,
що він казав (Камен. у. — Сл. Гр.)] При-
чини, боже, дня, — щоб мій знак до ночі
хтось побачив із гойних людей — біль-
шовиків, які йдуть визволяти свою кров,
свій народ (Янов.)].

причинятися1, -няється, причинйтися, -чй-
ниться 1) притворяться, притворйться, при-
криваться, прикриться [І як тільки при-
чинялися за поважним гостем двері, Карно
різко обертався, впиваючись злими очима
в переляканого прохача (Шиян)]] 2) страд. з.
(несоверш.) притворйться, прикриваться;
припираться. Ср. причиняти1.

причинятися2, -няюся, -няєшся, причинй-
тися, -нюся, -нйшся (до чбго) разг. содей-
ствовать (несоверш. и соверш.), посодей-
ствовать (кому, чему в чем), спосббство-
вать, поспосбоствовать (кому, чему в чем)
[Замість помагати нам у боротьбі, вони
[молдувани] шкодять їй, причиняються до
розповсюдження філоксери (Коцюб.)] Хай
же і я, старий, щось до добра причинюся,
коли на те йдеться (Козл.)].

причитання, прпчйтування разг. причитйние
[Тепер вже могла починатися справжня
процедура квітчання молодих хрещатим
барвінком, співи дружок та причитання
матерів (Смол.)] Розуміється, що були
сльози, багато було сліз, і причитувань,
і прохань не ганьбити весілля (Вишня)].

причитати, -таю, -таєш и причйтувати, -тую,
-туєш разг. причитать [— Та де ж ти, мій
голубе, озовися! — плакала вона, причи-
таючи, наче над покійником (Шиян)] Ма-
тері не видно, ..тільки • чути — причитуе
щось сама до себе (Збан.)] А з усіх боків
шумлять вікна — плачуть., і стиха при-
читують, що ніколи вже не буде сонця, ані
ясних днів (Вас.)].

причйтування см. причитання.
причйтувати см. причитати.

причілковий, (реже) причільний разг. боко-
вбй [Кожна причілкова стіна мала троє
вікон з суцільним, і тому непомітним, но-
веньким склом (Ряб.); Десь у причіль-
нім вікні виявилася щілинка (Ле)].

причілок, -лка разг. боковая стена здания;
боковая часть криши [Хата стояла при-
чілком на дорогу, а глухою стіною вихо-
дила в ліс (Куч.); Покрівля спадала ко-
сим причілком до стелі (Туд.)]; н а ^>лку
разг. у боковбй стени; (о кровле — обьічно)
на крйше (между скатами) [Сидить сот-
ник на причілку Та думку гадає (Шевч.);
Відколи Катерина коло хати на причілку
посадила яблуню, то не бачила, щоб вона
хоч раз на віку рясно зацвіла (Чорн.);
На причілку, що від клуні, на хаті Сашко.
Подають йому відра з землі, поливає стріху
(Головко)].

причільний см. причілковий.

причім см. причому.

прйчіп, -чопа 1) спец, прицеп, разг. прицепка
[Показався автобус з причепом (Трубл.)];

2) разг. прицепка [А буде й такий час —
поведе його дочка Стефанія трактора,
а за трактором три жниварки на при-
чепі (Цюпа)].

прйчіпка придйрка, фам. прицепка [Особливо
дошкуляє він усім своїми інструкціями та
розпорядженнями. Завжди возить їх з
собою* і завжди знаходить усякі причіпки
(Трубл.)].

причіплювання прицепка, прицеп.
причіплювати см. причіпляти,
причіплюватися см. причіплятися,
причіплювач спец, прицепщик [Управляє на-
вісними машинами безпосередньо тракто-
рист, тому відпадає потреба в додаткових
робітниках-причіплювачах (Наука і жит-
тя, 1956, 5)].

причіплювачка спец, прицепщица.

причіпляти, -ляю, -ляєш и причіплювати,
-люю, -люєш, причепити, -чеплю, -чепиш
прицеплять, прицепйть; (прикреплять
разг. — еще) присаживать, присадить [Іван
Ілліч пішов до товарного вагона, який при-
чіплювали позад платформи з гарматами
(перекл. з О. Толстого); Навіть на стелі
якось приметикували [панни] причепити
до сволоків гірлянди! (Н.-Лев.); Виго-
лився запорожець, ..підперезався шалевим
поясом, причепив шаблюку (Стор.)].

причіплятися, -ляюся, -ляєшся и причіплю-
ватися, -лююся, -люєшся, причепйтися,
-чеплюся, -чепишся 1) причепляться, при-
цепйться [Жінка спробувала причепитися
на приступку, та зірвалася (Донч.)]; 2) (не-
отступно следовать за кем-нибудь или за
чем-нибудь) разг. приставать, пристать;
(только соверш. перен. разг. — еще) при-
вязаться, прицепйться, фам. увязаться
[Дорікаючи онуці, що вона причепилась
до гості, Стеха й собі, проте, пішла за
ними (Коп.)]; 3) ( только соверш.: восполь-
воваться чем-нибудь как поводом для чего-

нибудь) разг. придраться, перен. прицепй-
ться [Коляндра здивовано: Ой ди-
вись, дивись, В Меланки світ! Чи в розумі
вона! Здуріла дівка. Зараз же прийдуть,
Причепляться (Коч.); Слуги боялись ма-
лого Готліба, як огню, бо він любив ні з
сього ні з того причепитись (Фр.)]; 4) (толь-
ко соверш. — о болезни) перен. разг. при-
стать, привязаться, прицепйться; (неожи-
данно появиться) обл. прикинуться [П у-
з и р: ..І ви заспокойтесь, обійдеться без
операції — нарив прорвав. Одно погано.
Пропасниця причепилась... (Тоб.)]; 0 вче-
пився, як р е п’ я х см. реп’ях;
5) страд' з. (несоверш.) причепляться;
присаживаться [Завантажену автомашину
відчіплюють, а інша автомашина причіп-
люється до комбайна (Рад. Укр., 1951,
VIII)]; ср. причіпляти.

причіпнйй придепнбй [До тих причіпних
знарядь, які не можуть бути навісними
(наприклад, важкі плуги), заводи повинні
розробити і виготовити спеціальні при-
строї (Матер. XX з. ^КПРС)]; ’нйіі
вагон придепнбй вагон, спец, причеп.

причісування причесьівание, прическа [Со-
фія стояла перед великим дзеркалом і кін-
чала причісування (Л. У яр.)].

причісувати, -сую, -суєш, причссіти, -чешу,
-чешеш причесьівать, причесать [Олеся на-
діла білу сукню, а мати причісувала та
прибирала її голову (Н.-Лев.); Антін Вова
одягся в свій новенький костюмчик, ..при-
чесав свої патли-кучері й хотів йти з дому
(Вас.); Тут було пшеничне поле, і вітерці
причісували тривожне колосся (Донч.);
Своїх героїв Осєєва не причісує під гре-
бінець, це далеко не «паи-мальчики»
(Донч.)].

причісуватися, -суюся, -суєшся, причеса-
тися, -чешуся, -чешешся причесьіваться,
причесаться [Помившись, Ярослава пере-
одяглася в чисту сукню, сіла причісува-
тись (Минко); Ну, нічого, нічого там спе-
речатись. Іди причешись гладенько
(Л. У«р.)].

причбвгати, -гаю, -гаєш и причовпати, -паю,
-паєш фам. притащйться [Берег біля ку-
пальні залюднений. Жінки, дівчата, чо-
ловіки і дехто з старих бабів сюди причов-
гав (Шиян); Козаки почали задирати по-
ляків словами, наперед знову вибіг Пі-
вень з штанами в руках, за ним причовпав
і Мітла, підв’язаний хусткою (Панч)].

причбму, причім союз причем [Ми сяк-так
помостилися, постелилися і полягали спа-
ти, причому вікно треба було замкнути
подушкою, бо одна шибка була вибита
(Л. Укр.); Де тільки міг, він [Горький]
добував книжки та газети, читав, учився,
причім допомагала йому величезна пам’ять

причорнілпй разг. [слегка] почерневший, разг.
[слегка] почернельїй.

причорніти, -ніє разг. [слегка] почернеть
[Причорніли деякі колоски, жито спрівало
від мокречі (Горд.)].

причорноморський причерномбрский [В умо-
вах причорноморського степу України ве-
лике значення має правильний обробіток
парів (Рад, Укр., 1954, /)].

причт, -ту см. причет.

прйчта разг. истбрия; происшествие [Сей
тесть тільки.» сидить да сміється з усіх,
да причти каже (Барв.)*, Була, бач, мені
на віку причта (Н.-Лев.)].

причуватися1, -вається, причутися, -чує-
ться (казаться сльїшньїм) безл. разг. слй-
шаться, послйшаться, чудиться, почуди-
ться; (только соверш. — еще) показаться;
(возникать в воображении — йзредка) пред-
ставляться, представиться [Очі неспокій-
но стежили за рухом пальців станового, що
шелестіли паперами. В шелестінні тому
причувалося Семенові: приїзди, розкажи
свою таємницю... (Коцюб.)*, Голосу мого
стривоженого Не причується тобі (Рил.)*,
Тихо, тихо в кімнаті... Причувається:
за спиною коло порога стоять мої жарти
і сміхи примовклії, мов пустуни-школярі
(Вас.)*, Пому, мабуть крізь сон, причу-

лося, що хтось скочив через перелаз
(<М- .

причуватися2, -ваюся, -ваєшся, причутися,
-чуюся, -чуєшся обл. прислушиваться, при-
слушаться [І поки тлітимуть скіпки Під
таганком, сиди, звичайно, Та й причувай-
ся, як пташки Почнуть тріщати одностайно
(Щог.)].

причуда разг. редк. 1) чудак, разг. причудник
[Сам собі їсти варить, сорочки пере...
бурлакує старий причуда (Вас.)]; 2) (об-
раз кого-нибудь или чего-нибудь, представ-
ляющийся в«воображении) прйзрак, привиде-
ние [Заходили легкі тіні понад землею, мов
душі померших або сонні причуди (Мирн.)].

причутися1 см. причуватися1.

причутися2 см. причуватися2.

пришабровка техн. пришабровка.

припіабрбвуваппя техн. пришабривание, при-
шабрбвка.

пришабрбвувати, -рбвую, -рбвуєш, пришабру-
вати, -рую, -руєш техн. пришабривать,
пришабрить [На вузлах редуктора є чи-
мало шпонкових пазів, і шпонки слюса-
рям раніше доводилося пришабровувати
вручну (Рад. Укр., 1959, І)*, Треба при-
шабрувати, припасувати обидві половинки
циліндра, з великою точністю підігнати
одну до одної так щільно, щоб навіть масло
не могло просочитися (Собко)].

пришанувати, -ную, -пуєш обл. принять [—Та
як на лихо немає чим гаразд і пришану-
вати вас, — гомоніла вона (Вас.)*, Озві-
теся, вернітеся [роки], Я вас пришаную,
Як дівчину коханую, Я вас поцілую!

пришвартований мор., ав. пришвартбванньїй
[Наш будинок не звичайний — пароплав
«Загреб», пришвартований до причалів,
переобладнаний, засланий килимами, став
своєрідним готелем (Нагн.)].

пришвартовувати, -тбвую, -тбвуєш, пришвар-
тувати, -тую, -туєш мор., ав. пришвартову-
вать, пришвартовать [Міноносець підтягли
до берега і міцно пришвартували до тов-
стих кнехтів (Собко)].

пришвартовуватися, -тбвуюся,-тбвуєшся, при-

швартуватися, -туюся, -туєшся мор., ав.,
перен. разг. пришвартовуваться, пришварто-
ваться [Прибували нові хвилі десантників.
Не пришвартовуючись, плигали просто в
воду (Гонч.)*, Ясним ранком пришварту-
вався пароплав до чернігівської пристані
(Сміл.); Тут у мене жила рідна бабуся,
ось у неї я й вирішив на перший випадок
пришвартуватись (Збан.)].

пришвартувати см. пришвартовувати,
пришвартуватися см. пришвартовуватися,
прйшви (род. пришов и пришв) сапожн. го-
ловки [Пришви пришив (Ном.); Треба
було справити нові панталони, заплатити
шевцеві давній борг за зроблені нові при-
шви до старих халяв (перекл. з Гоголя)].

пришвйдшении ускореннуй; учащенньїй. Ср.
пришвйдшувати.

пришвйдшення ускорение; учащение. Ср.
пришвйдшувати.

пришвйдшено нар. ускбренно; учащенно [Сту-
пав пришвидшено, мов боявся скоритися
тій облудній думці (Риб.)]. Ср. пришвйд-
шувати.

пришвйдшити см. пришвйдшувати.
пришвйдшитися см. пришвидшуватися,
пришвй цілувальний техн. ускорйтельньїй.
пришвй дшування ускорение; учащение. Ср.
пришвйдшувати.

пришвйдшувати, -шую, -шуєш, пришвй д-
шитй, -шу, -шиш ускорять, ускбрить;
(делать более частьім) учащать, участить
[Поїзд пришвидшував хід (Собко); Ситуа-
ція вимагала пришвидшити цей процес
(Риб.)].

пришвйдшуватися, -шується, пришвйдши-
тися, -шиться ^скоряться, ускориться;
учащаться, участиться [3 кожним кварта-
лом хода його пришвидшувалася (Собко)].
Ср. пришвйдшувати.

пришвидшувач техн. ускорйтель.
пришелепкуватий см. пришелепуватий,
пришелепкуватість см. пришелепуватість,
пришелепуватий, пришелепкуватий фам. при-
дурковатьій, с прйдурью; (предик. разг. —
еще) того [В це місце не потрапить сам
батько, не то що пришелепуватий отой
становий (Н.-Лев.); Наталя..: Мені шко-
да його. Він хоч трохи й пришелепуватий,
а справді добрий (Мирн.)].

пришелепуватість, -тості, пришелепкуватість
фам. придурковатость.

пришелець, -льця пришелец [Він [Чернишен-
ський] бичує турецьких загарбників у
Болгарії, з теплим співчуттЯхМ говорить
про болгар, що зазнали утиску від при-
шельців (Літ. газ., 1953, XII); Робітни-
чий клас живе поруч з дрібного буржуа-
зією, яка розоряючись дає все нових і но-
вих пришельців у ряди пролетаріату
(Ленін)].

пришерхати, -хає, пришерхнути, -не 1) по-
дергиваться [льдом], подернуться [льдом]
[Ще можна ходити по снігу, бо вночі він
пришерхає від гостренького морозцю (Коп.)]{
річка г^хла рекй Іподернулась льдом;
реку подернуло льдом; 2) (о коже чело-
века) разг. шершаветь, зашершбветь [Поди-
вись на це обличчя, На пробиті груди ..
Як пришерхли теплі губи, Прагнучи осту-
ди! (Пере.)].

пришерхлий 1) подернутьгй [льдом] [Запа-
лало багаття, ..відбиваючись у пришерхлій
від заморозку калюжі (Козач.)]; 2) зашер-
шавевщий. Ср, пришерхати 1—2.

пришерхнути см. пришерхати.

пришестя пришествие [Н еофіт-раб за-
пекло: ..А що я в вас найшов? Слова об-
лудні.. про царя єдиного в трьох лицях,
що над панами нашими панує, а їм дає
над нами панувати від першого до другого
пришестя, а може й далі (Л. Уяр.)].

прйпшб, -бу обл. 1) пристанище; уютное место
[— Вже другий день блукаємо коло цього
озера й не знаємо, де б знайти пришиб та
переночувать, — каже Улас (Н.-Лев.)];
2) причал [Рибалки попливли човном далі
по лиману, знайшли пришиб і спинились
коло одного великого посаду чи села
(Н.-Лев.)].

пришибати, -баю, -баєш^ пришйбти, -бу,
-беш и пришибпути, -ну, -неш редк.
1) разг. пришибать, пришиб йть; (повреж-
дать ударом — еще) ушибать, ушибйть
[Уб'кіть його, Юрку, бігме, хтось заколе
ворога вилами або пришибне колом (Козл,)];
2) (только соверш.) перен. фам. пришибйть
[Не хочеться за діло взяться, наче не її
руки, .. — так журба пришибла (Барв.)].
пришйблений 1) пришйбленньїй; ушйбл ен-
ний; я к г^ний как пришйбленньїи [Гриць-
ко стояв як пришиблений, дивився мовчки
(Мирн.)]', 2) пришйбленньїй [Смутний бол-
гарин і собі розговоривсь, тільки його душа
не рвалась так гаряче, бо була дуже при-
шиолена деспотизмом (Н.-Лев.)]. Ср. при-
шибати 1—2.

пришйбти, прпшибнути см. пришибати.

пришивання пришивание, пришивна [Яка
то нудна робота — таке пришивання гуд-
зиків! (Мак.)].

пришивати, -ваю, -ваєш, пришйти, -шию,
-шйєш пришивать, пришить; (прикреп-
лять, придельївать разг. — еще) присажи-
вать, присадйть; (портн., сапожн. — обьіч-
но) притачивать, притадать; (пуговицьі
и т. п. портн. — еще) сажать, посадить
[І де ми не пройшли, нас радо зустрі-
чали, ..Дівчата нам стрічки червоні при-
шивали (Сос.); Роман з суворим лицем.,
почав пришивати перший гудзик (Мак.);
Приметані рукава плаття пришивала те-
пер уже/ після примірки, міцним швом
(Шиян); І до землі врага пришивши, Дру-
гих пустився доганять (Котл.)]; 0 ~шй-
ти гаплик перен. разг. пустить шпйль-
ку, подпустйть шпйльку; ^ти квіт-
ку [кому] а) прям. пришивать, при-
шить цветбк [кому]; б) перен. разг. давать,
дать насмешливое прбзвище [кому]; острйть,
сострйть [на чей-нибудь счет] [Я в д о х а:
Та й осоружний оцей Печариця, — як
він мені остогид! З кожного насміхається,
кожному квітки пришиває, а сам же то?
Якби глянув у воду на свою вроду
(Мирн.); — Ну, вже й ви! — одказала во-
на, зітхнувши. — Без того, щоб не при-
шити квітки, не можна (Мирн.)]; ***шйй

кобилі хвіст елі. хвіст 1; ані (н і>
~шйти ані (ні) прилатати см.
прилатувати.

пришиватися, -вається страд. з. пришива-
ться; присаживаться; притачиваться; ва-
жаться. Ср. пришивати.

пришйвка 1) (действие) пришйвка; 2) (пред-
мет) п^ришивка.

пришивний пришивной.

пришикбванип воєн, пристрбенньїй.

пришикбвуватп, -кбвую, -ковуєш, прищикува-
ти, -кую, -куєш воєн, пристраивать, при-
стрбить.

пришикбвуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся, при-
щипуватися, -куюся, -куєшся воєн, при-
страиваться, пристрбиться.

прищикувати см. пришпковувати.

прищипуватися см. пришикбвуватися^
пришйти см. пришивати.

прпшйтип 1) прич. пришйтьій; присаженньїй;
притачанньїй; посаженний [Гай квапливо
розстебнув гімнастьорку і дібтав з кишені,
пришитої зсередини, ..папірець (Гонч.)];
ср. пришивати; 2) прил. пришивной.

пришиття пришйвка [Виявилося, що при-
шиття червоної паперової квітки до шапки
жениха руками Самої нареченої конче
потрібно (Смол.)].

пришштувати, -тую, -туєш разг. пришептм-
вать [Хвиля весело плюскоче та пеститься
до човна, Ніжна, мов дитина, шепче і
пришіптує вона (Фр.)].

пришкандибати, -баю, -баєш разг. прийти
хромая; приковьілять [Пришкандибала на
милицях Марфа Долина, дочка старого
колгоспного сторожа (Жур.); Насилу оце
пришкандибав до вас, — слизько дуже йти
(Харьк. — Сл. Гр.)].

пришкандйбувати, -бую, -буєш разг. прихра-
мьівать [Ганна ще пришкандибувала, і,
підіймаючись на вал, Яшко подав їй руку,
поміг зійти (Гонч.)].

пришкварювати, -рюю, -рюєш, пришквари-
ти, -рю, -риш разг. прижаривать, прижа-
рить; (сильно подпаливать на огне — еще)
подпекать, подпечь.

пришкільний пришкбльньїй [Усім сільським
школам виділено пришкільні дослідні ді-
лянки (Рад. Укр., 1958, /X)].

пришкутильгати, -гаю, -гаєш и редк. при-
шкунделятп, -ляю, -ляєш разг. приковьі-
лять; прийтй хромая [Пришкутильгавши,
хтось зупинився над головою і назвав його
прізвище (Панч); За нею з-за кущів та-
кож пришкунделяло ведмежа (Янов.)].

прйшлий уст. будущий; (которьій после-
дует за настоящим — еще) следующий
[Розпалена уява Семенова переносить його
в пришлі часи (Коцюб.); Дай нам, боже,
добре проживати цей рік і на пришлий в
добрім щасті панувати (Чуб.)].

прйшлість, -лості уст. будущее (сущ.), будущ-
ность [1^ в пршилості палкая козачка по-
ладила й погодила усе так, як бажалося
її душеньці, як жадалося її сердечку
(Вовч.)].

пришліфовувати, -фбвую, -фбвуєш, пришлі-
фувати, -фую, -фуєш спец, пришлифбвьі-
вать, пришлифовать.
пришляховий придорбжньїй [— Чиє вій-
сько? — запитав [Семен Пушкар] у при-
шляхової охорони, яка спинила його на
під'їзді до великого., лісу (Ле)].

пришоломйти, -млю, -мйш обл. ошеломйть
[Як ударив кобилу, та й пришоломив
(Н.-Вол. у. —1 Сл. Гр.)].

пришпанделений сапожн., перен. пришпандб-
ренньтй.

пришпанделювати, -люю, -люєш, пришпап-
делитн, -лю, -лиш сапожн., перен. пришпан-
дбриватй, пришпандбрить.

пришпйлений пришпйл енний, прикблотьій
[На Каті була красива сукня з двома при-
шпиленими голубими волошками (Гур.);
На руках біліють пов’язки, а на пов’яз-
ках пришпилені, як у заручених, червоні,
попалені квітки (Вас.)].

пришпилення пришпйливание, приколка,
пршппилйти см. пришпилювати.

пришпйлюванпя пришпйливание, прикальї-
вание, приколка.

пришпйлювати, -люю, -люєш, пришпилйти,
-пилю, -пйлиш пришпйливать, Пришпй-
лить, прикалмвать, приколоть [Гостей роз’-
їжджається дедалі більше^ Панна Маня,
яко дружка, пришпилює гостям букети
(Мак.); Той теж засміявся, а потім по-
важно пришпилив значок до тужурки
(Вас.)*, Вогонь наших кулеметів і гармат
пришпилив фашистів до землі (Кач.)];
~ти квітку [кому] а) прям. при-
кальївать, приколоть цветбк [кому];
б) перен. разг. давать, дать насмешливое
прбзвище [кому]; острйть, сострйть [на
чей-нибудь счет].

пришпйлювати ся, -люється, пришпилитися,
-пйлиться 1) прикальїваться, приколоться;

2) страд. з. (несоверш.) пришпйливаться,
прикалнваться [Диван покривався широ-
кою зеленого плахтою, а на його спинці
по діагоналі пришпилювалася біла мере-
жана доріжка (Руденко)].

пришпорювати, -рюю, -рюєш, пришпорити,
-рю, -риш пршппбривать, пришпорить
[Колгоспники пришпорювали коней (Десн.)',
Що за люди, здаля визначити було не-
можливо, тоді двоє розвідників пришпо-
рили коней і, повні відваги, поскакали
вперед (Панч)].

приштрйкувати, -кую, -куєш, приштрикнути,
-ну, -неш разг. прикальївать, приколоть;
(перен. — еще) пригвождать, пригвоздйть
[— А що б було, коли б я... — тут Колісник
таке сказав, що аж діди витріщили баньки,
та він., ще допитується: — Якої б заспівав
тоді твій чоловік? Адже ж, мабуть, на
місці приштрикнув мене вилами (Мирн.)].

приштуковувати, -кбвую, -кбвуєш, пришту-
кувати, -кую, -куєш портн. приштукову-
вать, приштуковать.

пришукувати, -кую, -куєш, притупати, -каю,
-каєш разг. прийскивать, приискать.

прищ, -ща прьіщ [Заспане обличчя прикра-
шали три шикарні, гігантського" розміру
і мінливого кольору прищі (Коп.)].

прищавий прьпцавьій.

прищавість, -вості прьіщавость.

прищавіти -вію, -вієш прьіщаветь.

прищемити, -млю, -мйш прищемить [Лис
злякався — скік з драбини, А вона йому
на спину, — Прищемила хвіст, торбину
(Ст.)].

прищепа сад. привбй, привйвок, привйвка;
(черенок, еставляемьій в прищеп — еще) при-
щепок [Підщепа дуже впливає на прищепу
і навпаки. Справді, прищепа живиться*
тими речовинами, які добуває коріння
підщепи, а підщепа засвоює пластичні
речовини, синтезовані в листі прищепи
(Наука і життя, 1956, Р)].

прищепити см. прищеплювати,
прищепйтися см. прищеплюватися,
прищепна см. прйщіпка.

прищеплений 1) привитбй, привйтьій; 2) при-
щепленньїй; привитбй, привйтьій [Мічурів
застосовував метод прищеплення молодо-
го гібридного сіянця на дерево іншого,
сформованого сорту з ознаками і якостями,,
які треба було передати прищепленій ро-
слині (Осн. даре.)]; 3) привитбй, привйтьій;
внушенньїй. Ср. прищеплювати 1—3.

прищеплення 1) привйвка, книжн. привйтие;
2) прищеп; привйвка, книжн. привйтие
[Прищеплення молодої рослини, яка не
втратила ще пластичності, на іншу (під-
щепу) приводить до зміни природи при-
щепи у певному напрямі (Осн. даре.)];
3) привйтие; внушение [Патріотичні мо-
тиви у А. Малишка звучать сильно і щиро.
А це сприяє прищепленню його пісень
у народі (Рад. літер., 1957, 6); В нашій
країні провадиться велика робота серед
дітей шкільного віку по прищепленню їм»
. навиків суспільно корисної праці (Колг.

Укр., 1958, б)]. Ср. прищеплювати 1—3.
прищеплювальний спец, привйвочньїй; ^ні
операції привйвочньїе операции.

прищеплюваність, -ності спец, прививаемость
[Експериментальна перевірка показала, що*
АЦС [антиретикулярна цитотоксична сиро-
ватка].. обмежує прищеплюваність рака, за-
тримує його ріст (Фізіол. ж., 1956, II, 3)].

прищеплювання 1) прививание, привйвка,
книжії. привйтие; 2) прищеп; прививание,
привйвка, книжн. привйтие; 3) привйтие,
разг. прививание; внушение. Ср. прищеп-
лювати 1—3.

прищеплювати, -люю, -люєш и редк. прищеп-
ляти, -ляю, -ляєш, прищепйти, -щеплю,
-щепиш 1) мед., вет. прививать, привйть-
[Як то там наш Юрасик? ..Може б йому
прищепити вже віспу? (Коїроб.)]; 2) сад.
прищеплять, прищепйть, разг. прививать,
привйть [Ти ж хотів прищеплювати дичку
У старому нашому саду (Заб.); Щоб при-
скорити плодоношення сіянців лимона,
їх треба прищепити вічком (окулірувати)’
(Колг. Укр., 1958, 6)]; 3) перен. прививать,
привйть; (поучая, заставлять усеоить что-
нибудь) внушать, внушйть [Ми [письменни-
ки] прагнемо того, щоб наші книги прищеп-
лювали високі почуття інтернаціоналізму та
патріотизму, любов до праці, до творчості,
до живої думки (Літ. газ., 1959, III);
Аецій Пансадо Руфіна: ..Ще хто-
готовий поговір пустити, неначе ти всту-
пив до тої секти, що млявість прищепляє-
та байдужість (Л. Укр.); Тож він [учитель]
і прищепив Левкові Жадобу пристрасну
знання (Рил.); Він ненавидів байдужих
ремісників і прищеплював учням думку,
що людина повинна бути творцем у кож-
ній професії (Донч.)].

прищеплюватися, -люється, прищепитися,
-щепиться 1) мед., вет. прививаться, привй-
ться; 2) сад. прививаться, привйться [Мені
коштувало чимало праці культивувати тут
цю рослину [кофе]. Але тепер вона вже доб-
ре прищепилася (Слтол.)]; 3) перен. при-
виваться, привйться [В перші роки після
Жовтневої революції популярними були
російські пісні в перекладах на україн-
ську мову.., що прищепилися у народі
досить швидко і мали вплив на розвиток
української радянської пісні (Рад. літер.,
1957, 6)]; 4) страд. з. (несоверш.) привива-
ться; прищепляться; прививаться; приви-
ваться; внушаться; ср. прищеплювати 1—3.

прищепляти см. прищеплювати.

прищепнйй спец, привйвочньїй; (сад. — еще)
прививной [Дарвіну були добре відомі
випадки одержання гібридів (помісей) не
статевим шляхом, а щепленням однієї
рослини до іншої. На відміну від статевих
гібридів він називав їх «прищепними»
гібридами (Осн. даре.)].

прищик уменьш. прьпцик, разг. пупйрьішек
[Збоку на носі він вгледів прищик (Коцюб.)].

прищикнути см. прищйкувати.

прищйкяутий, прищипнути» прищемленньїй;
отщемленньїй; прищелкнутьій; ущемлен-
ньій; защемленньїй; прихлбпнутьій [На оче-
ретину вершник прив’язав ганчірку, під-
ніс догори й замотиляв над головою. Білу
стьожку, що в’юнилась, як прищикнута
гадюка, помітили в полку, і рух збіль-
шився (Панч)]. Ср. прищикувати.

прищикувати, -кую, -куєш и прищйпувати,
-пую, -пуєш, прищикнути и прищипнути,
-ну, -неш прищемлять, прищемйть, разг.
отщемлять, отщемйть, фам. прищелкивать,
прищелкнуть; (сдавливать — еще) ущем-
лять, ущемйть, разг. защемлять, заще-
мить; (затворяя, придавлювать — еще) при-
хлбпьівать, прихлопнуть [Не стромляй
пальців між двері, бо прищикнуть (Ном.)',
І баба Зінька зубами прищикнула язика
(Н.-Лев.)].

прищйпка с.-х. прищйпка.

прищипнути см. прищйкувати.
прищйпнутий см. прпщйкнутий.
прищйпування с.-х. прищйпьівание, прищйпка
[Прищипування влітку верхівок зайвих
у кроні пагонів — дуже важливий засіб
формування крони та підготовки дерева
до плодоношення (Колг. вироби, енцикл.)].

прищйпувати1 см. прищйкувати.

прищйпувати2, -пую, -пуєш с.-х. прищй-
пьівать [Рослини помідорів формують в
одне стебло і прищипують над п'ятим
гроном (Колг. Укр., 1959, 5)].

прищити, -щить безл. разг. покривать при-
щами [Наїлася меду, а тепер і прищить
вид (Сл. Гр.)].

лрйщитися, -щуся, -щишся разг. 1) покрива-
ться прищами; 2) (держать себя вьізьівающе,

заносчиво) неодобр. хорохориться [Дума,
як з раті енської дворні, так і велика пані.
Прищиться куди як! (Мирн.)].

прищитовидний анат. око лощито вйдньїй [На
задньому боці щитовидної залози містяться
4 невеликі прищитовидні залозки (Шкільна
гігієна)].

прйщіпка, редк. прищепка прищепна, прище-
пок [На мотузці, ніби ластівки з опуще-
ними хвостиками, стирчали дерев’яні
прищепки (Борз.)].

прищуватий прьіщеватьій, разг. пупьірчатьій,
пупмристьій [Професор впізнає., лисяче
прищувате обличчя молодого Трощенка і
зразу стає холодним і спокійним (Козач.)].
прищуватість, -тості прмщеватость.

прищулений, прищурений 1) прищуренньїй,
сощуренньїй [І він одірвався від роботи,
вдоволеним прищуленим поглядом майстра
подивився на полінце, на якому вже по-
чали позначатися контури довгастої дере-
в’яної ложки (перекл. з Полевого); Вова
спинився і, взявшись у боки, прищуреними
очима подивився їм услід (Вас.)]; 2) при-
жатий. Ср. прищулювати 1—2.

прищулено, прищурено нар. редк. 1) прищу-
рившись, сощурившись [Допивши чарку,
[Колобродов] прищулено глянув на Івана
(Руденко)]; 2) прижавшись; притайвшись.
Ср. прищулюватися 1—2.

прищулити см. прищулювати.

прищулитися см. прищулюватися.

прищулювати, -люю, -люєш, прищулити, -лю,
-лиш и прищурювати, -рюю, -рюєш, при-
щурити, -рю, -риш 1) прищуривать, при-
щурить, сощуривать, сощурить [Пугачов
дивився на мене пильно, зрідка прищулю-
ючи ліве око (перекл. з Пушкіна)', А темря-
ва стояла страшенна, чорна: дальше одвір-
ків нічого Чіпка не бачив, хоч як не при-
щурював своїх бистрих очей (Мирн.)',
Учитель поводі розправив папірець, про-
читав і прищурив око (Вас.)]; 2) (уши — о
животном) прижимать, прижать [Гукнула
свіжо й весело на мулів, І чудно уші пра-
вий з них прищулив (Рил.)', Кінь при-
щурив уха (Рудч.)].

прищулюватися, -лююся, -люєшся, прищу-
литися, -люся, -лишся и прищурюватися,
-рююся, -рюєшся, прищуритися, -рюся,
-ришся 1) прищуриваться, прищуриться,
сощуриваться, сощуриться [Очі прищулю-
ються, поволі стулюються повіки (Риб.)',
Марченко, прищулившись від задоволення,
жадібно припав очима до сторінки, на якій
він три дні тому залишив своїх героїв
(Кач.)}; 2) (тесно, плотно прислоняться)
прижиматься, прижаться; (только соверш.:
спрятаться, стараясь остаться незамечен-
ньім) притаяться [Сидить [Федя], ^ прищу-
литься, як гриб у траві, аж поки його на-
сильно до дошки не викличуть (Ряб.);
Маковейчик прищулився під кроквою над
апаратом (Гонч.); А я, бувало, прищурюсь
собі в куточку та нищечком і думаю:
чого вони плачуть обоє? (Мирн.); Галя
затулилася хусткою, прищулилась ко-
ло стіни, немов пташина перед бурею
(Вас.)].
прищурений см. прищулений.

прищурено см. прищулено.

прищурити см. прищулювати.

прищуритися см. прищулюватися,
прищурювати см. прищулювати,
прищурюватися см. прищулюватися,
прищухати, -хаю, -хаєш, прищухнути, -пу,
-неш разг. притихать, притихнуть [Бале-
рин, прищухнувши між дорослими, слу-
хав Мурашка з якимось моторошним захо-
пленням (Гонч.); Прищухло, ніби вимерло,
село (Гонч.)].

прищухлий нритйхший, притйхнувший [М е-
фістофель: Коли б ти плив в безкраїм
океані, Що огортає нашу твердь.., Ти б
бачив хмари, сонце, місяць, зорі, Верт-
ких дельфінів у прищухлім морі (перекл.
Лукагиа)].

прищухнути см. прищухати.

приют, -ту 1) (пристанище, прибежище)
книжн. приют [Довбина ж жінка така по-
вія, як і вона, та ще й заклята. На перших
порах ото і приют у себе дала (Мирн.);
Терпилиха: ..Тебе ж без приюту,
молоду дитину, На кого оставлю, бідну
сиротину? (Котл.)]; 2) дорев. приют [У неї
має'відбутися невеличкий спектакль. На
добродійні цілі... здається, на користь
якогось приюту?.. (Л. Укр.)].

приютйти (приючу, приютйш) редк. при-
ютйть [Люди її [Докію] приютили (Куч.);
Він зовсім не думав, чи буде кому при-
гатити його в селі, чи живе ще хтось із
близьких (Ірч.)].

приютський дорев. приютский [Вчора Окса-
на, Дора і Вада цілий день видавали пуб-
ліці виграні на приютській лотереї і самі
виграли деякі дурнички (Л. Укр.); Грав.
Довго, мабуть, бо геп уже й діти приютські
з^ майдану левадами йдуть (Головко)].

прйязне см. прйязно.

приязний дружеский, книжн. дружествен-
ньій, уст. приязненньїй; (благожелатель-
ньш — еще) дружелюбний, уст. благорас-
положенньїй; (радушньїй) приветливьгй, лас-
ковьій; (доставляющий удовольствие, ра-
дующий) приятньїй [Люблю я приязні роз-
мови, В яких братерство розцвіло (Рил.);
Ми згадуємо глибоку і приязну цікавість
Пушкіна до історії України (Рад. Укр.,
1956, XI); Вона не чула ще від нього прияз-
ного слова, не мала поради! (Коцюб.);
Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспі-
ло наложити палючих слідів на землю
(Мирн.)].

прйязність, -ності дружественность; прияз-
ненность; дружелюбне; благораспол оже-
нив, благорасполбженность; приветливость,
ласковость; приятность [У нього були до
неї почуття приязності, певної поваги,
але не кохання (Епік)]. Ср. прйязний.

прйязно, обл. прйязне нар. дружески, по-
дружески; дружественно; приязненно;
дружелюбно; приветливо, ласково; приятно
[Надійшла сільськая молодь, Що з ро-
боти поверталась, І побачила поета, 3 ним
приязно привіталась (Л. Укр.); Семен та
Мотря сиділи близенько одно коло од-
ного. Вони приязно вели розмову (Коцюб.);

Воробйов допитливо подивився йому у
вічі, посміхнувся щиро і приязно (Десн.);
Дід Панас завжди зустрічав своїх госїей
тепло і приязно (Куч.); — Що ви-те мене
заміж випихаєте? — жартівливо обізва-
лась Дарка, приязне подивившись на бать-
ка (Л. Укр.); Вона [страва] так приязно
пахла, лоскотала в роті, будила ще біль-
ший смак (Мирн.)]. Ср. прйязний.

прйязнь, -ні приязнь, уст. благорасположе-
ние, благорасполбженность {Не завидуй
багатому: Багатий не знає Ні приязні,
ні любові — Він все те наймає (Шевч.);
Г е р в а с і й: ..Нехай давня наша при-
язнь закінчиться весіллям наших діток!..
(Тоб.)].

прйямок, -мка спец, при ямок.

приярбвий, прияружний приовражньїй [В по-
лезахисних і прияружних насадженнях
слід висаджувати рослини, вирощені з
насіння найбільш стійких форм (Колг.
вироби, енцикл.)].

приярок, -рка небольшбй овраг; отрбг оврага
[Стоять у приярках артилеристи та міно-
метники (Гонч.)].

прияружний см. приярбвий.
прияр’я приовражье.

прйятелів, -лева, -леве приятеля (род. п. от
приятель), приятельский [Приятелева вода
лучча ворогового меду (прислів'я)].

приятелізм, -му неодобр. приятелйзм [Смо-
трицька: А чого ж ти насипалась на
Іваненка? Валерія: Він недруг Лав-
руші. Смотрицька: Так зате мені
друг. Валерія: Мамочко, приятелізм
не рухає науку (Стп.)].

приятелювання приятельские отношения,
приятельство; дружба [І з цією потворою
він мусив вести справи, жити у згоді, тис-
нути йому руку, усміхатися і удавати щось
схоже на приятелювання... (Риб.); Лука
не любив, коли з ним заводили розмову
про приятелювання з Юрком (Чорн.)].

приятелювати, -люю, -люєш дружить; (об-
щапгься с кем-нибудь в ущерб чему-нибудь)
фам. лишаться [Багато років приятелюва-
ли вони, і спільна боротьба проти німець-
ких окупантів зв’язала їх на ціле життя
(Бойч.); Сам за старшину тягне, а про
людське око з голотою приятелює (Тулуб)],
прйятель, -теля приятель; друг [Вона його
добре знала ще студентом, і вони були вели-
кими приятелями (Л. Укр.); Пригоршнею
сипав [мош-Діма] на землю покришену ма-
малигу, на яку з галасом накидались його
• пернаті приятелі (Коцюб.); Брехня і при-
ятеля робить ворогом (приказка)].

прйятелька приятельница; друг (о женщине)
[Устина Гординська була давня прия-
телька Катерини.. Із дівочих літ вони ді-
лили свої мрії-таємниці (Чорн.)].

прйятельство приятельство; дружба [На ху-
торі одному У приятельстві дивному жили
Два чумаки (Рил.); Може, по давньому
приятельству, — вони прихильні були до
моєї матері, — і прислали той мед
(Мирн.)].

прйятельський приятельский; дружеский [На
вічну пам’ять листочкові, спаленому
приятельською рукою в непевні часи
(л. Укр.); Так із приятельським званням
«академіка» Захар і закінчив семирічку
б своїм селі (^7е)].

прийти (прийму, приймеш) см. приймати,
пріапічний миф., перен. приапйческий.
прізвисько прбзвище, прозвание; (шутливое,
конспиративное и т. п. — обично) клйчка
[Тепер Толя вже багато чого знає і на па-
ровозі почуває себе як дома. Недаремно ж
хлопці прозвали його Толя-машиніст. А
він і не гнівається. Навпаки, йому подо-
бається таке прізвисько (Коп.); Діда Оло-
фіра, по-вуличному прозивали Царком. Це
прізвисько лишилося за Строкатим здавна
(Донч.)].

прізвище 1) (наследственное, семейное наиме-
нование) фамйлия [Він не спитав вербів-
дів про паїппорти, не спитав навіть, звід-
кіля вони родом, і тільки позаписував їх
ймення й прізвища (Н.-Лев.)]; на ^ще
(в сочетании с фамилией) по фамйлии;
(о мало кому известном человеке — еще)
некто, некий [За шофера ми поставили
тракториста Серьогу, на прізвище Півень
(Янов.)]; 2) (название человека по какой-
нибудь черте, свойству) уст. прбзвище,
прозвапие [«Оселедець!» — згадав [Доря]
своє прізвище в класі, — і до сліз боляче
стало за батька, бо то через нього так доку-
чали (Коцюб.)].

прілий преліяй [Із саду потягло запахом прі-
лого листя (Десн^у. Вони мали нужденний
вид, були в драних сорочках і штанях,
босі або в прілих постолах (Панч)].

прілина разг. прелина.

прілість, -лості прелость [Гіркувато-солодка
прілість осінньої пори паТадала йому,
як пахне неперелопачене зерно у повних
засіках (Ст.)].

прілуватий преловатьій.

пріль, -лі прель [Дорога зникає в зеленому
тунелі, пахне ліщина, лісна пріль (Горд.)].

пріма муз. прима.

пріння 1) прение; запревание; 2) потепие;
прение. Ср. пріти 1—2.

пріор, -ра церк. прибр.

пріоритет, -ту приоритет [Біографія цієї
людини [Ломоносова] — це історія віт-
чизняного пріоритету в наукових відкрит-
тях (Ле)].

прірва 1) (крутой и очень глубокий обрьів и
перен.) пропасть; (сильнеє) бездна [Тася
всі ці дні почувала себе, як недосвідчений
канатоходець над прірвою (Дмитр.); Ін-
тереси буржуазії вимагають прикрашу-
вання капіталізму і затушовування кла-
сової прірви (Ленін)]; 2) прям., перен.
разг. прорва [Іван хапав вареники ложкою,
задирав голову, роззявляв рота і кидав
вареники в рот, як у прірву (Н.-Лев.)];
3) (прорванное место) разг. прорьїв
[І справді сталось, як казали: Вода зійш-
ла — колеса стали. Злякавсь Мірошник
та й біжить Притьмом до прірви, щоб
гатить (Гл.)].

прісисько, прісище, пріснище разг. просянбе
жнивье, обл.' просянбе жнйво, просянйще
[Коли ж відходили пшениці та жита,

Коли на прісисько щовечір сірі крижні
Злітались і в гаях, як прошва золота,
Блищав зів’ялий лист, — тоді ставали ніж-
ні Дівочі голоси (Рмл.)].

прісний пресньїй [Якщо крізь цей порошок
[іоніт] профільтрувати морську воду, вона
стане прісною і питною (Наука і життя,
1956, 11); 3 Дніпра тягло прісною прохо-
лодою (Гонч.)].

пріснище см. прісисько.

прісність, -ності пресность.

прісно нар. пресно [Не тому прісно, що не
кисло (Ном.)].

прісноводий, прісноводний пресновбднмй
[Вивчення водоростей дало змогу розпо-
чати видання визначників прісноводних
водоростей УРСР (Бот. ж., 1953, X, 5)].

пріснуватий пресноватьій.

пріти (прію, прієш) 1) преть; (загнивать —
обично) запревать [На величезних план-
таціях, де стояли обороною батальйони,
виноград було зібрано лише частково.
Решта урожаю пріла на пні (Гонч.); Цід
третьою горою вільшина пріє (Черемш.)];
2) (покриваться испариной) потеть, разг.
преть, упревать [Веселість все розпалялась.
Робилось душно, люди пріли у кептарях,
дихали випаром поту (Коцюб.); Економ
змарнів, як земля, схуд, зігнувся: бігає
завжди, аж пріє (Яас.)]; 3) кул. преть,
упревать [Каша пріла, не допріла (Мил.—
Сл. Гр.)]; 4) (над чем) перен. разг. по-
теть.

пріч1 нар. обл. прочь [На вії його сідали
пушинки снігу, і дід ніжно здмухував їх
пріч (Янов.); — Пріч! — загорлав обозний.
І звелів гайдамакам: — Порозганяйте звід-
си всіх дівок! (Ільч.)]; 0 н е (готов что-
нибудь сделать) предик. не прочь [Вже
Кулики сусідам заздрять, не пріч поєдна-
тися із заможним Буймиром (Горд.)].

пріч2 предл. обл. крбме [Маруся: А я
тебе люблю; нікого в світі Я не люблю,
пріч тебе одпого (Самійл.)].

про предл. с вин. п. 1) (при обозначении
предмета мисли, речи, чувства, забот
и т. п.) о (ком, чем), (перед гласним управ-
ляемого слова) об, (в случае сочзтания не-
скольких соїласних — обично) обо, разг.
про (когб, что); (по поводу, в отношении
чего-нибудь) отпосйтельно (когб, чегб), разг.
насчет (когб, чегб), уст. касательно (когб,
чегб) [Галя сама бачила, що брат не про
їх дбає (Мирн.); їм лірник співав про ко-
лишню неволю (Л. Укр.); Актор і поет
розмовляли потім уже про все зразу
(Ільч.); Проте Малайка не мала спокою.
Чутки про землю ожили з весною (/Ґоіроб.)];
про життя і творчість Шев-
ченка о жйзни и твбрчестве Шевченко;
про се, про те о том, о сем [Сидимо, роз-
мовляємо про се, про те (Коцюб.)]; 0 про
себе (не вслух) про себя [Вони пряли
мовчки; кожна про себе думала якусь тяж-
ку думку (Мирн.)]; 2) (при указаний на на*
значение какого-нибудь действия, предмета
и т. п.) для (когб, чегб), (реже) на (кого,
что), разг. про (когб, что) [Нема в їх [дітей],
й одежинки про святий празник (Вовч.);
Про свято держав, та у будень сказав
(II ом.); Через сіни світлиця — про гостей
(Мирн.)', Що ж, це товар якраз про вас,
шановні «продуценти», я певен, ви мені
в свій час заплатите проценти (Л. Укр.)];
про всякий вйпадок, про всяку
пригоду разг. на всякий случай
[А заробите яку копійку, зложите докупи,
от і гріш буде про всякий випадок... (Ко-
цюб.)', До кінця ручки прив’язав тонкий,
а міцний шнур, що був у мене за поясом
про всяку пригоду (Фр.)]; про запас
разг. про запас [Накопав Її [папороті] корін-
ня і, ополоскавши В воді, поїв, а решту про
запас Сховав (Фр.); Прийшов спас, держи
рукавиці про запас (Чуб.)]; про людське
око (в значений нар.) разг. для вйду,
для вйда, разг. для вйдимости; (с целью
обратить внимание на что-нибудь — егце)
напоказ [— Ну, як живеться, дядьку Тро-
химе? — запитувала більше про людське
око (Ле); П а р в у с: Тоді вже, як вирок
збудеться, відомо буде, хто справді з нас
засуджений, хто ж тільки про людське
око (Л. Ук&)]; про чорний день разг.
про чернмй день [Не знаю, щось я подару-
вала бідолашній бабусі про чорний день
(Барв.)]; нащо й про що и пащо, про
щ б разг. зачем и для чего [Ой, пустіть мене,
пустіть! Або з мене голову здійміть! Зми-
луйтеся! Мучите мене нащо й про що?
(Вовч.); Нащо, про що тобі над цим чупршп'
гріть?.. Дурний! дурний!., а в школі
вчився!.. (Г.-Арт.)]; не про нас п й-
с а н о разг. не про нас писано; ні за
ЩО ні про щ 6 (даром, напрасно) ни
за что ни про что; (неизвестно почему)
ни с того ни с сего [Раду на мене пеклом
дише за свою — цур їй! — носату циганку
та голомшить молодицю пі за що ні про
що (Коцюб.); Її душило велике лихо, що
так несподівано, ні за що ні про що впало
на її голову (Коцюб.)]; 0 про мене
(что касается моего мнения) разг. по мне
[Про мене, коли б ти, сину, оженився й
на Олені Педьківні!.. Дівка тиха, робоча...
(Мирн.)]; про мене (про нього, про
н е ї) (как вьіражение безразличного отно-
шения) разг. мне (ему, ей) все равно [Зараз
мені збирай своє манаття та про мене хоч
в очерет тікай з моєї хати (Коцюб.); Вона
кине чоловікові у вічі слова правди, а то-
ді — про неї — нехай або вб’є її, або вона
сама покине його до лиха! (Коцюб.)]; про
мене [й] Семене погов. как угодно
или мне все равно [— Про мене п Семене....—
зітхнула Соломія і знялась з місця (Ко-
цюб.)]; про мене, хай і т а к по мне,
пожалуй; про мене хоч вовк тра-
ву ї ж погов. по мне хоть трава не растй.
проа пал ізбваниіі проан ал из йро ванньій.
проаналізувати, -зую, -зуєш проанализйро-
вать [Анатолеві кортіло проаналізувати хід
подій (Кач.)].

проахатп, -хаю, -хаєш разг. проахать.
проба1 (о проверке в разньїх значеннях) проба;

(о проверке чьих-нибудь качеств, чувств —
еще) пспьітание, уст. искус [І розгорнувся
од проби інструментів гук! (Тич.); Ложкою

на довжелезній залізній ручці Стьопа
взяв останню пробу і., вилив розтоплений
метал у стакан (Собко); Видавництво і є
тим місцем, де відбувається проба, відбір
молодих талантів (Літ. газ., 1952, VIII)];
~ба пера прям., перен. проба пера
[Все це, справді, були ще проби пера.
Рання учнівська лірика Тичини., ще не
могла бути цілком вільною від наслідуван-
ня тих чи інших зразків (Нович.)]; з н і-
м а т и ^бу снимать (брать) пробу.

проба2 (количество частей благородного метал-
ла в сплавах, клеймо с обозначением отого
количества) проба [Речі Xарійського скар-
бу зроблені з металів високої проби (Архл.,
1953, VIII)]; золото 958-ї ^би золото
958-й проби; низької ^би прям,,
перен. нйзкой проби [Він переконався,
що молодий граф Едвін — чоловік дуже
низької проби, картяр і розпусник (Фр.)].

пробабілізм, -му филос. пробабилйзм.
пробавлятися, -ляюся, -ляєшся разг. редк.

пробавляться [Там [на іменинах] ми тільки
пили, їли, курцли, грали в карти та про-
бавлялпсь пікантними анекдотами (Кроп.);
Про «склоку» у с.-д. люблять кричати бур-
жуа, ліберали, есери, які до «болючих
питань» ставляться несерйозно, плентаються
за іншими, дипломатничають, пробавляю-
ться еклектизмом (Ленін)].

пробазікати, -каю, -каєш разг. неодобр. про-
болтать.

пробайдикуватп, -кую, -куєш разг. провалан-
даться, пробаклушничать; (с обозначением
периода действия несоверш. — еще) без-
дельничать [Учителька вже знає — не ви-
конав домашніх завдань, пробайдикував
на лижах Макарець... (Збан.)].

пробалакати, -каю, -каєш разг. проболтать,
фам. прокалякать, обл. прогуторить; (ве-
село, с шутками — еще) пробалагурить;
(йзредка) пробеседовать, проговорйть [Ви-
пили по чарці, пробалакали цілий вечір
(Н.-Лев.)].

пробаляндраситп, -рашу, -расйш разг. шутл.
пробалагурить, проболтать.

пробарабанити, -ню, -пиш пробарабанить
[По дощаному містку пробарабанили вер-
хівці (перекл. з Мальцева)].

пробасйти, -башу, -басйш пробасйть [—Тобі
скільки років? — П’ятнадцять! — поваж-
но пробасив Гриць (Збан.)].

пробачати, -чаю,-чаєш, пробачити, -чу, -чйш
(кому) извинять, извинйть (кого), прощать,
простйть (кого) [К о з е л і у с: Хай буде
так. Пробачу перший раз. А ви за те, дів-
чата-чепурушки, Повинні всі віддячити
мені (Коч.); От тільки хліба немає, до
сухарика забрали окупанти. Хай він
[гість] уже пробачить (Тур.)]; ^ч! извинй!,
простй!; виноват! (виновата!); ~чте! изви-
нйте!, простйте!; виноват! (виновата!)
[Справді, що се я, мов романтична героїня,
загадками заговорила? Пробачте (Л. Укр.)];
г^чте мені извинйте меня, простйте
меня; г^чте на цьому (на цім)
слові извинйте за вьіражение, про-
стите за вьіражение; (вводное словосочетание
уст. — еще) не обессудьте на слбве, разг.
не в обйду будь сказано; ирон. с позво-
ления сказать.

пробачатися, -чаюся, -чаєшся, пробачитися,
-чуся, -чишся 1) извиняться, извинйться
[— Коли б знав^що відірву вас від ро-
боти, так і не заїхав би до молотарки, —
ніби пробачаючись, звернувся він до кол-
госпників, що обступили його (Цюпа);
Пробачивсяг старий шахтар, пробрався, хоч
і тісно (Дор.)]; 2) (оказьіваться проститель-
ньім) прощаться, простйться; 3) страд. з.
(несоверш.), извиняться, прощаться.

пробачений извиненньїй, прощенний,
пробачення извинение, прощенне [Даруйте,
хотів би я змовити слово, Пробачення ви-
просивши наперед (Бажан); І здається
Дмитрикові, що не варт він пробачення,
що ніхто не дарує йому вини його... (Ко-
цюб.)]; просити, попросити г^ПЯ
в кого просить, попросить извинения у
кого, просить, попросить прощення у
кого, извиняться, извинйться перед кем
[Микола Васильович попросив у Серафими
Петрівни пробачення за перерваний урок
(Панч)].

пробачити см. пробачати,
пробачитися см. пробачатися,
пробачливий извинйтельньїй.

пробачливо нар. извинйтельно [— Не знаю,
що мені вам підказати, — Аристархов про-
бачливо розводить руками (Довж.)].

пробачний извинйтельньїй, простйтельньїй.
пробачність, -ності извинйтельность, простй-
тельность.

пробачно нар. простйтельно.

пробевкати, -каю, -каєш разг. прозвонйть.
пробекати, -кає проблеять.

пробелькотати, -кочу, -кочені и пробелько-
тіти, -кочу, -котйш пролепетать [— Ви,—
пробелькотала, вся червона з досади, —
ви... я вас зневажаю! (Вільде); — А хіба
я що?.. Звір якийсь? — розгублено про-
белькотів солдат (Збан.)].

пробивальний пробйвочньїй.

і робйваний пробиваемьій [3 височенного ди-
маря.. вивергався чорний Дим, раз по раз
пробиваний яскраво-жовтими пасмами
(Ільч.)].

пробивання пробивание, пробйвка [У техноло-
гію монтажних робіт впроваджено і., про-
бивання осьової лінії валопроводу за до-
помогою оптичних приладів (Наука і жит-
тя, 1957, 2)].

пробивати, -ваю, -ваєш, пробйти, -б’ю, -б’єш

1)	прям., перен. пробивать, пробйть; (спе-
циальное отверстие в чем-нибудь — еще)
продельївать, проделать; (ударами сквозное
отверстие — еще) проколачивать, проко-
лотйть; (проламьівать ударами — еще) про-
шибать, прошибйть; (протикать чем-нибудь
острьім — еще) прокальївать, проколоть,
книжн. пронзать, пронзйть [Перші про-
ліски стрілкою грунт пробивають поволі
(Пере.); Чи блакитна кров поллється, Як
пробити пану груди? (Л. Укр.); За мостом
траса тунелем пробиває узгір’я Замкового
майдану (Дмитр.); Богун пробивав дорогу
до шовкового намету, де стояв оточений ко-
ролівськими гусарами Ян-Казимир (Кач.);

Ми, посвячені світлій меті, пробиваєм
для людства путі (Сос.); Поки брати бави-
лись із царем, старша сестра і звеліла,
щоб у їх човні пробили дірку та й заткнули
чопом (Стор.); Тільки я й согрішила раз
на віку, як у корчмі пробила залізною ко-
чергою дякові голову... (Н.-Лев.); Мій бо-
же милий, Даруй словам святую силу —
Людськеє серце пробивать, Людськії сльози
проливать (Шевч.)]; головою стінй
н е ^б'єіи погов. плетью обуха не пере-
шибешь; 2) (только соверш. — о бое часов,
о сигнале тревоги и т. п.) пробйть [Крем-
лівські куранти пробили північ (Цюпа);
На есмінці пробили бойову тривогу (Яуч.)).
пробиватися, -ваюся, -ваєшся, пробйтися,
-б’юся, -б’єшся 1) пробиваться, пробйться
[Я пропоную йти до лінії фронту, проби-
ватися до своїх (Шиян); Болотников про-
бився від столу поміж отаманами, до Яцька
підійшов (Ле); Світанок став пробиватися
обережно й повільно (Пере.); Вранішній
промінь пробився крізь туман, розсипався
по воді (Горд.); Ось на дні рівчака почала
пробиватися вода (Іван.); На верхній губі
[у Марка] пробивався чорнявий пушок
(Цюпа); Видко було, що панночка нуди-
лась: у рухах пробивалась апатія, в голосі
нервовість (Л. Укр.); Почулась команда:
«В дорогу!» — І впала хвилина розстання:
У неї пробилась сльозина, У нього зірва-
лось зітхання... (Стар.); У нас є сотні
й тисячі молодих здібних людей, які всіма
силами стараються пробитися знизу вгору
для того, щоб внести свою лепту в загальну
скарбницю нашого будівництва (Сталін)];
0 гатися в люди перен. разг. проби-
ваться, пробйться' в люди; 2) (натикаться
на что-нибудь острое и ранить себя) разг.
редк. напарьіваться, напороться [Бугай
погнався за собакою та й пробився [на
кілок] (Мирн.)]; 3) страд. з. (несоверш.)
пробиваться; продельїваться; проколачи-
ваться; прошибаться; прокальїваться; прон-
заться; ср. пробивати 1.

пробйвач, -бйвача техн. пробиватель; про-
бойник.

пробйвка пробйвка.
пробивний пробивнбй.
пробйпголова разг. сорвиголова [Тихін не
висихає ніколи, не промине нікого, пробий-
голова, на розмову розумний, хитрий...
(Гора.)].

пробирати, -раю, -раєш, пробрати, -беру,
-береш 1) разг. пробирать, пробрать; (силь-
но действовать — еще) пронимать, про-
нять; (перен.:	б ранить, делать виговор

фам. — еще) раздельївать, разделать [Міц-
ний мороз пробирав аж до кісток (Кач.);
Та се ж і гріюся [чаєм], бо дрижаки таки
добре пробрали! (Мирн.); На другий день,
чуть світ, зібралися звірі в похід. Земля
дрижить, гілля тріщить, рев, крик та
писк по лісі, аж1 страх пробирає (Фр.)\
Якось Зоя чула, батько пробирав у кабі-
неті приїжджого доцента з інституту Меха-
нізації (Гонч.); Марія спочатку сердилася
на нього за таку хлоп’ячу поведінку, хотіла
пробрати добре при першій зустрічі (Яуч.)];
2)	с.-х. пробирать, пробрать [Пробрала
коноплі (Сл. Гр.)]; 3) обл. очищать, очй-
стить, освобождать, освободйть [Попов з
декількома їздовими пробирав місце, щоб
обоз міг просуватися (Бойч.)].

пробиратися, -раюся, -раєшся, пробратися,
-беруся, -берешся пробираться, пробраться
[Човник пробирався між високою хвилею
(Собко); Колючі сніжинки били по ухах
і мороз пробирався під одежу до тіла
(Куч.); Сьогодні з поля свіжий вітер В за-
душні вулиці пробравсь (Тич.); Залишився
тут і Федоров, який вирішив не виходити
з своєї області, а пробиратись до партиза-
нів (Шер.); А лисичка тим часом пробра-
лася в одну хату (народна казка)}.

пробйти см. пробивати.

пробитий пробйтьій; проделанньщ; проколб-
четшй; прошйбл енний; проколотий; прон-
зенньїй [Колихалися бойові прапори, про-
биті кулями, обпалені вогнем баталій
(Янов.); Доріжка ніби пірнала в густий
старий садок, як у тунель, пробитий в гу-
стому гіллі (Н.-Лев.); Кассандра:
..Згадала я про нашого Троїла, до тебе він
такий подібний був... а надто як лежав
мечем пробитий... (Л. Укр.)]. Ср. пробива-
ти 1.

пробйтися см. пробиватися,
пробиття пробйтие.

пробі разг. 1) межд. караул [Лукаш..:
ПробіІ Гину! В драговину попав! Ой,
смокче! тягне! (Л. Укр.); Сотникові від
того погляду ставало моторошно, хоті-
лося кричати пробі (Ле)]; кричати,
крйкнути на ~бі звать, позвать на
пбмощь [Якби хто крикнув на пробі, бовк-
нув несподівано дзвін або розірвав густе
повітря постріл рушниці, люди вибігли б
з хат та кинулись осліп одні на одних
(Коцюб.)]; 2) нар. непременно [Пробі од-
дайте нашому князю куницю, вашу красну
дівицю (Шевч.)]; 3) (вводное словосочетание)
ради бога (при усилении просьбьі); редк.
во всяком случае [К и л и н а: Пробі,
чоловіче, чи ти вже в голову зайшов, чи
що? (Л. Укр.)].

пробіг,-гу пробег [Почався пробіг. Десь за
муром одна по одній постаті бігунів (Коч.)];
з і р к о в й й см. зірковйй; норма
~гу вагонів спец, норма пробега
вагбнов.

пробігати, -гаю, -гаєш пробегать [Макар
пробігав по багнюці і під дощем дві го-
дини (Смол.)].

пробігати, -гаю, -гаєш, пробігти, -біжу,
-біжйш прям., перен. пробегать, пробе-
жать; (перен.: проходить своим течением —
еще) протекать, протечь; (соверги. перен.:
миновать — еще) умчаться [Пробігає лис
голодний, Через пеньки скаче (Руд.); Бійці
пробігли мимо, тримаючи в руках автома-
ти (Риб.); Низенькі коні з довгими хво-
стами і довгими гривами були хоч і не-
зграбні, але легко пробігали в один раз
хоч і тридцять миль (Панч); Не спиняю-
чись, Гордій пробіг довгий вибалок (Коп.);
Зашумів вітер, пробі гаючи синім лісом
(Коцюб.); Машина м’яко, мов по килиму,

пробігла майданчиком (Грим.); Альоша*
впав на свій матрац. Солодкі хвилі втоми
пробігли по його тілу (Мик.); — Чи готу-
вати їм [гостям] вечерю, чи ні? — пробі-
гало в думці Сусанни Уласівни (Н.-Лев.);
Ледве помітна усмішка пробігла по його
енергійному обличчю (Вл.); В гаї річка
пробігає (Пере.); Уже літа пробігли строєм,
Та не забув його народ (Криж.)]; ^ти
очима перен. пробегать, пробежать гла-
зами [Я пробігаю очима перші рядки і,
не в силі витримати характер, перегортаю
сторінки й читаю висновок (Донч.); Жінка
швидко розгорнула аркушик. Пробігла
очима... (Грим.)].

пробігатися, -гаюся, -гаєшся и пробігтися,
-біжуся, -біжйшся пробежаться, разг. про-
бігаться [Прокоповичка.., пробігавшись по
садку, трохи прохолола й заспокоїлась
(Н.-Лев.); Він нервово пробігся по кімнаті
і знову зупинився напроти вікна (Гонч.);
Ну, значить, прийдеться Спілліотті на
пошту пробігатись (Л. Укр.); — А бач,
таки й догнала нас, хоч трохи й пробіг-
лась, — сказав Михалчевський (Н.-Лев.)].
пробігатися, -гається страд. з. пробегаться.
пробігти см. пробігати.

пробігтися см. пробігатися.

пробідувати, -дую, -дуєш разг. пробедство-
вать; (промучиться разг. — еще) промая-
ться [Лукія Чупер весь вік прожила ані
дівкою, ані вдовою... Не прожила, а про-
бідувала (Дорн.)].

пробіжка пробежка [Тренування, як завжди,
почалося з легкої, неспішної пробіжки
по довгій, безконечній., доріжці стадіону
(Собко); Літак уже закінчив пробіжку,
запищав гальмами і зупинився біля самого
краю аеродрому (перекл. з ПолевогоХ].

пробій, -бою 1) проббина, обл. пробой [У ши-
роких пробоях тих бійниць тирчали гор-
латі жерла пушок (Мирн.)]; 2) спец.
пробой [Невістка витягла з пробою засув
(перекл. з Шолохова)]; 3): <**ббєм, н а г^бій
(в значений нар.) обл. напролбм [Нас
не пускали в містечко, а ми пробоєм поїха-
ли (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.); Та він розум-
ніший, ніж їй хотілося б: не вона — він
керує розмовою. Мчить до свого пробоєм.
І нічим не поступається (Шовк.); Старшину
Векленка було вбито саме в ті хвилини,
коли німці полізли на пробій, ..коли на-
пруга бою досягла найвищого рівня
(Янов.)].	>

пробійний пробойньтй.

пробійник техн. проббйник, пробой [Зна-
ряддями коваля були кліщі, молоти, мо-
лотки, зубила, пробійники (Нар. стар.
іст. УРСР)].

пробійність, -пості техн. проббйность [Цю
сталь після дбайливого хімічного аналізу,
механічних і металографічних випробувань
перевіряли на пробійність (перекл. з По-
пова)].

пробіл, -лу тип. пробел.
пробілйти см. пробілювати,
пробілйтися см. пробілюватися,
пробілка пробелка.

пробілювання пробелка»
пробілювати, -люю, -люєш, пробілити, -білю,
-білиш пробеливать, пробелйть.

пробілюватися, -люється, пробілйтися, -бі-
литься пробеливаться, пробелйться.

пробільна 1) прил. см. пробільний; 2) (род.
пробільної) сущ. спец, пробельная.

пробільний спец, пробельньїй.
пробільник спец, пробельщик.
пробільниця спец, пробельщица.
пробірка пробйрка [Одна лаборантка стояла
біля апаратника, щохвилини черпаючи з
приладу рідину й розливаючи її по про-
бірках (Шовк.)].

пробірний пробйрньїй; ~яа палатка
пробйрная палатка.

пробірник спец, пробйрщик.

пробірниця спец, пробирщица.

пробірування спец, проойрование.

пробірувати, -рую, -руєш спец, пробйровать.
пробіруватися, -рується страд. з. спец, про-
бйроваться.

пробка 1) прям. у перен. \ пробка [Ждали там
па цю нагоду І зробили той!., бенкет.
Рясно пробки полетіли В стелю, в стіни,
на столи... (Воскр.)’, От уже розливальник
з усієї сили натиснув на важіль, піднімаючи
пробку, що сидить на вогнетривкому стерж-
ні й затикає отвір у стакані (Собко)', В Ко-
нотопі на коліях утворилася пробка
(Бойч.)]', 2) зл. пробка.

пробковий пробковий [Коїовай вихопив з
невеликої скрині пробковий пояс, піді-
йшов до штурмана і обв’язав його (Трубл.)]',
^вий дуб пробковий дуб [Старий ільм,
розколовшись, упав на верхів’я лин і
пробкових дубів (Довж.)].

пробковіти, -віє бот. пробковеть.
пробконоси, -сів пробконоси.

проблаженствувати, -твую, -твуєш проблажен-
ствовать.

проблема проблема [Проблема максималь-
ного виграшу часу в змаганні двох систем є
корінною проблемою (Наука і життя,
1959, 3); Щодня поставала жахна пробле-
ма — їсти. Все, що було їстівне на во-
зах, — поїдено (Ле)].

проблематика проблематика [Українська ху-
дожня кінематографія має деякий творчий
досвід у розробці сільськогосподарської,
колгоспної проблематики (Мист., 1955, 2)].

проблематичний проблематический, пробле-
матйчньїй.

проблематйчпість, -ності проблематйчность.
проблематично нар. проблематйчески, пробле-
матйчно [Я ж, власне, не заперечую... Я ж
не проти... Я лише, так би мовити, ставлю
питання проблематично... (Збан.)],
проблеміст проблемист.

проблемний проблемний [Такі драми, як
«Адвокат Мартіан» і «Кам’яний госпо-
дар», — це все твори великої філософської
глибини, гостро проблемні, напоєні атмо-
сферою пристрасного шукання істини
(Рил.)].

проблемність, -пості вроблемность [В дра-
матургії видніше й те, як тісно зв’язано
поняття конфлікту з проблемністю, з шу-
канням істини (Шам.)].

проблиск, -ку нрбблеск [На сході пробилися

проблиски ранні, Мов погляд з-під хмар-
них кошлатих повік (Пере.)', Швидко зі-
брався і обувся Матій, живо повертався
під впливом нового проблиску надії, немов
разом десять літ скотилося з його плечей
(Фр.)]', Г^КИ свідомості прбблески
сознания [Жадібно ловить вона її [дитини]
усмішку і перші проблиски свідомості
(Тулуб)].

проблискати см. проблпщати.

проблисковий спец, прбблесковьій.

проблискотіти, -тйть и редк. проблискотати,
-кбче усилиш, просверкать, разг. пробли-
стать.

проблйскувати, -кує, проблйснути, -не
проблескивать, проблеснуть; (несоверш.:
светиться, виднеться — еще) просвечи-
вать [Проблиснули залпи гармат (Бажан);

1, наче іскри у золі, натхнення Про-
блискує у хлопчика в очах (Пере.)’, Живе
життя проблиснуло в очах людини з ріки
(Смол.)-, Крізь сю пару де-де проблиску-
вали- огневі ватри в кошарах (Фр.)].

проблищати, -щйть и проблйскати, -кає и
редк. проблистіти, -тйть просверкать, разг.
проблистать [Проблищали, як ті кра-
пельки роси, й пролетіли, наче вітер, гі
часи (Ш,ог.)].

проблукати, -каю, -каєш проблуждать, про-
бродить; (о людях разг. — еще) просло-
няться; (е поисках дороги разг. — еще)
проплутать [Проблукали наші новобранці
цілісінький день по городу (Мирн.)', Вчора
цілісіньку ніч проблукали по лісу, поки
знайшли цю станцію (Вас.)].

пробний нрббньїй [Сподіваємося цими днями
пробну воду пропустити аж до південного
тунелю (Ле)', Деякі десантні групи вже
були сформовані і., провадили пробні
навчання (Гонч.)]', ~ний камінь перен.
прббньїй камень [Саме драматургія була
тим пробним каменем, який виявив усю
порочність антинаукової «теорії» безкон-
фліктності (Вітчизна, 1958, <$)].

пробник спец, пробник.

проббвкнути, -ну, -неш разг. 1) прозвонйть
[отрілвіїсто]; перен. проговорить, уст. про-
мблвить {— Все се мусить бути наше!

—Н-ну, се вже... трохи... — пробовкнув не-
довірливо Гава (Фр.)]; 2) (перен.: сказать
необдуманио) сболтнуть, брякнуть; (сказать
глупость, ездор) сморбзить [Інший таке
пробовкне, щоб їх лиха година бовкала!
(Барв.)].

проббвкуватися, -куюся, -куєшся, проббвк-
нутися, -пуся, -нешся разг. проговари-
ваться, проговориться, разг. пробалтьі-
ваться, проболтаться [І заприсяглися усі
про те мовчати, нікому й словечком не
пробовкнутися ^Гр.)].

пробовтатися, -бовтаюся, -ббвтаєшся разг.
проболтаться.

пробоїна проббина [Лівий борт зяяв темною
пробоїною (Гонч.)].

проболїтп1, -лію, -лієш (о человеке) пробо-
леть

проболгйі2, -лйть (о частях пгела) проболеть
[Проболіла рука три дні, а тоді переста-
ла -(Харьк. — Сл. Гр.)\.
проббр, -ру проббр [Біла косинка прикривала
пишну зачіску, роздвоєну тонким про-
бором (Десн.)].

пробо розпити, -ню, -нині и (реже) пробороз-
дйти, -рожджу, -роздйш пробороздйть [Ні-
мецька куля/яка звалила його на землю
ще під Києвом, лише пробороздила шкіру
на голові, не зачепивши кістки (Жур.)\.
проборонувати, -ную, -пуєш пробороновать,
проборонйть [Як тільки почали з’явля-
тися бур’яни, посіви проборонували у двох
напрямках (Колг. Укр., 1958, 11)].

пробочний пробочний.

пробочник пробочник, штопор.

пробрати см. пробирати.

пробратися см. пробиратися.

пробрестй, -реду, -редеш пробрести [Пробрів
річкою до середини, а далі вже ні — гли-
боко (Харьк. — Сл. Гр.)].

пробрехати, -решу, -решеш разг. 1) про-
врать; 2) (о собаках) пролаять [Усю ніч
Рябко пробрехав, — мабуть вовка чув
(Харьк. — Сл. Гр.)].

пробрехатися см. пробріхуватися.

пробривати, -ваю, -ваєш, пробрйти, -рию,
-рйєш пробривать, пробрйть.

пробриніти, -нйть прозвучать; (о високих
металлических звуках — еще) прозвенеть;
(только о звуках, производимьіх насекомьі-
ми — еще) прожужжать [Вона почула, як
у церемонному голосі Каргата пробриніла
нотка, що її він зумів би приховати від
будь-кого іншого... (Шовк.)', Арфа падає..,
і стогін її струн, пробринівши, затихає
(Л. Укр.)].

пробрйнькати, -каю, -каєш и пробриньчати,
-чу, -чйш пробрен^ать.

пробрйти см. пробривати.

пробріхуватися, -ріхуюся, -ріхуєшся, про-
брехатися, -решуся, -решешся фам. про-
бираться, провраться [Як пробрешешся,
то і я піду на Сибір, і ти підеш (Н.-Лев.)].

пробродйти, -роджу, -родиш пробродить.

пробрбїти, -рою, -роїш и пробрбїтися, -роюся,
-роїшся разг. провинйться; (сделать что-
нибудь из озорства) напроказить [Щось
там... якось-то... гм! проброїла [Олена]...
не знаю, що і як... тільки мужик їй і очі-
пок збив (Квітка)].

пробряжчати, -чу, -чйш и пробрязкати, -каю,
-каєш прозвякать, пробрякать; (о звуке
гипор, стекла, посудьі и т. п. — еще) про-
звенеть; (о звоне металлических предметов
изредка — еще) пролязгать.

пробубоніти, -ню, -нйш пробормотать, разг.
пробубнйть; (сердито разг. — еще) про-
бурчать [— Старий, а я гостя привела...
Вгадай якого? — Поклич — побачимо, —
пробубонів з другої кімнати Артем Громов
(Куч.); Стара невдоволено пробубоніла щось
(Жу/?.)].

пробування прббование.

пробування нахождение; пребьівание; обитание
[Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю
гостре почуття нудьги за рідною країною,
яким обкипає серце від довгого пробування
на чужині? (Яоцюб.)]; місце [постій-
ного] ~ня место [постоянного] пребьі-
вания [Якби не гадюки, то Буркут був би

ідеальним місцем пробування для мене
(Л. Укр.)]; під час його <**ня на
півдні во время его пребквания на
юге, в бмтность его на юге. Ср. пробувати,
пробувати, -бую, -буєш 1) (испьітьівать,
проверять) пробовать [Як тільки смеркало,
Підпара засував двері у сінях, пробував
довго, чи добре замкнені (Коцюб.); Наші
молоді прозаїки пробують свої сили і в
надзвичайно важливому жанрі — в літе-
ратурі для дітей (Смол.)]; 0 к о г 6 ро-
зуму г^тп уст. проверять кого, испй-
тьівать кого [А він сидить коло меде,
цілує, милує, То він мене, молодую, розуму
пробує (Туб.)]; 2) (прям.: єсть для проби,
перен.: познавать на опьнпе) пробовать,
разг. отведьівать; (перен. уст. — еще) из-
ведьівать [Я пробував ранні сорти плодів,
які здалися мені дуже солодкими (Риб.);
Він любить чужі борщі пробувать (при-
казка); — Хіба ще не пробував солоної
води? — спитав кобзар (Панч)]; 3) (прояв-
лять усилия для достижения чего-нибудь)
пробовать, питаться [Т а р а с: ..Пробу-
вав у Катеринославі на роботу стати, але
там таких, як я, хоч греблю гати...
(Корн.); Сидорчук пробував викликати Ку-
лика на відверту розмову (Жур.)]; 0 г^тп
щастя разг. питать счастье.

пробувати, -ваю, -ваєш разг. паходйться,
книжн. пребьівать, разг. обретаться; (по-
стоянно жить где-нибудь книжн. — еще)
обитать [Веледніцький пробував в Добри-
ловського і звідтіль ціле літо вчащав до
Ваті (Н.-Лев.); Старий батько іде рядом,
Наставляє сина. Як у війську пробувати,
Старших шанувати (Шевч.)].

пробуджений 1) разбуженньїй; побуженньїй;
пробужденнкй; проснувшийся; пробудйв-
шийся [Неначе пробуджені від сну над-
звичайністю того, що сподіялось, люди
набули раптом немовби нового бачення
світу (Довж.); Школярем любив він із
вікна Плигнути й бігти по піску сухому
І кинутись в пробуджену Неву (Руденко)];
ср. пробуджувати 1 и пробуджуватися 1;
2) пробужденньїй [І легко людині відда-
вати свої сили й знання рідному народові,
і радісно знати, що енергія твоя пробу-
джена великою .метою (Літ. газ., 1952,
VIII)]; ср. пробуджувати 2.

пробудження прям., перен. пробуждение [ІН-
КОЛИ ще, здається, не бачила вона свого
Дніпра таким величним, як у цей світлий
день березня, день пробудження весни
(Гонч.); Прогресивним є пробудження мас
від феодальної сплячки, їх боротьба проти
всякого національного гніту.. (Ленін)].

пробуджувати, -джую, -джуєш, пробудити,
-буджу, -будиш и разг. пробуркувати, -кую,
-куєш, пробуркати, -каю, -каєш 1) будить,
разбудйтьг разг. побудйть, книжн. про-
буждать, пробудить [Промінь став шугати
І замигтів, торкаючись лиця. Це пробу-
дило хлопця (Бажан); 3 того німого забут-
тя, з того., сну пробуркав його нестрим-
ний регіт і біганина дівчат (Мирн.); За
туманами сурма сурмить, і відлунюють
сині бори, І, в окопах народжена, пісня
пробуджує тишу (Руденко)]] 2) (перен.:
еьізьівать желание, чувство, делать актив-
ньш, деятельньїм) будить, книжн. про-
буждать, пробудить [Я б сказав, що коли
у деяких товаришів сьогодні ще немає
бажання вчитись, то треба у них пробу-
джувати бажання до навчання (Хрущов);
Революція 1905—1907 рр. пробудила до
політичного життя мільйони робітників і
селян (Іст. Укр. РСР)] Пробуркав у серці
в його зненависть (Полт. — Сл. Гр.)].

пробуджуватися, -джуюся, -джуєшся, про-
будитися, -буджуся, -будишся и разг.
пробуркуватися, -куюся, -куєшся, про-
буркатися, -каюся, -каєшся 1) прям., пе-
рен. просипаться, проснуться, книжн. про-
буждаться, пробудйться [Дитина пробу-
джується. Пружить сповиті ніжки і повер-
тає голівку в боки (Туд.)] Пробудившись,
я тихо підвівся й сів на ліжку, як і не спав
(Вас.)] Еней пробуркався, схопився І ду-
хом моторніший став (Котл.)] Отак Про-
буджується літеплом насіння (Бажан)] На-
род пробудився, народ повстав... (Горд.)]
Пробуркалися ліси. Заскиглила каня над
верховіттям смереки (Ф/>.)|; 2) страд. з.
(несоверш.) будиться; пробуждаться; бу-
дйться; пробуждаться; ср. пробуджувати
1—2.

пробуджуючий пробуждаютций [Сонце! Яка
сила, яке багатство барв криється в твоєму
ранковому, все пробуджуючому промені...
(Ряб.)].

пробудити см. пробуджувати,
пробудйтися см. пробуджуватися,
пробунтувати, -тую, -туєш пробунтовать.
пробуравлювати, -люю, -люєш, пробуравити,
-влю, -виш пробуравливать, 'пробуравить
[Ян пробуравив головою тиск вітру і ку-
лею прохопився до машини (Смол.)\.

пробурйти, -рю, -рйш пробурйть [Тільки
за останні два роки донецькі вуглероз-
відники пробурили стільки свердловин,
що, коли б їх скласти разом, вони б дорів-
нювали віддалі від Москви до Мінеральних
Вод (Наука і життя, 1957, 3)] .

пробуркати см. пробуджувати,
пробуркатися см. пробуджуватися,
пробуркотати, -кочу, -кбчеш и пробуркотіти,
-кочу, -котиш разг. 1) пробурчать; (о бур-
лящих звуках — еще) проурчать; (о речи —
еще) проворчать, пробрюзжать [Бовдур
закашлявся сухим кашлем, а відтак про-
буркотів: — Ні, не виходив нікуди (Фр.)];
2) (о голубях) проворковатк, обл. провор-
котать.

пробуркувати см. пробуджувати. .
пробуркуватися см. пробуджуватися,
пробурлакувати, -кую, -куєш 1) пробурлачить;

2) перен. прожить бобмлем [Вік пробур-
лакувати (Ном.)].

пробурмотати, -мочу, -мбчеш и пробурмотіти,
-мочу, -мотйш пробормотать [Яринка про-
бурмотіла щось невиразне, і Мей, плавно
повернувшись, пішла до дверей (Собио)].
пробурчати, -чу, -чиш разг. пробурчать;

(о бурлящих звуках — еще) проурчать; (о
речи — еще) проворчать, пробрюзжать
[— Що се, — кажу, — пане Якове, на-

дувсь, мов кулик на вітер? — Якого там
кулика ви видумали, дядьку! — пробур-
чав (Вовч.)] За деревами пробурчала ма-
шина, приглушила скрип коліс (Ст.)].

пробути, -буду, -будеш пробить; (несоверш.:
пребьівать) находйться; (редк.: прожить)
разг. перебить [У хаті сама я весь вечір
пробуду, Хіба що подружка моя завіта
(Мур.)] Не знаю, чи довго б мені довелося
пробути паспортистом, коли б антреприза
російського драматичного театру в Києві
не запропонувала мені вступити до росій-
ської трупи (Минуле укр. театру)] Три
дні пробув Аптон Чигирин у підрозділі
Арсена Красика (Ткач)] Знов рік минув!
При вході в рік новий погляньмо взад,
на те, що ми пробули, згадаймо, браття,
кождий крок кривий (Фр.)]; не врод йв
мак — ~будемо й так погов. не родйл
мак — перебудем и так.

пробулій редк. пережитий [Всі прожиті
радощі, Всі пробуті муки Йдуть, мов
тіні тихії, Держачись за руки (Фр.)].

пробухати, -хаю, -хаєш разг. просадить.
Пров ІІров, (реже) Провий.

.прбва (передняя часть судна) обл. нос [Пере-
їхали [партизани] Дніпро й попливли єри-
ками.. Швед сидів на прові (Янов.)] Дрі-
майте, якорі! Розрізуй хвилі, прово! Наш
прапор угорі Сіяє пурпурово (Рил.)].

проваджений см. проваджуваний.

провадження ведение, проведение; соверше-
ние; произвбдство; ~ня робіт прове-
дение раббт, произвбдство раббт. Ср. про-
вадити 1.

проваджуваний, (реже) проваджений ведб-
мий (редк.), проводймий; совершаеммй;
производймьій; проделнваемий [Перемога
радянської зброї, а також політика миру
і дружби між народами, твердо і неухиль-
но проваджувана Радянською державою,
підвищили міжнародний авторитет Радян-
ського Союзу, високо піднесли роль СРСР
у розв’язанні всіх міжнародних справ
(Літ. газ., 1946, II)]. Ср. провадити 1.

провадити, -джу, -диш 1) вестй, проводйть;
(осуществлять, делать — еще) совершать;
(вьтолнять — еще) производйть, разг. про-
дельївать [Століттями провадив український
народ уперту боротьбу за свою волю (Корн.)]
Будівництво нових населених пунктів бу-
демо провадити так, щоб кожне село і
кожне подвір’я були садом (Скляр.)] В
1878 році в Парижі відбувся конгрес пись-
менників, який провадив Віктор Гюго
(Тич.)] Велосипед промчав мимо грядки,
де провадив свої агрономічні досліди над
, гарбузами Пронька (Донч.)]] *-^ти гро-
шові операції совершать денеж-
ньіе операции, производйть денежньїе опе-
рации; ~ти дізнання см. дізнан-
ня; *-^ти переговори вестй пере-
говори [Гетьман провадив переговори з
московським царем (Риб.)];	2) разг.

говорйть; (словесно излагать что-нибудь —
еще) рассказьівать [— Ми — ковалі, —про-
вадила мама. — А коваль — до всякого
діла зугарен (Ільч.)] Біля канапки на
фотелі сидів молодий гарний панич і
провадив якісь дотепні речі (Л. Укр.)]',
~тн далі продолжать [говорить] [Я
схилив голову, а друг мій провадив да-
лі: — Те ймення будуть знати всі люди
колись (Л. Укр.)]; ~ти мову, роз-
мову и т. п. вести речь, разговбр и т. п.
[Кали вони зустрілися втретє — Стась і
Оля — Стась. почував себе далеко певніше
і розмову провадив не хапаючись (Гур.)];
^ти своє разг. продолжать своє; (на-
стойчиво говорить одно и то же) твердить
своє [Усі говорили, щось розказували, і
один другого не слухав, а провадив своє
(Н.-Лев.); Таки щось, здається, провадила
своє, як і дівкою була (Царв.)]*, таке
гидить! разг. прен. такбе мелет!, такбе
несет! [От який виріс, а ума не виніс: таке
провадить! (Барв.)]', 3) (служить путем
куда-нибудь) разг. вестй [Вена сиділа на
сходах, що провадили до малого причалу
(Л. Укр.)\ Вченій, просвіченій людині не
слід піклуватись худобою та борошном.
Наука, бачте, провадить зовсім не до
того, а деінде (Н.-Лев.)]; 4) (отправлять
к месту назначеная) обл. доставлять [Аж
з Рейну й Угорщини бочками провадили
рейнське і усякі напитки (Стор.)].

провадитися, -диться вестись, проводиться;
совершаться; производйться; продельїваться
[У колгоспах і радгоспах республіки тепер
провадиться велика робота по забезпеченню
дальшого зростання виробництва і заготі-
вель продуктів тваринництва (Рад. Укр.,
1959, VIII)', Підвезення боєприпасів і пально-
го провадилось, таким чином, в дуже важких
умовах (перекл. з Казакевича)', Годівля ху-
доби, доїння корів провадяться у певні
години (Рад. Укр., 1951, VIII)]. Ср. прова-
дити 1.

провал, -лу провал [3 чорних провалів вікон
нових корпусів виривалися найрізнома-
нітніші звуки праці (Коп.)', Ти йдеш доро-
гами землі, минаючи круті провали (Го-
лов.)\ Він почував, що в його житті ось
зараз утворилася порожнява, глибокий
провал (Донч.)\ Як провалилась на першому
екзамені, так і пішло відтоді... Самі прова-
ли! (Головко)', Хтось міцно тарабанить
у двері. «Невже поліція? Невже провал?»
(Ст.)]; г**л п а м’я т і перен. провал памя-
ти [Однаково — хоч пить, хоч вилить!
І потім — пам’яті провал, Неначе хтось
минуле виїв... (Рил.)].

проваландатися, -даюся, -даєшся разг. про-
валандаться [Цілу весну, як один час,
проваландався я з нею [дівчиною] (Мирн.)',
Я онде проваландався і знову до Севасто-
поля прибув (Куч.)].

провалений 1) проваленньїй; ср. провалювати;
2) провалйвшийся [І встає перед очима
руїна — чорна, як головешка, ніби од
печалі пригоріла. Посередині — провалений
дах (Лас.)]; ср. провалюватися 1; 3) редк.
ввалйвшийся [3 хати вже вирвані лутки
дверей і вікон, і вона, біла, дивиться на
світ проваленими страхітливими очима
(Довж.)].

провалина провал, (реже) провалина [Декотрі
[хатки] позлазили наниз, поховались між

купами каміння, попритулювались до про-
валин (Н.-Лев.)].

провалйти см. провалювати.

провалйтися см. провалюватися.

провалля прбпасть; (сильнеє) бездна; (про-
валившеєся место) провал; (глубокая, удли-
ненная рьітвинц — обьічно) овраг [Ви-
хор глянув у провалля, і в нього запаморо-
чилася голова (Куч.)', Ці слова роєм іскор*
обдали Лісовського, він за ними фізично^
відчув те провалля, іцо лягло між селяни-
ном і паном (Ст.)', Часом плавець потрап-
ляв у провалля між хвилями, ..і він кілька
хвилин не бачив маяка (Трубл.)’, Може,
чули ви, як позаторік весною я у неділю*
вранці опинивсь в проваллі попід греблею?
(Вовч.)]', стояти на краю ~ля“
стоять на краю пропасти.

провокувати, -лує раз$. пролаять.

провалювати, -люю, -люєш, провалйти, -ва-
лю, -валиш прям., перен. проваливать,
провалйть [Як співали [арф’янки], то й
долівку в гостиниці провалили — така?
сила народу набиралася їх дивитися!
(Мирн.)', Якась наволоч між дружинниками*
об’явилась, вислужується перед началь-
ством. Мало робітників не провалив, га-
дюка! (Шиян)]', ~лйти гблову разг.
провалйть гблову, раскройть гблову [— Я
тобі голову провалю кочергою, — крик-
нула Кайдашиха й погналась за МотреЮ”
(Н.-Лев.)]', ~ти пропозйцію, спра-
в у проваливать, провалйть предложение,
дело [Невже він провалить доручену
йому справу? (Донч.)].

провалюватися, -лююся, -люєшся, провалй-
тися, -валюся, -валишся 1) прям., перен.
проваливаться, провалйться [Стеля по-
чала провалюватись у кутку біля дверей*
(Цюпа)', Чоботи глибоко провалювались-
у пухнастий сніг (Донч. ', Нам зробилося
враз так соромно і так гидко. Провали-
тися б на цьому самому місці! (Смол.)',.
Вона заснула, провалилась у сон на діду-
севих руках (Янов.)', Рафальськии:.
Сьогодні ви склали нарешті іспит. Т а-
м а р а: На жаль... я знову провалилася
(Коч.)', Провалилися підступні розрахунки*
ворогів, які сподівалися, що наша країна
не зможе своїми силами справитися з після-
воєнними труднощами (Рад. Укр., 1951,
VIII)]', мов (немов, як, нена-
че, наче) крізь землю ~лйвся
как сквозь землю провалйлея [Мов крізь
землю провалився Той співець, утік од
лиха (Л. Укр.)]; 2) разг. проламливаться,
проломйться [Ударив кулаком у стіну, —
так стіна і провалилась (Рудч.)].

проваляти, -ляю, -ляєш спец, провалять.

провалятися, -ляюся, -ляєшся проваляться
[Три дні провалявся мій лисг, поки я
знов зібралась взятися за нього (Л. Укр.)*,
Яків., занедужав, зліг і провалявся щось
тижнів зо два (Мирн )].

провальсувати, -сую, -суєш разг. проваль-
ейровать.

провальцювати, -цюю, -цюєш техн. проваль-
цевать.
провальцьований техн. провальцованньш,
валькованими.

Прованс, -су Прованс.

провансалець, -льця провансалец.
провансаль, -лю кул. ^провансаль,
тіроваисальський провансальский [Її лице з
легеньким оливковим сутінкохМ показу-
вало її провансальський полуденний рід
(Н.-Лев.)].

прованський прованский; ~ка олія см.
олія.

провапнований спец, произвесткбванньїй.

провапнувати, -ную, -нуєш спец, произвест-
ковать.

провар, -ру техн. провар,
проварйти см. проварювати,
проварйтися см. проварюватися,
провартувати, -тую, -туєш продежурить.
проварювання проваривание, проварка.
проварювати, -рюю, -рюєш, проварйти, -варю,

-вариш 1) проваривать, проварйть [—Тя-
гніть-но трішки оцту! — поклавши всю
баранину в казан і трохи її в воді прова-
ривши, покрикував Козак Мамай (Тльч.)];

2) техн. проваривать, проварйть; 3) (толь-
ко соверш.: варить в течение определенного
времени) проварйть.

проварюватися, -рюється, проварйтися, -ва-
риться 1) провариваться, проварйться [Ці-
лу зиму він прожив з Євкою в одній хаті,
мов проварився у казані (Чорн.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) провариваться; проварива-
ться; ср. проварювати 1—2.

проведений 1) проведенньїй [Врешті мотуз, про-
ведений з шахти до дзвоника, заворушивсь,
і дзвоник дзеленькнув (Гр.)]; 2) проведен-
ими; произведеннмй; проделаннмй [Свіжий
вітер дув назустріч нашому кораблю, коли
ми поверталися з добре проведеної опе-
рації (Ткач)]; 3) проведенньїй [Дні, про-
ведені Щорсом у визволеному Києві, були
для нього днями надзвичайно напруженої
й дуже складної роботи (Скляр.)]; 4) про-
веденньїй. Ср. проводити2 1—4.

ліроведепня 1) проведение, проводка; 2) прове-
дение; произведение [Підготовка і проведення
студійних телевізійних передач має свою
специфіку (Наука і життя, 1958,11)]; ~ия
в життя проведение в жизнь [Перемога
соціалізму і проведення в життя куль-
турної революції докорінно перетворили
обличчя українського народу (Рад. Укр.,
1954, /)]; 3) проведение. Ср. проводити2
і—3.

<іровезтй см. провозити.

провентилювати, -люю, -люєш провентплй-
ровать, [Підводний човен., виплив на п’ят-
надцять хвилин, щоб провентилювати при-
міщення та набрати чистого повітря
(Трубл.)].,
провентильований провентилйрованньтй.

проверещати, -щу, -щйш разг. проверещать,
проверезжать; (о пронзительном и визгли-
вом крике — еще) провизжать.

провернений1, провернутий провернутий. Ср.
провертати.

провернений2 см. проверчений.

провернути1 см. провертати.

провернути2 см. провірчувати.	І

провернутий1 см. провернений1.
провернутий2 см. проверчений,
провертати, -таю, -таєш, провернути, -вер-
ну, -вернеш перен. разг. провертмвать,
провернуть [Крикун: ..Ви розумієте,
коли б це [побачити командуючого фрон-
том] пощастило мені зараз провернути.
Ви розумієте, яка була б стаття! (Корн.)].

провертіти см. провірчувати.

проверчений, разг. редк. провернений, про-
вернутий провйнченньїй; провернутий,
проверченньїй; п рос верл енний; пробурав-
л енний [Під липою, над самим джерелом,
стояв чотиригранний камінь з проверче-
ною всередині дірою (Фр.)]. Ср. провір-
чувати.

провесінь см. провесна.

провсслувати, -лую, -луєш прогрестй [вес-
лом].

провесна, (реже) провесінь, -пі ранняя весна
[Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє
перший ряст і цвітуть проліски та сон-
трава (Л. Укр.); Стояла вже провесінь.
Сніг давно станув під ясними променями
південного сонця (Смол.); Запахло фіал-
ковим ароматом провесни життя, знову
свіжою, незбляклою і бурхливою поста-
вала юність (Козач.)].

провеснянйй ранневесенний [Ліг крізь степи
у далеч, мовби до самого сонця, талий
провесняний шлях (Гонч.)].

провести1 см. проводжати.
провестй2 см. проводити2,
провечеряти, -ряю, -ряєш проужинать.
провештатися, -таюся, -таєшся фам. пробол-
таться, прослоняться, прошататься; (среди
толпьі) протолкаться; (с более сильньїм
оттенком неодобрения) прошляться, протас-
каться [Тихович провештався по селу до
рання (Коцюб.)].

провйдець, -дця уст. провйдец [У кожного
народу є свої співці-провидці (Тич.)].

прсвйдиця уст. провйдица.

провйдіння книжн. провйдение.

провидіння рел. провидение.

провйдіти, -джу, -диш книжн. провйдеть,
предвйдеть [Твердий більшовик, ти про-
видів майбутнє, Ти творчість і мир про-
славляв (Рил.)].

провйна вина; (только о действии, нарушаю-
щем нормьі, правила поведения — еіце) про-
ступок, разг. провййность [В дівчинки
ворухнулось якесь підсвідоме почуття про-
вини перед покійною матір’ю (Донч.); У
тих випадках, коли член партії вчинив
провини, які караються в судовому по-
рядку, він виключається з партії з повідом-
ленням про провину адміністративним і
судовим властям (Статут КПРС)]; взя-
ти (прийняти, перейняти) на
себе **>ну принять на себя вину; не
за всяку ~ну кйєм у спйну
погов. не всякеє льїко в строку; стави-
ти в (за) ну ставить в вину, вменять
в вину.

провинений редк. провинившийся [Зігнутий,
нещасний, як провинений школяр, сів
Аврум долі, прихилившись до стіни (Вас.)].

провішйти, -ню, -нйш (кому) разг. прови-
нйться (перед кем) [Що я тобі провинив?
За що ти хочеш мене віку збавити? (Фр.)].
провинитися, -нюся, -нйшся провин йться

[— Що я зробив кому? в чім провинився?—
шептав він гарячими устами (Мирн.)],
провинний разг. 1) провинившийся [Перека-
зували.., що на провинний полк чекає десь
спереду дивізія, яка має арештувати його
й виконати присуд (Вас.)]; 2) разг. вицбв-
ньій; виноватьій [Конячина і собака понури-
ли голови і з провинним виглядом попря-
мували до воріт (перекл. з Чехова)].

провинник разг. винбвник [Через кілька
день голова половив усіх провинників і
посадив на день у холодну (Н.-Лев.)].

провйнницЯ' разг. винбвница.

провйнвість, -ності 1) провйнность [Мати —
всюди мати. Вона вже простила недавню
синову провинність, вона зовсім забула
про неї (Мирн.)]; 2) разг. винбвность;
виноватость.

провинно нар. редк. виновато [Той провинно
глянув на Гонтаря і тільки важко зітхнув
(Баги)].

провис, -су спец, провес.

провисання провисание, спец, провес.

провисати, -сає, провйснути, -не провисать,
провиснуть [На середньому вагоні провиса-
ло червоне полотнище з білими літерами
(Панч); Над селом провисала тиха і тепла
ніч (Ірч.)].

провисаючий провисающий.
провйснути см. провисати,
провйти, -вйю, -виєш провіять,
провищати, -щу, -щйш провизжать.
провіант, -ту уст. провиант [Мазепа зобов’я-
зався постачати шведам на Україні хліб
та інший провіант (Іст. Укр. РСР)].

провіантський уст. провиантский.

провівати, -ває, провіяти, -віє продувать,
продуть [Ти все питала, все шукала, Де
ті вітри і звідки дмуть, Що того літа про-
вівали Синам-солдатам трудну путь (Ус.);
В сінях камениці було холодно, прові-
вало (Ф/>.)].

провід1 , -воду 1) (металлический проводнйк,
проволока) прбвод [Телефоніст, тримаючись
рукою за провід, проповз назад до села
шукати обрив (Трубл.); Проводи йшли
поза трубою водопроводу по стіні (Гонч.)];
вйкликати на спец, визвать
на прбвод [Черниша викликали на про-
від (Гонч.)]; прямий ~ д спец, пря-
мбй прбвод; 2) *^-д для насіння
с.-х. семяпровбд.

провід2, -воду (нап равляющая деятельность
кого-нибудь) руковбдство, предводйтель-
ство, торж. водйтельство, уст. руководй-
тельство [Зростали нові комсомольські
кадри з активістів, зміцнився партійний
провід колгоспу (Ле); Залишені без про-
воду, улани розімкнулися купками (Кач.)];
п і д вводом, редк. за*** водом нод руко-
вбдством, торж. под водйтельством, уст.
под руководительством; (с оттенком на-
чальствования — егце) под предводйтельст-
вом [У дружбі з російським та іншими
народами нашої великої Батьківщини, під
проводом Комуністичної партії, україн-

ський народ успішно здійснює будівництво
комуністичного суспільства (Рад. Укр.,
1953, XII); Будем домолочувать, ворога
докінчувать, За проводом партії всі гвин-
ти загвинчувать, В праці, в науці кому-
нізм увінчувать (Тич.); В головному еше-
лоні, під проводом командира полку, йшов
наш ескадрон (Кач.)].

провідати см. провідувати.

провідатися, -даюся, -даєшся разг. прове-
дать [Однак як ми не таїлись од матері, а
вона таки провідалась про наш гріх
(Стор.)].

провіденціалізм, -му филос. провидепциалйзм.
провіденціальний филос. провиденциальньїй.
провідини, -дин разг. посещение; приходи-
ти на ^нндо кого [приходйть] наво-
щать кого, проведьівать когб [До батьків
приходив тільки в гості, на провідини
(Коп.)].

провідмінювати, -нюю, -шоєш и провідмі-
няти, -няю, -няєш грам. просклонять
(о сущ.); проспрягать (о глаголе).

провідний спец, проводнбй; ***ний з в’я з б к
проводная связь.

провіднйй1 1) (основной) ведущий; (направ-
ляющий — еще) руководящий [Тема єд-
нання і дружби народів СРСР стала однією
з провідних тем радянської літератури,
в тому числі й української (Іст. укр. літ.);
Завдання підвищення кількості і якості
білка в зерні кукурудзи — провідної кор-
мової культури — хвилює всіх колгоспни-
ків (Колг. Укр., 1959, 4); Тільки в міру
того, як більшовизм переборював меншо-
визм в його організаційних і ідеологічних
формах, він ріс і зміцнювався^як справжня
провідна партія (Сталін)]; ***ні вкл-
з і в к й руководящие указания; ~ па
ідея руководящая идея; ~ на роль
ведущая роль [В революційній визвольній
боротьбі проти царизму і кріпосництва,
яка розгорнулася в Росії в XIX столітті,
провідну роль відігравав великий росій-
ський народ (Тези про 300-річчя)]; 2) (ука-
зьівающий путь) путевбдньїй, уст. путево-
дйтельнмй; *** на зоря (зірка) путе-
вбдная звезда [Зоря сіяє провідна На обрії
ясному, Серця запалює вона, Вона ламає
втому (Рил.); Могутній Радянський Союз
є для трудящих світу провідною зіркою
в їх боротьбі за щасливе майбутнє (Рад.
Укр., 1951, VIII)]; ~ на нитка путе-
вбдная нить.

провіднйй2 физ. проводящий.

провіднйй3: **» ний т й ж д е н ь церк. Фо-
мина неделя.

провідник1, -ка 1) проводнйк, провожатьій
(сущ.), уст. путеводйтель [Сень прекрасно
знав місцевість, міг бути добрим провід-
ником (Шиян)]; 2) ж.-д. проводнйк [Про-
відник відчинив йому купе (Собко)].

провідник2, -ка 1) физ. проводнйк [Вода
далеко кращий провідник звуку, ніж по-
вітря (Трубл.)]; ***к тепла проводнйк
тепла; 2) (перен,: посредник, передатчик
при распространении чего-нибудь) провод-
нйк [Комсомольські організації повинні
бути на ділі активними провідниками пар-
тійних директив в усіх галузях соціалі-
стичного будівництва (Статут КПРС}].

провідниковий спец, проводникбвьій; ~ві
матеріали цроводникбвьіе материа-
льі.

провідниця 1) проводи йца; провожатая; пу-
теводйтельница [Ой дай мені провідничка—
рідного братика, ой дай мені провідницю—
хоть сестрицю (Метл.)]', 2) проводийца
[Катя провідниця — У вагоні чисто (Во-
ронько)]. Ср. провідник1 1—2.

провідпйцькип разг. проводника (род. п. от
проводнйк).

провідність, -ності физ. проводймость [Елек-
тричні властивості напівпровідників ха-
рактеризуються не лише механізмом чи
типом провідності (електронна чи «дірко-
ва»), а й концентрацією в них електронів
або «дірок» (Наука і життя, 1958, 2)].

провідувати, -дую, -дуєш, провідати, -даю,
-даєш 1) навещать, навестйть, разг. про-
ведьівать, проведать [Опріч дівчат, при-
ходили провідувати Оксану і жінки, і
молодиці (Квітка)*, Ми йдемо провідати
кобзаря в його рідній хаті (Вологи.)]',
2) (узнавать случайно о чем-нибудь) разг.
провбдьівать, проведать; (путем расспро-
сов — еще) вьіведьівать, вмведать [Він не
брався до діла просто, ..але колесив,
крутився, нюхав, провідував через десяті
руки (Фр.)*, М о т р о н а: Ні, кумо, ма-
буть, що вони ще й не одно лихо нишком
коять, та не все мені удається провідати
(фр.)].

провідчик спец, провбдчик.

провіз, -возу провоз.

провізійний провизибнньїй. *

провізія провизия [Щодня на парашутах нам
скидали боєприпаси, провізію, газети і
листи (Бора.)].

провізшій провознбй [Переведення руху по-
їздів на електричну тягу дає можливість
різко збільшити провізну і пропускну
спроможність залізничних ліній (Матер.
XX з. КПРС)].

провізор, -ра провйзор [Ось і вікно аптеки.
Маленьке приміщення. Провізор — жінка
(Янов.)].

провізорний книжн. провизбрнмй; г^ні б р-
г а н и биол. провизорнке органи; ~на
оцінка провизбрная оценка; ~не р і-
ш е н н я провизбрное решение.

провізорський провизорский.

провійнути, -не повеять [Гадки і в неї схиб-
нулися... «А справді?..»—І неначе вітер
провійнув в її серці (Мйрн.)].

провікувати, -кую, -куєш разг. прожйть
жизнь.

провінціал уст., разг. прен. провинциал [Це
тільки в нашому обивательському містечку
люди такі провінціали, що за їх поняттям
професора викликають тільки у смертель-
них випадках (Вільде)].

провінціалізм, -му 1) провинциалйзм [Різко
виступаючи прати хуторянства, провін-
ціалізму, «маніловської ідеалізації» життя
в окремих творах української літератури,
..Драгоманов закликав українських пись-

менників іти по шляху ..реалізму
(Рад. літер., 1958, 5)]; 2) лингв. провин-
циалйзм [Франко в «Лисі Микиті» ще
більше позбувався вузьких провінціаліз-
мів, незважаючи на те, що поема відобра-
жає західноукраїнське життя (Мовозн.,
1955, XIII)].

провінціалка уст., разг. прен. провинциалка
[Провінціалка до римлянки: Що
саме сталось? Я не роздивилась (Л. Укр.)*,
На людський поговір, на осуд суспільства
вона нітрошки не вважала, бо ставила себе
без міри вище од усіх провінціалок і в
вічі сміялася з їх забобонів (Н.-Лев.)].

провінціал ьний, (реже) провінційний уст.*
перен. прен. провинциальнмй [Трудне жит-
тя і сумна доля були в старої провінціаль-
ної актриси (Смол.)*, Щепкін, який до
дрібниць знав провінціальне життя, зро-
зумів і розкрив Гоголя, як ніхто (Іван.)*,
Молодше, сповнене політичним шумуван-
ням громадянство безжалісно розтоптува-
ло й ховало його {Плачинди] провінційні
скам’янілі ідеали (Ст.)].

провінціальність, -ності прен. провинциаль-
ность [Треба сказати, що й Шевченка.,
не дуже-то полюбляли жовто-блакитні за-
проданці, накидаючи йому вузькість, про-
вінціальність (Рил.)].

провінціал ьщина разг. прен. провинциал ь-
щина [Г е н н а д і й: ..За цим письмен-
ником — молодість, сила, талант, досвід
європейських літератур.. Це не провін-
ціальщина! (Сміл.)].

провінційний см. провінціальний.

провінція провйнция [Ольвія [на початку
III ст. н. е.] була адміністративно відне-
сена до складу найближчої до міста рим-
ської провінції Нижньої Мезії (на терито-
рії нинішньої Румунії) (Нар. стар. іст.
УРСР)*, Члени революційних гуртків ку-
пували твори Маркса для розповсюдження
їх в далеких від Петербурга містах, в про-
вінції (Наука і життя, 1957, 4)', Арка-
дій: ..Тут душно. Хіба можна розворуши-
ти сонне болото? Важко в провінції, Лідо,
серед цих обмежених кустарів (Корн.)].

провірений редк. проверенньїй; испштанньїй
[Пдуть снайпери, стрільці орлинозорі,
Рушниць провірені майстри (Бажан)]. Ср.
про вірити и см. еще перевірений.

провірити см. провіряти.

провірчувати, -чую, -чуєш, провертіти, -вер-
чу, -вертиш и разг. редк. провернути, -вер-
ну, -вернеш провинчивать, провинтйть,
разг. провертквать, провернуть, провер-
теть; (сеерлом — еще) сверлйть, просвер-
ливать, просверлйть; (буравом — еще) бу-
равить, пробуравливать, пробуравить [Доб-
ре працювали комсомольці. Андрій Дуб-
ченко припасовував кільця сальника.
Арон провірчував дірки (Бойч.)* Провер-
тіли в каменюці дірку, насипали туди яко-
гось жовтого порошку і простигли довгий
шнур (Донч.)].

провіряти, -ряю, -ряєш, провірити, -рю,
-риш редк. проверять, проверить; (на опи-
те— еще) испштмвать, испьітать [Мені я;
треба все збагнути, все провірити, а для
того треба все пригадати (Л. Укр.)]. См,
еще перевіряти.

провісити см. провішувати1.

провісний предвещающий, уст, предвестньїй.
провісник 1) предсказатель; предвестник;

провозвестник; предвозвестник [В природі
існує чимало тварин, а також рослин —
провісників змін погоди (Наука і життя,
1956, 7)', В життя увійшли і утвердились
провісники світлого майбутнього — брига-
ди комуністичної праці (Рад. Укр., 1959,
Г)1; 2) провозвестник; перен. глашатай
[Народ звик слухати кобзарів, цих про-
вісників правди (Ле)]. Ср. провіщати 1—2.
провісниця 1) предсказательница; предвест-
ница; провозвестница; предвозвестница [Я
вірю в ті чари, я вірю в ту силу, Бо серцем
я їх почуваю, Провісницю чар тих, фан-
тазію милу, Від щирого серця вітаю...
(Л. Укр.)]*, 2) провозвестница; перен. гла-
шатай [Розкладу буржуазної літератури
протистоїть високий гуманістичний пафос
радянської літератури, яка є провісницею
нової, комуністичної моралі людства (Іст.
укр. літ.)]. Ср. провіщати 1—2.

провістйти см, провіщати.

провість, -ті позз. предвестие; (примета —
еще) предзнаменование [Кассандра:
Так ти скажи мені по правді, брате, ^яку
ти провість по пташках побачив? (Л. Укр.)',
Молодий, усіх я запевняв, ..Що осіннє
прив’ядання трав І кружляння голубих
сніжинок — Лиш весняних трав перед-
чуття, Тільки провість ясних вод весня-
них... (Рил.)].

провітамін, -ну биол, провитамйн [В шкірі
тварин є особливий провітамін, з якого
під впливом ультрафіолетових променів
сонця (або кварцової лампи) утворюється
вітамін «Д» (Наука і життя, 1956, 12)].
провітрений проветреннкй; просвеженннй

[В такій чистій, ясній, просторій, про-
вітреній залі., якось їсться смачніше
і більше (Вас.)]. Ср. провітрювати.

провітрити см. провітрювати,
провітритися см. провітрюватися,
провітрюваний проветриваемьій [Очищене на-
сіння зберігають в сухому, добре провіт-
рюваному приміщенні (Колг. вироби, ен-
цикл.)].

провітрювання проветривание [Ущільнення
грунту усуне зайве провітрювання зора-
ного шару і сприятиме збереженню вологи
(Колг. село, 1954, VII)].

провітрювати, -рюю, -рюєш, провітрити,
-рю, -риш проветривать, проветрить, разг.
просвежйть (только соверш.) [Викинула
стара одіж провітрювати, а з рукава доч-
чиного кожуха червоніє щось, — хустка!
{Головко)', Виявилося, що весь човен отрує-
но випарами бензину. Треба негайно ви-
пливти і провітрити підводного човна
(Куч.)', Свіжа ніч, міцний чай зовсім про-
вітрили паничів (Н.-Лев.)].

провітрюватися, -рююся, -рюєшся, провітри-
тися, -рюся, -ришся 1) проветриваться,
проветриться, разг. просвежйться (только
соверш. ) [На балконах і на підвіконнях.,
звисають де-не-де килимки, провітрюється

одяг (Шиян)', Вигода від роздільного зби-
рання ще й та, що хліб у валках добре
провітрюється і швидко підсихає (Колг.
Укр. 1957, 7); Підіть, кажуть, пройдіться
трохи, провітріться, на ставку покупай-
тесь!.. (Вишня)]', 2) страд. з. (несоверш.)
проветриваться [Підвал провітрювався за
допомогою двох люків (Колг. Укр., 1958,
б)і- ,

провішити см. провішувати^,
провішування геод, провешивание.
провішувати1, -шую, -шуєш, провісити, -ві-
шу, -вісиш провешивать, провесить.

провішувати2, -шую, -шуєш, провішити,
-іиу, -шйш геод. провешивать, прове-
шить.

провіщання 1) предсказьівание, предсказание;
предвещание; предрекание; провозвещение,
провозвестие; предвозвещение; 2) возвеще-
ние; провозвещение, провозвестие. Ср.
провіщати 1—2.

провіщати, тщаю, -щаєш, провістйти, -віщу,
-вістйш 1) (заранее, наперед говорить о
том, что будеш) предсказьівать, предска-
зать, книжн. предвещать (только несо-
верш.), предрекать, предречь, торж. про-
возвещать, провозвестйть, уст. предвоз-
вещать, предвозвестйть [Радіїцев був вели-
ким патріотом, він глибоко вірив у могутні
сили, російського народу і провіщав
йому, велике майбутнє (1ст. Укр. РСР)',
В своїх кращих віршах початку 20-х ро-
ків Павло Тичина 'зумів неповторно
передати твердість залізної ходи нашої
революції, поетично провістити її майбут-
ній індустріальний розмах (Нович.)\ Зоря
світанкова і небо., провіщали погожий,
сонячний день (Цюпа)]', 2) (об'ьявлять, со-
общать что-нибудь, давать знать о чем-
. нибудь) книжн. возвещать, возвестйть,
торж. нровозвещать, провозвестйть, уст.
позз. гласйтй (только несоверш.) [«Вічно
з братами у цраці й бою, Разом від роду
до роду!» Так провіщає нам правду свою
Воля народу! (Рил.)', Сухий брязкіт зброї
провіщав, що вороги зійшлися., в остан-
ньому смертельному двобої (Кач.)', Сорок
років тому громовий залп «Аврори» про-
вістив початок нової ери в історії людства—
ери соціалізму (Мист., 1957, 5)],

провіщений 1) предсказанньїй; предреченньїй;
провозвещенньїй; предвозвеп^енньїй [Настав
провіщений Леніним новин період все-
світньої історії, коли народи Сходу беруть
активну участь у вирішенні долі всього
світу (Матер. XX з. КПРС)]', 2) возвещен-
ньій; провозвещенньїй. Ср. провіщати 1—2.
провіщення 1) предсказание; провозвещение,
провозвестие; предвозвещение [Вірою в
соціалістичне майбутнє, в його людяність
і справедливість перейняті поетичні прові-
щення Тичини (Нович.)]', 2) возвещепие;
провозвещение, провозвестие. Ср. прові-
щати 1—2.

провіщо нар. зачем, для чегб; навіщо і
<^що разг. [неизвестно] зачем и для чегб
ч [—Потурати йому,— заклекотіли які замож-
ні,— щоб то своє віддати навіщо і провіщо,
а далі й ходи за своїм добром (Квітка)].
провіювати, -впою, -віюєш, провіяти, -вію,
-вієш с.-х. провеивать, провевать, провеять
[Тоді молотили хліб ціпами, зерно провію-
вали лопатами (Кроп.); — А що тут мірку-
вать? Не полінуйсь провіять [горох], —
Сказала Хівря тут, — в мішечки позсипай
(Г.-Арт.)].

провіюватися, -віюється, провіятися, -віє-
ться с.-х. 1) провеиваться, провеваться, про-
веяться; 2) страд. з. (несоверш,) провеи-
ваться, провеваться.

провіяти1 см. провівати.
провіяти2 см. провіювати.
провіятися1 см. провіюватися,
провіятися2, -віюся, -вієшся разг. 1) про-
вітриться [П а с т у х: ..Оце сьогодні
випущу все бидло, нехай провіється
(Л. У«р.)]‘, 2) (провести некоторое время в
скитаниях, странствованиях) проблуждать,
фам. протолкаїься, прошляться [—Отак ці-
лий вік провіється [Власов]! — блякнувши
у сторону, подумав він (Мирн.)].

прововтузитися, -тужуся, -тузпшся разг. про-
возиться.

проводар см. проводир.

проводжання провожание.

проводжати, -джаю, -джаєш и проводити,
-джу, -дині, провестй, -веду, -ведеш прово-
жать, проводить [Проводжали до станції—
їде ж у Кремль ланкова (Піп.);
Проводжає сина мати захищати рідний
край (Сос.); Зіна провела Анатолія до самої
шахти (Гур.); — Се ти, Карпику? — об-
зиваюсь до його. — Іди лиш та проведи
од собак (Мирн.); Над Атлантичним океа-
ном Нас проводжала чорна африканська
піч (Дмитр.); Тамара проводжала його
заслізненими очима (Хижн.);"— Ач, гладу-
ха, — трясе салом, розносить поговір! —
проводить вона ковалиху неприязною дум-
кою (Коцюб.); Сумними лавами ішли ми
за труною, Сумними співами його [Леніна]
ми провели... (Рил.)].

проводжатий, -того сущ. провожатьій [С п а р-
т а к: Для тебе теж потрібен проводжа-
тий? (Дмитр.)].

проводжаючий 1) прич. провожающий [Го-
стрим оком окинула вона проводжаючих
її вартових (Фр.)]; 2) (род. проводжаючого)
сущ. провожающий [На пероні тьмяно
миготіли ліхтарі, під ними метушились
пасажири і проводжаючі з парасольками
(Десн.)].

проводження 1) проведение; (через что-
нибудь — еще) провбд, проводка, уст. про-
вождение; 2) проведение; произвбдство,
произведепие; 3) проведение, уст. провож-
дение; ~ня часу времяпрепровожде-
ііие, времяпровождение, препровождение
времени. Ср. проводити2 1—3.

провбджуваний1 провожаемьій [Старий.,
вклонився мовчки і, крекчучи, почвалав
городами, проводжуваний невідступним по-
глядом .Кобзаря (Жур.)]. Ср. проводжати.

проводжуваний2 1) проводймьій; 2) прово-
дймьій; производймьій; продельїваемьій
[Тт. Єгоров і Попов прагнули до обмеження
централізму з трохи більшою переко-
наністю, незалежно від їх власної або

проводжуваної ними кандидатури (Ленін)],
Ср. проводити2 1—2.

проводи (род. проводів и провід) 1) прбводьі,
провожание (ед. ч.) [Тронько і Микита, підхо-
пивши ланкового під руки, влаштували йому
урочисті і шумні проводи (Ряб.); Як дивно,
надзвичайно тремтів його голос .. Невже
сі проводи — тільки так, марне залицяння,
та й годі?.. (Л. Укр.)]; далекі ~ди —
зайві сльози погов. дальние прово-
дьі — лйшние слезьт [Прострволоса, збен-
тежена мати вихопилася за ними аж у
двір. Хотіла до машини йти, ледве її зу-
пинила Таня.. Далекі проводи, мовляв,
зайві сльози (Ряб.)]; 2) зтн. радуница
(ед. ч.), обл. проводи; красная горка (ед. ч.)
[Микола: ..Сьогодні скажу своєму бать-
кові, щоб побалакав з твоїм, а після провід
і поженимося (Тоб.); Оце було як при-
йдуть на проводи на громадський обід, то
так наслухаєшся всього, що й госпо-
ди! {Н.-Лев.)].

проводир, -ря, (реже) проводар, -ря»
проводар, -ря 1) предводйтель, торж.
глава; (вождь уст. — еще) водйтель [За
проводиря тут у нас [на селі] править
Уляна... Вона головний організатор, про-
водир і радник (Вишня); Вона як вірна
тінь пішла за тим, Хто був проводарем
«Італії нещасній» (Л. Укр.); І поведе нас
мудрий проводир [Ленін] В похід за щастя,
за свободу й мир! (Бажан)]; 2) (сопрово-
ждающий для указания пути в незнакомой
местности) проводнйк, провожатьій (сущ.),
уст. путеводйтель [На містку ждуть прово-
дирі по горах (Н.-Лев.); Де є камінь такий
на шляху, щоб на нього не’збили ми ноги?
Чи бував нам проводар такий, щоб не
вів манівцем, без дороги? (Л. Укр.)];
3) (зачинщик) главарь, разг. коновод.

проводирка предводйтельница.
проводити1 см. проводжати.
проводити2, -джу, -дпш, провестй, -веду»

-ведеш 1) проводить, провестй [Плоти
стояли один в один до самої затоки, звідки
катери проводили їх по одному попід мо-
стом (Десн.); Він добре знав місцевість
і провів наших бійців через болото (П1иян)\
О. Ананій прислухався, наморщив чоло,
потім провів нігтем глибокий слід на відозві
(Панч); Оксень болісно стогне., і слабими
руками проводить по обличчю (Цюпа);
Комуністична партія Радянського Союзу
провела робітничий клас і трудове се-
лянство через вогонь трьох революцій,
створивши першу в світі державу робіт-
ників і селян (Вітчизна, 1956, 1)]; 2) (де-
лать что, осуществлять что, занимать-
ся чем) проводйть, провестй; (вьтолнять—
еще) производйть, произвестй, разг. продельї-
вать, проделать [Проводячи комуністичне
будівництво, радянський народ впевнено
дивиться у майбутнє (Рад. Укр., 1951,
IV); Сніг густо вкрив землю, і це дозво-
лило проводити операцію безшумно і швид-
ко (Верш.); Перед початком гастролей
колектив театру провів творчу зустріч з
глядачами (Рад. Укр., 1951, VIII); О к с а-
н а: А тепер, дівчата, ми ревізію прове*
демо по-своєму (Волош.)]; ~ти, ~тй в
життя проводить, провестй в жизнь
[0 г н є в: Чекаю на запитання. Г о р-
л о в: А чого ж чекати? Розкажи, чому
оперативний план не провів у життя?
(Корн.)]; ~ти, ~ тй телефон, елек-
трику проводить, провестй теле-
фон, злектричество [А тепер Таїса Гро-
на — інженер — Розкаже молодим дівча-
там, Де буде лампа, де плафон, Куди про-
вести телефон (Заб.)]; см. еще провадити 1;
3) (находиться какое-нибудь время где-
нибудь) проводйть, провестй [Усі вечори
Костомаров звичайно проводив у Аліни
(Іван.)', Літо я все-таки думаю дома
провести (Л. Укр.)]; ти, ~ тй час
проводить, провестй время; 4) (только
соверш.^ перен.: обмануть, перехитрить)
разг. провестй [Нас не провести, не вмо-
лити. Ми віримо лише у те, Що від фа-
шистів сві г звільнити — Це наше завдання
святе (Воскр.)]; 5) (только несоверш.) физ.
проводйть; 0^ ти коня спец. про-
хаживать лбшадь.

проводка проводка [В середині липня кора-
бель вийде за полярне коло і забезпечува-
тиме проводку суден (Веч. Київ, 1957, V);
З парового млина візьмемо енергію, зро-
бимо проводку і будемо дивитися кіно
(Шиян)', На підставі всіх зазначених у звіті
витрат і підтверджуючих документів облі-
ковець робить по «Прибутково-видатко-
вій книзі комірника» відповідні проводки
у видатковій частині (Колг. Укр.,1958, 11)].

провозити, -вожу, -возиш, провезти, -зу,
-зеш провозйть, провезтй [Сідай на мій
віз, я тебе провезу до мого двора, що ніхто
й не побачить (Квітка)', Пройдем вперед і
провезем гармати Між молодим, колючим
СОСНЯКОхМ (Шп.)].

провозйти, -вожу, -возиш провозйть [Теп-
лушко, фарбована в біле, Ти скільки під
вибухів гук Людей на землі провозила,
Кохань, і прощань, і розлук? (Мал.)].
провозитися, -возиться страд. з. провозйться

[Вони [удільні князі] ..збирали на свою
користь мито з товарів, що провозилися
через їх князівства (Іст. Укр. РСР)].
провозитися, -вожуся, -возишся провозйться
[Повернувся її чоловік від Збруча на кова-
ній бричці й до самого ранку провозився
за хатою, закопуючи награбоване добро
(Цюпа)].

провозоспроможність, -ності ж.-д. провозо-
спосббность.

провойбвувати, -йбвую, -йовуєш, провоюва-
ти, -воюю, -воюєш 1) (издерживать на ве-
дение войньї и перен.) разг. провоевьівать,
провосвать [— Еге, парубче! — набрався
врешті хоробрості старий. — Провоював ти
свою дівку. Заміж вийшла Уляна (Збан.)];
2) (только соверш.: провести некоторое
время воюя) провоевать [Три роки про-
воював [Остап] день у день (Головко)].

провокатор, -ра провокатор [Він [Ленін]
закликав комуністичні партії посилити
пильність, уміти вести боротьбу з провока-
торами (Віогр. Леніна)]', <^ри війни
провокатори войнй.

провокаторка провокатор (о женщине), разг.
провокаторша [Вже двічі до них підсилали?
німкень з Ельзасу, але обидва рази про-
вокаторки, які показували себе францужен-
ками, не змогли гру довести до кінця, —
їх розшифровували (Янов.)].

провокаторський провокаторский.

провокаційний 1) провокацибнньїй [Та ще
хтось пустив провокаційну чутку, ніби по-
падя у великий піст їла скоромне (Довж.)]'г
2) провокацибнньїй; ~ ні посіви с.-х.
провокацибнньїе посевм. Ср. провокація
1 — 2.

провокаційно нар. провокацибнно.

провокація 1) провокация [Провокація —
випробуваний засіб контрреволюції (Ста-
лін)', Чи ви повірили, ЩО справді злодій
перед вами?! Та голову на одруб даю, що-
це чиста провокація! (Головко)]; 2) мед.,
с.-х. провокация [Особливо добрі результа-
ти щодо провокації проростання бур'яні»
рано навесні одержано при повторному
лущенні стерні лущильником з полицями
(Колг. Укр., 1957, 7)].

пропонований провоцйрованньїй.

провокування провоцйрование [Американські
імперіалісти в період між двома світовими
війнами були зайняті тільки справами
війни — готуванням та провокуванням но-
вого світового конфлікту (Смол.)].

провокувати, -кую, -куєш 1) провоцйровать
[Цей мерзотник доти провокував Загай-
чика, доти щупав його з усіх боків, поки
не нащупав слабкого місця (Вільде); Цен-
тральна рада зайняла ворожу позицію до
Радянської Росії і почала провокувати
війну з нею (Вісник АН УРСР, 1957, 12)];
2) мед., с.-х. провоцйровать.

провокуватися, -кується страд. з. 1) прово-
цйроваться; 2) провоцйроваться. Ср. про-
вокувати 1—2.

провокуючий провоцйруюіций [Наявність у
двох близьких мовах слів однакового зву-
чання при різності значень, відтінків, вжи-
ваності їх є провокуючим моментом у ро*
боті перекладача (Кундз.)].

проволікати, -каю, -каєш, проволокти, -лочуг
-лочеш и проволочйтн, -лочу, -лбчпш про-
волакивать, проволочить, проволбчь (разг.),
протаскивать, протащйть [І в цю хвилину
паровоз, важко чахкаючи, проволік ми-
мо нас ешелон з будівельними матеріа-
лами (Смол.)].

проволікатися, -каюся, -каєшся, проволок-
тйся, -лочуся, -лочешся и проволочйтися,
-лочуся, -лбчишся проволакиваться, про-
волочйться, проволочися (разг.), протас-
киваться, протащйться [Не пускаючи ремн»
з рук, він проволікся кілька кроків по»
гальці, поки упряжка не спинилася (перекл.
з Сьомушкіна)].

про воловодити, -джу, -диш разг. проканите-
лить.

проволоводитися, -джуся, -дишся разг. про-
канителиться.

проволок, -ку обл. замедление; з ~ком с за-
медлением; с расстанбвкой [— Я? — ска-
зав він вкінці з проволоком (Фр.)]. '

проволока разг. проволбчка [— Служба про-
волоки не терпить! — в розпуці скрикнула
Целя (Фр.)].	. х

проволокти см. проволікати.

яірово локтйся см. проволікатися.

•проволочйти1 см. проволікати.

проволочити2, -лочу, -лбчиш с.-х. проборо-
нйть, пройороновать.

яіроволочйтися 1 см. проволікатися.

-проволочйтися 2, -лочуся, -лбчишся фам. про-
таскаться [— Брешеш, сучий виродку! —
гримнула мати. — Всю ніч проволочився
десь, прошвендяв, то й думаєш, що ти є
цабе! (Гльч.)].

<іровонятися, -няюся, -няєшся фам. прово-
нять.

^проворкотати, -кочу, -кбчеш и проворкотіти,
-кочу, -котйш 1) проворковать, разг. про-
воркотать; (перен.: сказать тихо, невнят-
но редк. — еще) пробормотать [В тій хвилі
Олекса проворкотав щось крізь сон (Фр.);
Мати проворкотіла ще щось, але відпо-
віді на те питання не знайшла (Фр.)];
2) (о кошке) промурлмкать.

«проворкувати, -кую, -куєш проворковать,
разг. проворкотать [— Кохайлику!—ставши
близенько, з-за спини стиха проворку-
вала Роксолана (/льч.)].

«проворний провбрньїй [Я люблю проворних,
жвавих дівчат, таких, як Соломія
(Н.-Лев.)', Христя витягла жару. — Як же
ти його візьмеш? — скрикнув Грицько.. —А
до хйопців, не бійсь, проворна, — зло
увернув він (Мирн.)*, Проворний, як вед-
мідь за горобцями (Ном.)*, Весна ледачого
не любить, вона проворного голубить (при-
казка)}.

шровбрпість, -ності провбрность (редк.}, про-
ворство [Ще дитиною проявляв він надзви-
чайну цікавість, проворність і хитрість
(фр.)].

«тровбрно нар. проворно [Його чорні очі про-
ворно оглянули хату (Ряб.)].

проворожйтп, -рожу, -рбжипі проворожйть,
разг. прогадать.

проворбчатися, -чаюся, -чаєшся разг. про-
в^рбчаться.

проворство проворство, редк. провбрность.

проворчати, -чу, -чйш разг. проворчать [Си-
вилла трохи очуняла, Отерла піну на гу-
бах І до Енея проворчала Приказ од Феба
(Котл.)].

^провоскований провощенньїй.

провосковувати, -кбвую, -кбвуєш, провоску-
вати, -кую, -куєш проващивать, прово-
щить.

^провощений провощенньїй.

«провощувати, -щую, -щуєш, провощйти,
-щу, -щйіп проващивать, провощить.

провоювати см. провойбвувати.

провулковий переулочньїй, разг. проулочньїй.
провулок, -лка переулок, разг. проулок [Бро-
дить ніч цо вулицях зимових, у провул-
ках вітром завива (Сос.)].

провулочок, -чка уменьш. переулочек, разг.
проулочек [На якусь мить з’явився чо-
ловік і одразу зник у провулочку (Шиян)].

«провчати см. проучувати.

^провчителювати, -люю, -люєш проучйтель-
ствовать [Він тільки один рік провчите-

лював у школі, як почалася війна з фаши-
стами (Донч.)].

провчйти см. проучуватп.

провчйтися, -чуся, -чйшся проучйться [В
череповецькім Олександрі вськім училищі
Валерій провчився лише років з півтора
(Ільч.)].

пров’язувати, -зую, -зуєш, пров’язати, -в’я-
жу, -в’яжеш 1) спец, провязьівать, про-
вязать; 2) (только соверш.: провести неко-
торое время за вязанием) провязать.

пров’ялений провяленньїй [Яровизовану або
пров’ялену картоплю висаджують у ранні
строки в добре угноєний і оброблений грунт
(Веч. Київ, 1957, IV)].

пров’ялйти см. пров’ялювати,
пров’ялйтися см. пров’ялюватися,
пров’ялювання провяливание [Краще., ви-
користовувати її [зелену масу сорго] для
годівлі худоби після півтора — двогодин-
ного пров’ялювання в покосах (Соц. тва-
рин., 1956, <?)].

пров’ялювати, -люю, -люєш, пров ялйти, -лю,
-лйш провяливать, провялить [Замість яро-
визації картоплю перед садінням можна
також пров’ялювати на сонці, на вітрі
(Веч. Київ, 1957, ІV)].

пров’ялюватися, -люється, пров’ялйтися,
-лйться і) провяливаться, провялиться;
2) страд. з. (несоверш.) провяливаться.

прогавити, -влю, -виш разг. проворонить,
прозевать, дать зевка; (перен. — еще) упу-
стйть; (вследствие рассеянности, невнима-
тельности — еще) прохлбпать, фам. про-
моргать, шутл. промигать, вульг. прошля-
пить; (недо смотреть, охраняя кого-нибудь,
что-нибудь) ирон. просторожить; (потерять
что-нибудь из-за бездействия) проахать [Але
спати більше Гордій не міг. Він боявся
щось прогавити, а все необхідно бачити
на власні очі (Коп.)*, Улянка боялася про-
гавити ту хвилину, коли борсук з розгону
вскочить у нору, опиниться в мішку і коли
треба буде сіпнути вірьовку (Донч.)*, Це,
брат^діло таке: Заспокоївся трохи і вже
не передовий, а там, дивись, прогавив —
і вже сусіди обігнали, вже відстав... (Жур.)*,
Погода: ..Скільки я юнаків на дорогу
вивів, а ось рідного сина прогавив...
(Корн.)].

прогавкати, -каю, -каєш пролаять [Десь
здаля прогавкала незвичайна сирена, і
весь натовп захолов у напруженні (Епік)].

прогадувати, -дую, -дуєш, прогадати, -даю,
-даєш 1) прогадьівать, прогадать; (ошибать-
ся в расчетах, пред положеннях — еще) про-
счйтьіваться, просчитаться; (лишаться пре-
имуществ — еще) пройгрьівать, проиграть
[— Коротше кажучи, скільки візьмете за
роботу? — Хто ж його зна... І матеріал у
вас не такий... шалівка занозиста. Коли б
бува не прогадати... (Збан.)*, Ех, Віро,
Віро... Видно, дуже ти прогадала. Коля
таки справді оригінальніший за всіх, кого
ти знала (Руденко)]*, 2) (только соверш.:
провести некоторое время в гаданье) прога-
дать, проворожйть; 3) (только соверш.:
провести некоторое время в размьішлениях)
разг. продумать [— Як хоч, — відказала
вона чоловікові і буцім заснула, тоді як
цілу ту ніч продумала і прогадала (Мирн.)].
прогайнувати, -ную, -нуєш разг. 1) промо-
тать, фам. уходйть (перен.), профинтйть,
книжн. расточйть [Невже ви прогайнували
все своє добро? (Н.-Лев.); Нічого не при-
дбав твій батько, все прогайнував (Барв.)];
2) (о времени) протратить [даром] [Робити-
мемо все, аби на час скінчити: наймемо
робітників, не прогайнуємо і годинки
(Коцюб.)].

прогалина 1) (недостаток, упущение) пробел,
перен. разг. прореха [Відзначаючи пози-
тивне в тому, що зроблене нашими старшими
майстрами [письменниками], ми разом
з тим не повинні закривати очі на ті про-
галини і недоробки, що є в їхній роботі
(Мал.)]; 2) разг. прогалина, обл. прогалок
[Соломія прочимчикувала поміж деревом
до того місця, де була та кругла прогалина
(Н.-Лев.)', У величезних прогалинах чи-
стої води з’явилось багато морського звіра
(Трубл.); Підборіддя її [бабусі] захиталося,*
ніс піднявся. Христя побачила тонкі, мов
засохлі, губи і чорну прогалину беззубого
рота (Мирн.)].

прогалинка уменьш. разг. прогалинка [Між
деревами була прогалинка, вкрита висо-
кою травою (Трубл.)].

проганяння прогонка, прогбн.

проганяти1, -няю, -няєш и редк. прогонити,
-ню, -ниід, прогнати (прожену, проженеш)
1) прогонять, прогнать; (заставлять ото-
йти, удалиться, перен.: устранять мьісль,
сознательно стараться забьіть — еще) от-
гонять, отогнать [Любов: ..Ідіть, ідіть,
вас дружина чекає, ідіть собі! М и л е в-
ський, глянувши на неї: Ви проганяєте
мене? (Л. Укр.); Нам росіяни помогли про-
гнать Петлюру з України... (Сос.); На за-
кордонні ринки гнали великі гурти волів.
У 60-х роках XVI ст. купці тільки привіле-
йованих міст., прогнали через ПеремиїНль
більше 20 тис. волів (Іст. Укр. РСР);
А н н а: Ти кинула до когось квітку?
М а р і к в і т а: Де ж там! Я нетлю про-
ганяла... (Л. Укр.); Другого дня прогонив
Василь кури з грядок, та й до обніжка
наблизивсь (Тесл.); Наймичка вибігла з
ломакою й прогнала собак (Н.-Лев.); Коли
його кликали, він здригався, протирав
долонею очі, ніби проганяв дрімоту (Куч.);
Нові дива, котрі вони [некрути] бачили в
городі, прогнали вчорашню думку про
домівку (Мирн.)]; 2) (только соверш.: про-
нестись) разг. промчать, промчаться;
О ~ти по третій ручці с.-х. разг.
прогонять, прогнать по третьему прокосу
[Коли сходило сонце, одинадцять косарів
прогнали на повні гони по третій ручці
(Ле)\

проганяти2, -няю, -няєш соверш. разг.
1) прогонять; 2) (провести время в беготне)
пробегать.

проганятися1, -няюся, -няєшся разг. прого-
няться.

проганятися2, -няється страд. з. прогоняться;
отгоняїься. Ср. проганяти1 1.

прогар, -ру прогар, разг. прогарина,

прогарцювати, -цюю, -цюєш прогарцевать
[Серединою вулиці дрібно прогарцювали
десятка півтора кіннотників (Смол.)].

прогарчати, -чу, -чйш прорьічать; (о сердитої
голосе) прбворчать [Мимо воріт несподівано
прогарчав ворожий танк (Гонч.); Щука
взяв подарунок, і щось прогарчав собі
під ніс (Сто/?.)].

прогаювати, -гаюю, -гаюєш (редк.), прогая-
ти, -гаю, -гаєш упускать, упустйть; (толь-
ко соверш.: запоздать с чем-нибудь) промед-
лить [Федоренко поспішав, щоб не про-
гаяти в дорозі жодної хвилини (Кач.)].

прогаяний упущенньїй [Вона поспішала на-
долужити раніше в безділлі прогаяні дні
(Ряб.)].

прогаяння упущение; промедление [Прогаяння
в повстанні смерті подібне.. (Ленін)]. Ср.
прогаювати.

прогаяти см. прогаювати.

прогвинтйти см. прогвйнчувати.
прогвинтитися см. прогвйнчуватися.
прогвйнчувати, -чую, -чуєш, прогвинтити,

-нчу, -нтйш провйнчивать, провинтйть.
прогвйнчуватися, -чується, прогвинтйтися,

-тйться провйнчиваться, провинтйться.

прогин, -ну спец. 1) прогйб; 2) провес. Ср.
прогинатися 1—2.

прогинання 1) прогибание, спец, прогйб;

2) ^провисание; провес. Ср. прогина-
тися 1 — 2.

прогинати, -наю, -наєш? прогнути, -ну,
-неш прогибать, прогнуть [Чавунне тіло
прогинало спину коня (Риб.); Не витри-
мали молоді, недосвідчені в боях юнаки,
прогнули лівий фланг, зламали, почали
відступати (Довж.)].

прогинатися, -нається, прогнутися, -неться
1) прогибаться, прогнуться; строит. просе-
дать, просесть [Коли він ступив на сходи,
здалося, ніби сходинки під ним проги-
наються: ..такою кремезною була його
постать (Шовк.); Дубовий сволок прогнув-
ся, потемнів від часу (Гонч.)]; 2) (опускаться
ниже, чем следует; изгибаться посередине
под действием сильї тяжести) провисать,
провйснуть, спец, провешиваться, прові-
ситься.

прогімназія дорев. прогимназия [Видержала
[Соня] екзамен за шість класів у прогімна-
зії (Вас.)].

прогін1 , -гону прогбн; (только о действии —
еще) прогонка. Ср. проганяти1 1.

прогін2, -гону 1) (участок пуши; расстояние
между соседними опорами в сооружениях)
пролет [Майже всі солдати стояли на
дверях, бо залишилось іще кілька прого-
нів і буде невеличка слобідська станція
(Шиян); Міст височів на п’ятдесят метрів
над водою, і один прогін був скинутий
тепер на дно ріки (Панч)]; 2) спец, прогбн
[Він хоч майстер молодий, Але і зараз
у його прогоні Біля вагранки — стяг пе-
рехідний... (Мур.)]; 3) архт. прогбн.

прогінний прогонний.

прогірклий прогбркльтй [Божеволіють орди
ворожі, І прогірклий вдаль стелиться дим...
(Ул.)].
прогірклість, -лості прогбрклость [Та рве-
ться всесильно з туманів Замішана пахом
каштанів Осіння прогірклість лози (Гірн.)].

прогіркнути, -не прогбркнуть, разг. промбзг-
нуть [Сухим полинем прогіркли узбіччя
(Гонч.)].

прогладжувати, -джую, -джуєш, прогладити,
-джу, -диш проглаживать, прогладить.

прогледіти, -джу, -диш разг. проглядеть
[Дубинцову довелося признатися в душі,
що він прогледів, як недавні учні виросли
у справжніх шахтарів (перекл. з Волошина)];
0 ~тп [в с і] б ч і просмотреть [все] глаза,
проглядеть все глаза [В той день Оксана
прогледіла на дорогу вСі очі (Панч)].

проглинати, -паю, -наєш, проглинути, -ну,
-неш разг. проглатмвать, проглотить [Місто
причаїлося і поступово завмирало. Вулиці
порожніли — одну за одною проглинали
темінь ночі і нашорошена тиша (Смол.);
Ніхто нігде її [Марину] не бачив, нічого
про неї не чув, наче її земля проглинула...
(Мирн.)].

проглядати, -даю, -даєш, проглянути, -ну,
-неш 1) проглядьівать, проглянуть [Крізь
сітку павутиння проглядає в затінку кали-
нове гроно (Ст.); В просвітку між навислих
хмар Холодне сонечко прогляне (Шер.);
В її очах крізь острах проглядало щось
незнакоме Якову (Яас.^Г, на обрії
гинули гори на горизонте вьірисовались
гбрьі; 2) (ознайомляться с чем-нибудь, прове-
рять) просматривать, просмотреть, разг.
проглядьівать, проглядеть [Любителі сен-
сацій рвали з рук газети, швидко прогля-
дали крикливі заголовки (Цюпа); Наталя
Василівна одсунула тарілку і довго хо-
дила по кімнаті.. Згадала, що треба прогля-
нути зошити і приготуватись до завтраш-
ніх уроків (Коп.)].

проглядатися, -дається 1) просматриваться
[Командирський спостережний пункт було
винесено так далеко вперед, що поле бою
проглядалося з нього простим оком (перекл.
8 Катаева)]; 2) страд. з. просматриваться;
проглядіяваться [Тут проглядаються кре-
слення, підписуються якісь наряди (Віт-
чизна, 1956, 2)]; ср. проглядати 2.

проглянути см. проглядати.

прогнаний прбгнанньїй; отбгнанньїй [Я дуже
зачудувався, побачивши між ними [робіт-
никами] прогнаного вчора муляра (Фр.)].
Ср. проганяти1 1.

прогнати см. проганяти1 .

прогнатйзм, -му антр. прогнатйзм.

прогнатися (проженуся, проженешся) разг.

1)	прогнаться; 2) (пронестись) промчаться,
(реже) промчать.

прогнатичний антр. прогнатйческий.

прогнивати, -ває, прогнйти, -ниє прогнивать,
прогнйть [Вивіска була стара, дикт в
кількох місцях прогнив (Смол.)].

прогшілий прогнйвший [Листя, (ЩО вкривало
товстим прОгнилим шаром каміння, було
• м’яке, як подушка, і вгиналося під ногами
(Гонч.); Порівнюючи мораль передової ча-
стини російського суспільства з прогнилою
мораллю буржуазної Європи, письменниця

[Леся Українка] підкреслює благородство
російського народу (Іст. укр. літ.)].

прогнйти см< прогнивати.

прогнівати, -ваю, -ваєш и пропіівйтп, -влю,
-вйш уст. прогневать, прогневйть [Розка-
зували, що менша дочка прогнівила була
матір: у себе в хаті раз переховала горнич-
ну Уляну (Мирн.)].

прогніватися, -ваюся, -ваєшся и прогнівй-
тися, -влюся, -вйшся уст. прогневаться,
прогневйться [Низько уклонився рудобо-
родий і сказав у голосі із дрожем: — Мило-
стивії мої панове, не прогнівайтесь за
слово сміле (Тич.); На сей раз прощу.
Чуєш — удруге так зробиш — не прогні-
вайся. Всю шкуру з тебе здеремо (Мирн.)].

прогнівйти см. прогнівати.

прогнівйтися ом. прогніватися.

прогноз, -зу прогноз; (предвидение, основан-
ное на определенньїх данньїх — еще) пред-
сказание [Сьогодні вранці відбувся кон-
силіум. Всі лікарі без винятку погодилися
з моїм прогнозом... (Трубл.); Збувся чудо-
вий прогноз К. Е. Ціолковського, який
ще в той період, коли літаки робили лише
аеродромні польоти, передбачав, що на
зміну гвинтомоторній авіації прийде авіа-
ція реактивна (Наука і життя, 1959, 7)].

прогноїти, -пою, -поїш прогнойть [Заснула
Вкраїна, Бур’яном укрилась, цвіллю за-
цвіла, В калюжі, в болоті серце прогноїла
(Шевч.)]

прогностика прогностика,
прогностйчний прогностйческий.
прогнути см. прогинати.

прогнутися см. прогинатися
проговорити см. проговорювати,
проговорйтися см. проговорюватися,
проговорювати, -рюю, -рюєш, проговорити,

-ворю, -вбриш 1) проговаривать, прогово-
рйть; (вьіговаривать — еще) произносйть,
произиестй [І брат з братом обнялися І
проговорили Слово тихої любові Навіки і
вікиї (Шевч.); Не проговориш до його ці
словечка (Квітка); Для проби він задав
мені з букваря десять букв і проказав
разів зо три; за четвертим разом я вже всі
букви сам проговорив (Кроп.)]; 2) (только
соверш.: провести некоторое время в разго-
ворах) проговорйть, разг. протолковать [Не-
помітно ми з ним проговорили до ранку
(Збан.)].

проговорюватися, -рююся, -рюєшся, прого-
ворйтися, -ворюся, -вбришся 1) прогова-
риваться, проговориться, разг. пробалтьі-
ваться, проболтаться, (только соверш.) віі-
болтать, внболтаться [Пані Шульжевич
тільки тепер зрозуміла, що вона прогово-
рилась, сама впіймалась на гачок (Збан.)];

2)	(редк.: говорить лишнее, забираться)
разг. заговариваться, заговорйться [— Не
дуже лишень потріпуйте село, коли любите
сільську поведенцію, Павле Антоновичуі
Говоріть, та не проговорюйтесь! — сказала
нанія Висока (Н.-Лев.)].

прогоготати, -гочу,. -гочеш и прогоготіти,
-гочу, -готйш разг. прогоготать [Мов грім
прогоготів селом (Фр.)].

пригодовувати, -дбвую, -дбвуєш, прогоду-
вати, -дую, -дуєш 1) прокармливать, про-
кормйть; (людей разг, — еще) питать (уст^),
пропитать, прохарчить (только соверш.)
[—Я, мамо, — каже Чіпка, — піду в Омель-
ник на ярмарок: чи не куплю коняки?
—..Тільки — навіщо ти на зиму її купиш?
Чим її прогодуємо? (Мирн.)', Ремесло не
коромисло — пліч не відтягне, саме про-
годує (приказка)]; 2) (только соверш.: кор-
мить в течение некоторого времени) про-
кормйть [Як зберете Ви яку копійку про
чорний день, вона Вас до якого часу про-
годує (Мирн.)]. х

пригодовуватися, -довуюся, -дбвуєшся, про-
годуватися, -дуюся, -дуєшся прокармли-
ваться, прокормйться; питаться; пропи-
таться; прохарчйться [Цим звіром не про-
годуєшся, коли хліба і масла або хоч вед-
межатини не матимеш (Трубл.)]. Ср. яро-
го довувати 1.

прогодування прокормление, разг. прокорм;
пропитание. Ср. прогодбвуватп 1.

прогодувати см. прогодбвувати.
прогодуватися см. пригодовуватися,
прогойдати, -даю, -даєш прокачать,
прогойдатися, -даюся, -даєшся прокачаться,
проголйтп см. проголювати.

проголодатися, -даюся, -даєшся и обл. про-
голоднїтися, -ніюся, -нієшся проголода-
ться [Старець трошки проголодавсь — хіп
той буханець (Стор.); Отець і син сіли
обідати: троха запізнили і проголоднілися
(фр.)1. ,

проголодувати,
проголосйти см.
проголосувати,
[Все доросле
проголосувало

проголошений провозглашенньїй; провозве-
щенньїй [Возз’єднання України з Росією
було всенародно проголошене 8 (18' січня
1654 року на Раді в м. Переяславі (Тези
про 300-річчя)]. Ср. проголошувати.

проголошення провозглашение; провозвеще-
ние [Проголошення Радянською владою
рівності і суверенності народів Росії віді-
грало величезну роль в об’єднанні і згурту-
ванні раніше пригноблених народів нав-
коло Радянської Росії (Іст. Укр. РСР);
В повісті «Людина» Кобилянська висловила
протест проти рабського становища жінки
в умовах капіталістичного ладу, виступила
з проголошенням віри у світлі ідеали лю-
дини (Іст. укр. літ.)]. Ср. проголошу-
вати.

проголошуваний провозглашаемьій; провоз-
вещаемьій. Ср. проголошувати.

проголошування провозглашение.

проголошувати, -шую, -шуєш, проголосйти,
-лошу, -лбсиш провозглашать, провозгла-
сйть; (о б-ь являть о чем-нибудь торж.—еще)
провозвещать, провозвестйть [Знову співали
хором, знову проголошували різні тости,
часто лунали оплески (Гур.); Люди вітали
одне одного, обіймались, шаленіючи від
захоплення, проголошували хвалу народно-
визвольній армії (Гонч.); Тільки Радянська
влада відкрито проголосила право всіх

-дую, -дуєш проголодать.
проголошувати.

-сую, -суєш проголосовать
населення нашої держави
за мир (Літ. газ., 1950,

націй на самовизначення аж до повного
відокремлення від Росії (Сталін)].

проголошуватися, -шується страд. з. нро-
возглашаться; провозвещаться [Не було
в світі країни, в якій би так ясно проголо-
шувались і так повно здійснювалися високі
принципи рівноправності і дружби народів,
як у нашому Радянському Союзі (Літ.
газ., 1949, 7/)]. Ср. проголошувати.

проголювати, -люю, -люєш, проголити, -голю,
-голиш пробривать, пробрйть.

прогомоніти, -шб, -нйш разг. 1) прогово-
рйть, пробеседовать [Тієї неспокійної ночі
вони так і прогомоніли до самого ранку
(¥о/>н.)]; 2) (сказать тихо) редк. пробормо-
тать [— Совість... совість... — глухо про-
гомонів він (Стор.)].

прогони, -нів ист. прогбньї, нрогбнньїе [день-
ги] [— Коней, голубчику. — А подорож-
ня, чи пак одкритий лист, є? — Подав йому
одкритий лист, він подививсь, і зараз про-
гони вищитав — такий спритний! (Стор,)].

прогонистий разг. размашистьій; (о дереве —
чаще) развесистьій [Білий сніг так само
слався, скільки очі бачать навколо. Такі ж
прогонисті далі губляться десь аж на
обрії (Ле); Високий прогонистий дуб, ..ви-
няткової будівельної стрункості, гордовито
підносився над низькорослими гіллястими
в’язами (перекл. з Шолохова)].

прогбнити см. проганяти1.

прогонич болт [у ставен] [Пані Наталя по-
торсала залізні прогоничі од віконниць,
поправила гайки (Коїроб.)].

прогонка техн. прогонка.

прогоновий (относящийся к пролету моста,
арки) пролетньїй.

прогбнювати, -нюю, -нюєш см. проганяти1,
прогорати, -раю, -раєш см. прогоряти.

прогорілий прогоревший, разг. прогорельїй.
прогоріти см. прогоряти.

прогорлати, -лаю, -лаєш разг. проорать,
прогорланить [Воля! Анрі-Жак жахливим
голосом прогорлав «Марсельєзу», вперше
відчувши її якості (Янов.)].

прогортати, -таю, -таєш, прогорнути, -горну,
-горнеш 1) прогребать, прогрестй [На ве-
лику силу Пріська з Христею одхилили
двері, прогортаючи руками сніг (Мирн.)\
Наче хвиля рілля — Хоч веслом прогор-
ни. Це колгоспна земля — Наші славні
лани (Воронько)]; 2) (отодвигая в разньїе
сторони, раз'ьединять) разг. раздвигать,
раздвйнуть [Пливу човником, прогортаючи
верховіття лози (Коп.); .Він ті кущі по-
тихеньку прогорнув — сидить дівчина на
лавочці (Вовч.)].

нрогорюватп, -рюю, -рюєш прогоревать [Про-
горювала ще скільки літ сама з малим
Тишком (Вовч.)].

прогоряти, -ряю, -ряєш, прогоріти, -рю,
-рйш прям., перен. прогорать, прогореть
[Я сів ненароком на жарину.., а штани й
прогоріли (Збан.); Якось на гастролях
у Москві театр Суслова прогорів і мусив
ліквідуватися (Минуле укр. театру)].

прогосподарювати, -рюю, -рюєш 1) похо-
зяйничать; *2) разе, потерять хозяйнйчая;
(раздать^ израсходовать не по-ховяйски}
разбазарить П корови, і воли — усе про-
господарював (Сл, Гр.)].

прогостювати, -тюю, -тюєш проростить [Не-
довго прогостював Кузьма Петриченко в
Острі, лише три дні (ІІІиян)].

програвання пройгрьівание.

програвати, -раю, -раєш, програти, -раю,
-раєш 1) пройгрьівать, проиграть; (в азарт-
ної! игре фам. — еще) просаживать, про-
садить, продувать, продуть; (в споре разг. —
еще) проспоривать, проспорить; (побившись
об заклад уст. — еще) прозакладьівать (не-
соверш. и соверш.) [Артамонов програє
Кононову підряд третю парїію в шахи
(Дмитр.)\ Воздвиженському дуже не йшла
карта. Він сердився, вгонивсь в азарт і
тим ще більше програвав (Н.-Лев.); Чи
програв, чи виграв, аби свіжі гроші! (при-
казка)]', 2) (упускать что-нибудь, лишаться
чего-нибудь, терпеть ущерб от чего-нибудь
или в чем-нибудь) пройгрьівать, проиграть;
(вследствие ошибочного расчета — еще) про-
гадувать прогадать ['Сидів він і почував,
що його діло програє, а як його направити—
він не міг добрати способу (Вас.)', К а з и-
дорога: ..Пішла моя справа по судах,
а він узяв та й підкупив мого адвоката, і я
прогнав (Фр.)]; ^ти в очах кого
пройгрьівать, проиграть в чьих глазах
(в чьем мнении); він скоріше
(швидше) ^рає, ніж виграє на
цій справі он скореє проиграет,
чем вниграет на атом деле; 3) (упражняясь,
исполнять на музьїкальном инструменте; за-
ставлять прозвучать) пройгрьівать, проиг-
рать [А там же, за стіною, Своє написане
музика програвав, Тихенько, лиш собі(Рил.);
Програли баяністи двічі й тричі Все той же
вальс (Мур.)]; ~ти пластйнку про-
йгрьівать, проиграть пластйнку; 4) (только
соверш.: играть в течение некоторого вре-
мени) проиграть.

програватися, -раюся, -раєшся, програтися,
-раюся, -раєшся пройгрьіваться, проигра-
ться; продуваться, продуться [Ти винен,
бра Рябко, що ніччю розбрехався; Ти ж
знав, що вчора наш у карти Пан про-
грався (Г.-Арт.)]. Ср. програвати 1.

програвач, -ча пройгрьіватель [Високо-
продуктивно працюють дніпропетровські
радіобудівники в цьому році. За перше
півріччя виготовлено понад план 6000
радіоприймачів і 8000 програвачів (Рад.
Укр., 1958, VI/)].

програма программа [3 величезною актив-
ністю XXI з’їзд обговорив і одностайно
затвердив грандіозну програму дальшого
,розвитку народного господарства, куль-
тури і науки, програму розгорнутого бу-
дівництва комуністичного суспільства в
СРСР (Наука і життя, 1959, 2); Він їхав
до колгоспу вже з певним своїм широким
планом і твердо схваленою для самого себе
програмою дій (Сміл.)\ Стаття Леніна
«Партійна організація і партійна літера-
тура» була програмою партії в питаннях
літератури і мистецтва (Рад. літер., 1958,
2); Навшпиньках пробігла за кулісами
Олеся з програмою в руці (Донч.)', Мате-

ріалу давала Ольга Карлівна значно біль-
ше, ніж вимагала програма десятого класу
(Коп.)].

програма-макснмум (род. програми-максимум)
программа-максимум.

програма-мінімум (род. програми-мінімум) про-
грамма-мйнимум [Не одна тільки вимога
самовизначення націй, а всі пункти нашої
демократичної програми-мінімум були ра-
ніше, ще в XVII і XVIII віках, виставлені
дрібного буржуазією (Ленін)].

програмка уменьш. программка [— Хто це
грає Платона? — тихо запитав Перекат.
Катя довго дивилася в програмку, відшу-
куючи прізвище (Собко)].

програмний, (реже) програмовий программ-
ньій [Одним із своїх програмних завдань
Комуністична партія завжди вважала бо-
ротьбу за скорочення робочого дня (Хру-
щов)', [І. Франко] видає партійний орган
«Народ». Тут він містить багато блискучих
публіцистичних і програмових статей (Ко-
цюб.)]; ~не електронне управ-
ління техн. программное злектронное
управление.

програний 1) пройгранньїй; просаженньїй,
продутийпроспоренньїй [Ось уже дру-
гий тиждень люди всього села, програні,
як худоба, щодня переходять з рук одного
пана до р^ук другого (Ваш)]; 2) пройгран-
ньїй; прогаданньій [Гітлерівець почав кри-
чати на них [хлопців] і запитувати, чому
їхні батьки не здаються під Сталінгра-
дом, — адже справу їхню програно, ар-
мії— капут..?! (Янов.)]; 3) пройгранньїй.
Ср. програвати 1—3.

програти см. програвати.

програтися см. програватися.

прографляти, -ляю, -ляєш, прографйтп,
-флю, -фйш прографлять, прографйть.

програш, -шу прбигрьіш [Дивлячись на про-
граші та виграші інших, Данько поступово
проймався звідкись певністю, що йому по-
везе (Гонч.); Моя гра скінчилася, і програш
треба сплачувати чесно (Руденко)].

програшний прбигрьішньїй [Наймитові стало
шкода цього здорового силача, що безроз-
судно погодився на таке програшне зма-
гання ^ІПиян)].

прогребти см. прогрібати.

прогрес, -су прогресе [Запуск космічної ра-
кети — свідчення того, що саме наша краї-
на, наша наука і техніка, наш народ ідуть
в авангарді прогресу (Рад. Укр., 1959, І);
Лікар кожний раз знаходить у мене про-
грес при вислухуванні (Л. Укр.)]; тех-
нічний ~с технйческий прогресе [Наф-
товики Борислава наполегливо здійснюють
технічний прогрес у видобуванні нафти і
бурінні (Наука і життя, 1956, 5)].

прогреейвка разг. прогрессйвка [Працюю я
там [на фермі] п’ятий рік, даю рекорди,
маю ордена, молоко одержую і на трудодні,
і на прогресивку (Янов.)].

прогресйвни|і прогресейвньїй [3 любов’ю й
надією дивиться все прогресивне людство
на свій авангард, на багатомільйонний ра-
дянський народ (Літ. газ., 1950, VIII);
Тут же, на мітингу/було оголошено, скільки
сьогодні заробив Реніне. В дію вже всту-
пила прогресивна оплата праці. Заробіток
виявився солідним (Собко)]; ~на асимі-
ляція лингв. прогресе йвная ассимиля-
ция; г^па відрядність ж. прогрес-
ейвная едельщина.

прогресивність, -пості прогресейвпость [..бо-
рючись проти вільної конкуренції, ми не
можемо забувати її прогресивності порів-
няно з напівкріпосним ладом (Ленін)].

прогреейвпо нар. прогрессйвно [Прогресивно
збільшується врожай і від приорювання
високих доз зеленої маси сидеральних куль-
тур (Колг. Укр., 1957, 5)]; ^яо-п р е м і а-
льна заробітна плата ж. про-
грессйвно-премиальная заработная плата.

прогресйст полиш, прогресейст [Впливовими
в націоналістичних колах, незважаючи на
свою .нечисленність, були [до Лютневої ре-
волюції] прогресисти.. — партія україн-
ської ліберальної буржуазії (1ст.
Укр. РСР)}.

прогресйстка полит. прогрессйстка.

прогресія мат. прогресеия; убуваюча
(спадна) ~сія убьівающая прогресеия.

прогресування прогресейрованис.

прогресувати, -сую, -суєш прогресейровать
[Але факт! Існує світ, Навіть прогресує ...
(Воскр.); Ще в дитинстві Леся Українка
захворіла на туберкульоз, який з кожним
роком прогресував (Іст. укр. літ.)].

прогресуючий прогрессйрующий [Імперіа-
лізм є епоха прогресуючого гноблення
націй усього світу жменькою «великих»
держав.. (Ленін); Великою трагедією для
людини є прогресуюче зниження слуху,
оскільки воно позбавляє її можливості
спілкуватися з близькими і знайомими
(Наука і життя, 1958, 12)\; ~чиіі скле-
роз мед. прогрессйрующий склероз.

прогризати, -заю, -заєш, прогризти, -зу, -зеш
1) прогризать, прогрьїзть [Потім, мрія
змалювала ще якусь дивовижну машину,
яка прогризала наскрізь кам’яну гору
(Донч.); Кожного дня тепер я ходив до
«стоматолога», ніби гартував свої зуби для
того, щоб прогризти тюремну стіну (Збан.)];
голову ~тп ким, чим перен. разг.
заедать, заееть разговбрами о ком, о чем,
уши прожужжать о ком, о чем [— Гетьте,
не лізьте!— скрикне Марина. — Он мені
всі голову прогризли вами (Мирн.)];
2) (только соверш.: грьізть в течение неко-
торого времени) прогрьїзіь.

прогризатися, -заюся, -заєшся, прогрйзтися,
-зуся, -зешся прогризаться, прогріязться
[Той змій як прогризся скрізь той ліс і
знов летить за ними (Рудч.)].

прогрйзти см. прогризати.

прогрйзтися см. прогризатися.

прогрймати, -маю, -маєш прокричать, разг.
проорать.

прогриміти, -млю, -мйш прогреметь [І над
могилою постріляних луганців Три рази
прогримів прощальний їх салют (Бажан);
Несподівано в коридорі пролунали важкі
кроки і в тиші прогримів чийсь грубий
голос (Собко); Коли я підвівся за ним,
щоб іти, новий вибух оплесків прогримів

у залі (Сміл.); Кажуть, ваш хор скоро
прогримить на весь район, товаришу За-
лужпий? (Збан.)].

прогрібати, -баю, -баєш, прогребтй, -бу,
-беш прогребать, прогрести [Він підповз
до клуні, де відбувалися збори, про-
гріб дірку в соломі, наставив вухо (Янов.)].

прогрів, -ву спец, прогрев [Задню стіну [мар-
тена] треба заправляти під час кипіння
попередньої плавки. Передню — під час
прогріву шихти (Руденко)].

прогрівапість, -пості спец, прогреваемость.

прогрівання прогревание, спец, прогрев [Доб-
рі наслідки дає весняне прогрівання на-
сіння на сонці протягом однієї-двох діб
(Колг. Укр., 1958, 3)].

прогрівати, -ваю, -ваєш, прогріти, -рію,
-рієш прогревать, прогреть [Змерзлий [Ко-
стюк] сидів біля грубки, сьорбав із кухли-
ка чай. — Прогріваю себе, — пожартував
він, — з усіх боків: зовні і зсередини
(Головко); Влітку сонце нагріває поверхню
[тундри], але ще не настільки, щоб про-
гріти її на велику глибину (Фіз. геогр.)].

прогріватися, -ваюся, -ваєшся, прогрітися,
-ріюся, -рієшся прогреваться, протреться
[Буйна рослинність, затіняючи собою воду,
не давала їй добре прогріватися (Донч.);
Весна 1955 року була холодна, затяжна:
лише 5 травня грунт прогрівся до 12—
13 градусів (Колг. Укр., 1956, 2)].

прогріти см. прогрівати.

прогрітий прогретьій [У чому ж лікувальна
сила соснового лісу? Насамперед у по-
вітрі. Воно тут прогріте, сухе і тепле
(Наука і життя, 1956. Р)].

прогрітися см. прогріватися.

прогріх, редк. прогрішенпя уст. прегреше-
ние, погрешение; (ошибка, допущенная кем
нибудь в чем-нибудь) погрешность [Тра-
вить Мене подвійне горе жалом мідним:
Те зло, що своїм прогріхом вважаю. 1 те
добро, що без заслуги маю (Фр.); Він не
знав, — варто чи не варто розповідати про
своє єдине військове прогрішення (перекл.
з Казакевича)].

прогрішати, -шаю, -шаєш, прогрішйти, -шу,
-шйш разг. потрошать, потрешйть; вшитії
проти здорового розуму по-
грешйть против здравого емнела.

прогрішенпя см. прогріх.

прогрішйти см. прогрішати.

прогрішйтися, -шуся, -шйшея разг. 1) (чим)
провин йіься (в чем и чем) [Ти любиш її,
хоч вона й прогрішилась (Барв.)]; 2) (про-
тив чего) разг. погрешйть.

прогромаджувати, -джую, -джуєш, прогро-
мадити, -джу, -диш прогребать [граблями],
прогрестй [граблями].

прогрузати, -заю, -заєш, прогрузти и про-
грузнути, -зпу, -знеш обл. проваливаться,
провалйться [Неглибокий на просторах
сніг легко прогрузав і не скрипів під но-
гами (Ле і Левада)].

прогрюкати, -каю, -каєш прогромьіхать, про-
грохотать; (громко, с шумом и ударами)
проступать.

прогугнявити, -влю, -виш и редк. прогугнйтп,
-шб, -нйш разе, прогнусавить, прогнусйть,
прогундбсить [— Ти — Жора?! Ти — мій
Жора?! — отетерів батько. — А що, хіба
не схожий? — прогугнявив Жора (Вишня)].

прогуготіти, -гочу, -готйш прогудеть.

прогудіти и прогустй, -гуду, -гудеш прогу-
деть; (о насекомьіх и перен, — еще) про-
жужжать [Пароплав прогудів ще раз і
став розвертатися проти течії (Жур.)} Над
колоною, що прорвалася, прогули., транс-
портні літаки (Куч,)} — Прошу, прошу,
Маріє Іванівно, — запросив Малахов.
—Про вовка помовка, а вовк у хату, — про-
гудів Зуб (Собко)} Десь угорі прогудів
пізній неук рогач (Донч.)]} 0 що було,
т е <^гулб погов. что бйло, то бьільем
поросло или что бьіло, то сплііло [Що було,
те прогуло. Хто тоді знав, як воно краще
будО' (Жур.)].

прогукатп, -каю, -каєш разг. прокричать
[подзквая].

прогул, -лу прогул.

прогулювати, -люю, -люєш, прогуляти, -ляю,
-ляєш 1) прогуливать, прогулять; (тра-
тить на развлечения, пьянство — еще) про-
кучивать, прокутйть [А ти, дядьку, дожи-
дай; завтра до вас у село приїде наш стар-
ший, так ти його не прогуляй і усе дожи-
дай (Квітка)} Чи в нас грошей немає?
Може, я червінці за ніч прогулюю! (Го-
ловко)]} 2) (проводить время в развлечениях)
разг. прогуливать, прогулять; (в пьянстве,
ьупгеже — еще) прокучивать, прокутйть
[Ввесь день весело прогуляли І п’яні спа-
ти полягали; Енея ж ледве повели (Котл.)]}
3) (делать прогул на работе) прогуливать,
прогулять [— Слухайте, Секлето Пили-
півно, коли вже ви будете вчасно на роботу
виходити? І коли вже ви будете взагалі
не прогулювати? — звернувся бригадир до
Секлети Пилипівни (Вишня)]} 4) (только
несоверш.: водить гулять; водить медлен-
ньім шагом) прогуливать [Корів прогу-
люємо двічі па день, щоразу по 2—2,5
години (Колг. Укр., 1957, 4)].

прогулюватися, -лююся, -люєшся, прогуляти-
ся, -ляюся, -ляєшся прогуливаться, прогу-
ляться [Стьопа прогулювався по палубі
(Трубл.)} Пішли б ви у садок прогулятись
(2?овч.)].

прогуляний прогулянньїй [Ударник лічить
трудодні, а ледар — прогуляні дні (при-
казка)].

прогулянка прогулка [Комсомольці і молодь
залізничного вузла вирушили до Дніпра
па прогулянку (Бойч.)].

прогулянковий прогулочньїй [Від річкових
причалів один за одним відходять комфор-
табельні теплоходи у прогулянкові рейси
(Веч. Київ, 1957, /V)].

прогуляння разг. прогулка [Надя, Саня й
Махновська ходили з ним на прогуляння
в міський парк (Н.-Лев.)].

прогуляти см, прогулювати,
прогулятися їрм. прогулюватися,
прогульний прогульний.

прогульник прогульщик [Як дбаєш, так і
маєш: ударник їсть, а у прогульника піст
(прислів'я)].

прогульниця прогульщица.

прогумований прорезйненньїй [Він огорнув
голову прогумованим плащем (Трубл.)].
прогумовування прорезйниваниег спец, про-
резйнка.

прогумовувати, -мбвую, -мбвуєш, прогуму-
вати, -мую, -муєш прорезйнивать, проре-
зйнить.

прогумовуватися, -мбвується, прогумуватися,
-мується прорезйниваться, прорезйндться.

прогумування прорезйнка (спец.).
прогумувати см. прогумовувати,
прогумуватися см. прогумовуватися,
прогундбсити, -дбшу, -дбсиш редк. прогун-
дбсить [Першим отямився булькатий Юзек,
з приплюснутим носом. — Пан Єзус, —
прогундосив він, — така краля! (ІЇанч)].
См. еще прогугнявити.

прогупати, -паю, -паєш разг. пробухать;
(ногами, копьітами и т. п.) протопать
[Тремтить Тамара, почувши кроки двох
німецьких солдатів, які прогупали посеред
вулиці в напрямі заводу (Хижн.)].

прогупотіти, -почу, -потйш усилит. прото-
пать [По вулиці прогупотів роз’їзд (Го-
ловко)].

прогуркати, -каю, -каєш прогрохотать; (с
громким треском — еще) прогромьіхать,
(слабеє) прогреметь [Пройшли вартові. Ку-
леметні колеса Прогуркали, плещучись в
бризках води (Бажан)].

прогуркотіти, -кочу, -котйш и прогуркотати,
-кочу, -кбчеш усилит. прогрохотать; про-
громьіхать; прогреметь [Скоро прогурко-
тів глухий звук вибуху (Трубл.)]. Ср.
прогуркати.

прогустй см, прогудіти.

продаваний 1) продаваемьіи; 2) отпускаемьій.
Ср. продавати 1—2.

продавання 1) продажа; 2) бтпуск. Ср. про-
давати 1—2.

продавати, -даю, -даєш, продати, -дам, -да-
сй 1) продавать, продать [Тоді порадились
разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю
(Коцюб.)} Ще1 вовка не вбили, а шкуру
продають! (приказка)} Ти чесна жінка, ти
не продаєш своєї вроди й пестощів за
гроші (Л. Укр.)} Марко мало вірив у те,
що сьогодні він зможе десь продати свої
руки (Цюпа)} Чисті мислі у воїнів, та один
негідник може хоробрих людей продати...
(Хижн.)]} ~вати зуби перен. разе, че-
сать зубьі [Він сказав їй, що взяв її не на
те, щоб вона продавала зуби та регота-
лась з парубками (Коцюб.)]} за що к у-
п й в (к у п й л а), з а те й ~даю по-
гов. за что купйл (купйла), за то и про-
даю [—Може, він, — відказує спокійно Па-
раска, — і бреше, а я — за що купила,
за те й продаю!.. (Мирн.)]} псові очі
<^>датп перен. разг. сбвесть потерять; ти
з молотка разг. уст. продавать, про-
дать с молотка; 2) (перен.: вьідавать покупа-
телю, потребителю и т. п.) отпускать,
отпустйть.

продаватися, -даюся, -даєшся, продатися,
-дамся, -дасйся 1) продаваться, продаться
[А хіба ми не знаємо, як продавалися
різні отамани й отаманенята царським
генералам Краснову, Денікіну, Врангелю,
Колчаку?! (Вишня)} Найду долю, одру-
жуся, Не найду, втоплюся, Та не про-
дамся нікому, В найми не наймуся (Шевч.)]}
2) страд. а. (несоверш.) продаваться; отпу-
скаться [Вдома [у Федоренка] продава-
лися господарські здобутки, як: набіл,
овочі, мед і т. ін. (Коб.)]; ср. продавати
1—2.

продавець, -вця продавец [Продавці гриміли
засувами, відкриваючи свої крамниці
(Куч.)]} ~ць книжок продавец книг,
уст. книгопродавец.

продавити см. продавлювати.

продавитися см. продавлюватися.

продавлений продавленими; прожатий [Ніна
сіла на широкий продавлений диван, ще
раз оглянула кімнату (Коп.)]. Ср. продав-
лювати 1.

продавлювати, -люю, -люєш, продавйти, -дав-
лю, -давиш 1) продавливать, продавить;
(надавливая, вгибать, проваливать — еще)
прожимать, прожать [Пластмаси можна
також розтоплювати й продавлювати че-
рез отвори різних форм для одержання
стрічок, ниток або трубок (Наука і життя,
1959, 2)]; 2) (только соверш.: давить в те-
чение определенного времени) продавйть.

продавлюватися, -люється, продавйтися, -да-
виться 1) продавливаться, продавиться;

2) страд. з. (несоверш.) продавливаться; про-
жиматься; ср. продавлювати 1.

продавщйця продавщйца [Дві продавщиці
ледве встигали обслуговувати малих га-
ласливих покупців (Куч.)].

продаж, -жу продажа [Продаж тракторів
та інших сільськогосподарських машин
колгоспам., посилить безпосередні еко-
номічні зв’язки між промисловістю і сіль-
ським господарством (Рад. Укр., 1958,
II)} — Позбирай у віз рибу та вези в місто
на продаж, — промовив отдман до жінки
(Н.-Лев.)]} ~ж з торгів продажа с
торгов.

продажний продажньїй [Ніщо життя не спи-
нить — ні постріли, ні зрада, Ні підступи,
ні трутизна продажної душі (Бажан)]}
~на людина продажньїй человек.

продажність, -ності продажность [Галицькі
клерикали та вся свора буржуазних україн-
ських націоналістів завжди прикривали
свою продажність австро-німецьким і поль-
ським імперіалістам фразами про свій
нібито «національний патріотизм» (Козл.)].

проданий 1) прбданньїй [Вони житимуть до
весни у проданій хаті (Мирн.)]} 2) отпущен-
ньій. Ср. продавати 1—2.

продати см. продавати.

продатися см. продаватися.

продбаза (продовольча база) прод-
база (продовбльственная база).

продвигтіти, -тйть содрогнуться.

продебатувати, -тую, -туєш продебатйровать.
продезинфікований проде^инфицйрованньїй

[За 15 днів до опоросу їх [свиноматок]
переводять у заздалегідь вимиті, побі-
лені і продезинфіковані окремі станки
(Колг. Укр., 1957, 7)].

продезинфікувати, -кую, -куєш продезинфи-

цйровать [Овочесховища потрібно зазда-
легідь продезинфікувати (Наука і життя,
1959, 5)].

продекламований продекламйрованньїй.

продекламувати, -мую, -муєш продекламй-
ровать [Часто Віра Минівна просила дів-
чину щось продекламувати, і Ляля читала
(Гонч.)].

продемонстрований	продемонстрйро ванньїй

[Недавно в Лондоні була продемонстро-
вана нова телевізійна камера, в якій для
одержання зображення замість світла ви-
користовується ультразвук (Наука і жит-
тя, 1959,

продемонструвати, -рую, -руєш продемон-
стрйровать [В лабораторії нам продемон-
стрували цікаві досліди по впливу радіо-
активного і нерадіоактивного калію на
діяльність ізольованого серця жаби (На-
ж ука і життя, 1959, 2)} У липні 1918 року
відбувся І з’їзд Комуністичної партії
(більшовиків) України. З’їзд продемон-
стрував вірність принципам пролетарського
інтернаціоналізму (Іст. КПРС)].

продеренчати, ч-чу, -чйш продребезжать [Він.,
продеренчав розбитим горшком (Коал,)],
продеренькотати, -кочу, -кбчеш и продерень-
котіти,' -кочу, -котйш усилит. [грбмко
(сйльно)] продребезжать.

продержати, -жу, -жиш продержать [Петруся
продержали три тижні в поліційнім арешті
(фр.)1.

продержатися, -жуся, -жишся продержаться
[Нехай собі землю відібрали у них де-
нікінці. Нічого, довго вони пе продержа-
ться (Цю па)].

продерти см. продирати.

продертий прбдранньїй [У неї були продерті
лікті (Л. Уир.)].

продертися см. продиратися.

про дефілювати, -люю, -люєш продефилйро-
вать [Огидні примари продефілювали перед
нею (Слюд.)].

продешевйти, -влю, -вйш и редк. продешевй-
тися, -влюся, -вйшся продешевйть [Т і п к а:
..Краще вам худобу на місці продать, бо у
ярмарці можна продешевить (Кроп.)} — Ви
ж глядіть, дядьку, не продешевіться. За
таку молоду та хорошу дівчину правте
добру цінуї —жартувала Мар’я (Мирн.)].
продзагін, -гону (продовольчий з а-
г і н) ист. продотряд (продовбльственньїй
отряд) [23 травня 1920 р. ВУЦВК поста-
новив мобілізувати. 4 тис. робітників на
продовольчу роботу.. З робітників було
створено 177 продзагонів, що разом налі-
чували близько 5 тис. чоловік (Іст.
Укр. РСР)].

продзвеніти, -ню, -нйш прозвенеть [Давно
продзвенів останній дзвоник, давно ро-
зійшлися школярі! (Донч.)} Продзвеніла
ніжно бджілка (IIIп.)} Дорога в’ється між
полями... Ти не прийдеш, не прилетиш —
І тільки дальніми піснями В моєму серці
продзвениш (Рил.)].

продзвонйти, -воню, -вбниш 1) прозвонйть,
отзвонйть [Годинник в залі продзвонив
дванадцять (Н.-Лев.)} Нарешті продзво-
нили повістку, а ще за півгодини, важко
сопучи, до станції підповз довжелезний
порожняк (Головко)]} 2) (отблаговестить)
уст. отзвопйть [Пособорували генеральшу
в обідню годину, а на ранок і по душі про-
дзвонили... (Мирн.)]} 3) (разгласшпь, сде-
лать известньїм всем, разг. раззвопйть
[Таки сховались ми з своїм весіллям!
Таже ж він оце продзвонить на всю губер-
нію про весілля! (Н.-Лев.)].

продзеленчати, -чу, -чйш разг. прозвенеть
[На вхідних дверях продзеленчав дзвоник
(Трубл.)].

продзенькати, -каю, -каєш прозвенеть.

продзижчати, -чу, -чйш прожужжать [Спо-
чатку Вася не зрозумів, іцб це таке про-
дзижчало біля самого його вуха (Собко)}
А співає [Ватя] манерно, ще й дзижчить,
мов гедзь: дсс. . дсс... Не проспівала, а
продзижчала усю «А зр у» (Н.-Лев.)].

продзюрчати, -чу, -чйш разг. просвистеть
[в свисток] [Десь різко продзюрчав сви-
сток (Собко)].

продзявкати, -кає протявкать.

продзьобувати, -бує, продзьобати, -бає
проклевшвать, проклевать, проклюнуть.

продивлятися, -ляюся, -ляєшся, продивйтпся,
-дивлюся, -дйвишся 1) просматривать, про-
смотреть, разг. проглядьівать, проглядеть
[За столом майор Ніна Славіна продивляє-
ться німецьку газету (Собко)} Маруся:
Коли про своє щастя будеш дбати, то,
дивись, і продивишся чуже нещастя
(Мирн.)]} 2) (що и у що) (полупать доступ
куда-нибудь) проникать [взглядом], проник-
нуть [взглядом] (во что) [Небо синє, чисте—
ні хмариночки, ні плямочки — глибоке, про-
сторе та широке. Не продивитися його гли-
бини, не досягнути оком до краю! (Мирн.)}
—Ти брешеш!—суворо гримнула вона і ще
прикріше подивилася дочці у вічі, неначе
хотіла продивитися їй у душу (Мирн.)]}
0 [всі] очі ~вйтися (всматриваясь,
долго ждать кого-нибудь. что-нибудь) [все]
глаза просмотреть, [все] глаза проглядеть
[Я ж очі продивилась, виглядаючи судже-
ного (Панч)].

продиктований прям., перен. продиктован-
ньій [Нариси П. Козланюка продиктовані
серцем вірного сина свого народу, серцем
патріота Соціалістичної Вітчизни (Літ. газ.,
1950, IX)].

продиктувати, -тую, -туєш прям., перен.
продиктовать [Вчителька продиктувала
хлопцеві кілька речень (Донч.)} День і
ніч готую я панам свій рахунок. Гартую
військо, збираю нечувану силу і рано чи
пізно продиктую панахМ свою волю (Ту-
луб)].^

продимати см. продувати.

продимйти см. продймлювати.
продимйтися см. продимлюватися,
продймлений прокопченнкй; прокуренньїй;

продьімленньш [На обшитому ременем ко-
мірі просторого сіряка Мар’яна петлею
висить продимлене кільце ковбаси (Ст.)}
Як душитись в продимленій теплушці чи в
прокуреному вокзалі, хіба не краще про-
йтись по незнайомому місту! (Головко)}
.Були стомлені, продимлені, готувалися до

останнього удару, і в кожного була тільки
одна думка — добити ворога (Собко)]. Ср.
продймлювати.

продймлювати, -люю, -люєш и редк. продим-
ляти, -ляю, -ляєш, продимйти, -млю, -мйш
прокапчивать, прокоптйть; (пропитьівать
табачньїм дьімом — еще) прокуривать, про-
курйть, (дьімом вообще — такте) продьімить
(только соверш.).

продймлюватися, -лююся, -люсшся и редк.
продимлятися, гЛЯЮСЯ, -ляєшся, продпмй-
тися, -млюся, -мйшся прокапчиваться, про-
копгйться; прокуриваться, прокурйться;
продьімйться. Ср. продймлювати.

продимляти см. продймлювати.
продимлятися см. продймлюватися.
продирати, -раю, -раєш, продерти и про-
драти, -деру, -дереш разг. продирать, про-
драть, проривать, прорвать [Проміння сон-
ця поволі, немов боязко, продирало густу
темноту, що панувала віддавна в печері
(Фр.)} Сонце продерло хмару, і мокрі трави
враз осміхнулись (Коцюб.)} Узяли Чіпку
п’яного, силоміць посадили в чорну.. Уве-
чері пішли [товариші], та як чорна була
лихенька вже, вони її продрали й випу-
стили невольника (Мирн.)]} <> ^ти очі
разг. продирать, продрать глаза [Встанемо
вранці, продеремо очі, та зараз за самовар
(Н.-Лев.)} Промайнула воля.. Задурмане-
ний неволею люд почав продирати очі...
(Мирн.)].

продиратися, -раюся, -раєшся, продертися и
продратися, -деруся, -дерешся разг. 1) про-
дираться, продраться, прориваться, про-
рваться [Раз став він Свиту надягать,
Аж дивиться — рукава вже продрались
(Гл.)]; 2) (перен.: проходить, преодоле-
вая какое-нибудь препятствие) проби-
раться, пробраться, пробиваться, проби-
ться, разг. продираться, продраться [По
дну міжгір’я, між тисячотонними камін-
ними надовбнями, крізь колючий чагарник
продиралися бійці (Гонч.)} Хлопчики про-
дерлися крізь терен і вибігли на городи
(Панч)} Я теж маю сміливість... нахабство,
колись спробувать і собі продертись в уні-
верситет (Вас.)} Поміж розлогі буки тут і
там продиралися вже і падали на землю зо-
лоті плями (Ф/>.)].

про дискувати, -кую, -куєш с.-х. продиско-
вать [Старовікові зріджені люцернища рано
навесні слід прокультивувати або проди-
скувати і підсіяти ячменем чи вівсом для
поповнення травостою та поліпшення яко-
сті сіна (Колг. Укр., 1957, 5)].

продих1, -ху бот. устьице [3 продихів вугле-
кислота надходить у міжклітинники ли-
стка, а звідти в клітини, що містять хлоро-
філ (Колг. вироби, енцикл.)].

продих2, -ху разг. продув [Мороз все дуж-
чав — продих на шибці автобуса швидко
затягувало синюватими жилками (Збан.)].

продйхати (продихаю, продйхаєш и продйшу,
продйшеш) разг. продьішать [Ану ж сьо-
годні на мене черга головою наложити!
А не пропаду, то й так не виграю бага-
то, от, аби продихати (Ф/?.)].

продихати, -хаю, -хаєш разг. продувать [Ві-
терець устиг обтрусити росу з віт, приємно
продихав крізь дерева, неначе на прогу-
лянку забрів у діброву (Ле)} Понапинали
[діти] сорочки на коліна, продихають на
шибках ясні кружечки (Вас.)].

продйхатися, -дйшуся, -дйшешся разг. от-
дьішаться, разг. продьішаться.

продихнути, -ну, -неш (вздохнуть) редк. про-
дохнуть [Пахол стояв і мовчав, і не плакав,
тільки важко дихав, намагаючись продих-
нути крізь стиснені груди (Сл^ол.)]; 0 не
г*-»ти, н е ~неш невозмбжно дохнуть;
разг. не продохнуть, не продохнешь [Над
снігом застиг тепер такий мороз, що й не
продихнеш, — губи терпнуть (Коп.)].

продиховий устьичньїй [При недостачі води
продихові клітини [листка], втрачаючи свою
пружність, випрямляються і щілина між
ними закривається (Осн.дарв.)]. Ср. продих1.

продівувати, -дівую, -дівуєш разг. прожйть в
девйцах, фам. просидеть в девках [Чи вже
ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки
нізащо?.. (Шевч.)].

продієвідмінювати, -нюю, -нюєш грам, про-
спрягать.

проділ1, -лу, прбділь, -ля проббр [Проділ
на голові був рівний, мов шнурок (Десн.)}
На лобі в неї рівний проділь, коси заплела
в дрібні сталки (Чорн.)].

проділ2, -лу спец, продел [При переробці
гречки виходять такі види круп: ядриця,
проділ і смоленська (дрібна крупа) (Колг.
вироби, енцикл.)].

проділяти, -ляю, -ляєш, проділйти, -ділю,
-ділиш (о волосах) разг. уст. пробирать,
пробрать [Чи зугарні ж ви проділити про-
діль по-панській? (Н.-Лев.)].

прбділь см. проділ1.

продірявити см. продірявлювати.

продірявитися см. продірявлюватися.

продірявлений продьірявленньїй [3 авангард-
ної [ворожої] колони не меншб трьох де-
сятків танків застигли непорушно, про-
дірявлені або охоплені полум’ям (Ле і
Левада)].

продірявлювати, -люю, -люєш, продірявити,
-влю, -виш продьірявливать, продьірявить
[Бавовникова совка. Гусінь спочатку об-
гризає й продірявлює листя, а потім по-
шкоджує бутони, плоди (Колг. вироби,
енцикл.)} Петро Нещадименко продірявив
гранатою німецьку колону (Довж.)].

продірявлюватися, -люється, продірявитися,
-виться продьірявливаться, продірявиться.

продлубатися, -баюся, -баєшся разг. проко-
вьіряться; (о медлительной работе и т. п.—
еще) прокопаться.

продляти, -ляю, -ляєш обл. промедлить.

продмаг, -гу (продовольчий мага-
з й н) продмаг (продовбльственньїй мага-
зин).

продмухувати, -мухую, -мухуєш, продмухати,
-мухаю, -мухаєш и продмухнути, -пу, -неш
разг. продувать, продуть [— Перекиньте
наїм Зінька! — гукнула з того боку Санька
Квітчукова. — Хай уже свою гАрмонію
продмухує, бо замерзла! (Куч.)} Похню-
пився так кошовий отаман і сердито про-
дмухав вуса (Вишня)].

продовбувати, -бую, -буєш, продовбати, -баю,
-баєш и обл. продовбтй, -бу, -беш продал-
бливать, продолбйть [Почулася команда,
й над невидимою ціллю сумовито заспівали
кулі, продовбуючи., типи й загорожі (Ст.)}
Дорн добре знав, що краплі води можуть
продовбати найтвердіший камінь (Собко)].

продовжений продблженнмй; продлепньїй [В
одчинені вікна й двері., так і тислась ясна
блакить моря, в нескінченність продов-
жена блакитним небом (Ко^юб.)]. Ср. про-
довжувати.

продовження продолжение; продление [По-
тім сестра відхилилась кудись убік, а
натомість — як продовження сну — від-
крилося небо, сухе, високе, капустяного
кольору (Гонч.)]} ~пя буде продолже-
ние следует; <^ня відпустки про-
дление бтпуска. Ср. продовжувати.

продовжити см. продовжувати.

продовжитися см. продовжуватися.

продовжуваний продолжаемьій; продлевае
мьій. Ср. продовжувати.

продовжувати, -жую, -жуєш, продовжити,
-жу, -жиш продолжать, продблжить; (де-
лать более длительньїм — еще) продлевать,
продлйть (Мисливець продовжував дорогу
на північ (Трубл.)} Дорогі друзі! Продов-
жимо й тепер наше змагання (Янов.)}
Добре б молодість продовжить Років так на
двадцять п’ять (Д"ор.)]; ~ги с т р о к дії
продлевать, продлйть срок действия; вжитії,
чого усщ. продблжить что, продлйть-
что [А бабуся, гріючись коло дівчат на
сонечку: «..Нехай бог віку продовжить,
що й мене пригорнула» (Баре.)].

продовжуватися, -жується, продовжитися,
-житься продолжаться, продблжиться;
(происходить на протяжении какого-нибудь
времени) длйться, продлйться [Наша знов
оновиться країна, Наш народ продов-
житься в роду (Тич.)]} засідання
~ жується заседание продолжаетея; р о-
ббта (праця) ~ жується успішно
раббта продолжаетея успешно.

продовжувач продолжатель [Марксистську
теорію підніс на новий, вищий ступінь-
великий продовжувач справи Маркса, зас-
новник і вождь Комуністичної партії і
Радянської держави В. І. Ленін (Наука
і життя, 1958, 5)].

продовжувачка продолжательница [22 грудня*
1904 року вийшов перший номер газети
«Вперед» — гідної продовжувачки справи-
старої «Искрьі» (Іст. КПРС)].

продовольство продокбльствие [Тут були скуп-
чені багаті склади продовольства і воєн-
ного майна (Шер.)} Агротехніка вирощу-
вання помідорів, огірків, редиски, салату,
шпинату, перцю, баклажанів і бобових на
насіння така сама, як і на продоволь-
ство (Колг. вироби, енцикл.)]} поста-
чати во кому, чому снабжать
продовбльствием кого, что, уст. продо-
вбльствовать кого, что [Ольвія постачала
Афінам продовольство і сировину (Нар.
стар. іст. УРСР)]} постачання ~ва
кому, чому снабжение продовбльствием.
кого, чегб, уст. продовбльствование кого,
чего, (реже) продовбльствие кого, чегб
[Треба було., організувати постачання мі-
стам продовольства (Біогр. Леніна)].

продовольчий продовбльственньїй [Частину
свого продовольчого пайка Громови, як
і всі люди, віддавали в фонд дитячих сад-
ків і лікарень Севастополя (Куч.); Для за-
безпечення країни хлібом Ленін запропо-
нував створити продовольчі загони з пере-
дових робітників, послати їх на село і
підняти бідноту на боротьбу з куркуль-
ством (Біогр. Леніна); Країна переживала
продовольчі труднощі (Руденко)]; ~ чі
культури с.-х. продовбльственньїе
культури.

продподаток, -тку (продовольчий
податок) ист. продналбг (продовбль-
ственньїй налбг) [Продподаток є одна з
форм переходу від своєрідного «воєнного
комунізму», вимушеного крайньою нуж-
дою, розоренням і війною, до правиль-
ного соціалістичного продуктообміну (Ле-
нін)].

продпункт, -ту (продовольчий
пункт) продпункт (продовбльственньїй
пункт).

продражнйти, -ражню, -ражниш разг. про-
звать, дать [насмешливое] прбзвище [Моло-
денького писарчука, мабуть за чубок, що
стирчав на голові, продражнив [начальник]
«смердячим одудом» (Н.-Лев.)].

продраїти см. продраювати.

продраний прбдранньїй.

продрати см. продирати.

продратися см. продиратися.

продраювати, -раюю, -раюєш, продраїти,
-раю, -раїш мор., перен. продраивать, про-
драить [Павлов продраїв з іїісочком [Кар-
па], і він аж схуд за вчорашній день
(Янов.)].

продрижати, -жу, -жйш продрожать; (иног-
да — еще) протрепетать.

продрімати, -маю, -маєш продремать [На току
пшеницю маю — Поки ніч я продрімаю,
Ту пшеницю, царю, ти Геть усю обмолоти
(Пере.)].

продрбглий редк. продрбгший [Боровся я
між смертю і життям, Слабий, продроглий
і тривоги ПОВНИЙ (Фр.)].

продрбгнути, -ну, -пеш редк. продрбгнуть
[Не бачиш, я весь щродрог! (Фр.)].

продрозкладка (продовольча роз-
кладка), редк. продрозверстка (п р о-
довбльча розверстка) ист. прод-
разверстка (продовбльственная разверст-
ка) [Великі труднощі були з запроваджен-
ням та збиранням продрозкладки. Але
ревком працював не покладаючи рук
(Дмитр.); Продрозверстка, тобто вилучення
всіх надлишків сільськогосподарських про-
дуктів, була заходом, викликаним умовами
війни (Біогр. Леніна)].

продряпати см. продряпувати.

продряпатися, -паюси, -паєшся (с трудом
пролезть вверх) разг. прокарабкаться [Як
я тудою уперше продряпався, то пика в
мене стала, як писанка (Вовч.)].

«продряпувати, -пую, -пуєш, продряпати,
-паю, -паєш 1) процарапьівать, процара-

пать; 2) (только соверш.: царапать в те-
чение некоторого времени) процарапать.

продряпуватися, -пується страд. з. проца-
рапьіваться [Радянські археологи недавно
відкрили в Новгороді древньоруські бе-
рестяні грамоти (написи на бересті продря-
пувались кістяними знаряддями) (Іст.
Укр. РСР)].

продубйти, -дублю, -дубиш спец, продубить,
продублений 1) спец, продубленньїй; 2) перен.

продубленньїй [Густо обгорілий на вітрі,
продублений сонцем, він сидить, спер-
шись на гирлигу (Гонч.)].

продув 1) (род. продува) продух (спец.) [—Слу-
хай, а там у вас є вентиляція? Сташка не
розуміла навіть значення цього слова.
—Не розумієш? Продув, щоб пилюка від
волокна не літала по фабриці (Вільде)];
2) (род. продуву) разг. сквозняк [— А руки
мити? Ніхто не хоче руки мити? — гу-
кала Неля з коридора. Звідтіль чути було
плюскіт води і приємний, холоднуватий
продув (Вільде)].

продувальний продувательньїй [Завідувач ла-
бораторій стояв на помості коло проду-
вальної установки й розглядав щось усе-
редині чана (Шовк.)].

продування продувание; (техн. — еще) про-
дувна [Одне з найважчих завдань при ру-
банні зрубу теплих приміщень — це за-
хист від продування крізь щілини між
вінцями (Дерев, зодчество Укр.); Колектив
печі видав значну кількість плавок, за-
стосовуючи кисень шляхом продування
металу безпосередньо у ванні (Рад. Укр.,
1959,IV)].

продувати, -ваю, -ваєш и продимати, -маю,
-маєш, продути (продую, продуєш и про-
дму, продмеш) 1) продувать, продуть [Ка-
пітан згадав, що люлька давно погасла,
почав посилено її продувати (Панч); Мчися
їй назустріч, тихесенький вітре, і прогор-
тай, продимай стежки й доріжки (Мирн.);
— Продуй перше, ніж маєш сісти! — вима-
гала від Івана Палагпа (Коцюб.); Став про-
дувати гірський вітер і розігнав хмари
в безвісті (Черемш.); Накинула [Катери-
на] на плечі дранку, а крізь неї так і про-
дуває (Чорн.); Все ясніше виблискують
думні їхні очі, як ті жарини, що їх проди-
мало вітром (Вас.)]; 2) (только соверш.)
безл. продуть, просквозйть [Самосад:
А в вас знову флюс.. І де це вас знову так
продуло?.. (Корн.)]; 3) (несоверш. только
продувати) (пройгрьівать) фам. продувать,
продуть [Чи багато карбованців продув
у карти? (Н.-Лев.)].

продуватися, -ваюся, -ваєшся, продутися,
-дуюся, -дуєшся (проигрьіваться) фам.
продуваться, продуться; 2) страд. з. (не-
соверш.) продуваться [В молодому сосно-
вому лісі, що слабо продувається вітром,
кількість скипидару в повітрі досягає
кількох міліграмів в 1 кубічному метрі
повітря (Наука і життя, 1957, 2)]. .

продувна техн. продувна [Якщо аналіз не
відповідав установленим вимогам, продув-
ну відновлювали (Рад. Укр., 1959, VIII)].
продувний техн. продувочньїй, продувнбй.
продукт, -ту продукт [Сучасна наукова ме-
дицина визнає користь від лікувальних
прийомів продукту соснової живиці — ски-
пидару (Наука і життя, 1956, 9); Кисле
молоко — дієтичний молочнокислий про-
дукт (Колг, вироби, енцикл.); Класики мар-
ксизму високо оцінили реалізм Шекспіра
за його глибину в підході до людини як
соціальної особистості, продукту певного
суспільного розвитку (Вітчизна, 1956, <5);
О р е с т: ..Єсть і в наші часи блакитні
троянди, але се ненормальні створіння
хворої культури, продукт насильства
над природою (Л. Укр.)].

продукти, -тів (сьестньїе припаси) продукти
[З бригадних дворів швидко виїздили на-
вантажені продуктами вози (Десн.)].

продуктивний 1) (создающий что-нибудь цен-
ное) продуктивний; (приносящий очевидние
результати—еще) производйтельньїй [Най-
більш продуктивною є праця в ранкові
години, безпосередньо після сну (Наука
і життя, 1956, 70)]*, <^ні сили ж.
производйтельньїе сйли [При пануванні ка-
піталістичного господарства дрібна влас-
ність затримує розвиток продуктивних
сил.. (Ленін)]; 2) (дающий продукти живот-
новодства) продуктйвньїй [На півдні
України може успішно розвиватися тонко-
рунне вівчарство та інші види продуктивної
худоби (Рад. Укр., 1950, /X)]; 3) лингв.
продуктивний.

продуктйвність, -ності 1) продуктйвность;
производйтельность; ~ть праці йро-
изводйтельность труда [Ставляться рекор-
ди продуктивності праці, пронизує будів-
ництво гостра думка людської винахідли-
вості (Вишня)]; 2) продуктйвность. Ср.
продуктйвний 1, 3; 3) (способность давать
продукцию — о сельскохозяйственних жи-
вотньїх, птице) продуктйвность [Вирі-
шальне значення в розвитку тваринництва
і підвищенні його продуктивності віді-
грала кукурудза (Рад. Укр., 1959, /)].

продуктйвно нар. продуктйвно; производй-
тельно. Ср. продуктйвний 1.

продуктовим продуктовий [Збоку, в тіні
білокорих беріз, — ряд продуктових лар-
ків, газетний кіоск (Грим.)].

продуктообмін, -ну ж. продуктообмін [За
хліб, зданий державним продовольчим ор-
ганам, селяни одержували через коопе-
рацію промислові товари. Отже, між мі-
стом і селом встановлювався прямий про-
дуктообмін (Іст. Укр. РСР)].

продукування редк. шроизвбдство.

продукувати, -кую, -куєш редк. производйть
[Цей гриб [трутовик лускатий] продукує
величезну кількість спор, які, потрапляючи
на поранені місця стовбурів та гілок, за-
ражають дерева (Бот. ж , 1953, X, 3);
—Ну, а ви ж де служите?—Я? Я в хімлабо-
раторії. Лаборанткою. — Щось проду-
куєте? (Гур.)].

продукуватися, -кується страд. з. редк. про-
изводйться [В майстерні продукувались
для шкіл погруддя Льва Толстого, Пуш-
кіна, Гоголя (Сжол.)].

продукуючий редк. производящий.

продукція продукция [Необхідно, як це під-
креслюється в рішеннях партії і уряду,
одержувати якомога більше сільськогоспо-
дарської продукції з кожної одиниці зе-
мельної площі (Колг. Укр., 1957, 4); Під-
вищення продуктивності праці і зниження
собівартості продукції можна досягти тіль-
ки при правильній організації виробництва,
нормування, обліку і оплати праці (Рад.
Укр., 1959, І); Лише протягом 1957 року
вчені [Київського] університету видали
понад 650 друкованих аркушів наукової
продукції (Наука і життя, 1957, 12)].

продуманий продуманньїй [Боячись, щоб
Уляна не перебила його, Петро швиденько
викладав свій продуманий план (Коп.);
Спадщина класиків дає нам безліч при-
кладів того, що саме глибоко продуманий
сюжет забезпечує п’єсі її життєвість (Літ.
яаз., 1953, XI); 3 того, як зійшлися брови
на чолі батька, зрозумів він, що старий
говорить багато разів продумане, наболіле
(Собко)].

продуманість, -пості нродуманность [Саме
від точності, від продуманості всіх дета-
лей залежить успіх (Собко)].

продумано нар. продуманно [Він відчув, що
сказав багато й не досить продумано
(Ле)].

продумування продумьівание.

продумувати, -мую, -муєш, продумати, -маю,
-маєш 1) продумьівать, продумать [Незва-
жаючи на хворобу, Ленін не переставав
займатися найрізноманітнішими питання-
ми, продумував шляхи дальшого зміцнення
Радянської держави і будівництва со-
ціалізму (Біогр. Леніна); Андрій вирішив
трохи пройтись, продумати на самоті свій
виступ (Гур.)]; 2) (только соверш.: про-
вести некоторое время в размишлениях)
продумать [Вона лягла і цілу ніч продума-
ла про свою долю (Мирн.)],

продумуватися, -мується страд. з. продуму-
ваться.

продути см. продувати.

продутий 1) продутьій; 2) продутий. Ср,
продувати 1, 3.

продутися см. продуватися.

продух, -ху спец, продух; продушина.

продуховина, редк. продухвіша разг. про-
душина [Хома сплюнув і попхався шу-
кати іншої продуховини до мосту (Гонч.);
Внизу проти місяця чорніла чорна про-
духвина, неначе двері всередину' скелі
(Н.-Лев.)].

продуцент ж. продуцент [В найближчі роки
Україна стане найбільшим продуцентом
вин серед усіх республік Союзу (Янов.)].

проекзаменований прозкзаменбванньїй.

проекзаменувати, -ную, -нуєш прозкзаме-
новать [Тут же вчителька проекзаменувала
Бориса і пішла з ним до директора (Хижн.)].

проекзаменуватися, -нуюся, -нуєшся прозк-
заменоваться.

проект, -ту проект [Останнім часом він ство-
рив проект колгоспного клубу для рідного
села (Довж.); Микола ділився своїми проек-
тами з Стовбуном (Слііл.)].

проектант проектант [Проектанти передба-
чили все, щоб вихованцям створити най-
кращі умови для навчання і відпочинку
(Рад. Укр., 1959, //)].

‘ проектантка проектантка.

проектйвпий мат, проектйвньїй; ~на гео-
метрія проектйвная геометрия.

проектний проектний [Велика роль у зде-
шевленні будівництва і підвищенні про-
дуктивності праці належить проектним ор-
ганізаціям (Рад. Укр., 1951, V/)].

проектно-розвідувальний проектно-изьіска-
тельский.

проектований1 проектйрованньїй, проектй-
ру^мьій [По трасі проектованої траншеї
з допомогою катерів і водолазів натягувався
сталевий трос по дну ріки (Наука і життя,
1959, 3)]. Ср. проектувати1.

проектований2 1) проектйрованньїй, проектй-
руемьій; 2) проецйрованньїй, проецйруе-
мьій, проектйрованньїй, проектйруемьій.
Ср. проектувати2 1—2.

проектор, -ра кин, проектор.

проектувальний проектирбвочньїй [Вона пра-
цювала в одній з проектувальних груп
(Трубл.)].

проектувальник проектирбвщик [Великі тех-
нічні проблеми розв’язують проектуваль-
ники і будівники Братської ГЕС (Наука
і життя, 195бь 3)].

проектувальниця проектирбвщица.

проектування1 проектйрование; (только раз-
работка проекти — еще) проектирбвка
[Засідав комітет проектування великого
підземного будівництва (Трубл.)]. Ср. про-
ектувати1.

проектування2 1) проектйрование; 2) проецй-
рование, проектйрование. Ср. проектува-
ти2 1—2.

проектувати1, -тую, -туєш (разрабатьівать
проект; предполагать, собираться что-
нибудь сделать) проектйровать [К р е-
чет: ..Проектуючи санаторій, ви мусили
думати над тим, щоб кожна лінія, форма
несла сонце, радість, бадьорість... (Корн.)‘,
Він проектує на цьому місці розробляти ка-
м’яні кар’єри (Донч.)].

проектувати2, -тую, -туєш 1) мат. проектй-
ровать; 2) (спец.: передавать на жран уве-
личенное изображение рисунков, кинокадров
и т. п.) проецйровать, проектйровать.

проектуватися1, -тується страд. з. проектй-
роваться [Дах будинку проектувався одно-
скатним (Козач.)]. Ср. проектувати1.

проектуватися2, -тується страд. з. 1) проек-
тйроваться; 2) проецйроваться, проектй-
роваться. Ср. проектувати2 1—2.

проектуючій*!1 проектйрующий; ^чі о р-
г а н і з а ц і ї проектйрующие организа-
ции. Ср. проектувати1.

проектуючий2 1) проектйрующий; ~чиіі пер-
пендикуляр проектйрующий пер-
пендикуляр; 2) проецйруютций, проектй-
рующий. Ср. проектувати2 1—2.

проекційний спец, проекцибнньїй; ~ ний л і х-
т а р проекцибнньїй фонарь, уст. вол-
шебньїй фонарь [Тут [в хаті-лабораторії]
усе було так, як і раніше.. В шафі проек-
ційний ліхтар (Донч.)].

проекція 1) мат. проекция; 2) спец., перен.

проекция [3 безперечною, хоч і глибоко
прихованою, проекцією в сучасність напи-
сано і поему «Мойсей», яку справедливо
вважають за одну з вершин творчості
Франка (Рил.)].

прожарити см. прожарювати.

прожаритися см. прожарюватися.

прожарювання 1) прожаривание; 2) прожари-
вание, прокаливание [Для визначення гео-
логічного віку кісток з відкладів голоце-
нового відділу раціональним лишається
метод прожарювання (Геол. ж., 1953, XIII,
7)]. Ср. прожарювати 1 — 2.

прожарювати, -рюю, -рюєш, прожарити, -рю,
-риш 1) прожаривать, прожарить ^2) (силь-
но прогревать; подвергать действию вьісокой
температурьі для очистки, для дезинфекции)
разг. прожаривать, прожарить, прокали-
вать, прокалйть; 3) (только соверш.: про-
вести некоторое время за жареньем) про-
жарить.

прожарюватися, -рюється, прожаритися,
-риться 1) прожариваться, прожариться;

2) прожариваться, прожариться, прокали-
ваться, прокалйться. Ср. прожарювати
1—2; 3) (только соверш.: провести некоторое
время, подвергаясь действию вьісокой тем-
ператури; подвергнуться жаренью в те-
чение некоторого времени) прожариться;
4) страд. з. (несоверш.) прожариваться;
прожариваться, прокаливаться; ср. прожа-
рювати 1—2.

прожарювач спец, прокальщик.
прожарювачка спец, прокальщица.
прожати см. прожинати.

прожатий прожатий.

прождати, -ду, -деш прождать [П’ять років
прождала [Катря], а молодість минає
(Куч.)].

прожебоніти, -ню, -ийш разг. пролепетать
[— Нащо було так?.. Нехай би собі... —
несміливо прожебоніла Юзя (Л. Ук/?.)|.

прожект, -ту уст., разг. ирон. прожект [Дру-
гого дня він сказав Наринському, що вчора
йому здалось, ніби Каргат, як і тор^к,
виступив знову з якимсь непрактичним
прожектом (1Иовк.)\.

прожектер, фа ирон. прожектер [..партія
дала належну відсіч спробам применшити
результати, досягнуті в соціалістичному
будівництві, а також поправила прожек-
терів і фантазерів, які, відірвавшись від
реальної дійсності, вносили шкідливу плу-
танину в корінні питання розвитку со-
ціалістичної економіки (Матер. XX з.
КПРС)].

прожектерство ирон. прожектерство.

прожектерствувати, -твую, -твуєш ирон. про-
жектерствовать.

прожектерський ирон. прожектерский.

прожектор, -ра прожектор [Прожектори ще
час від часу обмацують небо (Гонч.)\
Добре поставлена перевірка виконання —
це той прожектор, який допомагає освітлю-
вати стан роботи апарату в усякий час і
виводити на світ божий бюрократів і канце-
ляристів (Сталін)].

прожекторйст прожекторйст [Гризлов давно
випросився на фронт і оце вперше прибув
до своїх прожектористів (Куч.)].

прожекторний прожекторний [Кілька про-
жекторних променів., освітили судна й
затримались на них (Бо/>з.)].

прожени хатися, -хаюся, -хаєшся разг. про-
ухаживать.

прожера, редк. прбжра прожбра [Та прожра
буде за двох класти, а я повинен голодний
сидіти (Мирн.)].

прожерливий прожбрливьій.

прожерливість, -вості прожбрливость, про-
жбрство.

прожерти см. прожирати.

проживання 1) проживание; 2) проживание;
обитание; жйтельство [В 1894 р. з Тифліса
був висланий на проживання в Київ рево-
люціонер • соціал-демократ Ладо Кецховелі
з кількома товаришами (Іст. Укр. РСР)]:,
місце ~пя местожйтельство; при-
датний для ~ня пригбднмй для
жилья. Ср. проживати 1—2.

проживати, -ваю, -ваєш, прожйти, -живу,
-живеш 1) (издерживать, расходовать на
существование и перен.) проживать, про-
жйть [Що за літо заробить Мотря, те за
зиму й проживуть... (Мирн.); Ти, Ганю,
молода! Невесело тобі самій літа молоді
марно проживати на цім яру (Н.-Лев.)];
2) (только несоверш.: пребьівать, иметь
жилище где-нибудь) проживать, книжн.
обитать, уст. жйтельствовать; (мног.: бьіть
жителями какого-нибудь места, террито-
рии — еще) населять [Не між птахами
літають, А між вами проживають Всім
на диво дві сестри (Гл.)]; 3) (только соверш.:
пробить живим определенное время; про-
бить некоторое время, живя где-нибудь
или каким-нибудь образом) прожйть [Мій
дід прожив сто довгих років (Тер.)', Без
їжі людина може прожити близько ЗО —
40 днів, а без води — значно менше (Наука
і життя, 1969, 8)]; вік ~ жити разг.
жизнь прожйть, век прожйть [Отак ми з
вами проживемо вік В труді, в змаганні,
в боротьбі і в грозах! (Дмитр.)]', вік
*** жити — не дощову годйну
перестояти (не довгу н й ву
перейтй, не поле перейти)
посл. жизнь прожйть — не поле перейтй.

проживатися, -ваюся, -ваєшся, прожйтнся,
-живуся, -живешся разг. 1) проживіться,
прожйться [Хома з Паньком Живуть, було,
панками. На старість прожились: обидва
з торбинками Співдли Лазаря — і вмерли
під тинком (Боров.)]; 2) (только соверш.)
безл. прожйться [Упливло три місяці. Так
сяк прожилось (Барв.)].

прбжйлок, -лка 1) прожйлка [Він усміхає-
ться, і на сивій скроні тремтить синень-
кий прожилок (Куч.)]; 2) геол. прожйлок.

прожинати, -паю, -паєш, прожати, -жну,
-жнеш прожинать, прожать.

прожир, -рі собир. разг. прожбрьі (мн. ч.) [Во-
на висмикнула з мітли держално — і давай
потягати «ненаситну прожир» [свинку й
кабанчика] і вздовж, і впоперек (Мирн.)].

прожирати, -раю, -раєш, прожерти, -ру, -реш
вульг. прожирать, прожрать.

прожйрити см. прожирювати.

прожирувати, -рую, -руєш разг. прошалйть,
пробаловаться, продурачиться, обл. про-
жировать.

прожирювати, -рюю, -рюєш, прожирити, -рю,
-риш спец. прожйривать, прожйрить.

прожити см. проживати.

прожитий прбжйтьій [Її чорну косу поде-
куди вже посріблила мудрість прожитих
років (Кач.); Всі прожиті радощі, Всі про-
буті муки Пдуть, мов тіні тихії, Держачись
за руки (Фр.)].

прожитися см. проживатися.

прожитковий ПД)ОЖЙТОЧНЬІЙ; ~ вий міні-
мум прожиточньїй мйнимум [Заробітна
плата сільськогосподарських робітників
[на Україні в кінці XIX ст.] була набагато
нижча від їх прожиткового мінімуму (Іст.
Укр. РСР)].

прожиток, -тку, прожиття 1) пропитание,
разг. прожитье [Вона ходила копати бу-
ряки і з того добувала прожиток для себе
(ТГогроб.)]; н а *~*к, н а *-^тя на про-
жйтие, разг. уст. на прожйток [Ще доки
був сам, то вистачало на прожиття, а як
пішли діти, то довелось хоч торби брати на
плечі (Н.-Лев.); Нехай лише Гриць почне
у вас учитися, батько подобріє і буде
посилати на його прожиток ' (Мак.)];
2) обл. жизнь [Дай їй, боже, прожиток
щаслйвий за її щирість! (Фр.)]; 0 о с е-
лйтися на ~тя поселйться на про-
живание [Мати з Настусею оселились
на прожиття в Парижі (Н.-Лев.)].

прожовклий прожблкльїй.

прожовкнути, -не прожблкнуть.
прожовть, -ті прбжелть.

прожовувати, -жбвую, -жбвуєш, прожувати,
-жую, -жуєш прожевьівать, прожсвать [Пе-
тушек зробив такий рух головою, наче
ковтнув щось, не прожувавши (Шовк.)].
прожовуватися, -жбвується, прожуватися,
-жується прожевьіваться, прожеваться.

прожогом, редк. прожбга нар. бпрометью,
стремительно; (о безе — еще) стремглав,
разг. со всех ног [— Каюмов, швидше,—
промовив командир, і сержант прожогом
додав йому планшет (Куч.); Собака про-
жогом кидався на дітей, і вони злякано
розбігалися (Панч); Мати як зачула його
голос, так прожога і кинулася до його в
хату (Мирн.); Буржуазія, фач, не сподіва-
лась, що конгрес [прихильників культури]
буде діяти прожогом і конкретно (Тич.);
Теплий і вільний степовий вітрець прожо-
гом вишмигнув з байраку (Слгол.)].

прбжра см. прожера.

прожувати см. прожовувати.

прожуватися см. прожовуватися.

проз предлк 1) см. повз 2; 2) см. крізь.

проза прям., перен. проза [Основу громад-
сько-літературного журналу «Україна» ста-
новить проза (Літ. газ., 1950, IX); Ціле
життя, ціла судьба моя — Не романтизм,
а проста, груба проза (Фр.)].

прозаїзм, -му позт. прозайзм.

прозаїк прозаик [Творчість наших найкра-
щих поетів, прозаїків, драматургів, кри-
тиків відома нашому народові (Корн.)].
прозаїчний прозайческий; (свойственньїй про-
ае, непозтичньїй, лишенньш возвьішенности —
еще) прозайчньїй [Любима форма, в яку

* Франко одягає свої прозаїчні твори, —
це короткі оповідання (Коцюб,); Убип-
батько: Яке ж це питання, що так
полонило вас? Ярчук: Дуже прозаїчне:
я не маю де ночувати (Мик.); Він слухав
жінчині сни, прозаїчні, скучні, як дійс-
ність (Яоцюб.)].

прозаїчність, -ності прозайчность.

прозаїчно нар, прозайчсски; прозайчцо [Сло-
во це [учитись на «відмінно»] Ніяк не про-
заїчно продзвеніло, — І ми малій ораторці
плескали Від серця щирого... (Рил.)].
Ср. прозаїчний.

проза ставляти, -ляю, -ляєш разг. прозакла-
дьівать.

прозваний прбзвапньїй [Стояв перед ним бать-
ко, водовоз із містечка на Полтавщині, про-
званий на вулиці — Журавель (Коп.)].

прозвання прозвание [У вдовиці був син,
дитина єдина, і звали того сина Іван, а
на прозвання Кармель (Вовч.)].

прозвати см. прозивати.

прозватися см. прозиватися.

прбзвисько, прбзвище обл. прбзвище [Юрко
вже й прозвисько для нього знайшов —
«Нюх»'(Козл.); Романка віддали в економію
за писарчука, і він дуже чванився новим
прозвищем (Коцюб.)].

прозвучати, -чйть прозвучать [Прозвучав
сигнал — і поруч з комбайном з’явився
грузовик (Донч.); Теличко розреготався:
видно, Сагайдина скарга прозвучала для
нього зовсім комічно (Гонч.)].

прозектор, -ра спец, прозектор,
прозекторство мед. прозекторство,
прозекторська 1) прил. см. прозекторський;

2) (род. прозекторської) сущ. мед. прозек-
торская [На тихому березі неподалік від
нашої прозекторської стоїть зенітна ба-
тарея (перекл. з Інбер)];

прозекторський мед. прозекторский.
прозектура мед. прозектура.

прозелень, -ні прозелень [Ясна прозелень
озимих хлібів око вбира (Горд.); В про-
зелені очей Стадницького блиснула злоба
(Ст.)].

прозеліт книжн. прозелйт.

прозелітизм, -му книжн. прозелитйзм.

прозелітка книжн. прозелйтка [Коли чер-
ниці зауважили, що в Гликери проки-
дається приязнь до їхньої прозелітки, до
панни Кармели, ..стара уніатка несподі-
вано зникла (/льч.)].

прозелітський книжн. прозелйтский.
прозенхіма бот. прозенхйма.

прозйванпй прозьіваемкй [Згадала Одарка
давню казку, про якогось дяка Запоріжжя,
пиворізом прозиваного серед* ченців

прозивати, -ваю, -ваєш, прозвати, -ву, -веш
прозивать, прозвать [Семен дуже любив
свою неньку — стару Наумиху, як її про-
зивали на селі (Коцюб.); В Катерини на-
бродився син, а в Устини — дочка. Тоді во-
ни в жарт і прозвали себе свахами
(Чорн.)].

прозиватися, -ваюся, -ваєшся, прозватися,
-вуся, -вешся прозиваться, прозваться [К о-
ш о в и й: ..Віднині Довбнею ти будеш
прозиватись. Так і запишемо тебе до ку-
реня ^Корн.)].

прозивний книжн. нарицательньїй [Цей твір
[«Не називаючи прізвищ» В. Минка}
допоміг боротьбі проти стиляг, міщан.
Імена Поеми, Діани, Поцілуйка стали про-
зивними (Мист., 1957, 5)].

прозимувати, -мую, -муєш прозимовать [Знов
пішла по людях. Де пролітую, де прозимую
(Барв.)].

прозирання проникание, проникновение; про-
ницание, созерцание; прозрение; провйде-
ние. Ср. прозирати 2.

прозирати, -раю, -раєш, прозирнути, -ну,
-неш 1) проглядьівать, проглянуть; (видне-
ться сквозь что-нибудь, замечаться —
еще) сквозйть, засквозйть [Лиш де-де сонце
прозирне крізь груди важких хмар (Фр.);
Юнак злякано роздивлявся навкруги.
Рішучість, що прозирнула в рухах,ізно-
ву завмерла в ту ж мить (Ле); Розвид-
нялося. Крізь чорну паперову маскувальну
штору прозирав світанок (перекл. з Каза-
кевича)]; 2) (перен.: вдумьіваясь, понимать
суть чего-нибудь, розбираться в чем-нибудь)
проникать, проникнуть, (только несоверш.)
уст. проницать, созерцать; (разгадьгвать
уст. — еще) прозревать, прозреть; (только
несоверш.: мьісленно представлять себе бу-
дущее рит. — еще) провйдеть [У повісті
«Наймичка» Шевченко виявив себе не тіль-
ки видатним художником, обличителем-
гуманістом, а й великим мислителем, який ’
прозирав у далеке майбутнє, мріяв про
застосування машин у селянській праці
(Іст. укр. літ.); Мусій Завірюха., голос
вітрів читає, всі таємниці зростання про-
зирає, розгадує (Горд,); Дивлюся в да-
лечінь — І крізь руїну й тьму майбутнє
прозираю І радість весняну прийдешніх
поколінь (Пере.)].

прозівати, -ваю, -ваєш разг. прозевать [—Ка-
жуть, що землю тут ділитимуть, хочу не
прозівати свого, — засміялась вона (Гонч.);
Як з жнивами прозівав — рік даремно
працював (прислів’я)].

іірозірлйвий см. прозорлйвий.
прозірлйвість см. прозорлйвість.
прозірлйво см. прозорлйво.

прозірний разг. прозрачнмй [Небо прозірне
без краю синіє, В полі зеленому марево
мріє... (Щог.)].

прозірний проницаемьій (для* взора).

прозірність, -ності 1) прозрачность; ср. про«
зірииіі; 2) проницаемость; ср. прозірнйй.

прозірчастий, прозорчастий, прозористпй
разг. прозрачньїй} (просвечивающий) сквоз-
нбй, раз#. прозбристьій, пррзбрчатьій, обл.
сквозйстьій [Світання весело віщують со-
лов’ї в прозірчастій імлі (Забіла); І сади,
і ставок, і хати були залиті., прозорчастим,
білим, як срібло, світом (Н.-Лев.); А хмари,
худі, біляві та прозірчасті, ліниво волок-
лися з заходу (Фр.)].

признавати, -паю, -наєш, прознати, -наю,
-наєш разг. проведьівать, проведать, (реже)
прознавать, прозвать [— Ти щось таке
прознав? — спитав він у Мамая (Ільч.)].

прозовий прозайческий [Появу прозових мі-
ніатюр Японського не можна осмислити,
не згадавши новел Стефаника, ліричних
епізодів Васильченка (Рад. літер., 1958,
2)]; ~ва мова прозайческий язйк, про-
зайческая речь, язілк прбзьі.

прозолоть, -ті позз. прозолоть [На темнім ма-
товім листі в гаю де-не-де видніє осіння
прозолоть (Л. Укр.)', Вже сяло прозоре
повітря прозолоттю (Панч)].

прозбр, -ру позз. прозрачность [Весна, весна!
Яка блакить! Який кругом прозор! (Тич.);
Погожий день, прозор, теплінь! (Мас.)].

прозорий прозрачньїй [Сонце червоним про-
мінням сипнуло на поверхню прозорої
ангарської води (Трубл.)', Під білою, про-
зорою шкірою на обличчі сестри запуль-
сувала жива кров (Вільде)', Ранок видався
тихим, теплим, прозорим (Ваги)', Через
хвилину знайома мелодія пісні про Віт-
чизну, вкладена в кілька прозорих., нот,
пролунала в кімнаті (Собко)].

прозбристий см. прозірчастий.

прозорість, -рості прозрачность [Призми і
пластинки, виготовлені з кристалів кам’я-
ної солі, що одержані штучно, відзнача-
ються великою прозорістю (Наука і життя,
1956, 10)', Садок стоїть у весняній прозо-
рості... (Гонч.)].

прозорішати, -шає и редк. прозбріти, -ріє
становйться прозрачньїм; становйться про-
зрачнее [Світало... Темінь ночі бралась
густою синявою і поволі прозорішала
(Козач.); Повітря прозоріло (Мирн.); В
уяві прозорішають перспективи третьої
частини «Раіа тог^апа» (Сміл.)].

прозорлйвець, -вця прозорливец [Отож пре-
мудрий прозорливець, Поміркувавши, взяв
єлей Та взяв од козлищ і свиней Того
Саула здоровила І їм помазав во царя
(Шевч.)].

прозорливий, прозірлйвий прозорлйвьій; (про-
ницательньш — еще) дальновйдньїй; (об
уме, взгляде и т. п. — еще) ясновйдящий
[Ось вони — матері, і діти, учні.. Вони
високу честь тобі, Тарасе, разом з іншими
приносять за слово прозорливе, пророче
(Тич.); Глибоко знаючи життя народу,
досвід мас, товариш Хрущов на основі
прозірливого марксистсько-ленінського ана-
лізу фактів і явищ дійсності показав шлях,
пройдений нашою партією і країною за
минулий період, і розкрив величні перспек-
тиви нашого дальшого руху до комунізму
(Літ. газ., 1959, III)].

прозорлйвиця прозорлйвица.

прозорлйвість, -вості, прозірлйвість прозор-
лйвость; дальновйдность; ясновйдение [По-
трібна була ленінська прозорливість,
наполегливість і пристрасність у боротьбі
з «лівими комуністами», щоб врятувати
Радянську країну від загибелі, яка їй
загрожувала (Іст. КПРС); Прозорливість,
обережність хотіла прищепити дочці мати.
Щоб взяла над серцем волю (Горд.)],
Ср. прозорлйвий.

прозорлйво, прозірливо нар, прозорлйво;

дальновйдно [В цьому оповіданні [«Гене-
рал Макодзьоба»] Яновський прозірливо'
підкреслив типові риси партизанського ко-
мандира в той час, коли значні партизан-
ські з’єднання тільки народжувалися (Іст.
укр. літ.)]. Ср. прозорливий.

прозоро нар. прозрачно [Прозоро синіли,
узгір’я доісторичних берегів дніпровської
пойми (Тулуб); Прозоро, світло навкруги,
ясно і легко у мене на серці (Гонч.)].

прозорчастий см. прозірчастий.

прозрівання прозрение [Важливо те, щоб
у творі була правдиво передана атмосфера1
епохи, кипіння пристрастей, духовне про-
зрівання мас у вогні пролетарської рево-
люції (Рад. літер., 1957, 3)].

прозрівати, -ваю, -ваєш, прозріти, -ріюг
-рієш нрям., перен. книжн. прозревать,
прозреть [Ме ланка: ..Спасибі щире,
дядечку мій любий, 0, як би я жадала, щоб
вони Прозріли знов, твої прекрасні очі
(Коч.); Головне в повісті [«Борислав смі-
ється» І. Франка] те, що її герої — робіт-
ники починають шукати виходу, пробу-
джуватись, політично прозрівати (Іст. укр.
літ.); Я рада, я дуже рада, що хоч і сталося
так, але я прозріла, побачила правду,
іспит на життя склала (Збан,)].

прозріння прозрение [Видатним вкладом
0. Маковея в українську поезію є поема
«МоЛох», яка прославляє революційне про-
зріння народних мас і кличе народ да
боротьби за свою кращу долю (Ж ост.,
1956, 2)].

прозріти см. прозрівати.

прозумкотіти, -кочу, -котиш разг. прожуж-
жать [Знову кулемет дав кілька тактів,
проте кулі тонко прозумкотіли висока
над головами розвідників (Гонч.)].

прозурка редк. глазбк, уст. волчок [Кола
дверей, пробуючи замки, загуркотів до-
зорець, далі загомонів у прозурку йога
крикливий, навмисне грізний голос
(Вас.)].

проілюструвати, -рую, -руєш проиллюстрй-
ровать [— Принцип чудесний!— іронічно
озвався начальник експлуатації. — От якби
шановні будівники ще й проілюстрували
його Добрим прикладом (Волош.)].

проінкубувати, -бую, -буєш проинкубйровать
[У 1958 році Роменська інкубаторно-пта-
хівнича станція проінкубувала 242 ти-
сячі яєць (Колг. Укр., 1959, 6)].

проінспектувати, -тую, -туєш проинспектй-
ровать [Хаєцький, здійснюючи свої стар-
шинські права, мусив вишикувати їх
[бійців] і проінспектувати (Гонч.)].

проінструктувати, -тую, -туєш проинструк-
тйровать [Проінструктувавши Нею, як їй
поводитись під час різних несподіванок,
Бариль пересів у кліпербот (Трубя.)].
проінформувати, -мую, -муєш проинформй-
ровать [Про все ми проінформували това-
риша Дем'яна (Шиян)].

проіржавити см. проржавити,
проіржавілий см. проржавілий,
проіржавіти см. проржавіти,
проіржавлений см. проржавлений,
проіржати см. проржати.
проіснувати, -пую, -пуєш просуществовать
[Наші Ради в 1905 році були тільки, так би
мовити, утробним зародком, бо проісну-
вали всього кілька тижнів (Ленін)].

проіспитований прозкзаменбванньїй, подверг-
нутьій испьітанию.

проіспитувати, -тую, -туєш прозкзаменовать,
подвергнуть испьітанию.

проіспитуватися, -туюся, -туєшся прозкза-
меноваться, подвергнуться испьітанию.

проїдання проедание.

проїдати, -даю, -даєш, проїсти, -їм, -їсй 1)про-
едать, проесть; (портить, уничтожать)
изьедать, изьесть; (а дейстєии едких ве-
ществ — еще) разьедать, разьесть [Хоч по
капельці дощик крапа на камінь, а таки
проїсть його (Квітка)\ Міцні залізні шта-
би, що держали глуху браму, іржа проїла,
зламалися (Мирн.)]; ~ дати погля-
дом перен. разг. сверлйть взглядом [—Ти
де, парубче, був уночі? —проїдає Романа
поглядом Салоган (Ст.)]; 2) (тратить на
питание, на жизнь) разг. проедать, проесть
[Капітанпіа знов сиділа без роботи, про-
їдаючи останні зароблені шаги (Н.-Лев.);
Ласун худобу всю на ласощі проїв (Бо-
ров.)]', 3) (о*зубах: стирать, стачивать) разг.
сьедать, с^есть; 0 зуби ~ сти н а
чому разг. зубьі сьесть на чем, зубьі
проесть на чем, собаку с^есть на чем [Мо-
лодий агроном не цурався старих людей,
які зуби проїли на тій землі, все випитував
їхній досвід (Янов.)].

проїдатися, -даюся, -даєшся, проїстися,-їмся,
-їсися 1) проедаться, проесться [Ф и л и п:
Проївся я на подвір’ї. Хоч на жебри йди
(перекл. з О. Толстого)]; 2)~ страд. з. (несо-
верш.) проедаться; изьедаться; разьедаться;
проедаться; с^едаться [Гроші зараз же
пропивалися, проїдалися (Мирн.)]; ср. про-
їдати 1—3.

проїдений 1) проедешшй; из'ьеденньїй; разт>-
еденньїй; 2) проеденньїй; 3) сьеденньїй.
Ср. проїдати 1—3.

«проїжджа 1) прил. см. проїжджий 1; 2) (род.
проїжджої) сущ. проезжая.

проїжджати, -джаю, -джаєпі и проїздйти,
-їжджу, -їідйш, проїхати, -їду, -їдеш про-
езжать, проехать; (обьічно с указанием на-
правлення движения книжн. — еще) следо-
вать, проследовать [Через греблю їдуть
хлопці, Проїжджають через міст (Пере.)',
Де-не-де вулицею проїздила підвода
(Трубл.); Проїжджали солдати повз стан-
ції й полустанки (Шиян); Народ запрудив
усю вулицю — проїхати з трудом можна
(Мирн.); Отож ми проїхали добрих п’ять
верст (Коцюб.); А я й забувся! В газетах
писали, що буде проїжджати в Крим ве-
ликий князь (Н.-Лев.); Романик.. проїхав
пальцями по чуприні, кашлянув і почав
(Вільде); Вітер перебирав каштановий чуб,
відкривав на високому чолі дві глибокі колії,
якими проїхали його молоді нелегкі літа
(Ст.)]; ні пройтй ні ~хати разг. йи
пройтй ни проехать [На проїжджих шля-
хах такі багна — ні пройти ні проїхати
(Мирн.)].

проїжджатися, ^-джаюся, -джасшся и про-

їздитися, -їжджуся, -їздйшся, проїхатися,
-Ідуся, -ідешся проезжаться, проехаться
[Частісінько з панами проїжджалась і
заїздила до Захарія (Квітка); Вони разом
проїхались трамваєм по місту (Трубл.);
Поїдьмо туди, побачим і погуляєм там,
да таки й проїздимося трохи (Рудч.)];
О хатися на чий рахунок разг.
шутл. проехаться на чей счет/

проїжджачий, -чого сущ. редк. проезжий
[Посторонились прохожі, щоб проїжджа-
чому просторіше було (Свидн.)]. См. еще
проїжджий 2.

проїжджий 1) прил. проезжий {Глибокий рів,
зарослий терном, відгороджував графський
сад від проїжджої дороги (Донч.)]; 2) (род.
проїжджого) сущ. проезжий [Вдивись В
серця прохожих і проїжджих: В нас щастя
більше, ніж коЛись (Нех.)].

проїжджування проездка.

проїжджувати, -джую, -джуєш, проїздити,
-їжджу, -їздиш 1) (ездить на лошади с
целью ее вьіездки) проезживать, проезжать,
проездить [Ось «Птицю» запрягли проїзди-
ти (Вишня)]; 2) (тратить на поездку и
перен.) разг. проезжать, проездить [— За-
ходьте, заходьте, діду... Видать, поверну-
лися з далекої дороги? — Та повернувся,
наче з Сибіру: за душею ні шеляга — все
проїздив (Ст.); Він уже їздив до Америки—
вистачить з нього! Проїздив свого брата
Карпа... (Чорн.)]; 3) (только соверщ.: про-
вести некоторое время в езде) проездить;
(по разньїм направленням — еще) проко-
лесить [— Надовго ж? — аж злякавшись,
спитала Галочка. — Так що, може, неділі
дві або три проїжджу: не близька сторона
(Квітка); Проїздивши сюди-туди більшу
половину ночі, ..вони нарешті спустились
з крутої гори в долину (перекл. з Гоголя)].

проїзд, -ду 1) (действие) проезд [Повно скрізь
народу, І нема ніде проїзду, Нема і про-
ходу (Руд.); Він [російський уряд у
XVII ст.] дозволив вільний проїзд росій-
ським торговим людям на Україну (Іст.
Укр. РСР)]; 2) (место) проезд.

проїздити см. проїжджувати,
проїздити см. проїжджати,
проїздйтися см. проїжджатися.
проїздка 1) проездка; ср. проїжджувати 1;

2) редк. езда; (прогулка) поездка [Я люблю
прудку проїздку, так щоб коні летіли, як
птиці, щоб аж дух забивало (Н.-Лев.);
Перш у найближчу суботу устроїв санну
проїздку за Дрогобич, на Млинки (Фр.)].
проїздом нар. проездом [За два роки він
тільки раз бачився з Оксаною, та й то
проїздом (Баш)].

проїзний 1) проездной [Біля ями я був за-
робив грошей, що й на проїзний квиток
до Європи вистачило б (Чорн.)]; 2) (годний,
предназначенньш для ездьі) проезжий [Про-
їзну частину у вузьких місцях намічено
розширити (Веч. Київ, 1957, /V)].

проїсти см. проїдати.

проїстися см. проїдатися,
проїхати см. проїжджати,
проїхатися см. проїжджатися.
пройда, (реже) пройдоха м. и ж. р. разг.
пройдбха, пройда, проньїра; (о хитром чело-
веке) [продувная) бестия, (бран.: мошенник)
проходймец (лі. р.), проходймка (ж. р.),
прощельіга [Таємниче зник Остап Хлопі ць-
кий. Хоч ніякою стратегією це не викли-
калося, та як шпигун і пройда дипломатич-
ний він не міг інакше закінчити свою не-
сподівану появу в армії Наливайка (Ле)',
Це і в людей часом трапляється потроху,
Коли малий шахрай Наслідує великого
пройдоху (Воскр.)\.

пройдене 1) прил см. пройдений; 2) (род.
пройденого) сущ. прбйденное [Школярі хо-
дили один до одного, разом повторювали
пройдене (Донч.)].

пройдений прбйденньїй, пройденннй [Свідо-
мі робітники, ведучи далі двій рух, по-
стійно оглядаються на пройдений робіт
ничим рухом шлях і обдумують знов і знов,
чи правильний цей шлях, чи нема можли-
вості поліпшити його (Ленін)].

пройдеїшіє 1) прил. см. пройдешпій; 2) (род.
пройдеїшіього) сущ. разг. прошедшее [Як
дань пройдешньому, як спомин, Як дня
сьогоднішнього гомін, — ..Тебе кохаю,
Дніпроград (Нагн.)].

пройдешпій разг. прошедший [«О мій за-
гиблий, любий мій», Було подумає І лі-
чить Пройдешні дні (Воронько)].

прондйсшт разг. пройдбха. пройда, жох;
(сильнеє) вьіжига, прожженнмй плут;
(бран.: мошенник) проходймец, прощеліл-
га; (негодяй) прохвбст [— Одчепися, про-
йдисвіте! — І зареготалась Титарівна, —
хіба тобі Наймичок не стало! (Шевч.)\
Різні пройдисвіти нап’яли на себе релігій-
ну личину з єдиною метою — поживитися
за рахунок довірливих богомольців (На-
ука і життя, 1959, 6); П а н а щ е н к о:
..Ще . не знайшли Щура? К о р е н є в:
Утік пройдисвіт. Утік і мов крізь землю
провалився (Дмитр.)].

пройдйсвітка пройдбха, пройда; вьіжига,
прожженная плутбвка; проходймка, про-
щелмга; прохвбстка [Один мордатий Кіт
до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста
знала, Чого хвостатий кум бажав (Гл.)\
Ридаючи вголос, промовляла: «.. Пройди-
світка! Хто її в люди вивів, нехай згадає!
Чи не підлещувалась колись до мене? Чи
не звивалась гадючкою?» (Л. Укр.)]. Ср.
пройдйсвіт.

пройдисвітський разг. пройдбшньїй.
пройдбха см. пройда.

пройма 1) портн. пройма; 2) строит. проем
[Дверні та віконні пройми обрамлялися
міцними колодками з пазами, куди запу-
скалися кінці вінців зрубу (Дерев, зод-
чество Укр.)].

проймати, -маю, -маєш, пройняти, -йму,
-ймеш 1) пронйзьівать, пронизать; (о силь-
ном чувстве, ощущении — еще) пронимать,
пронять, разг. пробирать, пробрать, про-
хватмвать, прохватйть, прошибать, про-
шибйть; (возбуждать чувство, охвативаю-
щее всего человека) книжн. исполнять, ис-
пблнить, (сильнеє) преисполнять, преис-
пблнить; (перен. разг. — еще) пропптьівать,
30-35

пропитать; (перен. безл. — еще) обдавать,
обдать; (перен.: заставлять испитивать
какое-нибудь внезапное и острое ощущение)
пронзать, пронзйть; (о крайней степени про-
явлення какого-нибудь чувства, состояния)
разг. разбирать, разобрать; (привести в
пьяное состояние фам. — еще) разлимбни-
вать, разлимбнить [Риси нової свідомості
проймають радянську народну творчість
(Рил.)', Погода була прекрасна. Тепле
літнє повітря проймало, здавалося, все
тіло (Фр.)’, Сьогодні його проймала ра-
дість (Шовк.)', Страх, жалюгідний, полох-
ливий, заячий страх за життя, за свій
добробут пройняв наскрізь все його єство
(Кач.)\ Я так захопився тим новим, що
мене тут зустріло, така пройняла мене
нетерплячка, що я нічого поза цим нз
хотів помічати (Шовк.)]', яр о ж ~має
когб см. дрож; його**' має то жар,
то х 6 л о д егб бросает то в жар, то в
холод; мороз ~ має мороз пробирает
мороз пронйзьівает, разг. морбз по кб
же дерет, мороз по кбже подирает; піт
~шяв разг. в пот ударило; сльоза
~няла разг. слеза прошйбла; 2) (про-
ходить насквозь) пронйзьівать, прони-
зать; (прокальївать, протикать — еще)
пронзать, пронзйть; (ударом разг. — еще)
прошибать, прошибйть [«Начхай на того
півня, друже!» Я за таку раду дибки —
наче хто мене в серце списом пройняв
(Вовч.)', Іван підсунув під лавку кошик, і
машиністу нема куди ноги поставити. Але
він лише подивився на Івана, пройняв
його оком наскрізь і погладив свого вуса,
мовляв, знаю, знаю... (Чорн.)', Говорять,
що матері сльози, гарячі І тверде, міцнеє
каміння проймають (Л. Укр.)].

пройматися, -маюся, -маєшся, пройнятися,
-ймуся, -ймешся проникаться, проникну-
ться. книжн. уст. исполняться, испблни-
ться; (сильнеє) книжн. преисполнйться,
преиспблниться, перен. разг. пропйтьіва-
ться, пропитаться [Професор дивився на
щасливого хлопчика й мимоволі сам про-
йнявся радістю дитини (Ваш)', Гнівом про-
ймалася душа, гнівом до ворогів, пекучим,
безмежним, нещадним (Шиян)', Глянув ти
поглядохм юним і чистим, Радість така у
тобі зайнялась, Наче душа вся вогнем
променистим, Сходим до сонця, в ту мить
пройнялась (Шп.)].

проймаюче нар. 1) пронйзьівающе; пронзй-
тельно; 2) проникновенно [Марті ан„
тихо і проймаюче смутно: Я ж — не можу
більше заковувать в кайдани рідні душі
(Л. Укр.)]. Ср. проймаючий 3—4.

проймаючий 1) прич. пронйзьівающий; прояи-
мающий; пробирающий, прохватьівающий,
прошибающий; п]зонзающий; 2) прич. пронй-
зьівающий; пронзающий; прошибающий. Ср,
проймати І—2; 3) прил. пронйзьівающий;
(резко звучащий) пронзйтельньїй [3 Хребта-
гори ще протягає проймаючий вітер (Фр.);
Товариш директора виглянув крізь вікно,
коли в сій хвилі розкотився проймаючий
свист локомотива (Мак.)]', 4) прил. (вол-
нующе искренний, задушевний) проникно-
венньїй [Тихий, але проймаючий спів сви-
рілі стелеться полониною (Л. Укр.)}.
пройняти см. проймати.

пройнятий 1) пронйзанньїй; прбнятьій; (прил.—
еще) пронйкнуТьій, уст. проникновеннмй;
прохваченний, прошйбленннй; испблнен-
ньій; преиспблненньїй; пропйтанннй; прон-
зенньїй [Багатофігурна скульптура «Тачан-
ка» пройнята героїкою громадянської війни
(Рад. Укр., 1959, VIII); Вся діяльність
Комуністичної партії пройнята глибокою
вірою в народ, в революційну енергію тру
дящих (50 років КПРС); — Жнива неза-
баром, — говорять йому., звернені до сон-
ця, до безхмарного неба погляди, пройняті
хазяйською турботою: коли б не припалило
(Жур.); — Танюшо, дай руку! Знову по-
клав смугляву дівочу руку на забинтовані
груди, і так застигйи в мовчанні, пройняті
одною думкою, охоплені єдиним почуттям
(Цюпа); Природно, що вся стара школа,
будучи цілком пройнята класовим духом,
давала знання тільки дітям буржуазії
(Ленін)]; 2) пронйзанньїй; пронзенний;
прошйбленньїй [Туга б відкотилась від
гуків тих геть-геть удалину, мов білі
туманй, пройняті сонцем (Л. Укр.)}. Ср.
проймати 1—2.

пройнятися см. пройматися.

пройнятість, -тості проникновенность, про-
никновение.

пройтй см. проходити.

пройтися см. проходжуватися,
прокажена, -ної сущ. прокаженная.
прокажений, -ного сущ. прокаженннй [Є л е а-
зар: ..Кажіть мені по щирост[, виразно,
чого я став між вас, *мов прокажений?
(Л., Укр.)].	,

проказа мед., перен. проказа [Монтаньяр:
..Проказою взялася Візантія і Рим живим
мерцем завчасу став і заразив собою всі
народи (Л. Ух/?.)].

проказаний 1) произнесенннй; рассказанньїй
[Наче проказані сьогодні, звучать слова.,
народу українського про Богдана [Хмель-
ницького] (Тич.); Він Амброся ласкаво учо-
ра Похвалив за проказаний вірш (Мас.)];
2) продиктбванньїй. Ср. проказувати 1—2.

проказати см. проказувати.

проказний мед. прокаженньїй [Втягуючи про-
казних в роботу, в суспільне життя, про-
фесор дає їм велику радість, дає їм змогу
почувати себе людьми (Смол.)].

проказування произнесение, редк. произно-
шение.

проказувати, -зую, -зуєш, проказати, -кажу,
-кажеш разг. 1) произносйть, произнестй;
(устно излагать что-нибудь) рассказьівать,
рассказать [— Я теж москвич, — тихо про-
казує капітан (Хижн.); — Так, так, —
роздумливо проказав Хомушок, немов під-
тверджуючи якусь затаєну думку (Гур.)];
~вати м о л й т в у рел. произносйть
молйтву, творйть молйтву [Вона знов зняла
очі до неба, проказуючи молитву (Коцюб.)];
2) (говорить что-нибудь для записи) редк.
диктовать, продиктовбть [Глинський го-
лосно проказує Дуєвій. Дуєва голосно
стукає на друкарській машинці (Мик.);

Опинившись удома, Гасан покликав писаря
і проказав йому листа (Тулуб)].

проказуватися, -зується страд. з. 1) произ-
носйться; рассказьіьаться [Текст пропа-
гувався без найменшої афектації, без на-
тиску, але чітко доходив у кожний куто-
чок залу (Минуле укр. театру)]; 2) дикто-
ваться. Ср. проказувати 1—2.

прокалататп, -таю, -таєш разг. 1) проколо-
тйть; проступать [сйльно]; (только о коло-
колах, звонке) прозвонйть [Хлоп’яча рука,
висунувшись крізь дірку в завісі, голосно
прокалатала дзвоником тричі, і гомін стих
(Шиян)]; 2) (перен. — о способе жизни)
разг. промаяться; (кое-как продержаться
нуждаясь разг. — еще) перебиться, про-
бйться [Поки живеш ти, то треба, щоб знав,
Що як життя своє прокалатав..(Л. Укр.)]„
прокалататися, -таюся, -таєшся разг. про-
болтаться.

прокалібрувати, -рую^ -руєш спец, прокалиб-
ровать, прокалибрировать [Перед сівбою
насіння прокалібрували, прогріли на сон-
ці, протруїли (Колг. Укр., 1957, 3)].

прокамбій, -бію бот. прокамбий.

прокапати, -паю, -паєш прокапать,
прокараулити, -лю, -лиш пдюкараулить,
прокарбовувати, -ббвую, -бовуєш, прокарбу-
вати, -бую, -буєш прочеканивать, проче-
канить.

прокат1, -ту (временное пользование) прокат
[Відкрилася перша в республіці автобаза
прокату легкових автомобілів (Веч. Кйів,
1957, /7)].

прокат2, -ту, прокатка мет. прокат, прокйтка
[Складовою частиною металургійного циклу
є виробництво прокату (Наука і життя,
1950, 5); У прокатних цехах механізовано
ряд робіт на дільницях нагріву і прокатки
металу (Наука і життя, 1957, 4)].

прокатати см. прокатувати.

прокататися см. прокатуватися.

прокатка см. прокат2.

прокатний1 прокатний [Для найбільш ефек-
тивного використання сільськогосподар-
ський машин [у 1920 р.] у селах створюва-
лись машинні прокатні пункти (Іст.
Укр. РСР)]. Ср. прокат1.

прокатний2 прокатний [Далі буде удоскона-
люватися прокатне і трубне виробництво
(Наука і життя, 1956, 5)]; ^ний стан
прокатний стан [Прокатні стани дають
тонкий сталевий лист (Вишня)]. Ср. про-
кат2.

прокатник спец, прокатник [Успішній роботі
прокатників сприяють технічні нововведен-
ня (Веч. Київ, 1957, VIII)].

прокатниця спец, прокатчица.

прокатування мет. прокатка [Експонується
в дії модель стана для прокатування
куль діаметром 40—80 міліметрів (Наука
і життя, 1956, 3)].

прокатувати, -тую, -туєш, прокатати, -таю,
-таєш 1) (катать, возить) прокатмвать,
прокатйть; ^ти на вороних перен.
разг. уст. прокатнвать, прокатйть на во-
роних [Колись, не криюсь, було. З голо-
вування не раз скидали, на вороних, як
то кажуть, прокатували (Янов.)}; 2) (толь-
ко соверш.: катать в течение некоторого
времени) прокатать; 3) мет. прокатьівать,
прокатать [їх [промислові сплави титану]
можна кувати, прокатувати на холоді і в
гарячому стані (Наука і життя, 1956, 6);
Прокатники прокатали напругі, тверді ли-
сти (Шп.)].

прокатуватися, -туюся, -туєшся, проката-
тися, -таюся, -таєшся 1) прокатмваться,
прокатйться, разг. прокататься [Будемо
заводити вечори з танцями, будемо прока-
туватись кіньми (Н.-Лев.)*, Треба прока-
татися на тройці (Шиян)]; 2) (только со-
верш.: кататься в течение некоторого
времени) прокататься; 3) страд. з. (несо-
верш.) мет. прокатмваться [Скрізь, де
плавиться і прокатується метал, ..вико-
ристовують складне технологічне устат-
кування (Наука і життя, 1956, 12)\.

прокачати см. прокачувати.

прокачатися1 см. прокачуватися.

прокачатися2, -чаюся, -чаєшся (провести
некоторое время качйясь) прокачаться;
(валяясь разг. — еще) проваляться [По-
лягали спати.. Чіпка прокачався цілу
ту ніч і очей не змикав: усе ду-
мав, мучився... (Мирн.)\ Там я прока-
чався місяців зо два, а як став очунірвати,
то ще прожив з місяць (Кроп.)].

прокачувати, -чую, -чуєш, прокачати, -чаю,
-чаєш 1) (бель'е и т. п.) прокатнвать, про-
катать; 2) (только соверш.: подвергнуть
обработке валянием) провалять; 3) (толь-
ко соверш.: качать в течение некоторого
времени) прокачать.

прокачуватися, -чується, прокачатися, -чаєть-
ся 1) (разглаживаться) прокатмваться,
прокататься; 2) страд. з. (несоверш.) про-
катмваться.

прокашлювати, -люю, -люєш, прокашляти,
-ляю, -ляєш 1) прокашливать, прокаш-
лять, разг. прокашлянуть [Максим таки
прокашляв: голос йому з другого переляку
повернувся (Смол.)]; 2) (только соверш.:
кашлять в течение некоторого времени)
прокашлять.

прокашлюватися, -лююся, -люєшся, про-
кашлятися, -ляюся, -ляєшся прокашлива-
ться, прокашляться [Кашель б’є, ..аж
кривава слина виступає на опалені смагою
уста, — а прокашлятись, не прокашлює-
ться (Мирн.); Виговський добув листа,
прокашлявся (Кач.)].

прокашляти см. прдкашлювати.

прокашлятися см. прокашлюватися,
проквакати, -кає проквакать.

проквасити см. проквашувати.

прокваситися см. проквашуватися,
прокваспіти, -ніє обл. прокиснуть,
проквашувати, -шую, -шуєш, проквасити,
-вашу, -васиш 1) проквашивать, проква-
сить; ф ~сити душу (немного осве-
житься едой, преим. кислой) разг. оживить
душу, освежйть душу [А це і ягідок при-
везла, — може схочете проквасити душу
(Мирн.)]; 2) (только соверш.: квасить в те-
чение некоторого времени) проквасить.

проквашуватися, -шується, прокваситися,
-васиться проквашиваться, прокваситься.

проквиляти, -ляю, -ляєш, проквилити, -ліб,
-лйш стонать [жалобно], простонать [жа
лобно]; (только несоверш. — о людях — еще)
плакать; (о некоторьіх птицах — еще) кри-
чать [жалобно], прокричать [жалобно]
(Сумно проквиляло гайвороння, злітаю-
чись над польським табором (Кач.); У ви-
сокості проквилив самотній сокіл (/льч.)|.

проквітати, проквітнути см. процвітати.

прокволистий разг. медленнмй; (тягучий) про-
тяжний [Вітер шарпав високий прокво-
листий плач (Донч.)].

прокволисто, проквблом нар. медленно; про-
тяжно [Прокволом ніч котиться над са-
дом і над полем (Рил.); Баран прокво-
листо й безнадійно мекав (Донч.)]. Ср
прокволистий.

прокид, -ду пробуждение [Вона сьогодні
нібито зо сну Прокинулась, та радості не-
має У прокиді (Рил.)].

прокидання пробуждение.

прокидати1, -даю, -даєш, прокидати, -даю,
-даєш и прокйнути, -ну, -неш 1) прокйдм-
вать, прокидать, прокйнуть, разг. пробра-
смвать, пробросать; (расчищая, делать про-
ходимьім) прочищать, прочйстить [Сніги
впали великі, і Андрій радо прокидає
од порога до воріт стежку (/Гоі{7об.)];
2) (сквозь-что-нибудь) пробрасьівать, про-
брбсить; (кидать мимо разг. — ещ&) про-
метмвать, прометнуть, прокйдмвать, про-
кйнуть; 3) (только соверш.: кидать в тече-
ние некоторого времени) прокидать, разг.

• пробросать; 4) обл. постилать, постлать,
разг. постелить, простилать, простлать,
разг. простелйть [Галя ..устала, уЗяла ряд-
нинку, прокинула коло матері на полу
і лягла (Мирн.)]; 5) ^полько соверш.: ска-
зать) обл. процзнести, проронйть [Ми з
того весілля повертали додому. Маруся
і Катря ні словечка не прокинули (Вовч.)].

прокидати2, -даю, -даєш, прокйнути, -ну,
-неш (прерьівать чей-нибудь сон) разг.
будйть, разбудйть; (преим. перен. — еще)
пробуждать, пробудить [Цілу ніч проки-
дало Христю материне важке зітхання
(Мирн.); Блисне сподівана пора, Відвагу
молодість прокине (Граб.)].

прокйдатися, -даюся, -даєшся прометаться.
прокидатися, -даюся, -даєшся, прокйнутпся,

-пуся, -нешся 1) прям., перен. просипа-
ться, проснуться, пробуждаться, пробу-
дйться; (только соверш. — еще) однять-
ся [ото сна] [Прокинувся Чіпка — вже
геть підбилося сонце (Мирн.); Тане
сніг і починає прокидатися земля
після зимового сну (Іван.); Вже проки-
нувся і Дуб-зимовик, викинувши тендітні
жовто-зелені листочки (Цюпа); При громі
російської революції прокидаються від
сплячки і робітники Заходу (Сталін);
Данько почував, як прокидається в ньому
лють до пришельців (Гонч.); В такім раї
чого б, бачся, Старим сумувати? Чи то
давнє яке лихо Прокинулось в хаті?
(Шевч.)]; 2) (изредка встречаться, влуча-
ться; возникать) обл. появляться, появи-
ться [Зубожіло село... Обшарпане, обті-
пане... Сталц прокидатись де-не-де й зло-
діячки — новина в Пісках! (Мирн.)', Пі-
шла навіть чутка, що знов прокинулась
* па Бессарабії бендерська чума (Н.-Лев.)].

прокйнення пробуждение.
прокинути1 см. прокидати1.
прокинути2 см. прокидати2,
прокинутися см. прокидатися,
прокипати, -пає, прокипіти, -пйть проки-
пать, прокипеть (Згодом, коли все це добре
прокипіло, вкинув [Іван] порізану дбвгими
шматочками рибу (Кол.)].

прокипілий прокипевший [Невблаганні, не-
відхильні обставини робили партизанський
колектив чистим, як краплина прокипі-
лої води (Верш.)].

прокипіти см. нрокипати.

прокип’ятити, -п’ячу, -п’ятйш прокипятйть
[Окропу, прокип’ятити інструмент! Усім
стороннім вийти геть! (Донч.)].

іірокип’ячений прокипяченньїй.

прокисати, -саю, -саєш, прокиснути, -ну,
-неш прям., перен. прокисать, прокиснуть
[ Я мало не все життя прокиснув у канце-
лярії над бумагами (Коцюб.)].

прокислий прокйсший, разг. прокислий [В
приміщенні., пахло сумішшю пригорілого
жиру і прокислого пива (Вільде)', І вже
піхто після роботи не заглядав у прокислу
сторожку (Ст.)].

прокиснути см. прокисати.

Прбкіп (род. Прокопа), Прокбпій Прокбфий,
Прокбпий.

прокіс, -косу с.-х. прокбс [Поле кукурудзи
треба обкосити, а на загінках зробити
прокоси і розвантажувальні магістралі
(Колг. Укр., 1956, 5)].

ГІрокл Прокл.

прокладання прокладьівание, прокладка [Про-
кладання колії треба було закінчити за
десять днів (Сліол.)].

прокладати, -даю, -даєш,прокласти, -ладу, -ла-
депі 1) прокладьівать, проложйть; (прям.,
перен. — дорогу, тропу и т. п. — еще) про-
лагать (несоверш.), разг. пробивать, про-
бйть [А з правого берега німці До толу
проклали шнур (Нагн.)', Радянські люди
тут проклали залізницю (Забіла)', Я згадую
мости ці зарубіжні, Що прокладав мій
брат, мій син, мій друг (Рил.)', Дід Прохор
уміло прокладав стежку в глибокому
снігу (Збан.)', Радянські люди сповнені
почуття патріотичної гордості за свою
люоиму Батьківщину, яка йде на чолі
науково-технічного прогресу сучасності і
прокладає шляхи в майбутнє (Хрущов)',
Він з глибокою пошаною ставився до цього
молодого хлопця, що так рано зумів про-
класти собі надійну почесну дорогу в
житті (Руденко)]', 2) обл. составлять, со-
ставить, книжн. слагать, сложйть [Знаю
тілько, що про неї І пісню проклали.
Я чув тоді, на досвітках Дівчата співали
(Шевч.)].

прокладатися, -дається, прокластися, -ла-
деться 1) редк. пролегать, пролечь [Сторіч-
чями прокладався він [шлях] і тягнувся
південними степовими просторами, через
залюднені волинські краї (Ле)', Смуги про-
клались блакитні від Ленінських гір

(Рил.)]; 2) страд. з. (несоверш.) прокла-
дьіваться; пролагаться; пробиваться [До
будівельних майданчиків прокладаються
нові колії (Рад. Укр., 1951, VIII)]', ср.
прокладати 1.

прокладений 1) пролбженньїй; пробйтьій
[Сріблястий шлях, прокладений місяцем,
простягся морем до самого берега (Ткач)',
Поглянь в вікно — твоя це перемога, Це
дружби й братства пам’ятник живий, —
Цей лан, цей сад, цей порив твій і мій,
Ця в безміри прокладена дорога! (Рил.)];

2) составленньїй; сдбженньїй. Ср. про-
кладати 1—2.

прокладка 1) (действие) прокладка; 2) (пред-
мет) прокладка [Частину цоколю, що ви-
ступає всередину приміщення, закривають
теплоізоляційною прокладкою і плінтусом
(Колг. Укр., 1958, 4)]; 3) мор. прокладка.

прокладнйп прокладнбй.

прокламаційний прокламацибпнілй.

прокламація прокламация [Яків, хвилюючись,
..читав більшовицьку прокламацію (Шиян)].

прокламбваниіі прокламированньїй.

прокламування прокламйрование [Для бур-
жуазії важливе загальне прокламування
широкомовних принципів.. (Ленін)].

прокламувати, -мую, -муєш прокламйровать
[Тільки що яку падлюку Прокламує [ца-
риця] за найбільшу, Соломон одпише
зараз: «Любко, я ще більшу знаю!» (перекл.
Л. Українки)].

прокласти см. прокладати.

прокластися см. прокладатися.

проклеїти см. проклеювати.

проклейка проклейка.

проклеювання проклеивание, проклейка.

проклеювати, -леюю, -леюєш, проклеїти, -лею,

-леїш проклеивать, проклеять,
проклеювач спец, нроклейщик.
проклеювачка спец, проклейщица.
проклинати, -паю, -наєш, проклясти (прокля-

ну, проклянеш и реже проклєну, прокленеш)
клясть, проклинать, проклясть; книжн.
уст. предавать проклятию, предать про-
кл ятию; (только несоверш.: ругать)
осьіпать проклятиями [Ніяково мов-
чав Аркадій, проклинаючи себе за роз-
базікування, за дурниці (Коп.)', М а-
руся до матері: Змилуйся, мамо, не
проклинай свого дитяти! (Н.-Лев.)', Про-
пала моя доля! Прокляла ненька, Як
була маленька (Чуб.)',—А щоб ти не
діждав вже довіку меду й покуштувати,
лихий патлачу!— проклинав дід [ведмедя]
(Вовч.)].

проклинатися, -паюся, -маєшся, проклясти-
ся (проклянуся, проклянешся и реже про-
клецуся, прокленешся) 1) обл. клясться,
поклястися, давать клятву, дать клятву
[Взяла Кранцовська Славка на сповідь,
та він зразу проклинався, що це неправда
(Марш.)]', 2) (только соверш.) обл. бьіть
проклятим [І дим хмарою заступить Сонце
перед вами, І навіки прокленетесь Своїми
синами! (Шевч.)]', 3) страд. з. (несоверш.)
проклинаться.

проклинаючий проклинающий; предающий
прокл ятию; осьіпающий проклятиями
[Гримлять гори, тріщать скелі, а над го-
рами піднімається дух Манфреда, прокли-
наючого нікчемних людей свого часу
(Н.-Лев.)]. Ср. проклинати.

проклін, -льону, (реже) прокльон проклятие
[М і р і а м: Я проклинаю вас прокльо-
ном крові! (Л. Укр.); Поб’є тебе прокльон
стоустий, Зненависть права спопелить...
(Рил.); Не скінчила [Маланка] прокльону,
не могла лаятись ниніДКо^тоб.)]; обкла-
дати ~льбнами разг. осипать прокля-
тиями.

проклювати, проклюнути см. прокльовувати,
проклюнутися см. прокльовуватися
проклястй см. проклинати.

проклястйся см. проклинатися.

проклятим прич. прбклятьій; преданньїй
проклятию [М і р і а м: ..Я проклята на-
віки, бо я любить не вмію ворогів
(Л. Укр.); Тарас: Хай буде прокля-
та земля, що ворогу залишить хоч стебло!
(Корн.)]. Ср. проклинати.

проклятий прил. проклятий [До нитки звівся
мій козак, Усе на панщині проклятій, А
був хазяїн... (Шевч.); Чортів вітер! Прокля-
тий вітер! (Тич.)].

прокляття 1) проклятие [Батий з пагорка
стежив за наступом, кусав губи, розгніва-
но шепотів прокляття (Хижн.); Але# війна
була не тільки прокляттям. Вона була
разом з тим великою школою випробування
і перевірки всіх сил народу (Сталін)];

2) (в значений межд.) проклятие [М а-
р у с я к: Прокляття! Жінко! Не муч
мене! (Ф/>.)].

проклятущий проклятий; (о челбвеке уст. —
еще) окаянний [Я був бідний сільський
хлопець і ніколи ще на своїм віці не мав
олівця, все мусив писати тим прокляту-
щим гусячим пером, котре так страшно
капало (Фр.); Хто ж знав хто гадав, що
таке каторжне задасться, таке проклятуще
зародиться?.. (Мирн.)].

прокльовувати, -льбвує, проклювати, -лює и
проклюнути, -не 1) проклевивать, прокле-
вать, разг. проклюнуть; 2) (только соверш.:
клевать в течение некоторого времени)
проклевать.

прокльовуватися, -льбвується, проклюнути-
ся, -неться разг. 1) (о птенцах) проклевн-
ваться, проклюнуться; 2) (перен.: проро-
стать) проклевиваться, проклюнуться, про-
биваться, пробйться [Тільки десь-не-десь
прокльовувалася з землі свіжа зелень
(Фр.)]; 3) страд. з. (несоверш.) ирокле-
виваться.

прокльон см. проклін.

прокбвка техн. прокбвка [За допомогою про-
ковки з криць видаляли шлаки і одночасно
ліквідували пористість криць (Нар. стар
іст. УРСР)].

проковтнути см. проковтувати.

проковтування проглатьі вание.

проковтувати, -тую, -туєш, проковтнути, -ну,
-неш проглатьівать, проглотйть; (перен.:
делать невидимьім — еще) поглощать, погло-
тйть	[—А якась недобра яєшня! — обі-к

звавсь Василь, проковтнувши один жовток
(Мирн.); Куля не галушка — її не про-

ковтнеш (Ном.); Ввійшов Антосьо до хати
і важно-преважно поклонився, наче ар-
шин проковтнув і не може голови зігнути
(Свидн.); Синявський проковтнув нескін-
чену фразу й, поглянувши на Лодиженка,
сів (Ле); 1 давлять, затискують убогі бід-
няцькі смужки з усіх боків широкі панські,
глитайські масиви. От-от поглинуть, про-
ковтнуть (Цюпа); Глибокий яр проковт-
нув вершників, наче вони провалилися
крізь землю (Пере.)]; ^нути пілюлю
см. пілюля.

проковування техн. прокбвка [Залізо під-
давали багаторазовому проковуванню, роз-
пікаючи його до червоного жару в коваль-
ському горні (Нар. стар. іст. УРСР)].

проковувати, -кбвую, -кбвусш, прокувати,
-кую, -куєш 1) техн. прокбвьівать, проко-
вать; 2) (только соверш.: ковать в течение
некоторого времени) проковать.

прокол, -лу 1) прокол [Шабельний прокол
у спину і кілька рубаних ран на голові, на
шиї свідчили про звірячу розправу убивців
(Ле)]; 2) мед. прободение.

проколений, проколотий 1) проколотий; про-
ткнутий; пронзенний; 2) прободенннй.
Ср. проколювати 1—2.

прокблення мед. прободение.

проколесйти, -лешу, -лесйш проколесить,
проколивати, -ваю, -ваєш обл. проковнлять

[Ледве встигла проколивати повз них [пан-
на].., а вже Мартині щоки залляв густий
рум’янець (Коїроб.)].

проколина прокол [У недоварене м'ясо голка
вхо*дить важче, а сік, що витікає з проко-
лини, має червонуватий колір і швидко
згортається в окропі (Укр. страви)].

проколоти см. проколювати,
проколотий см. проколений,
проколотися см. проколюватися,
проколупати см. проколупувати,
проколупатися, -паюся, -маєшся разг. про-
ковьіряться.

проколупувати, -пую, -пуєш, проколупати,
-паю, -паєш и проколупнути, -ну, -неш
1) проковііривать^ проковьірять, проко-
вьірнуть, разг. проколупьівать, проколу
пАть [Галаганчик вибрав зручну хвилину
і гвіздком проколупав у лантусі дірку
(Донч.)]; 2) (только соверш.: ковьірять в
течение некоторого времени) проковьірять.

проколупуватися, -пується страд, з. проко-
вйриваться.

проколювання 1) прокальївание; протьїкание;

2)	прободение. Ср. проколювати 1 — 2.

проколювати, -люю, -люєш, проколоти,
-колю, -колеш 1) нрокалмвать, проко-
лоть; (насквозь — еще) протикать, про-
ткнуть, книжн. пронзать, пронзйть [В че-
ревній порожнині [хворих на печінку]
скупчується багато рідини (асцит) яку
доводиться час від часу випускати, про-
колюючи черевну стінку (Наука і життя\
1956, 12); Якусь [болячку], може, треба
йодом припекти, якусь, може, проколоти
та видавити (Головко); Я дуже схуд, і мені
доводилось потай від бабусі проколювати
в моєму поясі нові дірочки, щоб можна
було стягувати його тугіше (Сміл.); Саська
проколов шаблею у спину їхній же сотнйк
Остап Заблуда (Ле)} Дівочі очі., проколю-
вали гнівним поглядом недбалого тракто-
' риста (Янов,)]} ~логи рогами про-
колоть рогами, прободать; 2) (только несо-
верш,: о появлении сквозной язвьі) мед. уст.
прободать.

проколюватися, -лююся, -люєшся, проколо-
тися, -колюся, -колешся 1) разг. прокальї-
ваться, проколоться; 2) (о зубах) редк.
прорезиваться, прорезаться, прорезаться;

3)	страд. з. (несоверш.) прокаливаться;
протикаться; пронзаться; прободаться; ср.
проколювати 1—2.

прокольнйй мед. прободнбй.
прокоментований прокомментйрованньїй.
прокоментувати, -тую, -туєш прокомментй-
ровать.

прокомпостируваний ж.-д. прокомпостйрован-
ньій.

прокомпосгйрувати, -рую, -руєш ж.-д. про-
компостйровать.

проконопатити см. проконопачувати,
проконопатитися см. проконопачуватися,
проконопачувати, -чую, -чуєш, проконопа-
тити, -пачу, -патиш проконопачивать, про-
конопатить.

проконопачуватися, -чується, проконопати-
тися, -титься проконопачиваться, проко-
нопатиться.

проконспектований проконспектйрованньїй.
проконспектувати, -тую, -туєш проконспек-

тйровать.

проконсул ист. проконсул.

проконсульство ист. проконсульство.

проконсульський ист. проконсул ьский [В

Нижній Мезії встановлюється управління
римського намісника з проконсульськими
повноваженнями (Нар. стар. іст. УРСР)].
проконсультувати, -тую, -туєш проконсуль-
тйровать.

проконсультуватися, -туюся, -туєшся про-
консультйроваться.

проконтролювати, -люю -люєш проконтро-
лйровать.

проконтрольований проконтролйрованний.

прокоп, -пу 1) (действие) прокопка, прокоп
(реже), проритие, проривка; 2) (прокопан-
ное место) прокоп.

прокопаний прокбпанньїй проритий [Взвод
на ходу витягнувся довгим ключем і по-
одинці прослизнув у прокопаний в гли-
бокому снігу хідник (Кач.)].

прокопаний прокопка, проривка,
прокопати см. прокопувати.

прокопатися см. прокопуватися.

прокопирсати, -саю, -саєш и прокопирснути,
-ну, -неш разг. проковьірять, разг. про-
ковнрнуть.

прокопирсатися, -саюся, -саєшся разг. про-
ковьіряться.

прокопирснути см. прокопирсати.

Прокопів см. Прбкіп.

прокопка прокопка, прормтие, проривка,
прокоптйти см. прокопчувати.

прокоптйтися см. прокопчуватися.

прокоптілпй прокоптевший, разг. прокопте-
льій [Хомі було трохи незвично бачити
зараз перед собою панораму індустріаль-

ного міста, наскрізь прокоптілого за довгі
роки заводською сажею (Гонч.)].

прокоптіти, -пчу, -птйш разг. прокоптеть.
прокопування прокапивание, прокопка, про-
ритие, проривка.

прокопувати, -пую, -пуєш, прокопати, -паю,
-паєш прокапмвать, прокопать, проривать,
прорить [Спеціальними машинами проко-
пують канави, куди стікає вода; таким
чином болота осушуються (Фіз. геогр.)\
Поробили ми немало, Ллється піт з чола,
мов град: Два канали прокопали Від
ріки в Зеленоград (Мур.)} Професор вирі-
шив обміряти горб, прокопати в кількох
місцях грунт та приблизно визначити
положення поверхневого шару торіаніто-
вого родовища (Трубл.)].

прокопуватися, -пуюся, -пуєшся, прокопа-
тися, -паюся, -паєшся 1) прокапиваться,
прокопаться, прориваться, прориться [Ма-
ло зажадав [перед смертю] старий земле-
коп від сина, та, певно, тими словами він
прокопався до всієї глибини його душі
(Волош.)]} 2) страд. з. (несоверш.) про-
капиваться, прориваться.

прокопчувати, -чую, -чуєш, прокоптйти, -пчу,
-птйш прокапчивать, прокоптйть [Ковбаси
можна коптити у димовій трубі печі. Дим,
проходячи через трубу, обволікає ковбаси
і прокопчує їх (Укр. страви)].

прокопчуватися, -чуюся, -чуєшся, прокоп-
тйтися, -пчуся, -птйшся прокапчиваться,
прокоптйться.

прокорегбваний прокорректйрованний.

прокорегуватп, -гую, -гуєш прокорректйро-
вать.

прокоригований прокорригйрованний.

прокоригувати, -гую, -гуєш прокорригйро-
вать.

прокорм, -му разг. прокорм [Було багато
діла в маленькому хазяйстві покійного
Проня — запасти дров, піймати рибину на
Росі, вбити зайця на прокорм... (Скляр.)].

прокормйти см. прокбрмлювати.

прокормйтися см. прокбрмлюватися.

прокбрмлснпя разг. прокормление, разг. про-
питание, прокорм [Ціле його життя про-
йшло в бідності й недостатку, в важкій бо-
ротьбі за прокормлення, за науку (Фр.)].

прокбрмлювати, -люю, -люєш, прокормйти,
-кормлю, -кормиш разг. прокармливать,
прокормйть, разг. питать' (уст.), пропи-
тать [Треба ж і зодягти [військо], і зобути,
і прокормйти (Квітка)].

прокормлюватися, -лююся, -люєшся, про-
кормйтися, -кормлюся, -кормишся 1) про-
кармливаться, прокормйться; питаться;
пропитаться [Гей, гей, якби-то мені відки
інде прокормитися, не поглянув би я на-
віть ніколи на тото вуглярство (Фр.)]}
2) страд. з. (несоверш.) прокармливаться;
питаться; Ср. прокормлювати.

прокоротати, -таю, -таєш прокоротать [Пар-
хоме, не мудруй! ворожки не питай, Як
довгий вік прокоротаєш (Г.-Арт.)].

прокорпіти, -плю, -пйш редк. прокорпеть.
прокосйти см. прокошувати.

прокотйти см. прокочувати.

прокотйтися см. прокочуватися.
прокочувати, -чую, -чуєш, прокотйти, -кочу,
-котиш прокатьівать, прркатйть [Карета
прокотила через густу алею (Риб.); І мали
[візники] думку прокотити заїжджого ба-
!шна на славу, та староста охолоджував
Мирн.)].

прокочуватися, -чуюся, -чуєшся, прокотй-
тися, -кочуся, -котишся прокатмваться,
прокатйться [Якась дужа і тепла хвиля
прокочується по всьому тілі (Ст.); По
щоках прокотилися гарячі сльози (Ле);
Глухий гомін раз у раз прокочується по
рядах (Л. Укр.); Лунко прокотився в ран-
ковій тиші перший гарматний постріл
(Кач.)].

прокошування с.-х. прокашивание.

прокошувати, -шую, -шуєш, прокосйти, -ко-
шу, -косиш прокашивать, прокосить [При-
кажчик уже біг з двору, несучи на пле-
чах косу з грабками. — Нащо то? Машині
помагати? ..— То шлях для машини про-
косити, —одгадував другий (Мирн.)].

прокрадатися1, -даюся, -даєшся, прокра-
стися, -радуся, -радешся (пробираться тай-
ком) прокрадьіваться, прокрастися [Чи не
помітила Ліда, як він прокрадався додому
садками та городами? (Руденко); Поки
хлоп’ята танцювали, Ярема з Лейбою про-
крались Аж у будинок, в самий льох
(Шевч.); Війнуло пусткою з закутів, і сум
знову прокрадався до материного серця
(Цюпа); Сідаю на ліжку., і бачу, як попід
двері, у шпарку, прокрався до мене чер-
воний промінь (Коцюб.)].

прокрадатися2, -даюся, -даєшся, прокра-
стися, -радуся, -радешся (попадаться в
воровстве) проворовьіваться, провороваться,
прокрадьіваться, прокрасться [Стара
жінка: Ну, хто б там злодія вважав
за бога? Вуличний філософ..:
Чому ж? Меркурій, бабко, теж прокрався

прокрасйти см. прокрашувати.

прокрасйтися см. прокрашуватися.

прокрастися1 см. прокрадатися1.
прокрастися2 см. прокрадатися2,
прокрашування прокрашивание.
прокрашувати, -шую, -шуєш, прокрасйти,
-рашу, -расйш прокрашивать, прокрасить.

прокрашуватися, -шується, прокрасйтися,
-расйться прокрашиваться, прокраситься.

прокректати, -рекчу, -рекчеш разг. прокрях-
теть; (только о лягушках) проквакать [—То-
то й воно, — прокректав дід (Гонч.)].

прокреслювати, -люю, -люєш, прокреслити,
-лю, -лиш 1) прочеркивать, прочеркнуть
[Літак шугав униз і вгору, Прокреслюючи
неба звід (Пере.); Увесь ешелон, платформа
за платформою, набираючи швидкість і
прокресливши повітря стволами гармат,
прогримів мимо Анрі (Донч.)]; 2) (только
соверш.: чертить в течение некоторого
времени) прочертйть.

прокривати, -ваю, -ваєш, прокрйти, -рию,
-риєш прокривать, прокрить.

прокричати, -чу, -чйш прокричать; (бей до-
полнения' слишком громко фам. — еще) про-
орать [Уста Лише прокляття прокричали
В лице денікінцям-катам... (Нагн.); Пугач

прокричав зловісно (Шер.); Протяжно про-
кричав паровоз (Цюпа)]; ^ти вуха
(уші) про що разг. прокричать уши
о чем [Люди, які ставилися скептично до
Радянської влади і часто, свідомо чи несві-
домо, продавали і прирікали її на угодов-
ство з капіталістами й імперіалістами, ці
люди прокричали всі уші про те, що в
Росії не може вдержатися влада виключно
одного пролетаріату (Ленін)].

прокрокувати, -кую, -куєш прошагать; (прой-
ти пешком какое-нибудь расстояние) от-
шагать.

прокрохмалити см. прокрохмалювати.

прокрохмалитися см. прокрохмалюватися,
прокрохмалювати, -люю, -люєш, прокрохма-
лити, -лю, -лиш прокрахмаливать, про-
крахмалить.

прокрохмалюватися, -люється, прокрохмали-
тися, -литься прокрахмаливаться, про
крахмалиться.

прокружати, -жаю, -жаєш разг. 1) пропить
[Прокружали цілісінький день на останні
гроші (Мирн.)]; 2) (о длительном движе-
нии в разньїх направленнях) проколесить.

прокружйти, -ружу, -ружиш прокружйть.
прокружйтися, -ружуся, -ружишся прокру-
житься.

прокружляти, -ляю, -ляєш 1) прскружйть,
прокружйться; 2) (о длительном движении
в разньїх направленнях) разг. проколесить.

прокрустів: <*>тове ложе прокрустово ложе
[Життя складніше і багатше, воно не вкла-
дається в прокрустово ложе раз назавжди
визначеної для всіх моралі (Руденко)].

прокрутйти см. прокручувати.

прокрутйтися, -ручуся, -рутишся разг. про-
кружйть, прокружйться, провертеться, пе-
рен. прокрутйться; (о длительном движении
в разньїх направленнях разг. — еще) проко-
лесить [Як устанеш удосвіта, та допізна
й прокрутишся (Екатериносл. г. — Сл. Гр.);
На 25 верстов той Ай-Петрі од вас, — це
ще як навпростець, а як крутитиметесь
стежками, щоб до його дістатися, то й
прокрутитесь верстов із сорок... (Вишня)],
прокручувати, -чую, -чуєш, прокрутйти, -ру-
чу, -рутиш (делать отверстие каким-нибудь
инструментом) разг. просверливать, про-
сверлить [Позичте, дядю, свердлика, ми
тільки дірочки прокрутимо у рамці (Куч.)].
прокрякати (прокрякаю, прокрякаєш и про-
кричу, прокрячеш) прокрякать; (о вороне)
прокаркать.

проктйт, -ту мед. проктит.

прокувати1 см. проковувати.

прокувати2, -кую, -куєш и прокукати
и прокукукати, -каю, -каєш (о кукушке
или о подражании ей) прокуковать [За-
цвіли вишні, прокувала сива зозуля (Вовч.);
Ледве пролунало вороняче крякання, як
зозуля перша прокукала: ку-ку І (перекл.
з Салтикова-Щедріна); Отож лізь, вражий
сину, на цю шовковицю та прокукукай
мені разів із десять зозулею, щоб до за-
давався, що все знаєш (Вас.); Ходимо по
залі, вже й одинадцять прокукало — ні
сам не виходить, ні закуски не приготов-
ляють (Стор.)].
прокукурікати, -каю, -каєш разг. прокука-
рекать [На драбину біля винограду виско-
чив сусідський жовтогарячий півень, зало-
потів крилами і бадьоро прокукурікав
(Вільде}].

прокульгати, -гаю, -гаєш проковьілять.

прокультивувати, -тивую, -тивуєш прокуль-
тивйровать.

прокуняти, -няю, -няєш разг. продремать
[Я прокуняв ці півста кілометрів, проки-
даючись інколи (Смол.)].

прокупатися1, -паюся, -лаєшся (соверги.: ку-
паться в течение некоторого времени) про-
купаться.

прокупатися2, -паюся, -паєшся, прокупй-
тися, -куплюся, -купишся (ошибаться в
расчете при покупке) разг. переплачивать
[лйшнее], переплатйть [лйшнее], рарг. про-
купаться, прокупйться [Незрозуміло було,
як це всі прокупилися; либонь не вперше
купували і на руці підкидали і все-таки
схибили (перекл. з Вовчка)].

прокуратор, -ра ист. прокуратор [І кого тільки
тут не було: ..ратмани, бургомістри, судді,
прокуратори з пером за вухом, довгобороді
талмудисти (Тулуб)].

прокуратура прокуратура [Для додержання
революційної законності на Україні, як і в
інших республіках, були створені спеціаль-
ні органи — органи радянської прокура-
тури (Іст. Укр. РСР)].

прокурений прокуренньїй; прокопченньїй
[Червонофлотець сидів на порожній лаві,
попихкуючи прокуреною ЛЮЛЬКОЮ (Куч.)',
У вибалках приліпилися прокурені, убогі
хатки кріпаків... (Десн.)]. Ср. прокурюва-
ти 1 и прокурюватися.

прокурйти см. прокурювати?

прокурйтися см. прокурюватися.

прокуріти, -рйть разг. промчать [в облаке
пмли], промчаться [в облаке пмли]; (уда-
ляясь куда-нибудь) умчать [в облаке пмли],
умчаться [в облаке пмли] [І ось автобус.,
прокурів геть, а Мишуня пішов пішки
(Янов.}].

прокурликати (прокурлйкає и прокурлйче)
прокурликать.

прокурнйкати, -каю, -каєш разг. промурліі-
кать.

прокурор, -ра прокурор [Радянський прокурор
не має права пройти мимо будь-якого по-
рушення закону, незалежно від того, хто
вчинив це порушення (Рад. Укр., 1954, І)',
Еге, я правду вам казав: Нащо було Паньку
прохаться в прокурори! (/реб.)]; гене-
ральний ~р генеральний прокурор;
товариш ~ра см. товариш 3.

прокурорство разг. прокурорство.

прокурорський прокурбрский; ~кий н а-
г л я д прокурбрский надзбр.

прокурорша разг. прокурбрша.

прокурювати, -рюю, -рюєш, прокурйти, -ку-
рю, -куриш разг. 1) прокуривать, проку-
рить; (только соверги.: пропитать димом —
егуе) прокоптйть; 2) (только соверш.) редк.
витопить [с димом], истопйть [с димом]
[Зима... морози, а в його топить нічим..
Прокурить жінка гнойком, наробить чаду,
та й усе (Тесл.)].

прокурюватися, -рююся, -рюєшся, прокурй-
тися, -курюся, -куришся прокуриваться,
прокурйться; прокоптиться, разг. прокоп-
теть [По далеких горбах самотіли тихі
гуцульські оседки, вишневі од смерекового
диму, якИхМ прокурились (Коїроб.)]. Ср. про-
курювати 1.

прокус, -су, прокусина прокус.

прокушувати, -шую, -шуєш, прокусйти, -ку-
шу, -кусиш прокусьівать, прокусйть; (на-
сквозь разг. — еще) прохватнвать, прохва-
тйть [Один поклонник в припадку екстазу
прокусив пантофлю й угризнув папу
[римського] за пальця (Вишня)].

пролагодити, -джу, -диш прочинйть.

пролаз, -зу разг. пролаз [Поручик, барон
Нольде, сидить перед пролазом до свого
бліндажа (Смол.)].

пролаза м. и ж. р. разг. пролаза, проньїра,
пройдбха; (только м. р. уст. — еще) про-
лаз [Розвелися пролази серед молодих му-
жиків. Кожен норовить розумніше батька
стати (Горд.)].

пролазити, -лажу, -лазиш и пролізати, -заю,
-заєш, пролізти, -зу, -зеш прям., перен.
пролезать, пролезть; (прям.: проникать
ползком куда-нибудь — еще) проползать,
проползтй; (перен.: пробираться куда не
полагается разг. — еще) затесьіваться, за-
тесаться [Крізь густий терен і жостір
хлопці пролазили дуже ловко (Коп.); Під
ляду можна було пролізти, а там був не-
великий коридорчик, а далі починався
підвал (Янов.); Де не зможе збройна сила,
там доступить зрада потай і вужем тонким
пролізе від меча й вогню зручніше
(Л. Укр.); Приймаючи командування, Щорс
зажадав, щоб загін семенівців, до якого
пролізли анархісти, очистив свої лави
(Скляр.); У Юрка Васюти між п’ятірок
пролізла одна четвірка (Донч.)].

пролазка прям., перен. лазейка [Наркис ви
гріб у глині пролазку, з печери втік (Смол.);
Кожну дрібницю обмірковує і обговорює
старшина. І в кожному слові і літері якась
недомовка або пролазка, яку можна тлу-
мачити в потрібний бік (Тулуб)].

пролазливий разг. пронмрливьій.
пролазливість, -вості разг. проньїрливость.
пролазливо нар. разг. проньїрливо.

пролам, -му пролом [3 задньої стінки будки
Єрмілов витягає широку дошку. Вони
лізуть в пролам (Борз.)].

проламаний пролбманньїй, уст. проломний
[Він ішов вузенькою вуличкою з прола-
маними парканами (Бойч.)].

проламати см. проламувати1.

проламатися см. проламуватися1.

проламувати1, -мую, -муєш, проламати, -маю,
-маєш проламьівать, проломать [У надрах
гір проламують тунелі, Для колії зрівняли
сірий брук (Дор.)].

проламувати2 см. проломлювати.

проламуватися1, -муюся, -муєшся, пролама-
тися, -маюся, -маєшся проламмваться, про-
ломиться [Валент: ..Я не проламувався
через мур (Л. Укр.)].

проламуватися2 см. проломлюватися.

проласувати, -сую, -суєш разг. употребйть
на лакомства [Якби., був він перед очима,
а то за материними очима, то хоч і пере-
паде йому карбованець або два, то й про-
ласує (Лебед. у. — Сл. Гр.)].

пролежати см. пролежувати.

пролежень, -жня пролежень [Пішли в нього
пухирі, пролежні. Цілий рік мучився,
поки вмер (Тулуб)].

пролежувати, -жую, -жуєш, пролежати, -жу,
-жиш пролвживать, пролежать [Часто і
подовгу пролежував я в якій-небудь із
стань (конюшень) на попонах і слухав ма-
ріння кучерів про волю (Кроп.)} Відтак
заслаб у Каховці і пролежав -місяць (Ко-
цюб.)} Василя, пише [Марія], знов оце
мобілізували. Два роки на печі пролежав.
Нехай повоює... (Жур.)} Моя тобі зброя
кілочка не вломить, Я сам мол од ліжка
не пролежу (Чуб.)].

пролепетати, -печу, -печеш пролепетать [—То-
варишу Сергійко! — радісно пролепетав до
мене цей украй збентежений молодий чо-
ловік (Ле)].

пролетар, -ря пролетарки [Безкрилу тьму
навіки переможе Визвольник людства, віль-
ний пролеіар (Рил.)]} ~рі всіх країн,
єднайтеся!, пролетарки всех стран,
соединяйтесь!

пролетаризація пролетаризация [Почався [пі-
сля Жовтня] процес пролетаризації і де-
мократизації [Київського] університету, пе-
ретворення його в справжнє вогнище науки
і культури (Наука і життя, 1959, 5)].

пролетарпзований пролетаризйрованньїй [Роз-
виток капіталізму на селі [після реформи
1861 р.] вів, з одного боку, до зростання
капіталістичної верхівки — куркулів, а з
другого, — до появи величезної маси про-
летаризованого селянства (Іст. Укр. РСР)].

пролетаризуваппя пролетаризйрование [.. ка-
піталізмові властиве, з одного боку, праг-
нення до безмежного розширення нагро-
мадження і виробництва, а з другого боку,—
пролетаризування народних мас.. (Ленін)].

пролетаризувати, -зую, -зуєш пролетаризй-
ровать.

пролета{)іізуватися, -зуюся, -зуєшся проле-
таризйроваться [Маса закаоаленого ви-
робітками селянства, втрачаючи сільсько-
господарський реманент і тягло, розорялась,
пролетарязувалась (Іст. Укр. РСР)].

пролетаріат, -ту пролетариат [Пролетаріат
на ділі йшов весь час на чолі революції
(Ленін)].

пролетарів собир. разг. пролетарки [— За
мною, пролетарія! — гукнув Чубенко
(Янов.)].

пролетарка пролетарка [На жіночому з’їзді
делегатки-робітниці заявляли, що, тільки
беручи участь в робітничому русі, жінки-
пролетарки доб’ються визволення (Іст.
КПРС)].

пролетарський пролетарский [Всі зняли шап-
ки і голосно заспівали пролетарський гімн
(Панч)]} ~ка революція пролетар-
ская революция [Вихор великої проле-
тарської революції охоплює чим далі біль-
ше крйїн. всесвіту (Ел.)].

пролетіти см. пролітати1.

пролеткульт, -ту (пролетарська куль-
ту р а} ист. пролеткульт (пролет&рская
культура) [Ворожі елементи, здебільшого
послідовники махіста Богданова, які про-
бралися в пролеткульти, оголосили себе
єдиними фахівцями з пролетарської куль-
тури (Іст. укр. літ.)].

пролеткульт івець, -вця пролеткультовец
[Вульгаризуючи і перекручуючи марксизм,
пролеткультівці доводили, що робітничий
клас повинен створювати лабораторним шля-
хом якусь особливу «пролетарську куль-
туру» в повному відриві від культури МИ’
нулого (Іст. укр. літ.)]. Ср. пролеткульт.

пролеткультівський пролеткультовский [Про-
леткультівські організації, що існували й
на Україні, були створені ще до Жовтне-
вої революції (Іст. укр. літ.)]. Ср. про-
леткульт.

проливання проливание, книжн. пролйтие;
г^пя крові пролйтие крови; (без опре-
деления-дополнения — еще) кровопролйтие
[Полковник: ..Наше завдання —спи-
нити проливання крові демократії (Корн.)}
І з о г е н: ..Наш ворог тямить, чим дер-
житься церква, — і вже не важчть на
овець, лиш цілить у пастирів.. Ти знаєш —
проти сього не поможе ні проливання крові
на арені, ні проповіді грім (Л. У«р.)].

проливати, -ваю, -ваєш, пролити, -ллю,
-ллєш и редк. пролляти, -лляю, -лляєш
проливать, пролйть; (вьіливать книжн. уст.,
перен. — еще) изливать, излйть [Ватага вся
повеселіла, Горілка з пляшок булько-
тіла, Ніхто ні кацлі не пролив (Котл.)]}
~ти кров чию проливать, пролйть
кровь чью [Ж і р о н д и с т: ..Кров Це-
заря проливши, Брут обмив усе болото
цезарських тріумфів (Л.	Укр.)]} ~ти

[свою] кров проливать, пролйть [свою]
кровь [Підкупити збираєшся мене, біль-
шовика, який пройшов громадянські фрон-
ти, що кров проливав!.. (Шиян)} Я боро-
тись за правду готов, Рад за волю пролить
свою кров (Фр.)]} ~ти світло на що
перен. проливать, пролйть свет на что
[Фольклорно-етнографічні записи Гоголя
проливають світло на ті перші джерела, з
яких письменник черпав натхнення (В о*
лош.)]} ~вати сльози проливать слезм
[Марися сумувала, Мліла, сльози проли-
вала (Пере.)].

проливатися, -вається, пролитися, -ллється
и редк. проллятися, -лляється проливаться,
пролйться; изливаться, излйться [Хай про-
ллється дощик на жита й сади, щоб в кол-
госпах наших їм буйніш рости (Тер.)}
Звелів тоді забрать Усіх поранених шля-
хетний Підкоморій І крові, що її про-
ллялось ціле море, Не проливати більш
(перекл. Рильського)} Я в хаті мучився
колись, Мої там сльози пролились, Най-
перші сльози (Шевч.)]. Ср. проливати.

пролягати, -гаю, -гаєш вульг. проглотйть,
вульг. сожрать [Демчиха.. кинулася на
страву і пролигала все з відразливим по-
спіхом (Ф/>.)].

прблиз см. пролизень.

пролизати см. пролйзувати.
прблизень, -зня, редк. пролиз, -зу разе, про-
\ мьгтое течением место во льду на реке; обл.

пролиз [Дніпро ще перекритий кригою..
Лише де-не-де темніють між берегами молоді
перші пролизні .[Гонч.)} Ріка стояла під
льодом.., вода попролизувала грубу кригу
і клекотіла в пролизах (Фр.)].

Чролйзувати, -зую, -зуєш, пролизати, -лижу,
-лижеш пролйзквать, пролизать [А змій
сіла коло кузні і давай вогненним язиком
двері пролизувати (народна казка)} Про-
лизавши язиком замерзлу шибку, Данько
бачив уже свою Каховку містом щастя
(Гонч.)].

Пролинути, -ну, -неш позз. пролететь; (бьі-
стро пробежать и т. п. — еще) пронес-
тись, промчаться, разг. промчать [Хмарам
навпроти пролинув літак, мов лелека
(Дор.)} В залі пролинув лише легенький
пожвавлений шум (Баш)} Пролинула ко-
ротка літня ніч (Кач.)} Далі та далі, про-
линувши через квітучу луку, вона [дів-
чина] піднялась на гору, стала з очей
вникати... (Мирн.)].

Пролйти см. проливати.

пролйтий пролитий [В піснях і труд, і даль
* походу, І жаль, і усміх, і любов, І гнів
великого народу, І за народ пролита кров
(Рил.)} Вся злість її, Все горе вбогого
життя, нестатки всі, Всі ночі неспані,
пролиті сльози, ..Все те прорвалося тепер,
немов потік (Фр.)].

пролитися см. проливатися.

пролиття пролйтие; *-^тя крові пролй-
, тие крбви [За пролиття найменшої краплі
гетьманської крові належало платити го-
ловою (Ільч.)].

пролізати, пролізти см. пролазити.

Проліковувати, -ковую, -ковуєш, пролікува-
ти, -кую, -куєш 1) пролечивать, проле-
чйть; 2) (лечить в течение некоторого вре-
мени) пролечйть.

пролікуватися, -куюся, -куєшся пролечйться.
прбліс, -су см. праліс.

прбліска, пролісок, -ска, мн. ч. проліски,
-ків бот. 1) (Зсіїїа її.) пролеска, про-
ліски [Нам глянув ніжно й ласкаво
ув очі Весняних пролісків лілово-синій
цвіт (Заб.)]}	2) (ЗаІапіНиз плиаііз Ь.)

подснежник, подснежники [Чи купите,
панночко, пролісків білих? (Л. Уяр.)].
прблісок1, -ску разг. прогалина, поляна
[лесная] [Проміж тії зарослі на полянах
І пролісках росла висока трава (Стпор.)].

прблісок2 см. проліска.

проліт1, -льоту (действие) пролет [Військо-
вий відділ повітряного параду закінчується
масовим прольотом літаків кількох типів
(Літ. газ., 1952, VII)].

проліт2, -льоту, (реже) прольбт 1) {свободное,
открьітое пространство между чем-ни-
будь) пролет [Артем Громов з гордістю
думав про це, йдучи широкими прольо-
тами підземних цехів до свого робочого
місця (Куч.)]} 2) спец, пролет [Ливарний
проліт не встигає приймати сталь, бо дуже
швидко виходять із ладу ковші (Ру-
денко)].

пролітати1, -таю, -таєш, пролетіти, -лечу,

-летйш пролетать, пролететь; (бьістро про-
бегать и т. п. — еще) проноситься, проне-
стйсь, (только соверш.) промчаться, разг.
промчать [Високо в небі пролітали з кур-
ликанням журавлі (Шиян)} Кілька гру-
док пролетіло межи Тиховичем і Савчен-
ком (Коцюб.)} Близько будинку проліта-
ють трамваї (Мик.)} Загін розвідників,,
пролетів вулицями і зник (Скляр.)} День
пролітав неймовірно швидко, а оглядати
треба було ще так багато... (Жур.)].

пролітати2, -таю, -таєш (провести некоторое
время в полете) пролетать.

пролітний редк. пролетньїй [Спадає пил на
виднокрузі, пролітний птах співає в лузі,
сідає сонце вдалині (Голов.)]. См. еще
перелітний.

пролітні, -них сущ. орн. пролетньїе.

пролітувати, -літую, -літуєш разг. провестй
лето (только о человеке)} пробить летом
[Знов пішла по людях. Де пролітую, де
прозимую (Барв.)].

пролічйтп, -лічу, -лічиш просчитать.
пролляти см. проливати.

проллйтися см. проливатися.

пролог лит. ист. пролог.

пролог пролог [Пролог мені дуже сподобався
в першім уступі (до початку діалога),
навіть нічого не можу сказати з погляду
стилю (Л. Укр.)].

пролом, -му пролом; (преим. воєн. — еще)
брешь [Козаки рубали вози, розтягували
їх і вривалися в утворені проломи (Кач.)}
Снаряд вирвав великий шматок стіни,
і крізь цей пролом.. Клим побачив усипане
зорями весняне небо (Грим.)]} зробити
<^м у чому прям., перен. пробйть
брешь в чем [Смерть тої дочки була першим
ударом, що зробив пролом в щасливім
досі життю (Фр.)]. ‘

проломина разг. пролом [Он вовк повернувсь
другим боком, усунув хвоста в ту проло-
мину, та ляп, ляп хвостом (Барв.)].

проломйти см. проломлювати.

проломйтися см. проломлюватися.

проломлений проломлешшй [Горіли заводські
довжелезні цехи, взялося полум’ям кругле
залізничне депо з проломленим черепом
даху (Гонч.)].

проломлювати, -люю, -люєш и проламувати,
-мую, -муєш, проломйти, -ломлю, -ломиш
проламьівать, проломйть [Він і стільцем
проломить мені голову. Страшно! (Н.-Лев.),
Журбою стіни не проломиш (Фр.)].

проломлюватися, -люється и проламуватися,
-мується, проломйтися, -ломиться про-
ламмваться, проломйться, разг. проломи-
ться [Через тиждень Нимидорі знов при-
снився сон.. Небо посередині проломилось,
і звідтіль зійшло сонце (Н.-Лев.)].

проломний уст. проломний,
пролонгація юр. пролонгация.
пролонгований юр. пролонгйрованньїй.
пролонгувати, -гую, -гуєш юр. пролонгйро-
вать.

пролонгуватися, -гується страд. з. юр. про-
лонгйроваться.	*

пролопотати, -почу, -почепі и пролопотіти,
-почу, -потйш разг. 1) пролопотать; (о
разньїх звуках — еще) прошелестеть, про-
шуршать [3 другої хати виніс Яким на ру-
ках, як скатертину білу, великий аркуш
розгорнений і поклав на столі. «Газета!»—
пролопотіло по натовпу (Головко); Берізка
пролопоче щось рештками свого жовтого
листя (перекл. з Чехова)]; 2) (о ходьбе беге)
протопать, прошлепать [Гільом чув, як
пролопотіла по підлозі босими ногами,
сміючись, його дочка до свого ліжка
(Сміл.)].

пролунати, -нає прозвучать, раздаться; (би-
стро распространиться — еще) про-
нестись; (на далекое расстояние — еще)
развестйсь; (бьіть сльїшньїм — еще) по-
сльшіаться; (с большой силой) прогре-
меть; (неожиданно — еще) грянуть; (от-
кликнуться) отозваться, перен. отдаться
(Хоч дівчина ніколи не чула про рицарів,
але часом здавалось, що колихнеться чорна
важка портьєра і пролунають у мовчазній
тиші глухі кроки і звуки залізних острог
(Донч.); Пролунав дзвінок телефону. Хо-
мушок підійшов до апарата (Гур.); Згодом з
кабіни пілота пролуната команда (Рад.
Укр., 1959, VIII)', В столиці 9 січня уда-
рив перший грім революційного виступу
пролетаріату. Гуркіт цього грому пролу-
нав по всій Росії.. (Ленін)', Під дев’яте
травня в нічку Звістка пролунала: Наша
Армія Радянська Фашистів здолала! (на-
родна пісня)', В цю хвилину на вулиці про-
лунали притишені голоси (Сміл.)', Валентин
Модестович пе міг не розсміятися. — По-
думаєш, який Нарцис! — пролунав ззаду
насмішкуватий голос. — Так замилувався
на себе... (Шовк.); Данило скочив по-звіря-
чому на той голос, і за мить пролунав пер-
ший постріл з його нагана (Ле); Ворог
вступає в село.. Коли враз спалахне во-
гонь, і пролунає грім страшного вибуху
(Трубл.)]; захоплений крик ~нав
у кімнаті востбрженнмй крик раз-
дался в кбмнате, востбрженнмй крик огла-
сйл комнату.

пролупатися, -паюся, -паєшся разг. очнуться;
(от хмеля — еще) протрезвиться [— Вітя,
що таке? Щось укусило? —Вітя пролупався,
протирає очі, сплюнув сердито: — Тьху!
Приверзлося, що опали бджоли (Вас.);
Але писар вже пролупався, і йому бажалось
пожартувати (Вас.)].

пролуплювати, -люю, -люєш, пролупити,
-луплю, -лупиш: г^ги очі вульг. проди-
рать глаза [со сна], продрать глаза [со сна]
[Він щохвилі розтягає очі., і оглядається
неспокійно. За ним пролуплюють очі і
оглядаються сусіди (Стеф.)].

пролювій, -вію геол. пролювий.

пролягати, -гає, пролягтй, -ляже пролегать,
пролечь [По схилах горбів і по ярах про-
лягала ламана лінія траншей (Ле і Левада);
Пролягла доріженька В золоті поля...
(Рил.); На худому й почорнілому її обличчі
пролягли глибокі зморшки (Куч.)].

пролящати, -щйть разг. 1) протрещать;
резко прозвучать [Навіть блискавка менш
несподівано прорізує нічну сутінь, як
пролящав удар цієї руки по старшинсько-

му обличчі (Ле)]; 2) (о птицах: петь в те-
чение некоторого времени) прощелкать.

прольбт см. проліт2.

прольбтка пролетка [Вони пішли пішки, а
професор урочисто їхав попереду на про-
льотці (Явое.)].

прольбтний1 редк. пролетньїй [Летять, мов
сила їх незрима підганяє, Птахи із вирію,
прольотні і свої (Рил.)]. См. еще переліт-
ний.

прольбтний2 пролетньїй [Кран [підйомний]
призначений для спорудження типових
прольотних мостів (Веч. Київ, 1957, І У)].
Ср. проліт2 1.

промазати см. промазувати.

промазка промазка [Щоб зробити промазку
зовнішніх швів [зрубу] більш міцною і
таким чином запобігти частим ремонтам
[жилих приміщень], до глиняного розчину
добавляють вапно (Нар. творч. та етн.,
1957, 3)].

промазування промазьівание, промазка.

промазувати, -зую, -зуєш, промазати,
-мажу, -мажеш 1) промазьівать, про-
мазать; 2) (перен.: не попадать) разг. про-
мазьівать, промазать [Як же краще, —
спитаєте, — полювати: одному чи колек-
тивом? Майже однаково. Коли йдете один,
то один промазуєте, коли йдете колекти-
вом, то промазуєте колективом (Вишня);
М а ш а: Промазала? Валя коло мі-
шені, махнула прапорцем: По молоко!
(Мик.)].

промайнувати^ -ную, -нуєш разг. промотать,
фам. спустить [Сергій, допавшись до бать-
кового добра, програв, промайнував свою
землю (Н.-Лев.)].

промайнр’и, -ну, -неш 1) промелькнуть,
мелькнуть [В повітрі промайнув трос і,
розкручуючись, упав на палубу підводного
човна (Ткач); І повз мене в ритмі вальса
промайнула ти з другим (Сос.); В очах
його промайнуло щось подібне до посмішки
(Шовк.у, В голові у нього, мов блискавка,
промайнула нова думка (Коцюб,)]; ті ць
~нула по обличчю (по лицю)
тень пробежала по лицу; 2) (удаляться,
оставляя что-нибудь позадй или в стороне)
миновать; (без дополнения перен.: пройти,
окончиться — еще) пронестись, промне-
ться [Він став набирати висоту, щоб про-
майнути зону вогню (Пере.); Чотири літа
промайнули в даль (Мал.)].

промайструвати, -рую, -руєш разг. проплбт-
ничать [Була неділя, то я цілісінький день
і промайстрував (Донч.)].

промалювати см. промальовувати,
промалюватися см. промальовуватися,
промальовування прорисбвка.

промальовувати, -льбвую, -льбвуєш, прома-
лювати, -люю, -люєш 1) спец, прорисову-
вать, прорисовать; 2) (только соверш.:
рисовать в течение некоторого времени)
прорисовать.

промальовуватися, -льбвується, промалюва-
тися, -люється 1) прорисбвіяваться, прори-
соватьсй; 2) страд. з. (несоверш.) спец.
прорисовуваться.	-

промандрувати, -рую, -руєш пропутешество-
вать, пространствовать (обично — постоян-
но меняя место пребивания)', (без цели —
еще) проскитаться, перен. прокочевать.

гіроманежитп, -жу, -жиш спец. промані-
жить.

проманіжити, -жу, -жиш разг. проманіжить
[А от отак як проманіжите ви нашого
брата не раз та не два — не то чужому,
своєму не повіре (Мирн.)].

проманіжитися, -жуся, -жишся разг. прома-
ніжиться.

промантачити, -чу, -чиш разг. редк. промес
тать, книжн. расточйть [Еге, ви проман-
тачили своє добро так, як і я, та й пішли
в старці? (Н.-Лев.)].

промарити, -рю, -рипі 1) промечтать; 2) (про-
бить некоторое время в бреду) пробрідить.

промаркірувати1, -рую, -руєш спец, промар-
кировать.

промаркірувати2, -рую, -руєш с.-х, промар-
кировать [Добре промаркірували ділянку.
Посадили дівчата кукурудзу вручну (Рад.
Укр., 1956, ЛГ/)].

промарнотратити, -рачу, -ратиш разг. про-
тратить [зря (попусту)], промотать; (о день-
гах — обично) протранжйрить; (безрассудно
книжн. — еще) расточйть [Промарнотра-
тили добро, пропили, прогайнували
(Полт. — Сл. Гр.)].

промарнувати, -ную, -пуєш 1) : ~ти час
разг. потерять врімя, потратить врімя
попусту (нагграсно, бесполізно, зря); (во-
зясь с чем-нибудь разг. — еще) проканите-
литься; 2) (безрассудно израсходовать) разг.
редк. перевестй; (преим. о деньгах книжн.—
еще) расточйть [Як же я промарнувала свою
маєтність, прогайнувала до решти свої
гроші, ті очі та брови' зрадили мене
(Н.-Лев.)].

промарудити, -джу, -диш разг. проканитілить.
промарудитися, -джуся, -дишся разг. проко-
паться, провозйться; (потерять время)
разг. проканителиться, проваландаться
[Добрих три-чотири години промаруди-
лася там [в бібліотеці] Сахно серед
книжок і викладок (Сжол.)].

промарширувати, -рую, -руєш промарши-
ровать [Семен і Силантій урочисто, як
вояки, промарширували вздовж кімнати і
спинилися, тримаючи лівою рукою шаблі
біля бока (Ле)].

промаслений 1) прич. промасленньїй; 2) прил.
промасленньїй [ — Прошу до канцеля-
рії, — сказав той [чоловік] і пішов попе-
ред Ольги, витираючи по дорозі руки
промасленою, брудною ганчіркою (Вільде)]',
~ішй папір промасленная бумага [Офі-
цер витяг з нагрудної кишені маленький
пакуночок, акуратно загорнутий у промас-
лений папір (Багм.)].

промаслити см. промаслювати.

промаслитися см. промаслюватися.

промаслювати, -люю, -люєш, промаслити,

-лю, -лиш промасливать, промаслить.

промаслюватися, -люється, промаслитися,
-литься промасливаться, промаслиться.

промастйти см. промащувати.

промаститися см. промащуватися.

промах, -ху промах; (ошибка уст. — еще)

проруха [У нас кожен прикордонник про-
маху не дасть (Козач.)', Орловці, які вже
не вперше приходили на каховський ярма-
рок, охоче ділилися з криничанами своїм
досвідом, застерігаючи їх від можливих
промахів (Гонч.)].

промахати, -хаю, -хаєш 1) промахать;

2) (пройти большое расстояние) разг. про-
махать, отмахать.

промахуватися, -махуюся, -махуєшся, про-
махнутися, -нуся, -нешся и редк. промах-
нути, -ну, -неш 1) промахиваться, промах-
нуться; (не попадать бросая — еще) про-
брасьівать, пробросить, разг, пробрасм-
ваться, проброситься, прокйдьівать, про-
кинуть [Жодного разу не промахнувся
Ростислав. Батьковим мечем влучно разив
ворогів (Хижн.)', Хтось попудив англій-
ську гранату, та не влучив у темряві у
вікно, промахнувся (Гонч.)]', 2) (перен.:
ошибаться) разг. промахиваться, промах-
нуться [А що, справді, до десяти літ не
маємо права брати у чорну? Як же се
Забіяка так промахнувся? (Мирн.)].

промацати см. промацувати.

промацування прощупьівание.

промацувати, -цую, -цуєш, промацати, -цаю,
-цаєш прощупьівать, прощупать [Мар’ян,
лише для людського ока, промацує ру-
ками перший мішок (Ст.)', Потім взяв
[Данько] в одного з них багор, став про-
мацувати ним дно біля кручі (Гонч.)',
Небесний простір почали промацувати не-
видимі промені радіолокаторів (Літ. газ.,
1958, 7); Де багато людей, там легше бути
непоміченим ..Там легше промацати ко-
го треба... (Янов.)].

промацуватися, -цується прощупьіваться [Щоб
запобігти втратам зерна, збирати горох
починаємо, коли 75 процентів бобів по-
жовтіють і насіння в них легко прома-
цується (Колг. Укр., 1958, 1)].

промашка разг. 1) промашка (разг.), промах
[— Мені ніхто про нього не казав, пане
начальнику! — Промашка! Довіряю його
на твою, можна сказати, совість (Янов.)]',
без ~ки без промашки, без промаха
[Да. Машина йде, як крейсер.. Комі-
сар висуне перископа, гляне, — і знову сма-
лить без промашки (Янов.)]', 2) [далекая]
прогулка [Але оце ми зробили добру про-
машку по Києву! Я виголодавсь, не знаю
й як! (Н.-Лев.)].

промащений промазанньїй; промасленньїй
[Пдучи на роботу, Гнат одягає парусинову
спецівку наскрізь промащену мастилами
(Чорн.)]. Ср. промащувати.

промащувати, -щую, -щуєш, промастити,
-мащу, -мастйш промазьівать, промазать;
(пропитьівать чем-нибудь маслянистим —
обично) промасливать, промаслить.

промащуватися, -щується, промастйтися,
-маститься промасливаться, промаслиться
промаяти, -має промелькнуть [Десь над во-
дами промає пісні тихої крило... (Голое.)].

промеж, промежи см. поміж.

промежина анат. промежность.

промекати, -каю, -каєш и промекекати (про-
мекекаю, промекекаєш ипромекечу, нремеке-
чеш) рлзг. 1) (об овцах, козах) проблеять [3 і-
бель: ..Нехай кохається вона з домовиком,
..І цац, вертаючись додому од відьом, Хай
на добраніч їм люб’язно промекече (перекл.
Лукаша)]] 2) (о телятах и перен.) промьі-
чать [— Чого тобі? — спитав у Прудивуса
той перший, рудий. — Е-е-е-е!? — знову
промекекав лицедій докірливо (Ільч.)].

промелькнути, -ну, -неш промелькнуть [У вік-
нах промелькнув неясний силует (Жур.)]
— А хороша ж яка!., а люба та мила!.. —
промелькнуло у його думці (Мирн.)].

променад, -ду разг. уст., шутл. променад
[Статечні отці сімейств закінчили вже свій
передвечірній променад (Кол.)].

променевйдний лучевйдньїй.

променевий лучевой [Вивчення нуклеїнового
обміну є одним з найістотніших питань
біохімії променевих пошкоджень (Фізіол.
ж., 1956, II, 5)]; 0 ~ва кістка анат.
лучевая кость; <^ва хвороба лучевая
болезнь [У всіх опромінених тварин була
різко виражена картина променевої хво-
роби (Фізіол. ж., 1956, II, 6)].

променепереломлення физ. лучепреломление.
променепереломлюваність, -ності физ. луче-
прел омл яемость.

променепереломлювання физ. лучепреломле-
ние.

променеподібний лучеобразньїй.
променеподібно нар. лучеобразно.
променистий, разг. променястий, редк. про-
мінйстий, промінястий лучйстьій; (перен.:
сияющий — еще) лучезарньїй, позз. свето-
зарньїй [Незборимо сильне враження справ-
ляли на всіх її дивні променисті очі (Ряб.)]
З-за гори скакнула невеличка іскорка
серед рожевого сяйва й довгою проміня-
стою стрілою перетяла увесь степ (Мирн.)]
Прийми від трудової України Подяки,
дружби, вірності слова. Усіх на проме-
нисті верховини Веде Москва! (Рил.)] Лице
юнака було ясне, промінисте (Фр.)]; ~менй-
ста енергія физ. лучйстая знергия
[Сонце не тільки дає Землі свою проме-
нисту енергію, ..а і впливає на ряд явищ,
які відбуваються в земній атмосфері (На-
ука і життя, 1956, 5)].

променйстість, -тості лучйстость; лучезар-
ность [Очі їй блищали. Довгі темні вії
підкреслювали їх променистість (Собяо)].
Ср. променйстий.

променйсто нар. лучйсто; лучезарно [Гордо,
пишно, променисто Золотії світять зорі
(Л.	Ср. променйстий.

променйтися см. променіти,
променіння сияние.

променіти, -ніє и променітися, -ніється и
променйтися, -нйться и редк. промінйтися,
-нйться позз. снять; (чем— еще) йскриться;
(перен. — еще) лучйться [Сонечко встало,
прокинулось ясне, Грає вогнем, променіє
(Л. Укр.)] Під ними іскриться ріка, над
ними променяться вечірні гори і хмари
(Ст.)] Бризки промінилися на сонці всіма
барвами веселки (Іван.)] Її чорні оченята
горять, променяться (Гонч.)].

променювальний физ. лучеиспускательньїй.
променювання физ. лучеиспускание.

променякй, -ків зоол. лучевикй.
променястий см. променйстий.

промерзання промерзание [Для захисту низу
стіни від промерзання навколо жилого
приміщення зовні низ стіни стовщували
призьбою (Дерев, зодчество Укр.)].

промерзати, -заю, -заєш, промерзнути, -ну,
-неш 1) промерзать, промерзнуть [В добрі
зими до самого споду Промерзала маленька
ріка (Мас.)] Земля поки що промерзла не-
глибоко (Руденко)]] 2) (сильно зябнуть)
разг. промерзать, промерзнуть, (только
соверш.) прозябнуть [Большаков промок,
промерз, від хвилювання і втоми його стало
морозить (Бойч.)].

промерзлий 1) промерзлий, промерзший [У за-
тінку срібні на травах Промерзлі росинки
дрижать (Дор.)]] 2) промерзший; прозяб-
ший [Промерзлі хлопці стали коло печі,
щоб зігрітися (Фр.)]. Ср. промерзати 1—2.

промерзнути см. промерзати.

промеса фин. промесса.

проместй см. промітати.

прометати, -мечу, -мечеш:	ти банк

карт, прометать банк.

прометеїв: г^теїв о г 6 н ь (вогонь) пе-
рен. прометеев огонь.

прометеївський прометеевский [Її [Лесі Україн-
ки] «Неофіти» — люди гордої душі і проме-
теївського протесту — ввійшли в літера-
туру як протестанти і борці за правду
(Мал.)].

прометеїзм, -му книжн. прометейзм [В 1946
році А. Малишко закінчив поему «Проме-
тей». В ній розробляється одна з «вічних»
тем — тема прометеїзму — що проходить
через літературу світу на протязі тисячо-
літь (Іст. укр. літ.)].

прометений прометенньїй [Дерева і кущі були
вже политі, стежечки дбайливо прометені
(*>.)].

прометій, -тію хим. прометий [На базі про-
метію створені мініатюрні атомні батареї..,
в яких радіоактивне випромінювання пере-
творюється в електричну енергію (Наука
і життя, 1959, 2)].

прометушитися, -шуся, -шйшся просуетй-
ться; (редк.: провести время в хлопотах,
в заботах о чем-нибудь, о ком-нибудь и т. п.)
разг. провозйться, промотаться.

промешкати, -каю, -каєш разг. прожить,
промивалка спец. разг. промьівалка.

промивальне 1) прил. см. промивальний;

2) (род. промивального) сущ. мед. промьі-
вательное.

промивальний спец. 1) проммвочньїй [В про-
мивальному цеху Каргата не було (Шовк.)]]
2) (предназначенньїй, служащий для промьі-
вания) промьівательньїй; ~ на м а ш й н а
промьівательная машйна.

промивальник спец, промьівальщик [Крім про-
мивальників, у бригаді Супруна три чоло-
віка — він і ще двоє робітників (Веч.
Київ, 1958, III)].

промивальниця спец, промьівальщица.

промивання промьівание; (спец. — еще) про-
мивка [Еріка відвезли до лікарні і зро-
били промивання (Панч)].

промивати, -ваю, -ваєш, промити, -мию,
-мйєш промивать, промить [Здорова сві-
жість літнього ранку промивала безсонні
очі бійців (Гонч.); Вода промивала греблі
й зносила переїзди (Янов.); Ріка Донець
в середній своїй течії промила річище в най-
старіших крейдяних відкладах (Бот. ж.,
1953, X, 2)]; ~ти шлунок мед. проми-
вать, промить желудок.

промиватися, -ваюся, -ваєшся, промйтися,
-миюся, -мйєшся 1) промиваться, проми-
ться [У хаті зразу стало так утішно та
весело! .і долівка мов сама собою промилася,
й стіни побіліли — вирівнялися (Мирн.)];
2) (только соверги.: мьіться в течение неко-
торого времени) разг. промиться; 3) страд. з.
(несоверш.) промиваться.

промйвка спец, промивка.

промивна 1) прил. см. промивнйй; 2) (род.
промивної) сущ. спец, промивная.

промивнйй спец. Г) промивной; ~нйй апа-
рат промивнби аппарат; 2) (относящийся
к промьівке) промйвочннй; ~нйй про-
цес промивочний процесе.

промигкотіти см. промигтіти.

промигнути, -ну, -неш промелькнуть [Промиг-
нув човен кулеметників, ведучи вогонь
на плаву (Гонч.);—Хата тісна; треба нову
ставити, — промигнуло в думці (Мирн.)].

промигтіти и промиготіти и обл. промигко-
тіти, -тйть 1) (о свете) продрожать; 2) (по-
казаться и исчезнуть) разг. промелькнуть
[Швидко-швидко бігли коні, — тільки в
очах <уре теє промигтіло (Вовч.); Нас ви
знищити хотіли? Та самі ж промиготіли
так, як тої тіні тінь... (Тич.)].

промйкуватися, -куюся, -куєшся, проміша-
тися, -каюся, -каєшся обл.~ пробиваться,
пробйться [Рибалки допливли до Цареград-
ського гирла, минули єрики, що промику-
вались через косу в озеро, і пристали в
самому гирлі до кордону (Н.-Лев.); Зверху
через гілля промикується світ місяця
(Н.-Лев.)].

промймрити, -рю, -риш разг. пробормотать;
(медленно и неразборчиво сказать разг. —
еще) промямлить, цромкчать [— Мені хо-
роше, — крізь сон промимрив хлопчик. —
Тепло... (Дмитр.); Гаркавий щось про-
мимрив під ніс, але послухався і вивалив на
пісок все з свого мішка (Собко)].

проминання пропуск; опускание. Ср. про-
минати1 3.

проминати1, -наю, -наєш, проминути, -ну,
-неш 1) миновать (несоверш. и соверш.),
минуть; (передвигаясь, оставлять за собой
иногда — еще) проходить, пройти, (при
езде) проезжать, проехать, (при полете)
пролетать, пролететь [Дівчата проминали
лопушистий, густий буряк, ішли до моло-
тарки (Горд.); Вони проминули першу
кімнату і ввійшли до другої (Смол.); Про-
минувши Михайлюків хутір, бричка вле-
тіла в літинецькі ліси (Ст.); Літак про-
минув широчінь океанську (Ол.)]; 2) (о
времени, состоянии, явленнях природьі и
т. п.) проходить, пройти, протекать, про-
течь; (только соверш.: с оттенком «окон-
читьсяь — еще) миновать, минуть [День
чудесний проминає, А за ним ще кращі

дні Попливуть, мов теплі хвилі (Воронько);
Людей завжди непереможно тягне до
тих місць, де проминуло їхнє дитинство
(Борз.); Іван: ..Ти подумай тільки, як
змінилося наше село! Електрика, машини,
нові будівлі... Проминуть недовгі роки —
і тут не буде^ жодної кривобокої хати!..
(Левада)]; *^нула зима миновала зима
[Зима вже проминула, а він і звістки не
подав про себе (Куч.)]; 3) (оставлять без
внимания) пропускать, пропустить; (делать
пропуски — еще) опускать, опустйть; (при
угощений — чаще) обносить, обнести [Він
нічого ніколи не пропустить, бо всім ціка-
виться, завжди помітить все, що інші про-
минуть (Коп.); Кожен перекладач може,
при вдалому взагалі відтворенні іншомов-
ного оповідання, п’єси, поеми, вірша і т. ін.,
проминути ту чи іншу рису оригіналу
(Рил.); «Казбек» полковник роздає, Й мене
не проминає (Воскр.)]; 4) (соверш. — толь-
ко с отрицанием: не упустить, не забить)
уст. премйнуть [Ділом і словами Не про-
минуть ранити раз V раз М’якеє серце
ваше, мов тернами (Фр.)].

проминати2, -паю, -паєш, пзом’яти, -мну,
-мнеш спец., разг. проминіть, промять;
(разг. — еще) разминать, ^размять; вм’яти
н б г и, кості промять ноги, кбсти,
размять ноги, кости [І щоб старості не
знать, Щоб пром’яти кості, В рік я міся-
ців по п’ять Роз’їжджаю в гості (Ол.)].

проминатися1, -нається страд. з. пропуска-
ться; опускаться; обноситься. Ср. проми-
нати1 3.

проминатися2, -наюся, -нбєшся, пром’ятися,
-мнуся, -мнешся разг. проминаться, про-
миться, разминаться, размяться.

промйнка промйнка; размпнка [В день скачок
ранком роблять проводку коней, а перед
самими скачками.. — проминку галопом на
250—300 м (Конярство)]. Ср. проминати2
и проминатися2.

проминути см. проминати1.

промисел, -слу 1) промисел [На півночі Лі-
вобережжя [України на початку XVIII ст.)
посилено розвивалися селянські промисли:
виробництво полотна, виготовлення дере-
в’яного посуду, вірьовок і т. п. (Іст.
Укр. РСР)]; відхожі ~сли отхбжие
промисли; 2) (о сети предприятий добьіваю-
щего типа — обьічно мн. ч. с определением:
промисли, -лів) прбмнелн [3 дня на день
я чекав відрядження на будівництво нових
нафтових промислів (Трубл.)]; 3) (добьівание
рьібьі, птицьі, зверя и т. п. ловлей, охотой)
промисел [Докладне вивчення життя важли-
вих промислових риб привело до винаходу
нових знарядь лову, що дозволило збіль-
шити промисел деяких риб, наприклад
барабулі (Колг. село, 1956, Г77)].

прбмисл, -лу см. провидіння.

промисловець, -вця промншленник [Місце
мануфактури зайняла сучасна велика про-
мисловість, місце промислового середнього
стану зайняли мільйонери-промисловці..
(Комун, ман.)].

промисловий1 проммшленньїй [У XVIII ст.
в Росії ще не було промислового пролета-
ріату, який зміг би керувати боротьбою
селянства (Вісник АН УРСР, 1949, 8);
Промислові запаси природного газу вияв-
лено в Закарпатті (Наука і життя, 1956,
11); Промислове вирощування качок про-
тягом цілого року становить труднощі в
зв’язку з сезонним характером яйцекладки
цих птахів (Соц. тварин., 1956, 7)]; ~ва
країна^ промьішленная страна; ~ве
підприе мсгво промйшленное пред-
приятие; ~ві тварйни промьпилен-
ньіе живбтньте.

промисловий2 (относящийся к промислу) про-
мисловий.

промисловик спец, промисловик, (реже) про-
ммшленник [Промисловики вже добули
десятки цінних соболиних шкурок (Веч.
Київ, 1957, XI)].

промисловість, -вості проммшленность [.. па-
ра й машина вчинили революцію в проми-
словості (Комун, ман.)]; авіаційна
*^ть авиацибнная проммшленность; важ-
к а ~ть см, важкий 1; обробна ~ть
обрабатмвающая проммшленность; о с -
новні галузі хвості основнме
бтрасли проммшленности.

промити см. промивати.

промитий промитий [Старанно промите во-
лосся було акуратно вкладене довкола
голови тугою качалкою (Гонч.)', Між двома
шпичастими горами було видно провалля,
промите дощовою водою (Н.-Лев.)у, 0 н е-
м а *->тої води кому разг. постоян-
ние (бесконечнне) придйрки к кому [По-
чала братова мене знов допікати. Вже те-
пер і ступити мені не дасть; уже нема мені
й промитої води: то те не добре, то се не
гаразд! (Вовч.)]; не було в мене
**>тої години разг. не бмло у меня
и часу свободного; ~ тої годйци не
дасть хто разг. часу свободного нет
с кем [Сказано: промитої години дитя не
дасть — усе плаче (Кролев. у. — Сл. Г/>.)].

промйтися см. промиватися.

промишляти, -ляю, -ляєш промишлять [3 ра-
дянської мисливської ескадри, що про-
мишляла на крижаних полях гренланд-
ських тюленів, обмерзали лише «Ломоносов»
та «Білуха» — старезні шхуни норвезької
побудови (Трубл.)', Як не було війни, то
вони [козаки в Січі] промишляли рибаль-
ством, звіриною ловлею (Стор.)', Думала
[Мотря) піти сказати на сина, що він роз-
боєм промишляє (Мирн.)]; 0 ~ти про
с е б.е разг. заббтиться о себе [Я став лучче
промишляти про себе (Барв.)]', за всіх
~тп своєю головою разг. за всех
ломать свою голову, за всех ломать себе
гблову [Можливо, що раніше панство по-
пихало Маринею, але тепер, коли вона за
всіх промишляє своєю головою, то й шана
служниці інша (Вільде)].

проміж см. поміж.

проміжний	промеж у точний;	(являющийся

связью между другими книжн. — еще) по-
средствующий [Північ, південь, схід і за-
хід є основними сторонами горизонту. Між
ними знаходяться проміжні: північний за-
хід, північний схід, південний захід і пів-

денний схід (Фіз. геогр.)', Щоб виграти час,
Сава Петрович вів поїзд, не зупиняючись
на проміжних станціях (Донч.)]; *^ні
культури с.-х. промежуточнме куль-
. турьі [Підготовку грунту під проміжні
культури., здійснюють відразу ж після
збирання врожаю попередника (Колг. Укр.,
1959, 5)]; ~на ланка промежуточное
звенб; посредствующее звенб [У розвитку
капіталістичних форм промисловості ма-
нуфактура має важливе значення, будучи
проміжною ланкою між ремеслом і дрібним
товарним виробництвом з примітивними
формами капіталу і між великою машин-
ною індустрією (фабрикою) (Ленін)]', ~на
стадія промежуточная стадия [Латент-
ний період може не тільки передувати
початку хвороби, але й бути проміжною
стадією між окремими її спалахами (Курс
патології)]', <^па т к а н й н а биол. меж^-
точная ткань, соединйтедьная ткань.

проміжок, -жку промежуток [Це були довгі
І жердяні загорожі, в яких через певні про-
міжки залишались вузькі проходи (Нар.
стар. іст. УРСР)', У проміжках між по-
сівними роботами частину тракторів вико-
ристовуємо на заготівлі торфу і виготовлен-
ні торфокомпості в (Колг. Укр. 1558, 6)];
~к часу промежуток времени [В Захід-
ній, ^континентальній, Європі епоха бур-
жуазно-демократичних революцій охоплює
досить визначений проміжок часу, при
близно, з 1789 по 1871 рік (Ленін)].

промін, -ну, проміна разг. обмен, уст. промен.
промінець, -нця уменьш. лучик [Та я бачу
над горою сяйво перших промінців (Тер.)',
В очах промінець Майнув і погас (Воронько)',
Тільки чуб і промінці зморщок навЦЬло
очей старили його (Ст.)].

промінйстий см. променйстий.
промінйтися см. променіти.

промінний редк. лучйстьій; лучезарньїй; све-
тозарньїй [Дівча, таку чудну вислухуючи
мову, Очима блиснуло із-під промінних
вій (перекл. Рильського)', Ввійди у зал спо-
кійний, білостінний, Кремлівського палацу
сяйний зал, Де Ленін звівся, світлий і про-
мінний, На викутий з граніту п’єдестал
(Бажан)]. Ср. и см. еще променйстий.

проміння собир. лучй [Здорові сиві очі кидали
цілі снопи м’якого проміння (Коцюб.);
Українське образотворче мистецтво роз-
квітло й зміцніло під живлющим промін-
ням ідей російських передвижників (Рил.)];
рентгенівське *~ня рентгеновские
лучй [Вони [вчені] розробили., теорію
розсіювання рентгенівського проміння і
нейтронів у сплавах тощо (Наука і життя,
1957, 12)].

проміннячко собир. уменьш. лучики [Миго-
тів каганець, кидаючи в хату скупе про-
міннячко (Коп.)].

промінчик уменьш. лучик; (светящаяся точка,
блеск — обьічно) огонек [Коли її очі звик-
ли до темряви, вона помітила, як «десь
далеко, в глибині, блиснув на мить промін-
чик електричного ліхтарика (Смол.); Яке
життя, коли б не ця війна! В очах у зампо-
літа зайнялись Промінчики (Піде.); По
скронях побігли промінчики дрібненьких
зморщок (Козач.)].

промінювати, -нюю, -нюєпі, проміняти, -няю,
-няєш променивать, променять, обмени-
вать, обменять [Потім уже я почула, що
проміняв її пан другому за собаку. Отаке
з людьми робили! (Мирн.); Проміняв бика
на індика (приказка)].

промінястий см. променйстий.

проміняти см. промінювати.

промінь, -меня 1) луч [Вранішній промінь
пробився крізь туман, розсипався по воді
(Горд.); В вікно ввірвався сильний промінь
прожектора і впав на лице ад’ютанта
(Корн.)]; космічні <^мені космйче-
ские лучй [Космічні промені — це ядра
атомів, протони, електрони й нейтрони, що
характеризуються величезними швидкостя-
ми — в десятки і навіть сотні тисяч кіло-
метрів на секунду (Наука і життя, 1956,
6)]; 2) анапг. луч.

промір, -ру спец, промер [Біля дверей., довгі
жердини стоять для проміру води (Донч.)];

т в а р й н промер животньїх.
проміряти см. промірювати.

промірний спец, промерньїй [Петро Силан-
тьєв, старший намітчик з промірної ко-
манди «Могутнього», зупинився й підніс
до лоба долоню, захищаючи очі від сонця
(Донч.)].

промірник техн. промерник.

промірювання промеривание; (спец. — еще)
промер.

промірювати, -рюю, -рюєш и проміряти,
-ряю, -ряєш, проміряти, -ряю, -ряєш и
(реже) проміряти, -рю, -риш промеривать,
промерять, промерпть [Оддн-два рази на
місяць в присутності спеціалістів рибпунк-
ту проводяться контрольні облови. Вилов-
лену рибу зважують і промірюють (Колг.
Укр., 1957, 2); Вершомет проміряв лотом
глибину (Трубл.) ].

промірюватися, -рюється и промірятися, -ряє-
ться страд. з. промериваться, промеря-
ться.

проміряний промеренньїй [В боях і в праці
звірена, Ногами вся проміряна Земля із
крак) в край (Гірн.)].

проміряти, проміряти см. промірювати,
промірятися см. промірюватися.

промісити см. промішувати2.

промісйтися см. промішуватися2.

промітати, -таю, -таєш, проместй, -мету,
•метеш прометать, проместй [Тетяна при-
бирала, промітала на лавці (Горд.); Уломи
ж, моя доле, хоч отую ожину, щоб собі
промести, по снігу провести хоч матеньку
стежину! (Л. Ул-р.)].

промітнйй разг. ловкий; (обладающий практи-
ческой сметкой — еще) предпрпймчивьій;
(находчивьій — еще) изворбтливьій;. (расто-
ропньїй разг. — еще) разбитнбй [Третій день
промітний Лиска щодня перепитував Ви-
говського: — Коли ж, нарешті, гетьман
урядить свою високу відповідь на лист?
(Кач.)].

промітність, -пості лбвкость; предприймчи-
вость; изворбтливость. Ср. промітнйй.

промішувати1,^ -шую, -шуєш, промішати,

-шаю, -щаєш 1) (хорошо, полностью разме-
шивать) промешивать, промешать; 2) (толь-
ко соверш.: мешать в течение некоторого
времени) промешать.

промішувати2, -шую, -шуєш, промісити,
-мішу, -місиш 1) промешивать, промесйть;

2)	(только соверш.: месйть в течение
некоторого времени) промесйть.

промішуватися1, -шується страд. з. проме-
шиваться. Ср. промішувати1 1.

промішуватися2, -шується, промісйтися,
-міситься 1) промешиваться, промесйться;
2) страд. з. (несоверш.) промешиваться. Ср.
промішувати2 1.

промкнутися, -пуся, -пешся разг. проникнуть;
(незаметно пробраться куда-нибудь) про-
скользнуть [Морок і дощ допоміг козакам
промкнутися в табір (Тулуб); Хоча Фар-
хад любов ховав відтак І розум виявляв
з усіх ознак, Проте коли вогонь промкне-
ться в дім, То десь таки появиться і дим
(перекл. Бажана); В тій заметні Мартоха,
швиденько ткнувши Ганку на руки су-
сідці-кумі, промкнулася в двері повз
Качковського (Л. Укр.)].

промкооперація (промислова коопе-
рація) промкооперация (промьішленная
кооперация).

промова речь; (на какую-нибудь тему) уст.,
церк. слово [Промова його була конкретна
і припала кожному до серця (Куч.); Як
благочинний, я скажу промову вели-
кому князеві, блисну красномовністю...
(Н.-Лев.)]; н а д г рб б н а ~ва надгроб-
неє слово; ~вя сторін юр. прения
сторбн.

промовець, -вця оратор; позз. уст. витйя
[Зал гув і гримів — одні підтримували
промовця, інші поділяли позицію головую-
чого (Смол.); Ніхто ніколи не чув його про-
мов: він ніколи з ними не виступав. З нього
був кепський промовець (Сміл.)].

промовистий вьіразйтельньїй; (перен.: ясно
о чем-нибудь свидетельствуїощий — еще)
красноречйвьій; (намекаїощий на что-ни-
будь важное — еще)	многозначйтел ьньїй

[Зникало все перед ним, коли уявляв собі
її м’яке ласкаве обличчя й промовисті
серйозні очі... (Сміл.); Величезні аркуші
карт ніжно шелестіли в наших руках, не-
наче говорили до нас вголос своєю про-
мовистою мовою (Смол.); В холодку кле-
нів під Замковою горою стояв зроблений
руками братів-росіян з граніту й цементу
пам’ятник з коротким, але промовистим
написом: «1915» (Скляр.)]; <*>тий п б г л я д
вьіразйтельньїй взгляд; многозначйтель-
ньій взгляд [Шепнула [пані Дреліхова]
йому щось, пару слів, на які граф відповів
їй лише промовистим поглядом (Фр.)].

промовистість, -тості вьіразйтельность; кра-
сноречйвость; многозцачйтельность. Ср.
промовистий.

промовисто нар. вьіразйтельно; красноречйво;
многозначйтельно [Олена промовисто гля-
нула на Катерину. «Чому, мовляв, не
закличеш її до порядку?..» (Вільде)]. Ср.
промовистий.
промовити см, промовляти,
промовитися см. промовлятися,
промбвка разг. редк. прйсказка, прибаутка,
обл. погудка [Отак на всі лади вигукуючи
промовку Федора Федосійовича, хлопець
благополучно зійшов і додолу (Волош.)];
0 про вовка (за вовка) ~ка,
а вовк [і] у хату и про вовка
(за вовка) ~ ка, аж дідько вов-
ка і несе погов. легок на помйне [— За
вовка промовка, а вовк і в хату! — промо-
вила мати, вглядівши сина (Н.-Лев.)}.

промовлений 1) проговоренньїй, произнесен-
ньій; промблвленньїй; вммолвленньїй; из-
реченньїй; прорбненньїй [Все ж, може, ся
пісня якую людину Розважить успіє, хоч би
на хвилину, — І щиро промовленим сло-
вом моїм Збуджу огонь я у серці чиїм
(Л, У«/>.)]; 2) сказанньїй; обращенньш
[Настя підвела на неї очі і, наче не чуючи
промовленого до неї, усміхнулася (Вовч.)}.
Ср. промовляти 1—2.

промовляння произнесение*

промовляти, -ляю, -ляєш, промовити, -влю,
-виш 1) проговаривать, проговорйть, про-
износйть, произнестй, уст, молвить (несо-
верш. и соверш.), (только соверш.) книжн.
промблвить, разг. вьімолвить (обьічно — с
затру днением); (говорить, не допуская воз-
ражений, ирон. уст. — еще) изрекать, из-
речь; (со словами слово, звук и т. п. или
без них только соверш. перен.: сказать
небрежно — с отрицанием передаєш зна-
чение «упорно молчать» — еще) проронйть
[Чаклувала баба.. Старечими губами про-
мовляла якісь слова незрозумілі (Шиян)',
—Ох, тітусю! — насилу промовив пан За-
брьоха. — Тут зовсім біда (Квітка)];
2) (до кого, реже кому и без дополнения)
говорить, сказать (кому); (адресоваться к
кому-нибудь — еще) обращаться, обратйться
[Промов мені, милий, хоч словечко! (Вовч.);
Василь став над самою водою під вербою.
Василина й собі стала. Вони й досі не
промовили між собою ні одного слова
(Н.-Лев.); Сергій: Які чудові твої думки.
Коли ти промовляєш, мені стає легше
(Сміл.); Микита: А хто ж>бо дав вам
право Від Новгорода всього промовлять?
(Коч.); Устами діда промовляла поважна
мудрість (Донч.); — І ви до нас, Осип
‘Федорович? — промовив [секретар] до од-

ного,, видно, полупанка (Мирн.)]; вмовив
сам до себе разг. сказал про себя
[ Що ж це вони, уже й без хліба х^отять
мене на цілий тиждень кинути? — про-
мовив сам до себе дід (Мирн.)]; 3) (только
несоверш.: свидетельствовать о чем-нибудь,
указьівать на что-нибудь; перен.: внушать,
вьізьівать какие-нибудь чувства, мьісли) го-
ворить [Каховка! Як багато промовляє
це слово серцю радянського патріота (Рад.
Укр., 1950, IX); Треба, щоб літературний
образ промовляв про суть життя людських
образів у натурі (Смол.)]; ~ляти н а
крристь кому, чому говорйть
в пользу чью; *-**ляв сам за себе
разг. говорйл сам за себя [Негр був явно

невдоволений Мурашковим виглядом, що
промовляв сам за себе (Гонч.)].

промовлятися, -ляюся, -ляєшся, промовитися,
-влюся, -вишся 1) разг. проговариваться,
проговорйться; (перен.: неожиданно гово-
рить что-нибудь) прориваться, прорваться
[— Не бійтеся, вуйку Юро, я за вас і ні
за кого не промовлюсь, — вихопився Ва-
силько (Турч.); Дуже рідко він дозволяє
собі захопитися., ліричною або жанровою
сценкою чи просто промовитися веселим,
жартівливим слівцем (Літ. газ., 1958, /)];
2) страд. з. (несоверш.) произпосй^ься;
изрекаться [Я виріс в оточенні, де з без-
межним пієтетом промовлялися імена Пуш-
кіна, Лєрмонтова (Рил.)]’, ср. промовляти 1.

промовницький ораторский [І вчені, і пропо-
відники, і навіть учні академій та універ-
ситетів охоче дискутували, щоб вправля-
тися у вищій техніці промовницького ми-
стецтва та тонкощах лОгіки й казуїстики
(Тулуб)}.

промовчавші обойденний молчанием.

промовчувати, -чую, -чуєш, промовчати, -чу,
-чйш промалчивать (редк.), промолчать;
(с дополнением про що — еще) обхо-
дйть молчанием, обойтй молчанием (что)
[Михайло: Неправда! 51 не обманю-
вав: мене не питали — я промовчав! (Тоб.);
Михайлина промовчала про те, що Наталя
втекла з дому (Збан.)]; ~чати на пи-
тання обойтй вопрос молчанием [Мати
скільки раз зачинала розмову, та розмова
плуталася, рвалась: то Христя промовчить
?[а матернє питання, то одкаже не те...

Мирн.)}.

промоїна промбина [Вода, що прорвала товщу
дамби, ..виносячи грунт всередину котло-
вана, безперервно розширювала промоїну
у зовнішньому отворі перемички (Л іт.
газ., 1959, III)].

промокальний промокательньїй; *^пий п а-
п і р промокательная бумага [Повільно
розмотуються три важких рулони: один
із звичайним, другий з обгортковим, третій
з промокальним папером (Веч. Київ, 1957,
VII)].

промокання промокание [Після випадання
навіть порівняно невеликих дощів під
рослинами і поблизу них грунт зволожує-
ться більше і лінія зволоження проходить
глибше, а в міру віддалення від рослини до
середини міжряддя глибина промокання
грунту зменшується (Колг. Укр., 1959,
/К)1.,

промокати1, -каю, -каєш, промокнути, -ну,
-неш (становиться насквозь мокрьім) про-
мокать, промокнуть [Катерина вся про-
мокла, промерзла, іде по липкій багнюці
(Чорн.); Уже світлішає над гаєм, Дощем
пахучим день ішомок (Ст.)}; гнутії д о
рубця (рубчика), нйтки разг,
промокнуть до костей, промокнуть на-
сквозь, промокнуть до [последней] нйтки
[За кілька хвилин дівчина промокла до
нитки (Донч.)].

промокати2, -каю, -каєш, промокнути, -ну,
-неш (осушать промокательной буліагой
и т, п.) промокать, промокнуть.
промокашка разг. промокашка [Просто біля
столу на підлозі лежала пожмакана, в
чорнильних плямах промокашка (Донч.)].

промоклий промбкший [Знайшли недалеко
пеньок сучкуватий, Шинелі сушили, про-
моклі в поході (Шп.}].

промокнути см. промокати1.

промокнути см. промокати2.

промолоти, -мелю, -мелеш промолоть,
промолотити, -лочу, -лбтиш промолотить,
проморгати, -гаю, -гаєш 1) промигать, разг.

проморгать; 2) (перен.: упустить, прозевать)
разг. проморгать, промигать [Проморгала
колись, дочко, жениха... Путящий чоловік
(Кач.)]. ,

промордувати, -дую, -дуєш разг. промучить,
промордуватися, -дуюся, -дуєшся разг.

1) промучиться; (провести определенное
время в хлопотливьіх занятиях и т. п.)
разг. провозйться [Оце місяць проморду-
вався з вашим хлопцем, та вже більш і не
хочу (Харьк. — Сл. Гр.)]; 2) (без дополне-
ния: неистовствовать некоторое время) про-
бесноваться [Прийшов п’яний та проморду-
вався всю ніч, — і па волосок я не заснула
(Дерниг. у. — Сл. Гр.)].

проморйти, -морю, -мориш проморить; (за-
ставить томиться в течение определенного
времени) разг. протомйть, промаять {Як
проморю голодом до вечора, так признаєшся
(Харьк. — Сл. Гр.)].

проморожування промораживание.

проморожувати, -жую, -жуєш, проморозити,
-рожу, -рбзшп промораживать, проморо-
зить [Проморожувати вологе насіння не
можна, бо це знизить його посівні якості
(Колг. Укр., 1957, 2)].

проморожуватися, -жується сгіїрад. з. про-
мораживаться [На зиму вода із ставів що-
року спускається, і грунт ложа проморо-
жується (Наука і життя, 1956, 10)].

проморозити см. проморожувати.

проморочити, -чу, -чиш разг. проканителить.
проморбчитися, -чуся, -чишся разг. прово-
зйться; (попусту разг. — еще) проканите-
литься [В цеху освоювали нову марку
сталі — катали броню для танків — і вони
всю ніч проморочились біля камер (Наш)].

промостйти см. промощувати.

промотати1, -таю, -таєш (провести опре-
деленное время, навивая, накручивая, мотая)
промотать.

промотати2 см. промотувати.

промотатися1, -таюся, -таєшся (в хлопо-
тах, в утомительньїх занятиях) разг. про-
мотаться.

промотатися2 см. промотуватися.

промотувати, -тую, -туєш, промотати, -таю,
-таєш (расточать) фам. проматьівать, про-
мотать [Як толк, то не маючи придбає, а
дурний і маючи промотає (прислів'я)].

промотуватися, -туюся, -туєшся, промотати-
ся, -таюся, -таєшся 1) (разоряться, расто-
чая деньги, имущество) фам. проматьіва-
ться, промотаться [Турчаніновські спадко-
ємці промоталися й половину заводів про-
дали (перекл. з Бажова)]', 2) страд. з. (не-
соверш.) проматьіваться; ср. промотувати.

промоція книжн. промоция [За кілька день

мала відбутися його промоція, й він був би
рад бачити між іншими запрошеними гі-
стьми й мене (Коб.)].

промочений промоченньїй; пропйтанньїй [Рин-
ка, вся промочена салом, зайнялась
(Н.-Лев.)]. Ср. промочувати.

промочйти см. промочувати.

промочування промачивание; пропйтьівание
[Одним з раціональніших [способів поли-
вання в садах] є поливання в борозни.
При цьому способі забезпечується рівно-
мірне промочування всієї площі (Садівн.
і ягідн.)]. Ср. промочувати.

промочувати, -чую, -чуєш, промочйти, -мочу,
-мочиш промачивать, промочйть; (смачивать
насквозь жидкостью — еще) пропйтивать,
пропитать [З її очей текли сльози і промо-
чили вже широкий кружок на обок/ софи
(Фр.)\ І боявся я, щоб ніжок Ти у них [ка-
люжках] не промочила, І держав тебе під
руку, В синю далеч ведучи (Рил.)]\ ~ти
горло (понемногу вьтивать) фам. про-
мачивать, промочйть горло [Зійдуться
в шинок людці розважитись, ..візьмуть
півкварти, кварту, щоб було чим горло
промочувати (Мирн.)', Писар: Та йди
вже — може хоч горло даси промочити,
а то зовсім засохло (Твб.)]; ~чйти д о
рубця (рубчика), нитки про-
мочйть до костей, промочйть насквозь,
промочйть до [последней] нйтки [— Ну,
а як треба все-таки вийти з хати на дощ,
що ви робите, щоб вас до рубчика не про-
мочило?— допитувалась Шура (Вишня)].

промощувати, -щую, -щуєш, промостйти,
-мощу, -мостиш промащивать, промостить
[І пішов [провідник], промощуючи собі
дорогу поміж руїнами (Фр.)\ Він., обняв
відтак одною рукою дитину і заспівав здер-
жуваним голосом, начеб якась хвиля з
його грудей хотіла промостити собі до-
рогу (Коб.)].

промплан, -ну (промисловий план)
промплан (промьшіленньїй план).

промріяти, -рію, -рієш промечтать; (вообра-
жая желаемое — еще) прогрезить.

промтовари, -рів (промислові іт о-
в а р и) промтовари (промйшленньїе то-
вари).

промтоварний промтоварний. Ср. промтова-
ри.

промугйкати, -каю, -каєш 1) (напевая) разг.
промурлйкать; 2) (о невнятпной речи) фам.
проминать [— Он же постіль гуляє. Вилізь,
роздінься та й лягай... — Гее... не лізь... —
промугикав Яків (Мирн.)].

промукати, -кає разг. проминать [Де-не-де
промукає випхнута за двір корова (Ле)].

промуркотати, -кочу, -кбчеш и промуркотіти,
-кочу, -котйш 1) промурлйкать; 2) (о не-
внятной речи) пробормотать; (сердито) про-
бурчать [Рабин промуркотів ще якусь
молитву (Фр.)].

промурмотати, -мочу, -мбчеш и промурмотіти,
-мочу, -мотйш пробормотать [— От чор-
ти! — промурмотів Панас (Тулуб)].

промутйти см. промучувати1,
промучити см. промучувати2,
промучитися см. промучуватися.
промучувати1, -чую, -чуєш, промутити, -му-
чу, -мутиш техн. промучивать, промутйть.
промучувати2, -чую, -чуєш, промучити, -чу,
-чйш (причинять страдания, муки) прому-
чивать, промучить; (только соверш.: за-
ставить маяться определенное время разг.—
еще) промаять; (только соверш. — с оттен-
ком томления — еще) протомйть.

промучуватися, -чуюся, -чуєшся, прому-
читися, -чуся, -чишся промуливаться, про-
мучиться; промаяться; протомйться [Тор-
гають руками, упираються ногами, — про-
мучилися увесь день, а ріпка сидить у землі,
як пень (Фр.); Легко сказати, три дні про-
мучитись, три ночі крячкою просидіти
над болящим (Мирн.)]. Ср. промучувати2,
промуштрувати, -рую, -руєш промуштро-
вать [Промуштрують їх [некрутів] — геть
уже сонечко підоб’ється (Мирн.)].

промфінплан, -ну (промислово-фі-
нансовий план) промфинплан (про-
ммшленно-финансовьій план) [3 сьогод-
нішнього дня ми, піонери, починаємо ви-
робничий похід за виконання пунктів соц-
змагання з созом «Жовтень», за виконання
промфінплану!.. (Донч.)].

промчати, -чу, -чйш 1) (очень бьістро про-
везти) промчать; 2) (очень бьістро про-
ехать и т. п.) разг. промчать (разг.),
промчаться [Ех, і славно з зерном на ма-
| шині По шляхах промчати восени (Ст.)];

3)	(о времени) разг. промчаться [Промчало
тридцять років в труді й боях за весни
молоді (Сос.)].

промчатися, -чуся, -чйшся 1) промчаться, разг.
промчать [Повз млин промчалася кіннота
на гору (Ле)]; 2) (о времени) промчаться
[За хвилиною хвилина, за годиною годи-
на — і промчалися літа... (Уп.)].

пром’яти см. проминати2.

пром’ятися см. проминатися2.

пронаймитувати, -тую, -туєш пробатрачить
(только в кулацком или помещичьем хозяй-
стве); прослужйть по найму, проработать
по найму [Пронаймитувавши півжиття по
маєтках румунських землевласників, він
ще й досі не цілком звикся із своїм новим
становищем (Гонч.)].

пронедужати, -жаю, -жаєш проболеть, разг.
прохворать.

пронесення пронбс.

провестй см. проносити.

пронестйся см. проноситися.

пронйдіти, -дію, -дієш проскучать; (испьітьі-
вая томление — еще) протомйться [Ой, якби
хоч на сей концерт піти! Невже я отак
цілісіньке літо пронидію, нічого не бачивши
і не чувши? (Л. Укр.)].

пронйзаниіі пронйзанньїй; пронзеннмй [Да-
лекий гайок ще пломенів багрянцем, про-
низаний вранішнім сонцем (Донч.); Пісні
неволі й заклику до боротьби з експлуата-
торами часто пронизані їдкою іронією й сар-
казмом, сповнені народного гніву (Нар.
творч. та етн., 1957, 3); Лежав він у
крові, пронизаний ножем... (Стар.); Як
пахнуть землі, свіжі, соковиті, Пронизані
стрільчастим сходом трав! (Бажан)]. Ср.
пронйзувати.

Зі*

пронизати см. пронйзувати.

пронизатися см. пронизуватися.

пронйзливий пронйзьівающий; (о взгляде, звуке
и т. п. — еще) пронзйтельньїй, резкий
[З висоти зривався пронизливий і холодний
вітер (Собко); Ярема ще раз пильно зміряв
Богуна своїм гострим пронизливим погля-
дом (Кач.); Нараз думки ЛІарка обірвала
пронизлива сирена (Цюпа)].

пронйзливість, -вості пронзйтельность, рез-
кость.

пронйзливо нар. пронйзьівающе; пронзйтель-
но, резко [Пронизливо висвистував вітер
(Десн.); Хтось тонко, пронизливо кликав
коня (Донч.)]. Ср. пронйзливий.

пронйзувати, -зую, -зуєш, пронизати, -нижу,
-нйжеш пронйзьівать, пронизать; (проби-
вать насквозь и перен. — еще) пронзать,
пронзйть [Погляньте, як сонячні промені
пронизують крони дерев (Вільде); Сильний
вітер пронизував крізь мокрий одяг
(Трубл.); Довгі ремінні паси пронизували
стелю й хапались внизу за машини (Н.-Лев.);
Сергій відчув, як його тіло пронизало вог-
нем (Ткач); Впала навзнак на подушку
збиту вона, На холодну шаршаву ряднину,
Наче постріл один, наче куля одна Серце
їй пронизала — і сину (Пере.); Літак про-
низав пухову хмаринку і полинув над го-
лубими неоглядними просторами (Волош.)];
*-^тп поглядом пронзать, пронзйть
взглядом.

пронйзуватий см. пронйзливий.

пронйзуватися, -зується, пронизатися, -нйже-
ться 1) пронйзьіваться, пронизаться [Ли-
стя з дерев опало; світло й сонце пронизу-
валися всюди (перекл. з Вовчка); Огневими
шпильками пронизалася вода (Вас.)];
2) страд. з. (несоверш.) пронйзьіваться;
пронзаться; ср. пронйзувати.

пронйзуюче нар. пронйзьівающе; пронзающе.
Ср. пронйзувати.

пронйзуючпй пронйзьівающий; пронзающий
[Худяков витримав пронизуючий погляд
Глушака (Довж.)]. Ср. пронизувати.

проникання проникание, уст. проницание.

проникати, -каю, -каєш, проникнути, -ну,
-неш проникать, проницать (уст.), про-
нйкнуть [Було душно, дрібний пил про-
никав навіть у кабіну і тріщав на зубах
(Донч.); Встановлено, що білий ведмідь про-
никає далеко до полюса (Фіз. геогр.); Наші
хоробрі партизани зуміють проникнути в
найглибші тили ворога (Шиян); Правдиве
художнє слово глибоко проникає в дитячу
свідомість (Літ. газ., 1950, /X)].

пронйкливий 1) проникновенньїй [За парка-
ном збиралися люди і зачаровано слухали
глибоку, проникливу, як найщиріші думки
людини, музику (Іван.)]; 2) (бьістро и верно
разгадьівающий, понимающий что-нибудь)
проницательньїй, перен. збркий [Проник-
ливий розум і військовий досвід Хмель-
ницького відразу оцінили всю перевагу
вибраної Богуном позиції (Кач.)]; 3) редк.
пронйзьівающий; (о взгляде, звуке и т. п. —
еще) пронзйтельньїй, резкий [Тягне про-
никливим холодом по ногах (Вільде}; За
хвилину чутно проникливий крик (Л. Укр.);
Лікар проникливим поглядом дивився на
хлопчину (Грим.)]; см. еще пронизливий.

пронйкливість, -вості 1) проникновенность,
проникновение [Молдавію, з її широкими
степами, численними озерцями та плавнями,
змальованими Коцюбинським з властивою
йому проникливістю, ми зустрінемо і в тво-,
рах «На крилах пісні», «Помстився», «По-
людському» (Рад. літер., 1957, 3)]; 2) про-
ницательность; збркость; мати ~ть об-
ладять проницательностью. Ср, проник-
ливий 1—2.

проникливо нар. 1) проникновенно [Чехов і
Толстой захоплювалися проникливо про-
стою грою геніальної Заньковецької
(Рил.)]; 2) проницательно; збрко [Василь
Васильович серйозно, проникливо глянув
на хлопця (Донч.)]; 3) пронйзьівающе; прон-
зйтельно, резко [Нартал, дико, проникливо
крикнувши, затіпався, мов у корчах
(Л. У«/?.)]. Ср. нронйкливий 1—3.

проникнення 1) проникновение [Своєчасне
лущення стерні зменшує випаровування
грунтової вологи і сприяє кращому про-
никненню в грунт вологи (Колг. Укр.,
1957, 7); Мрії багатьох поколінь людей про
проникнення в космічні простори стають
все більш реальними (Наука і життя,
1958, 2)]; 2) (перен.: способность розби-
раться в чем-нибудь) проникновение [Я
слухав і дивувався: звідки взялося в цієї
звичайної десятикласниці.Таке глибоке від-
чуття поезії, таке проникнення в художні
образи? (Гур.)]; 3) (о волнующей искрен-
нссти, задушевности) проникновенность,
проникновение [Пристрасно, з великою
любов'ю і проникненням говорив Горький
про партію більшовиків (Рад. 'Укр., 1951,
VI)].

проникнйй проницаемьій [У садах, розміще-
них на чорноземах з достатньо проникним
підгрунтям, коріння яблуні заглиблюється
до 9 і більше метрів (Колг. Укр., 1956,
, 4); Класична механіка виходить з того,
що простір безмежний, нерухомий, про-
никний, безперервний (Наука і життя,
1956, 5)].

пронйкність, -ності проницаемость [Процеси
проникності, тісно зв’язані з бар’єрними
функціями в організмі, відіграють велику
роль у фізіології і патології (Курс пато-
логії)].

пронйкнутп см. проникати.

пронйра редк. нронмра [Там [у школі] про-
ниру якого, ябеду осміють.., часом і ви-
б’ють гуртом (Мирн.)].

пронйрливий редк. проннрливмй [Береж-
ний: ..Ну, ти ж і дипломат у мене. На
вигляд така смирна, лагідна, а пронирлива
(Бали)].

пронйрювати, -рюю, -рюєш, пронирнути, -ну,
-неш проншривать, пронмрнуть.

пронйшпорити, -рю, -риш разг. прорііскать
[Він цілий день пронишпорить коло тину,
заглядаючи в дірочки, чи не видко де
круглої головки з чорнявим, як шовк, во-
лоссячком (Мирн.)].

проноза м. и ж. р. разг. пронмра, пройдбха;
(опьітньїй плут, ловкач — еще) вшжига

[Він показав себе ще в студентсі кі роки:
користався репутацією хитрої пронози,
людини собі на умі... (Бойч.)].

пронозливий разг. пронмрливьій [їздові довго
міркували, чому іноземки так цікавляться
їхнім куховаром, пронозливим і сутулим,
як сільський дячок (Гонч.)].

пронозливість, -вості разг. проньїрливость,
пронмрство [Ми бачили, що під впливом
самодурних відносин розвивається шахрай-
ство і пронозливість (перекл. з Доброліо-
боеа)].

пронозливо нар. разг. пронйрливо.

пронозуватий разг, проньїрливьій, фам. прой-
дбшливмй, пройдбшншй; (перен.: ловкий*, ост-
рьій) разг. юркий [— Ось тут починаються
[гриби]. Тепер тільки дивіться... —Він свої-
ми пронозуватими очима вже зорив попід
стовбурами дерев, ніби принюхувався до
землі (Збан.)].

пронозуватість, -тості проньїрливость, про-
нмрство; юркость. Ср. пронозуватий.

пронозувато нар. пронмрливо; юрко. Ср.
пронозуватий.

прононс, -су прононс [Французький прононс
був у нього непоганий (Смол.)].

пронос, -су 1) пронос; 2) мед. понос; к р и-
в а в и й ^с кровавьій понос.

проносити, -ношу, -носиш, пронестй, -несу,
-несеш 1) прям., перен. проносйть, про-
нестй [Очі .Черниша засвітились і поглиб-
шали, а обличчя набрало такого виразу,
наче він стояв оце в строю і перед ним пра-
пороносці проносили стяг училища (Гонч.)*,
Весняний паводок спадав незначною мірою:
Дніпро щосекунди проносив до 1600 ку-
бометрів води (Наука і життя, 1956, 11)*,
Свічка: ..І все ж тобі не загасити світла,
Що з тьми віків та через стільки бур Про-
ніс народ відважний і свобідний (Коч.)*,
Дроти телеграфу проносять країною вісті
(Герас.); Долиною річки пронесла луна
кілька рушничних залпів (Ле)]; 2) безл.
перен. проносйть, пронестй [Вибухової хви-
лі не пронесло, вона наростала з новою
силою, котилася з усіх боків (Куч.)]*,
3) (безл.—о поносе) разг. слабить, просла-
бить; (слегка — еще) послаблять, посла-
бить; (сильно) нести, пронестй, прохватм-
вать, прохватйть.

проносйти см. проношувати.

проноситися, -ношуся, -носишся, пронестй-
ся, -несуся, -несешся проносйться, пронес-
тйсь; (только соверш.: очень бьістро про-
двинуться и перен. — еще) промчаться,
разг. промчать; (перен.: бьістро распростра-
няться — еще) разносйться, разнестйсь
[Прискорювані частинки в камері синхро-
фазотрона проносяться з величезними швид-
костями, близькими до швидкості світла
(Наука і життя, 1957, 2); Пронісся вітер
над гримучим дахом, Застугонів, задерен-
чав,затих (Бажан)*, Здіймаючи куряву в за-
палі войовничої гри, вихорем проноситься
хлоп’яча ватага (Жур.); Кілька поранених
коней без вершників пронеслися, зби-
ваючи жовнірів з коней, з ніг (Ле); Перед
нею проносились дартини боїв (Трипіл.);
— Я пошлю телеграму татковії — про-
неслась у неї думка (Л. Укр.)', Пронес-
лася, яК грім грянув, чутка: піщан одда-
ли генералові! (Мирн.)].

проносйтися см. проношуватися.

проносне 1) прил. см. проноснйй; 2) (род.
проносного) сущ. фарм. слабйтельное, разг.
уст. пронбсное.

проноснйй фарм. слабйтельньїй.

проношувати, -шую, -шуєш, проносйти, -но-
шу, -носиш 1) разг. пронашивать, проно-
сить; 2) (только соверш.: носить в течение
определенного времени) проносить, разг.
протаскать.

проношуватися, -шуюся, -шуєшся, проно-
сйтися, -ношуся, -носишся 1) разг прона-
шиваться, проноситься; 2) (только соверш.:
находиться'в носке в течение определенного
времени) проноситься, разг. протискаться;
3) (только соверш. — с кем, с чем) проно-
сйться.

пронудйтися, -нуджуся, -нудйшся проску-
чать; (по ком, по чем — еще) протосковать;
(о мрачном настроєний разг. — еще) прото-
миться, редк. прохандрйть [Увесь день
пронудилася сама, — як не сказилася!..
(Вас.)].

пронудьгуватп, -гую, -гуєш проскучать; (по
ком, по чем — еще) протосковать; (о мрач-
ном, томительном настроєний разг. — еще)
протомиться, редк. прохандрйть.

пронумерований пронумерованими [У неве-
личкій кімнаті., важкі полиці довкола
стін, на яких на зразок книжок стояли
пронумеровані кам’яні плити (Вільде)].

пронумеровувати, -рбвую, -рбвуєш, прону-
мерувати, -рую, -руєш пронумеровувать,
пронумеровать.

пронюхувати, -шбхую, -нюхуєш, пронюхати,
-хаю, -хаєш разг. пронюхивать, пронюхать;
(только соверш. перен.: подметить, почув-
ствовать) разг. учуять [— Треба переві-
рити Яська, — вставив я своє слово. — Мо-
же, він Борисом засланий. до нас, щоб
пронюхувати (Чаб.)\ Пронюхала Мишва,
що вже нема Котів. Та швидше до мішків
(Гл.)].

пронявкати, -каю, -каєш и пронявчати, -чу,
-чйш промяукать [— Слава вам і спасіння
на небі, що ви не такі, — сказав отець
Єремія, неначе кіт пронявкав (Н.-Лев.)].

проняньчити, -чу, -чиш пронйнчить.

проняньчитися, -чуся, -чишся пронянчиться.
проняіп,-пму, -ймеш см. проймати, пройняти,
пронятися,-ймуся, -ймешся см. пройматися,
пройнятися.

прообраз, -зу прообраз [Прообразом Байди
вважають історичну особу — Дмитра Ви-
шневецького, про смерть якого в турець-
кому полоні сучасники розповідали так
само, як і пісня про Байду (Іст, укр. літ.)].

пробйкати, -каю, -каєш разг. пробхать.

проолієний промасленньїй; ~ний папір
промасленная бумага.

прооліїти см. прооліювати.

прооліїтися см. прооліюватися.

прооліювати, -ліюю, -лііоєш, прооліїти, -лію,
-ліїш промасливать, промаслить.

прооліюватися, -ліюється, прооліїтися,
-ліїться промасливаться, промаслиться.

проорати см. проорювати.

проорювання с.-х. пропахивание, пропашка.
проорювати, -рюю, -рюєш, проорати, -рю,

-реш 1) с.-х. пропахивать, пропахать [Нй
луках Артьомов і Глущук забрели в гли-
бокий сніг і мовчки зашугали, мов проорю-
ючи стежку (Чорн.)]', 2) перен. прориватьг
прорить [Надвечір’я проорало по хмарах
навскісні попелясті борозни (Ст.)].

пробхати, -хаю, -хаєш и проохкати, -каю,
-каєш пробхать.

пропаганда пропаганда [Партійна пропа-
ганда — не самоціль, нам потрібні не книж-
ні знання комунізму, а пропаганда, орга-
нічно зв’язана з життям (Рад. Укр., 1959,
V)].

пропагандист пропагандист [Франко завжди
був невтомним пропагандистом передової
російської літератури на Україні, а також
серед польських читачів (Наука і життя,
1955, 8)', Пропагандистська робота збага-
тилася новими формами і змістом, стала
більш конкретною, дійовою, підвищилися
теоретичний рівень і методична майстер-
ність пропагандистів (Рад. Укр., 1959,
VIII)].

пропагандйстка пропагандйстка.

пропагандйстський пропагандйстский [Голов-
не завдання партійних організацій у про-
пагандистській роботі полягає в підви-
щенні якості партійного навчання (Рад.
Укр., 1953, XII)].

пропагування пропаганд йрование [Сойка.,
не обмежив своєї духівницькоі діяльності
голим пропагуванням, потойбічного раю
для тих, хто зазнавав кривди в цьому
світі. Він волів багатіти, щоб мати рай
тут, на землі (Іст, укр. літ.)].

пропагувати, -гую, -гуєш пропагандйровать
[Пролетарські письменники постійно про-
пагували досвід соціалістичного будів-
ництва в Радянському Союзі (Іст. укр,
літ.)].

пропагуватися, -гується страд. з. пропаган-
дйроваться [Кращі твори дитячої літера-
тури повинні широко пропагуватись (Літ.
газ., 1950, ПІ)].

пропадати, -даю, -даєш, пропасти, -паду,
-падеш 1) пропадать, пропасть; (только
несоверш. перен.: бьіть, находиться — с
указанием времени и места — еще) прово-
дить [Писав Арсен на Хімки, листи пропа-
дали (Дмитр.)', В Кавунихи раз пропав
шматок полотна, що білився на леваді
(Н.-Лев.)', Як пропав міх, то й на батька
гріх (Ном.)', Вже третю добу сіє на поло-
нині дрібний., дощик. Закурились верхи,
закуталось небо і в сірій мряці пропали
гори (Коцюб.)', Оксана: Артеме, де це
ти так довго пропадав? (Корн.)', Де ж
Марина ділася?.. Марина безслідно зникла,
пропала (Мирн.)', У Андріяна тепер і про-
падав цілими днями Кирило (Хижн.)]',
~ти безвісти пропадать, пропасть
без вести [Десь він пропадав безвісти і
знову з'явився (Жур.)', Батура: ..Я
шукав тебе, відповіли — безвісти пропав
(Корн.)]', *-^сти з очей скрмться йз
виду; і слід ~пав разг, и след простил
[Хазяйку, сміючись, вони перекривляють:
—Уранці був! Недавнечко співав! — А пів-
ня-и слід пропав... (Гл.)]; і чутка ~па-
ла разг. и слуху нет [Про нього й чутка
пропала! Певно, помер (Мирн.)]; 2) (утра-
чиваться) пропадать, пропасть; (перен.—
о надеждах, иллюзиях, мечтах и т. п. —
еще) рушиться (несоверш. и соверш.), рух-
нуть; (прекращать существование— также)
гйбнуть, погибать, погйбнуть; (о животньїх,
вульг. о людях — еще) дбхнуть, издбхнуть,
подохнуть, околевать, околеть [У мене так
часто пропадає вечір, що аж жаль живий
бере (Коцюб.); Безталанная! де ділась
Краса твоя тая, Що всі люде дивувались?
Пропала, немає! (Шевч.); Колись і я так
співала... поки голос не пропав від засту-
ди... (Коцюб.); Пройав хліб по долинах,
а решта погнила, бо дощі йшли два тижні
(Н.-Лев.); Ой, кувала зозуленька, Голосно
кувала, — Тепер уже панськд влада На-
віки пропала! (народна пісня); — Зі мною
не пропадеш, — говорив він жартома
(Шиян); Погано дуже, страх погано! В
оцій пустині пропадать (Шевч.); Пропав,
як фашист під Сталінградом! (приказка);
Пропав — і собаки не гавкали (приказка);
Пропав, як руда миша (приказка)]; ~падй
воно прахом! разг. прах его возьмй
(побери)!, пропади онб пропадом! [Хліба
схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому
черево наросте аж вище носа, а тобі жили
тягтиме, пропади воно прахом... (Коцюб.)];
гепали всі до ноги разг. пропали
все до єдиного [Архип Білоконь, що пильно
стежив за походом з вікна своєї хати, аж
позеленів з туги. — Пропали -тепер всі до
ноги (Довж.)]; ~дати з цікавості
сгорать от любопштства, пропадать от
любопмтства; *^тп марно (марне,
даремно, даремне) пропадать,
пропасть даром [Невже вона схоче, щоб
він пропадав марне, ні за що, вкоротив
собі віку молодого? (Коцюб.); Хвора:
Дарма! Не жаль мені, що молодою згину,
А жаль — о, лютий жаль, що пропаду
даремне (Л. Укр.)]; *^пав ні за ца-
пову (пухлу) душу разг. про-
пал ни за понюшку (понюх) табаку, по-
гйб ни за понюшку (понюх) табаку [Облиш-
те його, панове. Пропав козак ні за ца-
пову душу. Причарували його Ганнині очі
(Тулуб); Краще піду кудись, де більше
світу. Бо тут пропадеш ні за пухлу душу
(Мик.)]; або (чи, хоч) пан, або
(чи, х о ч) ^пав см. пан; бодай вони
**>пали! разг. чтбб онй пропали! [— Оце
завіз мене в Западинці, бодай вони про-
пали! — кричала Кайдашиха на весь яр
(Н.-Лев.)]; де наше не ~дало разг.
где наше не пропадало [Келембет раптом
пригадав, що в нього є й адреса, чи не піти
їм разом, де наше не пропадало? (Янов.)];
пиши ***пало! разг. пиши пропало!
[— Ви литки бережіть, а не спідниці, —
повчав дівчат Цимбал. — Бо як прокусить
[собака] котрійсь, то вже пиши пропало:
далеко не підеш (Гонч.)]; праця не
~паде даремно (даремне, мар-

но, марне) трудьі не пропадут даром
[Каже [Чіпка]: — Я знаю, що моя праця
не пропаде марно (Мирн.)]; що з воза
впало, те ~пало погов. что с воза
упало, то пропало или то пропало, что в
море упало [Киньте. Це не повертається.
Що з воза впало, те пропало (Довж.)].

пропадом: ~м пропадати, пропа-
сти разг. пропадом пропадать, пропасть
[Чую, що все мені противне.. Пропадай
воно все пропадом... Піду я світ за очі...
(Коцюб.); О д а р к а: Хай вони пропа-
дом пропадуть, оті кляті гроші, що ними
куплено сором моєї дитини! (Мирн.)];
пропади ти ~м! (вьіражение гнева,
досади и т. п.) разг. пропади тм пропадом!
[Але Хома знов сердився. — Пропади ти
пропадом... Одному все, другому нічого
(Коцюб.)].

пропажа пропажа [Тяжко образила Чіпку
громадська неправда. «Чи я не служив? чи
я не годив? чи за мене яка пропажа ста-
лася?..» (Мирн.); Тут якраз ішла бабуся —
Аж не віриться самій: «Бий же мене сила
вража, Об’явилася пропажа: Це ж озвався
козлик мій!» (Віл.)],

пропале 1) прил. см. пропалий; 2) (род. про-
палого) сущ. пропавшеє [Все пропало, —
а пропале Ніщо в пісні й споминати (Фр.)].

пропалений 1) прожженньїй; изожженньїй;
пропаленньїй [Земля була простріляна,
пропалена, поорана снарядами і бомбами
(Жур.); Стіл був покритий шматком чер-
воної матерії з багатьма чорнильними пля-
мами, подекуди пропаленої то сірником, то
цигаркою (Дмитр.)]; 2) нротбпленньїй.
Ср. пропалювати 1—2.

пропалий пропавший [Про пропалий міх із
кукурудзою перестали говорити (Коб.)].

пропалити см. пропалювати,
пропалйтися см. пропалюватися,
пропалювання 1) прожигание; 2) протаплива-
ние, протбпка. Ср. пропалювати 1—2.

пропалювати, -люю, -люєш, пропалйти, -па-
лю, -палиш 1) прожигать, прожечь; (во мно-
гих местах разг. — еще) изжигать, изжечь;
(только насквозь разг. — еще) пропаливать,
пропалить [Цей кисень застосовувався тоді,
коли важко відкрити отвір для випуску
металу з мартена, і тоді забивку доводи
ться просто пропалювати киснем (Собко);
О р л є н к о: ..І ось, коли десь па гори-
щі спалахнула пожежа, вона кинулась
гасити і — пропалила свої нові туфлі
та опекла свої бідні ніжки (Коч.); Спа-
лахнула ясна блискавиця, посліпила
всю турецьку варту, пропалила всі темнич-
ні двері, просвітила вілі шлях до брата
(Л. Укр.); Лютий біль Пропалює до кості
тіло... (Фр.)]; 2) (прогревать топкой) про-
тапливать, протопить.

пропалюватися, -люється, пропалйтися, -па*
литься 1) разг. прожигаться. прожечься;

2)	страд. з. (несоверш.) прожигаться; из-
жигаться; пропаливаться; протапливаться;
ср. пропалювати 1—2.

пропам’ятний книжн. памятньїй; (достойний
сохранения в памяти уст. — еще) достопа-
мятньїй [Царі й народи всього світу! Тер-
пливо ми вже довгі літа Зносйли всяких
кривд чимало, Та врешті нам терпцю не
стало: І ось ми [будяки] до всіх вас шлемо
Своє пропам'ятне письмо (Фр.); Уперше
від пропам'ятного товариського з’їзду Без-
бородько впився так, що кельнер мусив
розпізнати його власний капелюх (Вільде)].
пропан, -ну хим. пропан [Природні гази
здебільшого містять метан, етан, пропан
і б^утан (Наука і життя, 1959, 5)].

пропанькатися, -каюся, -каєшся разг. неодобр.
провозйться; пронянчиться, разг. пропань-
каться, прохоровбдиться.

пропарений пропаренньїй.

пропарити см. пропарювати.

пропаритися см. пропарюватися,
пропарка спец. пропарка.

пропарювальний спец, пропарочньїй [Робота
по виготовленню збірного залізобетону про-
вадиться цілорічно: літом на полігоні,
взимку — в пропарювальних камерах (Нау-
ка і життя, 1957, 2)].

пропарювання пропаривание; (спец. — еще)
пропарка [Пропарювання січки приско-
рює хімічні процеси, і оброблена січка
готова до згодовування через 6 годин
(Колг. Укр., 1958, 11)]; ~ня гною с.-х.
пропаривание навбза.

пропарювати, -рюю, -рюєш, пропарити, -рю,
-риш пропаривать, пропарить [—Голуб-
ко, — гукнув дружині Микола Васильо-
вич, — неси самоварчик... Увечері теж ко-
рисно нутро пропарити (Рудь)].

пропарюватися, -рююся, -рюєшся, пропари-
тися, -рюся, -рпшся 1) пропариваться, про-
париться [Грунт [для знезаражування] про-
парюється парою від кормозапарників або
локомобіля (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)];
2) (только соверш.: париться в течение не-
которого времени) пропариться; 3) страд. з.
(несоверш.) пропариваться.

пропасинкувати, -кую, -куєш с.-х. пропасьш-
ковать [Ділянку тримали в чистому стані,
і кукурудза швидко росла. Вчасно пропа-
синкували її (Рад. Укр., 1956, XI)].

пропасний1 мед., перен. лихорадочньїй [То-
ненькі воскові свічечки жовтенькі палали
якимсь полум’ям пропасним (Вовч.)].

пропасний2 обл. обрьівистьій [Ішов [Іван]
власне зі своїм тягарем понад краєм без-
мірно глибокого та пропасного яру (Фр.)].
пропасниця мед., перен. лихорадка, обл.

трясучка [Олена Павлівна загорнулась у
теплу хустку, але пропасниця не переста-
вала бити (Панч); ЛІене часто трясе пропас-
ниця творчості (Коцюб.)]; жовта ~ця
мед. желтая лихорадка; к р о п й в’я н а
~ця см. кропйв’яний; переміжна
~ця см. переміжний.

пропасти см. пропадати.

пропастися, -сеться пропастйсь.

пропасть, -ті 1) прям., перен. редк. пропасть
[Максим поповз понад самим краєм гли-
бочезної пропасті (Фр.); Пропасть твого
щастя криється в твоїм власнім нутрі й
відчиняє вже поволі свою пащеку (Коб.)];
см. еще безодня; 2) (перен.: гибель) бран.
погйбель, разг. пропасть [— На здоров’я...
— А нашим. ворогам на пропасть! — додав

Порох, підносячи Чіпці повну чарку
(Мирн.)]; Одо ~ті бчень мнбго, разе.
пропасть [Я зазирнув у прихожу, аж там
грішників найшло нових до пропасті 1
(Квітка)].

пропаханий пропахший, пропахнувший [На
Секлету повіяло гарячим духом літнього
дня, пропаханим васильками та м’ятою
(Н.-Лев.)].

пропахати1 см. пропахувати.

пропахати2, -хаю, -хаєш продушйть.

пропахатися, -хаюся, -хаєшся продушйться
[Усе небо, і повітря, й усі алеї наче на-
пахались і пропахались наскрізь тим со-
лодким духом (П.-Лев.)].

пропахкати, -каю, -каєш разг. пропьіхтеть.
пропахлий пропахший, пропахнувший [Тим
часом підтоптані, пропахлі нафталіном три
Ярославині тіточки., накривали до обіду
(Дмитр.); — Скоро і сіяти, — говорили
наші з дитинства пропахлі чорноземом
хліборобські душі (Цюпа)].

пропахнути см. пропахувати.

пропахтитпся см. пропахчуватпся.

пропахувати, -пахую, -пахуєш и пропахати,
-хаю, -хаєш, пропахнути, -ну, -неш про-
пахивать, пропахнуть [Над ним хмаринки
тануть в млі, І день іде в красі і силі, Про-
пахши соками землі (Ст.); Потягав я тих
дублених шкір. Все моє вбрання пропахло
ними (¥о/?н.)].

пропахчений редк. пропахший, пропахнувший
[Стелив він пропахчену порохом бурку
На синій, крихкий, як мороз, солончак
(Бажан)].

пропахчуватпся, -чуюся, -чуєшся, пропахти-
тися, -хчуся, -хтишся редк. пропахивать,
пропахнуть [Він пропахчується дикими
запахами полів і проймається сонячним
настроєм (Сміл.)].

пропаще 1) прил. см. пропащий; 2) : і т й
н а *-^ще (действовать отчаянно, не заду-
мьіваясь о последствиях) разг. идтй папро-
палую [К а й Л е т і ц і й: ..Ти ж не
одважишся йти на пропаще, то краще йти
на щирий мир (Л. У«р.)].

пропащий разг. пропащий; (безнадежньїй —
еще) гйбльгй; (о человеке: порочньїй — еще)
погйбший; (морально опустившийся) разг.
потерянньїй; (неисправимьій разг. — еще)
отпетьій [Ригор лаяв багатирів, у яких
пив, розповідав байки про попівські діла
і кричав, і проклинав пропаще життя
(Янов.); Хто сам собі дає зарік — Пропа-
щий чоловік (Боров.); Притулок йому дала
в своїй хаті Зуйка — жебрачка й п'яниця,
яку він вважав, як і себе в хвилини пере-
пою, пропащою людиною (Шиян)]; ~ща
жінка падшая женщина; ~ща спра-
в а разг. гйблое дело [Старкуватий
дідич-провінціал: Невдячне то
завдання для юриста в такім процесі бути
адвокатом. Другий дідич..: Чому ж?
1-й дідич: Пропаща справа — очевид-
но! (Л. Укр.)].

пропаювати, -паюю, -паюєш, пропаяти,
-паяю, -паяєш пропаивать, пропаять.

пропедевтика книжн. пропедевтика,
пропедевтичний книжн. пропедевтйческий.
проіґектй см. пропікати.

пропектйся см. пропікатися.

пропелер, -лера пропеллер [Пропелер кру-
тився на малих обертах, але тулуб літака
весь тремтів (Смол,)',- Сонце зачервонило
маківки церков, найвищі дерева, пропелери
вітродвигунів на згірках (Гонч.)].

пропелерний пропеллерньїй.

проперти см. пропиратп.

пропертися см. пропиратися.

проперчйти см. проперчувати.

проперчйтися см. проперчуватися.

проперчувати, -чую, -чуєш, проперчйти, -чу,
-чйш разг. проперчивать, проперчить.

проперчуватися, -чується, проперчйтися,
-чйться разг. проперчиваться, проперчи-
ться.

пропечатаний 1) пропечатанньїй [Зілов роз-
писався в великій прошнурованій і пропе-
чатаній книзі (Смол.)]] 2) пропечатанньїй.
Ср. пропечатувати 1—2.

пропечатувати, -тую, -туєш, пропечатати,
-таю, -таєш 1) (что чем) пропечатьівать,
пропечатать; 2)\(кого, что где) разг, редк. про-
печатьівать, пропечатать [— Нічого, — ска-
зав Романенко. — Буде правління, будуть
і збори. — Та, може, тепер і будуть, коли
в газеті пропечатали, — відказала доярка
(ЖуР.)\.

пропечений пропеченний; прокаленньїй, про-
жаренньїй [Важко відрізнити пропечені
темні руки слюсаря від шкарубких рук
кадрового танкіста (Гонч.)] Перед нею..,
мов камінна фігура, височить пропечена
сонцем постать чабана (Ст.)]. Ср. пропі-
кати.

пропивати, -ваю, -ваєш, пропйти, -п’ю,
-п’єш пропивать, пропить, разг. прокучи-
вать, прокутйть [Тепер Гудзь вештається
без служби, пропиває останню одежу та
хвалиться, що й панові таке буде, як во-
лові (Коцюб.)] Я два шаги, два шаги Про-
пила, За копійку дудника Найняла (Шевч.)]
Пий, та ума не пропий (Ном.)] Збувся тато
клопоту: жито змолотив і гроші пропив
(приказка)].

пропиватися, -ваюся, -ваєшся, пропйтися,
-п’юся, -п’єшся 1) разг. пропиваться, про-
питься [Д р е й с і г е р: Еге ж, пора блаз-
нів, шибеників, лежебоків, волоцюг. Там
день у день в шинку стремлять та до остат-
нього пфеніга пропиваються (перекл. Л. Ук-
раїнки)] Обшарпавсь [чумак] до рубця, в
коломазь обліпивсь, Та ба! та як другі —
дощенту не пропивсь ^Г.-Арт.)]] 2) страд. з.
(несоверш.) пропиваться; прокучиваться
[Гроші зараз же пропивалися, проїдалися
(Мирн.)]] ср. пропивати.

пропйл, -лу спец, пропил.

пропйлений1 пропиленний [Якось ми у своє-
му дранті До причалу папуші несли, І по-
током густої смоли Обливав нас пропиле-
ний піт (Во/?овь«о)]. Ср. пропилйти.

пропйлений2 пропйленньїй. Ср. пропйлюва-
ти.

пропилйти, -пилю, -пилйш пропилить.

пропилйтися, -пилюся, -пилйшся пропили-
ться.

пропйлка спец, пропйлка.

пропйлювання пропйливание; (спец. — еще)
пропйлка, пропйл.

пропйлювати, -люю, -люєш, пропиляти, -ляю,
-ляєш пропйливать, пропилйть.

пропирати, -раю, -раєш, проперти, -пру,
-преш вульг. пропирать, пропереть.

пропиратися, -раюся, -раєшся, пропертися,
-пруся, -прешся вульг. пропираться, пропе-
реться.

пропис, -су 1) прбпись; 2) перен. прбпись
[Автор смикає свого героя за ниточку, і
все робиться так, як належить за банальни-
ми прописами (Жур.)]] 3) жив. прбпись,
(реже) пропйска.

пропйсаний пропйсанньїй [Графині Браниць-
кої вже, кажуть, у Білій Церкві нема!
І в паспортному столі — не прописана
(Вишня)].

прописати см. пропйсувати. .
прописатися см. пропйсуватися.
пропйска 1) пропйска [Приїхав добродій з
чемоданом, зайняв нумер, віддав для про-
писки свій паспорт (перекл. з Чернишев-
ського)]] 2) жив. прбпись, пропйска [Хто
не знає, що повторна прописка картин
призводить до швидкого померхнення і по-
темніння живопису? (Мист., 1955, 5)].

прописний прописнби; ~на істина, м о-
р аТп ь прописная йстина, мораль [—Ти го-
вориш якісь прописні істини, і я не знаю,
для чого це тобі потрібно, — сердито від-
повів Малахов (Собио)]; <^нйй листок
прописнби листок.

пропйсочний канц. пропйсочньш.
пропйсування пропйсьівание.

пропйсувати, -сую, -суєш, прописати, -пишу,

-пйшеш 1) прям., перен. пропйсьівать,
прописать; (делать обязательньїм в соответ-
ствии с чем-нибудь, вменять в обязанность—
еще) предпйсмвать, предписать [От і до-
велося Андрійкові з комсомольцями у стін-
ній газеті старого Матвія прописати (Цю-
па)] — Дистрофія,.— констатує нарешті
безапеляційно [лікар] і прописує на словах
методи лікування (Збан.)] Козацьке життя
свавільне прописувало йому всі норми
’ поводження (Ле)]; 2) (только соверш.: пи-
сать в течение определенного времени)
прописать; 3) (только соверш.: изложить
что-нибудь в заявлений, письме) разг. редк.
написать, разг. прописать [Чому ж ти
мені зараз сього не прописала? (Вовч.)].
пропйсуватися, -суюся, -суєшся, прописа-
тися, -пишуся, -пйшешся і) пропйсьіва-
ться, прописаться [В адресному бюро він
поки що одержував стереотипні відповіді:
нема, не прибула, не прописалась (Дмитр.)]]
2) страд. з. (несоверш.) пропйснваться;
предписиваться; ср. пропйсувати 1.

пропитати см. пропйтувати.
пропитатися см. пропитуватися,
пропйти см. пропивати.

пропйтий 1) прич. пропитий; прокученньїй
[Не шкода горілки випитої, а шкода ро-
зуму пропитого (приказка)]] ср. пропивати;
2) прил. пропитбй; (о голосе, виде разг. —
еще) пропбйньш; (преим. о внешности разг.—
еще) испитбй [—Гей,— зарипів він у трубку
не то пропитим, не то застудженим, хрипким
і придушеним ГОЛОСОМ (СмОЛ.)} І цей йолоп
[пан Яблучко] із своєю пропитою фізіоно-
мією хотів особисто йти на явку, сподіваю-
чись, що йому повірять (Янов.)].

пропитися см. пропиватися.

пропйтувати, -тую, -туєш, пропитати, -таю,
-таєш 1) разг. разузнавать, разузнать;
(задавать вопросьі с целью вьіяснения чего-
нибудь — обьічно) расспрашивать, расспро-
сйть [Оце було як осінь, то вже дівчата й
парубки так і пропитують на селі, де яка
вдова живе да хорошу хату має, щоб її
просити у досвітчані матері (Барв.)} При-
неси, боже, кого я люблю дуже! Ой хоч
не його, так товариша його: Пропитаю,
про здоров’ячко його (Барв.)]} 2) (предс-
тавлять средства к сугуествованию) обл.
прокармливать, прокормить, разг. пропй-
тьівать, пропитать [Буду ніч і день робити,
щоб її пропитувати за те добро, що через
мене рішилась вона (Квітка)} Коли б
мене той посватав, що ложечки струже:
Ложки, тарілочки на базар понесе, Свою
душу пропитає, ще й додому принесе
(Чуб.)].

пропйтуватися, -туюся, -туєшся, пропита-
тися, -таюся, -таєшся обл. прокармли-
ваться, прокормйться, разг. пропитаться
(только соверш.) [Тільки пропитуємося, а
додому і не кажи, щоб що принести (Квіт-
ка)} Живим у яму лягати не хочеться, а не
придумають нічого, що робити, щоб про-
питатись (Квітка)].

пропихати, -хаю, -хаєш, пропхати, -хаю, -хаєш
и пропхнути, -ну, -неш разг. проталкивать,
протолкнуть, разг. протолкать, пропйхи-
вать, пропихнуть, (в несколько приемов)
пропихать; (только сквозь тесноту, узкий
промежуток — еще) протйскивать, протйс-
нуть, разг. протйскать (в несколько приемов)
[Поспішно розмотала [Марія] з себе дов-
гий пояс, пропхнула краєчок в щілину
між дошками (Цюпа)} Радіє він — плете,
Не думає про те, Що ясла будуть на пів-
хати — Такі, що й в двері не пропхати
(Гл.)} Якщо можеш там, пропхай, будь
ласка, до гімназії мою парафіянку (Кач.)].

пропихатися, -хаюся, -хаєшся, пропхатися,
-хаюся, -хаєшся и пропхнутися, -нуся,
-нешся проталкиваться, разг. протолка-
ться, протолкнуться, пропйхиваться, про-
пихнуться; пропихаться; протйскиваться,
протйснуться; протйскаться [До столу
президії пропихався жилавий, широкопле-
чий матрос у форменці (Ле)} І зробився Я
знову незримий Та й пропхався у палати
(Шевч.)]. Ср. пропихати.

пропйхкати, -каю, -каєш пропьіхтеть.

пропищати, -щу, -щйш пропищать [Дівчин-
ка.. кинулась довірливо до людини в пла-
щі, шмигнула під полу і пропищала звід-
ти: — Заховайте мене спочатку, тоді я вам
усе розповім (Іван.)} Двері знову пропи-
щали пронизливо (Збан.)].

пропияка разг, пропойца, пропбец.

пропій, -пою разг. пропбй [Лучалося що-
небудь [Максимові] роздобути, все те йшло
на гурт, на товариські пропої... (Мирн.)}
—'Помилуйте,. Олексійовичу! Хіба не

знаєте, яка ця осінь була? Заробітку
аніякого! — А на пропій є? — крикнув-
старшина (Мирн.)].

пропійний разг. пропбйньїй.

пропікання прокаливание, прожаривание
[Успішно проходить випробування нового
агрегату для пропікання свердловин у
міцних породах (Рад. Укр., 1959, /)].

пропікати, -каю, -каєш, пропектй, -печу,
•печеш пропекать, пропечь; (сильно прогре-
вать разг. — еще) прокаливать, прокалйть,
прожаривать, прожарить [Виступив ряс-
ний піт. Холодний, він здавався краплями
розтопленого заліза і пропікав до мозку
(Ле)} Слова баби Досі пропекли Василька
вогнем (Турч.)} Сонце немов зупинилося
в безхмарному небі, пропікаючи своїми
гострими променями сіре каміння (Куч.)}
Спека літнього полудня вже пропекла
його [повітря], і воно наче тремтіло від стри-
маної жаги й спраги (Смол.)].

пропікатися, -кається, пропектйся, -печеться
1) пропекаться, пропечися; прокаливаться,
прокалйться, прожариваться, прожариться
[Розкачаний шар тіста повинен мати одна-
кову товщину, бо при випіканні тонкі
місця згоряють, а товсті не пропікаються
(Укр. страви)]} 2) страд. з. (несоверш.)
пропекаться; прокаливаться, прожариваться
Ср. пропікати.

пропілеї, -леїв архт. ист., лиш. пропилеи
[ Пропілеї — монументальні ворота входу
в місто (Архт. Рад. Укр., 1940, 10)].

пропілен, -ну хим. пропилен [Вони [при-
родні гази] являють собою основну сиро
вину для одержання ацетилену, етилену,
пропілену і бутилену (Наука і життя,
1959, 5)].

пропітнілий пропотевший, разг. пропотелмй*
[Наскрізь пропітніла сорочка туго охо-
пила парубочий стан, те^ косар знає своє —
махає грабками (С?п.)].

проплав, -ву мет. проплав.

проплавати, -ваю, -ваєш проплавать [Го-
лова колгоспу тільки недавно демобілі-
зувався із Військово-Морського Флоту, про-
плававши по морях і океанах понад десять-
літ (Смол.)].

проплавити см. проплавлювати.

проплавка мет. проплавка.

проплавлювання мет. проплавливание, про-
плавка, проплав.

проплавлювати, -люю, -люєш и проплавляти,,
-ляю, -ляєш, проплавити, -влю, -виш мет.
проплавливать, проплавлять, проплавить.

проплавляння мет. проплавка, проплав,
проплавляти см. проплавлювати.

проплазувати, -зую, -зуєш разг. проползтй
[І тоді швидко, як міг, проплазував [уті-
кач] ще кроків кілька до берега (Головко)].

проплакати, -лачу, -лачеш проплакать [Аж.
до вечора Мар’яна У темному гаю Пропла-
кала ^Шевч.)]} 0 ~ти очі разг., позз.
проплакать [все] глаза, виплакать [все}»
глаза [Висохну од жалю і проплачу очі,
Тебе не забуду ані вдень, ні вночі (Чуб.)].

проплентатися, -таюся, -таєшся разг. про-
плестйсь; (с трудом передвигаясь разг. —
еще) пробрестй, протащйться.
проплестй, -лету, -летеш проплести.

проплестися, -летуся, -летешся разг, редк,
проплестись; (с трудом передвигаясь разг.—
'еще) пробрести, протащйться. См, еще
проплентатися.

проплетений проплетеними; ~ні личаки
лапти с подковнркой.

проплйв, -ву спорт, проплив.

пропливати, -ваю, -ваєш, проплистй и про-
пливтй, -ливу, -ливеш и редк. проплйнути,
-ну, -неш прям.. перен. пропливать,
проплить [Пропливають, сповнені плода-
ми, На Херсон, на Київ кораблі (Нагн.);
Над лісом іноді пропливали темно-
сині хмари з білими краями (Грим.); За
вікном пропливали краєвиди брянських
лісів (Дмитр.)', Вона [Сусанна] проплила
од порога до столу, мов літня хмара (Ко-
цюб.)', Мов тиха вода в річці, пропливали
спогади (Шиян)', Пропливали дні і тижні
Впертої роботи (Шпак); Як дим над содо-
вим заводом, моє дитинство пропливло
(Сос.); Вони вилетіли на світанні. Під
крилом пропливла Одеса (Скляр.); Про-
мине, проплине, Наче лист по воді, Все, що
в дні молоді Так боліло мене (Фр.)].

пропливаючий пропльївающий [Він подивився
вгору і довго не міг відірвати погляду
від пропливаючих [журавлиних] косяків
(Гур.)].,

пропливти см. пропливати.

проплигати, -гаю, -гаєш пропрьігать, про-
скакать.

проплйнути, проплистй см. пропливати,
пропліснявіти, -віє проплесневеть.

проплювати, -люю, -люєш разг. пропле-
вать (разг.), заплевать [сильно] [Солодкого
проглинуть, гіркого проплюіоть (Ном.)].

прокльований проплеванньїй; заплеванньїй
[сильно]. Ср. проплювати.

проповзати, -заю, -заєш пропблзать.

проповзати, -заю, -заєш и ^еФс.пропбвзувати,
-зую, -зуєш, проповзти, -зу, -зеш про-
ползать, проползтй [Боярин Полуяр впав
долу, проповз на колінах кілька кроків
(Скляр.); Не проповзе гадюкою у житі
війна до нас, — ми в цьому поклялись
(Сос.); Селом проповзали обози, ішли вій-
ськові частини (Козач.); Автобус проповз
через місто і покотився по широчезному
шосе (Трубл.); Стежка обминала сього
поваленого велетня і проповзувала аж
туди, де кінчався його пень (Фр.); Минали
дні, проповзали важкою ходою ночі (Збан.)],
проповідатп, проповідати см. проповідувати,
проповідник рел., перен. проповедник [Щоб
утримати віруючих у своїх тенетах, попи
і проповідники сект намагаються вбити у
них будь-який потяг до самостійності думки,
знань (Наука і життя, 1959, 6); Робітники
створюють в усьому світі свою, інтернаціо-
нальну культуру, яку давно підготовляли
проповідники свободи.. (Ленін)].

проповідництво книжн. проповедничество [Чи
то через сусідство до мазурів і словаків,
чи через які невідомі нам впливи, прим.,
протестантизму, вчасно виростає потреба
проповідництва, навчання народу народною
мовою (Фр,)].

проповідниця рел., перен. проповедница [Саме
того дня, як писар збирав до себе свій кон-
грес, в село прийшла штундівська пропо-
відниця, якась немолода вже дівка
(Н.-Лев.)].

проповідницький рел., перен. проповедниче-
ский [Проповідницька діяльність! Подо-
рожі у невідомі далекі краї! Ось що манило
вас! (Вільде)].

проповідування рел., перен. проповедование.
проповідувати, -дую, -дуєш и уст. проповіда-
ти, -даю, -даєш и уст. проповідатп, -даю,
-даєш, соверш. проповідатп, -даю, -даєш
рел., перен. проповедовать, уст. пропове-
дьівать, проповедать (несоверш. и соверш.)
[Коли о. Василь Петрів проповідував сьо-
годні у церкві про потребу згідливого жит-
тя між чоловіками і жінками, йому і на
думку не приходило, що з цього може
вийти (Мак.); Без вищого дозволу я не
можу допустити священика іншого обряду
проповідати в моїй церкві (Фр.); Свідомі
робітники не проповідують відокремлення;
вони знають вигоди великих держав і
об’єднання великих мас робітників
(Ленін)].

проповідь, -ді 1) (действие) рел., перен.
редк. прбповедь [..агітацію за повстання,
проповідь його необхідно «зв’язувати» з
усіма важливими і політичними подіями,
що хвилюють народ (Ленін)]; см. еще про-
повідування; 2) (речь) рел., перен. прбпо-
ведь [До найдавніших жанрів оригіналь-
ної літератури, що виникли на Русі в зв’яз-
ку з прийняттям християнства, належить
церковна проповідь (Іст. укр. літ.); Пан
директор на хвилю перестав говорити про-
повідь і пильно, уважно оглянув постать
злодюги, що стояв перед ним (фр.)].

пропозйція предложение, книжн. редк. про-
позйция [ГІому Каргатова пропозиція спо-
добалась: вона була проста і зрозуміла
(Шовк.)]; з а ^цією, н а <^цію, (реже)
з ~ції по предложению [За пропозицією
Гарасима Львовича в родину було взято
приймачку — якусь далеку родичку (Янов.);
На пропозицію інженера домовляємось,
щоб., біля нашого вогнища розповідалося
лише правду, дійсні випадки та життєві
пригоди (Гонч.)]; пристати на ^цію
присоединяться к предложению [— Завтра
піду й заявлю міліції про Арапнікова. —
На цю пропозицію Федора Прохоровича
пристали всі (Трубл.)]; як ~ція, (реже)
в порядку ~ції в порядке предло-
жения.

пропоіти см. пропбювати.

прополений см. прополотий.

прополіс, -су с.-х. прбполис [Живлячись
квітковим пилком, в якому є бальзамиста
речовина, бджоли відригують її і & допо-
могою своїх жувалець змішують з воейом,
у результаті чого утворюється прополіс
(Наука і життя, 1956, І)].

прополіскувати, -кую, -куєш, прополоскати,
-лощу, -лбщеш прополаскивать, прополос-
кать [А зараз рекомендую прополоскати
зуби наваром дубової кори (Збан.); Іван
прополіскував горло горілкою і знов.,
жбурляв вареники в пельку (Н.-Лев.)].

прополіскуватися, -кується страд. з. про-
поласкиваться.

прополка си-х. прополка [За нею важко було
вгнатись І на прополці і в жнива (Воскр.)].
прополосканий прополосканими [Переконує
[циган] словами, а на гарячих, немов у
синьці прополосканих білках, кж розтіка-
ються цятки брехні (Стп.)].

прополоскати см. прополіскувати.

прополоскатися, -лощуся, -лбщешся пропо-
лоскаться.

прополоти см. прополювати.

прополотий, прополений прополотий [Про-
полоті плантації розкинулися суцільним
зеленим килимом (Рад. Укр., 1959, VI)].

прополювальний с.-х. пропблочний [Другий
прополювальний агрегат використовувався
для одночасного обробітку міжрядь і гнізд
у пізній період розвитку рослин (Колг.
Укр., 1959, 5)].

прополювання с.-х. пропальгвание, прополка
[Хімічне прополювання посівів с великим
резервом підвищення врожайності зернових
культур (Колг. Укр., 1956, 5)].

прополювати, -люю, -люєш, прополоти, -по-
лю, -полеш с.-х. пропалювать, прополоть;
(удалять при прополке часть растений) про-
реживать, проредйть, обл. продергивать,
продергать [Грунт у міжряддях двічі роз-
пушували тракторним культиватором та
двічі прополювали бур’яни сапками (Соц.
тварин., 1956, 2); Та вже пора б і цибулю
прополоти на городі (Коп.); Отак, коли
поет не прополює сапою думок своїх, мо-
жуть вирости бур’яни у його творі і заглу-
шити основну думку (Тич.)].

прополюватися, -люється страд. з. с.-х. про-
палюваться; прореживаться; продергива-
ться [На протязі весни і літа всі посіви
зернових і технічних культур були добре
доглянуті, тричі прополювались від бу-
р’янів (Рад. Укр., 1950, IX)]. Ср. прополю-
вати.

пропонування предложение; закон по-
питу і ~пя ж. закон спрбса и предло-
жения.

пропонувати, -ную, -нуєш предлагать [Пар-
тія більшовиків викривала дії Тимчасового
уряду, спрямовані на захист поміщиків,
і пропонувала негайно приступити до ор-
ганізованого відбирання землі у поміщи-
ків (Іст. Укр. РСР); Уляна скочила на-
зустріч гостям, а Катька мовчки віталася
одною рукою, другою пропонувала зер-
нята (Сміл.)]; ~ти кандидатуру
предлагать кандидатуру; ~ти руку уст.
предлагать руку [Стаха мала хлопців біль-
ше, ніж пальців на обох руках, а проте
ніхто з них не пропонував їй свою руку
(Вільде)]; **»ти тост предлагать тост,
провозглашать тост [Кручиніна: ..Я
пропоную тост за всіх служителів мистецтва
(перекл. з О. Островського)].

пропонуватися, -нується предлагаться [ЦК
РКП(б) прийняв [у 1919 році] постанову
про заходи для оборони Петрограда; про-
понувалось мобілізувати комуністів, ком-

сомольців і членів профспілки для Петро-
градського фронту (Іст. КПРС)].

пропорений см. пропоротий.

пропороти см. пропорювати.

пропоротий, пропорений пропоротий,
пропорційний см. пропорціональний.
пропорційність см. пропорціональність.
пропорційно см. пропорціонально.

пропорціональний, пропорційний пропорцио-
нальньїй; (соответствующий какой-нибудь
мере) соразмернюй [Риси обличчя бездо-
ганно симетричні і пропорційні, але бра
кувало їм життя (Вільде); Через чотири
доби в рослину надходить тільки незначна
кількість молібдену, пропорціональна кіль-
кості клітин азотобактера, внесених в про-
бірку (Мікр. ж., 1956, XVIII, І)].

пропорціональність, -пості, пропорційність
пропорциональность; соразмерность. Ср.
пропорціональний.

пропорціонально, пропорційно нар. пропор-
ционально; соразмерно [Другий [юнак] по-
руч [першого] був значно нижчий, про-
порційно, як дівчина, складений, червоно-
щокий мамин синок (Ле); Особливо не по-
добалося куркулям, що тепер в них брали
хліб, молоко і м’ясо пропорціонально до
їх наділів (Собко)]. Ср. пропорціональний.

пропорція 1) пропбрция [Фасади будинків по-
винні мати красивий і привабливий вигляд,
який "забезпечується хорошими пропор-
ціями всієї споруди (Архт. і буд., 1955, 3)];
2) мат. пропорция [Сили були нерівні,
їх можна було визначити пропорцією: один
до шести на користь ворога (Куч.)].

пропорювати, -рюю, -рюєш, пропороти, -по-
рю, -пореш пропарювать, пропорбть [Ми
хайлик своєю шаблюкою., пропоров перину
(Ільч.); Пролетівши далі, куля пропорола
живіт сусідньому коневі (Ле)].

пропотівання пропотевание.

пропотівати, -ваю, -ваєш, пропотіти, -тію,
-тієш пропотевать, пропотеть.

пропотілий пропотевший, разг. пропотелюй
[Перед ним поміж солдатськими пропоті-
лими спинами ритмічно пливла піднята
палатка (Гонч.)].

пропотіти см. пропотівати.

пропбювати, -пбюю, -пбюєш, пропоі’ти, -пою,
-поїш разг. пропаивать, пропойть.

пропрасовувати, -сбвую, -совуєш, пропрасу-
вати, -сую, -суєш проглаживать, прогла-
дить; (через влажную тряпку — еще) про-
утюживать, проутібжить.

пропрасовуватися, -сбвується, пропрасува-
тися, -сується 1) проглаживаться, прогла-
диться; 2) страд. з. (несоверш.) проглажи-
ваться .

пропрасувати см. пропрасовувати,
пропрасуватися см. пропрасовуватися,
пропрати, -перу, -переш простирать,
пропрацювати, -цюю, -цюєш прораббтать
[Десятки років [Данищук] прожив, про-
працював на одному місці (7рч.)].

пропретор, -ра ист. пропретор.

пропрівати, -ваю, -ваєш, пропріти, -рію,
-рієш 1) пропревать, пропреть; 2) разг.
пропотевать, пдюпотбть.

пропрясти, -ряду, -рядеш пропрясть.
пропурхнути, -ну, -неш пропорхнуть [Вітерець
пропурхне, ніби ще прикаже: «Слухай!
слухай!» (перекл. з Вовчка)].

пропуск, -ку 1) пропуск [Вартовий за вікном
на терасі зупинив когось вигуком, питаючи
пропуск (Гонч.)]; 2) (пустое, незаполнен-
ное место в тексте) пропуск, пробел.

пропускання пропуск.

пропускати, -каю, -каєш, пропустйтн, -пу-
щу, -пустиш 1) пропускать, пропустйть;
(что-нибудь через сито, решет'о и т. п.—
еще) прожимать, прожать [Вночі вони
наводили міст через річку і пропускали
ним частини Червоної Армії (Скляр.)',
Там отаман показав вартовим урядовцям
пашпорт, і ватагу пропустили в море
(Н.-Лев.)', Вікна темні, аж чорнувато-зе-
лені, пропускали в хату якийсь темний світ
(Мирн.)', Пліт захитався й пропустив воду
(Коцюб.)', Він став лінуватися, пропускати
лекції (Вас.)', Підготовлене для галушок
м’ясо пропускають через м’ясорубку (Укр.
страви)]', <^тйти повз вуха пропус-
тйть мимо ушей [Вона ніби зважує: відпо-
відати на його питання чи пропустити повз
вуха? (Збан.)]', 2) (не замечать) пропускать,
пропустйть; (смотря, прозевать — еще)
просматривать, просмотреть, проглядьівать,
проглядеть; (не пользоваться чем-нибудь
вовремя, терять — еще) упускать, упуо-
тйть, фам. прохлбпмвать, прохлбпать [Він
підтягнувся на гирлизі і, приклавши до
вуха долоню, не пропускав жодного слова
(Ваш)', Мишуня сидів осторонь і не одво-
див очей від Івана Чудіна. Стільки вугілля
за хвилину! Він боявся пропустити хоч би
один рух бригадирової руки (Янов.)]; він
свого не ~тить он своегб не упустит,
разг. он охулки на руку не полбжит; н е
~кати нагоди (вйпадку)не упус-
кать случая [Вона не пропускала жодної
нагоди, щоб покепкувати (Козач.); Скіль-
ки б разів не проходив Мишуня повз ма-
шину, він ніколи не пропускав випадку
мазнути по ній чистою ганчіркою (Янов.)];

3)	(вьтивать вина, водки и т. п.) фам. про-
пускать, пропустйть [Г і б с о н: Льотчи-
ку, як ви, не від того, щоб пропустити до
обіду малесеньку чарочку..? (Соб«о)].

пропускатися, -кається страд. з. пропуска-
ться; прожиматься. Ср. пропускати 1.

пропускний пропускнбй [Федь іде до пропуск-
ного пункту облави, діставши з кишені
й тримаючи напоготові документи (Янов.)];
~нйй папір пропускная бумага; ~на
спроможність спец. пропускная
спосббность [Застосування пластмасових
труб і шлангів дає великий економічний
ефект ще й тому, що пропускна спроможність
їх набагато вища, ніж у чавунних і стале-
вих (Рад. Укр., 1959, VIII)].

пропускнйк, -ка спец, пропускник; сані-
тарний ~к санитарншй пропускнйк.
См. еще санпропускнйк.

пропустйти см. пропускати.

пропущений 1) пропущенньїй; прожатий [Про-
пущені крізь гаряче горно юнацької фан-
тазії, вони [факти революційної боротьби]
тепер ввижалися йому ще більше опук-

лими та наснаженими пристрастю (Вільде)];
2) пропущенньїй; просмбтренньїй; упущен-
ими; прохлбпаннмй [В школі вона подру-
жила з дівчатами, і хоч не навчалась кілька
місяців, з їхньою допомогою швидко опану-
вала пропущене (Збан.)];	3) пропущен-

нмй. Ср. пропускати 1—З,
пропхати см. пропихати.

пропхатися см. пропихатися,
пропхнути см. пропихати,
пропхнутися см. пропихатися,
прораб спец. разе, прораб [3 і н а: Дах сіль-
ради будемо крити черепицею. Ми ще
вчора з прорабом домовились (Корн.)].

проразливий обл. резкий; (сильнеє) пронзй-
тельнмй [Проразливим голосом співав лір-
ник Лазаря (Ільч.); Проразливий свист
почувся з оркестру (Фр.)].

проразливо нар. резко; пронзйтельно [І враз
під плотом так щось проразливо зарего-
талось, — я аж весь остиг! (Фр.)]. Ср.

ч проразливий.

проралений уст. пропаханньїй [ралом].

проралити, -лю, -лиш уст. пропахать [ра-
лом].

проран, -ну спец, проран [Такого руху, як
в цей вечір, ще не бачили на будівництві.
Іде перекриття прорану Дніпра (Довж.)].

прораховування просчет.

прораховувати, -хбвую, -хбвуєш, прораху-
вати, -рахую, -рахуєш просчйтмвать, про-
считать; касйр г^хував п’я т ь карбо-
ванців кассир просчитал пять рублей.

прораховуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся, про-
рахуватися, -рахуюся, -рахуєшся 1) про-
счйтьіваться, просчитаться [ІІйотркова, під-
шморгнувши носом (до сліз зворушили її
оті три злоті), підморгнула дівчатам. Ха-
зяїн, мовляв, . прорахувався, гумова по-
душка коштує тільки два сорок (Вільде)];
к а с й р ~хувався н а п’я т ь карбо-
ванців кассйр просчитался на пять
рублей; 2) перен. просчйтмваїься, просчи-
таться [Історія шахів знає чимало випадків,
коли навіть майстри чи гросмейстери про-
раховувалися саме у пішакових закін-
ченнях (Веч. Київ, 1957, VIII); Палії війни
хотіли перешкодити представникам мир-
них народів сказати своє правдиве слово
з трибуни конгресу. Але вони прораху-
вались (Тич.)].

прорахування просчет.

прорахувати см. прораховувати,
прорахуватися см. прораховуватися,
прорахунок, -нку просчет.

прораювати, -раюю, -раюєш проблаженство-
вать.

прорваний 1) прбрванньїй [Як з прорваної
раптово штучної греблі, хлинула враз діт-
вора (Туд.)]; 2) прбрваннмй, прорежен-
нмй; продерганнмй [На Вінницькій стан-
ції цукристість непрорваних однонасін-
них буряків становить 19,4 процента, а
прорваних— 18,8 (Колг. Укр., 1957, 4)],
Ср. проривати1 1, 3.

прорвати см. проривати1,
прорватися см. прориватися1,
проревізувати, -зую, -зуєш ревизовать

[Велике діло в артілі дійова, роботяща
ревізійна комісія. Вона й перевірить, про-
ревізує, і порадить, і врятує од помилок
і т. д. (Вишня)].

проревіти и проревтй, -ву, -веш прореветь
[Зовсім низько над нами проревів фашист-
ський літак, стріляючи з кулемета (Слід.)],
прореготати, -гочу, -гбчеш разг. просмеяться;

(сильнеє) прохохотать.

проредагувати, -гую, -гуєш проредактйро-
вать [Бей: ..Напишу докладний рапорт,
а ви вже проредагуєте (Самійл.)].

прорезйнений прорезиненньїй [Взутий чоловік
був у., парусинові чоботи. Одягнений у
довгий сірий прорезинений макінтош (Ко-
зач.)].

прорезйнення спец, прорезйнка.
прорезйнпти см. прорезйнювати.
прорезйнитися см. прорезйнюватися.
прорезйнювання спец, прорезйнивание, про-
резйнка.

прорезйнювати, -нюю, -нюєш, прорезйнити,
-ню, -ниш спец, прорезйнивать, прорезй-
нить.

прорезйнюватися, -нюється, прорезйнитися,
. -нйться спец. 1) прорезйниваться, про-
резйниться; 2) страд. з. (несоверш.) проре-
зйниваться.

прорекламувати, -ліую, -муєш прорекламй-
ровать [Я маю сміливість прорекламувати
гасло нової медицини (Смол.)].

проректи см. прорікати.

проректор, -ра проректор [Проректор по
учбовій частині привітно зустрів голову
Села Руського (Чорн.)].

прорепетирувати, -рую, -руєш прорепетйро-
вать [І я прорепетирував: насипав на до-
лоню щіпку «тютюну», трьома пальцями
брав потроху й підносив до носа (Сміл.)].
прорепетувати, -тую, -туєш прокричать, разг.

проорать.

прорецензований прорецензйрованннй.

прорецензувати, -зую, -зуєш прорецензйро-
вать [Він [0. І. Білецький] прочитав і про-
рецензував дуже багато дисертацій — док-
торських і кандидатських, написаних на
найрізноманітніші літературознавчі теми
(Рад. літер., 1955, 15)].

проречення уст. прорицание.

ороречистип разг. уст. красноречйвьш [Довго
я випитувала, через що ж вони бояться
такої чепурної, такої проречистої й любої
подруги (Барв.); Якби мої думи німії на
струни проречисті впали, зайшлись би
плачем мої струни і сміхом дитячим за-
грали (Л. Укр.); Глянь з високості на сі
піраміди! В них кожний камінь — проре-
чистий свідок муки народу твого (Л. У«р.)].
проречисто нар. уст. позз. красноречйво
[Проречисто казала далі й далі (Барв.);
Гармати б’ють проречисто і строго Від
ранньої до пізньої доби (Пере.)].

проржавити и проіржавити, -влю, -виш про-
ржавить.

проржавілий, проіржавілий проржавевший,
разг. проржавельїй [Спис проржавілий на
кухні За рожен вертівсь раз в тиждень,
Бо раз в тиждень штуку м*яса Для госпо-
даря пекли (Фр.)].

проржавіти, -жавіє и проіржавіти, -віє про-

ржаветь [Залізна клямра, котра її [оправу
книги] замикала, проржавіла зовсім (Фр.)].
проржавлений, проіржавлений проржавлен-
ньш.

проржати и проіржати, -жу, -жеш проржать,
прорйв, -ву 1) прорив; (перен. — еще) брешь
[Бронепоїзди потрібні були військам для
прориву на північ (Гонч.); Комуністичний
батальйон виступив назустріч дроздовцям,
щоб ліквідувати прорив (Панч); В прорив,
як весняна повінь, ввірвалась кіннота
Будьонного й пішла по тилах Третьої
армії (Панч)\ Стала бригадиром Текля —
турботи повна голова. Як зорать, посіять,
ніч не спить — думає: як вивести бригаду
з прориву (Горд.)]; 2) вскрйтие, прорн-
вание; прободение; ~в кишок мед. про-
бодение кишцк; ср. проривати1 2.

проривання1 1) прорив; 2) вскрйтие, про-
ривание; 3) проривка, прореживание [Щоб
створити рослинам сприятливі умови росту,
треба своєчасно провадити проривання
(Колг. Укр., 1957, 4)]. Ср. проривати1 1 — 3.

проривання2 проритие, проривка; прокапм-
вание, прокбпка. Су?, проривати2.

проривати1, -ваю, -ваєш, прорвати, -ву, -веш
1) проривать, прорвать [Павине перо про-
ривало папір, на якому мирославський
чернець-полковник, сидячи біля столу,
щось писав (Ільч.)', А крик, а гомін від
того народу, батечки! Неначе вода шумить,
як у повідь греблю прорве (Квітка)', Про-
рвати німецьку оборону випадало армії,
де я прослужив тридцять місяців (Борз.);
На грані двох епох Петрарка й Дант ко-
лись Прорвали мертвий круг застиглої ла-
тині, І мови рідної потоки полились В да^ь
палійської долини (Рил.)]; тут його,
її урвало безл. перен. разг. тут его, ее
прорвало [І тут її раптом справді прорвало.
Вона насувалась на мене, викладаючи всі
причини, чому, на її думку, на ділянці її
ланки не вродило (Сжол.)]; 2) (о гнойнике)
вскрнваться, вскрнться, прориваться, про-
рваться; (только несоверш.: продьіряели-
вать — при язве) прободать; н а р й в
~рвав (~рвало) нарив вскрмлся, нарив про-
рвался [Пузир: ..Слава богу, хоч у спині
не болить так, як боліло — певно нарив
прорвало всередину, і легше стало (Тоб.)];
3) с.-х. проривать, прорвать, прореживать,
прореднть, обл. продергивать, продергать
[Найголовніше в догляді за цукровими бу-
ряками — вчасно їх прорвати (Колг. Укр.,
1956,, 2)].

проривати2, -ваю, -ваєш, прорйти,- -рйю,
-рйєш (проводить земляньїе работьі) прори-
вать, прорить; (только прям. — еще) про-
капивать, прокопать [Не лякав їх [голу-
бів] скрепер рядом, Поблизу рухливий
кран, Ані те, що земснарядом Проривають
котлован (Шер.); На цій землі новин нема-
ло — Кожного року нові дива: Волгу з
Балтійським з’єднали каналом, Прорили
канал Волга-Москва (Ваб.)].

прориватися1, -ваюся, -васшся, прорватися,
-вуся, -вешся 1) прориваться, прорва-
ться [Сірий надокучливий дощ плюскотів
за вікнами. Ллє безперестанку з самої
ночі, наче прорвалося небо (Цюпа); Крізь
холодні хмари проривалось іноді скупе
сонце (Коп.); Вода прорвалася в бойову
рубку (Трубл.); Почувся чийсь верескливий
голос. Когось ^ам, видно, не впускали, а
він уперто проривався до покоїв (Збан.);
Раптом крізь шум заводу проривається
зойк (Мик.); Ніяк не може по-дорослому
триматися він. Так і проривається юнаць-
ка запальність (Хижн.); Не раз прори-
вався він [Пушкін] із безоглядно-сміливими
висловлюваннями перед людьми, які на-
вряд чи були цього варті (Рил.)]; 2) страд. з.
(несоверги.) прориваться, прореживаться;
продергиваться; ср. проривати1 3.

прориватися2, -ваюся, -ваєшся, проритися,
-рйюся,-рйєшся 1) прориваться, прориться;
прокапнваться, прокопаться; 2) страд. з.
(несоверш.) прориваться; прокапнваться.
Ср. проривати2.

прорйвка с.-х. проривка [Конче потрібно са-
мому на полі перевірити, як зроблено
проривку в гніздах (Жур.)].

проривний 1) прил. прорнвнбй [Бригаду
калібрів підсилити ніким, і, очевидно,
вона стане проривною ланкою (Собко)];
2) прил. мед. прободнбй; 3) прил. лингв.
взрнвнбй, смнчннй; 4) (род. проривного)
сущ. лингв. взрнвнбй, смнчннй.

прорйвнпк прен. прорнвщик.
прорйвниця прен. прорнвщица.
прорипіти, -плю, -пйш проскрипеть [Цього
вечора шляхом не прогуркотів і не прори-
пів жоден віз (Трубл.)].

прорисбвка спец, прорисбвка.

прорисовування спец, прорисбвнвание, про-
рисбвка.

прорисовувати, -сбвую, -сбвуєш, прорисува-
ти, -сую, -суєш спец, прорисбвнвать, про-
рисовать [— Треба створити, — казав Дов-
женко, — зображальну сферу картини.. Ми
з оператором запрошуємо вас прорисувати
її (Мист., 1958, б)].

прорисовуватися, -сбвується, прорисуватися,
-сується спец. 1) прорисбвнваться, прори-
соваться; 2) страд. з. (несоверш.) прорисб-
виваться.

прорисувати см. прорисовувати,
прорисуватися см. прорисовуватися,
прорйти см. проривати2.

прорйтий прорнтмй; прокбпанньїй [На па-
горб звівшись, глянувши навкруг, Кра-
суня бачить гір проритий пруг (перекл.
Бажана); БолвхМ прорита душа проливає
сльози, а очі сухі (ТГоб.)]. Ср. проривати2.

прорйтися см. прориватися2,
прориття прорнтие.

проричати, -чу, -чйш прорнчать.

проріджений прореженннй [З-за проріджених
дерев замерехтіли жовті цятки світла (Ст.);
В осклянілих очах дідича, в його прорідже-
ному літами і омертвілому чубі., відчувався
подих смерті (Ст.)].

проріджування спец, прореживание [Прорі-
джування крони сприяє кращому росту
і плодоношенню дерев (Веч. Київ, 1957,

« "У-

. проріджувати, -джую, -джуєш, прорідити,
-джу, -дйш спец, црореживать, проредйть

[Плодові дерева щороку обрізують від-
повідно до їх індивідуальних і сортових
особливостей, проріджують крону, уко-
рочують приріст (Колг. Укр., 1956, 7)].
проріз ,-зу 1) прорез; (сквозное отверстие —
еще) прбрезь; (в одежде — обьічно) разрез
[Іскристі очі, струнка постава, два
рядки білих зубів в прорізі рожевих
уст вражають своєю красою (Грим.); Крізь
прорізи між кущами видно небо (Скляр.);
З прорізу вишитої сорочки вибиваються
лінії високих неспокійних грудей (Ст.)];

очей разрез глаз [Потім вони стоя-
ли перед прадавнім степовим маяком —
кам’яною масивною бабою з гострим мон-
гольським прорізом очей (Гонч.)]; 2) строипг.
проем [В українській народній архітектурі
як у минулому, так значною мірою і тепер
північна стіпа не має віконних прорізів,
є глухою, немовби тиловою стіною (Нар.
творч. та етн., 1957, 3)].

прорізаний прорезанньїй; проборожденннй;
изборожденннй; рассеченннй; пересечен-
ньій, пересеченннй [На сонці стояла по-
хила дошка із прорізаним вздовж неї зви-
вистим жолобком (Янов.); А під гусениці
танка вже стелеться безкрая, щойно про-
різана в снігу дорога (Ле і Левада); Сидять
татари на конях, у гостроверхих шапках,
вузько прорізаними очима роздивляються
навколо (Хижн.); Широке лице її проріза-
не глибокими зморшками (Мирн.); Хутір
пана Варави стоїть між двома прорізаними
греблею ставками (Ст.)]. Ср. прорізувати.

прорізати см. прорізувати.

прорізатися, прорізатися см. прорізуватися,
прорізна спец, прорезка.

прорізний прорезнбй.

прорізбвий строит. проемньїй.

прорізування прорезнвание, прорез, разг.
прорезка; ~ ня зубів прорезьівание
зубов; поперечне ~ня с.-х. попереч-
ное прорезнвание [Як показала трирічна
виробнича перевірка поперечного прорі-
зування і перехресного обробітку буряків
на десятках тисяч гектарів, цей захід дає
надвишку врожаю по 20—28 центнерів
на гектар (Колг. Укр., 1957, 3)].

прорізувати, -зую, -зуєш, прорізати, -ріжу,
-ріжеш прорезнвать, прорезать, проре-
зать; (делать, оставлять след, подобньш
борозде, пересекать в различньїх направле-
ннях — еще) бороздйть, пробороздйть, мног.
избороздйть (соверш.); (проходить по по-
верхности чего-нибудь, разделяя на части —
еще) рассекать, рассечь, (от одного края
к другому) пересекать, пересечь [Висадки
коренеплодів садять., в так звану щілину,
яку прорізують спеціально пристосованим
до рамок культиватора ножем (Колг. Укр.,
1957, 2); Сапери прохід прорізали крізь
дріт... (Нех.); Трасуючі кулі прорізували
темряву яскравими пунктирними лініями—
вздовж, упоперек, ліворуч, праворуч
(Дмитр.); Хлопчик хотів ще щось спи-
тати, але пронизливий свист прорізав по-
вітря (Тулуб); Холонуть очі, ховаючись під
брови, І три уперті зморшки прорізують
чоло (Бажан)] Виразно було чути шум
гірської ріки, що прорізувала місто

прорізуватися, -зується и редк. прорізатися,
-зається, прорізатися, -ріжеться прорезьі-
ваться, прорезаться, прорезаться [Село'Мо-
ринці — це по суті величещіии суцільний
сад, серед якого вулиці прорізуються, мов
просіки в густому лісі (Волош.)] В хліві
досить темно, тільки де-не-де крізь малі
просвіти прорізується сонячне проміння
знадвору (Л. Укр.)] Коло губів Каргата
прорізалась глибока зморшка (Шовк.)]] в
немовляти взуються зуби у [груд-
ного] ребенка прорезьіваются зубьі, у [груд-
ного] ребенка прорезаются зусьі, у [груд-
ного] ребенка режутся зубьі.

прорікання уст. прорицание [Ніякі Патла-
тюкові прорікання уже нікого не лякали
(Панч)].

прорікати, -каю, -каєш, проректй, -речу,
-речеш 1) прорекать, прорицать, про-
речь [Захар завіряє батька: ще прийде
кара на панів, розумні голови давно про-
рікали, хай тільки зладяться люди (Горд.)]]
2) (позз.: произносйть, вьісказьівать, ирон.:
говорить авторитетно, не допуская еоз-
ражений) изрекать, изречь [Якусь мить
помисливши, латинець набрав суворого ви-
гляду вчителя, коротко прорік: — На цьо-
му вважатимемо іспити брата нашого Зі-
новія-Богдана з Чигирина Хмельницького
повнотою завершеними (Ле)] Свій рішенець
спокійний прорекла Народів братніх прав-
да й справедливість (Бажан)].

проріст, -росту спец, прорастание, спец.
прорбст; всхбдьі (мн. ч.) [Чув я проріст
отав, що налиті мецвянистим соком (Мал.)]
Іди вперед, — з народом ти іди, — туди,
де мисль, де проріст проростає! (Тич.)].

прорість, -рості 1) спец, прбрость [Із свиня-
чої жирної грудинки з прорістю вида-
ляють кістки, нарізують її дрібними куби-
ками (Укр. страви)]] 2) (о хлебньїх злаках
и перен.) разг. всхбдьі (мн. ч.) [На полях
давно вже зеленіла буйна прорість, уже
заєць міг сховатися в пшениці (Кач.)]
Щось він приніс в собі, якийсь посів, що
давав прорість десь у глибині (Коцюб.)].

проріха, прбріх, -ху прям., перен. редк,
прореха [Латала [Катря] свіжі проріхи
на Петрусевій ватянці (Головко)] На санях
жваво заворушився, забився великий жи-
вий вузол, крізь проріхи його раз по разу
висовувались і ховалися повеселілі об-
личчя малечі (Ст.)] Ми вже бачили, що
сфера обігу товарів має проріху, через
яку туди проникає золото (срібло і вза-
галі грошовий матеріал) як товар даної
вартості (Маркс)].

прорішка 1) уменьш. редк. прорешка [Пазу-
ха трохи розійшлася, і крізь ту невеличку
прорішку біліло тіло (Мирн.)]] 2) обл. род
шапки [Шапки були прорішки, а тепер
усе кучми (Борг. у. — Сл. Гр.)].

проробйти см. проробляти.

прорббка 1) прораббтка [Абдулла мав їхати
на якесь будівництво., для проробки своєї

дипломної роботи (Ле)]; 2) прораббтка.
Ср. проробляти 2, 4.

пророблений 1) проделанньїй [Отвір, що був
пророблений у стіні [хати], виходив у
хлів, де були складені дрова (Турч.)]]
2) прораббтанньїй; 3) проделанньїй [В
Українській РСР в останні роки пророб-
лена значна робота по удосконаленню ста-
рих та створенню нових типових проектів
сільського житла (Нар. творч. та етн.,
1957, 3)]; 4) прораббтанньїй. Ср. проробля-
ти 1—4.

пророблення 1) проделка; <^пя вікон
строит. проделка бкон; 2) прораббтка
[Аж тут утрутився Янсон. Не треба спе-
речатися. Питання потребує глибшого про-
роблення (Кач.)]] 3) прораббтка. Ср. про-
робляти 1—2, 4.

пророблювання см. проробляння,
пророблювати см. проробляти,
проробляння, (реже) пророблювання 1) про-
дельївание, проделка; 2) прорабатмвание^
прораббтка; 3) проделквание; 4) прораба-
тьівание, прораббтка. Ср. проробляти 1—4.

проробляти, -ляю, -ляєш и (реже) пророблю-
вати, -люю, -люєш, проробйти, -роблю,
-робиш 1) продельївать, проделать [У стіні
пророблювали вхід, який східцями спо-
лучав древню поверхню з підлогою при-
міщення (Вісник АН УРСР, 1949, 3)]^
2) (изучать) прорабатьівать, прораббтать;
3) (вьтолнять, совершать) продельївать,
проделать [3 молитвами на устах [дяк]’
пророблював силу-силенну різних комер-
ційних справ (Кач.)] Петушек, видно,
щойно проробив якийсь дослід. Він розгля-
дав проти світла склянку з рудою ріди-
ною (Шовк.)] За двадцять хвилин товаришка*
сестриця., промила Хоменкову виразку,
проробила всі маніпуляції, тобто чимось
помазала, присипала і перев’язала
(Трубл.)]] 4) (подвергать суровой или недо-
брожелательной критике) разг. прораба-
тьівать, прораббтать [— Я поставлю пи-
тання на раді загону! Ми тебе проробимо
на зборах! — одрубав невмолимо Вовка*
(Коп.)]] 5) (только соверш.: провести неко-
торое время, работая где-нибудь) разг.
прораббтать [О р л о в:.. Тридцять три роки,
я проробив на шахтах, але такого не бачив
(Корн.)]] 6) (терпеть ущерб в чем-нибудь)
разг. редк. тер ять, потерять [Іде на степи,
думка — заробе, аж і своє проробля (Ле-
бед. у. — Сл. Т’р.)].

пророзкошувати, -шую, -шуєш ироблажен-
ствовать.

пророк рел., перен. прорбк [Давид, святий,
пророк і цар, Не дуже був благочестивий
(Шевч.)] Ти [Шевченко] з нами йдеш до
сонця сходу, Ти правди й вольності пророк
(Рил.)] Коли у нас було поставлено пи-
тання про перебудову школи, то деякі
«пророки» за кордоном кричали: «У них
не вистачає робочої сили, тому вони хочуть
залучити до праці підлітків»). Хай каркають,
такі віщуни, вони однаково не зрозуміють
нас ^Хрущов)].

пророкотати, -кочу, -кбчеш и пророкотіти г
-кочу, -котиш пророкотать [—Ви прийшли*
порадитись, як перейти лінію фронту.
Так? — заспокійливо пророкотав своїм ба-
сом білявий (Хижн.)].

пророкування предсказание, предсказьівание,
предвещание; прорицание; прорбчество
[— Не знаєш ти, мамо, що з твоїми дітьми
може статися.—Не говори так... Навіщо? —
глянула з докором на брата, бо відчула в
його словах недобре пророкування (Шиян)]
Каргат знав слабість свого учителя до
перебільшень, та пророкування приєм-
но лоскотали його самолюбство (Шовк.)].
Ср. пророкувати.

пророкувати, -кую, -куєш прорбчить, п^ед-
сказьівать, предвещать, уст. прорекать,
прорицать; (рел., перен. —чаще ирон.—
еще) прорбчествовать [Стара, переставши
усміхатися, підвелася і почала пророку-
вати (Мирн.)] Сагайдачний підвів руку.
— Не пророкуй нам поразки, отче святий
(Тулубу, Буржуазні економісти і політи-
ки не раз пророкували, що, відбудувавши
народне господарство після війни, Ра-
дянський Союз буде змушений уповіль-
нити розвиток своєї економіки. Але ці
пророцтва лопнули, як мильна булька
(Хрущов)}] ~ти [велике] майбутнє
предсказьівать [большбе] будущее [Всі по-
здоровляли Зою, тисли їй руки й проро-
кували велике майбутнє (Собко)].

проронйти, -роню, -рониш проронйть [Може,
хтось, розстаючись, проронйть Хоч сльозу,
хоч усміх, хоч слівце... (Бажан)] Ми ще
довго просиділи з Вовкою, не проронивши
ні слова, і думали про одне (Гур.)].

пророслий прорбсший [Пиво — дуже давній
народний напій, який приготовляють з
ячмінного солоду (пророслого ячменю),
хмелю, дріжджів і води спиртовим бро-
дінням (Укр. страви)].

проростання прорастание, спец, прорбст [В пе-
ріод проростання насіння гречка вимог-
лива до тепла (Колг. Укр., 1959, 3)].

проростати, -тає, проростй, -те 1) прорастать,
прорастй [На столі ячмінь безостий Пророс-
тає у горщечках (Дор.)] Пророста крізь лист
опалий Зелено-срібна рунь трави (Рил.)]
Мощений цвинтар проріс травою (Вовч.)]
Сонцем, казкою чудесною Проросли твої
слова (Мас.)]; 2) (только соверш.: пробить
растущим какое-нибудь определенное время)
прорастй.*

проростаючий прорастающий [Слід пам’ята-
ти, що надто ранні строки сівби можуть
посилити пліснявіння проростаючого на-
сіння (Наука і життя, 1959, 3)].

проростй см. проростати.

проростйти см. пророщувати.

проростковий ростковий [Самки [шведської
мухи] відкладають яйця спочатку на про-
росткову плівку злаків, а пізніше — на
молоді рослини (Шкідн. і хвор. с.-г. рос-
лин)].

прорбсток, -тка росток [Ми., одержали про-
ростки із зернівок, зібраних на шостий
день піаля штучного запилення кастрова-
них зав’язей (Укр. бот. ж., 1956, XIII,
і)].

пророцтво прорбчество, предсказание; про-
рицание [Мотиви боротьби проти міліта-
ризму, соціального і клерикального ярма,
палке пророцтво бурі народного гніву
тісно переплітаються в них [«Вільних со-
нетах» Франка] з прославленням праці,
могутності науки, поезії, мистецтва (Мист.,
1956, 4)] І мимоволі пригадував Сагай-
дачний текст з пророцтва: «Розподілять
ризи моя і про одіж мою кидатимуть же-
реб» (Тулуб); Критик: А я забавлюся
в пророка і провозвіщу, що зараз сюди
прибудуть професор Бомба і артист Битва.
—Почувши се пророцтво, всі з реготом обер-
нулися до вікон і побачили на тротуарі
обох згаданих панів (Фр.)]. Ср. пророчити,
прорбцький разг. прорбческий [Пророцький
дар у тебе [поета] лиш на те, Щоб іншим
край обіцяний вказав ти, А сам не входив
у житло своє (Фр.)].

пророче нар. торж. прорбчески [Наш до-
рогий Ілліч! Ти показав Китаю путь про-
роче, Щоб більш над ним не нависала ніч
(Шп.)}.

пророчення предсказание, предвещание; про-
рицание; прорбчество. Ср. пророчити.

прорбчество рел., перен. редк. прорбчество
[Чабан якийсь біжить, кричить — Проро-
чество Ієремія, Ісаія збулось! збулось!
У нас, у пастирей, месія Родився вчора!
(Шевч.)}.

пророчий торж. прорбческий [І збулось про-
роче слово: зашуміли вітровії, позмітали
в твань і порох злотом сяючі корони (Гур.)]
Для епохи побудованого соціалізму ха-
рактерне пророче заглядання в щасливе
комуністичне майбутнє (Рил.)]. *

пророчити, -чу, -чйш книжн. прорбчить,
предсказьівать, предвещать, уст. проре-
кать, прорицать; (рел., перен. — чаще
ирон. — еще) прорбчествовать [В остан-
ній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй
незавидне майбуття (Вільде)].

пророчиця рел., перен. пророчиця [Д о л о н:
Пророчице, скажи, чи я верну живий з
моєї справи? (Л. Укр.)].

пророщування проращивание [Поверхню зер-
на пшениці перед пророщуванням стери-
лізували (Мікр. ж., 1956, XVIII, 1)}.

пророщувати, -щую, -щуєш, проростйти, -ро-
щу, -ростйш проращивать, прорастйть [Як-
що в господарстві немає світлого примі-
щення, картоплір можна пророщувати у
вогкій торфокришці або тирсі (Наука і жит-
тя, 1958, 3)].

прбруб, -бу редк. 1) просека; 2) (во льду)
прбрубь [Біля прорубу вони просиділи
з годину й повитягали з десяток рибин
(Чорн.)]; 3) строит. проем [3 дахом, на-
критим темною бляхою, сірими дерев’я-
ними стінами та чорними прорубами вікон,
він [будинок] оддалік схожий був на вели-
чезного чорного ворона (Чорн.)].

прорубаний см. прорублений.
прорубати см. прорубувати,
прорубатися см. прорубуватися,
прорубка прорубка.

прорублений, прорубаний прорубленньтй [Дим
ішов просто на хату й виходив у дірку,
прорубану в стелі (Н.-Лев.)} У кризі де-
не-де прорубані ополонки (Веч. Київ,
1957, /)].

прорублювати см. прорубувати.

прорубування прорубание, прорубка.

прорубувати, -бую, -буєіп и разг. прорублю-
вати, -люю, -люєш, прорубати, -баю, -баєш
прорубать, прорубйть; (делая просеку —
еще) просекать, просечь [Богун з трьома
десятками козаків псував дорогу через
лід, прорубував ополонки (Кач.)} Я ві-
конце ширше прорубаю, я спущу тобі на-
мітку білу, ти по ній дістанешся до мене
(Л. Укр.)\ Падь була невелика. Наче якийсь
велетень сокирою вирубав її в горах, але
не спромігся прорубати гору наскрізь
(Трубл.)} Де вона [цариця] проїжджала,
порозкопували гори..; де ліси і гущі —
прорублювали просіки (Сто/?.)].

прорубуватися, -буюся, -буєшся, проруба-
тися, -баюся, -баєшся 1) прорубаться, про-
рубйться, уст. просекаться, просечься [Сло-
ва у вас нехай скупі, але я добре бачу, як
ви по звіровій тропі, в гущавині — крізь
хащу в тайзі прорубуєтесь втрьох, де й
звір не лишив сліду... (Гончаренко)} Я й
домудрувався, Лиш сокиру притащив, З
дупла прорубався (Руд.)]} 2) страд. з. {несо-
верш.) прорубаться; просекаться; ср. про-
рубувати.

прорухатися, -хаюся, -хаєшся продвйгаться.
просаджати, -джаю, -джаєш просажать.

просаджувати, -джую, -джуєш, просадити,
-саджу, -садиш 1) разг. прокальївать,
проколоть, (пробивать) проламьівать, про-
ломйть, разг. просаживать, просадить
[А один, Щонаймолодший, озирнувшись,
Та вилами пана І просадив, мов ту
жабу (Шевч.)} Танцює так, що аж хата
тремтить. Не повірите, така сила, що дошку
в підлозі просадив (Збан.)]} 2) (пропускать
сквозь узкое отверстие) продевать, про-
деть.

просадка спец, просадка.

просалити см. просалювати.

просалитися см. просалюватися.

просалювати, -люю, -люєш, просалити, -лю,
-лиш просаливать, просалить.

просалюватися, -люється, просалитися, -ли-
ться 1) просаливаться, просалиться;
2) страд. з. (несоверш.) просаливаться.

просалютувати, -тую, -туєш просалютовать
[Лише пізно вночі, просалютувавши спі-
вакам тривалим гудком, пароплав рушив
далі (Жур.)].

просапаний прополотий [сапкой (цапкой)]
[Земля між квітами на клумбах просапана
(Куч.)].

просапати см. просапувати.

просапка с.-х. прополка [сапкой (цапкой)]
[Починались кропітні прополки і просапки,
підгортання, пасинкування (Козач.)].

просапнйй с.-х. пропашнбй [Важливе зна-
чення в боротьбі з бур'янами має старан-
ний обробіток просапних культур (Колг.
Укр., 1958, II)]; ~нпй клин пропашнбй
клин; ^не поле пропашнбе поле; ~нпй
трактор пропапіной трактор.

просапник с.-х. пропашдик [Розпушили між-

ряддя в обох напрямах кінними просап-
никами (Соц. тварин., 1956, 3)].

просапування пропалмвание [сапкой (цап-
кой)], прополка [сапкой (цапкой)] [Почи-
наючи з чистки зерна на посів і кінчаючи
просапуванням сорняків, .. — на все це
наполягала бригада Володі Кримського
(Ле)].

просапувати, -пую, -пуєш, просапати, -паю,
-паєш пропальївать [сапкой (цапкой)], про-
полоть [сапкой (цапкой)] [На полях люди.,
буряки просапують (Куч.)} Я — за шеф-
ство! Ладен взяти Сам відточену сапу Й
кукурудзяні квадрати Просапати у степу
(Ол.Я.

просватаний разг. просватанньїй [— Адже ж
ти просватаний? — Ні, Марусю, ні на
кому я не хватаний (Квітка)].

просватати, -таю, -таєш разг. просватать
[— ХристкЬ	просватали, — прохопилася

Зінька та й зчервоніла враз (Головко)].

просвердлений просверленньїй; пробуравлен-
ньій [В стінах біля всіх вікон чорніють
наскрізь просвердлені дірки (Стп.)]. Ср.
просвердлювати.

просвердлювати, -люю, -люєш, просвердлйти,
-лю, -лйш просверливать, просверлйть; (бу-
равом — еще) пробуравливать, пробура-
вить [Сила удару кожної піщинки невелика,
але внаслідок постійної дії вона в твер-
дій породі виточує заглиблення, а в деяких
випадках просвердлює камінь наскрізь
(Фіз. геогр.)} Марійка просвердлила останню
дірку в залізній плиті (Донч.)} Сонце
пече! ..Просто просвердлює тебе промін-
ням (Вишня)].

просвистувати, -тую, -туєш, просвистати,
-вищу, -вйщеш и просвистіти, -вищу,
-вистйш 1) (только соверш.) просвистеть,
просвистать [Проводжала його, побувала
в прийомі, ..І поплакала, правда, й верну-
лась додому, Як у даль просвистіла машина
залізна (Мал.)} Снаряд просвистів у си-
ній сонячній височині неба (Собко)];
2) (исполнять свистом) просвйстьівать, про-
свистеть, просвистать; 3) (перен.: расходо-
вать зря) разг. просвйстьівать, просвистать
[Просвистіла всі наші гроші на свої убори
(Н.-Лев.)} Проциндрив Солопій горох і
просвистав, А за горохом в гурт — і жито,
і пшеницю! (Г.-Арт.)} Літо просвистав!
(прислів' я)].

просвіжати, -жаю, -жаєш, просвіжйти, -жу,
-жиш разг. освежать, освежйть, разг. про-
свежать, просвежйть.

просвіжатися, -жаюся, -жаєшся, просві-
жйтися, -жуся, -жйшся освежаться, осве-
жйться; просвежаться, просвежйться
[М а ш а: Пронашко! Ти тут? П а-
н а х и д а: Так, ми вийшли трохи
просвіжитися (Мик.)]. Ср. просвіжати.

просвіжйти см. просвіжати.

просвіжитися см. просвіжатися.

просвіжілий разг. освежевший, разг. про-
свежевший [Почувши домівку, коні за-
ржали.. їм одгукнулась луна в просвіжілім
повітрі (Тич.)].

просвіт, -ту просвет [Крізь високу ліщину
синіли прозорими вікнами просвіти на
Дніпро (Донч.); Тарталюк з’являється в
просвіті середніх дверей і, розсунувши
трохи портьєру, уважно слухає (Коч.); При
роботі комбайна ККР-2 роздрібнений грунт
просіюється крізь просвіти в елеваторах
(Колг. Укр., 1956, 9); І знову невсипуща
журба захопила її в свої цупкі обіймища..
Ні, немає розгадки, просвіту не видно!
(М ирн.)].

просвіта уст. просвещение [Він.. опові-
дав про свої шкільні турботи, цро Свої
заходи коло просвіти селян (Фр,); Тепер
не пугалом добру навчать, Нам треба
іншого бажать — Живого слова, правди
і просвіти (Гл.)].

просвітйтель, -теля книжн., ист. просветй-
тель [Великий азербайджанський просві-
титель Мірза Фаталі Ахундов одгукнувся
гарячими і зворушливими словами на
смерть Пушкіна (Рил.); Передова частина
російського суспільства виявилась підго-
товленою до сприйняття дарвінізму завдяки
ідеям великих просвітителів: Герцена, Чер-
нишевського, Писарєва, Добролюбова, Бє-
лінського (Осн. даре.)].

просвітйтелька книжн. просветйтельница [Па-
па славив жорстоку Марію-Терезу як про-
світительку (Скляр.)].

просвітйтельниіі просветйтельньїй [— Черво-
ний колір, — глухуватим голосом про-
довжував Гуржій, — колір, що ліпше за
все символізує просвітительну силу люд-
ського розуму, колір, обраний світовою
демократією (Жур.)]; ~па ф і л о с 6 ф і я
ист: ііросветйтельная филосбфия.

просвітйтельство просветйтельство [Реалізм
епохи просвітительства змінився роман-
тизмом кінця XVIII — початку XIX ст.
(Рр,д. літер., 1958, І)].

просвітйтельський просветйтельский.
просвітйтн1 см. просвічувати1.

просвітйти2 см. просвіщати1.

просвітйтися1 см. просвічуватися.

просвітйтися2 см. просвіщатися.

просвітлений просветленньїй [І знову гой-
далась перед ним просвітлена ріка, а потім
розлилась вона безмежним морехМ (Ст.);
Відколи Бронников відкрито очолив страйк,
він не раз ловив на собі той дивно ясний,
новий, просвітлений Вутаньчин погляд
(Гонч.)].

просвітленість, -ності просветленность.

просвітлення просветление; (душевная ясность)
просветленность [Гул наростав. Гул про-
світлення, гордості й надії. Ганебний на-
товп умирав, на очах оживав революційний
полк (Довж.)].

просвітлив 1) разг. просветлевший [Вирва-
лась душа, мов пломінь, І знялась
просвітла в небо (перекл. Л. Українки)];
2) обл. светльїй, радостнмй [Прин-
цеса: Візьміть моє червоне покривало,
не день, не два його я шовком шила, а зо-
лотом рубила у неволі, співаючи невіль-
ницькі пісні, чекаючи просвітлої години
(Л. > У«р.)].

просвітлйти см. просвітлювати,
просвітлйтися см. просвітлюватися,
просвітлілий просветлевший [Вона встала,

зняла з просвітлілого вікна затемнення
(Янов.)].

просвітління просветление [Нараз немов нагле
просвітління спалахнуло в його мізку
(фр..)1.

просвітліти, -лію, -лієш просветлеть; (спец.,
перен. — еще) просветлйться [Просвітліло
небо, І зникає мла (Мур.); Захар про-
світлів, кинувся, тільки по голосу пізнав
дорогого гостя (Горд.)]; думкй ~ліли
мисли просветлели.

просвітлювати, -люю, -люєш, просвітлйти,
-лю, -лйш прям., перен. просветлять, про-
светлйть [Дрібні хвильки лащаться до ніг
Люби, а руку її., просвітлюють дрібні
вогники світу (Стп.)].

просвітлюватися, -люється, просвітлйтися,
-лйться прям., перен. 1) просв'етляться,
просветлйться [Колос, викупаний сонцем,
вклоняється ниві, то темніючи, то про-
світлюючись (От.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
просветлйться [Висока полонина над се-
лом помалу просвітлюється тим слабим
червоним світлом, що попереджає схід
СОНЦЯ (Фр.)1.

просвітний см. просвітній.

просвітник разг. просветйтель.

просвітній (разг.), обл. просвітний просве-
тйтельньїй; просветйтельский [Хо слухає,
як молодий лікар розгортає плани своєї
лікарської та просвітньої діяльності на селі
(Коцюб.); Вдівцем бездітним Багато літ
він жив у нас, Аж заманулось йому раз
Заняться ремеслом просвітним (Фр.)\
Звільна всі привикли до того, що, де була
яка просвітня чи організаційна робота в
тіїМ повіті, там певно була його рука

просвіток, -тку просвет; (перен. — еще) про-
блеск [В просвітках, крізь дим і чорну
кіптяву визирає тривожний диск побляк-
лого сонця (Козач.); Три дні просвітку
не було — крутить пилюгу, аж сонце за-
тьмарило (Донч.); Вийшов Корній з двору
за ворота, став.. Опанували його думки,
я& морок осінній, і просвітку нема...
(Л. Укр.)]; ~тку нема (немає) від
кого разг. нет жить я от кого, нет по-
кбя от кого; прохбда (проходу) нет от
кого [Коли це — де не возьмись отой страж-
дальник, чи як ви його там величаєте, —
що від його нікому просвітку немає! —
та до мене (Мирн.)]; не давати ~тку
разг. не давать покбя; (сильнеє) не давать
жйзни (житья) [—Лев, кажуть би, кота пій-
мав... — Якого? — Котюгу нашого рудого,
Що нам [Миїйам] просвітку не давав... (Гл.)];
не знати ~тку разг. не вйдеть света
[вольного] [То він — Гнат — нероба, він,
що так тяжко працював у своїм житті,
що за роботою не знав просвітку! Вів
ледащо? (Коцюб.)]; тільки й ~тку
разг. только и счастья [Тут самій ось коли
б не здичавіти в цих закутках. Тільки й
просвітку, що з тобою (Ле)].

просвітчастий просвечивающий, просвечива-
ющийся; (неплотньш, ажурньїй) сквознбй
[Весна йде та йде. Ось вже і небо голубе
і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Вовч.)];
*^>та зелень сквозная зелень, просве-
чивающая зелень; стати ~тим стать
прозрачньїм, стать сквозніім, засквозйть.

просвітянство прен. просвещенчество [Риси
буржуазно-ліберального світогляду, про-
світянства виробились у Старицького під
впливом деяких діячів київської «грома-
ди», з якими він був у близьких стосунках
(1ст. укр. літ.)].

просвітянський прен. просвещенский, про-
свешенческий [Ще Іван Франко викривав.,
вороже обличчя просвітянських «діячів»
у ставленні до трудящих селян (ІГозл.)].

просвічений1 прич. просвеченньїй [Просві-
чений сонцем, на вітрі, в зеленім огні, Він
[Борислав] листя різьблене, обтяжене роса-
ми, сушить (Бажан)', Рентгеном самокрити-
ки я був просвічений не раз (Тич.)]. Ср.
просвічувати1 1.

просвічений2 прич., прил. пррсвещенньїй;
образбванпьій [В і й т: ..Ось ви такі вчені
та просвічені, а гинете з голоду в селі і
мусите чекати нашої ласки, темних бойків!
(Фр.)]', <^ний абсолютизм ист. про-
свещенньїй абсолютизм. Ср. просвіщати1.

просвічуваний просвечиваемьій [Яблуня, на-
скрізь просвічувана сонцем, струміла гу-
стим рожевим сяйвом (Янов.)].

просвічування просвечивание [Вже готові
і перші зразки самопересувного агрегату
«САК» для зварювання стиків труб. Виго-
товлено пристрій для просвічування швів,
що допоможе визначати їх якість (Веч.
Київ, 1958, III)].

просвічувати1, -чую, -чусш и редк. просві-
щати, -іцаю, -щаєш, просвітити, -вічу,
-вітнні 1) (несоверш. только просвічувати)
просвечивать, просветйть [Непокрите Лі-
зине волосся золотилося на сонці, ніби
хтось у нього позаплітав промінці і вони
просвічували його зсередини (Руденко)',
Ном я не можу злйнути угору, туди, на
те верхів’я золоте, де місяць просвітив
біляву хмарку? (Л. Укр.)', З допомогою
радіоактивного кобальту можна просві-
чувати сталь і металеві вироби товщиною
до 300 міліметрів (Наука і життя, 1956, 6)',
Забагато темних чорториїв Він в душі
до дна не просвітив (Бажан)]', 2) (только
несоверш. просвічувати: виднеться) све-
тйться; (сквозь что-нибудь — еще) просве-
чивать; (о свете и перен. — еще) сквозйть
[Крізь товсте скло., просвічував коштов-
ний посуд виробу старих італійських май-
стрів (Донч.)', Зірки, що просвічують крізь
хмари холодного космічного пилу, нам
здаються більш червоними, ніж ті, що
розташовані поруч, але не закриті тем-
ними хмарами (Наука і життя, 1958, 2)',
Ясні голубі очі просвічують глибокої^ ду-
мою (Куч.)]', в його манерах ~чус
самонадіяність в его манерах
сквозйт самонадеянность; світло ~чує
крізь щілинку свет просвечивает
в щелку, езет сквозйт в щелку; 3) (делать
светльїм, видимим) разг. освещать, осве-
тйть [Коли вони під’їздили до Грякового,
вечірня зоря вже погасла, а дорогу їм
просвічував місяць (Панч)', І просвіщають

йому доріженьку і місяць, і ясна зоря
(Ст.)].

просвічувати2 см. просвіщати1.

просвічуватися, -чуюся, -чуєшся, просвіти-
тися, -вічуся, -вітишся 1) разг. просвечи-
ваться, просветйться; 2) светйться; про-
свечивать; сквозйть [В темені просвічує-
ться його сивина, надією горять непоста'
рілі очі (Ст.)', Вікно на вулицю було за-
вішано темною скатеркою, крізь яку про-
свічувалося сонце сріблястим пилком про-
міння (Грим.)', На його обличчі просвічу-
валися радість і розгубленість (Руденко)]',
ср. и см. еще просвічувати1 2; 3) осве-
щаться, осветйться [Ліс просвітився по-
лум’ям наскрізь (Гонч.)]', ср. просвічува-
ти1 3.

просвічуючий прич., прил. просвечивающий.
просвіщати1, -щаю, -щаєш и редк. просві-
чувати, -чую, -чусш, просвітити, -вічу,
-вітйш (сообщать кому-нибудь, распростра-
нять ереди кого-нибудь знания, культуру)
просвещать, просветйть; (о бучать — еще)
образбвьівать, образовать [— Ну, — кажу4
я товаришці, — оце ж я приїхала подиви-
тись на твою академію, як-то ти тут людей
просвіщаєш (Л. Укр.)', І таких треба на-
вчать, як ваша Макуха, і таких треба просві-
чувать сьогочасними європейськими ідея-
ми (Н.-Лев.)', Скорбящих радосте! пошли,
Пошли мені святеє слово, Святої правди
ГОЛОС ПОВИЙ! І СЛОВО розумом СВЯТИ1М І
оживи і просвіти! (Шевч.)].

просвіщати2 см. просвічувати1 3.

просвіщатися, -щаюся, -щасшся, просвіти-
тися, -вічуся, -вітйшея просвещаться, про-
светйться [О л я: ..Бідна я, бідна; рідний
батько не хоче, щоб я просвітилася, книж-
ки не дає (Самійл.)', Просвітились! Та ще
й хочем Других просвітити, Сонце правди
показати Сліпим, бачиш, дітям!! (Шевч.)].
Ср. просвіщати1.

просвіщешія: в і к ~ня ист. век просвеще-
ния.

просемінар, -ру просеминарий, просемипар.
просемінарський просеминарский.

прбсерен, -ну, прбсерснь, -ню обл. подснеж-
ник.

просивий обл. седоватьій; с прбседью.

просивина, прбсивінь, -ні обл. прбседь [На
лікування її прийняв фельдшер — серед-
ніх літ чоловік з обвислими донизу вусами,
з просивиною в пасмах чуба (Ле)', Він
дуже постарів, виски й бороду вкрила густа
просивінь (Шиян)].

просигналити, -лю, -лиш просигпализйро-
вать, просигналить [Автобус, просигна-
ливши, в’їхав у кам’яні ворота санаторію
(Борз.)]..

просигналізувати, -зую, -зуєш прям., перен.
просигнализйроваїь; (прям. — еще) про-
сигналить [Останні танки спинилися там,
де просигналізував їм майор Стрепет
(Собко)].

проейджений 1) просйженньїй; отейженньїй;
2) просйженньїй [Увійшла закутана та
зав’язана Соломія і, впавши на проси-
джений диван, тихо заплакала (Куч,)].
Ср. просиджувати 1 — 2.
просйджувати, -джую, -джуєш, просйдіти,
-джу, -диш 1) просйживать, просидеть;
(только соверш, — отбьівая наказание —
еще) отсидеть [Параскіца могла довго отак
просиджувати, упиваючись солодкими, бар-
вистими мріями (Коцюб.); Старий професор
просидів у свого учня до пізнього вечора
(Шовк.); Яків Сажнєв просидів над своєю
доповідною запискою цілий вечір (Ткач);
Одна з дівчат., просиділа сім років у тюрмі
(Вільде)]; 2) (протирать или продавливать
что-нибудь при частом и продолжительном
сидении) разг. просйживать, просидеть
[Я р и н а: ..Ти мені лавки не просидиш.
Хоч сидіти — сиди (Л. У«р.)].

просилйти см. просиляти.

просилйтися см. просилятися.

просиляння продевание; продергивание. Ср*
просиляти.

просиляти, -ляю, -ляєш, просилйти, -сплю,
-сйлиш разг. продевать, продеть, разг.
продергивать, продернуть.

просилятися, -ляється, просилйтися, -сй-
литься 1) продеваться, продеться; продер-
гиваться, продернуться; 2) страд. з. (не-
соверш.) продеваться; продергиваться. Ср.
просиляти.

просйна зерно проса [Якщо для посіву кож-
ного року відбирати найкраще зерно, можна
виростити просину завбільшки мало не з
горошину (Волош.)].

просинання разг. пробуждение [Фелікс.. то
засне, то прокинеться, аж поки йому стало
все снитися: і сам сон, і просинання
(Янов.)].

просинатися см. просипатися1.

просйнювати, -нюю, -нюєш, просинити, -си-
ню, -синиш просйнивать, просинить.

просинь, -ні просинь [Легкі хмарки летять
у просинь (Криж.); Його сірі з просинню
очі світились лагідністю і добротою (Збан.)].

просип, -пу редк.: нема йому ~пу, без
~пу без просипу (прбсьїпа) [Ігє і п’є, не-
ма йому просипу (Ном.); День і ніч без
просипу п’є (Рудч.)].

просипати, -паю, -паєш, проспати, -плю,
-пйш просипать, проспать [Чужі дочки
зорі не просипали, Щастя, доленьки знай
визирали (Барв.); Під стукіт машини,
дзюрчання води Телегін проспав до ве-
чора (перекл. з О. Толстого)].

просипатися1, -паюся, -паєшся и просинатися,
-наюся, -наєшся, проснутися, -нуся, -нешся
(переставать спать) просипаться, просну-
ться, пробуждаться, пробудйться, очнуть-
ся [ото сна] (только соверш.) [Так уже й не
просиналася до світу (Барв.); Ще сонце
спить; пташки мовчать, А коло льоху вже
проснулись І заходилися копать (Шевч.);
Ліс просипався, продирав очі (Мирн.);
Неясна заздрість просипається в серці
(Донч.)].

просипатися2, -паюся, -паєшся и присипля-
тися, -ляюся, -ляєшся, проспатися, -плю-
си, -пйшся 1) (о пьяньїх: прийти в трезвое
состояние после сна) разг. просипаться,
проспаться [Троянці з хмелю просипались,
Скучали, що не похмелялись (Котл.)];
2) (удовлетворять потребность во сне)

висипаться, виспаться [До рання не спали
діти. І не одна ніч проминула отак. Удень
то одно, то друге просипляється (Коб.);
Уставай, милий, бо вже світ білий, Уже
світ-зоря, проспатися пора (Чуб.)].

просисання просаснвание.

просисати, -саю, -саєш, проссати, -ссу,
-ссеш просасивать, прососать.

просисатися, -сається, проссатися, -ссеться
просасьіваться, прососаться [Вода й справді
вже затопила половину греблі, поняла
зелену смугу дерну і просисалась в гли-
няну смугу (Н.-Лев.)].

просйти (прошу, просиш) 1) просить; (побу-
ждать просьбами сделать что-нибудь —
еще) упрашивать; (о ком, о чем или за кого,
за что книжн. — еще) ходатайствовать;
(что канц. уст. — еще) испрашивать [—Ми
не бунтуємо, пане, — кажуть, кланяючись,
передні: — ми тільки прийшли просити
плати... (Мирн.); Бога не просили, а хліб
покосили (приказка); Нехай лежить: воно
їсти не просить (Ном.); Василь просив її
переночувати хоч одну ніч (Н.-Лев.)]; ~ти
милостиню просйть мйлостьіню, разг.
побираться [— Чого він тремтить і чого
він хоче? — Він жебрак, — каже мама, —
він просить милостиню (С^иол.)]; ти
слова просйть слова; ~ти сльоза-
м и см. сльоза; добром *^>ти разг.
просйть честью; 2) (звать; предлагать)
приглашать, просйть [— Пани просять чаю
пити, — сказала, засоромившись, Христя
(Мирн.); — Сідайте, свахо, щоб старости
сідали, — просила хазяйка (Н.-Лев.)]; ~си-
мо, разг. ласкаво *^симо (вежлцвая
форма приглашения сделать что-нибудь)
пожалуйста, разг. мйлости просим; ~симо
до господи (до хати, до н а с)1
добро пожаловать! [Коли добрі люди та з
добрим словом, то просимо до господи
(Квітка); — Оце я до вас у гості... Буде
де переночувати? — питає становий.
—Коли ваша ласка, просимо до хати! —
запрохує Чіпка (Мирн.}]; ~ти до с т 6-
л у приглашать к столу, просйть к столу;
прошу сідати садитесь, пожалуйста;
прошу садйться [Передерій: ..За ра-
дою до вас. X р а п к о: Прошу сідати
(Мирн.)]; О чоботи, черевйки
каші ~сять разг. сапогй, ботйнки
каши прбсят.

просйтися (прошуся, просишся) разг. просйться
[—Ой, пустіть мене, мамо, в Київ з бабою! —
просилася Мелашка (Н.-Лев.); Танцювати
не хочеться, та черевички просяться (при-
казка); Прийшла молодиця На той хутір
благодатний У найми проситься (Шевч.);
Просилися злидні на три дні, та й не збути
довіку (Ном.); Якась сила душить за горло
проситься з грудей божевільним криком
(Коцюб.)]; почати ~тися начать про-
сйться, разг. запросйться [Линька крізь
сльози почала проситись: — Я не винува-
та... Не знала, що повернешся, бо ти ж
мовчав... Не бий! (Шиян}].

просихати, -хаю, -хаєш, просохнути и просохти,
-хну, -хнеш просихать, просохнуть; (вьісуши-
ваться — еще) просушиваться, просушиться
[Просихала земля, запахло бруньками і
ріллею (Верш.)} При роздільному збиранні
підвищується й якість соломи, адже до
обмолоту хлібної маси вона просихає у вал-
ках (Яо^г. Укр., 1957, 1)} Просохли очі у
вдови (Шевч.)].

просичати, -чу, -чйш прошипеть [Я здригнув,
коли ота змія Свої слова гадючі просичала
(Фр.)} Катерина ..просичала зло просто в
обличчя Нелі: — ..Я й не думаю віддавати
його [Філька] кому-небудь, запам’ятай
собі! (Вільде)].

просище разг. просянйще [Піду, каже, до
просища, може, перепілку яку підстрелю!
(Вишня)].

просів, -ву 1) спец, просев, просевка; 2) (про-
пущенное при посеве место) с.-х. просев,
огрех [Пшениця яра стоїть густа, міцна..
Ні просіву, ні галявиночки (Горд.)].

просівання просеивание, обл. просевание;
(спец. — еіце) просев, просевка.

просівати, -ваю, -ваєш и просіювати, -сіюю,
-сіюсш, просіяти, -сію, -сієш просеивать,
просевать (обл.), просеять [Переваги рід-
ких азотних добрив полягають також у
тому, що їх не треба подрібнювати і про-
сіювати крізь сита, як аміачну селітру
(Колг. Укр., 1957, 2)} Черству булку роз-
тирають на, тертці і просівають (Укр.
страви)} Дуби безперестану просівали
крізь листву самоцвіти жолудів (Ст.)}
Ось першу краплю з хмари дощ просіяв...
(Пере.)].

просіватися, -вається и просіюватися, -сіює-
ться, просіятися, -сіється 1) просеиваться,
просеваться (обл.), просеяться [При роботі
комбайна ККР-2 роздрібнений грунт про-
сіюється крізь просвіти в елеваторах (Колг.
Укр., 1956, 9)} А над колонами має бути
різнокольорове скло, крізь яке просіва-
тиметься сонячне проміння (Сміл.)} Була
уже ніч. Уже всі без останку просіялись
зорі крізь решето тьми (Перв.)\} 2) (об усах)
редк. пробиваться, пробиться [3 своєю
німецькою рушницею за плечима він на-
магався вдавати бувалого козарлюгу, хоч
під носом вуси ще тільки просівались
(Панч)]} 3) страд. з. (несоверш.) просеиватц-
ся; просеваться; ср. просівати.

просідання спец, проседание.

просідати, -дає, просісти, -сяде спец, просе-
м дать, просесть [В путі просіло кіль-
ка шпал, злетиш з розгону — і завал...
(ДрА)1.

просідь, -ді проседь [Він здорово постарів,
і його скроні й бороду вкрила густа про-
сідь (Шиян)]} з г^ддю с проседью [— Та
ні! — обізвався з іншого кутка кімнати
чорнявий, з просіддю в волоссі Тесленко,
токар з паровозного депо (Головко)].

просіка, просік, -ку просека, прбсек [Баскі
коні мчать лісною просікою (Тулуб)} Кіло-
метрів зо три ліс тягся густий і незайма-
ний, а там вирізьбився під місяцем широ-
кий просік (Янов.)].

просікати, -каю, -каєш, просікти, -січу,
-січеш просекать, просечь [Кинджальний
, вогонь з кулеметів просікав уздовж і впо-
перек всю невелику ділібицю, яку займав

батальйон (Куч.)} Гнівні вітри облягли
село, просікає дощ землю (Горд.)].

просікатися, -кається, просіктися, -січеться
просекаться, просечься [Залатай в однім
місці, то просічеться в другім (Стеф.)].

просікти см. просікати.

просіктися см. просікатися.

просіл, -сблу 1) спец, просбл [На одному
[блюді] лежало янтарне масло, на якому
блищала срібна роса легкого просолу
(Мик.)]} 2) разг. засол [На лимані не со-
лили рибу в бочках на просіл (Я.-Лев.)].

просісти см. просідати.

просічений просеченньїй [Бренькнула додолу
шибка, просічена наскрізь кулями (Кач.)].

просіювати см. просівати.

просіюватися см. просіватися.

просіяний просеянньїй [3 незримого осін-
нього неба падала дрібна, мов просіяна
крізь сито, мжичка (Дмитр.)} Передвечірнє
світло, просіяне крізь гілля саду, підсту-
пило до скляної стіни (Волош.)].

просіяти см. просівати.

просіяти, -сіяю, -сіяєш проси ять [Сльози
висохли, пропали, Сонце просіяло (Шевч.)}
— Ідуть! Ідуть! — скрикнув Посипенко, і
лице його просіяло (Мирн.)].

просіятися см. просіватися.

проскавучати, -чу, -чйш разг. провизжать.
проскакувати1, -кую, -куєш, проскакати, -каю,
-каєш (передвигаться) проскакивать, про-
скакать [Шляхом на Кути проскакували
окремі загони, зрідка пролітала машина
(Кундз,)} Проскакав, цвірінькаючи, доро-
гою горобчик (Турч,)} Родині і началь-
никові довелося проскакати до окруж-
ного центру верхи вісімнадцять верст
(Бойч.)].

проскакувати2, -кую, -куєш, проскочити, -чу,
-чйш 1) (преодолевать препятспгвие, по-
кривать какое-нибудь пространство, бм-
стро двигаясь) проскакивать, проскочить
[Пузанов упевнено проскакував поміж
стовбурами (Гонч.)} Проскочивши балку,
Галя знову включила мотор (Козач.)]}
2) (перен.: обнаруживаться на мгновение)
разг. мелькать, мелькнуть, промелькнуть,
разг. проскакивать, проскочйть [Інколи
в очах Насті без всякої видимої причини
проскакували іскорки (Собко)]; 3) (перен.:
ускользапіь от внимания) разг. проскаки-
вать, проскочйть; (проникать куда-нибудь,
не обнаруживая себя — еще) проскальзьі-
вать, проскользнуть [Вони [Фелікс і Валя]
вміли проскакувати через облави, то пір-
наючи під землю, то ховаючись у німець-
кому складі (Янов.)} Трійця щасливо про-
скочила на чорний хід (Яач.)]; ~чило
багато помилок проскочило мнб-
го ошйбок.

проскандувати, -дую, -дуєш проскандйровать
[— Я не буду працювати до того часу, —
проскандував він, — доки ви мені не вла-
штуєте побачення з синОхМ (Собко)].

проскачка спорт, проскачка.

проскйглити, -лю, -лиш 1) (о человеке) про-
плакать жалобно, разг. проскулйть; 2)' (о
птицах) простонать; (о собаках) проску-
лйть, (реже) провизжать.
проскбблюватп, -люю, -люєш, проскоблйти,
-лю, -лйш проскабливать, проскоблйть.

прбскородйти, -роджу, -родиш с.-х., перен.
пробороновать; {перен. — еще) пробороз-
дйть, мног. избороздйть [Чобітьми, як
ралом, проскородив Він кордони чотирьох
держав (Мас.)].

проскочити см. проскакувати2.

проскребтй см. проскрібати.

проскребтйся см. проскрібатися.

проскреготати, -гочу, -гбчеш и проскрего-
тіти, -гочу, -готйш проскрежетать.

проскрипіти, -плю, -пйш проскрипеть [Вже
Прогули вітри, Проскрипів мороз, Вже
пройшла зима! (Фр.)] Зустрів мене по-
хмурим поглядом.. — Ну, викладай! — про-
скрипів нехотя (Збан.)].

проскрипційний ист. проскрипцибнньїй.
проскрйпція ист. проскрйпция.

проскрібати, -баю, -баєш, проскребтй, -бу,
-беш проскребать, проскрестй; (вьіскабли-
вать) проскабливать, проскоблйть.

проскрібатися, -баюся, -баєшся, проскреб-
тйся, -буся, -бешся проскребеться, про-
скрестйсь.

прбскура церк. просфора [— Батюшка поздо-
ровляють вас з неділею і веліли піднести сю
проскуру, — почула Христя коло себе
(Мирн.)].

Проскурів, -рова ист. Проскуров; см. Хмель-
нйцький.

проскурниця уст. просвйрня [Недалечко від
неї сиділа старенька проскурниця й прода-
вала проскури {Н.-Лев.)].

проскурник, -ка бот. (Ма^а Ь.) просвйрник,
просвирняк, мальва.

проскучати, -чаю, -чаєш проскучать.

прослабуватп, -бую, -буєш (на що) разг.
прохворать (чем), проболеть (чем).

прославити см. прославляти.

прославитися см. прославлятися.

прославлений прославленний; воспетьій; вос-
славленньїй [В полках прославлених мої
сини робочі Із краю в край землі наш пра-
пор пронесуть... {Бажан)] Ти не богиня
з мармуру холодна, Прославлена ватагою
співців. Маленька, в сарафанчику, голодна,
Таку тебе я на війні зустрів {Дмитр.)].
Ср. прославляти.

прославлення прославление; воспевание; вос-
славление [Багато зробив для прослав-
лення рідного флоту чудовий радянський
письменник Вс. Вишневський (Літ. газ.,
1952, VII)]. Ср. прославляти.

прославлювапий прославляемьій; воспевае-
мьій; восславл яемьій [В 1955 році,
в період прославлюваного буржуазними
економістами так званого «сталого підне-
сення», в СІЛА налічувалося за офіціаль-
ними даними близько 3 мільйонів повністю
безробітних і більш як 9 мільйонів частково
безробітних (Матер. XX з. КПРС)]. Ср.
прославляти.

прославляння прославление; воспевание; вос-
славление [Пафос творчості Горького — у
пристрасному прославлянні народу як
творця історії (Рад. Укр., 1951, V/)]. Ср.
прославляти.

прославляти, -ляю, -ляєш, прославити, -влю,

-виш прославлять, прославить; (в стихах
позз. — обьічно) воспевать, воспеть, уст,
восславлять, восславить [Героїчною пра-
цею прославляють себе одеські портовики
(Куч.)] Сини мої, червоні українці, я буду
вас за подвиг прославлять (Тич.)', У труді
і бою Ми прославим Вітчизну свою (Во-
ронько)].

прославлятися, -ляюся, -ляєшся, прослави-
тися, -влюся, -вшпся 1) прославляться,
прославиться [Слався в віках, воле народу,
Слово Богдана, прослався повік! (Рил.)]]
2) (только соверш.: заслужить какую-нибудь
репутацию) просльїть; 3) страд. з. {несо-
верш.) прославляться; воспеваться; вос-
слявляться [В численних переказах він
[Семен Палій] прославляється як герой,
богатир, що відважно боровся за визво-
лення українського народу від іноземного
гніту, за возз’єднання його з братнім ро-
сійським народом (Іст. Укр. РСР)]] ср.
прославляти.

просланий редк. дрбстланньїй; простеленими;
разбстланньїй; расстеленніяй. Ср. прости*
лати.

прослати см. простилати.

прослатися см. простилатися.

прослизати, -заю, -заєш, прослизнути, -ну,
-неш проскальзьівать, проскользнуть; (бьі-
стро разг. — еще) прошммгивать, прошмиг-
нуть, . проньїривать, проньїрнуть [Хаєць-
кий, прослизаючи попід стіною, підкрадав-
ся до однієї з тих колон (Гонч.)] Ласточкін
відімкнув двері власним КЛЮЧЄіМ і тихцем
прослизнув у кімнатку в кінці коридора
(Смол.)] З кутка в куточок по губах дру-
жини прослизнула невловима усмішка, —
хто його розбере — гіркота чи насмішка
(Волош.)].

просліджувати, -джую, -джуєш, прослідити,
-джу, -дйш и прослідкувати, -кую, -куєш
прослеживать, проследйть [Старець про-
слідив очима барку, поки за скалою не схо-
валась аж у пристань (Фр.)] Прослідкуйте
ворожі сліди, Щоб не сталось якої біди
(Воронько)] Батьків батько був у Лебе-
дині шевцем. Материн батько був у Груні
хліборобом. Глибшої генеалогії не дове-
лося мені прослідити (Вишня)].

прослідок, -дку разг. след [Пустив [трактор]
димок і дрібно загурчав І, на шляху мере-
жані прослідки Лишаючи, селом у степ
промчав (Вирг.)].

прослідувати, -дую, -дуєш редк. проследо-
вать [На всьому шляху, по якому прослі-
дував Микита Сергійович Хрущов до вок-
залу, зібрались десятки тисяч киян (Рад.
Укр., 1959, У)].

прослужйти, -лужу, -лужиш прослужить [Та
як не є в наймах, а я шість год без виходу
прослужила (Тесл.)] Коли ви своєчасно
зробите оправу для книжки, вона прослу-
жить довгий час, принесе людям більше
користі (перекл. з Горького)].

прослухати см. прослухувати.

прослухування прослушивание [Театральним
працівникам треба сміливіше використо-
вувати досвід композиторів, зокрема щодо
прослухування і наступного обговорення
музичних творів на своїх нарадах і пле-
нумах (Мист., 1956, І)].

прослухувати, -лухую, -лухуєш, прослухати,
-хаю, -хаєш 1) просл ушивать, прослушать;
(только соверш, — о церковной службе уст.—
еще) отслушать [Давненько “вже прослухали
вони це Петрунине оповідання, проте і
досі ніхто не промовив і слова (Вас.)];
2) (только соверш.і пропустить) прослу-
шать [І дух притаїв, і боїться, щоб ні жод-
ного словечка не прослухати, що йому
буде Левко розказувати (Квітка)].

просл ьозйтися, -льожуся, -льозйшся редк.
прослезйться [На березі рідної ріки обня-
лися друзі, засміялись, зітхнули, про-
сльозились і знову засміялись (Ст.)].

просмажити см. просмажувати.

просмажитися см. просмажуватися,
просмажування прожаривание.

просмажувати, -жую, -жуєш, просмажити,

-жу, -жиш прожаривать, прожарить [Зе-
лені солоні помідори варять до розм’я-
кання, пропускають через м’ясорубку,
віджимають і добре просмажують (Укр.
страви)].

просмажуватися, -жується, просмажитися,
-житься 1) прожариваться, прожариться;

2) страд. з. (несоверш.) прожариваться.

просмалений пропаленньїй, прожженньїй [на-
сквбзь] [Хвала тобі, моя шинель, Просма-
лена в бою святому! (Нех.)]. Ср. просма-
лювати.

просмалювати, -люю, -люєш, просмалйти,
-малю, -малиш разг. пропаливать, про-
палить, прожигать [насквозь], прожечь
[насквозь] [Я у грубі запалив, собі шта-
ни просмалив (Чуб.)].

просмердіти, -джу, -дйш фам. провонять [Ле-
жать ваші сорочки цілісінькі й новісінькі
в скрині, а вам аби їх швидше забруднити
та подерти. Встигнете просмердіти їх по-
том (Тулуб)].

просмердітися, -джуся, -дйшся фам. прово-
няться (редк.), провонять.

просмикнути см. просмйкувати.
просмикнутися см. просмйкуватися.
просмикування продевание; продергивание.

Ср. просмйкувати.

просмйкувати, -кую, -куєш, просмикнути,
-ну, -неш продевать, продеть, разг. про-
дергивать, продернуть [Петро похитав трем-
тячою рукою держак, спробував просмик-
нути стрічку (перекл. з Поповкіна)].

просмйкуватися, -кується, просмикнутися,
-неться продеваться, продеться; продерги-
ваться, продернуться. Ср. просмикувати,
яросміхатися, -хаюся, -хаєшся, просміхну-
тпся, -нуся, -нешся обл.ульїбаться, ульїб-
путься; усмехаться, усмехнуться.

просмішник разг. насмешник [До нього знову
Повернулися пісня і слух, хоча довго не
ХОТІЛИ Примиритися 3 ЦИхМ ті безжалісні
просмішники, які навіки охрестили його
глуханем (Ст.)].

просмішниця разг. насмешница [Близнята,
взявшися за руки, огородили Христину
від Юрка. — Дайте мені оцю просміш-
ницю! — Без викупу не оддамо (Ст.)].
просміятп, -мію, -мібш разг. осмеять, віі-

смеять [Якби за годинку перед тим Мася
побачила, що хто робить такі штуки, сама
просміяла б; а тепер ось як! (Свидн.)].
просмбк, -ку просос [За якийсь час бетонярі
переможно махали картузами над кипля-
чими просмоками (Ваш)].

просмоктати см. просмоктувати,
просмоктатися см. просмоктуватися,
просмоктування 1) просасьівание; ср. про-
смоктувати; 2) просачивание; просасьіва-
ние; ср. просмоктуватися.

просмоктувати, -тую, -туєш, просмоктати,
-мокчу, -мокчеш просасьівать, прососать
[Вода раз греблю просмоктала... Ну, що ж!
узять би й загатить, Так ні! Мірошник
спить та спить (Гл.)].

просмоктуватися, -тується, просмоктатися,
-мбкчеться просаливаться, просочйться;
(размьівая, проникать) просасьіваться, про-
сосаться [В розщілини [ящика] до них
почав просмоктуватись холодний світанок
(Мик.)].

просмолений просмоленньїй, смоленньїй, смо-
лений (прил.); спец, смолевбй [Човни про-
смолені, мов коні, рвуться в даль /Мал.);
У просмоленій кереї, В верховинськім
киптарі, — Став лицем перед зорею.. Очі
в нього — дві зорі (Мас.); Ще з полудня
між заробітчанами., стали з’являтися дні-
провські матроси, вантажники та якісь
енергійні просмолені юнаки (Гонч.); З
верхньої палуби видно було на кормі купу
просмолених линв і якісь скрині (Панч)\.

просмолйти см. просмолювати.

просмолитися см. просмолюватися.

просмолювати, -люю, -люєш, просмолйти,
-молю, -молиш просмаливать, просмолйть
[Знов захотілось мені Дуб просмолить,
приготовить снасті На голубій Шексні
(Заб.)].

просмолюватися, -люється, просмолйтися,
-молиться просмаливаться, просмолйться
[В ялиновому насінні багато смоли. Тіло
пташки так просмолюється, що не піддає-
ться розкладу (Коп.)].

проснідати, -даю, -даєш разг. прозавтра-
кать.

проснутися см. просипатися1.

просо просо; (мн. ч. проса: посевьі разг.—еще)
проса [За достатньої вологості і великої
кількості тепла післяжнивне просо роз-
вивається значно швидше, ніж посіяне
весною (Колг. Укр., 1958, 5); Еней на піч
забрався спати, Зарився в просо, там і
ліг (Котл.); Мене трохи Луценко не бив,
як побачив воли у просі, а вони тілько на
часинку ускочили туди (Мирн.); Проса
покошено. Спустіло тихе поле (Рил.)];
**^со сіяти играть в просо; голодній
курці ~со на думці см. голод-
ний 1; куряче 'со бот. (Рапісипг сгиз
£а11‘ Б.) курйное просо [На Україні
з них [бур’янів] найбільш поширені: вів-
сюг, гірчиця польова (свіріпа), куряче
просо (Колг. вироби, енцикл.)]; не пхай
(не с у й, не потикай) носа до
чужого ~са погов. не тьічь носа (носу)
в чужбе просо [—Навіщо тобі фарба?' —
запитав Петро Маков. — Не суй носа до
чужого проса, — обірвав його Кирило Си-
доренко (Собко)].

просовати, -ваю, -ваєш продвпгать.
просовйдний просовйдньїй.

просовод просовод [До мене поз’їздилися
бригадири, майстри врожаїв, агрономи з
цілої області. Ну, кожний поділився своїм.
У кого кукурудза — кукурудзою. Хто про-
совод — той просом (Янов.)],

просовування, просування 1) просбвмвание;
продвигание, продвиженре, разг, продвйж-
ка; вдевание; продевание; 2) продвигание,
продвижение; провертьівание [Головним зав-
данням комісії було ознайомлення з ра-
ціонаїізаторськими пропозиціями та про-
ектами на заводах країни, ..просування ро-
зумних та корисних проектів у життя
(Руденко); Він сподівався, що начальник
поїде вчитися, і це сприятиме} просуванню
по службі його, Антонюка (перекл. з Каза-
кевича)]. Ср. просовувати 1—2; 3) про-
движение [Радистка загону Івга Рибка
прочитала сьогодні партизанам зведення.,
про нестримне просування радянських
військ (Борг.); В міру просування нашої
країни до комунізму моральний фактор
у праці на благо суспільства відіграватиме
все важливішу роль (Рад. Укр., 1959, V)];
ср. просовуватися 2.

просовувати, -сбвую, -сбвуєш и просувати,
-ваю, -ваєш, просунути, -ну, -неш 1) про-
сбвьівать, просунуть; (перемещать между
чем-нибудь, через что-нибудь — еще) про-
двигать, продвйнуть; (вставлять во что-ни-
будь—еще) вдевать, вдеть; (пропускать сквозь
узкое отверстие — обьічно) продевать, про-
деть [Він розсердився, гримнув дверима і
.вийшов з хати, але за хвилину знов про-
сунув у цвері червоне й завзяте обличчя
(Коцюб.)', / Марія тихо просунула долоню
в тонкій рукавичці Стахурському під руку
(Смол.)', — Стійте! — крикнув Крукке, на-
магаючись спинити рух крана, який про-
совував уже в жерло печі мульду, наповне-
ну сталевими уламками (Собко)', Міцно
чіпляю до сучка ремінь.. Просовую голову
в зашморг і сам не тямлю: се справжнє чи
тільки гра... (Коцюб.)]; 2) (перен.: оказьі-
еать содействие в вьіполнении, в достижении
чего-нибудь) разг. продвигать, продвйнуть
(когб, что), фам. провертмвать, провер-
нуть (что); гнутії питання, справу
разгі продвйнуть вопрбс, дело, фам. про-
вернуть вопрбс, дело.

просовуватися, -сбвуюся, -сбвуєшся и про-
суватися, -ваюся, -ваєшся, просунутися,
-нуся, -нешся 1) просбвьіваться, просу-
нуться; продвигаться, п^одвйнуться; вде-
ваться, вдеться; продеваться, продеться;
(пробираться через тесную толпу) разг,
протйскиваться, протискаться, протисну-
ться [У двері просунулась чиясь голова
(Панч); Якась розхристана, в одній сороч-
ці жінка просовувалась крізь натовп (Ко-
цюб.)]; ср. просовувати 1; 2) прям», перен.
разг. продвигаться, продвйнуться [Чорні
хмари ті просовувалися поволі і збільшу-
вали темряву літнього вечора (Ле); — Х&-
вяйнуй, сину, як і батько твій хазяйну-

вав.. — Ні вже, годі!.. — То, про мене,
й просовуйся в пани! Бог тобі на поміч
(Н.-Лев.); У повній силі й могутності наша
країна піднялася ще вище і просунулася
вперед по шляху до комунізму (Рад, Укр.,
1948, /)]; 3) страд. з. (несоверш.) просбвьі-
ваться; продвигаться; вдеваться; проде-
ваться; продвигаться; провертиваться; ср.
просовувати 1 — 2.

просодйчиий позт. просодйческий.
просодія позт. просодия.

просокотати, -кочу, *-кбчеш и просокотіти,
-кочу, -котйш разг. прокудахтать.

просолений просбленньїй, просоленнмй [При
згодовуванні просолених кормів свиням
треба давати досхочу води (Свинарство);
Зовні він [боцман Смола] аж ніяк не схо-
жий на грізного, сотні раз описаного в
книжках «володаря морів» або просоленого
наскрізь «морського вовка» (Ткач)].

просолити см. просолювати.

просолйтися см. просолюватися.

просоліти, -лію, -лієш разг. просо леть (обл.),
просолиться [Від ранку до пізнього вечора
сидів [хлопець] над морем, вже встиг добре
засмажитись на сонці та просоліти в мор-
ській воді (Збан.)].

просолювати, -люю, -люєш, просолйти, -солю,
-солиш просаливать, просолить [Холодні
хвилі так вимили й просолили його рани за
чотири доби, що вони не кровоточать
(Довж.)].

просолюватися, -лююся, -люєшся, просолй-
тися, -солюся, -солишся 1) просаливаться,
просолйться, обл. просолеть [Стало сало
просолюватися (Павлогр. у. — Сл. Гр.);
Море било й гризло його [Джузеппе], як
прибережну скелю; він став шерсткий, як
губка, просолився, наче канат (Коцюб.)];
2) страд. з. (несоверш.) просаливаться.

просорушка с.-х. просорушка [Другого [дви-
гуна] доведеться ставити на господарському
дворі — качати воду, крутити віялку, про-
сорушку (Янов.)].

просбтуватися, просотйтися см. просочува-
тися.

просохлий просбхший [Пливли по небі хма-
ри, недавно просохлий камінь білів на
сонці (Коцюб.); С в і ч к о г а с: ..Чорни-
ло зсякло, треба розвести І каламар про-
сохлий цей наповнить (ТГоч.)].

просохнути, просохти см. просихати.

просочений пропйтанньїй [Папір з капро-
новими волокнами, просочений спеціаль-
ними хімічними речовинами, не мнеться,
не горить, дуже міцний (Колг. Укр., 1960,
9); Повітря було вогке, просочене ситими
запахами осені (перекл. з Нолевого)].

просочення спец, пропйтка.
просочйти см. просочувати,
просочйтися см. просочуватися,
просочувальний спец, пропйточньш.
просочування 1) просачивание [Добре роз-
винута і глибоко проникаюча в грунт коре-
нева система кукурудзи та соняшника
сприяє доброму просочуванню води в гли-
бокі горизонти (Колг. Укр., 1956, 7)]; ср,
просочуватися; 2) пропйтьівание; спец, про
пйтка; ср. просочувати.
просочувати, -чую, -чуєш, просочйти, -сочу,
-сбчиш пропйтьівать, пропитать [Широкі
домоткані сорочки., тверді й чорні, як кора:
чумаки навмисно просочують їх дьогтем
«від чуми та від гадини>> (Тулуб)].

просочуватися, -чується, просочйтися, -сб-
читься и разг. редк. просбтуватися, -тує-
ться, просотйтися, -сбтиться прям., перен.
просачиваться, просочиться [3 водою про-
сочуються в пісок частинки глини (Донч.)',
Крізь білу пов’язку рани просочується
кров (Ле)', Світло заповнило кімнату, про-
сочилося зверху, знизу і крізь щілини за
ширму (Грим.)', Від передчуття гострих
нападок, власне, й просочувався в душу
Нестора неспокій (Вологи.)', Головне, ті
різні чутки, що просотувались крізь неви-
димі шпарки тюрми, були розірвані, неви-
разні (Сміл.)', Ми мали завдання просоти-
тись у харківський залізничний вузол
(Смол.)].

проспаний разг. прбспанньїй [І мир перво-
зданний Одпочив на лоні ночі. Тілько ми,
Адаме, ..Не одпочиваєм До самої домовини
У проспанім раї (Шевч.)].

проспати см. просипати.

проспатися см. просинатися2.

проспект1, -ту проспект [Головним питан-
ням наради було обговорення проспекту
тлумачного словника української мови
(Літ. газ., 1958, V)].

проспект2, -та (об улице) проспект [Хреща-
тицький проспект був повний, як ріка ве-
сною, на балконах гриміли оркестри
(Кундз.)].

просперечатися, -чаюся, -чаєшся проспорить
[Одного разу я цілий вечір проспереча-
лася з Трушем і Ганкевичем — за Вас
(Л. Укр.)].

проспериті нескл. сущ. ср. р. просперити.
проспиртований проспиртбванньїй; спец, спир-
тбванньїй.

проспиртовувати, -тбвую, -тбвуєш, проспир-
тувати, -тую, -туєш проспиртовьівать, про-
спиртовать.

проспиртовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся, про-
спиртуватися, -туюся, -туєшся 1) проспир-
тбвьіваться, проспиртоваться; 2) страд. з.
(несоверш.) проспиртбвьіваться.

проспиртувати см. проспиртовувати,
проспиртуватися см. проспиртовуватися,
проспіваний пропетьій; спетьій; отпетьій [У
приспіві, проспіваному тричі, Підхопле-
ному дружно й гаряче, Все вище й вище
виростали кличі, І люди йшли, рівняючи
плече (Бажан)', Ну, брат Корнію, проспі-
вана твоя пісенька. Хоч би вже смерть, та
не така паскудна (Збан.)]. Ср. проспівати2 1.

проспівати1 см. проспівувати.

проспівати2, -ваю, -ваєш 1) пропеть; (ис-
полнить вокальное произведение и пе-
рен.— егие) спеть; (кончить пение—£ще)
отпеть [Хор проспівав старовинні й
сучасні народні пісні (Літ. газ., 1951,
VI); — Ну от, Ганно, повинна тобі ска-
зати, що тут будеш і жити разом з Мотею,—
розтягуючи слова, проспівала Марта Гав-
рилівна (Козач.); Вітри проспівають Над хви-
лями нив Про те, як в негоду Він край боро^

нив (Ус.); Півні вже давно охрипли, роблячи
свою щоденну справу за давнім правилом:
моє діло півняче, проспівав, а там хоч і не
розвиднюйся! (Дмитр.)]', 2) (утратить,
потерять) разг. пропеть [Ти свою долк>
у неділю проснідала, а в п’ятницю про-
співала (Ном.)].

проспівувати, -півую, -півуєш, проспівати,
-ваю, -ваєш муз. разг. распевать, распеть-
[К. Стеценко вимагав, щоб учитель був-
зразком для учнів, щоб кожну нову фразу,
ноту він спочатку майстерно проспівував
(Мист., 1958, 6)].

проспорювати, -рюю, -рюєш, проспорити,
-рю, -риш проспбривать, проспорить.

проссати см. просисати.

проссатися см. просисатися.

проставляти, -ляю, -ляєш, проставити, -влю,
-виш проставлять, проставить [На дошці
для приїжджих швейцар проставив крей-
дою нове прізвище: Джавадов (Донч.)].

простак, -ка 1) разг. простак [Т а р та-
лю к..: І який ви, вибачаюсь, простак,
якщо повірили цій нісенітниці (Коч.)];
2) театр, простак.

простакуватий разг. простоватьій [Він, Яків,
уже не той простакуватий слобідський
хлопець, яким ішов на війну (Шиян)].

простата анат. простата.

простатйт, -ту мед. простатит,
простатйчний анат. простатйческий.
простацтво 1) разг. простоватость [Усі при-
няли сю виходку старого попа за знак-
простацтва, притупленого почуття делікат-
ності (Фр.)]; 2) собир. обл. простіло люди'
[М арці я: ..Було людей при тому неба-
гато, — само простацтво; плакали, кри-
чали (Л. Укр.)].

простацький разг. простецкий [Обід, пане
добродію, як тобі сказати? Був ситий, але-
простацький. Бракувало йому шику (Віль-
де)', В родині Кудрявцевих була та про-
стацька, хороша атмосфера, де не почуває-
ться найменшого утиску, ніякого прояву'
батьківського режиму (перекл. з Фурма-
нова)].

простачка разг. простачка, простушка [Не-
така вже простачка Ольга Павлівна, щоб*
так близько лишити хворого (Ле)].

простачок, -чка разг. простачбк [Бувають
і простачки, які через недомисел або чере»
сліпу звичку захищають погляди, що пану-
ють у певному буржуазному середовищі
(Ленін)].

простежувати, -жую, -жуєш, простежити,
-жу, -жиш прослеживать, проследйть [Яка
це радісна і захоплююча справа — про-
стежувати, вивчати, аналізувати факти,
які в своїй сукупності дають картину
прекрасної ранкової зорі радянського со-
ціалістичного мистецтва! (Нович.); Тут ки-
пить життя, хвилюється, ось прислухайся,
простеж — всіх народів мова чується, й
наша українська теж (Тич.)', Михайло
Гуржій підвів голову і здивованим погля-
дом простежив за учителем (Жур.)].

простежуватися, -жується страд. з. просле-
живаться [В романі-хроніці, романі-епопеї
‘"'простежується становлення ^характеру ге-
роя на протязі великих відрізків часу
(Іст. укр. літ.)}.

простелений прбстланньїй; про стел енньїй;
разбстланньїй; расстеленньїй [Через кім-
нату був простелений вузький килимок
(Н.-Лев.); На підлозі, на простеленому
пледі, лежала Наталя (Риб.)]. Ср. прости-
лати.

простелити см. простилати,
иростелйтися см. простилатися,
простеляння простйлка.

простеляти см. простилати.

простелятися см. простилатися.

простенький простенький [Частина кімнати
була відгороджена простенькою пере-
ставною ширмою (Гонч.); Се була собі
старенька, простенька молодиця, котра
заправляла усім по хазяйству (Мирн.)].

простенько нар. простенько [Кімнатка убра-
на була зовсім простенько, хоч і вигідно
РЛ)1.

простерегти, -режу, -режеш простеречь.
простерти см. простирати.

простертий простертий; распростертьій [Ле-
нін з простертою рукою, здавалося, встав
з броньовика і йшов полями Галичини
назустріч повсталим селянам (Цюпа); Ла-
гідна втома і легка мрія ласкавим дотиком
схилили голову до столу, поклали її на
руки, простерті на столі (Коп.); Широкі
крила осінніх хмар жевріли тихо над нею
[гуральнею], простерті в безодні ночі (Ко-
цюб.)]. Ср. простирати.

^простертися см. простиратися.

простигати, -гаю, -гаєш, простйгнути и про-
стйгти, -гну, -гнеш прям., перен. остьі-
вать, остить, остйнуть, ра^г. простивать,
нростьїть, простьінуть; (становиться хЬ-
лодньїм посте пенно разг. — еще) подстьі-
вать, подстьїть; (перен.: потерять свою
первоначальную силу — о чувствах, жела-
ниях; прям. уст. — еще) охладевать, охла-
деть [Йростигали розпечені за день піски
(Ільч.); Кличе мати вечеряти — галушки
простигли (Чуб.); Він швидко сердився,
швидко й одходив й простигав, як звичайно
буває з дуже нервовими людьми (Н.-Лев.);
Перелесник: ..Тепер ми восени,
тепер, бач, навіть сонце прохололо і в
нас простигла кров (Л. У/ср.)]; О слід
*-^тйг перен. разг. след простий [Вранці,
коли він встав, на столі його вже чекав
наготований дієтичний сніданок, а самої
дівчини і слід простиг — побігла на ро-
боту (Гонч.)].

ліростйглий остьівший, уст. остьільїй; про-
стивший; подстьівший; охладевший, уст.
охладелий [Щербина сидів перед простиглим
чаєм, охопивши руками чорняву свою голо-
ву ^/льч.)]. Ср. простигати^

простигнути, простйгти см. простигати.

простий 1) простбй; (несложньш— еще) незатей-
ливьій, незамьісловатьій,неприхотлйвий, бес-
хйтростньїй, разг. немудреньїй, немудрий;
(лишенньїй нарочитости — еще) безискус-
ственньїй; (об обращении, о движениях —
еще) непринужденньїй; (нетребователь-
ньш — еще) невзьіскательний [В кутку Хо-
ма старанно трощив ще простий кухняний

ослончик (Коцюб.); На йому була проста
одежа: широкі крамні сині штани, біла
сорочка й чорна смушева шапка (Н.-Лев.);
Мельників план був дуже простий: зв’я-
зати невеличкий пліт, аби міг здержать
двоє людей, — і в темну ніч., переплисти
у плавні (Коцюб.); Чехов і Толстой захоп-
лювалися проникливо простою грою гені-
альної Заньковецької (Рил.); Чула я пі-
сеньку просту (Вільде); 3 жестом суворим
і простим, 3 усміхом мудро ласкавим..
Зріс він [Ленін] над світом іржарим (Рил.)];
2) (злементарньїй по составу, однородньїй,
не составной и т. п.) спец, простбй [Вага
складного атома дорівнює сумі ваг про-
стих атомів, що утворюють його (Ваг.
хім.); Щодо морфологічного складу серед
кількісних числівників розрізняють прості,
складні і складені (Курс укр. жоеи)];
О ~та бухгалтерія простая бухгал-
терия; ~тий лист простбе письмо;
^тпм оком простим глазом [Поважчала
я на два кіло, поправилась так, що й про-
стим оком видно (Л. Ук^.)]; 3) (принадле-
жащий к непривилегированному сословию
уст.; принадлежащий к трудовой части
общества) простбй [Прості люди світу не
хочуть війни (Літ. газ., 1950, IX)]; 4) (ни-
чем не еьіделяющийся из остальньїх) про-
стбй, [самий] обьїкновенньїй [— Ну, жін-
ко, — весело гукнув Кобзар, прийшовши
додому, — не дивися, либонь, що я бри-
гадир, говори зі мною, як з простим...
(Жур.); Всі хотіли на власні очі бачити, як
син такої відомої в місті особи розносить
каву, мов простий наймит (Коцюб.)];
5) (без изгибов; перен.: откровенньш, прав-
дивий) разг. прямбй [Вони йшли довгою
простою вулицею (Фр.); Не гнулася моя
висока постать, і не тьмарився мій веселий
погляд, Я простий був і думкою і серцем
(Л. Ук/2.)].

простилання простйлка.

простилати, -лаю, -лаєш и простеляти, -ляю,
-ляєш, простелити, -телю, -телиш и редк.
прослати, -стелю, -стелеш простилать, про-
стлать, разг. простелйть; (разворачивая,
раскладьівапгь на какой-нибудь поверхно-
сти — еще) расстилать, разостлать, разг.
расстелйть [Зоря моя вечірня простилає
Останні смуги на хисткій воді (Рил.);
Рілля Біліє в бабинім тім літі, Немов по
всім широкім світі Полотна білі просте-
ли (Мал.); Я бачив, як сходив місяць,
як море простелило йому під ноги золотий
килим (Коцюб.); Підійшов вечір. Засвітив
зорі. Прослав на травах тумани (Тич.)].

простилатися, -лається и простелятися, -ляє-
ться, простелйтися, -телиться и редк.
прослатися, -стелеться 1) расстилаться,
разостлйться, разг. расстелиться; (зани-
мать какое-нибудь пространство) прости-
раться, простереться [В нічну далину
простилалося й губилося в темряві безмеж-
не засніжене поле (Збан.); Праворуч про-
стеляються до низини городи, за городами—
лісок (Янов.); Вздовж річки по воді про-
стелилась золота мерехтлива стежка (Ко-
зач.); Широкий степ прослався перед ним
(Бажан)]; 2) страд, з. (несоверш,) прости-
латься; расстилаться; ср, простилати.

лростймпй простйтельньїй, извинйтельньїй.
простймість, -мості простйтельность, изви-
нйтельность.

простимо нар, простйтельно, простймо (разг.),
извинйтельно [Якщо тому, хто недавно
навчився читати, простимо вживати, як
новину, іншомовні слова, то літераторам
простити цього не можна (Ленін)].

простйнний простьінньїй.

простиня простиня [Погасив світло, відкинув
ковдру і ліг. Холоднуваті простині обняли
його (Собко)].

простирало, простирадло разг. простиня [Він
заплющив очі, і пальці руки знову по-
бігли по бережку простирала (Смол.); Па
білім незайманім простирадлі снігу роз-
сипались чорні цяточки людей (ІПер.)].

простираловий разг. простмнньїй.
простиральце уменьш. разг. простьінка.
простирати, -раю, -раєш, простерти, -тру,
-треш книжн. простирать, простереть; (ши-
роко разводить, раскидьівать в сторони,
перен.: охватьівать, распространяя что-
нибудь — обьічно) распростирать, распро-
стереть [Крізь кров, крізь грім, крізь
смерть і муку, Мої безстрашні предки, ви
Братерську простирали руку До однокров-
ної Москви (Рил.); Ліс казочний, Високий,
темний, що мов море гра, Що зелені вдягає
стрій святочний І широко свій килим про-
стира (Фр.); Сонце, промені простерши,
Теж радіє недарма (Дмитр.)].

простиратися, -рається, простертися, -тре-
ться простираться, простереться; распро-
стираться, распростереться [І кволі руки,
ніби два крила, У далеч простираються
незриму (Рил.); Величезна хмара., про-
стерлася грізно і закрила перед нами сонце
(Фр,); Над головами простиралось зоряне
небо (Панч); Заплющивши очі, він про-
стерся на ліжку (Риб.)]. Ср. простирати.

простирчати, -чу, -чйш разг. проторчать
[Та Дмитро ж, чуйте, проходу не давав
дівчині. Якось були посперечалися між
собою, то він, чуйте, до самого сходу сонця
простирчав під її вікном (Вільде)].

простйти см. прощати.

простйтися см. прощатися.

проституйбваний проституйрованньтй.
проститутка проститутка.

проституція проституция.

проституювання проституйрование [..найви-
значніший авторитет II Інтернаціоналу,
Каутський, проявив себе першокласним
лицеміром і віртуозом у справі проститую-
вання марксизму (Ленін)].

проституювати, -туюю, -туюєш проституйро-
вать [..есерівські і меншовицькі вожді
проституювали Ради, зводили їх на рівень
говорилень.. (Ленін)].

«роституюватися, -туюється страд. з. прости-
туйроваться.

простій, -тою простой [Марусю, ти наш бри-
гадир. З тобою, як з сестрою, уже з яких
працюєм пір, — ні браку, ні простою
(Шер.)],

простійний простбйний.

простінковий простеночньїй.

простінок, -нка простенок [Вздовж стін і
навіть у простінках між вікнами стояли
численні шафи (Шовк.)].

простір (род. простору) 1) пространство;
(свободная обширная площадь земли и т. п.—
еще) простор, раздблье; (только о расстоя-
нии по какому-нибудь измерению) протяже-
ние, протяженность [Т а н я: ..Спускатись
в долини, де не ступала нога людини. Пере-
магати простір, прокладати невідомі стеж-
ки, — 'їй може ж бути вище щастя! (Коч.);
Затуманені сльозами очі дивились кудись
у простір (Коцюб.); Скрізь, на просторі
сливе десятини, філоксера заклала свою
колонію (Коцюб.); Перед очима лежав про-
стір безконечно милого степу (Борз.); А
яка широкість, який простір навкруги,
куди глянеш! (II.-Лев.); Ні, нема такої
міри, Щоб помірять даль безкраю. Серцем
люблячим і щирим Я твій простір відчу-
ваю (Нагн.)]; покривати -^р покри-
вать пространство; степові простори
степние простори; 2) (перен.: свобода, от-
сутствие каких-нибудь стеснений) простор,
разг. раздблье [Соціалістичний лад відкрив
широкий простір для розвитку радянської
науки, літератури і мистецтва (Літ. газ.,
1963, XII); Я дуже щасливий, що стрічаюсь
з ним [сонцем] тут, на просторі, де ніхто
не затулить його обличчя (Коцюб.)].

простісінький разг. 1) совершенно простой;
(как нельзя проще) простейший [Дивно їм:
простісінький парубок, живе у селі, по
поденщинах ходить і в паперах кохається
(Тесл.)]; 2) (совершенно прямой) пряме-
хонький.

простісінько нар. 1) совершенно просто,
как нельзя проще, ііростейшим образом
[Яким не втерпів і простісінько промовив:
«Чи не вас то я бачив колись влітку на
скелі над водою в цій самій сукні?..»
(II.-Лев.)]; 2) прямехонько [Простісінько
[Турн] к Палланту мчиться, Зубами скрего-
тить, яриться (Котл.); Іван Бриль., що
мав сили затопив .простісінько в нахабну
пику (С^иол.)]. Ср. простісінький 1—2.

прбстість, -тості простота; незатейливость,
незамисловатость, неприхотлйвость, бес-
хйтростность; безискусственность; непри-
нужденность; невзискательность. Ср. про-
стий 1.

простіти, -тію, -тієш разг. простеть.
простіш см. простіше.

простішати, -шаю, -шаєш разг. простеть.
простіше, простіш сравн. ст. 1) прил. см.

простіший; 2) нар. проще.

простіший сравн. ст. бблее простой.

просто 1) нар. просто; незатейливо, незамьі-
словато, неприхотлйво, бесхйтростно; не-
мудрено, немудро; безьіскусственно; не-
принуждепно; (не церемонясь) разг. попро-
сту; невзьіскательно [В. І. Ленін вчив
писати просто й дохідливо, * зрозумілою
мовою (Літ. газ., 1951, І); Увіходять троє
християн-плебеїв: ..вони убрані просто,
по-ремісницьки (Л. Укр.); Човен був неве-
личкий, але зроблений просто і вигідно —
для далеких і рискованих мандпівок (Смол.);
А його княгиня! Так мило, так просто
обійшлася з нами, дарма що велика пані
(Н.-Лев.)]; ^то кажучи попросту го-
воря; ср. простий 1; 2) нар. прямо; (по
прямой линии, кратчайшим пут’ем, перен.:
без утайки, без обиняков разг. — еще) на-
прямйк, напрямкй [— Геть, одчепись! —
крикнула Лукина і глянула Уласові про-
сто в вічі (Н.-Лев.)\ Просто перед ним
здіймався королівський замок (Тулуб);
— Почну, коли дозволите, просто з діла,
яке привело мене до вас, — почав
гість (Коцюб.); Марина просто з вокзалу
зайшла до кабінету Крайнєва (Собко);
Бач, курява яка, чобіт і не пізнати...
ХоділМ ми просто через річку; Обмиєм чо-
боти і вийдем на травичку — І ближче, і
чистіш (Гл.)]; 3) предик. рЬ,зг. просто [Роз-
дивляюся в хаті. Чистенько й просто
(Ле)]; 4) (в значений усилиш, слова) разг.
прямо, прбсто; (сильнеє — еще) прбсто-на-
просто [В Москві великій без адреси Ко-
гось шукати —просто сміх (Дмитр.); Зі-
йшли соняхи рядками, яка краса буде,
коли вони цвістимуть, — просто очей не
відірвеш (Янов.); Приступаючи до печі,
вона просто дуріла, бо не знала, що ва-
рити (Коїроб.)]; ~ то-т а к и прямо-таки
[Ви наговорили мені стільки незрозумілого
й таємничого страхіття, що просто-таки
налякали мене (Слюд.)]; в і н ~то г е-
р 6 й он прямо (просто) герой; 5) предл.
разг. против, напрбтив [Просто вхідних
дверей [світлиці] стоїть стіл простої ро-
боти (Коцюб.)]; ~то неба под открнтьім
небом [Загін залишився просто неба в
полі під дошкульним вітром (Панч)].

простовбйчити, -чу, -чйш разг. проторчать.
простовйсний обл. отвесннй; вертикальний
[Вони [сарни] переплигували широкі про-
валля, сковзали по простовисних схилах
(Смол.); Демидів нарисував на таблиці дві
лінії поземі і три простовисні, поназна-
чав їх буквами і почав поясняти (Май.)],
простоволосий разг. простоволосий, с непо-
крштой головбй; (о женщине — еще) с
распущенньїми волосами; растрепанньїй
[Він сидів коло керма, розхристаний і про-
стоволосий (Куч.); Вона, як була в хаті
простоволоса, так і вибігла на подвір’я
(?орн.)].

простогнати, -тогну, -тбгнеш 1) простонать
[— Пити!.. — простогнав Горленко. —Важ-
ко мені... (Тулуб)]; 2) (стонать в те-
чение некоторого времени) простонать [Цілу
ніч простогнав [Онисько] від побоїв (Цюпа)].
простодушний простодушний; (недалекий
разг. — еще) простбй; (неумньїй) разг. не-
мудренмй, немудрий [Простодушний Вася
душі не чув у своєму вчителеві (Ільч.);
Баби тут більш не ворожили І простодуш-
них не дурили (Котл.)].

простодушнії чати, -чаю, -чаєш разг. просто-
душничать.

простодушність, -ності простодушне [Гру-
буватість Кутузова Клим сприймав як
простодушність (перекл. з Горького)].

просто душно нар. простодушно [Хлопчик
всміхнувся простодушно (Кооч.)].

простолінійний редк. прямолинейнмй [На-
міри Бальзака були., простолінійні і надто
гострі, щоб відразу прийняти їх і пере-
творити у дійсність (Риб.)].

простолінійність, -ності редк, прямолиней-
ность.

простолінійно нар. редк. прямолинейно [Ти,
Семене, сказав те, що думав. А думав...
по-моєму — надто простолінійно і, коли
хочеш, безсердечно (Ле)].

простолюд, -ду, (реже) простолюддя дорев.
простбй народ, простонародне, уст. чернь
[Дуже цінним у творчості перших класи-
ків української літератури є насамперед
показ життя селянства, міського просто-
люду, людей праці (Іст. укр. літ.); Ного
[Бронка] попередники не церемонились
з нею. А не церемонились тому, що по
дівчина з простолюддя, за честь якої ні-
кому було обстати (Вільде)].

простолюдин, разг. простолюдець, -дця дорев.
простолюдин [Найвищою нагородою пое-
тові були сльози зворушення та вдячності
на очах простолюдина (Ільч.); Пани б’ють-
ся, а в простолюдців чуби болять (Кож.)].

простолюдка дорев. простолюдйнка.

простолюдний дорев. разг. простонародний
[Вони [попівські родини] жили зовсім
сільським, простолюдним життям, обсяг
їх понімання нічим не різнився від се-
лянського (фр.)].

простомовний лингв. просторечньїй [Прикла-
дом простомовних, або просторічних, слів
можуть бути: сюдою, тудою (Курс укр.
мови)].

просто-папросто нар. прбсто-напросто [Брон-
ко з’явився на побачення на кільканадцять
хвилин перед призначенИлМ часом. Просто-
напросто йому нічого було робити (Вільде)].

простонароддя дорев. простонарбдье [По Пі-
теру, навіть серед простонароддя, вже
розповідали про приїжджого негра всякі
чудеса (Ільч.)].

простонародний дорев. простонародний.

простонародність, -ності дорев. простонарод-
носте

простора обл. пространство [Замфір сидить
за столом, підперши голову рукою, й ди-
виться кудись у простору (Коцюб.)].

просторий Простбрннй; (занимающий боль-
шую площадь) обшйрньїй, книжн. простран-
ний; (имеющий большую протяженность -—
чаще) широкий; (емкий) вместйтельннй,
поместйтельннй [В просторій світлиці знов
почалися танці (Н.-Лев.); Серед просто-
рого двору глухо, пусто... (Мирн.); Море?
море! Без краю просторе, Руху повне і
разом спокою! (Л. Укр.); Просторі сте-
ляться путі, навкруг широкий обрій, мені
відкрито все в житті, — аби учився добре!
(Забіла); Кущі в одному місці зовсім спле-
лися верховіттям, утворивши просторий
купол (Сліол.)]; ~рий костюм, ко-
жух своббдний костюм, кожух, простбр-
ний костюм, кожух [Перед Миколою Сен-
чуком.. стоїть в просторому кожусі Мар’ян
Букачук (Ст.)].

просторище увел. разг. простбр.

просторіка разг. 1) пустомеля [Сова має нам
[птахам] царювати? ..Оте головате опудало,
ота криводзюба просторіка, що й слова по-
людськи не вміє сказатиі (Фр.)]; 2) (глупьій,
несообразительньїй человек) редк. просто-
фйля.

просторікання см. просторікування,
просторікати см. просторікувати.

просторікування, просторікання разг. разгла-
гбльствование; многослбвие; уст., ирон.
многоглагблание [Слухаючи Лобатого, його
не зовсім тверезе просторікування, Дьяко-
нов мовби поринув у важку, чадливу атмо-
сферу денікінських часів (Гонч.)].

просторікувати, -кую, -куєш и просторікати,
-каю, -каєш разг. разглагбльствовать, фам.
рассусбливать; (перен. фам. — еще) разму-
,сбливать, ирон. редк. растекаться [—Швид-
ше лаіодься, — нетерпляче підгонила Мар-
гіт човняра, —г Бачиш, вітер який розгу
люється... Хвиля росте! — Що мені вітер,
що мені хвиля, — добродушно просторі-
кував Шандор (Гонч.); Де взявсь Будяк,
на пригорку розцвівся, Пишається, неначе
пан, І просторікать заходився ^Гл.)].

просторікуватий разг. многоречивьій, про-
странньїй.

просторікуватість, -тості разг. многоречйвость,
пространность [Вся принадність образів
Яновського полягає в тому, що вони., не
схематичні тіні бійців революції, а живі
колоритні постаті.. Так, хитрість, удаване
дивацтво, просторікуватість Семка — це
своєрідний засіб боротьби з ворогом (Рад.
літер., 1958, 5)].

просторікувато нар. разг. многоречйво, про-
странно [Він говорив просторікувато, але
якось мляво, з великими паузами (перекл. з
Горького)].

просторінь, -роні пространство [Ж у р а-
в е л ь: 3 того часу, як у тебе відкрився
талант, ти страшенно потовщав і нама-
гаєшся зайняти своєю персоною всю про-
сторінь (Мик.)],

просторість, -рості простбрность; обшйр-
ность; пространность; вместйтельность, по-
местйтельность [Так почувала себе Христя
серед широкої просторості степу, серед
теплого польового повітря (Мирн.)]. Ср.
просторий.

просторічний лингв'. просторечньїй.

просторіччя лингв. просторечие [Пушкін ста-
ранно збирав і записував пісні, казки і
уважно прислухався до народного просто-
річчя (Вісник АН УРСРі 1949, 6)].

просторішати, -шає становйться простбрнее
[Меншало на березі куренів, просторішало
біля води (Гонч.)].

просторіше сравч. ст. 1) прил. см. просторі-
ший; 2) нар. простбрнее; обшйрнее; про-
страннее; вместйтельнее, поместйтельнее
[Просторіше стало по доріжках, вільніше і
коло вокзалу... (Мирр,.)]; ср. просторий.

просторіший сравн. ст. бблее простбрньїй;
бблее обшйрньїй; бблее прострйнньїй; бблее
вместйтельньїй, бблее поместйтельньїй [Далі
ми, набравшись досвіду, стали будувати
кращі й просторіші хати (Рад. Укр., 1946,
ПІ)]. Ср. просторий.

просторо предик. простбрно; (об условиях миг-

ни и т. п.) привбльно [У підводному ко-
раблі було не дуже просторо (Трубл.);
Просторо нам, друзі, іти по землі Від
того величного ранку, Як залпи «Аврори»
в балтійській імлі Розвіяли ніч до останку
(Л/ас.)].

просторовий пространственньїй [Для мате-
матики характерне те, що вона абстрагує-
ться від специфічних для даного кола
явищ особливостей і вивчає тільки про-
сторові форми і кількісні відношення до
цих явищ (Вісник АН УРСР, 1959, 11)];
*-*>виіі блок техн. пространственньїй блок
[Цінною є пропозиція про застосування
несучих просторових блоків (Рад. Укр.,
1959, VIII)]; ~ва ізоляція спец.
пространственная изоляция; ~ва назва
лингв. пространственное название (наиме-
нование) [Серед просторових назв є багато
таких, що означають хоч і конкретний, але
нечітко окреслений щодо обсягу простір
(Курс укр. мови)].

просторовість, -вості пространственность.
просторово нар. пространственно.

просторожити, -жу, -жйш просторожйть.

простосердий, (реже) простосердний просто-
сердечний [Марино простосерда! Нащо ти
Із рідних лук рокована піти До панських
озолочених покоїв? (Рил.)].

простосердість, -дості, (реже) простосерд-
ність*, -ності простосердечне.

простосердний см. простосердий,
простосердність см. простосердість.

простосердо, (реже) простосердно нар. про-
стосердечно.

простосердя простосердечне [Це було ска-
зано з таким дитячим простосердям, що
директор машинно-тракторної станції ши-
роко посміхнувся (Донч.)].

простота простота; незатейливость, незамьі-
словатость, пеприхотлйвость, бесхйтрост-
ность; безьіскусственность; ненринужден-
ность; невзьіскательность [Пушкінська яс-
ність, пушкінська простота завжди непе-
реможно вабили мене (Рил.); 1 раптом де-
ревця Згадався тихий шум: під ним старий
Аксаков Уперше нам розкривсь у милій
простоті , (Рил.); Його дивувала простота
взаємин між радянськими моряками, неза-
лежно від їх службового стану (Трубл.)];
з сердечної ~тй по простоте сердеч-
ной; свята *-*^та разг, святая простота.
Ср. простий 1.

простоювати, -тбюю, -тбюєш, простояти,
-тою, -тбїш 1) простаивать, простоять;
(только несоверш.: стоять, пережидая что-
нибудь, укрьіваясь от чего-нибудь и т. п.)
отстаиваться [Вони простоюють біля цям-
рин гуртками й гомонять допізна (Туд.);
—По машинах, — сказав бригадир, — меха-
нізми простоюють! (Янов.); Обидва хлопці
вранці похвалилися: — У нас жодний поїзд
на стоянці не простоїть зайвий час! (За-
біла)]; 2) (стоянием повреждать, портить
и т. п.) разг. простаивать, простоять [—Ні,
хоч постій трохи. — Боюсь ноги просто-
яти £Стп.)],

прострація книжн. прострация [Мій мозок
неохоче * притомнів, переборюючи сон. По-
волі виринав я з прострації, поволі від-
роджувалася й відмолоджувалася моя сві-
домість (Смол.)].

прострелений, редк. прострілений простре-
леиньїй [Прострелену шинель і зірку п’яти-
кутну Залишимо синам як гордий за-
повіт (Дмитр.); Колісник хитнувся, мов
прострілений (Мирн.)]. Ср. прострілюва-
ти1 1.

прострелити см. прострілювати1.

простригати, -гаю, -гаєш, прострйгти, -рижу,
-рпжеш простригать, прострйчь.

простріл, -лу 1) мед. прострел; 2) спец.
прострел.

прострілений см. прострелений.

прострілювати1, -люю, -люєш, прострелити
и редк. простріляти, -лю, -лиш 1) простре-
ливать, прострел йть [Незабаром стріла
арбалета прострелила великого ската (Веч.
Київ, 1957, XII); Прострілив би я вас з
лука, — Та з лука не палко (Руд.)];
2) (только несоверш.: подвергать обстрелу
какой-нибудь участок, пространство) про-
стреливать [— Ворог так густо прострілює
підходи до лінії своєї оборони, — сказав
майор, — що розвідників з цього боку аж
ніяк не чекає. Але ви пройдете (Багм.)].

прострілювати2, -люю, -люєш, простріляти,
-ляю, -ляєш 1) (проверять в стрельбе новое
ружье и т. п.) простреливать, простре-
лять; 2) (только соверш.: стрелять в тече-
ние некоторого времени) прострелять.

прострілюватися, -люється страд. з. простре-
ливаться [М ар чу к: В яру розкидані
протипіхотні міни... Спартак: А горб
вогнем прострілюється шквальним
(Дмитр.)].

простріляний прострелянньїй. 'Ср. прострі-
лювати2 1.

простріляти см. прострілювати2.

простромйти см. простромлювати.

простромитися см. простромлюватися.

простромлювати, -люю, -люєш, простромй-
ти, -ромлю, -ромиш 1) протьгкать, про-
ткнуть, пронзать, пронзйть [От-от бугай
настигне; от-от простромить рогом на-
скрізь Максимову спину... (Мирн.)];
2) (продвигать сквозь что-нибудь, во что-
нибудь) разг. просбвквать, просунуть [До
кабінету, як щур, у відхилені двері про-
стромив голову прилизаний чоловік (Го-
ловко)].

простромлюватися, -лююся, -люєшся, про-
стромйтися, -ромлюся, -рбмпшся разг.
1) пронзаться, пронзйться [Очі вперто
простромились крізь промережану патьо-
ками росу на шибках (Ле)]; 2) просбвьі-
ваться, просунуться [Відчинилися двері,
і, перегнувшись, простромилася половина
Ахмет-бая (Ле)]; 3) страд. з. (несоверш.)
протикаться, пронзаться; просбвьіваться.
Ср. простромлювати 1 — 2.

прострочений1 прострбченньїй [Іван Глущук
стояв унизу. Він бачив перед собою лише
широку підошву, прострочену в два ряди
мідними цвяхами (Чорн.); Школа була дере-
в’яна, кулеметними чергами стіни її були
прострочені, як решето (Шер.)]. Ср. про-
строчувати1.

прострочений2 просрбченньїй [Волосний
писар: А которий вже місяць у вас паш-
порт прострочений? (Кроп.)]. Ср. простро-
чувати2.

прострочення просрочка [Прострочення ви-
конання з боку боржника зобов’язує його
відшкодувати кредиторові збитки, завдані
простроченням (Цивіл. кодекс УРСР)]. Ср.
прострочувати2.

прострочити см. прострочувати2,
прострочити см. прострочувати1,
прострочування просрочка. Ср. прострочу-
вати2.

прострочувати1, -чую, -чуєш, прострочити,
-рочу, -рочиш спец., перен. прострачивать,
прострочйть [І шва не прострочу, петлі не
обметаю! (Шер.):, Кулеметні черги про-
строчували тишу (Пере.)].

прострочувати2, -чую, -чуєш, прострочити,
-чу, -чйш (пропускать установленньїй, на-
значенньїй срок) просрбчивать, просрб-
чить [Поштар: Я вже третій день з
города. Поспішаю оце, щрб сьогодні на
ніч вернуться, — прострочив трохи (Тоб.)].

простругати см. простругувати,
простругування спец, простружка.
простругувати, -гую, -гусш, простругати
(простружу, простружеш и простругаю,
простругаєш) прострагивать, прострочіть,
простругивать, простругать [іїевольники
простругали доріжку, посипали її піс-
ком (Н.-Лев.)].

простружка спец, простружка.

простувати, -тую, -туєш 1) шагать, торж.
шествовать; (непосредственно .за кем-ни-
будь —* еще) следовать; (идти куда-нибудь}
направляться; (бьістро — еще) устромлять-
ся, уст. стремйться [Убік від шляху про-
стував кудись підрозділ піхоти (Панч);
Простує Євмен Петрович др стола прези-
дії, і високо піднесена в нього голова
(Вишня); Явдоха і Галя ведуть під руки
Петра..; за ними простує Грицько (Мирн.);
Треба йти. Іванко простує до галявини і,
сховавшись за деревом, чекає (Хижн.);
Броненосець «Потьомкін» із Одеси просту-
вав до східних берегів Чорного моря
(Панч); Каргат справив на юнака враження
людини, яка., знає, чого їй треба, і вперто
простує до своєї мети (Шовк.)]; хто
[д у ж е] ~тує, той дома не но-
чує погов. кто прямо ездит, дома не но-
чует; 2) (делать прямьім что-нибудь согну-
тое) обл. распрямлять, разгибать [Як сонце
втомлялось і од вершечка слави спуска-
лось униз, тіні помалу і обережно просту-
вали скорчені члени, росли і лізли все
далі та далі (іїоцюб.)]; <> горбатого
*-^тує м о г й л а погов. горбатого мо-
гйла исправит [Горбатого простує могила,
а злобливого дубина (приказка)].

простуватий разг. простоватьій [Пефедов не-
сподівано посміхнувся, і від цього обличчя
його набуло лагідного і трохи простува-
того виразу (перекл. з Волошина)].

простуватпся, -туюся, -туєшся распрямлять-
ся, разгибаться [Дідусі бадьоро про-
стукаться, а молодь ніг під собою не чує
(Стеф.)]. Ср. простувати 2.
простугоніти, -ню, -нйш проступать; (сильнеє)
прогреметь, разг. прогромьіхать; (о машине
и т. п.) прогудеть [І крамарський віз
простугонить, і пан четвернею пробіжить —
тільки тебе курявою обнесе (2?осч.)].

простуда простуда [Марину морозило, здає-
ться, вже не від переляку, а від простуди
(Дмитр.); Старий, спираючись на костур,
ледве волік до церкви покручені простудою
ноги (Ст.)].

простуджений 1) простуженньїй [Він знову
залився неприємним сміхом. Простуджений
його голос деренчав, мов тріснута посудина
(Хижн.)]; 2) остуженньїй, охлажденньїй.
Ср. простуджувати 1—2.

простуджено нар. простуженно [Невеличкий
пароплад-буксир.. задихано чмихав і хрип-
ло, простуджено сюрчав (Донч.)].

простуджувати, -джую, -джуєш, простудити,
-туджу, -тудиш 1) простужать, просту-
живать, простудйть [Дівчина в дорозі.,
промокла під дрібним, але густим дощем,
простудила ноги (Дмитр.)]; 2) (делать
холоднеє) остужать, остудйть, охлаждать,
охладйть [Купаються, поки осінь не просту-
дить річку (Слил.)].

простуджуватися, -джуюся, -джуєшся, про-
студйтися, -туджуся, -тудишся 1) просту-
жаться, простуживаться, простудйться [Що
це ти, Тимоше, простудився, чи що, раз по
раз кашляєш? (2?ас.)];	2) остужаться,

остудиться, охлаждаться, охладйться. Ср.
простуджувати 1—2.

простудника уменьш. разг. простудника [Го-
лос у нього був тоненький, верескливий,
з помітною простудинкою (Збан.)].

простудити см. простуджувати,
простудйтпся см. простуджуватися,
простудійований проштудйрованньїй, изучен-
ньій [тщательно].

простудіювати, -діюю, -діїбєш проштудйро-
вать, изучйть [тщательно] [Каргат запро-
понував своїм помічницям самостійно про-
студіювати кілька статей про природу й
особливості піридинових основ та способи
їх добування в лабораторіях (Шовк.)].

простудливий разг. простудливий.

простудний простудний [Тіло його палило
простудним жаром (Шиян); Ні, хазяїне,
у воду я не полізу. Що мені, здоров’я
свого не шкода? Крижана вода простудна
(Ш иян)].

простукати см. простукувати.

простукотіти, -кочу, -котйш усилит. просту-
пать.

простукування простукивание.

простукувати, -кую, -куєш, простукати, -каю,
-каєш 1) простукивать, простукать; (толь-
ко соверш.: сообщить что-нибудь условньїми
стуками, воспроцзвести что-нибудь с по-
мощью звука — еще) проступать [Він [ко-
лійний обхідник] все йде і йде, час від часу
зупиняючись, щоб простукати молотком
рейку (Веч. Київ, 1957, VIII)]; ~кати
хворому груди мед. простукать
больному грудь; 2) (только соверш.: издать,
произвести стук) простучать; (проехать,
пройти, пробежать со стуком разг. — еще)
простукать [Десь далеко, мовби бажаючи

підбадьорити себе в мертвій тиші, просту-
кав кулемет (перекл. з Бубеннова); Повз-
рубку гучно простукав підборами розсиль-
ний (Ткач)].

проступати, -пає, проступйти1, -тупить про-
ступать, проступйть; (только несоверш.:
светиться, виднеться сквозь что-нибудь —
еще) просвечивать; (слегка обнаруживать-
ся — еще) сквозйть, засквозйть [В декого»
на сорочках проступає свіжа кров...
(Гонч.); Повітря було особливо прозоре,
задніпрянська далечінь проступала чітко
(Дмитр.); Раптом крізь дим і порох про-
ступило бліде, спотворене страхом об-
личчя і зняті догори руки (Панч); Зелень
поступово притьмарювалась, де-не-де вже*
почали проступати на ній прибляклі іржаві
плями (Гонч.); На його щоках проступив
легкий рум’янець (Донч.); Горде і владне
обличчя її ніби пом’якшало, крізь риси
колишньої твердості і честолюбства все
ясніше проступають прояви жіночої тур-
боти і суму (ТГоч.)].

проступйти2, -туплю, -тупиш (пройти с
трудом) разг. протолкаться, разг. про-
толкнуться; нема де впитії негде
ступить [Д е ї ф о б: ..Се чисте горе:
брат — пророк, сестра — пророчиця, нема
де проступити у власнім домі за віщун-
ством рідних (Л. Укр.)].

проступйтися1, -туплюся, -тупишся разг.
протолкаться, разг. протолкнуться [По ву-
лицях проступитись було неможливо
(Панч)].

проступйтися2, -туплюся, -тупишся (ска-
заться виноватьім) уст. провин йться,
совершйть проступок [Може, твій панотець
вчинив щось недобре? Може, проступився?
(Н.-Лев.)].

проступйтися3, -тупимося,-тупитеся обл. рас-
ступйться [Бричка звернула до корчми.
Селяни проступилися в дві лави (Фр.)].

проступок, -пку проступок [А коли Прийде-
воля замовк і, заламуючи руки, став серед
хати, мов німий свідок великого проступ-
ку, — то і всі мовчали, мов прибиті (Фр.)].

проступство уст. проступок.

простушка разг. простушка [П е ча р и ця;
..Ти он знайшов собі простушку та й ли-
жеш їй руки... (Мирн.)].

простягання протягивание [Швендяння змал-
ку по дворах, простягання Христа ради
руки попідвіконню привчали дівчину на
до праці а до біганини (Мирн.)].

простягати, -гаю, -гаєш, простягтй и про-
стягнути, -тягну, -тягнеш 1) протягивать,
протянуть, книжн. простирать, просте-
реть (руки); (вверх, вперед — еще) витяги-
вать, вьітянуть; (только в сторони) книжн.
распростирать, распростереть [Владко авто-
матично простягнув руку до паперу (Фр.);
Іван перехилився і., простягнув гуцулу
кисет з тютюном (Мур.); Російські робіт-
ники простягають руки міжнародному ро-
бітничому рухові (Ленін); Простигли у синь
Карпати свої вершини снігові... (Сос.)];
~ти, ~тй, ^нути к р іі л а распрости-
рать, распростереть крьілья [Нехай жа-
лісна два крила Над нами простягає, Хай
славить гомін наших вод, І нашу ниву, й наш
народ! (Рил.)]; 0 ~гтй ноги (перен.:
умереть) разг, протануть ноги [Занедужа-
ла небога та й вмерла. За нею вслід і батько
ноги простиг (Сто/?.)]; по своєму
ліжку <^гай ніжку' см. ліжко;
2) (кого) разг. распластьівауь, распластать
[Його покликали в волость і, хоч він був
десяцьким, хотіли його простягти і вси-
пать десять різок (Н.-Лев.)].

«простягатися, -гаюся, -гаєшся, простягтися
и простягнутися, -тягнуся, -тягнешся
1) протягиваться, протяпуться; прости-
раться, простереться; вьітягиваться, віітя-
нуться; распростираться, распростереться
[Є п і с к о п: ..Хто має воду? Дай її сюди.
— Простягається кілька посудин з во-
дою (Л. Укр.); її руки простягалися до
нього, і щось далеке і незрозуміле шепотіли
губи (Риб.); Над народом простягалися
пасма синього диму, мов упиреві руки
шукали жертви (Коцюб.); Од вікон до
самої печі простягнися ніби огняні стовпи,
виткані з сонця та дрібного пороху
(Н.-Лев.); Кострубате галуззя, мов чорні
ведмежі лаби, простягалось над ними (Ко-
цюб.)]; 2) распластьіваться, распластаться.
Ср. простягати 1—2; 3) (занимать большое
пространство) раскйдьіваться, раскйнуть-
ся, книжн. простираться, простереться,
распростираться, распростереться; (распо-
лагаться на большей площади, чем обьічно —
еще) растягиваться, растянуться: (о до-
роге и т. п. — чаще) тянуться, протя-
нуться, пролегать, пролечь; (вдаль) ухо-
дйть (только несоверш.) [Сніги простяга-
ються сині, І чую слова я пророчі (Нагн.);
Затихла буря, й над землею ось Зелене
море неба простяглось (перекл. Бажана);
За смугою зелених насаджень на .кілька
кілометрів простяглася територія «Запо-
ріжсталі» (Літ. газ., 1948, /); Із Путивля
в ліси простяглася тропа невидима (Мал.);
Вузькі й високі ходи простягалися далеко
в тил, до запасного бліндажа командую-
чого (Куч.)]; на півночі лісй ~ гаю-
ться до полярного кола на
севере леса простираются до полярного
круга, на севере леса тянутся до полярного
круга; 4) (ложиться во всю длину) разг.
протягиваться, протяпуться; (падать всем
телом разг. — еще) растягиваться, растя-
яуться; (раскинув руки, плашмя книжн. —
еще) распростираться, распростереться;
(только лечь, раскинув руки и ноги) разг.
раскйдьіваться, раскйнуться [Потомлені
бійці з насолодою простягнися на теплій
землі (Панч)]; ~тйся, гнутися на весь
зріст разг. растянуться во весь рост;
~тйся, гнутися на ліжку (в по-
стелі) протяпуться на кровати (на по-
стели), растянуться на кровати (на по-
стели) [Семен Семенович прослухав «Остан-
ні вісті», вимкнув приймач і блаженно
простягнувся в постелі (Бат)].

яіростягнений, простягнутий 1) протянутьій;
простертий; витянутьій; распростертьій
[Офіцер закурив надворі з дядьками, вго-
щаючись самосадом із їхніх доброзичливо

простягнутих кисетів (Гонч.); І квіти ле-
тять із балконів в простягнені руки бійців
(Сос.); Впершись простягнутими ногами
в підлогу і розгойдуючись на стільці, Ана-
толій якусь хвилину в замішанні мовчав
(Гур.)]; 2) распластанньїй. Ср. простяга-
ти 1—2.

простягнути см. простягати.

простягнутий см. простягнений.

простягнутися см. простягатися,
простягтй см. простягати.

простягтися см. простягатися.

простьобаний простеганнмй, стеганньїй.
простьобаний простежка.

простьобати см. простьобувати.

простьобування простегивание, простежка.

простьобувати, ;бую, -буєш, простьобати,

-баю, -баєш простегивать, простегать.
просувальний см. просувнйй.

просування см. просовування.

просувати см. просовувати.

просуватися см. просовуватися.

просувнйй, просувальний спец, вдевальньш;

<**на, ~иа голка вдевальная игла.
просуджувати, -джую, -джуєш, просудити,
-суджу, -судиш разг. просуживать, просу-
дить.

просуджуватися, -джуюся, -джуєшся, про-
судйтися, -суджуся, -судишся разг. просу-
живаться, просудйться [Аж тринадцять
років просудився з ними Казанок за свою
стару хатинку (Крот.)].

просудйти см. просуджувати.

просудйтися см. просуджуватися.

просунення 1) продвижение, разг. продвйжка;

2) продвижение. Ср. просовувати	1—2.

просунути см. просовувати.

просунутися см. просовуватися,
прбсурень, -пю см. прбсерен.

просурмйти, -млю, -мйш протрубить [П 0-
к л и к а ч, просурмивши багато раз: Ви-
рок суду!І (Л. Укр.)].

просушити см. просушувати,
просушйтися см. просушуватися,
просушка просушка.

просушування просушивание, просушка [Гли-
нолитні стіни під час просушування досить
помітно коробляться (Колг. Укр., 1958, 4)].

просушувати, -шую, -шуєш, просушйти, -су-
шу, -сушиш просушивать, просушить [Про-
сушують насіння сочевиці під навісом або
в провітрюваних приміщеннях (Зерн. боб.
культури); Сонце просушувало нічні ту-
мани (перекл. з Павленка); А то одного разу
рибалки причалили до острова просу-
шити сіті (Донч.)].	|

просушуватися, -шуюся, -шуєш ся, просу«
шитися, -сушуся, -сушишся просушива-
ться, просушиться [Знімали [рибалки] су-
хий невід, навішували мокрий, щоб просу-
шувався (Мирн.); — Ви б, дядьку, підо-
ждали трохи, просушилися, — раяла Хри-
стя, — а то як його в мокре ноги обгор-
тати (Мирн.)].

просце ласк. разг. просцб (редк.) [Вже пора
й розкути коні, І посіяти просце (Воскр.)].

Просценіум, -му театр, просцениум.

просюрчати, -чйть прострекотать [Від спеки
замовкли пернаті співаки. Тільки в траві
ліниво просюрчить коник (Веч. Київ, 1957,
Ю1.

просякання 1) проникание, проникновение,
проницание (уст.); 2) пропитьівание. Ср.
просякати 1—2.

просякати, -каю, -каєш, просякнути и про-
сякти, -кну, -кнеш 1) проникать, проник-
нуть; (перен.: проходить енутрь кого-
нибудь, чего-нибудь, сквоаь что-нибудь >—
еще) пронйзьівать, пронизать [Вітер про-
сякав у невидимі щілйни (Грим.)', Сонце
з усією силою, спроможною просякти
атмосферу й досягти землі, виливало своє
тепле сяйво навколо (Дося.)]; 2) (насьіщать
чем-нибудь, перен. раз?.: преисполнять чем-,
нибудь) пропйтьівать, пропитать; (перен.—
еще) пронйзьівать, пронизать [Липкий хо-
лодний піт просякає сорочку (Тулуб)',
Гафурі почав писати з 1902—1903 рр.
Страшні були ці роки в царській Росії!

. Як зазначав Валерій Брюсов, дихати тоді
доводилось отрутою, яка просякала собою
«все наскрізь» (Тич.)]; 3) (увлажняться
насквогь и перен.) пропйтьіваться, пропи-
таться.

просяклий пропйтанньїй, пропитавшийся [По-
під муром сиділи купами ріпники в просяк-
лих нафтою сорочках (Фр.)].

просякнення проникновение.
просякнути см. просякати.

просякнутий 1) пронйкнутьій; пронйзанньїй
[Ідеями інтернаціонального єднання, ідея-
ми боротьби за мир має бути просякнутий
кожен твір радянського письменника (Літ.
газ., 1955, І); У будові земної кори .є певна
закономірність. У верхній частині її заля-
гають верстви різних осадочних порід,
просякнуті масами граніту (Наука і життя,
1957, 1)]; 2) пропитаними; пронйзаннмй
[Повітря вщерть просякнуте випарами
кам’яновугільного масла (Шовк.)', В епоху
буржуазної революції буржуазія ще не
територіалізувала себе: землеволодіння
надто ще просякнуте феодалізмом в таку
епоху (Ленін)]; 3) пропйтанньїй; пропитав-
шийся [Другу ніч уже не спить Оленчук,
другу ніч не висихає на ньому важкий,
просякнутий сивашською ропою одяг
(Гонч.)]. Ср. просякати 1—3.

просякнутість, -тості уст. проникновен-
ность, проникновение.

просякти см. просякати.

просянйй просянбй [Торгували вони до-
машніми виробами: саморобними сірни-
ками, тютюном, насінням, просяним хлі-
бом (Янов.)]; ~сяна солома просяная
солома [Іван коло худоби порається: ско-
тові й вівцям підкладає в ясла просяної
або гречаної соломи (Мирн.)].

просяниця обл. просяная солома.

просянка 1) просяная солома; 2) орн. про-
сянка.

просяяти, -сяю, -сяєш проси ять [Просяяв,
загледівши знайоме подвір’я, Валерик
(Гонч.)', І крізь навіяний смуток просяяла
в його очах тиха радість (Вас.)].

просьба^ просьба [— Води! — попрохав ра-
нений. Серце Соломії рвала та просьба
Остапова (Коцюб.)', Підмайстер був твер-

33—35

дий, як камінь. Ніякі просьби, ані закли-
нання не порушували його (Фр.); — То
тобі Цорох просьбу писав? — ..спитав зно-
ву секретар (Мирн.)]', згідно з ва-
шою **>бою согласно вашей прбсьбе, по
вашей прбсьбе.

протавйти, -тає, протанути, -не протаивать,
протаять [То там, то тут протає (Н.-Вол. у.—
Сл. Гр.)].	-

протагоніст театр, ист.^ протагонйст.
Протазь см. Протасій.

проталий разг. протальїй [В Березняках
весна ще більше ч^ебе показала: вже руділи
латки проталої землі, подекуди з’явилися
й калюжки води (Ле)].

проталина проталина; (на ледяной поверх-
ности реки, озера, моря — еще) промбина
[Ти співай, співай, малий жайворонку,
Напровесні, на проталині! (Пере.)', У груб-
ні весело тріщали дрова, намерзлі шибки
на вікнах парували і бралися темними
проталинами (Панч)', Ей там, гїіяди, про-
талина — провалитися можна (Шиян)].

протанути см. протавати.

протанцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, про-
танцювати, -цюю, -цюєш 1) протанцбвьі-
вать, протанцевать, разг. станцевать (толь-
ко соверш.)', (преим. об исполнении народньїх
танцев разг. — еи\е) проплясьівать, про-
плясать. отплясьівать, отплясать, спля-
сать (только соверш.)', перен. разг. про-
йтись [в танце] (только соверш.) [Василь
творив свій танець на сонних вуличках не
вперше. Коли він протанцьовував коло
чиєїсь клуні чи кошари, старі люди не раз
прокидались (Довж.)', Дарка.. протанцю-
вала щось подібне до танцю диких (Л. Укр.);
Чорнява дівчина протанцювала потім кіль-
ка разів з іншими (Л. Укр.)]; 2) (только
соверш.: провести некоторое время в танце)
протанцевать; (в пляске) проплясать [Він,
прогулявши цілу ніч між старшими, про-
танцювавши та прореготавши з панянками,
на другий день перед молодими посміхався
над тими співами, над тими танцями
(Мирн.)]; 3) (только соверш.: проведя время
в танцах, лишиться чего-нибудь, пропус-
тить что-нибудь) разг. * протанцевать
[X и м к а: Та вже ж як заграє, то потан-
цювати можна? П а л а ж к а, усміхнув-
шись: Можна... Чому не потанцювати?
Танцюй, та тілько розуму не протанцюй!
(Мирн.)].

протарабанити, -ню, -ниш 1) пробарабанить;

2) (о бьіетром, несмолкаемом разговоре)
разг. протаратбрить; 3) перен. разг. про-
тащйть.

протаранювати, -нюю, -пюєш, протаранити,
-ню, -ниш протаранивать, протаранить
[К о р н: Коли б я робив такі повороти, то
або я протаранив би міноносець «Стреми-
тельньїй», або він мене (Корн.); Так ми з
кумом, як стій, з кислиці у піке. Кум
таки приземлився, а я з піке — в штопор,
із штопора не вийшов, протаранив Лукерці

* спідницю і урізавсь у землю! (Вишня)].
протаргол, -лу фаїрм. протаргол. , ~
Протасій, Протає, разг. Протазь Протасий.
протискати1 см. протискувати.
протаскати2, -каю, -каєш {таскать, носить
в течение некоторого времени) разг. протас-
кать.

протаскатися, -каюся, -каєшся разг. протис-
каться.

протискування протаскивание [Ленін вів рі-
шучу боротьбу за чистоту марксистської
теорії, проти всяких спроб її перекручень,
проти протаскування буржуазної ідеології
під флагом «чистої» і «об’єктивної» науки
{Біогр. Леніна)].

протискувати, -кую, -куєш, протаскати, -каю,
-каєш прям., перен. протаскивать, прота-
щйть [Істотне те, що спроба мислити рух без
матерії протаскує мисль, відірвану від
матерії, а це і є філософський ідеалізм
{Ленін)]', ~ти контрабандою пе-
рен. протаскивать, проїащйть контрабан-
дою.

протвережений отрезвленньїй; протрезвлен-
нмй [1 Дмитро протвереженими очима по-
дивився навкруг, хмурячись і ніяковіючи
{Ст.)]. Ср. протвережувати.

протвереження 1) отрезвление; протрезвление;
ср. протвережувати; 2) протрезвление, от-
резвление [Серед впливових кіл Заходу
починають з’являтися ознаки певного про-
твереження. Все більше людей з цих кіл
усвідомлює, якою небезпечною грою для
долі капіталізму може бути війна проти
країн соціалістичного табору (Матер. XX з.
КПРС)]; ср. протвережуватися.

протвережування 1) отрезвление; протрезвле-
ние; ср. протвережувати; 2) протрезвление,
отрезвление; ср. протвережуватися.

протвережувати, -жую, -жуєш, протвере-
зйти, -режу, -резйш прям.*, перен. отрез-
влять, отрезвить; {прям. — еще) протрез-
влять, протрезвйть [Олена розпорядилася,
щоб Мариня зварила свіжої натуральної
кави. Пам’ятала, що колись цим способом
тітка Ладикова протвережувала свого чо-
ловіка (Вільде)', Як холодний душ, ці слова
протверезили одразу Віктора (Головко)].

протвережуватися, -жуюся, -жуєшся, про-
тверезитися, -режуся, -резйшся прям., пе-
рен. протрезвляться, протрезвйться, про-
трезветь (соверш. разг.), отрезвляться,
отрезвйться, отрезветь (соверш.) [Ті, що
вже були добре напідпитку, враз про-
тверезились. Кожен хотів знати: хто
стріляє на виноградниках (Гонч.)', У неї
був такий вигляд, наче вона не моглд
протверезитися від несподіваного успіху
(перекл. з Федіна)].

протверезйти см. протвереікувати.

протверезйтися см. протвережуватися.

протверезілий протрезвевший; отрезвевший
[Гервасій рішуче шарпнув за повстину
І враз одсахнувся — тремтіння і жах Його
охопили у тую ж хвилину, Одбившись у
протверезілих очах (Пере.)]. Ср. протвере-
зіти.

протверезіти, -зію, -зієш прям., перен. про-
трезветь (разг.), отрезветь [—Ти, Насте, гля-
ди, — якось одразу протверезів Савка.
—Що чула, те забула. Ясно? (Гонч.)].

протверезнйй прям., перен. отрезвляющий,
отрезвйтельньїй.

проте 1) (противительньїй союз) однако, но;
(при противопоставлении главного предло-
жения придаточному уступительному или
одного из членов предложения другому с
уступительньїм союзом — еще) все ж, все же,
между тем, тем не менее (несмотря на зто)
[Бійці замовкли, пластинку зняли, проте
пісня продовжувала звучати і наростати
десь надворі (Гонч.)', Хоча зонтик і зава-
жав їм швидко йти, проте трохи захищав
від дощу (Трубл.)*, Очі йому вже не слу-
жили і навіть окуляри не помагали. Проте
він не кидав своєї роботи(7Гоіроб.)]; 2) (ввод-
ное слова) однако; все же; (по крайней мере)
разг. по крайности [В далекій стороні,—
Якій, проте, не знаю, Мабуть, в Німеччині,
а може і в Китаї, — Хтось разохМ оженивсь
на трьох жінках (Греб.)]; а ~те а впрбчем;
а тем не менее; (а на самом деЛе) а между
тем [Він знає, що, відколи пан прогнав
Гудзя, злидні ще гірше його обсіли, а проте
каже: — Добре вам, Хомо, що ви самі,
а у мене три пельки в хаті (Коцюб.)', Катря
наче заспокоїлась, а проте неймовірна
думка не кидала її голови (Мирн.)].

протегування протежйрование.

протегувати, -гую, -гуєш протежйровать,
оказьівать протекцию [Тісні зв’язки між
окремими банками природно ведуть та-
кож до зближення між синдикатами про-
мисловців, яким протегують ці банки...
(Ленін); Хома патронував малого телефо-
ніста і де тільки міг — протегував йому
(Гонч.)].

протгєві, -вих сущ. зоол. протеевме.

протеже нескл. сущ. 1) м. и ж. р. протеже
[Макар Іванович дасть протеже її місце
в своїй канцелярії, бо ще недавно натя-
кав, що потребує помічника (Коцюб.)];
2) ср. р. разг. протекция [Ви просите про-
теже. Що тут не зрозуміти? (Ле)].

протез протез [У нього тільки одна рука
(другу втратив під Берліном), тому він
носить протез (Донч.); В нього всі зуби—
протези і, розумієте, — з справжнього зо-
лота (Збан.)].

протеза лингв. протеза,
протезйст спец, протезист,
протезний протезний [Дарина,. схопила його
під ліву, не протезну руку (Янов.)]; ~па
майстерня протезная мастерская. ।
протезування спец, протезйрование [Прак-
тика показує, що пластмаса є одним з най-
кращих матеріалів для протезування кін-
цівок (Наука і життя, 1959 , 2)]; кабі-
нет ~ня кабинет протезйрования.

протезувати, -зую, -зуєш спец, протезйровать.
протеїди, -дів хим. протейдьі.

протеїн, -ну хим. протейн [Експерименталь-
ні дані показали, що внесення добрив хоч
і підвищило врожай, але вміст протеїну
в рослинах збільшився дуже незначно
(Колг. Укр., 1959, 5)].

протеїновий хим. протейновьій [Вона [бак-
терія] виробляє протеїнову речовину, яка
гальмує розвиток туберкульозних мікро-
бів (Наука і життя, 1959, 3); Вірус тютю-
нової мозаїки., складається з протеїнової
оболонки, всередині якої знаходиться ну-
клеїнова кислота (Мікр. ж., 1956, XVIII,
3)1.

протей зоол. протей [При розвитку в яйці
протея жовток набуває коричневого за-
барвлення (Соц. тварин., 1956, 2)].

протектй см. протікати.

протектор, -ра іу книжн. уст. протектор,
покровитель; роль ~ра роль протек-
тора, покровйтельственная роль; 2) полит
протектор; 3) спец, протектор.

протекторат, -ту протекторат [Ще після пер-
шої світової війни англійський уряд., був
змушений відмовитись від свого протекто-
рату і проголосити Єгипет державою неза-
лежною та суверенною (Смол.)].

протекторний спец, протекторний.

протекційний протекцибнньїй, покровйтель-
ственньїй [В успішному зростанні зовніш-
ньої торгівлі Росії [в другій половині
XVII ст.] позитивну роль відіграла протек-
ційна політика російського уряду, яка
значною мірою обмежувала привілеї іно-
земних купців (Іст. Укр. РСР)]; <^на
система ж. покровйтельственная си-
стема; ~ний тариф ж., ж.-д. покровй-
тельственньїй тариф.

протекціонізм, -му 1) ж. протекциопйзм
[Факти показують, що відмінності між
окремими капіталістичними країнами, напр.
щодо протекціонізму або вільної торгівлі,
зумовлюють лише неістотні відмінності в
формі монополій або в часі появи їх..
(Ленін)]; 2) разг. протекционйзм.

протекціоніст протекционйст.

протекціоністський дротекционйстский.

протекція протекция [Пан з великою боро-
дою обіцяв мені вже свою протекцію (Фр.);
Козаки не вряди-годи шукали ласки в па-
нів — бігали од козацької старшини, про-
силися «під протекцію»... (Мирн.)]; з а
~цією по протекции [Коли б він знав,
що його беруть в обласне управлінця за
протекцією, а не за необхідністю, — його
туди й мотузком Ди не затягнули (Збан.)].

протелеграфувати, -фую, -фуєш протелегра-
фйровать 1— Тільки це я наказав йому
вернутися. — Ви? — здивувалася Сахно.—
Але ж ви йому нічого не гукнули. — Я про-
телеграфував йому (Смол.)].

протеленькати, -каю, -каЬш разг. прозво-
нйть.

протелефонувати, -ную, -пуєш протелефонй-
ровать [Лише встигли взяти радіопеленг, як
рація змовкла. Старший радист негайно
протелефонував про це Трофімову (Трубл.)].

прбтереб, -бу обл. 1) (действие) прочйстка леса,
прочйстка кустарника; расчйстка леса,
расчйстка кустарника; вьїкорчевка леса,
вьїкорчевка кустарника; ср. протереблю-
вати; 2) расчищенное от леса (кустарни-
ка) место; поляна [Одійшла собі [Зойя]
на протереб і лягла там у холодку під
кущиком (Л. Укр.)].

протереблювати, -люю, -люєш, протеребйти,
-блю, -бйш (разрежать растительность)
обл. прочищать, прочйстить; (для освобо-
ждения площади — еще) расчищать, расчй-
стить; (удалять с корнями) вїякорчевьівать,
вмкорчевать [К и л и н а: ..Та я б і цілий*

ліс продати рада або протеребити, — був
би грунт як у людей (Л. Укр.)].

протерозой, -збю геол. протерозой.

протерозойський геол. протерозбйский [За-
гально геологічні дані приводили до твер-
дження про архейський або протерозой-
ський вік цих [криворізької серії]
порід, що значно перевищує півмільяр-
да років (Вісник АН УРСР, 1957, 1)\;
~ка ера протерозбйская бра, протеро-
зой.

протерпіти, -плю, -пиш 1) протерпеть; 2) (пере-
нести что-нибудь неприятное) редк. пре-
терпеть [ІІредслава: ..О княже!
Пане! Як много я за тебе протерпіла Сю
ніч! (Фр.)].

протерти см. протирати.

протертий 1) протертий [Глянув [Русевич]
на Петушека.. Але той розглядав протерті
окуляри на світло: чи не лишилось на скель-
цях якої порошинки? (Шовк.); Бронко
досить давно його не бачив. Сиве, як про-
тертий мак, волосся Мартинчука стало за
цей час зовсім білим (Вільде)]; 2) протертий
[Він дістав з кишені пожмакану, протерту
карту, розіслав її на столі (Мик.); Вода
вже хлюпала в протертих Марининих
туфлях (Дмитр.)]; 3) проторенннй ]Іде
життя в них протертою стежкою: як сьо-
годні, так завтра (Мирн.)]. Ср. протирати
1—3.

протертися см. протиратися.

протесання спец, протес, протеска.
протесати см. протісувати.

протесі1, -ту протест [Під впливом більшо-
вицької правди зростав протест народних
мас проти війни та її винуватців — імпе-
ріалістів (Бажан);— Не смійте! Кому ска-
зано? Сам піду.. Але на його протести не
зважали, і він, пручаючись, все ж ішов
(Шиян)]; <^т векселя фин. протест
векселя; касаційний <^т юр. кас-
сацибнннй протест.

протестант 1) (приверженец протестантского
учения) протестант; 2) (тот, кто проте-
сту ет против чего-нибудь) книжн. проте-
стант [Шевченко створює типові образи
селянських протестантів бунтарів, пов-
станців, борців проти феодального гніту
(Іст. укр. літ.)].

протестантйзм, -му, протестантство проте-,
стантйзм, протестантство [Кортіло [Ваті-
кану], Україну загарбавши, надолужити
здирствами на нових землях величезні
втрати й збитки, заподіяні Ватіканові
протестантизмом (Ільч.)].

протестантка 1) протестантка; 2) протестант-
ка. Срг протестант 1—2.

протестантство см. протестантйзм.

протестантський протестаптский [Деякі най-
більш войовничі протестантські теологи..
силкуються довести, що в епоху атомної
зброї нема різниці між війнами справедли-
вими і несправедливими (Наука і життя,
1958, 5)].

протестація уст. протестация (уст.), про-
тест [14 липня 1595 р. він [Балабан] заніс
до актових книг міста Володимира свою
протестацію, якою заперечував будь-яку
свою причетність до унії (Рад. літер.,
1958, 3)].

протестувати, -тую, -туєш 1) протестовать
[Барбюс пристрасно протестує проти ві-
роломного нападу краТн Антанти на молоду
Радянську республіку (Літ. газ., 1950,
VIII)', Природа довго боролась, шуміла,
протестувала і не хотіла скоритись (Ко-
цюб.)}', 2) фин< протестовать; **-»ти век-
сель протестовать вексель.

протестуючий протесту ющий [Австрійська вла-
да, пани та духівництво., арештовували
Франка, вони кидали його у в’язницю,
але ніщо не могло зламати протестуючого
духу, (Тич.)].

протетйчний лингв. протетйческий.

проти1, редк. против предл. 1) с род. п. а) (при
указаний места: прямо в переди чего-нибудь,
кого-нибудь) прбтив; (при обозначении про-
тивоположной сторони — еще) напрбтив;
(с оттенком: в непосредственной близости —
еще) перед, передо, книжн. пред, предо
(кем, чем); (при наличии оттенка зави-
симости определяемого явления от обозна-
чаємо г о предлогом— еще) на (чем);(с оттен-
ком определения предмети или явления,
обусловливающего проявление чего-нибудь —
еще) при (чем) [Плачйнда з вікна світлиці
побачив проти своєї кам’яниці великий
гурт людей (Ст.); Якраз проти вікна..
Дворовий пес Бровко лежав (Гл.); Кас-
с а н д р а бере з її рук свічадо і держить
проти її лиця (Л. Укр.); Тільки що встигло
мигонути проти очей їм усе те, як на їх
кинулася орда людей (Вовч.); Оленка си-
діла на кручі, вигрівалася проти сонця
(Ле); Вони пішли в бік вокзалу, над яким
проти світла ворушився рожевий стовп
пари (Панч); Каміння вилискувало проти
місяця холодними тьмяними скалками
(Гонч.)]; б) (при обозначении какого-нибудь
предмета, навстречу которому направлено
действие) прбтив (кого, чего); .(при под-
черкивании направленности —? обьічно) к
(кому, чему) [Довго їхав Василько проти
вітру та снігу (Коцюб.); Погладив проти
шерсті (Ном.)', Аїавка.. бере в руки голову
його, обертає проти місяця і пильно ди-
виться в вічі (Л. Укр.); Буря 4збиралася
над Бориславом — не з неба до землі, але
з землі проти неба (Фр.)]; в) (редк.: при
указаний на лицо или явление, по отноше-
нию к которому совершается какое-нибудь
действие, испьітьівается какое-нибудь со-
стояние) перед, передо, книжн. пред, предо
(кем, чем) [— Бувайте здорові! — Підняв
проти нас шапку, та й пішов дорогою
(Вовч.); Посесор, вважаючи на себе як
на пана, задер вгору кирпу проти попа
(II.-Лев.)]; г) (при указаний чего-нибудь,
еопреки чему делается, совершается что-
нибудь; при указаний лица, организации
и т. п., еопреки интересам, мнению кото-
рьіх что-нибудь совершается, и т. п.) прбтив
(когб, чего); (в противоречии с чем-нибудь
уст. — еще) противно (чему) [Не можу ж я
проти закону йти (Мирн.); А, розумію,
се проти мене змова... (Коцюб.); Баку
л е н к о: Тоді скажіть, Надіє Іванівно,

чого він так проти течії іде. Чого? (Корн.);
Всі кращі, передові люди нашого минулого
пристрасно боролися проти носіїв ворожо-
го народним масам космополітизму (Рад.
літер., 1949, 11)]; '-'ти бажання прбтив
желания; ^ти волі (в значений нар.)пуб-
тив воли, невбльно, уст. Невблей: п б м и л-
вґа ~ти граматики ошйбка прбтив
грамматики; сто йти ^ти чого стоять
прбтив чего, противостоять чему^ д) (при
указаний предмета, явления, лица, для
избавления от которого предпринимается
или применяется что-нибудь) прбтив, от;
ліки **>ти ревматизму лекарство
прбтив ревматйзма, лекарство от ревма-
тизми; *е) (при сравнении, сопоставлении
с кем-нибудь, с чем-нибудь) сравнйтельно (с
кем, с чем), по сравнению (с кем, с чем)?
разг. прбтив (когб, чегб); (только при
сравнении реже — еще) перед, передо,
книжн. пред, предо (кем, чем); (при ука-
заний на общую основу, на которой вьіде-
ляется что-нибудь) разг. на фоне [І стіл
був багатший проти звичайного (Сміл.);
Молодець против овець, а против баранів
і сам баран (Ном.); Олександра сміялась,
показуючи рівні зуби, що біліли проти
чорного обличчя (Коцюб.)]; збільшен-
ня продукції '—'ТИ минулого
року увеличение продукции сравнйтель-
но с прошльїм гбдом, увеличение продук-
ции по сравнению с прошльїм гбдом, уве-
личение продукции против прбшлого года;
є) (при указаний на канун чего-нибудь или
при обозначении времени, непосредственно
перед которьім совершается действие, про-
являєшся состояние) под, пбдо (что) [Пізно
світилось проти п’ятниці світло, як в ве-
ликодню ніч (/Ґоі{юб.)]; вночі ~ти
Нового року в ночь под Нбвьій год;
піти ^ти ночі разг. пойтй на ночь
глядя [Він не питав більше — куди й чого
я піду прЬти ночі (Скляр.)]; 2) с вин: п.
(при обозначении места действия в непо-
средственной близости) обл. перед, передо,
книжн. пред, предо (кем, чем) [Усі нуднії,
усі обридлі.. Тільки дивитись, та слухати,
та дивувати, що за єдине сидить проти очі
та говорить! (Вовч.)].

проти5? 1) нар. прбтив; нічбго не ма-
т и ^ти ничегб не иметь прбтив [Лю-
бов: Ні, Оресте, ви зостаньтесь! Ви ж
нічого не маєте проти, Маріє Захарівно?
(Л. Ухр.)]; 2) (в значений предик.) прбтив
[Ну, ти в принципі проти довгих листів —
правда ж? То я вже скінчу (Л. Укр.);
Комісар: ..Кораблі мусять вийти в
море всі... Хто буде на палубі проти —
стріляйте (Корн.)]; 3) (в значений сущ.)
прбтив [Думаю, що ясно. Проти немає?
Чудово. Передайте квіти Марійці! (Донч.)];
врахувати всі «за» і «^ти» учбсть
все «за» и «прбтив».

протиаеропланний воєн, противоазропланньїй.
протиалкогольний противоалкогбльньїй.
протиатомний воєн, противоатомньїй.

протибактеріальний спец, противобактерийль-
ньій.

протибольовий мед, противоболевбй.
протиборство книжн. уст. противоббрство.
протиборствувати, -твую, -твуєш книжн. уст.

противобб рствовать.

против см. проти1.

противага противовес [Валерій зліз на стіл,
доп’явся до висячої лампи й висипав нишком
усі дробинки з противаги (Ільч.)]; у (н а) ~гу
кому, чому в противовес кому, чему
[У противагу куркульській молоді.. Го-
ловко малює постаті дітей бідноти в при-
вабливих і теплих тонах (Іст. укр. літ.);
Наше основне завдання полягає в тому,
між іншим, щоб на противагу буржуазній
«правді» протиставити свою правду і при-
мусити її визнати (Ленін)].

протпватіканський противоватикбнский [Про-
ти ватіканські, протиуніатські памфлети
Я. Галана є найвищим подвигом його життя
(Іст. укр. літ.)].

противенство уст. противоречие [Він за-
хоплено розповідав про все бачене, шукав
в ньому противенств і умів побачити ці
противенства (Смол.)].	•

протйвитися, -влюся, -вишся противиться;

(противодействовать —еще) сопротивляться
[Ганнуся зморщила чоло, хотіла, очевидно,
як звичайно, противитися мені (Коб.);
— Ось вона! осьі — гука [Василь] до
громади. — Воля, братця! — А що ж
пан? Віддав? Не противився? (Мирн.)].
противірусний мед. противовйрусньїй.
протйвний1 (отвратительньїй, гадкий) про-
тивний [1 було в образі тому таке гидке
щось, таке противне, що Кирило здригнув-
ся (Коцюб.)].

протйвний2 1) (не согласньїй с чем-нибудь,
противоречащий чему-нибудь) книжн. про-
тивний [..війна взагалі противна праг-
ненням партії комуністів (Ленін)]; 2) (рас-
положенньїй напротив) разг. противопо-
лбжньїй, книжн. противний [Цегла поле-
тіла далі і, ударившися ще о противну
стіну\ впала на землю (Фр.)]; О ~на
сторона юр. противная сторона; в
~ному разі в протйвном случае [..капі-
талісти наймають пролетарів, щоб пустити
в хід фабрики й заводи, *— в противному
разі їх знаряддя і засоби виробництва
гіе давали б ніякого зиску (Сталін)].

протйвник противник; (воєн. — еще) непри-
ятеЛь [Ми противники імперіалістських
воєн з-за поділу здобичі між капіталіста-
ми.. (Ленін); Один з моїх загонів ув’я-
зався в бій з противником (Шиян)].

протйвниця протйвница [Жукова нахилилась,
захопила снігу і кинула у Віктора. За-
сліплений, він протер хустиною очі й
метнувся до противниці (Донч.)].

протйвність, -ності уст. і) (резкое разли-
чие) противополбжность [Не одна тільки
однаковість вдачі зводить людей докупи:
частіше робить людей близькими прия-
телями противність їх вдачі (Н .-Лев.)];
2) (несогласованность, несоответствие) про-
тиворечие, противоречйвость; (препят-
ствие) уст. протйвность [В боротьбі з тою
природою і з її противностями люди ви-
робляли свої сили (Фр.); Всякі против-
ності не то що не знеохочували його, а

ще й підбивали до боротьби та до праці
(ф^.)].

противно1 нар. противно [Попереду, десь
біля острівця лісу, противно крякали
міномети, а потім осторонь вибухали міни
(Ст.); Йому стало гидко й противно, бо
він був гидливий зроду (Н.-Лев.)], Ср.
противний1.

противно2 предл. с дат. п. книжн. противно
(чему) (книжн.), против (чегб), вопрекй
(чему) [Якщо були б ви письменні й знали
закони, ніякі лавники й радці не могли б
вас покарати без права і противно праву
(Тулуб)].

протйвно3 нар. обл. 1) в проти вополбжность
[Противно до Максима був Іван характером
не практик, а ідеаліст (Слеол.)]; 2) (в зна-
чений вводного слова) наоборбт [Двері зсе-
редини не були такі жовті та невинні, як
знадвору, — противно, вони були чорні
від вогкості і перековані навхрест двома
залізними грубими штабами (Фр.)].

протигаз противогаз [Моряки, захопивши
гвинтівки, протигази та лопатки, побігли
до бомбосховища (Ткач)].

протигазний противогазнмй [Раптом коло
наших ніг упала людина в військовому
плащі, з протигазною сумкою через плече
(Десн.)].

протигазовий противогазовьій.

протигарячковий мед. проти волихорад очний,
протиглйсний мед. противоглйстньїй; ~ні
засоби противоглйстнме средства.

протигнильний противогнйлостньїй.

протигрипозний мед. противогриппбзнмй [Лі-
кувальну протигрипозну сироватку одер-
жують шляхом повторних щеплень (імуні-
зації) коней (Наука і життя, 1959 3)].
протигромадський проти вообщественньїй.
протидержавний проти вод'осударственньїй.
протидесантний воєн, противодесантньїй.

протидифтерійний к,ед. протйводифтерййньїй,
противодифтерйтнмй; *^на сироват*
к а противодифтерййная (противодифте-
рйтная) сиворотка.

протидіючий противодействующий.

протидія противодействие [Кассандра [герої-
ня одноіменної драми Лесі Українки] віщує
загибель своєму суспільству, але не здатна
до активної протидії (Іст. укр. літ.)].

протидіяння противодействие [Шевченко., під-
німав людей на протест, на протидіяння
(Тич.)].

протидіяти, -дію, -дієш противодействовать
[Почуття холодної байдужості насувалося
на неї з такою нестримною силою, що вона
не могла ні протидіяти йому, ні збороти
його (Шиян)].

протиепідемічний мед. противозпидемйческий
[Добре організований протиепідемічний за-
гін у складі 40 лікарів, 109 студентів та
численних добровольців з населення про-
вів велетенську роботу (Наука і життя,
1959, 2)].

протиерозійний спец, противозрозибнньїй [На-
укою і практикою доведено, що при засто-
суванні комплексу протиерозійних заходів
можна ліквідувати розмивання грунтів
(Рад. Укр., 1959, VI)].
протизаконний протинезаконний.
протизаконність, -ності противозаконность.
протизаконно нар. противозаконно.

протизапальний мед. противовоспалйтельньїй.
протизачаточний мед. противозачаточний.
протизенітний воєн, противозенйтний.

протиіпритний воєн, противоипрйтньїй [Повз
нього пробігло кілька чоловік у зелених
протиіпритних костюмах з ношами (Донч.)].

протйкати, -каю, -каєш разг. протикать.

протикати, -каю, -каєш, проткнути, -ну,
-неш протикать, проткнуть; (пробивать
насквозь — еще) пронйзивать, пронизать,
пронзать, пронзйть [— А спина Ж та, —
тихо немов зітхнула баба, — ну, наче
тобі хто кілком проткнув її. Ні зігнутися,
ці розправитись (Головко); Дон-Жуан ки-
‘ дається за Командором услід і хоче про-
ткнути його шпагою (Л, Укр.); І дивиться
в очі так жаско, Мов поглядом зараз про-
ткне (Пере.)]; гнутії пальцем не
можна разг. пальцем негде ткнуть [Кру-
гом народу — проткнути пальцем не можна
(Мирн.)].

протиконституційний полит. противоконсти-
туцибнний.

протикоростяний мед. противочесбточний.

протилежне 1) прил. см. протилежний; 2) (род.
протилежного) сущ. протйвное; доказ
від ^ного доказательство от противного,
протилежний 1) противополбжний; (располо-
женньїй напротив книжн. — еще) протйв-
ньій; (совершенно несходньїй — еще) обрат-
ньій [Орест нервово перебирає пальцями
по підвіконню, втопивши погляд в дахівки
протилежних будівель (Досв.); Я піді-
йшов до Максима. Цей був цілком проти-
лежна натура (Коц/об.); Селянські погляди
на справу панщини просто протилежні
поглядам правлячих класів (Фр,)]; 2) мат.
противолежащий.

протилежність, -ності противополбжность [Те-
тяна Платонівна — різка протилежність се-
стрі. Тиха, скромна і працьовита (Десн.)];
н а ~ть кому, чому в цротивопо-
лбжность кому, чему, в отлйчие от кого,
от чегб, разг. не в примбр кому, чему [Мі-
чурінське вчення, на протилежність ідеа-
лістичній вейсманістській теорії, вихо-
дить з того, що нові властивості рослин
і тварин, набуті ними під впливом умов
життя, можуть передаватися спадково (Нау-
ка і життя, 1956, 5)].

протилітаковий воєн, противосамолетньїй.
протиломбтний мед. противоломбтньїй.
протималярійний мед. противомалярййний
[В СРСР завдяки енергійним і систематич-
ним протималярійним заходам захворю-
ваність на малярію різко знижена (Шкільна
гігієна)].

протимінний воєн, противомйнннй.
протинакиппйй техн. противонакипнбй.

протинати, -наю, -наєш, протнути и про-
тяти, -тну, -тнеш прям., перен. прорези-
вать, прорез'ать, прорезать; (внезапно про-
ходить сквозь что-нибудь поперек чего-ни-
будь— еще) пронзать, пронзйть; (пробивать
насквозь—еще) пронйзивать, пронизать [Ми
були зачаровані заллятим сонцем крає-

видом, який протинала широка срібляста
смуга річки (Досв.); Крилом ясним ми
протинаєм далі, нестримані соратники по-
бід (Сос.); Три сліпучі спалахи зелених
ракет протнули густі сутінки вечора (Куч.);
Слова хлопця залізними дротами проти-
нали серце Василька (Турч.); Зрідка
тишу степову протне посвист ховраха
(Десн.)].

протинятися, -няюся, -няєшся разг. просл о-
няться, проболтаться, прошататься; (про-
жить скитаясь, терпя нужду) разг. разми-
кать [Протинявсь я по пущах та по ярах
таких день (Вовч.); Тут прийшла рево-
люція. Сімнадцятий рік ми протинялись
ні туди ні сюди (перекл. з М. Островсь-
кого)].

протиоребльний фот. противооребльньїй.

протиотрута противоядие [..воно, це до-
вір’я робітників [Європи] до нашої дер-
жави, є основною протиотрутою проти
імперіалізму.. (Сталін)].

протшихбтпий воєн, противопехбтний [Мар-
чук: В яру розкидані протипіхотні мі-
ни... (Дмитр.)].

протиповітряний противовоздушньїй; ~на
оборона противовоздушная оборона
[Штаб протиповітряної оборони наказав
негайно копати щілини й споруджувати
бомбосховища (Донч.)],

протипожежний, протішожарний противопо-
жарньїй [На протипожежній вишці си-
діло два сільські партизани — вони спо-
стерігали за дорогою і сусіднім селом
(Збан.); На Україні створено республікан-
ське протипожежне товариство (Рад. Укр.,
1958, /V)]; ~на техніка противопо-
жарная техника.

протипоказаний мед. п ротидопоказанньїй
[У літературі є вказівки на те, що жень-
шень підвищує кров’яний тиск і тому про-
типоказаний при гіпертонічному стані (На-
ука і життя, 1956, 3); Я не читав у ком^
сомольському статуті, що нам сентимен-
тальність протипоказана (Донч.)],

протипоказання мед. протийопоказание [Ос-
новними протипоказаннями щодо купання
в відкритих водоймах є: різке ослаблення
харчування, хвороби серця, значне недо-
крів’я, запалення нирок (Шкільна гігієна)],
протипоказано предик мед. противопоказано
[Спати на свіжому холодному повітрі при
наявності будь-яких гострих захворювань,
особливо органів носоглотки, ..проти-
показано (Наука і життя, 1959, 5)].

протипоставпти см. протиставити.

протипоставленпй противопоставленньїй [Про-
летаріат був при капіталізмі класом при-
гнобленим, класом, позбавленим всякої
власності на засоби виробництва, кла-
сом, який один тільки був безпосередньо
і цілком протипоставлений буржуазії і
тому один тільки здатний був бути рево-
люційним до кінця (Ленін)].

протипоставленпя противопоставление.
протиправцевий мед. противостолбнячньїй.
протиприродний противоестественньій; (урод-
ливий) извращенний [Василь у ролі Дон-
Жуана — це було в очах Лесі щось таке
неймовірне, таке протиприродне, як ди-
тина в ролі ката (Вільде)].

протиприродність, -ності противоестествен-
ность; извращенность [Гоголівське викрит-
тя пошлості пануючих класів, безглуздя
і протиприродності власницького ладу зна-
ходило широкий відгук у творах україн-
ських писЬменників-реалістів 60—80-х ро-
ків минулого століття (Рад. літер., 1955,
15)]. Ср. протиприродний.

протиприродно нар. противоестественно,
протираковий мед. противораковьій [В Київ-
ському науково-дослідному санітарно-хі-
мічному інституті великий колектив хімі-
ків і біологів працює над синтезом про-
тиракових препаратів (Веч. Київ, 1958,
XI)].,

протиральний спец, протйрочньїй; *-^на м а-
ш йн а протйрочная машйна [При виго-
товленні пюре., плоди пропускають через
протиральну машину, яка відокремлює їх
від кісточок, насіння та шкірки (Укр.
страви)].

протиральник спец, протйрщик.
протиральниця спец, протйрщица.
протирання 1) протирание, протйрка; 2) про-
тирание [В 60-х роках [XIX ст.] закутнє
провінціальне чиновництво в часи, вільні
від протирання казенних крісел у судах,
протирало з не меншим поспіхом хатні —
за «зеленим полем» (Минуле укр. театру)].
Ср. протирати 1—2.

протирати, -раю, -раєш, протерти, -тру,
-треш 1) протирать, протереть [Дзенькаючи
острогами, до заду ввійшов Іванов, на
ходу протираючи запітнілі скельця пенсне
(Борз.); Він схопився, ніби опечений, протер
очі, позіхнув і пішов вмиватись (Н.-Лев.);
Треба було протерти ствол [рушниці]
та розібрати й помастити замок (Трубл.)',
Сир протирають крізь сито або пропус-
кають через м’ясорубку (Укр. страви)]',
втерти з пісочком см. пісочок; 2) (про-
дьірявливать трением) протирать, проте-
реть [Ми відразу ж впізнали один одного.
ІЦе б не впізнати! То ми ж три роки з ним
протирали на одній парті штани (Збан.)]',
3) (прокладьівать путь, дорогу и т. п.)
обл., перен. проторять, проторйть [Перед
домом був широкий двір, такий широкий,
що вози ледве встигли протерти кругом
його вузьку дорогу (Н.-Лев.}', Я для ге-
ніїв грядущих Поле дикеє орав, Шлях
серед хащів найпущих Просікав і проти-
рав

протиратися, -рається, протертися, -треться
протираться, протереться [Підошва чере-
вика вже зовсім протерлася, діра трохи
не наскрізь (Мак.)].

протиревматйчний мед. противоревматйче-
ский [Ефективність лікування ревматизму
особливо зросла за останній час Завдяки
введенню у практику нових могутніх про-
тиревматичних лікарських засобів (Наука
і життя, 1958, 2)].

протиріжучий техн. противорежущий.

протиріччя 1) противоречие [Михайлик мов-
чав. Розум його потрапив у лабети про-
тиріч і не міг їх розплутати (Тулуб)];

2) (обьічно мн. ч.: протиріччя, -річ) филос.
противоречия; кланові <^чя классо-
вьіе противоречия [Характерним для су-
часного ревізіонізму є намагання затушку-
вати непримиримі класові протиріччя між
робітничим класом і буржуазією, обілити
капіталізм (Літ. газ., 1958, V”)]; 3) (возра-
жение, несогласие) противоречие; Д у х ^чя
дух противоречия.

протирка 1) (тряпка для протирания) протйр-
ка; 2) спец, протйрка [Роман довго пор-
пається в кишені, намацує там металеву
маслянисту протирку (Гонч.)].

протйрка (действие) протйрка.

протирлйкати, -каю, -каєш пропилйкать.

протисіяння, протисяяння астр. противо-
сияние.

протискарлатинозний мед. противоскарлати-
НОЗНЬІЙ.

протйскати, протискати см. протйскувати.

протйскатися, протискатися см. протйскува-
тися.

протйскувати, -кую, -куєш, протйснути, -ну,
-неш и разг. протискати, -каю, -каєш,
протйскати, -каю, -каєш протйс кивать,
протйснуть, разг. протйскать (в несколь-
ко приемов)', (продавливать) прожимать,
прожать.

протйскуватися, -куюся, -куєшся, протис-
нутися, -нуся, -неш ся и разг. протис-
катися, -каюся, -каєшсяу протйскатися,
-каюся, -каєшся 1) протйскиваться, про-
тйснуться, разг. протйскаться; (только
соверш.: пробраться куда-нибудь сквозь
толпу разг. — еще) протесн^ться [Крізь
натовп хутко протискувалась якась
постать (Панч)', Маланка з Ориною та Одар-
кою протискаються між саньми (Горд.);
Полікарп закивав йому головою Г протис-
нувся до нього, потягнувши за собою
Васька (Риб.)]; 2) (продавливаться) прожи-
наться, прожаться; 3) страд. з. (несоверш.)
протйскиваться; прожинаться; ср. про-
тискувати.

протйснений см. протйснутий.

протйснути см. протйскувати.

протйснутий, протйснений протйснутий; про-
жатий. Ср. протйскувати.

протйснутися см. протйскуватися.

протиставити, -влю, -виш и протиставляти,
-ляю, -ляєш, протппоставити, -влю, -виш
противопоставлять, противопоставить [Ре-
візіоністи наиагаються протиставити марк-
сизм ленінізмові, заперечують інтернаціо-
нальний характер^ ленінського вчення (Нау-
ка і життя, 1958, 5); В наш вік радянська
людина творить географію по свої^ заду-
мах, диктує природі свої закони, її сліпим
примхам протиставляє свою свідому волю
(Волош.); Батькові слова були несподі-
вані, страшні, вони обурювали до глибини
душі, а як їх заперечити, що протипоста-
ви?и, Ніна не знала (Собяо)].

протиставлення противопоставление [Сюжети
нарисів Панфьорова 20-х років, присвя-
чених селу, як правило, побудовані на
протиставленні колгоспного та одноосіб-
ного начал в селянському житті (Рад.
літер., 1957, 6)].
протиставляння противопоставление.

протиставляти см. протиставити.

протиставний: *^пий сполучник грам.
противйтельньїй союз.

протистарйтель, -теля, хим. противостарй-
тель.

протйсти, -тів зоол, протйстьі.
протистологія проти стол 6 ги я.
протистояння астр. противостояние [Най’
ближче до Землі Марс знаходиться під
час протистоянь (Наука і життя, 1957, Р)].

протистояти, -тою, -тої ш противостоять
[З усіх класів, які протистоять тепер бур-
жуазії, тільки пролетаріат являє собою
дійсно революційний клас (Комун. ман.)\
Ніжні пісенні дерева, де беруть вони силу,
оту пружинисту міць протистояти вічним
вітрам та буранам? (Гонч.)].

протисяяння см. протисіяння.

протитанковий воєн, проти вотанковьій [Де-
сантники були озброєні автоматами, проти-
танковими рушницями, ручними кулеме-
тами й гранатами (Ткач); Протитанковий
рів засипали так, що по ньому могли ру-
хатися транспорти (Гонч.)]; ~ва обо-
рона противотанковая оборона.

протитиск, -ку техн. противодавление.
протитйснення техн. противодавление.
протиторпедний воєн. противоторпедньїй; >**на
оборона противоторпедная оборона.

протитуберкульозний мед. противотуберкулез-
ньій [В ризьких клініках всебічно ви-
вчається новий протитуберкульозний за-
сіб — тубазид (Наука і життя, 1956, 3)].

протиугін, -гбна спец, противоугбн [Одним
з цікавих удосконалень., є протиугони
нової конструкції (Веч. Київ, 1958, 7У)Ь
протиурядовий	пр оти вопр ав йте л ь ственньїй

[6 листопада [1904 р.] на вулицях Харкова
відбулася протиурядова майіфестація, яка
супроводилася співом революційних пісень
і вигуками «Геть самодержавство!», «Геть
царя!» (Іст. Укр. РСР)].

протифазний спец, противофазнйй; *-^ний
звукозапис противофазная звукоза-
пись.

протихімічний противохимйческий; ~на о б о-
р б н а воєн, противохимйческая оборона,
протихолерний мед. противохолернмй.

протицинготний мед. противоцинготний [Ця
рослина [кизил] має протицинготні вла-
стивості (Вісник ЛН УРСР, 1958, 11)].

протичка разг. протьїкалка [Він набиває
свою люльку з мідяною протичкою, оздоб-
лену бляшками (Сміл.); Написав Василь
своєю спрацьованою рукою кривий чор-
ний* хрест, і зараз як би протичкою без
кінця шпильнув його хто у саме серце
(Ков.)].

протичумний мед. противочумньїй.

протишоковий мед. противошбковьій [Фізіо-
логи опрацювали новий метод боротьби
з шоком з допомогою протишокової рідини
(Наука і життя, 1956, 12)].

протік, -току, протока проток, протбка
[Внизу котив Дніпро свої хвилі, роз-
падаючись на кілька проток (Тулуб);

В протоках вулиць клекіт сурми чути, В
протоках вулиць чути дзвін підків (Нерв.)].

протікання 1) протекание; 2) протекание [За-
солені огірки і помідори найчастіше псу-
ються через пересихання і протікання бо-
чок (Крлг. Укр., 1957, 3)]. Ср. протікати
і—2.

протікати, -кає, протекти, -тече 1) проте-
кать, протечь; (о жидкости> просачиваться
каплями разг. — егц'е) капать (несоверш.),
прокапьівать, прокапать [Південний Буг
протікав через село (Куч,); Через пере-
старілу солому, що майже зовсім загнила,
протікає добре дощ (Коб.); Каламутними
болотами, Меж бур’янами, за годами Три
года сумно протекли (Шевч.); Мов крізь
сито, крізь стелю вода протікала (Л. Укр.)];
2) (давать течь) протекать, протечь [Треба
було б хоч покрівлю полатати на хаті, що
^весною протікала (Цюпа)].

протіс, -тесу спец, протес.

протісування спец, протесьівание, протес,
протеска.

протісувати, -сую, -суєш, протесати, -тешу,
-тешеш протесьівать, протесать.

протічний см. проточний.

протічок, -чка уменьш. редк. ручеек [Сніги
тають, біжать з гір долинами прудкі про-
тічки снігової води (Мирн.)]. См. еще
струмочок.

проткати, -тчу, -тчеш проткать.

проткнути см. протикати.

протліти, -ліє протлеть.

протнути см. протинати.

протовплюватися, -лююся, -люєпіся, протов-
питися, -плюся, -пишся разг. проталки-
ваться, протолкаться, протолкнуться, разг.
протолпйться (только соверш.); (с тру-
дом — еще) протйскиваться, протиснуться,
разг. протискаться, протеснйться (соверш.)
[Кому було холодно, протовплювався до
клубу і грівся в натовпі (Куч.); Роман
протовпився межи громаду (Коцюб.)].

протовпом нар. обл. проталкиваясь [Онисія
Степанівна крикнула й протовпом вбігла
в кімнату (Н.-Лев.)].

протодиякон церк. протодьякон.

протоєрей см. протоієрей.

протоієрей, разг. протоєрей церк, протоиерей
[Але повернімось до митрополита, архіман-
дритів, протоієреїв та ієреїв (Довж.); Ба-
лабуха.. займе добру парафію, буде бла-
гочинним, а може й протоєреєм (Н.-Лев.)].
протоісторйчний книжн. протоисторйческий.
протоісторія книжн. протоистбрия.

протбка 1) пролив [Протоками судна про-
ходять з одних морів і океанів в інші
(Фіз. геогр.)]; 2) анат.* проток [У печінки
обережно вирізують жовчний міхур і жовчні
протоки (Укр. страви)]; ~ка б а т а л-
л о в а проток баталлов; ~ка виносна
проток вмносящий; ~ка ендолімфа-
т й ч н а проток зндолимфатйческий; 3) см.
протік.

протокол, -лу протокол [Секретар з полег-
кістю записав постанову в протокол і по-
тім зробив виписку (Мик.); Петровій Дум-
бадзе дав блокнот і перо: вона мала за-
мість нього писати протокол операції
(Смол.); В протоколі густо, а на ділі пусто
(приказка)].
протоколізм, -Му книжн. протоколйзм.
протоколіст уст. протоколист.

протоколювання книжн. протоколйрование;

засідання протоколйрование за-
седания; ~пя дійсності неодобр. про-
токолйрование действйтельности.

протоколювати, -люю, -люєш книжн. прото-
колйровать [Письменник не протоколює
плину життя героя, а добирає епізоди, які
освітлюють, розкривають смисл його жит-
тя (С^иол.)].

протоколюватися, -люється страд. а. книжн.
протоколйроваться.

протокольний протоколЬНЬІЙ.

протокольно, нар. книжн. неодобр. прото-
кольно [В ескізі Трутовський лише про-
токольно констатував загальну обстановку
земських зборів (Мист., 1965, І)].

протокольований книжн. протоколйрованний,
протомити, -томлю, -томиш протомить, рааг.
промаять.

протомйтися, -томлюся, -томишся прото-
миться, разг. промаяться.

протон физ. протон [Атомне ядро, як відомо,
складається з елементарних частинок —
протонів і нейтронів (Наука і життя,
1958, 17)1.

протонема бот. протонема.

протонеоліт, -ту архл. протонеолйт.

протонний физ. протонний.

протопати, -паю, -паєш разг. шутл. прото-
пать [Як не кажи, а він теж чесно прото-
пав свою тисячу кілометрів, щоб визво-
лити оцю Грінаву (Гонч.)].

протопити см. протоплювати.

протопій, -попа церк. уст. протопбп [Він
біжить до папи розповісти., про те, що
він бачив справжнього протопопа Преобра-
женського (Слол.)].

протоплазма биол. протоплазма [При по-
раненнях рослин і пошкодженнях, викли-
каних комахами, відбуваються глибокі змі-
ни в протоплазмі рослинних клітин (Мікр.
ж., 1953, XV, 1)].

протопласт биол. протопласт.

протоплювання протаплив$ние.

протоплювати, -люю, -люєш, протопйти, -топ-
лю, -топиш протапливать, протопйть [Він
жив по-холосТяцькому, з роботи повер-
тався пізно, коли протоплював плиту і
грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті
лягав у холодну постіль (Чорн.)', Он бід-
кається мати, що в нас на сьогодні., ні-
чим протбпити в хаті (Мирн.)].

протопресвітер, -тера церк. ист. протопре-
свйтер [Сусідні батюшки дражнили його
«лиственським протопресвітером» і не лю-
били його (Н.-Лев.)].

протоптаний 1) протоптанньїй; проторенньїй
[Роман пішов просто на світло, куди вела про-
топтана стежка од воріт (Головко)*, Де ж ти
дівся, в Яр глибокий Протоптаний шляху?
(Шевч.)]; <^ною стежкою перен. по
проторенной дорожнє; 2) протоптанньїй.
Ср. протоптувати 1—2.

протоптати см. протоптувати.

протоптатися см. протоптуватися.

протоптер, -тера, протбптерус ихт. протоп-
тер, протбптерус.

протоптувати, -туюу -туєш, протоптати, -топ-
чу, -топчеш 1) протаптмвать, протоптать;
(о дороге: прокладьівать частой ходьбойг
перен.: делать хорошо знакомой — еще) про-
торять, проторйть [Протоптуючи в снігу
-свіжий слід, секретар райкому говорив, що
в село приїхав де в чому допомогти Іванові
(¥орв.); З якогось часу Явдошка протоп-
тала стежку від кухні до корівника (Збан.)*,
Він же [Кобзар] — хату свою кинув, щоб-
дорогу протоптати од кипучого Славути до
глухого Кос-Арала (Гур.)*, Першим завжди
важче йти — нові стежки-доріжки про-
топтувати в реп’яхах усяких та бур’янах
(Волош.)]; ^тати стежку прям., перен.
протоптать дорбжку [Він пішов у монастир,
щоб протоптать собі стежку до ігуменства
(Н.-Лев.)]; 2) (протирать ходьбой; об обу-
ви — изнашивать до дьір) разг. протаптьі-
вать, протоптать.

протоптуватися, -туюся, -туєшся, протопта-
тися, -топчуся, -тбпчешся 1) протаптьі-
ваться, протоптаться; 2) протаптшваться,
протоптаться. Ср. протоптувати 1—2;
3) (только соверш.: провести некоторое-
время топчась) разг. протоптаться.

проторговувати, -гбвую, -гбвуєш, проторгу-
вати, -гую, -гуєш проторгбвьівать, про-
торговать.

проторговуватися, -гбвуюся, -гбвуєшся, про-
торгуватися, -гуюся, -гуєшся 1) разг. протор-
говуваться, проторговаться [Тепер навіть
старий Гнат щось помітив за сином і, коли
той зовсім по-дурному проторгувався на
ярмарку, напав на нього (Ст.)]г 2) (только
соверш.: провести некоторое время торгуясьУ
проторговаться.

проторгувати см. проторговувати,
проторгуватися см. проторговуватися,
проторований проторенньїй.

проторохкотіти, -кочу, -котйш усилит. про-
тарахтеть; прогреметь; прогрохотать, про-
громьіхать [Тачанки проторохкотіли Хер-
сонським спуском вниз (Смол.)]. Ср. про-
торохтіти.

проторохтіти, -хчу, -хтйш разг. протарахтеть;
(сильнеє) прогреметь, разг. прогрохотать,,
прогроммхать; (перен.: проговорить) про-
таратбрить, протрещать [В’їхали в місто.
Хутко проторохтіли улицями (Вовч.); —Я*
не хочу їсти, — ледве чутно промовила
Марія.. — Хочеш, хочеш!— так само швид-
ко й бездумно проторохтіла Інна (Ткач)]’г
0 гблову *-^ти [ким, чим] (надоесть-
разговорами о ком-нибудь, о чем-нибудь) разг.
уши протрубить [о ком, о чем], уши про-
жужжать [о ком, о чем] [Вона мені голову
тобою проторохтіла. Ти й найкращий у
неї, і найкрасивіший, і найрозумніший, »
найдобріший (Збан.)].

проторувати, -рую, -руєш проторйть.

прототип, -пу прототип [Багато афористич-
них виразів літературних творів сягає
до фольклорних прототипів (Нар. стар.
іст. УРСР)].

протбчений 1) протбченньїй; прогризеними
проеденний; промитий; вимитий [Широкий
рот, обрамований короткою борідкою, та
ніздрі широкого носа зачорніли, неначе нори,
проточені кротами та мишами серед глу-
хої кропиви (Н.-Лев.)];	2) проточенньїй.

Ср. проточувати 1—2.

проточина проточина [В великі дощі в моєму
номері через проточини текла вода
(Н.-Лев.)].

проточйтп см. проточувати,
проточка техн. проточка,
проточний, редк. протічний проточний [Вто-
миться [Галя] — роздрімається — все окру-
ги мішатись починає ув очах; що дослу-
хд — наче крізь воду проточну (Вовч.)]
Під селом і річка протічна — добрі водо-
пої для людей і для скоту (Мирн.)]] ~на
система змащування техн. про-
точная система смазки.

•проточність, -ності протбчность [Всі засоби
для цього [збільшення вмісту кисню в
воді] повинні бути використані, а саме:
зміна води, посилення проточності, аера-
ція (Соц. тварин., 1956, 7)].

проточування 1) протачивание; прогрьізание,
проедание; промьівание; вьімьівание; <^ня
греблі водою промьівание плотйньї
водбй; ~пя грунту геол. промьівание
пбчвьі; вьімьтвание пбчвьі; 2) протачивание,
проточка; ~ня деталі протачивание
детали, проточка детали. Ср. проточувати
і—2.

проточувати, -чую, -чуєш, проточйти, -точу,
-точиш 1) протачивать, проточить; (о дей-
ствии червей, насекомьіх, грьізунов — еще)
прогризать, прогрмзть, проедать, проесть;
(о действии текучей водьі — еще) проми-
вать, промить; (унося из почвьі что-нибудь)
вимивать, вимить [Так уже добре накрила
діжку з борошном од мишей; а вони дірку
проточили і таки долізли до борошна
{Харьк. г. — Сл. Гр.)] Допоможи нам
Іволя] викоренити неправду, що звила
гніздо в наших душах і, наче шашіль, про-
точила наше серце (Мирн.)] Та це ж під
березою, проточуючи сніг, ожив і подав
свій голос невидимий струмок (Ст.)];
0 <^чйти гблову (надоесть разгово-
рами о ком-нибудь, о чем-нибудь) разг.
прожужжать уши [Оце добре, що ти сама
про його замовила, а то вже він проточив
мені голову: — Єднайте та й єднайте Олен-
ку (Барв.)]] 2) техн. протачивать, прото-
чйть; 3) (только соверш.: точить в течение
некоторого времени) проточйть.

проточуватися, -чується страд. з. 1) протачи-
ваться; прогризаться, проедаться; про-
миваться; вимиваться [Породи, що легко
розчиняються у воді, як вапняк, гіпс, сіль,
доломіт тощо, проточуються водою і дають
природні шахти (Курс заг. геол.)]] 2) про-
тачиваться. Ср. проточувати і—2.

протрава спец. 1) (действие) протрава; 2) (ве-
щество) протрава.

протравйти см. протравляти.

протравлення спец, протравление, протрава,
протравна.

протравлювальний спец, протравочньїй.
протравлювання см. протравляння,
протравлювати см. протравляти,
протравлюватися см. протравлятися,
протравлювач спец, протравщик.

протравляння, протравлювання спец. про-
травливание, протрава, протравление, про-
травна.

протравляти, -ляю, -ляєш и протравлювати,
-люю, -люєш, протравйти, -равлю, -равиш
спец, протравлять, протравливать, про-
травйть.

протравлятися, -ляється и протравлюватися,
-люється страд. з. спец, протравляться,
протравливаться.

протравнйй спец, протравибй.

протрактор, -ра мор. протрактор.

протралювати, -люю, -люєш, протралити,

-лю, -лиш мор. протраливать, протралить,
протрачувати, -чую, -чуєш, протратити,

-рачу, -ратиш разг. редк. тратить, потра-
тить, разг. протратить [Мій батько, широка
мужицька вдача, потайний алкоголік, що
протрачує періодично грубі суми в карти
(Коб.)] Останню копійку протратив(Свидн.)].
протремтіти, -мчу, -мтйш продрожать; (от
волнения, страха и т. п. — еще) протре-
петать; (сильно — еще) протрястйсь [Усю
ніч протремтіла: собаки чогось так уїдали,
а я сама в хаті, так і страшно (Сл. Гр.)].
протривати, -ває про до їжиться, продлйться,
перен. протянуться І На який час я зовсім
покинув писати. Навіть знайшов інший
спосіб заробітку.. Тільки се довго не про-
тривало (Л. Укр.)].

протрймати, -рймаю, -рймаєш продержать
[Протримавши літак півхвилини освітле-
ним, прожектори з наказу командира об-
лишають його (Трубл.)].

протрйматися, -римаюся, -рй маєшся про-
держаться [А взагалі, я тобі повинен чесно
признатись — не думав я, що ти в нас,
Тарасе Демидовичу, довго протримаєшся
(Збан.)].

протрйнькувати, -кую, -куєш, протринька-
ти, -каю, -каєш разг. проматьівать, про-
мотать; (о деньгах и т. п. разг. — еще)
просаживать, діросадйть, фам. трднжйрить,
протранжйрить, (только соверш.) профин-
тйть, редк. уходйть [Знову якийсь невдаха-
шофер проситиме «підзаправити»! А з яких
запасів? Отак усю економію пального про-
тринькаєш на благодійність (Янов.)] І що
за пляшкою придбали їх батьки, — Вони
потверезу протринькали і натще (Г.-Арт.)].

протрієрований с.-х. протриербванньїй.

протрієрувати, -рую, -руєш с.-х. протрие-
ровать.

протріскотіти, -кочу, -котйш, протріскотати,
-кочу, -кбчеш усилит. разг. протрещать.

протріщати, -щу, -іцйш протрещать.

протрубйти, -рублю, -рубиш протрубйть [Про-
трубив гобоєм степовий ДЖМІЛЬ (Янов.)]
Ярослав: ..І ось тепер, коли бурхливі
сили На мирний труд почав я направлять,
То знов труба тривогу протрубила І внов
на бій я мушу вести рать... (Коч.)] Старий
я вже воювати, і так всі сили протрубив
на фронті (Риб.)].

протруєний с.-х. протравленньїй [Протруєне
насіння після обробки азотобактерином
треба негайно висівати (Основи с.-г.)].

протруєння с.-х. протравление, протрава, про-
травна [Протруєння сирого насіння [льону]
призводить до різкого зниження схожості
(Олійні культ.)].

протруїти см. протруювати.

протруйник с.-х. протравйтель, протравлива-
тель [Як протруйники, так і бактеріальні
добрива використовують для передпосів-
ного оброблення насіння (Мікр. ж.^ 1954,
XVI, 4)].

протрусйти см. протрушувати.

протрусйтися, -рушуся, -росишся и (реже)
протрястйся, -суся, -сешся разг. протряс-
тись.

протрухлявіти, -віє и протрухнути, -не
разг. сделаться трухлим [Широкий га-
нок, складений із нетесаних колод, про-
трух, і поріг його зрівнявся з камінням
(Воронько)}.

протрушувати, -шую, -шуєш, протрусйти,
-рушу, -русиш разг. протряхивать, протрях-
нуть.

протруювальний с.-х. протравочний; ~ні м а-
ш и н и протравочньїе машини.

протруювання с.-х. протравливание, про-,
травление, протрава, протравна [Перед
сівбою насіння [гороху] піддаємо повіт-
ряно-тепловому обігріванню і протрую-
ванню гранозаном (Колг. Укр., 1958, 1)}.

протруювати, -руюю, -руюєш,протруїти, -рую,
-руїш с.-х. протравлять, протравливать,
протравить [Протруювати [насіння] можна
як весною перед посівом, так і за кілька
місяців до сівби (Наука і життя, 1959, 3);
Перед сівбою насіння протруїли граноза-
ном (Колг. Укр., 1958, 12); Не протруїш
зерна — вродить зона (прислів'я)].

протруювач 1) (рабочий, занимающийся про-
травкой) спец, протрйвщик; 2) (химический
препарат для протравливания; машина, ап-
парат для протравливания) с.-х. протравй-
тель, протравливатель [Протруювати на-
сіння гранозаном та іншими протруюва-
чами слід за три тижні до обробки бактері-
альними добривами (Колг. Укр., 1956, 3);
Протруювач порційний ПСП-0,5. Призна-
чений для протруювання насіння сухими
порошковидними отрутами (Шкідн. і хвор.
с.-г. рослин)}.

протруюючий спец, протравливающий; ~ча
речовина протравливающее вещество
[Збільшення норми протруюючої речови-
ни різко знижує схожість [насіння льону]
(Олійні культ.)}.

протрюхати, -хаю, -хаєш разг. протрусить
[По., дорозі протрюхала конячка, запря-
жена в маленькі санки (Панч)}.

протрястй, -су, -сені протрясти,
протрястйся см. протрусйтися.
протряхання просьіхание [Не чекайте, поки
підсохнуть великі масиви, виходьте в
поле, працюйте вибірково на окремих ді-
лянках, в міру протряхання грунту (Рад.
Укр., 1946, /)].	/

протряхати, -хає, протряхнути, -не просихать,
просохнуть [Уже протряхають дороги (Ге-
рас.); Біля вогню сушилися онучі, протря-
хала намочена дощем одежа (Шиян); Саме
садити розсаду, Як трохи чорнозем про-
тряхне (Бажан)}.

протряхлий просохший [Простір полів рудів

торішньою перепрілою стернею, сірів про-
тряхлими парами - (Смол.)}.

протряхнути см. протряхати.

протуберанець, -нця астр. протуберанец
[Інколи з надр Сонця вихоплюються по-
тужні вибухи розжарених і дуже наелек-
тризованих газів — протуберанці (Наука і
життя, 1956, 3)].

протужйти, -тужу, -тужиш (за ким, за чим,
редк. по кому, по чому) прогоревать (о ком,
о чем); (о сильном душевном томлений в
соединении с грустью) протосковать (по
ком, по чем и по кому, по чему).

протопати, -паю, -паєш разг протопать [Під
вікном протупали швидко ноги чиїсь по
мерзлій землі (Головко)}.

протупотати, -почу, -пбчеш и протупотіти,
-почу, -потйш усилит. разг. протопать
[Протупотіли копита, зняли куряву, і вже
не видно вершника за рясним листям груш
(Шиян)].

протурити, -рю, -риш фам. протурить [Ко-
лись шляхтич да заняр козаче поле, то
він і хату його спалив, і попіл розвіяв,
і самого протурив за Дніпро (Вовч.)].

протуркати, -каю, -каєш и редк. протурчати,
-чу, -чйш: ^ти вуха (голову^
[ким, чи м] разг. прожужжать уши
[о ком, о чем], протрубить уши [о ком,
о чем] [— Вже ти протуркала мені уші
тим Максимом! — сказав він (Фр.); Ти вже
мені сими молодощами й голову протурчав
(Баре.)].

протуркотати, -кочу, -кбчеш и протуркотіти,
-кочу, -котиш проворковать.

протурчбти см. протуркати.

протухати, -хаю, -хаєш, протухнути, -ну,
-неш протухать, протухнуть; (только прям.
разг. — еще) пропахивать, пропахнуть.

протухлий протухший, разг. протухлий; про-
пахший, пропахнувший [Запах протухлої
баранини., декому з комісії ставав надто
нудним (Ле); Тільки гнилі і наскрізь про-
тухлі люди можуть утішатися посиланнями
на минуле. Треба виходити не з минулого,
а з ростущих потреб робітників тепер
(Сталін)]. Ср. протухати.

протухлість, -лості протухлость.

протухнути см. протухйти.

•протушкувати, -кую, -куєш кул. протомйть.
протушкуватися, -кується кул. протомиться
протюпати, -паю, -паєш разг. проволочися;

(с трудом — еще) протащйться [Дорога
перед очима тягнеться немов у безконеч-
ність, від одного стовпа до другого поки
протюпаєш, то, здається, вічність минула
(фр.)І.

протяг1, -гу (резкая струя воздуха) сквозняк,
сквознбй ветер [Коли хто-небудь відчиняв
двері, холодний протяг пронизував усіх
(Бойч.)}.

протяг2, -гу (пространство, промежуток
времени) протяжение; (о времени — еще)
продолжение; (с пространственньїм зна-
чением редк. — еще) расстойние [На всьому
протязі дороги вона [кукурудза] стбяла
густим зеленим муром (Козач.); Здавалось
він на протязі всього життя не зазнавав
такого напрочуд ясного спокою, як зараз
(Гонч.); На далекий протяг понад потоком
вилася між скалами протерта гірська до-
рога (Фр.)]; бути ~гом чого обл.
б^іть продолжением чегб [Нова сцена в
хаті здалась йому тільки протягом першої
(Н.-Лев.)]; з ~гом (в значений нар.) разг.
протяжно [Чіпка вимовляв кожне слово
з протягом, немов нехотя (Мирн.}\; з
*^гом часу с течением времени [3 про-
тягом часу в ньому виростало і зміцнюва-
лось почуття, що не тільки ним, а всіма
робітниками мартенівського цеху володіє
це високе, натхненне піднесення (Собко)];
н а **>тязі всього року на п^отя-
жении всегб гбда, в продолжение всегб
гбда, в течение всегб гбда; н а г^тязі
трьох кілометрів на протяжении
трех километров; см. еще протягом і
протягання 1) протягивание; продление;

2) протаскивание; протягивание, прохвати-
вание, продергивание. Ср. протирати 1—2.
протягати, -гаю, -гйєш и протягувати, -гую,
-гуєш, протягти и щютягнутп, -тягну,
-тягнеш 1) протягивать, протянуть; (де-
лать более длительньш разг. — еще) про-
длевать, продлйть [Він поспішає, підхо-
дить ближче і протягає руку дівчині
(Грим.); — Ой, роби-те! — протягаючи сло-
ва, передражнила Лесиха (Фр.); С і н о н:
..Смерть неминуча... Нащо ж протягати
остатні сі хвилини під мечем?! (Л. Укр.);
Я нічого не зрозумів з його відповіді, але,
щоб якось протягти розмову з людиною,
що, можливо, була ув’язнена за те саме,
що й ми, запитав; — Який ультиматум?
Кому? (Досв.)]; **>тй час продлйть
время, разг. протянуть время; 2) (провола-
кивать, с трудом продвигать что и т. п.)
протаскивать, протащйть; (перен.: подвер-
гать критике, осмеянию разг. —еще) протя-
гивать, протянуть, прохватьівать, прохва-
тйть, продергивать, продернуть; (поме-
щать в печати сведения о чьих-нибудь поступ-
ках, поведений ит. п. разг. — еще) пропеча-
тнвать, пропечатать, уст. распечатьівать,
распечатать [3 великими труднощами про-
тягли сани на кілька десятків кроків (Го-
ловко)]; ~ти, ~ти контрабандою
протаскивать, протащйть контрабандой;
3) (только несоверш. безл. — о сквозном
еетре) сквозйть; (редк. о струе воздуха
вообще, несущей с собой какой-нибудь запах,
вьізьівающей какое-нибудь ощущение и т. п.)
тянуть [Ясно ще осіннє сонце сяє, Та хо-
лодом осіннім вже в повітрі протягає
(Фр.)]*, 4) (тОлько соверш. безл.: простудить
сквозньїм ветром) просквозйть, продуть
[Причиніть двері щільніше, щоб пацієнта
не протягло... (Слюд.)]; 5) (только соверш.:
прожить, просуществовать некоторое вре-
мя) разг. протянуть [П’ять рублів — гроші:
на них би місяців зо два протягти можна,
а там потепліє (Мирн.)]; хворий не
~гне і трьох днів больной не про-
тянет и трех дней.

протягатися \ -гбюся, -гаєшся и протягу-
ватися, -гуюся, -гуєіпся, протяггйся и
протягнутися, -тягнуся, -тягнешся 1) про-
тягиваться, протяпуться; (располагаться

по одной линии или вереницей — еще) ви-
тягиваться, вмтянуться; (только соверш.*
длиться в течение некоторого времени
разг. — еще) продлйться [Ось уже довга
тінь від очерету протяглася вподовж озера
(Мирн.); По діагоналі протяглися оди-
надцять косарів Тетяниної бригади (Ле);
І буде спати щастя, мов царівна, що на
скляній горі знайшла труну, життя ж
твоє, мов нитка, довга, рівна, протягне-
ться кудись удалину (Л. Укр.); Передви-
їзний настрій., не дає налагодитись ні на
яку роботу, і чим довше він протягнеться,
тим гірше (Л. Укр.)]; 2) (ложиться вьтрям-
ляясь, распрямляясь) внтягиваться, вм-
тянуться, разг. протягиваться, протяну-
ться [Він., насунув на очі свою смушеву
шапку, протягся і заснув (Опор.)].

протягатися 2, -гаюся, -гаєшся (соверш.: тас-
каться в течение некоторого времени) фам.
протаскаться.

протяглий протяжний [Тільки після пів-
ночі десь далеко пролунало протягле сумо-
вите виття (Донч.)].	,

протяглість, -лості протяжность.

протягло нар. протяжно [Нараз протягло
заскрипіли двері (Фр.); — Що-о-о? — про-
тягло перепитував Чкалов (Ільч.)].

протягнений см. протягнутий,
протягнути см. протягати.

протягнутий, протягнений 1) протянутнй;
продленньїй [Дерева гнуться протягнутим
верхів’ям і шумлять в натузі (Туд.)]'г
2) протащенньїй; протянутьій, прохвачен-
ньій, продернутьій; пропечатанньїй. Ср..
протягати 1—2.

протягнутися см. протягатися \

протягом 1) предл. с род. п. в течение, в про-
должение; (при указаний на более длитель-
ньій период времени — еще) на протяжении
[Протягом кількох годин., всі уже пере-
сіли на коней (Гонч.); Російський народ —
це народ, що протягом усього свого життя.,
про яв ля в надзвичайну стійкість духу (Рил.)];

усієї гри на протяжбнии всей
игрм, за все время игрн; 2) нар. разг.
редк. протяжно [Оцю пісню у нас протягом
співають (Харьк. г. — Сл. Гр.)].

протягти см. протягати.

протяггйся см. протягатися1.

протягування протягивание; (техн. — еще)
протяжка.

протягувати см. протягати.

протяіуватися см. протягатися Ч

протйжка техн. протяжка [Титан і його про-
мислові сплави., можна кувати, прокату-
вати на холоді і в гарячому стані штампу-
вати, обтискувати, піддавати глибокій про-
тяжці (Наука і життя, 1956, 6)].

протяжливий разг. протяжний [Два парубки
загорлали на подвір’ї протяжливу пісню

протяжливо нар. разг. протяжно [Дрібний
бакалійний крамар Янкель Горелік, нато-
чивши з бочки ківш горілки, *. протяжливо
і лагідно гукав; — Горілка, горілка, доб-
рая горілка-а-аі (Довж.)].

протяжний- протяжний [Протяжний фабрич-
ний гудок заглушив її слова (Шиян)].
протяжний 1) протяженньш; 2) техн. про-
тяжнбй; 3) обл. продолжйтельньїй [Про-
тяжна була осінь цей год — усі на ярину
понаорювали (Волч. у. — Сл. Гр.)].

протяжність, -нбсті 1) протяжность; 2) (рас-
стояние, занимаемое чем-нибудь) протяже-
ние, протяженность [Автомобільний парк
Української РСР у 1937 р. мав 84 тис. ма-
шин. З ростом автомобільного транспорту
значно поліпшилось шляхове господарство
республіки, збільшилась протяжність авто-
гужових шляхів (Іст. Укр. РСР)]; 3) фи-
лос. протяженность.

протяжно нар. протяжно [Задвигтіла тур-
біна, протяжно й тонко заспівав генератор
(Куч.)].

протяти см. протинати.

проучати, -чаю, -чаєш см. проучувати.

проучений проученньш.

проучйти (проучу, проучиш) см. проучувати,
провчйти.

проучйтися (проучуся, проучишся) см. про-
вчитися.

проучувати, -чую, -чуєш и провчати, -чаю,
-чаєш, провчйти, -чу, -чйш проучивать,
проучйть [Та велів заготовляти прутів
пуки—мене проучати (Чуб.); Насті вже
давно хотілося провчити бабу, щоб по ха-
тах брехень не розносила (Кач.); Не штука
провчити, а штука навчити (прислів'я)].

профактйв, -ву (профспілкбвий
а й т й в) профактйв (профсоюзнмй актйв).

профан профан [Я був профан, і я ще не міг
скласти своєї думки про театр та шляхи
його розвитку (Смол.)].

профанація книжн. профанация [А ІІІаляпін
був у нього такий козир, яким він побивав
усіх. Не дивно, отже, що з такої високої
дзвіниці яснозорівська самодіяльність зда-
валася йому «профанацією мистецтва»
(Минко)].

профанований книжн. профанйрованньїй.

профанувати, -ную,^-нуєш книжн. профанй-
ровать [Пішовши звідси, ви тим самим.,
визнаєте свою неспроможність довести, що
Каргат профанує техніку (Шовк.)].

профануватися, -нується страд. з. книжн.
профан йроваться.

профарбовувати, -ббвую, -ббвуєш, профарбу-
вати, -бую, -буєш прокрашивать, прокра-
сить.

профарбовуватися, -ббвується, профарбува-
тися, -бується 1) прокращи ваться, про-
краситься; 2) страд. з. (несоверш.) про-
крйшиваться.

профарбувати см. профарббвувати.

профарбуватися см. профарбовуватися,
профашист профашист.

профашйстський профашйстский.

профбілет (профспілкбвий білбг)
профбилет (профсотбзньїй билет).

профбюро (профспілкбве бюро)
нескл. сущ. ср. р. профбюро (профсоюзное
бюро).

профвідпустка (професійна відпу-
стка) профбтпуск (профессиональїшй 6т-
пуск) [—• Це перша моя профвідпустка,—
каже молода дівчина (Рад. Укр., 1959, V/)].

профгігієна (професійна гігієна)

профгигиена (професіональная гигиена).
профгрупбрг (організатор профе-
сійної групи) профгрупбрг (орга-
низатор профессиональной группьі).

професійний, (реже) професіональний профес-
іональний [Тепер у кожному обласному
центрі працює професійний український
театр (Козл.); Професійна офіцерська гор-
дість прокинулась, заговорила в ньому
(Гонч.); Не треба думати, що партійні ор-
ганізації повинні бути тільки з професій-
них революціонерів (Ленін)]; ~на с п і л-
к а професіональний союз [Більшовики
та їх прихильники розглядали роботу у
професійних спілках як безпосередній зв’я-
зок з робітничим класом для керівництва
його боротьбою за відновлення Радянської
влади [у 1918 р.] (Вісник АН УРСР. 1957,
7)І-	. ,

професійність, -ності, (реже) професіональ-
ність профессиональность [Упаковування
і розпаковування картин нерідко потрап-
ляє до рук випадкових, недосвідчених
людей, які не вміють з достатньою профе-
сіональністю поводитися з ними (Мист.,
1955, 5)].

професійно, (реже) професіонально нар. про-
фессионально [Це був хтось чужий. Його
погляд миттю оббіг кімнату.. А дідові
й бабі здалося, що їх професійно обшукали
досвідчені руки (Янов.); Лікар мусить про-
фесіонально.. відноситись до своїх сла-
бих (Л. У«р.)].

/ірофесійно-техні чний профессионально-тех-
нический [Широкого розвитку набуло та-
кож професійно-технічне навчання. У
1925 р. в УРСР було 408 профшкіл, де
навчалось близько 50 тис. учнів (Іст.
Укр. РСР)].

професіонал, профессионал [Твердою рукою
професіонала він поклав перші мазки гри-
му (Дмитр.); Він мав усі ознаки профе-
сіонала-педагога (Кач.)]. -

професіоналізація профессионализация.

професіоналізм, -му 1) профессионалйзм [Ба-
гатство художніх форм пісень Леонтовича
також іде від народної хорової практики
і від уміння поєднати окремі елементи цієї
практики з виробленими професіоналізмом
прийомами (Мист., 1956, І)]; 2) лингв.
профессионалйзм [Письменник [Японський]
вдало відтворює особливості розмовної мови
персонажів, вводячи професіонал і змй, що
вказують на їх колишню цивільну про-
фесію (Іст. укр. літ.)].

професіоналізувати, -зую, -зуєш профессио-
налйзйровать.

професіоналізуватися, -зуюся, -зуєшся про-
фессионализйроваться [На цей час у мене
вже вийшло кілька книжок поезій, і я
остаточно професіоналізувався як письмен-
ник (Гур.)].

професіоналіст профессионалйст.
прос іесіоналка профессионалка.
професіональний см. професійний.

професіональність см.
про: іесіонально см. і

іесішнсть.
яйно.

професія профессия [Брянський — офіцер-ар-
тилерист, який любить свою професію
(Мовозн., 1948, V/); Електрийа народжува-
ла в колгоспному селі нові професії (Куч.)]',
з а ~сісло він інженер, лікар
по профессии он инженер, врач.

професор, -ра 1) профессор [Малечко зго-
дом прагнув стати професором (Досв.);
Монтаньяр: ..Яв вас професора свого
шаную за лекцію історії геройства: вона
повік для мене незабутня (Л. Укр.)]',
2) обл. учитель [— Грицю! — сказав бать-
ко.. — Видиш оту хату? ..Пам’ятай собі,
се школа.. Сюди будеш ходити вчитися..
Справуйся добре, не пустуй, пана профе-
сора слухай (Фр.)].

професорів, -рова* -рове профессора (род. п. от
профессор), разг. профессорский [Для близь-
ких сусідів не було секретом, що до про-
фесорової дочки занадився ставний скри-
паль (Дмитр.)', І як це необачно, що
вона наважилася порошити професорову
заборону (Сжол.)].

професорка разг. 1) профессор, разг. профес-
сорша; 2) (жена профессора) профессорша
(разг.) [Пані професорка (чоловік її вже
став справжнім професором) надумала уря-
дити в себе журфікси для молоді...
(Л. Ук/?.)].

професорство профессорство [Вже не вперше
його професорство викликало здивовання
(Собко)].

професорська 1) прил. см. професорський;

2) (род. професорської) сущ. профессорская.
професорський 1) профессорский [Костомаров
мав незабаром дістати професорське зван-
ня (Іван.)', Панкратов став у позу оратора,
кахикнув, набрав поважного професор-
ського вигляду (Донч.)]’, 2) (принадлежащий
профессору, состоящий в родстве с профессо-
ром) разг. профессорский [І в кого вона та-
ка вдалась? ..Папаша — генерал, мамаша —
професорська дочка, сестриці старші в ін-
ституті вчились, за хороших людей заміж
повиходили (Л. Укр.)].

професорувати, -рую, -руєш разг. профес-
сорство вать [Ще будете професорувати, ще
й, може, я коли почую Ваші лекції
(Л. Укр.)].

професорша разг. профессорша.

професура профессура [А які прекрасні зу-
стрічі із студентством та професурою сіль-
ськогосподарського інституту та педтехні-
куму! (Вишня)', Ще кіцчаючи свою науку
в Віденському університеті у відомого вче-
ного професора Ягича, Франко почав го-
туватися до професури (Коцюб.)].

профзбори, -рів (профспілкові з б б-
р и) профсобрание (профсоюзное собрание).

профілактика мед., техн. профилактика [В
терапії і профілактиці ревматизму дуже
велика роль належить курортному ліку-
ванню (Наука і життя, 1958, 2)].

профілактичний мед., техн. профилактйче-
ский [Характерною особливістю радян-
ської медицини є її профілактична робота,
попередження захворювань (Вишня)]', <^ні
заходи профилактйческие мероприя-
тия.

профілакторій, -рію профилактбрий [Є на
підприємстві нічний профілакторій. Ро-

бітниці, які одержують сюди путівки, хар-
чуються тричі на день, відпочивають тут
після робочого дня (Веч. Київ, 1957, III)]. .
профілювальний спец. профилирбвочньїй;

~нпй стан профилирбвочньїй стан,
профілювання спец, профилйрование, профи-
лирбвка [Дуже перезволожені пилуваті
грунти осушують профілюванням поля
(Колг^ Укр., 1956, 12)]', ~ня а р м а т у р
ного заліза профилйрование арма-
турного железа, профилирбвка арматурно-
го железа.

профілювати, -люю, -люєш спец, профилй-
ровать.

профілюватися, -люється страд. з. спец.
профилйроваться [Комбінат синтетичного
каучуку і нафтохімічних продуктів в Онеш-
тах вже тепер профілюється як велико
виробниче підприємство (Наука і життя,
1959, 5)].

профілюючий спец, профилйрующий [Пере-
вага [при вступі у вуз] надавалася особам,
які виявили кращі знання з профілюючих
дисциплін (Літ. газ., 1959, /X)].

профіль, -лю 1) прбфиль [Часто бачив про-
філь твій знайомий я на фоні жовтого
вікна (Сос.)', Йому було видно тільки її
обличчя в профіль (Гур.)', Профіль ново-
створеного інституту повинен був задоволь-
няти потреби в кадрах не тільки промисло-
вих підприємств, але й сільського госпо-
дарства (Наука і життя, 1958, 10)', Для
нової школи потрібен учитель не тільки
широкого профілю, а й широкої культури,
не тільки такий, який багато знає, а й
такий, що багато вміє (Рад. Укр., 1959,
X)]; 2) спец, прбфиль [Траншея, вирита
в повний профіль, спускається все нижча
(Гонч.)', Заплановано., освоїти спеціальні
марки сталей, жаростійкі сплави, нові
профілі прокату (Наука і життя, 1959
І)]; 3) архт. прбфиль [Профіль — архі-
тектурний облом або поєднання декількох
обломів (Архт. Рад. Укр., 1940, 10)].

профільний спец, прбфильнкй; ^ний роз-
різ поверхні прбфильньїй разрез
поверхности.

профільований спец, профилйрованнмй [Освс(-
єнр виробництво п’ятижильного кабеля
з профільованим сердечником для нового
типу відбійних молотків (Рад. Укр., 1949,
VIII)', Праворуч профільований шлях ухо-
див між садиб в степовий простір (С^иол.)].

профільтрований прям., перен. профильтрбван-
ньій [В дифузійній батареї з бурякової
стружки утворюється сік. Тричі профіль-
трований, він з допомогою насоса подається
на випарювальну установку (Веч. Київ,
1957, III)].

профільтровувати, -рбвую, -ровуєш, профіль-
трувати, -рую, -руєш прям., перен. про-
фильтрбвьівать, профильтровдть [Якщо
крізь цей порошок [іоніт] профільтрувати
морську вору, вона стане прісною і питною
(Наука і життя, 1956, 11)].

профільтровуватися, -рбвується, профільтру-
ватися, -рується 1) профильтрбвьіваться,
профильтроваться; 2) страд. з. (несоверш.)
профильтрбвьіваться. Ср, профільтровувати..
профільтрувати см. профільтровувати,
профільтруватися см. профільтровуватися.
Профіптери, -ну (Червоний Інтер-
націонал профспілок) ист.
Профинтерн (Красний интернационал проф-
сою^ов).

профіт, -ту уст. профйт.

профквиток, -тка (профспілковий
квиток) профбилет (профсоюзньїй би-
лет).

профком, -му (профспілковий ко-
мітет) профком (профсоюзньїй комитет)
[Дук був членом комісії профкому по
організації., карнавалу (Баш)].

профкомівський профкбмовский. Ср. проф-
ком.

профоб'єднання профобьединение [Пролетар-
ська держава повинна заохочувати проф-
об’єднання робітників у відношенні як
правовому, так і матеріальному (Ленін)].

профорг, профорганізатор, -ра (проф-
спілковий організатор) проф-
орг, профорганизатор (профсоюзньїй орга-
низатор).

профорганізація (профспілкова ор-
ганізація) профорганизация (проф-
союзная организация).

проформа разг. проформа [Одначе, хоча б для
проформи, треба було нагримати на Гар-
кушу (Гонч.)].

профпрацівнйк, -ка (профспілковий
працівник) профраббтник (профсоюз
ньій работник).

профроббта (профспілкова р о б б-
т а) профраббта (профсоюзная работа).

профрух, -ху (професійний рух)
профдвижение (професспональное движе-
ние).

профспілка (професійна спілка)
профсоюз (профессиональньїй союз) [В си-
стему диктатури пролетаріату входили пар-
тія, Ради, профспілки та інші масові орга-
нізації трудящих (Іст. КПРС)].

профспілковий, (реже) профспілчанський проф-
союзньїй [Парторганізації Харкова за остан-
ні роки висунули немало жінок., на керів-
ну партійну, радянську, господарську і
профспілкову роботу (Рад. Укр., 1959,
VIII)]', ~вип, ~кий працівник проф-
союзньїй работник, разг. профсоюзник. Ср.
профспілка.

профтехшкола (професійно-техніч-
на школа) профтехшкола (профессио-
нально-технйческая школа).

профуповноважений, -ного сущ. профуполно-
мбченньїй

профшкбла (професійна школа)
ист. профшкбла (професіональная шко-
ла).

прохальний просйтельньїй; (заискивающий)
извиняющийся.

прохамаркати см. прохарамаркати.

проханий 1) прбшенньїй, прил. прошений [Про-
ханий кусок горло Уіере (Ном.)', Проханим
конем не наробишся ні вночі, ні вдень (при-
слів'я)]; О~ний хліб разг. подаяние, ми-
лостиня [Спасибі, дочко. Гірко мені проханий
хліб їсти (Хижн.)]; 2) приглашенннй, разг.
званий [Зайві люди розійшлися; прохані

на обід увійшли в млин (Н.-Лев.); На про-
ханого гостя багато треба (//олі.)]; 0 ~ний
обід званий обед; дуже ~ний разг.
бчень прошений, уст. чрезмерно чинний.

Ср. прохати 1—2.

прохання просьба; (только о письменним
ходатайстве уст. — еще) прошение [Го-
лубар уважно поставився до прохання
сусіда (Ле); Якраз того літа Дарка Діброва
успішно склала в місті іспит на вчительку
і зразу ж написала десятки прохань в
різні округи на посаду (Козл.)]; згідно
з вашим *-^ням, на ваше
согласпо вашей прбсьбе, по вашей прбсьбе;
слізне *-^ня разг. слезпая просьба,
шутл. уст. слезнйца.

прохапнячко уменьш. разг. прбсьбица [Н а-
з а р: € у мене до вас одне делікатне про-
ханнячко, —тільки не знаю, як його висло-
вити... (перекл. з Горького)].

прохарамаркати и прохамаркати, -каю, -каєпь
разг. неодобр. пробормотать; прочесть [не-
внятно] [Це [в монастирі] не вдома: на-
їлася хліба з салом, прохарамаркала отче-
наша, та й спати... (Кач,); Було молюся
уранці і ввечері, то з молитвами і письмо
прохарамаркаю (Стор.)].

прохарчати, -чу, -чиш разг. прохрипеть
[— Гляди ж, Руда Малпо, не здреф! —
прохарчав Ломака (Пере.)].

прохарчити см. прохарчовувати,
прохарчйтися см. прохарчовуватися,
прохарчовувати, -човую, -чбвуєш, прохар-
чувати, -чую, -чуєш и разг. прохарчйти,
-чу, -чиш прокармливать, прокормйть;
(людей разг. — еще) питать (уст.), пропи-
тать, прохарчйть (только соверш.) [Як по-
мерла мати, я побачив, що канцелярія не
прохарчує мене (Н.-Лев.); До праці я вже
не годен — слабі руки — і £ебе не маю чим
прохарчити (Чорн.)].

прохарчовуватися, -чбвуюся, -чбвуєшся, про-
харчуватися, -чуюся, -чуєшся и разг. про-
харчйтися, -чуся, -чйшся прокармлива-
ться, прокормйться; питаться; пропита-
ться; прохарчйтьсй [На качку давали з
економії по гарцеві зерна, але качка за
літо здохла б, а не прохарчувалась би
тим гарцем (Н.-Лев.); Аж два тижні там
проробив, та тільки що там прохарчився,
а додому нічого і не приніс (Квітка)]. Ср.
прохарчовувати.

прохарчування прокормление, разг. прокбрм,
пропитание [Вона догадалась, що Млинков
ський привіз до неї дочок на прохарчуван-
ня, певно, на довгий час (Н.-Лев.)\.

прохарчувати см. прохарчовувати.

прохарчуватися см. прохарчовуватися.

прохати, -хаю, -хаєш разг. 1) просйть; (убеж-
дать просьбами — еще) упрашивать; (о
ком, о чем или за кого, за что книжн. —
еще) ходатайствовать; (получать по просьбе
канц. уст. — еще) испрашивать [Перед
ними сиділо гарненьке галченя і прохало
їсти, розкривши широко дзьоб (Коп.);
Люди прохали дощу, бо все віщувало
голод (Коцюб.); Я його так прохала, так
благала, щоб не їхав (Коцюб.); Вона пішла*
в горниці до хазяїна прохати за Остапа
{Коцюб.)\ Я знаю, що у Вас мало вільного
часу, ..проте насмілюсь прохати дозволу
Вашого прислати Вам ту комедію на пере-
гляд і оцінку (Коцюб.)]; ~ти м йлости-
н і просить милостиню [То був справжній
голод.. Одрадяни.. вигонили голих і голод-
• них дітей милостині прохати (Мирн.)];

~тп милості просить мйлости; по-
чтйтельна просить, у&п. бить челбм [— Ну,
розказуй, чого ти забрів? — пита суддя.
—Я... я... прохати милості (Мирн.)]; ^ти
поради, уст. ~ти о раду просить
совета ІЗібрав Тарас козаченьків — Поради
прохати (Шевч.)', Маю Вас прохати о раду
й поміч (Коцюб.)]; 2) (звать; предлагать
что-нибудь сделать) приглашать, просить
[І до Оксені заходить в хату, — Теж на
весілля її прохати (Л. Укр.); Прохали,
та в хату не пускали (Ном.)].

прохатися, -хаюся, -хаєшся разе, проситься
[І всі діти почали прохатися: «Мамо, хо-
дім-бо додому!» (Вовч.); Еге, я правду вам
казав: Нащо було Паньку прохаться в
прокурори? (Греб.); Дарма, що разом з
клунками насіння вона кинула в порох
свої колишні надії; вони тепер знову про-
хались до її серця (Коцюб.)]; ~тиСя в
кого разг. просить когб [Я ще в них хо-
чу прохатись, чи не заступились би вони
за мене хоч трохи (Квітка)].

прохацький 1) просйтельский; 2) попрошай-
нический, нйщенский [Сходилась прохацька
аристократія, що займала найласіші й най-
догідніші місця в галереї коло печер
(Н.-Лев.)]. Ср. прохач 1—2.

«прохач, -ча 1) просйтель [Суддя тільки що
скінчив свою роботу і хтів„іти обідати.
Побачивши нового прохача, він дуже зди-
вувався (Коцюб.)]; 2) (живущий подаянием)
разг. попрошбйка, нйщий (сущ.) [К о-
валь: Товаришу Дударю..х Дудяр: Га?
Ви ходили з торбою попід вікнами, як про-
хачі? Та для чого ж це ви зробили? (Мик.)].

«прохачка 1) просйтельница; 2) попрошайка;
нйщая; нйщенка [Маруся до матері:
..Чи простиш ти мені, нещасливій серед
оцієї розкоші, мені, великій пані,
що, може, нещасніша од прохачки
(Н.-Лев.)]. Ср. прохач 1—2.

•прохвйськати, -каю, -каєш разг. промотать,
перен. просвистать [(Гервасій: Ти
осліп од дворянства’ І поки ту правду зна-
йдеш, то все хазяйство прохвиськаєш і все-
таки нічого не доб’єшся (Тоб.)].

прохворіти см. прохвбрюва ти.

«прохворостйти, -рощу, -ростиш разг. отсте-
гать [хворостиной], вмсечь [хворостйной]
[Петрусь, щоб стих не вчить, — граматоч-
ку спалив; Татусь1 йому другу граматочку
купив, А Петруся — прохворостив (Бо-
ров.); Треба простить або прохворостить
(Яо.м.)].

«прохвбрювати, -рюю, -рюєш, прохворіти,
-рію, -рієш прохварьівать (разг.), прохво-
рать (разг.), болеть, проболеть [Пам’ятає
Зінька свою рідну матір, коли та, застудив-
шись біля річки, ..прохворіла аж до весни
(Шиян)].

прохід, -ходу 1) (действие) прохбд [Слідом
за проходом льонобралки льон в’язати-
муть у невелйкі снопики (Колг. село, 1954,
VII); Розсівають дефекат тукорозкидними
сівалками ТР-1 за два проходи (Колг.
Укр., 1956, 5)]; 2) (место) прохбд [Сапери.,
позначають мінні поля, прокладають про-
ходи бійцям у широкий відвойований світ
(Гонч.); Кріт риє під землею дуже довгі
проходи (Коп.); Саїд легенько відвів ру-
кою дівчину з проходу й рушив до кімнати
(Ле)]; гірський ***д гбрньїй прохбд;
задній анат. задний прохбд;
носоглотковий ~д анат. носоглб-
точнкй прохбд; 3) обл. прогулка, разг.
проходка )Я вибравсь, як не раз уже, на
ранній прохід на найближчу гору в ліс
(Коб.)]; Обходу не давати разг. про-
ходе (проходу) не давать [Коли хочете
знати, — проходу не дає [Наталка], щоб
я написав до їхньої шкільної газети спо-
гади про громадянську війну (Янов.)];
~хбду нема (немає) від кого
разг. прохбда (прохбду) нет от когб.

прохідка разг. прогулка, разг. ігоохбдка [Ти
думав, що в нас тут «пейзани»? Й війна —
як прохідка *у гай? А тут ось кругом парти-
зани — Хоч просто візьми та й лягай...
(Гич.)].

прохідна 1) прил. см. прохіднйй; 2) (род.
прохідної) сущ. проходная [Ми під’їхали
до прохідної і подзвонили до директора
(Слол.)].

прохіднйй 1) проходнбй [Зал був прохідний,
і Бронкові кожного разу, щоб дістатись
до читальні, треба було перейти через
нього (Вільде)]; *^на будка проход-
ная будка [Через прохідну будку Висоць-
кий вийшов на широке заводське дворище
(Ткач)]; ~на вирубка спец, проход-
ная вирубка [Щоб запобігти розмноженню
короїдів, треба., своєчасно провадити про-
чистку та проріджування і прохідні ви-
рубки (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)]; ~нйй
двір проходнбй двор, сквознбй двор
[На своїй вулиці Микита вивчив усі про-
хідні двори (Коп.)]; ^ні риби зоол.
проходнме рмбьі; 2) (доступний для про-
ходи, переправи) проходймьш.

прохідник, -ка спец, прохбдчик [На шахтах
розгорнулося змагання прохідників (Літ.
газ., 1950, IX)].

прохіднйця спец, прохбдчица.

прохідницький горн, прохбдческий [На шах-
тах . і рудниках уже працюють тисячі бри-
гад, виконуючи весь комплекс очисних
і прохідницьких робіт (Рад. Укр., 1959,
VIII)]; ~ка бригада проходческая
бригада [Темпи проходження гірничих ви-
робок .залежать, насамперед, від механі-
зації трудомістких робіт і від рівня ор-
ганізації праці в прохідницьких бригадах
(Рад. Укр. ,19 49, III)].

прохідність, -ності проходймость; <*>ть ки-
шок мед. проходймость кишбк; <^ть
машини спец, проходймость машйньї
[Нова уральська вантажна машина висо-
кої прохідності має три ведучі осі (Рад,
Укр., 1959, VIII)}', ~ть місцевості
проходймость местности.

прохмелятися, -ляюся, -ляєшся, прохмели-
тися, -люся, -лишся протрезвлйться, про-
трезвйться [Піду до ко^шомки, та й на-
п’юся; Піду в вишневии сад — прохмелю-
ся ІЦуб.); Сонце на мить засліпило всіх.
Данько ніби прохмелився одразу від сьо-
годнішніх лісових., чарів (Гонч.)].

проходжалий разг. 1) прил. прохожий;

2) (род. проходжалого) сущ. прохожий,
пітник [Діточки., кватирочку відчиняють,
проходжалого питають: «Чи' не бачили ви
нашої матері?» (2>а/>в.)].

проходжати, -джаю, -джаєш разг. 1) прохо-
дйть; 2) (ходить туда и обратно не торо-
пясь) похаживать [Скрізь і всюди никають.,
високі чумаки, що, здається, повиходили
і проходжають, дожидаючи, якого з них
одного на гетьмана постановлять... (Вовч.)].

проходжатися см. проходжуватися.

проходження 1) прохождение, прохбд; про-
никание, проникновение; следование [Од-
ного разу Тамара заздалегідь повідомила
про проходження баржі з зброєю (Хижн.)',
Наступного дня, коли, нарешті, експеди-
ція вирушила, дід поїхав попереду, виби-
раючи зручні для проходження місця
(Донч.)', Проходження електричного струму
по провіднику супроводиться виділенням.,
тепла (Наука і життя, 1957, 1)]; 2) прохож-
дение; протекание [Краще поїхати у військ-
комат, там особисті справи значно повніші, в
них відбивається кожен крок у проходженні
військової служби (Руденко)]; 3) проводка
[В нафтовій і газовій промисловості буде
застосована досконаліша технологія про-
ходження свердловин (Наука і життя,
1959, 7)]. Ср. проходити 1—3.

прохбджувати, -джую, -джуєш (редк.), про-
ходйти, -ходжу, -ходиш прохаживать
(разг.), проходить, разг. отходить (только
соверш.), отіпагивать, отшагать [Комсомоль-
ський квиток мій лежить на столі, Два-

дцять літ я із ним проходив по землі
(Мал.); — То все брехня! — думається
йому.—Хай карбованця проходжу, хай два,
або й усі п’ять... а земля все-таки моя!
(Мирн.)].

прохбджуватися, -джуюся, -джуєшся и про-
ходити ся, -джуся, -дишся и разг. прохо-
джатися, -джаюся, -джаєшся, пройтися
(пройдуся, пройдешся) и разг. проходитися,
-ходжуся, -хб дишся 1) прохаживаться,
пройтйсь;	про г уливаться,	прогуляться

[Кури і качки проходжувалися по подвір’ю
(Фр.); Часом з’являлись бліді хмаринки,
довгі, худі, прозорі, немов сухотники про-
ходжались десь на курорті, понад блакит-
ним морем (Коцюб.); Пройдемося на святко-
вий колгоспний базар (Волош.); Ти Хоч би
пішла проходилася. А то сидиш крячкою
у хаті, аж зажовкла (Мирн.)]; 2) (только
сорерги. пройтися: сделать скользящее дви-

жение, бьістро провести по чему-нибудь)
разг. пройтись, пробежаться, пробежать
[Він [гармоніст] розтяг міхи, пальцями
пройшовсь по білих гудзиках ладів (Цорн.)];
3) (только соверш. пройтися: подвергнуть

поверхность чего-нибудь какой-нибудь обра-
ботке, какому нибудь воздействию) пройтй,
разг. пройтйсь [Прибравши на столі, [Ган-
на] підмела, переслала постіль, пройшла-
ся мокрою ганчіркою на підлозі (Козач,);
Вона витягла з шухляди помаду, вміло
підмалювала собі губи, пройшлася м’якою
пуховкою по обличчю (Собко); Полями,
садами, селами пройшлася осінь (Рад,
Укр., 1950, IX)].

проходити, -джу, -диш, пройтй (пройді,
пройдеш) 1) проходить, пройтй; (оставляя
что-нибудь позадй или в стороне — еще)
миновать (несоверш. и соверш.); (двигаться^
преодолевая какие-нибудь трудности —еще)
проникать, проникнуть; (проезжать мимо
чего-нибудь, направляться куда-нибудь
книжн. — еще) следовать, прослбдовать;
(о жидкости: просачиваться —. еще) просту-
пать, проступить; (тянуться в каком-
нибудь направлений — о дороге, туннеле
и т. п. — еще) пролегать, пролечь; (проби-
вать насквозь — еще) пронйзьівать, про-
низать [Малий помітив Петра, коли той
проходив поза садом (Грим.); Рота пройшла
злагодженим кроком мимо нас (Цюпа);
Брехнею світ пройдеш, та назад не вер-
нешся (прислів' я); — Григорій Петрович
дома? ..— Дома! — о дказала Христя. —Ку-
ди до його пройти? (Мирн.); Мозок
людського зародка також проходить в
своєму розвитку ряд послідовних ступенів
(Осн. даре.); Поле чорніє. Проходять хма-
ри, Гаптують небо химерною грою (Мал.);
Неначе степом чумаки Уосени верству
проходять, Так і мене минають годи, А я
байдуже (Шевч.); З гір проходив легкий
свіжий вітер (Собко); Під мостом, мов веле-
тенський лебідь, плавно пройшов білий
пароплав... (Волош.); Головною вулицею
міста проходила залізнична колія (Янов.);
Куля пройшла йому правий бік і застряла
в лівім (Фр.)]; ~йшов вогбнь і в б-
д у погов. прошел огонь и воду [и мбдньїе
трубьі];**-^ти, г^тй парадом прохо-
дйть, пройтй парадом [Пройти перед січо-
виками парадом спало Богданові Хмель-
ницькому на думку в останню хвилину
(Панч)]; '-'йшла чутка прошел слух,
пронесся слух [Коли оце в Кармелевім
селі пройшла чутка, що се їх Кармель
отаманує в Чорному лісі (Вовч.)]; м о р 6 з
поза шкірою '-'йшов разг. морбз
по кбже (по спине) пробежал; ні (ані)
'-'йтй ні (ані) проїхати разг. ни
пройтй ни- проехать [Ну й зима — хур-
теча та вітрюга, Ні проїхати ані, пройти
(Пере.)]; перев’язка *-» йшла к р б в’ю
перевязка пропиталась крбвью [Вигляд у
мене дійсно страшний: зарослий бородою,
перев’язка на руці пройшла кров’ю, на
голові — кора з бинтів, крові, бруду
(Янов.)]; по душі ^дить страх
разг. душу пронйзьівает страх, душу охвб-
тьівает страх [Чіпка слухає [діда] — і про-
ходить по його душі страх (Мирн.)];
поїзд пройде через такі стан-
ції пбезд пройдет через следующие (та-
кйе) станции, пбезд проследует через СЛЄ”
дующие (такйе) станции; 2) (происходить,
совершаться; производйть, осуществлять
.какое-нибудь действие; подвергаться ре~
гистрации и т. п.; изучать что-нибудь;
вьтолнять курс обучения, лечения и гп. п.)
проходить, пройтй; (о времени, собьі-
тиях и т. п. — еще) протекать, про-
течь; (миновать — еще) отходйть, отойтй;
(ваканчиваться без неприятньїх послед-
ствий; чаще — в отрицательном упо-
треблении — еще) обходиться, обойтйсь
[На підприємствах і в установах Харкова
проходять звіти депутатів місцевих Рад
(Рад. Укр., 1959, І)', Висячі пройшов холод-
ний дощ (Ле); Невже то правда: що б не
голосував Матюха, завжди «одноголосно»
проходить? (Головко); Берест: Що ж,
Лідо, сьогодні твій проект пройшов добре,
а говорити мені було важко (Корн.);

—Шифер і насос по документах не прохо-
дять, — холодно сказав Заруба (Куч.); Тре-
ба мені йти на «Більшовик», набувати про-
фесії.. А та^м можна буде пройти вечірні
курси без відриву од виробництва, зара-
хуватися заочником (Янов.); —Папка! Ска-
жи, що то там за горби? — То могили
скіфських царів. Ти вчив про скіфів?
— У нас скіфів не проходили (Довж.); Поки
до Харкова, в теплому вагоні, може, й
пройде простуда (Головко); Дитинство Саш-
кове проходило на березі — біля рибаль-
ської снасті та на артільній фелюзі (Смол.);
Час летів, і пройшли над Єгиптом віки
незчисленні (Л. Укр.); Будеш мені, песь-
кий сину, тямити; тривай лишень! ..хоч —
як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч
через год, тільки вже не пройде тобі даром
(Квітка)]; час ~дить время прохбдит,
время ухбдит; 3) горн, проходить, пройтй
[Під виселком проходили новий штрек
(Панч)]; О к а ш а кипіла д й м о м каша
пропахла дммом [Христя кинулась до
каші — і каша пройшла димом (Мирн.)].

проходйти см. проходжувати.

прохбдитися, проходйтися см. проходжува-
тися.

проходка 1) редк. прогулка [М а р т и н:
..Нема. Пішли, мабуть, з Марисею на
проходку у садок (Тоб.)]; 2) горн, про-
ходка [До кінця року морські бурильники
вирішили дати країні понад план ще 7
тисяч метрів проходки (Рад. Укр., 1953, ~
ЛІ І)]; швйдкісна ~ка скоростная
проходка [Розроблені і застосовуються ме-
тоди швидкісної проходки стволів і гори-
зонтальних виробок (Рад. Укр., 1959, /)].

проходом нар. разг. проходом [Тут би вони
й стали його [солдата] розпитувати, чи тут
проходом, чи постоєм? (Квітка)].

прохбдчик см. прохідник,
прохбдчиця см. прохіднйця.

прохожалий разг. редк. 1) прил. прохожий
[Т и м і ш: Я собі—прохожала людина: сів
трохи спочити (Вас.)]; 2) (род. прохожало-
го) сущ. прохожий, путник [Є поховані
над дорогами то чумаки, то різні прохо-
жая і (Ном.)]. См. еще проходжалий.

прохожий 1) прил. прохожий [Грицько:
..А от у нас багато прохожого люду йде

(Мирн.)]; 2) (род. прохожого) сущ, про-
хожий; (странник, иЛущий, куда-нибудь —
еще) путник [Прохожі під парасолями йшли
спішно кожний у свій бік (Фр.); Тут обі-
дало все село, обідади прохожі, проїж-
джачі; старці посходились з усієї околиці.
(Н.-Лев.)].

прохолода 1) прохлада, редк. прохладность;
свежесть [Степ, оповитий нічною прохо-
лодою, ще спав (Цюпа); 3 Дніпра потягло
прохолодою (Десн.); Одна арабка:
..Твої очі то дають росяну прохолоду, то
гріють огнем, на кого ти глянеш (Н.-Лев.)];
ср. прохолодний; 2) редк. охлаждение;
прохлаждение [Принялись за чай. Книш
і Рубець підлили рому для прохолоди,
а Проценко ждав, поти простине (Мирн.)];
ср. прохолоджувати 1 и см. еще прохолб-
дженпя 1; 3) (место, защищенное от солнеч-
ньіх лучей) разг. холодок [Сонце повернуло
геть з полудня і страшенно пекло.. У садку,
в прохолоді — і то було душно-млосно
(Мирн.); Ой, тополі край дороги Кличуть
в прохолоду! (Шпак)].

прохолоджати см. прохолоджувати,
прохолоджатися см. прохолоджуватися,
прохолодження 1) охлаждение; прохлаждб-
ние; 2) прохолаживание. Ср. прохолоджу-
вати 1—2.

прохолоджувати, -джую, -джуєш и (реже)
прохолоджати, -джаю, -джаєш, прохоло-
дйти, -джу, -дйш 1) охлаждать, охладйть,
разг. прохлаждать, прохладйть [Вода була
солона і приємно прохолоджувала гаряче
чоло (Куч.); Вечірній мороз не прохоло-
джав її, тільки дужче спиралося зітхання
у грудях (Мирн.); Вечірня вогкість про-
холодила її гаряче лице (Н.-Лев.)]; 2) с.-х.
прохолаживать, прохолодйть.

прохолоджуватися, -джуюся, -джуєіпся и (ре-
же) прохолоджатися, -джаюся, -джаєшся,
прохолодйтися, -джуся, -дйшся 1) охла-
ждаться, охладйться; прохлаждаться, про-
хладйться [По обіді сиділи в садочку.
Прохолоджувалися (Риб.); Водяник,
поглядаючи вгору: ..Ху, душно як! Прохо-
лодитись трефа (Л. Уяр.)]; ср. прохолоджу-
вати 1; 2) (только несоверш,.) фам.. прохла-
ждаться [Може, їй [Марті] и корова не
потрібна. Вона ж там ото, на фермі, цілими
днями прохолоджується (Ряб.)].

прохолоджуючий прохлаждающий.
прохолодйти см. прохолоджувати,
прохолодйтися см. прохолоджуватися,
прохолодне 1) прил. см. прохолодпйй; 2) (род.
прохолодного) сущ. прохладйтельное.

прохолодний прохладньїй; (о воздухе, ветре-—
еще) свежий [3 глибокої степової балки
дихнув прохолодний вітерець (Козач.)].

прохолодпйй прохладйтельньїй; (дающий при-
ятную прохладу) освежающий; ^нйй н а-
пій (н а п й т о к) прохладйтельньїй на-
пйток.

прохолодність, -ності прохладность; све-
жесть. Ср. прохолодний.

прохолбдно предик. прохладно; свежб [За-
йшли в квартиру. Тут було прохолодно,
тихо (Збан.)]. Ср. прохолодний.

прохолодь, ~ці позз прохлада; прохладность;
свежесть. Ср, прохолодний и см, еще'про-
холода 1.

прохололий остивший, усні, остмлкй; бхладйв-
шийся; простивший; охладевший, охла-
дельїй [Він допив прохололий чай і від-
ставив склянку (Головко); На обрії димка,
закурена хмара Запоною пада на синь про-
хололу (Бажан)]. Ср. прохолонути.

прохолонути и редк, прохолоти, -лону, -лбнеш
прям., перен. остить, остинуть, охладй-
ться (только прям.), разг. простить, простм-
нуть, уст. охладеть; (только прям.: слегка)
разг. подстйть [От баба вибирає пиріжки
та на стіл кладе, щоб прохололи (народна
казка); Бій тривав з самого ранку.. Гар-
мати не встигали прохолонути (Сміл.);
Раз добром нагріте серце Вік не прохо-
лоне! (Шевч.)]; 0 [і] слід ~лбв разг.
[и] след простил [А тих човнів давно й
слід прохолов: шукай їх аж у плавнях
(Янов.)].

прохопйти' см. прохбплюватн.

прохопитися см. прохоплюватися.

прохбплюватн, -лює, прохопйти, -хбппть
(сильно действовать, производить большое
впечатление) разг. пронимать, пронять; (о
дрожи, слезах — еще) прохватнвать, про-
хватйть [Холод прохоплює до кісток (Ту-
луб); Всі почуття її на мить завмерли, оту-
піли, щоб по хвилинній закляклості про-
хопити всю її істоту непереносно гострим
болем (Тулуб)]; ~пйло протягом безл.
разг. протянуло сквознякбм, просквозйло.

прохоплюватися, -лююся, -люєшся, прохо-
пйтися, -хоплюся, -хбпишся разг. 1) про-
говариваться, проговорйться, обмблвиться
(только соверш.) [Жодним словом досі
він не прохопився Галині про свою любов
(Шиян)]; 2) (пробиваться, проникать; пе-
рен.: внезапно обнаруживаться, проявля-
ться) прориваться, прорваться; (прям.:
незаметно пробираться, перен,: обнару-
живаться на мгновение — еще) проскаль-
зьівать, проскользнуть [Загнані в річку
недобитки шляхти прохопилися до свого
берега й скоріше заховались за валами
(Кач.); Виразніше почали долинати голоси,
прохоплювались окремі слова (Шовк.); Де-
не-де по лісах уже прохоплювалось перше
полум’я осіннього багрянцю (Гонч.); В
 Сашка була тепер тільки одна мета —

прохопитись! Прохопитись мимо батька по
вузькій стежці (Смол.); У її голосі вперше
прохопились нотки роздратування (Гур.)];
3) (пробуждаться ото сна) редкг просипать-
ся, проснуться [П’ятилітній хлопчина про-
хопився з твердого сну, побачив Якима і в
плач... (ТГов.)]; см. еще прокидатися 1.

Прбхор, -ра Прбхор.

прохоріти, -рію, -рієш и прохорувати, -рую,
-руєш см. прохвбрювати, прохворіти.

прохрипіти, -плю, -пйш прохрипе^ь [Арсе-
нові спазма здавила горло, він прохри-
пів: — Де Петрик? (Дмитр.); Гучномо-
вець прохрипів, що через десять хвилин
прибуде поїзд (Трубл.)].

прохромлювати, -люю, -люєш, прохромйти,
-ромлю, -рбмиш обл. прокалнвать, проко-
лоть, разг. просаживать, просадить; (про-

тьїкать насквозь — еще) пронзать, прон-
зйть [Мина [бичок] хоче діда прохромить
рогами (Довж.); Повірите, отими словами
ніби вона взяла та й геть мене прохромила
розпеченою шпагою (Збан.)].

прохронометрований спец, прохронометрйро-
ванньїй.

прохронометрувати, -рую, -руєш спец, про-
хронометр йровать.

прохроптй и прохропіти, -плю, -пйш прохра-
петь.

прохрумтіти см. прохрущати.

прохрустіти, -тйть прохрустеть.

прохрущати, -щйть и разг. прохрумтіти,
-тйть прохрустеть.

прохукувати, -кую, -куєш, прохукати, -каю,
-каєш разг. продувать, продуть [На по-

лях весна прохукувала теплим духом га-
лявинки на ріллі, на озимині (Янов.); Ва-
силько прохукав на шибці більшу дірочку
(Панч)].

прохурчати, -чйть и редк. прохуркотіти,
-тйть разг. профурчать [Марія почула,
як віддаля прохурчало авто: мабуть,
їздила нічна охорона (Смол.); Звилась з
окопів ракета, прохуркотіла над ними,
потріскуючи й розсипаючи сліпучі бриз-
ки (Куч.)].

процвиндрювати, процвйндрити елі. процйн-

др^оватії.

процвістй см. процвітати.

процвітання процветание; (только о цветах)
цветение [Радість і щастя людини невід-
ривні від щастя колективу, від процві-
тання Радянської держави (Літ. газ.,
1959, VIII); Пізніх троянд процвітання
яскравеє осінь віщує (Л. Уя/?.)]. Ср. про-
цвітати 2.

процвітати и разг. проквітати, -таю, -таєш,
процвістй, -віту, -вітеш и разг. проквіт-
нути, -ну, -неш 1) разг. расцветать, рас-
цвестй, уст. процветать, процвестй [Двічі
на рік пишні квіти Та не процвітають;
В життю літа найкращії Двічі не бувають
(Л. Укр.); Кругом хлопці та дівчата — Як
мак процвітає (Шевч.); У шибках процвіте
цілий рій цікавих очей — синіх, сірих,
карих... (2?ас.)]; 2) (только несоверш.:

успешно розвиваться, жить, преуспевая во
всем, и т. п.) процветать, (реже) цвестй
[Процвітають колгоспи — процвітає Ра-
дянська держава (Рад. Укр., 1950, IX);
Хай живе і процвітає дружба слов’янських
народів, дружба між українським і болгар-
ським народами! (Корн.); Жить. Боротись.
Знемагати. Підійматись. Далі йти. Щоб
могло життя багате Процвісти (Шер.)];
3) (только соверш.: пробьіпгь в состоянии
цветения некоторое время) процвестй;
4) (только соверш.: покриться плесенью)
проплесневеть.

процвітаючий процветающий.

процедура 1) процедура [Перевірка виконан-
ня не може зводитися до формальної про-
цедури, при якій в полі зору перевіряю-
чого стоять не реальні результати роботи,
а папери (Рад. Укр., 1955, І); За годину
нова партія проробила процедуру з лазнею
та з переодяганням, і тоді всіх комунарів
повели до їдальні (Л/ик.)]; 2) мед. проце-
дура [Зимою, коли повітряні ванни при-
ймають у закритому приміщенні, їх до-
цільно поєднувати з ранковою гімнастикою
і водними процедурами (Наука і життя,
1956,7)].

процедурна 1) прил. см. процедурний; 2) (род.
процедурної) сущ, мед. процедурная.

процедурний 1) процедурний [В комітеті
встановилася традиція — персональні спра-
ви розглядати наприкінці засідання. Ро-
билося це не тільки з якихось процедурних
міркувань (Руденко)]; ~не питання
процедурний вопрбс; 2) , процедурний;
~ний кабінет процедурний кабинет.
Ср. процедура 1—2.

процент процент [Сухі боби мають 25 процен-
тів перетравного білка (Наука і життя,
1957, 2); Того дня Таня й справді виконала
тисячу процентів норми (Донч.); Семен.,
позичав роші й небагатим господарям, а за
проценти орав і засівав для себе їх поле
по кілька років... (Н.-Лев.)]; давати
(позичати) грбші на ^ти да-
вать деньги на проценти, уст. давать
деньги в рост [Я міг уже покинути всякий
гендель, узяти оренду на селі, позичати
хлопам гроші на проценти і жити собі,
як пан! (Ф/>.)]; на всі сто ~тів на
все сто процентов [Одне слово — жив чер-
нець, що дав зарік назавжди залишитись
на всі сто процентів... «дєвою»... (Вишня)].

процентний процентний [До возз’єднання
[України] на території західних областей
працювало лише 4 вищі учбові заклади,
в яких дітей українського трудового на-
селення майже не було, бо ддя них існу-
вала процентна норма вступу (Наука і
життя, 1959, Р)]; ~пі папери фин.
процентньїе бумаги.

процентувати, -тую, -туєш бухг. процентй-
ровать.

процес, -су процесе [На очах у нас іде дуже
цікавий процес стирання граней між на-
родною творчістю і літературою (Рил.)',
Механізація виробничих процесів у тва-
ринництві є могутнім засобом підвищення
продуктивності праці, зниження собівар-
тості продукції (Наука і життя, 1958, 11)',
Наша соціалістична дійсність висуває пе-
ред радянською школою все нові, чимраз
серйозніші завдання у справі поліпшення
навчально-виховного процесу (Рад. Укр.,
1950, IX); Старкуватий дідич-
провінціал: Невдячне то завдання
для юриста в такім процесі бути адвокатом
(Л. Укр)\ '

процесія процессия, шествие; (церк. — еще)
крестньїй ход [Бачимо: посередині вулиці
йде оркестр індійських національних ін-
струментів, а за ним якась процесія (Мин-
ко)', Найгірше було те? що ніхто напевно не
знав, чи одмінять процесію з образом спа-
са (Коцюб.)].

процесуаліст юр. процессуалйст.

процесуальний юр. процесуальний [Всякий
судовий процес за своїми процесуальними
нормами вимагає, щоб підсудний мав обо-
рону (Смол.)].

ироцесуватися, -суюся, -суєшся обл. судиться
[Тепер уже нема, слава богу, тих судів
у місті, не процесуються люди за дурні
межі та за онучі (Коал.)].

процигйкати, -каю, -каєш пропилйкать.

проциндрювати и процвиндрювати, -рюю,
-рюєш, проциндрити и процвиндрити, -рю,
-риш фам. проматьівать, промотать ; (преим.
о деньгах — еще) протранжйривать, про-
транжйрить, растранжйривать, растран-
жйрить, профинтйть (только соверш.) [От
парень був так так! За його порядками
троха чи не процвиндрили б швидко і
усії худоби (Квітка);—Оддай мені ті гро-
ші, що ще не проциндрив! — кричить
тесть (Коцюб.)]’.

процитований процитйрованньїй.

процитувати, -тую, -туєш процитйровать [Я
не можу відмовити собі в насолоді проци-
тувати вам кілька строф Міцкевича (Нерв.)].

проціджувати, -джую, -джуєш, процідйти,
-ціджу, -цідиш процеживать, процедйть
[Рідину проціджують крізь сито чи марлю
і зливають у бочку з водою (Шкідн. і хвор.
с.-г. рослин)', Мотря пішла, видоїла корову,
процідила на цідилок молоко (Н.-Лев.)];
~дйти крізь зуби процедйть сквозь
зуби [Він процідив крізь зуби: — Не
бійсь, нічого нам не буде (Коцюб.)].

проціджуватися, -джується, процідйтися,
-цідиться 1) процеживаться, процедйться
[Бадьоро потекли ручайки балками, про-
ціджувалися струмочки під торішнє соняш-
никове коріння (Ле); Жовте проміння
процідилося в хату і освітило бліде об-
личчя Андрія (Ст.)]; 2) страд. в. (не*
соверш.) процеживаться.

проціджувач спец, процежива.тьщик.
проціджувачка спец, процеживальщица.
процідйти см. проціджувати.

процідйтися см. проціджуватися.

процілбвувати, -ловую, -лбвуєш, процілу-
вати, -лую, -луєш 1) процелбвьівать, про-
целовать [Щось гаряче, щось золоте проди-
рає, прогризає в замурованій шибці діроч-
ч ки, проціловує (Вас.)’, Я в д о х а: Та
годі-бо, ще й щоку процілуєте, буде дірка
(Кроп.)]; 2) (только соверги.: определенное
время) процеловать.

процілуватися, -луюся, -луєшся процело-
ваться.

процокотати, -кочу, -кбчеш и процокотіти,
-кочу, -котйш разе. 1) процбкать [Коні
процокотіли підковами по мосту і стали
біля високої залізної брами (Риб.)]; 2) (пе-
рен. — о разговоре) протаратбрить, про-
трещать.

процькувати, -кую, -куєш охотн. 1) разг.
протравить; 2) (в течение определенного вре-
мени) травйть; дві годйни ~вали
ведмедя два часа травйли медведя.

прочадйти, -джу, -дйш прокоптйть, продьі-
мйть.

прочадйтися, -дйться прокоптиться, продм-
мйться.

прочанин уст. богомол, богомблец; (ходящий
по «свяпгьім местам» — еще) паломник, уст.
странник [Дідок-прочанин іде повз нивку
стежкою, що звертає вбік з великого Єру-
салимського шляху (Л. Укр^); Язик до-
веде! Доводить же прочан до Києва, то до-
веде й заробітчан до Каховки! (Горч.)].

прочанка богомолка; палбмница; странница
[Кругом його стовпились сільські бабки,
прочанки (Н.-Лев.)]. Ср. прочанин.

прочахати, -хає, прочахти и прочахнути,
-хне 1) стьіть, остьівать, остмть, стіінуть,
остйнуть, разг. простьівать, простить, про-
стмнуть; (преим. перен. — еще) охладе-
вать, охладеть [— Здорові і живі, мамо, —
через ворота кинув Левко. — А ви галушок
наварили? — Вже й прочахли десь-то (Ст.);
Тож поки в серці не прочах неспокій, —
будь як воїн, — трудись, щоб сам в своїх
очах поваги був достоїн (Дор.)]; 2) (о земле,
грязи и т. п.) разг. просихать, просохнуть,
подсьіхать, подсбхнуть [Настя.., почекавши,
поки земля прочахне, подалась з дитиною
в город одвідати Гната (Коцюб.)].

прочахлий 1) остивший, уст. остнлнй; про-
стивший; охладевший, уст. охладельїй
[Сагайда всю свою незграбну, ще не про-
чахлу закоханість в Юрія Брянського
тепер переніс на ветеранів роти (Гонч.)];
2) просохший, подсохший. Ср. прочаха-
ти 1—2.

прочахнути, прочахти см. прочахати.

прочвалати, -лаю, -лаєш пробрестй, прота-
щйться, проплестись [Четверо чи п’ятеро
якихось бородатих, босих, обірваних дядь-
ків прочвалали, не сказавши ані слова
(Мур.)].	,	,	,

прочекати, -каю, -каєш (кого, що и чого и на
кого, на що) прождать (кого, что и чегб).

прочергувати, -гую, -гуєш продежурить [Ар-
тьомов.. увесь час прочергував у лікарні
біля хворого сина (Чорн.)].

прочерк, -ку прочерк [Сивий господар довго
вчитувався у ці позначки на землі. Потім
його увагу привернули якісь прочерки на
зябі край ділянки (Волош.)].

прочеркнути см. прочеркувати,
прочеркування прочеркивание.
прочеркувати, -кую, -куєш, прочеркнути, -ну,
-неш прочеркивать, прочеркнуть.

нрочерчувати, -чую, -чуєш, прочертйти, -чер-
чу, -чертиш прочерчивать, прочертйть.

прочесаний прям., перен. прочесанньїй [Воно
[зерно] любить лягти у пухку вологу ріл-
лю, ..у землю, прочесану боронами, про-
щупану твоїми руками (Дм. Ведз,)].

прочесати см. прочісувати.

прочинятися, -паюся, -наєшся, прочнутпся,
-нуся, -нешся. и редк. прочиняти, -няю,
-няєш, прочнути, -ну, -непі-пряле, перен.
разг. очнуться (только соверш.)', (переста-
вать спать и перен. — еще) пробуждаться,
пробудйться, просипаться, проснуться [Як
прочнулась я — так само: постріли!., село
в огні!.. (Тич.)', То Івась Удовиченко од
сна прочинає, По світлиці поглядає (дума)].
прочинений приоткрштьій, приотвбренньш
[Батько з сином стояли біля прочиненого
в сад вікна (Кач.)].

прочинити см. прочиняти.

прочинитися см. прочинятися.

прочиняти, -няю, -няєш, прочинйти, -чиню,
-чиниш приоткрьівать, приоткрмть, приот-

ворять, приотворйть [Тиміш.. підходить
до вікна, з осторогою прочиняє його (Вас.);
Хлопець вийшов у сіни, тихесенько про-
чинив двері в хату (Вас.)].

прочинятися, -няється, прочинйтися, -чй-
ниться приоткрмваться, приОткрьіться,
приотворяться, приотворйться [Двері тро-
хи прочиняються, спочатку всувається в
кімнату величезний букет, а потім захо-
дить сержант Коваленко (Собко); Неспо-
дівано прочинилось віконечко — заглянула
усміхнена кругла морда Хлипала [коридор-
ного фашистської тюрми] (Збан.)].

прочйстити см. прочищати.

прочиститися см. прочищатися.

прочйстка прочйстка [По-хазяйському ці лю-
ди радилися між собою, як би швидше в
лісі зробити прочистку і забезпечити бід-
ноту дровами (Шиян); Інженер-іригатор
готував плани нових прочисток ариків
(Ле)].

прочитання 1) прочтение, уст. прочет [Сол-
дат шарпнув документ, обдивився з усіх
боків, як щось брудне й таке, що зовсім
не вимагає прочитання (Янов.)]; 2) про-
чтение [Після прочитання серед слухачів
виникла цікава бесіда (Дм. Бедз.)]. Ср.
прочитувати 1—2.

прочитувати, -тую, -туєш, прочитати, -таю,
-таєш 1) прочйтьівать, прочитать, прочесть
[Він мав звичку вголос прочитувати різні
п'єси, особливо написані віршами (Сміл.);
Хо наблизився, глянув на табличку й про-
читав: «Школа» (Коцюб.); А ти, друже мій
єдиний, Як маєш журитись, Прочитай оцю
цидулу (Шевч.); Коли-небудь, як папи
не буде дома, я її [книжку] непримітно
візьму та крадькома й прочитаю тобі
(Мирн.)]; 2) (только • соверш. —о речи,
обращенной к кому-нибудь, и перен.) прочи-
тать, прочесть [Року 1895 він [І. Франко] бли-
скуче прочитав у Львівському університеті
вступну лекцію на тему «Наймичка» Тара-
са Шевченка (Коцюб.); Дмитренко приїхав
на Чіпчиних конях, прочитав указ, роз-
казав— кого вибирати (Мирн.); Директор
розгнівався і., прочитав йому сувору но-
тацію (Багм.);-Г> очах' Таубенфельда він
прочитав таку зненависть, що йому стало
страшно (Ю. Бедз.)]; 3) (только соверш.:
провести определенное время за чтением)
прочитать; ^тав цілу ніч прочитал
всю ночь [напролет].

прочищання прочищение, прочйстка [На по-
сівах.. провадять три прочищання від
хворих/ вироджених і відстаючих у рості
кущів (Колг. Укр., 1957, 7)].

прочищати, -щаю, -щаєш, прочйстптн, -чи-
щу, -чйсїиш прочищать, прочистить [Ці-
лий ранок Василь з батьком сніг одкидали,
стежки прочищали (Коп.); Вона [цариця]
звеліла невольникам вистругать дерен і
прочистити заступами доріжку (Н.Лев.);
Приходили з дорослими діти, оглядали,
прочищали свої посадки (Іван.); Прийшла
потім м&ні підмога, стали ми прочищати
село (Шиян)].

прочищатися, -щасться, прочйститися, -тя-
ться 1) разг. очищаться, очиститься [Випий-
те кубочок меду, то горло й прочиститься
(Сл. Гр.); Не$о вже зовсім прочистилося,
тілько далеко па сході стояла ще темна
смуга хмари (Фр.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
прочищаться [До збирання насінні ділян-
ки [арахісу] обов’язково прочищаються
від сторонніх., рослин (Олійні культ.)].

* прочйщеїшя прочищение, прочйстка [У мо-
розні дні перед обіднею або й вечернею
о. Федір підходив інколи до шафи і вихи-
ляв келишок — для прочищення голосу і
кращого настрою (Скляр.)].

прочіс, -чбсу спец, прочес.

прочісування прочесьівание, спец. прочес
[Ціла підвода мін! їх знайшли, коли
закінчили прочісування лінії оборони
(Скляр.)].

прочісувати, -сую, -суєш, прочесати, -чешу,
-чешеш прям., перен. прочесьівать, проче-
сать [Коли є зачіска у хлопчиків і коси
у дівчаток, треба щодня їх прочісувати
густим гребінцем (Шкільна гігієна); Після
укладання соломи покрівлю вирівнювали
і прочісували граблями, щоб надати со-
ломі бажаного напряму для стікання
води (Дерев, зодчество Укр.); На березі
ходили патрулі і пильно прочісували кущі
(Шер.); Одним махом прочесали донці
наскрізь грізне на вигляд гусарське збо-
рище (Кач.)].

прочпути, прочнутися см. прочинитися.

«рочбвганиіі 1) протертий [Прочовгані по-
столи неначе зрослися з бабусею (Воронь-
ко)]; 2) исшарканньїй [Прочовганими схід-
цями Мар’ян піднявся на ганок (Ст.)].
Ср. прочовгати 1—2.

прочовгати, -гаю, -гасш разг. 1} (повредить
обувь ноской) протереть; 2) (испортить
продолжительньїм хождением, танцами)
исшаркаїь; о) (пройти, волоча ноги) прошар-
кать [Скрипнули двері, зайшла Малецька.
Прочовгала, мов спутана, до дивана, важко
сіла (Збан.)].

нрочування обл. предчувствие [Стискав у
мене серце жах, Грозило щось, мов про-
чування смерті £Фр.)].

нрочувати, -ваю, -ваєш, прочути, -чую, -чуєш
1) разг. слвішать, усліішать, разг. сльїхать,
усльїхать; (только соверш.: узнать по слу-
хам разг. — еще) просльішать [Служка.,
придивлявся підсліпуватими очима до кня-
зя, про якого прочував багато (Хижн.);
Ніскілечки не здивувався [Юхим Кудря],
коли прочув, що Андрій ніби похвалявся
своїм батькам тільки Одарку собі за дру-
жину брати (Ле); Хлопець рушає в дальшу
путь: він прочув про партизанів (Янов.)];
2) (только несоверш.) обл. предчувствовать
[Прочувало серце лихо, Билось і квилило
тихо, Мов голодне немовля (Фр.)].

прочуватпся, -вається, прочутися, -чується
разг. сльшіаться, посльппаться [Коли ж
прочувся Остапів голос, ..усі козаки на-
сторожилися (Вовч.)].

прочумати, -маю, -маєш разг. редк. при-
вестй в чувство, привести в себя [Генерал
прочумав піщан перший. — Тепер уже ви
не козаки, — сказав він, зібравши гро-
маду (Мирн.)].

? прочуматися,. -маюся, -маєшся и прочуня-
тися, -няюся, -няєшся и (реже) прочуня-
ти, -няю, -няєш разг. прийти в себя; при-
йти в сознание, прийтй в чувство, очнуться,
опомниться, фам. прочухаться, очухаться
[Під бризками свіжої води прочумався
Богдан (Ле); Я одкриваю очі і не встигаю
ще як слід прочуматись, аж мати підхо-
дить до запічка і простягає на піч руки з
ночвами (Довж.); Тим часом дівчинка, вже
прочунявшись, похапцем пробувала звес-
тися на лікоть (Гонч.); Та я б руки під
нього підложила, щоб видужав, та вік би
весь не спала, за ним дивилась, аби про-
чуняв (Збан.)].

прочути см. нрочувати.

прочутися см. прочуватися.

прочутйтися, -чучуся, -чутишся разг. прийти
в себя, прийтй в сознание, прийтй в чув-
ство, очнуться, опомниться [Устань, устань,
милая, прочутися, На своїй колясочці
прокатися (Чуб.)].

прочуття обл. предчувствие [3 уюїм прочут-
тям смерті і сумними думками наймиліше
мені в тихій, поважній природі (Яоб.)].
прочухан, прочуханка разг. взбучка, встрепка,
встряска; (сильнеє разг. — еще) потасбвка,
трепка, фам. всклбчка, таска; (строгий
вьіговор, внушение) разг. нагоняй, нахло-
бучка, головомойка; (сильнеє разг. — еще)
разнбс, проббрка [Мати — це мати, а бать-
ко — не тільки доброта, любов і тяжкий
труд, а й невблаганна совість, і суворість,
і добрий прочухан (Ільч.); — Як це ви
додумались міндобрива колгоспам заво-
зити? Леус не зрозумів: чи засуджує, чи
схвалює їхню ініціативу секретар. А біль-
ше скидалось на те, що зараз почнеться
прочуханка (Збан.)]; дати ~па, **нки
кому задать взбучку (встрепку, встряс-
ку; потасовку, трепку; всклочку, таску)
кому; разнестй кого, задать гонку кому
[Тихін тЬкого прочухана дав куркуленку,
що той з тиждень ребра чухав і на вулицю
не виходив (Коп.); — Даймо йому доброї
прочуханки, щоб пам’ятав до нових віни-
ків, — загукали бурлаки (Н.-Лев.)].

прочухатися, -хаюся, -хаєшся разг. опбм-
ниться, разг. очухаться [Треба їх [старцшн]
захопити зненацька, піднести на раді го-
товеньке, щоб не прочухалися (Тулуб)].

прочхати, -хаю, -хаєш разг. прочихнуть.
прочхатися, -хаюся, -хаєшся разг. нрочиха-
ться, вйчихаться [Найгірше було низько-
рослому бійцеві.. Йому особливо часто
випадало сьорбати набігаючу хвилю, і, про-
чхавшись, він голосно чортихався (Гонч.)].

прошак, -ка обл. попрошайка; нйщий (сущ.)
[Приходить до неї прошак, просить подати
йому, що ласка її (Брацл. у. — Сл. Гр.)].

прошамкати, -каю, -каєш и прошамкотіти,
-кочу, -котиш разг. прошамкать [— По-
снули? га? — прошамкав раптом дід Ов-
сій (Коцюб.); — Заходьте, заходьте, го-
луб’ята, — прошамкотіла бабуся (Собко)].
прошамотіти, -тгіть прошел естеть, про-
шуршать [Зарябіла на воді широка
стежка, ..прошамотів прибережний вер-
боліз (Козач.)].
прошароканий 1) прослоенньїй; 2) прорежен-
ньій; разреженний [Просо й кукурудза
вже були прошаровані, кавуни ще рано
полоти (Минко)]. Ср. прошаровувати 1—2.
прошаровування 1) прослаивание, прослбйка;

2) прореживание; разреживание. Ср. про-
шаровувати 1—2.

прошаровувати, -рбвую, -ровуєш, проша-
рувати, -рую, -руєш 1) прослаивать, про-
слойть; 2) с.-х. прореживать, прореднть,
(реже) разреживать, разредйть [Коли ко-
нюшина зійшла і позначились рядки, поле
прошарували (Рад. Укр., 1946, III)].

прошаровуватися, -рбвується, прошарувати-
ся, -рується 1) прослаиваться, прослой-
ться; 2) страд. з. (несоверш.) прослаиваться;
прореживаться; разреживаться; ср. про-
шаровувати 1—2.

прошарок, -рку 1) прослбйка [Разом із кіст-
ками.. у печерах знайдені дуже глибокі
прошарки попелу із залишками вугілля
(Осн. даре.)', Ідеї марксизму-ленінізму
озброювали робітничий клас і трудящі про-
шарки селянства на боротьбу, підняли їх
на першу революцію в Росії (Рад. Укр.,
1950, III)]; 2) геол. прослбй, прослбйка
[Особливо глибоко вимиваються поживні

речовини на пухких глинисто-піщаних грун-
тах, де нема глиняного прошарку (Колг.
Укр., 1956, Р)].

прошарування прослбйка.

прошарувати см. прошаровувати.

прошаруватися см. прошаровуватися.

прошарудіти, -джу, -диш прошуршать [Босі
ноги ледве чутно прошаруділи по долівці
(Донч.)].

прошва прошва; (кружевная—еще) прошивка
[Він стояв недалеко, за кілька кроків, у
костюмі кольору хакі з темно-синіми
прошвами (Гур.)\ В гаях, як прошва золота,
Блищав зів’ялий лист (Рил.)].

прошвендяти, -дню, -дяєш разг. прошляться,
протаскаться [— Брешеш, сучий виродку! —
гримнула мати. — Всю ніч проволочився
десь, прошвендяв, то й думаєш, що ти є
цабе! (Ільч.)].

прошвовий спец, прошйвочньїй.

прошелестіти, -лещу, -лестйш 1) прошелес-
тить, прошуршать [— Не вернувся?.. Не-
має? — мов трава суха прошелестіла, спи-
тала Пріська (Мирн.)', Шофер м’яко загаль-
мував машину, і вона, прошелестівши по
піску, спинилась біля воріт застави
(Збан.); Над бліндажем прошелестів сна-
ряд І розірвався в метрах тридцяти (Піде.)];
2) перен. разг. пронестйсь [В класі проше-
лестів смішок (Донч.); — А що король
пообіцяв козакам? — гучно й гнівно про-
лунав його голос. Шляхтичі здригнулися
з несподіванки. — Хлопський гонор, —
прошелестіло по лавах (Тулуб)].

прошений 1) прбшенньїй, прил. прбшеньїй
[Сніг затримаєм щитами... їдь, Ми-
хайлику, із нами! — Я ж не	проше-

ний-таки. Спритно	виліз на	санки

(Стп.)]; 0~шійг хліб разг. подаяние,
мйлостьіпя; і т й за ~ним хлібом
разг. идтй, питаясь подаянием (мйлостьі-
ней) [Добився [батько] в свій край, і та-

кий вже бідний, що за прошеним хлібом
іде додому ^народна казка)]; 2) пригла-
шенньтй, разг. званьїй; *-*>пий обід
разг. званьїй обед [Іде Журавель на проше-
ний обід, а Лисичка наварила кашки з мо-
лочком, розмазала тонесенько по тарілці
та й поставила перед кумом (Фр.)]. Ср.
проейти 1—2.

прошені є, прошення разг. уст. прошбние
[Піщани хвалилися, що Порох не раз пи-
сав прошені є кому треба (Мирн.); Прошення
було велике й довге (Н.-Лев.)].

прошепотати, -почу, -пбчеш и прошепотіти,
-почу, -потйш усилит. прошептать [—Усе
Дніпро шумить! Усе дерева шелестять! —
мовить удова і зітхне й прошепоче: — Бо-
же мій, боже мій! (Вовч.); — Мамочко! —
спросоння прошепотіла Орися і розкрила
очі (Іван.)].

прошептати, -шепчу, -шепчеш прошептать
[— І я колись Була молодою... — Про-
шептала, задумалась, Потім заспівала
(Шевч.)].

прошибати, -баю, -баєш, прошибйтп, -блю,
-бйш разг. прошибать, прошибйть; (про-
никать насквозь — еще) пронзать, прон-
зйть; (о морозе, 'холоде, ветре и т. п. —
еще) пронйзьівать, пронизать; (об острьіх
чувствах, ощущениях — еще) пронимать,
пронять [Одно-однісіньке зеренце шроту
попало йому в нутро, але не прошибло
пухиря; риба дуріла з болю,. але не швидко
мусила подохнути (Фр.); Прошибло щось
столітні дерева на горах, немов блискавиця
(Коб.); Він і тепер стоїть коло неї, проши-
бає її полум’ям своїх очей (Кобр.); Вог-
кість прошибала всякого, аж до самих ко-
стей (Март.); Каїн затремтів, І гострий
біль прошиб його нутро (Фр.)]; 0 через
гблову дбають д у м к й разг. в то-
лове пронбеятея мисли [Через голову про-
шибають думки, як огонь пекучі, ані од-
ної такої, аби не різала в саме серце
(Стеф.)}.

прошиваючий прошибающий; пронзающий;
пронйзьівающий; пронимающий [Насилу
відіпхнула його від себе й затулила вуха,
аби не чути прошиваючого душу голосу
(Кобр.); Іван стояв, мнучи шапку в руці,
і не казав нічого. Дід Довго, прошибаючим
поглядом дивився на нього (Фр.)]. Ср
прошпбати.

прошибйти см. прошивати.

прошйблений прошйбл енний; пронзенннй;
пронйзанньїй; прбнятмй [Одно його око
прошиблене було стрілою (Фр.); Прошиб-
лений неописаною тривогою, ключник ви-
дав із грудей глухий окрик і пустився
щодуху бігти (Фр.)]. Ср. прошибатп.

прошивальний прошйвочний.

прошивальник спец, прошивальщик.
прошивальниця спец, прошивальщица.
прошивання прошивание, прошйвка.
прошивати, -ваю, -ваєш, прошйти, -шию,
-шйєш прошивать, прошйть; (сапожн.—
еще) протачивать, протачать; (портн. —
еще) прострачивать, прострочать; (перен.:
приходить насквозь — еще) пронйзьівать,
пронизать, пронзать, пронзйть [Раніше
отвори в пластинах ланцюгів [для збираль-
них комбайнів] прошивали в дві операції
на двох верстатах (Веч. Київ, 1957, VII);
Вони шили чоботи., з високими халявами
й закаблуками, прошивали їх золотом
(Скляр.); Буданов вислухав його похмуро,
а потім глянув так своїми маленькими го-
стрими очима, немов прошив наскрізь
двома свердельцями (Ткач); Кулі проши-
вали повітря щораз густіше (Гонч.)].

прошиватися, -ваюся, -ваєшся, прошйтися,
-шиюся, -шиєшся 1) обл. проникать, про-
никнуть [Я вночі сюди прошилась, ніби
муха (Греб.)]; 2) страд. з. (несоверш.) про-
шиваться; протачиваться; прострачиваться;
пронйзьіваться, пронзаться; ср. проши-
вати.

прошивка прошивка [Бувало в неділю як
одягне білу з широкою прошивкою сороч-
ку, ..то всі дівчата на нього ззираються
(Кобр.)].

прошивка 1) (действие) прошивка; 2) (пред-
мет) спец, прошивка.

прошивний спец, прошивнбй.

прошипіти, -плю, -пйш прошипеть [Підліз
він [Вуж] ближче до того птаха і прошипів
він йому у візі: — Що, помираєш? (перекл.
з Горького); — Ви — дурень! — прошипів
начальник майже в обличчя Солодові (Ру-
денко); Бруком тихо прошипіло, м’яко
вгинаючись, блискуче авто (Досв.)].

прошити см. прошивати.

прошитий 1) прошйтьш; протачанньїй; про-
строченньїй; пронизаними, пронзенньїй [Лі-
то! Скирти серед поля кладе Кожен кол-
госп у часи косовиці. В нього [писаря]
також «скиртування» іде: Папки прошиті
складає в копиці! (Ол.); ІПеред ним ле-
жала осіння ніч, прошита наскрізь гос-
трим вітром, сльотою (Куч.); Солдати ви-
сипали з машин. Дехто, падаючи на землю,
вже не підводився, прошитий ворожою
кулею (Ю. Бедз.)]; ср. прошивати; 2) спец.
прошивнбй.

прошйтися см. прошиватися.

прошкандибати, -баю, -баєш проковьілять
[Старий сторож прошкандибав кілька кро-
ків до середини кімнати (Коп.)].

прошкбдитися, -джуся, -дишся разг. прови-
ниться, разг. проштрафиться [Сьогодні
уранці нахвалялася [мати]: тілько ще в
чому прошкодишся — розірву (Мирн.)].

прошкрябати см. прошкрябувати,
прошкрябатися см. прошкрябуватися,
прошкрябувати, -бую, -буєш, прошкряба-
ти, -баю, -баєш проскребать, проскрестй.
прошкрябуватися, -буюся, -буєшся, про-
шкрябатися, -баюся, -баєшся проскребе-
ться, проскрестйсь.

Прошкутильгати, -гаю, -гаєш разг. проко-
вьілять [Сахно встигла дуже детально роз-
дивитися на чудного сторожа, поки він,
нарешті, прошкутильгав через коридор
(Слсол.)І.

прошлйпити, -плю, -пиш разг. редк. прошля-
пить [— Прошляпили, — майже прошепо-
тів Розенберг. — І ще як прошляпили!
Така проста річ — і не подумати про неї...
(Шовл.)].

прошмигувати, -гую, -гуєш, прошмигнути,
-ну, -неш прошммгивать, прошмигнуть,
проскальзмвать, проскользнуть, перен. про-
нмривать, проннрнуть [Найчастіше Марта
прошмигує там, де стоїть., ординарець
командира батареї Усман (Гонч.); Вули-
цею прошмигнула військова автомашина
(Минко); Вершники з начальником про-
шмигнули на станцію (Ле)].

прошморгувати, -гую, -гуєш, прошморгну-
ти, -ну, -неш продевать, продеть, разг.
продергивать, продернуть.

прошнурований прошнурбваннмй, шнур б ван-
ний [Зілов розписався в великій прошну-
рованій і пропечатаній книзі (Смол.); Во-
лосся було рідке, пригладжене, густо про-
шнуроване сивиною (Гур.)].

прошнуровувати, -рбвую, -рбвуєш, прошну-
рувати, -рую, -руєш прошнурбвнвать, про-
шнуровать.

прошпаклювати см. прошпакльовувати.

прошпакльований спец. прошпаклеванньш
[Сонце припікало. На палубі шхуни роз-
топлківалась смола, що нею було про-
шпакльовано настил (Трубл.)].

прошпакльовувати $ -льбвую, -льбвуєш, про-
шпаклювати, -люю, -люєш спец, прошпак-
левмвать, прошпаклевать.

прошпарити см. прошпарювати.
прошпаритися см. прошпарюватися.
прошпарювапня пропаривание.

прошпарювати, -рюю, -рюєш, прошпарити,
-рю, -риш пропаривать, пропарить; ~ти
діжку пропаривать, пропарить ббчку.

прошпарюватися, -рюється, прошпаритися,
-риться 1) пропариваться, пропариться;
2) страд. з. (несоверш.) пропариваться.

прошпбтитися, -пбчуся, -петишся разг. про-
виниться, разг. проштрафиться [А вчи-
тель наш розумний пан був, не гордий, та
щось прошпетився, й загнали його кудись
од нас далеко... (Коцюб.)].

прошпигнути см. прошпигувати.

прошпиговувати, -гбвую, -гбвуєш, прошпи-
гувати, -гую, -гуєш кул. прошпигбвьівать,
прошпиговать.

прошпигувати, -гую, -гуєш, прошпигнути,
-ну, -неш разг. прокалмвать, проколбть
[Він з якимось не то подивом, не то пере-
ляком глянув у її лице, і йому відразу
зробилося так, немовби хто льодовою
шпилькою прошпигнув його серце (Фр.)].

прошпигувати см. прошпиговувати,
проштовхати см. проштовхувати,
проштовхатися см. проштовхуватися,
проштовхнути см. проштовхувати,
проштовхнутися см. проштовхуватися,
проштовхувати, -тбвхую, -тбвхуєш, проштов-
хати, -хаю, -хаєш и проштовхнути, -ну,
-неш проталкивать, протолкнуть, разг. про-
толкать (в несколько приемов), разг. про-
пйхивать, пропихнуть, пропихать (в не-
сколько приемов) [Похмурий гримить зам-
ком, тягне двері на себе і проштовхує Та-
мару в камеру (Хижн.)}.

проштовхуватися, -тбвхуюся, -тбвхуєшся,
проштовхатися, -хаюся, -хаєшся и про-
штовхнутися, -нуся, -нешся проталкива-
ться, протолкнуться, протолкаться, разг.
протолпйться {только соверш.), пропй-
хиваться, пропихнуться, пропихаться
[Задні проштовхувались наперед, щоб хоч
глянути на незвичайного, рідкісного для
Каховки щасливця (Гонч.)’, На вулицях
людно надзвичайно, в крамницях просто
не проштовхнутися (Собко)’, Ярина про-
штовхалась крізь натовп (Куч.)].

проштопувати, -пую, -пуєш, проштопати,
-паю, -паєш проштбпквать, проштопать.

проштрафитися, -флюся, -фишся разг. про-
штрафиться [Бувало, мати, коли ото дуже
проштрафишся, ..штанці тобі спустить, та
як почне перезати (Баш)].

проштрйкувати, -кую, -куєш, проштрикну-
ти, -ну, -неш разг. прокальївать, проко-
лоть, протикать, проткнуть, книжн. прон-
зать, пронзйть [Теодосієві вже давно хо-
тілося спитати, чи довго вони так стоя-
тимуть, та грізні погляди Куремси, немов
голкою, проштрикували Теодосіїв язик
(Хижн.)’, Панас Максимович був похму-
рий, зосереджений; він сердито орудував
виделкою, наче хотів проштрикнути ра-
зом з кружальцями смаженої ковбаси і та-
рілку (Минко)].

проштрикуватися, -кується страд. з. прока-
льіваться, протикаться; пронзаться. Ср.
проштр й кувати.

проштукатурити, -рю, -риш проштукатурить,
прошукати, -каю, -каєіп проискать [Коли
твою душу нудьга наполяже І ти прошу-
каєш утіхи дарма, Нехай вона з серця
ніколи не каже — Що ніби утіхи ніде вже
нема ^Манж.)].

прошуміти, -млю, -мйш прям., перен. про-
шуметь; (кончить иіуметь — еще) отшу-
меть [Селезень підняв, як лук, тугі кри-
лята І низько прошумів, і зник у вишині
(Мал.)’, А мені пригадати — все в пам’яті
встане, Десять літ прошуміло всього, де-
сять літ... (Шер.)’, Прошуміли понад сві-
том грози, Одійшла у небуття війна
(Криж.)].

проща церк. 1) богомблье [Взяла Явдоха ці-
пок у руки та торбинку з харчами й пода-
лась з людьми на прощу (Коцюб.)]; х о-
д й т и на ~щу ходить на богомблье, па-
лбмничать [Вона зав’язалась чорною ху-
сткою.. й почала щороку ходити у Київ на
прощу (Н.-Лев.)]; 2) редк. прощенне [гре-
хов], отпущение [грехбв] [Трістане! в тебе
є гріхи, великі, непростимі. На їх навряд
чи проща є в святім Єрусалимі (Л. У«р.)].
прощавати: ~вай, ^вайте разг. прощбй,
прощайте; (только в ед. ч. фольк. — еще) про-
с^й-прощай [Зоставайсь здорова та не дожи-
дай нас. Прощавай, сестро! (Вовч.); Про-
щавайте, ждіте волі, — гей, на коні, всі у
путь! (Тич.)].

прощальним прощальний [Наша ескадра ви-
йшла в море. У вухах довго звучали про-
щальні вигуки: — Щасливого плавання!
(Борг.); На початку прощального обіду
ще відчувалася деяка ніяковість і замі-
шання (/Кур.); В суворій задумі стояли
бійці навколо могили, слухаючи прощаль-
не слово гвардії майора Воронцова (Гонч.);

Люблю я осіннії квіти, прощальну красу
вечорів (Сос.)].

прощальник уст. казак, устраивающжй про-
щальную пирушку перед поступлением в
монахи [Прощається з світом Покута. Хут-
ко зачиниться за ним брама Межигірського
спаса й навіки козака сховає чернецька
ряса. Пийте до дна, щоб і за ваші окаянні
душі помолився в монастирі прощальник!
(Панч)].

прощально нар. прощально [Прощально змах-
нувши рукою, Павло рушив до міста
(Збан.); Прощально кували зозулі на да-
леких плавнях (Гонч.)].

прощання прощание [Мене ти проводжала,
за звичаєм, І для прощання бракувало
слів (Рил.); Довго Грицько згадував про-
щання з Орисею (Головко)]; н а ~ня на
прощание [На прощання вони міцно потис-
нули один одному руки (Ле і Левада)].

прощати, -щаю, -щаєш, простйти (прощу,
простйш) прощбть, простить, (не ставить
в вину чего-нибудь — также) извинйть, из-
винйть; (оставлять без внимания совершен*
ньій проступок фам. — еще) спускать, спу-
ст йть [Мати любила оцю найстаршу дочку
своєГ сестри, мов рідну дитину, і прощала
їй усі примхи і вади (Коб.); — Чим же ти
винна, що кажеш, щоб я простив тебе? —
кдаав їй Микола, пригорнувши її до свого
серця (Квітка); Л ю ц і и: Прости, Сем-
пронію, і не вважай на запальні слова
(Л. Укр.); За це я прощала йому все, на-
віть ті непростимо кепські вірші, що він
раз написав на мій бенефіс (Л. Укр.)];
простй господи (в значений вводньїх
слов при отрицательной оценке) разг. уст.
прости господи [— І зародиться ж таке,
прости господи! — якось не своїм голосом
знову обізвався дід (Мирн.)]; простіть н а
цім слові извинйте за вьіражение;
ф *^щай, ~ їдайте прощай, прощайте;
(только в ед. ч. фольк. — еще) простй-про-
щай [їхав козак за Дунай, Сказав: «Дів-
чино, прощай!» (Чуб.)]; останнє ~щай
последнее простй [На хвилину спиняю
[плуг], одриваю шматочок старої газети,
що завалялась у кишені, й пишу на ко-
ліні: «По дорозі у вічність останнє про-
щай» (Коцюб.)].

прощатися, -щаюся, -щаєшся, проститися,
(прощуся, простйшся) 1) прощаться, про-
стйться; (при уходе откуда-нибудь уст. —>
еще) откланиваться, откланяться [Як ста-
ли прощаться, то якби нас не розняли, то,
здається, так би обох і в домовину поло-
жили (Сірор.); Венера низько поклони-
лась І з панотцем своїм простилась, А він її
поцілував (Котл.); Прощаючись з землею,
заливало [сонце] хмари й землю огняним
світом (Мирн.); Прощатися з Леніним при-
ходили селяни навколишніх сіл (Біогр
Леніна); Програвши в карти далеко за
північ, чиновник став прощатись (Мирн.)];
душа з тілом відається разг. душа
с телом расстается, душа с телом прощается
[Панський сторож., ось розкриває очі..
То ними світить докора? чи посилає про-
кльони?.. Ні, то душа прощається з тілом
(Мирн.)]; 2) (оказьіваться прощенньїм) про-
щаться, простйться [Коли чоловік пише
для себе, виливає своє горе й радощі, то
йому легше стає. Чому ж тоді не писати?
Тоді й всякі помилки прощаються (Ко-
цюб.)', До нафти Гітлер моститься, де
кам’яний Кавказ. Та це ж йому не про-
ститься (Тич.)]', 3) страд. з. (несоверш.)
прощаться; извиняться; спускаться; ср.
прощати.

прощебетати, -бечу, -бечеш прощебетать [Пе-
репурхуючи з крони на крону або в круж-
лянні підіймаючись до неба, засвистіли,
прощебетали, затьохкали птахи (Воронь-
ко)', Мотя почала., заспокоювати подругу.
Прощебетала тоді біля неї чи не увесь
вечір (Козач.)].

прощедрувати, -рую, -руєш зтн. пропеть
«щедрівку».

прощений 1) прий. прощенний; извиненньтй;
ср. прощати; 2) прил. разг. прощений.

прощенний простительннй, извинйтельньїй.
прощенність, -ності простйтельность, изви-
нйтельность.

Прощенно нар. простйтельно, извинйтельно.
прощення прощенне; извинение [Любо-
в и ц ь к а: ..Верніть його зараз, я ки-
нусь перед ним на'коліна, я вимолю в нього
прощення! (Коч.)', Прощення від Лідії я не
прошу й не жадаю (Коб.); Тоді уряд ого-
лосив амністію всім засудженим, а тим,
хто перебував під судом або слідством,
пообіцяв прощення, якщо вони стануть
до лав королівського війська (Тулуб)]. Ср.
прощати.

прощілина расщелина; обл. прощелина [Нема
сумніву, в цім місці були колись.,
зрушення, а між ними в прощілинах чи
западинах майже завжди мусить бути
руда (Досв.)].	_	1

прощупати см. прощупувати.

прощупування прощупьівание.

прощупувати, -пую, -пуєш, прощупати, -паю,
-паєш прям., перен. прощупнвать, прощу-
пать [Уже ми в траншеї, • прощупуємо
листя (Гонч.); Наш пароплав йде повільно,
прощупуючи покручений фарватер, що про-
ліг між жовтими лисинами піщаних острів-
ків (Київська пр., 1955, II); рронко зразу
зміркував, що через цю рухливу, жваву і,
як видно, самостійну дівчину можна було (І
прощупати грунт на фабриці Гольдштрома
(Вільде)].

прощупуватися, -пується	прощу пьі ваться

[Пульс ледь-ледь прощупується (Яоп.)].

прояв, -ву проявление [Радянський суспіль-
ний лад відкрив усі можливості для прояву
творчої енергії і сил народу, для зростання
Його талантів (Наука і життя, 1959, 9);
Партія., вимагає рішуче боротися з проя-
вами косвості, консерватизму, зневажли-
вого ставлення до нової техніки і досвіду
новаторів (Рад. Укр., 1959, VIII)].

пройва разг. 1) чудо, чудовище, разг. чудище;
(о человеке— обьічно) чудйла; (то, что вьізьі-
вает удивление — обьічно) дйво, обл. проява
[Не минуло й півгодини, як навколо майда-
ну насходилося звірів і птахів видимо-неви-
димо. Всім цікаво знати, що воно за про-

ява, і всі бояться її, ніхто не сміє присту-
пити (Фр.); Ще не жив, не мріяв, не любив,
А вже черево нажив. Що за чудо, за проява,
Наче бочка та в оправі! (Ус.)]; 2) (необьгчай-
ное происшествие) оказия; що [воно] за
~ва что за оказия [Що за проява — на
«дорозі ні душі? Наче хто шлях перетяв
повз обсерваторію (Янов.); — Що воно за
проява! Хто це там верещить та ляпає
праником, аж в вушах в мене тріщить..,—
думав дід (Н.-Лев.)].

проявйти см. проявляти.

проявитися см проявлятися.

проявлення 1) проявление; 2) проявление.
Ср. проявляти 1—2.

проявляти, -ляю, -ляєш, проявйти (проявлю,
проявиш) 1) проявлять, проявйть; (обнару-
живать уст.—еще) оказьівать, оказать [Він
і досі чує подих того щастя, але як воно
прийшло, в чім проявляло себе, він не міг
би сказати (Фр.); Комуністична партія і
Радянський уряд проявляють повсякденне
піклування про розвиток фізкультурного
руху в країні (Рад. Укр., 1956, VII); Дів-
чата, особливо Маруся, проявили себе до-
сить тямущими в господарстві (Вільде)];
2) фот. проявлять, проявйть [Увечері
того самого дня Анч проявив фотоплівку,
просушив її (Трубл.)].

проявлятися, -ляється, проявйти ся	(проя-

виться) 1) проявляться, проявиться [Я по-
мітив, що в ньому почали проявлятися
деякі риси характеру, які мені зовсім не
подобались (Збан.); Ясність ідейної мети
дає можливість повніше проявитися талан-
тові (Літ. газ., 1959, /X)]; 2) проявляться,
проявйться. Ср. проявляти 1—2; 3) обл.
появляться, появйться, уст. проявляться,
проявйться [Давно-давно тому назад в
брянських лісах проявився лев (народна
казка)].

проявнйй фот. проявочньїй.

проявник фот. проявйтель [Я залишив пла-
стинку в проявнику (Донч.)].

прояровизувати, -зую, -зуєш с.-х. проярови-
зйровать [Садивний матеріал картоплі для
літнього садіння треба за ЗО—45 днів до
садіння прояровизувати (Колг. Укр., 1958,
5)1.

прояснений 1) прич. проясненгіьій; просвет-
ленньїй; 2) прич. просветленньїй; 3) прич,
осветленньїй [Фруктово-ягідними екстрак-
тами називаються концентровані натураль-
ні прояснені соки з підвищеним вмістом
цукрів або кислот (Укр. страви)]. Ср.
проясняти 1—3; 4) прил. просветленньїй
[І хоча втома валила з ніг воїнів, проте
кожен проясненим зором оглядав пере-
ліски і ліси, поля і галявини, пригадуючи
все, усе своє життя (Ст.)].

прояснення 1) (действие) прояснеиие; про-
светление [Я ніколи не вважав свойого
противника занадто малим, я виходив на
всяку арену, коли боротьба була потрібна
для прояснення справи (Фр.); Гоголь ба-
гато зробив для прояснення думок україн-
ської інтелігенції (Рад. літер., 1957, 3)];
2) (действие) просветление; 3) (действие)
осветление [Спирт, що утворився в про-
цесі бродіння соку, зберігає морс від псу-
вання і сприяє його проясненню (Укр.
страви)]. Ср. проясняти 1—3; 4) (состояние)
прояснение; просветление; (перен.: внезап-
ная ясность сознания — еще) озарение
[Юренко ширше розвів повіки, і відблиск
прояснення майнув у його круглих, як
два дрібних каштани, очах (Ст.); Три дні,
з невеликими проясненнями, сіявся густий,
лапатий сніг (Козач.)]; ср. проясніти.

прояснйти см. проясняти.

прояснйтися см. прояснятися.

прояснілий проясневший; просветлевший, про-
светлйвпіийся; прояснившийся; прояснев-
ший, прояснившийся [Горовий рвучко підвів
голову і глянув на неї пильним, прояснілим
і зацікавленим поглядом (Козач.); В дале-
кому прояснілому небі загорілась рожева
ранкова зоря (Цюпа)]. Ср. проясніти.

проясніти, -ніє прояснеть; (стать светльїм,
светлее — еще) просветлеть, просветлйться;
(о небе и перен. — о мьіслях и т. п. — еще)
проясниться; (только о явленнях природи)
разг. прояснеть, проясниться [Олександр
навіть прояснів з виду (Панч)]; в голові
~піло в голове прояснилось; думки
**>нілп мисли просветлели, мисли прояс-
нились; небо ~ніло небо просветлело,
небо прояснилось, разг. небо прояснело,
небо прояснилось; обличчя **>ніло лицб
прояснело, лицб просветлело [Глянувши
на Панкратова, Павлусь здивовано помі-
тив, що обличчя його проясніло, він наче
лагодився засміятися щиро й весело (Донч.)].
прояснішати, -шає проясниться, разг. про-
яснеть, проясниться [Пурга бушувала не-
довго. Через дві доби небо прояснішало,
засвітилися зірки (перекл. з Сьому гик іна)].
прояснювання 1) прояснение; просветление;

2) просветление; 3) осветление. Ср. прояс-
няти 1—3.

прояснювати см. проясняти.

прояснюватися см. прояснятися.

проясняти, -няю, -няєш и прояснювати,
-нюю, -нюєш, прояснйти, -ню, -нйш
1) прояснять, прояснйть; (перен. —еще)
просветлйть, просветлйть [Тільки бороть-
ба виховує експлуатований клаб, тільки
боротьба відкриває йому міру його сил,
розширяє його кругозір, підносить його
здібності, прояснює його розум, виковує
його волю (Ленін); Мова — гостра ідейна
зброя, і це слід завжди пам’ятати. Мовою
можна отруїти свідомість — і піднести її,
прояснити, оздоровити (Рил.)]; ~нйти
контури на малюнку прояснйть
кбнтурьі на рисунке; 2) спец. просветлять,
просветлйть; 3) (очищать от мути) спец.
осветлять, осветлйть [Перед реалізацією
або зберіганням винс? прояснюють, щоб
воно було цілком прозорим і чистим (Колг.
Укр., 1957, 5)].

прояснятися, -пяється и прояснюватися,
-нюється, Прояснйтися, -питься 1) проясня-
ться, проясниться, прояснеть; (становиться
более чистьім, ясньїм, перен.: становиться
спокойньїм, радостньїм, виходить из состоя-
ния безразличия и т. п. — еще) просвет-
лйться, просветлйться, просветлеть; (толь-

ко о погоде безл. разг. — еще) прояснива-
ться, проясниться, прояснеть [Дещо про-
яснюється в твоїй філософії, починаю розу-
міти (Донч.); —От воно тепер і проясни-
лося трохи, — говорив дід Ворожка. —
Собаку отруєно для того, щоб не заважав
гавканням нафту випускати з бочки (Донч.);
Повеселішало на серці... Темні думки стали
прояснятися... (Мирн.); На душі у його
прояснилося (Вас.); Прояснювалося. На
небі заворушилася райдуга й крутою лег-
кою дорогою звелася над землею (Ст.);
Незабаром небо прояснилось, і в ньому
засяяли далекі холодні зірки (Шиян)];
в голові знялося, днювало ся в то-
лове прояснялось [Гаряча хвиля б’є до
серця, в голові прояснюється. Він не
хоче вмирати. Він хоче жити. Світ такий
красний... (Коцюб.)]; фарби на кар-
тині ^ішлися краски на картйне про-
яснились; 2) страд. з. (несоверш.) прояс-
няться; просветлйться; просветлйться; ос*
ветлйться; ср. проясняти 1—3.

проячати, -чу, -чиш 1) обл. прокричать;

(со стоном — еще) проШгонать [Хтось крик-
нув між дівчатами істерично. Хтось проя-
чав смертельно: Сестро! (Туд.)]; 2) (о крикв
лебедей) уст. проячать.

пруг разг. 1) кромка; (только о ткани — еще)
покрбмка; (узкий край или узкая сторона
какогО-нибудь предмета) ребро; (линия раз-
дела, то, что отделяет одно от другого)
грань [Вставало сонце, й ген — зривалася
над пругом рожевої землі холодна сивина
(Пере.); Тупим пругом шаблі ударив він
по руці, і булава, як зрубана галузка,
зірвалася на землю (Ле)]; сонце сто-
йло н а вечірнім прузі сблнце
било на закате [Вже сонце стояло на ве-
чірнім прузі, як вони приїхали до Стеб-
лева (Н.-Лев.)]; 2) (складка на поверхности
чего-нибудь) рубец; (след на теле от раньї—
еще) шрам [Рибалка почав чорніти. На
чолі, як пруг, набрякла жила (Дмитр.);
Біла його сорочка була розірвана, на шиї
червонів пруг від волосяного татарського
аркана, на якому приведено парубка до
штабу (Ле)]; 3) спец, лймка [Масивні коні,
п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей
(Бажан)]; 4) редк, стебель; перен. лента,
коса [А в саду поміж деревами світять бо-
ками рівні покоси сухоїо сіна, над ними
посхилялися пругами віти (Вас.)].

пругкйіі упругйй [А вітер все дужчав, ставав
пругким, як гума (Ткач); Пругка ліщина,
уквітчана волохатими сережками, блища-
ла на (^онці гладкою корою (Панч)].

пругкість, -кості упругость [І коні пробують
копита Чи пругкість мерзлої землі (Ус.)].

пругко нар. упруго [Низько над клунею
кружляв шуліка. Пругко напнуті крила
креслили прозоре повітря (Риб.)].

прудйус, прудйвус фольк. усач [Як я того
прудиуса любила, не одні я черевички
зносила (Н. п. — Сл. Гр.)].

прудкий бистрий; (проворний разг. — еще)
приткни; (подвижний разг. — еще) шуст-
рий, шйбкий; (о лошади в беге — еще) рез-
внй, уст.і позз. борзий; (нетерпеливий)
скбрмй [Перелесник здригнувся, прудким
рухом кинувся геть і зник у ЛІСІ (Л. Укр.);
Прудка ріка береги розмиває (прислів'я);
Любив [пан Мигуцький], коли був хлоп
здоровий, Прудкииг^о праці і розмови,
До танців, сміхів і пісень (Фр.)', Мокрина
кинулась до моря, неначе прудка коза
(Н.-Лев.)', Тупотять прудкії коні, Гомін
ближче все лунає (Л. Укр.)]; ач (бач),
який ^кйй! разг. ишь, какбй скорий!
[Не дуже! не дуже! не скачи так! Ач, який
прудкий! давай лиш гроші’ (Мирн.)].

прудкість, -кості бистрота; прмткость; (рас-
торопность —еще) прьіть; шустрость; рбз-
вость; скбрость [Він ступає з якоюсь особ-
ливою щасливою прудкістю (Гонч.); Страх
обгорнув зайця, додав ще більшої пруд-
кості його ногам (Коцюб.); По шосе катав
екіпаж, скільки було сили й прудкості
в коней (Н.-Лев.)]. Ср. прудкйй.

прудко нар. бистро; притко; шустро, шибко;
резво; скоро [Кирило: ..І я колись
бігав... прудко бігав. Зайця мало не пере-
ганяв! (Мирн.); Робота йшла прудко (Фр.)].
Ср. прудкий.

прудкокрилий бистрокрилий [Вітри мої! Бра-
ти мої любі, милі, Вольні, прудкокрилі!
(Тич.)].

прудконогий бистроногий, фам. востронбгий
[Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-
далеко і зникне вмить між густими трава-
ми (Коцюб.)].

пруднутися, -нуся, -нешся обл. броситься,
метнуться; (резким движением отодвину-
ться) отпрянуть [Петро пруднувся за ящір-
кою (Марш.); Рифка мимоволі скрикнула
і пруднулася взад (Фр.)]. -

прудонізм, -му полиш, ист. прудонйзм [..у
Франції, Іспанії, Бельгії найбільш поши-
реними вченнями серед передових робіт-
ників були прудонізм, бланкізм, анархізм,
що явно відбивали точку зору дрібного
буржуа, а не пролетаря (Ленін)].

прудоніст полиш. ист. прудонйст [Прудоністи
зовсім «заперечували» національне питан-
ня і право націй на самовизначення..
(Ленін)].

прудоністськпй полиш. ист. прудонйстский.
Пружина пружина [Для кращого пристосу-
вання робочих органів до рельєфу на штан-
гах культиватора послаблюють пружини
(Колг, Укр., 1959, 4); Він подумав, що таке
на пружинах крісельцб згодилося б і йому
в управі (Дм. 2>едз.);>Вона [пісня] огнистая
лучина, Що жару в серця долива, В ма-
шині поступу пружина, Непоборима і
жива (Фр.); . Хлопець/ розігнавшись десь
із темряви, від кручі, і ледве торкнувшись
перед самим багаттям землі, пружиною
злітав у повітря (Гонч.)].

пружйнистий пружинистий [Вінички для зби-
вання [білків] виготовляють з лудженого
пружинистого дроту (Укр. страви); Вся
його постать — сильна, кремезна, пружи-
ниста — наповнена густою невитраченою
силою, як молодий дубок свіжими соками
(Руденко)].

пружйнисто нар. пружинисто [Ступав він

так легко і пружинисто, що було приємно
дивитися на нього (перекл. з Полевого)].

пружйнпти, -ню, -ниш пружйнить; (прози-
баться и распрямляться подобно пружине
разг. — еще) пружйниться [Дмитро міцно
пружинить ногами сліпучі стремена і ди-
виться на взводного командира (Ст.);
Могутньо пручався ураганові Мурашків
асканійський ліс. Кипів своєю потемнілою
листвою, пружинив жилавим гіллям, гнувся
(Гонч.)],

пружйнитися, -ниться разг. пружйниться,
пружйнить [Дві дошки перекинуто з борта
на берег.. Дошки гнуться, пружиняться
під їх ногами (Тулуб)].

пружйнка уменьш. пружйнка [Фелікс виліз
нагору, відхилив кришку [витяжної труби]
(вона була на пружинці) і сказав собі:
«Ах ти, проклятий фашист! Ти думав, що я
не втечу!» (Янов.); Кожен крок Чапаєва
Федір знав, бачив, розумів, навіть прихо-
вані пружинки, закулісні міркування —
і ті здебільшого знав і бачив чудово (перекл.
з Фурманова)].

пружйнний пружйннмй [Сусідка., грайливо
хитнулася на пружинній канапі (Досв.);
Через 12 днів., ділянку закультивували
пружинним культиватором (Колг. Укр.,
1959 , 5); Людина, яка важить на Землі
60 кілограмів, важила б на пружинних
вагах на Місяці 10 кілограмів (Рад. Укр.,
1959, І)].

пружйнястий, редк. пружнястий разг. пру-
жйнистьій [Крізь костюм, здавалось, можна
помітити, які в нього пружинясті м'язи,
який він міцний (Коп.); Микола бачив,
як вода рожевила пружнясте дівоче тіло
(Десн.)].

пружинячий пружйнящий.

пружйстий упругийг пружинистий [Ми з
Юзикоії тягнемо до себе пружисті високі
гілки й з хрускотом обламуємо пишні
пучки бузку (перекл. з Бєляева); Ти [юнак]
недосвідчено ступаєш по землі, — Дозволь
благословить твої пружисті кроки! (Рил.)].

пружйстість, -тості упругость,. пружйни-
стость.

пружйсто нар. упруго, пружйнисто.

пружити, -жу, -жиш упружить [Дитина
пробуджується. Пружить сповиті ніжки
і повертає голівку в боки (Туд.)].

пружитися, -житься упр ужиться [— Ану,
дівко, лови! — і кудлатий жонглер., жбу-
рив глядачам кілька барвистих опук, які
так дивно пружилися в руках (Ільч.); Була
[Марія], тривожна ще, а десь на самім дні
в грудях уже пружилась радість (Головко)].

пружкий разг. упругий, пружйнистьій [1 Ту-
рок починає куняти.., похйтуючись на
пружкому сидінні (Янов.)].

пружко нар. разг. упруго, пружйнисто [Ри-
балки.. вміло вивалили рибу з сітки на дно
судна. Пружко заплигали в баркасі рибки,
аж замиготіло в очах (Збан.)].

пружнастий разг. пружйнистьій [Пружнасті
золоті обойми п’ятизубі Замурзаний Ан-
дрій приносив для бійців (Бажан)].

пружний пружйнящий [Рух полюсів залежить
від внутрішньої будови Землі, і дослі-
дження його дав можливість зробити важ-
ливі висновки про пружні властивості гли-
боких надр земної кулі (Наука і життя,
1956, 5)].

пружнйй упругий [Пружна гума коліс., за-
шелестіла по добре второваній дорозі
(Смол.)} Мариновані гриби (бажано білі) і
солоні огірки повинні бути міцними і
пружними (Укр. страви)} Спирається [Ко-
чу бей] на грушеву обсмалену палицю, але
хода пружна, молодецька (Яуч.)].

пружність, -ності упругость [Для експлуа-
тації рухової сипи води потрібне водяне
колесо, для експлуатації пружності пари—
парова машина (Маркс)} Еластичність, або
пружність, — це здатність волокна роз-
тягуватись і відновлювати початковий стан
(Техн. культ.)} Якоюсь особливою пруж-
ністю налилося Федорове тіло. В руках
мертва хватка... Ех, степе, бережись!
(Цюпа)]} теорія ~ності мех. тебрия
упругости.

пружніти, -ніє делаться упругим, станови-
ться упругим [За літо гілля міцнішає і
пружніє (Сліол.)].

пружно нар. упруго [Ловець залюбки пере-
бирав м^ясисту рибу, що пружно звива-
лася в руці (Горд.)} Сили її мовби одразу
вернулись, і вона пружно, легко вихо-
пилась з тачанки: — Ходім! (Гонч.)].

пружнястий см. пружинястий.

пружок, -жка уменьш. 1)кр6мочка; покрбм-
ка; ребро; грань [Чорні брови здалеки
дуже виразно чорніли під білим пружком
намітки (Н.-Лев.)^ — Хіба це зерно — це
гіркі наші сльози; — ..промовив Гранчак,
поклав ложку на пружок миски з вдруге
підігрітою кутею (Ст.)]; 2) рубчик; шра-
мик; 3) стебелек; ленточка, косичка [Сей
год не буде капусти: черви поїли — від
листя тирчать самі пружки (Новомосковск.
у.—Сл. Гр.)]. Ср пруг 1—2,4; 4}(узкал часть
чего-нибудь, вьід/еляющаяся на общем фоне)
полбска [Скільки разів не прокинуся вночі,
завжди бачу вузький жовтий пружок на
підлозі під дверима (Вільде)} їду городом
І тільки-тільки виткнувся пружок сонця
(Л/ил.)]; 5) (линия лица) черта, уменьш.
черточка [Тонкі пружки його блідого лиця
8 тонкими губами мали в собі щось неласкаве
(Н.-Лев.)} Вид в його був одкритий, неначе
випнутий. Ні один пружок диця не хо-
вався десь всередину (Н.-Лев.)].

прус, прусик знт. прус, прусик [Пошкодивши
рослинність в одному місці, личинки пруса
переходять на інші поля (Шкідн. і хвор.
с.-г. рослин)].

прусак, -ка гнт. прусак [Прусаки, стоноги
снували скрізь по стінах (Мирн.)].

прусик см. прус.

пруссак, -ка ист. пруссак [Високий, з запа-
лим и щоками пруссак блиснув на Аркадія
скельцями пенсне і ніби ножами прошив
його ^Вільде)].

пруссаки, -ків ист. пруссаки.

пруссацтво полит. ист. пруссачество.
пруссачка ист. пруссачка.

прусси, -сів ист. пруссьі.

Пруссія ист. Пруссия.

прусський прусский [—^гу!'—мугикнув
щось нерозбірливе єфрейтор з забинтова-
ною щокою і, клацнувши з прусською за-
повзятістю каблуками, вийшов з кімнати
(Ю., Бедз.)].

прустит, -ту мин. прустит.

прут, -та 1) прут; (длинньїй сухой — еще)
хворостйна; (как гамена кнута — еще)
хльїст; (как орудие наказаним — еще) рбзга
[Взяв прут і, підскакуючи, погнав гуси з
обори на пасовисько (Фр.)} Тут Мартоха
вирвала свою руку від Юз* і так потягла
Дарку прутом, що та аж звилася з болю
(Л? У'*р.)} Вирізав прут, а самого ним
б’ють (приказка)]} 2) (тонкий металли-
ческий стержень) прут [У руки йому по-
пався залізний прут, і, щоб показати свою
силу, він зламав його (Трубл.)} — Я вже
далі не піду, — сказала Ольга і, ніби він
збирався її силою тягти за собою, вхопи-
лась за прут паркана (Вільде)]} стяж-
ний ~т спец, стяжнбй прут [Щоб регу-
лювати підіймання мотовила [жатки] із
збільшеним діаметром, в механізмі регу
лювання встановлюють укорочений стяж-
ний прут (Колг. Укр., 1957, 7)]; 3) обл
мера земельной площади — около гектара
[Іще вчора він хоч про людсько око був
господарем, властителем., маленької хат

> й трьох прутів грунту (Фр.)].

Прут, -ту геогр. Прут.

прутик уменьш. 1) прутик; хворостинка; хліі-
стик; рбзга [Прутик, гнучись у три поги-
белі, не забарився згоріти — і світ потух
(Мирн.)} Поміж дерев у зарослі тихо,
щоб же й прутик не хруснув, побрела вона
[Зінька] аж на край саду до подвір’я (Голов-
ко)} Артем Сидорович дивився глибокими,
зіркими очима, ляскав себе по халяві
гнучким прутиком (Коп.)} Дід дав йому
два прутики й каже: — Сим прутиком
удариш жону, а сим кума. І стануть» я
з них буйволи (Закарп. казки Калина)]}
2) прутик [1 стукали під її довгими паль-
цями, метаючись по сталевих прутиках
блискучі кісточки рахівниці (Шиян)]. Ср.
прут 1—2.

прутина разг. прут; хворостйна; рбзга [Ой
пішов дід на подвір’я та взяв за пру тину
іЦуб.)]. Ср. прут 1.

прутковий спец, прутковий; ~ве залізо
пруткбвое железо.

пруток, -тка 1) уменьш. редк. прутик; хворо-
стйнка; хльїстик; рбзга [3 прутків вербо-
вих укладають Здорові букви на піску
(Фр.)]} ср. прут 1; 2) спец, пруток.

пруття собир. 1) прутья;' рбзги [В руках у
нього був цілий жмут комишевого и бере-
зового пруття (Скляр.)} Пішло щастя в
ліс по пруття (Ном.)]} 2) прутья [Старий
обома руками охоплює чавунне пруття,
тягнеться вгору (Ст.)]. Ср. прут 1—2.

прутянйй прутянбй [Бориславські толоки.,
покрилися законами, що робилися зовсім
примітивно, руками, з боків замість цям
рини обгороджувалися прутяними кошами
(Фр.)].

пручання 1) сопротивление; 2) упрямство
[Те, що Русевич мовчить, те, що він оді-
йшов від заводських справ, не подобається
мені ще більше, ніж його крик і пручання
(Шовк.)]. Ср. пручатися 1—2.

пручатися, -чаюся, -чаєшся 1) сопротивля-
ться; упираться [Слинько щось кричав,
пручався, та боротися відразу з двома
було над його сили (Шовк.)} — Не смійте!
Кому сказано? Сам піду.. Але на його про-
тести не зважали, і він, пручаючись, все ж
ішов (Шиян)]} 2) перен. упрямиться, упи-
раться, разе, артачиться; (раздраженно про-
тивиться — еще) єрепениться [Олечка не
хотіла нічого приймати, дивилася з доко-
ром своїми синіми очима, пручалася
(Хижн.)\ Стару ублагали переїхати до
свекра. Стара довго пручалася, а потім
таки згодилася (Мирн.)].

пручпутися, -нуся, -нешся 1) разг. рвануться
[Зінька крикнула щось і пручнулася з
рук (Головко)]} 2) обл. брбситься, разг.
метнуться [Пручнувся тікать, він за мною
(Кобел. у. — Сл. Гр.)Х

прюнелевий прюнелевий [Пані тим часом
вийшла з густого молодняка. Вже роса
падала. Її прюнелеві черевички, ті самі,
що мала на собі при гостях, зовсім про-
мокли (Фр.)].

прюнель, -лі текст, прюнель.

пря книжн. уст. пря [Не нам на прю з тобою
стати! Не нам діла твої судить! (Шевч.)].

прягтй (пряжу, пряжеш) и пряжити, -жу,
-жиш 1) жарить; (поджаривать орехи ит.п.
в скорлупе) калйть [Мотузиха не знала,
на чому прягти яєшню для старих вереду-
нів: чи на салі, чи на маслі (Н.-Лев.)}
Заходився Матвій пояснювати, як треба
пряжити куріпку в сметані(Ст.)]} 2) (мо-
локо) разг. топить [Заходилась прягти.,
молоко (Н.-Лев.)}*, 3) (о солнце) разг, печь,
палить, разг. жарить; 4) (на кого) обл.
разглйдьівать (кого, что), присматриваться
(к кому, к чему) [Неначебто прийшла до їх
масла купувати, а тут на дівку пряжу
(Черк. у. — Сл. Гр.)]} 5) (лошадей) обл.
запрягать.

прягтйся (пряжуся, пряжешся) и пряжити-
ся, -жуся, -жишся 1) жариться [Було всі
дні На черені Пряжусь та позіхаю (Г.-Арт.)]',
2) (греться на солнце) разг. печься, жа-
риться [Михайло Михайлович міг пряжи-
тись на всякому сонці, що давало йому
тим більшу насолоду, чим дужче палило
(Сміл.)]} 3) страд. з. жариться; налиться;
топиться; ср. прягтй 1—2.

прйдении прядений [Ну, вморивсь я в оче-
ретах, Так поїду у гаї І на чистому закину
Сіті прядені мої (Щог.)].

прядепня см. прядіння.

прядйвний прядильний [Встановлення куде-
леприготувача КПК-100 на обробці від-
ходів дає змогу одержати прядивне во-
локно для виробництва господарської ві-
рьовки (Колг. Укр., 1956, б); На Україні
вирощуються такі прядивні та олійні куль-
тури: бавовник, коноплі, льон-довгунець,
льон-кудряш, ріпак, соняшник та ін.
(Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)].

прядиво 1) пенька; (реже: обработанньїе во-
локна) пряжа [Ввечері Нимидора з Дже-

рихою принесли в ряднах одважене пан-
ське прядиво (Н.-Лев.)} На ганок зійшов
дід, весь білий, як кужіль прядива (Панч)}
Все сум’яття почуттів, все оте психологічне
прядиво він скрутив в один вольовий
джгут: працювати! (Вологи.)]} 2) (действие)
обл. прядение, обл. пряжа [Зінька з На-
стею та Соломією взялися за прядиво
(Н.-Лев.)].

прядив’яний пенькбвий [Нарешті від обох
коловоротів простяглися до скелі товсте-
лезні прядив’яні линви (Сміл.)].

прядйльний прядильний [Прядильна фабрика
комбінату одержала устаткування з різ-
них братніх республік (Рад. Укр., 1954, І)].

прядильник спец, прядйльщик [Прядильник
бачить у веретені тільки засіб, яким він
пряде, в льоні — тільки предмет, який
він пряде (Маркс)].

прядйльпиця спец, прядйльщица [І ось Іва-
нове ькі текстильники, переважно ткалі та
прядильниці, реально, зримо з’являються
в степовому селі Виноградові (Вологи.)].
прядйльність, -ності текст, прядйльность.
прядильня уст. прядильня.

прядіння, редк. прядення прядение [Безпе-
речні успіхи були здобуті і в іншій галузі
домашнього виробництва — прядінні і в’я-
занні (Нар. стар. іст. УРСР)} Марта зра-
зу заробляла по-давньому то шиттям, то
пряденням (Фр.)].

прядка 1) текст, прялка [На лаві Катерина
примостилася прясти,ногою крутила прядку,
а від вікна не відривала очей (Чорн.)]} 2) (пу-
чок волос или нитей, и^щих в одном направ-
лений) прядь [Симножем одріжеш у його пряд-
ку волосся і оддаси мені (Стор.)} При оброб-
ці високосортної трести виділяється довге
волокно у вигляді прядок і коротке сплу-
тане волокно (Техн. культ.)].

пряжа пряжа [Там пряжу прядуть та тчуть,
там — одежу всяку шиють (Мирн.)} Не
спалось старій Домасі. Думки снували
пряжею довгою-довгою (Цюпа)].

пряжанка разг. варенец.

пряжений прич., прил. 1) жаренньїй (прич.),
жареньїй (прил.)} каленньїй (прич.), кале-
пьій (прил.) [Знімайте божий хліб і сіль,
І сало з яйцями пряжене — Варену, хлоп-
че, при на стіл! (Греб.)} Її [дику гуску]
можна їсти, — так, як і свійську гуску,—
з пряженою капустою або з яблуками
(Вишня)]} <*^ні горіхи каленке орехи;
г^не кофе жженьїй кофе; 2) тбпленньїй
(прич.), топлений (прил.) [На столі., стоя-
ла миска з тетерею, глек молока пряже-
ного (Панч)]. Ср. прдгтй 1—2.

пряження 1) жаренье; каление; 2) топление.
Ср. прягтй 1—2.

пряженя обл. яйчница.

пряжечка уменьш. пряжечка.

пряжити см. прягтй.

пряжитися см. прягтйся.

пряжка пряжка [Пряжки, на яких вибиті
якір і п’ятикутна зірка, начищені з флот-
ським шиком до блиску (Ткач)} Я накажу
пришити малиновий верх до своєї бобрової
шапки і пряжку з рубінами (Тулуб)].
пряжковий пряжечньш.
пряля пряха [Слухає онука пряля, в’ється
з пальця довга нитка (Янов.)].

пряма 1) прил. см. прямйй; 2) (род. прямої)
сущ. мат. прямая; розділити
пополам разделйть прямую пополам.

прямесенький см. прямісінький,
прямесенько см. прямісінько,
прямизна прямизна.

прямйй прямбй; (только о дороге, пути
фольк. — еще) прямоезжий; (искренний —
еще) откровенньїй; (открьітьш, незамаски-
рованньш — еще) явний; (настоягций, дей-
ствительньїй — еще) пбдлинньїй [Для нас
ясно одно: резолюція IX з’їзду мала на
увазі, що наш рух ітиме по прямій лінії
(Ленін); На його обличчя неждано лягає
тінь каяття, навіть прямий, рішуче окрес-
лений ніс, здається, сумнішає (Ст.); Той
правий, хто йде прямою стежкою, а не збо-
ку, як потайна собака, забігає... (Мирн.);
Останнім, в самому хйості поїзда, при-
чепили так званий прямий вагон (Гонч.);
Колгоспи і радгоспи південних областей
приступили до збирання хлібів прямим
комбайнуванням (Рад. Укр., 1957, VII);
Прямих доказів не було, але. обвинува-
тили її в зв’язках з партизанами, посадили
в тюрму (Хижн.); Явдоха: ..Ми люди
прямі: що не до вподоби — у вічі прямо
кажемо (Мирн.); В. І. Леніну довелося
вести боротьбу за партію при. відсутності
підтримки і навіть при прямій ворожості
керівництва західноєвропейських соціал-
демократичних партій (Іст. КПРС); Опор-
туністи і соціал-шовіністи, будучи слу-
гами буржуазії, є прямими класовими во-
рогами пролетаріату (Ленін); До неї до-
носиться їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні
серця немає!.. Прямі собаки, прости госпо-
ди! (Мирн.)]; ~мі в й б о р и прямме ви-
борні [На підставі статті 119 Конституції
Української РСР вибори депутатів є пря-
мими (Полож. про вибори)]; ~ме вибор-
че право прямбе избирательное право;
г^ма відповідь прямбй. ответ [— Ви
ж певне теж студентка? — Чого ви так
думаєте? — сказала я, ухиляючись від
прямої відповіді (Л. Укр.)]; ~ма кишка
анат. прямая кишка; ~мйй кут мат.
прямбй угол [Дорога враз повернула, зла-
мавшись майже під прямим кутом (Смол.)];
<*<ма мова грам, прямая речь [Спосте-
рігаємо у «Вершниках» [Ю. Японського]
і такий цікавий стилістичний прийом, як
невласна пряма мова (Мовозн., 1955, ХНІ)] ;
*^ма н а в б д к а воєн, прямая наводка
[Гармати ловлять наш танк прямою на-
водкою на мушку, але ми йдемо собі, як
часи (Янов.)]; ~мі податки фин.
прямме налбги; ~ ма пропорціє-
нальність мат. прямая пропорцио-
нальность; ~ме сполучення прямбе
сообщение; в ~мбму розумінні
(значенні) цього слова в пря-
мбм сммсле зтого слова, (реже) в тесном
сммсле зтого слова.

прямйло техн. прямило.

прямісінький, (реже) прямесенький разг. пря-
мехонький [До самих скирт прямісінька

доріжка (Піде.); Та що ж то за дівка
була! Висока, прямесенька, як стрілочка,
чорнявенька (Квітка)].

прямісінько, (реже) прямесенько нар. разг.
прямехонько [А поїзд мчить на всіх парах
прямісінько на Київ (Довж.); Ви, мамо,
прямесенько сидіть (Варе.); Лейтенант Гай-
ворон з курсів потрапив прямісінько в ака-
демію (Собко)]; ~ко тобі прямо-таки,
ну просто [— А що ж, — одказує вона
спокійно, — Сибір таке? Хіба й там люди
не живуть? — Прямісінько тобі мов оду-
ріла молодиця! (Мирн.)].

прямо нар. 1) прямо; (по прямой линии, крат*
ким путем разг. — еще) напрямйк, напрям-
ки, прямикбм [Вона сиділа за столом прямо
і підібрано, як за шкільною партою (Гонч.)*,
Попенко буде мене кликати до себе, я не
піду за ним, а прямо у школу (Мирн.);
Так усі [люди] й полинули, хто куди
попав... Хто прямо шляхом, хто через
городи, аж тини тріщать (Мирн.); Ворона
прямо літає, та ніколи дома не ночує
(Яолг.)]; ~мо пропорціональний
прямо пропорциональнмй [..відносна до-
даткова вартість прямо пропорціональна
продуктивній силі праці (Маркс)]; 2) (пе-
рен.: откровенно) прямо; (без утайки —
еще) начистоту, разг. начисто, начист^ю;
(открьіто, без колебаний разг. — еще) на-
пр^мйк, напрямкй, прямикбм, без обиня-
кбв, без околйчностей, уст. не обинуясь
[Каргат не боїться прямо сказати те, що
думає (Шовк.); Йому аж подобалось питання,
так прямо вимовлене жіночими устами
(Мирн.); Юра ладнався вже образитися та
заревти: дорослі ніколи не хотіли відпо-
відати прямо і намагалися уникнути вираз-
ної відповіді (Смол.)]; 3) (в значений усилит.
част.) разг. прямо; (совершенно, действи*
тельно — еще) просто [Уляна не вдержа-
лась і прямо як стояла, так і грюкнулась
(Мирн.); Іван вирвав буряк і, пожбурнув-
ши ним, влучив її [Олександру] прямо в
хустку (Коцюб.); Брати, пообідавши.., по-
вкладалися прямо на траві, на сонці
(Мирн.); Іван: Ти... ти прямо — чорто-
ва перечниця! (Мирн.)]; *-~мо-т а к и пря-
мо-таки [Робота [Т. Г. Шевченка] над
«Живописною Україною», зарисовки з жит-
тя казахів та киргизів становлять прямо-
таки неоціненний етнографічний скарб
(Рил.)]; ~мо тобі прямо-таки, ну проста
[— Прямо тобі — дихати не дає! — від-
казав гучно становий (Мирн.)]; в і н ~мо
герой он прямо герой, он просто ге-
рой.

прямовйсний отвеспьій, вертикальний [В пря-
мовисних кам’яних стінах острова море
наробило чимало прекрасних печер, гро-
тів (Сміл.); Влітку, коли дуже діють пря-
мовисні промені, сонячні ванни краще
приймати зранку (Наука і життя, 1957,
Р)І.

прямовисність, -пості отвесность, вертикаль-
ность.

прямовйсно нар. отвесно, вертикально [Над
хатами обабіч вулиці прямовисно зво-
дилися смуги диму (Риб.); Рожева пе*
люстка з яблуні падала майже прямовисно
(Янов.)].

прямодушний прямодушний [Вона знала доб-
ре * чесну і прямодушну Деменюкову на-
ТУРУ (Фр-)1.

прямодушність, -ності прямодушне.

прямоїжджий фольк. прямоезжий [Ілля Му-
ромець узяв прямоїжджою дорогою, мимо
того лісу, де Соловей-розбійник сидів
(народна казка)].

прямокрйлий прямокрилий [Крім саранових,
сільськогосподарським рослинам іноді шко-
дять коники, що, як і саранові, належать
до ряду прямокрилих комах (Шкідн. і

хвор. с.-г. рослин)].

прямокрилі, -лих сущ. знт. прямокрнлне.
прямокутний прямоугбльннй [І тільки близь-

ко, коли уважно придивитися, можна було
помітити амбразури — прямокутні отвори,
з яких добре видно все навколо (Ткач)],
прямокутник прймоугбльник [Секретарка пі-
дійшла і поклала перед ним маленький
прямокутник товстого паперу (Собко)] Від-
значені прямокутниками освітлених вікон,
за станцією чорніли низькі корпуси
(Шовк.)].

Прямолінійний прямолинейньїй [Розвиток пси-
хології навчання, як і всієї педагогічної
психології, не був прямолінійним і рівно-
мірним (Рад. психол.)] Ластівка був лю-
диною чесноюс відвертою, прямолінійною
(Дмитр.)].

Прямолінійність, -ності прямолинейность [Під
час сівби [буряків] особливу увагу слід
звернути на прямолінійність рядків (Колг.

Укр., 1959, 4)] Орлюк, якому притаманна
була., прямолінійність і запальність на-
віть у нормальному стані, раптом знавіс-
нів (Довж.)}.

прямолінійно нар. прямолинейно [Підпол-
ковник все більше дратувався. Його вро-
джене почуття скромності було, вражене
Прямолінійно підлесливими словами нач-
штабу (Ю. Бедз.)].

пряморослий пряморослий [Дерева лісової
груші здебільшого пряморослі, досягають
20—25 м заввишки (Садівн. і ягідн.)].

прямота прямота; (искренность — еще) от-
Кровенность [Поведінка Наливайка, його
Прямота й рішучість вабили козачу на-
туру старшин (Ле)*, Борлаківська не че-
кала такої прямоти (Ільч.)].

прямоточний техн. прямоточний; ^ний к а-
8 5 н (котел) прямоточний котел.

прямошаруватий спец, прямослбйннй; *^та
я л й н а прямослойная ель.

прямування следование; направление; устрем-
лбние; стремление [Власна кар’єра була
йому дорожча за ідейні прямування (Са-
мійл.)] Його прямування довело його [Дов-
женка] до правдивих шляхів і до живих
Обріїв (Янов.)]. Ср. прямувати.

прямувати, -мую, -муєш шагать, торж.,
шутл. шествовать*- (непосредственно за кем-
нибудь, за чем-нибудь — еще) слбдовать;
(идти, двигаться куда-нибудь) направлять-
ся, держать путь; (бьістро — еще) устрем-
ЛЙться, уст. стремйться [У млі, Серед
свисту І куль, і шрапнелі Ярина прямує

по місту (Воронько)] Він не зупинявся, а
швидко прямував до села (Скляр.)] Наша
Вітчизна прямує до сяючих вершин комуніз-
му (Рад. літер., 1949, 11)] З-за хати знов
вийшов Сашко, а позаду хутко прямувала
Тетяна (Коп.)].

прямцем нар. разг. напрямйк, напрямкй,
прямикбм [А послі за руки взялися, Прям-
цем до пекла поплелися, Пішли на прощу
до чортяк (Котл.)]; О поставило
~м кого обл. нашел столбняк на когб
[Мене так і поставило прямцем перед
Мартою... (Мирн.)]] стати обл,
випрямиться [Тут уже не втерпів, щоб не
порадуватись: став прямцем і почав під-
скакувать (Свидн.)].

прямцювати, -цюю, -цюєш разг. редк. направ-
ляться [І не куди їде він, а до них у ворота
прямцює уСвидн.)].

пряний пряний [Гвоздика пахла пряним
теплом (Собко)] Широко використовуються,
як приправи до різних страв, корені, лист-
ки, плоди або насіння пряних рослин
(Укр. страви)].

пряник пряник; (медовьій — еще) коврйжка
[Я в д о х а: ..Це той самий Грицько, що
колись нас малих такими смачними пря-
никами годував (Мирн.)].

пряниковий пряничний.	<]

прянистий разг. пряньїй [Пружний вітерець
дихав., тонким прянистим духом далеких
степів (Гонч.)].

пряничний пряничний [Вийнявши з кишені
пряничного цапа, два цукрові ріжки, яблу-
ко та гілку синього ізюму, він поклав усе
це на подушку (перекл. з Горького)].

пряничник спец, пряничник.

пряничниця спец, пряничниця.

пряничок, -чка ласк. пряничек [Осьде пря-
ничок чудовий, Не абиякий — медовий
(Гл.)].

пряність, -ності пряность [Вирощується він
[кмин] переважно на Україні. Як пряність
використовується його насіння (Укр. стра-
ви)].

пряно нар. пряно [Гостро й пряно пахтіли
чорнобривці (Забіла)].

прянощі, -щів собир. пряности [При варінні
грибів слід спочатку класти сіль, а потім
вже прянощі та інші приправи (Укр.
страви)].

прясельце, пряслице спец, пряслице, пряслица
[Знахідки глиняних пряселець цілком під-
тверджують, що прядіння «трипільців».,
відбувалося за допомогою веретен (Архл.
1948, II)] До раннього етапу трипільської
культури належать знахідки примітивних
пряслиць для веретен (Нар. стар. іст.
УРСР)].

пряслиця спец, пряслица [В селах у районі
Овруча на Волині було [в XII—ЛІН ст.]
розвинуте виробництво пряслиць з черво-
ного шиферу (Іст. Укр. РСР)].

прясло обл. прясло.

прясти1 (пряду, прядеш) прясть [А мати Си-
дить на призьбі коло хати Та вовну з ку-
желя пряде (Шевч.)] Додолу павук упаде.
Але зараз же злазить угору І нову собі
нитку пряде (Л. Укр.)] Гей, дзвін гуде —
Іздалеку. Думки пряде — Над нивами
(Тич.)]; О на тонку ~ти (находи-
ться при смерти) разг. дьппать на ладан.
прясти2 (пряду, прядеш): ^ти вухами
(о некоторьіх животньїх) прядать ушами,
прясть ушами [Кінь пряв вухами (Риб^)];
~ти лапками разг. перебирать лап-
ками [На стіну падає сонячний зай-
чик і починає хутко прясти лапками
(Панч)]; ~ти очима разг. играть гла-
вами [— Яка ж я? — прядучи веселими
очима, допитувалась вона (Мирн.)]; очі
так і пряли разг. глаза так и бегали
[Моряк підкреслено солодко посміхався,
а очі його так і пряли в усі сторони (Збан.)].
прястися (прядеться) 1) безл. разг. прясться

[Одному на трісочці прядеться, а другому і
веретінце не хоче (Ном.); Кому ведеться
(йдеться), то й на скіпку прядеться (Ном.)];
2) страд. з. прясться [Він дививсь, як там
прялась помалу Тая нитка тендітна, тонка
(Л. Укр.)]; ср. прясти х.

пряха пряха [Пряха прислухається, як за-
вивають осінні вітри (Горд.)].

псалом, -лма рел.., перен. псалом [Старий
дяк став у головах коло ставника і охрип-
лим голосом вичитував псалми (Мирн.);
Червоно в небо устає новий псалом залі-
зу (Тич.)]; співець ~лмів псалмопе-
вец.

псаломщик церк. псалбмщик [Священик пра-
вить молебень. Замість півчих співає пса-
ломщик (Шиян)].

Псалтйр, -ря рел. псалтйр ь (ж. р. и разг.
м. р.) [Він [дід] був письменний по-церков-
ному і в неділю любив урочисто читати
псалтир (Довж.)].

псар, -ря псарь [Славаї слава! Хортам, і
гончим, і псарям, І нашим батюшкам-
царям Слава (Шевч.)].

псарний псарний [Гості пішли на псарний
двір, де більше п'яти сотень гончаків і
хортів жили в гаразді й теплі (перекл.
з Пушкіна)].

псарня псарня [Була у пана псарня славна,
Бо пан мисливий добрий був (Фр.)].

псе: звів усе на псе погов. свел все
на нет илиразг. свел все на пшик.

псевдовулканічний геол. псевдовулканйче-
ский [До псевдовулканічних явищ відно-
сять грязьові вулкани-сопухи та підземні
пожежі (Курс ваг. геол.)].

псевдовчений лжеученьїй.
псевдовчення лжеучение.
псевдогероїчний псевдогероический.
псевдо герой псе в до герой.

псевдодротянйк, -ка знт.	псе вдопрбвол оч-

ник [Дротяниками називають личинок жу-
ків-коваликів, а псевдодротяниками — ли-
чинок жуків-чорнишів (Техн. культ,)].
псевдоісторйчний псевдоисторйческий [В усіх
псевдоісторичних романах про громадян-
ську війну в США 60-х років минулого
століття оспівується каста рабовласників
(Рад. літер., 1955, 15)].

псевдокислбти, -лот хим. псевдокислбтьі.
псевдокласик лит. псевдокларсик.

псевдокласицизм, -му лит. псевдоклассицйзм,
лжеклассицйзм.

псевдокласичний лит. псевдоклассцческий,
лжеклассйческий [Під тим [французьким]
впливом постає в Польщі й псевдокласична
в французькім смаку драма (Фр.)]

псевдомарксйстський псевдомарксйстскрй [«Но-
ва наука про мову» була, як відомо,
шкідливою не тільки своїм вульгарним
псевдомарксистським соціологізмом, але й
силою суто фахових моментів (Розв. науки
в УРСР)].

псевдомистецтво псевдоискусство.

псевдонародний псевдонародний [На про-
тивагу пустому і розважальному псевдо-
народному придворному балету дореволюцій-
ного періоду радянське балетне мисте-
цтво звернулося до повноцінних і хви-
люючих сюжетів і тем (Мист., 1959, 1)].

псевдонародність, -ності псевдонарбдность
[Революційні демократи викривали всі-
ляких «теоретиків» псевдонародності з та-
бору слов’янофілів, які, прикриваючись
базіканням про свою любов до народу, зма-
льовували його як безлику, покірливу
масу, ідеалізували консервативні риси на-
родного життя (Іст. укр. літ.)].

псевдонаука псевдонаука, лженаука.

псевдонауковий псевдонаучньїй, лженаучньїй
[З гострою критикою псевдонаукової буржу-
азно-націоналістичної концепції Грушевсько-
го виступив.. І. Я. Франко (Іст. Укр. РСР)].

псевдонім псевдонйм [Товариша Неїжка зва-
ли дядько Страх, це був партизанський
псевдонім Стаха Митрофановича в роки
Вітчизняної війни (Дмитр^].

псевдоноватор, -ра псевдоноватор.

псевдоноваторство псевдоноваторство [Під ви-
глядом новаторства нерідко виступали пред-
ставники різних формалістичних напрямів
у мистецтві, які оголошували всяке крив-
ляння чимсь новим. Таке псевдоноваторство
відкидало реалізм, простоту і зрозумілість
образу (Іст. укр. літ.)].

псевдооснова хим. псевдооснование.
псевдорбзчин, -ну хим. псевдораствбр.
псевдоспеціаліст псевдоспециалйст, лжеспе-
циалйст.

псевдофахівець, -вця псевдоспециалйст, лже-
специалйст.

псиломелан, -ну мин. псиломелан.

псйна разг. 1) псина [У комірчині смерділо
чи то мишатиною, чи то псиною (Донч.)];

2) (большой пес) псйна [Худюча, довга,
як драбина, псина заливалась дрібно та
дзвінко (Збан.)].

псйний разг. псйньїй.

псих фам. псих [Якщо вона не шизофреніч-
ка, то просто псих! (Донч.)]; вдавати
*^ха разшгрьівать псйха.

психастенік мед. разг. психастбник.
психастенічка мед. разг. психастенйчка.
психастенічний мед. психастенйческий.
психастенія мед. психастенйя.

психіатр, -ра психиатр [Гріпич підняв брову,
уважно, як психіатр, подивився на ін-
структора (Мик.)].

психіатрйчний психиатрйческий.

психіатрія психиатр йя [Психіатрія — наука
про хвороби мозку (Наука і життя, 1956,
псйхіка псйхика [Сонячне світло позитивно
впливає на настрій і психіку людей, на їх
здоров'я і працездатність (Наука і життя,
1956, 7)].

психічна 1) прил. смі психічний 1; 2) (род.
психічної) сущ. разг. психйческая.

психічне 1) прил. см. психічний 1; 2) (род.
психічного) сущ. психйческое [Суть ідеа-
лізму в тому, що первовихідним пунктом
береться психічне; з нього виводиться
природа і потім уже з природи звичайна
людська свідомість (Ленін)}.

психічний 1) прил. психйческий [Об’єктом
дослідження визначного фізіолога [Пав-
лова] та його школи була психічна діяль-
ність (Наука і життя, 1958, І); Чи відо-
мий вам такий психічний стан, коли за
один рідний звук, один образ рідний ладен
буваєш заплатити роками життя?.. (Ко-
цюб.)]’, ^на атака воєн, психйческая
атака [Ні на мить не спиняючи своєї пси-
хічної атаки, вони йшли на повний зріст
вишикуваними лавами, чітко карбуючи
крок (Ле)]; ^нпй р 6 з л а д (разг. н е-
л а д) мед. психйческое расстрбйство [Оби-
дві тітки., примічали в неї деякі прикмети
психічного неладу (Н.-Лев.)]; 2) (род. пси-
хічного) сущ. разг. психйческий.

психічно нар. психйчески [Ольга була в та-
кому стані, коли людина, приголомшена
сильним враженням, психічно дубіє на-
стільки, що не реагує вже на будь-які
зовнішні прояви (Вільде)].

психічнохвбра 1) прил. см. пспхічнохвбрий 1;

2) (род. психічнохвброї) сущ. душевно-
больная.

пспхічнохвбрий 1) прил. душевнобольнбй;
2) (род. пспхічнохвброго) сущ. душевно-
больнбй [Хоч він був меОхиком, психічно-
хворі завжди справляли на нього гнітюче
враження (Дмитр.)].

психоаналіз, -зу психоанализ,
психоаналітичний психоаналитйческий.
психогенез, -зу, психогенезис, -су психогенез,
психогенезис.

психогігієна мед. психогигиена [В. П. Прото-
попов був організатором і першим дирек-
тором Українського науково-дослідного ін-
ституту клінічної психіатрії і соціальної
психогігієни (Фізіол. ж., 1956, II, 4)].
психогігієнічний мед. психогигиенйческий.

психоз,-зу мед., разг. психоз [Передова наука
прийшла до висновку, що психози зумовлю-
ються анатомічними або функціональними
змінами тіла (включаючи мозок), а не
якимись невідомими, надприродними, ду-
ховними силами, як твердять буржуазні
вчені-ідеалісти (Наука і життя, 1956, 7);
Охоплені психозом оточення, вони ки-
дались на всі боки и, кленучи долю, бре-
ли, ледве тягнучи ноги (Довж.)].

психолог психолог [Глибокий психолог, пре-
красний колорист, майстер чіткого малюн-
ка і яскравого образу. Банда Василевська
завойовує читача щирістю своєї творчості
(Літ. газ., 1950, ІІІ)]^

психологізація психологизация [Ще в першій
своїй новелі «На буряки» (1919) автор
[Косинка] заявив про своє ліричне світо-

сприйняття, потяг до поетизації та психо-
логізації зображуваних подій (Рад. літер.,
1958, 2)].

психологізм, -му псИхологйзм («Милана»
[Г. Майбороди]— ..музична драма, що вра-
жає яскравим психологізмом образів (Літ.
газ., 1957, XI)].

психологізування психологизйрование [Жека
не зводила з Боки закоханих очей і своїм
поглядом заохочувала його до дальшого
психологізування (Збан,.)].

психологіст книжн. психологйст.

психологістйчний книжн, психологистйческий.
психологічний психологйческий [Численні ро-
манси Глінки характерні різноманітними
психологічними відтінками — від <м’якої
елегійної замисленості до глибокого ї силь-
ного драматизму (Наука і життя, 1957, іу,
Аркадій Валеріановий, витримуючи пси-
хологічну паузу, гостро., запитав: — То
доки ви будете злодійством промишляти?
(Ст.)].

психологічно нар. психологйчески [Остання
дія драми [«Лимерівна»] в редакції І/ Кар-
пенка-Карого й П. Саксаганського дещо
краща за переробку М. Старицького, пси-
хологічно більш вмотивована (Рад. літер.,
1957, б)].

психологія психолбгия [У великій пошані
була у Франка матеріалістична психоло-
гія (Вісник АН УРСР, 1949 , 4); Розви-
ток психології навчання, як і всієї педа-
гогічної психології, не був прямоліній-
ним і рівномірним (Рад. психол.); Найваж-
ливішим засобом переробки психології
селяй В. І. Ленін вважав переозброєння
сільського господарства на основі механі-
зації і електрифікації (Іст. КПРС)].

психометричний научн. психометрйческий.
психометрія научн. психометрія.

психомоторний анат. психомоторний [Протя-
гом першої години спу ще є деяке залишкове
збудження центральної нервової системи
дитини (підлітка) і всього її психомотор-
ного апарата (Шкільна гігієна)].

психоневрбзи, -зів мед. психоневрбзьі.

Психоневрологічний мед. псі^хоневрологйче-
ский.

психоневрологія мед. психоневролбгия.

психоневропатолог спец, психоневропатолог,
рсихоневропатологічннй мед. психоневропа-
тологйческий.

психоневропатологія мед. психоневропатоло-
ги я.

психопат мед., разг. психопат.

психопатичний мед. психопатйческий.
психопатія мед. психопатия.

психопатка мед., разг. психопатка [Настуся
була зроду істерична й трохи психопатка
(Н.-Лев.)].

психопатолог спец, психопатолог.

психопатологічний мед. психопатологйческип.
психопатологія мед. психопатолбгия.

психопрофілактика мед. психопрофилактика.
психопрофілактичний мед. психопрофилактй-
ческий [Україна є батьківщиною методу
психопрофілактичної підготовки вагітних
жінок до родів (Наука і життя, 1957, 10)]..

психотерапевт спец, психотерапевт.
психотерапевтичний мед. психотерапевтйче-
ский.

психотерапія мед. психотерапйя [У ліку-
ванні хронічного алкоголізму істотну роль
відіграє психотерапія, гіпнотичне навію-
вання (Наука і життя, 1958, 10)].

психотехніка псих, психотехника.
психотехнічний псих, психотехнйческий.
психофізика псих, психофізика.

психофізичний псих. психофизйческий
[М. 1. Пирогов висував вимогу суворо ін-
дивідуалізувати прийоми викладання й ви-
ховання і будувати їх відповідно до пси-
хофізичної природи дітей (Шкільна гігієна)].
психофізіологічний псих, психофизиологйче-
ский.

психофізіологія псих, психофизиолбгия [До-
сліди над умовними рефлексами озброїли
нашу психофізіологію., досконалим ме-
тодом вивчення чутливості рецепторів (Віс-
ник АН УРСР, 1949, Р)].

психрометр, -ра физ. психрометр [В плодо-
сховищі потрібно обов’язково мати., термо-
метри та психрометри для вимірювання
температури і вологості повітря (Садівн.
і ягідн.)].

психувати (психую, психуєш) фам. психовать.
Псков Псков.

Псковська область Пскбвская ббласть.

псковський пскбвский, разг. псковскбй; Пекін-
ське озеро Пскбвское озеро.

псоріаз, -зу мед. псориаз.

пструг обл. форель [Пструги — так нази-
вають на Прикарпатті чудову, чи не най-
кращу з риб — форель (Рад. Укр., 1959,
псування порча; повреждение; изламьівание;
коверканье; перековеркивание; извраще-
ние; развращение {Очищати насіння взимку
на морозі не можна, бо це призводить до
його * псування (Колг. Укр., 1957, 2);
—Якась невдача? — тихо запитала мама, ко-
ли бурхлива Санина діяльність по переки-
данню і псуванню речей трохи стишилася
(Собко)*, Хлюпотіла вода під ногами слобо-
дян, ніхто вже не думав про хворобу й про-
студу — всі йшли за Рубаном, щоб допо-
могти йому врятувати від псування машини
(Шиян)]. Ср. псувати.

псувати (псую, псуєш) пбртить; (какую-нибудь
вещь разг. — еще) изгаживать, пакостить;
(причинять ущерб чему-нибудь — еще) по-
вреждать; (резко нарушать форму; уродо-
вать прям., перен. —еще) изламьівать, разг.
коверкать, фам. перековернивать; (перен.:
оказьюать дурное влияние — еще) извра-
щать; (приучать к разврату — еще) развра-
щать [Богун з трьома десятками козаків
псував дорогу через лід, прорубував опо-
лонки (Кач.); По цілих днях горіло в ке-
ліях світло, куняли над килцмами сестри,
згинали спини й псували очі... (Коцюб.);
Російську мову ми псуємо. Іншомовні
-слова вживаємо без потреби (Ленін); Непри-
вітний день псував Андрієві настрій
(Хижн*); — Чого ж ти розкричалася? Що
я зроблю твоїй канапці? Золота вона, чи
«до? — Золота чи ні, а псувати нової речі
я не позволю! (Л. Укр.); Окупанти і їхні

наймити, відступаючи з Києва, псували
устаткування підприємств, намагаючись ви-
вести з ладу заводи і фабрики (Скляр.);
Але ж, татку, псуєш мене! Як можна таке
говорити, коли я сам ліпше знаю, що я
зовсім не така мудра голова (Фр.)]; ~ти
папір пбртить оумагу, перен. марать
бумагу; старий віл борозни не
псує погов. старий конь бороздід не пбртит.
псуватися (псуюся, псуєшся) 1) портиться;

изгаживаться; повреждаться; изламьіва-
ться; коверкаться; извращаться; развра-
щаться [Заражена шкідником картопля.,
швидко псується і загниває (Наука і життя,
1959, 8); На кінець грудня погода почала
псуватись (Трубл.); Дивний характер був
у Кузьмича — чим більше псувався на-
стрій, тим більше їсти хотілося (Руденко);
Щось мені здоров’я трохи псується, дуже
груди болять і кашляю багато (Коцюб.)];
2) страд. з. портиться; изгбживаться, пако-
ститься; повреждаться; изламьіваться; ко-
веркаться; перековеркиваться; извраща-
ться; развращаться. Ср. псувйти.

псюга, псюка, псяка прен., бран. собака
[Хто схоче., вдарити псюку, знайде дрюка
(Ном.); Не жди дяки від приблудної
псяки! (прислів'я)].

псявіра бран. обл. собачья вера [Куди йдеш,
псявіро? Чого? (Козл.)].

псяка см. псюга.

псятина псина [Стояли вогкі дні, що пахли
пічним димом і мокрою псятиною (перекл.
з О. Толстого)].

псячий песий, собачий; охотн. псбвмй.

псяюха бран. собачья кровь [Зараз же, при
тобі, в три шиї витурю, в безвість нажену
його, псяюху такого! (Ст.)].

Псьол (род. Псла) Псел.

птаство собир. птйцьі; (образно) пернатое цар-
ство [Заливалося веселими піснями пта-
ство (Вишня)].

птах (род. птаха), редк. птаха птйца; (не домаш-
няя небольшая разг. — еще) птаха [3 гілки
птах спурхнув (Тич.); Піймаємо ту птаху в
садку (Н.-Лев); Шугала пісня птахом по-
під паленіючі на сході небеса (Ільч.)];
(мн. ч.: птахй, род. птахів) птйцьг, перна-
тьіе (сущ.); бачу, щб він з а ~х разг.
вйжу, чтб он за птйца [Мені не грозив,
так я і без погрози наскрізь бачу, що він
за птах (перекл. з Вовчка)]; в й д н о ~ха
по польбту погов. йидна птйца по
полету; обстріляний (стріля-
ний) ~х перен.	разг. обстрелянная

(стреляная) птйца,	стреляньїй воробей;

ранній ^х разг. ранняя птйчка [Борис.,
підійшов до неї і повітав її. — Не думала
я, що ви такий ранній птах, — сказала
Густя (Фр.)]; х й ж и й ~х хйщная птйца
[Ті сни літали, наче хижі птахи, у темряві
крилами гучно били (Л. У«р.)]; чуба-
тий ~х хохлатка.

птахівнйк, -ка птицевбд; (реже) птйчник
[В боротьбі за збільшення виробництва
продуктів тваринництва птахівники нашого
колгоспу минулого року досягли великих
успіхів (Соц. тварин., 1956, 3)].

птахівництво птицевбдство [Багато уваги при-
діляють колгоспи розвитку такої галузі
тваринництва, як птахівництво (Колг. Укр.,
1957, 7)].

птахівниця птицевод (о женщине); (реже) птйч-
нипа [Стара Деркачиха — знатна птахів-
ниця колгоспної ферми — сиділа тут-таки
в залі (Жур.)].

птахівницький, птахівничий птицевбдческий
[Останнім часом увагу птахівників при-
вертає питання вирощування птиці про-
тягом цілого року, що., значно підвищує
продуктивність птахівницьких господарств
(Соц. тварин., 1956,1); Колгосп має також
кролівничу і птахівничу ферми (Колг.
Укр., 1958, 7)].

птахокомбінат, -ту с.-х. птицекомбинат (Роз-
почато будівництво механізованого птахо-
комбінату на 5 тисяч курей (Колг. Укр.,
1956, 3)].

птахолов птицелов, обл. птйчник [Малі хлоп-
ці так і в’ються коло старого птахолова
(Коп.)].

птахоловство птицеловство.

птахопереробний птицеперерабатьівающий.

птахорадгосп, -пу с.-х. птицесовхоз [Головну
роль у розвитку племінного птахівництва
України відіграли племінні птахорадгоспи
(Нтахівн.)].	,

птахофабрика с.-х. птицефабрика [На Брат-
цівській птахофабриці тримісячних півни-
ків відгодовували комбінованим способом
(Соц. тварин., 1956, 7)].

йтахоферма с.-х. птицеферма [Закінчується
будівництво нової птахоферми на 10 тисяч

1 курей (Колг. Укр., 1957, 2)].

пташа, -шати птенец [Зупинившись на якусь
мить, хлопець аж замилувався пташатами
(Збан.); Дорога тут веде стр'унка До свід-
ків величі і слави Допитливого юнака І
дівчинку — пташа цікаве (Рил.)].

пташарня птйчник [Зайшов я вранці до пта-
шарні (Хоч і не радив голова), А де ж
качки й ті гуси гарні? (Воскр.)].

пташатко уменьш., ласк. птенчик [Та я спій-
мав мале пташатко і до гнізда його поклав
(Сос.)].

пташачий разг. птичий [Пташача пісня глухо
бубонить у шибки зачинених вікон (Мирн.)].

пташеня, -няти уменьш. птенчик [А маленькі
пташенята висували з гніздечок тоненькі,
як сірнички, дзьобики (Іван.)', Вовтузяться
ж гі дівчата, Та не з парубками: На лавоч-
ках, пташенята, Сидять над книжками!
(Г.-Арт.)].

пташенятко уменьш., ласк. птенчик [Пташка
співає, Своїх пташеняток в гнізді при-
сипляє... (Коцюб.)', Усміхнулось немов-
лятко, Дитинятко, пташенятко (Рил.)].

цташечка, пташинка, пташйночка уменьш.,
ласк. пташечка, разг. пичужка [О д а р-
к а: ..Ввижається мені, що ми сидимо у
садку, кругом пташечки тихо щебечуть
(Кроп.); Вони [дівчата] були мов пташинки
в клітці (Хижн.)', Саме лиш сонце, та в-
блакиті ота пташиночка (Тич.)\.

цташйна ласк. птйчка, пташка, разг. пич^га
1 Остап пробував свої тремтячі ноги, як
мала пташина крила (Коцюб.)].

пташиний птичий [Люблю блискучий день,

коли земля цвіте, Пташиний хор співає
(Рил.); Щороку артіль реалізує на сотні
тисяч карбованців птапйіного м’яса і пуху,
меду, риби (Колг. Укр., 1958, 1); Почи-
нається вітер і жене сиві хмари, а вкупі
з ними чорні ключі пташині, що відлітають
у вирій (Л. Укр.)]; ~ниіі базар спец.
птичий базар [Хоча цей скелястий, по-
хмурий, майже без дерев острів і звався
пташиним базаром, проте там ніхто нічого
не продавав і не купу'вав.. Просто там
завжди збиралася величезна кількість різ-
них птахів, особливо різноманітних чайок,
і вони здіймали такий самісінький галас,
який завжди стоїть на великих міських
базарах (Іван.)]; [тільки (хіба)]
~ного молока немає (бракує)
разг. шутл. [только] птйчьего молока недо-
стает (не хватает) [Живу я в дуже милої,
дуже доброї старшої челяднички, керів-
нички майстерні панни Місі, де мені хіба
пташиного молока бракує (Вільде)}; з в и-
с о т й ~ного польоту см. висота 1.

пташинка, пташйночка см. пташечка.

пташка уменьш. птйчка, пташка, разг. пичу-
га, пичужка [Серце в’яне, нудить світом,
Як пташка без волі (Шевч.); Здається, й
мала пташка, та кігті гострі (Ном);
Де багато пташок, там нема комашок
(приказка); Коли б тебе, Полінашко, Як я,
знали люди, За тобою, моя пташко, Літали
б усюди (Г.-Арт.)]; ~ка співоча пташ-
ка певчая, птйчка певчая [А дівчина., сві-
жа, як ягода лугова, а весела, мов та пташка
співоча (Вовч.)]; рання ~ка п ш е-
нйчку клює, а пізня очка
дере погов. ранняя птйца зубки тере-
бйт (носок пдючищает), поздняя —глазки
продирает; рано ~ка заспівала,
колй б кішечка не вкрала
погов. рано пташечка запела, как бьі ко-
пієчка не стела [Тільки тоді, коли Іван
доспівав пісню, Хлипало [коридорний], не
давши в’язням опам’ятатися, озвався з-за
дверей украдливо: — Рано пташка заспі-
вала, коли б кішечка не вкрала.^. (Збан.)];
чубата ~ка хохлатка.

пташник Ч (работник, ухаживающий за до-
ма ш не й птицей) с.-х. птйчник.

пташник 2 (род. пташника) (постройка для
домашней птицьі) с.-х. птйчник, птичий
двор [Колгоспники провели воду і в при-
міщення тваринницьких ферм, у телятни-
ки, пташники (Колг. Укр., 1959, 6)].

пташниця с.-х. птйчница [Приміщення [кур-
чатників] повинні бути світлі, що зручно
для роботи пташниць (Колг. Укр., 1959, Р)].

пташня с.-х. птйчник, птйчий двор.

пташня собир. разг. птйца; птйцьг, пернатьіе
(сущ.); (образно) птйчье царство, пернйтое
царство [Дерева гріються на сонці, І роз-
співалася пташня (Дмитр.); Пахощі кві-
ток, тепло за верандою та неугавний гомін
пташні в саду не давали розпочати роз-
мову (Ле)].

пташок, -шка разг. птйчка [Прилетів пта-
шок—золоті крильця, Такі очі, такі брови,
як у мого Гриця (Чуб.)].

птеродактиль, -ля палеонт. птеродактиль.
птерозавр, -ра палеонт. птерозавр.

итйця 1) прям., перен. птйца [Тихим льотом
Якась пурхнула птиця... (Рил.); Летять
над селами й містами стальні Вітчизни
птйці (Соє.); Р о м а н ю к: Ану, вга-
дайте, яка столична птиця до нас залетіла?
(Корн.); Що ти за птиця?! Ти — Ягня!
Як сміло ти мене питати? (Гл.)]; обстрі-
ляна (стріляна) ~ця перен. разг.
обстрелянная (стреляная) птйца, стреля-
ний воробей [Комендант, як виявилось,
був уже стріляна птиця (Головко)]; 2) со-
бир. птйца [В титаревій хаті патрали
птицю та поросята (Н.-Лев.)*, Обсяг ви-
робництва кормів повинен тісно пов’я-
зуватися з розвитком поголів’я всіх ви-
дів худоби і птиці (Наука і життя, 1959,
6)]; свійська *^ця домашняя птйца.

птичий птйчий [В його ногах неначе була
якась сила, що давала їм легкість птичих
крил (Н.-Лев); Берези, сосни, і пісок, і
яр, і птичий свист, і вітер, і ялини (Рил.)',
На порозі з мішком у руках з’явився го-
сподар і ну гнув птиче царство, що кинулося
врозтіч (¥орн.)]; [тільки (хіба)] ^чо-
го молока немає (бракує) разг.
шутл. [только] птйчьего молока недостает
(не хватает) [Михайло: Я скупий?!
Нехай мене бог боронить... Та іще для та-
кої жінки, як моя Тетяна!.. У неї всього
доволі, хіба птичого молока нема (Котл.)].

птйчка 1 уменьш. птйчка [Птичка як з-під
землі вирвалася і звилася над ним (Мирн.);
Кожна птичка своїм носиком живе (при-
казка)].

птйчка2 (пометка на бумаге) разг. птйчка.
птйчник см. пташнйк2.

птйчниця см. пташниця,
птомаїни, -нів спец, птомайньї.
пуансування техн. пуансовка.
пуанти, -тів: н а ~тах театр, на пуантах,
пуантилізм, -му жив. пуантилйзм.

публіка пубЛика [Театр хутко сповнявся
публікою (Досв.); На пероні метушилась
публіка з квітами й пакунками в руках
(Трубл.)].

публіка разг. 1) стид, позор [1 дивлячись
тобі у ясні очі, Я чую гірш публіку і гань-
бу, Що, як страхуй, тікаю серед ночі,
Знесилений, лишивши боротьбу... (Стар.)];
виставляти на ~ку виставлять на
позор, уст. виставлять на позорище [Чим
я провинився, кого забив або запалив,
щоби мене перед цілою громадою вистав-
ляти на публіку? (Фр.)]; н а ~ку сісти
обл. стать к позорному столбу [Бо я піду
серед села на публіку сісти (Гол. — Сл.
Гр.)]; роби і и ~ку з кого позбрить
когб [Отеє опудало чогось мене чіпається.
На дорозі мене перейшла та й публіку з
мене робить (Фр.)]; 2) мужчина или жен-
ь\ина дурного по ведення [Я казала, що
Семен чоловік, А Семен публіка, ще й
негіда на ввесь світ! (Чуб.)].

публікатор, -ра нубликатор.
публікаційний публикацибнний.
публікація публикация [За ініціативою

В. 1. Леніна., розширена була публікація
книг (Нар. творч. та етн,, 1957, 3); Ви не

посміхайтесь, Тадею Станіславовичу. Я
не раз думав про вашу долю, читаючи ваші
публікації (Ст.)].

публікувати, -кую, -куєш публиковать [В кін-
ці 1830 року припиняється видання «Вест-
ника Европи» і Боровиковський позбав-
ляється можливості публікувати свої укра-
їнські твори (К^риж.)].

публікуватися, -куюся, -куєшся публикова-
ться [Про роботи Юрія Крайнєва, які мали
величезне оборонне значення, в спеціаль-
них журналах публікувалося дуже мало
матеріалів (Собко)].

публіцист п^лицйст [Найвидатнішим публі-
цистом кінця XVI — початку XVII ст.
був Іван Вишенський, який протягом чвер-
ті століття вів пристрасну і непримиренну
боротьбу проти католицької церкви, єзуїтів,
уніатів, зрадників українського народу
(Іст. Укр. РСР)', Ми повинні робити по-
стійну справу публіцистів—писати історію
сучасності.. (Ленін)].

публіцйстика публицйегика [Публіцистика —
бойовий полемічний жанр (Сліол.)].

публіцистйчний публицистический [Вершина
публіцистичної майстерності Я. Галана—
його памфлет (Літ. газ., 1952, VII)].

публіцистйчно нар. публицистйчески [Горь-
ківська традиція пристрасної, публіци-
стично загостреної., драматургії справила
благотворний вплив на розвиток україн-
ського драматичного мистецтва (Іст. укр.
літ.)].

публіцйстка публицйстка.

публіцйстський ііублицйстский.

публічний публйчний [Встав нарешті Владко,
щоб виголосити свою першу публічну про-
мову (Фр.)\ Сергій бачив, що Майя за
перше-ліпше необережне слово ладна була
накинутись на нього з кулаками, вчинити
публічний скандал (Гур.)]; ^на бібліо-
тека публйчная библиотека; ^ний в й-
с т у п публйчное виступление [Нещодав-
но я написав малий томик віршів і дав
до друку, це має бути мій перший більш
публічний виступ на літературному полі
(Кол.)]; ~ний дім дорев. публйчний
дом, дом терпймости [Роберт покинув Риф-
ку, як тільки її покинули гроші, влащту
вавши її перед тим в одному з варшавських
публічних домів (Вільде)]; *^на лекція
публйчная лекция [Я вчитимусь англій-
ської мови і ходитиму на публічні лекції,
що тепер читаються в університеті (Л.Укр.)].

публічно нар. публйчно [Гострох в о-
с т и й: Горпино Корніївно! \Я вам не
дозволю так говорити на мене публічно,
перед людьми (Н.-Лев.)*, М а р к о в: П’я-
теро свідків усе це публічно засвідчили
(Собко)].

пуга кнут; плеть, плетка [Пугою ляснув Сте
пан у повітрі (Тич.); Ти змалку так любив
мене, як пугу пес (Греб.)]; я к ~гощ п о
воді погов. как об стену (в стену, от
стеньї) горох.

пуга орн. редк. фйлин [Пуга десь у лісі го-
лосить (Федьи.)]. См. еще пугач.

пугало пугало [Вона схожа була не на лю-
дину, а на пугало, що ставлять добрі ха-
зяйки на своїх городах од горобців (Мирн.);
А час би людям перестать Солом’яного
Діда пхать І тільки горобців смішити;
Тепер не пугалом добру навчать, Нам
треба іншого бажать — Живого слова,
правди і просвіти (Гл.)].

пугар, -ря обл. кубок; бокал [Всі встали.
Генерал пугар подвійний У руки взяв,
до мене наблизився (Фр.); — Жий здоров,
Юрку! — піднімав Штефан пугар з пивом
(Козл.)].

пугарчик, пугаричок, -чка обл. рюмка, рюмоч-
ка [— Ех, винця би пугаричок.., — зві-
ряється перед ким-небудь Янко (Козл.)].

пугати, -гаю? -гаєіп (о филине) разг. редк.
кричать, ухать [Схопився лев, хвостом
крутнув, На всю діброву кашлянув, Аж
галки крику наробили, У лозах десь вовки
завили І пугач пугать став (Гл.); Коли над
хатою пугає пугач або сич — біду віщує
й найпаче пожежу (Ном.)].

пугач орн. фйлин, обл. пугач [Десь на клуні
крикнув пугач і затих (Шиян); Катя і
Артем Григорович сперечались на цікаві
теми, а він [Андрій] тільки слухав, на-
дутий, немов той пугач (Гур.); Сеїд
схопив ключі, вийшов., і крикнув пугачем
(Тулуб)]

пугач, -ча пугач [Він скочив на лаву край
майданчика, підніс руку і вистрелив з пу-
гача (Трубл.)].

пугачик уменьш. орн. фйлин [Квилить пуга-
чик жалібно над дахом (Рил.)].

пугачбвець, -вця ист. пугачевец [Влітку
1774 року на Слобідській Україні — Хар-
ківщині — з’явилися загони пугачовців
(Іст. Укр. РСР)].

пугнути, -ну, -неш разг. редк. ну гнуть [Не-
довго довелось клювати, Бо вийшов Госпо-
дар із хати, Гостей непроханих пугнув
(Гл.)].

пуголовок, -вка зоол. головастик [Стояло б
болото й застоялось би, і в ньому розпло-
дились би жаби та пуголовки (Н.-Лев.)].

пугу, пугу-пугу межд. пугу, пугу-пугу [До-
танцював аж до брами, Крикнув: — Пугу!
пугу! Привітайте, святі ченці, Товариша
з Лугу! (Шевч.)].

пугукнути, -ну, -неш разг. крикнуть «пугу»
[Десь < у глибині лісу пуіукнув пугач
(Смол.); Аж раптом зовсім близько хтось
пугукнув пр-козацькому, по-наському, ось
так: — Пугу-пугу! (Ільч.)].

пугу-пугу см. пугу.

пуд*, -да уст. пуд [Пасіку вивезли на поле,
то взяток був такий, що пудами мед роз-
давали людям (Донч.); Щоб узнати чоло-
віка, треба з ним пуд солі з’їсти (при-
слів'я)]; від, ~да (в значений нар.) уст.
от пуда, попудно.

пуд2» "ДУ обл. страх [Такого на них пуду
нагнав (Ковел. у. — Сл. Гр.)]; набра-
тися ~ду напугаться; давати ***ду
кому пугать когб, разг. стращать кого
[З кождого кута зівала на нього пустка,
кожда найменша річ у хаті й на обійстю
«давала йому пуду»! (Фр.)].

пуделко обл. ящик; коробка [Соплиця пова-
гом підходить до ридвана, Пуделко ді-

стає, де сховано пляшки (Рил.); — А що
зробиш з твоїми метеликами? — Буду їх
у пуделку держати (Коб.)].

пудель, -деля пудель [Біля ніг його вовту-
зився пудель (Ільч.); Вбігає Спичаков-
ський.. Він захекався і весь мокрий від
дощу. Обтрушується, неначе пудель (Коч.)].

пудинг, -гу кул. пудинг [Замість куті був
якийсь особливий пудинг.., обложений бу-
кетами фіалок (Л. У«р.)].

нудити, -джу, -диш обл. 1) гнать [Молоде
гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з
двора веди (Миусск. окр. — Сл. Гр.)];
2) редк. пугать; 3) вульг. мочиться.

пудлінгований мет. пудлингбванньїй.
иудліпговпп мет. пудлинГовьій.

пудлінгування мет. пудлингование.

пудлінгувати, -гую, -гуєш _мет. пудлинго-
вать.	_

пудлінгуватися, -гується страд. в. мет. пуд-
линговаться.

пудовий уст. пудовбй, пудовий [Взуті в де-
рев’яні черевики ноги здавались такими
важкими, ніби до них було прив’язано
пудові гирі (Хижн.); Вставив ключ в замок
пудовий, І ступив паша в темницю (Нагн.)].

пудовик, -ка уст. пудовик.

пудра пудра [На старанно поголеному об-
личчі зблизька ще видно було сліди голяр-
ської пудри (Ле)]; ц у к рбва (сйхар-
н а) ~ра сахарная пудра [Кожна гілочка
на деревах була біла, наче її обмальовано
білою фарбою або обсипано кожну цукро-
вою пудрою (Янов.)]:

пудрениця пудреница [В широкому дзеркалі,
яке нависало над туалетним столиком,
відбивалася., настільна пудрениця та ки-
тайське віяло (Руденко)].

пудрення пудрение.

пудрет, -ту с.-х. пудрбт.

пудрити, -рю, -риш пудрить [Гример пуд-
рить підряд носи всім присутнім (Янов.)].

пудритися, -рюся, -ришся пудриться [На
лавках уже пудрилися чепурні студентки,
крадькома зазираючи в люстерка (Гонч.)],
Пуерто-Ріко нескл. сущ. ср. р. Пузріо-Рйко.
пужално, редк. пужак, -ка кнутовйще

[Візник дав дитині батіг, і Аркадій пужал-
ном знищив будяк дощенту (Коп.); Роз-
гонисто сміявся Степан Кушнір, і пужак
дрібно тремтів в червоній руці (Стп.)].

пужати, -жаю, -жаєш, пужнути, -ну, -неш
разг. пугать, пугнуть [Амату, Турна і Ла-
тина, Енея, гадового сина, — пужни по-
своєму їх. ти! (Котл.)].

пужка уменьш. кнутик; плеточка {Від чого
більш жаль візьме? Чи від батькових ску-
бок, або хоч і пужки, чи від материного
голублення? (Квітка)].

пужливий разг. путлйвьій.

нужник бот. (Тиггіііз £ІаЬга Ь.) рез^ха.

пужнути см. пужати.

пузан см. пузань.

пузанок, -нка ихт. пузанбк; каспій-
ський г^к каспййский пузанбк.

пузанчик уменьш. разг. 1) пузанчик, пузан6к,
карапузик [Ще Запоріжжя не близько, а
вже стальні високі щогли біжать по степах.
То як стрункі дівчатка.., то як двоє пузан-
чиків, що, взявшися за руки, стоять один
проти одного довгим шерегом (Іст. укр.
літ.)]] 2) с.-х. пузанчик.

пузань, -ня, (реже) пузан, -на 1) разг.
пузан, карапуз [Дудар: ..Прокидаюсь,
що таке? ..А то Малоштанів хлопчисько,
отакий пузань, на дудку свистить (Мик.)]]
2) (пуватьій человек) разг. пузан, вульг.
брюхач, брюхан [— Ат, одчепись! їздила
до того пузаня, до благочинного, — лаятись
за наймичку, — одрубала Онися (Н.-Лев.)].
пузатий разг. пузатьій, фам. брюхатьій, брю-
хастьій [Даєш ти, господи єдиний, Сади
панам в твоїм раю, Даєш високії палати.
Пани ж неситії, пузаті, На рай'твій, госпо-
ди, плюють (Шевч.)\ На столі кипів пуза-
тий самовар з увігнутим боком (Бойч.)].
пуздракуватий обл. одутловатьій, уст. одут-
лий [Він був собі якийсь малий, пуздраку-
ватий, болісний... та шкодливий такий, як
кіт! (Мирн.)].

пузйр, -ря пузьірь [Маленькі віконця з би-
чачого пузиря ледь пропускали денне
світло (Панч)] А що Олекса? Той стояв..,
однаково зачудований, як і розчарований..
На очах хлопчака лопнув пузир з автори-
тетом Філіпчука (Вільде)] Дметься, як
пузир на воді (приказка)]] взятися
~рями покриться пузирями, вспузьіриться;
м й л ь н и й ^р прям., перен. мильний
пузнрь [Розвиток російської революції по-
казав, що політика рабського угодовства
з поміщиками і капіталістами розлеті-
лась, як мильний пузир (Ленін)].

пузйрйстий см. пузйрчастий.

пузйрйтися, -зйрюся, -зйрйшся прям., перен.
пузириться [Річка пінилася, біля берега
пузирились і лопались бульбашки (Збан.)]
Так лаяти Болото [Верша], почала: — Оце
поганая багнюка! Глянь, пузириться як,
знечев’я клекотить (Греб.)].

пузиркбвий мед. пузирьковмй.

пузйрчастий, разг. пузйрйстий пузьірчатьгй,
разг. пузиристий.

пузирчатка 1) бот. (Шгісиїагіа Ь.) пузирчат-
ка; 2) мед. редк. пузирчатка.

пузйрчик уменьш. пузьірек [Мати її сперш
била, думала маніжиться, а коли тіло
почало наливатися, пухнути і стали
підніматися на йому якісь червоні пузирчи-
ки, — побачила, що Солоха справді недужа
(Мирн.)].

пузо разг. пузо, фам. брюхо [Облизався небо-
рака; Та меншого в пузо — Аж загуло!..
(Шевч.)]] відпасти ~зо отрастйть
пузо, отрастйть брюхо; нагодувати
від ~за фам. накормйть от пуза.

пузце уменьш. разг. брюшко; (шутл. — еще)
животик [В пуделкові торохтіла крильцями
і лапками світло-жовтувата, із загорілою
спинкою й блідим пузцем мароккськд ко-
билка (Пере.)] Ми собі плистимемо на
річці чорними від смаги пузцями вверх до
синього неба (Гонч.)].

пук пук [— Роздягайсь! лягай! — Перед Ва-
силем де не взявся здоровенний пук різок
(Мирн.)] Пук сонячних стріл випорснув
з-за крайнеба, за ним сонце викотило
краєчок золотої скелі (Янов.)].

пукавка, пукалка разг. хлопушка, обл. пукал-
ка [—Убив, убив із пукавки! — Сава Пе-
трович хоч уже й починав сердитись, але
ще тримався (Головко)] Бузинова пукалка —
зброя дуже популярна і дуже поширена
серед майбутніх мисливців (Вишня)].

пукастий, пукатий разг. 1) випуклий [Важке
дерев’яне ліжко, вкрите ведмежою шку-
рою, причаїлося за пукатим кахлевим
коминком (Ле)]; ~ті 6 ч і внпуклие глаза,
глаза навйкат, глаза навнкате; 2) (с вьту-
ченньїми главами) пучеглазнй [Дивилася
одним оком пукаста камбала (Трубл.)].
пукати, -каю, -каєш, пукнути и (реже) пукти,
-кпу, -кнеш обл. 1) трескаться, треснуть;
лопаться, лопнуть [Ноги пукали від сту-
дені (Стеф.)] Коли б вас, вуйку, потягти
рогачилном по спині, чи пукло б? (Чорн.)]
Озимина зеленіла пишно, і пупчики на
деревах пукали (Коб.)]; 2) стучать, стукнуть
[Кричить баба, репетує, Пукає в вікно
(Руд.)] Ой піду я під віконце, пукну
(Гол. — Сл. Гр.)]] 3) редк. стрелять, стрель-
нуть [Він., збирав малини, пукав з лис-
точків (Яоі[юб.)].

пукатий см. пукастий.

пукнути, пукти см. пукати.

пул, -лу ж. пул.

пулечка уменьш. карт, пулечка; збити
<^ку составить пулечку [— Може, хто
пуле^ку зіб’є..? — спитався Колісник
(Мирн.)]„

Пулково Пулково.
пулковський пулковский.
пуловер, -вера пуловер,
пулярдка, (реже) пулярда, пулярка с.-х. пу-
лярдка, (реже) пулярда, пулярка.

пулярес обл. кошелек [Роман., поліз у ки-
шеню і витяг звідти шкіряний пулярес
(Коцюб.)].

пулярка см. пулярдка.

пульверизатор, -ра пульверизатор,
пульверизація пульверизация.
пульверизбваний пульверизйрованньїй.
пульверизувати, -зую, -зуєш пульверизйро-
вать.

пулька карт, пулька [Увечері грали втрьох
пульку (Вас.)].

пулькатий обл. 1) випуклий: ~ті 6 ч і вьі-
пуклне глаза, глаза навйкат, глаза на-
викате [Виринає споміж звалищ чорний
кіт і, вип’яливши свої пулькаті очі в коні,
плаксиво зам’явкав (Черемш.)}] 2) (с вьі-
пученньїми главами) пучеглазьій [В бага-
тьох риб фантастичні хвости і плавники,
пулькаті жаб’ячі морди, осоружні очища
драконів (Ковл.)].

пульман ж.-д. пульман [Манд|ішик лежав
коло дверей порожнього пульмана (Пере.)].

пульманівський ж.-д. пульмановский [Мчали
по рейках пульманівські площадки (Куч.)]]
«~*кий вагон пульмановский вагон,
пульман.

пульпа анат., техн. и пр. пульпа [Земсна-
ряди перекидають сюди пісок, викидаючи
пульпу з безконечних своїх труб (Довж.)]
Вузькими канавами, а потім по трубах
іде пульпа — вугілля з еодою (Літ. гав.,
1959. II)].
пульпіт, -ту мед. пульпйт.

пульповід, -воду, пульпопровід пульповбд,
пульпопровод [Горизонтальні пульповоди
(на шахті] .. сконструйовані так, що на
дні їх постійно є шар аамулювання (Наука
і життя, 1959, Р); Ми, кілька чоловіків,
пішли по лінії пульпопроводу (Літ. газ.,
1952, VII)].

пульс, -су прям., перен. пульс [Серце у дцти-
ни скорочується частіше, ніж у дорослого, і
тому пульс у дітей .частіший, ніж у дорос-
лих (Шкільна гігієна)', Ритм нового >киття,
пульс радісного нового дня б'ється в поемі
[В. Сосюри «Червона зима»] гаряче й Напру-
жено (Мал.)].

пульсатор, -ра спец, пульсатор [Заправляю я
апарат, враз на чотири дійки, пульсатор
б’єд)івно сорок разів на хвилину (Горд.)].

пульсація спец, пульсация [В процесі пульса-
ції виливів лав сучасних вулканів спосте-
рігається також періодична зміна харак-
теру магм (Геол. ж., 1954, XIV, 4)', Для
усунення пульсації рідини від насоса до
польових штанг і забезпечення рівномір-
ного її розбризкування в тракторних і
кінних обприскувачах ставлять повітряні
ковпаки (ІІІкідн і хвор. с.-г. рослин)]',
~ція серця мед. пульсация сердца.
пульсовий пульсовий; ~ві удари пуль-
совіле ударьі.

пульсометр, -ра спец, пульсометр.

пульсування пульсйрование [Весною., чути
було виразно якісь рухи в землі, щось
немов тихий віддих, немов пульсування
гарячої крові в глибоких невидимих жилах
(фр.)].

пульсувати, -сує 1) прям., перен. пульсйро-
вать [Кожна жилочка гаряче пульсувала,
ніби мені скинули з плечей двадцять років
(Ткач)', Командна траншея в землі Ста-
лінграда Пульсує, як серце безсмертних
руїн (Бажан)’, У справжньому творі ми-
стецтва повинна пульсувати жива творча
думка митця (Мист., 1956, 2)]; 2) спец.
пульсйровать [Апарат не сіпає корови,
спокійно пульсує. Молоко рівно в бідон
біжить (Горд.)].

пульсуючий 1) пульсйрующий [Якимось ди-
тячим первісним жестом послав [Гумен-
ний] руку в пазуху, намацав гарячу пуль-
суючу ранку і міцно затиснув її, щоб не
сходити кров’ю (Гонч.)', Важкі хмари то
проносилися в небі рваними клаптями, то
ніби зупинялися й розмірковували, куди ж
і чи весь запас снігу висипати на цьому
безмежному й енергійно пульсуючому місті
(Ле)]; 2) пульсйрующий [Найближчим ча-
сом на дільниці стане до ладу штанговий
пульсуючий транспортер (Рад. Укр., 1959,
VIII)]; ~че зварювання техн. пуль-
сйруюіцая сварка; ~чпн струм гл.
пульсйрующий ток. Ср. пульсувати 1—2.

пульт 1) пульт [Коли скінчила, похилила
чоло на хвилину на пульт рояля і так си-
діла (Коб.)];	2) спец, пульт (Пульт —

це пульс гідростанції: по його роботі ви-
значається життєвість всього велетенського
організму (Баш); Великий стіл, на ньому
телефон. Поруч пульт зв’язку з гучно-

мовцем і мікрофоном (Собко)]; управ-
ління пульт управлення [У невеликій
кімнаті напроти нового мартена — пульт
управління агрегатом (Наука і життя,
1956, 6)].

пультова, -вої сущ. спец, пультовая [Т р о-
х и м: А Рая що робить? Степан:
Ми з нею сталь варимо. Вона пультова
біля печі (Собио)].

пультовйй, -вбго сущ. спец, пультовбй.
Пульхерія, разг. Пульхера Пульхерия.

пума зоол. пума [Леви, тигри, пуми і лео-
парди незабаром після прибуття в зоопарк
перестають їсти, втрачають апетит (Наука
і життя, 1956, Р)].

пупа гейгр. пуна.

пундик 1) (вкусная пища) разг. лакомство; (кон-
дитерское изделие) печенье; (чаще мн. ч.:
пундики, -ків) лакомства; печенья [Він не
дурень так швидко піти з лікарні. Там він
спав, ..їв добрий суп із білими сухарями,
потім різну рибу, молоко й інші пундики
(Мик.); Олег.., радісний, рожевощокий,
почав діставати із сумки різні пундики,
спечені Валентиною за рецептом Ліди
(Руденко)]; 2) род пирожного [Десь узялись
пироги в сметані, бублики на яйцях, маков-
ники, пундики (Н.-Лев.)].

пунічний ист. нунйческий; ^>на війна
иунйческая война; ~не письмо пунй-
ческое письмо.

пункт, -ту пункт [Сім червоноармійців, чесно
виконуючи бойове завдання, утримували
свій пункт оборони (Ле); Комітети бідноти
являли собою опорні пункти диктатури
пролетаріату на селі [в Росії у 1918 році]
(1ст. КПРС); Ми вже тут про все догово-
рилися, про всі пункти (Мик.); Наука і
художня література починаються з відо-
браження реальної дійсності, яка є основнихМ
вихідним пунктом всякого пізнання (Іст
укр. літ.)]; збірний ~ т сббрньїй
пункт; командний т воєн, ко-
мандний пункт [Командний пункт — це
горбок під селом, над річечкою, з якого
добре видно сусіднє село, дорогу і поле
(Збан.)]; населений населенний
пункт [Треба неодмінно в першому ж на-
селеному пункті закупити свічки й сірники
(Сліол.)]; парувальний	с.-х.

случной пункт [Одним з важливих заходів
якісного поліпшення тваринництва є ком-
плектування парувальних пунктів (Колг
вироби, енцикл,)]; по ~тах по пунк-
там; приймальний приемочньїй
пункт, приємний пункт [На приймальному
пункті було урочисто, святково (Гонч.)];
спостережний ~т воєн, наблюда-
тельний пункт [Брянський стояв на спо-
стережному пункті сьомої стрілецької роти
і звідси керував огнем (Гонч.)]; стра-
тегічний ~т ;воен. стратегйческий
пункт [Вчора нолк прийшов у містечко,
що., правило за важливий стратегічний
пункт (Трубл.)].

пунктик уменьш. разг. пунктик.

пунктир, -ру пунктйр [Свято почалося на
світанку, коли по радіо заговорила Москва.
Спершу прозвучали позивні сигнали, наче
хто пунктиром накреслив початок знайомої
пісні — «Широка страна моя родная» (Гур.);
Від електростанції в степову далину рап-
том шугнули іскристі золоті пунктири
електроламп (Козач.)].

пунктирний пунктирний [Границю постійного
льодового покриву морів показують бі-
лою пунктирною лінією (Фіз. геогр.); Пунк-
тирні лінії саджанців нагадали йому рядки
поезій, —лісову смугу можна було читати,
як вірші про велике оновлення землі
(Жур-)\-

пунктирно нар. пунктирно,
пунктирований пунктйрованньїй.
пунктирувал ьний пунктир о вал ьньї й.
пунктирування пунктирбвка.

пунктирувати, -рую, -руєш пунктйровать.
пунктуальний пунктуальний [Доктор Гальва-
неску чекав на Сахно, задумливо роз-
мішуючи ложечкою кофе.. — Ви майже
пунктуальні. Це добре, — милостиво при-
вітав її господар, глянувши на годинник
(Сліол.)].

пунктуальність, -ності пунктуальность [З
усією пунктуальністю було виконано лише
першу частину наказу (Ткач)].

пунктуально нар. пунктуально [Одно тільки
лікарське розпорядження строго і пункту-
ально виконував Іван Залізняк, — сестри
не сміли і носа показати у ту кімнату, де
лежав Андрійко (Собио)].

пунктуаційний грам, пунктуацибнньїй.
пунктуація грам, пункіуация.

пункція мед. пункция.

пуночка орн. пуночка.

пунсон, -ну тип. пунсон,
пунсоніст спец, пунсонйст.

пунш, -шу пунш [Балабуха сидів з люлькою
в зубах за стаканом пуншу й не зводив з
Олесі очей (Н.-Лев.)].

пуншевий пуншевий.

пуп пупок, разг. пуп [Яка ж я вам бабуся?
Пупа я вам не різала (Мирн.)]; голим
*-^пом світити перен. разг. гольїм
пупком светйть [Що з того, що часом голим
пупом світять, — це діло наживне, а хату
треба робити не сяк-так (Янов.)]; надри-
вати ~па разг. надривать живот [—Але
в колгоспі люди не надривають пупа, —
говорив Антон, крокуючи за Багатирем.
—За людей працює моторова сила ГІорн.)];
я к ~п синій разг. как пуц сйний
[Карпо, як пуп синій, вискочив з води і
ухопив сорочку (Мирн.)]; 0 ~п землі
разг. пуп земли [Стара буржуазна і імперіа-
лістська Європа, яка звикла вважати себе
пупом землі, загнила і лопнула в першій
імперіалістській бойні, як смердючий на-
рив (Ленін)]; н а ~п кричати фам.
кричать не свойм голосом.

пупець, -пця зоол. пупок.

пупковйдшш биол. почковйдньїй.

пупковий 1) пупковий; 2) анат. пупочньш.
пупковий биол. почечний.

пупкоподібний биол. почковйдньїй.

пупкувапня биол. почкование; р о з м н 6-
жуватися ~ням бот. размножаться
иочкованием, почковйться.

пуповидний пуповидний.

пуповйна, редк. пуповйння анат. пуповйна
[Вранці й попрощалась я з матір’ю. І жалко
було, і тужливо, і страшно покидати її си-
ротою і самій відриватися раптом, наче
те дитя від пуповини (Козл.); А то сама й
обродиниться: серпом перетне пуповйння,
а сама пупа зав’яже, та й — будь здорова,
дитино (Головко)].

пупок, -пка 1) анат. пупбк; 2) биол. пбчка.
пупчик бот. разг. почка.

пуп’янок, -нка бот. 1) почка; (нераспустив-
гиийся цветок) бутон [Сливиг черешні
стояли у цвіту, наливалися тугі пуп’янки
на яблунях (Іван.); І ніби пуп’янки на де-
ревах весною, нам груди сонцем налива-
ло... (Сос.); Маленька фіалка мала два
пуп’янки й молодий зав’язок насіння
(Кобр.)]; 2) обл. огурчик [Пішла до огірко-
вої огудини. Після дощів чимало зелених
та свіжих пуп’янків. Навизбирувала де-
сятків зо два (Шиян)]; 0 з ~нку (в значений
нар.)перен. разг. смзмала, с самих ранних лет
[Він і з пуп’янку такий був: ще років п’ять
йому було, то все по сусідських городах
крав (Вольїн. г. — Сл. Гр.)].

пурга пурга [— Пурга, — з тривогою поду-
мав Тико. Було чути лише виття вітру.
Хуртовина сліпила очі (Трубл.)].

пурген, -ну фарм. пурген,
пурйзм, -му пурйзм.

пуриновий: ~ві основи хим. пурйновне
основания.

пурйст пурйст [І. Франко не був пуристом в
галузі мови (Мовозн., 1955, XIII)].

пуристйчний см. пурйстськпй.
пурйстка пурйстка.

пуристський, пуристйчний пурйстский, пурп-
стйческий.

пуританин ист., перен. пуританин [А н т о-
н і о: Я бачу, ви навчилися покори, як
справжній пуританин (Л. Уяр.)].

пуританка ист., перен. пуританка.

пуританство ист., перен. пуританство [Під
впливом просвітительських ідей поет [Роберт
Берне] переглядає основні догмати пури-
танства з точки зору здорового глузду
(Рад. літер., 1958, 5)].

пуританський ист., перен. пуританский
[Берне виявив себе як геніальний майстер
сатири, викриваючи косність антинарод-
ної пуританської релігії (Рад. літер., 1958,
5); Р і ч а р д: .. А що найгірше — пури-
танська шия не вміла гнутися по-като-
лицьки (Л. У«р.)].

пурка с.-х. пурка, пулька.

пурнати, -паю, -наєш, пурнути, -ну, -неш
разг. нирять, нирнуть [Поплавець, не
встигши добре й стати, Пурнає в воду...
(Рил.); Зірочки кудись зниклиі — пур-
нули в синю безодню блакитного неба
(Мирн.)].

пурпур, -ру пурпур [Червону фарбу пурпур
в давнину добували з молюска мурекс
(Наука і життя, 1957, 3); Пурпуром бра-
лося небо (Козач.); Па стежках парку похо-
джають, як дома, набундючені фазани,
вилискуючи на сонці важким пурпуром
(Гонч.); А в р е л і я: ..Відпусти мене до
матері. Мартіан: Чи ти гадаєш, що там
тебе вітчим нарядить зараз у злото й
пурпур? (Л. У«/?.)].

пурпура мед. пурпура.

пурпурин, -ну хим. пурпурин.

пурпурний, пурпуровий пурпурний, пурпуро-
вий [Непомітно надійшов ранок, залив
пурпурним сяйвом ліс (Шер.у, Під пурпур-
ним стягом, золотом розшитим, Йдем — до
серця серце, до плеча плече (Бажан); Біло-
русіє зелена, пурпурові хай знамена Над
тобою, над сестрою, чистим полум’ям го-
рять (Рил.)].

пурпурно, пурпурово нар. пурпурно, пурпу-
!)ово [Наш прапор угорі Сіяє пурпурово
Рил.)].

пурпуровий см. пурпурний.

пурпурово см. пурпурно.

пурпурово -червоний пурпурно-красний.

ПУРСЧА (Політичне Управлін-
ня Робітничо-Селянської
Червбної Армії) ист. ПУРККА
(Политйческое Управление Раббче-Кре-
стьянской Красной Армии).

пурх межд. порх [Якась пташка прилетіла
і сіла передо мною на шляху.. Я до неї
ловити, — вона: пурх! (Барв.)].

пурхання порхание [Голуби неначе раділи
і на радощах грали в небі веселим пурхан-
ням (Н.-Лев.); Єлизавета поводилась, як
дівчинка, і не помічала, що її надмірне
пурхання в кімнатах замка викликало
сміх навіть у наймичок (Ле)].

пурхати, -хаю, -хаєш, пурхнути, -ну, -неш
1) порхать, порхнуть [3 дерева на дерево
цілими виводками пурхають горобці (Риб.);
З квітки знялась вогняна птиця й пурхну-
ла на дерево (Н.-Лев.); Катя пурхала по
залі (Ільч.); Та ось пурхнули вгору дбвгасті
заокруглені вії, і на стару страдно гля-
нули голубі., оченята (Ст.)]; 2) редк.
фиркать, фиркнуть . [Він з приємністю
простяг руку машиністові заводського
паровозика, що пурхав парою (Янов.)].

пуск, -ку пуск; (приведение в движение — еще)
запуск [Саїд дописував накази та телефо-
нограми про свято пуску першої води (Ле);
Всі зосереджено спостерігають за пуском
конвейєра (Баш); 2 січня 1959 року в СРСР
здійснено пуск космічної ракети в сторону
Місяця (Рад. Укр., 1959, І)]; ~к з а-
в 6 д у пуск завбда [І от прийшла остання
ніч, А завтра — пуск заводу... (Л/ур.)].

пускання пуск; ^>пя в рух приведение в дви-
жение, запуск.

пускатель, -теля вл. пускатель [В лаві вони
залишилися вдвох з Хомяковим. Біля
пускателя чергував Філенков (перекл. з
Волошина)].

пускати, -каю, -каєш, пустйти (пущу, пу-
стиш) 1) пускать, пустить; (позволять *
удалиться, уйтй и т. п. — еще) отпускать,
отпустйть; (освобождать еще) випу-
скать, випустить; (давать доступ внутрь)
впускать, впустить; (мног. разг. — еще) на-
пускать, напустйть; (давать дорогу кому-
нибудь, чему-нибудь — еще) пропускать,
пропустить; (давать направление — еще)
направлять, направить [Пускаючи кільця
диму, Іван Лук’янович вдоволено дивився

на мене (Грим.); Десять днів рили канал
щоб пустити воду новим річищем (Донч.);
Ган порозпрягав оленів, пустив їх пастись
(Трубл.); Краще б., піти гуртом на пан-
ське поле, пустить по ньому плуг (Коцюб.);
На вулиці скрипка грає/ Мене мати не
пускає (народна пісня); Вона [земля] ви-
тягла з мене усі сили та й пустила на ста-
рість гологб (Коцюб.); А тепер пусти мене
на своє місце, а сам сядь на лаву (Мирн.);
У суботу молодиць та дівчат пускають з
фабрики раніше, ніж у другі дні
(Н.-Лев.); Давали, та зрукне пускали (при-
казка); Нехай швидше його., пускають,
коли він не вельми винний (Квітка);
Скажи, серце, Гаврилові, щоб більше не
одмикав дверей і нікого не пускав сюди
(Н.-Лев.); — Що? — скрикнув він, хапа-
ючи цигана за барки. — Мене не пускати
на мій виноградник?! (Коцюб.); Щось ба-
гато в сім році лаштується збірників, та
чи багато пустить цензура (Самійл.); Але
щоб налетіти їм [партизанам], як вихор,
На хитрощі піднявся славний «дід», Пустив-
Щи ворогів на хибний слід (Рил.)]; ~тйти
в і ж к и отпустйть вбжжи [Онися пусти-
ла віжки й почала прикривати їх [глечики]
сіном (Н.-Лев.)]; ~ти кров прям., пе-
рен. пускать, пустйть кровь [Покиньмо
кров врагам пускати, Пора нам відсіль
уплітати (Котл.)]; ~тйти на голосй
обл. поставить на голосование [Пустили на
голоси: вибрали Чіпку (Мирн.)]; <*>тйти
на поталу кому разг. отдать в жерт-
ву кому; ~ти під укіс пускать, пу-
стйть под откбс [Народні месники пускали
під укіс ешелони, громили живу силу і
техніку ворога (Грим.)]; ~кати повз
(поз) уха пропускать мимо ушбй [Они-
сько наче і слухав її щебетання, та все
поз уха пускав (Мирн.)]; ~тйти собі
кулю в лоб пустйть себе пулю в лоб
[Д бурхливому каятті він ладен був пу-
стити собі кулю в лоб (Ю. Біїдз.)]; н а
о ч і не^ти на глаза не пускать, не‘пус-
тить [Батько хрещений і на очі не пус-
тив, — цілий год я чужі дворища топтала
(Барв.)]; пар й з рота не ~тйти
разг. слова не промблвить, не обмблви-
ться [ни едйньїм] словом [Теперечки сиджу
собі, схиливши голову, неначе мене на
шибеницю везуть, пари з рота не пущу
(Стор.)]; по світу ~ти по миру пу-
скать, пустйть [У льох його, молодого,
Той пан замикає... А дівчину покриткою
По світу пускає (Шевч.)]; сльози не
~тйти слезй не пустйть, слезй не уро-
нйть, не прослезйться [Вбирали її, хо-
вали, а я навіть сльози не пустив (Н.-Лев.)];
2) (приводить в действие) пускать, пустйть;
(в движение — еще) запускать, запустйть
[Бій тривав більше години, і Вишневенько-
му довелося пустити для захисту пози-
цій всі свої резерви (Ле); — От закінчимо
війну, матінко, — заговорив політрук, при-
тримавши рукою ляду, — пустимо ткацькі
фабрики (Цюпа); Протягом довгої осін-
ньої ночі кожні десять хвилин ми пускали
із шхуни ракети (Трубл.); Тоді пустили там
мотор, І поспішав тоді двигун (Янов.)];
змія запускать, запустйть змея [Він
дуже любив пускати змії, ганяти голуби
(перекл. в Чекова)]’, 3) (разглашать что-
нибудь) разг. пускать, пустить; (делать
известньїм многим — еще) распускать, рас-
пустйть, распространять, распространйть
[Недоросток: ..Ти на кого ото
славу пускаєш? (Вас.); Пустили [одрадяни]
про Марину в Килиною недобрі вісті
(Мирн.); Потому бігав [Андрій] по людях,
розпитував, пускав поголоски, і коли вони
знов доходили до його, значно змінені і
більш рішучі, він радів, хвалився Маланці
і вірив (Коцюб.)]; 4) (под вергать действию,
обозначаемому отвлеченньїм сущ., сочетае-
мьгм чаще через предл. в с данньїм глаголом)
пускать, пустйть [Вони [колоніальні дер-
жави] пускають також у хід нові форми
колоніального поневолення під виглядом
так званої «допомоги» слаборозвинутим кра-
їнам, яка дає величезні вигоди колоніза-
торам (Матер. XX з. КПРС); Наш обо-
в’язок полягає в тому, щоб висувати вперед
жінок у колгоспах і пустити цю силу в діло
(Сталін); Він розказав синові про всі
ті плутні, які треба часом пустити, щоб
збути товар (Мирн.)]; 5) (о растении: дать
росток, корни и перен.) пускать, пустйть
[Дерево не пускає коріння вглиб, бо камінь,
а розкидає коріння навкруги (Коцюб.);
Через три дні буряк зазеленів, розправив
кущ, виложив по землі широкий лист,
пустив молоді паростки (Горд.); Правда
безсмертно живе, 3 серця до серця пускає
Вічно коріння нове (Фр.); Це не означає,
що я злегковажив вашими порадами-
думками, навпаки, вони тепер якнайміц-
ніше прищепилися і вже ростуть, пускають
свіжі парості (Кач.)]; 6) (бросать, застав-
лять двигаться) пускать, пуСтйть; (не
удерживать в руках — еще) ронять, уро-
нйть, виронить (соверш.) [Одкидає [Іфіге-
нія] плащ і заміряється проти серця, але
раптом пускає меч додолу (Л. Укр.); Оле-
ксандра крикнула й пустила полумисок
(Коцюб.)]; 7) (редк.: терять листья, перья
и т. п.) ронять, редк. уронйть [Явір пу-
скає листя на воду (Пере.); Ой летіла зо-
зулечка понад море в гай, Та й пустила
синє пірце у тихий Дунай (Федьк.)}\ 8) (о
письме и т. п.) обл. посилать, послать, от-
правлять, отправить, обл. пускать, пустйть
[Та давай уже, молодице, я твій лист по
пошті пущу (Вовч.); Моя мати та пустила
письмо до мене та й прислала грошей на
Великдень (Стеф.)]; 0 ~тйти [за] д йм о м
(за вітром) (ежечь) разг. пустйть [за]
димом [Підсусідки загрозили пустити його
хутір димом (Тулуб); Чоловіки навіть
піддавали жару: — Нехай горить. Отак би
всіх панів за димом пустити (Панч); Ан-
дрій нахилився старому до вуха, спитав
таємниче: — А що якби і їх [уланів] отак?
Щоб і їхні фільварки пустити за вітром?
(Дм. Бедз.)]; **>тйти з торбами см.
торба; ~ ти ману (на кого) см.
мана; ~кати на вітер (тратить
не щадя, попусту) разг. разбрасьівать на

ветер [Гермі он а: Немає за що ганити
тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пу-
скаєш так на Вітер (Л. Укр.); К р е ч е ті
..Серед нас ще багато варварів, які пуска-
ють своє здоров’я на вітер, розкидаються
найдорожчим (Корн.)]; ~ти очі під
лоб (під лоба) закатнвать, закатйть
глаза [Помітивши, що бранець пильну а
за ним, католик пускає очі під лоб і сту-
лює долоні (Хижн.); Ех, якби нам такого
командира, орла, — і він аж очі пустив
під лоба (Панч)]; *-~ти півника (пі в-
н я) разг. пускать, пустйть петушка (пету-
ха) [— Брехня! — скрикнув Михайлик, аж
півника пустив своїм хлоп’ячим басом
(Ільч.)]; ~ти [червоного] півня
см. півень; *-^ти шпйльку кому
см. шпйлька 2; бісики (бісика)
~ти о ч й м а дм. бісик.

пускатися, -каюся, -каєшся, пустйтися (пу-
щуся, пустишся) 1) пускаться, пуститься;
(направляться куда-нибудь разг. — еще) от-
правляться, отправиться [Залишивши ка-
мінщ що був їй за схованку, Сахно про-
жогом пустилась через пляж до урвищ
(Смол.); Остапові трудно було пускатися
пішки в дорогу (Коцюб.); Тут вони [птахи]
востаннє паслися й відпочивали перед
тим. як пуститися в далекі мандри, у ви-
рій (Гонч.)]; 2) (начинать что-нибудь де-
лат&, чем-нибудь заниматься; бьістро на-
чиниться) пускаться, пустйться [І тут
сніжинки, як пушинки, навкруг пуска-
ються в танець (Забіла); Надворі раптом
пустився дощ (Баш)]; ~тися на що
пускаться, пустйться на что, идтй, пойтй
на что [Перша жінка: ..Якби у
неї [Анни] були діти, то вона б на таке не
пустилася (Фр.); Панам довелось або до-
рожче платити робітникам, або кланятись
та просити, або пускатись на хитрощі...
(Н.-Лев.)]; ~тііСя кого, чого разг.
оставлять, оставить кого, что, бросать,
брбсить когб, что [Для приятеля нового на-
пускайся старого (Л7ш.)]; 3) (о растениях)
разг. растй, вкрасти [3 липового зрубу
молоді паросточки пустились (Вовч.)]; *^тп-
сяу стрілкй идтй, пойтй в стрельї
[Збіжжя вже було пустилось у стрілки
та й подекуди зачинало сипатися (Коб/?.)];
0 ~тйтися берега разг. редк. забро-
сить все; перен. опустйться; (сбиться с пра-
вильного жизненного пути) свихнуться;
(редк.: начать вести себя крайнє предо-
судительно) пустйться во все тяжкие,
пустйться во вся тйжкая [Тарас побачив,
коли заходив до них, — мав цей маляр1
якийсь хист у роботі, але, видно, вже зов-
сім пустився берега (Іван.); Зовсім [Чіпка]
пустився берега... Допився до того, що ні
знадвору, ні в хаті нічого... (Мирн.)];.
духу ткатися разг. вибиваться из сил;
(сильнеє) испускать дух [Коні біжать, духу
пускаються, а він все свариться: чого
помалу їдеш? (Свидн.); Не змогла випи-
ти Хівря — викинула... Криком кричить,
духу пускається!.. (Мирн.)]; 4) страд. з.
(несоверш.) пускаться; отпускаться; випус-
каться; впускаться; пропускаться; направ-
ляться; напускаться; пускаться; запус-
каться; пускаться; распускаться, распро-
странйться; пускаться; ср. пускати 1—4.

пускач, -ча гл. пускатель [Робота [скребко-
вого] транспортера автоматизована з до-
помогою реверсивного магнітного пускача
і кінцевих перемикачів (Наука і життя,
1956, 6)].

пусковйй пусковбй [Треба.. покінчити
з порочною практикою розпорошення
коштів по численних будовах і концентру-
вати капітальні вкладення, матеріальні і
людські ресурси на найбільш важливих і
пускових об^єктах (Хрущов)', Він сидів
поруч Катрі, намацуючи ногами пускові
педалі від мотора (Куч.)]; **>вйй рео-
стат гл. пусковбй реостат [Рідинно-
випарні пускові реостати, розроблені у
Франції, дістали широке застосування в
ряді країн Західної Європи (Наука і життя,
1959, 3)]; ~вйй 6 п і р пусковбе сопро-
тивление; ~ве обладнання машин
пусковбе устрбйство машин.

пусте 1) прил. см. пустйй; 2) (род. пустого)
сущ. пустбе [Ні, Бородавко, пусте ти заду-
мав. Не так добиваються волі розумні
й обачні люди (Тулуб)]; 3) (в значений сказу-
емого) разг. пустяк, (чаще) пустякй (мн. ч.),
ерунда; (в значений очень легко, ничего не
стоит) нипочем (нар.) [Я навчу вас, як гної-
ти землю для пшениці. Кажете, землі немає?
То пусте, дрібниці! (Л. Укр.)', Те, що сиви-
на блищить на скронях і в бороді, пусте!
Ви загляньте лишень у дідові очі! (Донч.);
—Ремонту треба, та й доброго.—О, це ми зро-
бимо, це пусте (Головко)]; *^тб! пустбе!, пус-
тякй! ; (сильнеє: при несогласии с чем-нибудь
фам.—еще) глупости! (мн. ч.)?(при вираже-
ний полного равнодушия) прен. плевать!
[Кажуть— діти щасливі: дитина не знає
біди, не знає лиха. Пусте! Скільки сягає
його пам’ять у час дитинства — усе не
вбачає він себе щасливим (Коїроб.)].

пустеля пустиня [Він бачить пустелі, степи
її межиріччя (Бажан); Вночі, рятуючи
хвору, Вона [лікарка] до палати при-
йшла,—Пустеля дивилась знадвору, При-
павши до темного скла (Пере.)].

пустельга орн. пустельга [Пустельга зри-
вається зі стогу, Зникла десь за потемні-
лий обрій (Дор.)\.

пустельний пустинний [Займалась ця [гео-
логічна] група тим, що шукала в пустель-
них місцевостях підземні джерела й сверд-
лила артезіанські колодязі (Дмитр.); Бе-
рег був пустельний, його штурмувало море
(Янов.); Хлопцеві одразу зробилося сумно
від цієї пустельної тиші (Куч.)].

пустельник пустинник, уст. отшельник, пус-
тмнножйтель [В сиву давнину, опові-
дали старі, тут оселився пустельник, який
проводив час у молитві и пості (Стп.)].
пустельництво уст. отшельничество, пустнн-
ножйтельство [В ту пору була мода на
пустельництво, то й він пішов до Тебаїди
спасати душу (Фр.)].

пустельниця пустинниця; отшбльница, пус-
тмнножйтельница. Ср. пустельник.

пустельницький нустнннцческий; отшельни-

ческий [Прийшовши до себе, я поволікся
до пристані і постановив собі покинути
зовсім пустельницьке життя (Фр.)1. Ср.
пустельник.

пустельність, -ності пустннность [І рівнина,
що слалась перед ним, вражала своєю
пустельністю (Риб.)].

пустельно нар. пустинно [Тихо, пустельно,
мов на краю світу. Ні птиці в повітрі, ні
коника в траві (Гонч.)],

пустенький уменьш. пустоватнй; прен. пу-
стенький [Перший раз він «[писар] прочитав
той лист і навіть осміхнувся, неначе він
прочитав якусь пустеньку бумагу в волості
(Н.-Лев,)].

пустйй і) пустбй [Жінки, кинувшись від
воріт, побачили лише пусту палатку серед
двору (Гонч.); Серед пустих степів кра-
суються, як квітники, веселі хутори, при-
сілки, села (Мирн.); Вулиці київські
були вже пусті (Смол.)]; ~те місце
прям., перен. пустбе место [Пролетарська
культура, говорив Ленін, виростає не на
пустому місці (Біогр. Леніна)]; ~та п о-
р б д а горн, пустая порода [Товщина
вугільної верстви [бурого вугілля] при-
близно в 5 раз менша за товщину пустих
порід, які вкривають її (Наука і життя,
1956, 7)]; з ~ тйми руками разг. с
пустими руками; переливати з ^то-
го в порожнє см. переливати1 1;
2) перен. пустбй; (бесцельний— еще) празд-
нмй; (лишенний серьезного содержания
разг.— еще) пустопорожний, пустозвбнньїй;
(не стоящий внимания) разг. пустякбвьій,
пустячннй; (сильнеє фам. —еще) ерундбвьій,
ерундбвский, еульг. плевьій; (забавний—
еще) шуточннй [Л ю н ц я: ..Усе пусте,
сіре минає без сліду, як вітер над водою
(Фр.); Ліда (старша дочка Івана Петро-
вичі) нічого собі дівчина, тільки страх
пуста (Л. Укр.); Добра голова не скаже
пусті слова (приказка)]; та балака-
нина праздная болтовня; ~ та г о л о-
в а разг. шутл. пустая голова [Ти! Руку
до пустої голови не прикладають! Де ста-
роста, питаю? (Вагл€.)]; тйй кіт разг.
шатун, праздношатающийся (сущ.); ~та
людина разг. пустбй человбк; пустнш-
ка [Тільки пуста, бездушна людина змогла
б діяти так, не даючи ради своїм вчинкам
(Ле)]; ~та мрія пустая мечта; ~ті
р о з м б в и досужие разговбрьі, пустне раз-
говбрьі, праздньїе разговбри [Д е ї ф о бз
Я не для загадок прийшов сюди, не для
пустих розмов. Кажу виразно, що ти зару-
чена (Л Укр.)]; та справа разг.
пустякбвое дело; плевое дело; ~та ф р а-
з а пустая фраза [Боротьба проти імперіа-
лізму, не зв^язана нерозривно з боротьбою
проти опортунізму, є пуста фраза або
обман (Ленін)]; *^>та цікавість празд-
ное любопйтство; це не *>*те питан-
н я бто не праздньїй вопрбс, бто не
пустбй вопрбс.

пустйпний 1) пустинний [В областях сухого
клімату рослинний покрив не розвиває-
ться. Тут місцевість має пустинний ха-
рактер (Курс ваг. геол,); Великий рейд був
пустинний. На горизонті за бухтою теж не
виднілося жодного диму (Сліол.)]; 2) редк,
пустий нический [Вже сам його [Вишенсь-
кого] вихід на пустинне життя і потім його
недовгий побут на Русі були вчинки, що
доказували його життєву незалежність і
горожанську відвагу (Ф/>.)]

пустинник пустинник, уст. отшельник, пус-
тиня ожйтель [І полилася протягла диво-
вижна мелодія, сповнена тоскною однома-
нітністю пустинь і містичним екстазом
пустинників (Тулуб)', Вернидуб: Бу-
деш в Парижі бігати?.. Т а н я: Буду..
Ех, жаль, що ти не їдеш. Вигадав (зітхає)
в пустиню. Теж — пустинник... (Коч.)].

пустинництво уст. отшельничество, пустин-
ножйтельство.

пустинниця пустиннице; отшельница, пустьін-
ножйтельница. Ср. пустйнник.

пустинницький пустнннический; отшельни-
ческий. Ср. пустйнник.

пустинно нар. пустинно [В сквері теж було
пустинно й холодно (/льч.)].

пустиня 1) пустиня [Заграло та й ущухла
Червоне море, висохло, й осталась без-
радісна пустиня після нього (Л. Укр.)',
І в шумнім місті, і в пустині Тебе не раз
я спом’яну (Рил.)]; глас вопіющо г о
в ~ні см. вопіющий; 2) обл. пустйрь [Було
воно [віконце] над землею і виходило на
пустиню, засмічену, колючим бур’яном за-
рослу (Вас.)]; 3) (упадок, ваброшенность)
обл. запустение [Біднота, пустиня, голод-
ні дикі собаки — все те так вразило Яся,
що він трохи не гукнув до погонича: «Вер-
тайся назад кіньми!» (Н.-Лев.)].

пустинь, -ні уст. пустинь, обл. пустиня;
Китаївська *-**нь геогр. Китаевская
пустинь.

пустйр, -ря пустйрь [Ще рік тому тут був
пустир, А зараз квітне містц (Шер.);
Н е с м і я н: Стривайте, я не закінчив. Отак
зводиться будинок за будинком, наче насту-
пає армія на пустирі та старосвітські халу-
пи.. '(Дмитр.)].

пустирище разг. пустйрь [Незабаром хлопці,
вив’юнившись крізь натовп, опинились на
широкому піскуватому пустирищі (Гонч.)].

пустити см. пускати.

пустйтися см. пускатися.

пустище пустошь [Відновлюють ліс на вируб-
ках, згарищах та пустищах як заходами
сприяння природному лісовідновленню, так
і посівом та садінням лісу (Колг. вироби,
енцикл.)].

пустісінький разг. 1) совершенно пустбй
[Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі,
ростуть на ниві даром (Греб.); Прийшов,
аж хата пустісінька, і духа нікого нема,
і кілочком заткнута (Квітка)]; 2) совер-
шенно пустбй, пустейший (редк.); [совер-
шенно] пустякбвми; плевий [Але якщо ви
скажете, що кожний даний страйк — без-
посередній крок до соціалістичної рево-
люції, то ви скажете пустісіньку фразу
(Ленін)] ;це для мене ~ка справа
для^ меня что плевое дело. Ср. пустйй
пустісінько нар. разг. совершенно пусто

[У самих шинках пустісінько; шинкар дріма
собі на лаві, бо нікогісінько (Квітка)].

пустіти, -тіє и пустішати, -шає пустбть
[Цілі села пустіли — вимирали, цілі роди-
ни щезали зо світу, як віск на вогні (Фр.)].

пустка 1) опустевшее жилье; пустующий
дом, необитаемий дом [Трохи осторонь
від села теперішнього, нового, ми побачили
мертву, забуту вулицю, — два ряди напів-
зогнилих землянок-пусток (Волош.); Не
веселим привітом, не теплом та радістю
стріла Уласа його хата; вона дихнула на
нього холодом пустки (Мирн.)]; с т о й т и
~кою пустовать [Два роки вона [хата]
стояла пусткою, ніхто в ній не жив (Куч.)];
2) (невозделанньїй, незаселенньїй участок
вемли) пустошь; (запущенньш — еще) пу
стмрь [Там, де стояли будівлі, слалась
рівна пустка (Козач.); Парторг Жуков
розповідав гостям, як садили ці крислаті
деревця в сорок п’ятому році методом на-
родної будови на пустці (Козач.)]; 3) (ни-
чем не заполненное пространство и перен.}
пустота; (упадок, ваброшенность) запусте-
ние [— Мусію! Ти там? — Чудно падає
голос в околишню пустку і без одповіді
гине (Коцюб.); Він уявляв собі, що ста-
неться з ним, коли він буде мертвий..
В голові пустка... В грудях пустка (Ко-
цюб.); Тоді так само шахти були затоплені,
на Криворіжжі панувала пустка, а десь
біля моря ще гриміли гармати відступаю-
чих інтервентів (Гур.)]; дихнуло ~кою
повеяло запустением [Якоюсь пусткою дих-
нуло на капітана від тих обшарпаних, по-
рожніх зал (Фр.)].

пусто предик, пусто [Навкруги було тихо й
пусто (Коцюб.); В голові и у серці в нього
було зовсім пусто (Фр.)]; 0 говорити
*^то разг. уст. говорить пустякй, говорить
ерунду [— Посіяв я пшениченьку рідко.
— Говориш ти, козаченьку, пусто: зійде
твоя пшениченька густо (Метл.)]

пустобрех разг. пустобрех [—І де у нього бе-
руться слова, — дивувався моторист, —
наче шовкові стрічки тягне з рота. Фокус-
ник. Пустобрех! (Волош.)].

пустовщйна разг. пустошь [Ф о р к і а д а:
Не рік, не два гуляло пустовщиною Між-
гір’я, що лежить від Спарти к півночі
(перекл. Лукаша)].

пустоголовий разг. пустоголовий [— Полая-
ти б їх треба, — порадив Бовдюг, — от
вони й повискакують. Не люблять пусто-
голові пани доброї лайки (Довж.)].

пустограк разг., пустобрех.

пустодзвін, -вона разг. пустозвбн [Нехай же
пустодзвони Бряжчать іржавим мотлохом
своїм, В три пальці свистом пісню зустрі-
чають, За шумом бурі, за ясним вогнем
Нічного бою — їх ніхто не чує! (Пере.)].

пустодзвонний разг. пустозвбнний.
пустодзвонність, -ності разг. пустозвбнство.
пустодбмок, -мка разг. пусто дом.

пустозерність, -ності пустозерность [Оран-
жеві личинки просяного комарика живуть
у колосках проса, спричиняючи пустозер-
ність (Колг. вироби, енцикл.)].

пустомеля разг. пустомбля, пустослбв, пусто-
звбн (Останнім відомим твором О. Мако-
вея є сатира «Русалкова вода, або поезія»..
Тут письменник ще раз бичує буржуаз-
но-націоналістичних пустомель (Жовт.,
1956,^ 2)].

пустомблка: чесна ~ка редк. ханжа
[Були там чесні пустомолки (Котл.)].

пустомолот равз. пустозвбн, пустослбв, пусто-
меля; перен. бран. бесструнная балалайка
[— У, пустомолот! — злісно подумала вслід
ч йому дівчина (Донч.)].

пустомолотство разг. пустозвбнство.

пустопаш редк. 1) (род. пустбпаші) сущ. пустьірь
[Пустопаш там була, коли я прибув
сюди (Фр.)]; 2) нар. без пастуха [Уже
пустопаш скот ходив лугами, Вже луки
бджолам Віддали дари (Вирг.)]; см. еще са-
мопас2.

пустопляс разе, бездельник [Хай., білоручки
та пустопляси риються в своїм нутрі і всяку
думку гірш онучки розскубують (Фр.)].

пустопорожній пустопорбжний [У, місті було
чимало садків, чимало пустопорожніх
місць (Вовч.); Обов’язок партійних орга-
нізацій — рішуче боротися з будь-якими
спробами глушити критику, відгороджу-
ватись від неї, звести критику., до пусто-
порожньої балаканини (Рад. Укр., 1959,
VIII)*, Ся панночка., знає добре Івана
Петровича і його сім’ю, каже, що., сини
обидва абсолютно безпринципні і пусто-
порожні (Л. Укр.)].

пустопорожність, -ності пустопорбжность
[Бригадир колгоспу стояв перед Орлюком
схвильований до глибини душі. Він відчув
безплідність, пустопорожність свого до-
мислу (Довж.)].

пустослівний празднослбвнмй.

пустослів’я пустословие; празднослбвие [Лі-
беральна оуржуазія демагогічним пусто-
слів’ям намагалася затемнити свідомість
народних мас, впевнити їх в можливості
поліпшення життя шляхом реформ (Іст.
укр. літ.)].

пустота шалости (мн. ч.), прокази (мн. ч.),
баловство [Веселий був хлопчик, жвавий.
Було за день добре мені впечеться своєю
пустотою (Вовч.)]; з ^ти из баловства.

пустота 1) пустота [Кругом бори та болота,
Туман, туман і пустота. Людей не чуть,
не знать і сліду (Шевч ); По кількох днях,
побачивши, яка страшенна пустота в їх
[кузин] життю, ..я почула якесіх обри-
дження (Фр.)]; 2) спец, пустота [Вилугову-
вання кремнезему при ендогенних проце-
сах зустрічається рідко і завжди дуже
обмежене (наприклад, при утворенні пу-
стот у деяких пегматитах) (Геол. ж., 1954,
XIVі 4)]; ~тбти в литві мет. пустоти
в литье.

пустотілий пуєтотелмй [На другий день до
фундаменту прийшли нові люди, почали
виводити на ньому стіни з готових пусто-
тілих шлакоблоків (Минко)].

пустотілість, -пості пустотелость.

пустотлйвий шаловлйвьій, ^азг. озорной, (ре-
же) баловнбй^ баловлпвмй; (подвижцой,
живой — еще) резвьій, игрйвьій; (любя-
щий дурачиться разг. — еще) дурашливьій,

дурашньїй; (склонньїй к проказам разг. —
еще) проказливьій; (склонньїй вести себя
по-детски, несерьезньїй — еще) ребячливьій;
(легкомьісленньїй) ветреньїй; (редк.: ^вьіра-
жающий хитрость, лукавство) плутовскбй
[Як воно пригорталося до нього, як щебе-
тало оте пустотливе, безтурботне дівча!
(Руденко); Пустотливий вітрець з Дніпра
бавився дідового бородою (Донч.); Біля
стайні Римар бавиться з малим пустотли-
вим лошам (Ст.); В цю мить він нагадував
пустотливого хлопчика з портових прича-
лів і зовсім не був схожий на грізного флот-
ського старшину другої статті (Куч.);
В Настиних очах, в куточках її по-дитя-
чому припухлого рота ще жеврів пустот-
ливий сміх (Жур.); Стало здаватись, ніби
то сама нога, радіючи сну свого господаря,
самостійно подалась на веселі, пустотливі
авантюри (2?ас.)].

пустотлйвість, -вості шаловлйвость; озор-
ствб; баловство; резвость, игрйвость; ду-
рашливость; проказливость; ребячливость;
ветреность; плутовство [Михайло теж
перейнявся пустотливістю Жабі, вибриком
подався в кут, де річка загинала за ліс,
хутко розібрався й шубовснув у воду
(Досв.); В очах її з’явилася та характерна
пустотливість, що буває у жінки під час
розмови з симпатичним їй чоловіком
(Кундз.); Легко і приємно було дихати,
чути під ногами шелест листя, яке він з
дитячою пустотливістю навмисне загрі-
бав своїми черевиками (Грим.)]. Ср. пустот-
лйвий.

пустотлйво нар. шаловлйво; озорнб; баловлй-
во;резво, игрйво; дурашливо; проказЛиво;
ребячливо; ветрено; плутовскй [— Дурень
ти, Жепіку, сукню шкодуєш. От упаду
й... — пустотливо зачіпала чоловіка по
губах дівочо-ніжйою рукою (Ле); Птицею
неслась машина. Пругкий теплий вітер пу-
стотливо бив їм в обличчя, дихав свіжістю
нив (Цюпа); Явдошка пустотливо повела
бровами, заграла усміхненими очима
(Збан.); За годину ми бачили з вікна, як
Владек простував повз парк: він тримав
за руку хлопчика і в такт вистрибам свого
синка пустотливо підстрибував і сам
(Дося.)]. Ср. пустотлйвий.

пустотний зл. пустбтньїй.

пустоцвіт, -ту прялі., перен. пустоцвет [Не
з кожного цвіту бувають плоди, Багато
між нвітом бува и пустоцвіту!.. (Нех.)\
Кругом ще стільки було тієї водорості в
літературі та пустоцвіту, які уперто три-
мались за старе, гниле і мертве! (Тич.);
А р к а д і й: ..Старий більшовик сказав
мені сьогодні: «Ти, Аркадій, відстав і заплу-
тався, ти пустоцвітом став, здаля вибли-
скуєш, а всередині — порожньо» (Корн.)\.

пустбшення опустошение; разорение. Ср. пу-
стошити.

пустошйтель, -теля опустошйтель; разорп-
тель. Ср. пустошити.

пустошйтелька опустошйтельница; разорй-
тельница. Ср. пустошити.

пустошити, -шу, -шипі спустошать, уст.
пустошить; (разрушая — еще) разорять
[Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по
луках.., то пустошили рожеві й жасминові
кущики в садку (Л. Укр.)].

пустошитися, -шуся, -іпишся 1) разоряться
[Проводжали їх кріпаки, радіючи, що
панські добра пустошаться й що незабаром
усе те буде їх (Мирн.); Одрадяни все далі
та далі нищіли-пустошилися: тини осу-
валися — нічим їх городити, хати старіли,
кривилися — нічим полагодити (Мирн.)];
2) страд. в. спустошаться; разоряться;
ср. пустошити.

пустошовка строит. пустошбвка.

пустощі, -щів шалости, (реже ед. ч.) щалость;
баловство (ед ч.); проказьі, озорство (ед. ч.),
дурачества, (реже ед. ч.) дурачество [Трави,
мої трави, ви густі, шовкові, вітер ваші ко-
си в пустощах не рве (Сос.); Здавалось,
приголубив би Волю батько, без сліду зникла
б і хлоп’яча зухвалість, і всі пустощі, й уда-
вана брутальність (Ільч.); Цілий вечір вони
реготались з тих пустощів, які встругнули
гусари на місті (Н.-Лев.)]; ~щі пера
шалости пера; школярські ~щі
шкбльничество. Ср. пустувати1 1.

пустування шалости; баловство; прокази,
озорство, дурачества; ребячество [Сей Кор-
раді знаменитий на всю гімназію своїм
пустуваннями (Л. Укр.); З чарівною щи-
рістю, лукавим пустуванням і витонченою
комедійністю виконала вона «Класичні
варіації» Обера (Літ. газ., 1968, VII)].
Ср. пустувати1 1.

пустувати -тую, -туєш 1) шалйть, разг
баловаться, баловать, дурйть; (вертепгься
разг. — еще) егозйть; (время от времени —
еще) пошаливать; (веселясь, причинять не-
приятности разг. — еще) проказить, про-
казничать, бедокурить, озорничать, дура-
читься; (о взросльїх — еще) ребячиться
І Оце, було, її діти пустують, вона на них
сердиться, а на мені згонить злість
(Н.-Лев.); Це була хороша ланка, тільки
іноді хлопці любили пустувати (Коп.);
Жабі пустувала, бризкалась водою, плавала
по мілкому і, мов мале дитя, лопотіла по
воді ногами (Досв.)] ;~тп, як школярі
ша.тйть (резвйться и т, д.) по-шкбльнически,
шкбльничать; 2) (развлекаться) забавля-
ться; (пользуясь чем-нибудь для игрьі —
еще) играть, обл. играться; (находясь все
время в движении) розвиться; (вести легко-
мьісленньїй образ жизни) разг. повесни-
чать, шалопайничать [І поруч верескливо
пустували діти, мало не потрапляючи під
коней і під повозки (Тулуб); То посидить
коло його, Руку поцілує, То усами стра-
шенними Сивими пустує (Шевч.); На шляху
безтурботно пустували горобці (Риб.); Отак
царевичі живуть, Пустуючи на світі
(Шевч.)].

пустувати2, -тує (бьіть пустьім, не заняпгьім)
нустовать [В баби Зіньки пустувала про-
тивна хата через сіни (Н.-Лев.); Шинок
ніколи не пустує: то той, то другий...
(Мирн.); Даремне пустує земля. Не стало
кріпацтва — нікому орати (Мирн.)].

пустуватий пустоватьій.

пустула 1) мед. пустула; 2) бот. пустула

[На уражених листках і стеблах, а також на
колосках утворюються іржаво-бурі пусту-
ли у вигляді дрібних пухирців, які, роз-
тріскуючись, розсівають спори (Колг. ви-
роби. енцикл.)].

пустун, -на 1) шалуп; баловнйк, (реже) ба-
ловень; егоза; проказник, бедокур, озор-
нйк; (сорванец разг. — еще) пострел, ласк.
постреленок; (хитрец — преим, о ребенке)
плутйшка [Стрибали отак пустуни, стри-
бали — і ввечері Юрко вже ледве доліз
скоцюрблений до хати (Козл.); Під вікнами
кружить сухий лист, аж курить, і уви-
жається в імлі, що на вітах сидять, вима-
завшись у сажу, пустуни, зривають сухе
з дерев листя і пускають за вітром естафе-
ти (Вас.); — Що ти робиш? — схаменув-
шись, накинулись на Маковея командири.
—Я хотів дострелити он туди, — сміючись
показував пустун рукою вгору (Гонч.)];
2) разг, игрун; повеса, шалопаи. Ср. пусту-
вати1 1 — 2.

пустунка, пустуха 1) шалунья; баловнйца;
егоза; проказница, бедокурка, озорнйца;
плутбвка [В нашім купе їдуть сільська
вчителька, її донька, білява життєрадісна
пустунка, і службовець якогось страхового
бюро (Гонч,); Воєвода говорив, дивлячись
тільки Собі під ноги. Здавалося,.що мислі
ці прийшли йому давно, та розгубив він їх
і зараз старанно визбирує, як скарана
пустуха намисто р7>)]; 2) игрунья; рез-
вунья, резвушка; повеса, шалопайка [Інколи
вгорі пробігала білочка, і тоді вниз сіявся
сріблястим пилом збитий з гілок сухий
сніг. Гермап спинявся і до хрипоти гавкав
па малу лісову пустуху (Збан.)]. Ср. пу-
стун 1—2 и пустувати1 1 — 2.

пустунчик ласк. разг. баловень [— Нема
чого йти додому, — думав пустунчик, —
отець, напевно, уб’є на смерть. Утечу
найліпше до вуйка (Ков.)].

пустуха см. пустунка.

пута (род. пут) путьі; (ед. ч. путо — только
прям. редк. — еще) путо; (для связьівания
передних ног пасущейся лошади спец. —
еще) путлище; (только перен. — еще)
окбвьі, цепи, позз. уст. узьі [Ось ми
коням познімали Мокрі пута з ніг (Фр.);
Денис Середа увійшов до кімнати, наче
Спутаний важкими путами (Дм. Бедз.);
На леваді форкає коняка і брязкає заліз
ним путом... (Коцюб.); Закували коваля
Єгора жандарми у залізні пута та й по-
гнали етапом (Цюпа); Д.-Ж у а н: ..Вірте,
донно Анно: той тільки вільний від гро-
мадських пут, кого громада кине гегь від
себе (Л. Укр.); Привіт Болгарії, що пута
вікові В священній боротьбі розбила вщент,
навіки..! (Рил,)]; ~та Гіменея узьі
Гименея; скинути ~та рабства
сбрбсить окбвьі рабства, сбрбсить цепи
рабства, сбрбсить узьі рабства.

путати, -таю, -таєш 1) путать, спутьівать,
тренбжить, стренбживать [Путати ноги ло-
шатам не можна ні в якому разі (Коняр-
ство)]; 2) перен. опутьівать [Але там Дем-
бровський був. Ах, таточку, якби ви по-
чули, як він говорить! Яким полум’ям бу-
хають його слова! Як палять душу і пу-
тають розум! (Ф/?.)].

путатися, -таюся, -таєшся 1) (бьіть в іїлизких
отношениях) фам. путаться; 2) страд. з.
путаться, спутьіваться, тренбжиться,
стрепбживаться; ср. путати 1.

путера обл. деревянньїи сосуд, служащий
для приготовления овечьего сира.

путивка сад. ' путивка [І ще росли там дві
яблуні, одна антонівка, а друга путивка...
(Вишня)].

Путивль, -ля Путивль.

путина рьіб. путина [О, час путини весняної,
коли вертаються човни, пропахлі теплою
ікрою і кріпким духом свіжини (Мур.)].

путинний рьіб. путйнньїй.

путівець, -вця проселочная дорога, проселок
[Путівцем над річкою., тихою ступою чва-
лала руда конячка (Довж.)].

путівка путевка [Марійка: І йому пу-
тівка уже підписана. Тітка Настя:
Путівка? Куди^Федя: На курси меха-
' нізаторів (Баш); Вона їде на день у Хар-
ків. Дістала для матері путівку в будинок
відпочинку і хоче вирядити стару (Грим.);
Я вас завжди любитиму, бо ви мені дали
путівку в шахтарське життя... (Янов.)].

путівнйк, -кй путеводйтель [В Ольги був
путівник по місту (Сл<ол.)].

путієць, -тійця спец, путеец, путевйк [Пу-
ті єць збирається у дорогу... (Герас.)].

путнє 1) прил. см. путній; 2) (род. путнього)
сущ. путное [О. Мойсей підняв голову, ду-
мав почути щось путнє, але зараз схилив
її вниз, осміхнувшись (Н.-Лев.)].

путній путньїй, разе, путевьій; (заслуживаю-
щий внимания разг. — еще) стбящий [На-
стала така сумйа нудота — ні слова пут-
нього, ні пісні веселої (Мирн.); Путній
бригадир із степу останній іде (приказка)],
путньо нар. путно.

путовйй 1) спец, путовбй; ***^ві ремені
путовне ремни; 2) анат. путовбй [У корів
висип з’являється на вимені, у коней —
в роті і на шкірі путового суглоба (Колг.
вироби, енцикл.)].

пуття разг. прок, толк, уст. путь [А все пут-
тя не було, і життя невеселе було (Барв,);
Явдоха..: От бачите: як я вигадала —
то всім весело, а то розпочали свою бе-
сіду — ні пуття їй, ні ладу! (Мирн.)];
без *-^тя без толку (без толку), редк.
без путй [Троянці п’яні розбрехались
І чванилися без пуття (Котл.); Та от
я бачу, що і я не знала ціни часові
та марнувала його без пуття (Л. Укр.)];
д о *^*тя (в значений нар.) как следует, разг.
тблком, путем, путно [Я зустрічав людей,
що дуже багато, як то кажуть, бачили
світу,—а нічого до пуття не вміли розповіс-
ти (Рил.);Надумавсь Вовк, що жить йому
погано: Не з’їсть, не засне до пуття (Гл.)];
довести до *-^тя кого, що дать
толк кому, чему [Добрий був з діда різьбяр,
своє вміння він потроху передавав улюблен-
цеві Борису Ганушакові, якого виховав
та дог' пуття довів (Дмитр.)]; зби-
тися з *^тя см. збиватися 2; зводи-
ти, звести з ~тя совращать, совра-

тйть с путй йстинного [—П’є [Грицай] та гу-
ляє та ще й мене зводить з пуття, —бубо-
нів Оникій (Н.-Лев.)]; з цього не буде
**>тя из зтого не будет прбку; кажіть
*-*>тям говорйте тблком [Хламушка:
Та що таке, — кажіть путтям. Темі:
Катастрофа! Поїзд розбився (Коч.)]; н е
буде з нього ~тя не будет из негб
толку; О щоб тобі ~тя не було!
бран. чтбб тебе ни дна ни покришки!

путч, -чу полит. путч [..ми хочемо попередити
нашик ворогів: не жартуйте з нами, не
випробовуйте нас провокаційними путча-
ми, подібними до того, який був влашто-
ваний в Угорщині (Хрущов)].

путчизм, -му полит. путчизм.

путчйст полит. путчист.	’

путчйстський полит. путчйстский.

путяще 1) прил. см. путящий; 2) (род. путя-
щого) сущ. путное [Нехай робить машину.
Може й справді щось путяще вийде
(Донч.); — Так що хотять млин у вас
одібрати, Дркадію Павловичу. — Розгони-
стий сміх хазяїна сповнив кімнату. — У
мене? Млин? Ну й дивак же ти! Я думав
щось путяще скажеш (Шиян)].

путящий разг. п^тньш, разг. путевьій; (за-
служивающий внимания разг. — еще) стб-
ящий [Хіба його не видно й спершу було,
що він чоловік путящий? Чи до роботи,
чи до майстерства — до всього вдався!
(Мирн.); Словники — справжні, путящі
словники з широким ілюстративним мате-
ріалом — є не тільки зведенням в одно
місце мовних багатств, а разом з тим і
свідченням розумового, духовного багат-
ства (Рил.)].

путь, -ті 1) путь; (дорога уст. — еще) путина
[Дібровою загін бійців поїхав, Підковами
клепали коні путь (Бажан); Цистерни
виднілись скрізь по заводських і станцій-
них путях (Шовк.); Хвилини йдуть, Пора
у путь! (Л. Укр.); І зараз чогось попоїли,
Щоб на путі не ослабіли (Котл.); Капі-
талізму вже смеркає путь! Усі дороги —
в комунізм ведуть! (Нех.); Блаженний муж
на лукаву Не вступає раду, І не стане на
путь злого, І з лютим не сяде (Шевч.)];
^ть-д о р б г а фольк. путь-дорбга [Він
[кобзар] підвівся, вмився свіжою водою
і, вклонившись добрим людям, знову йде
у путь-дорогу (Гур.)]; відбитися
від ~ті разг. вбиться с путй [Дак оце я
відбився від путі (Барв.)]; направля-
ти на доору ~ть направлять (на-
ставлять) на путь йстинньїй [Тітки та
дядини силкувались направляти її на доб-
ру путь, чіплялись до неї (Н.-Лев.)];
не по ^ті з к и м не по путй с кем
[Сторонникам чистої естетики, що ллють
воду на млин ворога, ми .заявляємо: вам з
нами не по путі, і отже нема чого Цим люд-
цям примазуватися до радянської літера-
тури (Мал.)]; остання ~ть торж.
последний путь [На лаві, вже зодягнена в
останню путь, лежить Фросина (Ст.)];
ставати кому на *^ті становйться
на чьем путй, становйться на чьей дорбге
становйться кому поперек дороги [Ми-
кита..: Прощай, моя зоря... ніколи на
путі Тобі я не ставав ні тінню, ні докором
(Коч.)]; тернйста ~ть перен. рит.
тернистий путь; 2) (польза) разг. прок,
толк, уст. путь [І те таки правду сказать,
що нашого братчика куди не піткни, хоч
у науку, хоч у яке ремество, то з нього
путь буде (Квітка)].

путьовйй путевбй [Мов у путьовому журналі
верткого океанського пароплавчика, ..гор-
таєш сторінки й читаєш назви бухт, при-
станей$ доків (Ел.)]; ~вйй сторож
путевбй сторож.

путьбвка см. путівка.

пуф 1 (мебель) пуф.

пуф 2 (вьідумка, ложное известие) пуф.

пуфик уменьш. пуфик [Каналіс сидів на
низенькому пуфику, склавши на колінах
руки (Риб.)]. Ср. пуф1.

пух, -ху пух [Щороку артіль реалізує на
сотні тисяч карбованців пташиного м’яса
і пуху, меду, риби (Колг. Укр., 1958, 1)',
Постріл — і лиска вже лежить догори
білим своїм, густим пухом обгорнутим,
черевом (Вишня)', Пух з верби, немов
бджола на вітті, Перелетів і в озеро упав
(Бажан)', Треба буде зголити пух під
носом, щоб швидше росли вуса... (Янов.)',
Поле вкриває білесеньким пухом Чистий
ласкавий сніжок (Мас.)]; ~хом земля
тобі торж. уст. мир праху твоєму;
н і *^ху ні пера! (пожелание удачи)
ни пуха ни пера! [— Ні пуху ні пера! —
сказав і Никодим Онуфрійович Столяров,
заядлий мисливець (Смол.)]; рознести
в ~х і її р а х разнестй в пух и прах
[— Рознесуть нас, Тарасе Демидовичу, на*
зимовій конференції, — шкріб гостре під-
боріддя Шухновський, — Рознесуть в пух
і прах (Збан.)].

пуха: добити до ~хй кого обл.
довести до крайности кого [Добили чоло-
віка до пухи (Борз. у. —Сл. Гр.)]; до-
бити ~хй кому обл. покончить с
і кем.

пухйр, -ря пузнрь; (только болезненное взду-
тие на коже разг. —еще) волднрь {На
воді схоплювались пухирі і швидко ло-
пали (Козач.); Парубок показав долоні.
Вони були такі порепані та в пухирях
(Тесл.); — А ти розкажи. Полегшає. Горе
як пухир: розріж — і минеться, — тепло
відгукнувся Омелько, запалюючи люльку
(Тулуб); Його вражений гонор роздувався,
наче пухир глибоководної риби, яку ви-
тягли на поверхню (Жур.)].

пухирець, -рця, пухйрчик, (реже) пухйрик
уменьш. пузьірек, пузйрик; (прьіщик или
небольшой бугорок на коже) разг. пупнрн-
шек, (реже) пупнрь [Кінець бродіння опа-
ри визначається тим, що на її поверхні
утворюється багато пухирців, а сама опа-
ра.. починає осідати (Укр. страви); Окремі
росинки тьмяно поблискують срібними пу-
хирчиками (Донч.); Він нараз побачив
себе посеред безлічі дрібнесеньких водя-
них пухириків, що якось живо, мов три-
вожно, тремтіли в повітрі (Фр.); Віспа —
тяжка гострозаразна хвороба. У людини,

яка захворіла на неї, з’являються харак-
терні ознаки: пухирці’ на шкірі і слизових,
оболонках, лихоманка (Веч. Київ, 1957г
VII)].

пухирйстий см. пухйрчатий.

пухиритися, -риться вздуваться пузирями;
покриваться пузирями.

пухйрник бот. (ІЛгісиїагіа Ь.) пузирчатка
[З чорноморських водоростей придатні
для споживання морський салат, пухир-
ник, лауренсія (Наука і життя, 1960, 7)].
пухирникові, -вих сущ. бот. пузирчатковьіе.
пухироногі, -гих сущ. зоол. пузьірендгие.
пухйрчатий, пухйрчастий, (реже) пухирй*
стий пузирчатмй, разг. пузиристий; (по-
крьітьій пупьірьішками) разг. пупнрчатнй,
пупнристмй [Ланки провадили пасинку-
вання, обрізували і видаляли з поля пухир-
часту сажку (Колг. Укр., 1955, 4); Пухир-
чата поверхня снігу неначе злегка парувала
гінкими пасмами поземки (Ле)].

пухирчатка мед. пузирчатка [Діагноз уже
відомий. Тітка моєї подруги хвора на пу-
хирчатку (Донч.)].

пухйрчик см. пухирець.

пухівка бот. (ЕгіорНогит Ь.) пушйца.

пухкання пихтение [Трясовина випростува-
лась слідом за ним [інженером] з тихим
пухканням (Б а гм.)].

пухкати, -каю, -каєш пнхтеть [Ходить піп
після обіду по кімнаті та тільки пухкає
(Сл. Гр.)].

пухкеник кул. пишка [Після охолодження
тісто стає досить густим, і з нього роблять
пухкеники з вареннЯхМ всередині (Укр.
страви)].

пухкенький ласк. разг. 1) рнхленький [Роз-
биваючи грудки, вона [борона] вгризалася
в них своїми зубами і бурчала на плуг:
ч<Понагортав, понагортав, а мені треба, щоб
земля пухкенька, м’якенька булаа^Тсав.^];
2) пухленький; пухлявенький; * пушис-
тенький; пишненький [Плаття рожеве на
їй, а щічки пухкенькі такі (Тесл.)]. Ср.
пухкйй 1—2.

пухкий 1) рихлий ([ Навкруги була земля,
така чорна, пухка, родюча (Коцюб.); При
вивітрюванні тверді породи перетворюють-
ся в пухкі: пісой і глину (Фіз. геогр.)];
2) (округльїй и мягкий) пухлий, разг. пухля-
вий; (легкий, очень мягкий) пушйстнй;
(о вьтеченном тесте и т. п. — еще) пиш-
ний [Дитина з щасливою усмішкою роз-
гортає дрібненькі пальчики пухкої ручки
(Коцюб.); В кабінеті пана слідчого гарнд
прибрано.., під ногами пухкий килим, що
на нього в ходаках і нога не піднімається
ступити (Чорн.); Й паляниці тверді, й пи-
роги не пухкі, й вареники не знать які
цупкі (Н.-Лев.)].

пухкість, -кості 1) рнхлость; 2) п^хлость;
пушйстость; пншность. Ср. пухкий 1—2.
пухкішати, -шає рихлеть [Крига де-не-де
вже починала помітно пухкішати (Ільч.)].

пухко нар. рихло.

пухленький ласк. разг. пухленький [Мар’ян-
ка зацікавлено. дивилася., і тягла до яб-
луньки свої маленькі, пухленькі ручки
(Цюпа)].
аіухлий 1) опухший [На крайній підводі сидів
русявий парубок з пухлим обличчям
(Верш.)];	2) (жирньїй, полньїй и перен.)

пухльїй [Обідньої вже доби сама пані вко-
тила, як на колесах; пухла така, ніби на
дріжджах зійшла (Вовч.); Когут.., засу-
нувши руку під жилетку, витяг звідти
пухлого гаманця (Цюпа)]; 0 ні за <*>лу
душу фам. ни за что ни про что [3 а-
л і т а й к о: Ех, і становище. Гірше за
губернаторське.. Погибну я ні за пухлу
душу (Мик.)]; чорта <*<лого фам. черта
с два [Він думає, що для нього фабрику
збудують. Аякже, чорта пухлого доче-
каєшся!.. (Коцюб.)].

пухлина опухоль [Біль улягся, І пухлина з
руки зійшла помалу (Фр.)]; з л о я к і с-
н а ^на мед. злокачественная опухоль
[Можна, наприклад, згадати., ультразву-
ковий діагностичний апарат, який викори-
стовують для виявлення ранніх стадій
злоякісних пухлин (Наука і життя,
1959, 3)].

пухлинний опухолевкй [Пухлинні клітини
мали круглу або полігональну форму
(Мед. ж., 1949, XIX, 1)]; ~ на хвороба
мед. бпухолевая болезнь [За останні роки
у вивченні пухлинної хвороби сталися
істотні зрушення, що намічають деякі
шляхи розв’язання цієї проблеми (Фізіол.
ж., 1956, II, 7)].

пухлість, -лості 1) опухлость; 2) пухлость.
Ср. пухлий 1—2.

пухлявий разе, пухлявий,
нухнавенький см. пухнатенький,
пухнавий см. пухнатий.

пухнавість см. пухнатість,
пухнастенький см. пухнатенький,
пухнастий см. пухнатий.

пухнастість см. пухнатість.

пухнатенький, пухнастенький, (реже) пух-
навенький ласк. разг. Ц пушйстенький;
пмшненький [Валентина Миколаївна справ-
ді нагадувала пухнастеньку, теплу, золо-
таву, заклопотану бджілку (Коп.); Слас-
тьоночки плачуть, Пухнатенькі, рум'янень-
кі, Самі у рот скачуть (Гл.)]; 2) пблнень-
кий. Ср. пухнатий 1—2.

пухнатий, пухнастий, (реже) пухнавий 1) пу-
шйстьій; (о вьіпеченном тесте и т. п. —
еще) пмшньїй [Він запускав пальці в пух-
нату вовну (Коцюб.)', Хтось з оркестрантів
співав, і голос його, трансформований через
мікрофон, нагадував мурликання сірого
пухнастого кота (Дмитр.); Спокійна моря
даль. Хмарин пухнаві клоччя відбились
у воді (Сос.); Діти сідають у пухнату му-
раву (Воронько); Лютий припорошив усе
пухнастим інеєм — і дерева, і рами вікон,
і чавунні огорожі (Жур.); Василина.. роз-
в’язала вузлик з пухнастими й засмаглими
пиріжками (Вологи.)] ; 2) (жирньїй) редк.
полньїй [—Він тут сидить і не знає, що
для нього готують! — гукала Оля, і смі-
ялися очі у неї, голі пухнаті руки, ямки
на щоках (Коцюб.)].

пухнатість, -тості, пухнастість, (реже) пух-
павість, -вості 1) пушйстость; пьшіность;
2) полйота. Ср. пухнатий 1—2.

пухнути и редк. пухти, -хну, -хнеш йухнуть
[Увечері заслао високий Петро — почав
пухнути (Вишня); Дивлюсь, почервонів
середній пальчик у дитини, став пухти
(Барв.); Щоб я від заздрощів пухнув і по
людських головах видирався на гору..
Та будь воно прокляте (Жур.)];	<*^тц

з голоду пухнуть от гблода, разг.
пухнуть с голоду [А однорукого, значить,
вам не потрібно, правда? Нехай пропа-
дає сам, нехай з голоду пухне сім’я — до
того вам діла мало (Шиян)]; 0 голова
~хне перен. разг. голова пухнет [К а н-
д и б а: У мене якраз стільки фантазії,
що голова пухне (Корн.)].

пухбвйй пухбвьш [Після табірних твердих
нар солом’яна постіль здавалася їм пухо-
вою периною (Хижн.); Знайомий стукіт
у двері. — Ввійдіть, — гукає вчителька,
щільно кутаючи плечі в пухову хустку
(Донч.); Пухових кіз відбирають за кіль-
кістю і якістю пуху (Колг. вироби, енцикл.);
Літак пронизав пухову хмаринку і поли-
нув над голубими неоглядними простора-
ми землі (Волош.)].

пуховик, -ка, уст. редк. пуховйця пуховик
[Інакше не лягала спати [графиня], як на
двох пуховиках, покладених один на один
(Донч.); Хазяїн теплу пуховицю на ліжко
стеле (Тер.)].

пуховідокремлювач с.-х. пухоотделйтель [На-
сіння [бавовнику] пропускають через пухо-
відокремлювач і знімають з нього пух
(Колг. вироби, енцикл.)].

пухбвка нухбвка [Ганна Іванівна знову
сховала своє лице за пуховкою. Лара не
помітила її переможної посмішки (Шовк.)].

пухоїд знт. ітухоед.

пухокрйлі, -лих сущ. орн. пухокрмльїе.
пухонбс, -су бот. пухонбс.

пухонбсовий бот. пухонбсовьій.

пухоцвіт, -ту бот. (ЕгіапіНиз ригригазсепз)
пухоцвет.

пухти см. пухнути.

пухтій, -тій, пухтя разг. увалень.

пуць (в значений сказуемого) межд, разг.
бух, бац [Дивлюсь — воно [вороненя] уго-
ру полетіло Да й пуць на шию барану
(Греб.)].

пуцьверінок, -нка прям., перен. обл. птенчик
[Схопивши черв’яка, зникала [пташка] з
ним десь у хащі, де в затишному кубельці
чекали жовтопухі пуцьверінки (Донч.); Він
пестив і голубив своїх пуцьверінків, упи-
вався їх видом, їх голосом, ловив їх перші
дитячі усміхи (Фр.)].

пучення пучение.

пучечка уменьш. 1) кбнчик пальца [рукй]
[Біля розкритого навстіж вікна, чухаючи
пучечкою за вухом, погойдувалась на
тендітних ногах невеличка мавпа (Ільч.)];

2) щепбтка [І самопал, і пучечку пороху
Гриць виміняв за кишенькового ножика
(Ткач)]. Ср. пучка 1—2.

пучечок, -чка уменьш., ласк. 1) пучбчек [На
липах уже рясніли пучечки молодого листя
(Шиян)]; 2) обл. букетик [Рожеві пучечки,
пришпилені на персах і коло плечей, ко-
кетливо зміняли однотонність цілого убо-
ру (Н.-Лев.)].

пучина пучина [Потопають, гинуть у гли-
бокій пучині кораблі (Шиян); Слава тобі,
любомудре, Чеху-слов’янине! Що не дав
ти потонути В німецькій пучині Нашій
правді (Шевч^)]; ~на морська пучина
морская.

пучйнний пучйнньїй.

пучка 1) кбнчик пальца [рукй] [А що попому-
чилась вона, що сліз повиливала над ними!
Сказано, у дитини заболить пучка, а в
матері серце (Вовч.); Воєвода побачив, що
Сюзанна взяла ніжними пучками свій
повний келех (Ле)]; 2) (перен.: небольшое
количество чего-нибудь сьіпучего, взятого
тремя пальцами) щепбть, щепотка [Ви-
трусив тоді з кишені махорки пучку й
скрутив цигарку (Головко)]; 3) (редк.: три
пальца, сложенньїе концами вместе) ще-
пбть [Як зайшли [дівчата] у вагон, зби-
лись, несміливі, і стояли в проході. У кож-
ної в пучці — квиток (Головко)].

пучковйй пучковий; ~вйй товар пучкб-
вьій товар.

пучкозяброві, -вих сущ. ихт. пучкожаберньїе.
пучкуватий пучковатмй.

пучність, -ності физ. пучность.

пучок, -чка 1) пучок [Циганки були обві-
шані щітками та пучками веретен (Н.-Лев.);
Технічне льняне волокно складається з
волокнистих пучків, склеєних у стрічки
(Техн. культ.)', Раптом кишеньковий ліх-
тарик пучком сліпучого світла вдарив
Якову в очі (Шиян)', Величину цієї [елек-
тричної] напруги встановлюють з допомогою
електронного пучка (Наука і життя, 1959,
б)]; 2) обл. букет [Князь., звелів нарізати
великий пучок пахучих троянд (Н.-Лев.)].

пушбол спорт, пушбол.

пушення с.-х. рмхление.

пушинка, (реже) пушйна пушинка [Марія
оглянула його гімнастьорку, зняла дві
пушинки (Шиян); Хай їй легенько ікнеться,
як пушина об пушину торкнеться! (Барв.);
На вії його сідали пушинки снігу (Янов.)].

пушйстий пушйстьтй [Неля мала дуже пу-
шисте, наче шовкове волосся (Вільде);
Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим
хвостом став лащитись біля її ніг (Шиян);
Небо зовсім весняне, хмарки білі, пушисті
(Л. Укр.)].

пушистість, -тості пушйстость.

пушйти (пушу, пушиш) 1) пушйть; (о земле —
еще) рмхлйть, взрьіхлять [Не можна
було без кінця пушити суху землю, яка
перетворювалась на гарячий порох (Донч.)];
2) разг. взбивать [Ляський тим часом піді-
йшов до ліжок і почав мацати матраци.
Врешті він вибрав собі бажану постіль
і почав пушити (Досв.)\; 3) обл. пучить;
вздувать [Мовчанка не пушить, головонь-
ку не сушить і черева не дме (Ном.)].

пушйтися (пушиться) 1) пушиться [Фа^ст:
Щоб їй під ноги славсь квітчастий ки-
лим, — Щоб їй долівка скрізь пушилась
пухом (перекл. Лукаша)]; 2) страд. з.
пушиться; рьіхлйться, взрьіхляться; ср.
ііушйти 1.

пушіння спец, пушение.

пушка 1) редк. пушка [День і ніч гриміли
з мурів Пушки й самопали (Фр.)]; Обра-
ти, взяти на ^ку фам. брать, взять
^а пушку [Клим з подивом глянув на
Байдебуру, подумавши, чи не бере він
його, як то кажуть, на пушку своєю
таємничою поведінкою (Грим.); — Як це—
«нахрапом»? — не зрозуміла Мирослава.
— Та ми ж його, отамана гайдамацького, на
пушку тоді взяли. Коли б він не таким
боягузом був, нічого й не вийшло б (Го-
ловко)]; 2) обл. ружье [І обіцював, що спра-
вить йому пушку і топорець зробить (Че-
ремш.)].

пушкар, -ря 1) (мастер по изготовлению пу-
шек) воєн. ист. пушкарь [— Ти не знаєш,
де Сидір живе? .. — Не знаю!.. — одка-
зав Лушня.. — Тут є в вас на пивниці
пушкарі, мабуть, вони знають... (Мирн.)];
2) разг. редк. артиллерйст, уст. пушкйрь
[В бушлатах чорних пушкарі, До краю
зморені боями, В траві лежали до зорі
(Нагн.); Двом пушкарям з обох боків
воріт наказано закласти ядра й бути на-
поготові (Ле)]; 3) обл. [сельский] поли-
цейский [Старий балакав ненастанно, від
зубів давно вже перебіг на колишні по-
рядки в горах, на опришків, на пушкарів,
що мали гонити за ними (Фр.)].

пушкарський 1) пушкарский; 2) артилле-
рййский; пушкарский; 3) полицейский. Ср.
пушкар 1—3.

пушкініана лит. пушкиниана.
пушкінізм, -му лит. пушкинйзм.
пушкініст спец, пушкинйст.
пушкінознавець, -вця спец, пушкиновед.
пушкінозпавство лит. пушкиноведение.
пушкінський пушкинский [Пушкінські тво-
ри залетіли, як ластівки, у всі трудів-
ницькі хати (Рил.)].

пушок \ -піку уменьш., ласк. пушок [Гафійка
стояла міцна, запалена сонцем, з тонким
пушком на руках і ногах, мов золота
бджілка (Коцюб.); Летів з осокорів білий
пушок (Дор.)]; 0 рильце в^шку перен.
разг. рильце в пуху, рильце в пушку.

пушок 2, -шка (для пудрения) пухбвка [Най-
перше ухопила [Екбаль] пушок з пудрою
і швидко-швидко забілила носа (Л. У«р.)].

пушбпка спец, пушбнка.

пушта геогр. пушта [У червонуватому світлі
надвечір'я пани з пушти запрягали коней,
У фургонах уже сиділи їхні жінки й діти
(Скляр.)].

пуща пуща; (густой лес, лесньїе заросли —
еще) чаща [Підвода за підводою тихо зни-
кали в лісовій пущі (Шер.); Ясь підвівся
і почав прощатись. Дами., просили на-
відуватись до їх в їх сільську пущу
(Н.-Лев.)].

пущання см. пущення.

пущений пущеннмй; отпущенньїй; випущен-
ньій; впущеними; пропущеннмй; направ-
леннмй; напущеннмй; (только о молве, слу-
хе) распущенньїй [Білокопитий кінь його
зірвався з місця й понісся вниз, як з
лука пущена стріла (Ле); Приводні паси
до верстатів то слабнули, як пущені віж-
ки, то натягувалися до відказу (Бойч.)).
Ср. пускати 1.

пещення, пущання рел. разг. заговенье [Так
пз масниці, по пущенню, першогр дня
посту й вирушив [Свирид] (Коцюб.); По-
малу втихла страшна буря, що розбур-
хала тихе від віків сільське життя в те
пам’ятне пущання (Фр.)].

пущик орн. обл. сьіч [Стогнуть пугачі, ре-
гочуть сови, уїдливо хававкають пущики
(Л. Укр.)].

пфеніг пфенниг.

пхати (пхаю, пхаєш), пхнути, -ну, -неш
1) толкать, толкнуть; (с чего-нибудь — еще)
сталкивать, столкнуть; (сильно и грубо
разг. — еще) пихать, пихнуть, пхать,
пхнуть; (исподтишка бить — еще) совать,
сунуть; (давать пинка) разг. пинать, пнуть
[Заходить [пан] у чорну пекарню, пхає
ногою двері й кричить: — Марино! (Ко-
цюб.)\ Балабусі хотілось пхнути панка з
скелі в воду (Н.-Лев.); На сході почало
видніти. Вставала звідтіль якась ясна
сила й стіною пхала темряву і всі її стра-
хіття на захід (Вас.); В його все була
думка вернутися коли-небудь додому, до
жінки, до дочки. Та думка одбивала в його
охоту завести оселю в далекій стороні й
знов пхнула його в бурлацтво (Н.-Лев.);
Мене без тебе тільки й діла Що в боки пха-
ють і товчуть (Гл.)]; 2) (небрежно вкладьі-
вать, помещать, закладьівать куда-нибудь)
разг, совать, сунуть; (тороплйво разг. —
еще) пихать, пихнуть [Чіпка взяв гроші,
..пхнув у кишеню, зітхнув — і взявся
за шапку (Мирн.); А суддя, як уздрів
бублики, ^ак мерщій за них та й став у
пельку пхати (Квітка); Закурений, в оку-
лярах від пилу, він рвучко пхає в зуби
ненажерливої машини шершаву, колючу
пшеницю (Донч.)]; 0 не пхай (пхайте)
носа до чужого проса погов.
не суй (суйте) носа (носу) в чужбе просо
[Я ..не розумію, чого ви так дуже мішає-
теся в сю справу. Ідіть і пильнуйте свого
саду, а не пхайте носа до чужого проса!
Розумієте? (Ф/>.)]; йому горлом
пхає фам. у негб из горла прет [Багач так
має, аж йому горлом пхає, а бідняк лиш
слинку ковтає (приказка)].

пхатися (пхаюся, пхаєшся), пхнутися, -нуся,
-нешся 1) толкаться, толкнуться (редк.),
разг. пихаться (несоверш.); (устремляясь
куда-нибудь разг. — еще) соваться, суну-
ться [Жінки, як гадюки, вилися кругом
його, пхаючись та не даючи одна одній
Колісника цілувати (Мирн.); Біля зборні
товпились ті, що надійшли пізніше, і
пхались у двері (Коцюб.); Держи цабе, то
якраз потрапимо в ворота до клуні. Бери
цабе! та не пхайся-бо (Н.-Лев.)]; 2) (только
несоверш.: проникать, пробираться куда-
нибудь) разг, лезть; (перец.: настойчиво,
не считаясь ни с чем, добиваться чего-нибудь
разг. еще) пролезать, (сильнеє) вульг. пе-
реть, переться [Хоч би раз само перечи-
тало власний «твір» раніш, ніж пхатися
8 тим до друку! (Л. Укр.); Спав Скирда
тепер на долівці біля печі, і в голову пхали-

ся різні думки (Панч); Ти добре зробив,
Саво, що приїхав додому. Я не пхаюся до
теб& в друзі (Чорн.); І чому б, наприклад,
тому Семенові не послужити ще який рік
в економії, чого замолоду пхатися в ха-
зяї?.. (Коїроб.)].

пхе межд. разг. фу [Пхе! Звідкіль ти такий
розумний узявся? Хоч надягай на нього
рясу та висвячуй просто на архірея (Ко-
цюб.); — Пхе! — сказала Олеся, покушту-
вавши сухої ніжки (Н.-Лев.)].

пхекати, -каю, -каєш, пхекнути, -ну, -неш
разг. фукать, фукнуть [В а с и л и н а: Пхе!..
Сільський учитель! Явдоха: А ти хто?
Не пхекай краще! (Тоб.); Ерік розчаровано
пхекнув, а Макс, за звичкою, нахилив
набік голову й винувато посміхнувся
(Панч)].

Пхеньян Пхеньян.

пхйкання хнйканье; всхлйпмвание [— Як
тілько не перестане, ..його самого покину
дома, — каже дід, котрому вже, видко,
обридло пхикання та реви Івасеві (Мирн.)].
Ср. пхикати.

пхйкатп и (реже) пхинькати, -каю, -каєш,
пхикнути и (реже) пхйнькнути, -ну, -неш
1) хньїкать, хніікнуть; (плача — еще) всхлй-
пмвать, всхлйпнуть; (только несоверш.:
ньіть разг. — еще) рюмить [— Жінка його
тоді саме тяжка була отим сміттям, —
кивнула Уляна на колиску, де пхинькала
маленька дитина (Коцюб.); Устромивши
люльку у рот і закривши очі, він [город-
ничий] ще потроху пхикав... (Мирн.); Вона,
пхикнувши, як дитина, на яку прикрик-
нули, замовкла (Вільде); Гупає бубон, пхикає
скрипка, і ноги молотять землю (Коцюб.)];

2) разг. фиркать, фиркнуть [— Ну, як мені,
мамо? — Так собі, нічого, на сову схожа,—
посміхнулась мати, а донька відразу обра-
жено пхинькнула відкопиленими устами
(Ст.)].

пхиць предик. фам. толк [Невістка сплеснула
руками, а потім мене пхиць..! (Барв.)].

пхйцьнути, -ну, -неш фам. толкнуть, вульг.
садануть [Невістка ..як пхицьнула мене
замість свого чоловіка \Барв.)].

пхнути см. пхати.

пхнутися см. пхатися.

пху межд., предик. разг. тьфу [Веретено па-
дає з рук і, вдарившись об землю, роз-
буджує... — Пху! що це воно справді так
сон налягає?.. — промовляє здивована ма-
ти (Мирн.); Я спересердя — пху їй у вічі!
(Н.-Лев.)].

пхукати, -каю, -каєш, пхукнути, -ну, -неш
разг. фукать, фукнуть [А дівчата всі]— так
ніби ото бджоли, коли на них димом пхук-
нути... Голови в плечі ьовгягали й на
карсетки собі дивляться... (Вишня)].

пчих межд. разг. чих.

пчйхати, -хаю, -хаєш, пчйхнути, -ну, -неш
разг. чихать, чихнуть [Вони всі так гірко
почали пчихати, що аж поплакалися (Мак.);
Як одно пчихне, то друге собі ніс обтирає
(ФА)].

пшениця пшенйца [Озима пшениця є дуже
добрим попередником для кормових буряків
(Колг. Укр., 1957, 1); 3 Денисом спільну
ми принаду засипали — Пшеницю, зварену
уміло, та горох (Рил.); Яка пшениця, така
й паляниця (Ном.)]; ~ця арнаутка
пшенйца арнаутка [Пшениця арнаутка сія-
на рівними-рівними рядками (Вишня)];
двозерна ~ця полба.

пшенйченька ласк., фольк. пшеничка [Зашум-
лять жита, пшениченьки, Довговусі яч-
мені (Дор.); Ой, з-за гори буйний вітер
віє, Там удівонька та пшениченьку сіє
(народна пісня)}.

пшеничина зерно пшенйцьі; стебел ь пше-
нйцьі [У людей пшениці — як гай, а в
нас — самий вівсюг, і пшеничини не вздриш
(Константиногр. у. — Сл. Гр.)].

пшенйчище см. пшеничнище.

пшенйчка 1) (о початках) кукуруза, обл.
пшенйчка [Пішов на свій базар, купйв
хліба, огірків, пшенички, диню дубівку
(Квітка)]; 2) ласк. разг. пшенйчка [Сійте
свою пшеничку, розмножуйте її, а прийде
пора косити, ..покличете мене на обжинки
(Дм. Гедз.)].

пшеничний пшенйчньїй [В Один край від
селища широкою смугою тяглися пшеничні
масиви (Козач.); На покритому білою ска-
тертиною столі стояла велика полив’яна
миска, повна пшеничних пирогів (Десн.);
Худобі згодовуємо горохову дерть, пше-
ничні висівки, конюшинне сіно (Колг.
Укр., 1958, 4); В другій, лівій, руці вона
тримала спущену вниз, туго заплетену
пшеничну косу (Дмитр.)]; ~на вугри-
ц я зоол. пшеничная угрйца.

пшенйчнище, пшенйчище разг. поле, с ко-
торого снята пшенйца; обл. шпенище.

пшенйчпо-пирійний с.-х. пшенйчно-пьірейньїй
[Селекцію пшенично-пирійних гібридів про-
вадять в Н.-д. інституті землеробства цен-
тральних районів, у Всесоюзному н.-д.
інституті кукурудзи та в інших закладах
(Колг. .вироби, енцикл.)].

пшик, *ку фам. пшик [Коли товаряка стоїть
на холоді, то все, що вона з’їсть, іде на
тепло для тіла, а для сили та для молока
залишається шпик! (Вишня)’, Хлопець
«учився» таким робом сім літ, а, вернувши
до батька, замість лемеша зробив пшик
(фр.)].

пшінка 1) (о початках) разг. кукуруза, обл.
пшенйчка; 2): ~ка весняна бот.
(Рісагіа і'ета) чистяк весенний.

пшінце, пшонце ласк. разг. пшено [Оце пшін-
це на кулешик і сало (Чуб.)’, На чуже пшон-
це окропцю не приставляй! (прислів'я)].

пшонина, пшонинка разг. зерно пшена [Всі
по ложечці вхопили — Ні пшонинки не ли-
шили! (Пере.)].

пшоно пшено [Під деревом пшоно розсипане
лежить (Гл.)’, Я сидів на печі і, уявляючи
себе пароплавом, гудів Я совався у гаря-
чому просі, яке сушилося для пшона
(Багм.); Старий, рудий бабу кличе, А та
йому дулі тиче: — Оженився, сатано, —
Заробляй же на пшоно (Шевч.)].

пшонце см. пшінце.

пшоняний пшеннмй; <^на каша пшенная
каша, разг. пшенка; (крутая, на молоке
и яйцах) обл. пшенник [Прохор мовчки їв

пшоняну кашу (Шиян)]; ~ний куліш
пшенньїй кулеш (обл.) [В перший вечір
сів [політрук] з нами всіма за стіл вечеря-
ти, не погребував пшоняним кулешем, який
зварила в печі мати (Цюпа)].

пюпітр, -ра пюпйтр [Музики розставили свої
пюпітри, порозкладали ноти (Н.-Лев.)’, Пе-
ред пюпітром обвинувачення стоїть гене-
рал" Руденко (Гал.)].

пюре нескл. сущ. ср. р. пюре [Зараз принесуть
мені бульйон, ..курячі фрикадельки з
пюре та молочний кисіль (Смол.); Для
дітей дуже корисними продуктами є кон-
серви — яблучні та сливові пюре (Веч
Київ, 1957, III)].

п’ющий разг. 1) прил. пьющий; 2) (род.
п’ющого) сущ. пьющий [Я з п’ющими за
пліт не виливаю (Фр.)].

п’явиця знт. пьявица [Застосовується [арсе-
нат кальцію] для обпилювання проти шкід-
ників насінної люцерни — гусениць бавов-
никової совки, п’явиці, земляних бліх
(Шкідн. і хеор. с.-г. рослин)].

п’явка пиявка [Вона могла голими руками
ловити в ковбанях чорних п’явок або
витрішкуватих жаб (Донч.); П’явка та
куркуль одну роботу роблять (приказка);
Вона ледве вдержалась, щоб не кинутись
на шию Казанцеву, не вп’ястись п’явкою
устами в його чудові брови (Н.-Лев.);
Чи можна, щоб я проміняла мого Левка.,
та на тебе мерзенного, п’явку людську!
(Квітка)].

п’явковий пиявочньїй.

п’явушник зоол. прудовйк [П’явушник [мо-
люск] має спіральну закручену черепаш-
ку — вапняний будиночок, який він зав-
жди носить з собою (Веч. Київ, 1957, VII)].

п’ядак, -ка, п’ядун, -на знт. пяденица [Ли-
стя плодових дерев пошкоджують різні
шкідники: гусениці багатьох метеликів
(..зимового п’ядуна, яблуневої молі..)
(Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)].

п’ядич бот. (Ьусоросііит Ь.) плаун.

п’ядун см. п’ядак.

п’ядь, -ді 1) пядь [За кожну п’ядь землі, за
кожен зойк дитяти, За сльози матерів, за
рідну, братню кров 3 нас кожен—чуєте? —
себе віддань готов (Рил.)]; відстоювати
кожну ~дь землі отстаивать каждую
пядьземлй[ Комуністична партія і Радянський
уряд висунули завдання відстоювати до
останньої каплі крові кожну п’ядь землі (Іст.
КПРС)]; 2) (старая мер а длиньї) пядь [Виши-
вала українськими взорцями рушник. Взор-
ці були широкі на цілу п’ядь (Я.-Лев.); Ко-
ханці миттю відскочили одне від одного на
пристойні три п’яді і, вже не зважуючись
навіть за руки побратися, пройшли ще
кілька кроків (Ільч.)].

п’яльці, -ців, п’яльця, -лець пяльцьі [Дів-
чата нижче попригинались до п’яльців
(Мирн.); Купи мені, моя мати, ..мальовані
п’яльця, Щоб вишити козаченьку червоні
рукавця (Чуб.)].

п’яна 1) прил. см. п’яний 1; 2) (род. п’яної)
сущ. пьяная.

п’яненький разг. пьяненький [Іде додому
уночі П’яненький сотник (Шевч.)].
п’яний 1) прил. пьяньїй [Ще ніколи не вер-
тався Роман додому зовсім п’яний (Н.-Лев.)]
Кати знущаються над нами, А правда наша
п’яна спить (Шевч.)] Повітря було таке
п’яно й повне щебетання, що мимохіть
бажалось руху, крику, реготу... (Коцюб.)]
На шляху обізвався п’яний голос, потім
сердите гейкання і знову шматок п’яної
пісні (Ст.)] Увійшовши, він витягся перед
городничим, як москаль. — Ти... п’яні твої
очі! — гукнув на його городничий (Мирн.)]]
^ний як ніч (як X л ю щ, я к дим,
у дим), ^ний у д р й з г фам. вдребезги
'ПЬЯН, пьяньїй в лоск, мертвецки пьян,
мертвецки пьяньїй, мертво пьян (уст.),
пьян как стелька, пьяньїй вдрьізг [Само-
сад: А ви теж там [у палаці Герінга]
були? Р о м о д а н: Був і камердинера
бачив, тільки він лежав у дим п’яний
(Корн.)] П’яний удризг голова. А таки
підвів важку розкуйовджену голову й
очима ворухнув важко, як двома двопу-
довими гирями (Головко)]] з ~них очей
разг. с пьяшлх глаз, по пьяной лавочке
[— Ну, бий! — Одчепись, сатано! — Ні,
бий! ..Та й підставляє лице. Супротивник
одсувається назад, наставивши обидві руки,
щоб, бува, з п’яних очей, не креснув за-
чепа... (Мирн.)]] не зовсім ^ний
не совсем пьяньїй, нар. вполпьяна; п і д
^ну рук^ (руч) под пьяную руку,
разг. с пьяньїх глаз, по пьяной лавочке
[Усяке, певно, зна, ІЦо й я колись хрестив,
хоча і без кропила, Проклятих пруссаків,
тих, що мене хотіли У річці змолоду вто-
пить під п’яну руч (перекл. Рильського)]]
2) (род. п’яного) сущ. пьяньїй [П’яний
якось враз стих, обм’як і звалився тут же
коло призьби (Іван.)].

п’япйти, -нить пьянить, опьянять [Міцне
вино швидко п’янило, і це сп’яніння було
приємним (Шиян)] Вже тріщала крига на
Дніпрі, і весна п’янила, мов вино (Панч)].

п’янйця пьяница, разг. пьянчуга, уст. яршга,
яршжка, ярмжник; презр. пропбйца, про-
пбец; (уст,: любящий вьіпить) питух [Був-
то раз собі п’яниця: Все пропив, що тіль-
ки мав (Фр.)]] гіркий "''ця разг. гбрь-
кий пьяница [Це дебелий мужчина, років
на сорок, з ненатурально ясними очима
і брезклим обличчям гіркого п’яниці
(Янов.)]] непросипущ іий (стра-
шенний) *^ця разг. беспросйпнмй (не-
пробудний, беспробудньїй, отпетьій, огьяв-
леннмй) пьяница.

п’янйцький разг. пьяньїй [Дехто виводив не
своїм голосом якусь п’яницьку пісню
(Мирн.)]] ~ка компанія пьяная ком-
пания.

п’янйчка фам. пьянчужка, уст,, ярижка [Та
хіба ж не знайдуть радці за горілку яко-
гось п’янички, що казна-що їм за пляшку
напише (Тулуб)].

п’яніти, -иію, -нієш пьянеть [Сидить [Савка]
над смаженим поросям, глушить, не п’я-
ніючи, чарку за чаркою (Гонч.)] Його люди
п’яніли від завзяття й злості (Ле)] Йшло
дорідне, красне літо, Сад п’янів від соку
•(Шпак)].

п’янішати, -шаю, -шаєш пьянеть, стано-
виться бблее пьяннм.

п’янка фам. пьянка [Попереджаю цих «ге-
роїв», що ми будемо суворо боротися проти
всякого хуліганства, картярства, п’янок
(Мик.)].

п’янкйй пьянящий, опьяняющий; (сильнеє:
вьізьівающий одурь — еще) одуряющий; (воз-
буждающий) хмельнбй, уст. разнмчивнй
[Все тіло раптом пронизало солодке, п’ян-
ке, незнайоме почуття (Руденко)] В по-
вітрі стояв густий і п’янкий запах квітів
(Баш)] Випивши ще один корець п’янко-
го меду, Володислав зовсім розварився
(Хижн.)] Лісова прохолода розливається
свіжістю, настояною на травах, і від того
така п’янка і терпка (Цюпа)].

п’янко нар. пьяняще, опьяняюще; одуряюще;
разймчиво [Гарячий цвіт [соняшників] п’ян-
ко дихнув на них густими неповторними
пахощами (Гонч.)] Заповзає [Галя] в густе
жито. Над головою хитаються важкі до-
зрілі колоски. Земля п’янко парує (Збан.)].
Ср. п’янкйй.

п’янлйвий пьянящий, опьяняющий; (сильнеє:
вьізьівающий одурь — еще) одуряющий [3 лі-
сів повіяли п’янливі пахощі (Куч.)].

п’янлйво нар. пьяняще, опьяняюще; оду-
ряюще [Всюди так п’янливо пахнуть роз-
квітлі бузки (Гонч.)]. Ср. п’янлйвий.

п’яно нар. 1) пьяно [Коловрацький перехре-
стився і, п’яно відригнувши, цмокнув
ікону (Смол.)] З-за повітки два чоловічі
голоси п’яно горлали (Головко)]] 2) редк.
пьяняще, опьяняюще; одуряюще; разйм-
чиво [Так п’яно пахнуть полуниці Між
трав у лісі повесні... (Герас.)]] ср. п’янкйй
и см. еще п'янко.

п’янство пьянство [А пригадайте собі, люди,
скільки лиха наробили вам шинки, п’ян-
ство (Коцкф.)] П’янство — в роботі не
товариш (приказка)].

п’янствувати, -твую, -твуєш пьянствовать
[Не одно ж і лихо на мою голову. Чоловік
тягається, п’янствує (Барв.)] Але що скаже
Зося, як довідається, що він п’янствує з
мужиками? (Н.-Лев.)].

п’януватий разг. пьяненький; (только о че-
ловеке — еще) [слегка (немного)] випивши,
подвйпивши [На його обличчі вираз без-
турботного вдоволення. П’янувата посміш-
ка ніби говорить: «Тепло на світі, мир на
землі, а на столі горілка. Чого ж іще тре-
ба?» (Жур.)].

п’янюга, редк. п’япцюга разг. пьянчуга [А го-
рілку пити, гуляти — Махамед усім п’я-
нюгам привід дає! (Мирн.)].

п’янюжка фам. пьянчужка.

п’янючий пьянящий, опьяняющий; одуряю-
щий; хмельнбй; разммчивьій [І я вже чую
шелест хвої, П’янючі запахи сосни — Із
Білорусі лісової (Нех.)] Скільки там [в Аме-
риці] людей, що., в аморальності, у повній
відсутності ідеалів бачать якусь особливу
красу, п’янючу гостроту, лоскотливу при-
надність! (Рил.)]. Ср. п’янкйй.

п’ясний см. п’ястковий.

п’ястй и пнути (пну, пнеш) вьіпячивать;

(глаза) пялить [Вітрила груди пнуть, до
сонця весла грають (Тич,); Еней з ягою
розглядали Всі дива там, які були, Роти
свої пороззявляли І очі на лоби я’яли
(Яотл.)І.

п’ястися и пнутися и обл. п’йтися (пнуся,
пнешся) 1) взбираться; (направляться, стре-
миться к кому-нибудь, к чему-нибудь)
тянуться; (о горах и т. п. — йзредка)
громоздйться [Гойдаючи злегка рудими
боками, п’ялись ^о крутих стежках коро-
ви (Коцюб.); П’явся лозиною кучерявий
виноград (Коцюб.)', Пнуться вгору світлі
листочки ярої пшениці (Ст.)', А ніч яка!
До щастя пнуться трави (Рил.)', Де-не-де
п’ялися в небо димарі майбутніх заводів
(Ле); Пнуться над нею гори, шумлять старі
буки (Коцюб.)]', 2) (делать усилия) сйли-
ться; (сильнеє перен. — еще) напрягать сйльї,
напрягаться; (безрезультатно разг. —
еще) пижиться, уст. тщйться; (напрягая
мускульї и перен. разг.—еще) тужиться [Ми
чотири годи п’ялися, платячи оренду, і
скотину позбували, — так несила наша
держати землю (Волч. у. — Сл. Гр.); Про-
коп ович кинувся' до драбини й почав її
піднімати.. Він пнувся, пнувся та й кинув
її в траву (Н.-Лев.); Не пнись бути най-
вищим, а вчись бути корисним (прислів'я);
Хочтрісь, а^пнись (Ном.); Пнеться, як жаба
на купу (Ном,)]; з шкури [геть] пнутися
разг. из кбжи [бон] лезть [Українські бур-
жуазні націоналісти, особливо соціал-демо-
крати і есери, з шкури пнулись, щоб виста-
вити Центральну раду виразником волі
та прагнень всього українського народу
(Іст. Укр. РСР)]; 3) (добиваться чего-
нибудь) перен.- тянуться, разг. метить;
(настойчиво — еще) норовить, разг. лезть
[Доню моя мила, доню моя люба! ..послу-
хайся мене хоч тепер, но пнися в пани, не
гордуй своїм родом (Вовч,)].

’ястковий, п’ясний анат. пястньїй.

’ясток, -тка, п’ясть, -ті анат. пясть [І вда-
рила страшенная поява Його [Валентія]
в грудь п’ястю (Фр.)].

’ястук, -ка обл. кулак [Вона скочила вперед
нього й підняла п’ястук (Коб.);1, сказавши
ті слова, молодий чоловік п’ястуком, як
величезним молотом, ударив пана в груди
(ФЛ)].	,

’ясть см. п ясток.

’ята і) числ. см. п’ятий; 2) (род. п’ятої) сущг
пятая; одна *-^та населення одна
пятая населення.

п’ята 1) нятка, уст. пята [Лаврін стояв,
сп’явшись на драбину. Мотря штовхнула
його п’ятою в зуби (Н.-Лев.); Нуте, діти,
помаленьку Розберіть тую брехеньку Аж
од п’ят до голови — Хто хитріш — чи я,
чи ви? (Гл.); Більше в розумного розуму
в п’яті, як у дурня в голові (приказка)];
п’яти лизати разг. цятки лизать [Га-
лицькі бояри чужинцям п’яти лижуть,
продають рідну землю, гендлюють нею
(Хижн.)]; ахіллесова ~та книжн.
ахиллесова пята [І це його велике, як у
батька, і поступливе, як у матері, серце
залишилось його ахіллесовою п’ятою
(Ю. Ьедз.)]; бути (перебувати)

е я в в в

під *-~тбю кого, чого бить (нахо-
дйться) под пятбй когб, чего [Західна
Україна, Північна Буковина і Закар-
паття перебували під п’ятою іноземних
загарбників (Хрущов)]; душа в п’яти
сховалася, дух у п’яти заліз
разг. душа в пятки ушла [Як піймав мене
у лабети, як придавив, -*то в мене й дух
у п’яти заліз! (Мирн.)]; і т й, гнатися
п о п’ятах разг. идтй, гнаться по пятам
[Море відступало, відступало невпинно;
по його п’ятах ішли свердлові вишки
(Донч.); Вони [гусари] мчали за, Бжеським,
але Бжеський їх не пізнав: йому здава-
лося, що сама смерть женеться за ним по
п’ятах (Тулуб)]; накивати п’ятами см.
накивати; намастйти п’яти [салом]
разг. навострйть лижи [Може, справді посла-
ти все до чорта й просто намастити п’яти са-
лом, поки не заскочив наш шановний про-
фесор? (Смол.)]; [тільки] п’ятами миг-
нути разг. (только] пятками засверкать
[Половина пластунів мигнула п’ятами й
понеслась за тракторами (Трубл.)]; 2) спец.
пята, пятка.

п’ятак, -ка разг. 1) (монета) пятак [Прода-
вала бублики Козакам, Вторгувала, сер-
денько, П’ятака (Шевч.); Секретар гля-
нув, як п’ятака дав (Мирн.)]; 2) редк.
пятачбк [Тісний п'ятак плацдарму роздався
^шир, в усі боки (Гонч.); Пан Лятошенко,
кудлатий, довгощокий добродій з чудер-
нацьким тоненьким віялом бороди, що
охопила усе обличчя і обірвалася на при-
пухлому п’ятаку підборіддя, привітно зу-
стрів старого (Ст.)]. См. еще п’ята-
чок 2.

п’ятаковий разг. пятакбвнй [Положила., бу-
ханець, два книша та зверху п’ятаковий
медяник (Квітка)].

п’ятачковий разг. пятачкбвьій.

п’ятачок, -чка разг. 1) (монета) пятачбк
[С а т і н: Бубнов, дай п’ятачка! Б у б-
н о в: У мене всього дві копійки... (перекл.
з Горького)]; 2) (небольшая площадка, огра-
ниченное пространство земли) пятачбк [Око-
пувалися [бійці] швидко, майже не від-
повідаючи на ворожий вогонь. Треба було
вчепитись у перший п’ятачок правобереж-
жя (Ю. Бедз.)].

п’ятдесят (род. п’ятдесятії и п’ятдесятьох)
пятьдесят [Лежить у нього непочатих
рублів з п’ятдесят (Квітка)].

п’ятдесятий пятидесятмй.

п’ятдесятилітній пятидесятилетний [Написав
я в 1898 р., в році п’ятдесятилітнього
ювілею скасування панщини в Галичині
популярну, але наскрізь наукову історію
панщини та її скасування в Галичині в
1848 р. (Фр.)].

п’ятдесятиліття пятидесятилетие.
п'ятдесятирічний пятидесятилетний.
п’ятдесятиріччя пятидесятилетие [Бажання
стати святою зародилось у Софії після того,
як вона відсвяткувала своє п’ятдесяти-
річчя (Гонч.)].

п’ятерйк, -ка 1) (старая мера или предмет,
состоящий из пяти частей) пятерйк;

2) (пять лоиіадей в одной упряжке) пятерйк
[Тоді чоловік весело співає, як п’ятериком
поганяє (Чуб.)].

п’ятериковий спец, пятерикбвьій [Це все
прекрасні, справні експонати... Сінешній
засув, решето, підситок, ..П’ятерикова лам-
па, серп, мазниця (Вирг.)].

п’ятерня см. п’ятірня.

п’ятеро (род. п’ятьох) пятеро; (группа из
пяти — еще) пятерка [Вдень її обсідала
дітвора, як п’ятеро горобців жовторотих
(Коцюб.)].

щятиактний театр, пятиактньїй.

п’ятибальний пятибалльньїй; *^на систе-
м а школьн. пятибалльная система.

п’ятиборець, -рця спорт, пятиббрец.
п’ятиборство спорт, пятиббрье.

п’ятиверстка, редк. п’ятиверстівка пятивер-
стка [Максимов розгортає свою пом’яту,
замусолену пальцями п’ятиверстку (перекл.
з В. Некрасова)].

п’ятиверстпий, редк. п’ятиверстовий пятивер-
СТНЬІЙ.

п’ятиверхий архт. пятиглавьій.

п’ятивірш позт. пятистйшие.

п’ятиглавий архт. редк. пятиглавьій [Він,
той Ярема, побудував у Мирославі де-
рев’яну п’ятиглаву церкву (Ільч.)].

п’ятпгпіздий пятигнездньїй; ~да з а в’я з ь
бот. пятигнездная завязь [Квітки у льону-
довгунця правильні, дрібні.. Маточка [квіт-
ки] складається з п’ятигніздої зав’язі
і п’ятьох стовпчиків з приймочками (Техн.
культ.)].

п’ятпголбвий пятиглавьій.

П’ятигорськ Пятигбрск.

п’ятигранний пятиграннмй [У п’ятигранний
барабан бульдога Ніяк не влазив погнутий
набій (Бажан)].

п’ятигранник мат. пятигранник.

п’ятиденка пятидневка [Збилася [Наталка],
почервоніла: — Зведення за п’ятиденну не
одержали (Жур.)].

п’ятиденний пятидневнмй [Враховуючи, що
для більшості робітників і службовців
зручніше мати два вихідних дні на тиждень,
передбачається запровадити п’ятиденний
робочий тиждень при 6—7-годинному ро-
бочому дні (Хрущов)].

п’ятидесятник ист. пятидесятник.

п’ятидесятники, -ків рел. пятидесятники
[Секта п’ятидесятників порівняно молода.
Вона виникла в 1905 році в Америці з улам-
ків всесвітньої організації баптистів (Нау-
ка і життя, 1958) 5)].

п’ятидесятниця ист. пятидесятница.

п’ятижйльний техн. пятижйльньїй [Освоєно
виробництво п’ятижильного кабеля з про-
фільованим сердечником для нового типу
відбійних молотків (Рад. Укр.) 1949, VIII)].

п’ятизлбтпик ист. разг. монета в 75 коп.
[Того ж таки дня піп виймав гроші з кар-
навки. Побачивши межи мідяками сріб-
ний п’ятизлотник, він немало здивувався
(Коцюб.)].

п’ятизначний мат. пятизначнмй.

п’ятий пятьій [На п’ятий день підвелась,
хустки шукає, зривається ніби куди бігти
(Вовч.); Так дбає, як пес про п’яту ногу
(приказка)]; ^те колесо до воза

погов. пятая спйца в колеси йце или сббку
припека (Ьрипеку) или сббку-припеку;
треба, як ~того колеса до воза
погов. нужно, как мертвому кадило или
нужно, как собаке пятая нога.

п’ятикласний пятиклассньїй.

п’ятикласник школьн. пятиклассник.
п’ятикласниця школьн. пятиклассница.
п’ятикопієчний, обл. п’ятикопійчаний пяти*
копеечньїй [Над людиною тільки раз у
житті, коли вона умирала, тремтів вогник
шагової чи п’ятикопійчаної свічечки (Ст.)].

п’ятикорпусний: *~ний плуг с.-х. пяти-
кбрпусньїй плуг {Тільки де-не-де тане в
повітрі сизий димок над трактором, за
яким п’ятикорпусний плуг без кінця ви-
тягує широку чорну стрічку пахучої ріллі
/Жур.)].

п’ятикратний Пятикратньїй [За насіння еліти
соняшника, льону-кудряша та гірчиці, яке
здають насінницькі колгоспи, виплачує-
ться п’ятикратна заготівельна ціна (Олійні
культ.)', З тихої долини гримнув у небо
п’ятикратний салют (Куч.)].

п’ятикратно нар. пятикратно.

п’ятикутний пятиконечньїй; (с пятью углами—
еще) пятиугбльньїй [Зірки п’ятикутні го-
рять над копрами, летять ешелони в Дон-
бас (Уп.)].

п’ятикутник мат. пятиугольник,
п’ятилисник бот. пятилйстник.

п’ятилітка пятилетка [Бокал підіймаю за
цвіт комсомолу! ..За тих комсомольців,
що в дні п’ятиліток Звели корпуси Дні-
прогесів, Магніток! (б>л.)].

п’ятилітній пятилетний.	А

п’ятиліток, -тка разг. пятилетка; ~к-д і в-
чинка девочка-пятилетка, пятилетняя
девочка [Винуватці тої катастрофи — два
хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-
дівчинка — наче не чули сердитого мате-
риного поклику (Коцюб.)].

п’ятиліття пятилетие [Ми йдемо уперед не-
здоланно по етапах нових п’ятиліть (Уті.)].

п’ятиметрбвий пятиметрбвьій.

п’ятимісячний пятимесячньїй.

п’ятйна ист. пятйна.

п’ятипалий пятипальїй.

п’ятипілля с.-х. пятипблье.

п’ятипільний с.-х. пятипбльньїй [П’ятипільна
сівозміна: 1) пар, 2) озима пшениця, 3) ози-
ма пшениця, 4) просапні культури, го-
ловно кукурудза, 5) озима пшениця та ярі
зернові (Колг. Укр., 1957, Р)].

п’ятиповерховий пятизтажньїй [Десь високо,
під небом, в п’ятиповерховім будинку, за-
валилась тільки передня стіна (Коцюб.)].

п’ятипроцентний пятипроцентньїй.
п’ятиразовий пятикратньїй.

п’ятиразово нар. пятикратно.

п’ятирічка пятилетка [За роки радянських
п’ятирічок Україна вкрилася тисячами по-
тужних підприємств, оснащених доскона-
лою технікою (Наука і життя, 1957, 12)].

п’ятирічний пятилетний [Я розгорнув свій
путівник і вийняв з нього карту п’ятиріч-
ного будівництва (Смол.); Хлоп’яча майка
здалеку синіла на п’ятирічних плечиках
її (Мал.)].
п’ятиріччя пяЛілетие [Він [1958 рік] славно
завершив історичне п’ятиріччя самовід-
даної боротьби радянських людей за здій-
снення мудрих накреслень партії (Рад,
Укр., 1959, /)].

п’ятирублевий пятирублевьій.
п’ятирублівка разг. пятирублевка.
п’ятискладовий лингв. пятислбжньїй.
п’ятисбтенний пятисотенньїй [В районі є

465 бурякових ланок. Багато з них зма-
гається за п’ятисотенний урожай (Колг.
село, 1955, V)].

п’ятисбтенник пятисбтник [Широко розви-
нувся патріотичний рух машиністів-п’яти-

* сотейників (Рад. Укр., 1951, VIII)}.

л’ятисбтеиниця пятисбтница [У тридцятих
роках нй Україні зародився чудовий рух
п’ятисотенниць — передовиків бурякових
ланів (Наука і життя, 1957, Р)].

п’ятисотий пятисбтьій.

п’ятисотка разг. 1) пятисбтка [Жабі прига-
дала, що у неї є ще прихованих за шкіркою
ридикюля двадцять царських п’ятисоток
(Досв.)}; 2) спорт, пятисбтка; біги а~ку
бег на пятисбтку.

п'ятисотлітній пятисотлетний.
п’ятисотліття пятисотлетие.
п’ятисотрічний пятисбтлетний.
п’ятисотріччя пятисотлетие.

п’ятистопний поет. пятистбпньїй [Поема на-
писана п’ятистопним ямбом (Іст. укр.
літ.)].

п’ятиструнним пятиструнньїй.
п’ятися см. п’ястися.

п’ятитйсячний ПЯТИТЬІСЯЧНЬІЙ.

п’ятитйсячниця пятитйсячница [— Розка-
зуйте, тітко Уляно. — Романенко, здога-
давшись, посміхнувся: —і Так це ж Уляна
Кривенко, п’ятитисячниця (Жур.)].

п’ятитомний пятитбмньїй [Вчора Тарас знову
перегортав складену Маркевичем п’яти-
томну «Історію України» (Іван.)].

п’ятитонка разг. пятитбнка [На широкому
шляху п’ятитонка забирає дівчат (Довж.)].

п’ятитонний пятитбннмй [Ідуть машини п’я-
титонні, Мов караван, серед пісків (Шп.)].

п’яти хвилинка разг. пятиминутка.
п’ятихвилинний пятиминутньш.
п’ятишаровий пятислбйньїй.

п’ятірка пятерка; (пятирублевка разг. — еще)
пятйшница [П’ятірка сивих плотарів Си-
діла в тінях яворів (Мал.); Організація
суворо законспірована.. Є п’ятірки, і в
них люди знають старшого. А про інші
п’ятірки нікому з підпільників не кажуть
(Хижн.); У мене з’явилися перші дві
п’ятірки — з арифметики і неживої при-
роди (Донч.); Згодом дядько цвіркнув
крізь зуби і, удаючи веселого, проказав:
—А здорово я з вами пожартував... П’ятір-
ку, а то й трояк, ..дасте, і годі (Досв.)],

п’ятірко разг. пятеро, разг. пятбк [У стар-
шого нема дітей, а у меншого ціла метка —
аж п’ятірко! (Барв.); Через плече Свири-
дові почепили торбу, куди вліз кусень
хліба, дві цибулини, сіль, п’ятірко варе-
них картоплин, жменя сушених вишень

, (ЯноЬ.)].

п’ятірний разг. пятернбй.

п’ятірня разг. пятерня [Дівчата сміються.
Посміхається й партизан, а потім всією
п’ятірнею б’є по струнах, граючи «Ба-
риню» (Шиян)].

п’ятірочник гикольн. пятерочник.

п’ятірочниця гикольн. пятерочница.

п’ятка 1 1) пятка, уст. пята [Стопа людини
відрізняється від стопи мавп своєю скле-
пистою, а не плоскою, як у мавпи, формою,
випнутою п’яткою, короткими і малорухо-
мими пальцями (Осн. даре.); І вийшло так:
хоч як намагалися косарі «підрізати п’ят-
ку» дідові, — не вийшло (Вишня)]; пішла
душа в ~ки разе, ушла душа в пятки;

2) спец, пята, пятка [Він пхнув одні двері,
котрі з грюком розчинилися до п’ятки,
далі другі (Мирн,)].

п’ятка 2 обл. 1) кучка в пять снопов, сложен-
ньіх в поле [Поле вкривається довгими
стайками полукіпків, усякими п’ятками,
недокладками та недобірками (Н.-Лев.)];

2) (денежньїй знак или сумма в пять рублей)
разг. пятерка; (денежньїй знак разг.—также)
пятирублевка, пятйшница [Ось тепер він за
тиждень ощадив п’ятку (Фр.)].

п’ятковий пяточньїй [Людська стопа має
форму склепіння, основами якого служать
задній упор п’яткової кістки, а спереду —
головки першої і другої плюсневих кісток
(Шкільна гігієна); Освоїти і впровадити
півавтомат нової конструкції для форму-
вання* п’яткової і воскової частин юхтового
взуття (Рад. Укр., 1957, /)].

п’ятнадцятеро (род. п’ятнадцятьох) пятнад-
цать, (реже) пятнадцатеро [Тільки й дає
йому господь діточок: що рок — то й про-
рок; народилось їх з п’ятнадцятеро (Стор.)].

п’ятнадцятий пятнадцаткй [Діло зладилось. .
Згодилися молотити за п’ятнадцяту ко-
робку (Барв.)].

п’ятнадцятилінійний	пятнадцатилинейньїй;

~на лампа пятнадцатилинейная лампа.

п’ятнадцятилітній пятнадцатилетний [Ні з
ким не прощався тільки п’ятнадцятиліт-
ній доброволець Терень (Шиян)].

п’ятнадцятиліття пятнадцатилетие.

п ’ятнадцятирічний пятн адцатил етний.

п’ятнадцятиріччя пятнадцатилетие. *
п’ятнадцятпсйльний пятнадцатисйльньїй.

п’ятнадцять (род. п’ятнадцяти и п’ятнадця-
тьох) пятнадцать.

п’ятнйк, -ка [двернбй] крюк, обл. пятнйк
[Що було хлопці роблять?! Уночі ворота
з п’ятників іздіймуть та й занесуть (Барв.)].

п’ятниця пятница [В п’ятницю її поховали
(Вовч.); П’ятниця — вдруге не трапиться
(Ном.)}; с і м ~ць на т йж День по-
гов. семь пятниц на неделе [—Недурно ж
дівчата казали, що у твого серця сім п’ят-
ниць на тиждень! — гукнула Лукина на-
вздогін Уласові (Н.-Лев,)]; скривйв-
ся, як середа на ~цю разг. надул-
ся, как мьішь на крупу [Журавель:
..Вона заплакала, коли подивилась на
тебе, бо, співаючи, ти скривився, як се-
реда на п’ятницю (Мик.)],
п’ятничний разг, пятничньїй.

п’ятпувати, -пую, -пуєш обл. пятнать [Щоб
помститися бунтівникам, він [о. Аркадій]
записав у метричних книгах не «Марія»,
як просили куми, а.. «Посафата», яким
звичайно п’ятнував’ байстрюків (Вільде)].
п’ятсот (род. п’ятисот) пятьсот [П’ятсот,
каже, коли даси, Бери хоч зараз...
(Шевч.)].

п’ятчйна разг. пятйшница.

п’ять (род. п’ятй и п’ятьох) пять; разг. пяток
[П’ять маленьких діток сплять, в кубе-
лечку наче (перекл.Л. Українки); Не дуже
змінилася Босівка через п’ять років після
того, як її покинув Андрій (Коцюб.); Нате

і моїх п’ять, ..щоб було десять (Ном.)]т
*^ть разів (раз) по ~ть (шість
и т. д.) пять раз по пять (іпесть и т. д.)9
пятью пять (шесть и т. д.); без ~тй хви-
лин хто шутл. разг. без пятй минут кто;
зн & ти, як свої' (своїх) ~ть паль-
ців см. палець; н і в ~т^ ні в де-
сять (в значений нар.) разг. внедоумении,
в нерешйтельности, растерявшись [Пани
регочуться, мужики поставали ні в п’ять
ні в десять. Вони поспускали голови і не
знають, що діяти (Стеф.)].

В IV томі подано і перекладено російською мовою
15 506 реєстрових українських слів.
Редактори Г. І. Неруш, Н. І Шарапова
Технічний редактор О. О. Кадаиіевич
Коректор В. Є. Дементь&ва

Зам. № 35. Вид. № 132. Тираж 25000. Формат паперу ЇОХЮЗ’/іб- Друк, фізич. арку-
шів 36,5. Обліково-видавн. аркушів 85,0. Умови, друк, аркушів 49,66.

Підписано до друку 13/ІХ 1961 р. Ціна 2 крб.

Друкарня Видавництва АН УРСР, Київ, Рєпіна, 4.
	помилки
Стор. Колонка Рядок	Надруковано	Треба
130	права	4	зг.  130	»	5	зг.  450	»	29	зг.  553	ліва	3	зн.	встопмрщить	встопьірить  встопорить	встопорщить  прогноїти, -ною, -ноїш	прогноїти,	-пою,	-поїш  бот.	зоол.