Українські народні казки - Безусен Л.М.

Автор: Безусен Л.М.

Теги: казки литература для дітей українські народні казки для дорослих та дітей

ISBN: 966-596-490-9

Год: 2001

Похожие

Українські народні казки

Англійські народні казки

Казки одного села

Казки

Текст

УКРАІНСЬКІ

НАРОДНІ КАЗКИ

2003

ББК Ш24( 4УКР)-17
у

Українські народні казки/ Ред.-уклад. Л. М. Безусен

ко.~ Д.: «Видавництво Сталкер»,

2003.- 288

с.: іл.

ISBN 966-596-490-9
Казки, вміщені в цій книжці, як і взагалі всі казки в
світі, адресовані насамперед дітям.

Мандруючи разом з Іваном, бідним або багатим господn-

орем, чи з дівчиною-красунею життєвими лабіринтами, хлоп
чики й дівчатка навчаються відрізняти добро від зла, висо

ке від низького, щоб стати потім людьми серед людей

розумними, щедрими на почуття і гідні вчинки.
Але ці казки із задоволенням прочитає разом зі своєю
дитиною і кожен дорослий, побачивши в казкових сюжетах
багато цікавого і для себе.

ББК Ш24( 4УКР)-17
Підписано до друку

20.05.03.

Формат 84х108 1 / 32 •

Папір друкарський. Друк офсетний.

Гарнітура ~schoolВook•.
Обл.-вид. арк.
Тираж

ISBN 966-596-490-9

13,32. Умо~. друк. арк. 15,12.
2500 прим. Зам. No 3-385
©
©
©

Ред.-уклад. Л. М. Безусенко,

вкФ .твв",

2001

Серійне оформлення

видавництво •Сталкер>,

2001

ПРО ХЛОПЦЯ, ЯКИЙ
ВИЗВОЛИВ СВОЮ МАТІР

ПОЛОНУ ПОГАНИНА

ив-був Білий цар. Він мав таку
прекрасну доньку, що кращої за

неї не було у світі.

Багато царевичів сватали її, але батько ні за кого
не хотів віддавати. Сватався до дівчини і змій Пога
нин, та й за нього не віддали. Поганин дуже розлю
тився і наказав:

Тепер вона не сміє на сиру землю ступити, і сонце

на неї не сміє світити, бо інакше прилечу й заберу її.
Але знайшовся принц,

котрий посватав доньку

Білого царя. Він правив невеличкою сусідньою краї
ною. Не сам прийшов до царя, а написав йому листа:
«Чи можу я приїхати сватати Вашу доньку? Я чув,
що 'багато вже сватало її,

але Ви за жодного не

схотіли віддати. Тому наперед у листі питаю, чи
віддасте за мене».

Цар відповів: «Можеш прийти». І молодий принц
дуже зрадів. Він був сиротою, нікого з родичів не мав,
тому,

коли

збирався

у дорогу,

передав

державу

своєму міністрові.

3' явився у палац і каже:
- От я тут! Прошу Вашу

доньку стати моєю дру

жиною!

Слухай, сину,- говорить Білий цар,- я не то

му тебе покликав, що хочу за тебе віддати свою донь-

ку, а тому, аби тобі пояснити: мою доньку сватав і цар

Поганин, але я не віддав. Він страшно розсердився і
пригрозив, що коли її віддадуть за іншого, то він її

викраде. Тепер на мою доньку не сміє сонце світити,
вона не сміє на сиру землю ступити. Я її вбережу, а ти

не зумієш.

І я зумію вберегти принцесу!

сказав одразу

принц. Але вони говорили між собою, без царівни, то
му принц забажав побачити дівчину і попрохав царя:

Покличте її, хочу на неї бодай подивитися.

Цар труснув своїм дзвоником. Принцеса увійшла і

сіла на стілець біля свого батька.

Ну, донько,- каже цар,- чи хотіла б ти вийти

заміж за цього хлопця? Він обіцяє вберегти тебе від
злого Поганина, та я чомусь не вірю. Ніде ти не знай
деш такого надійного захисту, як удома, в палаці.
Подивилася принцеса на хлопця, і він дуже полю
бився їй. Тому вона і відказує:

Тату, але мені вже час виходити заміж. Доки я

буду дівувати?

Ну, коли так, то я не заперечую,- погодився

цар і ще того дня наказав' готувати весілля.
Справили весілля, і молоді щасливо провели три

місяці в царському палаці.

А потім зять каЖе царю:

Батьку, мені треба збиратися в дорогу. Я зали

шив державу на чужу людину. Мене там давно чека
ють.

Білий цар наказав зробити для них окремий вагон,
і провели туди принцесу так, щоб на сиру землю не
ступила, і щоб на неї сонце не світило.

У країну принца виїхали вночі, коли сонця не бу
ло. А від станції до його палацу повистилали килими,
щоб царівна не стала на землю.
І молоді щасливо зажили. Через півтора року зна
йшовся в них хлопчик, і було в того хлопчика на го

лові три золоті волосини.

Минуло ще три місяці, і сталося велике нещастя:
молодий цар переконав свою жінку вийти в сад погу

ляти7 Вона не хотіла, казала йому:

Чоловіче, хіба ти не знаєш, що Поганин присяг

нувся

мене

викрасти,

якщо ступлю

на сиру землю,

або якщо на мене блисне сонце?

А може, то неправда? Може, твій батько лише

так казав, бо не бажав тебе від себе відпускати ... Я
візьму тебе за руку, то хто тебе вирве з моїх рук?

Ой, я дуже боюся!
Не бійся нічого!

Винесли в сад і малу дитинку, приколисали та й
гуляють поміж зеленими деревами, кущами. Небо

чисте, ніде ні хмаринки.

Коли враз лише над ними здійнявся вихор, налетів
змій Поганин і схопив принцесу.

Принц дивиться, а жінки немає. Почав бігати, між
деревами та у кущах шукати. Ніякого сліду! Тоді зро
зумів, що її вкрав Поганин. Принц гірко заплакав.
Пішов шукати для хлопчика якусь годувальницю ...

Хлопчик ріс, як з води. У три роки вже тягся до
книжки. Записали його в таку школу, де вчилися ли

ше панські діти, що мали вже по десять, по дванад
цять років.
Учитель тикав іншим школярам під ніс:

Бачите, я вчу вас стільки років, а цей хлопчик

тут лише один рік і навчився вже більше за вас!

Дітлахи розсердил'ися на здібного хлопчика і почали його обзивати:

Тебе знайшли в капусті! Тебе знайшли в капусті!

Чули вони, що його мати зникла десь безвісти.
Хлопчик повернувся додому зажурений і питає:
-Татку, а де моя мама?

Ой, була в тебе мати, але щось її вкрало, і де во-

на зараз, ніхто не знає.

А з хлопчиком ходив до школи й син удовиці. Він
мав уЖе дванадцять років, тому хлопчик якось запи
тав у нього:

Приятелю, TJf старший за мене

може, пам'я

таєш мою маму?

ли ...

Твоєї мами я не бачив, але чув, що люди каза
Заходь до нас у хату. Моя бабка вже дуже стара,

їй сто дев'ять років. До неї, щоб поворожила, йдуть зі

всього світу. Вона щось порадить.
Просто зі школи хлопці прийшли до тієї ворожки.
-Тішусь, хлопчику, тебе бачити,- каже стара.

Ти нікоЛи до нас не заходив. Що привело тебе сюди?

Бабусю, я хотів би знати про свою маму. Яка во-

на була, чому пропала і де вона зараз?

Твоя мати, синку,- донька Білого царя. Вона

така гарна, що на світі іншої такої немає ... Сватав її

Поганин, та не віддали за нього. Він страшенно роз
лютився і сказав: «Не сміє вона на сиру зщv1лю стати,
а сонце не сміє на неї світити, бо інакше прилечу й
вкраду ЇЇ». А твій татко взяв її заміж і не повірив цим

словам. Повів твою матір в сад на прЬгулянку, і тут її
вхопив змій Поганин.

Чи жива моя мати?

-Жива.

Порадь мені, бабусю, як її побачити?
Якщо ти розумний

побачиш, а якщо дурний

загинеш.' У вашому саду є ліщина. А на тій ліщині

трИ: лозини однолітки. Ти зламай собі середню лозину
і йди з нею уздовж муру, доки не побачиш замурова
ний у ньому залізний спис. На тому списі настромле

на кінська голова. Лозиною вдар три рази по голові

і з· явиться кінь. Він порадить, що далі робити.
Хлопчик так і зробив. Зламав з ліщини середню
лозину, знайшов списа з кінською головою, вдарив
по голові три рази тією лозиною, і голова підскочила

аж під самі хмари. З'явився перед хлопцем чарівний
жеребець

золота шерсть на ньому.

Для чого ти мене збудив? Що тобі треба?

спи-

тав кінь.
Хлопець розповів, що так і так, шукає маму ...

-А_хто тобі порадив до мене звернутися?
-Ворожка.

Що б ти хотів?
Побачити маму.

Ну, коли так хочеш побачити свою матір, то

йди до тієї ліщини, з якої ця лозина, і під нею гли
боко в землі знайдеш іржавий ключ. З ключем піди

в крамницю, що поросла бур'яном, бо має триста
років. Відкрий двері до тієї крамниці й там поба
чиш поламані сідла, підкови·, уламки шаблі й руш

ницю.

Поклади все те у мішок і принеси сюди.

Крамницю

замкни,

ключа знову

закопай

під

ліщиною.

Хлопчик знайшов іржавий ключ, відімкнув двері
до крамниці і побачив там поламані сідла, підкови,
уламки шаблі та рушницю. Склав усе це в мішок і

приніс до коня.

Кінь на те подув, і в цю ж мить з уламків та сміття
постали діамантове сідло, золоті підкови, срібні шаб
ля й рушниця.

Прибий мені підкови,- сказав кінь.

Хлопець прибив.

Приготуй нам на цілий місяць їжу.

Хлопець усе приготував.

Осідлай мене.

Хлопець осідлав. Рушницю повісив собі на плече,

а шаблю причепив до пояса.

Тоді кінь питає:

Як хочеш їхати: як вихор, чи як гадка?
Так, щоб було добре і мені, і тобі.

Піднявся кінь під хмари, і летять вони, летять, ле
тять. Місяць летіли без зупинки, доки не побачили
величезну гору. А на тій горі було таке широке поле,
що не мало краю.

Злізай,- сказав кінь, як спустився вниз.

Хлопець став на землю, і кінь наказав:

Викопай для мене таку глибоку яму, аби мене з

неї не можна було побачити.

Хлопець викопав. Кінь скочив у яму й наказує
далі:

А зараз загреби мене так, аби не було помітно

ніякого горба. А лозину з ліщини встроми мені над
головою. Сам підеш цим полем. Там зустрінеш од
ного за одним двох велетнів. Вони тобі порадять,

як дійти до твоєї мами. Якщо розумний
неш, дурний

не заги

вмреш ... А коли повернешся знову

на це місце, то дивися добре: якщо лозина всохне

не викопуй мене, бо я буду мертвий, якщо лози

на лишиться зеленою

викопуй мене, я буду ще

живий.

Хлопець закопав коня і пішов полем.
помітив великий вогонь

Здалеку

немовби хто хату підпа

лив. А коло вогню сидів величезний чоловічисько,
ногами охопивши вогнище. На вогні кипів грубезний

казан, .повний баранячого м'яса.
Хлопець трохи злякався, але вклонився:

Доброго вечора, діду.
Доброго вечора,- зрадів чоловічисько.- Такої

душі я ще тут не бачив, відколи народився. Як ти сю
ди потрапив? Куди йдеш?

Я йду шукати свою матір. Може, ви щось знаєте

про неї?

-Та чия вона буде?

Донька Білого царя. З-за Червоного моря.

Знаю ... Твою матір вкрав мій найменший брат

Поганин. Ти її не визволиш. Краще повернися.

Тут, у горах, страшні звірі і птахи живуть

можуть

тебе з'їсти ... Бачиш, який я чоловічисько, а мій мо
лодший брат ще більший

та Поганин нас обох по

боров і прогнав від себе. Що ти йому вчиниш? Він
має, щоб ти знав, двадцять чотири голови!

Ні,

я не

буду повертатися,-

відказує хло

пець.- Я хочу побачити рідну матір, хоча б тієї хви
лини й загинув! Аби лише побачити її.

Ну, коли так хочеш побачит~ її, то побачиш, але

не визволиш з полону.

Велетень махнув ногою й скинув чобота:

Сідай на цей чобіт

він понесе тебе до мого мо

лодшого брата. Понесе на таку гору, на яку ніхто не
може видертись.

Хлопець сів на чобота і прилетів на інше поле, ще
більше. Бачить він такий вогонь

немов одразу дві

хати палали. А коло вогню сидить ще більший веле
тень, ногами охопивши вогнище, і в грубезному ка

зані варить собі м'ясо~ Хлопець вклонився:

Доброго вечора".
Доброго вечора,- зрадів чоловічисько.- Такої

душі я ще тут

бачив, відколи народився. Як ти сю

ди потрапив?

Від вашого старшого брата.

А куди йдеш?
Шукаю свою матір.
Та чия вона буде?

Донька Білого царя.

Знаю, знаю". Твою матір викрав наш наймолод-

ший брат. Він нас обох із братом поборов і прогнав від се

бе геть". Що ти йому вчиниш? Він, неборака, має двад
цять чотири голови! Вернися додому, бо знищить тебе.

Не буду повертатися. Я хочу робачити свою до

рогу матір, аж би одразу й загинув. Аби лише я поба

чив її".

Ну, коли так хочеш її побачити, це можна зро

бити.- Здоровань махнув ногою і скинув величезний
чобіт.- Сідай на цього чобота, і він понесе тебе, куди
загадаєш.

Хлопець сів на чобіт і зажадав, щоб той ніс його до

матері. Чобіт миттю, як би кліпнув оком, прилетів з
ним на Скляну гору, де жив Поганин. А жив він у чу
довому будинку із самого золота на двадцять чотири

поверхи. Скільки голів у Поганина, стільки було по
верхів у його палаці.

Коли хлопець зайшов до кімнати, мати його поба
чила і зомліла. Хлопець покропив її студеною водою:

Не бійся, білоголова (він ще не знав, хто вона), я

чиста душа.

Мати прийшла до тями і каже:

Я не тому злякалася, що ти якась нечиста душа,

а з несподіванки

як ти сюди потрапив?

-Ати?

Я йшла, не сягаючи ні неба, ні землі.
І я так само ...
Але ж Поганин, який мене сюди приніс, хвалив-

ся, що нема того на світі, хто би на цю гору дістався.

Гарно розповідає, та слухати нічого,- відповів

хлопець.- Кажи, хто ти є і що з тобою сталося.

Я донька Білого царя, з-за Червоного моря. Ме

не сватав Поганин, але батько не віддав мене за таку
потвору. Поганин розлютився і пригрозив, що більше
не сміє на мене сонце світити, а я не смію на сиру зем

лю ступити, бо інакше він мене вкраде. І викрав мене
від чоловіка.

- СкіJІьки ви жили разом? - розпитує хлопець.
- Півтора року.
- А чи бу ла у вас ~итина?
-"-- Був хлопчик.
- Скільки йому було, коли змій теб~ викрав?
- Три місяµі.
Далі він запитав, як зовуть її чоловіка. Вона відповіла, і тоді хлопець вигукнув:

Ти

моя мати, а я

твій син!

-Неправда.

Чому?

Бо моєму хлопчикові було б тільки дев'ять

років, а ти вже великий хлопчисько ...

Мамо, я ріс, як із води ... Я твій син!

Тоді вона каже:
~Нахилися. Мій син мав на голові три золоті во
лосини.

Хлопець нахилився, вона побачила в нього на го
лові ті три волосини і знову зомліла.

Хлопець підняв її з землі, вона отямилася і дуже
зраділа. Обіймає сина, цілує ...

Приготувала швидко їсти, пити. Сіли й пригоща
ються. Та тут мати згадала:

Ой, синочку, ми тут веселимося, а опівночі змій

Поганин повернеться, як би тебе не побачив! ..

Мамо, про це нема що говорити. Ліпше випи

тайте в нього, де він ховає свою силу, яку має десь ок
ремо. Тепер я піду геть, а через три доби навідаюся
знову.

·•

Сів на чобота, задумав, куди полетіти, і знявся у

повітря. Летить попід хмарами і чує десь у них таку
гарну музику, що аж серце мліє. «Неси мене туди, де

та музика»,- забажав він, і чобіт тієї ж миті полетів
крізь хмари. Глянув хлопець

перед ним будинок

на дванадцять поверхів. Він відчинив двері. Дивить
ся

в кімнаті горить світло, посередині стоїть шир~

ке ліжко, а на ньому три дівчини сумненько на гус
лах грають. Поклонився:

Доброго вечора, сестри!

Доброго здоров' я тобі, парубче!
Чи міг би я у вас заночувати?
Ночуй, але з умовою, що до другої кімнати не

зайдеш. Якщо туди підеш, то..залишишся там навіки.
Бачиш, і ми не сміємо з цього ліжка встати: якби ру
шили з місця, був би Н:ам кінець.

Та хто ви такі?

Наш батько

Поганин. Він наклав на нас та-

ке закляття, що мусимо сидіти на ліжку, доки не
знайдеться якась людська душа, котр~ переночує

в цій вежі три ночі. Лише рано-вранці, на полу
день та ввечері ми можемо встати на якусь чверть
години.

Дали дівчата хлопцеві' вечерю і полягали спати:
вони

на одному залізному ліжку, а він на другому.

Спить хлопець, як мертвий, та уві сні чує:

Піднімайся, Принце, бери свою шаблю і рушни

цю і біжи до другої кімнати.
Схопився, оглянувся: дві дівчини сплять, а одна

сидить, вартує. Та він на неї не зважив

- узяв шабл'ю.

і рушницю та й відчинив двері в сусідню кімнату. Не

встиг їх зачинити, як на нього налетів дикун. Почали
рубатися. Цілу годину билися, аж будинок трясся.
По півночі дикун заревів:

От якби мені тут дуб був, аби я з 'їв його корінь,

то ти б пропав!

От якби моя мила не спала,- крикнув на те

принц,- аби подала мені кухоль вина й шматок ка
лача, то ти б пропав!

Але заспівав півень, і дикун сховався.

Рано-вранці о шостій годині сестри підхопилися з
ліжка. Одна готує їсти, друга побігла по воду, третя

накриває вЖе на стіл. А коли минуло п'ятнадцять

хвилин, вони знову скочили на ліжко. Хлопця не бу
дили, бо був дуже змучений і солодко спав.

Спав він до восьмої години. Потім піднявся, по
мився, поснідав і сів біля дівчат. Вони на гуслах гр.а
ють, він співає.

По полудні сестри підвелися, швидко пообідали
і

знову на ліжко ...

На~тав вечір. Дівчата повечеряли й кличуть прин
ца до себе, аби співав далі. Але він ліг спати, бо їхня
сумна музика навіювала сон.

Цієї ночі вартувала середня сестра, а дві інші спали.
І знову хлопець чує уві сні:

Піднімайся, бери шаблю і рушницю і біжи до

другої кімнати, бо позбудешся життя.

Схопився він і бачить: одинадцята година. Взяв
шаблю, рушницю і

до сусідньої кімнати. Лише

відчинив двері, як дикун

на нього. Однією рукою

принц закриває двері, а другою

борониться. Били

ся дві години. У годину по півночі дикун заревів:

От якби мені тут дуб був, аби я з 'їв його корінь,

то ти б пропав!
А хлопець гукнув:

От якби моя мила не спала, аби мені подала ку

холь вина й шматок калача

ти б сам пропав!

На те заспівав півень, і дикун сховався.
Хлопець повернувся на своє ліжко і заснув. Так
уже дві ночі перебув.

Уранці сестри повставали, приготували їсти, пити.
Поснідали

і знову на ліжко. Але на гуслах не гра

ють, бо принц дуже зморений і солодко спить.
СтарШа каже:

Любі мої сестри, що я чула передминулої ночі!

Принц уночі підвівся і пішов до другої кімнати, а там
почалася страшна бійка. Тривалий час не було чути

нічого, крім брязкоту, потім почувся крик: «От якби

мені тут дуб був, аби я з 'їв його корінь, то ти б про
пав!» А принц відповів: «От якби моя мила не спала,
аби мені подала кухоль вина й шматок калача, то ти

б пропав!» Я хотіла йому понести кухоль вина й шма
ток калача, та не посміла злізти з ліжка.

І я це чула,- каже середня сестра.- Я теж по

боялася підвестися з ліжка.

Тоді старша говорить:

Ну·, молодша сестро, нині твоя черга. Коли з

сусідньої кімнати почується крик, відразу неси вино
і калач. Підготуй того вина, що наш батько у сто
років пив.

На третю добу принц ліг сГІати зразу по вечері.
О десятій годині почув крізь сон голос:

Піднімайся, бери шаблю і рушницю й мерщій

біжи до другої кімнати, бо втратиш життя.

Він схопився, взяв шаблю й рушницю і

до су

сідньої кімнати. Лівою рукою закриває двері, а пра
вою борониться, бо дикун розлючено на нього напа

дає. Билися три години. У годину по півночі з дикуна

потекла кров і почала змивати всю кімнату. Хлопець
почав тонути, а дикун заревів:

От якби м~ні тут дуб був, аби я з'їв його Rорінь,

то ти б пропав!
Принц вигукнув:

От якби моя мила не спала, аби подала кухоль

вина й шматок калача,·то ти б сам пропав!
Тоді молодша із сестер швидко підхопилася з
ліжка і принесла йому вина й калача. Принц випив
вина, заїв калачем і відразу отримав таку силу, що

порубав дикуна на дрібні шматки.
Тут півень заспівав, вітер завіяв, двері зачинили
ся, і принц повернувся до ліжка. Змучений, закри
вавлений, він одразу ліг.

Дівчата повставали, нагріли велику діЖ:ку морсь
кої води, викупали сонного принца і поклали спати.

Ранком збудили принца, сіли з ним за стіл разом.
Вони тепер уже не мусили сидіти на ліжку.
Старша каже принцеві:

Ти бився за нас три ночі та й щ1зволив нас. Зараз

вибери собі, котру забажаєш, одружуйся і будеш ца
рем у нашій державі.

Я вибрав би молодшу,- каже принц.- Якщо

вона хоче, то нехай чекає на мене один рік. Через рік
повернусь, як не загину.

Відкланявся, знову сів на чобіт і тільки загадав:
<11Неси мене до мами»

як вилетів на Скляну гору.

Мати дуже зраділа сину. А він одразу запитує:

Ну, мамо, Ви дізналися, де в Поганина сила?

-Питала.
-Ну і що?

Спочатку так ударив мене, що полетіла до стіни.

А потім сказав, що його сила

у мітлі. А як пішов

битися із залізною бабою (він кожного дня б'ється на
горі з тією бабою), я мітлу позолотила, огорнула в

шовки і зачинила в скрині

кімнати не мела. Через

добу він повернувся і почав кричати: «Чому кімнату

не позамітала?!» Кажу: «Та невже я твоєю золотою
силою сміття б вимітала? Я вмію шанувати твою си
лу». Тоді плюнув мені проміж очі: «Пропала б ти!
Хіба моя сила

у якійсь мітлі?»

Я почала його цілувати і, плачучи, питати: «Чому
ж мені.не скажеш, у чому твоя сила?»
«Моя сила у скриньці»,- зареготав Поганин. Я
почистила скриньку і позолотила. Він, як побачив,
здивувався:

«Нащо ти це зробила?»
«Аби твоя сила була в чистому місці»,- відповіла
йому. А він знову плюнув мені проміж очі. Правда,
вже повірив, що я шаную його силу. Я обняла його й
поцілувала. Тоді він заговорив:

«Я б тобі сказав, де моя сила, але вона далеко і ти
її ніколи не побачиш ... » Кажу: «То нічого, хоч буду

знати, де вона і яка вона». Він на те: «Ну, слухай сю

ди: за Червоним морем є великий явір, такий в:Исо
чезний, що його верхів'я ще ніхто не бачив. На тому
яворі є три товсті гілляки. На краю середньої

те гніздо, а в тім гнізді

золо

золота качка, а в тій качці

три золоті яйця, а в тих золотих яйцях

моя си

ла".»

Мамо,- зрадів хлопець,- ось це може бути

правдою!
І почав збиратися в дорогу.

Чекайте мене через три доби,- сказав.

Сів на чобіт, забажав: «Неси мене за Червоне море
до товстого явора, на якому

золоте гніздо, а в гнізді

золота качка»,- і полетів, немовби оком кліпнув.

Чобіт упав з ним під явір. Принц узяв рушницю,
прицілився й зажадав: «Убий золоту качку». Стрілив
і бачить

золота качка падає прямо до його ніг.

Принц шаблею розрубав її й вийняв три золоті яйця.
Розбив одне яйце,

розбив друге,

хоче розбити

третє ... Коли тієї миті з'являється перед ним Поганин
і починає благати:

Ой, не трощи останнє яйце. Я вже тобі нічого не

зроблю. Я вже слабший від тебе ... Мені лише хотілося
би ще жити, дивитися, що в цьому світі діється. Обда

руй мене отим яйцем, і я тебе чимось обдарую.
- Чим ти мене, змію, обдаруєш?
- Але даси мені яйце?
-Дам.

Ти матір шукаєш?

-Так, її.

Знав я тебе ще в утробі матері. Якби я передчу-

вав, що ти в мене відбереш силу! ..

Кажи, чим обдаруєш?
Тим палацом, де ти бачив матір.

-Але як я понесу палац із собою?

Понесеш. Вийдеш на останній, двадцять четвер-

тий поверх і там знайдеш золоту скриньку, а в ній

золотого прутика. Візьми того прутика і вдар ним по
палацу з трьох боків, а собі подумай, аби палац зро
бився яйц~м, горіхом, чи яблуком ... Так і станеться.
А як прийдеш у свій край, оте яйце поклади на зем
лю, вдар золотим прутиком

і той палац на новому

місці стане таким, як був на старому.

Це правда?
Чиста правда.

Принц розбив яйце, і Поганин розсипався на по
рох.

Тепер вже спокійно принц сів собі на чобіт, поба
жав: «Неси мене до моєї мами»,- і полетів на Скля
ну гпру.

Мати вибігла надвір.

Радійте, мамо, Поганина вже нема на світі!

Мати дуже зраділа і почала накривати на стіл. Ко
ли пригостила сина, то вони пішли по кімнатах. Див
ляться: в одній повнісінько срібла, в другій
в третій

п'ятій

діамантів, у четвертій

золота,

усіляка їжа, а в

напої.

Синку, та тут усього досить на тисячу років!
Досить, мамо!

'Оглянули вони увесь палац і, змучені, полягали
спати. Коли мати заснула, син узяв ключі і вибрався
на

двадцять

четвертий

поверх.

Відімкнув

двері

кімнати, знайшов у ній золоту скриньку, а в скринь
ці

золотого прутика. Позакривав за собою двері,

спустився вниз і золотим прутиком ударив по палацу
з трьох боків, а собі подумав, щоб він зробився золо
тим яйцем.

І так сталося: палац почав швидко зменшуватися і
вчинився золотим яйцем. Принц положив яйце в ки
шеню, сів на чобота й подумав: «Неси мене до твого
господаря».

Піднявся чобіт понад хмарами, та й опустився на
широкім полі поряд з велетнем. Чоловічисько грівся

біля вогнища і в казані варив м'ясо.

Як ти злітав?

спитав велетень.

-Добре.

Чи бачився з матір'ю?

-Бачився.

А де мій брат Поганин?

-Пропав.

Тоді нехай тобі щастить. Ти й нам допоміг

звільнитися від лиха. Тепер усі міста будуть наші, а
не його, Поганина.

Вийняв велетень із казана м ·яса і

пригостив

принца. Принц поїв і передав велетневі чобіт, за все
добре

подякувавши.

А потім

вклонився,

сів

на

інший чобіт і забажав: «Понеси мене до твого госпо
даря».

За пару хвилин чобіт опустився на широкому полі

біля першого велетня. Той, так само охопивши но

жиськами вогнище, варив у казані м'ясо.

Спитав

принца:

Ну, як ти злітав?

-Добре.

Чи бачився зі своєю матір'ю?

-Так.

А де брат Поганин?
Пропав. Розсипався на порох.
Дякую тобі, що ти і нас визволив з біди.

Велетень вийняв з казана добрий кусок м ·яса і
пригостив хлопця.

Принц поїв і віддав господареві чобіт. Вклонився і
рушив у дорогу пішки. Думає собі: «Прийду до коня,
що там закопаний, і якщо він ще живий
додому, а якщо вже мертвий

повернуся

залишимося з мамою

жити у палаці на тім місці».

Йде, йде, йде. Прийшов на поле, де закопав свого •
коня. Дивиться

лозина на кінці ще трохи зелена.

Швидко відкопав коня. І як тільки торкнувся його,
той одразу підскочив до неба, полетів попід хмарами,
а коли став на землю, то зробився у сім разів кращим.

Ну, як ти сходив?

питає кінь у хлопця.

-Добре.

А твоя мати де?

-Тут,- показав принц на яйце.

Якби ще одну добу тебе не було, не знайшов би

ти мене живим. А тепер усе гаразд. Куди хочеш їха

ти?

У свій край.
Тоді сідай на мене. Як хочеш летіти

вихором

чи гадкою?

Так, щоб мене не з.агубив. Щоб мені й тобі було

добре:
Кінь знявся під хмари. Летіли, летіли й прилетіли

до царського саду. Кінь спустився в сад біля списа, де
його хлопець розбудив.

Чи впізнаєш, де ми?

спитав кінь.

-Ще ні.

- Ми - вдома. Дивися - спис.
- А що батько робить?
---:-- Сидить за столом і новини читає.
старішав ...

Він дуже по-

Принц завів коня до царської стайні, почастував
його цукром і пішов у палац до свого батька.

Батько аж злякався:

хлопець

у розшитому

діамантами одязі, шабля блищить, рушниця за пле
чима

...
Не бійтеся, батьку. Я ваш син!

Не можеш ти бути моїм сином, бо мій хлопчик

за віком ще не встиг би вирости в такого парубка.

Батьку, я ж ріс, як із води. Хіба ви забули?

Батько тільки дивиться й не вір:Ить, що це

його

син. Тоді хлопець каже:

Батьку, чи ви хотіли б бачити свою жінку та

мою матір?

Ще б не хотів!
Ну, ходіть зі мною і побачите ...

Повів його на широке поле й показав яйце:

·• -

Тут є ваша жінка і моя мати ...

Цар покрутив головою. Подумав собі:

«Хлопець

блукав по світу, чого тільки не побачив, чого не на
терпівся

і здурів»

А той усміхнувся:

Не вірите?

-Не вірю.
-Тоді дивіться ...
Син поклав яйце на землю, вдарив по ньому з

трьох боків своїм прутиком і загадав, щоб постав па
лац ... І палац почав рости й рости. Виріс аж на двад
цять чотири поверхи.

Батько не міг надивуватися. Коли палац зробився
таким, як був на високій горі у Паганина, син узяв
батька за руку і повів з одного поверху на інший.

На дванадцятому поверсі він відчинив двері і показав на ліжко:

Чи пізнаєте ту жінку, що спить?
Ні ... Розбуди її.
Мамо, вставайте!

Мати підхопилася і не розуміє, де вона знаходиться. Глянула на царя і питає сина:

Що це за чоловік?
Це мій батько, а Ваш чоловік.

-Я не вірю.

Ну, якщо не вірите, то ходіть за мною.

Син узяв її за руку і повів униз, у старий палац.

-Тепер вірите?
Мати не впізнавала царського палацу, аж поки не
побачила колиску, де хлопчик колисався, і ліжко, де
він народився.

Тепер уже вірю, -

сказала.

Тоді всі троє обнялися і розцілувалися. Зробили в
палаці великий банкет, на який запросили й сусідніх
царів.
Як гості розійшлися, хлопець пішов спати, бо був
дуже змучений. А його батько і мати в сусідній
кімнаті почали розповідати один одному, що вони пе

режили. Потім батько запитав:

Та чи є ще десь на світі такий витязь, як наш син?
Є ... Син Зеленого царя.

Хлопець крізь сон почув ці слова, одразу схопився
і став у дверях:

Мамо, а де син Зеленого царя?

Мати з батьком зрозуміли, що хлопець не заспо

коїться, доки не знайде того витязя, сина Зеленого
царя.

Дитинко моя,- почала просити його мати,- я.

лише.так сказала. Такого витязя, може, і немає.
Але син не слухає ... Вийшов надвір і

просто у

стайню до свого коня:

Чи ти знаєш про такого витязя

сина Зеленого

царя?

Знаю, але тобі не треба їхати до нього, бо він

сильніши!f за тебе. Його кінь -

мій двоюрідний брат,

він сильніший і швидший за мене. У нього шабля не
така, як оце у тебе: що він загадає
ниця не така: що він загадає

то зрубає; і руш

то стріляє. Не їдь ти

до нього.

Ні, поїду.

Якщо так, то їдь ... Приготуй нам їжу на довгу

дорогу.

Принц приготував, склав на коня й сів на нього
сам.

-Як хочеш летіти

вітром чи гадкою?

-Так, щоб і мені, і тобі було добре.
Рушили в дорогу. Летять попід хмарами

день,

тиждень, два тижні. Прилетіли на вИ:соку гору.

Злізай. Бачиш ті білі верхів'я?

питається

кінь.
-Бачу.

То не гори, а палац Зеленого витязя.

Зараз

поїдемо туди. Витязь буде спати, він завжди спить у
стайні, біля свого коня. Сам
на

лівому.

Як

зайдемо

на правому боці, а кінь
у

стайню,

ти

мене

прив'яжеш на місце коня витязя, а його коня переве
деш на другий бік. Тебе той кінь до себе підпустить, а

іншого когось не підпустив би. Над Зеленим витя
зем

шабля і рушниця, вони постійно коливаються

і побрязкують, тому він нічого не почує. Ти його шаб

лю зніми і пов'яжи на себе, а свою повісь. Потім ляж
біля нього і штовхни його, щоб прокинувся. Сам при

кинься, що спиш. Він схопить шаблю і

тебе по шиї,

але шабля лише задзвенить, бо свого господаря не бу
де рубати. А якщо ви надумаєте силою мірятися, то
нехай він кидає тебе першим, інакше ти охлянеш
раніше.

Так і було. Зайшли вони у стайню, де спав Зелений
витязь. Хлопець обміняв шаблі, обміняв коней і ліг
біля Зеленого витязя. Штовхнув його три рази.
Витязь скоч'ив на ноги, схопив шаблю і

хлопця

по шиї. Але шабля задзвеніла. Розсердився і ще
сильніше вдарив

раз, другий раз і третій раз. Але

шабля хлопця не рубала.

Тьху, щоб ти пропав! Чи ти чиста, чи нечис•га си

ла?

Я чиста душа ... -

Витязь здивувався

підхопився хлопець.

шаблі і рушниці в них одна

кові.

Може, будемо названими братами?

-Будемо.

І вони почали пити вино бочками. А коли були вже
напідпитку, Зелений витязь каже:

Ходімо на вечорниці. Є тут три дівчини, три се

стри. Старша моя, середня

іншого молодого прин

ца, а мо.Лодша ще не має пари і буде твоя. Правда, як
що її не захочеш, візьми середню.

Посідали на коней і їдуть. Ідуть до тих дівчат,
яких колись принц звільнив від батька-Поганина.
Але Зелений витязь про все це не знав.
Як приїхали і стали перед їхнім палацом, сестри

збігли вниз і впізнали обох легенів. Усі три найперше
підбігли до принца, а молодша обняла його і поцілу

вала. Взяли його під руки й повели до світлиці.

А Зелений витязь сидів на коні й сердито дивився.
Дівчата повернулися за ним і повели і його в кімнату.

Почали пригощатися. Коли всі наїлися і напилися, то
дівчата почали грати на гуслах, а два вй:тязі

співати ...

Та Зеленому витязю щось не сподобалось і він по
чав скреготати зубами.

Може, в тебе, названий брате, оскома, що ти зу

бами скрегочеш?

Не оскома в мене. Я скрегочу зубами, бо дещо

ніяк зрозуміти не можу ...

•-Що?

Я був у цьому домі раніш за тебе, а дівчата на-

самперед прибігли до тебе і повели в кімнату. Чому?

Чому? Спитай їх.

Але він не питає, лише зубами скрегоче.

Хочеш битися шаблями, чи силою мірятися?

Як сам бажаєш.
Будемо силою мірятися! ..

Коли вони стиснули один одного, Зелений витязь
каже:

-Ну, кидай!

Кидай ти, бо ти затіяв бійку.

І Зелений витязь кинув принца так, що той по

коліна в землю ввійшов. Але принц підхопився, ки
нув Зеленого витязя, і він ввійшов у землю до пояса.
Витязь напрягся і кинув принца ЕЗ. землю, що той
ІJвійшов у неї по плечі. Принц виліз і шпурнув витя
ш з такою силою, що той загруз по шию, а тоді мах

Іув шаблею і відтяв йому голову ...
Старші сестри заплакали, а молодша каже:

Чого плачете? Зелений витязь винен сам. Роз

:ердився, чому ми наперед завели в кімнату принца,
L не

його, і не хотів слухати

чому ...

А хлопець сказав:

Зелений витязь був у вас раніше за мене, то чо-

1у вас не визволив? Не я, а він затіяв бійку. Я мусив
ідрубати йому голову, бо інакше він мені б відрубав.

Та ми плачемо, що два найсильніші витязі не

могли жити в мирі.

Поховали витязя, і хлопець питає:

Сестри, хочете їхати зі мною, чи залишитись

тут?

- 3

тобою, з тобою! Ти нас визволив, і будемо з то

бою!
Принц дістав золотий прутик, вдарив ним з трьох
боків по палацові і загадав, щоб той палац став яблу
ком. Золоте яблуко поклав собі в кишеню, і вони при
готувалися в далеку дорогу: на одного коня сів принц

із нареченою, на другого

її старші сестри. Коні

піднялися під хмари й полетіли. Летіли день, тиж
день, два тижні й прилетіли до його країни.
Принц старшу сестру видав заміж за бабиного ону

ка, що з ним учився в школі, і пода,f>ував йому свою
державу. Середню сестру віддав за сусіднього короля.
Сам узяв молодшу, що була йому суджена, і лишив
собі країну Зеленого витязя. Мати й батько жили з
ним щасливо, доки не повмирали. А казка-небилиця,
тому нехай у наших ворогів лисіє потилиця. Я сів на

п'ятак

порахуйте, що не так.

ЦАРЕВИЧ І БІДНЯК

ив один чоловік. Бідний-бідний.

Крім жінки й трьох синів він не
мав нічого на світі.
Два старші брати

були розумні,

а молодший,

Іван,- дурний.

Каже якось батько старшому синові:

Ляжеш спати, запам'ятай, що тобі буде снити-

ся, а вранці розкажеш мені.

Минула ніч, а наступного дня батько питає:

Ну, синку, що тобі снилося?

Батьку, мені нічого не снилося.

Увечері батько каже середньому:

Лягай в постіль, а вранці розповіси, що тобі сни

лося.

Але й середньому синові нічого не снилося. Чо

ловік уже сердитий. Думає собі:

«Якщо розумним

нічого не приснилося, то дурному що може приснити

ся?»
А Іванові приснилася дівка золотокоса, яка нака
зувала йому:
«Я буду твоєю жінкою, якщо ти свій сон нікому не

викажеш!»
Уранці третього дня батько питає:

Іване, чи тобі щось снилося?

Снилося! Але я свій сон нікому не розповім!
І мені?

-Нікому.

Батько так розгнівався, що схопив Івана за руки,

повів на вулицю й прив'язав до дерева.

Сиди тут, доки не скажеш, що тобі снилося.

Сидить Іван прив'язаний ... Раз JJИШе батько підійшов:
-Ну, як?

Я нічого не скажу!

Тоді батько лишив його тут, голодного та босого ...
Проїжджав повз дерева царевич у кареті і побачив

прив· язаного хлопця:

.-Що з тобою скоїлось? Чому прив'язанИ:й сидиш?
- Мене батько прив'язав, бо я не хотів йому свій
сон розповісти.

За таке пусте діло тебе батько покарав?

зди

вувався царевич і розв' язав хлопця.
Потім сіли вони у карету й поїхали в місто. Таким
чином бідний Іван став служити у царя.
Якось він сам до себе засміявся, думаючи про свій
сон.

Не зрозумів його царевич, та й питає:

Чому ти смієшся?
Згадав свій сон.

То розкажи мені.
Отакої! Я не хотів батькові розказати, то й тобі

нізащо не викажу.

Царевич дуже розгнівався на дурного хлопця і по
садив його у в· язницю. Та коли зачиняв за бідним Іваном залізні двері, той сказав:

Саджаєш мене у в'язницю, а сам збираєшся сва

тати дівчину золотокосу. Та знай, вона не буде твоєю,
доки я тобі не допоможу!

Царевич лише засміявся й пішов геть.

Якось його сестра бавилася коло в'язниці. Jван
підійшов до віконця й запитав її крізь грати:

Чия ти, дівчинко?
Я сестра царевича.

А де зараз твій брат?

Пішов свататися.
Свататися? Шкода ... Він не повернеться живий ...

Дівчина дуже зажурилася.

Що буде з братом? Як йому допомогти?
Я хотів йому допомогти, але він закрив мене у

в'язниці.

Я тебе випущу!

пообіцяла дівчинка.

Вона відчинила двері, і коли Іван вийшов, він ска
зав:

Знайди сімох вояків, подібних до мене, і всім

нам дай однакових коней. Вояки всі мусять бути Іва
нами.

Принцеса все зробила, а коли було все готово, вони
рушили в дорогу.

Дорогою Іван повчав солдатів:

І\:оли вас будуть питати:

«Котрий з вас стар

ший?», всі кричіть: «Я старший!»

Їдуть вони день, їдуть два. На третій приїхали до
великої гори. Іван сказав, аби його почекали, а сам
виліз на гору.

Виліз і бачить·: 'l'РИ чорти між собою б'ються.

Чого це ви тут битися надумали?

питає їх

Іван.

Батько лишив нам черевики-самоходи, шапку-

невидимку й килим-літак. А ми не можемо поділити.

Бажаєте, я вас поділю?
Зроби таку ласку!

Іван взяв лук, позначив стріли, потім їх стрілив.

Шукайте,

кожний із вас з якою позначкою

стрілу знайде, того буде ота річ.
Чорти розбіглися шукати стріли, а Іван взяв усі
речі та повернувся до друзів.

Посідали вони на килим-літак і полетіли туди, де
царевич згинув. Прилетіли, сіли на землю та й поба
чили його.
Сидить царевич на землі, зажурений увесь, нікого

не впізнає.

Чому ти такий смутний, га?

питає Іван.

-Та хіба ви мені допоможете?

А може, й допоможемо.

Тоді царевич і розповів про свою біду:

Мені дівка золотокоса дала завдання, аби я

приніс їй те, що вона вже має. Як не принесу

не

жити мені на білому світі.

Не журися,- каже Іван.- Я тобі допоможу.

Ото проста штука. Лише мені треба бути біля дів
чини.

-Та йди ...
Іван натягнув на голову шапку-невидимку й пішов
до дівки золотокосої. Прийшов і бачить, що вона на

"українські народні ІW.зюt:".

корабель сідає. Сів на корабель і Іван, і попливли во
ни далеко-далеко.

Коли раптом бачить Іван: із води виходить старий
дід з золотою бородою й золотим волоссям. Вкло
няється він до дівки та й каже:

Добридень, донько. Що тебе до мене принесло?

Добридень, батьку. Мені треба золоті черевич-

ки.

Батько дав їй золоті черевички, і корабель повер
нув назад. Та по дорозі до берега Іван украв у дівки
один золотий черевичок, а потім передав царевичу.

Візьми. Другий буде у неї.

Пішов царевич до дівки золотокосої, вона його й
питає:

Вгадав ти загадку?

Вгадав. Ось маєш,- відповів він і поклав їй у

руку золотий черевичок.

Дівчина дуже здивувалася.

Чогось мені думається, що то не ти вгадав. Ще

раз мусиш угадати, що у мене буде завтра. Коли не
вгадаєш, станеш менш на голову.

Пішов від неї царевич знову зажурений.

Що трапилось?

·-

питає Іван.

Знову вона запропонувала мені загадку, аби я

приніс те, щв у неї буде завтра!
Не журися. Я тобі допоможу, лише мені треба

бути біля неї.

Натягнув Іван на голову шапку-невидимку й пі
шов.

Дівка знов сідала на корабель, а Іван також скочив
до неї. Вона його не бачила. Корабель знов поплив да

леко-далеко, і у морі дівка покликала свого батька.

морської води вийшов старий дід з золотою боро

дою і золотим волоссям. Сів біля доньки й каже:

Розплети мені волосся.

Вона почала розплітати й витягла собі один золо

тий волосок. А Іван вирвав повну жменю.

Дід аж зайойкав:

Що ти робиш?
Та я лиш один волосок витягла,- каже дівка і

далі розплітає волосся.
Коли розплітала бороду, теж витягла один золотий
волосок. А Іван

---' багато.

Дід розсердився:

Що ти чиниш?! Ти мене і за бороду скубеш!

І він обурено скочив у море, а дівка золотоволоса
повернула корабель назад.
·•Іван приніс царевичу два волоски:

Такі самі два золоті волоски будуть у неї.

Узяв царевич волоски та прийшов до золотокосої

дівки.

Чи ти вгадав, що у мене є?
Вгадав. Ось маєш,- сказав він і поклав їй на до-

лоню два золоті волоски.

Дівка знову здивувалася:

Правда ... Але то не ти вгадав,- каже, а сама

міркує: -

«Хтось, може, із тих солдат. Напевно,

старший?»
Покликала вона до себе вояків.

Котрий із вас старший?

питає.

А всі восьмеро закричали:

-Я!
Дівка не змогла впізнати проміж ними Івана. А
Іван моргнув друзям, і вони пішли геть.

Коли проходили біля Високої гори, Іван знову ви
ліз на неї. На той час чорти якраз принесли стріли, й

передали хлопцеві. Тоді Іван віддав кожному його
річ. Чорти подякували, що їх добре розсудив, і пода
рували йому золотий перстень.

Покрути його, і ми нараз з· явимося тобі на допо

могу.

Іван взяв перстень, зліз з гори в долину й вояки
рушили далі. Приходять додому, а принцеса їх уже
чекає.

Чи допоміг ти братові?

питає.

Звичайно. Усе гаразд. А тепер закрий мене в

в"язницю.
Дівgина аж заплакала:

Як я можу тебе заперти, коли ти нам добре діло

зробив?

Роби, що тобі кажу! Як повернеться царевич, то

він мене сам випустить.

І принцеса мусила його закрити.
Сидить хлопець день, сидить два, тиждень, мі
сяць, рік, багато років.

А царевич взяв золотокосу дівку й привів її додо
му. Вона часто плавала на кораблі в море й кликала

батька, але той розгнівавGЯ на доньку й не хотів з' яв
лятися. А дівка загубила у морі свою чарівну книжку
і без неї не спроможна була нічого вчидити.

Каже царевичу:

-Ти мудрий чоловік, ти вгадав мої загадки. Знай
ди мені в морі книжку.
Царевич розсердився:

Я ніколи не чув про цю книжку. Що то? Як я

тобі її знайду?
Золотокоса дівка дуже зажурилася:

«Що я вчиню без книжки?»

Якось стояла вона біля в'язниці. Іван побачив її й
каже:

Царівно золотокоса, чому ти така засмучена?

Вона глянула й побачила маленьке віконце і у ньому чоловічу голову.

Що ти там робиш?

Мене царевич посадовив у в'язницю.

-Защо?

Я йому не схотів розказати свій сон.
Я тебе випущу.
Ой; ні! Мене мусить царевич випустити.
Я тебе сама випущу!

Іван вийшов на подвір'я і знов питає царівну:

Та чого ти така зажурена?
Впала в мене у море чарівна книжка, а не знаю,

як її дістати.

То не біда. Я ту книжку дістану,- сказав Іван і

покрутив перстень.

З'явився чорт:
-Що бажаєш?

Книжку із моря.

Я не знаю про книжку, хіба про неї знає мій

середній брат.

Іван покрутив перстень два рази, і з' явився другий
чорт.

Що бажаєш, Іване?

Книжку із моря.
Що за книжка?
То чарівна книжка.
Я не знаю, що то таке, може, знає мій старший

брат.

Іван покрутив перстень три рази, і з' явився третій
чорт:

Що бажаєш, Іване?
Книжку із моря.
Бачив я у морі якусь книжку ... Зараз принесу!

Не минуло й години, як чорт знову з· явився, і вже
з книжкою в руках.

Бери книжку.

Іван передав книжку дівці золотокосій. Вона дуже

зраділа і згадала, що цей хлопець був проміж вояка
ми. Напосіла на нього, і він мусив признатися, що то
він відгадав усі загадки, а не принц.

Та он воно як!

лотокоса. -

сплесну ла в долоні красуня зо

Я можу бути лише тому жінкою, хто

справді відгадав мої загадки. Такий закон записаний
у моїй книжці.

Іван не відпирався', бо полюбив свою суджену. Сіли
вони в човен, попливли в море, і дівка викликала сво

го батька. Іва~ його перепросив, аби не гнівався, бо то
він з нього волоски скуб. Старий усміхнувся, обдару
вав їх дорогими перлами і благословив.

Тоді Іван ще три рази покрутив персня, і з' явили
ся всі три чорти нараз.

- Що бажаєш, Іване?
:- Шапку-невидимку,

килим-літак і черевики-са

моходи.

Чорти все принесли. Він взяв дівку золотокосу, по
садовив її на килим-літак, на себе натягнув шапку
невидимку, і тоді вже полетіли вони до його батька. А
там щасливо зажили й живуть ще й нині, якщо не по
вмирали.

3АЛІ3НОНОСА БАБА

есь за темними лісами, за глибокими
морями, від нас на сімдесят сім дер

жав, а ще далі

на десять горобини~ кроків і на

двадцять блошиних скоків жив-був один чоловік,
який мав стільки діточок, як на решеті дірочок, і ще
одним більше. Діти такі, ніби хто з лантуха картоплі
насипав: малі, більші, ще більші.

Журився чоловік, що йому робити з діточками,
бо був такий бідний, як церковна миша. Коли ди
вився на дітей, то серце його розривалося: бліді,
голодні й такі слабенькі, що хиляться від вітру.

Думав, думав чоловік, як зарадити біді, але ніяк
не зміг щось надумати. Ще доки жила жінка, сяк
так тягнули з дня на день, а як померла, то всі біди

посипалися на його бідну голову. Крутив, вертів
на всі боки, як жити далі, але тільки гірше вихо
дило.

Каже собі чоловік: «Гей, та цього вже не можна
терпіти! Піду світом, щастя пошукаю, бо як удома
сидітиму, усі згинемо».
Так і зробив. Нагодував дітей, чим було, взяв на
плече сокиру і пішов широким шляхом.

Іде, йде, йде. І зайшов до глибокого лісу. Застала
його така ніч, що в темряву можна було сокирою

встряти. Але чоловік не зупиняється, а все далі йде.
Коло півночі вже й сили не має іти, але боїться лягти
відпочити, щоб звір його не розірвав.

Раптом далеко перед ним щось блиснуло. Чоловік

за світлом, за світлом і дійшов: світло лилося з ма

ленької хижки, що була серед лісу.
Чоловік заглянув у вікно: лампа світить, і вогонь у
пічці горить, аж іскри розлітаються, начебто якась
невидима сила гребе там жар.

Чоловік подумав: «Ото б добре зігрітися й просу
шитися». Бо падав дощ, і одяг подорожнього геть чи
сто промок. Тут і грім так вдарив, що душа із чо
ловіка мало не вискочила.

Нехай буде, що буде, а зайду я до хижі. Може-та

ки, мене не вб'ють, а як будуть бити, то і я маю сокиру!
Погрюкав у двері. Ніхто

нічого. Погрюкав удру

ге. Тиша. Натиснув на двері-:- вони відчинилися. Пе
реступив

поріг,

хижі тепло-тепло,

чимось

приємно пахне. Але хижа порожня. Розглядає, хо
дить чоловік по хаті, але ніде живої душі!
Став коло вогню, сушить плаття. Потім сів на ла

вицю і гріється. Тут так добре, а надворі темна ніч,
дощ ллє, грім бухає! Чоловік думає собі: «Хто тут жи

ве й чим так гарно пахне? .. » Подивився на стіл, а там

усяка їжа й пиття: м'ясо печене, курка, калачі

що

лише загадати!
«От,- каже.собі чоловік,- вже нагрівся, а тепер
наїмся ... »

Сів до столу й почав уплітати, їсть то одне, то дру

ге, й попиває. Їв і пив доти, доки в нього лізло. А по
тім набив люльку, запалив її та й палить ...
Раптом дивиться, а поряд на лавці паскудна чорна
кішка на нього очі витріщила. Хотів відігнати, а вона
тієї ж хвилини щезла.

«Гм!

думає чоловік,- не бачив, коли з'явилася,

не бачив, куди й зникла. Здається, на своє нещастя
потрапив я у чортову хижу».

Так і є ... -

озвався голос.

Бідолашний чоловік глянув у той бік, звідки почув
голос, а там таке собі бабище сидить, що на неї й ди-

витися страшно: стільки на ній зморщок, як у циган
ки на спідниці зборок, носище такий довгий, що коли

голову схиляє, то в землю впинає. А той ніс із заліза:
коли по ньому ударити, то гуде, як дзвін ...
Баба говорить:

Так, так,

чоловіче,

потрапив ти до чортової

хижі. Я чортова мати. Зараз прийде із пекла мій син
і візьме тебе в руки. А коли я йому скажу, що ти його

обід з"їв, то ніхто тобі не позаздрить! ..
Почув оце чоловік, і аж мороз пішов по ньому. Зу
бами цокотить. А баба продовжує:

пав

Тут помочі ніхто тобі не надасть! Ніякої. Ти про

навіки.

пеклі

чорти

вилами

будуть

тебе

штрикати, гарячою смолою поїти, у бочці із сіркою
кожного дня купати. Добре тобі буде?

Бідний я бідний!

благає чоловік.- Допоможи

мені. У мене купа дітей. Що буде з ними? Усі заги
нуть без батька, без матері!
А баба своє белькоче:

Підеш до пекла! Там тобі є місце. Я, може, тобі б

допомогла, але за просто так цього робити не буду.

Красунечко, допоможи мені! Що хочеш тобі

зроблю, лише хай мене твій син до пекла не несе!

Добре. Допоможу, якщо вчиниш те, що накажу.

Діло не важке.

Я на все згоден!
Тоді тебе врятую від пекла, зроблю щасливим та

багатим, коли ти зі мною одружишся.
Чоловік, як це почув, то мало з ніг не впав. Оце та

ке! Щоб він узяв собі за жінку стару бабу із залізним
носом?! Що люди скажуть, коли побачать в селі, яку
відьму він привів до хати?
А баба своє:

' -

Так, так, чо.Ловіче! Ти бідний. У тебе діти, а

жінки немає. Візьмеш мене й побачиш, як добре тобі

буде. Та й т_воїм діточкам. Я їх буду в маслі-молоці
купати, а палицею по хребту мастити ... То згоден?
Що робити? І залізноносу не хочеться брати, але й
у пекло йти не має сенсу.

Добре,- погодився.- Візьму тебе за жін:ку,

тількИ врятуй від пекла!

Домовилися! А тепер збираймося до тебе, щоб

ми до ранку були вже на місці.
Та й відразу вибігла з хати, наче молодиця. За якусь
хвилину привела віслюка. Потім принесла мішки й
повела чоловіка до підземної комори. А там чого
тільки нема! Всілякий одяг дорогий

чоловічий і

жіночий, їжа та пиття, яке лише загадати ... Гроші зо
лоті й срібні, дорогоцінне каміння різних кольорів ...
Баба каже:

Дорогий мій чоловіче, все це твоє й моє. Пакуй у

мішки, що в них тільки· влізе, повеземо до твоєї хати.
Насипали золота, срібла, діамантів, напакували
дорогого одягу, а зверху поклали їжу ї напої. Мішки
звалили на візок,

що напоготові стояв біля хати.

Впряг чоловік віслюка, і рушили в дорогу.

Їхали цілу ніч, дрімаючи на возі. Коли розвидня
лося, вже були на краю лісу.

Баба говорить:

Не поспішай, спочиньмо тут на травичці зе

лен'ій.

Чоловік спинив віслюка, позлізали вони з возика,

розв' язали мішки й почали пригощатися. Силує баба
чоловіка:

Їж, дорогий мій, їж!

і вибирає йому найс

мачніше.

Але чоловікові тепер не до їжі і не до пиття. Усе ду-

має, як би позбутися такої біди!

А баба наїлася, випила пляшку міцного вина, ви

пила другу, сп'яніла і заснула.
Чоловікові не треба нічого більше. Поплював у ру
ки, взяв сокиру та так гупнув обухом по бабиному

залізному носі, що той переломився. Баба закричала
несамовитим голосом, а далі простерлася долілиць,
разів двічі тріпнулася й померла. Але коли чоловік
вдарив по її носі, той так загудів, що почули в пеклі.
Го-го!

закричав чорт.- Моїй мамі хтось ніс

переломив". До нього! Треба схопити!
І зразу вискочив із пекла.
А чоловік, гадаєте, сидів на місці? Не чекав ні хви
лини.

Скочив на воза й ломакою гатить віслюка.

Осел-неборака не зрозумів, у чому річ, і перелякано
помчав що було сили. У возика тільки задок заплигав
то в один, то в другий бік.

У же недалеко ~у ло до села, коли чорт вискочив із
лісу і знайшов свою матір з переломленим носом.
Озирнувся, побачив возика і побіг за ним. Догнав чо
ловіка са!'4е в ту хвилину, коли той вже повертав до
себе у двір.

Злодій, вбивця!

вигукує чорт.- Далі тобі не

жити!

-::----

Пусти!

кричить чоловік.- Тут уже я пан!

Чорт таки тягне чоловіка, а той не дається

вче

пився за стовпа.

На крик вибігли діти:

кострубаті, замащені, у

дранті. Почали галасувати:

Ой, батько привів нам чорта! Обдеремо його й зі

шкури пошиємо черевики!

Будемо мати й м'ясо!
А з чортових рогів будуть нам дудки!

Чорт перелякався і почав просити чоловіка:

Пусти мене, ніколи не буду більше тобі ШКО··

дити.

А чоловік каже:

Не пущу, бо мої діти будуть г_Qлодні.

Та чорт таки вирвався. Озирнувся вже аж коло

лісу. Вхопив свqю матір і скочив просто в пекло.
А чоловік завів у двір віслюка із возиком і від того

дня так забагатів, що не було такого багача в цілій
окрузі.

ПАСТУШОК
І ЗАЧАРОВАНА ДІВЧИНА

е в нас і не тепер був собі хлоп
""'-J-~... чик-служка. Не мав віц ні тата,
ні мами, тому змалечку пас худобу одного багатія.
Звали хлопчика Петром.

Багатій мав ліс, і в тому лісі паслася його худоба.
Одного дня покропив дощик. Худоба добре паслася
на росі, тому пастух Петро сів під деревом, накрився

мішком та й задрімав. Він спить, а до нього підповзла
гадюка. Маленька 5:1щірка побачила гадюку, забігла
пастухові за пазуху й полоскотала.
Петро прокинувся, помацав рукою на грудях, вхо

пив ящірку,.кинув у траву й вигукнув:

Чого тобі від мене треба?!

А вона тільки витріщила очі, здивувалася, та й
знову повзе до нього, щоб попередити про небезпеку.

Паст~х хотів знов відігнати її від себе, коли побачив
величезну гадюку, що звилася в колесо й приготува

лася кинутись на нього. Він зі страху метнувся 'вбік і
почав котитися, як гарбуз. Може, й утік би, але на

штовхнувся на корч. Пастух підповз під корч, та га
дюка кинулася на корч, з корча

на шию, обвилася

навколо неї та й каже Петрові:

чеш.

Хлопче, не бійся мене. Ти від свого щастя вте

А твоє щастя

шістнадцять років,

моє щастя. Ти вже маєш

досить тобі пастушити.

Нині

відпущу тебе додому, аби відігнав худобу, а назавтра

приходь сюди. Побачиш камінь і палицю. Коли на
цій палиці буде три квітки, то сядь і сиди; коли буде

шість, зірви одну квітку і встроми в волосся, а як бу

де дев'ять

висмикуй палицю з квітами.

-А хто ти?

питає він.

А яка ти доля? Чи не така, як мого покійного та-

твоя доля.

та була? Перестріла вона його й спитала, коли він хо
че бідувати: чи в молодому віці, чи в старому, чи в се
редньому? Він сказав, що в старому, та доля й повела
старого з торбами по світу. Десь вмер

навіть не

знаю, де могила його.

Я тебе від такої долі вбережу. Тримай оцього

персня. Сховай його і не показуй хазяїну. Перстень

з діамантом, ти міг би ним заплатити за великий

маєток. Завтра прийди з цим перснем сюди.
Гадюка розвилася з шиї, дала перстень і зникла.

А хлопець пригнав худобу та й сумний по подвір'ю
ходить. Хазяїн помітив це та й кричить:

А ти чого засумував?! Що, тебе вже воші доїдають ?І

Авін каже:
-Я хворий.

Що з тобою сталося?
Все в мене болить. Піду, ляжу у стайні на сіно.
Коли ти хворий,- каже багатій,- то йди собі

геть. Я хворого на подвір'ї не хочу бачити.
Переночував Петро, а вранці каже:

Я у вас літо перебув, а далі

осінь, зима,- що

мені робити?

Та й що, жебраче?! Дасть тобі жінка паляницю,

а я дам трохи грошей на дорогу, та й іди собі з богом.
А багатієва жінка почула та й говорить:

Чоловіче, та дай йому в щось загорнутися. Як

так хлопця відправляєш? Він у нас за одяг служив.

Він у мене року не добув!

Кинув багатій кілька монет, і ті зі стола порозска
кувалися по долівці. А багатійка дала хлібину, яко
гось сала, сиру в торбу поклала та й заплакала

шкода, що такого робітника втрачає.

Плачте, плачте. за мною,- каже Петро,- бо я у

вас не раз плакав. Та й бувайте здорові, та й зоставай
теся в гаразді, аби вам горя не було такого, якого я у

вас зазнав!

Та й пішов. Йде в ліс, як гадюка наказала, бачить
камінь і палицю, а на палиці три квітки цвітуть. Він сів
там і не знає, що має робити. Коли чує якийсь голос:

ri:и чого сидиш? Піднімайся! Відійди від палиці

на годину, а через годину вертайся!
Озирнувся хлопець

ніде нікого нема. Він устав і

поміж корчів пішов до лісу. Походив, вертається

на палиці вже шість квіток. Зірвав одну, встромив у
волосся й знову чує:

- Йди на годину геть!
- не оглянувся.
тається, а там - величезний
Пішов

вався:

Походив по лісу,

вер

білий палац. Він здиву

Ой, то я, мабуть, не туди потрапив!

Але дивиться: перед палацом

палиця, а на нш

вже дев'ять квіток. Він ту палицю вириває з каменя,

а з палиці вискакує дівчина та й каже:

Дорогий

рятівнику,

будеш

тепер

моїм

чо

ловіком! Мене чародій увігнав у землю, а ти вирвав. Я
пасла в батька баранів, а чародій прийшов і каже:
«Дай одного барана». А я відказую: «Не дам, бо бать
ко битиме за барана». Тоді чародій закляв мене: «Ста
неш каменем, на камені виросте бук, з бука буде па4ІИЦЯ.

Хто палицю вирве, той врятує тебе:

станеш дівчиною.

знову

тієї палиці лише раз у рік змо

жеш зробитися гадюкою». Тепер чари минулися.

Дівчина ввела Петра до палацу, і стали вони обоє
жити-поживати.

там

була,

все бачила-чула.

Весілля дуже гучне було, сила-силенна гостей з 'їха
лася. Мене також запросили. Грали, танцювали, пи

ли і все мені давали. По дорозі річка текла, але в роті
й рісочки не було.

ШТЕФАНКО І МАНА

.
·

или собі чоловік Петро й жінка

Катерина. Мали вони сина Ште

фанка. Хлопець швидко ріс-розвивався, був гарний
на вроду, меткий до роботи. Петро часто їздив до лісу
по дрова й брав із собою сина, аби помагав.
Але збігли роки, почав старий хворіти. Однієї лю

тої зими Петро таки зліг і не встає. Біда, бо нема дров.
Каже син:
-Тату, мені вже вісімнадцять років. Поїду я в ліс
по дрова сам.

Батько говорить:

Ні, сину. Ти ще замалий. Сам не зможеш набра-

ти дров, коні буйні, перевернуть сани."

Нічого, тdту, я собі з кіньми дам раду.

Поїхав, привіз повні сани дров і каже:

Поїду ще раз.

Поки

знов

дістався

до

лісу,

здійнялася

така

завірюха, що світ закрила. Хотів Штефанко уже дро
ва рихтувати, коли чує, що його хтось кличе.
А в тім лісі була Мана. Знайшла вона Штефанка з

кіньми та й почала голосом батька вабити:

Штефанку, Штефанку, ходи

я осьде!

Він кричить:

- Тату, ви чого прийшли в ліс пішки, кол:И я тут з
кіньми?
Але тата ніде не видко. Підходить він ближче на
голос, а вже з другого боку чути:

Я осьде, осьде, ШтефанкуІ Ходи, бо мене тут сніг

замітає! Я не можу вибратися зі снігу. Допоможи!
Як почав Штефанко ходити, TQ сюди, то туди по

лісу, то Мана й завела його в самі.хащі. Став хлопець
пропадати, бо зробилася ніч, снігом мете, а дорогу він
загубив. Що тут робити? Ні на дерево злізти
ні на снігу ночувати

зима,

холодно.

Коли приходить до нього тисячолітня баба й питає:

Що ти тут, хлопче, вночі робиш?
Заблудив я, бабусю.
Га-га-га!

засміялася страшним голосом ба-

ба.- Я тут всі дороги знаю, але тобі не покажу. Коли
підеш до мене на три дні на службу, тоді відправлю

тебе до твоїх батьків.

Бабусю, не можу я піти на службу, бо загубив

коні й сани в лісі. Замерзнуть мої коники.

Не бійся. Твої коні вже давно в теплі сінце хру

пають. Як не віриш

йди, перевіриш.

Приходить хлопець з бабою до якогось двору

там його коні в стайні стоять. Ввійшли до хати, баба
дала повечеряти. Трохи зігрівся, роздивляється

баба така страшна, така непривітна!
Питає він:

Бабусю, де мені лягати спати? Я дуже змерз за

день.

Лізь на піч. Нині ще зима, а завтра буде літо.
Як так, бабусю, може бути?

-Атак буде.
Виліз Штефанко на піч, ліг, але сон його не бере

думає, куди він попав. Думав-думав, поки не заснув.
Рано-вранці встає, виходить надвір, а ліс зелений,
цвіте все, пташки співають, бджоли літають

весна.

Думає він: «Чи я ще на цьому світі, чи прийшов на
той світ,

коли за одну ніч таке сталося?»

Здога

дується хлопець, що він у баби проспав не одну ніч, а
цілу зиму.

Каже йому стара:

Будеш у мене три дні воли пасти. Якщо гарно

будеш пасти і не загубиш жодного, то на четвертий

день будеш удома, а коли не буде так, як я кажу, то не
вийдеІІ1 звідси.
Образливо йому такі слова від баби слухати, але
нема іншого виходу, каже:
-Добре.

А баба далі говорить:

Отут у череді є один кістлявий безвухий віл. Ти

його на пасовищі так бий, аби з нього шерсть летіла.

Дала стара хлопцеві поснідати, випускає стадо.
Боже! Волів без краю. Він за голову взявся, як те ста
до буде пасти.

Каже баба:

Йди за волами -

вони самі тебе приведуть на

пасовище.

Та воли і справді йдуть самі,·~ ззаду ледве пере
ставляє ноги безвухий віл. Мав Штефанко налигач,
та не бив його,· а брав за шию та й допомагав швидше
йти. А коли побачив, що той припадає від безсилля,

віддав волові свій обід. На пасовищі каже віл Ште
фанкові:

Бачу, що ти добра людина, хочу тобі допомогти.

"Бери налигач і бігай навколо волів. Аби з їх очей не
спускав, бо зараз Мана наведе на тебе сон. Коли за
снеш, воли розбіжаться, а ввечері баба ·гобі голову
відрубає й на кілок почепить.

Сказав це віл, і, справді, на хлопця напала така
дрімота, що стоїть і спить.
Стали воли розбігатися, а безвухий каже:

Іди, бий волів, бо вони вже розходяться.

Пробігав Штефанко цілий день за волами, бив їх,
але й себе бив, аби не спати, лишень безвухого вола не

чіпав. Увечері пригнав стадо додому, а Мана загнала
волів до стайні, катує їх і приговорює:

Аби завтра повтікали, бо я з вас паси буду дерти!

Повечеряв Штефанко, переночував ще ніч, а дру
гої днини зранку гонить знову волів пасти.
Безвухий віл каже:

Штефанку, стережися, бо сьогодні гірший сон

нападе на тебе.

Що я зроблю? У мене все тіло болить побите.
Зроби з липової кори кошика, аби мав у чім во-

ду носити, коли тебе дрімота охопить.
Штефанко зробив собі з липової кори кошика, хо
дить за волами на пасовищі, а пасовище

над мо

рем. Коли нападає на нього дрімота, набирає морсь
кої води, ,ллє на себ~, але з волів очей не спускає.

Ко;рий віл зачинає голову піднімати, Штефанко б'є
налигачем. Ледве-лед.ве перепас хлопець до вечора. А
ввечері Мана загнала волів до стайні та й так лупила,
що шкура на них полопалася.

Приговорює:

Як завтра не втечете від пастуха, то я увечері

усіх на.м'ясо позабиваю!
Переночував Штефанко і третю ніч, а ранесенько
поснідав і погнав воли на пасовище. Не встиг дійти з
волами до пасовища, як на нього сон напав. Став

Штефанко обливатися водою,

став себе катувати,

став бігати за волами, став і безвухий віл над ними
вартувати

так мучився хлопець цілий день, що

жити не хотілося. Вже сонце заходить, а воли ще шиї

·витягають -утікати намірюються, та він б'є налига
чем по хребтах, зганяє докупи й жене додому.

По дорозі безвухий віл йому каже:

Завтра Мана буде тобі давати срібло-золото за

службу, та ти не бери. Візьмеш срібло

розі, візьмеш золото

зітлієш у до

згориш .j полум'ям у себе на

подвір'ї. Проси, аби дала того зайчика, що по її саду
скакає.

А Штефанко каже:

Я би хотів тебе взяти.

Безвухий віл говорить:

Вона мене першого прожене, і я буду з тобою.

Пригнав хлопець воли, загнав до стайні, а Мана веде його в сад, де зайчик скакає, і показує на кілках
людські голови:

Дивися,- каже.- У мене тут є на кілках сто

голів пастухів, а твоя була би сто першою. Але ти до

бре пас мої воли, тому нам треба розрахуватися.
Завела Мана його до комори, в нього очі розбіглися

стільки там золота, срібла й діамантів.

Каже стара:

Бери собі, скільки хочеш.

Але згадав Штефанко, як безвухий віл радив йому
не брати нічого, лише того зайчика, що в саду скакає,
і говорить:

Нічого, бабусю, не хочу, лишень бажаю того

зайчика, що скакає по вашому саду.

А Мана аж заревіла:

Я цього зайчика тобі не дам.

Ну, то я нічого від вас іншого не візьму.
Даю тобі найкращого вола.
Не хочу вола.
А що ти хочеш?
Зайчика, або нічого.

Пішла Мана ловити зайчика, Штефанко заглянув

до стайні, а там усі воли, що він пас, на м'ясо забиті,
лише· кістлявий безвухий живий.

Принесла баба

Штефанкові зайчика, провела до воріт, ще й вола без
вухого виперла за ним з двору.

'-~~
~~~\':::}_")
~
_,

VI~ і.....

' І

"'"І'

)

~і_~~

Іде Штефанко з волом і зайчика того несе. Зайшли
вони за ліси, коли чують: земля гуде. Каже віл:

Біда буде

це нас Мана доганяє. Вона, підступ

на, хоче нас у дорозі знищити. Сідай на мене. Я зні
муся в повітря вище неї та й ратицями її потовчу.
Сідає Ш тефанко із зайчиком на вола й говорить
йому:

Як мені втриматися, коли в тебе гриви нема і

навіть вух нема. Ти здіймешся в повітря, а я з зайчи
ком упаду на землю.

Віл каже:

Ти на мене тільки сядь

побачиш, яким я стану.

Лише сів Штефанко, як з вола зробився кінь, а з
того зайчика

вродлива дівчина. Став кінь копита-

ми бити, здійнявся в повітря, а ззаду зчинився шум

Мана летить. Почався бій у повітрі. Став кінь Ма

ну в повітрі копитами бити. Бив, поки не порвав її на
шматки. Впала Мана в ліс

зроби.Лося з неї болото.

Тоді приземлився кінь під золоту гору й сказав:

Бачиш, Штефанку, на золотій горі золотий па

лац? То палац оцієї королівни, яку Мана зробила

своїм зайчиком. Дівчина була в неї невільницею, бо
коли її батько, король, поїхав у ліс на полювання,

Мана наслала на нього блуд, і він записав їй свою доч
ку ще в маминій утробі. Довго нещасна королівна му
чилася зайчиком, аж ти її визволив. А я

кінь коро

ля. Уже нема ні короля, ні королеви, а палац стоїть і
на вас чекає. Ідіть, живіть у ньому.
І вони пішли.

Потім Штефанко поїхав,

привіз

своїх родичів, і було тут велике королівське весілля.

І кінець кінцем, а курка з яйцем.

ДОНЬКА ВІТРУ

ідному парубку Тимофію захотіло

ся
поміж

дівчатами,

оженитися.

Він

позалицявся,

кинув

але

ні

очима

одна

не

схотіла стати його жінкою, бо він не мав ні хати, ні
хліба, ані стайні, щоб худобу загнати, котрої теж
не мав.

На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не
займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатину.
Назбирав у полі купу соняшничиння, і за тиждень

хатина була готова. Прибрав її квітами, обгородив і
думає, до котрої дівчини посилати сватів. Цілу ніч не

спав, все думав. Та на світанку здійнявся скажений
вітер і завалив хатину, розкидавши соняшничиння

хтозна-куди .. Розсердився Тимофій і погрозив про
клятому вітрові:

Тепер я піду твою доньку сватати! ..

Й почулася йому вітрова відповідь:

У-у-ху-ху, прихо-о-дь! .. А-а-ха-ха, при-хо-о-одь!

Піпіов до сусідів і сказав:

Я хочу побратися з Вітровою донькою. Ходіть зі

мною і будете моїми старостами.

Сусіди витріщили очі

думали,

що Тимофій

здурів.

Що, хочеш шукати вітру в полі?

кажуть.

Ой, будеш, небоже, ·гонко свистіти. Будь парубком, а
не пустим зіллям.

Ніх'І,'о не пішов з ним.

Тимофій склав свої нехитрі пожитки, прив'язав
торбину до палиці і, закинувши на плечі, подався ту
ди, звідки віяв вітер. Ішов не годину і не дві, коли
раптом побачив, як яструб з неба ШУ:J:'НУВ на малень
кого зайчика і схопив його своїми пазурами. Парубок
закричав, засвистав, шпурнув капелюхом у яструба,

і той випустив бідне зайченя.

Як віддячити тобі за те, що ти врятував життя

моїй дитині?

спита;ш :шйчиха з-за корча.

Чим ви мені допоможете, малі та безсилі зайчи

ки? Якщо знаєте, то скажіть, де живе Вітер зі своєю
доні.кою, бо я хочу її засватати.

Не тільки скажемо, а й покажемо дорогу. Мій

син, якого ти врятував від смерті, поведе тебе до само
го Батька вітрів,- відповіла зайчиха.
Поскакав зайчик вперед, а Тимофій пішов за ним.

Вийшли з лісу, ідуть полями. Коли при дорозі ба
чать чоловіка, височенного, як стара ялина. Замість

волосся на голові в нього листя і яблуневий цвіт. Він
був заклопотаний роботою

здіймав і випрямляв

усохлі й поламані вітром деревця, потім набирав по
вний рот води із зеленого горщика, зробленого із
стовбура груші, н~хилявся і порскав на них. Робив це
так кумедно, ніби чхав.
Тимофій розреготався.

Що ти дієш, чоловіче?

спитав дивака.

Зціляю і оживлюю дерева.
А хто ти будеш?
Я

Батько дерев. А ти хто і куди мандруєш із

зайченям?

Тимофій. Іду сватати Вітрову доньку.

І я піду з тобою. Попрохаю Батька вітрів, аби йо-

го шибеники не ламали моїх дерев.

-Ходімо.
Ідуть удвох, розмовляють, а зайчик скаче попере-

1),у. Прийшли до палацу старого вітриська. Той зачи

ни-вся у величезній залі і бігав там, немов скажений.

Так свистів і ревів,

що аж палац хитався і дах

здіймався. Стали вони перед дверима і стоять. Боязко
заходити.

-Ти відчиняй,- промовив Тимофій.

Та ні, я знаю силу і лють Батька вітрів. Нема

дурних,- відповів Батько дерев. Листя, що його при
крашало, аж залопотіло від страху.
Довго б ще стояли, якби Тимофій не подумав, що
ліпше вмерти, ніж свій вік неодруженим звікувати.

Він заплющив очі і відчинив двері.

Боже мій! Вітрисько як дмухнув на них, то вони, І

задерши ноги, полетіли, мов віхті соломи, зачепили-'
ся за якісь дерева й повиснули.

- Чого вам, люди, треба? - спитав Батько ві~рів,
коли підійшов і зняв їх із гілляк.
Батько дерев першим заговорив, ~о Тимофій, коли
летів, то десь загубив свого язика.

Я прийшов просити, аби ти не дозволяв своїм

синам ламати під час гуляння мої дерева.

Добре, нехай буде так. А тобі чого треба?

спи

тав Тимофія.
Тимофій знайшов нарешті язика, правда, трохи
заїкуватого; і відповів:

·• -

Же-же-женитися хо-хочу. Твої си-сини завали

ли ме-мені ха-ха-хату і тепер ні-ні-ні одна дівчина не
хоче ви-вийти за ме-ме-мене.

Я прийшов сватати

твою до-до-доньку.

Батько вітрів махнув байдуже рукою.

Я не займаюсь бабськими справами. Іди до моєї

жінки.
Пішли вони разом до Матері вітрів. Вона варила
обід.

Так і так,- заговорив Тимофій,- я прийшов

сватати вашу доньку.

Ха-ха-ха!

розреготалася вітриха, аж вогонь у

печі забуркотів.- Коли на цій кочерзі виросте зелене

листя і вродять рум'яні яблука, і коли цей віник ста
не виноградною лозою, покритою гронами, тоді і на
ша донька стане твоєю жінкою.
Тимофій не знав, що йому робити. А Батько дерев

забив посеред хати кочергу і віник, потім набрав із
горщечка повен рот живлющої води, надувся і ніби
чхнув. Яблуня зазеленіла, зацвіла, опустила додолу

гілочки з рум'яними яблуками, а віник став вино
градною лозиною, що потягнулась до стелі і заблища
ла гронами.

Мати вітрів аж засичала від злості. Але доньку все
так~ привела. Тимофій вклонився їй, а вона

Ти

мофієві. Дівчина мала сині, наче небо, очі, біле, наче
літня хмаринка, обличчя. Була вона вбрана в сороч
ку, вишиту блакитними цяточками, і спідницю, що
переливалася кольорами, як веселка.

Батько вітрів і Мати вітрів справили молодятам
гарне, як у казці, весілля, обдарували їх і вирядили у

Тимофіє;.ве село. Там молоді разом назбирали соняш
ничиння і збудували собі хатку. Батько дерев понаса
джав навкруг неї багато вишень, черешень, груш і яб
лунь. А до ранку хата стала такою гарною, якої не

мав ні піп, ні корчмар, ні жандарм.
Втішалися молоді, жили в любові і злагоді. Але
сільському корчмарю вони прийшлися дуже не до

вподоби.

Слухай,- промовив він до жандарма,- Ти

мофій справив весілля десь на стороні, аби не брати

горілки в моїй корчмі. Ніби в мене не така добра, як
у інших корчмарів.

Правду кажеш,- відповів жандарм.- Він і не

думав почастувати мене чаркою горїлки і шматком
весільного калача. Хіба люди не знають, що він збу
дував свою хату на землі старости? Ходімо, скажемо
про це старості.·
І пішли.

Пане,- прошепотів корчмар старості,- Тимо

фій збудував хату на вашій землі.

-.-- Пане,- додав жандарм,- у Тимофія така гарна
жінка, що аж у очах темно. Він кудкудакає коло неї
цілими днями, як коло писаного яйця. Вашому си
нові тз.ку б ... То була б пара, як пиріг і сметана ...
А у старости син був такий, що як вигляне у вікно,

то собаки три дні брешуть, а як подивиться на кого,
той може скиснути. Ні одна дівчина на світі не хотіла
й 6з.чити його.
Староета гукнув, аби привели Тимофія.

Звідки це ти знову приблудився?

спитав,

тільки-но Тимофій переступив поріг.

- 3
- 3

широкого світу.
того світу?

недочув староста, що був трохи

глухуватий і дурнуватий.

-Ага, з того,- кепкував Тимофій.

А мого тата не бачив там?
А то ні! Він, пане, весь час у пеклі дрова на пле-

чах носить. Сорочка на ньому розлізлася, не має що
їсти. Як останній злидень. Мене пустили з пекла при
нести хліба, солонини, а я оженився в дорозі.

Я передам татові вбрання, їжу і пару коней, аби

мав чим дрова возити, а ти мусиш мені принести
персня з пальця його лівої руки. Як не принесеш, то
знай: заберу твою жінку, а хату, яку ти збудував на
моїй землі, завалю.

Старостиха насмажила курок, винесла вбрання, а
староста дав двох вороних, і Тимофій поїхав.

Їде і журиться. Тяжко було йому розлучатися з
Вітровою донькою і новою хатою, де він зазнав трохи

щастя. Та що робити? Роздав людям вбрання, смаже

них курок і коней; а сам подався до Батька вітрів за
порадою.

Так і так,-

сказав,- староста хоче,

аби я

приніс йому персня з пальця лівої руки його покійно
го батька, а якщо не принесу, то забере мою жінку і

завалить хату. А я навіть не знаю, де те пекло.

Не журися,

зятю,-

заспокоїв його Батько

вітрів.- Я пошлю з тобою свого найменшого сина,
він знає туди дорогу.

Батько вітрів тупнув ногою, і з'явився Вихорець,
який пританцьовував і вельми тішився, що вже і йо
му дадуть якусь роботу.

Поведеш Тимофія до самої брами пекла,- про

мовив Батько вітрів до найменшого.
Вихорець подавея вулицею. Там, де він проходив,
здіймалася хмарка пороху, а як біг по полю, то трава

ніби танцювала. Тимофій ішов слідом за ним і незаба
ром дійшов до темної печери. Там Вихорець почав
кружляти на одному місці.
-о- Ге-ге-ге-е-ей!

крикнув Тимофій.

У темряві печери дзенькнув замок і показався чорт.

Чого ти хочеш, Тимофію?
Витягни сюди на хвилину батька нашого ста-

рости.

Чорт зник, та через якусь мить знову з' явився,
гримаючи батька старости за чуприну.

Той був у

вовчій шкурі. Тимофій кинувся до нього і зняв з його
СІальця золотого персня.

Повернувся до старости і простягнув йому золотий
Іерстень.

Староста розглянув персня і спитав:
-А що робив мій батько?

Що мав бідний робити? Лежав у соломі і блохи

убами ловив. Просив, аби прийшли до нього в гості
~азом з онуками.

Староста дуже зрадів, що побачить тата, який за
ишив йому повну бочку золота. Він покликав сина і
казав:

Готуйся, поїдемо до 'l'Вого дідуся в гості.

Вони натовкли у кілька мішків всілякого добра,
~ягнули святкове вбрання і запрягли до брички чет
~ро коней.

дери віжки в свої руки, бо ти знаєш дорогу,

юмовив староста до Тимофія.

Коні так рвонули, що за ними тільки закурилося. За
лька днів Тимофій опинився перед входом до пекла.
Украj11ські народні казки».

Ге-ге-ге-гей!

крикнув.

У темряві печери дзенькнув ключ, і в ту ж мить

з'явилося кілька чортів.

Чого тобі треба, Тимофію?

спитали.

Пани просяться до вас, прийміть молодих до

старих.

Чорти аж підскочили від радощів. Накинули на
старосту і його сина вовчі шкури і затягли їх у пекло.

Коли знову дзенькнув ключ, Тимофій сів у бричку,
ляснув батогом і понісся, як вітер, до своєї жінки, за
якою весь час тужив.

Але корчмар і жандарм не давали йому ні одної
світлої днини-'------ ладні були втопити його в ложці во
ди.

Якось вони прийшли і сказали:

Ти повіз пана старосту на той світ у гості, а тепер

мусиш і нас повезти.

Добре, поїдемо,- згодився Тимофій.

Корчмаревими кіньми повіз їх у дубовий ліс, виб
рав найвище дерево і промовив:

Лізьте ... Як прилетять ангели, я закричу: «Пли

гайте!»

Корчмар і жандарм роззулися і почали дряпатись

один за одни'м на стовбур високого дуба. Коли схопи
лися за гілляки, корчмар спитав:
-Плигати?

Ні, лізьте вище! Звідси ангели не схоплять вас.

Ко.ли вони добралися до середини дуба, жандарм
злякався й спитав:

-Плигати?
Ні, лізьте ще вище! Звідти ангели вас ще не

схоплять.

Нарешті дісталися з гіркою бідою на саму верхівку
дуба.
Тимофій крикнув:

Ангели вже прилетіли! Візьміться за руки і пли

гайте.

Корчмар скочив першим і потягнув за собою жан
дарма. Ангели взяли їх на крила і понесли до Бога
вівці пасти, а Тимофій ляснув батогрм і вернувся до
Вітрової доньки. Прожив з нею багато років, діточок
годував ,і ніколи їх не покидав.

З*

ОРИСЯ

ю казку розповіла баба дідові, а

дід
лоці, кума

сусідові, сусід

кумі на то

вороні і сороці. Сорока жити не могла,

доки всім не рознесла. Від неї і я знаю і вам роз

повідаю.
Жив на світі парубок, високий і стрункий, як мо
лодий дубок, а гарний, як принц. Через нього усі

дівчата сохнули, як бадилини, матері хотіли привер
нути хлопцеве серце до своїх доньок.

Коли настав на те час, парубок оженився на Орисі,
на.йбіднішій дівчині.села.
Багатії спочатку ойкали від здивування, а потім
стали знущатися:

Він не міг покинути недолю, бо то його рідна мати!
Чого нам за ним шкодувати? Коло його хати

ні кілка, ні хвоста, а в макітрі горобці цвірінькають.

Після весілля неборака раптово дуже захворів. Ліг
на піч, і більше не вставав. До хати прийшли люди,

близькі й далекі родичі.
Він промовив до них:

Мені приснився чудернацький сон. Мавка на

шого лісу просуну ла голову у вікно і сказала, що я ви

дужаю тільки тоді, коли найвродливіша молодичка
станцює переді мною в такім убранні, якого ще світ
не бачив.

Багатії знову порозв'язували свої язики і почали
ляскати ними, ніби мітлами мести:

Нехай Орися танцює перед ним. Побачимо, де

вона візьме вбрання, якого ще світ не бачив!

Вона має лише одну коноплян;у сорочку, що на

ній ...

Не хотів багатої

нехай тепер загинається!

Через ту голодранку чекає на бідолаху чорний

хрест!

Нехай іде посмітюха світ за очі і не вертається

без того вбрання!
Орися чула ці нарікання, бачила, як мучиться чо

ло"вік, але не могла йому нічим допомогти. Одного
дня вона вийшла за ворота і сказала:

Не вернуся додому, доки не знайду такого

вбрання, якого ще світ не бачив!

Довго йшла Орися. Якось уночі добралася до тем
ного, непролазного лісу. Блукала нетрями, сльози
витирала, долю проклинала.

гіркою бідою вийшла

на невеличку галявину, де була хатка. Постукала в

шибку. Та ніхто не відповів. Набралася Орися сміли
вості, ввійшла до хати. Але там не було ні душі.
Засвітила каганець, зварила собі вечерю і лягла на
піч спати.
Десь опівночі затрусилася земля, задзвеніли вік
на, двері відчинилися навстіж. Через поріг пересту

пив чорт. Вишкірив зуби і покликав:

Молодичко, йди танцювати!

Перелякана Орися відповіла з печі:

Я б пішла танцювати, та не маю такої гарної со~

рочки, якої ще світ не бачив.
Чорт вийшов надвір і за якусь хвилину приніс но
ву сорочку, вишиту різнокольоровими цяточками,
які виблискували, наче зірки на небі. Від неї йшло
таке сяйво, що аж qчі сліпнули.
Чорт кинув сорочку на піч і прохрипів:

Танцюй, молодичко!

Я б пішла танцювати, та не маю спідниці такої

гарної, що світ ще не бачив.
Чорт вийшов надвір і за якусь хвилину приніс но
ву спідницю, на якій цвіли і переливались, мов на

лісов!й галявині у травні, різні квіти. Кинув ту
спідницю на піч і прошипів:

Танцюй, молодичко!
Я б пішла танцювати, та не м~ю таких гарних

черевичків, яких ще світ не бачив.
Чорт кинувся до сіней, загупав, загрюкав, а за хви
лину

повернувся

Вони були золоті,

чудовими

черевичками

руках.

каблуки у них срібні, а круглі

пряжки виблискували, як місяць. Шпурнув черевички на піч і крикнув:

-Танцюй, молодичко!

Я б пішла танцювати, та не ма:Ю таких панчіх,

яких ще світ не бачив.
Чорт вискочив за двері, десь там:· нишпорив по за

кутках, бубонів щось собі під ніс. Влетів знову до ха
ти і кинув на піч панчохи, тонкі, шовкові, виткані із
сонячного проміння. Тоді закричав:
-Танцюй!

Я б пішла танцювати, та не маю гарних стрічок

і таких сережок, що світ не бачив.

Чорт заскреготав зубами, погрозив Орисі кулака

ми і стрімголов кинувся з хати. Десь там дряпався по
стінах, шелестів старим листям на горищі, лаявся,
потім повернувся, кинув на піч коробочку із стрічка
ми, як довгі смуги веселки, сережками, як затвердлі

дівочі сльози, і заревів:

Задрипанко, танцюй!
Я б пішла танцювати, та не маю гарного намис-

та.

Звідки ти взялася на мою голову!

заревів

чорт. Схопив лю·rо хвоста в зуби, вдарив ногою у
двері і шугнув до сіней. Там стукав ратицею об
долівку, вовтузився, з кимось бився. Потім так рво

нув через поріг, що аж простягнувся посеред хати.
Люто жбурнув Орисі намисто, та таке гарне, ніби

хтось нанизав на золотий промінь вечірні зірки і кра
пельки роси.

Відьмо, танцюй!

Орися вже мала все для танцю. Тепер не знала, що
казати, тому почала мимрити і розтягувати слова:

Я би пі-шла тан-цю-ва-ти, та не ма-юта-кого ві

ноч-ка, що світ не ба-чив.

А щоб тобі!

оскаженів чорт.- Чи мені до

шлюбу з тобою іти?
Забив хвостом по землі, аж курява піднялася в

хаті. Уже хотів іти за віночком, але десь закукурікав
півень, і чорт мов крізь землю провалився.

Вранці Орися забрала те вбрання і побігла у своє
село. Одяглася, як на свято, і почала танцювати пе
ред своїм чоловіком. Він так втішився, так звеселів,

що скочив з печі і собі пішов танцювати.
Так

Орися

врятувала

поприкушували язики.

чоловіка.

злі

люди

ЦАРІВНА-ГАДЮКА

одного царя була дочка. Така гарна,

що, мабуть, і в світі такої не було. Цар
дуже любив свою єдину доньку. Цариця померла, ко
ли доньці було десять років. Дуже сумувала донька за

матір'ю, тому цар і не оженився вдруге.
Коли царівні виповнилось вісімнадцять років, цар

вирішив оженитися. Його зачарувала одна графиня,
теж вдова. Був у неї син, і вона надіялася, що син бу

де зятем царським, а колись і на престолі буде після
смерті царя. Пожила вона трохи, а потім стала каза

ти царю,

щоб поженити дітей.

Цар згодний,

але

царівна і слухати не хоче. Стали її примушувати, а
вона сказала, що зовсім піде з дому, якщо будуть на
полягати.

І до того діло дійшло, що через певний час царівна
таки щезла з палацу. Цар оголосив, що той, хто знай
де його дочку, нагороду одержить велику.

В однієї вдови був син, Назарко звався. Гарни'й і
розумний хлопець. Коли він почув, що десь поділась
царівна, вирішив йти шукати її. Мати не пускає його,
боїться, що й сам десь загине. Тоді Назарко признав
ся матері, що дуже любить царівну, тому мусить її іти
шукати.

Прийшов він до царя, пообіцяв йому, що знайде
царівну, та й вирушив у мандри. Довго він ходив, та

нічого і не виходив. Одного разу застала його ніч в
лісі. Побоявся він на землі ночувати, виліз на дерево,

прив'язався поясом і так переспав. Прокинувся, коли
вже було видно. Хотів він злізти з дерева, коли ба
чить: біля його ніг на гілці лежить гадюка і дивиться
на нього. Злякався хлопець, а потім зломив гілку і

хотів вдарити гадюку.
Коли чує, гадюка заговорила до нього:

Не вбивай мене, хлопче! Я нещасна зачарована

дівчина. Це зла мачуха перетворила мене на гадюку.
Х~о ж тепер мені допоможе в моєму горі?
Жаль хлопцю дівчини, от і каже він їй, що зможе
допомогти.

Я теж нещасний ходжу і сам уже не знаю, ку

ди йти.

А куди ти йдеш?

питає вона.

Пропала царівна, я обіцяв царю знайти її.
Що, цар велику плату дає за неї?

питає вона.

Не треба мені нічого, а шукаю ~ї тому, що люб-

лю дуже, хоч вона і не знає про це.

А коли ж ти її полюбив?

Одного разу !хала вона з царем, і коли я побачив

її, так з того часу тільки й думаю про неї. Крім неї, я
більше нікого не покохаю. Може, вона десь попала в
біду, я прийду їй на поміч.

От і допоможи тепер мені, бо я і є та, котру ти

ш1каєш. Зла мачуха покарала мене, що не пішла
заміж за її сина.
Почув це хлопець, зрадів, що знайшлася царівна,
але ж як врятувати її?

Підемо по світу,- каже він,- може натрапимо

на таку людину, що допоможе нам.

Взяв гадюку за пазуху та й пішли. Довго він
ішов лісом, а йому кінця і краю нема. Захотів він
їсти. Коли бачить, біжить кізка. Прицілився він з
лука, хотів убити її, а кізонька стала і заговорила
ДО НЬОГО:

- Не вбивай мене, хлопче. Я не проста кізка, а за
чарована дівчина. Зла відьма зачарувала мене, бо за

хотіла мого коханого у зяті собі взяти. І от уже три
роки я кізкою живу.

Що ж,- каже Назарко,- ходімо разом з нами,

може знайдемо таку людину, яка допоможе нам.

Пішли вони далі. Ліс закінчився. Вийшли вони у
поле. Бачить Назарко

табун коней пасе старенький

дідусь. Зупинився Назарко біля діда відпочити та й
пожурився йому на своє горе.

Може, ви якось, дідусю, допоможете нам?

Каже дідусь:

Чув я, що є на світі таке озеро, в якому не вода,

а молоко. Якщо в цьому озері викупатись і напитись
того молока, то всі чари зійдуть. Але де те озеро, я не
знаю.

Коли виходить з табуна кінь і говорить людським
голосом:

Я знаю, де те озеро. Був я біля нього, але воно

сухе, нема в ньому молока. Я теж три роки живу ко
нем. Зла відьма зачарувала мене. Була в мене кохана
дівчина, та і її погубила відьма.
Каже Назарко:

Все одно відведи нас до озера, побачимо, яке во-

но.

От і пішли вони в той бік, де сонце сідає.
Довго вони йшли. Нарешті дійшли до озера.
Бачить Назарко: сухе озеро. Ну що ж далі робити,
куди йти? Тим часом ніч настала, і залишилися вони

ночувати біля озера. Не спиться Назарку, все думає,
що ж далі робити, куди йти? Коли десь опівночі ба
чить він, до озера злітаються різні птахи. Як сідає
якась

пташка

на

землю,

зразу

перетворюється

жінкою.
Догадався Назарко,

що це відьми чогось сюди

злітаються. Багато вже їх зібралося, стали вони весе
литися, співати і т~нцювати.

Прислухався Назарко, що вони співають, і почув

такі слова:
Сухе наще озерце, сухе,
Сухе наше озерце, сухе,

Ніхто не знає, чого воно висихає,
Ніхто не вгадає, що камінь потік не пускає.

Як тільки почало світати, усі поробились

знову

птахами і розлетілись.
Про який вони камінь співали? Вирішив Назарко
оглянути озеро. Спустився він на сухе дно і став ходи

ти, придивлятись. Бачить він

нора велика. Заклав

він туди руку і намацав камінь. Здогадався він, що це

і є той камінь, про який співали. З великими трудно
щами витяг він той камінь.

І зразу ж полилось з нори молоко, і хутко заповни
ло все озеро. Коли його друзі викупались у молоці і

напились, відразу всі чари зійшли з них. Побачив На
зарко свою кохану і не наважиться підійти до неї.
Але вона сама кинулась до нього, стала цілува·ги.

Призналась йому, що теж полюби:ла його. Назарко
був щасливий. Хлопець з дівчиною були ті закохані,
що відьма розлучила. Усі були раді. Хоч далека доро
га була назад додому, але весела вона була для них.
Прийшов Назарко з царівною до царя, той з ра

дості дає йому все, що захоче. Але царівна сама роз
повіла батьку про все. Цар побоявся знову втратити
д.очку, і погодився віддати її за Назарка. Злу відьму

покарали. Після смерті царя Назарко став на пре
столі. Був добрим до людей і всі його любили.

ПРО МУЖИЦЬКОГО СИНА

ив собі мужик бідно-пребідно.

Було в нього шестеро дітей. Не
мав він їх ні чим годувати, ні в що вбрати. Коли стар

шому хлопцеві виповнилося п'ятнадцять років, він
сказав батькові:

Я піду кудись у найми.

Батько спочатку не хотів його відпускати. А потім
поміркував і сказав:

Іди, синку.

Пішов хлопець. Плечі в нього були голі, сонце пекло.
Переходив він ліс та й сів спочити під великим дубом.
.

Дивиться, у траві щось блищить. Піднімає

годинник

кишеньковий. Хлопець не знав, як його завести, бо ніко

ли годинника не мав і навіть не бачив. Покрутив клю
чик, годинник відчинився, і з нього вийшов чоловік.

Чого хочеш, Іване?

спитав той чоловік.

Мені дуже хочеться їсти.

Все"буде.

І чоловік щез, а перед хлопцем з'явилася різно
манітна їжа. Наївся він, сидить і дивиться на годин
ник. Та й знов почав його покручувати. Відчинився

годинник, і знов з' явився той чоловік.

Чого хочеш, Іване?
Мені треба одягтися.

Чоловік щез, а перед хлопцем з' явився дорогий
одяг. Одягся він у той одяг, поклав годинника у ки
шеню і пішов у столичне місто.

У столичному місті цареві потрібен був садівник
для догляду за квітами. Прийшов хлопець до царя та
й просить, щоб узяли його.
-Добре,- каже цар.- Але щоб ти був такий, як

мій старий садівник. Він помер, а другого такого я
знайти не можу.

Я буду кращий від того, що помер,- сказав

хлопець.

- А як тебе звати?
- Мене звати Іваном.
Цар повів його в сад і показав квіти.
- Як будеш їх так доглядати, щоб моїй

дочці спо

добалося, то я тобі велику нагороду дам.
Коли цар ліг спати, хлопець покрутив ключик. Го

динник відчинився, і з' явився той самий чоловік.

Чого хочеш, Іване?
Мені треба, щоб квіти в царя були такі пахучі,

яких ще ніколи не було.

Лягай спати, а вранці все буде.

Зайшла рано в сад царева донька, подивилася на
квіти, зірвала кілька і побігла до царя.

Тату, ми знайшли доброго садівника. Дивіться,

які гарні та пахучі квіти.

І відтоді полюбила царева дочка того хлопця.
Наступного

вечора

Іван

покрутив

годинник.

З'явився чоловік.
Іван йому каже:

Мені треба, щоб квіти були такі блискучі, наче

золото.

Все буде, як ти хочеш,- сказав чоловік.

Наступного дня вийшла царева дочка в сад, поди
вилася на квіти і ще більше полюбила Івана.
На третій день Іван знову покрутив годинник, і

знову з' явився чоловік.

Чого хочеш, Іване?

Треба, щоб за ніч дерево зацвіло різним цвітом,

щоб квіти на дереві гарний запах мали і як сонце сіяли.

.-.І~
-

Все буде, лягай спати.

На ранок цар прокинувся, глянув у вікно, а від

квітів на дереві зоря б'є. Цар подумав, що палац го
рить. :Вибіг надвір, глянув, а то дерево так сяє.

А царська дочка вийшла в сад, взяла Івана за руку
й каже:

Тату, я ні за кого заміж не піду, тільки за Івана.

Але вона була вже заручена з міністровим сином.

Той міністр був віщуном. Що де робилося на світі, він
усе знав.

Цар запитує міністра:

Що будемо робити? Дочка сказала, що лише за

Івана піде заміж.

А міністр каже:

Я все знаю, що де на світі робиться, а звідки Цей

хлопець, не знаю. Але ми дамо йому такий наказ, що
він його не виконає. Накажемо йому, щоб ця гора бу
ла до завтрашнього дня розрівняна, зорана і щоб була

посіяна на ній пшениця. І щоб була вона в зріст люди

ни і вже зріла. А як не виконає цього, то ми його зни-
щимо.

Іван покрутив ключик, годинник відчинився, з'я
вився чоловік. А Іван каже:

Біда. Дуже важке завдання дав цар. Не зможе

мо ми виконати його.
Та й розказав, що треба зробити.

Ти лягай спати, а на ранок усе буде готове,

сказав чоловік.
Встає вранці цар. Гори нема, а там, де була гора,
стоїть зріла пшениця в людський ріст.

Цар викликав міністра і сказав=

Все виконано. Що будемо далі робити?

Дамо йому друге завдання. Ця пшениця має бу-

ти зжата, змолочена, а на стерні

збудовані пекарня

й млин. І щоб до завтра він намолов борошна і напік
хліба. Стільки, щоб прогодувати все місто.

Іван покрутив ключИк, з'явився чоловік, і сказав
Іван, яке завдання дав цар.

Лягай спати,- сказав чоловік з годинника,

все буде, як ти сказав. Раненько прийдеш і понесеш
цареві найкращу хлібину.

Вранці поніс Іван цареві хліб. А біля тієї пекарні
не можна було пройти, стільки людей стояло за

хлібом. Смачний був хліб.
Цар викликав міністра і сказав:

Виконано і цей наказ.
То дамо третє завдання,- сказав міністр.- Як

виконає, то більше нам робити нічого. Нехай він біля

цього млина поставить п'ятдесятиповерховий палац.
І від того палацу до вашого має бути скляний міст, об-

саджений деревами. Родючими і різними. А не зро
бить цього Іван

голову зняти.

Іван покрутив ключик, з'явився чоловік.

Біда, ще трудніше маємо завдання.

І розказав Іван, яке то завдання.

Не журись. Лягай спати, вранці усе буде гаразд.

Встав Іван рано. Палац готовий, скляний міст до
царського палацу тягнеться, по боках мосту

дере

ва, і всі родючі. Іван узяв мітлу та й підмітає той
міст.

Цар вийшов, пройшов скляним мостом, підійшов

до Івана і сказав:

Іване,' ти будеш моїм зятем.

Будемо робити

весілля.
Оженився Іван з царевою дочкою. Прожили вони з
місяць. А міністрів син побачив, що вони так добре

живуть, і, коли Іван пішов на полювання, підходить
до його жінки.
-Ти знаєш, за кого вийшла заміж?

---:-

Знаю, я вийшла за бідняка.

Це не простий бідняк, це нечиста сила. Ти ж ро-

зумієш, що таке, як він робить, ніхто у світі зробити
не зможе. Тільки нечиста сила усе може. Як він прий
де з полювання, спитай його: «Звідки ти?»

Іван прийшов з полювання, жінка й питає:

Звідки ти?

А s:{K же ти можеш творити такі чудеса?

син ОДНОГО бідняка.

Він і розказує їй усю правду:

Це не я творю. У мене є такий годинник. Як по

кручу ключик, з' являється переді мною чоловік. Що
не попрохаю, він усе зробить.

Витягнув Іван годинника, покрутив ключик

з'явився чоловік.

Чого тобі треба?

Щоб тут зараз був стіл, і на ньому все, що я хо-

чу їсти.

Годинник закрився, а чоловік щез. А перед ними

з'явився стіл з різноманітними стравами.

Отак усе робить мій вірний слуга,-'- сказав Іван.

Наступного дня пішов Іван на полювання. А мі
ністрів син знов прийшов до царевої дочки, і вона роз
казала йому всю правду.

Міністрів син і каже:

Замов такий самий годинник і підміни: той за

бери, а другий поклади.
Прийшов царський зять з полювання, а годинник
уже підмінений. А справжній годинник забрав мі

ністрів син, покрутив ключик, і перед ним з'явився
чоловік.

Чого хочеш?

запитує.

Я хочу, щоб цей п'ятдесятиповерховий палац,

скляний міст і всі дерева занесло туди, де місяць не
світить і сонце не гріє.

Все буде зроблено,- сказав чоловік із годинни-

ка.

І той палац, і скляний міст, і міністрового сина з

Івановою жінкою занесло на найвищу гору, в таку пе
черу, де місяць не світить і сонце не гріє. А Іван ли
шився на стерні, таким обірваним бідняком, яким і
був.

Цар вийшов, здивувався: і скляного мосту нема, і

того палацу нема. Дивиться цар, спить Іван па стерні
обірваний.

Розбудив цар Івана та й питає:

Що сталося?

Я сам не знаю.

Витягає Іван з кишені годинника, крутить клю

чик, а годинник не відчиняється, і ніхто не з'яв
ляється.

Баша,- каже,- дочка, моя жінка, ошукала ме

не, Підмінила годинника: чарівний взяла, а простий
поклала.

Моя доч:~s,а повелася погано.

Вона втекла з

міністровим сином. Але ти не журися. Йди вибирай
собі найкрасивішу з моїх дочок і таки будеш моїм зя
тем.

Нічого я не хочу, тільки піду світом шукати їх.

І пішов Іван світом. Ішов він горами, долинами.
І знайшов у однім лісі хатку. Заходить до хати, а там
сидить бабуся.

Добридень, бабусю, хто Ви?

Доброго здоров'я. Я

сестра Місяця.

-А чи не знає Ваш брат, де знаходяться п'ятдесятиповерховий палац і скляний міст? В тім палаці жи
ве царева дочка з міністровим сином.

Запитаю брата. Як знає, то скаже.

Запитала вона Місяця, а той каже:
-Не знаю.
Попрощався Іван з бабусею і пішов далі. Ішов,
ішов та й знов знайшов хатку в лісі. Заходить у хат
ку, а там бабуся.

Добридень, бабусю, хто Ви будете?
Я

сестра Сонця.

А чи не знає Ваш брат, Сонце, де п'ятдесятипо-

верховий палац і скляний міст? Там живе міністрів
син з моєю жінкою.

Мій брат цього не знає,- сказала бабуся, коли

запитала у Сонця.
Не могли Місяць і Сонце знати, де той палац, бо не
світили вони туди.

Попрощався Іван з бабусею, вийшов та й іде далі.

Не знаємо, довго чи коротко він ішов. Коли знов з'яв
ляється перед ним у лісі хатка. Заходить Іван у хат
ку, а там бабуся.

Добридень, бабусю, чи не знаєте Ви, де знахо

диться п'ятдесятиповерховий палац і скляний міст?
Там живе міністрів син з моєю жінкою.

Я не знаю, але запитаю своїх братів. Мої брати

чотири Вітри.
Коли прилетіли додому Вітри, бабуся розпитала

їх, де знаходяться п'ятдесятиповерховий палац і
скляний міст.

Північний Вітер сказав:

Я знаю, де, але то дуже далеко.

А Іван каже:

я з труднощами не рахуюсь, бо я бідняцький

син і звичний до всього. Буду йти, скільки треба.
І розказав йому Північний Вітер,

як туди йти.

Браття Вітри і бабуся побажали Іванові щасливої до
роги, і він пішов.
Дqвго йшов Іван, і не стало ні грошей, ні їжі. Тра
пилася йому по дорозі хата. Заходить він у ту хату, а
там Баба Яга. А в неї

три дочки, і дуже гарні.

Іван питається:

Бабусю, у Вас нема для мене якоїсь роботи?
У мене тільки одна робота, -

сказала баба, -

па-

сти мою кобилу. Пасти треба три ночі. Як ніхто не
вкраде її._ то дам тобі, що захочеш.

І він погодився.
А бабиним дочкам сподобався Іван, і захотіли вони
допомогти йому. Вони підійшли і сказали Іванові:
«Добре стережи, бо наша мати сама вкраде в тебе
кобилу».

Першу ніч не заснув Іван ні на крихітку. Уранці
прийшла баба, подякувала Іванові і взяла кобилу.
На другу ніч знов жене Іван кобилу.
А дочки кажуть:

«Дивися, Іване, цієї ночі тобі буде тяжче».
І знов не спав Іван, та й друга ніч теж щасливо
закінчилася. Прийшла баба рано, п~дякувала Іванові
і знов забрала кобилу.

На третій вечір дочки сказали Іванові:
«Ця ніч буде для тебе найтяжча, бо буде наша ма
ма насилати на тебе сон. Не спи, Іване».
Важко довелося Іванові. Дуже хотілося спати. Але
він не заснув і так стеріг кобилу, що ніхто її не вкрав.

Прийшла баба._ подякувала Іванові, забрала кобилу і

с*азала:

Зараз буде плата.

А бабина старша дочка підбігла до Івана і тихо ка
же:

Іване, не бери ні золота, ні грошей, тільки ска

жи, нехай вона тобі плюне у рота.
Баба закликала Івана.

Що хочеш за роботу? Золото, гроші

все, що

хочеш, даю.

Бабусю, я нічого від Вас не хочу, тільки плюнь

те мені у рота.

Ти що, дурний?

крикнула баба.- Вийди з ха

ти й поміркуй.

Іван вийшов з хати, а середня дочка підбігла й ска
зала:

Не слухай, Іване, нічого, тільки нехай наша ма

ма плюне тобі у рота.

Закликає баба Івана.

Ну, що, Іване, надумав? Скільки тобі грошей да

ти?

Я вам сказав: нічого від Вас не хочу, тільки

плюньте мені у рота.
Баба знов прогнала його з хати.

Іди, міркуй!

Вийшов він, а найменша дочка підбігла та й каже:

Не погоджуйся ні на які гроші, тільки нехай во-

на тобі плюне у рота. А як не схоче плюнути, то ти

прокляни її. Скажи так: «Нехай Бог все побачить, що
я вам три ночі пас кобилу, а ви мені не хочете запла
тити».

Закликає баба Івана.

Ну, надумав уже? Скільки грошей дати?
Нічого я не хочу, тільки плюньте мені у рота.

-Не плюну.

Як не хочете плюнути, то нехай Бог побачить,

що я тяжко три ночі пас Вашу кобилу, а ви мені нехо
чете заплатити.

Відкрив Іван двері і хотів виходити.

Іване, вернися!

крикнула баба.- На закли

най мене так тяжко. Відкривай рота.

Та й плюнула йому у рота і сказала:

Щасливої дороги, Іване!

Бабині дочки підійшли й сказал~:

Тепер ти щасливий, Іване. Ким схочеш стати,

тим і зробишся. Схочеш стати собакою, станеш соба
кою, схочеш птахом, то й птахом станеш.

Вийшов Іван на дорогу і подумав собі: «Спробую,
що то буде. Хочу стати орлом».
І став він орлом, і полетів. Летів він, летів, і знай

шов, що шукав: і п'ятдесятиповерховий палац, і
мtністрового сина та свою жінку.
А міністровому синові якраз тоді поїли миші кос
тюм. Почув про це Іван і перекинувся з орла на кота.
Вікно в кімнаті міністрового сина було відчинено. Ко
тик скочив на підвіконня і зачав нявкати. Міністрово
го сина не було вдома, лише Іванова жінка. Намазала
вона маслом шматок хліба і поклала котові. Полизав
котик той хліб, скочив з вікна і пішов у ліс. Прийшов

міністрів син, а жінка й розповідає про котика.

Чого ж ти його не зловила та не заперла в

кімнаті? Хіба не знаєш, що в нас миші костюм поїли?

Може, він ще прийде.

Сідають вони обоє вечеряти. Та й їдять картоплю зі

сметаною. А котик раз!

та й на вікно скочив.

Дивися, знов котик,- каже царева дочка.

Закликала вона котика в кімнату, дала йому їсти.
Котик сів на стілець і муркоче собі. А миша якраз

вийшла з-під шафи. Котик скочив та й зловив ту ми
шу. І забіг з нею під шафу. Та й не задушив її, а пус
тив під шафою і знов скочив на стілець. Міністрів син
аж у долоні плеще, що такий котик гарний прийшов.
А та сама миша знов вибігла. Котик скочив і знов зло
вив. І знову пустив під шафою.

Гарний котик,- каже міністрів син.- Будемо

його годувати, щоб він від нас нікуди не йшов.
Котик заліз на піч, муркоче і на міністрового сина

поглядає. Де він годинника покладе?

Міністрів син роздягається, лягає спати, а годин
ника кладе собі у рота. І світло каже не гасити («Мо
же, котик ще зловить мишу»). Котик замислився. Як

же взяти годинник?
А миша вилізла з-під шафи та й каже йому тихень
ко:

«Не журися, я тобі допоможу. Будь напоготові».
Вилізла вона на стіл, вмочила хвостик у сметану,

підібралася до міністрового сина і помастила йому
хвостиком губи. Прокинувся він, та як глянув, що то
миша йому губи помастила, то забув про годинника і
плюнув на підлогу. А годинник і виле'rів з рота. Ко

тик ухопив годинник та й у вікно. Міністрів син був
сонний. Він зразу заснув і не подумав про годинник.
А Іван перетворився з котика на бідняцького сина.

Покрутив він ключик, з' явився перед ним чоловік.

Чого хочеш?

запитує.

Я хочу, щоб цей палац і цей міст були перене-

сені туди, де вони були.

Все буде виконано.

За одну хвилину все опинилося коло царського па

лацу. Цар вийшов, 'побачив це, дуже зрадів і піді
йшов до Івана.

Любий ~ятю мій! Де той пес, міністрів син?

Та вивів молодого коня, котрий мав три роки, на

казав прив'язати міністрового сина до хвоста і пусти
ти того коня в поле.

А Іван вибачив своїй жінці, і стали вони жити
дружн'о й весело. Вони повинні жити й тепер, якщо
не повмирали. А хто хоче знати, чи вони ще живуть,
може поїхати й подивитися.

Вам казка, а нам бубликів в'язка.

ЗАЧАРОВАНИЙ ХЛОПЕЦЬ

ув собі чолові!\ і мав багато дітей.
Тяжко йому жилося.

Якось приходить до нього чарівник і каже:'

Дай мені одного хлопця, я візьму його до себе в

школу. Приїдеш через три роки і забереш його назад.
Дав чоловік йому хлопця, і чарівник вчить його,
муштрує на всі боки і навчає різних штук.
Кінчилися три роки, їде батько за сином. А ча
рівник показує йому три голуби.

Вибирай, котрий з них твій син.

Голуби всі однакові, котрого вибрати? Не знає чо
ловік, що робити.
Приходить він додому та й розказує жінці про тих
голубів. А жінка йому:

То ти дав йому хлопця, а він хоче голуба відда

ти? Іди й кажи, нехай віддає хлопця!
Іде він до чарівника другий раз, а той знову пока
зує йому три голуби.

Подивися, котрий твій син?

І батько знову пішов додому без сина. Жінка ·сва
риться ще дужче.

Збирається він іти третій раз, і сниться йому вночі

сон. Ніби каже син: «Тату, як ти прийдеш за мною і
покажуть тобі три голуби, то я буду з лівого боку, і

трошки тріпну крилом. Як я тріпну крилом, ти мене
зразу лови і не віддавай».

Прийшов батько до чарівника, а той знову показує
три голуби.

Чоловік свариться:

Ти ~іддай мені сина!

А ти пізнай,- каже йому чарівник.

Дивився, дивився чоловік на ті голуби, а один
раз!

і тріпнув крилом. Чоловік одразу вхопив його.

-Це мій син!

Ні, це не твій син,- каже чарівник.
Я пізнав і забираю,- сказав батько і не віддав

чарівникові голуба.

Приніс він його додому, і голуб перекинувся хлоп
цем.

Минуло кілька днів, і не стало в них ніяко~ ~ж1.
Треба десь дістати грошей на харчування.

Каже син батькові:
-Тату, я перетворюся на коня, а ви ведіть мене на
ярмарок і прода:вайте. Кажіть на ярмарку так: «Яку

мій кінь виб'є копитом яму, стільки треба насипати
за нього золота». Але продавайте мене тільки без вуз
дечки.

Повів старий коня на ярмарок. Ходять купці, але
хто ж стільки золота має? Коли йде той самий чарів

н.~к. Через плече в нього торба.
- Продається кінь?
- Продається.
- Що за нього?
- Яку мій кінь виб'є копитом

яму, засип золотом.

-Добре.

Кінь як почав бити, то й вибив яму по груди. Роз
криває чарівник торбу, засипає яму золотом і бере ко

ня. Але вуздечки батько не дав. Одяг чарівник на ко
ня свою вуздечку.

Їде чарівник додому, а кінь і по землі біжить, і
попід хмари летить. Летів він так, летів, а тоді як
шпурне чарівника на землю! Аж порожня торба
відлетіла.

Побіг кінь додому, а чарівник встав і собі пішов.
Перетворився кінь хлопцем, і живуть вони з бать

ком, розживаються. Але сім'я велика, і гроші мина
ються. Син і каже:

Ну, тату, треба знов іти на ярмарок. Тільки

дивіться, щоб не продали мене з вуздечкою.
Повів старий коня на ярмарок, але ніхто не міг йо

го купити. Аж тут знов іде чарівник з торбою через
плече. І знов продав йому батько коня. Довго торгу
вався чарівник, хотів і вуздечку взяти, але старий не
дав.

Їде чарівник додому, стискає ногами коня. А кінь
то по землі біжить, то під хмари злетить. Летів він

так, летів, а тоді як шпурне чарівника на землю, аж
загриміло. Чарівник упав, торба відлетіла, а кінь

побіг додому. Перетворився він удома хлопцем і жи
вуть вони, розживаються.

Минув час, і знову гроші минулися. Каже син та

тові:

Підемо знову на ярмарок. Знов буде яма золота.

Лише тільки не давайте вуздечки.
Прийшли вони на ярмарок. Коло коня купці роєм
рояться. І пани, і попи

усі хочуть мати такого ко

ня. А грошей таких не мають. Коли йде знову той
чарівник. Питає за коня.

Кінь продається,- каже батько.- Дайте за ньо

го стільки золота, щоб була повна яма. А яму він

виб'є копитом.
-Добре.

І зачав кінь бити яму. Б' є і б' є, лиш земля на всі бо
ки летить. Забився в яму по груди. Насипав чарівник
повну яму золота, а тоді й каже старому:

Дайте мені й вуздечку.

~Ні, не дам.

Я вам за неї ще дві пригорщі золота насиплю.

Подумав старий: «Як за дві пригорщі золота, то

можна й віддати». _Та й віддав вуздечку чарівникові.
Одяг чарівник вуздечку на коня і поїхав. Кінь то
по землі біжить, то під хмари злетить, але вирватися

від чарівника не може. Приїхав чарівник додому, за

водить коня у стайню, прив'язує його. Потім насипав
йому казан вугілля і каже:

Їж, вражий сину. Ти мучив мене, а тепер я тебе

буду.

Замкнув стайню і пішов.
Ліг чарівник спати. А на ранок встав і йде до коня.
Подивився, а коня немає. Лиш вуздечка і вугілля ле

жать. Чарівник розгубився і забув зачинити двері. Де
кінь? А кінь перетворився горобцем, заліз у шкару
бину, туди, де випав сучок, і сидить. Чарівник пере-

творився у шуліку і глядить по шкарубинах, і от-от

має його спіймати. А горобець раз!

і надвір. І в

кущі. Шуліка за ним і почав там довити. А він пере

кинувся голубом і полетів. Шуліка

за ним. Але го

луб летить швидше, і шуліка ніяк його не здоганяє.
Долітають вони до моря. А там дівчина прала со

рочки.

Голуб перекинувся в перстень і впав коло

дівчини. А дівчина підняла перстень і на палець його
почепила. Шуліка перекинувся в панича і підступив
до дівчини.

" -

Віддай перстень. То мій.

А вона не дає. Він усе «дай« і «дай», і не відходить
від неї, а вона не дає. Попрала вона своє шмаття, кла
де його на коромисло і йде додому, а він усе «дай».
Виходить з хати її мати.

Що там таке?
Я,- каже дівчина,- знайшла перстень, а він

причепився і хоче забрати. Каже, що це його пер
стень.

То дай йому той перстень,- каже мати.

Дівчина зняла перстень з пальця і кинула на зем
лю. А перстень перекинувся кукурудзою і розсипався
по траві. Панич перекинувся в півня і давай те зерно

дзьобати. Видзьобав він усе зерно. Лише одне зернят
ко лишилося, і з того зернятка зробилася миша. А з
півня зробився кіт. Кіт

за мишею, а вона

дірку. Забилася і сидить там. Кіт походив, походив, а
тоді перекинувся шулікою і полетів додому. А миша
перекинулася в хлопця.

Повернувся син додому і каже батьку:

Тату, погано ви мене продали. Мало душі не

збувся. Нащо продали вуздечку?

І (КИЛИ вони собі, і більше на ярмарок не ходили.

ІВАН МУЗИКА

ули собі два брати. Один бідний, а
другий багатий. Бідний все служив у

багатого. Одного разу пішов бідний на поле, а там
чорт сидить. Вириває чорт на полі бідного брата пше
ницю і насаджує багатому.
-Ти що робиш?!

крикнув бідний брат.

Я саджу пшеницю твоєму брату, бо я його щастя.

Вхопив бідняк чорта і почав його лупцювати. Чорт
кричить, проситься.

Ти скажи мені, де ж моє щастя,- каже бідний

брат,- тоді відпущу тебе.
-Добре, скажу.
І повів його чорт у ліс. Привів до великого дупла, а

в тім дуплі сидить музика і грає на скрипці.

Оце твоє щастя,- каже чорт.

Ухопив бідняк своє щастя і ну його лупцювати!

То як же так! Ти моє щастя, а я так бідую?!

Музика почав проситися.

На тобі,- каже,- цю скрипку. І це буде твоє

щастя.

Узяв бідняк скрипку,

прийшов додому,

забрав

жінку й дітей та й пішов у світ. Оглядається назад, а
за ним біжать його злидні.
Він і каже злидням:

Як же ви оце так, у шматтях, за мною йдете?

Мені соромно за вас. Треба вас у щось заховати, щоб
люди не бачили.
і «УJ..-раінські народні ЮlЗJСИ".

Добре,- кажуть злидні.

Вийняв бідняк велику скляну банку та й каже:

То залазьте в цю банку.

Злидні залізли в банку, а бідняк закрив їх там та й

закопав у землю під мостом. І пішов собі з сім'єю
далі.
Прийшов він до одного пана. Пан питає:
-Хто ти?

:--

Іван Музика.
То добре. У мене якраз музикантів нема, то бу

деш за музику.

Як почав Іван Музика грати

всі танцюють і не

можуть зупинитися.

Заплатіть, то не буду грати,- каже Іван Музика.

Платять Іванові, і він перестає грати. І добре зароб

ляє Іван. А пан подивився на це діло і вирішив Івана
збутися.
Каже йому пан:

Я даю тобі хату. Іди туди й живи.

-Добре.

Прийшов Іван Музика до тієї хати, а там старий
чорт живе. Старий та'ще й до того кривий.
Каже йому чорт:

Можеш зі мною жити. Але знай, що тут є одне

місце, на яке ти не маєш ступати.
І показав йому чорт куток біля печі, де було те

місце.

Добре,- погодився Іван Музика.

А через якийсь час каже йому чорт:

Почалася війна. Хоч я старий і кривий, але на

війні мені бути треба. Іду на війну. Як не повернуся
за три роки, то розкопай місце біля печі, де я сидів, і
те, що знайдеш, буде твоє.
Чекав Музика чорта рік, чекав два. Минуло й три
роки, а чорта нема. Розкопав Іван місце біля печі, а
там повний чавун золота. За те золото купив Іван

панський маєток і всі землі того пана.

Тепер у Івана були великі поля. Хто не їде, питає:

Чиє це поле?
Івана Музики.

багатий брат Івана не раз чув про Івана Музику,

але ніколи не ду11:~:ав, що то його брат.
Та ось одного разу жінка багатого брата каже:

-Давай поїдемо до того бідолахи, брата твого. Він
у нас стільки робив, стільки мучився. Кажуть люди,
що бачили його в такому-то селі.

Чого ми туди поїдемо?

каже багатій.- Він же

гоЛий і босий. Він не має нас чим пригостити.

То візьмемо якогось борошна трохи та ще чо

гось, та завеземо йому. У нього така велика сім'я.

Ну, добре,- сказав чоловік, і поїхали вони до

Івана.
Приїхали в те село та й питають:

Де тут Іван живе?

-Який Іван?

Іван-бідняк.
Нема в нас такого. У нас лиш один Іван

Іван

Музика.
А жінка й каже:

Якщо лише один Іван у селі, то це і є твій брат.

Їдьмо до нього.
Приїжджають вони до подвір'я Івана Музики. Ба
гатій як глянув на те подвір'я, то й злякався.

Бабо, ти здуріла, чи що? Та це ж панський дім!

Хіба ж бідолаха може в такому домі жити?

А може, він тут за слугу?

каже жінка.

Розчинилася брама, і вони в'їхали на подвір'я.
Вибігли слуги, випрягли коней і забрали їх кудись.
Забрали й воза.

А багатій каже жінці:

От бачиш, уже ~ коней наших нема, уже й воза

нема. А що з нами самими буде? Тут же пан живе. Він
нам задасть!
Заводять їх. у той палац. Виходить до них госпо
дар. Глянули

так і є, брат! Здивувалися вони, але

нічого не кажуть.
Посадив їх Іван за стіл, а на столі із страв є все,
чого душа забажає. Сидить багатій, пригощається
та все Думає:

«І де бідняк такого багатства на

брав?»

Й таки не витримав та й питає:

Іване, звідки ти такого багатства набрав?
Пізніше скажу.

Ні, ти зараз скажи.

Іван не хотів, а тоді взяв та й сказав:

Я свої злидні у банці під мостом закопав. Там во

ни й тепер сидять.

100

Як nочув це багатій, то вже не міг усидіти на місці.
«Не має він бути таким паном. Я завжди був багатий,
а він бідний. То нехай так і далі буде»,- подумав багатій та й каже:

- Їдьмо, жінко, додому.
Жінка хотіла ще трохи погостювати, але чоловік

наполягає: «Їдьмо» та й «Їдьмо».
Поїхали вони.

Приїжджають до того мосту, де

злидні закопані. Розкопав багатій те місце, витяг
банку і випустив усі злидні. А злидні зразу почіпля
лися ДО НЬОГО.

Багатій і каже:

Що ви, дурні, чи що? Ви йдіть до мого брата. Він

же вас закопав, а я вас випустив. Він багатий, у нього
є що взяти.

А злидні йому:

Він бідний був, та й то закопав нас. А тепер ;він

багатий, то як до нього підступиш?
Та й пішли злидні за багатієм і прийшли аж до йо
го хазяйства. І незабаром все те хазяйство пропало: то
кінь згине, то корова, то злодії щось украдуть. Так і

зробився багатій бідняком. За те, що хотів братові зло
зробити.

ЗОЛОТІ РИБКИ
І РИБАКОВА ДОЧКА

ули собі чоловік і жінка, і була у них
дочка. Дуже бідно жили вони. Ходив
той чоловік ловити рибу, й кликали його Рибаком.
Коли зловить дві рибки, то одну продасть, а другу

самі з'їдять. Так вони й жили.
Раз пішов чоловік рибалити, а жінка з дочкою вдо
ма сидять і не можуть його дочекатися. От і каже ма
ма до дочки:

Іди, подивися, що там таке, чому батька так

довго немає.

Дивиться дочка, а він сидить на березі.
Що таке, чому я не можу піймати й однієї риб

ки?

каже віІІ дочці.

-Ану, закиньте, тату, вудку і на моє щастя,- ка
же дочка.

Закинув батько три рази вудку і піймав три золо

тих рибки. Дав він ті рибки дочці й каже:

Неси додому. Дві продайте, а одну приготуйте собі.

Дівчина побігла по містку через річку,

рибки

хльоснули хвостиками і всі три впали у воду. Дівчи
на обливається сльозами, ловить їх і не може злови
ти. А рибки промовляють людськими голосами:

Не плач, іди додому. Що ти схочеш, усе мати

меш. Як будеш плакати, буде в тебе з очей капати зо

лото, як будеш сміятися, буде в тебе з рота падати
срібло.

102

Мама посварила дівчину, що та випустила рибок, і
почало в неї капати з очей золото. Жінка зраділа,
зібрала золото, пішла в магазин і накупила різної
їжі.

~3 того дня вони й розбагатіли. Як захочуть золота,
починають сварйти дівчину, вона плаче, і золото ка
пає з очей, а вони збирають. І став Рибак найбільшим
багатієм у селі.
А в тім селі йшов перепис, його робив царський

син. Куди йому піти на квартиру? До Рибака, бо Ри
бак найбагатший. І от царський син став проживати у
Рибака, дівчина почала подавати йому їжу.
Несла вона одного разу тарілку, хтось пожартував,
вона засміялася і з рота впало в тарілку срібло.

Царський син побачив це і наступного разу він почав

103

її сам смішити, але вона вже не сміялася. А він усе
смішив її, смішив, аж поки вона не почала плакати. І
замість сліз посипалося золото.

Царський син·покликав господаря і почав питати
ся його, що це таке. І той розказав усе, як було.
Поїхав царський син додому. Цар йому й каже:

Женися, синку, бо я вже старий. Хочу передати

тобі своє царство. Бери собі дочку якогось царя.

Я краще візьму Рибакову дочку з такого-то се

ла,- сказав син.

Оженився він на Рибаковій дочці і дуже любив її.
Старий цар помер. Зосталася його жінка, мачуха мо
лодого царя, а вона дуже зненавиділа Наталку, Риба
кову дочку.

А треба сказати,

що мачуха була чарівницею.

Якось вона каже молодому цареві:

Ми з Наталкою підемо до ставка в саду купати

ся. А ти бери рушницю та постережи нас.

Пішли вони до ставка у саду. Мачуха з Наталкою
купаються, а він ходить берегом і стереже. Мачуха

каже Наталці:

__:

Помий мені плечі, а потім я тобі помию.

Як почала мачуха мити Рибакову дочку, то зроби

ла її качкою. Сама ж перекинулася в Наталку і наро
била крику, що втопилася мама. Прибігли слуги,
пірнають і нічого не можуть знайти.
А мачуха говорить до царя:

Вбий ту качку, нехай вона тут не плаває.

Він стрілив, та тільки одна пір'їна полетіла з неї, а
сама качка піднялася на крило і полетіла. Цар узяв

ту пір'їну і носив її з собою, тільки й радості у нього
було. І жив він відтоді з мачухою, що перетворилася

Наталкою.

А качка полетіла аж до п'ятого царства, сіла в
траві біля річки і знесла там три яєчка. Висиділа во
на з них два качури, а одне яєчко виявилося бовтун
чиком.

104

Якось плавала качечка з двома каченятками, коли

з'явилися ті три золоті рибки.

Що ти хочеш,- запитують її,-:-- бути далі кач-

кою чи знов стати Наталкою?

Хочу бути-Наталкою,- каже вона.

І стала вона знову жінкою, а з каченят зробилися
два хлопчики. Дали їй золоті рибки хустинку: «Мах
ни цією хустинкою, і що тільки схочеш, усе тобі
з. явиться» .
Хлопчики росли не днями, а хвилинами. Настав їм

час іти в школу. А школярі почали їх питати:

Де ваш батько?

А вони не знають. Спитали у матері. Тоді вона і каже:

Ваш батько далеко, за п'ять царств звідси.
Мамо, ми підемо шукати батька,- сказали

хлопчики.

чого

Добре, діти. Нате вам оцю чарівну хустину. Як
треба буде,

то лише махніть

нею

й усе

з'явиться.
Так сказала їм мама, і вони пішли у світ. Скільки

вони не йшли, а п' ять царств перейшли. І мали вони
з собою дві дудочки, подаровані золотими рибками.

А в цей час у тих краях робив міністр бал, на яко
му був і цар. Хлопчики зайшли і зупинилися в кори
дорі. Як гості розійшлися, міністр побачив їх, покли
кав у будинок і почав розпитувати:

Звідки ви і що тут робите?

Вони почали розповідати, що шукають свого бать
ка, а міністр і каже:

У мене немає дітей, будьте моїми синами.

Він нагодував їх, а вони заграли на своїх дудочках,
і весь його будинок звеселився.
Поклав їх міністр спати, а вранці пішов і сказав
цареві:

У мене велика радість. Я вже маю двох синів.

Вони так гарно грають на дудочках, що хоч би яка пе
чаль була, то звеселишся.

105

Вранці пішов цар до міністра, і збудили вони хлоп-

чиків.
Цар їх питає:

Х т9 ви такі і звідки прийшли?
Ми з п'ятого царства. Рибакової дочки сини.

Шукаємо свого батька.

То ви ж мої сини! Я забираю вас до себе.

Жаль було міністрові, але нічого не зробиш. Синки
в царя проживали, на дудочки грали. А царева мачу
ха дуже не любила їх.

Якось каже вона до своєї служниці:

Як би їх знищити? Ти натопи піч і поклади їх

спати. Як лежатимуть на печі, то все питай: «Спите

106

вже, хлопчики, чи не спите?» Як заснуть і не будуть
озиватися, то подуши їх.

Полягали хлопчики спати і покш;~.ли біля себе бов

ТУJ!Чика, якого завжди носили з собою, бо то був бов
тунчик з третього яєчка їх мами-качечки. Хлопчики

спали, а бовтунч:И:к за них озивався.

Ви спите, хлопчики?

питає служниця.

А бовтунчик відзивається:
-Не спимо.

І так його допікає гаряча піч, що він уже доходить.

•Питає служниця другий раз:

Спите, хлопчики?

А бовтунчик каже тихим голосом:

Ні-і ще-е-е.

Спитала служниця втрете

ніхто не обізвався.

Тоді вона й подушила хлопчиків.
Коли цар прокинувся вранці, в нього на душі було
тяжко. Пішов він будити хлопчиків, щоб заграли у
дудочки і розвеселили його. І побачив, що хлопчики
мертві, а коло них

спечений бовтунчик. Заплакав

цар, одяг на себе найгіршу одежу, обсипав себе попе
лом і пішов у путь.

Ішов цар дорогою і стрінув чоловіка, старого-престарого.

Куди ти йдеш?

питає чоловік.

А цар йому каже:

Дуже в мене велика журба. Мав я два синочки, і

обидва повмирали. І я йду, куди ноги несуть, куди очі
ведуть.

Вертайся додому і ховай своїх синків,- сказав

чоловік.- Зроби дві трунки і ховай. Як будуть нести
їх у церкву, то йди проміж тими трунками. У церкву
влетить птаха. Ти піймай її за крило і тримай, поки я
не ввійду.
Вернувся цар. Понесли мертвих дітей у церкву.
А тут прилетіла качка і зачала крильцями тих дітей

обіймати і дзьобиком їх цілувати. Цар ухопив качку

107

за крило, і якраз тоді до церкви увійшов той старень

кий чоловік. Він торкнув качку паличкою, і вона зро
билася Наталкою. Тоді торкнув паличкою обох хлоп
чиків, і вони ожили.

Вернувся цар додому з жінкою Наталкою і обома
синками і сказав слугам:

Виведіть двох коней,

найкращих,

найшвид

ших. До хвоста одного коня прив'яжіть за косу мачу
ху, а до хвоста другого

її служницю. І пустіть ко

ней у білий світ.

Як вернулися коні, то тільки волосся на їхніх хво
стах лишилося від двох лихих жінок.
А цар і цариця, і діти їхні, може, ще й тепер жи
вуть.

ГРИЗОНЬКО

ула собі удовиця і мала малого сина.
Звали його Гризонько, бо він любив
гризти горішки.

Якось пішла вдова з сином у ліс по гриби і по дро

ва. Назбирали вони грибів, наламала жінка в'язочку
сушняку і хотіла ще трохи наламати. Посадила вона

хлопчика на в· язочку і каже:

Сиди, синочку, на цій в'язочці, а я піду та ще

трохи назбираю.

Пішла вона, а хлопець сидить на в'язочці. Чекав
він мами, чекав та й стало йому страшно. Побіг він
шукати маму.

Біжить лісом і кричить:

Мамо! Мамо!

Але мама пішла в один бік, а він

у другий. По

вернулася мама до в'язочки, а сина нема.
А хлопчик довго біг і прибіг до хатини у лісі. Там
жив старий лісник із жінкою. Зайшов хлопчик у ха
ту, а дід питає:

Звідки ти, синку?

Я загубився від мами.
А як тебе звати?
Гризонько.
А як твою маму звати?

-Мама.
-А з якого ти села?
-Не знаю.

109

Якщо не знаєш,

куди вертатися, то живи у

нас,- сказав дід.- Бабо, у нас дітей нема, то нехай
цей хлопчик буде наш.

Так він і зостався жити у лісовій хатині.
Ріс Гризонько в того діда і виріс великий та ду
жий. Дід дав йому рушницю, і він ходив на полю
вання.

Наказав йому дід:

Ти скрізь ходи, лише до ставка не ходи, бо там

люті змії. Вони тебе з'їдять.
І Гризонько не ходив до ставка. Але як минуло йо
му шістнадцять років, подумав собі: «А чого б не піти

до ставка?

Не боюсь я лютих зміїв». І пішов він до

ставка.

Купається Гризонько,

розглядається

нія.ких

зміїв нема. Коли це прилетіли три дикі качки і сіли
на воду. Він хотів стрілити по них із рушниці, але
подумав: «Спершу намилуюся. Вони так гарно пла
вають•).

А качки підпливли до берега і вийшли з води. Й од
разу перекинулися в молодих дівчат. Роздяглися, по

клали одяг на березі И і:іішли купатися.
Купаються вони, а хлопець дивиться з-за верби.

А тоді підкрався та й забрав плаття одної дівчини. За
ховав він плаття і сидить у схованці.

Дівчата вийшли з води,

почали одягатися. Дві

дівчини одяглися, перекинулися в качок і полетіли

собі, а третя зосталася на березі.
Тоді хлопець вийшов зі сховку.

Це я взяв твій одяг. Віддам, якщо погодишся

стати моєю жінкою.

Добре,- сказала вона.

Лишив хлопець дідову рушницю під вербою, а сам
пішов зі своєю молодою жінкою. Вона й каже:

110

До діда не повернемося, ходімо до твоєї мами.
Але я не знаю, де моя мама.
Я знаю, де. Я приведу тебе.

А дід, у котрого жив Гризонько, був віщун. Пішов
він шукати хлопця і знайшов рушницю. Вертається
він додому і каже бабі:

Я казав йому, щоб не йшов туди, бо його забе

руть, а він мене не послухав. То його вже забрали.

І послав дід навздогін зміїв, щоб знайшли Гризонь
ка і повернули.

А хлопець із дівчиною все біжать і біжать. Уже не
далеко було до села, як стали наздоганяти їх змії. По
бачили вони, що за ними женуться змії, і сказала
дівчина:

Стань!

І перекинулася вона криницею, а хлопця зробила

ковшем. Змії прилетіли до того місця, покрутилися

111

нема нікого

і вернулися геть. А вони обоє пішли

собі далі і прийшли до того броду, де Гризонькова ма
ма воду брала.

Прийшла мама по воду, в вони сидять на криниці,
ждуть, щоб дав хто напитися. Дала їм мама напитися
та й запросила до хати, а в хаті почала пригощати.

Дуже сподобались вони їй, бо хлопець був схожий на
її сина, загубленого в лісі, а дівчина була така гарна,
що не розкажеш.

А Гризонько й розповідає:

В одної жінки був хлопець. Пішла мама з ним до

лісу, посадила на в· язочку дров і сказала почекати її.
Але не послухав син мами, не сидів, де вона сказала.
І загубився той хлопець.
Сказав це Гризонько та й до мами:

ров' я, мамо! Я

За Ваше здо

Ваш син Гризонько, а це Ваша

невістка.
Зраділа мама, обіймалися вони, цілувалися. Я
був у них на обіді, їв і пив, по бороді текло, а в роті
не було.

ХЛОПЦІ

ЗОЛОТИМИ ГОЛОВАМИ

ри дівчини жали просо. А дорогою їхав
молодий пан з кучером.

Каже одна дівчина:

Якби мене цей пан узяв, я б йому напряла сто

мотків пряжі.

А якби мене взяв, то я б йому виткала сто ар

шинів полотна,- каже друга.
А третя, найменша, сказала:

А якби він мене взяв, я б йому народила двох

хлопців з золотими головами.
Пан їхав помаленьку і все це чув.
Каже він кучерові:

Повертай коней, під'їдьмо до тих дівчат.

Під'їжджає пан та й розпитує, котра з них напряде сто мотків.
Старша каже:

Я, пане, напряду.

А я витчу Вам сто аршинів полотна,- сказала

середня сестра.

А найменша каже:

Якщо Ви, пане, мене візьмете, будете мати двох

синів з золотими головами.

Пан запитав, чиї вони і де живуть.
Приїхав пан додому, зібрався і поїхав свататися.
А сестри вижали просо та й були вже вдома. Вони
нічого не говорили батькові про пана.

113

Аж ось входить пан, вітається та й каже:

Знаєте, чого ми приїхали до вас? Ми приїхали

сватати вашу дівку.

Хазяїн знітився

Котру?

такий пан і до нього в свати.

питає.- У мене три дівки.

Ви їх покличте. Я побачу і скажу, котру,- гово-

рить пан;

Зайшли дівчата, а пан і каже:
-Оцю.

Вона ж у мене найменша,- каже хазяїн.- У

мене цідві старші.

Я беру саму меншу,- стоїть на своєму пан.

Як же так? Дві старші лишаються, а ви саму

меншу берете,- каже хазяїн.
А пан знов:
-Я цю беру.
Батько питає меншу дочку:

Ти хочеш піти заміж за цього пана, чи не хо

чеш? Щоб потім не казала, що тато не пускав, або, що
силою тебе віддав.

Я піду,- погодилася дівчина.

А-пан каже:

Я її забираю. На такий-то день буде весілля.

Прошу, щоб ви приїхали з жінкою й дочками.

Зробив пан весілля. Приїхали на весілля й старий
з жінкою, з дочками, з гостями. Відгуляли весілля та
й живуть собі.

А в пана була за служницю чорнява дівчина. Моло
да пані завагітніла, і пан наказав чорнявій:

Ти за нею добре ходи, добре доглядай, щоб з нею

нічого не трапилося.

Коли наблизився той час, як панова жінка мала
родити, цар викликав його до себе. Поїхав пан та й
був там довго. А тим часом народилися діти

два

хлопці з золотими головами. А панська сучка якраз

тоді мала цуценят. Коли жінка лежала слаба, чорня

ва забрала від неї ді·гей, а поклала Двох цуценят.

114

Хлопців порубала і закопала коло брами

під один

стовп і під другий. Доки пан приїхав, коло брами з од
ного й другого боку виросло два явори з золотими

верхівками.

Чорнява вибігла назустріч панові за браму, аж на
дорогу.

Ви казали, що жінка має народити двох хлопців

з золотими головами, а вона двох цуценят народила.

Ти її збери, і нехай кучер відвезе її з тими цуце-

нятами до тата,- сказав пан чорнявій.
І відправили жінку, а пан став жити з чорнявою.
А чорнява зрозуміла,

що то за явори повиростали

біля брами і все мучить пана, щоб зрубав їх і зробив
ліжко. Пан наказав управителю зрубати явори. Коли

115

зробили ліжко, чорнява вистелила його, і лягли вони
з паном спати.

Пан заснув, а чорнява не спала. Чує, ліжко загово
рило:

«І тобі, брате, тяжко, і мені тяжко. На тобі рідний
батько спить, а на мені наш ворог лежить».

Коли встали рано, чорнява каже панові:

Ти порубай це ліжко і спали, бо мені приснився

сон, що як будемо на ньому спати, то ти зійдеш з ро
зуму.

І пан сказав наймитові порубати ліжко й спалити в

печі. Ліжко згоріло, а попіл і вуглики чорнява вибра
ла і кинула в ставок. Коли вранці пан пішов до став
ка, там плавали два качури з золотими головами. По
кликав пан чорняву.

Дивися, що в нас є.

А вона каже планові:

- Їх треба порубати й з'їсти, бо ще хтось украде.
Не хотів пан, не хотів, але порубали. Чорнява їх
обпатрала, а лапки й головки відтяла і викинула на

сміття.

тих лапок і гqловок зробилися два хлопці з

золотими головами. Прийшли хлопці до управителя.

Чого ви, хлопці, прийшли?

питає той.

-Ми ходимо.по світу і розповідаємо казки. Можемо й вашому панові казку розказати.

Управитель каже:
-То побудьте тут, поки пан прокинеться.

Пап прокинувся, умився, вийшов надвір.

Добридень, пане.
Чого ви, хлопці, прийшли?
Ми ходимо по світу і розповідаємо казки.
А що ж ви берете за казку?
Ми беремо

за

кожне

слово

три

волоських

горішки.

Забирає їх пан до себе в кімнату і сідає з чорнявою
слухати казку. Холопці сіли, але шапок не знімають
і починають розказувати.

116

Три сестри жали просо. А дорогою їхав пан. Од

на сестра каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому на
пряла сто мотків пряжі». Друга каже: «Якби мене пан

узяв, я б йому наткала сто аршинів полотна». Третя

каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому народила
двох хлопців з золотими головами ... »
місця

казки

горішки.-

почали

... Пан

хлопці

і з цього

рахувати

по

три

запитав їх, чиї вони і де живуть

три горішки! Тоді пан поїхав додому, зібрався і
приїхав до того дядька
•хочу висватати дівку»

рить:

три горішки! Пан сказав: «Я

три горішки! Старий гово

«У мене три дівки.

Котру берете?•}

горішки! Пан сказав: «Я беру саму меншу•}

три
три

горішки! І ще сказав пан: «Я беру вашу дочку з собою.
На такий-то день приїжджайте на весілля»

три

горішки! Справили весілля і пан став жити з молодою
жінкою

три горішки! А цар викликав пана

три

горішки! Пан сказав чорнявій: «Щоб ти за нею диви
лася! Щоб з нею нічого не трапилося!>}

три горішки!

Коли пан поїхав, жінка невдовзі народила двох
хлопців

золотими

А сука мала цуценят

головами

три

горішки!

три горішки! Порубала чорня

ва тих хлопчиків і закопала біля брами під один стовп

і під другий

три горішки!

тих хлопчиків виросли

явори з золотими верхівками

три горішки! ...

Тут чорнява не витримала і крикнула:

Гони їх з їхньою казкою! У нас і горіхів не стане,

щоб заплатити.
Але пан сказав:

Нехай розказують.

І хлопці почали розказувати далі:

... Коли
-

засмутився

пан приїхав і побачив ті два явори, він
три горішки! Чорнява вибігла до нього:

«Ви казали, що жінка народить двох хлопців з золо
тими головами, а вона народила двох цуценят>}

три

горішки! Тоді пан наказав кучерові, щоб відвіз її з ти
ми цуценятами до батька

три горішки! Чорнява го-

117

варить панові: «Треба зрубати ті два явори і зробити з

них ліжко»
спала

три горішки! Пан спав, а чорнява не

три горішки! Ліжко заговорило: «Тобі, бра

те, тяжко і мені тяжко. На тобі рідний батько спить,

а на мені наш ворог лежить»

три горішки! Коли

вранці встали, чорнява каже панові:

«Порубай це

ліжко, бо мені приснився сон, що як ти на ньому спа

тимеш, то зійдеш з розуму»

три горішки! Наказав

пан наймитові, щоб ліжко порубав і спалив

три

горішки! Зібрала чорнява попіл і вуглики і викинула
в ставок

три горішки!

тих вугликів зробилися два

качури з золотими головами

три горішки! Чорнява

сказала порубати їх, бо вкрадуть. Довго пан не пагод-

118

жувався, а тоді сказав: «Порубай!»

три горішки!

Чорнява їх обпатрала, а лапки й голівки викинула на
сміття

три горішки!

тих голо~ок і лапок зробили

ся двоє хлопців з золотими головами

три-три

горішки! ..

Тут вони обидва скинули шапки і сказали:

Добридень, тату! Ми

Пан кинувся до них,

твої сини!

почав плакат~, обіймати.

Чорняву наказав слугам заперти в темницю і давати
їй лише раз на день сто грам хліба і склянку води.

Впрягли у фаетон

четверо

коней.

Пан забрав

хлопців і поїхав до тестя. Приїжджає, заходить до ха
ти і падає перед ним на коліна. І перед жінкою.
А вона так поблідла, що й не впізнати, чи то вона, чи
не вона. Просить пан у неї пробачення. Тут увійшли
сини, і обнялися всі.

ІВАН МИСЛИВЕЦЬ

ув цар і мав собі мисливця. Всю наби
ту їм дичину мисливець приносив ца

реві. Одного разу пішов мисливець у ліс, та нічого не

вдалося йому вбити. Коли побачив він на дубі птаху і
хотів її застрілити.

А вона говорить:

Не бий мене, мисливцю, краще візьми мене жи

вою та віднеси додому. А як принесеш, то цоклади на
стіл і вдар.

Так він і зробив. Поклав її на стіл, вдарив, і зроби
лася з птахи дівчина, .та така красива, що на світі

гарнїшої нема.
Каже вона:

Іване, ти мене врятував. Моя мати, чарівниця,

обернула мене в птаху. Ти з мене зняв чари, тому я бу
ду твоєю жінкою, а ти

моїм чоловіком.

Одного разу жінка каже Іванові:

Іди на базар і купи шовкових ниток для виши

вання.

Пішов він і приніс їй різних ниток. А вона за
ніч зробила килим і вишила на ньому царський
палац.

Устав вранці Іван, а вона каже:

Продай це.й килим, але за дорогу ціну.

На базарі було багато народу. Всім подобається ки
лим, але мало охочих купити його, бо Іван дорого за
просив.

120

Прийшов на базар один міністр. Забачив він на ки-

лимі царський палац, а потім і Івана впізнав:

Хто цей килим зробив?

пит~є міністр.

-Моя жінка.

Міністр купив килим і поніс його до царя. Цар ду

же здивувався: хто міг таке зробити?

Це вишила жінка вашого мисливця,- сказав

міністр.

Тоді пішов цар до Івана, аби побачити ту жінку.
Побачив цар, яка вона гарна, та й онімів. Вона щось
г6ворить до нього, а він не може обізватися. Цар

царем, а як не говорить, то вона його узяла за плечі та

й виштовхнула з хати. Цар сам не міг зрозуміти, що з
ним зробилося, і пішов додому.

Та вирішив цар позбутися Івана, щоб узяти собі йо
го жінку.
Питає цар міністра:
___;Що робити з Іваном, щоб він пропав? Тоді б я
одружився з його жінкою.

А міністр каже:

Нехай Іван піде на той світ і подивиться, що ваш

батько робить. Там він і пропаде.
Викликає цар Івана.

Іване, йди на той світ і подивися, що там мш

батько робить. Потім повернешся і розповіси мені.
Прийшов Іван додому та й каже жінці:

Біда, жінко! Наказав цар мені іти на той світ.

А вона говорить:

Йди. Але скажи цареві, нехай дає міністра за

свідка, бо так цар не повірить, що ти був на тому
світі.
«Якщо пропаде один міністр, то нічого»,- поду
мав цар і дав міністра.

Збирається Іван на той світ, а жінка дає йому клу
бок ниток і каже:

Кинь цей клубок і йди за ним, куди він буде ко

титися. А де він стане, там і є той світ.

121

Пустилися вони з міністром у дорогу. Клубок ко

титься, а вони йдуть за ним. Довго йшли і дійшли до
того місця, де клубок зупинився. Зайшли вони на той

світ, дивляться, а чорти возять на старому царі дрова.
Іван зупиняє чортів і каже:

Я хотів би поговорити з цим царем.
Нема коли говорити, бо ми возимо дрова,- ка-

жуть чорти.- Як хочеш поговорити з ним, то може
мо його випрягти,

але запряжемо цього міністра.

Потім віддамо тобі міністра, а старого царя запряже
мо.

Так і зробили. Міністра запрягли, а царя пустили
до Івана.
Іван каже старому:

Ваш син послав мене, щоб я взнав, що ви тут ро

бите.

Тяжко працюю,- каже цар.- Щодня вожу

дрова, а чорти б'ють мене та б'ють, один з одного бо
ку, а другий з другого. Скажи моєму синові, щоб не
робив, як я колись, щоб не кривдив людей, бо буде возити тут дрова, як я.

Тут приїхали чортИ, розпрягли міністра, а царя за
прягли і повезли ним дрова. Іван з міністром пішли
додому.

Прийшли вони та й розказали цареві, як чорти його батьком дрова возять.

Казав старий, щоб ви не робили так, як він ро

бив, не кривдили людей.
А міністр розповідає:

Поки Іван говорив з вашим батьком, чорти так

побили мене, що я ледве живий лишився. Тяжко там
дрова возити.

«Що ж робити з Іваном?»

думає цар.

І надумав. Кличе Івана.

Іди, Іване, в друге царство. Там є кіт Присип.

Принеси мені того кота.
Каже Іван жінці:

122

Погане діло. Звелів цар принести кота Присипа

з такогосто царства.

- Це завдання,- каже вона,- трудніше, ніж те,
що було. Але ти принесеш того кота. Іди до коваля і

зроби три залізних капелюха і дві пари метрових
кліщів. Як підійдеш близько до кота, зморить тебе
сон. Але ти не лягай, а все одно йди до кота. Хоч
іди, хоч повзи. Він кинеться на тебе, щоб розгризти
rобі голову. Але ти одягай залізний капелюх, а сам
дери на котові шкіру кліщами. Як він розірве тобі
Сї>дин капелюх, натягни на голову другий, розірве

другий, натягни третій. Зламаються перші кліщі,
візьми другі, і дери на ньому шкіру, поки він не
здасться.

Прийшов Іван до кота. Кіт розірвав на ньому один

залізний капелюх, розірвав другий. А Іван дере на
ньому шкіру кліщами. Зламалися перші кліщі, Іван
узяв другі.
Каже кіт Іванові:

Здаюся. Що ти хочеш, Іване?
Щоб ти йшов зі мною до царя. Він бажає тебе ба-

чити. Та коли прийдемо до нього, то ти його подря
пай, і він пустить тебе на волю.

Прийшли вони до царя, а той питає:

Це кіт Присип?
Це він,- каже Іван.

А кіт скочив на царя, та й розірвав на ньому весь

одяг і десь-не-десь шкіру подряпав.
Цар як закричить до Івана:

Забери цього кота, щоб я його більше не бачив!

А коту тільки цього й треба. Майнув у вікно й
побіг геть.
Тоді придумав цар Іванові ще одне завдання.

Іване, іди туди, сам не знаю, куди. Принеси оте,

сам не знаю, що,- каже цар.

Приходить Іван додому і розказує усе жінці.
А вона каже:

123

Підеш до третього царства. Там знайдеш у лісі

хатинку, яка все крутиться, не стоїть на місці. У хаті
буде баба. Вона побачить тебе, спинить хатинку і за
хоче тебе знищити. Але це їй не вдасться. Тільки ти
не втирайся бабиним рушником, а своїм, тим, що я
тобі в торбу покладу.

Добрався Іван до тієї хатки, а вона так крутиться,
що не можна зайти. Та баба побачила Івана і спинила
хатку.

Заходь!

кричить Іванові.

Зайшов він, привітався, а баба питає:

124

Як ти потрапив- до мене?

Іду, сам не знаю, куди, тому і потрапив до вас.

Дайте, бабусю, вмитися.

Бери,

мийся,- каже баба.- Ось мило, ось

рушник.

А Іван їй:

Ні, ні, я маю все своє.

Вийняв він мило, вмився, вийняв із торби руш

ник. Та як вийняв рушник, то баба й впізнала його,
бо той рушник її дочка взяла з дому.

Звідки у тебе цей рушник?

питає баба.- Хто

"тобі його дав?

Жінка моя дала.
А як ти оженився? Де ти собі жінку знайшов?
Я пішов на полювання, побачив птаху на дубі,

хотів її вбити, а вона каже: «Не вбивай мене. Прине

си додому, а тоді вдар мене». Я приніс її додому, вда
рив, і вона зробилася дівчиною.

Знаєш, синку, то моя дочка. Тому я допоможу

тобі, бо ти мені зять,- подобріла баба.- Я направлю

тебе, куди треба. Але сам не підеш, бо треба перебра
тися через море.

Пішла баба з Іваном до моря. Свиснула вона біля

моря у два пальці, і з· явився орел.

Бери цього чоловіка та й перевези через море на

той бік,- каже баба орлові. А Іванові говорить:

Як

перенесе тебе орел на той берег, то пройди трохи і
знайдеш палац.

Переніс орел Івана на той берег. Пройшов Іван тро
хи і побачив палац. Зайшов Іван у палац, а там ніко
го нема. Коли незабаром летить змій. Іван побачив,
як він підлітає, й заховався під ліжко.
Змій зайшов у кімнату і кричить:

Дід Наум, дай їсти!

І зразу посеред палацу з'явився стіл, а на столі

цілий бик печений.

Змій з 'їв його і знов кричить:
-Пити хочу!

125

І враз з' явилися три бочки вина. Змій випив ті три
бочки і пол~тів. А Іван думає собі: «Ану, і я так зроблю».
Вибрався з-під ліжка і каже:

Дід Наум, дай їсти!

І знов з'явився посеред палацу стіл, а на столі

їсти й пити скільки хочеш і чого хочеш.

Іван сів біля столу і каже:

Дід Наум, сідайте зі мною їсти.

Тоді почувся голос:

Синку, я служу в свого пана тридцять років, але

він ні разу не покликав мене їсти з собою, а ти зразу

запросив. Ти

добрий чоловік.

Сів дід їсти. Але самого діда не видко, а лише ба
чить Іван, як зменшується їжа на столі: то один, то
другий шматок наче бере хтось.

Коли наїлися, Іван каже:

Дід Наум, якщо хазяїн Вас кривдить, то ходімо

зі мною.

Погодився дід. Але як перевірити, чи йде він слідом, чи ні, бо самого діда Іван не бачить.

Вийшов Іван з палацу та й питає:

_..:._
-

Дід Наум, Ви йдете зі мною?
Іду,- відповідає дід.

Прийшли ВQНИ до моря.
Дід каж:е:

Іване, тепер сідай на мене, будемо летіти. Для

того я мушу показатися тобі,- з'явився він перед
Іваном.- Та я буду показуватися тобі лише тоді, ко

ли треба. Але в інший час ти мене лише по голосу бу
деш чути.

Полетіли вони через море. Серед моря сів дід з Іва
ном на воду перепочити і зробив для цього на вод! зо
лотий палац.

А в той час плив по морю корабель. Він не раз там
плавав, та ніколи не бачили моряки такого гарного

палацу на воді! Зійшли з корабля три хлопці, зайшли

до палацу і побачили Івана. Дивляться хлопці: все

126

кругом золоте

стіл золотий, посуд золотий і стіни

золоті.
Кажуть вони Іванові:

Нема в тебе щось поснідати?
Дід Наум, дайте нам щось поснідати!

крикнув

Іван.

І одразу з· явилося на столі скільки хочеш різної
їжі та питва. Наїлися моряки, напилися і питають
Івана:

Що ·го за дід у тебе такий?

Іван розказав їм про діда.

Продай пам діда Наума,- просять хлопці.

127

Дід шепоче Іванові: «Продай, я все одно втечу до
тебе».

Тоді Іван каже хлопцям:

Дід Наум дуже дорогий. Можете купити, але ба

чити його не будете, лише можете казати йому, що
хочете.

Ми тобі дамо за діда чарівні речі,- кажуть

хлопці.

Я дам тобі таку шаблю, що як підеш на війну, то

хоч скільки ворогів буде, вона всіх порубає,- гово
рить один.

Другий каже:

Я дам таку паличку, що лише промовиш: «Па

личко, бий!», то скільки не буде народу, вона всіх бу
де бити.

Третій каже:
-А я дам таку сокиру, що весь ліс сама вирубає.
Віддав Іван діда Наума, а собі взяв усю ту зброю.
А дід Наум шепоче йому: «Ти чекай мене 1·ут, я не
вдовзі прийду».

Сіли ті хлопці на ~орабель і поїхали. Проїдуть троха та й питають:

Дід Наум, ти є?

-Є.

Проїдуть Ще трохи і знов питають:

Дід Наум, ти є?
Є, є,- відповідає дід.

Гукну ли втретє:

Ді'д Наум, ти є?

Та ніхто до них вже не обізвався. Повернувся дід
до Івана.

Моряки завернули корабель назад,

але

знайти палацу не змогли. Пропав він, наче й не було.
Приїхав Іван додому, а його хати нема. Цар хату
спалив, а жінку Іванову хотів узяти силою, та вона
перекинулася птахою й полетіла у ліс.

Пішов Іван до царя, а той і чути нічого не хоче.
Іван розсердився і оголосив цареві війну.

128

А цар думає: «Здурів Іван. Що він мені зробить?
У мене ж

армія».

Зібрав цар армію і вивів у поле, де ~ала відбутися
війна;

Іван каже цареві.:

Спочатку ми удвох будемо воювати, а потім

народ.

Вийшли вони на поле бою. Іван і каже паличці:

Ану, паличко, порахуй трохи цареві кості!

5;\к узялась паличка лупцювати царя, тільки курява стоїть!
Цар заблагав:

Іване, припини цю війну! Давай помиримося!

А Іван каже:

Ні, будемо воювати.

Цар виставив армію, а Іван пустив свою шаблю, і
вона почала рубати. Цар добавляє армію, а шабля ру
бає, цар добавляє, а шабля рубає. Цар бачить, що
зовсім мало армії лишилося, і каже:

Іване, давай замиримося. Я збудую тобі ще кра

щу хату.

Не треба мені твоєї хати,- сказав Іван, зали-

шив царя і пішов шукати жінку.
Зайшов у ліс, і каже Іван дідові:

Моя жінка має бути десь тут.

-Та ось вона,- каже дід Наум.

Злітає з гілки до Івана птаха і перетворюється на
його жінку-красуню. Обійнялися вони, розцілували
ся.

А дід Наум каже Іванові:

Іване, де ти бажаєш будувати палац?

-Тут, у лісі,- говорить Іва~.
Збудували вони в лісі палац і живуть у ньому утрь
ох

Іван Мисливець, його жінка-красуня і дід Наум.

Коли дочувся цар, що у лісі такий палац з· явився,
якого й у нього самого нема.

Посилає цар міністра:

"Украінські народні казки".

129

Іди і взнай, хто такий палац збудував у лісі.

Прийшов міністр і пи,тає:

Хто тут хазяїн?

Я,- каже Іван.

-Ати хто?

Іван Мисливець.

Повернувся міністр до царя і каже:

У лісі побудувався Іван Мисливець. Той, що у

нас був.

Цар почув це і сидить тихо, боїться зачіпати Івана.
Так і лишилися вони жити, цар у себе, а Іван у себе, в

лісі. І дуже добре жив Іван зі своєю жінкою та дідом
Наумом.

ЛІСНИК І ЙОГО СИН

·.
·

ив собі лісник. Але не мав він

дітей. Одного разу пішов він у ліс

і побачив на дубі великого орла. Лісник підняв руш
ницю та й націлився, щоб того орла вбити.

А орел злетів йому на плечі і говорить:

Неси

мене

лісову

хатину,

бо

не

можу

летіти.
Приніс його лісник у ту хатину, а орел каже:

Будеш мене тут годувати дванадцять років і за

це одержиш велику нагороду.

Годував лісник орла цілих дванадцять років.
Тоді орел сказав йому:

-Сідай на мене, я повезу тебе до своїх братів за на
городою.

Прилетіли вони туди, орел каже йому:

Іди до моїх братів і скажи, щоб вони дали тобі

те, що в них лежить за дверима.

Пішов лісник до найстаршого брата-орла, а той
каже:

Хоч я не бачив свого брата дванадцять років, але

того, що в мене за дверима, не дам.

Пішов лісник до другого орла, і до третього, і до
четвертого

ніхто не давав того, що лежало за две

рима. Так він пройшов усіх братів. Аж шостий, най
менший брат, дав йому те, що в нього за дверима ле
жало. Це була маленька скринька.
Сказав йому найменший брат-орел:

131

Щоб ти цю скриньку по дорозі не відкривав. Аж

тоді, як прийдеш додому, можеш відкрити і подиви
тися.

Пішов лісник до того орла, якого дванадцять років
годував, а орел каже:

Сідай на мене, я понесу тебе на те місце, де ти

мене колись узяв.

Сів лісник на орла і прилетів на ньому аж до того
дуба, на якому сидів колись орел. Попрощався з ним
орел і полетів, а лісник пішов додому. Та напівдорозі

захотів подивитися у свою скриньку. Дуже цікаво бу
ло йому знати, що там є. Узяв він ключик, відчинив,
а звідти вийшли шість хлопчиків і побіг ли полем. Не
задовго приносять вони по мішку грошей.

Лісник здивовано подивився і каже хлопчикам:

Якби це вдома було, то було б інакше, а на дорозі

що я з такими грішми зроблю?
А хлопчики кажуть:

Ми можемо зробити так, що ці гроші будуть у

тебе вдома. Але розпишися, що віддаси нам те, що в
тебе є вдома, а ти про нього ще не знаєш.

·Він погодився. Але не було чим розписатися. Тоді
хлопчики розрізали йому палець на руці, і він розпи

сався кров'ю~
Зайшли .хлопчики з грішми в ту скриньку, і він

знов закрив їх та й пішов зі скринькою додому. При
ходить, а назустріч вибігає його дванадцятирічний
син. К,оли лісник ішов з дому, то не знав, що його
жінка буде мати дитину. А тепер хлопець уже виріс.
Говорить йому син:

Тату, ти так полюбив гроші, що продав мене.

Батько обняв сина,

почав

плакати,

але нічого

змінити вже не міг.
Три дні побули вони разом. А тоді син сказав:
-Тату, я мушу йти.

Пішов син і зайшов у далекий ліс. Там була велика
галявина з озером. Подивився він, а в озері купають-

132

ся три дівчинки, і на березі лежать їхні крила. Він

узяв одне крило і заховався з ним. Дві дівчинки вий
шли, одягли голубині крила і полетіли, а одна зоста
лася у розпачу.

Пройшлася дівчинка по берегу, пошукала крило
та й каже:

Як узяв крило старий чоловік, то буде батьком

моїм, як стара жінка

матір'ю моєю, як дівчина

буде сестрою моєю, як чоловік середніх років
братом моїм, а як юнак

буде

мужем моїм.

Тоді він вийшов і віддав їй крило. Вона причепила
собі крила, щось крикнула і зразу перекинулася на

змія.

133

Сказав той змій:

Сідай на мене, полетимо до мого батька.

Прилетіли вони до її батька, а то був дванадцятиголовий змій.

Подивився він на хлопця і сказав:

Будеш служити в мене дванадцять років.

Прослужив хлопець у змія дванадцять років. Щодня прислуговував йому, давав їсти.

Та коли закінчився строк, сказав хлопцеві дванад

цятиголовий змій:

Тепер я відвезу тебе назад до того озера. Приго

туй мені у дорогу дванадцять бочок м'яса і дванад
цять бочок води. Коли я поверну до тебе крайню ліву
голову, даси мені води, а коли крайню праву, даси

м'яса.
Полетіли вони, і хлопець так все робив, як казав
змій. Довго летіли, і вже долітали до тієї галявини, де

було озеро, коли не вистачило м'яса.
Змій каже:

Якщо немає м'яса, то в мене нема сили. Мушу

кинути тебе тут з висоти.

Тоді хлопець узяв ніж, відрізав собі частину стегна

і подав змію. Змій проковтнув м'ясо, і дуже воно йо
му сподобалоGь. Прилетіли вони на лісову галявину
коло озера.

Тут змій спитав:

Звідки було те смачне м'ясо, що ти мені дав ос

танній раз? Хлопець показав йому рану на стегні.
Тоді змій плюнув, і стегно стало ціле.
Коли вони прощ~лися, змій сказав:

Коли тобі буде скрутно, прийди до цього озера,

подивися у воду і все буде гаразд.
Приходить хлопець додому, з великою радістю

стрічається з батьком, матір'ю. І добре вони зажи
ли. Мали багато грошей і всякого добра, але чогось
сумно було хлопцеві,

важко на серці.

Нарешті

настав такий день, коли йому стало зовсім негаразд.

134

Тоді згадав він слова змія, пішов до того озера і за
глянув у воду.

Вийшла з озера красуня-дівчиІ!а і сказала:

Пам'ятаєш, як я обіцяла бути тобі дружиною? Я

чекала, доки ти прийдеш за мною. Тепер ми ніколи
не розлучимося.

Повернувся він із жінкою до своїх батьків, і добре
їм жилося багато років.

ІВАН ЦАРЕВИЧ

І ДІВЧИНА

3 ЯБЛУКА

~ ив собі на світі Іван Царевич. Не
~ зміг він собі по всіх державах па
ри знайти і їде засмучений додому. Їде через ліс, а на
зустріч йде бабка.
Каже вона:

Не сумуй, царів син, що ти по всіх державах па

ри не зміг знайти. На тобі ці три яблука. У них тобі й
пара є.

Узяв він три яблука й думає: «Невже пара може
бути в яблуках?« Проїхав трохи і розкраяв одне яблу
ко, а з нього вийшла гарна дівчина.

Вийшла та просить:
-Води!

А води ніде не було, і вона зразу пропала.

Проїхав він ще трохи і думає: «Може, це лише в
одному яблуці була дівчина?« Та й розкраяв друге.
Звідти вийшла дівчина, ще краща за першу.
Води, води!

попрохала вона.

Але води не було, і ця дівчина теж щезла.
Іван Царевич думає: «Це третє розкраю там, де во
да буде».
Приїхав він у долину, де на пагорбі росла верба.

Під'їхав до тієї верби, а коло неї криниця. Прив'язав
він коня до верби, набирає з криниці води. А за гор
бом

загін з вівцями, а з другого боку за вербами ци

гани свої шатра порозбивали.

136

Розкраяв Царевич третє яблуко, і з того яблука та
ка дівчина вийшла, що на світі гарнішої нема. «Оце
пара мені буде!«

- подумав Іван Царевич.
- Води! Води! - заблагала дівЧина.
Він раз! - і подав їй води.
Напилася вона й каже:

- 3 цієї хвилини я твоя жінка.
- Я б узяв тебе на коня,- говорить

він,- але мо-

лода кість може розтруситися, йти ж пішки

сонце

напече. Вилазь на вербу і чекай мене, а я поїду додо
му і вернуся за тобою з каретою.
Він поїхав, а циганка з табору приходить до кри
ниці по воду. Побачила вона дівчину на вербі та й ка
же:

Злазьте, поговоримо.

Спитала циганка дівчину, хто вона, і та все роз

повіла.

Яка Ви гарна,- каже циганка.- Ану, пока

жіть Вашу голову.
Дівчина нахилилася, а та встромила їй у голову
голку, і дівчина зразу померла. Циганка зняла з неї
одяг, натягла на себе, а дівчину кинула у криницю.
Сама ж вилізла на вербу й сидить.
Приїхав Царевич та й каже:

Що з тобою, чому ти так почорніла? Ти ж була

така гарна.

Вітер віяв, сонце палило, і я почорніла.

Сідають вони до карети і зразу їдуть вінчатися.

Повінчалися і поїхали додому.
А в той час чабани здоїли овець, і посилає старший
чабан одного:

Іди до криниці, води принеси.

Пішов той хлопець по воду, дивиться, голуб золо
тий у криниці плаває. Поліз хлопець у криницю за

тим голубом. Чекає, чекає старший чабан, а молодий
чабан води не несе. Посилає він другого. Прийшов
той до криниці, дивиться, а товариш його вже тримає

137

в руках голуба. Набрали вони води у цеберки, але не
йдуть до загону, а починають битися за того голуба.

Кожен хоче його мати.
Іде старший чабан до криниці сам. Дивиться, в
хлопців у руках щось золоте. Підбіг він до них, поба
чив золотого голуба та й каже:

Хлопці, дайте цього голуба сюди, я віднесу його

до царя. Цар нам заплатить, і ми поділимося грішми.
Дали йому хлопці голуба. Несе його старший ча
бан, а хлопці несуть за ним цеберки з водою.
Чабан каже їм:

Ти виганяй овець, а ти помий цеберки і почепи

їх на кілки, щоб сохнули. Та й бери б~тога і теж іди до
овець.

138

Прийшов старший чабан до царського двору. Вис
lухав його слуга, пішов та й каже цареві:

Тут прИ:йшов чабан і золот~го голуба приніс.

~озволяєте йому зайти?
Цар дозволив. Чабан зайшов, привітався.
Хлопці спіймали в криниці цього голуба. Ми,

rри чабани, даруємо вам його на весілля.
Молодий цар запросив його за стіл, пригостив, а

1отім каже слузі:

Ану, винеси ківш грошей.

Внесли гроші.

У що їх візьмеш?

-У шапку.
А ківш був великий, і в шапку всі гроші не влазили.

Заберіть решту в кишені,- каже цар.

Чабан забрав гроші, подякував і пішов.

Прийшов він до загону вже надвечір. Один хло
пець доїть овець, а другий розливає молоко. Здоїли
хлопці овець, старший чабан розпалив вогонь і почав
варити мамалигу. Потім каже:

Хлопці, ідіть сюди.

Оця купа грошей ваша.

Діліться. А те, що в кишенях

моє.

Хлопці зраділи, діляться.

Та ми,- кажуть,- ще тобі додамо.

А старший чабан каже:

Ні, мені більше не треба.

Закінчилося весілля, молодий цар Іван іде спати, а
золотого голуба віддає наймичці, щоб доглядала.
А цариця встає рано та й каже:

Дорогий, ти знаєш, який мені сон приснився?

Якщо ти цього голуба не зарубаєш, і я його не з 'їм, то
вмру.

Цар думає: «Шкода голуба, але шкода й жінки.
Треба його зарубати».
Покликав він наймичку та й каже:

Зарубай цього голуба.

139

На кухні голуб заговорив до наймички людським
голосом:

Як будеш мене рубати, то висмикни одне перо з

правого крила і одне з лівого. Перо з правого крила
поклади з правого боку брами, а перо з лівого кри
ла

з лівого боку.

Вона так і зробила. Приготувала голуба і подала
хазяйці. А та викинула його на сміття, і зарубала

другого. З'їла вона голуба, і лягла спати.
Вранці виходить цар надвір, дивиться, а по один
бік брами виросла золота тополя, а по другий

срібна. Цар здивувався, увійшов до кімнати та й ка

же жінці:

Вийди подивися, яке в нас диво.

Глянула вона і подумала: «Це щось не те».
Цар посилає слуг до панів, щоб приїхали і подиви

лися, які в нього дерева виросли. Поз'їжджалися па
ни, милуються

краса! Погостювали вони у царя й

поїхали. Цар зачинив за ними браму, а тополі коли
шуться над брамою.
_,Вночі пробудилася жінка та й каже цареві:

Побачила я у сні, що як ти ці тополі не зрубаєш

і не спалиш на попіл, то я вмру.

того попелу треба

зробити розчин, і я в ньому помиюся.

Шкода цареві тополь, шкода й жінки. Наказує він
зрубати тополі, спалити і зробити для жінки розчин.

Наймичка це почула, приходить до тополь та й каже:

Тополі, тополі, рубати вас будуть.

А тополі відповідають:

Візьми з правої тополі трісочку і кинь у ставок.

Як кинула наймичка у ставок ту трісочку, зробилася з неї золота качка. Цар вийшов раненько, гля
нув, а в ставку щось блищить. Підійшов ближче

золота качка! Як би її піймати?
Він до неї:

140

Дузь-дузь-дузь! Дузь-дузь-дузь!

А вона:

Так-так-так\ Так-так-так!

Попідкочував він штани вище колін та й поліз у
воду. І таки зловив золоту качку. «Занесу її,- ду
має,- наймичці, щоб жінка не знала».
А в них жила бабуся, яка служила ще в старого ца

ря, його батька, і їй дали кімнатку й харчі.
Цар каже бабусі:

Нехай ця качка буде біля вас. Годуйте її, щоб

жінка моя не знала, бо вона ще й качку захоче зни
щити, як голуба й тополі.

141

Якось вийшла стара бабуся надвір, а з качки зро

билася гарна дівчина і всю роботу в хаті переробила.
Приходить бабуся і думає:

«Хто ж це все зробив?

Нікого в хаті не було, а все зроблено. А ну, вийду я
ладвір та подивлюся у вікно».

Дивиться бабуся у вікно, а з качки дівчина зроби
лася. Дуже гарна, тільки гола. Грюкнула бабуся две
рима, і вона знову зробилася качкою.
Бабуся зайшла та й каже:

Не бійся мене, ти будеш моєю онукою.

І тоді качка знову перетворилася на дівчину. Одяг
ла бабуся на дівчину сорочку та й кличе онукою.

А до царя йдуть офіцери, йдуть генерали. Див
ляться, з бабиної кімнати виходить гарна дівчина, ба
бина онука. Зупиняються генерали, говорять із нею
та й кажуть:

«Такої красивої дівчини ми ще в світі не бачили».
Заходять генерали до царя, а один полковник гово
рить царю:

Така в тієї бабусі онучка, що якби пішла за ме-

не .заміж, то я б її взяв.
Цар каже, що не бачив ще тієї внучки.

То ходімо, подивитесь.

Ідуть вони; а бабуся постукала дівчині у вікно, що
іде цар і ще якийсь офіцер. Дівчина скинула з себе
шмаття, скочила у воду і зробилася качкою.

Цар показав гостеві качку та й питає бабусю:
-А.де ваша онука?

Десь вийшла. Вона прийде.

Полковник каже:

Я ще прийду.
Як побачиш її, то скажеш мені,- говорить цар.

Тим часом у царської жінки народився син. До ца
ря йдуть офіцери і кожний каже:

Ото в бабусі внучка! У світі такої гарної нема.

А царський син не роками й не місяцями, а година
ми росте, і вже самого царя доганяє ростом.

142

Цар подумав: «Треба зібрати усіх дівчат та посади
ти, щоб вони усі разом пряли. Там і виберемо йому
дівчину».

Навезли прядива, а солдати роз'їхалися по селах,
навезли дівчат. Цар думає: «Як усі зберуться, то й ба
бина онука буде».

Посходилися дівчата, по дві, по три прядуть з од
ного кужеля. І та дівчина прийшла, і її одразу тьма
офіцерів обступила.

Підходить і цар з жінкою й з хлопцем. Подивився

й' думає: «Красива, я такої ще не бачив».
А дівчина питає:

Государю, можна вам казочку розказати?
Розказуй.

Царева жінка запідозрила, що тут щось не те, і каже:

Дорогий мій, нащо тобі казка? Ходімо спати.
Ні, нехай розказує.

Всі перестали прясти, всім хочеться послухати ту

казку. А дівчина каже:

Я буду розказувати, а як хто скаже, що неправ-

да, то ви, государю, кладете карбованця.

Добре,- погодився цар.

Тоді вона почала розказувати:

Був у царя син. Ніде не зміг він собі пари знай

ти, тому їхав він назад у своє царство. Та коли пе
реїжджав ліс, назустріч йому вийшла бабуся ...
Царева жінка каже:

Дорогий мій, та ходімо спати.
Ні, нехай розказує.

... Каже

бабуся: «Не сумуй, царів син, що ти по

всіх державах пари собі не зміг знайти. На тобі три

яблука. У них тобі й пара Є». Від'їхав трохи царевич,
розкраяв яблуко, а звідти така дівчина вийшла, що в
світі такої нема. Попрохала вона: «Води!» А води не
було. І вона пропала ...

Усі сидять, слухають. Царева жінка каже:

143

Дорогий мій, ходімо.

Ні,- каже,- треба послухати.
".Проїхав він ще трохи, розкраяв друге яблуко

ще краща дівчина вийшла. «Води! Води!»

_:_

по-

прохала. А води нема. І друга дівчина пропала. Їде
він, дивиться, долина, а у долині верба велика росте.

Під'їхав до тієї верби, бачить

криниця. Прив'язав

коня до верби. Став, подивився.

За вербами цигани

табором стоять. А по другий бік горбок, на ньому
загін і чабани з вівцями. Під вербою

криниця.

Крає він третє яблуко, а з нього ще одна дівчина вий

шла. «Води! Води!»

попрохала дівчина. Він дав їй

води. Напилася вона і сказала:

144

«3 цієї хвилини я твоя

жінка».

«Я б узяв тебе на коня,- говорить царів

син,- але молода кість може розтруситися, а йти

тобі пішки

сонце напече.

Вилазь на вербу і чекай

мене, а я поїду додому і вернуся за тобою з каретою».

Сидить дівчина на вербі, а до криниці приходить ци
ганка з табору по воду ...

Неправда\

крикнула царева жінка.

Як вона каже, що неправда, то кладіть, госуда-

рю, карбованця.

Цар кладе карбованця, усі сміються, а жінка знов
кличе його спати.

Нехай розказує!

відмахується рукою в до

саді цар.

...

Приходить циганка і каже: «Злазьте та пого-

воримо»

...

Неправда!

крикнула царська жінка.

Государю, кладіть карбованця.

Цар дав ще карбованця.

... Злізла

дівчина з верби, розказала все про

себе ...
-Неправда!

Кладіть, государю, карбованця.

Цар кладе карбованець і слухає далі, бо бачить, що
це все про нього розказується.

А жінка йому все товкмачить:

Ходімо спати.

... А
лову» .. .

циганка каже: «Ану, покажіть Вашу го-

-Неправда!

Кладіть, государю, карбованця.

Цар знову поклав карбованця.

... Та й
...

всадила дівчині голку в голову, і дівчина

вмерла

Неправда\ Ходімо спати, мужу дорогий.

А офіцери просять царя:

Государю, дайте їй доказати, бо й ми хочемо по

слухати.

145

- ... Кинула циганка ту дівчину

в криницю, а сама

одягла її вбрання ...

-Неправда!

Неправда? Як «Неправда», то скажу, що ти й є

та сама циганка, а я
~

його жінка. Я не доказала

всього, щоб людей не мучити довго без сну.

Цар дав ком_анду, щоб прив' язали циганку коневі
до хвоста, і пустили його у поле. І де тягнув її кінь
там рівчак став, а де вдарилася задом

там горб.

ЦАРЕВИЧ

13 ЯЩИКА

ув цар і мав дочку. Якось пішла вона
у ліс на прогулянку, та й заблукала і

ніяк не може вийти з нього. Довго ходила по лісу і
знайшла залізний ящик. А з того ящика людський
голос почувся.

Хто ти?
Я
Я

питає вона.

зачарований царевич. А ти хто?
царева дочка.

То йди додому, бери сокиру і розбий цей ящик,

щоб я міг вийти. Як зробиш це, одружуся з тобою.
Тільки спершу пообіцяй, що повернешся, бо інакше
ти з лісу не вийдеш.

Буду жінкою тобі, лише б вийти з лісу,- по

обіцяла вона.
Пішла дівчина додому і все розказала. А цар по
кликав млинаря і каже:

Скільки хочеш грошей дам, та нехай твоя дочка

піде у ліс і добуде з залізного ящика того чоловіка.
Узяла млинарева дочка сокиру, пішла в ліс до того

ящика, цілу ніч била, але не змогла розбити.
А чоловік питає з ящика:

Надворі вже ранок?
Ранок,- каже дівчина,- вже в тата млин гу-

дить.

То ти

млина рева дочка?

Так, млинарева.

147

То йди додому і скажи, щоб прийшла та, що бу

ла тут спершу, царева дочка. Скажи, що це їй не ми
неться.

Вона пішла додому і розказала все цареві. А цар
покликав свинаря і звелів, щоб той послав свою доч
ку. Свинарева дочка пішла, била цілу ніч, але не
змогла розбити.

А вранці чоловік із ящика питає:

Це вже ранок?
Так, ранок, бо в мого тата свині кричать.
То ти свинарева дочка?

-Так.

То йди додому і скажи, нехай прийде царева

дочка.

Розказала це свинарева дочка царю, а той каже
своїй дочці:

Як дала йому слово, що прийдеш, то йди.

Узяла царева дочка сокиру, пішла в ліс і почала

бити той ящик. Розбила його, і вийшов звідти царе
вич. Такий гарний, що на світі такого більше нема.
Як побачила дівчина Царевича, то й сама рада була б,
щоб він узяв її заміж.

Ходімо до мене, і там зробимо весілля,- каже

царевич.

Згодна, тільки спершу пусти мене додому, я

маю сказати три слова татові,- просить вона.

Як три слова,- каже він,- то добре, а більше

не кажи:

Пішла вона додому і почала розказувати про царе
вича батьку. Та й сказала більше, ніж три слова.

Повернулася царева дочка у ліс
ревича, ні ящика.

Нічого нема.

нема там ні ца

Заплакала вона і

пішла його шукати. Довго ходила по лісу і знайшла
хатку. Зайшла в ту хатку, а там баба стара.

Здрастуйте, бабо!
Здрастуй. Як ти потрапила сюди?

Царівна й розказала всю правду.

148

Іду шукати царевича.
Важко добратися до нього,- каже баба,- але йди.

Дає баба дівчині три плаття. Та такі гарні! Бли
щать, як золото.

Каже баба:

Бери ці плаття і колесо. Там, на горі, б'ються дві

шаблі, і між ними ніяк не можна пройти. Сядь на це
колесо, і ти переїдеш через ту гору. Як переїдеш то й
побачиш палац царевича.

Дівчина сіла на те колесо і переїхала через гору.
Прийшла вона до царевича, а той її не впізнає і вже

лагодиться до весілля з іншою.

149

Не схотіла царівна вертатися ні з чим, та й пішла
на кухню, де її взяли на роботу кухаркою.

Ввечері вона одягла після роботи перше своє плат
тя. Молода побачила на ній те плаття та й каже:

Продай мені це плаття.
Я дам тобі це плаття, але дозволь мені переночу-

вати одну ніч у тій кімнаті, де спить молодий.
-Добре.

І царівна віддала плаття. Увечері, перед тим, як
пустити дівчину в кімнату до молодого, молода дала
йому такого зілля, що він як випив, то так і впав. Та
й нічого не чув цілу ніч. А царівна до ранку сиділа ко

ло нього і плакала. Надворі стояла варта і чула це.
Вранці розказала варта царевичу, як молода плакала
і говорила, що врятувала його з ящика.
На другий день одягла вона друге плаття, краще,
ніж перше. А молода побачила.

Продай мені це плаття.
Ні, продати не продам, а дам, як ще раз перебу-

ду ніч коло молодого у його кімнаті.

-Добре.
І знову дає царевичу того зілля.
Пішла дівчина на другий вечір, цілу ніч плакала
коло

царевича,

розказувала,

як

визволила його з

ящика, та він спав і нічого не чув.
Вранці варта знову говорить царевичу:

Чого ваша молода плаче цілу ніч і каже, що вря

тувала щ1с із ящика?
-Не знаю.
Але тут він подумав: «Не вона ж мене врятувала, не

моя молода .. Врятувала мене царівна, але її тут нема».
На третій день царівна одягла третє плаття, ще
краще, ніж перші два.
А молода знов випрошує:

Продай мені це плаття.

Ні, не продам. А як пустиш мене ще й на цю ніч

до свого молодого в кімнату, то дам.

150

-Добре.
На третій вечір дає йому молода знову того зілля, а
він його не випив, а виплеснув. Прийшла царівна, та
й почала плакати:

Я ж тебе з залізного ящика визволила, а ти не

хочеш мене чути

...

А він уже чує. Піднявся, обійняв її і поцілував.
Встав царевич вранці і відправив геть свою нарече

ну. Й усі три плаття в неї забрали. Зробили вони
весілля і, може, ще й тепер живуть.

ПРОТОПЕЙ-ПРАПОРЩИК

ула в царя дочка. Та така вже гарна,
що цар її й показувати не хотів ніко

му.

Боявся,

що вкрадуть. Але довідався про неї

чарівник із далекого заморського краю, спорядив він
корабель та й поїхав через море, щоб царську дочку

вкрасти. Приїхав, а вона з подругами морським бере
гом прогулюється. Чарівник почав показувати всі
лякі чарівні квіти і заманив її тими квітами на палу
бу

корабля.

Як тільки

вона ступила на палубу,

чарівник підняв паруси і втік.
Сповістили царя, що вкрадено дочку. Скликав цар
військо та й каже:

Хто знайде мою дочку, тому велику нагоро

ду дам.

Тоді вийшов "з рядів прапорщик, якого звали Про
топей.

Я знайду вашу дочку,- каже Протопей-прапор

щик,- і нічого за це не хочу, тільки саму царівну за
дружину'. Та дайте мені двох помічників і на два роки
харчів.

Дав йому цар за .помічників Івана Івановича та Ва
силя Васильовича.
Приїхали вони за море, у той край, де жив чарів
ник.

Протопей-прапорщик наказує Івану Івановичу:

кати.

152

Вари на нас усіх їсти, а ми йдемо царівну шу

Та й пішли вони. Іван Іванович зварив їсти та й чекає на них. Аж тут звідки не взявся сам чарівник.

Зварив?

питає.

-Зварив.

-То будемо їсти,- каже чарівник.

Перехилив казан і з 'їв усе.
Наступного дня Протопей-прапорщик пішов з Іва

ном Івановичем, а варити їсти лишив Василя Василь
овича. Наварив Василь, а чарівник знову тут як тут.
-Зварив?
-Зварив.

То будемо їсти.

Та й знову сам усе з'їв.
На третій день відправив Протопей на пошуки

помічників, а сам зостався варити. І знову з'явився
чарівник.
-Зварив?
-Зварив.

То будемо їсти.

Але ж напоїв нема,- каже Протопей-прапор-

щик.

Тут чарівник ударив кулаком об стіл, і на столі

бозна відкіля з' явилися різні напої.
Подумав Протопей-прапорщик: «Оце ж він і є, сам
чарівник. Він набагато сильніший за мене. Що ж ро
бити?»
А чарівник каже:

Будемо пити.

Протопей налив собі чарку, та й вилив потай під
стіл, а чарівник одразу цілу пляшку й випив. Прото
пей виливає другу чарку, а чарівник

випиває дру

гу пляшку. Протопей виливає третю чарку, а чарів

ник

випиває третю пляшку. Сп'янів чарівник і

звалився

на

землю.

Тоді

Протопей-прапорщик

відрубав йому голову. В кишені чарівника він знай
шов три золотих ключі, а з пальця зняв золотий пер
стень.

153

Зробив це все Протопей та й знову пішов царівну

шукати. Ішов він, ішов та й дійшов до кам'яної кру
чі. А під кручу вела вузенька стежечка. Довго йшов

Протопей тією стежечкою, коли дивиться, у кам'яній
скелі

золоті двері. Вийняв він один із золотих

ключів і відімкнув ті двері. За ними були другі двері,
а далі ще й треті. Повідчиняв їх Протопей і зайшов у
велику кімнату. Бачить, царівна сидить, а перед нею
на столі грамофон грає.

Здрастуй, царівно!

каже Протопей.

Здрастуй,- відповідає царівна.- Але звідки ти

взявся? Тікай скоріше, бо як прийде мій чоловік, то

вб'є і тебе, і мене.

Твій чоловік мертвий.

І Протопей показав перстень з руки чарівника.
Зраділа царівна, поцілувала Протопея-прапорщика,
та й пішли обоє до корабля.

Підходять вони до берега. Як побачив Іван Іва
нович, яка гарна царівна, то зразу загорівся ко
ханням до неї. І присягнувся собі: «Що б там не
було, а я повинен її вкрасти». Наказав він поста

вити паруси. Царівна першою зійшла на кора
бель, і той одразу відчалив, а Протопей залишив
ся на березі.

Іван Іванович каже царівні:

~ Якщо признаєшся кому, що не я тебе врятував,
то втоплю в морі.

І вона пообіцяла, що не признається.
Приїхали вони додому. Цар зрадів, прийняв Івана
Івановича за зятя і дав наказ готувати весілля.
А Протопей іде лісом та й журиться. Коли йому на-

зустріч йде дід.

Чого ти журишся?

запитує.

Розповів йому Протопей своє горе.

Так ти знищив того чарівника?

тує дід.
-Знищив.

154

перепи

То за це я буду годувати тебе все життя, або дам

тобі, що тільки захочеш, бо той чарівник був моїм
найзлішим ворогом.

Нічого мені не треба,- каже Протопей,- зроби

тільки, щоб я знов опинився у ріднім краю.

Добре,- каже дід і дає йому три квітки.- Коли

прийдеш до моря, проковтни цю синю квітку, і море

перед тобою розступиться. Коли постануть перед то
бою гори, проковтни цю червону квітку, і гори роз
ступляться. Аяк проковтнеш цю білу квітку, то пере
кинешся в звіра, в птаха або в дерево

в що тільки

захочеш.

Потім разом з трьома квітками дає йому старий дід
.ще й шаблю-саморіз:

155

Махнеш цією шаблею, і все вороже військо впа

де порубане, хоч би його там тисячі були.

Підійшов Протопей-прапорщик до моря, проковт
нув синю квітку

море розступилося, і на дні морсь

кому широкий шлях зробився. Пройшов Протопей
тим шляхом, вийшов на другий берег, а перед ним

гори круті. Проковтнув він червону квітку, і розсту
пилися гори.

Добрався Протопей до рідного краю, а там оголо
шення висять: усіх людей кличуть до царя на весілля.
Прийшов Протопей до царського двору та й став

коло порога. Далі не йде, бо дуже обірваний.

А Іван Іванович з царівною сидять за весільним
столом.

, Царівна побачила Протопея коло порога та й каже:
- Не той мене врятував, що на першому місці, а
той, що на останньому. Візьми, батьку, швидкого ко

ня, накажи прив'язати Івана Івановича до хвоста і
пустити в поле. А Протопея нехай одягнуть у найкра
ще вбрання, бо він мене врятував і він буде моїм чо
ловіком.

Цар так і зробив. Швидкий кінь розволочив Івана
Івановича по полю, а Протопей одружився з царівною.
Але його жінка виявилася зрадливою. Заприязни
лася вона з сусіднім королем.

От той король і каже:

Піду на твого батька війною, завоюю його та й

візьму тебе заміж.
Вона: й погодилася.
Поїхав король у свою державу та й оголошує ца
реві війну.

Цар почав радитися з зятем, а Протопей заспо
коює:

Не бійтеся, я за два махи все його військо покладу.

Вивів король своє військо,

а Протопей махнув

шаблею-саморізом раз, махнув другий, і все вороже
військо було посічено.

156

Повернувся Протопей із походу, а жінка й питає,
як йому це вдалося зробити? Він і розказав про шаб
лю-саморіз. Наступного дня узяла вона ту шаблю і пе

редала королеві, а на її місце пок.Jіма іншу, подібну.
Король вдруге оголошує цареві війну. Протопей
знову заспокоює царя, бо має надію на свою шаблю
саморіз.

Дайте мені роту солдатів, і ми зараз закінчимо

війну.
Виставив Протопей роту, а король махнув шаб-

"лею, і вся рота впала. Протопей махає-махає своєю
шаблею нічого не виходить. І мусив Протопей
утікати. Король забрав собі все царство його тестя й
одружився з його зрадливою жінкою, а царя замкнув
у темниці.
Тоді Протопей проковтнув білу квітку, останню з
тих,

що дав старий,

і перекинувся в яблуню

під

вікном короля.
Прокинувся король уранці та й каже жінці:

Подивися, яка в нас під вікном яблуня виросла.

А жінка йому:

То не яблуня, а Протопей-прапорщик. Треба її

зрубати, спалити і попіл розвіяти по вітру, щоб і
сліду не було.

У короля була молода служниця. Почула вона цю
розмову, стала під яблунею та й плаче:

Яблуне, яблуне, яка ти гарна. Тільки в поганий

час ти виросла, що мусиш тепер пропадати.

А яблуня шепоче їй:

Я не яблуня, я Протопей-прапорщик. Коли мене

будуть рубати, то ти стань збоку й підніми з землі

трісочку. Та й кинь ту трісочку коло стіжка сіна.
Вона так і зробила, кинула трісочку з яблуні коло

стіжка сіна. Наступного дня з'явився на тому місці
гарний-прегарний кінь, у срібній збруї і з золотими
підковами.

Сподобався королеві той кінь, а жінка каже:

157

•

То не кінь, а мій колишній чоловік Протопей-

прапорщик. Треба його вбити, спалити і попіл розвія
ти по вітру.

Почула це дівчина-служниця, пішла до коня та й
плаче:

Коню, коню, який же ти гарний, а тебе хочуть

убити, спалити і попіл розвіяти по вітру.

Я не кінь, я Протопей-прапорщик. Коли мене

будуть убивати, то ти стій збоку.

рота мого випаде

зуб. Підніми його і кинь коло річки. Велику нагороду

тобі за це дам.
Вона так і зробила. Кинула того зуба коло річки, а

на третій день рано-вранці з'явилася на річці біла ка
чечка. Король побачив ту качечку та й не будить
жінку. Почепив собі до пояса шаблю-саморіз, з якою

158

ніколи не розставався, та й пішов ловити ту качечку.
А вона плаває собі при березі. Король до неї, а вона
фур!

від нього далі на середину. Та така гарна, аж

очі вабить. Роздягнувся король та· Й поліз за нею у во
ду, а шаблю й одяг лишив на березі. Як тільки король

заплив на середину, качечка плеснула крильми об во
ду і зразу опинилася на березі. І з неї постав Прото
пей-прапорщик. Він швидко одягнув королівський
одяг і почепив до боку шаблю-саморіз.
Жінка виглянула у вікно та й подумала, що то ко

роль іде. А як побачила, що то Протопей, зомліла від
страху.

Протопей поставив короля і зрадливу жінку пе
ред собою і зняв їм голови. Тоді пішов додому і виз
волив з темниці царя. Він узяв собі за жінку добру
дівчину-служницю,
кінця свого віку.

і правили

вони державою до

СКЛЯНА ГОРА

дин бідний господар мав трьох синів
і поле над морем. Одного року засіяв
він поле вівсом, настали жнива, вижали той овес і зло
жили в копи, а через кілька днів господар очам своїм
не повірив: наче ураган прокотився, всі копи розбиті.

Поскладав господар знову снопи і вирішив варту

вати, аби шибеника впіймати. Пішов додому, взяв
рушницю, їжу та знову на поле.

Ходив-ходив до пізньої ночі й вирішив трішечки

відпочити. Сів під копу і незчувся, як задрімав. Про
кидається, а копи :всі повалені. Довелося складати
снопи знову.

А жінка чекала його, чекала,

нарешті посилає

старшого сина.

- Йди, п~дивися, чи не вбив хто батька.
- Не може того бути,- відповідає син,-

батько з

рушницею. Може, він кого вбив.

Пішов на поле, дивиться, а батько докінчує снопи
складати.

Заснув я, сину, на біду,- виправдовується,- і

якась мара розбила копи.

Допоміг йому син,_ і пішли додому.
Увечері хлопець і каже:

Твоя, батьку, була минула ніч, а ця моя. Я вже

не засну.

Взяв рушницю і пішов у поле. Ходив-ходив, поки

втома не здолала його. Сів відпочити під копу й

160

задрімав. Прокинувся

всі копи розвалені. Довело

ся і йому наново снопи складати.

На третю ніч пішов вартувати середній, та й він не
вберіг.

Настала четверта ніч, батько знову збирається йти
на варту, та вилазить з-під печі наймолодший син,
що завжди в попелі бавився і тому Попелюхом прози
вався.

Вже ти, батьку, вартував, і брати були в полі, а

тепер моя черга,- каже.-- Лягайте відпочивати, а я

піду.

Куди ти, Попелюху, підеш?

сміється бать

ко.- Тобі аби жменю попелу, то й про світ білий за
будеш. Ще штанів жодних не мав, а вже зброю хочеш
в руки.

Як йому давати зброю,~ підсміюються й бра

ти,- коли він миші боїться?

6 "Уf\"Раїнські народні казки".

161

Та Попелюх не зважає. Вчепився матері в рукав і
каже:

Матусенько, приготуйте мені їсти, бо я таки

піду.
Дала мати йому шматок паляниці й грудку сиру,

зав'язав він те у вузлик, взяв паличку і пішов. Поки
вийшов на поле, то зголоднів. Сів під копу, розв'язав
вузлика і почав вечеряти. Раптом бачить

із нірки,

що під копою, сіра мишка вилізла і дивиться йому
просто у вічі.

Засміявся Попелюх:

Певно, і ти хочеш підкріпитися, що так дивиш

ся?
Та й кинув їй дрібку хліба.
Вхопила мишка хліб, сховалася у своїй дірочці, а
за хвильку знову вилізла.

Бачу, тобі не смачна пісна паляниця,- каже

Попелюх і кинув їй трохи сиру.

Мишка бігала то в нірку, то з нірки, поки у Попе
люха нічого не залишилося. Вибігла тоді з нірки і
знову дивиться

, -

на хлопця.

Дав би я тобї, мишко, ще, але більше не маю.

Буду голодним спати,- каже Попелюх.
Тоді мишка до нього людським голосом заговорила:

Добра'в тебе душа, Попелюху, і хочу дати тобі

пораду. Візьми з однієї копи чотири снопи, вилізь на
копу та обклади себе тими снопами. Твій овес розби
вають після

перших півнів морські коні. До цієї ко

пи за'Вжди приходить їсти овес їхня королева

Сива

Кобила. Коли вона заірже, щоб коні починали їсти,
ти тихесенько з-поміж снопів висунь

руку, схопи її

за золотий дзвоник, що у неї на шиї, і тримай щоси
ли. Тоді вона почне проситися: «Що хочеш дам тобі,
лише відпусти мене». Нічого не проси, лише проси
золотий дзвоник.

Зробив Попелюх,

як мишка навчила.

Вийшли

морські красені-коні на поле, а їхня королева Сива

162

Кобила зупинилась біля тієї копи, в яку Попелюх за
ховався. Заіржала вона срібним голосом і почала овес
їсти. І в цю мить Попелюх схопив її.
Стала просити Сива Кобила, а він.каже:

-'--

Відпущу тебе, але подаруй мені свій золотий

дзвоник.

Добре,- відповідає Сива Кобила,- але заховай

його так, щоб ніхто не знав і не бачив. А як треба тобі
буде моєї допомоги, подзвони тричі ним, і я прибіжу.
Тепер можеш лягати спати

більше копи ніхто не

ррзбиватиме.

Заіржала Сива Кобила, і коні зникли. А Попелюх
заховав дзвоника в пазуху і ліг спати.
Чекають вдома Попелюха, вже й журиться мат:и:,
що довго нема його, а батько до неї:

Та, певно, снопи в копи складає. Піду допомо

жу.

Вийшов батько на поле і бачить

всі копи стоять,

а сина ніде нема. Почав попід копи заглядати

аж

Попелюх спить.
Будить його батько:

Вставай, бо вже обід скоро.- І питає:

А що в

тебе за пазухою?

-Та це мої іграшки,- відповідає Попелюх.
Пішли додому. Син, щоб ніхто не бачив, виліз на
горище і золотий дзвоник заховав у розбитий гор
щик, а сам знову попелом грається.

А недалеко від їхнього села був царський палац, де
жив цар, що мав гарну-прегарну доньку. І надумав

той цар віддати її заміж.
Дівчина й каже:

Нехай буде по-твоєму, але спочатку збери скля

рів з усього царства і накажи, аби вони побудували
скляну гору, а на тій горі щоб був майданчик із двома
кріслами кришталевими. Там я буду чекати на свого
нареченого. Той стане моїм чоловіком, хто на коні до
мене виїде.

163

Розіслав цар посланців, зібралися склярі та й сім
днів і сім ночей будували гору. На восьмий день цар
знову розіслав слуг, аби оповістили по всіх містах і

селах, що в його дочки заручини. Хто хоче стати
спадкоємцем його царства, то нехай приїжджає в та

кий-то день на коні. Хто виїде до царівни на скляну
гору, той чоловіком царівни й стане.

3бйраються й

брати.Попелюха подивитися на

скляну гору. Їде з ними й батько.

Поїду і я з вами,- проситься Попелюх.
Куди тебе без штанів брати?

відповідають

брати.- Лише ганьби нам наробиш.
Вранці старші брати одяглися по-святковому і ви
рушили в дорогу. Попелюх грався в попелі, а мати
пряла. Пряла, поки не надокучило їй, а тоді побігла з
куделею до сусідів.

Синові наказала:

Гляди, не виходь із дому, аби тебе собака не по

кусав.

Та лише мати вийшла

Попелюх на горище. Ді

став з горщика золотий дзвоник, вийшов на вулицю,

тричі подзвонив, і вмить з' явилася Си:~щ Кобила.

Чим можу послужити?

питає вона.

Попелюх і каже:

Цар збудував скляну гору, а на самому вершеч

ку тієї гори сидить його дочка. Хто туди конем доїде,
той одружиться з нею.

Каже Сива Кобила:

Якщо треба, можна й злетіти, не тільки виїха

ти. Подивися мені в праве вухо і скажи, що там ба
чиш?

Бачу простір великий.
То плигай туди.

У праве скочив

з лівого вискочив. Став він гар

ним-прегарним воїном

при зброї, в розкішному

вбранні.

Сів Попелюх на Сиву Кобилу й поскакав.

164

Їдуть вони, їдуть і наздоганяють батька з братами.
Сягнув у кишеню Попелюх, витяг повну жменю золо
тих дукатів і дав батькові. Брати й собі руки простяг
ли, а він вихопив з-за халяви нагайку та й ощюму по
спині, далі й другому.

Приїжджає він, а там сини панів, генералів та мар
шалів

хто вже без руки, хто без ноги, а хто й без го

лови. Глянув

Попелюх на скляну гору: царівна си

дить, ясніша ясного сонця.
Попелюх дочекався, поки батько із синами до

'іцуть, а тоді під'їхав під скляну гору, вдарив шпора
ми. Сива Кобила рушила скляною горою і зупинила
ся на самому майдані. Скочив воїн з коня, подав
руку молодій царівні, а вона запрошує сісти. Тоді
перерізала навпіл свою хустину й одну половину

віддала Попелюху, другу залишила собі. Попрощав

ся з царівною Попелюх, сів на Сиву Кобилу, з'їхав з
гори.

Побачив таке цар і каже:

Добра громадо, це не все. Може, між вами є ще

такі сміливці, тож завтра зранку кожний зможе поз
магатися.

Почув це Попелюх і рушив додому. Скочив у ліве
вухо Сивій Кобилі, а з правого вискочив, відпустив
Сиву Кобилу, заховав золотого дзвоника, а сам знову
в попелі грається.
Повернулася мати від сусідів, а скоро й батько та
брати приїхали.

Розповідають:

Бачили ми, як пани розбивалися на т1и горі

скляній, бо вона дуже височезна. Почнуть лізти туди
і падають; голови, ноги, руки ламають. Лише один,
напевне, з іншого царства,

виїхав конем на самий

вершечок.

Ви бачили, а ще краще я бачив,- вмішується

Попелюх у розмову.
-Та що ти, Попелюху, бачив?

сміються брати.

165

Бачив, Я!< вона йому половину хустки віддала, а

коли ви ще були в дорозі, бачив, як вершник дав бать
кові жменю грошей, а вас нагайкою похрестив.

А де ти був?

дивуються всі.

Я виліз на явора і звідти дивився.
Біда,- каже батько.- Ще колись вилізеш і

в' язи собі скрутиш. Ідіть, хлопці, та й зріжте явора.
Поки зрізали

настав і вечір. Повечеряли, ляга

ють спати, а батько ще нагадує:

Не забудь, стара, нас розбудити зранку, бо піде

мо ще ДИВИ'l'Ися, хто засватає царівну.
Рано-вранці встали, поснідали, і поїхав батько зі

старшими синами. Мати знову пішла до сусідів. А
Попелюх тоді виліз із-за печі, дістав дзвоника, под-

166

звонив на порозі тричі. Загула земля, і з'явилася Си
ва Кобила. Скочив у праве вухо, а з лівого вискочив і
став таким молодцем, як учора.

Наздоганяє в дорозі рідних. Сиnнув батькові гро
шей у кишеню, а братів

нагайкою по спині, і поска

кав далі.
Приїхав під гору, почекав, поки всі не спробували
свого щастя, а тоді виїжджає на скляну гору. Запро
сила царівна сісти, зняла з руки золотого персня, пе
реламала надвоє, півперсня в свою половину хустки

загорнула, а другу половину Попелюху віддала і теж
сказала так зробити.

Попрощалися, Попелюх сів на Сиву Кобилу, з'їхав
униз, а цар знову каже:

Хто хоче, ще завтра може спробувати свого щастя!

Вислухав це Попелюх і

додому. Скочив у ліве

вухо Сивої Кобили, а з правого виліз таким, як уран
ці був.
Прийшов батько з синами, а мати питає:

Як там було?

-Той самий, що і вчора, нині виїхав.

·-

Гарно їхав,- озивається з-під печі Попелюх.

Навіть не ковзався кінь. І знову грошей жменю бать
кові подарував, а братів нагайкою почастував.

-А ти де був?

дивуються.

Я з груші дивився.

Доведеться замикати його в хаті, бо впаде і ще

вб'ється,- каже батько.- А ми завтра ще раз підемо
подивитися.

Наступного дня побігла мати до сусідів розказати,
що їй чоловік та сини розповідали, а двері забула за
чинити.

Попелюх тоді швидко на горище, дістав

дзвоника, подзвонив тричі. З'явилася Сива Кобила, а
він вліз у праве вухо, в ліве виліз, і знову зробився з
нього красень-воїн.

Приїхав до скляної гори, а батько з братами вже
там. Довкола вершників видимо-невидимо, та вже

167

ніхто з них і не пробує вибиратися до царівни. А вона
сидить на горі й дивиться, чому не їде її суджений.
Виїхав Попелюх на скляну гору, сів у крісло коло
царівни, а вона підняла його чуба, що звисав на чоло,
й притулила печатку.

Виступив тоді цар перед народом і каже:

Дякую всім, хто був на цих заручинах. Бачите,

лише один достойний стати моїм зятем. Через чотир
надцять днів будемо гуляти весілля, то нехай усі
прийдуть, хто хоче

і старі, й молоді, й багаті, й

бідні, й кінні, й піші.

А Попелюх сів на Сиву Кобилу та й майнув додому.
Доїхав, скочив Сивій Кобилі у ліве вухо, а з правого
виліз таким Попелюхом, яким був зранку.
Минає день, другий, третій, у царськім палаці го
туються до весілля, а жениха як нема, так нема. Су
мує-тужить молода царівна, а що робити

не знає.

Розіслав тоді цар все своє військо, аби знайшли то
го баламута, що має печатку на лобі.

Ходять посланці від села до села, дійшли й до того,

де Попелюх живе ..
Почала якось мати умивати Попелюха, глянула
йому на чоло

і здивувалася.

Звідки у тебе печатка?
Та це я собі зробив так, бо почув, що батько роз-

повідав,- каже Попелюх.

Боже, який дурний у мене син!

бідкається ма

ти.

Аж тут і воїни йдуть до хати. Загнала мати Попе
люха під піч, заклала горщиками, аби його ніхто не

побачив, і так царських посланців зустрічає.
Привіталися й питають:

Скільки у вас тут хлопців?
Два,- відповідає батько.

Підняли воїни волосся догори кожному й пішли.
Відвідали одного сусіда, другого, третього, а в четвертого була дуже стара бабуся.

168

Ось і питає вона:

Скількох хлопців ви дивилися в тій хаті?

-Двох.

А третього куди вони поділи1

А та баба бачила у вікно, як Попелюх викликав
Сиву Кобилу і кудись їздив.
Повернулися посланці знову до тієї хати, де жив

Попелюх.

У вас ще один син є,- кажуть.- Покажіть йо

го нам.

Та знаєте, ганьба й показувати,- відповідає ма

ти.- То дурний, Попелюх.

А Попелюх озивається з-під печі:

Заберіть, мамо, горщики ваші, бо порозбиваю.

169

Поки мати відкривала, він півперсня надів на па
лець, замотав половиною хустки, а потім на все те
ганчірку намотав, а лоб сажею замазав.

-Та в тебе весь лоб у сажі,- кажуть воїни.

Може бути, бо я давно не вмивався.
Та вмийся, але спочатку ганчірку зніми з паль-

ця.

Не можу, бо він поранений і болить,- відпо

відає хлопець.
Почали воїни силою розмотувати, розмотали

диво: половина хусточки з ім' ям царівни. Ще розмо
тують

півперсня з її ім'ям.

Ну,- кажуть,- ти і є той, кого нам треба. Те-

пер йди з нами, бо в царя весілля готують.
Здивувалися батьки, віри тому не ймуть.

А Попелюх і каже до воїнів:

Їдьте, а я вас наздожену.

Послухалися воїни, бо не будь-хто говорить, а зять
царя.

А батько каже:

·-

Бери, сину, хоч сорочку чисту.

Не треба мені нічого.

Дістав дзвоник, вийшов надвір і подзвонив тричі.

Здригнуш~.ся земля, і Сива Кобила з'явилася:

Що накажеш?

Маю з'явитися на весілля до царя.

Скочив у праве вухо, а з лівого вийшов гарним
прегарним воїном.

Дог:Нав він царських посланців, разом прибули до
Палацу. Цар послав слуг за його батьками й братами.
Три дні і три ночі всією державою гуляли весілля, а

як гості роз'їхалися, прийшла до царського зятя Си
ва Кобила і каже:

Ти вже цар, одружений, а я мушу вертатися в

своє королівство, бо воно без мене може пропасти.

Я ж королева всіх земних вод.

170

То вертайся,- каже Попелюх.

Аби я могла вернутися, мусиш стати таким, як був.

Думав царський зять недОВJ'О, скочив у ліве вухо, а
з правого вийшов знову Попелюхом.

Увійшов у спальню, вмостився біля дружини та й
заснув. А вранці цар зайшов подивитися на молоду
пару. Як побачив-Попелюха, то мало не зомлів.
Розбудив дочку:

Що ти, дочко, вибрала собі?

Подивилася царівна та й почала плакати.

•-

Що з тобою сталося?

питає Попелюха.

Нічого, л~ше я став звичайною людиною,- ка

же Попелюх.
Плаче дочка і нарікає на батька, що не відмовив їй,
коли вона його собі вибрала, а цар на те:

Що хотіла, те й маєш. Ти дивися на нього, а я за

той час палац для вас приготую.
І наказав слугам вигнати гусей з гусятника, на
стелити соломи, а дочці з зятем перебиратися туди
жити.

Що їм, бідним, робити? Поселилися у гусятнику і
живуть.

А в цей час один ворожий цар оповістив війну. Не
знає старий цар, що йому чинити, і йде до гусятника.

Через тебе,- каже Попелюху,- я втратив зятя,

який міг би повести моє військо, і на старості мушу

йти на війну.
Поїхав батько, молоді залишилися в гусятнику.

Плаче царівна, а Попелюх втішає її:

Нічого, якось буде. Може, я ще допоможу бать

кові воювати.
Вийшов він із гусятника, підійшов до смітника, де
заховав свого дзвоника, подзвонив тричі, і стала Сива
Кобила перед ним.

Що хочеш, ласкавий господарю?
Вороги війною пішли проти нас. Цар поїхав, а я

залишився в гусятнику. Що маю робити?

Стрибай у праве вухо,- каже Сива Кобила.

171

Стрибнув Попелюх, а вийшов

як воєвода.

Далеко в полі побачив Попелюх цареве військо.
Сива Кобила й каже:

І тобі треба війська. Обкрути двічі шапку навко

ло голови.

Обкрутив, і хмара кінного та пішого війська вирос
ла позаду нього.

Зупинив Попелюх військо, а сам поїхав до старого

царя. Той саме відпочивав.
Привітався Попелюх і говорить:

могу

Ясновельможний царю, я приїхав тобі на допо

...
Перш, ніж воювати разом,- відповідає цар,

хочу помірятися з тобою силою.
Виїхали в поле, вихопили шаблі й почали рубати

ся. То молодий тіснить старого, то старий молодого.
Билися, билися, коли замахнувся цар і шаблею від

рубав Попелюху кінчик мізинця.
Заграли сурмачі, закінчилося змагання. Тоді ста

рий цар витяг хусточку і перев'язав Попелюхові
скалічений палець.

Я піду зі своїм військом вперед,- говорить По

пелюх,- а ти будеш іти за мною.

Як домовилися, так і зробили. Пішов Попелюх із
військом на ворогів, і почали падати вони, як від ко
си трава. Оточили вояки Попелюха величезне вороже

місто,

а через день і білий прапор з'явився над

містом. Просить ворожий цар миру.
Привіз молодий воєвода стяги підкореної держави
старому цареві і на прощання каже:

Переміг я ворогів твоїх, тепер ти цар і на цій

землі. А я їду.

Скажи мені, добрий мужній чоловіче, звідки ти

і хто ти?

питає цар.

Ви про мою країну думаєте, царю, часто і будете

думати. А якщо хочете знати, де я живу, то скажу: у
Гусятині.

172

І з тими словами зник.
Залишився старий цар у чужій країні, а Попелюх
приїхав додому. Відпустив Сиву Кобилу та й пішов до

гусятника. Зраділа його дружина., м'яко постелила
йому на соломі, ліг він відпочивати.

А цареві старому не терпиться, хочеться поділити
ся з дочкою радістю і заспокоїти її, що все добре

обійшлося

вороги переможені. Залишив він своїх

воєвод у завойованій країні і приїхав додому.

Відчинив двері до гусятника і закричав:

Твоє, дочко, опудало ще спить, а я з чужозем

ним воєводою країну цілу завоював!

Каже дочка:

Тихше, батьку, бо він дуже змучений, нехай

спить.

Чим змучений?

розсердився цар.- Чи не

тим, що вставав їсти?
І стягнув із Попелюха ковдру. Коли бачить

на

лівій руці перев'язаний палець. Нахилився нижче,
розглядає і очам своїм не вірить.

Так це ж моя хусточка!

Встав Попелюх, а цареві все ще не віриться.

Чи не тобі я перев'язував рану на мізинці цією

хустиною по тому, як мірялися у силі? Так ти насмі
хався, коли говорив, що з Гусятина?

Та хіба я неправду сказав?

відповідає Попе

люх.- Ви ж вигнали нас із палацу до гусятника. Спо
чатку гуси обжили його, а потім уже ми.

Що міг сказати цар? Лише заплакав гірко, що так
несправедливо зі своїм зятем вчинив і почав просити

обох повернутися в палац.
А через кілька днів на честь того, що перемогли во
рогів, був величезний бал. Навіть царя переможеного
запросили в гості. Він не знав дороги до того міста, то
я мусив йому показати. Сіли за стіл, а там було повно

всяких вин та їжі. А найбільше любили ту їжу, що
називається каша. Поїли усю кашу, і залишився по-

173

--0

рожній горщик. Куховарка вимила той горщИІ< і по
ставила перед палацом, аби сох. Пішов великий дощ,
зробилася повінь. Закортіло мені відвідати царський
палац. А вода вже прибула, і пішки не можна було
дістатися. Тоді я стукнув себе кулаком по чолу і поду

мав: «Буду я у палаці, але треба човна>). Прибув чо
вен, я сів у нього і поплив просто у палац. А палац за
топлений

весь водою,

лише горщик плаває

порога. Я човном збив горщика і казка вся.

174

коло

ГАДЮКА

ув собі хлопець, котрий нічого не ро
бив, а лише ходив по лісу та гадюк

бив. Ходив він так, поки не вибив майже всіх.
Одного разу приходить він знов до лісу та й бачить

на галявині вужа. Підняв палицю, щоб його вбити, а
вуж озивається до нього людським голосом:

'-- Не

бий мене, я щось тобі скажу. Іди під сусідній

кущ. Там побачиш трьох гадюк. Послухай, що вони
говорять, а тоді вернися до мене, і я тобі ще щось ска
жу.

Пішов хлопець під той кущ і слухає.
Одна гадюка говорить:

Той, що так багато нас побив, буде завтра вози

ти снопи із поля. А я піду туди, ляжу під верхній сніп
і вкушу його.

Ні, я піду. Я вкушу його за ліву руку, близько

від серця, і він помре,- сказала друга.

Вертається хлопець до вужа та й розповідає, що
почув, а той каже:

Ти йди додому, набери негодящої соломи, наки

дай навкруг тих снопів і запали, а сам стань із дрюч
ком і бий все, що буде вилазити з вогню.

Він так і зробив. Убивав усе, що тікало від вогню. І
ось нарешті вилазить гадюка. Тільки хлопець роз
махнувся, щоб убити її, а вона й каже:

Не бий мене!

Та й перекинулася вродливою дівчиною.

175

Бере він ІГУ дівчину з собою, приводить додому й
каже батькам:

Ця дівчина буде у нас жити.

Жила вона у них місяць, жила другий. І все гарно

роби~а в хаті. Тоді батьки й кажуть:

То одружуйся з нею.

Ідуть вони вінчатися, а дівчина по дорозі й ·каже:

Ми будемо добре жити, але ніколи не смій нази-

вати мене гадюкою. Бо як назвеш, то я пропаду.

Повінчалися вони та й живуть. І вся робота у них
добре йде. Та ось забрали його на службу в армію, і
вона лишилася сама. Якраз було багато роботи в полі.

176

Зжала вона хліб, а одну смужечку лишила для пта
шок.

Вертається він із тієї служби та йде дорогою повз

своє поле. Бачить, усе зібрано і вивезено, а той клап
тик не зібраний. Усміхнувся він та й каже сам собі:
«От гадюка. У·се зібрала, а це лишила».
Приходить додому, а вона лежить під лавкою, зви
та в клубок. Гадюка.

Зітхнув чоловік важко та й говорить:

Попереджувала ж вона мене, щоб не казав «Га

дюка», а я он що зробив.

А вона й озивається ледве чутним людським голо
сом:

Знайди тростину, один кінець дай мені в рот, а

другий приклади собі до вуха.

Так він і зробив. Вона взяла кінець тростини в рот
і вже трохи голосніше промовила:

Я тобі казала, щоб ти не називав мене гадюкою,

а ти не послухав. Тепер ми розлучимося навік. Але я

дам тобі велике знання. Ти будеш чути, що ліс гово
рить, що земля. Ти будеш розуміти мову худоби й
птахів у полі, звірів у лісі. І тобі буде добре. Але одно
го лише не роби: коли матимеш другу жінку, не кажи
їй правду про мене, бо як скажеш, то й ти, як я, гадю

кою станеш. А мене візьми на лопату і кинь на доро
гу.

Зробив він так. Виходить після цього надвір і чує,
як рослини говорять, і худоба, і звірі, і птахи, і все на

світі.

Одного разу вийшов він на подвір'я і сумно каже:

Нема нашої хазяйки.

А подвір'я каже:

Ти одружишся з іншою, адже все одно не буде

того, що було.

Бере він та й одружується з іншою. І куди б не
пішов, усе згадує про те, що йому наказала перша

жінка. Та все усміхається про себе.

177

Жінка й питає:

Чого ти все усміхаєшся?

Але він не сказав їй.
Одного разу жінка надумала поїхати до свого бать
ка в гості.

Запрягає він коні у візок та й їдуть.

Проїжджають через ліс, а ліс промовляє:

Ось наш хазяїн. Він буде добре жити, якщо

жінці правду не скаже.

Він усміхнувся, а жінка почала допитуватися, чого йому весело.
Приїжджають до батька, а жінка плаче:

Чого ти плачеш?

питає батько.

-Того плачу, що чоловік не хоче мені правди сказати.

То що ж ти за чоловік,- дорікає батько зя-

теві,- коли своїй жінці правди не хочеш сказати?
Мучили вони його, мучили, а він і говорить:

Як я скажу правду, то вмру.

Ти вмри, а правду скажи,- стоїть на своєму

жінка.

А батько мовчить.
Він і погодився. Лягає на лаву і хоче казати прав
ду.

Лише розкрив рота, а півень під піччю залопотів
крильми і заспівав:

Дурню! Ти хочеш жінці правду казати?. У мене

їх десять, а я їм правди не кажу. Як знайду зернятко,

то всіх кличу до себе. Вони збіжаться, а я сам зернят

ко з'їм. "Не кажи правди, а дай їм обом дрючка!
Тоді він устав з лави, провчив добре жінку і тестя
та й поїхав із жінкою додому. І ще довго після цього
жив, та жінці правди про гадюку не казав.

178

ЯК У ЦАРЯ РОГИ
ПОВИРОСТАЛИ

одного лісника було три сини. Ослаб
лісник і чує, що скоро помре. Покли
кав він синів і каже:

Я все життя був лісником, увесь ліс уздовж і по

перек пройшов, але є одне місце, куди ніколи не захо

див, бо то погане місце.
І вмер старий.
Стали сини лісниками, по всьому лісі ходили, а в
те погане місце не заходили. Але одного разу виріши-.
ли зайти.

Найменший брат каже:

Давайте візьмемо з собою клубок ниток, щоб не

заблукати.
Та й пішли вони. Розмотували за собою клубка,
щоб по нитці повернутися. А дичина· ходила й заплу~
тала ту нитку. Ходять вони, ходять по лісу і все на те

саме місце приходять, до великого дуба. Так вони до
вечора блукали. Вирішили ночувати під тим дубом.
Двоє лягли, а старший вартує.

Дійшло десь до дванадцятої години ночі, коли
раптом налетів страшний вітер. Аж дуби гнулися.
Подивився

старший

брат

летить

поверх

лісу

змій.
Крикнув брат:

Хто ти?! Зупинися, бо стрілятиму!

Змій злякався і просить:

179

Пропусти мене. Я дам тобі чарівну річ! Скільки

житимеш, користь тобі від неї буде.
Кинув старшому братові шапку-невидимку і по
летів.

Встали хлопці вранці, а старший брат не каже їм
нічого. Ходили вони й другий день до вечора, і знов

поверталися до того дуба. І знову застала їх під тим
дубом ніч. Тепер за вартового став середній брат.
О дванадцятій годині ночі знову піднялася така бу

ря, що ламалися дуби. Дивиться середній брат

тить змій.

Зупинися, бо стрілятиму!

А змій просить:

180

крикнув брат.

ле

Не стріляй, дам тобі таку річ, що, скільки жити

меш, то будеш мене споминати. Дам тобі сопілку. По
дмеш у неї

і вийде армія. Таку будеш мати армію,

що змс.жеш воювати і з царем.

Кинув йому змій сопілку і полетів,

Вранці попрокидалися хлопці, а середній брат їм
нічого не каже. Почали вони знову ходити по лісі,
щоб якось вийти, але на вечір знов прийшли до того
ж дуба. Та й лягли під ним спати, а за вартового став
найменший брат.
Опівночі здійнялася буря, гнуться дуби. Подивив
ся найменший брат

летить змій.

Зупинися, бо стрілятиму!

крикнув наймен

ший брат.

Пусти мене, дам тобі гаманець, повний грошей.

Ти будеш брати, а він усе буде повний, і ніколи не бу
де порожній.

А найменший брат каже:

Це ще не все. Ти скажи мені, як із цього лісу

вийти, тоді пуіЦу.

Бери сокиру і теши дуба з цього боку,- каже

змій.- Коли прокинетеся вранці, то йдіть у той бік, з
якого буде затесаний дуб.

Відпустив хлопець змія та й ліг спати.
Вранці встали хлопці, а найменший брат каже:

Давайте вже виходити з цього лісу.

Але не каже братам, як виходити, а лише дивить

ся, з якого боку затесаний дуб. Недовго вони йшли, і
вийшли з того лісу. Побачили знайому поляну.
Менший брат каже:

Давайте сядемо на цій поляні і трохи спочине-

мо.

Посідали вони, і менший брат питає:

Хлопці, що ви робили ночами, як вартували?

Старший брат каже:

Я маю шапку-невидимку.
Ану, дай її сюди.

181

Одяг він шапку на голову та й питає:

Бачите мене?
Ні, лише голос чути.

А середній каже:

У мене є така сопілка, що як подму в неї, то

скільки хочеш армії вийде.

Ану, давай спробуємо твою сопілку,- каже

найменший брат.

Як узяв він ту сопілку, як почав дути, почали ви
ходити солдати. Він дме, а армія виходить, він дме, а
армія виходить. І вже стільки вийшло, що не помі
щаються на поляні.

Перестав дути, а солдати й питають його:

Царю, що бажаєш?
Нічого, хотів перевірити сопілку.

Сказав він це, і армії не стало.

А тепер дивіться, що я маю.

Витягає він гаманець із грішми. Випорожнив йо

го, а гаманець знову повний. П'ять разів спорожняв
гаманець, і він усе був повний. Забрали вони ті гроші
й пішли додому.

·минуло небагато часу, як почув найменший брат,
що в царя є дочка, і та дочка день і ніч грає в карти.

Бере він свій гаманець і йде до неї. «Пограю й я з нею
в карти»,- думає собі.

Узяв він з собою й шапку-невидимку. Натягнув
шапку на голову, і ніхто не бачив, як він пройшов у
царськ,ий палац. Та й пішов просто до дівчини в кімна
ту. Аж тоді побачила його царівна, коли зняв шапку.

Як ти зайшов сюди?

питає вона. -

У мене ж

варта є.

Шапку таку маю: як натягну на голову, ніхто не

бачить мене.

Коли таке діло,- каже вона,- то давай у карти

грати.

Грали вони цілий день і цілу ніч, а він кладе й кла
де гроші.

182

Вона й питає:

Звідки у тебе стільки грошей?
А мій гаманець такий, що я беру з нього гроші,

а він знову повний.

Дівчина каже:

Давай будемо обідати.

Принесла вона різні вина, напоїла хлопця, і він за
снув. А сама взяла від нього шапку й гаманець, по
кликала варту й наказує:

Візьміть його і викиньте на дорогу.

Прокинувся хлопець, а шапки й гаманця нема.
Але що зробиш?
Іде він додому і каже до братів:

Браття, я загубив шапку й гаманець. Але я

візьму сопілку й оголошу цареві війну.

183

Виходить цар із своїм військом на поле, а хлопець
сів та й дме у сопілку, і виходять його війська. І така
армія виходить, що цареві нічого й змагатися. А ца

рева дочка примітила це діло, зайшла ззаду і вихопи
ла у нього сопілку. І вже не його слухає армія, в

царівну. Дає вона наказ взяти хлопця. Привели його
до царя. Цар каже, щоб розстріляти, а міністр

по

садити до в· язниці. Але врешті вирішили вийняти
хлопцеві очі і пустити сліпого у світ.
Пішов він сліпий по світу блукати і зайшов у ліс. Іде
лісом і запахло йому яблуками. Почав він мацати на

дереві, намацав великі яблука. З 'їв одне яблуко і

відчув, що в нього свербить голова. Помацав, а в нього
роги рос'l'УТЬ і все більші, більші робляться. Як у вола.
Пішов він далі і запахло йому грушами. «Тут десь

груші є»,-

подумав він.

груші. Такі здоровенні.

Став мацати і намацав

«Що буде, те буде,- ду

має,- а з'їм ще й грушу». З'їв грушу, чує, роги хита
ються. Похиталися, похиталися і відпали. Радіє хло
пець. Добре, що хоч рогів збувся!

. Захотілося

йому води. Пройшов трохи, чує, річка

тече. «Ну,- думає,- нап'юся». Підповз до річки, на
мацав воду і п'є. Напився
«Ну, тепер я nровчу царя!«

. Повернувся

і з'явилися в нього очі!

думає хлопець.

назад і почав шукати, де ті яблука і

груші. Знайшов і взяв собі три яблука і три груші.
Іде він у город. А в городі на кожнім провулку

крамничка. Заходить він до однієї крамнички і дає
продавцю три яблука.

Що візьмеш за них,- каже продавцеві,- то бу

де твоє. Але продавай так дорого, щоб лише цар міг
купити.

Сказав це продавцеві й пішов.
Питають люди за ті яблука, а вони дуже дорогі, і
ніхто не може купити. Коли йде царева дочка і заба
чила ті яблука.
Питає продавця:

,184

Скільки коштують ці яблука?
Тисяча карбованців за штуку.

:Купила ьона ті яблука. Принесла їх додому, і такі

вони гарні були, що цар і цариця' шкодували з'їсти.
Поклали вони їх, а трохи пізніше цар каже:

Скільки ми будемо тримати їх? З'їмо по одному.

З'їли вони по одному яблуку, і з'явилися у них роги.
Люди сміються з царя. Кричать:

Не треба нам рогатого царя!

Цар розгубився і передав по всьому царству:

«Як знайдеться лікар, що вилікував би мене від
тих рогів, то дам грошей, скільки схоче».

Прийшов до царя добрий лікар. Помацав ті роги,
постукав і каже:

Якщо відбити роги, то ви помрете.

Цар подумав: «Краще з рогами жити, ніж без рогів
вмирати».

Виходить лікар від царя, а наш хлопець іде назустріч.

Де ви були?

питає лікаря.

А той і розказує йому про царські роги.

Хлопець каже:

Ідіть до царя і передайте, що я вилікую, якщо

він хоче.
Повернувся лікар і каже цареві:

Я знайшов для вас лікаря.
Дам йому, що схоче, аби лише роги зняв.

Вийшов лікар і каже:

Цар сказав зайти.

Заходить хлопець і говорить:

Буду лікувати, але ви повинні три дні не їсти і

діставати три рази на день по три удари палкою.

Робити царю нічого, він погодився. Бере хлопець до
бру палку і зразу дає цареві три рази нижче спини. І так

було три дні: цар лежав зовсім голодний і діставав три
рази на день по три удари палкою. На четвертий день

дає йому хлопець грушу. Цар з 'їв її, і роги відпали.

185

А хлопець каже:

---:-

Давайте гроші, бо я вже йду.
Та в мене й жінка з рогами,- каже цар,-

вилікуйте і жінку.

Добре, давайте її сюди.

Приводять царицю, а хлопець питає:

Згодні ви три дні нічого не їсти і діставати по

три удари палкою три рази на день?

Згодна,- каже цариця.

Але він її пожалів, бо вона невинна була, і не бив,
а лише їсти не дав. На третій день дав їй грушу. Вона

з'їла її, і роги відпали.

Давайте гроші,- каже він до царя,- бо я вже йду.

А вони плачуть:

У нас ще й дочка з рогами. Вилікуйте і її.

Покликали дівчину, а він каже:

Погоджуєшся три дні нічого не їсти і щодня бу

ти побитою палкою?

Погоджуюся,- сказала царська дочка.

Оскільки вона була найбільше винна, то він їй не
по три удари давав, а бив, скільки хотів.

' Вона вже й проси'ться:
- Я не витримаю, вб'єте

Ви мене на смерть.

А він каже:

Як хочеш, щоб не бив, то віддай мені шапку, га-

манець і сопілку.

Тоді зрозуміла вона, що це той самий хлопець.
Пішла царівна до батьків та й каже:

Це той самий, якому вийняли очі. Як він захоче

мене заміж узяти, то я піду за нього.
І цар погодився віддати дочку за такого лікаря.
Повернула вона йому шапку, гаманець і сопілку, а

він зняв їй роги.
Зробили весілля, і став син лісника царем. А що
стало з його браттями, ніхто не знає.

186

ЛИХА МАТИ

І ДОБРИЙ СИН

одного купця довго не було дітей, лише

він і жінка. А потім народилася дити
на, хлопчик. Через деякий час поїхав купець на Чор
не море закупити товар і пропав, назад не повернув
ся.

Підріс хлопчик. Коли йому стало п'ятнадцять
років, питає він матір:

Де наш тато?
Поїхав за товаром і не повернувся.
Мамо, давайте поїдемо і пошукаємо його.

Запрягли вони коней в бричку і поїхали. Довго їха
ли, поки не потрапили в густий ліс.

Хлопець каже:

Ти, мамо, сиди, а я піду на гору та подивлюся.

Може, побачу край цього лісу.
Вийшов він на гору, але краю лісу не побачив. Ли
ше здоровенного дуба помітив. Виліз він на того дуба,
а там висять сорочка, шабля й рушниця. І на сорочці
поклав хтось записку: «Хто одягне цю сорочку, то ду
же сильний буде. Буде він царем над дичиною, і буде
розуміти, що дичина говорить. А шабля рубає, хоч би
скільки ворогів було. Скажеш: «Рубай, шаблеІ»

вона буде рубати. А рушниця дуже влучно стріляє.
Хоч би що хотів поцілити, то промаху не буде».
Узяв хлопець усе те, зліз з дуба і одягнув сорочку.

І одразу з' явилася в нього велика сила, і такий важ-

187

кий він став, що ноги застрявали у суходолі, неначе у
болоті.
Приходить він до матері та каже:

Мамо, лишаймо коні з бричкою і підемо пішки,

бо ліс густий, і з бричкою ми його не подолаємо.

Пішли вони з мамою далі пішки.
Ішли вони, йшли, і знайшли у лісі хатку. Зайшли

туди

нікого нема. Але видно було, що там дванад

цять людей живуть, бо на столі дванадцять тарілок
стоїть, і дванадцять підносів з хлібом. Сіли вони з ма
мою за стіл, наїлися і чекають, що буде далі.

Аж ось приходять дванадцять розбійників.
Зайшли, і старший розбійник питає:

Що ви за люди будете?

Хлопець каже, хто вони.

А старший розбійник каже:

Виходьте надвір.

Хотів їх постріляти, але тільки простягнув руку за
рушницею, як хлопець вигукнув:

Шабле, рубай!

І шабля порубала всіх дванадцятьох розбійників.

хлопець позносив усіх порубаних розбійників у одну
кімнату, замкнув, а сам пішов на полювання.
Але

старший

розбійник

не

був

зарубаний

на

смерть, лише поранений. Він підвівся і почав ходити

по тій кімнаті.
Почула мати, що там хтось ходить. Відмикає кім
нату, дивиться, старший розбійник живий.

Каже він до неї:

Випусти мене і будемо жити разом. А коли син

твій буде йти, то ти мене запреш знову. Перед хатою
є яблуня. Як він буде вертатися, то вона розквітне.
Тоді й запреш мене.
Почали вони жити разом і полюбила мати розбій
ника.

Одного разу він каже їй:

188

Заважає нам твій син. Як би його згубити?

Та вона мовчить.
Тоді він каже:

-Ти прикинешся хворою. Скажеш йому: «Якби я
випила вовчого молока, то одужала б». Він піде за
тим молоком, і вовки розірвуть його.
Мати попрохала сина, і той пішов за вовчим моло
ком.

Знайшов вовчицю з вовченятами та й каже:

Моя мати заслабла і хоче вовчого молока. Як

вип'є його, то одужає.
Дала йому вовчиця молока, і він приніс його матері.
Побачив розбійник, що нічого не вийшло, та й ка
же матері:

189

У лісі живе змій, а перед хатою в нього є груша.

Хто до тієї груші підійде, назад не повернеться. Не
хай він сходить за грушами. Лише побачить його

змій, то він і вмре.
І попрохала мати сина сходити до змія за грушами.
Пішов хлопець та неподалік від того змія сів :коло
:криниці відпочити. Тут прилетіли три ворони. Сіли
вони на дубі :коло тієї :криниці і говорять.
Одна :каже:

Щоб украсти в змія грушу, треба йти опівночі.

Він тоді спить на порозі і не бачить.
А друга :каже:

Була в царя одна дочка, і вкрав її другий цар.

Коли визволить хто царівну, то цар за того й віддасть
її.
А третя :каже:

Дуже важко взяти дівчину від того царя, бо в

нього варта день і ніч стоїть :коло воріт.
Почув це хлопець і пішов до того царя, що вкрав
дівчину.
Прийшов туди і крикнув до шаблі:

Шабле, рубай варту!

І шабля порубала всіх. Цар побачив це і надіслав
туди армію. ·А шабля рубає. Цар посилає армію за
армією, а шабля все рубає. Побачив цар, що погане
діло. Що робити?
А хлопець :крикнув:

ЦІабле, рубай царя!

І зарубала шабля царя.
Зайшов хлопець у :кімнату до тієї дівчини і питає:

Я:к ти потрапила сюди?

Вкрав мене лихий цар від тата, забрав сюди, і

роблю я в нього :куховаркою, варю йому їсти.

А хто в цього царя був :кучером?

пець.

-Циган.
Сказав хлопець циганові:

190

питає хло

Запрягай коней, бери цю дівчину і вези 11 до

батька. Як не завезеш, куди треба, то знайду тебе, де
б ти не був.

Царівна й каже:

Їдьмо зі мною до тата. Тато віддасть мене за те

бе, і будемо ми жити разом.

Не можу я зараз із тобою їхати, бо в мене мати

хвора. Вилікую її, а тоді й прийду до тебе.

Коли так, то на тобі фотокартку на пам'ять.

Обмінялися вони фотокартками, і повіз її циган

додому. Прийшов хлопець за грушами, а змій якраз
спить. Зірвав він три груші і пішов.

Приніс син матері груші, вона їх з 'їла та й каже:
-Трохи легше мені стало, синку.
А розбійник знову каже їй:
Я дам тобі мотузку і спробуємо його силу.

Зв· яжи йому руки і побачимо, чи він перерве ту мо
тузку.

Вона й каже:

Синку, ти такий сильний. Ану, давай я зв'яжу

тобі цією мотузкою руки. Чи зможеш ти її перервати?

Він дав руки. Мати зв· язала їх товстою мотузкою,
а син каже:

Мамо, це іграшки. Нема нічого такого, чого б я

не міг розірвати.

Махнув руками і розірвав ту мотузку.
Каже:

Нема на світі нікого, хто мене переможе. Уся

моя сила

в цій чарівній сорочці.

Мати розповіла це розбійникові, а той і говорить:
-Ти нагрій йому води, щоб він помився. Він буде
купатися, а я вскочу до хати, вдягну його сорочку, і
тоді ми зробимо з ним все, що схочемо.

Мати нагріла води й каже хлопцеві:

Скупайся, синку.

Він почав митися, а розбійник зайшов і взяв його
сорочку. Вдягнув її і говорить до матері:

191

Що будемо з ним робити? Вб'ємо його, чи як?
Не треба вбивати,- каже мати.- Краще випе-

чемо йому очі.

Так вони й зробили.

Нагріли окропу,

випекли

хлопцеві очі і відпустили.

- Йди, куди хочеш.
Іде він без очей, та й не бачить, куди йде. І дійшов
до сухої криниці. Упав він у ту криницю й не може
вибратися. Сидів він там три дні. А поблизу тієї кри
ниці лісоруби рубали ліс і захотіли пити.

Один каже:
-Там колись була криниця. Ходімо туди.
Прийшли лісоруби, спускають цеберку у крини-

цю, а хлопець схопився за неї. Вони тягнуть

не мо

жуть витягти.

А він кричйть:

Рятуйте, люди добрі! Я сліпий. Упав сюди і вже

три дні тут сиджу.

Витягли його лісоруби та й питають:

Як же це ти без очей лишився? І як потрапив сюди?

}оді він усе, як було, розповів їм, а також і про те,
як врятунав дочку царя.

У мене,- каже,- й фотокартка від неї є.

Лісоруби дали про це знати царю, і цар наказав
привести хлопця.

Привели сліпого до царя. Подивився цар на фотокартку

так і є, його дочка.

А царівна каже:

- Його фотокартка у мене є.
- він! І хоч

Взяли, подивилися

хлопець без очей,

вирішила дівчина йти за нього. І старий цар не супе
речив.

Він тебе врятував, касувати слово не можна,

каже.

Та й побралися вони і живуть собі.
Якось жінка взяла сліпого під руку і повела на ярма
рок прогулятися. Там було багато різного народу. Одна

192

циганка побачила, що він у царському одязі, і питає,
хто він. А коли дізналася, що йому випалили очі, каже:

Простеліть увечері брезент, і як упаде на нього

роса, то нехай він три рази вмиється·тією росою та й
буде бачити.

Так вони й зробили. Помив він три рази очі росою
і почав бачити. І подумав: «Піду я до мами, побачу,
як вона живе».

Каже жінці:

Я піду до мами.

"-Іди.
Ішов він дорогою і зустрівся з дідом-жебраком. Та
й каже дідові:

Дідусю, давайте поміняємося одягом.

Дід бачить, що одяг царський, і боїться.

Та хлопець каже:

7 "у крвї11ські народні Rазки".

193

_:___ Не бійтеся, дідусю, міняймося.
- Але тоді ти зробишся такий старий,

як я, а я та

кий молодий, як ти.

Добре,- каже хлопець.
А як схочеш знову стати молодим,- говорить

дід,- то приходь на це саме місце і ми знов поміняє
мося одягом.

Помінялися вони одягом, і зробився з хлопця ста
рий дід. Пішов він' далі і по дорозі зробив собі сопіл
ку. Прийшов він туди, де жила мати, сів під дубом і
почав грати на сопілці. Розбійник почув це, пішов у
ліс і знайшов діда.

Дідусю,- каже,- ходімо до мене, там пограєш.

І жінка послухає.
Він погодився. Як зайшов до них у хату, то так заграв, що господарі затанцювали.

Розбійник каже:

Дідусю, ти будеш ночувати у нас.
Як у вас,

то

у вас.

Я,-

каже,- чоловік

бідний, ночую, де приймуть.

Постелили воци дідові, і дід ліг. Та й самі лягають.
А дід дивиться, де буде розбійник сорочку класти. Ба
чить, той скинув сорочку і поклав собі під подушку.

Лягли .вони і заснули. А хлопець встав, тихенько
взяв сорочку з-під подушки та й одягнув. Тоді взяв зі
стіни свою шаблю й рушницю і будить їх:

Ану, вставайте!

Вони встали і побачили, що їх обдурили. Тоді хло

пеЦь підняв шаблю і зарубав розбійника. А матір за
мкнув у кімнаті і каже:

За те, мамо, що ти мені очі випекла, живи у цій

кімнаті, скільки днів тобі зосталось.
І пішов він на те місце, де з дідом помінявся одя
гом. І коли помінялися вони, знову зробився він мо
лодий, як був.
А коли старий цар вмер, то він став царем і царю
вав тривалий час.

194

НІМА ЦАРИЦЯ

ув собі один бі.Дний чоловік. Дуже вони
з жінкою бідували. Якось пішов той
чоловік у ліс по гриби, і підійшла до нього якась баба.

Що ви тут робите?

питає баба.

Збираю гриби.

Баба каже:

Ви бідний чоловік. Нате вам ці три горіхи. Як

прийдете додому,

розбийте їх і не будете

більше

бідний. Але дасте мені за ці горіхи те, чого у вас зараз
нема.

Погодився чоловік. Приходить він додому і не ка
же :жінці нічого, а пробує, що з тих горіхів буде. Роз

бив один горіх

горіх

і купа золота з' явилася! Б' є другий

друга купа золота! Б'є третій

третя купа!

Жінко, тепер ми будемо жити, бо грошей у нас

досить. Але за ці гроші я маю віддати те, чого в нас
зараз нема. Так я з бабою домовився, котра мені горі
хи дала.

Жінка каже:

То добре. Як нічого в нас нема, то нічого й не да

мо бабі.

А через якийсь час народилася в них дівчинка.
І така красива, що на світі такої більше нема. Аж те
пер вони здогадалися, що мають віддати бабі.

Минуло років із десять. Той чоловік зробився ве
ликим багатієм. Дівчинка вже виросла. А тут і баба
прийшла.

195

Каже:

Згодилися ви дати те, чого не мали, то я й беру

те, чого тоді не було. Беру вашу дівчину.
Взяла баба дівчину й пішла.
А та баба була чарівницею. Це вже дванадцяту
дівчину вона від людей узяла. І нічого ті дівчата в неї
не робили.

Привела баба дівчину, побула день вдома, а на дру
гий кудись пішла.
Сказала вона дівчатам:
-Тут є багато кімнат, і ви можете в усі кімнати за
глядати, лише у останню кімнату не заглядайте.

Пішла баба, а новенька дівчина думає: «Подивлю
ся я, що там у тій кімнаті». Відчинила двері, а там ле-

196

жить та сама баба. Лежить мертва. Дівчина зачинила
двері і нікому ні слова не каже.

А баба прокинулась. Вона знала, що та дівчина бачила її мертву, і питає дівчину:

Що ти бачила в тій кімнаті, як дивилася туди?
Нічого не бачила і не дивилася.

Баба добре знає, що дівчина дивилася, а дівчина
ніяк не хоче признатися.
Коли баба вмирала на добу, то її легко було зроби
ти мертвою й на рік. Треба було тільки переставити

~вічки: ту, що стояла у баби в ногах, поставити в го
ловах, а від голови поставити свічку в ноги.
Боялась баба, що дівчина комусь розкаже про неї,
і зробила її німою. А потім відвела дівчину в ліс і ли
шила саму.

А тим лісом їхав цар і побачив дівчину.

Ану,

йди,

подивися,

що за дівчина там си-

дить,- каже він кучеру.
Той пішов до неї та й питає:

Чого ти тут сидиш?

Вона мовчить.
-Звідки ти?
Вона мовчить.

Чого мовчиш?

Вона мовчить.
Кучер повернувся і каже цареві:

Вона нічого не говорить. Мабуть, німа. А краси

ва, що в світі такої я ще не бачив.

Іди приведи її сюди,- каже цар.

Кучер пішов, узяв дівчину за руку й привів. Як по
бачив цар таку красу, то не міг очей відвести. «Нехай
вона й німа, але візьму її за жінку»,- думає цар.
Привіз її цар додому, одружився та й живе з нею.
І через рік такого вона гарного хлопчика народила,

що в світі такого більше не було.
А баба-упириця, в якої вона колись жила, прийш

ла вночі до царського дому та зарубала хлопчика, а

197

матері його помастила рота кров'ю. Узяла зарубаного
хлопчика і пішла. Встає вранці цар, дитини нема, а
жінка в крові. Зібралися міністри і вирішили, що то

вона з 'їла дитину.
Але цар сказав:

Нічого я їй за це не зроблю, бо люблю її.

І пробачив їй.

Через рік знову народився хлопчик. І знов прийш
ла баба-упириця й зробила все, як вперше. Встає

вранці цар

дитини нема, а жінка змащена кров'ю.

«Ну,- думає цар,- це вона знов дитину з'їла». Але
пробачає і цього разу.

На третій рік народився в них ще один хлопець.
І з ним сталося те саме, що з двома першими. Встав
вранці цар

дитини нема, і жінка змащена кров· ю.

А люди кажуть йому:

І ви вимащені.

Тут цар розлютився. Замало того, що вона їсть
дітей, то ще й йому давала їсти! Судити її!
Суд присудив: утопити цареву жінку в гарячій

. смолі.
А баба-упириця приходить і робить так, що б з нею
жінка говорила, хоч для всіх залишалася німою. А
потім питає її:

Що ти бачила в тій кімнаті? Кажи, бо зварять

тебе у смолі.

Нічого не бачила,- каже вона.

Ведуть жінку до ями зі смолою. А чарівниця йде за
нею, і ніхто не бачить її, крім засудженої.

Кажи, що ти бачила, бо зараз укинуть тебе в яму

і згориш у смолі,- каже баба.

Нічого не бачила.

Коло ями читають присуд: «Таку й таку вкинути в
яму зі смолою за таку-то провину».

А баба знов питає:

198

Кажи, що бачила.
Нічого не бачила.

І баба повірила їй та й крикнула, щоб усі чули:

Не кидайте її в яму, бо то я винна. Я зарубала

дітей і змастила їй рота кров'ю.
Ніхто не бачив бабу, лише усі ~ули її голос. Та за
суджену не кинули в яму.

того часу вона почала говорити і розказала лю

дям:

... Баба-чарівниця

сказала, щоб я не дивилася в

одну кімнату. А я заглянула, але нічого не побачила
там. Баба думала, що я там щось бачила, і зробила ме
.не німою.
Баба все це чула і лишила царицю, бо повірила, що
та нічого не може про неї розповісти.

Після того молода цариця добре жила з чоловіком,
і мали вони багато дітей. Може, й тепер ще живуть.

ЯК ЧОЛОВІК
ОВЕЦЬ ГОДУВАВ

дин чоловік мав дев· яносто дев' ять
овець і одного барана. Якось погнав
він їх пасти. Але того року були велика посуха і вели

кий голод, і не було чим годувати овець. Та все ж по
гнав. Дуже довго гнав отару чужими полями і загнав
туди, де зовсім не було людей. Бачить, долина, а на
тій долині багато копиць сіна. Чоловік думає: «Наго
дую своїх овець, а хазяїну цього сіна заплачу».

Розкидав він одну копицю, другу

вівці з'їли.

Аж тут прилітає змій.

Яке ти мав право годувати моїм сіном своїх

овець?!

Я взяв ваше сіно, бо велика біда мені. Я вам за-

плачу,- каже чоловік.
Ніякої плати мені не треба,

тільки зарубай

тридцять овець і звари мені на обід.
Що мав робити чоловік? Зарубав він тридцять

овець і зварив їх у великому казані. Наївся змій і по
летів. А чоловік подумав: «Як я дав тридцять овець,
то можу решту годувати цим сіном цілий місяць».
Розкидав ще дві копиці і годує овець далі. А
наступного дня змій знов прилітає.

Ти знов моє сіно береш? Рубай ще тридцять

овець\
Чоловік зарубав і зварив ще тридцять овець. Змій

наївся і полетів далі. І не сказав чоловікові, щоб не

200

брав більше сіна. Чоловік думає, що за шістдесят
овець він може брати сіна, скільки хоче,

і годує

овець далі.
Але на третій день змій знов прилітає.

Ти ще не забрався геть?!

крикнув змій.- То

рубай ще тридцять овець!
Чоловікові нема що робити. Зарубав він ще трид
цять овець і поклав у казан варити. Зосталося в нього

лише дев'ять овець і баран.
Вівці варяться, а змій думає: «Посплю трохи, поки

звариться м'ясо». Та ліг і заснув. А чоловік узяв це
берку, набрав з казана окропу та як линув змію на го
лову!

Змій схопився і кричить, бо чоловік попарив йому

очі. Кидається змій ловити, але нічого не бачить, і чо
ловік утікає.

201

Тоді змій каже:

Обдурив ти мене. На тобі від мене на спомин

перстень.

Не візьму, бо хочеш, щоб я підійшов, і ти мене

зловив,- каже чоловік і не підходить.
А змій каже:

Ти не бійся, я тобі кину перстень здалека.

Та й кинув змій перстень. Узяв його чоловік, ди
виться, золотий перстень, гарний такий. Та й натяг
персня на палець.

А перстень той був чарівний. Змій кричить:
-Дети?
І перстень обзивається:
-Тут, тут.

Почав змій ловити чоловіка. Той утікає, а змій
кричить:

-Де ти?
І перстень усе обзивається:
-Тут, тут.
Тікав, тікав чоловік і забіг на берег річки. «Заже

·не мене змій у воду, і втоплюся»,- подумав він. Хоче
скинути той перстень з пальця і ніяк не може.

А змій іт~е біля нього. Тоді вихопив чоловік ніж,
відрубав собі палець з перснем і кинув у воду.

Змій добіг до води.
-Де ти?
А перстень з води:

_.:__

Тут, тут.

Змій кинувся на той звук, бухнув у воду і втопився.
Ще довго чоловік був у тій долині. Він згодував усе
те сіно і знову розвів багато овець. Та як розвелося їх
більше сотні, повернувся він із вівцями додому.

202

ДРУЖИНА

ВОЛОДАРЯ ЗМІЙ

дна жінка мала дочку. Як ішла вона
куди, дочка лишалася вдома. Дівчина
сиділа в хаті, а гадюки підповзали під хату і кричали:

Маріє, вийди!

А вона не виходила.

Одного разу змії заповнили все подвір'я. Крикнули вони кілька разів:

Маріє, вийди!

Але вона мовчала.
Тоді гадюки збилися в купу, вибили вікно, впали в
хату і забрали дівчину.

Самий старший із зміїв узяв Марію собі за жінку.
Під водою на дні озера був у нього палац. Сам він був
чоловік, а шкіру мав гадячу. Але він міг знімати з се
бе ту шкіру, коли хотів.

Жила Марія з чоловіком-змієм на дні озера, а мати
її не знала, де дочка. «Пропала дівчина»,- подумала

мати і зробила поминальний обід. А через п'ять років
прийшла Марія відвідати матір і привела з собою
двох своїх синів. Стара приймає її, тішиться, розпи
тує, де вона була. А дочка й розказує, де живе.

То чого ж ти з гадюкою живеш?

питає мати.

То не гадюка,- каже їй дочка,- лише шкіра на

ньому гадяча. Але він ту шкіру з себе скидає.

А як же ти його з-під води викликаєш?

питає

мати.

203

- Крикну: «Йосипе, вийди!» - і він виходить.
Стара й думає: «Зарубаю я його, щоб не верталася
більше до нього дочка. Нехай живе в мене».
Вийшла тихо з хати, взяла сокиру, пішла до озера
і кричить:

- Йосипе, вийди!
Він вийшов, а стара і зарубала його. Відрубала йо

му голову і кинула в озеро. І тіло кинула ·гуди.
А дочка з хлопчиками зібралися йти додому. При
ходить до озера, кричить:

- Йосипе, вийди! Йосипе, вийди!
Але ніхто не виходить. Подивилася, а голова чоловіка в озері плаває.

Заплакала вона, заридала:

Зосталися твої діти сиротами! А ти їх так любив!

Завела Марія дітей до матері і лишила їх там, асама перекинулася зозулькою.

Літає і гукає:

Я собі чоловіка куплю, куплю!

Щороку кричить

«куплю», але такого чоловіка

,вже не може собі Знайти.

ЯК СВИНЮ ХОТІЛИ
ЗАМІЖ ВІДДАТИ

или собі чоловік і жінка. Були
вони вже в літах, а дітей не ма

ли, але дуже хотілося їм дитини.

Аби хоч поросятко нам уродилося,- говорили

вони.

І вродилося в них поросятко. Як підросло воно тро
хи, то почало скидати з себе шкіру. Як скине свинячу
шкіру, то така гарна дівчина стає, що в світі такої
більше нема.

Ходить вона поміж людей і дуже сподобалася од
ному хлопцеві.

Я буду її сватати,- каже той хлопець батькам.

-Ти що, дурний?

відмовляють його.- Та вона

ж свинячу шкіру має.
Але хлопець дуже закохався в неї і настояв на то
му, щоб оженитися. Було весілля, після весілля за

брав він її до себе. Живуть вони собі, і все йде добре.
Але як захоче вона, то і натягне свинячу шкіру. І вже
вона свиня.

Чоловік терпів це, терпів, та врешті обурився й спа
лив ту свинячу шкіру. І ніколи відтоді його жінка не
робилася свинею. Живуть вони, дітей мають і добре їм.
А багацький парубок каже батькам:

Як той узяв собі в жінки малу свинку та й добре

йому, то я собі велику свиню візьму і мені ще краще
буде.

205

Добре, бери,- каже йому батько.

Почалося весілля, тягнуть свиню до столу, а вона
кричить. Усі сміються. Бачать усі, що толку нема.
І пустив її парубок до хліва. Тільки сорому з нею на

брався. Во свиня - то не людина, і людини з неї не
зробиш.

ЦАРЕВИЧІ ВАСИЛЬКИ

одного царя був син. Цар був старий,
тому вирішив він сина оженити і відда
ти йому царювання. Так і зробив. Синові присягли, і
він став царювати.

Царський палац був коло моря, і молодий цар з
жінкою полюбляли на човні по морю прогулюва
тися. Та одного разу пішла цариця до моря без чо
ловіка, але із служницями, і сіли вони на човен ут~
рьох. Служниці взяли весла, управляють і їдуть.

Раптом, коли трохи від'їхали від берега, човен пе
рекинувся, і служниці потопились. А цариця пе
ретворилася на качку і полетіла поверх води над
морем.

То чарівниця човен перевернула, а сама перетвори
лася на царицю, прийшла до царя і каже:

Нещастя яке трапилося! Перекинувся човен у

морі, так я випливла, а служниці потонули.

От і живе цар з нею, як зі справжньою жив,- він і
не здогадується, хто вона. Та куди цар не їде, його
справжня жінка качкою стає і летить за ним.
Одного разу їде він широким шляхом, а вона напе
ред полетіла, спустилася, стала знов жінкою і наро

дила двох синів. Поклала їм по голуб'ячому яєчку
кожному під праве плече і сказала:

Їжте, сини мої,- не заїдайте, спіть -

найте, пийте

не заси

не запивайте!

Обгорнула їх ковдрою і на шляху поклала.

207

Доїжджає цар, дивиться: щось лежить на дорозі,

ковдрою обгорнуте. Під'їхали ближче і стали, бо коні
далі не йдуть.
~Піди,- каже цар кучерові,- подивися, що там

таке?
Схопився кучер, побіг, подивився, прибігає і до
повідає:

Це двоє діток маленьких, тільки що народже-

них.

Цар сам підійшов, подивився на них і каже:

Беріть їх у коляску.

Повернувся додому, позвав священика, та й охрес

тив тих дітей і дав їм обом ім'я Васильки.

208

Ростуть вони не по годинах, а по хвилинах. За

один місяць стали вони ходити, стали й говорити.
На другий

стали вже й грамоті вчитися. І кра

сиві такі дітки, що не можна н·а них і надивитися.
Але його жінка, теперішня цариця, люто знена

виділа їх.
Якось відлучився цар з дому на троє діб у якесь
місто велике, і вона знає, у який час він повернеться.
Узяла вона і тих діток потруїла. Повбирала їх гарно і
поклала обох на стіл.
Приїздить цар додому, доносять йому, що ті дітки,
котрих знайшли на дорозі, Васильки, померли. Вхо
дить цар до кімнати і бачить, що дітки лежать на
столі мертві. Узявся він за голову, заплакав.

Чого вони вмерли? То б один, а то обидва разом?

Жінка каже:

Хіба я винна? Вони, як попили, похворіли тро

хи і вмерли разом.
Зробили труну, позолотили її і зсередини, і зверху,
внесли в церкву, а наступного дня, щоб поховати на
цвинтарі, призвали священика.

Проситься дяк:

Дозвольте, ваша царська величність, переночу

вати коло тих діток. Буду я псалтир над ними всю ніч
читати.

Читай, брате,- дозволяє цар.

Ну, і ночує дід у церкві, читає.
Коли серед ночі прибігає до нього піп і каже:

Чого ти тут читаєш? Ходімо, в мене для тебе

інша робота є!
Він не слухає, читає. Піп пішов, коли прибігає дя

чок за наказом попа
не робить

гнати дяка з церкви. Та він од

читає!

Тут біжать три жандарми із шаблями:

Чого ти не слухаєш? Зараз біжи до попа, бо го

лову тобі знімемо геть!

А він одно робить: читає, нікуди й не дивиться.

209

Не стало раптом того нічого. Шибочка угорі у
церкві брязнула, і спускається качечка на землю.

Спустилася,

стала жінкою і почала плакати над

дітками своїми.
Плаче та промовляє:
-Любі дітки мої! Я ж вам яєчка дала. Я ж вам ка
зала: їжте, їжте, сини мої

засинайте, пийте

не заїдайте, .спіть

не

не запивайте! А ви заїли, запили

і поснули! Якби вас.• діточки, не ховали ще одну ніч,

·то я б вас, діточки, оживила у ту ніч.
Дяк усе це чує. А вона коли плаче, то золото з очей,
як сльози, сиплеться, а коли говорить, то срібло з ро

та дрібне випадає. Знов ударилася качечкою і в ту са
му шибочку .і вилетіла.

Коли розвиднилося, приходить той дяк, що читав,
до царя і каже:

- Дозвольте, ваша царська величність, сказати.
- Говори, брате,- цар каже.
- Ті дітки нехай ще одну ніч у церкві побудуть.
- Ну, нехай. На тобі тисячу рублів і йди собі.
Він узяв, пішов·додому; випив чаю і ліг спати. Вис
пався, узяв псалтир і пішов знов у церкву. Увійшов у
церкву, окреслив себе кругом і поробив хрести навкруг
того круга, а сам посередині став і почав читати: бо вже

знає, що буде. Читав і читав до самої глупої ночі.

Коли посеред ночі з· являється повний полк солдат
та й гукають до нього, бо круга перейти не можуть:

--; Геть

із нашого місця!

Він одно робить, читає. ·Гнали, гнали, піками,
шаблями махали

Зникло це

нічого йому не можуть зробити.

з· явилися змії вогненні, кричать:

Тікай! Церква горить!

А вона ніби й справді горить

огонь так і сиплеть

ся. А він усе читає.

Зникли оці змії, з' являються чорти:

Тікай, дяк, а то зараз підлога у пекло прова

литься!

210

Та він не слухає нікого, усе читає.

Коли раптом зникло оце усе, і з'являється качеч
ка. Влітає в ту саму шибочку, спускається, плаче й
питає:

Чи живлющої я вам води дістала?

Підняла головку одному, влила раз, два. Ні, не та
вода, не ожили діти.

Який жаль. Я так поспішала, що не з того коло

дязя води ухопила!
Засмутилася вона і вилетіла через ту саму шибочку.

Дяк узяв тоді, позмітав срібло і золото, яке качеч
ка наплакала. Золото
срібло

в один краєчок хустинки, а

у другий, у вузлик.

211

Йде він до царя і доповідає:

Дозвольте, ваша царська величність, сказати?
Говори, брате,- цар каже.

Ті дітки нехай ще одну ніч у церкві Переночу-

ють.

Ну, нехай. На тобі тисячу рублів і йди собі. Як

що вони оживуть, я тебе нагороджу ще й не так.

Поклонився дяк, узяв гроші й пішов собі додому.
Діждав третьої ночі й пішов у церкву. Круг крейдою
зробив і у крузі став собі, читає. Тут настала глупа

ніч. Прибігають жандарми із шаблями, із піками й
кричать:

Геть з церкви!

Він одне робить

Гнали, гнали

не вигнали. Вони й зникли. З'яви

читає.

лися тоді чорти.

Тікай,- кричать.- Тікай, бо оце все у пекло

провали·гься!

А він собі одне робить

читає.

Вони його огнем засипали

церква так і горить,

і на нього самого полум'я сиплеться, а він одне робить

читає.

Гнали, гнали

не вигнали. Та й зникли чорти

хтозна де й"поділися.
І знов прилітає качечка до того вікна, де шибочка
вибита. Влетіла, стала жінкою і почала плакати.

Тепер,- каже,- я, любі мої синочки, праведної

води· дістала!
Підвела головку одному, потім другому, поналива
ла їм води в рот

вони й ожили.

Дивіться ж, діточки мої, тепер, коли ви живі,

яєчка вже не заїдайте, пийте

не запивайте і спіть

не засинайте. І нехай вам Бог помагає, а я собі убе

руся.

Наказала вона так і пішла, та коли промовила:
«Прощавайте», дяк схопив її за ноги. Вона стала ви
риватись, але він міцно тримав.

212

Коли півні заспівали, вона й каже:

Тепер пусти, вже пройшов час, я тікати вже не

буду.

А він не вірить і все коло неї с-Идить.
Прокинувся цар, о дванадцятій годині попив чаю і
питає:

Чи не було дяка?

Кажуть:
-Не було.
Цар і послав якогось там посланця, чи жандарма, чи

кого ще, щоби спитати, де дяк подівся. Той посланеІ.t;ь
пішов до дяка додому, аж там кажуть, що не було його

ще з церкви. Він

у церкву і, врешті, знаходить дяка.

Дяк і каже тому посланцеві:

Іди і скажи царю, що його дітки ожили й жінка

його перша тут з ними.

Посланець повернувся до царя. Каже йому, що
дітки живі і жінка перша коло них.
У царя чуприна вгору полізла:

Як же то жінка? Коли жінка ж моя коло мене?
Я не знаю,- каже посланець,- так мені дяк

сказав.

Зараз запрягай у коляску коней\

Сів і поїхав. Доїхав, вскакує в церкву

. дітки,

аж там і

і цариця. Пізнали вони один другого, почолом-

калися.

Він і питає:

Що ж це таке?

Вона й каже:

То все чарівниця зробила, з якою ти жив. Вона

служниць згубила і мене хотіла згубити, так я пере
кинулася качечкою і полетіла, а вона думала, що усіх
нас потопила.

Сіли вони у коляску, діток узяли. Цар одного за
руку, вона другого, і поїхали додому.

Приїхали до палацу, а чарівниця, як їх побачила,
отруту прийняла і відразу лопнула.

213

Цар увійшов:

Приберіть її, вирийте яму на розпутті та похо

вайте.
І почав він знову жити зі справжньою царицею,
дітками втішатися.

А діточки хороші,

Васильки

обидва.
Живуть, хліб жують, _чоботом добро возять.

:БАТЬКО Й ТРИ СИНИ

ив собі чоловік, а в нього було три
сини; найменший, звичайно, був
дурний. От як вмирав батько, та й сказав своїм синам,

щоб вони кожні Різдвяні свята носили йому вечерю.
Прийшла черга старшому братові нести вечерю.
Він узяв цеглину, води та й пішов. Приходить на мо
гилу та й каже:

-Тату, вставай, їж вечерю!

Батько встав, погриз цеглини, напився води, спи
тав, од якого сина вечеря, та й поліз знову в могилу.
Прийшла черга середньому нести; він боїться та й
став просить найменшого брата, щоб той за нього

поніс вечерю. Середній брат теж дав найменшому
цеглину й води, той і поніс.
Прийшов на могилу та й каже:

Вставай, тату, вечеряти!

Батько встав, погриз цеглини, напився води, спи
тав, од якого сина вечеря, та й поліз знов у могилу.

Надійшли треті Різдвяні свята; найменший брат узяв
борщу, хліба та й поніс· вечеряти батькові. Прийшов
на могилу, покликав батька.

Батько наївся та й спитав:

Од якого сина вечеря?
Од найменшого.

Батько тоді як свиснув! Коли це прибігають до ньо
го троє коней,- такі гарні! Батько вирвав з них по во

лосинці, дав синові та й каже:

215

Якщо тобі треба буде якого коня, то ти запали з

нього волосинку, він так і прибуде.
Син узяв волосинки, поклонився та й пішов додо
му.

минає час, та ось пішла чутка по всьому царству:
хто доскочить конем до царівни, яка буде сидіти у ви
сокому

теремі,

зніме

неї

перстень,

то

той

одружиться з нею.

Брати повибирали собі коней та й збираються в до
рогу. Найменший син попросив і собі кобилу.

Та куди тобі!

казали брати, та все ж дали по

ганеньку кобилу.
Він виїхав з села, вбив ту кобилу, обідрав шкуру та
й кричить:

216

Сороки, ворони, свіже м'ясо!

Тоді вийшов у поле, запалив волосинку, і прибіг до

нього сивий кінь. Він і каже йо~у:

Неси мене до царя!
Пане мі.й милий, пане мій любий! Лізь у ліве ву-

хо, а в праве вилізь та вибери мені убрання хороше, а
собі ще й краще.
Найменший брат поліз у ліве вухо, а в праве виліз
та зробився таким козаком, що й не придумати!
Кінь і питається в нього:

Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи до

половини дерев?

Неси до половини дерев.

І кінь як поніс його!
Нагнали вони братів, найменший брат і кричить:

Гей, ви! Простилайте сіряки, щоб кінь копита

не вимазав.

Брати йому й послали сіряки. От розігнався кінь,

як стрибоне! Підскочив до половини терема та й на
зад. Люди аж роти пороззявляли.
А брат найменший приїхав додому, поліз коневі в
праве вухо, а в ліве виліз таким дурнем, як і був,

прийшов додому та й сидить за грубою.
Приїхали й брати та й хваляться:

От так плигнув,- до половини терема!

Дурень висунув голову з-за груби та й каже:
-Може, тоя?

Брати аж за животи беруться та сміються. Дурень
і поліз знову за грубу.
Стали збиратися брати вдруге.

Дайте й мені кобилу, і я поїду!

просить ду-

рень.

А та ж де?

спитали брати.

-Здохла!
Брати засміялись та й дали йому другу кобилу. Ду

рень убив і ту, обідрав шкуру та й кричить:

Сороки, ворони, свіже м'ясо!

217

А сам вийшов у поле, запалив волосинку, і до нього прибіг кінь гнідий.
Дурень і сказав йому:

Неси мене до царя!
Пане мій милий, пане мій любий! Лізь у ліве ву-

хо, а в праве вилізь та вибери мені гарне вбрання, а
собі ще краще!

Дурень поліз у ліве вухо, а в праве виліз най
справжнісіньким козаком.

Кінь і питає його:

Як тебе, пане, нести -

чи поверх дерев, чи ДО

половини дерев?

Неси поверх дерев!

Кінь і поніс його поверх дерев.
Нагнали вони братів, дурень і кричить:

Гей, ви! Простилайте сіряки, щоб кінь копита

не вимазав.

Брати прослали сіряки.

От розігнався кінь,

як

стрибнув,- на сажень до царівни не доплигнув.

Приїхав найменший брат додому, вліз коневі в
праве вухо, а в лів~ виліз таким дурнем, як був і пер

mе; прийшов додому' заліз за грубу та й сидить.
Прийшли брати та й хваляться тим, що бачили.

Може~ то я?

сказав дурень з-за груби.

Брати тільки засміялись.
От збирались брати і втретє. Дурень і собі попросив
кобилу.

-А та ж де?

спитали брати.

-·Здохла!
Вони дали й третю кобилу. Дурень обідрав з неї
шкуру й кричить:

Сороки, ворони, свіже м'ясо!

А сам вийшов у поле та й запалив волосинку, і до
нього прибіг вороний кінь.

Дурень сказав йому:

Неси мене до царя!

Кінь каже:

218

Пане мій милий, пане мій любий! Лізь у ліве ву

хо, а в праве вилізь, та вибери мені убрання хороше,
а собі ще краще!

Дурень поліз у ліве вухо, а в·і:rраве виліз таким ко
заком, що кращого й бути не може.

Кінь і каже йому:

Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи до

половини дерев?

Неси поверх дерев!

Кінь як поніс його вище лісу, нижче хмари.
Наздогнали вони братів, дурень і кричить:

Гей, ви, простилайте сіряки, щоб кінь копита не

вимазав!
Брати й попростилали сіряки. Кінь розігнався, як

стрибонув і доскочив до царівни. Найменший брат
узяв у неї перстень, поцілував її та й поїхав назад. Як
приїхав додому, поліз коню в праве вухо, а в ліве
виліз таким дурнем, як був, та й заліз за грубу.
Приїхали й брати та й балакають:

От так плигає! Він хороший, та й кінь йому до

пари!"
Дурень виткнув голову з-за груби та й каже:
-Може, тоя?

Чи не згубив ти останнього розуму?

засмія-

лись брати.

Дурень і поліз назад за грубу.
Тим часом цар знов оповіщає, щоб збирались до
нього в палац усі: і старі, й малі, і каліки.

Брати й балакають між собою:

Як нам вести дурня

сором; та треба вести

такий наказ!
Зібрались усі в палац, цар почав їх пригощати і ме

дом, і вином,- усього такого багато! На останок ста
ла частувати усіх царівна. Частувала вона, частува
ла, коли прийшла й до дурня; дурень і бере чарку
лівою рукою.
Вона й питає:

219

А правою чого ж ти не береш?
Та забив палець.

Ану покажи.

Дурень розв'язав палець, а перстень так і засяяв.
Царські слуги тоді дурня умили, вимили з голови
попіл, причесали. Він і одружився з царівною, та й
живуть собі!

ТРИ СЕСТРИ

ув собі цар,
тільки

сина.

і мав той цар одного
Як

виріс

царевич

настала пора його женити, то цар і послав гінців по
всьому

царству

пошукати

царевичеві

наречену.

Поїхали гінці; два роки вешталися, бо царство було
дуже велике, та й знайшли три сестри, одна до одної,

та такі гарні, що кращих на всьому світі не знайти.
Поїхав цар із царевичем подивитися на тих сестер;

бачать

справді, як одна, такі гарні. Не знає царе

вич, яку з них і брати за себе.
От цар йому й каже:

Сину мій, усі вони однаково гарні, так вибирай

собі ту, котра більш у пригоді стане твоєму царству.
Став царевич прислуховуватися, що вони між со

бою розказують. І чує, як старша каже:

Якби царевич одружився зі мною, то я б йому

одним окрайчиком хліба усе військо нагодувала!

А я,~ каже середня,- оцією мичкою, що пря

ду, усе б його військо зодягла!

А я,- каже менша,- народила б йому дванад-

цять синів до пояса в золоті, а від пояса в сріблі!
Розповів царевич батькові, що почув від сестер.
Цар йому й каже:

Бери меншу, бо від таких синів буде велика сла

ва твоєму царству.

Старша сестра думала, що царевич її буде сватати,
та прийшли старости і посватали меншу. Розсерди-

221

лис.я старша й середи.я та й стали казна-що вигадува
ти і наговорювати на меншу.

Вона,- кажуть царевичу,- нікчемна, вона тобі

не дванадцять синів народить, а дванадцять кошенят
приведе!
Однак що вже сестри з заздрощів не вигадували
про меншу, а царевич з нею одружився. Після весіл
ля цар недовго жив, і царевич став царем, а менша се
стра

царицею. Живуть вони собі у превеликій зла

годі рік, другий, а діток Бог не дає.

Сестри знов почали набріхувати на меншу, і цар
розсердився на неї та й каже:

Як бачу, ти мене обдурила: обіцяла, що в нас бу

де дванадцять синів, та досі й одного не народила.

Постривай,- одказує менша сестра,- .я тобі ро

жу разом дванадцять синів до по.яса в золоті, а від по

.яса :в сріблі!
Минув ще рік, а діточок усе-таки Бог не дає. От цар
і заслав меншу сестру аж на край свого царства до мо
р.я і-звелів, щоб вона до нього не приїжджала і листів
не посилала, аж nоки не народить дванадцять синів

до по.яса в золоті, а від по.яса в сріблі. Живе вона собі
там над морем не .як цариця, а .як проста жінка: у не

величкій хатці; тільки й дав їй цар прислуговувати
одного чоловіка та стару бабу.

Ще й· року не минуло, .як її туди заслали, народила
вона дванадцять синів до по.яса в золоті, а від по.яса в
сріб:лі.
Написала лист до цар.я та й каже тому чоловікові,
що при ній живе:

Одвези цього листа до цар.я і розкажи, що мені і

йому Бог послав, та гл.яди: що б з тобою не сталось, ні
до кого не заїзди і нікому про це не розповідай.

Поїхав чоловік. Їде день, другий, а на третій .як
ушкварить дощ. Бачить він

край дороги хатка

стоїть. Чкурнув чоловік у ту хатку, дивиться

аж

там царицині сестри, старша й середи.я. Пізнали й во-

222

ни чоловіка,

зараз почастували його,

нагодували,

розпитують про сестру, так Чоловік нічого їм не ка

же. От в'они й почали умовляти чоловіка, щоб він за
ночував у них.

Спочинеш у нас,- кажуть,- а завтра раненько

поїдеш.

Чоловік бачить, що так щиро його просять, і зго
дився, бо дуже-таки втомився. Уночі, як він заснув,
сестри витягли з сумки сестриного листа до царя та й
спалили, а замість нього написали другий, буцімто
менша сестра дає звістку царю, що привела йому два
надцять кошенят.

Дуже розсердився цар; як прочитав того листа, що

сестри написали, порвав його на шматки, а чоловіка
звелів з двору вигнати і на очі до себе не пустив. По
вернувся чоловік до меншої сестри і розповів їй усе,
як було. Вона враз здогадалася, що це, мабуть, її сес

три обміняли листа. Поміркувала, що їй робить, та й
вигадала. Ще як жила вона з царем, і сестри на неї
наговорювали і набріхували, цар дав їй перстень та й
сказав:

Якщо трапиться з тобою якесь лихо через твоїх

сестер, то пришлеш мені оцей перстень, і я знов до те
бе прихилюся!
Вона узяла той перстень, заховала в коробочку та,
написавши вдруге листа, знов послала того чоловіка
до царя.

Тільки вже,- каже йому,- дивися, що б тебе

не спіткало, ні до кого не заїзди; а як приїдеш до ца
ря, то віддаси йому цього листа і сю коробочку.
Знов поїхав чоловік до царя. Тільки став доїжджа
ти до тієї хати, де живуть сестри, знов линув дощ як з
відра. Однак, яке вже не лихо, обминув він ту хату.

Їде далі, а тут як набіжить друга хмара з громом, з
блискавкою, як ушкварить град з куряче яйце!

Дивиться сердешний чоловік
невеличка хатка.

Зліз він з

стоїть край дороги

коня та й став під

223

стріхою. Коли виходить з хатки стара бабуся і запро
шує його до хати обсушиться і відпочити. А чоловік і
думає собі:

«Нічого мені бояться старої». Та й уві

йшов до хати. А ся бабуся була нянькою старшої сес
три, злюща-презлюща баба; вона ж то найдужче й
сердилась на меншу сестру за те, що та перешкодила

старшій стати царицею.

Нагодувала стара Яга чоловіка, поклала спати, а
сама витягла із сумки лист та коробочку, і мерщій до

сестер.

Вийняли сестри з коробочки перстень,

замість нього поклали дванадцять мишенят та й на

писали до царя листа, буцімто від меншої сестри, що
вона ;посилає царю мишенят, яких дітки його, коше
нята,

224

наловили йому на гостинець. Поки чоловік

спав, стара нянька повернулася додому і знов сховала
лист і коробочку в сумку. Прокинувся уранці чо

ловік, оглянув сумку- бачить, що усе так, як і було,

подякував Язі за хліб-сіль та й Поїхав до царя.
Дуже розлютився цар, як прочитав той лист та

глянув на мишенят.

Звелів тому чоловікові,

що

привіз гостинець, відтяти голову, а царицю вигнати
зі свого царства, щоб і духу її не було.
Як дійшла ця вістка до меншої сестри, то вона й
стала думати, що їй на світі робити з дванадцятьма
синами. Залишила собі старшенького, а одинадцять
понесла до моря та, сівши з дітками на скелю, гірко
плаче перлинними сльозами.

І так молиться до моря:

Море широке, море глибоке! Прийми до себе

моїх діточок, безталанних сиріток, будь їм рідним

батьком та рідною матір"ю.
Три дні плакала цариця, на четвертий прокину

лось море і почуло матір. Розхвилювалося, підняло
догори білу гриву і послало кита-рибу забрати діто
чок. Виринула перед царицею кит-риба, викинула на

берег її перлинні сльози, а діточок ухопила і понесла
у кришталевий будинок аж на саме дно.
Зібрала менша сестра свої сльози та, узявши стар

шенького сина, пішла з царства світ за очі. Йде та
йде, втомилася, сердешна, вже й їжу, що з собою узя

ла, з'їла. Не стало й чим годувати сина.
Сіла на могилі, плаче і так до степу промовляє:

Степу мій широкий, степу мій просторий! Прий

ми до себе останнього мого сина і будь йому рідним

батьком та рідною матір'ю!
Закрутився перед царицею пил, піднявся до неба
стовпом, вхопив царевича і помчав у зелений гай, де
nасеться печений бугай, де й кабан гуляє, що зубом

оре, вухом засіває, а хвостом загрібає. Зьсталась ца
риця серед степу одним одна. Однак не покидає її Гос

подь: підійде до неї дика коза, от вона надоїть молоч-

"УкрООнські народні Ка:JІШ".

225

ка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви і нане
суть яєчок.

Не так швидко в світі діється, як швидко казка ка
жеться. Довго блукала менша сестра по степах. Раз
чує: щось позад неї тупотить. Озирнулася, аж бачить

їде на доброму коні богатир і веде за собою печено

го бугая і кабана, що зубом оре, вухом сіє, а хвостом
загрібає.

Цариця злякалась та хотіла сховатися в травицю,
а богатир їй і каже:

Не ховайся, моя матінко рідна, від свого сина,

що степ випестував тобі на радість та на підмогу!
Та, це кажучи, розстебнув сорочку, і золоті груди,
неначе сонце, заблищали.

Сину мій милий, сину мій любий!

скрикнула

мати.- Який же ти гарний-прегарний, і хто ж тебе
спорядив конем, бронею і сими дивами, що ведеш?!

Сими дивами,- одказує царевич,- наділив ме

не наречений мій батько

степ.

ними ні в кого не

будемо хліба просить, а ще й увесь світ нагодуємо. Те
пер,- каже,- моя матінко, буде кому тебе догляда
ти і заспокоювати.
Кажучи так, посадив її на коня і помчав. Надвечір

вже, як 'зовсім посутеніло, доїхали вони до широкої
річки і заночували.
дивляться
і скелі,

Наступного дня прокинулись,

а по той бік річки високі-превисокі гори

вкриті лісом.

Перевіз царевич на той бік

матір, обрав місце та й збудував великий та гарний
будинок і вкрив його голубиними крилами.
Тим часом, поки він будував, кабан наорав зубом,
насіяв вухом і загріб хвостом. Як Бог уродив пшени
цю, царевич випустив на поле печеного бугая. Де він
пройде, там пшениця сама у копи складається й мо
лотиться, і віється, і в засіки засипається.
Живе мати з царевичем у превеликому багатстві; з
далеких країв їдуть до них купці купувати пшеницю;

а прийдуть бідні, то й даром їх наділяють.

226

Раз їдуть побіля двору купці. Дивляться

гарний

будинок стоїть на горі, вкритий голубиними крила
ми, а в садочку пасуться печений бугай та кабан, що

зубом оре, вухом сіє, а хвостом загрібає. Дуже вони
здивувалися, дивлячись на ті дива, та й зайшли по

клониться їхнім хазяїнам. Цариця й царевич ласкаво
їх прийняли і стали розпитувати, куди вони їдуть.

От вони і кажуть:

Веземо ми крам великому царю, що оженився

був на меншій сестрі та й прогнав її з свого царства за
те, що вона замість дванадцяти синів привела йому
дванадцять кошенят. А тепер,- кажуть,- той цар
одружився зі старшою сестрою, ·гак вона йому одним
окрайчиком усе військо годує.

227

Почувши це, царевич став у матері проситися, щоб
вона пустила його з купцями побачитися з батьком.

-Їдь,- каже йому мати,- та нікому не кажи, що
ти царевич, а то, як старша моя сестра довідається,

вона тебе зі світу зжене.
Пере рядився царевич у просту одежину, сів на сво
го коня та й поїхав з купцями до батька. Приїхали
купці до царя та й стали йому розказувати, які їм до
велось дива побачить: про печеного бугая, і про каба
на, і в якому гарному будинку живе мати з сином.
Як почула про се старша сестра, зараз здогадалася,
що це, мабуть, її менша сестра з царевичем живуть у
тім будинку, та й стала вмовляти царя, щоб він зібрав
своє військо та відняв печеного бугая й кабана.

Цар не хотів її слухати, але вона все тлумачить та
тлумачить, аж памороки забиває:

Іди та й іди.

От він і погодився, бо нова цариця крутила ним, як

сама хотіла. Звелів цар зі всього свого царства зібра
ти військо, а купців зоставив у себе, щоб було кому
провести.

Як почув царевич, що батько збирається на них
війною, поїхав до степу, свого нареченого батька, та й
гукнув дЬ його молодецьким покриком:

Степу мій широкий, степу мій просторий! Обо

рони мене і мою матінку від лютого ворога, старшої
сестри, і не допусти нам загинуть у сирітстві! ..

Не бійтеся,- загудів степ,- не дійде до вас те

військо та й назад не вернеться: побіліє зелена трава
не снігом, а кістками.

Як зібралось військо, сам цар його повів і царицю,
старшу сестру, з собою взяв. Поки йшли своїм царст
вом, у всьому був достаток, а як увійшли в степ, то
зробилася превелика засуха, порепалася земля, ніде

нема водопою;

вітер гуде,

з ніг валить чоловіка,

піском очі засипає. На людей напав голод, хвороби, і

все військо цареве загинуло і вкрило поле білими

228

кістками:. Тільки й повернулися цар з царицею, стар

шою сестрою, та з ними кілька прислужників. Роз
сердився цар та й став лаяти старшу сестру.

Це,- каже,- мене Бог пакарав за те, що дав

мені велике царство, а я хотів ще й чуже заграбаста
ти!
А старша сестра йому й одказує:

На те тобі Бог дав велике царство, щоб ти робив,

що схочеш. Згинуло одне військо
дійшли степами

набери друге; не

допливемо річками, і все буде по

твоєму.

Довго старша сестра умовляла царя, аж поки він
не згодився, та набрав знов військо, і, налагодивши
байдаки-човни, поплив річками добувати печеного
бугая та кабана.

Як довідалась менша сестра, що цар пливе до них з
військом, каже царевичу:

Сину мій милий, сину мій любий! Їдь до моря

глибокого

щоб

було

нехай воно мені верне моїх любих синів,

кому

оборонити

нещасливу

матір.

Візьми,- каже,- оце намисто, мої сльози, та, як
випливеш на середину моря, кинь їх у воду, тоді бра
·ги тебе й почують!

Доїхав царевич до моря, зліз з коня й пустив його
пастись, а сам зробив собі човна та й поплив. Доплив
ши до середини, вийняв з кишені намисто і кинув у

море. Як кинув, так море і заграло, покотилась хвиля
за хвилею, і перед царевичем виринула кит-риба, а на
тій кит- рибі стоять одинадцять братів до пояса в зо
лоті, а від пояса в сріблі.

Хто це до нас озивається?
Сльози матері!

-А ти хто такий?

питають.

одказує царевич.

питають.

Я рідний ваш брат!

каже царевич.- Матуся

вас кличе до себе оборонити її від лютого ворога

старшої сестри. Сідайте у човен та поспішайте, бо вже
цареве військо недалеко!

229

Посідали в човен та й озвались до моря:

Море широке, море глибоке! Спасибі тобі, що

стало нам, сиротам, за батька рідного і за матір рідну!

Піднялась висока хвиля, неначе іскрами розсипа
лась перед братами та й викинула їм з кит-риби перо.

Узяли те перо брати та й попливли до берега. Як по
виходили з човна, старший брат тільки свиснув до

свого коня, так він і став перед ним як укопаний. Ви
смикнув старший брат з гриви одинадцять волосин та
й пустив за вітром. Як пустив, так з тих волосин ста
ло одинадцять коней, таких же, як і у старшого бра

та. Посідали брати та й помчали до матері.
Стріла мати своїх синів на порозі, а вони вклони
лися їй до землі та кажуть:

Матінко наша рідна! Породила ти нас в золоті, в

сріблі, а долі собі з нами не здобула!
А мати одказує:

Сини мої милі, сини мої любі! Тепер, як ви по

вернулися до мене, то й долю мою з собою прИ:несли! ..
Тепер буде кому мене оборонить, заспокоїть і на ста

рості літ втішить ...
Повела мати своїх синів у садочок, щоб показати
їм своє хазяйство. Тільки вийшли з будинку, аж ба
чать: пливе військо, та таке велике, що байдаками та
човнамй вкрило річку. А попереду, в золотому ко

раблі пливе сам цар із царицею, старшою сестрою.
Як стало наближатися те військо, мати й каже
своїм синам:

. -

Діточки мої милі, діточки мої любі! Ідіть до ца

ря, вашого батька, та й зазивайте його до мене обіда
ти, а щоб військо з старшою сестрою за тисячу гонів
звідси одіслав. Та глядіть,- каже,- як будете запро
шувати царя, то не кажіть йому, що він ваш батько, а

ви його діти!
Посідали брати у човен і попливли назустріч вій
ську. Як порівнялися з царевим кораблем, то й гук
нули на лоцманів, щоб викликали до них царя.

230

. ~ -v:----""···':"")...,--·11iJ'F1.:1,~J.,'-,.,...., •..r--

~
_

__.....,.-_.-

о-

••

·~J'":>

- _/ ___

-....Q(J~~

Вийшов до братів цар та й питає:

Чого вам від мене треба?

А брати й кажуть:

Мати наша запрошує тебе до себе обідати, а щоб

твоє військо з царицею, старшою сестрою, одіслав

звідси за тисячу гонів!
Цар дивиться на братів і думає собі: «Яка то щас
лива мати, що має таких синів! Хоч би мені Бог одно
го такого послав!»
А старша сестра пізнала, що це його сини, та й ка
же йому тихенько:

Запрошуй братів на свій корабель у гості!

Запросив їх цар на свій корабель, та й не надивить
ся на них

такі вони йому милі та любі. Серце

батьківське вість йому подало.

231

Частує і вгощає цар братів, а старша сестра на ву
хо йому шепотить:

Побий братів, а не поб'єш, то вони вилущать усе

твоє військо!
Цар і слухати її не хоче, а вона причепилася до
нього та на вухо йому бубонить:

Побий, кажу тобі, а як не поб'єш, то я й війська

твого не стану годувати, а моя сестра не буде його зо

дягати, то твоє військо без хліба й одягу пропаде!
Замислився цар, думав-думав та й каже:

Ну, роби з братами, що сама знаєш, а я руки

своєї на них не підійму.
Поки брати розмовляли з царем, старша сестра
звеліла, щоб в їх човні пробили дірку та й заткнули чо

пом, а до того чопа прив· язали б під човном мотузок. По
дякували брати цареві за хліб-сіль та й посідали в човен.
Тільки-но вони одпливли гонів з двоє, а старша се
стра смик за мотузок, чіп відіткнувся, вода забуль

котіла у човен, так його і потягло на дно. Не дуже
злякались брати, бо виросли на морі

вхопили стар

шого брата з човна та й попливли.
Бачить старша сестра, що нічого не вдіяла, і гукну
ла до війська:

Стріляйте з луків! Як їх не повбиваєте, то самі

загинете!
Посипались на братів стріли, неначе хмарою їх
вкрили. Однак і цього не злякались брати. Пірнули
та і;і: виринули аж на тім боці біля будинку матері.
Тільки-но розказали їй

брати,

хотіла їх втопити, коли дивляться

як старша сестра

підпливає царе

ве військо, вже й з луків стріляють так, що стріли
сонце закривають.

Тепер,- каже мати,- діточки мої любі, діточ

ки мої милі, рятуйте себе, рятуйте й мене, нехай вам

Бог помагає у правому ділі. Тільки глядіть, якщо ста
не гинути цар, ваш батько, то врятуйте його і при
ведіть до мене!

232

Почали борониться брати. Старший стріляє з лу

ка: як пужне у п'ять пудів стрілою, то, неначе во
гнем, палить військо, а одинадцять братів шпурля

ють каміння пудів у двадцять: як торохне каміння
по байдаку, то так він з людьми трісками і розси
пається. Однак як брати не боронились, чого не ро
били, а військо усе наближається, бо велике було та

ще й сам цар його попереду веде. Бачать брати, що
вже їм самим не оборониться,- от вони ухопили
перо з кит-риби, що море їм подарувало, як мах'нуть раз, вдруге, так з моря і покотились хвилі, од

на велика, а друга ще більша. Тут ще як дмухне
вітер, так усі байдаки з військом порозносило і по

перевертало догори днищами. Дивляться брати

царів корабель похилило на бік, от-от хвиля пере

верне. Плигнули вони скоріш у воду, ухопили той
корабель і винесли на берег. Узяли брати царя і се
стер, старшу й середню, та й повели до матері у бу
динок.

Вийшла мати до царя назустріч з хлібом-сіллю;
тільки цар на неї поглянув, одразу впізнав.

Відкіля,- спитав,- ти узялась? .. Чи ти тут ха

зяйка, чи в наймах?

А цариця, менша сестра, йому й одказує:

Живу я сама собі у своєму будинку з моїми сина

ми, що народила тобі до пояса в золоті, а від пояса в
сріблі!

Ти ж,- каже цар,- писала до мене лист, що

привела мені дванадцять кошенят, ще й дванадцять
мишенят прислала на гостинець.

Ні,- одказує менша сестра,- не я це тобі писа

ла, не я й мишенят на гостинець посилала, а спи
тай,- каже,- у моїх сестер, може, вони знають, хто

до тебе писав, хто й посилав!
Глянув цар на сестер, пи~ає, а вони дрижать, нена

че трясця їх трясе, устромили очі в землю і слова не
промовлять.

233

Як бачу,- каже цар,- так це ви мені таке лихо

наробили; з моїм любим подружжям і з моїми дітка
ми розлучили, через вас загубив я і два мої війська? ..

Постривайте ж, нехай буде катюзі по заслузі!

Прив' язав їх цар косами до конячих хвостів та й
пустив у чисте поле. Помчали їх коні". Де вдаряться
сестри головою

там могила, де спиною

там доли

на." Далі забрав цар царицю з синами та й поїхав у
своє царство, а печеного бугая й кабана пустив у степ,

де вони йому надбали стільки хліба, що зо всього
світу приїздили купці купувати той хліб.

того часу

цареве царство ще побільшало і збагатіло, бо степ і
море стали йому родичами.

234

СИТИЙ ГОЛОДНОГО
НЕ РОЗУМІЄ

шов

якось

навесні по

полю

чудотво

--..~,"-'...--рець. Бачить: чоловік мотикою прикопує
овес.

Чому мотикою пораєтеся? Чи плуга у вас не-

має?
-Немає.
Тоді чудотворець каже:

Зніміть свої постоли, закопайте їх у землю на

примітне місце та запам'ятайте, де саме. Буде у вас
все, бо я чудотворець.

Закопав чоловік постоли під якийсь примітний

корч, прийшов додому, а в н'ього серед двору- буди
нок великий і повна садиба худоби.
Почав чоловік господарювати, живе собі добре, і

таким пихатим став, ніби ніколи в бідності не жив.
Кажуть: ситий голодного не розуміє. Так і він

ніколи бідному не допоможе.
Через три роки,
звезли,

знову

вже

прийшов

восени,

коли все з поля

чудотворець

те

село.

«Ану,- думає,- зайду до того чоловіка, чи пустить
переночувати». Зайшов, питає:

Чи можна у вас переночувати?
Ні, бо ви мені будинок запаскудите.

Той ще раз попрохав, але хазяїн спустив пса. Ка
же тоді чудотворець:

Як тобі прийшло, нехай так і піде!

235

І хазяйство спалахнуло.

Згоріло все.

Хазяїн з

дітьми і жінкою вискочили лише в тому, в чому були
одягнені.·

Іди, викопай свої постоли та ходи в них далі,

сказав чудотворець.

Хто не хоче по правді жити, той біди зазнає.

ТРИ БАЖАННЯ

ули собі дід і баба і дуже бідно жили.
Ні

з'їсти,

ні

спити,

як

люди,

завжди голодні і холодні, а до праці сили не мали.
Сиділи та сумували, та в віконце позирали, що їм
принесе людська ласка. А як світ не без добрих лю
дей, то вони хоч і сиділи весь тиждень напівголодні,
але ж в неділю не було ще кого ховати ... Бо ще не бу
ло того дива, щоб на селі вмер хто з голоду. То вже
хіба в місті таке часом трапляється ...
Ото прийшла до них раз хитрюща баба, а вона була

чарівниця. Вони, чим мали, поділилися з нею, та ще
й

добрим

словом

прийняли

переночувати

запропонувати.

За те, що ви мене не вигнали серед ночі з хати і

останнім шматком поділилися, я вам хочу подякува
ти,- каже вона на прощання.- Я собі піду, а ви за
гадуйте три рази те, чого ви собі бажаєте, і кожне ва

ше бажання збудеться. Будете ви до кінця життя
свого мене згадувати!
Та й пішла. Сіли старі за столом і почали думати,

що б їм таке загадати, щоб їхнє життя, таке злиденне
та убоге, зробилося враз ситим і розкішним? Поки ба
ба сиділа та міркувала, чого б їй забажати в першу

чергу, якого чуда, дід, дуже голодний, сказав, прика
зуючи:

Перш за все хочу печеної ковбаси величезний

шматок!

237

Аж ось дивиться,

з комина спускається кільце

ковбаси завбільшки з мотовило ... Та такої рум'яної,
аж дух приємний пішов по хаті ... Баба глянула і позе-

леніла від злості на таке мізерне, нікчемне дідове ба
жання. У неї-бо в голові вже склалося інше: щоб вер
нути

собі

молодість,

здобути

багатства,

великі

скарби! .. А тут дід вихопився з своєю ковбасою, як
циган на торг з козою, або як дурень зі ступою, і за

пропастив нанівець одне бажання! Не змогла бабина
душа цього стерпіти.

А бодай же тобі, йолопе, та ковбаса та до носа

приросла!

вибухнула вона, запалившись гнівом до

дідової необачності.

238

І що ж? В мить одну та ковбаса з комина та до дідо
вого носа

цап!

і приросла, мов там і вікувала.

Дивляться тоді

вони одно

оказія? Що сталося?

на другого.

Що

за

Дід, що таким завжди пристойним здавався бабі,

неначе і не старий ще, хоч і з сивою бородою, тепер з
ковбасою біля носа

то ж чиста мавпа, проява, стра

хопуд якийсь, що й дивитися гидко, не те що! Сидять
обоє і плачуть, що їм тепер робить?

Ще тільки одне маємо бажання,- каже дід

крізь сльози.

Тільки одне!

каже баба.- Будемо вже тепер

загадувати обоє разом.

А будемо,- каже дід.
Так, щоб же ота ковбаса та від носа відпала!
І

Сказала, а та ковбаса хто знає, де й ділась, неначе

її язиком злизало!
Отут-то вони з тієї досади почали сваритись та до
коряти одно одному, хто винен, чого раніш між ними
ніколи не траплялося ...

КАЗКА ПРО ЛИПКУ
І ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ

или собі дід та баба. Вони були
дуже вбогі. От баба і каже:

Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб

було чим протопити.

Добре,- каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.

Приходить дід до лісу, вибрав липку. Тільки замах
нувся сокирою, щоб рубати, коли чує

липка каже

людською мовою:

Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в при

годі стану!

Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав
та й пішов додому. Приходить додому та й розповідає
про свою'пригоду. А баба й каже:

От який же ти дурень! Піди зараз до липки та

попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находилися з
тобою?

Та коли так, то й так,- каже дід. Надів шапку

та й пішов. Приходить до липки та й каже·:

Липко, липко, казала баба, щоб ти дала нам ко

няку з возом.

Добре,- каже липка.- Іди додому.

Приходить дід додому, а біля хати стоїть віз, і ко
нячка біля нього прив' язана.
___.:...Бач, старий,- каже баба,- тепер і ми люди! От

тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старень

кий, попроси ще й хату. Може, дасть.

240

Пішов дід до липки, попрохав і хату.
«Добре,- каже липка.- Іди додому».
Приходить дід до двору і не пізнає: замість старої

хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.

А що, старий, якби ти попрохав ще й худоби та

птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба!
Пішов дід до липки, попросив худоби.

«Добре,- каже липка.- Іди додому».
Приходить дід і не нарадується. Повен двір худоби
і птиці.

Ну, тепер уже нам більше нічого не треба!

ка

же дід.

Ні, старенький, ще піди попроси й грошей.

Пішов дід до липки і попросив грошей.

241

«Добре,- каже липка.- Іди додому».
Приходить дід, а баба сидить за столом і золоті
гроші в купки складає.

От, старенький, які ми тепер багаті!

каже ба

ба.- Але того мало, треба ще, щоб усі люди нас боя

лися, бо ми ж багачі! Піди, старий, до липки, 'попро
си, нехай поробить так, щоб нас усі люди боялись.
Пішов дід до липки, попрохав липку, щоб так зро
била.

«Добре,- каже липка.- Іди додому».
Пішов дід додому, а там у них повно війська та

поліції, і всі їх охороняють. Але старій і цього мало.
-Що ж,- каже вона,- старий. Треба ще, щоб усі
люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам
більше хотіти

все вже у нас є.

Пішов дід до липки та й просить, щоб зробила вона

так. Довго мовчала липка. А потім каже: «Іди додо
му, зроблю ще вам останнє».
Приходить дід додому,

аж глядь:

нічого нема,

стоїть та сама стара хата і баба коло неї.

Так їх покарала липка за те, що ненажерлива баба
хотіла всіх людей батраками поробити.

ГОСТИНА

ули собі чоловік та жінка. Молоді ще
обоє, дітей не мали, жили на хуторі,

далеко від села і мало з людьми зналися, то й сумува
ли, що ні вони до людей, ні люди до них не ходять.
Обридло їм таке самотнє життя, і вони собі надумали
ось що:

Ти, чоловіче,- каже жінка,- іди собі куди-не

будь сьогодні з дому та переночуй, а завтра в обідню
пору прийдеш до мене неначебто в гості, а наступного
дня я до тебе прийду.

Добре,- каже чоловік.

Та й пішов. Десь блукав по лісу до вечора, ліг під
копицею сіна, переночував, дожидається того завт

рашнього дня. А жінка вдосвіта заходилася по хазяй
ству: спекла пиріжків, н:урку, наварила локшини до
молока, спряжила кабакових зернят та ще й навари
ла варенухи. До сніданку зовсім упоралася, причепу

рилася гарненько, сіла на лаві та й дожидає свого гос
тя.

А тут і гість у хату:

Здоровенькі були! Як ви тут, бог милував?
Та ще до якого часу, богу дякувати! Живемо

нічого собі. А ви ж як?

Та так собі, не дуже-то!
Ну, то сідайте ж у нашій хаті, дорогим гостем

будете!

<::пасибі! Сядемо.

243

Отут вона йому зараз на стіл і печене, і варене, по

штує та пр.ипрошує. І отак вони собі любенько їли,
пили, гуляли, що й незчулися, коли й смеркло.

Тепер же, чоловіче, я піду, а ти тут зоставайся,

та давай вс.?ому порядок. Просо на кашу стовчи, там
в горшку сметана, то масла збий, та на курчат погля

дай, 'щоб ворона не похапала, а я піду. Трохи мені
тільки неначе боязно, як ти тут даси собі раду!

Та не бійся, жінко! Невже ж таки я дурніший за

бабу! Все справлю

побачиш!

Пішла вона, а за нею побіг в ліс і цуцик Рябко. Чо
ловік ліг і зараз захропів. Прокинувся наступного
дня, аж сонечко вже високо. «Е, нічого, до обіду упо
раюся! Хіба тут великого розуму треба? Перше всього

затопити піч, а там все вже піде, як по маслу».

244

Затопив і почав товкти просо в ступі на кашу, та

згадав про той горщик із сметаною

дістав з по

лиці, прив'язав собі ззаду на спині до пояса

має:

ду

«За одним заходом і пш.qно стовчу, і масло

зіб'ю».
Виліз на ступу

товче, той горщик і собі товчеть

ся по спині та підскакує, аж виляски йдуть, а та сме
тана хлюпається і на спину, і на землю, а він товче!
Коли чує: кури закричали. Він прожогом надвір,
аж капосна ворона несе одне курча.

«ЕІ Стривай же, я ж тобі штуку встругну!»
Загнав курчат в сіни, половив, пов'язав валом одне

до одного і випустив знову надвір. Спіймав гуску,
зарізав її і почав скубти. Скуб, скуб та й пригадав, що
ще закришки немає на борщ, і корова в оборі не годо

вана, і не доєна, бо реве, аж обора гуде! Схопив відро
і дійницю, та до корови, аж тут здоровенна шуліка як

ухопе одне курча, а за ним всі десятеро так і поїхали
вгору, і як язиком їх злизало!

А сто ж чортів його матері з такою роботою!

Та нічого не вдієш. Забув з досади і про корову, і
повернувся до хати. Та знов до ступи. Висипав пшоно

в горщик~ до діжки

аж в ній і води нема.

А не сто чортів його матері з такою роботою!

Побіг по воду, налив у горщик та до печі, аж там
все вигоріло і погасло.

Чи не сто чортів!

Сюди, туди за сокирою, але, згадавши, що жінка
часом ховає дрова під піл, поліз туди ... аж нема!

Чи не сто чортів з такою ..•

Аж тут двері

рип! І входить жінка, а за нею ря

бенький песик, що ходив з нею в ліс.
Поздоровкалась до нього

сіла на лаву та й си

дить. А кругом таке, що хоч з хати тікай! Хата не ме
тена, пір'я по всій хаті, чоловік її увесь в сметані і
в пір'ї

чиста проява! А той песик був голодний,

хвать ту гуску та ходу з хати!

245

О дивіться, дивіться,- каже жінка,- ваша цю

ця та вашу гусю вхопила!
Тут вже він не видержав:

І не сто ж чортів твоїй матері! .. А ти ж чия?! А ти

ж чия?!
Та вже довіку заріклися в гості ходити!

ДАРУНКИ ГРУШІ

~ или-були два брати - Петро та
~ Іван. Петро жив добре. Мав гар
ну хату, і в хаті, й коло хати. А Іван мав хижку ма
леньку, цураву піч у хаті і повну хату дітей. Іван ро

бив з ранку до ночі, але ледве міг прогодувати сім'ю.
Не знав, як із злиднів вийти. А тут і зима настала.
У хаті холодно, діти плачуть. Він затуцив руками ву
ха, щоб не чути плачу, і вийшов надвір. Дивиться
кругом, що порубати на дрова. Нічого не було, крім

єдиної груші в дворі, яка росла вже тут кілька де
сятків років. Весною радувала цвітом, літом ховала
діточок від пекучого сонця, а осінню годувала всю
сім'ю смачними плодами. Хоч як жалко було йому
груші, але іншого виходу по було.

Узяв сокиру, закрив очі, замахнувся, щоб рубати,
але чує голос груші:

Не рубай мене, чоловіче добрий.

Іван з переляку аж сокиру випустив з рук. А груша
далі каже:

Залізь на самий вершечок, відломи найвищу

гілочку з мене. Що будеш хотіти мати з їстівного,
то махни прутиком тричі і промов: «Пічко, затопися,
борщику, варися». І їсти матимеш, і в хаті тепло бу
де.

Хоч як важко було вилізти на засніжене дерево,
але Іван добрався до вершечка, зрізав найвищий пру
тик і зайшов до хати. Діти хотіли просити у батька

247

їсти, але, побачивши в його руках прут, притихли

в куточку, притулились один до одного. А Іван мах
нув тричі прутиком і сказав:

Пічко, затопися, борщику, варися.

І сам з дива мало не впав. У печі вогонь затріщав,
а в горщику вже кипів запашний борщ із м'ясом.
Жінка й діти обступили піч, гріються і з нетерпін
ням чекають борщу. У хаті тепло. Готову страву мати
насипала у велику миску, і всі їдять. Веселі, щасливі.
Тим часом багатому братові аж дивно, чому Іван не
прийшов сьогодні до нього робити у хліві. Хоч він
платив йому лише напівгнилою соломою,

яка не

горіла, а лише смерділа і чаділа в хаті. Багач вийшов

248

надвір, бачить, що з димаря братової хижки курить
ся, і не може уявити собі, звідки брат узяв дров або
соломи. Цікавість узяла верх. Такий лютий, грізний

ступив у хату, грюкнув дверима і вже кричати хотів.
Але з дива не міг слова промовити. Він побачив, що
всі веселі, борщ їдять,

діти кісточки облизують,

у хаті тепло. І так там борщем смачно пахне, аж само
му їсти хочеться.

Бідний брат з радощів забув про всі кривди, за
П.),'1;іяні багатим братом, і гостинно запросив його до
столу. Той сів, почав їсти, а сам улесливо говорить,
який він радий, що сім'я брата і сита, і в теплі си
дить. Але його мучила думка, звідки все це взялося.
Бідний брат похвалився, що в нього є чарівний пру
тик. І показав багатому братові, як цим прутиком ко
ристуватися.

Пішов багатий брат додому. Довго думав, як діста
ти той чарівний прутик. А потім вирішив викрасти
його у брата і підмінити іншим. Кілька днів ходив до
рідного брата, придивлявся до чарівного прутика. І
одного дня таки побачив, де його ховає бідний брат.
Потім виліз на грушу, зломив подібний прутик з вер
шечка, заховав його за халяву чобота і став чекати

хвилини, коли бідний брат піде кудись з дому.
Не довелося довго чекати. Пішов бідний брат з
відром по воду. А криниця досить далеко була. Тим
часом заздрісний брат шусть у хату. Витяг чарівний
прутик із-за селемена, а на його місце поклав другий

і бігом з хати.
Прийшов бідний брат з водою, а діти кажуть, що

брат приходив. У бідного аж в серці тьохнуло, ніби
передчував, що трапилося лихо. Глянув на селемено,

бачить

прутик на місці, то й заспокоївся. Пішов

далі робити свою-роботу.
Ось настав обід. Бідний брат зайшов до хати, а діти
вже всі біля столу. Помив руки, взяв чарівний пру
тик, махнув ним тричі і промовив:

249

Пічка, затопися, борщику, варися.

Але ні пічка не затопилася, ні борщик не варився.

Тут зрозумів бідний брат, чому так часто відвідував
його багатий брат.

Цим-тим пообідали. Але бідного брата робота не
бере. Думає, що йому діяти. Однак до вечора нічого
не надумав і пішов до груші. Обняв її, постояв трохи,
а потім говорить, що хай пробачає йому груша~ бо не
зміг вберегти подарунок. Але разом з тим хай змило
сердиться ~она над ним і дасть пораду, що робити йо
му тепер. Груша пожаліла бідного чоловіка й каже,
що вже кращого гостинця для нього не має, як одну

250

торбу, яку він знайде в дуплі. До торбинки треба при

мовляти: «Раз, два, три, торбинка, розв'яжись!»
Бідний брат подякував груші і пішов додому.
Дітей послав гратися надвір, а·жінку по воду. Коли
сам залишився, то взяв торбинку і каже:

Раз, два, три, торбинка, розв'яжись\

Не встиг вимовити останнє слово, коли торбинка
розв'язалася, звідти вискочило сорок чоловічків і по

чали його бити. Як набили добре, він здогадався і ска-

Ра~, два, три, торбинка, зав'яжись\

Чоловічки знову в торбинку сховалися. Думав-ду
мав бідний брат, що йому за користь з тієї торби.
Потім узяв торбу і прямо у двір до багатого брата.
Зайшов до хати, а багатий брат аж крикнув на нього,

чого прийшов. А він так тихо каже, що прийшов до

нього поради просити. Справа в тому, що на цей раз
має він чарівну торбинку, але вже боїться залишати

її вдома, бо чарівний прутик хтось обміняв. Чи не

взяв би багатий брат на зберігання.,
Багатий брат дуже зрадів і почав випитувати у бід
ного брата, що за торбинка і як нею користуватися.
Бідний брат сказав, що треба лише сказати:

два, три, торбинка, розв'яжись!>)

«Раз,

і побачить, що

буде.

Багатий брат узяв торбинку і сказав, що заховає
цю торбинку надійно, нехай не журиться брат. А сам

ледве чекає, щоб той вийшов з хати. Бідний брат по
дякував за ласку і пішов собі додому, а багатому цьо
го й треба було. Закрився в кімнаті, узяв торбинку,
довго розглядав її, а потім каже:

Раз, два, три, торбинка, розв' яжисьІ

Не встиг сказати, як вискочило з торбинки сорок ма
леньких чоловічків і почали його бити і примовляти:

Віддай братові чарівний прутик!

І все б'ють його. А потім у хаті почали бити, що по
падало на очі.

251

Уже ледве дише багатий брат, а слів не знає, щоб
торба закрилася. А чоловічки своє роблять. Почав
просити

їх,

аби

відпустили,

чарівний

прутик

віддасть бідному братові. Тоді старший з чоловічків

скомандував усім знову до торбинки влізти. А сам
узяв торбинку й чарівний прутик і поніс до бідного

брата. Хоча нічого й не каЗав, але бідний брат і не пи
тав, бо знав, що сталося.

тих пір бідний брат живе з діточками у теплі й

достатках. А за всякі кривди, заподіяні багатіями та
панами, відплачує подарунком з торбинки.

ДОТЕПНИЙ ЖАРТ

дин убогий чоловік прийшов до ба
гатія позичити жита на сівбу.

Не можу,- каже багач,- бо тобі треба позича-

ти на вічне оддавання.

А чому б то я й не віддав?

питає убогий.

-Тому, що ти убогий, і нічим буде віддати.
Убогий помовчав трохи та й каже:

Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще на

двоє баба ворожила! Хто знає, може, убогий ще з
більшими почестями і повагою сидітиме за столом
у будь-кого, ніж' багатий.

Оце так! Не ти б казав, не я б слухав!

багатій.- То я у яку б хату не зайшов

відмовив

мене одразу

за стіл посадять і чого треба позичать.

Там, де тебе тільки посадять, мене з пошаною

приймуть,- зауважив убогий. Багач аж на місці не
всидить:

як можна,

щоб такий дрантогуз та був

у більшій повазі, ніж він. Узяв зі злості та й забився з
убогим об заклад на пару волів: коли, значить~я, убо
гого приймуть краще, ніж його, то він повинен відда
ти убогому пару волів. Коли ж багатого, то вбогий му
сить із жінкою цілий рік задарма робити багатому на
пару волів.

Ну, куди ж підемо?

запитав убогий.

Ходімо до попа,- промовив дука.

Пішли. От увійшов багатій до попа, вклонився низень

ко та й просить, щоб той позичив йому сорок пудів вівса.

253

Добре,- каже піп,- ось я вдягнусь та й одважу,

тільки щоб ти мені за це виорав десятину під ярину.

Виорю, батюшко.
А тобі що треба?

Убогий підійшов ближче, нахиливсь до вуха ба
тюшці та й каже пошепки:

Та я викопав учора в лісі бочонок золота, хочу

просити вас, батюшко, ·висвятити його.
Піп одразу повеселішав та й каже до багатія

Ти вийди у сіни, бо я маю тим часом дещо з Се

меном побалакати.

Вийшов багатій у сіни, а піп знов до Семена:

Ну, то як же ти, Семене, той бочонок думаєш

святити?

254

-Та хочу, щоб ви приїхали до мене у хату, та там
уже й теє ... зручніше буде.

Ні, Семене, тут буде зручніше. Знаєш, як їздити

з усім-усім причандаллям, а людське око прозоре,

всевидющеє ... Краще вже тут, Семене.

Ну, нехай уже буде й так, вам краще про це зна

ти. То піду ж я за золотом.

Б ні, Семене, чекай-но! Добре діло добром треба

й пошанувати, сідай лишень ближче до столу!
Сів Семен кінець столу, а піп біля нього. Попадя
миттю внесла миску свіжої риби, поставила на стіл

графин горілки. Семен поглядає на все це~ тільки
вусом підморгує.

255

Чарку за чаркою наливає піп собі і Семенові, попа

дя теж кілька разів пригублювала. П'ють собі та за
кусують. Але Семен п'є, та розуму не пропиває: як
тільки піп піднесе йому чарку, то він підніме її угору,

цокнеться з попом, так що й вінця тріскаються, а сам
на весь голос (щоб чув багатій у сінях) «За здоров'я»
промовляє.

А багатій стоїть під дверима у сінях, все те чує, аж

міниться од злості.
Після закуски підвівся Семен, подякував та й каже:
-Так ви ж тут теє ... поки я принесу золото.

Добре, добре,- каже піп,- тільки ж швидше!

Повагом переступив убогий через поріг і пішов собі
вулицею,- тільки ж не за золотом, а за волами ба
гатія.

Взяв він волів за налигач, цьвохнув батогом, іде та
й приказує:

Гей, воли, цабе, уже неnобачить вас багатій-пу

зан! Гей, сірі, цабе, нехай знає піп, як убогий жартує!

А піп ждав, ждав Семена з золотом та й жданки
поїв.

ПРО ЗАПОРОЖЦІВ

т які богатирі були

земля не дер

жала! У нього, у того запорожця,
сім пудів голова! А вуса у нього такі, що як візьме,
було, він їх у руки та як розправить одного туди,

а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері бу
ли такі, що через них і трійка коней з возом проско
чила б.

Запорожці на дванадцяти мовах уміли говорити.
Із води могли сухими виходити. Коли треба, уміли на
людей і сон насилати, і туман напускати. Вміли і
в річки переливатися.

Вони мали у себе такі дзеркала, що, дивлячись
у них, за тисячу верст бачили, що воно у світі робить
ся. Оце як іти куди у похід, то він, хто там у них був
за старшого, чи ватажок який, чи сам кошовий,

то він,- кажу,- візьме у руки дзеркало, подивиться
в нього та й каже:

Туди не йдемо, бо там ляхи ідуть, і туди не

йдемо, бо там турки або татари заходять, а сюди
підемо, бо тут аж нікогісінько нема ... То й пройдемо ...

... А як

вони воювали?

Стануть, було, отут, на Орловій балці, а проти них
дванадцять полків виведуть. Так полки самі себе
поріжуть, кров тектиме по черево коням, а запорож
цям і байдуже, стоять та сміються.
А це все від того, що вони знаючим народом були.

На своїй землі їх ніхто не міг узяти. Так вони як куди

·Укр&иські народні казки"

257

їхати, то зараз землі під устілку накладуть, у шапки
понасипають та й їдуть.

Раз були вони у Петербурзі, зайшли у палац, їм
стільці подають, а вони посідали на землю та й си
дять.

Приходить до них придворний, дивиться, що вони
сидять на землі, і давай з них сміятися. Потім підняв

руку над одним запорожцем та й Цілиться його вда
рити.

Рубай, рубай, коли руку підняв,- каже той.

Так де тобі рубати! Як підняв руку, так вона й за
мкнулася, так і заклякла ...

ПРО БОГАТИРЯ
БУХА КОПИТОВИЧА

ув собі купець і в купця дочка. За ку
чера був у нього чоловік, а ім'я йому
Копито. І любилася та дівчина із тим Копитом

з ку

чером. Любила вона його довго-недовго, згодом наро
дила сина і сховала його, щоб мати або батько не
дізнались, а сама лежить хвора. Вночі, як старі по
снули, запріг Копито коні в коляску, взяли дитину і
поїхали вони в степ. Верст за сімдесят від'їхали. Тоді
вона взяла того хлопчика, кинула в траву, а він так і

бухнув. От вона й сказала:

Будь ти по імені Бух, а по батькові Копитович.

А дитина, як тільки народилася, то вже й говорила.

І нема на ній шкіри, а все тіло, наче копито. Попроща
лись, поцілувались, дала мати дитині харчів і сказала:

Сиди тут, а я тобі буду харчі доставляти.

Сіли з Копитом і поїхали. Коні добрі, як гайнули
назад

скоро й дома були, вона лягла собі, і не знав

купець і його жінка, що вона дитинку народила і
їздила з кучером у степ.

Минув місяць, чи два, чи три, повіз Копито своєму
синові харчів. Побачились, поцілувались, харчі ли
шив і поїхав знову назад. І росте той Бух Копитович
не час_ами, а хвилинами, і в ширину і в вишину.

Місяців через три знову наготовила мати синові
харчів і одежі, і поїхали вже обоє на цей раз. Приїха
ли, а вона й питає сина:

259

Чи не треба тобі привезти шаблю або піку?

Він і каже:

Не треба, мамо, у мене і за шаблю, і за піку ку

лаки будуть, тепер через півроку ви мені знову харчів
привезіть, а там уже й не треба.

І пробув він на тому місці, де його покинули, шість
років. Два аршини з половиною у плечах і два з поло
виною висоти у того Буха Копитовича, і сили у нього
тридцять три пуди з восьминою; три пуди кулака од

ного. От покинув він те місце

куди дивиться, туди

і йде: там доріг нема. Минув день, два, як покинув те
місце, на третій день їдуть-біжать два богатирі йому

назустріч кіньми. Прибігли та й не привітались, а
мерщій питають:
-Що ти таке?

Я Бух Копитович. А ви хто такі?
Ми богатирі.
Не може бути, щоб ви були богатирі.
Ні, богатирі.
Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та

непривітні не бУ:вають. Ви негідники!
Скипіли вони і вже готові його посікти, порубати.

Ми тебе,- кажуть,- з лиця землі зітремо.

Ні, ~ вам кажу, ви негідники! І мене з лиця землі

зітерти не годні! А хочете сили Буха Копитовича спро

бувати, так зберіть вісім чоловік, сім чоловік будуть
воюватися

оце мені сьомий рік пішов,- а восьмий

буде за свідка, буде дивитися, як ми будемо воювати.

·- Ти втечеш!
- Ні, я вас не

боюсь, я на цьому місці буду. Ви

приїздіть з тими богатирями, так ми й повоюємо.

Розбіглись вони на своїх конях добрих і поклика

ли богатирів; вони знають, де ті проживають. От
зібралося вісім чоловік та й кажуть:

Ми його могли б і удвох посікти, а він каже,

щоб сім чоловік було. Що нам тут і робити сімом чо
ловікам?

260

Чи ви усі богатирі?

питає.

Усі,- кажуть вони.
Які ж ви богатирі? Я думав, що богатирі народ

чемний, а ви негідники!
Вони так і скипіли.

А ти ось як, усіх нас звеш негідниками! Будем

воювати.

Ну, а як же ви будете мене воювати? Чи шабля

ми та піками будете мене колоти, чи як? У мене
ніякої зброї нема; у мене тільки кулаки. Мене ваші
шаблі й піки не візьмуть, позагинаються. А чи нехо
чете і ви на кулаки?

Ми

як ти кажеш. Як на кулаки, так і на кула

ки, ми згодні.

261

Ну, давайте. Складіть свою зброtо на землю, ко

ней попускайте, а ти, восьмий, стій на коні, дивись на
нашу битву, ти будеш за свідка і будеш богатирям

розказувати, що такі-то здибали в степу Буха Копи
товича

сьомий рік йому пішов, а він з ними став во

юватися.

Поскладали вони свою зброю, підходять до нього і
кажуть:

Хто ж буде починати? Ми до тебе приїхали, як

у гості, то ти і починай. Бух Копитович, випробовуй
перше ти нас.

Як же ви згодні? Так, як ви тепер стоїте, чи, мо

же, ви станете один проти одного? І як вас бити, чи в
груди, чи в плечі?

-Як знаєш!

Ні, мені по грудях жалко, розіб'ю, бува, груди,

я буду бити у плечі.

І стали вони в один ряд усі, в один бік.

Ану,- кажуть,- нехай Бух Копитович пробує

богатирської сили. Розмахнув він свій кулак, та як
бухнув у плечі крайнього, так трьох у землю ввігнав,
так вони і вгрузли, а чотири зверху лежать.

Ну, йди,- каже він на того, Що був за свідка,

дивись, чи живі твої богатирі. А сам не бійся, я тебе
не чіпатиму.

Той підійшов, подивився.

Які там живі, вони вже давно неживі!
Ну, копай для своїх товаришів яму пікою і шаб-

лею. Не мож:на їх так кидати, а треба їх у сиру землю
загорнути.

Вирив той яму, повкладали, позагортали.

Ну, богатир, чи ти чув про такого богатиря, як я?
Ні, не чув і не бачив.
А ви розсердились,

що я

вас негідниками

обізвав, та хотіли мене погубити! Ні, мене не погуби
те. Ти тепер по всьому світу їдь і розказуй усім, що ти
такого богатиря бачив, що сім пихатих богатирів од-

262

ним кулаком убив. І щоб ви всі Зібрались до мене: я
буду коло синього моря. Там мене шукайте, там мене

знайдете. А я вам що-небудь там повідаю. Над вами
нема старшого. Над вами старll!ИЙ той, хто вас паду-

. жає.

А тепер буде над вами Бух Копитович старшим.

Богатир пQклонився і поїхав собі.
А Бух Копитович пішов до синього моря. Там ска

ли, гори великі, камінь на двадцять аршин угору. Він
прийшов і ходить понад синім морем, попід тими с~а
лами. Ходить, а там пісок. І знайшов він у піску сте
жечку: і пішов цією стежечкою. Дійшов до гори, до
каменя. Стежка звернула у куточок; він туди, у той

закуточок, а там нічого нема, камінь тільки .. Він

263

став, стоїть та долонею гладить по каменю і найшов

сучечок
ми взяв

як горошинку. Тоді за той сучечок пучка
одчиняються двері. Кімната велика, золо

та, так і сяє. Стоять у кімнаті стіл і стільці, а кімната
порожня, нема нікого. Походжає сюди та туди по
кімнаті Бух Копитович, руки назад заклав. Ходив,
ходив, та тоді богатирським голосом як гукне, то аж
кімната затряслася.

Чи тут є хто, озовисяl
Є ... дівчинка Лебідка,- відповідає хтось ти-

хенько,- а ти хто?

Я Бух Копитович. Ану, вийди, дівчино Лебідко,

покажися!
І вийшла-вилетіла з-за стіни така гарна та мила
дівчина, що ні в казці сказать, ні пером описать.

Чи можна мені, Лебідко, їсти подати'?
Можна,- каже.

Кулаком Лебідка як ударить по столу, так стіл за
раз і заставився наїдками та напитками всякими.

Ну, тепер, Бух Копитович, що ви бажаєте, те й

їжте,- каже Лебідка,- що ви скажете, те я й буду
подавати.

А сама коло порога стоїть. Бух Копитович напився, наївся дрбре та й каже:

-Тепер, Лебідко, прибирай.
Лебідка зараз до стола, прибирає.

Ні, стій, не прибирай! Я й забув. Сідай же, мила

дівчино, і ти поїж.

Ні.лив чарку горілки:
-Пий!
Вона відмовляється.
-Пий,- він каже.
Вона випила та й каже:

Спасибі вам, Бух Копитович, я своєму хазяїну

служила тридцять літ, та за тридцять літ не дав він
мені не то чарки горілки, а й крихти хліба, а ви пер
шого дня дали мені випить і їсти дозволили.

264

-Ти згодна, Лебідко, куди я піду, іти зі мною?

Згодна,- каже,- я свого старого хазяїна-змія

кину, а лучче вам служити буду.

Ну, Лебідко, а нема у \ебе яких-небудь музи

кантів?

Є,- каже,- у мене дванадцять чоловік музи

кантів.

Поклич їх мені: нехай вони заграють.

Лебідка до стола приступила, б'є кулаком у стіл і
кричить:

Музиканти, вискакуйте, Вуху Копитовичу за

грайте!
Вискакують із шафи дванадцять молодців-музи
кантів і давай грати Вуху Копитовичу. Як заграли,

265

так здалося, що кімната надвоє розділяється. А Бух
Копитович по кімнаті ходить, та як ударить ногою,
так камінь на дрібен мак сиплеться. Грали, грали,

довго-недовго, дякує Бух Копитович:

Годі, музиканти, дякую.

Перестали грати.

Лебідко, налий музикантам по чарці горілки.

Лебідка частує їх.

- Підходьте тепер, Закусуйте.
Підходять, закусують. Подякували Вуху Копито
вичу, а він і питає:

Ви, музиканти, згодні іти, куди я, щоб ви при

мені були?

Коли Лебідка згодна, то і ми згодні.

Лебідка каже:

Я давно згодна.

Підемо ж, хлопці, і як я вас гукну, так· щоб ви

переді мною і були.

З1тим вони й покинули ту кімнату, наче їх і не бу
ло. А Бух Копитович вийшов та й пішов собі. Зійшов
він на стовпову дорогу, іде стовповою дорогою. Од си-

, нього

моря та стовпова дорога на п'ятнадцять верст.

Пройшов п' ятнадцять верст Бух Копитович від тих
скал, дивиться, стоїть стовп кам'яний великий над

дорогою. Дійшов до того стовпа, стіни зміряв, аж по
три аршини стіни та дванадцять аршин у того стовпа
обіймиці, а п'ятнадцять аршин висоти, а на дванад
цять аршин той стовп углиб пішов. І у тому стовпі
живуть змії. І вигнутий той стовп булавою вгору, а на
тій

булаві

шапка-невидимка,

дорогоцінними

камінчиками у п' ять рядів обцяцькована. І того сто

впа, скільки не йде людей, ніхто не бачить. Дійшов
Бух Копитович до того стовпа, гляне, аж шапка на
нього шита, і написано, що вона на нього шита. Гук
нув він:

Лебідко, чи ти тут?

-Я тут,- каже.

266

Це моя шапка?

-Ваша.

Як би її дістати?
Я полізу скину, вона не розіб'ється.

Полізла, скинула. Він подивився, а там написано:
«Якби цю шапку Бух Копитович знайшов, то всіх
зміїв переміг би» .

Узяв він тую шапку, надів, зрадів, що таку шапку
дістав.

Ну, Лебідко, розкинь намети. Відпочинемо тут.

Вона розкинула. Тоді він каже:

Нехай тепер музиканти грають. Відсвяткуємо,

що таку шапку знайшли ...

,,.-_,,,·-·:----;
--

\ ,....:---/_____...._..=·-

-г--

267

Аж тут прибігають два богатирі, що його шукають.
Коло синього моря вони вже давно його шукали. Бух
Копитович і каже:

Скільки вас є?

Нас,- кажуть,- сто сімдесят чоловік.
Щоб ви зараз прибули сюди, до мене.

Вони й поїхали. За три години їдуть усі чисто бога
тирі

сто сімдесят. чоловік.

І привів Бух Копитович усіх богатирів до того сто
впа.

Дивіться, панове, на цей стовп. Хто з вас його

може розбити?

В~ни подивились, зміряли його і кажуть:

Ми ніяк оцього стовпа не можемо розбити.

-А я,- каже Бух Копитович,- можу його своїм
кулаком розбити. Розсиплеться він на дрібен мак.

Як у вас сила, то у вас і посиплеться, а ми його

не розіб'ємо.

Якщо ви його не розіб'єте, то щоб ви присягли

мені, щоб були при мені по чотири чоловіка, і щоб зна
ли зміну,- хоч по тижнях, хоч по місяцях, і усе роби

ли б, що я накі~жу. Тепер підемо в мої намети, вип'ємо,
закусимо, а тоді підем цього стовпа розбивати.

Піщли в намети. Бух Копитович і каже:

Лебідко, наметів щоб добавила, бо маю гостей

багато! Та їсти нам подавай!
Зараз Лебідка, усе і зробила: наметів добавила, на
питки, наїдки подала. Поїли, подякували, полягали

ьідпочивати. Відпочили.

Ну, підемо, панове богатирі, до стовпа. Побачи

те, як я буду розбивати отой стовп і зміїв. Лебідко, об
махни шовком мені правую руку!
Узяла Лебідка, обмахнула добре, обв'язала. Тоді й

пішли до того стовпа. Прийшли. Бух Копитович і каже:

Одходьте ж усі на сім верст од того стовпа, а на

восьмій версті зупиняйтесь: рівне місце тут, і видно
буде.

268

Одійшли вони і стали на восьмій версті. І гукнув він:

Котрий не видержить стоячи, то припади до си

рої землі; хоч земля і буде трястися, ДР.ржись за зем

лю, не бійся.
Вони і слухають, а Бух Копитович ходить кругом
того стовпа, задер голову вгору. А тоді як бухне у
стовп, так той стовп і розсипався на дрібен мак, і зем
ля на сімдесят верст задрижала. І провалилась безод
ня на сім верст навкруги і зробилось озеро, і вода по
полам із кров'ю стала; і хто її нап'ється, той пропаде.
Бух Копитович пішов поверх води і вийшов на сухе.
Прийшов до богатирів.
-Що, чули?

269

----,

Як не чули, коли ми од землі на два-три аршини

одскакували, а потім до сирої землі припадали.
І спитав один богатир, чого вода там неч~.~та.

То,- каже Бух Копитович,- із кров'ю вода, бо

там були змії із жонами, із дітьми. Прошу тепер зно
ву до наметів.
І давай пити, гуляти.
Ну, панове богатирі, тепер од'їжджайте собі.

Вони роз'їхались, а чотири чоловіки зостались.

Відпочили.
-Тепер у дорогу,- каже Бух Копитович.

У Буха Копитовича коня нема, він піхотою, а бога
тирі на конях сидять. Один попереду їде, два по бо

ках, один позаду, а Бух Копитович посередині йде.
Довго-недовго, пройшли верст десять, аж їде каретою

становий, чи що, і кричить:

Звертай з дороги!

А Бух Копитович і каже богатирям:

Хіба він за мене старший? Старшого за мене і в

світі нема. Хіба я йому буду звертати та кланятися?
Добігає той становий і прямо летить на них. Тут

передній богатир ї каже:

Богатирі, вперед.

Вони всі й вискочили вперед.

- Хто тИ: такий, що не звертаєш?
А той кричить:

Хто ви такі, сучі сини, що не звертаєте?

Бух Копитович і каже:
-·Покажіть йому, як звертати!

Вони кинулись, витягли того з карети і як стали
бити, так і сюртук на ньому порвали. Він кричить,
проситься:

Я не знав. Буду звертати, і десятому закажу.
Ну, тепер,- каже Бух Копитович,- вкиньте

його у иарету, нехай собі їде додому.
Вони вкинули, і повіз його кучер назад додому.

Їдуть далі.

270

От

мого

колишнього

хазяїна

сад,-

каже

Лебідка,- найстаршого змія Жеретія; то підемо ж до
нього у гості, щоб ви його пригостили.

Пішли навпростець, дійшли д~ того саду, а там па

лати камінні стоять. Біля воріт Два леви люті прико-.
вані стоять, тцкі, що людей їдять; крім свого хазяїна,
нікого вони не пустять, розірвуть. Дійшли до воріт.

Не йдіть, це такі леви, що й вас розірвуть,- ка

же Лебідка,- а надівайте шапку-невидимку, то вони
вас не побачать.

Бух Копитович зараз на себе шапку-невидимку;
Пішов, ті леви його й не бачать. Один богатир з.одно
го боку в нього іде, а другий

з другого; як дійшли,

то зараз шаблями тим левам голови і позрубували,
той у того, а той у того. Пройшли кроків двадцять

ворота, і два ведмеді люті поприв'язувані. Шапку
Бух Копитович надів, а богатирям загадав, щоб вони

голови тим ведмедям поздіймали. І пішли вони тоді

---s

_у_:> - - -

271

прямо в сад. Тут служниця змієва побачила, змі$~ роз
будила і говорить, що прийшли якісь богатирі, левів
і ведмедів покололи, а тепер у сад пішли і все розоря
ють.

Не довго розорятимуть, ось я побіжу до них.

Узяв змій шаблю гостру і побіг до них

лютий та

кий, вогонь з нього так і пашить. А Бух Копитович
шапку надів, богатирі в нього по боках. Змій біжить
повз них, а їх не бачить.

Ну, богатирі мої, чи поб'єте змія без мене? Бий

те його!

каже Бух Копитович.

Той з того боку, а той з того боку на шаблі змія як
настромлять, так він на землю і впав, а вони його і
посікли, порубали.

ЗЛИДНІ

ули собі два брати: багатий і бідний.
Бідний був столяр і майстер добрий,
тільки якось йому не таланило: і хата згоріла, і коро
ва здохла, і сам якось гемблем руку покалічив, довго
потім робити не міг, і з дітей все було хтось хворіє,
а дітей цілу купу мав. Отже, як не робив, а з біди не
вилазив; часом і шматка хліба в хаті не було.
А в багатого брата дітей не було, тільки він та

жінка; а поля і худоби доволі було, бо все йому щас
тило: і хліб родився, скот плодився, мав він що
з'їсти і випити, в що взутися і в чому ходити. Проте
він бідному братові ні в чому не допомагав, а бідний
і не просив у нього, все намагався заробити сам,
до багатого брата мало й ходив, хіба що на великі
свята.

Надійшло Різдво, і трапилось бідному братові, що
саме на кутю не було в хаті ані що зварити, ані чим
посолити; та й хліба за два дні в хаті не бачили. Пла
чуть голодні діти на печі, хлипає жінка в кутку,
а далі й каже чоловікові:

Ти б хоч до брата сходив, може, він тобі що на

свята дасть.

Подумав бідний брат та й пішов.
Прийшов він до багатого брата, а в того таке пе
чуть,

таке

варять

на

святу

вечерю

гостей

дожидають. Привітався гість до хазяїна, поздоровив
його з кутею та й каже:

273

У тебе, братику, стільки всього печуть та ва

рять, може б, ти моїм дітям щось передав, бо вже два
дні, як у хаті хліба не бачили.

А багатий відповідає:

Я б тобі дав, так багато гостей на вечерю чекаю.

Ану, як чогось не стане? Соромно мені буде, гості
в мене всі знатні, не можу тебе з ними за стіл поса

дити. Хіба стань отам, за дверима, постоїш, поки
гості роз'їдуться, тоді, як щось зостанеться, я тобі
дам.

Гірко стало бідному братові, хотів мовчки з хати
вийти, та згадав, що чекають дома голодні діти, і зос

тався. Став за дверима і тихесенько простояв цілий
вечір; голодний слухав, як п'ють і їдять, регочуться і
співають братові гості.

Пізно

скінчилася

гостина,

і,

як

уже

всі

розійшлися, вийшов бідний брат з-за дверей та й
каже:

Вже всі твої гості, брате, напилися і наїлися,

дай же щось і моїм дітям.

А багатий відповідає:

Мої гості баг'ато всього спожили, мало мені з

жінкою на свята лишили; нічого не можу тобі дати,
бо мені мало буде.

Заплакав· бідний брат та й каже:

Дай же мені хоч чогось випити, бо не дійду до

дому.

А там,- каже багатий,- діжка в сінях стоїть;

візьми кухлик та й нап'єшся.
Взяв бідний брат кухлик, пішов у сіни, набрав з
діжки,

сьорбнув,

думав,

що

вино

яке,

то

простісінька вода. Випив він тієї води, і так йому
прикро стало!

Пішов він полем додому та з горя й заспівав. І чує,
ніби хтось йому підспівує. І так багато їх співає і все

тоненькими голосами. Оглянувся

нема нікого:

місяць світить, сніг на полі. Почав співати

274

знову

хтось підтягає. «Невже я з тієї води впився?»

ду

має бідолаха, а далі й питає:

- Хто це мені підспівує?
. А воно тоненько відповідає:
-Ми.

Хто ж ви такі?
Ми

злидні.

А які ж ви, злидні, що я вас не бачу?
Ти нас не бачиш, а ми в тебе живемо і ніколи те-

бе не кидаємо, куди ти, туди й ми.

А що ж ви у мене робите?
А ми тобі все шкодимо, щоб ти ніколи не роз-

жився. Як стружеш

ми руку тобі підбиваємо, щоб

ти дошку зіпсував або руку скалічив; а як продаєш

275

ціну купцям шепчем, щоб дешевше давали, а ~=к ку
пуєш

ціну набиваємо. Ми тобі корів зморили і ха

ту спалили, і діти твої від нас хворіють.

_:____
-

І довго ж ви зі мною житимете?
До самої смерті,- кажуть,- а як помреш, то й

у труну з тобою ляжемо.

І в труну ляжете зі мною?

перепитує бідний

брат.

-Авжеж, ляжемо,- відповідають.
Перестав він співати, іде мовчки, а сам щось ду

має. Як прийшов додому, хоч пізно було, а діти не
спали, дожидали батька з гостинцем; так і обсіли йо
го, заглядають у кишені, що приніс, питають.

Розказав він їм, як йому в брата було, та й каже:

Світи, жінко, каганця, буду я дошки стругати

та труну робити, бо надумав я вмирати; однаково на
вас не зароблю, може, вам без мене краще буде.

Як почула те жінка, та в плач! А діти за нею, про
сять батька покинути свої вигадки та спати лягати.

Не слухає він нікого, замкнувся в столярні та труну
майструє, а далі й питає:

Ви, злидні, тут?
Тут,- кажуть.

Чи й ви за мною в труну полізете?

-Аякж~,- кажуть,- поліземо.
От зробив він міцну дубову труну і віко до неї, при
крутив до віка гвинти та й каже:

Злидні, ану, лізьте в труну та перевірте, чи добре

віко до труни пасує: як добре, то й я до вас лягатиму.

Гаразд,- кажуть злидні.

Зачекав трохи бідний брат та й питає:

Що, злидні, влізли?

-Влізли.

стає.

276

Чи всі ж ви влізли? Може, хто ще в хаті зостався?
Ні,- кажуть.- Ми всі тут.
Ну, то пильнуйте, чи добре віко до труни при-

Та й закрутив гвинти. А злидні з труни пищать:

Ой, темно! Ой, душно!
Пильнуйте!

гукає він до них.- Може, десь

у труні ще якась щілина лишилась?

Немає,- кажуть злидні.- Відкручуй уже віко

та лягай і ти до нас.

Ні,- каже бідний брат,- досить уже з мене вас,

полежите ви й без мене!
Та швидше за труну та з хати, схопив лопату та

в ліс подався; жінці й дітям за собою йти суворо забо
ронив.

Плачуть бідні діти, думають, що батько збоже

волів з горя. А він далеко в лісі глибоку яму викопав,

277

туди труну із злиднями спустив, землею за(,ипав, за

топтав і снігом прикидав, щоб навесні і знаку не ли
шилось. Тоді повернувся додому такий радий.

Не плачте,- каже до родини.- Може, тепер

вже жити будемо!
І справді почали вони з того часу жити. Перестали
діти хворіти, заробітки стали добрі, і за рік бідний
брат так розжився, що нову хату поставив, коня і ко
рову купив.

А тут якось проїжджав через їхнє село багатий брат
та й заїхав до бідного брата подивитись, чи не помер той
уже з голоду. Дивиться

а в того хата нова, і на подвір'ї

хазяйство є. Здивувався він, і заздрощі його взяли, що
вже й у брата, як у людей. Іде він до братової хати, щоб
розпитати, звідки це. Привітав бідний брат гостя як го
диться, поставив йому їсти й пити, а як той дуже став

допитуватись, звідки бідний розжився, то й розказав
йому все по правді. І присікався до нього багатий брат:

Покажи та й покажи, де ти злидні закопав.

Поїхав з ним бідний брат у ліс та й показав, де тру

на закопана. Запримітив багатий це місце, а потім
повернувся сюди, викопав труну і відчинив віко.

Чи ви ще живі, злидні?

питає.

Живі,_ але трохи вже не загинули,- ледве чутно

відповідають вони.

Ну, то йдіть до мого брата, він без вас розжився,

зробіть його знову старцем.

Е, ні,- кажуть злидні,- ми до нього не підемо,

він недобрий чоловік, закопав нас тут; а ти добрий,
відкопав нас, ми до тебе підемо.
Злякався багач, те почувши, кинувся тікати, та хоч

як швидко він біг, злидні разом з ним до хати прийшли.
І зазнав він тепер братової долі: хазяйство все пра
хом пішло, худоба виздихала, поле перестало родити;
і багатий брат так зубожів, що до бідного брата проси

ти хліба ходив. А той розживався і далі, а братові і
бідним усе поміч надавав.

278

ЯК ІВАН ХОДИВ

ДО СОНЦЯ

ив колись на світі парубок Іван.

Коли йому засіялис~ вуса, заду
мав одружитися. Та найгарніший леrінь без кавалка
поля, коня і корови не вартий торби з січкою. Отож

пішов на ярмарок і купив лошачка.

Носив йому

свіжої трави, напував криничною водичкою і чекав,

аби лошачок виріс у доброго коня. Лошачок підріс, а
в легеня

ні воза, ні плуга, ні борони.

Пішов Іван до пана:

Прийміть мене на службу.
Добре,- каже пан,- служи коло коней.

Зайшов парубок до стайні. А там було багато
візників

таких злих, як пси. Вони чомусь незлюби

ли хлопця від першого дня. Вибрали старих і найне
харапутніших коней, сказали:

Чисти!

Іван чистив коней удень і вночі, але вони ніяк не
радували око. І візники покликали пана:

Дивіться, які брудні його коні. Най собі йде

звідси ...

Пан крикнув:

Ти, ледацюго, не бачиш, як люблять моїх ко

ней інші форналі?
Івана й пригрозив:
вати

люстерком,

так

Взяв гарапника, відшмагав
Коли мені не будуть вилиску
спишу тобі шкіру,

що

по

синієш!

279

Іван не їв, не спав

робив, як чорний віл. А фор

налі крадькома кидали порохів на його коней, масти

.'ІИ їх гнv<:М. Потім знову покликали пана. Той поди
~:швс.яї ;іНuБ побив парубка.

ГірЕс стс:ло Іванові. Пішов сумний до свого лоша
ка, сів с.Jбі на жолоб і задумався.

---

Чо;со сумуєш, приятелю?
Яї\; маю веселитися, коли пан побив мене за те,

що у всіх інших форналів коні чистіші від моїх.

Не журися, я тобі пораджу, що треба робити.

каже хлопцеві лошак.- Відріж трохи із моєї гриви і
зроби собі щітку.

280

Іван зробив щітку із гриви лошачка й почистив

нею своїх коней. Вони аж засвітилися. Пан подивив
ся, усміхнувся й відлупцював інших форналів.

- Ви, ледацюги, не видите, Як треба чистити моїх
коней? І завтра я прийду на вашу голову!
Пан бив їх щоднини.
Якось форналі гнали коней до річки і здибали стару-престару бабу. Вона спитала їх:
Чому у вас такі синці?

Пан б'є, бо наші коні брудніші від Іванових.

Баба мовила:
Купіть мені червоні чобітки, і я вас навчу, що

треба робити.
Форналі купили червоні чобітки і пішли вночі до
баби. А вона сказала:

Шепніть своєму панові, що Іван може дізнати

ся, чому Сонце так весело сходить і сумно заходить.

Він піде світ за очі й не повернеться. Тоді матимете
спокій ...
Форналі прийшли до пана й почали брехати:

Паночку, Іванко дуже мудрий. Він може дізна

тися, чому Сонце так весело сходить, а сумно захо
дить.

Пан покликав Івана і питає:
Скажи, чому Сонце завжди весело сходить і сум

но заходить?
Звідки мені знати?

Не бреши, мусиш знати! Іди собі й доки не діз-

наєшся, то не повертайся, бо заб'ю на місці.
Іван подумав: «Аж тепер той пан вкоротить мої
дні!»

Чого ти знову зажурився, приятелю?

спитав

лошачок.- Говори, яка біда спіткала.

Коли хлопець розповів, лошак його втішив:

Не журися, підемо до Сонця.

Вирушили в дорогу. Ішли днину, другу, а на третю
дійшли до двох берестів, які зчепилися гіллям і так

281

били один одного, аж листя летіло. Нахилилися до
хлопця:

Куди їдеш, леrеню?

-До Сонця.

Чого?

Дізнатися, чому весело сходить, а сумно захо-

дить.

Спитай його, до1tи ми тут будемо ще битися.

-Спитаю.

Пішли далі. Ішли день, другий, а на третій здибали якусь жінку, що виганяла з терня каченят.

Куди їдеш, леrеню?

-До Сонця.

Чого?
Дізнатися, Чому весело сходить, а сумно захо-

дить.

Спитай його, доки я ще буду виганяти з терня

каченят.

І:Іай буде ...

Пішли далі. Ішли день, другий, а на третій прибу
ли до річки, через яку вів золотий міст. Тільки ступи

.ли на той міст, як 'закричала риба:

Куди їдеш, леrеню?

-До Сонця.

- Чого?·
- Дізнатися,

чому весело сходить і сумно захо-

дить.

Спитай його, доки я ще буду тримати міст на

своїх плечах.

Добре, добре".- пообіцяв хлопець.

Вони перейшли річку й опинилися під височезною

горою. Піднімалися день, другий, а на третій вийшли
до кришталевого палацу. До них вибігла жінка в ро
жевій хустині. То була мати Сонця. Вона з тривогою
сказала:

Ой тікайте звідси, бо як мій син прийде на обід,

то з вас лишиться тільки жменька попелу.

282

Іван розповів їй про свою біду, що привела його до

Сонця.

Ну, коли так, то лізьте під лаву, я розпитаю си

на про все,- сказала господиня.і заховала їх. Вкоти
лося Сонце._

- У моїм палаці є якась людина? - спитало одра
зу.

Ні, сину ... Тобі люди вже, мабуть, привиджа

ються

...

Сонце їло, пило, а мати сиділа і розповідала:

Знаєш,

цієї ночі мені снилися усілякі сни.

Якийсь дивний чоловік спитав: «Чому твій син усе

весело сходить, а .сумно заходить?• Я не знала, що йо
му казати.

Сонце засміялося:

Я весело сходжу, бо далеко виджу. Як тільки

покажуся, із синього моря виринає чарівна красуня.

Вона мені сміється

я радію, кличе мене

я йду. І

цілий день милуюся нею. Увечері дівчина зникає з
перед моїх очей, і мені стає сумно.
Мати спитала ще:

Скажи, сину, чи ще довго будуть битися ті бере

сти, що ростуть при дорозі?

То не берес'l'и, а два брати б'ються вже тисячу

років. І вони ніколи_ не перестануть битися, бо дуже
збиткувалися над своїми рідними: на старість їсти не

давали, сорочки не пр~и, а перед смертю вигнали
слабих на зелену пашу.
·,_
- І ще мені присниласЯ жінкn, яка виганяє з тер
ня каченят. Коли вже їх вижене?

Ніколи. То не каченята, а її бідні діти. Вона їх

погубила: їстоньки не давала, спатоньки не клала, со
рочечок не прала. Буде їх доти виганяти, поки я не
згасну на ясному небі.
Мати Сонця каже:

Приснилася й риба, яка тримає на собі золотий

міст. Питала, доки ще тримати.

283

Триматиме доти, поки не скине в річку першого

подорожнього, що ступить на міст.
Сонце пообідало, поцілувало маму в руку та й ру

шило далі. Іван і лошачок вилізли зі схованки, подя
кували гарно і спустилися з гори.
Дійшли до річки й чують голос риби:

Що сказало Сонце?

Мовчи,- шепнув лошачок.- Скажеш тоді, ко-

ли міст перейдемо.
Іван накрив долонею рота і аж на тому березі
повідав:
Сонце сказало, що ти доти триматимеш міст, по

ки не скинеш в річку першого подорожнього.

Та це ж ти був отим подорожнім! Якби я була

знала! Ой-йо-йой!

забідкалася риба.

Коло терня жінка запитала:

Ну, що казало Сонце?
Воно відповіло, що то не каченята, а твої діти у

корчах. Ти їх погубила: їсти не давала, спати не вкла

дала, сорочечок не прала. Тепер їх маєш виганяти з
терня, доки світ ()уде світом.
І жінка заплакала гарячими сльозами, а Іван із ло
шачком помандрував далі. Як дійшли до берестів, ті
перестали. лупцювати один одного

теж спитали:

Що сказало Сонце?
Будете вічно битися, бо збиткувалися .колись зі

свого тата й мами. На старість їсти не давали, сорочок
не ~;,:rрали, а перед смертю вигнали слабих на зелену
пашу.

Берести ще дужче рвали на собі листя.
Іван прийшов до пана й розповів, чому Сонце так
весело сходить і сумно заходить.

Можеш служити далі,- каже пан. Але хлопець

почухав потилицю:

Не буду більше служити. Мені треба женитись.

І пішов до свого лошачка.

284

Я хочу засватати оту дівчину, про яку казало

Сонце.

Коли так, то вирушаймо знову. Та не забудь узя

ти із собою пилу, сокиру й довгий мотуз,- порадив
лошачок.

Ішли сім днів і сім ночей та й дійшли до моря.

Гов!

вигукнув лошачок.- Ми вже там, де тре

ба. Зроби хатку, біленьку, як сніг.
Іван засукав рукави і збудував таку гарну хату, що
в ній і цар не соромився б жити.

А тепер,- мовив лошачок,- прив'яжи до две

рей мотуз і сховайся у корчах. Кінець мотузка три
май добре. Як дівчина зайде

смикни, і двері за

пруться, а сам підходь, тримаючись мотуза.
Коли Сонце зайшло, із моря вийшла дівчина, і та

ка гарна, що ні пером її не опишеш, ні пензлем не на
малюєш. Зайшла в білу хату. Іван цього й чекав. Він
сіпнув за мотузок і зачинив за нею двері. Дівчина
злякалася і почала кричати:

Пусти мене!
Ні, рибонько, не пущу,- промовив Іван, уві-

йшовши в хату.- Мусиш бути мені за дружину.

Тобі? У мене ж закохане Сонце, і я маю любити

його.

Я теж люблю Сонце і буду йому вірним.
Коли так, бери мене за руку і веди до нього

най нас благословить.

Іван одружився. Вони живуть донині у злагоді й
щасті.

Щоранку

стоять

на

березі

моря

зустрічають, а ввечері його проводжають.

Сонце

ЗМІСТ
Про хлопця, який визволив свою матір
з полону Поганина

......................... 3
.......................... 30
Залізноноса баба .......................... 39
Пастушок і зачарована дівчина .............. 46
Ш тефанко і Мана ......................... 50
Донька вітру ............................. 58
Орися ................................... 68
Царівна-гадюка ........................... 73
Про мужицького сина ...................... 78
Зачарованийхлопе~ь ...................... 91
Іван Музика .............................. 97
Золоті рибки і рибакова дочка .............. 102
Гризонько ~ ............................. 109
Хлопці з золотими головами ............... : 113
Іван Мисливець .......................... 120
Лісник і його син ......................... 131
Іван Царевич і дівчина з яблука ............. 136
Царевич із ящика ........................ 14 7
Протопей-прапорщик ..................... 152
Скляна гора ............................. 160
Гадюка ........................ -· ........ 1 75
Як у царя роги повиростали ................ 1 79
Лиха мати і добрий син .................... 187
Німа цариця ............................ 195
Як чоловік овець годував .................. 200
Дружина володаря змій ................... 203
Царевич і бідняк

Як свиню хотіли заміж віддати

.............. 205
....................... 207
Батько й три сини ........................ 215
Три сестри ................ ·.' ............. 221
Ситий голодного не розуміє ................. 235
Три бажання ............................ 237
Казка про липку і зажерливу бабу ........... 240
Гостина ................................ 243
Дарунки груші .......................... 24 7
Дотепний жарт .......................... 253
Про запорожців .......................... 257
Про богатиря Буха Копитовича ............. 259
Злидні ................................. 273
Як Іван ходив до Сонця .................... 279
Царевичі Васильки

Літературно-художнє видання

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ КАЗКИ
Редактор-унладач

Безусенко Людмила Мирославівна

Технічний редактор О. В. Полтьєв
Художній редактор В. І. Гринько
Художник М. М. Колісніченко

Видавництво •СталкерІ)

83048, "Україна, м. Донецьк, вул. Артема,
Свідоцтво ДК 146 від 11.08.2000

147а

Віддруковано з готових діапозитивів
у ВАТ •Харківська книжкова фабрика "Глобус" І),

61012, м. Харків, вул. Енгельса,·і1.

:Казки, вміщені в цій
книжці, як і взагалі всі казки

в світі, адресовані, насампереД, дітям.
Мандруючи разом з Іваном, бідним

або багатим господарем, чи з дівчиною

красунею життєвими лабіринтами,
хлопчики й дівчатка навчаються

відрізняти добро від зла, високе від
низького, щоб стати потім людьми
серед людей

розумними, щедрими

на почуття і гідні вчинки.

Але ці казки із задоволенням прочитає
разом зі своєю дитиною і кожен дорослий,
побачивши в казкових сюжетах

багато цікавого і для себе.