ШІЖАТЙЗМ1
ПРОВИНЦІИ СВ. СПАСИТЕЛЯ
ЧИНА СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО ВЪ ГАЛИЦІИ, уложеный по капитулѣ отб^вшдйся въ монастырѣ св. ОнуФрейскдмъ во Львовѣ дня 24. и 25. Липця 1866,
и
КОРОТКІЙ поглядъ
IIIМОНАСТЫРИIIIII моншюво
РУСКЕ,
ОТЪ ЗАВЕДЕНЯ НА РУСИ ВЬРЫ ХРИСТОВОЙ ажъ по нынѣшное время.
йЖеЖВФі
Въ типографіи Института Ставроііигіансііого, пбдь зарядом ь Стефана Гугковсі.ого.
1«И.


ВсечесшнѢйшій и Высокоиреаодобиый
МОДЕСТЪ
ПРОТОИГУМЕНЪ
Провинціи ССв. Спасителя
ЧИНА СВЯТАГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО
бувшій игуменъ монастыра добромильского, ректоръ мона- стыра бучацкого и діректоръ головної! школы тамже.
Уродивъ ся въ р. 1802, вступивъ нановиціать въ р. 1828, пострижены въ монашество въ р. 1832, посвячений на пресвитера въ р. 1836, вибраний на Протоигумена на 4 роки на капитулѣ во Львовѣ 1854, н по- твержденый* въ тбмъ достоинствѣ, уже за четвертымъ разомъ, дня 25. Липця 1866.


Урядъ Протоигуменскій.
Предсѣдатель
В сечестнѣйшій и Высокопреподобный
ПРОТОИГУМЕНЪ
0. МОДЕСТЪ МЛЦЪЕВСКІЙ.
ПротоконсулыаорЪ
ПРЕЧ. О. ЮСТИНЪ ИНЕВИЧЪ,
игуменъ монастыря Добромильского.
Консулъторы.
1. Прч. О. Климентій Сарпицкій, Др, С. Богословія, игуменъ монастыря Св. Онуфр. Львбвского и профессоръ - суплептъ Богословія па Университетѣ во Львовѣ.
2. Прч. О. Еміліанъ Коссакъ, выслужепый протоигуменъ и игуменъ Монастыра Крехбвского.
3. Прч. О. Яковъ Загайскій, ректоръ монастыра Бучацкого и діректоръ гимназіи тамже.
4. Прч. О. Наркизъ Панковичъ, игуменъ монастыра Лаврбвского и діректоръ головной школы тамже.


I. Монастыри въ Архіепархіи Митрополичий Львовской.
і. МОНАСТЫРЬ СВ. ОНУФРЕЙСКІЙ
во Львовѣ.
Перша згадка о томъ монастырѣ находитъ ся уже въ грамотѣ князя Льва, дапбй въ р. 1292-бмъ церквѣ Св. Николая во Львовѣ; а нереданье говоритъ, же го заложила княжна Констанція, супруга того князя. Въ р. 1463 Стефанъ Дропапъ, мѣщанинъ Львовскій, бтбудо- вавъ сей монастырь, надавъ му доходы, и поручивъ го покровительству и падзорови Львбвского городского Св. Успеньского Братства. Львовскій староста, Андрей Одро- вонжъ, въ тбмъ самомъ родѣ, потвердивъ допацію Дро- пана актомъ, а король Казиміръ Ягайлбвичъ выдавъ па тотъ въ р. 1469-бмъ и привилегію. Отъ того часу стоявъ Св. ОнуФрейскій монастырь подъ зарядомъ Св. Успеньского Братства ажъ до р. 1762. Въ р. 1571-бмъ, коли церковь и будинки Св. Успеньского Братства въ мѣстѣ погорѣли, перенесло оно сюда свою типографію, котра ту ажь до р. 1616-го оставала, и въ р. 1614-бмъ книгу о священствѣ напечатала. Въ р. 1591-омъ завело уже на тотъ часъ Ставропигіапское Св. Успенское Братство при тбмъ монастырѣ, шпиталь, госпиталь, притулище для старыхъ и пбдупавшихъ членовъ изъ Братства, а на грунтѣ смежномъ умыслне до того купленбмъ п монастырь для монахинь, котре дѣло митроп. Михаилъ Рогоза, бувши во Львовѣ въ мѣсяцю Лютомъ 1591-омъ, самъ поблагословивъ, и актомъ бтручиымъ потвердивъ. Изъ того часу обрало Братство Св. Успеньске гору по надъ мопастыромъ на спочивалиско такъ для членовъ изъ Братства, якъ и для мсшкаючои во Львовѣ рускои шляхты. Въ р. 1696-омъ обвело Братство цѣлый садъ


6
находячій ся при монастырѣ муромъ, котрий еще и нынѣ стоитъ, и надъ 10.000 зл. коштовавъ. Въ монастырѣ Св. ОнуФрейскбмъ мешкали звычайно 4 монахи. Якъ же папа Венедиктъ XIV. приказавъ, що тблько тыи монастыри падалъ существовати могутъ, котрыи маютъ достаточный Фундушъ для выживлѣня 8 осббъ, то Св. ОнуФрескому монастыреви, яко бѣднѣйшому угрожало внесенье, або прилученье до котрого большого монастыря. Члены Братства видячи грозячое небезпе- ченьство для свого монастыря, при котрбмъ ихъ предки спочивали, рѣшили ся на послѣдокъ на всякій случай той монастырь удержати, и вызначили для него въ грунтахъ и капиталахъ 40.000 зл., котри приносили на рбкъ, рахуючи по 7% — всего 2.800 зл. Такимъ способомъ въ р. 1762 дбставъ Св. ОнуФрейскій монастырь нове устройство, прійшовъ подъ зарядъ Протоигумена, а покровительство Ставропигіи устало, понеже, хотяй она и застерегла собѣ головный монастыри патронатъ, то засте- реженье тото було лише па папери безъ всякого значенія. Нынѣшня головна церковь вымурована около р. 1780-го, монастырь же о 4 келліяхъ въ р. 1683-бмъ, а каплиця св. Тройцы въ р. 1701-омъ. Якъ въ р. 1817-бмъ монахи Св. Юрскій сюда переведень»! збстали, розширено монастырь добудованьемъ першого повершія, церковь же при- будованьемъ пресвитеріи и закристін, а на мѣстце старой деревянной звонницѣ вимуровано вежу. Сей Монастырь служитъ нынѣ яко семінарія для галицкои монашеской молодежи Ч. С. В. В., котра ту науки въ публичныхъ школахъ высшихъ и на Университетѣ побирае.*)
*) Зубрицкій Діонісій. Исторія Св. Успен. Братства во Львовѣ (Въ архивъ Ставроп. Института.) Журналъ Мннист. Народного Просвѣщенія СПБ. 1849-185'.— Kronika klasztoru S. Onufr. we Lwowie. (Ркп. въ библ. того монастир )— Lwowianin Ludwika Zielińskiego. Lwów 1837 стр. 71. Сборникъ отечестненный изд, Антоніемъ Петрувіевичемъ. Львовъ 1867. Dodatek tygodniowy do Gazety Lwowskiej 1854. (Obrazy po kościołach i cerkwiach we Lwowie).


БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ І в-ь року І)
вступивъ ДО 1
Новин, въ р 1
пострыж въ 1 ионаш. въ р И
посвящ на 1 пресв. въ р И
1.
Всеч Высокопр. 0. Модестъ Ма- ц-вевскій, якъ высше
1802
1828
1832
1836
2.
Пр. 0. Климентій Сарницкій, игуменъ, якъ высше . . ...
1832
1850
1853
1857
3.
Пр 0. Меѳодій Грицакъ, слушатель IV р. Богословія въ семинаріи В-вденьскбй . ,
1838
1860
1863
1866
4.
Пр. 0. Теодосій Флоріанскій, слушатель IV р. Богословія ....
1836
1857
1863
1866
5.
Пр. 0 Маріанъ Лонкевпчь, слушатель IV. р. Богословія
1839
1860
1863
1866
6.
Пр. 0. Лукіанъ Мазурикъ, слушатель III. р. Богословія ....
1835
1863
1864
1866
7.
Пр. 0. Юліанъ Скобельскій, слушатель III р. Богословія въ семинаріи В-вденьскбй
1842
1861
1864
1866
1 8
Пр. 0. Софроній Прачукъ, слушатель III. р. Богословія ....
1836
1864
1865
1867
9.
КЛИРИКИ, а) Богословы:
Бр. Іларіонъ Крушельницкій I. р. .
1842
1860
*1867
—
10.
Бр. Маріанъ Туцкій I. р
1839
1865
1867
—
11.
б) Гимназіасшьі:
Бр. Тєофиль Макогоньскій . . .
1842
1864
1866
—
12.
Бр. Модестъ Кретъ
1844
1864
—
—
13.
Бр. Иларіонъ Засадкевичь, церковникъ
1799
1829
—
—


8
II.
МОНАСТЫР Ь СВ. ВОЗДВИЖЕНСКІЙ. вЪ Бучачу.
Монастырь Бучацкій заложивъ въ р. 1712-омъ Сте- Фанъ Потоцкій грамотою выданою въ Люблинѣ дня 7. Студня 1712-го, для 6 монаховъ Провинціи Литовской, съ тымъ прпзпачеиьемъ, абы кандидаты сапа духовного, котрыи бы въ добрахъ Потоцкихъ душстаровництво обняти желали, ту богословіе догматичное и пасторальное слухали, и испиты складали. Николай Потоцкій, староста Каневскій, помноживши число мопахбвъ до 8, заложивъ ту гимназію въ р. 1750-омъ, съ конвиктомъ для 12 си- рбтъ шляхотского роду, и записавъ па тую цѣль два села Звенигородъ и Зелену, велѣвъ вымуровати монастырь, и величаву церковь Св. Воздвиженску дор. 1771. Монастырь Бучацкій збстававъ подъ зарядомъ Протоигумена литовской Провинціи ажъ дор. 1782. Въ р. 1784 заведено ту головну школу о 4 классахъ, а въ р. 1856 препарапду для образовапя учителей школъ народныхъ. Въ р. 1853-омъ вымурована збстала стараніемъ О. М. Мацѣевского, на тотъ часъ игумена Бучацкогб, зъ твердого матеріалу звбпнпця, котра своимъ краснымъ видомъ много причиняє ся такъ до украшеня мѣста якъ и самого монастыря. Въ р. 1865-бмъ дня 29. Липця погорѣвъ при тогдашнбмъ великомъ пожарѣ мѣста, и монастырь; но ревностію и трудомъ братіи монастырской, стоитъ бпъ нынѣ уже зновъ бтбудованый.*)
*) Богатый матеріалы до исторіи монастыря Бучацкого посбиравъ 0 Модестъ Гнатевичъ (у 1865), котри напсчатани збстали въ .Слова" часописи вы- ходячбй во Львовъ въ р. 1865-омъ. — Изображеніе литогрвфоване монастыря въ види передъ пожаромъ, здвлавъ, за стараніемъ О. N. Мациевского, Протоигумічіа, Ф. К. Качипскііі а лит. Вурмъ н Шлегель въ Бидни въ р. 1865.


9
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ II въ року 1
вступивъ ДО 1 Новин, въ р. ||
пострыж ВЪ 1 монаш. въ р. ii
посвящ на пресв въ р
1-
Прч. 0 Яковъ Загайскій, консуль- торъ провинціп, ректоръ монастыра и діректоръ гимназіи . .
1815
1833
1
1838
1840
2.
Пр. 0 Модестъ Лободичъ, кассісръ и учитель гимназіи
1824
1844
1847
1850
3.
Пр. 0. Леонтій Осмѣловскій каіп- хитъ гимназіи
1827
1850
1853
1857
4.
Пр. 0. Іеронъ Островерха, учитель гимназіи
1835
1853
1857
1859
5
Пр. 0 Ириней Яворскій, учитель гимназіи и членъ общ. рус. Матицы .
1832
1852
1857
1862
6.
Пр 0. Исидоръ Баревнчъ, учитель гимназіи
1826
1860
1861
1864
7.
Пр. 0. Маріанъ Лотоцкій, дірекгоръ школы головной
1824
1850
1852
1854
8
Пр. 0 Юліанъ Свѣрнюкъ, катихитъ головной школы
1840
1858
1862
1866
9.
Пр. 0 Дороѳей Федорішчукъ, учитель головной школы
1833
1851
1855
1857
10
Бр. Яковъ Сускій, учитель гимназіи .
1823
1865
—
—
11
Бр. Іоаннъ Дригиннчъ, учитель головной школы
1844
1865

—
12
Бр Діонисій Жуковскій, прокураторъ економій
|1822
1847
|1855
—
ПІ.
МОНАСТЫРЬ СВ. ОНУФРЕЙСКІЙ
въ Погони.
О монастырѣ Погонскомъ говоритъ переданье, же уже за панованя князя Данила Галицкого существовавъ. Но першій певпын слѣдъ его существованья починає ся съ р. 1634-мъ, якъ Николай Потоцкій, капітелянъ Кракбвскій и папъ па Тысмѣници, мѣстце на Пшеничникахъ (село Пшеничники) для заложена монастыря вызначивъ. Сынъ


10
Николая Потоцкого, Яковъ, потвердивъ грамотою виданою въ Тысмѣници дня 15. Липця 1659-го отцовскую волю, и причинивъ ся и зъ своей стороны до упосаженя монастыра. Но уже бтъ заложеня свого терпѣвъ монастырь сей майже бблыпе якъ черезъ полъ вѣка отъ нападавъ то татарскихъ то козацкихъ, такъ, же видай при кбнци XVII. в. и существовати переставъ, понеже о пемъ при кбнци XVII. и въ первыхъ трехъ десяткахъ XVIII. вѣка ани згадки нѣтъ. Ажъ знова съ р. 1736-имъ воздвигла го щедра рука Іоанны зъ Потоцкихъ Велигор- скои, каштелянки Волиньскои, котра записала му землю Пбдгородищскую, а въ р. 1736-бмъ побудовала и церковь Св. Онуфрія пустынника. Изъ того часу почало число добродѣевъ монастыра умножати ся межи тыми: Софія Загвойска, Елисавета Нилославска, Юрій До- бряньскій и Антоній Краевскій. Монахи сего монастыра удержують душпаитырство въ селѣ Погони.*)
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ I въ року І
вступивъ до І Новин, въ р. І
ПОСТрЫЖ. ВЪ 1 монаш. въ р. І
посвящ на І пресв. въ р. І
і
Прч 0. Петръ Древнискій, игуменъ и парохъ
1801
1827
1
1835
1837
2.
Пр. 0 Викентій Михаловичь, проповѣдникъ и сотрудникъ парохін .
1807
1828
1834
1837
3.
Бр. Кприлъ Охнпчъ, окопомъ . .
1846
1866
—
1 —
♦) Опис, монастыра (Ркп. Сярчиньского въ библ. Оссол. во Львовъ)— Исторія монастыра Погоньского (въ библіот. монаст. тамже). — ГалатовскШ Іоаннъ, Нове Небо (Чудо 17).—Powieść w okolicach Zawałowskich, zebrana przez księdza M. llarasiewicza, (Lwowianin przeznaczony krajowym i użytecznym wiadomościom przez Ludwika Zielińskiego. Lwów 1837, str. 69) — Документы Фундаційныи Погоньского монастыря залисани въ табул® краевбй.


11
IV.
МОНАСТЫРЬ СВ. ІОАННОВСКІЙ ПРЕДТЕЧЕВЪ Красноиусшынскій.
На заложенье сего монастыри выдавъ въ р. 1665 Іоаннъ Собьескій, хоружій коронный, пбзнѣйше король польскій и панъ на Поморянахъ, грамоту, котрою визначено въ лѣсахъ Розгадбвскихъ, неподалеку бтъ мѣ- сточка Поморянъ, мѣстце для заложеня монастыри монах амъ „религіи грецкой.” Тую грамоту потвердивъ и сынъ его, королевичъ Яковъ, падаючи еще бблыпе земли для выпосаженя монастыря, котрому прекрасне положенье его межи лѣсами надало съ часомъ назву „Краснопуща.” Нынѣшни изъ дубовыхъ брусбвъ побудована церковь, має иконостасъ, такъ красно, такъ артистично выконане дѣло, якого другого майже нѣтъ въ Галиціи. Иконостасъ той мавъ мальовати маляръ Василь Р°ДУ руского, любимецъ королья Собьеского.*) Монастырь вымуровавъ десь передъ р. 1789 игуменъ ІосаФатъ Ско- тыньскій за помочію и накладомъ Кристина Цѣшковскго Еппа Нисского, схоластика и каноника Львбвского. По р. 1810-бмъ, якъ знесено во Львовѣ руске богословіе и философію, завели монахи въ тбмъ монастырѣ богословіе, и выкладали ту науки богословскій въ рускбмъ языцѣ для своихъ клирикбвъ ажъ до кбнця 1814 р., въ котрбмъ далыпое существованье того заведеня заказано. Нынѣ служитъ Краснопустыньскій монастырь яко дбмъ поправы для монахбвъ. Игумепъ тутейшій есть заразомъ и парохомъ въ селѣ Краспопущѣ и Плѣховѣ.**)
•) Rozmaitości Lwowskie, Kamióskiego z г. 1830. Nr. 38 str. 378. — Przez- dziecki Katalog malarzów polskich.
**) Опис. Mo насты pa, ркп. Сярчивьского въ библіот. Оссол. во Львовъ. — Исторія Моностыра (въ библіот, тогожъ монастыря ) — Capitulum Рго- vinc. O.S.B.M. Leopoli 1785 celebratum. (Akta i rozp. Provinciala Wiktora Starożyńskiego od r. 1783-1796. (библіот. Св. Онуър мопаст* во Львовъ).


12
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ въ року
вступивъ до Новнц въ р.
пострыж. въ І монаш. въ р II
посвящ. па 1 пресв. въ р.
1.
Преч 0. Аполоній Прачковскій, игуменъ и парохъ
1801
1827
1830
1834
2.
Пр. 0 Юстъ Ганкевичъ, капелинъ монастыри Черниць въ Словитъ . .
1808
1828
1831
1835
3.
Пр. 0. Иннокентій Макаревичъ . .
1802
1828
1832
1839
4.
Бр. Аѳанасій Борисъ, реколлектантъ
1798
1825
1828
—
V.
МОНАСТЫРЬ СВ. ІІРЕОБРАЖЕНЬСКІЙ
вЪ ГошовѢ.
Заложенье того монастыря, котрый початково, на иннбмъ мѣстци дальше на полуднє въ лѣсахъ стоявъ, относитъ ся до р. 1570. На початку 18-го столѣтя, якъ тое записки монастырскій свѣдчатъ, побудовала ту побожна шляхотска родина Гопібвскихъ монастырь, и вы- посажила го грунтами. Коли въ р. 1780 монастыревп тому цѣла „Ясна Гора* съ землею, лѣсами, лугами и съ правомъ побудованя гостиници и млына подарена збетала, перенесено и Монастырь на теперѣпінс мѣстце. Пбзнѣйше прилучено до него также поменпш монастыри Пацыкбвскій и Сварычбвскій. Межи добродѣями, котри монастырь сей записами капиталовъ збогатили, почитаютъ ся: Іосифъ Шумляньскій, епископъ Львовскій, Василій Масюкъ Струтипьскій и Екатарипа Чолганьска. Нынѣшный монастырь побудовапый въ р. 1837-бмъ а церковь Св. Преображеньска въ р. 1842-омъ щедротами добродѣевъ и побожного народа, трудомъ же тутейшого


13
уже отъ игумена 1831 р. преч. О. Юліяпа Мокрицкого. Икона здѣіппого храма Пресв. Богородицы мальована есть на подобіе Чепстоховскои. Вѣсячи на стѣнѣ у побожного Николая Гошбвского „слезы проливающая узнана естъ грамотою Митр. Аѳанасія Шептиц- к о г о ч у д о т в*о р н о ю“, и сему мопастыреви подарована въ р. 17 37-Омъ.*)
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ II въ року І
вступивъ до І Новиц. въ р. І
пострыж. въ І »<ніаш. въ р І
восвлш. на 1 прссв въ р. I
1. Прч. О. Юііянъ Мокріщкіп, игуменъ
2. Пр. О. Іоанникій Манявскій, пропо¬
1782
1803
1805
1816
вѣдникъ
1809
1831
1836
1836
3. Пр. О. Марко Лонкевпчь,уставнпкъ .
1814
1835
1839
1841
VI.
МОНАСТЫРѢ СВ. РОЖДЕСТВЕНСК1Й-БОГОРОДИЧНЫЙ вЪ УлашковцехЪ.
Переданье говоритъ, же початково, и то уже въ XVII. вѣку, въ скалѣ, надъ которою нынѣ монастырь стоитъ, подвизали ся монахи печерники. Печера тота стоитъ теперь перестроена па каплицю Св. Іоанна Предтечи, котру людъ побожный, сходячій ся тутъ на Отпустъ изъ далекихъ сторонъ, радо и съ великою честію посѣщае. Переданье говоритъ такожь, же коли Іоаннъ Собьескій, король польскій, на встрѣчу ворогамъ Туркамъ пОдъ Хо- цимъ ипіовъ, цѣла его армія тутъ у монахбвъ сповѣ-
’) Опис. Монастыра (Ркп Сярчиньского въ бибд. Оссолин. во Львовъ). — Исторія Монастыра (въ библіот. тогожъ монастыра) — Запасъ въ грунтахъ евпа Іосифа Шумлянского (въ бибд. монаст. Св. Овуфр. во Львовъ).


14
дала ся и Св. Тайны приняла; а король самъ просивъ собѣ бтъ монахбвъ и благословенія и молитвы. Около р. 1720 побудовавъ игуменъ Іосифъ Брилинскій церковь и монастырь надъ печерою и перенесъ иконостасъ зъ печернои церкви до новой съ образомъ Пр. Дѣвы, на котрбмъ черезъ маляра нанотованый естъ р. 1678-мый. Въ р. 1737. грамотою зъ дня 4. Жовтня потвердивъ Митр. Шептицкій церквѣ монастырской 3 отпусты: на Благовѣщеніе, на Рождество Пр. Богородицы и на Св. Іоанна Предтечи. Бувъ ту такожъ бтпустъ и на Преображеніе Господне, поки стояла каплиця Св. Преобра- женьска надъ печерою; но якъ ю бттакъ зветшѣлу ро- зббрали, то и бтпустъ упавъ. Игумена Брилиньского, якъ свѣдчитъ „księga historyi Monasteru Ułaszkowie- ckiego” взяло россійске войско пбдъ начальствомъ Миниха въ р. 1740 со всѣма церковными рѣчами и всякими документами въ Россію, зъ бтки тойже игуменъ уже ббльше не повернувъ. Въ р. 1720-бмъ 20. Вересня подаровала монастыреви Людвика Залуска, каштеланка Равска и старостина Замѣховска, кблька кавалкбвъ грунту. Тоту даровизну побблыпивъ въ р. 1749-бмъ 16. Серпня Лаврентій Ланцкороньскій, староста Стобницкій, дѣ- дичь Улапіковецъ, „saltem propter augendam gloriam divinam et honestam sustentationem Religiosorum,” не- вкладаючи жадныхъ обовязкбвъ па монаховъ, и падавъ имъ грунта орныи, сѣножать на 40 косарбвъ въ лѣску „Чагры” названбмъ, и тойже лѣсокъ. Вър. 1797 укбн- чено будову теперѣшнои каплицѣ Св. Іоанна Предтечи. До будовы той причинили ся панове Нѣсьоровскій лѣсничій Улашковецкій, Матвѣй Сроковскій, Маврикій граФЪ Лось, коморникъ Баранецкій, парохъ рускій Улашковецкій Пришлякевичь, Василь Богуникъ кметь Улашковецкій, Бахминскій и пбдсендикъ Гавроньскій, котрый еще и тымъ монастыреви прислуживъ ся, же выеднавъ


15
у Правительства позбставленье Монастыра яко парохіи въ селѣ Милбвцехъ. Игуменъ тутейшій Игнатій Нагур- скій (fl866) вымуровавъ и устроивъ до р. 1866-го изъ скудныхъ доходовъ монастырскихъ, красну церковь мѣсто старой и дуже пбдупавшои. Къ сему мопастыреви належитъ дуіппастырство въ еднбй части Улаіпковецъ и въ Милбвцехъ.*)
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ 1 въ року 1
вступивъ до Новиц. въ р.
пострыж. въ ’ монаш. въ р.!
посвящ на пресв. въ р.
1. Пр. 0. Самуилъ Чарнорускій, игу- менъ-адмиппстраторъ и парохъ
5. Пр. 0. Василій Базылевичь, проповѣдникъ и сотрудникъ парохіи . .
1798
1822
1818
1850
1819
1851
1825
1855
ѴП.
МОНАСТЫРЬ СВ. ВОЗНЕСЕНЬСКІЙ вЪ ЗолочевѢ.
Монастырь Межигорскій или Бучина, котрый есть колыбелію нынѣіпного Лѣсокъ або Грабина названого, о двѣ верствы па всходъ отъ Золочева бтдаленый, заложили предки Іоанна III., короля польского. Но вскорѣ були нападами козацко-татарскими монахи его розбгнани. Собираючимъ ся знова монахамъ падавъ грамотою вы- даною во Львовѣ дня 7. Марта 1665-го, Іоаннъ Собье- скій, тогда хоружій коронный и дѣдичь Золочева, грунта и многій инныи користи. Грамотою зъ р. 1704-ого, за- •) Исторія Монастыра (въ бибдіот. самого монастыря.) — Опис Монаст. (Ркп. Сярчиньского въ библі. Оссол. во Львова,) — Historia belli Choci- mensis per Ceis. Duces Wiszniovicios 1689. Leopoli.


16
писали монастыреви въ Бунинѣ Теодоръ и Теодосія, Яворскій, свбй грунтъ съ лѣскомъ грабовымъ, до котрого монахи докупили еще еденъ примежный грунтъ, и заложили па немъ новый мопастыръ пбдъ назвою „Лѣсокъ або Грабина,” съ церквою Вознесенія Господня. Оба монастыри существовали до капитули Дубненской (18ІЗ) яко окремѣшныи; но оттакъ прилучено старый мопастыръ Бучиньскій до новото „Лѣску Зо- лочевского.” До добродѣевъ умножившихъ капиталы его, причисляютъ ся Тома и Теодосія Туряньскіи, Гедеонъ Тульскій, игуменъ сего монастыря, котрому то ученому и ревному мужовп оба соединенный монастыри много завдячити маютъ, Пахомій Головацкій и Николай Потоцкій, староста Каневскій, котрый тому монастыреви 40.000 зл. съ тымъ опредѣленіемъ знписавъ, абы ту монахи школы завели, а въ новѣйшихъ часахъ Лукія граф. Комарницка, котра значну суму монастыреви записала, за котрый гроши трудомъ Прч. О. Модеста пынѣшного Протоигумена вымурована и устроена збетала красна и велика церковъ. Мопастыръ Золочевскій дае сотрудника до парохіи и катихиту до головной школы въ Золочевѣ.*)
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ 1 въ року
вступивъ до jl Новий въ р. II
вострыя. ВЪ 1
моваш. въ р. 1
посвящ на прссв въ р
1. Пр. 0. Ясонъ Корытко, игуаіенъ-
адвшнистраторъ и членъ лит общества рус Маіицы
2. Пр 0. Сааіуплъ Хрущевскій, про-
ПОВѢДНИКЪ
1834
1812
1853
1834
1857
1839
1861
1841
•) Исторія монаст. (Ркп. Сярчиньского въ библ. Оссол во Львова). — Исторіи монастыра (въ библ. монаст. самого).


17
VIII. МОНАСТЫРЬ СВ. ОНУФРЕЙСКІЙ вЪ ПодгоуцяхЪ.
Початкове заложенье сего монастыра приписують княжнѣ Еленѣ, доньцѣ Всеволода, князя Белзкого, а су- прузѣ Казимира Справедливого, короля польского, около року 1180-го. Но якъ Батый укрѣпленый городъ Плѣ- снискъ, замокъ и монастырь збуривъ, и лише деревяна церковь въ лѣсѣ сохранила ся, тулили ся при ней за для недостатка Фундушбвъ лише часами путешествую- чіи монахи. Въ р. 1659-омъ прійшли сюда два монахи изъ Скиту Мапявского, котрымъ Станиславъ Конецполь- скій, панъ на Пбдгбрцяхъ, при старбй церквѣ монастырь побудовавъ, и грунта падавъ. Въ р. 1675-бмъ зрабовавъ Дорошенко монастырь и розогнавъ монахбвъ. Но знова заселили его монахи Лавры Скитскои, котрымъ Іоаннъ Собьескій, оглядаючи старинну историчну церковь въ р. 1685-бмъ, позволивъ дерева изъ своихъ лѣсбвъ на будову нового монастыра и церкви пбдъ горою, и умноживъ ихъ имѣнія земный. Стара церковь побудована, якъ говорятъ, еще кн. Еленою, стояла ажъ до р. 1706. Нынѣшна велика церковь повстала стараніемъ игумена Парѳенія Ломиковского, архидіякоиа Львбвского, уже по року 1726-бмъ. Монастырь вымуровано въ 1780 за игумена Анатолія Водзинского. Межи добродѣями почитає ся еще Вацлавъ гр. Ржевускій. Монастырь Пбд- горецкій завѣдуе душпастырствомъ въ Голубицѣ, котре надавъ му еще Іоаннъ Ш. Собьескій. Въ р. 1859 найтовъ Пр. О. Ириней Яворскій, межи старинными паперами Пбдгорецкого Монастыра, рукопись, якъ видитъ ся, писану черезъ едного изъ монахбвъ Скитскихъ заселявшихъ Пбдгорецкій монастырь, въ котрбй описане есть житье О. Іова заложителя Скиту въ Манявѣ, десь межи
2


18
р. 1606-1612. Всч. Антоній Петрушевичь, крилошанинъ Архи епархіи Львовской, обголосивъ тую рукопись съ примѣчаніями въ „Зорѣ Галицкбй яко Альбумъ на годъ 1860.“ изд. Богд. А. Дѣдицкого, на стр. 225-251*).
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ въ року
вступивъ до 1 Новин, въ р. II
пострыж. въ І монаш. въ p І
посвяш. на пресв въ р
1. Прч. 0. Юліямъ Телишевскій, игуменъ
1824
1844
1847
1850
2. Пр. 0. Ісидоръ Коржпньскій, па- рохъ -заступникъ въ Голубіти
18 7
1842
1844
1849
3. Пр 0. Иродіонъ Ильницкій, духов- никъ
1803
1829
1832
1833
4. Пр 0. Матѳей Новодворскій, проповѣдникъ
180.2
1819
1822
1828
И. Монастыри въ Епархіи Пере- мышльской.
IX.
МОНАСТЫРѢ СВ. ОНУФРЕЙСКІЙ
вЪ Добролнли.,
Уже пбдъ р. 1600-бмъ упоминае ся яко заложи- тель Монастыра и церкви Св. Пророка Иліи, Василій Устрыцкій, ловчій Сховскій; но скоро бттакъ являє ся яко вторый заложитель и пайбблыпій добродѣй Іоаннъ Феликсъ Гербуртъ, староста Мостенскій и Випіенскій, котрый своею грамотою зъ р. 1613-го монахамъ землю
*) Опис. Монастыра. (Ркп. Сярчннского въ библіот Оссол во Львовъ). — Исторія Монастыра (Ркп. въ бнбліот. самого монастыря). — ІЬ торіи и изображеніе монастыра Пбдгорсцкого находитъ ся въ внизъ : Galicyja w Obrazach. Lwów, u P. P. Filiera, (въ библ. Оссол въ Львовъ).— Портретъ нгум. Ломиковского естъ въ библ. Св Онуфр. во Львовъ


19
около монастыря падавъ, и іігумепови О. Анастасію другую церковь св. Николая на горѣ будоватн позволивъ, котра разомъ съ монастыремъ до р. 1705-го тамъ существовала. Въ томъ роцѣ ураджено перенести монастырь подъ гору, де въ р. 1710-омъ стараніемъ игумена О. Іеронима Кузмича вымуровано церковь Св. Онуфрія, при котрбй бттакъ въ р. 1731-омъ игуменъ О. Герва- сіп Паславскін монастырь о едпбмъ повершію иобудо- вавъ. На будову звбшшци, въ котрої! и часосказъ помѣщено, позволила въ р. 1784-омъ А. Бѣлогловска, старостина Лѣсчапска, брати камень изъ замка Гербуртов- ского, стоячого неподалеку на горѣ Тарпавскбй. До добродѣевъ монастыря причисляютъ ся: Альбрехтъ Кра- спньскій, каіптслянъ Цѣхаиовскіп въ 1663-бмъ, Самуилъ Яворскій, мечникъ Кіевскій, Іоаннъ Чернецкій чеспикъ Сохачевскій и Станиславъ Братковскій, мечникъ Померанскій, дѣдичъ Журавинскій, и отецъ Архимандрита Упев- ского Онуфрія Вратковского. Jio капитулѣ Дубненской въ 1743 прилучено до Добромнля монастырь Св. Іоанна Перемышльскій, и Отдано му рухомостн по знесепыхъ монастыряхъ въ Бруховицѣ, Улучу и Колоденци. Монастырь має нынѣ два гбрскіп села Букову и Журавипъ, и часть въ мѣсточку Угновѣ. Часть тую купивъ тутей- шій игуменъ Амбросій Галнчковичъ въ р. 1795 отъ Іоанна Гинтовта Дзьевялтовского и Іосифа Озвадаза9410 зл. 15 гр., и хотѣвъ ю падати яко Фундацію для монастыра Дрогобицког#; по тому оперъ ся урядъ протоигумспскій и Угнбвъ оставь ся при Добромили. Въ року 1802 хотѣло Правительство монастырь Добромильскій продати и па Фупдудіь релпгіГіній отдати, а монаховъ перенести до Коллегіи ІІоезунцкоп въ Перемишлп. Но показало ся, же Коллегія Поезуицка, не находила ся уже въ такомъ станѣ, въ якбмъ була передъ внесеньемъ, понеже


20
мѣстили ся ту на тотъ часъ школы и тюмешканя для Префекта и профессоровъ, а перебудованье стоялобы до 20000 зл.; бттакъ же не було бы то мЬстце на Нови- ціатъ бтповѣдне, до того треба бы було куповати мѣст- це на школы, и зъ тыхъ причинъ остоявъ ся монастырь въ Добромили. Въ р. 1693 на Соборѣ въ Перемишли ухвалено, абы ту бувъ Новиціятъ, и бтъ того часу мѣ- ститъ ся бнъ ту ажъ до нынѣ*).
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ въ року
вступивъ до Новиц. въ р.
пострыж въ || монаш. въ р ||
посвящ па прссв. въ р
1.
Прч. О Юстинъ Ипсвичъ, прото- консульторъ, чина С. В В. и игуменъ
1810
1828
1834
1837
2.
Прч. О. Сергій Сѣмка, магистеръ новиц. и кассіеръ
1836
1855
1858
1859
3.
Пр. О. Михаилъ Стрѣлецкій, уставнії къ
1783
1815
1816
1821
4.
Пр. О Софроній Телесницкій, проповѣдникъ
1834
1857
1861
1863
5.
Бр Игнатій Германовичъ, прокураторъ економій
1817
1857
—
—
1.
НО ВИЩИ:
Кириллъ Пачовскій
1844
1866


2.
Василій Никита
1846
1866
—
—
3.
Клавдій Герасимовичъ
1844
1866
—
—
4.
Иринархъ Прачукъ
1846
1866
—
—
5.
Леонтій Чепелиньскій
1847
1866
—
—
6.
Іоакимъ Березовскій
1847
1866
—
—
7.
Евгеній Тустановскій
1844
1866
—
—
8.
Антоній Гуляй
1846
1866
—
—
9.
Антоній Демкдвъ г
1842
1866
—
—
10.
Каетанъ Доманьскій
1848
1866
—
—
•) Исторія Монастыря (Ркп. Сярчипского въ Библіот. Оссол. во Львовъ) — Исторія Монастыри (въ библіот. монастыра самого). — Protocollon Provincialis Ord. S. В. M. А. 1799-1802. (въ библ. Св. ОнуФр, во Львовъ). — Изо-


21
X.
МОНАСТЫРЬ СВ. ТРОИЦКІЙ вЪ Дрогобичу.
Межи галицкими монастырями есть монастырь Дро- гобицкій найновѣйшій. Коло мѣста Дрогобича находили ся три монастыри т. е. въ Летнѣ, въ Лишпѣ и въ Де- ражицѣ. Найзначпѣйшій изъ нихъ бувъ Деражицкій, ко- трый упоминае ся уже въ р. 1531, и котрымъ около року 1658-го рядивъ архимандритъ Викторъ Каменецкій.*  *) Тій три монастыри були въ р. 1744-омъ въ такомъ лнхбмъ станѣ, же ихъ соединеніе въ едепъ Лишнянскій ухвалено. Пбдъ пакованьемъ австрійскимъ позволила Цѣ- сарева Марія Тересія на прошенія протоигумена Брат- ковского, розпорядженьемъ зъ дня 31. Грудня 1774-го, помянутый три монастыри звинути, а еденъ бблыній въ мѣстѣ Дрогобичі! побудовати. Въ слѣдъ за тымъ купили монахи отъ ВасиліяОртыпьско юридику „Яворщина44 названу, и поручили уже въ р. 1775-бмъ будову монастыра О. Гликерію Дубицкому, именуючи го заразомъ игуменомъ, въ котрбмъ достоинствѣ Дубицкій въ Дрогобичи черезъ 30 лѣтъ збстававъ. По желанію мѣщанбвъ и околичной шляхты завели монахи въ своемъ монастырѣ гимназію, въ котрбй кромѣ предметовъ гимназіалыіыхъ выкладано и философію. Капитула енеральна въТорокапю въ р. 1780-омъ, выдячи хорошое процвѣтанье гимназіи Дрогобицкои, надала игуменови того монастыра титулъ „ректора.44 Коли въ р. 1784-бмъ школы въ Галиціи реформовано, броженіе литогроФоване, досить удалое и коротка исторія монастыра находитъ ся въ илюстровавбй внизъ. Galicyja. w obrazach. We Lwowie u P. P. Pillera. Rysował Auer. (Библ. Оссол. no Львовъ).
*) Въ p. 1658 посвятивъ тутейшій игуменъ, Архимандритъ Викторъ Каменецкій церковь побудовану черезъ Антонія Випницкого на мьстци погоръвшои церкви Св Тройци (Перемышлянинъ. Мъсяцесловъ на р. 1856. стор. 73)


22
знесено гимназію, а натомість заведено ту народный нѣмецкій школы. .Въ р. 1795-омъ надворнымъ декретомъ зъ дня 5 го Липця Отдано монахамъ сего монастыра, всѣ Дрогобицкіп парохіп. Въ р. 1808-бмъ купило мѣсто мурований покармелитскій клягаторъ, стоячій въ самомъ мѣстѣ, и отдало го яко парохію мѣстску монахамъ, куда опи по спаленю Св. Петро павловского монастыра на За- двбрняньскбмъ передмістю въ р. 1825 омъ перенесли ся, де п нынѣ мешкають, и парохію и школу головную удер - жуютъ. На мѣстци спаленои монастырской церкви на передмістю вымуровавъ игуменъ ІосаФатъ Качановскій вър. 1829-омъ красну каплицю во имя б,л. ІосаФата. Кромѣ гимназіи заііровадивъ бувъ ту Дубицкій и руску школу, котра ту довго по немъ еще въ р.,1830. существовала*).
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ І ВЪ року II
вступивъ до Новиц. вър.
ЛОІ трыж ВЪ 1
ШОИІІПІ. въ р. 1
восвлщ. на прссв въ р.
1.
Прч. О. Іоаннъ Барусевпчъ, ректоръ, nap охъ, и ^ірекіоръ школы головной
1820
1841
1845
1846
2
Пр. О. Левъ Краспцкій, катпхіпъ шкоіы головной
1831
1851
1854
1855
3.
Пр. О. Дороѳей Доруидякъ, учитель
1837
1857
1861
1863
4.
Пр. О. Северинъ Сепенькій, сотрудникъ , парохіп
1836
1855
1858
1861
5.
Пр. О. Юліянъ Пемпловпчъ, учитель и проповѣдникъ
1839
1866

1866
6
Бр. Адріанъ Верхолякъ ....
1844
1865
—
—
7.
Бр. Юстинъ Черневичъ ....
1844
1865
—
*) Acta Illgsmi Р. Onuphrii Bratkowski 0. S.IkM. Provinciae Prot В. V.
Mariae... Provincialis а 1772-1776 (Библіот. мопстыр. Св. Опуфр въ
Львові»). — Chodyniecki, Wiadomości historyczne o fundacyach klasz- , torów zakonu Karmelitanskiego niegdyś w Polsce i Litu ie. Lwów 1S-16.
(str.72).— Исторія Ставропигіи Зубрицкого. (въ Архивъ Института Став- ропшійского во Львовъ).


23
XI.
МОНАСТЫРЬ СВ. ОНУФРЕЙСКІЙ въ Лавровѣ.
Монастырь сои, котрый ажъ до кбнця прошедитого столѣтія титла „княжій (ducalis)” уживань, указує, яко на першого свого заложителя, на литовского князя Лавра Тройдеповича, котрый го по роцѣ 1270 початково па горѣ въ лѣсѣ съ храмомъ Св. Іоанна Крестителя заложивъ. Мало пбзпѣйше падавъ ему кп. галицкій Левъ, грамотою зъ дня 3. Жовтня 1291 въ Перемышли обширный посѣдлости земный, котри бтъ польскихъ королѣвъ многократно потвердженії до нынѣ при томъ монастырѣ остаютъ ся. Въ р. 1553-бмъ записала королева Бона, супруга Жигмунта, моиастыреви Лаврбвскому село Нанчулку съ парохіею тамже. Около того самого року перенесено монастырь деревяный па выгбдиѣйше мѣстце подъ гору, и побудовано при немъ передъ р. 1675 зъ каменя церковь Св. Онуфрія, съ семи куполами и подземными склепами, въ котрыхъ два митрополиты, еденъ епископъ, и многій ч изъ шляхотскихь рускихъ родинъ упокоеваютъ ся, межи тыми Павелъ Комарницкій, вой- скій Стрыйскій (fl726). Монастырь перше три разы погорѣвъ; бттакъ выбудовавъ игуменъ О. Василій Роговскій въ р. 1776-бмъ, монастырь изъ твердого матеріалу, котрый и нынѣ стоитъ. Кромѣ душпастырства въ селѣ Лавровѣ удержують монахи и головную школу, котра ту еще въ р. 1789 заведена збстала*).
•) Истор я Монастиря (Ркп. Сярчинского въ библіот. Оссол во Львовъ) — Исторія Монастыра (въ библіот. монастыри самого) — Lwowianin Zielińskiego Lwów. 18-12 (сь дереворитнышъ изображеніемъ монастыри).— Перемышляаинъ. мъсяцесловъ на. р. 185 1. 1854, 1857 — Сбора, отечест. Лі.ибвъ. I 98 И. 81, 145, 161-162 168, 183, — Зубрицкій , Повѣсть о Черв. Руси. Моск. 1845 — Annales ьссі. Kutii. іМ. llaiasiewicz Edit. Malinowski. Loopoli 18( 2 p. 146.— Konstj tucye Sejmowe z r. 1633.— Akta Matkowskiego, Bratkowskiego i Starożyńskicgo (вь библ. Св. Ону- фрсйской во Львовъ).


24
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ II въ року І
вступивъ до Новіш, въ р.
пострыж. въ иоваш. въ р.
посвящ. на пресв. въ р.
1
Прч О Наркпзъ Панковпчъ, кон- сульторъ провинціи, игуменъ, дірек- торъ школы головной и парохъ .
1814
1839
1842
1844
2.
Пр. О Павелъ Пилиньскій, каіпхптъ школы головной и сотрудникъ парохіи
1827
1846
1847
1850
3
Пр. О Амвросій Тарчанинъ, учитель.
1830
1850
1864
1857
4.
Бр. Іосифъ Лисюкъ
1843
1865
__

5.
Бр. Михаилъ Рпчакъ
1799
1866
—

6.
Бр. Симсонъ Островерха ....
1848 1866
—
—
7.
Бр Иринарха Прокоповичъ . . .
1813|1862
—
—
XII.
АРХИМАНДРИТСКІЙ МОНАСТ. СВ. РОЗДЕСТВЕНСКІП вЪ ЖолквЪ.
На прошенія Епископа Львбвского Іосифа Шумлян- ского спровадивъ Іоаннъ Собьескій, король польскій, и дѣдичъ на Жолквѣ, монаховъ до Жолкви, умѣстивъ ихъ при мѣстной церкви Рождества Христова, и бтдавъ имъ парохію тойже въ р. 1682-бмъ. Понеже стара деревяшіа церковь уже упадала, позволивъ имъ король на бубову новой зъ каменя жертвы сбирати. Но якъ тій жертвы па будову нсвыстарчили, спровадивъ бнъ въ р. 1690-омъ взятый изъ Сочавы чудотворный мощи Св. Іоанна мученика съ митрополитомъ Сочавскимъ Досиѳесмъ (| 1693 въ Жолквѣ) и трема монахами до Жолкви, и бтдавъ ихъ тутейпіимъ монахамъ. Теперь взяли горнутися сюда Молдавіяпе па богомоліе, н ихъ даяніями укбнчепо церковь. Въ р. 1753-бмъ пбднесъ новый дѣдичъ ключа Жол- кбвекого Михаилъ кн. Ридзивилъ, воевода Виленскій, мо-


25
пастырь Жолковскій на Архимандрію, и записавъ на у- держанье Архимандрита на добрахъ Глинску 20000 зл. Першій Архимандритъ Жолковскій ІосаФатъ Высоцкій побблыпивъ дотацію Архимандріи, записавши ей 10000 зл. Той самъ Высоцкій записавъ такожь Струсбвскому мо- настыреви 30000зл. а Кристи нопольскому 20000 зл. Понеже Архимандрія Жолкбвска, кромѣ помянутыхъ 30000 зл.. немала жадныхъ инпыхъ Фундушбвъ, прилучовано до неи часто доходы монастырбвъ то Бесѣдскою, то До- машбвского, то Верхратского, ажъ напослѣдокъ Провинція па парадѣ въ Почаевѣ дня 27. Червня с. к. 1775. Архимандріи Фундуши монастыра Бесѣдского „in perpetuum” бтступила, и окремъ того еще 5000 зл. па репарацію церкви и монастыра зъ кассы провинціальскои назначила. Іосифъ Дзьоковскій Архимандритъ-Коадюторъ записавъ Архимандріи при той способности 10000 зл. Першій Архимандритъ Жолковскій бувъ ІосаФатъ Высоцкій (1753-1784), — вторый Іосифъ Дзьоковскій, — въ р. 1772 11. Мая, дбставъ бнъ номинацію на Архимандриту - Коадютора, 31. Жовтня 1773 посвяіивъ го на Архимандриту Митр. Володковичь; въ р. 1775 Архимандритъ Высоцкій, резервуючи собѣ титулъ Архимандрити Жолкбвского, и забезпечивши собѣ денеякіи доходы, перенесъ ся па мешкапье до Добромиля; изъ того часу Дзьоковскій ажъ до смерти Высоцкого (f 1784) самъ ту рядивъ яко Архимандритъ-Коадюторъ, а бттакъ яко Архимандритъ ажъ до р. 1794-го, въ котрбмъ дня 10. Листопада и самъ умеръ; — третій Викторъ Старожинскій (1797-1810); — четвертый Юліянъ Здюшипскій (1813- 1817; — пятый Орестъ Хомчинскій (1835- 1855). Въ року 1783-бмъ отдано, въ слѣдствіе надворпого розказу, мощы Св. Іоанна мѣсту Сочавѣ, а натомѣстъ приславъ Цѣсаръ Іосифъ мощи Св. мученика Парѳепія, котрыи пе-


26
редже выставленыи були почитанію побожного люду въ Костелѣ Пречистої! Дѣвы Маріи Аигелскои (S. Mariae Angelicae) монастыра монахинь Клариссокъ въ Вѣдніг. Впровадженье мощей Св. Парѳепія до Церкви Жолкбв- скои наступило дня 28. Мая 1784*).
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ і
ВЪ року 1
в< тупивъ до 1 Новиц. въ р. І
пострыж.въ ' монаш. въ р. і
посвящ на прсев въ р.
1 Прч 0. Варлаамъ ШемердпцкіЙ, игуменъ и парохъ
1803
1823
1827
1830
2. Пр 0 Ѳома Несторовичъ, сотрудникъ парохіп и катихіпъ головної! школы
1826
1843
1847
1850
ХШ.
МОПАСТЫРЪ СВ. НИКОЛАЕВСКІЙ.
въ КреховѢ,
Мопастыръ Крехбвскій взявъ свбй початокъ бтъ О. Іоиля, Схимника, котрый съ другимъ братомъ, незнати зъ бтки, въ окрестности Крехова прійшовъ, и около р. 1618-го въ скалѣ „па камепи* надъ приселкомъ Фійною, недалеко ныпѣішюго монастыра для себе и со братій печеры, котрії до нынѣ неушкоджепыи стоятъ, повыкопу- вавъ. Но вскорѣ загадавъ бнъ житье печерне на общежительное перемѣнити, и въ той цѣли выпросивъ собѣ бтъ Станислава Жолкбвского, гетмана коронного и дѣ- *) Acta Provincialis Onnfrii Bratkowski 1772-1770 — Akta i rozporządzenia Prowinciała Wiktora Starożyńskiego 1783-1790,— бттакъ Akra Prowincj i z r 1803 (въ библ. иоияст. Св. Онукр во Львовѣ). — Barąez. Histoiia miasta Żółkwi. — Onuc. Монастыра (Ркп. Сярчнпьского въ библ. Оссолни.). Въ тбмъ монастырѣ находятъ ся портреты Архимап Высоцкого и Дзьоковского.


27
дича на Жолквѣ и Яворовѣ, мѣстце и грунтъ подъ горою Поббйиою на заложенье монастыра, при котрбмь и церковь Преображенія Господня, а бттакъ и другу Св. О. Николая, зъ дерева побудовавъ*). Доставши для такъ заложеного монастыра бтъ Кирилла Патріарха констант. привплей Ставропигіи зъ дня 19. Лютого 1628-го, и написавши для братіи своей правила монастырскій, у- меръ Іоилъ въ р. 1638-бмъ**). По немъ розширяли численныя уже братія монастыръ изъ жертвъ и собраіюи милостыни. Наступили бттакъ часы мятежи и козацкихъ и татарскихъ паѣздбвъ, для того повзялп монахи мысль для обороны и безпечепства монастыръ свбй укрѣпити, и обтягнули го глубокимъ ровомъ и высокимъ муромъ съ 4' биштами. Дѣло тое, до котрого ихъ и король Михаилъ грамотою зъ дня 15. Жовтня 1669-го наклонивъ, укбнчено десь по р. 1670., понеже уже въ р. 1672-бмъ опиравъ ся монастыръ съ успѣхомъ противъ Татарамъ, союзникамъ Дорошенки. Въ р. 1668-бмъ бтбувъ ту Іосифъ Шумляпскій новиціатъ, приготовляючи ся до пріятія Святительства. Монастырь Крехбвскій принявъ Унію ажъ въ р. 1721-блМЪ. Оттакъ вимуровано пблнбчпу половину ныпѣшпого понастыра, церковь же св. Николая побудована до р. 1751-го. Початокъ до той будовы давъ игуменъ О. Іовъ Радкевичъ, котрый десь еще въ началѣ XVIII вѣка положивъ па тое значну сумму, до чого бт- *) Церковь Св Преображепска, котру межи 1Ґ.59-1660 мальовавъ Львбвскій маляръ Накоіай, любимецъ короля Собьеского (Kozaiaitości Lwów 1831), продана въ р 1775-омъ ди сосъдного села Добрусина, стоитъ еще и і.ы- нъ; однакожъ видъ ей есть теперь бтмънный бгь попередного. Дерево- рптное изображе «іе той церкви зъ. р. 1697, здвлапое черезъ 0. Діопісія Сънксвича. иознъйше игумена Св. Юрского во Львовъ, подавъ Чес.т Михаилъ Попсль. катихитъ Львбвскои гимназіи въ своей , Литургицъ ‘ (Львбвъ 1862), яко образецъ для будовати маючихь ся церквей.
*• i Оригинальна Рукопись Іоида, обпинаюча тыи правила, находитъ ся въ би- бдіотецъ монастыра Нрехбвского.


28
такъ братъ Іоанникій Чабаповскій (f 1773 въ Креховѣ) даткомъ 3000 зл., и О. Діонісій Сѣнкевичъ игуменъ св. Юрскій причинили ся. Нынѣшне внутренне устройство Св. Николаевской церкви здѣлано за игуменства Силвестра Лащевского, отъ р. 1775-1780-го. До ревнѣйшихъ Добродѣевъ монастыра Крехбвского причисляютъ ся: Владиславъ и Елена кн. Сапѣги, Ева Стадницка, Анна Могилянка, и мѣщанинъ Львовскій С. Красовскій*).
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
урожденъ въ року
вступивъ ДО ІІ Новин, въ р. II
пострыж въ І монаш. въ р. І
1 посвят на і пресв въ р.
1. Всеч О Емиліанъ Коссакъ, вислужений протоигуменъ, игуменъ мо- насгыра и консульторъ провинціи .
2. Пр.О Арсеній Красннцкіі'і кассіеръ .
1804
1810
1826
1831
1828
1852
1830
1854
3. Пр О. Дороѳей Павловскій духовникъ ....
1799
1821
1828
1831
XIV.
МОНАСТЫРЬ СВ. ЮРСКІЙ
вЪ Кристиноиоли.
Заложенье сего монастыра завдячити маемо Франциску Салезом. Потоцкому, Воеводѣ Кіевскому, котрий въ своемъ дѣдичномъ мѣстечку Кристинополи душпа- стырство монахамъ десь около 1763 загадавъ бувъ отдати. Въ той цѣли вызначивъ онъ грамотою изданною
*) Исторія монастыра Крехбвского (въ библ тогожъ монастыра. — Исторія монастыра (Ркп. Сярчинского въ библіот. Оссод.) — Opisanie klasztoru Kretowicza w Rozmaitościach Lwowskich z r. 1 <2S. (Ty о печеръ О. Іоиля много неправды) — Матрица дереворытного изображенія Монастыря, едва зъ р. 1697 а друга зъ р. 1702., здъланыи черезъ О. Діонісія Сенкевича, переховують ся добре удержанью еще и нын» въ библ Монастыра.


29
на дню 27. Вересня 1763-го въ Тартаковѣ, достаточное вѣкованье для монастыра, котрый початково зъ дерева поставити повелѣвъ. Межи инными варунками для монастыра поставивъ Потоцкій початково и тое, абы монахи при процессіяхъ въ костелѣ Бернардинскбмъ зае- дно ассистовали, и тамже сповѣдати помагали. Но монахи варунки тыи приняти нехотѣли, и для того то принятіе Фундацій наступило ажъ на капитулѣ въ Брестю въ р. 1772-бмъ, якъ Потоцкій помянутыхъ варункбвъ Отказавъ ся. Нынѣшный Монастырь съ Церквою Св. Юра вымурованый збставъ накладомъ Потоцкого бтъ 1771- 1776-го року. Яко добродѣй того монастыра почитає ся ІосаФатъ Высоцкій, Архимандритъ Жолковскій, записавшій му 20000 зл. Монахи Кристинопбльскіи удержують нынѣ дупіпастырство въ Кристонополи, въ Пархачи, въ Клусовѣ и въ Городищи*).
—
® і
а
5 і
БРАТІЯ МОНАСТЫРА.
S1 й »■ S е» ®
вступивъ
Новиц. въ
пострыж.
мопаш. ві
посвящ.
пресв. въ
1.
Преч. 0. Антоній Кучинскій, игуменъ и парохъ
1818
1839
1844
1845
2.
Пр. 0 Григорій Маркевичъ . . .
1820
1843
1847
1850
3
Пр 0 Ювеналь Скалецкій, сотрудникъ парохіи
1834
1856
1858
1861
°) Исторія моиаст. (въ библ. тогожъ иочаст.) — Исторія Монастыря (Ркп. Сярчинского въ библ. Оссол.) Capitulum generale Congr. Ruth. 0.8. Ba- silii M. Brestense 1772 A. celebratum (библ. св. ОиуФр. монастыра во Львовъ).


зо
Д'Ьвичін Монастыри въ Галиціи.
i.
МОНАСТЫРЪ ЧЕСТЯ. И ЖИВОТВОРЯЩ. КРЕС ТА
вЪ селі) Словитіі вЪ обводі) ЗолочевскджЪ, вЪ Архи епархіи Л ь во вско и.
Початокъ монастыря Словитского относитъ ся до XVI. вѣка. По эбуреню черезъ Татарокъ, бтиовивъ го и упосаживъ Станиславъ Бонифацій изъ Великихъ Коичиць Мпишокъ, Староста Львбвскій и Глипянскій, въ р. 1616. Монастырски церковь Чести, и Жнвотворящого Креста Господня побудована въ минувшемъ столѣтію зъ дубовыхъ брусовъ па каменной основѣ, а монастырь съ училищемъ для дѣвчатъ, вымуровапыи въ р. 1843-бмъ. Въ новпшхъ часахъ мавъ сей монастырь новыхъ добродѣевъ, межи котрыми б. п. кардиналъ Михаилъ Левицкій перше заиимае мѣстце. При томъ монастырѣ существуютъ двѣ дѣвичій школы: а) школа для копвикторокъ, котрыхъ есть 16., б) школа для мѣстцевихъ сельскихъ дѣвчатъ, котрыхъ есть 36, и котры особно учатъ ся. Кромѣ тыхъ обучаютъ ся ту въ религіи и женщины оглашеніи. Монастырь Словитскій стоитъ подъ духовнымъ вѣдѣніемъ Всесвѣтлои Львбвскои гр. к. Митрополичої! власти’5).
Прокураторъ Монастыра:
Прч. О. Викторъ Дубнцкій, Вице-деканъ Уневскій и па- рохъ въ Словнтѣ.
Капелямъ монастыра и катихитъ дЬвичоп школы Пр. О. ІОстъ Ганкевичъ зъ монастыра Краснову стынского.
*) Словнцкій женскій монастыръ Чипу Ся. Василія В. и его дъвичое воспиталище. Статія Антонія Петр) шевича крилошанина Львовского (въ „Зоръ‘ часоппсъ Львовской, на рокъ 1851 Ч. 13 стор. 110.


31
МОНАХИНИ
уроджена въ року
вступила до Новиц. въ р.
пострижена въ монаш р.
1.
Прч Александра Мельнпцка игуменья .
1794
1822
1828
2
Прч. Марія Янушевска, засіупниця пгу- мени, и учителька индустріальной школы ВЪ КОНВИКТѢ
1820
1853
1861
3.
Пр. Марія Твердъ, выслужена заступниця игу мені!, учителька индустріально™ отдѣла школы сельской и иасѣчничка . .
1809
1826
1846
4.
Пр. Евгенія Сснаіовичъ, учпіелька пнду- сіріальнои школы сельской и закристіанка
1832
1859
1861
а.
Пр Евфросина Блъхарска, прокураіорка економій
1837
1857
1861
6.
Пр. Іоанна Куриловичъ учителька пнду- сіріальнои школы въ конвиктѣ, трапезна и шаФарка
1830
1860
1863
7.
НОВИЩЯ:
Мануилія Мелішцка, учителька въ конвиктъ
1836
1862
—
II.
МОНАСТЫРЬ СВ ПОКРОВСКІЙ БОГОРОДИЦКІЙ въ ЯворовЪ вЪ Еаарѵіи Перемыиілъскдіі, Введенье монахинь до Яворова наступило въ року 1621-омъ. Зъ початку мешкали монахини въ закупле- ныхъ двохъ домахъ при церкви горбатой мѣстскбй. Но 1636-го року записала имъ грамотою, Маргарита Грыц- кбвна, мѣщанка Яворбвска свой дѣдичный грунтъ, на ко- трбмъ бттакъ п монастырь побудовано. Маргарита Грыц- кбвпа сама десь такой заразъ но записѣ постригла ся въ монашество, и була ту першою игуменію. Ныпѣшный монастырь вымурованый въ р. 1831-бмъ; а деревянная


32
церковь Св. Покровска Богородицка, поставлена еще въ р. 1702-бмъ, сгорѣла въ р. 1846-Омъ; еднаковожъ за стараніемъ ревнои и стараннои теперѣшнои игумени и по- мочею прочихъ черниць стоитъ уже нынѣ новый мурований, прекрасный храмъ Божій. Черници сего монастыра утримують мѣйску школу для дѣвчатъ о четырехъ классахъ, и конвиктъ. На соборѣ Монахбвъ въ р. 1693 въ Пе- ремытли, пбдъ предсѣдательствомъ Владики Винницкого, поставлено, абы въ монастырѣ Яворбвскбмъ бувъ нови- ціатъ для черниць*).
Монастырь Яворбвскій стоитъ подъ зарядомъ духовнымъ Епархіальнымъ ІІеремышльскимъ.
Про кураторъ Монастыря.:
Всеч. Григорій Гпнилевичъ, Др. Св. Богосл., крылошанинъ капитулы Перемышльскои, и пр. и пр.
МОНАХИНИ
уроджена II въ року 1
вступила до | Новиц, въ р. І|
пострижена II въ иопаш. p. II
1. Прч Онисима Чарникъ игуменья, и дирек¬
1848
торка д-ввичои школы
1827
1846
2. Пр. Аѳанасія Кульмаіицка, управ, хора
1846
1847
и учителька .
1822
3. Пр. Теодосія Барникель, учителька . .
4. Пр. Евгенія Качковска, прокураторка еко¬
1819
1850
1838
1853
номій ....
1809
1839
5. Пр Моника Скарбекъ, трапезна . . .
1823
1848
1853
*) Ustawy rzędu duchownego in ritu graeco-unito dioecesis Przemyskiej ua kongregacyi soboruej uchwalone. Cracoviae 1691 fol. Перемышляпипъ мъсяцословъ, na p. 1854. стор. 92, 127. — па p. 1856, стор. 15. на p. 1858, стор. 21. — Cuda Matki Boskiej Werchratskiej, (въ блибліот. Св. Онуфр. во Львовъ).


СОВОКУПЛЕНІЕ
МонастырдвЪ мужескихъ вЪ провинціи ССв. Спасителя естЪ ХІГ.
Въ тыхъ монастыряхъ: Іеромопахдвъ ... 52
Клприкдвъ проФ ... 4
Клириковъ пепроФ. . . 6
Лаикдвъ проФ. ... 2
Лаикдвъ пепроФ. ... 3
Новнцісвъ . . .13
Сумма . 80
Изь тыхь мон.іх<ів ь выполняю і ь обовлзки.
Парохдвъ 8
Сотрудника парохіи 13
Профессора Св. Богословія на Университъ во Львовѣ . 1
Директора гимназіи 1
Директора головныхъ школъ 3
Катихита гімназіального 1
Катихита головныхъ шкдлъ 4
Учителя гімназіального 5
Учителя головныхъ шкдлъ 2
Сумма . 45
МонастыровЪ дйвичихЪ есаіЪ II.
Въ тыхъ монастырахъ монахинь И
Новиція 1
Изъ тыхъ монахинь выполняютъ обовязки:
Директорки шкдлъ дѣвичихъ 2
Учительки „ „ индустр 5
Учительки „ „ сельскихъ 2
3


34
Монахи провинціи ССв. Спасителя упокоившій ся по Добро.нильской Капитулѣ, дтбувшой ся въ р. 1858.
Въ року 1858 Пр О. Юліянъ Букоемскій въ Кристинополю „ „ „ Пр О. Дороѳей Карпиньскій въ Лавровъ
„ „ „ Пр. О Варлаамъ Компапевичъ въ Краховъ
„ „ 1859 Бр Германъ Гавриловичъ въ Добромилю
„ „ 1860 Пр. О. ТеоФанъ Бвлецкій въ Бучачу
„ „ я Пр О. Маврикій Савковъ, игум. въ Золочевѣ
„ „ 1861 Пр. О. Лонгинъ Коссонога въ Краснопущѣ
„ з „ Пр О. Лукіанъ Петрушевичъ, игум. въ Пбдгбрцехъ
„ „ „ Пр. О Кирилъ Бачиньскій въ Жолквѣ
„ „ „ Бр Мартинъ Сидоровичъ во Львовъ
ззз Бр. Галактіонъ Прокоповичъ въ Бучачу
з „ 1862 Пр О. ІосаФатъ Студиньскін, игум. въ Дрогобичу
„ „ 1863. Пр. О Домегіанъ Физьо въ Пбдгбрцехъ
„ з з Пр. О. Іннокентіи Кундратъ въ Гошовъ
ззз Пр. О Гедеонъ Съчевскій, игум. въ Добромилю з з 1864. Пр. О. Іеремія Ступницкій въ Креховъ
з„ „ Пр О. Іннокентій Стрельчинскій, игум. въ Пбдгбрцехъ з „ 1865. Пр. О. Пахомій Карпиньскій вь Жолквъ
ззз Пр. О Модестъ Гнатевичь въ Бучачу „з з Пр. О. Никаноръ Краевскій, игуменъ Пбдгорецкій
во Львовъ
з „ 1866. Пр. О. Терентій Бубесъ, игум. во Львовъ
ззз Пр. О. Адріанъ Стеткевичь, игум. въ Золочевъ » з „ Пр О. Ігнатій Нагурскій, игум. въ Улашкбвцехъ.
Души усопшихъ препоручаются ппр. Отцамъ и всей Братіи къ блаженному воспоминанію.


короткій погладь
на Монастыри и на монашество руске.
І.
Христіане хотячій достигнути совершеннѣйшей жизни христіаиьскои, уже въ первыхъ часахъ Христіанства, отдавали ся въ певныхъ дняхъ, особенно во дняхъ поста и покуты, ведля слбвъ Ісуса Христа молитвамъ и розмишляпіемъ въ уединенью. Депекотри изъ самой сердечной жажды удобнѣйшеБогу служити, постили неустанно, усували ся отъ товаришеского пожитя, не вступали въ станъ малженьскій, и звычайно отходили въ бтлю- дныи мѣстця, на пустынѣ, абы тамъ евангелскіи цноты, чистоту и добровбльне убожество успѣшнѣйшіе сохранити. Коли бттакъ особеннно въ III. вѣку за панованя Декія взяли Христіанъ переслѣдовати и мучити, взмо- гло ся такое аскетычное стремленіе еще больше. Абы уйти передъ переслѣдованьями и муками удавали ся многій на пустынѣ, де бтдаючи ся молитвѣ и аскетичнымъ подвигамъ, съ часомъ тыи мѣстця такъ полюбилі^ же зъ бтти уже бблыпе не повертали, и називано ихъ пустынниками (анахоретами, еремитами).
Межи такими пустынниками находилися часто мужѣ, котри бтзначали ся побожностію, строгостію житья и инными евангелскими цнотами, що ихъ дѣлало славнѣйшими межи пустынниками, и що имъ надавало славу святости. Еслиже еще такій пустынникъ знавъ письмо святе, и посѣдавъ даръ красной вымовы: то приходили до него инныи пустынники, абы мовами его поучатися, 3*


36
а часто просили его, абы имъ бувъ учителемъ и проводителемъ. Такую славу высіпости и святости прмо- брѣвъ собѣ при кбіщи 3 вѣка въ Египтѣ пустынникъ О. Литоніи. И стали приходити до него пустынники, абы крѣпити ся сго мовами и аскетичными подвигами, а многій просили го, абы имъ бувъ учителемъ и нроводитс- лсмъ. Коли съ часомъ число такихъ приходячихъ до Антонія аскетовъ поббльшпло ся, сгромадивъ онъ ихъ па одно мѣстцс, велѣвъ имъ побудовати собѣ келліи въ певпбмь бтдаленю едиу бтъ другой, падавъ имъ правила, якъ въ томъ сгромадженю жити маютъ, поставивъ надъ нами старшого, и бтъ того часу начали пустынники провадити житье аскетичне вепбльне, въ такъ названыхъ Лаврахъ. По примѣру Антонія иозакладавъ бттакъ и ученикъ его Иларіонъ подббныи Лавры въ Палестыпѣ и въ Сыріи.
Въ короткбмъ часѣ по заложенью Антоніевои Лавры поступивъ пустынникъ О. Пахомій въ томъ взглядѣ дальше, побудовавъ въ р. 325, на выспѣ Табеипѣ на рѣ- цѣ Нилю для пустыпннкбвъ, замѣсть Лавры, для общого житія замокъ (claustrum, klasztor, Комоди»), приписавъ имъ правила, ведля котрыхъ въ тбмъ вепблнбмъ помеш- каню жити повиннії, и ставъ ся тымъ способомъ первымъ заложителемъ аскетичного общежитія. Изъ того часу взяли пустинники називати ся к ено битами, и десь такой заразъ потому монахами (бтъ греч. слова поединоко жити), а общежительный свои помеш- капя, м о н а с т ы р а ми.
На розвытіе монашества на востоцѣ вплыпувъ най- ббльше Св. Василій Великій. Сынъ богобоязливыхъ родичей въ мѣстѣ Кесаріи, присвоивъ онъ собѣ науки въ найславнѣйшихъ на тотъ часъ школахъ вь Константинополю и въ самомъ сѣдалищу греческой премудрости,


37
въ Атенахъ. По укбньченью шкблъ, хотячи богацтво вѣдомостей своихъ еще бблыпе розширити, обходивъ Василій образоваиыи въ овбмъ часѣ краѣ: Египтъ, Палестину, Сырію и Месопотамію. Обходячи тыи краѣ пригля- нувъ ся Василій и аскетичному житію въ Антоиіевыхъ лаврахъ и Пахоміевыхъ монастыряхъ, и розгорѣвъ такою горачою жаждою послѣдовати тымъ святымъ подвижникамъ, же повернувши до Кесаріи и принявши посвященье па пресвитера, навѣть короны архіерейской отказавъ ся, и поспѣшивъ до Понту на пустыню, па животъ подвизническій. Гпеть розбйшовъ ся голосъ о его непри- мѣриыхъ подвигахъ, и о его ровпоангельскбмъ житю, а пустынники взяли громадити ся до него изъ всѣхъ сторонъ. Коли бттакъ число такихъ подвижниковъ умножилося, побудовавъ Василій для сгромадившихъ ся около него пустынникбвъ въ р. 360 монастыръ, падавъ имъ особный власный монастырскій уставъ, становлячи за пбд- ставу монашества убожество, общежитіе, працю, чистоту и послушеньство; и постановивъ абы настоятелемъ монастыра бувъ заедно іеромонахъ, котрому всѣ братія повиновати ся маютъ, де попередъ О. Пахомій своимъ монахамъ посвященье пріймати безусловно заказавъ.
Уставъ св. Василія, котрый Папы: Либерій въ р. 363, Дамасій въ р. 366, а пбзнѣйше и Левъ Великій въ р. 456 потвердили, и котрый и пбзнѣйшимъ обновителямъ монашества: Іеронимови, Павлипови, Мартинови, Венедиктови, Бернардови и другимъ, за подставу служивъ, приняли монахи на востоцѣ дуже охотно; навѣть и такій, котри рядили ся уже давнѣйше приписаними правилами Антоніевыми або Пахоміевыми, замѣнили ихъ на уставъ св. Василія, и розширили ся такъ скоро и широко, же, якъ въ жизнеописанію его читаемо, „80.000 монаховъ подъ своимЪ араиоромЪ воинствующихъ власными своими очима видЪвЪ;” а якъ бттакъ прав¬


38
диве христіанске святе житье межи тыми монахами розвинуло ся и розцвйло, доказують греческій менологіи, котри изъ помежи нихъ 1805 Святыхъ Патріархбвъ, Архіепископовъ и Епископовъ, ЗОЮ Святыхъ Архимандрп- тбвъ, 11085 Святыхъ Мученикбвъ исчисляютъ, а Святыхъ Угодниковъ только, що ихъ годѣ и почислити1).
Зъ востока розширили ся монахи, жіючіи ведля у- става Василія Великого, еще за житья его и на западъ, до Сіщіліи, Италіи и Ишпаніи; пбзпѣйше на Сѣверъ по за Дунай, а на конецъ прійшли и въ стороны нашои отчины — на Русь.
На Западѣ, якъ лѣтописи повѣдаютъ, еще за житья св. Василія, заведено уставъ его въ монастырѣ св. Маркіана въ Неаполю. Въ тбмъ королевствѣ въ найуспѣш- нѣйшихъ часахъ числили монахи св. Василія надъ 500 монастырбвъ, и много изъ нихъ сидѣло на престолѣ св. Петра. Велика часть тыхъ монастырбвъ приняла пбзпѣйше уставъ св. Венедикта. Въ Ишпаніи такожъ дуже вчасно заведспый уставъ св. Василія, але съ часомъ заступивъ го уставъ св. Ісидора, бттакъ св. Фруктуоса, а наконецъ св. Венедикта. За Піа IV. Папы рим. епископъ зъ Яенъ падавъ знова уставъ св. Василія осѣвшимъ въ его діецезіп монахамъ па пустыни Santa-Maria d’Ovideo, котрыхъ бттакъ въ р. 1561 тойже самъ Папа соединивъ съ монахами того Чина въ Италіи, пбдъ начальствомъ генерального Викарія. Пбзпѣйше пбддало ся еще больше ишпаньскихъ монастырбвъ уставови св. Василія въ первѣстпбй его строгости; въ короткимъ часѣ остигъ той запалъ и Папа Климентій VIII въ р. 1603 9 Патеръ Маркусъ Кас. говоритъ такъ о тыхъ монахахъ: „Basilius spiritu suo Confessores, fidei acerrimos defensores peperit; mundo sydera orta Martyribus, Doctoribus, Praedicatoribus, Confessoribus Virginibusque Sanctis numero tanto, ut numerum et nomina Sanctorum, quos Patris Basilii peperit Ordo sola Dei scientia cognoscat et numerare possit."


39
лишивъ тымъ монастырямъ до волѣ, держати ся строгого або лагбднѣйшого устава, и бтъ тогды взяли початокъ въ Ишпаніи Василіане реформований. Пбзнѣйше змѣнили они знова той уставъ за позволеньемъ Павла V., и тревали такъ ажъ до р. 1835, т. е. до часу, де въ Ишпаніи монастыри позношено.
Коли монахи въ стороны нашои отчины, на Русь прибули, и ту въ виноградѣ Христовбмъ работати стали, означити годѣ. Наступило тое ачейже не борше, ажъ въ IX. вѣку, якъ князѣ изъ Рюриковой родины, Оскольдъ и Диръ въ р. 866. святое крещеніе въ Константинополю приняли, и зъ бтти на Русь и епископа и проповѣдни- кбвъ, безъ сомнѣнія монахбвъ, съ собою привели2). Отъ того часу стало свѣтло Евангелія ширитися на Руси такъ, же за Игора въ р. 946 находитъ ся въ Кіевѣ уже и церковь св. Пророка Иліи3). Но чи ту вѣру Христову па тотъ часъ монахи защепляли, о тбмъ лѣтописи выразпо не говорятъ. Ажъ якъ кн. Ольга, ударована свѣтлымъ и про- никливымъ умомъ, стала сама пбзнавати святу правду, и забажала вѣры Христовой, бткривали ей небесное свѣтло и высоту науки Христовой уже учителѣ - монахи; и монахъ Григорій товаришивъ ей походови до Константинополя, де бтъ Патріарха святое крещеніе приняла. И се естъ перша выразна згадка о монашествѣ на Руси.
Властывое время розширеня ся и дѣлательности монашества на Руси, начинае ся ажъ съ другою половиною пановапя великого кн. Владиміра. Князь Владиміръ храбростію своею ставъ ся бувъ и можнымъ самовластцемъ, и для краевъ остѣнныхъ переважнымъ сосѣдомъ. Зъ той причины взяли появляти ся на дворѣ его посланники 2) Посланіе Фотія — въ разговоръ нспыт. съ увърен. стр. 162. 175. — Stritt. Memor, pop. 2, 957.
3) Несторъ по Лавр. св. 20. 21.; у Арцыбышева 1, 56—59.


40
бтъ близшихъ и дальшихъ владѣтелѣвъ, котри то о миръ, то о пріязнь Владиміра просили; и щобы его сплыгѣйше къ собѣ привязати, на свою вѣру навернути старали ся. Межи инными поавили ся були въ Кіевѣ болгарскій Магометане и казарскіи Жпди, и германскій миссіонери, яко посланники папежскіи, и философъ-монахъ греческій, именемъ Киръ або Кириллъ, ачейже такожъ въ тбп самой цѣли прибувъ патотчасъ изъ Греціи до столицѣ Владиміра. И всѣ они взяли Владимірови захваляти вѣры свои. Болгари, описуючи сластелюбивому князю ласкательными словами рай Магометовъ, наставляли вѣру свою, а казарскіи Жиди, говорячи, же вѣруютъ въ єдиного правдивого Бога, захваляли свою. Ажь па послѣдокъ выступивъ Философъ-монахъ греческій, зганивъ римску вѣру за ужи- ванье оприснокбвъ при службѣ Божбй, доказавъ безоснов- нбсть магометанской и недостатки жидбвскои вѣры, выложивъ бттакъ исторію библіи, исторію вѣры Христовой, и заключаючи показавъ картину страшного Суда Божого съ участіемъ праведныхъ и грѣшныхъ. „Добре симъ одес- „ную а горе ошуюю грѣшнымъ/4 съ глубокимъ воздохомъ сказавъ князь.— „Крестись и будешь въ раю съ первыми/4 бтповѣвъ смыренный Монахъ, и приклонивъ Владиміра до принятія вѣры Христовой.
Въ короткбмъ бттакъ часѣ принявъ Владиміръ въ Херсонѣ свя'ое крещеніе, повелѣвъ всѣмъ Кіевлянамъ безъ рбжницѣ стану и вѣка креститися, и обголосивъ въ своемъ паньствѣ вѣрою пануючою, — вѣру Христову.
Такъ за причиною монашества, розпали ся поганскій кумири, а на розвалипахъ ихъ повстали на Руси храмы христіанскій.
Князь Владиміръ принявши св. крещеніе, взявъ съ собою такой заразъ изъ Херсона присланыхъ собѣ изъ Греціи и Болгаріи первосвятителя Михаила и проповѣд-


41
никбвъ-монахбвъ4). Первосвятитель Михаилъ скоро до Кіева прибувъ, и Кіевлянъ окрестивъ, такъ заразъ и побудовавъ для своихъ монаховъ десь такой въ р. 988 на едпбй изъ горъ Кіевскихъ монастырь св. Михайловскій5); монахи же самый заложили св. Спаскій Монастырь близъ Випігорода на горѣ, котра еще и нынѣ зове ся „Бѣлый Спасъ” або Спащина6), а князь Владиміръ до р. 996 десятинную церковь, и монастырь при ней въ имя Пресв. Богородицы7). По Кіевѣ приступивъ Первосвятитель Михаилъ до крещенія другихъ рускихъ городовъ; а по крещенію ихъ, устроювавъ имъ и клиръ, складаючій ся изъ монахбвъ. для котрыхъ въ слѣдъ за крещеніемъ закладано монастыри. Такъ заложено въ Новгородѣ въ р. 990 монастырь св. Богородичный Перынскій, такъ названый отъ мѣстця, де перте стояла божниця Перуна8), въ р. 990-992 въ Суздалю монастырь св. Успенскій9); въ р. же 994. монастырь св. Богородичный въ Ростовѣ10). За примѣромъ кн. Владиміра, пбйшли бттакъ и сынове его, и по всѣхъ тыхъ городахъ и удѣлахъ, ко- трыи имъ роздавъ. якъ въ Полоцку, въ Туровѣ, въ землѣ Деревлянскбй, во Владимірѣ Волипскбмъ, въ Смоленску, въ Луцку и въ инныхъ, якъ скоро де бтбувало ся крещеніе, такъ заразъ явили ся тамъ п монахи и повставали монастыри. Такимъ способомъ, якъ уже Ила- ріонъ, первый изъ Русинбвъ Митрополитъ, свѣдчитъ, Перші» называли ся царицыными, для того, же прійшли сь царевною Анною изь Греціи, другій же к о р с у н ь с к и ми, яко прибутній из ь Кореуня. (11. Собр. Р. лѣт. 1, 50. — Татиіц. I, стр.Зэ).
5) Гизель Кіев. Синопе. Кіеві. 1680. л. 42.
в) Истор. росс. Іерар. [(, 624.
7) 11. С. Р„ ЛЬт. 1. 52 53. 133. Ннк. Лѣг. 1, 105-108. — Дополи, кь акт. истор. I, 1.
8) Сунр лѣт. етр. 11. — Истр. росс. Іерар. V. 518.
•) Воскр. Лѣт. I, 153. ІІикон. л'Ьі. I. 104.
10) Воскр. лѣт. I, 155.


42
„у насъ въ слѣдъ за крещеніемъ монастыреве на горахъ „сташя, и черноризцы явишася/ и въ слѣдъ за крещеніемъ, а бттакъ въ XI. и въ XII. вѣку, майже не пай- деся уже картина въ лѣтописи, котра бы то о дѣлатель- ности монашества, то о закладаню численныхъ монасты- рбвъ на Руси, свѣдоцтва ненаводила.
Причины такъ сквапливого ревнованя въ закладаймо монастырбвъ на Руси були наступаючій.
Кн. Владиміръ и наступники его заводили вѣру Христову де могли, и дѣлали що тблько въ ихъ силахъ було; и за ихъ стараніемъ въ полудневыхъ сторонахъ, де мешкали самый чистый Славяне, розширялося свѣтло Евангелія що разъ ббльше и больше: але Вятичи1 и народы неславянского племени мешкаючій на пблнбчь бтъ Кіева: Весь, Муромцѣ Перми и инныи упорно держали ся погапьства; а до обшарбвъ сѣверо - восточныхъ лучи свѣтла Евангелія за Владиміра и наступникбвъ его въ XI. и въ XII. вѣку навѣтъ не доходили. Що ббльше, и въ полудневыхъ сторонахъ, межи чистыми Славянами, оставило ся еще много поганскихъ и звычаевъ и обычаевъ, и безъ сомнѣнія держали ся тутъ еще многій и самого погапьства; коротко, вѣра Христова па Руси за Владиміра и долго еще по немъ, хотяй яко пануюча об- голошена, не була ани повсюда розширена, ани укрѣплена. Потверджує тое обстоятельство и Несторъ, и мо- витъ, же и за вел. кн. Ярослава, лише де.нещо ббльше „нача вѣра Христіапска плодити и ширити ся;“*  12) що такъ розумѣти ся має, же и за Ярослава чистая святая вѣра лише глубше стала проникати въ сердця не- давныхъ поганбвъ, же пакованье ей лише денещо ббль- п) Вятичи, народі. славянскій, епі,с не нодіягавь па тогъ часъ кня- зямъ Варягскимь, мавъ бнч. и за Владиміра Мономаха свого власної о князя Ходату. (Карали. I. пр. 138. И С. .1. P. I, 6. 103).
12) 	Лавр. си. 65.


43
ше розширялося; словомъ, же Христіанство не бтъ разу стануло на Руси, же и ту повторило ся тото само, що въ ббльшбмъ розмѣрѣ дѣяло ся въ краяхъ римскихъ, коли императоръ Константинъ вѣру Хрістіанску, -- обголо- сивъ пануючою въ своей имперіи. Христіанство стало ся торжествуючимъ въ цѣлбмъ римскбмъ свѣтѣ, и не- разъ видавано приказы, щобы выкореняти поганство; а еднакожъ пе лише въ 4-бмъ, но п въ 5-бмъ и въ 6-бмъ вѣку находили ся ту еще денекуда погани, котрії мали и особный божницѣ, и публично бтправляли свои набо- женьства13).
Появъ то цѣлкомъ натуральный и доко печный. Годѣ то, щобы въ якомъ народѣ якъ стой можъ выкоренитп релігіозніи вѣрованія, котри существовали майже цѣлый вѣки и тысячилѣтія; щобы люде якъ стбй покинули оный сердечный привички, котри всисали они съ молокомъ матери, и па котри привикли смотрѣти якъ на самый дорогоцѣнныи и святый. Появъ такій повторявъ ся по- всюда при заведепю Христіанства,— и повторяє ся и нынѣ еще въ Азіи, Африцѣ, Амерпцѣ и въ Австраліи; тожъ не дивно, що онъ повторивъ ся п па Руси. До того принявшій за Владиміра вѣру Хрістіанску не всѣ приняли ю зъ любви и перекопаня; многій принимали ю зо страху передъ кн. Владиміромъ повелѣваючимъ „аще не „обрящется кто на рѣцѣ утро, да будетъ противенъ миѣ;“ и самъ митроп. Иларіонъ посвѣдчае, же: „не всѣ крести- „лися охотно, нѣкотори неохотно/1 якъ то здѣлали Новгородцѣ, котрыхъ силою треба було до кресту наклонити14). Не всѣ такожь обернувшій ся тогда у насъ ко Христу, понимали важность топ перемѣны, на котру рѣшилися; не всѣ понимали достоинство повои вѣры. Противно, мно- 13) Macr. Saturn, libr. Ш. р. 190. Assem. Bibl. Orient. Vat. Т. И, р. 85.
14) Макарій Ел. Винницкій, Исторія руекои церкви I. стр. 6 —II, С. Р.
Л. III, 207. - Соф. Врем. I, 88. — Никон. Лѣт. I, 105.


44
гіи крестили ся, якъ извѣстію, за примѣромъ Кіевлянъ лише для того, же велѣно було креститися. Для того то многій крестившій ся во дни св. Владиміра, носили лише имя Христіанъ, а въ душѣ оставали ся поганами; выполняли внѣшпыи обряды св. церкви, а заразомъ сохраняли и забобопы и звычаи и обычаи своихъ предкбвъ поганбвъ. Сбирали ся коло рѣкъ, болотъ и жерелъ и тамъ Отправляли свои моленія, и приносили жертвы своимъ давнымъ божищамъ. Же такъ ся дѣяло и пбзпѣй- ше, а навѣтъ и въ XIII. вѣку потверджує митр. Іоаннъ въ своемъ посланію. „Они Христіане — говоритъ бнъ ту, — „но вѣруютъ въ Перуна, Хорса, Мокошь, Сима, Ре- „гла, Вили, — котрыхъ числомъ пещастиыи невѣжды полагаютъ тридесять. Все тото считаютъ онн богами и бо- „гинями и кладутъ имъ жертвы, ломаютъ коровай, рѣжутъ „куръ; они молятся огню и зовутъ его сворожицемъ; и „чеснокъ считаютъ за Бога. Не одни невѣжи, по и вѣжи „тото дѣлаютъ, попы и книжніїки“....15). Окремъ того поганьство проникало еще заедно всѣ пародовыи игры и забавы, и часто случало ся, же во дни праздникбвъ церкви христіанскій стояли пустый, а па игрищахъ толппвъ ся народъ, и отдававъ ся поганьскимъ увеселеніямъ. По- ганьство такъ сильно було вкоренене, що денекуда п окре- стывшіися, отпадали нбзнѣйше бтъ церкви Христовой, и переходили знова на поганьство, якъ то зробили мені- канцѣ мѣста Ростова. Ростовцѣвъ окрестивъ бувъ первосвятитель Михаилъ, еще въ р. 991; побудовавъ имъ церкви, устроивъ имъ клиръ, а въ р. 992 постановивъ имъ и епископа Ѳеодора; а однакожъ они и Ѳеодора и наступника его Иларіона изъ мѣста выгнали, а тре- того епископа Леонтія тяжко умучивши убили16).
15) 	Опис. му?. с'іор 228. Восгоковь. — ПамФіліи нгумень Нсііовсіаіі. Ноу ченіе.
1в) Пик .тЬт. I, 103. Ст. кн. I, 146. Ростов, лѣт. подъ р. 1233.


45
И тое треба еще замѣтити, що принятіе вѣры святой по заведемо Христіанства па Руси не потягало за собою псреслѣдованя, якъ то дѣяло ся въ первыхъ вѣкахъ Христіанства, але надавало защиту бтъ правительства, надавало гопоры, приносило богатства; за для того многій лише для тыхъ самыхъ користей ставилися Христіанами.
Тымъ способомъ приобрѣла була церковь цѣлу массу Христіанъ лише по имени и видѣ, а не съ правдивымъ внутреинымъ перекопаньемъ. Тое видимо не лише межи народомъ, але и межи самыми сынами Владиміра. Дене- котри изъ нихъ ограничивали свое благочестіе лише на выполняли) благочестивыхъ обычаевъ и на внѣшныхъ добрыхъ дѣлахъ; а коли йшло о тое, абы угодити своимъ страстямъ, отверто нарушали они христіанскій заповѣди.
Такъ князь Святополкъ, котрий съ такою ревностію храмы Божіи закладавъ и монастыри будовавъ, ко- трый съ такою покорою въ печерскій монастырь ходивъ, просячи собѣ передъ кождымъ походомъ противъ непріятелямъ молитвы и благословенія монахбвъ, явно нарушавъ лаповѣди церкви святой.
Неразъ Отбиравъ онъ благословенія бтъ печерского игумена Іоанна;— але коли той пбзпѣйше осмѣливъ ся вымовляти ему угнетенія пбдданыхъ, нелюдскіи, та нехристіанскій, — замкнувъ монаха въ Туровѣ до темницѣ. Сынъ Святополка Мстиславъ, преданый тойже страсти, послишавши, же пр. Ѳеодоръ монахъ печерскій найшовъ въ своей печерѣ много серебра и дорогоцѣнныхъ начинь, ставъ жадати бтъ него тыи сокровища; а коли монахъ бтповѣвъ, же, абы уйти локусамъ, найденыи рѣчи знова закопавъ, але не памятае де, — „князь повелѣ мучити его „крѣпко, яко омочити ся и власяницѣ отъ крови, и по-


46
„семъ повелѣ его въ дымѣ велицѣ повѣсити и привя- „зати его опаки, и огонь вознѣтити" ; а коли другъ
пр. Ѳеодора, монахъ Василій ставъ за нимъ просити.... „князь възярися, вземъ стрѣлу, уязви Василія....”*7)
Въ душѣ тыхъ князей, якъ видко, жило самое грубое поганьство, а серцю ихъ незнана була христіанска любовь. Они були Христіанами по имени, а въ дѣлѣ дикими поганами.
Якъ видимо, заведенье Христіанства черезъ Владиміра и стараніемъ его иаступниковъ, хотяй вѣра Христова на Руси уже Отъ заведеня неперечно зъ дня на день крѣпила ся, було еще заедно несоверпіенне; бувъ то, можъ сказати, лише угодный камень до великого храма Божого, а до укбнченя его треба було еще много, дуже много, и великихъ и тяжкихъ подвиговъ. Вѣру святу треба було еще въ далекихъ и великихъ ру- скихъ областяхъ розширяти и укрѣпляти, бтъ пороковъ погаиьскихъ очищати, средства образованя, книги приспособляти, нравственность межи народомъ правѣ на пблъ дикимъ подносити, нарбдъ збстаючій ажъ до крещенія безъ шкблъ и письма обучати и просвѣщати.
Була то дѣйстно правдиво великаньска задача, и задачу тую, такой съ початковымъ крещеніемъ Руси, взяли на себе монахи.
Проповѣдь св. Ѳеодора огрѣла свѣтломь вѣры святой землю Суздальскую1 в). Въ Ростовѣ стануло Христіанство ажъ орошеное кровію ревного проповѣдника свого, Св. Леонтія, монаха печерского, „егоже невѣрный," якъ пише св. Симеонъ, „мучивше убиша17  * 19)." (|1079). Наступ- никъ его св. Исаія (f 1089), монахъ печерскій, путеше17) Патер. печер, о пр. Ѳеодорѣ и Василію.
*8) Патерикъ и Воскр. лѣт. I, 155.
19) Патерикъ и Ростов, лѣт. рбкъ 1233.


47
ствовавъ по рбжныхъ околицахъ съ проповѣдію о Христѣ, и плодомъ трудбвъ его було наверненье поганьства въ Ростовский области20  * 22). Пр. Авраамій, монахъ Валаамскій, сокрушивъ въ Чудской Ростова сторонѣ послѣдного болвана Велеса (1113- 11252’)- При кбіщи XI. вѣка оставивъ Пр. Кукша съ своимъ ученикомъ монастырь печерскій, удавъ ся до Вятычей, и проповѣдавъ тамъ грубымъ поганамъ вѣру святу; проповѣди свои потвер- джувавъ чудесами, и чудеса его укрѣпляли вѣру въ сер- цяхъ увѣрившихъ: по упорный въ поганьствѣ, замучили проповѣдника „по многихъ мукахъ усѣченъ бысть съ своимъ ученикомъ Никономъ.44 2 2) Въ Муромѣ упорно державъ ся людъ поганьства, а по части и магометанства. Князь Глѣбъ, котрому Владиміръ падавъ бувъ землю Муромску „много покусився, не возможе его и обратити во святое крещеніе?4 Муромцѣ твердый поганы нехотѣли приняти пи князя пи Христіанство. И що не могъ здѣлати князь, тое здѣлали монахи, котрії ту десь около 1092 р. съ проповѣдію Слова Божого зайшли, проповѣдями своими твердыхъ поганбвъ змягчили, а въ р. 1095 уже и монастырь св. Спаскій въ мѣстѣ Муромѣ побудовали23). Въ р. 1147 монахъ Кіевскій, пр. Герасимъ, опустивъ Глушевскій монастырь, щобы поселитися въ глухбй на тотъ часъ сторонѣ по надъ рѣкою Вологдою; и выбравъ для ебе мѣстце въ великбмъ лѣсѣ, недалеко торгового мѣстечка Вологды; не безъ труда заложивъ ту монастырь и церковь во имя св. Тройци, и 30 лѣтъ проповѣдавъ имя Христово для дикои околицѣ24).
2°) Прологъ и патерикъ. — Несторъ въ Житію Пр Ѳеодосія.
аі) Сказаніе пролога 29. окт.
22) Патерикъ.
Прологъ, 21. Мая. — Карамз. 2, пр. 178.
’*) Ркп. житіе пр. Герасима у Карамз. 4, пр 117. — Востокова опис, музея стор 219.


48
И такъ много картынъ треба бы списати, хотѣвши згадувати за всѣ подвиги мопахбвъ въ розшированю вѣры Христовой въ земляхъ рускихъ въ XI. и XII. вѣку; понеже, майже кождый листъ тогдапіныхъ лѣтописей приноситъ о ихъ подвигахъ и успѣшныхъ въ тбмъ взглядѣ працяхъ и свѣдоцтва и доказательства. Въ прочемъ було бы оно излишно, понеже и нынѣшныи историки, любячіи правду, отдаютъ заслугамъ монашества ового часу всякое узнаніе и подяку, якъ то межи инными дѣлае Филаретъ, Архиеп. Черниговскій, котрый описавши заслуги кн. Владиміра и другихъ князей, котрій около заведенья Христіанства на Руси трудилися, пбднесши съ горячою, жаркою похвалою правдиво великій труды искренного ревнителя вѣры кн. Ярослава, такой наконецъ съ самымъ сердечнымъ воскликуе восторгомъ: „Всѣхъ же болѣе смиренные монахи принимали на себя подвигъ, просвѣщать свѣтомъ истины грубыхъ суевѣровъ?25)
Такимъ то способомъ якъ заведенье князямъ, такъ розширенье вѣры святой на Руси завдячити маемо лише монахамъ, котри не щадили ни великихъ трудбвъ, ни тяжкихъ праць, ба навѣтъ и крови и житя нѣтъ, если укрѣпленье Слова Божого ихъ крови и житя вымагало.
Якъ розширеньемъ, такъ съ неменшою ревностію заняли ся монахи на Руси въ слѣдъ за крещеніемъ и укрѣпленьемъ вѣры святой, и дѣлали тое черезъ спи- сованье и переводы св. Писанія и книгъ богослужебныхъ, а бттакъ и черезъ письма власный, первотворныи.
При початковбмъ заведеню вѣры святой уживано на Руси уже за кн. Ольги, и въ первыхъ часахъ Христіанства за Владиміра овыхъ готовыхъ богослужебныхъ книгъ, якъ то Евангелія, Апостола, Псалтыря, Литургіи, Часо- “5) Филаретъ, Арх. Черниговскій, Исторія русской церкви. Черниговъ.
1862. стор. 19.


49
слова, Парамейника, Чиновъ Таинствъ, Октоиха и службъ великимъ праздникамъ, котри переведени збстали на славянскій языкъ черезъ св. Методія и Кирилла26). „Прі- япіа святое крещеніе, готова имуще святое писаніе и книги переведены съ греческаго языка на словенскій,и говоритъ монахъ Яковъ въ похвалѣ кн. Ольги; а въ старинномъ житію кн. Владиміра замѣчено, що онъ, еще коли повертавъ изъ Херсона, взявъ съ собою зъ бтси межи прочими „иконы изборныя; царъ же болгарскій Симеонъ присла іереи учены и книги довольны"....27) Но по заведеніе Христіанства, уже и за Владиміра, — а за Ярослава, котрый и самъ книги любивъ, и пильно днемъ и ночію читавъ, то такой въ великбмъ числѣ стали монахи святое писаніе и книги ’богуслужебнып на рускій языкъ переводити „и перекладапіа отъ Грекъ, и списаша книги многп и списка, пмиже поучашеся вѣрный люде“— и взяли ся були съ такою ревностію до дѣла, же днемъ и ночію працювали. Потверджує тое Несторъ въ оповѣ- дапю своемъ о пр. Пиконѣ, Ѳеодосію и Иларіонѣ, ученику Ѳеодосія, и мовитъ: „Многажди, великому Никону „сѣдящу п строящу книги и блажеппому (Ѳеодосію) вскраи „его сѣдящу и прядущу вервіе, еже на потребу таковому дѣлу; Иларіоиъ же бяіпе книгамъ хитръ писати, „и сій по вся дни и нощи писаніе книги въ келіи бла- „женного отца нашего Ѳеодосія?28) Же монахи съ ие- примѣрпою ревностію и неутомимостію працювали, доказує и тое обстоятельство, же уже за кн. Ярослава, де еще штука печатаня книгъ несуществовала, стануло на овый часъ правдиво великанское дѣло, заложенье Кіево26) Несторъ въ Лавр. дѣт. говоритъ о св. Мет. и Кириллѣ. „Нрсложи- ста апостолъ, и евангеліе, по семь преложиста псалтырь и октоихъ и прочія книги." — Калайдовичъ стор. 129.
27) Іоакимова лѣт. — Татищевъ 2. пр. 84.
28) Житіе пр. Ѳеодосія. — Поли. Соб. Р. Лѣт. I. 65.


50
софійской бібліотеки, въ котрбй поучали ся, якъ говоритъ лѣтописецъ, не лише князѣ и пастыри, но и загально „вѣрніи люд е.“ Якій книги тую бібліотеку становили, якій книги тогда переведено и переписано, о тбмъ дещо докладного и певного сказати годѣ; еднаковожъ по дошедшимъ до насъ изъ овыхъ часовъ памятникамъ видимо, же монахи особливо старали ся розширяти вѣдомости о предметахъ Христіанской науки, и о тыхъ предметахъ, котри маютъ прямое и необходимое Отношеніе ко вѣчному спасенію души; що пильно списовали и переводили они писанія Отцѣвъ церкви, и житія знаменитыхъ Святыхъ.
Первымъ дорогоцѣннымъ овощомъ тыхъ праць естъ Символъ Вѣры, переведеньи и даный для поясненія и дополненія короткого Никео-цареградского Символа вл. кн. Владпмірови заразъ по крещенію его въ Херсонѣ29). Въ р. 1030 написано для Новгородского князя Владиміра Ярославича книги Пророкбвъ съ короткими поясненіями изъ рбжныхъ Отцѣвъ и учителей церкви, котри въ копіяхъ изъ XV. вѣка и до насъ дбйшли30). Оттакъ переведено, десь такой заразъ по заведеню Христіанства Святое Евангеліе. Доказомъ того есть екзем- пляръ четверо - Евангелія, написаньи въ р. 1056, для Новгородского Посадника Остроміра, котрый доконечно мусѣвъ бути копіованый зъ другого екземпляра, десь изъ часовъ кн. Ярослава, а може и кн. Владиміра. И Библія, якъ бы то выпадало изъ передмови до Острожского вы- даня, мала бути уже за кн. Владиміра переведена.
Же за кн. Владиміра и съ начала панованя кн. Ярослава находило ся на Руси Святое Писаніе старого и нового *•) Сухомлинов ь, о древней русской лѣтописи. Сиб. 1856 стр 65—68.— Пол. Собр. 1’ лѣт. I, 48
80) Въ библіот. дух. Академіи въ Москвѣ. (Москвитянинъ 1843. N. 7).


51
завѣта уже по ббльшбй части переведене, доказують сочиненія митр. Иларіона: „Вѣроисповѣданіе, слова о за- „конѣ и благодати, и наставленія,” въ котрыхъ Иларіонъ изъ книгъ старозавѣтныхъ: историческихъ и пророческихъ, — и зъ новозавѣтныхъ: Евангелій и посланій, цѣлый уступы наводитъ31). Тое самое дѣлаютъ: Митр. Георгій въ стязанію съ латиною32); митр. Іоаннъ II. въ посланію къ папѣ Римскому Климентію (властиво Антипапѣ) о опрѣснокахъ33); пр. Ѳеодосій въ своемъ Поученію къ народу о казняхъ Божіихъ34), въ поученію къ братіи35), въ посланію къ вл. кн. Изяславу3 6), и въ молитвахъ къ Богу37); и монахъ Яковъ въ посланію къкн. Димитрію Изяславу38) - и въ сказанію о св. мученикахъ Борисѣ и Глѣбѣ, котре, якъ то многочисленный копіи дошедшій и до нашихъ часбвъ доказують, предки наши передъ всѣма читати любили39).
Кромѣ книгъ св. Писанія переводили монахи, уже такой десь на початку XI. вѣка, житія Святыхъ. Пр. Несторъ говоритъ о св. Борисѣ, же часто „взымаше книги, „и чтяше житья и мученія Святыхъ,” а монахъ Яковъ посвѣдчае, же св. Борисъ передъ своею смертію згаду- вавъ именно страданія св. Никиты, св. Вячеслава князя Ческого, и св. великомученици Варвары, котрыхъ житія про тое мусѣли бути переведени и ему извѣстни40). Зъ 3t) Прибанл. къ Твор. Св. От II, 223, 293.
32) Сборн. Новг. Соф. библ. N. 522 л. 102—106.
33) Неволинъ: о митр. Іоаннѣ II. (Изд. Импер. Ак. Наукъ по II. Отд. П, 96, — и Памят. Росс. Слов. XII. вѣка, стор. 205.
34) Рум. муз. N 435, л. 340—344
35) П. Собр. Р. Л. I, 79.
зв) Жит. пр. Ѳеодосія.
37) Сборн. Матеріалы для истор. письм. Москва, 1855. стор. 23—29.
38) Макарій Еп. Вини. Исгор. русс. церкви. Спб. 1857. II, 120.
зв) Записки отдѣл. Русск. и Слав. Археолог. І, 27.
40) Несторъ и Яковъ въ житію св. Бориса и Глѣба. — Погодинъ, иасл. о русс. Истор. III, 346.


52
того самого часу походятъ ачейже и Псалтырь съ толкованіемъ Аѳанасія, и Псалтырь' съ толкованіемъ Ѳеодорита41). Изъ письмъ пр. Нестора и св. Кирилла Ту- ровского переконуємо ся, же за ихъ часбвъ читали вѣрный люде переведепыи уступы изъ старого завѣта, такъ названый Парамейники. Же монахи св. Писаніе новаго и старого завѣта до начала XII. вѣка уже майже въ полнѣ попереводили, посвѣдчае св. Симонъ въ повѣсти своей о заложеню церкви печерской, и говоритъ: „прошедъ „книги ветхато и новаго закона, нигдѣ же такихъ чу- „десъ обрѣтохъ“; а Поликарпъ о св. Никитѣ печернику розказує: „все изъ устъ умѣяіпе, бытіе же и исходъ, и „леувгиты и числа, судіи и царства и вся пророчества „по чину и прочая вся книги добрѣ вѣдяше.44 Же богослужебный книги, служачій до священодѣйствія, находилися на Руси въ томже часѣ за стараніемъ мона- хбвъ въ полномъ собранію, доводитъ намъ Новгородскій князь Всеволодъ Мстиславичъ (ок. 1131), котрый заложивши церковь св. Іоанна Крестителя на Окопахъ, такъ о собѣ говоритъ: „и устроилъ есми ю иконами много- „цѣнными и евангеліемъ многоцѣннымъ и всѣма книгами исполнь“42  *).
Но задалеко запустили ся мы. Положивши собѣ за задачу пояснити причины такъ численного закладаня мо- настырбвъ въ слѣдъ по заведеню Христіанства, згадали мы о повысшихъ книгахъ лише для того, абы пбднести труды монаховъ около укрѣпленя вѣры святой, а тымъ самымъ и едну изъ причинъ ового сквапливого закладаня монастырбвъ на Руси въ XI и XII. вѣку. Всказуючи про тое въ томъ взглядѣ па лѣтописи и на библіографію цер- 41) Погодинъ обр. слав, древлеппе. Москва 1841 — Copitar, Hesychii
gloss. dis. Vindob. 1840. стор 34—39.
4а) Допол. къ акт. истор. I, 3.


53
ковнои литературы, котрои объемъ ажъ до недавнихъ часовъ становлять изключно письма самыхъ монахбвъ, переходимо до поясненія еще еднои причины, за для котрои въ XI. и XII. вѣку на Руси такъ численный монастыри повстали.
Рбвноапостолпый князь Владиміръ, скоро якъ кре- стилися Кіевляне, а по нихъ и иныи мѣста и села, такъ заразъ велѣвъ будовати повсюда церкви, а при тыхъ и школы заводити. За примѣромъ отца пбй±овъ и достойный сынъ его Ярославъ, и другій сынове, и закладали школы по наданыхъ собѣ мѣстахъ; а потомки, ихъ якъ Ростиславъ смоленскій, Ярославъ галицкій, прозваный про великій свой умъ „Остромысломъ“, и Константинъ князь Ростовскій, стирали ся со всею теплотою любви о народный школы43).
Науки въ тыхъ позаводженыхъ школахъ уже съ самого початку повѣривъ князь Владиміръ монахамъ, прій- шовшимъ на Русь съ первосвятителемъ Михаиломъ изъ Болгаріи и Греціи, „и повелѣ (Владиміръ) попомъ по градомъ и по селомъ люди ко крещенію приводити, и дѣти учити грамотѣ,“ пише монахъ Яковъ44). — Несторъ же говоритъ: „Поставляя попы и дая имъ отъ имѣнія своего урокъ, веля имъ учити люди, понеже тѣмъ есть поручено Богомъ4*  *45); що и польскій лѣтописецъ Мехо- вита потверджує, говорячи о св. Владимірѣ: „applicuit insuper pueros litteris graecis, artifices ex Graecia conductos locavit et salariavit”46).
Же школы рускіи находили ся въ рукахъ монахбвъ и пбзнѣйіпе посвѣдчае и Татицевъ, наводячи, же и кн. 43) Лавровскій, розсужденіе о древле-русскихъ училшцахъ.Харковъ 1844.
**) Житіе св. Владиміра.
*5) П. С. Р Л. I, 54. 65. 6J.
4G) Chronica Polon. Grac. 1521. lib. U, p. 26.


54
Владимірскій Константинъ записавъ передъ смертію свой власный дбмъ во Владимірѣ и цѣлу свою библіотеку, въ котрбй кромѣ инныхъ лише самыхъ граческихъ книгъ надъ 1000 находило ся, и много волостей для школы, де учили монахи рускіи и Греки; а дальше, же и Галицкій кн. Ярославъ Владиміровичъ хотячи пбднести просвѣщеніе межи духовеньствомъ мірскимъ, вложивъ на мо- нахбвъ обовязокъ, заводити потребный до того школы, учити способлячихъ ся до етапу духовного, и удержи- вати ихъ черезъ часъ наукъ изъ доходовъ монастырскихъ47).
Задачею шкблъ на Руси зъ начала, було розширяти и укрѣпляти въ народѣ христіанскій мысли и чувства „учи- „ти не дѣтей, но вообще люди новопросвѣщенныя, чтобы „мужи и жены вѣру Христіанскую твердо держали, а поганскія вѣры не держали и не имѣли бъ,“48); а бттакъ учити читати и писати, и языкбвъ руского и греческого, котрый духовеньству въ дѣлахъ вѣры необходимо бувъ потребный.
И монахи такъ ревно, такъ щиро взяли ся були до працѣ, же не лише вѣра чиста въ серця недавныхъ по- ганбвъ зъ дня на день глубше и глубше проникала, и панованье ей по обширнбй Руси щоразъ то бблыпе и дальше розширяло ся; але же уже за Ярослава, якъ свѣдчатъ не лише свои але и польскій лѣтописи, пбдне- сла ся була образованнбсть такъ высоко, же находили ся межи рускимъ народомъ люде, котри оба языки такъ греческій якъ и рускій докладно знали, и, якъ уже высше сказано, зъ першого на послѣдный рбжныи книги переводили. Якъ докладно знали на Руси въ овыхъ часахъ языкъ греческій, и якъ загально бувъ бнъ ту розширений, до- *7) Татищевъ. Истор. Росс. Ш. 238. 280. 415—416. 446.
W) Пол. Собр. Р. ЛЬт. Ш, 179. 210.


55
казуе обстоятельство, же денекуда уживано го при богослуженіяхъ, якъ то дѣяло ся въ мѣстѣ Ростовѣ, де за Епископа Кирилла (1231-1262) „въ церкви св. Богородицы лѣвый клиръ гречески пояху, а правый ру- ски’”9). Коли бттакъ монастыри умножили ся, а монахи и школы высшій позаводили, въ котрыхъ кромѣ пауки богословія, стали учити и предметовъ чисто умственныхъ предметовъ, философіи, діалектики, реторики и об- щои исторіи, — взяли на Руси появляти ся и люде ученый и писателѣ высоко просвѣщеныи5 °). Изъ тыхъ то шкблъ выйшли такой уже десь въ первбй половинѣ XI вѣка: Митр. Иларіопъ, первый изъ Русиновъ митрополитъ (1051 до 1067), учитель вѣры и писатель поученій; епископъ новгородскій Лука Жидята, писатель поученій, (1035- 1059); Митроп. Іоаннъ (1080-1088) писатель правилъ церковныхъ; монахъ Яковъ жизнеписатель; пр. Ѳеодосій печерскій, уставодатель монашества; св. Кириллъ, епископъ туровскій, писатель поученій; Лука епископъ Новгородскій, писатель поученій; Григорій монахъ печерскій, пѣснопѣвецъ; св. Никита, епископъ Новгородскій, великій знатокъ письма святого; св. Леонтій и св. Исаія, Ѳеодоръ, творецъ каноновъ, и Иларіопъ проповѣдники Слова Божого; и Несторъ першій рускій лѣтописецъ, выйшовъ изъ тыхъ шкблъ. Коротко школы тыи монастырскій въ XI. и въ XII. вѣку пеперечно просвѣщеніе межи рускимъ народомъ высоко були поднесли, коли тогдашныи лѣтописи „о множествѣ премудрыхъ ФИЛОСО-  * 50
40) Филаретъ Арх. Черниг, исторія русе церкви Черни г. 1862. П. 39.
50) 	Изборникъ, писаный для пл. кн Святослава, обнимае кромѣ предметовъ богословскихъ и философскихъ, правила реторики написавши Георгіемъ Херобоскомъ. (Востоковъ опис муз. N.356).— Неизвѣстный погимени монахъ Кіевскій переводившій для кн. Святослава посланіе II. Льва вел., ведля власныхъ слбвъ его знакомый бувъ съ омирскими и риторскими книгами. Москвит. 1843. N. 7,


56
фобъ и дивныхъ получившихъ свое образованье въ свойскихъ школахъ основаныхъ св. Владиміромъ “ горово- рятъ5
И тыи то труды монашества, ревныи и успѣшный, около розширена и укрѣплена вѣры сватои, и около дѣлъ просвѣщенія, найшли у народа руского, всегда кроткого и полпого свойствъ чистой чоловѣческои природы, щирое узнаніе и сердечную вдячибсть; и признати треба, же пайголовнѣйшими и самими першими циотами, такъ межи князями якъ и народомъ рускимъ, такой уже отъ самого заведена Христіанства, були высокое и щирое почитаніе и уваженіе монашества, а для того и ревность пезвычайна въ закладапю и богатбмъ вѣкованію монастырбвъ въ слѣдъ за крещеніемъ, а бттакъ въ XI. и XII. вѣку.
Ко монахамъ, пр. Литонію, Ѳеодосію, Варлаамови, Поликарпови и другимъ, часто приходили съ почитаніемъ самый великій князѣ ГІзяславъ, Святославъ, Святополкъ, особливо же Владиміръ Мономахъ. Изяславъ часто приходивъ до монастыра, любивъ бесѣдовати съ пр. Ѳеодосіемъ и въ церкви и въ его келліи, и часто запрашавъ его до себе, „и тако имаше его. яко единаго отъ первыхъ святыхъ отецъ, и вельми послушаніе его и все „творяше повелѣнная ему отъ велико отца нашего Ѳеодосія преподобного.“ Святославъ заедно съ радостію встрѣчавъ подвижника, повиновавъ ся его наукамъ, и „глаголаше пр. Ѳеодосію: се, Отце, истину ти глаголю, яко еще бы ми възвѣстили отца въставша отъ мертвыхъ, то не бы тако порадовался, яко же о приходѣ твоемъ, и не быхся того тако боялъ или усумнѣлъ, яко же преподобныя твоея души“51  52).
51) Никонова Лѣт. I, 94. Ст. кн. I, 143.
52) Житіе пр. Ѳеодосія.


57
Князѣ удавали ся до монахбвъ за порадою не лише въ дѣлахъ духовныхъ, но частѣйше еще и въ гражданскихъ, и пе лише отличнѣйшій черцѣ, якъ первосвятитель НикиФоръ, пр. Антоній, Ѳеодосій, Поликарпъ...., но и инпыи, якъ то незнаный по достоинству монахъ Яковъ, писали киязямъ свои посланія, и давали имъ мудрый науки; а князѣ слухали ихъ голоса, и поступали ведля ихъ рады.
Йдучи на встрѣчу ворогамъ отчины, звычайно приходили князѣ до обителей по благословеніе.
Такъ въ р. 1068 три братя Ярославичи, Изяславъ Святославъ и Всеволодъ, идучи противъ Половцямъ, прій- шли до печери ко пр. Антонію, и просили его благословенія и молитвы. Святополкъ вообще мавъ звычай передъ походомъ на вбйну молитися у гроба пр. Ѳеодосія, и бра- ти благословеніе у печерского игумена.
Битвы розпочинали князѣ и войско не инакше, якъ теплою молитвою къ Богу, дѣлаючи розличныи обѣты. Такъ въ р. ПОЗ вступаючи въ битву съ Половцями, князѣ и воины, — якъ свѣдчитъ Несторъ, поробили въ молитвахь обѣты; едныи Отправити поминаніе за усопшихъ, другій же роздати милостыню бѣднымъ и монастырямъ.
Но пе лише въ часахъ пебезпеченьства, въ часахъ походбвъ и войны; але и во дни радости и веселія не- забували князѣ о монахахъ. Такъ коли на запросипы вел. кн. Рюрика прибувъ до Кіева братъ его Давидъ Смоленскій (1105), и ту па честь дорогого гостя дано було кблька великихъ и выставныхъ обѣдбвъ; то и Давидъ, желаючи бтповѣсти зо своей стороны, запросивъ до себе великого князя съ родиною; — а на другій день „позва монастыри всѣ на обѣдъ, и бысть „съ ними веселъ и милостыню сильну раздана имъ.” Ро5


58
стиславъ Мстиславичь (f 1168) мавъ такій звычай, же въ великій постъ въ кажду суботу запрашавъ до себе на обѣдъ 12 черцѣвъ печерскихъ съ игуменомъ Поликарпомъ, угощавъ ихъ и Отпускавъ съ дарами; а въ Лазареву суботу не лише печерскихъ, але и чернѣвъ изъ всѣхъ другихъ монастырбвъ; бттакъ въ наступаючій дни року утѣшавъ печерскую братію що середи и що пятницѣ. Словомъ уваженіе и почитаніе монашества, начавшее ся уже съ заведеньемъ Христіанства, було на Руси дуже розширене, и взмагало ся що разъ ббльше и ббльше такъ, же правило: „съ любовію принимайте благословеніе бтъ епископбвъ и игумепбвъ, не сторонѣтъ „бтъ нихъ, но по силѣ, любѣтъ, почитайте п обдаровуйте „ихъ, да молятъ ся за васъ Богу,“ котре давъ Владиміръ Мономахъ дѣтемъ своимъ, въ другбй половинѣ XII. вѣка, стало ся для цѣлой княжеской родины, не лише загальнымъ, але и святымъ правиломъ.
И яке було поважаніе и узнаніе заслугъ, такъ велика була и вдячпбеть ко монашеству, котру и князѣ и народъ тымъ изявляли, же имъ повсюда монастыри будовали и богато вѣновалп. Такъ уже Первосвятителъ Михаилъ прійшовши съвел. кн. Владиміромъ крестити Кіевъ, заложивъ за помочею а може и повелѣніемъ Владиміра, такой заразъ по крещенію Кіевлянъ, монастыръ св. Михайловскій; Владиміръ же самъ, заложивъ въ Кіевѣ уже въ р. 989 церковь, во имя Пресв. Богородицы. Коли ю въ р. 996 церковь укбнчено, заложитель въ присутствію митр. Леонтія, и епископбвъ греческихъ, и въ присутствію бояръ и неизчисленного народа, такое давъ ей вѣнованье: „даю церкви сей св. Богородицы отъ имѣнія моего и отъ градъ моихъ десятую часть/4 п написавши клятву, положивъ свбй заппсъ въ самбй церкви, котра начала называтися Десятинною, бтъпазначепои собѣ десятины. Для служенія въ церкви, сдѣлавшбй ся бт-


59
соборною, и якъ бы катедральною для Митрополита, приставивъ князь зпачиѣйшое тогда духовепьство — кор- сунско-монашеское.5 3)
За панованя Ярослава, котрый любивъ монахбвъ до „излиха“, и при котрбмъ „чсрноризци начата мно- „жити ся и монастыреве многи починаху быти/ повстаютъ монастыри Софійскій, 53 54) апбзнѣйше Георгіевскій п Ирипскій; и лѣтопись говоритъ, же Ярославъ „и ины „многи церкви постави и монастыри устрой/55)
По Ярославѣ взяли князѣ, годитъ ся сказати, уже перемагати ся въ закладаню монастырбвъ; а за ихъ прикладомъ пбйшли и бояре, и заможпѣйшіи изъ народа, и Епископы, а паветъ п поединокіи монахи, походячій изъ богатыхъ родинъ. Пр. Несторъ розповѣвши за устроенье богатого и великого св. Дмптріевского монастыра черезъ кн. Изяслава, говоритъ: „мпози монастыри отъ царей и „отъ бояръ и отъ богатства поставленії/1
Особливо стали множитися монастыри въ XII. вѣку, коли не лише люде изъ земледѣлчого, мѣщанского и ку- пецкого стану, але коли и бояре а навѣть и князѣ и княжны взяли численно постригати ся въ монашество; коли и въ княжихъ родинахъ наклоннбсть и стремленіе ко монашескому житію такъ ся було взмогло, же кн. Мономахъ увидѣвъ ся споводованымъ дѣтямъ своимъ писати: „пе монашество спасетъ васъ, по дѣла добрыя/ Такъ князь Святославъ-Николай (1106) оставивъ и жену и дѣти и вступивъ въ монастыръ печерскій; князѣ Игоръ (схимникъ) изъ рода черниговскихъ князѣвъ, потерпѣвшій мученичсску смерть бтъ Кіевлянъ (1146), Свято53) Супр. Лѣт. выданы черезъ кн. Оболенекого ст. П.
54) Ditmar. Chroń, lib. VIII, 16. пише под г. р. 1018; же Архиеп. Кіевскій пріиліаві. Болеслана in sancto monasterio Sophiae, quod in priori anno miserabiliter casu accidente combustum est.
55) Собр. P. Лѣт. fll, 210. V’, 137. — Пик. лѣт. 1, 134.


60
славъ Кіевскій (1194), Всеволодъ Мстиславичь (1195), Давидъ Смоленскій (1197), пбзнѣйше князь Владиміръ Всеволодовичь (1227), Давидъ Муромскій (1228), Мстиславъ Мстиславичь (1228);5 G) княжны доньки вел. кп. Всеволода Янка (1086) и сестра ей Евпраксія (1106), донька вел. кн. Святослава Преслава (t 1116), двѣ доньки Владиміра Мономаха, Евѳимія бувшая въ сопруже.твѣ за королемъ венгерскимъ Коломаномъ (f 1138), и Марія бувшая въ сопружествѣ за греческимъ царевичемъ Леономъ (f 1146);*  57) ЕвФросинія княжна Полоцка (f!173), Марія Казимірбвна (1179), ЕвФросинія сестра вел. кп. Всеволода (1206), жена князя смолепского Давида (1197), жена князя кіевского Рюрика (1206), жена князя галиц- кого Романа (1213), жена кн. владимірского Константина (1218), жена князя Святослава Мстиславича внука Даніилова (1228), и инпыи, — постригаютъ ся въ монашество, и провадять жизнь мопашеску съ такою строгостію, якую спостерігаємо лише въ первыхъ часахъ жизни монашеской на востоцѣ.58)
Вступаючи въ монашество роздавали они маетки свои, иногда дуже великій, на выпосаженье монастырбвъ; найчастше же будовали они новый монастыри, въ котрыхъ бттакъ постригалися. Такъ княжна Ирина вступила въ збудований черезъ себе Иринскій монастырь; такъ кн. Янка постригла ся въ выбудованбмъ для неи Андреевскомъ монастырѣ; такъ кп. ЕвФросинія заложила въ Смоленску св. Спаскій монастырь, де бттакъ пострыгла ся, п игуменство обняла.59)
8«) II. С. Р. Я. I, 161. 174. 178. 179. 188 191.
57) Лавр, дѣт ст. 80. 120 II. С. Р. Л I. 88. 120. 137. ЇІ. 8. 14. — Татпіц.
II. 218. 255. 290. — Кара.мз. II 145. 155. и пр 240.
58) П. С. Р .1. II, 121. 125. 143. 144. 150. 151 155. 161.— Ст. кн I, 269.
59) Stebelski. Dwa światła.


61
Но не лише вступаючій въ монашество, ачейже больше еще другій князѣ старалися о закладанье и вѣкованье монастырбвъ. Такъ кп. Всеволодъ Ярославичъ, Святополкъ Ярославичъ, Мстиславъ Владиміровичъ, Всеволодъ Ольго- вичь закладають монастыри; Святополкъ Изяславнчъ будує великолѣпный мопастыръ Золотоверхій, а князь Ярославъ Изяславнчъ (-р 1086) записує свои волости Небольшую, Деревскую, Лучьскую, и села около Кіева монастыреви печерскому.6 °)
Мстиславъ, сынъ Владиміра Мономаха „съ живою „вѣрою и пламенною ревностію о славѣ Божіей сози- „давъ церкви и монастыри."tt’) Андрей Боголюбскій кн. Владимірскій „вооруживъ двѣ великолѣпныя и богатѣйшія церкви въ Боголюбовѣ и во Владимірѣ... а потомъ „создалъ многія монастыри.“63)
По смерти вел. кн. Святополка (1114), княжна супруга его поробила такій великій Фундацій для монастырбвъ, же всѣ дивовали ся непримѣрпой милости еи. Ростиславъ князь Кіевскій, погребавши съ честію князя Вячеслава (1154), приказавъ снести все оставше ся имѣніе покойиого, и одежъ и золото и серебро, и „пача роздавати по монастыремъ и по церквамъ, себѣ не прія „ничто.*6 3) Святославъ (f 1172) и Мстиславъ (f 1179) Ростиславпчи въ Новгородѣ, кождый изъ нихъ „спабдѣ- валъ монастыря, утѣшая черноризцевъ.” Романъ Рости- славичь, князь Смоленскій (f 1180) „снабжалъ монастыри и создалъ каменную церковь св. Іоанна.* Ярославъ Владиміровичъ, князь галицкій, паходячи ся въ тяжкбй пе- дузѣ, и передчуваючи близку смерть свою (f 1187), при- кликавъ къ собѣ мужей своихъ, и всю галицкую землю,  * * * *
00) II. С. Р. Л П. 82.
0‘) II. С. Р. Л. I, 85. 86. 88. 92. 112. 129 — Карамз. II, 115-119.
б») П. С Р. Л. I, 140. 141. 143. 156 II, 111-113.
•’) Воскр. Лѣт. II, 33.


62
такжей всѣ бояри и монастыри и „повелѣ раздавати „имѣніе свое монастыремъ и нищимъ, и тако даваша по „всему Галичью по три дни, и немогоша раздати.”64)
И якъ о тыхъ, такъ майже о кождбмъ князю XI. и XII. столѣтія говорятъ лѣтописи; майже кождого изъ нихъ похваляють за ихъ любовь ко обителямъ, за ихъ покровительство для монастырбвъ, котри подъ ихъ опѣ- коіо и за ихъ вѣкованіями въ тыхъ двохъ столѣтіяхъ зъ року въ рокъ щоразъ бблыпе умножали ся такъ, же поминаючи малый мѣстечка и села, по ббльпіихъ мѣстахъ, якъ то въ Черниговѣ, Владимірѣ, Смоленску, Переяславѣ въ Перемышли въ Галичи, находитъ ся пхъ по кблька и по кбльканадцятъ, въ самбмъ Кіевѣ 17, а въ Новгородѣ ажъ 22.
Вѣки XI. и XII. були для умноженія монастырбвъ такъ успѣшный, же ихъ, и то цѣлкомъ справедливо, назвати можъ „золотыми часами рускихъ мона- с т ы р б в ъ.“
Съ вѣкомъ XIII. взяла щастлива судьба монастырбвъ змѣнятися. Изъ того часу уже, хотяй монастыри ру- скіи, и духомъ своихъ строгихъ правилъ, и черезъ свои благоговѣйный щоденныи набожепства, и черезъ удѣля- ньс молодежи паукъ, изключпыми школами морального и умственного образована парода и надаль позостали; хотяй монастыри и добрыхъ и жаркихъ проповѣдпикбвъ, котрыи Слово Боже въ сторонахъ невѣрныхъ засѣвали, и засѣяпое дуже часто кровію своею орошали, и пбзнѣйше выдавали; хотяй монашество, яко бтличнѣйшое въ Православію духовенство,65) высшій степень! въ церковной
64) П. С. Р. Л. I, 187. II, 75. 135 144.
в5) Старинны» памятники свѣдчатъ,;ке мірске духовенство вч> первыхь часахъ по ваведсню Хрисііанства на Руси займало лише низшій сгепены, свяіценннка, діакона в дьячка, при епископѣ пбддіа- кона; сгепены же высшій духовенство иноческе. Такъ ведля обохь спискдв ь В.іадимірова устава: „игуменъ, пои ь, діаконъ, и кто въ кли*


63
Іерархіи и падаль займало: то еднаковожъ съ измѣною политичныхъ стосунковъ отечества, якая наступила на Руси по вѣку XII., змѣнила ся и судьба монастырбвъ. Изъ того часу, хотяй старшій монастырбвъ, игумени и архимандрити яко дѣйстуючіи особы въ справахъ гражданскихъ и пбзнѣпше являли ся; — монастыри до ового високого значенія, якое они по заведеню Христіанства, за часбвъ пр. Антонія, Ѳеодосія, Поликарпа, и майже ажъ до самого кбпця XII. вѣка, и въ гражданскихъ и въ политичныхъ отношеніяхъ отечества посѣдали, — пепбдне- сли ся бттакъ уже николи.
Вѣкъ XIII. бувъ для народа руского, а съ народомъ и для монастырбвъ рускихъ самый пещастливый.
Довгій, уже бтъ смерти Ярослава почавшій ся, а кровавый войны домовый, якій князѣ межи собою о пер- шеньство, часто о невеличкій кусень земли, о марницю, а заедпо съ дикою лютостію майже безъ уставку провадили, и кровъ пбдданыхъ струями проливали, — такъ на остатокъ край вынищили, такъ народъ перерѣдили и ослабили, же пе стало силъ боронитися, якъБатій, при кбнци р. 1236, свою степову дичъ на Русь припровадивъ. Стародавный рускіи городы розпадали ся передъ Монголами въ розсыпы. Въ едіібмъ мѣсяцю лютбмъ въ р. 1237 спалили они и збурили 14 бблыппхъ городбвъ вел. князя. Въ р. 1239 вырѣзали Монголи весь Переяславъ, а въ Черниговѣ оставь ся лише камень на каменп. Въ р. 1240 подступила дичъ Монгольска пбдъ Кіевъ, и Кіевъ упавъ. И во всѣхъ городахъ мѣстечкахъ и селахъ, куда лише
pocb, — „черньць •, и пр.— Inter Clerum Ruthenorum sicuti et totius Russiae ritus graeci, honoratiores sunt monachi s. Basilii Magni, qui etiam soli ad omnes dignitates ecclesiasticas majores assumuntur. Sacerdotes enim caeculares sunt conjugati; et hac de causa ex antiquissima orientalis Ecclesiae consuetudine, a majoribns Ecclesiae praelaturis excluduntur (M. llarasiewicz, Annales Ecclesiae Ruth, Edit. Malinowski. Leopoli 1862. ет. 295).


64
дичъ монгольска переходила, поупадали и монастыри. Въ самомъ Кіевѣ изчезла большая часть монастырбвъ пбдъ розвалинами, а прочій остали ся згарищами. „Разрушены Божіи церкви, осквернены священные сосуды, „попрала святиня, святители сдѣлались добычею меча, „тѣла преподобныхъ иноковъ брошены въ пищу пты- „цямъ,“ говоритъ Епископъ Сераніонъ;66) а „жителей, — пише Плано-Карпини „вездѣ мало; они истреблены монголами, или отведены ими въ плѣнъ. “
То само дѣяло ся па Волиню и въ Галицкой земли. И на огромномъ пространствѣ бтъ бѣлого озера до Галича оставивъ Батый за собою лише згарища та ру- мовиска. Русь пбдупала, людей богатыхъ не стало, — и до кбнця XIII. вѣка, въ предѣлахъ запятыхъ черезъ Монголбвъ, не возникъ майже ани еденъ монастырь.
Лише въ Галицкбй земли и на Волиню, коли князь Даніилъ звитяжствами своими принуждивъ самого Ба- тія обходити ся съ нимъ ласкавше и почтительно, повстало въ тбмъ часѣ кблька монастырбвъ, межи тими: св. Юрскій и св. ОнуФрейскій во Львовѣ, св. ОнуФрей- скій въ Лавровѣ, Полонинскій близко Галича, бттакъ во Владимірѣ Волинскбмъ Богородичный катедральный, Михаиловъ, Апостольскій и инныи.
Въ половинѣ XIII. вѣка одержала вѣра Христова побѣду надъ княземъ литовскимъ Войшелкомъ, сыномъ вел. кн. Мипдовга. Въ р. 1252 принявъ бнъ въ Ыово- грудку святое крещеніе, и зненавидѣвіпи славу міра при- бувъ до кн. Даніила Галицкого, передавъ сынови тогожъ Романови Новогрудокъ, Волковискъ и Слонимъ, а самъ постригъ ся въ монашество у полонинского игумена Григорія.67) Повернувши бттакъ до бтчины, заложивъ на
в6) Слово 3 Серапіона епнск.Влад. — Лаврент, и Троидк. лѣтоп. ’*)Я,223. 223. — Карамз 3 пр. 363. 364.
в7) Нові*, л. I, 58. — Вол. л, 192-194,


65
берегу Нѣмена, недалеко бтъ Новогрудка Лавришбвскій монастыръ, въ котрбмъ и самъ житье мопашеске прова- дивъ.68) Коли бттакъ и другій князѣ литовскій взяли на вѣру Христову переходити и въ монашество постригати ся, якъ то здѣлавъ ок. р. 1281 Римонтъ - Елиссей, сынъ Тройдена;69) стали монастыри ширитися и въ Литвѣ, и то було пияко вынадгородою за монастыри, ко- трыи Монголи на Руси въ XIII. вѣку побурили и понищили.
До помноженя монастырбвъ въ нещастнбмъ XIII. вѣку причинили ся такожъ и монахи сами въ такихъ околицяхъ, котрыхъ жестока рука Монголбвъ не досягнула.
Такъ въ половинѣ того вѣка подвизалися 23 пустынники на каменномъ островѣ кубенского озера, де проповѣдаючи Слово Боже дикимъ племенамъ Чуды и Карелы, побудовали ту около року 1255, за помочею Глѣба Васылевича, князя Бѣлозерского, св. Преображенскій монастыръ; а бттакъ и другій на р. Шекснѣ во имя св. Тройци70). Такожъ ученики пр. Варлаама, жа- лотителя Хутынского Новгородского монастыра. заложили въ Новгородскбй области кблька монастырбвъ. Такъ Антоній, наступникъ Барлаама (f 1241), заложивъ на озерѣ дымскбмъ, дымскій монастыръ, Ксенофонтъ послѣ Антонія робенскую св. Троицкою пустыню, а Константинъ, также ученикъ Варлаама, св. Николаевскій монастыръ71). Но монастыри тыи, такъ якъ и монастыри Новгорода, де не було огня монгольского, видай за для загальнои тяжкой нужды народа, при кбнци ХНІ. es) Волын. лѣт. 201-204.
вв) Гует. ЛЬт 346. — Нарвутъ 4, 297. — Вол. лѣт. стр. 204. 205.207.
70) Лѣт. спасокаменского монастыра, написавъ О. Паисіи въ р. 1473. (Истор. Ієрарх. 4, 3*25-330). — Истор. Ієрарх. 6, 584—590.
71) о ученикахъ Варлаама (Словаръ Свктыхъ, — истор. Ієрарх.).
6


66
вѣка, якось не цвѣли, а деиекотрыи изъ нихъ такой цѣлкомъ упали.
Лучшимъ, а навѣтъ годится сказати прнятнымъ періодомъ для монастырбвъ рускихъ бувъ вѣкъ XIV. Бѣды времени мопгольского, хотяй дуже тяжкій, не могли такъ бтъ разу придавити ового сильного, бодрого духа, якій вкоренивъ ся бувъ въ монашествѣ въ золотомъ монашества руского періодѣ, въ XI. и XII. вѣку. И скоро позавоевапю монгольскомъ край рускій денещо умиривъ ся, такъ заразъ взяли ся монахи, мовъ робочій пчолы, съ прежнею жаркою любовію до привикшои працѣ.
Правда въ области Новгородской, куда Монголи не дбйшли, и въ княжествѣ Галицкомъ, котре тіиже не такъ тяжко спустошили, охлонувъ нарбдъ изъ бѣдствія уже по короткомъ времени, и зпова стало ту житье народне и церковне пульсовати трыбомъ давнѣйшимъ; науки и просвѣщеніе розцвѣтали ся ту що разъ больше а ббль- ше,72) и народне житье и сила и богацтво взмагалися зъ дня на день, що и по завоеваню черезъ Казиміра короля польского не змѣиило ся, понеже, якъ говоритъ Зу- брицкій: „kraina ta, tak po zawojowaniu pierwszym w r. „1340 przez Polskę, jako też i po ostatnim w r. 1387, „długo zatrzymała swoją, starodawną, wewnętrzną, orga- „nizacyę”.73) Монахи займали ся ту такъ якъ давиѣйше школами и просвѣщеніемъ народа, по обителяхъ бтпра- вляло ся богослуженіе и выставно и велелѣпію, и ту помножали ся монастыри такъ якъ и передже.
Въ Новгородѣ самбмъ повстали въ XIV. вѣку монастыри: Колмбвъ св. Успенскій (1310), св. Николаев- 7а) Вол. лѣт. на стр. 23 такь говорить о кн. Владимірѣ. „быегь книжник ’ь и великій философъ,якогоже не бысть по всей земли“; а на етр. 204 о Григорію, игуменѣ полонпнекомъ: „Григорій же бяше человѣкь святі., якого же не бысть предъ нимъ, ни по немъ не буде гъ.“
73) Zubrzycki, kronika miasta Lwowa. 1844 str 33—34.


67
свій бѣлый (1313), св. Рождественскій па Десятинѣ (1329), св. Спаскій на Ковалевѣ (1345), св. Архангельскій на Сковородку (1348), Болотовъ св. Успенскій (1352), св. Воскресенскій на Деревенипяхъ (1354), св. Іоанна Богослова (1354), св. Духа (1357), св. Успенскій на Радо- ковицяхъ (1357), св. Николаевскій на Нятцѣ (1357), св. Андреевскій на Ситечку (1370), св. Успенскій пр. Кипріана (1385), св. Николаевскій па Попедѣлѣ (1386), св. Покровскій на Щиловѣ (1386), св Николаевскій наСо- колбй Горѣ (1389), св. Рождественскій па Дисичбй горѣ (1389), св. Николаевскій па Чудинецкбй улпци (1390), св. Спаскій па Козмодаміапскбй улици (1394), и много инпыхъ около Новгорода и дальше па сѣверъ ко сторонамъ пыиѣпіпого Архангелска. Въ Галицкомъ княжествѣ извѣстный въ XIV. вѣку: Сиповбдскій. св. Спаскій, за Самборомъ, бттакъ монастыри Созапскій, Смблыіиц- кій, Грушевицкій, Микуличъ недалеко Перемышля и ип- иыи;74) и св. Петро, бттакъ митрополитъ (1308-1326), видай такожъ при самомъ кбнци ХНІ., а може уже въ XIV. вѣку побудовавъ мопастыръ свбй надъ р. Ратою недалеко села „Дворцѣвъ нынѣшнбмъ Жолкбвскбмъ обводѣ.75)
Не такъ дѣялося въ областяхъ занятыхъ черезъ Монголовъ. Стороны тьш, де изъ храмовъ Божихъ мало що осталося, де школы цѣлкомъ зчезли, де старшій іереи и діаконы помордовано, а молодшое духовенство въ неволю отведено, находили ся по завоеваню монголскбмъ въ пай- сумпѣйшбмъ и политычнбмъ и церковнбмъ состоянію.
74) Король Ягайло надаючи тыи монастыри Владодѣ Иеремышль- скому грамотою зч> р 1407, на конци такі, еще говоритъ’ , et alia omnia Monasteria, quae sunt sub obedientia Vladicac*. (Malinowski, die Kirhen und Staatssatzungen. Lemberg 18G4 стор. 444)
T5) Смотри Петруиіевича Антонія, крилошанина Лі.новского статію, въ ,Сборнику историческомъ,*• Львбвь 1860. Выпуск. Ш. на ст. Ѵ*П. — Kulczyński Specimen Eccl. Kuth. Romae 1733. стр, 107. — Карамз. IV*. пр. 343 — Степ. кн. I, 410.


68
Межи Димитріемъ и Андреемъ, дѣтьми Александра Невского лихотѣла кровавая вражда о періпеньство, и на- волѣкала на Русь губительный паходы ТатарОвъ. Такій самый духъ несгоды враждовавъ и межи другими князями; и при исходѣ ХШ. вѣка, повторили ся неща- стливыи часы ОльговичОвъ и Монамаховичбвъ. И пбдъ такими тяжкими бѣдствіями упадавъ нарбдъ, а съ нимъ упадала и церковь.
Монголи завоевавши Русь, не вмѣняли ни закони ни постановленія ей. „Монголи, говоритъ современникъ очевидецъ, — не принуждаютъ никого къ бтступленю бтъ вѣры або закона, — але заразомъ велятъ они покланятися и своимъ богамъ н идоламъ.76) Ярлики ханскій брали христіанскоё богослуженіе пбдъ свою опѣку; но ханы сами и баскаки, урядники ихъ грабили и губили христіанъ безъ милосердія. Такъ ханъ Менгу-Темиръ ярлыкомъ своимъ „кто стане хулити вѣру руску, або ругати ся надъ нею, тотъ не найде собѣ извиненія, и караный буде смертію “,7 7) забезпечивъ вправдѣ народови рускому Христіанское богослуженіе: але Романа кн. Рязанского за постоянность въ вѣрѣ христіанскбй, велѣвъ Онъ съ ужа- саючимъ звѣрствомъ умучити.78) До того жестокости и насилія баскакОвъ, въ справахъ гражданьскихъ були такъ тяжкій, же людъ оставлявъ своп помешканя и имѣнія, и розбѣгавъ ся изъ мѣстъ и селъ въ глухій и недоступный мѣстця,— якъ то въ р. 1299 и „Митрополитъ Максимъ, не терпя татарского насилія, оставя митрополью и събѣжа изъ Кіева, и весь Кіевъ разбѣжался*4.79)
7в) Плано - Карпини, вападного міссіонера: путешествіе въ Татарію стр. 87. изд. Языкова СПБ. 1825.
77) Григоріевъ, о доетоп. канскихъ ярлыковъ СПБ 1843 стр. 183,184.
78) Соф. лѣт. I, 283. 284. — Карами. 4, пр. 136. Пикоп. лѣт. 3, 53.
7в) Лавр. лѣт. — Троицк. лѣт. 282.— Воскр. лѣт. 2, 270.


69
Престолы архіерейскій а навѣтъ и митрополичій стояли часто и по кблька лѣтъ необсадженыи. Такимъ образомъ пеставало головныхъ управителѣвъ и надзира- телѣвъ церкви; и церковь руска въ Кіевскихъ, а дальше въ сѣверныхъ, а навѣтъ и въ Новгородскихъ сторонахъ, попадала въ розстройство съ кождымъ днемъ бблыпе и ббльше. Во внѣшныи порядки богослуженія, въ совершаніе крещенія, мѵропомазанія, вѣнчанія, погребанія, а навѣть и литургіи, вообще въ службы церковный, повкрадали ся були многій рбжиости и неправильности, а въ богослужебный книги вредлывыи ложности. Ось якъ митрополитъ Кириллъ уже въ р. 1274 о розстройствѣ тбмъ говоритъ: „Мы узнали, же при крещенію пбдля якогось „смутного и не розумного смысла мѣшаютъ божественное „мѵро съ масломъ, и такъ помазують все тѣло; по оглашеніи помазують масломъ, но лише на чолѣ, очахъ, ушахъ, „ноздрахъ, и устахъ; потому крестятъ погружаючи въ три „погруженія. По крещенію помазують мѵромъ чувства... „и сподобляютъ кождого пречистого Божого тѣла и честной крови. О литургіи узнали мы, же діаконы вынимаетъ божественный агнецъ, и прежде попбвъ просФорми- „саютъ; а потому приходятъ просФормисати попы. Въ христіанскій праздники совершаютъ ся безчинства языче- „скихъ праздниковъ, що служитъ укоризною Божіимъ „праздникамъ, оскорбленіемъ Божіимъ храмамъ."
За для загального браку школъ трудно було въ овыхъ часахъ найти способныхъ служителей олтаря Божого. Въ духовный станъ поставляли безъ выбора, и въ жизнь духовенства поврывали ся були многій бтступленія бтъ церковного благочинія. „Священники”—говоритъ той самъ митрополитъ,—„уливаютъ ся безъ мѣры въ пречистый дни „поста; бтъ свѣтлой вербной недѣли до всѣхъ святыхъ „такъ, же не буває ни приношенія, (литургіи), ни креще- „нія до всѣхъ святыхъ". Якій непорядокъ пановавъ на


70
тотъ часъ въ церквѣ, посвѣдчае также митр. Кириллъ, и мовитъ: „Еще узнали мы, же никоторый, небудучи „посвячеными на пресвитеровъ, освячаютъ приносимый „въ храмъ плоды, т. е. крупы или кутью за мертвыхъ 8 °)
Въ сѣверныхъ сторонахъ Руси нужды розстройства въ церквѣ Божбй существовали и пбзнѣйіпе, навѣть въ другбй половинѣ XIV. вѣка, якъ тое посвѣдчае Митр. Кипріанъ въ своемъ посланію: „Вътолстыхъ сельскихъ „сборникахъ много ложного посѣянію еретиками па па- „кость невѣжамъ попамъ и діаконамъ*.80  81)
Рбжности и неправильности въ богослуженію и ложности въ книгахъ церковныхъ давали причины до спо- рбвъ межи духовеньствомъ, а навѣтъ и межи особами свѣтскими. Неблагочиніе духовеньства було причиною раскола Карпа стриголника и діакона Никити, такъ названого „раскола стрыголникбвъ“ въ р. 1371.
Пбдъ пакованьемъ монгольскбмъ не легко було та- кожь бтбудовувати храмы, заводити утварь, книги и иконы, а еще труднѣйіпе було за для загального браку шкблъ исправляти обычаи и звычаи вѣрѣ Христіанскбй противный, котри для того оставляли ся въ народѣ безъ исправленія.
И коли въ такое сумное время нарбдъ майже въ отчаяніе попадавъ, а ослѣпленье межи князями такъ великое було, же незважаючи па монгольское панованье и на загальную нужду народа, еще заедно лише о собѣ думали, та о своихъ затеклыхъ враждахъ: едныи монахи, котрц николи пе бтдаляли своей участи въ судьбѣ народа, якъ скоро по тяжкихъ стратахъ, якій нанесли на 80) Правила Собора въ р. 1274, Руск. достонамят. Москва 1815. стр. I0G—118. „Поученіе къ нонамъКириллово изд. въ нрпбавл. кь изданію твор. св, Отц. 1843. стр. 428—432.
81) Калайдовичъ ет. 210. — Востокова опис. муз. сгр. 717.


71
ныхъ Монголи, денещо покріпили ся, такъ заразъ и ревно взяли ся до дѣла.
На еампередъ въ р. 1274 Соборъ епископовъ и пгу- менбвъ звернувъ свою увагу на духовенство, и постановивъ, абы кандидата на пресвитера не передже святити, ажъ научитъ ся цѣлого церковного порядка пбдъ руководствомъ опытно го церковника, а и бттакъ ажъ тогди, якъ за его жизнь чистую, заручатъ отецъ духовный, 7 священникбвъ и другій вѣрогбдныи свѣдки.88) И въ слѣдъ за тымъ взяли по монастыряхъ приготовляти кандидатовъ до стану духовного.
Въ часъ нападбвъ и опустошенія Руси черезъ Мон- голбвъ, погинуло много книгъ богослужебныхъ, и наставъ по церквахъ великій и утяжливий недостатокъ книгъ. Монахи якъ скоро лише денещо покрѣпили ся, такъ заразъ взяли св. Писаніе и церковный книги пильно и старанно переводити и списовати, и въ многочисленныхъ бтписахъ во всѣ стороны розсилати. Тымъ образомъ подвили ся при кбнци XIII. и въ XIV. вѣку въ переводѣ „служебный минеи съ канонами ѲеоФана и Іосифа пѣ- снопѣвця," чого не було до нашествія Монголовъ.*  83) Въ р. 1343 переведено „поученія недѣлныя и праздничныя4*, выбраныи изъ Златоустого черезъ Патр. Каллиста,84) также сочиненіе пр. Нила о помыслахъ, слова пр. Исаака Сирина, и главы пр. Максима. И митр. Кипріанъ „многая святая книги съ греческого языка на рускій языкъ преложи", межи тыми „лѣствицу св. Іоанна44 съ 8а) Правила Собора въ р. 12і4.
83) Ип&т. лѣт. 222-223.— Карамз. I. пр. 257. 3. пр. 335.— Вмѣсто миней довольствовали ся ажъ до часу ихъ перевода, собраніями службъ на великій праздники и на дни знаменитыхъ святыхъ.
84) НикиФОръ Каллистъ (| ок. 1350) званый историкъ написавъ си- наксары на праздничный дни бть недѣли мытаря до недѣли всѣхъ святыхъ, службу для храма Богоматери, живоносный источникъ, и кблька тропарбвъ.


72
поясненіями.85) Особливо на Аѳонѣ, въ рускбмъ св. Пантелеймоновомъ монастырѣ, рускіи монахи усердно переводили греческій сочиненія, и висилали ихъ на Русь въ многочисленныхъ бтписяхъ.86)
Абы рбжности и неправильности въ богослуженію, усунути, богослужебный книги въ правильный видъ привести, и едностайнбсть въ обрядѣ запровадити, удавъ ся О. Аѳанасъ, игуменъ Высотского монастыра, ажъ до Константинополя, запявъ ся ту переводомъ богослужебныхъ книгъ, и бнъ то ачейже першій доставивъ Руси церковный уставъ съ рбжными примѣненіями на всякій случаи.87  88)
Отъ якъ пише въ тое время митр. Кипріянъ въ своемъ посланіи до Псковянъ: „Мы слышали, же у васъ „нѣтъ правильного церковного правила. Для того мы, спивавши, послали вамъ уставъ божественной службы Зла- „тоустого и Василія, также самую службу Злятоу стого, „чинъ водоосвященія на 1 день августа, синодикъ правильный и точный, котрый читаютъ въ Царѣградѣ, въ патріархіи св. Софіи. Посилаємо также чинъ крещенія дѣ- „тей и всякого другого христіанина; бттакъ чинъ обрученія и вѣнчанія. А чого не успѣли мы списати, а що „еднако потреба вамъ, то повелимо списати, и оно буде „у васъ. Що списано, и послано вамъ съ вашою братією, „то все вѣрно и правильно“.8 8)
85) 	Степ. кн. I, 558 — Оригин. лѣствица м. Кипріана въ библ. моск. дух, акад. писана въ р. 1387.
8в) Востоковъ, стр. 517-519. 725-739 — Калайдовичъ, стр. 88 112. — Строевъ, §. 43-52. Изъ трудбвь полезныхъ того времени дойіпли до насъ: Минея на мѣсяцъ Юль зъ р. 1365, Служебникъ, Октоихъ, двѣ Тріоды и уставь, въ библ. воск. монастыра. ^Новый Іерусалимъ.”(Описаніе воскр.монастыра. Спб. 1842).— Минея на Иоябръ и Декабрь, богородичный дневный каноны зьр. 1386, и п арамей ники зъ р. 1370 (въ библ. Толстова), Служебникъ (муз. Рум.)
87) Снегиревъ памят. 43. — Румянц. муз. № 445.
88) Посланіе во Псковъ изд. въ І. т. истор. акт. № 8.


73
Понеже не було шкблъ особныхъ, учили монахи молодежь въ своихъ келліахъ, и давали имъ примѣры своею чистою жизнею, и своею горячою любовію ко отечеству. Такъ святитель Мойсей Новгородскій (1320-1324) изрекши ся святительства повернувъ въ монашескую келлію, и „многи утвердивъ ученіемъ своемъ. И възлюбиша „житіе его боляри и людіе, и прихожаху къ нему, поу- „чаще ся отъ него день и нощь.“89) Въ старшихъ соотечественникахъ подносили монахи упавшого духа народного поученіями и посланіями. Слова бл. Серапіона, архимандрита печерской Лавры, пбзпѣйше Епископа Вла- димірского, о бѣдствіяхъ а еще больше о тогдашныхъ порокахъ;90) дальше поученія св. Отцевъ о пѣянствѣ, слово ко всему міру неизвѣстного сочинителя,91  *) и поученіе митр. Петра, передже игумена монастыря на р. Ратѣ, игуменамъ, попамъ и діаконамъ,93) дышачіи искреннею любовію ко народови п отечеству, привлекали людъ до церквей. По монастыряхъ заведено правиломъ, читати въ церквѣ щоденно толкованіе ѲеоФилакта на Евангеліе, поученіе св. Ефрема и Дороѳея, патерикъ, и поученіе св. Іоанна Златоустого.93)
И ту нарбдъ находивъ потѣху въ скорбяхъ времени, а съ потѣхою п озареніе свѣтомъ вѣры святой. И пробудило ся чувство покаянія, духъ христіанскій взявъ благодатно проникати въ душу всѣхъ верствъ, нарбдъ стававъ ся твердый въ характерѣ, и стойкій въ своихъ правилахъ. Духъ вражды властолюбивой, котрый въ першихъ часахъ панованя Монголовъ еще заодно серця князей „по прежнему волновавъ41, ставъ мало по малу ути- 8Й) Иовг. лѣт. 182.
90) Слова въ прибавл. къ иід. твор. св. Отц. за 18'13.
91) Восюкова опис. муз. 230. 232. 228. 511.
9а) Изд. вь прибавл. кь изд твор. св. Отц. церкви за 1844.
93) Истор. акт. 1, 478.
7


74
хати, и щоразъ то бблыпе, мѣстце духови спокоя и любви уступати. И всѣ верстви народа стали коритися передъ волею Всевышнего. Духъ благочестивый обнявъ всѣхъ; стремленіе ко монашескому житью знова розгорѣло.
Князѣ княжны, бояри, мѣщаньство и простый станы взяли, звичайно передъ смертію, пострыгати ся въ монашество; а многій и передъ тымъ розставали ся съ міромъ. Такимъ способомъ 6 великихъ князей монгольское періода умерло въ монашествѣ: св. Александеръ Невскій, и сыпове его Димитрій и Андрей, и кн. Іоаннъ Калита и синове его Іоаннъ и Симеонъ;94  * 96) и княжны: Марѳа княгиня Псковска супруга кн. Довмонта, св. Анна супруга кн. Михаила (| 1388), Марія вдова кп. Димитрія Михаила тверского, вел кн. Александра (| 1365), Анастасія въ монашествѣ Ѳеодора вдова кн. Андрея Константиновича суздальского (f 1378), вел. кн. Марія въ монашествѣ Фотинія (| 1399), Евдокія въ монашествѣ ЕвФросинія, супруга вел. кн. Димитрія Донского и инныи, — кончили жизнь свою въ монашествѣ: и всѣ они, якъ и богатшіи изъ боярбвъ п шляхты зъ вдячности ко монахамъ за ихъ труды и любовь ко отечеству, едніи вѣковали, другій же новый закладали монастыры.9 5) Такъ Владиміръ кн. галицкій, сынъ Василька, той истинный страдалецъ Божій, котрый черезъ 4 роки въ тяжкихъ мучивъ ся боляхъ, побудовавъ въ галицкбй земли и на Волиню только монастырбвъ, якъ пикто изъ южныхъ князѣвъ.9 6)
До помноженя монастырбвъ въ XIV. вѣку, немало причинивъ ся такожъ возникшій въ р. 1352 страшный мбръ — чорная смерть. Она передже истребила милліоны °4) Воскр. лѣт. II, 2 »7.272.— Соф. дій*, роі;ь 1359.— Ніи», лѣг. 3, 202.
°5) Соф. лѣг. I, 223. — Пни. лѣт. 4, 9 18 — Степ. кн. и прологъ.
96) 	Вопін- лѣт. 221.


75
на востоцѣ, въ Греціи, и въ прочей Европѣ. До р. 1425 пять разы опа лютилася майже по цѣлбй Руси. Въ Глуховѣ іі въ Бѣлозерску не осталося живой души. Въ Псковѣ остала ся ледви трета часть мепікапцѣвъ. Въ Смолен- ску за двома разами лихотѣла она съ такою лютостію, же не остало ся и десять людей живыхъ. Особливо страшно бѣсила ся она въ Новгородѣ, де, якъ говоритъ историкъ, въ 6 мѣсяцахъ умерло до 80.000 людей.97) Такій бѣдствія мягчили серця людей. Сперва люде корысто- любныи охотно служили умираючимъ, въ иадѣи па спадщину; коли же увидѣли, же не лише хорыи, но и ихъ одежь, и ихъ имѣнія розширяють смерть: тогды и бо гачи надармо ожидали помочи; малодушіе розлучало навѣтъ сына бтъ отца, доньку отъ матери, брата бтъ брата.
И ту многій зо страху оставляли свѣтъ, и затворяли ся въ монастыряхъ, отказывали имъ свои маетки и богатства, и такъ причиняли ся до убогачепя и помножена монастырбвъ.
Въ Литвѣ, особливо съ временемъ Гедемина, взяла вѣра православна черезъ союзы малженскіи литовского княжного дома съ домами рускихъ князѣвъ, що разъ ббльше ширити ся.9 8) Сыново Гедимина, едніи еще за житя отца, другій послѣ него були уже Христіанами, особливо же Любартъ - Димитрій, князь Волиньскій бувъ заедно ревпымъ сыномъ православія; Свидригайло - Левъ Болеславъ любивъ греческу вѣру, и стиравъ ся поставити греческій обрядъ высше католическое;99) а братя Ку- мецъ-Іоаннъ и Нежило-Антоній, дворяне Ольгерда потерпѣли за вѣру Христову и мученическу смерть.100)
97) Kranz, Wand lib. XI сг. 251
98) Продола; Нее юра. 92 —.Іьвов vbr 2, 117 —Ви.і лЬт 2, 352.— Акт. зав Росе I, № 72.
") Długosz, hist Pol л. 611.
,0°) Stebelski, Dwa Światła. Tom. 2.— Kojałowicz, Miscellanea ст. 8.9.— Густ. лѣг. ст Зі. — Чет. мин. 14. апр.


76
Въ слѣдъ за тымъ на Литвѣ вѣра Христова быстро йшла бтъ звытяжства до звытяжства. Самъ Оль- гердъ, при кбнци жизни своей,101) и всѣ 12 сынбвъ его крещеный були въ православію.10 2) Князѣ Литовскій стали бттакъ численно пострыгати ся въ монашество, якъ то здѣлавъ кн. Ольгердъ самъ, принявшій въ крещенію имя Александра, а постригши ся имя Алексѣя, а дальше князѣ Евстафій, Гарасимъ, Харалампій, Ѳеодосій, и ин- ныи;103) — многій же закладали п вѣковали монастыри.
Такъ сыны Ольгерда: кн. Симеонъ - Лугвенъ, оженений съ донькою в. к. Димитрія Ивановича, заложивъ о 15 верстъ бтъ мѣста Мстислава св. ОнуФрейскій монастыръ; кн. Михаилъ (f 1385) свят. Петра, а кн. Андрей-Вигу нтъ съ сыномъ своимъ будовали монастырь св. Іоанна Крестителя въ Полоцку;104) княжна Ульяна (Іюліанія), супруга кн. Витовта заложила въ Трокахъ св. Рождествобогородичный монастыръ, котрый бттакъ* въ р. 1384 самъ Витовтъ гойно выпосаживъ, — а князь Димитрій-Корибутъ надавъ Фундацій Лавришовскому монастыреви.10 5)
До помноженя монастырбвъ въ XIV. вѣку на сѣверѣ, причинили ся найбблше монахи самый.
Пр. Сергію радонежскому суджено було тымъ бути для монастырбвъ на сѣверѣ чимъ були пр. Антоній и ’01) Воскр лѣт 2, 334.
'»а) Длугошь пише- „Jagełlę, Skirigajlę i wszystkich szlachetnych młodzieńców wychowywała matka ich według greckich zwyczajów, wpajając im grecki obrządek,” (lib. 10. p. 60). Лѣт. Данилов. ст. 47. 190. 208. Супр. лѣт. 62-64. 95. 134. — Каразм. 5. пр. 60. — Naruszewicz hist. Pol. Т. 6. p 34-43
’°?) А. Петрушсвичь, историческія извѣстія древнои Архимандріи Чину Св. Василія В. вь селѣ Уненѣ округа Золочевского. (Статія вь часописѣ ,,Пчола” выходившій! во Львовѣ въ р. 1849. сюр 260.
’04) Акт. зап. Роес. 1816 I, № 4. 5 13. 14. 43. 82. и пр. 8 11
’05) Собран. Вился. • рам. 2, № 55


77
Ѳеодосій печерскій въ сторонахъ южныхъ. Сынъ боярина Ростовского Кирилла, котрый по сумнбмъ времени переселивъ ся бувъ въ Радонежъ забажавъ жити житьемъ строгійшимъ монашескимъ, удався съ братомъ Стефаномъ въ глубокій лѣсы Радонежскій, побудовавъ власными руками келлію и храмъ въ имя св. Тройцы, принявъ пострыженіе, и ставъ ту совершати подвиги молитвы.
И скоро розбйпювъ ся слухъ о его святости, пустынники и численны ученики взяли около него громадити ся, и такъ процвѣла Лавра Сергіева, котра подобно Кіевскбй стала ся на Руси городомъ монахбвъ, и вторымъ розсадникомъ монастырбвъ.
Святителѣ и князѣ стали удавати ся до Сергія не лише за поученіями духовными, но и за наставниками, котры побирали науки въ его уединенной бесѣдѣ, и котры бы на своихъ ибдвладныхъ могли дѣйствовати благимъ примѣромъ. Ученики Сергія: Андроникій упорядковавъ монастырь св. Спаскій въ Москвѣ, заложеный черезъ святителя Алексѣя (1354-1377);—Ѳеодоръ заложивъ св. Симеоновскій монастырь на березѣ р. Москвы; — Аѳанасій упорядковавъ монастырь Высотскій недалеко Серпухова, заложеный въ р. 1374 черезъ пр. Сергія; — Меѳодій заложивъ монастырь св. Николаевскій Пѣшнов- скій;106)—Ѳеодоръ и Павелъ побудовали монастырь св. Борисо-Глѣбовъ въ Ростовѣ; — Леонтій бувъ первымъ игуменомъ св. Богородичного монастыра на рѣцѣ Ду- бенцѣ, заложеного черезъ вел. кн. Димитрія; — Григорій бувъ первымъ игуменомъ въ монастырѣ Голутвинскбмъ при устью р. Москвы и на берегу Оки; Авраамій заложивъ '06J О закладанні Монас сыровъ через ь Пр. Сергія и его учениковъ с.м. Историческое описаніе ев.чтотроицкои Сергіево» Лавры Москва 1842 ст. 144-148


78
монастырь на урочищу Чухломѣ и передавъ братіи овый честноты, котрыми наполнивъ душу его пр. Сергій; Димитрій заложивъ недалеко Вологды прилуцкій мопастыръ;— пр. Кириллъ побудовавъ св. Успенскій па березѣ бѣ- лого Озера, а Сергій на стрбмкбмь березѣ р. Нурмы св. Преображенскій монастырь.
Въ тбмъ часѣ повставъ и бѣлозерскій монастырь Ѳерапонтовъ и Лужескій подъ мѣстомъ Можайскомъ. Самъ митроп. Алексій, побудовавіпи многій монастыри: великолѣпный Чудовъ посередь Кремля, другій Алек- сіевскій, бттакъ св. Константииовскій во Владимірѣ и Печерскій надъ Волгою, просивъ собѣ для упорядкована тыхже наставниковъ у Сергія.
Въ тое время повставъ и знаменитый св. Спаскій монастырь въ Суздалю, а бттакъ св. Вознесенскій монастырь въ Москвѣ въ Кремлю, де пострыгла ся бла- гочестывая вдова витязя Донского Евдокія, пбдъ именемъ Евпраксіи, и де съ ея гробницею начали погребати ся всѣ великій КІІЯЖНИ II КНЯГИНЬ! дома московского.
Немешпе такожъ прославила ся въ тбмъ вѣку пустыня Бѣлозерска, котру заложивъ св. Кириллъ, и котра пбзнѣйше стала ся предметомъ глубокого поважаній царей, особливо же Ивана Грозного, а заразомъ п роз- садникомъ другихъ окрестныхъ и бтдаленыхъ пустынь; межи тыми соловецкой Лавры, котра въ XVII. вѣку за Патр. Никона такъ нещастну долю мала, — а дальше еще на сѣверѣ Лазаревый св. Успенскій монастырь межи дикими Лопарами.
Немало такожъ причинивъ ся въ тбмъ періодѣ до помножена монастырбвъ на сѣверѣ и О. Стефанъ Пермскій. Десь но р. 1370 розгорѣло въ молодбмъ СтеФанѣ, монаху ростовского монастыра, милостію Божіею желаніе, посвятити житье свое просвѣщенію Зырянъ, — дикихъ


79
сыновъ лѣсовъ сѣверныхъ. Въ тбй цѣли попереводивъ онъ церковный книги на языкъ зырянскій, упросивъ собѣ на свое дѣло благословенія у епископа Герасима,10 7) а вел. князь забсзпечивъ го своею грамотою. Съ сими пособіями ирибувъ Стефанъ десь около р. 1378—1379 на устье р. Вычегды, ставъ ту проповѣдати Бога истинного, и проповѣдаючи дбншовъ ажъ до устья р. Выми, де було головное поселеніе Зырянъ. Народъ толпами крестивъ ся, и кидавъ въ огонь болваны Войпеля и другихъ идоловъ. Св. Стефанъ побудовавъ ту храмъ во имя Благовѣщенія Богоматери, а при ней и школу, въ котрбй учивъ молодежь грамотѣ. Въ р. 1383 просивъ Стефанъ въ Москвѣ поставити для Зырянъ Епископа, и самъ зб- ставъ посвященьи! За тымъ посвятивъ природныхъ Зырянъ на діаконбвъ и священниковъ, а бттакъ заложивъ на р. Сосолѣ св. СтеФановскій, а за 165 верстъ и другій Ульяновскій монастырь; и въ першбмъ еще въ другбй половинѣ XVII. вѣка отправляли церковное набожен- ство въ языцѣ зырянскомъ.10 8) Навернувши Зырянъ научивъ ся св. СтеФанъ бттакъ и пермского языка удавъ ся до Перми, навернувъ великую часть тутейшихъ меш- канцѣвъ, попереводивъ имъ церковный книги на ихъ языкъ „и попове его пермскимъ языкомъ служаху обѣ- „дню, заутреню же и вечерню, и канонархи его по пермскимъ книгамъ канопархаша; пѣвць/ его всякое пѣніе „пермски возглашаху;“ — св. СтеФанъ же „и монастыри наряжаше и въ черцы пострыгаше, и игумени имъ устро- яше.“1оя)  107
107) Герасимъ, еішскопь коломенскій рядивъ на юп часъ .митрополіею московскою
»°3) Начерт. и назвав, зырянскихъ буквъ у Карамз. 5, пр 12«5. — Истор іер. 6, 321. 467.
’09) Названье перпскихъ буквъ у Востокова въ опис. муз. № 459 — Св. Сте<і»анъ переложивъ на перм. языкъ: Нсалтыръ, избранныя чтенія изъ евангелія и а п о с т о л а, и парамейникъ Литур-


80
Рожширенье такъ численныхъ монастырбвъ не лише розносило свѣтло Евангелія въ сѣверный и восточный на тотъ часъ еще поганьскіи стороны; но принесло оно отчинѣ заразомъ еще итую користь, же за ихъ причиною повстало и насиленіе тыхже. Около монастырбвъ наоб- шарахъ наданыхъ имъ то ханами то князями взяли се литися жители.
Такимъ образомъ, каждый монастыръ розшируючи границѣ, дѣлавъ ся средоточіемъ нового края. Такъ велика Пермъ, куда перше промысловцѣ Новгородскій лише за торговлею ходили, пріобрѣвъ для Россіи, помянутый св. Стефанъ Пермскій, монахъ Ростовскій, липіе черезъ свои проповѣди, и черезъ побудованыи тамже монастыри.
Розбудившая ся въ XIV. вѣку наклоннбсть до за- кладаня монастырбвъ, взмогля ся па Сѣверѣ въ теченію XV. вѣка еще сильнѣйше, и подвижники того вѣка не оставили неиспытаннымъ пи еденъ способъ подвизниче- скои восточной жизни. Позакладаныи передъ тымъ монастыри особливо Лавра пр. Сергія, общежитіе Кири- лово, Ѳерапонтова пустыня цвѣли благочестіемъ. Первую украшавъ пр. Никонъ; послѣдную же допровадивъ до лучшого состоянія пр. Мартиніянъ. Ученики Сергіевыхъ монастырбвъ, можъ сказати, перемагали ся въ закладаию монастйрбвъ по пустыняхъ сѣверныхъ лѣ- сбвъ. Межи тыми пр. Пафнутій, заложивъ недалеко Боровска Богородичный монастыръ, и запровадивъ въ немъ строгое монашеское житіе; але общежитія не було въ томъ монастырѣ, такъ якъ початково и въ Сергіевбй Лаврѣ. Павелъ обнорскій, Савва вышерскій, Ниль сорскій, закладають монастыри; Діонисій Глушиц-
гіл пермска дбйшла її до наших ь часовъ н находитъ ся въ биб і. моск. обіц. древностей. N. 99. (Лицей изд. И. Мартиновымь. Ч. I, 243.244). Жит. св. Стсф. Соф лѣт. I, 415. 416. Степ. кн.І, ст. 522-.г,26.


81
кій будує ихъ въ высокимъ сѣверѣ по надъ р. Глушицею числомъ пять, межи тыми св. Покровскій, яко лавру въ ей восточномъ значенію; а Савватій п Германъ заклацаютъ печеру ажъ на пустомъ островѣ соловецкомъ на бѣлбмъ озерѣ, де дика природа навѣтъ травы не выдае.
До помноженя монастырбвъ въ XV. вѣку на сѣверѣ много такожъ причинила ся повѣрка о скорбй кбнчинѣ свѣта, розширена по цѣлбй Руси уже съ кбнцемъ XIV. вѣка. Въ тбмъ вѣку, при концы семи тысячъ лѣтъ бтъ сотворенія свѣта ждали на Руси второго пришествія Христова. Повбдъ до той повѣрки дала Новгородска пасхалія, де противъ послѣдного року седмой тысячи лѣтъ було написано: „здѣ страхъ, здѣ скорбъ.... въ сіе бо лѣто чаемъ и всемірное твое пришествіе. “ 110) Якъ бы иа по- твердженье той безпбдставнои повѣрки, приключило ся еще въ р. 1474 въ Москвѣ и ей аколицяхъ великое землетрясеніе, котре межи иниыми збурило и ново бтбу- довану, колись то митр. Петровску оказалую и богатую св. Успенскую соборную церковь, на котру, по приглашенію митр. Фплипа, складали ся всѣ монастыри. Страхъ обнявъ всѣ верствы народа, и всѣ со щирою покутою стали тиснути ся до храмбвъ Божихъ; а богатый люде и бояри будовали церкви и закладали монастыри для умоленія милосердія Божого.
Тымъ то способомъ, якъ свѣдчитъ „Исторія рускои іерархіи,“ повстало на Сѣверѣ, бтъ 1420-1500 р. ббльше якъ 50 монастырбвъ.11  * 107
’10) Соф. лѣт. 2, 62. — Рудневъ, исторія ересей, ст. 103. 104. пр. 106,
107. — О повѣрцѣ т0й свѣдчитъ и Бпиоаній въ житію св. Сте- Фана Пермского, котрый абы слово Боже Пермѣ приступнѣйшимъ здѣлати, попереводивъ бувъ книги церковный на языкъ пермскій. Многимъ неподобало ся було тото предпрннятіе, и о трудѣ св. СтеФана говорили; „.... и прежде сего издавна во Перми не було грамоты.... нынѣ же на исходъ седмой тысячи, точію за 120 лѣтъ до скончанія вѣка грамоты замишляти?!”
,u) Истор. р. Іер. т. 6.
8


82
И на Руси до Полыци належачої! було благочестіе въ XV. вѣку загальнымъ предметомъ помыслбвъ для всѣхъ верствъ руского народа, для князя и для слуги, для богача и для убогого, и много було ту правдивого иоломенного усердія къ подвижничеству во Христѣ. Повею да ту то бтбудовували старый, то закладали новый монастыри. Богатый родины Руси Литовской: князѣ Голь- шанскіи, Слуцкій, Мстиславкіи, Кобрынскіи, Корыбуто- вичи, Глинскіи, Путятычи, Проньскіи и другій; за ними земяни Хребтовичи, Зеновичи, Радиловичи, Ленковичи и инныи, отзначали ся правдивымъ горячимъ благочестіемъ. Всѣ они закладали и вѣновали монастыри, надавали имъ корыстный привилеи, увольняли ихъ бтъ данинъ, бтъ пбд- водбвъ и инныхъ тягарбвъ, и позволяли имъ закладати на пустыхъ монастырскихъ обшарахъ села и хуторы.112)
Денекотрыи старинный монастыри бтновлено въ тбмъ вѣку, якъ то великую церковь Кіевской печерской лавры, котра бтъ часбвъ Батыя розвалинами стояла, а котру въ р. 1470 бтбудовавъ и украсивъ Симеонъ Александрог вичъ князь Слуцкій, на тотъ часъ намѣстнцкъ въ Кіевѣ.
Въ Виленской облясти, въ епархіахъ пинско-гроднен- скбй въ смоленскбй, Владимірской, и Луцкбй, повстало въ тбмъ вѣку по кблька монастырбвъ, межи тыми зна- чнѣйшій Уневскій, Овручскій, Жидичиньскій и Пересо- пницкій, пбзнѣйше Архимандріи.
На Волиню и въ Червонбй Руси, де боярство га- лицке еще за князѣвъ Руриковичбвъ истреблено,113) ц
1,s) Акты зап. Росс. Спб. 1846 и 1853 — бттакъ собранія грамотъ Вильна, Витебска, Полоцка и Смоленска мѣстятъ въ собѣ множество грамотъ Фундаційныхь и инныхъ на користь монастырбвъ.
*’*) Въ вѣкахъ XII. особливо же XIII. и въ первыхъ десяткахъ XIV. майже всьо боярство галицке, то въ кровавыхъ войнахъ, то мятежахъ против ь князямъ рускимъ выгинуло. (Шараневича, Стародавный Галичь, Львовъ 1861., и Исторія галицко владим. княж. Львовъ 1863).


83
лише небогатое земяньство находило ся; не видко такихъ гойныхъ Фундацій для монастырбвъ, якъ на Руси Литовскбй. Монастыри особливо червонорускіи не лише не бтзначали ся богатствомъ, але були самый убогій, и по- збстали такими ажъ до ныпѣшного дня.114) Но и ту не богатый, але благочестивый земяпе, Дѣдошицкіи, Чолгань- скіи, Древляньскіи, Унятыцкіи, Сварычовскіи, Башиньскіи (Бачинскій) Гошбвскіи, Татоміри, Балицкіи, — а навѣтъ и мѣщане, якъ СтеФанъ Дропанъ во Львовѣ, кладутъ въ XV. вѣку свои лепты на жертвеннику церкви Христовой, и суть добродѣями монастырбвъ Уневского, св. Юрского и св. ОнуФрейского Львовскихъ, Пбдгорецкого, Унятыц- кого, Башевского, старого Гошбвского и инныхъ.115)
Перепоною, же въ XV. вѣку, не такимъ самымъ живымъ прудомъ, и не въ такомъ числѣ повставали монастыри въ южной Руси, якъ на Сѣверѣ, були жестокій напады Татарбвъ, котри въ р. 1416 и 1438, особливо же въ другой половинѣ того столѣтія, якъ то въ р. 1452, 1453,*1457, 1473, 1476, 1479, 1482, 1491, 1496-1498,
”*) Може ту кто закинути, же монастырь Добромильскій и Бу Чацкій не доконче убогій. Па тое отповѣдаемо, же нынѣшпа Фундація Бучацкого монастыра складає ся зь Фундацій давнѣйшихь мона- стырбвъ: Первѣетного Бучацкого св. Троицкого, Рукомыіпекого, Жизномірского, Задаровского, Сокулецкого, и Угорницкого; а село Звенигородъ становить фундушь конвикта убогихъ учениковъ, ко- трыхъ ту бувало, помимо того же Фундушч. есть лише на 12, монахи за лѣпшихъ часбв ь, удерживали по 31) и по больше хлопцѣвч.; — Фундація нынѣшного Добромильского монастыра складає ся изь Фундацій нозношеныхі> монастырокъ, вь Паклѣ, Журавинѣ, св. Іоанна въ Переиышли, въ Бруховицьохь, вь Улучу и въ Колоденци; а фундушь якъ извѣстно не доконче богатого нынѣшного св. ОнуФрейского монастыра Львбвского становлять Фундацій позноше- ныхъ монастырбвь; Св. Юрского и св. Богословского Львовскихъ, Деревачского, Гуменецкого, Вѣцинского, Бакоцинского, Выепян- ского, Грабовского, Рудницкого и Подгородиіцского.
П5) Зубрицкій Исторія Ставропигіи ст. 4.— Zubrzycki, kronika miasta Lwowa. 1844. ст. 117.


84
тыи стороны розбоемъ нападали, жительство то убивали то въ неволю уводили, и всьо що лише могли грабили, бурили и палали.116) Тымъ то способомъ много и нов- шихъ и старшихъ монастырбвъ, на Подолю, Волиню, особливо же въ Галицкой земли въ тбмъ вѣку упало, а память ихъ сохранила ся лише то въ переданяхъ, то въ названію „монастырь", „монастырско", „монастырче*  *, „Черче“ „Черниче* и т. п., де колисьто безъ сомнѣнія стояли монастыри. *
Вѣкъ XVI. бувъ для помноженя монастырбвъ на Сѣверѣ и па Востоцѣ Царства еще пріятнѣйшимъ якъ вѣкъ XV. Иванъ III. (1462-1505) бувъ зручнымъ собирателемъ краевъ остѣнныхъ въ цѣли утворена можного паньства московского. Тверь, Рязанская земля, а бттакъ земля Печорская, Югурская и край за Ураломъ прійшли ту до Москвы. Въ р. 1480 выбивъ бнъ ся зъ пбдъ власти Монголбвъ. Василь Ивановичъ (1505-1533) продолжавъ политику отця. За Ивана Грозного прійшло въ р. 1552 царство Казаньске, въ р. 1556 царство Астра- ханьске пбдъ владѣніе московске; а при кбнци житя его пбдбивъ козакъ доньскій Ермакъ великую часть Сибиріи. И такъ въ Рязанскбй области межи Мещераками и Мордвою, на тотъ часъ еще поганами, въ Казаню и въ Астра- ханѣ межи могаметанами, и межи поганскими сибирскими пародами, отворило ся було для проповѣдникбвъ- монахбвъ въ XVI. вѣку обширное поле для проповѣди Слова Божого, а съ тымъ и до помноженя монастырбвъ. 117) Въ Казаню заразъ по занятію мѣста, коли тамъ •••) Суир. лѣі. и Zubrzycki, kronika miasta Lwowa. Lwów 1841, подъ помянутыми роками.
*17) Баронъ Гербершгейн ь, чужинець пробувавшій вь Москвѣ бть 1516—1521, дає монахами свого часу наступаюче свідоцтво: „Religiosorum praecipua cura existit, ut quoslibet homines ad fidem suam perducant. Monachi heremitae bonam jam olim idololatrorum partem


85
находивъ ся еще Грозный „мнози отъ невѣрныхъ прихо- жаху съ женами и дѣтьми, и крещаху ся во имя Отца и Сына и святаго Духа, и радостными душами отхожаху въ домы своя,"113) — говоритъ современникъ; а въ р. насту- паючбмъ 1553, крестили ся уже и два казаньскіи царевичи, Утемишъ-Гирей и Едигеръ. Въ р. 1555 утворено для успѣховъ вѣры Казапьское Архіепископство, святителемъ поставлено О. Гурія, игумена Селижировского, додано му архимандритовъ Германа и Варсонофія и многихъ монахбвъ яко проповѣдниковъ. Царъ бтправляючи Гурія во Казань вложивъ на него обовязокъ, наклоняти ко вѣрѣ съ любовію и не противъ воли, знатнѣйшихъ изъ крестившихъ ся поучати въ вѣрѣ въ своемъ домѣ, а другихъ посилати для науки въ монастыри, котрыи за- разомъ повсюда закладати повелѣвъ.119)
Въ Астраханѣ заложивъ игуменъ Кириллъ, посланий сюда съ проповѣдниками-монахами для проповѣди Слова Божого, въ р. 1573 въ астраханскбмъ Кремлю св. Троицкій монастырь, въ котрбмь въ наступаючбмъ року 1574 находило ся уже 25 монахбвъ, и 20 навер- неныхъ молодцѣвъ татарскихъ на науцѣ.139)
Наклоннбсть ко пустынному скитскому житію, яке розвинуло ся було въ третбй третинѣ XV. вѣка, продолжали скитскіи подвижники, пр. Іосифъ Волоколамскій diu multumque apud illos verbum Dei seminantes, ad fidem Christi pertraxerunt Proficiscantur etiam nunc ad varias regiones Septem- trionem versus et Orientem sitas, quo nonnisi maximis laboribus, famae ac vitae periculo perveniunt, neque inde aliquid commodi sperant, nec petunt; quin hoc unicum spectant, ut rem gratam Deo facere, et animas multorum devio errore abductas, morte aliquando doctrinam Christi confirmantes, in viam ratam revocare, ac eos Christo lucrificare queant." (Rer. Mose. Comm. pag. 43).
**8) Степ. кн. 2, 265—266.
*19) Никои. лѣт. 7. 231. — Чит. истор. акт. І. Nr. 162.
іао) Истор. акт. т. 1 Nr. 184. Фундаціііна грам, астр.іх. троиц. мо- настыра вь р. 1574.


86
(t 1515), пр. Александеръ Свирскій (1533), пр. Нилъ Столбенскій (fl555) и инныи; а ученики ихъ й выходцѣ- пустынники Бѣлозерского монастыра выходили, глядаючи уединенія, въ лѣсы новозаложенои Вологодской епархіи, и закладали ту свои пустинныи скиты.
Въ XVI. вѣку причиняли ся до помноженя монастырбвъ на Сѣверѣ и щастливыи успѣхи государственный, а заразомъ и красный обычай за звытяжства надъ непріятеляии паньства, ставити памятники не людямъ,— але Господу для славы имени Его. И такъ взятіе Смоленска ознаменовано (въ р. 1525) заложепьемъ храма и монастыра (новодѣвич.) во имя Богоматери а звытяжство надъ Казаньемъ увѣковѣчено св. Покровскимъ соборомъ.
Въ нещастяхъ якъ то въ часъ повѣтрья и мору возникіпого въ первбй четвертинѣ XVI. вѣка умоляли Христіяни милосердіе Боже закладаньемъ храмовъ и монастырбвъ, якъ то здѣлали межи инными въ Псковѣ въ р. 1522, де нарбдъ храмъ Покрова Богоматери поставивъ „въ еденъ день.“т)
Такимъ то способомъ, якъ посвѣдчае „исторія іерархіи “ повстало на Сѣверѣ бтъ р. 1500—1588, 65 новыхъ монастырбвъ.
Не такъ пріятное время бувъ вѣкъ XVI. для монастырбвъ въ сторонахъ Новгорода и Пскова, а дальше въ южныхъ областяхъ въ Бѣлбйруси, на Волиню, на По- дблю и въ земли Галицкой.
Особливо тяжко утерпѣвъ за Ивана Грозного Новгородъ и его околиця. Уже за Ивана III. почали ся дни нещастя для того колисьто великого, торгового, людного богатого и стародавного города. Иванъ III. взявши Новгородъ и збуривши при тбмъ много церквей и монастырбвъ, отобравъ му всѣ права и привилеи; богатшимъ »«*) Соф. лѣт. 2, 357.


87.
забравъ маєтки, и переселивъ ихъ въ далеко бтдале- ныи стороны; церквамъ же и монастырямъ половину имѣнія, самому Владицѣ половину волостей, и роздавъ ихъ боярскимъ дѣтямъ.132) Но неровно тяжпіе утерпѣвъ Новгородъ за Ивана Грозного. Грозный здобувши тое первое пристанище предковъ своихъ, скандинавскихъ Варягбвъ, межи Славянами, бѣсивъ ся въ немъ съ вы- шуканою лютостію якъ самый дикій звѣръ. Черезъ пять недѣль, каждый день топили кромѣшники123) въ Волховѣ по 1000 и по 1500 людей; самыхъ монахбвъ утоплено до 500.12 4)
И ту изъ кблька десятокъ монастырбвъ, по збуреню города, позбстали цѣлый лише Антоніевъ, Варлаамбвъ и Юріевъ.125)
Такую самую участь готовивъ Грозный и городови Пскови, и станувъ уже пбдъ мурами мѣста; но съ кусомъ сырого мяса выйшовъ напротивъ нему юродивый Николай: „Я Христіанинъ, и не ѣмъ мяса въ пбстъ великій „сказавъ му удивленый царъ. „Ты пьешъ кровъ человѣческую", бтповѣвъ му праведникъ. Г розный утихъ, и бтступивъ бтъ Пскова.
123) Новгор. лѣт. подъ р. 1478.— Соф. лѣт. 2, 193—194.— Псков, лѣт. пддъ р. 1499.
183) Такъ называвъ народъ прибочну гвардію Грозного. Були то люде готовый на всякую лютость и мерзость, и пародъ назвавъ ихъ кромѣшникаци, дтъ тьмы кромѣшной, ивъ котрои, казалось, вырвали ся на землю. (Карами. 9. пр. 321).
18*) Таубе и Крузе, любимцѣ Грозного, розказуютъ, же по крайнбй мѣрѣ замордовано до 33.000. (Новгородъ лѣт. 3, 261. — Карамз. 9. пр. 288—293). — Грозный придивляючи ся розличнымъ неіцастливыхъ мукамъ, котри душу ужасомъ наполняютъ, написавъ въ бѣлозер- скдмъ синодику холоднокровно а съ шатаньскою ироніею : „Помяни Господи дву тьму утопшихъ Новгородцевъ.“
*35) Въ Новгородѣ и его передмѣстяхъ за изключеніемъ загородныхъ монастырдвъ съ начала четвертой четвертины XV*. вѣка, було 89 церквей, а всѣхъ 161; и за исключеніемъ монастырдвъ було 44 церквей, въ котрыхъ дтправляно іцодснно Службу Божу. (Описаніе церк. Новгорода въ XV*. вѣку у Востокова въ опис, муз, 41 42(


88
Но оцѣлѣвшій тымъ способомъ городъ тяжко утерпѣвъ бттакъ черезъ великій пожаръ, возникшій въ р. 1563, де сгорѣло монастырскихъ и городскихъ церквей 52, а остало ся лише 8.126)
Въ Бѣлойруси и въ Литвѣ, хотяй якъ свѣдчитъ Кампензе (1525): Русь, паходяча ся пбдъ пакованьемъ польского короля, такъ якъ Львбвъ, и вся часть Польщи простираюча ся на сѣверъ и сѣверовостокъ бтъ гбръ Сарматскихъ (ПбднѣпровьеиПодблье) непоколебимо держала ся греческого закона, и признавала надъ собою власть Копстантипопольского патріарха,12 7) и хотяй многій изъ князѣвъ и боярбвъ не лише постригали ся въ монашество,128) но були и священниками православной вѣры:129) монастыри ту не такимъ скорымъ трудомъ успѣвали, якъ тото дѣяло ся па Сѣверѣ. Причиною того було: стѣснянье правъ православія, и переходы магна- тбвъ рускихъ на вѣру латиньску, а бттакъ на аріанизмъ и лютеранизмъ.13 °) Еднакожъ магнаты оставшіи ся при пра- ’2в) Попов, лѣт. 201.
’27) Библіотека иностр. писателей о Россіи т. 1. 20.
’28) Екатерина, донька канцлера Сапѣги була вь р. 1500 монахинею (Stebelski II. стор. 234).
’29) Всѣ епархіи Мало-Русп числять межи своими Владиками многихъ изъ шлях гы, а навіть изъ княжихъ домовъ.
’зо) Реформація начата выступленьемъ Лютра въ Пѣмецчинѣ, скоро розширила ся була въ Полыцѣ, а навѣть и въ Россіи. (Москвитянинъ за г. 1843. Снегиревъ о началѣ и распространеніи лютер. и реформ, церквей въ Россіи). Надто коли 100 лѣтъ передъ тымъ розпочала ся въ Чехахъ борба религійна, Гусити звытяжеиыи найшли притулиіце въ Полыцѣ. До розширена реформаціи въ Полыцѣ причинила ся найббльше молодежъ польскаи руска, котра въ ономъ часѣ за для наукъ посѣіцала университеты заграничный, Пражскій и инны и. Въ Вилыіѣ заіцеплявь лютеранизмъ уже въ року 1539 Авраамь Кульва др. Теологіи. До розшнреня лютеранизма причинивъ ся такожъ и молодый Зигмунтъ Августъ, пробуваючи около р. 1544 въ Вильнѣ, своею красною библіотекою, де межи инными и дѣла Лютра, Мсланхтона и инныхъ реформаторовъ находили ся, а котра для учаіцои ся молодежи отпертою стояла. Шляхта звичайно пріймала науку Калвина, а мѣіцаньство науку Лютра. Сборы


89
вославію. Острожскій, Вишневецкій, Тышкевичъ, Сапѣга, Воронецкій, Огинскій и инныи були закладателями многихъ монастырбвъ межи тыми бблыпихъ: Дрогичиньского, Брестского, Рожаньского, Спаского, Заблудбвского, Дер- маньского, Дубпеньского и т. д.
гелветскіи повставали не лише вт» костелахъ латппскііхь, але навѣтъ и въ церквахъ православних ь, якъ то розказує Р. Гербертъ въ „Chrześcianskiej odpowiedzi” выданбй вь р. 1567: „Panie Boże daj to, мовигъ онъ — aby nasi przełożeni mogli ten lud (рускій) Panu Bogu pozyskać, zwłaszcza tego czasu, którego oni też są ku nam przychylniejsi. Albowiem ta sekta nowa już się tćż zawadza i między ich popy, którzy są pod Pany prawowiernymi.” Изъ рускихъ пановъ позаводили були диссидентскій сборы: Потоцкій въ Ка- меньци, въ Панбвцлхъ, въ Гвоздци, въ Яблоновѣ, Николай Бучац- кій въ Бучачу, Язлбвецкій въ Язлбвци, Дорогостайскій въ Доро- гостаю въ земли Велзскбй, Жолковскій въ Жолквѣ, кн. Пруньскіи колисьто ревныи православный въ Берестечку, Сборбвскіи въ Сбо- ровѣ; а въ БѢлбй-Руси, и въ Литвѣ непозистала ачейже ани една родина, котра бы межи своими членами не мала бтетупникбвъ бтъ отцовской вѣры. Такъ Сангушки, Саиѣги, Парушевичи, Хотксвичи, Воловичи, Глѣбовицкіи, Головчиньскіи, Корсаки и инныи були Кальвина; а Янушъ Кишка, каштелян ь Волиньскій ревно опѣковавь ея аріанизмомъ. Многій изъ рускои шляхты подписали въ Вильнѣ въ р. 1599 союзъ здѣланый межи православными и Диссидентами, яко диссиденты. Такъ Корсакъ, воевода Полоцкій, Петро Дорогостайскій, воевода Минскій, Иванъ Зиновичъ, воевода Витебскій, Христо*. Зиновичъ, Иванъ Глѣбовичъ, Ярославъ Головчиньскій, Иванъ Сборбвскій, воевода Гнѣзненьекій, Иванъ Дрогоевскій староста Сяноцкій, Ягодиньскій, Нарушсвичъ и инныи.... пбдписали ся выразно яко диссиденти. Коли бттакъ взяли диссидентбвъ изъ Полыцѣ вытискати, панове тыи, колисьто православный, не переходили уже ани на православіе ани на унію, лише просто на ла- тиньску вѣру. Тымъ то толкуе ся такъ численный переходь рускои шляхты при кбнци XVI. и въ первыхъ десяткахъ ХѴП. вѣка на латинь.скій обрядъ. (Siarczyński, Obraz wieku Zygm. III. — Евгеній мигроп. Кіев, описаніе Кіев. соф. Собора и Кіевской іерархіи. Кіев. 1825. ст. 68. — Moraczewski, dzieje rzeczy pospolitej polskiej. Poznań. 1850. T. 3. — Fischer W. T, Versuch einer Geschichte der Reformation in Polen Gratz 1856. — Kościoł augsburgski w Wilnie, kronika przez A. F. A. Wilno 1850 стор 124—135 — Jaroszewicz, dzieje kościoła wyznania Helweckiego w Małej Polsce. Wilno. — Łukaszewicz, dzieje kościoła wyznania Helw. w Litwie. Poznań, 1842.— Ostrowski, Dzieje i prawa Kościoła.)
9


90
Въ Галицкий земли, на Волиню и на Подблю повстало въ тбмъ вѣку дуже мало монастырбвъ; а и тыи спустошили по пайбблыпбй части Татари, Волоша, а при кбнци и Турки. Въ р. 1514 дбйшовъ Богданъ, госпо- даръ Молдавскій, ажъ подъ Львовъ, а въ р. 1537 опустошивъ господарь Петро Подолье и Покутье. Татари въ р. 1514 и 1524 спалили передмѣстя Львова; въ р. 1548 спустошили Подолье, Галицку землю и Волинье вздолжъ и вширшъ; въ р. 1575 розлили ся були по цѣлбй Руси и перетеребили ю ажъ по мѣсто Решбвъ. въ р. 1576 и 1589 оперли ся они зпова ажъ о Львбвъ. При всѣхъ тыхъ нападахъ бурили они мѣста и села а съ ними и монастыри, такъ, же великая часть ихъ загинула безъ тямки; многій изъ нихъ однакожъ бтбудовано XVII. вѣку, котрый для помножена монастырбвъ, особливо въ епар- хіахъ Львбвскбй и Перемышльскбй, бувъ изъ всѣхъ столѣтій пай пріятнѣйшій.
Съ вѣкомъ XVII. повторило ся для монастырбвъ пріятное время вѣкбвъ XI. и ХІІ-го. На сѣверѣ, незважаючи на перемѣны въ духу народнбмъ непріятный монашеству, розбудила ся була, особливо въ иервбй половинѣ столѣтія, незвичайна наклопнбсть ко монашескому житію. Патріархи зо своей стороны ревно стирали ся пбддер- живати тую наклоннбсть, и въ періодъ Патріаршества въ епархіахъ патріаршескихъ, съ взятіемъ Кіевской Митрополіи, повстало до 175 монастырбвъ, и закладателями многихъ були самый Патріархи.
Въ тбмъ вѣку повстало въ воронежскбй епархіи до 15, въ вологодскбй до 24, въ московскбй 14, а въ про- чихъ бтъ 2—.8 монастырбвъ.
До помноженя монастырбвъ въ Россійскбй имперіи въ XVII. вѣку причинило ся не мало навертанье на вѣру Христову народбвъ Сибирскихъ, а бттакъ мепікаіщѣвъ


9'1
Казаня и Астрахана. Въ Сибіґріи за стараніемъ выемныхъ тамже проповѣдникбвъ-монахбвъ Крестили ся въ р. 1603 денекотри изъ начальниковъ чусовскихъ ВогуличеЙ, а въ р. 1620 Назначено уже Кипріанй, йгуМеПа ХуТый- ского, на архієпископа до Тобольска. Благочестивый архипастырь выполнявъ надѣи Цара и Патріарха, крестивъ многихъ въ святу вѣру, и для успѣхбйъ вѣры1 и благочестія заложивъ кблька монастырбвъ въ рбжныіѣ мѣстцяхъ своей епархіи. Такъ въ Тобольску, Нъ Турин1- ску, въ Тягилѣ, въ Невянску, Тарѣ, Томску и Туру- ханску. Тое самое дѣлали и наступники Кипріана, особливо же пятый Сибирскій митрополитъ Симеонъ. Еще передъ Кипріаномъ побудовалп ту прОновѣдники’-монахи сами: Березовскій (1605), Верхотурскій (1606), Тобольскій Знаменскій (1605), и Лебедянскій (1620); а бттакъ Вышенскій Скитъ (около 1670) Сировскій Скитъ (1079) и ииныи обители. И въ Сибирѣ повстало въ XVII. вѣку надъ 30 монастырбвъ.1J')
Въ половинѣ того вѣка начало Христіанство проникати и въ южную Сибирію, межи Даурами, Дучерами, Гюляками, Ачанами, а почасти и межи Манжурймй. И ту въ р: 1653 заложено въ Кондѣ монастыръ сві Троицкій, котрый служивъ изъ того времени яко розсад- никъ вѣры; а вЪ р. 1671 св. Спаскій монастырь въАл- баэинѣ, де успѣшными проповѣдями своими прославили ся игуменъ Ѳеодосій, и іеромонахъ Макарій.
Не ровно приятиѣйшое время бувъ вѣкъ XVII. для монастырбвъ въ епархіахъ до Польщи належачихъ.
Съ тымъ вѣкомъ начала ся ту нова епоха для монашества, и такій жаркій запалъ до закладаня моиаст^і- рбвъ, якій спостерѣгаемо лише въ первыхъ часахъ по заведеню Христіанства на Руси. Якъ извѣстно приняли
’ЗІ) Истор, іер. т. 6.


92
при кбнци XVI. вѣка Митр. Михаилъ, Архіви. Полоцкій и Смоленскій и Епискони Владимірскій, Луцкій, Холмскій и Пинскій, унію съ церквою римскою; — Епископы же Гедеонъ Львбвскій и Михаилъ Перемышльскій не приступили къ ней. И такъ якъ Епископы, такъ и монахи съ своими монастырями на двѣ роздѣлили ся части. Монастыри въ повысшихъ спархіахъ пбйшли бблыпою частію за Епископами и приняли унію; монастыри же Пе- ремыпільскои и Львовской епархіи, до того колибель монашества на Руси печерская Лавра, подъ проводствомъ архимандрита НикиФора, и многій монастыри въ Кіевскбй епархіи и на Украинѣ, остали са при православію.
Но не лише межи священьствомъ рускимъ утворили ся двѣ партіи; и свѣтскій люде пбйшли за ихъ примѣромъ, и утворили два собѣ прогивныи, а майже рбвно сильный таборы.
Унію стали вспирати Рѣчпосполита и король Сиг- мупдъ самъ; магнаты u шляхта уживала всякихъ средствъ въ користь уніи, а перейшовше на унію священьство, Епискони, а за нымн и монахи розширяли ю всѣма силами.
На супротивъ на чолѣ православія станули можныи магнаты князѣ Острожскіи, кн. Огинскіи, Веращаки, Кир- деи, Стеткевичи и инныи магнаты. Поменша шляхта, особливо въ оставшихъ ся при православію епархіяхъ, якъ то Лѣтинскіи, Хлопецкіи, Погорецкіи, Устрыцкіи, Шумляпскіи, Жураковскіи, Турку ли, Терлецкіи, Чайковскій, Комарницкіи, Городискіи, Гошовскіи, Дрогоевскіи, Потоцкій, Коритки, Напари, Дѣдошицкіи, Винницкіи и Шептицкіи ревно и сильно защищали православіе. Святители : Балабанъ, Копистынскій; пбзнѣйше Конинскій, Борецкій и неутомимый Петро Могила, бороли ся п словомъ и дѣломъ за вѣру свою. Сильно такожъ пбддерживали православіе братства церковный, Львбвске Успеньске, Луцке


93
св. Крестне, и Виленьске св. Троицке, Мнньске и Кіевске Богоявленскій, котрый повставши еще въ попереднбмъ періодѣ яко товариства гуманитарный, по заведеню уніи, обернули цѣлу ревнбсть свою и всякое работаніе на защиту православія, и на помбчь пастырямъ своей церкви.
По заведеню Христіанства на Руси, узнавъ вел. кн. Владиміръ, узнали и его наступники, же найсильнѣйшими твердынями вѣры святой суть монастыри; и съ якою похопностію, съ якою ревностію ихъ закладали, сказали ми уже передже.
Тое самое повторило ся и по заведеню уніи. Такъ покровителѣ уніи, якъ и защитники православія узнали, а то первый же лише монастыри можуть унію розширити и укрѣпити, а другій же лише монастыри подолѣютъ православіе зищищати и ненарушимое удерживати.
И оба таборы стали перемагати ся въ закладаню монастырбвъ. До половины ХѴП. вѣка въ Литвѣ иБѢ- лоруси заложено до 45 уніятскихъ; на Волиню же, въ епархіи Перемышльской и Львовской и на Украинѣ до 55 православныхъ монастырбвъ.
Монастыри уніатскій закладали и выпосажали: Рѣч- посполита сама, якъ то Полоцкій, Жировицкій и Витебскій монастырь, бттакъ магнаты и заможна шляхта; православный же монастыри будовали епископы, остав- шая ся при православію шляхта, и мѣщане, — якъ то Симеонъ Онуфріевичъ Содома передмѣщанинъ Львбв- скій монастырь св. Богословскій во Львовѣ. Монахи самый, выходячіи многочисленно изъ Кіевской Лавры и зъ инныхъ монастырбвъ православныхъ, закладали въ по- збставшихъ при православію епархіахъ Львбвскбй и Пе- ремышльскбй, монастыри де лише могли, навѣтъ безъ жадной Фундацій, часто лише на куснику луки або огорода, котрый имъ деякій селянинъ, найчастѣйше при


94
смерти для полегшена души, своей жертвовавъ.13 ч) Навѣтъ и небогатіи селяне православный закладали на своихъ грунтахъ для черцѣвъ монастыри, якъ то монастыръ Крупецкій, Верхратскій и Завалбвскій; а иногда дѣлали тое и мірскій священники, и дали початокъ кблькомъ монастыркамъ въ Галиціи и въ Угорскбй Руси.
Замѣчательно а заразомъ и удивительно есть еще и тое обстоятельство, же денекотрыи монастыри православный закладали и выпосажали латинники, а майже и калвини. Такъ Гетманъ польскій Станиславъ Жолкбв- скій, латинникъ, выдѣливъ изъ своей волости Крехова значный обшаръ землѣ на жаложенье монастыра нынѣш- ного Крехбвского, а Стадницкій полякъ латинникъ зро- бивъ му еще дальшую Фундацію, и падавъ му приселокъ Явбрникъ; Король Іоаннъ III., великій добродѣй Пбдго- рецкого, Домашбвского, Бесѣдского, Жолкбвского и инныхъ монастырбвъ, заложивъ монастыръ Краснопустин- скій, надавъ му значну Фундацію, и сгромадивъ въ немъ черцѣвъ отшелникбвъ скитавшихъ по Розгадбвскихъ пущахъ; сынъ его Яковъ заложивъ и выпосаживъ колись- то красный монастыръ Вѣцинскій; Станиславъ Конец- польскій бтбудовавъ и выпосаживъ збуреный черезъ Дорошенка монастыръ нынѣшный ІІбдгорецкій; Людвика Залуска и Лаврентій Ланцкоронскій выпосажили монастыръ Улашковецкій; монастыръ Добромильскій заложивъ Іоаннъ Феликсъ Гербуртъ „filius Sedis Apostolicae devotissimus, et Religionis Catholicae zelantissimus” якъ го называе Папа Павелъ V.;13 3) а монастыръ Бережвечъ побудовавъ Іосифъ Корсакъ — ачейже лютеранинъ.
’82) См. Rewizya Ihumenów z r. 1724 (въ библ. св. Онуфр. во Львовѣ). Ту много тымь способомъ заложеныхь монастырдвъ.
t8s) Annales Eccl. Ruth. M Haraeiewicz, edit. M Malinowski. Leopóli 1862. стор 250


95
Въ XVIII. вѣку мало уже повстало монастырбвъ; противно въ тбмъ вѣку начали монастыри такъ въ Россіи якъ и въ Польщи реФормовати и зносити
Въ Россіи стали зносити монастыри и скиты (пустыни) уже въ минувшбмъ столѣтію. Патріархъ Никонъ, еще яко архіепископъ Новгородскій взявъ б)въ поправляти непорядки кравшій ся въ богослуженіе, и ложности ворвавшіи ся въ церковный книги. Осѣвши бттакъ въ р. 1652 на престолѣ патріаршескомъ совершивъ бпъ поправу книгъ, и соборъ въ р. 1667, котрый Никона самого бтъ Патріаршества отсудивъ, узнавъ и потвер- дивъ его поправу книгъ яко правильне и съ духомъ православія сходное дѣло. Но дѣло тое, хотяй по свому внутреннему значенію самое многоважное и блистательное, многій изъ духовеньства такъ мірского якъ и мона- шеского неприняли. На чолѣ послѣдного стянувъ сильно укрѣпленьи Соловецкій монастыръ. И въ немъ то собрало ся до 1600 расколникбвъ. котри опираючи ся наказамъ царскимъ черезъ близко 10 лѣтъ, своихъ еми- сарбвъ на всѣ стороны розсилали, расколъ майже въ цѣ- лбмъ паньствѣ розширили, а навѣтъ и за границею, якъ то въ Лифляндіи по надъ берегами Пейпуса.134) особливо же на Вѣтцѣ, островѣ на р. Сожѣ въ черниговскбй губерніи, и въ Стародубыо на Украинѣ межи Козаками, сильный гнѣзда раскола позаводили.135) Правительство уви-
’84) Протопопа Андрея, извѣстіе о раскольникахъ стор. 72—76. 83-Е6 ’85) Въ р. 1735 велѣла императриця Анна полковникови Сытинѣ за- нити Вѣтку и раскольниковъ въ родинныи мѣстця порозсилати. Съ 5 полками занявъ Сытинъ Вѣтку, найшовъ ту до 40 000 раскольниковъ, и цѣлый рбкъ потребовавъ, закпль дойшовъ, кто и зъ бтки на Вѣтку прійшовъ. Скиты збурено, монаховъ и монахинѣ порозсилано до монастырбвъ въ глубокбй Россіи, мірскихъ же поселено по рбжныхъ мѣстцяхъ ажъ въ Ингерманландіи. Но не минуло и 5 лѣтъ, раскольники по повертали знова на Вѣтку, по- будовали церковь и скиты, де собрало ся до 1200 черцѣвъ, и множество мірскихъ раскольниковъ. Правительство на дармо завзьь


96
дѣло ся принужденымъ енергично выступити противъ расколовъ и скликало въ р. 1681 соборъ Архіереевъ и игу- менбвъ, котрый межи ипными постановивъ: абы закладанье скитовъ (пустынь), котрый служатъ расколови яко пристанище, не дозволяти, а заразомъ и жіючихъ въ такихъ скитахъ, де поблизко жіютъ мірскій люде, вывести въ монастыри, храмы же скитскіи обернути на парохіаль- пыи церкви. Пбзнѣйше прилучовано монастыри сомнѣ- телыюго успоеобленя до большихъ, або бтдавано ихъ въ опѣку катедрамъ. Такъ Отдано въ р. 1698 Псковскбй катедрѣ 18 монастырбвъ; до Саввиного же монастыра прилучено 17, до Свирского 18, до Юріевого 15 а до Сер- гіевого 14 монастырбвъ и множество пустынь.*  136) Въ р. 1703 заказавъ Царъ Петро закладати монастыри. Въ р. 1734 предписано не пострыгати въ монашество никого, кромѣ вдовыхъ священникбвъ и отставныхъ салдатбвъ.13 7) Въ р. 1721 отобрано монастырямъ Фундупіи и бтдано пбдъ зарядъ Синода. Духовный регламентъ зъ дня 5. Февр. 1724, повелѣвъ малолюдный монастыри соединити въ еденъ. Императоръ Петро III. повелѣвъ церковный имѣнія прилучити до имѣній паньства и назначивъ ду- вало ихъ до повороту. Ажъ въ р. 1763 выслало оно генерала Маслова, повелѣло заняти Вѣтку, а съ раскольниками остро поступити. Въ р. 1764 занявъ Масловъ Вѣтку, найшовъ ту до 20000 раскольникдвь, межи тыми много оглашеныхъ, и отославъ всѣхъ на Сибиръ. Въ Стародубью остававъ ся расколъ еще познѣйше. Но коли въ р. 1761 надано купеческій права раскольникамъ-выход- цямъ изъ Польщи въ Елисаветградѣ; то Стародубци взяли ко- рпстати зъ того случаю, и до р. 1767 выселило ся ихъ изъ Ста- родубя на Унгулъ до 3000 душъ. Прочихъ перенесено пбзнѣйше разомъ съ остатками Сѣчи ажъ за чорне море въ землю Таманьску надъ рѣкою Кубапомъ, и названо ихь Черноморскими Козаками,
ізб) Истор, іер. 6. 47. 77. 79. — Опис. Серг Лавры Москва 1847. стор. 147—154.
*37) Собр. зак. указ. 1734. (№ 6585 сл. 6561. 6574. 6583. — Филареть архіеп. Черниг., истор. русс, церкви 1862. т. V.


97
ховепьству пенсію, що еднакожъ за панованя его, зя для скорой его смерти, не исполнило ся.
Не долго по вступлепю на тронъ сложила Екатерина II. коміссію изъ 2-хъ духовныхъ и 5-ти свѣтскихъ особъ, котра мала розсудити о утриманю духовеньства. На початку р. 1764 представила комиссія императрицѣ, щобы духовеньству имѣпія церковный Отобрати, и Отдати ихъ комиссіи економій; а духовеньству такъ свѣтскому якъ и монашескому назначити грошеву пенсію. Императрица потвердила предложенье комиссіи. Указъ той еднаковожъ не простиравъ ся па малоруске духовень- ство; тото остало ся при своихъ давнѣйшихъ прнвиле- яхъ, котри му ажъ въ р. 1786 отобрано, де го Оттакъ съ великорускимъ сровнано. Заразомъ наказавъ духовный регламентъ помепшіи монастыри лучити въ едепъ. Въ р. 1762 во всѣхъ епархіахъ велико-рускихъ (из- ключно Мало- и Бѣлоруси) було 732 мужескихъ а 222 дѣвичихъ монастырОвъ. По регулаціи же и по знесеню помепшихъ монастырбвъ въ р. 1764 позбставлено: а) мужескихъ монастырбвъ въ першбй классѣ 20, вторбй классѣ 41, а въ третбй классѣ 100; б) дѣвичихъ во всѣхъ трехъ классахъ 39.
Тымъ самымъ регляментомъ заказано такожъ безъ воли самодержавной закладати новый монастыри.
Якъ въ Россіи такъ само и въ Полыцѣ наступили съ монастырями съ XVIII. вѣкомъ великій перемѣны; съ тою еднакожъ рбжницею, же въ Полыцѣ, за повелѣніемъ рымскои столици, монахи самый монастыри свои зреФор- мовали. Правительство польске немѣшало ся въ наступившій реФормаційныи справы, позбставило монастыри при ихъ давныхъ привилеяхъ, не заказивало закладати новый монастыри, и немѣшало ся въ зарядъ ихъ мает- 10


98
ковъ. Реформаціи бтбували ся ту черезъ самыхъ монахбвъ пбдъ предсѣдательствомъ митрополита въ присутствію епископовъ.
Булл ею „Inter plures“ розпорядила рымска столиця, абы въ кождбмъ монастырѣ находило ся уже то найменше 8 монахбвъ. Въ слѣдствіе того наказу, понеже многимъ монастырямъ недоставало Фундацій до утры- маня такого числа осббъ, поприлучивано много помен- шихъ монастырбвъ до большихъ, а много изъ нихъ цѣлкомъ знесено и опущено. При регуляціи монастырбвъ въ р. 1744 позбставлепо изъ 122 монастырбвъ рускои св. Покровской провинціи 38, яко бблыпіи и головный; 59 монастырбвъ прилучено до повысшыхъ бблыпихъ, а 25 цѣлкомъ знесено.
Фундацій зпесеныхъ помепшихъ монастырбвъ, т. е. грунта, отдали монахи душпастырамъ мірскимъ, и грунта тыи становлять нынѣ во многихъ парохіахъ Фундацій па- рохіальныи.138) Такъ въ Волоховѣ, въ Гуменци, въ Испасѣ въ Илинцяхъ, въ Голоску коло Отыніи, въ Пбдгородишу, въ Крупци, въ Звынячу, въ Синковѣ, въ Королбвцѣ, въ Коссовѣ, въ Коломыи, въ Пятничанахъ, въ Улучу и т. д.
Въ епархіахъ до Польщи належачихъ повстали въ ХѴШ. вѣку, помимо непріязныхъ обстоятельствъ, монастыри : Бучацкій и Кристинопбльскбй, котри и нынѣ существуютъ, и Гуманскій, Струсовскій и Пугинскій. Князь Чарторыскій Адамъ намѣрявъ, уже по коронаціи По- чаевскбй заложити монастыръ въ маетности своей мѣстечку Лѣску, и поручивъ бувъ тоту справу Крехбв- скому игуменови Сильвестрови Лащевскому; що една-
’38) Congregatio generalis Leopol. О. S. В. М. in Ecclesia Cath. Leopo- liensi sub invocatione Divi Georgii Martyris celebrata A. 1739. (въ библ. св. ОнуФр, во Львовѣ).


99
кожъ изъ-за причины непріятныхъ тогдашнихъ обстоятельствъ до скутку не прійпіло.
Въ р. 1772 наступивъ першій по дѣлъ Польщи. По- тбмъ подѣлѣ прійшла едпа часть монастырбвъ до Россіи, друга до Австріи, а трета позбстала при Польщи. Въ Польщи остало ся 40 монастырбвъ, котрымъ соймъ и король въ р. 1775 дотеперѣшныи права и привилеи потвердили.
Монастыри доставшій ся въ р. 1772 до Россіи упо- рядковало правительство ведля существовавшихъ въ тбмъ взглядѣ законбвъ; що здѣлало такожъ и съ тыми монастырями, котри и пбзнѣйше по другомъ подѣлѣ Польщи до Россіи прійшли.
Въ р. 1786 визначено пенсіи для малорускихъ монастырбвъ, и тогда ограничено ихъ па 20 штатныхъ, а 20 заштатныхъ. Въ р. 1793 заведено пенсіи для бѣло- рускихъ монастырбвъ, и позбставлено 9 штатныхъ, а 35 заштатныхъ.
Такимъ образомъ число монастырбвъ въ Россіи, упорядкованыхъ въ р. 1764, якъ съ часомъ бтновлено денекотрыи изъ зпесеныхъ, до того заложено такожъ кблька новыхъ, а и зъ тыхъ, котри достали ся сюда изъ Польщи, много задержано, побблыпило ся до р. 1810 такъ, же въ тбмъ р. були въ Россіи 3 лавры, 7 ставропигіальный, 256 такъ названый штатный (мужескій и дѣвичій монастыри), — 4 штатный и 182 заштатный пустыни, — всего 452 монастыри. Въ статистицѣ Зяблов- ского въ р. 1815 есть мужескихъ монастырбвъ 387, п 4900 монахбвъ, дѣвичихъ же 91. и 1696 монахинь. Въ статистицѣ Арсеньева въ р. 1818 положено и мужескихъ и дѣвичихъ монастырбвъ круглимъ числомъ 500, и 7000 монахбвъ и монахинь.
Въ р. 1828, а бттакъ въ р. 1832 наступили въ Рос- сійскбмъ паньствѣ новый регуляціи монастырбвъ, осо-


100
бливо на югу и на западѣ. Многій монастыри въ тыхъ остатнихъ сторонахъ пбдпали кассатѣ; поменшіи попри- лучиваяо до бблыпихъ, депекотрыи же изъ давнѣйше внесеніяхъ, побтповлювано. И нынѣ существуютъ ту: а) въ губерніи Кіевскбй 16 мужескій, а 3 дѣвичій; б) въ губер; Черниговскбй 9 мужескій, а 4 дѣвичій; в) губер. Полтав- скбй 2 мужескій, а 3 дѣвичій; г) въ губер. Харковскбй- 4 мужескій, а 2 дѣвичій; д) въ губер. Воронежскбй 8 мужескій; е) въ губерніи Екатеринославскбй 2 мужескій; ж) въ губерніи Воронежскбй 8 мужескій; з) въ губер. Хер- сонскбй 4 мужескій, а 1 дѣвичій; и) въ губерніи Волинь- скбй 10 мужескій а 1 дѣвичій; і) въ губерніи Подбльскбй 7 мужескій а 2 дѣвичій; к) въ губерніи Миньскбй 6 мужескій а 1 дѣвичій; л) въ губерніи Могилевскбй 8 мужескій, а 3 дѣвичій; м) въ губерніи ВилЬненьскбй 3 мужескій; н) въ губерніи Ветебскбй 4 мужескій, и о) въ- губерніи Гродненьскбй 3 мужескій монастыри. Такимъ образомъ позбстало изъ монастырбвъ существовавшихъ въ Мало- и Бѣлоруси, бттакъ па Подблю, на Волиню и на Литвѣ всего 88 мужескихъ и 20 дѣвичихъ монастырбвъ.139)
Въ Австріи, котрбй но подѣлѣ Польщі! припали епархіи Львбвска и Перемыпільска, позбстали монастыри ажъ до Цѣсара Іосифа II. при своихъ правахъ и привиле- яхъ. Но якъ тойже монархъ, котрый уже въ дѣтиньскихъ лѣтахъ своихъ ордииъ Іезуитовъ цѣлою душею изне- навидѣвъ, а съ иымъ и прочее монашество, на тронъ австрійскій поступивъ; наступила велика кассата монастырбвъ въ цѣлбмъ паньствѣ. И зъ монастырбвъ ру- скихъ дбставшихъ ся Австріи, позбстало до начала XIX. вѣка лише 18; а коли пбзпѣйше Верхратскій въ пер-
13°) Кр. Календарь на г. 1867* Москва: „Православные Монастыри юга u запада Россіи/4 стор. 11.


г
і І
f 101!
вбмъ десятку того вѣка знесено, а въ р. 1818 Сокулец- кій, Задарбвскій и У горняцкій (также Бабянка названый) до Бучача прилучено, позостало въ Галиціи лиже 14 монастырбвъ, котри и нынѣ существуютъ.
О монастырахъ рускихъ въ Угорщинѣ, за для браку памятникбвъ годѣ дещо рѣшительного сказати. Найстар- шимъ извѣстнымъ монастыремъ естъ ту монастырь Уголь- : скій такожъ „Заневъ“ и „Полониньскій“ названый, въ ко-
I трбмъ правдоподобію пострыгъ ся въ монашество кн.
[ Вой-шелкъ въ XIII. в. Бблыпа часть монастырбвъ пов-
! стала ту уже по XVI. в., т. е. по заведеню Уніи. Въ дру-
гбй1 половинѣ XVII. в. було ту ббльше якъ 20 рускихъ монастырбвъ, изъ котрыхъ 14 въ р. 1788 подпало кассатѣ.
Перейшовши такъ побѣжно причины изъ-за якихъ монастыри на Руси такъ численно повставали, и якимъ способомъ ихъ число въ остатпбмъ столѣтію уменшило ся; подаємо ту понизше ихъ списъ о тблько, о кблько ’ дбйшли до насъ памятники и вѣстки о нихъ, и о кблько тыи памятники намъ до рукъ дбстали ся.
При тбмъ ограничиваемо ся на монастырахъ существовавшихъ въ Епархіахъ Кіевскбй, Смоленьскбй, По- лоцкбй, Владимірскбй, Пиньскбй, Луцкбй, Перемышльскбй, Львовской, а по части и Черниговской, яко належачихъ до тыхъ предѣловъ, котри давнѣйше становили литовскую и рускую провинцію монаховъ держачихъ ся устава св. Василія Великого. Напослѣдокъ додаємо и списъ монастырбвъ въ Епархіахъ Мункачбвскбй и Прашбвскбй въ сѣверпбй Угорщинѣ, и монастырбвъ Буковинскихъ. Не- маючи докладныхъ обграничепій діецсзій Кіевской, Полоцкой, Владимірской, Смолепьскои, Луцкой, Холмскои, Пиньско-Гродненьскоп и Черниговской, подаємо ихъ монастыри порядкомъ альФавитнымъ; монастыри же Львбв-


102
ской, Перемыіпльскои, обохъ Угорскихъ епархій и Буковинскій окремѣшио. Монастыри, котри нынѣ еще существуютъ, озпаченыи сутъ двома звѣздками (*♦).
9.
Монастыри д іє цезій Кіевской, Сліоленъскои, Полоцкой, Черниговской, Пинъско-Гродненъскои, Луцко-Остро жскоіі, Владимірской и Холмскои.
1. Антополь, въ губер. Гродненьской, на дорозѣ изъ Кобрыня до Пиньска. Въ тбмъ монастырѣ отбувъ ся въ р. 1744 соборъ монаховъ, на коіромъ въ мисль декретовъ св. Столици упорядковано делегаціи до капитулъ генеральныхъ. Въ р. 1743 надавъ Фелиціанъ Верещака тому монастыреви нову Фундацію, и велѣвъ ту заломити школу регорики. (Consultatio Antopolitana 1744, — и Capitulum gener. Dubnense 1743 въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ).
2. Бакота. Лѣт. Даниловича на стор. 38. говоритъ: „а въ дру- гбмъ мѣстѣ були черцѣ въ горѣ, и въ томъ мѣстци побудо- вали мѣсто Бакоту.“
3. Баръ, св. Петропавловскій, въ повѣгѣ Латычовскомъ, стоявъ властиво въ Семейкахъ о Ѵ2 милѣ отъ мѣста Бару.
4. Батурынъ, св. Преображеньскій, въ губерніи Черниговской. Митр. Адріанъ писавъ Мазепѣ и завзывавъ го, абы ту за ложивъ Архимандрію (Діарія 1692—1697).
6. 	Березовечъ. Монастыръ той заложивъ Іосифъ Корсакъ, воевода Мстиславскій, около 1627. Монахи удерживали ту школы ре горики еще въ р. 1800. (Baliński Star. Polska — Consultatio Antopolitana, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ. — Наук. Сборн. гал. русе. мат. 1866. стор. 270).
6. ** Бершады, св Преображеньскій, въ ольгіопольскомъ повѣтѣ
въ губерніи Подольской, заложеный въ р. 1616, а зпесеный въ р. 1744 *) Нынѣ знова существуе яко православный.
7. **Богуславъ, св. Николаевскій, за мѣстомъ на высокбй скалѣ.
По р. 1768, въ котрбмъ Гайдамаки всю братію монастыря *) Monasteria О. S В. М. Provinciae Protectionis В. V. Mariae regulata
in generali Capitulo Dubnensi 1744.


103
помордовали, занявъ той монастыръ епископъ Переяславскій. Знесено го въ р. 1795, нынѣ знова существуе яко православный. (Baliński Staroż. Polska. II, 159. — Catalogus monasteriorum Anno 1775, — въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ).
8. Борисовъ, св. Воскресеньскій, въ губер. Миньской. (Бант. Каш. о Уніи. Вильно 1866. стор. 277. 282. — Tyszkiewicz Eust., Opisanie powiatu Borysowskiego. Wilno 1847.
9. Б оруны, въ губер. Виленьской. Въ р. 1744 призначено той монастыръ яко вокальный. (Consultatio Antopolitana).
10. Борисоглѣбскій монастыръ, на Смядинѣ недалеко Смо- леньска, згадує ся уже въ р. 1138. Въ р. 1145 вибудовано ту муровану церковь во имя св. муч. Борыса и Глѣба. (П. С. Р. Л. I, 108. III, 8. 10).
11. Б разынъ, заложили кн. Адамъ Корибутъ - Вишневецкій и ясена его зъ Хоткевичовъ, въ р. 1609. Въ Фундаційной грамотѣ кидаютъ они проклятіе на тыхъ изъ потомковъ своихъ, котрыи бы отступили отъ православія, и отступниковъ лишаютъ правъ ктиторства. (Минск. грам. Минскъ 1849. Nr. 43).
12. Бра хи мо въ, селецкій, св. воев. Миньскбмъ, естъ уже въ р. 1631.
13. Брацлавъ, архимандритскій, въ Литвѣ на озерѣ Неспѣша заложеный передъ р. 1581. (Наук. Сбор. гал. русс. Мат. 1866. стор. 251)
14. Бресть св. Николаевскій (Акт. запад. Росс. IV*. Nr. 123. 149. — Наук. Сбор. гал. русс. Мат. 1866. стор. 224).
15. ** Бресть, св. Симеонов., существуе нынѣ яко православный.
16. Брянскъ, властиво Свѣнскій монастыръ подъ Брянскомъ, заложивъ въ р. 1288 сынъ Михаила кн. Черниговского, Романъ. (Карамз. IV. 37. изд. И).
17. ** Буди ще, св. Преображеньскій, заложивъ въ 1689. Васи¬
лій Кочубей. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва).
18. ** Буй ни чи, св. Духа, въ губер. Могилевской. Ту подви¬
зало ся за митр. Петра Могили по 200 черцѣвъ (Камень або лиѳосъ. Кіевъ 1644. стор. 365-368).
19. Бѣла, св. Николаевскій, въ губер. Люблинской, повставъ по р. 1600. (Наук. Сборн. г. р. Мат. 1867 стор. 1. — Ste- belski, Dwa światła. III, 252.


104
20. 	Бѣлостокъ, св. Духа, на Волиню, 3 мили бтъ Луцка. Монахи мали ту школы реторики.
21** Бѣлылбвъ, св. Юрскій, на передмѣстю того мѣстечка, на Украинѣ, заложила въ XVIII. в. Анна изъ кн. Корецкихъ Хот- кевичева. Знесений въ р. 1795, нынѣ знова существуе. (Czas. Dodatek. Kraków. 1857. Październik, стор. 535. — Kp. Календарь на г. 1867. Москва.)
22 Бытень. Мопастыръ Бытеньскій заложила родина Трызпбвъ. Митр. Рутскій запровадивъ ту семинарію для монаховъ. (Наук. Сборн. гал. русе. мат. 1866. стор. 198.251.— Stebelski, Dwa światła. III. стор. 252).
23.** Варшава. Въ Варшавѣ була резиденція де мешкали прокураторы обоихъ провинцій. Въ р. 1766 зробивъ О. Іоса- Фатъ Либичъ, на тотъ прокураторъ, пропозицію, абы резиденцію Варшавску придѣлати до провинціи рускои, и абы ту, яко въ головномъ мѣстѣ, заложити великій мопастыръ. На тое подано о позволенье, Сеймъ (1768) позволивъ заложити мо- настыръ, Король даровавъ подъ монастыръ грунтъ на поляхъ Уяздовскихъ, и монахи уже такой въ р. 1768 взяли ся до будовы.*) Першимъ игуменомъ монастыра поставлено О. Ме- троФана Комаркевича, монаха перейшовшого сюда изъ провинціи литовской, чоловѣка изъ заможнои на Литвѣ родины, котрый тому повстаючому монастыреви 100.000 зл. изъ власного маєтку съ тымъ условіемъ пожертвовавъ, абы ту заложити бурсу для 12 дѣтей-сирбтъ по родичахъ рускихъ. Дальшій суммы на будову Варшавску сложили монастыри: Добромильскій 30.000 зл.; Бѣлылбвскій 34890 зл. Почаевскій 100.000 зл ; Крехбвскій 7.000 зл., котру мавъ у кн. Мартина Любомирского; св. Юрскій Львовскій 1700 зл., а св. Богословскій Львовскій 1000 зл. Провинція сама призначила на будову 500 дук., котри мала выпожиченыи *) Approbacya Funduszu ОО. Bazylianów na Ujazdowie. Fundacyi OO.
Bazylianów Prowincyi koronnej na Ujazdowie, placu naszym Dziedzicznym z przykupieniem dóbr za dwakroć sto tysięcy Zł. Pol, a nie więcej, pro subsistentia osób zakonnych pozwalamy, a to dla wygody ludu w obrządku Ruskim zostającego, i publicznej usługi, którą uczeniem języków greckiego, słowieńskiego, skoropism zwanego, i innych czynić będą. (Zbiór konstytucyi sejmu extraordyna- ryjnego w Warszawie 1767 i 1768 стор. 345—346.)


105
каноникови Варыиньскому и секретярови Е. К М. Ghigiotti, бттакъ 10.000 зл. выпожиченыи Юрію Омѣцинскому, городничому Каменецкому, и 6000 зл., котрії принесъ ст» собою вступаючи въ монашество О. Іоакимъ Спендовскій (въ р. 1768 уже Архимандритъ Каневскій). До будови Варшавского мона- насгыра причинили ся іакожъ король самъ, и Оссолиньскій староста Сандомірскій. Будовничимъ монастыра бувъ Мер- тини. Монастыръ Варшавскій стоитъ нынѣ, яко послѣдный изъ монастырбвъ уніатскихъ въ Россіи. (Acta provincialis Onuphrii Bratkowski, а 1772—1776, и книга: „Przychody і rozchody kassy prowincialskiej roku 1772”, въ библіот. св. Ону<і>р. во Львовѣ.)
24 Верби ібвъ, въ воев. Витебскомъ. Монахи рускіи обняли ту по Іезуитахъ лагыньскіп школы. (Wiadomości do dziejów kościoła i religii katol. w krajach panowaniu Ross. pódl. Poznań 1843).
25. Верховъ, Монастыръ той належавъ до провинціи Литовской. Въ 1744 призначенні! яко вокальный (Consultatio Antopolitana. Наук. Сборн. гал. русс. Шат. 1866. стор. 251).
26. В и в ь е. св. Успеньскій, въ воев. Троцкбмъ. (Kraszewski, Wilno od pocz. Wiln. 1840. III. 65).
27. ** Вильно, св. Духа, заложила Елена супруга короля Алек¬
сандра около 1600. (Собр. Вил. грамотъ, 1843. — Kraszewski, Wilno od początków jego do r. 1750. Wilno 1840).
28. „ св. Николаевскій. (Kraszewski. Wilno od pocz.).
29. ** „ св. Троицкій, архимандритскій, заложивъ кн. Оль-
гердъ съ супругою около 1400. СтеФанъ Баторый бтдавъ монастыръ Троицкій въ р. 1584 подъ зарядъ бурмистра, радцѣвъ и лавниковъ. (Собр. Вил. грам, стор. 14. 89. — Акг. зап. Росс. 1846. II, Nr. 125. III, Nr. 144. IV. Nr. 35. — Kraszewski, Wilno.) Архимандрію знесъ въ p. 1675. митр. Жоховскій.
30. „ св. Успеньскій.
31. „ св. Юрскій на Луцѣ, заложеный въ p. 1524. (Акт.
зап. Росс. 1846. II. 127).
32. ** Винниця, св. Благовѣшеньскій, заложивъ передъ p. 1616
M. Кропивницкій. Монахи удерживали ту школы латиньскіи и 11


106
философіи, котри зъ ÓTCii бттакъ до Гуманя перенесено. Монастыръ знесено въ р. 1744, а переставъ существовати въ р. 1783. (Metric. Regni. Vars. 1616. Lit. 7. fol- 163. — Catba- logus alphabeticus стор. 638.*) — Монастыръ той нынѣ знова бтновлено, и на жен. перестроено.
33. ** Виноградъ, св. Успеньскій, заложеный въ XVII. в.
34. Витебскъ, св. Марка. Монастыръ той заложили Огинскіи
(Акт. зап. Росс. 1853. V. Nr. 164. 170. 278.)
35. „ св. Іоанновскій Предт.
36. Владиміръ Волиньскій, св. Апостольскій, естъ уже въХІІІ.в
37. „ св. Богородичный катедральный, естъ уже въ
XII. вѣку.
38. „ св. Михайловскій, естъ уже въ ХШ в.
39. „ Чесг. Креста. (Кіев. памят. II, 26. 52.)
40. „ св. Спаскій, недалеко Владиміра, заложеный еще.
въ XIV. вѣку. (Кіев. памят. И. 26. 52.) Въ р. 1563. надавъ король монастыръ св. Спаса съ во- лостею „Янбвъ“ Павлови Ораньскому. (Галицкій истор. Сбор. Львовъ 1860, III. CLII).
41. Во дославъ, св. Онуфрейскій, стоявъ на выспѣ р. Буга, и належавъ до епископіи Владимірской. (Harasiewicz М. Annales Eccl. Ruth. Edit. Malinowski. Leopeli 1862. стор. 115).
•) Cathalogus alphabeticus Patrum et Fratrum Ordinis Sancti Basilii Magni in Provincia Polona Tituli Protectionis Beatissimae Virginis Mariae Professorum, specificans uniuscujusque cognomen, tum suum religiosum, tum parentum suorum, tempus item et locum natitivitatis talentaque ante ingressum ad Religionem, Professionisque; dispositiones deinde sui post Professionem Promotionemque ad Ordines, et tandem singulas per integram vitam religiosam functiones, tam ob¬
sequiosas quam honorificas, stante Provincialatu Perill. Reverendissimi Dni losaphat Siedlecki Ordinis ejusdem Abbatis Ovrucensis dictae Provinciae Provin cialis pro facili necessaria semper Superioribus de uniuscujusque Religiosi aetate meritis et sufficientia ad designandas sibi functiones informatione suum per Secretarium A. R. P. Anastasium Piotrowski Ord. ejusdem professum conscriptus. Anno Dni 1766 die Ima Sept. VS. Ovruciae. Естъ то книга folio держача въ собѣ 1188 сторонъ и 8 листбвъ; переховує ся въ библ. св. ОнуФр. по Львовѣ.


107
42. Вольна. Мопастыръ той заложивъ Тєофиль Домославскій, судія земскій, въ XVII вѣку. (Capit, gener. Dubn.)
43. Вощатынъ, Монастырокъ той належавъ до монастыра Гощ- ского.
44. Bp о вс кій мопастыръ, см. Лещь.
45. Вулька монастырска, см. Комаровка.
46. Г алайковицѣ. Монастыръ той знесено въ р. 1744, и втѣлено до Маліевского.
47. Глуховъ. Св. Димитрій, будучи архимандритомъ Черниговскою Елецкого монастыра, завѣдывавъ и Глухбвскимъ монастыремъ (Diapia 1692—1697).
48. Голдовъ, св. Троицкій, въ повѣтѣ Лидскомъ, повставъ по р. 1600.
49. ** Головчипцѣ, св. ПреображеньскіЙ, также Межиборскій
названый, въ повѣіѣ Латычбвскомъ, заложенный передъ р. 1555. Вър. 1744 прилученого до монастыра Барского. Нынѣ знова существуе яко православный.
50. ** Голосіевска пустыня, недалеко Кіева, заложена въ XVII.
вѣку черезъ митр. Петра Могилу. (Крести. Календарь на г. 1867. Москва).
51. Гора Калварія. СтеФанъ Вѣржбовскій, номинатъ Архіеп. Гнѣзненскій давъ ту мѣегце на монастыръ Еп. Малаховскому; еднакожъ заложенье монастыра не наступило. (Наук. Сборн. гад. русе. Мат. 1866. стор. 224. — Eneykl. powsz.)
52. Горецкій Криж б орскій, заложеный по р. 1600.
53. Городище, св. Благовѣщеньскій, коло мѣстечка Межирѣчье, заложивъ кн. Богушъ Федоровичь Корецкій около р. 1579. Въ р. 1744 прилучено монастыръ той до монастыра въ Гощѣ. (Harasiewicz. Annales Eccl Ruth. стор. 148. 470. — Consignatio monasteriorum.)
54. Городище. Монастырокъ гой прилучено въ p. 1744 до монастыра въ Загоровѣ. Антоній Гленбоцкій, каноникъ Луцкій надавъ му Фундацію въ р. 1743. Capitulum generale Dubnense, въ библ. св. Онуфр. во Львовѣ).
55. Городокъ, св. Михайловскій. Мѣстечко Городокъ записала Анастасія Збаражска съ приселками Обарбвъ и Лубковщина Біѳво-печерской Лаврѣ, котрый записъ кн. Конст. Острож-


108
скііі, зять ей въ р. 1516 потвердивъ. Изъ того часу замочокъ тутейшій ставъ ся помешканьемъ монаховъ, де такожъ и Єпископи и Митрополити перебували. Ту умеръ въ р. 1593 Мелетій Хребтовичъ, епископъ Владимірскій и архимандритъ печерскій. Въ р. 1740 побудовавъ игуменъ Гедеонъ Лабацкій за помо- чею митр. Шептицкого и церковь и монастыръ. (Eneykl. powsz. Orgelbr. Warszawa 1862. — Capitulum generale Du- bnense 1743. Sess. 4ta. - Cathalogus alphabeticus, стор. 357).
56- Гощь св. Михайловскій,заложили десь въ XV. вѣку князѣ Кер- деи Гойскіи. Король Собѣскій потвердивъ привилеи и права того монастыра въ р. 1645. Монахи удерживали ту публичный школы, котрый владика Іосифъ Шумлянскій овому епархіальному духовеньству захвалявъ: „можете и тутъ поучити ся добрѣ яко руского славенского такъ и польского и латпньского пись ма и языка". (Метрика, або реестръ для порядку церкви святой. Посланіе Шумлянского духовеньству; изд. во Львовѣ 1687. — Акты относящіе ся къ исторіи запад. Россіи, собр. и изд. археографическою комиссіею. СПб. 1853. V. Nr. 167. — Baliński Staroż. Pols. І. 193. - Eneyklop. powsz. Orgelbr. Warszawa 1862. Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Изд. Б. А. Дѣдицкій. Львовъ 1860. стор. 219. — Симбирскій Сборп. 172,— Harasiewicz Annales Eecl. Ruth. стор. 470).
57** Грановъ, св. Преображеньскій, недалеко мѣста Гранова на Украинѣ. Въ р. 1744 прилучено го до монастыра въ Шар- городѣ, а въ 1795 цѣлкомъ снесено. (Consignatio monasteriorum. — Czas. Dodatek. Kraków. 1857. Październik).
58. Гродзенбвка. Монастырокъ той належавъ въ р. 1775 до Гуманя. (Catalogus monasteriorum 1775/6, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ).
59** Грозовъ, св. Богословскій, заложений десь около р. 1600.
60 „ св. Николаевскій, заложеный въ р. 1639.
61** Гродно, св. Борисоглѣбскій, старинный, архимандритскій. (Наук. Сборн. гал. русе. Мат. 1866. стор. 256).
62 Гривень. Монастыръ той заложено десь по р. 1600.
63. Гумань, св. Іоанна Крестителя, заложивъ Францѣшокъ Сал. Потоцкій въ р. 1765. Монахи удерживали ту школы латинь- скіи и философіи. Въ р 1768 утерпѣвъ той монастыръ дуже тяжко отъ гайдамаковъ. (Czas. Dodatek. Kraków. 1857. Paź-


109
dzicrnik - Helleniusz wspomnienia narodowe. — Rzeź hu- mańska roku 1768, rękopism Kornelego Sroczyńskiego byłego Superiora Krystynopolskiego, въ дѣл»: Przegląd dziejów polskich. Poitiers 1839. III. стор. 36.)
64** Густы нъ, св. Троицкій, недалеко мѣста Прилуки за Днѣпромъ, также ІТрилуцкій-Гусгыньскій названый, заложила Раина Могилянка кн. Корибутова Вишневецка десь около р. 1619, и надала му село Маціевку (Акт. зап. Росс. 1846. IV. Nr. 214. — 1853. III. Nr 49. 50. 54. 55. 57. 59. 63. 69. 70. 91-93.)
бо** Дериань, св. Троицкій. Десь въ первомъ десятку XVII. вѣка упорядковывавъ ту О. Іовъ, заложитель Скита Маняв- ского, общежитіе До р. 1822 бувъ той монастыръ уніатскій. (Кр. Календаръ на г 1867. Москва. Наук. Сборн. русс. Мат. г. 1866. стор. 247 279 292. 297. — Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Изд. Б. А. Дѣдицкій 1860. стор. 233).
66. Дзьеньцьолбвъ. О іонъ монастырѣ згадує Крашевскій (Wilno od początk)
67. Дисна, св. Воскресеньскій, въ воез. Миньскомъ, заложила родина Огиникихъ по 1600. (Акт. зап. Росс. 1853. V. 170).
68. Д о б р о г о р ы. Монастыръ той призначений зоставъ въ р. 1744 яко вокальный (Consultatio Antopolitana).
69. Дорогобужъ, архимандритскій, надъ р. Горинемъ въ губер. Смоленьскій. (Наук. Сборн. гал. русс. мяг. 1866. стор. 251).
70 Дроги чинъ, св. Троицкій, въ губер. Люблин., есть уже передъ р. 1563. (Истор. Уніи)
71. „ св. Преображеньскій.
72. Друя, св. БлаговЬщеньскій, заложила родина Огиньскихъ. (Акт. зап. Росс. 1853. V. Nr. 170).
73 Дубно, св. Преображеньскій, архимандритскій, на Волиню, естъ уже въ р. 1517. Въ томъ монастырѣ отбувь ся въ р. 1743 соборъ игуменовъ, на котромъ провинціи руска и лптовска соединили ся, и поддали ся подь зарядъ едногоПро* тоархимандрита. Ту була красна библіотека, богата въ старинный рукописи. (Акт. зап. Росс. 1846. I. Nr. 202. Oder- born de Russor. religione. — Маякъ 1845 стор. 23. — Во- сток. опис. Муз. 122. — Опис, ру к. Толст. II. 160. 172. 223.— Опис, книгъ его Nr. 71. 80. — Capitulum Dubnense


110
А. 1743 celebratum, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ. Наук. Сборн. гал. русе. Мат. 1866. стор. 237. 247).
74. Дуброва. Игуменъ того монастыра Исаакій подавъ руку Тернавскому начальнику братіи съ такими словами: привѣтствую тобѣ, хотяй св. писаніе заказує мати общеніе съ еретиками. (Протестъ 1399 изд. въ прибавл. къ оиис. соф соб. Nr. 15.— Филаретъ Архиеп. Черн Исторія русс. церкви. 1862 IV. 99.)
75. Д у б ы щ е. О томъ монастырѣ положенбмъ недалеко епископской волости Рожища згадує ся, же го присвоили собѣ кревныи Еппа Борзобогатого Красинского — (Acta ргоѵ. Onufr. Bratkowski ех а. 1772, въ библіот. св. ОнуФр. во Львовѣ).
76. Дьятловичѣ, св. ПреображеньскіЙ, подъ Пиньскомъ, заложивъ Конст. Богданъ Долматдвъ въ р. 1622. (Бант. Камеи. О Уніи. Вильно 1866. стор. 264).
77. Е в ь е, св. Троицкій, коло Вильна, заложивь Огннскій десь въ р. 1619. Ту мали православный по Уніи типографію; и ту то випечатано въ р. 1611. Новый завѣтъ; въ р. 1612 Часословъ и Діоптра; въ р. 1613 Анѳологіонъ; въ р. 1615 Казанье двое Леонтія Карповича архим.; въ р. 1616 Евангеліе учительное; въ р. 1618 Киновіонъ, або изображеніе ино- ческого общаго житія; въ р. 1619 Грамматику славянскую.
78. Ж а б о г ы н ъ, св. ОнуФріевскій, нынѣ въ Кіев. губ. въ Черкассахъ.
79. Ж и д ы ч и u ъ, св. Николаевскій, архимандритскій па Волинью. Кн. галицкій Даніилъ покл інявъ ся тутъ образови св. Чудотворца Николая въ р. 1227. Въ р. 1506 здѣлавъ монастыреви записи кн. Димитрій Путятычъ. (Супр. лѣт. 14. — П. С. Р. Л. I. 144. I, 51. 167. — Акт. зап. Росс. 1846. I. Nr. 224. II. 31. III. 47. — Kop. изв. о Холм. Еп. 1867. стор. 40. 42. 65. 67. 68.111.— Harasiewicz М. Annales Есеі. Ruth. Leopoli 1862. стор. 117.)
80. Ж про ви ця, св. Богородичный, архимандритскій, заложивъ Иванъ Мелешко, кашт. Смоленьскій въ р. 1613. Фрид. Сапѣга, воевода, надавъ монастыреви село Буту. (Capitulum gener. V. 1629. — Baliński, Staroź. Polska. — Наук. Сборн. г. русс. Мат. 1866. стор. 204. 224. — Stebelski, dwa światła. III. стор. 252.)


111
81. 	Заблудбвъ св. Успенье кій, въ губер. Гродненьскбй, зало жила родина Ходкевичбвъ около р. 1567. Ту була типографіи Федорова и Мстиславцева, де папечато въ р. 1696 Евангеліе учительное. (Истор. Уніи).
82** Загайцѣ, св. Іоанновскій, недалеко Кременця, заложеный въ р. 1636. Монахи мали ту до р. 1774 школы философіи для своихъ клирикбвъ, а по р. 1774 завели ту для тыхже реторику.
83** Загорбвъ, св. Рождествобогодичный, архимандритскій, да- внѣйше „Святагора або Святогорскій" названый, недалеко мѣста Владиміра Волин. Згадує о немъ Несторъ въ житію пр. Ѳеодосія. Ту умеръ передъ р. 1074 Варлаамъ, першій игуменъ печерскій, бттакъ Димитріевскій въ Кіевѣ, напослѣдокъ епископъ Владимірскій. Церковь мовастырску вымуровали до р. 1770игумени Иннок. Матковскій и Гедеонъ Лѣсевичъ. (Кіев. лѣт. 163. — Метрика монаст. св. Юрского Львбвского и Cathalogus alphab. стор. 359. — въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.— Сборникъ пауковый, галиц. русс. Матицы 1867. стор. 15).
84. Замость, св. Николаевскій, згадує ся уже на початку XVII. вѣка. Въ тбмъ монастырѣ выкладали монахи науки философіи и церковного права. (Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Изд. Б. А. Дѣдицкого. Львовъ 1860. стор. 249).
85. 3 а м ч и с к о. Монастыръ той стоявъ десь недалеко Люблина. Ту постригъ ся въ монашество 0. Меіодій Лѣсевичъ въ р. 1738. (Catb. alph. стор. 826).
86** Золотоноша, св. Благовѣщеньскій. Гетманъ Іоаннъ Мазепа надавъ въ р. 1688. Золотоношскому монастыреви сельце „Слободка Слюзчина. (Акты запади Россіи 1846.11. Nr. 122. 1853. V. 177).
87. Иржишево. Въ р. 1692 отдано имѣнія того монастыра, монастыреви св. Кирилловскому Кіевскому. (Акт. зап. Росс. 1853. V. Nr. 239.)
88. Зимне, св. Успеньскій, о % милѣ бтъ Владиміра, существовавъ уже въ р. 1597. Въ томъ роцѣ пбдписавъ Игнатій Пбд- лреѳцкій, игуменъ Зимненьскій, протестъ противъ Уніи. Монастыръ Зимненьскій призначивъ митр. Кишка на Новиціатъ, и записавъ на тую цѣль 60.000 зл. (Harasiewicz М. Annales Eecl. Ruth. стор. 228. — Acta et diarium Innoc. Matkowski.


112
dtto 2. Aug. 1767, въ библ. св. ОнуФр во Львовѣ.— Наук Сборн. гал. русс. Мат. 1866. стор. 196. пр. 50).
89. 	К а л и н б в к а. Въ р. 1744 отворили ту монахи школы. Въ р. 1775 прилучено Калиновку до монастыра Шаргородского. (Catbalogus alphabeticus стор. 127 761. 860.- въ библ. св ОнуФр. во Львовѣ).
90** К а м е н е ц ь-П о д б л ь с к і й, св. Троицкій. Епископъ Аѳа - насій Шептпцкій запровадивъ ту въ р. 1723-1724 першихъ монахбвъ. О. ІосаФатъ Прувицкій, офиціалъ Каменецкій (+1757), выбз'довавъ монастыръ зъ твердого матеріалу власнымъ кошюмъ до р. 1751. Правительство росс. знесло лона стыръ въ р. 1795. Нынѣ существуе знова бнъ яко православный. (Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Изд. Б. А. Дѣдицкім. стор. 260. — Marczyński Wawrzyniec, statystyczne, top. i hist. opisanie Gub. Podolskiej. Wilno 1820. — Przezdziecki Alex Podole Wołyń i Ukraina. Wilno 1841.— Baliński Star. Pols. Warsz. 1844. — Catbalogus alphab. crop. 647, въ библіот. св ОнуФр. во Львовѣ)
91. Каневъ, св. Юрскій, архимандритскій, въ губер. Кіевской. Гетманъ Бруховецкій переславъ сюда монахбвъ изъТрехти- міровского въ р. 1655 спустошеного монастыря. Кн. Станиславъ Понятовскій побудовавъ ту до р. 1782. школы, и отдавъ ихъ пбдъ зарядъ монахамъ. Въ р. 1678 тяжко утерпѣвъ Каневъ, а съ нимъ и монастыръ бтъ Турковъ. (Акт. зап. Росс. 1846. V. Nr. 67. — Encjkl. powsz. Orgelb. Warszawa 1862. — Catalogus Monasteriorum 177617, въ библ. св ОнуФр. во Львовѣ).
92. Канье, монастырокъ въ діецезіи Холмскбй. Въ р. 1749 прилучено го до епископіи Холмскои. (Наук. Сборн. гал. русс. Мат. 1866. стор. 245.)
93. К е й д а н б в ъ, св. ПреображеньскіЙ, въ губер. Ковненьскбй на Жмудѣ, заложеный десь по р. 1600. (Kraszewski, Wilno od pocz. II. 66).
94. Кіевъ, св. Михайловскій, заложивъ межи р. 988—992пер¬
вый Кіевскій митрополитъ Михаилъ, неподалеку бтъ того мѣстця де передже стоявъ болванъ Перуна. (Гизель Кіев. Синой. 42.)


113
95.
96.
97.
98.
99.
100.
101.
102*'
ЮЗ*1
104.
105.
106.
Кіевъ, св. Спаскій, заложили межи 988—992. нрибувшіи съ митр. Михаиломъ монахи близко Вышгорода на высокдй горѣ, котра до нынѣ по бувшому монастыру зове ся „Бѣлый Спасъ“, або „Спащпна? (Истор. росс. Іерар. 2. 624).
я св Рождественьскій. Богородичный, десятинный, заложивъ самъ вел. кн. Владиміръ въ р. 996. (Супр. лѣт. изд кн. Оболенскимъ стор. II).
„ св. Софійскій. Въ р. 1018 стрѣчавъ Архіепископъ Кіевскій короля Болеслава „in sancto Monasterio So- fhiae, quod in priori anno miserabiliter casu accidente combustum est. (Ditmar Chr. lib. VIII. n. 16).
св. Юрскій, заложивъ князь Ярославъ, уже въ послѣднихъ лѣтахъ свого житя. (Ник лѣт. I, 134.)
я св. Ириньскій, заложивъ князь Ярославъ. (Ник. лѣт. I, 134).
я св. Николаевскій, (дѣвичій), въ коіромъ постригла ся матеръ 11р. Ѳеодосія, вспоминае ся еще около р. 1054; отъ р. 1113. мужескій. (Истор. р Іер. IV, 522.)
я св. Димитріевскій, заложивъ около р. 1062 вел кн. Изяславъ. (Собр. р. лѣт. I, 69. — Сильв. Коссовъ, Пам. Кіев. 1635 )
„ св. Успсньскій, печерская Лавра, заложена пр. Ѳеодосіемъ ок. р. 1062. (Житіе пр. Ѳеодосія )
я св Михайловскій, Выдубицкій, также „Всеволожинъа названый, заложивъ вел. кн Всеволодъ Ярославичъ р. 1069 (П. С. Р. Л. I, 75. 87.)
я св. Спаскій, также „Германечь“ названый, на Берестовѣ, заложивъ игуменъ Германъ правдоподобно въ р. 1072. (Карамз. II, пр. 240. III, пр. 9. 81.)
я св. Симеоновскій, заложивъ вел. кн. Святославъ Ярославичъ межи 1073-1077 (Карамз. II, пр. 401).
„ св. Ризоположеньскій, на мѣстци Кловъ, также Сте- Фанечъ названый, заложивъ СтеФанъ, перше игуменъ печерскій десь по р. 1072. (Житіе пр. Ѳеод. — П. С. Р. Лѣт. 1, 90. 99. 121, 266).
12


114
107. Кіевъ, св. Андреевскій, або Янчинъ, початково дѣвичій, пб- знѣйше правдоподобно мужескій, заложивъ въ р 1086 вел. кн. Всеволодъ Ярославичъ (П. С. Р. Л I, 88.
120. 	121. Карамз. III, пр. 3.)
108** „ Золотоверхій-Михайловскій, заложивъ въ 1108 князь
Святополкъ Изаславичъ. (Карамз II, пр 125. 128.)
109. „ св. Лазаревскій (дѣвичій), вспоминаеся въ р. 1114.
(П. С. Р. Л. И, 4.)
110. „ св. Ѳеодоровскій, также „Вотчинъ44 названый зало¬
живъ вел. кн. Мстиславъ Владиміровичъ въ р. 1128. (Востоковъ опис рук. Рум. муз. стор. 451. П.С. Р. Л. I, 131.)
111. „ св. Кирилловскій, названый „Огный“ заложивъ князь
Всеволодъ Ольговичь десь передъ р. 1146 (П. С. Р. Л. I, 136. 173. II, 143—144.)
112. „ св. Василіевскій вспоминае ся въ 12 вѣку. (П С. Р.
Л. 1, 194.)
113. „ св. Воскресеньскій; згадка о немъ въ 12 вѣку (П. С. Р.
Л. 1, 194.)
114. „ св. Космодаміаньскій; згадка о немъ въ 12 вѣку.
(Памят. Р. Слов. XII. вѣка. стор. 252 154)
115** „ св. Вознесеньскій, заложеный десь около р. 1565.
116 „ св. Крестовоздвиженьскій, заложеный десь около р.
1575.
117** „ Слупскій-Николаевскій, недалеко бувшого пустынно-
Николаевского
118** „ св. Богоявленьскій, братскій, заложеный 1588-1620.
119** „ св. Екатерининьскій, греческій, стовропиг. заложѳ-
ный въ р. 1738.
120** Китаевка, св. Николаевска пустыня, существовала до XV. вѣка. Нынѣ знова бтбудована. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва. — Акт. запад. Росс I. Nr. 93. 151 223.
121. 	Клевайь, св. Николаевскій. Мѣстечко тото лежитъ на Во- линю надъ рѣкою Стубломъ о 2Ѵ2 милѣ бтъ Рбвного гіри дорозѣ Кіево-Брестскбй. Свидригайло привилеемъ датованымъ въ Луцку 7958 р. надає Михаилови Василевичови кн. Чар- торыскому маетность, котра складає ся изъ селъ Ольшбвъ,


115
Дѳревяне, Алисова, Сухбвцѣ и Гаруьовець на рѣцѣ Полоннѣ, а дальше и монастыръ св. Николая надъ р Стубломъ. Клеванъ на тотчасъ кромѣ монастыря нпчь больше не посѣдавъ. Кн. Михаилъ ставъ на прилягаючбмъ до монастыра городищѣ муровати замокъ, около р. 1475, котрый докончивъ сынъ еро Федоръ. Оттакъ повстало ту мѣстечко. (Encykl. powszechna Orgelbr. Warszawa. 1862.)
122, Клине цъ. О тбмъ монастырѣ згадує Маякъ на годъ 1844, стор. 23
123. Книшовицѣ, въ діецезіи Кіевской О томъ монастырѣ згадує книга: „Helleniusz, wspomnienia narodowe44, и каже, же заедно позбстававъ въ православію.
124 Кобрыиь св. Спаскій, архимандритскій недалеко Бреста, заложеный десь передъ р 1465, понеже въ томъ ропѣ надаютъ княгиня Симеинова Ульяна Кобрыньска и сынъ ей Иванъ монастыреви млынъ на р. Шевни съ ставомъ и сѣно- жатами, а въ р. 1491 Феодора вдова Ивана Кобрыньс^ого, дочка пана Рогатыньского. село Карчицѣ и инныи Фундацій, що король Сигмунтъ въ р. 1512 потвердивъ. (Акт. зап. Росс. Спб. 1853. I. Nr. 174. —II. Nr. 78.— V. 2.. — (Науковий Сборн. гал. русс. Мат. 1866 стор 185.251.—Baliński, Star. Polska, II. 755.)
125. Колемчицѣ, монастырокъ въ діецезіи Холмскбй. (Наук. Сборн. гал. русс. ІЦат. 1866. стор 245. пр. 98 )
126. Кол,одежне, св. Вознесеньскій. Монастыри той стоявшій на особности въ лѣсѣ недалеко села Келодежного подъ мѣ- стрмъ Мірополемъ прилучено въ р. 1744 д<? монастыра Лю- барского. (Акт. зап. Росс. 1853. V*. Nr. 256.)
127. Колоча. Монастыръ той въ епархіи Смоленьскбй, естъ уже въ р. 1415.
128. К омарбв ка, св. Михайловскій. Комарбвка лежитъ на По- лѣсю Волиньскбмъ надъ р. Горынемъ о Ѵ8 милѣ бтъ Степана; давпѣйше называла ся она „Вулька монастырски,“ котру въ р. 1601 кн. Консг. Острожскій надавъ монахамъ маючимъ неоподаль монастыръ св. Михаила. Въ р 1626 мали ту монахи уже 12 пбдданыхъ Село тое належитъ нынѣ до ключа Степаньского. (Encyklop. powsz Orgelbranda. Warszawa 1862. См. такожъ „Монастырище*4 )


116
129 Корець, св. Воскрѳсеньскій, есгъ уже въ р. 1459. Отловивъ го Богушъ Корецкій десь передъ p 1575. (Lib. Castr. Luceor, ad anu 1576.— Harasiewicz M. Annales Eccl. Ruth. edit. Malinowski Leopoli 1862. стор. 148).
130** Корж овцѣ, св. Рождесівобогородичный, недалеко Латы- чова, мавъ заложити кн. Корыбуіъ Воронецкій.
131** Корсунь, св. ОнуФрейскій, на Украинѣ, заложивъ Юрій Гуляницкій въ ХѴП. вѣку. О Корсуньскбмъ монастырѣ згадує исторія Ставропигіи Львовской пддьр. 1691. Монастыръ той знесено въ р. 1765, а рѣчи сго Отдано до Богуславя. (Regestr. Prowinc. rozchodów i przychodów 1759 — 1766, въ библ. св. Онуфр. во Львовѣ). Нынѣ стоитъ знова огновле- ный. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва.)
132. Краковъ. При церквѣ руской въ Краковѣ були давнѣйше заедно монахи. (Вѣстникъ Часопись Вѣдень. 1857. Статія Лавровского).
133. Краминьска пу сі ыня, коло Могилева естъ уже въ р. 1633.
134. К р а с и о б о р ъ Монастырь той заложивъ Адамь Хребто- вичь десь въ р. 1617, ако семинарію для монаховъ-клириковъ, (Congregatio gener, prima in Nowogrodowicze 1617).
135. К p а с и о г о p а, або Красногорка. Згадка о томъ монастырѣ въ р. 1484. Методій Жабокрпцкій и Венед. Гизель, монахи Красногорскій заложили Сокулецкій монастыръ. Игуменъ Красногорскою монастыра, Гедеонъ Козубскій, выбраный въ р. 1739 на Соборѣ во Львовѣ на консультора провинціи. О опу- щеню того монастыба згадує. „Cathalogus alpbabeticus Patrum et Fratrum O S В. M.“, въ біографіи О. Іронима Острог- ского, и каже: „post erectionem Provinciae 1739 anno in Capitulo Leopoliensi factam, constitutus erat Procurator Causarum Provinciae, tandem Superior in Monasterio Ukrainensi Krasnahorka vocato, quod multis annis gubernaverat, tandem obiit 1756 anno. Post obitum ipsius hoc monasterium ab invidis haeredibus vicinorum bonorum bonis, quae ex fundatione habuerat, totaliter spoliatum, derelictum est/-
136. Красноту та Монастырокъ той знесено въ p. 1744, и втѣлено до Бѣлылбвского.
137. Красносельце, св. Спаскій, коло Луцка, естъ уже въ р. 1429. Алексій, епископъ Луцкій, визитовавъ въ тбмъ роцѣ


117
монастыръ и здѣлавъ описанье его. (Акт. зап. Росс. 1846. I, Nr. 34.84. 96. — Harasiewicz М. Annales Eccl. Ruth. edit. Malinowski. Leopoli. 1862. стор. 118)
138** Кременець, св. Богоявленьскій, заложила родина Збараж* скихъ (Cogregatio generalis in Nowogrudowieze p. 1617.)
139. К p и ж б о p ъ, св. Якова.
140** К р о н ь с к і й, св. Троицкій, въ повѣт. Ковненьскбмъ, повставъ десь около р. 1629. Въ р. 1766. прилучено той монастыръ до монастыра Св. Духа въ Вильнѣ. (Kraszewski. Wilno od pocz. Wilno. Ш. стор. 65. — Kp. Календарь на г. 1867. Москва)
141** Крупицѣ, св Николаевскій, въ 2у верстъ отъ Батурина.
142. Кругликъ. Монастырокъ той належавъ до монастыра Почаѳв- ского. Въ р. 1759. естъ ту „старшимъ" Гервасій Дыжин- скій. (Cathalog alpbab. стор. 415.)
143. Куп я тич и, недалеко мѣста Пиньска, стародавный.
144. Курозваны. Монастырокъ той заложеный въ р. 1633; въ р. 1744 прилучено го до Гойского монастыра. (Metric. regni. Vars. Lit. S. A. fol. 289.)
145** Ку теинъ, св. Богоявленскій, пбдъ Оршою въ Бѣлбйруси повставъ десь съ р. 1623. Ту була типографія, и ту подвизало ся за митр. Петра Могилы по 200 монаховъ. (Камень або лиѳосъ. Кіевъ 1644 стор. 365—368).
146. Лабунь. Въ р. 1770 дня 2. Цвѣтня забезпечивъ провинціи воевода Заыойскій и будову того монастыра, и надавъ му Фундацію на проповѣдника и катихигу. Въ р. 1777 прилучено лабунь- скій монастыръ до Замойского. (Diariusz Inn. Matkowskiego, и Cathalogus monasteriorum 1778|9, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ )
147. Лаврышбвъ, почаіково св. Богородичный, бттакъ св. Николаевскій, архимандритскій, недалеко Новогрудка, заложивъ кн. Войшѳлкъ десь около р. 1260, и ту проваливъ житье монашеске; а кн. Коріагъ-Михаилъ побудовавъ церковь св Николаевску въ р. 1329. Рымонтъ-Елиссей (f 1279), сынъ кн. Тройдѳна, живъ ту въ монашествѣ. (Długosz. 10. стор. И.— Лѣт. Даниловича 50. 51. -- Густ. лѣт. 346.— Narbut. 4. 297. — Акт. зап Росс. 1846. I, Nr. 7. 28. П, Nr. 117.)


118
І48‘* Ладинъ, св. Покровскій, надъ рѣкою Ладинкою. (Кр. Ка- лендаръ на г. 1867 Москва.)
149. Ладоцынъ. Монастырокъ той знесений вър 1744 и прилучений до Шаргорода
150. Латы новъ. По знесеню Іезуитовъ, обняли монахи рускіи и коллегіу поезуицку, и школы (Наук. Сборн. г русс. Мат. 1867. стор 16.)
151. Лащицѣ. Монастырокъ той знесено въ р. 1744, и втѣлено до Люблиньского.
152** Лебеды нъ. св. Николаевскій, въ лѣсѣ Лебединѣ, заложены!! въ XVIII. вѣку яко мужескій. Знесеный въ р. 1744, нынѣ знова отбудованнй существуѳ перетворений на женьскій. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва.)
153. Левко въ. Монастыръ той знесено вър. 1744, и втѣлено до монастыра Овручского.
154. Лепіь, св. Николаевскій, архимандритскій, подъ Мрньскрмъ. (Stebelski, Dwa światła. І. стор. 163. — Наук. Сборн. гал. русс. Мат. 1866. стор. 225. 251.--Акі. зап. Росс. 1846. IV. Nr. 162).
155. Литвинъ. Монастырокъ подъ Пиньскомъ.
156. Л у коне ко, надъ Днѣпромъ подъ Оршею. Монастыръ той сущесгвуе уже по р. 1600.
157. Луцкъ, св. богородичный, катедралыіый. Въ р. 1758 отступили монахи той монастыръ духовенству свѣтскому (Cathalogus alphab., въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ, стор. 542. — Акт. зап. Росс. 1846.1. Nr. 212.— Кіевлянинъ на г. 1840, стор. 228—252 на г. 1841. стор 53—63. — Кіевск. Памяти И, 4)
158. Луцкъ, св. Воздвижѳньскій, братскій ставропигіанскій. При томъ монастырѣ существовала около р. 1628 типографія, въ котрой іеромонахъ Павелъ богослужебный книги печатавъ. (Кіевлянинъ 1841. — Harasiewicz М. Annales Eccl. Rnth. edit. Malinowski. Leopoli 1862. стор. 118.)
159. Лысковъ Монастыръ той належавъ до провинціи Литовской; въ p. І744 на і^рнсультѣ въ Антополю назначений яко вокалдонй (Conpultatio Antopolitana.)
|fi0. Лысянка, св. Троицкій, новий, на Украицъ, заложивъ въ старому замку кн. Іосифъ Яблоновскій въ р 17.67. Церше сто¬


119
явъ бнъ за мѣстомъ. Въ р. 1768 тяжко утерпѣвъ той монастыръ отъ гайдамакбвъ. (Baliński Staroż. Polska II. 511. — Rzeź humańska, rękopism Kornelego Sroczyńskiego byłego superiora Krystynopolskiego въ дѣлѣ „Przegląd dziejów polskich Poitiers 1839. ПІ. стор. 36. — Czas. Dodatek Kraków. 1857. Październik.)
161. Лыщбвъ. О томъ монастырѣ згадує -Diariusz nn. Matkowskiego p. 1768 Wrzesień,“ (въ библ св. ОнуФр. во Львовѣ.) 162** Люб аръ, св. Юрскій, въ діецезіи Луцкой, въ повитѣ Ново- грудскбмъ. Монахи удерживали гу школы гимн. и фіМософіи, когрыи по 500 учениковъ числили. Монастыръ Любарскій мавъ численну библіотеку, габинетъ физикяльный, когрыи от- такъ до Жйгоміра перенесено, и красный огородъ боТаничный. Школы причиняли сгі до доброго быту Любара, понеже много родинъ мешкало гу за для образованя дѣтей; а бтъ р. 1823 до 1828 житье наукове такь ся було розвинуло, же удер- живано ту три книгарни. Школы и монастыръ побтбудовувавъ въ р. 1775 Николай Потоцкій Теперъ естъ ту лише школа сельска-
163. Люблинъ, св. Преображеньскій. Церковь монасгырску по- будовавъ въ р. 1588 король Сигмунтъ на руской улици, котру нынѣ майже цѣлу замѳшкуютъ жиды. (Sierpiński Seweryn, Obraz miasta Lublina. Warszawa 1839. — Lwowianin. Wydawca Zieliński. Lwów 1835. ciop. 147)
164. Люба в и чѣ. Монастыръ той заложила Залуска, чашникова В. К. Л. около р. 1742. (Capitulum gener. Dubneuse 1743.)
165** Мазаловъ, св Преображеньскій, въ губер. Могилевскбй существовавъ уже въ р. 1665. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва )
166 Маліевцѣ, св. Воздвиженьскій, на Подблю, недалеко Каменьця. Въ р. 1751. побудовавъ игуменъ О. Илар. Штауде монастыръ зъ каменя. Монахи удерживали ту школы лаіиньскіи, де и нѣмѳцкого языка учили, и конвиктъ для дѣтей шляхотскихъ родинъ. (Catbalogus alphabet pag. 496., въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
167. Мань ковка. Монастыръ той прилучено въ р. 1764 До Гу- маня. Вь р. 1768 тяжко утерпѣвъ бнъ бтъ гайдамакбвъ. (Czas. Dodatek. Kraków. 1857. Październik. — Rzeź humańska


120
гокп 1768. Rękopism Kornelego Sroczyńskiego byłego Superiora Krystynopolskiego, въ дѣлѣ: „Przegląd dziejów Polskich. Poitiers 1839. стор. 36).
168** Марковъ, св. Троицкій, коло мѣста Витебска, повставъ десь въ XVI. в.' (Бант. Кам. О Уніи. Вильно 1866.)
169” Мгары, св. Преображеньскій, за Днѣпромъ въ лѣсѣ на горѣ Мгары, въ 5 верстъ отъ мѣста Лубенъ, для того также Лу- беньскій названый, заложила въ р. 1619. Раина Могилянка Корибутова кн. Вишневецка, а вѣновали го Гетмани Запорожскій. (Акт. зап. Росс. 1846. IV. Nr. 21 о. — Дальшій Фундацій того монасгыра тамже р. 1853 III. Nr. 7. 10. 72. 74. 75. V. Nr. 32. 33. 39. 46. 47. 49. 50. 53. 57. 58. 59. 61. 65. 66.) Въ тбмъ Монастырѣ за митр. Могилы подвизало ся по 200 монахбвъ. (Камень або Лііѳосъ Кіевъ 1644)
170. Машкбвцѣ. Монастыръ гой стоявъ десь въ воев. Подольскомъ, въ повѣт. Каменецкбмъ; знесений въ р. 1744.
171. Мыжиборы, монастыръ, см. Головчинцѣ.
172. Межи горы, св. Спаскій, двѣ милѣ отъ Кіева, надъ Днѣпромъ, заложили Запорожцѣ. На старбсть звикли они були сюда приходити, въ монашество постригати ся, и на молитвѣ живоїъ кончити. Въ монастырѣ томъ звичайно проживало по полтораста монахбвъ, удерживаючи ся трудами рукъ своихъ, ведля примѣру вел. Антонія, пустынника. Ьъ р. 1523 велѣвъ король Жигмунтъ Андрею Неміровпчови опустошены» монастыръ бтновитп, и ту общину завести. (Камень або Лиѳосъ Кіев. 1644.— Акт. зап. Росс. 1846. III. Nr. 53. V. 27.60. 1853. I. Nr. 164.)— До того монастыра належали два меншій монастырки Межигорскій; св Николаевскій и св. Петропавловскій. (Акт. зап. Росс. 1846. II. Nr. 121.)
173. Мере и инъ. Монастыръ той заложивъ кн. Богушъ Корецкій, воев. Вильненскій десь передъ р. 1577. Въ р. 1577 падавъ го Иванъ Ходкевичь Сасинови Калѣчиньскому. (Акг. зап. Росс. 1846. III. Nr. 79)
174. Мило сто въ. Въ р. 1740 наступила нова Фундація того Монастыра. До упорядкована той Фундацій пбслано сюда О. Гедеона Либацкого. (Cathalogus alphab. стор. 357).
175. М и л ь ч е, св. Рождество-Богородичный, недалеко мѣста Дубна. Монахи удерживали ту школы реторики. Въ томъ монастырѣ


121
опочиваютъ мощи 0. Ипатія Бѣлиньского, Протоархимандрита (f 1771), едного изъ найзнаменитшихъ монахбвъ ХѴШ. в.
176.
М и н ь с к ъ,
св. Вознесеньскій. Князь Димитрій ІІутятычъ робитъ му запасы въ р. 1490. (Акт. зап. Росс. 1846. I. Nr. 224.) — Въ р. 1577 надавъ король СтеФанъ монастыръ той СтеФанови Достоевскому. (Акт. зап. Росс. 1846. 1. 89.)
177.
W
св. Петропавловскій, повставъ съ р. 1633.
178.
м
св. Покровскій.
179.
w
св. Троицкій, заложеный десь по р. 1600.
180*
* Мир он б в іеромонахъ
ъ, св. Богословскій. Монастыръ той заложивъ Миронъ недалеко мѣста Борзного въ р. 1690.
181. Міоръ. Монастыръ той заложивъ въ р. 1633 Севастіанъ Міорскій, судія землѣ Брацлавской. (Бант. Канен. О Уніи. Вильно 1866. стор. 128.)
182** Могилевъ, св. Богоявленьскій, повставъ около р. 1693.
183. „ св. Спаскій, архимандритскій, заложили мѣщане
Могилевскій. Въ 1588 отдавъ король СтеФанъ монастыръ той подъ управленіе братства. (Акт. зап. Росс. 1846. III. Nr. 94. IV. Nr. 6.)
184. Мозыръ, въ губер. Миньскбй. Монастыръ той належавъ въ р. 1586 боярови Андрееви Давидовичови.
185. Монастырище. Пбдъ тымъ именемъ извѣстне естъ нынѣ урочиско надъ р. Горонемъ о % милѣ бтъ Степана. Описанье монастыра, котрый ту колись то стоявъ, здѣланое въ р. 1627., говоритъ, же не намятаюіъ коли бувъ заложеный; извѣстно лише, же въ р. 1572 бувъ ту игуменомъ О. Сильвестръ; а монастыръ посѣдавъ села Виски, Монастырки часть въ Бѣлоберегахъ, и озера Черчинъ и Бычище, и двѣ сѣ- ножати. Оттакъ мавъ бнъ право десятины зъ ланбвъ Степань- скихъ, 12 ведеръ меду изъ склеповъ пбдзамковыхъ, а напослѣдокъ и село Медиска съ Вулкою Медискою. „Въ пбзнѣй- шихъ часахъ, повѣдае авторъ того описана Злотолинскій, „годѣ буде и мѣстце найти де монастыръ Пбдкомаровецкій стоявъ, понеже рѣка Горинь и теноръ перенесла свое корыто, я знесла забудована монастыра, здѣлавши на томъ мѣстцн выспу. Наііже буде извѣстно, же моннстыръ бувъ деревяный,


122
и такіижъ и церкви, во имя св. Михаила архангела, и св. Юра. Въ тбмъ монастырѣ мешкали Митрополити и Владики въ овомъ часѣ, коли митрополія Кіевска пустковала. Старшій монастыра були: въ р. 1572 игуменъ Сильвестеръ: въ р. 1596 архимандритъ Ісаакій, котрый бувъ на Соборѣ Брестскомъ, подъ именемъ Ісаакій Степаньскій. Бъ р. 1599 мешкавъ ту митрополитъ Лука черезъ три роки, (розказуютъ же то естъ той самъ митрополитъ Бѣлогородскій, котрый боронивъ съ княземъ православіе въ Брестю); въ р. 1603 Іеремія митрополитъ Пѳлягоньскій; въ р. 1610 Владика Мокачевскій (sic); въ р. 1620 Ісаакій Борышковичъ, епископъ Луцкій и Острож- скій (Eneyklop. powszecb. Orgelbr Warszawa 1862.)
186. Монастыръ, мѣстце недалеко Холма, де колисьто стоявъ мопастыръ св. ПреображеньскіЙ. (Краткое извѣстіе о Холм- ской епархіи, статія А. Петрушевича въ Наук. Сборн. гал. русс. Мат. 1866. стор. 179.)
187. Морочскій, св. Николаевскій, коло Слуцка заложеный на р. Морочѣ, естъ уже въ 1539. (Библ. общественной истор. Nr. 28. Акт. зап. Росс. 1846 IV. Nr 15.)
188. Москалбвка. Монастырокъ той стоявъ въ р. 1770 прилучений до Гуманя.
189’* Мошногоры, св. Вознесеньскій, въ 20 верстъ отъ мѣста Черкасбвъ.
190” Мо три нинъ, св. Троицкій, въ лѣсѣ Мотренинбмъ, существовавъ уже въ р. 1568. Въ р. 1768 занявъ той монастыръ епископъ Переяславскій. (Acta ргоѵ. Onuphrii Bratkowski, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
191. Мстис лавъ, св. Богородичный, пустынный, архимандритскій, стоявъ посередъ лѣса недалеко Мстік лавя, для того также „Пустынна44 названый. Повставъ уже передъ р. 1499. Мстиславскій кн. Михаилъ Ивановичъ позволивъ въ р. 1499 поселяти людей на монастырской земли, и вымявъ го зъ пбдъ власти Еписк. Полоцкого. Въ р. 1505 падавъ му землю бортную Измайловскую на Ослынѣ. Синодъ Замойскій призначивъ той монастыръ на мешкапье Архпеп. Смоленьскому.


123
(Акт. зап. Росс. 1846 І Nr. 43. 82. 177. 215. 217 II. Nr.
21. 142. 162. ПІ. Nr. 98. 101.)
192”Мстиславъ, св. Духа, Тупичевъ, естъ уже въ р. 1641.
193. „ св. Николаевскій, нагорный, заложивъ кн. Мсти¬
славскій Михаилъ Ивановичъ и жена его Юіінна. (Акт. зап. Росс. 1846. II. Nr. 27. III. Nr. 98).
194. св. Спаскій естъ уже въ р. 1519. (Акт. зап. Росс. 1846. II. Nr. 104.)
195. „ св. Троицкій, естъ уже въ XV. вѣк)\ Въ Фун-
даційной грамотѣ Мстиславского кн. Ивана Юрьевича и жены его ІОліаніи зъ р. 1463 читаемо : „поставили есьмо церковь надворѣ на- шомъ во Мсіиславю, во имя пресв. Трой цы до тоѣжь церкви, кромѣ большого олгаря неніи ихъ шесть, первый Воскресеніе Господне, вторый Благовѣщеніе пресв. Дѣвы, третий Успен. Пр. Богород., четвертый Усѣкновеніе главы Іоанна святаго, пятый Исповѣдниковъ святыхъ, шостый Кипріана и Устиніи. (Акт. зап. Росс. 1846. I. 66. II Nr. 232.)
196” Мѣлце, св. Николаевскій, архимандріискій, на Полѣсю въ воєвод. Волыньскдмъ, заложивъ Федоръ Андреевичъ Сангушко въ р. 1542, и записавъ му 5 селъ и млынъ,заваровавши собѣ право презентаціи игумена. Въ р. 1682. приняла Мѣлецка архимандрія унію. (Harasiewicz Annales Eccl. Rutb. edit. Malinowski, Leopoli 1862. стор. 148. —Stecki, Opisanie Wołynia. — Catbalogus alphab. стор. 582. — Наук. Сборн. гал. русс. Мат. 1866. стор. 224.)
197** Невель, св. Преображеньскій, въ губерн. Витебской, естъ уже въ XVI. вѣку. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва.) 198е’ Немировъ, св. Николаевскій, недалеко мѣста Немирова на Подолю. Ревизія Игуменовъ зъ p. 1724 згадує о томъ монастырѣ и зове го: „Monastyr Niemirowski na Wołczku.“
199 Нискиницѣ, св. Покровскій, пбдъ мѣстомъ Владиміромъ Вол., заложила родина Киселѣвъ. Въ р. 1744 на консультѣ Анто- пбльской игуменъ Озѣмкевичъ такъся подписавъ: „Ego Hieronymus Oziemkiewicz О S. В. М. Provinciae Russiae patrocinii В. V. Mariae secretarius, monasterii Kisieloviani Niski-


124
nicensis begumenus. (Consultatio generalis Antopolit. въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ —Наук. Сборн. гал. русс. ІИат. 1866. стор. 196. пр. 50.)
200. Новогрудо къ. Монастыръ той побудовавъ митр. Рутеній, а Хребтовичъ записавъ му въ р. 1629 12000 зл.
201. Новыйдвбръ, св. Благовѣщеньскій, въ губерн. Волиньской, заложивъ св. Пегро познѣйше митр уже въ XIII. вѣку. (Кр. Календаръ на г. 1867. Москва.)
202. Овручъ, св. Іоакимоанновскій, въ губер. Волиньской. Въ р.
1496 держала Фундацій монастыра земявка Овруч- ская Ленковая. (Акт. завад. Росс. 1846. 1. 140.)
203. „ св. Богородичный, естъ уже передъ р. 1496. (Акт.
зап. Росс. 1846. I. 140. — II. 170.)
204. Св. ОнуФрейскій, анхимандригскій, на р. Сожи, въ 15 верстъ отъ Мстислава въ Бѣлбй-Руси, заложивъ кн. Симеонъ Лугвенъ (+1399). Кн Іоаннъ Юрьевичъ надавъ му озеро „Гостыиъ“ подъ Литкою. (Акт. зап. Росс. 1846. I. Nr. 68. 82. II. Nr. 132. 111. Nr. 127).
205. Орша, св Богоявленьскій, въ губер. Могилевской, згадує ся уже въ р. 1509. (Акт. зап. Росс. 1846. II. Nr. 48. 232.)
206 Острогъ, св. Преображеньскій. Въ року 1624 побудовала Анна Алойзія внука кн. Консг. Острожского, супруга Ход- кевича, колосальну коллегію для Іезуитовъ. По знесеню Іезуитовъ отдало правительство школы тутейшіи а съ ными и коллегію монахамъ монастыра Гойского. Подъ пакованьемъ Россійскимъ знесено монастыръ въ р. 1793, и заведено ту резиденцію епископа православного Волпньского, котру от- такъ по пожарѣ въ р. 1821 до Аннополя перенесено.
207** О хоръ, св. Преображеньскій. Монастыръ той заложено десь по р. 1600. Въ р 1669 потвердивъ права его игуме- нови Федоровы Кругликовы Николай Стєф. Пацъ, воевода Троцкій. (Акт. зап. Росс. 1853. V. Nr. 75.)
208. Перевальне. Въ p. 1740—1745 бувъ ту игуменомъ Порфирій Горницкій. Вь р. 1744 прилучено той монастыръ до Мильча. (Cathalogus alphabeticus.)
209. Пѳресопниця, св. Богородичный, архимандритскій, на Во- линю, естъ уже передъ р. 1490. Монастыръ Перѳсопницкій


225
надавъ король Александеръ привилеемъ зъ дня 18. Лют. 1504 родинѣ Чарторыскихъ. Сестра Юрія Чарториского, Елена Горностаева, дтновила монастыръ, и завела при немъ шпиталь и школу. Власиостію того монастыра були Евангеліе толковане изъ церковно-славянского на полудневорускій (ма- лорускій) языкъ черезъ архин. туіейшого Григорія, котре переписавъ Михаилъ Василевичъ, сынъ Протопона Сяноцкого въ р. 1556-61 на 482 листахъ. Екземпляръ того Евангелія находитъ ся нынѣ въ монастырѣ Переяславскомъ. (Акт. зап. Росс. 1846. I. 212. — 1853. I. 41. — Harasiewicz М. Annales Eecl. Ruth. edit. Malinowski. Leopoli 1862. стор. 149 )
210. Переяслав ь, св. Борисоглѣбскій, есть уже въ XII. вѣку.
211. п св. Іоанновскіи, есгъ уже въ XII. вѣку.
212. п св. Михайловскій, або Ефрембвъ, жаложивъ
митр ЕФремъ въ р. 1089.
213. „ св. Рождественьскій, естъ уже въ XII. в.
214** Пиньскъ, св. Богоявленьскій, заложеный въ р. 1633.
215. „ св. Николаевскій, см. Лещь.
216 Поддубцѣ, св. Рождествобогородичный, съ чудотворною иконою Матери Божои, 2 милѣ отъ Луцка, заложеный въ XVII. вѣку. Людвика Любомирска надала му село Нанчицѣ. До р. 1765 вымуровявъ игуменъ Юрій Ярембкевичъ красну и велику церковь. Кордышъ, чашникъ Брацлавскій, записавъ монастыреви въ р. 1769, 5600 зл.
217. Пбдгорцѣ, надъ Гучвою въ діец. Холмской. Въ р. 1749 прилучено той монастыръ до епископіи Холмской. (Наук. Сборн. гал. русс. Мат. 1866. стор. 245.)
218. Подгбрье. Монастыръ той, стоявшій за Днѣпромъ недалеко монастыра Гус гыньского, заложила Раина Могилянка кн. Ко- рыбутова Вишневецка передъ р. 1619, и надала му селоЛа- динку. (Акт. зап. Росс. 1846. IV. Nr. 214. 215.)
219. Полоцкъ, св. Богородичный, заложила кн. ЕвФросинія, внука
кн. Полоцкого Всеслава Брнчиславича, десь передъ р. 1173. (Stebelski, Dwa światła. — Акт. зап. Росс. 1846. Nr. 234.)
220** „ св. Богоявленьскій, братскій, заложила родина Огинь-
скихъ около p. 1633. (Акт. зап. Росс. 1846. V. Nr. 159. — 1853. V. Nr. 159. 164. 171. 278.)


126
221. Пол оцкъ, св. Борисоглѣбскій, архимандритскій, также Бѣл-
чицкій названый, подъ Полоцкомъ, надъ рѣкою Бѣл- чицею, побудовавъ около р. 1220 Борисъ Гинви- ловичъ. (Stebelski, Dwa światła. 1. стор. 103. — Congregatio generalis V. 1629).
222. я св. Вознесеньскій, згадує ся въ p. 1553. (Акт.
зап. Росс. 1846. III. Nr. 12.)
223. я св. Воскресеньскій, архимандритскій, также Моте-
нецкій названый, въ нижномъ замку. Уже передъ p. 1544 существовала ту архимандрія. (Акт. зап. Росс. 1846. И. Nr. 234. III. пр. 80.)
224. „ св. Іоанна Крестителя, архимандритскій, на островѣ
Екиманьскомъ р. Двины пбдъ замкомъ, заложивъ, кн. Андрей Ольгердовичъ десь передъ р. 1399. (Акт. зап. Росс. 1846. I. Nr. 13. 14. и прим. 11.)
225. п св. Козмодаміановскій. (Stebelski, Dwa światła II.
стор. 128.)
226. „ св. Михайловскій, городецкій названый, архиман¬
дритскій, въ мѣстѣ, заложеный передъ р. 1509. (Акт. ист. I. 525. — Акт. зап. Росс. 1846. Ш. Nr. 20. — пр. 80)
227. я св. Николаевскій, архимандритскій, дворный, на Лу-
чнѣ въ Полоцку, заложивъ Еп. Симеонъ въ XIII. вѣку. (Stebelski, Dwa światła. И. 158. — Акт. зап. Росс. 1846.1, прим. 11. II. Nr. 234. III. Nr. 137.143. и прим. 80.)
228. я св. Петровскій, въ Полоцкомъ замку, заложивъ
кн. Михаилъ передъ р. 1385. (Акт. зап. Росс. 1846.
III. 137. и прим. 80.)
229. „ св. Петропавловскій. Король СтеФанъ Баторый
въ „Dipl. fundat Collegii Połocensis SocietatisJesuu выданомъ въ p. 1582 такъ говоритъ: „— Pro habitatione autem et aedificiis Collegii damus et donamus in arce nostro superiori Polocensi aream seu Wolkowa wieża, in qua quondam Moschi monasterium ss. Petri et Pauli habuerunt. “ (Stebelski, Dwa światła II. 158.) Здаеся же то бувъ окремѣшвый монастыръ отъ попередного, понеже король по-


127
передный монастыръ св. Петра (sic) бтдае Іезуитамъ яко на тотъ часъ существуючій; св. Петропавловскій же въ р. 1582, якъ то зъ повысшого надана выплывае, уже не существовавъ. (Акт. зап. Росс, 1846. Nr. 137. и прим. 80).
230. П о ло цкъ, св. Преображеньскій, Заполотскій названый. (Акт.
зап Росс. 1846. 1 прим. 11.)
231. „ св. Пятницкій, згадує ся въ р. 1553. (Акт. зап.
Росс 1846. ІИ. Nr.’ 12.)
232. „ св Троицкій, за рѣкою Полотою Въ р. 1399 давъ
тому монастыреви вел. кн. Андрей Ольгердовичъ привилей на бобровый гоны на рѣцѣ Званѣ. (Акт зап. Росс. 1846. I. Nr. 13.)
233. „ св Юрскій, въ полю коло Полоцка. (Акт. зап.
Росс. 1846. І. прим И. (Stebelski, Dwa światła И. 156—159).
234. Полтава, св. Воздвнжеиьскій, заложивъ въ р. 1650 игуменъ Лубеньского-мгарского монастыра О. Каллистратъ.
235. Поповка. О томъ монастырку згадує, „Diar. Lit. Protocons. Matkowski4* пбдъ p. 1762. въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
236** П о ч а е в ъ, св. Успеньская Лавра. Заложили ю видай Кіевскій монахи, поселившій ся въ печерахъ горы, на котрбй нынѣ Лавра стоитъ, що правдопоподобно наступило по збу- реню Кіева черезъ Монголовъ. (Галичанинъ лит. Сборн. Львовъ 1863. „Лавра Почаѳвска/ статІя Антонія Петрушевича. III. IV. стор 168—181. — Описаніе Почаевскія Успенскія Лавры. Почаевъ 1859.) Монастыръ Почаевскій изъятый бувъ зъ пбдъ юрисдикціи Протоигумена. Въ р. 1774 въ мѣсяцю Вересню сложивъ ту Николай Поіоцкііі, староста Каневскій профессію яко рыцаръ ордена Іерусалимского, а не яко монахъ, и мешкавъ бттакъ въ поблизкбмъ селѣ „Ситно/ доглядаючи будовы церкви, котру монахамъ будовані велѣвъ. (Acta ргоѵ. Onufr. Bratkowski, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
237. Прилука, св. Троицкій, въ воев- Миньскбмъ. (Бант. Кам. о Уніи. Вильно. 1866.)
238. Пуги нк и, св. Анны, въ діец. Холмскбй, 3 милѣ отъ Ко- вля, заложила Тєофиля зъ Іѳрузельскихъ Вильга въ р. 1764, L


128
t и записала му 40.000 зл., котрый Фундушь сынъ ей староста Грабовецкій въ р. 1765 еще даровизною села Лубитбвъ поббльшивъ, и церковь и монастыръ вымуровати повелѣвъ. (Acta ргоѵ. Onufr. Bratkowski, въ библіот. св. ОнуФр. во Львовѣ. — Наук. Сборн гал. русс. Мат. 1867. стор. 6.)
239. Пустыня, св. Николаевска. Король Казиміръ надавъ ей въ р, 1489 селище пустое Княжичи за 2 милѣ Отъ Кіева. (Акт. зап. Росс. 1846. I. 93. 178.)
240. Пустынна, св. Богородичный, коло Мстыслава, см. Мстиславъ.
241. Ржи що въ, монастыръ той Украинскій заложила родина Во- роничбвъ. Въ р. 1687 прилучено монастыръ той до св. Кирил- ловского Кіевского Въ XVIII.вѣку бувъ Онъ уніатскій, и тяжко утерпѣвъ бтъ гайдамакбвъ въ р. 1768. (Акг. зап. Росс. Спб. 1853. Nr. 171. —Rzeź Humańska 1768. Rękopism. X. Kor- nelego Sroczyńskiego byłego Superiora Krystynopolskiego, —• въ дѣлѣ: Przegląd dziejów Polskich. Poitiers 1839. III. стор. 30-46.)
242. P o ж а н а, св. Николаевскій, коло Орши, згадує ся уже въ р. 1509. Въ р. 1744 поставлений яко вокальный. (Акт. зап. Росс. 1846. II. Nr. 48. — Consultatio Antopolitana.)
243. Р о с л а в ъ, св. Спаскій, въ Бряньскбмъ повѣтѣ, заложеный передъ р. 1560. (Акт. зап. Росс. 1846. I Nr. 119.)
244. Рута, монастыръ заложеный черезъ Митр, іосифэ Велам. Рутского. Въ р. 1744 на соборѣ Антопбльскбмъ постановлений яко вокальный. (Consultatio Antopolitana).
245** Рыхловъ, св. Николаевскій, за Днѣпромъ заложеный около р. 1600, бтбудовавъ Богданъ Хмѣлыіицкій въ р, 1666. (Календарѣ на г. 1867. Москва. — Акт. запад. Росс. 1846. V. Nr. 142 — Помяникъ Крехбвского монастыра.)
246. Самаръ, св. Николаевскій, заложили Запорожскій Козаки. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва.)
247’* С а т а н б в ъ, св Троицкій, въ повѣтѣ .Іатычбвскбмъ, стоявъ недалеко мѣста Саганова, и служивъ яко домъ попраны для чернѣвъ. Ревизія игуменовъ зъ р. 1724 такъ гокоритъ : Monastyr Satanowski za prawami i fundaeyą JWP. Krakowskiego nadanym; na ten czas dozór mający tego monastyra O. Leoty za stroitela za błogosławieństwem W. O. Ath. Szep-


129
tyckiegp E. L. Zakonników z nim 4. (Исторія монастыра находитъ ся въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
248. Свиржень. Монастыръ той недалеко Полоцка заложивъ кн. Радивилъ, гетманъ Литовскій, и велѣвъ монахамъ завести ту семінарію Пбзнѣйше удерживали ту монахи латинскій школы.
249. Свята гора, см. Загорбвъ.
250. Селище, св. Богородичный, въ 5 версгъ бтъ Смоленьска. Ту постригъ ся въ монашество пр. Авраамій при кбнци XII. вѣка. (Чет. Мин. 21. Авг.)
251. Сель це, св. Троицкій, въ губер. Миньскбй. (Kraszewski. Opis. Wilna).
252. Семенки, см. Баръ.
253. Скит икъ, коло Почаева. Въ p. 1743 бувъ бнъ самостоятельный. Игуменъ его Макарій Нероновичъ бувъ въ тбмъ року на Дубненьскбй капитулѣ. Оттакъ прилучено го до Почаева. (Catbalogus alphab. біографія Макарія Нероновича. стор. 781. — Capitulum Dubnense 1743.)
254** С л уцкъ, св. Троицкій, архимандритскій въ губерніи Минь- скбй коло Полоцка, заложили Олельковичи князѣ Слуцкій. Около р. 1455 купивъ бояринъ Василь Царъ у Ивашка Гридковича дворецъ на Локнѣ для придачи Слуцкому св. Троицкому монастыреви. Анна кн. Слуцка Михайловая Александровичева надала монастыреви ставъ на Локнѣ въ р. 1489, а въ р. 1492 село Добрышовское. Слуцкій монастыръ св. Тройци, котрий зо всѣхъ околичныхъ монастырбвъ самъ еденъ позбставъ въ православію. бувъ душею и огнискомъ опора противъ Брѳсткби Уніи. Ту ся схоронивъ послѣдный православный епископъ Туровскій Авраамъ Ста- гоньскій, выгнаный черезъ своихъ діецезанбвъ зъ Турова въ р. 1632. Ту бувъ такожъ головный зарядъ духовный околичныхъ православныхъ, зложений зъ 12 іеромовахбвъ. Ту завязало ся було товариство переписчикбвъ, котри околичнымъ православнымъ книги церковный достарчи- вали. Ту напослѣдокъ за стараніемъ архимандрита


130
Михаила Пашкевича заложено школу духовну, котру ажъ въ р. 1817 на семинарію перетворено. Тымъ то способомъ около 30 парохій околичныхъ удержало ся при православію, а вплывъ монастыра Слуцкого ажъ до послѣднихъ часовъ Рѣ- чипосполитои, не бувъ безъ певного значенія, якъ то зо свравы того монастыра на соймѣ 4-лѣтнбмъ можъ видѣти. (Акт. зап. Росс. 1846.1. Nr. 56. 94. 96. 98. 99. 115. IV. Nr. 15. 147. - 1853. I. Nr 87 )
255. С л ѵ и к ъ
, св. Ильинскій, заложеный передъ р. 1515.
256.
св. ПреображеньскіЙ.
257.
св Николаевскій на рѣцѣ Морочѣ, см. Мороченій св Николаевскій.
258. С м о л е н ь
с къ, св. Духа, естъ уже передъ р. 1509. (Акт. ист. I.
525.)
259.
св. Михайловскій. 0 тбмъ монастырѣ згадка въ житію пр. Авраяія. Згадує ся такожъ за паиованя кн. Витовта. (Акт. зап. Росс. I. Nr. 87.)
260.
св. Николая Полѣтѣлого, посѣдае уже передъ р. 1485 село Ѳомино на Рогажѣ. (Акт. ист. іер. 1, 174. 293. 518.- Акт. зап. Р. 1846. I, Nr. 95.)
261.
Отрочь-Монастыръ. 0 тбмъ монастырѣ згадує лѣтопись, же Михаилъ игуменъ Отроча-Мона • стыра разомъ съ Смоленьскимъ епископомъ Игнатіемъ приѣздивъ нко посолъ бтъ Смоленьского кн. Мстислава до вел. кн. Всеволода въ р. 1206. (Карамз. III. пр. 118.)
262.
св Ризоположеньскій, за мѣстомъ положеный побудовавъ епископъ Смоленьскій Игнатій, и игуменство въ немъ поручивъ пр. Авраміеви. (Ка_ рамз. III. пр. 11.)
263.
св. Спаскій, естъ уже передъ р. 1507. Вър. 1507 записавъ му кн. Дим. Путятичъ село Матвѣевщину. (Акт. зап. Росс. 1846. I, Nr. 224.)
264
св. Троицкій, естъ уже въ XV. вѣку. Вър. 1501
належитъ до него село Новоселье. (Акт. зап. Росс.
1846. I, Nr. 192. 224.


131
265. Смоленьскъ, Чесг. и Жинигв. Кресіа. О голъ монастырѣ
згадує ся въ житію пр. Авраамія.
266. „ св. Борисоглѣбскій на Смядинѣ, 3/4 милѣ за Сно-
леньскомъ, см. Борисоглѣбскій.
267. Св. Спаскій, монастырь за 10 верстъ бтъ Холма. (Наук. Сборн. гал. русе. мат. Львовъ. 1866.)
268. Соломерицѣ, св. Покровскій, коло Мцньска, заложила родина Соломерецкихъ.
269. Степанъ, архимандритскій, см. „Комарбвка“ и „Монастырище? (Harasiewicz М Annales Eecl. Ruth. edit. Malinowski. Leo- poli. 1862. стор. 227.)
270. Стожокъ, монастырокъ недалеко Кременця. Въ р. 1744. прилучено го до Загаецъ, а бттакъ въ р. 1766 до Кременця.
27Г* Старицѣ, св. Петропавловскій, въ мѣстѣ Старицахъ, нынѣ въ губ. Миньскбй. (Кр Календ. на г. 1867. Москва.)
272. С т р а к л б в ъ, св Рождествобогородичный, недалеко Дубна. Анна зъ Шащевичбвъ Илиньска, старостина Нижиньска, по- ббльшила Фундацію монастыря суммою 9000 зл. Въ р. 1778 завели ту монахи школу реторики.
273. Су пра ель, архимандритскій въ губер. Гродненьскбй, недалеко бтъ Кобриня и Бреста, заложила родина Ходкевичбвъ забезпечивши собѣ право патронату и номинована архимандріи а. Зъ начала стоявъ той монасіыръ въ мѣстѣ, зъ бтки монахи „для докуки мірское11 перенесли ся высше рѣки Су- прасля на мѣстце Хворошну межи рѣчками „Граббвка и Бе- резовка1'. Монастырь гой дуже богатый, славный бувъ науками; мавъ типографію, котра много и черезъ долги лѣта выдавала книги. Була ту также красна библіотека богата въ рукописи. (Наук. Сборн. гал. русе. Мат. 1866. стор. 105. Encykl. powsz. Orgelbr. Warszawa. 1862.)
274. Сурдечь, св. Духа; вюрый праздникъ бувъ на Успеніе Пр. Богородицы. Монасіыръ той заложено десь по р. 1627 коло мѣста Внлькоміра. (Kraszewski. Opis. Wilna. III. 66)
275. Сухо вія. Монастыръ Суховійскій призначеный въ p. 1744 яко вокальный. (Consultatio Antopolitana 1744.)
276** Таду бинъ, св. Успеньскій, въ губер. Битебскбй, Францъ Теодоръ Козьѳльскій Огиньскій надавъ полупавшому тому мо-


132
настырѳви нову Фундацію въ p. 1744 (Кр Ктлендарь на г. 1867. Москва.)
277. Тамщинъ. Монастырь той знесено въ р. 1744.
278. Терешковъ. О тбмъ монастырѣ згадує Бант. Кам. (О Уніи. Вильно. 1866. стор. 381.)
279. Толоч инъ въ воеводствѣ Витебскомъ. ІосаФатъ Яхимовичъ, архимандритъ Толочиньскій, подписавъ Синодъ Замойскій.
280** Туровъ, св. Борисоглѣбскій существовавъ уже въ ХП. в. (Калайдовичъ въ прѳдисл. къ памяти. XII в., стор. 21: — Кр. Календарь на г 1867. Москва.)
281. Т рехтиміровъ, архимандритскій, въ губер. Кіевскдй. Ап- пробація привился и права Запорожцѣвъ до того монастыра. гакъ говоритъ: „Przychylając się do przywilejów odNajjaśn. Antecessorów Naszych wojsku naszemu Zaporowskiemu nadanych, a chcąc też wojsko w wiernym poddaństwie zatrzymać, przy possessyi Trechtymirowa z monastyrem i wsiami do niego należąeemi onych zachowujemy wiecznemi czasy, i przywileju eo nomine konferowane reassumujemy i approbujemy.“ Въ p. 1653 збурено Трехгиміровскій монастыръ, а монахи перенесли ся до Каневского монастыра. Въ р. 1673 знова го бтб)гдовано. (Konstyt. Sejmu Warszawskiego 1650 — Акт. зап. Росс. 1846. V. Nr. 67. 91.)
282** Три горы, св. Преображеньскій, недалеко мѣста Житоміра. Въ р. 1766 завели ту монахи богословіе для своихъ клириковъ, и для околичнихъ кандидатовъ мірскихъ. За митр Петра Могилы було ту по 80 монаховъ. (Камень або лиѳосъ Кіевъ 1644. сгор. 365-368.)
283. Троки, св. Рождесгвѳньскій, архимандритскій, заложила десь передъ р. 1384 Ульяна зъ роду кн. Ольшанскихъ супруга кн. Витовта. (Собр. Вил. грамотъ II. Nr. 55. — Акт. зап. Росс. Nr. 163. 190. 191. 214. 227,)
284. Ту минъ. Монастырокъ юй заложила родина Чѳтвѳртынь* скихъ. Належавъ онъ заедло до монасіыра въ Четвѳртнѣ.
285. Турковицѣ, монастырокъ въ діецезіи Холнскбй. Въ р. 1749 прилучено го до Епископіи Холмскоп. (Наук. Сборн. гал. русс- Мат. 1866. стор. 245.)


133
286. Туробинъ. Игуменъ того монастыра О. Андрей Бѣницкій подписанъ Синодъ Замойскій. Въ р. 1744 прилучено Туро- бинскій монастыръ до Нискиницкого.
287. Тороканье. Монастыръ той стоявъ въ селѣ Тороканю коло мѣста Антополя. Ту огбула ся въ р. 1780 капитула генеральна, подъ предсѣдательствомъ митрополита Смогоржевского, котра бтъ 21. Липця ажъ до кбнця Вересня сг. к. тревала. На тбй капитулѣ подѣлено дотѳперѣшныи двѣ провинціи, Ли- товску св. Троицы и Руску Покрова Пр. Богородицы на чотири, а то: зъ Литовской утворено: Литовску св. Тройцы и Бѣлоруску св. Николая; а зъ Рускои: Польску Покрова пр. Богородицы, и Галицку ссв. Спасителя. (Capitulum Того- kanense anno 1780 celebratum, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ. Наук. Сборн. гал. русс. Мат. 1866. стор. 226. 225.)
288. Холмъ св. Іоанновскій.
289. „ св. Рождественьскій. (Наук. Сбор. гал. русс. Мат. 1866; ту статія А. Петрушевича. „Краткое извѣстіе о Холмской епархіи.“ — Гал. исг. Сборникъ. Львовъ 1854-1860. I. стор. 95. 98. 126. 128. II. 172., Baliński, Star. Polska. II. 763. — Перемышляііинъ, мѣсвц. на р. 1858. стор. 18.— Capitulum gener. Dubnense 1743.)
290. Хоробровъ, архимандритскій. Монастырь гой стоявъ десь близко Брестя и Луцка,
291. Дилеръ, св. ПреображеньскіЙ, въ области Виленьскбй, заложивъ кн. Богданъ Дилерскій и жена его Анна въ р. 1618. (Вилен. грам. 2, Nr. 40.)
292. Угровескъ, нынѣ Угрускъ, на сѣверъ бтъ Холма. Передъ заведеньемъ катедри епископск. въ Холмѣ находила ся она пѳредже въ Угровескбмъ монастырѣ. Въ р. 1268 кн. Войшелкъ передавъ всѣ владѣнія зятю Шварну, а самъ удаливъ ся въ угровескій монастырь. (Вол. лѣг. 201-204. — Наук. Сборн гал. русс. Мат. 1866, III.)
293. Улановъ, монастырокъ той прилучено въ р. 1744 до Каменца.
294. У ш а ч ь. Монастырокъ той стоявшій коло Витебска существовавъ уже XVII. в. (Бант. Кам. О уніи. Вильно 1866. стор. 268.)
295. Чарницѣ. О тбмъ монастырѣ згадує „Кіевлянинъ. 1841“ стор. 517.


134
296. Червень. О монастырѣ Червеньскдмъ згадує Павлищевъ въ сѣверной Пчелѣ зъ р. 1844. Nr. 299.
297. Черея, св. Троицкій, архимандритскій, давнѣйше въ воев. Витебскомъ. Монастыръ той заложивъ около р. 1470—1476. митр. Мисаилъ зъ роду князѣвъ Пструговъ або Пструцкихъ, до котрыхъ въ XV*. вѣку Черея належала. Портретъ Мисаила достоявъ ся въ тутейшой церквѣ ажъ до нынѣ. Архиманурію знесъ митр. Кипр. Жоховскій въ р. 1675, и замѣнивъ ю на простый монастыръ. (Акт. зап. Росс. 1846. I. Nr. 177. ІП. Nr. 101. IV. Nr. 136 — Baliński, Starożytna Polska Warszawa 1818. III. crop. 717—718.— Галицкій истор. Сборн. 1860. ІП. CXLIII. статія Ант. Петрушевича.)
298. Черляны. О. Іоакимъ Ростовскій игуменъ Черляньскоги монастыра естъ на Капи гулѣ въ Вильнѣ въ р. 1642. Фридерикъ Сапѣга, воевода Подляскій надавъ юму монастыреви въ р. 1743 нову Фундацію. (Capitulum gener. Dubnense 1743.)
299. Черниговъ, св. Борисоглѣбскій, сіародавный.
300. „ св. Ильинскій-Троицкій, заложивъ кн. Свято¬
славъ Ярославичъ въ р. 1069 неподалеку бтъ Успеньского, близко печери, котру выкопавъ собѣ ту пр. Антоній печерскій, коли бувъ въ Черниговѣ. (Макаровъ, ѵО достоп. Чернигова. Чген. Моск. истор. общ. 1847.) Въ р 1659 потвердивъ король Фундацію того монастыра, (Konstyt. Sejm. Warsz. 1659.)
ЗОЇ** „ св. Успеньскій, Елецкій, на Болдиныхъ горахъ, заложивъ кн. Святославъ Ярославичъ, зъ причины явленія вь р. 1060 на ели образа Богоматери.
302** Черкассы, св ОнуФрейскій, вь губ. Кіевской. (Кр. Календарь на г, 1867. Москва )
303. Черче, въ губер. Подольскдй надъ р. Смотрицѳю, видитъ ся, бувъ монастыръ.
304. Четверти я. св. Воздвиженьскій заложила родина Четвер- тыньскихъ, застерѣгаючи собѣ право презентованя игумена.
305. Черчипѣ, архимандритскій, заложеный десь уже въ XVI. вѣку. (Harasiewicz М. Annales Ecel. Ruth. edit. Malinowski Leopoli 1862. стор. 115.)


135
306*)  ** Чонъ, св. Успеньскій, въ губер. Могилевской. (Кр. Календарь на г. 1867. Москва )
307. Чорноострогъ. Монастырокъ Чорноострожскій належавъ зяедно до Коржовского. (Diar. Protocons. Matkowski 1770.) 308** III а р г о р о дъ, св. Рождество-іоанновскій, другій праздникъ на св. Николая, на Подблю. Монахи удерживали ту школы латпнь- скіи и философіи. Въ р. 1795 знесло той монастыръ Правительство Россійске. (Czas. Dodatek, Kraków 1857. Październik.) 309** Ш к л о в ъ, св. Воскресеньскій, въ губер. Могилевскій, повставъ десь по р. 1600 (Кр. Календарь на г. 1867. Москва.)
310** Я б ло чаны, св. Онуфрейскій, надъ Бугомъ заложеный по р 1600. (Наук. Сборн. гал. русе Мат. 1866. стор. 199. пр. 54.)
311. Якобштатъ, св. Юрскій, заложеный по р. 1600.
312. Ярославъ, коло Загорова. Десь передъ р. 1768 здѣлавъ Фундацію для монастыря въ Ярославю обиватель Вапиньскій; но Фундація тая до скуіку непрійшла. (Diar. Protoeonsult.
* Matkowski, Januarius et Februarius 1768., въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
313. Ясн огородъ, св. Троицкій заложеный въ XVI. в.
314. Я тв и ска. Въ р. 1744 призначено гой монастыръ яко вокальный до капптули генеральной. (Consultatio Antopolitana).
11.
Монастыри вЪ архіепархіи Львовской?)
1. 	Б а к о ц и н ъ, въ обвоводѣ Стрыйск. Монастыръ той знесено въ р. 1744, и втѣлено до монастыра Добряньскоги.**)
*) Границя межи Епархіею Львовскою и Перемышльскою була аа.ъ близко іцо не до конця минувшого столѣтія не чака яка естъ нынѣ. За епископа Перемыпілі.ского Рылла, отступила Епархія Перемыіпльска Епархіи Львбвскбй деканаты. Скбльскій, Стрыи- скбй и Городецкій; а Епархія Львбвска епархіи Перемыпільскбй деканаты: Горожанъскій, Жолковскій и Куликовскій. (Перемы- шлянинъ, мѣсяц. на р. 1858. стор. 25.)
*♦) Monasteria О. S. В. М. Provinciae Protectionis В. V. Mariae regulata in generali Capitulo Dubnensi die 2. Maji 1744. (Въ библ. qb. ОнуФр. во Львовѣ.)


136
2. Банюнинъ, подъ мѣстечкомъ Бускомъ въобв. Золоч. Монастырокъ той належавъ до монаст. Крехбвского. (Истор. мон. Крехбвского 1750-1760.)
3. Б e p е ж а н ы, см. Лѣсники.
4. ) Березовъ, въ обв. Колом. О монастырѣ въ Березовѣ зга
дуе Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724.*)
5. Болехбвъ. Въ мѣстечку Болеховѣ въ Стр. обводѣ, на пе- редмѣстю „Волоске Село,“ котре естъ осада румуньска, стоявъ, якъ переданье несе, монастыръ.
6. Б о л о ж и н б в ъ, въ обв. Золоч. О тбмъ монастырѣ згадує исторія монастыра Верхратского уже въ р. 1682. Въ р. 1744 віѣлено Боложинбвскій монастыръ до Деревляньского.
7. Б о л о х б в ъ, въ обв. Стр. Строитель того монастыра О. Ра- Фаилъ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711.**) Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Bołochowski niepokazał żadnego prawa ani funduszu, dzieś w wojny zginęło. Stroitel O. Rafail Dołżański ma благословеніе od В Szumlańskiego, ale nie pokazał. Zakonników ma 3, a on czwarty." Въ p. 1744 прилучено Болохбвскій монастыръ до Пацыкбвского; однакожъ существовавъ онъ еще и въ р. 1758, понеже въ тбмъ р. умеръ ту О Панкратій Лагодовскій. Церковь монастырску перенесено бттакъ до поблизкого села Не- говець, де еще и нынѣ стоитъ. (Cathalogus defunct. monach. въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ. — Гал. истор. Сборн. Львбвъ 1856. II. сгор. НО.)
•) Rewizya Ihumenów, Zakonników, jako wiele ich jest, Patentów na starszeństwo, funduszów, w Uniowie 4. Junii 1724, (всего два листи въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
’*) Еп. Варлаамъ Шептицкій, котячи монастыри своей епархіи зре- Формовати, скликавъ вь р. 1711 всѣхъ игуменовъ той епархіи на нараду до Унева. У хвалы того Собора, випечатано бттакъ пбдъ заглавіемъ: „Артикулы или уставы чина иночеекого по приданію іже во святыхъ отца Нашого Василія Великого Архиеп. Кесаріи Кападокійскіяд вселенского. Въ дпецезіи Львбвеко Галицко и Каменца Подбльского на Синодѣ дня 19. мѣсяця Августа Року 1711. изобрѣтенны, сочиненны утвержденны. Типомъ же ізобра- женны въ типографіи братской львбвекои Успенія Пресвятыя Богородицы Року Божого 1713.“ (Копія находитъ ея въ библіотецѣ монастыра въ Креховѣ.)


8. Броды, въ обв. Золоч. О монастырѣ въ Бродахъ згадує Помяни^ъ Крехбвскій.
9. Бу скъ, св. ОнуФрейскій, въ обв. Золоч. повсталъ уже десь въ XI. або ХП. в. Въ р. 1654збурили го Козаки; бттакъ перенесеного до Деревляно-Волицѣ. Пбзнѣйше бтбудовано церковь св. Овуфрейску въ Буску, и поставлено для едного монаха изъ монастыра Деревлянского келлію, котрый ту ажъ до р. 1784 богослуженіе щоденно отправлявъ. Въ р. 1784 знесено монастыръ Деревляньскій, а съ нимъ и св. ОнуФр. церковь въ Буску. (Dziennik Literacki. Lwów 1866. Busk. Статія А. Шнейдра Nr. 44-48.)
10. Бучачъ, св. Воздвиженье кій въ обв. Стан. см. выше ст. 8.
11. „ св. Троицкій, стародавный, бтновила и бтбудо- вала Марія Могилянка, жена СтеФана Потоцкого, воев. Бра- цлав. около р. 1612. Монастыръ той переставъ существовати уже десь передъ р. 1652, понеже въ тбмъ роцѣ на его мѣстци заложивъ Іоаннъ Потоцкій монастыръ 00. Домини- канбвъ, котрый бттакъ въ року 1789 знесено. Монастыръ Подоминиканьскій стоявъ изъ того часу по ббльшой части пусткою; ажъ въ р. 1866 за стараніемъ Михаила Курило- вича, пароха Бучацкого куплено го на маючій ся тамже заложити конвикть для дѣвчатъ рускихъ. (Слово. Львовъ. 1865. Nr. 72.)
12. Бучина, также Межигоры и Золочевскій названый, стоявъ межи горами недалеко мѣста Золочева, а заложили го предки короля Іоанна III. Въ р. 1744 прилучено го до монастыра Пбдгорецкого. Нынѣ Фу идутъ его належитъ до монастыра Золочевского въ Грабинѣ. Ревизія игуменовъ зъ р. 1724 говоритъ: Monastyr Złoczowski, zaprawami króla J. M. Jana. W. O. Namiestnik Arseni Strusowicz za błahosłowenijem pasterskim referuje się do monastyra Podhoreckiego. Zakonników 9. (Исторія монастыра, въ библ. монаст. Золочевского).
|3. Бѣльче, св. Воздвиженьскій, властиво „Монастырокъ» за % милѣ бтъ мѣстечка Бѣлча, заложивъ СтеФанъ Потоцкій дѳсь по 1600 р Пбзнѣйше знищено го въ часахъ военъ козацкихъ. Іоаннъ Потоцкій каштелянъ Брацлавскій бтновивъ го въ р. 1735, а родина Съкиржиньскихъ вѣновала го въ р. 1768. Ревизія игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monąstyr Bilczecki


138
bez żadnego prawa. O. officiał Kamienicki nadał tam do czasu O. Warftolomeja. Монастыръ той знесено и на Фундушъ релп- гійвый обернено въ р. 1793. (Исторія монастыра Бѣлчецкого находитъ ся въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
14. Воля-Деревляньска въ обв. Золоч., см. Деревляни.
15. Вы спа, въ обв. Береж. Игуменъ Виспяньскій О. Ѳеодосій Сѣчиньскій бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711, и ту выбрано го на визитатора монастырбвъ. Въ р. 1744 знесено монастыръ Выспяньскій, и втѣлено до Добряньского..
16. В ѣ ц ы н ь, св. Рождествобогородычный, съ чудотворными иконами Пр. Дѣвы и св. Онуфрія. Монастыръ Вѣцыньскій заложила королевска родина Собѣскихъ. Право найперше на* дане естъ тому монастыреви отъ королевича Александра въ р. 1703. Монастыръ той належавъ початково до Архимандріи Уневскои. Еп. Варлаамъ ІПептыцкій, записуючи монастыреви въ р. 1709. 2000 зл. говоритъ: „Oraz upraszam succedaneum Episcopum i wszelką miłością et charitate proximi obowiązuję, ażeby pamiętając na moje prace koło tegoż monastyru a prima radice przez tak wiele lat łożone, niechciał go odrywać od Archimandryi Uniowskiej. Ревизія игуменбвъ зъ p. 1724 такъ говоритъ: „Monastyr Wicyóski na funduszu Popowskim siedzi. O. Ihumen za patentem PW. O. Barlaama. Zakonników z starszym 10. По знесеню монастыра Литвиновского, перенесено зъ него чудотворную икону св. Онуфрія до Вѣциня. Игуменъ О. Самуилъ Іедлиньскій побу- довавъ ту (1771—1778) за помочею Архиеп. Львбвского Сѣ- раковского величаву церковь съ тесаного каменя, котра въ p. 1846 въ самъ день св. Онуфрія сгорѣла, и нынѣ опущена стоитъ. На молитву до чудотворной Матери Божои въ Вѣ- циню звыкъ бувъ Архіеп. Сѣраковскій ходити пѣшки ажъ зъ Дунаева, де звичайно промешкивавъ; а часто ходили съ нимъ и каноники его. Въ часъ кассаты монастырбвъ прилучено Вѣцыньскій монастыръ до св. Ояуфрейского во Львовѣ. По спаленю въ р. 1846 стоявъ онъ долго опущений, ажъ го въ р. 1861 мірскому чоловѣкови спродано. Такъ переставъ существовати еденъ зъ найкрасшихъ монастырбвъ архіепархіи Львбвскои. (Истор. монаст. въ библ. св, ОнуФр. во Львовѣ.)


139
17. Галичъ, св. Іоанна. О монастырѣ томъ згадує Ипат. Лѣт.
уже пбдъ р. 1189, говорячи о смерти кн. Ростислава сына Ивана Берладника. (Шараневичъ, Ста- родавныйГаличь. Львовъ 1861. — Гал. истор. Сборн. 1854 — 1860.)
18. „ св. Усиеньскій, при церквѣ катѳдральнбй мавъ
заложити кн. Теодоръ Ольгердовичъ въ XIV*. вѣку. Монастыръ той перенесено пбзнѣйше до Крилоса. (Гал. ист. Сборн. Львбвъ. 1854—1860.)
19. Глубочокъ, въ обв. Тернопольскомъ.
20. Голоскбвъ, въ обв. Стан. Грунта монастырскій становлятъ ту нынѣ Фундацію парохіи.
21. Горпинъ, св. Покровскій, въ обв. Золоч., заложивъ въ р. 1712 Станиславъ де Погорце Ііоритко, подчашникъ Черниговскій, и назвавъ го „Красна Пусгыня.“ Въ р. 1744 прилучено го до св. Юрското въ Львовѣ, а въ р. 1782 „ad instantiam Illustr. Jaworska dominae in Wyrow“ цѣлкомъ знесено. (Zieliński, pamiątki krajowe. Lwów. 1841. стор. 100. — Acta castr. Leop. 1713 fer. 5 in crast. S Franc. Conf. — Acta Provinc. Bratkowski et Starożyński.)
22. Г o po денка, св. Николаевскій, въ обв. Колом. Строитель того монастыра О. Серапіонъ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 такъ о немъ говоритъ: „Monastyr Horodeński za prawem JWO. Wojew. Bełz- kiego, ale w ręku ktytora dawniejszego nie u zakonników. Ma O. Martyn Borysewicz na Stroitelstwo блогословеніе do dalszej woli od JW. O. Athan. Szeptyckiego E. L. Zakonników: sam i drugi." Въ p. 1744 знесено и втѣлено монастыръ Городеньскій до Погоньского; еднакожъ существовавъ онъ и пбзнѣйще, понеже въ р. 1764 плативъ еще Протоигуменови гакъ названое „viales", а послѣдиый игуменъ Городеньскій О. Сосипатеръ Цымборскій „sublato monasterio die 29. Sept. 1764“ переноситъ ся до монастыра Вѣциньского. (Regestr, kassowy Prowincialski 1759—1766, и Catbal. alphab. стор. 1036.)
23” Гош б въ, см. высше ст. 12. Игуменъ Гошбвского монастыра Силвестръ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Hoszowski za


14Ó
kollacyą i fundacyą szlachty tamtejszej Hoszowskiej. lliumen O. Dionizy Sienkiewicz kathedr. officiał za błogosławieństwem W. A. Barlaama Szeptyckiego Tam stroitelem zostaje O. Józef. Zakonników z nim 3.
24** Грабина, си. высше ст. 15.
25. Грабовъ, въ обв. Стрыйскбмъ. Строитель того монастыра
O. Паладій бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Grabowski za prawem P. Warszawskiego; stroitel tam zostaje Wassian, nie ma благословенія na piśmie; zakonników z nim tylko monach jeden. Въ p. 1744 знесено и втѣлено монастыръ Гра- бовецкій до монастыра Добряньского; но существовавъ онъ еще пбзнѣйше, и ажъ „18. Sept. 1765, sublata residentia
P. Innocentius Bożakowski translatus ad monast. Hoszoviense.u (Cath. alph. стор. 565.)
26. Гуменецъ, св. Рождествоіоанновскій, властиво „С кити къ Гуменецкій, названый, въ обв. Львбвскбмъ, знесеный десь по р. 1740. Належавъ онъ до монастыра Добряньского (Де- ревачскаго). Церковь продано въ р. 1744: „Za cerkiew со przedaliśmy w Humieńeu do Iwanowiec pod Żydaczów za Zł. 200. Отпусты були ту на св. Алексія и на Рождество св. Іоанна Крест. Ревизія говоритъ: „Monastyr Dobrzański za prawem królewskim. Ihumen O. Gedeon Tymoszewicz starszy za patentem JO. Szumlańskiego. Zakonników z Ski- tykiem nowozafundowanym Nr. 11. (Реестръ пріхо- довъ монастыра Добряньского, починаючій ся отъ р. 1706, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
27. Дерѳвляны, св. Вознесеньскій, въ обв. Золоч., также Воля Деревляньска названый. Десь передъ р 1662 бтдавъ Митро* политъ Діонісій Балабанъ парохію православную въ Дерѳ- влянахъ монахамъ. Зъ топ причины удавъ ся О. Макарій Василевичъ, першій игуменъ Деревляньскій до Станислава зъ Глогова Глоговского, на тотчасъ старосты Бусьского, и просивъ го о Фундацію для монастыра. И Глоговскій надавъ мо- настырсви дня 14. Лютого 1662 грунтъ названый „Дворыско Щировское," съ тымъ варункомъ, абы монахи выбирали собѣ игумена доживотного, воль зъ помежп себе, воль зъ инного якого монастыра, що король Янъ Казимиръ на Соймѣ въ р. 1662 потвердивъ. Монастыръ той знееёно въ Лист. р. 1788,


141
а Фундаційныи грунта продано въ p. 1802 за 6751 зл. (Dziennik Literacki. Lwów. 1866. Nr 44—48. — Acta Castr. Buscen. crop. 117. — Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Изд. Б. А. Дѣ- дицкій. Львовъ. 1860. стор. 219.)
28. 	Добряны, св. Вознесеньскій, нынѣ „Деревачъ„ названый, въ обв. Львовскбмъ. Монастыръ той заложивъ іеромонахъ Григорій Паяашовскій родомъ изъ Добранъ, десь въ другомъ десятку XVII. вѣка, за старосты генерального Львбвского Станисл. Бониф. зъ Великих ь Кунчиць Мнишка. Староста той, якъ свѣдчитъ грамота Фундаційна, „widząc Нге- horego z Dobrzan nazwanego Banaszewskiego z Kijowa w habicie zakonniczym powróconego, pozwolił mu na jego własnym gruncie cwierci pola przy pasiece zbudować cerkiew, przydał osobno pola na kłodę jedną od Szczerca i lasek ocerklowany do opalenia z chaszczem, od pola Chruścińskiego." Въ p. 1667 здѣлавъ Юрій Ванд. Мнишекъ, староста Щирец- кій, монастыреви дальшую Фундацію, и надавъ му зо своей стороны „pola na kłodę od gościńca Stryjskiego, a cztery od Krasowa;" а въ p. 1680 король Іоаннъ ПІ., „aby monasty- rek Dobrzański Wniebowstąpienia Pańskiego do swojej przyszedł perfekcyi, wolny wrąb w lesie Derewaczu na opał, budynki i poprawienie monasterku, także dla bydła pastwiska w Dąbrowach;" въ p. 1715 надавъ Антоній Одрживольскій монастыреви право пропинапіи вчасъ бтпустбвъ; въ р. 1729 король Августъ kopań (корчдвку) w chaszczach za ogrodem monasterskim na korcy 20 miary Szczerzeckiej." Всѣ тыи наданія кднчили ся о дорогу Стрыйску пригорбку „Городище" названбмъ. Многій добродѣйсгва свѣдчила монастыреви такожъ Тереса зъ Чекаржевичдвъ Потоцка, воєводина Смоленьска. Первѣстна церковь, побудована Панашовскимъ Григоріемъ, мала стояти напротѣвъ лѣску, а теперѣшнои дубины въ долѣ при взгбрю и гостинци Роздбльскбмь. Коли пбзнѣйше церковця для приходячихъ побожныхъ стала ся за тѣсна; перенесли ся монахи на инное мѣстце въ лѣску, вымуровали ту церковь св. Вознесеньску, побудовали монастыръ, и укрѣпили обитель валомъ и муромъ. Здаѳ ся же въ часахъ военъ въ XVII. вѣку^ монастыръ той такожъ нападавъ и збуренямъ пбдпадавъ, понеже въ началѣ XVIII. в. церковь мурована такъ була уже ушкоджена, же треба було


142
новую будовати, що и дѣйсгно въ p. 1714 наступило. Тог- дашный игуменъ О. Гедеонъ Тымошевичъ начавъ въ р. 1714 будову новой церкви, котру за гоґтною помечею Петра Жу- раковского въ р. 1718 укончивъ.*) Церковь тота, будована ведля стародавного въ православію звычаю, съ окремѣшнымъ бобинцемъ, стоитъ еще и нынѣ и має иконостасъ незвачай- но красной и сныцерскои и малярской роботы **) Церковь мурована стояла еще до р. 1720, де ю розобрано. Монастыръ Добряньскій прилучено въ р. 1776 до монастыра св. Юрского. Коли пбзнѣйше св. Юрскій монастыръ знесепо, и до св. ОнуФр. Львбвского прилучено, прійшовъ и Добряньскій до того по- слѣдного, и становитъ днесь его Фундацію. (Истор. Монастыра Добряньского въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
29. Должка, въ обв. Стрыйскдмъ коло Болехова. Переданье говоритъ же ту стоявъ колисьто монастыръ. Въ актахъ консисторіи митрЪп. Львовской згадує ся такожъ о монастырѣ Болехбвскомъ. Чи не естъ то, едно и тото само?
30. Долина, св. Вознесеньскій, въ обв. Стрыйскдмъ. Переданье говоритъ, же на горѣ за мѣстомъ Долиною нынѣ „Знесѣньѳ" названбй стоявъ монастыръ св. Вознесеньскій. О той горѣ „Знесѣню" згадка естъ въ грамотѣ Фундаційндй монастыра Пацыкдвското, де Андрей Журакдвскій закладаючи той мо- •) Портреты Петра Жураковского и сына его, а бттакъ и портретъ Іосифа Потоцкого, старосты Щирецкого, переховуютъ ся еще за- едно, до того дуже добре удержаныи, въ тутейшбй церкви. О тыхъ портретахъ читаемо въ дневнику монастырскбмъ находимомъ ся въ библіот. св. ОнуФр. Львовской, наступаюче извѣстіе: „Dziś 5. łan. V. S. 1774 niespodzianie zjechał tu do klasztoru JW. P. Potocki, starosta Kaniowski; chciał wizytować kaplicę s. Onufrego, w której JW. P. Wojewodzina Smoleńska jego babka (Тереса въ Че- каржевичбвъ Потоцка) słuchając mszy świętej umarła. A że ta kaplica spustoszała, tylko był w cerkwi, ojca swego portret poznał, i chwalił, że dobrze odmalowany, także zapatrzywszy się na portrety Panów Źurakowskich, pytał się czyje są, a dowiedziawszy się, powiedział, znałem ich.
Сныцеръ называвъ ся Игнатій Жолкбвскій, и заплачено му за роботу 700 зл., якъ на овый часъ великую сумму. Малярами були іеромонахъ О. Ѳеодосій Сѣчиньскій, игуменъ Выспяньскій, и другій Павло, человѣкъ свѣтскій. (Реестръ монаст. Добряньского, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)


143
настыръ, надавъ му межи инными и поле Знесѣнье „za miasteczkiem Doliną.“ (Contr, ant. 13. стор. 283.)
31. Даніилбвъ, нынѣ село Данилбвцѣ въ обв. Золоч. Монастыръ Даніиловскій существовавъ уже въ ХІП. в (Вол. лѣт. стор. 201 — 222.)
32. Д о рогбвъ, св. Воскресеньскій въ обв. Стаи. Игумевъ Доро- говскій 0. Виталіи бувъ на соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія игуменбвъ зъ 1724 говоритъ: „Monastyr Dorohowski,prawa żadnego niepokazano i nie wiedzą gdzie jest. O. Hieronim Lewicki stroitelem za благословеніемъ JW. O. Athanazego Szeptyckiego. Zakonników tam zostaje z nim 1 monach. Монастыръ той знесено въ p. 1744.
33. Дусанбвъ въ обв. Береж.
34. Ж из но міръ, въ обв. Станиславбвскбмъ, въ лѣсѣ межи селомъ Жизноміромъ и мѣстечкомъ Бучачомъ, званый нынѣ лише подъ именемъ „Монастырокъ въ Бучачу/1 заложили монахи десь уже въ XVI. в., а може еще и вчаснѣйше, въ прекрас- нбмъ мѣстци на скалѣ надъ рѣкою Стрыпою на особности въ лѣсѣ. Около р. 1606-1607 выпосажили монастыръ Жизномір- скій СтеФанъ Потоцкій и жена его Могилянка. Въ р. 1724 прилучено го до монастыра Бучацкого. Изъ того часу монастыръ опущеный ставъ розпадати ся въ розвалины. Нынѣ стоятъ еще головный муры церкви и вежа, келліи мурованыи розпали ся уже цѣлкомъ. (Слово. Львовъ 1865. Nr. 71.)
36. 	Заваловъ, св. Николаевскій, въ обв. Береж. Алекс. Іоаннъ на Яблоновѣ и Лахнбвцяхъ Яблоновскій, хорунжій коронный, надавъ въ р. 1721 тому монастыреви на руки 0. Силвестра Тарасевича, „ponieważ prawo s. р. ojca dobrodzieja mego monasterowi Zawałowskiemu nadane przez śmierć w Socza- wie i zabicie przeszłego humena zginęło, więc....,“ новый привилей на грунтъ, „Kamienną górę, dawien z dawna do tego monasteru należącą z kapliczką przy gościńcu do Ho- rożanki jadąc.“ Видитъ ся же по збуреню монастыра въ вбй- нахъ козацкихъ тулили ся монахи при той капличцѣ, понеже строитель Завалбвскій О. Силвестръ бувъ уже на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: Monastyr Zawałowski za funduszem i prawem (podano do Grodu w Haliczu) JW P. Jabłonowskich dziedziców.


їм
O. Sylwestr Tarasewicz, postryżeniec Grabowski, za patentem JW. Szumlańpkiego. Zakonników z nim 8, wszyscy tamtejsi postryżeńcy. Монастыръ Завалбвскій знесено въ p. 1793. (Lwowianin. Zielińskiego. Lwów 1837, стор. 69. — Acta Castren. Halic. — Acta Prov. Bratkowski et Starożyński.)
36. Загвбздъ. Ревизія игуменовъ зъ p. 1724 говоритъ: Kolla- torowie JM. Panowie Zagwojscy; stroitełem tam O. Inokenty Komarnicki nie ma благословенія na piśmie. Zakonników: stroitel i drugi monach z diecezyi Łuckiej Atanazy od S. Trójcy. Монастыръ той прилучено въ p. 1744 до Погоньского, а пбзнѣйше цѣлкомъ знесено.
37. Задарбвъ, св. Іоанна Крѳст. въ обв. Стан, заложеный десь уже въ XVI. в. Въ р. 1614 надала му Елисавета Могил явка колька пбдданыхъ въ мѣстечку .Іяцкбмъ; тое самое здѣлавъ въ р. 1630 и Миронъ Варнавскій господаръ Молдавскій (выгнаны# изъ Молдавіи пѳребувавъ днъ натотчасъ въ Устю) великій покровитель православія, и добродій Ставропигіи Львбв- скои. Игуменъ О. Силвестръ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: „za prawami JM. Potockich Ihumen Mytrofan Rakowicz z Wyspy za patentem JWO. Ath. Szeptyckiego E. L. Zakonnicy: O. Mytrofan z Wyspy, O. Jaków z Kryłosa, O. Dometian, Diakon, tamtejśi postryżeńce. O. Teodozy diakon dawniejszy postr., monach Sawaty z Stożka diecezyi Łuckiej, — a na postryżeniju (новиціевъ) Nr. 20. Великимъ добродіемъ монастыра бувъ игуменъ тутейшій О. Гавріилъ Куничъ.*) Монастыръ Задарбвскій знесено въ р. 1818, и прилучено до Бучача. (Acta Castr. Halic — Слово. Львбвъ 1865. Nr. 72. — Acta prov. Bratkowski et Starożyński.)
38. Зарудцѣ въ обв. Львовскомъ. О томъ монастырку згадує Помяникъ Крехбвскій.
39. Зашкбмъ въ обв. Львовскомъ. О томъ монастырку естъ згадка въ Помянику Крехдвскбмъ.
*) Гавріилъ Куничъ (въ мірѣ Гарасимь) сынъ богатого мѣщанина Тернопольского, уродивъ ся вър. 1707, и вступивъ въ монашество въ р. 1728. Въ р. 1751 прійшовъ днъ до Задарова на игуменство, и бувъ ту игуменомъ ажь до р. 1769 (f 1772). Изъ маєтку свого записавъ Куничъ монастыреви Задардвскоту 18000 зл., а св. Богословскому Львдвскому 12000 зл. (Cathal. alph, стор. 347.)


145
40. З ви н я ч ъ, вь обв. Чорг. Строитель монастыра того О. Езекінл ь бувъ па Соборѣ въ Уневѣ въ p. 1711. — Познѣйню прилучено монастыръ Звипячскіп до Теребовельского. а въ р. 1744 цѣлкомъ знесено.
41. Збаражъ, св. ПреображеньскіЙ, коїо Сіарого Збаража въ обв. Тернопольскомъ, заложила родина Збаражскихъ. Монастыръ той знесено въ р 1786. (Ркп. Сярчиньского въ библ. Оссол. во Львовѣ. - .\eta ргоѵ. Bratkowski et Starożyński.)
42. Золочевъ, см. выспіе ci. 15.
I 43 Илиньцѣ, въ обв. Колом. Ту бувъ колисьто монастыръ: 1 грунта его становлятъ нынѣшну дотацію парохіальну. Не-
I далеко дороги, ѣдучи до Тростиньця, находитъ ся середь
; села „монастырски саджавка,“ и „монастырскій садокъ,41 де
еще дуже старый дерева стоятъ.
44. Испасъ, въ обв. Колом. Грунта сущееввовавшого ту монастыра, становлятъ нынѣ дотацію парохіальну
45. Коломыя, мѣсто обводове. Монастыръ Коломыйскій существовавъ еще въ р. 1724; згадує о немъ Ревизія игуменовъ зъ того року.
46. Короловка, въ обв. Чортк. Монастыръ той знесено и втѣлено до монастыра Каменецкого въ р. 1744.
47. Красна Пустыня, см. Горпинъ.
Г 48. Краснопуща, см. высше ст. 11. Игуменъ Краснопустынь-
I ского монастыра 0. Исихій бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ
I р. 1711, а ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 такъ говоритъ:
I Monastyr Krasnopustyński za funduszem Króla JM. Jana.
Ihumen Isychi Kórnicki namiestnik Uniowski za patentem J. W. O. Barlaama Szeptyckiego E. L. Zakonników wszystkich 12 z Starszym.
49. K p ы в e, въ обв. ьережаньскбмъ. О тбмъ монастырѣ згадує Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724.
I 50. К оссовъ, въ обв. Колом., властиво „Моііастырско“ коло Кос- I сова. Згадує о немъ Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724. Въ р.
1744 знесено и втѣлено монастыръ Коссбвскій до Крыли- ского.
16


146
51 Крылось, св. Иліи. О Домегіанъ, игуменъ того монасіыра бувъ ни Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 говорпіъ: Monastyr 8. Ній— ski Kryloski bez żadnego prawa, pod direkcyą W. O. Officiala Halickiego. Namiestnikiem O. We- nedykt Laskowski. Zakonników 5. Въ p. 1744 втѣлено топ монастыръ до Крылоского св. Успеньского. О монастырѣ св. Иліи естъ подъ р 1654 згадка, же ту бувъ такожъ и монастыръ монахинь. (Sabbatho post. fest. S. Margarethae. In Castro Haliciensi. UJ). 23. Relatio Poponis de Uście, quia G. Podoreeka mortua fuit in Monasterio Haliciensi S Heliae apud Moniales Ord.
* S. В. M seu Czernice.)
52. _ св. Успеньскій, катедральный. Монастыръ той
существовавъ передже при цѳрквѣ катедр. св. Успеньскій въ Галини, зъ отки го бттакъ до Крылоса перенесено Полупавшій монастыръ бтновивъ Еп. Іосифъ Шумляньскій въ року 1707, и надавъ му нову Фундацію, де такъ говоритъ: „Ponieważ cerkiew katedralna Halicka Kryłoska Успеньская Przenajświętszej Panny ipsa vetustate, per varias temporum vicissitudines bellorumque aestus zruinowana, teraz przeze- mnie de ruderibus wystawiona nie bez należytych duchownych zostaje, przez których zwyczajne nabożeństwo i chwała Boska nieustaje, jednak chąc.... też chwałę Boską tern bardziej ampliare et augere 10.000 Zl. zapisałem i na wieś Komorów moją własną dziedziczną przeniosłem ad pendendum censum annuum, z którego by mogło przy tejże cerkwi czterech subsistere zakonników t. j. trzy kaplany, a czwarty po- słusznik,“ и óiдавъ заведекыхъ ту монаховъ подъ зарядъ О. ІоакинФіа Мчуковского, Игумена Пигрицкого. „Przerzeczeni zaś zakonnicy, говоритъ дальше, tu przezemnie zafundowani i już introdukowani pod posłuszeństwem pomienionego starszego swego trybem obszezeżytulnym starodawnym i przykładem mo- nasteru .Skitskiego i Krecho wskiego w należy tej z sobą zgodzie, miłości, świątobliwości i wstrzemięźliwości według reguły S. Bazylego na potrawach w mięsne dnie inaslnych zostając ... chwałę Boskę przy tem miejscu promowowali, i


147
Majestat Boski za grzechy moje i rodziców moich błagali.“ Ревизія Игуменовъ зъ p. 1724 говоритъ : „Monastyr przy kaplicy katedralnej Halickiej w Krylosie zafundowany od JW. O. Szumlańskiego. Fundusz należyty opisany. Za patentem teraźniejszego JW. O. Athan. Szeptyckiego E. L. Zakonników 5, starszy szósty. Монастыръ Крымскій знесено въ p. 1783. (Гал. ист. Сборн. Львбвъ 1854-1860. — Harasiewicz M. Annales Eccl. Ruth. edit. Malinowski. Leopoli. 1862. — Метрика Монаст. св. Юрского.— Кромѣ того находитъ ся до исторіи Крылоского монастыря много матеріаловъ въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ. — Acta Castr. Trembovlien. Sabb. postridie festi S. Catharinae Virg. et Mart. 1740.)
53. Лабшинъ, въ обв. Бере». Строитель того монастыра О. Іоаннъ бувь на Соборѣ въ Уневѣ вь р. 1711. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 такъ говоритъ : Monastyr Labszyński bez żadnego funduszu. Stroitel O. Pachomij Hubicki ma благословеніе od JW O. Ath. Szeptyckiego E L. Zakonnik tylko jeden.
54. Лан овцѣ. Монастыръ той побудовало хесь на убочи села и удерживало Бра їство церкви Лановецкои. Ажъ въ p. 1730 доставъ онъ потвсрджепье отъ воеводины Белзк. и Гетмановой коронной Людвики Ревускои. Ревизіи Игуменовъ зъ р. 1724 такъ говоритъ: Monastyr Łanowiecki bez żadnego funduszu i erekcyi; do W. Officiała Kamienieckiego referuje się. Namiestnikiem tam O. Kornyłyj jeden, do czasu. Монастырокъ Лановецкііі существовавъ ажъ до р. 1783, де го „ad instantiam Domini D. Rzewuski,“ знесено, и до Улашковецкого прилучено. (Acta castr. Camenec. feria 6. p. D. Rog. 1731.— Acta Provinc. Starożyński а. 1783, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
55. Лесесбвъ. О монастырѣ томъ згадує Иааг. Лѣтопись, и говоритъ пбдъ р 1213 (ст. 159), же король Угорскій идучи съ войскомъ на Галичъ, стянувъ въ монастырѣ Лелесовѣ въ горахъ; но довѣдавши ся ту о великбмъ бунтѣ въ Уграхъ, вернувъ ся назадъ до Угорщину.
56 Литвиновъ, св. ОнуФрейскій, въ обв. Бере». Ревизія игуменовъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Litwinowski bez


148
żadnego prawa siedzi. W. O. Ihumen Isaia Dunajewski za patentem JW. 0 Athan. Szeptyckiego E. L. Zakonników wszystkich о. Въ кинзѣ „Diariusz monasterii Wicyńskiego“ на crop. 32. читаемо : „А. 1774 die 12. Aprilis zniesiony jest klasztorek Litwinowski nad wsią Litwinów na górze leżący w dobrach J. W. Teofili Muszyńskiej, stolnikowej koronnej, a to za naleganiem tejże JW Pani, o pokazanie praw pierwiastkowych, które poginęły podczas wycięcia ludzi w Pod- hajcach Wielkich, w Litwinowie.... przez Tatarów. Ten klasztorek już był w r. 1586 jak się poznaje z ksiąg Grodu Halickiego Sabbatho in Vig. festi S. Barth. Apost. Z tego mo- nastyrku jest przeniesiony Obraz S. Onufrego, Łaskawy, do tutejszego monasterii Na ołtarz nowy do tego obrazu dał O. Szczawiński, superior in antę Litwinowski Zł. 297.“ Тры звоны Лпівиновскіи отвезено до монастыра Любарского. (Diariusz Wicyński, и Acta ргоѵ. Bratkowski, въ библ. св. Овуфр. во Львовѣ.)
57. Лука, св Троицкій властиво „Монастыръ., коло села Луки въ обв. Коло». Десь по р. 1500 купивъ Лавро Хурчковичъ, подданы» Потоцкихъ два грунта, и заложивъ на нихъ мона- стыръ. Вь р. 1617 потвердили Степанъ Потоцкій и жена его Марія ІИ огидника донька Іереміи, Господаря молдавского, Фундацію Хурчковича, додаючи при томъ монастыреви зъ своей стороны грунтъ надъ самымъ Днѣстромь коло ..броду Исса- ковского“, абы монахи моленія за Фундаторовъ щодень отправляли. Строитель монастыра О. Макаріи бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія игуменовъ зъ р. 1724. такъ говоритъ: Monastyr Łucki ma od JM. Wdy Bełzkiego prawa, w katedrze Lwowskiej zostają. Stroitel O. Makaryj Andrucho- wicz ma благословеніе od JW. O. Szumlańskiego. Zakonników tylko sam i drugi. Монасіыръ гой знесено въ p. 1789, а Фунда- цію продано въ р. 1801 Маврикію іоснфови Цѣньскому за 25000 зр. (Acta Castr. Buczacz. — Acta ргоѵ. Bratkowski et Starożyńsk.', въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
58. Луквиця. Монастырь гой стоявъ десь вь Стан. обв. Монастырь той естъ рожный отъ монастыра „Лукаи ьъ обв. Колом. Ревизія игуменовъ зъ р. 1724 згадує о немъ и називає го .Monastyr Łukwiański." Луквицкій монастыръ прилучено въ р. 1744 до монастыра Крылоского св. Успень-


14В
ского. Но познѣйще приходитъ онъ знова яко самостоятельный, платитъ протоигуменовп еще въ р. 1662 такъ названое „viales“, а въ р. 1764 прилучуе го урадь про гонгу мснскій до монастыра Погоньского. Но знова въ р. 1769 „111. D. J. Słonecki, qua fundator Łukwicensis instat pro retinendo P. Jaworski in eodem Lukwicensi, ac eidem monasterio Łukui - censi restituendis a Pohonensi tam immobilibus, quam mobilibus. Монасіырокъ Луквицкій существовавъ бттакъ еще ажъ до р. 1774, де го „dla tego że niemiał żadnego funduszu, i mnichów wyżywić nie mógl“ знесено. Ho н ту „gdy klasztor przez Priwincyę zniesiono i ostatni superior O. Job. Jaworski rzeczy do monastyru Czortkowskiego przewiózł, zaskarżyli bracia Słoneccy właściciele Łukwicy prowincyę do Gubernium, i Gubernium nakazało, aby pierwej (jak to przy Drohobyczu) o zjednoczenie prosić. (Regestr. Kassy prowin- cialskiej 1759—1776. — Diariusz O. Inn. Matkowskiego — и Acta Prov. Bratkowski, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
59. 	Львовъ, св. Іоанна Богослова, на передмѣсгю „Тариавка“ въ лѣсѣ подъ Высокимъ Замкомъ, заложивъ передыѣщанинъ Львовской Симеонъ ОнуФріевичъ Содома въ р. 1640 съ тымъ додаткомъ, абы ту „porządnie służba Boża odprawowana była według starego obrzędu cerkwi s. wschodniej/ При об ля женю Львова черезъ Хмелннцкого въ р. 1648 збурено монастыръ и церковь, и при томъ и игуменъ О Варлаамъ Поршаницкііі житье пострадавъ. Въ томъ самомъ року побла- гословивъ Еп. Арсеній /Келиборскій Браісіво тутейшои церкви „св. Богословске^, и надавъ му правиш. Исторія монастыра згадуючи о декретѣ епископскойь, роби і ъ наступаюче примѣчаніе: „W tymże dekrecie namienia, że O. Paizy, zakonnik S. B. W., a natenczas mieszkający w monasterzc S. Jana Ewangelisty, za laską tegoż Patrona S. z niektóremi rzeczami cerkcwnemi salwował się; mocne miał po zburzeniu tego sw. miejsca staranie, i w krótkim czasie za laską Do - brodziejów monaster i cerkiew po części zrestawrował, który monaster i cerkiew JW. \rseui Zeliborski biskup 1649 poświęcił, bractwo postanowił, stwierdził, i sam się do niego wpisał. Въ p. 1679 Братство св. Богословске звалило церковь деревяну, и побудовало нову зъ твердого матеріалу. О. Пахомій, Игуменъ монастыра того св Богогловского бувъ


150
на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Монастыръ той з0стававъ ажъ до р 1769 со всѣма Фундушами и приналежитоетями подъ олѣкою Братства св. Богословской), котре складало ся зъ мѣ- щановъ и шляхты. Обстоятельство тое потверджує Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724, котра такъ говоритъ: „Monastyr S. Jański Lwowski na Pro wiz jey Bractwa tamtejszego. Ihumen O. Paehomy za patentem JW. O. Athan. Szeptyckiego. Zakonników 3 z starszym.” Въ року 1736 надавъ монастыреви Конст. Папара, чашникъ подольскій, членъ братства, поле съ сѣножаткою припираюче до посѣдлостп монастырской, котре бттакъ називано „Папаровка^. Въ пбзнѣй- шихъ часахъ призначено тото поле на пментаръ для пѳ- редмѣстя Жолковского; и зъ бтты то называютъ той цмеп- таръ яПапарбвка„. Монастыръ св Богословскій знесено въ р. 1802. Въ р. 1809 продано церковь монастырску жидамъ, котрый зъ неи побудовали собѣ двѣ камяници обокъ своей Синагоги. (Гал. ист. Сборникъ Львовъ. 1854—1860. I. стор. 22 — Historia Monasterii Leopoliensis s. Joannis Evang. О. S. В. M. ab ipsique origine conscripta anno 1769, и Inwentarz monast. Lwów. S. Jańskiego, jemu służących funduszów’, dokumentów, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
60. Львовъ, св. Іоанна Крестителя. Монастыръ той стоявъ прав¬
доподобно тамъ, де стоитъ нынѣ костелокъ латинь- скій того имени, на передмѣстю Сѣнявшизнѣ, котрый естъ, якъ переданье говоритъ, нанстаршимъ будинкомъ мѣста Львова.)
61. „ св. Михайловскій. О тбмъ монастырь згадує ся
въ грамотѣ кн. Льва зъ р. 1292, данбй для церкви св. Николая; мавъ онъ стояти десь то на Жол- кбвскбмъ передмѣстю надъ рѣкою Полтвою. (Гал ист. Сборн. Львовъ. 1854—1860.)
62. „ св. ОнуФрейскій, см. висше ст. о. Игуменъ св. ОнуФрейскій Антоній бѵвъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711; а Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724. говоритъ: Monastyr S. Onu- frejski Lwowski na prowizjey Bractwa Miejskiego Lwowskiego. Ihumen Barlaam, postryżeniec Podhorecki za patentem JW. O. Athan. Szeptyckiego E. L Zakonników z starszym 4.


151
63. 	Львов і., св. Уепеньскій, при церкиѣ мййскбн ставропигіан- скбй. До р. 1634 було при тоіі церкви духовеньство мірске. Въ іолъ року достала Ставропигія королевскій привилеіі, вибирати її пріймати для своеіі церкви по своей воли священниковъ мірскихъ, або монаховъ: u постановила для богослуженія мати ірехъ іеромонаховъ и одного діакона: назначила имъ 200 зл., сборъ въ часъ богослуженія отъ побожныхъ людей» помешканье въ братскихъ домахъ и освѣтленье. Зъ той поры до р. 1753 существовавъ при Ставропигіи Мопастыръ пбдъ зарядомъ власною игумена. Якъ извѣстно, Ставропигія Львбвска стояла изъ-за причины свого изятія зъ подъ власти епископской бтъ самого свого початка, заодно въ отвертбй войнѣ проіивь Львовскимъ Владикамъ, котри ю всякими возможными, и отвертыми и тайными средствами подъ свою власть загорнути стирали ся. Нещастя, якій наводили на Ставропигію Владики, перевысшали всякій инныи бѣды, якій она бтъ вороговъ и церкви и народа перетерпѣла. Такъ извѣстне естъ неуцтиве и нелюдске посгупова- нье Владики Гедеона Балабана прошвъ Ставропигіи уже такой бтъ самого заведена Ставропигіи. Не инакше поступали такожъ и наступники Балабана, Шумляньскій, Аѳанасій и Левъ Шептыцкій. Левъ Шептицкій вступивши накатедру епископску во Львовѣ, начавъ свое урядованье такой заразъ враждою противъ Ставропигіи. „Недоброжелательный митрополитъ, пише Зурбыцкій въ своей исторіи Ставропигіи, „задумавъ навязать Братской церкви въ мѣсто Базиліанъ свѣтское Духовеньство, подчиненное Епископу, съ правомъ оставаться при церкви до смерти, и такимъ образомъ хотя нѣсколько достигнуть вліянія на братство. Это принялъ на себя епископскій офиціалъ, апостольскій Протонотаріусъ Антоній Ленинскій, человѣкъ хитрый и ученый, но въ средствахъ крайне неразборчивый. “ Абы втиснути ся до Ставропигіи нанявъ бнъ собѣ квартиру въ ставропигійскбмъ домѣ на три роки. Осѣвши въ ставропигійскбмъ домѣ ставъ бнъ бттакъ то орудками, то рбжными пріятельскими услугами втискати ся въ пріязнь членбвъ братства; и якъ на послѣдокъ обѣтцявъ подаровати Братству свою библіотеку, и начавъ оказовати привязанность ко Ставропигіи и Богослуженію; приняло го Братство дня 3. Липця 1751 навѣтъ за свого члена, и при першбй оказіи


152
выбрало го на префекта типографіи; но передже обовязаві, ся онъ на письмѣ и торжественно присягнувъ,*) же ничого не по- доііме противъ Братству, буде уважати и шановати его права, и никого изъ Духовеньства не буде представляти на члена.
Левиньскій скоро обнявъ зарядъ типографіи, такъ заразъ ставъ и дѣйствовати. Передь всемъ въ р 1751 подавъ до Братства, абы монаховъ изъ братской церкви удалити, и мѣсто ихъ, мірске духовеньслво приняти. По Братство було за монахами. Межи тымъ усунуло було Братство свого вице- сеніора Дзьоковского и Кассіера Андрея Коцого, радцу ма- гистратуального, за неуцтыве господарство маеткомъ церковнымъ. Розлихотѣлый за тое Дзьоковскій принявъ самъ собою мірского священника, котрый кождого дня дуже рано отправлявъ для него и его ровпомыслячихъ службу Божу читану; а коли, ведля звычаю, мѣсіцевый іеромонахъ отправлявъ Службу Божу спѣвану, побожныхъ зъ дня на день являло ся менше в менше. От слухавши завчасу коротеньку читану Службу Божу, котру священникь мірскій захвалявъ наровнѣ со спѣваною, гадали они, же j же здѣлали свое, и же уже немали потребы итги на другу т. е спѣвану Службу *) Присяга, котру всіунаючні ди Брітегва складали, була наступаюча: Во имя Отца и Сына и св. Духа Я (Имнкъ) приступаю до сего святого церковного Братства, и обѣщаваю ея Богу святому вь Троицы единому и всему Братств}, всею душею моею, чистымъ и:с и цѣлымъ умысломъ моимь, быти въ Братствѣ семъ Успенія Пресвятыя Богородицы Присно Дѣвы Маріи, яко еденъ отъ вѣрныхь братій, даже до моего послѣдного часа, не отсту- ІіуЮЧИ и ниже сопро ГИВЛЛІОЧИ ся во всякихч, повинностяхъ его. но и противником ь сопротнвлятн ся. Да пріидетъ на мя и на }весь домь мой, благодать Божія, миръ и милость, и благословеніе данное Братств} сему въ вѣчныя роды Л если бымъ мѣль отступити, или похулити, или сопротивити ся сему законному Братству, да пріидетъ на мя и на увесь домъ пой гнѣвъ Божій, отлученіе же и запрещеніе и клятва на таковыхъ реченная въ Братствѣ семь, даже до совершеннаго моего покаянія. И. аіцели безь покаянія скончаю ея, да біду и по смерти неразрѣшен ь. яко преступникъ закона Божія. Отъ нея же сохрани и спаси мя Христе Боже мой. Молитвами Пречистія ти матере, и всѣхъ свя- тыхь твоихъ, аминь. (Album czyli księga wpisujących się przyjętych do Instytutu Stauropigialnego członków, в ь архивѣ Института Ставропигіанского во Львовѣ)


153
Божу. Дзьоковскій и Копи пбйшли бттакъ еще дальше и завели въ Ставропигіи незваный въ восточной церквѣ праздникъ „Niepokalane Poczęcie* точно такъ, якъ бнъ свягкуѳ ся въ церквѣ латиньскбй; и стали го святковати еще тор- жественнѣйше, нежили святковали ся в&ликіп свята. За гроши братскій, задержанью у себе, накупили свѣчь и лямпь, иллюминовали черезъ цѣлый тиждень церковь и вежу, наняли трубачей съ трубами и бубнами, котри гр$ли на вежи, а запрошення мірскій священники отправляли набо- женьства. Братство, а на чолѣ его Вице-Сеніоръ Гавендо- вичъ, протестовало. Но ту власне лише о тое й ходило. Владика Шептицкій и префектъ Театинбвъ представили Нуп- ціеви монаховъ, яко противниковъ заведеня новога свята, а тымъ самымъ яко неприхильныхъ обрядовії латиньскому. Въ слѣдъ за тымъ явивъ ся префектъ Театинбвъ Іеронимъ Моро дня 4. Сѣчня 1763, яко комиссаръ апостольскій, на загальнбмъ собранію Братства, и прочитавъ и бтдавъ письмо Нунція, въ котрбмъ тойже предложивъ Братству нарадити ся межи собою, чи не лучше бы було удалити монаховъ, а мѣсто нихъ приняти до братской церкви священниковъ мірскихъ. Братство приступило такой заразъ до тайного го- лосованя, и показало ся, що кромѣ трехъ, всѣ члены дали голосы за монахами, о чемъ и Иунціевп донесено. Поступокъ такій розгнѣвавъ Нунція. И гнеть за тымъ повелѣвъ бнъ епископови монаховъ отправити въ пвныи монастыри, до брагской церкви дати священниковъ мірскихъ, вихованыхъ у Театинбвт, а Ставропигіи наказавъ, абы му выбраныхъ собѣ духовныхъ до потверджена предложила. Ставропигія посилала кблька разы къ Нунцію просьбу; по бнъ заедно обстававъ при своемъ розпорядженні, и наказавъ епископови ввести духовеньство мірске въ братскую церковь, чого еднакожъ Братсіво не допускало. Дня 11. Листопада Левинскій съ призначеныаъ бтъ Епископа до братской церкви священникомъ Рымбакою и нанятыми людьми напавъ на монаховъ, выгнавъ ихъ па у ли цю, закпль собрало ся на помочь Братство, и заперъ ся въ церковномъ домѣ. Еднакожъ ключи бтъ церкви остали ся въ рукахъ Братства, котре о такбмъ отвертбмъ розбою внесло протестъ и виновныхъ позвало на королевскій судъ.
17


154
Наглый поступокъ Левинского розбудивъ загальнеє негодованіе, такъ, же 160 оеббъ изъ першихъ Сенатордвъ, Гетмановъ и Рыцарского стану, дня 19. Сѣчня 1754 здѣлали представленіе къ Королеви.*)
Алежъ и противна сторона не дремала. Нунцій узнавши, же поступокъ Левинского розбудивъ загальнеє обуренье, хотѣвъ настрашити Братство, и наказавъ ПреФектови Теа- тинбвъ Моро, Вице-Сеніора Гавендовича вразъ съ секретаремъ Лясковскпмъ за непокорность его розпорядженямъ, за здѣланыи противъ нимъ представленія, и за пбдмовленье другихъ членовъ къ непослушеньству, изъ книгъ Братства выключити, и на б}гдучнбсть къ нілкимъ услугамъ Ставропигіи не допускати. Tin жертвы выбрано удало и съ розмысломъ. Гавендовичъ бувъ найспосббнѣйшій и найдѣятельнѣйшій изъ всѣхъ членовъ, и пайревнѣйшій Русинъ, но безъ маетку; а щобы не показати, же вся злбеть и месть обернена лише на него, на товариша ему додали Лясковского, человѣка убогого, и безъ всякого значенія; другихъ же членбвъ имѣвшихъ на народъ влѣяніе то за для богатства, то за для связей съ Вел- можами, оставили въ спокою. Еднакожъ Ставропигія не дозволила выключити ихъ изъ своихъ книгъ, и они остали ся въ услугахъ ей ажъ до р. 1756. Коли Братство, операючи сл наказови Нунція, не представляло до его погвердженя свѣтскихъ кеендзбвъ, Нунцій самъ призначивъ до Ставропигіи Левинского съ правомъ выбирати собѣ викаріевъ. Епископъ выполняючи волю Нунція, хотѣвъ Левинского ввести въ церковь, и велѣвъ оголошенье о томъ прибити на церковныхъ дверяхъ; но Братство заперло Церковь и ни Епископа, ни Ле- винското не пустило, и за поступокъ іакііі и за нарушенье привилегій и на нихъ и наДзьоковского подало жалобу до Короля. Розііочавъ ся долгій процесъ. Король вызначивъ коміссію изъ высшого Духовеньсгва, Сенаторовъ и Рыцарского стану, велѣвъ рѣшити цѣлу справу безъ аппеллаціи, до Ставропигіи выгнаныхъ монаховъ назадъ ввести, нарушпгелѣвъ спокоя примѣрно укарати, и на нихъ всѣ страты понесений Ставропигіею пошукати. Комиссія розпочала ся 5. Серпня 1856.
•) Документъ той переховує ся въ оригиналѣ въ архивѣ Иститута Ставропигіанского во .Іьвовѣ.


155
Но повернути монахбвъ до братской церкви оказало ся со всемъ невозможнымъ для того, же Провинціала ихъ слухали больше Нунція, нежели Короля; до коміссіи не ставили ся, и никто не знавъ, де выгнаныи монахи подѣли ся, и въ якихъ монастыряхъ находили ся. Такъ остало ся въ Ставропигіи духовеньство мірске.
Не такъ дѣяло ся съ другою частію задачи Комиссіи. Въ р. 1752 позвали були Сеніоръ Юрій Туркулъ, Подчашій Чернѣховскій, и вицесеніоръ Гавеітдовнчъ, Андрея Дзьо- ковского о розсграту сумъ братскихъ; но понеже онъ бувъ головнымъ орудіемъ введена въ братску церковь мірского духовеньства и рымско католического праздника, то при- обрѣвъ собѣ ласку Нунція такъ, же Нунціатура не лише оправдала его, но еще присудила ему 808 зл. и 15 гр. отъ Сіавропигіи, если расходъ заскарженыхь суммъ потвердитъ присягою, то онъ въ лаіиньскбй конснсгоріи торжественно здѣлавъ. Нунціи, не смѣючи повстали на Туркула, яко человѣка важного, всю власть свою обернувъ на Гавепдовича, и отлучивъ го отъ церкви до того часу, поки публично не бтрече ся отъ обвиненій на Дзьоковсвого, хотя просьба съ обвиненіями подписана була майже отъ всѣхъ членовъ. Дня 7. Лютого 1756 протестовало Братство противъ тому рѣшенію; но Нунцій, знова оправдываючи Дзьоковского, кинувъ на Гавендовича анатему, поки не бтрече ся отъ своихъ протестовъ, наказавъ анатем}’ обголосити изъ казальниць во всѣхъ церквахъ и костелахъ, и выключивъ Гавендовича отъ пожитья со всѣма правовѣрными. Гивендовичъ змученый гоненіями такъ несправедливыми, стянувъ передъ судомъ, бтрекъ ся отъ обвиненій противъ Дзьоковскому, опустивъ Львовъ, и якъ говорятъ, осѣвъ въ монастырѣ десь на Украинѣ, де и житье докончивъ. „Такій бувъ конецъ, якъ говоритъ Зубрицкій, послѣдного истинного Русина во Львовѣ/ и такъ переставъ существовати св. Успеньскій монастыръ Ставропигіанскій.
По смерти Гавендовича показало ся, же Нунцій здѣлавъ грубую ошибку. Дзьоковскій бо, якъ ся пбзнѣйше изъ ра- хункбвъ показало, такой дѣйстно пошкодовавъ братство не- уцтивымъ способомъ на 13.515 зл.; и сумму 10.000 зл. оплативъ Братству бттакъ уже подъ австрійскимъ Правитель¬


156
ствомъ сынъ Дзьоковско, а 3315 зл. пропало. Послѣ Га- вендовича не оставь ся никто изъ членовъ Братства, кто бы лавъ твердость духа и отвагу бороти ся за права Ставропигіи. Пбзнѣйшіи небачныи члены стали вводити вредлывыи реформы, и реформами такими подкопали и повагу и животну силу того Братства, котре колисьто такъ свѣтлую долю мало, и котре такъ великій услуги для Руси приносило.
(Зубрицкій, исторія Ставропигіи, рукопись въ Архивѣ Ставропигіи, печатана такожъ въ Журналѣ Министерства Народного Просвѣщенія въ СПБ. въ 1849-1850 Слово (часопись). Львбвъ 1863. — Regestr percepty kwartałowych obligowych pieniędzy i pospolitych przychodów monasteru przy cerkwi Stauropigialnej Lwowskiej, zaczęty Anno Dni 1747 die 22 Oct. V. S., въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
64. 	Львбвъ, св. Юрскій. На мѣстци де нынѣ церковь митрополича, неперечно найкрасша оздоба Львова, и еденъ изъ най- выдатнѣйшихъ его старинныхъ памятникбвъ, по надъ мѣстомъ на горѣ взноситъ ся, стоявъ въ XII. вѣку лѣсъ буковый, де въ печерахъ находячихъ ся пбдъ горою майже уже бтъ заведеня вѣры Христовой въ тыхъ околицахъ взяли подвизаіи ся монахи, то яко пустынники, то яко печерники. Кн. Василько, братъ князя Даніила, а стрый кн. Льва, переживши многій лѣта на самыхъ походахъ та войнахъ, заба- жавъ на старость самому Богу служити, постригъ ся въ монашество, и осѣвъ ту въ печерѣ. На желаніе его велѣвъ кн. Левъ въ р. 1280 поставити на горѣ надъ печерою каплицю деревяну и побудовати колька келлій. Василько сгромаднвъ сюда пустынниковъ, обнявъ надъ ными игуменьство, и тото бувъ початокъ такъ знаменитого познѣйше св. Юрското Львбв- ского монастыря. Коли по смерти кн. Болеслава Русь галицка черезъ внугрепныи несгоды и войны цѣлкомъ ослаблена и вынищена, всякому заборови отвертою стояла, покориставъ зъ доброй хвилѣ и мудрый Казиміръ король польскій, занявъ по короткомъ опорѣ Львбвъ, при котрбй оказіи монастыръ св. Юрскій майже збуреный збставъ. Въ наступаю- чбмъ 1341 року взявъ О. Евгимій, игуменъ св. Юрскій, монастыръ знова бтбудовывати, и заложивъ Фундамента пбдъ ббльшу церковь, котрої! будовою займавъ ся архитектъ Dore той самъ, котрый переділе побудовавъ бувъ церковь ормяньску.


15?
Игуіиенъ Евтихій велѣвъ того самого року вылятй такожъ звонъ до св. ІОрского монастыра, котрый сущоствуе еще и нынѣ и має вались: Сей колоколъ солянь былъ святому Юрію при князѣ Димитріи року 6849. Церковь тота, котрои будову напослѣдокъ игуменъ Лаврентій въ р. 1437 докбнчивъ, стояла ажъ до р. 1743, де ю за повелѣніемъ Владики Аѳанасія Шеп- тицкого розббрано, и нынѣшну величаву церковь будовати начато.
Въ р. 1539 доставъ Макарій Тучапскій, игуменъ и архимандритъ св. Юрскій, привилей на Епископію Галицку, и изъ того ча* су взяли церковь монастырску називати церкво го катедральною.
Монастыръ св. Юрскій повѣдавъ великій обшари грун- тбіѵъ на западной сторонѣ мѣста, а майже и село Руску Рясну, котрый еднакожъ при многочисленныхъ непріятельскихъ нападахъ на Львовъ, особливо въ XVI. и въ ХѴП. в. цѣлковъ пострадавъ. Монастыръ хили въ ся уже до упадку. Іосифъ Шумляньскій обнявши епископію Львовску, зробивъ монастыреви въ р. 1685 „de nova radice fundacyę i ordynaeyę*4 купивъ для него юридику Чолганьщину, и надавъ му новый монастырскій правила. Зъ того часу ставъ монастыръ св. Юрскій знова подносити ся. Шумляньскій прикупивъ пб- знѣйше для монастыра еще юридики Яворщину и Балабонов- щину на Городецкомъ, а монахи самый купили юридику Ко- былецчину, котра майже цѣле Япбвске перелмѣстье займала. Въ р. 1739 бтбула ся въ церквѣ св. Юрской капитула генеральна, на ко трои монастыри діецезій Владимірской, Луцкой, Холм- скои Львовской и Перемышльскоп соединено въ едну провинцію подъ именемъ „св. Покровской^, отъ второго праздника св. Юрской церкви. Игуменъ Мальскій побудовавъ десь передъ р. 1739 монастыръ изъ твердого матеріалу, въ котрбмъ нынѣ мешкає духовеньство катедральне. Гедеонъ Паковскій, архимандритъ Жидичиньскій заложивъ при св. Юрскомъ монастырѣ въ р. 1743 философію, жертвуючи на тое дѣло 30.000 зл. Студія философичный упорядковавъ ту и бувъ первымъ профессоромъ іеромонахъ Василій Босковичъ, Докторъ св. ^Богословія, родомъ зъ Кроаціи, пбзнѣйше епископъ св. Криж- скій въ Кроаціи. Въ р. 1789 повелѣло правительство перенести монаховъ изъ св. ІОрского до св. Онуфрейского монастыра, що еднакожъ за для браку помсшканя для монаховъ, ажъ


158
въ p. 1817 наступило, якъ будову нынѣшного св. ОнуФрей- ского монастыря укбнчено. (Гал ист. Сборн. Львовъ. 1854 до 1864 —Исторія, Инвентари и Метрика монастыра, въ библ. св. ОнуФрейскбй во Львовѣ.)
65. Лѣсники. Монастыръ той стоявъ на особности межи селомъ Лѣсниками и мѣстомъ Бережанами,для того часто Бере- жаньскій названый Строитель монастыра О Гедеонъ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Leśnicki pod Brzeżanami bez żadnego prawa, w dobrach JWP. Krakowskiego. Stroitelem tam O. Josyf Perebihajło za błogosławieństwem pasterskim od JW. O Barlaama Szeptyckiego, postryżeniec Litwioowski. Zakonników 4“ Монастырокъ Лѣсинцкій належавъ бгтакъ до Краснопусіыньского. Церковь Лѣсницкого монастыра стоитъ еще и нынѣ, и разъ на рокъ биіравлнеся въ ней набожень- ство.
66. Ляпке, св. Троицкій, въ обв. Стан. О. Паргеній, строитель монастыря, бувъ на соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Ladczański za kollacyą i funduszem dziedziców tamtejszych Szlachty. O. Gedeon Koblański stroitelem tam zostaje, nie ma благословенія. Zakonników nie ma, sam jeden z chłopem. Монастыръ той при регуляціи въ р. 1744 уже не приходитъ.
67. Маловъ, въ обв. Терноп. Въ р. 1744 приіучено той монастыръ до Каменецкого.
68. Межи горы, см. Бучина.
69. Mo насты рець, село въ обв. Стрыйск., см. Воля Долго - Луцка.
70. Монасты рецъ,село въобв. Стр. въ деканатѣ Журавеньскбмъ.
71. Монастыриска, мѣстечко въ обв. Стан , взяло имя своє правдоподобно біъ существовавшихъ ту колисьто монастырбвъ.
72. Монастырокъ, коло села Станиславчика въ обв. Золочев- скбмъ, см Станнславчикъ.
73. Монастырокъ, коло села Бѣлча въ обв. Черг, см. Бѣлче.
74. Монастырокъ, коло села Оглядова въ обв Золочевскбмъ, см. Огладбвъ.


159
75 Монастырско коло Коссоса въ обо. Колом, см. Ко ссдвъ.
76. М о н а с т ы р ч а н ы, село въ обв. Станпславдвскбмъ, взяло назву свою правдоподобно бтъ существовавшого ту колисьто монастыра.
77. Монастыръ, коло села Луки въ обв. Колом., см. Лука.
78. Огладбвъ, св. Троицкій,властиво „Монастырокъ* коло Огла- дова, въ обв. Золочев., существовавъ уже въ р. 1723. Въ книзѣ. „Cathalogns alph. Patrum et Fratrum O. S. В. М. на стор. 704. читаємо - „Isaias Czajkowski natus 1699 in Cząjkowice terrae Prem, rutbenieam linguam et polonieam optime callens, ingressus Religionem in ^Monasterio Sanctae Trinitatis prope Obiadów sito, anno 1723 die 13. Decembris.
79. П а цыкбвъ, св. Успеньскій въ обв. Стр , новый, заложивъ въ р.
1692 Андреи Жураковскііі, судія земли Галицкон. „Chcąc postanowić porządek, говоритъ онъ въ грамотѣ Фундаційной, w cerkwi Bożej we wsi Paeykowie, na gruncie moim przeżeranie świeżo postawionej, pod tytułem Uśpienia Przenajświętszej Panny Matki Bożej zostającej . . czynię fundacyę i ordynacyę w monasterii starożytnym (sic) Pacykow- skim na gruncie moim własnym dziedzicznym teraz przeżeranie lokowanym zakonnikom, aby tu in perpetuum zostawało dwanaście z Ojcem Ihumenem i posłusznikami... dobra moje własne dziedziczne, t. j. ogród na gruncie moim przy tejże cerkwi leżący, grunta Zniesienie nazwane przeżeranie od JW. ojca Józefa Szumlańskiego Episkopa Lwowskiego jurę haereditario nabyte za miasteczkiem Doliną leżące, także grunta nazwane Łazy pod zapust Turzański do wsi Pacykowa należące przezemnie wyrobione, które i sami sobie wyrobić mogą jeszcze, Sady za stawem, także w Wierzchowinie będące, tudzież czetwertynę jedną Popowska, na której swićży folwark dla wygody tychże zakonników wybudowałem, drugą Pacykowską, trzecią czetwertynę Kuzie- niąt, do tego pół czetwertyny Hawryląt.... pobożnym ojcom S. Bazylego Wielkiego ritus graeci daję, daruję*. Дальше приписує монахамъ страву, и каже „aby we dnie skoromne z nabiałem, a w postne z rybami i z olejem jedli*; що до одежи, ти „aby trybem obszczeżytelnym starodawnym pod- kapki i kłobuki formą Swiętogórską i przykładem terazniej-


160
szych monasterów Skickiego i Krechowskiego,* носили, a монастыръ самъ „pod dyrekcyę i starszeństwo Wielebnego Ihumena Skickiego teraz i na potem będącego oddaję, aby nikt inszy tylko pomieniony Wielebny Ihumen Skicki, teraz i na potem będący, godnego, w cnotach i pobożności dobrze ćwiczonego na starszeństwo monasterowi temu bez ukrzywdzenia jednakże Zakonników tychże Pacykowskieh podawał i naznaczał. Ревизія Игуменовъ зъ року 1724 такъ говоритъ: „Monastyr Pacykowski za funduszem JP. Żura- kowskich dziedziców na dwanaście zakonników, ale ten fundusz nie dochodzi. Stroitelem O. Pacbomyj Martynowiez bez żadnego благословенія tam zostaje, tylko sam z dya- konem. Мопастыръ Пацыкбвскій знесено въ p, 1792, а <і>ун- даційныи грунта продано въ р. 1811. іосифови Матковскому. (Acta terrest. Leopol. fer. <5. post festum Sanctorum Trium Regum proxima 1692 )
80. 	Перегиньско, св. ОнуФрейскій въ обв. Стр, заложивъ кн. Федоръ, Ольгердовнчъ на горѣ „Сергій“ надъ селомъ около p. 14Q0, и записавъ му тото село Перегиньско со всѣма грунтами.*) Тымъ часомъ игуменъ мовастыра Перегиньского для якойсь причины продавъ чи.заставивъ Фу идутъ того монастыра Збожному, старостѣ Жидачбвскому за сумму 100 гривенъ. Той же Збожный „cessit juri suo pro parte Mathiae Gembieki Tribuni Zydaczoviensis“, и такъ зъ посѣданя монахбвъ, дослали ся добра Перегиньско въ посѣданье рукъ свѣтскихъ. Въ р. 1548 позволивъ король Зигмунтъ епискови Макарію Тучапскому добра тып выкупити, и абы не такъ легко зъ посѣданя монаховъ выдертыи бути могли, прилучити до монастыра въ Крылосѣ. Но справу тую не скоро еще приведено до конца. Ажъ еп. іосифови Шумляньскому удало ся р^чъ укончити, и добра отобрати. Шумляньскій отбнра- ючи Перегиньско, невиразивъ, же бтбырае го въ имени монастыра, але подписавъ ся на актѣ бтобраня, лише Іосифъ Шумляньскій епископъ. Пбзнѣйше стало ся обстоятельство тото поводомъ долгого процессу межи епископомъ Львомъ Шептицкнмъ а монахами. Шептицкій оперяючи ся на недо- кладнбмъ пбдписѣ Шимлянского доказовавъ, же то сутъ добра епископскій, монахи же обставали при привилегіи пер- вѣстнбй кн. Федора Ольгердовича. Процессъ той, въ котрый


161
пбзнѣйше и справу церкви св Юрской Львбвскои и св. Успеньскои Крымской втягнено, продолжавъ ся съ великимъ насиліемъ зъ еднои, а твердою сталостію зъ другой стороны черезъ больше якъ 20 лѣтъ, и укбнчивъ ся ажъ за цѣсара Іосифа въ р. 1780 на користь Епископа. Пронесъ той называютъ днесь процессомъ Духовеньства мірского съ монашествомъ; но цѣлкомъ беззасадно, понеже ту ани о Духо- веньство мірске, ани о монашество, лише по просту о „хлѣбъ насущный*, о кусень землѣ ходило. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Perehiński za funduszem JW. O. Szumlańskiego pisanym, starodawny. O. Ihumen Teodozy Mi- zukow za patentem JW. O. Athan. Szeptyckiego E. L. Zakonników tam zostaje z starszym 2. Монастыръ Перегиньскій знесено въ p 1744, и прилучено до Крылоского. (Гал. истор. Сборникъ Львовъ. 1864—1860. — Harasiewicz М. Annales Ессі. Ruth. edit. Malinowski. Leopoli 1862. стор. 473. 667. — Спнсъ документовъ монастыра Перегиньского въ инвенгари св. Юрского Львбвского монастыра, въ библ. мопасг. св. Ону- Фрейского во Львовѣ. — Metrices Regni 1470. — Sententia definitiva causae inter Illm. et Rmum Leonem Szeptycki Metropolitani totius Russiae et Episcopum Leopoliensem ab una, et Conventum Leopol. ad Stm Georgium RR. Patrum Ordinis S. Basilii Magni parte ab altera, agitatae lata Leopoli 27. Aprilis 1779, — и Sententia Revisorialis Viennae lata die 30. Nov. 1780, въ актахъ протоигумена Старожиньского ст. 163., въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
81. Перегииско-Радавскій монастыръ. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 говоритъ : „Monastyr Radawski-Perehiński w dobrach Episkopskich; pod direkcyą W. O. Ihumena Perehiń- skiego S. Onufrejskiego. Zakonnik tylko jeden żyje tam.
82. Погонье, см. стор. 9. Въ p. 1664 просивъ монастыръ „Пбд- тысменицкій на Погоню» Ставропигію Львбвску о милостыню, и прошеніе тое, котре въ Архивѣ Ставропигіи подъ Nr. 232 въ оригиналѣ переховує ся, подписавъ Погоньскій Игуменъ *) Переданье говоритъ же Перегинена гора Сергій, взяла назву свою Отъ якогось-то угорско-руского Епископа, котрый уходячи сюда зъ Угорщини передъ повѣтрьемъ, ту умерь. Тымъ Епископомъ мавъ бути Сергій Епископъ Мункачсвскій.


162
такъ: „Смиренный іеромонахъ Серапіонъ Угленьскій Архимандрита Ѳропу святого Іерусалпми Патріарха, Игуменъ Погонь- скій р. в. О Погоньскомъ монастырѣ говоритъ Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 такъ: „Monastyr Pohoński za prawem JWP, Potockich. O. Ihumen Antoni Siedlewicz za patentem JW. O. Szumlańskiego. Zakonników z starszym 9.
83. Подгородище, св. Преображеньскій, въ обв. Береж. Игуменъ тутейшііі, а разомъ и Язеницкій О. Инокентій естъ на соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 такъ говоритъ: „Monastyr Podhorodyski za prawami JWP. Sieniawskiego H. W. K. Ihumen O. Isaia Dunajewski za patentem JW. O. Ath. Szeptyckiego E. L. Zakonników 5, tamtejsi postryżency, okrom Teofila z Trembowli. Монастыръ той прилучено въ p. 1744 до Добряньского; но существовавъ онъ и познѣйше. Послѣдный его игуменъ 0. Арсеній Сѣ- ницкій выѣхавъ зъ отси дня 9. Жовтня 1756. (Cathal. alphabeticus. — Regestra przychodów monast. Podhorodyskiego 1748—1756, въ библ, св. ОнуФр. во Львовѣ.)
84. Подгородье, въ обв. Стан., см. Соколъ.
86. „ въ обв. Береж. коло мѣста Рогатына, для того
часто такожъ Рогатыньскій названый. Въ р. 1711 бувъ ту- тейшій игуменъ Інокентій на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игумендвъ зъ р. 1724 говоритъ такъ: „Monastyr Rohatyński na Podgrodziu bez żadnego funduszu; fundatoro- wie są ludzie z Podgrodzia. Stroitelem O. Antoni Kudrawców za błogosławieństwem JW. O. Ath. Szeptyckiego E. L. Zakonników zostaje tu 6. Монастыръ Подгородьскій втѣлено въ p. 1744 до Краснопустыньского.
86. Подгорцѣ, см. стор. 17. О Подгорецкбмъ монастырѣ говоритъ Ревизія Игуменовъ такъ: „Monastyr Podhorecki na Plisnisku za prawami królewskiemi i innych kollatorów. O. Ihumen Partheni Łomikowski, Archidiakon, za patentem JW. O. Szumlańskiego. Zakonników wszystkich 30.
87. По дманасты рокъ, коло села Ляшкова въ обв. Золоч. Ту стоявъ ячейже такожъ колисьто монастыръ.
88. Под монастыръ, село въ обв. Береж. взяло правдоподобно назву свою 0тъ существовавшого ту колисьто монастыра.


163
89. Полонильскій монастыръ стоявъ десь не вдали огъ Галича. Ту постригъ ся въ монашество кн. Литовскій Воншелкъ въ р. 1252, у игумена Григорія. (Вол. лѣт. 204.) Чи не естъ то монастыръ Заневъ въ Угорщинѣ близко границѣ галицкои, котрый зове ся також ь „Полоннньскій.“
90. Прекрасна Пустыня, см. Язениця.
91. Пѣтрычъ, св. Успеньскій, подъ мѣстомъ Галичемъ недалеко села Козина, за для чого часто и „Козиньскій* названый. Шараневичь въ „Стародавномъ Галичу*, згадує же уже въ р. 1558 существовавъ. Згадує ся онъ такожь и въ житію Іова, заложителя монастыря Скитского. Игуменъ Іакинѳъ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 говоритъ: „siedzą za ftmdacyą i prawami królewskiemi. О. Ihumen Antoni Siedlewicz, ofticiał katedr. Halic za błogosławieństwem JW. O. Ath. Szeptyckiego E. L. Namiestnikiem Teodozy, jeden tylko, ponieważ grunta odebrano.* Вър. 1774 прилучено Питрычъ до Крылоского кат. монастыра; но от- такъ стоявъ онъ знова яко самостоятельный. Въ р. 1783 „qua minus necessarium ergo superfluum* прилучений зо- ставъ до Заваловского, съ котрымъ го бттакъ знесено, и въ р. 1799 Михаилови Заіончковскому за 5501 ф.т. рен. продано. (Acta Halic, fer. 3, post. D. Rogate a. 1568. — Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Изд. Б. А Дѣдиикін. Львовъ, стор. 237. 240.300. — Шараневичъ Исидоръ, Стародавный Галичъ. Archiwum miejskie Lwowskie, In w. nowy Nr. LIV. fasę. 289.)
92. Пятничаны, въ обв. Береж. При дорозѣ зо Львова до Ро- гатына стоитъ въ лѣсѣ недалеко села „Пятничаны* доситъ добре удержана вежа майже остатки зъ того монастыра. Коло Пятничанъ лежитъ такожъ село „Калагуры", що такожъ на проваджує на догадку о существовавшемъ ту монастырѣ; монаховъ бо называютъ на Буковинѣ еще и тенеръ калагу- рами. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 такъ говоритъ: „Monastyr Piatniczański za prawem i kollacyą JW. P. Korytków; stroitelem tam zostaje O. Sylwester za благословеніемъ JW. O. Ath. Szeptyckiego; bardzo śię ladajako rządzi, sam jeden siedzi z monachem. Пбзнѣйше не ма уже згадки о тбмъ монастырѣ.


164
93. Пяти и ч ап ы, въ обв. Стр. коло села Лѣсятичи горѣшпыи. Евангеліе зъ того монастыра еще зъ XVI. в., находитъ ся нывъ въ библіотекѣ грач>. Владиміра Ваворовского во Львовѣ.
94. Р а д а в а, см. Персгиньско.
95. Рак овець, въ обв Колом. О монастырѣ Раковецкбмъ згадує Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724.
96. Розгадовъ. Въ пустынѣ села Розгадова существовавъ дав- нѣйше монастыръ, котрый король Собѣскій надаючи му Фундацію отповивъ, и „Краснопуща,, назвавъ; для того приходитъ въ дснекотрыхь документахъ монасіыръ Краснопустыиьскііі такожъ подъ именемъ „Розгадовскій/ Копія Фундаційнои грамоты находитъ ся въ библ. монаст. Крехивского.
97. Розгорче, въ обв. Стр. Монастыръ тутейшій стоявъ недалеко отъ паходячихъ ся ту печеръ, въ котрыхъ майже подвизали ся монахи печерники. Коли монастыръ существовати переставъ,неизвѣстно.
98. Рокит но, въ обв. Львовскомъ. О сушествовавшомъ ту монастырь згадує Помяникъ Креховскій.
99. Рудники, въ обв. Стр. Въ р. 171 і бувъ строитель ту- тейшій 0. Мтиніанъ на Соборѣ въ Уневѣ. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 такъ говоритъ: Monastyr Rudniki bez żadnego funduszu, który ma zostawać u JW Starosty Uoro- delskiego. Wielkie krzywdy podczas odpustów czynią ze dworu i arendarzc. O. Martynian stroitelem bez patentu; zakonników z nim 4. Въ p. 1744 втѣлено монастыръ Рудницкій до монастыра Добряньского.
100. Рудно, въ обв. Львовскомъ. Згадка о монастырку Руднен- скомъ естъ въ р. 1749, въ котромъ то роцѣ прійшовъ сюда на резидента О. Іосифъ Комаряньскій. (Catbalog. alphabet. стор. 666.)
101. Ру комы шъ, св. ОнуФрейскій, въ обв. Сіан. знесеиый въ р. 1712, и прилучений до Бучача. Печера, въ котрой колисьто подвизали ся монахи, стоитъ еще и нынѣ передѣлана на каплицю СВ. Онуфрія, котру теперъ людъ побожный, особливо иду чи на отпусты до Зарваппцѣ, прилѣжно посѣщае. Строитель монастыра Рукомышского 0. Корнилій бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. (Слово. Львовъ. 1865. Nr. 71.)


165
102. Свар ы ч бв ъ, св. Рождествобогородичный, въ обв. Стр. Строитель Сварычивского монастыра 0. РаФанлъ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменовъ зъ року 1724 говоритъ: „Monastyr Swaryczowski, kollatorowieszlachta tamtejsza. Pod direkcyą Ibumena Perehińskiego; a namiestnikiem tam O. Inokentyi Hermanowicz; zakonników z nim dwóch. Въ p. 1744 прилучено монастыръ Свары чбвекій „ob tenuem fundationem* до монастыра Гошбвского. На тое дѣ- дичи Сваричова, Даніилъ Сулятыцкій, чашникъ Брацлавскій, Игнатій Сулятыцкій, и Андрей Сваричбвскій, скарбникъ Житомірскій, хотячи монастыръ той заложеный черезъ ихъ предковъ удержати, надали му нову Фундацію въ р. 1754. „Wiedząc przedsięwzięcie, говорятъ они въ Фундапійнбй грамотѣ, „i akt fundacyjny od antecessorów naszych dla pomienionego (Сваричбвского) monasterii; a że czyli per continuas hostilitates na ten czas grassantes, czyli też quodam casuali fato erekeya i fundacya od antecessorów naszych dla pomienionego monasteru służąca, depeigit;,.. nadajemy.... górę całą na której adpraesens monaster zostaje, z lasem, polem tak ornym jak i kośnym na tejże górze znajdującym się; jako też i ćwierć pola „na Łukach* nazywającą się, tudzież ogród pod górą Bazylikowszczyzua. Въ p. 1789 знесено Сварычов- скій монастыръ. (Acta Castr. Halic. fer. 6. ante festum S. Math. Apost. proxima 1754. — Acta Prov. Bratkowski et Starożyński, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
103. Синевбдьско, св. Богородичный, въ обв. Стр , стоявъ якъ переданье говоритъ въ лѣсѣ названомъ Дубина. О монастырѣ Синевбдскбмъ згадує ся уже за кн Даніила въ ХПІ. вѣку. „Данило*... повертаючи зъ Угорщини „пріѣхавъ въ Синеводьско въ монастыръ Святыя Богородицы*, говоритъ Инат. лѣт. стор. 178. (Гал. ист. Сборн. 1854-1860.)
104. С и н к о в ъ. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 о томъ монастырѣ такъ говоритъ: „Monastyr Sinkowski bez żadnego prawa i erekeyi, do W. O. Officiała Kamienieckiego referuje się. Namiestnikiem tam O. Wenedykt do czasu Монастырокъ той знесено въ p. 1744, и прилучено до Каменецкого монастыра; еднакожъ существовавъ онъ и пбзнѣйше ажъ до мѣсяца Лютого въ р. 1754. Послѣднимъ игуменомъ бувъ Исаія Жи- горовскій. (Cathal. alph. стор. 701.)


166
103. Скалатъ, въ обв. Чоргкдвскбмъ. Строитель монастыра Ска- латского 0. Іосифъ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711.
106. Скитикъ, см. Гуменець.
107. Скитъ, св. Воздвижепьскій, недалеко села Манявы, заложивъ О. Іовъ Княгиницкій, родомъ зъ мѣстечка Тысмяннцѣ, за по- мочею Петра Ляховича, натотчасъ жупника на Покутю, десь еще передъ смертію Владики Гедеона Балабана (t 1607). Церковь св. Воздвижепьска побудована до р. 1612. Добродѣями монастыра була шляхотска родина Жураковскихъ, и такъ: въ р. 1666 записавъ Скитови Петро Жураковскііі 3000 зл. на Журакахъ, Старунѣ и Грабовѣ; въ р. 1669 Константинъ Жураковскій поле „Петрычина Дмитрова44 въ Журакахъ; въ р. 1672 Павелъ Жураковскій поля и сѣножати въ Журакахъ; въ р. 1675 Марія зъ Хржонстовскяхъ жена Василія Жураковского, поле „Лазъ прикрый44 и двѣ нивы „Тым- ковскіи44 въ лузѣ въ селѣ Журакахъ; въ р. 1776 Александръ Жураковскій и жена его Софія зъ Ластовецкихъ часть свою села Жураки; вь р. 1676 Иванъ Жураковскій поле „Урочище прикре44 въ Журакахъ; а въ р. 1698 СтеФанъ (въ монашествѣ Сосипатеръ) Жураковскій, сынъ Павла Жураковского, іеромонахъ 5000 зл. — До добродѣевъ Скита причисляютъ ся такожъ Симеонъ Ладновскій съ женою зъ Жураковскихъ Еленою, СтеФанъ Лаврышевичъ, мѣщанинъ Львовскій и Іоаннъ Кароньскій, толмачъ коронный. Игуменъ Скитскій О. Филаретъ бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711, зъ чого бы можъ догадивати ся, же въ р. 1711 монастыри епархіи Львовской еще заедно православія держали ся. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 говоритъ: Monastyr Skitski wielki, za funduszem siedzą osobliwym. O. Ibumen Lawrenty za elekcyą zwyczajną tego monastyra. Zakonników wszystkich w Skieie 30. Монастыръ Скитскій стоявъ подъ опѣкою Ставропигіи Львовской, котра му и грошми помагала, и книги му давала. Въ р. 1786 знесено монастыръ Скитскій, рѣчи церковный перенесено до Семинаріи во Львовѣ, а Фундацію монастырску, т. е. грунта продано въ р. 1812 за 5051 фл. рен. Церковь Скитску св. Преображеньску розобрано и перенесено до Надворной, де еще и нынѣ стоитъ. (Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Львовъ. Изд. Б. А. Дѣдицкій. стор. 225—251. — Acta castr. Hali- cien. — Harasiewicz M. Annales Eccl. edit. Malinowski Le-


167
opoli 1862 стор. 471. 611. 621.— Зубрыцкій истор. Ставропигіи Львдвскои, стор. 105. — Акты Ставропигія Львовской Nr. 232. — Копія грамоты на Ставропигію для Скита, паданои Скитовп черезъ Паисія, архіепископа Констаитыиа града новаго Рима и всоя вселеннія Патріарха (sic) зъ дня 11. марта 1748, находитъ ся въ библ. монастырской въ Креховѣ Nr. 100. — Wagilewiez D. J., Monastyr Skit w Maniawic przez  z dwoma rycinami. Lwów, drukiem Stauropigii 1848.— Galicyja w obrazach, u P. Pi llera we Lwowie, rysował Auer, помѣстила удалое літографоване изображеніе розвалинъ Скита съ короткимъ описаньемъ. — Зоря (часопись) Львовъ 1850 — Камень або лиѳосъ. Кіевъ 1644.)
108. Соколъ, въ обв. Стан, коло Крылоса, стоявъ властиво на Подгородью, для того часто такожъ Подгородецкій названый. Строитель Соколскій О. Теодосій бувъ на Соборѣ въ Уневѣ, въ р. 1711. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 такъ говоритъ: „Monastyr Sokolski na Podgrodziu za prawem królewskim do O. Officiała Halickiego należy i pod dyrekcyą jego: namiestnikiem tam O. Teofan Kruehtewicz. Zakonników tam żyje 3. Въ p. 1744 прилучено монастыръ Сокольскій ди Кры- лоского; но днъ существовавъ еще до р. 1756. „Theophi- lus Miskiewicz 1750 in Martio dispositus ad Sokole pro Praeside loci, ubi 6 annis mansit, tandem sublato monasterio So- kolensi in Martio 1756 ad Lukieviam“... (Cath. alph. стор. 1140. — Harasiewicz M. Annales Eccl. Ruth. edit. Malinowski. Leopoli 1862, стор. 470.)
109. Со куле цъ, св. Покровскій, заложивъ СтеФанъ Потоцкій въ р. 1609. Писатель исторіи Монастыра говоритъ: „Monastyr Sokulecki lubo z funduszu dowodnie pokazuje się, i kiedy i którego czasu zafundowany został, jednakże w tychże funduszach wyraża, iż zakonnicy z monasteru Krasnohorskiego, z którego teraz i znaku niemasz, na skałę tutejszą zaszedłszy, cerkiew dla nabożeństwa wybudowali sobie, a potem dopiero do dziedziców udali się, upraszając owych o nadanie gruntu dla rozszerzenia chwały Bożej na tutejszej skale, na której teraz monastyr Sokulecki stoi, w Województwie Ruskim ziemi Halickiej pół mili od miasta Potoka, ćwierć mili od rzeki Dniestru, nad rzeką Strypą dołem idącą, na cyplu góry na samej skale; którego zaś determinate roku do tutejszej die-


168
cezyi Halickiej Patres Methody Zabokrzycki i Benedykt Gi- ziel przyszli, non constat. To zaś tenże fundusz wyraża że monastyr Krasnohorski od Patriarchi Jeruzalemskiego depen- dowal, i tak supponendum, że ciż zakonnicy Żabokrzycki i Giziel ob solam disunionem z tamtych krajów disparuerunt, a w tutejszym kraju Sokulecki monastyr założyli, na który r 1609 fundusz w zamku Potockim wydany; jakim zaś sposobem do monastyru Brackiego Kijowskiego zawieziony, wiedzieć niemożna. Ztamtąd przez O. Jerzego Hubickiego z tegoż Brackiego Kijowskiego Monasterii przez łaskę Archiman- dryty wydany podczasz querendy dokumentów na monastyr nasz Biłyłowski, a do tutejszego Sokuleckiego monasterii przez 0. Jaworskiego jadącego z Mańkówki na superiorstwo do Pohoni został przywieziony, a die 2. Martii 1764 w Ho- rodence przez JW. Mikołaja Potockiego, wojewodzica Bełz- kiego approbowany Sabb. post diem Cinerum in Castro Trem- bovliensi oblatowany“. Строитель О. Лганасій бувъ на соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменовъ говоритъ: Monastyr Sokulecki za prawem tak swićżym, jako i dawnemi W. P. Potockich. Stroitelem tam O. Martyan Borysewicz, ma благословеніе do czasu od JW. O. Athan. Szeptyckiego E. L. Zakonników Nr. 3, a on czwarty. Були ту отпусты на Благовѣщеніе, на Вознесеніе, на св. Іоанна Брест, и на Покровъ П. Б. Соку- лецкій монастыръ втѣлено въ р 1718 до Бучацкого. (Слово. Львовъ 1866. Ńr. 71. — Inwentarz monasterii Sokuleckiego, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)
110. Станиславу и къ, властыво „Монастырокъ» коло Стани- славчика въ обв. Золочевскомъ, взявъ свое имя майже отъ существотавшого ту монастыра.
111. Стояновъ, въ обв. Золочевскомъ. Въ р. 1720 подписавъ синодъ Замойскій, Pater Natanael Malewicz superior Stoja- noviensis. Въ p. 1744 втѣлено Стояновскій монастыръ до Деревляньского.
112. Страчъ, въ обв. Львов. Въ селѣ Страчу, двѣ милѣ отъ мѣста Львова на дорозѣ до мѣстечка Янова, взноситъ ся досить высока гора, на котрой стоитъ церковь. Въ той горѣ находитъ ся печера. Входъ до неи, въ ныешой половинѣ горы оть полночи, провадитъ ко полудневи, и естъ такъ выгодный,


169
же ненахиляючи ся можна въ немъ поступати У йшовши зо 20 крокбвъ входитъ ся до обширной печери, котрої: скле- пленье сперте естъ на гтолпахь природныхъ. Зъ бтси провидятъ два ходиики дальше; еденъ въ праву сторону, але ледве въ 16 крокові» естъ засыпаный, и мусѣвъ то бути выходъ до воды, понеже на западной сторонѣ горы розтягає ся (гавъ: — другій веде въ лѣву сторону на вехбдъ, де поступивши колька крокбвъ, приходитъ ся до другой печеры, далеко выстой отъ першои Чегыри ей стѣны сутъ ровный, а склепленье овальне безъ подпоры. При стѣнѣ полуднево» естъ камень въ 6-гранъ стеганый Видко же колись бувъ наппсъ на немъ. По обохъ сторонахъ той печери сутъ ямы правѣ ровно бть себе оідаленыи, и сутъ они мовъ челусти вынутый, а денекотрыи такъ обширный, же о—6 людей въ нихъ выгбдно мѣстиіи ся мо;ъе Видко же сутъ умыслно въ скалѣ выкугыи. Цѣла печера естъ суха, повѣтрье отдыху не запирає.— Въ печерахъ тыхъ подвизалися еще десь при коніїн XVI. вѣка монахи печерники, котрыхъ Татары, наложивши передъ отворомъ огень, дымомъ выдусили. Пбзнѣйше монастыръ той уже не поднесъ ся. (Pielgrzym Lwowski (Ка- лендаръ) па г. 1821 We Lwowie.)
113. Струсбвъ, св. Николаевскій въ обг. Тарной, заложивъ уже по р. 1760. Фр Сал. Потоцкій Монастыръ Сгрусбвскій знесено въ р: 1788 (Acta ргоѵ. Bratkowski & Starożyński.)
114. Стрый. О Сгрыйскбмъ монастырку читаемо въ книзѣ „Са- thalogus alph “ па crop 113: „Augustinus Tarnogrodzki.... promotus ad Renidentiam in Stryj nunc sublatam, faetusque decanus Stryensis Post 4 annos revocatus Dobromiliam pro Superioratu. ubi annum et plus gubernans, iterum reversus ad suum decanatum Stryensem, ubi 6 annis manens post erectionem Provinciae in Julio 1742 dispositus Zahoroviam pro Superioratuа на стор. 379: „GenadiusMaxymowicz.... in Novemb 1740 ad monasteriolum Stryense nunc sublatum pro Parocho...“
ilii. T c p e б о в л и, св. ПреображеньскіЙ, за мѣстомъ Теребовлею въ лѣсѣ пбдъ селомъ Зеленцѣ. Найдавнѣйшіи документа Фун- даційныи того монасіыра сягають лише до р 1663, зъ чого видко, же той м >настыръ повставъ уже десь по р. 1600. Въ тбмъ самомъ роцѣ „feria 5. ante festum St. Viti et Mo-
19


170
desii in Castro Trembovliensi Recognitio Cohortis militaris per Thomam Siemiginowski ad acta porrecta est, quomodo videbant imaginem Beatae Virginis Mariae, dictae Trembovli- ensis laerymantem.* Икону тую чудотворну перенесъ Аттакъ епископъ ІІІумляііьскій ді» Львова, до монастыря св. Юрского Зъ того поводу було при церкви св. Юрскдй и Браство Матерії Бо.кои Торебовеіьскои, котре нынѣ уже не существу») Вь р 1684 дня 12. Цвѣіня потвердивъ король Собѣскій, всб «ьундаціи Монастыра Теребовельс.кого, и надавъ му новый привилей. Въ р 1711 бувъ на Соборѣ въ Уневѣ гутейшін игуменъ Діонисій, а Ревизіи Игуменовъ зъ р 1724 говорінь: Monastyr Trembowelski za prawami krolew- skierni. Ihumen O. Partheni Lomikowski. Archidiakon, za błogosławieństwem JW. O. Ath. Szeptyckiego E. L Zakonników w tym monastyrze wszystkich 19; tamtejsi wszyscy postry- żeńcy. Монастыръ и церковь начато муровані въ р. 1736, а надзирателемъ Фабрики бувъ О. Іосифъ Комаряньскій. Буля то, якъ еще и днесь видко, будова величава; но отъ часу знесеня монастыря, котре въ р. 1789 наступило розпадае ся она зъ дни на день въ розвалины та въ розсыиы. Красна библіотека ту гейша дбегала си до Бучача. (Cath. alph стор. 666. — Acta Ргоѵ. Bratkowski et Starożyński — Liber Ma jestaticus I. 255.)
116. Тернополь, їв. Успеньскій, въ мѣстѣ Тернополю, на передмѣстю Мпкулинецкбмъ, побочъ старого спочивалпска. Ноли монастыръ Тсрнопбльсбій повсіавъ неизвѣстно; но же уже майже въ ХѴ'І в. сущесівовавъ, а досі, около р 1630 ог- будованыіі зоставъ, доказте приписка на Евангеліи (Львбв ского изданіи) и гейлнмі церкви; „Р Б ayas за державы Ѳомы Замойскоіи, за Іереміи Тысаровского Еппа Львбвского Ескарха Коне гаиіинопольского, оідано до ковозбудованои церкви Успенія на передмѣстю Тарнопольскомъ11 (Трои гель Тернопбльского Монистыра О Пахомій, бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р. 1711. Ревизія Игуменовъ зъ р 1724 говоритъ: „Monastyr Tarnopolski bez żadnej fundaeyi, cale niepotrzebny ; teraz tam namiestnikiem O. Pankraty z monastyru Zloczowskiego tam dany, referuje się do Podhorzec. Въ p. 1740 бувъ ту строителемъ О. Исаія Жигоровскій. Зоря Галицка Львовъ 1852. Nr 82. 83. — Cathal. alph )


171
117 Толмачъ, въ обв Стан О тбмъ монастырѣ згадує Ревизія Игуменовъ зъ р. І7*24. Вь р 1744 знесеный, п втѣленый до монастыра Крылоского
118 Т о п о л ь с к о, вь обв Сір. О монастырѣ вь Топольску, згадує грамота кн. Федора О игердовпча десь зъ XV. вѣку. (Гал. истор. Сборн. Львовъ 1854—1860. Ш. стор. СѴІІ)
119. Тысмяниця вь обв. Стан. Въ р. 1732 бувъ въ туіейіпомъ монастырку строителемъ О. Вассіанъ Кошельницкій. Здае ся же монастырокъ гой не долго опакъ стоявъ, и же уже передъ р. 1744 существовати переставъ. (Cath. alph. ст. 179.)
120. Угори ики, св. Михайловскій въ обв. Стан., заложивъ десь въ першбмъ десятку ХѴТІ. в. Адамъ Балабанъ, а упорядковавъ го 0 Іовъ заложитель монастыра Манявско-Скитского. Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 говоритъ: „Monastyr Uhor- nicki za funduszem dawnym Bałabanów starożytny. O. Ihu- men Zinowy Rodaczowski za błogosławieństwem JW. O Ath. Szeptyckiego E. L. Zakonników w tym monastyrze 6 z starszym. Въ p. 1752 перенесено монастыръ той, котрый на особности въ невеликдмъ лѣсѣ стоявъ, до села Бабянки, и зъ того часу стазъ онъ називати ся „Бабяньскій." Въ р. 1818 прилучено Бабнньскііі монастыръ до Бучача. (Зоря яко Альбумъ на годъ 1860. Изд. Б. А Дѣдпцкій. Львовъ 1860 ст 232. -- Слово (час опись) Львовъ 1865. Nr. 72)
121. Угры новъ въ обв. Стан. Въ жиіію бл Іова, прозваного „Желѣзный або Желѣзо" (| 1651) читаемо, же го кн. Острож- скій покликавъ изъ монастыра чсрвоноруского Угриповского въ Дубненьскій св. Крестный монастыръ, и же О Іовъ въ томъ послѣднемъ черезъ 20 лѣ«ъ бувъ игуменомъ О монастырѣ Угринові комъ згадує ся іакожъ въ житію О Іова за- ложителя монастыря <?квлгского Манявского (Маякъ. 1845 ст. 23.—Зоря, яко Альбумъ на г 1860 Изд Б А Дѣдиц- кій Львовъ 1860 стор, 241 )
122 У i а ш к о в ц ѣ, см. высше сі. 13 I евизія Игуменовъ зъ р. 1860 о Улашковецкомъ Монастырѣ такъ говоритъ: „Monastyr Ułasz- kowski w dobrach P Lanckorońskich i za prawem ladaja- kim W. Ludwiki Załuskiej, kaszt. Rawskiej, starościny Za- wichowskiej, do życia tylko teraźniejszego O. Witalego Ihu- mena tamtejszego Ilaszewicza, który za patentem W. O. Bar-


172
laama Szeptyckiego E. L. Postryżeniec Meżyliorski. Zakonników mu porozbierano, a teraz tylko samotrzeć siedzi
123. 	Уневъ, св. Успеньскій, архимандритскій, въ обв. Бере®, заложивъ десь въ XIV. вѣку, майже въ р. 1360, кн. Литовскій Теодоръ Любартовичъ. Въ р. 1401 Ягайло, король польскій, затвердивъ своею грамотою посѣданье земныхъ посѣ- длосіій монастыра Уневского. Отъ р. 1416 лежитъ въ цер- квѣ тутейшбй похоронене тѣло Александры жены Андрея Ивановича князя Кіевского, названой отъ Длугоша Сонкою. Въ р. 1539 поддавъ король Сигмунтъ монастыръ, котрый перше пбдъ зарядомъ Митрополита Кіевского стоявъ, подъ власть Епископа Тучапского наступаючими словами : „Monasterium Unieiow, quod in honorem et titulum Ssmae Dominae nostrae Assumptionis Mariae Virg. a praedecessoribus Nostris fundatum est, et omnia alia, quibuscunque nominibus vocata ejusdem Vladicae jurisdictioni annectimus et adscribimus/ щобт- такъ часто давала повддъ до наѣздовъ на монастыръ, и до про- цѳссбвъ оскорбляючихъ духовное благочиніе. Въ р. 1597 занявъ епископъ Гедеонъ Балабанъ монастыръ насиліемъ, и бтдавъ го подъ зарядъ свопу кревному Іонѣ, для котрого познѣйше и о привилеіі па Архимандрію Уневску постаравъ ся ; но монахи выгнали Іону зъ Унева въ р 1599, и выбрали собѣ для защити своихъ посѣдлосііи на опѣкуна шляхтича Юрія Уіаницкого. Уланпцкій порозумѣвъ ся съ Іоною, передавъ му монастырь; а Іона, похватавши монаховъ, розославъ ихъ неизвѣстно куда. Отъ р. 1574 лежитъ погреба- ный въ церквѣ монастырской Ванко Лагодбвскін, покровитель обители, и алабастрова гробниця его сохранила ся до нынѣшно- го дня. Десь на початку XVII. в. покликали епископъ Гедеонъ и Архимандритъ Исаія, О. Іова Скитского до Унева, „абы показавъ чинъ п строеніе общежительное по обычаю Святыя Горы/ що онъ и здѣлавъ. Послѣдный Епископъ, котрый бувъ заразомъ и Архимандріи то Уневскпмъ, бувъ Атанасій Шептыцкій; по немъ наступивъ на Архимандрію Амбросій Туринскій „ingressus Religionem anno 1741 die 8. Octobr. V. S. Poczajoviae, Theologus Romanus consumatus, utri usque Juris Doctor, ibique post annum probationis 1742 1. Octobr. professus, tandem anno 1746 Archimandrita Unioviensis factus, usque ad annum 1774 eandem dignitatem sustinuit, ac die


173
14. Aprilis ejusdem decessit По Тур-янскдиъ наступивъ Онуфрій Браїковскій, вступившій въ монашество въ р. 1742, оттакъ въ р. 1757 ректоръ Ширгородского, 1762 игуменъ Добромиль- ского монастыра, въ р 1772 Протоигуменъ провинціи, а въ р. 1773 Архимандритъ-коадюторъ Уневскій, умеръ въ Уневѣ
15. Лютого ст. кал. 1790. По смерти Братковского знесено монастыръ, а Фундацію обернен > на дотацію для Митрополіи Львовской. (Обширное и критичное описанье Архимандріи Уневскои подав ь Анг. Петрушсвичъ въ „Пчелѣ“, часописи Львовской. 1849. стор. 253. — Acta Ргоѵ. Bratkowski et Starożyński.— Зоря яко Альбумъ на г. 1860. Изд. Б А. Дѣ- дицкій. Львовъ 1860 стор. 231.— Зубрицкій исторія Став* ропигіи Львовской, стор. 4. 7. 20. 32. 41. 43. 57. — Catha- logus alphab стор. 21. 880 )
124. Черче, вь обв. Береж. Зъ самой назвы можъ догадивати ся, же ту колись существовавъ монастыръ.
125. Чорный Дѣлокъ, въ обв Стр. Въ горахъ на полуднє отъ Готова, на Чорндмъ Дѣлку стоявъ еще въ XVII. в. монастыръ, котрый оттакъ перенесено на Ясну Fopjr въ Гошовѣ.
126. Чортковъ, св. Троцкій, въ мѣстѣ Чоргковѣ. Ревизія Игу- ліендвъ гакъ о немъ говоритъ: „Monastyr Czortkowski za prawem i erekcyą świeżo wyjednanymi od JWP. Referendarza koronnego. Ten monastyr należy do W. O. Ihumena Krasnopustyńskiego, a namiestnikiem tam zostaje O. Atha* nazy Kórnicki Zakonników w nim żyje z O. Namiest 5. Монастыръ Чоргкбвскій мавъ свою власну юридику „Ка- личовку,и котру по знесеню монасіыра (1792), спродано іосифови Мровчиньскому въ р 1802. за 4920 зл. (Acta ргоѵ. Bratkowski et Starożyński.)
127. Ю c u о т и ч и, въ обв. Сгрыйскомъ, существовавъ еще въ р. 1724 Ревизія Игуменовъ зъ того року такъ о немъ говоритъ: „Monastyr Jusypecki funduszu żadnego nie ma, pod direkcya W. O. Ihumena katedralnego Lwowskiego. Namiestnikiem tam O. Josyf Antonowicz, a drugi duchowny ęwiecki Teodor, a monach Teodozy.
128. Ягольницн. Вь p 1669 обдаровала Ставропигія Львовска монастыръ Яголыкіцкій книгами церковными. (Зубрицкій, истор. Ставропигіи стор. 114.)


174
129 Язениця, св. Воздвижены кій, въ обв. Золочевскбмъ, также Прекрасна Пустыня названый, заложеный десь уже въ ХѴ'І. в. Ревизія Игуменовъ зь р. 1624 такъ говорилъ: „Monastyr Jazienicki za prawami Królewskiemu Ibumen О. Ipolit Ro- howec za patentem JW. O Ath Szeptyckiego. E. L. Zakonników 7 Великимъ покрови гелемъ Язеницкого монастыра бувъ Константинъ Папара вь другой половинѣ ХѴШ. вѣка. Папара записавъ тому монастыреви 12.000 зл. и въ записѣ тбмъ згадує, же онъ сотъ Фундацій королевской. Монастыръ Язеницкій знесеный въ р. 1788, посѣдавъ лише забудована господарскій, 67 морговъ поля, и 2 поддаііыхъ. По знесеню продано тогу реальность въ р. 1798 разомъ со староствомъ Камѣнкою-Струмиловою іосйфови гр. Мирови.
130 Ярычовъ, въ обв. Львовскомъ. Тутейшій монастырокъ на лежавъ до монастыра Креховского. Згадує о немъ исторія послѣдного въ р. 1750—1760.
IIL
Монастыри вЪ Еаархіи Перемышльскдй.
1. Башево, нынѣ Нагуевичп, св. Николаевскій, въ обв. Самб. Извѣстіе о монастырѣ вь селѣ Башевѣ опирає ся на граногѣ (правдоподобно подложной) князя Льва Даниловича, выданбй во Львовѣ въ р. 1244 (6762) безъ означенія мѣсяця. Въ потвнрдженю сеи грамоты черезъ короля польского Си- гизмунта Августа въ p. 15G6 feria VI, ante festum Assumpt. В. V. M. proxima Lublini in Conventione regni, чигаємо : „exhibitum Nobis esse per Venerabilem Antonium Radylow- ski Przemysł. Sambor. Vladicam librum vetustum Evangelio- rum ruthenicae Ecclesiae, in quo donatio (Фундаційна грамота) ducis Leonis Russiae duorum laneorum agri et quatuor cerinarum (черыпы, або нанвы на коірыхъ вываруе ся сыро- виця) in villa Baszewo, juxta antiquam gentis Ruthenicae consuetudinem (г e записованя Фундаційныхь грамотъ въ Еван- гелскую книгу), Ecclesiae S Nicolai inscripta erat, suppli- catumque est nobis, ut ejusmodi donationem autoritate Nostra Regia approbare et confirmare dignaremur; cujus quidem do¬


175
nationis tenor de леї bo ad verbum sequitur: My Aiąże Lew Daniela syn nam o wy wszy się wespolem z Radamy naszemy у Dworom naszym Hospodarskim. dałyśmy dwa łany roli we wsi Baszewa rzeczonej wolnej cztyry czerzyny świętego Mikołaja monastyrowy, na swój dwór Hospodaiski niezosta- wując mc, dałyśmy Ihumenu Eliaszowi у po nim będącym Bogomodlcom naszym, daliśmy władyce naszemu Alnalia- mowi na wieki wieków, a kto by chcial wstąpić na słowo nasze, ebeemy z nim sąd mieć przed saimm Bogiem na straszny dzień. Pisano we Lwowie w domu Matki Bożej Lita sześćtysiącznego siedmsetnego piędziesiątego wtoiego/ Часіь села Натуевпчъ, котра становила давиѣііше Фундацію монастыра, належала пбзпѣніпе до Епископіи Перемышлскои. Епископъ Рылло выпускавъ ю въ пт сессію людемъ свѣтскимъ. (Гал. истор. Сборн. Львовъ 1854—1860. II г юр. 84. 153 — 155 ІІсремышльнпііъ мѣсяцесловъ на рокъ 1853. стор 23 — на p. І854 <юр 39.)
2 Башня, въ обв Жолк. О монасіырку въ Башнѣ згадує Помяшікъ Креховскін.
3. Белзъ, въ обв. Жолк. Вь р. 1720 подписавъ синодъ За- моііекіп, „Melchior Lossowicz S Theol Bacalaureus, superior Bełzeusis.
4 Бесѣды, св. Успеньскій, въ обв. Жолк Мояасіыръ гой заложили (.коло p 1667 монахи О. Филареіъ Слу жка и 0 Те- ОФапъ Осташевичъ. Въ р. 1672 просили монахи тыи, w posłuszeństwie ,Reguły 8. Bazylego Świętych 4 Patriarchów cerkwi wschodniej zostające, którzy ex zelo pietatis od sw. pam. najmilszej Rodzicielki Naszej przez urodzonych niegdyś ojców swoich pewne uroczysko, alias Biesiady nazwane, w puszczy Dobrusińskiej nad rzeką Białą rzeczoną przy samej granicy Rzcczyckiego i Mostyńskiego Starostwa kupione, na chwalę Boską poświęcili i na nim za pozwoleniem pomienionej Rodzicielki Naszej i za Jej przywilejem, monastyr cały z trzema cerkwiami, jedną pod tytułem Wniebowstąpienia Najświętszej Maryi Panny, drugą S Onufrego Pustelnika, trzecią zaś pod tytułem (опущено) za błogosławieństwem Wielebnego Józefa Szumlańskiego wystawili,“ короля Собѣского, о иитвердже- нье привилея. Король поіверджаючп привилей, надавъ мова-


Ї76
стырсви зо своей стороны рожныи права, де такъ говоритъ: My tedy .. tymże wjźej pomienionym urodzonym nabożnym Filaretowi Służce i Teofilowi Ostaszewiczowi na wybudowanie i wystawienie monasteru całego ze wszystkiemi do tego monasterii przynależytościami i okolicznościami, jako to cerkwi dwóch na Ostrówku Lipowjm „Skielcu* nazwanym, przy pasiece i sadach pod założeniem Zwiastowania Najświętszej Panny oraz i drugiej pod tytułem Zmaitwychstania Chrystusa Pana zupełną moc i władzę dajemy i konfirm ujemy, który to monastyr w religii grecko-ruskiej pod posłuszeństwem świętej powszechnej apostolskiej cerkwi wschodniej zostający, na zaszczyt i większą w nim przez ludzi bogobojnych chwały Boskiej pomnożenie, wespół z dwoma mianowanemi cerkwiami na Ostrówku Lipowym w Ługach między wodami leżą- cemi sub uno tccto fundowany i wystawiony, niżej opisanemi z łaski Naszej Królewskiej ubogacamy i obdarzamy fawo- ramF, T. e. надає монасгырсви право до лѣса въ пущахъ Добрусинской, Речицкбй и Мостыиьской, на опалъ и на бу- довлю, право на выставленье бровара, впнницѣ, млына съ фо- люшами, и ступы до товчена сѣмя и проса, такожъ право „monastyr w gruntowną fortecę fundować,“ и право „na prochownię dla prochu zrobienia, ponieważ jako ufortyfikowanemu i fortyfikującemu się nieprzecznic potrzebny będzie proch dla ochrony od nieprzyjaciela.44 ІЦо до выбора игумена. повелѣвъ король „aby tylko z pomiędzy siebie corocznie na nowe lato podług zwyczaju monasterów Skickiego i Krechowskiego obierali “ Дальше надавъ Собѣг.кііі монасіы- реви право „drukarni założenia i w niej w szelkich ksiąg gre- cko-ruskich drukowania.* Въ p. 1677 благословивъ монастыръ Еп. Іосифъ Шумляньскім, де вручаючи паіерііцю игуменьску О. Филярстови, заложиіелевн того мѣстця, надавъ мона< гы- реви власною рукою подписавыи и потверджений правила монастырскій: „Листвина, или узаконеніе истиннаго общежительнаго жпіія инокомъ монасіыра Бесѣдскоіо и Ревизія Игуменовъ зъ р. 1724 іакъ говориіъ: „Monastyr Biesiadski za prawami i funduszem Króla JM. Jana. Ihumen Isychi Ga- latowski za elekcyą zwyczajną tamtejszą i za błogosławieństwem W. O. Ath Szeptyckiego E. L Zakonników wszystkich 19. Въ p. 1775 прилучено Бесѣдскій монастыръ де Ар-


177
хпмандріи въ Жолквѣ для полѣпшеня дотаціи архимандритской. (Acta Ргоѵ. Bratkowski, въ бибд. св. ОнуФр. во Львовѣ. — Lwowanin. Lud. Zielińskiego. Lwów 1841. стор. 276. — Fund. 110. стор. 97. — Acta Castr. Leopol. infer, feria 4 ante festum Sanct. Simeonis et Judae Apostoł, proxima 1682.
5. Блажбвъ, въ обв. Самб. Коло Блажова находитъ ся приселокъ, котрый зове ся „Монастырецъ", и має церковь св. Вознесеньску. Видитъ ся, же ту колись существовавъ монастыръ.
6. Булановичи, въ обв. Перем. О тбмъ монастырку згадує Помяникъ Шеплотскій.
7. Боръ, въ обв. Перем. Монастырокъ той стоявъ въ посѣ- длости „ Чернавка" названой, бувъ заедно пбдъ зарядомъ монастыра Щеплотского, и збставъ знесенымъ разомъ съ послѣднимъ въ р. 1788.
8. Б рухи аль, въ обв. Перем. О томъ монастырку згадує Помяникъ Крехбвскій.
9. Бруховиця, св. Вознесеньскій, также „Рыбникъ" названый, въ обв. Самб. Монастырокъ той знесено въ р. 1744, и втѣ- лено до монастыра Добромильского.
10. Брылинцѣ, св. Василіевскій, въ обв. Перем. О тбмъ монастырку згадує Помяникъ Креховскій.
11. Быбло, св. Воздвиженьскій, въ обв. Перем. О томъ монастырку згадує Помяникъ Креховскій.
12. Буновъ, въ обв. Перем. О томъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій на стор. 44.
13. Бѣла, въ обв. Жолк. О тбмъ монастырку згадує Помяникъ Крехбвскій.
14. Б ѣ л ч е, см. Перемышль.
15. В e p е с и ц я, въ обв. Львбвскбмъ. О тбмъ монастырку згадує Помяникъ Крехбвскій.
15. Вѳрхрата, св. Рождествоіоанновскій въ обв. Жолкбвскбмъ. Въ р. 1678 прійшовъ до Верхраты О. Іовъ Яминьскій, іеромонахъ монастыра Ямницкого и просивъ Ивана Сухопласа, войта, и громадянъ Вѳрхратскихъ, абы му при ихъ селѣ на заложенье монастыра выглядали мѣстце. На тую побожную 20


178
просьбу всѣ охотно созволили, и старшина громадска: Иванъ Сухопласъ, Грыць Бугай, Федь Ивахнбвъ, Якбвъ Кошелка, Иванъ Вовкъ, СтеФанъ Кумлай, Михайло Галущакъ, Матвѣй Несторукъ, Демко Дыдбвъ и Петро Серкишъ, пбйшли съ О. Іовомъ въ поблизкіи горы „Полоніи" названый, и обзирали всѣ горбы и керницѣ, глядаючи способной) мѣстця пбдъ монастыръ. Прійшовши тымъ способомъ на горбъ „Верхи" названый, сгодили ся всѣ и вибрали тото мѣстце яко найбт- повѣднѣйше пбдъ монастыръ. И гнеть за тымъ дня 20. Цвѣтня т. р. заложили помянутый Верхратчане монастыръ, назвали го „Верхратскій," поставили церковь во имя Рождества св. Іоанна Крестителя, и надали му два грунта, еденъ названый Калинець, а другій напротивъ четверти „Гванинбвка" названой, котра тягнула ся почавши бтъ гбръ ажъ по дорогу въ горы Полоніи ведучу. Кн. Димитрій Корибутъ Вишневецкій, воевода Белзкій назначивъ бттакъ першимъ игуменомъ помянутого О. Іова, котрый въ короткбнъ часѣ и другу церковь во имя Покрова Пр. Богородицы будовані зачавъ ; но не докбнчивши перенесъ ся до Крупця, де такожъ монастырокъ заложивъ, и ту въ р. 1704 дня 24. Цвѣтня ст. к. житія доконавъ. По бтдаленю ся О. Іова запросили Верхратчане на игуменьство свого монастыра О. Ісаака Сокаль- ского зъ монастыра Замойского. О. Исаакъ принесъ съ собою въ р. 1682 до Верхраты два намѣстный образы: Ісуса Христа и Пречистой Дѣвы Матери. Тойто послѣдный образъ засіявъ десь такой заразъ потому великими чудесами, и славивъ ся пбдъ именемъ „Чудотворной Матери Божои Верхрат- скои". Аппробацію той чудотворной иконы предпринявъ еписк. Іосифъ Шумляньскій въ р. 1685, о чемъ бттакъ трамотою писаною въ рускбмъ языцѣ дня 6. Липца 1685 и Духовень- ство н всѣхъ православныхъ Христіанъ увѣдомивъ. По зне- сеню монастыря Верхратского перенесено въ р. 1810 чудотворную икону Матери Божои въ проводствѣ многочисленно™ духовеньства мірского и монашеского до монастыра въ Крѳховѣ, де и нынѣ великій ласки свои на нарбдъ побожный сливае. Въ р. 1702 прійшовъ на игумена до Верхраты О. Варлаамъ Теодоровичь, сынъ селянина Верхратского, по- будовавъ ту въ р. 1709 церковь св. Ризоположеньску, по- скупывавъ околичный грунта, и бнъ то игуменствуючи ту


179
черезъ 33 лѣтъ, усталивъ бытъ того въ минувшбмъ вѣку въ околицахъ Белзкихъ такъ знакомитого монастыра. Отпусты отбували ся на Вознесеніе Господне, на св. Петра и Павла, на св. Рызоположеніе, на Рождество Пресв. Богородицы, на св. Поведеніе, и на св. Николая зимного. (Исторія монастыра, — и Gada Obrazu Matki Boskiej Werchratskiej, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ. — Образъ представляючій гору, и пер- вѣстный монастыръ Верхратскій сохраняе ся въ церквѣ монастыра Крехбвского, при олтарѣ чудотворной иконы Матери Божои Верхратскои.)
17. Вольсвинъ, св. Воздвиженьскій въ обв. Жолк. заложивъ Іоаннъ Остророгъ, воеводичъ Познаньскій, около р. 1629. Монастырокъ той прилучено по р. 1770 до ііристинопбльского.
18. Вы соц ко вы жнѳ, св. Успеньскій, другій праздникъ бувъ на Покровъ Пр. Богородицы. Десь въдругбй половинѣ XVII. вѣка, побудовавъ Андрей Пашковичъ Высочаньскій, дѣдичь часты Высоцка, на своемъ грунтѣ церковь св. Успѳньску. Сынъ его Константынъ Андреевичъ Высочаньскій заставивъ часть свою Высоцка монастыреви Лавровскому за 3000 зл. Монастыръ Лаврбвскій обнявши заставлену собѣ часть Высоцка, на котрбй и церковь св. Успеньска находила ся, побудовавъ при тойже монастырокъ десь при кбнпы XVII. в., котрый бттакъ заодно подъ зарядомъ Лаврбвского стоявъ. (Acta Castr. Źydaczow. fer. 4. pridie fest. Exalt. S. Crucis, 1684. — Исторія монаст. Лаврбвского, въ библ. тогожъ.)
19. Гарасъ, въ обв Жолк. О монастырку въ Гарасѣ згадує А. Петрушевичъ, въ своемъ короткбмъ извѣстію о діецезіи Холмской. (Наук. Сборн. Львбвъ 1867. стор. 102.)
20. Глибока, см, Яжбвъ старый, и Черналява.
21 Г н б й н в ц ѣ, въ обв. Перем. О томъ монастырку згадує По- мяникъ Щеплотскій, на стор. 50.
22. Година, въ обв. Перем. О тбмъ монастырку згадує Помя- никъ Щеплотскій на стор. 43.
23. Г олени цѣ, въ обв. Перем. О тбмъ монастырку згадує По- мяникъ Щеплотскій, на стор. 47. 52.
24. Городище, св. Успеньскій, въ обв. Жолк. Заложителями того монастырка були мѣщане мѣста Белза, котрыхъ привилей на-


180
даваня монасгыреви игумена потвердивъ Жигмунтъ ІП. въ р. 1590. Монастырокъ Городискій прилучено до Кристыно- пбльского.
25. Гребенне, въ обв. Жолк. О тбмъ монастырку згадує Пома никъ Крехбвскій.
26. Гру шови цѣ, въ обв. Перем. Монастыръ тутейшій существовавъ уже въ XIV. в. Наводитъ го привилей Ягайлы для Владики Перемышльского зъ р. 1407 межи монастырами, котрыхъ Фундуши король Владицѣ надавъ.
27. Грушо въ, св. Троицкій въ обв, Перем. Михаилъ, Николай Василь, Данило Самуилъ и Ксѳнофонтъ Лѣтиньскіи, дѣдичи Грушова, выдѣлили въ р. 1621 въ Грушдвскбмъ лѣсѣ надъ рѣкою Чорнявкою грунтъ, чотири стаи въ округъ, и Отдали го мовахови О. Антонію, абы ту монастыръ во ямя св. Тройцы побудовавъ, съ станинъ еднакожъ варунконъ: „tylko aby pod Patriarchą Konstantynopolskim nieodmiennie żyli, i wedle porządku tej cerkwi jako matki swej sprawowali się, jako od przyjęcia chrztu świętego wszystkie ruskie Xięstwa tej Cerkwi Świętej posłusznemi byli.“ Въ p. 1626 заложивъ Аданъ Лѣтиньскій монастыръ въ Щеплотахъ приселку Грушовскомъ, до котрого оттакъ и св. Троицкій Грушбзскій належавъ.
28. Г утка Скварѳвска, въ обв. Жолк. Монастырокъ той стоявъ на особности при лугахъ Скаревскихъ межи селомъ Сква- ревомъ и Крѳховомъ, и бувъ заедно подъ зарядомъ монастыра Креховского Въ р. 1775 напали ночію на монастырокъ злодѣи, убили мешкаючого ту монаха, и зрабовали церковь и пасѣку монастырску. И зъ того часу ужевевыслано сюда монаховъ. Въ р. 1776 розобрано оттакъ церковь и забудована; а на грунтѣ осаджено подданыхъ. (Истор. монаст. Креховского.
29. Дворцѣ, св. Преображеньскій, въ обв. Жолк. заложивъ на горѣ нынѣ „Спаское" названой надъ селомъ, св. Петро, по- знѣйше митрополитъ Московскій, уже десь при кбнцы XIII. вѣка. Св. Петро, сынъ Ѳеодора, уродивъ ся на Волыню, вступивъ въ монашество уже въ 13 роцѣ житя; выучивъ ся малярства, обходивъ окружный мѣстця пустынный, вынайшовъ мѣстце безмольвне надъ рѣкою Ратою, и ту жилище собѣ обравъ. „И князю въ слухъ прійде добродѣтельное его жи-


181
„тіе и всей странѣ: тогда бо бяшѳ во своей чести и времени „земля Волиньская, всякимъ обильствомъ и славою преимуща, аще нынѣ по многихъ ратехъ не такова... тогда убо прилучися и святителю Максиму приходити землю ону: прійдеже и божій человѣкъ Петръ благословеніе отъ Святителя пріяти и образъ Пресв. Богородицы, иже бѣ самъ написа, пренесе ему.“ Стародавный монастыръ, въ котромъ св. Петро бувъ игуменомъ, стоявъ на высокомъ мѣстци надъ рѣкою Ратою, котре то мѣстце людъ теперѣшного села Дворцѣ по нынѣш- ный день „Спаське* зове. Монастыръ той мавъ церковь Преображенія Господа и Спаса нашого Ісуса Христа, и тогоже имени естъ и теперѣшна Дворецька церковь. На правбнъ березѣ рѣки Раты естъ полянка, належача до тутейшои церкви парохіальнои, котра и нынѣ еще зове ся „Петрова Долин а.“ Для того же въ лѣтописи сказано: „Св. Петро заложивъ свой монастыръ на рѣцѣ Ратѣ“ — говорятъ, дене- котрыи писателѣ, же св. Петро заложивъ свой монастыръ въ Верхратѣ; но ошибаютъ ся, понеже монастыръ Верхратскій повставъ далеко познѣйшѳ уже при конци XVII. в. (Гал истор. Сборникъ Львов. 1860 III. ст. VII. — Карамз. IV. пр. 243. — Kulczyński, Specimen Eccl Ruth. Romae 1733 стор 107. — Истор. монаст, Верхратского. — Harasiewicz М. Annales Eccl. Ruth. edit. Malinowski. Leopoli 1862.)
30. 	Деражиця, св. Благовѣщеньскій, въ обв. Самб. Въ р 1582. „Ministerialis Palatinatus Russiae generalis providus Jacko Wereszczak de Nahujowice cum Nobilibus Romano Popielowski et Antonio Tasilnicki recognoverunt, ex requisitione officiosa Religiosi Prothasii Humen (такъ) monachi rit. gr. conde- scenderant ad fundum villae Derazyce ibidemque existentes eundem Religiosum Prothasium Humen monachum rit. gr. in certum fundum villae Derazyce vigore literarum Sacrae Regiae Majestatis eidem monacho et ejus posteris circa eandem Ecclesiam rit. gr. degenti per Sacram Regiam Majestatem datarum, t. j. grunt, na którym jest monastyr i w Łanku na potoku Glinnym, także w niwy Zuczkowskie z dawna przekopane do tego monastyru należne, także w role Kmiece Derazyckie około monastyra, na staje Dąbrowy do tych prze- rzeezonych niw Żuczkowskich wziąwszy do Glinicza po toczka po roztoczku, który wyszedł do przerzeczonych niw Żucz-


182
kowskich, tamże na tych potoczkach stawki albo sadzawki dwie a trzecią na Uściu Glinego, do tegoż jeszcze w Łące, która leży nad rzeką Tyśmienicą wedle drogi, która bieży z Drohobycza do Hubicz podia łąk kmiecych Derażyckich z jednej strony a z drugiej strony łąk Modrzyckich, a z trzeciej strony rzeki Tyśmienicy, prout ea omnia literae Sacrae Reg. Majestatis disponunt realiter et defacto intr omisserunt, nemine eam intromissionem denegante et impugnante, quinimo ipsomet Nobili Paulo Skomorowski Vice-Capitaneo Drohoby- censi benevole admittente. Въ p. 1658 посвятивъ тутейшій игумень Архимандритъ Викторъ Каменецкій церковь побудовану черезъ Антонія Винницкого на мѣстци погорѣвшои церкви св. Тройцы въ Поремишли, зъ чого денекотрыи песа- телѣ догадываютъ ся, же монастыръ Деражицкій бувъ Архимандрія. Въ р. 1775 стягнено Фундуши монастырбвъ Дера- жицкого, Летняньского и Лишняньского, и утворено зъ нихъ Фундацію монастыра Дрогобицкого. Грунта тыхъ монастырбвъ, якоясъ и право выварываня соли надане монастыреви Лишняньскоиу отъ Короля Собѣского, отобрала камера въ р. 1804 на себе, а монастыръ Дрогобицкій вынадгородила назначивши му рочну ренту по 200 фл. рен.; до того заплатыла му за начинье банѣ сольной и пропинаціи 1250 фл. рен. (Acta Castr. Przemisl. fer. 6. post. fest. S. Stanislai Pontificis 1582. Перемышлянинъ на г. 1854 стор. 73
31. 	Дома шовъ, св. Николаевскій, въ обв. Жолк. Въ р. 1638 выдавъ король Владиславъ IV привилей, въ котрбмъ говоритъ: . iż My bacząc wielkie zniszczenie monastyra
S. Mikołaja w boru Domaszowskim, częścią przez inkursyę Tatarów, tudzież i przez ubóstwo tego monasteru; zabiegając My tedy, aby do dalszego zniszczenia i spustoszenia nie przyszedł, dajemy i konferujemy nabożnemu Martianowi Ihume- nowi, Tychonowi, Herasymowi Tymoszewiczu reguły S. Bazylego w Nieuniey będącym uroczyszeze „Salasze,“ i pozwalamy budowoć drugą cerkiew sw. Uspienija, także trzecią, i przy nich według zwyczaju starodawnego greckiego nabożeństwa sprawować.“ Король Іоаннъ HI. потвердивъ той привилей въ р. 1690, и повелѣвъ, абы що року игумена зъ помежи себе выбирали. Въ р. 1771 записавъ Адамъ Мнишокъ судія коронный монастыреви 6000 зл, яко Фундушъ для


183
6 монаховъ. Въ р. 1784 на консультѣ въ Кристинополю прилучено монастыръ Домашбвскій до Кристинопбльского. (Konstytucje Sejmowe. — Acta ргоѵ. Bratkowski ei Staroźyński.)
32. Дрогобичъ, св. Троицкій, см. высше на стор. 21.
33. „ св. Петропавловскій. Монастыръ той заложеный на юридицѣ „Яворщина" на передмѣстю Задворномъ въ p. 1778, згорѣвъ въ р. 1824, а монахи перенесли ся до Покарнелитского монастыра св. Тройпы въ мѣстѣ. На мѣстци спаленои монастырской церкви побудовавъ Игуменъ О. Іо- са<ьатъ Качановскій въ р. 1829 церковь св ІосаФата.
34. Дрогоевъ, въ обв. Перем. О томъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій.
35. Дуброва Попова, въ обв. Жолкбв. Коло села Смолина въ лѣсѣ естъ урочиско, котре зове ся Дуброва Попова. На тбмъ урочиску стоявъ колисьто еще въ XVI. вѣку, монастыръ, о котромъ мандатъ Жигмунта III. до Іоанна Плазы, старосты Любачбвскодо, вглядомъ бгданя монастыреви Смолиньскому рбжныхъ грунтовъ межи инными такъ говоритъ: „także sia— noźęc „Dąbrowę Popową“ zwaną, w lesie Smolińskim od Ba- szni leżącą, do monasteru należącą, gdzie i teraz są znaki że tam monastyr bywał w lesie.“ (Исторія монастыра Ямни- цкого также Смоленьского названого, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ, также и въ Креховѣ.)
36. Желдецъ, въ обв. Жолк. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій.
37. Жолкбвъ, см. высше на стор. 24.
38. За па лб въ, въ обв. Жолкбв. О тбмъ монастырку згадує Помяникъ Крехбвскій.
39. Згар нищи на, св. Рождество Богородичный, въ обв. Жолк. Монастырокъ той заложила маркграфиня Мишковска, уроджена Могилянка дѣдичка волостей Старискъ и Вишеньки въ першбй половинѣ XVII. в. Стоявъ днъ заодно пбдъ зарядомъ мона - стыра Крехбвского. Въ р. 1786 розббрано церковь, и зъ того часу монастырокъ той переставъ существовати (Czasopismo naukowe zakł. im Ossol. Lwów. 1829. — Истор. монаст. Крехбвского.)
40. К о л о д e н ц e, св. ОнуФрейскій, въ обв. Жолк. Монастырокъ той, котрый стоявъ пбдъ горою названою „Перунова гора“,


184
знесено въ p. 1744, а рѣчи его и чудотворную икону св. Онуфрія перенесено до монастыра Добромильского. Жерело красной воды, колисьто монастырске, славное на цѣлу околицю убогую въ здорову воду, посѣщае окрестный побожный людъ въ день СВ. Онуфрія еще и теперъ дуже численно.
41. Колодокъ, въ обв. Сяноцкбмъ. Монастырокъ той знесено въ р. 1744.
42. Кореи и ця, въ обв. Перем. О томъ монастырѣ згадує По- мяникъ Щеплотскій.
43. К о р о в н и к и, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій.
44. Краковецъ, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій.
45**Крехбвъ, св. Никол., въ обв. Жолк. Игуменъ монастыра О. Ираклій бувъ на Соборѣ въ Уневѣ въ р 1711. Ревизія Игуменбвъ зъ р. 1724 такъ говоритъ: „Monastyr Krechowski, za funduszem siedzą osobliwym. Ihumen O. Filaret za elekcyą tego monastyru. Zakonników wszystkich w Krechowie 37. Прочее см. высше на стор. 26.
46. „ св. Петропавловскій, печерскій, въ скалѣ на вы¬
сокой горѣ надъ Фійною, приселкомъ Крехова. Въ печерахъ тутейшихъ мешкали монахи майже еще въ началѣ XVIII. в. Схимникъ Іоилъ, заложитель нынѣшного Креховского монастыра подвизавъ ся ту въ началѣ XVII. в., зайшовши сюда съ другимъ схимникомъ неизвѣстного имени, правдоподобно изъ монастыра Кіевопечерского. Були ту двѣ печери: една ббльша, котра теперъ уже засунена и завалена, и друга „Печера Іоиля" названа, котра до нынѣ добре удержана устояла ся. Печера Іоиля выкована рукою людскою въ скалѣ про- стостѣннбй, высше якъ четыри сяжни надъ поземлею, сажень широка, надъ два сяжни долга, а до полтора сяжня высока, стоитъ еще и нынѣ въ первѣстнбмъ ей видѣ. Неопо- даль бтъ печеры, майже за 150 крокбвъ, стояла церковь св. Петропавловска, а на самбй скалѣ туй туй надъ печерою церковь св. Покровска. Обѣ церкви, якъ говоритъ исторіи монастыра нынѣшного Креховского, и якъ свѣдчитъ изъобра- женіе дереворытное Крехбвскихъ обителей здѣланое Діони¬


185
сіемъ Сѣнкевичемъ, черцемъ Креховскимъ, при самбмъ исходѣ XVII. вѣка9), буди добро обварованыи, паласадамы обведеныи, и стояли еще на початку другой половины XVIII. в. Зъ церкви св. Покровской нынѣ ани слѣду нема; мѣстце же де св. Петропавловска стояла, означає теперъ лише окопъ квадратовий съ глубокими Фосами надъ самымъ схилкомъ горы. Мѣстце таке святе, куда майже еще передъ 100 лѣтами людъ побожный не лише зъ поблизкихъ але и зъ далекихъ сторонъ, изъ за Днѣстра, зъ Молдавіи, а наветъ и зъ Греціи*)  **) на молитву толпами горнувъ ся, стоитъ нынѣ цѣлкомъ опущене, лѣсомъ грубымъ та корчами заросле, п лише людъ околичный своимъ переданьемъ удержує память печеры Іоиля. Дѣдичь Кре- хова п. Мѣцевскій велѣвъ десь передъ двома лѣтами зробити выгодный сходы до печеры Іоиля; теперъ же замышляе побожна и богобоязлива супруга его, поставити на скалѣ надъ печерою во честь Преч. Дѣвы Маріи. — каплицю.
47. 	Крупець, св. Троицкій, съ обв. Жолк. О. Іовъ Ямницкій, заложитель монастыра Верхратского, побудовавъ монастыръ Крупецкій десь около р. 1680., де бттакъ въ р. 1704 умеръ. (Истор. монаст. Верхратского, въ библ. св. Онуфр.во Львовѣ.) 48** Кристинопол ь, см. высше на стор. 28.
49** Лавровъ, см. высше на стор. 23.
50. Летня, св.Илійскій въ обв. Самб. властиво „Монастыръ коло села Летнѣ. Въ р. 1775 втѣлено монастыръ Лѳтняньскій до Дрогобыцкого. (Acta Castr. Premisl. fer. 5. ante festum S. Math. Apost. proxima 1670.)
51. Лишня, св. Илійскій, въ обв. Самб. властиво „Монастыръ" коло села Лишнѣ. Въ p. 1666 надавъ король Янъ Казиміръ *) Діонисіи Сѣнксвичъ, родомъ зъ Роздолу мѣстечка въ обв. Стр., постригъ ся въ монашество въ монастырѣ Крехбвскбмъ, бувъ бт- такъ игуменомъ монастыра св. Юрского Львбвекого, Оффиціяломъ катедральнымъ, а отъ Собора Уневского въ р. 1711 визитаторомъ монастырбвъ. Пбзнѣйше много причинивъ ся бнъ до будовы церкви монастырской св. Николаевской Крехбвскои. Умеръ десь около р. 1730 во Львовѣ. (Помяникъ Крехбвскій. — Исторія монастыра Крехбвского и св. Юрского Львбвекого.)
•*) Въ Помянику Крехбвскбмъ находятъ ся упнсы особь съ выраз- нымъ означеньемъ „изъ Греціи" або „изъ Острова (Имкъ) въ Гре-


186
игуменьство монастыра Лишняньского О. Сильвестрови Тва- ровскому „cum libera incisione in sylvis Lisznianensi et Me- dweczanensi, quod privilegium cum libertatibus post fata praedicti Twarowski mouachis praedicti Monasterii Lisznianensis servi debet.“ Король Іоаннъ Собѣскій потвердивъ въ p. 1681 привилей короля Яна Казиміра, и „etiam poponatum ad praefatum monasterium Lisznianense cincorporavit.“ Въ p. 1691 надавъ король Собѣскій игуменьство МитроФанови Радзимивь- скому, „tum foenificium ac laneum unum adjacentem in sub urbio Drohobycensi; а заразомъ и право на тбмъ грунтѣ выва- ривати соль. Монастыръ Лишняньскій знесено въ р. 1775, и здѣлано Фундацію для нынѣшного Дрогобицкого монастыра. Въ року 1804 отобрала камера монастыревы грунтъ и право вывариваня соли, надане му отъ короля Собѣского, на себе, а Дрогобицкому монастыреви визначила рбчну ренту.
52. 	Лѣсокъ Яворове кій, см. Чсрнилява.
63. 	Магеровъ, въ обв. Жолк. О томъ монастырку згадує По- мяникъ Креховскііі.
54. Малиовъ, въ обв. Перем. О томъ монастырку згадує По- мяникъ Щеплотскій на стор. 36.
55. Межи бродъ, въ обв. Сяноцкбмъ. Монастыръ той переставъ существовати десь на початку XVIII. вѣка.
56. Микуличъ, св. Николаевскій, десь въ ибв. Перем. О томъ монастырѣ згадує привилей короля Ягайлы даный въ р. 1407 Владицѣ Перемышльскиму.
57. Мокряны, въ обв. Самб., властиво Монастырецъ коло села Мокрянъ. Монастырокъ той стоявъ заедно подъ зарядомъ монастыра Лаврбвского. Звичайно мешкало ту по 2 монаховъ, котри, маючи гу невиличку церковь, набоженьство бт- правляли, и господарствомъ хутора займали ся. (Исторія монастыра Лаврбвского.)
58. Монастырецъ, въ обв. Самб. коло села Блажова.
59. Монастырецъ, въ обв. Сяноцкбмъ, коло мѣстечка Лѣска. Монастырокъ той знищеный въ XVII в. хотѣвъ Чаріорыскій воевода Волыпьгкій уже въ р. 1782. бтновити, що еднакожъ обстоятельства политичныя недопустыли. (Исторія монастыра Креховского.)


187
60. Монастырецъ, сельпе коло села Мокрянъ въ обв. Самб., см. Мокряны.
61. Монастыръ, въ обв. Решбвскбмъ, коло Канчуги.
62. Монастыръ, въ обв. Перем, коло мѣста Ярослава.
63. Нагуевичи, св. Николаевскій, въ обв. Самб., см. Башево.
64. Нанчблка, св. ОнуФрейскій, въ обв. Самб. Королева Бона надала монастыреви Лавровскому сельцѳ Волю Нанчулову, де бттакъ и монастыръ повставъ, котрый еднакожъ заедно подъ зарядомъ монастыра Лаврбвского стоявъ.
65. Немірбвъ, въ обв. Жолк. О томъ монастырку згадує Помяникъ Щеплотскій, на стор. 74.
66. Перѳмышль, св. Рождествоіоанновскій. Монастыръ той зне¬
сено въ р. 1744 въ слѣдствіе рѣшенія капитулы генеральной, а рѣчи его перенесено до Добромильского монастыра. (Перемышлянинъ мѣсяцословъ на р. 1852. стор. 53. — Monasteria regulata 1744, въ библ. св. ОнуФр. во Львовѣ )
67. „ св. Троицкій. Церковь св. Трбйци по пра¬
вой рунѣ теперѣшнои цѣсарскои дороги до Добромиля ведучои, хотяй деревяна, но красна и величава. При той церкви стояли два домы деревяныи, въ котрыхъ мешкали монахи, и мали привилей заложити ту печатню руску. (Перемышлянинъ, на р. 1852. стор 58 — на р. 1854 стор. 20. 21.)
68. „ св. Успеньскій, на Бѣлчу пбдъ Перемишлемь.
Тота церковь була уже отъ р 1412 соборна, и при ней существовавъ монастыръ десь ажъ до 15. Сѣчня 1746. (Перемышлянинъ на рокъ 1852. стор. 53.)
69. Пбдманастырокъ, св. Богоявленьскій въ обв. Самб., коло села Урожа, для того также Урожскій названый. Коли существовати переставъ, неизвѣстно.
70. Порох никъ, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій на стор. 45.


188
71. Поруби, св. Рождествоіоанновскій, въ обв. Пером. Въ р. 1660 надавъ Павло зъ Воюгына Воютыньскій, Подчашій земли Волыньскои, ІЦеплотскому монастыреви „niwę Poruby“ въ приселку Клоницѣ, „która leży od granicy Drohomyskiej, ciągnie się wzdłuż i wszersz do potoka Demnistego do mo- chnatych łóz, a koniec swój ma przy gruntach wójtowstwa Zawadowskich, w lasku bukowym, w którym cerkiew mo- nastyrska sub titulo Nativitatis S. Joannis, za pozwoleniem Jana z Sobieszyna Sobieskiego, Chorążego koronnego zbudowana." — Монастырокъ Порубскій, стоявъ заедно подъ зарядомъ монастыра Щеплотского, съ котрымъ бттакъ въ року 1788. знесений збставъ.
72. Р а в а, въ обв. Жолк. О томъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій, и списъ актовъ архива Ставропигіянского Львбвекого пбдъ Nr. 232. (Временникъ съ Мѣсяцесловомъ на г. 1866. Львовъ.)
73. Ра дымно, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій на стор. 61.
74. Руда мопастырска, въ обв. Жолк. Переданье говоритъ, же ту колисьто стоявъ монастыръ, бтъ котрого и село назву свою взяло.
75. Рыбникъ, въ обв. Самб. Въ приселку Бруховицьохъ нале- жачбмъ до парохіи „Рыбникъ" существовавъ монастыръ ажъ до р. 1744. См. Бруховиця.
76. Святе, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій па стор. 57.
77. Смолинъ, въ обв. Жолк, см. Ямниця.
78. Смбльнпця, Пресв. Богородицы, въ обв. Самб. О тбмъ монастырѣ згадує уже привплей Ягайлы даний Перемышльскому Владицѣ въ р. 1407. На Соборѣ въ Перемышли въ р. 1693, на котрбмъ бувъ тутейшій игуменъ Сергій, ухвалено, абы въ Смольницкбмъ монастырѣ завести Новиціатъ. (Ustawy rządu duchownego in ritu graeco-unito dioecesis Przemyskiej na kongregacyi sobornej uchwalone. Cracoviae 1694 fol — Перемышлянинъ мѣсяцословъ на p. 1854. Акта процессу съ Владикою Перемышлскимъ о Снбльницкій монастыръ находятъ ся въ библ. монастыра Крехбвского.)


189
79. С о з а н ь, св. Михайловскій, въ обв. Самб. О томъ монастырѣ згадує грамота Фундаційна кннзя Льва Даниловича для монастыра св. Спаского, писана во Львовѣ въ р. 1291 (6800), и привилѳй короля Ягайли даный Владинѣ Перемышль- скому въ р. 1407. (Гал. истор. Сборникъ. Львовъ 1854-1860. II. стор. 85.159-161. — Перемышлянинъ, мѣсяцословъ на годъ 1853. стор. 27. 38. — Lewicki Joseph — Grammatik der Kleinrussischen Spracbe in Galizien. Przemyśl 1834; ту находитъ ся перепечатана грамота князя Льва зъ р. 1291.)
80. Сокаль, въ обв. Жолк О томъ монастырѣ згадує Зубриц- кій въ Исторіи Ставропигіи Львбвскои, и говоритъ, же го Ставропигія обдарила книгами церковными въ р. 1669 и 1691.
81. Сопошинъ, въ обв. Жолк, О томъ монастырѣ згадує Помяникъ Креховскій,
82. Спасъ, св. Преображеньскій, въ обв. Самб. стародавный. Князь Левъ Даниловичъ бтновивъ монастыръ, и велѣвъ мѣсто старой деревиной выбудовати церковь зъ матеріалу твердого. До Монастыра св. Спаского належали добра Пбдсадки Святоспаскіи, Бусовпска и Страшевичи. О тыи добра тягнувъ ся межи Епископъ Онуфріемъ Шумляньскимъ и урядомъ Про- тоигуменьскимъ долгій процесъ въ куріи Митрополичбй, и въ Римѣ in Collegio de propaganda fide; напослѣдокъ выпала децизія „quod villa Straszewice debeat adjudicari Episcopo Premislieusi, ita tamen, ut dividantur tot bona ejusdem villae pro manutentione et reparatione Ecclesiae ac monasterii S. Salvatoris, prouti etiam pro congruo et competenti victu et amictu octo monachorum ad tenorem constitutionis „Inter plures“ потреба буде. Епископъ зробизъ въ слѣдствіе того въ р. 1752 таку угоду съ монахами, же имъ 2700 зл. сплаты выплативъ. Спаскій монастыръ знесено въ р. 1789 на початку мѣсяца Мая. (Гал. ист. Сборн Львовъ. 1854 — 1860. Перемышлянинъ, мѣсяцословъ, на г. 1853. стор. 20. 38. — на г. 1854. стор. 20 75.-г— на г. 1857. стор. 105—126. — на г. 1858. стор. 15. -- Harasiewicz М. Annales Eccl. Ruth. edit. Malinowski Leopoli 1862. стор. 523. 634. 642. — Acta prov. Bratkowski et Starożyński, въ библ.’ св. ОнуФр. во Львовѣ.)
83. 	Стари чи, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій.


190
84. С т р а шев и чи, въ обв. Самб. Монастырокъ тутейшій належавъ заедно до монастыра св. Спаского за Самборомъ. (Гал. истор. Сборн. 1854—1860. П. сгор. 85. 157—159. — Акта процессу о той монастыръ въ библ. монаст. Креховского.)
85. Ступ ни ця, въ обв. Самб. Монастырокь Ступницкій стоявъ заедно пбдъ зарядомъ монастыра св. Спаского.
86. Субятынъ, въ обв. Перем. О томъ монастырѣ згадує По- мяникъ Щеплотскій на стор. 24.
87. Суши ця горѣшна, въ обв. Самб. Сушицкій монастырокъ належавъ до монастыра св. Спаского, стоявъ подъ его зарядомъ, и существовавъ еще въ р. 1779. Въ томъ роцѣ мешкали ту еще два монахи Іоакимъ Сѣницкій и ТеоФанъ Пе- трыцкій. (Cathal. alph. стор. 592.)
88. Сянокъ. О монастырѣ въ мѣстѣ Сяноку згадує Помяникъ Щеплотскій на стор. 57.
89. Терло, въ обв. Самб. Монастырокъ той стоявъ подъ зарядомъ монастыра св. Спаского.
90. Топольниця, св. Троицкій, въ обв. Самб. Монастыръ То-
пблыіицкій заложивъ Григорій Туряньскій, сынъ Теодора Бу- щица Турнпьского и Анастасіи зъ Высочаньскихъ въ р. 1616. „Postanowiłem, “ говоритъ онъ въ записѣ Фундаційномъ, „cerkiew i monastyr na gruncie moim dziedzicznym we wsi To- polnicy rzeczonym „Dymidka“ na nowym korzeniu założyć i fundować... jakoż zarazem cerkiew założenia Trójcy Świętej zywonaczalnej na tćra miejscu fundowałem, i ten grunt Dymidka ku tej cerkwi i monasterowi temu wiecznemi czasy oddawam do rąk i używanie nabożnemu w Chrystusie
O. Antoniu Jeromonachu Czerncowi, którego za Ihumena do tego monasteru podawam pod posłuszeństwem i władzą Cerkwi świętych Patriarchów tamecznych, a nie inszych, gdyż strzeż Panie Boże (jako już znajdują się ludzie niestateczni i bezbożni), żeby który Ihumen albo czerniec do inszego posłuszeństwa cerkwi albo kościoła kiedyżkolwiek napotćm pomknął się, tedy zarazem od monasteru i cerkwi Trójcy świętej na wieki odpada, i miejsca mieszkania przy tym monasterze mieć niema, pod przekleństwem i wykleństwem anathemy у maranaphty.“ За опѣкунбвъ церкви и монастыра по смерти


191
своей призначивъ Туряньскій Александра ПІептыцкого, Теодора Винницкого Вальковича, Марка Высочаньскогс и Романа Понеля Федоровича и потомковъ ихъ. Въ р. 1774 прилучено монастыръ Топбльницкій до св. Спаского, а въ р. 1788 цѣлкомъ го знесено. (Fundat. 48. сгор. 247. 258.— Acta ргоѵ. Starożyński, стор. 248. 258. 292 )
91. Ту стан о вич и, св. Николаевскій, въ обв. Самб. Церковь монастырска св. Николаевска стоитъ еще и нынѣ на устороню въ лѣсѣ, а поблизъ неи и дерево, на котрбмъ колисьто, якъ переданье говоритъ, явила ся чудотворна св. Николаевска икона. Коли монастырокъ той существовати переставъ, неизвѣстно.
92. Тышиця, св. Успеньскій, въ обв. Жолк. Монастырокъ той знесено въ р. 1744, и втѣлено до Монастыра Дерѳвляньского; существовавъ онъ еднакожъ еще десь до р. 1753, а Игуменомъ бувъ ту на тотъ часъ Исаакій Гирезбвскій. (Catbal. alpbab. стор. 695.)
93. У герцѣ, въ обв. Самб. Въ тутейіпдмъ монастырѣ существовала типографія, и ту въ р. 1620 выпечатавъ іеромонахъ Павло Должива Лутковичъ книгу „Апостолы и Евангелія.“ Коли монастыръ Угерецкій существовати переставъ, неизвѣстно.
94. У г н о в ъ, въ обв. Жолк. О томъ монастырѣ згадує помяникъ Крехбвскій на стор. 23.
95. У лучъ, св. Вознесеньскій, въ обв. Сяноцкбмъ. Игуменъ того монастыра 0. Тєофиль бувъ на Соборѣ въ Пѳренышли въ р. 1694 Монастыръ Улученій знесено за для браку Фундацій въ р. 1744, а рѣчи его перенесено до монастыра Добромиль- ского.
96. Ульгувокъ, въ обв. Жолк. О томъ монастырку згадує помяникъ Щеплотскій.
97. Уняты чи, св. ОнуФрейскій, въ обв. Самббрскбмъ.
98. У рожъ, въ обв. Самб., властиво Пбдмонастырокъ коло Урожа, см. Лбдмонастырокъ.
99. Цы ко въ, въ обв. Перемышльскбмъ. О томъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій на стор. 71.


192
ЗОО. Чернилява або Лѣсокъ Яворбвскій, св. Троицкій, въ обв. Перем Въ р. 1633 надавъ Шистовскій, адвокатъ Чер- нилявскін монастыреви тому поле „обшарокъ44 назване, котру даровизну король Владиславъ IV*. привилеемъ выданымъ въ Краковѣ дня 31. ІИарця того самого року потвердивъ. Въ р. 1643 потвердивъ ю знова король Іоаннъ Казиміръ, надавъ игуменьство іеромонахови Сѣнкевичови, и признавъ монастыреви „antiquum usum fructuum ex fundis, liberam et antiquam in sylvis incisionem, liberam antiquamque in molendinis molitionem, et tempore nundinarum liberam ab omni parte liquorum comportationem et epoculationem. Десь въ 1656 спустошили Козаки Хмельнпцкого монастырокъ. Іоаннъ зъ Собѣ- шина Собѣскій, на тотъ часъ староста Яворбвскій, велѣвъ спустошений монастыръ бтбудовати, и надавъ му „foenificium in Podzielę", де пбзнѣйше хуторъ монастырскій повставъ. Священникъ старого Якова Ярмоловичъ даровавъ монастыреви кусень лѣса „Заходъ14 або „Глубочокъ" названый, котрый въ добрахъ Старого Якова стоявъ. Даровизну тоту потвердивъ король Собѣскій въ р. 1688 въ Яворовѣ дня 30. Листопада. Пбзнѣйше повставъ ту монастыръ, котрый подъ именемъ „Глубочокъ44, пбзнѣйше „Глубока", а часто и „Старый Яковъ44 приходитъ?) Игуменъ Гавріилъ Арламовскій (+1761) побудовавъ новый монастыръ и нову церковь до р. 1758. Монастыръ Чернилявскій знесено въ р. 1795 дня 21. Листопада. (Перемышлянинъ на г. 1853 и 1854. — Cathal. alph. стор. 350. — In Castro Leopol. feria 6 post. Octavas Corp. Christi literarum monasterii Czernilaviensis pro certis fundis, oblata, 1657.)
101. 	Чернича Гора, въ обв. Жолк. На Черничок Горѣ, пбдъ селомъ Вороблячиномъ, стоявъ колисьто монастыръ, котрый десь въ ХѴ*І. вѣку, майке черезъ Татарбвъ збурений зб- ставъ. Въ р. 1614 выдавъ король наказъ, абы Чернечу Гору отъ Ивана попа сельского Смолиньского, котрый урочиско тото „podczas przez ogień zniesienia i spustoszenia monasteru Smolińskiego bez wszelkiego prawa i słuszności osiadł44, *) Въ Помянику Ш,еплотскбмъ на стор. 42. приходитъ: „Поминаніе Іеромонаха Тараса зъ Старого Яжова.“ (Въ библ. монаст. Крехбвского.


193
отобрати и монастыреви въ Ямници коло Смолина назадъ отдати (Исторія монаслыра Ямпицкого, въ библ. св. Ону- Фрейской во Львовѣ )
102. Черчи къ, въ обв. Перемышльскбмъ, приселокъ села Ро- гозьпого, має назву свою, видитъ ся, отъ существовавшого ту колисьто монастыра.
103. Щеплоты, св. Успеньскій, въ обв. Перем. Монастыръ тоЙ заложивъ въ р. 1626 Адамъ Лѣтыньскій въ Щеплотахъ приселку села Грушова. Въ грамотѣ Фундаційнбй говоритъ онъ: „iż fundując monastyr na Czerce wyznania relig. gr. na grun- 'cie swym własnym dziedzicznym we wsi Hruszowie na przysiółku rzeczonym Szczepłoty, gdzie się już począł fundować (cele budowane dwie i kaplica zbudowana i pomalowana) nad grobem Przewielebnego Świątobliwej pamięci Ojca Chrysto- fora Wołlkowieckiego, Protosingela Wielkiego Patriarchi Kon- stantynopolskiego, ten grunt jako jest znak uczyniony, na którym się budować mają, cerkiew ma być założenia Wniebowzięcia Panny Najświętszej Maryi, grunt wiecznie zapisuje do tego Monastyru począwszy od dołu, nad którym się monastyr sadzi, jako znak przekopem jest uczyniony prosto przez pole poprzek aż do drugiego potoku, rzeczonego Głębokiego do wstrętu (такъ) Zawadowskiego, to pole i łąki przy tćm do rzeki Hodwiśni, i wszystko póki staw zalał, i staw na którym młyn jest, i ten staw i młyn do tego monastyru wie- cznemi czasy, daje na 12 swiaszczenników, żeby odprawa zawsze była wedle porządku Cerkwi Świętej wschodniej." Первымъ игуменомъ монастыра Щеплотского. а разомъ и св. Троинкого Грушовского бувъ іеросхимонахъ Авраамій (f!653). Церковь св. Благовѣщеньску побудовавъ ту игуменъ 0. Іосифъ Волкъ, родомъ съ поблизкого села Дрогомышля (t 1708). На соборѣ въ Перемышли въ р. 1693 ухвалено, абы въ Щеплотахъ заложити Новиціагъ. Въ р. 1774 заведено въ мона- стырскбй церквѣ Братство св. Онуфрія, и Старшимъ Братомъ бувъ дѣдичъ Грушова Розвадовскій, держачій ся на тотъ часъ еще греческой вѣры. Монахи удерживали ту отъ р. 1772 школы регорики. Монастыръ Щеплотскій знесено въ р. 1788. (Acta Castr. Bełz, fer 4. post, festum Sanet. 3. Regum 1636. — Исторія монастыра, въ библ. св. Онуфрія во Львовѣ — Помя- ннкъ Щеплотскій, въ котромъ много уписовъ руской шляхты,


104
межи инными: Лѣтыігьскихъ, Гулевичбвъ, Вышотравковъ, Устрыцкихъ, Выллоцкихъ, Стрыбулбвъ, Копыстыььскихъ, Воронецкихъ, Ставецкихъ, Загорбвскихъ, Журакбвскихъ, Рос- новскихъ, Пбдгорецкихъ, и т. д., а дальше и Саломеи Тань- скои, знаменитой писательки польской, — переховує ся въ библ. монастыра въ Креховѣ.)
104. ІЦутковъ, въ обв. Пѳремышльскбмъ. О торъ монастырѣ згадує Помяникъ Щеплотскій
105. Яжбвъ Старый, въ обв. Перем. До Старого Яжова належитъ приселокъ „Новина", а до Новины мѣстце „Глубока1*, и ту въ Глубокой стоявъ колисьто монастыръ. Естъ то той самъ монастырокъ, котрый повставъ въ лѣску Глубочку, да- рованбмъ священникомъ Ярмоловичемъ зо Старого Яжова монастыреви Чернилявскому. Згадує о немъ Помяникъ Щеплотскій на стор. 42., и Schematismus Cleri Dioec. Premisliensis, на p. 1861. 1862. 1863.
106. Я ми и ця, св. Успеньскій, (друга церковь була св. Возне- сеньска) въ обв. Жолк. Ямницн естъ приселокъ села Смолина, и за для того приходитъ монастыръ Ямницкій часто пбдъ именемъ „Смолиньскій монастыръ." Монастыръ той, якъ посвѣдчае мандатъ короля Жигмунта зъ р. 1614, существовавъ уже въ XVI. вѣку. Но десь майже при концы XVI. в. збставъ онъ, говоритъ помянутый мандатъ „przez ogień і pożogę spustoszony", а монахи опустывши го при той оказіи, черезъ долгій часъ сюда не повертали. Въ началѣ ХѴП. вѣка прійшли монахи знова до Ямницѣ, бтбудовали монастыръ, виробили собѣ у короля въ р. 1614 мандатъ на отданье имъ урочиска Чернечои Горы и Поповой Дубровы, котри въ часъ небытности монаховъ уживавъ священникъ сельскій Смолиньскій, и такъ повставъ новый монастыръ Ямницкій. Великимъ добродѣемъ монастыри бувъ священникъ Андрей Василевичъ, парохъ села Радружа, котрый умираючи въ р. 1720 грунта свои и сѣножаты лежачій „w obszarach Dubnie- czowskich" монастыреви записавъ. Въ тбмъ самомъ р. 1720 мѣсто Потеличъ „Landwójt, Burmistrze, Ławnicy i całe pospólstwo miasta Potylicza" надали монастыреви зъ грунтбвъ мѣйскихъ Потеличскикъ, едно поле „Свитайловске" друге „Си- каловске", трете „Цевровске" а четверте „Онышкове" близько


195
Ольшанки, и въ дотычной грамотѣ зъ дня 9. Вересня поминутого року, такъ говорятъ: „Monastyr pod Smolinem zdawna miał między najpierwszymi kollatorami obywatelów Potyli- ckicb, którzy na wspomożenie Domu Bożego jedni pieniądzmi na ozdobę, drudzy własne swoje pola tamże legowali, jako autentyczne z ksiąg tutejszych Potylickich extrakty teraźniejszy O. Sylvester Baszkiewicz, hegumen monasteru tegoż, produkuje, co i nieinaczej w księgach naszych Potylickich słowo w słowp znajduje się.“*) Монастыръ Нинішній прилучено въ p. 1765 до Верхратского, съ котрымъ го пбзнѣйше знесено, а грунта продано. (Исторія монастыра Ямницкого находитъ ся въ библ. Монастыра Крехбвского.)
IV.
Монастыри Епархіи Пряиіевскои и Мункачевскои вЪ УгорщцнѢ.*  **)
1. Барсанбвъ. Монастыръ той заложеный въ р. 1711 черезъ мѣстцевого священника Іоанна ШтеФана знесено въ р. 1788.
2, Бедывляны. Федорій Дубановичъ, передже учитель въ тбмъ селѣ, пострыгъ ся въ монашество, пріявъ имя Ѳеофилакта, и заложивъ ту въ р. 1719 монастыръ, котрый до р. 1747 существовавъ.
З** Березня мала (Kis-Berezna), св. Николаевскій, въ комитатѣ Унгварскбмъ. О началѣ того монастыра наводитъ Базилевичъ наступаюче переданье: „Familia Comitum Homanaio- ♦) Грямоту наданя мѣста Потелича зъ р. 1720 подписали: „Jacko Durkalik I and wójt Potylicki, Bazyli Bassarewicz burmistrz, Maciej Moskwicin burmistrz, Paweł Szczygieł i Jacko Stec ławnicy.
••) Жерела до исторіи Монастырбвъ въ Угорщинѣ: Basilovits Innocentius,Brevis Notitia fundationis Theodori Koriatovits, olim Ducis de Munkacs pro Religiosis ruthenis Ord. S. Basilii M. in Monte Cser- pek ad Munkacs Anno MCCCLX factae. Cassoviae 1799. — Галичанинъ лит. Сборн. 1863 Изд. Б. А Дѣдицкимь. Львбвъ. Книга І. вып. III. IV*. стор. 181. (Ту статія ієромонаха Анатолія Кралицкого о знесеныхъ въ p. 1788 въ Угорщинѣ монастыряхъ. — Мѣсяцо- словь на г. 1867 для русскихъ Угорской Крайни. Ужгородъ, ст. 49.)


196
rum Dominium Unghvariense eotum possidens, locum illum, in quo nunc monasterium existit, et antea caemeterium erat Possessionis, pro allodio donaverat, dumque fundamenta pro aedificio foderentur, inventum est corpus Nobilis cujusdam Virginis incorruptum integre adhuc vestitum a tempore immemorabili inhumatum, ideo non allodium postea, sed sacellum ob respectum illius Virginis in dicto loco erectum fuit, in quo nonnunquam solebat celebrari missae Sacrificium. Interea certus Religiosus e Galicia Ord. S. Basilii adveniens colonis appromiserat se locum illum inhabitaturum, praeparato pro se commodo habitaculo, id quod petiit ille, illico praestiterunt coloni, expost stabiliter manserat penes dictum sacellum praefatus Religiosus, juvenes instituens literis, doctrina Christiana exercens in ritu et cantu. Idem munus obibat et successor ejus, idem et tertius Religiosus officio divino insistens, super inductis tandem pluribus Religiosis e Monasterio Munkacsiensi dispositis, indulgentiaque Dominii Terrestralis stabilitis, qui etiam e locis vicinioribus signanter ex possessione Mircse nuncupata, decimis frugum erant primitus pro visi. Ex post Pater Gedeon Pazin (около p. 1742) e solidis materialibus domum religiosam, ex munificentia Benefactorum pluribus cellis instructam construi fecit, et sub Hegumeno Gervasio Kaminszky edificata est Ecclesia lapidea, tandem sub Hermano Chvatala Hegumeno, Domus haec aucta multis cellis, Excelsa Camera Regia materialibus, vecturis item, et manualistis, gratiose resolutis ad opus hoc concurrente."
4. 	Борин ява. Монастыръ заложивъ въ p. 1716 Іоаннъ Козакъ, мірскій священникъ и парохъ Селищскій, котрый постригши ся въ монашество, принявъ имя Іосифа, купивъ отъ мѣща- новъ Густяньскихъ поле, и выставивъ монастыръ зъ дерева. Монастыръ Боронявскій скасовано въ р 1788.
5** Букова Горка (Букочъ), св. Воздвиженьскій, въ комитатѣ Шарошскомъ, въ дісцезіи Пряшовской. О началѣ сего монастыра наводитъ Базиловичъ наступаюче переданье. „Quidam homines e Galicia Stropkoviam ad nundinas (ut credi par est) proficiscentes quemdam coeeum seciim ducentes, quietis captandae causa, in loco, ubi nunc dictum existit Monasterium, subsistunt, moranturque diutius, interea eoecus ille cum summo Jubilo exclamasse fertur: Quid hoc! ego hacte¬


197
nus coecus, modo hie video omnia clare Mirantur de super praesentes, atque Incolis Possessionis Bukocz, in quorum territorio factum hoc evenit, fideliter enarrant, atque in perpetuum tam miri eventus illius monumentum, soli suam offe- runt operam, et sumptus pro sacello ibidem erigendo, dummodo praebeant consensum praeattacti coloni. Consentiunt isti, imo suum quoque ad opus hoc concursum jungunt, sacellumque unitis Viribus construunt. Manebat sacellum hoc diu solitarium: evenit interea quemdam Eremicolam eorsum eom- paruisse, Arsenium nomine Boszak, ex eo fortasse a populo sic cognominatum, quod nudipes potissimum incedere fuerit solitus, (Bossy enim Sclavonice idem est, ac nudipes) huic itaque Arsenio Boszak Incolae dicti sacellum hoc resignave runt, exstructa prius pro eodem Domo commoda. Hoc demum e vivis sublato, pro altero quopiam Religioso illuc illocando hi incolae soliciti, observant quemdam Religiosum de Ordine
S. 	Basilii M. Galicianum certi cujusdam Monasterii Procuratorem, casu illuc transeuntem, nomine Irinarchum Jaszelszky, quem enixe rogant sibi provideri de aliquo Religioso, rogatus viso loco, ac commoditate, se ipsum offert illis, sub conditione immunitatem a Dominio Terrestrali pro loco illo exo- perandi, conditio acceptatur, et dictus Pater Religiosus non post longam moram rursus e .Galicia reversus in medio ipsorum, seu penes dictum sacellum stabiliter mansit, qui etiam ab Excellentissimo ac Illustrissimo Domino Comite condam Thoma Szyrmay dc Szyrma, eo tum L Comitatus Saaro- siensis Supremo Comite, qua loci illius Terrestri Domino anno 1742. Donatione (super certa montis hujus ubi sacellum situm erat parte) collationeque obtenta, illico summo studio cellas, et ex lapide Ecclesiam quoque construere coepit, vicinis Incolis in opere coepto ipsum adjuvantibus. Zelus hic dicti Viri omnino laudabilis fuit alias, verum quia id agebat ille qua extraneus homo, Episcopatui Munkacsiensi, ac Ordini Religioso subjici et parere detrectans, ideo superinductis Religiosis hujatibus, ille ut contumax loco excedere jussus est. Pestea successive ad statum hunc, in quo nunc existit Monasterium illud studio, et industria Religiosae Communitatis perductum est Ecclesia lapidea commoda, rebus necessariis et suppellectili interna sufficienter instructa, Monasterii


198
unus tractus lapideus, ex Refectorio uno satis amplo, Cellis item quinque, et una ad latus celiae superioris, camera constans.
6. Бульхбвъ. Монастыръ той заложивъ мірскій іерей Іоаннъ Зубрицкій, котрый передъ тымъ пострыгъ ея въ монашество, и принявъ имя Досиѳей. Зубрицкій бувъ бттакъ Епископомъ Мункачевскимъ Монастыръ Бульхбвскій знесено въ р. 1788.
7. Бычковъ. Початокъ монастыра того неизвѣстный. Церковь и монастыръ побудовавъ въ р. 1719 Іеремія Джудій. Монастыръ знесено въ р. 1788.
8. Бѣла церковь (Fejerhaz). Монастыръ той заложивъ-нѣя- кій Драгоміръ съ сестрою своею Уицею. Монастыръ скасовано въ р. 1788.
9. Вышавско выжне. Монастыръ той заложивъ въ р. 1719. О. Геннадій Градъ, пострыженецъ Мойсеевского Монастыра. Скасованый въ р. 1788.
10. 	Грушбвъ, св. Михайловскій. Монастыръ той еще за ча- сбвъ наѣзда Татарского збурений, бтбудовали бттакъ нѣя- кій Драгместръ и Бали цій. Въ XVI. вѣку мала ту существовати типографія руска. (Пауковый Сборн. гал. р Мат. 1865. стор. 11. — Балудянскій, Истор. церк. Віенна 1851. т. П. стор. 206.) Монастыръ Грушевскій скасовано въ р. 1788.
11** Гуштъ-Боронява (Huszt Baranya), св. Благовѣщеньскій, въ діецезіи Мункачбвскбй, въ комитатѣ Мараморошскбмъ. Монастыръ той завдячує бытъ свбй многимъ добродѣямъ.
12. Джулинъ, св. Михайловскій. Монастыръ той заложеный въ року 1692 черезъ попа мѣстцевого Лупула, скасовано въ р. 1788.
13. Драгбвъ. Монасіыръ той побудованый стараніемъ селянина Ивана Рашкова въ р. 1705, скасовано въ р. 1788.
14. Евдинъ. Монастыръ Евдіянскій заложила родина шляхот- ска „Баля“ въ р. 1709. Скасованый въ р. 1788.
15. Заневъ, — см. Уголь, св. Вознесеньскій.
16’* Краснобродъ, св. Духа, въ комитатѣ Земплиньскбмъ, въ діецезіи Пряшевскбй. Монастыръ Краснобродскій, стоячій на устороню межи селами Краснобродомъ и Габиномъ „а longo tempore ob incuriam et vicissitudines varias temporum de¬


199
solatum, monacbisque destitutum, atque per sacerdotes ac alios curatores saeculares diu administratumотновивъ и отдавъ назадъ монахамъ въ р. 1729 Епископъ Геннадій Бизан- чій. Пдзнѣйшими добродѣями монастыра буди граФска родина Вандернатъ и граФска родина Чакихъ. До р. 1752 вибудовано ту церковь зъ твердого матеріалу, котру тогожъ року посвятивъ Епископъ Мануилъ Ольшевскій; монастыръ же поставивъ до р. 1759 Протоигуменъ О. Макарій Сугайдамъ, за помочею Маріи Тересіи граФини Вандернатъ уродженои гр. Зичій, и сестры ей Анны вдовы по Францу гр. Чакимъ.
17. 	Крочово. Монастыръ той заложивъ въ року 1696 Пегро Стойко, котрый по смерти супруги своей постригъ ся въ монашество въ монастырѣ Угольскомъ, и принявъ имя Парѳе- нія. До поставленя монастыра причинили ся селяни изъ селъ Крочова, Чумалова и Колодна. Монастыръ Крочевскій знесено въ р 1788.
18** Марія Повчъ, св. Михайловскій, съ Чудотворною Иконою Преч. Дѣвы Маріи, въ комитатѣ Саболчаньскомъ, заложивъ епископъ Мупкачевскій Мануилъ Ольшавскій. Уже поперед- никъ его епископъ Геннадій Бизанчій начавъ будовати ту- тейшу церковь. Ольшавшій укднчивши будову въ р. 1749 спровадивъ сюда, такой того самого року, монахдвъ и помѣстивъ ихъ тимчасово въ помешканю парохіальномъ. До року 1753 выбудовавъ бнъ за помочею Димитрія Рача, комиссара ддбръ гр. Кароліого, монастыръ, и перепроваджуючи до него монахдвъ, выдавъ въ Повчи дня 1. Грудня 1753 грамоту, въ котрдй такъ говоритъ: „Posteaquam ineffabili Omnipotentis Dei Providentia, ad munus & onus Episcopale meritis meis imparibus promotus fuissem, omni conamine in id intendebam, ut caeptam Thaumaturgae Beatae Virginis Mariae, vice secunda lachrymantis, et miraculis clarae, Ecclesiam lapideam in Possessione Pócs I. Comitatui de Szabólts ingremiata, non modo ad perfectionem deducerem, verum etiam pro refrigerio animae meae, majorique Dei gloria, atque Matris Dei augendo cultu penes dictam Ecclesiam domum Religiosam pro Reverendis Patribus et Fratribus meis Ordinis Sancti Basilii Magni Professis Religiosis erigere in animo constituissem; Quia vero Ecclesia Parochialis antiqua per injuriam temporum ad manus Acatholicorum, qui subsecutis etiam Regnico-


200
laribus Articulis fulciti cum summa licet rei Catholicae Jactura tolerari deberent, devenisset, et hucdum iidem in ejusdem Possessorio permansissent, Ecclesiam porro olim ligneam pro Ritu Orientali in Fundo eotum Illustrissimae Familiae Rakoczianae, modo vero ad Possessorium Excellentissimi Domini Comitis et Generalis Francisci Karolyi (Titi.) devoluto, positam, sed et modernam lapideam in ejus locum inchoatam, omni stabilimento, quoad locum, et Fundum destitutam animadvertissem; humillimum feci recursum ad altefa- tum Excellentissimum Dominum Comitem Karolyi, qua actua lem totius Dominii Ecsed, adeoque et Possessionis l’ócs haereditarium Jure Patronatus, etiam Regio provisum Dominum Terrestrem, non modo pro Fundo impetrando inchoatae, et per me continuatae, atque etiam Deo propitio erectae Ecclesiae lapideae, verum ampliore in ejusdem vicinitate pro construenda Religiosa domo, seu Monasterio Patribus, et Fratribus meis Religiosis Ordinis S. Basilii Magni, in eadem Ecclesia in perpetuum Deo famulaturis. Cum autem Idem Excellentissimus Dominus Comes et Generalis pro innata sibi singulari erga Thaumaturgam Beatam Virginem pietate, atque Zelo, peculiari item erga Ordinem S Basilii Magni gratia, ejusmodi votis meis pientissime annuisset, et non modo Fundamentalis lapidis quaestionati Religiosi aedificii impositioni, medio Plenipotentiarii sui Spectabilis Domini Demetrii Racz interfuisset, verum Fundum etiam tam pro Ecclesia saepefata lapidea, quam et domo Religiosa cum suis appertinentiis, prout in Geometrica delineatione authentica hicce subnexa liquidius expressum haberetur, praemissum Sacrum in finem, Fassione authentica perennali contulisset, tradidisset, et per manus effective assignasset, imo etiam Consensum Regium desuper semet exoperaturum optima fide appromittere dignatus fuisset, gratiose addito et eo, quod compossessoribus in praefata Possessione Pócs adhuc existentibus, quaqua via excutiendis, Ecclesiam quoque et Fundum ab antiquo Parochiales non obstante articulari impedimento recepturus, jurique Episcopali Deo favente restituturus esset.“ Въ далыпбмъ текстѣ гои грамоты приписує Епископъ Ольшавскій монахамъ щоденний обовязки въ церквѣ, и набоженьства за добродѣевъ монастыра, назначує имъ Фундушъ на угрыманье, и проситъ Епископбвъ на-


201
ступнцкбвъ своихъ „ut in Christiana et fraterna charitate ab amantissimo Salvatore impense commepdata eosdem Patres protegere, adjuvare, atque conservare satagant, et studeant, contraque omnes impetitores et pacis turbatores Episcopali zelo defendant atque teneantur. Первымъ игуменомъ въ монастырѣ Повчаньскбмъ, бувъ О Іоанникій Скрипка.
19. Имстпчово (Miszticze), св. Михайловскій, на высокбй горѣ надъ селомъ, въ комитатѣ Берегскбмъ, въ діецезіи Мункачбв- скбй. Згадка о томъ монастырѣ естъ уже въ р. 1061. Въ тбмъ року мешкавъ ту Епископъ Мункачбвскій Іоанникій Зеканій, що явствуе изъ находячой са въ церквѣ монастырский Мун- качбвскбй наступаючой написи:
Теодоръ Коріатовичь княземъ былъ, За огнушеніе грѣховъ монастыръ зробилъ. Древяна церковь отъ вѣку зоставала, А теразнсйшого року 1661 каменная стала Черезъ Константина Воеводу Мултянского Съ Неделею на имя Госпожею его.
Владикою на гой часъ Іоанникій зоставалъ, Зо Мсгичова о томъ ся пильно старалъ, И той камень зробити далъ. Року 1661. Мая 13 “
20** Моисеевъ. Монастырь гой заложивъ мѣсгцевый парохъ въ р. 1682. По смерти тогожъ посірыгъ ся сынъ его въ монашество, за благословеніемь епископа Досиѳея, и збставъ Архимандритою сего монастыра. Монастыръ скасованый въ р. 1788, бгновлено въ новѣйшихъ часахъ знова. Теперъ пбд- лягае онъ юрисдикціи румуньского Епископа Самошъ-Уй- варского. '
21. Монастырецъ, приселокъ села Горинче, въ комитатѣ Ма- рамороскомъ въ повѣтѣ Гуштяньскбмъ, въ епархіи Мунка- чбвскбй. Приселокъ той, має церковь св. Михаила, и назву свою взявъ правдоподобно бтъ существовавшого ту монастыра.
22. Монастырецъ, приселокъ села .,Бедевля“ або „Бѳ^евляны" въ повѣтѣ Терешваньскбмъ въ Епархіи Мункачбвско^ естъ рластыво монастыръ высше наведеный „Бедев/ія“, знесений въ р. 788.
23


202
23** Мункачъ, св. Николаевскій, на Черненой Горѣ (Ósemek), коло мѣста Мункачсва, въдіецезіи Мункачовской. Монастыръ той заложивъ кн. Литовскій Теодоръ Коріатовичъ въ р. 1360. „Nos Thedorus Koriatovieh Dei gratia Dux de Munkacs, говоритъ онъ въ своей Фундаційной грамотѣ выдано» въ Мун- качовѣ дня 8. Марта 1360, Universis & Singulis, tam praesentibus, quam futuris praesentes visuris harum serie patefacimus. Quod Nos pro salute animae nostrae fecimus construere et aedificare monasterium Sancti Nicolai Episcopi et Confessoris, prope Oppidum nostrum Munkacs, quod ad ritum et morem Graecorum vel Ruthenorum consecrare et ad idem monachos Ruthenos constituimus, qui in perpetuum ibi Domino serviant, et ad sustentationem eorundem Monachorum Ruthenorum de nostris propriis bonis dedimus et donavimus duas possessiones villas Bobovische et Lauka cum omnibus proventibus et contributionibus, ab antiquis temporibus ad easdem de jure provenire debentibus, simul cum decimis frugum et vinorum, ac Bobovische cum fluvio et molendino. Ita quod de eadem Bobovische omni anno teneantur dare sex porcos eisdem monachis, et de Lauka omni anno quatuor porcos. Deinde vero decimas vinorum de monte Ivany-hegy, et similiter de monte, qui vocatur Lelyechoka, in metis ejus oppidi Nostri Munkacs cum aliis monticulis; a monte Lely- echoka usque ad monasterium adjacentibus decimas vinorum concessimus eidem Claustro; et etiam decimas frugum et aliorum de campo illius villae, quae vocatur Oroszvig in eadem Munkacs existentis versus monasterium omnino concessimus praedicto Claustro; et etiam de eadem Oroszvig omnibus annis teneantur dare eisdem monachis septem porcos. Item de proventibus ejusdem castri nostri Munkacs teneantur dare fruges decem cubulos et totidem filiginis, et quatuor vasa vini et centum sales et centum florenos longos. “ Нынѣшный монастыръ побудовавъ Димитрій Рачъ, комиссаръ добръ графа Нароліого
24. Уголь, св. Вознесеньскій. Монастыръ гой начавъ ся разомъ съ селомъ Угольомъ, але неизвѣстно котрого року. Называвъ ся бнъ такожъ „Заневъ.“ Въ тбмъ монастырѣ По- лонинскбмъ мало подвизати ся по 300 и больше монаховъ. Монастыръ Угольскій скасовано въ р. 1788. (Наук. Сборн.


203
гал рулс. Мат. 1865.1, стор. 53. — II, стор. 113. — Церковная Газета. Будинъ. 1856 стор. 95. — Востоковъ Опис. Рум. Муз. СПБ. 1842. стор. 766. Nr. 457.)
V.
Монастыри Буковииъскіи^)
1. Балкеуцъ.
2. Бережиця (скитскій).
3. Воловецъ.
4. Воронецъ.
5. Гонора.
6. Гореча.
7** Драгомирна.
8. Замостее (скитскій).
9. Св. Илійскій.
10. Илишестіе.
11. Крестятыкъ.
12. Молдавиця.
13. Остра (скитскій).
14. Петроуцъ (дѣвичій).
15. Проскоуцъ.
16** Путна.
17. Радауцъ.
18. Рареуль (скитскій).
19. Солька.
20. Сучава.
2Г* Сучавиця, св. Воскресень- скій. Въ р. 1785 перенесли ся сюда монахи изъ знесеного Скиту Манявского въ Галиціи.
22** Черновцѣ, новопобудованый во имя св. Іоанна Сучавского
23. 	Шадова.
VI.
Монастыри дѣвичій вЪ ЕаархіахЪ Львовской и Перемышльской.
Колисьто много численный дѣвичій монастыри въ отечествѣ напібмъ, начали Отъ Синода Замойского умен- шивати ся такъ, же въ 10 лѣтъ передъ занятіемъ Чер- вонои Руси черезъ Австрію, существовало уже въ Епархіи Львовской и Перемыіпльскбй, якъ посвѣдчае Епи*) Понеже въ короткомъ часѣ поступитъ въ типографію подробнѣй¬
шее описанье Монасіырдвъ Буковиньскихь самого ревнѣйшого изслѣдователя исторіи отечественной Антонія Петрушевича, — для того подаємо списъ монастырдвъ тыхже безъ примѣчаній.


204
скопъ Левъ Шептыцкій, лише 10 дѣвичихъ Монистырбвъ; но и тыи оставалй ся безъ достаточной Фундацій. Для того уже тогды ведля постановленій Замойского Собора (тит. ХП. о монахиняхъ) не принимано ббльше въ дѣвичій монастыри, и очевидно съ кождымъ рокомъ приближали ся дѣвичій монастыри къ своему упадку; а до удержаня ихѣ треба було конечно совершенного переобра- зованя. Потребный Уставы въ тбмъ предметѣ постановивъ Синодъ Замойскій, еднакожъ при всѣмъ тбмъ не возможно було удержати ся и 10 дѣвичимъ монастырямъ зъ причины недостатку потребныхъ для нихъ капита- лбвъ.
На конецъ прійшла Галичина пбдъ Австрійское па- нованье, котре дѣвичій монастыри въ крайнбй бѣдѣ застало, и для того зъ 10 дѣвичихъ монастырбвъ лише двумъ т. е. Словицкому и Яворбвскому существовати позволило.
1. Бббрка, въ обв. Береж. Монастыръ гой приходитъ въ списѣ монастырбвъ дѣвичихъ въ Галиціи. (Львовянинъ, мѣсяцословъ на р. 1862. Львовъ, стор. 90.)
2. Бучина, св. Успеньскій, въ обв. Золочев, коло села Гаивъ Старобродскихъ. (Львовянинъ, мѣсяцословъ на рокъ 1862. Львовъ, стор. 90 )
3. Бѣл-ьче, пбдъ Перемышлемъ. Въ р. 1608 записала мѣщанка мѣста Перемышля Феська, жена Ивана Ногребецкого тому йонастыреви 50 зл. „Comparens personaliter, говоритъ запись, coram Indicio et actis praesentibus terrestribus Premi- sliensis Nobilis Feśka consors Nobilis Iwan Nehrebecki... xenodochio vero ad eandem Ecclesiam S. Joannis rit. gr. spectanti quinquaginta florenos pecuniae polonicalis, Monia- libus aut vulgo Czernicam cum Priori alias Ihumeno ad Ecclesiam Beatissimae Virginis Mariae rit. gr. in villa Bilcze sitam nunc et pro tempore existentibus itidem quinquaginta florenos pecuniae polonicalis assignavit." (Перемышляпинъ, мѣсяцословъ на г. 1854. стор. 13 18.)


206
4. Вишня, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадуютъ По- мяники Креховскій старый, писаный при концы XVII вѣка іеремонахомъ Діонисіемъ Сѣнкевичомъ, и Щеплотскій. Перший наводитъ на стор. 72. выразно: „Уписъ инокинъ монастыра Вишеньского/
5. Волсвинъ, въ обв. Жолк. Монастыръ той приходитъ въ списѣ монастырбвъ дѣвичихъ въ Галиціи. (Львовянинъ, мѣ- снцословъ на р. 1862. Львбвъ. стор. 80.)
6. Воля Арламовска. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій и Щеплотскій. (Помяники въ библ. монасг. Крехбвского.)
7. Городище, въ обв. Жолк. О тбмъ монастырѣ згадуютъ Помяники Крехбвскій зъ XVII. в., и Щеплотскій на стор. 72.
8. Д з ѣ б у л к и, въ обв. Жолк. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій старый зъ XVII. вѣка на стор. 68 и 69, и наводитъ „уписъ черничій зъ Дзѣбулокъ.
9. Жо яковъ. Въ р. 1743, коли то о организацію монастырбвъ и мужескихъ и дѣвичихъ ходило, позвозивъ кн. Радзи- вилъ, монахини зъ монастырбвъ въ его добрахъ находячихъ ся, а то зъ Жолкви, Кулукова и Сассова, до инныхъ монастырбвъ, якъ воля Митрополиты, переселити. (Акты въ архивѣ монастыра дѣвичого въ Словитѣ.)
10. Загвбздъ, св. Троицкій, въ обв. Стан. Монастыръ той знесло правительство въ р. 1782. Жили ту на тотъ часъ 6 черници, котрымъ бттакъ епископъ Бѣляньскій по 150 зл. на утрыманье дававъ. (Акты монастыра дѣвичого въ Словитѣ.)
11. Камѣнка Струм и лова, въ обв. Золоч. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій, писаный при кбнци XVII. вѣка іеромонахомъ Діонисіемъ Сѣкевичомъ, на стор. 71.
12. Крехбвъ, вь обв Жолк. Въ помяникахъ Щеплотскбмъ и Крехбвскбмъ приходитъ много уписбвъ монахинь зъ Кре- хова, зъ чого догадывати ся треба, же и въ Креховѣ въ XVII. вѣку существовавъ монастыръ женьскій.
13. Крылосъ, св. Илійскій. О монастырѣ св. Иліи естъ пбдъ р. 1654 згадка, же ту бувъ такожъ и монастыръ дѣвичій. (Sabbatho post, fe >t S. Margarethae. In Castro Haliciensi. Lib. 23. Relatio poponis de Uście, quia GL Podorecka mortua


206
fuit in monasterio Haliciensi S. Heliae apud moniales 0. S. В. M. seu Czernice.)
14. Куликовъ, въ обв. Жолк. Въ р. 1743, коли то о организацію монастырдвъ и мужескихъ и дѣвичихъ ходило, позволивъ кн. Радзивилъ, монахини зъ монастырдвъ въ его добрахъ находячихъ ся, а то зъ Жолкви, Куликова и Сассова, до инныхъ монастырдвъ, якъ воля Митрополиты, переселити. Помяникъ Крехдвскій наводитъ много упысдвъ монахинь Коликдвскихъ. (Акты монаст. въ Словѣтѣ.)
15. Львовъ, Воведенія Пресв. Богородицы. Василій, Господаръ Молдавскій записавъ письмомъ своимъ, выданымъ въ Яссахъ дня 29. Жолтня 1646. грунтъ свдй власный во Львовѣ на передмѣстю Жолковскомъ лежачій, монахинямъ, на выставленье тамже монастыра и церкви. Даровызну тоту, якъ свѣд- читъ привилей короля Михаила, потвердивъ король Іоаннъ Казиміръ грамотою зъ дня 8. Червця 1659, и скланяючи ся на прошеніе Львдвского епископа Арсенія Желиборского, позволивъ монахинямъ будовати монастыръ и церковь, и мати дтдѣльного священника. Въ р. 1673 дня 8. Листопада выдавъ король Михаилъ привилей, въ котрдмъ потверджуючи грамоту Іоанна Казиміра, монастыреви „prawo do gruntu „Piet- nickie" między gruntami Wojciecha Zbaraskiego i Jacka Solarza z jednej, a Prokopa Skubiłki z drugiej strony leżącego przez W. Wasyla Wojewodę i Hospodara ziem Mołdawskich u Szlachetnych Jana Skorodyńskiego i Fedory małżonków fer. 3. post. Dom. Quadrag. ocul. prox. 1642 kupionego, i przez tegoż Hospodara tymże zakonnicom religiej greckiej Lwowskim na wystawienie monasterii i cerkwi podług danego listu w Jasiech 29. Act. 1646 zapisanego", а дальше и привилей епископа Шумляньского зъ дня 24. Жоліня 1669 „na wolne swic, począwszy od półgrosza, po groszu, po półtoraku i dalej robiena, i onych wszędzie przedawania, także i proskur pieczenia i onych przedawania, bez wszelkich popów, diaków i innych osób przeszkody" забезпечивъ, додаючи зо своей стороны: „i monastyr ten od wszelkich podatków, ciężarów, czynszów królewskich i zamkowych, tudzież i od żołnierskich stacyi, składek i exacty i innych powinności Urzędów, Sądów, Władzy i Juryzdykcyi Świeckich wyjmujemy i uwalniamy", абы якъ дальше говоритъ „za obraniem sobie


207
z pośrodku siebie Starszej Ihumeniej, spokojnie żywot prowadzili/1 Монастыръ св. Воведеньскій стоявъ въ серединѣ межи церквою нынѣшнею св. Пятницкою и знесеною въ p. 1774 св. Воскресеньскою. Въ р. 1781 загадали монахини будовати новый монастыръ, и дня 11. Мая тогожъ року положивъ бувъ Петро Бѣляньскій Епископъ Львовскій первый угольный камѣнь подъ нову будову; но якось такой заразъ по томъ знесено монастыръ, а оставшіи ся черницп съ церковными рѣчами переведено въ монастыръ Словнцкій въ обв. Золочевскомъ. Забудована монастыря и грунта, котри нынѣ становлятъ Nr. конскр. 203. 204 205. 206 и 207%, продано на лицитаціи въ р. 1812 мѣщапинови Шульцови за 2000 фл. рен В. В.; отъ того перейшли они до мѣщанина аптекаря Томанка, а отъ того откупило ихъ знова Правительство въ р. 1828 за 16000 зл. М. К., и велѣло перебудова™ на ка- сарню, котра и нынѣ поблизъ церкви св. Пятници стоитъ.
16. 	Львовъ, св ОнуФрейскій. Монастыръ той заложило Братство Ставропигіаньске Львовске около р. 1591. Въ томъ р. 1591 посѣтивь Митрополитъ Михаилъ Рогоза, будучи на тотъ часъ во Львовѣ, и монастыръ св. ОнуФрейскій, стоячій подъ опѣкою Ставропигіи, и отправивъ ту Литургію По Литургіи просило Братство Сіавропигіанске Митрополита о благословеніе начавшей ся ту уже на тогъ часъ будовы госпиталя, больница и монастыра. Митрополіїіъ благословячи тое человѣколюбное дѣло, выдавъ грамоту, въ котрдЙ такъ говоритъ: „Мѣщане Львовскій показали намъ и грунтъ и матеріи немало наготовленої! па шпиталь мужескій и жеиьекій, на сгран- ноприемницу и больницу, и весь грунтъ монастыра того муромъ обвести хотячи; при томже монастыру и другое мѣстце на женьскій и дѣвическій монастыръ показали намъ, зачимъ оповѣдали волю свою, и въ тыхъ лѣтахъ съ помочію Божіею хочемъ тое дѣло зачатое кончити, на що просили насъ да таковыя дѣла благословенія, и позволенія отъ насъ жадали, и дали намъ справу о захованю монастыра того Фундагор- ства...“ Въ року 1603 in Castro Leopoł. feria 6. in crast. Corporis Christi записавъ Константинъ Корняктъ, членъ Братства Ставропигіаньского св. Уепеньского, тому Братству 4000 зл , и забезпечивъ ихъ на добрахъ своихъ Збоискахъ съ тымъ призначеньемъ, абы едва половина процентовъ изъ


208
той суммы употребляла ся на городску св. Успеньску церковь, а друга на монастыръ женьскій заложеный при церквѣ св Онуфрія. Село Збоиска перейшло по выгасненю родины Корняктбвъ до родины Журавинскихъ, оттакъ Дѣдушицкихъ, а на послѣдокъ достало ся оно Воеводѣ Рускому, Старостѣ Яворбвскому и Красноставском}’ Якови Собѣскому, отцу Короля Яня Ш. Со всѣма тыми дѣдичами Збоискъ, понеже процентовъ платити нехотѣли, проводила Ставропигія процесъ ажъ до р. 1643. Въ томъ року 1642 присудивъ Трибуналъ .Іюблиньскій, щобы дѣдичъ Збоискъ выплативъ Братству проценты за весь часъ; но закиль Братство до гро- шій прійшло, наросли выдатки процессовыи такъ высоко, же перевысшили и проценты и с мъ капиталъ. Збоиска по наслѣдству достали ся по бтцу Королеви Янови III.; но онъ такожъ не плативъ, и самыхъ процентовъ наросло 1200 зл. По многихъ покорныхъ просьбахъ Братства, велѣвъ на послѣдокъ король заплатити и проценты и капиталь. Въ року 1705 по занятію Львова черезъ Шведові» потеряло Вратство Ставропигіаньске всего 120.000 зл., а въ томъ и Фундаціину сумму Корняктовску. Такимъ способомъ утративъ монастыръ женьскій при церкви св. Онуфрія свою Фундацію, и единственное жерело удержаня. Но существовавъ онъ еще и пб- знѣйше ажъ до р. 1744; бттакъ не ма уже згадки онеыъ, и видитъ ся, же при организаціи монастырбвъ въ року 1744 существовати переставъ. (Album, czyli księga wpisujących się przyjętych do Instytutu Stauropigialnego członków, ръ архивѣ Института Ставр. во Львовѣ, (ту на Стор. 139. грамота Митрополита Михаила Рогозы, а на стор. 402 запись Кор- някта). — Зубрицкій Діонисій, исторія Ставропигіи, стор. 25. 53. 89. 131. 180. — Журналъ Министерства Народного Просвѣщенія. СПБ. 1849—1850.)
17. Николаевъ, св. Вознесеньскііі, въ обв Стр. Въ р. 1654 записавъ тому монасгыреви Андрей Залетай, обыватель мѣста Николаева, грунтъ свой въ Николаевѣ о межу съ грунтомъ Братства св. Іоанновского (Акты монастыра дѣвичого въ Словѣтѣ.)
18. Нова Гребля, въ обв. Жолк. О тѣмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій зъ ХѴП вѣка, на стор. 72.


209
19. Олеско, въ обв. Золоч. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій, писаный іеромонахомъ Діонисіемъ Сѣнкевичомъ при концы XVII. вѣка, на стор. 72.
20. Пекуличи, въ обв. Перем. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій, писаный іеромонахомъ Діонисіемъ Сѣнкевичомъ при концы XVII. вѣка, на стор. 72.
21. Подлубы, въ обв. Жолк. О тбмъ монастырѣ згадуютъ По- мяники Крехбвскій зъ XVII. вѣка, и Щеплотскій.
22. Под ганцѣ, въ обв. Береж. О тбмъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій писаный іеромонахомъ Діонисіемъ Сѣнкевичомъ при концы XVII вѣка, на с.тор. 72.
23. Пустельники, въ обв. Золоч. О томъ монастырѣ згадує Помяникъ Крехбвскій зъ XVII. вѣка, на стор 72.
24. Рогаты нъ, въ обв. Береж. Монастырь Рогатыньскій знесено въ р 1768., дни 7. Червця, а черници перенесли ся до мо- яастыра въ Словѣтѣ. Церковь монастырску продано до села Дрыщова коло Красііопущи, де еще и нынѣ стоитъ. (Акты монастыра дѣвичого въ Словѣтѣ.)
25. Розгбрче, въ обв Стрыйскбмъ. Въ р. 1761 здѣлавъ Епископъ Перемышльскій Онуфрій Шумляньскій описанье своей діецезіи, де межи инными такъ говорить: „In eadem dioecesi Premisliensi reperiuntur moniales S. Basilii, habent suam monasterium in Smolnica et alias duas residentias, unam in civitate Jaworów et aliam in villa Rozhorcze, sed quia pauperes sunt, et ex fundatione congruam sustentationem non habent, etiam opera manuum suarum et elemosynis vivere coguntur. (Перемышлянинъ, мѣсяцословъ на г. 1857. ст. 127.
26. Рыпянка, св. Троицкій, въ лѣсѣ неоподаль бтъ села, въ обв. Стан. Монастыръ Рыпяньскій знесено въ р. 1756 за для браку фундацій, а черници перенеслися часть до Рога тына, а часть до Загвбздя. Черници юго монастыра складали малый обѣтъ десь на Волошинѣ, а великій въ Крылосѣ. (Акты монастыра дѣвичого въ Словитѣ.)
27. Сассбвъ, въ обв. Золоч. Въ р. 1743 поставивь кн. Радзи- вилъ Митрополитѣ до воли, перенести монахини зъ того монастыря до,,котрого инного. Епископъ Левь Шептыцкій велѣвъ го знести въ р. 1759, а черници удали ся до Словѣты. (Акты монастыра дѣвичого въ Словѣтѣ.)


210
2S. Сл овита, въ обв. Золоч, см. высше стор. 28
29. Смольни ця, въ обв. Самб. На Соборѣ въ Перемышли въ p. 1693 ухвалено, абы ту устроити Новиціятъ Въ р. 1764 по приказу Епископа Перем. Аѳанасія Шепгицкого отбула ся визита монастыра, де тогды подъ начальствомъ нгумени Софіи Левиньскои еще осмъ ииокинъ и пять новиціатокъ было. Монастыръ Смдльницкій знесено десь по р. 1780; зъ церкви монастырской, котру зъ твердого матеріалу Епископъ Пере- мышльскій Аѳанасій Крупецкій (t 1661) выставивъ, стоятъ нынѣ лише головный стѣны. (Перемышлянинъ, мѣсяцословъ на г. 1854 стор. 25— 92. — на г. 1857. стор. 127. на годъ 1858 стор. 11. 15.— Зоря галицка. Львовъ. 1851. ст. 128.)
30. У не въ, св. Преображеньскій, въ обв. Золоч. Монастыръ той знесено въ другой половинѣ XVIII. вѣка, а монахини перенесли ся до Словити.
31. Утѣхдвъ, въ обв. Золочев. Монастырь той приходитъ въ списѣ монастырдвъ дѣвичихъ въ Галиціи. (Львовянинъ, мѣсяцословъ на р. 1862. стор. 90.)
32. Фирлеевъ, въ обв. Береж. О томъ монастырѣ згадує Помя- никъ Крехдвскій писаный іеромонахомъ Діонисіемъ Сѣнкеви- чомъ при конци ХѴП. вѣка на стор 71.
33. Ф о р о щ а, въ обв. Перем. Монастыръ іой приходитъ въ списѣ монастырдвъ дѣвичихъ въ Галиціи. (Львовянинъ, мѣсяцословъ на р. 1862. Львдвъ. стор. 90.)
34** Явордвъ, въ обв, Перем., см. стор. 22.
35. Язвинъ, въ обв. Желк. коло села Добротвора, длн тогота- кожъ часто Добротворскій названый. Отъ суммы Фундаційнои 24000 зл. знесеного Язвьгньского монастыря, побиравъ процентъ монастыръ въ Смдльници, зъ чого догадывати ся треба, же монахини, по знесеню Язвыньского монастыра, перенесено до Смдльницкого. (Акты монастыра дѣвичого въ Словѣтѣ. Пауковый гал. русс. Сборникъ. Львдвъ 1867. стор. 102.)
36. Ясендвъ, въ обв. Золоч. Монастыръ той приходитъ въ списѣ монастырдвъ дѣвичихъ въ Галиціи. (Львовянинъ, мѣсяцословъ на р. 1862, Львдвъ. стор. 90.)
——


11
Въ старыннбй рускбй церквѣ вели монахи жизнь монашеску троякимъ способомъ: едніи подвизали ся въ печерахъ, другій на столпѣ, а третіи вели жизнь мона- іпеску въ монастырахъ общежительныхъ.
Перпіый способъ жизни монашеской, т. е. жизны въ печерахъ, перенесъ изъ Святой Горы, изъ Аѳона, въ руску землю, и прославивъ ю своимъ примѣромъ пр. О. Антоній, въ святомъ крещенію Антипа названый, родомъ изъ мѣстечка Любеча на Украинѣ, въ губерніи Черниговской. Уже въ молодыхъ дѣтахъ було серце его страхомъ Божимъ переполнено, и „Богъ вложивъ ему на умъ, якъ говоритъ Несторъ, — „ желаніе странствованія; и бнъ странствуя достигъ и святой горы Аѳонь- скои.“
На гору Аѳоньску, котра, мовъ то островъ но надъ плащииою моря, по надъ далекими и широкими ровнинами мѣста Солуия взноситъ ся, сохранила ся була, уже десь бтъ самого начала монашества на востоцѣ, правдива жизнь монашсска, и монастыри тамтейшіи, греческій и славяньскіи, були головною школою монашества для всего христіапьского востока.
Антипа прійшовши на Святу Гору, ставъ обходити монастыри, и присмотрѣвати ся житію монашескому; ą увидѣвши рбвноапгельскій способъ жизни нодвижпикбвъ, розгорѣвъ еще большою жаждою тое побожное и чудное житье наслѣдовати. Съ тымъ намѣреніемъ удавъ ся бнъ до настоятеля едного изъ монастырбвъ съ прошеніеімъ,


212
щобы го въ монашество пріявъ. Настоятель, мовъ то бы предчувствуючи будущое значеніе Антипы, постригъ го въ монашество, и давъ му имя Антонія, отца подвижниковъ Аѳоньскихъ. Антоній выбравъ бттакъ для себе, по прумѣру ббльшои части тогдашнихъ монахОвъ Аѳоньскихъ, спосОбъ житя пустынного, и осѣвъ въ печерѣ, котру еще и нынѣ показують. Успѣхи Антонія, въ духовной жизни умножаючій ся зъ дня на день, радовали набожныхъ жителѣвъ Аѳоньскихъ, и коли Антоній достигъ совершенности въ монашескОй жизни, прикликавъ го Игуменъ постригавшій го въ монашество до себе, и сказавъ: „ Антоні е поверни па Русь, и да будетъ тобѣ благословеніе отъ Святой Горы, понеже многій чорно- ризци маютъ Отъ тебе произойти;41 бттакъ поблагосло- вивъ и отпустивъ го рекши: „Иди съ миромъ!"
Святый Антоній повернувши до отчины, и послышавши уже въ Курску о обителяхъ Кіевскихъ, прійшовъ па послѣдокъ до Кіева, и ставъ обходити тутейшіи монастыри. Но видай чи власне не для того, же не най- шовъ у нихъ такого порядка, до якого привикъ бувъ подвизаючи ся па Аѳонѣ, не хотѣвъ ни въ еднОмъ изъ нихъ остати ся. Тогды шукаючи для себе Отповѣдного мѣстця, взявъ ходити по поблизкихъ дебрахъ и горбахъ, и такъ прійшовъ на гору, де стояла невеличка (въ два сяжни) печерка, котру уже передше выкопавъ бувъ пресвитеръ Берестовскои церкви Иларіонъ, пбзнѣйше первый изъ Русинбвъ Митрополитъ Кіевскій, абы ту въ уединенію бтдавати ся молитвамъ и постамъ. Пр. Антоній полюбивъ тото мѣстце, осѣвъ ту, розширивъ печеру, затворивъ ся въ ней десь около року 1051, и тото бувъ початокъ монашеской жизни въ печерахъ або затворахъ на Руси.
Слава о духовныхъ трудахъ и подвигахъ побожного Антонія скоро рознесла ся въ народѣ, и начали прихо-


213
дити до него люди, приносити необходимое до житя, и бнъ прославивъ ся такъ, якъ ииогдѣ Антоній Великій. Приходячіи просили го о молитву и благословеніе, а де- некотрыи просили ся къ нему въ сожительство. Передъ всѣми стали ся гбдпыми той чести священникъ Никонъ, котрому пр. Антоній поручивъ пострыгати тыхъ, котрыхъ принимавъ до себе для печерныхъ подвигбвъ, а бттакъ побожный Ѳеодосій, котрый съ пр. Антоніемъ були першій затворники печерскій на Руси.
Житію въ печерахъ посвящали ся пбзнѣйпіе многій; славнѣйшій изъ нихъ: Исаакій, передше богатый купець, Агапитъ, родомъ Кіевлянинъ, славный лѣкаръ, бттакъ Никита, Лаврентій, Іоаннъ и Пименъ, и много страдальный Іоаннъ и Аѳанасій. ’) Знаный естъ такожъ пе- черникъ Мартинъ въ Туровѣ. Лѣтописи свѣдчатъ, же и пбзнѣйше побожный черцѣ затворяли ся въ печерахъ. Такъ Лѣтопись Воскр. 2, 33. пбдъ р. 1114, розказуючи о Ростиславѣ, — коли тойжс погребавши съ честію кн. Вячеслава, и хотячи бтумерщину роздати церквамъ, велѣвъ знести и одежъ и золото и серебро, — мовитъ: „и нача роздаяти по монастырѣмъ, по церквамъ и по затворамъ“; а Радзив. лѣтопись 216 пбдъ рокомъ 1174 о Святославѣ Чернигивскбмъ, якъ взявъ Кіевъ, такъ говоритъ : „попрода весь Кіевъ, и игумени и попы, и чернцы, и черницы, и затворы, и латину и гости/1
Далеко пбзнѣйше (о чбмъ лѣтописи не згадуютъ) находили ся печерники на Волиню и у насъ въ Галиціи. Такъ въ Почаевскихъ печерахъ подвизали ся печерники майже еще въ XVI. вѣку. Такъ видимо еще днесь добре удержаныи рукою людзкою въ скалѣ выку- тыи три печеры, недалеко бтъ села Розгбрча коло мѣстечка Сколього, де неоподаль существовавъ такожъ и
*) Патерикь


214
монастырь общежительный. Въ селѣ Рукомыту, коло мѣстечка Бучача, де ажъ до р. 1712 существовавъ монастырь, находитъ ся велика печера, въ котрбй колисьто подвизали ся печерники. Въ Печерахъ въ Улашкбцехъ, коло мѣстечка Яголыіцѣ, подвизали ся поединокіи монахи десь ажъ до кбіщя XVII. вѣка. Въ великихъ печерахъ въ селѣ Страчу недалеко мѣста Львова жили печерника еще десь при кбвцп XVI. вѣка, котрыхъ Татары якъ переданье говоритъ, наложивши передъ печерою огень, дымомъ выдусили. Въ Креховѣ, селѣ Жолкбвского обвода, 3 мили бтъ Львова, проживавъ О. Іоиль, заложи- тель нынѣшного Крехбвского Монастыря въ печерѣ па горѣ надъ приселкомъ Фійпою, уже въ другбмь десятку XVII. вѣка.
Другій спосббъ жизни монашеской, т. е. жйзнь монашески па столпѣ, но примѣру св. Симеона Столпника, пайшовъ такъ якъ въ Греціи такъ и па Руси дуже мала подвижниковъ. Въ рускбй церквѣ зпаныи сутъ лише два отличный столпники: св. Кириллъ (f 1183), сынъ богатыхъ родичѣвъ, постриженецъ монастыра Туровского св. Борисоглѣбского, пбзнѣйше Епископъ и великій учитель въ Туровѣ, и св. Никита, передніе богатый митаръ. пбзнѣйше столпникъ Переяславскій.3)
Подвизничества въ печерахъ и па столпѣ були дуже и незвичайно тяжкій; для того вели такій жизни десь колись лише ноедипокіп подвижники. На послѣдокъ устали тыи оба способы подвизничества цѣлкомъ, до чого ви3) Вдає ся же и іібзн bitnie отдавали ся рускіи монахи тяжкому подвижничеству на столпѣ. Герберштейнъ пробувавшій въ Москвѣ въ р. 1516—1524. подає вѣстку о рускихъ монахахъ столпникахъ за его часові., и мовитъ „Sunt plures.... qui ex monasteriis in heremum se conferunt, ibique tuguriola faciunt, quae aut soli aut cum sociis incolunt, victum ex terra et arboribus quaerunt, nimirum radices, et alios arborum fructus. Hi autem Stolpniki appellantur. (Rerum Mocsov. Сошш. стор. 29.)


215
дай обстоятельства политичныя, найббльше же понятія времени причинили ся.
Звичайною и властивою жизпею монашескою на Руси бувъ третій спосббвъ подвижничества, т. е. жизнь об- щежптельна, котра на Руси вразъ съ крещеніемъ Кіевлянъ повстала. Князь Владиміръ принявши св. крещеніе взявъ съ собою до Кіева такой заразъ изъ Херсона Первосвятителя Михаила и прислапыхъ собѣ изъ Греціи и Болгаріи проповѣдникбвъ монаховъ. Первосвятптель Михаилъ окрестивши Кіевлянъ заложивъ уже въ р. 988 св. Михайловскій, монахи же св. Спаскій, а князь Владиміръ самъ св. Богородичный монастыръ; и въ монастыряхъ тыхъ заведено общежитіе.
Первый два способы подвижничества, т. е. жизнь въ затворахъ и жизнь на столпѣ, не мали псвпыхъ уста- новленыхъ правилъ, и лагодиѣйша або острѣйша жизнь така зависѣла бтъ слабшои або силыіѣйшои жаркости подвижника самого; инакше стояла рѣчъ съ общежитіемъ. Общежитіе операло ся па певиыхъ правилахъ. Св. Василій Великій, заводячи общежитія, уложивъ и приписавъ своимъ обителямъ общежительный правила, котрыхъ монашество въ церквѣ греческой и по иынѣш- ный день, що до головныхъ засадъ, неизмѣнно держитъ ся. Но до правилъ св. Василія Великого додавали пое- динокіи такъ закладателѣ якъ и управителѣ монасты ровъ, то обстоятельствами политичными, то вымаганями времени, часто же и потребами мѣстцевости и климату принужденный, съ часомъ рбжныи додатки, и такъ прій- піло, же въ часъ крещенія Руси монастыри въ Греціи и въ Болгаріи, неоднаковыхъ правилъ общежительныхъ держали ся.3) Монахи прійшовшіи крестити Русь, походили 3) Пр. ІІ'иконъ чорноризець (ум. около р. 1000) въ своемъ Такі иконѣ или Типиконѣ въ предисловіи говоріть. „потребно естъ вѣдѣтп?


216
изъ рбжныхъ то греческихъ то болгарскихъ монастырбвъ, и позаводили въ позакладаныхъ заразъ по крещенію монастырахъ такій уставы, и такій порядокъ, якихъ они то въ Греціи то въ Болгаріи, а кождый въ своемъ монастырѣ, держали ся. Но якій були тыи уставы, якого порядка держали ся первый на Руси монахи въ своихъ обителяхъ, о тбмъ лѣтописи жадного намъ не донесли свѣдоцтва. Изъ лѣтописей, особливо изъ исторіи Лавры печерской, лише тое можъ замѣтити, же, якъ ино що сказано, первый монахи на Руси не держали ся едного и того самого порядка, и же тыи порядки котрыхъ держали ся були недостаточный и неполный; а бттакъ же въ такбмъ складѣ позбстали они ажъ до игуменства пр. Ѳеодосія Печерского.
Якъ извѣстно пр. Никонъ, котрому пр. Антоній поручивъ бувъ первое настоятельство надъ монахами въ печерахъ, удаливъ ся, уходячи передъ гнѣвомъ кн. Ярослава за постриженіе двохъ боярбвъ въ монашество, — и зъ печери, и зъ Кіева. По немъ постановивъ пр. Антоній, игуменомъ печерскимъ пр. Варлаама, котрый, понеже печерная церковь и печеры самый для умножаю- чихъ ся зъ дня на день монахбвъ стали ся тѣсными, за загальнымъ согласіемъ и церковь во имя Успенія Пр. Богородицы, и монастыръ надъ печерою побудовавъ. Коли бттакъ около р. 1062 пр. Варлаамъ перенесъ ся на игу-
яко же изначала сущая со мною братія свѣдать, яко различны типики Студійскія же и Іерусалимскія прочтохь и со бракъ, и не согласиша ся еденъ ко другому, ниже Студійскій сьдрузѣмъ Студійскимъ, ни Іерусалимскій сь другимъ Іерусалимскимъ." И дальше въ словѣ шестбмъ повторяє: „такожде и Студійскій обрѣто- хомъ типики различны, и ниже сравняютъ ся другъ другу, и ради несравненія сего, и паче же ни от ь Божественныхъ писаній имѣ- яху свидѣтельства нѣкая, и точію глаголяще сице: „яко сотворяемъ се и се." (Макарія, Епископа Винницкого, Исторія русской церкви. СПБ. 1857- И, стор. 218. пр. 103.)


217
меньство св. Димитріевского монастыра, поступивъ на игуменьство за благословеніемъ пр. Антонія, пр. Ѳеодосій.
Пр. Ѳеодосій обнявши зарядъ печерской обители, жауважавъ великій недостатокъ такъ въ церковномъ, якъ и во внутреннбмъ и во внѣшнемъ порядку свого монастыра; а якъ десь въ короткбмъ часѣ число монаховъ надъ 100 братій достигло, увидѣвъ ся| пр. Ѳеодосій въ великомъ клопотѣ.
Якъ то уже высше сказано не держали ся монахи Кіевскій на тотъ часъ едного и того самого устава, и въ порядку общежитія тогдашныхъ Кіевскихъ монастырбвъ пановала загальна нужда. Пр. Ѳеодосій, пайтро- склившій отецъ о добро свого монастыра, постановивъ завести въ немъ докладный общежительный уставъ, а будучи переконанымъ, же докладный и полный уставъ лише изъ Константинополя, яко середоточія православія и правильной монашеской жизни, дбетати можна; выславъ едного изъ своихъ черцѣвъ до Ефрема скопца, черця Кіево-печерского, котрый живъ въ еднбмъ монастырѣ Константинопольскимъ, щобы тотъ Ефремъ списавъ весь уставъ студійского монастыра, и приславъ до Кіева?) Межи тымъ прибувъ до Кіева изъ Греціи митрополитъ Георгій, и съ нимъ чернецъ студійского монастыра Михаимъ, у котрого также найшовъ ся списокъ
Ѳеодоръ Студитъ, творець такъ названого студійского jстава, вь котрбмь уложеныи суть правн.іа для монастырского общежитія, живъ въ Константинополю въ часахь иконоборства и седмого вселснского собора въ Пикен. Твердый вь догматахъ, рано прославив ь ся бнъ своими борбами сь еретиками, но еще бд іьше тымъ, же полюбивши черническое житье ве для давных ь правилъ св. Огцѣвь, особливо же св. Внсилія Великого. Той монастырь, вь котрбмъ живъ пр. Ѳеодорь, и отъ котрого называйь ся Студитомъ, преданіями своими був*ь связаный еь Римомъ; его заложивъ еденъ патрицій Римскій именемъ Студій, на строгихъ правилахъ, и по имени его называвъ ся и монастырь его — студійсним ь.
2.5


218
устава студійского. Отписавши той послѣдный списокъ, може бути не полный, и дбставши полный списокъ всего студійского устава отъ Ефрема скопца, и порбвпавши межи собою два тыи списки, пр. Ѳеодосій велѣвъ го прочитати передъ собранною братією, и „устави въ монастырѣ своемъ, како пѣти пѣнія монастырскія, и по- „клоны како держати, и чтенія почитати, и стоянія въ „церкви и весь рядъ церковный, и на трапезѣ сѣданіе „и что ясти въ кыя дни все съ установленьемъ. “ И бтъ того часу, якъ говоритъ Несторъ „начавъ бнъ устрояти „все пбдля устава монастыра Студійского. якъ то и до „нынѣ совершаютъ ученики его.“
Нема сомнѣнія, же що дотичитъ ся порядка службы церковной, запровадивъ пр. Ѳеодосій въ своемъ монастырѣ такій уставъ, якій бувъ въ монастырѣ студійскбмъ. Не такъ дѣяло ся съ другою частію устява, т. е. съ правилами властивого впутрешіого и внѣшпого житя мона- настырского.
Пр. Ѳеодосій принявши студійскій уставъ, не ограничивъ ся, іцо ся дотычитъ тыхъ послѣднихъ правилъ, предѣлами букви его; по маючи на взглядѣ самый духъ устава, запровадивъ и нѣкоторый свои правила. Такъ не бтправлявъ бнъ никого изъ приходившихъ и просившихъ бтъ него постриженія, чи бнъ бувъ богатый чп убогій; противно кождого пріпмавъ бнъ съ радостію, лише же не заразъ постригавъ. „ Вся приходящая — читаемо въ „его житію — съ радостію пріимаше. Но не тогда абіе „постригаше его, но повелѣваше ему въ своей одежди „ходити, допдеже извыкпяшс весь строй монастырскій. „Тожде по сихъ облачаше его въ мнишескую одежду „и тако паки въ всѣхъ службахъ искушаше его. И то- „гда остригъ, облачаше его въ мантію, допдеже паки „бываше чернецъ искусенъ житіемъ чистымъ, и тотда


219
„сподобяше его пріяти великій ангельскій образъ и тако „полаганіе нань куколь/5  *)
Братія монастыра Пр. Ѳеодосія роздѣляли ся про тое на чотири кляссы: едныи не були пострыженыи и ходили вь свѣтской одежи; другій, хотяй еще не були пострыженыи, но ходили вь монашеской одежи; третіи були уже постриженіи, и носили мантію; четвертый були облечепыи въ великую схпму. Слѣдовательно пр. Ѳеодосій робивъ рбжіпщю межи малою и великою схимою, де пр. Ѳеодоръ Студитъ не допускавъ такой рбзницѣ. „Да не даси — говоритъ тойже въ своемъ завѣщанію „игумепови, — кому оно, еже глаголютъ, малъ образъ, та „же великій; образъ бо единъ естъ, якоже и крещеніе/°)
Кромѣ того, видимо изъ житія пр. Ѳеодосія, же позаводивъ онъ еще инныи установи дотпчачіи ся мо- настырского житя. До игумепьства пр. Ѳеодосія бувъ звычай, же закладателѣ монастырбвъ сами поставляли игуменовъ своимъ монастырямъ, якъ то мало що пе- редже зробивъ кн. Изяславъ, призначаючи Варлаама, игумена печерского, игуменомъ повопобудованого св. Ди- митріевского Кіевского монастыра, — що въ прочемъ и самъ пр. Антоній дѣлавъ, поставляючи пасампередъ Варлаама, а бттакъ Ѳеодосія игуменомъ въ печерскбмъ монастырѣ. Пр. Ѳеодосій упорядковуючи свбй монастыръ змѣнивъ той звычай и постановивъ, абы монахи сами выбирали собѣ игумена, и такого, еслибы бувъ пездбб- ный, або показавъ ся негоднымъ, игумепьства лишали; лише о запавшбмъ выборѣ мали монахи давати знати мѣстцевому Епископови и Князеви, и Епископъ за по- твердженьемъ княжескимъ вводивъ вибраного па игу- меньство ведля церковного припису.7)
5) Пссторь. Житіе пр. Ѳеодосія,
в) Ѳеодора Студита огласпт» слова, изд. Онт. пусг. стор. 283.
7) На подставѣ того правила лишили монахи Лавры печерской игу¬


220
Пр. Ѳеодосій упорядковавъ заразомъ и монастырскій услуги, и запровадивъ въ своемъ монастырѣ: дошестика або у став п ика, котрый провадивъ порядокъ въ набо- жеиьетвахъ; попом ара, котрый мавъ пбдъ собою церковный рѣчи; економа, або господаря монастырского маєтку; келлара, котрый мавъ пбдъ собою трапезу, просФорню и комору съ запасами до житя потребными, а на послѣдокъ и воротара, котрый заедно стерегъ монастырскихъ воротъ.
Пр. Ѳеодосій приказавъ такожъ, абы въ монастырѣ дѣяло ся всьо не ипакше, якъ за благословеніемъ игумена. Коли падходивъ часъ набожепьства, приходивъ пономаръ въ келлію игумена, и просивъ го о благословеніе скликати братію. Такъ и хлѣбъ пекли и страву варили заедно лише за благословеніемъ игумена. Страву приготовлену безъ благословенія, велѣвъ пр. Ѳеодосій звичайно кидати въ огень, або въ рѣку. Трапезу приказавъ бнъ держати вепблыіу; при трапезѣ заховати такую побожнбеть, якъ при святбмъ престолѣ, въ тихости поживати стравы и слухати чтенія, и ббльше трехъ стравъ не давати. Безъ благословенія игумена кромѣ трапезы никому не позволено було ни ѣсти пи пити, ни держати хлѣба, або воды въ келліи, ни ѣсти ягоды въ поли. Въ келліяхъ заказавъ пр. Ѳеодосій монахови держати нищобудь свого власного, пи стравы ни одежи. Если игуменъ обходячи келліи найшовъ щось подобного, то повелѣвавъ кидати въ огень. Въ годинахъ вольныхъ бтъ богослуженія и услугъ монастырскихъ приказавъ бнъ монахамъ запимати ся молитвою, и читаньемъ або спѣваньемъ псальмбвъ; дальше же приказавъ запимати ся рукодѣліями, переписываньемъ служебныхъ и поучительныхъ книгъ церков- мена свого СтеФана, першого по пр. Ѳеодосію, майже яко негб- дного того дьстоиньства, — котрый наложивъ для себе въ Кіевѣ, на мѣстци Кловь названомъ, св. Ризоположеньскій монастыръ.


221
нихъ, особливо же прикладати ся до паукъ и умѣетно. стей.8) По повечерію заказано було монахамъ еДному до другого ходити и разомъ бесѣдовати. Заказано такожъ було безъ благословенія игумена выходити за монастырскій ворота. Большую часть ночи и цѣле рано монахи проводили въ молитвахъ и службахъ церковныхъ, а для 6т- починку призначене було полуднє. Оттакъ воротаръ запиравъ монастыръ заразъ по обѣдѣ, и не впускавъ до монастыра никого до самой вечерни. При взаимныхъ отношеніяхъ монаховъ перестерѣгано дуже остро скромность и покору. Тоту покору треба було межи прочими и тымъ виражати, щобы монахи при встрѣчи кланяли ся еденъ другому, кладучи руки па грудехъ.
Такъ упорядкований пр. Ѳеодосіемъ печерскій монастыръ ставъ ся бттакъ образцомъ для рускихъ общежитій. „Отъ того монастыря переяша вси монастыреве уставъ, “ говоритъ Несторъ, и рядили ся ведля него, не лише за житя Ѳеодосія, але и долго по немъ.
И межи монашествомъ рускимъ взмогло ся житье святое, „и можно было", якъ тойже самъ лѣтописецъ дальше говоритъ, „видѣти на землѣ людей по житію „точныхъ ангеловъ.... черноризцевъ, которые какъ звѣ- „зды сіяютъ въ землѣ Руск6й.“ Ед НІИ изъ нихъ були великій постники, другій Отличали ся чуйпостію, третіи колѣнопоклонепьемъ для молитвы. Молодшій повиповали ся старшимъ, и говорили до нихъ заедно съ великою покорностію; а старшій живили въ серцю любовъ для молодшихъ, и научали ихъ якъ возлюбленныхъ сынбвъ своихъ. Если котрый братъ впадавъ въ погрѣшенія, утѣшали его, и положену на него покуту роздѣляли межи 8) Межи иннымн тое по слѣди о е правило споводовало пр. Нестора писати лѣтопись, и руководило наступ никовъ его,тую лѣтопись про- должат и.


222
собою три або четири ведля великои любви; такова була любовь въ братіи той. таковое воздержаніе.
По монастыряхъ завладѣвъ правдивый монастырскій порядокъ, усталило ся правильное и точное богослуженіе, а часъ, котрый остававъ ся бтъ молитвы и монашескихъ цодвигбвъ, заняла праця. Едніи занимали ся рукодѣліями, другій переводили або переписывали, ин- ныи же самій писали книги; многій трудили ся школами и учили не лише молодежь але и старшихъ, и многій выходили въ сторопы поганьскіи и розширяли Слово Боже; коротко монастыри стали ся взорами христіань- скои жизни, сѣдѣлпщами наукъ, а тымъ самымъ и опіи- сками просвѣщенія народа.
И поки монашество твердо держало ся Ѳеодосіе- вого устава, пе Отступало Отъ его мудрыхъ засадъ; взма- гавъ ся спасительный вплывъ его и на житье церковне, и на науки и на образованье народа зъ дня на день що разъ ббльше и больше и монашество добило ся було въ справахъ гражданьскихъ и отечественныхъ такъ глу- бокого довѣрія, такъ переважної! поваги и такъ высокого значенія, же въ тбмъ взглядѣ вел. князѣ мало що коли безъ ихъ порады и безъ ихъ благословенія предпринимали. Якъ же съ часомъ взяли денекотри монастыри уставъ печерскій, хотяй лише по части покидати, и бтъ засадъ его отступити, и якъ пбзнѣйше прилучили ся до того еще инныи пещастливыи стосунки въ отечествѣ, то монашество стало упадати щоразъ ниЬше и низше, и було бы на послѣдокъ цѣлкомъ упало, еслибы бтъ часу до часу пе появляли ся були межи ними мужи, котри уду- шевленыи истиннымъ монашескимъ духомъ, монашескій цноты по поедшіокихъ мопастырахъ и подкрѣпляли и удерживали.
Устава мопастырского пр. Ѳеодосія держали ся монахи по смерти его твердо и непоколибимо черезъ доль-


223
ше якъ 100 лѣтъ; но бттакъ взяли они то зъ власной ноли, то иертыи обстоятельствами граждапьскими, бтъ Ѳеодосіевихъ правилъ бтступати. и порядки отмѣнный бтъ его устава по монастыряхъ заводити.
Такъ пр. Варлаамъ заложивши св. Преображень- скій Монастыръ па Хутынѣ (1192). падавъ томужъ особный писаный уставъ, особливо дотычно выбора игумена, и дотычно заряда монастырского. Межи иппыми велитъ биъ братіи бити чоломъ всл. князю, абы имъ позволивъ выбрати собѣ игумена; а въ справахъ монастырскихъ наказує, абы игуменъ нараджавъ ся попередъ съ трома старшими монахами, бттакъ передкладавъ справу пбдъ розсудокъ цѣлой прочои братіи, и наконецъ велѣвъ такъ дѣлати, якъ братія накажутъ.9)
ЕвФросинія, донька Юрія Святослава, а внука Всеслава Брячиславпча князя Полоцкого, выбудовала десь около р. 1170—1175 за мѣстомъ Полоцкомъ св. Спаскій дѣвичій, и св. Богородичный мужескій монастыръ, и дала имъ бтъ себе подробный уставъ; а бтправляючи ся бттакъ въ р. 1175 до св. гробу въ Іерусалимѣ, поручила головне настоятельство надъ обома монастырями, такъ надъ жепьскимъ якъ и надъ мужескимъ, — сестрѣ своей Евдокіи, — монахинѣ св. Спаского монастыря.10)
Коли въ р. 1226 св. Юрскій Новгородскій Архимандритъ готовивъ ся къ смерти, призвявъ къ собѣ Влядику Антонія, посядпикя Иванка и всѣхъ Новгород- цѣвъ, и просивъ брятію свою п Новгородцѣвъ: „выбе- рѣте собѣ Игумена Н И они выбряли Грицину, священника мірского церкви св. Константипя и Елены, котрый бттакъ дня 22. марта 1226 постригши ся, пріявъ имя *•’) Макарій, епископъ Винницкій, исторія русской церкви. СПБ. 1857.— Herberstein. Rerum Mose. Comm. edit. Star. стор. 20.
10) Житіе ЕвФросинін. Чет. Мин. 24. Мая. — Степ. Книг І, 269—282.


224
Саввы, а въ шесть день потому и игуменьство обнявъ. Такъ приходитъ на игуменьство едного изъ самыхъ большихъ монастырбвъ, человѣкъ, котрый, неперейшовши нѣ- якъ степени жизни монашеской, заледви що могъ знати о порядку монастырскбмъ.11)
Десь въ XIV. вѣку вбйшло було особливо на Сѣверѣ въ звычай, же простый монахи заложивши деякій монастыръ, держали и игуменьства своихъ монастырбвъ. Звычай той продолжавъ ся въ южныхъ сторонахъ ажъ въ XVII. вѣкъ, де то еще въ началѣ того вѣка монахи Скитского монастыра въ Мапявѣ Отступили навѣтъ бтъ головного правила самого св. Василія Великого, повелѣ- ваючого абы настоятелемъ монастыра бувъ іеромонахъ, и выбрали собѣ на игумена отца Іова, — лише монаха.
Въ XIV. вѣку встрѣчаемо монастыри, особливо на Сѣверѣ въ котрыхъ о правилахъ Ѳеодосіевыхъ, о общежитію ничого уже не знали, въ котрыхъ кождый монахъ поединоко старавъ ся для себе о пропитаніе. Такъ дѣяло ся межи инными въ монастырѣ пр. Сергія, головного розпространителя монашества на Сѣверѣ, въ ны- нѣшнбй св. Троицкбй Ляврѣ, де первоначально также не було полного общежитія. И случило ся, же у Сіргія самого выйшовъ хлѣбъ, и бнъ бувъ безъ стравы три дни; на чегвертый день иде бнъ до едного брата и говоритъ: я тобѣ побудую сѣни къ келліи, котрыхъ у тебе нѣтъ; а ты, якъ укбнчу роботу, дай менѣ денещо гнилого хлѣба, котрый у тебе естъ. И якъ сказавъ такъ и поступивъ. При тбмъ монастырѣ его така була скудность, же часами не доставало свѣчъ для богослуженія, и горѣла лучина.12)
«») Нол. Собр. 1». Л. Ш, 13. 16. 22. 42, 47.
,г) Опис, Соргіевои Лавры. Москва. 1842.


225
Въ XV. вѣку взяли монахи на Сѣверѣ еще ббльше бтступати бтъ устава Ѳеодосіевого, и заводити рбжиып способы житія монашеского. Едпіп, якъ то з дѣлавъ Пр. ПаФнутій въ заложенбмъ черезъ себе св. Рождествобо- городичпбмъ монастырѣ недалеко Боровска, не заводили общежитія; другій, якъ здѣлавъ Діонисій, заложитель монастыря Глуіпицкого, устроивали лавры въ восточномъ ихъ значенію на подобіе Антоніевыхъ, въ котрыхъ общежитіе навѣтъ годѣ було завести.
Въ XVI. вѣку, коли многій изъ сѣверныхъ монастырбвъ, по учрежденію св. Алексія и пр. Сергія, знова сохраняли правила общежитія; — майже всѣ Новгородскій и монастыри южный до р. 1527 незнали тыхъ правилъ. „Кождый монахъ, говоритъ лѣтопись, въ своей „келліи мавъ трапезу, и всѣ отягочали ся житейскими „трудами.“13)
Въ тбмъ вѣку XVI. и въ самбй Лаврѣ печерской, „Архимандриты Печерскіе нехотячи тоѣ общины мѣти, „для своего пожитку, тую общину опустили и ее ска- „зили... и держачи тотъ монастырь великое зпищенье „и шкоды ему чинятъ, беручи доходы и платы, дѣтей и „кровныхъ своихъ тымъ запомагають. За чимъ вже тотъ „монастыръ, за ихъ знищеньемъ наконецъ зъубожавъ и „церковь Божья опала/4 — такъ, же уже король Зиг- мунтъ Старый увидѣвъ ся принужденнымъ, выслати сюда князя Фредериха Глѣбовича Проньского, воеводу Кіев- ского, и дворянина Павла Орапьского, „абы общину въ „тбмъ монастырѣ вчинивъ, и всякіе рѣчи списавъ, и на „письмѣ имъ давъ, которымъ обычаемъ архимандрита „и старцы маютъ въ монастыри справ о вати ся.ап)
13) Соф. Лѣт 2, 321. 363.
**) Жалованная потвердителыіая грамота Кіевскому Печерскому Монастырю на возобновленіе въ немъ монастырской обш,ины сь изложеніемъ правилъ оной. (Акты зап. Росс. 1846. И, Nr. 112 —III. Nr. 10.) 26


226
Но не лише монахи, ачейже еще ббльше Князѣ и депекотри Владики стали уже доситъ рчасно пеуважати уставъ Ѳеодосіевъ, и'були причиною розстройства порядковъ по монастыряхъ. Князѣ и Владики, хотячи вплывъ свой и на внутренныи монастырскій зарядъ розширити, взяли насампередъ присвоивати собѣ власть надавати монастырямъ игуменбвъ бтъ своей особы.
Усувапьс и неуваженье Ѳеодосіевого правила: „абы „ братія монастыря заедпо самивыбырали собѣ игумепа," начало ся зо стороны Князѣвъ и Владикбвъ майже въ 55-60 лѣтъ по смерти пр. Ѳеодосія, уже десь въ тре- тбмъ десятку XII. вѣка.
Обстоятельство тое, же уже такъ вчасно Князѣ и Владики взяли вривати ся въ права монастырскій, перекопуємо ся изъ духовной грамоты пр. Антонія Римлянина, заложителя и игумена Новгородского св. Ан- тоніевского монастыра (около р. 1125—ИЗО), въкотрбй тойже межи инными и тое, а то пбдъ клятвою заповѣ- дае, щобы выборъ игумена въ его обители бтбувавъ ся ведля доброго согласія братіи а не по воли або насилію бтъ Князя або Епископа: „Аще лучитъ ся избрати игу- „мена, говоритъ бнъ, то избирати бтъ братіи, иже кто „на мѣстѣ семъ терпитъ; и аще князь нашлемъ игу- „мена, или Епископъ по насилію или по мздѣ, и тѣхъ „преподобный проклятію предаетъ/415) Заповѣдъ така безъ сомнѣнія наступила неперечно лише для того, же уже за житія Антонія, вопреки Ѳеодосіевому установи, въ справу выбора игумена взяли вривати ся Епископи и Князѣ.
Въ XIII. вѣку видимо, же игумена уже не братія монастыра, но сами Князѣ, Епископи и свѣтскій люде выбираютъ.  15
15) Шитіс Антонія Римлянина. Карамз. II. нр. 210.


227
Такъ колы въ р. 1230 игуменъ св. Юрского Новгородское монастыра Савва ставъ ся бувъ выдай негоднымъ того достоиньства; не лишаютъ го игумсньства и не выбираютъ му наступника монастырскій братія; — по приходитъ князь Ярославъ, Владика Спиридонъ, и весь Новгородъ, выводятъ изъ Хутииьского монастыра игумена Арсенія, и даютъ ему игуменьство у св. Юра.16)
Въ пбзпѣйшихъ часахъ утратили монастыри на Сѣверѣ право выбора игуменовъ цѣлкомъ, и право тото привлащпли собѣ вел. Князѣ. „Priores vero monasteriolum, говоритъ Герберіптейнъ, omnes arbitrio principis, cui nemo resistere audet, eliguntur.”17)
Въ южныхъ сторонахъ Отдавали Королѣ весь зарядъ монастырбвъ и внѣпіпый и впутренпый Владикамъ, якъ то въ р. 1407 Владицѣ Перемышльскому, а въ р. 1539 Львбвскому; що пбзнѣйше дало причину до угнетеній, и довело до затятыхъ и грубыхъ спорбвъ, а тымъ самымъ и до розстройства порядка монастырское.
Такъ Епископъ Гедеонъ Балабанъ, скоро обнявъ правленіе діецезіи, такъ заразъ „всѣ архимандріи и нгу- меньства взялъ на себя и пораздавалъ своей многочисленной роднѣщо здѣлавъ и съ Архимандріевъ Унев- сковъ, и падавъ ю племянникови свому Іонѣ. Монахи операючи ся такому насилію, вагнали напослѣдокъ Іону изъ монастыра, а для защиты свого маєтку выбрали собѣ опекуна шляхтича Уланецкого. Но опекунъ поро- зумѣвъ ся съ Балабаномъ, и передавъ му монастыръ; а Балабанъ похватавши монахбвъ порозсилавъ ихъ неизвѣстно куда, и монастыръ бттакъ долго безъ монахбвъ стоявъ. Споры того Епископа съ монахами були дуже грубій, и зъ его стороны такъ несправедливый, же го ’6) Пол. Соб Р. Лѣт. ПІ. 13. 16. 22. 42. 47.
*7) Ber. Moscov. edit. Star. стор. 28.


228
Соборъ Новогрудскій въ р. 1594 дня 29. Вересня, роз- суджаючи справу, и Отъ епископской власти отсудивъ, и клятву па него кинувъ, и богослуженіе бтправляти заказавъ.18)
Въ южныхъ сторонахъ заведено еще и такій звы- чай, же поединокіп міряпи и церковный Братства закладаючи монастыри, застерігали собѣ право рядити монастыремъ, пріймати до него монаховъ, и тыхже зъ него бтдаляти, поставляти итуменбвъ, коротко рядити въ монастырѣ, якъ въ своемъ власномъ домѣ. Въ такомъ стосунку стоявъ св ОнуФрейскій Львовскій монастыръ, до св. Успеньскоп Ставропигіи во Львовѣ. Часто такожъ отдавали и Королѣ поединокіи монастыри подъ опѣку и въ зарядъ мірскимъ Братствамъ церковнымъ, якъ то здѣлано съ монастыремъ св. Троицкимъ Виленскимъ, и св. Спаскимъ Могилевскимъ.
И черезъ такій и тымъ подбдпыи произшествія и обстоятельства, якій наступили по неуваженію и занед- баню розумныьъ правилъ пр. Ѳеодосія, особливо же черезъ отнятіе монастырямъ права вольного выбора игуменбвъ, и черезъ занедбанье и розвязанье правилъ общежитія; взяли по монастыряхъ скоро по отступленій бтъ устава, и монашескій цпоты уставати, и обычай- нбеть слабѣти, и просвѣщеніе н пауки, въ котрыхъ монахи долгій часъ по смерти пр. Ѳеодосія первенствовали, изъ монастырбвъ исчезати; а розстройство по мопастырахъ и межи монахами почавши бтъ XIII. вѣка съ кождымъ наступаючимъ столѣтіемъ щоразъ ббльше п ббльше взма- гати ся.
18) Album czyli księga wpisujących się przyjętych do lustytutu Stauro- pigialnego członków, вь архивѣ Инст. Сгавр. no Львовѣ, (ту на стор. 135 декретъ Епископовъ выдавши на Балабана). — Зубрицкій Діонисіи, исторія Ставропигіи Львовской. — Журналъ Минист. Пар. Проси. СПБ. 1849-1850.


229
На розстройство монастырского порядкаа кромѣ бт- ступленя бтъ Ѳеодосіевого устава, вплынуло въ XV. и въ XVI. вѣку такожъ ие помалу наступаюче обстоятельство. Десъ уже въ періпбй половинѣ XV. вѣка розширили ся були межи духовепьствомъ мірскимъ великое легкодушіе и необычайнбсть. Особливо цнота малжень- ска дуже була пбдупала. Многій изъ духовеньства покидали свои законный жены, и привязывали ся до ин- ныхъ женщинъ. Священники вдбвцѣ по найбблыпой части держали собѣ наложници, и отверто жили съ ними безъ жадного встыда. „Забывъ страхъ Божій,“ — говоритъ современна лѣтопись — „многіе держатъ наложниць именуемыхъ нолупопадьями.“19)
Епископы такъ на сѣверѣ якъ и па югу, троскли- выи о добро своей паствы, стали десь уже отъ половины XV. вѣка предприпимати мѣры, абы выкоренити злое, и здѣлати, щобы житье мірского духовеньства бтповѣ- дало высокому званію духовныхъ ссббъ. И такъ уживаючи рбжнихъ средствъ, абы поднести обычайнбсть духовеньства, впали опи па нещастну мысль, вдбвцѣвъ священниковъ принуждивати до монашества. Такъ ’4митр. Фотій заказавъ вдбвцямъ священникамъ въ Псковѣ служити службу Божу.20) Наступникъ его Ѳеодосій (1471 — 1465) бтсилавъ вдовыхъ священниковъ въ монастыри, а роспуст- ныхъ, котрый свои жены опускали, выключавъ цѣлкомъ изъ священьства. Соборъ сѣверныхъ Епископбвъ въ р. 1503 пбйшовъ еще дальше и постановивъ за правило, абы вдовый священники и діаконы не бтправляли богослуженія, поки не рѣшатъ ся пострычи ся въ монахи.2*) Такій самъ наказъ выдавъ и Соборъ Епископбвъ изъ 10) Новг. лѣт. стор. 144.
20) Псков, лѣт. 103—106.
Sł) Соф. лѣт. 2, 271. Лкг. екст. I, Nr. 382. 383. въ сспт. о вдовыхъ свяіи,енникахъ.


230
южной и западной Руси въ Вилнѣ въ р. 1509: „Не допускати ко богослуженію вдовыхъ священниковъ, поки „не поступятъ въ монашество 2 2) а Соборъ въ р. 1551 еще заостривъ той приказъ.
Такимъ способомъ переполняли ся монастыри, при великбмъ числѣ мірского свящепьства, монахами мимо ихъ волѣ; людьми, котри привикли були до выгбдъ, до свободного житя, котри пе привыкли були уйму, бодайбы якую нибудь и въ ничбмъ собѣ дѣлати, и до тяжкой монашеской жизни ни то найменшого похопу въ собѣ не чувствовали.
Такимъ способомъ приходили до монастырбвъ примусомъ дуже часто и легкомыслпыи и розпустпыи люде, котрыхъ не до монастырбвъ, але скорше до домбвъ по- правы всаджати належало.
Люде тыи, котрыхъ нужда съ часомъ може и при- учала до монашеского затвору, и хотяй съ старшими лѣтами може и усвояли ся опи и цѣлкомъ привыкали до острыхъ правилъ монастырскихъ; то такой зъ начала не такъ легко розставали ся опи съ своими свѣтовыми привычками, не такъ легко покидали они свои необычайный налоги, котри и па прочую братію вредливо вплывали, спокбй монастырскій колотили, и послушаніе, першу пбд- валину монашества, пбдкопывали. А если еще тое зау- важаемо, же нещастныи приказы, примушати вдовыхъ священниковъ вступати въ монашество, въ московскбй митрополіи ажъ до р. 1667 продолжали ся,*  23) а въ Кі- евскбй Митрополіи ажъ Унія ихъ перекоротила; то годѣ и поняти той вредъ, якій доконечно напровадили они и на монастырскій порядокъ, и на монашество само.
2а) Опредѣл. соб въ I, т. ист. акт. Nr. 289.
23) 11а Соборѣ Патріарховъ ръ Москвѣ 1666—1667 внесены.


231
Тяжко такожъ вплинули на розстройство монастыр- ского порядка въ’XV. и XVI. вѣку въ сѣверибй Руси споры о церковный имѣнія, а въ предѣлахъ рускихъ до Полыци належачихъ споры о привилеи.
Монгольскій Ханы завоевавши рускій край ненару- шали законовъ и обычаевъ народа; особливо оставили они духовеньство мірске и монашеске при тыхъ правахъ, якій мало оно до монгольского панованя. „А мы „Божіе не брежемъ, и данного Богу не взимаемъ, 44 — говоритъ Ярликъ, — „какъ первые цары ихъ пожаловали, и мы Богу моля ся, и ихъ граматъ не изъна- „чивая, потомужъ жалуемъ.... да не вступаетъ ся никто „ничѣмъ въ церковныя и митрополича, пи въ грады ихъ, „ни въ волости, чи въ села ихъ, ни во всякія ловли ихъ, „ни въ борты ихъ, ни въ земли ихъ, нивъ лѣсы ихъ44.24) Духовеньство за панованя монгольского було такъ якъ и попередъ вбльне бтъ податкбвъ, уживало данныхъ своихъ пр.чвилеевъ, принимало новый даровизны и записы. Монастырь! въ XIV. и напочатку XV. вѣка прійшли въ посѣданье численныхъ селъ и богатыхъ волостій, а церкви ихъ наполнили ся многими дорогоцѣнными порядками. Но коли на послѣдокъ упало панованье монголь- ске, стали упадати и привилеи духовеньства такъ мірского якъ и монашеского. Особливо коли в. кн. Иванъ упокоривши Новгородцѣвъ (1478) ведля права завоевателя, въ Новгородскбй области половину волостій вла- дычихъ и оставшихъ ся монастырбвъ, а збуреныхъ и спаленыхъ монастырбвъ такой цѣле имѣніе забравъ, и межи своихъ боярбвъ роздавъ; коли бттакъ на Соборѣ въ р. 1503 зажадавъ бнъ бтъ соборныхъ Епископовъ, абы и другимъ монастырамъ добра побтбирати, и тымъ спосо • 24) Григорьевъ. О достовѣрности ханскихъ Ярликдвъ. Спб. 1843. Ярликъ Менгу-1?емира.


232
бомъ свою неласку и нелюбовь ко монашеству оказавъ: взяли и его пбдвладныи и бояри монахбвъ укоряти и имѣнія имъ бтбирати. И не лише монастыри, але и церковный граблено рѣчи, що посвѣдчае митр. Фотій: „какъ есми пришелъ на Москву, не обрѣтохъ въ дому церковномъ ничтоже.... и домъ церковный нашелъ есми пустый*.25) И чимъ дальше, чимъ сильнѣйше укрѣпляло ся пакованье Грозного, тымъ частше тымъ ббльше ширили ся укоризны духовеньства, и грабежи. Духовеньство мірске сельске, по свѣдоцтву Герберштайна мало лише звы- чайныи сельскій домики и невелички кусни рбли.26) На послѣдокъ и до самой крайности прійшло, якъ стали на священьство и мірске и монашеске, и на ихъ имѣнія накладати розличныи данипы и податки. Межи инными священники оплачивали ся и за высвяченье и паданье парохій, а игумени за выборъ и поставленье свое на игуменьство.27)
Стяганье тыхъ податкбвъ отворило монастыри урядникамъ скарбовымъ, и спровадило немало непорядку и нужды въ затиіпи монастырскій. „Съ тѣхъ поръ/ — говоритъ Архіеп. Филаретъ — „какъ стали терять свое „значеніе жалованныя грамоты Хановъ, владѣльцы зе- „мелъ насиліемъ стали бтнимать то ту, то другую часть „земли церковной; а разныя земскія власти приѣзжали „въ монастырскія имѣнія, и распоряжались въ пихъ не „лучше баскаковъ.* А якъ тій урядники мѣстця святый шановали, наводитъ Архіеп. Филаретъ межи инными: „кн. Александеръ Ѳеод. егда хотяше пріити въ монастырь, повелѣваше псы въ монастырь приводити, та- 25 ) Соф. лѣт. 2, 9. 10
26) Ilerberstein, Rer. Noscov. Comm. p. 21.
*7) Акт. сксп. I, Nr. 287. 231. 95. 103. 176. 233. — Ист. акт. І, 278. — Дрен. вивл. 15, 214. 215.


233
„коже и въ трапезу, и егда самъ ядяшс, тогда и псы „повелѣваше кормити тоюже пищею, южс самъ ядяше“.26)
Якъ неполюдзки якъ пепохристіапьски обходили ся тоти урядники съ монашескимъ духовепьствомъ, и до якого привели го упадку, — страшный образъ того передавъ намъ монахъ Отсньскій Зиновій: „Плакать мнѣ хочеться," — пише онъ, „бтъ жалости сердечной. Доселѣ „приходитъ мнѣ на память, какъ видѣвъ я монаховъ нѣкоторыхъ изъ тѣхъ монастырей, которыхъ осуждаютъ „за деревни. Руки скорчены бтъ тяжкихъ страданій; „кожа какъ воловья, и истрескалась; лица осунувшія „ ся, волосы растрепаны; безъ милости волочатъ и бьютъ „ихъ истязатели (поборцѣ податкбвъ), истязываютъ какъ „иноплеменники; ноги и руки посипѣли и опухли. Иные „хромаютъ, другіе валяютъ ся. А имѣнія такъ много у „нихъ, что и нищіе, выпрашивающіе подаянія, болѣе „ихъ имѣютъ. У иныхъ пять пли шесть серебряныхъ „монетъ, у другихъ двѣ или три; а у большей части „рѣдко найдешь и одну мѣдную монету. Обыкновенная „пища ихъ — овсяпиый, певѣянпый хлѣбъ, ржаные ко- „лося толченые, п такой хлѣбъ еще безъ соли. Питье „ихъ вода, вареное листье капусты; зелень достаточныхъ — свекла и рѣпа; если естъ овощи — то это „рябина и калина А объ одеждѣ что и говорить!“2 а)
Якъ на сѣверѣ грабежи своихъ, такъ зиова въ польской Руси па монастырскій порядокъ и па монашество дуже розстроительно вплывали въ XV. и въ XVI. вѣку напады Татарбвъ. На Подоле, па Украину, на Волинь и па Русь Червону находили пе омаль черезъ цѣлый XV. п XVI. вѣкъ рожными часами Татари, грабили и палили мѣста и села; — а монастыри, котри бы тая  * 29
г8) Филаретъ Архіен. Чери Истор русс цср. Черниговъ 13G2. III. стор. 29.
29) Истины показаніе слово 45
27


234
дичь оминула, майже ненайдутъ ся, майже всѣ они улягли той нещастнбй судьбѣ. Монахи найчастше передъ надходомъ Татарбвъ уходили и опускали свои монастыри; а якъ по Отворотѣ той дичи назадъ повертали, заставали изъ святыхъ обителей лише згарища та роз- валины, а зъ архивовъ своихъ хибань попелъ. Еслиже повернувши мали Фундушъ, то бтбудовывали свои монастыри, и заводили въ пихъ прежный порядокъ монастырскій.; еслиже не було Фундуша, и не найшла ся яка доброчинна душа, котра бы нмъ обитель бтбудовала, то розходили ся они глядаючи собѣ притулища знова въ рбжныи стороны.
Въ овыхъ часахъ пестояли монастыри въ связи межи собою. Кождый монастыръ для себе становивъ особное тѣло монастырске. О зарядѣ загальнбмъ, якій естъ нынѣ, въ овыхъ часахъ не було навѣть понятія. И принятіе до монастыра зависѣло тогды бтъ согласія братіи, а ббльше еще бтъ воли игуменбвъ, котрый маючи найчастше на игуменьства бтъ короля, або заложителя монастыра привилей доживотпый, були нѣяко суверенными монастырбвъ панами.
Не легко про тое, байбо дуже тяжко було особливо старшому монахови погорѣвшого и знищеного монастыра дбстати ся до якого ипного; а если ся декотрому удало, то наступало тото часто ажъ по долгихъ и далекихъ сюда и туда путешествіяхъ. Межи тымъ мусѣвъ бнъ тулити ся де могъ, и зарабляти собѣ рбжными способами па пропитаніе.
Же таке тулацтво лише вредливо па монашество вплывало, на тое ачейже не треба доказбвъ. Тулаючи ся по рбжныхъ сторонахъ, а часто и по неприличныхъ мѣст- цяхъ, отвыкали монахи бтъ монастырского порядка, бтъ точного богослуженія, и бтъ правильного монашеского житія; а привыкали до недбалости, до лѣнивства, часто до


235
піяньства и до рбжныхъ инпыхъ злыхъ налоговъ, ко- трыи бттакъ и до монастыра, если ся наконецъ до деякого дбстали, — съ собою приносили, и ту ихъ розширяли.
Еще и другій не менше вредливый вплывъ мали напады Татаровъ на монастыри. Съ монастырями, якъ уже сказано, пропадали найчастше и ихъ архива, а съ тыми и монастырскій привилеи Фундаційныи. Користа- ючи зъ такихъ обстоятелствъ, особливо если збуреиыи монастыри черезъ долшій часъ не бтбудовывали ся и опу- щеныи стояли, привлащали собѣ грунта и Фундуши монастырскій добрый сосѣды, а частѣйше можныи паны, если такій опущепыи монастыри межи ихъ маєтками находили ся.
Абы много примѣровъ не наводити, всказуемо лише па монастыръ Перегиньскій, и на монастырь св. Юрскій во Львовѣ. Грунта того послѣдного розтягали ся широко и далево на западѣ мѣста Львова. Но якъ при многочисленныхъ нападахъ неприятельскихъ монахи мопастыръ той стали опускати, и монастыръ часто черезъ долшій часъ опущений стоявъ; поприсвоивали були собѣ сосѣды монастырскій грунта такъ, же наконецъ ничь не остало ся, и Епископъ Шумляньскій мопастыръ на ново вѣковати мусѣвъ.30) Обстоятельства такій були причиною многихъ и долгихъ процессовъ. Процесъ монастыра Перегиньского н. пр. тягнувъ ся долше якъ 100 лѣтъ, 30) Св. Юрскій монастыръ бувъ еще въ XV. вѣку въ посѣданю кбль- і;охъ селъ, и великихъ об паровъ въ самбмъ мѣстѣ Львовѣ; свѣд- чатъ о тбмъ. nActa consularia" мѣста Львова зъ р. 1460. Том. I. стор. I. Кромѣ того in Codice archivali, in Annalibus Sarnicii и у Мѣховитп, можно читати же Альбрехтъ, король польскій въ часъ похода свого вър. 1497 вь Молдавію съ войскомъ через ь Львбвъ,— поставивъ на поляхъ Свято-Юрскихъ 80 000 войска и 30.000 во- збвъ съ военными запасами; слѣдовательно були ты и поля ачейже дуже обширный (Зубрицкій, Повѣсть о Черв. Руси. стор. 77.)


236
що при тогдашныхъ судовыхъ институціяхъ опакіпе дѣ- ЯТИ СЯ НС могло.
Игумепи и инныи монахи, котрый за такими справами и процессами ходили, мусѣли часто до далекихъ судовыхъ мѣстъ удавати ся, и тамъ черезъ долпіое время перебувати. Тымъ способомъ мусѣвъ въ отсутствію настоятеля монастырскій порядокъ доконче упадати, а игу- менн сами бтвыкати отъ порядочного щоденного богослуженія, а по краипбй мѣрѣ и бтъ паукъ, если ся якими займали, и заиедбывати монастырскій правила. И наступило тото, що митр. Кипріанъ игуменови Высотскому Аѳанасіеви писавъ: „Коли чернецъ займе ся „мірскими справами, тогды мусить ходити и къ кня- „зямъ, и къ попамъ, шукати судбвъ, вставляти ся за „покривджеными, сварити ся и мирити ся, и абы не „выставити своихъ людей па страту, хотячи нехотячи „по за монастыремъ трудити ся и оставляти свое правило.../31  *) А же тое истинно наступило, потверджує „Герберштейнъ. „Habent (монахи) severissimas leges ас „regulas, говоритъ бнъ, „quae sensim labefactae jacent.”3 2)
До розстройства монастырского порядка причинивъ ся въ XV. и въ XVI. вѣку, поперечно по наибольшей части а може и единственно, загальний бракъ школъ па Руси. Школы на Руси стали уже изъ часовъ завоевана черезъ Монголовъ упадати, и съ часомъ такъ були упали, же въ XV. и въ XVI. вѣку па сѣверѣ, не находила ся анн едпа школа. Многій изъ князѣвъ и боя- рбвъ рускихъ въ овомъ часѣ, не умѣли ни читати ни писати. „Во всей Московіи пѣтъ школъ, говоритъ Ко- „бенцель, бувшій въ Москвѣ въ р. 1579, — „пѣтъ и дру- „гихъ способовъ къ изученію наукъ... а потому изъ 81) Филар. Аркісп. Чери. Ист. руеек. церкви 1В62. II. стор. 101.
ns) Rer. Mose. Comni. стор. 2!).


237
„тысяча ледви еденъ найде ся, кто бы умѣвъ читати „або писати;33) а архіеп. Филаретъ, згадуючи о томъ, до- „дае зо своей стороны: „Думаемъ едва ли и па двѣ тысячи приходилъ ся одинъ умѣющій писать. А гдѣ зна- „піе вѣры? Гдѣ знаніе правилъ жизни духовной? Гдѣ „знаніе исторіи церкви, ся обрядовъ, ея благочинія? „Не говорить о прочемъ*.34) Соборъ въ року 1551 такожъ съ глубокимъ жальомъ говоритъ: „отцы и мастера (кандидатовъ духовныхъ) сами мало умѣютъ и силы въ Божественномъ писаніи не знаютъ, а учиться имъ негдѣ!*35) Иось якій сумный образъ просвѣщенія на Руси въ XVI. вѣку подає памъ св. Геннадій, архіепископъ Новгородскій. „Вотъ, пише онъ, приводятъ ко мпѣ му- „жика: я велю ему читати апостолъ, а бнъ и поступити „пе умѣе; — велю дати ему псалтыръ, а бнъ и по той „ледви лѣзе. И я бтказую ему, и на мене жалоба: зе- „мля Архіерею такова; годѣ довѣдатися, кто бы умѣвъ „грамоту. Вотъ п обругавъ всю землю, будьто нѣтъ чо- „ловѣка на земли, кого бы ставити въ священьство. Бьютъ „мнѣ чоломъ: пожалуй господине, вели учити. Велю учи- „ти ектенію, а онъ и къ слову пристати не може: ты „говоритъ ему тото, а бнъ що инпое. Велю учити аз- „буку, — и они научивши ся денещо азбуки, просятъ „ся домовъ, не хотятъ учити ся єн. А у мене духа не „достає святити неукбвъ на священниковъ. Мужики-пе- „вѣжи учатъ дѣти письма, и лише неуютъ; а межи тымъ „за ученье вечерни принеси мастеру кашу и гривну гро- „шій, за утреню также только, або и бблыпе; за часы „особно А бтойдс бтъ мастера, то ппчъ пе умѣе, „ледви лѣзе по кпизѣ; а церковного порядка цѣлкомъ 33) De legat, ad Moscov. edit. Star. сгор. 15.
з*) Фитареть архіеп. Черп Истор. русе, церкпп. Чери. 1862. Ш. ст. 95.
35) Стоглава гл. 25. 26.


238
янезнае.“ Такъ то готовилися за Геннадія до стану учи- телѣвъ церкви. Такое було за его часовъ просвѣщеніе будущихъ наставниковъ народа.
Якъ на сѣверѣ, такъ и на Руси належачий до Польщи съ малимъ взятіемъ, не було достаточныхъ школъ, и яке невѣжество розляло ся було въ южныхъ и западныхъ рускихъ сторонахъ посвѣдчае изданіе библіи Острожскои. Князь Острожскій загадавъ выдавати библію, и коли прійшло братн ся до дѣла, показало ся же на Руси не було способныхъ до того людей; ба що ббльше, годѣ було найти и полный списокъ самой библіи. Великій смутокъ огорпувъ князя. „Кто бо естъ отъ благоразумныхъ, егоже не подвиже жалость, зряще ветхость церкве Христови на паденіе клонящу ся“ кличе бнъ въ передмовѣ до библіи, и показує нужду въ то- гдашнбмъ состоянію православія. Наконецъ постановивъ бнъ выслати людей довѣренныхъ па западъ и на востокъ, па островъ Кандію, до монастырбвъ греческихъ, сербскихъ и болгарскихъ, и до Константнії. Патріарха Іереміи съ прошеніемъ, абы му прислали вѣрный списки библіи,— и способныхъ людей. И помимо того, говоритъ князь Константинъ въ передмовѣ до библіи выданои 1580—1581, що помбчникбвъ у него було мало, и то не дуже спо- сббныхъ. А еденъ изъ помбчникбвъ, самъ ся. такожъ въ передмовѣ, признає: „азъ составыхъ елико возмогохъ умаленіемъ си смысла (малымъ своимъ смысломъ): ибо училища пиколиже видѣхъ.“
Правду треба признати, же злому, т. е. Отступи- ваню бтъ Ѳеодосіевого устава, занедбываню общежитія, и выплынувшимъ зъ того лише що коротко и побѣжно наведеныхъ нещастііымъ послѣдствіямъ старали ся такой уже бтъ часу самого першого нарушена Ѳеодосіе-


239
вого устава, поедииокіи Отцы и Владики, котрымъ добро монастырбвъ на серци лежало, розличнымп способами запобѣгати. Такъ межи ипными, бтдавъ пр. Антоній Римлянинъ нарушителѣвъ и отступниковъ бтъ Ѳео- досіевого Устава тяжкому проклятію. Въ Москвѣ заводивъ Петровскій Архимандритъ Іоаннъ около р. 1280 первый строгое общежитіе, и вплынувъ своимъ примѣромъ на многій околичный монастыри.36) П. Филоѳей приславъ пр. Сергію совѣтъ, абы тойже въ своихъ монастыряхъ, въ котрыхъ первоначально пебуло общежитія, позаводивъ точное общежитіе, и пр. Сергій (f 1391) за тою порадою и за благословеніемъ святителя Алексія попе- реобразовывавъ свои монастыри ведля правилъ общежи- тельного устава.37)
Для дѣвичихъ обителей служила Асексѣевска дѣ- вича обитель, заложена св. Алексѣемъ образцомъ нового чина. Була тото первая обитель дѣвича на сѣверѣ, въ котрбй було строгое общежитіе. За примѣромъ ей пбйшли бттакъ св. Вознесеньска обитель пр. ЕвФросипіи и св. Рождественьска княгини Маріи, и поустроювали ся ведля ей устава.
Коли въ XV. и на початку XVI. вѣка въ многихъ южныхъ монастыряхъ порядокъ монастырскій по части черезъ напады непріятельскій майже цѣлкомъ бувъ пбд- упавъ, а строгій монашескій послухъ и повиновеніе, на котрыхъ властиво общежитіе операе ся, такъ ся були роз- вязали, же кождый поединокій монахъ провадивъ ся ведля своей воли, самовольно опускавъ еденъ монастыръ и бтхо- дивъ, абы десь до якого другого впросити ся, часто же, абы безъ цѣли по краю волочити ся; увидѣли ся Епископы зв) О Іоанні; говоритъ Ник. лѣт. 4, 73. „се убо бысть первый общему житію начальникъ вь Москвѣ/* Іоаннъ бувъ съ митр. Пименомъ въ Константинополю.
37) 	ЕпиФаніево житіе пр. Сергія.


240
Полоцкій, Смолепьскій, Туровскій (Пиньскій), Луцкій, Владимірскій, Холмскій и Перемышльскій на Соборѣ въ Вилыіѣ въ р. 1509 споводоваными, дотычно монахбвъ ухвалити и наказати: „Недопускати до священнодѣйствія „монахбвъ, коли приходятъ безъ увбльнителыюго письма; „тоже, же Игумени и іеромонахи, котри своевольно и „легкомысльно удаляютъ ся изъ своихъ монастырбвъ лишяютъ ся сапа.“38) Порядокъ монастырскій бувъ неперечно въ р. 1509 дуже розстроепый, коли треба було ажъ такого наказу, ажъ такъ острой и строгой кары на не послухъ монаховъ.39)
Въ р. 1528 архіеп. Макарій скликавъ игуменовъ монастырбвъ Новгородскихъ до себе, и передложивъ имъ приняти уставъ строгого общежитія. Изъ 18 монастырбвъ, бувіпихъ безъ сего устава въ Новгородѣ и близъ него, такой два монастыри помимо рады Архіепископа, псхотѣли приняти сей уставъ: „въ тбмъ безчиніи обы- копіа жити.“
Коли архіеп. Макарій поступивъ на престоль митрополичій въ Москвѣ; ставъ старати ся о тое, щобы во всей митрополіи монастыри, пе маючій общежитія, завели у себе уставъ общежительный. -Но тото не такъ легко було привести до скутку. Привичка пе лише монахбвъ, але навѣтъ и людей сторонпыхъ для обители, удерживала желанія при старинѣ. Денекотрыи монастыри московскій удали ся були въ тбмъ взгляъѣ ажъ до царя Іоанна IV.40)
Въ южныхъ и юго-западныхъ сторонахъ, за для частыхъ пападбвъ непріятельскихъ и безустанныхъ во- енъ, а особливо за для того, же братства церковный и 38) Оиред. Собора вь I. т. истор. акт Nr. 289.
39) Соф. лѣт. 2, 363.
40) У Востокова вт> опис. mj». стор. 780


241
заложителѣ монастырбвъ мали участь въ зарядѣ мона- стырскбмъ, именно що ся дотычпло удержаня забудо- валъ и самыхъ монахбвъ, и право выбора игуменбвъ а правъ тыхъ нѣякъ лишати ся пехотѣли, такъ ревнѣй- шіи Отцы якъ и Владики еще менше що здѣлати возмогли.
Не помогли про тое усилія поединокихъ ревните- лѣвъ, непомогли и ухвалы и наказы Соборбвъ Епископскихъ. Цѣле духовеньство и монашество, особливо въ южной и западной Руси упадало въ XVI. вѣку що разъ низше и низше. По монастырахъ упадавъ монастырскій порядокъ, упадало и просвѣщеніе; а патомѣсть розсѣдала ся по нихъ, колисьто сѣдѣлищахъ порядка, наукъ и умѣетностеп, груба темнота, невѣжество и кранное розстройство. „Въ духовномъ станѣ — говоритъ обя- „вленіе Братства Ставропігіанекого Львбвекого — памно- „жили ся непорядки при худомъ пастырствѣ Кіевского „и Галицкого Митрополита ОнисиФора Дѣвочки, двое- „женца и человѣка вѣры сомнѣтельнон. Онъ позволивъ „Епископамъ бути двоеженцамъ, а инпымъ Епископамъ „жити съ женами, не зважаючи на монашескую присягу, „и намноживъ кблька тысячъ попбвъ двоеженцбвъ и трое- „женцбвъ, подозрѣлыхъ до того въ рбзпыхъ переступлені- „яхъ. Вселеньскій Патріархъ отецъ Іеремія, за постановленьемъ Eęo Королевского Маестату, будучи въ Виль- „нѣ, Митрополита зъеадивъ, и на его мѣстце другого, — „отца Михаила Рогозу поставивъ и посвятивъ; Супрасль- „ ского Архимандрита Тимоѳея Жлобу отсудивъ бтъ того „достоииьства; попбвъ двоежепьцбвъ побтдалявъ, и назвавъ выновными въ ереси, наказавъ и Митрополитѣ пбдъ „карою усунена и погибели души, таковыхъ негодныхъ „Владиковъ и попбвъ бтъ церкви бтлучити, що бнъ не- „ выполнявъ, занимаючи Митрополичій престолъ много „лѣтъ, хотяй Отецъ Патріархъ ему тото строго нака- 28


242
„завъ. Такій Владики.... суть причиною соблазни межи „нами овцами Христовыми, горнуть грѣхи ко грѣхамъ, „съ своими домаіпными пріятелями розкошують въ ма- „еткахъ церковныхъ, святой церквѣ не приносятъ ни „то найменшои користи, всѣ претяжкій тягари покладаютъ на простый народъ, а сами не хотятъ ни то „палцемъ доткпутп ся ихъ. Загороджаючи людямъ цар- „ство небесное, сами до него не входятъ, и намъ забороняють. Монахдвъ женятъ, монахини выдаютъ за мужъ, „поповъ двоеженцбвъ женятъ съ третями женами; сами „Владики жиютъ съ женами, н мясо ѣдатъ въ против- „нбеть монашескимъ правамъ; а до того еще на насъ „невинныхъ людей въ церквахъ кидаютъ проклятства, „на рынкахъ усуджаютъ па выгнанье, наши доми и ма- „етки печатаютъ, здержуючи тымъ ходъ нашого заробку „и господарства, а попдвъ нашихъ принуждаютъ къ свѣт- „скимъ обовязкамъ, и тымъ отбираютъ намъ всѣ церковный и свѣтскій права нашого стародавного Право- „ славія. “4
Ажъ ось коли монашество майже до крайного упадку хилило ся, прійшло до Уніи съ церквою римскою. И съ Уніею наставъ для монашества новый періодъ. Особливо въ предѣлахъ Руси належачої! до тогдашпои Полыци, наступило въ короткбмъ часѣ по Уніи межи монахами, котри до Уніи приступили, совершенное 6т- родженье; а монахи оставшіи ся при Православію взяли були зъ начала по Уніи такой добре крѣпити и розвивати ся.
Монашество въ церкви Христовбй. що и вырокн вселенъскихъ Собордвъ, и свѣдоцтва Пановъ и Патрі- 41) 	Акта архива Института Ставропигіянского въ Львовѣ.— 3>бриц- кій, исторія Ставропигіи Львовской. — Журналъ Минист. Пар. Просвѣщенія. Санкі Петербургъ. 1849—1850.


243
архбвъ, и письма найзнакомитшихъ богослововъ доказують, було и буде заедио найсилыіѣйшимъ вѣры святой Филяромъ; — а въ церквѣ греческой самую рдзень защитниковъ ей становлять монахи устава св. Внсилія Великого.
По Монастыряхъ восточной церкви зъ давенъ давна приготовляли ся особы для занятія высшихъ степеней въ іерархіи. Зъ монастырбвъ выходили пайсвятѣйіпіи богословы и учителѣ церкви, и сильный духомъ и свѣтломъ ревнители вѣры и благочестія, котри будучи свободными бтъ связей Фамилійпыхь ведля голосу церкви Слово Боже по всѣхъ сторонахъ поганьства рознесли и засѣяли, и засѣяну вѣру святу де треба було и кровію своею оросили. Монастыри восточной церкви по духу своихъ острыхъ правилъ, по своимъ благоговѣйнымъ поденнымъ набоженьствамъ и по образу жизпи благоче- стывыхъ монахбвъ були изъ давенъ давна найдѣпшими школами для морального розвою народа.
И ачейже для тыхъ самыхъ поводовъ звернувъ Ипатій Поцій заразъ по заведеніи Упій перву свою увагу на монашество, и ставъ го зъ упадку, въ котрый оно передъ Уніею було попало, пбдносити. Въ той цѣли закладає бнъ для монахбвъ семинарію въ Вилыгѣ, сгро- маджуе ту молодыхъ монахбвъ, прикшікуе на учителя ученого Петра Федоровича, а керовництво и зарядъ того закладу бтдае свѣтлому и ревному іосифови Вел. Рут- скому. И знова повстала межи монахами прежиа рев- нбсть до наукъ, и горячая жажда просвѣщенія.
Коли бттакъ верства монахбвъ укбпчившихъ школы умножила ся, а тымъ самымъ и стародавне свѣтло и науки взяли знова по монастыряхъ возникати и ширити ся; постановивъ Іосифъ Рутскій, поступивши вже по Ипатію на Митрополію, пойти дальше, и монашество, абы го бтъ повторного упадку забезпечити, ведля взору за-


244
конбвъ латиньскихъ зреФормовати, т. е. монастыри, котри до теперъ независимо еденъ отъ другого, часто на- ветъ вынятый зъ пбдъ власти Епископбвъ, кождый по своей воли управляли ся, въ едну конгрегацію получити, и въ нихъ едпостайный ладъ и порядокъ завести.
И такъ скликує бнъ на день св. Иліи (20. липця 1617) игуменбвъ, а именно изъ бблыпихъ монастырбвъ Виленьского, Новогрудского, Миньского, Жпровицкого, Бытеньского, и ииныхъ отличнѣйшихъ отцѣвъ до маетности своей Новогородовичъ; представляє имъ конечну потребу реформы, и подає имъ заразомъ и легкій и певныи способы, якъ бы направити тото, що зъ карббвъ кар- ности выпало; якъ бы привернути порядокъ монастырскій и просвѣщеніе межи монашествомъ пбднести. И игумени узнавши спасительный намѣренія Митрополита для монашества, а тымъ самымъ и для церкви святой, ухвалили такой заразъ на тбмъ першбмъ съѣздѣ за его порадою наступаючій загалыіыи правила:
1. Всѣ монастыри становлятъ едпу конгрегацію або провинцію пбдъ зарядомъ едного настоятеля.
2. Покровительство надъ цѣлымъ Чиномъ принадлежитъ Митрополитѣ, такъ въ справахъ церковныхъ, якъ и во внутренныхъ монастырскихъ.
3. Всѣма монастырями має рядити Прото архимандрита, котрый має бути простый еромонахъ, а николи Епископъ; ни такій що має свою діецезію, ни коадюторъ Митрополити. Протоархимандритъ має монастырь! часто визитовати, и въ зарядъ монастырбвъ вглядати, коротко всьо тото дѣлати, що добро матеріальне и духовне такъ Поединокого монастыра, якъ и цѣлого мопашества вимагати буде.
4. Протоархимандрита выбирае Митрополитъ съ игуменами и высланныками монастырбвъ.


245
5. Передъ выборомъ має кождый выбираючій складати присягу, же по совѣсти лише найдостойнѣпшого выбирати буде.
6. Протоархимандритъ має бути доживотный, если бы яка перешкода не зайшла.
7. Протоархимандритѣ доданії будутъ 4 консульторы, котри па тое уважати маютъ, абы Протоархимандрита свои обовязки точно и совѣстно выполнявъ.
8. Игуменбвъ назначає Протоархимандритъ со своими консульторами; має такожъ власть недостойныхъ або пездатныхъ усувати.
9. Соборъ загальный для нарядъ надъ справами монастырскими має ся бтбувати що 4 роки.
10. На припадокъ смерти Протоархимандрита, має го заступати ажъ до пайблизшого Собору его Викарій (про- токонсульторъ).
11. Звычай дотеперѣшный, же кождый игуменъ нрій- мавъ хотячихъ вступити въ монашество, має устати. Но- виціевъ пріймае Протоархимапдритъ, котрый бттакъ въ монастырѣ до того призпачепбмъ новиціатъ пбдъ надзоромъ Магистра бтбувати маютъ.
12. Дла молодыхъ монахбвъ маютъ ся позакладати приготовляючій школы, зъ отки здатпѣйшіи на высшій науки до академій поступати будутъ.
13. Абы едностайнбсть въ одежи завести, має бути габитъ, каптуръ и мантія зъ мухаиру,42) сутана и ряса зъ каразіи43) або моравского сукна, капелюхъ чорный, поясъ скбряный поединчій съ пряжкою чорною желѣзною, чоботы и черевики зо скбры воловои, а сорочка зъ полотпа, котрого локоть два гроши коштує.44) Воло- 4г) Мухаиръ, грубо сукно зь ссрсти козячои.
м) Каразія, сукно просто и грубо.
44) Приписавши одежъ приписали и Форму одежи, котра до нынѣ задержала ся.


146
сье не вольно буде стричи, но пбдтипати; а бороду не голити, лише рбвпати.
Положивши такъ головну пбдвалииу до реформы пбдупавшого монашества, заваровавшн внѣшный порядокъ монастырскій, приступивъ Рутскій немедленно и до впутренного упорядкована монастырбвъ. Абы тое чимъ скорше до скутку привести, собравъ бнъ монашескій правила и приписы, уложивъ ихъ въ легкую и зрозумілую сыстсму, и поддавъ ихъ Отцамъ Соборнымъ на най- близшбй капитулѣ (1621) подъ обряду. Соборный ухва- ляютъ и постановляютъ правила, для Протоархимандрита для копсульторбвъ, для игуменбвъ, для Магистра нови- ціату, правила для учителей для уставникбвъ, навѣтъ для кухарбвъ, шаФарбвъ и Фурманбвъ — ба що наветъ и о мовѣ якой уживати маютъ непозабули оіш, и на капитулѣ VI. въ Вильнѣ на XVI. засѣданію ухвалили: „Въ розмовахъ межи собою маемо уживати мовы ру- „скои, особливо и доконечно въ церкви и въ проповѣдяхъ. Для того выразно Митрополитъ и мы Отцы сонорный постановляемо, абы Отцы и братія въ церквахъ „не иіінимъ якъ рускимъ языкомъ Слово Боже пропо- „вѣдали“?5) Коротко, Отцы соборный упорядковують всякій стосунки мопашеского житя.
Папы римскій, особливо Урбанъ VIII. видячи такій порядокъ н такое стремленіе ко благу церкви, взяли изливати ласки свои и привился на монаховъ въ особныхъ булляхъ. Такъ кромѣ паданои семинаріи „Алум-
*5) Р)кіі. Monachorum Ordinis S, Basilii M. Ruthenorum ab Josepho Vel Rntski Metropolita Russiae instauratorum Congregationes Generales ac Regulae communes particularcsque. (библ св Oiijop. во Львовѣ) Суть то переводы изъ оригиналовъ руских'і. на языкъ латиньскій, здѣланый черезъ Якова Cjiny, Епископа Коляскою и Вслзского а заразом'!. и Архимандрита Жидпчииьского якъ самі, і о горитъ ‘ , testor quod conformiter et fideliter ex originalibus Ruthenicis sunt transcriptae,”


247
патъ напежскій" названой въ Впльнѣ, заложепои черезъ Григорія XV. для высшихъ наукъ богословскихъ, котру Папы римскій власными коштами ажъ до р. 1796 удерживали, прпзначивъ Пана Урбанъ ѴШ. въ року 1641 особною буллею па вѣчный часы для монаховъ па резиденцію ихъ генерального прокуратора костелъ св. муч. Сергія и Баха въ Римѣ. Дальше постановивъ тойже Папа Урбанъ, абы по 2 монахбвъ клирикбвъ пріпмати на 3-лѣтяый курсъ высшихъ наукъ богословскихъ до Collegium de prop. fide, и по только до Collegium graecum въ Римѣ. Окремъ того позакладавъ бнъ для монаховъ Алумпаты и по инпыхъ головнѣйшихъ мѣстахъ Европейскихъ, якъ то въ Вѣдню, въ Оломуцу, въ Празѣ, и инпыхъ.
Но пе лише Папы, и Рѣчпосполита и шляхта взяли вспирати и пбдпомагати стремленіе монашества. Рѣчпосполита надала на школы въ Жировици добра Вулзъ и Боровики, а на школу для монастыра въ Полоцлу села Червятъ и Судоловичи. Адамъ Хребтовичъ побудовавъ въ добрахъ своихъ монастыръ Красноборъ, и заложивъ въ немъ школу для 10 молодыхъ черцѣвъ заразъ по капитулѣ 1617 р.
И скоро показали ся скутки приверненого порядка монастырского. Межи монахами велика стала змѣпа съ великими успѣхами, такъ для монахбвъ самыхъ, якъ и для краю, а еще больше для церкви святой.
Межи монахами уніятами розширивъ ся знова стародавный Ѳеодосіевскій духъ монашескій, а въ монастыряхъ ихъ взяли пановати послухъ, ладъ и порядокъ; изъ помежи монахбвъ повстали писателѣ и съ высокими талантами и съ глубокою ученостію.46) Для услугъ краю позаводили монахи уніяты во всѣхъ своихъ монастыряхъ школы народный, а въ монастырахъ Миньскбмъ и Полоц40) Wiszniewski hist. lit. pol. Tom. ѴШ. Stcbelski. Dwa światła II.


248
комъ такой заразъ на першбй капитулѣ 1617 р. школы высшій рускіи и латиньскіи для кандидатовъ мірского духовеньства, до котрыхъ пбзнѣйше прійшли еще такій самьпі школы въ Жировици, во Владимірѣ и въ Боруню. Для церкви святой повстали межи монахами знова свѣтлый учителѣ и жаркій проповѣдники Слова Божого, и много межи ными докторизованыхъ богословбвъ, котри въ учености ани Іезуитамъ ани Доминиканамъ не уступали. Въ короткбмъ часѣ межи недавно простыми и темными монахами такъ ся розвинуло було богословіе и вымова проповѣднича, же на Соборъ до Люблина (1780) съѣхало ся надъ 20 игуменбвъ самыхъ докторбвъ теологіи; а проповѣдники зъ Жировицѣ и Дерманя пропо- вѣдаючи въ часъ Собора въ люблинскихъ церквахъ и костелахъ бтнесли звытяжство навѣтъ надъ Іезуитами, найзнакомитшимъ натотчасъ католицкимъ Ординомъ, и межи всѣма проповѣдниками першое заняли мѣстце.47)
Якъ Упіяты,такъ само сильно, а зъ начала майже еще съ бблыпою ревностію, съ крѣпкійшою жаркостію взяли по Уніи дѣйствовати и Православный. На чолѣ Православныхъ станувъ кн. Константинъ Острожскій, магнатъ тогдашпои Польщи, перевысшаючій прочихъ и богатствомъ и достоинствомъ сенаторскимъ, а за нимъ пбйшли и другій можныи зо шляхты: Цѣперскіи, Огин- скіи, Четвертыиьскіи, Вишневецкій, Рожиньскіи, Пузыны, Заславскій, Загоровскій, и инныи. До союза взаимной помочи и покрова противъ Уніятамъ и Латинникамъ утворившого ся въ Вильнѣ въ р. 1599 межи Православными и Ру синами-Диссидентами, приступило 168 самыхъ и можныхъ и богатыхъ осббъ зъ шляхты, и 12 Сенато- рбвъ а межи тими кблькохъ твердыхъ православныхъ.
llelleniusz. Wspomnienia narodowe. Paryż.


249
Князь Константинъ желаючи поднести упавшу межи православными освѣту, скликавъ бувъ уже давнѣйше, еще коли библію выдававъ, до мѣста свого дѣдичного Острога людей писменныхъ, и заложивъ ту для нихъ друкарню. Хотячи бттакъ справу Православія якъ найскутечнѣйше т. е. черезъ выхованье молодежи поперти, заложивъ двѣ школы, нисшу братску въ Кіевѣ, а высшу въ своемъ мѣстѣ Острозѣ, выпосаживъ ю селами Баклаевкою и Боры- совкою, и отдавъ пбдъ завѣдательство Герасимови Смо- трицкому, пбдстаростѣ Каменецкому ученому Русинови, и свѣтлому Грекові! Кириллѣ, котрый пбзнѣйше на пре- сголѣ патріаршбмъ въ Константинополю осѣвъ. Въ школѣ Острожскбй учили языковъ славяньского, латиньского и греческого, и безъ сомнѣнія и инпыхъ наукъ.48)
За примѣромъ кн. Константина ревно дѣйствовали и другій православный магнаты, и причиняли ся, де могли и кблько въ ихъ силахъ було, до пбднесеня и розширена науки и свѣтла межи своими.
Пбдъ опѣкою тыхъ можныхъ панбвъ крѣпко бороли ся за Православіе Епископъ Перемышльскій Михаилъ, а сильнѣйше еще Епископъ Львбвскій Гедеонъ; особливо же Печерская Лавра, якъ архимандрію обнявъ Петро Могила, человѣкъ най такъ скажу органичный, сильный розумомъ, и вѣрный сынъ Православія. Петро Могила, якъ взяли Латиняне и Уніяти, якъ то Смотрыцкій, Саковичъ и инныи съ великимъ талантомъ и глубокою ученостію и словомъ и перомъ противъ Православію выступати, — не наводячи межи своими людей, котри бы отвѣты писати мо- *8) Школа Оегрожска видай не була въ цвѣтучомь станѣ, понеже ей заложитсль кн Константинъ, загятый непріятель Іезуитбвъ, высылавъ зъ неп па дальшій науки молодежъ, якъ то свого крсв- няка Пузыну и Мелетія Смотрыцкого, сына настоятеля тоижъ школы, до Академіи Іезуитовъ въ Вильнѣ. Школу Острожску 6т- давъ уже сынъ Константина, перейшовшій на Латиньство, пбдъ зарядъ 00. Іезуитбвъ. (Łukaszewicz. Szkoły w Polsce.)


250
гли, вибирає зъ помежи молодежи особливо монашеской здатнѣйшихъ, межи тими Коссова, Земку, Трофимовича Козловского, Початского, Гизеля и инныхъ и висилає ихъ для высшихъ наукъ за границю. Якъ повернули, а межи тымъ и Кіевска братска школа въ року 1632 за привилеемъ Королевскимъ до ряду академіи вынесена збстала, заводитъ ту Петро Могила философію и богословіе, и поставляє ихъ учителями; сбирае бттакъ зо всѣхъ сторонъ молодежъ монашеску. и заохочує ю до тыхъ высшихъ наукъ, коротко дѣлае всьо, що лише православныхъ монахбвъ на ровнѣ съ уніятами поставити бы могло. И школы тыи такъ Острожска якъ и Кіевска оказали много услугъ православнбй церквѣ, и приготовили много достойныхъ священниковъ и просвѣщеныхъ пастырей. Изъ нихъ то выйшли монахи, самій ревпѣйшіи и ученый защитники православія, славнѣйшій: зъ Острога Мелетій Смотрицкій, пбзнѣйше Уніятъ, а зъ Кіева знанні! проповѣдникъ Лазаръ Барановичъ, и жаркій полемикъ противъ Іезуитамъ и Уніятамъ Іоанникій Галя- товскій.
За шляхтою и за епископами пбйшли и православный братства церковный, появивпгіи ся еще передъ Уніею. Передше були они преимущественно гуманитарними институціями ; а теперъ по Уніи одушевили ся они новою силою и обернули ревнбсть свою на защиту вѣры, и на помбчь пастырямъ церкви. Тыи изъ нихъ, котри мали маєтки, взяли теперъ пбдъ свою опѣку типографіи, котрыхъ головною цѣлею було умножати число богослужебныхъ книгъ, яко великихъ пособій православія, и школы, въ котрыхъ якъ во Львовѣ учено языкбвъ гре- ческого, славянского и руского, діалектики и реторики.
Коротко, Православный, и шляхта и епископи и братства, дѣйствовали по Уніи съ напруженими силами.


251
И не ошибнемо ся, если скажемо, же ажъ Уніи треба було, абы розбудити въ Русинахъ душевный силы, абы розогрѣти въ нихъ ревнбсть до наукъ, абы пбдне- сти ихъ енергію. „Еслибы нѣкоторыхъ изъ духовепьства „нашого отступленье бтъ законного свого въ вѣрѣ пастыря не наступило, — гороритъ Лаврентій Древиньскій, „депутатъ православія на соймѣ въ року 1620, „еслибы „бтойшовшіи бтъ насъ не повставали па насъ: то такій „науки, такій школы, таке число достойныхъ людей пе по- „явилобы ся въ рускбмъ народѣ; наука въ храмахъ на- „шихъ по прежнему булабы покрита пилыо непорядка*.49)
Колижъ такъ Православный, майже въ тбмъ самомъ часѣ, що и Упіяти, школы и низшій и высшій и публичный и монастырскій позаводили, и катедры въ тыхъ-же свѣтлыми и учеными учителями пообсаджали, а межи молодежею православною розгорѣла поломѣпна жажда просвѣщенія и наукъ; коли на епископскихъ престолахъ Православія мужи ревныи и бодрый засѣли, коли монастырбвъ, тыхъ то правдивыхъ вѣры святой твердинь, мовъ звѣздъ на небѣ, якъ то еденъ рускій писатель сказавъ, на рускбй земли повстало, коли и свѣтскій люде православный за вѣру свою прадѣдну крѣпко и словомъ и дѣломъ станули: здавало ся, же доведутъ они до пайкрасшого розвою, и дббютъ ся до высокого просвѣщенія для добра народа и церкви святой. Но ипак- ше ся стало.
Якъ извѣстно, справа церкви святой на Руси опе- рала ся здавенъ давна па самыхъ монастыряхъ, а просвѣщеніе народное розвивали и удерживали заедпо и единственно — монахи.
4э) Мова Древнньского въ Соймѣ въ р.1620 j Бант. Каменск. Вильно 1866. стор. 64-65. Красна и шира мова, котру и нынѣ моніъ бы денекуда примѣрити.


252
За для той то причины и Митрополитъ Подій, скоро по Уніи, оперъ справу еи на монастыряхъ.
И Православный пбйінли тою дорогою, и ужили для защиты свого обряда такожъ монахбвъ и монастырбвъ. И въ тбмъ взглядѣ ипіли Православный съ Уніятами, позволимо собѣ сказати, паралельними съ собою дорогами. Уніяты заводили для своихъ монахбвъ школы; тое самое дѣлали и Православный. Уніяти высылали свою монашеску молодежъ на науки за границю; и Православный монахи кбнчили науки на университетахъ заграничныхъ, навѣтъ въ Парижу и въ Римѣ.50) Уніяти закладали яко твердыни для Уніи уніятскій монастыри; Православный по Уніи неровно больше побудовали обителей. Лише въ еднбй точцѣ минули ся Православный съ Уніятами. Уніяты заразъ по Уніи упорядковали свои монастыри; Православный же полишили свои въ давнбмъ майже крайкомъ розстройствѣ.
Православный, повторяемо, позабули пбднести зъ упадку свое монашество, котре поднесши и упорядковав- ши ся, було бы, — що заперечити годѣ, — такъ якъ уні- ятске для Уніи, для Православія бблыпе здѣлало, якъ всякій защиты магнатовъ, якъ всѣ союзы шляхты, якъ всѣ забѣги свѣтскихъ людей и братствъ церковныхъ, котрымъ помимо ихъ доброй волѣ, помимо ихъ щирои ревности, заедно браковало и браковати буде, овой рдзен- нои силы, котра лежитъ въ правильнбмъ порядку мона- стырскбмъ. А яка сила въ тбмъ порядку, маемо примѣры на упорядкованыхъ Сергіевбй и Печерскбй-Кіев- 50) Манахп Григорій Скибшіскій и Палладіи Роговскій були на наукахъ въ Римѣ. Послѣдный слухав ь реторику въ Оломуцу въ Моравіи, а курсъ философіи и богословія j кончивъ бнъ въ Римѣ. Повернувши до бтчины бнъ первый ставъ вь Москвѣ учити богословія. (Филаретъ архіеп. Черв., — ист. pjec. церкви. Черн 1862. IV. стор. 107. 122. 226.)


253
ской Лаврѣ; у насъ въ Галичинѣ на упорядкованбмъ черезъ свого заложителя Іоиля монастырѣ Крехбвскбмъ, котрый православія ажъ до р. 1727 державъ ся, и ажъ по порозсаджованю монаховъ до инныхъ монастырбвъ, на унію перейшовъ;51) а еще ббльше на упорядкованбмъ православпбмъ монастырѣ Скитскбмъ коло Манявы, котрый, коли вже въ епархіи Львбвскбй о православію ани чутки не було, самъ межи уніятами, мовъ островчикъ сильнымъ волнамъ широкого моря, принятію Уніи непоколиби- мо опиравъ ся; байбо коли въ р. 1786 монастыръ Скитскій знесено, монахи его оперли ся пропозиціи перейти на Упію, и лишивши свой прекрасный монастыръ, и зъ краю до Сучавицѣ на Буковину выйшли, а Унію не приняли. Колижъ монастыри православный неупорядкованьш могли знанымъ тяжкимъ напорамъ на Православіе такъ сильно опирати ся, коли монастыри тыи стоячій безъ всякой связи межи собою Православіе по Уніи Брест- скбй надъ лѣтъ 100 удержати подолѣли: то годѣ и означити, що бы они були здѣлали, если бы якъ то уніятскій и упорядкованії и въ связи межи собою були стояли!
Православный, якъ сказано, умѣли закладати монастыри, але занедбали нхъ упорядковати. Кіевъ и инныи ббльшіи православный монастыри розсилали численныхъ монахбвъ, котри близко що не по всѣхъ мѣстахъ, и по многихъ селахъ осѣдали, ба навѣтъ и по безлюдныхъ сторонахъ та пущахъ якій нибудь монастыри та церкви будовали, и набоженьство бтправляли; — але порядокъ и ладъ монастырбвъ, въ котрыхъ властива ихъ сила состоитъ, позбставъ въ занедбапю. Монастыри православный якъ передъ Уніевъ, такъ и по Уніи рядили ся кождый для себе и по своей воли, и стояли безъ всякой связы межи собою. И никто о заведешо загального по-
5’) Исторія монастыря Крехбвского въ р. 1727.


254
рядка не погадавъ. Лише Исаія Копиньскій, перше епископъ Перемышльскій, бттакъ Митрополитъ Кіевскій отавъ бувъ розмишляти о упорядкованю монастырбвъ, и написавъ „Листвицу духовного по Бозѣ иноческого „житія, або Алфавитъ духовный и Шумляньскій Іосифъ Епископъ Львовскій поблагословивши въ року 1677 мѣстце на закладавшій ся тогда монастыръ Успень- скій въ Бесѣдахъ, вручивъ игуменьску патерицю О. Фи- ляретови, а монастыреви надавъ приписы власною рукою пбдписаныи, и печатію урядовою стверджений, пбдъ заглавіемъ: „Листвица или узаконеніе истинного обіце- „жительного житія инокомъ монастыра Бесѣдского“.52) Такожъ Фундуючи на ново, за часбвъ Хмелницкого пбд- упавшій, а бттакъ черезъ близко 20 лѣтъ опущеный монастыръ Св. Юрскій во Львовѣ, записавъ му Шумляньскій въ р. 1685 на удержанье юридику свою дѣ- дичну Чолганыципу, и въ тбмъ записѣ надавъ му и правила порядку монастырского: „Chcąc postanowić ро- „rządek, — мовитъ бнъ ту межи ипными — ponieważ „ordine res constant, a tu zaś per incuriam саГе na nim „schodziło, tedy takową de nova radice czynię fundacyę „i ordynacyę, wszyscy w monasterze zostając każ-
„dego nabożeństwa tak ordynaryjnego jako i extraor- „dynaryjnego z woli starszego i potrzeby cerkiewnej „odprawującego się mają pilnować, i onego nieomiesz- „kiwać, chybaby który niemocą złożony, albo posłuszeństwem Monastera oddalony. “ (Якій то неладъ му- „сѣвъ бути въ самомъ богослуженію, коли ажъ такого „наказа показала ся потреба!) Także dochodów cerkiewnych, żaden zakonnik prywatnie i pokątnie brać i na
и) Компаяевича Варлаама (монаха f 1858 въ монастырѣ Креховскдмъ), Ks. Józef Szumłański biskup R. Gr. Lwowski i Kamieńca Podolsk. Biografia, въ письмѣ періодичнбмъ „Lwowianin.” Lwów 1841. ст. 268.


255
„swój pożytek obracać nie ma. (Якій непорядокъ въ „господарствѣ монастырскомъ.) Дальше межи ипными приписавъ имъ, що ѣсти и въ чемъ ходити маютъ, бо и ту здає ся не було порядку. „Ihumen tego monasterii „wszystkie te intraty tak z dóbr wyżej mianowanych „jako i z dochodów cerkiewnych do rąk swoich odbiegać ma, i one opisanym dysponować sposobem: naj- „pierwej sufficientiam victus we dnie skoromne z nabiałem, a w postne z rybami i olejem zakonnikom pro- „widować i habit, także insze do chodzenia potrzeby „sprawować nie bogato, tak starszemu jako i wszystkim, zwyczajem i trybem obszczeżyteinym starodaw- „nym podkapki i kłobuki formą Świętą Górską (аѳон- „скои горы) i przykładem teraźniejszych monasterów „Skitskiego i Krechowskiego".53)
Но упорядкованье монастырбвъ православныхъ оста- ло ся при тыхъ поединокихъ експериментахъ, а монашество православне, де кождый монастыръ самъ для себе независимо еденъ отъ другого ведля своей воли рядивъ ся, при великбмъ браку не лише монастырскихъ але и публичныхъ школъ щоразъ глубше и глубше упадало. Ось съ якимъ най такъ скажу злостнымъ, — а сердечнымъ жальомъ говоритъ о монахахъ тогдашныхъ Иванъ Кречмеръ игуменъ Полоцкій: „Wiele z nich nie „wie nic o ślubach zakonnych, ale wszystko czernstwo „na tśm bydź zasadzone rozumie, w kłobuku i mantyi „chodzić, włosów nie strzydz, i mięsa nie jeść“.54)
- Отожъ коли покровители православія, князь Константинъ Острожскій (f 1608), Адам Вишневецкій, Типъ кевичь, Четвертыньскій и инныи, зъ того свѣта посходили, »•) Akta i rozporządzenia Prowinciala Wiktora Starożyriskiego od roku 1783—1790 стор. 183.— Ty запись Шумляньского.
łł) Wiszniewski, Historya literatury polskiej. VIII. pag. 157. — Konsyde- racye. Wilno.


256
а дѣти ихъ православіе попокидали, и або на Унію, або на Латиньство попереходили, якъ то здѣлавъ вже сынъ самого кн. Острожского; — коли всякій союзы взаимной защиты постарѣли, и сами черезъ себе порозвязо- вали ся; — коли и поборники православія Владики Балабанъ, Копыстыньскій, Борецкій, бттакъ и самъ першій ревнитель Митрополитъ Петро Могила — померли; не помогли вже Православнымъ ни щирая охота короля Владислава, ни его привилеи для православія, а еще менше пбзнѣйшіи кровавый войны, котри кромѣ великого пролитія крови и повторного притлумленя почавшого розвивати ся просвѣщенія, еще и тую нужду на православныхъ нанесли, же въ тыхъ вбйнахъ, понеже провадили ся по найбблыпбй части въ сторонахъ де мешкали православный, самый православный маєтки своя потеряли и зъубожѣли; межи инными и самое ревностное братство ставропигіанске во Львовѣ, а дальше и православный монастыри Завалбвскій, Деревачскій, Львбвскій, Пбдгорецкій, Бѣлчецкій, Лѣтвиновскій, Трехтьшіровскій и Львбвскій св. Богословскій, де при обляганю Львова въ р. 1648 Татари, союзники Хмелыіицкого, всѣхъ монахбвъ вырѣзали; и монастыръ Крехбвскій, котрый въ тое время разомъ со Скитскимъ монастырямъ православнымъ яко образецъ служивъ, а котрый Дорошенько, за тото, же еденъ монахъ добре выцѣливши, зъ шмиговницѣ выпаливъ, и вожда облягаючихъ монастыръ Татарбвъ застрѣливъ, такъ немилосерно з лупивъ.56)
Занедбанье монастырбвъ и шкблъ було неперечно головною причиною, же Православіе въ Польщѣ зъ начала такъ сильне, уже въ другбй половинѣ XVII. вѣка упадати начало. Въ тогдашпбй Польщѣ займали ся шко-
6S) Исторія монастыра Крехбвского, вь библіотецѣ тогожь монастыри.


257
лами высшими и низшими, изявшн Краковъ, майже по- всюда у Поляковъ Іезуити и Домипикапи, у Русинбвъ же уніятовъ и православныхъ монахи рускіи. Изъ свѣтскихъ натотчасъ дуже мало кто способивъ ся до учи- тельского стану. И ту коли монахи Уніяти школы свои щоразъ высше и высше подносили и умножали, и монастырскую' молодежь, то по монастырскихъ то по заграничныхъ школахъ, що разъ ббльше и ббльше обучали и просвѣщали ; — у Православныхъ, почавши уже бтъ смерти ревнителя Митрополита Могилы, убувало силъ учительскихъ зъ дня па день. Школы Православныхъ одна по другой упадали цѣлкомъ, або переходили въ руки Латип- никбвъ, якъ то школа Острожска, котра достала ся въ руки Іезуитбвъ, або уступали мѣстця Уніятамъ. Напослѣдокъ ибдупалп и школы Кіевскій. И такъ то прійшло, же бтъ половины XVII. вѣка школы уніятскій и монахи уніяты, а съ ними и Унія стали уже ити горою; а школы православный взяли нидѣти и православіе само упадати такъ, же при кбнци XVII. вѣка защита православія оперла ся лише на братствахъ церковныхъ т. е. па самыхъ бѣдныхъ, — а до того и неукахъ мѣщанахъ, и па монашествѣ, котре въ самомъ крайкомъ збетавало невѣжествѣ, въ самомъ остатнемъ находило ся розстройствѣ.
И коли въ упорядкованыхъ монастыряхъ уніятскихъ и науки и богослуженіе процвѣтали, п всьо було ведля уставовъ въ ладѣ и въ порядку; монастыри православный па тотъ часъ по прежнему „in tristissimo erant statu, „nulla intra monachos disciplina religiosa, nulla sanctitas, „nulla doctrina vigebat/4 — говоритъ Онуфрій Братков- скій, архимандритъ У невскій, описуючи православне монашество въ Львбвскбй и Псремышльскбй Епархіи при кбнци XVII. вѣка, — „atque sic primitivus ille monasti- „cae perfectionis fervor sensim tempescere, disciplina re- 30


258
„gularis laxari, cultus divinarum humanarumque littera- „rum collabi, commune monasteriorum bonum non jam „temporale tantum, sed quod perniciosius sibi fuerat, „spirituale etiam minus quam par erat curari coepit. „Viderat, iisdemque quibus viderat, deploraverat ocu- „lis antiquitas monachos non amplius monasticarum institutionum semitas praemere, sed humanas potius corruptae naturae sequi passiones, coenobiorum dotes „inepte ac illicite dilapidare, collatas larga piorum manu „elemosinas prodigaliter dissipare, monasteria pro sui „uniuscujusque velle et placito deserere. Per vicos, pla- „teas, urbes, oppida, imo provincias sine lege divagari. „Viderat haecce monasteria anterius regularium et lite- „ratorum habitacula, ab indisciplinatis, rudibus, et plane „incultis monachis inhabitari, juribus et fundationibus „spoliari. Ecclesias solitis Deo laudibus destitui, viderat „demum aedificia ipsa ultimae ruinae addici ita, ut vix „rudera hac nostra aetate aliorum, aliorum locus duntaxat, „in quo extiterant, conspici possit; quodque aliquando in „rerum natura extiterant, alia in actis publicis ac fastis „tantum modo legere, nunquam vero ad illa restitui „fas sit. Hinc ne residua etiam monasteria similem pariantur jacturam, ad id usque moris ventum erat, ut a „regnantibus Princibus, magnates ex statu saeculari iis- „dem in bonis praesertim Principum situatis protecto- „res, tutores et patroni provisi et constituti fuissent. „Extant plurimi hoc temporis adhuc in vivis superstites, „viri aetate et authoritate graves, aequi rerum aestima > „tores, ordinis Basiliani status ejusmodi oculati testes, „eorum fidem et testimonium super dictis appellamus”.56)
3e) Acta Religiosissimi Patris Onuphrii Bratkowski O. S. В M Provinciae В. V M Provincialis 1772-1776. (Библ. св. ОнуФр. во Львовѣ.)


259
Межи тымъ, коли монашество православне въ Епар- хіахъ Львбвскбй и Перемышльскбй до лише що опасаного самого крайного упадку дбйшло: приступили Епископы Іннокентій Перемышльскій въ р. 1692, а Мелетій Луцкій и Іосифъ Львбвскій въ р. 1700 до Уніи съ престоломъ Римскимъ, и вздержали монашество своихъ діе- цезій майже въ остаточномъ его паденію.
Якъ по Брестскій уніи Ипатій Подій на свои монастыри и на свое монашество, такъ и ту скоро по при- ступленю до Уніи зверпувъ Епископъ Іннокентій Винницкій першу свою увагу на монаховъ, та на монастыри своей діецезіи, скликавъ игуменбвъ на день 23. Цвѣтня 1693 на Соборъ до Перемышля, постановивъ Протоигу- мепомъ свого брата Мартіпіана, надавъ му власть визи- товати всѣ монастыри въ діецезіи, вглядати въ зарядъ монастырского маетку и Фундацій, запровадивъ пови- ціаты въ Лавровѣ, въ Щеплотахъ и въ Добромили, наказавъ же „Monastery braciej swoich do dobrodziejów „niepowinni wysyłać bez osobliwej na to Przewiel. Su- „perintendenta obedientiej, a to dla tego, że się wiele „napełniło zakonników włóczęgów z różnych diecezyi „zabiegających, którzy zmyśliwszy sobie z monasteru „któregokolwiek ile znaczniejszego testimoniales, pobożnych ludzi łudzą i jałmużnę zebraną ad illicitos usus „obracają jako compotatie i inne dissolutie cum scan- „dalo jedynowiernych i innych in fidc dissidentów,”— приписавъ монахамъ одностайну одежъ монашеску, и видавъ въ томъ взглядѣ: Ustawy rządu duchownego in ritu graeco-unito dioecesis Przemyskiej na kongregacyi sobornej uchwalone, типомъ въ Краковѣ въ року 1694- Але якъ бттакъ енергія Винницкого съ часомъ устала, а наступникъ его о тое пестаравъ ся, ішдѣло монашество въ Перемышльскбй діецезіи такъ якъ и попередъ.


260
Іосифъ Шумляпьскй, епископъ Львовскій находивъ ся, коли унію принявъ, уже въ глубокбй старости, во всемъ занятый процессами съ Львовскимъ Ставропигі- анскомъ Братствомъ, и позабувъ якось о своихъ монастыряхъ.
И такъ бтволѣкало ся упорядкованье монастырбвъ бтъ року до року.
Ажъ наразъ ухваляютъ Отцы соборный провинціи Литовскій на капитулѣ въ року 1707, абы монастыри діецезіи Львовской и Перемышльскои, и овый котри и по инныхъ діецезіяхъ, якъ Володимірскбй, Луцкой, Холмскбй и Кіевскбп еще пбдъ зарядъ Протоархпман- дрита не прійшли, до конгрегаціи Литовской, на подставѣ булъ и декретовъ папежскихъ прилучити. Ухвала тая зъелектризовала якось монахбвъ помянутыхъ діецезій, особливо же Львовской діецезіи. Собрали ся они па соборникъ до Львова, выбрали Парѳенія Ломиковского игумена Пбдгорецкого, и игуменбвъ Львовскихъ Антонія Сѣдлевича Св. ОнуФрейского, и Ѳеофила Св. Успеньского Ставропигіанского, котри протѣвъ ухвалѣ Литовской конгрегаціи дня 23. Липця 1709 торжественно запротестовали. 5 7) И видай такой заразъ и въ тбмъ самомъ часѣ по-
57) Згадка о томъ протестѣ находитъ ся въ артикулахъ или уставахъ СинодаУневского зъ р. 1711, де такъ говоритъ ся: „А противу того отчасти повстала была конгрегація Чину тогой;ь С. В. В. Литовская кусячи ся тые и таковые нынѣіпнѣ нрава и цѣлости отъ такъ многихъ лѣтъ за первыхъ Фундацій утвержденіе и зажаданії* въ Фундаменту рушити, искоренити нась коренныхъ, до Провинціи своей Литовской присовокупити, а вкласти и юрисдикціи Пастырской выдертн, гдыбы нѣкоторыхъ ВВ. 00. нашихъ прозорливость и звыклая около добра церкви Божественной правъ и волности нашихъ чулость не запобѣгла и не сперечила, том) протестація о тое явне тутъ во Львовѣ при ясне въ Богу Преосвященномъ теперешнемъ Митрополитѣ Кіевскомъ на тотт. часъ Администраторѣ Епескопіи Львовской въ коллегіумъ Прсвел. 00. Теа- тиновъ вто время притомним ь черезъ ІІП. 00. Парѳенія Ломѣ- ковского Пбдгорецкого, Антонія Свято - ОнуФрейского Львбвекого,


261
велѣвъ Епископъ Варлаамъ выбранимъ до того комиссарамъ объѣхати и оглянути всѣ монастыри, перекопати ся о порядку монастырскомъ, о станѣ ихъ маеткбвъ и Фундацій, и о числѣ монахбвъ.
Игуменовъ и и» братомъ В. О. ѲеоФИломч. при Церкви Львовской Успенія Нрссвятія Богородицы будучпмъ особисте ставаючихъ при бытности ІІІТ. 00. ихъ Милосте 00. СтсФана Трембети Префекта и Винкентія Гварнера лектора коллегіумъ тогожъ Львов- ского, тудежъ Кастана Веля пѣтъ Выкарого Варшавского Теачи- новъ, и Інокентія Піеховича Чину С. В. В. авдитора на тотъ часъ Митрополнтаньского, также при Велможномъ Его М. П. Александру Ритаррѳвскомъ Вицс-Герентѣ Грецкомъ Премыскомъ персо- налне будучимъ дня 23. Юлія 1709 року словно учиненная, ажъ до нверхности духовной принятая, прсто и ми всѣ на теиерѣшномъ соборѣ згромадженій именемъ всѣхъ братей нашихъ туюжъ Протестацію повторяючи и оной поелѣдуючи, абы таковые похваты и предеявзятя неслушніс вѣчно уморений были, покорно суплѣку- емъ доетойпѣйшого Апостольского Трону и до пресвѣтло сіяю- іцого превисочайшихъ и все изяіцнѣйвіих'ь кардиналовъ прсдо- стойнѣйшои конгрегаціи о умноженіе Вѣры Господней и благодѣтелей нашихъ прсмнлоетсвѣйшпхь, абы отъ исполненія благодати и власти своея насъ иноковъ въ коронѣ будучихь отъ того нападу и завзятисіи Провинціи Литовской охранити при правилахъ Фун- душахъ стародавныхъ дипломатами и конституціями ионовленыхъ и ствержснныхь вь покою заховати совокупленія того въ Литовскою Провинціею вь найвысіпои своей поваги заборонили и нсдо- пустили насъ убогих г> иноковъ на Фундаційкахъ іцуплыхъ зостаю- чихъ пбдданыхъ жадныхъ немаючнхъ, а барзѣй зъ ялмужни жию- чихъ въ потѣ лиця и дѣланіяхъ рукъ своихъ хлѣба шукаючихъ, въ руки и юрисдикцію тоей Провинціей Литовской прикладомъ законной религеи римской, где провинція коронная отъ Литовской бтдѣлена, которое то дѣло Милостивому и особливой промоціей Ясне Велмож. Пана Пастиря нашого смиренно вручаемъ и ПП. 00. Соборнихъ, абы въ томъ стараніе мѣли и сами ся въ тое вложили облѣгусмъ Прошу абы конгрес ь изволили: ужалити ея надъ убожствомъ и тѣснотою нашею, помоіцъ таковой богоугодной потребѣ дати и обмислити яковый спосббъ на фундованіе выкормленіе и ватриманіе такового новиціату,— а комисарбвъ избрали, абы о тото старали ся, абы іцо три лѣта такій иноческій соборъ за универсалами пастырскими бывалъ, и то на день рождества св. Іоанна Крестителя, на котромъ нотвержденіе або отмѣненіе урядовъ ВВ. 00. Игуменовъ чинити ся и рахунки отправо- вати ся маютъ.”


262
Ту замѣтити треба, же по монастыряхъ тогдашнихъ пеурегуловапыхъ еще заедпо пановавъ звычай, же игуменъ самъ ведля своей воли не лише новиціевъ прій- мавъ и отдаливъ, але и монаховъ пресвитеровъ; а дальше же монахи безъ всякого порядка, самовольно якъ ся имъ видѣло, еденъ монастыръ опускали, и въ другій переходили, и для того то Епископи о ихъ числѣ николи докладной вѣдомости мати не могли.
На подставѣ реляцій помянутыхъ комисарбвъ скликавъ напослѣдокъ Епископъ Варлаамъ игуменбвъ всѣхъ монастырбвъ своей діецезіи въ р. 1711 на Соборъ до монастыра въ Уневѣ
Дѣянія Синода Уневского находятъ ся въ кинзѣ: Артикулы или уставы Чина иноческаго по преданію „иже во святыхъ Отца Нашего Василія Великого Архие- „ пископа Кесаріи Кападокійскія вселенскаго учителя, „въ діецезіи Львбвскои Галицкои и Каменца Подбльского „па Синодѣ общемъ всечестпыхъ отцовъ Игуменовъ въ „Уневѣ дня 16. мѣсяца Августа року Божія 1711 из- „обритенны сочиненны утвержденны тыномъ же изобра- „жеины въ типографіи братской Львбвской Успенія Пресв. „Богородицы въ р. 1713”.5  * * 8)
И той Сиподъ У невскій передавъ намъ самъ сумный образъ, въ якбмъ монашество діецезіи Львбвскои еще и въ р. 1711 находило ся. Отъ якъ ту Епископъ Варлаамъ межи инными говоритъ: „Понеже черезъ уста- „вичиу часовъ перемѣну такъ много ся монастырбвъ „приватныхъ безъ Фундацій, безъ права, безъ належитого „выживленя, а рачей кучокъ безъ порядку (яко ревизія б8) Копія але бачу современна тых ь печатаныхъ артикуловъ находить
ся въ библіотекѣ .монастыря въ Крсховѣ. Есть то майже един¬
ственный екземплярі., и по ва кблько намъ извѣстно, еві,е жадна
библіографія о немъ не вгадала


263
„ВВ. 00. Комиссаровъ показуетъ) намножило, же тилько „еденъ инокъ въ монастырку зостаючи, братій пбдъ со- „бою не маючи, титулъ игуменства собѣ привлащаючи, „оттоль многія выходятъ соблазни іпкодлывія межи людми „и погоршеня и Чипу святому укоризна, прето запобѣ- „гаючи дальшимъ паступаючимъ нестроеніямъ и таковому „дупіепагубпому нерадѣнію, а хотячи въ яко найлѣппюмъ „и пристойномъ каждый партикулярикъ Чину мѣти, всѣ „такій монастырки партикулярніе безъ Фундушовъ, правъ, „безъ посѣдлости всякой на едномъ тилько кавалку кнлка „локтей поля заложеніе, пбдъ старшіе монастырѣ пбдда- „емъ присовокупляемъ и особливою диспозіцію ведлугу „умови и уставы нынѣшпой выдати декляруемъ облігу- „ючи ВВ. 00. Игуменовъ каждого зособна, абы которому „ся яковый партикулярикъ въ дозорствѣ достаетъ, особливое о пемъ мѣлъ попеченіе, тщаніе, порядокъ и зажиманіе на кождый рбкъ посѣщаючи строеніемъ и ряженіемъ якое въ немъ знайдуе ся воглядяючи, добрый „порядокъ заховуючи, вредительное псуючи, доходы и роз- „ходы дорочныи особливымъ реестромъ описаніе мѣючи, „и щоколвекъ доброго порядку и цѣлости монастырской „належати будетъ, досконале заховуючи до пачалпѣйшого „монастыря своего нѣчого незабираючи анѣ отрываючи, „а барзѣ отъ помноженя хвалы Божои въ тыхже монастыряхъ а не о уменшеніе стараня прикладаючи; от- „цеве зась тиѣ, которимъ ся въ таковыхъ партикулярныхъ дозоръ и строеніе вручитъ, не маютъ себѣ титулу „Игуменского привлащати, але ся тилько старшимъ або „строителемъ называти. Также абы належитый во всемъ „порядокъ, который всѣхъ речей естъ Фундаментомъ былъ „во своей цѣлости ііенарушеный, здало ся намъ на нынѣшнемъ соборѣ совѣтниковъ четирохъ або соборныхъ „надъ всѣми монастырями зъ между ВВ. 00. Игуменовъ „избрати и постановити, якожъ ся мѣстце до избранія


264
„позваляе, а поневажъ ВВ. 00. Игумени зарядъ на том- „же засѣданію зъ между себе намѣняли и едпомыслпо „избрали Діонісія Сѣнкевича Львовского, Парѳенія Ломи- „ковского Пбдгорецкого и Золочевского, Якинѳа Жуков - „ского Пѣтрецкого, Ѳеодосія Сичинского Выспяньского „Игуменовъ и имъ согласно и единѣми усты туюжъ Провинцію въ дозоръ злецилп и отдали. “ — Зъ дальшихъ діяній видко, же и въ трапезѣ и въ повиціатѣ небуло порядка по монастырахъ. Еп. Варлаамъ надавши и въ тбмъ взглядѣ правила, приходитъ бттакъ и до одежи, бо и ту небуло едностайіюсти — и такъ говоритъ: „Выкро- „чаютъ по нѣкоторыхъ мѣстцяхъ иноки отмѣипого загниваючи габѣту, зачимъ габѣтъ иноческій повиненъ „бути палежитый ведлугъ иноческаго Чипу Св. Василія „Великого захований безъ жадныхъ вымысловъ або пе- „строкъ, клобуки, подкапки, сутанны, мантіи иалежитіи „черніи, поясы ремѣнніи гладкій негаФтованыи або зъ „крайки чорнои; также сандалы безъ вшелякихъ вы- „мисловъ быти маютъ.*
Дуже много непорядку межи монашествомъ було въ послушанію, и той недостатокъ Епископъ Варлаамъ такъ опусуе: „Трафляеся и тое черезъ свавольпыхъ, ижъ ся „въ своемъ монастыру, где габѣтъ приняли, розгулявши „ся, безъ жадного старшого своего вѣдомости и благословенія, запомнѣвши клятвенна своего обѣщанія до „ипного монастыря переходятъ, або па яковое уединеніе, „не такъ для безмолвнаго и пустыннолюбнаго свято- „бливаго житія, яко для самоволства и безчинія новые „собѣ мѣстця и Фундацій вынайдуютъ. а такъ въ та- „кихъ неуФундованыхъ мѣстцяхъ евоеволыіе жіючи одни „другихъ въ габѣтъ святый неискусныхъ пріимуютъ а по „томъ по мѣсточкахъ и селахъ волочатъ ся, вѣкарими „зостаютъ, ялмужною ся святою невѣдати на который „монастыръ людемъ наприкряютъ и Бога ображають.”


265
И якъ монашество, такъ и духовеньство свѣтске и цѣла руска церковь находила ся па тотъ часъ въ дуже сумнбмъ станѣ. „Et qualis facies intra monachos, — говоритъ Архимандритъ Онуфрій Братковскій въ даль- „шбмъ своемъ описованю59) — talis ferre in tota Ecclesia ruthena fuerat.”
Духовеньство свѣтске, перейшовше при кбнци XVII. и на початку XVIII. вѣка на Руси стоячбй пбдъ правительствомъ Польщи изъ Православія на Унію, майже еще въ глубшбмъ находило ся занедбаню якъ монашество. Темне и безъ всѣлякои пауки було оно; отдавало ся найнызшимъ працямъ и заробкамъ, и ничимъ, навѣтъ одежею нѣтъ, не бтрбжняло ся оно бтъ простолюдина; а о карности, о субординаціи священническбй, и о моральности его то такой и нищо говорити. Письменный памятники изъ ового часу передаютъ въ тбмъ взглядѣ свѣдоцтва найнекористнѣйшіи.
Особливо посланіе Епископа Іосифа Шумляньского печатане пбдъ заглавіемъ: „„Метрика або реестръ для порядку церкви святой” — малює недостатки тогдаш- ного мірского духовеньства красками разительными. Богослуженіе и справованье обрядбвъ церковныхъ видимо ту въ глубокомъ упадку, веденье ся духовеньства въ домѣ и по за домомъ недостойное, обычаи якъ найгрубшіи, налоги самый гидкіи. А якъ тое духовеньство навѣтъ въ поверховности своей занедбане и опущене було, показує Шумляньскій въ тбмъ самбмъ посланію, де подавши сердечнымъ истинно пастырскимъ словомъ средства и поученіе, якъ бы помянутымъ недостаткамъ запобѣгати, напослѣдокъ говоритъ: „И такъ очистивши душу и тѣло бтъ всякой скверни, съ чистою совѣстію и со всякимъ 5в) Acta Religiosissimi Patris Onuphrii Bratkowski 0. S. В. N. Provinciae В. V. М. Provincialis 1772-1776. (Въ биб і св. ОнуФр. во Львовѣ.) 31


266
„тѣла опаствомъ до божественной литургіи маешь приступити. Опаство же тѣла або охендожность на томъ „належитъ, абы священникъ завше, а особливо, гды до „церкви Божои на служеніе идетъ, мѣль на собѣ сук- „ману пристойную, не захляпаную, голову и бороду уче- „сану, руки умытый, пазуры обрѣзаныи; ба и усы, если „въ котрого сутъ великій и навѣслыи на уста, могутъ „быти безъ сумнѣнья на передѣ пристриженые. И обу- „вье на ногахъ нехай будетъ чистое и пе догтяное, а „не ходаки або постолы личаныи, але овшеки боты, або „принаймнѣй сандалія.”
Бувъ то истинно оплаканый станъ духовеньства, коли му ажъ такой треба було науки, коли му Епископъ ажъ мыти и чесати ся, и пазуры обтинати повелѣвати мусѣвъ! Нынѣ хвала Богу! такой науки не потреба и послѣднему, и майже и найубожшому парохіанипови.
Въ церквѣ самбй на тотъ часъ не було еще ани книгъ поправленыхъ, ани порядочной науки для людей; обряды навѣтъ и церемоніи церковный були переисточе- ныи, и сама вѣра не була еще ясно означена.
Коротко и въ церквѣ самбй показали ся нужды, котрымъ лише загальним Синодъ зарадити мбгъ.
И Митрополитъ Левъ Кишка, кроткій старовникъ о добро церкви, скоро поступивъ на престолъ Митрополичій, такъ заразъ выробивъ въ порозумлѣню съ Архіепископами и Епископами у Папы Климентія XIII. еще въ р. 1716 позволенье скликати Синодъ, що една- кожъ зъ причины лютившого ся на тотъ часъ страшного повѣтря ажъ въ року 1720 вже за Венедикта XIII. до скутку прійшло.
Синодъ, котрый спершу бтбувати ся мавъ во Львовѣ, власне зъ причины повѣтря, скликаний збставъ до мѣста Замостя на день 21. Серпня 1720.


267
На Синодъ Замойскій, бтбувшій ся пбдъ предсѣдательствомъ Нунція Іеронима Гримальдого прибули Митрополитъ, Архіепископъ Полоцкій, (Архіепископъ Смоленьскій приславъ свой акцесъ на письмѣ), Епископы: Луцкій, Холмскій, Львовскій, Перемышльскій, Пинскій- Туровскій, Архимандрита, Декани, Протоархимандрита, Игумеии майже всѣхъ бблыпихъ монастырбвъ, и депутаты братства ставропигіанского Львбвского СтеФанъ Ласковскій и Іоаннъ Чесниковскій. Ту всѣ сгодили ся, всѣ станулп едною мыслею, едпымъ духомъ. Ухвалы Синода Замойского були великои ваги, и успѣшной до- неслости, такъ для церкви самой, якъ и для духовень- ства и свѣтского и мопашеского. Упорядковали они и вѣру, и правыла обряда, и пауку церковну; припоручили Епископамъ визитовати бтъ часу до часу свои діецезіи, а деканатамъ смотрѣти пильно на порядокъ по паро- хіахъ; заборонили парохамъ и загально священникамъ низкій роботы коло управы роли, шинкованье напоями, и торговлю по ярмаркахъ; повелѣли духовеньству уживати одежи отмѣнной бтъ простолюдиннои, и приписали му сукню долгу, чорну; особливо же наказали доско- налити молодежь, способлячу ся до стану духовного, въ обычаяхъ и наукахъ, и звернули увагу Епископбвъ на Семінарій.
Дотычно монахбвъ упорядковавъ Синодъ Замойскій житье мопастырске, приписавъ якъ завѣдовати маетки монастырскій, заостривъ приписы послушанія, и наказавъ абы въ кождбмъ монастырѣ, де находитъ ся надъ 12 монахбвъ, игумеии подъ утратою свого становиска, заводили науки богословскій такъ для монахбвъ, якъ и для мірскихъ кандидатовъ, а здатнійшихъ абы высилали на высшій пауки до академій, межи инными до Театинбвъ во Львовѣ.


268
И мовъ изъ жерела красна вода, выплынули изъ Синода Замойского самый успѣшнѣйшій наслѣдствія. Межи духовеньствомъ мірскимъ розбудила ся любовъ до наукъ, просвѣщеніе заняло мѣстце дотеперѣшного мраку и темноты, хвала Божа по церквахъ зацвѣла изъ того часу такъ краснымъ цвѣтомъ, якъ майже николи передъ тымъ; а монашество заразъ по Синодѣ въ наукахъ такъ непримірнымъ взяло розвивати ся прудомъ, же по 2—3 десяткахъ лѣтъ по Синодѣ, стало ся оно ко- люмною просвѣщенія такъ сильною, же бттакъ на немъ самбмъ оперло ся выхованье молодежи, а про тое и просвѣщеніе цѣлого народа.
Но жалко сказати, Епископы, якъ другій ухвалы Синода съ великою ревностію въ житье заводили, такъ едну изъ найважнѣйшихъ рбжными способами проволѣкали.
На Синодѣ станула дотычно монахбвъ наступаюча ухвала: „Cum experientia compertum sit, et Sacrorum „Conciliorum statutis comprobatum, nullum esse ad in- „staurandam vel conservandam regularem observantiam „ac disciplinam, remedium efficacius, quam monasteria „omnia, quae generalibus Capitibus non subsunt nec „suos habent ordinarios Visitatores, in unum Corpus, „seu Congregationem reducere; Sancta Synodus eorum- „dem Sacrorum Canonum vestigiis inhaerens, statuit ut „Monasteria Vladimiriensis, Luceoriensis, Chelmensis, „Leopoliensis, ac Premisliensis Dioecesis post annum a „publicatione praesentis decreti, et acceptas literas convo „Catorias Illustrissimi et Reverendissimi Metropolitae, „in Congregationem redigantur, ac deinde quolibet qua- „driennio Generalem, Provincialem, ac regulares Visitatores eligant, ac de caeteris, quae ad rectam admini- „strationem totius Provinciae, ac disciplinae monasticae „instaurationem necessaria videri poterunt, statuant, ac


269
„decernant. Praeerit autem primo huic Generali Capitulo „Illustrissimus et Reverendissimus D. Metropolita, et „ad illud vocabitur Religiosissimus Protoarchimandrita „Provinciae Lithuanae, ut ii, qui sunt in hujusmodi „Generalibus Capitulis ex longa consuetudine versati „caeteris consilio et auxilio esse possint. Novus autem „Protoarchimandrita illi suberit in futurum, cui Sancta „Sedes expedire judicaverit”.60)
Ухвала тая, якъ видко, намѣряла самое лѣпшое добро монашества; а еднакожъ, ажъ заведена збстала въ житье, уплинуло довгихъ не поверненыхъ лѣтъ 19. Якъ звичайно кождый помыслъ высшій, хотяйбы для загального добра и найполезнѣйшои донеслости, зъ разу люде звычайныи не понимаютъ, а частѣйше еще о твердый стѣны самолюбія и особистои користи розбиває ся; такъ и лише що наведена ухвала Синода Замойского долго не-могла добити ся дѣла.
Якъ вѣдомо Епископы рускіи немали достаточныхъ и певныхъ Фундацій. Доходы ихъ становили по пайббль- шбй части, а денекуда, якъ во Львовѣ, единственно фундуши чисто монастырскій. Такожъ и Архимандрыи, котри первѣстно лише яко простый монастыри заложе- ныи були, а котри пбзнѣйше вопреки волѣ Фундаторбвъ на Архимандріи попбдвысшоваио, привлащали собѣ съ ущербномъ монаховъ доходы монастырбвъ. Отожъ якъ Синодъ Замойскій ухваливъ, абы Епископы монахбвъ зъ пбдъ своей безпосереднои юрисдикціи выпустили, и пбдъ начальство и зарядъ Протоархимандрита бтдали, що конечно участіе Епископбвъ и Архимандритбвъ въ ужиткованю приходбвъ монастырскихъ перетяти мусѣло; 60) Synodus Provincialis Ruthenorum habita in Civitate Zamosciae A. MDCCXX. Editio altera. Romae. 1838. pag. 133.


270
стали Епископы и Архимандриты о упадокъ своей су- стентаціи обавляти ся, и утворенье Провинціи монашеской всякими возможными перепонами зволѣкати; а яки маловажный обстоятельства часто служили ту за причину зволоки, посвѣдчае наступаюче приключеніе. Еще въ ХѴП. вѣку по зреформовапю литовскихъ монасты- рбвъ, взяли денекотрп и до инныхъ діецезіи належачій монастыри зъ власной воли пбддавати ся пбдъ зарядъ литовского Протоархимандрыта; а денекотри изъ нихъ вже пбзнѣйше заложеныхъ поддали фундатори сами пбдъ настоятельство Протоархимандрита, якъ то здѣ- лавъ въ р. 1712 Потоцкій закладаючи пыиѣпіны Бучац- кій монастыръ, котрый ажъ до р. 1780 пбдъ зарядомъ Литовского Протоигумена, и въ связи съ Литовскими монастырями позбстававъ. Отожъ коли стараніямъ Митрополита Льва Кишки въ р. 1727 удало ся було многихъ игуменбвъ изъ монастырбвъ, котри ведля ухвалъ Замойскихъ въ Провинцію завязати ся мали, на соборъ до Дубна скликати, и коли вже розпочали ся були парады о новбмъ устройствѣ; внесли денекотри изъ Соборныхъ, абы литовска Провинція монастыри, котри въ діецезіи Володомірскбй, Луцкбй, Холмскбй и Львовскій пбдъ своимъ зарядомъ мала, а то монастыри Дубиеиьскій, Дер- маньскій, Жидичиньскій, Владимірскій, Холмскій, Дорогобужскій, Люблиньскій, Городецкій, Бучацкій, Верховскій и инныи, въ зарядъ Провинціи руской бтдала. Игу- мени помянутыхъ монастырбвъ, привикши уже до порядку и заряду Провинціи Литовской, стали тому жадашо опирати ся; и о таку марну причину розбило ся самое найлучшое намѣреніе Митрополита. Упорядкованье монастырбвъ въ высше паведепыхъ діецезіахъ проволокло ся на лѣтъ единадцятъ, ажъ до р. 1739, а соединеніе монастырбвъ въ едну конгрегацію ажъ до р. 1743.


271
Въ 10 лѣтъ по Синодѣ Замойскбмъ находили ся межи монахами уже многій, особливо въ діецезіи Львовской, котри заразъ по принятію уніи черезъ Епископа Шумляньского, и по упорядковашо своемъ черезъ Варлаама Шептыцкого, науки въ школахъ публичныхъ, межи инными въ высшихъ школахъ у Театинбвъ во Львовѣ покбнчили; а були то особы и съ высшимъ просвѣщеніемъ, и съ жаркою ревностію о пбднесеиье монашества уду- шевлени. Монахи тыи видячи, же Епископп зреФормо- ванье монашества розличными способами проволѣкати стараютъ ся, и же при такихъ обстоятельствахъ, если высша духовна власть въ тое не вдасть ся, годѣ абы коли до впровадженя въ житье ухвалъ Синода Замойского прійшло: постановили старати ся о тое въ самбмъ Римѣ. До той справы взяли ся Силвестеръ Мальскій игуменъ св. Юрскій и Офиціалъ Львбвскій, Антоній Пбд- гбрскій Офиціалъ Митрополичій Кіевскій6 *), МойсейБога- чевскій Офиціалъ Галицыій и игуменъ Крилоскій62), и 1о- саФатъ Святковскій игуменъ Крехбвскій63), а на чолѣ ихъ 6') Antonius Podgórski, Theologus consummatus in Collegio Leopol. PP. Theatinorum et presbyter Eccl. S. Nicolai Leopoliensis ante Provinciam ingressus Religionem, fuerat primo Capellanus. post Notarius, tandem et Officialis Kijoviensis apud llhn. Athan. Szeptycki, Metrop. Russiae1 Post erectionem Provinciae 1739 privatus Officialatu.... tandem in superioratu Monasterii Derażycensis obiit 1759 anno. (Ca- thalogus alphabeticus, стор. 67.)
6S) Moyses Bohaczewski, natus 1698 in oppido Podkamieri, Theologus et Presbyter actualis consecratus 1730, ac Religionem in Monasterio S. Georgii Leopol. die 6. Aug 1732 ingressus, post professionem constitutus fuit Superior in Monasterio S. Joannis Evang. Leopol., post praedicator in Eccl. Stauropigiana, in Junio 1734 constitutus Officialis Haliciensis et Superior Krylosiensis. (Cath. alph. crop. 846)
63) Josaphat Świątkowski natus auno 1701 in Moscovia, Religionem ingressus in Monasterio Krylosiensi 1730; consecratus anno 1731 ab 111. Anthanasio Szeptycki, obtinuit munus Notarii Consistorialis primo Haliciensis postea Leopoliensis, tandem 1734 ad Residentiam Stau- ropigianam pro Praeside translatus, 1738 ad Superioratum Monasterii Krechovieusis promotus (Cath. alphab. стор. 634.)


272
стянувъ Іннокентій Пѣговичъ, Архимандритъ Мѣлецкій. Умовивши ся взяли они усильно старати ся о зреформоване монашества вже не у своихъ Еписконбвъ, але въ са- мбмѣ Римѣ. Епископи довѣдавши ся о тбмъ стали ихъ переслѣдовати. Пѣговича бтсудили бтъ Архимандріи, и выслали го пбдъ надзоръ и на сповѣдника до Почаева, а Мальското зъсадили зъ Офиціальства и отобрали му игуменьство.64) Но не зважаючи на тое стали они бттакъ еще стараннѣйше коло свого дѣла ходити, и виробили наконецъ въ Римѣ декретъ, повелѣваючій безъ проволоки скликати Епископбвъ, Архимандритбвъ и Игуменбвъ на Соборъ, утворити провинцію, и бтдати монахбвъ пбдъ зарядъ Протоархимандрита.
04) Въ кинзѣ: Cathalogus alphabeticus Patrum et Fratrum Ordinis Sancti Basilii Magni in Provincia tituli Protectionis Beatissimae Virginis Mariae Professorum, находячбй ея въ бнбліотецѣ св. ОнуФрейского монастыря во Львовѣ читаемо : Innocentius Piehowicz... Abbas fuerat in monasterio Mielecensi. Immediate ante erectionem Provinciae, quam cum Rdo Sylvestro Malski, Officiali Leopoliensi, validissimis scriptis apud Sacram Congregationem de propaganda fide erigendam expeterat. privatus fuit Abbatia, et pro Poenitentiario dispositus Poczajoviam. Post erectionem Provinciae 1739 anno mense Augusto in Capitulo Leopoliensi a Sacra Congregatione demandato factam translatus ad monasterium Milczense obiit ultimis Decembris 1749 anno, (стор 582) — Sylvester Malski (natus 1697 die 20. Aug. in Palatinatu Volhyniae (t qua hegumenus Monasterii Kre- choviensis die 12. Febr. 1771).... ingressus Religionem qua Theologus absolutus Poczajoviae. consecratus 1729, in Aprili 1732 constitutus fuit Officialis generalis Leopoliensis et Superior Monasterii S. Georgii M. ad Cathedram. Officium hoc per sexennium tenuit, donec alias ab invidis sibi et Religioni accusatus esset coram Illustrissimo Metropolita, quod secretis viis Romae curaret ad Normam Provinciae Lithvanae his quoque in oris Russiae erigi Provinciam Basilianam, hac enim de causa in Sept. 1738 ab Officialatu relegatus est. Interea relegatus ab Officialatu a zelo novo erigendae Provinciae non destitit; imo serius institit, apud .Sanctam Congregationem, efficitque, quod nolentes volentes Episcopi Russiae assentirentur mandatis Sanctae Sedis, fa- cerentque ex Monasteriis in suis Dioecesibus sitis novam Provinciam tituli Protectionis В. V. M, congregatis ad id negotii omnibus Episcopis et Superioribus sive Hegumenis monasteriorum Leopolim ad Monasterium S. Georgii Martyris mense Augusto 1739. (стор. 105’»)


273
Митрополитъ Шептыйкій радъ не радъ скликавъ оттакъ Епископбвъ, Архимапдритбвъ и Игуменбвъ діє- цезій Владимірской, Луцкой, Холмскои, Перемышльскои и Львбвскои на день 26. Августа ст. к. 1739. до Львова, де утворила ся по примѣру п ведля засадъ капитули зъ р. 1617, нова бтъ Литовской особпа Провинція ру- ска, пбдъ титломъ Покрова Пресв. Богородицы, такъ названа бтъ второго праздника св. Юрской церкви, въ котрбй наради соборныхъ Отцбвъ бтбували ся.65)
. На першбмъ засѣдаию на завоеванье Митрополита выпустили Епископы насампсредъ всѣ монастыри зъ пбдъ своей юрисдикціи, застерѣгаючи собѣ лише тое, абы, еслибы якій монастырокъ партикулярный за для браку достаточной Фундацій знесений збставъ, грунта тогожъ бтда- вати до диспозиціи Епископа, котрый ихъ бттакъ до <і>уп- душу нарохіальпого прилучити мас. Зъ бтти то пбйшло, же нынѣ во многихъ селахъ и мѣсточкахъ Фундуиіъ па- рохіальный становлять грунта лишившій ся по зиесеныхъ монастыряхъ.
По тбмъ приступили соборный Отцы до парадъ надъ уставомъ, и взявши собѣ за подставу уставъ Провинціи Литовской, постановили 24 правилъ, цѣлкоімъ сходныхъ съ правилами монастырбвъ литовскихъ.
Коли прійшло до выбора Протоархимандрита, зро- бивъ Митрополитъ внесенье, абы зо взгляду, же межи монахами руской провинціи еще пѣтъ людей такъ ру- тинованыхъ, котри бы тяжкій и миоговажпый урядъ Протоархимапдрита съ потребною оглядностію и певно- стію провадити, особливо же новый порядокъ монастырскій повсюда и точно и едностапно завести могли, по- 65) Congregatio generalis Leopoliensis Ord D Basilii M. in Ecclesia Cathedrali Leepoliensi sub Invocatione Divi Georgii Maityris celebrata die 26 Aug V S. 1739, рукопись вь библ. св ОнуФрейскій во Львовѣ
32


274
кликати на той урядъ особы зъ провинціи Литовской, и представивъ имъ такой заразъ двохъ кандидатовъ: Патрикія Жиравского игумена Вилень ского, и Ѳеодосія Кунячевского игумена Бытенского.
Внесенье тото було лише очевидна укоризна для Отцбвъ рускои Провинціи; въ року бо 1739 ачейже не браковало межи ними людей способныхъ.
Мали они межи собою на тотъ часъ уже много заслуженого, еиергичного и высоко просвіщеного Піго- вича, и особы съ высокими науками: Мальского, Пбд- гбрского, Богачевского, Святковского, бттакъ Августына Стычиньского, доктора теологіи, Инокентія Липницкого нотарія и авдитора куріи Митрополичои и Ипатія Бі- липьского, котрый то послідный почавши уже бтъ року 1739 ажъ до смерти, самый высокій и найвысшіи уряды въ іерархіи монашескбй займавъ. Маючи такъ бтличныхъ и достойныхъ мужей, а до того и право за собою, котре имъ выббръ Иротоархимандрыта признавало, могли соборный Отцы легко оперта ся пропозиціи Митрополита, и выбрати едного зъ помежи себе; но зъ любви ко загальному добру, и ачейже чи не зъ обавы, абы такъ красно почавшее ся дѣло не розбило ся, якъ то въ р. 1727, о марну рѣчь, согласили ся они па выборъ едного изъ поданыхъ кандидатбвъ, застерігаючи собі лише тое, абы выбраный изрекъ ся своей связи съ Провинціевъ ли- товсковъ, и позбставъ бттакъ ажъ до смерти въ Провинціи рускбй. И коли кандидата пристали на той вару- нокъ, выбрали соборный едноголосно на Протоархимандрита Патрикія Жиравского. Оттакъ приступили они до выбора консульторіи, и выбрали консульторбвъ; 1-го высше помянутого Іннокентія Липницкого66), 2-го Гедеона tie) Lipnicki natus Leopoli 1706 anno, theologus absolutus, ingressus Religionem in monasterio S. Georgii Leopol., anno 1730 in Presbyterum


275
Козубского игумена Красногорского и оФФІціала Кіевско- го, 3-го Ипатія Бѣлинского игумена св. Юрского Львбв- ского67), 4-го Гавріила Познаховского игумена Почаев- ского68), а 5-го Пафнутія Манковского игумена Загаецкого.
Такъ стануло на послѣдокъ у поряд кованье Ру с кои Провинціи, котре Синодъ Замойскій безъ проволоки завести повелѣвъ, а котре помимо того проволокло ся ажъ 19 лѣтъ, неперечно съ великою ускорбою для розвою такъ монашества, якъ и свѣтского духовеньства.
consecratus, 1739 in Protoconsulcorcm Provinciae electus, po^ , Capitulum Dubnense 1743 benedictus in Abbatem Ovvucensem obiit 15. Aprilis 1748 in Brzeżany, sepultus in monasterio Krasnopustynensi.
G7) Ilypatius Biliński in saeculo Georgius, Petri Sas Biliński et Catha- rinae de Pakowskie filius, natus 1704 anno 23. Aprilis in terra Pre- misliensi, Subdelegatus Castri Prcmisliensis, ingressus Religionem in Monasterio Żydyczyncnsi anno 1729, consecratus in Presbyterum die 4. Junii 1736. In Septembri 1738 obtinuit Superioratum monasterii Leopoliensis S- Georgii. Circa hanc dignitatem mense Augusto 1739 in Capitulo primo erectae Provinciae Protect. В. V. N. electus in Consultorem 3-tium Provinciae, in Majo 1743 in Capitulo Dubnensi Generali factus Provincialis Provinciae, in Augusto 1747 in Capitulo Brestensi electus in Protoarchimandritam in Sept. 1751 factus Consultor Oidinis et. Superior Zahoroviensis in Augusto 1755 in Capitulo Poczajoxiensi iterum Provincialis, tandem in Capitulo Brestensi 1759 ob tot et tanta merita erga utramque Provinciam secunda vice in Protoarchimandritam electus pro octennio Sed ob tempestates varias Regni, quae differendum generale Capitulum ad dies ultimas Januarii 1769 anni suaserunt, olficium hoc tenuit plus quam 9 annos, ex quo in nono anno obtinuit privileginm Regium in Abbatiam monasterii Lavroviensis, benedictusque est in Abbatem die 24. Aug. 1768 in Ecc. Żabcensi ab 111 Sylv. Rudnicki Episcopo Luceoriensi. itaque Abbas simul et Protoarchimandrita Ordinis, non quae Abbatis sed quae vigilantissimus Generalis gesserat ita ut merito exemplum succedaneis suis dici queat. Tandem plenus annorum, plenior meritorum summo cum dolore toti Ordinis 8 Aprilii 1771 mortuus est. (Cathalogus alphab стор 520).
6S) Gabriel Pozuachowski natus 1702, in Presbyterum consecratus Pocza- joviae 1729, constitus fuit primo Praedicato i tum dein Superior monasterii Poczajoviensis. Ex Superioratu anno 1739 electus 4-tns Consultor Provinciae Post detenniniinn hujns officii ohiit (Cathal alphab c i op 349.)


276
Упорядковавши ся зауважали соборный Отцы, котри, якъ съ соборныхъ дѣяній видко, съ глубокимъ розмысломъ, съ всякою оглядностію, особливо же съ щирою любовію для добра Чина до дѣла приступали, же утворенье новой, отъ Литовской особной Провинціи, а про тое урядовапье двохъ отъ себе цѣлкомъ независлыхъ Протоархимапдритбвъ, могло бы съ часомъ монашество па двѣ части роздѣлити, и ледви іцо заведеньи порядокъ на великій пебезпеспости наразити.
Абы тому запобѣгчи постановили они такой заразъ, въ упорядковано Чина еще дальше пбйти, и постаратися въ Римѣ о тое, абы обѣ Провинціи пбдъ еднымъ настоятелемъ соединити, и выслали до Риму въ той справѣ игумена Нискиницкого Іеропима Озѣмкевича, человѣка и спосббного и оборотного.69)
Озѣмкевичь удавши ся до Риму, ходивъ такъ старанію около припору ченого собѣ дѣла, же дня 1. Мая 1742 на засѣданію копгреціи de propaganda fide не лише потверджено Львбвскій Соборъ, але и наступаючій видано де кретъ: „Relata per Emuium et Rmum Dnum Cardina- „lem Caraffa causa Leopoliensi seu Ordinis S. Basilii „Magni inter Congregationem SS. Trinitatis ac Grene- „ralem seu Protoarchimandritam Russiae ex una, et „assertam Congregationem Provinciae Polonae ac Promotorem fiscalem Curiae Metropolitanae ex altera paratibus, Sanctitas Sua perpensis juribus hinc inde deducatis, auditisque Emrum DD. Cardinalium suffragiis de- „crevit: 1. Ex monasteriis utriusque partis constituatur „unica tantum Congregatio sub eodem titulo Congrega- „tionis Sanctissimae Trinitatis Unitorum. 2. Ideoque „suo tempore habeatur Capitulum Generale pro eligendo „novo Generali seu Protoarchimandrita totius Ordinis, qui ee) Cathalogus alphab. pag. 466.


277
„sit monachus expresse professus, et non Episcopus. „3. In quo generali Capitulo vocem habeant activam „ii monachi sic uniti sub titulo Congregationis SS. Trinitatis, quibus juxta constitutiones Ordinis jus suffra- „gii competit; passivam vero omnes et singuli monachi „professi totius Congregationis sic unitae non habentes „canonicum impedimentum. 4. Eidemque Capitulo generali praesideat Metropolitanus Russiae, qui tamen in „Generalem seu Protoarcbimandritam Ordinis eligi non „possit. 5. Praefato Capitulo intersit Nuntius Apostoli- „cus. 6. Quo ad jurisdictionem Metropolitae, ei competat tantum jus illud, quod a Constitutionibus Aposto- „licis et a Sancta Tridentina. Synodo tribuitur, caeteris „Metropolitanis ct Episcopis super Monachos exemptos.”
Въ слѣдствіе того декрету скликавъ Фабрикій Сар- беллонн, архіепископъ Патракійскій, натотчасъ Нунцій Папежскій въ Полыцѣ, Соборъ монахбвъ до мѣсточка Дубна, па день 26. Мая 1743, па котрый Митрополиту, Архіепископовъ, Епископбвъ, Архимапдритбвъ и Игуменовъ зо всѣхъ въ тогдапінбй Полыцѣ существовавшихъ монастырбвъ завозвавъ, и заразомъ освѣдчивъ, же мѣстце сго па тбмъ Соборѣ заступати буде Юрій Маріа Ласкарись Епископъ Зепополитапьскій. На день означены й съѣхали ся до Дубна Митрополитъ, и Епископы; также Архимапдрити и игумени числомъ 72 зъ провинціи Литовской, а 167 зъ провинціи руской. Лише Архієпископи Полоцкій Флоріанъ Гребницкій и Смолепь- скій Антоній Томилловичь не могли за для глубокой старости и за для великого бтдаленя на Соборъ прибути; еднакожъ бтручнымъ письмомъ прирекли они сгаджати ся со всемъ, що Владики и соборный Отцы для лучшого добра монашества и цѣлой іерархіи урадятъ и постановлять. Дня 26. Мая 1743 по торжественнбй службѣ


278
Божби въ монастырѣ св. Преображеньскбмъ, отворивъ Митрополитъ засѣданія. Но тутъ зъ начала повстали контроверсіи межи обома провиціями. Декретъ папеж- скій наказує въ своемъ першбмъ пунктѣ, абы всѣ монастыри становили лише едну конгрегацію пбдъ ты- тломъ св. Троицы. Провинція руска не хотѣла такъ без- варунково поддати ся пбдъ провинцію литовску, и стала тому опирати ся. Еднакожъ желаючи усердно дѣло соединенія до скутку привести, по доліпихъ пересправахъ, поставила она на послѣдокъ наступаючій внесокъ:
„Modus facilis per quem authoritas S. Sedis, integritas utriusque [Provinciae et antiqua Metropolitanorum super Ordinem Basilianorum Jurisdictio in praesenti statu salvari possunt.
„Licet quidem Illustrissimis Episcopis et cunctis Patribus ad Capitulum praesens congregatis jam clare constet, quod omnes Patres Superiores et Legati Congregationis sub titulo Protectionis В. V. Mariae exi- stentis firmo et constanti eousque sunt in proposito supplicandi S. Apostolicae Sedi, ut Capitulum ejusdem Congregationis in Civitate Leopojien. Anno 1739 celebratum in omnibus punctis et clausulis suis approbet, et semper hanc unanimem intentionem habuerunt, nihilominus ut ad praesens majora etiam suae erga Sanctam Sedem obedientiae ac observantiae dent documenta unanimiter proponunt et declarant se paratos esse ad unam Congregationem accedere, unumque eligere Protoarchimandritam, non prius tamen, donec sequentes ejusdem Congregationis propositiones, petitiones et conditiones praesenti in Capitulo concorditer discutiantur, acceptentur et impleantur. Hae autem propositiones, petitiones et conditiones sunt sequentes:
1. 	Ut Congregatio noviter erigenda, ad quam ambae Provinciae Lithvana scilicet et Ruthena accedere debe-


279
rent, non habeat Titulum Sanctissimae Trinitatis sed tertium aliquem a Titulis Sanctissimae Trinitatis et Protectionis В. V. Mariae distinctum; Tituli vero praefati penes solas Provincias respective remaneant.
2. Ut in supposito talis unius Congregationis sub Titulo distincto constituendae limites ambarum Provinciarum strictissime circumscribantur, firmiterque custodiantur, ut in casu subsequendae talium Provinciarum sub una Congregatione Unionis Personae Religiosae ex una Provincia in aliam nunquam transeant, neque transferantur.
3. Ut Monasteria intra viscera praesentis Provinciae existentia a Patribus vero Lithvanis possessa, de quibus Monasteriis et in praeterita Congregatione Dub- nensi anno 1727. coacta, requisitio facta fuit, et in hac sola requisitione non effectuata eadem que convocatio fuit dissoluta, videlicet: praesens Dubnense, Dermanense, S. Crucis itidem Dubnense, Zydyczynense, Vladimiriense, Chelmense, Dorohobuscense, Lublinense, Grodocense, Buczacense, Verchoviense et cet., a Patribus Provinciae Lithvanae, praesenti Ruthenae Provinciae dimittantur.
4. Ut in casu constituendae ac ad effectum deducendae unius Congregationis detur omnimodo libertas Patribus congregatis eligendi novum Protoarchimandritam per vota secreta ex quacunque Provincia voluerint, et non imponatur obligatio, ut talis primus Protoarchimandrita omnino ex Provincia Lithvana eligatur, in posterum vero alternativa in ambabus Provinciis observetur.
5. Ut vocandi ad Capitulum Generale pro electione Protoarchimandritae et aliorum officialium Patres Provinciae Ruthenae viarum dispendiis nimis non graventur, praecustoditur et praecustodiendum est, ut pro Capitulis Generalibus monasteria ab una vel alia Provincia multum
Ir


280
distantia non assignentur, sed in meditullio utriusque Provinciae determinentur.
6. Ut monasteria unius Provinciae ad onera et debita alterius Provinciae sufferenda et deportanda non trahantur, nec obligentur.
7. Ut Monasteria superius expressa restituenda cum bonis summisque et supellectili ecclesiastica ac domestica relinquantur.
8. Ut in Residentia Romana ex bonitate S. Sedis propter Procuratores Ordinis Nostri concessa, prout etiam in alumnatibus aequaliter Patres Provinciae Ruthenae admissionem et locum habeant.
9. Quandoquidem per decretum ultimarium Sanctae Sedis ab electione in Protoarchimandritam non sunt exclusi Abbates, idcirco relinquendum est libertati et voluntati Patrum utriusque Provinciae, ut si voluerint etiam Abbates in Protoarchimandritae eligere possint.
10. Ut antiqua Metropolitarum Russiae super Ordinem Basilianum jurisdictio juxta antiquos nexus et constitutiones Apostolicas ab anno 1624 promanata indemnis et inviolata remaneat, non tamen in post eadem jurisdictio ex aliqua ratione possit esse Religioni injuriosa, limites et regulae ejusdem praesenti in Capitulo praescribantur.
11. Ut electioni Protoarchimandritae et ejus officialium praesideat Excellentissimis Metropolita, in electione vero Vicarii Generalis et ejusdem officialium praesideat electus Protoarchimandrita.
12. Ut in illo turno, quo in una Provincia eligetur Protoarchimandrita, alterius Provinciae caput, habeat tantum titulum Vicarii Generalis.
13. Ut officium Protoarchimandritae et aliorum Offi- cialum scilicet Vicarii, Consultorum et Secretariorum,


281
non diutius duret, quam per quadriennium, post hoc vero novi iterum Protoarchimandrita, Vicarii, Consultores, et Secretarii eligantur.
14. Ut penes Protoarchimandritam eligendum, sint semper socii duo jurati, unus scilicet ex una, et alius ex altera Provincia.
15. Ut in monasteriis utriusque Provinciae, ritus, ceremoniae, devotiones, jejunia, usus, et consuetudines orientalis Ecclesiae stricte et inviolabiliter observentur.
16. Ut ad vacantes Praelaturas in utraque Provincia, videlicet Episcopatus et Abbatias, personae ex alia Provincia non promoveantur neque assumantur.
17. Ut finito triennio Vicarius Generalis cujuscunque Provinciae acta visitationis per se expeditae, quarto anno communicet et referat Protoarchimandritae.
18. Ut Officiales Provinciarum valeant facilius subvenire negotiis Ordinis Nostri, alieni esse debent a ministeriis Illustrissimorum Lociordinariorum.
19. Ut pro eo tunc, quando in una Provincia erit Protoarchimandrita, Procurator Generalis Ordinis Romae sit ex altera Provincia.
20. Ut derelictae res post obitum Religiosorum, redeant ad dispositionem Provincialis, seu respective Vicarii Generalis; Protoarchimandritae autem sive Vicarii Generales, post exjuvatum quadriennii sui tempus, in Capitulo Generali dabunt calculum Excellentissimo Metropolitano, vel ab eo delegandis.
21. Ut eligendus in praesenti Capitulo, si et in quantum, Protoarchimandrita, Provincialis, sive Vicarius Generalis, Consultores et alii officiales, non prius ad exercitium et executionem officiorum suorum condescendant, quousque praesentes petitiones, electiones, et singula hujus Cipituli acta a Sancta Sede benigne non discutientur, et non approbabuntur. Interim vero regimen


282
Provinciae ruthenae, ante approbationem horum omnium, penes eundem Vicarium G-eneralem et Consultorium remaneat.
Ad ultimum declarat Provincia Nostra, quodsi ex impedimentis alterius Provinciae hae praecustoditiones, petitiones, et acta Capituli forte non approbentur, iterum atque iterum et continuo Sanctae Apostolicae Sedi supplicabit, ut id, quod juste petit, de benignitate ejusdem Sanctae Sedis obtinere possit.
Отцы провинціи Литовской взяли повысшій внесокъ Провинціи рускои пбдъ розвагу, и внесокъ пунктъ за пунктомъ такъ отвѣтили:
„Ad 1. Cum hoc punctum directe pugnet contra novissimum Sanctae Sedis decretum, die 1. Maji anno 1742 latum, acceptare non est in nostra potestate; placet tamen pars 2-da 1-mi puncti, absque omni enim inconvenientia ; potest una Provincia vocari Protectionis В. V. Mariae, altera vero В. M. Josaphat.
Ad 2. Conceditur, ut sint circumscripti limites Provinciarum, transitus vero ex una Provincia in aliam Religiosis non conceditur, nisi in gravi necessitate, et cum consensu utriusque Provinciae dispensationeque Reverendissimi Greneralis.
Ad 3. Cum haec causa sit remissa ex Congregatione praeterita Dubnensi, anno 1727. celebrata, ad Sanctam Sedem Apostolicam, ideo sine resolutione S anctae Sedis nequeunt manumitti.
Ad 4. Quid Sancta Sedes Apostolica sentit, volumus obtemperare.
Ad 5. Conceditur totum.
Ad. 6. Ad onera particularia uniuscujusque Provinciae, altera non tenebitur; onera vero totius Congregationis futura congruum erit sustinere.


283
Ad 7. Eadem est responsio, quae ad tertium.
Ad 8. Futurus Generalis, tanquam Pater communis, disponet servato aequilibrio Provinciarum circa alumnatus. Residentia vero Romana, cum sumptibus Provinciae Lithvanae sit erecta, et pro erectione ejusdem debita contracta necdum sint extincta, ideo si volunt habere liberam subsistentiam in illa Venerabiles Patres Provinciae Ruthenae, dignabuntur residuun debiti, scilicet mille Imperiales Polonicos exsolvere, nos etenim exsolvimus jam mille trecenta 40 scuta romana. Quo ad alumnatus supervenit, adhuc reflexio supplicandi Sanctissimo Domino, ut cum augeatur in vinea Christi messis, dignetur etiam augere operarios.
Ad 9» A consvetudine canonice praescripta recedere non convenit; si tamen Perillustres Rmi Abbates suae praetensioni cedent, emancipandi se ab immediata Protoarchimandritae jurisdictione, nos consvetudini derogare permittimus.
Ad 10. Jurisdictionem Metropolitanam, quam Sanctissimus Dominus ultimo decreto nobis declaravit, reverentissime acceptamus.
Ad 11. Sua Sanctitas suum dignabitur explicare decretum.
Ad 12. Toti Congregationi Sanctissimae Trinitatis praeerit Generalis, singulae autem Provinciae habebunt suos distinctos Provinciales vel Visitatores aut alio titulo nominandos, (de voce enim non disputamus), subordinatos tamen Generali.
Ad 13. Facile propter bonum pacis et peroptatam unionem., Congregatio Sanctissimae Trinitatis condescenderet quatenus Generalis cum suo Consultorio et Secretario officium duret ad quadriennium, interim dignissima Provincia Ruthena viderit, ne pro crebris Capitulis Generalibus multiplicemus sumptus, et deinde ne continua pri¬


284
marum personarum Religionis mutatio et imperitorum electio detrimentum Religionis causet, ideoque videtur magis esse proficuum, ut officium Protoarchimandritae, duarum Provinciarum Superioris, duret ad octennium, quemadmodum, cum esset Superior Congregationis contentae in una Provincia, duraverat ad quadriennium. Quod autem attinet Consultores Generalis, cum pro ad- vitalitate illorum habeatur decretum Sanctae Congregationis de propaganda fide, spectat ad eandem de diuturnitate disponere, nihilominus tamen ratione durationis officii Generalis atque Consultorum illius conferendum erit cum Reverendissimis Patribus.
Ad 14, Conceditur totum.
Ad 15. Pariter conceditur totum, quia nihil sanctius.
Ad 16. Conceditur, ut reddat rationem Regiminis sui expirante officio.
Ad 17. &
Ad 18. Conceditur, si officia sint incompatibilia.
Ad 19. Procurator Generalis ille erit Romae, quem Generalis cum suo pleno Consultorio determinabit.
Ad 20. Dispositio derelictorum maneat penes Provinciales respectivos, qui ad calculum Capitulis Provincialibus teneantur.
Ad 21. Videtur repugnare decreto.
Ad 22 Totis viribus curanda erit hujus Capituli a Sancta Sede approbatio.
Порозумѣвши ся тымъ способомъ въ головнѣйіпихъ засадахъ, и коли бттакъ на засѣданію 10-омъ: „1-mo, consentientibus etiam Patribus Lithvanis data est libertas „Patribus Provinciae Ruthenae eligendi per vota secreta „Protoarchimandritam, quemcunque Spiritus S. dicta- „bit, — 2-do. Provincia Lithvana cessit Provinciae Ru- „thenae cum certis conditionibus monasterium Lubli-


285
„nense, quo ad alia vero monasteria a Patribus Pro- „vinciae Ruthenae praetensa ad dicisionem S. Sedis re- „missio est subsecuta, — 3-tio unanimiter resolutum est, „quod novoeligendus Protoarchimandrita debeat praesi- „dere electonibus Provincialium ac aliorum Officialium „utriusque Provinciae, et quod idem eligendus Protoar- „cbimandrita post sui electionem statim recipere debeat „a Provincia Lithvana signa solita obedientiae, a Provin- „cia vero Ruthena conditionate tantum, nec non quod hic „ipse Protoarchimandrita debeat ex nunc super Provin- „ciam Lithvanam suam extendere jurisdictionem, super „Provinciam vero Ruthenam nonnisi post approbationem „praesentis Capituli”; — иазасѣданію же 11-омъ дня 7. Серпня: „utriusque Provinciae Patres in unam Congregationem Unitorum se redigerunt et reduxerunt, reservata, ut supra, decisione S. Sedi, utrum haec Congregatio titulum SS. Trinitatis vel Divinae Providentiae, aut quemvis alium habere debeat,” — приступили Соборный Отцы, до упорядкована стосупкбвъ и связи Чина съ Митрополичимъ Престоломъ и ухвалили наступаючій правила:
„1. Protoarchimandrita post suam electionem praestabit juramentum in manibus Metropolitani obedientiae suo et totius Religionis nomine, tum Sanctae Sedi Aposto- licae, tum Metropolitano, secundum omnia jura, constitutiones et decreta a Sancta Sede Apostolica lata, praesertim super manutentione et observantia praesentis nexus perpetuis temporibus a tota Religione tum Polo- nae tum Lithvanae Provinciae.
2. Illustrissimus Metropolitanus relinquit Religioni ejus- que capiti Reverendissimo Protoarchimandritae plene Ordinem internum Religiosum, servatis sibi infra annotatis.
3. Reverendissimus Protoarchimandrita in principalioribus Religionis nogotiis, si judicaverit opus esse con¬


286
silio, auxilio Illustrissimi Metropolitani, recursum faciet et a suo Hierarcha exposcet media, Illustrissimus vero Metropolitanus omne juvamen et protectionem Ordini appromittit.
4. Capitula Generalia intimabit Protoarchimandrita consulto Metropolitano, locus vero et tempus Capitulorum Generalium, quod in praesenti Capitulo circumscribetur, indispensabiliter et firmiter observetur ita, ut nulla prorsus necessitate aut legalitate dispensetur, nisi in hoc praevio consensu Sacrae Congregationis de propaganda fide exposita eidem una cum Protoarchimandrita et Consultoribus utriusque Provinciae, solius grassantis, quod Deus avertat, pestis necessitate, ideoque Illustrissimo Metropolitano gravissime vel maxime Comitiorum Generalium impedito legalitatibus, licitum erit, alium in Praesidem Capituli Generalis subdelegare, quibus Capitulis Generalibus, si aliquis ex Episcopis adesse velit, ob aliquas rationes poterit, non tamen obligabitur.
5. Capitulis Generalibus praesidebit Illustrissimus Metropolitanus. Provincialibus Reverendissimus Protoarchimandrita.
6. Reverendissimus Generalis cum pleno Venerabili Consultorio utriusque Provinciae intrabit cum votis in electionem tum Illustrissimi Metropolitani, tum Coadju- toris, iliique una cum Abbatibus.
7. Reverendissimus Generalis visitabit omnia monasteria sive per se, sive per alium; ubi vero monasteria sunt Abbatialia extendet jurisdictionem in personas tantum religiosas, non vero ipsos Abbates, qui directe subsunt (juxta constitutiones tum apostolicas tum capitulares, uti habetur in Congregatione Zyrovicensi 11., anno 1658 Sess. 7.) jurisdictioni Metropolitanae; si quid vero a regimine Abbatum inveniatur sive in monasteriis, sive in monachis gravaminosum. Protoarchimandrita deferet


287
Metropolitano, salva decisione Sanctae Sedis Apostolicae ratione praecedentiae Abbatum super Protoarchiman- dritam.
8. Promovendos ad aliquas dignitates, scilicet Episcopatus et Abbatiarum, Protoarchimandrita cum Con- sultorio praesentabit personam qualitatibus dotatam Metropolitano, qui non adinventis impedimentis canonicis, praesentabit eandem Sacrae Regiae Majestati. Quod- si fuerit adinventum aliquod impedimentum in praesentato, novus candidatus eligetur a Reverendissimo Generali cum Consultor io, et praesentabitur Illustrissimo Metropolitae.
9. Cum Sancta Sedes Apostolica benigne concesserit Congregationi Nostrae has gratias, ut alternis vicibus ex utraque Provincia Protoarchimandrita eligeretur, ideo Illustrissimus Metropolitanus non gravabitur inspicere, ut hae alter nativae serventur omnino.
10. In casu obitus Protoarchimandritae primus Consultor Generalis ex ea Provincia electus, ex qua et ipse defunctus Protoarchimandrita, reget cum scitu Metropolitani Religionem, pro Capitulo autem futuro in tempore praescripto convocabit idem Consultor, praevia conventione tam cum Illustrissimo Metropolitano quam Venerabili Consultorio utriusque Provinciae.
11. Confessarium Theologum et alios, si quos lateri suo assistentes et ad Cathedras residentes necessarios requiret et habere voluerit, tam Illustrissimus Metropolitanus quam Episcopi, suppeditare1 obligabitur Reverendissimus Protoarchimandrita, sive respective Vicarius Generalis, debitis qualitatibus pro ejusmodi muneribus obeundis praeditos et idoneos.
12. Quotiescunque compertum erit Protoarchimandri-. tam munere suo abuti, seu quod Deus avertat, non exem- plariter vivere, talem ad delationem Consultorii Gene¬


288
ralis utriusqne Provinciae Illustrissimus Metropolitanus ad rectius vivendum et muneri suo satisfaciendum paterne monebit; si vero monitioni non paruerit et prorsus sit incorrigibilis, hac necessitate inito consilio cum Consultoribus utriusque Provinciae, convocabit Metropolitanus Capitulum Generale et capitulariter descendet ad judicandum servato tempore et loco pro Capitulis designatis, non tamen observato quadriennio. Quod- si vero Vicarius Generalis cujuscunque Provinciae non regulariter vixerit, talem Reverendissimus Protoarchimandrita ad rectius vivendum et muneri suo satisfaciendum canonice monebit; si vero monitioni non paruerit convocatis Consultoribus utriusque Provinciae, et ad minus 20 Superioribus, praevia facta inquisitione, procedat ad sententiam depositionis.
13. 	Si aliquis Religiosorum censuerit se esse gravatum a Provinciali, sive Vicario Generali suae Provinciae, ad quem immediate recurrere debet, recurrat ad Generalem; quodsi etiam ab ipso Generali gravetur, recurrat ad Illustrissimum Metropolitanum, qui Illustrissimus Metropolitanus praemonebit Protoarchimandritam, ut se abstineat a gravamine, usque ad Capitulum Generale, redditurus in eo rationem. Haec vero intelligantur de gravamine notorio per injunctas geminatas penitentias; tibi vero degradandus esse censeatur Superior, per Generalem et Consul- torium plenum ob damna illata vel excessus notabiles degradetur, in Capitulo tamen Generali respondere tenebitur Protoarchimandrita.”
Прійшовпш бттакъ до стосункбвъ Провинцій до себе, упорядковали ихъ наступуючимъ способомъ:
„1. Titulus seu nomenclatura novae futurae Congregationis remittitur pro decisione ad Sanctam Sedem Apo- stolicam, hac praevia supplicatione eidem pro parte Pro¬


289
vinciae Lithvanae, ut conservetur titulus Sanctissimae Trinitatis Unitorum, pro parte Provinciae Ruthenae titulus Providentiae Divinae, nihilominus prout videbitur Sanctae Sedi Apostolicae hunc vel illum titulum dictae Congregationi Unitorum designare, utraque Provincia spondet acceptare; supplicant autem, ut antiqui tituli Provinciarum Lithvanae et Polonae penes se, nempe Sanctissimae Trinitatis, et Protectionis Sanctae Virginis Mariae, quibus gaudent, benigne confirmentur et manu- teneantur.
2. Limites Provinciarum conserventur in suo esse, mutatio autem personarum de una in aliam Provinciam, etiam in casu necessitatis non fiat, nisi fiat determinatio per Generale Capitulum. Limites autem Provinciarum circumscribendi sequenti puncto patebunt.
3. Provincia Lithvana cedit monasterium Lublinense Provinciae Polonae his conditionibus: 1. Ut causae monasteriorum Provinciae Lithvanae subjectorum (si opus fuerit) pari zelo a Procuratore Provinciae Polonae in Tribunali Lublinensi promoveantur et manuteneantur. Pariter, ut haec dimissio duret ad decisionem Sanctae Sedis Apostolicae respectu aliorum monasteriorum. Item si aliquis religiosus Provinciae Lithvanae supervenerit Lubli- num, in negotiis suae Provinciae, ut sit illi libera residentia in dicto monasterio. Tandem Illustrissimus Episcopus Chelmensis, ut per antecessores ejus illud monasterium ditatum, cavet sibi liberam residentiam in dicto monasterio, si opus fuerit.
4. Ut vocandi ad Capitulum Generale pro electione Protoarchimandritae et aliorum Officialium Patres Superiores et Legati Provinciae Ruthenae viarum dispendiis nimis non graventur, praecustodiendum est et prae- custoditur, ut pro Capitulis Generalibus monasteria ab una vel altera Provincia multum distantia non assignen-
34 L


290
tur, sed in meditullio utriusque Provinciae reperibilia determinentur.
5. Oneribus privatis utriusque Provinciae alterutra non subjacebit; si quae erunt publica totius Congregationis unitae, utraque ad subveniendum tenebitur, praeviis tamen consiliis, quibus competit jure constitutionum.
6. Negotium de residentia Procuratoris Provinciae Polonae in Urbe, remittitur ad decidendum Sanctae Sedi Apostolicae, et negotium persolvendorum debitorum. De alumnis vero aut supplicare Sanctae Sedi Apostolicae pro augmento personarum in alumnatibus, aut ad aequalitatem admittantur Patres Provinciae Polonae, praeviis recommendationibus a Venerabili Consultorio utriusque pro suis Provinciae.
7. Cum Perillustres Abbates recedant a promotione in Protoarchimandritam sponte, idcirco eligendus simplex monachus professus nullum canonicum habens impedimentum. Salva decisione Sanctae Sedis Apostolicae, utrum sint eligendi in posterum, vel non, in Generales.
8. A Generali futuro seu Protoarchimandrita omnia officia, nempe Consultoriatus, Secretariatus et Provincialium ad quadriennium durare debent, post expiratam vero alternativam Generalis, si videbitur Patribus utriusque Provinciae, in Capitulo Generali poterint aliud praescribere tempus, post electionem Generalis ex qua Provincia fuerit electus, in alia Provincia vocabitur Provincialis dependens a Generali.
9. Ut penes eligendum Protoarchimandritam sint sem- per duo socii seu Secretarii jurati, unus videlicet ex Provincia una, alter ex altera.
10. In monasteriis utriusque Provinciae usus, con- svetudines, devotiones, jejunia, ritus et ceremoniae Orientalis Ecclesiae stricte, inviolabiliter observentur.


291
11. Ut ad vacantes Praelaturas in utraque Provincia, videlicet Episcopatus et Abbatias, personae ex alia Provincia non promoveantur, nec assumantur.
12. Ut Officiales Provinciarum valeant facilius subvenire negotiis Ordinis Nostri, alieni debent esse a ministeriis Illustrissimorum Lociordinariorum, si officia sint incompatibilia cum Officiis Religionis.
13. Alternativa Procuratoris Ordinis in Urbe conceditur taliter, ut, si videbitur Generalium Consultoribus utriusque Provinciae, pro exigentia necessitatis poterit revocare et instituere alium servato ordine alternativae; tempus vero residentiae Procuratoris non praescribitur.
14. Derelicta Religiosorum et Superiorum maneant in loco, praeter solam pecuniam, quae immediate subjicitur Provinciali pro expensis communibus Provinciae, de qua pecunia calculum rigorosum dare in Generali Capitulo obligabitur.
15. Electio Generalis ut subsequatur, condescendit utraque Provincia; nihilominus Provincia Ruthena hanc apponit clausulam: ut neoelectus juret secundum nexum in manibus Illustrissimi Metropolitani, sessionibus provincialibus praesideat et a Provincia Lithvana recipiat signa consveta obedientiae, Provincia autem Ruthena haec omnia praestabit sub conditione, si dictus electus Generalis seu Protoarchimandrita cum expositis ad approbandum Sanctae Sedi Apostolicae constitutionibus apJ probabitur, neque munus suum exerceat in Provincia Ruthena, non promulgata a Sancta Sede approbatione.”
Упорядковавпіи такъ стосунки Чина до Митрополита, и стосунки Провинцій до себе, закиль приступили до выборовъ, уложили Отцы Соборный попередъ для Протоархимандриты роту присяги: „Ego N. Ordinis „S. В. М. Professus electus in Generalem juro Domino


292
„Deo uni et trino me omnimodam Sanctae Sedi Apo- „stolicae in omnibus, Illustrissimo Excellentissimo et Reverendissimo Domino bl. Metropolitano totius Russiae „in iis, quae nexum in hoc praesenti Capitulo statutum „concernunt, praestiturum obedientiam, et Congregationi „et Lithvanae et Polono-Ruthenae Provinciae Unitorum „deditum me fidelemque fore, bonumque ac incrementum ejus pro viribus curaturum cum persistentia in „unione cum Sancta Romana Ecclesia, munus vero Protoarchimandritae, ad quod capitulariter sum electus, „peracturum juxta leges in praesenti Capitulo latas. „Sic me Deus adjuvet, et haec Sancta Dei Evangelia.”— ухвалили такожъ, же выборъ консульторбвъ и секрета- рбвъ протоархимандритскихъ бтбувати ся має въ присутствію и пбдъ предсѣдательствомъ Митрополиты, и же Секретари маютъ бути присяглыи.
По тыхъ ухвалахъ приступили Соборный пбдъ предсѣдательствомъ Митрополита до выборовъ, и выбрали (162 голосами) па Протоархимапдриту О. Поликарпа Ми- гуневича, игумена монастыра въ Бѣлой; па копсульторбвъ генеральныхъ: Амбросіа Середовича, ректора Гойского, и Іеронима Камчица, игумена Луцкого зъ Провинціи ру- скои; а Феликіапа Заблоцкого, игумена Бытенского и Никанора Илиньского, ректора Владимірского изъ Провинціи Литовской.
По выборѣ Протоархимапдрита и его консульторіи, уложено роту присяги для Провинціаловъ або Протоигу- менбвъ въ наступаючбй Формѣ: „Ego N. Ordinis S. Ва- „ silii Magni professus, electus in Provincialem Provinciae (N.) juro Domino Deo, in Trinitate uni, me omni- „modam Sanctae Sedi Apostolicae et Reverendissimo „Protoarchimandritae Ordinis Nostri obedientiam praestiturum, ac Provinciae meae deditum fidelemque fore, „bonumque ac incrementum illius pro viribus meis cu-


293
„ratarum cum persistentia in unione cum Sancta Ro- „mana Ecclesia; munus vero provinciale, ad quod ca- „pitulariter sum electus, juxta leges in praesenti Capitulo latas, ac a Sancta Sede approbandas peracturum, „sic me Deus adjuvet et hoc Sanctum Evangelium.”
Выборы Провинціалбвъ бтбулп ся бттакъ пбдъ предсѣдательствомъ ІІротоархимапдрита и выбрано Ипатія Бѣлиньского игумена Св Юрского для Провинціи Ру- скои. а Ѳеодосія Конячевского игумена Березвецкого для Провинціи Литовской.
Залагодивши такъ выборы, остало еще упорядковати загальныи стосунки обохъ Провинцій, котрый такъ упорядковано :
„1. Quandoquidem Patres utriusque Provinciae Lithvanae scilicet et Ruthenae unanimo consensu in unam Congregationem Unitorum se reduxerunt, et unum pro utraque Provincia Protoarchimandritam ex Provincia Lithvana concordibus vocis eligerunt; idcirco, ut etiam Provincia Ruthena e medio sui sine magna dilatione similem Protoarchimandritam videre possit, de consensu omnium statuitur: ut officium electi et in post eligendi Protoarchimandritae non diutius duret, quam ad quadriennium, post expiratum vero quadriennium iterum nova electio Protoarchimandritae in Capitulo Generali instituatur, servato semper et rigorose ordine alternativae, videlicet, ut semel ex una, altera vice ex secunda Provincia Protoarchimandrita eligatur. Eadem ratione statuitur, ut etiam Officium Provincialium, Consultorum et Secretariorum tam Reverendissimi Generalis, quam respective Provincialium non sit ad vitale, sed tantum quadrien- nale. In futuris tamen Capitulis generalibus, si videbitur Patribus utriusque Provinciae, poterit aliter constitui.
2. 	Sub tempus Capituli Generalis, quolibet quadriennio celebrandi, in sessionibus communibus ab omni¬


294
bus simul utriusque Provinciae sub praesidentia Illustrissimi Metropolitani vel ab eo delegandi, eligentur per vota secreta tam ipse Reverendissimus G-eneralis, quam qua- tuor Consultores G-enerales. et duo Secretarii ejusdem Generalis, semper tamen id observabitur, ut duo Consultores et unus Secretarius ex una, et itidem duo Consultores et Secretarius ex altera Provincia immutabiliter assumantur.
3. Ut viarum dispendiis et nimia distantia locorum pro Capitulis Generalibus designandorum utriusque Provinciae Patres non graventur, talia Capitula non alibi praefigi et peragi debebunt, quam circa monasteria in civitatibus Bresta Lithvana, et Alba Ducalis vocitatis, semel penes unam, et altera vice penes secundam.
4. Pro residentia Protoarchimandritae et Consultorum ac Secretariorum ejusdem in Provincia Lithvana designatur monasterium Torokanense, in Provincia Ruthena monasterium Poczajoviense. Pro residentia autem suorum respecti ve Provincialium, alia monasteria ab unaquaque Provincia designabuntur. Si tamen videbitur Reverendissimo Generali et Patribus utriusque Provinciae, poterunt Consultores Protoarchimandritae in monasteriis distinctis dummodo a residentia ipsius Generalis non multum distantibus, ita ut pro consiliis necessariis brevi convocari possint, residere et manere.
5. Tam Generalis, quam Consultores ac Secretarii ejusdem post sui electionem in manibus Illustrissimi Praesidis, Provinciales autem in manibus Gneralis prout et Secretarii provinciales formis paulo ante expressis juramentum praestabunt.
6. Soli Provinciales utriusque Provinciae visitabunt monasteria sibi respective subjecta, non transcendendo limites praesenti in Capitulo praescriptos; Protoarchimandrita autem ipse talem visitationem non peraget, nisi


295
in illo casti, quo aliquod monasterium per visitationem Provincialis gravatum sese exponet, quinimo tunc etiam visitationem peraget non in propria persona, sed per aliquem Consultorem, aut Secretarium suum, sive per alium Visitatorem a se delegandum. Ut tamen Protoarchimandrita possit esse melius informatus de his, quae in Provinciis peraguntur, quilibet Provincialis acta visitationis suae quovis anno ad eundem Protoarchiman- dritam comportabit, redditurus postea rationem de visitatione sua in Capitulo G-enerali.
7. Ipsi Provinciales in suis Provinciis facient juxta exigentiam mutationem aliarum personarum religiosarum. Si vero necessitas exigerit ipsos etiam Superiores mutare et alios substituere, maxime ubi agetur de monasteriis et Superioribus insignioribus; pro tunc Religiosissimi Provinciales hanc necassitatem Reverendissimo Protoarchimandritae exponent, et candidatos ad eosdem Superioratus pro approbatione proponent, minores tamen Praesidentes soli Provinciales cum Consultoribus mutabunt.
8. Ut monasteria multo Superiorum equitatu non graventur, statuitur, ut Protoarchimandrita non plures quam 12., Provincialis autem non plures quam 11 ubique secum equos habeant; reliqui vero Officiales et Superiores ad currum illum, in quo soli sedebunt, nunquam quatuor equis utantur, sed duobus tantum.
9. Ut cuivis juxta exigentiam suae dignitatis distinctus et proprius titulus ab omnibus fratribus dari possit, ipse Protoarchimandrita habebit semper titulum Reverendissimi, Provinciales Religiosissimorum et Admodum Reverendorum, Consultores et Secretarii Venerabilium et Admodum Reverendorum, Superiores Admodum Reverendorum, reliqui vero Patres Religiosorum et Reverendorum tantum titulum habebunt.


296
10. Limites Provinciarum, de quibus supra, sunt tales, videlicet: ad Provinciam Lithvaniae spectabunt monasteria adpraesens per eosdem Patres Lithvanos possessa, ad Provinciam vero Ruthenam omnia itidem a Patribus Provinciae Ruthenae possessa, et simul etiam monasterium Lublin ense recenter a Provincia Lithvana cessum, salva semper decisione Sanctae Sedis, quo ad alia monasteria per Patres Lithvanos hisce in oris possessa, a Patribus vero Provinciae Ruthenae expetita, nec ultra expressos limites Provinciales suam unquam jurisdictionem respectivam extendent. Si aliquod vero in post monasterium de consensu Ordinariorum noviter erigetur, illud ad -eam Provinciam spectabit, ad quam ipsi Fundatores et Ordinarii tale monasterium applicabunt.
11. Negotia majoris importantiae tarnin spirituali, quam saeculari foro non prius promoveantur a Protoarchimandrita, quam ineatur consilium cum Consultoribus Ordinis et juratis Secretariis, etiam si causa non tangat totam Religionem, sed unius tantum sit monasterii. Si vero tota Religio vel aliquod monasterium particulare compellatur per citationes ad respondendum, comitti- tur statim attendentia hujus negotii 111. Procuratori, qui tali subselio aderit, ut de ulteriori processu capiantur consilia a Consultoribus Ordinis; idcirco Patres Superiores sive Praesidentes monasteriorum proprio ausu lites et actiones in consultorio Protoarchimandritae, nisi ad respondendum peremptorie per citationem necessiten- tur, intentantes moneantur, si monitioni non paruerint, judicentur.
12. Nulla negotia Romae vel maxime illa, quae totam tangunt Religionem et respective Provincias audeat Pater Procurator intentare, nisi obtenta ad hoc in scriptis Reverendissimi Protoarchimandritae dispensatione; Reverendissimus Protoarchimandrita vero in similibus Re¬


297
ligionis et respective Provinciarum negotiis, utrum sint promovenda nec ne, capiet consilia a venerabili Consul- torio Generali, et etiam ipso Provinciali ac Consultorio ejusdem.
13. Combinationes amicabiles, sive ratione fundi, sive in causa aliquarum injuriarum, tam cum spiritualibus quam cum saecularibus personis, ne audeant RR. PP. Superiores monasteriorum facere, sub nullitate actus, nisi praevio consensu Reverendissimi Generalis in scriptis obtento, qui Reverendissimus, si sit minoris impor- tantiae negotium, ipse et solus praestabit consensum, si autem erit negotium majoris importantiae, consentiet una cum consultorio.
14. Ad evitandas omnes in Ordine ac Provinciis perturbationes serio praecavetur, ut Reverendissimus Protoarchimandrita, Provinciales et alii Officiales Ordinis ac Provinciarum ante expirationem suae functionis, nullas Praelaturas curent, neque oblatas acceptent; qui huic contravenire praesumet, eo ipso ad quamvis promotionem inhabilis reddatur.
15. Omnia officia antiquorum officialium, scilicet Pro- toarchimaudritae, Provincialium, Consultorum et Secretariorum, deponantur et reponantur immediate ante electionem novi Protoarchimandritae et aliorum Officialium.
16. Ut in Capitulis non interveniant contentiones de locis, statuitur et praecustoditur, ut immediate post Protoarchimandritam sedeant Provinciales utriusque Provinciae, post Provinciales Consultorium Generale, post Consultorium Generale Consultorium ambarum Provinciarum, post hos autem Patres Superiores et Legati suo ordine. Insuper observandum erit, ut pro eo tunc, quando ex una Provincia eligetur Protoarchimandrita, Provincialis etiam et Consultores ejusdem Pro¬


298
vinciae ante Pi’ovinciales, et Consultorium alterius Provinciae primum locum habeant, et sic etiam intelligen- dum erit de caeteris Patribus unius Provinciae respectu alterius.
17. Ut Monasteria crebris contributionibus non graventur, nullae ab hinc imponentur sine scitu et consensu Reverendissimi Protoarchimandritae.
18. Ad praecludendam viam omni illicitae ambitioni stricte praecustoditur, ut illi, qui ex alumnatibus a Sancta Sede concessis redibunt, et omnes alii, non pridem professi, non prius ad ulla officia promoveantur et promoveri se curent, quousque per sex saltim annos sive docendo in scholis, sive in ambona praedicando, sive alio quovis modo in Religione absque omnibus officiis non laborabunt, et non merebuntur, qui vero ad transcendendam hanc constitutionem exportabunt pro se quantumvis maximas instantias, eo ipso ad quaevis officia reddantur inhabiles.
19. Ad electionem Protoarchimandritae et respective Provincialium, Consultorum et Secretariorum intrabunt non solum Superiores et Praesides monasteriorum, sed etiam Legati. Observandum autem erit, ut ex monasterio illo, in quo duodecim aut plures personae repe- rientur, non sint plures Legati quam unus, si vero ultro septennarium numerum personae non inveniantur, Legatus tunc erit nullus. Praesides autem Capitulorum semper duo vota habebunt.
20. Singulis annis, in die Sancto Patri Nostro Basi- lio M. sacrata, omnes patres et fratres renovationem votorum forma hactenus usitata facient.
21. Quotiescunque perveniet notitia de obitu alicujus patris et fratris, statim patres illius Provinciae, ex qua defunctus fuit, per tres missas pro anima illius absol¬


299
vent, fratres vero alias praeces a Superioribus designandas recitabunt, et tres Missas audient. Alterius vero Provinciae patres ad unam pro defuncto absolvendam mutuo obligabuntur. Pro omnibus etiam Illustrissimis Metropolitano et Episcopis similia, prout pro aliis patribus et fratribus in utraque Provincia, suffragia currant.”
На тбмъ укбнчивъ ся найважнѣйшій изъ Соборбвъ руского монашества, названый „Соборъ Дубненьскій,” котрый тревавъ бтъ 26. Мая, ажъ до 12. Червня 1743.
Такъ напослѣдокъ по 23 лѣтахъ дождали ся монахи ового центрального заряду и овой взаимной связи, котру и первѣстныи ихъ уставы и потреба религіи вы- магала, и назвали ся Василівнами, — а цѣле общество, Чиномъ Св. Василія Великого.
Дѣло тое для монашества такъ великои ваги, по- благословивъ Папа Венедиктъ XIV., и потвердивъ особною буллею „Inter plures”, выдапою дня 2. Мая 1744.
Изъ того часу монахи рускои Провинціи вступаютъ въ слѣды своей братіи въ Литвѣ, и берутъ ся щиро и ревно до працѣ. Правила свои, почасти вже на Львбв- скбй капитулѣ въ р. 1739 заведеныи, а на Дубненьскбй въ р. 1743 розширення, дополняютъ онп вспбльно съ монахами провинціи Литовской, увзглядняючи всѣлякіи стосунки виѣшного п внутренного монастырского житя, на пбзнѣйшихъ генеральныхъ капитулахъ въ р. 1747 въ Дубнѣ, а въ р. 1751 и 1759 въ Брестю, перестерѣгаютъ дуже старанно, и приказують игуменамъ прочитывати ихъ монахамъ що тиждень въ трапезѣ. Иа послѣдокъ выбрана до того коміссіа сложена изъ 12 Отцбвъ, т. е. по 6 изъ кождои Провинціи, съѣхавши ся въ р. 1766 до монастыра въ Гощѣ, пересмотрѣла и упорядковала всѣ до теперь ухвалення и заведеныи правила, и уложила такъ назва-


800
ный Гойскій Уставъ (Hosciae Constitutiones), котрый капитула генеральна въ Брестю въ р. 1772 пересмотрѣла и потвердила.
И уряды протоархимандритскій и протоигумень- скій пильно перестерѣгали выполнянье тыхъ правилъ, а кожде переступленье, хотяйбы оно и добро монашества намѣряло, карали остро и безъ пощады. За при- міръ, якъ остро перестерѣгали безварункове выполнянье заведеныхъ правилъ, най послужитъ наступаючій Фактъ. Межи инными правилами постановлено було, же жаденъ монахъ безъ вѣдомосты старшихъ, навѣтъ и Протоархимандритъ безъ вѣдомости своей консульторіи, въ справахъ дотичачихъ ся Чина, жадного предпринятія дѣлати не смѣе, навѣтъ и на тотъ часъ нѣтъ, еслибы тое предпринятіе и самое добро Чина намѣряло. Отожъ коли передъ подѣломъ Полыци Отъ р. 1767 край находивъ ся въ великомъ розстройствѣ, взяли денеко- трыи свѣтлого и проникливого ума Отцы, предчувству- ючи нещастливу для краю катастрофу, именно Анастасій Піотровскій, игумеиъ монастыра Св. Юра Львбвекого, и проФессорн св. богословія Адріанъ Котоній, Игнатій Чайковскій и ІосаФатъ Макаревичъ обавляти ся о бу- дучнбеть свого Чина. Въ тбй цѣли укладають они въ р. 1769 прошеніе до Конгрегаціи de propaganda fide, абы тая постарала ся о соединеніе всѣхъ монастырбвъ въ цѣлбмъ свѣтѣ, такъ въ Италіи, въ Ишпаніи, въ Угорщинѣ, а дальше и въ цѣлбмъ свѣтѣ жіючихъ ведля устава Св. Василія Великого, пбдъ еднымъ Протоархи- мандритою въ Рымѣ; чимъ бы всякимъ ударамъ на Чинъ зъ якой нибудь стороны запобѣгчи дало ся. И ось хо- тяй тое прошеніе очевидно лише самое добро, лише за- безпеченье будучности Чина намѣряло, але безъ вѣдомости старшихъ здѣлане було, — укарано моторовъ его


ЗОЇ
дуже остро. Анастсія Піотровского бтсуджено отъ игу- меньства и послано до монастыра Загорбвского для поправи, а Котонього и Чайковского, кромѣ инныхъ каръ позбавлено голоса въ справахъ монастырскихъ ажъ на 16 лѣтъ.71)
71) Описанье того приключенія находитъ ся въ Метрнцѣ монастыра Св. Юрского, въ житію игумена Піотровского: „ и поставленъ
бысть (1768) игуменъ обители сея св. Велнком. Георгія Львовской, въ нейже лѣто едино, и мѣсяцей 11 начальствуя по силѣ немощи своея вся управляше розсуднѣ. Во единомъ семъ прегрѣшилъ, яко сь нѣкоторыми единомысльными себѣ иноками не испытавъ въ семъ разумѣнія начальствующихъ въ Провинціи, ни испросивъ по правиламъ Чина своего потребнаго на се благословенія, самоумнѣ дерзнувъ писалъ естъ ко Святѣйшему Папѣ Римскому Климентію XIV. нынѣ намъ царствоючему ко Его Палаты Магистру и ко Аввѣ надъ провинціями Италійскими и Ишпаньскими Чина Св. Василія Великого первеньствующему въ Римѣ всегда пребывающу, желаніе свое многихъ именемъ извѣствуя и моля, дабы ихъ пособіемъ святійшій Папа Римскій многомущею апостольскую властію и непремѣннымъ повелѣніемъ двѣ наши въ Кролевствѣ семъ провинціи рускую и литовскую подобіемъ всѣхъ инныхъ латиньского ритуалу Чиновъ со провинціями тогожде Чину, св. Василія Вел. католического исповѣданія, въ Италіи, Ишпаніи, въ Угрехъ и гдѣлибо во всемь мірѣ С)іцимп и бытя имущеми подь начальство единаго Протоархимандрити, которыйбы всегда во царствующемъ градѣ Римѣ пребывалъ, соединити благословилъ и устроилъ. Сіе его желаніе и писаніе настоятеліе Провинціи и всего собранія увыдѣвше яко много прегрѣшивша иротѣвъ власти и вѣры Провинціи отъ правленія монастыра сего оета- виша. Отъ игуменьства убо сего отставленъ и недостоинъ ко всякому владѣнію на два лѣта отс)ждеп ь пославъ естъ на первый рбкъ покаянія но монастыръ Загоровскій ”—Книга „Diarium Inno- centii Matkowski Consultoris Ord S. BasiliiM, (вь библ. Св. ОнуФр. во Львовѣ), обнимае пбдъ р. 1770 наступаючій декретъ, выданый въ той справѣ: „Регііі. Rmus Protoarchimandrita suuinque Generale Consultorium pro Tribunali sedentes, attenta manifesta contumatia RR. PP. Adriani Kotoni et Ignatii Czajkowski Professorum Leopoli- ensium eosdem pro contumacivos agnovit, et in eorum contumatiam tamquam inobedientes rebelles, maximeque prae caeteris accusatorum criminum reos, scilicet violati voti obedientiae, denigrati honoris Congregationis, et conspicuarum ejusdem personarum, falsorum et provinciae injuriosorum assertorum, usurpatae indebitae auctoritatis Provinciae, concitationisque Reverendissimi Generalis Italo-Hispaui


302
Такъ остре перестерѣганье правилъ монашескихъ привернуло по монастыряхъ, до недавна еще въ остаточномъ находячихъ ся розстройствѣ, правдиво мона- іпеску карнбсть, а тымъ самымъ и порядокъ, доконечный варунокъ всякого поступу. Монахи берутъ ся щпро до наукъ, пильно користаютъ изъ великодушія Папбвъ римскихъ, котри для нихъ въ Римѣ, во Львовѣ у Теа- тинбвъ, въ Оломунцу, въ Вѣдню у Піаристбвъ на пе- редмѣстю Лихтенталь, въ Брунсбергу и по инныхъ заграничныхъ мѣстахъ достаточный Фундуши позакладали, и объучаютъ ся въ наукахъ высшихъ богословія, философіи, а наветъ и права. Повернувши до краю, стара- ютъ ся они всѣма силами пбднести и духовеньство мір- ске и нарбдъ. Церкви п школы стаютъ ся поприщемъ ихъ непримѣрныхъ усилій. Привертаюъ они хвалу Божу до прежнои ей поваги и оказалости. Розсилають миссіи во всѣ стороны, научаютъ людъ, и вплываютъ па его побожнбсть и обычайнбсть. Людь ставъ толпами горнути ся до церквей монастырскихъ, а въ часъ бтпустбвъ облягали побожный люде тысячами и тысячами храмы Божіи. Въ кблькохъ мѣстцяхъ, якъ въ Жировици, въ По- чаевѣ, удерживали они хвалу Божу, такъ торжественно,
ad Nostram Congregationem inquietandam, decrevit et sententiavit. eos per sexdecem annos privandos voce activa et passiva, per qua- tuor vero omnibus in Provincia et Ordine officiis, carcerique praeterea tradendos per mensem integrum circa jejunium in panem et aquam diebus Lunae, Mercurii et Veneris. Quod vero attinet reliquos Patres delictum suum detestautes et clementiam judicii postulantes eos paterne idem Bmus Protoarchimandrita sententiandos consuit, scilicet A. R. Patrem Anastasium Piotrowski superiorem Leopoliensem, quia loco quod impedire deberet sibi subjectorum insolentes ausus, iisdem subscribere praesumsit, in privationem officii per unum annum circa absolvendas.binas meditationes octiduanas, in privationem vocis activae et passivae per biennium. Rdum patrem autem Josaphatum Makarewicz in privationem officii vocisque activae et passivae per annum duntaxat, inque octiduanas meditationes obsolvendas.”


303
съ такою прикладною побожностію, и съ такъ незвичайною оказалостію, якою латиньскіи ордины существовавшій на тотъ часъ въ Польщѣ, навѣтъ и Іезуити нѣтъ, повеличати ся не могутъ. Людъ зъ цѣлой Литвы спѣшивъ на Богослуженіе до Жировицѣ, а зъ цѣлой Руси и зъ далекой Россіи навѣтъ изъ по за Москвы и зъ околиць Архаигелска сгромаджавъ ся по страву душевну изъ Престола Чудотворной Матери Вожои, до Почаев- скои Лавры. Такожъ до монастырбвъ: Скита Манявского, Загорова, Вѣциня, Верхраты, Гошова, Мѣльця, Боруня, и до Крехова стягавъ ся нарбдъ на молитву изъ далекихъ сторонъ. Помяникъ монастыра Крехбвского пере- полнепый естъ уписами побожныхъ путешественниковъ изъ за Днѣпра, зъ надъ Дону, зъ Волощини, а навѣтъ изъ Греціи, изъ выспы Креты, и инныхъ далекихъ кра- инъ. Коротко хвала Божа и побожнбстъ взяли всюда пбдносити и ширити ся.
Митрополитъ Аѳанасій хотячи пбднести занедбане на тотъ часъ духовеньство свѣтске, а особливо завести едностайнбсть въ богослуженію, припоручивъ объученіе такой заразъ по капитулѣ 1739 р. монахамъ. И монахи взяли ся и ту немедленно до дѣла; и ачейже чи не для того, абы не наражати духовеньство и такъ дуже убогое на выдатки, не прикликуютъ они духовеньство мірске къ собѣ до головныхъ монастырбвъ, но розсилають зъ помежи себе людей добре рутинованыхъ по краю, и велятъ духовеньство свѣтске обучати въ предметахъ богословскихъ и въ точнбмъ ведля обряда богослуженію. Межи инными высилаютъ они въ р. 1741 О. Василія Слизикевича, игумена монастыра св. Богословского Львбвекого „ex dispositione Reverendissimi Vicarii generalis „tum etiam Metropolitae in terram Haliciensem pro instructore sacerdotum saecularium, ad quorum commo-


304
„ditatem habuit sibi pro residentia assignata tria monasteria Krylosense, Pohonense et Zagwojscense”; такъ само О. Иполита Завадзкого, въ p. 1739 „pro instructore sacerdotum saecularium in Bilylowka,” Иларіона Арты- мовича „ad monasterium Pohonense pro munere professoris studentium saecularium,” а игумена Добромильского Августина Тарногродского переносятъ на игумень- ство монастырка въ Стрію, и повелѣваютъ му объучати духовеньство свѣтске.7 2)
Передъ упорядкованьемъ ся монашества въ р. 1743, монахи утворившій теперь Провинцію руску, съ изъятіемъ монастыра Гойского,73) еще не займали ся школами публичными. Но заразъ по упорядкованю ся звернули опи свою увагу и на тотъ недостатокъ. И гнетъ повстаютъ во всѣхъ монастырахъ школы початковыи для дѣтей, а скоро за тымъ во многихъ школы латинь- скіи и реторики, а бттакъ и школы философіи и богословія. На закладанье шкблъ жертвуютъ монахи по най- бблыпбй части доходы монастырскій; а мпогіи изъ нихъ, якъ то межи инными СтеФанъ Сулима Гарбовскій, Во- лодковичъ, Митрофанъ Комаркевичъ и Паковскій, походячій изъ заможныхъ родинъ, и посѣдаючіи власный маетокъ, жертвуютъ го для общого добра. Гарбовскій роз- давъ много капиталбвъ розличнымъ монастырамъ; Во- лодковичъ, епископъ Холмскій, заложивъ философію въ Холмѣ, давши на тую цѣль значный Фундушъ74), Митрофанъ Комаркевичъ, заложивъ при монастырѣ въ Варшавѣ бурсу, и пожертвовавъ на ню 100.000 зл., а Юрій
7а) Cathalogus alphabeticus стор. 165. 489. 527. 113.
78) Епископъ Шумляньскій захваливь Гойску школу свому духовеньству еще в ь р. 1687, *— сй „Метрика або реестръ для порядку церкви святой. Львовь 1687.; отпечатана такожь въ акт. заііад. Pjcc. 1853 т. V. стор. 167.
п) Łukaszewicz, о szkołach w Polsce.


305
Паковскій, перше игуменъ въ Вѣцыню, бттакъ Архимандритъ Жидичиньскій, десь такой заразъ по Дубнень- скбй капитулѣ съ Фупдушомъ 30.000 зл. философію въ монастырѣ св. Юрскбмъ во Львовѣ; спровадивъ на профессора, ученого монаха Василія Босковича ажъ изъ Кроаціи,7 5) и самъ хотяй вынесеный па Архимандритство Жидичиньске, позбетавъ во Львовѣ, опѣкуючи ся тутъ своимъ закладомъ ажъ до смерти.70) Пбзнѣйше завели монахи въ монастырѣ Св. Юрскбмъ и богословіе.
И въ такихъ то монастырскихъ школахъ выховы- вали ся и кбпчили науки не лише монахи, по такожъ и свѣтскій кандидаты; послѣдиыи до того дуже часто и на монастырской отравѣ, якъ межи инными многими Михаилъ Ефимовичъ и Антоній Левішьскій (зпапый пбзнѣйше зъ своей нсприхилыюсти для монашества), котри при заведеню капитулп епископской черезъ Льва Шептыцкого первый заняли пралатуры капитулыіыи.7 7) Коли бттакъ выховалп собѣ монахи здобныхъ учи- телѣвъ, и позаводили и школы публичный, належали тыи до найлѣпшихъ, и молодежь посѣщала ихъ дуже численно.  75 76 77
75) Василіи Босковича выбрано пбзнѣйіпс на капиталѣ вь р. 1751 генеральнымъ прокураторомь вь Римѣ, зъ отки поступивъ бттакъ на престолъ епископскій св. крижскій вь Кроаціи. Портретъ его находитъ ся въ вибл. св. Ону<і>р. во Львовѣ.
76) Въ Метрицѣ Св. Юрского монастыря находить ся наступаюча згадка о Юрію Ваковскимъ: „Поповскій Архимандрита Жидичиньскій, сей донелѣже воспріятъ сію Архимандрію, присутствуя более десяти лѣть Ясне Велможнему нѣкогда Іосифу Шумлянь- скому Епископу Львбвскому; всегда живяше въ семъ нашемъ монастырѣ Львбвскомъ, по семъ въ монастырѣ Вѣциньскомъ яко настоятель мѣста того, и благодѣтель ибо и сумму 30 тысяіцей остави на устроеніе училища философіи.” Паковскій умеръ въ р. 1745 во Львовѣ.
77) Regestra przychodów i rozchodów monasterii S. Jura we Lwowie, въ библ. св. ОнуФр. по Львовѣ
36


306
По знесепю ордина Іезуитбвъ по мѣстахъ, де находили ся ихъ коллегіи, и де майже при кождбй изъ ныхъ существовали школы; поуставали були тыи по- слѣдныи за для браку способныхъ до учительского стану людей. Академія Кракбвска и немногій школы Піари- ристбвъ не могли подолати потребной едукацін молодежи. Правительство стануло зъ той причины въ великомъ клопотѣ, н утворило комиссію едукаційну.
Тутъ показало ся, що порядокъ при добрбй воли и щирбй охотѣ, въ короткбмъ часѣ здѣлати могутъ. Еще 30 лѣтъ не минуло було, якъ монахи упорядковали ся; а въ часъ знесеня Іезуитбвъ мали они уже школи монастырскій: богословія спекулятивного въ Вильнѣ и во Львовѣ, а морального въ Свѣржпю, въ Лавровѣ и въ Каменьцу, — философіи въ Полоцку, Витебску, Луцку, Жидичииѣ, Холмѣ, Загайцяхъ, Замостю и Теребовли, — регорики въ Креховѣ, Збаражу, Вѣциню, Бѣлостоку, Мильчу, Сатаповѣ, Щеплотахъ, Почаевѣ, Кременцю и въ Загоровѣ; — а публичный: богословія въ Шаргородѣ и въ Гуманю, — философіи въ Владимирѣ, Жировици, Любарѣ и Борунахъ, а реторики въ Бучачу въ Гощѣ и въ Якобштадѣ въ Курляндіи.
Монахи маючи межи своими уже великое число здат- ныхъ, уквалиФикованыхъ и докторизованыхъ людей, и видячи великое Правительства заклопотанье и нужду, освѣдчили ся самый зъ власной волѣ, же школы по Іезуитахъ : въ Брестю, Новогрудку, Гроднѣ, Миньску, Че- реи, Лысковѣ, Пиньску, Брацлавѣ, Дубнѣ, Полоцку, Ка- зимірѣ, Ушаку, Острозѣ, Винници, Барѣ, Каменцю, Луцку, Кременцю, Житомірѣ, Люблинѣ, Овручу, Антополю и въ Вильнѣ, профессорами Фаховыми изъ помежи себе обсадятъ, и по найббльшбй части своими коштами удержатъ. И комиссія бтдала монахамъ много шкблъ устав-


307
шихъ по знесеню Іезуитбвъ, а они, во преки повставшимъ сомнѣніямъ, и во преки реляціямъ ненавистныхъ имъ шкбльныхъ визитаторбвъ,78) вывязали ся зъ положеного въ нихъ довѣрія такъ щастливо, съ такимъ успѣхомъ и съ такимъ загалыіымъ узнаньемъ, же ихъ школы въ часъ заряду комиссіи були найчисленнѣйшіи,7Я) — а що дотичитъ ся морального выхованя молодежи, майже найлѣпшіи.
Съ краснымъ и благороднымъ усиліемъ учили они молодежь, жертвуючи на школы, часто съ своимъ ущербномъ, Фундуши монастырскій, не жадаючи Отъ краю жадной падгороды. И при ревности, при замиловапю свого званія, при троскливбй бачности на обычаи, на вѣру святу, на отвѣчну предковъ побожнбсть, причиняли ся они до правдивого просвѣщенія неперечно ббльше, якъ школы свѣтскій, мавшій много бтличныхъ талантовъ, але много и егоизму и индиФерентизму на серце и характеръ молодежи.
Тое послѣдное обстоятельство, не естъ оно наше мнѣніе, но свѣдоцтво многочисленныхъ честныхъ и достойныхъ нашихъ краянбвъ, котрый нынѣ на высокихъ достоиньства степеняхъ и въ церквѣ, и въ урядахъ, и въ войску стоятъ, а котрый еще зъ начала, а бттакъ въ 2-бмъ, въ 3-бмъ и въ 4-бмъ десятку нашого вѣка, не по- 78) 	Ось иі,о ихъ школамъ мея:и инвнми такій визитаторъ закидає: „Młodzież niemal wszystka rzymsko-katolickiego wyznania musi bywać na nabożeństwie odprawianem podług obrządku wschodniego, a święta ruchome obchodzić podług starego kalendarza!” Дальше закидає онъ имъ, же не маютъ достаточныхъ кабинетовъ, библіотекъ и огородовъ ботаничныхъ. Якъ бы то библіотеки и кабинеты и огороды ботаничныи можътакъ якъ стой, майже черезъ нбчъ, сотворити! (Łukaszewicz о szkołach w Polsce)
7в) Въ Барѣ бувало во 550, вь Туманю по 400, въ Любарѣ по 4э0, въ Острозѣ по 350, въ Шаргородѣ по 600, а в ь Бучачу, якъ ту познѣй- ше и школы нѣмецкій заведено, навѣтъ по 800 учениковъ.


308
мипаючи и молодшихъ, до шкблъ въ Бучачу ходили, и ино що сказаного наочними сводками и участниками були.
Розказують опи, же такого морального веденя молодежи, не лише въ школѣ, по и по за школою, и въ домѣ, по ипныхъ школахъ они нигде пе находили. Молодикъ кождый, кромѣ найстараннѣйшого надзора и въ школѣ и вдомѣ, находивъ у монахбвъ пе лише въ шкбль- ныхъ но и въ домашнихъ своихъ стосункахъ заедно правдиво отцевску и раду, и помогу, и пбдойму, словомъ и дѣломъ; старанію и розважно провадили они кождого поединокого до вытычепои цѣли. При тбмъ тро- скливбсть ихъ о пропитанье бѣднѣйшей молодежи була незвичайна; словомъ, еднымъ заступали они родичбвъ, а сиротамъ були они другими отцами. Дла того то молодежь шановала и глубоко поважала, любила, ба що, и серцемъ и душею привязовала ся — прилипала - до своихъ учителѣвъ, а Отцы, якъ: Софронъ Поляньскій, Ди- маскипъ Радецкій, НикиФоръ Трушъ, Емиліанъ Коссакъ, Игнатій Сѣнгалевичъ, Варлаамъ Шемердицкіи, Тєофиль Ясеницкій, Аполоііій Прачковскій и инныи, трудившій ся въ овыхъ часахъ около выховапя молодежи, не вы- гасаютъ изъ сердечной и вдячной памяти своихъ уче- пикбвъ. Дальше розказують помянутый нашій краяни, же численна, и зъ рбжныхъ сторонъ сбѣгаюча ся сюда сама бѣднѣйша, и въ преважной части руска молодежь, була, въ слѣдствіе описаного старанного ей веденя, мовъ то дѣти едпои родины, дѣти едпоп матери. Сердечна взаимна любовь обимала ту всѣхъ и вязала межи ними и гартовала истинпу тверду пріязнь, котру нынѣ и старшій вѣкъ, де звычайно пріязнь остигає, якъ розкаютъ, не лише ю не розвязуе, але еще силыіѣйше укрѣпляе.
Кромѣ ино що наведеныхъ услугъ около церкви и шкблъ заслужили ся монахи рускому пародови та-


309
кожъ много черезъ печатанье книгъ. Уже Отъ самого першого заведена типографій па Руси, занимали ся они ними, и закладали ихъ по монастыряхъ. Заслуги монахбвъ въ тбмъ взглядѣ достаточно осудили и оцѣнили уже библіограФИ и инныи писателѣ писавшій о печатняхъ ; а зъ нашои стороны ачейже досить буде всказати лише па печатню Почаевску. Книги ввійшовшій изъ того закладу бтличаютъ ся и добротою паперу, и чистотою тыпбвъ, и такою старанною корректою, же имъ въ тыхъ преимуществахъ майже жадна руска печатня до нынѣ еще пе вырбвнала. Тому то еденъ изъ нашихъ истори- кбвъ, и то найбтличнѣйшій межи ними, при еднбй случайности у митрополита Спиридона Литвиновича справедливо сказавъ: „Еслибы монахи, кромѣ печатаня книгъ, „жадныхъ инпыхъ услугъ рускому народови и пе були „принесли, то уже тымъ еднымъ дѣломъ заслужили они „собѣ на вѣчную его вдячнбеть.”
Заслуги монахбвъ около народа, оцѣнивъ такожъ передъ 40 лѣтами упокоившій ся въ р. 1858 митропо- лцтъ и кардиналъ Левицкій въ своемъ поданю до Правительства въ р. 1825. „Die Klostergeistlichkeit, пише „бнъ ту, widmete sieli den Kirchenandachten, und durch „die genauc Beobachtung der Ritualvorschriften, bat sie „zur Befórderung fler Einformigkiet der Liturgie, oder „des iiusseren Grottesdienstes, auch in den Pfarrkirchen „auf dem Lande, wo man sieli nach dem Muster der „Klosterkirchen richtete, sehr viel beigetragen. Die Klo- „stergeistliclikeit besorgte auch, unter der Oberleitung „des Metropoliten und der Ordinariate andere geistliche „und gemeinntitzige Anstalten. Sie eroffnete Scbulen, „worin auch die weltliche Jugend vorziiglich aber die „Kandidaten des geistlichen Standes und die in dem „gr. Ritus zur Verrichtung des offentliclien G-ottesdien-


310
„stes so sehr benOthigten Kirchensanger unterrichtet „wurden. Sie verpflegte Sieche und Kranke in den „mit KlOstern vereinigten Spitalern. Ein solches Spital „bestand auch bei dem Lemberger Basilianer Kloster „zum h. Onuphrius, und ist erst unter dei’ kaiserh oster- „reichischen Regierung mit dem Siechenspital ad s. La- „zarum vereiniget, und dahin iibersetzt worden. Die „Klostergeistlichkeit beschaftigte sicli ferner mitUiber- „setzung der liturgischen Bticher und der Werke der „lil. Vater Basilius, Cyrillus, Clirysostomus etc. aus dem „ Griechischen in das Slavische, zum Unterrichte und „zum Gebrauche der Glaubensgenossen uberhaupt, und „der Seelsorger iusbesondere. So lange die Kunst, Bti- „cher zu drucken unbekannt war, wurden Abschriften „der tibersetzten Werke meistentlieils in den KlOstern „verfertiget, und von dort aus liberali verbreitet. Mit „der Zeit wurden von den Metropoliten und von den „Bischofen bei ihren Kathedralen und von der Klo- „stergeistlichkeit in ihren Klóstern Buchdruckereien „eingerichtet, und in denselben ausser der Bibel und „den Kkchenbiichern, verschiedene andere sowohl in „der liturgischen Sprache, ais auch in dem Volksdia- „lekte verfasste Bucber religiosen Inhalts, zum Behufe „des Seelsorgeramtes, dann zur Befórderuug der FrOm- „migkeit unter dem Volke und zur thbauung der Glau- „bensgenossen aufgelegt”.80)
Вступивши разъ на такую и для порядка мона- стырского, и для добра церкви, и для народного обра- зованя успѣшную дорогу, були бы уніяты-монахи сами добили ся до великои моральной силы, а нарбдъ безъ 80) Malinowski, Michael Ritter, die Kirchen- und Staats-Satzungen be- ziiglich des gr. kath. Ritus der Ruthenen inGalizien. Lemberg. 1862. стор. 449.


311
сомнѣнія допровадили до красного розвою и пожаданого просвѣщенія.
Ажъ тутъ въ р. 1767 наступили въ Польщѣ знаныи нещастныи забуреня. Сосѣдныи моцарства, занепокоєння опасною сваволею польской шляхты, взяли розмышляты о безпеченьствѣ своихъ державъ, и Фридрихъ, король прусскій, предложивъ яко найрадикалнѣйше ко тому средство, розборъ Польщи. И Польща пбйшла въ подѣлъ на 4 части: едва часть дбстала ся Россіи, друга Австріи, трета Пруссіи, а окрушины колисьто можного паньства по- збстали пбдъ слабымъ правленіемъ Станислава Августа.
При тбмъ подѣлѣ, прійпіла една часть монастырбвъ до Россіи, друга до Австріи, а трета позбстала при Польщи.
Но закиль станемо переходити дальшую монашества судьбу, позволитъ намъ ласкавый читатель вернути ся на хвильку назадъ до часбвъ заведеня Уніи, и побѣжно перейти наступства, якій, кромѣ уже повысше ііаведе- ныхъ, еще дальшій изъ Уніи для Православія выплынули.
„Унія, говоритъ цѣлкомъ справедливо Архіеп. Филаретъ,— „вызвала Православіе на труды.”81)
И дѣйстно, якъ то уже повысше наведено, на Руси стоячбй пбдъ правительствомъ польскимъ, де напоръ Уніи на Православіе бувъ самый твердый и сильный, межи Православными скоро по Уніи розбудивъ ся за- паль до працѣ и до наукъ. Монастыри и Братства взяли заводити школы, закладати типографіи, а просвѣщеныи пастыри, увидѣвши неисправный богослужебный книги, и переконавши ся, же въ такбмъ видѣ они, мѣсто того щобы бути полезными, могли вредити Православію, стали тыи книги уже зъ самого начала XVII. в. исправляти.
81J Филареть арх. Черн. Истор. русс. церк. Черн. 1862. IV. стор. 91,


312
Такъ епископъ Гедеонъ Балабанъ исправивъ и выпеча- тавъ уже въ р. 1604 служебникъ, а въ р. 1606 требникъ додавши до того послѣдного межи инными, „чинъ якъ принимати павертаючихъ ся изъ ересей” и „чинъ освященія мѵра.”
За Балабаномъ пбйшли и братства, особливо Кіев- ске, Львбвске Ставропигіапске и Острожске, и монастыри въ Дерманю, въ Евю, байбо навѣтъ невеличкій монастырокъ въ Угерцяхъ пбдъ Самборомъ трудивъ ся въ тбй справѣ, и выпечатавъ въ р. 1620 „Апостолы и Евангелія.” Словомъ на Руси, належачбй до Польщи, по Уніи,— „межи Православными,” якъ тойже самъ Архіеп. Филаретъ дальше говоритъ, „явились учители, достойные Православія, титомцы школы и жизни”.82)
„Но на Сѣверѣ, де небуло напора бтъ Уніи, „при- „вичка къ старому мраку застарѣла въ массѣ народнбй, „и она покривала свое нерасположеніе къ просвѣщенію „опасаніями противъ разноязычного разновѣрія.” „Не „зная, говоритъ современникъ старецъ Арсеній Глухой, „ни православія, ни кривославія, и божественная писанія, „точію по чернилу проходяще,” — „твердили, додає Фи- „ляретъ — „что русскіе и безъ наукъ привославны.” И не легко, и не скоро можъ було ослабити, а тымъ менше покопати такое иещастливое направленіе мыслей и чувствъ.
При самбмъ началѣ Патріаршества въ Россіи не було жадныхъ шкблъ; и такъ само дѣяло ся и въ первыхъ двохъ десяткахъ XVII. вѣка. Царъ Борисъ хотѣвъ, якъ Беръ посвѣдчае, завести въ Россіи навѣтъ университеты; но духовеньство представило, же если настане рбжноязичіе, то розширить ся рбжиовѣріе, и прежнее согласіе исчезне. Межи противниками просвѣ-
82) Филаретъ арх. Черн. Истор. pjcc. пери. Черн. 1862. IV. стор. 91.


313
щеиія зпапый есть такожъ князь Григорій Сангуліевичъ Черкасскій. Ажъ Патріархъ Филаретъ, повернувши изъ польской неволи до Москви, принесъ съ собою, изъ Руси належачои до Полыци, сознаніе услугъ школъ и просвѣщенія для вѣры и для добра народа, и заложивъ десь около р. 1620 въ чудовбмъ монастырѣ патріаршу греко- латиньску школу. Но за для браку способныхъ учителей якось она не успѣвала.
Напослѣдокъ въ р. 1649, безъ сомнѣнія на представленье Никона на тотъ часъ уже Митрополита Новгородское, завозвано царскою грамотою изъ Кіевское брат- ского монастыра ученыхъ монахбвъ Арсенія Сатановского и ЕниФанія Славеницкого. а въ наступаючбмъ роцѣ и монаха Дамаскина Птицкого до Москвы, и припоручено имъ учити реторики и свободныхъ наукъ, и переводити греческій книги. На первый разъ помѣщено ихъ въ Апдре- евскбмъ монастырѣ, и они завязали ту въ точнбмъ смыслѣ ученое братство съ училищемъ. Коли Никонъ поступивъ на патріаршу катедру. помѣстивъ ЕниФанія и Дамаскина въ Чудовбмъ монастырѣ а Сатановского въ Богоявленьскбмъ. Заразомъ поставивъ бнъ ЕниФанія, „въ философіи и богословіи изъящного дидаскала, и искуснѣйшее въ еллипо-греческомъ и славяньскомъ діа- „лектахъ” настоятелемъ патріаршей Чудовскои школы, и головнымъ исправщикомъ книгъ.
И зъ того часу розбудило ся въ Россіи стремленіе до закладаня шкблъ, и наступило пбдъ предводитель- ствОхМЪ Патріарха Никона исправляне книгъ богослужебныхъ.
Правда бѣды Никона були бѣдою и для ученеє братства; монахбвъ Кіевскихъ, самыхъ сердечныхъ рев- нителѣвъ просвѣщенія, называно измѣнниками православія. Но праця и вытревалбеть Кіевлянинъ не остали ся 37


314
безъ плода. Нарбдъ ставъ мало по малу понимати важность шкОлъ, ажъ папослѣдокъ и сами мѣщане Москвы подали просьбу до Царя, о дозволенье завести школу при церкви св. Іоанна Богослова; патріархи же писали грамоты, въ котрыхъ давали благословеніе и припору- чали народови Отдавати ся наукамъ, а на врагОвъ просвѣщенія кидали анаѳему. И такъ то прійіпло, же въ р. 1674 при пересмотрѣ славяньского перевода библіи въ числѣ члеиОвъ ученого московского братства, кромѣ Кіевлянина Епифанія и игумена Сергія, видимо чудовскихъ монахОвъ Евѳпмія и Моисея, священника ЫикиФора, и еще двохъ свѣтскихъ типограФбвъ; всѣ они называютъ ся хорошо знаючими греческій и латиньскій языкъ и славяньскую грамматику, хотяй нѣкоторый изъ нихъ приналежали Москвѣ, а не Руси стоячбй пбдъ правительствомъ польскимъ. Въ р. 1679 заложено за повелѣніемъ Царя Ѳеодора школу греческу; въ два роки вынесено ю на степень академіи, а для учащихъ ся отворено и царскую библіотеку. Къ сожалѣнію, обстоятельства политичный не допустили въ Москву изъ юго- западной Руси спосббныхъ людей цредкладавшихъ свои услуги академіи, що не дозволило и усуществити ся плановії того заведенія.83)
Пбзнѣйше прибули до Москви іеромонахи Іоанникій и Софроній Лихуды, укбнчившіи образованье свое въ Паду аньскбмъ университетѣ съ докторскими дипломами и преподавали граматику, реторику, логику съ діалектикою 88) Негребецкій въ письмѣ до Царя рекомандовавь для академіи До- бромильского игумена Елиссея Карабчикевича, яко отличного проповѣдника, Манявско - скитского монаха Сагалевича, богослова н философя, Монастырского игумена монастыра Любельского, наконецъ свѣтского человѣка Серновского. Монастырскій ѣздивъ разомъ со св. Димитріемъ до Москвы, но ни едного ни другого не принято въ Москвѣ.


315
и Физику въ греческбмъ и латииьскбмъ языкахъ; но двомъ годѣ було здѣлати всего для академіи. Въ р. 1701 коли повернувъ изъ Рима іеромонахъ Палладій Роговскій, начавъ бнъ первый выкладати и богословіе.84) Въ кбнци XVII. в. начали бткрывати школы кромѣ Москви и въ другихъ мѣстахъ. Епископъ Димитрій заложивъ въ* Ростовѣ школу учителей шкблъ народныхъ, Новгородскій Митрополитъ Іовъ за помочею Лихудбвъ въ своемъ домѣ двѣ школы едну греко славяпьску, другу чисто- славяпьску, а Іоаннъ Максимовичъ Архіепископъ Чевни- говскій школу въ Черниговѣ. Межи тымъ поступивъ Петро Великій на царскій престолъ, и съ нимъ начало ся уже въ тбмъ взглядѣ щастливое для Россіи время.
Петро Великій уживаючи до пбдпесеня свого народа всякихъ можливихъ средствъ, ревно занявъ ся справами и церковными и школьными. Особливо ставъ бнъ сквапливо пбдносити академію московску, и покликати способныхъ и здатпыхъ людей до Москвы.
И такъ приходятъ по короткбй перервѣ воспытан- никн Кіевской академіи, знова до Москвы абы ту ум- ственну остою пбддоймати. О. Палладій Роговскій, котрый высшій науки въ Оломуцу, а богословіе въ Римѣ укбнчивъ, начипае въ Москвѣ въ р. 1703 первый выкладати богословіе. О. ѲеоФплактъ Лопатыньскій. воспитанникъ Кіевской академіи, обнимае зарядъ академіи московской, викладає догматику, тоже и О. Кириллъ Флориньскій. Знавшій основательно языкъ греческій О. Варлаамъ Лащевскій. Гедеонъ Слонимскій и Яковъ Блопницкій выкладаютъ богословіе, исправляютъ и порбвпаваіотъ славяньскій текстъ съ греческимъ библіи, котра пбзнѣйше въ р. 1751 печатана збстала. Ѳеофанъ Прокоповичъ и СтеФанъ При- быловичъ, выкладаютъ богословіе, и пишутъ катихизисы.
8*) См. прим. 50. стор. 252.


316
Архимандриты Иларіонъ Григоровичъ п Ѳаддей Како- пловичъ працюють въ дѣлахъ синодальныхъ. Симеонъ Тодорскій укбнчившій науки въ Кіевѣ и дополнившій свои вѣдомости въ Галлѣ, приходитъ до Петербурга, стае ся основателемъ филологіи въ Россіи, и первый роз- буджае ту во многихъ ревность къ священной ФИЛОЛОГІИ.
И трудамъ тыхъ и инныхъ ученыхъ мужей вый- іповшихъ изъ Кіева то до Москвы, то до Петербурга, и заведшихъ ту „методу ученія, якъ посвѣдчае Архіепп- „скопъ Филаретъ, „и кругъ паукъ въ семинаріахъ и академіяхъ взятый изъ Кіева, или точпіе изъ польскихъ „училищъ”85) — удало ся въ кблькохь десяткахъ первой половины минувшого столѣтія, высоко пбднести на Сѣверѣ образованность, выховати многихъ свѣтлыхъ мужей и писателей, якъ межи иішыми: Ѳеофилакта Гор- ского, Аполлоса Байбакова, Гавріила Петрова, Меѳодія, Архіепископа Псковского, Иринея Клементъ евского, Алексія Булгакова, Гедеопа Ириновского любимого и достойного проповѣдника имп. Елисаветы, котрый по исходѣ своихъ учителей тыхже мѣстца и катедры заняли, и напослѣдокъ до того допровадили, же дня 30. Цвѣтня 1754 уже и наказъ царскій выдано, „чтобы въ Архимандриты и Архипастыри избирались воспитанники великорусскіе,” де до того року 1754 академія Кіевска, майже всѣхъ Архипастырей церквѣ великороссійский доставила. Мо- сковска академія вытягала дла себе лучшій таланты изъ Кіева черезъ кблькадесятъ лѣтъ; и такъ прійшло, же въ половинѣ минувшого столѣтія Академія Москов- ска Кіевску уже перемогла.
Поднесена образованность высшого духовсньства потягнула за собою и поднесенье духовеньства ннешого 85) Филаретъ архіеп. Чери, истор. русе, церкви Чери. 1863. V сг. 36


317
такъ мірского якъ и монашеского. Въ р. 1743 заказано ду- ховеньству запимати ся торгомъ, перекупствомъ и лихвою, и начато старати ся о тое, що бы оно не служило соблазномъ, но було примѣромъ для народа въ благочестію.
Монашество на Сѣверѣ за для браку шкблъ, темпе и маловѣже, причинило ся якъ извѣстно по заведеню неправленыхъ книгъ церковныхъ черезъ Никона дуже много и преимущественно до раскола. За для того то при кбнци XVII и черезъ долгій часъ въ XVIII. вѣку предпринимало протѣвъ нему дуже острый мѣры. Въ р. 1734 наказано навѣтъ „не постригати въ монашество никого, кромѣ вдовыхъ священнослужителей и отставныхъ солдатъ,”80) и паступствомъ того наказу було,же въ едпыхъ монастырахъ не стало кому бтправляти богослуженіе, а въ другихъ- о стали ся самый дряхлый старцы, неспособный ни къ роботѣ, ни къ богослуженію.
Но десь около р. 1750, Синодъ, звернувши свою увагу и па монастыри, наказавъ: принимати въ монашество а) изъ дтховеньства, семинаристовъ, и церковнослужителей; б) изъ свободныхъ и изъ крестяпъ, скоро послѣдпыи увбльненыи будутъ бтъ своихъ пановъ. Въ р. 1761 дозволила имп. Елисавета принимати въ монашество изъ всѣхъ становъ. Послѣ того уже не стѣсняли ничіеи доброй воли вступати въ монашество. Заразомъ заказано переходити самовольно изъ едного монастыра до другого, н заведено повсюда общежитіе. Особливо Гавріилъ Митр. Новгородскій старавъ ся о пбднесенье благочестія по монастырахъ, бувъ душею современного ему монашества, поучавъ и пбдоймавъ монахбвъ то письмами, то бесѣдами, то рбжными инными средствами. И монашство на Сѣверѣ зиова загально пбддвигнуло ся, и стоитъ нынѣ самою сильною Православія пбдпорою.  *
8в) Собр. Зак. указ. 1734.


818
Якъ высше сказано поставивъ бувъ Патріархъ Никонъ іеромонаха Епифянія Славеницкого визваного до Москви изъ Кіева, головнымъ исправщикомъ книгъ богослужебныхъ.
Уже съ введеніемъ Патріаршества Московское, узнано, що потреба поправляти ошибки вкравшій ся въ богослужебный книги. Но на тотъ часъ були ту такъ великій бѣдствія церкви, же не много оставало ся часу и свободы для простого печатаня, а тымъ менше для исправлена книгъ, а до того и тыи, котри за Патріаршества Іова и Гермогена занимали ся пересмотромъ рукописей для печати, не знали греческого языка. Зъ бтти то пбйшло, же поправка книгъ ограничивала ся лише на порбвнаваню едныхъ славяньскихъ рукописей съ другими, а такъ, ошибки недостатки и неточности въ книгахъ церковныхъ мѣсто поправки еще побільшали ся. Тое самое дѣяло ся и за патріаршества Филарета, и наступника его ІоасаФа, а бттакъ и за Патріарха Іосифа, котрый къ сожалѣнію дозволивъ печатати книги людямъ, не лише малосвѣдучимъ, но и упорнымъ въ мнѣніяхъ невѣжества. Протопопы Аввакумъ и Иванъ Нероновъ, попы Лазаръ и Никита, и діаконъ Ѳеодоръ Ивановъ, котри мали бблыпое довѣріе у Патріарха, и уваженіе у двора, розпоряджали корректою и печатаніемъ книгъ, якъ хотѣли, тымъ ббльше, же завѣдывавшій тогда тыпограФІею князь Львовъ, бувъ едныхъ съ ними мыслей и единакового образована. Люде тоти съ такою смѣлостію взяли ся до переправки книгъ, же не оставили въ покою майже ни еднои строчки въ прежнихъ книгахъ, и все тото дѣлали, не лише не справляючи ся съ греческимъ текстомъ, котрого не знали, но неуважа- ючи навѣтъ на старинный славяньскіи списки.87)
87) См. біографіи тыхже.


319
Ажъ межи тымъ вступивъ па катедру патріаршу Никонъ, чоловѣкъ высокоумный и незвычайно просвіщеній, котрый почувствовавши нужду церкви еще яко митрополитъ Новгородскій, занявъ ся теперъ цѣлою душею и очищеньемъ обрядбвъ церковныхъ, и исправленьемъ книгъ богослужебныхъ; и за помочею монахбвъ изъ Кіева пбдъ начальствомъ ЕниФапія Славеницкого, доконавъ ового великого дѣла, якимъ нынѣ церковь православна въ Россіи, и то справедливо, величає ся.
Живая проповѣдь па Сѣверѣ замолкла була десь уже въ началѣ XVI. вѣка. „Проповѣдей николи не говорятъ” мовитъ Яковъ УльФельдъ, бувшій въ Москвѣ за Ивана Грозного. Мало по малу выробило ся було тутъ навѣтъ и перекопанье, же живая проповѣдь-проповѣдь ересы. „Проповѣдникбвъ нѣтъ у нихъ, говоритъ Гербер штейнъ, „думаютъ, же тымъ запобігають рбжно- сти въ мнѣніяхъ и ереси.” Мѣсто того думали достаточнымъ читати уставный чтенія изъ древныхъ учителей. Уставный чтенія, безъ сомнѣнія дѣло полезное, такъ для содержаия, якъ и для того, же установляли твердость въ мысляхъ и жизни народа. Но безъ живои проповѣди, не умѣючіи читати (якихъ тогда на Сѣверѣ було майже навѣтъ замного) не могли освободити ся бтъ невѣжества и суевѣрій; поученія для старинныхъ временъ и для инныхъ сторонъ и людей, не могли роз- ясняти всѣ сомнѣнія новото часу и краинъ рускихъ. При недостатку живои науки, хотяй и знали деякій молитвы, знали ихъ буквально; но смыслъ ихъ не понимали; слухали або читали пѣсни, молитвы, слова, абы лише выполнити уставъ; уважали на букви, а тратили изъ вида духъ ихъ. Замѣсть учити ся науки святой вѣры, присвоивати ю собѣ розмышляніемъ и чувствомъ; въ часъ Стоглава учили ся ворожити изъ звѣздъ, изъ


320
хмаръ, а книги суевѣрный: раФлы, шестокрилъ, воронограй, остромій, задѣй, звѣздочети, аристотелевыи врата, и тымъ подобный, находили ся въ великой массѣ межи народомъ. Суевѣрія поганьства и невѣжества, богохульное святошество доходили въ пародѣ до крайности, и такъ були звычайныи и розширення, же заражали и сельске духовеньство. Такимъ способомъ сѣмя раскола уже зароджувало ся. При недостатку просвѣщенія и живои науки въ вѣрѣ, чимъ дальше, тымъ ббльше привикали къ недостаткамъ старого, освячали ихъ яко обрядъ, не розрбжнялп хорошого бтъ лучшого, вѣрного бтъ сомпѣтельного, правду бтъ поблудженій або бтъ ошибокъ писателя. И абы стати ся правдою, треба було ошибкамъ та ложамъ лише постарѣти ся.
Такое печальное состояніе протягало ся въ церввѣ на Сѣверѣ ажъ до часовъ патріаршества Никона. Никонъ первый благословивъ ЕниФанія Славеницкого держати часами проповѣди. Но для церкви на Сѣверѣ треба було примѣра человѣка сильного, абы ослабити предубѣжденіе народное протѣвъ проповѣди. И такимъ стянувъ ту Симеонъ Полоцкій, по биравшій науки въ школахъ Кіевскихъ, уталантованый ученикъ просвѣще- ного Лазаря Барановича, прибувшій до Москвы въ року 1661. Царъ принявъ го ласкаво и поручивъ му выхо- ванье царевича Ѳеодора. Патріархъ употреблявъ высокую науку и вѣдомости его на пользу святой церкви; и Симеонъ въ двохъ мѣсяцахъ несполна написавъ „жезлъ православія.” Въ р. 1670—1671 написавъ бнъ два катихизисы, еденъ обширный, другій короткій. Коли выхо- ванецъ его Ѳеодоръ вступивъ на тронъ, поважаніе Симеона увеличило ся, тымъ ббльше, же и молодый Царъ любивъ Симеона. Тогды-то Симеонъ рѣшивъ ся здѣ- лати той крокъ, котрый боявъ ся ЕниФапіп. Съ быстрымъ


321
умомъ, съ живою Фантазіею, съ корячою жаждою для добра церкви, и съ силою при дворѣ, Симеонъ своббдно поступивъ на казальницю. Успѣхъ проповѣдника бувъ блистательный. Его „обѣдъ духовный” и „духовная вечера,” быстро розпространили ся межи пародомъ, и були знання повсюда передъ тымъ, нимъ поступили въ печатню (1680-1683).
И зъ того часу стала ся живая проповѣдь въ Россіи пожаданою и необходимою потребою. Царь Петро Великій самъ полюбивъ бувъ проповѣди такъ, же О. Димитрія призначеного на Митрополита до Тобольска, за для его жаркой проповѣди Слова Божого, вь Москвѣ позбставивъ.
Такъ то Унія черезъ монахбвъ выхованыхъ въ Кіевскихъ высшихъ школахъ, котрый послѣдныи такожъ лише въ слѣдствіе напора бтъ Уніи повстали, була, хотяй лише посередною, но заедно переважною причиною, же на Сѣверѣ и школы повстали, и исправленье книгъ до скутку прійшло, и занехана и зъ церкви виключена живая проповѣдь на ново заведена збстала.
Звернувши мимоходомъ на часинку бтъ предложенои собѣ темы, вертаємо назадъ до оповѣданя дальшои судьбы монашества по розборѣ Полыци.
По розборѣ Полыци, повторяемо, прійшли едніи монастыри до Россіи, другій до Австріи, а третіи по- збстали пбдъ правительствомъ польскимъ.
Въ Полыцѣ потвердивъ Соймъ въ р. 1775 всѣ права и привилеи Чина Св. В. В., и позбставивъ го при до- теперѣшибмъ зарядѣ черезъ Протоархимандрита. Но въ Россіи же и въ Австріи, де въ тбмъ взглядѣ Отмѣнный, що ся дотичитъ монахбвъ и монастырбвъ, существовали приписы, годѣ було для Василіянбвъ окремѣшиыи постановляти права.
’ 38


322
И тыи то розлвЙпыи и рбжныи права и недогодности въ иадзорованю монастырбвъ споводовали бттакъ Отцовъ Соборныхъ въ року 1780 иа капитулѣ въ То- роканю, пбдъ предсѣдательствомъ Язона Смогоржев- ского Архіепископа Митрополита, дотеперѣшныи двѣ Провинціи подѣлити па чотири, що и здѣлали. Литов- ску роздѣлили па Литовску Св. Троицы и Бѣлоруску Св. Николая, — а руску на Провинцію польску Покрова Пр. Дѣвы Маріи, и Галицку Св. Спасителя, и постановили для кождои изъ пихъ особного Протоигумепа: для першои Ѳеодосія Ростоцкого, для второй Милянов- ского, для третои Іннокентія Матковского, а для послѣдней Галицкои Анастасія Піотровского. На Протоархимандриту выбрано Іосифа Моргульца, передже Протоигумена рускои провинціи Покрова П. Дѣвы Маріи.
Въ р. 1788 на генеральной капитулѣ провинціи Литовской св. Тройцы и польской Покрова II. Д. М., бт- бувшбй ся въ Жидичинѣ выбрано на Протоархимандриту Порфирія Вазыньского. Вазыньскій не докбнчнвъ Прото- архимандритства; збетавъ Епископомъ Холмскимъ. Заступавъ го Протокоисульторъ Вилчиньскій. Коли въ короткбмъ часѣ и той умеръ, дополнивъ урядъ протоархимандритскій Аѳанасій Фальковскій. Урядъ Протоар- химапдритскій Вазинского закончивъ ся въ р. 1796, въ котрбмъ повинна була наступити капитула генеральна и выборъ. Но коли передъ тымъ наступивъ бувъ и другій подѣлъ Польщи, и понеже до року 1796 въ діеце- зіяхъ Луцкой, Владимірской и на Подѣлю множество монастырбвъ знесено; знесено и урядъ Протоархимандритскій. И такъ розорвала ся едпбеть Провинцій литовской и коронной.
Въ р. 1793 выдано царскій манифестъ, котрымъ завозвано всѣхъ уніятбвъ свѣтскихъ и духовныхъ абы


323
до церкви православной повертали, наказано абы той манифестъ людови обявити, и результатъ бувъ такій, же въ губерніи Кіевской и Подбльскбй и на Волыню велика часть жителей на Православіе перейшла. Въ Минь- скбй губерніи и на Бѣлой-Ру си оставъ ся людъ при Уніи. Въ р. 1795 дня 5. Вересня за вданьемъ ся Папы Рим- ского, позволила цариця Катерина монахамъ-уніятамъ, позбстати при Уніи, съ изъятіемъ тыхъ монастырбвъ, ко- трыи уже черезъ Епископовъ православныхъ занятый збстали; а юрисдикцію пастыреву надъ цѣлою Уніею припоручено Архієпископові! Полоцкому Лисовскому.
По смерти Катерины II. за императора Павла взяли Василіяни о тое старати ся, абы взповити Протоархимандрію; особливо Бѣлорусъ отъ Провинціи Литовской бттятую, и особну провинцію Св. Николая за волею Катерины II. становлячую, желали они получити со старою провинціею Литовскою св. Тройцы. И выробивъ тото О. Юстъ Гусаковскій, Протоигумепъ провинціи коронной. Въ р. 1802 позволено скликати соборъ до Тороканьского монастыра, де пбдъ предсѣдательствомъ Епископа Врест- ского Болгака, выбрано на Протоархимандриту Юста Гусаковского. На тбй капитулѣ знесено нову въ р. 1780 утворену провинцію бѣлоруску св. Николая, понеже при едности правительства Россіи, котре зарбвно надъ Литвою якъ и надъ Бѣлорусыо пановало, потреба ей устала. Отжила иро тое стара Литовска провинція Св. Тройцы, утворена въ р. 1617 черезъ Веламіна Рутского, а Самуилъ Новаковскій, бувшій протоигуменъ провинціи бѣлоруской Св. Николая, въ присутствію архимандритовъ и игуменовъ, виходячи изъ засѣданія давъ колька дукатовъ убогимъ „за душу провинціи Бѣлоруской.”
Но въ року 1804 дня 5. Мая указъ Сената потверджений пбдписомъ царскимъ скасовавъ послѣдну Торо-


324
каньску капитулу, и ей уставы и выборъ. А такъ згасла Протоархимандрія а съ нею и едпбсть Чина Св. Василія Великого, оперта на еднбмъ Протоархимандритѣ; а монаховъ бтдано подъ юрисдикцію діецезальныхъ Епископбвъ.
И гнетъ наступила численна кассата Архимандрій и монастырбвъ на Литвѣ и на Подблю. Еще ббльша кассата наступила въ р. 1827, де 40 монастырбвъ знесено.
Въ р. 1831 отобрано монахамъ-уніятамъ школы.
Въ р. 1828 выдано указъ съ постановленими упорядковуючими справы Упіятбвъ. Указомъ тымъ пбддано всѣ уніятскій монастыри пбдъ безпосередный зарядъ Епископбвъ и копсисторбвъ, постановлено же Протоигумени въ монастыряхъ собѣ повѣреныхъ безъ попередпого за- вѣдомленя начальника Епархіи и безъ одержаного бтъ тогожъ призволеня, ни то найменшій розпорядженя по монастыряхъ дѣлати, ани ихъ визитовати не могутъ и постановлено же именованье и змѣна игуменбвъ належитъ до коллегіумъ духовного гр. уніятского.
Въ р. 1832 дня 16. Лютого выдавъ знова Царъ Николай наступаючій указъ: „Ukazem Naszym do Senatu „z dnia 22. kwietnia 1828 zostały ustalone zasadnicze podstawy organizacji zarządu kościoła gr. unickiego, a in- „nym ukazem szczególnym z dnia 17. października tegoż „roku nakazaliśmy, aby przyłączono do konsystorzy „gr. unickich wszystkie sprawy odnoszące się do zarządu „monasterów przez prowinciałów; udzieliliśmy nadto „członkom zakonów pozwolenie zasiadania w konsysto- „rzach, aby ocenianie spraw klasztorów uczynić łatwiejszym; nimby zaś ci członkowie zostali wybrani „i przyjęci przez Nas, upoważniliśmy trzech exystują- „cych pod ów czas prowinciałów bazylianskich do zastąpienia ich w konsystorzacli. Teraz gdy dwóch z „tych prowinciałów umarło, a ostatni Józef Żarski zo-


325
„stał mianowany członkiem kollegium duchownego gr. „unickiego; nie znajdujemy być rzeczą pożyteczną zachować nadal w kościele gr. unickim prowincialskich „godności, tak mało zgodnych z regułą założenia Wielkiego Świętego Bazylego, i nakazujemy znieść ich na „zawsze, i przystąpić do obrania członków monaste- „rów mających zasiadać w konsystorzach stosownie do „Naszego prawa z dnia 17. Października 1828”.88)
Въ p. 1832 наступила знова велика кассата и въ Литвѣ и Бѣлой-Руси позбстало лише кблька монастырбвъ уніятскихъ, котрый бттакъ, якъ въ р. 1839 Епископъ Сѣмашко съ остатками упіятбвъ въ Литвѣ, въ Бѣлбйруси и на Волиню на Православіе перейшовъ, на православный перетворено.
Въ діецезіи Холмской, котра при Уніи удержала ся, позбставлено монастыри въ Бѣлой, въ Холмѣ, въ Люблинѣ въ Замостю и въ Варшавѣ, котрый, кромѣ по- слѣдного, уже въ нашихъ часахъ знесено. Оставшихъ ся монахбвъ, котрыхъ въ р. 1863 було еще 20, сгро- маджепо на добѣ до позбставлепого еще послѣдного уніатского на Руси монастыря, въ Варшавѣ.
Щастливша бтъ своихъ посестриць позбстала Провинція Св. Спасителя въ Галичинѣ пбдъ правительствомъ Австрійскимъ.
По капитулѣ Тороканьскбй въ р. 1780, якъ сказано, выдѣлено изъ Провинціи рускои монастыри находившій ся на тотъ часъ въ предѣлахъ папьства Австрійского, утворено изъ нихъ особную провинцію нбдъ тытломъ Св. Спасителя, и выбрано протоигуменомъ для неи Анастасія Піотровского, призначивши му па мешканье мона- 8S) Wiadomości do dziejów kościoła religii katolickiej w krajach panowaniu Rossyjskiemu podległych. Poznań 1843. П. стор. 82.


326
стыръ Добромильскій. На тотъ часъ стояли еще всѣ монастыри василіанскіи пбдъ еднимъ Протоархимандри- тою, а про тое и Провинціа галицка. И Піотровскій за- вѣдовавъ монастырями такъ въ діецезіи Перемыіпльскбй якъ и Львбвскбй, держачи ся правилъ на попередныхъ капитулахъ почавши бтъ 1743 р. постановленыхъ. Но заскоро онакше ся стало. Въ р. 1782 дня 11. Вересня выйшовъ патентъ, котрымъ въ Австріи всякій привилеи и права всѣхъ Ординбвъ знесено, всякую связь и сношеніе ся съ ихъ Генералами заказано, и монахбвъ пбдъ безпосередну юрисдикцію діецезальныхъ Еппскопбвъ бт- дано. Незадолго бттакъ, дня 17. Цвѣтня 1783 выйшовъ знова патентъ, котрый наказавъ: 1) абы монастыри въ кождбй діецезіи особну для себе становили провинцію; 2) абы поменшіи и убогій монастыри або цѣлкомъ знести, або до инныхъ прилучити; 3) абы монахбвъ, родомъ изъ за границѣ, хотяй бы ся въ галицкихъ монастыряхъ находили, на игумепбвъ не выбирати.
На пбдставѣ тыхъ патентбвъ, и зо взгляду, же ла- тиньскіи Епископы монастыри своихъ діецезіи уже дав- нѣйше ведля цовыхъ розпорядженні були поустроювали; бтнявъ Епископъ Бѣляпьскій, дня 28. Марта 1783 обраному па Тороканьскбй капитулѣ Протоигумепови Галицкому Анастасію Піотровскому всякую власть надъ монастырями своей діецезіи, и отдавъ надзоръ надъ ними Викторовп Старожиньскому, игуменови Святоюрскому, именуючи и іюставлючи го генеральнымъ визитаторомъ и комиссаромъ. Скоро за тымъ скликавъ Епископъ Бѣ ляньскій игумепбвъ свое и діецезіи па раду до Львова на день 29. Червця 1783, въ той цѣли, абы новый стосу- нокъ монастырбвъ въ своей діецезіи упорядковати. И собравшій ся Отцы по короткбй, бо лише въ еднбмъ пополудни бтбувшбй ся парадѣ, уложили наступаюче про-


327
шепіе: 1) абы провинцію діецезіи Львбвскои, для роз- рбжненя бтъ инныхъ Провинцій, назвати Провинціею Св. ОиуФріа; 2) ябы вервый игуменъ по порядку меш- кавъ во Львовѣ въ монастырѣ Св. Юра, и абы имъ тогожъ яко Протоигумена вселаскаво позбставити; 3) абы капитула, що 4 роки въ началѣ мѣсяца Вересня бтбувала ся; 4) абы по мысли пайвысшого цѣсарского патента повелѣваючого кассату убогихъ монастырбвъ, — монастыри: Сваричбвъ, Пацыкбвъ, Крилось, Язеницю, Питричь, Задарбвъ. Чорткбвъ, Бѣльче, Ланбвцѣ, Луку, Бесѣды, Львбвскій богословскій, Деревачъ, Горпинъ и Бучину знести и до инныхъ монастырбвъ прилучити. Такъ до чотырохъ провинцій, уложеныхъ въ р. 1780 на капитулѣ Тороканьскбй, прійшла еще пята Св. ОнуФрей- ска, пбдъ зарядомъ Протоигумена Виктора Старожинь- ского, а Провинцію Св. Спасителя становили лише монастыри діецезіи Перемымльскои пбдъ Протоигуменомъ Анастасіемъ Піотровскимъ.
Піотровскій, монахъ правдивый, чинови свому и серцемъ и душею бтданый, дѣлавъ що мбгъ, абы удержати бтдану собѣ пбдъ зарядъ Провинцію Галицку, подававъ прошенія за прошеніями до высокого Правительства; якъ же Правительство, коли уже инныи Ордины устроили ся були пбдля новыхъ патентовъ, немогучи бтступити бтъ загальныхъ приписбвъ для едныхъ лише Василіянбвъ, прошеніямъ тымъ не удовлетворило ; скликавъ Піотровскій игуменбвъ діецезіи Перемышльскои па капитулу до Лаврова на день 16. Серпня 1784, и вручивъ ту предсѣдателеви капитулы Епископови Макси- миліянови Рыллови разомъ съ собравшими ся игуменами прошеніе, абы тойже, взявши Провинцію Галицку пбдъ свою опѣку, соединеніе монастырбвъ галицкихъ до скутку припровадивъ. До часу, ажъ бы тое наступило, поручили


328
Соборный зарядъ надъ монасрырами Піотровскому. „Zno- „wu, пише бнъ самъ—, mnie nieużytecznego Zakonu sługę „Provincialem congregati Patres obrali, a to jak ja wno- „szę i miarkuję in poenam, że całej wjednościPro- „wincyi, jakową na kapitule Torokańskiej dnia 17. Sept. „1786 in Regnis Graliciae et Lodomeriae oddaną mia- „łem, niedotrzymałem”.8 9)
Епископъ Рылло, самъ монахъ, занявъ ся щиро бт- даною въ его руки судьбою монашества, и выробивъ на послѣдокъ у Епископа Бѣляньского, же тойже на прилученье монастырбвъ діецезіи Перемышльскои до монастырбвъ діецезіи Львбвскои, и на утвворенье еднои Провинціи изъ всѣхъ монастырбвъ галицкихъ согласивъ ся. Бѣлянскій удавъ ся бттакъ въ той справѣ до высокого Правительства, котре декретомъ надворнымъ зъ дня 29. Марта 1785 розпорядило, абы урядъ Протоигуменьскій для цѣлой Провинціи утворити, и протоигуменьство игу- менови монастыря находячого ся въ головнбмъ мѣстѣ, а если бы ту монастыра не було, игуменови котрого ни- будь значнѣйшого мѣста въ краю бтдати. Въ слѣдствіе того декрету скликавъ Бѣлянскій Игуменбвъ галицкихъ на капитулу до Львова на день 14. Мая 1785, поставляючи заразомъ на предсѣдателя капитулы Виктора Старожиньского, игумена Св. Юрского, дотеперѣшного визитатора монастырбвъ діецезіи Львбвскои.
Собравшій ся Отцы числомъ 30 выбрали на Протоигумена Виктора Старожиньского, поручаючи старанності! его добро Чина и справу кассаты поменшихъ убогихъ монастырбвъ.
Такъ згасла Провинція Св. Онуфрія, тревавшая несполна два роки, и повстала на ново въ цѣлости Провин-
fie) Regestra perceptiva cassae vialis Provincialis Provinciae tituli Sini Salvatoris a Capitulo Torokanensi 1780 anni inchoata et continuata. Ркп. ВЬ библ. СВ. Оі1}фр. во Львовѣ.


329
дія Св. Спасителя утворена на капитулѣ Тороканскбй 1780 року, котра, пай буде Богу слава! и ныпѣ еще существуе.
Зъ начала по капитулѣ Тороканьскбй т. е. бтъ р. 1780, рядила ся провинція Св. Спасителя правилами постановленими на попередиѣйшихъ капитулахъ; бтъ року же 1783, т. е. но зпесепю власти Прото архимандритской въ тбй Провинціи, настали денеякіи отмѣны. Передже побирали молодыя монахи пауки реторики и философіи въ школахъ монастырскихъ, и богословія учили ся менше здатпѣйшіи въ такихъ богословскихъ школахъ; а здатнѣйшихъ посилали па высшій богословскій студія до Факультетовъ загрпшічныхъ. Въ р. 1783 дня 30. Марта выйпювъ патентъ, котрый всѣ студія философіи и богословія по монастыряхъ заказавъ, и клириковъ, котрый студія свои уже въ монастыряхъ позачиняли, абы ихъ дальніе коптиповати могли, до публичныхъ школъ посилати и въ семппаріахъ помѣстити по- велѣвь. Тойжс самъ патентъ приказавъ, абы никого вы- нявши лаикбвъ, въ монашество по постригати, ктобы передше приписаныхъ 6 лѣтъ богословія въ семинаріи генеральной и практику въ дупшастырствѣ не укбпчивъ. Изъ того часу мешкали монахи клирики разомъ съ клириками свѣтскими въ ссмпнаріп генеральной, еднакожъ на издержкахъ монастырскихъ, и ходили зъ бтеи па бт- чити побличныи.
Декретомъ зъ дня 7. Студня 1784 здѣлапо такожъ денеякіи отмѣны въ дотеперѣпшбмъ монастырскбмъ порядку, такъ: 1) знесено дотсперѣіппый уставъ, де лише капитулы игуменовъ назначали, и постановлено, абы, якъ то давнѣйше було, кождый монастыръ самъ для себе игумена на 3 роки голосованьемъ тайнымъ и абсолютною бблыпостію еще того року 1784, (що въ остатныхъ дняхъ 39


330
студня здѣлати наказано) выбиравъ, а Протоигуменови надано власть выборъ той або потвердити, або если вибраного узпасть нездббнымъ, новый выборъ наказати; 2) Розпоряджено, же на провинціональни капитули маютъ лише самый игумени, и то лише головнѣйшихъ монастырбвъ сгромаджати ся, и нового Протоигумена выбирати, або дявного въ тбмъ достоинствѣ потверджати. 3) Урядъ протоигуменьскій означено на 6 лѣтъ, и приказано абы выборъ такій Епископови діецезіи и Правительству краевому до потвердженя передкладати. 4) Призначиванье монахбвъ до монастырбвъ, и пересиланье зъ едного монастыра до другого, позбставлено капитуламъ. 5) Визиты протоигуменьскій монастырбвъ заказано, и Протоигуменови лише въ овбмъ припадку, и овый монастыри ви- зитовати дозволено, де бы непорядки або инныи яковый важный причины такой визиты доконче вымагали.
Припысы тыи почасти бтповѣдаючіи прежнему порядкова монастырскому, коли монастыри еще передъ утвореньемъ провинцій пбдъ безпосереднымъ завѣдатель- ствомъ діецезальныхъ своихъ епископбвъ стояли, — мало що змѣнили були стосунки монашества; лише едно де- нещо за остре розпорядженье взглядомъ пріймованя но- виціевъ зробило ущербовъ монашеству. Щоразъ менше и менше оголошувало ся кандидатбвъ, и число монахбвъ стало дуже уменшивати ся. Высокое Правительство ви- дячи тое, пехотѣло дати упасти такъ полезнбй въ краю институціи якою естъ монашество, знесло пбзнѣйше вы- даный въ р. 1783 въ тбмъ взглядѣ патентъ, и позволило пріймати Василіянамъ кандидатбвъ ведля давного звычаю.
Патентомъ зъ дня 4. Червня 1790 знова призволило Правительство на заведенье шкблъ богословскихъ монастырскихъ, если монастыри будутъ мати уквалифи- кованыхъ проФессорбвъ, и розпорядило, же, ажъ бы тое


зді
наступило, клирики на бтчити публичный ходити маютъ; еднакожъ не мешкати вже въ семінаріахъ, але зъ монастыра на бтчити въ Университетѣ ходити.
Тыи два послѣдныи патента, особливо першій, поднесли знова Василіянбвъ. Монастыри ихъ наполнили ся бттакъ кандидатами, а межи тыми навѣтъ и уталанто- ваными людми.
Зъ ласки другого патенту, котрый позволивъ заводити школы монастырскій, Василіани уже не користали; хо- тяй находили ся на тотъ часъ межи ними самый ученнѣй- шіи мужи и проФессори при университетѣ Львбвскбмъ, якъ 00. Голдаевичъ, Гриневецкій и Радкевичъ, котри навѣтъ латинянамъ въ ихъ монастырскихъ школахъ богословіе предподавали. Василіяни не закладали уже шкблъ домаш- ныхъ, але постановили клирикбвъ своихъ на бтчиты публичный въ университетѣ посылати; и помимо того, же всѣ инныи монастырскій ордини въ цѣлбй Австріы, свои домашныи студія богословскій маютъ, додержали они постановленье тото и до нынѣ« Лише по року 1810, коли може и за вѣдомствомъ Епископа Апгелловича, — якъ нѣ- которіи росказуютъ, — руску философію и богословіе въ Университетѣ Львбвскбмъ знесено — завели були Василіяни науку богословія въ рускбмъ язьщѣ для своихъ клирикбвъ въ монастырѣ Красиопустыпьскбмъ, и удерживали ю ажъ до кбнця р. 1814, де цѣлкомъ не зъ ихъ причины устати му сѣла.90)
Въ р. 1802 дня 29. Цвѣтня выйшовъ патентъ, котрый въ бтдѣлѣ VI. всѣмъ монахамъ до своихъ данныхъ и первѣстныхъ правилъ и уставбвъ знова повер- оо) Въ библіот. св. ОнуФр, находить ся списъ монахбвъ богосло- вбвъ, котри тутъ богословія въ рускбмъ языцѣ учили ся. Межи ты>ми О. Радецкій, пбзнѣйше префектъ гимназіи въ Бучачу, и О. ІосаФатъ Качановскій, пбзнѣйше ректоръ Дрогобицкого монастыра.


332
пути, и тыхъ же держати ся позволивъ о только, поза- кблько пс супротпвляіотъ ся опи существуючимъ закопамъ политичнымъ.
На пбдставѣ того патенту уложили Епископы Ан- гелловичь и Скородипьскій въ селѣ Тверджи дпя 31. Сѣчпя 1803 для Василіяпбвъ уставъ, до котрого и Пор- Фирій Вазыньскій, Епископъ діецезіи Холмскои, належачої! на тотъ часъ до Австріи, съ малими изятыями, пригласивъ ся. Уставъ той такъ звучитъ:
„Ratio Regiminis ab Ordine S. Basilii Magni servanda. Quandoquidem Sacratissima Majestas aulico suo decreto 29. Aprilis 1802. emanato, puncto VI. omnes Religiosorum Ordines ad observantiam primitivarum suarum regularum et antiquarum constitutionum, prouti illae unumquemvis Ordinem respiciunt, et inquantum iisdem per leges politicas non est derogatum, revocare, ac penes easdem constanter conservare dignata sit; ideo ad normam tam regularum et constitutionum Ordinis Basi- liani, quam etiam legum politicarum sequens regiminis ratio in eodem est observanda.
1. Capitulum Ordinis, non solum secundum statutam die 11. Octobris 1784. legem, elabente quovis sexennio muneris Superioris Provincialis, verum etiam exe- unte quolibet triennio functionis Superiorum in monasteriis, cogendum est; nam et horum electiones decretum de 19. Aprilis 1802 puncto VIII. in Capitulo peragendas praecipit.
2. Tempus celebrandi Capituli intra ferias a die 20. ad ultimam Julii currentes ideo statuitur, quod illo et omnes invitati venire, et commodius faciliusque locari, ac sustentari poterunt, atque tempus istud medium sit inter praefixum suprema lege de die 11. Octobris 1784 pro mense Majo, et illud, quod constitutionibus Ordinis pro mense Septembri determinatur.


ззз
3. Locus celebrandi Capituli esto per vices in dioecesi Leopoliensi Leopoli, et in Premisliensi Krechów, ubi etiam proxime futurum Capitulum celebretur, quippe Leopoli tria praecedentia peracta fuere.
4. Indicare tempus et locum Capituli, ad illudque per litteras en cyclicas omnes eos, qui jure praesentiae in Capitulo gaudent, invitare, partium erit Seperioris Provincialis, quodsi vero eundem mori, aut viribus omni ex parte deficere contigerit, Vicarii Provinciae vices illius obeuntis.
5. Cum porro supra laudatum aulicum decretum de die 29. Aprilis 1802. obligationes, quae hactenus Praeposito Ordinis Generali incumbebant, in Locoriyn Ordinarios Episcopos transferat, ad invitaturum pro Capitulo Provincialem, sive illius vices supplentem Vicarium Provinciae spectabit: tempus, locum, aliaque celebrandi Capituli adjuncta, Locorum Ordinariis eum in finem praevie significare, ut ille, in cujus dioecesi Capitulum celebrabitur, eidem per se, aut in casu legitimi impedimenti, per alium praeessę, caeteri vero cum futuro Capituli Praeside sua sensa, circa promovendum Ordinis bonum, communicare possint.
6. Tanquam jure praesentiae in Capitulo, cum voce activa et passiva, gaudentes invitandi ad illud sunt:
a) Patres emeriti, olim officiis provinciae perfuncti, in saepe dicto aulico decreto, definitorum nomine indigitati.
b) Actuales monasteriorum Superiores.
c) Substituti in locum demortuorum, invalidorum, vel amotorum actualium, administratores monasteriorum.
dj Superiores monasteriorum recens contractorum, cum sua culpa muneribus non exciderint, hi tamen solum quoad proximum Capitulum jure isthoc gaudebunt.


ж
e) Ad regimen alumnorum in seminario generali ad- lecti, item professores Theologiae publici ordinarii in universitate, denique professores Theologiae privati intra domesticos parietes Theologiam ęlericis sui Ordinis tradituri.
f) Magister novitiorum Ordinis. Demum
g) Scholarum nationalium Directores.
7. Tametsi activum suffragium solis Capitulum ingre- dientibus competet, passivo nihilominus gaudebunt etiam absentes, qui pollent habilitate ad obeunda superiorum praesertim localium, vel alia quaepiam electioni Capituli subjecta munia, et qui positis in Ordine meritis, fuerint insignes, dummodo electioni eorum canones vel politicae leges nullum ponant obicem.
8. Omnes ad Capitulum invitati in eodem comparere sub vinculo religiosae obedientiae ita obligantur, ut non comparentes excepto casu morbi, aut alterius gravissimi impedimenti, poenae a Capitulo determinandae subjiciendi, et sua culpa voci activae renuntiantes, etiam voce passiva pro praesenti Capitulo excidisse censendi sint.
9. Patribus ad Capitulum congregatis, quam primum et Praeses ejusdem advenerit, munus Provincialis cessasse intelligendum, ille velut membrum Capituli jurisdictioni tamen ejus prout et caeteri omnes patres obnoxius considerandus, ipsumque Capitulum sequenti ordine celebrandum est.
10. Ante omnia votis respective majoribus eligendus est Capituli Notarius, ad conscribendum protocollum omnino necessarius. Is protocollo fideliter inscribet, nomina et cognomina omnium in Capitulo comparentium, causas vocatorum non comparentium, conclusa: an non comparentes culpam, adeoque et poenam incurrerint?


335
nec ne? secutam sui in Notarium electionem, et sic porro omnia, quaecumque in Capitulo fuerint acta.
11. Provincialis hactenus munus suum administrans, reddet Capitulo rationem exerciti muneris isthaec examinabitur, et si quid fuerit decisum, adnotabitur, audientur querelae et accusationes, si quae contra eum fuerint prolatae, et audito super illis quoque adcusato, decidentur, ita quidem, ut accusatus etiam ad compensationem injuriae per Capitulum stringi possit, nisi quaestionem per proprium accusatoris ordinarium, finaliter velit dirimendam. Quodsi vero querelas fundamento carere compertum fuerit, accusator arbitrio Capituli pro merito coercendus est.
12. Quoniam evenire posset, ut Capitulum eligat in Superiorem, seu totius Provinciae, seu alicujus singularis monasterii eum, qui jam antea hoc officio perfunctus fuerat, ille vero vires suas de die in diem deficere sentiens, ulterius idem officium non desideraret, sed potius pacem monasticam omnibus officiis anteponeret, ne itaque propter electum hac ratione invitum Superiorem, disciplina monastica, rectus ordo, et res domestica detrimentum patiatur, integrum esto, cuilibet Superiori declarationem suam, antequam ad electiones procedatur, scripto exhibere, quod deinceps in quiete monastica vivere desideret; hujusmodi autem declarationes Capitulo praelegendae, et protocollo ante initium electionum inserendae sunt, iisdemque deferendum, nisi Capitulum spectato communi Ordinis bono, et summa necessitate, aliter in Domino judicaverit, et unius alteriusve declarationem non acceptandam censuerit.
13. His per unum alterumve diem peractis, die mox sequenti singuli congregati Patres de more confessi, et sacra Synaii refecti, invocato divino Spiritu per solenne


336
missae sacrificium, a Praeside Capituli celebrandum, ad electionem novi Provincialis procedent.'
14. 	Electio novi Provincialis juxta Ordinis constitutiones, ut sit valida, suffragiis secretis, medietate pluribus, seu absolute mojoribus, determinatur. Quodsi post primum scrutinium Provincialis electus non fuerit, fiat mox alterum, si nec in altero fuerit electus, procedatur ad tertium pro determinatis tantum a Capitulo quatuor candidatis, iis videlicet, qui in praecedentibus scrutiniis plura caeteris vota obtinuerint, sumptis duobus ex primo, et duobus ex altero scrutinio, si vota utriusque in diversas abierint partes. Si denique nec in tertio scrutinio ullus vota absolute majora obtinuerit, instituatur quartum. et ultimum pro illis solis duobus, qui in tertio scrutinio plura caeteris nacti fuerint suffragia, ita, ut alteruter eorum omnino eligi debeat, quare pro casu paritatis votorum penes Praesidem Capituli jus esto adjiciendi suum votum alterutri, quem in Domino magis idoneum judicaverit. Si ad extremum in praedicto paritatis votorum casu, altera medietas in ipsummet Praesidem Capituli ceciderit, Capitulum in unum quempiam e medio sui, quem justitiae studiosissimum judicaverit, compromittet, ut enatam istiusmodi paritatem voti sui adjectione dirimat. Atque bac ratione electus, facta secutae electionis per Praesidem publicatione, legitimus et canonice electus Provincialis, ab omnibus censeatur adeo; ut nulli sub poenis per Capitulum determinandis integrum sit, suffragium suum revocare, novam electionem tentare, aut peractae quaecumque ratione resistere.
15. 	Statim post publicatam electionem Capitulum cum novo Provinciali accedet Ecclesiam, omnesque stantes coram magno altari, in quo communiter asservatur Sanctissimum Deo t. o. m. gratias referent, decantatione liy-


337
mni: „Te Deum laudamus.” Dein considenti electo Provinciali singuli Patres exhibebunt recognitionem obe- dientiae juxta veterem Ordinis consvetudinem.
16. 	Cum juxta Constitutiones Ordinis, quas summus Princeps supra laudato regulationis decreto vult observandas, partium sit Provincialis, ut in monasteriis suae Provinciae frequenter peragat canonicas visitationes, in iisque observantiam disciplinae regularis aut collapsam restituat, aut stabilem corroboret, ac confirmet, bono monasteriorum spirituali et temporali prospiciat, monachos, prout res postulaverit, mutet et transferat, electos monasteriorum Superiores et alios officiales instituat, cum monachis presbyteris examina ad dignoscendum, an ad excipiendas confessiones fidelium apti sint? peragat, aliaque tam legibus politicis, quam regulis officii sui praescripta, diligenter exequatur, idcirco ut haec omnia rite adimplere valeat, nedum utile, sed etiam necessarium est, quatenus in ejus adjutorium destinentur quinque patres, sub nomine Consultorum, qui omnes in suis consiliis jure voti decisivi gaudeant, et ubique ante omnes Superiores, primum locum post Provincialem teneant, atque primus alias Protoconsultor Provinciae nuncupatus, iisdem polleat dotibus, quibus Provincialem praeditum esse oportet, cum in casu mortis, aut infirmitatis Provincialis, etiam munere vicarii Provinciae, usque ad exitum sexennii perfungi debeat. Secundus sit simul causarum Provinciae Procurator Leopoli, adeoque ad officium isthoc cum bono Ordinis totius intime cohaerens, omnino idoneus. Tertius et quartus aequali auctoritate pollentes, sint viri moribus et judicii maturitate graves. Quintus denique sit constanter socius Provincialis, eundemque suis consiliis et opera in omni agendi ratione adjuvet, imo etiam si opus fu40


338
erit, salva tamen reverentia, de necessario agendis commonefaciat, omnes autem quinque uti et Provincialis, per sexennium officium suum exerceant. Hi itaque post electionem Provincialis pluralitate suffragiorum sunt eligendi.
17. Peractis his electionibus, assumentur in deliberationem, et decidentur pluralitate votorum propositiones bonum totius Ordinis respicientes, si quae in medium prolatae fuerint. Ut autem in his rectus observetur ordo, singuli Patres Capituli in suis propositionibus, depromendis ad occurrentia quaesita sententiis, producendis contra aliquem querelis, aut contra querelas defensionibus, verbo in omni agendi ratione, in et coram Capitulo, eo majori cum reverentia, caritate, decore et modestia sese gerere tenebuntur; cum secus omnis, qui inconcinnos clamores excitare, religiosos quoscunque, multo vero magis Capitulares verbis contumeliosis laedere, Patrumque dicta et sententias vel sua loquacitate impedire, vel arroganti supercilio contemnere ausus fuerit, voce activa et passiva per Capitulum privandus, eoque ipso a gremio Capituli excludendus sit.
18. Tum Praeses Capituli iis, quae hactenus agebantur, et protocollo inserta fuere, subscriptione suae manus in Protocollo firmatis, praesidium Capituli electo Provinciali resignabit. Ille proinde in reliquis Capituli sessionibus ad examinanda et decidenda cum Patribus ea omnia procedet, quae unumquodque monasterium respiciunt. Adeo que
19. Sublata nunc persaepe dictum aulicum decretum de die 29. Aprilis 1802 lege anni 1784, quae superiorum electiones communitatibus relinquebat, dictisque electionibus ad Capitulum secundum tenorem


339
regularum Ordinis91) revocatis, ante omnia Superiores pro singulis monasteriis eligendi sunt. Ut autem Patres Capituli tales pro monasteriis possint eligere Superiores, qui et necessitatibus monasteriorum rite prospicere, et interiorem disciplinam, si ubi collapsa fuerit, restaurare, ac manu tenere valeant; cum primis cognitum habere debent cujusvis monasterii statum, et observatum antea in unoquoque regimen, quod cum aliunde ad eorum notitiam pervenire nequeat, quam ab ipsismet communitatibus; expedit omnino, ut ante futurum Capitulum quaelibet communitas sua desideria ad Provincialem submittere teneatur, ubi tam statum monasterii, quam etiam defectus, si aliquos observaverit, indigitabit, simul que sua vota manifestabit: qua ratione hisce omnibus occurrendum censeret? Si enim S. Basilius iis, qui in monasteriis praestant aliis aetate et prudentia, potestatem dedit admonendi ipsum quoque monasterii praefectum82) eo ipso non restrinxit communitatibus libertatem recurrendi, cum fundata remon- stratione ad superiorem in Ordine instantiam, qualis certe est Capitulum. Provincialis ergo postquam hu’*) Vide Regulam fusiorem 54. ubi S. Pater Basilinc ita scribit - Operae pretium est, fratrum Praefectos nonnunquam statis quibusdam temporibus et locis in unum convenire, in quibus res praeter rationem occurrentes, moresque tractatu difficiles, et quomodo singula gesserint, sibi invicem exponant, ut si quis in aliquo deliquerit aliquando, id caestissime detegatur multorum judicio, contraqne si quid recte factum sit, id plurium testimonio confirmetur. Tum Regulam fus 43 Oportet Praefectum nou sibi sumentem praefecturam, sed qui electus sit ab iis. qui primas obtinent in aliis fratrum conventibus et qui in vita antea<-ta morum suorum specimen sufficiens dederit.
°2) Vide Regulam fus 21. Atque etiam, quemadmodum Praefectus iu omnibus fratrum dux esse debet, ita quoque vicissim, si quando Praefectus ipse delicri alicujus suspectus fuerit, ipsum commonefacere munus est reliquorum, quam ob rem ne solvatur disciplina iis qui cum aetate, tum prudentia praestant, danda est admonendi potestas.


340
jusmodi scripta communitatum in suas manus receperit, fideliter illa una cum suo voto Capitulo resignabit, quae si justa visa fuerint, ratio illorum habenda est.
20. Porro quo exactius, sincerius, et ordinatius communitates sua desideria ac informationes Capitulo exhibeant, Provincialis per litteras encyclicas communitates duobus ante Capitulum mensibus provocabit, ut si quae justa habuerint desideria circa eligendum Superiorem, meliorandum monasterii statum, aut restaurandam interiorem disciplinam, ea omnia in scripturam redacta et subscripta Provinciali mittant, futuro Capitulo resignanda.
21. Examinatis hoc modo et perspectis singulorum monasteriorum adjunctis, detectaque cujusvis necessitate, sive retinendi, sive mutandi, sive amovendi, et novi eligendi Superioris, ipsa electio Superioris peragatur.
I. Ex tribus per Provincialem pro unoquoque monasterio propositis candidatis.
II. Suffragiis secretis omnium Capitularium, idque non omnino absolute, sed etiam relate majoribus, candidatis tribus, dum pro illis ferrentur suffragia, in secessu manentibus.
III. Juxta sequentem ordinem monasteriorum: pro Le- opoliensi, Dobromilensi, Chelmensi, Lauroviensi, Buczaczensi, Krechoviensi, Bialensi, Drohnbyczensi, Krasnupustynensi, Zamoscensi, Podhorcensi, Chry- stynopolensi, Pohonensi, Lublinensi, Hoszoviensi, Ulaszkoviensi, Zloczoviensi.
22. Cum vero Superiorum munus trium annorum tempore definiatur, ideo praeter hanc primam illorum, electis Provinciali et Consultoribus celebrandam electionem, simili ratione celebretur quoque altera, in convocando


341
hunc in finem Capitulo postquam Provincialis primum sui muneris exegerit triennium.
23. Absoluto Capitulo protocollum actorum ejusdem continens omnia, quaecunque in illo pertractata et statuta fuerint praesentibus omnibus patribus perlegatur, er per singulos manibus propriis subscribatur, in archivo Provinciae conservandum.
24. Relationem de peracta electione Provincialis et Consultorum, tum de iis, quae in Capitulo quoad totum Ordinem statuta fuerint, ab omnibus subscriptam, Capitulum nomine suo. locorum Ordinariis absentibus submittet, quod vero attinet electiones Superiorum localium, et majoris momenti dispositiones quoad singularia monasteria, de his Provincialis cum suo Consultorio Ordinariis locorum fine impetrandae eorum adproba- tionis referet.
25. Provincialis juxta legem Summi Principis, et statuta Ordinis, unumquodque monasterium saltem semel per annum, ubi vero necessitas postularet, etiam saepius visitare obstrictus, munere Superioris localis uniuscujuspiam monasterii nullatenus detineri potest; locali quippe Superiori monasterii, ne bonum ejusdem spirituale et temporale detrimentum patiatur, tanta incumbit vigilantia, ut ea Provinciali cura singulorum monasteriorum frequentibus eorum visitationibus, compluribus item ad varias instantias multosque privatos litterarum expeditionibus, admodum distracto, neutiquam imponi possit. Hinc
26. Necessarium omnino est, ut ille cum socio, quinto videlicet consultore, duobus famulis, saltem quatuor equis, ac reliquo ad itinera requisito adparatu, gaudeat, jure commorationis et sustentationis in singulis monasteriis, juxta sequentem circiter anni distributionem,


342
visitationes canonicas, et iter tam ordinarium, quam extra ordinarium una continentem:
In monasterio Leopoliensi septimanis 9. distribuendis in 4. per annum ordinarias Leopolim condescen- siones, eo quod exeunte quovis trimestri tabellares cae- teraeque periodicae relationes ad Regium Gubernium, et alia subsellia conficiendae sint;
In monasterio Dobromilensi septimanis
. 7
Krechoviensi ....
. 5
n
Lauroviensi ....
. 3
a
Drohobycensi ....
. 2
n
Zolkieviensi ....
1
ii
Zamoscensi ....
. 2
»
Cristin opolensi
. 2
n
Zloczoviensi ....
. 1
»
Podhorcensi ....
. 2
1І
Krasnopustynensi .
. 2
ii
Buczacensi ....
. 4
n
Ulaszkovcensi
. 2
n
Pohonensi ....
. 2
»
Hoszoviensi ....
1
n
Chelmensi ....
. 3
»
Bialensi . ♦
. 2
»
Lublinensi ....
. 1
Septimanae
. 52
Quodsi nihilominus necessitas aliter exi gerit, integrum esto Provinciali in aliis quidem diutius, in aliis vero brevius commorari monasteriis, adnotando semper propria vel socii manu in libro diurno tempus et causam suae ubique locorum commorationis
27. 	Quia Provincialis eodem quo et ceteri monachi ligatus paupertatis voto, nullos possidet proventus, et tamen cogitur ad multos erogandos sumptus, in vesti¬


343
menta pro se, suo socio et famulis, in mercedem famulorum, in equos, currum, quotidianum fere cursorem publicum, papyrum, ceram Hispanicam, calamos scriptorios, porro dum ab uno ad aliud proficiscitur monasterium, vel exigente necessitate ad extraneos iter suscipit, in sustentationem sui cum socio et famulis, in pabulum equorum et frequentem currus reparationem, aliasque officio suo inherentes, vel praeter spem emergentes necessitates, ideo aequum omnino et justum est, ut praeter suprafatas puncto pracedenti expensas in sustentationem Provincialis per quodvis monasterium determinato tempore ferendas:
1) Monasteria secundum statuta Ordinis de suis proventibus, non tantum juxta distributionem per Capitulum statuendam, determinatam quantitatem peculii ad cassam itinerariam Provincialis quotannis contribuant, sed etiam in casibus extraordinariis per Provincialem cum Consultorio, scientibus et consentientibus locorum Ordinariis, provocata, ad augendam praefatam quantitatem teneantur.
2) Si quod post obitum alicujus Religiosi, permissum illius usui, remanserit peculium, illud totum prouti antea Capitula ordinaverant, cassae provincialis cedat.
Jam vero Provincialis ne in erogandis sumptibus nimium sit liberalis, et limites decentis parsimoniae excedat, exacto sexennio, ad reddendum fidelem calculum toti Capitulo, vel designandis ad id Patribus, deponen- dumque in manibus novi Provincialis residuum, in pro- tocollo Capituli adnotandum, teantur.
28. 	Ad officium Provincialis pertinet omnino, ut duo habeat Protocolla per socium illius fideliter et adcurate conscribenda, quorum alteri acta Provincialis res Ordinis concernentia, alteri vero illa omnia, quae per Pro¬


344
vincialem una cum Consultoribus pertractata fuerint, inseri debent, ut videlicet hoc modo et illius memoria adjuvari, et succedanei ejusdem informari possint, in iis praesertim, quae locorum Ordinariis, aut Regio Gru- bernio sunt referenda.
29. Si Provincialem mori, aut viribus omni ex parte deficere contigerit, eodem jure omnia munia ipsius adimplebit Protoconsultnr cum titulo Vicarii Provinciae, quod- si et is moriatur, aut evadat invalidus, eo tunc Consultor secundus cum tribus reliquis, adscito uno ex quavis dioecesi seniori Superiore ex iis, qui insignioribus praesunt monasteriis, omnes septem simul congregati, collatis inter se consiliis, e medio consultorum per vota secreta medietate plura eligent idoneum supplendo vacanti muneri virum, et peractam electionem Locorum Ordinariis judicabunt.
30. Singula monasteria quo ad suas realitates, summas capitales, aliaque bonum illorum temporale concernentia, frequentibus implicari Solent controversiis, quibus , secundum leges justitiae sopiendis, continuo fere apud subsellia judicialia invigilandum est. Quia vero monasteriorum Seperiores localibus distenti curis, et a tribunalibus justitiae dissiti, hujusmodi vigilantia deti- neriy^et celeres quandoque necessarias informationes regiae camerae Procuratori subministrare nequeunt; ideo Consultor secundus in singulis monasteriorum processibus judiciariis, quos ei sive locales Superiores insinuaverint, sive ipse Provincialis per visitationem compertos curandas commisserit, vi officii, et velut universalis omnium monasteriorum plenipotentiarius agere tenebitur.
31. Quemadmodum juxta superius allata Provincialis ita quoque illius socius, et causarum Provinciae Procurator, ut munia sibi praeter officia Consultorum imposita


345
rite adimplere valeant officio superiorum localium perfungi non debent, sed ille quidem individuum Provincialis aget socium, hic vero in monasterio Leopoliensi habitabit, ibidemque jugiter pertractandis monasteriorum causis invigilando, necessariorum ad eas documentorum ordinatum quoque tenebit archivum. Secundo consultori tanquam causarum Provinciae Procuratori sustentatione a monasterio Leopoliensi proviso, monasteria pro ratione suorum processuum resarcire, aut erga calculum prae- numerare obligabuntur, quiquid ille in eorum promotionem expenderit, aut expendere debebit.
32. Reliqui tres Consultores, vel cum munere Superiorum localium, vel cum aliis officiis habitabunt in monasteriis propius ad meditulium Provinciae positis, ut invitati per Provincialem, ad consilium eo commodius cum ipso, in aliquo adjunctis magis conformi monasterio convenire possint. Toties vero a Provinciali omnes quinque invitabuntur, quoties graviores Ordinis causae id exegerint, et quidquid pluralitate votorum decisum fuerit, in effectum deducetur.
33. In casu mortis, aut gravis et diuturni morbi ali- cujus e Consultoribus, Provincialis una cum caeteris Consultoribus eligent, et in locum illius substituent alium, qui tamen ultimum in Consultorio tenebit locum.
34. Quivis quidem in Superiorem electus, ideo dun- taxat electus esse censetur, quod speretur futurus optimus, tam in promovendo temporali monasterii bono, quam in conservanda ejusdem disciplina interna, ast quia evenire potest, ut aliquis electus et .confirmatus Superior, fini suae vocationis non respondeat, idcirco jus esto Provinciali, talem sub tempus visitationis deprehensum, observato periculo in mora ab officio suspendendi, vel etiam deponendi, quodsi nullum in mora 41


346
periculum subversaretur, Provincialis cum Consultoribus de emendando vel suspendendo simili Superiore consilium inibit. Sive autem suspenderit vel deposuerit, sive suspendendum vel deponendum Superiorem meditatus fuerit Provincialis, proprium Loci Ordinarium de casu alterutro informare non intermittet.
35. 	Superiore aliquo locali mortuo, aut viribus deficiente, Provincialis cum Consultoribus constituet administratorem orbati Superiore monasterii, quem in Domino magis idoneum esse judicaverit, sive is Vicarius loci, sive e gremio Communitatis destitutae Superiore, sive etiam ex alio monasterio vocatus fuerit.
Praesentem Regiminis Rationem infrascripti Locorum Ordinarii hisce adprobamus. Datum in Twierdza die 31. Januarii 1803 Anno.
Antonius Angełłowicz Episcopus Premisliensis Sam- boriensis et Sanocensis S. C. R. et A. Majestatis a Consiliis. — Nicolaus Skorodyfiski Episcopus Leopoliensis, Haliciensis et Camenecensis.
Ad expositam hucusque Rationem Regiminis ab Ordine S. Basilii Magni servandam infra scriptus de consilio et comprobatione suorum in Hierarchia graeco- catholica immediate supra subscriptorum Collegarum comprobatis caeteris addenda insuper et mutanda sequentia in Domino indicavit.
1. Quoad punctum 3. et 5. celebrationem Capituli post elapsos turnos Dioecesium Leopoliensis et Premisliensis debere etiam habere suum locum et jus praesidendae Loci Ordinarii pro turno tertio in monasterio Dioeceseos Chelmensis.
2. Quoad punctum 19. Quoniam Sacratissima Majestas aulico suo decreto 29. Aprilis anno elapso 1802


347
Nr. 967, clementissime dignata est Religiosorum Ordinibus restituere primitivarum suarum regularum et constitutionum observantiam; idcirco vigore hujusce altis- simae decisionis, sunt post factam antiquitus Ordinis S. Basilii Magni efformationem in Congregationem tam provincialem quam generalem, Superiores monasteriorum locales, secundum statuta ejusdem antiquissima eligebantur non a Capitulo, neque in ejusdem celebratione sed in consessu Superioris Provinciae cum suis Consultoribus electis in Capitulo; ita porro hanc rationem in electionibus Superiorum localium Basiliani Ordinis tenendam et observandam esse, hoc enim sensu et regula S. Patris Basilii ex fusioribus 43. semper intellecta est, et Sacratissima Majestas in supra laudato suo altissimo decreto, eligendos esse a Capitulo Superiores locales prorsus non decernit, tum denique, quia hujusmodi electiones venirent magno dispendio temporis, multaque post se traherent incommoda, praesertim, quod Superiores in sui electionibus se ipsos vicissim primario possint respicere, atque sic habentibus sua merita candidatis poneretur eligibilitatis obstaculum.
3. 	Quo ad punctum 22. Consequitur ex dictis immediate Nr. 2. celebrationis triennalium Capitulorum pro eligendis monasteriorum Superioribus necessitatem plane cessare, quoniam hi, sicut pro primo, ita etiam pro secundo triennio muneris Provincialis sub ejusdem praesidentia per consultorium Provinciae eligentur. — Datum Chelmae die 29. mensis Aprilis anno Domini 1803. Porphyrius Skarbek Waźyński, Episcopus Chelmensis et Belzensis.
Въ слѣдъ за тымъ бтбулася дня 20. Липця р. 1803 капитула въ Крехбвскбмъ монастырѣ пбдъ предсѣдательствомъ Владики Перемышльского Антонія Ангел-


348
ловича, де оголошеиымъ зоставъ повисшій уставъ, котрого Василіяне въ Галиціи и до днесь держатъ ся, съ тою малою змѣиою, же бттакъ на капитулѣ бтбув- шбй ся во Львовѣ дня 9. Жолтня 1809. постановлено, абы капитулы, а про тое и выборъ Протоигумена и Игу- меибвъ, пе що 6, але що 4 роки бтбували ся.
Дпя 25. Червця 1852 выдавъ святѣйшій Папа Пій IX. бреве, наказуюче апостольско-каноничну визитацію всѣхъ монашескихъ ординбвъ церкви католицкои, а особливо паходячихъ ся въ предѣлахъ австрійской имперіи. Дѣло визитаціи припоручено князеви Швар- ценбергови, кардиналови-архиепископови Прагскому съ дозволеньемъ, въ той такъ важной міссіи, выбрати собѣ конвизитаторбвъ. Хбснуючи зъ того дозволена припору- чивъ кардиналъ-архіепископъ визитацію чипа св. Василія Великого въ Галиціи Епископови Пряшевскому Іо- сифови Гагапцеви. Въ слѣдствіе того припоручспія скликавъ Епископъ Таганецъ Протоигумепа и Игумепбвъ монастырбвъ галііцкихъ на день 14. Серпня 1858 па Соборъ до монастыра Добромильского, де правила чина пересмотрено и упорядковано. Правила упорядкованим предложено бттакъ до потверджепя, котре еднакожъ до теноръ еще не наступило.
СНИСЬ ПРОТОИГУМЕНОВЪ
Провинціи Св. Спасителя
початий дть jтворена Провинціи на капитулѣ въ монастырѣ Торокавьскомъ въ р. 1780.
І. Анастасій Піотровскій, бувши игуменомъ монастыря Загорбвского, выбраный зоставъ па Протоигумена на капитулѣ въ Тороканю дня 17. Вересня 1780. Въ р. 1784 дня 16. Вересня па капитулѣ


349
въ Лавровѣ вторично выбрапый на Протоигумена рядивъ Провинціею ажъ до 14. Мая 1785, т. с. до нового упорядкована монастырбвъ діецезіи Львбвскои и Псремышльскои. Піотровскій умеръ дня 20. Листопада 1792. въ монастырѣ Добромильскбмъ.
2. Викторъ Старо ;кинъскій. бувши епископскимъ
визитаторомъ монастырбвъ діецезіи Львбвскои, и игуменомъ мопастыра св. Юрского Львбвекого, вы- браный збетавъ па капитулѣ въ монастырѣ св. Юрскбмъ дня 14. Мая 1785 на Протонгумсна па G лѣтъ; потверджепый бттакъ вторично въ тбмъ достоинствѣ на капитулѣ Львбвскои въ р. 1791, рядивъ Провинціею ажъ до р. 1797. Въ р. 1797 збетавъ Старожиньскій Архпмандритою Жолковскимъ, де въ р. 1810 умеръ.
3. Дороѳей Михальскій, бувши игуменомъ мона¬
стыра св. Юрского Львбвекого, выбраный збетавъ па капитулѣ Львовской въ р. 1797 на Протоигумена. Рядивъ Провинціею черезъ 6 лѣтъ. Умеръ яко игуменъ монастыра св. Юрского д. 1. Липця 1809.
4. ЮліянЪ Здюшиньскій, передніе игуменъ св. Ону¬
Фрейскій, выбраный збетавъ па капитулѣ Крехбв- скбй дня 20. Липця 1803 на Протоигумена. Рядивъ Провинціею до 9. Жолтпя 1810. Умеръ вър. 1817 яко Архимандритъ Жолковскій.
5. ТеосранЪ ГолдаевичЪ, бувши вицеректоромъ се¬
минаріи Львбвскои, выбрапый збетавъ на капитулѣ бтбувшой ся въ монастырѣ св. Юрскбмъ дня 9. Жолтпя 1810 на Протоигумена; выбраный бттакъ и вторично па капитулѣ въ Креховѣ дня 18. Вересня 1814., рядивъ Провинціею до 1. Жолтня 1818. Умеръ дня 1. Вересня 1822 во Львовѣ.


350
6. Арсенііі. Радкевичъ, Докторъ Теологіи, бувши игу¬
меномъ св. Оиуфрейскимъ и профессоромъ па Университетѣ Львбвскбмъ, вы браный збставъ на Протоигумена па капитулѣ Львовской дняЗ.Жолтня 1818. Умеръ дня 1. Серпня 1821 во Львовѣ. Мѣстце сго ажъ до кбнця турка заступавъ Протокопсульторъ ТеоФанъ Голдаевичъ.
7. Модестъ Гринъевъецкій, Докторъ Теологіи и про¬
фессоръ па Университетѣ Львовскомъ, выбраный на Протоигумена па капитулѣ Львбвскбй дня 22. Вересня 1822. Умеръ дня 1. Цвѣтня 1823. Но смерти Гриньевьецкого заступавъ мѣстце Протоигумена черезъ 7 мѣсяцевъ О. Софроній Опускій, а бттакъ ажъ до кбиця турпа О. Орестъ Хом- чиньскій.
8. ОрестЪ Холічинъскін, выбраный па капитулѣ
Львовскій дня 5. Серпня 1826 на Протоигумена, рядивъ Провинціею ажъ до 30. Августа 1842. У- меръ яко Архимандритъ Жолковскій въ р. 1855 въ Жолквѣ*.
9. ДометіанЪ Физіо, выбраный па капитулѣ въ Лав¬
ровѣ дня 1. Вересня 1842.
10. ЕмиліанЪ КоссакЪ, бувши ректоромъ мопастира Бучацкого, выбраный збставъ на Протоигумена на капитулѣ въ Креховѣ дня 3. Вересня 1846.
11. МаріанЪ Максимовичъ, бувши игуменомъ Лаврбвского монастыра, выбраный збставъ на капитулѣ во Львовѣ дня 5. Вересня 1850. Умеръ яко игуменъ монастыра св. ОнуФрейского Львбвского въ р. 1855.


351
12. МодесшЪ МацѢевскій, бувши ректоромъ монастыра Бучацкого, выбрапый збетавъ па Протоигу- мепа па капитулѣ Львбвскои дня 5. Вересня 1854. Выбраный бттакъ и па пбзнѣйіпихъ капитулахъ рядитъ нынѣ провинціею уже тринадцатый рбкъ.
Нааисап М. Николаевъ Ііоссакъ.
ОШИБКИ ТИІІОГРАФИЧІІЫИ
Стор. 21
Строгка 11 австрійскомъ гита».
. австрійскимъ
93
22
20 Дороѳей Дорундякъ
99
Анатолій Дорундякъ
,9
24
99
21 бубову
будову
31
39
24 горбшнбй
99
горѣшнбй
35
8 розмышляніомъ
»
розмышляніямъ
,,
36
12 нами
99
ними
45
22 лапо вѣды
зановѣды
м
56
24 велико
м
великого
62
99
1 такжей
,,
также
W
64
,9
7 Сераніонъ
)9
Сераніонъ
99
65
20-21 жалотителя
зало/кителя
Л
65
23 Варлаама
99
Варлаама
66
27 передже
передше
w
73
99
15 передже
99
передніе
39
74
30 передже
»
передше
86
f)
9 непріятеляии
99
непріятелями
93
94
п
14 приселокъ
99
лѣсъ
л
95
Л
7 кравшій
»
вкравшій
»
98
99
25 Кристипопбльскдй
Кристинопольскій
п
104
14 на тогъ
на тотъ часъ
»
128
39 Leoty
»
Leonty
130
7 евравы
W
справы
»
144
17 добродій
»
добродѣй
п
147
»
31 Лесссбвь
»
Лелесбвъ
»
149
п
11 Ргіѵіпсіе
Prowincię
п
168
24 1718
99
1818
п
169
п
13 челусти
99
челюсти
33
171
99
33 1866
f)
1724


352
Стор. 183 Сшрогка 10 1829
гиаіай
п
193
2 монаслыра
п
214
17 маія
я
219
18-19 передаю
м
229
»
18 особъ
Я
231
Я
11 грамать
Я
239
п
15 Леексѣевсіы
Я
241
Я
2-3 забудовалъ
я
243
я
8 найсвятѣйшін
я
243
»
24 прикникуе
п
253
2 1727
п
276
9 небсзпесностн
п
280
32—33 officiahim
л
312
18 разновѣрія
1)
313
]>
13 ЕнинаФІл
w
317
п
19 дтховеньства
п
318
я
3 Моски
«
327
я
3 ворвый
1831 монастыря мало передніе особъ грамотъ Алексѣснска забудовані, най свѣтлѣй шіи ііриклыкус 1717 небезпечності! officialium разновѣрія Еііи<і>анія духовеньства Москвы первый


Содержанье.
Шсматизмъ уложеный по капитулѣ бтбувшбй cii во Львові» С'иор.
въ р. 1866 ....... 1—35
Початокъ монашества на востоцѣ . . , . . 35—36
Св. Антоній закладає Лавры . . . . .36
Св. Пахомій закладає .монастыри . . . . .36
Св. Василій Великій и его уставъ . . . 36—38
Монахи .устава св. Василіи Вел. въ Сициліи, Италіи и Ишпаніи 38—3!)
Коли монахи на Русь прій шли ..... 39—40
Монахъ Кириллъ наклонно князя Владиміра до принятія Христіанства . . . , . . .40
Первый на Руси монастыри ..... 40—42
Причины ревнованя вь закладанні монасіырбвь на Руси вь X.,
XI. и XII. столѣтію ...... 42—62
Монастыри въ XIII. с юлѣтію ..... 62—66
Монастыри въ XIV. столѣтію ..... 66—80
Монастыри въ XV. столѣтію ..... 80—84
Монастыри въ XVI. столѣтію ..... 84—90
Монастыри вь XVII. столѣтію 90—94
Реформація монастырбвъ въ ХѴПІ. и XIX. столѣтію . . 95—102
Свисъ монастырдвъ діецезій Кіевской, Смоленьекои. Полоцкой, Черниговской, Пиньско-Гродненьскои, Лу цко-Острожскои, Владимірской и Холмскои / <- . . . 102—135
Снись монастырбвь діецезіи Львбвскои .... 135—174 Списъ монастырбвь діецезіи Псремышльскои . . . 174—195
Свисъ монастырбвь діецезій Мункачбвскои и Пряшевекои . 195—203 Списъ монастырбвь Буковиньскихь . . 203
Снись монастырбвь дѣвичихъ вь діецезіяхь Львбвскбй и Пе-
рсмышльскбй ...... 203—210
Жизнь монашеску вь печерахь заводить на Руси пр. О. Антоній 211—212 Монахи печерники на Руси ...... 213—214 Жизнь монашеска на столпѣ ..... 214—215 Жизнь монашеска обіцежитсльна ..... 215—217 Пр. О. Ѳеодосій заводитъ вь монастырѣ Кіево-печсрскбмь
общежитіе и уставъ студійскій . . . 217—221
Рускіи монастыри пріймають уставъ пр. Ѳеодосія . . 221—222
Коли монастыри взяли отстукати бтъ правилі. Ѳеодосіевыхъ 223—226 Князѣ и Владики псрсиначуютъ Ѳеодосіевып уставь . . 226—228
Міряне врываютъ ся въ права монастырскій . . 228
Принуждиванье священникові, вдбвцѣвь до монашества въ XV'.
и XVI. столѣтію була причиною розсіройсгва монасгыр- ского порядка ....... 229—230 Споры о церковный имѣнія и привилеи вь XVI. в., вплываютъ
на розстройство монастырскаго порядка . . 231—236
Вагальный бракъ школъ XV. и XVI. в. причиняюгъ ся до раз¬
стройства монасгырского порядка, неумный стяпъ просвѣщенія на Руси вь тыхъ столѣтіяхъ , . . 237—238
42


Ровнѣйшій Монахи и Владики старають ся пбдупавшій мова- Стор. стырскій порядок ь поднести и привернути . . 238—240
Сумный стань Духовеньства и крайне розстройство монашества вь другой половинѣ XVI. вѣі.а . . . 241—242
Унія Брестка иупорядкованье монаетырбвь черезъ Владиковъ
Поцѣя и Рутекого ...... 242—244 Капитула въ Повогородовичохъ въ р. 1617, утворенье Провин¬
ціи Литовской, и упорядкованье монастырбвъ литовскихъ 244—247 Полезный наступства приверненого порядка монастырского 247—248 Успѣшный внлывь Уніи на Православных ь . . . 248—252
Вапедбанье упорядкована православныхъ монастырбвъ по У ніп,
и наступства того занедбаня .... 252—258 Владики Винницкіи и НІумляньскій приступають доУніи и упо- рядковуютъ монастыри своихъ діецезій . . . 259—260
Синодъ монаховъ діецезіи Львбвскоп въ Уневѣ въ р. 1711, и упорядкованье монастырбвъ той діецезіи черезъ Епи¬
скопа Варлаама ІПепгицкого .... 260—264 Сумный стаи ь духовенства евѣтского перейшовшого при кбнци
XVII вѣка изъ Православія на Унію . . . 265—266
Синодь Замойекій и полезный наступегва его ухвалъ для духовеньства евѣтского и монашеского . . . 266—268
Утворенье Провинціи рускои изъ монастырбвъ діецезій Кіев¬
ской Владимірской, Холмскои, Луцкой, Персмышльскои
и Львовской на капитулѣ во Львовѣ въ р. 1739 • . 268—276
Соединеніе Провинцій литовской и рускои пбдъ однымъ Про- тоархимандритою на капитулѣ въ Дубнѣ въ р. 1743, и успѣшный наступства зъ того соединенія такъ для монашества якъ и для парода ..... 276—311 Полезный вплывъ Уніи Брсеткои на Православіе въ царствѣ
московскбмъ ....... 311—321 Реформація монастырбвъ по розборѣ Полыци . . . 321
Капитула Тороканьска въ р. 1780, и утворенье 4 Провинцій:
св. Тройци, св. Николая, Покрова Пр. Д. Маріи, и Св.
Спасителя ....... 322 Внесенье достоинства и уряда Протоархимандричьго . . 322—324
Внесенье Протоигумснбвъ въ Россіи въ p. 1832 . . 324—325
Внесенье монастырбвъ въ Холмскбй діецезіи въ р. 1864 . 325
Реформація монастырбвъ въ Австріи по капитулѣ Тороканьскбй
въ р 1780 .... . . 325—332
Устаігь для монастырбвъ галнцкихъ уложеный въ р. 1803 через ь
Епископбв ь Скородипьсного, Ангелловнча и Вазыньского 332—347 Соборъ Добромильскій въ р. 1858 и пересмотръ правил ь Чипа 348 Снись Протоигумснбвъ Провинціи св. Спасителя, почавши бтъ утворена Провинціи, т. е. бть р. 1780 . . . 348