Автор: Лінтура П.В. Туряниця Ю.Д.
Теги: традиції видавництво карпати казкові традиції народні оповіді оповіді про село закарпаття
Год: 1979
Текст
КАЇКИ
ОДНОГО «ЕМ
ей»®
ІІЙГОРОД ВИДАВНИЦТВО «КАРПАТИ» 1979
УФ
К14
Казки одного села. Запис текстів, післямова та приміт*
К14 ки П. В. Лінтура. Упорядк. Ю. Д. Туряниці.— Ужгород:
Карпати, 1979.— 368 с.
У селі Горінчеві, що на Закарпатті, від людей різного віку запи-
сано біля трьохсот текстів казок. Читач вперше одержує книгу кра-
щих, соціально гострих народних оповідей села, що має багату
казкову традицію.
70700—002
КМ215(04)—79
60—78
ББК 82 : ЗУ
4702590000 уф
Запис текстів, післямова та примітки
П. В. Лінтура.
Упорядкування Ю. Д. Туряниці
Художнє оформлення Ю. В. Дмнтрука
С) Видавництво «Карпати», 1979
КАЗКИ ЮРІЯ РЕВТЯ
ЮРІЙ ІВАНОВИЧ РЕВТЬ
(1887—1967)
Народився в селі Горіичеві в родині селянина-бідняка. У дитин-
стві проявив великий інтерес до знань. Читати, писати й рахувати
навчався у сільського дяка, але довго вчитися не довелося. У по-
шуках роботи н шматка хліба минула його юність; він пройшов і
з їздив усю Австро-Угорщину, працював на лісорозробках у Сло-
ваччині, Трансільванії, Галичині. У цей час і зріднився з народною
казкою, з якою не розлучався протягом усього життя. На роботі
в лісі, як він сам говорив, запам’ятав багато цікавих сюжетів.
Під час першої світової війни як військовополонений перебував на
Полтавщині, де зацікавився життям і побутом трудового народу, його
чудовими казками.
Подружнє життя Юрія Ревтя було короткочасним. По смерті
дружини всі турботи про п’ятьох дітей лягли на його плечі, і старші
сини заявили, що ие хочуть і чути про мачуху. Він сам готував
Дітям їсти, доглядав їх, прав білизну.
Незабутнього 1944 року Юрій Іванович щиро вітає радянських
воїнів-визволителів. Бере активну участь у соціалістичних перетво-
реннях рідного села, одним з перших вступає у колгосп, де у по-
льовій бригаді працює до кінця днів своїх. Крім цього, Юрій Іва-
нович, як кажуть, був майстром на всі руки: бондарював, теслярив,
столярував.
У радянський час Ю. Ревть став відомим казкарем. З великою
заохотою розповідав казкові історії, даючи їм свою інтерпретацію,
вносячи нові мотиви й образи до традиційних сюжетів, активно тво-
рячи народну казку. Справжній майстер розповіді. Полюбляв діало-
ги, вводив у текст прислів’я й приказки. Казки виконував, ходячи
по кімнаті, супроводжуючи розповідь доречною жестикуляцією та
мімікою. Свою перевагу над іншими казкарями Ю. Ревть якраз
і вбачав у манері виконання.
Репертуар Юрія Ревтя багатий. Нами записано від нього два-
дцять зразків казок. У 1957 році випускник Ужгородського держав-
ного університету О. Мишанич записав ще 25 сюжетів. Хоч чарівні
казки в Юрія Івановича й переважають, найкраще вдається йому
сатирична соціально-побутова казка. У його творчості часто зустрі-
чаються аитипопівські мотиви.
Подаємо десять казок автора. Заслуговують на увагу й «Про
хлопця, що не знав боятися», «Про дев’яносто дев’ять синів і со-
того Рожу Шандора», «Про двох братів, бідного й багатого» та ряд
інших казок з його репертуару.
ПРО САМОРОДНУ ДІВЧИНУ
Було, де не було, тягни біла кобило, як біла не може —
чорна їй поможе.
Був на світі цар, що мав одного сина. А синові настав
час женитися. Пропонують йому царських, графських до-
ньок, але він не хоче.
Питає його мати:
— Що ти, сину, так перебираєш?
— Мамо, мені треба самородну дівчину. Іншої не хочу.
Узяв собі вояка, набрали грошей, осідлали коней, та й
поїхали шукати самородну дівчину.
їдуть, їдуть уже довгий час і приїхали на одне розпут-
тя. Царський син став, подумав і каже:
— Цімборо, ти вертайся додому, а я поїду сам, бо далі
треба їхати вибраною дорогою — кожному окремо.
5
Відклонилися один від одного, вояк вернувся, а царсь-
кий син повернув коня за правою рукою. Виїхав він на
великі пустища — ні села, ні хатки. Але їде, їде — й ді-
стався до моря. Бачить, стоїть хата. Придивився ближче,
а то — млин. Заходить до млина, а там така стара баба,
що вії у неї висять до колін.
— Добрий вечір вам, мамко солодка!
Підняла баба вії:
— Доброго здоров’я, синку... Вже сто років маю, а та-
кої душі ще не бачила. Мабуть, тебе велике діло загнало
сюди.
— Та вже й немале. Я шукаю самородну дівчину. Чи
ви за неї не чували?
— Я, хлопе, не чула. Відпочинь, а вранці поїдеш до
моєї середущої сестри. Може, вона знає...
Ранком баба дала йому свого коня і клубок ниток. Каже:
— Сідай на коня і тримай за нитку, а клубок кинь на
землю, і він тебе поведе.
Через рік, так само понадвечір, приїхав царський син
до середущої бабиної сестри.
— Добрий вечір вам, мамко солодка!
А в цієї баби вії до землі. Підняла їх і відповідає:
— Добрий вечір, синку... Маю вже двісті років, а сякої
душі ще не бачила. Велике діло тебе веде, мабуть?
— Та вже й немале. Я шукаю самородну дівчину. Чи
не чували ви за неї?
— Я, хлопе, не чула. Але відпочинь, а вранці поїдеш
до нашої старшої сестри. Може, вона щось буде знати.
Ранком баба дала йому свого коня і клубок ниток:
— Сідай на коня і тримай за нитку, клубок тебе по-
веде.
Ще через рік приїхав царський син до старшої сестри.
Зайшов і поклонився:
— Добрий вечір вам, мамко солодка!
Баба ледве звела свої вії — такі були довгі:
— Добрий вечір, доброго здоров’я, синку. Триста ро-
ків маю, а сякої душі ще не бачила. Мабуть, велике діло
тебе занесло сюди.
— Та вже й немале... Я шукаю самородну дівчину. Чи
ви за неї не знаєте?
— Знаю, синку, знаю... Лягай спочивати, а вранці все
тобі скажу.
Ранком повставали, і баба дала хлопцеві три пшенич-
ні зерна:
6
Візьми цю пшеницю і йди на зарінок, який коло мо-
я Там положи їх під язик — і перекинешся на зайця.
Скооо туди прилетять одинадцять голубиць, але п серед
иих не буде. Голубиці стануть купатися в морі, радіти и
співати, а потім відлетять. І аж тоді прилетить вона.
І баба наповіла, що йому робити.
Царський син пішов до моря. Положив зерна під язик,
перекинувся на зайця і пострибує, прикусуючи прутики.
Раптом прилетіло одинадцять голубиць. Скинули із себе
пір-я__такі красні дівчата! Купаються, співають. Потім
знову стали голубицями і полетіли геть. Тоді прилетіла
до моря вона. Сіла, роздивляється. Думає собі: «Нема тут
нікого. Не бачить мене ніхто». Скинула із себе пір’я і
пішла купатися. Царський син швиденько забрав її оде-
жу, загорнув у хустку і прибіг до баби. Каже йому баба:
— Тепер, сину, сідай на коня і зразу в дорогу. І аби
ти не оглядався, бо вона буде за тобою бігти й просити
одежу. Коли б ти оглянувся, одежа сама випаде з твоїх
рук, а вона тебе наздожене, ударить по роті й піде собі
геть. Не говори нічого і не оглядайся. Як будете дома,
дай на неї звичайну одежу і тоді вже можеш з нею заго-
ворити. А пір’я сховай так, щоб не знайшла ніколи.
Сів на коня і скаче. Дівчина, як побачила, що її одежі
на березі немає, пустилася за ним. Наздогнала легіня і
просить:
— Іванку дорогий, дай ти мені одежу. Мені буде со-
ромно йти голій через місто. Я вже твоя й не лишу тебе.
Він розчулився і оглянувся. І зразу пір’я вилетіло з рук,
прилягло до неї, а вона ударила хлопця по роті й поле-
тіла.
Повернувся царський син до баби:
— Ну, чи не казала я тобі, щоб не оглядався? Ще раз
тобі поможу...
Дала йому інші три зерна.
Тепер підеш на те саме місце, положиш зерна під
язик і станеш олеником. Візьми її одежу, сховай — і зра-
зу на коня. Та й не забудь: я застерігала, щоб не огля-
дався, бо вона буде бігти і дуже просити, аби ти їй по-
вернув одежу. Якщо хоч раз оглянешся, одежа сама впаде
з твоїх рук, а вона прискочить, трісне тебе по роті — й
тільки ти її бачив. Не говори нічого і не оглядайся. Коли
приїдете додому, дай на неї звичайну одежу і тоді вже
можеш з нею заговорити. А пір я сховай так, щоб ніколи
його не знайшла.
7
Царський син пішов до моря, положив зерна під язик
і відразу зробився олеником. Ходить, пощипує травичку.
Раптом прилетіло одинадцять голубиць. Поскидали пір'я,
купаються, співають. Далі одяглися й полетіли. Тоді з яви-
лася вона. Сіла, роздивилася. Думає собі: «Нема тут ні-
кого. Не бачить мене ніхто». Скинула із себе одежу і
пішла купатися. Він красненько зібрав ту одежу, загорнув
у хустку і побіг. У баби сів на коня і скаче додому.
Дівчина — за ним. Наздогнала й дуже почала просити:
— Іванку дорогий, та не буде соромно тобі, щоб твоїм
містом бігла гола? Я ж уже твоя!
Але він так затявся, що таки не оглянувся, не заго-
ворив.
Приїхав додому, зайшов до палацу і там одягнув дів-
чину в домашню одежу. Вона така красна, що більше та-
кої на землі нема!.. А пір’я — її одежу — потай передав
своїй матері, й мати його зашила у свиті, яку лиш раз у
році на себе одягала.
Так молоді живуть. Дуже добре, щасливо живуть. Вже
народилася у них дитинка — хлопчик. П’ять золотих во-
лосків має на голові. Красний і розумний.
Та царський син був непосидючий. Він любив полюва-
ти. Одного дня узяв рушницю і пішов у хащу. Коли пі-
шов з дому, мати невістці каже:
— Донько, та як то може бути, що ти така красна, а
без матері, без нянька?
— Ой, солодка мамко, коби ви мене бачили у моїй оде-
жі, яка тоді я красна! Та ви мене у моїй одежі ніколи не
бачили...
Мати взяла свиту і тільки розпорола — пір’я само зле-
тіло на дівчину, і вона через вікно полетіла геть.
Плаче мати, плаче мала дитина. Повернувся Іван і питає:
— Що сталося, мамо?
— Сяк і так,— говорить мати.
Він зразу зібрався і їде у світ шукати свою жінку,
їхав аж три роки. На третій рік увечері дістався до баби,
що колись йому допомагала. Розповів, що сталося. Тоді
вона каже:
— Ну, сину, тепер ти лиш так її дістанеш, якщо бу-
деш хитрий. А не будеш хитрий — ще й загинеш. Твоя
жінка живе аж за морем, у своєї матері — бісиці. Там
вовк у млині служить. Я тебе сховаю на дні бочки, а звер-
ху насиплю зерна. Вовк прибіжить за зерном і понесе
тебе на той бік моря.
8
Так і було. Прибіг вовк, узяв бочку на плечі й пливе
‘ моое Та бочка важка. Вовк вирішив більше не слу-
жити — нащо таке тяжке носити? Кинув бочку в море, а
сам зиик у хащі* _
Бочка пливе морем і допливла до берега. 1 ам стирчав
із води пень, бочка вдарилася в нього і зразу розбилася.
Хлопець опинився на воді, та берег був близько, і він
схопився за лозину. Вийшов на берег і пішов. Скоро ви-
йшов на скляну дорогу. Рушив тією дорогою і прийшов
до лісу. Рушив лісом і прийшов до одного палацу. Від-
чинив двері, дивиться, а там стара бісиця.
__ Що ти шукаєш, песій сину?
— Шукаю собі службу.
__ Тоді будеш служити у мене. Лягай і відпочинь, а
вранці — до роботи.
Переспав Іван ніч, а на зорі бісиця принесла дерев яну
кирку й дерев'яну лопату, потім вивела його під кам’яну
гору й наказала:
— Оцю гору маєш розкопати, зрівняти, поорати й по-
сіяти пшеницю. А пшениця мусить до завтра достигнути,
і щоб ти її зібрав, змолотив, спітлював муки, спік калачі
й рано-вранці передав мені. Якщо цього не зробиш, станеш
на голову коротший.
Узяв Іван кирку, запустив у камінь — кирка перелама-
лася. Почав копати лопатою — й лопата навпіл. Сів і
плаче.
А бісиця дома кричить на свою доньку:
— Ану, готуй їсти чоловікові, бо він там працює.
Жінка приготувала, принесла на гору, а Іван сидить і
плаче.
Він її не впізнав, але вона його впізнала. Каже:
— Не плач, а сядь і їж.
Сама з-під правої руки взяла пищалку й запищалила.
Збіглися всі чорти:
— Чого потребуєте, пресвітла принцесо?
— Зробите все, що цей чоловік скаже. Він буде за при-
кажчика.
Іванові одразу стало веселіше... А коли ніс ранком бі-
сиці калачі, то й сам собі насвистував — без свистала.
1 ак вислужив уже один рік.
А другого ранку бісиця дала йому дерев’яне корито і
привела його до одного озера — без кінця і краю.
вичерпай, зроби суху землю і посади ви-
ноград. Аби вранці передав мені три великі чаші готового
9
вина. Якщо цього не зробиш — будеш на голову ко-
ротший.
Почав Іван черпати — виллє воду на берег, а вона тече
назад до озера.
А бісиця дома кричить на свою доньку:
— Ану, готуй їсти чоловікові, аби міг робити!
Принесла жінка їжу і бачить: Іван плаче.
— Ну, не плач, а сядь собі й поїж.
Вийняла пищалку й запищалила. Збіглися всі чорти:
— Чого потребуєте, пресвітла принцесо?
— Зробите все, що цей чоловік скаже.
Ранком Іван приніс старій бісиці три чаші вина.
Вислужив і другий рік.
— Ну лягай і спи, а завтра дістанеш ще одну роботу.
1 а Іван собі згадав, як баба казала, що тепер дістане
свою жінку, якщо буде хитрий, а не буде хитрий — ще й
загине.
І не чекав він ранку. Бачив, один уже дослужився:
у залізній печі, у вогні, на сімох ланцах тремтить — не
може зігрітися.
Іван собі сів і вже з вечора плаче.
Бісиця кричить:
— Ану, дочко, глянь, чого чоловік плаче!
Жінка прийшла й нічого не питала. Вийняла пищало і
скликала чортів:
•— Чого потребуєте, пресвітла принцесо?
— Зробіть усе, що цей чоловік скаже.
А Іван сказав:
— Маєте до ранку нас обох з принцесою доставити до-
дому.
Чорти простелили червону ширінку, Іван із принцесою
сіли на неї й полетіли.
Раз лиш Іван каже:
— Ой, щось дуже пече мене в плечі.
— Яка полумінь?
— Синя... Все небо палає, синім відблиском грає.
— То мати-бісиця!
Іван оглянувся назад, а стара хапнула його очі.
— Ой, я сліпий, нічого не бачу!
Жінка залишила його з хусткою на одному місці.
Сказала:
— Звідси не рушайся, доки я не вернуся.
Сама тої ж миті стала голубицею і полинула. Облетіла
в дорозі бісицю і, коли була вже далеко попереду, схопи-
10
дороги ДВІ кизячки й сіла. Зробилася криницею під
Лаома яворами. Бісиця в дорозі так розгарячилася, що йде
дВнеї Пара, а у криниці вода свіжа, аж вітриком з неї по-
віває Бісиця нахилилася, щоб напитися, а дівчина сягнула
їй до пазухи, взяла звідти Іванові очі, а замість них ли-
ли-
шила кизячки. „ . „ .
Принцеса прилетіла до Івана, вернула йому очі, и він
одразу впізнав свою жінку.
А бісиця примчала додому. Той, із печі, гигиче:
__ Ги-ги-ги!.. Ну, привела ти мені напарника?
— Я взяла його очі.
Стара сягнула в пазуху, а там — кизячки.
Той, у печі, так розреготався, що зразу зігрівся.
Бісиця — назад. Але було вже пізно. Долетіла до гра-
ниці й тріснула від злості.
А Іван з принцесою щасливо приїхали додому. З того
часу вони собі жили, доки не порвалися їм жили.
А я сів на весло — й сюди мене принесло.
ЯК БЕЗДОЛЬНИЙ ЧОЛОВІК СТАВ ЩАСЛИВИМ
Раз бідний чоловік зібрався у світ. В одному селі
найнявся у газди. Служив рік, та ні грошей, ні сього,
ні того.
В іншому селі теж найнявся до газди, але й тут не за-
служив нічого. Каже він:
— О боже, то раз не маю долі І
Іде далі. Приходить в одне місто. Бачить, у пана на
подвір’ї — чотирикутний камінь. Подумав собі так:
— Я буду в цього пана служити за каменя — хоч ка-
мінь буде мій.
Коли дослужив рік, той камінь розпався на чотири
дрібні. Чоловік забідкався:
— Ну, то лиш я нещасний!
Зібрався і йде далі. Довгий час ішов, ішов — зустрів
старого діда.
Добрий вечір вам, няньку солодкий.
І тобі, солодкий синку. Куди це ти йдеш?
Любий мій няньку, йду шукати службу.
. То ходи до мене. Будеш мені служити за три золо-
ті слова.
11
І чоловік став служити в діда. Вислужив три роки —
а то було три дні — і хоче йти геть. Старий дає йому
платню — три мудрі поради:
— Поперечною дорогою не йди... Де молода жона, а чо-
ловік старий — не ночуй... А що хочеш робити увечері,
зроби лише вранці...
Дав дід йому ще й гроші, рушницю і патрони. Відкла-
нявся чоловік і йде собі геть.
Та хоче він випробувати дідові поради. На одному по-
лі став на перехресті й питає людей:
— Чи можна йти цією поперечною дорогою?
— Та можна.
Дорога держала довго — так що чоловіка вбила ніч. Він
іде і бачить якийсь вогник. Ближче, ближче до вогню...
вже став недалеко, а там плачуть, стогнуть, відстрибують
від полум’я. Чоловік стрілив у вогонь. Зразу все затихло,
не чути нічого. Він стоїть, чекає. Бачить: один звідти сту-
пає до ватри, другий звідти, третій звідти. Нарахував їх
аж дванадцять. Посідали довкола вогню і почали собі го-
ворити:
— Це була свята зброя, бо врятувала нас від смерті.
Тоді бідний чоловік підійшов до них. А то були чіпкарі,
що возили крам. Кожний мав коня, а один кінь був
резервний. Старший каже:
— Браття, оцей чоловік нас врятував від смерті, то
візьмімо його із собою. Даймо йому вільного коня, і буде
в нас за старшого.
Чоловік відповів:
— За цімбору буду, але старшим ні. Хай лишиться за
старшого той, хто був дотепер.
А це Щастя йому так говорило.
Ідуть вони, їдуть — приїхали до одного міста. Бачать —
широкий двір.
— Ну, тут заночуємо!
Зайшли вони до хати — жона молода, а чоловік
старий.
Бідняк одразу пригадав, що йому радив дід, і пішов спа-
ти до сусідів. Але вночі думає собі: «Піду я подивитися,
як маються цімбори».
Була темна ніч, а в тій хаті ще горіло світло. Чоловік
заглянув у вікно: старий газда лежить на постелі, чіпка-
рі — на долівці вряд Раз чує — під дверима хтось шепоче-
ться. То молода газдиня з попом радяться, що тепер
можна задушити діда і всю вину скласти на чіпкарів.
12
Кілний чоловік тихенько витяг ніж і вкоротив ПОПОВІ
рясу Відрізаний шматок поклав до кишені и пішов собі
СП А "впайці, тільки заясніла днина, сусідка заводить:
__ Ой, прийняла я біду на голову! Чіпкарі задушили
“чїпкаХ’зв’язали й кинули у в’язницю. Судили їх і
присудили повісити. Але чоловік прийшов на суд
_ Славний суде, прошу і я слова. Ці люди не винні.
Я їх цімбора, лише я з ними не ночував, бо там було тіс-
но, я ночував у іншого газди. Я вам досвідчу, що ці люди
в убивстві не винні.
— Та як ти досвідчиш?
__ Закличте сюди молоду газдиню і попа.
Коли їх привели, чоловік сказав:
— Хай піп покладе свою рясу на стіл.
Піп положив рясу на столі, а чоловік вийняв із кишені
відрізаний шматок:
— Славний суде! Цій платці на рясі треба шукати
місце.
Розгорнули рясу і знайшли на ній вирізане місце. Латка
пасувала. Чіпкарів відпустили, а почали судити попа і мо-
лоду газдиню.
Чіпкарі вийшли на вулицю. Тоді старший каже:
— Люди, оцей чоловік уже нас другий раз врятував з
біди. Даймо йому всіх коней.
І дали. Самі залишилися у місті, а чоловік поїхав кінь-
ми далі. По дорозі розпродував крам, продав одного коня,
потім другого. Доки він доїхав до свого села, залишився
лише один кінь і один віз краму. Люди побачили його,
почали гукати:
— Приїхав чіпкар! Приїхав чіпкар!
І купують крам.
Прийшла і його жінка. Але чоловіка вже не впізнає.
Звечоріло, і чіпкар припрошується на ніч. Питає
газду:
Чи ворота будуть у вас відчинені, бо я би хотів тро-
хи погуляти.
~ Будуть. Можете прийти, коли захочете.
іпкар собі зарядив рушницю і пішов селом. Приходить
він до своєї хати. Бачить — у хаті горить світло. Жінка
підгорнула рукави й готує вечерю. А за столом сидить
анич і пише. Чіпкар схопив рушницю і хоче стріляти. Та
.13
згадав, що радив йому дід. І не вистрелив, хоча його сер-
це трохи не згоріло.
На другий день знову прийшла його жінка купувати
крам. Він відсунув її вбік. А коли люди розійшлися,
питає:
— Як ти, жіночко, живеш, де твій чоловік?
— Та був у мене чоловік, але не знаю, де є, чи живий.
Пішов у світ служити, а я лишилася вагітна, і народився
хлопець — уже виріс і ходить до школи.
Чіпкар собі подумав:
«Добре, що я увечері не вистрілив — убив би свого
сина».
І каже:
— Жоно, ходи додому... Я — твій чоловік.
І розповів їй свою пригоду.
Так вони стали добре жити і були щасливі.
ПРО ТРЬОХ БРАТІВ І ТРЬОХ СЕСТЕР,
ЯКИХ ВІДДАЛИ ЗА ТРЬОХ ШАШІВ
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляною
горою, за панською бородою. Так би пани держалися на
силах, як пісок на вилах. Був один Минька — носився
злегенька, мав штани полотняні, а дерся на стіни де-
рев’яні.
Був один чоловік і були у нього три сини й три доньки.
Перед смертю скликав він дітей і наказує:
— Кожний із синів одну ніч має спати на моїй могилі.
А тим часом до кожної з доньок прийде її жених. Котрий
котру вибере — за того й віддавайте.
Помер чоловік. Старший син зібрався на могилу. Але
боявся вночі спати на кладовищі й заночував у сусідській
стайні.
Настала друга ніч. Зібрався середущий. Та й цей побо-
явся спати на могилі — пішов до сусідів.
А сестри помалу почали віддаватися. Як старший брат
зібрався на могилу, прийшов жених за старшою сестрою.
Звали його Шашем. На другу ніч прийшов жених до се-
редущої сестри. Він теж звався Шашем...
Настала третя ніч. На батькову могилу пішов молодший
брат. Запалив собі свічку, сидить і дрімає. Раз прилетіла
вілла — злопотіла крилами й загасила свічку.
14
Погано робиш,—каже хлопець,— бо в потемку не
будемо Нічого говорити. А я хочу з тобою порадитися.
_ Ну, якщо так, то запали свічку.
Хлопець знову засвітив і почав казати:
____ Будь така добра, вілло, порадь, яким способом я
міг би взяти царську доньку.
Вілла йому каже: „
— Я тобі пораджу, якщо ти добрии стрілець... До того
царя важко дістатися чужому, бо на палаці сидить півень,
що бачить чужого від самої границі. Коли хтось підходить,
півень зразу піє— дає знати стражникам. Якби ти з гра-
ниці міг його застрелити, то пройшов би до царя і взяв
його доньку.
— Я спробую...
Ранком хлопець вернувся додому, а тим часом віддала-
ся й третя, молодша, сестра. Її жених також звався Ша-
шем.
Наймолодший брат зарядив рушницю, сів на коня і їде
до царя. Коли приїхав на границю, вистрілив і вбив цар-
ського півня. Поскакав до палацу, а стражники на во-
ротах сплять, ніхто не зупиняє. Відчинив двері й по-
клонився:
— Добрий ранок вам, пресвітлий царю!
— Доброго ранку. Що ти хочеш?
— Я приїхав за вашою донькою!
Цар подумав і сказав:
— Ну, раз ти міг дістатися до мого палацу, то буде
твоя.
Справили весілля.
Хлопець вертається додому з молодою жінкою. Раптом
на дорозі їх зупинив жебрак. Припросився на царську ко-
чію. їдуть, їдуть... Коли хлопець дивиться — ні царівни,
ані жебрака!
І їде по світу шукати свою жінку.
Приїхав він до старшої сестри. Дуже йому зраділа та
каже:
. О® братику, мушу тебе сховати, бо скоро мій чоло-
вік повернеться і тебе загубить.
— Який дає знак?
— Кине кам’яну лопту.
Як упав кам яний м’яч, старша сестра сховала брата під
коритом.
Заходить Шаш:
15
— Кажи, котрий брат зайшов до нашого палацу — як-
що старший, злою смертю загине, якщо середущий — злою
смертю загине, а якщо молодший — лишу йому життя.
Молодший брат виліз з-під корита. Погостилися, і Шат
йому сказав:
— Тобі треба йти до поганого царя. Якщо будеш муд-
рий — візьмеш від нього свою жінку, а ні — пропадеш.
Хлопець їде далі. Приїхав до палацу середущої сестри.
І та дуже зраділа йому:
— Ой братику, добре, що ти зайшов. Та сховаю тебе
під корито, бо як прийде чоловік, то може тебе знищити.
— Який знак дає?
— Кине кам’яну лопту.
Як упав кам’яний м’яч, хлопець сховався під коритом.
Шаш зайшов і каже:
— Котрий брат у нас? Якщо старший — злою смертю
загине, якщо середущий — злою смертю загине, а якщо
молодший — життя йому дарую.
Тоді молодший брат вибрався з-під корита. Сіли за
стіл. А як погостилися, каже Шаш хлопцеві:
— Мусиш поспішати і до третьої сестри тепер не за-
ходь. Я тобі скажу сам, що маєш чинити. Ми, троє братів,
уже третій рік воюємо з поганим царем, хоча він — наш
няньо. Коли приїдеш у палац, його не буде дома. А коли
повернеться додому, зразу почне тебе пригощати. Та дасть
тобі слабого вина, а собі наллє дужого. Ти при ньому вино
обміняй. Цар розсердиться і закричить, чого не береш те,
що тобі дають. Спитай: «А ти чого не даєш порядного
вина?» Поганець погодиться міняти, бо в нього й так буде
більша сила. Якщо жона стане тобі служити, помагати —
ти його уб’єш, а якщо ні — загинеш.
Та й приїхав хлопець до царя. Жінка налякалася:
— Ой, я дуже рада, що бачу тебе, але не знаю, чоловіч-
ку, чи не загинемо обоє.
Раз приходить поганець-жебрак:
— А, добрий вечір, шовгорику! Будемо гоститися...
Налив собі дужого вина, а йому — слабого.
Хлопець обміняв чаші. Поганець розсердився:
— Чого не п’єш те, що тобі дають?
— А ти чого не даєш порядного вина?
— Гаразд, випивай і йдемо боротися.
Борються Поганець чувся в більшій силі, але жона
стала помагати своєму чоловікові: на нього ллє молоко,
на жебрака — воду. Жебрак кинув хлопцем по коліна в
16
Хлопець вискочив і кинув ним у землю до пояса.
дМдО^и той вибирався з ями, витяг шаблю й відтяв йому
Г°Жона уклала весь палац у шкаралупу від яйця — і пої-
Поиїхали до молодшої сестри. Шаш зрадів, що шовгор
пеоеміг поганця. Погостилися і рушають далі. Шаш про-
водив їх але коли вийшли на розпуття, він став каменем.
Молодша сестра зібрала й свій палац в яєчну шкаралу-
пу _ і поїхали вже троє до середущої сестри.
Знову погостилися. І другий Шаш зрадів своєму шов-
гору й пішов виправляти його у дорогу. А на роздоріж-
жі так само став каменем. Середуща сестра зібрала свій
палац у шкаралупу від яйця — і їдуть до старшої.
І там пригостилися. І третій Шаш, як вивів їх до роз-
пуття, одразу став каменем. Старша сестра зібрала свій
палац у шкаралупу від яйця — і всі їдуть додому.
Вернулися у своє село, поставили чотири палаци і щас-
ливо жили, бо не стало нечистої сили. Може, й тепер собі
живуть. А казці кінець.
ПРО ІВАНКА-ПОПРЯНКА
Був один чоловік, і було у нього троє дітей — два хлоп-
ці й одна дівчина. Якось хлопці зібралися в поле, а сестрі
наказують, щоб принесла їсти. Дівчина питає:
— А як я потраплю, де будете орати?
— Ми прооремо борозну, й будеш іти за тою борозною.
А борозна, яку брати проклали, вела попри царський
двір. Цар зрівняв борозну, що вела далі у поле, а проорав
її до себе, на город. І дівчина, як несла братам їсти, за-
йшла в царський двір. Цар замкнув її в палаці.
Чекають хлопці їсти, а сестра не йде. І сердиті, бо вже
зголодніли. Вертаються увечері додому і бачать, що бо-
розна повернута до царського двору. Та раз пішли додо-
му. Питаються від матері:
^ОМУ нам Марійка не принесла їсти?
— Та я ж її послала,— каже мати.
Тоді брати збагнули, в чому діло.
а другий день старший прихопив сокиру і йде до
царя —- визволяти від нього сестру. Заходить у палац:
— Добрий вечір!
17
— Добрий вечір, шовгоре, ти прийшов у гості? То бу.
демо гоститися.
І думає цар, яким способом погубити хлопця. Наказав
жоні, щоб зварила нараз чотири стегна із вола. Вона зва-
рила і поклала на стіл. Каже цар хлопцеві:
— Бери ти одне стегно, а я візьму друге і будемо зма-
гатися: хто скоріше з’їсть, той переможе.
Цар швидко обгриз м’ясо і кісткою вдарив легіня по
голові так, що той одразу впав.
Мати дома журиться і плаче.
Пішов і молодший брат визволяти від царя сестру. Пі-
шов і теж походив зле.
Мати собі дома не знаходить місця. Але якось товкла
чорний перець, чи як тоді казали — попер, і одна гороши-
на упала на землю. Коли мати мела хату, побачила те
зерня і подумала: «Я його не вимету, я його з’їм».
І з’їла. І стала тяжка.
Скоро народився в неї хлопчик. Коли мав три дні, то
вже був такий, якби йшов третім роком. Раз питає
матір:
— Мамко, чи були у мене брати й сестри?
Мати таїться:
— Та... не знаю...
Поприк не раз повертався до цієї розмови, і якось мати
сказала, що в нього були два брати й сестра.
— Ну, йду я їх шукати! — заявив малий.
Узяв палицю в руки й пустився в дорогу. Заходить у
двір поганого царя.
— Добрий вечір!
— Добрий вечір, шовгорику? Будемо гоститися?
— Будемо.
Поганий цар наказав жінці, щоб зразу зварила з вола
чотири стегна. Вона зварила і поклала перед ним на стіл.
Почали змагатися. Укусили по одному разу, по другому,
по третьому... Цар так заспішив, що почав давитися, а
тим часом Поприк своє стегно доїв і кісткою вдарив царя
так, що голова в того розкололася. Узяв сестру й вернувся
додому.
А брат поганого царя — і сам поганин — почув, що
якийсь витязь убив його родича. Одразу дав наказ, щоб
той витязь явився до нього. Поприк прийшов, і цар йому
каже:
— На мене йде війною песиголовий цар. Якщо пере-
можеш того песиголовця, то подарую тобі життя, ще й
18
будеш царем. Бо я вже старий і не маю сили ані воювати,
ані царювати.
Поприк побив усіх песиголовців олов’яною палицею. Та
один відпросився:
— Поприку, не вбивай мене, я тобі лихого не зроблю...
Поприк відпустив. Повернувся Іванко з війни з великою
славою, його одружили на царській доньці й покоронува-
ли на царя.
А песиголовець красно одягнувся і пофарбувався, щоб
був, як інші люди, і прийшов до молодого царя. Дома була
лише його жінка. Песиголовець взявся її підмовляти:
— Якби ти розпитала свого чоловіка, в чому його сила,
ми б з тобою зажили не так — ми мали би державу на
півсвіту!
Молода цариця була легковажною і сховала в царсько-
му палаці песиголовця, щоб чоловік нічого не знав. Коли
Поприк вернувся додому, почала коло нього бігати, при-
служувати:
— Я тобі зроблю купіль... Я тобі — це, я тобі — те...
Але скажи, в чому твоя сила?
— Моя сила — ось у цих двох пальцях. Якби їх зв’яза-
ти — пропала би сила.
Цариця пригорнулася і почала в’язати йому пальці, але
він порвав. Зв'язала утроє — так само порвав. Зв’язала
учетверо — не може порвати. Тоді вискочив песиголовець:
— Ну, якою смертю хочеш помирати?
— Заколи мене і прив’яжи до осла — хай несе, куди
хоче.
Песиголовець так і зробив.
Несе осел убитого, зустрічає зайця:
— Стій, яцьку!
Заєць став.
— Біжи швиденько й принеси живлющої води.
Заєць побіг і приніс невдовзі цілющої води. Осел узяв
воду і намочив Поприкові рану, потім полив під ніс — і
Поприк ожив. Але не має сили.
Ідуть далі. Бачать — лежить рушниця. Поприк сяк-так
підняв ту рушницю — коли біжить пес. Він прицілився, а
пес йому каже:
— Не стріляй у мене, я буду ще тобі у пригоді.
— Ну, розкуси мотузок на моїх пальцях.
Пес розкусив, і Поприк знову дістав силу. Повернувся
у царський палац. Песиголовця одразу застрілив, а жінці
20
„„ під одне око відро, щоб плакала за ним, першим
П°Совіком а під друге —цебер, аби лила сльози за песиго-
4 ам Коли уранці подивився, у відрі сліз зібралося ма-
Лоа цебер був повний. Значить, плакала за песиго-
Л°Потрик узяв рушницю, застрілив і її.
А сам узяв собі бідну дівчину. Лише сестру видав за
багатого графа.
І всі вони дуже красно жили, доки не порвалися їм жи-
ли, а наші не подужали.
ПРО ДІВЧИНУ, ЯКУ ОББРЕХАВ ПІП
Було, де не було, був один торговець, який звався Ги-
рек. Мав доньку і сина.
Одного разу взяв хлопця до міста, щоб і він привчався
до торгівлі. А дівчину залишив дома, аби продавала.
Через день донька продавала, а вночі боялася сама до-
ма спати й пішла до свого батечка — попа. А піп був
нежонатий. Дівчина трохи випила, поїла і лягає спати. Та
піп почав чіплятися до неї — спання не було.
На другий день дівчина знову продавала, а увечері пі-
шла до свого батечка. Думала собі: «Учора напився й біду
городив, а сьогодні, ачей, не буде». Але піп почав знову
чіплятися до дівчини. Вона скочила з ліжка, відчинила
вікно і втекла. Прибігла у крамницю, скорчилася між мі-
хами й дочекалася дня.
А піп напудився, що дівчина про все розповість батько-
ві— його кумові. І що собі надумав? Переказав Гирекові
в місто, що його донька стала безпутницею.
Гирек, як це почув, сказав своєму синові:
Сину, нараз вертайся додому... Передай своїй сест-
рі мою вітцівську волю: доки я приїду, щоб її ноги там не
було!
Хлопець прибіг додому. Зайшов у крамницю і бачить:
усі товари продані, гроші лежать у касі. Сестра дуже рада,
що їй так добре повелося. Та брат глянув на неї й запла-
кав. 1 Іитає сестра:
Брате, чого ти плачеш?
Як мені не плакати, коли нам сказали, що ти все з
крамниці пустила за вітром, а сама гуляєш. Бачу, що це
21
неправда. Та що маю чинити, коли нянько наказав, щ0^
ти дома його не чекала.
— Ну, не журися, братику. Це ми легко зробимо.
Дівчина одяглася, наділа на палець діамантового персня
обцілувала брата і пішла.
Не так то швидко йшло, як у казці кажеться, але час
минав. Заблукала дівчина у хащі. Йде, йде й одного разу
побачила серед хащі блиск. Підійшла ближче й бачить;
якась огороджена хижка. Зайшла, а в тій хижці сидять
дід і баба. Дівчина поклонилася:
— Добрий вечір, старшинко!
— Добрий вечір, донечко...
— Чи могла би я у вас переночувати?
— Ночуй, ночуй. Тільки майже нічого не маємо дати
тобі їсти. Є, правда, трохи чиру, то хіба засьорбаєш.
Дівчина поїла й лягла спати.
Ранком дід зібрався на роботу, взяв на руку пилу та
сокиру — десь недалеко було місто, і дід ходив пиляти
панам дрова. Дівчина питає:
— Куди ви, дідику, йдете?
— Ой дорога донечко, йду в місто заробити на жменю
муки.
— Лишіть свою сокиру і пилу. Візьміть оцей перстень
і продайте — будете мати красні гроші.
Дід дивиться на перстень і думає:
— Та це я продам легко!
І пішов у місто. Зайшов до одної крамниці й питає:
— Пане Германе, чи купите обручку?
Той оглянув персня і сказав:
— Не можу я купити цю обручку — хоч би продав
увесь крам, що маю. Ідіть до другого торговця.
Дід зайшов до другої, більшої крамниці. Торговець по-
дивився на дорогого персня й каже:
— Не маю я грошей заплатити за таку обручку... Йдіть
і спитайте в того, чия це обручка, *їй міг би я за неї за-
платити і грішми, і крамом? Але щоб відповідь була за-
конна — на письмі.
Старий прийшов додому і передав дівчині, що казав
торговець. Дівчина написала, хай торговець заплатить гро-
шима, скільки має, а решту — всяким крамом.
Дід приніс картку торговцеві. Той дав йому всі гроші,
наважив і наміряв краму. Дід привіз додому багато возів
усякого добра.
Так дідо й баба забагатіли і красно живуть.
22
цілу добу не пробу-
д н тому МІСТІ ЖИВ молодий цар. Одного разу з віи-
„ НІН вийшов на маневри. Та заблудився у хащах і
натрапив на дідову хижку. Зайшов і питає:
__ Дідику, ЧИ можна би у вас переночувати?
— Чому Ж ні? Ночуйте.
Дівчина погостила молодого царя і його офіцерів.
Ранком вони зібралися й пішли. Але дівчина впала ца-
оеві в око. Думає собі: як би її взяти до себе в палац?
Пішов до циганки-ворожілі порадитися. Вона підготувала
йому паленки і каже:
____ Як дівка з цього вип є, то за
диться, и повезеш її.
Цар одягнувся лісником і пішов у хащу. Вдав, ніби
заблудився, і припрошується на ніч. Дід і баба прийняли
його. Дали йому вечерю, а він каже:
__ Хочу і я вас пригостити — маю добру паленку.
Налив дідові, бабі й дівчині. Як полягали спати, так
міцно заснули, що він узяв дівчину й поніс...
Приніс її до себе і положив на постіль. Коли скінчилася
доба, підійшов до дверей і дивиться крізь ключову дірку.
Дівчина підвелася і сидить на постелі. Тоді він відчинив
двері. А вона на нього закричала:
— Песій сине, з якого добра ти викрав мене?
Молодий цар її обняв, обцілував і каже:
— Я тебе не взяв на посміх, я тебе хочу за жінку.
Повінчалися, посвадьбували, живуть добре.
Народився в них хлопчик — на голові має три золоті
волоски.
Та раз цар одержав телеграму, щоб під двадцять чоти-
ри години став з військом на границі. А тоді було не так,
як нині: цар мусив іти сперед свого війська.
Зібрався він з військом на границю, а двом міністрам
наказав:
— Бережіть мою жінку, як очі в голові!
. Та міністри й самі спокусилися на красну царицю. Уно-
чі зняли стражу і ступили до її кімнати. Один наперед, а
другий за ним. Цариця була сильна: коли ударила мі-
ністра, попухли в нього губи від її руки, а не від поцілун-
ків. Вискочив з кімнати, і зайшов другий. І той так по-
ходив.
Радяться міністри, що тепер робити. Бояться царя,
наказали кучерові, щоб запрягав коні. Положили царицю
дитиною в закриту кочію і везуть десь до води — вто-
ити. же настав вечір, а міністри з нею й не думають
23
вертатися додому. Цариця зрозуміла, що вони хочуть учи-
нити, вискочила з кочії — і в хащу.
Міністри ходять лісом, шукаючи її, але ніяк не можуть
знайти. А цариця з малою дитиною сховалася в дуплі.
Переночувала там, а другого дня натрапила в лісі на яко-
гось діда. Перебула в нього пару днів і думає собі: «Ні-
чого тут не висиджу, йду я геть по світу. А дитину лишу
до часу в цього діда».
Зібралася і йде. Прийшла до другої держави. Поброди-
ла в місті й зайшла до цигана:
— Чи вмієш, циганине, стригти по-солдатськи?
— Умію,— каже циган.
— То пострижи мене.
Коли її постриг, попросила, щоб купив гусарську одежу.
Циганин купив. Коли вона переодяглася — не було на сві-
ті гарнішого легіня! Мала ще трохи золота і послала ци-
гана купити коня. Сіла на коня і поскакала на те поле, де
йшла велика битва.
Царське військо зразу почало перемагати.
Коли було вже по війні, цар почав казати, що якби не
молодий гусар, може би, й не виграли війну. І наказав
привести того гусара, щоб його нагородити. Але коли
поздоровляв гусара, то придивився і впізнав, що це—його
жінка. Обцілував її і розпитав — як сюди потрапила.
І вона розповіла, що з нею хотіли зробити міністри. Цар
наказав їх розірвати кіньми.
Потім цар і цариця привезли від діда свого хлопчика і
жили щасливо.
ЯК СОЛДАТ ПЕРЕХИТРИВ ЧОРТА
Був один цар. І була у нього велика давня башта, яку
весь час охороняло військо. Та котрий солдат звечора за-
ступить на варту — того чорт забирає. І вже багато вій-
ська так пропало, не знати, де є.
Раз цар оголошує: хто вистоїть варту, щоб уночі не про-
пав у башті, за того він віддасть свою доньку.
Найшовся солдат, який приголосився і одразу уклав з
царем договір, що витримає, але щоб цар потім не
крутив.
Узяв собі гуслі, пішов до тої башти й грає. Раз прихо-
дить мале чортеня — йому полюбилося, що він так гарно
24
пішло, а з’явився старий чорт
І Чи не дав би ти й мені по-
грає. Потім оте чортеня
і ти файНо граєш
грати?
Солдат — йому:
У’зя^чортисько гуслі, пробує заграти, та не може. Пи-
тає солдата:
— Чого це Я не годен?
А солдат пояснює: .
__ ро тобі не грають пальці. Диви, як мені грають...
Я би міг тобі допомогти.
_ Як? — зацікавився чортисько.
Солдат узяв свердло, провертів у брамі десять дірок і
говорить чортові:
— Ану, засунь до цих дірок пальці.
Чорт засунув, а солдат із другого боку затиснув їх ко-
лодкою.
Чорт реве, а солдат каже:
____ Ну, тепер, неборе, відпусти все військо, скільки ти
забрав, то відпущу тебе.
— Ой, зроблю, як кажеш, лиш попусти пальці.
— Добре, зробимо контракт,— мудрує солдат.— Ти під-
пиши — тоді тебе пущу.
— Звільни руку, щоб міг підписатися.
— Підпишеш ногою, а на нозі відкусиш один палець,
вдариш мені червону печатку — та й контракт готовий.
Чорт подумав і погодився. Іван зробив контракт не на
папері, а на буйволячій шкірі, щоб був довговічний. І від-
пустив чорта. Той одразу втік.
Уранці солдат сміло приходить до царя і доповідає, що
все витримав, та й тут є контракт, за яким чорт пообіцяв
випустити все забране військо.
Цар дав за солдата свою доньку.
Але чорт нараз оголосив війну, і цар став сумний.
А солдат його питає:
— Чого, пресвітлий царю, ви так зажурилися?
Ой не питаи,— відказує цар.— Ти башту відібрав,
а тепер чорт оголосив війну. Там на одному мості чорти
мають відкрити вогонь. Я вже послав туди багато війська,
та дуже боюся, бо чорт завжди хитрий.
На це солдат каже:
' Я йду туди сам зі своєю жінкою!
25
— Нащо йдеш? Що ти зробиш? Там уже побувала моя
розвідка і вивідала, що в чорта стільки війська, скільки
мені й не снилося. І всі стоять, чекають наказу.
Але солдат — своє:
— Я йду сам за всіх, беру тільки жінку.
Так і пішов. Узяв з воза передок — і жінка тягне, він
штовхає. Коли дійшли до моста, націлив дишло на чортів.
Але щось поламалося — узяв свердло і почав свердлити.
А старший чорт побачив, що він щось там свердлить і
налякався, що солдат тепер спіймає в пастку усе його вій-
сько — та й почав тікати, а чорти за ним.
Війна закінчилася.
Цар відписав солдатові й другу половину царства.
І солдат жив-царював, а я казку доказав.
ПІП І ЙОГО СЛУГА
Було де не було, жив собі один піп. Та жоден слуга не
міг у нього служити — піп був дуже злий. І не один слу-
га пішов від попа з обдертим хребтом. Такий був договір:
коли піп розсердиться, йому з хребта — ремінь, коли роз-
сердиться слуга — ремінь з хребта слуги. Та як було не
розізлитися слузі, коли піп був вимуштрований на всяке
зле діло. Й пішла далеко недобра чутка про попа.
Раз тим селом ішов Іван. Зайшов собі до корчми. Ду-
має, яку-таку новину тут почую, а може, й газда трапить-
ся, на службу стану. Сидить Іван між людьми, слухає бе-
сіди, а потім і каже:
— Чи не треба комусь слугу?
— Треба нашому попові. Та дуже він злий!
— Не біда, якось буде! — каже Іван.
Прийшов Іван до попа.
— Добрий вечір, пане превелебний!
— Доброго здоров’я! Що ти глядаєш?
— Та хотів би я на службу стати. Чув, що вам потрі-
бен слуга...
— Слуга мені потрібен. Але чи ти знаєш мою умову?
Ти не смієш розсердитися! Бо коли розсердишся — здеру
з хребта ремінь!
— Я не дбаю, най буде і ремінь з хребта. Та прошу
вас: коли ви на мене розсердитеся — ремінь з хребта
вам!
26
ТІобое!—каже піп.
Елужить Іван день, тиждень, місяць. Не може піп роз-
сердити Івана, бо слуга терплячий, працьовитий, звик до
всякого негаразду. _
Одного разу каже піп Іванові:
_ Я йду на всеношну. Коли буду вертатися з церкви,
подай таке світло, щоб я міг мак збирати. А дорогу дай
мені під одну ногу тверду, під другу — м яку.
Наказ є наказ. Коли Іван зміркував, що піп уже має ви-
ходити з церкви, запалив на його садибі шість оборогів
сіна. Були у попа вівці й кози. Порізав Іван усі вівці и
кози й вистелив ними попові дорогу. Для правої ноги клав
кози хребтом уверх, для лівої ноги клав вівці хребтом до
землі. Крім того, мав зварити попові курку. Наказав піп
Іванові, щоб до горщика кинув петрушку. А у попа був
песик Петрушка. Іван кинув у горщик до курки і соба-
чатко.
Прийшов піп із церкви і бачить: обороги згоріли, вівці
та кози порізані. Петрушка вариться.
Дуже не полюбилося попові.
— Може, ви, пане превелебний, сердитеся?
— Я не серджуся.
Тепер уже не знав піп, як позбутися Івана, й каже:
— Коли ти, Іване, такий вчений та мудрий, то укради
від мене кобилу.
— Украду!
Найняв піп сторожів вартувати кобилу. Одного посадив
на хребет кобилі коло самої голови, другому — дав трима-
ти хвоста, третього — поставив на дверях.
Чують уночі сторожі, як тягне з ясел горілкою. Див-
ляться, а в яслах велика пляшище горілки.
— Ой, як мені холодно! — каже один сторож.
— І мені не тепло! — каже другий.
— Погріймося, коли є при чому! — підхопив третій.
Випили сторожі горілки, сп’яніли й поснули.
Прийшов Іван до хліва, відв’язав кобилу, замість неї
втягнув у хлів терлицю. Кинув на терлицю вуздечку, при-
в язав до ясел, одного п яного посадив наверх, другому —
дав до рук^ жмуток повісма, третього — поставив коло две-
рей і дав йому віника. А кобилу повів до циганів і добре
продав, бо кобила була красна.
Ліг спати й не журиться.
Зайшов ранком піп до хліва й бачить: замість кобили
перед яслами стоїть терлиця, той, що його посадив верхи
27
на кобилу, сидить на терлиці, той, що тримав за хвіст
тримає жмуток повісма, той, що вартував коло дверей
стоїть з віником у руках.
— Ай, ай, може, ви, пане превелебний, сердитеся? —
спитав Іван попа, коли той зайшов до хати пополот.
нілий.
— Я не серджуся.
Зовсім не знає піп, як збутися Івана, і каже попаді:
— Слухай, жоно! Треба нам самим тікати...
Радилися й дорадилися, що зберуть святі книжки і вте-
чуть. Книжки вже були в мішку, і піп спитав Івана:
— Де ти, Йване, будеш ночувати?
— У сінях, на печі.
Уночі піп думав, що Іван твердо спить, устав, підпалив
хату, а мішок — на горба і пішов з попадею. Та Іван і
собі був недурний. Звечора книжки з мішка висипав, сам
до мішка заліз.
Прийшли піп і попадя до води. Зібралися тут ночувати.
Та думають так: ліпше буде за водою, щоб якісь злодії не
настигли та святі книжки не покрали. Коли піп ішов бро-
дом, мішок сягав води. Іванові ноги почали мокнути.
— Слухай, панотче! Піднімай вище — книжки мок-
нуть!— велить попадя, бо їй так почулося, ніби книжки
скаржаться.
Перейшли вони річку, Іван вибрався з мішка.
— Ти тут, Іване?
— Я тут, пане! Може, ви сердитеся?
— Я — ні!
І дорадився піп із попадею, що вночі він ляже спати
так, аби Іван лежав до води.
Та Іван був собі неглупий. Він зрозумів, що хочуть з
ним вчинити піп та попадя. Коли поснули превелебний
та його пані, Іван устав, сам ліг на місце попаді, а попадю
посунув на своє лежало.
Схопився піп по півночі — й тільки булькнула попадя у
воду.
— Я тут, пане превелебний!— озвався Іван, коли по-
падя була вже далеко.
Схопився піп і вовчими очима дивиться на слугу.
— Може, ви, пане превелебний, сердитеся?
— А який чорт не сердився б?
Видер Іван ремінь попові з хребта і пішов собі...
Та й казці кінець.
28
ПРО БІДНОГО ЧОЛОВІКА й ЛИСИЦЮ
Був один бідний чоловік. Той чоловік мав багато дітей.
Та були у нього дві корови. 1 з тими коровами ходив у
ліс по дрова. _ „
Як прийшов у хащу, корів розпряг, узяв сокиру и пі-
шов під гірку рубати дрова. Чує, в хащі щось пищить.
Підійшов ближче, а то ведмідь схопив зайця, хоче його
з’їсти. Чоловік змахнув сокирою, ведмідь налякався и пус-
тив зайця.
Чоловік нарубав дров, склав на віз і хоче взяти корови
і збиратися додому. Підійшов до нього ведмідь і каже.
____ Чоловіче, ти мене полуденка лишив, тепер тебе само-
го мушу з’їсти.
— Добре,— каже чоловік,— лиш хай ці дрова відвезу
додому, аби діти в студені не повмирали, а завтра прийду
і будеш мене їсти.
— А справді прийдеш?
— Прийду.
— Ну, то вези дрова, лиш не обдури.
Повернувся другого дия чоловік у хащу та й чекає. Під-
ходить до нього лисиця і питає:
— Що ти, чоловіче, так зажурився?
— А дай мені спокій, хіба ти поможеш?
— Може, щось і поможу, лиш розкажи, яка біда.
Чоловік розповів, тоді лисиця каже:
— Чи є в тебе кури?
— Є!
А у самого нема ні одної.
— А даш мені одинадцять курок і дванадцятого ко-
гута?
— Дам.
йу, слухай, чоловіче, добре. На тобі міх, а я піду
геть. Піду й буду край лісу трубити. Ведмідь спитає хто
то, а ти йому скажеш, що то багато людей і багато панів
йдуть дичину стріляти. Ведмідь налякається і буде хотіти
заховатися. Але де? І ти йому покажеш свій мішок. Зро-
зумів?
— Айно, зрозумів.
спита * 6УЛО- Коли ведмідь почув трубний звук, одразу
— Що то є?
Йдуть на дичину.
— Ой, тепер і мене вб’ють. Сховай мене десь!
29
І чоловік зав’язав ведмедя до міха.
Коли прийшла лисиця, поклонилася чоловікові та й пц.
тає, чи не бачив він звірів: вовка, ведмедя, оленів...
•— Ой,— каже,— я не видів.
Посміхнулася й питає чоловіка:
— А що у тебе там, у міху?
— Там головня.
— Бери сокиру й потрощи!
Чоловік узяв сокиру і зарубав ведмедя у міху. Буде до-
сить м’яса, а із шкіри діточкам і жоні постоли.
— Ну, я вночі до тебе прибіжу за курми й когутом. Ти
ще не забув?
— Добре, приходь, я тобі те віддам.
І чоловік приходить додому та п журиться. Каже
жона:
— Чоловіче, чому ти такий зажурений, а мені нічого не
кажеш?
І чоловік усе красно розповів.
— Ну, чоловіче, то я легко тобі допоможу.
Коли повечеряли, жінка йому каже:
— Як прийде лисиця, зразу не пускай її до хижі, доки
я дітей не розбуджу.
Раз лиш уночі чує чоловік — хтось до шибки стукає:
— Хто там?
— Я! Прийшла по курей і когута.
— Чекай, чекай, одягнуся... Чекай ще обуюся...
А жінка тихенько збудила дітей, і всі вони полізли під
ліжко, аби їх не видно. І тільки тоді чоловік запалив
лампу. А діти:
— Гав, гав!
А стара:
— Га-а-у-у-у...
Лисиця питає:
— Що то, чоловіче, у тебе там виє?
— То, небого, стара собака наплодила малих. Не знаю,
як тебе пустити до хижі, бо уже тебе завітрили...
— йой, тоді ліпше не відчиняй двері. Не треба мені
нічого!
І лисиця втекла собі геть. Так чоловіка біда обминула
Та й казка кінчена.
ЗО
ПРО МАР'Ю-ЦАРІВНУ ТА ІВАНА-ЦАРЯ
Був один бідний чоловік. Це було в місті, де жив цар.
д той чоловік мав дванадцять дітей.
Одного разу цар наказав кучерові запрягати коні. Кучер
мпоіг коней, Сіли на кочію і ідуть по місту. Під їхали до
хати бідного чоловіка. Побачив цар цілу купу дітей -1 всі
обдерті, майже голі.
— Ану, зупини! о
Кучер зупинив коні, й цар зійшов на землю. Став пе-
ред порогом і роздивляє тих дітей. Вибрав собі з-поміж
них дівчинку і хлопчика, що були найгарніші, й каже чоло-
вікові:
— Продай мені цих двох діточок.
Чоловік дітей не продає.
— Тоді дайте просто так.
____ Це вже інше діло,— каже чоловік.— Просто так —
беріть.
І цар привіз дітей до себе. Поселив їх в окремій кімнаті,
дав їм карти й гроші, аби забавлялися.
Хлопця звали Іванком, дівчинку — Марійкою.
Грають вони в карти, і Марійка виграла в Іванка всі
гроші. Хлопець розсердився і промовив:
— Бодай тебе взяла чорна хмара!
Тої ж миті вікно відчинилося — і дівчинка пропала.
Зайшов цар:
— А де Марійка?
Хлопець сказав правду:
— Так і так, я розсердився, що вона виграла гроші, й
промовив: «Бодай тебе взяла чорна хмара!» Вікно відчи-
нилося — і Марійка зникла.
- Ну, якщо нема Марійки, то йди геть і ти!
Хлопчище зібрався і пішов у світ. Прийшов в одне село
і найнявся у пана служити. Служить Іванко довгий час —
все їздить кіньми на зарінок, до самого моря. Раз бачить:
їде на коні через море дівчина. їде і співає. Ніколи він
такого голосу не чув. І думає, як би з нею заговорити.
А дівчина під їхала до берега, скинула із себе дорогу оде-
жу і пішла купатися. Іван підкрався і схопив одежу. Дів-
чина його просить:
— Іванку, віддай плаття, бо як я вийду з води гола?
Іван кинув їй сорочку, плаття. Вийшла, одяглася, обня-
ла його і заговорила:
31
— Я — Мар’я-царівна. Я буду твоя, та дивися, йвац.
ку, щоб про це ніхто не знав.
Іван випросив у пана вільний день, зайшов до корчми $
п’є. Підходить один циган:
— Ей, легіню, якби я був такий красний, як ти, у меце
була би найгарніша дівчина!
На те зайшов один волоцюга з дівчиною під руку.
— Бачиш, і волоцюга має дівчину, а ти весь час один.
Якби я був такий, як ти, то мав би аж дві!
Заходить другий волоцюга — вже з двома дівчатами.
— Дивися, цей привів собі двох...
Іван не витримав і каже:
— Ей, коби ти знав, яка в мене дівчина!
І розповів йому про царівну. Циган побіг до царя і пе-
редав, що чув від Івана. Цар сів у кочію і приїхав у село,
де легінь служив. Викликав Івана і питає:
— Це ти казав про Мар’ю-царівну? Я хочу її ба-
чити.
Цар не впізнав Івана — так той виріс і змужнів. А на
царівну думав, що то його названа донька Марійка.
Хлопець йому каже:
— Я не можу її показати.
Цар дуже розсердився і наказав Івана повісити. Іван
каже:
— Вішайте, але поставте шибеницю над морем, на за-
рінку.
Привезли хлопця на зарінок і вже хочуть вішати. Раз
летить по морю на коні одна дівчина і гукає:
— Стійте!
Цар здивувався. А дівчина з коня запитала:
— Це ти хотів бачити Мар’ю-царівну? Дивися...
Махнула ногою — і цареві вискочило око.
Питає царицю:
— І ти хотіла бачити Мар’ю-царівну? То дивися...
Махнула ногою — і цариці вискочило око.
А далі повернулася до Івана й каже:
— Іванку, так ти мене послухав? Я ж тебе просила, щоб
ніхто за нас не знав... Тепер мене шукай.
І поскакала морем.
Івана відпустили. Він зібрався і йде понад морем. Ба-
чить — стоїть млин. У млині дід і баба, а з ними їх донька.
Питає Іван:
— Чи ви щось не знаєте за Мар’ю-царівну?
32
2 1071
— Знаємо. Вона живе за морем. Завтра чорний вороц
прилетить за мливом і тебе перенесе разом з нашим ку-
чером.
А баба і донька — обидві були відьми. Баба приготу-
вала із зілля таблетку: як кучер покладе її в Іванову ки-
шеню, хлопець засне, що й Мар’я-царівна його не розбу-
дить. Баба хотіла видати за нього свою доньку.
Ранком прилетів за мливом чорний ворон і переніс Іва-
на з кучером за море. Кучер опустив хлопцеві в кишеню
таблетку і той заснув. Мар’я-царівна його будить, але він
не чує. Тоді його обцілувала й пішла плачучи геть. Кучер
вийняв таблетку з кишені, а Іван прокинувся і проговорив:
— Як я спітнів уві сні!
Кучер посміхається:
— Ти не спітнів, легіню, а Мар’я-царівна тебе сльозами
обілляла, бо не могла ніяк добудитися.
І чорний ворон переніс їх обох у млин.
Переспали ніч, а на ранок баба знову приготувала із
зілля таблетку. Чорний ворон з ними прилетів за море. Ку-
чер потай опустив таблетку в Іванову кишеню, і той міцно
заснув. Прийшла Мар’я-царівна, будить його, плаче, та хло-
пець не чує. Кривавими сльозами його обілляла. Тоді
швидко написала картку, загорнула у свою хустинку і
сунула Іванові в кишеню.
Царівна відійшла. Кучер вийняв таблетку, і хлопець
прокинувся.
— Ой, як я заспав! Так уві сні розгарячився, аж кров
носом пішла.
— То не кров,— каже кучер,—-то Мар’я-царівна тебе
кривавими сльозами обілляла.
Іван сягнув рукою за хусткою, аби втертися. І зна-
йшов там картку. Одразу дізнався, що має робити.
Коли чорний ворон приніс їх у млин, Іван сказав
бабі:
— Я хочу вашу доньку взяти собі за жінку. Та в нас
такий звичай, що молодий і молода вінчаються в хащі —
так, щоб ніхто не бачив і не знав.
Переспали ніч, а вранці бабина донька прибралася до
вінця, і пішли у хащу. Як були далеко, Іван зав’язав мо-
лодій відьмі очі, відрубав їй голову і кинув у воду — аж
забулькотіло.
Вернувся у млин і говорить бабі:
— Ну, ми вже повінчалися.
— А де молода?—питає його баба.
34
_ Там, у хащі, Збирає косиці. Тепер ходіть у хащу
Й Поийшли вони в хащу, Іван пов’язав старій відьмі очі,
відрубав їй голову і кинув у воду. Тоді вернувся до мли-
на й каже дідові: . ,
__ дідику, я вашим обом відьмам повідтинав го-
Л°Дід відчинив ладу, вийняв дорогий перстень і подару-
вав його легіневі:
_____ Візьми цього персня і надінь на праву руку, на під-
середній палець, А так можеш іти через море — дорога
буде вільна.
Іван наказав кучерові, аби запрягав. Сіли на кочпо і
їдуть попри моря. Раптом Іван вискочив, схопив кочію з
кучером і перекинув з берега у воду. Сам надів на па-
--------------------------------------------- «— п0_
лець перстень, почав іти морем — і не тоне, йде його
верхнею.
Йде, йде і приходить до циганських хат. Зайшов
корчми й бачить: за столом бочка з поясом, а біля
циган. Іван доторкнувся рукою до бочки, а звідти нараз
вискочив красний легінчук і вигукнув:
— Добрий вечір, вуйку, як маєтеся?
— Як маюся, так маюся...— відповів Іван не дуже ве-
село.
А та сама бочка була його сестрою, яку взяла хмара.
Сестра вже мала сина — того легінчука. Він наказав ци-
ганові:
Принеси гальбу вина і п’ять центнерів свічок.
Циган усе приніс. Тоді хлопець припрошує гостя:
Вуйку, випийте вина — будете веселіші.
Іван випив.
А тепер беріть і зважте на мізинці п'ять центнерів
свічок.
Іван положив свічки на мізинця.
Як вам здається — скільки?
—- Щось два центнери й не більше.
Легінчук гукнув:
Циганине, йди та принеси
центнерів свічок!
Іван випив вино і положив на
нерів.
— Ну, як, вуйку?
Ще не вистачає, нема п’яти
2»
35
До
неї
ще гальбу вина і п’ять
палець вже десять цент-
центнерів.
Легінчук послав цигана, аби приніс ще гальбу вина і
п’ять центнерів свічок. Іван випив вино і положив на па-
лець п’ятнадцять центнерів.
— Ну, як?—питає легінчук.
— Тепер є п’ять центнерів.
— Тоді, вуйку, слухайте сюди. Будете йти й зайдете
у велику ніч, там ніколи не буває дня. Але ви паліть свіч-
ки і йдіть. Вийдете на вогонь, якому теж не буде кінця-
краю, але ви не бійтеся — пекти вас не буде, лише паліть
і далі свічки. Коли вогонь закінчиться, натрапите на га-
дюк— ніде буде ступити. Та сміло собі йдіть. Як буде
догоряти вже остання свічка, побачите постіль. На тій
постелі будуть лежати три гадюки у коронах. Одна від-
повзе вбік, і ви собі ляжте на її місце.
Іван зібрався і пішов. Палить свічки і йде через ніч.
Раз вийшов до вогню — не видно йому краю. Сунув но-
гу — не пече. Пройшов через вогонь і вийшов на гадюк.
Палить свічки, ступає на гадюк, а вони не ворушаться.
Коли догоряла вже остання свічка, він побачив постіль,
а на ній трьох гадюк. Одна відсунулася вбік. Іван ліг на
її місце і міцно заснув.
Через якийсь час прокинувся і бачить: за вікном крас-
на днина, сонце гріє, багато народу. Він устав, помився
і гарно одягнувся, а Мар’я-царівна принесла йому їсти.
Коли поїв, принесла корону й наділа йому на голову. Так
став Іван царем тієї держави. Вона була перед тим за-
клята, і всі дуже раділи, що Іван їх визволив від нечис-
тої сили.
Ожила й зачарована у корчмарську бочку сестричка
Марійка, а її син став дуже красним витязем.
Іван узяв собі за жінку Мар’ю-царівну. На весіллі був
і я. Пив вино і паленку, та в роті було сухо.
ПРО ДВОХ БРАТІВ — БІДНОГО Й БАГАТОГО
Жили два брати — бідний та багатий. У бідного було
повно дітей, а в багатого — нікого, ніякої родини.
Якось зайшов багатий до бідного й кличе його до себе
робити. Бідний каже:
— Я піду до тебе робити, але скажи, скільки ти на
день будеш мені платити.
36
_ Заплачу тобі за день ицю мелайної муки, зате їсти
.гр буду давати.
Коли дійшли згоди, багатий сказав.
То завтра — до роботи!
Уранці, тільки зазоріло, бідняк зібрався і шшов до бра-
я на роботу. Там працював Цілий день голодний. А як
иаставРвечір, багатий бідному відміряв одну ицю муки.
Прийшов бідняк додому, жінка зварила з муки чиру,
* 3ТІкУходив він до брата робити. Працював у нього вже
немало днів —за ту ж саму платню, про яку домовля-
ЛИТа одного вечора, коли бідняк закінчив роботу й хотів
іти додому, багач йому каже:
____ Ти> брате, додому сьогодні не підеш, бо женемо во-
лів на торг. . „ .
Випустили волів із хліва, зібралися і йдуть. Ішли дов-
гий час. Так дійшли до одного хреста на розпутті, а там
почав бідний казати багатому:
— Брате, дай ти мені трохи хліба, бо я такий голод-
ний, що вже не можу йти.
— Я тобі дам хліба,— відповів багатий,— якщо даєш
одне око виколоти.
Бідняк не мав, що вибирати, бо дуже зголоднів, і дав
виколоти око.
Багатий дав йому трохи хліба, і прийшли на торг. Як
продали волів, вернулися додому.
І далі бідняк робить у багатого за ицю муки в день.
Працював цілий тиждень, а через тиждень знову треба
йти з биками. Зібралися і пішли на торг. Дійшли до хрес-
та, й бідняк знову каже:
Дай, брате, трохи хліба, бо я вже не можу йти від
голоду.
Я тобі дам хліба,— відповів багатий,— якщо даєш і
друге око виколоти.
Виколов йому і друге око і дав трохи хліба.
Але після цього вже не треба було помагати гнати на
торг волів. Лишив бідного брата посеред дороги і пішов
з волами сам.
Сліпий потягся під дерево й тяжко зажурився
ворити-ПРИЛЄТ,Ла ПТаШКа’ сіла собі на гілйі й почала го-
чаХи^К^„ХТ°СЬ ЗНЙВ’ Щ° В Шестн кР°ках ВІД Дерева є
Р ниця, та якби водою з тієї криниці промив
37
сліпому очі, то чоловік би ще світу побачив. А від крини-
ці у двох кроках закопаний під горбом кітлик із грошима
Сліпий почув, що говорила пташка, та й почав помалу
йти, рахувати кроки. Справді натрапив на криницю, по-
мився водою — і нараз у нього з’явилися очі. Тоді ступив
два кроки під гірку, погріб руками землю і знайшов кіт-
лик з грішми. Приніс його додому й почав газдувати.
Багач, як побачив, що брат уже багатший за нього,
прийшов і питає:
— Кажи мені, як ти розбагатів? Та й звідки в тебе очі,
якщо я їх виколов?
Брат розповів усе, що з ним сталося.
— Веди мене на те саме місце, виколи мені очі та за-
лити сліпого, під деревом. Якщо цього не зробиш, я візь-
му в тебе і ці очі — разом з головою! — каже багач.
Брат повів його туди, виколов йому очі та й залишив,
сліпого, під деревом. Багач знайшов криницю, помився і
прозрів. Зразу ж почав шукати котел. Але під ним від-
крилося озеро, і багач пропав.
А бідняк газдує собі далі. Одного вечора ліг спати, а
пташка сіла на вікні й почала співати:
— Там, у такій і такій державі, захворіла царська
донька на сухоти. Та якби хтось із тої криниці набрав у
чотири скляночки води й пішов у царський двір, то та
вода помогла би хворій.
Чоловік набрав води й пішов до царя.
— Та ти дохтор? —спитав цар, коли його побачив.
— Дохтор, пресвітлий царю.
— Якщо мою доньку виведеш на здоров’я, я тобі дам
велику нагороду!
— Виведу, чого би ні? Лише мені треба окрему кім-
нату, аби я тут пробув чотири дні. За той час до царів-
ни ніхто не сміє заходити, тільки я один.
Зайшов до хворої і питає:
- Що вас болить?
— Нічого,— відповідає дівчина,— лише не годна їсти.
Дав їй напитися води з одної склянки. Другого дня зно-
ву дав напитися. На третій, на четвертий день попила —
і зразу ожила, зарожевіла. Почала просити:
— Мамко, дайте мені щось поїсти.
Цар побачив, що донька здорова, і дав чоловікові стіль-
ки золота, скільки той хотів, та й відправив додому.
Тепер уже мали з чого жити до самої смерті — і він, і
його діти. Ще й нині живуть.
КАЗКИ
ДМИТРА ПЕТРИКА
ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ ПЕТРИК
(1890—1973)
Один із найстаріших горінчівських казкарів. По праву вважається
учителем багатьох оповідачів села, в тому числі й відомого далеко
за межами області Андрія Калина.
Народився Дмитро Петрик 1890 року в убогій селянській родині
в селі Горінчеві. Неймовірно злиденними були дитячі роки казкаря.
Ще юнаком у пошуках роботи побував у Боснії, поневірявся майже
по всій Угорщині. Під час першої світової війни на Східному фронті,
під Львовом, потрапив у полон і опинився у Західному Сибіру в по-
селенні Любин під Омськом. Тут наймитував у куркуля і потовари-
шував з таким же, як і сам, наймитом Лукашкою, котрий знав багато
народних казок.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Д. Петрик по-
вертається в рідне село, одружується з бідною дівчиною, яка, наче
казкова героїня, подарувала йому сімох синів: Петра, Івана, Михай-
ла, Василя, Степана, Юру, Андрія. Важко було бідняку прогодувати
велику сім’ю. Ходив на заробітки, брався за всяке ремесло. В селі
знали діда Митра і як трунаря.
Коли Радянська Армія визволила Закарпаття, народна влада на-
ділила сім'ю Петриків землею. Як тільки почалася колективізація,
дід Митро із сімома синами вступає до колгоспу.
Наше знайомство з Дмитром Васильовичем відбулося через його
сина Василя. В 1948 році юнак приїхав до Ужгорода на огляд
художньої самодіяльності. Майстерне виконання хлопчиною народ-
них пісень привернуло увагу фахівців, і його запросили в Закар-
патський народний хор. Познайомившись із співаком, ми запропо-
нували йому записувати народну творчість. Василь Петрик записав
у рідному селі низку пісень і казок, серед яких і чудова казка
«Про Єруслана Лазаровича», почута від батька.
В липні 1950 року ми зустрілися у Горінчеві. Послухати казки
діда Митра прийшло мало не все село. Крім казки «Про Єрусла-
на Лазаровнча», ми почули «Сто братів», «Підпишися на те, про що
ще не знаєш», «Незвичайна курочка», «Про циганина», «Про царе-
вича Альфонса». Виявилося, що раніше знав він казок значно
більше — позабував їх. У його репертуарі переважають фантастич-
но-героїчні казки. В розмові він якось сам сказав, що найбільше
любить розповідати довгі казки про сильних і сміливих людей.
ПРО ЄРУСЛАНА ЛАЗАРОВИЧА
Був один цар — писався Лазаровичем. А той цар не
мав довго дітей. Та от його жона завагітніла, і він хотів
знати, що народиться — чи хлопець, чи дівчина.
Осідлав собі коня й поскакав до одної великої води.
А там троє рибарів ловили рибу. Як побачили царя, то
дуже налякалися. Віддали йому честь, а він їх запитує:
— Що ви тут робите?
— Ловимо рибу, бо ми — бідні люди,— кажуть рибарі.
— Та ви не знаєте, що тут не дозволено ловити?—
почав кричати цар.— Але якщо мені відповісте, що я за-
питаю, не покараю вас. У моєї жони буде дитина, ска-
жіть — чи хлопець, чи дівчина?
Вони сказали:
— Бог знає, ми не знаємо.
41
Цар поїхав далі. Заїхав він до міста, а там ішов одИї1
солдат — роздягнений і п’яний Як побачив царя, вист.
рунчився, віддав честь. Цар сказав:
— Що ти робиш — ходиш вулицею, як останній п’яни-
ця! Або я тебе дам до в'язниці, або скажи мені, що за.
питаю: моя жінка тяжка, що в неї буде — чи хлопець, чи
дівчина?
Солдат подумав і сказав:
— Буде в неї хлопець, але він вам буде немилий.
Цар покликав стражу і дав солдата ув’язнити. Сказав
так:
— Доти будеш сидіти, доки не побачу, що правду го-
вориш!
Вернувся цар додому, а у жони хлопчик.
Хлопець нараз почав ходити й говорити. Дали йому
ім’я Єруслан Лазарович.
У три дні хлопець побачив, що діти йдуть рядком, ве-
дуться за руки. І почав казати:
— Татку, чого діти так ідуть?
— То вони вийшли зі школи,— пояснює цар.
— І я би йшов у школу.
— Ти ще малий, а тим дітям уже по сім років.
Хлопець пішов до школи сам. Сів собі за парту. Інші
діти пишуть і читають, а його учитель не змушує робити
нічого, бо він ще не школяр.
Учитель відпустив дітей на перерву. Вони почали біга-
ти, гратися, боротися. І Єруслана закортіло. Почав бігати
за дітьми: одного візьме за руку — руку виверне, другого
за голову — голову відкрутить. Люди почали ходити до
царя, що його син калічить дітей. Сказали:
— Або геть із царства, або сина загуби!
Цар вирішив, що ліпше сина загубити, як йому йти з
царства. Позвав Єруслана в поле погуляти. Осідлав коня,
сів на коня, а син мав іти пішки. Хлопець каже:
— Татку, я пішки не піду. Хочу знайти коня по своїй
силі.
Пішов у місто на торг. Тут були добрі коні, і він почав
видивляти собі коня. На котрого покладе руку — перело-
мить, котрого візьме за голову — відірве. Перекалічив ба-
гато людських коней на торговищі. Народ дивився і не
смів нічого казати, боявся. Коли торг розійшовся, піді-
йшла до нього одна баба й каже:
— Молодий витязю, що ви тут глядаєте?
42
Йди, стара чортівко, бо як ударю у вухо, то буде
Т°І1бГабУаХвтекла. Але обійшла його і на другій вулиці зно-
ву говорить.
__ Що глядаєте, молодий витязю?
_ Сказав я тобі, стара чортівко, йди, бо як ударю у
вухо, то буде тобі глухо! „
А баба перебігла на третю вулицю и вийшла йому на-
зустріч: и .
__ Що ви глядаєте, молодий витязю?
Тоді він каже: „ . А .
_____ 5] глядаю коня по своїй силі. А на торзі по моїй силі
немає, я покалічив усі коні.
Баба сказала: „
_____ Ген у тій горі колись був сильнии витязь. Він помер,
а кінь зостався у конюшні. Лише там двері стальні, й
дуже великий камінь припертий до дверей. Приходило вже
немало витязів за конем, та не могли відсунути камінь.
Якщо ти відсунеш, буде кінь твій.
І Єруслан пішов до тієї конюшні. Камінь великий, а в
камені — закована ручка залізна. Він взявся за ручку
і кинув камінь далеко. Штовхнув двері, відчинив конюш-
ню, і кінь заіржав. І зняв Єруслан сідло, осідлав коня,
надів кантар-вуздечку, взяв на себе шаблю, вивів коня,
сів на нього, і кінь почав летіти, як літак, угору. Ударив
коня між вуха й каже:
— Стій, вовчий корме, трав'яний мішечку! Кому їхати
на тобі, як не мені?
І кінь із ним спустився додолу. Лазарович приїхав до-
дому, до свого батька, й каже:
— Ну тепер поїдемо гуляти по чистому полю, бо і в
мене вже є кінь.
ЦаР сів на свого коня, і вони помчали до великої води.
Зіскочили з коней, і почав цар дивитися у воду. Питає
його син:
— Що це ви там дивитеся, няню?
Я дивлюся, що тут, у воді. Ходи лиш і ти подиви-
тися.
Єруслан підійшов. Бачить, далеко у воді щось плаває,
и питає:
— Що то, няню?
ГІ ~ °ТО’ СИНУ’ ВОДОВа рИба’~ ВІДПОЕІЕ «*Р
чинВ :-ПОЧав ДИВИТИСЯ ПІД берег,— Коби
чив, що є під самим берегом!
і нараз при-
ти, сину, ба-
43
Єруслан ступив ближче, і берег під ним почав зарива-.
тися, бо хлопець важкий був, велику силу мав. Каже
батько:
— Помалу, сипу, на пальцях іди.
Єруслан наблизився до води, батько його штовхнув, і
він упав у воду. Хлопець був сильний і боровся з хви-
лями. А як бачив, що більше не може, одежу з себе ски-
нув і поплив на другий бік — там вода підмила велику
вербу. Сів собі під вербою — соромився йти далі, бо був
зовсім голий.
Кінь чекав господаря, а як побачив, що його нема, по-
вернувся й пішов геть.
А біля води була одна дорога. Чує хлопець гомін —
ідуть люди, коні, вози. Ішов би подивитися, але сороми-
ться, ганьбиться.
А то один король ішов із військом на війну. Солдати,
як побачили воду, захотіли пити. Сказали одному:
— Бери кулачі й принеси води
Той іде по воду — й прямо на Єруслана. А він голий
лежить. Солдат його питає:
— Чий ти?
— Я — голий малий.
— Звідки ти?
— Я — голий малий.
Солдат зачерпнув у кулачі води, приніс на дорогу і роз-
повідає:
— Я бачив під вербою сильного хлопця. Питав його —
чий ти, звідки ти?—а він каже одне: «Я — голий малий».
Про це почули офіцери і дали знати королю. Король
зупинив військо і наказав двом воякам:
— Йдіть приведіть його сюди.
Підійшли солдати до Єруслана й питають:
— Чий ти?
— Я — голий малий.
— Звідки ти?
— Я — голий малий.
Вони почали брати його силою. Візьмуть за руку — не
можуть підняти і руку. Повернулися до короля і кажуть:
— Ми з ним не зробимо нічого, бо він дуже сильний.
Король наказав:
— На задньому возі є витязька одежа. Візьміть і одяг-
ніть його.
Коли вбрався Єруслан, прийшов. Вирішили, щоб їхав
на підводі, бо між військом він не вмів іти. Сів на воза —•
44
- Зпушаться з місця. Запрягли чотири коні — дар-
коні не о»т‘,ягнуть і він почав іти пішки. Солдати зади-
ма’ ”ЄЯП шпигають його, а вій не чує нічого. Потім на
раІ°Т1>почали плювати, а один ще й харкнув. Тоді Єруслан
нь0Г°„ того солдата за руку і кинув ним так, що збив із
схопив *
• ' двадцятьох солдатів.
Дали знати про це королю. Король зупинив військо
і прийшов до витязя. Питає Його:
Чому ти вбив двадцятьох солдатів?
_ Я ие вбив... З мене сміха робили, штовхали, плю-
вали, а як один ще й харкнув, я схопив його і кинув. То
вій убив двадцятьох солдатів, а не я.
Король ие знав, що діяти, і дав команду йти далі.
Єруслан Лазарович запитує солдатів:
__ А куди ви йдете? Куди вас веде король?
____ Йдемо на війну,— сказали солдати.— Є дванадцять
витязьок. Одинадцять уб’ємо, а дванадцяту візьме король
за жінку.
— Скажіть своєму королеві, якщо він такий дурний,
най вас не веде нікуди. Ви — жонаті люди, то лишите си-
ріт. Я сам за нього висватаю витязьку.
Так король вернув військо додому. А вони двоє ідуть
далі — цар при коні, а Єруслан піший. Тут він згадав
свого коня. Покликав гучним голосом:
— Коню мій, коню, де ти дівся?
І кінь почув, і заіржав, і прибіг до нього. Сів Єруслан
на коня і їдуть. Приїхали на границю, де жили витязьки.
Каже Єруслан до короля:
— Ти будеш господарем, а я буду слугою. Чим тебе
не будуть пригощати, сам не куштуй, бо ти слабосильний,
а кажи — нехай поїсть слуга.
Зайшли в дуже красну траву і квіти. Ніхто туди ще
не ходив, лиш птахи літали. Поставили військове шатро-
колибу. Єруслан говорить:
— Коли під’їдемо до ганку, у нас, витязів, є
чай: дівчина повинна зійти вниз, до витязя
вивести його на дванадцятий поверх. Та не
те^,е Дівчина знімала з коня, бо відчує, що ти
нии. 1 и зіскоч сам.
Та витязьки помітили, що в їх траві лежать
Ців, і старша сказала молодшій:
— Сестро, бери дротяний батіг і дай їм платню.
Дівчина прийшла і почала кричати:
Що ви, песі сини, тут робите?
такий зви-
і під руку
чекай, аби
слабосиль-
двоє хлоп-
45
Та й дротяним батогом — раз, другий раз, третій
вдарила Єруслана. А він засміявся:
— Витязька рука не так б’є. Це тобі — якби блоха
сила.
Ра$
ЕКу.
Схопив її за волосся, відібрав батіг і коли раз ним свцс
нув — лиш кров бризнула.
— Так б’є витязька рукаї Раз—та гаразд!
Дівка, ревучи, кинулася до старшої сестри І розповіде
що сталося. Старша посилає ще одну:
— Йди ти...
— Я не йду — вони й мене наб’ють,— каже дівчина.
— А ти йди не так... Вклонися, подай руку і Запитай
чого до нас прийшли?
Вона так і зробила — вклонилася й питає:
— Чого, молоді витязі, до нас прийшли?
— Ми прийшли вашу сестру сватати,— відповів
Єруслан.
— Можна, можна... Заходьте.
Зайшли в палац і сіли за стіл. Старша витязька каже;
— Чи хочеш, молодий королю, напитися вина з моєї
чари?
— Хочу.
— Ну, йдіть і занесіть чару вина,— наказала витязька.
Занесли й поклали на стіл. Подивився король — там
стільки вина, що він би втопився!
— Хай покуштує мій слуга,— сказав король.
Єруслан підняв чару, поклонив до витязьок і випив до
дна — ще й потер у руках чару. Каже:
— Та хіба з такого дають витязям пити? У нас із та-
кого жони свиней поять!
Старша дуже розсердилася. Але спитала мирно:
— А може, молодий король хотів би із мого канона ви-
стрелити?
— Чого би ні, хочу,— відповів король.
— Ну, йдіть, сестри, занесіть канон і кулю.
Коли він побачив, який то канон, то аж налякався.
— Хай спробує мій слуга,— сказав витязькам.
Єруслан заладував, пальнув і тут же в руках поламав
канон. Каже:
— Ви з такого даєте стріляти? У нас із такого діти го-
робців б’ють.
Тоді старша каже:
— Може, молодий король хоче на моєму коневі поїз-
дити?
46
_ Хочу.
Ну йдіть, сестри, приведіть коня.
ГГшли і привели коня за вуздечку. Король нараз ба-
шо він і ту вуздечку не зможе підняти.
Хай спробує слуга.
Роуслан сів на коня, а кінь почав зніматися вгору, як
• к Хлопець його вдарив межи вуха, і кінь одразу здох.
лГ^__ Та ви такого здохляка витязям даєте? У нас таких
коией запрягають у циганський віз.
Каже старша дівка:
____ Тепер сватанок не буде. Я ще вам одну загадку за-
гадаю. Як відгадаєте, тоді зробимо сватанки. Я поїду до
свого діда, котрий живе у другій державі. Якщо мені
молодий король скаже, коли вирушу — о котрій годині,
хвилині й секунді, ЩО буду з дідом говорити — о котрій
годині, хвилині й секунді, коли буду повертатися — о кот-
рій годині, хвилині, секунді,— то вийду за нього.
Витязі повернулися у своє шатро. Коней пустили пас-
тися, самі полягали. Слабосильний король заснув, а Єру-
слан Лазарович не спить. О дванадцятій годині ночі чує
крик: десь б’ються і сваряться. Вій пішов туди. Бачить —
то чорти. Каже:
— Що ви робите, на чому б’єтеся?
— На тому,— відказують хлопцеві чорти,— що няньо
помер і залишив три речі: шапку-невидимку, чоботи-ско-
роходи і килим-самоліт. І не можемо поділитися. Шапку-
невидимку нам не треба, бо нас і так не видно, чоботи-
скороходи нам не треба, бо й так можемо швидко ходи-
ти. Лиш килим-самоліт не можемо поділити. І через те
б ємося.
— Я вас поділю,— каже Єруслан.— Кину залізну па-
лицю, і котрий швидше принесе, той дістане килим-само-
літ, а інші нічого не дістануть.
Кинув палицю, і чорти побігли. Один одного ловить,
не пускає, щоб разом добігти. А Єруслан забрав усі три
речі, сів на килим-самоліт і вилетів прямо до витязьок
иа поверх. Гам одягнув шапку-невидимку, і його не ба-
чать. Старша збирається до діда. Коли одяглася, взяла
свій килим-самоліт і собі записала: «О такій годині, о та-
кій хвилині і секунді рушаю до діда». І Єруслан записав.
Вона й “ св1и/’™-с™оліт, а хлопець на свій. Летять.
І рп,, °Г° не бачить- Прилетіли до діда — і записала.
* Єруслан собі записав.
Питає дідо:
47
— Чого, донько, до мене прилетіла?
— Я прилетіла порадитися. Прийшли мене сватат
Сват — витязь, а жених — слабосильний. Але я не моя,
про його силу дізнатися. Дала випити вина із чари,
ви мені залишили, а він передав її своєму слузі. Слуг,
випив, розтрощив у долонях чару й посміявся: «У нас і,
такого жони свиней поять!» Тоді я дала королеві вистр€,
лити із мого канона, а він і на те: «Хай попробує слуга»
Той вистрелив, поламав канон і сказав: «У нас із такого
діти горобців б’ють». Потім я дала королеві свого коня
а він так само передав його слузі. Той убив коня і кагке’
«У нас такого дохляка запрягають у циганський віз!»
Єрусланові набридло записувати. Побачив, що в діда-,
золота борода, й висмикнув її. Дід закричав:
— Так ти, суча донько, прийшла по мою бороду?
— Я ні...
— А хто? Я іншого не бачу. Йди, проклята, геть!
— Але чекай,— каже старому витязька,— нехай собі
запишу — о котрій годині, хвилині й секунді звідси ви- >
рушаю.
1 Єруслан собі записав.
Так сіли кожен на свій килим-самоліт і летять назад.
Єруслан думає собі: «Вона не буде вірити, ні письму, ні
бороді. Відрубаю я з її килима бодай один ріжок».
Так і зробив. Приїхали. Старша витязька позначила
собі, яка була година, хвилина і секунда. Він записав
собі. Витязька пішла спати, а Єруслан вернувся до свого
короля. Уранці встали, і Єруслан каже:
— Йдемо сватати. На оцю книжку, цю бороду й ріжок
з килима-самольота, бо витязька не буде твоїм словам ві-
рити.
Прийшли в палац. Старша дівка каже:
— Ну, молодий королю, першим ділом скажи, як було...
— Багато говорити, а нічого слухати,— відповів ко-
роль, як навчив його Єруслан.— На книжку і читай.
Взяла книжку і бачить — усе так, як вона записала.
Але не вірить:
— Ти вчений і все зі своєї голови придумав.
Тоді король вийняв золоту бороду:
— На дідову бороду.
Але вона каже:
— Це не дідова, таких борід досить.
— Не віриш? Тоді ось ріжок з твого килима-самольота.
Витязька аж зблідла:
48
__ Ану, сестри, занесіть мій килим-самоліт.
Занесли. Приклала той ріжок — він якраз пасує. 1 оді
внТязька повірила. І нараз встали всі троє і ідуть до
К°Вийшли в поле. Бачать — криниця в холодку. Каже
дівчина:
__ Сідаймо спочити — дамо коням сіна
Сіли і поїли. Витязька прикинулась, що спить. І Єрус-
лан каже королеві:
— Ну, повартуй, бо я ще не спав, відколи тебе сватаю.
Заснув твердим сном. А король повартував недовго —
задрімав і сам. Старша дівка встала, взяла шаблю і від-
тяла Єруслану ноги. Витязь почув, що його заболіло, і
нараз прокинувся:
— Ой, я добре походив!
Король пробудився. Побачив, що сталося, й почав пла-
— Ну, не плач,— заспокоює його Єруслан.— Казав я
тобі, щоб ти повартував
Король мусив залишити витязя, бо не міг його ні по-
вести, ні понести. А Єруслан зостався на дорозі, і всі
обходили його. Подумав собі:
— Потягнутися би в ліс, щоб люди мене не боялися.
Поклав ноги в кишені й потягнувся до лісу. Раз бі-
жить на нього лев. Силач схопив лева і положив під себе.
— Відпусти мене,— заговорив лев,— бо біжить за мною
витязь Тимко Безрукий.
— Ні, не пущу, хай іде сюди!
Прибіг Тимко Безрукий, а Єруслан і його схопив і по-
ложив під себе. Той почав проситися:
— Пусти мене, Єруслане Лазаровичу, будемо братами
до самої смерті. Ти будеш старший, а я — молодший.
Єруслан їх відпустив — і Тимка, і лева. У Тимка були
ноги, в Єруслана — руки. Могли одне одному трохи до-
помогти.
Єруслан каже:
Тимку, сюди народ ходить по дрова. Попроси соки-
ри, я нарубаю дерева і зробимо хату.
Пішов Тимко і приніс сокиру. Нарубали дерева й по-
ставили хату.
Але недалеко було місто, де жив один цар. Була в ньо-
го дочка, яка ніяк не могла вийти заміж. Дивилася на
портрети і не могла вибрати собі легіня. Батько їй каже:
Донько, чому не віддаєшся?
49
— Тому, що немає по мені легіня. Ми зробимо так.
Покладете мені на голову вінок, і я вийду на найвищий
дванадцятий поверх. Хто пострілом зіб’є мені вінок, за
того і вийду — хоч принц, хоч простак.
І цар розіслав по світу новинки з об’явою: «Хто моїй
дочці зіб’є одним пострілом з голови вінок — за того вона
вийде».
Дістав оту новинку і Тимко Безрукий. Читає і сміється.
Єруслан питає:
— Чого ти смієшся?
— Сміюся, бо тут таке смішне написано.
— Ану, дай мені новинку.
Прочитав Єруслан царську об’яву й думає: це може
бути правда!
І почав сходитися народ до царя з усієї держави.
Каже Єруслан:
— Тимку, неси й мене.
Прийшли вони і бачать: витязі один за одним почали
стріляти, але бояться, що уб’ють царівну. Каже Єруслан:
— Тимку, йди до царя і скажи, аби привіз найбільший
канон.
Тимко пішов і передав цареві слова Єруслана. Цар на-
казав запрягти шість пар коней. Привезли канон і вели-
чезну кулю.
Стрілив Єруслан — і вінок одразу полетів з голови ца-
рівни. Народ заплескав у долоні. Царська донька спусти-
лася вниз і підійшла до Єруслана Лазаровича. Друзі по-
вернулися з царівною до своєї хати, і Єруслан каже:
— Тимку, оце твоя жінка.
— Не моя,— відказує Тимко,— бо ти вінок збив.
— Так, але мені жінки не потрібно — бачиш, я без ніг.
— І я не можу її взяти, бо не маю рук,— не пристає
Тимко.
- Ну, коли не можеш, то не буде ні твоя, ні моя.
Буде нашою сестрою. Але не смій її чіпати, бо голову
зніму.
Через якийсь час молода царівна геть змарніла. Єрус-
лан у всьому запідозрив свого побратима і дуже розсер-
дився:
— Тимку, що ти робиш? Казав я тобі, аби ти взяв її
за жінку. Не схотів, відмовився. А тепер її чіпаєш? Го-
лову зніму!
— Я їй нічого не роблю,— відповів Тимко.
Покликали царівну. Єруслан питає:
50
____Сестро, скажи правду, чіпає тебе Тимко? Але чисту
поавду, бо обом вам постинаю голови!
П\__ Ні, віи мене не рушає,— сказала царівна,
„__ То що тобі є?
_ До мене щоночі прилітає шаркань і ссе мої груди.
__В який час?
__ О дванадцятій.
Єруслан подумав і сказав:
_____ Ну, Тимку, ти станеш у дверях, а я біля вікна.
Коли шаркань з’явиться, ми спіймаємо його.
О дванадцятій годині дванадцятиголовий змій спустив-
ся біля хати і тягне свої голови прямо до дівчини. Єрус-
лан схопив його за шию і гукає:
— Тут є, брате!
Шаркань почав проситися:
— Єруслане Лазаровичу, відпусти мене...
__ Не пущу, бо ти мою сестру зовсім виссав!
— Я більше не прийду, тільки відпусти.
— Пущу тебе, якщо принесеш цілющої і живлющої
води.
— Принесу.
— Але не думай, що втечеш від мене, я тебе знайду
і в другій державі!
— Ні, не втечу. Принесу...
Єруслан його пустив. Шаркань приніс у двох ротах
води. Єруслан не вірив. Відрубав одну зміїну голову, а
потім помазав цілющою водою, приложив до шиї і по-
мазав живлющою водою. Голова ожила. Тоді відпустив
шарканя. У кишенях знайшов свої ноги, змочив цілющою
водою, приставив їх до тіла і змочив живлющою водою —
й ожили його ноги, почав ними ходити. Питає Тимка:
— Ну, братику, а де твої руки?
— Немає.
— Зараз будуть!
Помазав Єруслан Тимкові культяпки цілющою й жив-
лющою водою —і стали в Тимка руки. Єруслан йому
сказав:
Ну, тепер бери собі царівну за жінку, а я піду
Вийшов на одне поле. Побачив
ней. Підійшов ближче і ______ }
він женив. А король його не впізнає.
~ Ш°™ тут Робиш?—спитав Єруслан,—Чому па-
сеш свині? Ти ж король!
геть.
чоловіка, який пас сви-
впізнав у ньому короля, якого
51
— Так, я король, багатий, а пасу свині. Мушу пасти,
бо знайшла мене біда. Один витязь, Єруслан Лазарович,
висватав за мене кляту витязьку, а вона йому за те від-
рубала ноги, і він загинув, а мене примусила пасти свої
свині. У дворі поставила три шибениці: як прижену сви-
ней зарано — повісять, якщо якусь загублю — теж пові-
сять.
Єруслан каже:
— Чи є в тебе гроші?
— Т рохи є.
— 7 оді йди до міста і купи три залізні прути.
— Не можу йти, бо свині погубляться.
— Не бійся, я їх попильную.
Пішов король плачучи. Купив прути і приніс. Помахав
прутом Єруслан і каже:
— Добрий. А тепер жени свиней додому.
— Не жену, бо мене повісять.
— Не бійся, не повісять, лиш жени.
Пішли через поле. А там була вода, а через воду міст.
Як вийшли на міст, стала одна велика свиня поперек мос-
та і не пускає інших.
— Чому ця свиня не пускає інших? — питає Єруслан.
— Чекає, бо на мості я кожний раз мушу поцілувати
її в рийку.
Єруслан каже:
— Тепер піду й поцілую я.
Схопив свиню за ногу, вдарив нею об міст і кинув у
воду. Інші пострибали за нею й потопилися. Король плаче:
— Тепер я загину!
— Не бійся, не загинеш. Йдемо сміло!
Він став біля воріт, а короля послав у палац до витязь-
ки. Вона питає:
— Чому ти так рано пригнав свині?
— Я їх не пригнав,— відказує король.— Свині потопи-
лися
— Тоді йди, повісся!
Король іде, ні живий, ні мертвий, та Єруслан його зу-
пиняє:
— Куди ти йдеш?
— На шибеницю.
— Піди і скажи їй: «Ми — чоловік і жінка, то відпусти
мені».
— Йди вішайся!—крикнула на те витязька королеві.
Тоді озвався Єруслан:
52
— Ану, тихо, гадюко!
Вона впізнала його голос і зразу замовкла. Єруслан
схопив витязьку, кинув її на землю й почав бити заліз,
ним прутом. Поламав один прут і питає:
— Яку силу чуєш?
— Ще центнер зерна могла би підняти.
— То забагато тобі!— сказав Єруслан і поламав на ній
другий прут.
— Ну, а тепер яку силу чуєш?
— Можу ще підняти мішок пір’я.
— Це теж забагато!— І Єруслан поламав на ній і тре-
тій прут.
— Ну, гадюко, яку силу чуєш?
— Може, якесь решето гусячого пуху ще підніму, а мо-
же, і ні.
— Цього тобі досить. Тепер будеш знати, як свого чо-
ловіка шанувати. Дивись, коли наберешся сили, то я зно-
ву її з тебе виб’ю, як не будеш чоловіка поважати!
Король був би і не відпустив від себе Єруслана, але той
сказав:
— Не можу залишитися, бо мушу ще й свою долю
шукати.
Повернувся він до свого батька. Дивиться, а той уже
старий та ще й короставий, сліпий. Собаки його лижуть.
Єруслан каже:
— Чому ви, діду, дожилися до такої старості? Ви ж
були царем. Хіба у вас немає дітей, щоб вас доглядали?
— Немає.
— Я не вірю! Мусили ви мати хоч одну дитину.
— Був у мене один син. Витязь сильний був на весь
світ. Ще з малості калічив дітей і худобу, і я мусив його
загубити.
— Ось бачите, якби ви його тоді не загубили, він би
оженився і його жінка доглядала б вас.
— Так, так, було би добре...
— А хіба тут, у вашій державі, нема дохтора, який би
вас вилікував?
— Були дохтори, але нічого не можуть зробити.
— А що би вам допомогло?
— Снилося мені, що є один витязь — Щит Огненний.
Якби хтось його убив і приніс із нього жовч, і помастив
мене тим жовчем, то я би став здоровий.
— Я піду до того Огненного Щита,— каже Єруслан.
— Не йди, сину, бо він тебе вб’є.
54
_ ще не народився такий витязь, який би мене вбив!
І Єруслан пішов до Огненного Щита. Той, як побачив
яитязя, то почав його пекти вогнем.
___ р]е печи мене, Огненний Щите, я до тебе йду слу-
жити, а не воювати!—гукнув Єруслан.
У Щита було багато слуг. Найнявся і Єруслан, і Щит
полюбив його. Водив Єруслана по своїй державі. Якось
привів його на одне поле, а там було дуже багато могил,
якби ціле місто заросло травою. І питає Єруслан:
_ Що це таке?
_ Це витязі, могили їх.
А одна могила була більша.
____ Тут лежить витязь,— каже Щит,— який мав силу
на весь світ. Коли я його вбив, то він свою шаблю заки-
нув під себе, а я досі не можу витягти ту шаблю. Я по-
ловину царства дам тому витязю, котрий би ту шаблю
звідти вийняв.
А Єруслан каже:
— Я вийму ту шаблю.
— То йди вийми.
— Не тепер, а як не будеш бачити.
Пішли вони геть. А на другий день Щит посилає
Єруслана витягати шаблю:
— Якщо її принесеш, то половина царства — твоя!
Прийшов Єруслан до великої могили, а вона прогово-
рила:
— Чого ти прийшов, Єруслане Лазаровичу?
— Чого прийшов? За твоєю шаблею!
— Я дам тобі шаблю, тільки розумно воюй нею, не так,
як я... Я зарубав, було, Щита. Слуги закричали: «Рубай
ще раз!» Я рубанув, а голова знову приросла до тіла,
і він відтяв мою. Його треба вбити одним ударом. Бери
шаблю. Він буде їй радий, а ти, як підійдеш, махни нею
і з одного удару відрубай йому голову — інакше він твою
відрубає. Слуги будуть кричати «Бий ще раз!»—але
ти не слухай. Скажи: «Витязька рука б’є раз, та га-
разд».
„ Іде Єруслан. Як побачив його Щит Огненний, рушив
йому назустріч. Єруслан махнув шаблею, і голова витязя
злетіла. Слуги нараз почали кричати:
— Рубай ще раз!
Р витязька рука б’є раз, та гаразд!— сказав
руслан. Він розпоров Огненного Щита і вийняв з нього
жовч.
55
Повернувся Єруслан до батька, помазав його жовчем —
пропала короста, і провидів зразу, зробився молодим Ка-
же він:
— Ну, сину, тепер будемо жити!
— Ой ні, няньку! Я не можу бути на одному місці, му-
шу йти по світу — шукати й свою долю.
Задумав Лазарович оженитися. Знав він одну дівчину
в сусідній державі й каже:
— Няньку, я тепер піду, а через рік і один день при-
йду вас навідати.
І сів на коня. Приїхав до кордону, а кордон охороня-
ють витязі. Він трапив на витязя, який називався Іваш-
ка-Білая Рубашка. Почав його питати Івашка:
— Куди йдеш?
— До вашого царя доньку сватати!— сказав Єруслан.
— Ні, до нас ти не пройдеш. Нікого не пропустимо,
ані пташки.
— А я пройду!
— Тоді давай мірятися силою.
Єруслан говорить:
— Розбіжися і вдарься у мене. Якщо зіб’єш мене з
коня — можеш мені відрубати голову.
Розбігся Івашка, вдарився в Єруслана, а той і не ворух-
нувся.
— А тепер держися, бо я розбіжуся,— каже Єруслан.
Він розбігся, вдарився у витязя і збив його з коня.
Єруслан відтяв Івашкові голову. Бачать люди, що в їхню
державу зайшов незнайомець, але мовчать, нічого не ка-
жуть, якщо його пропустили витязі. Приїхав до царя.
— Чого ти сюди прийшов?—питає його цар.
— Я хочу вашу доньку за жону.
І цар не посмів нічого казати. Справили весілля і жи-
вуть. Жінка завагітніла.
Згадав Єруслан, що йому би треба йти до батька.
І каже він до жінки:
— Я йду до свого нянька і повернуся через один рік
і один день. Вона не пускає:
— Куди ти йдеш, у пас скоро буде дитина, а ти мене
лишаєш саму!
— Мушу йти.
Зібрався і пішов. Але пішов не тою дорогою, якою було
треба. При дорозі знайшов велику корчму. Там гостилися
витязі, а прислужувала їм Дівка-Чорнявка. Сів Єруслан
за стіл, аби й собі трохи поїсти й випити. А дівка його
56
уже полюбила і не хоче його відпускати. Коли хотів ви-
“ти вона зробила мур висотою від землі до неба...
И А тим часом жінка Єруслана народила сина. Хлопець
разу зіскочив на землю і почав ходити. Побачив він ді-
тей, що йшли зі школи. Питає:
Мамко, що ото за діти?
__ То школярі.
__ Мамко, пусти й мене до школи.
____ Тобі, синку, ще не час. Діти йдуть до школи у сім
років, а тобі лише чотири дні.
Хлопець пішов сам. Сів на лавку і сидить. На перерві
діти скачуть, граються, а він не сміє, бо вже чув од ма-
тері, що людські діти — слабосильні. Але діти почали ко-
рити його, що він безбатченко. Хлопчина розплакався.
Повернувся, плачучи, додому, а мати питає:
— Чому плачеш, синку?
— Плачу, бо діти називають мене безбатченком. Ска-
жіть мені правду — є в мене нянько, або ні?
— Є, синку, є, але пішов до діда й казав, що поверне-
ться через один рік і один день.
— Я йду, мамко, шукати його.
— Не йди, сину. Ти ж його не знаєш, і якщо десь на-
трапиш на нього — почнете боротися, і він тебе уб’є.
— Я мушу піти, бо як не піду, то переб’ю тих хлоп-
ців, котрі називають мене безбатченком.
Тоді мати каже:
— Раз так, то візьми перстень. На ньому написано прі-
звище нянька і моє. Якщо натрапиш десь на нянька, то
побачить перстень і не вб’є тебе.
Зібрався хлопець і пішов прямо тією дорогою, що і його
батько. Як підійшов до корчми, то побачив, що туди не
можна пройти, бо високим муром огороджена. Дівка-Чор-
нявка помітила хлопця і каже одному витязю:
— Іди й передай йому, хай зайде сюди.
Пішов витязь і питає:
- Що ти, хлопче, тут хочеш?
— Хочу пообідати.
Чому ж не заходиш? Ось корчма — там місце для
— А я туди не хочу.
Посперечалися, і хлопець убив витязя. А Дівка-Чор-
нявка послала ще одного. Хлопець убив і того. Тоді Дів-
ка-Чорнявка послала Єруслана. Вийшов він до хлопця і
питає:
57
— Що ти тут шукаєш?
— Хочу пообідати.
— 1 а не бачиш дверей до корчми?
— Бачу, та не хочу туди йти.
— Чому так кострубато говориш зі мною?
— Бо так хочеться.
— Ну, давай силу пробувати. Розбіжися і вдарься у
мене.
Хлопець розбігся з усіх сил, вдарився у витязя, але
той не впав. Тоді розбігся Єруслан, вдарився у хлопця
і збив його з ніг. Витяг шаблю й хоче відрубати йому
голову. Хлопець схопив рукою за шаблю, і Єруслан по-
бачив на його пальці перстень, а на перстені своє прі-
звище.
— Пусти шаблю, я не відрубаю тобі голову.
Хлопець відпустив, а Єруслан питає:
— Чий то перстень?
—- Мамка мені дала.
Так вони впізнали один одного. Зібралися і пішли до-
дому.
Та й казка скінчена.
ПІДПИШИСЯ НА ТЕ, ПРО ЩО ЩЕ НЕ ЗНАЄШ
Був один багатий чоловік. А на той час видався тіс-
ний, неурожайний рік. Чув чоловік, що в одному місті
можна купити досить зерна, і каже своїй жоні:
— Жоно, їду я туди й туди купити мелаю.
А давно машин не було, і він запряг коней, поїхав
на возі. їхав досить довго, бо це було далеко. Аж через
три тижні купив зерна й повернувся додому. Коні рівно
йшли по дорозі, та на одному місці раптом зупинилися.
Б’є чоловік коней, але не йдуть. Зажурився:
— Як я поїду додому, коли коні не тягнуть віз?
Підходить до нього один хлоп і питає:
— Що ти, чоловіче, тут дієш?
Той каже:
— Купив я трохи зерна й вертаюся додому. Та доте-
пер коні йшли легко, а далі не хочуть. Уже й не знаю,
що робити...
— Якщо підпишешся на те, за що ще не знаєш, то по-
їдеш далі, а якщо ні — не зрушишся з місця.
58
Думав, думав чоловік, що в нього є таке, за що він не
нає але ніяк не міг догадатися. Не спало и на думку,
що його жінка вдома лишилася вагітною. І чоловік під-
писав папір. Хлоп каже: _
__ Ну, сідай на віз та їдь!
Коні пішли швидко. Повернувся чоловік додому і ба-
чить, що в жінки — маленька дитина. Він дуже зажурив-
ся. А жінка питає:
__ Чому ти зажурився?
____ 5{к мені не журитися,— каже чоловік,— якщо я му-
сив відписати одному чоловікові нашу дитину, бо я не
здогадався, що ти була тяжка.
— Не журися, якось воно буде.
Чоловік умів добре стріляти, то навчив цьому і свого
сина. А хлопцеві було вже сім років. Просить він свого
батька:
— Ходімо полювати — може, щось застрелимо.
Пішли вони на полювання і побачили, як вискочив
заєць.
— Бий, синку!
— Ні, не буду його вбивати: заєць утікає — значить,
він дуже хоче жити.
Пішли далі. Дивляться, а тут другий заєць сидить під
кущем і лапкою трясе.
— Стріляй, синочку!
— Цього застрелю, бо цей уже старий.
І хлопець убив зайця. Але коли хотів його взяти, зем-
ля раптом відкрилася, і хлопчина пропав під землею.
Батько, гірко плачучи, вернувся додому.
— Чому плачеш?— запитує жінка.
— Як мені не плакати, коли нашого сина вже немає,—
і чоловік розповів, що сталося.
А хлопця забрав чорт. Сказав йому так:
Тебе продав мені твій няньо. Тепер ти вже вели-
кий і будеш у мене три роки служити. Якщо добре по-
служиш, то буде тобі добре.
Увечері привів чорт слугу до одної гори, дав йому ло-
пату і сказав:
ЦК) гору до днини маєш розкопати. Якщо не розко-
паєш, то завтра станеш на голову коротший!
„ Тільки почав хлопець ту гору копати, як лопата вже
и переломилася. Заплакав — думає собі: «Завтра я за-
гину».
59
а я тільки
А дівчина
А в чорта була дівчина, яку він теж купив. Ця дівчина
знала все, що й чорт. Підійшла вона вночі до хлопця і
питає:
— Чому ти плачеш?
— Як мені не плакати,— відповідає хлопець,— коли
чорт сказав мені до завтра гору розкопати, - - --
раз копнув лопатою, як вона поламалася.
Дівчина каже:
— Не журися, лягай та спи.
Він ліг і міцно заснув, бо був змучений,
свиснула, і збіглося багато чортів.
— Чого потребуєш, принцесо?
— Хочу, щоб до днини ця гора була розкопана.
Чорти взялися за роботу й розкопали гору.
Ранком старий чорт подивився: гора красно розкопана.
— Ну, добре ти в мене один рік прослужив,— сказав
хлопцеві.
Привів його додому й закрив у кімнаті. Потім послав
дівчину, щоб йому відлічила двадцять п’ять палиць. Во-
на так і зробила.
Другого дня чортисько повів слугу на поле і каже:
— Тут маєш пшеницю і сій. Та аби до днини виросла.
Зіжнеш і приготуєш чисте зерно,— й лишив йому дере-
в’яний серп.
Хлопець іще не орав, не сіяв — тільки взяв у руки
серп, як він поламався. Слуга заплакав. А о дванадцятій
годині знову приходить дівчина:
— Чому ти плачеш?
—- Як
засіяти
рости, її
тувати.
— 1 !е . _, . .... н*. П
Хлопець заснув, а дівчина
чортів.
— Чого потребуєш, молода принцесо?
— Хочу, щоб це поле було зоране й засіяне пшеницею,
до днини пшениця має вирости, дозріти, її треба зібрати
й чисте зерно приготувати.
Чорти взялися за роботу, і до дня зерно було в міхах.
Ранком чортисько подивився — все готово! Каже:
— Ну, добре ти служив і другий рік. Залишився ще
один.
мені не плакати, коли чорт велів це поле
пшеницею, і уже до днини пшениця має ви-
треба зібрати, вимолотити й чисте зерно приго-
журися, лягай собі й спи.
.і свиснула, і збіглося багато
в кімна-
А дівчи-
перинах,
Прийшли додому, і чорт знову закрив слугу
ті й послав дівчину, щоб йому палиць надавала,
на хлопцеві шепнула:
Я вже тебе не буду бити, буду вдаряти по
а ти дуже кричи.
Вона почала бити по перинах, а він почав кричати. Ко-
ли дівчина вийшла, чортисько їй сказав:
— От бачиш, учора ти била його слабше, бо так не
кричав. Тепер я вже знаю, чому він мав до роботи силу.
Третього вечора чортисько ' -- -- ; ллк
йому наказ:
— На цьому морі зробиш млин на дванадцять жорен.
У млині повинно працювати дванадцять млинарів, і до
днини щоб оця пшениця була змолота. Коли ти й це
зробиш, буду тебе женити. Є в мене три дівчини — візь-
меш, котру захочеш!
Хлопець сів
гинув».
Чекає він
кати.
ХГільки десь
повів хлопця ДО моря і дав
. Коли ти й це
на березі й думає собі: «Аж тепер я за-
на дівчину, а дівчини нема, і почав дуже пла-
± „__> над ранок приходить дівчина і каже:
__ Два рази я тобі помогла, а зараз не можу.
Почув те хлопець й аж помирає на ногах:
— Та чому не можеш?
— Я би допомогла тобі, але як і це зробиш, старий те-
бе оженить. А мене ти не візьмеш, бо чортові дочки
дуже красиі. Я страшна.
— Ні, я візьму тебе!
— Присягнися.
Хлопець заприсягся — і дівчина сказала:
— Гаразд, лягай собі та спи.
Він ліг і заснув. А дівчина свиснула раз і другий раз.
Збіглися чорти з усіх боків. Свиснула і третій раз. При-
бігло ще більше.
— Чи всі ви тут? — питає їх дівчина.
— Усі, лиш одного кривого нема. Чого потребує моло-
да принцеса?
Хочу, щоб ви зробили млин на морі — без ніг, по-
критий сріблом, і щоб там було дванадцять жорен і два-
надцять млинарів, і щоб до ранку вся пшениця була по-
молота.
Все можемо зробити, тільки сріблом нікому покри-
ти, бо немає серед нас на це діло майстра,— відказують
чорти.
60
61
Але в цю хвилину пришкандибав уже й кривий Ліп
на питає: ‘
Чи ти вмієш сріблом покривати?
— Я до цього майстер,— похвалився чорт,— бо •
кривому, лише по дахах лазити !11,
Чорти взялися за роботу, і до ранку все було готов
Прийшов старий чортисько і сказав слузі:
— Ну, добре ти вислужив мені й третій рік, а тепР
ходи — вибирай собі дівчину.
Зайшов хлопець до кімнати, де за столом сиділи діВча
та. ортові дочки були гарні, а серед них сиділа обірВа.
на, брудна, бідна. Але хлопець подумав і каже:
— Я хочу оту, що сидить посередині.
Чортисько відраджує:
— Ти дурний, береш таку страшну? Візьми собі крає
ну дівчину... 1
Ні, тільки цю хочу!
— Що ж, мушу дати, яку хочеш, бо служив ТИ добре
завів чортисько дівчину і хлопця до іншої кімнати І
Ви будете мені за прислугу, тому даю
кімнатку.
Живуть-поживають, а якось дівчина говорить:
- 1 ти, і я куплені нечесно. Нам обом потрібно вео-
нутися додому. 1 р
Та ЯК звідси вийдемо, коли ми десь глибоко під
землею ґ
вам малу
Не журися — вийдемо.
Дівчина взяла віника і приговорює до нього:
— Віничку, як буде старий чорт мене кликати вогонь
розкладати, то гукни: «Не маю часу, бо хату підмітаю!»
взяла кочергу и просить:
Кочерго, як буде старий чорт удруге кликати во-
гонь розкладати, скажи: «Не маю часу, бо жар підгрі-
оаю! » 1
Потім взяла лопату:
— Лопаточко, як буде старий чорт звати мене втретє,
гукни: «Не маю часу, бо хліб у піч саджаю!»
Сама швидко розпростерла хустину-ширінку. Стали
вони обоє на неї, міцно обнялися — і та хустина разом з
ними піднялася вгору. І вони полетіли.
Уранці кличе старий чорт:
Кухарко, ходи розпалюй вогонь!
Не маю часу, бо хату підмітаю,-почулося У відпо-
В1 Чортисько знову кличе.
Ходи розпалити вогонь!
~ Не маю часу, бо жар підгрібаю.
Чорт третій раз кличе.
Ходи розпалити вогонь.
— часу бо хліб у піч саджаю.
П НаЄв учетверте. Не чути нікого Заглянув чорт а
•П°ни з хлопцем немає у кімнатці Глянув угору и ба-
Д1ВЧ шо вони вже високо летять. Стара чортиця закри-
чить, Щ°
“5орт „ІЛАе™ до кущик». «АС нікого ..є побач». - гак
і повернувся.
Питає чортиця:
__ Ну зарубав ти їх?
— Ні, зникли з очей. Бачив тільки кущик і квіточку
В -Це були вони, треба було їх зарубати! Лети знову
за ними і що побачиш — то рубай.
Чортисько полетів. Як був близько, дівчина каже хлоп-
ЦЄ— Я зроблюся монастирем, а ти будеш у ньому мона-
хом. Коли тебе чорт запитає, чи не видів десь лепня з
дівчиною, то скажи: «Я вже сто років тут газдую, але не
видів ніякого легіня з дівчиною», й нічого з монастиря
йому не давай, бо візьме від тебе очі, або руки, або ноги.
Підбіг старий чортисько до монастиря й питає мо-
наха:
— Чи ти не видів, щоб сюди проходили легінь з Дів-
чиною?
— Я вже сто років тут газдую, а таких не видів.
— Тоді візьму бодай трохи пороху з твого мона-
стиря.
— Ні, не можна, бо тут божі молитви сльозами про-
ливаються,— відказав монах.
Повернувся старий чорт додому, а хлопець і дівчина
полетіли далі.
Питає чортиця:
62
63
— Ну, зарубав ти їх?
-— Не зарубав, бо крім
нікого не бачив. Я запитав
дівчину, а він відповів: «Я
таких не бачив».
— 1 реба було рубати!
нах — він. Або а: було взяти бодай пороху!
— Я хотів узяти, але монах не дозволив.
Чортиця зі злості аж підскочила. Швидко схопила
шаблю і летить сама наздоганяти втікачів.
старого монастиря і моца
монаха, чи бачив він легіц^3
вже сто років газдую тут 1
Монастир — то вона, а щ0
Бачить дівчина — летить сама чортиця. Почала казати
— Я зроблюся морем, а ти — качуром. Вона буде 3
берега тебе кликати: «Тай, тай, тай!» — але ти на неї це
дивися, бо візьме від тебе очі.
Стала дівчина морем, а хлопець качуром.
Чортиця заманює качура до берега, він собі пливе.
Потім щось його вкусило, він повернув голову, щоб по-
чухатись, і ненароком глянув на чортицю. Взяла вона від
нього очі й загорнула собі до хустини.
Побачила дівчина, що хлопець без очей, і сказала, щоб
стояв на місці, а сама непомітно пішла за чортицею. Вчи-
нила таку спеку, що чортиці дуже захотілось пити, а по-
тім зробила свіженьку криницю. Почала чортиця пити
воду, а тим часом дівчина вийняла з її хустинки очі й
поклала туди два камінці.
Повернулася дівчина до хлопця, віддала йому очі, й
полетіли далі.
Прилетіла чортиця додому, а чорт її питає:
— Ну як, чи ти їх порубала?
Хоч не порубала, зате взяла очі.
Заглянула в хустинку — замість очей два камінці.
— До чого я мудра — вона ще мудріша!
Подивилася угору, а їх уже ие видно.
— Уже за ними не полечу, бо вийшли на той світ.
А дівчина і хлопець вилетіли на землю й сіли відпочи-
вати. Питається дівчина
— А чи пам’ятаєш, з якого ти села? Старий чорт ку-
пив тебе пізніше, то ти повинен пам’ятати.
Простелила х.устину-ширінку, й почали летіти понаД
села.
— Ось моє село! — каже хлопець.
— Зараз я з тобою поїхати не можу. Я буду тут У
місті служити. А ти дивись, як прийдеш додому, ТО не
дай себе поцілувати, бо одразу за мене забудеш.
64
Хлопець прийшов додому. Мати з радості кинулася
ЙПГО цілувати, але він не дав:
1. Мамо, няньку, мене не цілуйте, бо я прийшов з не-
чистого світу•
Батько і мати послухались. Але була в нього тітка-
*дьма -Як ие просив її, не благав, вона все-таки зловчи-
лася і'поцілувала його у плече. Та й хлопець одразу
дівчину забув. ,
Відьма приготувала йому такий напій, щоб заснув міц-
ним сном. Чекає його дівчина, а він не приходить. Зібра-
лася і пішла до хлопця. Її ніхто ие бачив, бо вона вчини-
лася невидимкою. Зайшла до хати, лягла біля хлопця і
плаче. Приговорює йому, як вони жили разом, а він уже
за неї забув. Плакала та плакала — аж йому сльозами
сорочку змочила.
А хлопець прокинувся і дивується:
____ Мамко, так душно в хаті, що я весь упрів, вже геть
мокра на мені сорочка.
А відьма приготувала і другого вечора напою. Тепер
дала пити хлопцевим батькам, аби й вони твердим сном
заснули. Прийшла вночі дівчина і знову стала плакати.
Бідкалася:
— Видати, даремно я з тобою так намучилася. Ти
мене не послухав і от уже забув.
Хлопець уранці встає — сорочка знову мокра. Він ди-
вується:
— Не розумію, що це — вже другу ніч я мокрий.
Третього вечора відьма так само зробила їм напій.
А був у иих хлопчисько, слуга — його взяли до себе,
коли син пропав. Він умів дуже красно писати. Думає
собі: «Ну, я подивлюся, чого то хлопець пріє». Він за-
палив собі вночі лампу, положив на стіл папір і олі-
вець. А дівка-невидимка лягла в постіль і почала
плакати:
Я вже третю нічку коло тебе плачу, а ти мене не
чуєш.
І плакала кривавими сльозами. А хлопчисько записав
усе, що вона говорила.
Встає вранці легінь — сорочка на ньому вся закривав-
лена. Дивується ще більше.
Мамо, що воно таке, що сорочка від крові? Ні з
носа, ні з рота мені кров не текла!
А слуга думає собі: «Якби я знав, що ти чесний хло-
пець, то розповів би тобі все». І каже уголос:
3 Ю71
— Наші коні давно не були в упряжці, треба їх пр0
гнати, бо вже застоялися.
— Можна,— каже хлопець. — Шкода коней — нехай
пробіжаться.
Запрягли їх у легеньку бричку. Легінь сів позаду, а
слуга — попереду. Коні побігли понад ярок і перекинула
бричку. Слуга плаче:
— Що я наробив? Я вбив чоловіка!
Та легінь виліз із-під брички й каже:
— Не плач, неборе, ти не винен. Коні застоялися...
Тоді слуга дав легіневі перечитати записане вночі. Той
згадав про дівчину й гукнув:
— Ану, вези мене до пана, де моя мила служить!
І слуга повіз його до пана.
Хлопець і дівчина повінчалися та так собі й живуть
до нинішнього дня.
НЕЗВИЧАЙНА КУРОЧКА
Був бідний чоловік. Він не мав нічого, крім одної ку-
рочки. Каже своїй жоні:
— Жоно, не маємо що їсти, продаймо нашу курочку!
Поніс чоловік курочку на торг. Побачив купець на го-
лові у птиці хрест і каже:
— Може, я куплю цю курочку, та мушу спитати у
рабина дозволу, бо хрест у неї на голові.
Пішов купець до рабина, а той йому каже:
— Можеш собі купити. Заплати, скільки просить. Лиш
най заріже оту курку, зварить її і принесе варену, та так,
аби з неї нічого не пропало.
Так і зробили. Купив купець курочку й чекає, коли її
дадуть йому зварену. А чоловік за гроші взяв муки, при-
ніс додому й каже:
— Жоно, оцю курочку обскуби і звари, щоб купець
узяв готову, зварену.
Поставили курочку варитися, а самі пішли у ліс по
гриби, аби було щось до токану.
А в того чоловіка були два малі хлопчики. Коли бать-
ко з матір’ю відходили, то їм наказали:
— Хлопці, варіть курочку, та аби нічого з неї не
з’їли.
А хлопчики, як курочка зварилася, дорадилися:
66
побоялися <
Прийшов
З’їмо щось таке, аби няньо з мамою не примітили.
Один з’їв печінку, другий голову. Але коли з їли, то
'атьків і втекли до хащі.
купець за куркою і бачить, що голови и пе-
«інки немає.
_ Та я тобі казав, щоб нічого не бракувало з куроч-
ки а тут голови й печінки немає! — накинувся він на чо-
ловіка.
__ Це мої хлопці з їли и зі страху повтікали.
____ Поверни мені гроші, бо курочки я брати не буду,
коли в неї немає голови й печінки.
____ у] Гроші не поверну, бо за них уже купив муки і
ми собі зварили токану.
Пішов купець иі з чим.
А хлопчики пустилися по світу і потрапили в місто.
Не знають, де дітися Лягли під ворота одного будинку.
А в тому будинку жив багатий граф. Якраз цієї ночі він
помер. А стражник на все місто барабанив: «Хто вранці
зайде першим у графський будинок, той буде за графа».
Хлопець, що з’їв із курочки голову, не спав і почув, що
стражник оголошував. Він рано-вранці першим зайшов у
графський двір. Там і залишився.
А його молодший брат зостався під воротами й почав
плакати:
- Що мені тепер робити одному? Йду в хащу й там
загину!
Плакав він довго, аж здрімався. Постелив собі під го-
лову хусточку і спить. Коли проснувся, бачить, що йому
з вуха випали гроші. Повернувся на другий бік — гроші
впали і з другого вуха. Подумав собі хлопець: «Ну тепер
буду добре жити!» Купив собі одяг, а потім зайшов у
корчму поїсти. За столом питає:
— Що в цьому місті нового?
— Нічого нового не чути,— кажуть йому люди.— Тіль-
ки в царя є хитра дочка, ходять до неї в карти грати і
всі програють.
— Я би пішов до неї покартятися, та я — простий хло-
пець, а вона — царівна.
Корчмар то почув, пішов у палац і сказав царівні:
У мене полуднує один простий хлопець, хотів би з
тобою пограти в карти. Чи може прийти?
Може, якщо має великі гроші,— дозволила ца-
рівна.
3* 67
Пішов хлопець грати. Царська дочка розкинула карти
і стала вигравати. Тоді він витяг із кишені хустку, про-
стелив і ліг на неї головою. Знову з обох вух викотилися
золоті. Царівна питає:
— Від чого тобі падають з вух гроші?
— Бог таке дає,— посмішкується хлопець.
І дівчина каже:
— Пішли спати, бо я дуже стомлена. Ходи зі мною,
в моє ліжко.
— Я не піду, бо я простий хлопець, а ти — царівна.
— Не біда, лягай і спи.
Він ліг, а царівна йому не дає спокою. Питає:
— Від чого тобі з вух падають гроші?
Доти допросила, що він їй розповів: «Була у нас ку-
рочка. Брат з’їв з неї голову й став графом, а я з їв пе-
чіну — і мені з вух котяться золоті».
Уночі дівчина встала, запалила свічку, зробила щось
випити й дала хлопцеві. Як тільки він випив, йому стало
недобре і почав блювати та так, що виблював курячу
печінку. Царівна промила ту печіночку й нараз проков-
тнула. Тепер їй із вух почали падати гроші. Хлопця
вигнали з палацу. Пішов він і плаче:
— Біда мені, біда мені, піду в хащу й десь загину!
Ходив по хащі, по лісові голий і голодний. Раптом
йому запахли груші. Найшов і з’їв одну грушку. Як
тільки з’їв, то виросли йому з голови роги, та такі вели-
кі, що не може по хащі ходити. Плаче:
— Ну, аж тепер мене бог побив! Мало що голоден —
тепер уже не можу й ходити!
Йде помалу і знайшов криницю. Думає собі: «Хоч во-
ди нап’юся». Напився води — і роги відпали. Но слава
богу!
Почав рубати пруття. Нарубав і виплів собі кошика.
Нарвав у кошик груш, зачерпнув у скляночку водиці й
пішов під царський двір.
Груші запахли і принцесі. Вона каже служниці:
— Ану, йди подивися, мабуть, чоловік продає десь
груші.
Служниця пішла і під воротами побачила хлопця.
— Чи продаєте груші? — питає його.
— Продаю.
— Продайте принцесі, бо дуже їй запахли.
— Я принцесі дам і так, без грошей. На, бери: дві
68
• — ДЛЯ принцеси, дві —цариці і дві — цареві. Але
ГРм^не пробуй їсти груші. _
Молода принцеса жила в одній кімнаті, цариця - в
•“ цар —У третій. Як з їли вони груші, то всім
ДРУТ’на головах повиростали роги, та такі великі, що не
ТОЬОМ
можуть ані ходити, ні лежати.
А хлопець був чесний —решту грушок висипав у та-
кому місці, щоб їх ніхто не знайшов. Живе собі помалу і
чекає, що то буде з царськими рогами.
А до царя приходять всілякі дохтори — помогти не мо-
жуть.
А хлопець купив собі дохторську одежу, зайшов до
корчми і знову розпитує:
__ Що нового в місті?
____ Нового є досить,— кажуть йому люди.— У царя,
цариці і принцеси виросли роги на голові. І скільки є в
державі дохторів — ніхто не може зняти ті рожиська.
Хлопець похвалився:
— А я можу зняти!
Корчмар побіг у царський двір і сказав, що він знає
молодого дохтора, який береться вилікувати царську ро-
дину від рогів.
— Нехай прийде до мене! — зрадів цар.— Я дам йому
все, що буде хотіти!
Прийшов хлопець у палац і найперше зайшов до прин-
цеси. Почав крутити її роги. Вона не дає — плаче, що бо-
лить. Тоді хлопець крикнув:
— Давай сюди курячу печінку!
Вона реве ще гірше. Хлопець узяв сокиру і почав ру-
бати її роги. Рубає і кричить:
— Давай назад курячу печінку! Давай назад!..
Принцеса побачила, що мусить віддати, бо лишиться
не тільки без рогів, але й без голови. Погодилася. Хло-
пець обмив печінку, проковтнув — і знову йому з вух
почали котитися новенькі золоті. Він зрадів. Принцесі
дав напитися водиці — і роги відпали. Дав і цареві, і
цариці і в них роги відпали. А хлопець попросив, аби
цар дав за нього дочку.
Справили весілля. Прийшли міністри, графи. Так хло-
пець зустрівся зі своїм братом — графом. А після весілля
вони взяли до себе і бідних батьків.
І казці кінець.
69
ПРО ЦИГАНИНА, ЯКОГО БАТЬКО ПРОГНАВ
ІЗ ДОМУ
Було чи не було, а жив собі циганин-копаль. Ковадь
він був добрий, та от із сином не міг нічого вдіяти. Не
хотів син батьковому ремеслу вчитися.
Каже синові коваль:
— Якщо ти не хочеш ВЧИТИСЯ, Іди собі від мене!
Я тебе годувати не буду!
Пішов легінь світ за очі. Ходив, ходив і знайшов у лі-
сі на дереві шаблю. На шаблі написано: «Хто мене візь-
ме, той стане таким сильним, що цілим світом зможе
крутити». Взяв циганин шаблю й відразу став нечувано
міцним.
Вийшов він у поле, а на цьому полі будинок стоїть,
високий-превисокий. Підходить до будинку, дивиться —
всі двері позамикані. Позамикані й усі хліви.
Ходив, ходив циганин по двору й знайшов багато клю-
чів. Узяв ключі й пробує, котрий підійде. Відімкнув пер-
ші двері, зайшов до кухні. Дивиться, а там їсти й пити —
чого тільки немає. Відімкнув другі, а там — одяг різний.
Відімкнув треті, а там — повно срібла й золота.
Раптом з’явилися розбійники. Схопив циганин шаблю
і зарубав усіх дванадцятьох розбійників.
Виходить на двір і йде до конюшні. А там стоять пре-
красні коні. Запріг циганин двох коней, навантажив по-
вен віз золота й срібла, сів і їде до батька. Приїжджає,
а батько спить. Позносив циганин золото і срібло до
хати, ліг і спить.
Рано-вранці прокинулася мати. Дивиться — в хаті пов-
но золота і срібла. Побачила сина й будить його. Та син
не встає. Тоді будить чоловіка:
— Вставай, чоловіче! Приїхав наш син та привіз повно
золота і срібла. Іди заяви, куди треба, а то біди не оббе-
решся.
— Йди сама, ти одягнена, а мені треба одягатися.
Пішла циганка до попа:
— Панотче, ходіть до нас. Мій син залишив нас, а
тепер повернувся і привіз повну хату грошей.
Піп каже:
— Іди собі! Ти, як бачу, хочеш щось видурити?
— Кажу вам, отче, що правда. Ходіть подивитеся!
— Коли так, то піду.
70
легінь іще ле-
Поийшов піп до циганина, дивиться:
* І, Вклонився піп та и каже:
__ Та ти повернувся додому?
__Повернувся.
А що в тебе за міхи у хаті.
— Гроші.
__Звідки стільки грошей?
— Украв. ~ ~
__ Та ти такий великий злодій г
__Такий.
__ Ну, ТО приходь до мене.
Прийшов циганин до попа, а піп йому і каже:
____ Є в мене срібна телиця. Якщо ти її вкрадеш, тоді
повірю, що ти справжній злодій.
У попа було в дворі сто псів. Він сподівався, що до
нього ніхто ие забереться. Та циганин каже:
— Я телицю вкраду, але відразу і заріжу.
__ Я ие перечу — ріж, коли вкрадеш.
Пішов циганин до міста, купив двадцять літрів пален-
ки. Замісив на ній хліб, спік. Увечері прийшов до по-
півського двору й кидає собакам хліба. Пси той хліб з ї-
ли і поп’яніли. Сплять там, де попадали. А циганин за-
ходить до хліва і дивиться: там повно худоби. Срібна
телиця стоїть у кутку. Вивів циганин телицю із хліва,
привів додому й тієї ж ночі зарізав.
Прокидається вранці піп, виходить надвір, а псн
сплять, як побиті. «Певно, не був циганисько тут уночі,
бо пси не подавали голосу»,— думає піп і йде до хліва.
Дивиться — телиці й сліду немає!
Біжить піп до циганина, щоб той телицю не зарізав.
Питає його:
— Ти не зарізав телицю?
— Чому би ні? Я тобі казав, що заріжу!
— Ну, тоді ходи до мене.
Приходять, а піп і каже:
Телицю-то ти вкрав. Це невелика біда. Є у мене
ще срібна кобила. Якщо і її вкрадеш, буду знати, що ти
справді злодій.
Найняв піп чотирьох сторожів вартувати кобилу: два
тримають її за вуздечку, третій на кобилі сидить, четвер-
тий тримає за хвіст. Наказав піп:
„ Коли прийде циганисько красти кобилу, забийте
його! Нічого вам за це не буде.
71
Купив циганин у місті двадцять літрів паленки, зак,;
сив на ній хліб, спік і приніс на подвір’я попа. Накиав
того хліба псам, і вони знов поснули. Узяв циганин ,
паленки, виліз із нею на горище та й капає по краплині
на того, що сидить на кобилі.
— Щось на мою голову капле,— каже сторож.
— Ану, спробуй на язик, що то є? Може, піп липіІ1в
на поді паленку?
Спробував чоловік — дійсно паленка.
— Злізай із кобили, йди пошукай ту паленку!—ка-
жуть цімбори.
Понапивалися сторожі й голосно говорять:
— О, коби тепер прийшов сюди циганин, ми би йому
дали!
Випили ще паленки й поснули. Той, що сидів на коби-
лі, звалився на землю, той, що тримав за хвіст, випустив
хвоста з рук і хропе.
Зайшов циганин до хліва, взяв терлицю, на якій жін-
ки коноплю вибивають. Вивів срібну кобилу з хліва, а
терлицю поставив замість теї. Прив’язав до терлиці вуз-
дечку й подав сторожам до рук. Третього посадив на тер-
лицю верхи. Ткнув у терлицю жмут клоччя замість хвос-
та і дав до рук четвертому. А срібну кобилу повів до-
дому.
Встає вранці піп і думає собі: «Пси не гавкали, слуги
не кричали,— кобила, певно, на своєму місці». Заходить
до хліва, а слуги сплять. Дивиться піп — на місці сріб-
ної кобили стоїть терлиця. Давай шмагати палицею
сторожів:
— Ви, п’янюги окаянні, де моя кобила?
Іде піп до циганина, а той іще спить. Поклонився піп
і каже:
— Ти ще спиш?
— Сплю, бо мав цієї ночі клопоту з твоєю коби-
лою.
— Ну, приходь іще.
— Прийду.
Приходить хлопець до попа, а піп каже:
— Ти вкрав телицю і кобилу. Але я ще й тепер не
вірю, що ти справжній злодій. Якщо вкрадеш попадю,
тоді вже повірю.
— Попадю я від тебе вкраду,— каже циганин,— але
знай, не буде ні твоя, ні моя, дам її чортові.
— Передавай кому хочеш.
72
Поставив піп двох слуг під одними дверима, двох
служниць —під другими, а сам ліг з попадею у третій
К11дацигании знову накупував паленки, напік з нею хлі-
। накормив псів. Коли пси поснули, зв’язав їх по два
• еоекинув на огорожу, як бесаги. Зробив схоже на себе
* пудало і приставив до огорожі. Відчинив двері й ди-
виться: слуги собі сплять. Зв’язав їх докупи волоссям
|В стуПає далі. Бачить, служниці теж сплять. Зв’язав і
служницям волосся. Зайшов до третьої кімнати, ба-
ить___піп з попадею сплять обнявшись. Ні, так не візь-
меш попаді — піп почує!
Вийшов циганин на двір і почав шмагати псів. Пси
скавучать.
Прокинувся піп і гукає слугам:
— Вставайте, чуєте — пси гавкають!
Пробують слуги піднятися — й не можуть: волосся в
них позв’язуване. Почали сваритися, бо думали, що то
один одного за волосся тягне.
Гукає піп служницям:
— Запалюйте світло!
Та й служниці піднятися не можуть, сваряться одна з
одною.
Вхопив піп рушницю, вибіг надвір. Бачить опудало в
одязі циганина біля огорожі. Стрілив: «Ну, тепер цига-
нинові кінець!»
А тим часом циганин схопив з ліжка попадю — й тіка-
ти. Повернувся піп, дивиться, а попаді нема. Думає: пев-
но, вийшла до другої кімнати. Пішов піп подивитися на
вбитого цигана. А під плотом не циган, а опудало.
— Ну, вкрав циганин попадю!
Відніс хлопець попадю до озера, де водилися чорти.
Вийшли чорти з озера й питають:
— Куди несеш пані?
— Продавати.
Продай нам... Нам якраз треба кухарку!
— Продам за мішок срібла.
— Дамо!
Взяв циганин за попадю міх срібла, повернувся додо-
му і ліг спати.
Прибігає піп:
— Ти вкрав попадю?
— Я.
— Та де вона?
73
— У чортів.
-— Що тобі дали за неї?
— Мішок грошей.
— Я тобі дам два мішки, лиш поверни її назад.
•— Тепер уже пізно.
Та піп так просив, що той, нарешті, погодився.
— Спробую!
Купив циганин зайця, поклав у мішок. Далі настругав
паличок і повстромляв на березі озера. Узяв клубок ни-
ток і снує на палички. Виходить чорт з озера й питає;
— Що робиш?
— Будую монастир.
— Тут не роби! Що хочеш, дамо тобі, тільки тут його
ие будуй!
— Якщо віддасте попадю, не буду.
Пішов чорт до старшого в пекло і все розповів. По-
кликав старший біса, котрий міг сильно свистати, й
каже:
— Йди, позмагайся з циганином.
Зустрівся біс із хлопцем і каже:
— Ну, циганине, якщо свиснеш так, як я, повернемо
тобі попадю.
—- Давай, будемо свистати.
Свиснув чорт так, що циганин мало не оглух. Каже
циганин:
— Тепер я буду свистати. Але я так свисну, що тобі
очі повискакують. Іди, хай тобі чорти на голову обручі
наб'ють.
Пішов біс у пекло. Натягли йому чорти на голову
обручі, очі зав’язали міхом — щоб не вискочили. Виліз
біс на берег, а циганисько взяв палицю та як «свисне»
біса по голові!
— Ой, досить, одне око вже вискочило!
Та циганин іще раз «свиснув». Вискочило чортові й
друге око.
Радяться чорти, що їм чинити.
— Не віддамо попадю!
Обрали вони біса-бігуна. Вийшов він і каже цигани-
нові:
— Тепер будемо змагатися в бігу.
— Добре!— каже циганин.— Але спочатку дожени мо-
го молодшого брата, бо коли я пущуся, то земля зало-
миться підо мною.
— А де твій брат?
74
у мішку!
_ А як його звуть?
ЯцЬКОМ. « г?"
Розв’язав біс мішок і випустив з нього зайця. Ьіжить
біс за зайцем і кричить:
_ Стій, Яцьку, стій!
Та Яцько не ставав. Повернувся біс на дно озера і
=\лпів то з ним було. Вибрав тоді старший найдуж-
рОЗП'-^Ь’*1-’»
чого и каже.
__ Іди боротися з цигапином. Якщо шпурне тобою —
тоді віддамо йому попадю.
Вийшов найдужчий чортисько. А циганин знав, що не-
подалік ведмідь в берлозі сидить. Каже чортові:
____ Що мені з тобою боротися? Мій менший брат то-
бою так шпурне, що ти під землю провалишся!
__ А де твій брат?
__ Мій брат сидить у землі. Бери подовшу жердину й
Узяв біс жердину і йдуть у ліс. Коли були вже близь-
ко до берлоги, каже циганин:
— Йди, неборе, сам, недобре буде, коли мене побачить
брат. Тоді тобі кінець.
— А як звати твого брата?
— Матій.
І кличе біс Матія з берлоги:
— Матію, ходи боротися!
«Матій» не йде. Почав біс жердиною штрикати в бар-
ліг. Розізлився ведмідь, виповз і так схопив чортиська,
що той заверещав:
— Ой, досить, Матію, відпусти мене!
Ледве вирвався — і тікати! Прийшов у пекло й розпо-
вів, що з ним було.
Вивели чорти попадю з підземелля. Відвів її циган до
попа і дістав за неї два мішки грошей.
Повернувся циганин додому. Бачить: мати бере гор-
щики і йде за молоком. Думає циганин: «У мене стільки
грошей, а мама ходить з горщиком, як жебрачка». І ви-
рішив купити корову. Привів корову й каже:
Ну, мамо, от вам корова, доїть і не ходіть більше
жебрати.
А сам пішов до міста гуляти.
Тим часом прийшли до старої циганки купці — дуже
припала їм корова до вподоби.
Продай нам козу!—просять вони циганку.
75
— Та то ж не коза, то корова!
— Та ти іцо, не відрізниш корову від кози? Кажемо
тобі, що то коза!
Повірила нарешті циганка, що то не корова, а коза, і
продала корову.
Повернувся син і питає:
— Мамо, чому ти знову ходиш по людях за моло-
ком?
— Та я продала. То була коза, а не корова.
Розлютився циганин і вирішив провчити торговців.
Купив стару шкапу, вклав у неї три монети, щоб стирча-
ли, і погнав на торг. Зустріли його торговці, дивляться
з кобили стирчать гроші й питають:
— Куди ведеш кобилу?
— На торг.
— Продай нам.
— Ви цю кобилу не купите, вона дорога.
— Скільки просиш?
— Тисячу монет.
Купили торговці кобилу за тисячу монет. Один сів
верхи, а другий іде позаду— думає: «Буду гроші збира-
ти, що випадуть з кобили». Упала раптом монета — ухо-
пив торговець. Випала й друга, а там третя... Ідуть, ідуть,
а монети з кобили більше не падають. Стали вони серед
дороги й радяться, що чинити.
— Забиймо кобилу й виберемо гроші.
Забили кобилу, розпороли, а там грошей нема. Як во-
ни не злилися на циганина, та нічого не поробиш. Тіль-
ки лаються:
— Чекай, чекай, ми тебе провчимо!
А циганин розбагатів, завів собі бджолинець. Виріши-
ли торговці викрасти від циганина бджоли. А циганин
вже знав про те, вліз до вулика й чекає. Уночі торговці
прийшли на пасіку і пробують, котрий з вуликів найваж-
чий. Взяли найважчий і несуть. За селом циганин виповз
з вулика й хряснув того торговця, що йшов попереду, по
голові. Той до свого товариша:
— Чого ти мене б’єш?
— Я не бив!
Несуть далі. Циганин знову висунувся і хряснув тор-
говця.
— Ти знову мене б’єш?
— Кажу тобі, що не б’ю!
76
— Давай поміняємося. Ходи ти наперед, я піду
заду.
Помінялися, йдуть далі. Раптом циганин як вдарить |
того по голові.
— Тепер ти мене б’єш?
— Я не б’ю.
— Та що за мара?
Налякалися торговці, кинули вулик—-і тікати! А ци.
ганин кричить:
— Злодії, злодії!
Сів собі циганин під дубом й сидить, курить. Чує —
люди йдуть, співають. Виліз циганин на дуба й сам спі-
ває: «Диво-чудо, диво-чудо!» Староста почув спів і го-
ворить:
— Ану, тихо будьте, чуєте, як потята співають? Да-
вайте спіймаємо й подаруємо молодій.
Кинули молоду й подалися в хащу шукати пташку, що
так гарно співає. А циганин підійшов до молодої й каже:
— Скидай із себе одяг і тікай, а то уб’ю тебе!
Скинула молода одяг і, гола, побігла додому. Поки лю-
ди шукали по лісу птаха, циганин переодягнувся в одяг
молодої. Ніхто й не помітив.
Почали пригощатися. Почастували паленкою і «моло-
ду». Вона добре випила. Дивляться гості, дивуються:
— Що за молода, що не знає ні сорому, ні стиду.
Стільки їсть, стільки п’є!
Коли настав вечір, жених каже музикантам:
— Досить вам, ми вже хочемо спати.
А старий питає жінку:
— Бабо, де молоді будуть спати? Хата в нас тісна та
й ліжко тільки одне.
— Та пай сплять на поді.
Молодий швидко заснув, а «молода» — ні. Устав цига-
нин, зліз із горища до сіней. А в сінях були вівці, а між
ними баран з великими рогами. Знайшов циганин того
рогатого барана і витягнув його на горище. Прокинувся
вночі молодий і почав обнімати свою «молоду». Намацав
голову, а на голові — роги. Гукає молодий батька:
— Няню, чи були в мами роги, коли ти оженився?
Старий не знає, що й казати, бо жінка близько.
Запалив свічку, дивиться. А коло сина — баран лежить.
— Ну, синку, та ти добре оженився!
А циганин стоїть під хатою і сміється.
Та й казці кінець.
КАЗКИ ЮРІЯ
ПОРАДЮКА-ТЕГЗИ
ЮРІЙ ПОРАДКЖ-ТЕГЗА
(1895—1975)
Талановитий майстер оповіді, належить до старшого покоління
горінчівських казкарів. Народився 1895 року в с. Березові Хуст-
ського району Закарпатської області. Батьки його були бідними
хліборобами. Безпросвітні злидні примусили юнака лишити батьків,
ську оселю й поневірятися по білому світу. Працював на лісороз-
робках у Польщі, Боснії, Румунії, об’їздив усю Буковину. Під час
першої світової війни иа італійському фронті був тяжко пора-
нений і став інвалідом. Після розпаду Австро-У горської монар-
хії їздив иа заробітки у Францію, чим ще більше підірвав здоров'я.
В роки фашистської окупації Закарпаття його кинули до концта-
борів.
Щасливими і радісними стали для Юрія Порадюка-Тегзи роки
після возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною в братній
сім’ї народів СРСР. Він повертається до улюбленої професії лісо-
руба, а потім, аж до виходу на пенсію, працював рядовим колгосп-
ником у с. Горінчеві.
Репертуар казкаря — багатий і розмаїтий. Пропонуємо увазі чи-
тачів дев’ять його казок, але записано від нього ще двадцять тек-
стів. Серед них — фантастичио-героїчні та соціально-побутові казки,
історичні легенди й перекази. У своїх оповіданнях казкар тяжіє
до ускладненої композиції й багатоепізодичності. Кращими його
творами, на наш погляд, є «Про королевича Марка», «Про Сейпен-
тел Іловку», «Про трьох братів і пшеницю, що двічі на рік родила»,
«Про двох близнюків — Лойтоса і Філіпа».
ПРО КОРОЛЕВИЧА МАРКА
Жив якось один королевич. Звали його Марком. А в
нього був такий сильний кінь, що міг перескочити будь-
яку ріку. Марко орав своїм конем дорогу...
Одного разу турецький цар схопив Марка й закрив до
в’язниці. А розбійник Муса в ті часи дуже збиткував
народ. Царській дочці приснилося, що Мусу міг би зду-
жати королевич, що сидить у в’язниці. І цар сказав:
— Марку, якщо уб’єш розбійника Мусу, то відпущу
тебе на волю і віддам за тебе свою дочку.
— Я можу побороти Мусу,— відповів королевич,— але
наперед мушу підкріпитися вином.
Три роки пив червоне вино і їв добрі страви. Принесли
сухе дерево — і Марко стис його в руці так, що вчини-
лася мука, але росу воно ще не дало.
81
---- Іще Три роки мушу ПИТИ червоне ВИНО І Добре
їсти,— сказав він.
Коли минули ще три роки, Марко строщив сухе дерево
так, що потекла росиця.
— Тепер іду боротися! — вирішив королевич.
Сів на свого коня і поскакав.
А один коваль об’явив у газетах, що викує все, щ0
лиш загадати.
— Викуй мені таку міцну шаблю, щоб перетяла твоє
кувадло,— сказав йому Марко.
Коваль викував шаблю. Марко вдарив нею по кувадлу
і перетяв його на дві частини. Тоді питає коваля:
— Чи ти комусь уже зробив таку саму шаблю?
— Зробив розбійникові Мусі,— відповів той.
— Ану, держи руку!
Коваль протягнув руку, і Марко відрубав її.
— Щоб ти більш нікому не викував такої шаблі,— по-
яснив ковалеві і дав йому півтора мільйона, аби мав з
чого жити.
Сів Марко на коня і шукає Мусу. Побачив розбійника
на широкім полі — Муса стояв посеред дороги. Короле-
вич наказав:
— Або поклонитися, або відступитися!
-— Я тобі не поклонюся і не відступлюся, бо мене мати
закляла, аби я нікому не давав дорогу.
— Як будемо битися? — розсердився Марко.
— Будемо розщибатися.
Боролися довго — день і ніч. Мусі пішла з рота біла
піна, Маркові — кривава. Кинув Муса витязем на землю
й скочив йому на груди.
Марко заплющив очі. Та раптом почув голос чарівниці
Вили, що вилася біля таких витязів:
— Що робиш, королевичу?
— Помираю.
— Ти, опудало, не знаєш, що чинити? Схопи шаблю й
розпори розбійника!
Муса почув розмову і оглянувся, а Марко тим часом
розрубав йому груди...
Упав мертвий Муса на Марка і так придавив його, що
той ледве звільнився з-під убитого.
Після перемоги Марко заприсягся, що більше ніколи
він не буде битися з жодним витязем — стільки було дов-
кола крові.
82
Поийшов до турецького царя. А той уже не хоче від-
якати за нього дочку. Каже йому так:
д 2- Не проси мою доньку, бо тобі на ній женитися не
ти — слов’янин, а вона — туркеня.
М°А в" ті часи турки мали кордон із себрами на полони-
• Ягодині. Турецький цар, який ніяк не містився у шкі-
” написав до сербського: «Вишли до кордону свого ви-
Рязя, а я вишлю свого. Як переможе твій — полонина
Я^одина буде сербською, а переможе мій, то буде ту-
РЄКоролевич Марко мав приятеля — Рилю Позаровича.
Той був сильнішим і за нього, бо народився він од змія
і мав два серця. Марко й попросив його допомогти.
Зустрілися витязі на полонині Ягодині. Замість Марка
прийшов Позарович. Почали боротися на конях — топір-
цями. Рильо так сильно вдарив турка, що пробив йому
голову.
Так Сербія виграла полонину Ягодину.
А Марко з турецькою царівною уже полюбилися. Спій-
мали його турки й кинули у в’язницю. Дорадилися так,
що відрубають йому голову на могилі вбитого турецького
витязя.
Раніше не було ніяких телефонів, а листи носили го-
луби. Написав Марко листа до Рилі, прив’язав його го-
лубові до шиї і відправив. Прилетів голуб до Рилі й сів
на підвіконні.
— Біда, хлопці!—сказав Рильо друзям, як прочитав
листа.
Сів на коня і поскакав туди, де мали стратити Марка.
Ще здалеку гукає:
— Стійте, не рубайте йому голову. Я хочу зарубати
його сам, бо він убив мого брата і мою сестру!
Турки зраділи, що серб серба хоче вбити, і дозволили
йому відрубати голову Маркові.
А Рильо Позарович схопив побратима й обоє поска-
кали на коні у свою країну.
Турки оголосили Сербії війну. Перед битвою дев’ять
сербських витязів зібралися з царем на вечерю — вели-
кий банкет. Один називався Мірошевичем. Турецький
цар пообіцяв що дасть за нього доньку, якщо той повер-
не проти сербів. н
Мірошевич нашептав сербському цареві, що Рильо на-
думав на нього напасти. Цар підняв золоту чашу й
каже*
83
— Здраво, Позаровичу, вдячний тобі за вірність!
А той відповів:
— Дякуйте тому, що сидить біля вашого лівого плеча.
А ліворуч сербського царя, ми забули сказати, сидів
Мірошевич. Той зігнувся і мовчав. Тоді Рильо встав із-
за стола і заявив:
— Завтра, мій повелителю, принесу тобі серпе турець-
кого царя!
Вклонився і вийшов. Поїхав у Туреччину.
Турецького царя саме колисали в шовковій колисці.
Він дуже зрадів, коли побачив Рилю Позаровича. Думає:
«Значить, серби бояться мене й прислали свого витязя
поклонитися мені». І вже підняв ногу, аби Рильо цілу-
вав її.
А Рильо спішився з коня, вихопив меча і порубав ту-
рецького царя. Потім скочив на коня і почав тікати. Але
згадав, що забув серце взяти. Повернув коня назад май-
же від границі. Серби кричать йому: загинеш! Він не
слухає. Прискакав до вбитого царя, вийняв із нього серце
і аж тоді втік на сербський бік.
Турки дуже розсердилися й напали на сербів. Билися,
рубалися. Сербські витязі стояли на смерть. Турки один
за одним падали мертвими. Серби перемогли б, але одна
туркеня на своїх закричала:
— Опудала! Перестаньте битися з Позаровичем. Він
має два серця, ще й гадюка обвита довкола того серця,
що біля правої руки. Копайте великі ями і ставте в них
залізні рожни...
Турки викопали ями, поставили там залізні рожни.
Коні сербських витязів попадали в ями і понастромляли-
ся на вістря рожнів.
Позаровича спіймали і привели до мертвого царя.
— Дай царські ключі, бо будемо тебе довго і страшно
мучити!
— Ключі не в мене,— каже витязь.— Ключі вже в ко-
ролевича Марка.
І послав голубом вістку, щоб Марко йшов його визво-
ляти.
Марко сів на коня і мчить на допомогу. Кінь хляне і
падає, а королевич б’є його і лає:
— Що ти падаєш? Чи я тебе не кормив веленою тра-
вою і не поїв студеною водою?
Тоді почув знову голос Вили:
— Марку, за що збиткуєш коня?
84
— Бо на дорозі в’яне...
— Як би він не в’янув, коли ти забув клятву. Ти ж
побожився, що не будеш більше кривавити шаблю кров’ю
витязів.
Марко вийняв голуба й послав другові листа, щ0
ніяк не може прийти на допомогу, бо кінь під ним
в’яне.
Тоді Рильо вийняв із пазухи ключа і передав туркам.
А турки відрубали йому голову.
Королевич Марко пригадав, як побратим йому казав,
що Мірошевич — зрадник.
— Ей, буде, що буде, а ще раз закривавлю собі шаб-
лю! — вирішив Марко.
Кінь зразу дістав силу і помчав із витязем до серб-
ського царя. Марко вихопив шаблю й розтяв Мірошевича
з голови до ніг.
Так люди дізналися, що зрадник — то ще гірше за
розбійника.
І казці кінець.
ПРО ХЛОПЦЯ, ЯКИЙ ЗВІЛЬНИВ СВОЮ МАТІР
З ПОЛОНУ ПОГАНИНА
Жив один Білий цар. Він мав таку прекрасну доньку,
що над неї не було на світі. Немало царевичів сватали її,
але батько не хотів віддати. Сватався до дівчини і змій-
Поганин, та й за нього її не дали. Поганин дуже розсер-
дився і пригрозив:
— Тепер вона не сміє на сиру землю ступити, і сонце
на неї не сміє засвітити, бо інакше прилечу й понесу її.
Але знайшовся один принц, котрий посватав доньку
Білого царя. Він правив невеличкою сусідньою країною.
Не сам прийшов до царя, а написав йому листа: «Чи мо-
жу я приїхати сватати вашу доньку? Я чув, що багато
вже сватало її, але ви не хотіли за одного віддати. То
наперед у письмі питаю, чи дасте за мене».
Цар відповів: «Можеш прийти». І молодий принц ду-
же зрадів. Він був сиротою, нікого з родичів не мав і,
коли збирався у дорогу, передав державу своєму міні-
строві.
З’явився у палац і каже:
86
Ну Я тут! Прошу вашу доньку за жону!
Слухай, сину,— говорить Білий цар,— я не тому те-
ав що хочу за тебе віддати свою доньку, а тому,
б!иПтобі пояснити: мою доньку сватав і цар Поганин, але
не дав Він страшно розсердився і пригрозив, що як
Я на віддасться за іншого, то він її викраде. Тепер на
мою доньку не сміє сонце засвітити, вона не сміє на сиру
землю ступити. Я її вбережу, а ти не зумієш.
__ І я зумію вберегти принцесу! — заявив
одразу
принц- . .
Так вони говорили між собою двоє, без царівни.
Та принц дуже би хотів побачити дівчину і попросив
царя:
__ Покличте її, хай на неї бодай подивлюся.
Цар потряс своїм дзвоником. Принцеса увійшла і сіла
иа стілець біля свого батька.
_____ Ну, донько,— каже цар,— чи хотіла б ти вийти за
цього хлопця? Він обіцяє вберегти тебе від злого Пога-
нина, та я чогось не вірю. Ніде ти не будеш у такому на-
дійному місці, як дома, в палаці.
А вона відказує:
— Няньку, але мені вже час виходити заміж. Доки я
буду дівочити? Раз треба справити весілля.
Подивилася на хлопця, і він дуже полюбився їй.
— Ну, коли так, то я не перечу,— погодився цар.
І ще того дня наказав готувати весілля. Справили ве-
сілля, і молоді щасливо провели три місяці в царському
палаці. А потім зять каже:
— Няньку, мені треба збиратися в дорогу. Я залишив
державу на чужу людину. Мене там давно чекають.
Білий цар дав зробити для них окремий вагон, і при-
вели туди принцесу так, щоб на сиру землю не ступила
і щоб на неї сонце не світило. У країну принца виїхали
вночі, коли сонця не було. А від станції до його палацу
постелили килими, щоб царівна не стала на землю.
І молоді щасливо жили далі. Через півтора року зна-
йшовся в них хлопчик. А той хлопчик мав на голові три
золоті волоски. Минуло ще три місяці, і сталося велике
нещастя: молодий цар виманив свою жінку в сад погу-
ляти. Вона не хотіла, казала йому:
Чоловіче, хіба ти не знаєш, що Поганин поклявся
мене викрасти, якщо ступлю на сиру землю або якщо на
мене блисне сонце.
87
— А може, то неправда? Може, нянько лиш так го-
ворив, бо не хотів тебе від себе віддавати... Я візьму тебе
за руку, то хто тебе вирве з моїх рук?
— Ой, я дуже боюся!
— Не бійся нічого!
Винесли в сад і малу дитинку, приколисали та й гу-
ляють поміж зеленими деревами, кущами. Небо чисте,
ніде ні хмаринки. Раз лиш над ними знявся вихор, надле-
тів змій-Поганин і схопив принцесу. Принц дивиться, а
жінки немає. Почав бігати — в косицях, у кущах шукати.
Ніякого сліду! Тоді зрозумів, що її поніс Поганин. Принц
гірко заплакав. Пішов шукати для хлопчика якусь году-
вальницю...
Хлопчик ріс, як з води. У три роки вже тягся до
книжки. Записали його в таку школу, де вчилися лише
панські діти, що мали вже по десять, по дванадцять
років.
Вчитель тикав іншим школярам під ніс:
— Видите, я вчу вас стільки років, а цей хлопчик тут
лиш один рік і навчився вже більше за вас!
Дітлахи розсердилися на здібного хлопчика і почали
його обзивати:
— Тебе знайшли в капусті! Тебе знайшли в капусті!
Чули, що його мати пропала десь безвісти.
Хлопчик повернувся додому зажурений і питає:
— Няньку, а де моя мама?
— Ой, була в тебе мама, але щось її вкрало, і не знаю
за неї нічого.
А з хлопчиком ходив до школи й син удовиці. Він мав
уже дванадцять років, і хлопчик запитав:
— Приятелю, ти старший за мене — може, пам’ятаєш
мою маму?
— Твоєї мами я не бачив, але чув, що люди говори-
ли... Ходи до нас. Моя бабка вже дуже стара, має сто де-
в’ять років. До неї на гадання йдуть зі всього світу. Во-
на щось порадить.
І просто зі школи хлопці прийшли до тої гадалки.
— Велике діло, хлопчику, тебе бачити,— каже стара.—
Ти ніколи до нас не заходив. Що привело тебе сюди?
— Бабко, я хотів би знати за свою маму. Яка вона
була, чому пропала і де вона тепер?
-— Твоя мама, синку,— донька Білого царя. Вона така
прекрасна, що на світі іншої такої немає... Сватав її По-
ганин, та не дали за нього. Він страшно розсердився і
88
«Не сміє на сиру землю стати, а сонце не сміє
світити, бо інакше прилечу й понесу її». А твій
взяв її за жінку і не повірив тим словам. Повів
маму в сад трохи пройтися, і тут її вхопив змій-
сказав•
на неї
нянько
твою 1
Поганин.
__Ци живе моя мамка г
— Живе. ...
__ Порадьте мені, бабко, як п побачити?
_____ Якщо будеш розумний — побачиш, а якщо дур-
ний___загинеш. У вашому саду є ліщина. А на тій ліщині
три прутики-однолітки. Ти виломи собі середній пру-
тик і йди 3 ним уздовж муру, доки не побачиш замуро-
ваний у ньому залізний рожен. На тому рожні настром-
лена кінська голова. Прутиком удар три рази по голові —
і з’явиться кінь. Він порадить, що далі робити.
Хлопчик так і зробив. Зрізав із ліщини середнього
прутика, знайшов рожен з кінською головою, вдарив по
голові три рази тим прутиком, і голова підскочила аж під
самі хмари. З’явився перед хлопцем прекрасний жере-
бець — золота шерсть на ньому.
— Для чого ти мене розбудив? Що тобі треба? —спи-
тав кінь.
Хлопець розповів:
— Так і так, шукаю мамку...
— А хто тобі порадив звернутися до мене?
— Така й така баба, ворожка.
— І що би ти хотів?
— Увидіти мамку.
— Ну, коли так хочеш видіти свою мамку, то йти під
ту ліщину, з якої цей прутик, і там глибоко в землі зна-
йдеш іржавий ключ. З ключем піди в крамницю, що по-
росла бур’яном, бо має триста років. Відкрий Двері до
тої крамниці й там побачиш поламані сідла, підкови, ку-
сочки шаблі та рушницю. Положи все те у міх і принеси
сюди. Крамницю замкни, а ключа знову закопай під лі-
щиною.
Хлопчик знайшов іржавий ключ, відімкнув двері до
крамниці і знайшов там поламані сідла, підкови, кусочки
шаблі та Рушницю. Склав усе то в міх і приніс до коня...
Кінь на те подув, і тут же постали діамантове сідло,
золоті підкови, срібні шабля й рушниця.
— Ну, прибий мені підкови,— сказав кінь.
І хлопець прибив.
— Осідлай мене.
89
Хлопець осідлав. Рушницю й шаблю взяв на себе.
— Приготуй нам на цілий місяць їжу.
Хлопець усе приготував, тоді кінь питає:
— Як хочеш їхати: як вихор чи як гадка?
— Так, щоб було добре і мені, й тобі.
Піднявся кінь під хмари і летять, летять, летять. Мі-
сяць летіли без зупинки, доки не побачили величезну
гору. А на тій горі було таке широке поле, що не мало
краю.
— Злізай,— сказав кінь, як спустився вниз.
Хлопець став на землю, і він наказав:
— Викопай для мене таку глибоку яму, аби мене з неї
не видно було.
Хлопець викопав. Кінь скочив у яму й наказує далі:
— А тепер мене загреби так, аби не було слідно ні-
якого горба. А прутика з ліщини встроми мені над голо-
вою. Сам підеш цим полем. Там зустрінеш одного за од-
ним двох величезних чоловіків. Та не налякайся, вони
тобі нічого злого не зроблять. Вони тобі порадять, як
дійти до мамки. Будеш розумний — не загинеш, будеш
дурний — пропадеш... А коли повернешся знову на це міс-
це, то дивися добре: якщо прутик всохне — не викопуй
мене, бо я буду мертвий, якщо прутик лишиться зеле-
ний — викопли мене, я буду ще живий.
Хлопець загріб коня і йде полем. Здалеку помітив ве-
ликий вогонь — якби хто хату запалив. А коло вогню си-
дів чоловічисько, який ногами обняв ватру. На вогні ки-
пів грубезний котел, повний баранячого м’яса. Чоловік,
як полонина. Хлопець трохи налякався, але поклонився:
— Добрий вечір, старче.
— Добрий вечір,— зрадів чоловічисько.— Сякої душі я
ще тут не бачив, відколи народився. Як ти сюди потра-
пив? Куди йдеш?
— Я йду шукати свою матір. Може, ви щось знаєте
за неї?
— Та чия твоя мати?
— Донька Білого царя. З-за Червоного моря.
— Знаю... Твою матір вкрав мій найменший брат —
Поганин. Та ти її не визволиш. Краще повернися. Тут,
на полонинах, страшні звірі і птахи живуть — можуть те-
бе з’їсти... Видиш, який я чоловічище, а мій молодший
брат ще більший — і то Поганин нас обох поборов і ви-
гнав. ІПп ти йому вчиниш? Він має, щоб ти знав, два-
дцять чотири голови!
90
Ні я не вертаюся,— відказує хлопець.— Я хочу по-
" свою рідну мамку, хоча б тої хвилини загинув!
Аби лише побачив її. .....
ну> коли так хочеш видіти її, то увидиш, але не
визволиш з полону. ~
Чоловік махнув ногою и визув чобота:
____ Сідай на цей чобіт — він понесе тебе до мого мо-
лодшого брата. Понесе тебе на таку гору, на яку ніхто
не може впити.
Хлопець сів на чобота і прилетів на інше поле, ще
більше. Бачить він такий вогонь, якби зразу дві хати па-
лали. А коло вогню ще більший чоловік ногами обняв
ватру і в грубезному котлі варить собі м’ясо. Хлопець
поклонився:
— Добрий вечір...
____ Добрий вечір,— зрадів чоловічисько.— Сякої душі я
ще тут не бачив, відколи народився. Як ти сюди по-
трапив?
— Від вашого старшого брата.
-— А куди йдеш?
— Шукаю свою мамку.
— Та чия твоя мамка?
— Донька Білого царя.
— Знаю, знаю... Твою матір викрав наш наймолодший
брат. Він нас обох із братом поборов і прогнав від себе
геть... Що ти йому вчиниш? Він, неборе, має двадцять чо-
тири голови! Вернися додому, бо знищить тебе.
— Не вертаюся. Я хочу увидіти свою дорогу мамку,
аж би й нараз загинув. Аби лише я побачив її...
— Ну, коли так хочеш її увидіти, це можемо зробити.—
Здоровань махнув ногою і визув чоботисько.— Сідай на
цього чобота і він понесе тебе, куди загадаєш.
Хлопець сів на чобіт і подумав, щоб ніс його до матері.
Чобіт миттю, якби кліпнув оком, прилетів з ним на Скля-
ну гору, де жив Поганин. А жив той шаркань у прекрас-
ному будинку із самого золота, па двадцять чотири по-
верхи. Скільки голів у Поганина, стільки було поверхів у
його палаці.
Коли хлопець зайшов до кімнати, мати його побачила
і зомліла. Хлопець покропив її студеною водою:
. ~ , с бійся, білоглава (ще не називав її своєю ма-
тір ю), я чиста душа.
Мати прийшла до тями і каже:
91
— Я не тому злякалася, що ти якась нечиста душа
а з несподіванки — як ти сюди потрапив?
— А ти?
— Я йшла не сягаючи ні неба, ні землі.
— Ну, і я так само...
— Але ж Поганин, який мене сюди приніс, хвалився,
що нема того на світі, хто би на цю гору дістався.
— Багато би казати, а нічого слухати,— відповів їй
хлопець.— Розповідай, що ти за одна і що з тобою ста-
лося.
— Я донька Білого царя, з-за Червоного моря. Мене
сватав Поганин, але нянько не віддав мене за таку по-
твору. Поганин розсердився і пригрозив, що більше не
сміє на мене сонце засвітити, а я не смію на сиру землю
ступити, бо інакше він мене вкраде. І викрав мене від
чоловіка, того і того принца.
— Скільки ви жили разом?— розпитує хлопець.
— Півтора року.
— А чи була у вас дитина?
— Був хлопчик.
— Скільки йому було місяців, коли змій вас викрав?
— Три місяці.
Далі її запитав, як зовуть того принца, що був її чо-
ловіком. Вона відповіла, і тоді хлопець вигукнув:
— Ти — моя мама, а я — твій син!
— Неправда.
— Чому?
— Бо моєму хлопчикові було би тільки дев’ять років,
а ти вже хлопчисько...
— Мамко, я ріс, як із води... Я твій син!
Тоді вона каже:
— БІахилися. Мій син мав на голові три золоті во-
лоски
Хлопець нахилився, а вона побачила в нього на голові
ті три волосини і знову зомліла.
Хлопець підняв її з землі, вона отямилася, і дуже ра-
діє, обнімає сина, цілує...
Приготувала швидко їсти, пити. Сіли й гостяться. Та
мати згадала:
— Ой синочку, ми веселимося, а опівночі змій-Поганин
повернеться, якби тебе не знайшов!..
-— Мамо, про це нема що говорити. Вивідайте, де у
нього сила. Він мусить мати ще якусь окремішню силу.
Тепер я піду геть, а через три доби навідаюся знову.
92
Г на чобота, подумав, куди полетіти, і знявся у по-
• С1В Летить попід хмари і чує десь у них таку прекрас-
ЕіТрЯ'зику, що аж серце мліє. «Неси мене туди, де та му-
ну муз~ поДумав він, і чобіт тої ж миті полетів крізь
ЗИК0И Глянув хлопець — перед ним будинок на двана-
ХМять поверхів. Він відчинив двері. Дивиться — в кімна-
Д? горить світло, посередині стоїть широке ліжко, а на
ньому три дівчини сумненько гусляють. Поклонився:
___ Добрий вечір, сестри!
___ Доброго здоров’я тобі, легіню!
___ Чи я би міг у вас заночувати?
____ Ночуй, але з умовою, що до другої кімнати не за-
глянеш. Якщо туди ступиш, то там залишишся навіки.
Бачиш, і ми не сміємо з цього ліжка встати: якби руши-
лися з місця, був би нам кінець.
— Та хто ви такі?
— Наш нянько — Поганин. Він закляв нас так, що му-
симо сидіти на ліжку, доки не знайдеться якась людська
душа, котра переночує в цій вежі три ночі. Лише рано-
вранці, на полудень та ввечері ми можемо встати на якусь
чверть години.
Дали дівчата хлопцеві вечерю і полягали спати: вони —
на одному залізному ліжку, а він на другому. Спить, як
мертвий, та уві сні чує:
— Вставай, принце, бери свою шаблю і рушницю і бі-
жи до другої кімнати.
Схопився, оглянувся: дві дівчини сплять, а одна сидить,
вартує. Та він на неї не зважав — узяв шаблю і рушни-
цю та й відчинив двері в сусідню кімнату. Не встиг їх
зачинити, як на нього налетів дикун. Почали рубатися.
Цілу годину билися, аж будинок трясся.
Попівночі дикун заревів:
— Ой, коби мені тут дуб, аби я з’їв із нього корінь,
то ти би пропав!
Ой, коби моя мила не спала,— крикнув на те
принц, аби подала мені погар вина й кусок калача, то
ти би пропав!
Але запіяв півень, і дикун сховався.
Рано-вранці о шостій годині сестри встали з ліжка. Од-
на готує їсти, друга побігла за водою, третя накриває вже
на стіл. А коли минуло п ятнадцять хвилин, вони знову
скочили на ліжко. Хлопця не будили, бо був дуже змуче-
ний і солодко спав.
93
Спав до восьмої години. Потім устав, помився, поснідав
і сів біля дівчат. Вони гусляють, він співає.
На полуднє сестри підвелися, швидко пообідали і —
знову на ліжко...
Настав вечір. Дівчата повечеряли й кличуть принца до
себе, аби співав далі. Але він ліг спати, бо їх сумна му.
зика навівала сон.
Цієї ночі вартувала середня сестра, а дві інші спали.
Раз хлопець чує уві сні:
— Вставай, бери шаблю і рушницю і біжи до Другої
кімнати, бо позбавишся життя.
Схопився він і бачить: одинадцята година. Взяв шаб-
лю, рушницю — і до сусідньої кімнати. Лише відчинив
двері, як дикун — на нього. Одною рукою принц закри-
ває двері, а другою — обороняється. Билися дві години.
В годину по півночі дикун заревів:
— Ой, якби мені тут дуб, аби я з’їв із нього корінь,
то ти би пропав!
А хлопець гукнув:
— Ой, якби моя мила не спала, аби мені подала погар
вина й кусок калача — ти би сам пропав!
На те запіяв півень, і дикун сховався.
Хлопець вернувся на своє ліжко і заснув. Так уже дві
ночі перебув.
Уранці сестри повставали, приготували їсти, пити. По-
снідали — і знову на ліжко. Але не гусляють, бо принц
дуже зморений і солодко спить
Старша каже:
— Любі мої сестри, що я чула передминулої ночі!
Принц уночі встав і пішов до другої кімнати, а там поча-
лася страшна боротьба. Довгий час не було чути нічого,
крім брязкоту, потім почувся крик: «Ой, якби мені тут
дуб, аби я з’їв із нього корінь, то ти би пропав!» А принц
відповів: «Ой, якби моя мила не спала, аби мені подала
погар вина й кусок калача, то ти би пропав!» Я хотіла
йому понести погар вина й кусок калача, та не посміла
зійти з ліжка.
— І я це чула,— каже середуща.— Я теж побоялася
підвестися з ліжка.
Тоді старша говорить:
— Ну, молодша сестро, тепер твоя черга. Коли з су-
сідньої кімнати почується крик, зразу неси вино і калач.
Підготуй того вина, що наш няньо у сто років пив.
94
м етій вечір знову принц ліг спати зразу по вечері,
в десять ГОДИН почув крізь сон голос: ~
С Д Вставай, бери шаблю і рушницю и біжи до другої
кімнати, бо втратиш життя. .
Він схопився, взяв шаблю и рушницю — і до сусідньої
мнати- Лівою рукою закриває двері, а правою борони-
К* я бо дикун розлючено на нього нападає. Билися три
години. В годину по півночі з дикуна потекла кров і за-
ливає всю кімнату. Хлопець почав тонути,
а дикун за-
рев їй. .
____ Ой, якби мені тут дуб, аби я з їв із нього корінь,
то ти би пропав!
Принц вигукнув:
____ Ой, якби моя мила не спала, аби мені подала погар
вина й кусок калача, то ти би сам пропав!
Тоді молодша із сестер швидко принесла йому вина й
калача. Принц випив вина, закусив калачем і відразу ді-
став таку силу, що порубав дикуна на дрібні шматки.
Тут півень запіяв, вітер завіяв, двері зачинилися за
принцом, і він повернувся до ліжка. Змучений, закривав-
лений одразу ліг.
Дівчата повставали, нагріли повний кадіб морської во-
ди, викупали сонного і положили спати.
Ранком збудили принца, сіли з ним за стіл гоститися.
Тепер уже не мусили сидіти на ліжку.
Старша каже принцові:
— Ти бився за нас три ночі та й звільнив нас. Зараз
вибери собі котру хочеш і будеш за царя на всю нашу
державу.
— Я вибрав би молодшу,— каже принц.— Якщо вона
хоче, то нехай чекає на мене один рік. Через рік прийду,
як не загину.
Відкланявся, знову сів на чобіт і тільки подумав: «Не-
си мене до мами» — як вилетів на Скляну гору.
Мати дуже зраділа йому. А він одразу запитує:
у, мамко, ви дізналися, де в Поганина сила?
— Питала.
— Ну і що?
Спочатку так ударив мене, що полетіла до стіни.
А потім сказав, що його сила — у мітлі. А як пішов би-
тися із залізною бабою (він кожного дня б’ється на горі
з тою бабою), я мітлу позолотила, повила в шовк і за-
чинила в скрині — кімнати не мела. Через добу він повер-
нувся і почав кричати: «Чому кімната не метена?» Кажу:
95
«Та я твоєю золотою силою сміття б вимітала? Я вміІ0
шанувати твою силу». Тоді плюнув мені межи очі:
«Пропала би ти, хіба моя сила — у якійсь мітлі?»
Я почала його цілувати і, плачучи, питати:
«Чому ж мені не скажеш, у чому твоя сила?»
«Моя сила в шкатулці»,— зареготав Поганин.
Я почистила шкатулку і позолотила. Він, як побачив
надивувався:
«Нащо ти це зробила?»
«Аби твоя сила була в чистому місці».
А він знову плюнув мені межи очі. Правда, вже пові-
рив, що я шаную його силу. Я обняла його й поцілува-
ла. Тоді він заговорив:
«Я би тобі сказав, де моя сила, але ти її не будеш ви-
діти...»
Кажу: «То нічого, хоча буду знати, де вона і яка вона».
Він на те: «Ну, слухай сюди: за Червоним морем є вели-
кий явір, такий височезний, що його вершини ще ніхто ие
видів. У того явора є три товсті гілляки. На вершині се-
редньої — золоте гніздо, а в тім гнізді — золота качка, а
в тій качці — три золоті яйця, а в тих золотих яйцях —
моя сила...»
— Ну, мамко,— зрадів хлопець,— це може бути правда!
І почав збиратися в дорогу:
— Через три доби мене чекайте.
Сів на чобіт, подумав: «Неси мене за Червоне море до
товстого явора, що на ньому золоте гніздо, а в гнізді зо-
лота качка»— і полетів, якби оком кліпнув.
Чобіт упав із ним під явір. Принц узяв рушницю, при-
цілився й подумав: «Убий золоту качку». Вистрілив і ба-
чить — золота качка падає прямо До його ніг. Принц
шаблею розрізав її й вийняв три золоті яйця.
Розбив одно яйце, розбив друге, хоче розбити третє—
і в ту мить з’явився Поганин-шарканин:
— Ой не трощи останнє яйце. Я вже тобі нічого не
зроблю. Я вже слабший від тебе... Мені лише хотілось би
ще жити, дивитися, як цей світ тече. Обдаруй мене отим
яйцем, і я тебе чимось обдарую.
— Чим ти мене, змію, обдаруєш?
— Але даси мені яйце?
— Дам.
— Ти матір шукаєш?
— Так, її.
96
Знав я тебе ще в утробі матері. Ой, якби я відав,
шо^ти мені будеш давати силу!..
щ___Кажи, чим обдаруєш?
__ Тим палацом, де ти бачив матір.
_ Дле як я понесу палац із собою?
_____ Понесеш. Вийдеш на останній, двадцять четвертий
поверх і там знайдеш золоту шкатулку, а в ній — золотий
прутик. Візьми того прутика і вдар ним по палацу з трьох
боків, а собі подумай, аби палац зробився — яйцем, горо-
хом ї яблуком... Так і станеться. А як приїдеш у свій
край, оте яйце поклади на землю, вдар золотим прути-
ком-_і той палац на новому місці стане таким, як був
на старому.
— Це правда?
— Чиста правда.
Принц розбив яйце, і Поганин-шарканин розсипався
иа порох.
Тепер уже спокійно принц сів собі на чобіт, подумав:
«Неси мене до моєї мами»— і полетів на Скляну гору.
Мати вибігла на двір.
— Ну, мамко, Поганина вже нема на світі!
Мати дуже зраділа і приготувала велику гостину. Коли
пригостилися, то пішли по кімнатах. Дивляться: в одній
повнісінько срібла, в другій — золота, в третій — діаман-
тів, у четвертій — усіляка їжа, а в п’ятій — напої.
— Синку, та тут усього досить на тисячу років!
— Досить, мамко!
Подивилися вони увесь палац і, змучені, полягали спа-
ти. Коли мати заснула, син узяв ключі і з поверха на по-
верх вибрався наверх — на двадцять четвертий. Відімкнув
Двері двадцять четвертої кімнати, знайшов у ній золоту
шкатулку, а в шкатулці — золотого прутика. Позакривав
за собою двері, спустився вниз і золотим прутиком ударив
з трьох боків, а собі подумав, щоб палац зробився золо-
тим яйцем.
І так сталося: ^палац почав швидко зменшуватися і вчи-
нився золотим яйцем. Принц положив яйце в кишеню, сів
на чобота й подумав: «Неси мене до твого господаря».
іднявся чобіт понад хмари, а спустився на широкім
полі біля велетня. Чоловічисько грівся біля вогнища і в
котлі варив м ясо:
— Ну, як ти злітав?
— Добре.
— Чи бачився з матір’ю?
— Бачився.
— А де мій брат Поганин?
— Пропав.
— Ну, хай тобі щастить. Ти й нам допоміг звільнити-
ся від лиха. Тепер усі міста будуть наші, а не його. По-
ганина.
Вийняв із котла м’яса і пригостив принца. Принц поїв
і передав велетові чобіт, за все гарно подякував. А потім
відкланявся, сів на другий чобіт і подумав: «Понеси мене
до твого господаря».
За пару хвилин чобіт опустився на широкому полі біля
першого велета. Той так само обняв ножиськами вогни-
ще й варив у котлі їсти. Спитав принца:
— Ну, як ти злітав?
— Добре.
— Чи ви дівся зі своєю матір’ю?
— Видівся.
— А де брат Поганин?
— Пропав. Розсипався на порох.
— Ну, дякую тобі, що ти і нас визволив від біди.
Велет сягнув у котел, вийняв добрий кусок м’яса і при-
гостив хлопця.
Принц поїв і передав господареві чобіт. Відкланявся
і рушив у дорогу пішки. Думає собі:
«Прийду до коня, який там закопаний, і якщо він ще
живий — вернуся додому, а якщо вже мертвий — зали-
шимося з мамою жити у палаці на тім місці».
Йде, йде, йде. Прийшов на те поле, де закопав свого
коня. Дивиться — прутик на кінці ще трохи зелений.
Швидко розкопав коня. І як тільки торкнувся його, той
одразу підскочив до неба, полетів попід хмари, а коли
став на землю, то зробився у сім разів кращим.
— Ну, як ти сходив?
— Добре.
— А твоя мама де?
— Тут,— показав принц на яйце.
— Якби ще одну добу тебе не було, не знайшов би ти
мене живим. А тепер усе гаразд. Куди хочеш їхати?
— У свій край.
Погостилися. Трохи перепочили, і кінь каже:
— Ну, сідай на мене. Як хочеш летіти — вихром або
гадкою?
— Так, щоб мене не загубив. Щоб мені й тобі було
добре.
98
знявся під хмари. Летіли, летіли й прилетіли до
*^1Н го саду. Кінь спустився в сад біля рожна, де його
Хлопець розбудив...
__ Чи впізнаєш, де ми?— спитав кінь.
__ Ще ні.
_ ]\4и — дома. Дивися — рожен.
__ А шо нянько робить?
__ Сидить за столом і новинки читає. Він дуже поста-
р Принц завів коня у царську стодолу, покормив його
цукром і пішов у знайомий палац — до свого батька.
В Батько аж злякався: хлопець — у діамантовому одязі,
шабля блищить, рушниця за плечима...
__ Не бійтеся, няньку. Я ваш син!
______ Не можеш ти бути моїм сином, бо мій хлопчик іще
не міг вирости в такого хлопа.
__ Няньку, я ж ріс, як із води. Хіба ви забули?
Батько тільки дивиться й не вірить, що це —
його син.
Тоді хлопець каже:
— Няньку, чи ви хотіли би видіти свою жінку, а мою
маму?
— Де би не хотів!
— Ну, ходіть зі мною і увидите...
Повів його на широке поле і показав яйце:
— Тут є ваша жінка, а моя мамка...
Цар покрутив головою. Подумав собі: «Хлопець блу-
кав по світу, усього надивився, немало натерпівся — і зду-
рів». А той усміхнувся:
— Не вірите?
— Не вірю.
— Ну, дивіться...
Син поклав яйце на землю, вдарив по ньому з трьох
боків своїм прутиком і подумав, щоб постав палац... І па-
лац почав рости й рости. Виріс аж на двадцять чотири
поверхи.
Батько не міг надивуватися. Коли палац зробився та-
ким, як був на високій горі у Поганина, син узяв батька
за руку і повів з одного поверха на інший.
На дванадцятому поверсі він відчинив двері і показав
на ліжко:
— Чи пізнаєте ту жінку, що спить?
— Ні... Розбуди її.
— Мамко, вставайте!
'і*
99
Мати підхопилася і не розуміється, де вона знаходи-
ться. Глянула на царя і питає сина:
— Що це за чоловік?
— Це мій нянько, а ваш чоловік.
— Я не вірю.
— Ну, якщо не вірите, то ходіть за мною.
Син узяв її за руку і повів униз, у старий палац.
— Тепер вірите?
Мати не впізнавала царського палацу, лише коли по-
бачила колиску, де хлопчик колисався, і ліжко, де він
народився, то сказала:
— Тепер уже вірю.
Тоді всі троє обнялися і розцілувалися. Зробили в па-
лаці велику гостину, на яку запросили й сусідніх царів.
Як гості розійшлися, хлопець пішов спати, бо був дуже
змучений. А його батько і мати в сусідній кімнаті стали
розповідати, що вони пережили. Потім батько запитав:
— Ну, чи є ще десь на світі такий витязь, як наш син?
— Є... Син Зеленого царя.
Хлопець крізь сон почув ці слова, одразу схопився і
став у дверях:
— Мамко, а де син Зеленого царя?
Мати з батьком знали, що хлопець не заспокоїться,
доки не знайдете того витязя, сина Зеленого царя.
— Дитинко моя,— почала просити його мати,— я лише
так сказала. Такого витязя, може, і немає.
Але син не слухає... Вийшов надвір і — просто у сто-
долу до свого коня:
— Чи ти знаєш за такого витязя — сина Зеленого
Царя?
— Знаю, але тобі не треба їхати до нього, бо він силь-
ніший і за тебе. Його кінь — мій двоюрідний брат, він
сильніший і швидший за мене. У нього шабля не така, як
оце у тебе: що він загадає — то зрубає; і рушниця не
така: що він загадає — то стріляє. Не їдь ти до нього.
— Ні, поїду.
— Ну, якщо так, то їдь... Приготуй нам їжу на довгу
дорогу.
Принц приготував, склав на коня й сів на нього сам.
— Як хочеш летіти — вітром або гадкою?
— Так, щоб і мені, й тобі було добре.
Рушили в дорогу. Летять попід хмари — день, тиждень,
два тижні. Прилетіли на високу гору.
— Ну, злізай.
100
Поїли, відпочили.
Видиш ті білі верхи ?— питається кінь.
_ Виджу.
_ То не гори, а палац Зеленого витязя. Зараз приїде-
туди. Витязь буде спати, він завжди спить у стайні,
я свого коня. Сам — на правому боці, а кінь — на лі-
вому. Як зайдемо у стайню, ти мене прив’яжеш на місце
коня витязя, а його коня переведеш на другий бік. Тебе
той кінь до себе підпустить, а іншого когось не припус-
тив би. Над Зеленим витязем — шабля і рушниця, а вони
постійно колихаються і побрязкують, і він нічого не почує.
Ти його шаблю зніми і прив’яжи на себе, а свою повісь.
Потім ляж біля нього і штовхни його, щоб прокинувся.
Сам прикинься, що спиш. Він схопить шаблю і — тебе по
шиї, але шабля лише задзвенить, бо свого господаря не
буде рубати. А якщо ви будете розщибатися, то нехай
вій кидає тебе першим, інакше ти охлянеш раніше.
Так і було. Зайшли вони у стайню, де спав Зелений
витязь. Хлопець обміняв шаблі, обміняв коней і ліг біля
Зеленого витязя. Штовхнув його три рази.
Витязь скочив на ноги, схопив шаблю — і хлопця по
шиї... Але шабля задзвеніла. Розсердився і ще сильніше
вдарив — раз, другий раз і третій раз. Але шабля хлопця
не рубала.
— Тьху, щоб ти пропав! Чи ти чиста, чи нечиста сила?
— Я чиста душа...— підхопився хлопець.
Витязь подивився — шаблі і рушниці в них однакові.
— Чи будемо цімборами?
— Будемо.
І почали пити вино бочками. А коли були вже напід-
питку, Зелений витязь каже:
— Ходімо на вечорниці. Є тут три дівчини, три сестри.
Старша моя, середуща — іншого молодого принца, а мо-
лодша ще не має пари і буде твоя. Правда, якщо її не
захочеш, візьми середущу.
Посідали на коней і їдуть. їдуть до тих дівчат, яких
колись принц звільнив від батька-Поганина. Але Зелений
витязь про все це не знав.
Як приїхали і стали перед їх палацом, сестри збігли
вниз і впізнали обох легінів. Усі три найперше підбігли
до принца, а молодша обняла його і поцілувала. Взяли
його під руки й повели до світлиці.
Зелений витязь сидів на коні й сердито дивився.
Дівчата повернулися за ним і повели його в кімнату.
101
Почали гостйтися. Коли всі наїлися і напилися, то дів-
чата почали гусляти, а два витязі — співати...
Та Зелений витязь усе п’є та п’є. Коли геть сп’янів,
то почав різати зубами.
— Може, в тебе, цімборо, оскомина, що ти зубами
ріжеш ?
- Не оскомина в мене. Я ріжу зубами, бо ми два без
крові не розминемося...
— Чому?
— Я був у цьому домі раніше за тебе, а дівчата най-
перше прибігли до тебе і повели в кімнату. Чому?
— Чому? Спитай їх.
Але він не питає, лише зубами ріже:
— Хочеш битися шаблями чи розщибатися?
•— Як ти сам бажаєш.
— Будемо розщибатися!..
Коли вони стисли один одного під руки, Зелений ви-
тязь каже:
— Ну, кидай!
— Кидай ти, бо ти затіяв бійку.
І Зелений витязь кинув принцом до коліна в землю.
Але той відхопився і кинув ним до пояса. Витязь підна-
тужився і кинув принцом до плечей. Принц вирвався і
кинув ним до шиї, а тоді махнув шаблею і відтяв йому
голову... Старші сестри заплакали, а молодша каже:
— Чого плачете? Зелений витязь винен сам. Розсер-
дився, чому ми наперед завели в кімнату принца, а не
його, і не хотів слухати — чому...
А хлопець сказав:
-— Зелений витязь був у вас раніше за мене, то чому
вас не звільнив? Не я, а він затіяв битку. Я мусив відру-
бати йому голову, бо інакше він мені би відрубав.
—- Та ми плачемо, що два найсильніші витязі не могли
жити в мирі.
Поховали витязя, і хлопець питає:
— Сестри, хочете їхати зі мною чи залишаєтеся тут?
— З тобою, з тобою! Ти нас звільнив, і будемо з
тобою!
Принц дістав золотий прутик, вдарив ним із трьох бо-
ків по палацові і загадав, щоб той палац став яблуком.
Золоте яблуко поклав собі в кишеню, і приготувалися в
далеку дорогу: на одного коня сів принц із нареченою,
на другого — її старші сестри. Коні піднялися під хмари
102
,м Летіли день, тиждень, два тижні й прилетіли
й полетіли.
його країни.
ДП нн старшу сестру видав заміж за бабиного внука,
ним учився в школі, і подарував йому свою держа-
чі Середущу сестру віддав за сусіднього короля. Сам узяв
ВолоДШУ> Що була йому суджена, і лишив собі країну
Зеленого витязя і дівоцьку.
Мати й батько жили з ним щасливо, доки не повми-
рали.
А казка-небилиця, та най нашим ворогам лисіє поти-
лиця.
Я сів на потак — порахуйте, чи не так.
ПРО ДВОХ БЛИЗНЮКІВ — ЛОЙТОСА І ФІЛІПА
Був собі бідний чоловік. Він ходив у хащу, носив звід-
ти дрова, продавав і так животів зі своєю родиною.
Раз прийшов до лісу, ходить-ходить цілий день і не
може знайти дерево, яке йому треба було. Сів під висо-
кого явора й дивиться д’горі. Бачить: межи розсішками —
гніздо і прилетів якийсь птах, і сів у гніздо. І видно на
всю хащу — так світиться — видпося!
Чоловіка застала в лісі ніч. Сидів під явором геть дов-
го і десь опівночі виліз на дерево і хоче подивитися, що
в тому гнізді є. Тихенько засунув руку до гнізда й ви-
йняв яйце. Яйце блищало, як срібло.
Чоловік зрадів, приніс додому, показав жоні.
А жона була розумніша від чоловіка й понесла яйце до
золотаря. Золотар обдивився яйце зі всіх боків, сказав,
що воно дуже дороге, й дав їй за нього п’ятсот крон.
І чоловік став нараз багатим.
Другий раз теж пішов у хащу під того самого явора,
виліз на дерево і в гнізді у темноті намацав друге яйце—
золоте. Продав золотареві й дістав за нього тисячу крон.
Третій раз вернувся з хащі з діамантовим яйцем, за
котре заплатили йому дві тисячі крон.
Золотар не може начудуватися.
Чоловіче, де ти ці яйця находиш?
1 ам і там... У нашій хащі є один високий явір. На
яворі межи трьома стовпами — гніздо...
Золотар здогадався, що такі яйця несе незвичайне по-
ти. 1 порадив чоловікові:
103
— Ти спробуй піймати того чудесного птаха і зробиш-
ся багачем, якого на світі нема.
Золотар дізнався, що у чоловіка є дочка на виданні.
І думає собі: «А у мене є син на женитву!»
Каже чоловікові:
—• Якщо ти мені принесеш того птаха, то будемо сва-
тами.
Чоловік зрадів, що такий пан хотів би оженити свого
сина з його донькою, і побіг додому, розповів усе
жінці.
У того чоловіка були ще й два хлопчики-близнята.
Старшого звали Лойтос, а молодшого — Філіп.
Чоловік зловив птаха, приніс до золотаря. Той додер-
жав слова: справили сватанки й призначили день весілля.
•—- На свадьбу,— каже золотар,— молодим на стіл по-
кладемо звареного птаха. Мій син з’їсть серце, а твоя
донька — печінку.
— Най буде так,— погодився чоловік.
Весілля мало бути дуже парадне. Дванадцять газдинь
і тринадцята старша готували всяку їжу.
Золотар відкликав старшу набік і пошептав на вухо:
— Того птаха ти сама заріж і звари. Як молоді вер-
нуться з вінчання і сядуть за стіл, поклади перед них
птаха, але серце й печінку сховай.
Він думав, що з’їсть пташине серце і печінку сам, і буде
нести золоті дукати.
Старша газдиня послухала золотаря. Зарізала птаха й
поставила варити.
Малі хлопці-близнята — також прийшли на свадьбу й
гралися коло кухні. На дворі було багато домашньої пти-
ці: курей, качок, гусок, індиків... Сусідські діти почали
ганятися за ними, вчинився шум, крик, і старша кухарка
вибігла їх прогнати, а тим часом близнята, що вже зго-
лодніли, заскочили на кухню й украли вареного птаха.
Сховалися за бочку і з’їли.
Свадьба вернулася з церкви, молоді посідали за стіл,
перед ними поставили посуд, в котрому варився птах. По-
чалася велика гостина...
Батько жениха сягнув вилкою в посуд, щоб витягнути
для молодих м’ясо, а там лише поливка...
Розгнівався, скликав усіх кухарок:
-— Котра з’їла птаха?
— Я ні...
— І я ні...
104
Всі божаться, що вони не з’їли.
Вій питає старшу кухарку:
Коли птах варився у горшку, чи не виходила?
Так і так,— призналася,— дітей чужих з обійстя
проганяла.
_ Д хто був коло кухні?
__Коло кухні крутилися тільки Лойтос і Філіп.
«То вони,— подумав золотар,— вкрали вареного птаха
і з’їли». .
І коли весілля закінчилося, викликав свата до себе и
сказав:
____Біда, свате. Велика біда. Наші молоді на свадьбі мали
з’їсти вареного птаха, що для них приготувала старша
кухарка. Айбо птаха вкрали і з’їли твої близнюки. Тепер
молоді не будуть щасливі. Мусять розійтися.
____ Йой сватику, та де би ми цього допустили?! Цілий
світ буде над нами сміятися.
____ Та допомогти можна лише так, якщо з тих двох
шибеників візьмемо серце й печінку...
Чоловік аж застовпів, коли це почув.
— Так... так... І паші діти — мій син і твоя донька —
будуть щасливо жити. Іншої помочі не є...
Чоловік дуже хотів, аби його донька була щаслива, але
жаль і хлопців. Не знав, що відповісти золотареві й пі-
шов собі плачучи.
А близнюки підслухали бесіду батька з гордим сватом
і ще того вечора зібралися й утекли з дому. Добігли до
великого темного лісу й там заховалися. Довго блудили
по хащі, голодні, обірвані. Ледь залишилися живі.
На другім краю того темного лісу було одне місто. На-
решті близнюки вибралися з хащі й потрапили до того
міста. Люди поглядали на цуравих хлопців. Одні їх шко-
дували, інші сміялися над ними. За містом близнята зу-
стріли стару бабу.
— Куди ви йдете, хлопчики?
— Ой бабко, шукаємо службу.
Баба пожаліла їх.
~ Ну, ходіть до мене.
1 повела їх із собою. У неї жили довго, доки не пови-
ростали. А як стали легінями, старший каже:
Ьрате, збираймося геть. Баба, наша газдиня, в той
час коли ми до неї прийшли, була біднячка, а тепер стала
наибагатшою в державі.
105
І рушили в дорогу. Ідуть, ідуть і знову зайшли у ве-
лику хащу. Скільки не ходили — все приходили під од-
ного явора. Заночували під явором.
Уночі на того явора прилетіли три голуби й говорять
між собою:
— Що чувати в тім краї, де ти був?
— Негаразд. Там голод, посуха.
— А там, де я був, холера йшла до людей.
А третій голуб каже:
— Під цим деревом сплять два хлопці-близнята. Заблу-
дили в хащі й ніяк не можуть вийти. Та лиш так би ви-
йшли, якби вранці рушили туди, звідки сонце зблисне
У тій стороні буде висока полонина. З полонини увидять
три державні дороги. Коби рушили тою дорогою, що на
праву руку, то привела би їх під Скляну гору. В тій го-
рі — скляні двері, але такі сильні, що сто громів би їх
не розбили. Перед дверима є плита, а під нею — ключ
мд тих дверей. Відімкнуть двері та й підуть горою. Там
янайдуть ще триста дверей і всі відімкнуть тим ключем.
Через останні двері зайдуть у кімнату, де нема нічого лиш
діамантовий стіл, а на столі, діамантове деревище. В ньо-
му лежить мертвий чоловік. На чоловікові золотий когут.
Як когут запіє, отой мертвий встане. Він близнюкам ска-
же, що мають діяти.
Ранком хлопці пробудилися й почали говорити, що ко-
му снилося. Старший розповів сон — те, що говорив тре-
тій голуб.
Вони зібралися й рушили туди, звідки сонце блиснуло.
І вийшли на велику-превелику полонину. Звідти увиділп
гри державні дороги. Спустилися з гори й пішли доро-
гою по праву руку. І прийшли під Скляну гору. Зна-
йшли скляні двері й перед ними плиту. Дивляться: на
плиті звився гадисько.
Лойтос сплюнув:
-— Тьху, пропав би-сь!
— Чого плюєш?—озвався гад.— Що від мене хочеш,
Лойтосе?
— Не хочу нічого, лиш хочу тебе від біди відкупити.
Тоді гад зсунувся з плити, а Лойтос підняв її, узяв
ключа. І пішли. Відчиняли двері за дверима. Почав на
них сапати вогонь, та хлопці йшли далі. В одній із кім-
нат показалася вода й хотіла їх затопити. Вони не наля-
калися... У кожній кімнаті щось їх страшило. Але йшли
вперед, доки не дійшли до останньої кімнати. Як відчи-
106
двері, запіяв когут і встав чоловік з діамантового
НИЛевиша. То був старенький дідо. Каже дід Лойтосові:
дЄ^_ Давно тебе чекаю. Я тут лежу вже триста літ.
І почав ділити хлопцям дари. Дав їм такі коні, що ку-
загадають, туди їх понесуть. Дав їм шаблі: що хлопці
загадають, те зрубають — чи хащу, чи камінь. Дав їм
рушниці: що загадають, те й встрілять Потім дав їм
одіж, що до неї нічого не береться — ні вогонь, ні вода.
Повів їх під фундамент, а там — три криниці. Усі три
киплять і діамантовий пісок підкидають. В одній червоне
вино, в другій — чорне, в третій — молоко.
Зачерпнув їм по погару червоного вина — випили, і по-
казав їм явора:
____ Ну, Лойтосе, як вирвеш цього явора — на світі не
є дужчого від тебе.
Лойтос ухопився руками за дерево, потяг, але не міг
його вирвати.
Дідо зачерпнув їм по погарові чорного вина. Вони ви-
пили.
І тепер Лойтос легко вирвав явора з корінням. А брат
узяв, перевернув явора і вершком в землю забив.
— Ну, хлопці,— каже дід,— збирайтеся геть, бо зараз
прилетить шаркань, який має сорок голів.
Так і зробили. Ключ поклали під плиту. Гадиська вже
не було.
Посідали на коні й пішли світом. Натрапили на розпут-
тя. Тут ріс високий явір. На яворі — таблиця, а на таб-
лиці написано: «Правою дорогою підеш — головою запла-
тиш, середньою дорогою підеш — голод знайдеш, лівою
дорогою підеш — в розбійницький край попадеш».
— Ну, брате,— каже Лойтос,— тут розійдемося. Кож-
ний із нас піде, куди хоче. А в цей явір заб’ємо ножі:
з-під котрого буде текти кров, той з нас у біді... І будемо
знати, кому йти на поміч.
Розійшлися. Пішов Філіп лівою дорогою. Лойтос по-
стискав коня й рушив правою. їде, їде, їде. Дивиться, а в
шанці здохлий кінь, далі — пес, далі — потя...
Скаче, скаче і помітив зайця. Хотів його застрілити.
— Йой, не вбивай мене,— проговорив заєць,— я тобі
буду в пригоді.
їде далі. Побачив лисицю. Прицілився.
— Йой, не стріляй мене,— проситься лисиця,— я тобі
буду в пригоді.
їде, їде, їде. І побачив вовка. Хоче його вбити.
[107
— Йой, не вбивай мене. Я тобі буду в пригоді.
Скаче далі — ведмідь. Знову підняв рушницю.
— Йой, не стріляй мене. Я буду тобі в пригоді.
І вся звірина побігла за хлопцем. Прийшли в одне міс-
то. При дорозі стояв готель.
Лойтос зголоднів і хотів перекусити. Зліз із коня і
взявся за ручку на дверях.
Задзвонило, й показався легінь. Як побачив витязя в
золотому одязі, а коло нього золотогривого коня, то дуже
налякався.
— Не бійся,— каже йму Лойтос.
— Чи ти чиста душа, якщо на тобі така одежа?
— Чиста, чиста. Така, як і ти.
— Та що хочеш?
— Пополуденкувати, бо ми дуже голодні.
— Та що вам дати?
— Мені обід, коневі три кілограми цукру, а звірині за-
ріж буйвола...
Коли всі наїлися, Лойтос запитав:
— Чи я би не годен десь тут перебути три дні?
— Чому ні!
А на готелі й на всіх будинках містах були чорні пра-
пори, й сумна музика грала.
— Що сталося у вас?—дивується Лойтос.
— У нас великий смуток. Недалеко є гора, а там озе-
ро — морське око. В тім озері дванадцятиголовий шар-
кань не дає людям води, доки йому не дадуть челядину
з’їсти. Прийшла черга й на цареву доньку.
А цар мав лише одну доньку. Лойтос написав йому
листа: «Приходь до мене у готель».
Цар прочитав записку і збоявся йти:
«Може,— думає собі,— то моя смерть?»
Айбо Лойтос написав і другого листа. Тоді цар зібрав
графів і прийшов у готель. Коли увидів витязя в зо-
лотому одязі й золотогривого коня, вклонився і за-
питав:
— Про що ти хотів зі мною говорити?
— Про те, щоб ти привіз доньку.
І цар наказав привезти свою доньку в кочії. Лойтосові
дуже вона полюбилася. Каже:
— Пресвітлий царю, не журися. Я поведу твою доньку
до морського ока і дочекаю шарканя.
Так і зробив. Дочекався шарканя, вбив його на місці,
а дівчину привіз назад цареві.
108
Царська донька зраділа, взяла витязя за руки і поці-
лувала^е^_ від смерті я буду його жоною.
І цар справив весілля і передав йому корону.
По свадьбі Лойтос жив щасливо і правив державою.
Він дуже ЛІ°бив ходити на полювання. Жона відпускала
його, але просила, аби не заходив у страшний ліс.
Одного разу Лойтос не послухав її і зайшов у той
ліс Бачить: лисиця, вовк і ведмідь пустилися за золотим
зайчиком. Лойтос за ними. Гойкає, кличе звірину, але
голосу не чути. Йде далі — й вийшов на поляну. Бачить:
на поляні росте шовкова трава. А в траві лежать його зві-
рі__лисиця, вовк і ведмідь. Поблизу стоїть залізна
хижа...
Лойтос відчинив двері, дивиться: у хижі піч і так теп-
ло, що можна задушитися. А баба трясеться.
Лойтос здивувався:
— Який тобі дідько, що ти дрижиш, а в хижі так
тепло ?
— Бо на мені прокляття,— каже баба.— Якби ти мені
подав той золотий прутик, я би собі помогла.
Лайтос подав прутик. Баба взяла, махнула на хлопця,
і він одразу закам’янів. Звірів вона теж перемінила на
каміння.
А тим часом молодший Філіп гуляв, пив, веселився.
Але раз потрапив на розпуття, де вони розійшлися, і по-
бачив, що з братового ножа тече кров. І одразу поскакав
братові на поміч.
Кінь приніс його в те місто, де бував його брат. Ба-
чить: чорні прапори порозвішані й смутно музика
грає.
— Чому у вас смуток?
— Бо молодий цар пропав.
— А як звався?
— Лойтос.
Та коли пропав? —злякався Філіп.
— Уже третій тиждень...
Філіп зібрав своїх звірів (у нього теж були зайчик,
лисиця, вовк і ведмідь) і йде до старого паря.
Як його побачила царівна, подумала, що то її чоловік,
бо був дуже схожий на свого брата Лойтоса.
Де ти був? Я гадала, що ти вже не живеш!.. Чи
не просила я тебе, щоб не йшов у Страшний ліс?..
109
Царівна не знає, що з радості робити. Приготувала
смачну вечерю, нагодувала звірів А як ліг спати, то при-
йшла до нього.
— Не лягай коло мене, бо я щось хворий,— каже він.
Айбо вона — ні. Тоді поклав шаблю так, щоб їх від.
діляла.
— Не клади на мене руку, бо поранишся
Але вона не слухає і простягла руки. І одразу з паль-
ця потекла кров. Філіп завив їй палець своєю хустинкою.
Ранком устав, осідлав коня — і просто в Страшний ліс.
І він потрапив на поляну, де росла шовкова трава. Ди-
виться: брат і братові звірі каміннями поставали.
Зайшов до залізної хижки. Тепло, як у печі, а баба
дрижить.
— Що ти трясешся, коли в хижі душно?— питає стару.
— Бо, неборе, на мені прокляття... Якби ти мені дав
той золотий прутик, я би собі помогла.
Він прутик узяв, махнув ним на бабу і вона каменем
стала.
Тоді махнув на брата і на звірів, а вони ожили.
Обнялися браття-близнюки, посідали на коней і верта-
ються назад.
По дорозі потрапили до сусіднього царя. Філіпові по-
любилася його донька і він засватав її.
А Лойтос щасливо вернувся додому.
І так вони жили, доки не порвалися їм жили. А як ся
порвали, усі повмирали...
ПРО ТРЬОХ БРАТІВ І ПШЕНИЦЮ,
ЩО ДВІЧІ НА РІК РОДИЛА
Було це в сімдесят сьомій державі, за Скляною горою,
де вітер не довіває, де сонце не догріває, де птахи не до-
літають. Жив собі один газда. Мав трьох синів. Двох ро-
зумних, а третього — дурнякуватого.
А мав той газда таку пшеницю на сіяння, що двічі на
рік родила. Тільки зжати її ніколи не міг, бо як тільки
сходила — якась мара все її випасала.
Каже своїм синам:
— Котрий із вас всокотить пшеницю?
Першим визвався сторожити пшеницю старший син:
— Няньку, я всокочу.
110
Поклав собі хлопець у тайстрину їжу, вийшов у поле
“ доглядає пшеницю. Минув день, стемніло. Дивиться:
нЄМа нікого. Хлопець сів на траву, положив під голову
тайстрину й задрімав... „ .
Уночі прибігла мишка, почала гризти в таистрі хліб і
збудила хлопця. Він одігнав її і спить далі.
Ранком пробудився, дивиться — пшениця попасена.
Смутний вернувся він додому.
__ Ну, чи всокотив ти пшеницю?— питає батько.
____ Не всокотив. Я довго вартував,— й нікого не бачив.
А потім ліг на траву й заснув...
Тепер вирішив піти середущий син.
__ Няньку, я всокочу пшеницю.
Хлопець узяв у тайстру хліба, солонини і пішов у поле.
Минув день, настала ніч. Біля дванадцятої години хлоп-
цеві захотілося спати. Сів на траву, поклав тайстрину під
голову й заснув... Прибігла мишка й почала хліб гризти.
Він прутиком одігнав її, ліг і спить далі.
Ранком пробудився, дивиться: пшениця попасена. Смут-
ний вернувся він додому.
— Ну, чи всокотив ти пшеницю — питає батько.
— Не устеріг. Я нікого не бачив, сів на траву й задрі-
мав...
Тепер хоче йти стерегти наймолодший син, дурняку-
ватий.
— Няньку, я всокочу нашу пшеницю. Увидите!
Старий аж розгнівався:
— Не всокотили твої брати, що розумні. А де ти, дур-
ний, всокотиш!.. Тобі нічого й братися за таке діло...
— Лиш ви мене пустіть.
Отець махнув рукою:
— Та йди...
Поклав хлопець у тайстрину хліба, солонини, кинув че-
рез плече рушницю і пішов у поле. Розпалив собі ватру,
вирізав прутик, зробив рожен, настромив на нього соло-
нину, пече, мастить хліб і смачно закусує...
Прибігла мишка й каже:
— Дай і мені хліба.
Хлопець кинув їй хліба, ще й намастив солониною.
Мишка вхопила хліб і понесла. Через пару хвилин вер-
нулася і просить:
Дай мені ще хліба, бо у мене є маленькі діти, вони
теж голодні.
111
Хлопець відломив добрий окраєць хліба, намастив со-
лониною і подав мишці.
— Неси своїм діточкам, най не голодують.
Мишка понесла... Через якісь хвилини вернулася й
каже:
— За те, що ти не пошкодував мені й моїм діточкам
хліба, я тобі буду на помочі... Ти прийшов сторожити
пшеницю?
— Айно.
— Її пасе кінь. То вітровий кінь. О дванадцятій годи-
ні напустить на тебе такий сон, що мусиш заснути...
— Ба, що робити?
— Слухай, що тобі скажу. Лягай спати одразу. А опів-
ночі я прийду й розбуджу тебе. А тепер ходи, покажу
тобі, звідки кінь починає пасти пшеницю...
І повела його на те місце.
— Тут мусиш викопати яму — таку, аби тебе з неї не
видно. Нагорни на яму найбільше пшениці. Кінь прийде
пасти, ти висунеш руку та й схопиш його за кантар. Кінь
тебе спитає: «Що ти від мене хочеш?»—«Нічого не хочу,
лише тебе!»— скажеш.
Хлопець ліг спати і заснув. Опівночі прибігла мишка,
пошкрябала його за вухо:
— Вставай і йди в ту яму, бо зараз прийде вітровий
кінь...
Він швидко встав й побіг у яму. Чекає.
Раз чує: придуднів вітровий кінь. Став, роздивився і
почав пасти пшеницю. Побачив у купці багато пшениці
й подибав туди. А то було над ямою.
Хлопець приготувався, тихо витяг руку і схопив його
за кантар.
Кінь проговорив людським голосом:
— Що від мене хочеш?
— Нічого не хочу, лише тебе!
А то був такий кінь, що де загадати, туди понесе.
— Ну, якщо ти лише мене хочеш,— каже кінь,— то бе-
ри з мене кантар... І коли тобі треба буде десь поїхати,
потряси цим кантарем, і я нараз з’явлюся перед тобою.
Хлопець узяв кантар, вернувся додому.
— Ну, чи всокотив пшеницю?— питають його батько
і брати.
— Всокотив!
— Не може бути...
— Не вірите, то йдіть, подивіться.
112
І вони поспішили на поле. Дивляться: справді пшениця
стоїть не попасена, любо на неї глянути.
І дуже дивуються:
— Як ти міг уберегти пшеницю?
— Як бачите.
— А хто пас пшеницю?
— Кінь.
— Який кінь?
— Такий, що з моря виходить. Як вийшов із моря, я
стрілив із пушки, і він утік назад,— пожартував хлопець.
Минуло пару днів. Наймолодшому братові не сидиться
дома. Хоче іти світом. Потряс кантарем, нараз з’явив-
ся кінь.
— Що потребуєш, газдо?
— Хочу поїхати у світ.
— Ну, сідай на мене... Я тебе понесу, айбо ні на кого
й ні на що не дивися, ні до чого не прислухайся.
Сів на коня і їде. їде, і приїздить до одної кирниці...
На землі заблищало золоте перо.
Хлопець загойкав:
— Йой, яке прекрасне перо!
Кінь проговорив:
— Що я тобі наказував? Ні на що не дивитися!
— Чи брати те перо?
— Як візьмеш — біда, як не візьмеш — і так біда...
Хлопець скочив з коня, взяв перо. Знову сів на коня
і поїхав далі. їде, їде. Приїхав до моря. І заблищав на
березі діамантовий камінь.
— Йой, який прекрасний камінь!— загойкав хлопець.
Кінь проговорив:
— Ти знову забув про мій наказ!
— Чи брати той камінь?
-— Як візьмеш — біда, як не візьмеш — і так біда.
Хлопець узяв каменя і скаче далі. їде, їде. Раз на зем-
лі заблищав волос.
— Йой, який прекрасний волос!— загойкав хлопець.
Кінь проговорив:
— Ти справді забув про мої слова?
— Забув... Чи брати той золотий волос?
— Як візьмеш — біда, як не візьмеш — і так біда.
Хлопець узяв золотий волос і поїхав далі. їде, їде.
Приїхав у державу поганого царя. Тут його взяли у по-
лон. Коня заперли у хліві, а хлопця повели в кімнату, де
жили триста писарів поганого царя...
,114
Хлопці-писарі щовечора показували цареві своє письмо.
Пар дивився і хвалив того, хто найкраще написав.
~д наш хлопець перед тим, як мав іти з письмом до
царя, забився в~ куток, аби його не було видно, і теж
писав... А писав він золотим пером.
Пареві дуже полюбилося його писання.
___ Бачите, ви тумани! Цей хлопець молодий, а вже як
гарно пише! о
Писарі розсердилися на хлопця и дорадилися, що бу-
дуть за ним слідкувати. І дослідили, що хлопцеві діаман-
товий камінь світить, а золоте перо пише!
Коли знову понесли своє писання до царя, цар похва-
лив хлопця, озвався один із писарів:
__ Той молодий хлопець не своєю рукою пише!..
— А як?
— За нього пише золоте перо!.. Ану візьміть від ньо-
го перо, то побачите, що й так не напише, як ми.
На вимогу царя хлопець мусив віддати перо й дуже за-
журився. Зайшов у хлів до коника.
— Чого ти журишся?—питає його кінь.
— Де би я не журився, коли поганий цар взяв від
мене золоте перо... Чим тепер писати?
— Чи я тобі не говорив, щоб ти нічого не піднімав!
— Та що робити?
— Не журися... Будеш писати отим золотим во-
лоском!
І хлопець знову написав найкраще.
Поганий цар чудувався і кричав на писарів:
— Тумани ви, осли! Цей хлопчик молодий, а пише
краще за всіх вас!
Писарі ще більше розгнівалися на хлопця і знову слід-
кують за ним...
Коли поганий цар перевіряв писання, один писар
сказав:
сг°** ХЛОПЄЦЬ * тепеР не своєю рукою пише.
— Як не своєю? А чим?
— Золотий волос за нього пише.
І ЦаР дав наказ принести золотий волос.
Хлопець пішов у хлів.
Що журишся, газдо?— питає кінь.
Де би не журився, коли поганий цар узяв від мене
і золотий волос... Що тепер робити?
Ну, не журися... Діамантовий камінь буде тобі сві-
тити й писати...
115
І хлопець знову написав найкраще. Понесли писання до
поганого царя, а він на писарів:
— Ну, бачите, тумани? Ви набрехали на хлопця. Те-
пер у нього вже не є ні золотого пера, ні золото волоса,
а написав найкраще.
Писарі аж волосся на собі рвуть, такі сердиті. І всі
дивляться за хлопцем.
На другий день цареві доповіли:
— Хлопець не сам пише...
— А хто за нього пише?
— йому допомагає діамантовий камінь.
І поганий цар дав наказ принести той камінь.
Хлопець залишився без золотого пера, золотого волоса
й діамантового каменя і дуже зажурився. Пішов до свого
коника й опустив голову.
— Що журишся, газдо?
— Де би я не журився, коли поганий цар узяв від ме-
не й діамантовий камінь...
— Не журися. Якось буде...
І камінь вчинив так, що писання хлопця й тепер було
найкраще. Цар кричить на писарів, соромить їх.
— Пресвітлий царю, раз хлопець такий мудрий, най
принесе тобі ту качку, що з неї це золоте перо, сказав
найстарший писар.
— Та де ота качка?
— Він має знати, бо він мудрий...
І поганий цар наказав хлопцеві принести золоту качку.
Як ні — голова не його!
Хлопець дуже зажурився. Прийшов у хлів до коника.
— Що журишся, газдо?
— Де би я не журився, коли поганий цар наказав при-
нести ту качку, з якої я знайшов золоте перо.
— Ну, не біда... Збирайся в дорогу. їдемо за золотою
качкою.
Хлопець сів на коня, приїхав у державу другого царя.
Каже кінь:
— Зараз зайдеш у хлів і увидиш дуже красну клітку.
В тій клітці є золотокрила качка. Але над кліткою висять
дзвінки. Щоб ти їх не рушив, бо задзвонять, і цар почує
у своїй палаті... Я нажену на сторожів сон, тоді й візьмеш
качку.
Хлопець пішов у хлів, тихенько відкрив клітку, взяв
золотокрилу качку. Кінь під воротами чекав.
— Швидко сідай на мене, і тікаймо, бо буде біда!
116
Хлопець скочив на коня і вихорем помчав до поганого
^Ьар дуже зрадів золотокрилій качці й похвалив легіня.
Д старший писар, що готувався на міністра, знову ду-
ає, як би знищити хлопця. Раз каже:
Той, котрий приніс золотокрилу качку, може при-
нести Й дівку, що з неї цей золотий волос.
Цар покликав хлопця і наказує:
____Як не приведеш мені ту дівку, що з неї цей
волос,— голова не твоя!
Смутний, прийшов хлопець до свого коника у
__ Що журишся, газдо?
__ Де би я не журився, коли поганий цар дав
каз привести ту дівку, що з неї золотий волос.
____Не журися, збирайся в дорогу. Наперед зайди
поганого царя і попроси від нього такий корабель,
золотий
хлів.
на-
мені
до
що
пливе проти течії. Най зробить той корабель так, щоб
можна зайти в нього, а вода аби не запливала. В кораблі
мусить бути музика, їжа, пиття на три місяці, бо попли-
вемо аж у Червоне море... І ще нехай покладе у корабель
красну одіж для двічат, красні топанки, чоботи, персні,
дзеркала...
Хлопець усе передав цареві.
Поганий цар узявся до роботи. Дав оголосити, що по-
требує доброго майстра і, як побудує такий і такий ко-
рабель, озолотить його.
З’явився мудрий майстер, що зробив корабель.
Усе було готове, і цар покликав хлопця:
— Ну, тут маєш, що просив. Я твою просьбу виконав.
Тепер ти мусиш сповнити наказ... Як ні — голова не
твоя!
Хлопець сів у корабель, рушив у дорогу. Довго пла-
вав корабель, доки дійшов до Червоного моря. Став коло
замку золотоволосої принцеси, і хлопець виклав на берег
товар: прекрасну одіж, взуття, персні, дзеркала...
Раз лиш прибігла служниця золотоволосої дівчини й
купила собі плаття. Принесла додому і показує своїй гос-
подині.
Де ти усе купила?
1 ам, на березі, якийсь купець з далекого краю на
кораблі приплив і привіз усячину: одіж, взуття, персні,
Дзеркала...
~ На гроші, йди купи й мені!
лужниця побігла до хлопця і каже:
117
— Продайте ще одне красне плаття моїй цариці.
— Скажи своїй цариці, що мусить сама прийти й ви-
брати собі... Лише спіши, бо мені ніколи чекати...
Служниця вернулася й передала слова купця.
— Мені не хоче продати. Мусите самі піти на берег й
вибрати собі плаття.
Золотоволоса принцеса зібралася й пішла купувати собі
красне плаття. А хлопець тим часом виклав усе, що мав
найкраще. Коли дівчина побачила одіж, чоботи, персні —
аж очі їй розбіглися. Все би хотіла приміряти й купити.
А він каже:
— Там, у кораблі, є ще краща одіж. Я вас прошу за-
йти в корабель...
Золотоволоса погодилася. Зайшла в корабель, а там —
дива! Не може надивитися. Примірює, дивиться у дзерка-
ло — й не помітила, як корабель рушив і поплив
у море...
Схопилася тоді, коли були вже серед моря. Витягла
своїх триста ключів, кинула у море і смутно сказала:
— Най би ти віз мене собі, але ти мене везеш погани-
нові.— І гірко заплакала.
Поганий цар уже чекав їх. І коли побачив золотоволосу
дівчину, нараз підбіг до неї, хотів поцілувати. Та вона
не далася:
— Тоді буду твоя, як привезеш мій золотий замок.
-— Та хто може привезти твій золотий замок?
— Той, котрий і мене привіз...
Поганий цар покликав хлопця й каже:
— Ти сповнив мій наказ. Тепер мусиш привезти і її
замок. Як ні — голова не твоя!
Зажурився хлопець і прийшов до коника.
— Що журишся, газдо?
-— Де би я не журився, коли поганий цар хоче, аби я
привіз сюди і замок золотоволосої принцеси.
— Ну, збирайся в далеку дорогу.
Сів хлопець на коня, й летять через поля, через гори
й ліси. Приїхав до Червоного моря. Кінь заіржав, і з во-
ди з’явився риб’ячий цар.
— Чого тобі треба?
— Треба, аби замок золотоволосої принцеси поставив-
ся коло поганого царя.
Риб’ячий цар свиснув, і збіглося стільки чортів, як тра-
ви. Вхопили той замок і понесли до моря, до палацу по-
ганого царя...
118
Поганий цар пробудився ранком і думає, що так засві-
тило у Його вікно. Виглянув, а то золотий замок. -Зрадів
і побіг до золотоволосої принцеси.
_ Ну, тут є твій замок! Чи будеш моєю?
____Ще ні. Коли мене везли на кораблі, я кинула в море
триста ключів від замка.
___ Та хто може знайти ті ключі?
___ Той, котрий міг принести замок.
Покликав цар хлопця і наказує:
____ Ти мені служив вірно, послужи іще раз Знайди й
ключі від сього замка!
Задумався хлопець і прийшов до коника.
— Що журишся, газдо?
____ Де би не журився, коли поганий цар наказав зна-
йти і принести ключі від замка.
— Збирайся в дорогу...
Сів хлопець на коня, й рушив знову за Червоне море.
Кінь заіржав, із води з’явився риб’ячий цар.
— Що ти хочеш?
— Хочу ті ключі, що їх золотоволоса дівка кинула в
море.
Риб’ячий цар свиснув, і всі риби збіглися:
— Ви бачили такі й такі ключі?
•— Ми не бачили.
Але одна риба, що припливла запізно, каже:
— Я бачила.
— Неси!
І риб’ячий цар передав ключі від замка.
Хлопець сів на коня, і вернулися до поганого царя.
Цар зрадів ключам і нараз побіг до золотоволосої:
— Ну, тут маєш ключі!
— Я ще хочу і свою худобу!
Поганий цар покликав хлопця й каже:
— Мусиш пригнати всю худобу золотоволоски!
Задумався хлопець і прийшов до коника. Розповів йо-
му, що наказав цар.
— Ну, сідай на мене!
Полетіли. Коло Червоного моря паслася худоба. Кінь
порадив:
Той, найбільший віл,— то голова череди. Мусиш під-
крастися й зняти з нього кантар.
Хлопець підкрався, зняв кантар.
— А тепер тікаймо!
119
Почали тікати. Хлопець махає кантарем, а віл і всі ко-
рови за ним біжать.
І так привели стадо.
Цар зрадів, коли побачив золоторогих корів.
— Тут є твоя худоба!— І він хоче поцілувати дівчину.
Але вона каже:
— Ні, ще треба здоїти корови, напарити молока і дати
гарячого напитися хлопцеві.
Поганий цар думає: «Це добре... Знебудуся слуги, і не
потрібно буде нічого платити». І покликав хлопця:
— Мусиш напитися кип’яченого молока!
Аж тепер зажурився хлопець. Прийшов у хлів до
коника.
— Ну, що знову журишся?
— Так і так...— і хлопець розповів.
— Скажи поганому цареві, що як будеш пити молоко,
най тобі дозволить зі мною поговорити. Мене приведуть
до котла з молоком, я тричі оббіжу котел, хухну на ньо-
го, і молоко вчиниться таким, що можна буде пити.
Так і було... Хлопець став коло котла і прогово-
рив:
— Пресвітлий царю, дозвольте мені ще поговорити зі
своїм вірним коником.
Цар наказав привести коня. Привели коня, а той тричі
оббіг котел, хухнув на молоко. Хлопець узяв черпак, на-
пився і став ще дужчим, як був доти. Підняв котел і при-
ніс цареві:
— Наказ виконано!
— А тепер, царю.— каже дівка,— ти напийся молока і
теж станеш дужим. Тоді буду твоя!
Поганий цар подумав: «Ну, раз хлопцеві не сталося
нічого, то й мені не станеться». Черпнув молока, напився
і... впав мертвий.
Дівчина підбігла до хлопця і поцілувала його.
— Ти мій!..
І хлопець залишився в тому царстві. Завів нові поряд-
ки, дав добре життя людям. Від старого батька привіз
тої пшениці, що двічі на рік родить, роздав її газдам, і
ті почали сіяти, добрий урожай збирати.
А наш хлопець ще й тепер любить свою золотоволоску.
120
ПРО СЕЙПЕНТЕЛ ІЛОНКУ
Жив один графський син, який кожного дня ходив на
полювання. _ е
Раз у неділю раненько встав, відчинив вікно, щоб по-
дихати свіжим повітрям. Дивиться — йде вулицею баба,
а в РУЦ> несе в горняті синові їсти.
Графський син подумав: «Чи я потраплю в горня так,
аби не вбив бабу?»
І прицілився, і вистрілив: горня розсипалося на че-
репки.
Баба глянула на хлопця, а він тримав у руках рушни-
цю і сміявся.
____ Та ти ще й смієшся? Я ледве зажебрала синові їсти,
а що теперки йому понесу? Бодай би ти тоді вженився, ко-
ли собі візьмеш Сейпентел Ілонку.
Хлопець, як почув оці слова, перестав сміятися і заду-
мався. А далі побіг за бабою і розпитує:
— Скажіть, бабко, а де є ота Сейпентел Ілона?
— Там є, де дев’яносто дев’ять людських голів на ко-
лі настромлені,— сердито відповіла йому баба і пішла
своєю дорогою.
З того дня графський син не знаходив місця. Все ду-
мав-передумував. Раз лиш зібрався і пішов шукати свою
суджену.
Іде, іде дорогою й бачить: ведмідь б’є мурашок, да-
вить їх тисячі. Хлопець розізлився:
— Та тобі не соромно? Сам такий товстило, а малень-
ких мурашок давиш? — І відігнав звіра в хащу.
Тоді одна мурашка обізвалася:
— За те, що ти нас вборонив від ведмедя, подаруємо
тобі оцю сопілку. Якщо потрапиш у біду — заграй на ній,
і прийдемо на поміч.
Хлопець узяв сопілку й рушив далі. Іде, іде. Дивиться:
малі хлопці спіймали лисицю і б’ють її.
Хлопці, чом ви так б’єте лисицю? Лишіть її. Дам
вам по кроні.
Дав їм гроші, і вони лишили у спокої звірючку.
Лисичка проговорила:
ф За те, що ти мене врятував од смерті, дам тобі со-
пілку. Коли в біді будеш — заграй, і я прибіжу на поміч.
Узяв хлопець і від лисиці сопілку, вже має дві, й іде
собі далі. Іде, іде. Прийшов до води. Дивиться: риба дуже
собою кидає.
121
Він мав хліб і кинув рибі їсти. Риба з’їла й перестала
собою бити. І проговорила:
— За те, що ти не пожалів для мене хліба, даю тобі со-
пілку. Коли в біду потрапиш — заграй, і я прийду на по-
міч.
Хлопець узяв і третю сопілку та йде далі. Довго йшов
і в хащі натрапив на хижку. Коло тої хижки побачив на-
стромлені на кілках людські голови. Порахував: дев’яносто
дев’ять!
— Ну,— думає собі,— зайду я в цей двір. Отут мусить
бути моя Ілонка.
Зайшов до хижі й бачить: на печі сидить та сама баба,
якій горнець розбив. Поклонився:
— Добрий день, бабко.
— Добрий день, синку. Та ти й справді аж сюди при-
дибав?
— Айно Дайте якусь службу.
— Добре, Будеш у мене доглядати три кобили.
Переспав хлопець ніч, а рано баба вирядила його з трьо-
ма кобилами.
— Але як їх не приженеш, то твоя голова теж буде на
колі — там, де тоті дев'яносто дев’ять. Можеш тоді й не
шукати свою Ілонку.
Вигнав кобили на толоку ії доглядає. Але йому захо-
тілося спати. Хлопець не давався, та сон його пере-
бороз.
Пробудився, продер очі, а на толоці худібки не ви-
дати.
Зажурився... Що тепер чинити? Пропала голова! Та
здогадався, що в нього є три чарівні сопілки.
Заграв, і з’явилася коло нього мурашка.
— Ну, що сталося, легіню? Яка біда в тебе?
— Баба розказала мені кобили дозирати. А я заспав.
Кобил не є.
— Не журися... Будуть твої кобили... Вони стали му-
рашками. Я скажу своїм друзям, аби їх кусали, і тоді вони
почнуть тікати. Як побіжить перша, нічого їй не роби. Як
утече друга, теж не рушай. А як третя пуститься тікати,
тоді швакни її батіжком і приговори: «Станьте такими, як
були!».
Так і було. Ударив хлопець третю мурашку батогом і
промовив:
— Станьте такими, як були!
І вони стали кобилами.
122
Баба увечері, як його увіділа, нараз запитала:
_ Ну, ЧИ добре ти доглянув мої кобилки?
__ Добре.
Побігла у хлів — і справді кобили стоять собі прив яза-
Н1’Ой, бо розізлилася стара босорканя! Схопила залізну
палицю і давай молотити кобил (а то були її три доньки).
Дуже їх побила!
Ну, нічого. Переспав хлопець ніч, а ранком знов же-
не кобил.
____ Якщо їх увечері не приженеш додому — кричить сер-
дито баба — то буде твоя голова на колі!
А донькам наказала:
__ Підете до води й станете рибами!
Вигнав хлопець кобили і доглядає. Раз лиш напав на
нього сон. Заснув, а прокинувся аж по обіді. Дивиться —
кобил ніде нема. Сів на траву й плаче...
А далі здогадався, що має ще дві чарівні сопілки. Взяв
одну, заграв на ній — з’явилася риба:
— Ну, що за біда, легіню?
— Так і так. Пропали кобили...
— Не журися. Зараз будуть. Вони стали золотими
рибками й заховалися у воді. Я попрошу подруг, аби ку-
сали. Вони будуть тікати з води. Дивися добре: як виско-
чить третя — вдар її батогом і примов: «Станьте такими,
якими були!».
Так усе й було. Швакнув хлопець третю рибу і при-
мовив:
— Станьте такими, якими були!
Вони перекинулися знову на кобил, і хлопець щасливо
пригнав їх домів.
Відчинила баба двері й, як тільки його побачила, загой-
кала:
— Ну, песій сину, де кобили?
— У хліві...
Баба не вірить. Подивилася — кобили й справді там!
Ще більше розізлилася. Схопила вогняний батіг і б’є до-
ньок, лупить їх щосили.
Ви з ним, напевно, любитеся, якщо даєтеся спійма-
тися!
Доньки кажуть:
— Ні, мамко! Ви мудрі, а він ще мудріший!..
На третій день рано пробудила баба хлопця:
— Уставай, песій сину! Кобилки голодні!
123
Вигнав їх на толоку і в обід заснув знову. Кобили про-
пали. Хлопець узяв сопілку, заграв — і прибігла до нього
лисиця:
— Яка біда, легіню?
— Така й така. Кобили загубилися...
— То справді біда, бо вони стали яйцями, й баба склала
їх у кошику на печі, а сама сіла на них.
— Йой, що тепер буде?
— Ну, не журися. Щось будемо чинити. Є у баби на
горищі когут. Я покличу тхора, й він почне ганяти когута.
Баба встане з яєць й вилізе на під когута рятувати. Тоді
ти забіжиш до хижі, вдариш батогом по яйцях і примо-
виш: «Станьте такими, якими були!».
Так і було. Тхір почав ганяти когута, а баба, як почула
крик, вилізла на під... Хлопець швакнув батогом по яйцях
і примовив:
— Станьте такими, якими були!
І кобили — знову у хліві. А хлопець сів собі на стілець.
Баба зійшла з поду і каже:
— Но, песій сину, де кобили?
— В хліві...
Глянула баба в кошик — немає яєць! Думає собі: «Муд-
ра я, та цей іще мудріший»! І сказала:
— Ну, легіню, служив ти мені вірно. Що просиш за
свою службу?
— Я би хотів у вас залишитися ще на три роки.
— Добре... Дуже радо тебе прийму, бо ти вірно слу-
жиш.
Як переспали ніч, баба повела хлопця до великого озе-
ра, дала йому дерев’яну лопату, дерев’яну мотику, дерев’я-
ний чекай і каже:
— Це озеро мусиш засипати й забетонувати, щоб я мог-
ла на коні по ньому пронестися. Як не зробиш — твоя го-
лова буде на колі!
Хлопець махнув чеканом — зламався, махнув моти-
кою — зламалася, взяв лопату — зламалася.
— Ой, пропала моя голова! — сів на землю й думає,
що чинити?
А бабина донька (то була Сейпентел Ілона) принесла
йому їсти.
— Що журишся, легіню?
— Де би не журився, коли баба мені наказала це озеро
засипати й забетонувати, аби могла на коні пронестися.
Як не зроблю, голову мені зніме.
124
ріУі добре. Сідай їсти. Щось будемо діяти...
Наївся хлопець. І бабина донька нагнала на нього твер-
дий сон. Сама свиснула, і одразу збіглося багато чортів
і засипали й забетонували озеро.
Сейпентел Ілона пробудила хлопця:
__ Вставай! Іди до баби, й кажи, що все готово.
Він пішов. Баба диву дається.
___ Ти вже засипав озеро?!
— Уже...
Сіла на коня, помчала до озера. Кінь пробіг по озеру,
і воно не проломилося.
Другого ранку на зорі пробудила хлопця:
____ Вставай, нині підеш у нашу густу хащу. Там вітер
розсіяв насіння бука, дуба... Усе мусиш зібрати. Але кож-
не насіння окремо. Зрозумів?
— Айно...
Пішов у хащу і почав збирати насіння. Але того насін-
ня тілько, що треба би під кожним листком цілий день
збирати.
- Ну, пропала моя голова!
Опівдні дівка принесла їсти:
— Що журишся, легіню?
— Де би я не журився. Не можу визбирати насіння.
— Сідай їсти, щось придумаємо.
Хлопець наївся і заснув, бо Ілона напустила на нього
сон. А сама знову свиснула, збіглися чорти. За годину
зібрали насіння так, як хотіла баба.
Пробудила легіня:
— Вставай, робота готова...
Він пішов, а баба аж у руки сплеснула:
— Ти вже зібрав насіння?
— Зібрав...
— Подивлюся!
І поспішила в хащу. Бачить: стоять великі купи насіння,
кожне собі окремо...
Думає баба: «Я мудра, а цей ще мудріший... Ба, яку би
йому задати роботу, аби не зробив?»
І третього дня раненько наказала:
Оту хащу мусиш зрубати, покопати, засіяти пшени-
цею. До вечора пшениця має дозріти, а ти мусиш її
зжати, звезти, вимолотити, змолоти муку й спекти
хліба.
Взяв хлопець сокиру, іде в хащу... Зрубав одне дерево
і змучився. Сін на траву й зажурився.
125
А. Сейпентел Ілона хоче нести полуденок, та баба це
пускає, кричить на неї:
— Біжиш до нього? Знаю я, що ти, замість нього, ро.
биш усю роботу. Не такий він мудрий, аби чинив такі
діла!.. Ти не понесеш йому сьогодні їсти, най несе
сестра!
Баба дуже сердита, аж вогнем дихає. Але по деякому
часі втихомирилася і лишила доньку. І Сейпентел Ілона
понесла хлопцеві полуденок. Дивиться, а він сидить і
плаче:
— Що плачеш, легіню?
— Де би я не плакав, коли твоя мати наказала цю ха-
щу зрубати, землю покопати, засіяти пшеницю. До вечора
пшениця має вже дозріти, я мушу її зжати, повозити, ви-
молотити, змолоти муку, ще й хліба спекти...
— Не плач, на їсти і лягай спати...
Як пообідав, напустила на нього твердий сон, а сама
свистом скликала стільки чортів, як піску морського.
— До вечора аби оця хаща була зрубана, земля зорана
й засіяна пшеницею. "Пшениця мусить дозріти, ви її зо-
жнете, звезете, вимолотите, муки змелете ще й хліба спе-
чете...
Чорти взялися за роботу: одні рубають ліс, другі копа-
ють землю, треті сіють пшеницю... Понадвечір усе було
готово.
— Вставай! — сказала Ілона,— тут маєш хліб, неси бабі
на стіл... Вона тебе спитає, що хочеш за службу. А ти
скажи:
— Ще три роки хотів би у вас послужити...
Так і було. Коли поклав бабі на стіл свіжий калач, во-
на сердито запитала:
- Ну, що просиш за службу?
— Не прошу нічого, тільки хотів би ще три роки лиш
тися у вас...
Босорканя рада, що графський син тепер не визволиться
з її рук.
Хлопець зостався служити і все добре робить. А одного
разу, як баба заспала, Сейпентел Ілона із хлопцем приго-
тувалися у далеку путь. Ілона перемінила себе і хлопця в
голубів, і вони полетіли.
Летять, летять, Ілона каже:
— Ану, подивися, чи не видно дещо?
Хлопець озирнувся.
— Виджу вогняну хмару.
126
То мама. Тепер з мене стане млин, а з тебе старий
хьник. Стара буде питати «Чи не видів ти двох голубів
МЄтіти»? А ти скажеш: «Видів, айбо дуже давно...»
Коли баба прилетіла, вже був готовий млин, і мельник
ньому газдував. Баба спитала мельника, чи не бачив го-
У бів. Як їй сказав, що дуже давно полетіли, подумала:
«Ні то не вони- Вони не могли давно полетіти» — і повер-
нулася додому.
д Сейпентел Ілона знову перемінили мельника в голуба,
а млин — У голубку, й летять у його край...
Летять, летять. Були вже геть далеко. А Ілона кажеі
__. Ану, глянь чи не видно щось?
__ Виджу вогняну хмару...
____ То мама. З мене станеться трава, а з тебе косар. Як
запитає, чи не видів таких і таких, скажеш, що летіли,
айбо давно-предавно.
І дівчина перемінилася у траву, а хлопця перемінила в
косаря.
Догнала їх баба, питає косаря:
— Чи не видів ти таких і таких?
— Ой, видів, та давно, коли це поле розчищав під тра-
ву. Баба подумала: «То не вони» — й вернулася додому.
А два голуби знову рушили в путь.
Летять, летять, а Ілона втретє:
— Ану поглянь назад. Кого бачиш?
— Бачу бабу на вогняному коні.
— Тепер станемо рибами. Але, щоб ти не показав голо-
ву з води, бо всліпнеш. А я буду з нею говорити...
Так і було. Ілона лишилася з бабою. А хлопець любив
знати, про що вони говорять, і випхав голову з води.
Босорканя нараз вкрала від нього очі й вернулася до-
дому.
Дівчина аж плаче:
— Що тепер робити?! Далі подумала й говорить: —
Ну, тут сиди. Я йду за твоїми очима...
І полетіла голубом. Вдома напустила на матір і на сест-
ри міцний сон. Тоді сягнула матері у пазуху, взяла очі, а
замість них поклала голуб’ячі яйця, аби баба думала, як
пробудиться, що очі там, у пазусі.
Хлопець чекав на березі річки. Раз лиш прилетіла го-
лубка, сталася дівчиною й поставила очі хлопцеві на місце.
1 полетіли в його село. Хлопець радий, щасливий — веде
свою суджену за руку.
Куди мене ведеш?
127
— До нашого домівства.
— Ні! Ще не веди. Ваші мене не знають. Поведи д0
сусіда вашого, корчмаря. Я буду в нього служити. Через
місяць скажеш нянькові й мамці, що хочеш женитися
І тоді поберемося, та пам’ятай, дома нікому не дайся поці„
лувати.
Свою суджену хлопець привів до корчмаря і там її
лишив служити, а сам вернувся до батьків.
Дуже йому зраділи. Хочуть його обняти, цілувати, а
він не дається.
Погостилися. Хлопець був зморений і ліг у постіль.
А увечері прийшла до них тітка і в постелі сонного поці-
лувала. І він забув про дівчину.
Минув тиждень, два, місяць, і два місяці. Хлопець на-
бувся дома, й родичі надумали його оженити.
— Ти вже немолодий, час тобі женитися.
Вибрали красну невісту, вчинили їй сватанки й визна-
чили день свадьби.
А Сейпентел Ілона все знає і плаче, гіркими сльозами
умивається. Раз він проходжувався, а вона вчинила так,
що зашпотався, упав і вивихнув ногу. Послали за дохто-
ром, але корчмарева служниця сказала, що вона його ви-
лікує скоріше.
Так і сталося.
— Та чим тебе нагородити, що ти мене вилікувала? —
питає її хлопець
— Нічого не хочу, лиш поклич мене на свадьбу.
Настав день весілля. Зібралися гості — родичі, сусіди.
Не забули покликати й корчмареву служницю. А ота
розкусила золотий горішок, і вийняла з нього золоту оде-
жу й так прийшла на весілля.
Молоді якраз збиралися іти на вінчання. Але коли мо-
лода глянула на корчмареву служницю, аж зайойкала:
— Диви, яка прекрасна одіж у тої простачки! Я доти
не йду вінчатися, доки й мені не купиш таке плаття!
І почали шукати срібну одіж. Але ніде не могли знайти
і мусили купувати у служниці:
— Продай своє плаття. Ми дорого заплатимо.
— Я за гроші не продаю.
— А що хочеш за нього?
— Нічого не хочу, лише побути з молодим.
Ілона цілувала хлопця, розповідала про все-все, але він
не пам’ятав нічого. А під ліжком сховався слуга і все чув,
що дівка говорила:
128
я тобі шість раз врятувала життя, а ти все забув!
’Т' ще не все пропало. На зорі я буду на вашій хаті зо-
1 3 ею кукати, і тоді мене увидиш, тоді мене впізнаєш...
3 Вона пішла додому. Слуга виліз з-під ліжка й почав
ворити все, що почув, молодому панові. Аж тепер, по-
чувши з чужих вуст, хлопець згадав усе, як було.
4 Уранці він вийшов на двір і дійсно побачив зозулю.
І одразу згадав свою суджену Сейпентел Ілону. Але зо-
зуля полетіла геть...
Ще того дня графський син зібрався в далеку дорогу.
Молодій сказав:
__ Вінчатися не будемо! Можеш віддаватися за іншого.
Пішов до майстра, дав собі зробити залізні постоли і
пішов у світ. Сім років ходив-блудив, шукаючи свою су-
джену.
Раз сів під вербу і дивиться — його постоли порвалися.
«Ну,— думає собі — лиш тут вона мусить бути, якщо мої
постоли порвалися...»
А на вербі жалісно кукала зозуля.
— Це моя Ілонка,— проговорив сам до себе хлопець.
— Ой, я твоя! — відповіла пташка.
— То ходи до мене, якщо ти моя.
— Не йду!
— Чому?
— Побожися, що не покличеш на весілля свою тітку,
котра тебе поцілувала.
І він заприсягся.
Тоді злетіла вона і сталася дівчиною.
Хлопець дуже зрадів, узяв її за руку й привів до
батьків.
Дома посвадьбували і жили щасливо до кінця свого віку.
ПРО ІВАНА ПЕЦОВСЬКОГО, ЯКОМУ КІТ
ДОПОМАГАВ
Було де не було, жила одна баба. Вона мала сина. Його
в селі прозвали Іваном Пецовським, бо лише любив котів
і сидів на пеці.
Раз прийшов до Івана незнайомий кіт. Вони так подру-
жилися, що коли мати принесе Іванові їсти, він половину
сам з їсть, а половину дасть котові. З одної миски час-
то їли.
5 1071
129
Вигодував хлопець м’ясом і солониною великого кота.
І каже кіт:
— Ну, Іване, ти вже підріс на легіня, час тобі женити-
ся. Готуйся, і підемо кудись сватати.
Іван ранком устав, помився, причесався. Кіт роздобув
йому красний одяг із самого золота.
— Тут маєш, Іване, дорогу одежу. Одягайся, й рушай-
мо в дорогу.
Зібралися і йдуть. По дорозі кіт наказує хлопцеві:
— Іване, я буду своїм сватачем. Аби ти мене слухав.
Що скажу, те чини.
Прийшли вони до царя і сватають царівну.
Цар питає:
— Як твоє ім’я, легіню?
Кіт відповідає за хлопця:
— Іван.
— А як прізвище?
— Пецовський.
І почав хвалити хлопця, який він чесний та розумний.
Як добре погостилися, цар погодився віддати за Йвана
дочку. Збираються додому. Цар каже:
— Ну, Іване, скоро прийдемо на оглядини.
— Добре, приходіть, пресвітлий царю.
Попрощалися з царською сім’єю і йдуть додому.
— Іване,— каже кіт,— а тепер зайдемо до Залізноголо-
вої баби.
Баба сиділа на порозі, коли вони прийшли до її палацу.
Кіт подивився на неї страшними очима:
— Бабо! Нараз тікай звідси... Кудись заховайся, бо за-
раз тут буде цар з величезним військом. Як тебе увидять,
кінець тобі!
— Ой, котику, та де би сховатися?
— Де? Сховайся в дуплавого дуба і там сиди й не
дихай.
Баба побігла в сусідній ліс і сховалася в дуплі.
А кіт з Іваном рушили назустріч цареві. Ідуть і стрі-
чають хлопчаків, що пасли гусей. Кіт каже:
— Чиїх гусей ви пасете?
— Залізноголової баби.
— Слухайте мене: зараз сюди буде проходити цар з
військом. Як вас запитають: «Чиїх гусей пасете?» — ска-
жіть: «Івана Пецовського!»
І кіт подарував хлопчикам золотий.
Ідуть вони далі. Зустріли вівчарів.
130
__ Чиї вівці дозираєте?
_ Залізноголової баби.
_ Слухайте мене: зараз сюди буде проходити цар з
’йськом. Як вас запитають: «Чиї вівці дозираєте?» — ска-
^ть; «Івана Пецовського!»
І вівчарям кіт подарував один золотий.
Ідуть далі й бачать череду корів. Кіт — до пастухів:
__ Чиїх корів стережете?
__ Залізноголової баби.
_____ Слухайте мене: зараз сюди буде проходити цар з
військом. Як вас запитають: «Чиїх корів стережете'1» —
скажіть: «Івана Пецовського!»
І пастухам кіт дав золотий.
Ідуть далі. Дивляться: наближається цар, його донька
і гості.
Іван і кіт близько поклонилися цареві і просять до себе
на оглядини. Ідуть, ідуть. Бачать величезну череду корів.
Цар питає пастухів:
— Чую худобу пильнуєте?
— Івана Пецовського.
Цар і його донька зраділи — думають собі: «Багатий
Іван, якщо він стільки корів має».
Ідуть собі далі, ідуть. Бачать багато овець.
— Чиї вівці? — зупинився цар біля вівчарів.
— Івана Пецовського!
Цар радіє, думає: «Ой багатий мій зять, коли стільки
овець має!»
Ідуть далі, бачать — видимо-невидимо птиці.
— Чия ото птиця? — спитав цар.
— Івана Пецовського.
Цар чудується і радіє:
— Ну, донько, за багатого легіня віддаєшся!
Ідуть далі. Вже їм надоїло йти.
— А чи ще далеко до зятевого замку? — питає цар.
— Зараз, пресвітлий царю...
І кіт пішов попереду, за котом — Цар, за царем — його
донька, а за ними — військо. Дивляться, стоїть собі на
гірці прекрасний палац, аж блищить на сонці.
— Чий то палац?
— Івана Пецовського! — гукає кіт спереду.
Прийшли ближче. Бачать: Іванів палац — із самого
золота! Цар відкриває двері, заходять досередини.
Не можуть начудуватися — всередині так само все із
золота.
Дуже сподобалося тут і цареві, і його доньці. Були за-
доволені оглядинами. Домовилися зразу про весілля і вер-
таються додому. А кіт вертиться біля них, всячину їм по-
казує, хвалить багатства Івана Пецовського.
Коли зайшли до лісу, цар побачив дуба дуплавого.
— Який старий дуб! — здивувався він.
•— О, пресвітлий царю,— каже кіт,— я тут колись слу-
жив і багато разів бачив, як із цього дуба виходило не-
чисте: голова залізна, а тулуб жіночий.
Цар дивується ще більше:
— Я такого зроду ще не бачив, хоча немало років живу
і царюю.
І цар наказав військові, аби приготувалося стріляти у
дуба. Дав команду — і військо почало стріляти. Підійшли
ближче, дивляться, а з дуба кров тече!
— Ба що то означає?
Розрубали дерево і витягли Залізноголову бабу
мертву.
— Правду ти говорив! — каже котові цар.— Може, ще
десь є нечиста сила?
— Та вже, видати, немає.
Цар, його донька й вісько вернулися додому. А невдов-
зі справили славну свадьбу. Іван став царським зятем і
добре жив із жоною...
Постарівся кіт і думає, що час помирати. Покликав Іва-
на і каже:
— Як помру, зроби великий похорон.
— Я тебе поховаю з дванадцятьма попами!—пообіцяв
Іван.
Кіт прикинувся, що здох. Царівна — його за хвіст і ви-
кинула.
А кіт підвівся — і прямо до Івана.
— Ну, Іване, так ти мене поховав? Ти ж обіцяв, що з
дванадцятьма попами будеш мене хоронити. А як я здох,
твоя жона викинула мене за хвіст на гній... Так ти віддя-
чився за те, що я тебе добре оженив?!
Іван дуже пожалів кота. І коли кота не стало, справді
зробив йому великий похорон.
Помер кіт. Нема кота. А Іван з жоною зосталися жити
і живуть донині, якщо не повмирали.
132
ПРО ЦАРЯ У КОТРОГО ОДНЕ ОКО ПЛАКАЛО,
ДРУГЕ СМІЯЛОСЯ, І ПРО ТРЬОХ ЙОГО СИНІВ
раз цар, У котрого одне око плакало, а друге смія-
ося. Той цар мав трьох синів.
Сини межи собою говорили:
____ £а чого то в нянька одне око плаче, а друге смі-
ється?
. Треба його спитати.
І старший брат зайшов до батька:
_____ Няньку, я хотів би знати, чого у вас одне око пла-
че, а друге сміється?
Цар вихопив свою шаблю, що висіла на клинку,— й на
сииа... Той налякався й вибіг.
__ Ну. Що сказав? — питаються брати.
__ Заходьте самі — дізнаєтеся.
Пішов середущий:
____ Няньку, я хотів би знати, чого у вас одне око плаче,
а друге сміється?
Цар схопив шаблю — і на сина. Той напудився і втік.
Тоді пішов молодший, котрого брати держали за
дурня.
— Няньку, я хотів би знати, чого у вас одне око плаче,
а друге сміється?
Цар вихопив із клинка шаблю — замахнувся й на нього.
А той стоїть спокійно — і оком не кліпне. Батько опустив
шаблю, сів на місце й каже:
— Ну, раз ти такий смілий, то тобі скажу. Я дуже хво-
рий. Чиряки покрили моє тіло... А на такій і такій горі є
цілюща криниця. Якби дехто із тої криниці приніс води і
помив моє тіло, я став би здоровий. Але ніхто не може
принести тої води, і я мушу вмирати. Тому одне моє око
плаче... А друге сміється, бо я маю ще якусь надію...
Хлопець дуже пожалів нещасного батька і каже:
— Няньку, не журіться. Ми принесемо вам тої води.
Брати його чекають — хотіли би знати, що батько ска-
зав. Коли вийшов, нараз приступили до нього:
— Ну, що? Що?
— Так і так... — розповідає хлопець.— Наш нянько в
біді: його тіло вкрили страшні струпи, і лиш вода з цілю-
щої криниці, що на Скляній горі, може допомогти. Треба
принести нянькові тої води.
Першим узявся за це діло старший. Йому дуже хотілося
стати престолонаслідником, а відчував, що батько пере-
133
1
дасть престол тому, хто доведе свою відданість. Осідлав
коня і рушає в дорогу.
— Скільки днів тебе чекати? —питають брати.
— Тридцять днів. Один місяць...— відповів їм старший.
їде, їде, їде. І зустрів на дорозі нещасну жебрачку — без
ніг і без рук. Бабка просить-молить:
— Подайте дещо бідній...
Він накричав на неї:
— Та як ти смієш зупиняти на дорозі принца?
Бабка йому каже:
— Ну, їдь, їдь... Якою дорогою їдеш, такою б і похо
див...
Принц потрапив до одного міста і став перед будинком,
з якого світилося. Подзвонив на брамі у дзвінок Вибігла
мила дівчина:
— Слухаю вас, пане!
— Чи приймете на ніч?
— Та де би ні, прошу...
І дівчина відчинила браму, повела його в парадну кім-
нату, а коня прив’язала у стайні.
Принцові на стіл поставили вечерю. Він швидко поїв і
сів до дівчат, які грали в карти. Ті спочатку дали йому
виграти, та скоро він програв усі гроші, коня, ще й одежу,
яку мав на собі. Кинули ще раз карти — і принц програв
знову.
— Плати! — кричать на нього.
А у принца — ні копійки. І кинули його за борг у тем
ницю.
Чекають дома місяць, чекають два, а він не вертається.
Осідлав коня середущий брат і рушає в дорогу.
— Скільки днів тебе чекати? —питає молодший.
— Місяць. Один місяць.
їде, їде, їде... І зустрічає на дорозі ту саму жебрачку —
без ніг і без рук.
— Паночку, подайте дещо бідній...
— Як ти смієш говорити з принцом? — закричав на неї
царський син.
Тоді вона каже:
— Ну, їдь, їдь... Якою дорогою їдеш, такою б і походив
І середущий брат потрапив у те саме місто та й став
перед будинком, з якого світилося. Подзвонив біля брами.
Вибігла мила дівчина:
-— Слухаю вас, пане!
— Чи приймете на ніч?
134
__. Приймемо, прошу...
। дівчина відчинила браму, повела його в парадну кім-
а коня прив’язала у стайні.
Нй і У 9
Принцові швиденько принесли вечерю, він поїв, напився
• сів до дівчат, що грали в карти. Ті спочатку дали йому
виграти, а потів викартяли в нього всі гроші, коня, ще й
одежу, яку мав на собі Грають далі — і принц програв
знову.
__. Плати! — кричать на нього.
Д в принца — ні копійки. І його теж кинули за борг до
темниці-
Дома чекають місяць, чекають і другий, а його нема.
Збирається в дорогу молодший. Каже батькові так:
__ Не знаю, коли повернуся, але принесу вам цілющої
води.
Та й поїхав. І він у дорозі зустрів жебрачку.
— Паночку, подайте дещо бідній...
Хлопець сягнув рукою в кишеню, вийняв жменю гро-
шей і віддав жебрачці. Плеснув коня — подорожує далі.
Раптом чує позад себе голос:
— Чекай мене, принце!
Оглянувся, а то красна дівчина із золотим волоссям.
Вона каже:
— Я знаю, ти їдеш на Скляну гору по цілющу воду,
їдь безперестанку в один бік — звідки сонце сходить. І ди-
вися — не звертай до світлиці, куди тебе будуть запрошу-
вати, а припросися на ніч до бідних.
Хлопець приїхав у те місто, де його брати застряли. Ба-
чить, стоїть освітлений будинок. Вибігли дівчата і почали
просити:
— Ходи до нас! У нас переночуєш!
Але він не слухає, їде собі далі. Побачив бідну хижку і
постукав до дверей:
— Чи міг би я у вас заночувати?
— Чому ні?
Переночував, а рано-вранці передав коня біднякові:
— Через рік я буду повертатися цією дорогою і заберу
його назад, а ти доти можеш запрягати.
Чоловік подякував.
Принц рушив далі. Іде, йде і зайшов у велику хащу.
Блукає, бідує, мучиться. Раптом помітив якусь хижку, що
вже запала в землю і поросла мохом. Відчинив двері й
бачить: сидить на печі дідо — білий, як молоко; вії в ньо-
го До пояса, а борода — до землі.
135
Поклонився:
— Добрий вечір, дідику!
— Доброго здоров’я, синку... Куди йдеш?
— Так і так...— розповідає хлопець.— Наш нянько за-
хворів — то я йду для нього по цілющу воду, на Скляну
гору.
— Ти повечеряй, синку, й лягай спати,— каже йому
дід.— А я в книгах пошукаю, де ота гора, і вранці повім
тобі.
Читав цілу ніч і не знайшов. Уранці дід — він звався
Понеділком — вивів хлопця з хижки і дав йому білу хус-
тину-ширінку.
— Махни цією ширінкою і загадай, аби перед тобою
з’явилася дорога. Підеш до мого брата, до Вівтірка, і він
скаже, що тобі робити.
Хлопець махнув хусткою, і перед ним лягла дорога.
І тою дорогою прийшов до дідового брата. Жив він іще
в старішій хижчині та й сам був старіший — весь білий,
як сніг; вії мав аж до колін, а борода тяглася землею.
Хлопець поклонився:
— Добрий вечір, дідику!
— Доброго здоров’я, синку... Куди держиш путь?
Хлопець розповів.
— Ну, повечеряй і йди спати,— каже йому дід.— А я
буду за ніч читати таку книгу, в якій списані всі гори ще
від первосвіту.
Перечитав він книгу, знайшов Скляну гору. І вранці
каже хлопцеві:
— Мій кінь понесе тебе на Скляну гору. На тій горі
є високий явір, що має три стовбури, а з тих стовбурів
тече різна вода. На кожному стовбурі написано, де яка
вода. На першому є напис: «Як нап’єшся цієї води, ста-
неш здоровий, як горіх». На другому написано: «Як на-
п’єшся цієї води, станеш такий молодий, як у двадцять
літ». На третьому стовбурі вичитаєш страшне: «Як на-
п’єшся цієї води, то дістанеш усякі хвороби, які лиш є
на світі». На Скляній горі усе живе перетворилося в ка-
міння: і люди, і звірі, і птахи. Лише на дві години від
полудня все там оживає, а потім знову кам’яніє. Мусиш
собі набрати води за ті дві години, бо інакше і сам ста-
неш каменем.
Хлопець красно подякував дідові, сів на коня і зага-
дав, щоб кінь його поціс на Скляну гору. Одразу вийняв
три скляниці й наповнив їх водою. На кожній написав,
136
вода. Потім поглянув на годинник — було ще досить
яКа і вирішив оглянути палац, збудований із самого
ЧЙібла. Зайшов собі в палац і ходить з поверха на по-
х, з кімнати до кімнати.
В Раптом в одній світлиці він помітив прекрасну дівицю,
колисалася в колисці та й заснула. Хлопець ліг біля
почав цілувати. А коли відходив — написав; «Я такий
• такий, був на Скляній горі, зайшов до срібного палацу
і спав з принцесою». А на стіні висіли мапи, на котрих
було намальоване все, що стало на світі від першопочатку.
Хлопець положив свого листа під одною з мап.
Він так запорався в палаці, що про другу годину й за-
був. Коли спохопився, до другої години лишалося декілька
хвилин. Скочив на коня і ледве встиг злетіти із Скляної
гори, щоб не скам’яніти.
Кінь так полетів, що опинився зразу в діда Понеділка.
— Ну, як ти з’їздив, синку?— запитав старий.
— Добре. Набрав води...
— Але ти, видати, трохи согрішив (дідо був віщівник).
Ну, ие біда. Як молодому, то проститься.
Принц дав йому напитися молодящої води, і дід так
помолодів, якби йому було двадцять років. Подякував
хлопцеві та й попрощалися.
Хлопець пішов. Дістався до міста, до того чоловіка,
у котрого залишив коня. Той возив конем дерево і вже
собі поставив нову хату. Хлопець дав йому сто срібних,
що доглядав коня, і хоче йти геть.
— Не йди ти до ранку,— каже чоловік.— Завтра бу-
дуть вішати двох легінів, і до міста скликали багато на-
роду.
Хлопець переспав у чоловіка ніч, а вранці встав і пі-
шов на площу, де були поставлені дві шибениці.
Раз ведуть двох людей, Він дивиться — а то його бра-
ти! Не могли картяркам виплатити борг, і їх засудили
на шибеницю.
— Кому боргують оці люди? — запитав хлопець.
— Нам!— відповіли дівчата.
— То скільки вам винні?
~ Стільки і стільки.
1 хлопець їм виплатив борги. І братів відпустили. Ку-
пив для них одяг, посідали всі троє на віз і їдуть додому:
старші брати сидять собі позаду, а він править кіньми.
а Дуже був зморений і почав дрімати. Брати йому ка-
137
— Сідай на наше місце, бо тобі треба відпочити, а мц
самі будемо гнати коней.
Хлопець сів на сіно і заснув, а старші брати викрали
від нього скляниці з цілющою і молодящою водою, а йому
лишили ту, від котрої приходять усякі хвороби.
Коли переїжджали через міст, порадилися, і один із
братів каже:
— Киньмо його в річку, хай утопиться, бо нянько дасть
йому царство, а ми станемо слугами.
— Ей, ні,— каже другий,— не кидаймо його в річку.
Досить йому одної біди.
Повернулися додому. Цар дуже зрадів синам, обцілу-
вав їх. Каже:
— Що ж ви мені принесли?
— Питайте наймолодшого...
— Синку, що ти приніс своєму нянькові?
Хлопець опустив голову, бо цілющу й молодящу воду
від нього вкрали. А брати сміються. Вони самі витягли
з його кишені пляшку з поганою водою і подали батькові.
Цар попив і захворів ще гірше, як доти.
Тоді старший син подав свою скляницю. Цар напився
і відразу видужав. Далі середущий дав йому свою. Цар
напився і став молодий, як у двадцять літ.
Цар обцілував двох старших синів, а на молодшого так
розсердився, що закликав ката і наказав повісити
хлопця.
Поставили шибеницю. Цар не хотів бачити, як вішають
сина і наказав, щоб принесли знаки: ліве око, серце і мі-
зинчик.
Кат зв’язав принца і везе під шибеницю. Дивиться на
легіня, а він такий красненький, молоденький. І пожалів
його, аж просльозився.
Хлопець йому каже:
— Якшо мені хочеш допомогти, я тобі щось пораджу.
- Що?
— Я скину з себе одяг, а ти наб єш до нього соломи
і повісиш.
— А знаки?
— Уб’єш пса, візьмеш із нього серце й око, а мізинчик
я дам свій.
— А що буде з тобою?
— Я піду у світ, і ніхто про мене не буде знати. Коли
цар побачить «повішеного», ти закопаєш його в землю і
ніхто ніколи не здогадається, що ти мене не згубив.
138
Так і було. Хлопець відрубав з лівої руки мізинець, а
т убив пса, вийняв із нього серце й око і поніс то все
^Хлопець пішов світом. Йде, йде і прийшов на один ви-
окий міст. Сів і журиться. Раз дивиться — йде графська
•„ Пан побачив голого легіня і питає:
кочім.
__ Хто ти такий?
Д ТОЙ йому каже:
____ Так і так. Я служив у пана, а пан не те, аби запла-
тив мені за роботу, а відрубав мені палець, ще й голого
вигнав геть на вулицю.
Граф одягнув хлопця:
__ їдь зі мною — будеш у мене служити.
__ А може, й ви зі мною зробите так само?
__ Ні. У мене тобі буде добре.
Перев’язав палець, взяв хлопця в кочію і привіз до-
дому.
Граф був дуже багатий і мав красну доньку. Вона була
така мудра, що судді й міністри все радилися з нею. Що
вона сказала, то було святе. Сам цар слухався її.
Дівчина дуже полюбила хлопця. Попросила батька:
— Няньку, признач нашого слугу старшим над крам-
ницями. (Граф мав дванадцять крамниць, в яких прода-
валися всілякі товари). Він — розумний хлопець і поведе
діло добре.
І батько, щоб догодити доньці, призначив хлопця
старшим над торговцями.
Дівчина так полюбила хлопця, що не могла без нього
жити. Куди він, туди й вона. Граф то видивив і відмов-
ляє доньку:
— Тебе сватають принци, найкращі й найбагатіші ле-
гші в державі, а ти помираєш за якимсь голодранцем. Ти
забула, що він за один? Чи ти не ганьбишся з пройди-
світом ходити?
Та дівчина твердо відповіла батькові:
яньку, я лише його люблю і лиш за нього вийду,
і, то я себе загублю.
похилив голову.
.. Думає собі,— взяв я жебрака з дороги на свою
біду...»
А тепер перейдімо на Скляну гору. Відколи в молодої
цариці гори народився хлопчик, там ніхто вже не стає
камінням. Все ожило, сміється, радіє.
Якщо н
Граф
«Ну,-
139
А хлопчик росте, як із води. Записали його в школу
і він вчиться добре. Раз питає матір: «Мамко, де мій
нянько?»
— Ти народився, синочку, без няня.
— О, ні, мамко! У мене мусить бути нянько!
— Але бачиш, нема.
Якось хлопчик переглядав мапи, що висіли у них на
стіні. Сягнув туди рукою і знайшов листа. Прочитав його,
порозумів і з радості заплескав у долоні:
— Мамко, я вже знайшов свого нянька!
Мати теж перечитала знайдену записку. Дізналася про
того легіня, від якого народила сина, і пише цареві: «Як-
що не з’явиться твій син на Скляній горі, то злою смертю
загинете — ти, твоя родина і вся твоя держава».
Потім наказала побудувати на гору дві різні доріжки:
одну встелила сріблом, а другу шовком.
Цар одержав письмо-ультиматум і питає двох старших
синів:
— Котрий з вас тоді й тоді був па Скляній горі?
— Я був,— каже старший.
— Тоді, сину, мусиш збиратися знову. Якщо не по-
їдеш, то цариця Скляної гори знищить і нас, і нашу дер-
жаву.
І старший сип пустився в дорогу. Приїхав він під Скля-
ну гору, але боїться стати на срібну дорогу, йде шовко-
вою — тихо, несміливо.
Хлопчик його побачив і зрадів:
— Мамко, їде нянько!
Цариця подивилася крізь вікно й побачила, що він їде
не тою дорогою.
— Ні, синку, то не нянько.
Принц відчинив двері й заявив:
— Я той і той.
А цариця каже:
— Якщо ти той, маєш припам’ятати, що сталося па
Скляній горі й у цьому палаці тоді й тоді?
Принц не міг відповісти. Цариця спіймала його на брех-
ні, набила по писку і прогнала геть:
— Марш собі додому, песій сину!
Зібрався в дорогу середущий брат. Довго їхав і при-
їхав під Скляну гору. Він теж побоявся пустити коня па
срібну доріжку і рушив шовковою.
Хлопчик помітив і зрадів:
— Мамко, йде наш нянько!
140
Цариця подивилася у вікно і каже:
” 0 ні, синку, то не наш нянько.
Принц відчинив двері й заявив:
__ Я той і той.
Цариця питає: ~
____Якщо ти той, то скажи мені, що сталося на Скляній
горі й у цьому палаці тоді й тоді?
Легінь не міг нічого сказати. Цариця спіймала його на
брехні, набила по писку і прогнала:
__ Марш собі додому, песій сину!
І знову послала старому цареві письмо-ультиматум:
«Пришли мені молодшого сина»— і назвала хлопця на
ім’я.
Зажурився цар, бо він наказав повісити молодшого си-
на. Закликав ката і питає:
— Ти дійсно повісив молодшого принца?
— Пресвітлий царю,— налякався кат,— я ж вам приніс
знаки — серце, око й мізинчик. Та й самі ви бачили, що
він висів на мотузі.
Цар гірко заплакав, почав рвати на собі волосся, бити
головою об стіну... Кат дивиться на нього і дивується:
«Тоді так дуже хотів, щоб я стратив молодшого принца,
а тепер жаліє?» І заговорив:
— Пресвітлий царю, що сталося? Чому плачете?
Цар розповів, якого листа прислала цариця Скляної
гори. Тоді кат признався, що він не повісив молодшого
сина, а замість хлопця забив пса, вийняв із нього серце
й око, а принц лише відрізав свій мізинчик.
Цар дуже зрадів:
— А що з хлопцем? Де він?
— Я тільки знаю, що пішов по світу, аби ніхто за ньо-
го не знав.
Цар розіслав гінців-курінців по всій державі й за гра-
ницю: «Якщо живе такий і такий, мій молодший син, хай
одразу вертається додому, бо з-за нього може пропасти
країна». А цариці Скляної гори написав листа: «Почекай
один місяць, бо мій молодший син мандрує по світу і ми
його Шукаємо».
Царські гінці дійшли й до того міста, де проживав
граф. Той саме вийшов зі своєю донькою пройтися по
вулиці й почув царський наказ. І здогадався, що хлопець,
котрого він найшов на мості й котрий у нього служить—
молодший принц. Тепер граф був радий, що його донька
полюбила хлопця і хоче за нього виходити заміж.
141
Але і хлопець довідався про царський наказ і почав
збиратися в дорогу.
Дівчина плаче:
— Ти мене лишаєш... Що буде зі мною?
— Я мушу їхати додому,— відповідає принц.— Якщо
не повернуся, загине мій нянько, постраждає невинний
народ.
І рушився в дорогу. Приїхав у свою державу, дивить-
ся — розвішані чорні прапори, всі люди засмучені. А най-
більший сум — у царському дворі.
Коли цар побачив молодшого сипа, то, плачучи, впав
перед ним на коліна:
—- Синку, відпусти мою провину. Зжалійся над нами,
бо пропаде наша країна, пропадемо всі.
Хлопець пожалів старого батька, а головне пожалів не-
винний народ і почав збиратися на Скляну гору. Дав
підкувати свого коня срібними підковами, осідлав срібним
сідлом, сів на нього й рушив у дорогу.
Коли доїхав до гори, повернув на срібну доріжку, й
цариця почула його за сім миль.
— Ну, синку, тепер справді їде твій нянько!
Цариця разом з хлопчиком вийшла сперед принца. За-
вела його в палац, і він розповів їй, як приїжджав на
Скляну гору і що тоді сталося.
Цариця обняла його і поцілувала:
— Ти мій суджений, а я твоя суджена!
Хлопець став розповідати, що з ним було потім. Як
брати в дорозі хотіли його вбити і викрали від нього
скляниці з цілющою і молодящою водою, як обманули
батька, і той дав наказ повісити молодого принца й при-
нести з нього знаки: серце, око й мізинчик. Цариця ско-
чила на ноги й сердито сказала:
— Загублю твого вітця!
— Він не дуже винен: його обманули мої старші брати.
— Старших братів загублю!
— Це вже інша річ.
І зібралися вони — їдуть до царя. Той зустрів сина і
невістку з великою радістю. Скликав гостей з цілої дер-
жави, запросив до себе й сусідніх царів і влаштував ве-
лику гостину. На тій гостині молодший принц підняв по-
гар і розповів казку, що сталося з ним: як він дізнався,
чому в батька одне око плаче, а друге сміється, як він
їздив на Скляну гору по цілющу воду, як старші брати
викрали ту воду, і батько наказав повісити його, а він
142
чудом минув смерті й найнявся служити до одного
Л фа. Словом, розповів те, про що ми вже знаємо.
Г"рості, міністри і сам цар усе вислухали й кажуть:
__ Будемо судити злодіїв і обманщиків!
__ Яку їм кару присудимо?
__ Кіньми їх розірвати!
Так і було. Старших братів розірвали кіньми, а потім
спалили на терновому вогні.
Д молоді справили весілля, й цар передав на сина дер-
Принц покликав графа і його доньку. Дівчині сказав:
__ Вибери собі з мого війська найкращого легіня.
Вона вибрала одного лейтенанта.
Молодий цар дав їм свою державу, а сам переселився
на Скляну гору. Туди взяли і старого батька.
Та й щасливо жили, доки не порвалися їм жили.
ПРО РОЗУМНОГО ХЛОПЦЯ ІВАНКА
Жнв раз бідний чоловік, що мав одного хлопчика Іван-
ка. Чоловік умер, умерла і його жона. Хлопчик залишився
голим сиротою, і сільський староста — бирів — узяв його
до себе служити. Іванко дозирав на толоці худобу.
А тим часом один граф потрапив у біду: пішов купа-
тися у глибоку воду, і раптом обвився йому довкола шиї
страшний гад і заговорив людським голосом:
— Ти будеш мій кінь і мусиш мене носити!
Граф дуже налякався. Думає: «Ну, що тепер чинити?
Як знебутися цієї біди?»
А гад каже:
— І не думай мене якось убити! Бо коли хтось лише
спробує мене зачепити, то я тебе нараз ужалю, і тої ж
хвилини буде тобі кінець.
Зажурився граф. Пустився по світу, по всяких ворожі-
лях, аби помогли його біді, зняли гада з шиї. Ходив, блу-
кав, але даремно. Ніщо не помогло.
Сдного дня нещасний граф проходив через поле, де
сільські хлопці скотинку пасли. Між ними був і сирота
вапко. Хлопці саме гралися: бавилися так, що Іванка
вибрали за старосту-бирова, а одинадцять інших — волос-
манами-божениками. Староста й урядовці якраз правили
143
Граф зі страшним гадом на шиї пройшов собі мимо —
навіть не глянув у їх бік, такий був зажурений.
Тоді Іванко наказав своєму волосманові:
— Ану, побіжи за ним і приведи його сюди.
Хлопчик підбіг до графа і каже:
— Пан староста вас кличе.
Граф дуже здивувався, але послухав хлопчика й вер-
нувся з ним до гурту.
Іванко почав грізно:
— Що ви за чоловік? Чому пройшли біля сільського
уряду і не поклонилися?
Граф зняв шапку й поклонився.
Тоді Іванко мовив до гада:
— А ти чого вчепився за цього пана й не злізаєш?
— Пан — мій кінь,— відповідає гад,— мусить мене но-
сити.
— Ну, раз так, вас треба розсудити. Дивіться, тут
стоять одинадцять волосманів, а я, дванадцятий, вибраний
за старосту.
- Що ж судіть...
— Та будемо, але наперед злізай із чоловіка, бо на
копі нікого не судять...
Доки гад розкрутився з графової шиї і сповз на землю,
Іванко шепнув хлопцям:
— Як свисну — палицями гада!
Хлопці поставали з палицями довкола, а Іванко почав
суд:
— Скажи, ти сам виліз на цього чоловіка, чи тобі
хтось повелів?
— Я сам... Нема такого, аби мені наказував!
— Якщо ти самовільно це зробив, то будеш покараний.
Іванко свиснув, і дванадцять палиць гупнули по га-
диськові. Він одразу скрутився і здох.
Граф дуже зрадів. Красно подякував усім, записав їх
імена і прізвища, номера їх хат. Каже:
— Я би вас обдарував тепер, але із собою не маю ні-
чого. Я про вас не забуду!
Попрощався і пішов додому. Дома запряг коней, наси-
пав у віз грошей і повіз у те село. Питає людей:
— Де тут живе староста?
Йому кажуть: там і там. І показали двір, куди завер-
тати.
Старости вдома не було, лише його жінка. Вона попро-
сила графа зачекати. Невдовзі староста прийшов, але не
144
той Щ° СУДИВ гРаФа- Граф вийняв свій записник,
вився запис і сказав:
_ Так і так його зовуть.
__ Таж це мій слуга!— здивувався староста.
— А де він?
__ Там, де завжди — на толоці, з худобою. 1 а
поди-
зараз
буде тут... ~
Скоро прийшов з худобою Іванко.
____ Оцей, оцей мене врятував!—вигукнув граф, потім
обняв хлопця і обцілував.— А де твої божепики?
Закликали інших пастушків, і граф усім дав багато гро-
шей, а найбільше Іванкові.
Та Іванко не захотів брати:
__ Нащо мені гроші?
Граф чудується і питає:
— Хлопче, що ти за один?
Іванко розповів:
— Мої нянько та мамка повмирали, а я зостався сиро-
тою і найнявся служити у старости.
— Тоді ходи служити до мене! У мене будеш за свого!
— Піду, коли дослужу у свого господаря,— погодився
Іванко.
Хлопець мав зі старостою договір. Як вислужив три
роки, то дістав три срібних. А тоді зібрався і пішов до
графа.
Йде, йде і по дорозі стрічає жебрака — голодного, обі-
рваного, босого.
«Ба що би подати цьому бідоласі?»—думає собі.
Вийняв один срібний і дав жебракові.
Йде, йде — і знову зустрічає одного жебрака. І тому
дав срібний.
Пішов далі, а йому назустріч — ще якийсь каліка.
«А цьому що дати?—говорить хлопець із собою.— За-
лишився в мене один срібний. А, дам і того!..»
І дав останнього гроша.
Але то був не простий жебрак, а дід-чарівник. І спи-
тав Іванка:
— Куди ти йдеш, хлопчику?
— йду, дідику, служити до графа.
— Я тобі щось пораджу,— каже чарівник.— Як вислу-
жиш, нічого не проси, лише камінець, що лежить у городці
між косицями. У тому камінці знайдеш собі одежу, шаб-
лю і рушницю. Як оту одежу візьмеш на себе, не буде тебе
брати ні шабля, ні куля. А твоя шабля така: що загада-
145
єш — то зрубає. І рушниця теж: куди собі подумаєш —
туди поцілить.
Іванко подякував, відкланявся від жебрака й пішов.
Прийшов до графа і почав у нього служити. Як відслу»
жив три роки, граф його питає:
— Ну, що хочеш, Іванку, за свою вірну службу?
— Нічого не хочу, лише камінець, що лежить у городці
між косицями.
— Камінець я тобі дам і так...
— Мені так не потрібно. Дайте мені за службу, а біль-
ше я нічого не хочу.
Граф погодився. Іванко знайшов у косицях той камі-
нець, розбив його й вийняв одежу, шаблю та рушницю.
Одежу взяв на себе, рушницю кинув на плече, а шаб-
лю в руку й рушає в дорогу.
Граф просить його:
— Не йди нікуди, будь моїм, я тебе дам вивчити на
папа...
— Але я лише біля худоби люблю бути,— відказує
Іванко.
— То будь біля худоби. Лише моя худоба пасеться в
полонині. Там половина—толока, а половина — косови-
ця... Я би не хотів тебе пускати на ту полонину, бо скіль-
ки слуг туди не ходило, ніхто живим не повернувся. Ху-
доба залишається, а пастух зникає.
— Не бійтеся за мене, я не пропаду. Я піду в полони-
ну, а як будете мене потребувати, то пришліть за мною...
— Добре, я пришлю... Але, неборе, дуже боюся за те-
бе, бо то якась страшна полонина. Дві ночі людина ще
якось перебуде, а третьої ночі приходять чорти й заду-
шують челядника. Боюся, щоб не знищили й тебе. Ой,
міг би ти піти до школи, вчитися...
— Не журіться мною,— відповів Іванко і пішов па по-
лонину.
Минув день, другий, третій. Увечері хлопець загнав
худобу до кошари, а сам зайшов до хижі, сів на лавицю
й чекає.
Настала північ. Рівно о дванадцятій годині двері від-
чинилися, і на порозі став високий чорний чоловік. Він
закричав на хлопця:
— Не чуєш, як худоба ричить у кошарі? Йди негайно
до корів, бо переколються рогами!
— Я не вийду,— відповів Іванко.
— Спасай свою худобу, бо як пропаде, то тебе повісять!
146
_ диу> тихо, чорте! Я тобі сказав, що не вийду. Це ти
К зробив, що худоба ричить і колеться рогами.
^Нечистий дуже розсердився і почав страхати хлопця.
Стоахав його доти, доки десь далеко не запіли півні.
На другу ніч чорт знову напустив на худобу страх і во-
на ДУже ричала. Але Іван то знав і не вийшов Опівночі
нечистий відчинив двері й каже:
__ Йди в кошару, бо худоба гине!
Іванко відповів:
____ Будь проклятий, я вже тобі казав, що з хижі не
вийду- ІДИ с°б* геть, я тебе не боюся!
Чорт почав наближатися, щоб його схопити, але хло-
пець крикнув:
__ Не підходь, бо порубаю тебе на кавалки!..
Тоді до хижі почали лізти інші чорти. Налізло їх ба-
гато, і всі грозять Іванові, виганяють геть.
Але запіли півні, й нечиста сила зникла.
Настала третя ніч. У кошарі худоба почала дуже рича-
ти, кидати собою. Чорти увірвалися до Іванової хижки.
Скрегочуть зубами і насуваються на хлопця, щоб його
розірвати. Але він витяг шаблю, завертів довкола себе —
і чорти бояться приступити. По півночі налізло їх ще
більше і всі рвуться до хлопця. Рев, крик — страшно слу-
хати.
Дивиться Іванко на нечисту силу, дивиться і бачить:
один чорт побілішав. За якісь хвилини вже й інші поча-
ли біліти. Дивиться — й ті дванадцять чортів, що зайшли
по півночі, вже так побіліли, що в них лише зуби лиши-
лися чорні.
Запіли півні, а чортам і зуби побіліли. Високий чорт,
старший межи ними, підбіг до Івана, поцілував його і ска-
зав:
— Ну, полонина вже твоя. Передаємо її тобі, якщо ти
такий мудрий.
І нечисті духи зробилися людьми — як були колись, а
Іван став царем полонини і жив собі добре — доглядав
худобу й господарював.
А граф думав, що хлопець пропав, і послав свого слугу
подивитися, що з ним сталося. Слуга знайшов Іванка жи-
вим 1 здоровим і поспішив додому сказати про це графо-
ві. 1 ой дуже зрадів і запросив Іванка до себе.
По дорозі до графа хлопець зустрів бабку, яка несла
в Руках трохи муки, що зажебрала. Раптом подув дуже
147
сильний вітер і розвіяв бабину муку. Бідна вдовиця за-
плакала:
— Чим я тепер нагодую голодних дітей? Зажебрала
собі трохи муки — та й ту вітер розвіяв
Іванко пожалів нещасну вдовицю і написав письмо. Лі-
вою рукою вписав золоті букви й пустив на вітер. Хло-
пець написав вітрові, щоб з’явився на суд. Будуть його
судити за те, що розвіяв у бідної жінки зажебрану муку.
Про це сказав Іванко і графові.
Граф наказав суддям з’явитися ранком о сьомій годині.
Судді зійшлися, й шепочуться, усміхаються:
— Ну, сьогодні буде смішний суд!
— Будемо судити вітра... ха... ха... ха!..
Минула і восьма, а вітра немає. Судді вже регочуть над
Іванком, що сів собі на першому місці. Показують паль-
цем і на бабу, яку хлопець запросив на суд.
Та коли настала дев’ята година, раптом вікно відчини-
лося, і вітер залетів і сів на стілець. Зробився він ста-
реньким чоловіком з довгою золотою бородою. Каже
Іванові:
— Ну, чого ти мене кликав?
— Покликав я тебе на суд, бо ти розвіяв від цієї жіп-
ки-вдовиці й ту жменю муки, що зажебрала...
— Я мусив розвіяти, бо туди мене вела дорога.
— Ну, якщо тебе туди вела дорога, то заплати жеб-
рачці три срібні за муку і три — нам за суд. Аби ти
знав надалі, як віяти.
Дідо з довгою золотою бородою витяг три срібні й від-
дав бабі, а три срібні положив на стіл за суд і через
вікно вилетів.
Судді лише переглянулися.
«Та що це за хлопець? Якийсь простий пастух, а мо-
же наказати вітрові»,— думають собі.
А Іванко, як закінчився суд, узяв па себе петечину і
знову пішов на полонину до худоби. Та слава про нього,
як про найсправедливішого й наймудрішого суддю розі-
йшлася по цілому світі.
Якось один цар і той граф, що в нього Іванко служив,
сиділи за столом і гостилися. Цар хвалився своєю дочкою:
— Моя донька така хитра, що нема на світі чоловіка,
аби вона його не обдурила.
— Але мого вівчаря не обдурить,— каже па те граф.—
Він такий правдивий, що радше вмре, а правди не втаїть.
148
_____ Та б’ємося об заклад: моя донька так його обду-
рить, що він правди не скаже. Якщо я програю — даю
своє царство, а якщо ти — даєш свій маєток.
.— Згоден.
Так цар і граф побилися об заклад. Царівна одяглася
в одежу лісника і пішла на полонину до Івана.
.— Чи ти не прийняв би мене переночувати?
-— Чому ні? Ночуй.
Царівна роздяглася і лягла на сіно. Лише тепер Іван-
ко помітив, що то не лісник, а прекрасна дівчина. Він
шматтям перегородив вівчарську колибу на дві половини,
аби дівчина не ганьбилася.
Але царівна вночі просунула ногу попід перегородку й
поклала на хлопця. Іван відсунувся і ліг па другий бік.
А царівна знову поклала ногу на легіня. Доти його драж-
нила, доки не скорився.
Уранці царівна прикинулася хворою. Іван злякався:
— Та що його робити? Як тобі допомогти?
— Я маю таку гадку, що якби ти зварив мені печінку
золотого бика, який водить стадо в полонині, мені ста-
ло би легше та й видужала б.
— Заріжу бика... аби лише тобі допомогло!
Іванко зарізав золоторогого бика, зварив з нього печін-
ку і приніс царівні.
Дівчина піднялася, з’їла пару кусочків і каже:
— Уже стало краще. Якби ти мені приніс і золоті роги,
то я цілком була би здоровою.
— Нащо тобі ті золоті роги?
— Вони дуже красні. Я буду на них дивитися.
Іван зняв із голови бика золоті роги і передав дівчині.
Вона схопила роги — і тікай додому.
Тим часом цар і граф скликали багато панства, аби бу-
ли свідками — хто з них переможе.
Тільки царівна передала батькові золоті роги, той з
радості аж руками сплеснув:
- Ну, пане графе, а тепер побачимо, який чесний твій
вівчар.
Граф зажурився, бо подумав, що Іван побоїться сказа-
ти всю правду — не зізнається, що дівчина його обдури-
ла, і що він для неї не пошкодував зарізати чудесного
бика.
Опустив голову хлопець, розумів, що дівка звела його.
«Що буде?— думає собі.— Що скаже граф, коли золоті
роги побачить у дівчиська? Що я відповім, коли запитає?»
149
Та довго не думав, а встромив палицю в землю, пові-
сив на неї свою петечину, надів шапку і вчинив другого
себе. Поклонився тому та й став з ним до бесіди:
— Добрий день, Іване!
— Доброго здоров’я, пане!
— Ну, що нового, Іване?
— Ой, недобре, пане, бо вбив ведмідь вашого золото-
рогого бика.
— Недобре, Іване. А де тоді печінка з бика?
«Ні,— думає хлопець,— граф мене одразу зловить на
брехні. Треба інакше мудрувати».
І знову поклонився:
— Добрий день, Іване!
— Доброго здоров’я, пане!
— Що нового, Іване?
— Ой, недобре, пане, золоторогий бик спіткнувся, впав
у вогонь і згорів на попіл.
— Недобре, Іване. Якщо бик згорів, то де золоті роги?
Покрутив хлопець головою:
«І отак не збрешеш, треба казати правду».
І третій раз поклонився палиці:
— Добрий день, Іване!
— Доброго здоров’я, пане!
— Та що нового, Іване?
— Ой недобре, пане, бо прийшла омана та й обманула
Йвана — він золоті роги дав, бо солодку нічку мав.
Іван надів шапку, одягнув на себе петечину, взяв у ру-
ку палицю й пустився долі грунями.
Царі, королі, графи вже його чекали. Поклонився:
— Добрий день, панове!
— Доброго здоров’я, Іване! Ну, що скажеш нового?
— Недобре, панове, бо прийшла омана та й обманула
Йвана — він золоті роги дав, бо солодку нічку мав.
Граф з радощів вигукнув:
— Не біда, Іванку! Дуже добре, синку! Ти виграв ці-
ле царство!
І розповів хлопцеві, як заклався із царем.
Так І ван, що завжди казав правду і був наймудрішим,
найсправедливішим суддею, сів на царське місце.
Цар аж скуб волосся на голові, трохи не здурів, що му-
сив передати слузі державу й видати за нього доньку.
А молоді посвадьбували й жили-царювали, доки не по-
вмирали.
КАЗКИ ІВАНА ДІЛИНКА
— Хочу одежу з графа, коні, кочію і слугу.
Пан дав усе, що хлопець просив, бо дуже хотів мати
золоті яблука. Циганин сів собі у кочію і сказав слузі:
—- Жени коні просто до царя!
Приїхали вони до царя. Цар дуже дивується — сякий
чорний сватач у нього ще не був. А циганин вийняв три
золоті яблука.
— Що хочеш за ті яблука? — питає його цар.
— Хочу твою доньку.
— Даю. За ті три яблука — даю!
Справили весілля, циганин дістав царську корону, і жи-
вуть собі.
Та одного разу каже йому принцеса.
— Відколи ми побралися, ще не були ні разу на прогу-
лянці. Ходімо пройтися.
Пішли в сад, прогулюються. Принцеса питає:
-— Скажи, звідки ти? Я про тебе любила би в с е знати.
А він їй каже по-циганськи:
— Яз того села, де вугілля палять.
Циганин одягнув на голову корону, пов’язав собі шаблю,
взяв срібну піпу, палицю, набрав повну кочію грошей і
їде до батька. їдуть вони з кучером через великі хащі.
Раптом бачать: на дорозі стали дванадцать розбійників.
Зняли з цигана корону й царський одяг — залишили в
гатях і сорочці. Кучера убили, а кочію з грішми повезли
самі.
Прийшов хлопець додому, а батько дуже налякався, що
він лише в гатях і сорочці.
— Де ти ходив, сину?
— Няню, я був царем...
Мати заплакала і каже:
— Дай хлопцеві спокій — бачиш, що він здурів, ходячи
по хащах.
Залишився циганин у батька, а жона чекає. Чекала, че-
кала, а далі одяглася у попівський одяг. Взяла з собою
чари і рушила в дорогу. Вона чула про дванадцять зло-
діїв і пішла у хащу. А злодії побачили, що йде якийсь піп,
і почали між себе казати:
— Було би добре, якби й нам відпустив гріхи...
Старший вийшов наперед і спитав попа:
— Чи не нас ви йдете сповідати?
— Вас. Бо я чув, що ви дуже грішні. Поставайте в один
ряд і, коли вам буду давати причастя, не посмійте гляну-
ти один на одного — не спокутуєте гріхи.
154
П'п став до роботи: вислуховує, які хто має гріхи, і дає
астя. Та котрому дасть зі свого зілля — той нараз
помирає. ! отруїв усіх дванадцятьох.
Поинцеса залишилася в одязі попа. Взяла від старшого
рочі Й відімкнув злодійську пивницю. Дивиться, а там
КЛ0Дній кімнаті — біленька мука, у другій — діжі з гріш-
Би Зайшла і в останню — дванадцяту кімнату: тут ле-
жать убиті, усі без голів. Шукає між ними свого чоловіка,
але не знаходить. Знайшла тільки кучера. Роздивилася і
бачить царський одяг, корону і шаблю, срібну піпу й па-
лицю. Тоді зайшла у хлів і упізнала своїх коней.
Принцеса загорнула в ширінку царський одяг, набрала
грошей і рушила далі. Іде одним полем. Бачить, чоловік по-
пасує корів. Питає його:
__ Чи знаєте за таке село, де вугілля палять?
__ За село не знаю... Та в нас циганин, який ковалює,
із дров собі випалює вугілля.
Зайшла вона в село й розпитала, де живе коваль. їй
відповіли: там і там. І принцеса в попівському одязі при-
шла до коваля. Поклонилася, а дома тільки жінка: коваль
пішов із сином у хащу по вугілля.
Коли повернулися, старий циган питає жону:
— Що це за піп?
— Не знаю... Сидить тут від ранку, хоче з вами двома
говорити.
Циганка наварила їм квасолі, поставила на стіл. Сіли
їсти. Коваль припрошує й попа:
— Пане превелебний, якщо не гидуєте, сідайте й ви до
столу.
— Я вдячно...
Піп сів і смачно їсть квасолю. Та молодий циганин чо-
мусь не вечеряє.
Піп запитав:
— А чому ваш син не хоче їсти? Може, сердиться, що
я сів на його місце?
— Та ні, він не голодеп...
Піп поїв, але не йде нікуди — хоче в циганській хаті й
ночувати.
йому кажуть:
~ Ідіть до сусідів — там чистіша хижа та й менше ді-
тей.
~ Не йду я нікуди. Де мене вбила ніч, там і заночую.
Цигани зажурилися, де положити попа спати. Та хіба
Що в сінях, де спить старший син. І коваль каже синові:
155
— Ти ляж скраю, а гість — від стіни.
Полягали спати. Уночі піп прокинувся і питає хлопця.
— Ей, легіню, в тебе була жона?
— У мене ні.
— Можеш на це заприсягтися?
— Можу.
Принцеса витягла з-під одіяла руку і вдарила його по
лицю:
— А тепер ти впізнав свою жону? На мило й тихе-
нько йди в потік — помийся.
Хлопець устав, помився, потім узяв на себе корону і
одяг, і вони пішли.
Прийшли до злодійської пивниці. Там набрали повну
кочію грошей, запрягли коней і їдуть назад, до старого ко-
валя. По дорозі знайшли собі кучера. Проїхали мимо ко-
валевої хати і кинули на вулицю грошей. Коваль кричить
на дітей, щоб не збирали гроші, бо цар буде вертатися і
всіх покарає. А цар проїхав ще раз і знову кинув золоті.
Коли проїжджав третій раз, зупинив бричку й каже:
— Кучере, приклич-но коваля, хай подивиться, бо щось
кінь кульгає.
Коваль подивився — з конем усе в порядку. А цар і
цариця зайшли собі до хати і сіли за стіл. Кажуть ма-
тері:
— Ану, кличте сюди й коваля.
Закликали цигана, а цар почав питати:
— Кажіть мені, чи був у вас син?
А коваль злякався, що цар прийшов брати його сина до
війська, і відповів:
— Не було в мене сина.
Цар витяг шаблю:
— Кажи правду, бо зніму тобі голову!
— Ой, був...
-— Та де є?
— Пропав. Я з ним пішов у хащу по вугілля. Він у ха-
щі заблудив і, блудячи, зійшов, сарака, з розуму: як повер-
нувся, то казав, що він став царем. Потім зайшов до нас
якийсь піп і обоє серед ночі зникли.
Тоді хлопець каже:
— Няню, це ми! Видите, ви мені не вірили, що я став
царем! Ну, а тепер беріть міхи і гребіть із кочії гроші.
Цар з царицею іще раз поїхали в хащу, до злодійської
пивниці. Набрали знову повну кочію грошей. Половину
привезли старому ковалеві, а половину взяли собі.
156
К валь почав собі будувати великий палац і збудував
сім разів кращий, аніж у царя. Цар і цариця приїжджа-
{"до нього на гостину.
І так собі жили, доки не порвалися їм жили, а наші не
подужали.
ПРО РОЗУМНУ ДІВЧИНУ Й СУДДЮ
Один чоловік був дуже багатий, а другий дуже бідний.
Ішли вони дорогою і раптом почули, як закувала десь
зозуля. Бідний каже:
__ Та зозуля мені закувала.
Багатий заперечує:
__ Ні, мені закувала!
Вони посварилися і побилися. Тоді багатий дав бідного
в суд. Суддя сказав, що коли дістануть повістки на суд,
то щоб йому принесли те, що найтучніше в світі. Вони ро-
зійшлися. Багатий порадився зі своєю жінкою, що як тре-
ба буде йти на суд, то заріже кабана. А бідний зажурився,
бо не знав, що понести.
Та в нього була сімнадцятирічна донька — велика ро-
зумниця.
— Чого то ви, няньку, зажурилися? — питає вона.
Батько відповідає:
— Як мені не журитися, коли суддя сказав, щоб ми
принесли те, що найтучніше в світі. Багатий заріже свого
кабана, а я що принесу?
— Не журіться,— каже йому донька.— Ви понесете
в суд, що найтучніше: тучнішого за землю на світі
немає.
Одержали повістки і пішли на суд. Багатий повіз най-
більшого свого кабана, а бідний пішов так. Коли прийшли,
суддя їх питає:
— Ну, принесли що найтучніше в світі?
Багатий каже:
Де би ні? Ідіть подивіться у мене на возі, чи є щось
тучніше.
Суддя подивився, а на кабанові сало у дві долоні. Тоді
питає бідного:
А Що ти приніс?
Я приніс вам землю, бо тучнішого за землю па світі
немає.
157
— Ти правий,— сказав суддя.
Та багатий знову подав бідного в суд. Тепер суддя
сказав принести те, що найтонше на світі.
Багатий настриг найтоншої овечої вовни, а бідний знову
зажурився, що він понесе. Питається донька:
— Що ви, няньку, знову зажурилися?
-— Як мені не журитися, коли суддя сказав принести
те, що найтонше у світі. Багач понесе вовни, а я — яку
мару ?
— Понесете судді що найтонше,— відказує донька.—.
Коли вас запитає, то скажете, що тонше від холоду нічого
немає. Зимою одягають теплу шубу, та холод пробираєть-
ся й крізь шубу — такий він тонкий.
Коли прийшли на суд, багатий показує судді найтоншу
вовну, а бідний каже, що нічого тоншого за холод немає.
І він знову виграв.
Багатий третій раз подав бідного на суд. Цього разу суд-
дя наказав, аби принесли те, що найрідкіше на світі.
Багатий набрав швидко до склянки води, а бідний зажу-
рився, що йому робити. Донька побачила й питає:
— Чого й тепер журитеся, няньку?
— На суд треба принести найрідшого в світі.
— Скажете, що рідкішого від вітру не буває. В одному
селі видумали велику брехню, а вітер розніс її аж на тре-
тє село — такий він рідкий. А вода собі тече з потічка до
Дніпра, а з Дніпра до моря і стає все густішою.
Ідуть на суд. Прийшли до судді, а він їх питає:
— Ну, що принесли?
Багатий показує скляницю з водою. А бідний сказав,
що рідкішого від вітру не буває.
Суддя заявив багатому, що він програв діло і повинен
виплатити суд. А бідному велів залишитися. Коли багатий
заплатив і пішов додому, суддя спитав бідняка:
— Скажи, хто тебе радив, бо сам ти, напевне, того би
не придумав.
І бідний зізнався, що в нього є донька, і це вона ради-
ла, що йому казати.
Тоді суддя звелів:
— Приведи до мене свою доньку. Якщо не приведеш, то
обох вас запру у в’язницю!
Прийшов бідний додому і трохи не плаче. Розповів
доньці, що суддя йому наказав.
— Не журіться, няньку,— відповіла донька.— Підемо,
раз треба.
158
К и зібралися йти в суд, то дівчина взяла із собою дві
еблини сірників і голку. Прийшли до судді, поклонилися
і подали руку. . .
1 * ~ приніс дівчині шматочок тканини і сказав, аби до
ку пошила костюм. Тоді вона вийняла дві стеблини сір-
ра ; голку поклала їх на стіл та й каже судді:
____ А ви з цього дерева и заліза зробіть мені машинку.
Суддя був дуже мудрий, але вона ще мудріша. Він знав,
з малого шматочка тканини костюм не пошити, а сам
• двох сірників і голки машинки не зробить. Дівчина йо-
го перехитрила і тим йому сподобалася. Суддя добре по-
гостив бідного чоловіка і сказав йому:
____ Тепер ідіть собі додому, а ваша донька лишиться у
мене — беру її за жону;
Так вони побралися й судили вже двоє.
І казці кінець.
КАЗКА ПРО ДОЛМАНЬОША
Було де не було, жила собі одна бідна жона. Така бідна,
що як не заробила собі пранням муки на чир — нічого не
їла. У тої жінки був хлопець, що вічно сидів на печі. Од-
ного дня він каже:
— Мамко, я вже легінь. Ганьба, щоб ви мене годували.
Іду я світом. Наймуся служити, зароблю гроші й вам при-
несу.
Зібрався — і йде. Іде якоюсь великою хащею. Раз ба-
чить— стоїть хижа. Зайшов до хижі, поклонився:
— Добрий день, мамко!
— Добрий день, сину... Якби ти був не сказав: «Добрий
день, мамко»,— я би тебе згубила!
— А коби ви не відповіли: «Добрий день, сину»,— я був
бн вас згубив! — не злякався хлопець.
‘— Що шукаєш, сину?
Шукаю службу!
Тоді будеш у мене служити... Принесеш дров, води,
трісок.
~ Добре.
Аіг на припічок і заснув. Раз прилетіло аж дванадцять
шаркапів — бабиних синів. Посідали за стіл.
Давайте, мамо, їсти, пити.
159
Вона їм дала вечеряти, а наймолодший, що мав триста
голів, запитав:
— Мамо, що ото за чоловік?
— Якийсь сирохман. Хоче у нас служити.
— Та збудіть його, най сідає із нами за стіл.
Баба будить — хлопець не встає.
Пішов молодший син.
— Цімборо, ходи до нас!
Сів межи них. їдять, п’ють. А коли напилися, шаркань
захотів поборотися. Хлопець і наймолодший вийшли ца
двір. Долманьош схопив шарканя й ударив ним у землю
так, що на тому місці нараз зелена трава виросла...
Інші шаркані налякалися і просять Долманьоша, аби їх
не рушав. Хлопець сказав:
— Побожіться дванадцять раз на моїй шаблі, що буде-
те моїми братами.
Шаркані побожилися. Долманьош узяв ніж і розрізав
собі руку. Потекла кров на те місце, де вдарив наймолод-
шим, і шаркань ожив. Йому теж сказав заприсягтися.
Тоді каже бабі:
— Мамко, я ще не хрещений і не маю маточки.
— Сину, є в мене сестра, що ще не має хресника.
— Та як би до неї піти?
Баба взяла моток ниток, кинула з порога:
— Йди за ниткою... І ще пам’ятай: Є там на гвіздку
замащена сорочка і обрус. Аби ти по хрещенні не хотів ні-
чого, лиш оту сорочку й обрус, бо як візьмеш на себе со-
рочку, станеш ще міцнішим. А обрус, що як ним махнеш —
то на будь-якій річці поставиться міст.
Так Долманьош прийшов до бабиної сестри.
— Добрий день, мамко!
— Яка я тобі мамка!
— Я ще не хрещений, і ваша сестра мене спровадила
сюди, щоб ви мені були за хресну матір.
Хлопця похрестили. Повернулися додому.
— Ну, хреснику, що хочеш у подарунок?
— Нічого не хочу, лиш оту брудну сорочку й обрус, не
треба нічого. Будьте здорові!
А у баби були дві доньки. Почали просити:
— Мамко, дайте йому, що просить.
І баба дала.
Хлопець надів сорочку на себе. І йде. Та такий силь-
ний, що де стає, то по коліна провалюється в землю.
Іде хащею. Стрітив вовка. Вовк просить:
.160
____ Долманьоше, дай раз у рот хліба, бо вмираю з го-
Л°Хлопець дав. Тоді вовк каже:
____Я буду тобі у пригоді. Бери батіжок, як буде біда —
вдар ним, і я з’явлюся коло тебе.
Хлопець іде далі. Бачить зайчика.
____ Долмаиьоіпе, дай хліба, бо вмираю з голоду. Буду
тобі у пригоді.
Дав і йому. А заєць подарував хлопцеві пищалку:
__ Як буде біда, запищали, і я нараз буду коло тебе.
Іде далі. Побачив лисицю.
____ Гей, Долманьоше, дай раз у рот хліба, бо вмираю з
голоду-
Дав і їй. А вона у подарунок дає волосок:
__ Цей волос запали, як буде біда, і я нараз з’явлюся.
Хлопець іде далі й натрапив на хижу, в якій жила за-
лізна баба.
— Добрий день, мамко!
— Добрий день, синку... Якби ти не сказав: «Добрий
день, мамко»,— я би тебе згубила.
— А коби ви були не сказали: «Добрий день, синку»,—
я був би вас згубив! — не побоявся хлопець.
— Та що ходиш по світу?
— Шукаю собі службу.
— Добре, будеш у мене служити. Якраз тепер від мене
пішов слуга... Видиш мою хижу? Твоєї голови не виста-
чає, аби я закрила нею стріху... Будеш три дні доглядати
мої три корови.
А корови були її доньки.
Раненько баба встала, дала Долманьошові їсти і спля-
чого напою. Вигнав корів і заспав. Уже сонце над горою,
а корів не видно! Він плаче... Далі здогадався, що вовк по-
дарував йому батіжок. Луснув ним — і нараз з’явився вовк.
— Що треба, Долманьоше?
— Не знаю, де ділися корови.
. — Вони стали вівцями й заховалися в кошарі... Ходи
зі мною. Котру вівцю кину, бий її і примовляй: «Стань
коровою!»
Вовк перескочив пліт і кидає вівці. Долманьош вхопив
одиу. лупить її і примовляє: «Стань коровою!»
Ьовк кинув другу й третю... Стали коровами всі три, і
Долманьош пригнав їх додому.
А баба сердита. Гарячим, аж начервоно розпеченим
залізом молотить своїх доньок:
— Із-за вас не можу згубити Долманьоша!
— Мамко, не губіть його. Він дуже розумний,— просять
доньки.
А стара їх б’є та б’є...
Ранком Долманьош знову вигнав корів пасти, а на то-
лоці одразу впав і спить, бо баба дала йому сплячого
напою... Уже сонце над горою. Пробудився — корів не вид-
но. Згадав, що заєць дав йому пищалку. Запищав — при-
біг заєпь.
- Що за біда, Долманьоше?
— Не знаю, де корови.
— Ну, ходи за мною...
А корови стали кротами. Каже заєць:
— Ти розгрібай оцю ямку, а я буду дві других. І при-
мовляй: «Станьте такими, як були!»
І почали розгрібати нори, де заховалися кроти. І через
годину Долманьош уже гнав додому три корови.
Баба побачила — давай їх лупити залізним колом!
— І-за вас не можу Долманьоша згубити!
— Ей, мамо, Долманьош мудріший за вас! Ви його не
згубите!
Переспали ніч. Раненько баба знову дала Далманьошеві
їсти і сплячого напою. Вигнав корів, заспав і спить. Уже
сонце над горою. Пробудився — ніде нема корів. Згадав,
що лисиця йому дала волосок. Припалив його — і нараз
прибігла лисиця.
- Що за біда, Долманьоше?
— Не знаю, де корови.
— Вони на поді в баби. Одна стала квочкою, а дві —
курчатами. Я скину тобі квочку — бий і примовляй: «Стань
такою, як була!»
Лисиця вилізла на під і мордує квочку. А баба кочер-
гою б’є у стелю: «Ги-ши-ши! Лисиця би вас з’їла!» Баба
не знала, що там справді газдує лисиця.
Кинула лисиця квочку, Долманьош схопив і почав її би-
ти примовляючи: «Стань такою, як була!»
Сталася коровою, потім схопив курчат і їх теж перемі-
нив на корів. Загнав їх у хлів і йде до хижі.
А в сінях під столом лежить лоша. Проговорило:
— Долманьоше, не бери від баби за службу нічого, лиш
мене. Як не буде давати, йди геть. Тоді тебе поверне і
дасть. Пов’яжи на мене мотузок і тягни насилу...
Переспали ніч. Рано питає баба:
162
6*
— Долманьоше, що хочеш від мене за вірну службу?.
Я такого слуги ще не мала.
— Нічого не хочу, лиш тото лоша, що у сінях під сто-
лом здихає.
— Ой сину, мене би висміяли люди, коби я тобі дала
таке лоша.
— Нічого не хочу, лиш тото лоша!..
— Лоша не дам.
— То будьте здорові!
А доньки просять:
— Мамо, чому не дасте? Він вірно вам служив!
— Ну, поверніть його назад.
Покликали хлопця. Вернувся.
— Бери собі лоша...
Хлопець узяв лошатко, прив'язав на нього мотуз і тяг-
не. Витяг за ворота. Лоша проговорило:
-— Ану глянь, чи не дивиться стара босорканя?
— Ой, дивиться!
— Тоді тягни далі.
Хлопець потяг лоша у хащу...
— Ще дивиться?
Долманьош озирнувся, а баба вилізла на хижу й ди-
виться за ними. Слідкує.
— Тягни далі...
Вже як були далеко, лоша каже:
— Глянь іще раз, чи не видно хижу?
— Не видно!
Коник потряс собою, і став сильним татошем.
— Сідай тепер на мене, поїдемо до моря. Мушу добре
помитися.
Прискакали до моря. Підлетів коник під хмари, вдарив
собою в море... Чекає його Долманьош годину, чекає дру-
гу... Раз лиш виходить з моря коник — виносить на спині
золотий стілець і золоті підкови на ньому.
— Ну, підкуй мене!
Хлопець підкував його. Каже коник:
— Стілець понеси в море.
Як повернувся Долманьош, коник йому порадив:
— Тягни з лівого вуха золоте сідло й кантар, з право-
го — собі одіж.
Долманьош вийняв усе, осідлав коня, красно одягнувся.
— Як хочеш їхати: землею чи попід хмари!
— Поїдемо землею!
їдуть попри моря. Каже коник:
164
Долманьоше, що увидиш — на те не дивися, що
йдеш — не бери. Бо буде біда’
зиа А їдуть. Побачив Долманьош: стоїть на дорозі по-
ІДУ гоібної підкови. Нахилився і взяв. Питає його
ловина
коник» е> ч
* . Що ти знайшов?
__ Половину срібної підкови.
— я казав, що не бери!
__ Та кину геть.
__ Уже пізно.
Ідуть далі. Побачили золоту косу. Долманьош підняв.
__ Що ти знайшов?
__ Золоту косу.
__ Казав я тобі не бери!
__ Та кину геть.
— Уже пізно.
їдуть далі. Приїхали до царя. Каже татош:
____ Наймешся служити, а я стану коло воріт каменем.
Та коли буде біда, виллєш на камінь мало вина, і я оживу.
Хлопець зайшов до царя, поклонився:
— Добрий день, пресвітлий царю!
— Що ти глядаєш, Долманьоше?
— Службу глядаю.
— Будеш у мене служити.
Цар передав йому два коні. Вдень Долманьош не ро-
бить нічого лише вечором. Дають йому свічки, аби розста-
вив у кімнатах, а він свічки продає. Покладе сперед себе
півпідкови, коні дивляться на неї, дупкають і дупкають.
А царські слуги підвартували, що робить Долманьош, чо-
му продає свічки і чому це його коні дупкають. Сказали
цареві. Цар дав його закликати.
— Долманьоше, як ти мені не приведеш коня, з якого
маєш півпідкови, голова — не твоя!
Долманьош купив вина, вилив на камінь, і татош устав.
— Що за біда?
— Цар наказав привести коня, з якого я знайшов по-
ловину підкови.
- Ну, чи не казав я тобі, що буде біда?.. Йди до ца-
Ря най дасть дванадцять буйволячих шкір, дванадцять
Центнерів попелу, дванадцять центнерів смоли, дванадцять
метрів прядива.
Долманьош пішов, сказав усе цареві, і цар дав. Долма-
кажШ УСЄ ЦЄ поклав на татоша > приїхали до моря. Татош
165
— Ліпи на мене смолу, далі клади попіл, далі шкіру, а
зверх усього прядиво і знову смолу, попіл, шкіру... Виклав
на татоша усе.
— Ну, тепер копай дві ями: одну для себе, а другу —.
для мене. Візьми кіл і сиди в ямі, доки я не скажу, що ро-
бити.
Заховалися й чекають. Раз лиш прибіг якийсь інший
татош і почали з Долманьошевим коником битися. Той
рве смолу, прядиво, шкіру, а Долманьошів татош з нього —.
тіло. І заморив прийшлого татоша, що вже той без сили.
Тоді загойкав на Долманьоша:
— Сідай на нього й бий колом!
Долманьош сів на татоша і погнав до царя.
— Тут є той, що з нього була срібна підкова.
А цар дає наказ:
— Долманьоше, як ти мені не приведеш дівку, в якої
була знайдена тобою золота коса, голова — не твоя.
Зажурився хлопець. Питає його коник:
— Що журишся?
— Де би не журився як цар наказав мені привести ту
дівку, що з неї ми знайшли золоту косу.
— Ну, чи не казав я тобі, хлопче, що буде біда! йди до
царя — най дасть віко квасолі, одну сторонку солонини і
одну корчагу сплячого вина.
Цар дав. Долманьош склав усе те на коника, і приїхали
до моря. Каже коник:
— Долманьоше, маєш обрус, вчини з нього міст.
Долманьош зробив міст. А самі перекинулися на малих
дівчат. Ледве несуть квасолю, солонину й корчагу вина.
Дивляться — якась хижа. Зайшли до тої хижі й поклони-
лися бабі:
— Добрий день, мамко!
— Добрий день, дівочки. Звідки ви?
— Ми із світу.
— А що несете?
— Квасолю, солонину... Чи не позичите горшка?
— Чому ні?
І баба подала великий горнець. Насипали квасолі, на-
лили води — поставила варити.
Дівочки питають:
— Мамко, подивіться, чи вже зварене їдіння?
Баба подивилася.
— Уже. Уже...
166
То зніміть горнець, давайте на стіл, бо ми дуже го-
__ Мамко, їжте з нами.
Баба зняла, подала.
__ Мамко, їжте з нами.
Б ба присунула до себе горнець і сама з’їла віко варе-
ЛОЇ квасолі.
'2^' Д що там, у корчазі?
__ Вино. Напийтеся вина.
Випила баба й вино... Як вийшла з-за столу кинула со-
бою на залізну постіль і заснула...
А бабина дівка колишеться в сріберній колисці. Долма-
ньош схопив колиску — і давай тікати.
Пробудилася баба і бачить — нема доньки.
Сіла иа кочергу й доганяє їх. Переїхали море, уже зем-
лею їдуть. Долманьош несе колиску сперед себе. 1 атош
йому наказує.
__ Як когось побачиш, не дай боже, щоб ти поклонився.
Бачить Долманьош — стоїть чоловік, і забув — покло-
нився. Нараз почав дрімати. А той чоловік схопив дівку
з колискою і поніс собі. Пробудився хлопець — ні колиски,
иі дівчини!
А татош докорив:
— Чи я не казав, щоб ти нікому не кланявся?..— Ну,
не біда, їдемо за дівкою. Мусимо її дістати.
А той, що вкрав дівку, був грибним царем. Прийшли
вони до воріт, де жив грибний цар, ворота обтягнені гу-
стою решіткою — й потя не може залетіти. Каже коник:
— Стань сперед мене.
Долманьош став. Фиркнув на нього коник — хлопець
перемінився в зерня кукурудзи. А сам перекинувся в кіш-
ку, й проковтнув зернятко й нявкає під воротами. Сторож
пустив кішку у двір. Вона пішла до царської дівки. Дівчи-
ні сподобалася кішечка, носить її на руках і бавиться з
нею. Раз кішка шепоче дівці на вухо:
— Просися на прогулянку.
Доки та ладилася на прогулянку, кішка побігла до хліва.
Ьачить: татош їсть грань і п’є студену воду.
• Татоше, татоше, коли б ти пішов до мого газди, то їв
би сіно, пив вино!
Веди мене, я піду.
— Стань сперед мене.
1 атош став. Кішка фукнула на нього, перетворила у
8еРИятко і теж проковтнула.
вернулася до дівчини.
167
— Вже готова?
— Вже. Ходім.
Цар дозволив, але страж вартує зо лотоволоску. Кіш-
ка шепче дівці: «Я скочу з рук на землю і понесу те-
бе...»
Так і було. Коли кішка скочила на землю, сталася ко-
нем і понесла дівчину. Вояки почали стріляти за ними, та
даремно.
Приїхали додому. Коник випустив Долманьоша і каже:
— Сідай на мене.
Так принесли дівку до палацу. Цар хотів би нараз спра-
вити весілля та вона не хоче. Каже:
— Коні мої тут, а де корови й золоторогий бик?
Тоді цар наказав доставити корови й золотого бика.
Долманьош журиться. Питає його коник:
— Що ти журишся?
— Де би не журився, як цар наказав доставити срібні
корови й золотого бика.
— Ну, не журися. Іди до царя і проси стільки смоли,
шкір, попелу й прядива, як і минулий раз.
Цар дав. Долманьош поклав усе те на коника, й приїха-
ли до моря, де срібні корови і золотий бик пасли траву.
Викопали дві ями. Коник став биком. Долманьош склав на
нього шкіру, обсмолив, обпопелив, ще й прядивом обмо-
тав. Тоді бик-коник вискочив до золотого і почали битися.
Золотий бик рве смолу, прядиво на татошові, а татош з
нього — тіло. Тоді татош загойкав на Долманьоша:
— Сідай на нього, бери кіл і бий.
І хлопець погнав золотого бика. А за ним пішли й ко-
рови...
Як пригнали череду до царя, дівка вийшла сперед них і
заговорила з коровами й биком. Череда одразу втихо-
мирилася.
Цар до дівки:
— Робимо весілля!
— Ще ні. Ще немає моїх буйволиць і золотого буйвола.
— Та хто то все приведе?
— Той, хто привів мене, хто привів коня, корів і золо-
того бика.
Цар закликав Долманьоша і наказав привести золотого
буйвола і буйволиці. Зажурився хлопець.
— Що журишся? — питає його татош.
— Де би не журився як цар наказав привести сюди
золотого буйвола.
168
Ну не журися. Йди до нього й попроси дванадцять
попелу, дванадцять центнерів прядива і дванад-
пентиеріь
,ать буйволячих шкір. _ _
ї ї дав- Долманьош ото все поклав на татоша и поїха-
о моря. Коник учинився буйволом і каже:
лИ д Наперед ліпи на мене смолу, далі клади попіл, на
шкіру. а звеРхУ Не1 — прядиво і знову смолу, попіл,
ШКІРУ, прядиво...
Як було все готово, сказав:
____ Копли ями на себе й на мене. А як на тебе загойкаю,
вискочиш із колом, сядеш на буйвола і бий.
Татош заіржав, буйвол прибіг, і почали битися. Татош
рве з буйвола тіло, а той із нього прядиво...
р __ Долманьоше, сідай на нього й бий колом!
Долманьош сів і погнав. Вся буйволяча череда
побігла
за ними.
Добралися до царя. Дівка вийшла сперед них, загово-
рила з буйволом, і череда втихла.
__ Ну, робимо весілля,— каже цар.
-— Ще ні. Нема моїх гусей!
— Ей, Долманьоше, ходи лише сюди! Треба йти за
гусками!
Долманьош смутний. Розповів коникові.
— Но, не журися. Поїдемо за ними.
Приїхали до моря. Каже татош:
— Лізь на дуба, аби тебе не бачив гусак, а для мене
вчини яму.
Викопав Долманьош яму, а сам поліз на дуба.
— Як загойкаю, злізай і хапай його за шию.
Коник стався гусаком. Загоготів, і золотокрилий гусак —
одразу д’ньому. І почали битися...
— Долманьоше, бери його в руки!
Долманьош спіймав гусака за шию і несе. Всі гуси — за
ними.
Приїхали до царя. Дівка вийшла сперед птиці, насипала
кукурудзи, заговорила з нею і вже не тікають, їдять.
— Ну, робимо весілля! —каже цар.
-Ще ні. Де мої качки?
Та хто тобі принесе качки?
— Той, хто мене приніс.
Ей, Долманьоше, ходи лише сюди! Треба йти за
качками!
Долманьош все розповів коникові.
• Но, не журися. Поїдемо.
169
їдуть. їдуть. Приїхали до моря. Каже коник:
— Лізь на дуба, аби тебе не бачив качур, а для мене
вчини яму.
Викопав Долманьош яму, а сам виліз на дуба.
— Як загойкаю, злізай і хапай його за шию.
Коник стався качуром. Як замахав крилами, то золотий
качур одразу прибіг, і почали битися...
— Долманьоше, бери його.
Долманьош спіймав качура й несе, а всі качки — за
ними.
Приїхали до царя. Дівка вийшла сперед птиці, насипала
зерна, заговорила й уже не тікають, їдять.
— Ну, чи робимо весілля? —питає цар.
— Ще ні. Де моя квочка з курчатами?
— А хто тобі принесе?
— Той, хто все приніс.
— Ей, Долманьоше! Треба йти за золотою квочкою та
золотими курчатами.
Прийшов хлопець до коника, а той йому каже:
— Най цар дасть віко гороху, сторонку солонини, кор-
чагу сплячого рому.
Цар усе дав. Долманьош склав на коника і прискакав
до моря. Вчинили міст, стали старими бабами. Заходять
до хижі, де жила зілізна баба.
— Добрий день, бабко!
— Добрий день і вам... Та звідки ви?
— З далекого світу.
— Ей, сякі від мене взяли доньку, татоша, бика, буй-
вола і багато іншого... А що маєте у тайстрах?
— Маємо горох та солонину. Чи могли б ми зварити й
поїсти ?
— Я вам дам горнець.
Почали варити.
— Бабко, погляньте, чи готове, бо ми дуже голодні.
Залізна баба глянула і каже:
— Уже можна їсти.
— Та сідайте з нами.
Залізна баба поставила горнець перед себе сама.
— А що в корчазі?
— Ром.
І випила сплячий напій. Кинула собою на постіль і за-
снула. Тоді Долманьош схопив квочку з курчатами, сів на
коня й тікають.
А баба проснулася й доганяє їх.
170
Чекай, Долманьоше! Чекай!..
Дле хлопець навіть не оглянувся.
Долманьош і ~ .
__________ >Г'
гперед 1__-
в ними, і вже не тікають.
’ _ чи робимо весілля? —питає цар.
__ Ще иі. . .
__Ей, Долманьоше, сюди! Треба йти за золотими
і коник приїхали до царя. Дівка вийшла
них, насипала квочці й курчатам зерна, заговорила
і вже не тікають.
’ - • ч ____________ _
Це иі. Де золоті тарілки, білі перини? Принеси...
” та-
рілками, білими перинами.
1 Утомлений Долманьош приходить до коника.
____ рЦу, не журися. Йди, попроси від царя віко бобу, дві
шинки і одну корчагу сплячої паленки.
Цар усе дав. Долманьош склав на коника, і скачуть до
моря. Як приїхали, учинили міст і перекинулися в дідів.
Заходять знов до бабиної хижі.
— Добрий день, бабко!
— Добрий день. Що ви глядаєте?
— Ми прийшли до вас на иіч.
— А що маєте в мішку?
— Трохи бобу. Чи не дали би ви нам горнець?
Баба дала горнець. Поставили боб та шинки варити.
— Бабко, подивіться, чи вже готове їдіння?
— Уже, уже.
Сіли їсти. Баба схопила цілий горнець і поїла все сама.
— А що в корчазі?
— Паленка. Нате, бабко, пийте.
Баба випила, кинула собою на постіль і заснула.
А вони забрали золоті тарілки, білі перини — і тікай.
Баба пробудилася, сіла на лопату і летить за ними.
— Чекай, Долманьоше, чекай!..
Долманьош і коник принесли все до царя. А дівчина
каже:
— Я ще хочу свою маму видіти.
— Та хто тобі принесе твою маму?
— Той, хто приніс мене.
— Ей, Долманьоше, сюди! Треба стару бабу принести.
Коник каже хлопцеві:
Дотепер було вже як було, а тепер біда! Бо баба дуже
сильна. Але не журися. Проси від царя дванадцятиметро-
ВУ залізяку, дванадцять ланцюгів, три пили, дванадцяти-
метрові обручі. Проси й татоша.
-забрав це все Долманьош, сів на коника, і прискакали
До моря. Стали в бабиній хащі.
171
Перекинулися всі троє у майстрів і почали рубати бука
Баба вчула і сюди:
— Що мою хащу рубаєте?
— Ей, бабко, ви не знаєте, на кого рубаємо? На Дол-
маньоша! Скоро буде тут і ми його спіймаємо.
— Ну, тоді вам поможу і я!
Принесла сокиру і рубає. Майстри скоро змайстрували
віз і велику бочку.
— А бочка вам нащо?
— На Долманьоша.
На бочку набили величезні обручі, обв’язали ланцюгами
й кажуть:
— Бабко, ану залізьте і попробуйте чи сильна.
Зайшла баба у бочку, а вони забили дно, пов’язали боч-
ку, кинули на віз, і два татоші везуть.
Привезли до царя. Цар дивиться на дівчину.
— Ну, тут залізна баба. Чи робимо весілля?
— Ще ні. Ще треба всіх кобил подоїти, і Долманьош
має в кип’ячім молоці скупатися.
Смутний, ой смутний прийшов Долманьош до коника.
А татош каже:
— Не журися. Лиш проси, аби я стояв коло тої каді.
Приготували кадь, напарили молока.
— Ну, Долманьоше, купайся!
— Та буду... Лиш най прийде сюди мій коник.
Привели коня, і Долманьош скинув із себе одежу, ско-
чив у молоко. А як вийшов, то став ще гарнішим легінем
як був.
Дівчина хитрує:
—- Видите, пресвітлий царю, який Долманьош крас-
ний — ідіть і ви скупайтеся, і ви будете красні. Тоді й зро-
бимо весілля!
Цар каже:
— Я приведу свою білу кобилу!
Думав, що то поможе. Але кобила задрімала біля мо-
лока і цар спарився, лиш клапті з нього лишилися.
Тоді дівка мовила:
— Ну, Долманьоше, тепер робимо весілля!
І казці кінець.
172
мол ЧОЛОВІКА, ЩО ПОБУВАВ У МОРСЬКОГО
ПІВНЯ
р чи не було, а жив собі в сімдесят сьомій державі
Ьул^ чолов;к Хата в нього була стара, вже в землю за-
біднии н-хТ0 нік0Ли до неї не хотів заходити. А в хаті тій
п?ЛькИ й достатку було, що багато дітей.
Т1ЛКаже син Іван одного разу батькові:
__ Піду я, няню, в білий світ. Ачей дещо зароблю.
Погодилися батько й мати. Зібрався син і пішов. При-
йшов до того міста, де жив цар. Довго шукав роботи, а
”отім найнявся мішки з борошном носити.
Напрацювався Іван, увечері купив собі булку й кусок
ковбаси, сів під царським палацом і їсть. Дивиться царева
дочка иа легіня, як той смачно їсть, дивиться, а далі схо-
дить вниз, щоб зблизька подивитися на нього. А легінь
був дуже красний, такого красеня царева дочка ще ніколи
не виділа.
Пройшла царівна біля Івана, випустила з рук сто сріб-
них на землю, обережно, щоб парубок не помітив і пішла
собі далі. А Іван побачив ті гроші, узяв їх і знову пішов
носити мішки. Ті гроші Іван послав додому і радіє, що до-
машнім не доведеться голодувати.
Так сталося і на другий день, і на третій.
На четвертий день царева донька каже батькові:
— Няню, я вам щось скажу.
— Що, донечко?
— Тут є один легінь, і якщо він не буде моїм, я згуб-
лю себе.
— А де той легінь?
Сказала донька, де Іван носить мішки з борошном. Пі-
шов цар на те місце і велів Івана заарештувати й замуру-
вати так, щоб не міг ні сидіти, ні стояти, ні лежати. Коли
муляри це робили, царева донька дала їм повне решето
грошей, щоб залишили в стіні отвір, крізь який вона могла
подавати легіневі їжу.
Носить царська донька Іванові їсти день, другий, носить
довгий час. Живе Іван у тому мурі.
Одного разу Поганин прислав батькові царівни три па-
лиці. Д палиці були однакової товщини, як в одному, так
1 В другому кінці. І поставив Поганий таку умову: якщо
ЦаР не впізнає і не визначить, котрий кінець палиці важ-
чий і товщий, він погубить цілу його державу так, що иа
11 місці тільки вода залишиться.
173
Закликав цар майстрів, мудреців, міністрів, просить, щОб
розгадали Поганинову загадку. Та ніхто з мудрих людей
розгадати не може. Приносить царівна Іванові їжу, засму-
чена, зажурена.
— Що з тобою сталося? — питає Іван.
— Ой горе, Поганин хоче погубити державу. —
І розповіла царівна Іванові про Поганинового листа.
— Шкода людей!—відповів Іван.— Але не журиСя.
Іди додому й лягай спати. Уранці, коли встанеш, скажи
батькові, що тобі приснився сон: треба налити до корита
води і кинути всі палиці у воду. Котрий кінець палиці бу-
де глибше поринати, той і є товщим і важчим.
Так і вчинила дівчина. Лягла в ліжко, виспалася, а вран-
ці каже батькові:
— Няньку, мені приснилося, як можна розгадати загад-
ку Поганина. Налийте до корита води і опускайте палиці
на воду.
Налили води до корита, опустили палиці на воду.
І сталося так, як говорив легінь: товщий кінець пішов на
дно. Зрадів цар, звелів запечатати палиці й послати разом
з відповіддю Поганинові.
Розізлився Поганин. Прислав цареві троє коней, затяг-
нутих чорним полотном. Цареві треба було впізнати, якої
вони масті. А не впізнає — тільки вода залишиться на міс-
ці його царства.
Прочитав цар того листа і розіслав послів по всій дер-
жаві, аби знайшли таких мудреців, які б розгадали цю
загадку. Та хто не приходив, не міг упізнати якої масті
коні.
Понесла царська донька Іванові обід.
— Чого ти так сумуєш? — питає легінь.
— Як мені не журитися, коли Поганин прислав моєму
няньку трьох коней. Ніхто не може упізнати, якої вони
масті, а коли нянько не дасть Поганинові точну відповідь,
той погубить нас і нашу державу.
— Шкода губити народ! Іди додому, лягай спати.
Коли пробудишся, скажи нянькові, що ти можеш розгада-
ти загадку. В одно корито набереш пшениці, у друге вів-
са, а у третє — проса. Котре лоша піде до пшениці — буде
чорної масті, те, що прийде до вівса,— гнідої, те, що піді-
йде до проса — сірої масті.
Повернулася дівчина, лягла спати. Вранці розповідає
батькові, що їй приснилося. Так і зробили, як вона ска-
зала. І знову цар розгадав загадку Поганина.
174
Ше дужче розізлився Поганин і надіслав такого листа:
кодИ в;н буде обідати і підніме виделку до рота,
3аВТповинен вистрілити так, щоб вибити ту виделку з руки.
Й.ар не виб’є, то Поганин погубить усю цареву державу.
Понесла дівчина легіневі обід.
__ щ0 ти засмучена, зажурена? — питає Іван.
Як мені не журитися, коли Поганий наказав, щоб
а в обідню пору вибити виделку з руки. Всі думали,
33 не зробити, й ніхто не знає! А Поганий загрожує зни-
як н
щити нашу державу. ~
__ Тут уже без мене не обійдеться! Іди и скажи нянь-
кові, щоб розмурував мене.
Нічого цар не міг учинити. Послав мулярів, щоб розіб-
рати мур, та так, щоб на хлопця й пилинка не впала.
Потім сам приніс легіневі одяг, бо той, що був на ньому,
вже зовсім зітлів.
Каже хлопець цареві:
— Дайте мені гармату й снаряд.
Дали йому гармату й снаряд. Покликав він царя і ца-
рівну. Дивляться вони в далекогляд і бачать: Поганин
саме сідає обідати. В ту мить, коли він ніс до рота видел-
ку, легінь вистрілив з гармати. Снаряд потрапив до руки
Поганина і розбив півпалацу. Почав Поганин шукати того
чоловіка, котрий стріляв з гармати. Шукав, шукав, та
знайти не міг. І написав Поганин листа цареві, щоб при-
слав того стрільця до нього на обід. Коли не пришле, зни-
щить усю його державу.
Питає цар Івана:
— Чи підеш, Іване, в гості до Поганина?
— Піду! — каже Іван.— Тільки дайте мені дванадцять
таких легінів, як я, щоб були всі одного росту, одного об-
личчя.
— Іди вибирай поміж моїми вояками! — каже цар.
Пішов Іван поміж вояків, вибрав дванадцять таких, як
він сам, і каже їм:
— Коли прийдемо до Поганина, то всі йому поклони-
мося. Він буде запрошувати старшого сісти. Ми візьмемо
стілець, розламаємо і скажемо, що сідати не будемо, бо ми
всі старші. Коли Поганин буде частувати нас з однієї
склянки, ми візьмемо склянку, розіб’ємо й скажемо, що ми
ие п ємо з однієї склянки, бо ми всі старші.
* Ірийшли до Поганина, вклонилися йому. Дивиться той
1 не може впізнати, хто з них старший. Подає стілець і
175
•— Хто між вами старший — сідай!
Розламали легіні стілець, посідали кожний на свій кусо-
чок і кажуть:
— Ми всі старші!
Подає Поганин склянку вина й каже:
— Хто між вами старший — пий!
Легіні розбили склянку й кажуть:
— Ми всі старші!
Так і не міг упізнати Поганин, хто з них старший. Роз-
сердився і послав усіх спати до комори.
А сестра Поганина каже братові, що впізнає старшого.
Пішла вона увечері до комори й каже одному:
— Коли скажеш, що ти старший, буду спати з тобою.
— Скажу, тільки спи! — відповів легінь.
На світанку сестра Поганина пішла з комори. Устав
хлопець, дивиться, а в нього на гудзику написано: «Стар-
ший». Узяв крейду і кожному написав на гудзику:
«Старший».
Дивиться вранці Поганин і бачить, що в кожного легіня
на гудзику написано: «Старший». Розізлився і кричить:
— Та хто з вас старший, відрубай мені голову!
Кинувся Іван до Поганина, вихопив шаблю, розмахнув-
ся — і покотилася Поганинова голова. Заволодів Іван
поганською державою і повернувся до свого царя. Каже
йому цар:
— А тепер справимо весілля! Віддаю за тебе свою
доньку!
— Ні, зараз я піду по світу розуму набиратися, а весіл-
ля справимо, коли повернуся! — відповідає Іван.
Іде Іван світом, іде. Ніч застала його коло млина. Вирі-
шив Іван тут переночувати. А у млині жили дід з бабою,
їх донька, собака і кішка. Проситься Іван на ніч, а його
питають:
— Ти куди йдеш?
— До морського півня.
— То запитай у того півня, чому ми ріжемо телиці, пе-
чемо хліб, усе з’їдаємо й залишаємося голодні?
— Спитаю! — відповідає.
Переночував Іван у мельника і вранці пішов далі, йде,
йде і приходить до одної хижі. Дивиться, а в хаті дванад-
цять прекрасних дівчат.
— Куди ти йдеш, славний легіню? — питають дівчата.
— йду до морського півня.
176
То запитай його, чому ми, дванадцять красних дів-
не можемо вийти заміж?
ча^_ Спитаю! — відповідає Іван.
Іде далі- Бачить, в одному саду стоїть груша, під гру-
дванадцять панів. Усі вони дивляться на грушу і чо-
чекають.
__ Куди йдеш, лепнюг —питають Івана.
Йду до морського півня.
__ Спитай, коли ця груша вродить срібні плоди?
__ Спитаю! — відповів парубок і пішов далі.
Йде й бачить — на узліссі чоловік заганяє пташку в
дупло.
__ Куди ти йдеш, легіню? — питає чоловік.
__ Йду ДО морського півня.
__ Спитай його, коли я цю пташку зажену в дупло.
__ Спитаю! — відповідає парубок.
Прийшов нарешті до морського півня. Дивиться, а тут
і сестра Поганина. Морського півня не було вдома. Поки
він прийшов, Іван устиг із сестрою Поганина домовитися.
Коли півень з’явився, сестра Поганина лягла з ним спа-
ти, а Іван заховався під ліжко. Вночі сестра Поганина
смикнула перо з морського півня і кинула Іванові під
ліжко.
А морський півень прокинувся:
— Чого ти смикаєш мої пера?
— Та як не смикати, коли мені таке страшне присни-
лося!
— А що тобі приснилося?
— Снилося мені, що там і там є млин, а в тому млині
живуть дід, баба, дівчина, собака і кішка. Напечуть вони
хліба, заріжуть телицю, усе з'їдають, а все голодні.
— Вони все будуть голодні, бо ні псові, ні кішці не да-
ють їсти. А коли б нагодували пса і кішку, то й самі були б
ситі! — відповідає морський півень.
Коли він заснув знову, сестра Поганина висмикнула
перо з його хвоста.
Чому ти не даєш мені спокійно спати? — схопився
морський півень.
Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне
сниться!
А Що тобі сниться?
Там і там є дванадцять дівок. Усі дуже красні, та
одна з них не може вийти заміж.
477
— Вони не вийдуть заміж, бо коли метуть хату, сміття
кидають сонцю в очі. Коли б сміття кидали на захід, го
відразу вийшли б.
Знову заснув морський півень. Тоді сам Іван висмикнув
перо. Півень прокинувся, побачив Івана і свариться;
— Чому ти мені не даєш спати?
— Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне
сниться!
—- А що тобі сниться?
— Сниться, що під грушею стоять пани. Є їх дванад-
цять. Ті пани чекають, коли груша вродить срібні
плоди.
— Груша ніколи не вродить срібних плодів, бо під нею
закопаний срібний казанок, а в казанку — гроші. Коли б
того казанка викопати, гроші роздати бідним, груша знову
почала би родити.
Тільки заснув морський півень, як Іван знову висмик-
нув перо з його хвоста. Розізлився півень і кричить на
Івана, чому він не дає йому спокою.
— Та як тобі дати спокій, коли мені таке страшне
сниться!
— А що тобі сниться?
— Мені сниться, що на одному узліссі чоловік заганяє
в дупло птаха і ніяк не може загнати.
— Той чоловік ніколи пташку в дупло не зажене. Бо
той чоловік забив свого цімбору і тепер не може знову за-
гнати в нього душу.
Встав тоді Іван і пішов назад. Приходить до чоловіка на
узліссі. Чоловік і питає його:
— Що сказав морський півень?
— Казав, що ти ніколи не заженеш пташку в дупло, бо
ти забив свого цімбору.
Гірко заридав чоловік і впав на землю.
Приходить легінь до панів, що стоять під грушею.
— Що сказав морський півень?
— Беріть лопати, розкопуйте під грушею землю.
Взяли пани лопати, почали розкопувати. Викопали із
землі казанок з грошима. Коли роздали гроші бідним,
груша одразу розвилася і вродила срібні плоди. Дають
панове легіневі гроші за те, що він послужив їм, але хло-
пець гроші не бере.
Прийшов Іван до дванадцяти дівчат і тут заночував.
Уранці коли всі прокинулися, почав учити їх, як замітати
хату. Не встигли дівчата вимести сміття, як з’явилися
178
дцять сватачів. Дівчата дають легіневі гроші за доб-
*уЙпораду. він гРошей не беРе
РЛІ-І оешті прийшов Іван до того млина, де ночував колись,
о стріли його дід з бабою і питають:
Що казав морський півень?
Узяв легінь хліб і м’ясо, нагодував пса і кішку. І відразу
я стара й донька стали такими ситими, що й по
старим, г'
шматку м яса не могли з їсти.
Потім, не знати через який день, прийшов Іван до царя.
Справили весілля, і став Іван жити зі своєю жінкою. Жи-
вуть вони й досі, коли не повмирали.
ПРО СИНА БІДНОГО МИСЛИВЦЯ
Жив один бідний ягер-мисливець. Хижа його була така
стара, що вже падала.
Бідняк брав рушницю і ходив у хащу, але не міг нічого
вполювати. Якось син його питає:
— Няньку, ви дещо застрелили?
— Знову нічого, синку.
На другий день чоловік зібрався і пішов у хащу. А син
каже матері:
— Мамко, якби я дістав рушницю, то, може би, дещо і
застрілив.
— Знаєш що, синку? — відповіла мати.— Йди до корч-
маря рубати дрова й купи паленки. Няньо вип’є і засне,
а ти собі тим часом візьмеш його рушницю.
Так син і зробив. Купив чвертку і приніс додому. Бать-
ко повернувся, побачив на столі паленку, випив і ліг спати.
А син узяв на плече рушницю і пішов у хащу.
Ходить по хащі, ходить і не може нічого застрелити.
Раз дивиться, а на одному буці. такий страшний гад, що
від кореня до вершка обвився кругом дерева. Хлопець
швидко націлив рушницю і хоче стріляти.
— Ей, Василю, не пробуй стріляти. Бо раз вистрелиш,
а за другим разом я сам тебе знищу!.. Краще ходи сюди
• візьми шкатулку.
~~ Я до тебе не підійду, бо ти мене вкусиш.
• А ти відрубай гілку, і я тобі почеплю на неї шка-
тулку.
Василь так і зробив, і гад подав йому шкатулку. Хло-
ПеЦь поклав шкатулку в кишеню і йде собі додому. Але по
179
дорозі вирішив подивитися, що у тій шкатулці. Відкрив —.
а звідтам вискочило аж дванадцять духів:
— Що наказуєш, наш газдо?
— Наказую подати їсти, пити!
Вернувся додому ситий, і п’яний.
— Ну, синку, чи є дещо? — питає його мати.
— Дещо є...
Василь відкрив шкатулку.
— Що наказуєш, наш газдо?
-— Наказую, щоб було в цій хаті досить їсти й пити.
Усе то зробилося. їдять і п’ють. А на другий день Ва-
силь старому каже:
— Няньку, ідіть до царя сватати за мене старшу доньку.
— Ей, сину, що ти таке говориш! Щоб я йшов до Царя?
Мене цар повісить.
— Не бійтеся, йдіть.
Одягнув на себе батько петек і йде до царя. На воротах
його зупинили царські стражники. А служниці побачили
бідного чоловіка і винесли йому скибку хліба та погар ви-
на. Він узяв хліб, з’їв, випив вино і повернув додому.
Дома син питає:
— Ну, що скажете, няню?
— Там не пропускають.
— Ану, підіть ще раз.
Старий пішов назад. Знову йому винесли хліба і вина.
Він з’їв хліб, випив вино й повернувся додому.
— Ну, що няню?
— Там на мене дивляться, як на жебрака.
— Йдіть і скажіть стражникам, щоб вас пустили до
царя на два, на три слова.
Мисливець пішов. На воротах йому подають хліб і вина,
та він стряс руками і попросився до царя на два, на три
слова.
Пішов у палац, постукав у двері:
— Добрий день, пресвітлий царю!
— Добрий день. Бери стільця й сідай.
Мисливець сів. Тоді цар питає:
— Ну, скажи, чоловіче, чого ти прийшов?
— Та я прийшов у такому ділі... Чи міг би вам сказати
два-три слова?
— Можеш.
— Мене прислав син, щоб ви дали за нього старшу
доньку.
Цар опустив голову, подумав і каже:
180
— Я дам за нього доньку, якщо він зробить те, що йо-
му накажу. Нехай побудує діамантовий міст від мого
порога до свого, а на мості щоб музика грала, потята спі-
вали, кочії ходили. Якщо все це зробить — принцеса його.
Чоловік зібрався і пішов додому.
— Ну, Щ° нового, няньку?
— Ей, сину, велике дерево рубаєш, але не дорубаєш
бо цар тебе згубить,— і батько розповів, що цар вимагає.
Та син не журився. Увечері він вийшов надвір і відкрив
шкатулку.
— Що наказуєш, наш газдо?
— Наказую від нашої хати до царського порога поста-
вити діамантовий міст, а на мості щоб музика грала, потята
співали, кочії ходили.
— Ти лягай і спи, а на ранок буде все, що кажеш.
Раненько цар устав, відчинив двері — й раптом упав го-
рілиць: від мосту вдарила у вічі така ясна зоря, що він на-
лякався. Потім узяв палицю, прийшов до мисливця й каже:
— Ну, зятю, ходи до мого палацу.
Справили весілля. Василь привів молоду додому, а по-
стіль тверда — виплетена з ліщини... Прикинувся п’яним,
розвалив піч і почав кричати:
— Мамо, кладіть вогонь серед хати!
У хаті дим. А син гукає:
— Варіть жаливу і печіть у попелі коржі!
Мати зробила, що казав. Василь почав силувати жону,
аби їла. А вона плаче, кашляє — дим не дає дихнути.
Так було три дні. На третій день уранці вийшов надвір
і відкрив шкатулку:
— Що наказуєш, наш газдо?
— Наказую, аби оця хата, де живуть няньо й мама, бу-
ла перенесена за Червоне море. А тут нехай зробиться
такий красний палац, аби на світі другого такого не було.
І щоб він на качачій лапці обертався, і щоб були слуги та
служниці, худоба, всяка птиця...
І лиш загучало. Стара хата нараз полетіла за Червоне
море. А на тім місці поставився діамантовий палац — та-
кий, що рівного йому на світі не було. На качачій лапці
обертався. А Василева жона спала у діамантових пе-
ринах.
Раненько цар устав, відчинив двері, дивиться за міст —-
а там такий палац, що диво! Одягнув корону, взяв золоту
палицю і знову йде до зятя. Дійшов до палацу, але зайти
не може, бо він обертається. Зять йому гукає:
182
_ Няньку, вдарте
обертатися!
Цар УРаДИв правою
чинилися. Та и тепер
Василь його підняв,
спальню:
__ Вставай, жоно!
правою ногою, и палац перестане
ногою, палац зупинився і двері від-
цар упав горілиць від великої зорі,
посадив за стіл, а сам пішов у
Вона відкрила очі, та знову зажмурилася, бо гадала, що
в хаті ще дим.. „
__ Вставай, іди помнися, бо нянько прийшов.
Принцеса встала, помилася. Сіли за стіл і гостяться.
Цар каже:
____ Ріу, сину, передаю на тебе все царство. 1 и будеш
царювати, а я лише одною чашею вина буду від тебе стар-
ший між іншими царями.
Зняв корону і поклав зятеві на голову.
Але Василь кожний день ходив на полювання. 1 одного
разу, коли його не було дома, прийшов один пройдисвіт
із крамом.
— Добрий день, царице!
— Добрий день...
— Чи ви би не купили голки, шпильки, гудзики?
— Покажіть, може, й куплю.
Молода цариця почала роздивлятися той нехитрий крам,
а пройдисвіт шепнув їй на вухо:
— Слухайте сюди... Якщо мене полюбите, я вам щось
скажу...
— Кажіть, кажіть.
— Ваш чоловік носить на ланцюжку під лівим плечем
чарівну шкатулку. Вночі, як він засне, візьміть оту шка-
тулку і подайте мені у вікно.
— Добре, я це зроблю.
І пройдисвіт зник. Василь повернувся, жінка дала йому
вечерю. Він роздягнувся і ліг спати. Коли заснув, вона
взяла шкатулку і подала через вікно коханцеві. Той від-
крив шкатулку, і вискочило з неї дванадцять духів.
— Що наказуєш, пройдисвіте?
— Наказую, аби ця палата, міст, молода цариця і я
Поставилися за Червоним морем, а Василь аби тут зали-
шився на голій землі з кішкою та псом.
1 лиш загучало — усе пішло за Червоне море. А Ва-
силь зостався на голій землі — біля нього лише пес і
кішка.
183
Раненько цар дивиться — ні моста, ні палацу. Послав за
Василем.
— Де ти дів мою доньку? — закричав на нього.
— Не знаю, де поділася.
— За те, що ти згубив мою доньку, дам тебе замуру-
вати нижче села так, що не зможеш ні лягти, ні сісти!
І наказав його замурувати. Але молодша царська донь-
ка попросила мурників, щоб залишили в мурі дірку. І да.
ла їм решето грошей. Мурники послухалися — залишили
дірку.
І дівчина почала носити Василеві їсти. Але пес і кішка
голодують. Каже кішка псові:
— Ходімо по шкатулку, бо помремо з голоду.
— Ходімо, пані Марішко,— погодився пес.
Зібралися і йдуть через поле. Раз бачать малу хатку.
— Марішко, зайди лиш до цієї хижі. Може, дадуть
їсти, то принесеш щось і мені.
Зайшла кішка до хати, а там стара баба. Вона відповіла:
— Ба що би я дала тобі їсти? Молока не маю, м’яса теж
не маю. Хіба що квасолі колоченої.
Нагодувала кішку. А Марішка принесла трохи квасолі
й псові.
Поїли і йдуть далі. Підійшли до моря, і пес каже:
— Сідай, Марішко, на мене, я тебе перенесу.
Кішка сіла на пса, й він поплив. За морем побачили ве-
ликий палац. Кішка каже:
— Ти сиди тут, а я йду за шкатулкою.
Побігла під вікно, присіла і нявчить. А пройдисвіт ви-
глянув і каже:
— Така красна кішка! Пустім її до себе.
Пустили кішку до палацу, дали їй молока. Увечері поля-
гали в постіль, а кішка поряд з ними гуде-муркотить, щоб
швидше заснули. Коли вони спали, намочила у молоко
хвіст і мазнула ним по губам пройдисвіта, щоб спав ще
твердіше. Тоді перегризла в нього на шиї ланцюжок, взя-
ла шкатулку, скочила з нею у вікно й прибігла до пса.
— Ну, тут є шкатулка!
— Давай швидше тікати...
Прибігли до моря. Пес каже:
— Ану, Марішко, дай мені шкатулку.
— Не дам, бо ти упустиш.
— Не упущу, дай.
І Іес узяв шкатулку в зуби, кішка сіла на нього й пли-
вуть. Але серед моря псові в рот ударила хвиля — і шка-
184
впала. Вийшли вони на берег і почали сваритися,
тулка ~ через те кішка до сьогодні сердита на пса, а пес
битися г
на кішку.
н А рибаки зловили рибу, яка проковтнула у морі шка-
ку Розпороли рибу і нутрощі кинули на берег. Кішеч-
туЛпідбігла, почала їх їсти і раптом чує — щось зацоркоті-
Ка ІДарапнула лапкою — а то їх шкатулка. Прибігла до
ПСа- — « і
__ Ну, тут є шкатулка, я п знайшла!
І побігли далі. Прийшли до того мура, де мучився Ва-
силь Кішка швидко видряпалася камінням до дірки і
Ка^_ Наш царю, тут маєте шкатулку!
Василь відкрив шкатулку.
— Що наказуєш, наш газдо?
— Наказую, щоб цей мур розлетівся попід самі хмари.
Так і сталося. Від муру не лишилося ні одного каменя.
Прийшов Василь до царя і каже:
____ Ну, няньку, чи ще хочете бачити свою старшу
доньку?
— Де би не хотів!
— Ранком її побачите.
Уночі Василь відкрив шкатулку:
— Що наказуєш, наш газдо?
— Наказую, щоб мій палац і міст поставали там, де
вони стояли, а той розпусник і принцеса, щоб були в
постелі.
Лише загучало. Раненько цар зібрався подивитися на
свою старшу доньку. Взяв палицю, шаблю і разом з Ва-
силем прийшов до палацу. Відчинив двері й бачить: прой-
дисвіт і принцеса сплять собі в постелі.
— Ну, царю, тепер бачите, хто винен?
Цар шаблею порубав і пройдисвіта, і доньку. А Василе-
ві каже:
— Зятю, даю за тебе молодшу принцесу.
Справили весілля і щасливо жили. Якщо не померли, то
живуть і нині.
ПРО РАЧКА І ТРЬОХ ЙОГО СЕСТЕР
Один граф був дуже великим картярем і кожного вечо-
ра ходИВ грати в карти. Та почало йому нещастити. Грав
Ин веч*Р, Другий — і програв усі гроші. На третій вечір
185
пішов знову і програв усе своє майно, лишилася йому тіль-
ки хата. Прийшов додому й журиться. А далі взяв на
плече рушницю і подався в хащу. Ходить, ходить нетря-
ми. Раз дивиться — летить на нього яструб.
— Чи ти не знаєш, що сюди й птахи не сміють заліта-
ти? — накинувся на графа.-— Хочеш зостатися живим, то
мусиш віддати за мене старшу доньку!
Граф пообіцяв, що дасть за нього доньку. Вернувся до-
дому й не каже нічого. Раз уночі, рівно о дванадцятій
годині, порозчинялися всі вікна, завіяв страшний вітер_
і нема старшої доньки. Уранці вийшов граф надвір і ба-
чить: до стіни припертий мішок срібла. Узяв того міха і
викупив програне майно.
Та й знову повісив на плече рушницю — пішов у другу
хащу. Дивиться — біжить на нього ведмедисько:
— Хіба ти не знаєш, що сюди й птахи не сміють залі-
тати? Хочеш зостатися живим — мусиш дати за мене сере-
дущу доньку!
Граф пообіцяв. Вернувся додому й не каже нічого.
І раптом опівночі порозчинялися всі вікна, завіяв страшний
вітер — нема й середущої доньки.
Уранці граф вийшов надвір і бачить: до стіни припер-
тий міх із золотом. Заніс до хати, сховав. Потім узяв руш-
ницю пішов до третьої хащі. Раз бачить: лежить озеро, а в
озері — величезна риба, роззявила рота і готова його про-
ковтнути.
— Хіба ти не знаєш, що сюди й птахи не сміють залі-
тати? Хочеш зостатися живим, то мусиш за мене дати
молодшу доньку!
— Дам,— одразу пообіцяв граф.
Вернувся додому й не каже нічого. Вже настала ніч.
Раз о дванадцятій годині вікна порозчинялися, завіяв віт-
рище — нема й третьої доньки.
Ранком граф устав, вийшов надвір і бачить: до стіни
припертий міх із діамантами. Сховав і того міха.
А жінка дуже плаче. Дивиться на плаття, що залиши-
лося від доньок, і не може зупинити сліз. Узяла плаття на
руку й пішла на потік прати. Пере, пере — і ще гірше пла-
че. Раз дивиться — маленький рачок лізе сперед неї. Жін-
ка, плачучи, говорить:
— Боже, боже, дай мені хоч таку дитину, як оцей рачок.
Пішла вона додому і через якийсь час народила хлоп-
чика. А хлопчик тільки народився, як став на ноги й каже:
— Няню, дайте мені одяг, піпу, сірники й тайстру.
186
Д матір питає:
М Мамо, чи були у мене брати й сестри?
" Були три сестри, але не знаю, де ділися.
т Рачок зібрався, рушив у дорогу. Зайшов у першу хащу.
V ть блукає нетрями і дуже стомився. Приперся до
ного старезного бука, щоб перепочити. Коли чує голос:
__ Чоловіче...
__ Та де ТИ?
__ Я В буці...
Хлопець поліз на дерево і спустився у дупло. А там —
молода жінка.
____ Ой хлопчику, що тебе сюди привело? -зараз прийде
мій чоловік і знищить тебе!
__ Та хто твій чоловік?
— Яструб. А ти чий?
____ Я той і той,— пояснює хлопець.
__ Ой, та ти ж мій брат! Де би тебе сховати? Полізай
під ліжко... . , . .
Повернувся яструб, скинув із себе шкіру з пір ям і сів
за стіл:
— Жоно, давай їсти.
Вона подала їсти і заговорила:
— Чоловіче мій, я би хотіла щось сказати.
— То скажи.
— Тут є мій брат.
— Де він? Я буду йому радий.
Рачок вибрався з-під ліжка. Яструб його обцілував, по-
садив за стіл. А Рачок питає:
— Ти такий красний чоловік, то чого на себе одягаєш
яструбину шкіру?
— Довго розповідати... Є нас три брати і одна сестра.
Ми були царями, а сестра — принцесою красною, як сон-
це. Та вкрав її пропасник. Сам він перекинувся на брид-
кого бугая, а сестру замкнув у скелі, повісив колодицю.
Колодиця велика — на сто метрів, а ключик — як голка.
Пропасник заховав його у своїй голові. Він має страшну
силу. Але якби знайшовся такий чоловік, котрий на по-
луднє, коли пропасник ляже спати, з десятиметровою со-
кирою розбив би йому голову, вийняв із неї ключика і
відкрив колодицю — той визволив би і сестру, і иас. Бо
пропасник закляв нас, царів: мене, старшого брата, зробив
"^тРУбом, середущого — ведмедем, а молодшого — рибою.
сім° б*1 того пропасника знищив, той став би царем на
Десят сім держав. Але, щоб ти, хлопчику, не пробував,
187
бо марно загинеш. Ну, а тепер іди собі геть, бо коли я на
себе одягаю шкіру яструба, то ненавиджу сам себе, і можу
тебе вбити.
Рачок вибрався з дуплиська і йде помалу далі. Прийшов
у другу хащу. Ходить, ходить — приперся до бука і чує
якийсь голос:
— Чоловіче...
— Та де ти?
— У буці...
Виліз на бука і спустився в широке дупло. І тут — мо-
лода жінка.
— Ой хлопчику, що тебе сюди привело? Зараз прийде
мій чоловік і знищить тебе!
— Та хто твій чоловік?
— Ведмідь. А ти чий?
— Я той і той...
— Ой, та ти мій брат! Ховайся під корито!
Приходить ведмідь. І такий сердитий, що ненавидить
сам себе. Але як тільки скинув ведмедячу шкуру, нараз
заспокоївся.
— Жоно, давай їсти.
Дає вона йому їсти й каже:
— Слухай, чоловіче, тут є мій брат.
— Де він?
І Рачок виліз з-під корита. Ведмідь йому зрадів, обцілу-
вав його. Посідали, гостяться. Каже ведмідь хлопцеві:
— Який ти маленький!
— Мені лише шість років... А ви такий красний чоло-
вік — і носите ведмедячу шкуру!
— То, шовгорику, довго би тобі розповідати... Нас троє
братів: Яструб, я-Ведмідь і Риба. І ще в нас є сестра — ду-
же красна. Сватав її пропасник, але вона його не захотіла.
І він прокляв і нас, царів, і наші держави. Сам став
бугаєм, а сестру замкнув у скелі...— ведмідь розповів те,
що й старший брат, Яструб.
Рачок пробув у середущої сестри лише якісь три дні, а
то були три роки.
Зібрався і йде далі. Зайшов у третю хащу. Ходить, хо-
дить — вийшов до води. Бачить — з води куриться, як з
піпи. Рачок підійшов ближче, а там хижа. Молода газдинь-
ка запитала:
— Хлопче, хто тебе сюди привів? Зараз прийде мій чо-
ловік і проковтне тебе!
— Та хто твій чоловік?
188
розрізана
себе той
запросив
__ Мій чоловік — риба. А ти чий?
__ Я ТОЙ І ТОЙ—
Ой та ТИ мій брат! Ану, лізь під корито...
7Г підпливає риба —як половина бука, що
здовж (у нас кажуть — протіс). Скинув з
"потіє риб’ячу луску й сідає за стіл:
пр__ Жоно, давай їсти.
Вона подала їсти і сказала:
__ Чоловічку, а в нас новина.
__ Кажи, яка.
— Прийшов мій брат.
___ Де він?
І Рачок виліз з-під корита. Риба йому зрадів,
за стіл. А Рачок дивиться і каже:
____ Ви такий красний чоловік, а носите на собі риб’ячу
луску!
___ Довго би говорити...
Та Рачок хотів знати, чи всі три брати говорять одно,
і попросив:
— Розкажіть...
Риба йому розповів те саме, що й інші брати: про бу-
гая-пропасника, про величезну колодицю і маленьку гол-
ку, яку пропасник носить у своїй голові. І теж сказав
хлопцеві:
— Якби хтось знайшовся такий розумний і міцний, аби
на полуднє, коли бугай спить, розколов йому голову деся-
тиметровою сокирою, взяв ключика і відімкнув колоди-
цю — той визволив би і сестру, і нас, і наші міста. А сам
став би царем на сімдесят сім держав. Але ти й не пробуй
туди йти, бо марно загинеш.
Три дні пробув Рачок у молодшої сестри, а то були три
роки.
Риба сказав:
~ Ну, а тепер іди собі геть, бо як візьму на себе риб’я-
чу луску сам себе ненавиджу і можу тебе знищити.
Рачок пішов просто до бугая. Прийшов на полуднє,
коли бугай спав. Рачок підняв сокиру і лиш раз ударив йо-
го по голові — нараз розкололася. Хлопець узяв ключика,
йде до пивниці й думає: «А, пес би вам кров хлебтав, та
ви мені неправду казали: як може такий ключик відім-
кнути отаку колодищу?» Сплюнув і хоче вертатися. Та
постояв і передумав. Тільки приклав ключик до колодиці,
к вона відкрилася. Рачок відчинив двері, а в пивниці
1.89
зоря — від сонця! Роздивився й побачив труну. Набдц
зився до труни і каже.
— Уставай, принцесо!
— А щоб ти пропав, щоб ти не мав моці! — відповіда
дівчина.— Скільки раз я тобі говорила, Щоб ти до мене це
підходив!
— Я не пропасник,— каже хлопець.— Я чиста душа.
Узяв її за руку, допоміг устати і вивів надвір. Коли ви-
йшли, почали прогулюватися. Айбо дівчина така красна
що на сонце ще можна дивитися, а на неї ні!
Раптом бачить — їдуть три кочії. У трьох кочіях — три
царі з його сестрами. Нараз схопили хлопця, почали цілу-
вати.
— О, ти — великий чоловік, наш шовгорику!
Приїхали в місто й покоронували Рачка на царя сімде-
сяти семи держав. Став царем над царями!
ПРО ДИВОВИЖНОГО ЧОЛОВІКА ГОРУ
Був, де не був, один чоловік. Дуже великий газда, що
сам цар від нього не раз позичав гроші, а він казав цареві:
«Сопливий царю».
Якось чоловік говорить своїй жінці:
— Жоно, у нас дітей немає. Піду я по світу. Може,
найду яку дитину і принесу її додому. Бо ми вже старі, то
на кого лишиться газдівство?
— Та йди.
Узяв тайстру хліба і помандрував. Як ішов, побачив на
дорозі маленьку гадину. Узяв її, положив у тайстру й вер-
нувся додому. Каже жінці:
— Ну, тут є дитина, приніс її тобі!
Налив у горнятко теплого молока і положив у нього
змійку. Випила і не вміщається в горняткові. Поклав її
чоловік до діжки з молоком. Випила вона все молоко — і
не вміщається у діжці. Каже:
— Зробіть мені велику кадь.
Зробили кадь і налили в неї теплого молока. Як випила
і те молоко — вже не вміщається в каді.
— Няньку, зробіть стайню — але довгу, на два кіло-
метри — там буду лежати.
Побудували стайню. Каже гад:
190
Коли на вас свисну, приходьте до мене.
Одного ранку свиснув, і чоловік прийшов:
Що хочеш, сину мій?
Ідіть до царя сватати за мене принцесу.
Батько пішов до Царя, постукав у двері. Зайшов і го-
в0Рит^деИе прислав мій син — чи дасте за нього свою
донькУ у тебе СІШ5
Він такий богатир, що йому йти сюди дуже тяжко,
мусите самі їхати подивитися.
— То поїдемо.
Узяв цар доньку, жінку і приїхали до богатиря Чоловік
завів їх до довгої стайні. Поставив драбину. Цар виліз на
стіну, глянув, злякався і упав. Каже:
__ Легінь, як гора!
Справляють весілля. А на весіллі молодиця має танцю-
вати з молодим. Подав молодий палець, молода танцює і
говорить:
— Горо, як хочеш мене з’їсти,— то їж.
— Я не для того тебе брав, щоб з’їсти, а щоб ти була
мені жоиою.
Минулося весілля. Гад узяв принцесу і веде до себе. Він
іде попереду, а вона за ним. І знову говорить:
— Горо, якщо хочеш мене з’їсти — то їж.
— Я тебе взяв за жінку, а не їсти,— каже він.
Ідуть. Вийшли на край світу, але їй здається, що вони
все на одному місці. Стали на одному красному полі. Він
видув м’яч і каже:
— Бери оцю лопту і кинь нею як лиш можеш високо.
Взяла вона м'яча, підкинула вгору.
— Слабо, дай мені.
Гад кинув м’яч попід самі хмари. А як м’яч упав, на
полі поставився великий палац — діамантовий.
Ну, Марійко, тут будемо жити. Я піду на лови, а ти
сиди дома.
Гора потягся за палац, скинув із себе шкіру і став такий
красний, срібноволосий чоловік, що диво! Зайшов до Ма-
Р*ики, поклонився і сів коло неї. Положив на неї руку —
х°че бачити, чи вірна вона жона. Молода цариця відки-
иУла руку:
Іди від мене геть, бо якщо побачить мій чоловік Го-
" Згубить тебе і мене!
191
1
Зібрався і пішов. Другого дня знову скинув шкіру і
став ще гарнішим, золотоволосим чоловіком. Зайшов до
Марійки, сів і поклав на неї руку.
— Іди ти геть від мене, бо якщо побачить мій чоловік
Гора — згубить тебе і мене.
На третій день він вийшов із шкіри і стався чудовим —
діамантовим чоловіком. Але Марійка знову каже:
— Іди ти геть, бо якщо побачить мій чоловік Гора —
згубить тебе і мене.
Тоді Гора проговорив:
— Марійко, я твій чоловік!
А вона не вірить:
— Іди ти геть від мене!
— Ну, коли не віриш, ходи подивися.
Вони вийшли надвір. Чоловік зайшов у гадячу шкіру —.
й вийшов срібноволосим. Зайшов другий раз — і вийшов
ще кращим, золотоволосим. Зайшов третій раз — і вийшов
найкращим, діамантовим. Маріка з радості його обцілува-
ла. Тоді Гора каже:
— Маріко, я знаю, що ти любила би піти до матері в
гості. То дуже далеко. Туди і ворон кістку твою не занесе.
Але ти дійдеш. За одну годину будеш там. Лише як при-
йдеш, то що тобі буде казати нянько — слухай, а що буде
говорити мати — пропускай крізь вуха...
Дав їй стілець і трубочку:
— Сідай на стілець, стисни трубку і скажи: «Понеси
мене до мого няня'»
Сіла вона на стілець, стисла в руці трубку, сказала ті
слова — і зразу була в батька. Поклонилася, обцілувала
батька й матір. Розпитують її, як газдує?
А Гора їй дав і свій образчик. Маріка показала той об-
разник батькові, матері та сестрам. Мати каже:
— Хочеш, щоб твій чоловік зробився ще кращим? На-
пали піч і, коли він піде на полювання, кинь шкіру в огонь,
нехай вона згорить.
А батько відраджує:
— Донько, не слухай матір. Не кидай шкіру в піч. Чо-
ловік свої роки, на скільки заклятий, мусить перебути у
тій шкірі, а потім вийде на світ вільно.
Але мати умовляє доньку:
— Зроби, як я тобі кажу!
Погостилася Маріка три дні і збирається назад. Каже:
— Ходіть надвір — подивіться, як буду летіти.
192
Повиходили. Сіла Маріка на стілець, стисла трубку й
ооМовила: «Понеси мене до мого чоловіка!»
Вернулася додому, і питає її чоловік:
__ Ну, пам’ятаєш, що казала мати і що казав батько?
Марійка промовчала. Та якось чоловік зібрався йти на
лови. Коли пішов у хащу, жінка швидко напалила піч і
кинула шкіру у вогонь. А чоловік зачув запах шкіри і зра-
зу повернувся.
____ Ну: Маріко, ти не послухала мене. Тепер залишиш-
ся одна. Тих двох хлопчиків, що носиш під серцем, не на-
родиш доти, доки я не покладу на тебе свої два пальці.
Будеш трьома обручами обтискатися і ходити світом, шу-
каючи мене!
Зібрався і пішов. І все раптом пропало: палац зник.
лише трава лишилася.
Жінка пішла шукати чоловіка. Розпитує людей, чи не
бачили такого й такого, але ніхто про нього не знає.
Раз приходить до одної хати — до сонцевої матері — і
проситься на ніч. Стара прийняла її і питає:
— Кого ти розшукуєш?
— Я, мамко, шукаю свого чоловіка. Чи ви десь не ба-
чили такого й такого?..
— Я не бачила, хіба мій син — сонце — щось знає про
нього. Увечері прийде і запитаю. А ти доти сховайся.
Увечері прийшло додому сонечко, поклонилося матері та
й каже:
— Мамко, тут десь є грішна душа.
Тоді сонцева мати вивела Маріку і почала його питати
за її чоловіка. А сонечко каже:
— Я за нього нічого не знаю.
Стара дала Маріці срібну квочку з курчатами і спрова-
дила її до зоряної матері. Маріка пішла.
— Добрий вечір, мамко!
— Добрий вечір, донько! Кого ти шукаєш?
— Шукаю такого й такого чоловіка. Чи ви не знаєте за
нього?
— Я не знаю. Може, мої діти — зорі — будуть знати.
Уранці вони повернуться — і я їх запитаю. Ранком при-
йшли зорі і відразу кажуть:
Мамко, тут грішна душа.
- Ні, ви набралися повітря.
- Не кажіть, бо вона тут.
Зоряна мати показала їм Маріку і запитала, чи не ба-
чили її чоловіка.
7 1071
193
— Ми не бачили. Хіба що місяць буде знати.
Тоді зоряна мати дала їй куделю, що сама пряла, й По><
слала її до місяцевої матері.
Маріка прийшла:
— Добрий вечір, мамко!
— Добрий вечір, донько! Чого ти тут ходиш, кого та
шукаєш?
— Шукаю такого й такого чоловіка. Чи ви не чули Щось
за нього?
— Я ні. Хіба мій син — місяць — дещо знає. Скоро він
повернеться — і я запитаю.
Прийшов додому місяць:
— Мамко, тут грішна душа. Покажіть її.
Мати показала Маріку й питає, чи не бачив десь її чо-
ловіка.
— Бачив,— каже місяць.— Я на його полі пшеницю
спалив. Там і там його знайдеш.
Місяцева мати дала їй двох золотих качат. Маріка їм
подякувала, відкланялася.
Приходить туди, де їй сказав місяць. А Гора вже взяв
за жону погану царицю. Маріка сіла на дворі. Поклала ко-
ло себе куделю, квочку з курчатами й качат.
Куделя пряде, а курчата і качата ходять собі за квоч-
кою.
Служниці побачили і сказали поганій цариці. А вона
наказала:
— Ідіть і спитайте, чи не продала би жінка ту куделю,
квочку з курчатами й качат.
Служниці спитали. Маріка відповіла:
— Продаю. За золоту куделю хочу одну ніч переночу-
вати у кімнаті, де спить цар.
Цариця подумала й погодилася.
Настав вечір. Погана цариця дала чоловікові випити
сплячого вина і пустила Маріку до спальні. Він зразу
заснув і нічого не чує. А Марійка стала біля його постелі
та будить його:
— Чоловіче, вставай! Положи на мене пальці, щоб я
народила...
Гора не прокинувся.
Раненько Маріка пішла на своє місце.
А на царській печі спав Попела, що мав чотири ока —
два спереду, два ззаду. Він усе бачив і все чув. Попела
встав і почав із себе струшувати попіл. Цар кричить на
нього, а Попела каже:
194
Ей царю, як^и ти зваРив мені з кобла муки чиру і
—- бочку кобилячого молока, я би тобі щось сказав:
наД°'Дам, лише скажи.
Увечері, коли погана цариця буде тобі давати напій,
випий, а прикинься хворим, ляж у постіль — і все
гаМ ПОЧуЄШ.
-гак ; було. Увечері 1 ора зробився хворим і прикинувся,
СПИТЬ. А Маріка продала цариці і квочку, і качат, щоб
ше раз ночувати з її чоловіком.
Щ Зайшла вона до спальні й почала просити:
Любий мій чоловічку, положи ти на мене два пальці,
аби я народила своїх хлопчиків, бо вони уже й самі про-
сяться на світ.
Тоді він устав і поклав два пальці на Маріку. Одразу
три обручі на ній розірвалися, і вона народила двох
золотих хлопчиків.
Тоді Гора наказав погану царицю розірвати кіньми, а
сам залишився жити з Марікою й синами. І жили, пожи-
вали — добра наживали.
ЛАБАРДО ЯНЧІ — СИН ЦИГДНИНА
Був, де не був, один цар, а в того царя був циганин-
коваль. Цар увечері закликав слугу й каже:
— Щоб коваль раненько поковав кочію. Якщо не по-
кує — стане коротший головою!
Слуга передав циганинові.
— Добре,— відповів йому циганин,— покую.
Коли слуга пішов геть, каже коваль жінці:
— Ну, жоно, вугілля в нас немає, а тут таке діло... Зби-
раймося й тікаймо.
Зібралися і серед ночі зникли. А маленьку дитину, ще
У пелюшках, забули на соломі.
Райком цар нагадує слузі:
— Ану, подивися, чи покував циганин кочію?
Пішов слуга, а в кузні немає нікого, лише дитина —
хлопчик — плаче.
Пресвітлий царю! Цигани втекли, лише мала дитина
плаче в пелюшках.
Не кажи таке!
* Цар послав служницю:
~~ ІДИ подивися, чи правда це, і принеси дитину.
Взяла служниця мале. А в царя теж була мала дитина
і почали плекати обох. І діти ростуть, віддали їх до школи'
Та й виросли, вже легінями стали. Раз зійшлися в пала-
ці царі. Гостяться, веселяться. А не знають, як легіня
звати.
Цар звертається до нього:
— Хто би нам подав вогню у піпу?
Легінь черпнув у жменю грані і подав цареві. Від того
часу почали його називати — Лабардо Янчі. Або по-цИ-
ганськи — Погорілий Янко.
Померли цар і цариця, а хлопці живуть. Царський син
каже:
— Я хочу женитися.
— Якщо хочеш женитися, то шукай собі дівчину,— від-
повідає Янчі.
Царський син узяв солдатів і їде сватати доньку пога-
ного царя. На дорогу вийшли червоні мурашки. їх цар
сидить, курить піпу і застерігає:
— Принце, їдь помалу, щоб не потоптав мурашине вій-
сько... А ще краще — вертайся додому, бо без того, котрий
залишився дома, даремно йдеш сватати.
Царський син не послухався і поїхав далі.
Натрапили на чорних мурашок. Сидить їх цар і піпу
курить. Каже:
— Принце, їдь помалу, щоб не потоптав мурашине вій-
сько. А ще краще — вертайся додому, бо без того, котрий
залишився дома, даремно йдеш на сватанки.
Цього разу царський син послухався — повернув додому.
Дома питає його Янчі:
— Чого ти вернувся?
— Без тебе не йду сватати.
-— Та як я піду? В мене коня немає.
— У нас досить коней — вибери собі.
Поклав Янчі на коня два пальці, а кінь упав... Так пе-
рекидав усі коні — і немає для нього коня. Каже:
— Ну, брате, піду пішки. Може, по дорозі найдеться
мені кінь.
Зібралися і йдуть. Раз бачить Янчі: чоловік оре одним
конем. Гукнув:
— Гей, чоловіче, чи продаєш коня?
— Продаю...
Поклав Янчі на коня два пальці — кінь не падає. По-
клав долоню — кінь стоїть.
— Що хочеш, чоловіче, за цього коня?
196
Дванадцять срібних.
77 і дав йому цілу жменю срібних. Сів па коня — і
в/’НЧ1-реПер оба на конях. Раз бачать: дванадцять плугів
їдуть- чоловік встигає їсти скиби і все кличе: «Гей,
помирз» . голоду!.
Каже йому Янчі.
__ Ходи з нами, дістанеш досить їсти.
Уже їх троє. їдуть далі. Раз бачать: дванадцять косарів
х траву косять, а один чоловік ступає позад них і оте
<?гхукладе в піпу, курить, а все кличе: «Гей, люди, поми-
лю без куріння!»
г___Ходи з нами,— каже Янчі,— дістанеш досить курити.
Уже їх четверо. їдуть далі. Бачать: один чоловік пере-
гатив річку, п’є воду й кричить: «Гей, люди, помираю без
води!»
. Ходи з нами, дістанеш досить пити.
Уже їх п’ятеро. їдуть далі. Дивляться — чоловік дер-
житься одною рукою за ногу, а другою за око і кричить:
«Гей, люди, якби я пустив ногу, то ступив би на той світ,
а якби відкрив око — той світ би побачив!»
— Тоді ходи з нами. Такого нам і треба.
Уже їх шестеро. Раз бачать: стоїть чоловік і дванадцять
кожухів на ньому, а він трясеться кричить: «Гей, люди,
як я змерз!»
— Ану, ходи з нами, я тебе розігрію,— каже йому Янчі.
Так стало їх семеро. Прийшли до царя. Вклонилися:
— Добрий день!
— Добрий день! Що ви хочете?
— Ми прийшли сватати принцесу.
— Добре діло. Якщо пройдете одну пробу, донька ваша.
Цар наказав зарізати багато худоби, напекти багато
хліба і дав їм це поїсти. А Янчі покликав:
— Ну, де ти там, що весь час голодний?
— Я тут.
— Ну, їж.
Чоловік почав їсти: покладе до рота — вже й нема. Поїв
усю худобу і хліб і кричить: «Помираю з голоду!»
Царський син питає:
— Ну, робимо весілля?
Ще буде одна проба.
— Яка?
Багато пити.
Викотили бочку вина, паленки, і пива. А Янчі покликав:
Ей, де там ти, що багато п'єш?
197
Випив той увесь напій і плаче: «Ой, помираю н-
спраги!»
Царський син питає поганого царя:
— Ну, робимо весілля?
— Ні, ще одна проба; багато курити.
Янчі сказав, щоб цар дав привезти увесь тютюн, який
є в державі, і покликав:
— Гей, де там ти, що помираєш без куріння?
1 ой склав увесь тютюн у піпу і зразу скурив. Потім і
сіно, та гойкає: «Люди, помираю без куріння!»
Питають у царя:
— Ну, а тепер робимо весілля?
— Ще ні, ще одна проба: знайти мою доньку.
Молодиця схопила пивник і полетіла — сховалася. Янчі
кличе:
— Де ти, що далеко ступаєш і бачиш? Глядай моло-
дицю!
Відкрив той око, подивився угору — нема, подивився в
долину — побачив її в морі, на самому дні. Пустив ногу і
вхопив дівку за волосся.
— Ну, буде весілля? — питають царя.
— Ще ні, ще одна проба. Є тут каменище на півсвіта.
Якщо молодий закрутить ним, як моя донька середнім
пальцем, тоді будемо сватами.
І Іішла молодиця, поклала на каменя середній палець і
крутнула. Янчі поклав на камінь мізинчик, крутнув три
рази, а далі підняв каменя і кинув ним так, що й донині
падає у пекло.
— Ну, свадьбуємо? — питає царський син.
— Ще ні, ще одна проба: у залізній хаті будете ночу-
вати.
І наказав цар слугам, щоб оту хату цілий день розпа-
лювали.
Янчі покликав:
— Де ти, що все замерзаєш?
Той підкрутив вуса, зайшов у хату, і відразу на стінках
наріс іней.
Ранком цар каже слугам:
— Беріть кочерги і йдіть вигрібайте кістки із залізної
хати.
Пішли слуги й чують — там сважаються, кричать: «По-
пусти, попусти, бо замерзнемо!»
Слуги побігли і сказали цареві, що чули. Цар не ві-
рить — пішов сам. І випустив їх.
198
молодий із молодою має
молодицею, а я сховаюся
ти перейди на моє місце,
під
а я
неї
Царський син гукнув:
У *Цу( робимо весілля?
Г Ще НІ. Ще одна проба:
„яТИ на постелі.
Увечері каже Янчі братові:
''ри ляжеш на постіль з
ліжком. Та коли вона засне,
на-рд^Єі було. Вночі Янчі ліг до молодиці. Поклав на
______вона скинула. Положив знову — скинула. Коли
РУИ^жив третій раз, вона скочила з постелі. Він за нею,
очали боротися. Вона кидає ним, а він — нею. Розсердив-
" янчі: «Ей, що я з тобою буду гратися!»
Кинув її на землю і виссав з неї кров — залишив їй
стільки, скільки потрібно іншій жінці, аби могла десь хліба
спекти і їсти наварити. Тоді поніс її на постіль і сказав бра-
тові, щоб лягав коло неї.
Раненько цар дивиться, а молоді сплять...
Справили весілля. Царський син і Янчі забрали молоди-
цю, вернулися додому і живуть. Раз принцеса каже:
__ Ой чоловіче, якби ти попросив свого брата, щоб дав
мені хоч трошечки крові, бо я слаба і помираю.
І царський син попросив:
— Янчі, дай моїй жоні трошки крові, бо дуже слаба.
— Якщо просиш, то дам. Лише тоді ти будеш із свиня-
ми ходити, а я піду жебрати. Дай мені, як каліці, зробити
два костури.
Царський син зробив йому два костури і приніс.
— Ну, брате, дай погар,— каже йому Янчі. Із свого мі-
зинчика пустив крові й дав принцесі випити, а сам узяв
костури і покульгав світом.
Ходить, ходить — вже йому набридло. Раз уночі бачить:
у хащі горить великий вогонь. І сам собі каже:
— Що я буду стільки бідувати? Підійду до вогню й не-
хай мене розбійники уб’ють.
І прийшов до розбійників. Вони загукали:
Кинемо його у вогонь!
— Повісимо його!
~ Застрелимо його!
Але старший сказав їм:
~~ Не треба. Підкинемо качку, щоб летіла, і, якщо він
застрелить її — буде нам за цімбору, а ні — то загине.
Инчієві дали їсти, пити. Потім дали рушницю й підкину-
И качкУ- Він ліг горілиць, прицілився і стрілив. Качка
199
упала йому на груди. Як упала, розірвав її, з’їв жир_•
скочив на ноги: дістав таку силу, що світ би поборов.
Старший сказав:
— Тепер ти вільний, але якщо хочеш, то ходи з нами
Та Янчі вернувся додому. Іде й бачить: його брат__і3"
свинями.
— Ну, брате, чи казав я, що будеш свинарем? Ану
скинь із себе оте свинарське шмаття і одягни моє. Я сам
поговорю з твоєю жоною.
Янчі переодягся свинарем і почав муштрувати свині
ПО-ВІЙСЬКОВОму. А В Три ГОДИНИ ПО полудню погнав ЇХ у Двір
Вискочила цариця:
— Пси би тобі губи лизали, чого так скоро пригнав
свині?
І вдарила його по лицю. Він ударив її. Тоді схопилися
до бійки. Янчі кинув царицю на землю і знову випив з неї
кров. Лишив стільки, скільки треба жінці.
— Ну, брате, чи будеш по сьому просити для жони
крові?
— Ніколи не буду.
Янчі пішов до другого царя і взяв собі принцесу.
Цар передав на нього державу.
І жили, доки не порвалися їм жили, а наші не подужали.
ПРО ЧОЛОВІКА,
КОТРОГО ЖІНКА ПЕРЕТВОРИЛА У ПСА
Був, де не був, був один чоловік. Його жінка мала ма-
ленького хлопчика. Але вона не знала, як згубити свого
чоловіка, аби могла кохатися з любасом, і пішла до одної
ворожки порадитися. Каже баба:
-— Дай решето грошей, то я тобі дам прут, і як ним уда-
риш три рази свого чоловіка, він стане псом.
Жінка дала решето грошей, а баба їй — прут. Прийшла
жінка додому, а чоловік сидів за столом. Вона тричі вда-
рила його прутом, і чоловік став псом.
А хлопчик побачив, що вона зробила. І все візьме скиб-
ку хліба, дає псові, а сам дуже плаче:
— Няньку, няньку, зробила з вас мамка пса.
А люди бачать, що хлопчина пса називає няньком.
І жінка соромиться. Взяла поліно і відігнала пса від хати.
Пес пішов у хащу. Бродить по хащах. Раз вийшов на
широку шовкову полонину — на царський салаш. А там
200
вівчарів. Вівчарі почали кликати пса: «На
Він підійшов і кивнув головою — поклонився
?РвЙ 'запитують його:
,м_3 Чи будеш їсти?
Пес кивнув, що буде......................
* в селі готується весілля і вівчарі хотіли би ити на
мя вінків, або, як кажуть, на гуски. Далі зібралися
плетен з псом залишили одного вівчаря. Той каже:
й ПІШ^"ркУ( а якби і я пішов на гуски, чи ти побув би з
півнями?
Пес кивнув головою, що побуде.
__І не лишиш їх?
Пес похитав головою: ні.
__д яКби прийшов вовк і почав брати вівці?
Пес клацнув зубами і показав, що загриз би вовка.
__ д якби прибігло сто вовків, що би ти чинив?
Пес показав, що загриз би й сто.
__ Д якби насунуло їх стільки, як овець.
Пес показав, що він загриз би всіх.
Тоді вівчар зібрався і пішов. А пес сів собі на струнгу.
Раз видить: скільки овець — стільки вовків! Вовки за-
гризають овець, а пес—вовків! І всіх скидав на купу.
Скоро днина. Пес міркує: «Прийдуть вівчарі й уб’ють
мене, що вовки загризли всіх овець!» Зібрався й пішов.
Вернулися вівчарі і лише схопилися за голови. Кличуть
пса — немає.
Вівчарі — знову в хащу. Ходять, кличуть пса. І зна-
йшли під колодою. Питають його:
— Тарку, чи йдеш до царя, бо хоче тебе бачити?
Пес кивнув головою, що йде. І привели його до царя.
Пес поклонився. А цар каже:
Сідай коло мене. Хочеш їсти?
Пес кивнув, що хоче. Цар дав йому їсти і сам їсть коло
нього. Потім заговорив:
У моєї цариці скоро народиться дитина — вже третя,
а Щось краде від нас дітей. Ти би устеріг?
_?ЄС кивнув головою, що устереже.
на рнйшов той час, коли цариця повинна родити. Пес ліг
ли ^д103* та ваРтУє- Раз задрімав і чує: в кімнаті зарида-
поча ИТИНИ Нема" ^ес кинУвся в поле, наздогнав Вітра і
зе ^Ризти йому ноги. Тоді Вітер положив дитину на
МАЮ 1 втік геть. Пес став коло дитини.
201
Дні
*3 Нищ
ПалаЦу
' кала-
Раз бачить — ідуть хлопці-пастушки з коровами Пілк-
до иих, схопив одного хлопця зубами за рукав. Привід
показує, аби той брав дитину на руки. Хлопець узяв '
тину на руки, і пес веде його до царя.
Цар дуже зрадів. Він так полюбив пса, що спить
на одній постелі.
Айбо пес згадав про свого хлопчика. Узяв з
скибку хліба й несе своїй дитині. Хлопчик зрадів
чеві, й псові А жінка знову побігла до баби-ворожки.
— Бабо, порадьте, що робити. Пес приносить від царя
калачі й дає хлопцеві, а хлопець називає його няньком
— За решето грошей я тобі поможу: дам тобі такого
прута, що як ним три рази вдариш пса, то станеться
потям.
Жінка так і зробила. Ударила пса прутиком, ще й при,
мовила: «Щоб ти пропав за Червоним моремі»
Пес став пташкою і полетів геть. Летить день і ніч —
ніде ие може відпочити.
А за Червоним морем сів на сливу Вітра, від котрого
відібрав цареву дитину. Вітер побачив і вийшов надвір.
— Це ти, голубе, мені обгриз литки?... Заходь до хати.
Потя залетіло до Вітрової хати. Вітер узяв прутика,
тричі вдарив його і промовив: «Станься чоловіком».
І він став чоловіком. Вітер дав йому пити тепле молоко.
Бачить чоловік — у Вітра хлопчик і дівчинка, старші цар-
ські діти. Але мовчить, не каже нічого.
Чоловік пробув у Вітра три дні, доки зміцнів. А тоді
Вітер каже:
— Ну, чоловіче, я знаю, що ти був псом не по своїй во-
лі та н не хотів мене кусати: якби ти не відібрав дитину,
цар би тебе згубив... Бери цього прутика. Удариш ним свою
жону й любаса і примовиш: «Ти, жоно, стань кобилою,
а ти, розпуснику, конем!» Та й вози ними каміння, бий
залізним колом, а корми їх гарячою гранню. Бий, доки не
впадуть. А тоді знайди собі другу жону й знову оженися.
Вітер поніс чоловіка до його домівства. Чоловік ударив
жінку прутиком, промовив: «Стань кобилою»,— і вона ста-
ла кобилою. Потім ударив прутиком любаса, промовив:
«Стань конем»,— і він став конем. Чоловік возив ними
каміння, поганяв їх залізним колом і кормив їх гранню-
А як поздихали, взяв собі другу жінку.
І казці кінець.
КАЗКИ
ХОМИ ПЛЕШИНЦЯ
•ЧВН6С ,
ХОМА ІВАНОВИЧ ПЛЕШИНЕЦЬ
особливо сатиричною загостреністю,
Плешинця у слухачів. Привертають
У традиційні сюжети Хома Іванович
елементи. Так, в одній із кращих
велета і чорта перехитрив»
: сюжетів. У центрі твору
Народився 1902 року в с. Горінчеві. Як і більшість селяц-бідн
ків, у пошуках шматка хліба сходив і об’їздив усю Чехословаччи Я"
Угорщину, Румунію. Буржуазними властями Чехословаччини ^у"
ув’язнений. У роки фашистської окупації краю його кинули в кон
табір.
Після возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною прац№Е
в рідному колгоспі, особливо до душі була йому робота лісоруба та
садівника. Побував на лісорозробках Уралу й Кавказу.
Як тільки рознеслася по Горінчесу звістка, що Хома Плешинець
буде розповідати казки, до його хати почали сходитися діти д
дорослі, чоловіки і жінки, молодь. За два дні із вуст Плешинця
було записано п’ятнадцять казок. Серед них: «Як піп з циганом су.
дився», «Як слуга відучував попа ходити до молодиці», «Про попа
і селянина». «Про ледачу жінку», «Іван Яворовий», «Про хлопця,
що не знав страху».
Репертуар казкаря відзначається розмаїтістю сюжетів та образів
яскравими художніми деталями,
що зумовлює успіх казок X.
увагу його антипопівські казки,
майстерно вплітає свої творчі
казок «Як дідо ведмедя задушив, а і
органічно поєднано кілька традиційних
колоритний образ кмітливого діда-вівчаря.
Полюбляє Хома Іванович гостре слово і гумор, традиційні форму-
ли: «Казка-небилиця, хай панам лисіє потилиця», «Так би ся дер-
жали наші вороги на силах, як пісок на вилах». Своєрідні зачини
та закінчення казок свідчать про винахідливість казкаря, дбайливе
ставлення до композиційної завершеності творів.
Від Хоми Плешинця записано тридцять п'ять сюжетів. Із не
включених до збірки варто назвати фантастичні казки «Про чудес-
ну пищалку», «Про чудесне зернятко», «Як циганин змія-великана
обдурив», а також казки-анекдоти: «Як циган обдурив панів», «Як
піп ховав цигана», «Панові гроші не позич».
ІВАН ЯВОРОВИЙ
У сімдесят сьомій державі, за скляними горами, за мо-
лочними потоками жили собі дідо й баба, а не було у них
дітей.
— Зроби мені, діду, з дерева дитину і колиску,— про-
сить стара.
— Це, небого, можна...
Пішов дід у ліс, зрубав явора і витесав хлопчика. По-
хрестили його на Яворового Івана. Справив дідо й ко-
лиску.
. колише баба дитину й доти колисала, що дитина ожила
1 почала плакати.
госте хлопчик день за днем, тиждень за тижнем, мі-
Сяс? 33 м*сянем-
Минули два роки. Іван Яворовий ходить до лісу й допома-
гає дідові.
205
Раз лиш виголосив цар, що страшні шаркані зак
від нього трьох доньок. І хто би знайшовся мудрий і с Лі1
ний, щоб визволив дівчат, одна буде його, і цар передаЛЬ'
йому державу. С’Ь
Коли Іван почув це, сказав:
— Мамко, приготуйте мені щось у дорогу, бо
кати царські доньки.
Щу.
— Синку, ти ще малий, не можеш женитися.
— Доки їх найду, то вже й виросту.
Узявся хлопець йти шукати зміїв.
У лісі стрітив циганина. Той запитав:
- Що ти, Іване, блудиш?
— А ти — що?
— Я шукаю царських доньок, що їх понесли шарка^ '
— Та і я ото... Ну, будьмо цімбори.
І пішли в’єдно... Раз натрапили на яму без дна. Радя.
ться, як бн ямою спуститися на той світ. Циганин зна-
йшов плиту, наламали галуззя, крутять гужовики. Учи.
нили довгий-предовгий мотуз, прив’язали на плиту. Вже
лише сідати та опускатися донизу.
Домовилися так: як визволять царські дівки, поженя-
ться. Один візьме молодшу, а другий — середущу сестру.
Старша буде їм за служницю.
Коли Іван спускався на другий світ, наказував цига-
нинові:
— Сиди коло ями, не відходь нікуди. Як потрясу гу-
жовиною — тягни.
Спустився Іван на другий світ, ходить, шукає шарканів.
Раз іде одним звором, де шаркані мали хижі, й під-
крався до першої. Чує: прекрасний голос! Дівчина співає.
А хижа обертається на курячій ніжці.
Дівка увиділа Івана, перестала співати і каже:
— Чесний легіню! З того світу ти прийшов погинути?
У мого чоловіка п’ять голів. Він тебе з’їсть.
— Не журися. В чому його сила?
— Він має таку воду, що коли нап’ється, стає дуже
сильним.
— Давай сюди ту воду.
Напився Іван води, сів на стілець і чекає.
— В який час приходить твій чоловік?
— Скоро буде тут.
Раз чує Іван — упала на двір залізна палиця. Іван ви-
йшов, схопив оту палицю й кинув її далеко-далеко. І шаР"
кань побачив, що хтось сильний у його обійстю.
206
аокань палицю в руки й так підійшов до своєї
ВГві^инив двері й загойкав:
>атй- ішним пахне! Хто тут, жоно, є?
— Чоловіче, якби прийшов сюди мій родич, ти би його
3ниЩИ^.? най не ховаєТься.
" Прийшов мій брат,— збрехала жона.
Ьан вискочив з-під корита:
__ Тут я, шовгоре!
_ Добрий день, родаку!
Подали собі руки.
Шаркань наказав жінці:
__ Вари мені олов яних галушок!
Іван зачудувався з того. А змій запитав:
__ Будеш і ти, шовгоре, їсти?
— Я ні.
Коли олово розтопилося, шаркань почав їсти й водою
запивати. Лиш у нім хуркотіло...
Як наївся, пішли розщибатися!
Шаркань кинув Іваном так, що хлопець забився по ко-
ліна в землю. Іван розсердився і кинув шарканем до поя-
са. Шаркань Іваном — під руки. Іван шарканем — до
шиї... І палицею зачав одбивати його голови. Айбо голови
знову прилітають змієві до шиї.
Тоді дівка скоро взяла попіл, посипала шию, і голови
ие можуть прирости.
Так убили шарканя.
Дівка обняла хлопця:
— Ти мій, а я твоя!
— Ти ще не моя, бо в тебе є дві сестри. І їх треба вря-
тувати... Збирай, що є у тебе дороге, і зачиняй двері, а
сама сідай під хату і чекай мене.
Пішов Іван до середущої сестри. А вона теж грає на
гармоніці й співає. Коли побачила Івана, втекла до хижі,
бо не знала, хто йде. Іван одягнувся в гарну одіж уби-
того шарканя і взяв його шаблю.
Постукав у двері й відчинив. Дівчина заплакала:
Ой, чесний легіню, ти тут
має десять голів. Він тебе уб’є.
~~ Не вб є! Лише скажи, від
нии?
тп.;П є таке вино...
Дівка показала бочки з вином.
стояло вино
погинеш! Мій чоловік
чого твій чоловік силь-
Іван поміняв бочки: де
— туди підкотив бочки з водою. І питає:
207
додому)
центнерів/-
нею далеко.
У Й0Г° ДОМІ.
ю пахне.
— Який знак дає твій чоловік, коли вертає1
— Кидає палицю, що важить дванадцять
Іван напився вина, сидить і чекає.
Раз упала палиця. Іван схопив і кинув
предалеко.
кань порозумів, що хтось сильний є
Вернувся за палицею.
А дівчина заховала Івана у шафу.
Тільки відчинив шаркань двері — загойкав:
— Ху, хто коло тебе був? Свіжою душеї
Жінка заплакала:
— Чи ти би знищив мого брата, якби він тут був)
— Ні, не знищив би.
Тоді Іван показався:
— Добрий день, шовгоре!
— Добрий день, родаку!
Подали собі руки.
Шаркань наказав жінці їсти готувати.
Вона розпалила вогонь, розтопила олово, а Іванові ок-
ремо зладила з тіста галушок, бо вже зголоднів.
Поїли і напилися. Іван пив вино, шаркань—воду.
Шаркань каже:
— Підемо розщибатися!
— Як хочеш...
Шаркань вдарив Іваном до пояса. Іван — шарканем до
попідпліч. І шаблею притинає голови, але голови скачуть
на свої місця. Що буде? І тоді біжить дівка з відром по-
пелу. Іван зрубає голову, дівка посипле попелом шию,
і голова уже не може пристати до тіла.
Так Іван згубив і другого шарканя. Дівка дуже зраділа:
— Ти мій, а я твоя!
— Ой, ще ні, бо в тебе є молодша сестра, котру теж
треба врятувати. Збери все, що маєш цінне, замкни хижу
й чекай мене тут.
Іван іде шукати молодшу царську доньку. Шаблю по-
міняв: узяв від сильнішого шарканя.
Приходить він до третьої хижі. Чує: дівка грає на гар-
моніці і співає. Коли його побачила, заплакала:
— Чесний легіню, ти прийшов з того світу сюди, щоб
погинути?
— Як бог дасть.
Раз палиця гримнула, аж хижа потряслася... І шаркань
закричав:
208
рїу чи спіймав я тебе з любасом?—крикнув на
35ОИУ- в0ГНем сапати з двадцяти ротів.
І аЯЧао °
І н скочив за одвірок і, коли голови показалися у ха-
загойкав: „ _
— Шабле, рубай їх!
І шабля зрубала усі голови...
Дівка зраділа, обцілувала Івана.
" Ти Мій, а я твоя!
__ ще не знаємо... обери, що маєш дороге, и замкни
хИ^КУ • •
Дівка так і вчинила. Іван зібрав усіх сестер і каже
найстаршій:
__ Тн СВої дорогоцінності поклади в цю сливку,— і дав
яблука. А ти, наймолод-
поклав у кишеню.
їй ПЛІД.—А ти, середуща,—до
Ша — до горішка.
Так і зробили. Іван усе взяв,
Зібралися, ідуть.
Приходять до ями. Колиска їх чекає. Іван посмикав,
і згори обізвався циганин.
Іван посадив три сестри в колиску й загойкав:
— Тягни!
Циган витягнув наверх царських доньок, і радий, що
Іван лишився внизу. Пішов собі з принцесами геть.
Іван зажурився: як дістатися нагору?
Йде стежкою й думає собі: куди веде оцей пішник?
Йде, йде. Не так то було скоро, як я говорю...
Настала ніч. А Іван усе ще йде. Не лишається тієї
дороги... Раз лиш бачить світло. Думає собі: тут перено-
чую.
Приходить до хижі, відчиняє двері, а там сидить баба,
що має вії до землі.
— Добрий вечір, мамко!
— Добрий вечір, песій сину. Що ти тут глядаєш?
— Глядаю, де би найнятися служити.
— Будеш мені служити. Бери вила й підійми мені кліп-
КИ. бо я тебе не виджу.
Іван узяв вила й підняв бабі вії.
— Песій сину! Ти — Яворовий Іван... Я про тебе знаю.
-Знаю і той явір, з котрого тебе вчинили... Будеш догля-
дати у мене кобил. Три рази їх маєш всокотити й при-
гнати. Як не доглянеш — голова долі!
Переночував Іван у баби, а вранці йде з кобилами на
толоку. А кобили — то бабині доньки.
209
Коли його стара виряджала з кобилами, дала йому пг,-
ливого ощипка.
Іван пасе кобили, їсть дрімливий ощипок, й бере йог
сон. І заснув. Як проснувся, дивиться: нема кобил!
— Ой, голова не моя!
На це підбігає лисиця:
-— Чого ти так бідкаєшся?
— Де би не бідкався, як найнявся сокотити кобили
а вони пропали.
— Я знаю твою бабу. Дай закусити хлібця, і я тобі
поможу.
Він з радості дав лисиці ощипок. Лисиця з’їла й каже-
— Йди додому й стань на яслах... Кобили сталися
курками. Я на них майстер! Скоро будуть на місці!
Іван побіг у хлів і чекає. Лисиця почала мордувати
курей, і вони заскочили у хлів, стали кобилами. Іван їх
пов’язав.
Доповідає бабі:
— Кобили в хліві!
Баба залізними вилами б’є їх і сварить:
— Чому ви далися зловити Іванові? Чому?— І нака-
зала, що мають чинити далі.
На другий день знову жене Іван кобили на толоку.
Баба дала йому дрімливого ощипка. Він заспав, а коби-
ли пропали. І знову зажурився.
Раз прибігає вовк:
— Що ти так зажурився?
— Де би не журився, коли так і так...
— Не журися... Я тобі поможу, лиш дай мені хліба,
бо я голоден.
Іван віддав вовкові увесь ощипок. Вовк поїв і каже:
— йди додому. Кобили стали воронами... Той ста-
рий кінь, що лежить на гної, скаже тобі все, що маєш
робити.
Іван скоро — у хлів. Кінь озвався:
— У моєму хвості знайдеш прутик. Тим прутиком мах-
неш і примовиш: «Лишайтеся на місці».
Іван узяв прутик, вийшов на двір, махнув і примовив:
— Лишайтеся на місці!
Три ворони, що сиділи на високім дереві, прилетіли У
хлів і сталися кобилами. Іван прив’язав їх і доповів бабі.
Баба б’є залізними вилами кобили;
— Ви, певно, гуляєте з песім сином, любите його, хо-
чете мене знищити?
210
Іван і третій день Баба й тепер поклала йому
“У^оУ дрімливого ощипка. Не встиг він пустити ко-
в таИнатолоку, як пропали. Що робити?
вИВся ведмідь. Іван дав йому ощипка, і ведмідь
СК!!аЙДИ, неборе, додому, там лежить на другій
ОЮ ВІЛ, ВІН зарадить, що маєш чинити.
ГН<{Ван прибіг до вола, а той йому каже:
____ ГЛядай кобил. Вони тебе все одно обдурять. По-
лай у моєму хвості два прутики. Візьмеш їх. Одним мах-
Г в лівий бік, а другим — у правий. І доти махай, доки
не з’являться кобили. А за службу попроси від баби ста-
купі
рого коня.
Іван подякував, узяв прутики и почав ними махати.
А кобили тепер були раками. Коли пливли із виру у
вир Іван ударив їх своїми прутами, і вони знов сталися
кобилами. Іван їх загнав у хлів, прив’язав до ясел і до-
повів бабі третій раз:
__ Служба скінчена!
_____ Ну, песій сину, проси, що хочеш!—баба сердита,
аж волосся з себе рве.
Іван просить старого коня, що у хліві лежить на гної...
Баба переговорює:
— Ти заслужив золота, срібла!
— Не хочу нічого, лиш того коня!
Баба ганить Івана, айбо він лиш своє просить.
— Ну, раз так, бери, що хочеш.
Іван зайшов у хлів.
— Добре ти вчинив,— каже кінь.— Відкланяйся бабі.
Іван відкланявся. Коли відходив, баба плюнула за ним,
але встиг заперти двері, бо міг згоріти.
Осідлав коня.
— Ну, як хочеш їхати,— питає кінь,— за вітром чи про-»
ти вітру?
— Як тобі ліпше.
Кінь знявся вгору. Летять...
—- Поглянь, що за нами?
Іван оглянувся і каже:
' Чорна хмара.
То баба. Держися! Чи маєш гребінь?
— Маю.
~~ Кинь позаду себе.
ван кинув — і зразу зробилася густа хаща від землі
До хмар...
211
— Коби ми встигли вилетіти у наземний світ________т,
_ _ •
баба не має моці,— каже кінь.
Чорна хмара женеться за ними, майже їх наганяє, але
вони перейшли границю...
Баба страшно заревіла:
— Песій сине! Ой, з'їв ти мене!— І нараз розпуклася
й розсипалася на порох.
Іван та кінь сіли перепочити.
— Знебулися ми головного ворога!— зрадів кінь.
Як попоїли, він сказав:
— Тепер просто в царське місто. Вчуємо, що нового.
На краю міста зустріли одну жінку.
— Добрий день, мамко!
— Добрий день, синку!
— Що нового чути?
— Синку, велика новина. Вернулися три царські донь-
ки, й готується весілля. Той, хто їх звільнив від шарканя,
бере собі молодшу... Якийсь циганин...
Іван припросив свого коня у хлів до одного чоловіка,
а сам пішов далі. Попав до шевця.
— Добрий день,— поклонився.
— Добрий день.
— Пане майстер, чи я би у вас не був помічником?
Я знаю роботу...
Майстер сказав Іванові, що королівська донька розпо-
рядилася, аби їй вчинили такі топанки, яких іще нікому
не робили.
— Я вчиню... Не журіться. У мене є матеріал,— відпо-
вів на те Іван.
Всі полягали спати, а він узяв горіх, відімкнув його,
вийняв черевички молодшої сестри й повісив на гвіздок.
Ліг на постіль і заснув.
Надранок прийшла молодша принцеса, а Іван заховав-
ся за піч.
— Чи готові мої топанки?
— Готові...
Майстер зняв черевички й подав дівчині. Дуже зачу-
дувалася:
— Не твої руки це зробили! У тебе сякого матеріалу
нема!— І покрутила головою.— Ще мушу йти до кравця...
Іван бігом до кравця.
— Добрий день, пане майстер.
— Добрий день.
— Чи є у вас якась робота?
212
плаття, яке я
А як майстер
плаття і пові-
Є, айбо я не годен зробити.
•т’д що то за робота?
•" Треба пошити молодій принцесі таке
.„^нікому не ШИВ.
® Я спробую!
І - н сів за машину і щось там цоркоче.
Йшов, відімкнув горіх, вийняв прекрасне
сИв на клинець.
раз чує, йде молода. Сховався за піч.
Чи готове плаття?— питає принцеса.
Готове, айбо не знаю, чи полюбиться
Вона глянула на стіну і чудується... І покликала майст-
рів на своє весілля.
Як пішла, Іван побіг до свого коня.
_ Що нового, Іване?
__ Молода нас покликала на свадьбу...
Коли на другий день хлопець зібрався на весілля, кінь
вам...
сказав:
__ Іване, посягни мені у ліве вухо.
Іван витягнув собі прекрасну одіж...
Знялися і летять понад царський палац.
Циганин побачив і загойкав:
— Пресвітлий царю, подивіться, який я славний: сам
ангел їде до мене на свадьбу!
Іван закрутився і сів на царському дворі.
Збіглися до нього:
— Що ти за один?
— Скажу, тільки поведіть мене до молодої.
І коли принцеса увиділа Івана, заплакала від радості,
обняла його і поцілувала.
Цар дивується:
— Донечко моя, що сталося?
І Донька розповіла, як Іван їх визволив, як циганин
його лишив, а їх примусив поклястися, аби нічого не ка-
зали, що то не він убив шарканів...
Покликали цигана. Як побачив він Івана, у сім разів
чорнішим став. Айбо ні в чому не хоче признатися.
Докажи, що ти врятував їх!— крикнув Іван на ци-
ганина.
2К’ Ще треба докази? Чи не я привів їх у палац?
~~ їй привів, а хто їх врятував?
ван вийняв із кишені сливу і поклав на стіл.
тарша сестра схопила сливу, відімкнула своє плаття
1 Дорогоцінності.
213
Далі вийняв яблуко.. Середуща
луко, бо там було її багатство
сестра схопила
Нарешті, Іван поклав на стіл горіх... Молодша
схопила, відімкнула, а там не було ні черевиків, ні
І зрозуміла все.
— Ось наш визволитель!— сказали сестри.
тє яб.
СестРа
одягу.
Тоді цар наказав цигана скарати, а за Івана Яворо
вого дав молодшу доньку.
І я там був, вино пив. По закутках стояли міхи содо
м’яні з поливкою. Кістки обгризені. Я голодний був, По_
ливки напився, кістку вхопив — і нараз зуба зломив, "рд
й казці кінець
ПРО ХЛОПЦЯ, ЯКИЙ МУСИВ СЛУЖИТИ В ОХВДЯ
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скля-
ними горами, за молочними потоками. Так би пани дер-
жалися на силах, як пісок на вилах. Я їх не лаю — дай
їм, боже, що собі гадаю. Був один Лемонька, носився зле-
гонька, мав штани полотняні, а дряпався на стіни дере-
в’яні.
Жив один бідний чоловік, який не мав багато дітей,
лиш одного сина.
Коли хлопець підріс, батько повів його до міста, щоб
набирався розуму. Проходили вони широким полем, змо-
рилися і сіли на траві, на березі красного озера, трохи
перепочити.
Чоловік ліг під куща і зітхнув: «Ох-вай!» Тої ж хвилини
із води вискочив нечистий і питає:
— Чого ти мене кликав?
— Я тебе не кликав,— каже чоловік.
— Ти ж мовив: «Охвай!» А я той, мене зовуть Охвай.
— Ти мені не потрібний.
— Та куди йдеш із сином?
— Веду його в місто, щоб розуму навчився і ліпше
жив, як я.
— Ну, то дай його мені в науку.
Чоловік боявся, аж тремтів, та нечистий так дубнув
копитом, що мусив дати сина. Коли вони прощалися, не-
чистий сказав:
— Рівно через рік на цьому місці зустрінемося. При-
несеш сто срібних і спробуєш упізнати сина.
214
Минув рік. Чоловік приготував сто срібних і прийш
до озера. Покликав:
— Охвай!
Нечистий появився:
— Я тут! Ну, положи на руку сто срібних, а я зверх
них положу п’ятсот. Якщо впізнаєш свого сина, твої бу
дуть і сто, і п’ятсот срібних, а ні — то мої!
Чорт скочив до озера, а через хвилину виліз з трьома
голубами:
— Ну, впізнавай сина!
Чоловік придивляється, придивляється — не може Впі-
знати. Тоді нечистий каже:
---- Ну, через рік прийди СЮДИ І знову Принеси сто
срібних.
Чоловік повернувся додому, плачучи. Жінка його питає-
- Що ти плачеш?
— Та де би не плакав, коли нечистий заворожив на-
шого сина в голуба, і я ніяк не міг його упізнати.
Жінка заплакала й собі. І пустився чоловік по світу
жебрати мідяки, аби назбирати до року сто срібних.
А як минув рік, з’явився над озером коло того кущика.
Покликав:
— Охвай!
Нечистий виліз із води:
— Я тут. Чи приніс сто срібних?
— Приніс.
— Клади мені на руку, а я на них покладу п’ятсот.
Якщо впізнаєш — твої будуть усі, а не впізнаєш — то
мої.
Чорт скочив у воду, і скоро звідти вилетіли три си-
венькі голуби й сіли на кущі.
— Ну, впізнавай,— каже чорт.
— Чоловік дивився, дивився на них, аж його очі за-
боліли. Але не впізнав.
Нечистий регоче:
— Йди собі додому, а через рік будь на цьому місці й
принеси сто срібних. Якщо й третій раз не упізнаєш
свого сина, то ніколи його не побачиш.
Чоловік схилив голову і, плачучи, подався додому. Жін-
ка його питає:
— Що ти знову журишся і плачеш?
— Де би не журився і не плакав, якщо й другий раз
не упізнав сина. І гроші пропали, і сина нема.
216
спати сумні-пресумиі. Жінка якось заснула,
Ґіоляг може. Раз коло півночі він чує — хтось по-
„ чоловік н
а ^яв у В1КНО;
сТ5^ Хто там?
Це я, няньку—
. збудив жінку, швидко відчинив двері, впустив
Чолові ' „ зраділи — стали обіймати, цілу-
а ДО хаіи- єн
с” Але ВІН каже:
вати- цілуйте, бо буде з мене чути, и нечистии здога-
я куди я ходив. Я прийшов сказати, що як будете
дається,ізнаВаТИі т0 аби ви знали: з мого лівого ока сльо-
МЄНпотече, а праве крило буде трохи опущене вниз.
3аСин це’сказав і швидко пішов геть, щоб чорт не поба-
чив ЩО його нема дома. ,
Минув рік, і чоловік з явився коло озера
місці під кущем. Покликав:
____Охвай!
на тому ж
Нечистий виліз із води:
__ Я ТуТІ Ну, клади на руку сто срібних і чекай...
Чоловік поклав йому на долоню гроші, а чорт пропав
в озері й через хвилину виніс трьох сивих голубів:
— Упізнавай сина. Це в останній раз...
Чоловік придивляється, придивляється. Нечистий ре-
гоче:
— Ой діду, слабі в тебе очі!
Та чоловік помітив на оці одного голуба сльозинку.
Придивився ліпше — і праве крило трохи опущене додолу.
1 погладив голуба по голівці:
— Оце буде мій.
І голуб одразу перекинувся хлопцем. Чорт сердито ка-
же чоловікові:
— Ну, бери його собі! Візьми й шістсот срібних!
Потім повернувся до легіня:
Ти у мене навчився всьому, але вважай, аби я тебе
ве спіймав на фіглях. Якщо спіймаю тебе на фіглях — біда
буде!
ЧоХрвік, щасливий, привів сина додому. Ще й грошей
Пр»?*с’ Хлопцеві не можуть нарадуватися.
Минуло пару тижнів, і син каже:
Няньку, завтра підемо на торг.
„ Нащо, як ми бідні? Нам нічого ані продавати, ані
кУпувати.
___ ІТ
в пе журіться — скоро будемо багаті. Я перекинуся у
Ра-годованика й поженете мене на торговицю. Та не
217
просіть за мене ні менше, ні більше---ЛИШ тисячу
НИХ. СРІб<
Ледве появилися на торзі, купці їх зразу обступи
запитують: й і
— Що просите за вепра?
— Тисячу срібних—ні більше, ні менше.
Стільки грошей жоден купець не мав. 7\ише піл с .
- « » • . .
появився багатий м ясник і виплатив дідові ТИГОт р
Каже-
— Ну, чоловіче, можеш іти додому, будеш добре
Вепра посадили на віз і повезли. Перед корчмою
нили коней і йдуть пороститися. М'ясник глянув на
і каже:
Жити
зупи.
Вег>ра
— Ба, чи не втече десь той веприсько?
Але вепр спокійно лежав і не рушався. А як купці по-
чали в корчмі пити-гуляти, він учинився голубом І Поле-
тів геть. Ще скоріше був дома, як батько.
Чоловік дуже зрадів, коли побачив хлопця:
— Синку, я журився, що ти там зостанешся.
— О ні, няньку, я навчився розуму!..
Знову минуло кілька днів, і хлопець каже батькові:
— Няньку, завтра їдемо на торг. Я стану красним
жеребцем. Та щоб ви не продали мене разом з кантарем.
Як продасте разом з кантарем, тоді мене більше не поба-
чите. А просіть за мене повну яму срібних, яку я копи-
том виб’ю.
Привів чоловік на торг жеребця. Почали збігатися куп-
ці. Питають:
— Що просите за коника?
— Повну яму срібних, яку він виб'є копитом.
Ніхто з купців не мав стільки грошей. Раз іде великий
пан, а то був Охвай.
— Що, діду,— за жеребця?
— Яму грошей, яку виб’є копитом.
Пан не торгувався, а коли жеребець вибив величезну
яму, засипав її сріблом-золотом.
— Бери собі гроші.
Чоловік зрадів і з радості забув за кантар. Доки ви-
брав із ями всі гроші, пан уже був далеко. Айбо старив
наздогнав купця і загойкав:
— Я кантар не продавав! Поверніть мені кантар!
Пан засміявся:
— Ой дідику, кантар продається разом з конем.
218
чоловік і грошам не радий, опустив голову
Зй^лаїучи додому. . „
. йде пл<* ^еДЄ жеребця. 1 Іривів його до кузні, де працю-
Ап дванадцять ковалів.
»аЛ° ВИ мені Підкуєте коня?
Старший відповів:
С Ми підкуємо, лише як заплатите?
"С Добре заплачу.
То як вам треба підкувати ?
Треба прибити такі підкови, щоб кожна важила по
яванадцять центнерів.
л Ми зробимо і такі підкови,
якщо маєте багато
грошей- .
_ Я маю досить!
Ковалі почали кувати підкови. А вони мали служницю,
що носила із криниці воду залізо гартувати. Черпає во-
на воду і каже жеребцеві:
Ой неборе конику, якби ти знав, які на тебе го-
тують підкови?
Понесла відра, вилила на гаряче залізо і знову прийшла
до криниці, погладила жеребця:
___ Ей, конику, конику, як тн будеш тягати такі страш-
ні підкови?
Тоді жеребець проговорив:
— Дівчино, зніми з моєї шиї кантар.
Служниця зняла. А він зробився рибою і скочив у
криницю. Нечистий про це знав. Він зробився гадом і
поліз у криницю. Хлопець швидко перемінився на го-
луба і тікає! Але чорт зробився яструбом — і за ним!
Ось, ось догонить голуба, але той залетів через вікно у
Царську палату. Принцеса швиденько закрила вікно, щоб
голуб не міг вилетіти і дуже йому рада. Наказала зроби-
ти красну клітку й добре годує голуба, гладить його і не
розлучається з ним ні вдень, ні вночі.
Але коли вона засинала, голуб робився легінем і їв
страву, приготовлену для принцеси. Завжди поїдав так,
Що в тарілці нічого не лишалося.
Служниці дивуються:
Ба, що це наша принцеса так смачно їсть?
1 принесли більше, щоб не була голодна.
Принцеса теж дивується:
’ ’1~ОМУ несете так багато?
„ * арілки все порожні залишаються, і ми боїмося, що
Ви голодні.
219
— Я не голодна, я завжди лишаю їжу на столі ______
їм принцеса. І думає собі: «Ба, хто це після мене пої^*6
Мушу підстерегти...»
І замкнула двері, а ключа сховала.
Після вечері лягла в свою постіль і вдала, ц
Але вона не спала, все глипала у той бік, де
уночі вийшов із клітки голуб, став прекрасним
сів за стіл.
о СПИть
СЛТІЛ-
легінем і
підкралаСя
Дівчина потихеньку встала з постелі, помалу
до столу і схопила легіня за руку.
— Що ти за один?
— Я той і той,— і все їй розповів.
— Ну, ти — мій, а я — твоя! Я ні за кого не віддаМс
лише за тебе.
З того часу вони кожний день зустрічалися і дуже лк>.
билися. А до царя приходили принци, графи, барони і
сватали його доньку. Цар закликав доньку й каже:
— Тобі час заміж виходити, ти вже молодиця. Виби-
рай собі, котрий тобі любий, котрий тобі до серця.
Але принцеса опустила голову:
— Няньку, я вже засватана, мій суджений уже давно
прийшов.
— Де він? Ти нам нічого не казала.
— Няньку, мій суджений — голуб у клітці...
— Який голуб?! Що ти вигадуєш?
— Той голуб, що залетів у моє вікно. Няньку, я за
другого ніколи не вийду, лише за нього хочу...
Дівчина просила-молила свого батька віддати її за го-
луба. Що мав робити цар? Мусив дати згоду.
Принцеса взяла голуба на руку і пішла до міста купи-
ти одяг. Почали готувати весілля. Напекли, наварили, на-
везли напоїв, найняли музик.
На «гусках» голуб дав дівчині перстень:
— Цього персня, щоб ти нікому не дала!..
Скоро в царському палаці з’явився й Охвай — прийшов
як гусляр
— Пресвітлий царю,— каже,— я чув, що у вас буДе
весілля.
— Так, так... робимо весілля.
— То візьміть мене і моїх цімборів гусляти. Кращих
музикантів не знайдете.
— Та що ви за музику будете просити?
— Нам не треба ні срібла, ні золота лише принцесин
перстень, що у неї на лівій руці.
220
що голуб їй наказував нікому не да-
й не смію дати його іншому. Дайте
свого персня, та Охвай не хоче:
іДехай буде,— погодився цар.
— іі на Другий День привів своїх музик.
1 Охвай Гпалн цілий день, і Охвай просить платню,
рш нічого. 1
, закликав доньку.
Цар гудакам перстень, який маєш на лівій руці. Ми
ДОМОВЛЯЛИСЯ.
так Д” вгадала, що голуб їй наказував нікому не да-
татого персня. І сказала:
вати цяНьКу> цей перстень — подарунок від мого моло-
"7 Я не можу " — ......
дого- 71
ВИ свій.
Пар дає музикам
Пресвітлий царю, ви пообіцяли мені принцесин пер-
нь. Ви свого слова повинні дотримати.
СТЦар засоромився і закричав на доньку:
Ц Віддавай свій перстень! Як ие даєш, то будеш ко-
ротша на голову!
Тоді принцеса зняла з пальця перстень і вдарила ним
об землю так, що розсипався на макові зернятка. І не-
чистий зразу перемінився у квочку, інші музики перемі-
нилися в курчат і почали збирати макове зерно.
Та голуб перекинувся тхорем і скочив на квочку — ро-
зірвав її.
Цар лиш очі витріщив на таку чудасію. А тхір пере-
мінився на красного легіня став собі коло молодої:
— Пресвітлий царю, оце моя суджена!
Тоді цар зняв зі своєї голови корону, надів на хлопця
і сказав:
— Ти — мій зять, наслідник. Передаю на тебе царство.
Весілля тривало. Гості їлн, пили, веселилися. І я на
тій гостині був, наївся і напився, що став п’яний, упав на
стілець — і цій казці кінець.
БРАТИ-ГАЙВОРОНИ
скляни-
не було, у сімдесят сьомій державі, за
за молочними потоками, жив собі бідний чоло-
і в них хлопці кожний рік — один за
Було, де
ми горами, _________
О'К і жінка. Родилися в них хлопці кожний рік — один за
ня ИМ В*Д ПЄрШ°го до шостого. Як підросли, стали неслух-
ми, непокірними, злими. Раз вони так насердили ма-
7-44° вона залаяла:
°Дай ви полетіли у гайворони!
221
І так сталося. Хлопці -------------— -
полетіли в дуже далекі краї.
Минуло пару літ, і в бідного чоловіка й жінки
лася дівчина Марічка.
Коли їй було шість років, мати послала її з
на толоку. З нею доглядали худобу й інші
зивали Марійку — Гайвороною
Пригнала дівчинка корову додому й запитала:
— Мамко, чому мене називають Гайвороною?
перетворилися на гайвоРо •
і
НаР0ДИ.
Ккоровамн
Вон» на.
діти.
— Так і так, донько,— каже мати,— У тебе було ще
теро братів. Раз вони мене дуже розсердили і я їм залац"
ла: «Бодай ви полетіли у гайворони!» І сталося нещаст
Вони перетворилися на гайворонів і полетіли в далекий
край. Ми за них і не знаємо.
Мати гірко заплакала.
Марічка не могла спати, все думала про своїх братів і
вирішила пуститися світом, шукати їх.
Не так то швидко сталося, як я говорю. Та дівчина
зайшла в страшні хащі й потрапила до Місяцевої матері
Поклонилася:
— Добрий вечір, мамко!
— Доброго здоров’я, донько! Що тебе сюди привело?
В цьому краю живої душі ще не було...
Дівчина відповіла:
— Так і так, я шукаю своїх братів. Мамка розсердила-
ся на них і закляла: «Бодай ви полетіли гайворонами!»
Вони перетворилися на гайворонів і полетіли в далекий
край. Чи ви не знаєте за них?
— Я, донечко, не знаю, але, може, знає за них син. За-
чекай трохи, він прийде. Сховайся під ліжком і слухай,
що ми будемо говорити.
Скоро Місяць залетів до хати, і мати почала його пи-
тати:
— Чи ти не бачив шість братів-гайворонів?
— Ні, я їх не бачив. Вони у великому темному ЛІСІ И ДО
них важко добратися, бо там багато всяких звірів.
Марічка слухала, що говорили між собою Місяцева ма-
ти і її син. Як Місяць пішов геть, вона вилізла з-шД
ліжка.
— Ну, ти чула, що сказав мій син? — питає її Місяцева
мати.
— Чула. Але куди треба йти в той величезний ліс?
— Я покажу тобі дорогу.
222
не знаю, бо вони знаходяться у великому
дівчину, дала їй їжі на дорогу й показала,
ЯагоДУваД
куди т" рушила в тон бік. Йде, йде, йде... Не так скоро,
МаР*чка ориМО, а геть довго блукала по світу; полями,
ЯК т пустелями.
горами» 7 . попала до Сонцевої матері. Поклонилася:
Ряа під ь н і
_ Добрий вечір, мамко!
Доброго здоров я, донько! Що це тебе сюди приве-
Гв цьому краї живої душі ще не було.
л°г і так,— розповідає дівчина.— Я шукаю своїх
Мамка розсердилася на них і прокляла: «Бодай ви
братів. гайВОрОНаМИІ» Вони перетворилися на гайворонів
"°Лдетіли в далекий край. Чи не знаєте за них?
1 я донечко, не знаю, але, може, знає син. Зачекай
трошки'й він прийде. Сховайся під ліжко і слухай, що ми
будемо говорити.
Через малий час залетіло Сонце, і мати почала його пи-
тати: .
__ Чи ти не бачив, сину, шість братів-гаиворонів?
— Я за них
темному лісі й до них дуже важко досвітитися.
— А як туди дійти?
— Можна дійти у вітрі, що підіймається в такий і та-
кий час...
Сонце сказало це і знову зібралося у свою дорогу, якою
ходить кожний день.
Марічка добре чула, що вони говорили. Як Сонце піш-
ло геть, вилізла з-під ліжка.
- Ну, ти чула, що казав мій син?—питає Сонцева
мати.
— Чула, та де той вітер?
— Я тобі покажу.
І Сонцева мати нагодувала дівчину, дала їй їжі на до-
Р°М й повела на те місце.
іарічка чекала недовго. Знявся сильний, страшний ві-
ТеР. підхопив її високо в повітря прямо до тієї хати, де
Жили брати-гайворони.
ХатиУТ В1ТЄР опустив її на землю, і вона побачила біля
ший як«й рубав дрова. Це був Марійчин молод-
дххОДт. Інші брати були на полюванні.
ліжко3 ^Пом*Тно зайшла до хати і сховалася під одним
6рати 1 РИ дн* ТИхо сиділа, ие рушалася з місця. А коли
знову пішли на полювання, вона вилізла з-під ліжка
223
і почала ходити по хаті. Приступила до столу і покущ.
тупала з одного блюдця, що було приготовлено для ї|
братів.
Вернулися брати з лісу, посідали за стіл і молодший
закричав:
— Браття, хтось їв із наших блюдець! Дивіться, невц.
стачає м’яса!
Але старші на нього прикрикнули:
— Тобі так здалося! Хто може зайти до нашої хати
коли сюди ще жива душа ногою не ступала? Хіба баба-
змія? Вона в цьому лісі живе, але та хоч яке м’ясо не буде
їсти, вона їсть лише людське.
Минуло ще три дні. Марічка зголодніла, знову вилізла
з-під ліжка і з кожного блюдця взяла по кусочку. І знову
молодший брат побачив нестачу:
— Браття, хтось їв із наших тарілок!
— Тобі й цього разу привижається.
— Ні, не привижається!
Став він роздивлятися по хаті, заглянув під ліжко і
побачив ноги:
— Ну, тут є той, про кого ми говоримо! Ану, вилізай!
Марічка вилізла, і всі брати дуже здивувалися, своїм
очам не вірили:
— Що ти за одна?
— Я шукаю своїх братів, що полетіли в гайворони.
— Та чия ти?
— Я сестра тих шести братів, що розсердили мамку і
вона закляла їх: «Бодай ви полетіли у гайворони!»
— Та ти наша сестра? —зраділи хлопці й почали обні-
мати, цілувати дівчину.
Так вона залишилася жити у своїх братів.
Вони ходили полювати, а вона варила їсти, прала одяг,
прибирала в хаті — робила всю домашню роботу.
Раз брати йшли на полювання і наказали їй:
— У цьому лісі живе баба-змія, бережися від неї. Не
підпускай її і близько до себе. Якщо буде тобі щось дава-
ти, не вір їй і не бери від неї нічого.
Та Марічка забула за те, що їй наказували брати. ОД'
ного дня прийшла баба-змія і принесла дівчині подарУ'
нок — прекрасне намисто.
Баба почала хвалити Марічку:
— Яка ти, дівчино, файненька! А якби ти взяла це на-
мисто, то стала би у сім разів краща!
224
І силою наділа Марічці намисто на шию. І зразу Ма-
річка стала пухнути і вже так запухла, що й дихати не
може. Впала на землю і вмирає. Баба-змія втекла, смію-
чись.
На вечір брати вернулися, дивляться — сестра лежить
на землі й не дихає. Лише помаленьку серце у грудях
б’ється.
Налякалися і почали плакати. А молодший взявся
сестру оглядати і намацав на шиї щось тверде. Придивив-
ся добре — то намисто. Швидко розірвав його і стягнув
із шиї. І Марічка проговорила слабим голосом:
— Де я? Що зі мною сталося?
— Що сталося? Баба-змія трохи тебе не задушила. Чи
не наказували ми, щоб ти її не пускала в хату, і щоб їй
не вірила?
Минуло пару тижнів, і Марічка забула про це. Коли
брати були в хащі, а баба-змія знову прийшла, то вона
впустила босорканю до хати. А та принесла дуже красиве
яблуко і силує Марічку:
— Візьми оце яблуко. Ти дуже файна дівчина, а коли
з'їси це яблуко, то будеш краща в сім разів.
Доти наполягала, що Марічка не витримала і вкусила з
яблука. Та й упала на землю, бо яблуко зупинилося в
горлі.
Повернулися брати з полювання, відчинили двері, ба-
чать: їх сестра лежить мертва на землі. Ще більше наля-
калися. Почали її кликати, плакати, та даремно. Спочатку
вони думали, що сестра лише завмерла і десь прочуняє,
та Марічка лежала три дні і не ворухнулася... мертва...
Брати гірко плакали, руки собі ламали. Але що робити?
Тут ради немає. І вирішили поховати свою сестричку.
Молодший сказав:
— Покладемо її в деревище й не загрібаймо в землю.
Деревище повісимо на чотирьох золотих ланцюгах, які
лежать у нас на горищі, на красного бука, що коло до-
роги.
Так і зробили. Витесали труну і повісили на бука на
золотих ланцюгах.
А тим часом один царський син заблудив у тій великій
хащі. Він і його слуга лягли спати під тим красним буком,
°° вбила їх ніч.
поб М*Ся®ь засвіТІ1в> то золоті ланці заблищали, і слуга
Пресвітлий принце, ба, що це блищить на буці?
— /А ось... над нами.
Принц довго не думав, прискочив до бука і підліз до
того, що блищало. Бачить, то труна на чотирьох золотих
ланцюгах!
Почав розв’язувати їх. Труна впала на землю. Мертвою
дуже сіпнуло, і яблуко вискочило з горла. Дівчина ожила.
Встала з труни й почала ходити.
Принц побачив її, і дуже вона йому полюбилася. Підій-
шов до дівчини, взяв за руку і сказав:
— Ти будеш моя жінка! Я іншої не хочу, лиш тебе, бо
такої на світі немає.
Марічка дужа радо погодилася й пішла з принцем у
його державу. А хата лишилася пустою, бо брати з жалю
повмирали.
У царського сина була мачуха. Вона зненавиділа Ма-
річку. Каже:
— Чи я таку невістку заслужила? Хто таке чув, аби
царський син взяв за жону жебрачку, яку знайшов десь
на дорозі?
І намовила свого чоловіка теж проти невістки. Цар по-
кликав сина і грізно сказав:
— Ти нам ганьбу зробив! Або уб’єш свою жебрачку,
або будеш сам коротший головою! Мусиш принести зна-
ки: серце, очі й руки по зап’ястя.
Принцові жаль було погубити свою красну жону. Не
знає що робити і заплакав. Каже йому жона:
— Не жалій мене. Роби, що наказав цар. Я не хочу,
щоб ти через мене пішов із сього світу.
Принц посадив її в кочію і везе в хащу. А за ним побіг
його вірний пес. Принц побачив пса і подумав собі так:
— Уб’ю свого пса і візьму з нього серце й очі. Але
звідки взяти руки?
Вона вгадала його думку й каже:
— Довго не думай— рубай мені руки!
Він вихопив шаблю і відтяв їй руки по зап'ястя. Далі
убив пса, вийняв очі й серце. Повернувся до царя і пока-
зав знаки.
Час минав. Померла стара цариця-мачуха. Батько при-
мушує принца женитися. Та принц відмовляється:
— Не можу, няньку. Мені не треба двох жінок. Я раз
оженився і більше не хочу.
А безрука Марічка залишилася у хащі і блукає. Раз
дуже захотіла напитися води. Нахилилася до криниці»
226
намочила обрубки — і виросли їй руки. Вона дуже зраділа
» пішла жити Д° хати, де жили колись її брати-гайво-
рони.
Д принц не мав спокою. -З жури часто ходив полювати
і блукав по лісі.
Раз його застала в хащі ніч. З ним був і слуга. Попро-
силися на ніч до Маріччиної хати. Принц швидко заснув,
і його рука повисла з постелі.
Марічка побачила й каже своєму хлопчикові (у неї на-
родився красний хлопчик):
____ Синку, йди до ліжка і підніми нянькові руку, бо
затерпне.
Слуга це почув і на другий день сказав своєму панові:
— Пресвітлий принце, так і так. Коли ви заснули і
ваша рука повисла з постелі, газдиня сказала своєму син-
кові: «Підніми нянькові руку, бо затерпне». Мені вилить-
ся, що це — ваша жінка.
Принц попросився й другу ніч спати у тій хаті. Як по-
вечеряли й лягли, прикинувся, що спить, і опустив
руку.
— Синку, каже жінка,— підніми своєму нянькові руку,
бо затерпне.
Коли хлопчик підняв, принц устав з постелі, обняв йо-
го і поцілував, а далі обняв і поцілував його мамку:
— Дорога моя жоно! Добре, що я тебе знайшов. Тепер
я вже тебе ніколи не залишу.
І повів жінку й сина до свого дому.
Старий цар помер, а його державу перебрав принц.
Жили вони щасливо. Може, й сьогодні ще живуть, якщо
ие повмирали.
БІДНИЙ ЧОЛОВІК ТА ВІТЕР
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляни-
ми горами, за молочними потоками жив собі бідний чоло-
вік, що мав дев’ятеро дітей, а землі дуже мало — щось
Двадцять сотин. Посіяв він пшеницю. Пшениця виросла
велика, дуже красна, але прийшла буря з вітром і дощем
і прибила усе до землі.
Чоловік, як то побачив, то аж за голову схопився:
—- Боже, боже! Як я тепер перезимую? Одинадцять
ДУШ у хаті...
8*
227
Взяв сукувату палицю, пішов на полонину. Коли почав
віяти вітер, палицею по корчеві: бух, бух, бух!
Б’є по одному корчеві, далі по другому! І почув крнк"
— Ой, за що мене так б’єш?
— За що? А за що ти мою пшеницю знищив? Як я
тепер визимую? Стільки челяді в хаті...
Із куща голос:
— Не бий мене! Я тебе нагороджу. Іди до третього
корча, удар по ньому палицею — і вискочить стіл. Стукни
по столові — і з’явиться тобі їсти, пити, що лиш душа за-
багне.
Чоловік послухав. Ударив він по третьому кущеві, а з
нього одразу вискочив стіл. Стукнув по столові, а на столі
з’явилося і їсти, і пити.
Чоловік наївся і напився, взяв стіл на плече і несе до-
дому. По дорозі зустрівся з корчмарем:
- Що ти несеш, Іване?
— Що несу? Ой, якби ти знав!
— То прошу тебе, скажи.
— Це такий стіл, що як по ньому стукнеш — з’явиться
їсти, пити, скільки душа забагне.
— Ану, покажи, хочу подивитися.
І позвав чоловіка до себе. Іван поставив стіл серед корч-
ми і стукнув по ньому. З’явилося їсти, пити — що лиш
загадати.
Сіли вони за стіл — гостяться, веселяться. Корчмар під-
сунув Іванові своєї паленки, той дуже сп’янів і заспав.
А коли заснув, корчмар швидко побіг за майстрами, при-
вів їх до корчми, показав на стіл:
— Якщо до ранку зробите точно такий стіл, дістанете
добру платню.
Майстри зробили, і корчмар поміняв столи.
Чоловік прокинувся, підхопив стіл на плече й поспішив
додому, де жінка і діти чекали, голодні.
Приносить стіл додому, а жінка питає:
— Чи ти здурів, що на плечах тягаєш якийсь стіл?
— Зараз побачиш, чи я здурів. Ану, всі за стіл!
Як сіли, чоловік стукнув по столові, але там не з’явило-
ся ні їсти, ні пити.
Засоромився і розсердився Іван. Взяв сукувату пали-
цю— і бігом на полонину. Як почав молотити кущі: один,
другий, третій! Із кущів почувся голос:
— За що мене так б’єш?
— За те, що ти мене обманув!
228
|-{е я тебе обманув, а хитрий корчмар. Він обміняв
и Ну підійди до третього корча і там знайдеш інший
стіл і бубен.
Що за бубен?
__д бубен такий, що коли забубнуєш — все буде тан-
^'Чоловік ударив по третьому кущу — і вискочив стіл, а
ньому бубен. Поніс то все до корчмаря і поклав серед
хати Стукнув по столові — з’явилося одразу їсти, пити
скільки душа забагне.
У корчму насходилося багато панів. Коли вони наїлися
і напилися, Іван почав бити у свій бубен. Панство затан-
цювало. Так мусило підскакувати, що кров потекла і но-
сом, і ротом.
__ Йой, Іванку, перестань!..
Але Іван лиш лупить у бубен.
____ Йой, Іванку, перестань!.. Перестань! Дамо тобі гро-
шей скільки хочеш!
Корчмар мусив повернути крадене. І накидали Іванові
повний стіл грошей.
Іван зібрав гроші в тайстру, столи — на плечі, йде до-
дому.
Аж тоді була гостина!
Жінка і діти наїлися, що так не їли і не пили за все
своє життя.
І побудували собі красну хату, купили поле та худобу.
І добре собі жили. Може, й тепер живуть, як не повми-
рали.
ЯК ХЛОПЕЦЬ МУСИВ РОЗПОВІСТИ КАЗКУ
БЕЗ ПРАВДИ
Було де не було, діялося в сімдесят сьомій державі, за
скляними горами, за молочними ріками. Так би пани три-
малися на силах, як пісок на вилах. Я їх не лаю, дай їм,
боже, що сам гадаю. Був один Леменько, що тримався ле-
генько, мав ногавиці полотняні, дерся на стіни дере-
в яні...
Жив де не жив чоловік, що мав трьох синів. Послав
той чоловік синів до лісу дров нарубати. Сини полуденок
Узяли, а вогонь забули. Прийшов обід, треба ватру розпа-
лити. Каже старший син:
229
— Я вилізу на бука і гляну, де куриться.
— Виліз хлопець на бука і бачить: вогнище не так у^е
й далеко. Спустився на землю й каже братам:
— Іду я по вогонь.
І ПІШОВ. ПрИХОДИТЬ ДО ВОГНЮ, а КОЛО НЬОГО СИДИТЬ дід
Хлопець привітався:
— Добрий день, няньку!
— Добрий день, синку! Що ти шукаєш?
— Шукаю вогонь. Ми, три брати, прийшли до лісу дров
нарубати. Полуденок собі взяли, а вогонь забули.
— Я тобі, синку, дам вогню, якщо ти мені розкажеш
казку без правди.
— Розкажу...
— Сідай, кажи!
Хлопець почав:
— Коли я був молодий, ходив по вечорницях...
Вхопив дід вила, проткнув ними легіня і каже:
— Це правда!
І кинув хлопця у казан.
Приходить за якийсь час добути вогню середущий
брат. Привітався:
— Добрий день, няньку!
— Доброго здоров’я, синку! Що шукаєш?
•— Шукаю вогню. Ми послали старшого брата добути
вогонь — а ні брата, ні вогню...
— Я тобі, синку, вогонь дам, якщо мені казку без прав-
ди розкажеш.
— Розкажу.
— Сідай, кажи!
Хлопець почав:
— Коли я був молодий, ходив по вечорницях...
Дід вхопив вила, проткнув хлопця, кинув у казан і
сказав:
— Це була правда!
Приходить молодший брат. Привітався:
— Добрий день, няньку!
— Доброго здоров’я, синку! Що шукаєш?
— Шукаю вогню. Мої старші брати вже пішли, та ні
їх, ні вогню.
— Я тобі, синку, дам вогню, якщо мені розкажеш каз-
ку-небилицю.
— Розкажу.
— Сідай, кажи!
Хлопець почав:
230
Коли МІЙ няньо народився від мамки, треба було
~~~ Сам я мусив іти на небо до святих, бо дав-
—"в не було, дітей хрестили святі. Коли я дістався на
пішов широким полем. І знайшов велику купу вів-
’ -~:і. «Ну,— думаю,— зараз я собі скручу мотуз
о неба, аби мав по чому видряпатися вгору». Так
З вівсяної полови скрутив довгого мотуза, про-
до неба і лізу вверх. Виліз я, а мотуз иеба не ді-
Т « Шо чинити? Я довго не гадав. Спустився, відрізав
кінця мотуза від землі, прив язав до кінця від неба і так
вибрався на небо. Вибрався й кажу святим: «Мого нянька
треба похрестити! Бо мій нянько народився!» Та не так
воно швидко діялося, як швидко мені говориться. Спустив-
ся мотуз до землі, а земля ще далеко. Піднявся я до не-
ба підрубав шматок мотуза, прив’язав до кінця від землі
й так дістався иа праведну землю. Подумав собі так: ко-
ли святі мого нянька похрестять, треба їм якусь гостину
справити! Запріг я чотирьох волів у воза: двох чужих,
двох не моїх. Привіз напою повен віз. Хочу до комори за-
їхати з возом, та не вміщаюся. Що чинити? Взяв я свер-
його хрестити
нО попів і“
небо,
сяиої полови
до самого —'
і ВЧИНИВ,
тягнув* до
стає.
вибрався на небо. Вибрався й кажу святим: «Мого нянька
швидко діялося, як швидко мені говориться. Спустив-
ло, провертів дірку і так з биками й возом заїхав до ко-
мори. Залишив усе в коморі й думаю, що треба муки на
гостину намолоти. Запріг я знову чотирьох волів: двох
чужих, двох не своїх, наклав зерна повний віз і рушив до
млина. А мельник каже: «Нема млина вдома, пішов ягоди
збирати в хащу». «Та що чинити з мішками?» — «Носи
сюди. Млин зараз прийде». Залишив я воли й воза, йду
додому млиновицею і виджу: з води верба росте. Дивлю-
ся: у вербі дупло велике. А в дуплі ціріпкають печені
пташки. Підійшов я до верби, сунув руку в дупло — рука
не йде. Сунув пальці, не йдуть. Ей, коли я розсердився,
сам виліз! Та я вже добре зголоднів, з’їв печені пташатка.
Дивлюся вниз і вгору — мудрую, як з дупла вийти. Та
виити нелегко. Увидів сокиру коло млина, взяв сокиру і
давай вирубуватися з дупла. Махнув раз, махнув удруге,
а сокира взяла та й опоросилася. Одні поросятка я встиг
спіймати, інші втекли...
Дід слухав, слухав і раптом крикнув:
Досить! Неправда, песій сину!
— Ви хотіли казку без правди!
<Фд узяв залізні вила, вихопив з казана старшого і се-
редущого братів, а молодшому каже:
‘ Гримай мішок, я дам тобі грані!
231
Та у хлопця мішка не було. Скинув він сірячину, зав'я.
зав рукави — дід і накидав до них жару.
— Тікай і не оглядайся! Бо коли оглянешся, соляним
стовпом станеш!
Побіг хлопець додому, побігли за ним і брати. Дивиться
хлопець дома, а в рукавах сіряка золото й срібло.
Почали брати газдувати і добре зажили собі.
Казка — небилиця. Свербить мене потилиця. Я собі сів
на потак — гадайте, що не так. Я собі на весло — сюди
мене принесло...
ЯК ДІДО ВЕДМЕДЯ ЗАДУШИВ, А ВЕЛЕТА
1 ЧОРТА ПЕРЕХИТРИВ
Був один дідо, що мав вівцю — Северу. Вийшов раз на
полонину взяти молока, але коло салаша не знайшов вів-
ці. Вівчарі сказали:
— Діду, сталася біда... Уже нема твоєї Севери.
— Та де моя Севера?
— З’їв її ведмідь.
— Ведіть мене до того ведмедя!
Ватаг довів діда і здалека показав те місце, де лежав
ведмідь. Дід — просто до ведмедя. Чує, звір белькоче:
«Бл... бл... 6л...»
— Гей, ти мою Северу з’їв? —крикнув йому дідо.
Ведмідь роззявив пащу, заревів. А дід схопив шапку —
і ведмедеві в горло! Йому дихання сперло, впав на землю,
закидав собою і одразу здох.
Дідо взяв ножа й лупить з ведмедя шкуру. Тяжко було
здирати її. Аж увечері приніс шкуру на полонину. А тут
темно, ніч. Перед салашем старий узяв шкуру на себе, і
вівчарі дуже налякалися. Люди і пси розбіглися. Тоді він
озвався:
— Ги-ги-ги... ви — вівчарі? Дивіться, ведмідь за Северу
дав мені свою шкуру.
А на полонині паслися панські вівці. Про пригоду з
дідом вівчарі розповіли панові. Той наказав купити в діда
шкуру — дати йому аж двадцять овець.
Дід залишив вівці в полонині й пустився в долину^ до-
дому. А через кілька днів знову пішов за молоком. Йому
вівчарі кажуть:
232
каменя воду.
стис у руках — і потекла ро-
Біда, ДІДУ— Ваше молоко п’є лев,— так казали вівча-
на велета.
Р Тоді старий замовив собі великий будз сиру і попросив,
б йому показали, якою дорогою звик ходити лев.
Щ<Вівчарі повели його на старий грунь, що мохом поріс.
Дідо сів собі та й чекає лева.
раз ідЄ велет, та не бачить діда. Тільки завітрив — по-
чув нюхом. І закричав:
____ Ану, хто там? Хто перестав мені дорогу? Відступи-
ся, бо уб’ю!
Дідо сміло виступив до нього:
____ Ходи, ходи сюди... Поміряємо сили... Чи можеш ти
здавити камінь так, аби з нього потекла вода?
__ Котрий камінь?
Дідо показав.
Лев відламав із каменя великий кусок і зтрощив його у
жмені так, що зробилася мука. Тер, тер її, а потім і
каже:
— Ану, ти сам видави із
Дід схопив будз сиру,
сиця.
Лев здивувався й налякався. Думає собі: «Той від мене,
видати, сильніший!»
— Діду, якщо ти такий сильний, то ходи до мене слу-
жити на рік.
— А що мені даєш?
— Що хочеш?
— Дай кожані бесаги грошей.
— Дам.
Так найнявся дідо у лева служити. Служить місяць,
два...
Послав його якось лев по дрова, але ні сокири, ні пили
не дав. Дід мудрує, що йому робити. Не міг ціле дерево
зламати й принести. Тоді почав з ліщини гужовки крути-
ти. Як накрутив багато гужовок, то почав в’язати ліс.
Обв язав щось двадцять-тридцять буків. А час минав. Ле-
вові набридло так довго чекати і йде подивитися, що там
старий робить. Бачить, дідо обсновує ліс.
-Що ти робиш? Для чого обв’язуєш буки?
„ Т Для чого? Не хочу багато разів ходити до лісу,
в яжу одразу стільки, що вистачить на рік.
Не треба мені стільки, досить одного.
вог ев пиРвав бука і поніс. Дома розламав його і наклав
233
На другий день послав діда по воду зі шкіряним бурдю_
ком. А дід ледве порожній бурдюк доніс до криниці. Там
поклав бурдючисько, водить ним по воді й озирається, чи
не йде лев.
А тому обридло вже чекати. Приходить до криниці, ди-
виться, а дід щось гребе.
— Що ти, діду, хочеш?
— Хочу забрати зразу всю криницю.
— Га... не треба так. Якщо ти понесеш усю криницю,
то більше там не буде води, лишиться сухе місце.
Лев зачерпнув бурдюк води й поніс. А дід тупає за
ним.
— Чого ти, діду, так дрібочеш?
— Боюся тобі на п’яти наступити...
Прийшли вони додому, наварили їсти, і лев каже:
— Ну, йдемо полювати. Будеш гнати чи ловити зві-
рину?
— Ти молодший і ти будеш гнати, а я буду ловити
Дід став на своє місце, в засаді, й чекає. Лев пригнав
багато диких кабанів. А старий веприсько біг прямо на ді-
да. Той став біля двох буків, і коли вепр пробігав між
ними, гаркнув на нього: «Ге-е-е!» Дикун махнув головою
вбік і зламав об бука ікло. Кинувся у другий бік — і ско-
чив у прірву, куди падало каміння. Дідо кричить веле-
тові:
— Ходи сюди швидше! Я ним кинув так, що ікла пола-
мав!.. Бери його й неси, бо я з одним соромлюся йти (а
він би, звичайно, й одного не поніс!).
Лев узяв вепра на плече і поніс додому.
Настав час розраховуватися зі старим за службу. Лев
насипав кожані бесаги грошей і спитав:
— Ну, діду, чи піднімеш?
— Тут мені нема що піднімати.
Лев побоявся, що старий запросить ще одні бесаги гро-
шей, схопив їх і несе дідові додому. Зайшли до дідової
хати. Лев положив бесаги на лавицю — лавиця проломи-
лася. Лев відітхнув і хухнув на діда — а той упав під
стіл.
— Що ти шукаєш, діду?
— Шукаю ту сокиру, що вже сім років не гострена.
Лев, як то почув — тікай!
Купив дідо вже цілу отару і дав на полонину. Через
кілька днів прийшов за молоком. Питає вівчарів:
— Ну, що нового?
234
— Негаразд, діду... Лева ви приборкали, та з’явився
чорт. Забрав ваші вівці.
— Виправлю я й чорта! Шукайте мені дволітрову
пляшку...
Найшли.
— Наливайте повну молока. Я хочу побачити, як чорт
молоко п’є!
А то був такий чорт, що як починав пити, то у всіх по-
судинах молоко всихало. Дід бачить, яке діло, і дав йому
випити до половини пляшки, а далі взяв корінь і заткав її.
Чорт реве і просить, бо як не доп’є, то не має
сили. А старий цього й чекав. Схопив його за шкіру
і каже:
— Досить ти вже молока спроклятив! Я положу тебе в
добре місце— будеш ти мене пам’ятати до віку!
Дав йому допити, але заткав його у пляшці. І поніс
нечистого на дев’ятий хутір. Знайшов старого бука й запе-
чатав його у дуплі. Сказав:
— Визволить тебе хіба той солдат, що вислужив два-
надцять літ і буде йти цим лісом.
Минув довгий час, і одного разу справді йшов мимо
солдат, що вислужив дванадцять років. Чорт закричав:
— Гей, вояче, чи знаєш про те, що ти мене повинен
звільнити? Так наказав дідо, що запхав мене у це
дупло.
— А ти хто?
— Я чорт... Ти мусиш мене випустити. В тебе дома ні-
чого немає, і я тобі поможу забагатіти. Домовилися?
— Та як тебе визволити звідти?
— Візьми з дупла пляшку і витягни затичку.
Солдат вийняв пляшку й розіткав, а звідти витягся на
світ такий чорт, як п’явка.
— Ой, як я засидівся!
Пішли до солдата. А в того немає ні хати, ні газдині —
нічого й поїсти.
Чорт каже солдатові:
— Ану, йди до сусіди та позич муки.
Солдат пішов і просить:
— Чесний газдо, позич мені муки.
— Чорт має муки! — забідкався сусіда.
І тільки це сказав, як чорт уже тягне повний міх муки
й приносить до солдата. Каже:
— йди до сусіди і позич бринзи й солонини.
Солдат пішов, просить, а сусід нарікає:
236
Чорт має бринзи й солонини!
д чортисько вже притяг і бринзу, і сало.
Наїлися, напилися. Чорт каже:
____ Тепер іди в ліс і познач дерево, аби я знав, котре
тобі зрубати на хату.
Солдат зробив позначки и пішов до сусіди:
__ Чесний газдо, позичте мені воза й коней.
_ Чорт має воза й коней!
А чортисько вже веде у двір запряжені коні.
Як повечеряли, чорт каже:
____ Лягай спати, а я сеї ночі зрубаю тобі дерево на ха-
ту і на хлів. Лиш дай мені план: на котрому місці і яку
велику хату потрібно тобі ставити.
Солдат зробив план і ліг собі спати.
А чорт у лісі свиснув, і одразу злізлося стільки чортів,
як піску в морі. Рубають дерево, возять, будують хату й
хлів. На ранок геть усе було готове — і хата, і хлів.
Та до хати солдат не зайшов, бо чорт йому наказав:
— Підемо раз світом. Ти одягни дохторську одежу, а я
буду тобі помагати.
Пішли по великих панах. Чорт їх мордував, а солдат
ходив слідом і за великі гроші знімав із них хворобу. Так
обійшли немало графів, баронів, багачів — набралися гро-
шей. І чорт сказав солдатові:
— Ну, дотепер ми були добрі цімбори, а відтепер не
сунь свого носа туди, де буду я.
І вони розійшлися. Солдат повернувся додому, а чорт
пішов до царя й почав його кришити, мордувати.
Зійшлися всі лікарі, та ніхто не годен допомогти цареві.
Але пани почали кричати:
— Є в нас один дохтор — той поможе.
Послали за солдатом... Солдат думає собі: «Як не пі-
ДУ— цар мене повісить, а як піду — чорт мене погубить.
Що маю чинити?» Та раз мусить іти.
Прийшов до царя і, коли заходив у палац, зачув, що на
вулиці скрипить якийсь віз. Нараз прийшла думка: «На-
лякаю чорта, що це за ним приїхав той дідо, котрий загнав
його у пляшку...»
З явився чорт. Сердитий. Питає солдата:
~ Як ти смів порушити наш договір?
'-олдат йому каже:
, ~~_Це заради тебе. Я прийшов попередити: чуєш, за то-
°к> іде дідо, що загнав тебе у пляшку?
237
Чорт — тікати! А солдат вилікував царя, дістав багато
грошей і потім жив собі по-панськи.
Казка — небилиця, та най панам лисіє потилиця. Я сів
на потік та й аж сюди втік. Я сів на весло — і аж сюди
мене принесло.
ПРО ХЛОПЦЯ, ЩО НЕ ЗНАВ СТРАХУ
Хто не вірить, той хай перевірить, а було це в сімдесят
сьомій державі, за скляними горами, за молочними ріками.
Жила-була там жінка і мала вона сина. Син ріс сміливим,
відважним. Куди б його не посилали, всюди спокійно
йшов. Коли хлопець виріс, сказав матері:
— Піду в світ, хочу пізнати страх.
Мати умовляє:
— Сину, не залишай мене одну. Що я без тебе
зроблю?
Та хлопець не послухав. Зібрала мати його в дорогу.
В тайстру поклала ощипка, попрощалася.
Іде він, іде, а дорозі кінця-краю не видно. Не так воно
швидко діялося, як в казці розповідається. Зустрічає в
полі чоловіка, що оре волами. Поклонився хлопець:
— Добрий день!
— Доброго здоров’я! Куди, синку, дорожиш?
— Іду світом. Хочу страх пізнати.
— А ти до мене на службу не найнявся би?
— Чому ні, наймуся Тільки з тією умовою, що ви по-
знайомите мене із страхом.
— Це можна! В моєму хліві кожної ночі два повішени-
ки таке витворяють, що просто страх.
Хлопець став на службу до газди.
Одного дня орали вони в полі і сталася біда: воли ста-
ли, плуг наче в землю вріс. Почали лагодити. Полагодили,
а сокиру загнали у стовп, на якому ті два чоловіки пові-
силися. Увечері вернулися додому, розпрягли волів, див-
ляться — а сокиру забули.
— Мусиш, неборе, повертатися в поле за сокирою,—
наказав газда.
Прийшов хлопець у поле, де орали, підходить до стовпа,
на котрому ті двоє повісилися, бере сокиру й хоче йти, ко-
ли чує людський голос:
— Синку, подай води!
238
другий голос:
хоче відходити.
сама б’є.
в чому подати, та й не пригадую, щоб десь тут
я була.
в°А [Іодай у шапці, а вода ген там, у кущах!
7^ тільки напоїв одного, як чує ”
___ Подай, сину, й мені води.
Подав і другому, взяв сокиру і
____Чекай, ми тобі віддячимо!
___ Що там дякувати за воду?
Перший повішеник сказав:
я тобі подарую палицю, що
Другий простягнув мішок:
____Ось тобі мішок, що сам розв’язується і зав’язує-
ться. .
Додому хлопець повернувся пізно. Уже всі спали. 1 іль-
ки хазяїн не спав. Коли повечеряли, газда й каже йому!
__ Ну, спати йди в хлів, якщо не боїшся.
Ліг хлопець у хліві, та так міцно заснув, що нічого не
чув, нічого не видів.
____ Ну, що ти чув, що ти видів? — питають ранком
хлопця.
— Нічого не чув, нічого не видів!— відповідає хлопець.
Збирається знову газда в поле.
— Підеш зі мною?
— Піду, якщо пізнаю страх! Коли ні, то не йду!
Газда нічого не сказав, та й що казати, коли той двох
повішеників не злякався?
Попрощалися. Газда завернув на поле, а хлопець — на
широку дорогу, що вела до царського міста. Назустріч —
бабуся.
— Добрий день!
— Доброго здоров’я!
— Що у вас нового, мамко?
— Недобрі новини. Якась нечиста сила занадилася.
Кожної ночі забирає одного вояка. Багато-багато людей
уже забрала, а зараз дійшла черга до самого царя.
Піду я замість царя!
Показала бабуся, де живе цар.
Коло палацу хлопця зупинили.
Хто ти й куди йдеш?
—- Хочу зустрітися з нечистим замість вашого царя.
'-торожі сподобалася відповідь. Донесли цареві, що хло-
"сць має до нього справу. Цар велів привести легіня до
Що ти думаєш робити,— запитав цар.
239
Хочу вечерю готувати на тому місці, де гинуть .
вояки
Цареві сподобалася смілива відповідь.
— Добре! А що ти за це хочеш?
— Нічого! Дайте тільки кусок хліба і кусок сала.
Коли настала ніч, привели хлопця на те страшне місце
Розклав він огонь і пече сало. Опівночі прискочив до цЬо'
го чорт:
— Що ти тут робиш?
— Не видиш, що сало печу?
— Іди звідси, сюди чорти на зборище сходяться
— На зло їм залишуся!
— Підеш, коли нас збереться багато!
— Хоч би й тисяча — не піду!
Розізлився чорт, свиснув, і з-під землі вискочило стіль-
ки чортів, як трави і листя. Проганяють хлопця, погро.
жують йому.
А він питає:
— Ви вже всі тут, чи ще когось чекаєте?
Чорти переглянулися від здивування, а один каже:
— Ще хромого старого біса нема.
— От коли він прийде — й поговоримо.
Прийшов і хромий біс. Він прискочив до хлопця й кри-
чить:
— Тікай звідси, щоб мої очі тебе не бачили!
А хлопець шепнув:
— Розв’яжися, мішечку!
Мішок розв’язався.
— Палице, зажени всіх чортів до мішка!
Палиця загнала нечистих у мішок. Мішок зав’язався.
— Бий їх, палице!
Б’є палиця, чорти пищать, верещать:
— Ой, відпусти нас! Що захочеш — усе твоє буде.
— Хочу, аби на цьому місці я великим паном став!
— Добре, добре!
— Документ підпишете?
— Пусти так, без документа.
Хлопець знову наказав:
— Бий їх, палице!
Лупцює палиця чортів. Гинуть вони в мішку й знову
просять хлопця:
— Підпишемо, підпишемо, тільки відпусти!
Він шепнув:
— Розв’яжися, мішечку!
240
М’іпок розв’язався, і чорти висипалися з мішка, як
^оди з вулика. Хромий біс склав угоду.
6Д__ Д ключі від царського палацу?
'рут чорт висипав стільки ключів, що возом не повезеш.
Гукнув хлопець до чортів:
1 у_Ідіть звідси й щоб більше ніколи сюди не поверта-
лися.
Чорти щезли.
Поніс хлопець документ до царя.
Усі палати нараз освітилися, зачитали документ. Хло-
пець висипав ключі й повідчиняв усі двері. У кімнатах
знайшли багато людей — мертвих і живих. Живих випу-
стили на волю, мертвих поховали.
Завів цар хлопця до себе і питає, чим його винагоро-
дити.
__ Не хочу нічого, лише хочу пізнати, що таке страх.
На прощання цар каже сміливцю:
____ Дай нам знати, в якій стороні помреш, щоб по тобі
всі дзвони дзвонили.
Наказав хлопець закопати під вікном царя стовп і обте-
сати його з чотирьох сторін.
— Слухайте, світлий царю! З якого боку на стовпі по-
явиться кров, у тому напрямку мене і шукайте.
З цим пішов собі. Потрапив у країну, де нестерпно пек-
ло сонце. Виломив хлопець ліщинову гілку, підійшов до
ями, з якої несло паром.
«Що би могло бути у цій ямі?—думає собі.— Треба
подивитися».
В яму вела драбина. Спустився хлопець драбиною, ди-
виться — в трьох величезних казанах смола кипить, а в тій
смолі грішники варяться. Підходить хлопець до казана, а
назустріч йому чорт:
— Що ти тут шукаєш?
— Та ось хочу гілку до смоли вмочити.
— Не можна! Йди звідси!
Та хлопець не йде. Збіглися чорти, а він питає:
— Ви всі тут?
Чорти переглянулися. Найстаршого, хромого, не було
між ними.
Коли він появився, хлопець шепнув:
~" Розв’яжися, мішечку! Палице, йди по кругу!
Мішок розв'язався, і палиця загнала всіх чортів до
мішка.
Зав яжися, мішечку! Бий їх, палице!
241
І почала палиця чортів молотити. Вони
щать, просяться:
пищать, вере.
— Відпусти нас,
хочеш!
ми тобі дозволяємо — роби тут
Що
Хлопець цього й чекав. Підійшов до казана, опустив гіл-
ку, і до неї вчепилося безліч комашок. Коли гілку витяг
нув, комашки стали вівцями. Радий хлопець, що тепер блу-
катиме по світу не один.
Коли вже ДО ГІЛКИ НІЧОГО не ЧІПЛЯЛОСЯ, ПІДІЙШОВ До
мішка:
— Розв’яжися, мішечку!
Чорти вилізли, палиця ще вдарила кожного на прощан-
ня, і вони розбіглися.
Вийшов хлопець у поле, а вівці — за ним. Так багато
було тих овець, що не полічити їх і ста писарям.
йдуть вони, йдуть, і раптом перед ними — великі воро-
та. Хлопець відкрив їх, і всі вівці зайшли в загороду. З’я-
вився якийсь чоловік і каже:
— А тобі не можна сюди заходити. Ти негідний цього!
Хлопцеві стало боляче від цих слів, і він пішов геть.
У полі знайшов криницю, сів біля неї, щоб поїсти і води
напитися. Коли нахилився води зачерпнути, стрибнула жа-
ба й сховалася під кущем. Налякався хлопець жаби і по-
мер.
Залишимо тут хлопця н підемо до царя.
Слуги донесли цареві, що з одного боку стовпа потекла
кров. Наказав цар своєму війську розшукати сміливого
хлопця. Знайшли його коло криниці.
Коли принесли хлопця в золоту палату, наказав цар
дзвонити в усі дзвони, і поховати легіня з усіма почестями.
А біля могили наказав поставити варту, щоб ніхто ні-
коли не порушував його спокою...
Тут вам і вся казка. Все це я сам видів. Сів на весло, і
воно мене аж сюди принесло. А хто не вірить, той хай
перевірить.
ПРО ДІВЧИНУ ТА ДВАНАДЦЯТЬ РОЗБІЙНИКІВ
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляни-
ми горами, за молочними потоками... В одній великій хащі
жили дванадцять розбійників. Ніхто про них не відав, бо
до тої хащі ніхто не заходив.
242
*г з одна дівчина пішла по малину і потрапила в ту
*а ^]уСТився дощ, і дівчина сховалася під старого дуба,
припустив більший, почав сягати її і під дубом, і вона
заговори_е, дубе, ти такий товстий... коби на тобі були
й аби вони мені відчинилися!
ДТа й на її слово в дубі справді відкрилися двері. Дівка
“шла і бачить: дванадцять пар постолів... «Ага,— поду-
33 собі,___ТУТ хтось живе». Пустилася далі, ходить з кім-
** ти до кімнати — а там бочки зі сріблом і золотом. Та-
кого багатства вона ще не бачила! І почала виносити гроші...
Увечері вернулися розбійники і зразу помітили, що в
них хтось газдував. Побігли в ту кімнату, де були бочки
з грішми, а грошей нема!
Старший дав команду!
__ Хлопці, знайти злодія хоч під чорного землею!
Одягайся дванадцять розбійників у жебрацький одяг і
розійшлися по селу. А старший потрапив якраз до тої
дівчини і припрошується на иіч:
__ Прийміть мене переночувати.
— Та де тебе положити спати? — питають його.
— Я пересплю хоч де.
Хатні радяться:
— В комору його не пустимо, в хижі нема місця... та
лиш у хлів...
А розбійник у хлів не зайшов — сів під вікном і слухає,
що в хаті говориться. Батько каже:
— Тепер тобі, донько, знайдеться багатий жених, бо ти
теж багачка — маєш повні бочки срібла-золота, що нано-
сила з хащі...
Розбійник ранком відкланявся і поспішив до своїх цім-
борів:
— Хлопці! Найшов я злодія! Будуть нашими гроші, та
треба подумати, як їх назад дістати.
І Дорадилися так, що до тої дівчини пришлють сватачів,
відбулися сватанки, і молодим справили весілля. На дру-
гий день везуть до жениха велике багатство, що родичі
Дали за молодою. Заїхали в хащу — і просто до старого
товстелезного дуба. Дівчина збагнула, що потрапила у ру-
розбійників. Що чинити? Подумала: «Доки вони бу-
з воза гроші, може, вдасться добігти додо-
хащі...
поносили з воза все придане, дивляться —
молодої вже нема. Старший дав команду:
«ль носити
МУО- ї т*кає 3
Розбійники
243
— Хлопці, на коней — і за нею!
А тим часом дівчина втікала і втікала. Трапила на
рогу, що вела до сусіднього села. А тою дорогою везл°'
кукурудзу на дванадцяти возах. Вона припросилася: И
— Люди, так і так... Мене шукають розбійники. Як б
мені сховатися у вашій кукурудзі?
Люди пошкодували молоду, красну челядину. Сховали
її в міх, положили на заднього воза й обклали качанами
А на роздоріжжі вже чекали на конях розбійники. Гіц
тають:
•— Що везете?
•— То веземо на торг кукурудзу.
— Може, продасте нам?
— Та чому ні? Продамо.
— Ну, тоді подивимося, яка кукурудза.
І почали розв’язувати міхи. Доки вони в потемках ви-
мацували, задній віз тихенько пішов наперед. Дівчина ли-
шилася живою. Вона вилізла з міха і побігла далі. Зустрі-
ла людей, що везли на торг шкіру. І до цих припросилася
щоб її сховали від розбійників.
Розбійники вийшли сперед возів і почали перекидати
шкіру. Перекидали кілька возів, а далі набридло:
— Якщо її нема в цих возах, то, напевно, не буде і в
задніх.
І дівчина знову врятувалася від смерті. Щасливо повер-
нулася додому й розповіла все своєму батькові. Але й так
боїться: чи не прийдуть розбійники до них? Пішла до во-
рожки, а бабка їй каже:
— Прийде до вас дванадцять возів. На возах будуть
бочки, а в бочках — розбійники.
Так і сталося. Заночували у дворі якісь торговці з боч-
ками. Дівчина шепнула батькові і матері, аби вогонь клас-
ти і воду кип’ятити. Потім окропом швидко позаливали
бочки й попарили одинадцять розбійників. А старшого пе-
редали стражникам. Його пов’язали, закували й почали
питати:
— Який замок найліпший від злодія?
— Найліпший замок — здоровий пес і не лінивий газда.
Коли пес загавкає, чоловік вийде надвір, а злодій не знає,
що в нього в руках, і мусить утікати.
Старшого розбійника повісили, а тих покидали разом «з
бочками у воду.
А молодиця вийшла заміж за доброго хлопця і жили-
поживали, добра наживали.
244
ПРО ЛЕДАЧУ ЖІНКУ
С а У Гриця жінка. Любила нарадитися, перед дзер-
просиджувати. Посіяв Гриць нивку вівса навесні,
поийшли жнива. Каже:
п'__ Жоно-небого, треба овес жати.
Я боалася жінка на ниву. Взяла собі їсти, пити, не забу-
‘ поо дзеркало, мило... Жала, жала. Нажала вівса стіль-
ЛЯ щоб могла в холодку прилягти. Закусила доброго й
ки’ чного з того, що мала на обід, лягла в холодку й спить.
Коли виспалася, глянула у дзеркало, чи не змарніла, й
знову лягла. Спала довго, так довго, що і день літній ми-
ув Пробудилася, помилася, причесалася, натерла лице
пахучим мастилом, знову подивилася у дзеркало, бо хотіла
бачити, чи красиа. Й зібралася додому. Зустрів жінку
Гриць і питає:
__ Ну, як тобі, небого, робилося? Чи багато нажала?
__ Ой, нажала, та ще є жати!
____ Пішла жінка і на другий день жати овес. Знову на-
жала стільки, щоб холодок зробити. Лягла собі й спить.
Виспалася, встала й дивиться у дзеркало, чи красна.
Красна! І знову лягла спати. Коли вечоріло, прокинулася,
помилася, причесалася, намастила личко пахучим масти-
лом і знову дивиться, чи красна. Красна!
Прийшла жінка додому.
— Чи готова вечеря? — питає чоловіка.
— Готова!
— Я так наробилася, що з ніг паду!
Повечеряла. Переспала ніч і иа третій день теж пішла
на ниву. Нажала рівно стільки, щоб холодок був, і лягла
собі відпочивати. Пробудилася пізно. Поїла, помилася,
причесалася, дивилася довго у дзеркало й потім пішла до-
дому.
Кажуть люди Грицеві, що коли жінка так буде жати,
роботи до самої пилипівки.
сам зібрався глянути, як його жінка овес жне.
із собою ножиці. Приходить на ниву, дивиться,
а жінка собі в холодку спить солодко. Постояв над нею
хвильку, а потім узяв та й постриг її тихо, щоб не чула.
линка проспалася, устала, дивиться в дзеркало:
Ой, хто це? Я, Грицева? Ні! Грицева з волоссям,
а в мене нема!
їла собі й думає, що чинити. «Піду я до Гриця, спи-
Так> його, чия це я жінка».
їй стачить
І Гриць
Прихопив
245
А Гриць за кущем сидів і все чув та бачив. Тихо
з кущів додому, щоб жінка не бачила. Приходить
на. Стукає у двері, а чоловік до хати не пускає. Во
кличе: а
— Грицьку, гов! Грицьку, я твоя чи ні?
— Ой, моя давно вдома! Спить собі! Не кричіть бо
пробудиться, то будете мати клопіт і ви, і я! — висуцув
Гриць з вікна голову.
— Боже мій милостивий! Чия тепер я буду?
Вийшла, зажурена, на вулицю, сіла під плотом і сидИТь
Коли йдуть три злодії. Хочуть красти сало з одного гори-
ща. Стали коло хати й радяться. Жінка підслухала, Пр0
що вони говорять, і просить їх:
— Побратими! Візьміть і мене в компанію, я вам буду
допомагати.
Вони прийняли її.
Вилізли злодії на хату, розібрали покрівлю і кажуть
жінці:
— Йди ти перша!
Забралася вона на горище, злодії подали їй сірники,
щоб засвітила й бачила, що брати. А жінка гукає:
— Побратими, побратими! Якої вам солонини брати —
товстої чи тонкої?
— А бодай рогаті чорти тебе забрали!
Злодії втекли, а газда спіймав стрижену жінку.
— Чия ти?
— Я була Грицева, а тепер не знаю, чия я.
Побив газда жінку на горищі, та подумав, що вона,
може, дурна і випустив з рук.
Жінка знову сіла під плотом і чекає.
Йдуть злодії. Стали й радяться, як украсти баранів. Ви-
скочила жінка з-під плота й каже злодіям:
— Йду з вами і я!
Так просилася, що злодії мусили взяти її з собою. Коли
вийшли із села, зупинилися на раду. І додумалися:
— Не берім цієї дурної з собою, бо знову лиха нам на-
коїть! Нехай іде картоплю копати.
Пішла жінка на ниву, почала картоплю викопувати. Та
до чого її збирати, коли мішка нема? Зняла сорочку з се-
бе, зв’язала рукави і збирає картоплю. А господареві
ниви сон приснився, ніби злодії від нього картоплю кра-
дуть.
Зібрався господар із жоною і йдуть на ниву. Здалеку
бачать щось біле. Ідуть ближче. Здається їм, що то білий
246
але щось і не схоже! Подумав чоловік, що то якесь
^“^стена ниві, і — гайда додому!
нЄпИ в п’ять срібних, побіг до попа.
^Пане превелебний! Відчиняйте двері!
____ Хто там? Що сталося?
Я той і той — розповідає газда.— Беріть святило і
.л бо иа моїм полі сам чорт викопує картоплю!
кадили,
Піп відмовляється:
Не можу я нікуди ити, я босии, а черевики —
У шевця.
1 __ Отче, я понесу вас на плечах, тільки ходіть!
Коли газда показав п’ять срібних, піп пустив його до
хати Швидко знайшлося святило і кадило. Сів піп чоло-
вікові на плечі, й рушили в поле.
Газда каже:
____ Святіть, святіть, бо нечистий усю картоплю ви-
бере!
__ Я туди не досягну святилом, то ще далеко!
А Грицева жінка почула, що хтось іде. Думала — зло-
дії. Вона й гукає:
— Сюди, сюди, людкове! Будемо пекти, мастити, їсти!
Піп налякався, скочив з плеча чоловіка і почав тікати.
А газда й сам дав ногам знати.
Уранці піп зустрів чоловіка й каже йому:
— Видиш, яку баламуту ти мені знайшов! Я босий по-
колов ноги, обідрався і страху набрався.
— Ходім, отче духовний, тепер. Увидимо, що то за чорт
на полі.
Узяв він із церкви кадило і святило, одягнув на себе
ризи, і так з чоловіком пішли на ниву. Дивляться, а то
жінка картоплю викопує і до сорочки складає. Розізлився
піп:
— Та хіба то нечиста сила? То ж Грицева жінка. Во-
на тобі всю картоплю викопала, чоловіче. За це їй маєш
Добре віддячити!
Газда заплатив Грицевій жінці за роботу. І пішла селом
чутка, що Грицева жінка стала роботящою. Дочувся про
Гриць. Зрадів і знову взяв дружину до себе.
Ше і нині живуть собі в злагоді, коли не померли.
247
ЯК СЛУГА ВІДУЧУВАВ ПОПА ХОДИТИ
ДО МОЛОДИЦІ
Слухайте мене Горішнього та й Мелика грішного. То
два, що рубали дрова, та й ті три, що ганяли вітри,
ті чотири, що горох молотили, та й ті п’ять, що у вівсяні"
соломі сплять, та й ті шість, що держать кобилу за хвіст
та й ті сім, що у них була церква з книша, пирогами по’
бита, а ковбасні двері яйцем замкнені.
Прийшов я до церкви. Я там поклонився і об яйце го
лову розбив. Зайшов я до церкви, а там попище, як вівся-
ний снопище, ходить коло престола і тягається за ним
свинська застола. Питає мене піп:
— Що треба, хлопче?
— Пирогів, панотче!
— йди до попаді — дала іншим, то дасть і тобі.
Прийшов я до попаді, а попадя сидить за столом і при-
клалася ковбаном.
— Попаде, попаде, від вас ковбан пропаде!
— А попадя вхопила поліно і — хрясь мене в коліно!
Я не знав, що робити, як попадю перепросити. Попадю
перепросити не мож, бо вона плаче, як дощ. А чому пла-
че? Бо піп у царину скаче!
Та досить фіглювати — час казку зачинати.
Жив чоловік та й жінка. Жінка весь час хворіла. Нікому
було робити на газдівстві, й газда пішов шукати слугу.
Зустрічає хлопця:
— Куди ти йдеш?
— Хотів би найнятися служити.
— Та мені якраз треба слугу.
— Ну, то я буду служити у вас.
— А як тебе звати?
— Іван.
— Ой, моя жона таке ім’я не любить.
Вони розійшлися, а легінь швиденько переодягнувся,
взяв крисаню й іншою дорогою побіг наперед.
Чоловік дорожить далі. Зустрічає легіня:
— Куди ти йдеш, хлопче?
— Хотів би найнятися служити.
— Та мені якраз потрібно слугу.
— То я буду служити у вас.
— А як тебе звати?
— Іван.
248
__ ОЙ, МОЯ жона
„росив за службу?
п(_ НІЧОГО, лише
таке ім’я не любить... А що ти би по-
їсти і пополудню дві години прогуля-
подумав і каже:
Чоловік подумав,
__ Ну, хай буде.
І вони прийшли додому. Сіли за стіл, погостилися.
____ д тепер, Іване, добре виспися, відпочинь, бо ранком
підемо на поле орати. ... п
На ДРУГИЙ День запрягли волів і пішли орати. 1 Іолуде-
нок узяли з собою. .. . „
Як настав обід, волів випрягли, дали їм сіна и самі сіли
трохи відпочити та поїсти. Каже слуга:
— Ви лягайте спати, а я погуляю.
Гуляючи, він прибіг додому і з двора закричав:
__ Ей, газдиньо!
А газдиня потай любилася з попом, і якраз лежали на
постелі. Коли почули голос слуги, схопилися з ліжка. Піп
перелякався і
— Що робити? Де сховатися?
__ Біжіть у хлів і лягайте в ясла під переїдки.
Іван запримітив пана превелебного, коли той тікав у
хлів, і каже газдині:
— Газда наказав вичистити хлів.
— Ой Іванку, я вичищу сама, не мусиш ти трудитися.
Ти й так у полі наробився.
— Ні, я мушу виконати наказ свого газди,— і рушив у
хлів. Узяв залізні вила й почав ними штрикати у ясла.
Піп перелякався і промовив:
— Ой, Іванку, не пробий мене вилами! Дам тобі сто
срібних, лиш не скажи газдові!
Слуга взяв гроші, стягнув з плота газдинину хустку й,
прогулюючись, повернувся в поле.
По дорозі хустку дав циганці
Подає газді сто срібних. Той здивувався:
Звідки в тебе стільки грошей?
А я продав газдииину хустку.
~ Сто срібних не дадуть за все наше дрантя!
-Запрягли волів і до вечора орали, а увечері повернули-
Ся Додому.
Жінка тремтить і думає собі: «Слуга, певно, розповів
ЧОЛОВІКОВІ».
ле Іван не сказав газді, що спіймав коло жінки люба-
Са-попа.
249
Переночували, а ранком ідуть знову на поле орати Ц
полуднє випрягли волів, дали їм сіна і самі сіли обідат Й
Як наїлися, слуга каже:
— Ну, газдо, ви відпочивайте, а я прогуляюся.
І, гуляючи,— додому. Піп і газдиня не думали, щ0 Іп.
прийде, бо полуденок узяли із собою.
Пан превелебний налякався і не знав, де дітися.
— Вилізьте на під і там сховайтеся у бочку з пір’ям.
Піп так і зробив. Виліз на горище і сховався в бочку.
Слуга відчинив двері, а газдиня питає його:
— Що тобі, Іванку, треба?
— Газда послав мене по бочку, в якій лежить пір’я.
— Ой Іванку, в нас є друга бочка, не лізь ти на під.
Але слуга не слухав її:
— Я мушу виконати наказ!
І покотив бочку з попом до лазива, спустив її вниз.
Бочка упала в сіни, й піп дуже побився.
— Ой Іванку, не скажи газді, дам тобі ще сто срібних!
Слуга гроші взяв, бочку підняв на плечі й несе. Зустрів
циганку:
— У тебе є діти?
— О-йой, ще й скільки!
— Ну, то пригодиться тобі пір’я,— і дав циганці бочку.
Сміючись, гуляючи, повернувся до газди:
— Тут маєте ще сто срібних.
— Звідки в тебе гроші?
— Я продав циганці пір’я, що стояло в бочці.
— Якби ти продав їй усю нашу птицю, то стільки би не
коштувала.
Увечері прийшли вони додому, переспали ніч і на Дру-
гий день знову йдуть орати. Чоловік хоче брати їсти, але
Іван каже:
— Не треба нам полуденок.
— Чому?
— Бо газдиня сама принесе.
А слуга підслухав, як вона домовлялася зі своїм люба-
сом, що завтра приготує йому смачний обід і принесе на
поле.
— Тільки як я вас знайду? — питала хазяйка.
— Побачиш бика з білою латкою на череві — туди и
приходь,— пояснив їй піп.
Як наближалося полуднє, Іван узяв верету, в якій при-
везли сіна, і обв’язав бика.
— Нащо обв’язуєш бика? — здивувався газда.
250
ТаіК мухи його дуже кусають...
.я газдиня на поле з обідом і дивиться, де бик з
риишла
біло10 ^аМ є| — зраділа вона, як побачила бика у вереті,
’ туди. Підходить ближче — а там чоловік!
Й їван її позвав:
Сюди, сюди, господинько!
ПІо мала робити? Мусила смачний полуденок понести
в^і° Чоловік зачудувався:
СБ__Скільки газдуємо, живемо разом, а ніколи ти мені не
носила їсти. Завжди була хвора.
н __ Та неборята, нині я не хвора — зробила добрий по-
луденок і принесла вам.
Сіли вони їсти. А слуга набрав пончиків і пирогів і
побіг иа поле, де орав піп. Йдучи, накидав пончиків і
пирогів на землю. Прийшов до попа й каже:
____ Пане превелебний, газда про все знає. Знає, що ви
любитеся з його жінкою. Зараз тут буде з сокирою.
Повернувся до свого хазяїна і — йому:
__ У пана превелебного поламалася теліжка. Просить
вас поправити.
Газда взяв сокиру і рушив на попове поле.
Піп давай тікати!
Газда не розуміє, що з ним сталося. Звав поправити
теліжку, а тепер тікає?
Повернувся, йде на своє поле, але по дорозі бачить пи-
роги й пончики. Шкодував залишити й почав їх збирати.
Слуга каже газдині:
— Ваш чоловік, напевно, довідався, що ви з попом щось
маєте. Дивіться — каміння на вас збирає.
Газдиня — тікай!
Тоді Іван говорить хазяїнові:
— Газдиня зварила полуденок не вам, а пану превелеб-
ному. Дивіться, як злякалася, коли я їй сказав, що будете
бити.
Вони орали до вечора, а дома їх чекала смачненька ве-
черя: газдиня хотіла придобритися до свого чоловіка і
приготувала йому доброго їсти, ще й паленки купила.
І юлягали спати, а на другий день знову пішли орати,
рали до полудня, а як пообідали, слуга пішов, як зав-
жди, погуляти.
прибіг додому. Піп і газдиня не чекали слуги. Як по-
и надворі голос Івана, поскакали з постелі.
'-'и, куди сховатися?
251
— Біжіть у кліть, там є бочка з дьогтем і туди схова”
теся. Ачей, там вас не буде шукати?
Піп так і зробив. Сховався в бочку з дьогтем.
Слуга — прямо до хати:
— Що, Іванку, треба?
— Треба принести дьогтю на теліжки, бо вісь суха •
дуже скрипить.
«Ну, думає газдиня, це просто нещастя з тим клятим
слугою!»
А Іван бочку заденчив, кинув на плече і несе на поле
Пан превелебний душиться і стогне, але той не слухає
лиш несе бочку з паном. На одному місці став і закри-
чав:
— Хто заплатить п’ятсот срібних, побачить таке, щ0
світ ще не бачив!
Люди зупиняються і дивляться, слухають, та стільки
грошей не має ніхто. Раз везеться на кочії граф, а Іван
кричить:
— Хто заплатить п’ятсот срібних, побачить таке, що
світ ще не бачив ніколи!
Граф вийняв п’ятсот срібних і дав Іванові. Іван відкрив
дно бочки і випустив попа — замащеного, чорного, як
чорта.
Граф перелякався, скочив на кочію і поїхав.
Іван, сміючись, повернувся до газди:
— Ну, тут маєте ще п’ятсот срібних!
— Звідки?
— Я продав бочку з дьогтем.
І розповів, як пана превелебного провчив.
— Думаю, що більше не буде любитися з вашою жін-
кою. А жінку навчіть розуму самі...
Газда подякував слузі за вірну службу. Просив його,
щоб ще послужив у нього пару років, але Іван далі не
хотів.
А казка — небилиця, та най газдам лисіє потилиця!
ЯК ПІП З ЦИГАНОМ СУДИВСЯ
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляни-
ми горами, за молочними потоками... Так би наші вороги
держалися на силах, як пісок на вилах. Я їх не лаю, Дай
їм, боже, що собі гадаю...
252
лин циганин, що корчував ліс, а піп туди ходив на
бУБ Побачив піп зайця і стрілив у нього, а коли
полюва нйй заєцЬ пробігав попри циганина, той підняв
піДсТРЄл цілився держалном і вигукнув: «Пу-у-у!»
М°2^КЩо ти, циганине, робиш? — питає його піп.
_ я зиаю, що роблю...
__ Заєць мій!
_ Ой, бо мій!
_ Я подам тебе на суд...
. Подавайте мене хоч на небо*
І написав піп жалобу на циганина, і подав у суд...
Раз лиш прийшли повістки йти на суд. Піп зустрів ци-
ганина і каже:
__ Та> неборе, треба нам збиратися в суд.
Цигаиин подивився на себе і каже:
_ Я в такому дранті не піду до суду.
— А як тоді буде?
__ Пане превелебний, як дасте мені свою одежу, то пі-
демо.
Піп задумався.
— Ну, то ходи до мене, і я тобі знайду якийсь одяг.
Цигаиин пішов на фару, і піп йому позичив свій одяг.
Ідуть вони в місто. Циганин гордо ступає, крисаня на-
бік.
Коли судді почали розглядати справу, питають цига-
ни иа:
— Ну, чий був заєць?
— Був мій і є мій!
— Але пан превелебний каже, що його...
— Звідки його, коли моя рушниця стріляла.
Судді сміються:
— Як мотика могла стріляти?
— Пане суддя, коли бог хоче, то й мотика стрілить, а
Коли не хоче, то й рушниця не стрілить.
Але піп б’ється у груди, що заєць його.
Тоді
Циганин каже:
Пан превелебний може сказати, що і ця одежа, що на
мені,— його.
А піп закричав:
~ Ой, бо моя!
Судді засміялися:
Пане превелебний, то неможливе діло!
акінчився розгляд, судді порадилися і проголосили?
Право виграв циган...
253
Піп і циган вертаються додому. І коли вже мали
дитися, піп проговорив:
Розх0,
— Неборе циганине, як буде з одежою? Ходи до
і переодягнешся...
Меце
— Пане превелебний, ви не чули, що проголосив
Одежа моя... А якщо ви крутите, то повертаймос
суду...
сУд?
Я До
Почухав піп потилицю і махнув рукою:
— Чорт з тобою, циганине...
Та й казці кінець.
ПРО ЖІНКУ-НЕВІРНИЦЮ
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляни-
ми горами, за молочними ріками...
Жив один чоловік і мав пару волів. Він любив ходити
до лісу полювати. Жінка залишалася сама. А любилася
вона зі своїм кумом і хотіла чоловіка позбутися.
Прикинулася хворою і стогне в постелі.
— Що тебе, небого, болить?
— Ой... Ой... Ой...
— Та яких ліків тобі принести?
— Приснилося мені, що є на світі ліки, від яких мені
стало би легше.
— Які ліки?
— Гадюче молоко...
Жінка сподівалася, що гадюка чоловіка вкусить, і він
помре.
Запріг чоловік у ярмо волів, сів на воза — і на полони-
ну. Побачив гадюку біля каменя, прицілився і вже хоче
вистрілити. А гадюка каже:
— Не стріляй! Твоя жінка тебе обдурила. Не треба їй
гадючого молока. Вона хоче тебе згубити.
Та гадюка дала чоловікові свого молока. Приніс він
жінці ліки, а жінка на них і глянути не хоче.
Другого дня знову занедужала.
— Що тебе, небого, болить?
-— Ой... Ой... Ой...
— Та яких ліків тобі принести?
— Ведмежого молока...
Запріг чоловік волів і поїхав у ліс. Раз лиш бачить
іде ведмедиця. Прицілився, а звірина каже:
254
Не стріляй! Що тобі треба?
" Твого молока, бо жона захворіла.
— ТрЄба їй мого молока, вона тебе хоче згубити.
’ бери молоко й неси своїй жінці, коли вона його від
^бЄ просить.
Здоїв чоловік ведмедицю, приніс ЖІНЦІ молоко.
Не п’ю Я цього молока, гидко мені!—каже йому
жінка.
Наступного дня знову захворіла.
_ Що тебе, небого, болить?
__ Ой... Ой... Ой...
__ Та яких ліків тобі принести?
__ Молока від дикої свині...
Запріг чоловік у воза волів і знову в ліс. Побачив дику
свиню, прицілився, хоче вистрілити.
__ Не стріляй мене, а кажи, що тобі треба.
__ Твого молока.
__ Я тобі дам молока, та воно не потрібне твоїй жінці.
Вона хотіла би тебе згубити.
Надоїв чоловік молока і приніс жінці.
— Бери, пий!
— Не п’ю я цього молока, гидко мені від нього!
Не знає чоловік, як вилікувати жінку. Зустрів у лісі ци-
гана. Той питає:
— Куди йдеш, що глядаєш?
— Глядаю жоні ліки.
— Не хвора твоя жінка.
— Як не хвора?
— А так. Чи хочеш видіти, як твоя жона буде співати,
танцювати, веселитися?
Чоловік не вірить. Заложився циган з ним на те,
буде бачити власними очима, як жінка танцює, співає,
селиться. Чоловік заклав воли.
Прийшли до села.
Я покладу тебе до мішка, понесу до хижі,— каже
ганин.
Чоловік погодився.
Циганин зашив його до мішка, поніс. По дорозі каже:
Нас буде більше. Будемо грати на скрипках. І спі-
ати будемо. А ти слухай, бо то будуть співанки, які ти
аєш зрозуміти! Ми почнемо:
Що
ве-
ци-
255
Ой ти, мішку-небоже,
Як ти жона не може...
Дивися добре крізь мішок і слухай, як твоя жона би
співати далі. А потім ми знову заспіваємо: Де
Розв’яжися, мішку,
Покажися, смішку!
Ти при цих словах розріж мішок. Зрозумів?
— Зрозумів!
Принесли чоловіка додому. Поклали в сінях, почали гра.
ти, співати.
Ой ти, мішку-небоже,
Як ти жона не може...
Жінка напилася паленки, розвеселилася й почала виспі-
вувати:
Пішов газда на ліки,
Не прийшов би навіки!..
Почала газдиня питати цигана:
- Що маєте в мішку?
— Знаряддя!
Цигани вийняли із торби пляшку палени, поставили на
стіл.
— Пийте, газдинько!
Жінка випила, покликала до хати свого сусіда-кума. Ци-
гани грали, жінка з любасом танцювала, співала, веселилася.
Коли вона була геть-геть п’яна, цигани заспівали:
Розв’яжися, мішку,
Покажися, смішку!
Розітнув чоловік ножем мішок, показався жінці.
А мішок ся розв’язав,
Чоловік ся показав
Та й собі заспівав:
— Через твої ліки
Пішов віз та й бики...
Схопив чоловік батога і почав жінку та її любаса бити-
Коли бив дружину, приговорював:
256
7\т маєш ліки! На тобі, на тобі!
" мові подякував, віддав йому волів.
А ВиГ ;кував чоловік жінку-невірницю
КЛ«іь-'»’бивс”гор,,'ць'
можу.
ляжу до неї і все
хотіла знати, чому
як ЧОЛОВІК НАРОЗУМИВ ЖІНКУ
і- ПА не був, один чоловік. Розумів він бесіду всілякої
Ьув, • у».
. Став одного разу на дворі, вчув, як говорять собі
птиЦ'-^ стал0 й0Му смішно. Сміючись і до хати зайшов.
КУРИ* Чого ти смієшся? — питає жінка чоловіка.
__ Ой жоно-небого цього сказати не
__ Чому?
— Бо коли скажу, відразу помру.
__ Помирай, лише кажи!
— Добре! Приготуй мені труну. Я
тобі скажу.
Приготувала жінка труну, бо дуже
газда сміявся. Ліг чоловік до труни й дає жінці останні
накази, поради, як його поховати, як вона має без нього
газдувати.
— Скажи мені, чого ти сміявся! — і тут жінка—своє.
Чоловік подумав: «Вона чисто хоче мене на той світ ви-
рядити. Подивлюся ще на сонце, на білий світ й тоді вже
помру».
Устав із труни, вийшов надвір. Сонечко світить і гріє,
кури в пилюці гребуться. Коли півень побачив свого
газду, скочив на пліт, тріпнув крилами і весело куку-
рікнув:
— Кукуріку-у-у! Кури, ходіть сюди! Я у вас один, вас
у мене тридцять! Та ви мене всі слухаєте, що не кажу,
Що не роблю! А наш господар, неборак, не може поради-
ти собі з одною жоною! І мусить помирати-и-и!
— Та чого мусить помирати! — питають кури півня.
— Бо дурний!
А чоловік зрозумів усе, що говорила птиця, і зайшов
До хати. Жінка напосідає:
Кажи та кажи, чого ти сміявся?
Жоно божа, дай ти мені спокій! Тут би помирати,
а тобі усе ще дурниці в голові. Коли вже нарозумишся?
~ Помирай, але кажи, чого ти сміявся!
нвень слухав бесіду чоловіка й жінки під вікном, тріп-
ув крилами і знову:
9 1071
257
— Кукуріку-у-у! Господарю, навчи жону розуму!
Чоловік так і вчинив. Узяв жінку за руку і почав
тити. Ср‘я''
— Хочеш знати, чого я сміявся? Хочеш знати
я сміявся?.. ’ Ч°г°
Півень вискочив на пліт і з плота:
— Ну, то-то, то-то, то-то!
А кури:
— Так-так! Так-так-так!..
— Ой, не буду більше, не буду!..— почала проситИс
жінка. я
А півень загорлав:
— Чоловік нарозумив жінку-у-у! Чоловік нарозумив
жінку-у-у! Коби помер, бідувала би без нього! А так бу-
дуть жити...
КАЗКИ АНДРІЯ КАЛИНА
8*
АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ КАЛИН
Один із найбільш талановитих і найбільш популярних закарп
ських казкарів, добре знаних у Радянському Союзі, відомих і Т"
кордоном. За
Народився 1908 року в селі Горінчеві в --------------
Батько Андрія Калина, залишивши вдома дружину і дітей
їхав шукати роботу аж за океан,
американських шахтах і передчасно
Андрієві було лише сім років.
Усі свої дитячі та юнацькі роки
допомогти матері-удові і малолітнім
ної смерті.
сімі селянина-бідц,
По.
змарнував сили і здоров’я
зійшов у могилу. На той час
Андрій важко працював, Що6
сестрам врятуватися від голод.
Як і десятки тисяч знедолених трудящих Закарпаття, Калин був
неписьменним. Проте він пройшов сувору школу, яка навчила його
відрізняти друзів від ворогів. Тільки з встановленням Радянської
влади настало щасливе життя для таких, як Калин. Він один із
перших виявив бажання вступити до колгоспу. Нині Андрій Степа-
нович — колгоспний пенсіонер.
Молодість Калина минула в дрімучих карпатських лісах, що пев-
ною мірою позначилося иа його характері: людина він небалакуча,
задумлива і зосереджена, поетичної вдачі. Особливу любов проявив
до казки. З ранніх років у нього виробляється вміння відрізняти
гарну казку від поганої, справжнього майстра оповіді від ремісника.
Велику частину свого репертуару А. Калин зібрав у рідному селі, та
водночас черпав його і з казкових скарбів усього Закарпаття. Анд-
рій Степанович близько знав відомого закарпатського опришка Мико-
лу Шугая: не тільки його бачив і розмовляв, але й допомагав йому.
У своїх творах казкар зображує опришків як відважних месників.
Андрій Калин — митець з багатим і різноманітним творчим діа-
пазоном. Від нього записано поиад сто двадцять сюжетів казок.
Проте репертуар казкаря не вичерпується цим: до нього входять
ще десятки переказів, анекдотів, небилиць, а також багато пісень
і коломийок. У його творчій скарбниці переважають фантастично-
героїчні казки, але звичайне визначення фантастично-героїчної казки
не завжди може бути до них застосоване, бо в Калинових текстах
велику роль відіграє реалістичний елемент. Улюблений герой ного
казок — бідний хлопець-мандрівник, якого злидні женуть у світ шу-
кати щастя.
КАЗКА ПРО МАЙСТРА ІВАНКА
Зачинається казка за царя, котрий вигадав собі змай-
струвати з одної дошки дванадцять стільців, а тринадця-
тий зверх цього. Дає він три вози золота тому, хто таке
зробить. Айбо хто не зробить — одповідає своєю голо-
вою. А ота дошка не має бути більша, як три метри.
Приходили з цілого світу майстри. Але ні одному не
вдалося догодити цареві, і всі заплатили своєю головою.
Раз прийшов з далекої держави другий цар. Він узявся
змайструвати такі стільці.
Добре, добре,— каже йому цар,— роби. Айбо знай,
Що відповідаєш головою, бо стільки грошей не маєш, щоб
оплатити свою голову.
Чужий цар пристав на це. Він мав часу один рік. За
Цей рік наробив усяких стільців, але таких, які треба було
зробити, не зробив.
261
голову, лиш
було йти у темницю
свою красну
засудив його
'• Чу.
донечку.
час У одног0
-і мав
чУє по-
Цар не захотів зняти йому
на вічну темницю. А як треба
жий цар замість себе заложив
І так сидить дівчина в темниці. А в той
бідного чоловіка підростав хлопчик Іванко, котрий
уже чотирнадцять років. Був він трохи вчений. І
межи народом, що десь є такий цар, якому треба зробім
ти з одної дошки дванадцять стільців, а тринадцЯТи“
зверх цього.
Почав Іванко казати своєму нянькові:
— Я, няньку, йду світа пізнати.
І більше йому нічого не сказав.
— Та як ти, Іванку, підеш, коли в тебе нема грошей?
І я тобі не можу нічого дати. Будеш голоден у дорозі.
— Нічого, няньку, я не буду голоден.
Хлопець зібрався і йде великими пустищами. І знахо-
дить він в одній хащі вбитого чоловіка. Став над ним і
думає, що б з тілом зробити. І так додумався, що візьме
віз і привезе у село і дасть поховати.
Так і вчинив. Найняв у селі віз за один крейцар, тіло
привіз у село, дав його обмити, купив на нього одяг за
один крейцар і за крейцар справив похорон. Так Іванко
всі три крейцари дав на мертвого чоловіка.
йде далі. Досить голоден. Подорожує пішо, бо тоді
машин не було. Йшов два і півроку до третьої держави,
до того царя, котрому треба було зробити тринадцять
стільців.
Прийшов до царя, красно привітався. І цар його питає:
— Що нового, хлопче, скажеш?
— Та я нового не маю нічого. Лиш чув, що вам би
треба зробити з одної дошки дванадцять стільців, а три-
надцятий зверх цього.
— Та мені, хлопчику, треба. Чи ти зробиш це? Як зро-
биш — дістанеш три вози золота, як не зробиш — одпові-
даєш головою. Чи пристаєш на це?
Хлопець відповів:
— Усе в порядку. Я вам стільці зроблю, а голову вам
не дам... Айбо слухайте, пресвітлий царю. Коли хочете
мати такий стілець, який ви собі вигадали, принесіть мені
явора, що пробився із землі тоді, коли ви народилися.
Цар задумався. І питає старих людей, чи вони не пам я-
тають такого явора. Знайшовся один старий чоловік, Щ°
йому було двісті п’ятдесят років. Він показав цареві тако-
го явора. Цар явора дав зрубати, повезти на тартак і по*
262
на дошки. Але звідти взяв лиш одну дошку для
?ГЗ!Іа ” каже цар Іванкові:
Іванк • ще раз розтолкую, аби не помилився, які
льці треба. Ото мають бути такі стільці, щоб роз-
МЄИ1 С СЯ й знову стягалися, як гармонійка.
ТЯГаЛНе приказуйте ви мені, бо я знаю, що маю робити.
Рзамкнув його цар у майстерню і дав йому час — один
^Тваико став робити. Скоро зробив для царя стілець —
круглу тридцятисантиметрову палицю й на ту пали-
поклав шість гвинтів. Оті стільці Іванко зробив ско-
за один день були готові. Але цареві не сказав нічо-
Палицю припер у закуток, аби там стояла. І робить
далі всякі стільці, які лиш на світі є, бо часу має ще ці-
лий рік- „ .
Та лиш чує Іванко красний дівочий голос, прекрасні
співанки. Але не терпиться йому, хоче він бачити, хто
ото співає. Взяв долото, клепач і пролупує стіну. А як
стіну пролупав, приходить до нього на оту струночку —
до тої тоненької, як струна, щілиночки — така красна дів-
чина, яку ще ніде не бачив. Питає її Іванко:
— Що ти, дівчино, в темниці дієш? Що ти вчинила,
за що сидиш?
— Та я не
тів показати
Айбо не міг.
А він замість
Як пройшов рік, заходить цар у майстерню до Іванка.
Айбо останній день не дав йому нічого їсти, бо думав,
Що й так той втратить голову. Питає Іванка:
— Ну, йванку, де мій стілець?
— Ви хочете, пресвітлий царю, стілець, а нині не дали
мені їсти.
Цар гостро повернувся й наказав служниці принести
їжу. Коли Іванко добре наївся, устав і подає цареві па-
вчинила нічого. Учинив мій нянько. Він хо-
цареві, що змайструє тринадцять стільців.
За це цар осудив його на вічну темницю,
себе заложив мене.
їжу. Коли Іванко добре наївся, устав
лицю:
Ось маєте стілець.
Цар здивувався й сердито сказав:
— Отакі ти мені стільці наробив?!
Жий на голову!
. Тоді Іванко взяв з рук царя палицю,
Знай, ти — корот-
. _ _ _ _ розкрутив гвинт—
палиці почали розтягатися, як гармонійка, дванадцять
Ст,льців і тринадцятий зверх того. Як ото цар побачив,
263
дуже зрадів, узяв Іванка попід руки і повів у свою
лату: о Па"
— Ну, Йванку, що хочеш — чи три вози золота
моє царство? ’ 4,1
— Не треба мені золота, ані вашого царства, лиш дац
те мені те, що сидить у мурі.
— Що тобі з того? Ліпше взяти три вози золота.
— Я не хочу нічого, лиш те, що в мурі!
І цар випустив дівчину; дівчина дуже зраділа і піщЛа
з Іванком у далекі краї. Там вони побралися та Щасливо
живуть і нині, як не вмерли.
СОН ГЕРАСИМА
Чоловік поставив будинок і поклав до нього спати трьох
хлопців. Поклав їх на три кути й чекає, що котрому бу-
де снитися.
Іванові снилося, що буде з нього швець. Михайлові
снилося — буде з нього кравець. Питає няньо наймолод-
шого:
— А що тобі снилося?
Він говорить:
— Няньку, мені не снилося нічого.
Отець на це йому каже:
— Як ото нічого тобі не снилося? Коли снилося тим
двом, то й тобі мусило що-небудь снитися.
А хлопець знову:
— Няньку, мені не снилося нічого.
Узяв сокиру й хотів своєму синові відтяти голову за
те, що не каже, що йому снилося. А його мамка за-
плакала:
— Чоловіче, не знімай йому голову, а неси його в ліс,
то не буде й тобі гріха, а звірина його з'їсть.
Чоловік послухав жінку і поніс хлопця в темний ліс.
І пустив живого. А хлопець мав так з дев’ять років. Ви-
брався він з лісу і дійшов до державної дороги. Сів се-
ред дороги й спочиває. їде цар у колясці зі своєю донь-
кою, котра також мала дев’ять років. Цар об’їздить хлоп-
ця на дорозі, а дівчина говорить:
— Няньку, візьміть сього хлопчика для мене, аби мені
не було нудно.
264
розповів я
не скажеш,
снилося ж
коні спинив і покликав хлопця:
^Хлопче, ходи до мене та скажи мені, як прозива-
ЄІИ^?Я прозиваюся Гарасим.
д цар питає далі:
М Чому ти, Гарасиме, ходиш блудячи по таких дале-
ких краях?
Д хлопець сказав:
Зате ходжу, бо не сказав нянькові, що мені снилося,
Т мене поніс у густий ліс і пустив, аби мене з’їв звір,
з він
А цар питає:
__ А мені розповіси, що тобі снилося Р
А хлопець каже:
____ Нянько не такий великий, як ви, та не
йому, то й вам не розповім!
Цар тільки сказав хлопцеві:
____ Йди долі з кочії. Не повезу тебе, коли
що тобі снилося.
А царська дівчина просить:
____ Няньку, не женіть його з кочії. Та не
йому не знати що.
Цар відвернувся і не сказав хлопцеві нічого. Як при-
їхали додому, хлопчик бавився з царською донькою. А че-
рез три дні прийшло цареві у голову знову спитати:
— Хлопче, скажи мені, що тобі снилося. Як не скажеш,
накажу відтяти тобі голову.
— Відтинайте мені голову, а я не скажу. Мій нянько
не такий великий, як ви, та не сказав
не розповім!
І дівчина була дуже рада. Хлопця
а сказала своєму нянькові:
— Няньку мій дорогий, не відтинай
клади його в мур, та він там умре, та
нього гріха.
Царя була лиш ота єдина дитина, і він її послухав.
-Закликав мурників і дав хлопця замурувати. А коли
ники обкладали Герасима, дівчина їх просила:
— Лишіть ви мені сліпі двері й таке місце, аби
Пе?д М^Г посидіти й лягти. Аби не стояв навіки.
Мурники послухали дівчину і все так зробили, як
наказала. А дівчина носила Гарасимові три рази на
бачив. І
я йому, то й вам
не підговорювала,
йому голову, а за-
не будеш мати за
мур-
хло-
вона
„ .. --- ----------,______ -г- г------- день
^ти й подавала йому в оті сліпі двері так, що ніхто не
- І так вона його годувала одинадцять років.
265
А в одинадцятім році поганський цар пише листа -
нянькові, що починає з ним війну. Закінчує листа пог **
ський цар так:
«Як ото вгадаєш, що я тобі пришлю,— не починаю
тобою війну».
з
І прислав йому красну палицю, котра була зроблен
у фабриці. І переказав йому, щоб угадав: котрий кінеп
од кореня, а котрий од вершка. Та коли не вгадає, То
почне з ним війну. Дівчина слухає оті накази, що поган
ський цар написав, і приносить Гарасимові полуденок у
мур та подає йому, а Гарасим питає:
— Маріко, що чути нового?
Це він її спитав раз за одинадцять років, відколи був
у мурі. А Марійка сказала:
— Недобре, бо поганський цар виголосив нянькові вій-
ну. І прислав йому палицю, аби вгадав, котрий кінець від
вершка, а котрий від кореня. Як не вгадає, то починає
з ним війну.
І Гарасим каже:
— Йди додому та ляж спати. А як устанеш, скажи
нянькові, що тобі снилося: най понесе палицю на воду.
Та котрим кінцем буде вниз за водою, той буде од верш-
ка, а другий — од кореня.
Цар так і зробив, як йому говорила дівчина... І вгадав
та послав поганинові-цареві.
А поганин дуже розсердився і послав йому три лошата
одної шерсті, одної масті, однаково великі, щоб вій
угадав, котре лоша молодше, котре середуще, а котре
старше.
Цар дуже зажурився і розказує своїй доньці, яка на
нього біда впала. А дівчина зібралася з полуденком до
Гарасима й подає йому полуденок. Гарасим питає:
— Маріко, що нового?
— Ой, є нове, бо поганин-цар прислав нянькові три
однакові лошата й наказав угадати, котре молодше, котре
середуще і котре старше.
Гарасим каже:
— Ото мале діло. Йди додому та лягай спати: та ска-
жи нянькові, що тобі снилося, аби поклав три посудини
і в кожну посудину їсти. В одну — кукурудзу, в другу —
овес, а в третю — молоко. До кукурудзи прийде старше,
до вівса — середуще, а до молока — молодше лоша.
Цар усе те виконав, що казала дівчина. Так і було: до
кожної посудини прийшло лоша і почало їсти Так ЦаР
266
то ніхто не
поганинові, котре лоша старше, котре середуще
» молодше.
і ротн ин щЄ гірше розсердився і написав листа цареві:
ти такий мудрий, то вистріли зі сходу на захід
‘ “Лчас, КОЛИ я простягну свою виделку до тарілки.
У Т°И-.„ так. аби мені влучив у палець».
ВТіаР ДУже зажурився:
У Ось тепер біда!— каже він доньці.
д донька взяла полуденок і зібралася до Гарасима.
_ Що, Маріко, нового?
Негаразд, велика біда, бо поганин прислав листа,
, нянько вистрілив зі сходу на захід, коли той простяг-
Я виделку до тарілки, і щоб влучив йому в палець.
Каже Гарасим:
____ Іди додому спати і скажи нянькові, що
годен зробити, лиш той хлопець, котрого ви замурували
У мур того й того року.
у Цар дуже пожалів, що він такого хлопця дав закласти
у мур, аби там загинув. Закликав мурників і наказав їм
розібрати мур, щоб на прах Гарасима не впала ні одна
цеглина.
Мурники розбирають і дуже уважають, щоб на прах
Гарасима не впала цеглина. Розбирають і бачать, що там
ие прах, а стоїть такий хлопець, який уже ледве вміщає-
ться в мур. І скоро дали знати цареві. Цар прислав оде-
жу, прислав голяра, щоб хлопця обстригли, поголили і
красно його вбрали. І прийшов Гарасим до царя. Цар
поклав на нього свою корону і сказав:
— Царюй вже ти віднині.
І віддав за Гарасима свою доньку, оту котра його го-
дувала в мурі. І тоді Гарасим розказав цареві свій сон:
— Мені снилося, що я візьму царську доньку і на своїй
шаблі буду нести царську голову.
Він зробив собі дерев’яну гармату, Щоб із неї бити в
ту хвилину, коли поганин скаже стріляти зі сходу на за-
хід. І коли прийшла ота хвилина, Гарасим вистрілив зі
своєї гармати й вибив поганинові виделку з руки й руку
відбив. А поганин дуже розсердився й написав:
«Приходь до мене в гості. Чи ти поїси те, що я тобі на-
кладу? Як ні — то злою смертю загинеш».
1 арасим убрався як цар, запріг коні й зі своїм слу-
в ю ПоДорожує до поганина. їде він дорогою і під’їхав до
Ди, бачить: чоловік п’є воду. Сперед нього вода, а за
Ним нема води.
267
Спинився Гарасим, побачивши таке, і дуже
що то за чоловік. А чоловік оглянувся:
— Чого ти дивуєшся, що я воду п’ю? А я не
що цар вистрілив та відбив поганинові руку.
дивуєтЬСя>
дивУк>ся
А Гарасим сказав:
— Ото був я і йду до поганина на гостину.
А чоловік питає:
— Чи йти й мені з вами? Чи буде там дещо випити і
— Буде, буде. Лиш ти ходи, Перепийводо!
Ідуть уже троє. Бачать вони: на однім полі оре дваНа
дцять плугів, а за тими плугами ходить чоловік і ВСе
бороздя поїдає. Знову спинився Гарасим і дивується;
— Як може чоловік стільки їсти?
Оглянувся на Гарасима Сирозем і сказав:
— Чого дивуєшся? А я не дивуюся, як цар вистрілив
та відбив поганинові руку.
Гарасим сказав:
— Та ото я був. їду до поганина на гостину.
— А Сирозем питає:
— Чи йти й мені з вами — буде там що їсти?
— Ходи, буде досить їсти.
І йдуть вони вже вчотирьох, йдуть і бачать: чотири
купи дров горять, а межи ними чоловік гріється, айбо
йому ще дуже холодно, бо то — Мороз. І вони дуже ди-
вуються. А чоловік оглянувся:
— Чого дивуєтеся, що чоловік змерз? А я не дивуюся,
що цар стрілив зі сходу на захід і поганинові вибив ви-
делку і руку відбив.
Гарасим сказав:
— Ото був я.
— Та куди ти йдеш?
— Йду до поганина на гостину.
— Чи йти й мені з вами? Чи буде там дещо поморо-
зити?
— Ходи, буде!
І дорожать далі: Гарасим зі слугою і три леви — велет-
ні. Усіх п’ятеро. І бачать вони: ступає з гори на гору
чоловік Валигора. І дуже дивуються, що то за чоловік-
А чоловік обернувся й каже:
— Ти з такого дивуєшся? Я не дивуюся, що цар ви-
стрілив зі сходу на захід і відбив поганинові руку.
Гарасим каже:
— Ото був я і їду до поганина на гостину.
— Чи йти і мені з вами?
268
Ходи!
Т 'бралися вони й заходять у поганську державу. А в
І 31 жаві набито м’яса обабіч дороги — і все сире. Леви
тій ДеР ть що дуже голодні. Гарасим дозволив їм їсти,
і пр що знайшли у рівчаках і по дорогах. їли, пи-
^^курили*___* Ще 1М замало- Приходять вони до погани*
„а’й кажуть:
__Давай ще, бо того, що ти нам приготував, не досить.
Д він більше їм не дав нічого, лиш сказав Гарасимові:;
__ дк твій слуга принесе води з криниці скорше, ніж
МОЯ служниця, то добре. Як ні — втратиш державу.
у поганина була служниця-повітруля, що літала. Взяла
ухоль і полетіла по воду. А Гарасимів слуга сидів у хи-
жі та дивився у вікно. Коли побачив, що поганинова служ-
ниця коло криниці, відчинив вікно і простяг руку та
служницю притис, а другою рукою взяв кухоль та заніс
до хижі.
Тоді їм дали на спання залізну хижу, і там їх поганин
замкнув. Закликав слуг, щоб обклали хижу соломою і
дровами й запалили, аби всі згоріли. І так розпекли хижу,
що Гарасим не міг далі удержатися. Одяг на нім почав
горіти. І гримнув на Мороза:
— Уставай, Морозе, бо велика біда — горимо!
А Мороз устав, зняв із себе шкуру, потрусив нею —
й вогонь погас, лиш іній вкрив стіни. А слуги, що під-
дували вогонь, померзли.
Рано поганин устав і жене служницю, щоб ішла при-
нести кістки від Гарасима і від левів. Служниця взяла
ключ і відімкнула залізну хижу. Дивиться, а вони собі
сплять. Скоро повернулася й каже поганинові-цареві:
— Не згоріли, лиш сплять собі.
А вони тим часом устали й приходять до поганина. Га-
расим витяг свою шаблю і відтяв поганинові голову. На-
стромив на шаблю і йде з левами у свою країну.
1 Ірийшов додому, й добре потім жив із своєю жоною,
1 Царював, доки не вмер.
ЦАР І ДВА РОЗБІЙНИКИ
Починається казка з бідного чоловіка. Жив собі бідний
дях°В'К Мап одного хлопця, і той хлопець ходив по лю-
служачи. Як вийшли йому роки, побачив, що нічого
269
розбійники. КуПи
села і бачить, ц,
[ицю, радяться
йому з газдівської служби, та йде у
собі красну одежу. Прийшов до одного
три хлопці шепочуться за якусь таєми
красти. Підійшов він до них і каже:
— Хлопці, про що радитеся? Кажіть і мені. Не бійтес
нічого, бо я такий чоловік, як і ви. Від мене не затаїте
бо я давній злодій. ’
Вони йому сказали:
— Радимося, як у царя вкрасти гроші.
Бідний синок питає їх:
— А в царя багато грошей?
— Багато,— кажуть.
— Не журіться, ми їх украдемо, лиш скажіть мені, де
вони лежать.
— Гроші лежать собі в окремій палаті. Досить тяжко
буде їх украсти, бо цар має велику сторожу.
— Нічого, хлопці. Йдіть до коваля і дайте мені спра-
вити чотири сталеві долота й одну порядну залізну
довбню.
Скоро це все зробилося. Розбійники пішли. Почали до-
лотами пробивати задню стіну в царській палаті. Клали
дубову кору на долото, аби їх не чули. Так розбили па-
лату і набрали срібла й золота. Коли йшли геть, то стіну
заклали смоляним папером так, щоб не видно було, де
продовбали діру.
І багато разів приходили, брали гроші, доки цар не до-
дивився. Як цар побачив, що грошей ніби стало менше,
поскаржився цариці:
— Як це може бути? Чи наші гроші усілися, чи хтось
їх краде? Я на своїх замках нічого не помічаю.
— Не можуть гроші усістися,— каже цариця.— Йди у
темницю і спитай того розбійника, що ти йому присудив
вічну темницю. Він тебе порадить.
Цар так і зробив. Закликав до себе злодія. Питає:
— Скажи тн мені, що сталося з моїми грішми? Чи мог-
ли вони усістися, чи їх хтось краде? Скажи мені, і я тебе
випущу на свободу.
Розбійник усміхнувся на цю царську бесіду й каже:
— Пресвітлий царю, ідіть додому, візьміть залізну па-
личку і оббивайте стіни, у котрих стоїть золото. Шукайте
смоляний папір, бо злодії вирубали діру й заклали п
папером І через оту діру носять наші гроші.
І далі так продовжував розбійник:
270
нею
смо-
них
Коли знайдете ту дірку в стіні, викопайте під
"* яМу чоловікові до попідплечі й насипте повну
велику буДуТЬ туди пролізати розбійники, один із
лИ- 1 ” яму Отак їх упіймаєте.
Уп??е уСЄ сповнив, що йому радив старий злодій.
Д вночі прийшли розбійники знову красти золото.
з них упав у смолу й почав плакати:
І оДИ^рягніть мене, бо я впав у яму, в смолу!
Розбійники дали йому колика у руки і тягли його, але
могли витягти ніяким способом. Тоді бідний синок
витяг свою шаблю і одрубав голову своєму товаришеві.
Голову взяв із собою, і вони пішли собі.
Рано цар устав і йде дивитися своє золото. Бачить —
смолі чоловічий труп без голови. І не може зрозуміти,
шо то значить. Пішов у темницю до старого злодія і каже:
____ Твої слова сповнилися, але у смолі зостався чоловік
без голови. Розтолкуй ти мені, що ото значить?
__ Межи тими розбійниками є великий хитряк і він
одрубав голову.
__ То скажи мені, що маю тепер робити, як їх упіймати?
— Трудне діло... Беріть труп розбійника і тягайте його
по базару. І хтось з його родини мусить плакати. А міс-
то обкладіть сторожею, і хто буде плакати, того треба
арештувати.
Бідний синок, коли побачив, як тягають труп, здога-
дався, що то значить. Купив три золоті ложки і дві та-
рілки. Дав це жоні того розбійника, котрому голову від-
тяв, й каже:
— На, бери золоті ложки і тарілки, та дивися на труп,
що його тягають. Зашпортайся об нього, впади, побий
золото і плач.
Жона це все зробила. Наплакалася так, що голова її
боліла.
А цар вернувся з трупом назад, бо ніхто за ним не
плакав, лиш одна жінка, що побила золотий посуд.
Знову радиться цар зі старим розбійником. А той ка-
же йому:
~~ Ота жінка, що побила золото, була його жона. Во-
на плакала не за посудом, а за своїм чоловіком. Треба
дЛО її схопити й заарештувати, але вже пізно тепер...
Даю вам, пресвітлий царю, ще одну пораду; візьміть той
тРУп і розіпніть його на хресті при дорозі. І поставте коло
Нього сторожу — дванадцять вояків, бо той злодій буде
пробувати вкрасти труп і поховати його разом з головою.
271
Цар сповнив наказ старого злодія. Тіло поклав
і коло нього приставив дванадцять вояків.
на *РЄС1
Але бідний синок, що був ще мудріший, купив
дрантиву одежу і сліпого коня, запріг його у возика°^
возику сховав паленку і подорожує. ’
Проходить попри трупа, розп’ятого на хресті, і тут СВо
го сліпого коня наганяє у рівчак. Візок перевернуВся'
Вояки пожаліли бідного чоловіка і прибігли йому допомог
ти підняти візок. Як піднімали, побачили паленку, і Ко ’
ний сховав собі по пляшці. Бідний синок знав, що вояки
полакомляться на горілку, і вдав, що нічого не бачить
Вдарив свого коника і поїхав далі.
Кілька кілометрів від’їхав і став. Свого сліпого коня
лишив, купив дванадцять попівських риз і вночі у ДВа.
надцять годин вернувся за трупом. Вояки, всі п’яні, спали
Він повідбирав рушниці і вояцьку одежу з них та вбрав
їх у попівські ризи. Тіло з хреста зняв і разом з головою
закопав у землю.
Рано цар устає і йде дивитися, чи сторожа упіймала
злодія. Приходить і дивиться — замість вояків лежать по-
пи. Цар злякався і питає:
— Як ви стали попами? Я поставив вас вояками!
Але вони не могли йому відповісти, як то сталося.
Тоді цар пішов знову радитися зі старим злодієм. Зло-
дій дав цареві ще одну пораду:
— Учиніть велику гостину. Порозкидайте срібла і зо-
лота по землі, і те золото не буде брати лише той злодій,
що розбив вашу палату.
Так і зробили. Порозкидали золото, але нікого не ба-
чили, хто би не збирав. Народ розійшовся, а золота нема!
І цар знову йде радитися до старого злодія.
— Як це може бути, що я не бачив, хто позбирав зо-
лото?
— Злодій дуже хитрий. Він помастив собі черевики
смолою і так позбирав золото... Іще, пресвітлий царю,
даю вам останню пораду: зробіть ще гостину, а свою
доньку приберіть у саме золото. І вона най стане на две-
рях й покажеться розбійникові. І скоро най сховається У
другу кімнату. А в тій кімнаті викопайте яму і накладіть
багато подушок. Розбійник зайде до вашої доньки, а вона
най ударить йому на чоло печатку і штовхне його в яму-
Так і сталося, як радив цареві старий злодій. Розбій-
ник зайшов до царської доньки, обняв її, а вона тим ча-
сом ударила йому печатку на чоло. Але розбійник був
272
" він теж мав таку печатку. І коли царська донька
*ЯТР^товхнула в яму, він сильно закричав:
й<я^ Дюди, мене б’ють!
д пи збіглися до нього, і багато з них упало в яму.
. У •„ кожному на чоло ударив печатку. Коли прийшов
______бачить, що в ямі багато людей і в кожного на
ЦаЯ царська печатка. Так цар не міг упізнати розбійника.
Питає свою доньку:
__Скільки було коло тебе людей?
__Був один, але тепер не можу впізнати його.
З тим словом цар пішов до старого злодія радитися.
Старий злодій сказав:
____. Вже його не спіймаєте, раз тепер не спіймали. Іще
можете його побачити живого на очі. Пустіть вісників по
світу, Що най прийде той розбійник, котрий крав золото,
та не буде йому нічого. Ви даєте царське слово, що ні-
чого злого з ним не учините, лише хочете бачити, що він
за. чоловік.
Бідний синок, як почув царських вісників, красно убрав-
ся і прийшов до царя. І сказав:
— Тут є той, що крав у вас срібло й золото. Що від
нього хочете, пресвітлий царю?
— Не хочу нічого!— відповів цар.
І одружив його з своєю донькою та жив від того часу
спокійно і добре, доки не вмер.
А того старого злодія, котрий давав цареві поради, ви-
пустили на свободу.
ІВАН — КОРОВИН СИН
Казка зачинається з одного бідного хлопця, котрий не
мав ні вітця, ні матері, лиш жив межи народом. Коли
мав уже які шістнадцять-сімнадцять років, служив уже
ие лиш за те, що їв — газда пообіцяв йому телицю, щоб
служив ще у нього рік.
Узяв телицю. Телиця побігала й отелилася. Теля зарі-
зав, а корову ссав. І став сильним легінем, і почав нази-
ватися Іван-Королевич. Держав ту корову Іван понад
п ятнадцять літ. Корова постаріла і здохла. А він таке
надумав:
~~ Не йду я служити, іду на мандрівку.
273
Зібрався і йде дорогою — лісами, пустирями, бо сіл бли-
зько не було. І видить — на кам’яній скелі стоїть чоловік
котрий бере камінь у руки і тре-суче його на порох.
Каже Іван тому чоловікові:
— Що ти за один? Ходімо боротися.
— Я — Сучикамінь.
— А я—Королевич.
Почали вони змагатися. Каже Королевич:
— Ну, кидай ти!
— Сучикамінь ударив ним, і Королевич увійшов по ко-
ліна в землю, а ноги не зігнулися.
— Ну, кидай ти мною!— сказав Сучикамінь.
Королевич кинув Сучикаменем і загнав у землю до
пояса.
Тоді Королевич витяг його і каже:
— Будьмо цімборами й більш не розлучаймося.
Йшли вони лісами. Раз чують великий тріск.
— Що то так тріщить?
Дивляться — чоловік криве дерево направляє, а рівне
кривить.
Королевич подумав: «Сильний ти чоловік, коли такого
дуба скривиш і направиш! Що діяти? Чи кликати його
боротися, чи ні?» Далі сказав:
— Не хочу вірити, щоб над мене був витязь!
І гукнув йому:
— Хто ти такий?
— Я — Кривихаща, бо я рівне дерево кривлю, а криве
направляю.
— Не маєш другої роботи! Ходім боротися!
Схопилися вони. Королевич говорить:
— Кидай ти!
Кинув Кривихаща, і Королевич загнався до пояса.
Розсердився Королевич. Вискочив і закричав:
— Ну, держися добре!
І коли ним гупнув у землю, загнав до попідплеч.
Витяг Королевич Кривихащу із землі й каже:
— Будьмо цімбори!
І пішли вони по світу. Королевич був їм за старшого.
Ідуть горами. Приходять на одну полонину. А на поло-
нині стоїть хижа, двоє дверей відчинені — сінні й хижні-
Заходять у хижу і видять — усе є, айбо живої душі не
видно. Лиш три рушниці висять на стіні. Каже Королевич:
— Хлопці, тут будемо жити.
274
Переспали вони ніч, їдять, п’ють — досить усього. Рано
питає Королевич. ~
__ Хлопці, котрий іде зі мною полювати?
__Я іду,— сказав Кривихаща.
Сучикамінь зостався за кухаря, варить полуденок —
поставив котел м’яса. А в одинадцять годин відчиняє две-
і дід з бородою у два метри. Став на порозі, поклонився:
Р — Добрий день.
__ Добрий день, діду.
__ Ой синку, ходи пересади мене через поріг.
__ Та як звешся?
___ Я — Ногтиборода.
Сучикамінь пересадив діда через поріг, посадив його
на піч, щоб зігрівся. Почав дід просити їсти. Сучикамінь
витяг із котла великий кусень м’яса. Дід з’їв і про-
сить ще.
— Більше тобі не можу дати, бо нас троє.
— Чи ти знаєш, хлопче, що я тобі з’їм м’ясо на череві
та з хребта виріжу ремінь?
Схопив Ногтиборода Сучикаменя, кинув його на землю,
взяв котел з вогню і висипав гаряче м’ясо йому на голе
черево. І м’ясо на череві з’їв. А далі перевернув його
хребтом і видер ремінь на три персти. Сам зібрався й
пішов геть.
Сучикамінь поставив скоро друге м’ясо, аби було на
полуденок, коли прийдуть товариші з полювання. Скоро
Королевич та Кривихаща прийшли. М’ясо лиш скипіло.
— Чому ще не готовий обід?
— Огонь не хотів горіти.
Сучикамінь ганьбився сказати їм про свою біду.
Переспали вони ніч. Сучикамінь, хоч хворий, але йде
полювати. Дома зостався Кривихаща. Поставив м’ясо, а
в одинадцять годин приходить Ногтиборода. На порозі
вклонився:
— Добрий день.
— Добрий день, діду.
— Ой синку, ходи пересади мене через поріг.
— Та як тебе звати?
— Я — Ногтиборода.
Кривихаща пересадив діда через поріг. Посадив його
На-Р1ч> * дід почав просити їсти.
Кривихаща витяг з котла великий кусень м’яса і дав
Дідові. А дід з’їв і просить ще.
Більше тобі не можу дати, бо нас троє.
275
— Чи ти знаєш, хлопче, що я тобі з’їм м’ясо на черев;
а з хребта виріжу ремінь?
Схопив Ногтиборода Кривихащу, кинув його на землю
взяв котел з вогню і висипав гаряче м’ясо на черево. М’я-
со на череві з’їв, а Кривихащу перевернув горі хребтом
і видер йому ремінь на три персти. Сам зібрався й піщОЕ
геть.
Кривихаща поставив друге м’ясо. Приходять Короле-
вич і Сучикамінь — полуденок ще не готовий.
Сучикамінь знає, чому полуденок не готовий, а Коро-
левич нічого не знає.
Переночували вони, а на третій день зостався дома Ко-
ролевич.
В одинадцять годин приходить Ногтиборода:
— Пересади мене через поріг.
— Хто ти такий?
— Я — Ногтиборода.
— Ну, то перелізь сам.
Дід переліз сам. Сів на піч і просить їсти:
— Дай м’яса.
— М’яса тобі не дам, бо на м’ясо є люди.
— Не даси? Я тобі з’їм те м’ясо на череві і з хребта
видеру ремінь!
— Ти мені?
Схопив Ногтибороду за бороду, вихопив з-під лавиці
шестиметрову сокиру, котра двадцять років не була гост-
рена, і витяг його на двір. На дворі був бук-уверть, що
його вітер вивернув з корінням. Розколов Королевич со-
кирою бука і заклав там бороду Ногтибороди.
Вернувся до хижі й ладить полуденок. Приходять його
цімбори. М’ясо готове, пообідали і Королевич каже:
— Ходіть лиш на двір, щось вам покажу.
Вийшли на двір, а там, де був бук, нічого нема. Дід
за бородою потяг і бука.
Королевич злякався. Сказав:
— Браття, збираймося за дідом, бо той дід нас ізживе
зі світу, а ми мусимо його скорше!
Зібралися, йдуть за слідом, бо бук наробив ями, коли
його дід тяг за бородою.
Довго вони йшли і прийшли в одне місто. Тут цар
плаче.
— Що ви, царю, плачете?
— Плачу, бо Ногтиборода взяв мої три доньки.
276
ІДУтЬ воНИ даЛІ ” ПРИХ°ДЯТЬ ДО одної ями, і Королевич
сказав: . ....
__ Йдіть принесіть гвіздя, ДОШКИ 1 дві тисячі метрів
М°Коли це все принесли, Королевич справив колиску і
каже Браття, я йду на той світ> у гемлю. Побожіться
дванадцять разів, що ви мене будете тут чекати і витяг-
нете мене. Я тепер іду за Ногтибородою.
і ВОНИ побожилися.
Спустили його в землю. Дуже довго спускали...
А під землею Королевич знайшов хижу дідову. Перед
хижею стояв бук-уверть, а в уверті — борода пристри-
жена.
Заходить Королевич до хижі, а дід курить на печі за-
лізну люльку.
__ І тут ти мене знайшов?
— Знайшов і мушу тебе спровадити зі світу!
Порубав його шаблею і склав у бочку. А сам рушив
по кімнатах. Заходить в одну кімнату, а там царська
донька шиє.
Питає її Королевич:
— До чого ця машина?
— Ота машина така: скільки чоловік задумає, стільки
і пошиє.
Королевич розібрав машину і склав у торбу.
Заходить у другу кімнату, а тут друга царська донька
вишиває голкою решітки й квіти на полотні.
— Що це за голка?— питає Королевич.
— Оця голка така: що задумаєш, те й вишиє.
Заходить у третю кімнату. Тут третя царська донька
ножицями крає полотно. Королевич узяв ножиці.
— Що це за ножиці?
— Оці ножиці такі: скільки задумав, стільки покраєш.
Королевич забрав дівок і пішов з ними до ями. І думає
собі: «Старша буде Сучикамінева, середуща — Кривиха-
Щова, а молодша — моя».
Поклав Королевич старшу в колиску і дав знак, аби
тягли. Витягли її, а далі — середущу і молодшу. А Сучи-
камінь і Кривихаща так собі думають: «Старша дівка по-
гана. Коли витягнемо Королевича, то він візьме молодшу:
старша, паскудна, мусить лишитися одному з нас».
^Договорилися, що підтягнуть Королевича до половини
й пустять.
Але Королевич був хитрий. Знав наперед їх думки
Зважив такий камінь, як сам, поклав у колиску і гукнув-
— Тягніть!
Витягли до половини, а далі пустили. Колиска з каме-
нем упала так сильно, що вибила три метри широку Д
три метри глибоку яму. Тоді Королевич увидів їх вір.
ність.
Думає, як вийти на землю. Вернувся і йде тою доро-
гою, куди ходив Ногтиборода.
Раз лиш пуститься вогняний дощ. І чує Королевич на
буці писк. Виліз на бука і дивиться — у гнізді троє зміє-
нят плачуть. Він розгорнув плаща і закрив їх від вогня-
ного дощу. Як дощ перестав, кажуть змієнята Короле-
вичу:
— Іди від бука і сховайся. А як прилетить наш батько,
то дасть тобі похвалу, що ти нас врятував од смерті.
Скоро прилетів змій і дуже був радий, що діти зоста-
лися живі. Питає:
— Хто вас врятував од смерті?
— Ми би вам сказали, айбо ви його з’їсте.
— Та де би я таке зробив, коли він вам дав життя!
Королевич те почув і озвався. Змій прилетів до нього
й каже:
— Який подарунок ти хочеш за те, що врятував моїх
дітей від вогню?
— Хочу, аби ти мене виніс на той світ.
— Та я винесу, якщо даси мені дванадцять буйволів,
дванадцять печей хліба, дванадцять бочок вина.
Пішов Королевич до Ногтибороди і в його хижі зна-
йшов усе.
Приніс оте змієві, поклав йому на хребет, і сам сів
межи крила, і летять на другий світ.
Коли були ще які дванадцять метрів від землі, харчі
вийшли. А змій просить їсти:
— Давай їсти, бо впаду!
Королевич ножем відрубав свою литку з ноги і дав
змієві.
Як сіли на землю, змій спитав:
— З чого напослідку було таке добре м’ясо?
— То я відрізав із ноги.
Змій м’ясо виплюнув і приліпив до його тіла.
Тоді Королевич попрощався зі змієм і йде у місто.
Айбо дуже бідний: борода відросла і обідраний.
278
Зайшов у місто, а тут жив один кравець, котрий щИп
одежу иа весь народ. Заходить він до кравця, поклонив,
ся. Його питають:
- Шо ти за один?
— Та я кравець. Чи не треба вам помічника?
— Та чи знаєш шити?
— Знаю.
І взяли його за помічника. Завели у другу хижу, а тут
було полотна на півтора роки шити. Королевич увечері
замкнувся, поставив машинку й ножиці, котрі краяли,
і все пошив за одну ніч і повішав по стінах.
Коли зайшов кравець у свою кімнату, де лежало полот-
но й увидів, що все пошито, розголосив по цілому світу,
що у нього є такий і такий помічник.
Та як про це дізналися царські доньки, принесли до
нього шити сорочки женихам на весілля. Королевич їх
добре впізнав, але вони його не впізнали. Пошив красні
сорочки на Сучикаменя і на Кривихащу. І молодицям
дуже сподобалися сорочки. І за те вони його позвали на
весілля.
Тим часом Королевич уже прибрався красно, поголився
і так прийшов до царського палацу.
Дівки нараз його впізнали. Упізнали його і цімбори
й дуже злякалися.
Королевич поговорив з ними, нагадав їм, який він був
чоловік, як він із ними поводився, а далі витяг шаблю й
обом голови зняв.
Царські доньки посвідчили йому, що це він їх висвобо-
див. Узяв собі молодшу дівку за жону і зостався на
царстві.
І казка скінчена.
ДИВНИЙ СОН ІВАНА
Був один чоловік, котрий не мав дітей. Він зібрався по
селах, по ворожбитах, аби собі дитину виходити. Бабки
говорили йому то сяк, то так. Три роки він ходив по во-
рожбитах, а далі зібрався і йде додому. Назустріч — ци-
ганка. Каже:
— Зніміть карти.
А чоловік сказав:
280
мені правду не говорив. І більше не знімаю!
не за
Іди ти, циганко, геть, бо я знімав карти три роки,
та ніхто і-
Т Але циганка дуже просила, що вона поворожить
кі гроші, за трохи тютюну. Чоловік сказав:
ве^_ і4у> чорт з тобою! Ще раз зніму. Послухаю і твою
брехню.
І циганка наворожила чоловікові на картах, що у
, уть Три хлопці, як прийде додому. Чоловік каже:
у__ Як це станеться, то я тобі дам тисячу срібних.
нього
Д циганка сказала:
__Тоді я тобі двері відчиню, як побачиш хлопчиків.
Прийшов чоловік додому, і жона за якийсь час народи-
ла трьох синів. І в той час двері відчинила циганка, і
газда їй заплатив тисячу срібних. Циганка пішла собі.
Айбо хлопці такі вродилися: два звичайні, а третій,
Іван, став на ноги й проговорив:
— Няньку! Купіть мені одежу й рушницю, бо я йду
пізнати світа.
Батько купив йому одежу й рушницю, а хлопець питає:
— Чи є у вас, няньку, пасовище, бо я би пішов поди-
витися на нього.
Зібрався і прийшов на полонину. А вівчарі його не
знають і питають:
— Чий ти, хлопче?
— Я — Іван Антонів. Оце наше пасовище.
А вівчарі дуже здивувалися, що хлопець такий малий,
а прийшов на пасовище. Дали йому велику гостину й за-
держали до самої ночі. Хлопець збирається додому з по-
лонини, а вівчарі його не пускають:
- Не йди, хлопче, не йди.
А він зібрався і пішов. Йде й дуже йому почало дріма-
тися по дорозі. На самій межі знайшов колибу, зайшов
і ліг спати. І приснилося йому, що буде в нього одна
сестра і віддадуть її за першого легіня. Хлопець рано
встав і списав собі на папір, що снилося. Прийшов додо-
му і говорить нянькові:
. Снилося мені, що буде в нас одна сестра. Та чи
віддасте її за першого легіня?
Отець відповів:
~~ Коби лиш була! Віддамо, аж би який був бідний!
1 тяглеся ото півроку. А через півроку вродилася в
них дівчинка! І пішли нянько з мамкою хрестити. Піп
інакше ие хоче хрестити, лиш так, коли обоє побожаться,
Щ0 віддадуть її за першого легіня А то був ие піп, а
281
чорт, що обернувся на попа. Вони побожилися, що відда_
дуть, і піп похрестив. Дав їй ім’я Маріка.
А Маріка росла дуже скоро. Коли їй було вісімнадцять
років, прийшли її сватати: жених і сватач. Сіли за стіл
а дівчина стала й дивиться: який то у неї жених? А Іван
узяв сестру за руку та й каже:
— Іди сідай коло жениха.
Дівчина сіла, і гостяться. Айбо жених випустив з руки
виделку. А дівчина хотіла скоро підняти виделку, схили-
лася і вхопила жениха за хвіст. Дуже налякалася і
втекла.
А жених схопився і йде геть. Каже, що віднині за два
тижні буде весілля, й не питає, чи його хотять. Той же-
них був чорт.
Іван зажурився й дав обкувати хижу та двір самим за-
лізом. І так обкував, що не могла до нього залетіти й
муха. За два тижні приходить весілля й гукає на воротях:
— Відмикай!
Ніхто не озивався. А дружбове, що прийшли із соки-
рами, все залізо поперетинали і увійшли до хижі. Дівку
взяли в коляску й пропали.
Іван ще більше зажурився. Думає собі: «Недобрий ме-
ні сон приснився в колибі». І сказав своєму батькові:
— Іду я собі геть, куди мене очі поведуть.
Зібрався і йде. Стрічає старого діда. Поклонився йому
і питає:
— Що ви, діду, за один?
— Я Вечірник.
Іван прив’язав діда до бука і йде далі. Стрічає другого
діда:
— Що ви, діду, за один?
— Я Північний.
Прив’язав і того діда і йде собі далі. Стрічає третього:
— Що ви, діду, за один?
— Я Зіриик.
Прив’язав Іван і третього діда до бука, а Зірник почав
просити:
— Одв'яжи нас і пусти, то я тобі дам таку рушницю,
котрою уб’єш, що лиш подумаєш.
Іван усіх трьох повідв’язував. А дід дав йому рушницю.
Зайшов Іван у великі гори й бачить перед собою ве-
ликий вогонь. Іде він до вогню. Приходить, а там коло
ватри дванадцять розбійників сидять і печуть м’ясо. Іван
став і думає: «Підійду я ближче».
282
А то були велети, що ступали з гори на гору і звали
ся леви. Взяли Івана на долоню і говорять:
— Що це за черв’ячок?
Передають його один одному довкола вогню, і дванад,
цятий лев проговорив стиха:
— Хлопці, це чоловік. По нас буде такий світ.
І радяться леви, що їм би йти до царя викрасти трЬох
доньок. Але в царя на брамі золотий когут, що світить
навколо. Тільки рушать, когут піє. Тоді цар іде з війсь-
ком. Іван ото послухав і сказав:
— Не журіться нічим, я когута уб’ю, аби ви лиш слу-
хали, що буду казати.
І набрав Іван собі у постоли землі й узувся.
Зібралися і йдуть. Іван попереду, а розбійники за ним.
Коли прийшли до воріт, когут почав обертатися і піяти.
І каже йому Іван:
— Чому ти вертишся і пієш? Я стою не на твоїй зем-
лі, а на своїй.
Той перестав обертатися і піяти. Тоді Іван став на одне
коліно, прицілився з рушниці і першою кулею когута
вбив. А світло нараз вгасло.
Прийшли до царського палацу. Та леви не можуть уві-
йти у вікно, не вміщаються. Іван каже їм:
— Чекайте тут, я подивлюся, де дівки сплять, вернуся
й розповім.
І зайшов. Старша донька спала у першій хижі. Вона
мала хусточку на грудях. Він хусточку взяв. Заходить у
другу кімнату тут спить середуща. Вона має на персті зо-
лоту жуковину. Іван жуковииу взяв і поклав собі в ки-
шеню. Заходить у третю кімнату, де спить наймолодша.
А ця має на пальці наперсток.
Поки Іван вернувся, розбійники всю стіну розібрали,
лиш чекають Івана. Іван їм сказав:
— Ходіть, тут є три дівки!
Розбійників було дванадцять, і кожний хотів мати за
жону принцесу. Кинулися у стіну і в стіні заклинилися так,
що иі сюди ні туди. Іван узяв шаблю і всім дванадцятьом
повідтинав голови. Та й пішов додому.
Рано цар дивиться, а в його стіиі дванадцять розбій-
ників порубані лежать. І думає собі: «Хто би це зр0'
бив?»
І пустив по світу посланців, хто знає про це діло, за
того дасть доньку.
284
туДИ, _
ДОНЬЦІ
ПО-
ЛИСЯ.
нього нема!
Іван узяв своїх братів і йде до царя. Прийшли вони
і старший брат розповів казку старшій царській
а середущий середущій, а Іван молодшій. А далі
оказа'в їй наперсток, котрим вона шила, і вони побра-
іся- „ . т
"Брати взяли собі жінок додому, а Іван лишився на
царстві царювати.
Та вночі подивився він, а його жони коло
Біс украв від нього жону.
Вернувся Іван додому, туди, де народився. Його брати
добре й щасливо живуть, лише він нещасний, бо чорти
забрали і сестру, і жону. Дома трохи побув і йде у світ
шукати їх.
Йде він великими пустищами і бачить на одній горі
блиск. Підійшов туди, а там сидить у хижі молода жінка.
Іван красно вклонився їй, а вона йому відповіла:
__ Сідай, легіню, та розказуй новини.
— Су мене досить новин, бо сестру мою взяв чорт,
а жону біс.
— Знаю я, де вони,— каже молода жінка.— Вони від
мене на дев’ятій горі. Айбо тяжко туди дійти, бо межи
горами є велика вода, що ти її не перейдеш.
Іван сказав, що мусить піти, аж би нараз втопився.
Молода жінка подивилася на Івана й пожаліла його. По-
дарувала йому одне красне обруся.
— Коли прийдеш до води, то махни обрусям три рази
навхрест. Перед тобою стане красний міст. Коли пере-
йдеш міст, та все держися лівим боком, доки не прийдеш
до одного кривавого звору. Іди вгору тим звором, а він
тебе поведе до чортівської хижі. В кривавім зворі кров
з чорта та біса. Вони обидва жонаті, а диявол нежонатий
і кожний день їх б’є.
Іван пішов угору звором, прийшов до хижі й бачить:
сестра в залізній бочці варить молоко. Дуже зраділа і за-
кричала:
~ Любий мій брате, як ти прийшов сюди?!
1 ак закричала, що почула в другій кімнаті жона і теж
вибігла:
Любий мій чоловіче, як тебе господь сюди приніс?
1 жінки пізнались, що вони собі родина. Іван почав
питати^ як їдять молоко чорти. А вони сказали:
Хлебчуть, як пси. А як вихлебчуть половину, зала-
ять у бочки.
Іван порадив їм:
285
— Коли чорти зайдуть у бочки, то ви позапирайте їх
колодицями і позамикайте. А потім уже щось будемо діяти
Як Іван це сказав, чує, що чорт ударив бараном у Хи_
жу. Ото вій давав знати, що йде на полуденок. Івана
швидко заховали у пивницю, а чорти заходять і почали
вітрити. Кажуть, що тут свіжа душа вонить. Жінки їх
умовляють:
— Ви набралися такого духу по горах, де були.
Чорти почали хлебтати молоко. Як дохлебтали до по-
ловини, залізли в бочки, і жінки їх позамикали. Іван за_
скочив до хижі, бочки викотили геть і пустили вниз ве-
ликими скелями у глибоку воду. Іван узяв сестру і жону
за руки, і прибігли до води. Іван махнув обрусям, і по-
явився міст. Вони перейшли, оглядаються, а чорти вилі-
зають із бочок. Перегризли їх. Та гукають:
— Хитрий ти, Іване!
А Іван з жоною і сестрою вернувся додому. Сестру
віддав заміж, і всі жили добре. Та, може, ще й тепер жи-
вуть, як не вмерли.
БІДНИЙ ЧОЛОВІК І СМЕРТЬ
Казка починається з бідного чоловіка. Той чоловік мав
дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а народився
дванадцятий. Вже у своїм селі чоловік соромився хрес-
тити, бо ие мав що покласти на стіл кумові. Каже жоні:
— Візьму я дитину і понесу на друге село. Там найду
чоловіка, котрий подержить дитину, й не треба гостину.
Іде він і зустрічає жінку. Айбо лице у неї завите. Він
поклонився, а жінка відповіла. Почав чоловік казати:
— Жінко, ви б не подержали мою дитину, не були б за
маточку?
— Та чому иі?
І похрестили дитину, й маточка несе дитину додому.
Приходять додому, а тут кумі нічого дати їсти.
— Ой кумо, не знаю, чим вас погостити.
— Ану ж, іди до сіней. Там і калачі, й відро вина.
Пішов чоловік до сіней, а там повно калачів. Такі білі,
аж очі вбирають. А у відрі вино.
Заніс те все чоловік до хижі, й гостяться. Як погости-
лися, каже кума:
— Чи знаєш, куме, хто я?
— Не знаю. Хто?
286
___Смерть. Та я тебе покладу на багатого чоло-
Оголоси, що ти добрий дохтор. Набери у склянички
прийдеш до хворого чоловіка, будеш
буду стояти коло голови, кажи, що
а якщо буду стояти кінець ніг, кажи,
віка» — т
води, цвіту. І коли
бачити мене: якщо
в>Ке пізно лікувати,
що ти вилікуєш. „ .
І чоловік прославився як добрий лікар, -запомігся, ку-
пив корови, воли, поставив хлів, словом, став газдою.
Айбо тут прийшло, що він постарів і треба вмирати.
Дітей поженив, повіддавав. Як розхворався, зробив собі
на постелі колесо: коли приходить Смерть, він собою
махие — і там, де голова була, стануть ноги, а там, де
ноги — голова.
____ Ей, куме!— каже Смерть.— Круть ие круть, а поми-
рати мусиш.— І Смерть засміялася:
__ Та що, куме, ще хотів би жити?
— Хотів...
Мав він уже вісімдесят п’ять років. І Смерть дозволила
йому дотягти до дев’яноста.
А за п’ять років з’явилася і стала коло голови. Він на
колесі перекрутився.
— Ей, куме, круть не круть, помирати мусиш!
Тоді він витяг з піпи цибух.
— Ну, кумо, коли ти така мудра, то зайди у цибух.
Смерть зайшла. А чоловік заткав цибух з обох кінців
стеблом і поклав иа піч, на цівку.
І став собі жити. Живе десять років. У селі хвороти не
було, і народу намножилося. А через десять років чоло-
вік почав просити на себе смерть. Якось він здогадався,
Що свою куму заткав у цибух і поклав на піч. Зняв цибух,
розіткав — а Смерть вихопилася й закричала:
— Куме, бодай би ти жив доти, доки з тебе лиш кіст-
ки зостануться.
І втекла. І кожну ніч багато людей помирало. А дід хо-
див доти, доки з нього лиш кістки зосталися й не роз-
пався.
ПАНЩИНА
Коли була панщина, народ робив у пана, і пани дуже
^иущалися з народу. А один царський син хотів знати,
народ живе, як робить, що з ним діється, бо бачив,
~° народ дуже смутний.
287
Прийшов до пана й каже:
— Пане, беріть мене за робітника.
Пан його прийняв і призначив за десятника, аби пово-
див народом.
Подивився царський син на годинника — дванадцяТь
годин. І сказав:
— Люди, можете полуденкувати, хто що має.
А люди боялися:
— Як пан побачить, що без його дозволу ми сіли по-
луденкувати, буде нас бити!
— Не бійтеся, сідайте лиш, я вам нині наказую.
А в три години прийшов пан і дає наказ іти полуден-
кувати. Люди кажуть:
— Ми вже їли...
Пан ступив до десятника, схопив довгий батіг і почав
бити і десятника, і людей.
— Більш аби такого не було! Доки я не прийду і це
дам наказ ставати на полуденок, маєте працювати!
На другий день десятник знову пішов робити і знову
у дванадцять годин сказав людям полуденкувати.
Деякі не їли, боялися пана. А десятник каже:
— Не бійтеся, люди, сідайте і їжте.
Прийшов пан і знов побив десятника й людей.
Тоді царський син прийшов до пана й каже:
— Ну, виписуйте мене геть з роботи. Я у вас не хочу
робити, бо ви з народу знущаєтеся.
Зібрався і пішов. На торзі купив собі три коні: одного
сліпого, другого худого, а третього тучного. Зв’язав ко-
ней у трійку і прискакав додому, до царя. На дворі роз-
в’язав їх. Худий кінь нараз пішов попід плоти шукати
траву, бо був голоден. Сліпий стоїть посеред двору, бо
нічого не бачить. А тучний грається, бо ситий.
А сам зайшов до хижі до свого нянька. Цар питає сина:
— Ну, синку, чи ти бачив, що діє наш народ?
— Бачив. Увесь народ я пригнав у двір, аби й ви по-
бачили, як живе.
Цар вийшов, дивиться — на дворі три коні.
— Та що це за народ?
— Ну, розтолкуй сам, бо ти цар. Ти мусиш знати, що
це за народ.
— Ну, скажімо, худий кінь — робітний народ.
— Правда,— підтвердив син.— А тучний?
Думає, думає цар.
— Видно, це буде панство, бо добре підскакує...
288
__А сліпий?
І толкував і не міг розтолкувати цар.
_ Няньку, це ти. Ти народ лишив иа панщину. А пан-
а народом дуже вробляє. І це недобре, няню. Ти зем-
® відбери від панщини, поділи межи народом і будеш
бачити, ЩО стане ліпше жити.
І паищина розбилася. І казка скінчена.
ЯК ОПРИШОК ВІДДЯЧИВСЯ БІДНОМУ
ЧОЛОВІКОВІ
Починається казка з великого багача. Цей багач мав
два сини. Старший поводив себе добре і слухався батька.
За то отець його оженив добре. Який багач був сам, від
такого взяв і дівку. А молодший, неслухняний, оженився
сам і взяв дівку, яку сам хотів. За то отець йому не дав
ніякої частки. І жив вій дуже бідно, але його життя було
дуже солодке и веселе.
А одної осені бідняк дивиться — у нього кінчається
хліб і нічого їсти. Каже він жоні:
-Що би нам робити? Чи не продали би ми корову
на торзі?
А жоиа каже:
— Я тобі ие скажу нічого, ти знаєш. Продати мусимо,
бо їсти нічого.
Бідний зібрався на торг і продав корову за тисячу
срібних. І зрадів та з радості пішов купити хліба. Бачить
вій, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього
хлопця за крадіжку. А то був опришок. Привели його
на уряд і вже хотять вішати, бо вчинив велике діло.
Але суд виголосив вирок, що за тисячу срібних може
відкупитися. Люди дивляться один на одного, але ніхто
тисячу не виймає. А той бідний чоловік, що продав коро-
ву й не мав шматка хліба, поліз у тайстрину, витяг ти-
сячу срібних і виголосив, що викупає з-під шибениці го-
лову. І коли викупив опришка, той підійшов до нього,
низько вклонився і красно привітався. Питає опришок:
Звідки ти, чоловіче, з котрого села?
Чоловік сказав, звідки він.
З тим словом зібрався опришок і пішов. Пішов своєю
Дорогою, котрою хотів. Айбо бідний чоловік задумався,
що недобре зробив, бо не має за що купити крихту хліба
своїм дітям. Іде додому без нічого. Ступив ДО ХИЖІ, а „
• «л ®
нього опришок сидить за столом І ГОСТИТЬСЯ З його жоною
і дітьми — той самий, котрого забрав з-під шибениці за
тисячу срібних. Гостилися вони з радості й говорили. Огь
ришок питає бідного чоловіка:
— Чого ти такий бідний? Не маєш нічого у своїй хижії
Бідний каже йому:
— За то я такий бідний, що нянька не послухав і не
дав мені нянько ніякого майна, а все дав старшому брату
котрий його слухався. Ну, я тобі все сказав, тепер скажи
ти мені, чого ти крадеш, коли бачиш, що тобі не веде-
ться?
Опришок йому каже:
— Я краду, бо я від багатого краду, а бідному даю.
Ти, бідний чоловіче, скажи, де твій брат живе, і я піду
подивлюся.
Зібрався опришок до багатого брата. Дивується: скіль-
ки він ходив, а такого багача не знаходив. Дочекався ве-
чора у хижі багача і запалив свічку, і пустив із свічки
такий дух, що всі поснули. Тоді пішов по хижі шукати
грошей. Відкрив одну шафу, а там повно грошей. Набрав
бесаги і поніс до бідного, котрий його викупив з-під ши-
бениці. Устає багатий рано і бачить: у шафі бракує гро-
шей. І дуже зайойкав:
— Хто наші гроші забрав?
Жила в нього стара мати, що вже мала дев’яносто ро-
ків. Каже йому:
— Гроші вкрав твій бідний брат, мій сину.
На те багатий:
— Того не можемо казати, бо ми його не бачили.
А мати говорить:
— Я бідного сина спіймаю в крадіжці! Та як його
спіймаю? Зроби велику гостину і мою стару скриню по-
вези до бідного сина. Я буду в ній сидіти і слухати крізь
ключову дірку, що в нього в хижі говориться. Якщо він
украв гроші, то він буде веселий.
Багатий послухав матір. Зробив велику гостину, закли-
кав бідного брата і питає його, чи має місце в себе на
стару скриню, бо він соромиться старої скрині, а до нього
зійдеться багато людей гоститися. І бідний сказав:
— Вези, в мене є досить місця.
Багатий спакував у скриню стару матір, наклав усяких
калачів, щоб не була голодна, і повіз її до бідного брата.
290
‘ бідний недовго гуляв на гостині, бо на нього ніхто
^зважав- Не дали йому і шматка хліба. Та прийшов до-
«'Гі опришок питає його:
Д Чого ти так скоро вернувся з гостини?
_ Так і так...— розповідає бідний.
Тоді опришок і каже:
__Подивлюся я, що у цій скрині є.
Вийняв із кишені багато ключів, котрий буде підходити.
Відімкнув скриню і бачить: баба спить, аж рота роззяви-
ла А опришок узяв калача та забив бабі у горло так, що
баба удавилася й померла. Далі скриню замкнув і гово-
рить бідному:
__ Тепер можемо говорити сміло, бо ніхто не чує.
Та що говорили? Говорили про опришківське діло.
Д у багача гостина закінчилася, і багач прийшов за ста-
рою скринею до бідного. Скриню привіз додому, відімк-
нув і дивиться — мати його вмерла. Дивується, від чого
вмерла. Думає, мабуть, від того, бо була дуже голодна,
їла з охотою і вдавилася.
Багатий скінчив своє діло з матір’ю: закликав попа
відслужити провід і бабу поховати. А опришок узяв ло-
пату ї чекай, пішов на кладовище і бабу вигріб. Узяв її
на плечі й приніс до багатого, а сам пішов у саж та зарі-
зав найбільшу свиню. Бабу посадив на свиню і дав їй
ніж у руки, а сам зібрався й вернувся до бідного. А рано
встали служниці годувати свині й бачать: баба сидить на
свині. Дуже страшно закричали й повтікали. Кличуть:
— Вставай, пане, мати зарізала свиню.
Багач устав і дуже злякався, коли побачив стару на
свині. Скоро побіг до попа радитися, що йому чинити, бо
прийшла баба додому і зарізала свиню. Піп перелякався.
Як це могла баба встати з гроба і зарізати свиню?
І сказав, що треба закликати десять попів та поховати
бабу так, щоб більше не прийшла. Багатий погодився:
— Най прийде хоч скільки попів, я заплачу, аби лише
мама не прийшла.
І бабу в другий раз поховали з десятьма попами. Але
опришок знову її відкопав і приніс до багатого в хлів. За-
різав косою вола і посадив бабу на вола. Дав їй косу в
руки та й пішов собі.
Рано встали слуги, зайшли у хлів кормити худобу і ба-
чать чудо. Перелякалися так, що не було заднього! Поча-
ли кликати пана:
Тут є знову мати!
10*
291
Він теж дуже злякався і побіг до попа. І сказав попові
що велика біда, бо баба прийшла та зарізала вола. ГГ ’
відповів: 111
— Учинимо ще більший провід і повеземо бабу в па
раді на конях.
Провід відслужили і повезли бабу иа конях знову На
кладовище. А опришок у третій раз викопав її, приніс
до попа і поклав йому під хату, а сам пішов та купив го-
рілки й вигадує, як напоїти слуг. Вліз иа хлів і капле
з хліва вниз, де слуги спали, доки не почули. Як почули
говорять:
— Тут десь піп заховав паленку!
А опришок сховався на друге місце. Слуги вилізли ца
хлів, знайшли горілку, напилися і п’яні поснули. А опри-
шок узяв бабу, заніс до хліва і посадив на коня, котрим
везена була на кладовище. Сильно її прив’язав і дав ба-
тіг у руки, а сам пішов додому.
Рано слуги пробудилися, дивляться — а баба сидить на
коні! Дуже злякалися й побігли сповістити попа. А піп
наказав:
— Пускайте коня з двору!
Кінь утік з бабою. А до днини прийшов до воріт і за-
іржав так сильно, що багатий почув. Відчинив вікно і ди-
виться: попівський кінь, що ним відвезли бабу, стоїть під
воротами. Бачить, що не тільки кінь, але й на коні баба.
Жона налякалася й говорить йому:
— Йди ти за бідним братом і поділи з ним увесь має-
ток, бо твоя мати згубить нас з усім нашим багатством.
Він пішов за братом і сказав:
— Я тобі, брате, наділю половину маєтку.
Призвав уряд і в порядку передав половину маєтку й
того, що придбав сам. А в тім часі прийшов опришок,
що бабу приносив із кладовища, й каже:
— Та ви свою бабу не можете поховати з попами?
А я її поховаю так, що вона ніколи не прийде.
І поховав.
Тепер собі подумайте, як опришок віддячив бідному чо-
ловікові за тисячу срібних, котрими той відкупив його від
шибениці. Поставив бідного на газду!
292
ПРО НЕРОЗУМНУ ЖОНУ
Жили собі чоловік та жона. Мали вони три корови.
д"бо корови були престарі, і чоловік почав з жоною ра-
тися, як би їх продати. І дорадилися так:
&___Поженеш ти, жоно, корови на торг, бо я не маю
Чад гкоиа була трохи неповного розуму. Чоловік їй нака-
зав аби не віддала корови дешевше як за двісті золотих.
І жоиа собі добре взяла у голову, що їй чоловік наказу-
вав аби ие віддала дешевше як за двісті золотих. При-
гнала корови на торг. Правда, що корови були дуже крас-
ні таких у торзі більше ие було. Всі купці зійшлися до
жони і питають, що хоче за корови.
А жона зі страху запросила триста золотих. Знайшли-
ся два маханці, що почали жоні казати:
____ Знаєте що, ми дамо вам триста золотих, якщо при-
станете на те, що вам будемо казати... Дайте дві корови
нам, а третю лишіть собі у заставу, доки гроші вам не
принесемо. А принесемо — візьмемо і ту, третю.
Вона подумала, що люди радять добре. І пристала. Дві
корови дала, а третю пригнала додому. Ішла весело, з ра-
дістю, що дістала за корови триста золотих.
Приходить її чоловік з косіння і питає:
— Ну, як ти, жоно, продала худобу?
— Продала за триста золотих!
— Дай гроші, най полічу, чи добре тобі заплатили.
А жона говорить:
— У мене грошей не є. Я дала дві корови на віру, а
третю лишили мені у заставу.
Чоловік налякався:
— Жоио, що ти говориш?
— Що говорю? Добре говорю, лиш ти не розумієш.
Люди мені гроші принесуть, як прийдуть за третьою ко-
ровою.
Чоловік дуже розсердився. Взяв сокиру і хоче жоні го-
лову відрубати. Але роздумав так:
_ — Лишайся ти жити, а я йду світа пізнати. Як у сві-
Т1 не знайду ще такого дурня, то й ти жити не будеш, як
зиаиду — живи собі на здоров'я.
Зібрався чоловік і йде пустищами, лісами. Приходить
він на одне розпуття, сів одпочивати. Бачить, одна жінка
Везе волами віз соломи. Сама стоїть на соломі й так же-
Не воли. На розпуттю спинила волів і чоловік її питає:
293
— Жоно, чому ти не сядеш, а стоїш?
— Чому не сідаю? Не досить, що воли везуть солому
а ще й мене будуть? ’
Далі спитала чоловіка:
— А ти що тут стоїш, на розпуттю?
— Та я... упав із неба і тут спочиваю.
— Ей, чи не бачив ти на тому світі мого Юру?
— Бачив! Якраз перед цим говорив із ним! Ой сарака
недобре живе. Цуравий, голоден. Ходить з козаками
дуже бідує, бо грошей нема... Коли я рушав на цей світ
дуже мені наказував, аби пішов до його жони та аби про-
сив від неї чим більше грошей.
Юрова жона була багата. Повела вона чоловіка до себе
і обпакувала його шкіряними бесагами із золотом-сріблом.
І наповідала, аби переказав Юрові, як вона без нього сумує.
— Спитай його, чи не годен би прийти хоч трохи до-
дому — подивитися, як я тут живу.
А чоловік сказав:
— Та твій Юра не годен прийти, бо ходить за козами.
А другого нема такого, щоб його заступив. Там кожний
має свою роботу, і я ледве втік.
Чоловік узяв шкіряні бесаги зі сріблом-золотом і поспі-
шає геть.
Вернувся додому тії жінки син. І мати почала скаржи-
тися синові:
— Ой неборе, був тут чоловік з того світу і розказу-
вав за вітця, як дуже бідує на тім світі. І я чоловіка по-
просила, чи ие поніс би на той світ грошей.
Син дуже розсердився на свою маму. Осідлав коня і
поганяє, аби догнати чоловіка.
А чоловік, коли був на однім краснім полі, оглянувся
і бачить: за ним летить кінь з легіием. А при дорозі тра-
пилася крива верба. Чоловік скоро зняв бесаги з пліч, по-
клав під вербу, а сам сів на них.
Прибіг легінь і питає:
— Чи ти не бачив якогось чоловіка, аби ніс бесаги
грошей?
— Я його бачив, але вже давно. Ти його ие догониш!
Але чи знаєш, легіню, що? Дай мені твого коня, і я то-
бі вчиню добре діло,— дожену чоловіка з грішми.
Легінь дав коня. Айбо чоловік не встає з-під верби,
каже:
— Ходи, заступи мене, бо як я звідси відступлю, ТО
цілий світ зорветься.
294
Легінь підпер плечима вербу й держить.
д чоловік помаленьку встав, поклав бесаги на коня і
сів та й поскакав.
^Держить легінь вербу, держить,— держав до самої ночі,
и не зголоднів. Як зголоднів, подумав собі: «Коли я
Ддараю, та най пропаде цілий світ. Пущу я вербу».
В Відск°чив од веР^и’ оглянувся, а верба стоїть, як і стоя-
Нараз собі подумав: «Ей, чудно мені було над мамою,
чоловікові дала гроші, а я ще дав і г"”". —
поніс бесаги!»
д чоловік вернувся додому и солодко засміявся.
легше
коня, аби
як зу-
стрівся з жоною.
—- Ну, жоно, живи ще три дні і по пітятах, бо дурнів
Є досить на світі.
КАЗКА ПРО ВІРНУ ЖОНУ
Було, де ие було, жив один цар. Той цар мав сина, кот-
рий легінював до тридцяти років, а на тридцятім році
оженився. Узяв собі просту сільську дівку.
Жив із нею красно, а раз зібрався в місто і зайшов до
корчми. Там зустрівся зі своїм товаришем, міністровим
сином.
Почали говорити про всякі дурниці. Каже міністрів син:
— Хвалишся ти, що твоя жона превірна. Айбо я беру-
ся її звести.
— Мою жону ти не зведеш ніяким способом. Коли її
зведеш, даю тобі свій маєток. Як ні — ти мені свій.
І заклалися.
— Ну, як я буду знати, що ти звів мою жону?— пи-
тає царський син.
— Я тобі скажу, які вона має знаки на тілі.
Міністрів син стрітив царську служницю. Закликав її
До себе і почав їй говорити:
— Я тобі даю сто срібних, лиш піди і скажи жоні цар-
ського сииа, аби вона з тобою йшла купатися. Придивися,
які має знаки иа тілі, та й принеси мені її перстень.
Служниця все зробила.
Міністрів син увидів царського сина й каже:
Пропав твій маєток, бо я звів твою жону!
Якщо мій маєток пропав, бери його, а я собі піду,
КУДИ сам знаю.
295
І міністрів син сказав царевичеві, які знаки має йог0
жона й показав йому перстень.
Царський син прийшов додому й ие говорить нічого 3
жоною, дарма вона щебече коло нього, як ластівка.
Наказав він слугам приготувати два човни і пустити їх
на Дунай. До жони тільки промовив:
— Візьми щось їсти.
Вона сіла в один човеи, а він у другий, і пливуть за
водою.
Коли допливли до кінця Дунаю, де дві розтоки розхо-
дилися, царський син проговорив:
— Ти — в одну сторону, а я — в другуі
Так і розійшлися.
Жона вийшла з човна і потрапила в одне місто. Купи-
ла собі поліцейську одежу, й прийняли її на службу.
Служить вона кілька років і раз іде майданом. Видить:
чоловік продає яблука. Думає: «Піти б купити яблук».
Підійшла до чоловіка, а він зітхнув і сказав:
— Боже мій, чи можу я далі так тяжко бідувати?
Вона його почала питати, і він усе розповів. Розказав
їй, яку дуриу річ зробив. А то був її чоловік. Вона роз-
махнулася, дала йому по лицю й сказала:
— Ходи за мною!
Привела його у поліцію.
— Сиди тут!
Сама пішла в місто і купила на нього одежу.
— Тепер ходімо у твою державу, і будемо питати тво-
го товариша, чи він звів твою жону.
Як прийшли, закликала міністрового сина.
Поліцай питає:
— Як ти сидиш на цім маєтку?
— Я цей маєток виграв жартом.
— Яким жартом?
— Заложився з царським сином, що його жону зведу.
Та я його обдурив: через служницю дізнався, які знаки
має на тілі його жона.
Потім поліцай дав закликати царського сина. І знову
розмахнувся і вдарив його по лицю.
— Чи знаєш, хто тебе б’є? Я — твоя жона! А б’ю тебе
за твій дурний розум!
Міністрового сина засудили до темниці, а царський син
знову зостався иа маєтку.
І живуть донині, коли ие померли.
Казка скінчена і розтолковаиа.
КАЗКИ
МИХАЙЛА ШОВАКА
МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ШОВАК
Один з оригінальних і досить відомих сучасних казкарів. Нар0
дився у селі Горінчеві 1909 року в бідняцькій селянській сім’ї, Ц]'
в ранньому дитинстві залишився круглим сиротою і, будучи нащцв
том, зазнав нелюдських знущань з боку багатіїв. Голод і злидв-
часто примушували хлопця шукати шматок хліба й далеко в,д
Карпат. Єдиною розрадою у його житті в ті важкі часи, як ВВ1
сам розповідає, були народні пісні й казки, яких іще з юнацьких
літ запам’ятав чимало.
По-новому склалася доля Михайла Шовака після визволення За-
карпаття Радянською Армією. Понад двадцять років чесно трудив.
ся в рідному колгоспі. Тепер вій на заслуженому відпочинку. Дле
не забуває працю хлібороба і, звичайно, народних казок, які він
залюбки розповідає дітям. У його репертуарі переважають фантас-
тично-міфологічні казки, на яких відчутні впливи далекосхідної
народної творчості. Це пояснюється, мабуть, тим, що після Великої
Вітчизняної війни Михайло Іванович кілька років жив у Магадані
Публікуємо чотири, иа наш погляд — кращі, народні казки з досить
багатої скарбниці цього майстра.
СТІЛЬКИ ДІТОЧОК, ЯК НА РЕШЕТІ ДІРОЧОК
Жила одна жона і мала стільки діточок, як на решеті
дірочок. Не знала їм числа.
Раз пішла до міста і, верталася додому, купила ді-
тям цукерок. Коли підходила до хижі, діти вибігли спе-
ред неї.
— Мамко, що ви нам купили?
— Купила вам цукру...
І почала ділити. Кожному дала дві цукерки. А меншому
хлопчикові лишилася лиш одна, і малий заплакав:
~~ Усім по дві, а мені одна...
Мати розсердилася й залаяла:
~~ О, коби ви усі пішли від мене, як ворони!
1 діти знялися на крила та полетіли!.. Мати за ними
ЛИш подивилася...
299
ходити. Вона його взяла на руки і гірко заплакала...
має собі: много їх було, айбо жаль за ними.
А той хлопчик підріс і ходить до сусідів бавитися 3
іншими дітьми. Як посваряться, діти його б’ють, бо він
самісінький. Йде додому і питає маму:
— Чом у людей багато дітей, а в нас лиш я самі
Я бавлюся з дітьми, вони мене б’ють, а за мене нікому
заступитися. У мене ні брата, ні сестрички.
— Не плач, синку, нам бузьок принесе сестричку...
Настав той час, і бузьок приніс дівочку. Назвали її
Марічкою.
Дівочка росте» як грибок, уже ходять бавитися до сусі-
дів двоє, заступаються одне за одного.
Марічка, як виросла, питає свою мамку:
— Мамко, чи в нас більше дітей не було, лиш ми двоє?
— Та чому питаєш?
— Любила би знати...
— У тебе, Марічко, було стільки братів і сестер, як на
решеті дірочок.
— Та де поділися?
І мати розповіла...
— Та що ви мені, мамо, раніше не сказали. Я би їх
пішла глядати!
— Не будь дурна, Марічко, та де ти їх знайдеш?
Мати зажурилася, що Марічка теж піде у світ, плаче.
А дівочка справді втекла з дому...
Йде, йде... Раз у лісі видить якусь хижу. Думає собі:
«Як то може бути, що до цієї хижі ніяка дорога не веде?
Подивлюся, хто в тій хижчині живе...»
Відчинила двері — й бачить: довгий стіл стоїть, а иа
столі ряди цукру. По два куски, а на кінці один кусок...
Думає собі: «Сяк мені мамка розповіла за братів і сестер.
Це будуть мої брати й сестри!» І вона відкусила із того
кусочка, що стояв на кінці стола.
Сама заховалася й чекає... В полуднє прилітають воро-
ни, сідають на стіл і клюють цукерки, кожен свою пор-
цію. Вони так багато літ роблять, а цукерки цілі.
Найменший ворон прилетів пізно й зачудувався:
— Браття й сестри, ба, хто відкусив із мого куска?
Тоді Марічка вилізла з-під стола.
— Братику, я відкусила!
— Не вірю, що ти моя сестра! Повірю, коли скажеш»
як ми пішли від своєї мамки.
300
щоб
ДИВІ
«о,
ТІЛИ-
Розкажу... Мама вернулася із міста, а ви її просили,
поділила цукор. Ділила всім по два, а тобі дістався
один. Ти заплакав, а вона розсердилася й промовила:
коби ви всі пішли від мене, як ворони!» І ви поле-
Я вас розшукала й хочу перемінити знову на
Л*°^- Марічко, ти би нас перемінила, якби здержала сло-
0__ озвався найменший.
® І- Братику, все вчиню!
__Шість літ не посмієш ні з ким говорити.
__ Я витримаю, братику!..
Інші 3 нею не розмовляли, лиш він сам...
Марічка подумала: «Тут не можу бути, бо мушу з ними
заговорити... Піду в глухий ліс, знайду дупло в дереві й
там буду жити»...
Так і зробила. В лісі знайшла одне старезне дерево и
залізла в дупло.
А в той ліс часто ходив на полювання молодий хлопець.
Не мав нікого, лиш служницю, котра йому варила
їсти.
Раз, коли він полуденкував, пес пропав. Хлопець дослі-
див, що пес усе один кусок хліба з’їсть, а другий кудись
несе. Вечорами теж біжить у ліс, в зубах несе хліб...
Так було два чи три роки...
Одного дня хлопець вирішив добре подивитися за
псом. Дав йому дві скибки хліба. Одну пес з’їв, а другу
взяв у зуби й поніс. Хлопець — за ним. Пес став коло
дерева й подав дівчині хліб. Хлопець підійшов до дерева
і побачив дівку. Волосся в неї виросло аж до колін. Вона
його не чесала й висіло долу очима.
Хлопець не знав, що то. Націлився з рушниці й загой-
кав:
— Якщо ти чиста душа, виходь, як ні — стріляю!
Дівчина відкинула волосся й вилізла. Тоді хлопець уви-
ДЇв, яка вона красна. Подумав: «Будеш ти моя жона!»
Айбо говорить з нею, а вона мовчить... «Напевно, німа,
та нічого, буду з нею жити, бо такої красної не є на цілім
світі!»
Веде дівку, а вона йому ні слова не каже... Привів до-
дому, одягнув, нагодував. Служниця сердиться, що привів
Як$£ь чУДо. Не вміє й говорити...
Минув тиждень за тижнем, місяць за місяцем, рік за
Роком, і раз лиш має бузьок принести дитину.
Хлопець наказує служниці:
301
— Аби ти за нею доглядала!
Пішов у ліс, а дівчині приніс трьох хлопців. Служнцц
забрала дітей, заховала, а вночі хотіла кинути у в^4
ду. А молодій матері підсунула лисичку, вовченя -
ведмедика.
Вернувся чоловік. Питає служницю:
— Ну, що?
— Чи я тобі не говорила, що то звірина? Поглянь, щ0
коло неї...
Хлопець подивився: під периною лазять звірята.
— Бери пушку й застріль!
Він набив рушницю... а далі вирішив зачекати до ранку
Якраз на другий день минув шостий рік, як Марічка
ні з ким не говорить.
Служниця взяла дітей і понесла у воду. Вони пливли
за водою і сперлися на вербі.
Ранком хлопець устав із рушницею, йде до жони. Хо
її застрілити. А вона проговорила. Він так налякався,
рушниця йому випала з рук:
— Не мене стріляй, а служницю!.. Вона від мене
брала красних хлопчиків і кудись понесла...
Легінь покарав служницю і вже більше не ходив на
>ЧЄ
Що
за-
по-
лювання.
Збираються навідати Марійчиних братів і сестер
Йдуть та йдуть... Йдуть попри ріки.
— Чоловіче, чуєш, як красно хтось гусляє.
— Чую.
— Ну, йдімо ближче, увидимо, хто то.
Прийшли, дивляться: на вербі сидять троє хлопчиків,
у кожного гуслі й смутно грають.
Марічка подумала: «Ба, чи ото не мої діти?» Питає їх:
— Хлопчики, як ви сюди попали?
— Так і так...
— Ну, перейдіть на цей бік.
— Ми не годні, бо вода глибока.
— А хто би вас перевів?
— Нас би перевела лише рідна мати.
— Так я ваша мати!..
— Ми не віримо... Як ви наша мати, скажіть, які ви
були?
— Я була німа. А служниця вас пустила за водою—
І тоді хлопці перейшли ріку.
Батько, мати й діти пішли разом до тої хижки, де ко-
лись Марічка знайшла своїх братів і сестер — воронів.
502
П’лчииили двері, а в хижі п’ють-гуляють легіні й дівки.
т були брати й сестри Марічки.
*°л зустрілися, радості не було кінця! Потім пішли до
і щасливо жили, доки не повмирали.
щатер1 *
ЯК БІДНИЙ ЧОЛОВІК ДАВ СИНА В НАУКУ
Був один сорокарічний чоловік. Оженився і через рік
аоодився у них хлопчик. Його жона недовго жила — по-
мерла, коли синові минув дев’ятий рік.
Зажурився чоловік, як ростити хлопчика... Вийшов на
вулицю, підперся на стовп і думає...
Дорогою йшов пан.
__ Що ти зажурився?
Чоловік розповів свою біду.
__ Не журися. Скільки синові років?
— Десять.
__ Якраз мені такого треба... Я його дам у школу.
__ За школу треба платити, а я бідняк.
— Ти нічого не будеш платити... Я йду в село, підберу
ще дев’ять хлопців, як твій. А ти ступай до хати, збери
синові речі...
Чоловік пішов, узяв сина, речі й вивів його на вулицю.
Знову з’явився пан. Сказав чоловікові:
— Через десять літ прийдеш за ним...
Чоловік пізно здогадався, що не запитав адреси того
пана... Де тепер знайде сина?
Минали літа, чоловік бідував... Як минув десятий рік,
взяв петек, положив у тайстрину хліба, в руки — палицю,
та йде глядати десь сина. Зайшов у густий ліс. Доки сві-
тив місяць, було видно, то він не боявся, а як настала
темінь, забоявся. Став горі деревом і думає: позаду я за-
хищений, а спереду буду бити палицею... Раз лиш видить:
мишка. «Пропала би, як я напудився!.. Зараз тебе вдарю
так, що тобі геть очі повискакують!» А потім сам від себе
засоромився. Защо бити мишку? Може, голодна й шукає
їсти? Посягнув у тайстрину, відломив хліба й кинув
»и. Тоді
мишка проговорила:
Куди йдеш, чоловіче?
- йду за своїм сином.
А чи тн знаєш, де твій син?
~~ Не знаю.
303
— Як же ти його знайдеш?.. Я би сказала, де твій сцн
якби ти признався, що подумав, коли я зашелестіла в ЛІ1С’
ті, а ти напудився.
Чоловік почав викручуватися.
— Чому ти правду не говориш? Я тобі скажу, щ0
подумав... Ти подумав «Пропала би, як я напудився. За_
раз тебе вдарю так, що тобі геть очі повискакують!»
Ну, нічого. Я тобі відпускаю. А тепер тебе поведу До
сина.
Привела його до великої ями.
— Спустишся долі... Пан як учує, що ти йдеш, пере,
мінить хлопців у голубів... Ти поклонися йому. Він Тебе
буде пригощати олов’яними галушками. Ти ото не їж, бо
поламаєш зуби... Тоді запитає, що ти хочеш їсти, а ти
попроси м’яса з голубів...
Так і було... Пан зрадів, що чоловік просить зарізати
голубів. Порізав їх, пожарив і положив на тарілки по
одному...
А чоловікові наказувала мишка:
- Не їж хоч котрого голуба, а подиви, котрому будуть
криваві сльози текти, поглянь і того бери в руки, і пусти
додому, й поглянь, які ноги у пана...
Чоловік подивився — у пана не ноги, а кінські копита...
Значить, то не пан, а чорт... Тоді впустив голуба на зем-
лю, а з нього нараз стався син і каже:
— Няньку, ходімо додому.
Зібралися й пішли. Коли вийшли на дорогу, питає син:
— Чи ви няньку, не голодні?
— Голоден.
— Зараз будемо ситі, лиш не бійтеся. Я вчинюся псом,
якого не є на цілім світі... Дивіться, поперед нас їде пан
на бричці. Він мисливець. Йому треба пса. Просіть за
мене хліба, солонини й гроші. Айбо не дайте ланцюжок,
бо як продасте мене з ланцюжком, то ніколи не поверну-
ся додому.
Так і сталося... Пан зупинив коні й купує пса:
— Що просиш за нього?
— Хліба, солонини і грошей...
Пан дав чоловікові хліба й солонини, ще й сто срібних—
І дуже хотів би купити ланцюжок. Та чоловік не продає.
Узяв пан пса у бричку і поїхав, а чоловік сів собі на
обочині, їсть хліб і плаче...
— Один син у мене, ледве я його знайшов, а тепер хто
знає, чи буду його видіти.
Д пан їде далі. Раз лиш вискочив заєць. Пес підняв
ха... Пан думає собі: «Доброго я купив пса! Ба, що,
кби його пустити на зайця?!» І пустив...
біг, але не ловить зайчика, л::™с
у ЛІС4
Пес скочив, по-
лише лякає. Як загнав його
Де, зробився легінем. Іде навстріч панові. А черевань
питає: ~
__ Чи ти не видів пса, що гнав зайця?
_ Видів... Погнався в ліс...
] прийшов хлопець до нянька, котрий усе ще журився.
___ Ну, няньку, чи маєте їсти? Аби ви знали, що бу-
демо уже добре жити!
Прийшли додому. Як зайшли до хати, син сказав:
__ Няньку, треба нам ставити нову хижу, бо ця дуже
стара.
___ Заробимо гроші й тоді поставимо.
____ Ні, няньку. Завтра буде торговиця, і я стану конем,
якого немає на цілому світі. Буде в мене на спині вима-
льований мішок і написано: «Цей кінь коштує сякий мі-
шок золота».. Лише не забудьте мішок на сто кілограмів.
Як продасте, знімете з мене вуздечку.
Повів старий коня на торговицю. Обступили його шах-
раї, дивляться на коня і радяться... Зібрали межи собою
багато грошей, айбо мішок не повний. Тоді пішли геть.
Раз підходить сміливий торговець. А то був не торговець,
а сам чорт, «учитель» хлопця. Він не торгувався з чоло-
віком, лиш сказав:
— Держи мішок!
Чоловік витягнув з-під плеча і підставив. Торговець на-
сипав золота повний міх, а через верх упало пару золотих
на землю. Чоловік схилився, а чорт сів на коня і по-
скакав...
Забув чоловік зняти вуздечку. Здогадався, коли було
пізно. І дуже заплакав.
— Ой, ніколи вже я не увиджу свого сина!..
Мішок повіз додому, став багатим, але не має радості
и щастя. Все плаче за сином.
А «торговець», як сів на коня, то так його жене, що аж
вогонь сапає з-під ніг... Б’є коня, а не може зморити.
Іробігли через два села, а в третьому стали. Чорт вирі-
ШИв підкувати коня такими підковами, аби кожна важила
сто кіло.
За™ов до коваля-циганина.
Кілько літ займаєшся оцим ремеслом?
Двадцять.
305
— А чому твої діти такі цураві?
— Бо я не годен на них заробити.
— Як підкуєш мого коня так, як я хочу, дам тобі
стільки грошей, що вже не будеш мусити я:уритися
дітьми.
Циганин зрадів... Почав кувати підкови. Зварює всі за-
ліза... Два дні не виходить із кузні. Забув і про їжу.
Циганка його кличе:
— Ходи, чоловіче, перекусимо дещо. Чи ти знаєш, ц>0
вже два дні робиш?!
— А я гадав, що дві години.
Зробив циган підкову... Пан подивився і каже:
— Приміряй, чи добра.
— Добра,— говорить циганин.
Збирає залізо ще на три підкови. Та раз небо затяг-
леся хмарами, загриміло... Піднялася страшна буря...
Чорт забоявся грому, зайшли з циганином до хижі. Ко-
ня лишили під кузнею прив’язаного.
А в коваля в городі були дуже смачні груші. Вітер дує
і збиває садовину... Прибігли малі хлопці й хочуть збира-
ти груші. Побачили коня і дивуються:
— Ми сякого коня ще не виділи!
— Який на ньому кантар!
— Ей, коби зняти кантар, дали би за нього много
грошей.
— Айбо як зняти?
Кінь почув їх бесіду, схилив шию — вчинився, що спить.
— Ходімо зняти, кінь задрімав...
Один хлопець зняв вуздечку й заховав у жаливу.
А кінь, як із нього зняли вуздечку, нараз зробився
голубом і полетів.
Перестало гриміти, пан вийшов... Побачив, що коня ніде
нема, і також став голубом.
Летить, летить, і ось-ось дожене.
Хлопець-голуб якраз пролітав попри царський палац...
А в царя була донька, яка гралася у своїй кімнаті. Вікно
було відчинене. Голуб залетів, і царівна закрила вікно-
А чорт ударився у скло...
Голуб сів на стіл, сидить. Дівчина його гладить.
— Якого красного голуба дав мені бог!— і показу®
мамці й нянькові...
Опівдні служниця занесла обід. Царівна вийшла в су*
сідню кімнату, а голуб став прекрасним легінем і поїв УС1
306
страви... Заходить царівна, сіла за стіл, хоче їсти,
порожні тарілки! Розсердилася і кричить:
— З мене служниці збиткуються!
Потисла кнопку — прибігла служниця:
— Що треба принцесо?
— Ти мені порожні миски принесла?
— Не може бути!
а тут
І принесли знову їй обід.
Царівна була розумна дівчина. Вона щось здогадалася
Заховалася в сусідню кімнату й через дірочку слідкує за
голубом... Як служниця принесла їй їсти, голуб стався
легінем, сів за стіл... Вона скоро прибігла, обняла його й
цілує...
— Я буду твоя жона!..
— Як я тебе візьму за жону, коли я з бідної родини,
а ти царська донька? Твій отець і мати не дадуть тобі
цього вчинити.
— Айбо дадуть!
Прийшла мати. Дівка почала її цілувати й просить:
— Мамко, дивіться, якого мені бог дав легіня з того
голуба! Я хочу, щоб він був моїм чоловіком.
Цариця каже:
— А може, цар не буде хотіти?
Прикликали царя.
— Диви, якого легіня бог дав нашій доньці... Чи ти
згоден, щоб вони побралися?
— Ну, та як дуже хоче, най буде... Я згоден.
Готують весілля. Цар пішов наймати музику. Напро-
шується один циганин. Цар не знає, що робити, й ради-
ться із зятем:
— Той циганин хвалиться, що він один так загусляє,
що ще ніхто не чув такої музики...
Легінь одразу здогадався, хто той циганин.
— Я знаю того музиканта. Він так буде гусляти, що
ви ще не чули... Гості не будуть ні пити, ні їсти, ані тан-
цювати. Лиш будуть дивитися на циганина.
І цар пішов найняти того гусляра.
В день весілля з’явився циганин. І коли загусляв, цар,
міністри, всі гості перестали їсти, пити й лиш дивляться
на нього...
А молодий радиться з молодою:
— Чи ти знаєш, яку той музикант буде хотіти платню?
— Яку?
308
Отой перстень, що я тобі надів на перст... Та як
е просити, стягни того персня й опусти на землю.
Я нараз розсиплюся на дрібний мак. Одно зерно буде
айбільше. І на те зерня стань ногою.
В Підійшов циганин, і справді просить перстень.
Молода стягла і впустила на землю. Тоді чоловік роз-
плався на мак. На одне, найбільше зерня наступила но-
гою-
Д циганнн випустив з кошика курчат, вони почали ви-
дзьобувати мак. Айбо чорт увидів, що найбільше зерня
під ногою молодої. Він учинився квочкою і почав клюва-
ти царівну в ногу. Тоді молодий перекинувся орлом і за-
душив і квочку, і всі курчата.
Потім перемінився знову в красного хлопця-жениха...
Тоді молодий і молода обнялися і поцілувалися.
І нині цілуються, як не повмирали.
ЯК ІВАН ЧОРТА ПОПЛІШИВ
У царя був великий палац та й не один, а два. Але в
тому другому палаці вдень він ще міг бути, а вночі ні:
там збиралися чорти. І думає цар: «Що мені з цього
царства, коли я не можу жити так, як живуть інші люди?»
І тоді він поставив на варту полк війська. Уранці прихо-
дить — усі солдати задушені. Цар думає: «Ну, що тут
робити? Ставлю на варту два полки!» Приходить уран-
ці — і тих двох немає. І так далі, і так далі — все військо
понищили від царя чорти. А тоді прийшов один Іван і
каже:
— Пресвітлий царю! Якщо ви дасте за мене доньку, я
вбережу вам дім.
Цар відповів:
— Дам!
— Ви тільки поведете мене у той дім, бо де він, я не
знаю,— попросив Іван.
І Що він зробив? Купив три пляшки пива та й три
пляшки паленки, та й три буханці. Та й вибрав собі точ-
но такі три камені, як ті буханці. Ну і все те взяв у свою
тайстру. Тоді за ним цар приїхав з кочією, бо думав, що
хлопцеві треба буде багато везти. Айбо він, той сирохман,
кУпнв собі ще й гуслі. Потім зайшов до коваля і дав собі
викувати таку залізну довбню, щоб на ній було виверчено
309
десять дірок, а до них було десять залізних плішок
клинів. І ще дав зробити малий клепач та й ве>\ики“
клепач. и
Коли все було готово, Іван склав на кочію свою збрОІО
і сів сам. Цар сміється з того. Оглянув Івана з ніг д0
голови, з голови до ніг, думає собі: «Жаль, аби сякий ле
гінь пропав, але якщо він зробить, до чого береться, То
не жаль буде дати за нього свою доньку». А хлопцеві
каже:
— Ну, ти думаєш своєю головою, що не пропадеш. Але
якщо й пропадеш, я тебе поховаю, як воно годиться, бо
ти дуже файний.
І тоді привіз Івана до того палацу.
— Ну,— каже,— Іване, най бог помагає.
А Іван говорить:
— Ви, пресвітлий царю, йдіть додому, і якщо від мене
залишаться кістки, то вн їх поховайте.
І цар пішов. Івана замкнув у кімнаті. А він сів за стіл
і розклав своє начиння: кинув оту довбню серед хати,
і ті клепачі, і ті плішки, а пиво поставив на столі з одного
боку разом з трьома бубликами, а з другого — поставив
пляшки паленки і коло них три камені. А тоді взяв гуслі
і почав гусляти дуже жалісну пісню. Прикидає так у го-
лові: «Чи буду я жити на цім світі, чи не буду, та хо-
тів би ще добитися до того, аби хоч раз погараздувати».
Положив годинника на стіл, а в думці тільки й має —
у який час приходять чорти. Знав, що вони приходять
лиш опівночі, і дивиться — дванадцята година уже набли-
жається. Думає собі: «Ну, що зі мною буде? Та як мені
суджено, так і буде!»
Тоді слухає, а в сінях чорти рогами стукають. Іван ду-
же злякався — на нім була крисаня, але тепер не відчу-
вав, чи є вона на голові. А старий чорт каже:
— Цімбори! Сяке тут не було ніколи. Та ви почекайте,
бо я би любив навчитися так грати на гуслях. Якщо буде
біда, то я на вас свисну, а доки не засвищу, доти не за-
ходьте.
Чортн його послухали, бо він був старший межи ними.
І прийшов до Івана:
— Добрий вечір!
Іван так перелякався, що треба було відповісти бодай
«Доброго здоров’я», а він сказав «Добрий день!»
— Я би тебе, Іване, просив,— каже йому чорт,— чи ти
не навчив би мене отак гусляти?
310
Чого ж, я тебе навчу,— відповів Іван.— Мені якраз
ийшло на сон, що ти би хотів грати мої пісні, і я при-
зов тебе навчити
Подав йому гуслі, почав чорт гусляти і зразу одну піс-
ню перейняв. І тоді каже йому Іван:
__ Бачу, Що ти вивчиш усі мої пісні, але треба випити.
Чорт пристав:
__ То випиймо.
Іван йому підсунув пляшку паленки, а собі взяв пиво.
Чорт одразу пляшку перехилив до дна. Тоді Іван підсу-
нув йому камінь, аби закусив, і чорт каменем лише за-
хрустів. Іван випив пива і закусив бубликом. Тоді знову
дав чортові гуслі.
Чорт навчився грати ще одну мелодію. Потім ще. За
кожною мелодією випили по пляшці й закусили. Чорт усі
камені погриз, а Іван з’їв бублики.
І чорт уже так навчився грати, що Іван і не знає, які
ще пісні придумати, аби його вчити. Глянув на годинни-
ка — вже от-от минає дванадцята година. І думає собі:
«Якби я ще згадав якусь пісню, аби забавив чорта, а то
він мене задушить».
— Знаєш що,— каже,— ще цієї пісні ти не знаєш. Та,
неборе, ото така пісня, що коли її не будеш знати, всі інші
забудеш. Якби ти мене хотів послухати, я би тебе навчив.
А чорт каже:
- Ну, то що робити?
— Тут у мене є такий інструмент, що десять дірок має.
Ти положи в них свої пальці і швидко заспіваєш...
Чорт повстромляв у дірки пальці, а Іван узяв плішки
і почав йому плішити пальці — товче, товче малим клепа-
чем. Як міцно заклинив, чорт почав просити:
— Ей, Іване, розпліши, бо час уже минає, цімбори вже
пішли!
Справді, чортам лиш роги захряскали — так вони втіка-
ли, бо їм не можна було бути по дванадцятій годині. Стар-
ший чорт уже реве:
— Ой, не хочу я твоєї пісні, бо я вже бачу, що з то-
бою знайду собі біди!
А Іван зігрівся. Думає собі: «Чекай чорте, тепер я
сильніший, як ти, бо ти навіть не ворухнеш пальцем. Як-
би я мав такий розум, як ти, то з мене вже були би лиш
шстки». А чорт і сам каже:
Знаєш, що, Іване? Ти мудріший, як я, ти мене об-
ДУрив. Ну, що від мене хочеш?
311
— Я від тебе нічого не хочу,— каже йому Іван.
І як узяв великий клепач та як почав чорта товкти
кістках — той заревів ще гірше: 0
— Йой, Іване! Не бий ти мене, я тобі даю, що заба
жаєш!
Тоді Іван каже:
— Підпишися мені на папері, що до цього палацу
ие маєш діла.
— Так,— каже чорт,— я тобі підпишуся, але звільни
мені одну руку, бо інакше як маю писати?
Іван як схопив клепач та як його стукнув!
— Я тебе, чорте, навчу, як маєш писати!— Каже:—
Візьми цього олівця у пальці на нозі та розписуйся!
І чорт розписався. Але Іван каже:
— Треба ще й печатку.
Відрубав йому з ноги великий палець, дав чортові в зу-
би, і той припечатав. Каже:
— Ну, Іване, вже мене пусти!
— Ні, чорте, не пущу. Я з тобою досить натрудився,
і я хочу спати. Ранком цар прийде сюди дізнатися, чи я
ще живий, і буде стукати у двері, а ти скажи йому так:
— Тихо, бо пан сплять!
Та й Іван ліг спати. Але він не спить, а думає собі, що
робити. А тоді встав і каже:
— Чорте! Як цар постукає удруге, то я тебе випущу.
Але коли він відчинить двері, то так вискакуй звідси, щоб
збити царя з ніг!
— Добре, Йване, я тебе послухаю. Все буде, як кажеш.
Уранці прийшов цар, почав у двері стукати. Каже йому
чорт:
— Тихо, бо пан сплять!
Цар став збоку од дверей і думає собі: «Ба, що це та-
ке? Тут од мене пропало вже війська полків і полків, а
щоб один чоловік годен щось зарадити? Та й ие знаю,
що там є...» Постукав іще раз. Тоді Іван устав і розплі-
шив чортові пальці.
— Ну, чорте, вискакуй, але таким махом, щоб я тебе
ніколи тут не бачив!
Чорт кинувся у двері і так гримнув собою у царя,
з того трохи душа не вискочила. Цар побачив, що Іван
живий, став перед ним на коліна й каже:
—• Іване! Я дав стільки війська чортам погубити, а ти
один порадив собі з ними, звільнив од них палац! Тепер
ходи зі мною, відразу свадьбуєш із моєю донькою!
312
Поийшли до царя і почали робити весілля. Ну, справи-
и весілля, і цар каже так:
АИ Зятю, зразу їдете жити в той палац.
Зібралися, як то було давно, на возах, а молодому й
одій подали кочію. Іван сів з молодою в кочію і їдуть.
Музики гусляють, староста попереду — приходять до мос-
а там чортів, як трави та листя! Почали свистати, і
староста став’ зупинив весілля. Вийшов цар:
_ Зятю,— каже,— я винен, бо я мав тобі сказати,
чорти обсіли й міст.
Д він йому відповів так:
__ Няньку, не журіться. Як відреклися від палацу,
ЩО
________ _ так
відречуться й від моста. Ви повертайтеся додому, або як-
що хочете, можете собі тут постояти і побачите, як вони
файиенько будуть мені підписуватися.
Став собі цар та його міністри — хотять бачити, що
буде. А Іван вийшов із кочії — і просто до моста: йде і
ламає собі пальці... Ей, коли побачив старий чорт, то так
почав тікати, аж завіяло. А чорти пустилися за ним. Іван
залишився серед моста один і махнув рукою, що дорога
вільна.
Приїхали в палац і як тоді почали гуляти, то й на цей
час гуляють.
А казка закінчена.
ЯК ЦИГАНИН УБЕРІГ ЦАРСЬКУ ДОНЬКУ
Тут, знаєте, було так. Мав цар одну доньку. Він її так
любив, що нікуди не пускав гуляти. Айбо прийшли су-
сідські дівчата до цариці й питаються:
— Чому ви свою доньку не пускаєте гуляти?
— Треба про це просити царя,— відповіла цариця.
Дівчата зачекали на царя і, коли він прийшов, вони
просять:
— Пресвітлий царю, пустіть вашу доньку трохи на про-
гулянку.
~~ Відпускаю,— сказав цар.
Дівчина гарно одяглася і вони, кажім, пішли у місто.
о ле у тих дівчат були хлопці, а вона сама. Ті дівчата
”^уть 3 хлопцями під руки, а вона собі думає: «Якби я
4 з чортом повелася, якщо не маю хлопця!»
313
пе-
носили.
прийду із цімборами і По.
І на те з’явився чорт. Але таким легінем зробився
більше такого немає. Дівчині то дуже сподобалося і ~°
чорт каже:
— Я тебе хочу щось питати.
— Питай,— відповіла вона.
— Скільки в тебе плать?
— У мене є десять пар свиток, ширінок, топанок,
рерахувала геть усе, що давно
— Ну, то завтра увечері я
веду тебе на бал.
— Добре.
Дочекала вона того вечора, і о дванадцятій годині при-
їхали чорти на кочії і забрали її разом з платтям. Г]о.
везли на бал.
А то був такий бал, що все плаття дівчині порвали.
Цар> коли побачив, що доньки немає,
та на варту.
Ранком приходить цар, а солдат
то поставив солда-
зник. Питає він
доньку:
— Донько, що з тобою? Чому ти в порваному платті?
А вона йому нічого не каже, бо чорти змусили її за-
присягтися.
Звернувся цар до одного цигана, що служив у війську,
але дістав доволену на дванадцять днів:
— Ну, циганине, йдеш додому?
— Так, іду,— каже циган.— Айбо я би вашу доньку
устеріг, якби ви мені дали іще дванадцять днів доволени.
— Я тебе зовсім відпущу, якщо ти убережеш мою
доньку!
— Ну, царю, діло буде, тільки відпустіть мене відкла-
нятися від своїх дітей і від своєї жінки.
— Іди циганине!
Він не пішов додому, а пішов до одної старої циганки—
такої старої, що шістдесят років їй було, й вона йому
каже:
— Знаєш, циганине, якщо ти зі мною будеш жити, то
встережеш царську доньку.
А циганин який? Легко собі подумав і навіть побожив-
ся, що буде з нею жити.
— Лише порадь мені, що робити.
— Ну, циганине,— каже баба,— візьми мого годинника
і почепи собі на руку. Будеш на містку стояти вартовим,
а як прийде одинадцята година, роздягнися догола, лиШе
годинник залиши собі на руці. Рушницю і плаття положи
314
І
• місток і лягай на нього. Коли чорти прийдуть на міс-
то він загойдається. Дивись, коли буде їх кочія стоя-
Т°К’залізь під кочію і добре вчепися руками, щоб не впав.
тИгТЙГанин так і зробив, твердо вчепився за кочію, що й
ти би звідти його не відірвали. Принесли вони царську
ояьку, поклали В КОЧІЮ і, як рушили ----- ТО ПІШЛО ПО ВІТ-
л Коли пролітали між горами, а гори були срібні, ци-
^аннн витріщив очі й думає собі: «Треба брати знаки із
-з, аби цар повірив». Потягнув рукою і взяв із гори
по-
цих пр> . -
ібла, а тим самим зупинив кочію. Чорти між собою
чали говорити:
__ Тут такого не було, скільки ми не їздили, щоб
нам
кочію зупиняло.
Ходять коло кочії, але цигана не бачать. А він так на-
лякався, що й не дихає.
Рушили вони далі й приїхали до тої нори, де жили
чорти. А стара циганка наказала циганинові, що коли зу-
пиняться, аби він пішов перед чортами. Циганин так і
зробив: як тільки приїхали, він пішов наперед, приповів:
«Ні два, ні три»— і йому під ноги повернулася драбина.
Чорти ного не бачать через той годинник, що має на руці.
Зайшли вони до хати і як почали там танцювати! Ци-
гаиин збоку дивиться, а потім подумав: «Ба, що як я
візьму її танцювати?»
Дівчина вже переодяглася в нове плаття, і циганин
нею закрутив раз, другий раз. А дівчина думала, що з
чортом танцює. Вона скинула плаття, а воно не порване.
Та циганин швидко взяв його під пахву як знак цареві,
що він був на балу і устеріг царівну. Коли натанцювали-
ся і збиралися їхати назад, циган знову побіг уперед,
сховався під кочію, добре взявся руками й ногами. Чорти
повезли царську доньку додому. На містку зупинилися і
понесли її в палац. А він ліг під місток і переждав, поки
ВОНИ сіли і поїхали геть. В годину по півночі, коли чорти
поїхали, він вийшов з-під містка — і такий радий та щас-
ливий, що не пропав!
Ранком цар питає:
~ Ну, циганине, чи уберіг ти мою доньку?
~7 Я, царю, уберіг, але ви не будете вірити мені, тому
Ходім до вашої доньки.
•заходять до кімнати, а дівчина сумна.
~~ Ну, циганине, як ти її уберіг?
З ІТ О$ь> пресвітлий царю, тут маєте знаки: перший —
р ло із срібних гір, а другий — її плаття: не порване,
315
ціле — знак того, що я був у чортівській хаті
узяв дівку від чортів танцювати...
й один Раз
І циганин не договорив, бо ДИВЛЯТЬСЯ ВОНИ з
дівчина почала помалу чорніти, впала і померла.
Циганин налякався:
Царем, а
— Ну, царю, що зі мною тепер буде? Ви мене закрИє
те в темницю!
— Нічого, циганине, не журися. Йди собі додому, а
як буде треба, я тебе покличу.
Цар дав зробити доньці велику скляну труну і поста-
вили її в церкві у вівтарі — там, де піп читає. А ще коло
неї поставив солдата — її сторожити. Ранком прийшов піп
служити службу, а із солдата лиш кістки залишилися
Каже він цареві:
— Тут щось недобре робиться!
Цар знову дав закликати цигана. Приходить циганин:
—- Що є, пресвітлий царю?
— Ти повинен її уберегти, бо і в церкві їй не дають
спокою.
— Добре! Я її убережу і зроблю живою, якщо вона
буде мені за жону!— мудрує циганин.
— Буде,— сказав цар,— якщо її убережеш.
І думає собі: «Якщо такий той циганин мудрий, то
чого би не був зятем?»
Пішов циганин ввечері до церкви, а коли йшов, то ста-
ра циганка йому наказала: «Подивися, де ота труна від-
кривається, ляж з другого боку, аби ти міг сховатися під
кришкою, коли дівчина встане».
Так він і зробив. Ліг собі коло труни й лежить — ні
мертвий, ні живий.
А о дванадцятій годині вона встала із труни й бігає
по церкві:
— Де ти, воячку, де?
Думала, що знову буде солдат, й вона його з’їсть.
А циганин тим часом ліг у труну голий і чекає. Як
уже минула дванадцята година, дівчина повернулася до
труни і дивиться — а там лежить циганин. Каже вона
йому:
— Іди звідси геть, бо це моє місце!
Циганин з нею нічого не говорить, бо дуже перелякав-
ся. І дівчина почала від голови до п’ят біліти й стала
такою, як колись була. Одразу засоромилася і закриває-
ться руками.
316
Т'оді циганин встав, узяв її під руку і повів до попа:
Повінчайте нас, бо ми хочемо разом жити.
Піп так ’ зробив. Прийшли до царя, і циганин каже:
'Рут є ваша донька, а моя жона, бо ми вже й по-
вінчалися.
Цар дав цигана до суду, і судяться вони и дотепер,
якЩ® померли.
Д казці кінець.
КАЗКИ ГАННИ ПАВЛЮК
ГАННА МИХАЙЛІВНА ПАВЛЮК
Серед горінчівських казкарів виділяється своїм репертуаром, •
Ганна Павлюк. Народилася вона в 1910 році у селі Горінчеві
Її батьки належали до селян-бідняків, яким завжди ДОШкудЯлн
злидні і які в пошуках хліба нерідко кидали домівку й поневірялися
по світу. Змушена була наймитувати й Ганна Павлюк.
Радянський лад повернув долю трудівниці на світлу, нову дОр0.
гу, пробудивши в ній і талант казкарки. Казки вона слухала й за.
своювала ще в ранньому дитинстві. Та розповідати їх почала лише
на старість. У цьому, звичайно, неабияку роль зіграла своєрідна
традиція села, зокрема казкарі Д. Петрик, Ю. Ревть, І. Ділинко,
особливо А. Калин, якого вона вважає своїм наставником.
У книзі подано Дві казки Г. Павлюк, але репертуар її значно
ширший. Вона полюблює казки про нещасливу і щасливу долю,
а також про птахів і тварин. У її творах важливе місце відведено
жіночим персонажам, які нерідко уособлюють образ Нещастя, а ча-
стіше Щастя.
ЩАСТЯ 1 НЕЩАСТЯ
Були два брати. Поженилися. Один газдував добре,
другому не велося. Молодший скоро все проїв, що дістав
од батька, і залишилася йому тільки одна курочка.
Каже йому жінка:
— Чоловіче, іди ти до брата і зніми з копиці хоч два
снопи жита.
Він так і зробив. Пішов до брата, взяв у руки вила і
*°че зняти два снопи. А на копиці — якась жінка. Питає
його:
— Що хочеш, чоловіче?
Хочу зняти хоч два снопи жита, бо нема що їсти.
Не бери ти від брата снопи, не заходи у гріх, бо
3 Цим не проживеш. Твоє щастя у другому місці... Є у
®ас Дома курочка. Понеси її на торг і продай. Потім піди
село, де роблять горшки, накупуй горшків і повези так
11 »71 471
його ж0На
само на продаж. Скільки за них запросиш, стільки
заплатять... т°бі
Та жінка була Щастям.
Чоловік не взяв снопи й вернувся додому,
свариться. Він ие сказав нічого і ліг спати.
Переспав ніч. Ранком узяв курочку. Жона кричить-
— Не носи з двора останню курочку! Добре, що є ’ .
тям хоч якесь яйце...
Та чоловік не послухав жінку, поніс курочку й продав
Накупив горшків і повіз так само продавати. Люди швид
ко розібрали їх. Скільки просив чоловік, стільки йому
давали.
Зробив два, три заходи й заробив красні гроші.
Купив дітям хліба. Почав газдувати. Уже в нього є і
віз, і коні. Все добре в нього йде. Стільки грошей наскла-
дав, що не може полічити їх.
Порадилися з жінкою, що поміряють гроші. Та чим їх
поміряти? У них не було великої миски.
Послав чоловік доньку, щоб принесла від його брата
миску.
Пішла донька.
— Стрию, позичте нам миску.
— Для чого вам миску?
— Гроші поміряти.
— Стільки у вас грошей, що аж міряти треба? Ви ж
хліба голодні!
Стрийна каже:
— Даймо їм, хай міряють, раз просять, треба дати.
Чоловік подумав: «Може, й справді бідняк знайшов
гроші?.. Намажу я миску смолою й буду бачити».
Так і зробив.
Дівчинка принесла миску. Дома її не оглядали. Помі-
ряли гроші й повернули. А на дно приліпилися гроші. По-
дивився чоловік — так і є, брат мискою міряв великі
гроші!
На другий день іде він до брата... Бідняк розповів, що
з ним сталося:
— Так і так... Хотів украсти від тебе два снопи..-
А на копиці сиділа якась жінка й сказала мені, щоб я
снопи не брав, а продав свою курочку і купив горшки-
Я так і зробив, та й на отих горшках розгаздувався.
Багач позаздрив брату.
Пішов би й він красти снопи, айбо нема від кого. Тому
322
гкита продав братові. А вночі пішов красти, По-
с°ðася і йому там жінка:
ка3аЛЩо хочеш, чоловіче?
* Хочу вкрасти два снопи.
"" Хіба в тебе немає що їсти?
Є але я хочу такого щастя, як у мого брата.
Щастя не вкрадеш. Воно прийде до того, хто його
асЛуЖив. ІДИ собі додому.
3 [Подумав багач: «А може, і я заслужив на щастя?
V мене є гроші, є віз і є коні... Накупую горщиків і до-
оого буду продавати».
ґ Так і зробив. Раненько запряг коні, накупив горшків
і повіз на друге село.
їде селом і кличе:
. Горшки продаю І
Та люди і не дивляться на нього. Обернувся другий
3___ніхто ні одного горшка не купив. Що робити?
Везе горшки додому. По дорозі його зустрічає Не-
щастя. Зробилося горобцем і тичеться в очі...
Чоловік і без того був дуже сердитий, що не продав
горшки, а тут ще якесь потя докучає.
Сіло потя на горшки... Чоловік розмахнувся палицею
і —бахі Горобець підлетів, а горшки побилися.
Чоловік розсердився ще більше... Потя знову тичеться
у вічі. Потім сіло коневі на вухо. Чоловік змахнув пали-
цею і... вбив коня Потя перелетіло на другого коня. Чо-
ловік зі злості вдарив ще сильніше і... вбив другого коня...
А тим часом дома згоріла його хата і обороги з сі-
ном...
Повернувся чоловік додому. Бачить, жінка з дітьми си-
дить собі на голому місці Так у чоловіка не залишилося
нічого.
Бо ота жінка, що він бачив на проданій копиці, було
Нещастя.
ГОРОБЕЦЬ 1 ПЕС
Жив собі раз один чоловік. А в нього був старий пес.
°ли пес зовсім постарів, чоловік його прогнав.
Побіг пес дорогою. Бачить: у пилюці купається горо-
еЦь. Почав підкрадатися, хотів би спіймати того горобця.
' Лочеш мене з’їсти?—питає горобець.
И*
323
села.
я підлечу й побачу, що хто робить
— Хочу, бо дуже голодний.
— Не ЇЖ мене. Якщо ТИ ГОЛОДНИЙ, ТО ХОДИ зі м
село і там наїсися. 10 у
Підійшли до
— Почекай,
же горобець.
Підлетів і побачив, що жінка колотить масло.
Питає він пса:
— Чи будеш їсти масло?
— Ой-йой, чи буду!
— То ходи зі мною...
Прийшли під ворота.
— Тут трохи почекай, а я піду пхатися жінці в очі
Вона кинеться за мною, а ти зайди у двір і їж собі мас
ло... Я з жінкою зайду аж до хати. Вона буде ловити ме
не. Я сяду на вікно. Жінка з решетом підскочить, ударить
по вікну й розіб’є скло — і я вилечу.
Так і було... Потя жінці тичеться у вічі. Жінка думає
собі: «Як би я тебе до хижі задурила?»— і помалу, пома-
лу — до хати...
А пес тим часом скочив і їсть масло. Потя, як побачи-
ло, що пес уже наївся, сіло на вікно. Жінка з решетом-—
на нього. Ударила і розбила скло, почала дуже лаяти.
А пес і горобець пішли собі далі.
Вийшли на поле.
— Ну, тепер ти будеш мене доглядати, аби я наївся,—
каже горобець.
Поки він надзьобав пшениці, пес знову зголоднів.
— Я знову голодний.
— Ну, ходімо в село, й будеш їсти.
Коло села потя підлетіло і побачило, що чоловік і жінка
на дворі засолюють м’ясо. Питає:
— Любиш м’ясо?
— О-йой, чи люблю!
— Ну, ходи зі мною...
Прийшли під ворота. Пес тут залишився, а горобець
тичеться у вічі чоловікові і жінці. Обганяються і лають:
— Що за чорт?.. Треба заманити його в хату!
Горобець того й чекав — залетів у хату. Почали його
ловити по стінах решетом і ситом.
А тим часом пес смакує м’ясо. Коли добре наївся, взяв
великий кусок і тягне на вулицю.
А потя побачило, що пес уже ситий, і сіло на вікно-
Жінка ситом — по вікну і розбила скло. І потя вилетіло-"
324
Рибігли на двір. Бачать, пес поїв шинку, а другу поніс.
Дивується чоловік:
Що то за горобець? 1 о не горобець, а наше нешас-
Стільки м’яса поїв пес!
тЯд потя і пес вибігли на поле. Говорить пес:
__Ну, тепер я ситий. Лиш сміятися хочу!
__Тоді вернімося в село, і будеш сміятися.
Коло села потя підлетіло і бачить: у попа люди ціпами
2КИТО молотять, а піп стоїть і командує.
Потя полетіло у двір і почало попові докучати. Піп
гоикає.
— Люди, бийте потя! Що за душа сідає мені на го-
лову?
__ Та як бити потя на вашій голові?
Айбо піп кричить:
— Не дивіться на мою голову, бийте!
Люди б’ють ціпами попа по голові...
Пес під воротами сміється.
Доти попа били-молотили, що почали на нього води
лити.
Пес перестав журитися. «З горобцем,— подумав він,—
я не пропаду».
Так вони ходили і далі по світу.
1
КАЗКИ
ЮРІЯ МИТРОВИЧА
ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ МИТРОВИЧ
Належить до молодших горінчівських казкарів. У селі відоми*
ще під прізвиськом Пінкарош. Народився 1924 року в с. Довгому
Іршавського району в сім’ї бідняка. До Горінчева переїхав у 1946 р0
ці, одружившись з донькою Івана Ділинка. Тепер у них тп
1 ^Оє
дітей.
Безпривітними були для Юрія Митровича дитячі та юнацькі р0
ки, коли постійним супутником його життя залишалися голод, злид-
ні, тяжка праця на багатіїв.
Новою сторінкою його біографії став радянський час на Закарпат-
ті. З перших днів колективного господарювання працює колгоспним
ковалем. Прагнення якомога більше бачити і знати спонукали Юрія
Юрійовича побувати в багатьох містах Радянського Союзу: Москві
Києві, Ростові-на-Дону, Одесі, Ізмаїлі.
Казками захопився ще в дитячі роки -— слухав їх вечорами від
своєї бабусі. Будучи юнаком, він почав записувати цікаві сюжети
казок і складати рукописний збірник. У його доробку біля 15 казок,
з яких друкуємо чотири. Серед інших текстів можна виділити
«Казку про чорну дівку», «Про Світлану», «Про гусара Янка»,
«Про три доньки Мельника».
Хоча Юрій Юрійович і не володіє даром інтригуючої розповіді,
але його казки своєрідні за композицією й стилем, позначені літе-
ратурними впливами. Це особливо помітно на казці «Про Парубка-
Переможця, який приніс сонце».
ПРО РОЗБІЙНИКІВ, СМІЛИВУ ДІВЧИНУ І ЦАРЯ
Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скля-
ними горами, це сталося давніми віками. В одному місті
жив багатий чоловік. Мав жінку і доньку. І була у них
велика корчма.
А недалеко від міста були густі ліси, в яких мали гніз-
до дванадцять розбійників.
Раз сталося так, що одного розбійника спіймали і по-
вісили — висів на шибениці цілу ніч. А тієї ночі студенти
урали в корчмі в карти і розмовляли між собою. Один
13 них каже:
~~ Хто з вас такий смілий, аби підійшов до того роз-
сійника і взяв із нього якийсь знак?
Я піду...
~7 Якщо принесеш знак з повішеного розбійника, дамо
Тобі десять золотих дукатів!
329
А при цій розмові була присутня дівчина — донька
го багатого чоловіка. Студент, який визвався підійТи
шибениці, налякався кішки й вернувся назад. Усі над
сміялися.
то.
До
Тоді дівчина сказала:
— Я принесу знак із розбійника...
— Якщо принесеш, дамо тобі двадцять золотих
катів!
Дівчина довго не думала, схопилася і пішла.
А в той час розбійники зібралися коло повішеного,
його поховати. Залишили своїх коней з повними бесагамц
грошей, а самі пішли копати яму...
Смілива дівчина ножицями відрізала кусок із штанів
і гудзики з піджака повішеного і хоче повертатися... Гля-
нула вбік, а там прив’язано до стовпа одинадцять коней.
Дівчина здогадалася, чиї оце коні, відв’язала їх і швидко
погнала сперед себе додому. Дома розбудила свого бать-
ка, передала йому бесаги з грішми, а сама понесла знаки
з повішеного тим, з котрими грала в карти.
— Тут маєте знаки! І не думайте, що я принесла лише
це. Я пригнала й одинадцять коней, навантажених беса-
гами з грошима.
Студенти розійшлися по квартирах, і дівчина пішла до-
дому спати, та не могла заснути — думала, що буде...
А розбійники, як викопали яму й повернулися до ши-
бениці, побачили, що їх коней немає. Старший сказав:
— Нічого, цімбори, раз візьміть тіло й поховайте, а
потім вам дам дальший наказ...
Коли поховали повішеного, старший каже:
— Йдіть додому, а я залишуся у місті і спробую ді-
знатися, де коні. Якщо узнаю, то куплю їх...
Настав ранок. Дівчина відкрила корчму.
Старший над розбійниками переодягнувся у купця і за-
йшов у корчму. Бачить: один із тих студентів, що грали
вночі в карти, за столом і заснув. Він його розбудив:
— Вставай цімборо, вип’ємо з тобою! Що нового в
місті?
Студент відповів:
— Є досить нового. Вчора увечері ми тут грали в кар-
ти. І зайшла розмова: «Хто принесе знак з повішеного
розбійника, тому дамо десять золотих дукатів». Усі ми
боялися, а смілива дівчина схопилася й побігла. І не
ше принесла знак з повішеного, але й пригнала коні з о
сагами грошей...
330
розбійник питає:
Чи не продала би оті коні?
_____ Просіть її, вона тут — корчмарева донька.
І командир покликав її, попросив щось випити і почав
ка3ати, Щ° купив би коні. Дівчина відповіла, що запитає
в батька... . . .
Пробудила батька, і той продав «покупцеві» коні.
рак старший пригнав своїх коней додому в ліс... Як
виспався, сказав товаришам:
. Цімбори, я вирішив посватати оту сміливу дівчину,
яКа погнала наші коні й забрала наші гроші... Завтра
двоє з вас підуть зі мною сватати.
Ранком одяглися у панську одежу, запрягли коней у
кочію і приїхали в місто до корчми.
П’ють, гуляють. Почали сватати дівчину.
Батько погодився. Призначили весілля. Але жених хо-
че, Щоб молода перед весіллям пішла на оглядини. Він себе
представив сином графа і дуже хотів, щоб дівчина бачила
його багатий маєток.
Смілива дівчина сказала, що вона йде переодягнутися.
Сама швидко побігла до вчителя, що мав легку кочію,
і розповіла свою справу.
— Я виходжу заміж — не знати за кого. Зараз маю
їхати до нього, а вас прошу на своїй кочії рушити за
мною.
Домовилися так, що коли вона буде в біді, то махне
йому білою ширінкою, і тоді він зразу прийде на допо-
могу.
Поки дівчина збігала до вчителя, старший підготував
кочію. Посідали й поїхали. Учитель-—за ними.
Як були вже далеко за містом і хотіли повертати в ліс,
дівчина питає:
— Куди це ви мене везете? Де ваш дім?
Старший засміявся:
— Скільки хат ми побачили — ото всі мої!
Дівчина збагнула, що потрапила в біду, і махнула бі-
лою хустинкою. Легенька кочія підбігла так тихо, що
ніхто й не побачив (уже настала ніч). Дівчина переско-
чила у кочію вчителя, повернули й почали тікати...
Розбійники хотіли доганяти, та легенька кочія була вже
Далеко.
• Нічого,— сказав командир,— зараз поїдемо додому.
РИдумаємо на неї інший спосіб...
Пі
331
А смілива дівчина, як увиділа, що розбійники їх
доганяють, зупинила легеньку кочію і попросила вчите
— Повертайте назад і повезіть мене до лісу.
Не
Ля;
Коли були під лісом, сказала:
— Далі я піду сама, а ви мене тут зачекайте. Чекай?
до двох годин ночі. Якщо не повернуся, то передайте
батькові, що я вже нежива.
Тихенько й обережно дівчина підійшла до розбійницько'
хати Двері були відкриті. Зайшла в одну кімнату, а там
висять ключі від усіх кімнат. Ходить з кімнати у кімна
ту. Раз чує: йдуть розбійники. Вийти вона не встигла
Шукає, де сховатися. Бачить: у кутку величезна сокира
на ковбиці лежить, а під нею — відрубані голови. Швидко
сховалася між трупів.
Зайшли розбійники до хати, і командир наказує їм:
-— їжте, пийте, а завтра поїдемо за тією дівчиною!
— Яким способом ми її дістанемо?
— На самий обід я зайду до корчми, а ви по одному
по одному — за мною. До шостої години всі ми повинні
бути там. Уб’ємо старих, а хату запалимо. І кінчена спра-
ва... А зараз треба покінчити з дівчиною, яку ви при-
везли
Старший почав її питати:
— Чи ти, дівчино, цього вечора їла, пила? Чи спі-
знаєш свого чоловіка?
Дівчині було лише шістнадцять років. Вона плакала.
— Зараз будеш і їсти, і пити. І впізнаєш свого чоло-
віка...
Над дівчиною насміялися і назбиткувалися. Потім один
з розбійників узяв її за руку, привів до ковбиці й відру-
бав їй голову. На дівочій руці розбійник побачив золо-
тий перстень. Хотів його стягти, та не зміг, і відрубав
палець. Палець упав до трупа, де сховалася смілива дів-
чина. Розбійник хотів було пошукати перстень, та стар-
ший гукнув:
— Що там із нею робиш? Мало було тобі тут? Ходи
сюди! Ти чув наказ?
Розбійник залишив перстень і побіг...
Полягали спати. Заспали й ті, що були на варті, бо
дуже сп’яніли. Тоді смілива дівчина тихенько вибралася
з хати розбійників
Вибігла на край лісу, сіла на легеньку кочію і приїхала
додому.
332
І
Дома про все розповіла батькові, а ранком дали знати
про розбійників цареві.
Цар дав їм сто солдатів. Спіймали розбійників і пові-
сили ЇХ-
Д цар був молодий. Він полюбив сміливу дівчину і взяв
За жінку.
Посвадьбували і живуть донині, якщо не повмирали.
ПРО ПАРУБКА-ПЕРЕМОЖЦЯ, ЯКИЙ ПРИНІС
СОНЦЕ
Було, де не було, жив собі цар. А в його державі ні-
коли сонце не світило. Цар дав повідомити по цілій дер-
жаві: хто йому принесе сонце, за того він віддасть свою
доньку і передасть половину царства.
Царські сини і богатирі пробували дістати йому сонце,
але їм не вдалося
Почув про це діло Парубок-Переможець. Він був ще
дуже молодий — мав вісімнадцять років.
Прийшов до царя, сів собі під воротами. їсть хліб із
салом. А тої хвилини підбігла до нього біла мишка і про-
говорила:
— Переможцю, дай мені кусочок. Я тобі буду в пригоді.
— Сідай та їж зі мною разом.
Коли пообідали, мишка красно подякувала й каже:
— Я буду з тобою. Ти не звертай ні на що уваги. Йди
прямо до царя і попроси сорок солдатів на конях, а для
себе попроси коня, що на ньому носиться сам цар.
Хлопець так і зробив. Підійшов до царя, поклонився
і каже:
— Пресвітлий царю, дозвольте мені принести вам
сонце...
Цар спочатку не хотів про це й говорити, бо дуже ба-
гато сміливців пропало. Парубок його просив. Тоді цар
погодився і спитав його:
— Що тобі для цього діла треба?
— Дасте сорок солдатів на конях, а мені — вашого бі-
лого коня
Цар недовго думав — дав усе, що він просив. І напо-
сідає:
Дивися, парубче, чимскоріше повертайся з сонцем...
333
Як вивели білого коня і хлопець сів на нього, мищк
забігла під сідло. Цар побачив це й подумав: «Цей роа
бить не так, як інші».
Пустилися в дорогу. Мишка вилізла з-під сідла і кагке.
— На третій день доїдемо до одної води. Через воду
буде міст, але мостом ходить шаркань із сімома головами
Далі йти не можна, треба вбити шарканя...
На третій день дійшли до моста. Парубок сказав сол-
датам:
— Тут будемо ночувати. Сідайте край дороги і відпо-
чивайте.
Коли настав вечір, він наказав одному солдатові:
— Ти цієї ночі не спи, а вартуй. Як піду на міст, ти
зачерпни в погар води й дивися: коли вона почне кипі-
ти — знай, мені біда! Зразу виходь на міст...
Переможець вирвав дошку на мості, заліз під міст і
чекає... Раз о дванадцятій годині чує: далеко щось іде,
аж земля трясеться.
Приїхав шаркань на коні, а кінь на мості став і далі
не йде. Шаркань розсердився:
— Чого ти став?.. Знаю, що немає коня над тобою, а
пана наді мною! Може, Парубок-Переможець десь близь-
ко і хотів би зі мною поборотися?
Хлопець вискочив з-під моста і закричав:
— Ось я тут! Як хочеш — рубатися шаблями або роз-
щибатися?
— Рубатися шаблями!
І почали битися. Переможець зрубав шарканеві всі го-
лови, відрізав кінчик язика з кожної голови і сховав.
Коня шарканя подарував солдатам...
їдуть далі. Через три дні доїхали до другого моста.
По дорозі мишка розповіла хлопцеві що і як робити.
Сказала, що другий шаркань — з дванадцятьма го-
ловами.
Коло моста стали, і Переможець послав солдатів на
правий бік дороги відпочивати. Сам відірвав дошку, за-
ліз під міст і сховався — чекає.
Опівночі чує: земля трясеться і сильний вітер знявся.
Прискакав на коні шаркань з дванадцятьма головами,
його кінь на мості зупинився. Шаркань сердито крикнув:
- Шо з тобою, коню? Ти ніколи піді мною не ставав.
А може, тут Парубок-Переможець? Чув я, що вже мого
брата знищив. Айбо я його уб’ю!
Парубок вискочив з-під моста:
334
1
Як хочеш---
вітер віяв.
___ ти, шарканю, не хвалися наперед!.,
убатися чи розщибатися?
Р'__Рубатися шаблями!
| почали рубатися Так рубалися, що аж
у три години ночі Переможець відрубав шаркапеві всі
' ванадцять голів, відрізав кінці язиків і сховав.
Л їдуть далі... По дорозі мишка розповіла, що буде далі:
____ Приїдемо на третій міст. Тим мостом ходить най-
старший шаркань, який уже має двадцять чотири голови.
Будь дуже обережний...
Через три дні доїхали до третього моста. Парубок ска-
зав солдатам:
__Тут будемо відпочивати. Сідайте
собі на правий бік
дороги...
Сам задумався. Питається від нього солдат:
__ Що ти задумався?
__ Тут є над чим думати...
— Не журися... І я допоможу.
— Добре... Дивися, аби не заспав. Візьми погар води
і постав коло себе. Коли вода почне кипіти, спіши
до мене.
Відірвав хлопець з моста дошку, заліз під міст, чекає.
Опівночі чує: страшний гуркіт, земля дрижить, вітер
віє. їде страшний шаркань із двадцятьма чотирма голо-
вами. На мості його кінь раптом зупинився. Шаркань на
нього розізлився:
— Ей, пси би з тебе м’ясо їли! Чого став? Знаю, що
немає коня над тобою, а нема пана наді мною! Може.
Парубок-Переможець десь тут поблизу? Чув я, що вже
двох моїх братів знищив. Айбо його вб’ю я!
Парубок вискочив з-під моста:
- Не хвалися наперед!.. Як будемо битися — шаблями
рубатися чи розщибатися?
— Рубатися!..
Почали рубатися. Аж вітер віє і ліс шумить... Три го-
дини б’ються. Парубок зрубав шарканеві вже двадцять
голів і геть змучився... Вода в погарі почала кипіти. Сол-
дат схопив шаблю, побіг на міст і допоміг зрубати ще
чотири голови...
^Парубок повідрізував кінчики язиків і сховав собі, а
К *'4 того шарканя подарував солдатам.
*-ОЛИ Н«
5^)етього моста відпочивали тиждень...
'.. далі. Приїхали до одного коваля, в якого було
чмдесят сім помічників. Переможець зайшов у кузню
335
і попросив старшого майстра, щоб зробив йому шаблю 5
з його старої шаблі тільки одна ручка залишилася.
Каже майстер:
— Я би вдячно викував тобі нову шаблю, але як м0(
пани увидять тебе, то згублять нас обох.
— Твоїм панам уже давно ворони очі виклювали-^
сказав парубок і розповів, що з ним трапилося в дорозі
Тоді коваль погодився зробити нову шаблю.
— Я пошлю свого майстра до Чорної гори, щоб добі-
дався, чи живуть ще мати і жінки шарканів... Ей, Мит-
ре!— покликав коваль майстра.— Збирайся на Чорну Го_
ру... Зробишся комаром і підслухаєш, що там говорять
Митро зробився комаром і полетів на Чорну гору. Чує
розмову. Каже жінка молодшого шарканя:
— Згубив Парубок мого чоловіка, айбо уб ю я йогої
— А як ти його вб’єш?—запитують інші.
— Коли він буде йти по сонце, я зроблюся красною
косицею. Він, молодий і дурний, захоче мене вирвати.
І тільки доторкнеться — одразу загине.
Інші дві жінки кажуть:
— Якби він був розумний і махнув шаблею навхрест —
то косиця би розсипалася.
Говорить жінка середущого шарканя:
— Ти його не уб’єш, а я його уб’ю!
— Як ти його уб’єш?
— Я зроблюся криницею. А Парубок захоче напитися
води. І як тільки нап’ється — одразу загине.
— Якби він був розумний, махнув би шаблею нав-
хрест — і криниця пропала би,— кажуть на те інші.
Заговорила й жінка старшого шарканя:
— Ніхто з вас не уб’є його, тільки я його уб’ю!
— Як ти його уб’єш?
— Напущу велику спеку і поставлю при дорозі корчму,
в якій буду продавати пиво. Солдати, розгарячені, зайдуть
випити пива і всі загинуть...
Тоді заговорила до них стара мати.
— Ви його не згубите... Згублю його я!
— А як ви його згубите?
— Я пущу одну губу землею, а другу — небом і з'їм
його!
Всі три крикнули:
-— Якби вій був не дурний та взяв вас за язик і позії
до коваля, та щоб коваль викував із вас чорну кобилУ<
то на ній би хлопець дістав сонце.
336
]УІитро все записав собі й записочку приніс старшому
майстрові. А коваль передав її Переможцеві.
** Коли нова шабля була готова, рушили в дорогу. Не
•д’їхали далеко, бачить Переможець: край дороги росте
пасиа косиця. Солдати хотіли зірвати її, але він махнув
навхРест ша^лею — й косиця пропала.
їдуть далі. Дивляться — криниця. Усі побігли до кри-
ниці, але Переможець махнув навхрест шаблею — і кри-
ниця щезла.
їдуть далі. Бачать: стоїть красна корчма, і з вікна дів-
чина кличе:
__ Солдати, ходіть випити свіжого пива!
Та Парубок закричав:
— Нікуди!
Махнув навхрест шаблею — і корчма розпалася на по-
рох-
їдуть далі. Бачать щось страшне: одна губа тягнеться
по небу, а друга землею і з рота б’є полум’я. Переможець
прискочив, схопив за язик і потягнув потвору в кузню.
А ковалі почали кувати й викували з неї чорну кобилу...
Парубок сів на кобилу і пішов по сонце.
Дістав сонце і приніс цареві. І появилося у всій держа-
ві світло.
Старий цар скоро помер, а Парубок-Переможець узяв
собі за жінку його доньку і став царем.
І всі добре жили, доки не порвалися їм жили, а наші
не подужали.
ХТО КОМУ ЛИХА БАЖАЄ, САМ ЛИХО МАЄ
Був, де не був, один король. Мав маршала, який дуже
людей не любив: хотів, щоб платили великі податки, а
Ще хотів сам стати на престол, тому задумав погубити
короля.
А королеві приснувся сон: «Устань, іди красти! Коли
не підеш — злою смертю погинеш!» Устав король, думає:
'Нк я можу красти? Я ніколи такого не робив». Ліг і
^ИТЬ далі. І знову йому сниться: «Встань, іди красти!
ШЛИ не підеш — злою смертю погинеш!» Пробудився КО-
РОЛЬ, думає над своїм сном. А потім ліг і заснув. І втретє
п°чув уві сні: «Встань, іди красти! Коли не підеш — злою
сМерТК) погинеш!»
<2 1071
337
За-
королівську — забув перемінити.
аз
-я,
зло-
Король зажурився: «Якщо мені один сон снився То
щось це має означати!» Одягнувся у злодійську одеж*1*!
пішов по місту, аби щось украсти. Та шапку на голові ? 1
лишив свою, королівську — забув перемінити.
Став коло одної багатої крамниці, придивляється, р
лишень чує: хтось наближається до нього. ПоверцуВс,
а перед ним справжній злодій. Привітався король, а
дій питає:
— Що ти за один?
— Я злодій! А ти хто?
— І я злодій!
— Коли так, порадьмося, куди підемо красти.
— Видиш, усе на замках, а у нас ніяких ключів не-
ма...— каже королеві злодій.
— Знаєш що?—відказує король.— Ходімо красти д0
самого короля. Я знаю там кожний закуток.
Злодій ударив короля по лицю:
— Ти хочеш обікрасти такого доброго чоловіка, як наш
король? Коли вже красти, то ходімо до маршала!..
Король подумав і каже:
— Ходімо до маршала. Я і там знаю всі кутки!
Зібралися й пішли. Приходять до маршалового будин-
ку. Постояли біля вікна. Чують розмову. Злодій каже:
— Стань коло стіни, я стану тобі на плечі й сягну до
вікна. Послухаємо, про що там бесіда.
Так і вчинили.
Слухає злодій і чує — маршал говорить своїй жінці:
— Я сьогодні в лісі назбирав корінців. Звари їх —
буде отрута. Завтра неділя, підемо з королем до церкви.
По службі я запрошу короля до нас. Напоїмо його отру-
тою. По його смерті королем буду я...
— Добре! Зварю...
І на цьому світло в хаті маршала погасло — бесіда із
жінкою закінчилася.
Злізає злодій з плечей короля й каже:
— Ой, коби знав наш король, що з ним завтра стане-
ться!..
— А що може статися?
І тут злодій розповів усе.
— А може, король і буде знати,— промовив побратим
злодія і подумав: «Правда мені снилася!» Далі каже зло-
дієві:
— Слухай цімборо! Цеї ночі ми вже не вкрадемо нічо-
338
Давай завтра зустрінемося. Але як ми впізнаємо один
рдного ?
___Завтра я піду до церкви, і ти піди. Бери мою шапку,
идені Дай свою! Ти впізнаєш свою в мене, мою у тебе
впізнаю я.
___Добре, най буде так.
Розійшлися.
Вдома король не годен заснути. Думає й журиться...
Настав день. Задзвонили на службу до церкви.
Король, маршал, міністри зібралися на відправу. Міні-
стри дивуються: вбрання на королі його, шапка — зло-
дійська.
Коло церкви король дивиться, чи не прийшов його то-
вариш. Не довго чекав, бо скоро з’явився і злодій. Цар
упізнав його по своїй шапці. Наказав покликати злодія
до себе: послав по нього двох вояків.
Налякався злодій. «Цеї ночі я заслужив собі смерть»,—
думає. А лякатися було чого. Адже він вдарив короля
та ще й по лицю!
Бачить король, що злодій переляканий, і каже йому:
— Не бійся нічого, ти нині зі мною будеш біля столу
сидіти.
Закінчилася відправа у церкві. Король і злодій ідуть
додому. А маршал просить короля до себе в гості. Ко-
роль подав знак ліктем злодію й відповідає маршалу:
— Я піду зі своїм приятелем!
Пішли король із злодієм спершу до королівського па-
лацу, там поїли, а потім подалися гостювати. Маршал від-
разу запросив короля і злодія до столу. Налили слуги
до двох келихів отрути, маршал припрошує випити. Зло-
дій дивиться, що робить король. А король каже:
— Ми твої гості. А за давнім звичаєм спершу має ви-
пити господар і господиня!
Маршал почав відмовлятися і просити короля, щоб ви-
пив він, бо до нього особлива увага, йому перша честь.
Король грізно сказав:
-— Вип’єш — голова впаде, не вип’єш — голова впаде!
Маршал зрозумів, що все пропало. Подав один келих
Ж1нці, другий — взяв собі. Випили і відразу померли.
На місце маршала король поставив злодія.
І нині живуть, коли не померли.
А звідси наука: хто для іншого яму копле, сам до неї
лопне.
12*
339
КАЗКА ПРО НІМУ ЦАРІВНУ
Жив в одному селі бідний чоловік. І було в нього це
багато, не мало — дванадцятеро дітей, ще й тринадцЯТа
народилася. Коли народилася, треба було охрестити. Схо
див чоловік усе село, та кума так і не знайшов: було в се-
лі дванадцять хат, і в усіх він мав уже кумів.
До сусіднього села було далеко. Та все-таки чоловік
взяв дитину на руки й пустився в дорогу. Застала їх
ніч.
Чує вночі десь поблизу стук. Не довго думав, взяв ди.
тину й пішов на той стук. Бачить край дороги хату. За.
глянув у вікно, а там стара баба довбнею б’є то по одній
то по другій стіні.
Заходить чоловік до хати:
— Добрий вечір, кумо!
— І тобі доброго здоров’я, куме!
— Я приніс дитину охрестити!
— Коли хочеш, аби я була за куму, мусиш залишити
хресницю у мене. За це я зроблю тебе багатим.
Подумав, подумав чоловік, поміркував, що в нього й так
дітей багато, і погодився.
— Ну, тепер іди додому!— каже йому кума.
До ранку добрався вже додому, а там його жінка зу-
стрічає:
— Готуй, чоловіче, столи для гостей! У коморі в нас
є все, що треба. Я буду пекти й варити, а ти йди клич
кумів на гостину!
Побіг чоловік кликати кумів на гостину. А куми смію-
ться з нього, бо знають, який він бідний.
Та бідний каже кумам:
— Не ваше діло, кумове, звідки у мене все взялося.
Ви лише приходьте!
Похрестили доньку Марією, принесла її кума із церкви.
Почалася гостина. Наїлися кумове досита, напилися до
оп’яніння. Дивуються, звідки в бідняка стільки всього
взялося?
Погостилися, і став бідний чоловік проводити куму до-
дому. Вона й каже на прощання:
— Коли дитині буде дванадцять днів, принеси її на
те місце, де ти мене зустрів. Я дам тобі все, що пообіця-
ла. Дам ще й таке дзеркало, в якому ти завжди буде£П
свою доньку видіти: що вона робить, де вона живе.
З тим і пішла собі.
340
Настав дванадцятий день. Узяв бідняк дитину й пішов
до куми. А на тому місці, де раніше була хата,— вели-
кий кущ, а під кУЩем кума сидить. Передав чоловік ди-
тину кумі, а вопа подала йому дзеркало. На прощання
сказала:
____Від цього часу ти будеш лікарем... Тебе будуть кли-
кати ДО себе великі пани. Я зроблюся ДЛЯ ІНШИХ неви-
димою. Коли буду стояти коло ніг хворого — можеш йому
допомагати — вилікуєш. Коли побачиш мене коло голови
хворого — лікувати пе пробуй. Тепер іди додому. Та поки
не пройдеш півверсти, не оглядайся.
Д чоловік не витримав, оглянувся і бачить: на місці,
де сиділа кума, з’явилося полум’я, а кума разом з дити-
ною зникли в ньому.
Перелякався чоловік. Дивиться у дзеркало, бачить: його
дочка в прекрасному палаці. А навколо палацу — загоро-
да, квітники, яких ніде не побачиш. А в самому палаці
стільки кімнат, скільки днів у році. Кожна кімната має
своє призначення, і на дверях написано, що вона може
дати людині. На одних написано: «Мені треба взуття».
Бідняк, не довго думаючи, сказав:
— Мені треба стільки й стільки пар топанок!
Раптом перед ним появилася ціла купа взуття.
На других дверях написано: «Мені треба одяг». Випро-
сив чоловік і одяг — собі й дітям...
Коли донька підросла, почала ходити по кімнатах, роз-
дивлятися. Хресна їй і каже:
— Якщо мене послухаєш, цей палац і загорода твоїми
будуть. Якщо не послухаєш, знищу тебе, і твого нянька...
А тим часом батько дівчини лікував багатих панів, і
вони за це добре йому платили — вже розбагатів.
А дівчина росте. Минуло їй шістнадцять років. До оди-
надцятої години весь час бувала з хресною, а потім баба
кудись зникала. Дівчина зацікавилась, куди зникає жінка.
Дівчина побувала вже у всіх кімнатах, крім одної, в
котру баба заборонила їй заходити. Дівчина й подумала:
«Певно, вона там щось ховає від мене. Загляну, побачу».
Як тільки минула одинадцята година, хресна зникла,
а Дівчина — бігом до тієї кімнати. Бачить: двері в кімна-
ту трішечки відчинені. Заглянула — а серед кімнати ве-
лика бочка крові, а в тій бочці бабуся купається. Вона
Вся червона, тільки зуби біліють.
'-трашенно перелякалася дівчина й зрозуміла, що вона
в<1инила великий гріх. Швиденько побігла до тієї кімнати,
341
стала просцТи
Що вона нікому
на двір, а Там
з якої можна було покликати попів, і
аби дванадцять попів взяли з неї клятву,
не видасть того, що бачила в кімнаті.
О дванадцятій годині дівчина дивиться
баба тріски збирає. Питає дівчину:
— Маріє, що ти бачила в тій кімнаті?
— Я, бабко, нічого не бачила, бо я там не була.
— Ще двічі тебе запитаю. Не скажеш — поведу те§е
в пусті гори звірам на поживу, а твій нянько знову стане
таким бідняком, яким був.
— Я там не була й нічого не виділа!
Сказала дівчина ці слова і втретє. Вхопила тоді баба
дівчину на плечі, знялася у повітря й полетіла з нею по-
над високими полонинами, понад густими лісами. Опус-
тилася в хащі на поляну, зняла з дівчини одяг і залиши.
ла її голу.
-— Ні з ким, окрім мене, ти не повинна говорити!— на-
казала баба на прощання й зникла.
Дівчина залишилася одна. Заніміла. Знайшла собі до-
мівку в дуплавому буці, живилася корінцями, травою і
дикими ягодами.
Одного разу зібрався царевич з міністрами на полю-
вання. Приїхали вони в ліс і зупинилися на отій полянці
обідати. А пес щось завітрив і загавкав.
Царський син каже міністрові:
— Відріж псові хліба й м’яса.
Міністр відрізав шмат м’яса і хліба й кинув псові. Пес
узяв харчі й поніс до дупла, де жила дівчина. Повернув-
ся і знову жалісно дивиться, наче їсти просить.
— Чому це так жалісно пес дивиться?—питає царевич
і знову велів дати йому хліба й м’яса. Пес відніс хліб і
м’ясо до дупла. Так було і втретє. На цей раз царевич
пішов слідом за псом, знайшов у дуплі дівчину, та таку
гарну, якої ніколи не зустрічав. Питає він дівчину:
— Хто ти й чия будеш?
Дівчина мовчала. Царевич здогадався, що вона німа.
Повернувся до міністрів і наказав їм привезти з царсь-
кого двору дівоче плаття і попросив нікому нічого не ка-
зати.
Привезли міністри одяг. Спершу дівчина дуже наляка-
лася, потім заспокоїлася. Коли стемніло так, щоб ніхто
не бачив, завезли її в царські палати. Поселив царевич
дівчину в кімнаті, до якої, крім нього, ніхто не за-
ходив.
342
ІММБ
Часто він до тієї кімнати заходив, милувався гарц0
дівчиною, далі почав жити з нею. Коли приховувати цЬо
го далі не можна було, царевич скликав увесь царсь^и«
двір й дає таке запитання:
— Чи можу я собі взяти те, що знайшов у Своєму
лісі?
— Можеш!—відповіли.
Тут царевич вивів дівчину й усім показав. Цариця ду.
же розгнівалася, що син одружився без її відома й взяв
собі за жінку якусь невідому дівчину, до того ж Німу
Та царевич був характеру твердого. Жив собі з ®іц-
кою далі.
Прийшла пора Марії родити. Народила вона прегар-
ного хлопчика. Вночі баба, її хресна мати, приспала всіх,
хто жив у царських палатах, прилетіла до породіллі
й питає:
— Скажи мені, що ти ви діла в тій кімнаті?
— Я там не була й нічого не виділа.
- Ще раз питаю тебе, Маріє! Коли не скажеш, візьму
від тебе дитину, і твій чоловік тебе погубить.
Але Марія нічого пе сказала.
Баба забрала дитину, а матері дала до рук ножа, а
уста обмазала кров ю.
Прокинулися всі, дивляться — дитини нема, а уста жін-
ки в крові й у руках ніж. Вирішили, що вона з’їла сина,
й відразу доповіли цареві. Та він жінку дуже вже любив,
тому нічого їй не заподіяв.
Живуть вони далі. Знову жінка царевича завагітніла.
Коли настала пора їй родити, поставив скрізь сторожу:
коло жінки, по коридорах. А баба знову з’явилася. При-
спала всіх, прийшла до породіллі й питає:
-— Що ти виділа в тій кімнаті? Коли не скажеш, то
візьму від тебе й цю дитину.
Марія знову не сказала. Баба їй обмазала уста кров’ю,
дала до рук ножа, а сама з малою дитиною зникла. Про-
кинулася сторожа, дивляться й бачать: жінка спить з
кров’ю па устах, в руці — ніж, а дитини нема. Доповіли
про це царевичу.
Царевич вже не міг пробачити дружині того, що вона
накоїла. Зібрав міністрів, і вирішили, що жінку треба
стратити.
Приготували велике вогнище й поставили до нього Ма-
рію. Але царевичу було дуже шкода її, і він покликав
музик, аби грали жалібно, як на похоронах.
344
Коли розпалили вогнище, у повітрі раптом знявся ви-
др, насувала чорна хмара. Вона повзла все нижче й ниж-
че раптом з неї з’явилася баба й питає жінку царевича:
__ Маріє, що ти виділа в тій кімнаті?
__Я не виділа там нічого!
Ще двічі спитала баба молоду жінку, а далі каже:
____- Забирай своїх дітей!—і вивели з хмари обох синів
царевича.
Почули цю бесіду люди. Стоять і дивуються.
____Ну, Марійко, палац і загорода твої! Тут маєш клю-
ЧІ і живи, як тобі хочеться!—-сказала баба наостанок і
піднялася разом з хмарою.
Марія, царевич і діти повернулися додому і скликали
велику гостину.
Жінка царевича почала від того дня говорити, як і
кожна жінка...
КАЗКОВА ТРАДИЦІЯ ЗАКАРПАТСЬКОГО СЕЛА
Усна народнопоетична творчість Закарпаття є скарбом, що спра
ведливо оцінений науковими експедиціями Всесоюзної і Українсько'
Академій наук.
Корінне населення краю на південних схилах Карпат віками жило
у виключно важких умовах соціального і національного гніту. До
початку одинадцятого століття Закарпаття входило до складу Ки-
ївської Русі, а потім було загарбане угорськими феодалами Після
розпаду Габсбурзької монархії (1918) його насильно включили д0
буржуазної Чехословаччини, а в 1939 році воно було окуповане
хортистськими загарбниками. Лише восени 1944 року героїчна Ра-
дянська Армія визволила багатостраждальну землю від вікового
гніту.
Чужоземні поневолювачі прагнули вбити в місцевого населення
усвідомлення нерозривної єдності з братами-українцями та росія-
нами, робили все, щоб ізолювати його, відірвати від рідного кореня
і асимілювати. Та закарпатські українці чинили впертий опір спро-
бам денаціоналізації і зуміли зберегти свою народну культуру.
Терплячи чужоземне іго впродовж дев'яти століть, вони удержа-
ли елементи праслав’янської культури, календарні і родинно-побутові
обряди та пісні, народні казки, старовинні легенди, ліро-епічні пісні
тощо.
Ще Володимир Гнатюк захоплювався талантом закарпатських каз-
карів, називаючи кращими серед них Михайла Фотула із с. Строй-
ного і Миколу Проця із с. Дусина (нині Свалявського району), Пи-
липа Опаленика із с. Ворочева (Перечинщина), Андрія Бряника із
с. Голятина (Міжгірщина) та інших народних митців. У його «Етно-
графічних матеріалах Угорської Русі» 1 казки та легенди становлять
біля дев’яноста відсотків.
Після возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною інститути
Академії наук організували ряд поїздок в молоду радянську область.
Так, уже в 1945 році приїхали в Іршавський район працівники со-
юзного і республіканського інститутів, а в 1946 році в Хустськии
район прибула з Москви комплексна експедиція під керівництвом
професора П. Г. Богатирьова. Серед інших фольклорних жанрів було
записано багато казок.
Традиційна казка у Радянськім Закарпатті живе повнокровним
життям і нині.
1 Етнографічні матеріали з Угорської Русі, зібрав Володимир
Гнатюк, тт. І—VI. Львів, 1897, 1898, 1900, 1909, 1910, 1911.
346
І Казковий епос області збираю з початку сорокових років.
Мені довелося прожити чотири тривожні роки ( 1940—1944) у
селах Хустського та Мукачівського районів, спостерігати незвичайне
пожвавлення усної поетичної традиції, процес, так би мовити, від-
родження опришківського епосу. Старовинні пісні та легенди про
вароДиих месників — Пинтю, Довбуша, Шугая — зазвучали по-ново-
му, в них чувся заклик до боротьби проти завойовників. Навіть
фантастичні казки з їх безсмертними героями, що перемагають
страшних потвор, багатоголових зміїв і драконів, ставали зрозумілі-
ідими, ближчими і ніби перегукувались із тогочасними подіями.
Безпосереднє зіткнення з фольклорною стихією, з живим побуту-
ванням народної пісні і казки пробудило в мені бажання зафіксувати
побачене й почуте. Так я почав збирати різні жанри усної народно-
поетичної творчості. Основну увагу в своїй збирацькій роботі я
приділяв обрядовій поезії, ліро-епічній пісні та казковій твор-
чості.
. Систематично і тривалий час вивчаючи казкову традицію Закар-
паття, одним із завдань, які ми поставили перед собою, був запис
казкового репертуару одного села.
, Для цього ми обрали Горінчеве — село Хустського району, роз-
ташоване в мальовничій долині Ріки, правої притоки Тиси. За
своїм географічним розташуванням, побутом, характером народного
прикладного мистецтва, усною народнопоетичною творчістю — це ти-
пове закарпатське село. Перші згадки про нього в писемних джерелах
відносяться до середини чотирнадцятого століття (1350 р.).
Люди старшого покоління розповідають, що неподалік Хуста жив
барон, володар величезного масиву орної землі та лугів. Був він
жорстоким визискувачем, деспотом, по-звірячому катував селян-крі-
паків, які тікали від нестерпного гніту в ліси, будували собі колиби,
займалися мисливством, розводили худобу, а на викорчуваних та ви-
палених галявинах сіяли овес, жито.
Назва села, як твердять старожили, походить від слова «горіти».
Виникло Горінчеве на місці, вкритому колись могутніми дубами,
кущами та чагарниками, які викорчовували, а потім спалювали.
У давнину, розповідають, в центрі поселення був величезний ка-
мінь, де постійно палало вогнище, аби дика звірина не підходила
близько до людських осель та родючих нив...
За час останньої татарської навали (1659 р.) село було зруйноване.
Населення, рятуючись від кочівників, ховалося у сусідніх лісах.
Коли ж небезпека проминула й «песиголовці» відійшли, люди знову
Повернулися на згарища і відбудували свої домівки.
Через село проходить шосе до Міжгір’я, а далі — на Майдан, То-
РУнськнй перевал, Долину і Стрий. Сюди пролягав давній торговий
Шлях з Угорщини до Галицько-Волинської Русі, сьогодні він сполучає
347
На Цім
Верховину з містом Хустом, а Горінчеве — важлива зупинка
шляху.
У минулому мали тут свої бази купці, торговці, що, зрозумі
привертало увагу опришків, які мешкали в сусідніх горах і дріМуЧн ’
лісах, таких, як Шаньово; опришки робили сміливі напади на баг
тих купців, і це породжувало народні легенди та перекази. Ще -
нині в селі можна почути цікаві оповіді про народних месників
Жителі Горінчева брали участь у селянській війні 1514 року та
визвольній війні угорського народу 1703 —1711 років. Напередодні
першої світової війни за орієнтацію иа Росію деякі селяни Горінчева
були засуджені угорськими властями як державні злочинці
За часів буржуазної Чехословаччиии соціальний портрет села, ду.
ховне обличчя його мешканців не зазнали істотних змін За два
десятиліття буржуазного чехословацького режиму тільки чотири ви-
хідці з Горінчева змогли здобути середню освіту.
У 1923 році в селі була створена комуністична організація.
Під час фашистської окупації краю більше сорока юнаків емігру-
вали звідси до Радянського Союзу.
Восени 1944 року горінчівці з великою радістю вітали своїх ви-
зволителів — воїнів Радянської Армії. На шосе була побудована
тріумфальна арка з написом «Від Ужгорода до Кремля— всюди русь-
ка земля». Тут зібралася сільська громада, вручила хліб-сіль го-
ловнокомандуючому Четвертим українським фронтом генерал-полков-
нику І. Ю. Петрову.
Перші роки Радянської влади швидко змінили обличчя села, сві-
тогляд та психологію його мешканців. У селі було відкрито клуб,
бібліотеку, лікарню, середню школу. Селяни переконалися у перева-
гах колективного господарювання над одноосібним, і в 1948 році
в Горінчеві організовано колгосп «Більшовик».
Не тільки молодь, але й старше покоління потяглися до знань.
Якщо раніше молодь з почуттям страху і ненависті дивилася на
місто, то тепер вона з радістю працює і вчиться не лише в містах
Закарпаття, але й за його межами. Небувале пожвавлення в селі
викликало будівництво Теребле-Ріцької ГЕС. Сотні колишніх хлі-
боробів стали працювати тут.
У Горінчеві майже кожна людина середнього і похилого віку знає
одну-дві казки, проте нас цікавив передусім репертуар обдарованих
виконавців, майстрів слова. Упродовж шістнадцяти літ вдалося вия-
вити тут дуже талановитих і кількох рядових казкарів, записати їх
репертуар — триста текстів.
У пошуках високохудожніх зразків, ми покладалися не лише на
свої естетичні вподобання, а зверталися і до самих трудівників,
яким, як відомо, не властиве почуття авторського самолюбства чи
«письменницька» тяга до слави. Талант співця, оповідача, казкаря
348
природний дар, котрим наділений далеко не кожен. Одні вміють
гарно розповідати, інші — чудово співати. Селяни та робітники ша-
нують і поважають людину обдаровану, але ие заздрять їй. Ми
?авжди уважно прислухалися до думок людей і вірили в їх естетич-
не чуття. Так ми і познайомилися з казкарями Дмитром Петриком,
Юрієм Порадюком-Тегзою, Юрієм Ревтем, Іваном Ділинком, Хо-
МОЮ Плешинцем, Андрієм Калином, Михайлом Шоваком, Юрієм
ДОитровичем, Ганною Павлюк.
За віком ці казкарі розподіляються иа три покоління, старше
(від 60 до 80 рр.) — Дмитро Петрик, Юрій Ревть, Юрій Порадюк-
Тегза; середнє (від 50 до 60 рр.) — Іван Ділинко, Хома Плеши-
нець, Андрій Калин-старший, Михайло Шовак, Гаииа Павлюк; мо-
лодше (від ЗО до 40 рр.)—Юрій Митрович, Андрій Калин-мо-
лодший та інші.
Андрія Степановича Калина можна назвати казкарем-уиіверсалом,
який в однаковій мірі володіє майстерністю оповіді фантастично-геро-
їчної, легендарної та новелістичної казки, історичного оповідання,
анекдоту тощо. Іван Ділинко, Дмитро Петрик — це казкарі-епіки,
що вміють намалювати широку картину. Хома Плешинець і Юрій
Ревть почувають себе упевнено в народній новелі та казці-аиек-
доті.
За майстерністю, якщо можна тут зробити якусь градацію,
Андрія Калина, Івана Ділянка та Хому Плешинця слід віднести
до найбільш талановитих народних казкарів, це вправні майстри-
оповідачі; другу сходинку посідають Юрій Ревть, Дмитро Петрик,
Юрій Порадюк-Тегза, а третю — усі інші казкарі.
Від Андрія Калина записано 120 сюжетів, Юрія Ревтя — 40,
Хоми Плешинця — 35, Юрія Порадюка-Тегзи — ЗО, Михайла Шо-
вака—17, Івана Ділинка—15, Юрія Митровича—14, Дмитра Пет-
рика—10, Ганни Павлюк — 4 сюжети.
Великий інтерес становлять творчі біографії казкарів. Ці біогра-
фії — жива історія краю, його трударів, які зазнали безмір лиха,
перебуваючи тривалий час під чужоземним гнітом. Водночас вони
дозволяють заглянути в творчу лабораторію народних митців і кра-
ще зрозуміти секрети творення народної казки. Так, найстаріший
в горіичівських казкарів Дмитро Петрик у 1914 році, під час наступу
російських військ на Львів, потрапив у полон і п’ять років працював
в Омській губернії, де захопився оповідями сибірських казкарів, від
ЯКИХ перейняв кілька рідкісних сюжетів, серед них і казка про
Єруслана Лазаровича, невідома на Західній Україні та Закарпатті.
Земляк Петрика Юра Ревть теж був у російському полоні в Пол-
тавській губернії, де його привабили східноукраїнські казкарі. Хо-
ма Плешинець жив иа Кавказі, Юрій Порадюк-Тегза працював иа
лісорозробках у Румунії, Боснії та Герцеговині, де познайомився
349
в балканськими казками та юнацькими піснями. Блукання по г„-
, « . Е1Ту
в пошуках кращої долі збагачувало життєвии досвід та знання цИх
трударів, розширювало їх світогляд. Майже всі горінчівські казкарі
«люди бувалі», які своїми очнма бачили не тільки європейські, але “
американські, азіатські, навіть африканські країни. Всі вони визНа
ють, що їх казковий репертуар, започаткований в отчому домі в
роки дитинства, пізніше значно доповнений новими сюжетами і Мо.
тивами, набутими під час поневірянь. Отже, вроджений талант на-
родного оповідача зростає і мужніє, коли він прилучається до вели-
кої школи життя, виходить на ширші простори, і це — закономірне
явище у фольклорі різних народів.
Вивчення казкової традиції села ми почали з творчого доробку
Андрія Калина, найталановитішого з горіичівських народних опові-
дачів, який відомий нині далеко за межами області. Його казки
неодноразово видавалися українською та російською мовами, опуб-
ліковані також у зарубіжних виданнях. У розмові з нами Андрій
Степанович назвав своїх учителів, тобто казкарів, від яких він ще
в дитинстві навчався складати і розповідати казки. Це — Юрій По-
радюк-Тегза, Дмитро Петрик, Юрій Ревть, Іван Ділинко. Тривалий
час ми знайомилися з казковим репертуаром Андрія Калина, а та-
кож його учителів та учнів. У результаті такої копіткої праці постала
можливість прослідкувати життя казки в одному населеному пункті
протягом трьох поколінь.
Це дозволяє з’ясувати ряд важливих питань, а саме: як переда-
ються казкові сюжети від покоління до покоління і яких змін при
цьому зазнає композиція, стиль, образна система казки; скільки
сюжетів побутує у селі без будь-яких змін та які з них найбільш
поширені; які жанрові різновиди казки тут переважають; скільки
талановитих оповідачів у селі; яке ставлення талановитих казкарів
до традиції, в чому своєрідність оповідача, імпровізаторського його
хисту; як впливає на сюжет казки світогляд казкаря, середовище та
реальна дійсність, яка його оточує; характер композиції та художніх
образів казки і т. д.
Звичайно, триста казок, записаних нами в Горінчеві, не вичерпу-
ють усього казкового репертуару села. Однак є підстава твердити
про порівняно повне охоплення кращих зразків.
Аналіз ідейно-художньої специфіки казок та історії їх створення
і побутування засвідчує, що казки села Горінчева — закарпатського
ареалу. Це підтверджується зіставленням їх з казками, записаними
раніше на Закарпатті.
Горінчівські казки належать до типу західноукраїнських, у чому
переконуємося, порівнюючи їх із записами В. Гиатюка (Галицько-
руські народні легенди, т. 1—II, «Етнограф, збірник, XII—Х1П-
,1902), О. Роздольського (Галицькі народні новели. «Етнограф-
350
] збірник, VIII), Ю. Яворського (Пам’ятники галицько-руської народ-
ної словесності, вип. І, Київ, 1915).
Творчість горінчівських казкарів засвідчує безперервні зв'язки
трудящих Закарпаття з єдинокровними братами по той бік Карпат.
Лк не намагалися чужоземні загарбники перешкодити цим зв’язкам,
вони тривали і постійно зміцнювалися. Горінчівські казки — орга-
нічна частка загальноукраїнської народної казки. У них чітко
прослідковуються також не лише типологічні, але й генетичні зв’язки
3 російськими народними казками. Хоча, певна річ, мають вони
чимало специфічних особливостей.
Закарпаття межує з Чехословаччиною, Угорщиною та Румунією.
Етнографічне сусідство впливало на народну творчість закарпатських
українців, і в казках теж відчутні не лише словацькі, угорські, ру-
мунські, а й південнослов’янські (балканські) мотиви.
У репертуарі горінчівських казкарів переважають фантастичні та
соціально-побутові казки. Твори ці соціально загострені, сповнені
мотивів соціального протесту.
Народні соціально-побутові казки — чи не найцікавіше явище у
фольклорі Закарпаття. У них трудове селянство висловлювало свої
мрії та прагнення про волю, відображало невпинну боротьбу з внут-
рішніми та зовнішніми ворогами. В селі Горінчеві, до речі, дуже
поширені також оповіді казково-фаитастичного плану про оп-
ришків.
Із трьохсот записаних нами в Горінчеві казок біля двохсот —
оригінальні, інші — варіантні. Понад п’ятдесят сюжетів — нові, які
ніде не були до нашого запису опубліковані, деякі з них побутують
і в інших селах області. Найперше сюди належать «Майстер Іванко»,
«Як дідо ходив до школи», «Перед хрестом чи шибеницею треба
молитися», «Як опришок віддячився бідному чоловікові», «Про ко-
ролевича Марка», «Як дідо ведмедя задушив, а велета і чорта пере-
хитрив» та інші. А ось казки, які побутують серед населення у
кількох варіантах: «Підпишися на те, про що ще не знаєш», «Незви-
чайна курочка», «Сто братів», «Про Долманьоша», «Про хлопця, що
не знав страху» тощо. Серед оригінальних творів переважають со-
Ціальио-побутові новелістичного плану, а серед варіантних — казки
фантастичні.
Казки Горінчева — красномовне підтвердження слів Володими-
ра Ілліча Леніна про те, що усна народна творчість — це вираження
«мрій і сподівань» народу. В цих казках художньо правдиво відо-
бражене життя та почування закарпатського селянства.
Горінчівські казкарі постають перед нами як типові представники
трудової селянської бідноти, яка протягом століть зазнавала жорсто-
кої експлуатації від чужоземних загарбників та «своїх» місцевих
Панів.
351
Важко знайти навіть і в усій Європі ще якийсь край, де визНСк
і гноблення трудової людини досягали б таких жахливих меж а,.
’ '1Д у
дорадянському Закарпатті.
Та навіть у хвилини найбільшого відчаю, коли, здавалося, ВСе
загинуло і нема ніяких надій на порятунок, трудящі не втрачали
віри у краще майбутнє. Голосом народних співців, казкарів, опові
дачів, вони висловлювали свої одвічні мрії й сподівання про волю
перемогу добра над злом, правди над кривдою, справедливості над
несправедливістю.
В горінчівських казках відображено гострий соціальний протест
проти царів і королів, міністрів і генералів, панів-поміщиків, лихва-
рів, торговців, сільських куркулів-«газд», духовенства і попів, без-
душних чиновників і буржуазної інтелігенції. Уже самі назви
казок, їх зачини-заспіви сповнені соціальним звучанням: «Казка про
бідного чоловіка», «Казка про бідного хлопчика», «Жив бідний чо-
ловік», «Зачинається казка з бідного чоловіка» і т. д.
Народні оповідачі реалістично правдиво зображують у своїх тво-
рах важке становище селян та робітників в умовах феодально-крі-
посницького та буржуазно-капіталістичного гиіту. З одного боку —
тяжке становище трудового населення, з іншого — розкіш, велике
багатство, паразитизм і безтурботне байдикування панівних верств
суспільства. В одному таборі — збіднілі селяни, лісоруби, пастухи,
слуги, злидарі, в іншому — поміщики, лихварі, генерали, міністри,
Царі.
Головним героєм у казках виступає бідний чоловік, бідний хло-
пець, проста трудяща людина, яка бореться зі своїми класовими во-
рогами. На показі цієї боротьби, як правило, будується сюжет
казок.
Дуже цікавою за своїм філософським задумом є «Іванко-май-
стер» — одна з найкращих народних казок про обдарованих закар-
патських трудівників, які віддавна славляться чудовою різьбою по
дереву, своєрідною дерев'яною архітектурою тощо. Казка цілком
оригінальна за своїм змістом. Правда, своєю темою вона дещо спо-
ріднена, на наш погляд, з відомим уральським сказанням про кам’я-
ну квітку. Спорідненість тут, звичайно, не сюжетна, а в філософ-
ському задумі та в трактуванні образу юного героя.
Ідейний зміст казки відзначається гострою соціальною спрямова-
ністю. Простий селянський хлопець перемагає всемогутнього царя.
Перебуваючи у в’язниці, він виготовляє незвичайної конструкції
дванадцять стільців. Цар запропонував йому за це три вози золота,
але Іванко відмовляється від срібла-злота та великого багатства за-
ради звільнення із неволі коханої дівчини. Вій перемагає свого
класового ворога і як майстер, і як людина благородної вдачі.
352
Дидрій Калин казкою своєю наче запитує себе і слухачів, яким
повинен бути справжній народний митець. І відповідаючи на це
миттєво важливе питання, наголошує, що справжній художник му-
сить бути і вправним майстром, і чудовою людиною, поєднувати у
собі великий талант з красою душі.
У творчості казкарів Горінчева важливе місце посідають антире-
лігійні та антипопівські казки. Сатира на попів та духовенство зву-
чить у багатьох казках Андрія Калина («Піп та наймит», «Піп-ко-
хаиець», «Дивний сон Івана», «Залізний вовк»), Юрія Ревтя («Про
Івана та попа», «Про попа та цигана»), Хоми Плешинця («Як піп
судився з циганом», «Як слуга відучував попа ходити до молодиці»,
«Про попа та селянина»), •.:>
У репертуарі казкарів — багато творів, спрямованих проти бага-
тіїв. І це цілком закономірно. Адже творили казкову традицію села
саме колишні селяни-бідняки, і це не могло ие позначитися на
ідейио-тематичиому звучанні творів. Так, наприклад, в минулому
А. Калин — колишній наймит, лісоруб, І. Ділинко — бідний ко-
валь, X. Плешинець — селяиин-бідияк, Ю. Ревть — тесляр, Ю. По-
радюк-Тегза — лісоруб.
Окремі фольклористи дотримуються думки, що казкарями, як
правило, бувають діди та баби. І чимало збирачів фольклору най-
частіше звертаються лише до людей похилого віку. Наша практика
збирання фольклору засвідчує, що казки вміють складати і захоп-
лююче розповідати люди різного віку.
В серпні 1957 року, під час одних із наших відвідин Горінчева в
хатині Андрія Калина зібралося людей, що й, як кажуть, яблуку
ніде було впасти. Зібралися, щоб послухати «конкурс» народних
митців. Андрій Степанович, визнаний майстер казки, уважно слу-
хав виступи казкарів-«початківців», а також досвідчених майстрів і
об’єктивно оцінював їх. Серед майстрів усної оповіді ми зустріли
тут і тридцятирічних, і п’ятдесятирічних, і сімдесятирічних. Вико-
навцями баладних пісень виступали переважно жінки, а прозових
оповідних творів в основному чоловіки.
Поглиблене вивчення казкової традиції села дало можливість по-
рівняти казки учителів з казками їх учнів. І ось тут ми й переко-
нуємося. що чим талановитіший казкар, тим яскравіше проявляється
його творча індивідуальність, незважаючи на його вік. Посередній
казкар передає народну традицію дещо спрощено, не осмислюючи
творчо її специфіки. Справжній же казкар, тобто майстер худож-
ньої оповіді, вкладає в традицію свій поетичний хист, що познача-
ється иа ідейній спрямованості твору, иа цілісності і стрункості
ного композиції, розвиткові сюжету, на майстерності образів та
картин, на яскравому локальному колориті і живій народній мові.
Так, наприклад, казку «Сто братів» записано від трьох казкарів.
353
Виклад змісту твору різними оповідачами неоднаковий. Д. Петри
початок-заспів казки подає в традиційному плані: за одну
дружина лісоруба народила сто синів. Ю. Ревть пояснює уже н
ймовірність такого випадку: жінка бідного селянина з’їла насіц
чародійної троянди і через певний час народила сто синів. А. Кали
цей мотив трактує по-своєму: з ївши насіння з чародійної ружі,
ка щороку народжує по синові.
Або ж розглянемо «Казку про Долманьоша». Андрій Калин
вперше почув її від Івана Ділинка. Порівняння двох варіантів до.
зволяє виявити специфічні особливості творення казки. Так, варіант
І. Ділннка позначений характерними для цього казкаря рисами-
епічний і велично-спокійний тон викладу, багатоепізодичність і тя.
жіння до передачі деталей. А. Калин, учень І. Ділинка, розвантажує
свій твір від сторонніх мотивів та епізодів, які, на його думку, нега-
тивно позначаються на стрункості композиції. Герой казки І. Ділинка
здійснює ЗО подорожей, розповідь про які у творі є досить деталь-
ною. Герой же казки А. Калина — подорожує лише чотири рази
розповідь про ці мандри порівняно стисла.
Яскравим прикладом творчого підходу до традиційного сюжету
може бути й казка Андрія Калина «Як опришок віддячився бідно-
му чоловікові». Сюжет її такий: бідний чоловік віддає останні гроші,
аби викупити з неволі хлопця, засудженого до страти. І хлопець
не забуває віддячитися рятівникові. Нам відомі прикарпатські ва-
ріанти цього сюжету, записані В. Гнатюком, Ю. Яворським, О. Роз-
дольським. Однак ці варіанти значно відрізняються від казки
А. Калина. Так, у казці В. Гнатюка («Чорт-шибеник») біднякові
допомагає стати багатим чорт. У Яворського бідняк залякує свого
марновірного брата-багатія тим, що приносить під його двері мертву
матір і той погоджується відпустити йому якусь частку свого майна
(«Мертва мати»). У Роздольського мова йде про збагачення звичай-
ного злодія («Вдячний злодій і збиточна небіжка»). Герой же Кали-
нової казки — опришок, який діє в ім’я соціальної справедливості,
він забирає добро в багатіїв і розподіляє його між бідними.
Наведені факти переконують у тому, що талановитий народний
казкар не повторює сліпо відомі сюжети. Він по-своєму інтерпретує
сюжет, створюючи по суті новий твір. Особистість казкаря як
майстра слова проявляється на (фоні колективної творчості. Традиції
й новаторство тут ідуть поруч. Так в усній народнопоетичній твор-
чості здійснюється безперервний творчий процес. Активність народ-
них майстрів оповіді повністю спростовує буржуазні «теорії» про
неспроможність трудящих творити й примножувати мистецькі на-
дбання.
П. В. ЛІНТУР
ПРИМІТКИ
Примітками ми хотіли б допомогти читачам краще зорієнтува-
тися в сюжетах творів й ще раз підтвердити думку, що народна
поетична творчість Закарпаття, протягом довгих віків відірваного
від свого материнського лона, — невід'ємна й складова частина ук-
раїнського фольклору й багатьма своїми ідейио-художиіми ознаками
споріднена з народнопоетичною творчістю братнього російського на-
роду.
У примітках застосовуються такі бібліографічні скорочення:
Азадовський, Карельськ. — М. К. Азадовский. Русские сказки Ка-
релки. Петрозаводск, 1947.
Андреєв— Н. П. Андреев. Указатель сказочньїх сюжетов по си-
стеме Аарне. А., 1929.
Афанасьєв— А. Афанасьев. Народньїе русские сказки. Гослитиз-
дат, М., 1957.
Афанасьєв, Легенди — А. Н. Афанасьев. Народньїе русские ле-
генди. М. 1914.
Гнатюк, Легенди — В. Гнатюк. Галицько-руські народні легенди.
«Етнографічний збірник», XII—XIII. Львів, 1902
Гнатюк, Етн. матер. Уг. Р.— Володимир Гнатюк. Етнографічні ма-
теріали з Угорської Руси. Львів, т. І, 1897; т. II, 1899; т. III, 1900;
т. IV, 1909; Т. V, 1910; Т. VI. 1911.
Грінченко — Б. Д. Гринченко. Зтнографические материальї, соб-
раниьіе в Черниговской и соседних с ней губерниях. Вьіп. І—II.
Черингов, 1895—1897.
Грінченко, Із уст — Б. Д. Гринченко. Из уст народа. Чернигов,
1901.
Добровольський — В. Н. Добровольський. Смоленский зтнографи-
ческий сборник, ч. І. «Записки Русск. геогр. общ. по отделению
втнографпи», XX, СПБ, 1891.
Драгоманов — М. Драгоманов. Малорусские народньїе предания и
рассказьі. Киев, 1876.
Карнаухова — И. В. Карнаухова. Сказки и предания Северного
края, Л., 1934.
Куприяниха — Сказки Куприянихи. Сборник А. М. Новиковой и
Н. А. Оссовецкого под общей ред. проф. И. П. Плошникова. Воро-
Нежское обл. книгоиздательство, 1937.
Манжура — И. Манжура. Сказки, пословицьі и т. п., записанньїе
в Екатеринославской и Харьковской губ. Харьков, 1890.
Маркуш— А. Маркуш. Подкарпатські народні казки. Ужгород,
». І, 1941; Т. II, 1942; Т. III, 1943.
Ончуков-—Н. Е. Ончуков. Северньїе сказки. СПБ, 1905. «Зап.
Русск. геогр. общ. по отдел. зтиогр.», XXXIII.
Роздольський— О. Роздольский. Галицькі народні казки, «Етногр.
вб.» (1895 — перші 25 номерів), (1899 — номери 26—77).
355
Роздольський, Новели — О. Роздольский. Галицькі народні
«Етногр. зб.», VIIї. 1900. Н0ЕЕли.
Романов— Е. Романов. Белорусский сборник, 111—IV
1887, 1891. ' тебс«.
Рудченко — И. Рудченко. Народньїе южно-русские сказки о
1—11, Киев, 1869—1870. ’ ВЬ,П-
Смирнов — А. И. Смирнов. Сборник великорусских сказок архц
ва Русского географического общества, вьіп. І—II, 1917.
Соколови — Б. и Ю. Соколови. Сказки и песни Белозерского
М„ 1915. рая-
Чубинський — Трудьі зтнографическо-статистнческой зкспедиции в
западно-русский край, снаряженной Русским географическим обшегт
вом, II, СПБ, 1878.
Яворський— Ю. Яворский. Памятники галицко-русской иародвой
словесности, вьш. І, Киев, 19Т5. «Записки Русск. геогр. общ. по
отдел. зтногр.», XXXVII.
ІО. І. Ревть «Про самородну дівчину» — своїм основним мотивом
перегукується з казками про дівчину-чарівницю, жіику-відьму, жін-
ку-повітрулю. Дечим нагадує казки «Про персицького царевича»
(Чубинський, II, №55), «Жена-волшебница» (Яворський, №41),
«Дочь водяника» (Азадовський, Карельськ., № 44).
«Як бездольний чоловік став щасливим» — одна з найбільш ком-
позиційно струнких казок Ю. Ревтя. Андреєв, 910. Близька до
текстів казок, записаних В. Гнатюком у с. Ворочеве на Ужгородщи-
ні, с. Стройно на Свалявщині, с. Керестурі (Югославія), Етногр.
матер. Уг. Р., І, 163—170, VI, 262—265. Окремі паралелі: Драгома-
нов, 292—294; Афанасьєв, 332—334; Ончуков, 12, 85, 91, 155;
Соколови, 58.
«Про трьох братів і трьох сестер, яких віддали за трьох Ша-
шів» — своєрідний варіант відомих народних казок про ночування
синів на батьковій могилі після його смерті. Дечнм нагадує сюжет —
Андреєв, 552. Окремими мотивами перегукується з казками Афана-
сьєва, 159, 160, 562; Ончукова, 78, 167
«Про Іванка-Попрянка» — різновид дуже популярної казки про
Котигорошка. Подібний варіант В. Гнатюк записав у с. Коцурі
(Югославія). Герой казки В. Гнатюка (Етн. мат. Уг. Р., № 21)—
Деревинець, бо походить із шматка дерева, герой же казки Ю. Ревтя
Іванко-Попрянко — від перцю (попер — перець). Паралелі в інших
зб.: Роздольський, №33, Чубинський, II, № 63.
«Про дівчину, яку оббрехав піп» — оригінальний варіант відомого
сюжету «оклеветанная девушка» (Андреєв, 883). Паралелі: Гріи-
ченко, 170; Грінченко, Із уст, 346—347; Афанасьєв, 211; Ончуков.
80; Соколови, 26.
«Як солдат перехитрив чорта» — поширена в Горінчеві та околицях
казка. Споріднена з відомими народними казками про кмітливого
парубка-солдата, чарівника, який одружується з царською донькою,
перемігши чортове військо.
«Піп і його слуга» — дуже популярна не лише в с. Горінчеві, але
й в усьому Закарпатті казка. Паралелі знаходимо в фольклорі бага-
тьох народів. Споріднена з варіантами казок В. Гнатюка, Етн. матер-
Уг. Р„ 1, № 3, 4; там же, VI, № 127; Роздольського, Новели, № 18,
356
|9; Яворського, 81; Драгоманова, 349—352; російськими казками:
Афанасьєв, 150—152; Ончуков, 42; Соколови, 53; Азадовський,
Карельськ, 25. Друкується за зб.: «Як чоловік відьму підкував,
„ кішку вчив працювати». Вид-во «Карпати», Ужгород, 1966.
’ -|91—195
«Про бідного чоловіка й лисицю» — гумористична казка про ви-
нахідливого селянина, що перехитрив лисицю і ведмедя. Окремими
мотивами нагадує російську казку «Мужик, медведь и лиса» (Анд-
реєв, 154). Паралелі: Афанасьєв, 23—25; Смирнов, 192, 185, 226.
Подається за зб.: «Дідо-Всевідо». Вид-во «Карпати», Ужгород,
1969. (Усі твори, що подаються тут за книгою «Дідо-Всевідо», зві-
рені з оригіналами записів, здійснених П. В. Лінтуром.— Прим,
ред-)-
«Про Мар'ю-царівну та Івана-царя»— належить до типу фанта-
стично-героїчних казок про незвичайну наречену, дівчину-царівну і
бідняцького сина Івана. Андреєв, 400. Окремі подібні, як у цій
казці мотиви знаходимо в зб.: Афанасьєв, 235, 233, Смирнов,
9. 130.
«Про двох братів — бідного і багатого» — варіант поширеної соці-
ально-побутової казки про Правду і Кривду( Андреєв, 613), Пара-
лелі: Гиатюк, Етногр. матер Уг. Р., т. І, №36; Роздольський, Новели,
69—76; Рудченко, II, №35; Манжура, 73—74; Афанасьєв, 115—
122; Ончуков, 158; Смирнов, 83, 255, 286, 347; Карнаухова, 147.
Д. В. Петрик. «Про Єруслана Лазаровича» — цікавий закарпат-
ський варіант поширеного серед народів Сходу сюжету. Дмитро Пет-
рик пояснив, що чув казку від наймита Лукашки, коли перебував
як військовополонений під Омськом. Від Дмитра Петрика цей сю-
жет перейняв Калин. (Андреєв, 650). Паралелі: Афанасьєв, 3, Со-
колови, 115 та ін.
«Підпишися на те, про що ще не знаєш» — широковідома казка.
У Горінчеві записано два її варіанти — від Д. Петрика й А. Калина,
відмінності між якими досить значні. В. Гиатюк теж наводить два
варіанти цього сюжету: один записаний серед переселенців із За-
карпаття у Баиаті (Етиогр. матер. з Уг. Р„ т. IV, № 3), інший —
серед тих же переселенців у Бачці (Етногр. матер. з Уг. Р., т. V,
№ 12). Варіанти Гнатюка і Роздольського (№40) разом з горінчів-
ськими складають карпатський тип даного сюжету, спорідненого із
загальноукраїнськими та російськими казками (Рудченко, № ЗО;
Афанасьєв, 219—226; Ончуков, 56, 60, 128, 153; Соколови, 66).
«Незвичайна курочка» — тут сполучено два сюжети: «Чудесная
птица» (Андреєв, 567) і «Рога» (Андреєв, 566).
У Горінчеві записано нові варіанти від А. Калина та Д. Петрика.
Близька до текстів казок В. Гнатюка — Етн. матер. Уг. Р., т. IV,
№ 10, т. V, № 27; Ю. Яворського, № 31, П. Чубинського, II, № 427.
Паралелі в російських збірниках: Афанасьєв, 195, 196, 197; Ончу-
ков, 65; Соколови, 54, 94.
«Про циганина, якого батько прогнав із дому» — поєднує в Собі
кілька сюжетів. Початок нагадує оповідання про опришків, продов-
ження — новелу про страшного злодія, закінчення — анекдоти про
змагання людини з чортом. В. Гиатюк записав подібний сюжет у
селах Стройно і Дусино на Свалявщині (Етногр. матер. Уг. Р., т. І
357
№ 31, № 39). Передруковується за кн.: «Казки Верховини» V
род, 1960, 117—129. ’ ЖГо-
ІО. Порадюк-Тегза. «Про королевича Марка» — оригінальна и •
дома досі на Закарпатті казка, яка своїми мотивами та образа8''
перегукується з південно-слов’янським героїчним епосом. СпоріДН(.МИ
із сюжетами, записаними В. Гнатюком у Бачці від українських п а
реселенців (Егн. матер. Уг. Р., VI, №№ 75—87).
«Про хлопця, який звільнив свою матір з полону поганина»
варіант досить поширеної казки в українському, російському Д Гцв
денно-слов’янському фольклорі. Ю. Порадюк-Тегза вперше почув
казку у Боснії, потім у с. Дубовому Тячівського району на Закар-
патті.
«Про золотого птаха і золоті яйця» — фантастична казка, позна-
чена реально-побутовими елементами. Друкується за зб. «Дідо-Все
відо», с. 109—116.
«Про трьох братів і пшеницю, гцо двічі на рік родила» — друку-
ється за зб. «Дідо-Всевідо», с. 116—126.
«Про Сейпентел /донку» — друкується за зб. «Дідо Всевідо»
С. 99—109.
«Про Івана Пецовського, якому кіт допомагав». Андреєв, 545.
Близька до казок Гнатюка (Етн. матер. Уг. Р., НІ, № 57), Роз-
дольського (№ 53), Чубинського (II, № 56). Відповідні паралелі
знаходимо в російських збірниках, зокрема — Афанасьєв, 163, 164;
Карнаухова, 159.
«Про царя, у котрого одне око плакало, а друге сміялося і про
трьох його синів» — належить до типу казок «О молодце-удальце»
(Андреєв, 551). В. Гнатюк записав три варіанти цього сюжету: в
селі Вучкове Міжгірського району від Василя Богости (Етн. матер.
Уг. Р., II, №13), у селі Семлак колишнього Арадського комітату
від Ілька Галайки (Етн. матер., Уг. Р., IV, №17), у селі Коцурі
колишнього Бач-Бодрогського комітату від Імре Фарката (Етн. матер.
Уг. Р., № 4). Варіант Ю. Порадюка-Тегзи значно відрізняється від
згаданих, з казками В. Гнатюка споріднений лише своїм початком
та основним мотивом — «у царя одне око плаче, а друге сміється»,
навіть причина «плачу ока» різна. Паралелі: Чубииський, II, № 19;
Драгоманов, 299—304; Афанасьєв, 171—178; Ончуков, 3, 8, 166;
Соколови, 139: Смирнов, 1, 334; Азадовський, Карельськ., 6, 7 та ін.
«Про розумного хлопця Іванка» — фантастично-героїчна казка.
В. Гнатюк зафіксував подібний сюжет у с. Коцурі (Етн. матер.
Уг. Р., V. №2). У даному варіанті більш відчутні реалістичні еле-
менти.
1. Г. Ділинко. «Про циганина, який оженився на царівні» — фан-
тастична, захоплюючого змісту казка І. Ділянка про циганського
сина, який у лісі знаходить золоте яблуко, стає багатим й одружу'
ється з царівною.
«Про розумну дівчину і суддю» — варіант широковідомої соціалі»’
ио-побутовоі казки про те, як бідний чоловік завдяки своїй розумнів
доньці виграв судову справу у багатія.
«Казка про Долманьоіиа» — у Горіичеві від І. Ділннка та А. Ка-
лина записано два різні варіанти цієї казки. Аидреєв, 531. СпоріД"
нена з казками, надрукованими в зб. В. Гнатюка, Етн. матер-
Уг. Р., V, №№ ЗО, 31; Роздольського, №№ 41, 45, 71; Яворського,
358
Х4 21; Чубинського, № 76; Драгоманова, № 25; Афанасьєва, 169,
|70, 185, Оичукова, 126; Соколових, 39; Карнаухової, 45; Куприя-
рихи, 1- Друкується за зб.: «Дідо-Всевідо», с. 160—175.
«Про чоловіка, що побував у морського півня» — оригінальна каз-
ка, У якій поєднано кілька сюжетів- про подорожі до сонця, про
Кдоуження трьох синів і т. д. Друкується за зб.: «Казки Верхови-
ни», с. 301-306.
«Про сина бідного мисливая» —в основі казки дуже поширений
сюжет про «чудесну шкатулку» (Аидреєв, 560). У Горінчеві ми за-
писали один варіант від Ділинка, два — від Калина. Казка Ділинка
відтворює народну традицію, це зразок чарівної казки. Вона своїм
варіантом близька до казок, вміщених у зб.: Гнатюка, Етн. матер. з
уг, Р., V, №26; Яворський, №34; Роздольський, №5, 52; Чубин-
ський, II, № 12; Афанасьєв, 190, 191, 566; Куприяниха, 120;
Кариаухова, 146.
«Про Рачка і трьох його сестер» — своїм сюжетом споріднена з
вище згадуваною казкою «Про трьох братів і трьох сестер, яких
віДДали за трьох Шашів». 1. Ділинко почув казку від своєї бабусі.
«Про дивовижного чоловіка Гору» — цю казку Ділинко перейняв
від «шатрового» цигана Габора, родом із с. Королевого над Тисою,
який розповів казку на циганській мові. Окремими мотивами спо-
ріднена з казкою Калина «Жених-гад і невістка-жаба».
«Лабардо Янчі— син циганина» — одна з кращих казок І. Ділин-
ка, яку він почув від своєї бабусі, коли йому було десь біля 16 ро-
ків. Правдиво зображено в ній циганський побут. Основний мотив
5 — подорож царевича і циганського сина до злого царя-погаиииа.
«Про чоловіка, котрого жінка перетворила у пса» — своєрідний
варіант відомої казки про «царську собаку» (Аидреєв, 449). У казці
подана реалістична картина побуту верховинських пастухів. Най-
ближчим до її сюжету є казки, вміщені в зб. Гнатюка, Ети. матер.
Уг.Р., II, 19; Чубинського, II, №118. Паралелі: Добровольський,
348—354: Афанасьєв, 254, 255; Ончуков, 247; Соколови, 65, 88;
Кариаухова, 140.
X. І. Плешинець. «Іван Яворовий» — фаитастичио-героїчна казка,
контамінація кількох відомих сюжетів (чарівне походження героя,
переможець змія, чарівний предмет, чарівна втеча). Друкується за
зб.: «Дідо-Всевідо», с. 151—160.
«Про хлопця, який мусив служити в Охвая» — контамінація сюже-
тів «Хитра наука» (Андреєв, 325) і «Необережне слово» (Андреєв,
813). Паралелі: Афанасьєв, 229, 235, 249—252; Ончуков, 96, 170;
Кариаухова, 44.
«Брати-гайворони» — фантастична казка, опоетизовує образ бідної
Дівчини, яка у темному лісі шукає своїх шістьох рідних братів-воро-
иів і зазнає чимало злигоднів.
«Бідний чоловік та Вітер» — різновид сюжету про чудесні дари
(Аидреєв, 563, 564). Паралелі: Гнатюк, Етн. матер. Угр., т. 4, № 14,
15; Афанасьєв, 186, 187.
«Як хлопець мусив розповісти казку без правди» — казка-небили-
Ця (Андреєв, 1920, 1877, 1885). Паралелі: Гнатюк, Етн. матер.
Уг. р., т. 4, 159—161; Афанасьєв, 418, 421, 422. Друкується за кн.:
«Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати», с. 83—86.
359
Як дідо ведмедя задушив, а велета і чорта перехитрив»_____
П а
кращих горінчівських казок. Дечим нагадує сюжет — АндрЄєв
1049 а. Окремими мотивами споріднена з казками Афанасьєва, 149'
Карнаухової, 33; Куприянихи, 22. '
«Про хлопця, що не знав страху» — варіант широковідомого сю
жету— «бесстрашньїй» (Аидреєв, 326). Подібні сюжети знаходим"
в зб. Гиатюка, Етн. матер. Уг. Р., V, №38; Роздольського, № 2-
Афанасьєва, 348, 349, 350; Карнаухової, 132. Друкується за Кц •
«Казки Верховини», с. 273—277.
«Про дівчину та дванадцять розбійників». Один з популярних в
Європі сюжетів — «Жених-розбійник» (Андреєв. 955). Спорідцена
з казками В. Гнатюка, Етн. матер. Уг. Р., IV, №32, VI, 122; р03_
дольського, №№ 14ч 74, 77; Чубинського, II, №81, 82; Грінченка
№ 170, 344; Ончукова, 13, 93, 295; Карнаухової, 142, Куприя-
нихи, 45.
«Про ледачу жінку» — антипопівська оригінальна казка-новела.
Окремими мотивами споріднена з казками Афанасьєва, 518; Ончу-
кова, 99; Карнаухової, 152. Друкується за ки.: «Як чоловік відьму
підкував, а кішку вчив працювати», с. 83—97.
«Як слуга відучував попа ходити до молодиці» — варіант поширеної
в багатьох народів соціально загостреної антипопівської казки. Її
побутування на Закарпатті зафіксував В. Гнатюк — Етн. матер.
Уг. Р., 1, №11, «Випарений піп». Паралелі: Роздольський, №19,
25, 26, 36, 66; Чубинський, II, № 39, 116; Рудченко, 1, № 61;
Драгоманов, №51; Ончуков, 81, 253; Соколови, 147, 84 і т. д.
«Як піп з циганом судився» — казка-новела про спритного цига-
нина, який перехитрив попа і виграв з ним спір у суді. Андреєв,
№ 1789. Паралелі: Соколови, 9, 116.
«Про жінку-невірницю» — див. примітки до казки «Про чоловіка,
котрого жінка перетворила в пса». Друкується за кн.: «Як чоловік
відьму підкував, а кішку вчив працювати», с. 100—104.
«Як чоловік наровумив жінку» — соціально-побутова гумористична
казка. Друкується за кн: «Як чоловік відьму підкував, а кішку вчнв
працювати», с. 104—106.
А. С. Калин. «Казка про майстра Іванка» — одна з найкращих і
широковідомих казок А. Калина. В доступній нам літературі цей
сюжет не зустрічається. Друкується за кн.; «Закарпатські казки
Андрія Калина». Ужгород, 1955, с. 11—14.
«Сон Герасима». Друкується за кн.: «Закарпатські казки А. Кали-
на», с. 15—21.
«Цар і два розбійники». Друкується за кн.; «Закарапатські казки
А. Калина», с. 26—30.
«Іван — коровин син» — належить до типу казок «про три царст-
ва» (Андреєв, 301), які широко побутують в українському і росій-
ському фольклорі. Подібні сюжети зустрічаємо у В. Гиатюка, Етн.
матер. Уг. Р., II, №7, V, №22. Паралелі: Яворський, №24;
Чубинський, II, №20; Манжура, 43—45; Афанасьєв, 128—132,
360
139-142; Ончуков, 34, 79, 107, 241; Соколови, 79, 105, 153;
Карнаухова, 14, 41. 89, 124, Друкується за кн.: «Закарпатські казки
Д. Калина», с. 41—48.
«Дивний сон Івана». Друкується за кн.: «Закарпатські казки
Д. Калина», с. 86—91
«Бідний чоловік і смерть». Андреєв, 332. А. Калин перейняв цю
казку від горінчівського ремісника Ферія. Споріднений сюжет зна-
ходимо у Маркуша, II, 56—64; В. Гнатюка (Легенди, № 235—
238); Українські паралелі: Рудченко, II, № 42; Чубинський, 1,
217—219; Паралелі в російських казках: 332; Афанасьєв, Легенди,
16; Ончуков, 40; Смирнов, 300. Друкується за кн.: «Закарпатські
казки А. Калина», с. 167—169.
«Панщина». Друкується за кн.: «Закарпатські казки А. Калина»,
с. 177—179.
«Як опришок віддячився бідному чоловікові». Друкується за кн.:
«Закарпатські казки А. Калина», с. 186—190.
«Про нерозумну жону». Друкується за кн.: «Закарпатські казки
А. Калина».
«Казка про вірну жону». А. Калин почув цю казку-новелу на
Рахівщині, в с. Богдан, де він працював на лісорозробках. Подібний
сюжет нерідко зустрічається не лише в фольклорі, але й в літера-
турі. Андреєв, 882. Паралелі: Роздольський, № 1; Афанасьєв, 313,
314, 337; Смирнов, 337 Карнаухова, 147. Друкується за ки.: «За-
карпатські казки А. Калина», с. 210—212.
М. І. Шовак. «Стільки діточок, як на решеті дірочок» — цікавий
варіант відомого сюжету про братів-воронів та їх сестру. М. Шовак
чув цю казку в Сибіру від білоруса. Споріднена з казкою «Про
сімох братів гайворонів і їх сестру», записаною В. Гнатюком
(Етн. матер. Уг. Р., II, №21). Інші українські паралелі: Драго-
манов, 304—306; Чубинський, 68—70; білоруські: Ромаиов, III,
328—330, VI, 97—-112. Друкується за кн.: «Дідо-Всевідо», с. 148—
151.
«Як бідний чоловік дав сина в науку» — закарпатський варіант
поширеного сюжету казок про «хитру науку» («незвичайну науку»)
бідняцького сина у самого чорта. Андреєв, 325. Паралелі: Гнатюк:
Етн. матер Уг. Р., II, №6; Роздольський, 43; Чубинський, II,
№ 102, 103, 104; Рудченко, II, №29; Яворський, 36; Афанасьєв,
249—252; Смирнов, 24, 72; Азадовський, 4; Карнаухова, 44, 65.
Друкується за ки.: «Дідо-Всевідо», с. 142—148.
«Як Іван чорта поплішив» — фантастична казка, в основі якої по-
ширений сюжет про те, як бідний чоловік перехитрив і переміг са-
мого чорта
«Як циганин уберіг царську доньку» — одна з цікавих і оригіналь-
них горінчівських казок про те, як чорти женихаються з царською
донькою, на якій потім одружується циган, перемігши чортів. За-
кінчення носить антипопівське спрямування.
Г. М. Павлюк. «Щастя і Нещастя» — оригінальний закарпатський
варіант соціально-побутової казки про двох братів — бідного і ба-
гатого.
361
«Горобець і пес» — своєрідна казка про приятелювання собаки
горобцем.
Ю. Ю. Митрович. «Про розбійників, сміливу дівчину і царя» .
цікавий варіант дуже поширеної казки. Має широке побутування
иа Закарпатті. Варіант записано і від А. Калина та X. Плешинця
Андреєв, 955.
«Про Парубка-Переможця, який приніс сонце» — варіант інтерна-
ціонального сюжету. Андреєв, 300. Паралелі: Гиатюк, Етн. матер
Уг. Р., II, №8, 10, №32; Маркуш, II, 3—31; Яворський, №25,
Чубинський, 11, №68, 69; Манжура, 24—27; Афанасьєв, 134—138;
Ончуков, 27; Соколови, 37; Смирнов, 150, 183, 304; Карнаухова
43, 89, 163.
«Хто колір лиха бажає, сам лихо має». Друкується за кн.: «Як
чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати», с. 30—33.
«Казка про німу царівну» — друкується за ки.: «Казки Верхови-
ни», с. 278—282.
словник
маловживаних слів і виразів
/І^бо — але
/йно — так
Батечко — хрещений батько
бесаги — подвійна, перекидна торба
боженик -— присяжний
божитися — присягатися
босорканя — відьма
бузьок— лелека
Ватра — вогнище
вбила ніч — застала ніч
в’єдно — разом
витязь — герой, богатир
вила, вілла — фея, міфічна істота
вітрити — відчувати нюхом
волосман — присяжний
вуйко — дядько (по матері)
Газда, газдиня — господар, господарка.
тайник — лісничий
ганок — веранда
ганьбитися — соромитися
гаті — широкі штани з домотканого полотна
гелета — барило
глядати — шукати
грейцар— розмінна монета Австро-Угорщини
грань — жар
гужовка — мотузка з лози
Деревище — труна
дикун — дикий кабан
дозолена — відпустка
домівство — рідний дім, домівка
дорожити — подорожувати
дукати — золоті монети
Жалива — кропива
жона — дружина, жінка
жуковина — перстень
Забавитися — затриматися
завітрити — почути запах
заложитися — битися об заклад
звідати — питати
звір, узвір — гірська ущелина
Иця — міра зерна
363
Кадь — кадіб
канон — гармата
кантар — вуздечка
кертиця — кріт
клепач — молоток
кліпки — вії
крисаня — капелюх
кобел — міра
колиба — курінь
корч — кущ
кочія — карета
кошара — загорода для овець
кулач — фляга
Лада — скриня-лава
ладити — готувати
лакомитися — ласувати
легінь — парубок
допта — м'яч
Мапа — географічна карта
маточка — хрещена мати
маханиі — шахраї
мурник — муляр
Напудитися — налякатися
неборе— небораче
новинка — газета
няньо, нянько — батько
Образчик — фотографія
обрус, обруся — скатертина, рушник
ощппок — прісний корж
Паленка — горілка
перестати — перекрити дорогу
петек—верхній вовняний одяг
пеи — піч
пивник — глечик
пивниця — льох
пищалка — сопілка
під — горище
піпа — люлька
пітя — курча
пішник — стежка
повітруля — русалка
погар — склянка
полуденок, полуденкувати — обід, обідати
попер — чорний перець
потя — птах
пушка — рушниця
Родак — родич
розщибатися — боротися
364
І Салаш — стійбище на полонині
сорока — бідолаха
Ясважатися — сваритися
сирохман — сіромаха
Ісокотктп — стерегти
стрижки — вівці
Істрпко— дядько (по батькові)
Тайстра — сумка, торба
тотош — чарівний кіць
|токон — страва з кукурудзяної муки
толоко — пасовище
Ітопонки — черевики
торг — ярмарок
тучний -— вгодований
тяжка (жінка) — вагітна
Фара — попівський будинок
фіглі, фіглювати — жарти, жартувати
Хаща — ліс
[холошні— штани з вовни
Цімбора — товариш
цуравий — обдертий
Чекан — кирка
челядина — людина
чіпкарі — роз’їзні торговці
чир — страва з кукурудзяної муки
Шаркань — змій
ширінка — хустка
шовгор — шурин
шувар — осока
Ягер — лісничий
ЗМІСТ
КАЗКИ ЮРІЯ РЕВТЯ....................................... 3
Про самородну дівчину*....................................... 5
Як бездольний чоловік став щасливим *....................
Про трьох братів і трьох сестер, яких віддали
за трьох Шашів *.........................................
Про Іваика-Попрянка *....................................
Про дівчину, яку оббрехав піп *............................. 21
Як солдат перехитрив чорта * ............................... 24
Піп і його слуга............................................ 26
Про бідного чоловіка й лисицю............................... 29
Про Мар’ю-царівиу та Івана-царя *........................... 3^
Про двох братів — бідного й багатого *...................... 36
КАЗКИ ДМИТРА ПЕТРИКА.............................. 39
Про Єруслана Лазаровича *.............................. 41
Підпишися на те, про що ще не знаєш *.................. 58
Незвичайна курочка * .................................. 66
Про циганина, якого батько прогнав із дому............. 70
КАЗКИ ЮРІЯ ПОРАДЮКА-ТЕГЗИ......................... 79
Про королевича Марка *................................. 81
Про хлопця, який звільнив свою матір з полону Поганина * . 86
Про двох близнюків — Лойтоса і Філіпа................. 103
Про трьох братів і пшеницю, що двічі на рік родила ... 110
Про Сейпентел Ілонку................................ 121
Про Івана Пецовського, якому кіт допомагав * ........ 129
Про царя, у котрого одне око плакало, друге сміялося,
і про трьох його синів *.............................. 133
Про розумного хлопця Іванка *......................... 143
КАЗКИ ІВАНА ДІЛИНКА.............................. 151
Про циганина, який оженився иа царівні *.............. 153
Про розумну дівчину й суддю* . . ................ 157
Казка про Долманьоша ... . ................ 159
Про чоловіка, що побував у морського півня . . ........173
Про сина бідного мисливця *........................... 179
Про Рачка і трьох його сестер * .... ................. 185
Про дивовижного чоловіка Гору *...................... 190
Лабардо Янчі — син циганина*.......................... 195
Про чоловіка, котрого жінка перетворила у пса * . . . . 200
КАЗКИ ХОМИ ПЛЕШИНЦЯ ............................. 203
Іван Яворовий......................................... 205
Про хлопця, який мусив служити в Охвая *.............. 214
* Літературну обробку текстів, позначених знаком *, зробив
В. С. Басараб. Друкуються вперше.
366
Брати-гайворони * ...................................... 221
Бідний чоловік та Вітер *..................................... 227
Як хлопець мусив розповісти казку без правди.................. 229
Як дідо ведмедя задушив, а велета і чорта перехитрив . 232
Про хлопця, що не знав страху............................... 238
Про дівчину та дванадцять розбійників * . . 242
Про ледачу жінку.............................................. 245
Як слуга відучував попа ходити до молодиці * . . 248
Як піп з циганом судився *..................... . . . 252
Про жінку-невірницю........................................... 254
Як чоловік иарозумив жінку.................................... 257
КАЗКИ АНДРІЯ КАЛИНА .......................... 259
Казка про майстра Іванка ........................ . 261
Сон Герасима .......................... . 264
Цар і два розбійники................................. 269
Іван — коровин сии................................... 273
Дивний сон Івана.................................... 280
Бідний чоловік і смерть........................... . 286
Панщина.............................................. 287
Як опришок віддячився бідному чоловікові............. 289
Про нерозумну жону................................... 293
Казка про вірну жону................................. 295
КАЗКИ МИХАЙЛА ШОВАКА.......................... 297
Стільки діточок, як на решеті дірочок .......... 299
Як бідний чоловік дав сина в науку .................. 303
Як Іван чорта поплішив * . . . . ............... 309
Як циганин уберіг царську доньку *................... 313
КАЗКИ ГАННИ ПАВЛЮК ....................... . 319
(Щастя і Нещастя*.................................... 321
Горобець і пес *.................................... 323
КАЗКИ ЮРІЯ МИТРОВИЧА..................... 327
Про розбійників, сміливу дівчину і царя * 329
По Парубка-Переможця, який приніс сонце * . . . . 333
Хто кому лиха бажає, сам лихо має........................ . 337
Казка про німу царівну................................... . 340
І Казкова традиція закарпатського села. Післямова. П. В. Лінтура 346
І Примітки ....................................... . . 355
Словник маловживаних слів та виразів....................... 363
СКАЗКИ ОДНОГО СЕЛА
(На украииском язьіке).
Запись текстов, вступительная статья и примечаиия
Петра Васильовича Линтура.
Составление Юрия Дмитриевича Туряницьі.
г. Ужгород, ивдательство «Карпати»
Редактор Д. М. Федака
Художній редактор В. О. Томаїиевський
Технічний редактор М. Р. Черкащина
Коректор О. П. Плиска
Інформ. бланк № 657
Здано до складання 31. 05. 78.
Підписано до друку 16.11.78.
ББ 00721. Форм. пап. 84 Х108»/гг. Папір 1.
Академічна гарнітура. Високий друк.
Умовн.-друк. арк. 19,32. Обл.-видавн. арк. 20,87.
Тираж 200 000 пр. Зам. 1071. Ціна 1 крб. 90 к.
Київська книжкова фабрика республіканського
виробничого об’єднання «Поліграфкнига» Держ-
комвидаву УРСР, Київ, вул. Воровського 24.
ІКРБ. 90 коп