1
Клара
Ярункова
ЕРОЇЧНИЙ ЩОДЕННИК





.Я
пл.тчид
І .•«
К.іара Яруннова


>





*
$ о
І '
► •• л
І-1
І ]|
ІІІ
► НІ
и ’ 1
 у 1
ГЕРОЇЧНИЙ
ЩОДЕННИК


1
і
<11

І *




,4. І
ВИДАВНИЦТВО ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ «ВЕСЕЛКА». КИЇВ 1972


к
І
и
т.; л
И(Чехосл)
Я78
У ра!
Це друга і справжня назва
книжки. Щоб ви одразу знали:
тут ідеться про героїчні події та
вчинки, які вершили ми вдвох:
я, Мирослав Квасолька, учень
шостого «Б» класу, і мій друг
Мішо Юран, теж учень шостого
«Б» класу.
Із словацької переклала Лариса Мольнар
Малював Анатолій Василенко
7 в г
614 -72М
Перекладено за виданням КІага ^гипкоха.
Нггііпаку гаріапік М1а<1е Іеіа, Вгаіізіата, 1965
Ьіі-
ТР К
ху рг<»івіііі:і
— Д ра! — вигукнув я, прокинувшися вранці і побачивши,
що за вікном мете хуртовина. Відтак вийняв з клітки
канарку і пустив між віконні рами, аби й вона побачила
хуртовину. Канарці, мабуть, здалося, що вікно запнуте
хусткою, і вона за хвилю заснула, бо ми на ніч завжди
накриваємо клітку.
По дорозі до школи ми з Мішем спіймали одного третьо-
класника, поставили його сторчака і заходилися вимірюва-
ти ним, чи глибокі замети. Тільки з одного стирчали його
черевики. Найбільший замет був біля шкільного паркана,
але ми вже не встигли його виміряти, бо надійшов учитель,
а третьокласник ревів, аж заходився. Ми почали обтрушу-
вати з нього сніг, і вчитель похвалив нас за те, що ми
піклуємось про молодших школярів. Потім продзвонив
дзвоник, і ми побігли до класу.
Коли верталися зі школи, дівчата кинулись од нас тіка-
ти. Але ми стали двома шерегами, і жодна дівчина не
втекла. Ото була війна! Сніжки так і свистіли, а дівчата
падали в замети, і дехто з першокласників теж. Мішо роз-
шукав лопату, яку двірник сховав у котельні. Сказав, що
він атомний артилерист, і став біля найвищого замету, аби
вистачило набоїв. Нас саме проминав листоноша, і Мішо
шпурнув лопату снігу, і влучив листоноші в голову, і з того
злетів кашкет. Це вже мені не сподобалось, і я сховався за
З
рогом. Коли всіх було переможено, ми почали ціляти один
в одного, але Мішо був командир, тож він наказав не стрі-
ляти в своїх. Я відніс лопату до котельні, і двірник пообі-
цяв, що запам’ятає мене.
Назавтра вранці шкільне радіо передало, що не можна
гуляти в сніжки, бо одна учениця дістала запалення леге
нів, а один третьокласник — азіатський грип. Навряд що(
це було від снігу, бо сніг не заразний. Мішо сказав — вою
мабуть щось з’їли і через те захворіли. А ми тепер чере;
них невинно страждаємо й не можемо змагатися в герой
стві.
Я запропонував покататись після обіду на санках аб(
на лижах, але Мішо не схотів: мовляв, краще посидіті
біля груби, бо санки — то дівчача розвага, а не спорт длі
хлопців.
Потім татусь пішов до школи на батьківські збори. Код
він повернувся, довелось мені виявити неабияке геройстві
Не можу навіть сидіти. І Мішо теж сьогодні в школі не мі
сидіти. Вертаючи додому, сказав, що в неділю підемо ката
тися на лижах.
свідоцтво
Бстрі-
Іпообі-
I можна |
пя леге-1
Іяд щоб
ВОНИ І
пер через
в герой-
яках або,
посидіти
порт для
і. Коли!
|| астали зимові канікули, і ми дуже раді, хоч і одержали
сьогодні свідоцтва.
Ті, в кого були самі п’ятірки, дуже поспішали додому —
похвалитися гарними оцінками. А ми з Мішем не квапи-
лися — йшли собі помаленьку, як завжди; Кантор і Шпало
несли одиниці та двійки, отож ми всіляко відволікали їх
од сумних думок.
Але Кантор не журився, навпаки, сміявся й жартував:
— Ви, дурні, не знаєте, що скоро продаватимуться
штучні голови, які вміють думати. Тато з мамою мені куп-
лять теж, а поки що і так обійдуся.
Ми голосно реготали.
Потім Кантор заходився рахувати, скільки грошей ді-
стане за свідоцтво. За кожну п’ятірку йому дома дають де-
сять крон, за четвірку — вісім, за трійку — шість, за двій-
ку — чотири, а за одиницю нічого. Отже, він матиме великі
збитки, бо несе дві одиниці та дві двійки. Кантор вираху-
вав, що дістане сорок дві крони, але цього було мало, бо
він хотів купити собі пневматичну рушницю.
Він вийняв з портфеля гумку, витер дві одиниці та дві
двійки і поставив четвірки по вісім крон.
А Шпалові сказав:
— Ану ж я й тобі витру одиницю, даси пакетик капсу-
лів — і ми квити.
5
і не міт
ііо ката
Але Шпало зітхнув і сказав, що не хоче.	в
Тоді Мішо промовив:
— Ти бовдур, Канторе, однаково після канікул усе ви
криється.	н
А Кантор засміявся і сказав:	н
— Ну й нехай собі! Головне — в мене тоді вже буде руш
ниця. А тобі я її нізащо не позичу.
Нам уже зовсім це не сподобалось, отож тепер ми жалі
6

ли тільки Шпала, бо він з нашого двору й відмовився від
гумки.
Під нашим будинком Шпало нерішуче зупинився.
Мішо сказав:
— Я теж боявся признатись, коли розібрав годинника,
хоч і знав, що це викриється, бо годинник через кожних
п’ятнадцять хвилин вибивав дванадцяту. Та витримав тіль-
ки десять хвилин, а тоді попросив сестру, щоб вона сказала
татові. Вона сказала, я дістав по заслузі й радів, що все
-"ч	вже позаду.
К9	Але Шпало все одно боявся йти додому, і тоді ми засу-
Жг	пули йому під штани «Стародавній Рим» і провели його до
$	самісіньких дверей. Мішо подзвонив, а я сказав:
— Добрий день, тьотю, Яно боїться йти додому, бо в
1 нього одиниця з математики.
№ /	Шпалова мама сказала:
Л і	— Тоді треба було боятися, як байдики бив!
V	Ми жаліли Шпала і чекали під дверима, коли він почне
ДО _ кричати. Але він не кричав, і ми ще трохи почекали, а тоді
пішли задоволені.
’ Потім ми домовилися, що будемо Шпалові допомагати
у——з математики. Власне, допомагатиме тільки Мішо, бо мені
Н	й самому не лізуть у голову дроби, я ніяк не можу второ-
43	пати, чому при множенні вони не збільшуються.
Мені теж не дуже хотілося йти додому, бо в мене трійка
з математики.
Ми стояли в дворі, і я сказав:
— Добре тому Канторові — йому куплять штучну голо-
ву. Треба й собі складати на неї гроші.
Але Мішо сказав:
ул усе ви- — Складай, коли хочеш, а я буду винахідником, а ви-
нахід народжується тільки у власній голові. Якщо в штуч-
ній голові зіпсується деталь, ти станеш пришелепуватий,
буде руш Я злякався, бо моя голова не така вже й дурна, і сказав:
— Тоді я краще складатиму гроші на велосипед.
> ми жалі-

нашій школі понад двадцять класів, а в них понад два-
дцять голів загонів, але то ще б не була така велика
біда, якби з тих голів загонів чотирнадцять не були дів-
чата. Ми питали в старшого піонервожатого, чому це так,
то він сказав, що все гаразд, бо зараз рівноправність. Хай
і так, але мені це не подобається. «Рівноправність означає,
що хлопець чи дівчина — все одно»,— сказав піонервожа-
тий. Але це не все одно, це добре видно, коли, скажімо,
поставити дівчину воротарем. І на дерево дівчина не вилі-
зе, а коли вилізе, то впаде... Яка ж тоді це рівноправність?
Коли ми в нашому класі обирали голову загону й за-
пропонували Анчу Парікову, я крикнув, що за дівчину не
буду голосувати. Вчителька спитала чому, але я не відпо-
вів. Все одно вона потурає дівчатам; навіть коли нічого не
каже — од пково потурає, бо вона теж дівчина.
Отож ми обрали Анчу Парікову.
По дорозі зі школи я підставив Анчі ногу, аби не дума-
ла, що може копилити носа, бо вона голова загону. Тоді
вона закинула мою шапку в чужий сад.
— Так тобі й треба,— сказав Мішо Юран,— щоб не чіпав.
Я сказав, що дівчата дурні гуски, вміють тільки зубрити
та скаржитись, плачуть через найменші дрібниці і взагалі
ні на що не здатні. Я рівноправність не визнаю і Анчу Па-
рікову теж. Мішо сказав, що він Анчу визнає, бо рюмсав
8
ад два-
велика
ли дів-
це так,
гь. Хай
значає,
їрвожа-
<ажімо,
не вилі-
івність?
яу й за-
чину не
іе відпо-
[ІЧОГО не
не дума-
іну. Тоді
іне чіпав,
а зубрити
і взагалі
Анчу Па'
іо рюмсав
зараз я, а не вона, і з ручної праці вона дістала за випи-
лювання п’ятірку, а я трійку, та ще й відпиляв собі шматок
нігтя.
Яно заходився кепкувати з Міша:
— Хочеш із нею женитися!
Всі засміялись.
— Ти б краще мовчав! Ти сам хочеш з нею женитись! —
сказав я, бо Мішо — мій друг.
Всі почали дражнитися: «Жених, жених!» — але ми їх
розігнали, бо Мішо — найдужчий.
Далі ми йшли тільки вдвох і розмовляли. Мені було
прикро, що так вийшло, але я мовчав, аби Мішо не думав,
ніби я теж думаю, що він хоче женитися.
Але Мішо сказав, що є такі дівчата, які могли б бути
хлопцями, а є хлопці, гірші за дівчат.
Я сказав, що теж про це подумав, коли Анча дістала
п’ятірку і з випилювання, і з вишивання, а я — трійки.
Мішо відповів, що ніхто не винен у тому, ким народився,
що він теж мав би бути дівчиною, бо мама й тато хотіли
дівчину. Він носив довгі кучері, аж поки г ішов до школи.
На щастя, тато його якось постриг, і він усе-таки хлопець.
Я радів, що він хлопець.
Потім я сказав:
— А про ту рівноправність я не думав, що так погано
скінчиться, я дівчат визнаю і Анчу Парікову теж.— І до-
дав: — Коли б ти був дівчиною, я б теж хотів стати дівчи-
ною, а коли б це було неможливо, я б оженився з тобою.
• Мішо найрозумніший у всьому світі.
СТІННІВКИ
||аша стіннівка висить у нашому шостому класі; вона
дуже популярна, бо всі ходять її читати.
Коли ми у вересні обирали редколегію, то навіть гадки
не мали, що так прославимося. Але однаково всі хотіли,
щоб їх обрали, бо ж на першому номері стіннівки пишуть
імена членів редколегії, і кожен їм заздрить, бо думає, що
вони найрозумніші.
Але Анча Парікова сказала, що всі не можуть бути
членами редколегії, бо хто тоді вирощуватиме городину на
мічурінській ділянці?
Отож ми обрали тільки двох письменників — Бучин-
ського та Елішку Кошецову. Художниками обрали Анчу
Парікову і мене, Мирослава Квасольку. Це добре, бо вона
малює земні речі, а я небесні, себто ракети, супутники
й планети. І Мішо теж годиться на небесні речі, бо він веде
хроніку космонавтики. А Кантор у нас відповідає за тех-
ніку. Крім них, обрали ще чотирьох, аби помагали. Голова,
редколегії — Анча Парікова.	’
Першу стіннівку ми робили в нас, і вона вийшла вели-
чезна, бо всі ми хотіли на ній поміститися.
Потім Анча намалювала письменникам гусячі пера, а
художникам — пензлі. Мішо сидів на космічному кораблі,
а я на вихлопній трубі, звідки вихоплювалося полум’я,
Кантор намалював собі штучну голову. Отож кожен зраз)
бачив, хто до чого здібний.
10
Наша стіннівка всім подобалася, тільки Червенці ні.
Ми б і його були обрали до редколегії, бо він усе знає, що-
правда, тільки тоді, коли його викликають. А Кантор, на-
впаки, не знає нічого, коли його викликають, а коли не
викликають — геть усе знає про техніку.
Потім ми кожних два тижні робили нову стіннівку й
писали в ній про події в класі, ба навіть критикували ле-
дарів і брехунів.
Тому нас дехто боявся, але ми не боялися нікого.
А коли хтось не хотів іти на засідання редколегії, то не
вона
приходив.
Але я ходив, і Анча Парікова теж, бо ми любимо малю-
гадки
хотіли,
тишуть
вати. А коли ніхто вже більше не приходив, тільки ми
вдвох, Анча Парікова сказала:
— Це нікуди не годиться: спершу всі рвалися в редко-
легію, а тепер навіть носа не показують, а ми маємо за них
дає, що
4
'Ь бути
і,ину на
Бучин- ,
и Анчу [
бо вона
іутники
він веде
і за тех-
. Голова
ла вели-
і пера, а
кораблі,
полум’я.
:ен зразу
працювати.
Я сказав, що Мішо хворий, і це таки була правда.
— Знаєш що? — мовила Анча.— Із стіннівкою в нас
нічого не вийде, що ж ми будемо малювати, коли пись-
менники нічого не написали? Ліпше скличмо на середу
збори загону і там про все поговоримо,
І вона скликала збори.
Коли ми йшли на збори, я сказав Канторові й Бучин-
ському, бо був на них сердитий:
— Минулася коту масничка! Буде вам непереливки,
ось побачите.
Бучинський злякався, бо на збори мала прийти і вчи-
телька. Але Кантор зареготав і сказав усім, хто не ходив
робити стіннівку:
— Не бійтеся, я за вас усіх обстану. Ви мовчіть, а я
скажу, бо знаю, що й до чого.
Коли Анча доповіла, як стоїть справа із стіннівкою,
слова попросив Кантор:
— Я хочу виступити самокритично за нас усіх: ми по-
винні були робити стіннівку, а не робили, що й визнаємо
самокритично, бо ми хороші піонери. А коли піонера обра-
ли до редколегії, то він повинен працювати, а не байдики
бити, як ми. А якщо він не працює, то повинен це визнати.
І ми визнаємо це в порядку самокритики.
Але на зборах був і Мішо, бо йому вже вирізали гланди.
Гланд у нього вже не було, але на збори він прийшов і ска-
зав:
— Послухай, Канторе, ти говори за себе, а не за інших.
Мені не треба вдаватися до самокритики, бо я в школі не
був тому, що мені вирізали гланди.
Кантор розгнівано кинув:
— V. за. Юлряна. нічого не казатиму. Він думає, що
гланди важливіші, ніж самокритика, бо критикувати себе
самого важко.
— Тобі не важко,— відповів Мішо.— Тобі важко працю-
вати, а критикувати себе зовсім легко.
Кантор аж підскочив, але всі зразу замовкли, бо підве-
лася вчителька.
— Якщо Юран був хворий, то йому нема за що себе
12
критикувати, але решті не завадило б,— сказала вона.—
Ми б хотіли почути, чому вони не виконують своїх обо-
в’язків.
Кантор підвів руку і сказав:
— І я кажу, що не завадило б, але їм не хочеться.
Тоді озвалася Анча Парікова:
— Ти вдаєшся до самокритики на кожних зборах.
І коли побився з хлопцями, і коли повитирав свої одиниці,
і ось зараз, коли занедбав роботу в редколегії. Критику-
вати себе легко. І в стіннівці ти вже двічі визнавав, що
нічого не робиш. То як же воно далі буде?
— Це погано,— сказала вчителька.
Коли ми йшли додому, Кантор сказав Мішеві:
— Однаково ти дурень. Самокритика краще, ніж хворі
гланди. Я це знаю, бо маю досвід і з хворобою, і з самокри-
тикою. Про хворобу треба мати довідку, а про самокрити-
ку — нічого. Що вони мені можуть зробити?
Але Кантор помилився, бо назавтра на нашій стіні ви-
вісили чергову стіннівку, і Кантор мало не згорів із сорому.
Інші члени редколегії — також.
На тій стіннівці було намальовано велике гніздо, а в
ньому — квочка. Ця квочка мала Канторову голову. А за-
мість крил — Канторові руки. Одна рука сипала попіл на
Канторову голову, а друга скубла пір’ячко. А поруч було
написано: «Виправляти свої помилки не обов’язково, го-
ловне — самокритично визнати їх». А з-під Кантора-квочки
визирали курчата: Бучинський, Елішка Кочецова і всі ті
члени редколегії, які нічого не робили.
Я був радий і дуже сміявся. Інші сміялися теж. Я пере-
конався, що Анча Парікова малює найкраще з усіх нас.
Ця стіннівка висіла тільки два дні, а потім ми підготу-
вали справжню, до Восьмого березня.
Вона була дуже гарна, бо ми робили її всі десятеро.
А в наступній стіннівці ми знову напишемо про події
в класі та про ледарів і брехунів. Тепер нас усі бояться.
І ми самі, члени редколегії, теж боїмося.
на ні що існують син?
£'ни ні на що не придатні. Моя бабуся думає, ніби вони
на щось придатні, але я добре знаю — від них нема ніякої
користі. Я це на собі перевірив.
Сьогодні мені всю ніч снилася Африка, отож, проки-
нувшись, я подумав, що чую звуки джунглів. За хвилю
розібрав і слова:
— Візьми дощовик, мені снився небіжчик дідусь, зна-
чить, буде дощ.
Я збагнув, що це не звуки джунглів, а це розмовляють
бабуся з мамою.
І це таки була правда, бо мама вигукнула:
— Лишенько, я знову запізнюся!
А бабуся прочинила в дверях віконце і закричала їй
услід:
— Що варити? Все валите на мою бідолашну голову!
Я знав, що вже пів на сьому.
Я пішов ла кухню й заходився розповідати:
— Бабусю, знаєш, що мені снилося? Ніби я був у Афри-
ці. Був там і кенгуру, знаєш, той, що носить дітей у сумці
на животі, але в тій сумці замість дитинчати був я.
Я мандрував по Африці і їв самі банани. А коли ми
перейшли всю Африку — побачили море, і те море було
зовсім червоне, бо то було Червоне море. Потім я побачив
наших хлопців, і Міша теж, вони грали у футбол, і я бо-
14
вони
[Іякої
фоки- ,
<ВИЛЮ І
>, зна-
(ЛЯЮТЬ
іала їй
голову!
7 Афри-
у сумці
І.
:оли ми
ре було
побачив
. і я бо-
.1
явся, що вони впадуть у море, бо Африка там була дуже
вузька, вужча за наш двір. Я вже хотів вискочити із сумки
кенгуру, але потім мені спало на думку, що все це тільки
сон, отож я сидів собі далі.
Бабуся покивала головою і сказала:
- Це дуже незвичайний сон, але хороший. Далекі
країни означають, що тебе чекає велике щастя.
До школи я йшов разом із Яном і по дорозі розповів
йому, що мені приснилося й що навіщувала бабуся.
Яно сказав, що Африка не така вже й вузька. Саме
вчора ввечері він дивився на карту, бо нам на сьогодні
з географії задали Африку.	*
Я здивувався, що в нього стало на це сили, бо я післвСГ
футбола зовсім розклеївся.	V
Яно на географії підіймав руку, а я ні, бо я не вискочкаЦ
Але вчитель викликав якраз мене. І тоді я відповів пріуп
Африку все те, що бачив уві сні.	Р-
— Так, так,— сказав учитель, вислухавши мене,— спо *
діваюся, діти, ви слухали уважно. Великий вчений Ква
солька щойно відкрив, що Африка тонка, мов локшина ]
австралійських кенгуру переселив на мис Доброї Надіі і
а Червоне море за помахом чарівної палички перемісти і
лося з Аравії на південь Африки. Це велика праця. Що і
він за це заслужив? Звісно, що: одиницю.	с
Всі зареготали і, мов на зло, довго не хотів дзвонит; е
дзвінок, але потім таки задзвонив.	і
Мішо кілька разів звертався до мене, але я відповів і
— Я до смерті не говоритиму з тобою, бо ти зрадливш
— Не знаю, чого це я зрадливий, коли я не реготав таї
як усі,— сказав Мішо.
Я побачив, що Мішо незрадливий, і додому пішов разо: о
із ним.
Отже сни — оманливі, бо ж одиниця — ніяке не щасті в
а навпаки, лихо. Може, колись давно сни й грали якус
роль, але тепер уже ні. І, як навмисне, дощ теж не йпіоісі
хоч бабусі й снився небіжчик дідусь.
О.ПЧНПЩІ.
,алекі
Саме
згодні
після
кочка.
ІІВ про
— СПСН
й Ква-
кшина,
Надії,
емісти-
вонпти
дповів:
так,
разок
з щастя
и якусі
де йшов
^|шю Юран — олімпієць, бо він це перший придумав, а я,
V Мирослав Квасолька, тільки майстер спорту. Мішо ви-
Іфгупатиме за ЧССР на олімпійських змаганнях з плавання,
коли б я був знав, що можуть узяти двох з однієї школи,
гто виступив би і собі.
* 3 ранку до вечора ми в басейні. Мішо каже, щоб я теж
тренувався, а потім побачимо. Я б тренувався, та коли
Мішо плаває, всі мусять тікати з води, бо він дуже бризкає
й робить хвилі. Дорослі так не плавають, але Мішо каже,
що це олімпійський стиль.
На обід мама кликала нас через місцеве радіо, але Мішо
сказав, щоб ми пірнули — мовляв, нічого не чутимемо, бо
в нас будуть заткнуті вуха. Ми пірнали майже цілу годину,
і Мішо хапав людей за ноги, але бульки його видали,
і якась тітка витягла його за вухо.
— Ти плаваєш, як пес,— сказав потім Мішеві Яно.
— Сам ти плаваєш, як пес,— відповів Мішо.
— Мішо плаває, як олімпійський баттерфляй, бо він
олімпієць,— докинув я.
Мішо витяг з-за трусів білу спортивну шапочку з чер-
воною смужкою.
— Якщо ти олімпієць, то стрибни он з тієї вишки,—
сказав Яно.
— А що, не стрибну? — запалився Мішо.
17
— То й стрибни! — під’юдив Яно.
— І стрибну! — вигукнув Мішо.
Ми почали підійматися сходами на вишку. Я сказаі
Мішеві, щоб він не стрибав, бо дуже високо. «Видно, ш
ти тільки майстер спорту»,— промовив Мішо. Я ліз на м
сток рачки, а Мішо підіймався нормально. Я бачив, яі
тремтять йому коліна, і про всяк випадок схопив його з
труси. Але Мішо крикнув:
— Штовхни мене!
І я штовхнув.
Коли я зліз додолу, стояв страшенний галас, а дівчат,
з нашого класу плакали. В дівчат очі завжди на мокром
місці. Я стояв і дивився на воду. За хвилю показалас З
Мішева голова, і якийсь дядько схопив його за чуба. Міні
весь посинів і майже не дихав. Його схопили за ноги і ві п
лили з нього мало не бочку води. Після цього Мішо поча
дихати. З вух у нього текла вода, і дядько добряче йог н
висварив.	к
Потім ми вдяглися й пішли, але не додому, а в парі Р'
Мішо сказав, що до неділі на воду не хоче й дивитись, б к
йому зіпсували рекорд, коли він навмисне сидів на дн
щоб усі бачили, скільки він може витримати.
Коли верталися додому, Мішо сказав:	л’
— Твій тато гарний плавець, він міг би в неділю розпі
чати з нами курс плавання. Ми не сміємо згаяти жодної тє
дня, бо до олімпіади зовсім недалеко, якихось чотири-п’ят в
років.	Ці
Я був радий.	ДІ
Біля самого дому Мішо сказав:
— Не журися, я закину слівце, щоб тебе теж узяли н ж
олімпіаду. Але стрибати не будемо, бо в тебе слабка голова
наморочиться.	це
Такого друга, як Мішо, нема більш ні в кого на світ
бо
Нї
си.
.меридіан
лав
що
|МІ-
як
з за
чата
рому
цася
Нішо
|і ви-
вчав
І його
ррк.
а>, бо
дні,
езпо-
ЦНОГО
п ять
їй на
щова,
світі.
|| дуже добре пам’ятаю, як ми в школі проходили мери-
діани й паралелі. Нам це ніяк не лізло в голову, й ми
питали вчителя, хто малює оті меридіани на земній кулі.
Ми хотіли знати, чи дуже довго йде цей чоловік од північ-
ного полюса до південного і чим він малює меридіан, бо
крейду на вічній кризі, мабуть, не видно, а в морі вона б
розмокла. Учитель нам пояснював, що меридіани на земній
кулі ніхто не малює, що це лише уявні лінії. Але ми ніяк
не могли збагнути, чому в атласі вони є, а на земній кулі
їх нема, думали, що вчитель помилився. І ми з Мішем усе
літо шукали на землі меридіани.
Ми не знайшли жодного і вже хотіли визнати, що вчи-
тель має слушність й що меридіани справді існують тільки
в атласі, а на земній кулі їх немає. Але саме тоді й сталася
ця подія — ні сіло ні впало ми знайшли справжній мери-
діан у їндржіхувому Градці.
їндржіхув Градець — це місто в південній Чехії. їндр-
жіх — це хлопчаче ім’я, і так, мабуть, звали володаря того
міста, коли містами ще володіли окремі люди. А Градець —
це замок.
Ми не їхали до їндржіхувого Градця шукати меридіан,
бо нам і не снилося, що він там є, а їхали в гості до друзів.
Наша школа дружить з Градецькою школою, і вони запро-
сили нас до себе.
19
20
П(
за
V
на вокзал по
кожен КЛ8 рн
Градець- йо
що такий самий Місяць, Великий Віз і Волосожа?
І— _____і. Звичайно, ті, що на землі, були в
Коли ми приїхали до Градця, була ніч, і
стояв неймовірний галас, бо друзі нас чекали і
кав свого друга. Ми побачили, що їндржіхув
дуже гарне місто.
Коли ми йшли з вокзалу, на небі світили Місяць і В па
ликий Віз та Волосожар, а придивившися краще, ми побі
чили
світять і на землі
справжні небесні світила, а тільки відбивались у воді, б мо]
в Градці до біса озер. Озеро, в якому відбивалися Велики пог
Віз, Місяць та Волосожар, зветься Вайгар і тягнеться маі чув
же до самого майдану.	тит

А решта озер називаються ставками, бо в них розводять
рибу.
Потім друзі розібрали нас по своїх домівках, де ми
повмивалися з дороги й повечеряли.
Татусь мого друга Томаша Правечека — офіцер, а Мі-
шевого — Іва Горного — рибалка.
У Градці нам було добре. Я жив військовим життям, а
Мішо — рибальським. Нам це здорово подобалося.
Якось ми пішли з Томашевим татусем до міста, і я пер-
ший помітив на бруківці біля вежі смугу, викладену з чор-
ного каміння.
— Це меридіан,— сказав Томашів татусь.— Він прохо-
Д дить точно через Градецьку вежу і йде далі — ось по цій
І чорній лінії.
Я повернувся і щодуху побіг до Вайгара по Міша. То-
маш та його татусь побігли за мною.
Побачивши Міша, який сідав у човен, я злякався, що
він зараз попливе, і загорлав:
1	— Мішо! Мішо-о-о-о! Я знайшов меридіан!
Ми помчали під вежу й до самісінького вечора ходили
І по меридіану, радіючи, що Кантор і Червенка луснуть із
І заздрощів, коли ми їм про це розкажемо. Бо меридіана ще
не бачив ніхто з нашого класу і зі школи теж.
Находившися досхочу, ми купили ескімо й притьмом
залі | побігли назад на меридіан. Раптом Мішо помітив, що ме-
кли- Іридіан нас ніби гойдає — в нього запаморочилась голова,
— І його занудило.
Мені теж здалося, ніби нас щось гойдає, але моя голо-
і Ве- Ш не наморочилась, і я сказав Мішеві:
поба- І — Мабуть, тебе нудить од ескімо?
жар Але Мішо розсердився:
и не 1 — Не мели дурниць! Я сьогодні з’їв уже десять порцій
і бо (морозива, і нічого, а тут, бачте, від однієї порції стало б
ікий «погано! У всьому винен тільки меридіан. І я радий, що від-
мий- )нуваю це, бо відтепер принаймні знатиму, як швидко кру-
титься земна куля.
21
Після цього нам довелося піти з меридіана, щоб у Мі-
ша знов не запаморочилась голова. До того, прийшла Іво-
ва мама і погнала нас додому.
Потім ми цілими днями пропадали на меридіані.
Так ми, нарешті, знайшли меридіан, коли вже й пере-
стали його шукати. Він у Градці, але трохи не опинився і
в нас, у Братіславі.
Бо напередодні від’їзду Томаш сказав, що має для мене
сюрприз. Я згоряв з нетерплячки, що ж то воно таке, і він
признався, що на світанку вийме з бруківки половину ме-
ридіана і подарує мені, аби ми його теж мали, не тільки
вони.
Та коли ми вже почали домовлятися, о котрій годині
завтра встати, Томашів татусь замислився, а тоді сказав:
— Хлопці, цей меридіан не можна переносити.
Ми злякано глянули на нього, а він провадив далі:
— Власне, воно б і можна, але уявіть собі — в Братісла
ві раптом з’являється меридіан! Виходить — всі атласи хо-
викидай, бо в них немає цього меридіана.
Ми на мить замислились, а тоді Томаш сказав:
— Атласи можна переробити.
Татусь пояснив нам, що це означало б переробити міль
йони атласів, бо на світі дуже багато шкіл, а в них іще біль
ше учнів.
Довелося з ним погодитись.
Потім Томаш подарував мені гумові ласти і підводи
окуляри, які затуляють не тільки очі, а й ніс, аби не наби
і
.;
і
с
б
Г
Б
Р
й
Р
ш
к
ралась вода.
Я дуже зрадів і сказав:	р
— Коли ти приїдеш до нас, ми будемо пірнати на Ді
наї, при березі, бо в нас у Братіславі є Дунай.
Відтак ми полягали спати й домовилися, що меридіа щ
у Градці тепер буде наш спільний, Дунай у Братісла
теж буде наш спільний, бо друзі повинні ділитись ги лі
усім, а коли чогось не можна поділити, то воно повию од
бути спільне для всіх.	йс
у Мі-
та Іво-
і.
і пере-
дався і
я мене
е, і він
дау ме-
тільки
годині
жазав:
і.
ілі:
ратісла-
аси хоч
ти міль-
іще біль-
підводні
не наби-
ги на Ду-
меридіан
Братіславі
йтись геть
но повинне
•.турок”
серпні ми поїхали до піонерського табору і там зна-
йшли нових друзів. Вони приходили до нас із села, і в
них був бджільницький гурток. І не лише гурток, а й бджо-
ли. Торік вони мали вісім вуликів, а цього року в них ли-
шилося тільки сім, бо одного вулика вкрав ведмідь. Ми їм
спершу не вірили, але вони сказали:
— Ходіть побачите самі, що восьмого вулика в нас
більше нема.
Нам було дуже цікаво, й ми відпросились у вожатого.
Пішло нас троє. Я, Мішо Юран і один хлопець із Жиліни,
Бубнік. Він був найдисциплінованіший, отож вожатий до-
ручив йому дивитися за нами. Він вишикував нас, і ми
йшли в ногу аж до повороту. Але за поворотом Бубнік пе-
рекинувся через голову і побіг; ми побачили, що він біль-
ше за нами не дивиться, то й собі побігли, ще й стали пере-
кидатися через голову, бо нам було весело.
Хлопці чекали нас за селом, і коли ми наблизилися, ке-
рівник гуртка Тоно скомандував:
— Бігом до тої зеленої будки!
І побіг, а ми — за ним. Дехто біг помалу, а дехто швид-
ше, але найшвидше Бубнік.
Добігши, Бубнік схопився рукою за будку, аби всі бачи-
ли, що він — перший. Але будка — то був вулик, і Бубнік
одразу заволав, бо під руку йому попала бджола і вжалила
його.
23
Тоно приклав Бубнікові до руки мокрий камінь і ска-
зав:
— Щоб ви знали — плекання бджіл приносить радість,,
але часом і біль.
На нас бджоли не звертали уваги, отож ми підійшли
ближче і справді побачили — одного вулика таки вкрав
ведмідь, бо їх було тільки сім.
Всі вулики дуже гарно помальовані, але найгарніший
був один із них — у подобі старого вусатого турка з люль-
кою в зубах.
На цю люльку бджоли сідали, коли поверталися до ву
лика, бо там, де в «турка» мали бути вуста, була дірка, і
через неї бджоли залітали й вилітали з вулика.
«Турка» подарував піонерам один старий дід. Ми раді-
ли, що ведмідь не вкрав «турка», але Тоно засміявся:
— Його не підіймуть і двоє дорослих дядьків.
Але це була неправда, бо ми з Мішем підняли вуликаї
а ми ж іще не дорослі дядьки.
Ми навіть трохи пронесли того вулика, але це була на
ша велика помилка.
Бджоли подумали, що їх хтось краде, отож цариця по
слала двох на розвідки. Вони подивились і подумали, їм
їх несе ведмідь, пожертвували своїм життям і вжалили йог?
в чоло. Але вони теж припустилися помилки, бо то був не
ведмідь, а Мішо.
Мішо пустив вулика, бо хотів схопитись за голову. Я сак
не втримав «турка» і теж його пустив. «Турок» упав на гс|
лову, і люлька його зломилася. І він почав випускати бджіл!
Побачивши, що справи наші кепські, ми зарепетували ?
кинулись навтьоки. Бджоли жалили нас іззаду, але ми в
звертали на те уваги. Коли ми добігли до самої дороги, ті
побачили, що бджоли багато розумніші за нас, бо там че
кало їхнє друге військо і напало на нас спереду.
їх було кілька мільйонів, отож ми почали відступати,
ніхто не знав, куди сховатися, бо бджоли були скрізь, На
решті ми почули Тонів крик:
24
іска-
Ицість.
ВшЛИ
Вкрав і
Віїїнні
ІДЬль- і
В ву-
Вка.
М
Враді-
кіика,
ула на-
Вця по-
Вли, ідо
Ви його
Вобув не
ту,Я сам
І® на го-
шибджіл,
Іиували й І
Ілле ми не І
Воги, то
кіотам че-
 I
ІйЯупати, і
скрізь. На-

— Тікайте сюди!
Ми побігли до нього і вскочили в річку.
Потім Тонова мама зробила нам усім компреси з оцту,
і ми подалися до табору.
Іти ми могли, але Мішо нічого не бачив, я бачив трохи
на ліве око, а Бубнік трохи на праве.
Бджільники провели нас до повороту, але далі не хоті-
ли йти. Тоді ми взяли Міша за руки і поплентались самі.
Увечері в таборі горіло піонерське багаття, але нас біля
нього не було — лежали в ізоляторі. Гомоніли про всяку
всячину, і Мішо раптом запитав мене:	І
— Як ти гадаєш — чи дав би нам Тоно один рій?
Я відповів, що, мабуть, дав би.
Потім вожатий приніс нам печеної солонини та хліба, і
але йому довелося самому годувати нас.
— Тільки-но до мене повернеться зір, я накреслю проект
нашого вулика. Він і трохи не скидатиметься на того бісо-
вого «турка»,— сказав Мішо.	І
Так ми заснували бджільницький гурток.
Ми ще не вирішили, що будемо робити з медом — прода-
вати чи їсти.	|
КО.1 II Я ҐНВ МП.1ЄІІІ.КІІІІ
оцту,
трохи
в хоті-
замі.
іс біля
всяку
?
хліба,
проект
-о бісо-
прода-
}| дуже люблю свою бабусю, але молитись не хочу. Витру-
шу їй килим і по молоко сходжу, але молитись не хочу.
Коли я був іще маленький, у всьому вірив бабусі. І тепер
вірю, хай собі хтось не думає, що моя бабуся може брехати,
але перше я молився, а тепер не молюся.
Та й тоді, коли я був іще маленький і бабуся вкладала
мене спати, я, бувало, не хотів молитися, то бабуся мене
лякала, що коли ввечері не помолюся, то до ранку помру,
бо на мене розгнівається господь.
Але вмирати мені не хотілося, бо в ліжку лежати кра-
ще, отож я молився. Потім вона мене вже не лякала, але я
молився щовечора. Інколи, правда, пропускав середину,
але згодом усе-таки повертався, аби зі мною чого не ста-
лося.
У третьому класі татусь пообіцяв мені купити лижні че-
ревики, але купив звичайні, і мені було дуже жаль, бо Мі-
шеві купили справжні лижні, і він мав у чому їздити на
лижах, а я ні.
Увечері я ліг спати й навмисне не помолився, бо хотів
до ранку вмерти.
Я довго не міг заснути й уявляв собі, як уранці лежати-
му мертвий і татусь з мамою не підуть на роботу, а плака-
тимуть за мною і жалкуватимуть, що не купили мені чере-
виків. Але буде вже пізно, бо я лежатиму мертвий і нічого
не можна буде вдіяти.
27
Я довго оплакував сам себе того вечора,
не думав.

але молитись і
Потім я заснув навіки.
Коли вранці прокинувся, то дуже здивувався, що я не
мертвий, а живий.
1 тоді я зоагнув, що молитва не допомагає, і відтоді пе-
рестав молитись.
Але свою бабусю я люблю.


рожева кнасо.і>і
Наш піонерський загін — найкращий у всій школі, а ми —
найкращі піонери, а серед найкращих я ще кращий, бо
мені доручено доглядати ящичок нашого загону з піддос-
лідною квасолею.
Якось ми йшли з піонерських зборів, і п’ятикласники з
четвертого загону хвалилися, що вони виростять на мічу-
рінській ділянці гарбуз завбільшки з невеличкого першо-
класника.
Тоді Мішо сказав:
— Велике діло! Ми виростимо квасолю, що в неї в
стручках будуть самі рожеві квасолини.
Вони нам не повірили.
Ми теж здивувалися, але Мішів дядько — городник,
отож ми йому повірили: він і справді приніс рожеві ква-
солини.
В куточку живої природи в нас був один порожній
ящик; ми взяли й насипали туди чорнозему. Потім захо-
дились мізкувати, куди його поставити, бо це буде наша
таємниця й сюрприз. Ми довго сперечалися, хто доглядати-
ме квасолю, і нарешті постановили по справедливості, іцо
я, бо я — найкращий піонер і в нас дома є балкон.
Потім ми посіяли квасолю, угноїли її і раділи, що обска-
чемо четвертий загін.
Назавтра всі прийшли до мене подивитись, чи не зійшла
29
вже квасоля, -і потім також навідувались щодня. Мама ска-
зала, що чим більше ми заглядатимемо до квасолі, тим дов-
ше вона не сходитиме. Ми їй не повірили, але вона таки ма-
ла слушність, бо коли Мішо викопав одну квасолину, аби
подивитися, чи вже вона пустила кільчик, то ця квасоли-
на потім так і не виросла.
Тоді ми домовились, що загін приходитиме дивитися на
квасолю двічі на тиждень. Отже, весь догляд за квасолею
ліг на мої плечі, тільки Мішо іноді приходив помагати.
Вранці, тільки-но вставши, я біг поливати квасолю. В
обід ми з Мішем заглядали до неї і ввечері теж.
Наприкінці шкільного року загін востаннє прийшов по-
дивитися на квасолю, яка вже сягала двадцяти санти-
метрів.
— У вересні,— сказав Мішо,— вона матиме стручки. А
десь так числа п’ятнадцятого ми покажемо четвертому за-
гонові рожеві квасолини.
Потім були канікули, після них знову почалося навчан-
ня, і коли ми вперше прийшли до школи, то побачили на
мічурінській ділянці п’ятикласників гарбуз, але не такий
уже й великий — до першокласника було йому далеко.
Хлопці сказали, що після уроків ми підемо дивитися на
нашу квасолю. Я промовчав.
Як ми верталися із школи, Йожо спитав:
— Коли приблизно квасоля викидатиме стручки?
— Ніколи,— відповів я.
— Як-то ніколи? — здивувався Мішо.— Всяка квасоля
родить і має стручки.
— Наша їх не має, бо вона загинула,— відказав я.
— А ти її поливав? — вигукнув Мішо.
— Поливав до тридцятого червня,— відповів я.
Що потім було! Йожо сказав, що в мене нема почуття
піонерської честі, бо я зрадив загін, і тепер ми осоромимося
перед п’ятикласниками. Мішо теж це чув, але нічого неї
сказав, і мені було дуже боляче, отож і я нічого не сказав
коли йому квасоля дорожча, ніж друг.
ска-
дов-
Потім ми пішли далі, вони попереду, а я ззаду. Потім
і Мішо трохи уповільнив ходу, щоб я його наздогнав, і ми
пішли разом.
Спершу ми мовчали, але за якусь хвилю Мішо сказав:
— Мені з тобою навіть говорити не хочеться, бо ти не
піонер, а диверсант, раз ти не поливав нашу квасолю. Ска-
жи, чому ти її не поливав?
Я відповів, що я зовсім не диверсант, а піонер, але на
канікулах грав у футбол, ходив на пляж і геть забув про
квасолю. Нічого нема в тім такого — з кожним може тра-
питись...
Мішо довго мовчав, але про щось зосереджено думав, я
добре це бачив.
Перед нашим домом він сказав:
— Завтра підемо на город до дядька й попросимо такої
квасолі, яка швидко росте.
— Гаразд,— погодився я,— а я поливатиму її навіть у
неділю.
почуття
вмимося
його не
^сказав,

бацп.іоносії
— Ііацилоносії — це хлопці, які розносять бацили,— пояс- 1
нив я бабусі, а вона сплеснула руками і сказала:
— Господи милостивий, чого тільки нині не повиду- 1
мують! Раніше цього не було. Коли я ходила до школи, то
хвороб, звичайно, теж вистачало, але бацили мала тільки! п
одна дівчина, Ілонка, та вона могла собі це дозволити, бо*
в них був тартак.
— Тепер усе змінилося,— мовив я.— Коли ти ходила до] 11
школи, не було ні реактивних літаків, ні ракет, ані бацило д
носіїв, а тепер вони е, бо тепер це може собі дозволити ко
жен, не тільки той, в кого е тартак.	І ш
Проте це неправда, бо не кожен може собі дозволити
бути бацилоносієм, і ми з Мішем теж.
Це несправедливо.
Коли в школі почався дифтерит, до нашого класу при)
йшов директор з лікаркою та медсестрами і сказав:
— Захворіло троє малих учнів, бо їм не було зроблена
щеплення. Треба знайти, хто розносить бацили і загрожує!
здоров’ю інших. Підходьте по одному до дошки й розтуляй:
те роти.
Перший підійшов Бучинський. Він тремтів, як осиковий
лист, і замість «а» сказав «е-е-е», бо він — боягуз. І *
Потім нам стромляли в горло паличку, на яку була на
мотана вата.
32
пояс-
виду-
ш, то
(ІЛЬКИ
ти, бо
мила до
їбацило-
шити ко-
Мені стромляли тричі, бо я дуже боюся лоскотів, тож я
реготав і щоразу розкушував паличку.
Через два дні оголосили, хто розносить бацили — це бу-
ли троє дівчат з нашого класу.
— Я так і знав, що лікарка потуратиме дівчатам,— ска-
зав Кантор.— Якби прийшов лікар, бацилоносіями могли б
бути ми.
Бо ж бацилоносії — цілком здорові діти, вони тільки
розносять бацили, а тому їх не пускають до школи, та від
цього їм не гірше.
Кожен волів би раз на тиждень дістати укол і сидіти
вдома цілий місяць.
В інших школах бацилоносіїв знайшли й серед хлопців,
і вони не сидять удома, а грають у футбол. Це ще краще.
По дорозі зі школи Кантор сказав, що придумав цікавий
план.
і — Мабуть, якась нісенітниця,— пирхнув Мішо.
Кантор попросив одного бацилоносія з п’ятого класу,
щоб той прийшов і подихав на нього, а він йому заплатить
дві крони та ще й дасть почитати знаменитий детектив.
Бацилоносій прийшов, і назавтра Кантор усім хвалився,
іасу при-
осиковии
N1
Пула на-
Ьблено
йагрожує
Ьзтуляй-
зозволити
Та коли в нього взяли мазок, виявилося — ніяких ба
цил нема, тож йому знову довелося заплатити дві крони.
Потім бацилоносій ходив до Кантора і за крону, бо в
нього дома є телевізор. Але Канторові ніщо не допомагало,
Тоді йому стало шкода грошей, і він сказав п’ятикласни-
кові:	І
— Ти мені більше не потрібний, бо твої бацили нікуди
не годяться. Дивитись телевізор можеш, але щоразу плай
крону.
Так він заробив чотири крони і був би повернув і всі
дев'ять, які дав п'ятикласникові, але одного разу на уроці
словацької мови вчитель сказав йому:
— Чого ти такий червоний, Канторе?
— Болить голова й живіт,— відповів той,— мабуть, об
ївся дядькового сала з Великих Чаніковець.	І
Кантора вирядили додому, і він дуже з цього радів, аж
ввечері його забрали до лікарні.	І
Винне було не сало, а дифтерит.
Отож і тут нема справедливості, бо Канторові бацилі
принесли не користь, а шкоду. Інші бацилоносії бігають соб:
надворі, а бідолашний Кантор мало не вмер. І за це ще йо
му довелося заплатити власних п’ять крон.
НОВІЇ
ботаніка
іких ба-
хроми. |
ну, бо в
їмагало.
ікласни- І
і нікуди
зу плати
іув і всі
на уроці
буть, об’-
іадів, але
і бацили
ають собі
це ще йо-
У понеділок ми писали контрольну роботу з ботаніки
і сьогодні нам скажуть, оцінки. Перед уроком хлопці
розмовляли про всяку всячину, і я теж, але Мішо подумав,
що я потерпаю,і сказав:
— Я зовсім не боюся, бо певен, що написав добре.
Мені було прикро, що він так про мене думає, бо я теж
був певен, тільки не знав, чи правильно написав відповіді.
Але за хвилину задзвонив дзвінок.
Учителька принесла контрольні; вона була весела, і ми
збагнули, що все гаразд.
— Любі учні,— почала вона,— один із наших шести-
класників винайшов нову ботаніку. Вона дуже цікава,
а тому я напишу для вас на дошці всі десять запитань
і відповідей з його роботи, аби ви їх добре запам’ятали.
І вона написала.
А це
Це запитання	відповіді
Назви рослину з породи бобових Письмова робота
Як називається прилад, що в багато ра-
зів збільшує рослинні клітини?	Горох
Назви злак, з якого виробляють борош-
но і печуть хліб	Мікроскоп
Яка тропічна трава сягає 40 метрів?	Пшениця
35
Як зветься плід звичайної квасолі?
З допомогою чого дихають дерева?
Яка частина рослини знаходиться під
землею?
Яке добриво вживається найчастіше?
Яку ти знаєш найпахучішу квітку, що
росте в нас?
Яка городина тобі найбільше смакує?
Бамбук
Стручок
Листя
Корінь
Гній
Лілея біла
Дописавши останнє слово, вчителька так засміялася,
аж у неї сльози з очей потекли; ми реготали ще дужче.
Реготав і Петер, який сидить поруч мене, а він звичайно
ніколи не сміється, бо його тато — інспектор над усіма
школами.
Шпало теж сміявся, але якось скупо, і ми зразу збаг-
нули, що він не певен, чи це не його робота.
5іла
ііялася,
дужче.
[ичайно
д усіма
зу збаг-
Всім нам було дуже цікаво довідатись, хто це написав,
але вчителька сказала, що це таємниця.
Тоді Кантор підвівся й сказав:
— Це не моя робота, бо в мене до бобових написана
слива, і я гадав, що на клітини дивляться в гороскоп.
— Годі вже, діти; зараз повторимо пройдений мате-
ріал.
Це нам одразу зіпсувало настрій, і ми замовкли.
Коли подзвонив дзвоник і учні почали виходити на пе-
рерву, вчителька сказала:
— Ти, Квасолько, залишся.
Я злякався, але вчителька зачинила двері, і ми з нею
зосталися сам на сам.
— Що ти списував, мені ясно,— сказала вчителька.—
Але чому ти відніс «письмову роботу» до бобових, ніяк не
второпаю. Потім відповіді в тебе поповзли вниз, на місці
мікроскопа опинився горох, а на місці бамбука — сорока-
метрова пшениця.
Я не сказав нічого, бо мене вкинуло в жар.
Вчителька схопила мене за чуприну і мовила:
— Повідчиняй вікна і витри дошку.
Я мерщій кинувся до вікон.
Потім була фізкультура, а після неї ми пішли додому.
Але з Червенкою я більше не розмовляю. Раніше роз-
мовляв, а відтепер не буду. Навіщо він написав «письмова
робота», та ще так збоку? Я подумав, що це відповідь на
«бобові». Ні в кого не було написано «письмова робота», бо
вчителька не казала, а в нього написано, бо він гадає, що
він найрозумніший. Учительку я люблю, а Червенку — ні.
І взагалі він не найрозумніший, а найдурніший у класі.
Увечері прийшов Мішо. Він і досі сміявся з мене.
Це мене розсердило, але я й знаку не подав.
— Не знаю, чого ти регочеш, усе це не так уже було
й смішно,— сказав я.
Мішо здивовано глянув на мене, і ми пішли спати.
її і <’.> заходу соп ц я
(
|{оли в школі збирають макулатуру, мама завжди каже:
«Слава богу»,— і віддає мені татусеві газети, журнали
й усі папери.
Коли збирають пляшки й лахміття, татусь теж каже:
«Слава богу»,— і віддає мені з комори всі пляшки, а з ва-
ліз — мамине ганчір’я.
Після цього вони сваряться, але мені ніщо не загрожує,
бо я ще дитина і мушу слухатись і татуся, і маму.
Тому я дуже люблю збирати утиль, але найохочіше ।
збираю брухт, бо тоді ми ходимо з візочком, і кожен хоче)
бути конем.
Ми завжди позичаємо візочок у Мішевого дядька, го
родника.
Серед нас є і дівчата. Спершу ми не хотіли приймати
їх до гурту, але Мішо сказав:
— Нехай ідуть, їх швидше пускатимуть до комори
ніж нас, бо хлопців бояться, що вони поїдять усі яблука
Так воно й справді було, і ми назбирали аж три візочки
По дорозі додому ми зустріли Шпала, і він сказав:
— Позичте мені візок, в мене є одна стара велика за-
лізяка, але я її сам не підійму.
Мені не дуже хотілося позичати йому візок, але Мішо
сказав:
— Гаразд. Де вона?
л
б.
Ні
її
н:
38
і каже:
журнали
с каже:
, а з ва-
ігрожує,
охочіше
сен хоче
і,ька, го-
риймати
комори,
яблука,
візочки.
:азав:
;лика за-
іле Мішо


І ми пішли, бо Мішо — наш командир.
Прийшовши до Шпалового будинку, ми дуже здивува-
лися, а Зуза сказала:
— Це зовсім не стара залізяка, а хороша грубка.
Це була справді грубка, а коли ми її підіймали, то по-
бачили, що вона важить кілограмів п’ятдесят.
Коли ми повертались зі школи, Шпалова мама саме
носила з хати брудну білизну. Вона гукнула нам, щоб ми
їй допомогли. Шпало сказав, що стерегтиме візок, аби його
ніхто не вкрав, і не пішов.
39
Білизну, разом зі Шпаловими сорочками, ми поскла-
дали в ночви, і Шпалова мама пішла затопити в грубці,
й помітила, що грубки нема.
— Ой лишенько! Хтось поцупив грубку! — вигукнула
вона.
Ми нічого не сказали і швидко дременули з двору, і
Шпало дременув з нами.
— Як тобі не соромно,— сказав я,— обікрав рідну ма-
тір, та ще й ходитимеш у брудній білизні.
— Я не знав, що мама сьогодні пратиме,— сказав
Шпало.— Я хотів одержати в нагороду футбольний м’яч,
я все одно позичив би його вам.
— Дідька лисого ти тепер одержиш,— сказав я.
— Помовч,— обізвався Мішо.— Треба подумати, що
робити.
Він завжди підтримує Шпала й, до того, помагає йому
з математики.
Потім ми ще довго тинялися знічев’я і вже добре зго-
лодніли, але Мішо і досі думав, отож треба було чекати.
Нарешті він наказав:
— Коли зайде сонце, зберемось на подвір’ї. Кожен при-
готує ще десять кілограмів брухту, бо нас п’ятеро. Якщо
комусь це не подобається, може не приходити.
Ми сказали, що прийдемо. Мішо взяв візок і пішов до-
дому.
Дома я почав прибирати в буфеті й попросив у тата
сковорідку, цинкову ванночку, в якій купали ще мене, три
залізні виделки, в яких уже лишилося тільки по два зуби,
і стару праску. Тато все це мені дав, бо мама саме пішла
до крамниці.
Коли повернулася мама, я почав прибирати в коморі
і в татовій майстерні. Мама дала мені поламаний душ, мет-
ра півтора ланцюга, два напильники і четверо коліщаток
із лижних палиць, бо тато пішов грати в шахи.
Все це я виніс на подвір’я, склав у ванночку, сам сів
зверху й чекав, поки зайде сонце.
40
юскла-
грубці.
укнула
вору, і
Сонце справді незабаром зайшло, і ми все повезли на
шкільний двір. Брухту було дуже багато, самих лише ми-
сок я нарахував сім штук.
Мішо сказав, що грубку компенсовано цілком, отож ми
поставили її на візок і привезли назад у пральню до
Шпалів.
щу ма-
сказав
й м’яч,
ти
що
іє йому
Ледве ми вискочили звідти, як до пральні увійшли ста-
рі Шпали, і ми страшенно реготали, бо Шпалів тато ска-
зав:
— Диви, жінко, грубка стоїть там, де й стояла? А ти
отаку бучу зняла!
Тітка Шпалиха дуже здивувалась:
— Далебі після обіду її тут не було! Ото часи наста-
ли — людина очам своїм уже не вірить!
| Потому ми каталися на візочку, і кожен трохи був ко-
а трохи візником. На прощання Мішо сказав Шпа-

5ре зго-
чекати.
:ен при-
. Якщо
нем,
лові:
— Вдруге не роби таких дурниць, бо, чого доброго, так
і до тюрми попадеш.
Шпало ані пари з вуст, але ми сказали, що футбольний
м’яч буде спільний.
шов до-
е пішла
у тата
не, три
коморі
уш, мет-
ліщаток
сам сів
& >У‘&';
Ж ''


 ' Ж


таоуретка
||о дорозі з майстерень Червенка дуже задавався, бо
в нього на спині була гуля. Він раз по раз скидав паль-
то, і Шпало підіймав йому сорочку, щоб на неї подиви-
лися. Але ми нічого не бачили — гуля була, мабуть, дуже
маленька. Червенка пхикав і казав, що вона завбільшки
із сливу і така само синя.
— Ви тому нічого не бачите, що вже сутеніє,— сказав
Червенка.— Темрява-бо теж синя.
Він ударив сам себе по спині молотком. Не навмисне,
а коли хотів забити цвях. Він так розмахнувся, що влучив,
не в цвях, а у власну спину.
— Горе з тобою, Червенко,— сказав Мішо.— Скільки І
раз тобі товкли, що молоток тримають не в лівій, а в пра-
вій руці. А ти все одно хапаєш лівою, то тепер не пхикай.)
— Йому однаково, ліва чи права, бо в нього обидві ру-|
ки ліві,— зауважив Шпало.
— Ти помовч, у тебе з праці двійка, а в мене самі п’я-І
тірки,— сказав Червенка.
Він задається і думає, що всі, в кого не самі п’ятірки.!
мусять мовчати.
— Ліпше помовч ти, Червенко, бо через тебе ми всі
четверо схопимо по двійці,— сказав Мішо.
Ми четверо — це одна група. Мішо Юран, Червенка, І
Шпало і я майструємо одну річ. І ця річ — табуретка.
42
Ж
от
ра
Ц<
ЗІІ
ре
ДВ
ал
на
а <
ОД]
пр<
а 1
виі
на
меч
але
маї
і в/і
шаг
ска:
тор<
кин
Шп;
!СЯ, бо
з паль-
юдиви-
дуже
ільшки
сказав
змисне,
влучив
Скільки
і в пра-
ахикай.
адві ру-
амі п’я-
’ятірки,
ми всі
ервенка,
етка.
То дуже важка справа.
Коли вчитель включив у нашу групу Шпала, ми не ду-
же раділи, бо він справді схопив двійку з математики,
отож ми боялися. А коли вчитель дав нам Червенку —
раділи, бо він усе знає, хоч він і не наш друг.
Але ми помилилися.
Шпало найзграбніший, а Червенка найнезграбніший.
Це видно з того, що він поламав дві пилки, гемблем ро-
зірвав Шпалову сорочку, зіпсував чотири ніжки від табу-
ретки вдарив молотком по власній спині.
А сьогодні ми через нього всі четверо одержали з праці
двійки. В усіх групах табуретки вже готові. І в нас готова,
але має тільки три ніжки. Учитель сказав, що він загадав
нам змайструвати не шевський стільчик на трьох ніжках,
а справжній, і поставив двійки. Був би поставив навіть
одиниці, але Шпалова ніжка була така гарна, що вчитель
просто замилувався на неї.
Шпалова ніжка була найкраща, Мішева і моя так собі,
а Червенкова ніяка, бо він зіпсував уже чотири. Перша
вийшла в нього надто тонка, друга надто товста, третя була
на десять сантиметрів коротша, а четверта на п’ять санти-
метрів довша.
Червенка доводив, що п’ять сантиметрів — то нічого,
але Шпало сказав йому:
— Краще не сперечайся, а працюй, бо ти тільки псуєш
матеріал. Тобі на одну табуретку потрібен цілий ліс.
Червенка розсердився, почав щосили гатити по цвяху
і вдарив себе по спині. А коли ми йшли додому, ще й пи-
шався своєю гулею.
— Годі вже, годі, в печінках сидиш з цією гулею,—
жазав Мішо.— Тут голова пухне, як усе виправити, а ти
юрочиш про ту дурну гулю.
— Чого доброго, через тебе зовсім провалимось,— до-
іинув я.
— Про мене й Семене! Хай замість мене ніжку зробить ,
І Ппало, а я йому один раз дам списати математику.
43
Мішо розсердився, бо він допомагає Шпалові з мате-
матики весь час, і сказав:
— Дуже йому треба в тебе списувати! В нього і без
твого списування з контрольної була четвірка. Іди собі
назад у Канторову групу, нам такого пана, як ти, не треба,
Червенка злякався:
— Це не я пан, а Шпало, бо він уміє робити ніжки, а
мені показати не хоче.
Шпало спитав, чи є в них удома дерево, і Червенка ска-
зав, що є. Тоді вони пішли до Червенкової дровітні, і Шпа-
ло дві години вчив Червенку, як треба стругати ніжку до
табуретки.
Додому вони поверталися через наш двір, коли на небі
вже світили зорі. Ми саме грали у футбол і гукнули їх
теж. Шпало зразу підбіг до нас, а Червенка ні, бо в нього
боліло все тіло від роботи. Ми його поставили на ворота,
але він пропустив усі м’ячі, бо під пахвою тримав готову
ніжку до табуретки, а ногами ловити м’ячі не вміє.
Перед тим як розійтися, Мішо сказав:
— В тебе, Червенко, добра голова, бо ти все знаєш. Але
коли б ти опинився, як той Робінзон, на пустельному остро-
ві, то навіть ліжко не потрапив би собі зробити і мусив би
спати на землі, а дикі кози тупцювали б по тобі, і ти не міг
би заснути, та ще й застудився б — тож і помер би швид-
ше, ніж тебе врятували б.
— Я буду не Робінзоном, а лікарем.
— Ти як хочеш, але мені лікарська робота не дуж
подобається,— сказав Мішо.— Якби я не був астронавтом
то хотів би стати Робінзоном. У мене був би цілий острів
і я збудував би на ньому все, що тільки схотів, навіть зос
парк влаштував би з тамтешніх тварин.
Червенка сказав, що він би теж хотів бути Робінзоном
але щоб з ним був і Шпало. Шпало був би його П’ятнице!
і змайстрував би йому ліжко.
Ми побачили, що Червенка зовсім не дурний і що ві
дуже хитрий. Але свою гулю він нам більше не показуваї
потоп
з мате-
о і без
[И собі
з треба.
іжки, а
[ка ска-
і Шпа-
жку до
на небі
нули їх
в нього
ворота,
з готову
іє.
ієш. Але
гу остро-
ву сив би
’И не міг
5и швид-
ке дуже
юнавтом,
[Й острів,
ЗВІТЬ 300-
бінзоном,
і’ятницею
і що він
оказував.
|£оли йде дощ і дуже гримить, бабуся не пускає мене на-
двір, щоби в мене не вдарив грім.
Вчора я теж сидів з нею в кухні, і ми дивились у вікно,
бо надворі була гроза. Бабуся раз по раз зітхала, сказала,
що ллє, наче перед потопом. Мені закортіло спитати, чи
вона сама бачила коли-небудь потоп, усе-таки їй уже шіст-
десят років. Бабуся відповіла, що сама вона тільки раз
бачила повінь, коли розіллявся Грон і вода забрала в них
хлів разом з підсвинком. Він плавав на дошці по всьому
селу й кувікав, наче його різали, а потім його виловив мій
прадід.
Але потопу вона не пам’ятає, бо він був давним-давно,
про нього вона тільки вивчала на уроках закону божого,
коли була мала.
І бабуся почала розповідати, що це було дуже страшно,
бо господь тоді розгнівався на людей за гріхи і надумав
усіх потопити, а врятувати лише одного Ноя та його ро-
дину. Потому він пустив на землю дощ, і той дощ періщив
безперестанку сорок днів і сорок ночей. І тоді все живе
почало тонути.
Я спитав, чи тварини теж почали тонути.
— Авжеж, і тварини,— відказала бабуся.
— Отже, господь і на них розгнівався за гріхи?
— Ні, тварини не грішать, бо в них немає душі.
45

— То чому ж він надумав їх потопити?
— Вони терпіли за нас, людей,— відказала бабуся.
Це мені не сподобалось, бо з якої-то речі невинні мають
терпіти за винуватих? Я б за Кантора не терпів, навіть на-
шого собаку Бура не дозволив би за нього втопити. Я во-
лів би вкинути в воду Кантора, бо він однаково вміє
плавати.
Далі бабуся розказала, що господь звелів Ноєві побу-
дувати дерев’яний корабель, який звався ковчегом. І це
була велика таємниця, він не смів нічого нікому казати,
а тільки потім, коли почнеться потоп, узяти на ковчег по
парі всякої тварі. Аби й справді все не загинуло, аби збе-
реглося щось і до наших часів.
— Певне, то мусив бути велетенський корабель, якщо
на ньому помістилися тварини з усього світу. В Ноя, ма-
буть, був великий завод, якщо йому побудували такий
кораблище,— сказав я.
— Не верзи дурниць, хлопче,— сказала бабуся,— за-
водів тоді не було. Ной будував сам, і його ковчег був
завбільшки такий, як наш дім.
Я засміявся.
— Як наш дім? То в ньому не вмістився б навіть той
। цирк, що приїздив торік на гастролі. У них було понад
п’ятнадцять вагонів тварин, і це був не такий уже й вели-
кий звіринець.
— Не знаю,— відповіла бабуся,— знаю тільки, що по
парі всіх тварин помістилося.
— Ну й дурний той твій Ной! — засміявся я.— Якщо
'він зібрав по парі всіх звірів, то, виходить, серед них були
їй білі ведмеді? І австралійські кенгуру, і очкові змії
з Індії, і леви з Африки, авжеж?
— Авжеж,— притакнула бабуся.
— І американський кондор?
— Звичайно. Геть усі звірі.
Потім я спитав у бабусі, чи були на ковчезі мотори,
а чи тільки весла.
47
Бабуся відповіла, що тільки весла.
— В такому разі я йому не заздрю,— сказав я.— Ма-
буть, у нього здорово заболіли руки, поки він довеслував
до Північного полюса по ведмедів, а звідти до Австралії
по кенгуру, а з Австралії до Африки по левів. А ти знаєш,
бабусю, що Америку відкрили тільки п’ятсот років тому?
То звідки було знати Ноєві, куди плисти по американ-
ського кондора? Навіть якби він мав компас та радар і
знав би, куди плисти, то все одно не встиг би обплисти
весь світ за сорок днів. Та ще й за таких несприятливих
метеорологічних умов.
Бабуся сказала, що Ной мусив це зробити, бо так звелів
господь бог.
Я зауважив, що в такому разі йому треба було мати на
ковчезі атомний двигун.
— Не блюзни, хлопче,— сказала бабуся і насварилась
на мене пальцем.
— Знаєш, бабусю, що я про все те думаю? — сказав я
і став коло дверей.— Що все це вигадка Не могло такого
насправді бути. Могла бути і злива, могла бути і повінь,
як у нас, коли розлився Грон. Але щоб на кораблі помі-
стилося по парі тварин з усього світу — то неможливо. І
Коли та повінь була вже така велика, певно, багато тварин І
потопилося. Адже ти сама казала, що коли розлився Грон,
сусідський підсвинок утопився, а ваш ні. А коли під час |
повені в когось є човен, тим паче корабель, то спершу ря-1
тують людей, а тоді тільки тварин. Тож немає нічого див-
ного, що деякі тварини потонуть.
Розгнівана бабуся схопила мокру ганчірку і до мене. І
Але я ту ж мить гайнув надвір.
Бабуся прочинила вікно й гукнула:
— Ану геть з-під дерева! Хочеш, аби в тебе грім уда-
рив? Візьми ось плащ!
Я аж до сутінків був надворі, і ми з Мішем будували
греблю.
Ма-
ував
)алії
аєпі,
>му?
кан-
;ар і
исти
ивих
ЇЄЛІВ
и на
лась
ав я
кого
вінь,
томі-
тиво.
арин
"рон,
І час
У Ря-
див-
мене.
іскри
уда-
гвали
(Іовертаючися з Мішем од іскор, ми завели мову про ви-
ховання. Ми вожаті іскор і хочемо їх як слід виховати.
— Мені не подобається,— сказав Мішо,— що ті першо-
класники не дуже нас слухаються і галасують навіть тоді,
коли ми їм наказуємо мовчати. Я повсякчас сушу собі
голову, що нам з ними робити.
Я теж сушив собі цим голову. Я сказав:
— Все лихо в тому, що наші іскри мають лише по шість
років, бо коли б їм було принаймні по дванадцять, то вони
хоч, може, і не дуже слухалися, але вміли б краще бігати.
Мішо визнав, що це таки правда, бо вони справді вмі-
ли б краще бігати і з ними можна було б гратися. Але по-
тім сказав:
— Нічого не вдієш, треба якось мучитись, щоб не осо-
ромитися перед загоном.
— Може, такі малі діти більше слухаються тата
й мами, ніж вожатого,— зауважив я.
У четвер ми знову пішли до іскор.
Мішо виголосив перед ними промову.
— Іскри! Ми довго про вас думали й придумали, що
школа для вас — все одно, що рідний дім, а ми з Квасоль-
кою.— все одно, що ваші рідні батьки. Не зовсім, звичай-
і

1 Іскри — діти віком од шести до дев'яти років, які готуються
до вступу в піонери. Те саме, що в нас — жовтенята.
49







но, але майже. Це означає, що ви мусите нас слухатись,
бо ми будемо вас виховувати.
Одна іскра піднесла руку і звернулась до Міша:
— Тату, ти й сьогодні виконаєш замість мене домашнє
завдання?
Мішо спершу не знав, що відповісти, а тоді сказав, що
іскри самі повинні виконувати домашнє завдання. Потім
ми з ними гралися.
Але по дорозі додому в мене виник сумнів, чи я справ-
ді мама для іскор.
Бо всі іскри на вулиці гукали до мене:
— Добридень, мамцю!
Люди оглядалися, а коли бачили
сміялись. І Мішо сміявся, бо він був усе-таки тато, то йому
добре сміятися.
Потім ми з Мішем посварилися, але незабаром поми-
рились, бо ми друзі. ..	і
Наступного четверга ми сказали іскрам, що школа —
це не дім, а ми — не батьки, бо школа — це школа, і край,
чи — ніби їхні вчителі.
— Скільки буде шість плюс шість? — спитав Мішо.
— Десять, товаришу вчителю,— відповіла іскра, бо
більше пальців у неї не було.
Ми сказали, що відповідь правильна, і
що мамця
почали вчити
тись,
ашнє
в, що
Іотім
прав-
це я,
йому
поми-
ла —
край.
іо.
і, бо
5ЧИТИ
-мг— лі .іиі«м»й^^ічіііиііі іиїж—ЖІ»:--ягягда.^-'ч'г''
І іскор краснопису. Але ми не знали, що вони писали ще
тільки «м», і навчили їх писати «р».
І Вчителька першокласників, коли побачила в них у зо-
шиті цю літеру, дуже розгнівалась. А коли почала нас сва-
рити, то всі іскри заплакали.
Цілий тиждень ми малювали картинки. По одній для
.кожної іскри. Хлопцям вовків, а дівчатам овечок, щоб во-
'ни не полякалися. Ми їх навіть розмалювали: овечок зе-
леного фарбою, бо вони їдять траву, а вовків чорною.
У четвер ми роздали іскрам картинки, і вони невимовно
і зраділи.	І
Одна іскра, що дістала вовка — отже то був хлопець,—
І сказала:
— Я попрошу маму, щоб вона мені це гарне чорне авто
) вставила в рамці.
Я зареготав, бо вовків малював Мішо.
і Але потім реготав Мішо, бо іскри подумали, що овеч- х
ки — то салата.	І
І Ми нічого не сказали, бо малюнки їм однаково сподо-
| бались.
Відтак ми грались і співали, бо нам було весело. Наші
, іскри найкращі, і ми б їх не поміняли навіть на дванадця- з
тирічних.
Але виховувати їх дуже важко.
ракетою на нісиці.
Сьогодні мені в школі не пощастило. Я знову не вивчив
ботаніки, бо ми вчора з Мішем довго обмірковували, що
буде, коли нас вистрелять на Місяць. У мене це записано
навіть у щоденнику. Не про Місяць, а про ботаніку. Після
уроків мені дуже не хотілося йти додому, отож ми з Мішем
довго стояли під будинком. Наш собака вив, а на
тив Місяць.
— Я гадаю,— сказав Мішо,— що ми й собаку
небі сві-
— Я гадаю,— сказав Мішо,— що ми й собаку могли б
узяти з собою в ракету, аби й він побачив, як на тому Мі-
сяці. До того, він може стерегти нашу ракету, коли ми пі-
демо в розвідувальну експедицію, щоб її хтось, бува, не
зіпсував.
Я був радий, що Мішо до цього додумався,
як би ми повернулися назад, коли б на Місяці
бо не знаю,
в нас погу
билися деталі від мотора.
Ми домовилися, що візьмемо Бура з собою. Із завтраш-
нього дня почнемо його тренувати. Щоправда, він важить
дев’ять кілограмів, але це тільки тут, на Землі. В космосі
ніхто нічого не важить, навіть собаки, так що цих дев’ять
кілограмів не мають такого вже великого значення. Ми
зачинили Бура в будці, щоб він звикав до герметично
замкненої кабіни. І ми теж звикаємо до герметичної ка-
біни і щодня сидимо, зачинившись у скрині з-під борошна
в Юранів на горищі. Спершу ми витримали тільки десять
52
зчив
що
сано
лсля
ішем
і сві-
ли б
/ Мі-
и пі-
а, не
інаю,
погу-
фаш-
жить
смосі
в’ять
. Ми
ично
>ї ка-
ошна
есять
І хвилин; нам важко дихалося через те, що повітря було
насичене борошном. Я хотів витерти скриню мокрою ган-
чіркою, але Мішо сказав, що не треба, мовляв, борошно
правитиме нам за космічний пил, його ж у Всесвіті повно,
отож зустріч із ним принаймні не здивує нас. Тепер ми
вже натреновані й витримуємо в герметичній кабіні навіть
годину.
— Скажи мамі,— мовив Мішо,— хай дає тобі їсти тіль-
ки тричі на день, щоб ти до цього звик. Харчі в ракеті
треба берегти — адже там не буде гастронома.
Я погодився, але мені не сподобалось, коли Мішо ска-
зав, що ми їстимемо самі консерви, бо я найдужче люблю
галушки.
— Не журися,— сказав Мішо,— я вже придумав, як ми
зваримо галушки й без плити. Візьмемо скельце, впій-
маємо ним сонячні промені й розпалимо вогонь, коли нам
тільки заманеться. І сальце можна буде підсмажувати.
У нас дома є триніжка й казанок, а ти візьми кочергу, ми
з неї зробимо рожен. Я візьму ліхтарик, аби ми могли хо-
дити по Місяцю й тоді, коли він стане тоненький, як рога-
лик. Все огорне темрява, і якщо ми не матимемо ліхтарика,
то муситимемо сидіти на тій тоненькій скибочці, а це не-
безпечно. Я гадаю — ми вже добре підготовлені. Завтра
напишемо до Космічного комітету і попросимо, щоб нас по-
слали на Місяць.
Я теж був такої гадки, що ми вже добре підготовлені до
польоту, тільки не знав точної адреси, куди писати того
листа.
Але Мішо засміявся і сказав:
— Як це ти не знаєш? Адреса — Радянський Союз, а
І там уже всі листоноші знають, звідки полетить ракета.
Ми домовилися, що завтра ж надішлемо заяву й напи-
шемо про наші точні розміри, аби нам пошили скафандри
і зробили олов’яні черевики. А також черевики для Бура,
бо коли він не матиме олов’яних черевиків, то літатиме,
ніби янгол, бо ж на Місяці немає земного тяжіння.
53
Потім ми замислилися над тим, чи нема все-таки на
Місяці людей і чи нема там ботаніки.
— Є на Місяці люди чи ні — наука ще цього певно не
встановила, але ботаніки там нема, бо я сам читав, що на
Місяці нема рослинності,— сказав Мішо.
Я дуже зрадів, що на Місяці нема рослинності.
— Навіть якби там була ботаніка,— сказав Мішо,— ми
в класі будемо новачки, і коли нас викличуть, скажемо, що
ми цього ще не проходили.— І додав: — А щоденники ми
залишимо на нашій планеті.
сюрпріїл
Недавно я зазирнув у календар і побачив, що скоро поч-
неться одинадцятий місяць, листопад. Тож я вам розпо-
вім, яка пригода сталася з нами в листопаді, але торік.
— Знаєш що,— якось сказав я Мішеві, коли ми повер-
талися зі школи,— я вже два дні сушу собі голову тим,
що б його послати Гені в Омськ.
— Бачиш, який ти! — відповів Мішо.— І я вже два дні
сушу собі цим голову, а коли б ти був сказав, що й ти су-
шиш, ми б могли сушити вкупі.
Отож ми почали сушити собі голови вкупі і придумали
сюрприз. Тоді саме проходив місячник чехословацько-
радянської дружби, і Гені треба було зробити якийсь сюр-
приз, аби він знав, що ми про нього не забуваємо.
Ми придумали такий подарунок, який ніде не можна
!було купити, бо це ще нікому не потрібне. Поки ще нікому
не потрібне, але нам це незабаром стане в пригоді, коли
ми полетимо на Місяць або на інші близькі планети.
Отож ми вигадали для Гени космічний скафандр. Тільки
на голову. На тулуб, руки та ноги йому щось пошиють там.
у Космічному комітеті. Голова—це найважливіше, от ми
й почали з голови. Гена хоче бути капітаном атомного
криголама, і ми з ним листуємося. Але ми хочемо, щоб він
теж був астронавтом, як і ми. Раз ми друзі на землі, то
повинні дружити й на небі.
55
З цим скафандром ми добре наморочилися. Мішо роз-
добув у дядька целулоїд і різні метали, і ми цілий тиждень
після уроків майстрували в Юранів на горищі. Що треба
було зварити, те ми зварили в шкільній майстерні.
Коли скафандр був готовий, ми побачили, що він дуже
гарний, кращий, ніж куплений. Зверху він мав антену,
і в ньому зовсім не можна було дихати, а це саме й було
треба. Принаймні Гена не наковтається космічного пилу.
Бо коли його наковтатися, то він геть заб’є легені. Людина
почне кашляти в космічній тиші й, чого доброго, ще ді-
стане зворотну швидкість.
Потім ми нетерпеливо чекали від Гени листа, і лист
нарешті надійшов:
«Любі друзі!
Я дуже зрадів вашому подарункові. Хоч Ви й не пи-
шете, як ним користуватися, та я думаю, що це вдоскона-
лений казан Папена без покришки. Особисто для мене він
цінний тим, що в ньому нема ручок, зате внизу є стержень.
Коли я буду на криголамі, то зможу ставити казан у віч-
ний сніг і варити борщ просто полярного неба. Крізь про-
зорі стінки посудини буде видно, як у борщі варяться
шматки тюленячого м’яса. Покришку я куплю в нас,
у Омську.
Дякую Вам, любі друзі, щиро Ваш
Гена».
Прочитавши цього листа, ми з Мішем спершу зляка
лися, що сталася непоправна помилка. Але потім Мішо
сказав, що раз Гена не хоче бути астронавтом, то йому
й космічний скафандр ні до чого; власне, це дуже добре,
що він може користуватися ним, як казаном Папена.
Ми зазирнули в підручник фізики — дізнатися, що воно
за штука казан Папена, і за малюнком зробили до нього
покришку, бо в нас іще залишилися метали.
Це було торік. Цього року ми придумали інший сюр
приз і напишемо Гені, як ним користуватися.
по роз-
їждень
і треба
н дуже
антену,
й було
) пилу.
Іюдина
ще ді-
і лист
заочне иаіічаніиі
не пи-
оскона-
іене він
ержень.
н у віч-
ізь про-
аряться
в нас,
і зляка-
м Мішо
'О йому
,е добре,
єна.
що воно
цо нього
іий сюр-
|| а першому ж уроці в понеділок математик ушкварив
нам контрольну, бо Мішо Юран сидів замислившись,
а вчителеві здалося, що Мішо спить, тож він і надумав
розворушити його контрольною.
Ми почали писати, а коли вчитель повернувся спиною,
озирнулися на Кантора, бо він завжди кривляється, ти-
хенько підстрибує й показує язика, трохи звеселяючи нас
у такий спосіб.
Та озирнувшися, ми побачили — Кантор цього разу не
підстрибує, ані язика не показує; його взагалі немає. Його
таки не було, і не тільки в понеділок, а й у вівторок.
У середу наша вчителька сказала, щоб я відніс Канто-
рові домашнє завдання. Двері мені відчинив Кантор, але
зразу застеріг:
—	Тримай язика на припоні, аби мама не почула, що
я не був у школі. А ваші уроки мені не потрібні, бо я тепер
учуся заочно.
Я мерщій побіг геть, бо Кантор був якийсь дуже нер-
вовий.
Заочне навчання сподобалося йому тоді, коли ми з Мі-
мом якось завели мову про те, що в них не можна грати
в настільний футбол, аби не здіймати шуму, бо Мішів
тато заочно вчиться в сусідній кімнаті.
—	Дорослим добре,— сказав тоді Кантор,— вони вига-
57
дують для себе всяку всячину і вчаться, не ходячи до шко-
ли, а ми, діти, караємось, як ті раби.
Він карався ще тиждень, а тоді перестав ходити до шко-
ли, бо школа діє йому на нерви.
У п'ятницю я зустрів Кантора в крамниці. Він купив
порошку на лимонад і зачекав, поки мені зважать борошно.
Надворі він мені сказав:
— Минуло тільки п’ять днів, як я не ходжу до школи,
але вже відчуваю, що дуже порозумнішав. Та це дуже до-
рого коштує. Добре, що я ощадливий і наскладав трохи
грошей.
— Що саме тобі дорого коштує?
— Як-то що? Квитки в кіно,— відказав він.
ві
И(
спитав я.
Я ходжу
щодня в «нонстоп»; там крутять фільми від ранку до ве-
чора, раз заплатиш і сиди собі скільки хочеш.
Я сказав, що ми зараз вивчаємо рівняння з трьома не-
відомими.
Кантор засміявся:
— Рівняння в кіно не показують, але ботаніку пока-
зують. Я вже знаю, як з тютюну роблять цигарки. І основи
боксу знаю, і те, як ловлять китів.
Тут мене покликала мама, бо вона хотіла напекти з бо-
рошна млинців, і я пішов додому.	'	ч
ПІННІ 11 •


І
пов<
ЯЗИ]
і і
на з;
то
за:
бо
но.
4
ЯК
тат
спр
А Кантор і назавтра не прийшов до школи.
Потім був вівторок, а у вівторок у нас фізкультура.
[ІКО-
пив
нно.
оли,
; до-
зохи
•джу
о ве-
а не-
Вчителька сказала, щоб принесли ковзани: підемо з нею
на ковзанку вчитись фігурного ковзання.
Коли ми ступили на лід, я побачив, як Кантор заочно
вивчає фізкультуру. Він гасав по ковзанці, і всі давали
йому дорогу. Всі кидалися від нього врозтіч, і тільки
якийсь чоловік намагався його наздогнати, але марно, бо
в нього не було ковзанів, і він так і не спіймав Кантора.
То був директор ковзанки.
Кантор загледів нас іздалеку і врятувався від дирек-
тора, сховавшися поміж нас. Од директора він урятувався,
а від учительки — ні. Він би й од неї був урятувався, якби
вчасно помітив, що сталася воєнна помилка — що на ков-
занці з’явилися ми з учителькою. Він опинився в пастці,
бо з одного боку був бар’єр, а з другого—вчителька...
Від середи Кантор учиться вже не заочно, а стаціонар
юка-
:нови
з бо-
но, ходить до школи.
І матиме трійку з поведінки.
А на перерві він сказав нам:
— Я все одно вже збирався прийти до школи, бо ви-
тратив усі гроші. Заочне навчання не для молоді. Не знаю,
як дають собі з цим раду дорослі.
Ми засміялися, бо моя мама вчиться заочно, і Мішів
тато теж, і ми знаємо, що дорослі вчаться не в кіно, а в
справжній школі, тільки ввечері, коли учні вже сплять.
Потім Кантор ще сказав:
— А на трійку мені начхати.
Але то була неправда, бо коли на математиці вчитель
повернувся спиною до класу, Кантор уже не показував
язика і не підстрибував, як завжди.
Це незаперечно свідчило, що на трійку чхати він не
збирався.
Та й на гроші, мабуть, теж — на ті, що їх він згайнував
па заочне навчання.
ялинка
і ]
Ш'
гі;
ми
ще
Наближався Новий рік, і ми з Мішем домовилися, що
прикрасимо разом ялинку, спершу в них, а потім у нас,
бо ми найстарші й зробимо радість малим дітям.
У Юранів ми замкнулися з Мішем у кімнаті і взялися
до роботи. В кутку стояла ялинка, а на столі дві коробки.
В одній були цукерки в барвистих обгортках, в другій —
фігурний шоколад.
— Як на мене,— сказав Мішо,— то ця ялинка трохи
пі;:
Мі<
По-
вні
ДОС
В пі
Цук
завелика.
Мені теж здавалося, що вона завелика. І тоді ми взяли
пилку й підрізали деревце на три чверті метра.
— От бачиш,— сказав Мішо,— так уже краще. Тепер
ми можемо покуштувати шоколад, чи він свіжий. Ану лиш
візьмімо по рибці.
Ми взяли по шоколадній рибці.
— Знаєш що,— сказав по хвилі Мішо,— тепер ти з’їж
годинника, а я візьму чобіток.
Потім я взяв чобіток, а Мішо годинника, бо ми друзі
й усе повинні мати порівну.
— Я гадаю,— сказав Мішо,— що тепер у нас усього
стільки, скільки треба.
Ми полічили фігурний шоколад і цукерки, а потім Мішо
полічив гілочки, щоб знати, скільки треба повісити на
кожну цукерок і шоколаду. У Міша п'ятірка з математики,
в Й
І
Дод<
їй в
важ:
на к
пішл
і куг
П
кухн
М
Ялин
ром.
тобі г
Н<
60
, ЩО
нас,
лися
>бки.
ій —
рохи
зяли
?епер
 лиш
з’їж
друзі
сього
і він підрахував, що на кожну гілочку припадатиме по три
штуки, а дев’ять залишиться нам.
Зайвий шоколад і цукерки ми з’їли.
Але потім Мішо сказав, що по три прикраси на кожну
гілочку — це мало, і що ялинка матиме вбогий вигляд.
Я з ним погодився, бо гілочки були таки довгенькі, чого
ми раніше не помітили. Тоді ми взяли пилку і відпиляли
ще з півметра.
Потім Мішо взяв рака, а я зірку, і коли ми знову все
підрахували, то вийшло, що ялинка буде геть уся в оздобах.
Місяць у коробці був тільки один, отож ми його розділили.
Потім ми розділили сонце й цукерки.
Але сталася якась помилка, бо коли ми почали вішати,
вийшло по дві цукерки на гілку.
— Що воно за ялинка, ніяк не збагну. Цукерок у нас
досить, але гілок ще більше,— роздратувався Мішо.
Тоді ми знов одпиляли кілька гілок, всунули ялинку
в підставку, нагорі почепили зірку, а під нею повісили три
цукерки, бо більше не вмістилося.
— Такої ялинки,— сказав Мішо,— не буде ні в Яна, ні
в Ножа, ані в когось іншого з нашої школи.
І мені теж ялинка дуже подобалась, але я вже хотів
додому. Та тут саме постукала Мішева мама, і довелось
їй відчинити. Певне, ялинка їй не сподобалась, бо вона
важко зітхала й щось шепотіла, а може, в неї розболілася
на кухні голова. Потім вона дала нам десять крон, і ми
пішли по нову ялинку. Правда, ялинки ми вже не знайшли
]і купили смерічку.
Потім знову прикрашали ялинку, але не в кімнаті, а на
кухні.
Ми загортали в станіоль рафінад і вішали на деревце.
Ялинка вийшла негарна, густо втицяна обгорненим цук-
Мішо
и на
тики,
ром.
— Якби не Новий рік,— зітхнула Мішева мама,— я б
гобі показала.
Новий рік — найкраще свято; кожен любить Новий рік.
поівпіі всесвітній н.іан
— Л’Ра> УРа> УРа! — вигукнув я вранці третього січня, ко-
ли тато сказав мені, що сталося вночі, і вибіг надвір.
Мама кинула мені вслід черевики, бо я вибіг босий, але
я їх перегнав, а повернутись по них не міг, бо квапився до
Юранів.
— Мішо, Мішо, Мішо-о-о-о! — закричав я, коли Мішо
прокинувся від моїх штовханів.— Її вже вистрелили, її вже
випробовують для нас, мерщій одягайся, наша ракета вже
летить на Місяць!
Мішо швидко надів штани і сказав:
— Не галасуй, тихо, треба провести наукову нараду,
бо часу обмаль, а треба вирішити, що й до чого.
Потім ми провели наукову нараду на горищі в скрині
з-під борошна і стали чекати вечора, бо хотіли спостері-
гати за Місяцем і почути, як це бабахне, коли до нього
долетить ракета.
Але Мішо сказав:
— Нічого не бабахне, бо на Місяці панує вічна тиша,
там нічого не чути, бо нема атмосфери, отож не може бути
й звуків, які поширюються з допомогою повітря, тато чи-
тав про це в газеті.
І ми теж прочитали, що на Місяці панує вічна тиша.
— Та навіть коли б там і не було вічної тиші,— сказав
Мішо,— то все одно Місяць укритий товстим шаром поро
ху, і ракета ляже, ніби на ватяну ковдру.
62
я, ко-
ідвір.
і, але
ся до
Мішо
’ї вже
а вже
іраду,
крині
істері-
нього
тиша, Я був радий, що з ракетою нічого не станеться, але бо-
ї бути явся, чи вона долетить, бо до Місяця дуже далеко і ніхто
го чи- ніколи так далеко не літав, і ми теж можемо не долетіти.
Але Мішо сказав:
тиша. — 3 тебе ніколи не буде науковця, бо ти не думаєш по-
жазав науковому.
поро- Потім ми вилізли із скрині й подалися додому, бо вже
був вечір. Вранці до мене прийшов Мішо.
63
— Через тебе я не спав усю ніч, а ракета не тільки до
летіла до Місяця, а й летить далі, до Сонця. Місяць давне
вже залишився позаду, і тепер вона обертатиметься навко
ло Сонця, як штучна Земля,— сказав він.
Я хотів загорлати на радощах, але потім сказав з на-
уковою гідністю:
— Ну, тоді це зовсім інша річ.
І ми знову полізли на горище в нашу кабіну, бо Мішо
сказав, що тепер уже точно знає, що і як. Він і справді
знав і сказав:
— Я вибрав інший шлях: на Місяці ми побудемо лише
один-два дні і зразу ж полетимо далі, на Марс. Я знаю про
Марс геть усе, і ця книга ось тут, зі мною, бо й тебе треба
науково підкувати, щоб потім не осоромився.
З допомогою дроту ми приладнали в кабіні ліхтарик
і працювали весь день.
Увечері Мішо переписав усі пункти, бо ми повинні по-
слати їх до Космічного комітету, аби на їх підставі буду-
вали космічний корабель. Ось вони:
1.	На Марсі є весна, літо, осінь, зима, як і на Землі.
Ми б хотіли прилетіти туди взимку, коли на горах є сні-
гові шапки, бо ми любимо кататися на лижах. Узяти з со-
бою дві пари лиж і санки.
2.	По зимі настане весна, і ми й тоді хочемо там бути,
бо природа пробуджується і пташки співають, навесйі тре-
ба сіяти рослини, і ми закладемо там мічурінську ділянку.
Взяти з собою заступ, мотику, граблі, п’ятдесят пакуночків
насіння (і квітів) та мішок хімічного добрива.
3.	На Марсі є великі піщані пустелі, в яких ми будемо
провадити дослідження. Взяти одного верблюда (двогор
бого).
4.	Є там також канали з водою. Наука цього певно не
знає, але, здається, є. Взяти човен, пару весел, пару плавок.
5.	На Марсі є живі істоти, а якщо є істоти, то є й піо-
нери. Взяти з собою подарунки для одного піонерського
загону, які приготує наш піонерський загін: дівчата -
64
ляльок у національних костюмах, а хлопці — земних
тварин із дерева.
Коли все було готове, ми вилізли із скрині й подиви-
лись крізь віконце на небо, щоб побачити Марс, бо був уже
вечір.
— А може, на нас так само дивляться марсіяни, може,
вони дивляться на радянську ракету, може, побачили,
звідки вона вилетіла, і дивуються,— сказав я.
— Звісно, що дивуються, і мізкують, і домізкуються,
що коли з нашої Землі вилетіла ракета, то тут повинно
бути життя, інакше хто б її запустив? А може, за тиждень-
два вони запустять до нас своїх представників, аби ми по-
знайомилися з ними,— відповів Мішо.
Я зрадів, що це буде здорово, але потім злякався, бо не-
давно читав, що Марс — це бог війни, а марсіяни лихі, агре-
сивні люди, і почав їх боятися.
Але Мішо висміяв мене.
— Ну ти ж і недотепа! Якщо до нас прилетять марсіяни,
то це явно не будуть капіталісти, бо капіталісти навіть на
Землі не можуть запустити ракету, то як би вони могли це
зробити з Марса? Думай по-науковому, хлопче! Якщо мар-
сіяни справді прилетять, то вони будуть такі, як ми, і при-
несуть нам не війну, а марсіянського верблюда, мічурін-
ську ділянку й подарунки від піонерського загону.
Я почав думати по-науковому й одразу перестав боя-
тися марсіян.
друлі
Цій найкращий друг на все життя — це Мішо Юран, бо
тільки його я люблю найбільше в світі. Мама каже, що
коли ми ще ходили в садок і Мішо якось не схотів зі мною
гратись, то я проплакав до самого вечора і ще вночі теж,
коли заснув. А коли Мішо в другому класі захворів на
вітрянку, я навмисне заліз до нього в ліжко, коли в кім-
наті не було дорослих. Тато пізніше про це довідався і хо-
тів мене відлупцювати, але не міг, бо в мене скрізь були
пухирі, навіть на носі. Там у мене й досі ямка. Мене, на
велике моє прохання, залишили в Юранів, і нам було добре
лежати вдвох. Після цього ми завжди і скрізь були дру-
зями, навіть коли хворіли, і в школі, і на вулиці, отож я
думав, що тільки Мішо може бути моїм другом, а інші ні.
Але тепер бачу, що й інші теж можуть.
Сьогодні в нас було малювання, а ми малювання дуже
любимо, бо на перерві освіжаємося акварельними фарба-
ми, щоб нам не було жарко. Розведемо фарби й фарбуємо
один одного.
А коли в Бучинського була нова зачіска, «аргентінська
трава» — ми пофарбували його зел єною фарбою, а Канто-
ра чорною, зробили з нього аргентінського буйвола, щоб
було кому їсти траву.
Сьогодні перед малюванням Мішо сказав:
— Мені здається, що коричневу фарбу ми зовсім не
66

використовуємо на малюванні. То розведіть її, зробите з
мене леопарда.
Відтак Мішо зняв сорочку, і ми намалювали йому пля-
ми на спині, на грудях і на ребрах теж. Обличчя він хотів
розмалювати собі сам.
Подивившись у вікно, Мішо сказав:
— Ні, не те. Ляпніть ще трохи чорної, а поруч пома-
люйте жовтою.
\І промовив до Анчі Парікової, бо вона найкраще
ан, бо
се, що
мною
і теж,
зів на
в кім-
і і хо-
були
яе, на
добре
І дру-
гож я
ші ні.
дуже
зарба-
буємо
нська
Санто-
, щоб
ім не
малює:
— Поклади мені ще на обличчя чорної фарби. І нама-
люй жовті вуса. Хочу, щоб у мене був страшний вигляд.
Коли ми все зробили, як він хотів, Мішо люто загарчав
і заходився ганятися за дівчатами. Вони забули, що це
Мішо Юран, і думали, що це справжній леопард, і ве-
рещали, аж одляски йшли. У класі стіни тонкі, нас, ма-
буть, хтось почув, бо за якусь мить увійшла вчителька.
Спершу вона нічого не сказала, але потім узяла зі столу
Мішеву сорочку і спитала:
— Що за пан забув тут свою білизну?
67

Ми всі зареготали, і Мішо мусив вийти з-за Шпала.
Вуса він витер, але решту не встиг, отож учителька взяла <
його за руку й повела до вчительської.
Коли вони йшли коридором, усі першокласники жаха-
лися. В учительській Міша ніхто не впізнав, навіть мате-
матик, а Мішо ж найкраще з усіх знає математику. По-
тім йому довелося вмитися в учительській умивальні. Він 1
умився, але спина так і лишилася розмальована, бо не Iі
дістав.	і
Коли вони повернулися до класу, в Міша з чуба капа-
ла вода, і вчителька сказала:	і
— Признайтеся самі, хто ці заслужені художники.
Хочу їх нагородити.
Ми знали, що то буде за нагорода, і мовчали. Глянули 1
на Червенку й на Елішку Кошецову, бо хотіли знати, чи
вони не скаржитимуться. Але вони не підіймали рук 1
і теж мовчали.	і
— Я розфарбувався сам,— озвався за хвилину Мішо. і
— В такому разі — ти великий майстер,— сказала	і
вчителька.— Людина без кісток. Потрапив розмалювати і
Е
т
н
в
власну спину. Шкода тільки, що не зумів сам і помити.
Даю вам усім змогу подумати до уроку словацької мови.
Як винні не признаються, буде покарано увесь клас. Сі-
дай, Юране!
Потім ми малювали почищену капусту кольрабі.
І лушпиння теж, але окремо. У Кантора не було кольра-
бі — він її з’їв. Лушпиння було, і листя теж, але самої
кольрабі не було. То він малював мою. Після малювання
ми почали радитися, що робити з тим леопардом. І весь
час поглядали на Червенку та на Елішку Кошецову. Чер-
венка не витримав і сказав:
— Чого ви весь час глипаєте на нас? Ми не ябедники.
Потім Анча Парікова придумала план і на уроці сло-
вацької мови сказала за всіх нас учительці:
— Ми знаємо, що дехто з нас провинився. Але на пе-
рерві ми все добре зважили і переконались, що є й невин-
ні. Та вони готові терпіти разом із нами; по суті, вони
теж винні, бо мали зробити нам зауваження. Тим більше,
що тоді говорили й про те, що дехто не дістав квитка
в цирк, отже, ніколи ще не бачив леопарда, то нехай по-
бачить хоч у класі.
— Виходить, ви спробували розмалювати шкіру, як
індіяни, так? — сказала вчителька.
— Так,— відповіла Анча.
Вчителька сміялася. Вона сміялася мовчки, але ми
добре бачили, що вона сміється.
— Якби ви так трималися разом у навчанні та пра-
ці,— сказала вона,— то я не мала б нічого проти. Але
так — це ж просто страх, усі вчителі мені співчувають,
що в мене такий важкий клас. Наступного року не хочу
вас і бачити. Хай вас бере, хто хоче.
Ми всі почали благати, щоби вона в нас лишилася.
Але вчителька сказала:
— Ні, не хочу вас більше ні чути, ані бачити.
Та ми знали — вона тільки так каже. Вона так гово-
рить ще з третього класу, а все одно в нас лишається.
69
На перерві ми домовилися, що більше не будемо її
сердити.
А по обіді всі пішли на мічурінську ділянку й дружно
попрацювали. Зовсім не сварилися. Буває, що ми свари-
мось, але сьогодні не сварилися, і ніхто не бився.
І випололи геть усі бур’яни, щоб учителька бачила.
Червенка був дуже радий, що попрацював разом з усі-
ма, побіг у гараж і помалював усі палички, до яких ми
прив’язуємо помідори, чудовим жовтогарячим автомо-
більним лаком.
І ми домовилися, що спіймаємо зеленуху — зелену
жабку. Посадимо її в слоїк з-під огірків, і Шпало зробить
маленьку драбинку. Зеленуха лазитиме то вгору, то вниз
і передвіщатиме нашій вчительці погоду, щоб вона ніколи
не хворіла на ревматизм.
Потім прийшла вчителька і похвалила нас.
Так ми завдяки малюванню збагнули, що набагато
краще, коли в класі нема класових ворогів, а, навпаки, є
друзі, бо потім усім краще ведеться.
Для молодшого шкільного віку
Ярункова Клара
ГЕРОИЧЕСКИИ ДНЕВНИК
(На украинском язьіке)
Редактор І. Г. Сидоренко. Художній редактор
М. С. Пшінка. Технічний редактор Ф. Н. Резник.
Коректор В. В. Бога енський. Здано на виробництво
4. П. 1972 р. Підписано до друку 29. V. 1972 р.
Формат 70х90‘/іб- Папір № 1. Фіз. друк. арк. 4,5.
Обл.-вид. арк. 3,43. Умови, друк. арк. 5,26. Тираж
ЗО 000. Зам. № 148. Ціна 26 коп. Видавництво
♦ Веселка», Київ, Басейна, 1 2. Друкоофсетна фабри-
ка «Атлас* Комітету по пресі при Раді Міністрів
УРСР. Львів, Зелена, 20.
ХУРТОВИНА	З
СВІДОЦТВО	5
РІВНОПРАВНІСТЬ	8
СТІННІВКА	Ю
НАВІЩО ІСНУЮТЬ СНИ?	14
ОЛІМПІЄЦЬ	17
МЕРИДІАН	19
«ТУРОК»	23
КОЛИ Я БУВ МАЛЕНЬКИЙ	27
РОЖЕВА КВАСОЛЯ	29
БАЦИЛОНОСІЇ	32
НОВА БОТАНІКА	3.5
ПІСЛЯ ЗАХОДУ СОНЦЯ	38
ТАБУРЕТКА	42
ПОТОП	45
ІСКРИ	49
РАКЕТОЮ НА МІСЯЦЬ	52
СЮРПРИЗ	55
ЗАОЧНЕ НАВЧАННЯ	57
ЯЛИНКА	60
НОВИЙ ВСЕСВІТНІЙ ПЛАН	62
ДРУЗІ	66