. М'ШЙ

"Щ

■

щ ФШШШ ?••

.

ІЩШ-

№ІЙШ » •

*§,

іЯНн

■■

■'•Ч
:&■

:
ф

.

-м

А .4к>А;

ЩМЯ

Іі •'’

вШр):.

-

5 '& • • '

•'
•ї-

V.

ШУ»;
• «V

■

~Щ- м *•... •

*
%

і ‘т

"•V-'

.

”;£
'щ
-

і*

ТІЛА-опІіпе.ог§

я
ТІЛА-опІіпе.оге

ШНІ

>

ВИДАННЯ
УРЯДУ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕПУБЛИНН

[

:
'

В

А

п

■

№

,і

<
г

Частина І.
ійатвріяли до паяьсьної інвазії
та українські землі Східної Гали­
чини І9І8/І9І9 рону

і
І

•і
і

ВІДЕНЬ,- 1919

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

Видання .Уряду

цю-Української Народної Републики

і
Ьі

Частина І.
Матеріяли до польської інвазії на
українські землі Східної Галичини
І9І8/І9Е9 року

ВІД Е Н Ь,

1010

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

!

Звертається увагу Вп. Читачів на дру­
карські ошибки зазначені на стороні 98
і проситься справити їх перед читанням
книжки.

1

і

з диукаркі Г. Киґдя і Сігна у Відні П.

о

В момент розпаду бувшої Австро-Угорщини, коли всі нопеволеиі
її пародп викопуючи право самоозпачеппя прокламували утвореппя
своїх національних держав, — український народ Східної Галлчшга
(від Сапу по Збруч), північної Буковини та північно-східної Угорщини
перепав з днем 1. падолиста 1918 на згаданій своїй 'етпоґрафічпій тери­
торії у свої руки влад}’, прокламуючи устами Української Національної
Ради у Львові укопституовапня на цій території окремої національної
держави: Західно-Української Народної Републикн. Дальшою ухвалою
цеїж Української Національної Ради, з дати Станиславів 3. січня 1919,
отея Репубдика проголосила в пріпціпі переведеіша злуки своєї області!
з Великою Україпою в одно державне тіло, задержуючи дотеперішну
владу на своїй території до часу зі бранля Установчих Зборів Зсдпнспої Української Народної Републикн.
На як крихких основах оперте було попереднє иануваппя поль­
ської бюрократії у Східній Галичнпі за австрійських часів та як вза­
галі слабий с наплнвовий польський елемент на цій українській терито­
рії, — найкращим доказом цего був факт, що перехід власті! з рук
австрійсько — польської бюрократії в руки органів Української Націо­
нальної Ради доконався в цілім краю від Сяну аж по Збруч одної днини,
без ніякого опору з польської сторони та без пролнву кровн. Тільки в
одпін Львові, куди Поляки вже заздалегідь вислали були під по­
кришкою військових відпусток значну скількість польських леґіоперів,
два дпі після переннття влади Українською Національною Радою
появилися в одпій частіші міста уоружоні польські відділи, що зачали
вуличну боротьбу з українським гарнізоном міста Львова. Ця вулична
боротьба горстки партизаптів булаби муеіла скінчитися їх покоренням
і розоружепням, якби не поміч в оружпій силі (ианцпрппх поїздах,
війську " і муніції), яку цпм польським партпзантам дало-нравительство
польської держави із Варшави. Щойно проклямована Західно-Україн­
ська Держава, котрої полки пекоглн па час приспіти до рідного краю
і*

‘І

:і бувших фронтів в Італії, Тиролії, Лльбанії та Сербії, не була в
силі устоятися проти мілітарного напору Польщі, котра до того злаіішла видатну поміч у деяких держав аитанти. По геройській осьмиміси'шііі боротьбі за волю рідного краю, західно-українська армія мусіла
уступити з Галичини но за Збруч на схід, а цілу територію ЗахідиоУкраїнсьпвї Ренублнкн на основі мандату аитанти з 25. червня 1910
обсадила мілітарно Польща.
Не підлягає ніякому сумнівовії так зі становища міжнародного
права як і зі становища проголошеного аптантою права бувш. австроугорськпх народів па самоозначепня, що установлена в листопаді 1918
Українською Національною Радою у Східній Галичині влада, була
вповні легальною державною владою, а в слід за цим львівські поль­
ські повстанці проти неї була ‘звичайними ребелянтамн. Тим самим і
оружна поміч дана Польщею цим робелшггам, а дальше і війна Польщі
проти Західно-Української Републнкп, була актом виборчого імперіа­
лізму, а рішення аитанти з 25. червня 1919 було разячим зломаниям
права українського пароду на самоозначепня, — права, котрого цей
народ ніколи не зрікався, а котре він зокрема від 1848 року в межах
Австро-Угорщини з усім натиском, в тяжких політичних боротьбах з
австрійським режимом і установленою цим режімом польською бюро­
кратією, через цілі десятиліття обстоював.
Згадало рішення, яке антаита мотивувала конечністю боротьби
з більшовизмом, якого в Західно-Українській Ренублнці не було
зовсім, було одначе не тільки нарушеншім права українського
народу на самоозначепня, але принесло населенню цего краю левнсказапі в історії Евронп, прямо безнрнмірні терпіти та замість „па­
цифікації" цего краю, осягло якраз противний результат, тому що т. зв.
„пацифікацію" Східної Галичини норучнла антаита якраз иаптящому
національному противникові! Українців, що від більше як нівтисячі літ
находиться в безперервній національній, рсліїїГшій і соціальній
агресивній боротьбі з українським елементом.
Тснерішна польська окупація, це страшна картина мартирольогії
Українців, мартирольоґії, якої ні під теперішню хвилю не зазнав
жаден другий народ, ні якої проміру не зііас взагалі історія. Це нечуваяо брутальна й нелюдська наруга з високих народних постулатів
і із засади самооиначепия народів!
Польська інтелігенція і польська молодіж, що складаються головно

5
на польські окупаційні війська, виховані на краіїно шовіністичній
протнукраїнськін літературі і пресі, горить так сліпою, дикою та
кровожадиою ненавистю до українського народу, якій другої нари
тяжко найти в сучаснім світі. Віддаючи в руки цеї інтелігенції і цих
військ „пацифікацію1* Східної Галнчипл, значило: видати українське
селянство та інтелігенцію без ріжянці пола і віку па найднкші
. переслідування, на рафіновані муки, на пасове, планове і система­
тичне вигублювання, проти яких бліднуть балканеькі чи вірменські
' маеакри, російські погроми чи більшовицький терор.
В казаматах Модліна, Берестя, Стшалкової, Варшави, в таборах
полонених в Дозібю, Вадовпчах, Перемишлі, ГГпкулнчах і др. ка­
раються і пшуть тисячі й тисячі пеиовшшпх україиських жертв звіреького терору Поляків.
Число всіх арештованих і інтернованих осіб з цивільного укра­
їнського населення Східної Галичини перейшло рішучо висоту чверть
міліона голов, — число в прпрівнавшо до українського населення
Східної Галичини, внносячого тепер не більше як 3 і/, міліона душ, —
прямо страшне. Виходить, що Поляки арештували кожного осьяого
Українця чн Українку, це значить в практиці: арештували все, що
в народі було свідоміше, характерніше і рухлнвіще та внлнвовіще.
Розуміється, що вже сама нечувапа скількіеть інтернованих унемож­
ливлювала їх належне приміщення, наслідком чого умови, серед яких
них нещасних паглочено в тюремних келіях чи нужденних НЯТНИСТНМ
тифом і червіпісою заражених бараках, стали рівнозначні з їх засудом
на смерть. Е справді: що наіімепше пята частина інтернованих впала
я:ертвою цих страшних хоріб, причім польські властп нічого не робили,
щоби лютуванню тнфу і червінки серед цеґо цвіту українського на­
роду запобігтн. Навпаки: хорпх держано навмисно всуміш з ще незанедужавлшзш, щоби в цей спосіб вигубити сам цвіт українського
народу Галичини.
Сотки певніших голов лягло в домовину від злочинної ПОЛЬСЬКОЇ
руки. Українським селянам впрабувала польська армія все, що мали:
гроші, худобу, коні, збіже, одіж, білля, домашні і господарські зпарядн.
Багато сіл спалено, на много сіл наложено високі контрибуції, що їх
соляне мусілд зложити під загрозою спалення села. Багато церков зачи­
нених, бо евященннкн арештовані, інтерновані або конфіновані в
польській частіші Галичини, а деякі в звіреькиіі спосіб вимордовані,

б

мяого з них мусіло утечею за Збруч рятуватися перед емер по і
польськими розбояхи. Деякі церкви спалені або зруйновані га зрабоваиі. Народні школи майже всюди нозаникані. Середнє шкільництво,
передовсім приватне, вбито, до вищих лаучннх заведень (університетів,
техніки) нашої молодіжи безоглядно не допускається, та не дозволя­
ється на уладженші нряватпих університетських курсів для Українців
коштом українського гроша; товариства і спілки завішені в уряду­
ванню, многі часописи застановлені, словом припинене все українське
публичне життя. Б краю ширяться і взастрашаючніі спосіб ріжя иоіиести, а Поляки нароком не дають населенню жадпої санітарної помочі.
Огсї страшні відносини не перервались і до сьогодні, мило того,
що навіть в польськім соймі і в польській пресі відозвалис-я спора­
дичні голоси людського обуреная на цс страшне варварство польсь­
ких імперіалістів. Супроти того віддання аптантою власті! над кіль­
кома міліонамн Українців (і Жндів) в руки їх так жорстоких націо­
нальних ворогів, було пе тільки тяжким промахом проти всіх прав
людини та проти примітивних вимог людскостн, але прямо видачею
на загладу Українці в Галичині.
Б отсій книжці подано лише зникаюче малу частину страшних
фактів знущань польських „ііацнфікаторів“ Галичини над мирним
українським населенням цего краю.
Ізза заняття Поляками Східної Галичини та терористичного полі­
цейського режілу, який там введено, ізза цілковитого замкнення гра­
ниць Галичини, трудностей наенортовіїх, закнебльовання української
нресн, заиедення строгої цензури листів та строгих граничних реві­
зій, могла лише дуже дрібна частіша вістей про польські звірства
нередістатнся иа дневне світло та дійти до нашого відома й до відома
загалу. Тому із безлічи фактів подаємо тут лиш ті, що дійшли досі до
нашої відомостн, а наводимо лише найважніщі — по змозі з повним
подаиням дат.
Щоби одначе охоронити людей перед пересліду­
ваннями Поляків, п о д а е м о л и ш е п о ч а т к о в і б у к в и і м с н
і назв піц свідків і їх осідку. їх імена й назвища та місце
осідку мас у себе в перехованцю : Комісія для розсліджуваняя поль­
ських звірств при дипльоматнчніи застушпгцтві Уряду Західно-Україн­
ської Народної Републнкн у Відні, яка їх передасть на зазнв до ужитку,
коли дістане запоруку, що за це ці свідки не потерплять.

.
Ж

яНИР

7

Иредкладасмо отем мину страшних фактів під судці.юго куліс,
турногч світа, — з окрема великих держав аитаати. Нехай ця вязанка
страшних звірств, доконаних в імя мандату великихнародів Франції, Ан­
глії. Італії і Америки зворушить сумління кожного, хто вважає себе чо­
ловіки» та нехай палить соромом лиця тих, хто посилав на українських
селян, священників, учителів, лікарів, жінок і дітей їх страшних катів.
А коли цей кровавіиі випуск вспіс спипптп дальшу оргію, коли вій
спонукає моральних пшіовннків цего масового злочину наложити руку
на дикий режім у Східній Галичині, коли люде, яких одиноким зло­
чином є їх українська мова та греко-католццька віра вийдуть на
волю і уникнуть в цей спосіб певної смертн від тифу чи червінкн, —
то людська ціль цеї книжки буде осягпена.
В імя Хрпсга, в імя людства, в імя культури, а хочбн в імя
охорони живучих перед знущанням кличемо до вссго світа: Спиніть
жорстоке варварство, ш,о докопується на чеснім, добрім і культурнім
народі! Сипніть масове мучення та мордування людей, на українських
землях окупованих Польщею, — тою Польщею, в якій шаліє оргія найдіікшої національної пенашісгії, де гинуть на нужденних барлогах
сотки тисяч найкращих репрезентанті в типу чоловіка: ноентелі куль­
тури і: народну масу, організатори нросвітних читалень, діточіїх захоропок, студентських бурс, щадинчіїх кас, товариств тверезості!,
гімнастичних товариств, священники, учителі, жінки а навіть сімде­
сятилітні старці і семилітні діти! Взгляпьте в ці страшні відносини
і наложіть руку так, як колись наложено її на торговим невільни­
ками, на вірменські чи кретенські різні!
Положіть край нашим мукам, — зробіть кінець соромовн ХХ-го
століття!

8

І. Убійства.
Найчорніщою картиною польських знущань над українським
населенням с вбійства, яких Поляки допустилися па полонених укра­
їнських жовнярах та на безбороннім українськім населенню і то без
вибору: на священниках, світській іптеліґелції, робітничій і селянській
клясі, на жінках, старцях, хорах, каліках і дітях. Ця жахом переймаюча
акція була очевидно з гори обдумана, бо команди польських військ
видавали навіть урядові накази, щоби полопепнх без пардону вбивати,
Цей факт, що рупіє людським ночувашіял і постановам міжпародпього
права потвердять свідки: Л. К, Г. Н., К. С., перед котрими польські
лювпярі (Галлсрчпкн) казали таке: „Наш комапдант наказав нам не
брати до неволі Українців, тільки вбивати їх; пощо мають їсти польський
хліб? Українці це дикий нарід." Було це 19. най 1919р. Те саме
потверджують Б. В., М. Г., і М. II. (підх). Навіть хорих у шпиталях
Поляки убивають. За наймепшу провину сторожа в таборах побиває
інтернованих і полонених, а нераз на смерть убпвас. В мпогнх випадках
і без суду розстрілювано наших селян. З великого числа страшних
вчинків Поляків, наводимо тут лише ті случаї вбійств, які дійшли до
нашого відома з точпіщіми датами.
1. В Солотвині, в лісі, біля села їїрислоп застрілив польський командапт, поручник б компанії ЗО. полку піхоти Підвпсоцькпй дня 10. чер­
вня 1919 р. без доходжень і суду 66-дітпого члена українського
правнтельства, Державного Секретаря (міністра) земельних справ і
бувшого австрійського радника двора, інжішіра Михайла М а р т н н ц я.
Злочинець хвалився опісля, що застрілив власпою рукою „гайдамаць­
кого міністра". Сталося це так, що перебуваючих у засідателя дібр
барона Лібіґа в Н.: бл. п. 1. Державпого секретаря Михайла Марганця,
2. Івана Сілецького, нроф. учительського семіпара, 3. його сина,
4. Дра. Василя Падоха, кандидата адвокатури, 5. Олександра Утриека,

'

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

9
урядника, — візвав ло себе польський поручник ІІстшнцькнй до переслу­
хавші. І [о дорозі в лісі польська патруля, що їх буцім-то вела ДО пору­
чника Пстшнцького, вистріляла в лочі всіх, крім .' тряска, який втік.
Польський иарох Ярек, хвалився опісля, що це його ааелуга.
2. У Батятині нриловпли польські війська українську патрулю,
після чого її провідника, хорунжого Коссара побито і відставлено до
Львова, де його польські леґіопістн застрілили без доходжеїшя і суду.
У Базаринцях (повіт Збараж), польські жовпярі катували
селянина Івана Тридля прикладами крісів, відтак закували в лапцюхп,
били попід груди і в полові части, вкінці вивели а хати на дорогу і
вистрілили. (Свідки ЗІ. П., М. Т. і Т. Ж.)
4. У Бакончйцях (під Перемишлем), в таборі нолонешіх так побили
польські жовпярі трьох полонених, що поломили їм ребра. Нещасливі
жертви до двох днів померли серед страшних мук в шпиталі. (Свідок
Р., із Р. і В. з П.)
5. У Білоголових (повіт Зборів), побили польські жовпярі, обрабували іі опісля добили легко раненого українського санітета і ране­
ного в криза однорічного добровольця з гуцульської сотні. (Свідки
Р. Іі. і 0. С.
0. У Бортятині (коло Судової Вишні), польські жовнірі на нрнказ
поручника Абламовича витягнули силою господаря Івана Хомяка з
ями, до якої він скрпвея зі страху перед польськими ватагами
і застрілили ного без доходжень, а ного хату спалили. (Свідки К. Л.,
І.\ Р.. X.)
Із наказу того самого поручника увязнилн там польські жов­
пярі українського зсовняра, що вертав із французького фронту і но­
чував у Петра Бору щука, відтак побили його, а вкінці розстріляли
без доходжень. (Свідки М. В. і В. С.)
У тім самім селі два польські лсііоністн вбили без ніякої причини
господаря Михайла ІІайкала на ного власнім иодвірю. (Свідок ТІ. II.)
Таксамо без ніякої причини вбили там три польські жовпярі
Михайла Сидора в його власній хаті пострілами до цього із надвору
через вікно, а відтак хату ного спалили. Лишив вій жінку і семеро
малодітних сиріт. (Свідки С. Г. і М. І'.)
В тому самому селі розстріляли польські жовпярі також двох селян
і чотири жінки. (Свідок В. з 0.)

ІІв 1ИШМ

10
7. У Бориславі (повіт Дрогобич), вбили Поляки з невідомої причини
Олександра Журавля, урядника нафтового товариства „їаліція" і Олоіа.у
Куриша зі Східніші. (Свідок В. С.)
8. У Бушковичах (повіт Перемишль), застрілили польські жовяярі
підступно чотирох селян Українців, поетавлепнх як варту при заліз­
ниці в будці.
9. У Виписках (повіт Перемінивші), обрабувалн і побили польські
:!:овня)»і дня 10. червня 1919 українських полоненіїх так тяжко, що
нить із них згинуло на місці., (Свідок П. Г.)
10. У Вільхівці застрілили Поляки без доходжень української'"
иароха о. Яатореького, одного селнніша, пить жінок і одного хлопця.
(Свідок ироф. Г. Б.)
11. У Волощині (повіт Бібрка), польські жовіїярі таї; кобили
підчас транспорту українського учителя Івана Каїізанського, завдаючи
йому 7 ран н голову, що він незабаром наслідок цего номер.
12. У Водниках (повіт Бібрка), польський леґіоніст виколов
баґнетом очі селшшновн Яеьковп Боднар.
13. В Ганусівцях, (повіт Галич), застрілили польські жовнярі
двох українських селян. (Свідок Я.)
14. В Гаях вижних (повіт Дрогобич), застрілили Поляки
23-літного хлопця.
15. В Грабовій (повіт Камінка Струмілоиа), забили польські
війська війта за це, що не міг доставити жаданої скількости підвод.
16. В Грималові, держали Поляки отамана Українських Військ,
Ляера, на хлібі і воді довший час, а опісля дна 9. червня 1919
ибн.ш ного підчас транспорту. Куля поцілила нещасного зі заду в карк.
(Свідки .М.
і 0. Б.)
17. В Добрівлянах застрілили польські жовяярі в червні 19)9
без нрнво.іу ІЗ-літного Миколу Коржика, а священникові! заборонили
його похоронити. (Свідки Г. К, К. К, С. з Д.)
Крім цього побили там Антона Кіндрати, 57-літвого господаря
Й його 23-літкого сина так, що вони незабаром померли, а побита
ними Алла Слюсар лежить смертельно хора.
18. В Дуброві Ямне (коло Нижнева), застрілили польські лсгіоністи
дня 15. червня 1919 селян Фсдя Твердохліба, літ 48, і Василя

п
Грижака, літ 27, і їх обрабували, а одного хлопця тяжко ранили і
то все без ніякої причини.
19. В Довжневі (повіт Сокаль), убили польські жовнярі
забраних у полон двох рапеїшх українських жовнярів.20. в Дрогобичі вбили Поляки без слідства десятника
української армії Цусяка, з Мражппці. (Свідок Д. М.)
21. В Довгомостисиах (повіт Мостнска), убнлп польські військові
ватаги при кінці цвітна 1919р. без причини господаря Павла Дідуха,
літ 60, Катерину Бідак, літ 7(5, Марію Смеїіко, літ 60, Каську Козак,
літ 27, і ще З особи. (Свідки Ш. і Ф.)
22. В Долині застрілили польські жовнярі без доходжень дня
2-І. червня 1919 українських міщан Йоснфа Бойдушіка, Воло­
димира Мазуркевича, Миколу Фреїшіша, Ілька Фреїпшиа в лісі
Букова. (Свідки Д. і війт з П.) Вони вивели нещасні жертви свого
звірства в поле, за місто, уставили їх вряд і повбивали одного за
другим. (Свідок К. М.)
23. В Зарічу (повіт Богородчаїш), вивели польські жовнярі до
ліга і розстріляли без доходжень українського хорунжого. Труна від­
найшов і похоронив брат нещасної жертви.
24. В Заболотцях (повіт Броди), впс-іло з панцирного поїзду
8 польських жовнярів і замордували нароха о. Сухаровського, а його
пастуха зранили. (Свідки родина покійного, К. Г. і Жид коріпмар.)
Було це дня 23. червня 1919 року.
2о. В Збаражи знущалися страшно польські жовнярі над
Микитою Івашкевнчсм, якому поломили руки, розбили голову, і
номасакрували ціле тіло, опісля, дня 5. червня 1919 застрілили його
тяжко покаліченого, а його батька обрабували забираючи 34.000 К.
(Свідки Н. Л., Є. Л., Я. І.)
Крім того розстріляли Поляки на замку в Збаражи без доход­
жень на лршсаз польського майора Красічниського з 39 полку піхоти,
більшу ( кількість полопених Українців і Жидів, між пншгот Янка
Баліна, Іцика Бруиста, Льва Фукса, Осина Брунета. (Свідки В. В.,
В. В., ЇЇ. Б., М. Г., С. Ф.)
26. В Золочеві розстріляли Поляки 14. українських полонених
без дохожепь. Застрілили також господара Петра Іотааківськоге.
(Свідок М. ТІ.)

VI

27. В Коломиї застрілили Поляки з помешкання польського
катехнта ксьондза Клюоа, дня 24. май 1919 українського поруч­
ника Нальчицького, а крім дего вбили польські мілідіяптп того дня
ще одного українського офіцира, одного шофера і 6 стрільдіп, які
уступали супокійно з Коломиї, евакуюй н її для Румунів. Крім того
зрабувалн Поляки одно авто наладонане ріжппмп проніянтамн і обра­
дували маґазинп „Дншро-Союза", забираючи кілька ваґоиіи цукру.
Сотник П., поручник 11. і четар К. бачили, як польський священник
(катнхпт) Клюс стріляв на Українців і заохочував недолітків, щоби
також стріляли.
28. Коло Калуша в однім селі забирали, як зізиала ї. А., сестриця
Червоного Хреста, польські леґіоігістп одній селянці корову. Коли бідна
селянка ставила опір тому рабунковн, застрілили її та не пощадили
і її дрібних дітей, вбиваючи їх прикладами крісів.
29. В Кільчицях (повіт Самбір), порубали польські аювнярі
З жінки і ще живі закопали в землю.
30. В Коблянській Волі (повіт Старий Самбір), позганяли польські
леґіоігістп дня 19. червня 1919 людей до хат, а відтак підпалили
село з усіх сторін. Самі поуставлювалися по вулицях і кожного, шю
втікав перед вогнем, стріляли. В такий спосіб убили 13 осіб, в тім числі
багато жінок і дітей. Згоріло тоді 17 хат до тла. (Свідок Д. Д.)
31. В Квасенині (поліг Добромиль), стрілив польський вахмайстер
жандармерії, Кита, без причини иарочио до українського селянина
Івана Мацся, поцілив його в голову, а опісля добив його прикладом
кріса, кажучи: „Хцял мець Україно, бепдзе йон мял иа другім свеце"
(хотів мати Україну, буде її мав на другім світі). (Свідки ГГ. М.,
тепер в Ужгороді.)
і£ 32. В Книгинині місті (повіт Стаїшславів), запровадила польська
нолева жандармерія Гриця Соловія, замешкалого у Палагші Бігун, над
Бистрицю, де його спершу побида, відтак застрілила і кинула у воду.
Трупа виловлено в Уторниках коло Стаїшсдавова. (Свідки 11. 1>.
10.' Я., Г. Г. з І\.)
33. В Керниці вивели на нриказ комаиданта польські жовнярі
українського полоненого хорунжого — Жида, з хати лише тому, що він
як Жид служив в українськім війську, окружній його і пробили вісь­
мома баґиетами. (Свідок М. Ч.)

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

13

34. В Княжім Масті (повіт Мостпска), розстріляли польські
леґіопісти на приказ польського нору.чпнка Абламовича залізничника
Косгн Бердевого, та господарів Гнана Хомяка, Гнана Иайталу і 4 по­
лонених Українців.
У тіл самім селі вбили також польські жовнярі в часі ескорти:
а) Стефана Тшгднка і ного жінку Настю, б) якийсь нольськпіі жовняр
гбпг. п хаті Миколу Стснаняка і Настю Бонь двома нпстріламп кріса,
в) Марію Помірно, вагітну 40-літпу жінку так нобнли польські жовнярі,
що її тіло кусниками відпадало. Вона до 5 днів померла.
35. Б Краснім (повіт Золочів), в часі транспорту полонених
кинув польський жовняр до вагону з полоненими ручну Гранату, яка
експльодувала і трох молопопнх вбила, а нятьох ранила,
36. 1! Корнях (повіт Рава Руська), коли польські жовнярі налили
село, а одна жінка з дитиною на руках просила, щоби її хати не
налили, нольськпіі жовпяр вбив її дитину ударом прикладу кріса, а
її саму зрапив багнетом. (Свідок Б.)
37. 15 Кошлянах (повіт Збараж), застрілили Поляки Миколу Кресоватого дня 7. червня 1919, а ного батька обрабувалн. (Свідки

д. м., і І. т.)

38. В Кульваркові (повіт Львів), вбнлп польські лєґіопістп підчас
транспорту чотнрох українських нолонеппх. (Свідок 1.)
39. В Лабю (повіт Бібрка), повісили Поляки без доходжень
Українку, вдову, матір 7 дітей і дяка.
40. 15 Лапшині (повіт Бережани), застрілили Поляки священника
о. Заторського, 4 селян і Жида. (Свідок Я. І'.)
41. 15 Лукавци (повіт Самбір), застрілили польські жовнярі од­
ного парубка і грабували йому квоту 4000 К.
42. 15 Люблинці Новім замордували польські жовнярі для 20. па­
долиста 1918 безоружиого українського десятника, Юрка Шоремету,
завдаючи йому багнетом сім ран. Сестру умираючого присилували ці
■жовнярн йти но селі і голосити, що з кожним так станеться, кому
захочеться України. (Свідок В. С.)
43. Б Любачеві застрілили Поляки без доходжень і причини
7- полонених.
44. У Львові випроваджували польські війська з касарні поло­
нених Українців одного но другім, ставляли під мур і розстрілювали.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

N

[З тоіі спосіб згинув Стефан Нсгрсбецькпії, учсник VIII. кл. гім­
назії в Перемишлі, сип радника суду і багато наших. Свідок 0. II.
а II. та свідки Р. II. і С. Сей., бачили як польські жовнярі добили
полоненого українського санітета, а спідок 11. Т., стр. бачив, як
польський іковняр убив баґпетом раненого українського старшину, піснії
не міг втікати, пробиваючи йому тричі грудь. При внладовувашпо
нолопеиих з ваґопів, нристунило двох польських жовнярів до хорунжого Коссара, взяли його за руки, а третин змірив крісом в голову
і вбив Коссара на місці. (Свідої; І. Г., стр.)
Б січні 1919 р. засудив польський полевнй суд у Львові за
закндувапе але недоказане шпігунство акадомика Михайла Фолпса (енна
бл. п. 0. Йосифа Фолиса, иарляяонтариого посла), і ремісника (-.релінчука на кару сяертн через розстріляиня. Кару виконано.
45. Б Млинках сивкових (коло Модрина, повіт Дрогобич), вбили.,
польські леґіоністи селяпипа Михайла Лсха і його жінку — по зрабованшо перодше їх хати. Вбійства докопали в той спосіб, що зам­
кнули нещасні жертви нарочпо в хаті і через вікно вкинули Уранату.
•Зробили цс вони тому, що мимо переведеної ревізії не знайшли в їх
хаті селянина Павлишака, за яким шукали, а який після фальшивих
доносів мав в їх хаті переховуватися. (Свідки М. Я., В. В., М. С., і
судові акти.)
46. В Монастирисьнах арештували польські жовяярі яа приказ
команди дня 18. червня 1919 українського пароха о. Уахарія Під­
ллшсцького (73 літного старця) і його еотрудника і так їх мучиш і
тортурувалн обливаючи винятком, бючн прикладами крісів по голові,
що аж розчерепили їх чашки і мозок виплив їм з голови. Віддаючих
останній віддих добили вистрілами з крісів. Мала це бути німота
за то, що сипи о. ІІідляшецького служать в українськім війську.
(Свідки М. ІГ., Т. М., А. Д., 0. И., протоколи ексгумації та су­
дові акти.)
47. В Маркові застрілили польські леґіоністи 70-літного війта
Грш’орія Врубльовського без доходжень. (Свідок Г. К.)
48. В Милятині (повіт Камінка), добили польські жовшірі
легко в руку раненого полоненого санітета Михайла Колодку. (Свідок В. С.)
49. В Наконечнім (повіт Яворів), спалили Поляки живцем пять
Я®

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

15

осіб зикнувши їх нарочно в стодолі, а- Степан Хархаліс вирятувався
під схертн лише викупом 1000 к.
50. 13 Нагуєвичах (повіт Самбір), зібрали польські лсґіоністи
українських дітей з цілого села, замкнули їх до дсревляної дзвіниці,
обложили дзвіницю соломою і підпалили. Зі середник роздавався плач і
роепучлнві крики паленої живцем дітвори. Деяким удалося вирятуватися
з нолуміии і почали втікати. За іітікаїочнми пораненими вогнем дітьми
стріляли польські лсі'іоністн з крісіп і так застрілили двоє дітоіі.
Решта смертельно попарена. (Свідки М. С., 13. 13., і М.)
В тім самім селі побили польські лсґіоністи господаря з Ясенпці.
Головку, та коли він шірвавсн від них і почав втікати, стрілили за
ним і вбили на місці.
51. В Нижневі (повіт Товмач), застрілили польські війська
без причини і без переслуханий 12 селян українських господарів.
(Свідок С.).
52. 13 Остаповичах (повіт ІІерелшил.чііп), забили Поляки 23-літпого
Івана їураля з Коренім, 30-літпого Михайла Врецьопу з Виниш;,
45-літного Ілька Трелбаца зі Скалата, і якогось грабаря з Дусанова,
який саме копав гріб длн Н. Сулера з Корелпч. їм всім веліли польські
лсгіоністи положитися на землю та без причини і без ніяких доходжень
повбивали їх стрілами виміреиимп в голову. Сталося це в останніх
днях місяця червня 1919 р.
53. Коло Олієва добили польські жовнярі трьох ралених укра­
їнських стрільців дня 22. липня 1919 пострілами в груди. (Свідок М. Ф.)
54. В Перемишлі замордував польський сержант жандармерії
Проліслап Стойовскі полоненого українського поручника Семка ЇЇІкрсметка в часі ескортування його до полевого суду. Свіжа
виказала рану завдану пострілом з близька зі заду в хребет.
(Свідок Я., Ф. В.)
В таборі інтернованих в Перемишлі били польські жовнярі
одного українського полоненого гаї:, що його замучили на смерть.
Сталося це в липні 1919]).
55. В Пикуличах (повіт Перемишль), убили дня 10. липня 1919
польські жовнярі українських полонених: четаря Сіталевнча, Малмаю
і Лрпдиіііряиця невідомого назвища без доходжень за це, що відважилися
нігп в депутації до коменданта зі жалобою за лихий харч.

10

Пізніше вбили тая також Поляки .10 полонених (8 Придніїїрянців
і 2 Галичан) без причини і доходжень.
56. В Побережу (повіт Станнславів), замордували польські жовплрі господарів Івана Біліша і Стаха Матій в бостіяльськии спосіб,
розпорюючи їм живіт і видираючи кишки. (Свідки II. М., О. Л., її. Б.)
57. В Поручині (повіт Бережани), веліла Полька, Банда Біліиська,
вбити свого 16-літиого слугу Українця. Знайдено ного коло села
Дрищева а проколеною багнетами головою і грудьми і з полоханими
руками. (Свідок Я. 1'.)
58. В Раві Руській побили польські леґіоігісти в судовім буднику
полонених так тяжко, що один помер під ударами, а другого відвезено
До шпиталю. (Свідки К., її. 0., Т., і др.)
59. В Радиничах (повіт Мостнска), які польські лсТіоністн під­
валили, стріляли вони до втікаючих селян так, що вбили 8 осіб, •
переважно жінки і діти, а багато поранили. (Свідок Я., Р., який
подасть імена вбитих.)
Польська полена жандармерія так побила там 16-літиого Василя
Возшша, що він як інтернований лежав смертельно хорий в шпиталі
у Вадовичах і мабуть вмер.
Крім цего побито там ще двох парубків так, що один я них
номер незабаром, а другий бореться зі смертю.
Додати треба, що комапдапт жандармерії видав там ириказ своїм
нідвласгннм, „ломатн кости’1 кожному 3 крашцевн, якого арештують.
60. В Рогатині приарештувалк польські жандарми о. Павла
Кудрика, водили йото з місця на ^ісце, грозили розстрілом так, що
вім -з переляку згинув на серцевий удар.
61. В Сілци (повіт Самбір), номер господар Ілько Базюк, в на­
слідок побиття польськими лсґіопістали.
62. В Селисках (повіт Перемишль), вбили польські жовнярі
шестилітиого хлопця Стефапа Гавдю.
Польські жовнярі нанали на двох українських старшин, Бій і
Фільца, що спали в селянській хаті і хоч не мали при собі оружя та
піддалися з проханнях дарувати їм життя, польські жовнярі застрілили
їх брови інками. Один із них Фільц, мав, як виказала секція 5 куль и
спині. (Свідки Яр., Ф. В. в її.)

.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

17

Арештовано дня 17. липня 1919 господаря Гнала Тямцала і
польські жандарми таї; його катували па постерунку польської жан­
дармерії, що він но двох днях номер в шпиталі в Перемишлі.
63. В Слобідці лісній (повіт Коломия), вимордували польські
жовпярі з дивізії Генерала Желіґовського в червпі 1919 около 28
українських і жидівських родин, а в рільничій школі вбили 4 учсників,
акадсмнків, Розепберґа, Валя, ІТрессера і Злочовера, що ствердила
міжнародна комісія.
64. В Сомалі застрілили польські війська, як лише увійшли до
міста без доходжень 70-літного Демчука, в його городі та крім його
ще двох селяп і організатора повіту Дриґала. (Свідок 1.1.)
65. В Солотвині замордували польські жовпярі в бестіяльський
спосіб в лісі коло села Прислопа і Сливок конвойованого хорунжого
Дутчпішша, а родичам ного жандарм Міхальськпй не позволив навіть
похоронити трупа.
66. В Станиславові витягали польські лсґіопістп хорпх зі шпи­
талів і били. Поляк вихрест Вайн і Полька Брнжчписька застрілили
гам також двома впстріламп з револьверів одного україпского де­
сятинка. (Свідки Г. і К. К.)
67. В Стрию прпарештували дпя 22. мая 1919 польські війська
о. Остапа Ніжанковського, пароха зі Завадова, вельмп заслуженого
українського діяча, композитора й заступника повітового маршалка в
Стргао, і заявили йому, що його як інтернованого повезуть до Кракова.
Ніж тим замість його вивезти, випровадили його в поле, веліли клякнути
і зі словами: „молися попе“ застрілили без доходжень, полшиаючи його
тіло иа полі.
Там побили польські леГіоністн також українського поручника Йоси­
па Віпклера і ледвп живого привезли до Станпславова, де його розстріляли.
68. В Стриганцях розстріляли польські війська без доходжень
чотпрох українських селян і Жида та забили 16-літного слугу учи­
тельки в Лоручнпі. (Свідок Я. Г.)
69. В Судовій Вишні розстріляли польські війська па нрикав
поручника Абламовпча без доходжспь бувшого телеграфісту Івапа
Солтиса, а дім ного родичів у Зарічу спалили.
70. В Східниці застрілили польські жовпярі двома впстріламп
в чоло і спішу без доходжепь полоненого четаря Чушака під домом
Гр. Підпнчерського. (Свідок Д. М. і протокол льокальної візії.)
2

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

18

Діяльний в громаді Східніші господар Олекса Дзюбак утік зі
страху перед польськими жовиярамп.та укривався. Польські леґіоиери пошукуючи за ним обрабувалн ного хату, забрали худобу, а ного
дочку вивели па двір і обдерши з одежі побили в нелюдський спо­
сіб і загрознли, що спалять його хату, як вій (Олекса Дзюбак) сам
не зголоситься. Під тою загрозою Олекса Дзюбак хотів рятувати
рештки свого майна та зголосився в польській команді — тим біль­
ше, ідо ніколи нічим не провинився та припускав, що Поляки вдово­
ляться доконаним вже зрабоваппям ного манна. Тнмчасом польським
легіонерам було того за мало, вони побили ного до ран та над псщасним зпущалися із звірячою жорстокостю. (Свідок І. Л.)
В тім самім селі польські легіонери вигнали одного з найповажніщпх громадян а саме громадського радника Олексу Журавчпка
до примусових • робіт, казали йому чистити капали у фірми Рогак та
при тім так страшно його побили, що поломплп йому ребра. Непрнтомного відвезено до шппталн, де вій на другий деиь помер. (Свідок Д. М.)
71. В Терпилівці (повіт Збараж), застрілили Поляки дпя 8. червпя
1919 господаря Семепа Яворського по страшних передтпи знущаннях
пад ним. (Свідок Я. Я.)
72. В Угринові (повіт Сокаль), повбивали польські лсґіопістп
більше селян, а між тим Федька Крутія і Андрія Федпщппа. (Свідок К.)
73. В Улючі (повіт Березів), розстріляли Поляки без принцип
кількох селяп, між тим 14-літпого учеипка гімназії Власевпча,
74. В Хоросткові замордували Полякп 19-літпу вагітну жінку
україпського старшини, Розалію Іеорґ з Грунчуків Макспмчук, иострілом в живіт дпя 4. червпя 1919. (Свідок М. Г.)
75. В Черчу (повіт Рогатий), застрілили Полякп 60-літпого
господаря Андрія Космпну дня 24. червпя 1919 без прнчштп і без
доходжень.
76. В Черняві (повіт Мостпска), ирп кіпці лютого 1919 підчас
перемпря між польськими і українськими військами напала залога
польського панцирного поїзду ч. З на село, рабувала українських
селян, хату за хатою в цілім селі, а опісля замордувала Марію Васьо
(58 літ), Марію Тропяк (56 літ), а Катерину Фаріоп (ЗО літ), яка
лежала в пологах, прострілила. В тім самім часі застріляли дпя
13. нарта 1919 польські улани 5. полку господаря Михайла Онишка,
70-літпого старця. (Свідки Ш. і Ф.)

ж

19

77. В Товстенькім розстріляли польські війська трьох україиськнх селян ІІС знати за що. Одному з них, Проконовичеви, по звязаїшю
йому руї; в часі неревязувапия очей шепнув польський жовияр, щоб»
втікав, бо будуть стріляти; нещасний почав втікати зі завязаипми
очима, а тоді Поляки нігнали за ним в жито і там вбили його,
а тіло конвертували, Опісля пішли до його батька, вбили і його
без доходжень і суду.
78. В Шидлівцях і Василькові (повіт Гусятин), розстріляли
польські війська но двох українських селян, а то двох в Шидлівцях,
а .двох у Василькові, з тпх одного Гриця Саківського за це, що
внняв з ріки кріе і приніс Полякам, а другого за це, що сповняв в
Коїшчннцях службу вартовшса при польських полонених.
79. В Чорнокінцях (повіт Гусятин), розстріляли польські війська
трьох українських селян і Жида Фінка, останнього за це, що його
два сини служать в українській армії. Найперше відтяли йому пальці,
опісля викрутили руки і так він мучився цілий тиждень, а по тнжиеки
розстріляли його.
80. В Чернихівцях (повіт Збараж), застрілили польські жовнярі
дня 3. червня 1919 17-літного хлопця Василя Боднара без причина
і без доходжень. (Свідки II. К. і М. В.)
81. В Щавнім (повіт Турка), вбили польські леґіоиісти двох
українських жандармів, Курку і Лютра, а в Команчі трьох українсьних жандармів, Щуровського, Фуштея і Федя Чуру. Остаїшьото, коли
вже конав, топтали ще запятками по лпці і цілім тілі. Відтак об­
рабуиалн село.
82. В Єзуполі (повіт Стапиславів), повісили польські війська
без доходжень 16 українських селян.
83. В Яворові розстріляли польські війська на нрнказ поручника
Аблаховича без доходжень українського хорунжого Щпрбу Івана і
двох ранених українських жовнярів. (Свідки Д. П.)
84. В Нисмичах (повіт Сокаль), вбили польські жовнярі в одній
, хаті раненого стрільця Демчука. 70-літного господаря Левка Бесика,
Каську Товопюк і Павла Пиріг, якому нередше викололи очі. Крім
цього мучили і били ТІолики Тимка Седеннка і шішпх. (Свідки А. Ф..
А. Ф., II. М,- Т. І, А. II, С. 11, Т. С., 10. К. і II. А.)

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

20

85. Коло Добромиля окружнла польська кавалерія 18 полонених
українських стрільців, дала сальву іі вбила 15 із них, а одного зранила. (Свідої: Й. В.)
80. В Посаді Горішній (повіт Старий Самбір), зловили польські
жовнарі 17-літного хлопця Юрка Теребуха в лісі, обтяли йому ніс,
вуха і язик, викололи очі й оскальпували, здираючи йому скіру л
волоссям із голови. Серед страшних мук хлопець помер. (Свідок 0. Д.)
Тіло його лежало через три дні так обсзображенс в трунарпі.
Крім цього застрілили і! тім самім селі польські війська місь­
кого ноліцінита Лсспка, без иричішн, який остав на місці, не ходячи
лишати в цім важкім часі самої старенької матерії.

21

II. Арештувания, інтернування, знущання, табори
для полонених і інтернованих.
Військові і цивільні польські власті! при помочі иодевої жан­
дармерії, поліції і «дичілої польської солдатсскн докладають усяких
зусиль і підняли планову акцію, щоби винищити цілу українську
інтелігенцію і свідоміше селянство, та матеріально і фізично так
підірвати українську інтелігенцію щоби зробити її нешкідливою в
плановій нольонізаторській роботі польських шовіністів. В тій ціла
зараджують польські військові команди і жандармерія та польські
цивільні власті! масові ареііпувапня і з арештованими, зглядпо інтер­
нованими, поводяться гірше, чим із найнідліщимн злочинцями. ІІобнвііють їх так, що иераз побитий умирає або стає калікою на ціле
життя. Інтернованих внголоджують, без огляду на їх вік і суспільне
становище, цілими місяцями держать їх у темпах, нуждепннх, брудних
і вогких казармах — в голоді і холоді. Крім цего зараджують но селах
масові побої иагаяли і буками або дротяними прутами і знущаються
прямо в нелюдський спосіб, та дивляться крізь палі.ці на осоромлю­
вання жінок і звіроті насильства жінок і дівчат здичілою солдатескою.
Команда польських військ повідомила навіть урядово українську
військову команду, що для охорони Поляків, які остають під українсь­
кою владою, зарядила інтернування вссї української інтелігенції.
Та хоч внаслідок заняття цілої Східної Галичини польськими військами,
вже від липші 1919 р. цей превенцііншій середник став безігредметовюі.
тисячі інтернованих Українців караються дальше по вязнпцях і таборах.
Іінареіитоваио і поінтериовано майже всю україиську інтелігенцію, о
скільки вона не збереглася втечею поза кордони польської окупації.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

22

виарештовано також майже ВСІХ свідоміїцнх робітників, ремісників і
селян, а також мпого снмпатнзуюяїа з Українцями Жидів.
Загальне число інтернованих і полонених виносить ще тепер
«коло 100.000 дуга, не вчиеляюючп цих, яких пущено на волю і цих,
що вгеклн, або перенеслися на тон світ іаза мук в польській неволі.
Не вчлелюемо тут великого числа цих, яких лише коифіновано, иідрннаючи в цен спосіб екзистенцію їх самих і їх родин. І так прим. г.
самім бобрецькім повіті с поверх 200 копфіновапнх Українців, яким
не вільно рушитися а місця осідку. О скільки котрому з визначніших
Українців вдалося врятуватися завчасу втечею за границю (десятки
гііеач Українців вимандрувало на Україну за Збруч, або хорониться
в Румунії, Чехоелопакїї і Австрії) Поляки ирнарештували їх і иоіитерпували. Мін; інтериованимп Українцями знаходяться люде, які заіімали ііайчільяіщі становища в суспільнім і державнім життю, люде
науки, посли, професори університету, директори і професори гімназій
5 ліцеїв, народні учителі, адвокати, погарі, лікарі, іижішірн, всілякі
урядники, вищі духовішкв, овященшікн, монахи, катихнтн, директори
ріжшіх інституцій, жінки (учительки), урядкички, дівчата, а навіть
ТО-.іітні старці, каліки і діти!
І так між шшшми інтерновано без ніякої провппи і причини —
(деякі сидять заперті вже від падолиста 1918):
1. Дра. Кирила Студішського нроф. університету, Володимира
Охрнмовнча, адвоката і директора Тов. взаїмпнх обезнечепь „Дністер1-.
Дра. Льва Ганкевпча, адвоката. Ці три остали у Львові яі: офіціяльні
заступники Української Народньої Республіки, а інтерновано їх за це,
що хотіли перед місією антанти пожалуватися на знущання, яких допус­
каються Поляки на українськім народі.
2. Бувших сеймових і парламентарних послів: Дра. Володимира
Заганкевпча, адвоката, від 11. надолнета 1918; Дра. Володимира
Бачипського, адвоката; Дра. Курівця, лікаря (опісля вимінявніі);
о. Степапа Ояпшкевпча, парбха; Гриця їершаківця, властителя реадьности; Вячеслава Будзнповського (опісля звільнений); Льва Левицького, радника суду (опісля звільнений); Дра. Теофіля Кормоша, адвоката (котрому після півторамісячної тюрми вдалося втечи); Івани
Киведюка надрадпнка і члена Красвого Виділу.
3. Около 1000 священників, з яких щойно в серпні 1919 деяких
випущено з табору інтернованих, але їх рівночасно коифіновано так, що

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

*

23

прим, із нсремяської дисцезії сидить ще тепер багато священників і 4(5
монахів міша Сп. Василів Великого. Між інтернованими священниками
зваходяться дійсні крнлошане і консисторські совітнпкп, декани, катехіітн, нарохн і т. и. як: 0. Богачевський, крплошаїшн перемпської
капітули (тепер звільнення), о. Березовськиіі, консисторський совітшп;.
УО-літпші старець, якого енна священника в 1914 році повісив безвинно
польський авдиторав на австрійській службі Др. Заґурськпй, о. М. Цегельськпіі, консисторський совітшп;, 73-літннн старець, кріпошаїшн-нарох.
о. 4“р. Рабій консисторський совітник і декан, о. Е.чілінн Погорецький, папський шамбелян і бувший нарляментарішй посол, совітник
консисторії о. Гошовськпй, о. Нетрик, о. Вітннцький, совітшп: кон­
систорії і декан, о. Пелех, о. Петріїцькші, о. Король, о. ІЦербашої;.
о. Юрчипськіш, о.Мороз, декан, о.Косонодьшщ, декан. Далі:
4. Адвокати: Др. Старосольськнн (виміняний), Др. Секела, Др.
Ард:ш (опісля увільнений), Др. Станько, Др. Кобилецький, Др. ВолоІНШІ, Др. Калитовський, Др. Банд, Др. Воробець, Др. Санодькіш, Др. А.
Чаііковськнй і др.
5. Інжінірн: В. Малішевськнй, ЛІехович, Пацлавськпй (опісля
звільнений).
6. Лікарі: Др. Ончарськші, Др. Бурове®» (звільнений), Др.Гвоздедькпіг, Др. Петрулісішч, Др. Тросьньовсьілні, Др. Сіикевпч, .4,1і.
Сафіші і др.
^
7. Сотки всякого роду урядинкіе, директорів і професорів, підурнднпків і слуа;бн як прим, радники і урядники судові: Н. Стефановнч, Колодій, Шєховііч, Усгіяиович, А. Кріса, Насада (увільнений!.
Дальше: А. Ярема, директор ліцей, А. Оабат, гімназ. нроф., І. Білинсь. кпй, директор, М. Марко, урядиш; Української ІЦадішці, Жуковський,
інспектор торг. Загайкевпч, ревідент залізниць, Стефашниіш, офіціял.
Др. Н. Сабат, директор Гімназії, Мурнн, директор народньої ніколи,
о. Навроцькнн, інспектор шкільний (увільнений), Щнрба Лев проф. гім­
назії ібагато ншиїїх.
8. З наш» нрпм: Козаиевнчева, жінка державного секретар».
Кальиовичева, лапка інжшііра, Ніжанковська, Крлськова, Дроздовеька,
Мпхалецька з мужом (малолітні діти осталн дома без опіки), Анастазія
Відпй з 6-тиа;невною дитиною (н Брпгідках), Апастазія Звір з 5-літішм
хлопцем, Анна Зелена з 6 малодітними дітьми і тд. Старухова, жіш:»
ігарляментариого посла, та ишні жінки з дітьнн від. 2—10 літ.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

24

Деяких а цих іитернованих в межнчасі випущено на волю. їй
попри це дальшім аренггуванням і інтернуванням мимо заняття цілої
Галичини Полякали немає кінця і якщо Поляки випустять декого вна­
слідок інтервенція антантської місії на волю, то опісля інтернують
вдвоє тільки других або цих самих. Т. так приміром дия 1. вересня
1919 арештовано і вивезено о. їїл. Наринського з Острівця,
М. Цегсльського, Лонатипського, учительку Обуховську зі Струсова,
дня Й. вересня 1919 о. Мохнацького з Теребовлі, дня 10. вересня 1919
о. 0. Дурбака, Блахатку, Каштана, Луцькова, о. Волинського з Острова,
отар, радника суду Черпявського, ироф. Банківського, В. Вптвнцького
в Коломиї. Дальше інтерновано і засаджено у вязшщі полового суду
Д. 0. І.: Свшцешшків о. Мохнацького, о. Волинського, о. Короля,
0. Винницького, о. ІІроця, проф. Ідулю. В Чорткові сидить у ВЯЗІШЦІ
100 Українців і 27 Жидів. У половім суді у Львові сидять: о. М.
Барнчко, о. НриГша, о. Олійник, дня 20. вересня 1919 конфіновано
вдруге Дра. В. Левнцького і др., арештовано 3. Олеськівну, відноруч1ШЦІ0 „Черволого Хреста “ і уміщено у вязпнці у Львові, в Самборі
арештовано радника суду Щербатюка, тяжко хорово, управителя школи
В. Сілецького, 80-л і т ного с т а р ц я, Дра. Р. Скибіпського (вДембліні),
проф. Т. Залеського і нроф. Марипяка (в Бересмо), дня 17. вересня
1919 з Гусятппа 115 Українців (в Брш'ідках), 200 Українців з бобрецького нов. ітд.
Для упоадрувагіня арештовані, українського населення переводять
польські військові команди, жандармерія і ріжяого роду поліції під
ріжішми покришками, а часто і самі військові старшини іі прості жовнярі. безпастапиі ревізії ііо українських домах і но українських інсти­
туціях. Ревізії ці переводжені в брутальний спосіб, дають Полякам,
нагоду до зпущашш, секатур, наруг і зневаг. При ревізіях конфісідеться жертвам брутального насильства часто иаіїдорощі і наііцшиіщі річн, необхідні до домашнього ужитку і то або зовсім явно під
нозором хвилевої реквізиції, або потайки, себто дорогою наіінікчемніщої крадежі.
Такі рекоїзіції відбуваються' в многнх українських домах, а най­
частіше в публпшшх українських інституціях у Львові і Перемишлі,
Сташіславові, Тернополі і всіх ирочнх містах Східної Гайчшш, а та­
кож і но селах по кількапайцять разів в одній і тій самій хаті чи
інституції, без огляду на це, чи то приватне мешкання, чн наукова

25-

іЛСТИТудія, чи інтернат діточий або дівочий, шща, або церков. І так
иріш. в Ставропігії у Львові, було 32 ревізій, в редакції часопису
.,Вперед" 35, в „Дністрі" 20 ітд. Це саме діється і но приватних домах.
Злущашш над українським населенням переходять всякі можливі
границі, так, що культурні народи не всплі навіть уявити собі, щоби
щось подібного могло діятися в XX століттю, серед загального не­
ниття демократичних свободолюбних кличів!
Для ирішіру хочемо навести лише деякі факти цих безчислешшх
і безнастанних знущань і мук тілесних і душевних, які терпить укра­
їнський народ під ярмом польських „пацпфікаторів" :
1. У Бабині (повіт Самбір), побили польські жовнярі Федя То­
варний,ького, опісля витягнули його на дорогу, піднесли його до гори
ногами і и .цей спосіб далі знущалися над ним у заїрський спосіб
побиваючи ще прикладами крісіп, так, що віл смертельно захворів.
У тому самому селі зігнали старшпнн селян і хлопців до школи і там
знущалися над ними, били їх і плювали їм в лнце; з того села, а також
зі самого Самбора забрали 18 селян як закладпнків. Не щадили
навіть дітей. Нанрнм. сипа С. Петрика били без причини по лиці.
2. В Бережанах відбулися дня 6. вересня 1919 за дозволом Старо­
ства і в присутності! комісари, як відпоручпнка Староства, перші збори
Українського Горожанського Комітету з ціллю несення помочі жерт­
вам війни. По зборах арештувала жандармерія всіх прпсутіш.х
(три четвертині прнсутлнх становили паві), повела їх чвіркамп до
команди жандармерії, там держала всіх около 3 години, а відтак
видала їм карти з присудом, що воші всі с конфіиовані.
3. У Викторові (повіт Станнславів), побили польські леґіопістн дяка Миколу Самиґу так, що пролежав тяжко хорин кілька
тижнів.
4. У Винниках (повіт Львів), арештували Поляки місцевого нароха о. Гірняка, звязалн йому руки і погп, кнпулн на віз і вивезли
до вязніїці, а опісля інтернували. Польські жовнярі насилували там
українські інтелігентні дівчата, хиба, що котра могла викупитися.
Викуп виносив до 5000 корон.
5. В Ганевичах нозвязували польські 'жовнярі дітям рукік
вигнали па толоку й казали пастися (їсти траву), а відтак гнали до
ріки, як худобу до водопою.

26

(5. В Грабишин^ (повіт Добромиль), засуджено війта па 150
нагаїв і і! трьох тижнях засуд виконано: (Свідок І.)
7. В Городку здерли польські жовпярі дня 2(5. червня 1919
* 27 полонених жовпярів шинелі,, блюзи, штани, обуву і забрали їм
грошей на 7000 К, відтак обкладаючи їх нагаямн гнали трабом разом
з кіньми. (Свідок Т. С.)
8. У Вислоці великім (повіт Турка), напали 24 січня польська
лсґіоністп на село в ночі, та поділившися на -три партії по 100 людей
почали стріляти зі скорострілів і серед загальної метушні рабувати.
Тоді повбивали вопн і поранили много людей; між зраненими
відоме нам назвище Гриця Ондоморн, якого ранено лише в руку,
між тим, коли його служницю рапспо тяжко. Раненого Сидомору ще
опісля інтерновано. Рівпож інтернували в цім селі о. Шпильку, а ііого
домівку іі церков обрабували.
9. В Гаях вижних (повіт Дрогобич), побили Поляки і інтерну­
вали майже всіх мущнн.
10. В Гринівцях побили польські війська тяжко без приводу
Петра Глоджака.
11. У Гриневі (повіт Бібрка), польські жовпярі побили вагітну
жінку Маґду Тула (Федя) но животі прикладами крісів так, що вопа
впала безтями па землю і породила неживу дптппу, яка мала розбпту
головку і тіло І10ВПЄ сипяїсів.
12. В Долішній Посаді (повіт Старий Самбір), буцімто доніс
хтось леґіоністам, що бачив маленького хлопця з крісом в руках ;
;1і; він з того кріса цілив чи навіть з нього стрілив. Леґіоністн
відрубали вказаному хлопцевії руки і викололи очі.
13. В Добрівлянах (повіт Самбір), побили польські жовпярі
так тяжко Липу Слюсар, що вона смертельно захворіла14. В Дрогобичі арештувало польське військо вагітну жінку
дідича (поміщика) Ольгу Крпськову. Нещасну провадили через місто,
побиваючи її прикладами крісів і нагайками та глузуючи з неї. Опісля
замкнули її на першім поверсі в команді жандармерії, де польські
старшини хотіли її знасплуватп. В розпуці рятуючи свою честь, скочила
копа через вікно з першого поверха і зломила собі ногу. Коли вже
тяжко потовчена лежала на землі, то ще і'і тоді польські жандарми
Сита її та кричали: „Вставай шельмо, тепер маєш Україну". Вкінці
втягнено ЇЇ знова до будинку, жандармерії. (Свідки Г. В. і С. X.)

Ж

'

27

15. В Жабчу Мурованій (повіт Сокаль), гнали польські жовнярі
Гудика
та багато селян до Белза, як худобу і по дорозі так били,
о.
що о. Гудик, скатований з великою раною на голові прибув до Белза.
(Свідки Г. і селяпе з Ж.)
16. В Зборові арештували польські війська дня 7. червня 1919
Олександра Багрія, урядника банку і його, як і прочнх 55 полонених
і інтернованих (ніж тин і 60-літних старців), обдерли і обрабува.ін
до тла та ще іі побили. Серед побивання і знущання гиалн їх пішки
аж до Золочева, підганяючи прикладами крісів.
17. В Золочеві змасакрували Поляки немилосерно 3-ох полонених
Украанців-жовпярів, а 14 без суду розстріляли.
18. Під Золочевом, коло стадії залізничої Острів, облили поль­
ські легіонери 10 полонених українських стрільців бензиною і уставивпги їх рядом підпалили. Впаслідок попареиня згинуло серед лук
двох стрільців таки зараз, а решта попарена мучиться в шпиталі та
бореться зі смертю. (Свідок ї. Г.)
18 а. В Коломиї після уступленпя наших військ, а перед при­
ходом Румунів, обняли дня 23. мая 1919 владу польські міліціянгн.
які „імепем польської республіки" почали арештувати їі переводити
ревізії в Українців. І так прпарештували провідника санітарної місії
Червоного Хреста (для допомоги українським полоненим), Генерала
Дра. Окопепка і ного секретаря Дра. Марітчака, українського окружного комапданта проф. Прнмака, сотппка Галібея і ще других. Румуни,
розуміється, но своїм приході до Коломиї по двох днях, випустили на
волю безвинно арештованих. Польський старшина, який ескортував
Генерала Дра. Окопепка, відобрав йому при ревізії крім деяких дріб­
ниць, дорогоцінну намяткову шаблю і помпмо обітниць не звернув йому
зрабоваїшх річей.
Поляки в часі свого дводиевого володіння в Коломиї з кіпцем
мая 1919 р. (тепер Румуни знов віддали їм Покуття), уставили сторожу
перед Українським Народпнм Домом і нікого із нього і до нього не
впускали. Коли в тім часі учителька Савина Сидорович з ученицями
жіночої учительської сенннарії йшла до ніколи, яка поміщена була в
Народнім Домі і задержалася на хвилинку коло будинку, польський
міліціянт, який там стояв з крісом на сторожі, стрілив до неї шротом
• з кріса, зранив її в груди і ноги, а також зранив 5 дівчат, які йшли
під опікою п-нн Сидорович.

'->8

Ранених підвезено до шішгалю, де находилися довший час під
. і ікарським доглядом.
19. В Коцурові (новії- Вібрка), прийшла жандармерія арештупати [пана Спсака, без причіпні за тс тільки, що він належить до
евідоміщих селян та не знайшовши його дома, арабувалн йому річн
вартостп кілька тпсячів корон. Тому, що Сисак окрився перед нереслідуваштл в ліси, польська жандармерія знущалася над його родино*.,
і рабувала його господарство. (Свідок Е. С.)
20. В Копичинцях побили польські улани 27 стрільців і двох
старшин нагайками, кожному відчислили но кількадесят!, нагаїв, а
опісля гнали їх пішки ноперед себе в той спосіб, що самі їхали
чвалом на конях, а їм веліли побіч себе бігти, та підганяли їх поби­
ваючи нагайками, шаблями або й руками, причім лаяли їх і прозивали
наїіноганіщимн словами. Передаючи їх опісля в руки жапдармерії.
взивали її, щоби добре з ними „справитися". По дорозі в Озірній
били польські військові старшшіп і цивільні Поляки полонених укра­
їнських старшин по лиці і голові, викрикуючи: „голота, банда" іти.
21. В Котівци (коло Копнчинець), побили 7. червня 1919 поль­
ські легіонери Варвару Черинш крісами і тростиною по цілім тілі за
цс. що уиомииалася о зворот зрабованих її польськими легіонерами
ЗОЮ к. Її мужа Івана і сина Ілька ириароштували, тяжко побили
і вивезли кудись так, що досі не знати, де вони діваються. А це
зробили тому, що вони посміли гасити вогонь у селі, яке Поляки
відпалили.
Також побили там тяжко прикладами крісів і дротяними нагай­
ками Теклю Сагайдак дня 7. червня 1919. (Свідок Т. С.)
22. В Кропивнику старім (повіт Самбір), били польські лсґіоністн
11-літного хлопця, Гриця Колібаинка нагаямя через 4 години і гро­
зили, що йому поломлять руки і ноги, а Михайла Орппича 55-літного
господаря так били, що поломили йому руки.
Людей иривязували в цім селі жандарми до возів і веліли їм
бігти за возами, причім голих, гнаних в цей спосіб людей, для більшої
наруги вбирали вінцями з бодаків. (Свідок М. 0.)
23. В Лапшині (повіт Бережани), рабували польські жовнярі
українських селян і крім того багато людей побили, прим. Глушку.
(Свідок Я. Г.)

ЙН8

29

24. У Львові лежало п таборі інтернованих двох хорпх на тиф
українських залізшічппків. їм заявили Поляки, що відпадуть їх до
шпиталю лише під дею умовою, яі;що воші зложать службову присягу
на вірність польській державі. На це заявили залізничники, що воліють
вмерти, чим складати таку присягу. їх до шпиталю не відіслано і вони

оба померли в таборі.
Б маю 1919 померло в шпиталі на нолітехніці двох українсьстаршші. Коли на їх похорон прийшли українські священники і
багато української інтелігенції, завився польський офіцир, добув
шаблі і розігнав учасників похорону і священників, кажучи, що ніякого нохорону не буде. Та коли люде розійшлися, велів він польсь­
кому священникові! похоронити номершнх. При всіх шишіх похоронах
помершнх Українців-жовнярів, польські ноліціяити на основі мабуть
вищого прнказу — перешшювалн свящешінків у відправі похорону
но нашому грскокатолицькому обряд\г не дозволюючи відчитувати
малитов і Евангелія. Дня 29. падолиста 1918 р. арештували польські власті!
Семена Щншшеького і Осина Годоваиського, банкових урядників,
волочили їх но ріжних арештах, вязнпцях, доки один із пнх —
Годованськпн — не номер із перестуди ; другого — Щпішпського
— но півторамісячнім вязненпю вкінці без переслуханий, випустили
па волю.
Дня 12. грудня 1918 привезено до вязпнці. на Замаротииові
суддю Устіяиовнча так побитого Поляками, що він лежав цілий тиждень
непорушгоіо. Тіло його було новію спинків. (Свідок І. Р.)
З початком липня 1919 нрнарештувалн Поляки у Львові на
прішоручсння варшавського правптельства 10 осіб як заложників. Між
ними були також Др. Савчак, Др. Овчарсьшій і о. Ссмбратовнч.
Закладпнків тих держапо як звичайних арештантів у заперті через
півтора місяця, причім о. Сембратовнчовн не нозволено навіть від­
правляти богослужень. Закладпнків випущено щойно на інтервен­
цію анґлійської місії.
В червні 1919 нрнарештувалн Поляки у Львові також українсь­
кого поета Миколу Голубця. Він був саме реконвалесцентом но тпфі.
Замкнено ного в буднику полевої жандармерії у Львові при пул. Личаківській. Тут збили ного страшно, просто в нелюдський спосіб, нало­
жили йому кайдани і не давали майже нічого їсти. їди, яку йому
приносила жінка, не передавали.
1СИХ

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

зо
25. В Лисневичах коло Пустомит, шукала польська полева
•жандармерія за Семком Мстою, а коли його не знайшла, побила
тяжко і ограбнла його -.кіпку Ксепьку Мста (Свідки К. X., І'. Ж.)
Іванови Накошеви у тім самім селі відтяла полева жандармерія палець
зі слюбним перетенем, скатувала його жінку і старого тестя. (Свідки
як вище.)
26. В Лішні, Стебнику, Тустановичах, Мражниці, Янубовій волі
(повіт Дрогобич), побили польські жовпярі селян псмплосерно.
27. Любінці новім (повіт Чееанів), катували польські жовпярі
Гриця Комара і Василя Судшшка і приарештували їх. (Свідок- В. С.)
28. В Медиці (повіт Перемишль), приарештували польські
жовнярі залізпичого кондуктора Андрія Хитру, обрабувалн його і ціле
його домівство, забираючи готівкою ЗООО к. і шппі предмети вартості!
о коло 4000 к., а дня 25. падолиста 1918 побили його так сильно,
що зломили йому два ребра. (Свідок А. X.)
29. В Мостах великих арештували Поляки дия 22. вересня 1919
Володимира Міськевича, начальника почтн, Апдрія Мосьондза, управителя школи і Зофію Тпмкевич за це, що в характері членів управи
були присутні при інвентаризації зрабоваиого Поляками склепу
спілки „Власпа Поміч". Люстратора Народної Торговлі Ярослава
Волосевича, арештували і видалили зі Жовквн.
30. В Модричі і Нагуєвичах (повіт Дрогобич), знущалися по.чь. ькі жовпярі в нелюдський спосіб над дітьми.
31. В Нагуєвичах (повіт Дрогобич), веліли польські жовнярі
всім мущпнам у віці 18-60 літ покластися на землю коло церкви
і топтали їх чобітьми, підбитими запятками та коли котрий з топгаїшх
а болю рушився, били його нагзями і прикладами крісів, а за втіка­
ючими стріляли з крісів. (Свідок М. Д.)
Кромі цього тут і в Гаях зігнали дітей до деревляної дзвіни­
ці і дзвіницю підпалили.
32. В Надвірній зловили польські жовпярі Стефана Хомяка
і обдерли його цілком з одежі, а українського поручника Сологуба обдерли і побили по лиці і тілі прикладами крісів. (Свідок
Р. Б.)
33. В Олієві били польські жовнярі дня 2. липня 1919 укра­
їнських полопешіх прикладами крісів і пагаями. (Свідок М. Р.)

■

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

■ --'1

ЗІ

У4 Б Олеші (носії Монастярнська), побили і обрабували поль­
ські жовнярі дня 23. червня 1919 Варвару Добровольську, Агафію
Каиіпяк і Сгсфана Колодшіцького.
35. В Поручині аанряг.ш польські жовнярі на жадання ПОсесоркн Банда ІИлнпської 8 українських селян до плуга, а 4 жінки
до борін і в цей спосіб оброблювали нили панську землю. (Сві­
док Я. Г.)
36. В Перемишлі, в таборі інтернованих бн.ін польські жовнярі
одного інтернованого Українця залізною штабою но голові так довго,
ан; втратив свідомість і впав. Українського священника били по лиці і
на гаями но тілі. (Свідок П. і Г.) 'Польські жовнярі (Галлсрчнкн),
побивали там на вулиці учсніїків української ґімдазії, пізнаючи їх но
відзнаках. 1 так, між шшш.чц побили учеппка Ііомаршіцького, енна
інтернованого катехнта о. Комарницького.
37. Б Пикуличах (повіт Перемишль), вхопив дня ЗО. липня 1919
польський жовпяр одного селялнна Українця кліщами за ніс так, що
йому кров приснула, а селянин зомлів з болю. (Свідок А. С.)
38. Б Підберізцях (повіт Львів), били польські жовнярі укра­
їнських селян иагаями так сильно, що їх тіло ан: почорніло від сивців.
39. Б Піддубцях (повіт Рава), побили польскі жовнярі багато
людей, вибиваючи їм зуби та лом.тючи їм ребра.
40. Б Піддубцях зпасилувалп польські лсґіоністн інтернованих
Українок, а то Анну Макуп і Анну ЦитІв в той спосіб, що одні їх
тримадп, а другі но черзі осоромлювали.
41. В Підбужі (повіт Рудкн), арештували Поляки повітового
суддю Миколу Стефаповнча, за це, що не хотів зложити присяги на
вірність польській державі і відтак його інтернували.
42. Б Підпечарах (повіт Стшшславів), побили польські жовнярі
неаилосерно иакладпика Дмитра Везена, топтали по кім підкованими
чобіті.ми і напхали йому повні уста болота, а перестали бити аж тоді,
коли думали, що він вже не жне.
43. В Пійлі (повіт Калуш), побили польські жовнярі 28 селян
буками аж до кровн за це, що воші придержали одного польського
жовняра, який рабував.
44. Б Путятинцях (повіт Рогатин), иа свито Вознессшш
били польські жовнярі виходячих із церкви Українців прикладами

яя

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

22

крісів, відтак обрабували село і підпалили зі всіх сторін, так, що
з цілого села остали лише 3 хати.
45. В Радиничах (повіт Постиска), приказував командант жан­
дармерії своїх людях (жандармах) „ломити кости" кожпому Україпцевп,
якого арештують.
46. В Різуні насилували польські лєґіовісти українські нелітні
дівчата. Польський фельдвебель Яповськиі'і сам розказував, що ігри
розділі добичі йому припала лише 12-літпа дівчина.
47. В Станиславові зголювали жовпярі українську і жидівську
інтелігенцію пагаямп і приказували їй замітати вулиці, чистити впході.'П та згортати болото. Чесько-словацького офіцпра, Кароля
Віпклсра, який служив при українській армії, побито тяжко, обрабувапо й всаджено в тюрму.
48. В Словіті (повіт Перемишляші), побила польська полова жан­
дармерія тяжко селян зі сіл Лшіівці і Лопі. (Свідок М. В.)
49. В Скалаті переводили польські війська в хаті свящешшка
кілька разів ревізії в такпй брутальпий спосіб, що жінка пароха і п. М.
Левпцька впали в обморок. При ревізії вирабувалн польські жовпярі
всьо, що ліпне далося взяти.
50. В Сомалі побила польська жандармерія до крони п. Демчукіішу. (Свідки Д. і Ч.)
51. В Савалусках (повіт Маиастнрпська), побили й обрабували
польські жовпярі Петра Каміпяка, Стефапа Кривого, Ілярія Впшатігцького, Спірндопа Каміпяка, Омеляна Роланова, Гриця Підвисоцького,
ІІкова Колодшіцького, Пилипа Сапку, Павла Каміпяка, Романа їпапова,
Кінріяна Барана, якому також спалили ціле господарство і Олексу
Туринського — усіх дня 6. червня 1919. (Свідки Т. К, Г. К., М. 1
II. Б., К. В., Я. Б., О. Р. і С. Б.)
52. Б Старім Самборі побили польські жовпярі тяжко секретаря
повітового, Українця, Костриза.
53. В Стрию побивали польські жовпярі щоденно українських
ІЮЛОНОШІХ, вичислюючи їм по ЗО—45 буків депно. Одппм із цих, що
знущався в такий спосіб над полоненими,- був польський ссржапт
Кваенсвнч. (Свідок УГ. К.)
54. У Східниці (повіт Дрогобич), побили польські жовпярі дочку

33

Олекси Дзюбака і забрали її худобу. (Свідок І. Л.) Над паселеїшям
знущаються тая Поляки, гонять людей примусово до рооїї на папські
лапи (до фірми Рогак і т. д.). Притім побили вони Олексу Дзюбака
і Олексу Журавчпка так сильно, що поломили їм ребра, внаслідок
ного оба побиті померли. Олексу Дзюбака, свідомого Україиця, мучили
ще в той спосіб, що натирали йому рани сіллю. (Свідок І. Л.) Також
побили Поляки в дій самій місцевості! Дмитра Мазурика, а коли вія
вирвався їм із рук і втік, вони загарбали йому все майно, забираючи
між ншшім з його млина мотор. (Свідок Д. II.)
Коли польські жандарми,шукаючи дня 20. липня 1919 заЖуравчиком Николою, не могли його знайти, вптягпули з хати його сестру
Маґду і її сильно побили, даючи їй 25 нагаїв, опісля за втікаючою
ще стріляли і зранили її. Вона впала без тями під хатою, до переле­
жала до рапа. Рано найшли її люде без паняти і відвезли до шпиталю,
де пещаспа жертва польського звірства смертельно захворіла. (Свідок П. Д.)
55. В Тернополі, зглядпо у Львові, прпареіптувалп Поляки залізннчого урядника А. Крісу і арештованого мучили иарочно голодом.
До цего самі призналися його жінці, якій сказали, що мусять її мужа
впголодитп й замучити.
Одному 80-літпому стардсви казали польські жовпярі танцюв атн на ринку, а коли він не хотів, побили його немллосерпо. Взагалі
арештовано і інтерновано в Тернополі 278 осіб, яких гнали польські
леґіоиісти пішки до Золочена. По дорозі обдерли їх і бпли прикла­
дами крісів.
56. В Товстенькій завели польські жовпярі батька і сина неві­
домого нам покищо назвища до двора і били так, що вони аж по­
пухли, опісля відставили не знати куди.
57. В Трускавді (повіт Дрогобич), зловили польські жовнярі
Андрія Біласа, бігли його в няти, порізали йому ножем сиру па
підошві ніг на кусні і вбивали двяхп в підошви ніг так, що він
серед страшних мук втратив свідомість і мабуть вже не живе. (Свідки
0. Г. і її. М.)
58. В Тудорові (повіт Гусятин), напали -польські жовнярі вночі
з 8 па 9 червня 1919 па о. Сонешщького і забрали його зі собою.
Опісля так само забрали зі собою учителя Нпкоровнча і селянина
' Івана Чайку; усім трьом арештованим заявили воші, що мають приказ

3

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

■

34

їх повісити. 0. Соневнцькому закинули навіть шнур иа шию і так ви­
вели мого разом із тамтимн двома до ліса. Нещасні жертви викупилнся від смертн, складаючи високе викупив, а то Нпкорович 3000 к.,
0. Сопевпцькпй 10.000 к., а Чайка 8000 к. Доказом цего с судові
акти в Кошічшгцах. (Свідок К.)
59. В Хирові (повіт Старий Самбір), побивали польські жовнярі
безвпшгао но лиці і голові полонених та кричали: „Маєш скине
Україну!“ Одному ЗО-літному стрільцеві! зі Старої Солі поломили
руки. (Свідок І. П.)
60. В Черчу (повіт Рогатин), ограбили польські жовнярі майже
ціле село. Куфрн і скрипі порозбивали, поклали па вози і вивезли
все майно зі села. Людей катували прикладами крісів. Найтяжче по­
били господаря Івапа Іебу. Жертвою побоїв і знаснлуваш» впали в
цім селі молоді і старі жінки. (Свідок В. К.)
61. В Чорнокінцях (повіт Гусятин), знущалися Поляки над
1. Бохенком в цей спосіб, що що кілька день виводили його із тюрми
і давали йому по 25 пагаїв.
62. В Яворові вкрали польські лсґіоиістп селянниовн Балакнмови
квоту 24.000 к., коли він ізза цего пожалувався в команді в Пере­
мишлі, побили його ще нагайками.
Дмитра X а р а м б у р у і Г р и ця Б а р а б а ш а арештували
Поляки і мучили так, що Харамбура номер у пязпиці в Перемишлі,
а Барабані смертельно захворів в тюрмі.
В Яворївськім повіті стягала т. зв. „летюча жандармерія"
людей на йоло або толоку і там била їх но нятах. Ці побої спри­
чинили, що властитель діб]) ґраф Шептіїцькиі'і, їздив до війсь­
кової команди в Перемишлі зі жалобою і жаданпям усупепня цего
насильства.
63. В Якубовій Волі (повіт Дрогобич), зігнали польські лсґіопістн
всіх дітей до одного бугдппку, впали між них із напаяли і били їх
у страшний спосіб.
64. В Яксманичах (повіт Перемишль), польські жандарми, шука­
ючи дня 16. мая 1919 за оружжям, били людей нагайками, а відтак
казали кожному із побитих клякати і цілувати нагайки.
Дня 18. падолиста 1919 впали около год. 4-тої рано польські
легіонери до села і почали стріляти у село кулеметами. Люде, що ще
спали, на тріск стрілів позривалися і повибігали з хат. Тоді кількоро

!

|ЩІУ|МЙ. і цц і І*

35

з них стало ранені, а Матвій Казнмір, поцілений в голову упав мертвий па меди.
В селі зачали польські жовпярі рабуватп і мордувати. Впволікли з хати двох учепнків української ґімпазії в Перемишлі Б. Ф.
і Е. Б. і мимо того, що ті уналп на коліна і просили їх о дароваїшя
життя, кількома впетріламн убили їх. (Свідки: 10. І1., М. і’.) Опісля
зачали підпалювати село і так спалили стодолу начальника громади
Осина Плювака, котрого арештували і без нереслуханпя держали 39
день в тюрмі. Спалили дальше стодоли Ианьксвича, Коршинскої, Герша
Лісна і иншпх. Стодоли були повні збіжа.
Коли люде молили їх, щоби не нищили їм майна, — воші побоями
людей відганяли, щоби пожежі па гасили.
Впавши до хати Ілька Копка иідпалилп ліжко на котрім
лежало двоє д і т и й а матір, яка хотіла рятувати діти від смертп
тяжко покалічили. Опісля впали польські бандити на попівство, де
вистріляли всі свині, грабували всю худобу, копі, корови і дощадпо
обрабували цілу хатню обстанову пароха о. Йоснфа Караповпча ру­
баючи при тім двері і вікна. Зрабовапі річи вивезли на кількох возах
а підводи мусілн їм дати селяпе з Яксмаїшч.
В кілька день по тім зїхала до села летюча жандармерія шукати
за оружісм. Коли селяпе заперечили, мовби мали яке оружя, — польські
жандарми загнали всіх до уряду, опісля но одному витягали жінок,
дітей і господарів і били дротяними нагаямн по спині. Били в цей
спосіб, що о де н з жовпярів сідав па голову, другий на
ноги а двох било до крови. І. Л., 65-літиоту госиодаровп нрпложпв польський жовпяр до лиця горючії папіроску, ко.тп він заперечив, що пе мас оружя і нроспв о переведення як пайотрогійшої ревізії.
65. Про польські жорстокості! та рабупки в селі Махнові
(повіт ’Рава Руська), оповідає лаочппи свідок :
„Було се 15. грудня 1919 р. у ясну місячну ніч. Село Махнів
присипане снігом спало серед нічної тпшішп, коли по півночі трьома
відділами впали до села польські лсґіоністн. Вони від разу кинулися
но хатах, рабуючи в дикий спосіб одежу, чоботи, кожухи, гроші та
все, що тільки під руки їм попало. З наляканих людей здирали одежу
і білля, та казали дівчатам розбиратися до нага. В селі знявся крик,
плач жінок та дітей, але леїіоністп на нічо не зважали та цих, що
З*

зг>
попали їм під руки побивали прикладами і дулами крісів, кажучи „що
хотять відучити гайдамаків забагапок України1*. Вкіпці всіх мужчин,
старих дідів і молодіж увязппли та зігнали під церкву, куди під
баї'иетами привели також місцевого священика о. Яцева. Небавом
розвиднілось. Часть лсґіопістів пустилася в напрямі Вербиці, друга
часть обсадила село та дальше рабувала. На прпходстві розльокувалпся три польські офіцирн з комацдаптом Мпсловськнм иа чолі, та
резонували, що Польща не мас причини і охоти ждати па вирішення
мирового копґресу дотично Східної Галичини, бо иа конгрес здаються
тільки слабі, а Поляки с досить сильні, щоби самі собі взяли що
хотять і кілько їм треба. В селі почули ті стріли та небавком дові­
далися, що с вже кількох ранспих Українців. Треба було поспішити
на поміч рішеним. Вийшовши з хати ми побачили, що лсґіоігістн
зносять на сани кожухи, чоботи та всяке друге нарабоване добро,
та готовляться від'їхати. На подвіріо вдови Спмущпхи, біля стайні чер­
воніла калужа кровн. Двори від її хати відчинені, а на долівці вбрана
в нічну одежі лежала мертва жінка в віці 40 літ. Сорочка здерта на
грудях цілком покровавлепа, під грудьми видніла рапа від кулі, па
правім раменп та на плечах рана від баґнета. Була се Текля Труні,
яку польські лсґіопістн убили та н багнетом поко­
лоли, коли хотіла заховати в стайнімішокмукп перед
їх рабупком. Була вже 6 година рано. З за печі вилізло троє
малих дітиГі сиріт, та наляканими очима гляділи па свою мертву маму.
Виглядали на божевільних. В сіиях хати стояли збиті у купу жінки
сусідки замученої Теклі Труш, неначе закаменілі з переляку. Нараз
дався чути в другій хаті нелюдський крнк і плач. Там лежала мертва
на столі молода 20 літна дівчина Марія Ново сад, яку польські
леґіонерн вбили за се, що вона взбороняла їм арештувати невинного
свого батька, Івана Новосада, якого держала за шию та благала
лсґіоперів помилуваиня. Батько забитої, Івап ІІовосад, ранепнй багнетом
через лсііопера в ногу лежав на хаті з необандажовапою ногою, ціл­
ком закровавленпй та з болю тяжко стогпав. У стіп убитої ридала
старенька її мати. В третій хаті лежав 13-літний хлопчина, Ілько
Степан, якого польські лсґіопери без причини побили і ранили, а якого
опісля перевезено до шпиталя в Сокали. Польські відділи парабувавшн
та проливши тілько невиппої крови спокійного цивільного населення,
завернули відтак поспішно до любпчі. (Свідок М. Я.)

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

37

66. Про. страшну долю, яку пришилося перенести цивільному
населепю села Корні (повіт Рава Руська), так оповідає свідок С. Я.:
Село Корні віддалене від Равн Руської на 8 кільометрів було від
хвилі заняття Равн Руської нольськплп лсііоністамп в дпн 26. падолиста 1918 безнастанною ареною польських рабупків та знущань.
Перший раз впав до села дня 6. грудня 1918 р. більший відділ
польської ВІННИЦІ та зареквірував без полишення яких пебудь квітів,
худобу, безрога, та сіпо. В кілька днів нізніще а саме 13. грудня
знов ограбнлн Поляки ціле село, увязишш 34 селян та вивезли па
Замосць до Любліна, а вкінцп до табору в Вадовицях, де невинні
жертви каралися цілих 9 місяців. Там побивали їх так страшно, що
прим. інтернований Павло Бупда номер від удару
кольбого. Дня 25. грудня 1918 предпрішялн Поляки наступ па
українські відділи перебуваючі в околиці села Корні, підтягнули на
залізшічнх возах під село полену артилерію та почали острілювати
село запальними Гранатами. В короткім часі були польські ■ відділи
вже в селі, та не зважаючи на се, що цивільне населеппя стояло
зовсім осторонь від восшіпх операцій, почали ного масакрувати. Кіль­
кох польських жовнярів нереїзджаючи попри хату Степана Процнка,
старенького господара, який старався охоронити в хаті перед кулями,
застрілили його без причини па місці. (Свідок А. П.)
Хто попав їм під руки побивали та тероризували. Слідуючого дня
польська команда з польським майором Всчоркевпчом на чолі видала
прнказ село спалити. Лєґіоністн розбіглися но селі та підпалювали
цілі обійстя. Не позволили виносити річей ані вивозити худоби так,
що з димом пішло тоді 140 господарств та згоріло понад 200 штук
худоби. Серед огню, плачу жінок і дітей, реву наляканої худоби та
диких криків рабуючнх польських лсііоперів виглядало нещасне село
неначе підчас нападу дикої татарської орди. Польські лєґіоністн били
при тім кого допали, так, що від нобитя померло пізнінше кілька
осіб. Серед .потої студенн втікали куда могли босі діти і жінки та
окривалися де могли, щоб рятувати життя. Два брати Івап та Петро
Сторонпкн скрплпся під оборогом Каськи Зарічної. Коли їх там
доглянули польські лсґіонерн вбилн Івана Сторопяка ізнстрілом з крісу,
а Петра Сторопяка побили та арештували а вкіпци казали йому
нести за собою машішовий кріс. (Свідок С. П.) Коли до хати Марії
Яворської підбігло 4 дєґіонерів, та хотіли підпалити її господарство,

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

38

а другі взивали її, щоб видала гроші, які мас, вона з 2 місячною
дитиною на руках окружепа лятеро дрібними дітьми благала їх серед
плачу, щоби не палили її хати та не позбавляли серед зими даху
над головою. Польські легіонери були глухі па благання нещасної
жінки та на плач дрібних дітніі. Тоді вхопила Марія Яворська збанок
з водою та почала заливати підпалену стріху. В тій хвплі надійшов
польський офіднр та вистрілив до селянки. Куля зранила дитину в
лице, не поцілила однак Яворської. Вона хвилю загоїлася райєною
дитиною, завинула її в кожух та дальше старалася огонь в. стрісі нридусити. Тоді той сам польський офіднр щераз впстріліпі, куля поці­
лила знов дитину в лице і вийшла вухом. Малин Михась Явореькнй
вже не жив. В подібний спосіб у б II л и тоді серед ОГ1ЇЯ польські
леґіоиерц Миколу їілля, який з горіючої хати виносив свої
річн та складав на обійстю. По спаленню Корні польські лсгіоністп
нераз ще впадали відтак до села та рабували остивші ще людські
оселі. Нарід, який розбігся по поблнськнх селах мусів відтак повер­
нувши до своєї нещасної громади, мешкати но кілька родин в купі,
в будах і землянках, в наслідок чого впбухла епідемія тифу, яка
деситкувала село. Польські війська замінили гарне і спокійно село в
страшну руїну, в сумне кладьбпщс.
Про знущання над полоненими можнаби писати цілі томи.

Польське правнтельство не додержало заключеного між українсь­
кою і польською воюючими сторонами договору дпя 1. лютого 1919
в справі новедення з полоненими і інтернованими, як також додатков ого договору з дия 11. марта 1919, який зістав заключений в іірпсутностн делеґата шваицарського комітету Червоного Хреста.
Побоям, опльовуванням, знущанням, наругам, глузуванням, рабункам, моренпял голодом, а накінець заііроторюваїшяа по всяких
вогких темнпх та зннппх порах серед бруду та смороду та всякої
погані — не має кіпця. Описи зібрані від очевидців збігців, переймають
жахом і так:
1. Свідок поручник Марко Вязовськнй зізнае, що коли
його Поляки разом з хорунжим ІОзпчинськнм і 21 стрільцями взяли
під Львовом в полон, забрали їм передовсім годинники і гроші. Від­
так здерли з лях одежу та бнлн по лиці і тілі. Жовнярі і переходяча

у.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

иублііка обсипала її найординарніщиин лайками як: лайдаки, роз­
бійники, розстріляти і т. и.“. Коло Бриґідок у Львові перетрусили
пих
їй польські жовпярі іцераз одіне і забрали все, що ще
було, та відвели її до смердячої вогкої клітки, де перше пере­
бували інтерновані. Комнатка вогка, темна, без постелі, призначена
на 8 осіб, а приміщено її ЗО. Там їх тримали 21 дпів. їда
нуждеппа, люде голодували. За один .висказ запроторили сотппка
Білинського в самітну келію на 21 .днів і там над ним так знущалиси, що вибили йому три зуби. Там сидів він серед бруду, вошей
і блощиць. Через бруд, вогкість і недостачу воздуха в цих тюремних
норах вибухають пошссти, передовсім пятннстпн тиф, який щоденно
пориває, по кількадесяти жертв. (Свідки М. В.,. Г. 10., Н. М. і І. Р.)
2. Четар Іван Рижий, який втік з полону із Домбя, так
росказус про спосіб трактування полонених і інтернованих: Коли мене
арештували і вели вулицями Львова до корпусної команди, чув я по
дорозі такі оклики Ляхів: „нощо вести того караїма, повісити його-1
і т. н. На команді здерли мені зі шапки офіцерську розетку
і ремінь, яким я був перепоясаний та списавши зі мною протокол
відвели мене до офіцерської келії (польова страз: охронн зсмсксіі).
В брудній, повній сміття колнаті, лежав на збитім з дощок барлозі
на трачіші, Др. Сснкевнч, коло нього сидів о. Гошовськпй, парох
Збоїск, хорунжий Яросик, а крім цього кількох офіцнрів Жидів.
Першу піч я перележав на столі, мимо окупу зложеного профосовп;
окуй це там вже прнятнй звичай! Харч неможливий, ніхто навіть
ложкою не рушив подаваної поживи; нехарність така, що нема слів
аби її описати. Багато людей нездужало, деякі вмирали, — а лікаря не
було. Наші селяпе від буків аж попухли. їх держали кілька день
в пивниці (льоху), не даючи нічого їсти. (Свідки: Г. і Я.)
Около 3. грудня 1918 переведено пас до ґарнізонового шпиталю
на Замарсгпнові. Тут з ніким не вільно було бачитися, ні розмовляти.
Тут приведено суддю Устіяновнча, так побитого Поляками, що цілий
тиждень лежав у ліжку непорушно. На тілі його було повно синяків.
Около 10 го грудня 1918 перетранспортовано пас знову до брпґідок.
Тут збільшилося наше товариство ізза прибуття судді Насади і четаря Ліщшіського. Сторожа в брнґідках буда постійно пяна. Над
мужвою знущалася в нсмллосершгй спосіб. Одного міщаніша з Впшшк
закувала сторожа в кайдани за це, що буцімто він хотів втікати.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

*

40

Першу ніч перележали ми всі без накриття на підлозі в комнаті без
іипб. Мужва 4 дні не дістала жадних харчів, навіть води, та весь
час була замкнена но 50 людей в одній келії так, що стояти майже
не було місця, по то сидіти або лежати. Свої фізіологічні потреби
иусів кожен полагоджувати такії в цій самій келії. Можна собі уявити,
який воздух і яка чистість там була. Старшина одержувала на сні­
дання печену замерзлу бульбу, а на обід капусту, або іі нічого.
З людей здирали останнє плаття. Виходили звідтам босі й майже
голі. А грабежей допускалися не ліпне польскі рядовики, але іі люде
з університетським образуванням і так дня 19. грудня 1918 на
св. Нпколая явився в моїй келії Др. Онест, суддя, Поляк, з двома
жовпяранп і велів зняти з мене однострій, нібито, як казав, на прнказ
„кватермайстра", а коли я протестував проти цего, прискочили до мене
жовпярі лсґіоністи, здерли однострій, а мені дали якесь старе лах­
міття. Бачив це хор. Стефан Голод, з яким опісля зробили це саме.
ІСомандантом брпґідок був капітан Рудка. Дня 21. грудня додали лам
до товариства ще о. Ковалика, нароха Скпплова, чет. Красноперу
і нідх. Красноперу. Дня. 22. грудня 1918 зігнали 180 людей, трьох
старшин, між ними і мене на нодвіря і відіслали нас на стадію. Ні­
кому не вільно було по дорозі приступити до пас, а одного стрільця,
що поважився з ряду говорити зі сестрою, яка йшла побіч хідника,
побив польскнй хорунжий, дсґіоніст, по лиці, а сестру його казав
арештувати. По дорозі від Перемишля, сторожа, що пас ескор­
тувала грабпла і забирала всьо, що лише в кого побачила. Товариша
Белсбея, який протестував проти цего, лсґіоністи сильно побили, а потім
на стації Рогізно викинули з воза до рова і застрілили двома
впстріламп. Ескортуючі польські жовпярі поводилися прямо як бандити.
3. Свідок Іван Любачевськпй подає, що ного разом з 70 арештопаними Україицяяп гнали польські міліцінитн до Тернополя, де
12. червпя 1919 всі почували на бруку під муром. Там із пього
стягнули черевики, плащ, блюзу, штапи, в заміну за старе лахміття.
Відтак із Тернополя гнали їх дальше — разом вже около 250 лю­
дей — пішки до Львова. По дорозі били їх нагайками і прикладами
крісін. Прозивали, ганьбили, штовхали, а коли з голоду і втоми люде
надали, бо нічого їсти не діставали, то ескортуючі жовнярі підганяли
їх прикладами крісів. По дорозі померло внаслідок цего 5 людей.
Така нагіпка аз; до Львова тревала 3 дні.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

41

К а т у в а н н я і побої селян переходять всякі границі. При­
міром до села приїздить польська летюча жандармерія, агошов і зажинає
до гроиадського уряду або до школи старців, жінок і дітей, а опісля
йде в село і під покришкою шукання за оружжям, раоус всьо, що її
копас ногами гірше худоби.
г. руки попаде. Селян побиває пагаями, та
від
тих
побоїв
зімліє,
то
відтирають
його водою, а потім
Коднж хто
бють дальше.
І так прим, дня 7. липня 1919 перевели польські жандарми таку
екзекуцію в селі Германовнчах, нон.Перемишль, де замкнули священ­
ника,старців, жінок і дітей в громадській хаті, вирабували опісля всі хати
іі загороди селянські та побили пагаями селян. Напрпм. Василь Паславськігіі дістав 85 пагаїв, Іван Окарма, 70-літннй старець, 35 нагаїв.
Цей нослідшш внаслідок цих побоїв смертельно захворів. Це саме
зробили Поляки в селах Яксяаппчі, Селнська, Негрпбка, Ппкулнчі,
Сілець, пов. Перемишль, Иідлубн нов. Яворів, де людям при побоях
повибивано зуби іі поломапо ребра.
Пасто жандарми входять до хати і кажуть собі давати їсти,
За гостинно пршіяття розтягають відтак ґаздиню на лаві і бють. Таке
сталося в отспх селах: Болехівці, Михалевичі, Ганевпчі, Гаї, Добрівляни, Вязовичі, Солені., Рііхвіічі, Колнець, Модрин, Старе село, Слятшіка, Нагуевнчі, Трускавець, Літшш, Унятичі, Східпиця, Кроппвнпь
новий і старий, іМанастнрок, Літня, Бнстрпця, нов. Дрогобич, і др.
Немплосерпнх побоїв селян та головно дітей допускалися Поляки
мало що не в кожнім селі, особливо там, куди переходила ославлена
IV. дивізія Алексапдровіїча, прим, в Станнславівськім повіті: в Коло­
дниці, в Ерсхівцях, в Радчу, в Иіддечарах, у Впкторові, в Опришкінцях і др.
Свідок Слюсар Данило росказус: Одного дня зайшов до аосі
хатп польський лсґіопер та питався, чи я немаю дома ніяких ніїіськовнх річеі'і. На моє заперечення, почав в хаті усе перевертати і
очевидно нічого не найшов. Це ного так розлютило, що кппувся на
мене і почав мене сильно бити. Мою дочку, 18 літну дівчину, яка
серед плачу просила Його, щоби перестав надійною. знущатися, вда­
рив так сшіьпо в груди, що дівчина зімліла і впала па землю. Мене
чапів лсґіопер па іюетерупок. Там зиова польські жовнярі били мене,
але я вже не здавав собі справи з цего, що зі мною роблять, бо з
болю зімлів. В якийсь час опісля завезли мене до табору в Перемп-

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

42

шлі па Заслиню. Там записався я хоріш і лікар, оглянувши доне,
виставив мені посвідку’ щоби мепе не брали на роботу. Одного дня
стояв я біля бараку, коли надійшов польський сержант Ви онде к
і зі словами: „Ти свине не хочеш йти на роботу11, витягнув шаблю
і почав мене бити і копати, тяк, що повибивав мені зуби. Я впав на
землю і тоді Вйонцек кинувся на Северша Стрнжевського з Нижиева, пов. Каміпка стр. і так його побив, що Стрижевськпй за 4 дні
номер. (Свідки: С. Д., К. Г., П. М.)
Про спосіб арештування і новедешга з арештованими вказує
декілька оповідань арештованих, які салі це переходили, а яким вда­
лося видерти з рук польських наїздннків і прибути поза границі
польської окупації. Кілька таких образків позволило собі тут навести,
точно по оповіданням цих, які па власній своїй шкурі зазнали гаразду
польського панування.
а) А. К. росказуе, що в Трускавці арештували Поляки і зігнали
кількадесяти яущнн на одно нодвіря, наказали їм копати рів, впустили
в цей рів гноївку, а відтак зачали по нелюдськи побивати отсих людей.
Побитим опісля прнказали, держати збиті голі ноги 2 години в
гноївці. Від побоїв померло 2 старців.
Арештувати! були масові. Перш усього виарештовувалп інтеліґенцію і свідомих селян. Жандарми впадали пічю і забирали дун:е
часто неодітих людей, як прим. о. Грушкевича зі Смільної, повіт
Дрогобич. Передане о. Грушкевнчови білля забрала жандармерія для
себе. З о. Грушкевичом виведено з вязннці між ипшилн о. Яхна зі
Заліктя і 7 нншнх священників зі Старосаябірщшш і Турчанщини. На
двірці в Перемишлі були ці священики на таку наругу виставлені:
З маси інтернованих Українців і Жидів вилучено священників і поставлепо їх в ряд та наказало їм робити вільні вправи під командою
одного Жида. Численна .нублпка приглядалася тому спектаклеві! і
глузувала.
б) Лоручшік В. К. розказує ось що: Мене арештували в Сташіславові на прнказ польського поручника Дра Сендзіпіра і відставили до Львова. Ще закн нас всіх арештованих заваі.'опували до
возів, казав Сепдзімір мені і другим полоненим роздягнутися до нага,
перетрусив нашу одіж, забрав гроші, і всі дорощі річи та відтак на
нів голих, велів всадити до ваґоиів. В половині дорога в Ходорові
висаджено пас з поїзду, обрабовано до решти і бито кожного із нас

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

по черзі буками і канчуками. Міг осталп без убрання і без чобіт.
Наше положення було ррспучливе, бо навіть і втікати не було в чім,
колпб хто був зважився па де. В дальшій дорозі ескортуючий відділ
польського війська побивав нас знову нагаямп.
у Львові новели нас зі стадії до брпґідок. По-дорозі польська
публика ставала, прозивала нас словами, яких з огляду прплпчностп
годі навіть повторити, плювала па пас, підюджувала ескортуючу сторожу, щоби пас па місці повбивала. В бриґідках застали ми понад
2000 увязпецнх дивільпих іі військових Українців обох полів, інтеліґентів та селяп. Десятки людей сиділо в маленьких клітинах, де іі
фізіольоґічні свої потреби нолагоджувалп. Харч складався з брудної
чорної теплої води (мала де бути чорна кава!), з панів спрої капусти
і куска хліба. Развраз сипалися па пас иагаї. Били всіх без розбору,
старпх, сивоволосих свящеипків, селян, папі і пагаючки. Одної почі
привезли до иас з команди львівської жандармерії побитих двох укра­
їнських офіцнрів, які були так страшепно иомасакроваиі, що в почі
повмирали. їх назвищ пе тямлю, та між інтернованими було багато,
які їх знали особисто. По трьох тижнях побуту в бриґідках вибрали
з поможи пас полопеїшх 120 старшин і під ескортою леґіопісток
(для більшої наруги) повезли нас до Перемишля. УІи їхали туди три
дні. Цілий цей час ми не дістали пі крихітки страви або куска хліба.
Навіть води пе можна було панитися, бо хто тільки вихилився за
двері ваґону, того зараз били нагайками. Та не лише жовпярі, але
й залізшгчпикп знущалися над пани. З Перемишля повели наш транс­
порт до ІІнкулич. Там повсаджувано пас до малих кліток, довгих па
2 м., а широких на 3 н. по 25—30 чоловік в одній. Нікого звідтам
не пускали. їсти не давали пічого. Ми довідалися, що поїдемо до
Берестя. Перед виїздом кликали кожного із нас осібно до канцелярії,
казали розбиратися до пата, забирали і крали паші остатки, а опісля
казали вбиратися в приготоване лахміття. Багато із нас було ділком
босих, багато без штанів, деякі без сорочок і капелюхів. В такім
стані виведено нас на місто. Ми мусиш переходити ріжппмп вулицями
■гри рази вздовж і поперек, причім багато падало на пів жнвпх з утоми,
побоїв і голоду. До Берестя ми їхали 5 днів. Через цілий час їзди
нас. безг.ішнно били. Ми жалувалися на це перед комапдантом яро­
славської стадії та дістали від нього відповідь, що жовпярам вільно
бптп. До Берестя мп приїхали ЗО червня. їсти ніде не давали майже

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

44

нічого крім брудної води, знаної „чорною кавою“ і трошки рідкої
зупи па обід. З голоду люди їли траву, листя з дерев,
а навіть терміття. В Берестю лютують пошестпі недуги,
головно голодовці! тиф. Помочі лікарської пі ліків немае.
Денно в я п р а с 40 — 50 осіб. Багато ж о в п я р і в кида­
ється з розпуки в Буг і кінчить так своє життя
с а м о в б і Й с т в о м, бо волить згинути відразу, чим з а» я прати н о воли з голоду і побоїв в польськім пеклі.
Нас держали в Берестю в підземних казармах кріпостн. Ми спали
на землі, без соломи, без жадних накривал. 6 тая також полонені
більшовики, та з ними Поляки поводяться краще, чим з нашими
жовнярамп. Українські підполковники Шеллер і Малпк хотіли піти
до комапданта табору з жалобою та за цс випнено їх до темниці.
Найбільше знущався иад нами стаппславівськпн польський поручник
Лябан. Табор в Борсстю призначений очевидпо па це, щобп вигубити
всіх Українців, які тая дісталися. Мені вдалося втечи 7. серпня 1919.
в) Командант 2 полку отаман Іван Одовійчук так
представляє відносини і! долю полонених і інтернованих: Поручник
польських військ Янушевськіш казав мені розібратися до пага, при­
чім зрабував мені 1100 гривень, годинник і забрав собі частину мого
убрання, а то офіцнрськпй і ґуновші плащ, в який зараз убрався,
причім його помічник бнв мене нагайкою но голові, завдаючи мені
велику рану на лиці. Мою обручку здирано мені так пахабио з пальця,
що мене зранено. Замість мого убрання дано мені лахміття. Б лах­
міттю заведено мене до села Беремя, де вже було більше полонених.
Тут був я свідком таких самих знущань над ппшнмн. В присутності!
польського майора Ііітля кожного обрабовапо і бито буками до кровп;
полонених, які служили при манганових крісах рубало шаблями так, що
кожний із них мав на тілі но 5—6 ран. Цих, щ<? втратили притомність
внаслідок побоїв, відвезено до Золотого Потока. По дорозі зневажали
нас у всілякий спосіб, а один фельдвебель бувбн мепе застрілив, бо вже
прнложнв мені револьвер до грудей, якби пе це, що його завізваио
в тій хвилі до комапданта. Опісля серед знаруг і побоїв заякпепо нас
до тюрми. В ночі забрано хорунжому Кузьмі з наказу польського шта­
бового офіцира шкіряні камаші.
Через цілий час транспорту від 11.—16. липня 1919 не дістали
ми нічого їсти, а населення, яке старалося нам дещо подати, польська

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

45

сторожа підголювала. По дорозі, передовсім в Стаїшславові масакрувала нас павіть залізиича служба, била до безтями. В Перемишлі
загнали нас до бараків на Засяню, де командаптом був польський
поручник Нсдзвсцькпй. Цей велів пас замкнути в маленьких келіях
но 13 і більше разом в сусідстві уступовнх місць. За дозвіл від­
чинити вікно келії на годипу зажадав від нас вязничніш сторож но
100 к.! В цих вязішцях була запроторена велика скількість інтеркованих світської і духовної української іптеліґеійцї. Поведення
з нею було страшне. Перед полуднем о годині 10-ій виганяли їх
нагаямн з келій, качали їм скакати, повзати на череві і то ще
— для наруга! — в супроводі співу українських народних пісень.
Хто цього робити не хотів або пе міг, того били нагаямн. В цім
таборі інтернованих в Перемишлі на Засяню застали ми тоді около
20 українських свящеппнків, около 150 осіб із української світської
іігге.4іґопції, около ЗО жінок і дівчат та около 100 селян. В цім
числі ми бачили жінки з малими дітьми, малодітних
хлопці в, д і в ч а т а, інвалідів і с т арці в а навіть о д н у
глухо-німу жінку та інваліда без правої ноги і без
обох рук, і т. н. В таборі була окрема сторожа, якої задачею
було лише бити дротяною нагайкою кожного, хто її тільки в руки
попав. Зараз першої ночі побила вона 75-літного
старця так, що віп слідуючого дня ранком номер.
Дня 19. липня 1919 привезли там українську
місію „Червоного Хрест а“, з л о ж е н у з 4 осі б, я к у
Поляки всупереч усім пост ановам міжпаро дио г о
права держали замкнену місяць у Львові, а відтак
привезли її сюдн. Дня липня 1919 зложено із нолонеиих
транспорт, на якого чолі поставив командапт, польський поручник
Нсдзвсцькші, двох українських нолонепих жовпярів. Він велів їм дати
синьо-жовті лепти з написами: Петлюра, Петрушевич, Україна і т. д.
і наказав їм співати сороміцькі пісні, а коли воші зборонювалнся,
велів їх бити нагайками. Так воджено транспорт вулицями міста, при­
чім иублпка плескала в долоні. В подібний спосіб відправлювапо
кожпиіі транспорт. Дпя 28. липня 1919 привезено пас до Берестя
Литовського. Там поміщено пас в двох шопах призначених до перехо­
вування саперськпх матеріалів. Там пе б}7ло ні нрпч, ні вептпліяції,
ні вікоп. В цпх шонах, вибудованих па просторі 200 кроків довжини

46

а 150 кроків ширппн, запроторили Полики 5500 осій, так, що тчю
не ставало місця до епаотя, а перейти серед натовпу взагалі пе було
можна. Воздух був такий, що ми майже дусплися. Не було там свіжої
води так, що треба було іштн нездорову теплу воду з Буга зі заразкамн
всяких недуг. Табор окружешш кільчастим дротом. Коли ми просили
комапдапта кріпостп ґсперала їамоту о нолегші, заявив він: „Будьте
раді, що взагалі живете, коли вам захотілось воювати, то здихайте!“
Г дійсно І! цім пеклі мерли люде як мухи, передовсім із голоду. Да­
вали там два рази денно їсти ось що: рано горячу, брудну, чорну
воду, звану чорного кавою, в полуднє фасолеву зуну, але цеї зуин
було так мало, що половина інтернованих не діставала нічого, а друга
половина кидалася на їду мов дикі звірі, щоби хоч тропіка її дістати і
•> голоду зїли (спасли) арештанти всю траву і листя з дерев в та­
борі. Люди ледве рухалися із місця на місце. Багато із них вже
були так обезсплепі, що годі їм було піднестися і вижидали омертн,
нк спасений. її таборі напувала епідемія тифу і червіпкп. Дешю
вмирало до 50 осіб, не було ні ліків, ні лікарської помочі. По та­
борі вешталися польські легіонери і ще тих ходячих трупів побнвали иагайкамп. Образу нужди, бруду, а з тим і розпуки людей,
яких обсіли воші і всіляке плюгавство, не годен ніхто зобразити
словами.
Одного разу приїхав там на оглядини французький офіцир,
але Поляки сказали, що ми більшовики, то він з нами навіть не
говорив та від'їхав.
г) Поручник українських військ У. С. С. М и к о л а Мер к у н.
який втік з табору полонених в Стшалковій коло Позпапя, так описує
долю полонених і інтернованих Українців:
Мене полонили Поляки в селі Качапівці коло ІГідволочнськ
разом з полковником Малнком. З фронту перевезли нас до Тернополя і всадили у тюрму. Тут вже було чимало нашпх полонених,
арештованих і інтернованих. Всі сиділи всуміш. По кількох днях
т. с. 16. червня 1919 вивели нас із тюрми для дальшого неретранснортуванпя, бо наші війська наближувалися під Тернопіль. О год. 10
тій перед полуднем прийшла сскорта польських жовнярів, які кинулися
по наших компотах, щоби зганяти пас па нодвіря тюрми. Тут вони
гнали всіх мимо цего, що з огляду на лихе приміщення багато людей
тяжко занедужало. Я паве;іу назвища хорнх лише з одпої моєї ком-

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

47

пати: четар Петрівськіїії, хор. Банківський і проф. Івашкевич. У шіх
горячка доходила до 40 степенів та незважаючи на це, польські жовпярі
на нриказ свого команданта зігнали їх з ліжок. Були між ними ії
жінки з малими діточками і всі вони мусіли йти з транспортом. їх
спазматичні плачі і обморокн викликували не спочуття, а ще бруталь­
ніше поведений з боку польських жовпярів-бандіггів. Нас повезли в
напрямі Золочева. Тяжко хорпх несли наші люде позаду. Зараз на
передмістю стрінулися ми з польськими іючастункали. Жовпярі били
нас прикладами крісів і домагалися, щоби нас всіх вистріляти. Цивільне
польське населення обкидало нас камінням і усім, що лише йому у
руки попало.
Дальше почали польські жовпярі з ескорти обдирати кожного
з нас із чобіт, одежі і грошей так, що в короткім часі багато з нас
(між ними і я) оппннлпея лпше в біллю, без одежі і обуви.
Заки ми дійшли до Озірної, померло 8 людей з транс­
порт у. Трупи оставлено н р н д о р о з і. Ісги не давніш нам
нічого, а навіть води не дозволяли напитися. Дня 17. червня 1919
ранком мн доволікшіся до Золочева, де держали пас на площі
перед „Соколом" 8 годип, щоби дати змогу військовим і цивільним
знущатися над намп.
О 3-ій годині пополудні 17. червня прилучили до нас ще золочівськгай транспорт 800 людей і попровадили на залізппчу стадію
звідки от від'їхали в напрямі Львова в товарових ваґопах по 50—60
душ в одному вагоні крім ескорти. Другого для т. е. 18. червня 1919
ранком заїхали ми на головний дворець Львова. Яких 10 міиут піз­
ніше заїхав на стадію польський транспорт 28. п. п. і немов парочно
встановився на шляху рядом з памп. Зараз почалися ходжепня поль­
ських жовпярів по наших ваґопах і побивання „гайдамаків". Поль­
ські залізничники ходили також но всіх ваґопах і придивлялися кож­
ному із пас з окрема, шукаючи за знайомими їм „злочинцями". Між
шшшми увійшов до нашого ваґону один залізничнії ілжпнір, — як
я дізнався опісля: Кшпштофович — і пізнав між нами інжпніра
Малішевського. В цьому моменті визвірився Кшпштофович і так, між
пишпм, сказав до інжпніра Малішевського: „Ту зкигхуу еупи, Іо$
(у зкагаї па зшіегс 18-іи Роїакбтг XV 21осао\\гіе кібгусії йухусеїи
гакораио XV гіетіе. Іехеїі Ьут тіаі гєхуоіххєг, газІггеШЬут сіє
Іак рза".

ж

ЖШі,

48

ІІо цих словах вийшов із нашого паґону і відтак якийсь чає
балакав з польськими жовнярами, які стояли біля нашого поїзду. За
хвплнпу ціла юрба польських жовиярів кппулася до нашого вш ону
і стала розпитувати: „(Мгіеіе$Ь зкипту зуп зейгіа?а Жовпярі з ескорти вказали на інжнніра Малішсвського і зараз безчислеина скількість нагаїв посипалася на голову п. іижпніра; під ударом нещасний
новалився на поміст ваґопу. Та ще й тепер били його жовпярі пагаями
і копали чобітьми. Роззвіреиа товпа, що не могла висе поміститися
у вагоні, зажадала, щоби впволікти нещасного із ваґопу. Жовпярі це
н зробили. Товпа обкладала тепер дальше побоями безталапиого, копала
ногами н щойно тоді, як іпжнпір Малішевський втратив притомність
і не давав знаку життя, вкинено його назад до нашого ваґону. На
щастс їхав з нами санітарний четар Равсе, котрий запився п. Малішовським і через яких три години привів його назад до життя.
А треба знати, що іпжнпір Малішевський ніколи в Золочеві як
суддя не уря,іував і стояв онодалік всякої політики. Ми все стояли
у Львові і щойно коло години 4-ої нісляиолудпя виїхали ми дальто в нанрямі Кракова. На кожній залізничні стації вже ждали
на наш транспорт людці, цікаві побачити Малішсвського, одержуючи
заздалегідь телефонічно відомість, що він їде. Приходили війсь­
кові і цивільні задізнпні урядники, вищі і ппщі, старі і молоді,
панночки і всі лише опльовували нещасного, що в калужі кровн
навів :кпвий лежав на помості ваґопу, а дехто іі конав його
ногами. Том}’, що люде нічого не їли, а у ваґонах було немов у иайбрудпіщій стайні, кинулися серед нас недуги. В Я р о с л а в і
винесли ЗО людей до шпиталю, відтак в Кракові 140
людей, а закн ми прибули до табору — нових 100
л ю д п іі з а п е д у ж а л о. По дорозі померло 64 осіб із
нашого транспорту. У табор в Стшалковій ми прибули щойно
24. червня. Дня 25. червня 1919, коли нас ведено із бані, завізвав
польський підноручпнк Маліновськпн, адютант командапта табору
до себе іижпніра Малішевського і на наших очах знову яких 20 поль­
ських жовиярів, що стояли біля названого саме підпоручпнка, кинулося
бптп ілжппіра Малішевського нагаями куди попало, спершу одітого,
а відтак здерли з нього одіж і бпли по голім тілі. ІІе вчислюючи
коппяків, дістав іпжппір Малішевський кількадесяти нагаїв, причім

зломи л н іі ому чотири ребра, в н б п л н праве око і так

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

,,

49

змасакрувалп, що ціле тіло інжняіра Маліжевського
вкрилося оддою страшною раною.
Д) Селен Кузьмпн росказуе, що попав в полон 22. яая 1919.
Польські жовпярі обдерли і обрабували ііого і скованого завезли до
Турки. 4 дні де р ж а л н ного без ї д п. В дорозі до Берестя
Литовського був з промили транспортованими предметом наруг і знущань
з боку цивільних Поляків, найбільше в Ярославі. Одного українського
полковника з придніпрянської України, як хорого зі шпиталю в Станпславові, побили польські жовиярі палками, викрикуючи: „То за Львів!"
Почин до цього давали самі польські старшини, які завзпвали своїх
підчипепнх до розстрілу кожного Українця на місця.
Раз зібрали польські пости по вечері українських офіцнрів
і священників і нрпказалп їм тапцюватп і співати а самі із пещасних глузували. Трапспорт арештованих завезли до Сокаля, де
задержався до вечера. Голодні люде звернулися карткою до укра­
їнського Комітету Допомоги, який по довгих заходах в команді
дістав дозвіл принести їм дещо поживи. Та ціла допомога (хліб,
напіроси і пр.), пропала в руках польських жовнярів. По дорозі
в Ковлі знов обрабовано іитерповапих і полонених. Жалоб не поз­
ви лялп вносити. (Свідок С. К.)

Таоори інтернованих і полонених.
Для доповнення ілюстрації, як Поляки стремлять система­
тично до вигублення всеї української інтелігенції та свідоміщнх селяи
та взагалі до внппщешія українського пароду, хочемо описати кілька
таборів полонених і інтернованих на основі опису очевидців, які в
таборах довший час перебували іі пережили там тяжкі лихоліття.
Запримітити треба, що арештованими, іїітернованимн і нолопеппми
Українцями с також переповнені всі галицькі судові вязніщі, в яких
їх трактується не як людей, що остають в слідстві, але багато гірше
чим засуджених за зломили злочинців, тому то гинуть вони там як
мухи з голоду і ріжних пошестпй. Інтерновані і полонені приміщені
е крім того всуміш но ріжшіх таборах — давігіщнх австрійських або
московських тюрмах і таборах для воєнних полонених або для ареш­
тантів, — а то Львові, в Перемишлі, в Ппкулнчах під Перемишлем,

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

50

в Домбю під Краковом, у Вадовнчах, у Висішчу — усе в Галичині,
а кріп дего в Модліпі, в Дембліні, в Щшгорпіії, в ІІовиоизках біля
Каліша, у Варшаві, в Берестю, в Томатові, в Холаі, в Грубешові,
у Володаві, в Бялій, в Більску, в Соколові, в давній російській імперії,
а накінець у Стшалковін у ІІозпашціші.
І. Табор інтернованих і полонених в Домбю.
(По зізнання очевидця, який там пересидів півтора місяця.)

„В де великий, три кільометрн від Кракова віддалений давшій
австрійський табор воеппо-полонешіх, в якім вчасі війни було примі­
щених около 12.000 полонених Москалів, а опісля Італійців. Тепер
приміщено там кіл вкапай дать тисяч інтернованих і полонених самих
Українців.
Цілий комплекс бараків, перевалено деревляшіх, окруженці! високнм паркапом і кільчастим дротом в 4 ряди. Довкруги паркану а
обох сторін, а також в середині табору міл; бараками с густо ноуставлюваиі сторожі. В поодиноких деревліишх бараках, призначених
для приміщення інтернованих селян і полоненої мужви, без вікон і
вентиляції, на деревлянах причах без соломи і постелі, на голих
дошках в двох рядах, один над другим приміщені по 100 і більше
осіб в дім самім переділі. В переділах, з яких інтернованим виходити
не вільно (при кожнім бараді стоїть сторожа) в літі панує пехожлпва
духота, в зимі докучливе зимно. Інтерновані і полонені пообдирані,
голодні, зі запавшими щоками, ледвп порушуються, виглядають як
трупи. їх Денна їда складається рано з одної хохлі чорної теплої

води, яка мас представляти чорну каву, з одпої чвертки чорного хліба,
а в нолудпе з буракової або бруквог.ої зуип з вивареними в ній
бруквами; пишої страви не дістають. Тол; не дивниця, що люде при­
пирають з голоду, а шгашетнй тиф і червіика поширюються в такий
застрашаючий спосіб, що щоденно вивозять з табору но кількадесят!.
(ЗО—40) трупів; хорнх вивозять до шпиталю в Кракові, де також
велика частина із них гине, інтернована інтелігенція, а є міл: нею
посли, університетські професори, крплошапп, декани, священники, всякого роду урядники, адвокати, лікарі, професори, властителі дібр і
полонені українські офідирн. Нікому з табору виходити, ані до
табору входити не вільно. Всякі відвідини і комунікація зі зов-

ТІІІ_А-оп1іпе.ог§

51

яішшім світом виключені. Почта підлягає строгій цензурі, часо„псів пс допускається. Рш'ор в таборі тюремпігіг, за наймсичу
дрібницю запроторюють до осібної арештантської келії. За вті­
качами сторожа стріляє, а коли кому вдасться втечи, то хиба за­
вдяки польській нродаі'іноетп; в часі довгого сиджеігая подерлося
інтернованим білля і одіж так, ідо ходять в лахміттям! З іптерповаМІРИ! і полоненими, які сидять там всуміш одпаково трактовані, поведешія крайло жорстоко. Крім кількох одиниць всі прочі, а є їх
кількапайцять тисяч, не мають пі одного сотпка, тому, що команда
табору відобрала усім гроші. їол; при такім харчі, як вшце подано, всі воші засуджені є на повільне нидіння і смерть, яка там
розгостплася на добре, забираючи що раз то нові жертви, Із числа
інтернованих і полонених в Домбю, беруть Поляки деяких як робіт­
ників на роботу до Кракова, згортати болото, товчи каміння, замі­
тати вулиці і т. н. де цьковане шовіністичними, вшехнольськпмп
часописами населенім, зневажає їх і внсмівас.
Дня 3. червня 1919 справили польські жовиярі залоги в та­
борі в Домбю погром на Україпців, побиваючи більше як ТОО інтерно­
ваних та полонених прикладами крісів, пагаямн та залізппяп прутами.
Вуло це так: Командант табору, польський сотник Кроковськіги (перед
війною суддя в Сокалі), прикликав до себе польських жовпярів і заявив
їм, що можуть аж до вечора слідуючого дня погуляти собі в таборі
т. є. безкарно бптн інтернованих і полоненпх Українців. Вечером
цего дня появилися в таборі, ще перед пічним снґналом, збільшені
польські патрулі. В руках кожного польського жовняра находився
залізшій прут або плетена нагайка. На подвірні проходжувалися по­
лонені. Поляки кинулися на безборонних людей та почали їх немплосерпо бнтп. Ще в пізну віч ходили польські патрулі по бараках
та знущалися над полоненими. Навіть жінок не пощадили, а вдерли­
ся до кімнати, в якій вони спали, і лаяли їх та обпджали. — Другого
дня продовжили Поляки погром і тоді дужо важко побили україн­
ського старшого десятника Моекалевпча.
Повпще представлені відносшш в Домбю с одначе в порівнаиию
з умовами в нніинх таборах о много ліпші. Ці „ліпші" відносини у
Домбю с цего роду, що навіть вшехнольськпїі часопис „Ілюстрована
Куріср Цодзсшш" з 29. вереспя 1919, уважав вказаипм заб]іати
в цій справі голос протесту та звернути увагу польського загалу
4*

дЖЙДа

52

і польських властей па це, що сидять там ріжні люде цілими місяцями
(а деякі вже близько цілий рік), не знати ізза якої провини і за
що. Бо треба знати, що нікого з інтернованих навіть іге переслу­
хано та не ведеться проти пікого ніяких доходжень.
І Гід тенсріишу пору находиться в бараках ще около 6000 інтер­
нованих і полонених Українців, між якими с цивільних інтернованих
інтеліґептів 250 (в цім числі 26 жінок), далі залізничників ріжпнх
степенів около 200, інтернованих селян с 2164, полонених селян
жовнярів 360 і т. н. По зваишо сидить там 23 священиків, 71 ріжних урядігаків (між тим 21 судовиків), 5 вільного звання (адвокатів),
лікарів і нотарів, 5 гімназійних професорів, 84 народних учителів
і т. д. З чільніщпх громадян сидять там ще досі адвокат і бувший
парламентарний посол Др. Заганкевич, директор Александср Ярема,
контрольор М. Кебузинськпй, професор Андрій Сабат, директор
Ізидор Білшіьськші, падревідепт 0. Юрчпнськнй, суддя Александер
Колодій, радник Омелян Підляшецький з ;і:інкою, парох і бувший парлямептаршш посол о. Стефан Оппшкевпч, крплошалпн і декан о. Ан­
дрій Бснціп, парох о. С. Кульчицькнй, парох і декан о. Григоріїв
Мороз, ігумен 0. 0. Василіяп о. II. Котовпч, парох В. Венґрішовнч,
парох К. Костецькпй, інжпнір 1Г. Дзюбипський, властитель дібр І. /Жу­
ковський, властитель реалі,. Т. Будзпповськпй, нотар Ал. Свистун,
суддя 3. Туряпськнй, рахунковий радник Г. Стронськпй, управитель
школи К. Целевич, ревідент залізничнії М. Рудшгський, саліп. радиш:
М. Всльконольський, парох і декан о. Я. Косопоцькпй, властитель
реальності! і бувший посол Антін Старух і т. д.
2. Табор інтернованих і полонених у Вадовичах коло Кракова.
В цім впбудоваиім для воонно-иодонепнх таборі, в однім із
найгірших бувших австрійських таборів, сидить тепер около 15.000
інтернованих і полонепих Українців. її приміщення і положення с ще
0 мпого гірше чпм в Донбю, бо всі бараки там нужденні, деровляні
1 без вікон; в них в літі невнпоснма горяч, в зимі етаршпнй
холод. З інтернованими і полоненими поводяться там ще гірше
чим в Домбю. Сторожа побиває інтернованих і полопепнх, а
був навіть случай, що одного полоненого, сторожа без причини
пробила баґпетом на смерть. Українського стрільця Шаповала

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

щт.}шь—

53

вбила там польська сторожа підчас роздачі обідів залізним
прутом, призначеним до чшцеиия кріса, що навіть провірила одна
місія. Між інтериоваплми находиться одна українська санітетка, яка
иусіла ходити в штанах, бо польські лсі'іоністп обдерли її до сорочки.
Відпоспнп санітарні там не можливі, педостас всякої лікарської по­
мочі, тому люде мруть масово. Морення голодом в таборі дійшло вже
до того, що'один хліб давали па пять осіб, відтак на шість, а вкінці
не давали нікому пі куска хліба. За те для „забезпеченій проти
бунтів" поставили довкруги бараків кулемети.
Від вошей, блощиць в таборі аж кишить, а недостача постелі
і пезмішоваппя білля та безнастанний голод ста.тн причиною зараз­
ливих недуг (пятппстпй голодовпй тиф), які щоденно поривають кідькадесять жертв. Одаого разу не дозволено інтернованим за кару
виходити довший час із бараків так, що вони мусіли навіть свої природні
потреби заспокоювати у нутрі бараків — у шальках па їду. (Свідок І і. Р.)
3. Табор інтернованих і полонених в Берестю Литовськім.
Найстрашніший за усіх це табор в Берестю Литовськім. Табор
міститься в старій, страшній вже своїм виглядом тюрмі з часів московсь­
кого царату, і в тзв. Шоин-Буг, дряхливпх, прииітпвннх бараках, які
підчас війни служили австрійській армії за склад саперського матеріалу.
Відносили в берестейськім таборі страшні. В твердині харч
псдостаточнпн, недоварений, без соли і непоживний. Що дня вмпрас
близько 20 людей. Санітарні відносини ігечуваїїі, — хворі, навіть з
заразливими недугами, лежать біля здорових. Полопсні, знаючи, що
волі не так скоро їм діждатися, благають смертн, щоб тільки скін­
чити ці муки. Відділ для старшин не кращий за питих. Без вода,
кімната пехарні і вогкі, воздух гнилий аж дусить. — Одного разу
заїхала до табору в Берестю місія американського • Червоного Хре­
ста, щоб розглянутись в тутешніх відаосппах. В імени усіх полоне­
них виступив один старшина, та жалівся на страшне положення і
иукн, які переходять полонені в цім таборі. Впслідом цеї жалоби
було поліпшення харчу па протязі одного тижня. Та польські жовнирц кріваво пшстшшся на згаданім старшині. Бонн його так довго
били аж ціле тіло купалося в кровн, а опісля горючі рани посипали
сіллю, — „щоб задержати кров". На нів мертвого кинули ще іі до
рова. Що опісля з старшиною сталося, годі було дізнатись.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

54

Про відносний в Шоїш-Буг росказус 6. полопенніі український
старшина І. 0. ось що:
„До Берестя міг приїхали 23-ого липня. Нас не хотів прнпяти
задля браку місця жадеп другий табор — ні в Варшаві, ні в Івангороді, ні в ІЦипюрні, ні табори в Позпанщнні, отже відставлено
нас до новоназпаченого табору в Берестю т. зв. Шоїш-Буг. Ця іиопа,
це комплекс довгий на 200, широкий на 150 кроків. На ніх стоять
2 більші й 1 менша шона, які служили за австрійських часів на
склад еанерських матеріалів, от;ке бараки е голі, без долівки,
без нровітру іі вікон. Стоять вони над самим берегом Буга. Перед
першим малих бараком с лятрина, призначена для цілого табору.
Перша шона поділена на дві частини. Одна призначена для
офіцирів, друга на шпиталь. Дві дальші призначені для мужви. На
цім окрайці землі сидить збита маса 5500 людей. Сидять всі просто
один другому на шиї. Прохід немислимий, бо колиб вийшли з бара­
ків всі нараз, то не сталоб місця. Воздух страшний. Ми просили
командапта табору польського підпор. Зборовського зі Львова, щоби
усунув нас з вашого бараку, який находився на 3 кроки від лятрпни, але безуспішно. Страшнішою звірюкою в людськім тілі його помі­
чник — польський підпор. Брокер. Води чистої нема піде. Табор
увесь обснований дротом. Тому прпходпться пити воду з Буга, яка в
цім місця заиечпщепа калом й відпливали з лятрипи. В бараках иеха
жадних нрпЧ до спаппя ані клаптика соломи. Усе снить покотом на
сирій землі. Раз завився в таборі командапт твердині ґен. Шалота.
Ми прохали його о полегшу, па що він відповів: „Будьте вдоволені,
що живете! Ви пощо билися? Коли вам зле, то здихайте й так! .. .и
1 справді гинуть наші люде в тім пеклі скорше, чим мухи. Перш
усього від голоду. їсти дають два рази па депь. Раио тепла вода
звана чорною кавою, після полудпя горохова зупа. Та зупн дають
гаї: мало, що половина арештантів ле дістає нічого а друга половяпа
хапне немов звірята по пару горошків прямо в рот. Як ми прийшли до
табору, всюди ще зеленіла трава й листя пе деревах. Тепер з них
ні сліду. Люде повискубували траву зі землі н пообрнв а л н листя з дерев та ноїлїї. Всі повпспажувані, ходять пемов
живі трупи зі западешшн лицями н очами. Багато вже обсзсплених
до такої ступені, що не може піднятися з барлога й тільки серед мук
жде на смерть, як па спасеипс. В таборі царить страшна

55

епідемія тифу, г о р я ч к її й ч е р в і п к н. Д е її н о в я и р а с п р иб л п з п о 50 людей. Неяа жадних ліків пі лікарської
опіки. Між нолопешш е 2 наших медиків та воші безсиліші. Одно,
ідо роблять — де переносять пантящс хорих до т. зв. шпиталю, який
віддалений від других бараків на кількадесят!» кроків їі ту хорі догасають. По таборі ходять польські жовнярі іі побивають тих нанівживих трупів в лахиіттях нагайками. Всюди роздаються проймаючі
крики божевільних, яких ніде пе вивозять. Решта сидить по кутках
на пів года й безвншиїо оббирає себе з насікомнх, якими люде обси­
пані немов порохом. Справді картина гідна уяви Дапта. Раз прийшов
оглядати наш табор якийсь фрапдуський полковник та Поляки сказали,
ідо ми більшовики, отже він не хотів з нами говорити, махнув тільки
рукою іі пішов. Також сповістили нас, ідо мас приїхати до Берестя
американський делсі'ат Морґептав. Ми виписали роспучлнве письмо
до наших американських земляків з проханням о поміч, о білля, але
чи вопо дійшло їх рук не знати, бо письмо пішло до таборової кан­
целярії, яка певно ного знищила. Нема сумніву, ідо коли наші пред­
ставництва й культурна суспільність світа не вступляться за неща­
сними жертвами польських кровоиійців, то до 2-ох місяців не. остане
живим в таборі ні один чоловік."
В наслідок інтервенції американської місії табор цей мав бути
розвиваний, та ІІолякп знехтували, як звичайно, цей крок американ­
ських представників і табор істнус далі і далі тисячі неповинних
Українців переходить некольні муки, які завдають їм польські „нацифікатори" Східної Галичини.
В берестейськім таборі з г и и у л о за ч а о в і д 27.
липня до 4. жовтня 1919 р., себто за 38 днів з голоду
гнфу і побоїв 724 приміщених там Українців.
4. Табор для полонених і інтернованих в Перемишлі і в Пикуличах
під Перемишлем.
В Перемишлі с переходовий табор для інтернованих. В
держать інтернованих через кілька неділь, сортують їх, а
відсилають до ріжпііх постійних таборів в Польщі.
В переяиськім таборі панують страшні підносили::
тиснуться иов оселедці, недужі па заразливі хороби помішапі

ньому
відтак
Люде
разом

56

зі здоровими; харч дуже лііхпіі: рано щось в роді чорної кавп, в
полуднє гнила капуста або бурани, або стухла фасоля, вечером зпова
чорна кава: денно два малесенькі кусники цвібаку місто хліба. Люде,
котрим довозять з дому поживу, ще держаться, але ті, що походять
з подальших околиць і нічого не одержують з дому, виглядають як
трупи і не всилі держатися на ногах. (Свідок А. В.)
Персидські Українці із публпчппх складок доставляють обідп
для інтернованих, однак польська сторожа не допускає пані, до роз­
ділу пожпвп; польські жовпярі перебирають принесену їду і ніби розділюють, а на ділі самі дуже часто зїдають принесені страви, а інтерно­
ваним не дають нічого, або лише дрібну частину. (Свідки Б., К 0.)
ІЦе страппгіщі відносини панують в таборі полонених в Ппку.пічах під Перемишлем, де приміщено поверх 20.000 Українців нолоненях і інтернованих. Сплять вони там на голій землі, а шпрячнйся
в застрашаючий спосіб тпф, забирає щоденно но кількадесять жертв
(20—80). Крім зупн з гнилої ярпнн не одержує ніхто пншої їдн.
Ппкулицькі селяне не можуть дивитися на цю нужду і алущання, але
помогти не можуть, бо сторожа нікого тамтудн не впускає. Мужиків, які
дня 25. серпня 1919, в часі переводження інтернованих до табору на
: іасяшо, хотіли подати їм по дорозі трохи хліба, польські лсґіошсти побили.
Польські жовпярі і старшини побивають в страшний спосіб
інтернованих. Нема майже ні одного, котрого-бн не бігго. Деяким
дають щодня но 25—50 буків. Надто побивають прикладами, заліз­
ними палками або й кулаками.
П. С. Г. бачила, як в передпокою комапданта табору один
старший десятник вдарив інтернованого залізною палицею но голові
так сильно, що цей упав без памятн. П. Г. зімліла па цей вид.
II. С. бачила, як командапт табору, поручник Иедзвєцкі, вдарив
кілька разів в лице посла Тершаківця за це, що він хотів подякувати
українським паням за принесення їди інтернованим.
Найбільше жорстоко поводилися з українськими полоненими і
інтернованими в персмиськім таборі отсі члени польської армії: підпор.
Нсдзвсдзкі, хорупжіш Недзведзка, старший десятник Вйопцек, десятипі: Лукасевпч, капраль Іетчішські і сгр. Авґустін.
При кінці червня 1919 привезено до Перемишля інтернованих
зі Самбора. Через цілу піч катовано їх так, що інтерновані в сусід­
нім бараку священники не могли цілу ніч спати ізза крику като-

57

вапих жертв. (Свідки Р. в С., її. з. Б., В. з X., А. В. з Р. М.) На другий день
виділив бараку цих скатованих в калюжі кровп. Точні дані так катування
полонепих в цім таборі можуть дати С. С., Т.Г., Р., її., А-В. і ипші інтер­
новані, котрі були приміщені побіч бараку, в якім катовапо інтернованих.
В бараках у Бакончпцях колоїїеремишля уживається
інтернованих до тяжких робіт. їїопрн цс їх віджпвлювапня дуже лихе.
До тяжких робіт силується інтернованих побоями. Через це багато із
пігх згпнуло.
Свідок Р. з Р. оповідав, що бачив за плотом три побиті трупи,
які лежали там кілька днів.
їїрн кінці червня 1919 воджепо вулицями Перемишля около 70укра­
їнських офіцпрів, взятих в полоп коло Золочева. Всі були обдерті і
побиті: більшість була навіть без сорочок; многі були босі; прочі в
зовсім подертих черевиках; деякі були навіть без шапок: їсти не діставали вони через кілька днів, куиптн пе могли, бо всі гроші їм відібрано.
В другій половині червня 1919 було в неремиськім шпиталі
около 50 офіцпрів, які здорові дісталися до полону, однак в таборі
полонених побито їх так, що поломано їм кости і порозбивало голови.
Між пішії був сотник Ц. з Добромпля побитий так, що не знати, чи
подужас. До нього дісталася у відвідини його сестра з Добромпля
і бачила нрп цій нагоді і прочнх побитих. їїапі з „Комітету помочи"
старалися запестп білля цим нещасливцям, однак їх не допущено.
Вїїпкуличах біля її е р е м н ш л я паходяться в 4 шпиталь­
них бараках українські полонені та інтерновані, які лежать тільки на
голій брудпій землі, без чогопебудь, щоб могли покласти під голову,
без піакої лікарської або санітариої опіки, без світла, в подертому
брудному біллю або таки зовсім без нього. Щодпя вмирає 50 людей
і лучасться, що трупи остають і по 2 дні між живими. Це саме ді­
ється і на Засяню в бараках давнішого австрійського 10 п. п. В ба­
раках вибухла епідемія тифу, на яку щодня вмирає по кількадесяти
людей, а у військовому шпиталі паходиться по часонисипм вісткам
1800 недужих на тпф.
5. Табор інтернованих і полонених в Стшалковій. -

В таборі було 26. липня 1919 поверх 10.000 людей ріжннх
народностей і полів, з того около 5000 Українців. Всі майже босі
і голі, або обдерті в одному біллю. Вигляд усіх дуже марний тому,

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

58

бо пожива крайпо нужденна: рапо і вечером песододжена чорна вода,
що називається кавою, а на обід ячмінна каша без ріжпиді для мужви як
і для старший. Приміщені с всі в бараках викопапні в землі і накри­
тих дошками, крізь які протікає дощ і заходить вода до середини
бараків. Тому й не диво, що в таборі було дня 26. липпя 1919 поверх
3000 хорих на гододовий і пятппстнй тиф або па еспапку. Всі жовнярі,
що повнять партову службу в таборі, крім збруї носять все пагаї з
телефонічного дроту, якими бють без милосердя наших людей за
нізащо. Мені прихопилося — розказує очевидець — щоденно після обіду
бачити, як польські жовнярі під проводом свойого старшини, польського
підпор. Маліновського, викопували екзекуції над нашими людьми: Всі
мусіл п ставати в ряд, хто лав штани мусів їх спускати і по черзі підходи­
ли до підпор. Маліновського та клалися перед ним па землю; згаданий
поручник ставав йому лівою погою на шию, а правою держав нагайку
і бив. Рівночасно з правої сторони битого стояв польський жовпяр
з прпложеним до голови револьвером, щоби бптпй не кричав. З по­
чатку ми пе могли дивитися на це, так, що багато з наших старшин
мліло на сам цей вид.
Наслідом таких тортур багато наших полонених має ціло тіло
покрите чорно-снпімп плямами. Крім цього кожної почі стріляють поль­
ські стійки (пости) прямо в бараки, наслідом чого щоденно ранять
5—6 людей, які ізза недостачі лікарської опіки вмирають.
Українська „Місія Червопого Хреста", яка звпджувала повпіце
онисапі таборп інтернованих і полонених і провірпла правдивість
вище поданих дат, не могучн піяк осягнути дорогою інтервенції у
польських властей поправи цих страшних відносин, оголосила висліди
своєї поїздки в часописах і впесла крім цього меморіяд до польського
нравительства у Варшаві і до президії „Польського Червоного Хреста".
В меморіалі просить комісія в імя засад гулапностн і культури о
інтервенцію та видачу розпорядків в цілп поправи положення поло­
нених і інтернованих. Вказує на знущання в часі транснортів,
в таборах і вязпнцях, а навіть в шпиталях, та звертає увагу,
що іпретповапі та полонені, які но розпорядку міністерства для
військових справ давно повніші бути звільнепі, досі находяться
у вязпнцях і таборах в числі кількадесять тисяч а то в бараках
і внзницях у Львові, Стаплславові, Домбю, Вадовичах, Віспічу,
Сгшалковій, Щппюрш, Берестю Литовськім, Перемишлі, Ппкулнчах і

*

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

цитаделі Модліпа. Впголоджувапі цілими місяцями, обрабовані в часі
транспорту з одежі і грошей, побивані, серед найгірших гігієнічних
та апровізаційних відносин, западають нещасні арештанти на еііідемічпі недуги, гинуть тисячами по шпиталях і вязшщях, або виходять
каліками на ціле життя. Табори стають розсадниками пятппстого тифу
і туберкольозн, які загрожують поширенням но цілім краю. Місія
подає, що крім тисячів передержуваних в концентраційних таборах,
тисячі сидять но вязшщях. Подає між игапимп, що: 1. вязіпіця в
Брпґідках у Львові, призначена для злочинців, тепер призначена є
нібито як переходовий пункт для інтернованих, а на ділі вони вста­
ють там но кілька місяців без переслуханий. 2. У вязшіці нолевої жан­
дармерії у Львові поміщено інтернованих у пивницях. Польські леґіоністн
Вішгіцкі і Сьвіґот ■ побивають людей (священників, офіцпрів і нрочнх
інтернованих інтелігентів) по лиці прикладами крісів так, що лице
пухне і синіє, заковують теж в кайдани. Відиоручипць „ Червоного
Хреста" ие допускається. Переиовиеїшя таке, що в кімнаті о про­
сторі 36 квадратових метрів міститься 40 осіб. Пожива дуже лиха
і недостаточпа. 3. У Віснічу, у вязннці призначеній для найтящпх
злочинців, прнміщепо інтерповашіх в найгірших вогких кімнатах, між
злочинцями, що їх ще зневажають і обкрадають. Чотнрнайцятьлітнпх
хлопців, ученпків гімназії, вживається до тяжких робіт. Життєві умо­
вкни там гірші, чим для злочинців. Не вільно там діставати ні зі
зовні поживи, ні купувати поживи, ні припинати відвідин, ні читати
книжок або часописів; за це все служба побиває немилосерно. 4. Місія
представила вкінці образ певнносимих умов життя полонених і інтер­
нованих в таборах, образ, схожий з нашим ііовшцим описом.
На доказ цего, що в пашім описі нема пересади та, що ми но
представили за чорно уновпн життя наших полонених і інтернованих,
нехай послужить голос польського часопис}7, який хиба не має наміру
власний народ несправедливо оклевечувати. Під наголовком „Табори
полонених", помішує варшавський „Роботиік" з дня 16. жовтня 1919
в числі 339 статтю, яку у виїмках подаємо дослівно:
„Відносини, які панують в таборах для полонених в Модліні
і Берестю Литовськім переймають жахом.
Табор для полонених в Берестю литовськім — це гидь, це гаиьба
для польської держави. Умовний в берестейських „Буґшопах" або у
форті Берґа можуть до розпуки довести вндця. В Буґшоиі приміщено

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

'

60

Українців. Це давпі табори і російські хліви та бараки, іюстроспі Нім­
цями, в деяких не мас навіть т. зв. нрнч або дощок, тільки долівка,
це приміщення бранців. Про солому нема ії бесіди, долівку вистелюють
полонені баднллямн та бодаччяа. Вікон не мас, одвірки навіть понищені.
Ці умовний в злуці з голодоваппям (депдо ‘/з жовнярського хліба
іі трохи брудної води), голодоваппям, якого розміри більшали ізза крадіжц
військових фупкціонарів (кількох офіцнрів і підофіцпрів, які тепер
сидять в тюрмі, спроііевірнло около вів міліона марок), витворили
з т або]) у полонених прямо т а б о р т р у н і в. Два місяці тому
з табору, що числив коло 6000 полонених, виносили кожного
дня 50—100 трупів. Розпаношилася тоді дезиптерія, яка вбивала
внголоджеїшх. В одному місці при епідемічному шпиталі, трупи
лежали около три тижні неп охоронені, так, що щурі
їх пообгризали. Помершнх хоронять так мілко, що тіла вистають
із землі, — наслідом чого дезиптерія іі тиф постійно ширяться
так, що самі жовпярі, які повнять службу в таборі постійно нереносять заразки недуги до своїх відділів. Так, як тепер виглядають
українські брапці в таборі, можпа собі уявити тільки смерть.
Деякі н говорити пе можуть. Не сходять їсти — чому? Бо ці
жнє іі не ворухнуться і до смертн, — так вони обезсплені. До
одного з них приїхала ненька зі східної Галичини — говорить но
польськії, бо Полька, Сип її лежить па бодяччу на камянному тоці
в таборі, де вітри гуляють. Очі стоять стовпом, зуби вищірепі ....
„не хорий, горячкп не мае“ .... Ненька сндпть біля пього наче
закаменіла, безрадна — щож мас робити ? Там знову дружина — при­
везла харчі чоловіковії. Ледвн з великим трудом допросилася дозволу,
щоби в табор увійти, бо тяжко туди дістатись ... Зїв і . .. номер!
Коли всі виходять з табору за їдою і стають рядом — справ­
жнпн похід смертн.
Голодні і померзлі. Бються і вивертають цих, що товпляться
в кухні пад внкппепою жовпярамн лушпиною. їдять чорпі
ягоди з дикого бозу, навіть трав з-. Вибирають нсстравлені зерна з кінських підпадків і печуть їх з
л у ні .чинами.
В ночі дрожать зі студеші, бо тільки нуждеппе лахміття і власна
скіра криє їх кости. Кілька разів розложпли вогонь в таборі, то жовшірі
розігнали їх кольбами, а вогні погасили, бо від диму „можпа трупом

ж

дЖйЦа

впасти". Ледвп йдуть, коли на прпказ мусять йти, оправдуються, що
годї їм скорше йти й дістають за де кольбою. А бють жовнярі
здорово, бо іі щож з нього, „коли і так не поживе". Деколи просить
такий: „вбий, папочку, остогидло голодувати11. Від ударів кількох
умерло, — за слабі були, пе видержали. Позпаньчик — плютоповий
постійно ходить з палкою, бє, де попаде, ту трафить в готов}-, там
в очі, — кільком навіть очі повибивав. З розпуки кількох ско­
чило в Б у г, д е п о т о п у л и, кількох підрізало собі горло.
Страшне! . . . .
Були там комісії з польського сойму, мала наступити поправа
відносин. Кількох злочинців увязнепо, * а коли вдруге мали зачатися
доходження, скоро зроблепо порядок; та попри те тревають дальше
■ці страшні відносили, а з приходом зими вони ще погіршаться__
Час, щоби засуд і кара за ці злочішп не обмежилася па
словах, час це лихо передати нрилюдпому о су до в н.“

^

ІІІ

62

III. Іїищепня майпа. Реквізиції. Рабунки.
В часі окупації Східної Галичини польськими віїіськами, а іі
тепер ще дальше намагаються Поляки зовсім винищити матеріяльио
українське населення, а то в *цен спосіб, що палять його майно, ба
навіть цілі села, реквірують, рабують. Нема ні одного українського
села в цілій Східній Галичині, якеби не було Поляками внрабоване,
чи то дорогою т. зв. безплатних реквізиції, чи простих рабунків.
Забрано селянам збіже, худобу, мертвий інвентар, а навіть білля,
обуву та одіж, так, що з надходячою зимою люде но селах стали
майже голими жебраками. Для приміру подаємо:
І. Польські війська спалили без причини між ипшимн:
1. В селі Бортятин (коло Судової Вншпі), спалили польські
війська на приказ польського поручника Дбламовича 90 господарств.
(Свідки К, В. і К.)
2. В селі Бабина (повіт Салбір), спалили польські війська иарочно без причини кілька господарств (як Кузьбідп).
3. "В селі Бартатові (повіт Городок), спалили польські війська
10 хат без причини і заборонили людям ратувати при пожежі. (Свідки
Д. Б., А. М., С. К, 0. М.)
4. В селах Демянів і Пуків (повіт Рогатин), Заболітці (повіт
Броди), Камінне, Рибно, Гаврилівна (повіт Надвірна і Станпславів),
сналнлн польські війська майже всі господарства і обрабували цілі
села. Це саме зробили в селах Грушка, Слобідка (повіт Товмач).
5. В селі Котівці (повіт Гуеятил), спалили польські війська
майже всі господарства. Коли село горіло, Поляки заборонили гасити
вогонь. Та коли мпмо цего Іван Чорниш 70-літ ний господар і
його енп Ілько Черппш хотіли гасити вогонь, прпарештували їх, тяжко
побили і вивезли кудись так, що не знати навіть, де вони находяться.
(Свідок В. Ч.)

63

6. В селі Коблянсьна Воля (повіт Старий Самбір), спалили
польські війська 27 господарств без причини, а за втікаючими від огшо
стріляли. (Свідок Д. Ц.)
7. В селі Корнях (повіт Рава Руська), спалено кількапайцять хат
без причини.
8. В селі Команча (повіт Сшіік), спалили польські війська наро­
ком 8 хат, а в Щавнім, Туринську, Припусках і иншпх громадах по
8_Ю господарств. Шкода виносить около 3 ліліопів корон.
9. В селі Новосілки (повіт Перемишль), спалили польські війська
ЗО господарств.
10. В селі Путятинці (повіт Рогатин), спалили польські війська
без причини 27 господарств.
11. В селі Радиничі (повіт Мостпска), спалили польські війська
див 21. парта 1919 на присілку Халупки 8 господарств, а
ціло село обрабувалн й знищили. Живцем згоріло тоді 9 осіб.
(Свідок: А. В.)
12. В селі Савалуски (повіт Бучач), спалили польські війська
дня 5. червня 1919 нарочпо господарство Кппрішіа Барапа, спри­
чинюючи йому цим шкоду' иа 20.000 короп.
13. В селі Селиска (повіт Переміииль), спалили польські війська
37 господарств; в часі пожежі гнали у вогонь діти.
14. В селі Торки, Яксманичі і Медика (повіт Перемишль), спалили польські війська більшу спільність господарств. Це саме вчннпиилн вопи в селі Соколя (повіт Мостпска).
15. В селі Тисовець (повіт Сколе), спалили польські війська
нарочпо без ніякої причини майже ціле село зараз після свого при­
ходу, щоби, як казали, легше знайти дезертирів. В часі пожежі
стріляли до людей, які втікали від вогню. Селянам згоріло тоді ціле
майно так, що воші мешкають тепер в ігідземппх ямах і терплять
голод. (Свідок М. Ф.)
16. В селі Чернява (повіт Мостпска), спалили польські улани
З полку, дпя 13. марта 1919 12 сільських загород.
17. В селі Черче (повіт Рогатин), спалили польські жовнярі
селянські господарства, а втікаючих дітей ловили і кидали
у вогонь живцем. Згоріло там 21 господарств. Втікаюче на­
селення вбивали баґпотами.

64

II. В чотртківськім повіті і в околицях Солотвини косили
польські лсґіогасти нароком зелене збіже, жито і'і пшеницю, хоч мали
подостатком травн н паші. Покошопе збіже забирали для копей.
ПІ. У Львові забрали Поляки все майно, ніж тішим всі дру­
карські напиши і 4 електричні мотори (Ставропігійської друкарні);
а таксано зраїбували друкарні, бібліотеку і архів 0. О. Васшііян в
/Ковкві і Крсхові, кпити з васпліянських бібліотек нищили та розки­
дали но болоті.
IV. На поодинокі українські місцевості! (села) понакладали
Поляки високі контрибуції і стягали під грозою спалення села. Ро­
били це під ріжинмп нозорамп і ізза ріжппх видуманих нрпчпн. Часто
надавали воші цим контрибуціям назву державної примусової воєнної
позички. І так між ппшпми наложили Поляки ії стягнули контрибуції
із отенх сіл:
Тустановпчі 500.000 к., Горожанка 60.000 к., Завалів 17.000 к.,
Косів 15.000 к., Гаї нижні 30.000 к., Нагуевичі 100 000 к., Дережпчі 50.000 к., Корнець 20.000 к., Трускавець 100.000 к\, Солець
50.000 к, Модрнч 50.000 к., Лішпя 200.000 к., Добрівліши 160.000 к.,
Дорожів 100.000 к., Онака, Брочнця, Бабина, Береги, Кільчиці і т. д.
V. Польські війська, йдучи походом на українські землі, рабували і забирали рабішшчнм способом, деколи під нозором реквізицій
купцям, промисловцям і
все майно українським селянам,
інтелігенції, публпчішл інституціям, ба навіть українських полопеиих обдирали зі сорочки. Ані одно село українське Східної Іалпчшш не остало вільне від цих реквізицій, за які Поляки досі
нічого не платять. Забрано всім селянам збіже, худобу, дріб, товіці,
пабіл а навіть і одіж та обуву так, що сотки селян остало без кус­
ника хліба та гинуть па голодовпй тиф. В який спосіб відбувалися
ці мнимі реквізіції, які властиво були звичайними рабупками, подаємо
для ириміру, що в ІІіднечарах (повіт Товмач), зареквірх вали
польські жовнярі бідній вдові Парані Зубалів, мимо і і просьб і плачу
послідпу корову, а на її жаданім виставити реквізіційішй квіт, написали на картці наперу, яку їй вручили ось що: „окагісіеісе Існо
кхуііи паїейу йас 7 корпіес ні <1..., о ііе Ь^сігіе паїлфпа. Ьп
Р§(І2ІТУІаз“. Взагалі польські війська' реквіруючн, но найбільшій
части реквізіційних квітів ш? впставлювалн. (Свідки Д., А. Б., І.,

Ш., С. і т. д.)

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

05

--

Треба занти лише в иерше-лішие українське село Східної
Галичини, щоби наочно пересвідчитися про нужду, в яку селяпе
попали внаслідок цих реквізійцій. Щоби мати схильне для себе
оруддя, якеби їм йшло на руку при цих безправних реквізиціях
і рабунках, та щоби взагалі могти робити в громаді, що їм аахо'
четься, поусували Поляки в многнх селах дотеперішних війтів і нонастановлюв’алн комісарами або Поляків, або українських перевертів. Буває
навіть і таке, що установлюють в громаді війтом Поляка з другої гро­
мади, хоча у дотичнім селі нема ні одного Поляка. Моральна вартість
такого Поляка не грає у них жадної ролі. І так прим, для громади
Смільна (повіт Дрогобич), настановили польські пласти війтом Поляка
з Бистриці, чоловіка карапого кільканайцнть разів за крадіж і ріжпі
погані мальверзації. Нін обнявши свій уряд зараз зарядив на власну
руку реквізицію полотна, з кожної хати по 3 метри. Жандармерія
помагали йому очевидно в цім. Полотно остало по більшій части таки
в руках війта!
З поміж безчнелешшх случаїв ярких па.іужіггь і рабунків по­
даємо тут лише деякі, які дійшли до нашого відома, а які дають нам
ілюстрацію способу знущання над українським населенням Східної
Галичини:
1. В Бабині (повіт Самбір), зрабувалн польські жовнярі нароховн о. Петрикови і селянам все майно,: гроші, коні, коропи, свині,
курки, гуси, збіже, муку, убрання, білля і т. н. Хату селянина Кузьбндн підпалили. Федя Товаршщького побилп, витягнули за ногн на
дорогу й бнлн нрнкладанп крісів так, що смертельно захворів. Б учи­
тельки вирабували все майно. ■
2. У Водниках (повіт Бібрка), зрабувалн польські війська селя­
нам всю готівку, одіж і постіль.
3. В Говилові великім (повіт Гусятив), розбили польські леґіоністп
дня 5. червня 1919 у Франка Павурського скрншо і забрали 5286 к.
(Свідок В. Ш.)
4. В Дрогобичі обрабували польські леґіоністп склад „Народ­
ної Торговлі" і це саме зробили зі складами цего товариства в Сааборі, Перемишлі і т. д. В Дрогобичі забрали все, а чого забрати не
могли, спалили. Також обрабувалп „Народний Дім".
5. В Заболотцях (повіт Броди), обрабували польські війська
дня 23. червня 1919 о. Сухаровського (якого опісля замордували),
5

ТІЛ-А-опІіпе.огв
-______

66
забираючи йому кількапайцять тисяч корон готівки іі все, що лише
далося із його майна і господарства забрати. (Свідки К. Г. і К.)
6. Під Золочевом зрабувалн польські війська від українських
полопепих, а то від 10 стрільців все, що лише вони мали при собі.
Із замордованого українського отамана Лясра здерли одежу і зрабувалп псі його гроші і все, ідо мав при собі.
7. У о. Василя Дубіцького в Бережанах зрабували польські
жовнярі срібло вартостп 15.000 к. (Свідок Г. Б.)
8. В Копичинцях постягали польські леґіоиістп з ІП. бригади
з П0Л01ГЄШІХ 29 стрільців убранпя та забрали їм всі гроші. (Свідок
Т. С.) Там обрабувалп вони також маґазиин „Сільського Господаря14
вартости 181.134 к., Спілку „Поділля" вартості! 382.720 к., „Народ­
ний Дім" з ного цілим урядженням вартости 1,000.000 к., бібліотеку
і уряджепля україпскої ирнватпої Гімназії вартостп 25.260 к., гро­
мадську касу в Орпшківцях па квоту 14.000 к. Надто трьох нольських офіцирів із відділу Абрагама зрабувало там 208 міхів цукру з
магазинів товариства „Згода" і „Народного Дому", вартості! разом
около пін міліона корон і тютюн вартости 300.000 к. Крім цего
сконфіскували й продали польські еапітети всі харчі нолшнепі країнцямп для шпиталю так, що хорі не мали що їсти.
9. В Котівци (повіт Гуеятпн), обрабувалп польські лсґіоністи
Варвару Чорниш, забираючи їй річи вартости 12.000 к. і Миколу та
Теклю Сагайдаків, забираючи їм готівку в квоті 3610 к.; господарство Сагайдаків спаліии. (Свідки: В. Ч., Т. С.)
10. В Кричці (повіт Богородчанп), обдер четар польської кава­
лерії старшого десятника Петра Макара до гола.
11. В Кровінці (повіт Теребовля), обрабувалп польські війська
Гвапа Стедюка і Параску Пасік. (Свідок С. М.)
12. В Лапшині (повіт Бережани) обрабувалп польські жовнярі селян,
причім господаря Глушку ще тяжко кобили так, що вій тяжко захворів.
13. З Ластовець (повіт Дрогобич), вивезли польські леґіоиістп
10 фір грабованого майпа селян. У селі вистріляли весь дріб. (Свідок П. М.)
14. В Мшанці (повіт Гусятпи), обрабувалп польські війська
майже ціле паселошш. і одпого лише Грпиька Слободяиа забрали
всячини вартості! около 16.000 к. та його самого побили і взяли
зі собою як закладннка. Шкода в селі виносить більше, чим 50.000 к.
(Свідки Г. С., П. К. і М. Д.)

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

67

15 Б Нагуєвичах (новії Дрогобич), зігнала польська нолева жан­
дармерія дня 22. падолиста 1919 ціле село на майдан біля церкви і
поділила зібраних па трім руни: першу від 10—16 літ примісиш
на дзвіниці а під дзвіницею налила солому, щоби цим способом при­
мусити дітвору до зізнань, що в селі находиться оружя; другій Гру­
пі від 16—35 літ приказалн Поляки лягти на землю і через дві го­
дини насти траву; хто трохи підвівся діставав по голові запитами
чобіт. Відтак брали іх до громадського ншихліра, вішали стрімголов
через стіну сусіка і тоді били їх палицями. Били так сильно, що аж
тіло відпадало, а двох з побитих місцевий парох мусів на місци виспові­
дати, бо вмирали. З побитих 27 вивезли до табору дія полонених і інтер­
нованих в Берестю. Третій Групі від 35 літ в гору казали піднести
руки в гору і через дві години перебирати пальцями. Оружя в селі
пе найшли, та мимо цего наложили на село контрибуцію у висоті
100.000 короп і як закладпнків забрали зі собою 4-ох господарів.
(Свідки: М. Д., Н. Т., Г. Т., К. Д., І. 0., Д. Б.)
16. В Перемишлі обрабувалп польські деГіопістп в ночі з 11. па
12. падолиста 1918 цілу жидівську дільницю, а крім нього помеїикаппя деяких Україпців, як адвоката Дра. Т. Кормоша па 170.000 к.,
Дра. Загаішевнча па 100.000 к. і ще ппших Українців. Рабупків допускалпся впадаючи до хат під позором пошукування за збрусю. Тої
самоі ночі розбили 4 вертгаймівські каси публпчних інституцій, а то:
Товариства взаїмпого кредиту „Віра", „Народного Доау“, і Това­
риства „Краевий Союз господарських спілок" й закралп всю готівку
(кількадесяти тисяч короп). ТІрохаппя іптериовапого адвоката Дра.
Кормоша, внесене до Команди польських військ, щобп для збереження
майна поставити в розбитій Гранатами кааеігаці „Вірн" сторожу,
остало без успіху. Крім цего обрабувалп польські лєґіопістн в цім.
самім часі склеп і магазин „Краевого Союза господарських спілок".
(Свідки К. Т>., М. У., Р. І, П. Б., С. Г. і акта доходжень.)
17. В Павелчі (повіт Станиславів), забраліг польські війська
5 штук худоби вартостп прпнайменше 25.000 к., полишаючп квіток
реквізиційппй лише на 1200 к. та іі цего піхто не хоче вігалатптн.
18. В цілій Рогатиніцині обрабовано майже всіх селян завдяки
польському комапдантовн Абрагамовн.
19. В Грабівци (повіт Богородчапп), прнказало польське ста­
роство здерти бляху із даху стодоли, що е власністю Товариства
5*

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

(38

„Процвіти11, спричиняючи тил „Просвіті" шкоду на кількапайцать
тисяч корон. Бляху забрало староство бея відшкодування.
20. Б Селисках (повіт Перемишль) і в Селисках (повіт Яворів),
та ще в других селах яворівсі.кого повіту зрабувалп польські леґіоністи селянах все манно: худобу, збіже, одежу, чоботи, білля.
21. ІЗ Сілці, Вільшанику і Сідім (повіт Самбір), обрабували
польські лсґіоністн дня 17. мая 1919 всіх господарів. (Свідок А.К.)
22. ІЗ Смільній (повіт Дрогобич), після заарештовалля свяще­
ника о. Грушксвпча, приходили мало-що не щодня жандарми, пере­
водили заодно в ного хаті ревізії та ще й казали жінці нароха, яка
остала бея опіки з 8 малодітними дітьми, приладжувати для себе обіди.
23. В Станиславові арештоваппх і відставлених польськими
військами до Берестя адвокатів Дра. Банда і Дра. Воробця, та ще
других їх товаришів, ескортуюча сторожа обрабувала по дорозі в ці­
лості!, що перед Равою Руською. Закватировані в українській гім­
назії, в Станиславові польські війська вивезли з будинку гімназії всі
столи, крісла, ціле каицолярійпе урядження і вертгаймівську касу з кво­
тою около 18.000 к., зрабувалп до тла ґімпазіііпу крамницю ученпкін:
самого паперу закупленого заздалегідь на слідуючий шкільний рік на
зошити забрали поверх 125.000 аркушів. Крім цего в часі ревізії у
директора Гімназії з Гімназійного буднпку забрали сукно прпзначепе
на одіж для бідних учеників, вів міха цукру з Гімназійної чанні і
много пншпх річей. Гімназійну бібліотеку розграблено або зппщено.
(Свідки н. І'., Н.) З приватного помешкання директора Гімназії
забрили американське бюрко, машину до ппсапюі і ріжпі шипі річп
вартостн кільканайцять тпсячів корон.
24. В Стрию польські війська обрабували, а відтак убили о.
• Остапа Ніжанковського, забираючи йому полпшепі у нього депозити
а то квоту 880.000 к\, власність Каси Задаткової в Стрию, і квоту
50.000 к. власність и. Осипи Бобпксвичевої. (Свідок 0. Б.)
25. В Сухоставах (повіт Гусятнп), обрабувалі! польські війська
майже ціло село. Шкода виносить попад 50.000 к. (Свідки 0. Д. і А. В.)
26. В Товарні (повіт Старий Самбір), прийшло до паламаря
трьох польських жандармів, забрали ключі від церкви, відтак розбили
в церкві касу і зрабувалп 800 к.
27. В Фірлеєві (повіт Рогатин), обрабували польські жовпярі в днях
20.—26. червня 1919 всіх селян із харчів, грошей і всякої хатпої обстанови.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

(39

он 13 Хоросткові зрабували польські лєґіоністи дня 4. червня
1919 діло місточко і побили селян і Жидів (як приміром Чарну Балик).
(Свідки Я. Т., Б. А. і М. Ф.)
29. В Черневі (повіт Рогатин), набрали польські жовнярі нараз
першого дня 56 коней і вонів, Миколу Штиха, що ховався з кіньми
в лісі застрілили, а Бабія, що не хотів дати коня, тяжко побили.
Костя Дашксвича, який жалувався у військовій команді на рабуики, побили, ;і рівнож і його жінку — так, що обоє .торували три тижні.
30. 13 Чорткові забрали польські війська з відділу Абрагама в укра­
їнськім Товаристві задатковім „Надія11 250.000 к. з каси. (Свідок Р. Я.)
31. В Яблоновї (новіг Гусятин), обрабувалп польські війська
майже ціле село, причім Никала Фік дістав 25 буків. (Свідки М. К. і 13, С.)
32. ІЗ Яксманичах (повіт Перемишль), напали дня 11. липня 1919
польські жовнярі на людей, які йшли до церкви, норабувалп і пооб­
дирали їх з білля, убрань і чобіт.
33. В Оришківцях (повіт Гусятин), забрали польські жовнярі
з громадської каси 20.000 к. -зі словами: „Свиням грошей не но-треба". (Свідок П.)
34. 13 Тудорові (повіт Гусятин), рабувалн польські жовнярі
селян через два дні, зрабували там також хату проф. Нікоровича,
о. Сопевпцького і господаря Івана Чайки, а їх самих арештували й
щойно за викупом випустили на волю. (Свідки І. С., І. Г.)
35. Повертаючих через Макову з російського полону 200 жовнярів Українців переведено до табору в Домбю, де польські жовнярі
обрабувалп їх, забираючи їм самої готівки поверх 50.000 рублів.
(Свідок Н. С.)
Реасумуючн це, що вище наведено виходить, що Поляки на­
магаються знищити у Східній Галичині не лише культурне, але й
економічне життя, і так:
Польські війська впреквірували або впрабувалп в українсь­
ких селян і інтеліґеиції Східної Галичини, все, що ие далося перед
• їх рабівпицтвол укрити; за реквізиції нічого не платили; польські
цивільні власті! дальше забирають іреквірують: худобу, збіже і все,
. що селяне мають так, що вюшщепі села стали тепер хиба тереном
царства для голодового-тнфу.
Українських селян женуть польські жандарми примусово на
роботи до польських дворів за нужденну платню або і без платні,

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

70

коли тпмчасом власний ґрунт селян остас пеоброблений. Жандарми
виганяють селян з плугами і возалн до оброблювання польських ланів
і приневолюють їх пагаямн працювати на них. Давна панщина віда:пла у новій фораі.
Щоби не лише поодиноких Українців еконоаічно знищити, але
н ціле скономічие життя Українців та всі українські кооперативи
здавптн, — польські власті! заакпулн однпоке українське Товариство
„Сільський Господар" і його торговельний синдикат „Краевий Союз
Господарських Спілок у Львові", опечатали льокалі .цих товариств
і засеквеструвалп їх склади н каси з їх кількадесятьма (філіями
і складами по повітах і з кількома тисячами господарських кружків
і крамниць.
Цим способом Товариства понесли і поносять ліліонові шкоди.
В межпчасі польські властн заосмотрюють свої економічні господаські
інституції в товарі, відсуваючи українські кооперативи в цілостп від
їх дотеиеріишого обсягу ділапня і спричинюючи цпм паспльством їх
упадок. Доведення таке е очевидним парушеппял і споневі])япням
всяких законів, особливо закопа, що відноситься до заробково — госпо­
дарських товариств з 9. липня 1873, на якім ці спілки (кооперативи)
опираються. Крім цього заграбнлн польські властн красвому Союзовп
господарських спілок 70 впґоиів соли, які в дорозі з Німеччини пере­
ходили через Краків для Союза і його покупців. За цю зрабовапу
сіль, яка представляла вартість поверх пів міліона короп, польські
властн не лише не заплатили досі ані сотнка, але веліли ще Союзоеп
заплатити 16.000К. титулом коштів транспорту цеї соли!
Засповану у Львові па підставі красного закопа Центральну
Касу рільничих спілок, для цілого населення краю, иоренссли польські
пласти рішенням неповного Краевого Виділу й Начальника краю до
Варшави, разом з основина капіталом пятп ніліопів корон. Капітал
цеп, дотація цілого краю, себто не лише польської, але Й української
частпіш Галнчппп, як майно, на яке зложилися податки всіх жителів
Галичини, був власністю цілого населення Галичини, отже і Українців.
Українським кооперативам заявлено, що як хочуть, можуть зголоситися
у Варшаві (!) в члепп цеї касп, або виступити але мусять сейчас
зверпутн всі кредити.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

і

71

IV. Переслідування української Церкви.
Знаючи, що гр. кат. обряд і церков є для українського народу
заборолом проти латинізації і проти вппародовлеиня, змагаються Поляки
знищити українську (греко-католицьку) церков і підірвати її вплив
на народ. До цеї ціди вживають всіляких можливих способів. І так:
1. Українських священників вбивають, арештують і масово
інтернують, так, що в деяких деканатах, напрм. дрогобицькім, рогатішськім, і деяких инших з ЗО—40 свящеппнків остало па місці •
ледвп 2—5 священників.
З ряду донесень про доконані убіпства українських свящеипнків досі стверджено, що Поляки замордували о. Остапа Ніжапковського, о. Заторського, о. Лопатппського, о. Підлящсцького, о. Галібея,
о. Сухаровського, далі арештували та інтернували поверх 1000 свя­
щенників без огляду на це, що вони палежать до вищого духовенства
[крндошан, деканів, і т. п.] чи це світські духовні, чп мопахіі, та
без огляду на це, чи вони брали участь у політичнім жпттю, чи пі;
між інтернованими с навіть немічні 90-літні старці; дальше майже всіх
монахів Чина Св. Васнлія Великого [в числі 46], катнхптів шкіл и. її]»,
о. Коряоша, о. М. Комариицького з Перемишля і других.
В самім Львові в Брпґідках і па Замаретннові було замкиеипх
612 священників. По кількох місяцях внаслідок інтервенції Митрпполита
Шептнцького і англійської місії, випущено поверх 400 священників, та
не зовсім на волю, бо около 200 з них рівпочасно конфіиовано; около
175 сващепнпків карається ще їі досі неповшшо в тюрмах і остае
під грозою полевого суду. Увязиепим і іптерповапим свящепинкам
відбирається навіть спромогу відправляти Службу Божу, бо ис
позвалястьея їм павіть впити до церкви або костеда.
Між увязпеншш і інтернованими свящециикамп найшлися між
пишилп: о. Богачовський, крп.іошапин перемпської капітули, о. Фр.
Рабій, крнлошаппн, парох і декап Самбора, о. Цегельський, 73-л і т и п й

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

72

старець, крцдошашш і парох в Камінці Струмиловій, о. Бснцін, крпдошанші, декан і парох зі Старого Оамбора, о. Дорогоцькніі, декан і
парох, о. Березовськпй консисторський совітппк і парох, 90-літний
старець (що його сіша свящеїшпка, повісив певішло польськоавстрійський авдітор др. Заґурський) о. Абрисовськніі, о. Винницький,
декан і парох Залезець, о. Пелех, о. Гоїповськпй, о. Рудницькнй,
о. Гвоздецькпй, о. Згорлякевич, о. Шеховпч, і др. Арештованих
свящеиішків побивають і зпеважають (як прим, замордованих о. Пцляшедького і о. Галібея, замучили польські леґіонерп). Надто намагаються
Поляки всілякими способами українських священників у публичпій
опінії і перед їх парохіянами понизити і збещеетитп. Так напрм. коли
о. Сгефан Онишкевич, парох Купиовпч і бувший посол австрійського
парляменту, довідавшіїся, що його мають арештувати, зголосився сам
у команді польських військ в Перемишлі, щоби уникнути ' скан­
далу веденпя жандармами через село, Поляки завернули його
домів і щойно па другий день прислали до села по нього жандармів,
які серед наруги вели його через ціле село і опісля транспортували
залізпидею аж до Берестя Литовського, а звідтам зиову до Донбя.
Про побої, мальтретування та вбійства свящешшків ми вже
говорили перше. Тут запримітити мусимо лише, що всіх майже свя­
щеників польські війська матеріально винищили, роквіруючи ії рабуючп
їм все майко так, що переважна їх частіша остала без середників
до життя. І так прим. о. І. О.льшаиського з Хирова, о. И. Карановпча
з Яксмапич, о. В. Гшшдевпча з Тнсошг, о. Г. ИІеховпча зі Соколі,
о. Ст. Ошішкевича з Кунпович і безліч нпшпх знищено і внрабовано
в цілости . . . Як мп вище згадали, па інтервенцію українського гр.
кат. Епіскопату увільнили польські власті! деяких свящешінків
з ВЯЗІІИЦЬ в Брпґідках у Львові і з деяких таборів але, щоби
їх знищити матеріально, рівночасно иокопфшоваио їх поза їх сталим
місцем осідку. Там воші ізза недостачі матеріальних засобів примиряють
з голоду, міжтпм їх парохії остають дальше без духовної опіки
свящепппка.
Арештованих свящеиішків держиться в брудних вогких і не­
здорових келіях разом з послідгшми здочшщямп-бапдптащі і ліобнвастьса їх як прочих іптерноваппх. І так прим, інтернованого свя­
щенника із Потплпч, 70-літного старця, польські жовпярі в Раві
Руській топтали з а п я т к а м и п о ц і лі м т і л і. Багато священників

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

73

тр 11.мають Поляки V вязницях суду краевого у Львові (в Бригідках) та
по вязницях шішнх судів, в казаматах вязшщь в Берестю Лпт., де увязнешіа не лише не дозволяється виходити, але навіть отвирати вікоп
вязниці, де свої природні потреби мусять вовн долагоджувати в ареш­
тантській келії. Навіть найвищих достойників греко-католнцькоїцеркви не
полишили Поляки в супокою. І так нсремнського єпископа Дра. Коцнловського, який, недавио іменований єпископом, навіть пе мав часу ані нагоди
запиматися політикою, непокоїли польські легіонери безпастанпо ріжшш
ревізіяан під позором пошукуваний за збруєю, причім переводили ревізію
особи князя нашої церкви серед наруги і тнтуловання владики через
,,тн“, а одного разу полишили навіть в його комнаті прннять па
столі людський кал.
Перша ревізія відбулася дня 1. падолиста 1918 р. переведена
з порученця польської військової команди місця. Командантон патрулі,
яка переводила ревізію був польський сотник Камінські. Другу реві­
зію переведено 11. падолиста 1918 о год. 9 рано. Командантон па­
трулі був нідстаршнна. Жовнярі цеї патрулі заспокоювали свої потре­
би і: кімнатах палати. Того самого дня о год. 11 відбулася третя
ревізія. Комендант патрулі польський офіцпр увійшов до канцелярії
Епнскоиа з криком „тесе сіо §огу!“ і приложнв Епископовн револь­
вер до грудей.
Крім цего були ще дві ревізії і! єпископській палаті для пере­
шуканий стрнху І ІІІШШІЦЬ.
Найвищого достойника української церкви, греко-католицького
мнтршюлііта Андрія Графа Шептпцького у Львові пе лише непокоїли
польські легіонери безнастанними ревізіями, але його навіть копфінували.
Митрополит в часі приїзду до Львова начальника польської держави,
1 Іідсудеького, забажав пожалуватися перед ним иа зневагу українського
клиру польськими військовими властями, та Поляки довідавшася, що
начальник польської держави заявив готовість нриняти Митрополита
на авдіспції, окружнлн військом митрополичу палату і ного до авдіснції
не допустили. Від того часу військова сторожа ані Митрополита нікуди
не випускає з палати, ані нікого до нього пе допускає. В двайцятьлітну
річницю Еппскоиства навіть не позводено Мптрополитови виїхати до
Стаппелавова, де достойніш ювілят хотів відправити Службу Божу і
поблагословити народ в тім городі, в якім перед 20 літами коноекровапніі був па Епнскона.

74

Видання Митрополитом Шептпцьким обіжника до духовенства, в
якім він норучас свому українському духовенству при всяких урядових
кореспонденціях я окупаційними властями та мри веденню урядових
метрик посмугуватися українською мовою, назвала польська преса
(„Ілюстрованії Куріср Цодзснші" в числі 274 з дня 8. жовтня 1919)
„безлнчною провокацією".
Така сама доля постигла пастирське письмо цілого галицького
греко-католнцького єпископату, яке стрінулося з напастями цілої поль­
ської преси, ба навіть печувана річ! — з коифіскатою одної частини
пастирського посланія.
Поляки дають таким поведеннял супроти Найвищих Достойииків
нашої церкви паглядплй доказ нстолеранціїсупроти веего, що українське.
Убійствамн, інтернованнямн та зпуіцаппямн, примінепимп до українських
священників стараються Поляки позбавити українського населення, і
передовсім українських селян його духовних опікунів, учителів і провід­
ників. Та цього їм замало. Щоби не допустити на будуче до доповнення
числа духовенства, якого скідькість в наслідок нятн.тітпої війни і
тенерішннх польських насильств значно обннзилася і на заспокоєння
потреб українського населення не вистарчає, підібрали польські пласти
греко-кат. духовним Семінарам ще в цьвітні 1919 р. державну дотацію
релігійного фонду на удержання семінарів; в наслідок того греко-кат.
галицькі єпископи були приневолені замкнути духоппі Семінарі. Поляки,
осягнувши одну свою ціль, посягли по будинки духовних Семінарів,
які зареквірунадп для власного ужитку. Та не лише на каеарні і
військові шпиталі оберпено будинки духовних інституцій! Духовний
Семінар у Львові перемінено па військове касппо, в якім виправля­
ються формальні орґії.
2. Польські жовпярі уживали греко-католпцькнх церков декуди
па стайні, а навіть нослугувалнся ними як услуновимн місцями, напринір в Ннкловпчах коло Судової Вишні і в Домажирі.
3. Доказом безчещеній українських церков с сще отсі знані
нам факти:
а) В Бортятині (б. Судової Вишні) зрабувалн польські війська
усі церковні нрпладп. Св. Тайни збещещено, розсппугочи їх но пре­
столі і підлозі.
б) В Бикові (дек. мостлеькші), перемінило польське військо церков,
на касаршо. Свої природні потреби полагоджувалн жовпярі в церкві.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

75

1;, У Зислоку Великім (повіт Сянік), напали польські леґіонерп
на церкву, зрабувалп гроші і ризи церковні; а убравшися в церковні
фелонн тапцювали в них по церкві і окропляючи її свяченою водою
співала „ Вічную Палять" Україні.
г) Б Козицях (коло Львова), обрабував польський 8 полк вар­
шавських леґіонерів в марлі 1919 церкву, забрав дві чаші, монотранції,
два нові фелонн, 9 обрусів, світло за 3000 к\, ручники, коврп, три
старі, обдер окуття з Евангелія. (Свідок Л. І).
д) В Рудні і в Рясній Руській (коло Львова) розбили Поляки
Уранатом церкву, а церковні річн порозкидали.
е) В Черняві (повіт Мостнска), обрабувалн польські улани З
полку дня 13 марта 1919 церкву забираючи чаїні і фелонн.
з) В Жидачівщині заборопюналн жандарми церковних відправ
і заказували співати церковні пісні.
ж) ІЗ Ферлієві (повіт Рогатин), розбили польські ЖОВІІЯрІ
церкву 26. червня 1919 і забрали касу церковпу з готівкою
понад 1000 к.
і) В Підгородю (повіт Рогатин), розбили церков, обрабувалн
Нансвятіїці Тайни, розкинули їх, срібні ложочкн до Причастія забрали,
а прочі церковні річн понищили.
к) В Маріямполі дня 9. червня 1919 в часі Богоелужепня впали
40 жовпярів" до церкви, ііопшцпли хоругви, порозкидали хрести и
церковні кнпги з престола і мпого річей зрабувалн.
4. Поляки уживають всяких насильних способів, іцобп бідиііце і
більше залежпе населення приневолити до зміни обряду грецького на
римський! Це умова до одержання праці і заробітку, до нужденного
життя. Греко-католиків усувається масово із займовапої ними служби
возних, трамнасвнх кондукторів, дозорців камепнць і т. д. Навіть
українських духонннків силується під загрозою
у супе и н я ї х зі служби переходити з г р е к о - к а т ол и ц ь к о ї д о л а т н н с ь к о ї церкви. Доказом важкої для
Українців атмосфери, яка лягла на українській землі під польською
окупацією, ложе бути і Пастирський Лист, виданий цілим українсь­
ким Еішскбнатом дня 26. вересня 1919. Лпст цей зачинається
словами: „Подобалося Всевишному в Своїй Найвищій Мудрости поло­
жити на нас довгі і тяжкі терпіння. Ще не вигоїлися рани, які завдала

70

нам нещасна війна, коли нова війна, страши і їда і' більше жорстока,
чия перша, потрясла пашою аншценою вітчипою. Нещасливий був її
впелід. Польські війська обсадили цілий край. Сам Господь знає,
що наш бідний нарід мусить перетерпіти. До воєнних звірств при­
були ще другі злидні. Тисячі невинних жертв мучиться 110 вязиицях,
голодують і зносять наіінемождивіщі фізичні і моральні терпіння.
Здасться, що весь народ клониться до загибелі. Убійстн і рабуиків
не карається. Нить священників вбито, сотки увязнеио або заслано,
церкви і монастирі внрабовано, майже всі парохії осталн без душиастирів“ і т. д. . . .

77

У. Нищення української національної культури
й економічного життя.
В супереч § 92 мирового договору з Австрією, не лише політи­
чну працю Українців підчас українського володіння у Східній Гали­
чині перед польською окупацією уважають польські пласти за злочин
проти польської держави і цих людей, які нею займалися, віддасться
під воснппіі суд, але на цілій загарбаній областе Східної Галичини, замешкалііі 75% Українцями, нищать Поляки пляпово всімн можливими спо­
собами не лише людей — автохтонів, але іі придбану тяжкими зусиллями
української інтелігенції — українську культуру. Здобутки десятків літ,,
виборені тяжкою працею і невсипущими заходами українського на­
род)', падуть жертвою нахабносте, иетолсраиції і шовіністичного
настрою усіх кругів польського населення, підпираного польськими
військовими і цивільними властями. Ось докази:
Видавництва всіх українських часописів (як у Львові так і на
провінції), польські властп вборонили.
Всі дотеперішні спроби і прохання о дозвіл на поновив видавання
головних дпевпиків „Діла" і „Свободи", осталн без успіху. У Львові
і Перемишлі, як і в цілім краю не виходив через довгий час ні одпи
дневшш, не було дозволу друкувати ні одної книжки в українській
мові: навіть українські календарі цепзура конфіскує тому, бо в них
в літературній і науковій частині поміщено певніші статті з українсь­
кої історії (напрім, в Станіславові). Всі українські редакції на дов­
ший час опечатано. Одинокий український соціяльпо-демократпчнин
орґан „Вперед" позволено спершу’ видавати лише під умовою, що
побіч тексту надрукованого кирилицею, мусів находитися той самий
текст друкований латинкою. Та видавництво і цего дневника після
безнастанних секатур і конфіскат перепинено дпя 19. марта 1919,
а всіх членів редакції нрнареіиговапо. Вони сиділи без слідства в

73

арешті до дня 10. мая 1919. Щойно дня 3. вересня 1919 позволено
ланово видавати „Вперед" іі ще два часописи. Провінцюпадьну пресу
зовсім спинено секатурою і конфіскаталп. Таї; напрші. в Станіславові
видавництво тпжновшіка „Воля11, після кількох чисел, пенплоеерпо
почерканих рукою двайцятьлітяого польського військового цензора, тре­
ба було цілком застановиш. А в Леремшнлі „Український Голос11 хиба
на то ліпне пришилося впдаватп, щоби видавництво матеріально знищити
безнасташшмн конфіскаталп. Про безчисленпі труднощі, які польське
правнтсльетво тому видавництву робить свідчить це, що на перших
10 чисел цего часопису аж 9 чисел сконфісковано (одно число навіть
два рази). Опісля по 16 числі зовсім перепинено па довший час
видавання цего часопису.
Друкарню Ставропігійського Інституту замкнено. Після трьох
місяців, щоправда, її отворено, але показалося, що польські пласти
ненравпо забрали 4 мотори. Те саме зроблопо з бібліотекою і архівом
О. О. Василіял в Крохопі. Друкарню 0. 0. Василівн в Жовкві зареквірувалн польські властн. Такса») забрали Поляки друкарню в Сокалі
під позором, щоби, як то подавали польські часописи, зберегти стару
історичну намятку, якою е ця друкарня (гляди „Ілюстрованії Куріср
Цодзсшш" з 27. серпня 1919). Друкарню часоїшсу „Діло11, давніше
Друкарпю Айхельберґера, опечатано і щойно по 10 місяцях її знову
віддано до ужитку, але значно поменшену, бо багато її частин забракло.
Зараз першого для після свого приходу поздирали Поляки
насильно всі українські вивіски і емблеми і то не лише таблиці з
пазвамп вулиць і емблемами нублпчних будинків, але навіть і всіх
приватних склепів і мешкань у всіх містах і селах Східної Галичини.
На їх місце повивішувано виключно польські написи і емблеми. Тепер
україпські вивіски, оповістки, або повідомлення можна лише разом,
зглядно побіч польських, поміщуватп, але її цей дозвіл с чисто теоре­
тичний, бо коли деякі ще остали, в практиці Поляки всякі нашіся
і оповістки українські зараз усувають.
Одинокий український народний Театр замкиепо після кіль­
кох вистав і щойно тепер починають позвалятн па деякі вистави.
Рішенням ректорату одинокого в Східній Галичині універ­
ситету у Львові з дня 16. серпня 1919 ч. 2221 допущено до
студій лише горожап польської держави, союзних і запрпязпещіх
держав, а з мешканців Східної Галичини лише тих, що сповняли

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

79

обовязок військової служби в польській армії. Через де зарядження
замкнено доступ на університет усім студентам української та жпдівС1Л;0Ї народності!, бо ясно, що вони як не Поляки не хотіли служити
в в орожій польській армії. Крім дего зажадали подьскі властпвід профе­
сорів української народпостн присяги на вірність польській державі і поль­
ському народові!, а що вони такої присяги пе могли зложити, усунено
їх з катедр. Те саме випнено на політехніді. Тим самим способом
унеможливлено Українцям образувати свою молодіж, бо на виїзд за
границю не мають українські студенти спромоги, не лише з браку
фондів, але також тому, що польські пласти не хочуть їм видавати
паспортів. Прохання, Наукового Товариства імепи Шевченка о дозвіл
па отворенпя приватних університетських курсів, польські власті! від­
кинули, з рішучою забороною уетроюватн такі курси. Рівпочано для
уснокоення огірчеиого тим загалу і заблахмапеппя заграшщі, пу­
щено в часописі фарисейську вістку, що варшавське міністерство
рішило оснувати український університет у Львові. Обіжппком з дня
31. мая 1919 створила краева Рада Шкільна лише польські середні
ш і: о л и, причім оголошено, що науки української мови не буде
уділюватися в тих школах, а учителями в них можуть бути лише
ті, що не складали приречення Українській Народній Рсспублпці.
На основі розпорядку тої самої Краевої Шкільної Ради з дня
31. мая 1919 ч. 157 можуть бути кандидатами учительських
е е и і н а р і в лише ті, що в чазі української влади, не хотіли иобирати науку в українських школах. В ден спосіб уможливлено прпияття
до учительських семінарів виключно Полякам. Наука в дотеперішніх,
т. зв. утраквістичних семінарах, мас відбуватися виключно в польській
мові! Крім дего заряджено, щоби учителів Українців поки що не
вводити в службові ЧШШОСТІІ.
Щодо пршшмаїшн учеників Українців до середних шкіл, заряджено
обіжником краевої шкільної Ради з дия 31. мая 1919 ч. 157, щоби
перед пршіяттям кожного з окрема переведено доходження, як ученні:
заховувався супроти Поляків в часі українського правліпия. Укра­
їнські державні Гімназії, ізза інтернування значної частини учителів,
не можуть правильно функціонувати. Деяких учителів, а навіть дирек­
торів українських Гімназій усунено зі запимапих ними : посад без
подання причини і без переведення доходжень, лише па основі непри­
хильно настроєної для них польської оіііиії (прим. Директора Др. Сабата

ІІІ_А-опІіпе.ог§

80
в Станіславові, Директора Мостовнча в Коломиї, Директора Маковоя
в учительській семінарії в Заліщпках).
Будинки греко-кат. духовної Семінарії, Народної Школи ім.
Шашксвпча і інтернату Народного Дому у Львові зареквірувалп
польські власті! іі через то унеможливили отворепня тих заведень
і науку української лолодіжн.
Приватні українські 'гімназії, які були перед 1. падолиста-1918,
зачинено, — лише 3 а саме в Долігаі, Зборові, Рогатині, одержали дозвіл
на відчинений, але їм відібрали польські власті! державні субвенції,
признані австрійськими центральними властями, а державним учителям,
які там учили, уділені їм па ту ціль відпустки із державних Гімназій,
— знесли. Надто польська армія зареквірувала будинки деяких із
Гімназій, так, що отвореїшя ґімпазій стало ілюзорпчпе і неможливе.
Українцям, які просили о усунення шниталя, сказав в одній місце­
вості! польський староста, що Українцям Гімназії не треба і прпказав під загрозою оголосити в церкві, щоби українські діти зголо­
шувалися до польських шкіл.
Р> Золочеві після переведених вию впнсів, польські власті! зам­
кнули приватну українську школу.
Обіжником красвої шкільної Ради поручепо сейчас отворнтц в
Східній Галичині всі ці народні школи, в яких викладова мова
с польська; натомість народні школи з українською мовою викладовно»
майже пе істнують. Українську мову усунено з паучпого пляиу всіх
мійських і нідмійських шкіл.
П деяких повітах комісарі, або і самі учителі перемінили укра­
їнську викладову лову на польську. Шкільні будппкн шкіл з укра­
їнською впкладовою мовою пореі;віроваиі, велику частину їх учителів
ноіптерновано, иншнх не допущено до служби доки пе зложать при­
сяги нірностп польській державі. А вжеж правдивою иощочішою для
цілого українського учительства середах і народних шкіл с обіжни;:
з для 3. мая 1919 ч. 143, який установлює в кожному місці комісію
з трьох Поляків, яких завданням являється всіх учителів поділити
на три Групи, а то: до Групи а) мають належати ці учителі,' що но
складали приречення українській державі (отжо майже самі Поляки),
до Групи б) ці, що складали приречення українській владі (отже
майже всі Українці, Жиди і частина Поляків); учителі із цеї Груші,
щоби могли одержати назад своє становище мусять оправдатися перед

.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

81

Комісією з того, що зложили приречення, наявній жаль, відкликати
зложений Українцям обіт і заявити готовість зложити присягу вірностн
польській державі на кожний зазнв Міністерства освіти; вкінці до
Уруни в) мас комісія зачислити цих, які па її погляд відносилися
ворожо до польської народпости і ізза цего належить їх цілком усупутн із запинаючої посади! Так отже не сама шкільна власті», але
потворені нею шовіністичні польські комісії мають бути судами укра­
їнських директорів, професорів і учителів! Ціль ясна: знищити укра­
їнське учительство, упокорити ного перед польською мафією, вбити
в ньому почуття власної гідкости.
Українську мову усунули Поляки з усіх урядів дер­
жавних і автономічних і завели всюди польську мову як уря­
дову, та намагаються завести її навіть в громадських урядах в чисто
українських громадах. Польські окупаційні власті! відпосяться до
українських (греко-кат.) парохіяльних урядів лише в польській мові
і жадають польських відповідей; радібн зпаснлувати українських свя­
щенників, щоби вопн урядували по польськії. Всі урядові о н о в і с т к и,
чи повідомлення виходять майже виключно лише в польській мові; ._
природні права української більшості!, яка в 75% замешкує Східну
Галичину і польської мови дуже часто не зпас, зовсім иехтуетьса.
Слово „Українець" е Полякам так ненависте, що не позваляють його
в слові ні в письмі вживати і ирипеволюють послугуватнея виключно
лише терміном „Рускші, або Русин". Ба навіть українська азбука їх
разить і тому в місце кирилиці намагаються увести насильно латинку.
Доказів упоеліджепня і пехтовапня української мови маємо цілі сотки.
Крплошашш перемпської капітули о. Др. Богачевськпіг, візватш Поля­
ками до переслуханий, почав в Перемишлі в Старостві пізнавати по
українськії. Тоді комісар Староства заборонив йому говорити но укра­
їнськії, називаючи українську мову „свинською". Коли о. Богачевський
зборопювавея видати виказ уроджених по польськії, а хотів видати
його в українській мові, польські власті! арештували його і відставили
до табору в Домбю, де кілька місяців пересидів як інтернований.
Те саме зроблено з Паньковським, сином священника,. коли він
зізнавав по українськії. Начальника громади з Решетова польські лсґіоністн за зізнавашш в українській мові, пробили баґнетом. Цих, що
говорять по українськії на вулицях або к нублпчнпх льокалях Поляки
в безличнпн спосіб напастують, зневажують словно, а в дуже многпх

62

вшіадк.іх польські лсґіопісти побивали на вулиці Українців за те лише,
що воші говорили між собою в своїй рідній лові.
Переказів, виповнених українською новою, переписних листків
і листів, адресовапіїх по українськії, пе припинають почтові уряди
нанрпя. в Соколі, Чссапові, Янові, Болехові, а навіть у Львові. Ці
надужиття мають вже свою сталу рубрику но часописах.
1 так прим, уряднпк в почтовін уряді у Львові, побачивши пись­
мо по українськії адресоване заявив: „маємо нриказ припинати пере­
кази писані.тільки по польськії". Хоча на домагання Українців
- у Львові у заступника Начальника краю Гродзіцкого, нозволено у
Львові переказувати гроші в українській мові, але провінціопальні
почтн і дальше завертають посплкн, листи і перекази адресовані в
українській мові як иедоручепі з обнджуючнмп національні ночу­
вання дописками. З ішсанпх но українськії листів і к о р е с н о ид єн цій, доходить до рук адресатів дуже малий процент, бо польські
почтові урядпнкн вищі і ннщі, через яких руки иочта переходить,
нищать нарочно українську кореснондеіщію.
Польські власті! поусували українських професорів уні­
верситету (Дра. Ст. Рудішцького, Вергаповського і др.), а також
усунули значне число учителів, урядників (державних), судових,
політичних, скарбових, залізнпчпх, почтовіїх і телсґрафічшіх та автоно­
мічних зі служби тому, що вони заявили вправді готовість зложити
приречепня на точне сповпіовашія службових обовязків, не хотіли
однак зложити жаданої польськими властями присяги на вірність поль­
ській державі. Внаслідок того тисячі українських урядників і служби
опинилися без середників до життя, ізза замкнення їм платні і при­
миряють разом зі своїми родинами з голоду.
Декуди у вандальський спосіб нищать Поляки українські
документи, шкільні україпські підручники і т. п. а це так, що
поручають зносптп усе па одно місце, а відтак підпалюють.
Навіть україпські відзнаки, о скільки який Українець помимо
страшного терору з боку Поляків відважиться їх носити, зривають
Поляки на. вулиці в крайпо некультурний спосіб із грудей, шапок і з
божевільною прямо ненавистю викидають їх або розбивають. І так
приміром в Коломиї, в неділю, 24. ная 1919, уставилися переїзджаючі тамтудп польські офіцири перед церквою і здирали укра­
їнським дівчатам, селянам і ученпкам, які виходили з церкви укра-

83

їпські відзнаки. Ця петерпиність і- некультурність повторюється в
тисячах пршгірів у Львові, Огашісдавові, Перемишлі і кожному нашому
місті Східної Галичини.
Всі українські товариства: політичні, культурні, добродійні,
а навіть економічні і центральні у Львові, так і філії на провінції,
польські властп позакривали, а їх бюра опечатали. Незроблеяо навіть
винятку із так заслуженим для населення товариством, як Красве
Товариство Господарське „Сільський Господар" зі своїми кількадесять­
ма філіями і кількома тисячами кружків. Така сама доля стрінула і „Кра­
сний Союз Господарських Спілок" і „Україпську Бесіду" у Львові і инші
товариства культурні н економічні у Львові і на провінції. В деяких
місцевостях, як у Ліовкві, Дрогобичі і др. арештовано ще до того
голову, директора, або управителя дотлчпого товариства.
Українське просвітно-скономічне товариство „Просвіта" у Львові,
з ного 60 філіями і кількома тисячами читалень з початку закрили
польські власти, опісля отворнлп щоправда центра.™ у Львові, але
зареквірували увесь напір до нечатапня просвітлим книжок, друкарню
опечатали, внутрішнє уладжеппя льокалю пошпцплп так, що унемож­
ливили функціонування цего товариства, абстрагуючи вже від цього,
що велика частина його функціонерів сидить інтернована по ріжних
таборах вже кількаиайцять місяців. Заспувапня навіть так певпппої
орґапізації як „Горожанськпй Комітет" для допомоги жертвам війни,
було для Поляків сіллю в очах і в Бережанах заборонили заснувати
такий український комітет.
Розпорядком з дня 28. падолиста 1918 наказала військова
команда усім банкам обмежити виплату грошей українським особам і
українським фінансовим інституціям до місячної суми 4000 корон, для
кожної з окрема. Це обмеження зістало вправді дня 2. ная 1919
знесене, одначе в дійсності! істнус воно далі, тому, що деякі польські •
банкові коптрольорп пе поважають зпесеппя цього розпорядку.
Щоби Українцям відобрати можність прилюдпого протест у,
жалоби перед цивілізованим світом на насильства Поляків, докопувані
на українськім пароді, та, щоби голос розпуки українського населення
не передіставса до відома заграшіці, пе дозваляють польські
властп відбувати зборів, парад, вносптн протестів, петпциіі під­
носити жалоб. Закон про товариства і про право зборів не істнус
тепер в Галичині для Українців, а коли в місті на вулиці зійдеся

І_А-опІіпе.ог§

84

случайно кількох Українців, то поліція їх сейчас розгошос. Поль­
ська держава замкнула надто свої границі і не хоче Українцям
видавати паспортів на виїзд за границю. Лише за великі гроші •
і дорогою підкунства і хабарами можна здобути паспорт. Переписна в
краю і до заграшщі утруднена; всі листи, письма і носилки підлягають
строгій цензурі. А про особисту свободу, як вона виглядає під
польською владою, згадали ми вже вище. Тисячі вбінств, рабупкн,
інтернування, конфінуванпя і т. п. отеє образ „особистої свободи"
на окупованій Польщею української території Галичини.

85

VI. Приневолювання до присяги на вірність.
На цілому українському просторі, запятш Поляками, польські
класти українських урядників або ноінтернувалн або поконфінували,
(деяких і повбивали), або щонайменше поусували з посад, замикаючи їм
платню і відбираючи всякі серединки до життя. В їх -місце нопастановлювалн Поляків. Лише там, де їм власних сил не стало, полишають
на підрядних становищах Українців, але їх приневолюють складати
присягу вірпостн польській державі і польському народові!! Спершу
жадали Поляки лише зложення обігу па совіспе сповнювання обовязків
для добра цілого населення та незабаром зажадали формальпої присяги
не лише на вірність польській державі і пародови, але й на обовязок
працювати для польського народу і в його користь. Цеї присяги
жадали польські власті! пе лише від урядників державших, автономічних
і приватних інституцій, але навіть від адвокатів!
Цих українських урядовців, які відказалися від зложення при­
сяги тому, що мирова конференція про долю української землі Схі­
дної Галичини ще не вирішила а вже в жаднім випадку до поль­
ської держави її не влучила, — польський уряд переслідує як
переступннків, накладає па них арешт і видає зарядження, які теро. рпзують нещасні жертви польського шовінізму і їх родини. Як доказ
подаємо тут для прнміру дослівно зарядження польського староства
в Любачові, як звучить:
Зїатозіхуо сіезгапохузкіе \у ЬиЬасгохуіе, Ь. 22М! ЬиЬасгбху сіпіа
10. сгегхуса 1919.
Бо р. Етіїіана Ьахугохузкіе§о ху ЬиЬасгохуіе. Ропіехуаг Рай
піе гіогуї зІиЬохуапіа 5ІигЬохуе§о ртгег со зато уий гасіокитепіохуаі Рап хугодіе зїаиохуізко (11а РапзЬхуа Роїзкіедо, — рггеЬо гаггіцігат гбхупосгезпіе копїїпохуапіе зе§о ху ЬиЬасгохуіе роб иазіерціасеші хуагипкаті: 1. піе хуоіпо Рапи хуусіаіас зі§ рога оЬгеЬ
тіезгкапіа Ьег зресуаіпе^о гегхуоіепіа ЗІагозЬуа. 2. <1хуа гагу

86

СІ2ІЄ1ШІЄ рггекопухсас зіе Ьейгіе ог£ап Ьегріесгепзілга риЬІісгпе^о.
сгу Рап Г2ЄС2у\уізсіе рггеЬухуа ту сіоши. 3. Когезропсіеиф Рана
.рік і С2Іопкб\у ]Є£0 гойгіпу росіїесщ сепгитге Зіагозілуа. 4. Кагсіе.і
сіпуііі ■ууіасіга тоге асітіїїізігасуіпа гаггаїїгіс ту тіезгкапіи ,іеао
геу>’і;уе. Кіеготупік ЗсагозЕхуа Еиззоскі шр.
13 цей спосіб інтерновано або конфіиоваио сотки Українців
урядовців, а прим, у самім Львові інтерновано 400 українських;
залізничників.
Українських професорів і доцентів університету, які відказалися
від зложення присяги на вірність Польщі (як прим, ученого ґеоґрафа
Дра. Стефаиа Рудннцькогоі проф. цнв. процедури Дра. Вергаповського)
усупулн з посади, нншпх не допустили до викладів або іитерпували,
напрнмір: професора української літератури Дра. К. Ординського.
Всі прочі професори схоронилися внаслідок того завчасу за границю
польської держави. Урядники і служба усунеш зі заіімовапнх передтим становищ зносять з героїзмом недостаток і прпмнрають з голоду,
але пе даються стероризувати польськими наїздникамп; велика їх частина
карається по вязпицях і таборах інтернованих, а решта спитається
поза границями польської держави як збігці.
Щоби прогнаним Поляками соткам українських залізничників
дати можність життя, українська приватна фабрична фірма Левпнського нриняла більшість їх до себе і дала їм заняття. Та ця
гумаппість супроти земляків не подобалася польському урядова і цей
позволив фірмі Левииського нрппятп па роботу у фабриці лише певне
обемежепе число робітників і то в половині' Поляків, а в половині
Українців.
Хоча Східна Галичина пе признана Польщі, то проте Поляки
зарядили були між українським і жидівським населенням Східної Гали­
чини примусову рекрута цію 4 річпнків, про що свідчать
оповістки в дпевннках і оповіщення плакатами в кожному місті. Щойно
інтервенція аитапти повздержала трохи Поляків у виконанню цього
зарядження.

87

ТИ. Польська кольонізадія Східної Галичини.
Щоби приготовити для себе ґрунт під евентуальне народне
голосування, яко малоб рішити про приналежність Східної Галичини,
та щоби скріпити там польський елемент, переводять Поляки доцільну
кольоиізацію Східної Галичини польськими селянами зі Західної
Галнчннп.
Дотеперішні способи кольонізації, практиковані за авсгріиськопольських часів, а то обеаджупаппя всіх урядів Поляками, терорпзуванпя і понижування українських урядників, а під тепершпу хвилю
нрішеволюваїшя складати присягу на вірність польській державі і
польському народовп, насилування, змагаючі до зміни обряду грецького
на латинський, показали себе педостаточпі і тому Поляки хапаються
що більше радикального способу, кольонізації Східної Галичани
польськими селянами.
Планову кольонізацію Східпої Галичина задумали Поляка пере­
вести при нагоді ухвалення земельного закона.
Варшавський Сойм порішив 10. липня 1919 земельний закон, на
основі якого має наступити викуп більших посілостей і ґрунтів
мертвої руки. Отсей закон містить відносно Східної Галичини осьякі
окремі виїмкові постанови:
1. -Заборону добровільної парцеляції;
2. Парцеляцію може переводити лише польський уряд кольолізаційннй;
3. Викуплені ґрунти може отсей уряд віддавати па власність в
дорозі парцеляції лише в ось такім порядку:
а) передовсім фільварочпій службі (яка всюди с польська),
б) в другій лінії польським леґіоперам і інвалідам,
в) дальше спровадженим польським кольоиістан,
г) щойно на кінець місцевим селянам і то лише в цім случаю,
коли дому ке стоять на перешкоді державні інтереси.

8В

А, що продаж ґрунту Українцеві! буде в польського становища
все шкідлива для інтересів польської держави, — то ясна річ, що а
парцеляції просторих двірських обшарів, ґрунтів мертвої руки, фундацінннх і державних, українські селяне, — автохтони Східної Галичини —
не дістануть ні клаптика!
Доказом цсго е стаття львівського дневинка „Газета всчориа"
з дня 17. вересня 1919 р., в якій пишеться про „неімовірну В 1ШНІШШ1Х
часах вістку, що якийсь пан І', приступив до парцеляції своєї посілості!
Товстобаби між українських хлопів! Пишеться там дальше:
„Здержуємося покищо від коментарів, бо не підлягає ніякому сум­
нівово, що польська земля у Східній Галичині, може піти на парце­
ляцію лише поміж польських хлопів. Нехай отся нотатка буде пере­
сторогою для цих, що евентуально важнлнбпся паслідувати н. І., бо на
будуче будемо кожного йому подібного нятлуватн без милосердя і
подавати грядучим поколінням назвища — на сором і ганьбу про­
давцям". В часописі „ілюстрованії Куріер Цодзспни" з дня 4. жовтня
1919 с вістка, що в коломийськім повіті призначено на парцеляцію
14 фільварків, що акцію взяла в свої руки польська організація,
яка хоче на окраїнах польської держави сотворити сильне польське
забороло. Як зачуваємо, — а подають це н польські газети, — госпо­
дарська комісія польського сейму порішила в останньому часі дати
кольопізаціїшому фондовії 50 міліонів марок на переселення польських
селян зі Західної до Східної Галичині!.
В брошурі призначеній дія польського війська н. з. „Польща
мусить мати сильну армію", нрярікається польським жовшірал виразно
розділ урожайних великих просторів Східної Галичини між безземельних
Поляків і загрівається їх, щоби, маючи отеє на оці, здобули і
забезпечили оружжям ці простори для Польщі. Польське иравптельство
переведе поділ більших посілостей між безземельних польських хлопів,
але цих великих просторів треба шукати в Галичині, на Волині,
Поділлю і Білоруси. Там лежать тисячі морґів, що чекають иа трудячу
руку польського хлопа. На цих просторах можуть повстати і зацвистн
колись великі польські села!
Ухвалена польським еоіїлом земельна реформа з 10. липня 1919
не вдоволила загалу польських політичних партій. Посол Заморський
пише, що треба двірські обшарп Східної Галичини розпарцелюватн
поміж спроваджених зі заходу селян, та перевести цим способом

р
89

кольонізацію, щоби вона скріпила польщпну української частини
Галичини, яка була і повинна остати польською. Віп домагається,
щоби польське нравительство узнало Східну Галичину за перший
кольошзаціннші тереп, в якому двірські обшарл мусять бути розпарцельовані виключно лише поміж польських хлопів.
Союз обшарників „Звйонзек Зсмял“, який веде широко закроєну
кольопізаціішу роботу, видав відозву до селян зі заходу, верб}точи
їх до панських фільварків в українські повіти: Калуш. Рогатин,
Чортків, Рава Руська, Мостнска.
Від 14. вересня 1919 р. нродажа двірської землі без призводу
кольошзащмного уряду у Варшаві, зглядно Красвої Комісії у Львові,
є недозволена і на будуче узнана неважною без такого призводу.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

90

VIII. Поширювання брехонь і закривання правди.
Щоби оправдати у публичній опінії свої ввірства і паснльства і
піддержати завзяття в польській суспільності! супроти Українців та заохо­
тити її до походу иа Східну Галичину, на Холмщипу і иа Волинь, щоби
дальше, не лише перед світок оправдати цей грабіжницький похід,
але і нарижську конференцію обдурити і спопукати її до уділеппя
Полякам мандату до походу на Східну Галичину, буцім-то для при­
верненім тая „ладу“, пустили Поляки в рух в цілій заграппчпій пресі
і крім цего в денуиціяторських письмах до Парижа, цілу машину
брехоиь та клевет про „більшовизм" Українців, про „безпорядки" в
краю, про „знущання" Українців пад Поляками та про мнимі звірства
української армії, яку заодно шинували' іменем гайдамацьких банд.
Ціла польська преса була щоденно переиовпепа шідузіапимн вістками
про ці мнимі звірства, розбої, погроми та знущання „гайдамацької
днчі" над „бідними і безбороппнми" Поляками.
Брехнями і клеветами осягнули Поляки свою ціль, підбурили
цілу польську суспільність проти Українців, а аптапту спонукали до
цего, що вопа дала Полякам дозвіл ганяти цілу Східну Галичину аж
по Збруч і уділила їм мандату до введеппя в окупованій території
польської цішільпої управи. Завдяки моральній і матеріальній підмозі
антанти, Поляки стали ґаздувати на нашій землі як необмежені
деспоти.
З цілого моря брехонь виберемо для ілюстрації ляше кілька:
1. З початком падолиста 1918 р. Поляки здобувши Перемишль
приарештувалп і інтернували кількасот Українців. На інтервенцію
голоси Української Національної Ради в Перемишлі домагався звіль­
нення інтернованих ноклпкуючися ■ на це, що Українці в часі своєї
влади не інтернували нікого, заявила Польська Національна Рада,
що була рішена увільнити інтернованих,але супроти трівожпод вісти,
поданої Газеткою „Тлюстровани Куріср Цодзепни", що Українці по­

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

ір

91

0

вісили на окопах у Львові 72 Поляків, вони мусіли увільнення іптеррваних Українців в Перемишлі здержати. Та хоч ця вістка показаіаея простою видумкою, — інтернованих Українців не випущено, але
відіслано до Домбя у табор полонених. (Свідок К.)
2. Польські дпевники широко розписувалися, ба навіть поодипокі людці показували фотографії якогось Поляка, котрону Упрашці
мали вирізати язик, виколоти очі, витяти хрест на чолі, архісннскоп
Більчевський навіть у пастирськім поеланію про це згадував, тиачасом і.човірпа жертва „українського звірства “, якийсь польський нанок,
незабаром появився у Львові зовсім здоровий і заявив, що віп не був
інтернований, лише конфіповаппй Українцями в Станнславові.
3. Розголошена Поляками в Коломиї вістка, що буцімто Др. Марітчак, якого польські міліціяптл увязпплн, вбив румунського жовняра,
показалася видумкою.
4. Для зібрання доказів, як буцім-то Українці зпущалися над
Поляками, — Поляки самі перебирали трупи ноляглих Українців в .
мундурн польських лсґіопістів, обезображували трупи нарочпо і підфотоґрафовувалп їх. Опісля широко писали па цій оспові про страшні
знущання Українців, ілюструючи свої статті такими фотографіями.
(Свідки отспх польських практик: М. Н., Р. Р., Ії. II., С. К., Ч. II.)
5. Аптаптська місія, вислана в червні 1919 до Дрогобича
і Борислава для провіреппя польських звірств, доконаних на Укра­
їнцях, дозволила Полякам зложити мішану комісію з 5 Поляків, 3 Жи­
дів і 2 Українців. Поляки дібрали собі тоді до комісії таких двох
Українців, які їм були найдогідпііці, та ніякими публичпюш справами
ніколи не займалися, та ще одному з них (о. Ліщинському) загрозшіп
репресіями, колиб посмів щопебудь неприхильного проти Поликів зі­
гнати. Розуміється, що комісія в такім складі пе могла видати відемного для Поляків осуду.
6. Поляки довідавюпся, що до Станиславова нас приїхати місія
алтапти, позволила Українцям видавати часопис „Во.ііо“, якої три
числа вийшло. Після приїзду аптаптської місії, запродукували
Поляки ці три числа часопису членам місії на доказ, що Українці
песправедлпво обжаловують Поляків, буцім-то вопи спшгали укра­
їнську пресу. Після виїзду Місії, впдавппцтво цего часопису репре­
сіями і копфіскатамн застановлено (з третпм числом), так що вона
вже не виходить.

92

7. До Берестя прибула французька місія, щоби приглянутися
таборовії інтернованих і розелідити на місці як Поляки з інтерно­
ваними Українцями поводяться. Та Поляки заявили Місії, що в таборі
сидять самі більшовики! Послідом цего Фраицузп від'їхали в пере­
свідченню, що в таборі нема ніяких Українців.
8. В Коломиї померла з початком цьвітня 1919 па пятнистніі
тиф Дверніцка, сестра жінки польського міністра ио'чт Ліндого. Її похоронсно величаво, про що оповістив внрочім і но.тг.ськиіі часопис ,
„Зпіч". Тимчасом коломийські Поляки в два місяці иізніще вислали
до Варшави телеґраму з донесеппям, щоДвсрніцку Українці зарізали!
Подаючи з парламентарної трибуни у формі обжалуваїшя української
нації цей видуманий факт до публичиого відома, не завагався нреміср польських міністрів Падеревськпй назвати Українців тоді в своїй
промові „бандитами" і свому товаришевії з кабінету висловити співчуття
ізза трагічної смерти „замордованої Українцями" його сестри!
9. Дня 8. червня 1919 привезли Поляки до Станпславова 7 трупів польських міліціянтів, якпх-буцімто Українці вбили
в жорстокий спосіб обтинаючи їм ноги, вуха, здираючи кусниками
скіру з тіла і т. н. В місті і в цілій польській пресі вдарено на
алярм обуренпя! Підбурхапа часописами польська тонна впадала до
мешкань Україпців, приневолювала їх йти дивитися па жертви „гай­
дамацьких знущань". Вся польська преса була переповнена дописами
про „українські звірства", ланками, клопотами, обпдами й юдженням
на Українців. Та опісля польська газета „Зніч" помістила офіціаль­
ний протокол лікарських оглядин трупів, з якого виходило, що 110мерші згинули природною смертю від крісових куль і лише однп з
них мав зломані два ребра мабудь від удару крісом. (Свідок К.)
10. Для цілковитого закриття правди, про страшні відносини в
таборах, заборонили Поляки оголошувати виказ жертв інтернованих і
полонених і подавати вістки про арештувапня, ревізії, надужиття, рек­
візиції і т. д.
11. Многі польські часописи дуже часто видумують і пускають
в світ сіьтстні, щоби спричинити пові репресії та нові арештувапня.
І дійсно після таких видуманих дневнпкарських донесень слідують
зараз нові масові арештувапня, впенластьея карні експедиції до
„збунтованих" сіл, конфінустьс-я всю українську інтелігенцію, пере­
водиться пові ревізії й падуть жертвою нові сотки й тисячі спо-

ШшштіЖ

93

кіїшпх Українців (и. нр. в Бобрсччині, Надвірняищині і т. д.). Такі
сплстяі лають крім цього на діли не допустити до лущення на волю
інтернованих і полонених Українців.
12. Поляки пустили між штати в своїх часописах нароком
вістку, що буцімто варшавське правнтельство порішило заснувати
український університет у Львові. В дійсності! був це підступ, що
мав на меті обдурити світ і викликати в ньому пересвідчення про
толоранцію Поляків. А рівночасно замикають Поляки український
студентам вступ на львівський університет і па нолітехпіку, ба навіть
заборопюють Українцям уладптн власним коштом приватні універси­
тетські курси для своєї молодіжи.

ТІІІ_А-опІіпе.ог§
'

94

Закінчення.
Отсею кровю серця писаною Книгою ставило Польщу па суд
цілого культурного світа та обжаловуємо її; що вопа доконаними на
Українцях злочинами та насильствами потоптала па українських землях
Галичини найбільш примітивні права чоловіка, постанови міжнародного
права і ті всі права, які виборов собі і посідав український парід
па тих землях.
Ми обжаловуємо польські окупаційні власти і польську армію:
І. 0 звірства і переступи підчас ведення війни
(мордування полонених українських старшин і мужвп та членів Укра­
їнського Червоиого Хреста, побивання, знущання, ограблювання укра­
їнських полонених, насильне забирання Українців до польської армії,
вимушування військових чппптьб у українського населення).

*

2. 0 нелюдське обходження з полоненими і інтернованими
(недодержання договору з дня 1. лютого 1919 рокуі з дня 11. марга
1919 року, заключеного в справі полонених і інтернованих, занедбання
санітарних відносин в таборах, катування та побої нолопепих і інтер­
нованих, впголоджуванпя їх, неуділюваппя лікарської помочі, заборону
помагати інтернованим, обрабовувапня в бараках або підчас трапспорту
інтернованих з одежі та обувп).
3. О загроження життя і здоровля українського населення
(мордування і побивання в жорстокпн спосіб безвітннх осіб українсь­
кого цивільного населення, насилування жінок, безпідставне в жорстокпн
спосіб нереводжепе арештувапня цивільного населення, потягання до
одвічальностн Українців за їх політичну працю підчас українського
володіння у Східній Галичині).

■

95

4. О сакрилєґії і нагінку на грено-кат.. церков
(нищення та збещечуваїшя українських церков і церковних нарядів,
мордування, арештування і побивання 'українських духовннків, силуванпя українських духовпиків і цивільиого иаселенпя до впстушіення
з греко-католіщької церкви, поабавлювання населення мо;кностп вико­
нування ного реліі'ііішіх практик).
5. 0 переслідування української преси і мови
(заборона українських видавництв і часописів, пищеиня і конфіската
українських друкарень і машин, заборона української мови у дер­
жавних урядах);
6. 0 спинювання публичного народного виховання
(иедонущеппя української молодші на львівський університет, усуненпя
українських професорів та лекторів з львівського університету, масове
видалення зі служби і пенрпшімашія до служби українських народних
учителів, польопізувашш українських пародпнх шкіл, реквірувания
українських шкільних будинків для польської армії, ншцоипя сільських
бібліотек а павіть українських шкільних підручників).
7. 0 переслідування українських банків і економічних товариств
(облежеппя виплат Українцям розпорядком з 28. падолиста 1918,
ешшеипя діяльності! українських господарчих товариств, кооперативних
інститутів, банків та економічних організацій).

8. 0 економічну руїну українського населення
(накладання без жадних причин українським містам і селам величезних
контрибуцій, безнастанне реквірувания або і конфіската серед укра­
їнського населення поживи, одіжн, господарського іігвентара і грошей,
палення українських осель в запіллю, впмушувашш даремної праці на
латифундіях польських великих власників, змушування українських сіл
до удержування власними коштами відділів польської армії, ставлення
^ країнцям всяких можливих перепон в подорожуванню та в комерціяльпім обороті).
9. 0 безглядне нищення соціяльного життя
(заборона сходин а павіть пауковнх викладів, здемолюванпя уряджень
українських клюбів і товариств а павіть добродійних організацій,

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

96

захоропок та монастирів, перепони українському населенню в заробкуваншо на життя).
10. 0 жорстоке винищування культурного доробку українського насе­
лення, та української інтелігенції
(нищення діл штуки, історичних памяток та кпигозборів, впдалювашія
та пепрпппманля української іптеліґеіщії до урядів в Східній Галичині
і засуджування українських інтелігентних родин на голодування, інтер­
нування українських урядовців).
Подані в отсііі книзі па доказ новищого обжалувашга факти
небувалих в історії культурного світу польських звірств і злочинів
над безборонним і иевнппим українськім населенням Східної Галичини,
являються тільки пезпачпою збіркою із маси таких фактів, які мали
місце в нашій нещасній країпі від часу її окупації' ворожою армією.
Неможливість доступу до Східпої Галичини, не дозволила покищо на
виведення суцільного образу цілого пекла, яке на нашій землі завели
Поляки. Але висловлюємо надію, що такті момент прийде та, що ні
один факт злочину і насильства не пропаде в морі забуття.
Найстраишіщою є обставина, що тут мається до діла не з по­
одинокими актами терору і насильства, но з відорванпмп фактами
злочинів здичілої солдатески, не зі спорадичними вчинками певідповідапьпих орґапів влади, не з ділами одиниць, але з плановим, холодно
обдуманим і безпощадним походом цілої польської суспільності!, яка
рішилася використати кориспу хвилю на це, аби увесь український
елемент у Східній Галичині знищити і впкоріннти до тла. Ось страшніш
образ, який виростає перед нашими очима!
А немов дня знаруги пад прінціпами демократії, поступу, гумапностп, міжнародної справедливостп і права на самостійне істиувапня
всіх народів, Польща в своїм нівеляторськім та безпощаднім поході
на український народ Східної Галичини — чваниться ще поклику­
ванням на мандат трибуналу союзних народів! і [ольща, яка сама
стільки літ була у неволі і яка оружшімн зусиллями демократій Оаходу
одержала нарешті свободу, тепер користас вже з першої пагоди, аби
проти свого східпого сусіда, українського народу па галицькій землі,
виступити з мірами, які являються жорстоким нодонташшн усіх нріпцінів модерної культури. Де є кровава, до неба о пімсту взиваюча
знаруга над всіми високими кличами про правду і справедливість,

2а

97

які тепер гомонять! Це одночасно невтерте пятяо на визвольних
стрешшшях самої Польщі! 1 жадні впкрутп, а гнм більше хвилеве
закривання правди, по буде венлі його змити!
Український народ у Східній Галичині, проголосивши в часі
розпаду старої Австрії свою державність і намір злукп зі своїм
народним ппен, певважаючн на доконапе на пім насильство — і далі
стоїть на пріїщіпі своєї державності! та обеднапня всіх своїх земель.
Цс с пріїщіп, який коріниться в пайтайніщпх глибинах серця кожного
Українця і Українки. Цего святого пріпціпу ніхто із нас не дасть собі
із душі вирвати. Всяке краяння живого українського тіла, всяке творення
штучних кордонів, всяку грабіж рідної землі, український парод
вважає і все вважатиме паснльством, доконаним на ного організмі і
буде безштнпо, послідовно і безпощадно боротися за визволення
з неволі. Одночасно — подаппй стан явиться незагоєною раною па тілі
Европи, раною, яка вічно буде ятритися і становити буде, огнище вічних
воєнних комплікація. Так, як не може бути супокою в Евроиі, поки
над міліонаян і міліопами українського народу панує лютий, без­
жалісний ворог, не може бути супокою, поки прінцін міжнародної
справедливості в такий злобний спосіб нарушенпн, як це сталося
в нашій нещасній країні, не 'зіетапе прпміненнн і до нашої землі.
Нашою книгою, ми хочемо заапелювати не тільки 'як люде до
людей, до сумління цілого культурного світу та тим способом спинити
фізичні луки, які терпить український народ під польським наїздом,
ми хочемо отонм шляхом як легальні представники нашого народу,
звернути увагу всіх культурних держав і відповідальних кермаппчів
на злочин, який поповнює Польща на українському пароді, та па
страшну в своїх наслідках кривду, доконану .через те, що віддано
український нарід в руки віковічного польського ворога, злочин і
кривду, який напевно зажадають колись експіяції, а тпмсаннм стануть
приводом до нового воєнного пожару в Европі, паколи в час не поло­
житься край цим злочинам і не направиться цеї важкої кривди.

98
: -..і і

і. :•

їс;

ін.я

/

/
ОТ

..

Важніщі ошибки:.
гамість:

15.
27.
28.
31.
35.
36.
37.
45.
50.

стор.,
„
„
„
„
„
„
„
„

55. „

М

П

П

•

У

' 1* -/■ ' *. ..

!ї ;їМіТ*
ч і. •

■

■

.

*.

3. стрічка з горп: Самбір
Дрогобич
12.
Золочсвом . . . .Тернополем
„ долііпп: Самбір
10.
Дрогобич
12.
„
Руд к п
Дрогобич
1.
„ горп: ранені
рапепнмн
1.
„ долини: любпчц
Лю бпчп
5.
Сторожиш . . .Сторонякп
гі
11'. •„
ЛИШІЯ
20. липня
п
п
4. „
„ гори: в Бялін, в Більску . в Вялін-Більску
і належить до стрічки 1. з горн ио
слові „у Виснпчуи
вересня
9. V , „ долини: нгавтня

.

і»

•і.

лав бути:

У,-

/ •»

99

ЗМІСТ:
с'тор.

3—7

ІЗетун

І. Убійстпа ...
............................................... 8—20
П. Арештувати, інтернування, знущання, табори для поло­
21—61
нених і інтерноваїшх ......
. 62 70
Ш. Нищення майна. Реквізиції. Рабункн
. . 71-76
ІУ. Переслідування української церкви .
V. Нищення української національної культури н еконо77—84
нічного життя
. . 85-86
VI. Приневолювання до присяги на вірність
. . 87-89
VII. Польська кольопізацін Східної Галичини .
. 90-93
VIII. Поширювання брехонь і закривання правди
Закінчення......................................................................

' *

'

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

. 94—97

4

ТІІІ_А-отіпе.ог§

ТІІІ_А-опІіпе.ог§

Т1ЛА-опІіпе.ог§

■

V-

'

•

ІЯрІ

І •

.

■■ 'Ч •

■
‘■V. -

■ц»•л>-:Цк.
> :
■ ■

...

ГІГ

'

д\ •

' V!
? »*

Пвіу.

.

*' •*»

■ЩШШШ і