Автор: Брайчевский М.Ю.
Теги: религия философия монография христианство история христианства издательство наукова думка буржуазная концепция христианство руси
ISBN: 5-12-000096-7
Год: 1988
Текст
М-Ю.БРАЙЧЕВСЬКИЙ
АКАДЕМ1Я НАУК УКРАТНСЬКОТ РСР
1НСТИТУТ АРХЕОЛОГИ
М. Ю. БРАЙЧЕВСЬКИЙ
УТВЕРДЖЕННЯ
ХРИСТИЯНСТВА
НА РУС1
КШВ НАУКОВА ДУМКА 1988
В монографии с марксистско-ленинских позиций разоблачает-
ся буржуазная концепция «крещения Руси». На основании изуче-
ния многочисленных источников показывается длительность и
сложность процесса утверждения христианства, освещается его
роль как надстройки над феодальным базисом и дальнейшее пре-
вращение в реакционную силу.
Для историков, философов, археологов, преподавателей и сту-
дентов вузов.
У монографи з марксистсько-лешнських позицш розвшчуеться
буржуазна концепщя «хрещепня Pyci». На основ! вивчення чис-
ленних джерел показано тривалють i складтсть процесу утвер-
джепня христианства, висвйлюеться його роль як надбудови над
феодальним базисом й подальше перетворення у реакцшну силу.
Для 1сторик!в, ф!лософ!в, археолопв, викладач!в та студентов
вуз1в.
Вiдпо вiда льний редактор
М. В. Попович
Рецензепти
С. О. Висоцъкий, В. А. Зоц, Ю. М. бфремов,
О. П. Моця, А. В. Шуба
836388
ДяТзськчй педагоИчниВ
1нститут Im.O.M. Горьком
Б1БЛ1ОТЕКА
Редакщя л!тератури з сощальпих проблем
заруб1жних кра'1н, археологи
та документалистики
0505010000-115— jjy.f.my-gg
° М221(04)-88
ISBN 5-12-000096-7
© Видавництво «Наукова думка», 1Е
ВСТУП
*
1988 р. мипае 1000 лтг ввд так званого Володимирова хрещепня
Pyci, остаточно! перемоги христианства як офщшно!, державно! ре-
л!й!, що мала величезний вплив на далыпий розвиток Давньо! Pyci.
На жаль, дослвдники не придгляли щй проблем! надежно! уваги, об-
межуючись здеб!льшого абстрактпими м!ркуванпями або ж розроб-
кою другорядпих, аж н!як не припципових питань (поточпенпя
дат, nepe6ir окремих подш, внтерпретащя повгдомлень джерел тощо).
Причинами були прагнення уникати рел!ййних тем, малозрозумВ
лий страх перед клерикалгзмом. Але релнчя як надбудовне явище
е одною з форм сусшльпо! свщомосй, що протягом тисячолать в1д1-
гравала величезну (часом вирппальну) роль в ход! вторичного
процесу, особливо на ранних його стад!ях. Ф. Енгельс писав, що
релтйя «с не чим мгшим, як фантастичним ввдображенням у головах
людей тих зовшштх сил, як! пануютъ над ними в !х повсякденному
житй,— воображениям, в якому земн! сили набувають форми не-
земних. На початку icTOpii об’ектами цього вщображення е пасампе-
ред сили природи, як! при дальний еволюцп проходить у р!эних
парод!в через найравноманпшпп i найстрокатшп уособленпя. ...Але
незабаром, поряд з силами природи, вступають в д!ю також i сусшль-
Hi сили,— сили, як! протистоять людинг i так само чуж! i спочатку
так само пепояснимт. для не!, як i сили природи, i под!бпо до остан-
тх папують над нею з т!ею ж позорною природною необхщшстю»
[Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— Т. 20.— С. 309].
Людина в!д часу свого виникнепня прагнула зрозум!ти навколиш-
нш сват, з’ясувати його эакономгршсть, але осягнути справжпю
причину кожного природного явища, вона пе вм!ла, тому тукала
вщповщ! у власшй фантазИ. «Безсилля дикуна в боротьб! з приро-
дою,— писав В. I. Ленгн,— породжуе в!ру в бойв, чорйв, в чудеса
i т. п.» [Лент В. I. Повн. з!бр. тв.— Т. 12.— с. 65]. В цьому зпаходили
вираэ гпосеолойчт корен! !деал!зму: «Не рел!йя створюе людипу,
а людипа створюс релптю»,— вказував К. Маркс [Маркс К., Еп-
гельс Ф. Твори,— Т. 1,— С. 252].
Генезис християпства як свйово! щеолойчно! системи становив
складпий i багатолштйпий процес. Ф. Епгельс писав, що, под!бно
до боротьби пролетаргату в середин! XIX ст., «християигство випикло
як рух пригпоблених: воно виступало спочатку як релшя раб!в
3
i вальноввдпущепиюв, бвднякьв i безправних, шдкорених або розс!я-
них Римом народ!в» [Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— Т. 22.— С. 443].
Нову вЬру породила глибока социальна криза, що в остаинъому
оплот! рабовласпицтва — Римськш держав! — перед початком ново!,
християпсько!, ери вилилася в громадяпську в!йну i спричипилася
до зам!ни республ!капсько! форми правления !мператорською. Ф. Ен-
гельс дотепно зауважив, що в умовах тогочаспо! деструкцп нова
релптя становила собою единий елемент, «який протистояв цьому
процесу розкладу — бо само христианство було його власним неми-
нучим продуктом — i який через це збер!гався i р!ю, тод! як inmi
елементи були т!льки метеликами-одноденками» [Там же, с. 448].
Патина у дореволюцшшй литератур! клерикальпа концепщя
щодо утвердження християпства в Кшвськш Pyci виробила «Во-
лодимирову легенду», за якою хрещепня Рус! паприганщ X ст. ста-
новило единючасовий богонатхпенний акт, здшснений китвським
князем Володимиром Святославичем внаслщок внутр!шнього озарш-
ня. Звщси й концепщя «р!вно1апостольност!»: проголошепого просв!т-
ником Рус! Володимира, под!бно до апостолов, осяяла вища благодать
(«святий дух»).
Реальне утвердження христианства в наций кра!ш — складний
процес, що розтягпувся на багато в!к!в i перейшов через галька ста-
дш. Спонтаине проникнення християнських щей в середовище схщ-
ноевропейських племен (в тому числ! й слов’янських); спорадичне
эапроваджеппя ново! в!ри окремими схщнослов’янськими володаря-
ми; перше офгщйне хрещенпя Pyci за Аскольда; втрата новим
в!ровченням функц!! державно! peairi! в результат! перевороту
882 р.; уперта боротьба християпства з язичеством протягом X ст.,
в ход! яко! три спалахи антихристиянського терору чергувалися з пе-
ргодами рел!г!йно! толерантност!; нарешт!, друге офщшне хрещепня
за Володимира i остаточне проголошепня православ’я державною
релпчею Pyci — становить единий i послщовний ланцюг, що потребуе
спещального дослщженпя. Проте релпгшний акт 988 р., який е одним
з найважливтших елемент!в складно! системи реформ, здгйснених
Володимиром Святославичем, не дав оч!куваних результат!в: язиче-
ство продовжувало йнувати в глухих кутках неосяжно! крайни, а по-
декуди (серед неслов’янських племен) дожило до XX ст.
У пропоноватй кпиз! ми спробуемо показали усю складтсть
та йсторичну зумовлешсть процесу утвердження християнства на
Pyci. Через недостатки» розроблетсть проблематики ми часом зму-
шен! вдаватися до гшотетичпих побудувань. Тому декотр! висунут!
у робот! твердження е дискусшними i потребують подалыпого до-
слщження.
Роздал I
ХРИСТИЯНСТВО У СХ1ДНИХ СЛОВ’ЯН
ДО СЕРЕДИНИ IX ст.
*
Перше питания, з яким стикасться дослщник давньоруського
християнства,— коли саме починаеться проникненпя ново! в!ри
в Схщпу бвропу та !! поширення серед мюцевих племен. Початки
цього процесу сягають перших в!к!в ново! ери, коли в!н становив
складову частипу запального руху, д!яв нер!вном!рно, !мпульсами
i пройшов к!лька стадш.
Опечатку поширення християнства здшсшовалося в територ!аль-
них рамках Палестини та прилеглих до не! областей. До зруйнування
брусалимського храму римлянами в 70—71 рр. головним осередком
ново! в!ри залишався саме брусалим; тут копцентрув>алася д!яльн!сть
апостолов. Шсля падшня !удейсько! столиц! пропаганда християнства
почала пабувати розсередженого характеру, а мшце эубожшого бру-
салима зайняли Олександр!я, Amioxin, Рим та innri перифершш
кафедри, що виникли в дхаспор! i швидко змгпили свш чисто еврей-
ський характер на штерпащональний.
Виххд MicionepcbKoi проповцй за меж! iMnepi! припадав па час
в!д к!нця II — початку III ст. Особливо ця д!ялыпсть посилюеться
шсля здобуття новою релпчею офщгйного визнання Римською дер-
жавою, яка стае оплотом християнського вгровчення i могутшм фак-
тором його поширення «в язиках».
Сх!дна бвропа в антський перюд. В icTopii давшх слов’яп II ст.
н. е. було переломпим моментом. Саме в цей час на широких
просторах Сх!дпо- i Цептральносвропейського Лгсостепу формусться
черпяхгвська культура *, що вадбивае припципово иовий етап у со-
ц!ально-екопом!чному розвитку наших предк!в. Довкола I! етшчно!
штерпретацп точиться дискушя: б!лып!сть фаххвщш вважас 1! за
слов’янську, зв’язуючи з антами i склавшами в!запт!йських джерел
[22; 26; 29; 530; 546; 82; 97; 98; 99; 398; 474; 471; 590; 591; 586; 589;
702; 701; 190; 840; та in.]; !нш! дотримуються «концепц!! багатоет-
шчност!», за якою ноегями чернях!всько! культури були не лише
слов’яни, а й деяк! iinni племена (фрашйщ, готи, сармати тощо). Але
1 в останиьому випадку пам’ятки чернях!вського типу повтстю збе-
рггають значения джерела з icTopii ехгдних слов’яп.
* 3 м!ркувань термпюлопчпо! зручност! назву «чернях!вська культура»
ми застосовуемо в широкому значенш, визначеному в монографп «Ыля дже-
рел слов’янсько! державност!» [84, с. 4—5].
5
Дискусшпим залишасться й питания щодо верхньо! дати культу-
ри. Гсиування ii протягом V ст. доведено незаперечно [725; 616; 475;
45; 46; 47; 601 та iir.], але декотр! досл!дники вважають за необхвдпе
продовжити штервал у верхпьому напрямку щонаймепше на VI або
й початок VII ст. [83; 82; 89; 99; 398; 397; 625; 626; 399; та in.]
У Сходит бвроп! черпях!вська культура займас територпо Шв-
денпо! Волин!, Галичини, Прикарпаття, Подьтля, Молдавн, Середпьо!
Наддгапряпщипи; на твшчному сход! Г! пам’ятки в!дом! до Курсько-
го Надсейм’я. Область основного поширення культури не виходить
за меж! Люостепу, але в!д певного часу ф!ксуеться активний рух
черпях!вських племен до Стенового Надчорпомор’я. Тут матер!али
черпяхтвського типу нашаровуються на м!сцеве культурно тдложжя,
репр1езеитовапе городищами Низового Дн!пра та сипхронними 1м
поселениями типу Киселеве та В!ктор!вка. Ц! пам’ятки водбивають
п!зньоск!фську та тзньоантичпу традици i б археолопчним екв!ва-
лентом готського племенного масиву.
Слов’яни (анти) i готи в перппй половин! I тис. н. е. становили
дв1 головт сощалыго-полггичп! сили в Сходшй бвроп!. Стосунки м!ж
ними на р!эних етапах набирали водмшного характеру: периоды
мирного ствгспувапня чергувалися з! спалахами гостро! копфронта-
цп. Р!веиь вторичного розвитку обох об’еднань був приблиэно одна-
ковим: Антське царство i Готське королтвство являли собою класичн!
зразки варварських держав, коли эавершувався переход вод перв!спо-
общинпого ладу до феодализму з виразними озпаками рабовлас-
ництва.
М>атер!али чернях!всько! культури яскраво в!дображують !стотн!
зрушення в сфер! соц!ально-економ!чиого розвитку антських племен.
Можна твердити, що саме в цей час наш! предки зробили виршталь-
ний крок до класово! структури сусшльства [100], ввдкривши шлях
для утвердження монотеизму як ново! падбудови над щойпо формо-
вании базисом.
Сощальний розвиток давп!х слов’ян виэначався прогресом вироб-
пицтва (проводною галуззю якого було хл!боробство) i, пасампе-
ред,— станом продуктивных сил. Демограф!чний р!вепь першо!
половини I тис. и. е. не поддасться точному обчисленню, але на под-
став! поб!жних дапих можна. вважати, що густота населения на той
час становила близько 10 чолов!к на 1 км2 [84, с. 17—27; 901, с. 41 —
43; 844, с. 232—242. Див. також: 137, с. 38-41; 610, с. 300]. Ф. Ен-
гельс на подстав! писемних джерел такою ж цифрою визпачив
густоту заселения Герман!'! в перш! вши пово! ери [Маркс К., Ен-
гельс Ф. Твори.— Т. 21.— С. 145—146]. Очевидно, наведена цифр,:
водбивас критичний стан у сфер! народонаселения. Беручи до уваги
площ!, непридатн! для обробки под поля (яри, мочари, теки, солон-
чаки i т. п.); эалишен! иод л!сами, епгокосами, випасами та шшими
угоддями; безпосередньо зайнят! садибами поселень i т. и.; а також
з урахуваипям правильно! агрикультури, за якою щор!чпо н!д паром
залишалася половина або третипа орпо! земл!,— доходимо висновку,
що па середпю статистичпу родину з двома працездатиими особами
припадало десь 8—10 га 1цор!ч.по1 р!лл!. Саме таку площу i могла
6
обробити с!м’я власними силами за допомогою тогочасно! техшки
[215, с. 183-186].
Таким чином, фонд втльних земель на початку ново! ери в Схщ-
ноевропейському Лкостепу був уже вичерпаний (фактично ще
в середин! I тис. н. е. [25, с. 6—7]), i дальше зростання населения
пеминуче зумовлювало, з одного боку, в!дплив надлишкових демо-
графгчних мае на сторону, а з другого — обезземеления частини ро-
дин. В черняхтвському сусшльств! активно даяли обидна процеси.
Другим фактором, що визпачив стан схвднослов’янського сусшль-
ства у пергшй половин! та середин! I тис. и. е., був прогрес у сфер!
виробництва i насамперед — хлтборобства. Останньому сприяло по-
всюдне поширення зал!зного рала, шзшше — плуга, здатпого не
лише розпушувати, а й перегортати орний шар земл! [215, с. 115—131;
212; 213; 216; 84, с. 30—39]. Техшчний прогрес забезпечив !стотие
шдвищення продуктивност! хл!боробсько! пращ, а вщтак — зростан-
ня гараптованого додаткового продукта.
На перш! стол!ття ново! ери припадав другий великий сусшльний
под!л пращ: ремесло вщокремлюеться в!д сшьського господарства
[80, 84, с. 204—220]. У самостшн! галуз! виробництва вид!лилися
чорна металурпя та ковальство, гончарство, ювел!рна справа, мож-
ливо, й ще деяк! ремтеничА спещальност!, чия продукция виявляе
ознаки стандартизац!!. Розвиток ремесла передбачас виникненпя то-
варного виробництва, постшно! внутрнппьо! торпвла та грошового
об!гу. Величеэна к!льк!сть римських монет, переважно денарпв
II ст. н. е., энайдених на територп Схщноевропейського Лкостепу,
е наочним евщченням цього процесу [102; 84, с. 247—265].
1нтенсивний розвиток економжи зумовлюе розклад общини. Орш
земл!, залишаючись в колектившй влаоност! територ!альних громад,
передаються надшами в шдивАдуальне володшня окремих родин.
Перюдичн! нередкий, покликан! якось урАвповажити господарськ!
штереси останшх, застосовуються все рАдше i з часом зпикають зов-
с!м [84, с. 272-279; 617].
За тако! форми земельних вгдносин продукт, одержаний в резуль-
тат! обробАтку конкретно! дшянки, становить уже приватну влас-
нтсть i може стати джерелом збагачення. Числент грошовА та речов!
скарби, що трапляються на схщнослов’янських землях, переконливо
демонструють нагромадження значних багатств в приватпих руках.
СуспАльство стратифшуеться: з одного боку формуеться верх!вка, що
прагне зосередити в сво!х руках yci важел! сустлыюго життя,
а з другого — активно д!е процес постуново! пауперизацИ трудового
люду, що стае об’ектом визиску з боку щасливмпих сусадв [84,
с. 266-303].
1снування рабовласництва у схщних слов’ян в середин! I тис. н. е.
шдтверджусться писемними джерелами. Зокрема, шд час руху на
Балкани у VI—VII ст. анти i склавши эахоплювали десятки i сотн!
тисяч полонених, яких обертали на раб!в [84, с. 286—289]. Поряд
з рабовласницькими вщносинами у слов’янському сусшльств! визр!-
вали прогресившш! форми сощальпо! залежност!, що становили
зародки феодального ладу [84, с. 292—294; 217, с. 25—26].
7
Социально розшарувапня давньослов’янського сусшльства^ фор-
мування классе висувало на порядок деяний нову организацию, здатну
забезпечити панування класу визискувачгв над широкими масами
трудового пароду. Остаточний ро вклад перв!спообщинного ладу зу-
мовлюва® крах племепно! структури, яка змшювалася полкичною
структурою. В пергшй половин! та середин! I тис. н. е. давньосло-
в’янськх племена були об’вднаш у два велик! союзи державного
тину — Аптський на сход! i Склавгаський на заход! [84, с. 312—321],
очолювап! царями та можновладцями, !мена деяких з пих нам в!дом!.
До кшця IV ст. становище Аптського царства якоюсь м!рою за-
лежало в!д розвитку гото-слов’янських вщносип, але наприкшц!
IV ст. Готська держава була зметена гуннською навалою. Аптське
царство, яке всупереч думц! ряду вчених [21, с. 46—51; 254, с. 311 —
312; 539, с. 46] уникло нападу гуншв [46; 140; 397; 471, с. 18—26;
474; 511, 599], у V—VI ст. переживав шднесення. Саме на цей час
припадав активпий рух слов’яп за Дунай, в меж! балкапських воло-
д!нь В!запт!йсько1 !мпер!!. Шсля л!квадацп Готського корол!вства
анти лишилися единою значною пол!тичпою структурою в Схщшй
бврот.
Ус! процеси, про як! йшлося, стосуються базису та пол!тично!
сфери вщносип. Вопи мали безпосередпш вплив i па розвиток здео-
логп. Старе язичество, що стаповило собою падбудову иервшнооб-
щинного ладу, вже не вщповщало реальним потребам часу. Поши-
рення монотехстичпих щей, продиктоване глибокими сощальними
зламами, було неминучим результатом сушильного поступу. Напри-
кшц! IV ст. готи офщшно визпали християнство в його ар!апському
вариант!. Cxi/yii слов’яни не могли лишатися осторопь того процесу.
«Андр!ева легенда». В давпьоруських л!тописах знаходимо леген-
ду про вщвщанпя «rip КиТвських» (Середньо! Наддшпрянщини)
апостолом Апдр!ем [312; 424; 423; 487; 508; 815 та in.]: «Андрею
оучащю в Синопови, и пришедшю ему в Корсунь, оувид!;, яко ис
Коръсуия близь оустье ДнЪпрьское, и въсхотЪ поити в Римъ, и при-
де въ оустье Днепргьское, и оттолЪ поиде по ДнЪпру ropi и по
приключаю приде и ста подъ горами на березЪ. И эаоутра въставь
рече к сущимь с пимъ оучепикомъ; «Видите горы сия яко па сихъ
горахъ въсияеть благодать Божия; имать и городъ великъ быти,
и церкви мьногы имать Богъ въздвигнути». И въшедъ па горы сиа,
и благослови я, и постави крестъ. И помолився Богоу, и слЪзе съ
горы сея, идеже послЪ же бысть Киевъ» * [250, с. 6—7].
Дал! йде вставка, введена до тексту «Повшт! временних л!т» нов-
городськими редакторами Мстислава Володимировича, присвячена
мандр!вц! Апдр!я до Новгорода. Ця вставка, що вщзначаеться неви-
соким щеолопчпим та л!тературним р!внем, грубо порушус первин-
ний текст i спотворюе його зм!ст (апостол ще до Риму з попиззя Дш-
пра через... 1льмепь та Ладогу!).
Оскшьки оповщка про руську Miciio Андр!я вщсутня в Новгород-
* «Повесть временних л!т» тут i дал! цитуемо за 1патським списком — най-
справнппим, що зберй у ряд! випадюв найдавнйпе читання — за випятками,
специально оговорепими в текст!.
8
ському першому лкопису, можна твердити, що в т. зв. Початковому
зведенш йумена 1вана, укладеному 1097 р., ’!’! ще не було. Дослщ-
ники звикли до думки, що наведений уривок палежить Сильвестру,
автору друго! редакцп «Повкт! временних лгт» [359, с. 170—171;
508, с. 162; 532, с. 284]. Щоправда, цю думку ми не можемо визнати
доведеною. 1гумен 1ван шддав вступну частину використаного ним
«Найдавшшого» введения 1037 р. ретельшй переробщ та скорочен-
ню. Тим часом «Андр!ева легенда» мае ознаки глибоко! давност!, що
вщеилае нас до час!в початково! християшзацп Pyci. Таким чином,
незалежно вщ часу введения цього переказу до ктвського л!топи-
сання маемо розглядати його як щеолопчний документ епохи, наба-
гато давшшо! за часи Нестора i Сильвестра.
Притаманною рисою ранньосередньов1чно! щеологи були пошуки
найглибших корешв для шституНв, що виступали репрезентантами
тих або шших сусшльних оргашзм!в: державних утворень, династш,
стольних мхет, а особливо — нащональпих церковних оргашзацш. Як
стародавня генеалопя в свщомостх феодального класу пайлшшим
чипом прикрашала «благородного» лицаря, так ствердження старо-
давнього В1ку сусшльних уставов мало шднести авторитет народу
й кратки. Недарма ще у XVI ст. 1ван IV намагався вивести свш рщ
в1д першого римського 1мператора Октав!ана Августа [163; 164; 239,
с. 158; 205 та !н.], а сам! римляни проголошували свохм родоначаль-
ником нашвлегендарного Енея.
Ще вщ перших CTopin християнсько! ери !снувало поняття
апостольських кафедр, засновапих учнями Христа. Це були перш!
епископ!’!, чий авторитет визначався шететом до фундатор!в. Так,
засповпиком римсько! кафедри вважався Петро, ерусалимсько! —
1аков, син Алфея; ефесько! — loan Богослов, перопольсько! — Фиш
i т. д. Шзшше з’являються нов! cnapxii, але перш! в свщомост!
Ейкумени були оточен! ореолом морально! переваги.
Далыпий хщ icTopi’i докоршним чипом змшив ситуащю. Быышсть
епископських м!ст — Пергам, Ефес, Коршф, См!рпа, Синопа та in-
mi — втратили свое значения. Зазнали розгрому брусалим та
Олександр!я. Натомшть виникли нов! велик! м!ста i, насамперед,
Константинополь, якого в I ст. н. е. взагал! ще не шпувало (вш
був закладений Константином Великим на м!сц! старогрецького по-
селения Б!зант!я 20 листопада 326 р.). Поступово з первинних осе-
редк!в лише Рим (кафедра св. Петра) збер!г значения найважлив!-
шого фактора.
Сусшльпа роль Риму мала спрямування, протилежне тому, що
епгткало irnni апостольсью кафедри. Падшня Захщно'! iMnepi! на-
прикпщ! V ст. не т!льки не спричинилося до занепаду римсько’!
кУр!!', а навнаки, сприяло ще бшыному пщнесенню Г! авторитету.
Вона починас претендувати на роль не лише вселенського щеолопч-
ного центру, а й речника пол!тично! оргашзац!’!. Моралышй автори-
тет Риму значною м!рою тримався па !меш засновпика папського
престолу — Петра, який вважався першим серед апостол!в, бо перший
(разом !з сво’!м братом Андр!ем) шшов за Христом. Константинополь
пе м!г протиставити щось р!внозначпе.
9
Другий вселепський собор 381 р. визнав «новий Рим» — Констан-
тинополь — за р!вний «старому» Риму. Четвертий собор 451 р. тд-
твердив це pinieHHH. Римська, олексапдршська, антюхшська, еруса-
лимська та константипопольська cnapxii проголошувалися патр!ар-
х!ями. Таким чином полпичний аспект тд!м’яв тд себе церковно-
гсторичпую традиций. Проте прил!чений до апостольських кафедр
Константинополь почував себе не дуже впевнено поряд з традицшно
усталеними епарх!ями. Зв!дси — тенденщя компепсувати вщсутшсть
надшно! вторично! традицп легендою, створепою adhoc. Так з’яви-
лася верс1я про заснування копстантинопольсько! (в!зант!йсько!)
йафедри братом Петра Апдрюм, прозвании «Первозвапим». В такий
cnoci6 царгородська cnapxin не просто одержала фундатора з числа
апостол!в, а ще й такого, який в розумшш церковного авторитету
Mir не без ycnixy копкурувати !з засновпиком римсько! Kypii.
Коли Русь було проголошепо християпською кра!ною, тут з’яви-
лося прагнення з’ясувати, до жеребу якого апостола входили и
земл!. Античш письменпики, як вщомо, називали Схщну бвропу
Ск!ф!ею, а Сюф|Я входила до сфери д!яльност! того ж таки Андр!я.
Його кафедра мщтилася в Синоп!, яка була апостольським осередком,
розташованим найближче до швтчпононтшських земель, зв’язапим
з ними транспортно. Перебувапня апостола в Криму (в Керч! та
Xepconeci) щлком правдопод!бне. Але декотр! джерела називають
i власне Ск!ф!ю, тобто глибинн! райони Схщно-Свропейсько! р!внини.
Так! повщомлення знаходимо в 1пол!та Римського (III ст.) *, Свсев!я
Кесаршського (IV ст.) **, 6вхер!я Люнського (кшець IV — початок
V ст.) *** 6шфап!я Кшрського (VIII ст.) [129, с. 224—225], в ка-
талогах апостол!в, приписувапих Дороф!ю Т!рському, Софрошю та
in. [129, с. 219-227].
Особливе значенпя для нас мае апокриф!чний переказ про хо-
дшня апостола Андр!я та його брата Матф!я (обраного дванадцятим
апостолом шсля самогубства 1уди 1скар!ота) до кра!ни мармщонян
[129]. Наприкшц! I тис. н. е. мармщонянами в!зантшц! називали
Русь, що дало шдстави давньоруським книжникам включити Схщну
слов’янщиву до арепи м!с!онерсько! д!яльност! брата Петра.
Зв!дси — легенда про вщвщання «rip Кигвських» апостолом Ан-
др!ем; розповщь про те, як вш поставив тут хрест, що символ!зував
прийдешне торжество ново! в!ри, та про в!щування блискучого роз-
кв!ту м!ста в майбутньому. Раншм щеологам руського православ’я
!мпонувала свщом!сть того, що передпросвИпиком краши виступив
удавапий засновник царгородсько! enapxii, це (принайми! в план!
* «...Андрш, що проповщував сюфам i фракшцям» [PG. X, р. 951; див.:
328, 1948, № 2, с. 306].
** «3 святих же апостолов i учив Спасителя нашего, що розыялися по
всьому Космосу, Фома, як твердить переказ, дштав, як уд!л, Парф!ю, Андрш —
Сюфйо» [Euseb. Hist, eccles., Ill, J; див.: 328, 1948, № 3, с. 219].
*♦* «Андрш пом’якшив проповщдю ск1ф1в» [Euch. Instructionum, lib. I, III;
див.: 328, 1949, № 4, c. 284]. Зазпачимо, що приналежшеть цитованого «Реестру
апостолов» 1пол1ту вважаеться проблематичною.
10
вторично! традиц!!) ставило Ки!в па один щабель з Константино-
полем.
В «Пов1ст1 временних л!т» не випадково Андр!я названо братом
Петра. Розпов!даючи про Дншровський торговельпий шлях, лкопи-
сець писав: «А Дпепръ втечеть в Поптеское море треми жералы, иже
море словеть Русское, по нему же оучил святыи апостолъ Андреи,
братъ Петровъ» [250, с. 6]. В цш, не зовс!м доречтй, дов!дц! бачимо
приховану полемшу з Римом з приводу його нретепзш на перппсть
у Вселенськш церкв!.
До нас дшшов лист в!зантшського !мператора Михайла VII Дуки
(написаний близько 1073—1074 рр. вщомим фиюсофом та кториком
Михаилом Пселлом), адресований кшвському князю Всеволоду Яро-
славину [122]. В ньому читаемо: «Во навчають мене священ! книги
i достов1рн1 icTopii, що naini обидв! держави мають одпе певне дже-
рело й камшня, i що одне i те саме рят!впе слово було поширене
в обох, що од1п й т! сам! самовидц! божественного ташства й в!щуни
проголосили в них слово 6вапгел!я» [122, с. 11]. У лист! йдеться про
апостол!в Андр!я та Матф!я. Отже, легенда про руську м!с!ю «само-
видц!в божественного ташства» в другш половин! XI ст. була добре
вщома у В!зант!1 i не викликала протесту. Для нас не так важлива
точна дата наведено! переповщки (ясно, що йдеться про часи, наба-
гато давппш за Сильвестров!), як сам факт !! виникнення.
Ц!каво, що лкописпий вар!апт легенди уникас прямого проголо-
шування Андр!я просвтшком Pyci. Апостол вщвщус не Ки!в, а гори
Кихвськ!, тобто м!сце, де шзнппе виникла столиця першо! сх!дпо-
слов’янсько! держави. Це щлком зрозумшо: в свщомост! давньо-
руського хронкта заснування Киева зв’язане з !мепем кторичпого
Кия, що жив наприкшц! VI — па початку VII ст. Апдрш не веде
проповщь ново!' в!ри, а обмежусться пророцтвом. Взагал! з тексту
певщомо нав!ть, чи було в той час якесь населения в район! майбут-
нього м!ста. Все це виглядас надто промовисто. Характер оповщки
тягне пас в часи, безпосередньо наступи! за Аскольдовим хрещенням,
коли справжпя дата навернення краши була добре вщома громад-
ськост! i унеможливлювала довшьну хронолопю, а штереси утвер-
дження i прославления реального просвкника виключали ininy
персональну атрибущю.
Таким чипом, коментований ешзод с типовою церковною леген-
дою, що мае поза!сторичпий суто престижний характер [423]. Було б
прикрою номилкою заперечувати наявшсть у шй жодцого шторичного
факту. Достов!рними с спогади про дави! християнськ! традиц!!
в наппй крапп, що сягають перших впив християнсько! ери. У л!те-
ратур! вже висловлювалися думки про древне походження традиц!!,
вщбито! Андр!евою легендою. Так, С. В. Петровський припускав, що
початки то! традиц!! можуть сягати IV ст. [480]. В радяпськш науц!
це припущення було шдтримано деякими вченими [603, с. 107—108].
В кожному раз! можна уневнено твердити, що легенда випикла до
нояви слов’янсько! писемност! та лкератури.
Повщомлення писемних джерел. Розгляпемо реалыш повщомлен-
ня джерел про поширення християнства у варварських народ!в
И
Сх!дно! бвропи. Таких джерел багато, але BCi вони досить одномают-
Hi та надто специф!чного характеру. Шдкреслимо, що згадки про
ycnixn ново! в!ри зустр!чаемо лише у автор!в-християн, тод! як
письменники-язичники принципово упикають то! теми. Цим визпа-
чаеться хронолопя: повщомлень давшших вщ рубежу II i III ст.
не маемо; переважна бшышсть наявних вщомостей припадають на
IV—V ст., тобто на час теля Мшанського едикту 313 р., коли хри-
стианство почало стверджувати себе в Римский iMnepi! як офщшно
визнана релтйна школа.
Майже Bci повщомлення мають панепричний характер; в них
фшсусться не поширепня християнства в Схщнш бвроп!, а шдкрес-
люеться тр!умфалышй хщ ново! в!ри в межах ц!ло! Ейкумени. Ск!ф!я
та сюфи виступають в них як один з елеменпв широких етношм!чних
реестр1в, що характеризують контингент повопавернених неофтв.
Цим пояснюсться i узагальпепий характер повщомлень, як! уникають
детал!зацП чи поточнепь.
Найратшою заявою того кшталту е свщчення вщомого ранньо-
християнського щеолога Квшта Септ!м!я Флорента Тертулл!ана
(близько 160—220 рр.). Серед народ!в, як! прийняли Христа, Bin
поряд з даками та германцями (i окремо вщ них) пазивае ск!ф!в та
сармапв [Tert, adversus iudaeos, VII, PG. I—II, p. 649—650; див.:
328, 1949, N 3, c. 239]. Тертулл!ан писав наприюпц! II або па початку
III ст., тому його свщчення е надзвичайно цшним. В цьому зафгксо-
вано раннш початок проникпення християнства у Схщну бвропу.
Свщчення Лфанашя Олександршського, пристрасного борця про-
ти apiancbKoi epeci (близько 300—373 рр.), припадають па першу
половину або на середину IV ст. Серед народ!в, як! прийняли слово
Христове, Bin пазивае сюф!в, ефшшв, nepciB, в!рмен, гот!в [PG.
XXV-XXVI, р. 51; див.: 328, 1948, N 3, с. 328]. Ефюпська, вщмен-
ська та готська церкви справд! належать до числа найдавхпших.
Особливо! уваги заслуговуе той факт, що сюфи вщокремлеш вщ
гот1в (як вщомо, шзньоантичю юторюграфи часто ототожнюють тих
i других).
Приблизно до цього ж часу наложить i повщомлення бшфашя,
епископа Констанського (близько 314—367 рр.), в якому наводиться
реальний етзод щодо мнлонерсько! д!яльност! адеппв раннього хри-
стиянства в Схщнш бвроп!. «Старець Авдш,— нише бшфанш,—
зазнав вигпання, будучи засланий царем в меж! Ск!ф!1 внаслщок
повстанпя народ!в i доноса, поданого царю епископами. Перебуваю-
чи там, не можу сказати, сюльки роюв, i йдучи вперед, в глибипу
Готп, вш просв!тив християнським вчепням багатьох гот!в, i з того
часу в самш Гот!! виникли монастир!, сшвжиття, об!тниц! д!воцтва,
юност! i суворе подвижництво» [328, № 1, с. 246]. Цар, який шддавав
Авд!я репрес!ям — Копстапщй II (337—361 рр.). Як бачимо д!я вщ-
буваеться у середин! IV ст.
До юнця IV — початку V ст. вщноситься л!тературпа д!ялыпсть
одного з найвизпачшших щеолопв патристики — loana Златоуста
(близько 347—407 рр.). В коментарях до 6вангел!я Матфея Bin вщ-
значив, що «i сюфи, i савромати (тобто, сармати.— М. В.) ...перекла-
12
даючи «святе письмо» кожний на свою мову, фиюсофствують з при-
воду тих словес» [PG, LXIII, 501, р. 51; див.: 328, 1948, N 2, с. 271].
Його сучасник бвсевш 1ерошм (близько 30—40-х рошв IV ст,—
420 р.) шдкреслював, що «холоди Сшфп палають жаром в1ри», що
«гуни вивчають Псалтир», а «русяве вшсько гопв возить за собою
намети церков» [Euseb. Jeron. Epistolae, PL., XXII, p. 870; див.: 328,
1949, N 4, c. 229].
Важливим e свщчення автора першо! половини V ст. Феодорита
Юрського (390—457 рр.). В «Церковнш iCTopii» Bin розповщас про
д1яльшсть епископа м. Томи Бретанюна, який, за висловом письмен-
ника, «управляв мктами щло! Ск1фГ1» [Theod. Eccles. Hist. IV, 31;
див.: 328, 1948, N 3, с. 296]. В пппому полем!чпому TBopi, снрямовано-
му проти «еллшських (тобто, язичеських.— М. В.) страстей», Bin
писав, що Micionepn з простого люду («рибарц митар! та кожум’яки»)
«...принесли вс1м людям евангельсью закони i перекопали прийняти
закони Розш’ятого не ильки римлян i пщвладн! !м народи, а племе-
на сюфсью та савроматсьш, i 1ндшц1в, i ефюшв, i nepciB» [PG.
XXXIII, р. 1037; див.: 328, 1948, N 3, с. 300]. Далй «До nepciB, сюф!в
та шших варварських народ!в закони перейшли теля !х (апосто-
л!в.— М. Б.) копчини i, пе дивлячися на протщцю не лише Bcix
варвар!в, а й самих римлян, продовжували зберкати однакову силу»
[Там же; див.: 328, 1948, N 3, с. 297].
В написанш Герм1ем Созоменом «Церковнш iCTopii'» близько
444 р. (виклад доведено до 423 р.) читаемо: «Коли таким чипом
церква поширилася по веш Римськш iMnepii, християнська релшя
проникла навпь до варвар!в. Вже сповщали християнську Bipy пле-
мена, яю живуть по Рейну, кельти i крайш галати, що мешкають на
узбережж! Океана, а також готи та племена, як! жили колись рашше
у cyciflCTBi з ними но берегах 1стра, давно вже, прийнявши Bipy
в Христа, змшили сво! звича! на бшып лапдш та розумш» [Sozom.
Hist. Eccles. II, 6; див.: 328, 1948, N 2, с. 303]. У наведепому уривку
особливу увагу привертае слово «давно». Навряд чи може бути мова
про десятшпття, CKopiine про вши,
Отже, в розноряджент кторика е багато джерел, що заевщчують
поширенпя християпства серед варварських племен Схщно! бвропи.
Якою ж Mipoio це могло стосуватися схщних слов’ян i слов’яп вза-
rani? В цитованих уривках йдеться про Сюфпо, сюф!в (часом сар-
маив); inofli — про сюф!в та !‘хшх сусщв. Термш «сюф» в аптичнш
лкературнш традицп, як вщомо, мав зб!рпий характер. Старогрецьш
автори називали пашу крашу Сюф1вю, a I! населения сюфами за
чисто географ!чпою ознакою, незалежно вщ еттчного визпачення.
Слов’янсью племена також пазивають цим 1менем, що добре фшеу-
еться Bifl naciB Геродота, а фактично й ще вщдаленшю! доби [185,
664, 663 та in.]. Для автор!в цитованих TBopiB поточненпя етшкону
не мало ктотпого значения; !х щкавили ильки устхи православно!
пропаганда
Добре вщомо, що наприюнщ IV ст. готи (спочатку в!зиготи па
Дуна!, шзшше в!зиготи в Трапсшьвани та остроготи в Надчорпо-
мор’!) прийпяли християнство офщшно — як державну релшю. Цей
13
акт традицшпо зв’язуеться з 1менем великого просвтшка Ульф! л и,
першого готського епископа * i перекладача «святого письма» на
готську мову. Про це докладно розповщаеться у ФшосторНя [Phylost.
Eccles. Hist. II, 5; див.: 328, 1948, с. 280—281], Сократа [Socrati Hist.
Eccl. IV, 33; див. 328, 1948, с. 289—290], Созомепа [Sozom. Hist.
Eccles, VI, 37; див. 328, 1948, N 3, с. 307], Феодорита KipcbKoro
[Theodor. Eccles, Hist. IV, 33; див.: 328, 1948, N 3, c. 296] та in.
Отож, найпростпле було б думати, що, говорячи про поширення
християнства у Ск!фп, шзньоантичш письменпики мали па уваз!
саме готське наверпеппя. Хоча антична традищя ототожпювала гот1в
i3 сюфами, под!бпа тотожшеть подекуди вимагае застережень. У CBi-
домосп грецьких (а почасти й латинських) автор!в yci готи були
сюфами, але далеко пе Bci сюфи виявляються готами. В ряд! випад-
к1в щ два iMcni стоять поруч в етношм!чних реестрах як позначенпя
р!зних парод!в або племенпих труп. Характерний приклад — цитова-
на вище заява Афанаыя Олександршського, чий список наверпених
паро;цв включав сшф!в, ефюшв, nepciB, в!рмен, гоНв. Як бачимо,
поруч i3 сюфами-готами були й сюфи-неготи. В кожному раз! зво-
дити проблему до самого Нльки наверпеппя гопв не вдасться.
Насамперед, привертае увагу хрополопя. Д!яльшсть Ульфши
припадае на часи нравлшпя гмператора Валента (364—378 рр.), i то
на заключний етап (шсля 375 р.). Таким чином, повщомлення Тер-
тулл!апа, Афанашя Олександршського, 6шфан1я пе можуть стосува-
тися того вузла подш. Зрозумшо, поширення християнських щей
серед схщноевропейських племен мало мкце й до офщшного хре-
щення в!зигот1в, але воно стосувалося й шших етшчних труп, насам-
перед схщних слов’яп — анНв, яю (под!бно до гоНв) являли собою
великий демограф!чний масив у Швшчному Надчорномор’1. В усяко-
му раз! ц! пайдавшгш евщчення ур!впюють гот!в та ixHix cycifliB,
усуваючи саму думку про виключшеть Ульфшова проевггництва.
Навггь переклад «святого письма» па готську мову пе можпа роз-
глядати як ушкальний чи безпрецедентний факт: за цитованою вище
заявою loana Златоуста тлумачення Б1бл1Т па варварсью мови в Н
часи (IV — початок V ст.) було досить поширеним явищем.
У 70-i роки IV ст. готи прийняли не православ’я, a apiancTBO, яке
в уяв! православних щеолопв вважалося за ересь, ripiny, юж язиче-
чество. Серед шзньоантичпих автор!в, яю писали про поширення
християнства у Схщнш Сврош, бачимо найпереконашших i фанатич-
пих приб!чпик!в шкейсько! формули Символу в!ри, в тому чиып
й Афанашя — головного i непримиренного противника Apia. На-
вряд чи, говорячи про уешхи «христово! в!ри», вони мали на уваз!
досягнення CBoix щейних воропв. Декотр! автори ощнюють д!яльн!сть
Ульфши негативно, твердячи, що саме завдяки йому ар!анство мало
ycnix у гот!в (Феодорит Юрський, Сократ та in.). При цьому шдкрес-
лювалось, що до Ульфши сюфи (та й сам влн до певного часу) дотри-
* «Готського» в нацюнальному значешп того слова (тобто «епископа на-
роду готгв»). До того «готськими» називали епискотв грецького мюта Томи,
чия юрисдикщя поширювалася на все Швгпчно-Захщне Надчорномор’я (Гоню.)
14
мувалися шкейсько! формули, i лише гпд впливом 1мператора-еретика
Валента «потрапили до apiancbKo! с!тки» [Theodor, Eccles. Hist., V,
30; див.: 328, 1948, N 3, с. 297].
Отже, можемо дшти висновку, що йдеться не про готське навер-
нення 70-х роюв, а про пабагато глибший процес, який розвивався
протягом тривалого часу i охопив широк! простори Схщно! бвропи.
Тому спещально! уваги заслуговують Ti свщчення античних автор!в,
де слов’яни фпурують як окрема етшчпа трупа в рамках Ейкумепи
(шдкреслимо: саме Ейкумени, а не Сюфп).
Вище ми наводили повщомлення бшфашя про дгялыпсть Авд1я
на територп Сюфи. В шшому Miciji той же автор нише: «Сюф!ею
стародавш звичайно називають всю швшчну крашу, де живуть готи
i давни (напевно даки,— М. В.), а також вени та apii — до рубеж!в
германщв (на заход!.— М. Б.) i амазонок (на сход!.— М. Б.)» [Epiph.
Libri, XII de gemmis; див.: 328, 1948, N 3, с. 247—248].
Вени — венеди, тобто слов’яни. Цей етношм досить точно заф!к-
совано в аптичнш лНературц починаючи вщ I ст. н. е. (Плшш Стар-
ший [Plinii Nat. Hist., IV, 97; див.: 328, 1949, N 2, с. 285], Птолемей
[Ptol. Geogr., Ill, 5, 8; див.: 328, 1948, N 2, с. 232], Тацит [Тас. Germ.
46; 658, с. 372] та in.).
На першу половину IV ст. припадають твори 6всев!я Кесаршсько-
го (близько 263—340 рр.). В «Короткш хронограф!!» (додаток до
«Хрошки»») в!н писав, що престол апостола Петра (тобто, римська
кафедра) «вщ Равени i до Фессалошки, склавгв (курсив наш.—
М. Б.), авар!в та сюфгв, до р!ки Дануб!ю охоплюе церковн! меж!
епискошв» [Eusebii Ges. Chronogr. brevis; див.: 328, 1948, № 2, с. 220].
Насторожуе згадка про авар!в: народ з ц!ею назвою з’явився у Схщ-
шй бвроп! лише 558 р. Отже, закопом!рною була б думка про шзню
штерполящю (тв!р бвсев!я не дшшов до нас в автептичному вигля-
д!). Проте кр!м вщомих авар!в-обр!в [250, с. 9] !снували inini етшчш
утворенпя з таким самим, або схожим !м’ям (зокрема, аварц! па
Швшчному Кавказ!). Птолемей (автор II ст. н. е.) згадус аваришв,
що жили «б!ля витоюв р!чки В!стули» [Ptol. Geogr. Ill, 5, 8; див.: 328,
1948, N 2, с. 236] — свосрщний географ!чний репер, якпайкраще
узгоджений з даними бвсев!я.
До V ст. наложить ешграма римського поета Альцима Ав!та,
в якш до благочестивого союзу Христа включено перелш «величез-
них i р!зномаштних племен: аламани, саксонщ, торинги (тюринги.—
М. Б.), паношц, руги, склави (курсив наш,—if. Б.), нари, сармати,
дати, остроготи, франки, бургундюни, даки, алани. Bci вопи «ра-
д!ють, що гпзнали Бога...» [Aviti versus Martini., див.: 328, 1949, № 4,
с. 294].
Ц1 звщомлеппя важко переоцшити. Якщо визнати достов1рн!сть
свщчень 6всев1я Кесаршського, найдавншту згадку довелось би вщ-
нести до першо! половипи IV ст., вт!м, i TBip бшфашя вщсто!’ть вщ
не! не дуже далеко (середина того ж столНтя).
За свщчепням античних автор!в першими м!с!операми серед схщ-
ноевропейських варвар!в були полонеш-християни, яких вопи за-
хоплювали в ход! так званих готських або сюфських восп III ст.
15
Зокрема, Ф!лосторгш твердить, що просв!тниками були переважно
каппадоюйщ, вивезеш з Мало! Азп шд час морських походгв шв-
тчночорноморських племен [Phylost. Eccles. Hist., II, 5; див.: 328,
1948, N 3, с. 280]. Схщт слов’яни брали безпосередню участь у тих
походах [87].
3 другого боку, в III ст. християнство, поза сумшвом, набувало
певного поширення в античних мштах Надчорномор’я. Значним рель
гшним центром, зокрема, було м. Томи — спископська резидешця
(Сшфська або Готська епарх!я). Нимало адепНв ново! в!ри мешкало
в Херсонес! та в головних осередках колишнього Боспорського цар-
ства [57; 68; 117; 165, с. 465-466; 305, с. 54; 327, с. 61, 71-73; 727,
с. 83; 787, с. 27 сл.; 788, с. 12, 18].
На початок IV ст. в Швшчному Надчорномор’1 склалися перш!
варварськ! епископ!!. У 325 р. на першому Шкейському co6opi участь
брали епископи Домн Боспорський та Феоф!л Готський [123, с. 369].
«Константинова легенда». Поширення християнства серед варвар-
ських народ!в Ейкумени залежало в!д розвитку полИично! ситуацп
не лише у самш Римськш iMnepi'i, а й на !! периферп. М!ланський
едикт про в!ротерпимкть 313 р. визнав християнство повноправною
релшсю в межах !мперсько! юрисдикцп. Реально це означало наба-
гато бшыпе. Нова Bipa незабаром стала пашвною. Воздвижения хре-
ста i побудування на Голгоф! християнського храму близько 330 р.
мали значения символ!чпого акту, а сам Рим — з безпощадного
ворога християнсько! в!ри перетворився па !! могутшй оплот. Вщтод!
починаеться найактившша MicionepcbKa тцяльшсть адепНв ново! ре-
niril у пайвщдалешших куточках Ейкумени. Зокрема, територ!я
майбутньо! Pyci також стае ареною християнсько! проповщ!.
Проте разом з утверджепням рол! провщно! penirii християнство
докорпгно змшюе свою сощальну суть. Воно було готове до цього:
д!яльшсть апостола Павла i торжество паулппстсько! концепцп зро-
били свою справу. Нова Bipa перестае бути penirieio пригноблених та
знедолепих i перетворюсться на peniriro пашвного класу, пабираючи
консервативного характеру. Вона прагпе до збереження i ув!чнення
кпуючих порядив, пе заперечуе приватно! власпосН, не кличе блис-
кавки i громи на голови багатпв, а загрожуе прокльонами тим, хто
заз!хае па чуже майно.
Завдяки сво!й еволюцп християнство вщкрило co6i широкий шлях
до варварських кра!н. Penirifl pa6iB i знедолепих не могла розрахо-
вувати на ycnix в сусшльствц яке ще пльки переходило до класово!
структури: збщнйп верстви населения ще не оформилися в стал!
сощалып категорп, що протистояли заможпим верствам — дукам та
можповладцям. Натомить молода сусшльна верх!вка прекрасно усвь
домила щеолопчн! потенцп пово! peniril. Тому запровадження хри-
стиянсько! в!ри у варварських парод!в здшснювала зароджувана
державна влада.
3 актив!защею просвНницько! /цяльност! в першш половин!
IV ст. зв’язано виникнення легенд, серед яких чи не найц!кав!шою
е «Костянтинова легенда», !сторичний сепс яко! переконливо роз’яс-
нюють викладеш вище повщомлення писемних джерел IV—V ст.
16
В одному з лггописних кодексов, що дшшов до нас в рукопису
XVIII ст., читаемо: «Бысть основание его (Киева.— М. Б.) в лгго
от Христа 334» [175, с. 68]. Звщки ця дивовижна дата? Адже перша
половина IV ст. в iCTopii Киева шчим особливим не позначена. На-
вряд чи цей piK е довьиьною вигадкою шзнього книжника. Чому
саме 334, а не 235 або, скаж!мо, 433 piK? Щось таки мусило навести
хроншта на цю дату i спонукало поставити в текст! саме ii.
У той же час привертае увагу близьккть ц!е! дати до часу
утвердження християпства як офщшно визпано! державно! peniri!
в Римськш iMnepii та перенесения столиц! до Константинополя. Ця
вщповщн!сть пабере глибокого сенсу, коли зважити на паралел! м!ж
Володимиром Святим i Константином Великим; м!ж Ольгою та Оле-
ною, а дал! — м!ж Киевом i Царгородом,— дуже популярн! в давпьо-
руськш публщистиц! XI—XII ст. (1аков Mnix, 1лар!он та ш.).
Легендарне здвиження хреста, на жаль, не мае точно! дати. Але
вщомо, що церкву, збудовану над поставленим хрестом, освячено
335 р. Будгвництво I! щонайменше вщ!брало piK-два; отже, самий
акт сл1д датувати 333—334 рр. Тод! ж частипу хреста, як рел!кв!ю,
було доставлено до щойно засповапого Константинополя, проголоше-
ного !мперською столицею. Закладка м!ста вщбулася у 330 р., одразу
теля перемоги Константина над Лщишем,— це нижня дата штер-
валу, який нас цшавить. Отже, 334 р. е умовним роком остаточно!
перемоги християнства в Римськш !мпер!!. Але до чого тут Ки!в та
початок його iCTopii? Яке вщношенпя вс! ц! под!! мали до Pyci
взагал!?
Вщповщь знаходимо в твор! в!зантшського письмеппика XIII—
XIV ст. Никифора Григори, який переповщае легенду про своерщних
волхв!в IV ст. За його словами, зразу теля утвердження христово!
в!ри до Константина Великого, тбито, приходили володар! р!зних
кра!н, аби одержати з царських рук символ влади. Серед цих палом-
ник!в згадуеться i «володар Pyci», який одержав вщ !мператора
титул i сан «царського кравчого» [Nic. Gryg. I, 239; див.: 761, с. 1—3].
Таке точне накладення легендарно! хронолог!! на ц!лком реальпу
хронологно поширення християпства па схщноевропейських землях
заслуговуе па особливу увагу. Вважаемо, що в легенд! вщбито пщ-
несенпя мкюнерсько! д!яльпост! християнсько! церкви шеля офщш-
ного утвердження ново! в!ри в Римськш iMnepii. Як бачимо, в л!то-
пиенш дат!, при веш 1! умовност!, виявлясться значпо б!лыпе сенсу,
атж це могло б здатися на перший погляд. 3 деякими застережен-
нями ЗО-т! й 40-i роки IV ст. можна вважати за початок християшза-
цп схщноевропейських племен.
На жаль, джерело, про яке йдеться, с досить u!jii!m. Його
свщчення викликае насторожене ставлення з боку дослщнишв, по-
чинаючи ще з I. Штриттера [761, т. III, с. 2—3]. В св!тл! сказапого
вище воно набувае певпого штересу. В пьому, поза сумшвом, вщби-
лася дуже давня шторична традищя, штерпретовапа з позиц!! !сто-
ричпого доевщу Ки!всько! Pyci в часи II розквИу.
Звичайпо, легенда давпьоруського походження i по-своему пере-
осмислена грецьким хротстом. Г! використано для возвеличения
F' п
Г.'.. .... . 936488
старого Константинополя, але насправд! вона звеличуе невщомого
«руського зверхника». Настшне проведения паралел! м!ж Констан-
тином i Володимиром певним чином ор!ентувало ки!вських !деолопв
XI—XII ст. 1м було добре в!домо, що предки Pyci шдтримували
активш стосунки з Царгородом практично вщ самого виникнення
«другого Риму»; що в Киев! з давгпх час!в (задовго до 988 р.) ieny-
вала християнська общипа, що тут будувалися церкви, переписува-
лися й перекладалися християнсью книжки, а грецька релпчя
завойовувала co6i невш позиц!!. Звщси — бажання поставити Русь
б!ля джерел християнства i християнсько! церкви — поряд i3 самим
Константинополем.
Виникае питания, коли ж Константин Великий прийняв «руського
зверхника»? Звичайно, десь шеля того, як його дв!р було перенесено
до ново! столиц}, тобто теля 331—332 рр., але не тзшше 337 р., коли
помер «р!вноапостольний» !мператор. Найприйпяттшою датою був
334 р., що безпосередньо слщував за роком Воздвижепня. Очевидно,
саме тут слщ шукати розгадку таемпичо! дати як початкового мо-
менту в icTopii Pyci та ii столищ.
Остантй мотив потребус на спещальну увагу: те, що в лпопис-
ному контекст! 334 р. виявився сшввщнесений з початками не Pyci,
а Киева, виглядас надто промовисто. Тут маемо класичну контамша-
щю юлькох переказ!в, оргатзовану саме за сюжетом кшвсько!
перед!сторП (заснувапня м!ста).
Нагадаемо ще одну, не мепш фаптастичну дату виникнення Кие-
ва, наведену хротстом XVI ст. М. Стрийковським — 430 р. [881,
с. 368]. Загалом вона близька до лйописно! (хоча молодша вщ не!'
на столйтя), а головне, складаеться з тих самих цифр (3 i 4).
Вона теж не мае шд собою историчного грунту, та й сам М. Стрий-
ковський шдкреслював, що базуеться на успих переказах. Чи пе мае
тут мкще елементарна номилка чи описка — lapsus calami? Чи пе
.слщ замкть 430 р. читати 340, а можливо й 334 р.?
Як би то пе було, в нашому розпорядженш якийсь давтй переказ,
що вщеувае початки давньоруського християнства до першо! полови-
ни IV ст., тобто до того часу, коли поширення ново!’ Bipn в Схщнш
бвроп! починае знаходити штенсивпе вщображення в писемпих
джерелах. Ймов!рно, то був момент, коли намяився своерщний
злам, перехщ одно! якост! в шшу. Пщкреслимо, що цей злам шд-
тверджуеться археолопчними джерела ми.
Археолопчш матер!али. Думка про те, що християнство поширю-
валося серед чернях!вських племеп, вперше висловлепа Е. О. Симо-
новичем у 1955 р. [605, с. 306—310] i груптовно розвинена пим в ряд!
праць протягом 60-х та 70-х роюв [600; 603; 608 та in.]. Е. О. Симоно-
вича шдтримали декотр! дослщпики — переважно з числа приб!чник!в
«готсько! Teopii’», як! вбачили можлнв!сть пов’язати археолопчш
вщомост! з писемними про християтзащю готських племен [711; 558,
с. 50—51; 831, с. 60; 850, с. 93; 852, с. 222]. Вт!м, i серед противниюв
готсько! концепщ! гшоте.за Е. О. Симоновича набула певного ви-
знання [136, с. 38; 137, с. 141—142].
Вщомо, що в археолопчному матер!ал! щеолопчн! явища знахо-
18
дять лише поб!жне вщбиття i тому вимагають застосування специ-
ф!чно! методики дослщженпя.
Не пщлягас сумшву, що населения чернях!всько! культури
в основ! сво1й було поганським, причому його язичество мало досить
усталений, викований протягом в!к!в ритуальний канон. Вщомо
цыий ряд тогочасних капищ, зокрема, у Наддшстрянщиш (1ванк!вц!
[104], Ставчани [137, с. 109-112; 142, 143], Калюс [137, с. 117; 142,
с. 140], Лопушна [768] та in.), й значну сер!ю кам’яних щол!в, що
зображують «поганськЬ божества [138, с. 55—57; 141, 204, с. 292—
294; 595; 137, с. 105-106].
Християнство у перппй половин! I тис. н. е. стаповило собою
принципово пове явище з невироблепими формами ритуалу. Спець
альпих церковних буд!вель чернях!вського часу нам невщомо, та
й в масштабах Ейкумени характерний тип християнського храму
тшьки почав вироблятися.
Найдавшшою пам’яткою того кшталту, про яку збереглися повь
домлення в писемпих джерелах, вважаеться церква в Арабел! (Ме-
сопотам!»), збудована в перппй половин! II ст. До III ст. належать,
згадки про храми в Едес! та в деяких шших м!стах. Активне храмове
буд!вництво розпочалося теля офщшпого утвердження християн-
ства в Римськш iMnepii’, тобто у IV ст. (римськ! базилши та бапти-
стерп, церква Гроба Господня в брусалимц церква Р!здва у В!флеем!,
храмов! споруди в Равен! тощо).
Коли почали споруджуватися nepini церковн! буд!вл! в Надчор-
номор’1, точно невщомо. Найдавншп базшпки Херсонеса датуються
V ст. та й то, мабуть, його другою половиною [787, с. 152—184; 788,
с. 29]. Щоправда, «Жит!е херсонських спискошв» (пам’ятка VII ст.)
згадуе храм св. Петра, збудований в м!ст! епископом Каштоном
у перппй половин! IV ст., але археолойчно залишшв його поки не
виявлепо *. бвеевш 1еропим твердив, що готи «возили за собою наме-
ти церков», тобто не мали спещальних храмових буд!вель кашталь-
ного типу.
Черпях!вська культура взагал! не знала кам’яного буд!вництва,
отже, й мурованих церков, напевно, не !снувало. Дослщження
дерев’яних споруд стаповить в план! штерпретацп зпачп! труднощ!.
Е. О. Симонович припускае, що деяк! з так званих великих буд!вель,
добре вщомих па черпях!вських поселениях, могли служити примь
щеннями для молитовних збор!в. Bin описуе одну з таких споруд,
виявлену при розкопках селища у с. Жур!вка на Черкащиш [603,
с. 112]. Вона мала не житловий характер, була ор!ептована по лшн
схщ—захщ i серед шших буд!вель, дослщжених па цьому ж посе-
лешп, видшялась сво!ми розм!рами (довжипа близько 14 м). На од-
ному з торцевих боюв Е. О. Симонович виявив тбито в!втарпе пщви-
щенпя. Заперечувати в!рогщшсть под!бпо! штерпретацп, звичайно,
немас пщетав, але й наполягати на ii безумовпост! передчасно.
* Ю. С. Асеев ототожпюе з церквою св. Петра т. зв. базил!ку Крузе [38,
с. 95], але археолопчпа дата !! V ст. (CKopinie, друга половина). Отже, споруда,
залипши яко! вщом! археолопчпо, майже на швтора столптя молодша.
19
Бшыпе значения мають знах!дки символ!в та вотивних пред-
мепв. Зображення хреста неодноразово трапляеться на речах,
зокрема — керампц. Йдеться не про дов!зп! предмета з християн-
ськими шспшями (наприклад, червонолакове блюдо ia зображепням
хреста па денщ, знайдене в Ромашювському могильнику на Ки!вщи-
ni [79, рис. 3]), що пе мають доказового значения, а про посудини
мюцевого виробпицтва [604, рис. 17]. Важливо, що в б!лыпост! чер-
нях1вськ1 зображення належать до типу косих хрест!в, тобто архаич-
но! форми символу (монограма iMeni Христа). На територ!! Шв-
денно! Полыц! (Крашвський виробничий округ) nofli6ni зображення
зустр!чаються на денцях [822, с. 130, 149 та 1н.], що дае пщстави для
зютавлення !х з шзньоримськими виробами.
Проте необхщпо мати на уваз!, що символ хреста вироблено та
утверджено в якост! головно! християнсько! incirHii не одразу. 1м’я
«христианин» тривалий час було не самоназвою, а образливою лай-
кою. Хрест в св1домост1 громадян Римсько! !мперн призпачався для
ганебпо! страта. Тому спливло юлька покол!нь, поки цей символ
вийспився повою семантикою. В рапнш пер!од пайпоширешпп сим-
воли християнсько! в!ри — зображення риби та виноградно! лози.
Тому хвиляст! л!п!! (декоративний мотав, типовий для ранньослов’ян-
сько! керамши) теж, мабуть, мають певне символ!чпе значения.
Звичайно його трактують як знак води чи рщини взагал! (бшышсть
посудин, прикрашепих хвилею, призначалася для рщких т!л). Мож-
ливо, то була не едина семантика, принайми! в деяких випадках ма-
емо символ!чне зображення виноградпо! лози. Наприклад, там, де
малюнок мае нерегулярний волютопод!бний характер, або де Bin по-
даний в прямовисшй позицн.
Остапшм часом проблема, здаеться, наблизилася до остаточного
вир!шенпя. На черпях!вському поселенн! б!ля с. Чоршвка (Черн!-
вецька область), в умовах, що виключають будь-яш сумшви, зпайде-
но формочку для вщливки напльпих хрестиюв. Значения ще!
знахщки неможливо переощпити. Натшьний хрестик е найдостов!р-
нппим свщченням християнсько! приналежность Ливарпа формоч-
ка — незаперечпий доказ м!сцевого ноходжеппя inciriiifi; знахщки
самих хрестиюв (наприклад, у склад! Ласювського скарбу) [667] не
так! переконлив! — можна припускати !х дов!зний характер. В дано-
му випадку йдеться про масове мюцеве виробництво. Як бачимо, до
складу чернях!вського населения, поза сумтвом, входили й хри-
стияни.
Календарь У деяких випадках вотивп! зображення мають систем-
ний характер i входять елементами до складних композищй з ч!тко
виявленим щеолопчним зм!стом. До них належать зображення двох
календар!в, вм!щепих на сакральних посудинах, зпайдепих в Лепе-
с!вц! на Швденнш Волин! та в Ромашках на КшвщинЕ Обидв!
знахщки дослщжено та штерпретовано Б. О. Рибаковим [537; 551,
с. 318—328; 870]. На обох посудинах зображенпю хреста вщведепо
досить пом!тпе м!сце серед шших символ!в. Лепео'вську вазу знайде-
но пщ час розкопок буд!вл!, яку автор дослщженпя вважае культовою
[666, с. 93—95; 668, с. 180—181]. Вона палежить до широко вщомо!
20
категорп чернях!вських тривухих мисок. Календар розташований
колом на широкш Kpeci вшця i складаеться з дванадцяти секцш —
вщ с!чня до грудня (рух ще за годинииковою отри кою). Кожеп
м!сяць позпачепо символом (або кшькома символами), семантика
яких зв’язана з сшьськогосподарським виробничим циклом.
Зображення косих хрест!в е в клеймах, присвячених с!чню, бе-
резню (по одному знаку) та червню (два знаки). Б. О. Рибаков,
посилаючись на давпю традищю видобування «живого вогню» трич!
на piK (в пергод зимового сонцевороту, веоняного р!внодоння та л!т-
нього сонцестояння) шторпротус ix як суто язичеськ! символи, по-
диктован! поганською обрядшстю давн!х слов’ян. Под!бне тлумачення
зустр!чае де як! труднопц, а саме: зимовий сонцеворот, як вщомо,
припадав на 21 грудня; отже, саме цей м!сяць мусив би бути позна-
чений хрестом, хоча в дшсност! вш е у с!чневому клейм!. Зауваження
Б. О. Рибакова, що здобутий в грудн! «живий вогонь» гор!в до к!пця
святок, тобто до 6 с!чпя, малоперокопливе: тод! мова йшла б не про
видобування вогню (шдкреслено мною.— М. Б.), a CKopiino про його
смерть. Так само пе пщтверджусться й посилання на те, що на
народпих дерев’яних календарях XVIII—XIX ст. знаком сонця по-
значався с!чень, оскыьки ц! календар! належать до християпсько!
доби i вщбивають насамперед християнську догматику. Незрозумшим
е подвоспня символу па червневому клейм!. Адже л!тне сонцестоян-
ня (21 червня) лише одно, тож i обряд добування «живого вогню»
здшснювався один раз.
Якщо ж розглядати наведен! зображення як символи, зв’язан!
з християнським культом (конкретшше, з щеею хреста й хрещення),
то вщповщшсть виглядатиме пабагато переконлив!ше. Снчневий знак
вщповщатиме святу богоявления (хрещення Псуса 1оаном Предте-
чею), що вщзначаеться 6 с!чня. Березневий знак символ!зуе христи-
янську насху, тобто розп’яття Псуса на хрест! та його воскресшня
на третш день. Тут ситуащя трохи складшша, оскшьки пасха «пере-
сувне» свято без твердо! дати. Вона вщзначаеться в другш половин!
березня або в квпш. Автори лепеывського календаря зробили виб!р
на користь одного м!сця з двох. Вони обрали рашший. День вес-
няного р!вподенпя (що семантичпо злився з пасхою) припадав на
21 березня; в цей день традицшно здшснювався обряд добування
«живого вогню».
На червень припало два свята, зв’язан! з щеею хреста i хрещення
(тому i зображень двое): зштестя святого духа (тршця або п’ятиде-
сятпиця) та 1оана Хрестителя. Перше хрополопчно залежить вщ
пасхи (п’ятдесятий день шсля воскресшня) i також е пересувним
святом. Його вщзначають наприкпщ! травня або в першш половин!
червпя. Виб!р м!сяця на лепешвськш ваз!, очевидно, подиктовано
тими ж м!ркуваннями, що й у випадку пасхи: «семик» — язичеське
свято, яке злилося з тршцею, вщзначалося 4 червня. Друге свято —
день 1оана Предтеч! (контамшовапий з «поганським» святом Ку-
пала) — православпий календар позначас 24 червпя.
На ромашювському глоку календар вм!щено на фриз! у верхтй
частин! тулуба. Вш охоплюе тшьки л!тп!й першд, якому вщповщають
21
найштенсившш! хл!боробськ! робота — м!ж 2 травпя i 7 серпня.
Важливою особливютю цього календаря е те, що в ньому позначено
ди!; це дас можлив!сть точно! хрополопчно! локал!зацП конкретних
символов. На календар! вщсутш замов! й два перш! веспяп! м!сяц!,
отже, пемае ан! хрещепня, ан! пасхи. Тршцю («семик» або Ярилин
день) локал!зовано на 4, а день 1оана Предтеч! — на 24 червня.
3 цим штервалом зв’язано зображення двох хрест!в — зб!г дуже про-
мовистий.
На глеку, знайденому при розкопках чернях!вського могильника
в с. Малаешти в Молдав!! [710, рис. 26—29], зображено орнаменталь-
ний фриз, на якому подано символи, присвячсн! головним л!тн!м
святам: тр!йц! (семик), Тваповому дню (купала) та 1лл!ну дню
(перун!в день). Це не календар у прямому розумппп, бо в композиц!!'
вщсутня хронолог!чпа локал!зовап!сть; позначено лише сам! свята.
На думку Б. О. Рибакова, перше свято (тршця) символ!зовано
схематичним зображенням молодого дерева (пор!вняймо звичай, що
дожив до наших дшв, ставити в житл! молоду бер!зку); друге (купа-
ла) — двома косими хрестами, а трете (1ллш день) — знаком грому
[537, с. 72—74]. Однак правдопод!бн!ше, що два хреста символ!зували
два християиськ! свята, як! поглипули хронолопчпо близью до них
язичеськ! вщирави.
Знак грому вм!щепо i на ромашювському календар!, але !ншо!
форми. Це шби колесо (або плавно оформлений шестикутпик)
з пйстьма спицями. Вважаемо, що й тут маемо християнський (або
переосмислений в дус! християнсько! догматики) образ. Под!бн! ф!-
гури широко представлен! в раппьохристияпськш символщк мопо-
грама — поеднання грецько! «йоти» та «хЬ>, перших л!тер !мен!
Нсус Христос,— обведена колом. Ймов!рно, само тому цей знак в ро-
машк!вському календар! не мае точно! дати — хоча й поставлений
в тому м!сщ, де повинен би бути 1лл!п день.
Точно розшифрування под!бпих, надто умовних, зображень ста-
новить досить складну проблему, але системшсть тлумачень дозволяс
принайми! стверджувати високу в!рог!дн!сть пропоповапих штерпре-
тацш. Вважаемо, що визнаппя християпського характеру вс!х трьох
систем дозволяс набагато краще виршшти конкретн! питания, усу-
ваючи декотр! педоладност! i зв!льпяючи вщ необхщност! вдаватися
до будь-яких натяжок. Аналопчш символи останпш час виявлено ще
на к!лькох чернях!вських посудинах [550, с. 171—177], що шдтвер-
джуе законом!ршсть дослщжуваного явища.
Обряд поховань. Важливу шформащю дають сностереження над
обрядом поховань, точшше — над його еволюц!ею у III—V ст., роз-
роблену Е. О. Симоновичем в ряд! спещальних публжацш [600, 602,
603, 605, 606, 607, 608, 609].
Могильники чернях!всько! культури мають б!ритуальний харак-
тер: трупоспалення тут незмншо посднусться з трупопокладенням.
Сшввщпошення обох обряд!в в р!зних випадках бувас р!зним. 1нод!
переважас кремащя, шод! — !нгумац!я, а часом обидв! форми по-
ховань виявляються б!льш-мепш вр!вноваженими [62; 103; 304; 478;
473; 710 та in.]. Неодноразов! спроби дослщнишв вторично нояспити
22
цей б!ритуал!зм чернях!вських некрополей поки що пе дали пере-
конливих результатов. Марною спробою, зокрема, були пошуки яки-
хось локальпих вияв!в чи законом!рностей: обидва обряди однаково
властив! для Bcix райошв поширення культури. Так само невдалими
е й посилапня на удавану етшчну складшсть чернях!вського насе-
ления (наприклад, трактування шгумацп як внесок сарматських
племен [712]): посднання обох обряд!в стаповить притамаппу рису
практично Bcix вщомих на сьогодш погребальпих пам’яток чернях!в-
ського типу.
Правилыпшою уявлясться думка про хрополопчпий зм!ст яви-
ща — поступове витисненпя шгумацшю раншюго обряду кремацп.
Дшспо, в шзшших некрополях добре простежусться переважаппя
трупопокладепь [398, с. 65]. Проте ця тендешця icnyc лише до
середини I тис. н. е., коли обряд трупоспалення знову постдас пере-
важне м!сце.
Християпський ритуал передбачав захоронения в земл!, що по-
диктовано догматом про страшний суд, до якого померл! мали б
з’явитися в неушкоджепому вигляд!. Тому в л!тератур!, присвяченш
давньослов’янському погребальному обряду, панус тендешця поясню-
вати поступову замшу кремацП шгумацшю поширепням щей хрис-
тиянства [164; 303, 321, с. 73-77; 433, с. 205-221; 854, с. 215-232
та in.]. HoBiTHinii дослщження, однак, показали пеможлившть тлума-
чити обряд трупопокладанпя як наслщок християшзацп [415; 459].
Деяк! детал! поховального обряду в пам’ятках IX—X ст. справд!
можуть бути пов’язаш з християпством, але !х виявлепня, в свою
чергу, демонструс складшсть загально! картипи.
Обряд трупопокладенпя пабувае поширення в наппй кратт не
в IX ст., коли нова Bipa починас утверджувати себе в рол! офщшпо
визнано! penirii', а щонайменше вщ рубежу ново! ери, коли християн-
ства ще взагал! не шнувало. Так, при повному переважанш кремацп
у носпв зарубипецько! культури окрем! трупопокладення зафшсова-
по, наприклад, в Корчуватському могильнику в Киев! [572]. Справа
не в шгумацп як тако!, а в певнш !! форм!. Ще у 1949 р., розкопуючи
чернях!вський могильник поблизу с. Данилова Балка па Вшпиччиш
[606], Е. О. Симонович видшив два типи поховань з трупопокладен-
пям: частика к!стяк!в лежали головою на швшч, а частипа — на
захщ. Останш виявилися переважно безшвентарними. Зафшсовано
випадок, коли поховання !з захщною ор!ентац!сю (N 4) перер!зало
б!лып давне поховання, оршнтоване па швшч. Це дало шдставу для
висновку, що видшеш дв! категорп поховальних пам’яток мають
хронолопчпий зм!ст, що зпайшло шдтвердження в матер!алах мо-
гильниюв б!ля с. Гавршпвка на Херсопщип! [605; 607] та в ряд! шших
пункт!в [557; 600; 602]. Останшм часом на черняхгвських некрополях
встаповлена наявшеть двох вщзначених труп трупопокладепь. Дове-
дено, що йдеться про хрополопчно р!зш катогорН, хоча зм!на одного
обряду !ншим вщбувасться не одразу i мае частковий характер. Най-
актившше еволющя дш вщ рубежу III—IV ст., тобто тод!, коли
християнство починас штенсивно поширюватися серед племен Схщ-
носвропейського Лшостепу.
23
Шдтвердилося, що «захщнЬ часто нищили «швшчпих», причому
в ряд! випадшв це руйнувапня мало свщомий i нав!ть ц!леспрямова-
ний характер [600], що зумовлювалося повними ритуалышми м!рку-
ваннями *. Так зван! розчленоваш поховання черпях!всько’1 культури
належать до числа «швшчних» **. В той же час не шдлягае сумшву,
що йдеться про одне й те саме населения, у якого на початку IV ст.
починао зм!нюватися культовий обряд. Нов! матер!али добро узасад-
пюють i те, що разом !з змшою opioiiTapii у чернях!вських похован-
пях р!зко скорочуоться кшьюсть супровщного швептарю.
На думку Е. О. Симоновича, еволющя поховального ритуалу
безпосередньо пов’язана з поширенням християнства [603, 605,
с. 309—310], що заслуговуо па шдтримку з позицп ряду м!ркувань.
Насамперод, красномовним с зб!г в хронолог!’!: чернях!вське населен-
ия почало класти пеб!жчик!в головою па захщ саме тод!, коли, за
свщченпям писемних джерел, християнськ! ще! активно почали про-
никати до Швн!чного Надчорномор’я. Таким переламним моментом,
напевно, були ЗО-i роки IV ст.— новий етап в щеолойчному розвитку
наших предк!в, який породив до життя «Константинову легенду».
Шдкреслимо, що «зах!дп!» поховання не тшьки не витискають
«швшчн!», але й не становлять бшыпост!. За шдрахунками Е. О. Си-
моновича [603, с. ИЗ], сшввщношепня обох тишв поховань на досл!-
джепих пим могильниках становить приблизно 30 i 70 %. Характер-
но, що наведений вщсоток вищий у НадчорноморТ’ («зах!днЬ
поховання — до 40 %) Як бачимо, нова традищя швденного похо-
дження (антична перифер!я), звщки поширювалися християнськ!
впливи.
Таким чипом, дипам!ка еволюци ритуалышх каношв досить точно
вщповщас динамщ! початкового етапу в процес! утверджснпя ново!
в!ри в Схщнш бвроп!. Християнство тод! ще не було офщшпо визпа-
ним. Його сповщала лише певна частица населения, яка к!льк!спо,
мабуть, поступалася язичеськш.
Ц!кав! деяк! детал! поховального ритуалу. Неб!жчик!в часто
ховають в домовинах р!зного гатунку: в дерев’янш труш, в ям!, об-
кладепш деревом, або у своорщнш землянш домовин!— видовжешй
капавц! на зр!ст неб!жчика. Напевно, так! змши були подиктован!
християнськими уявленпями про грядуще воскресшня мерц!в.
Важлив! й спостереження Е. О. Симоновича над речовими зна-
хщками. Як зазначалося, бшьнпсть «захщних» поховань безшвен-
Tapni. Привертао увагу, зокрема, вщсутшсть металевих деталей одягу
(пряжок, ф!бул, прикрас). Звщси можна дшти висповку, що помер-
* На жаль, бьтышсть дослщниюв пе враховують сощальних моменпв,
зокрема евентуального застосування до певпих oci6 карних санкщй. Вщсут-
шсть черешв в деяких похованнях при збережетп анатом!чно! неушкодже-
nocTi юстяка можна пояснити захоронениям страчепого (обезголовлепого).
Так само пе слщ виключати можливкть поховань четвертованих або шдданих
кал!чпицтву людей.
** Пщ час розкопок могильника у ПереяславьХмельницькому шбито ви-
явлено п’ять поруйновапих юстяюв з захщною ор!внтащвю [181, с. 140—141],
але Е. 0. Симонович не без шдстав бере щ вщомоси шд сумщв [600, с. 54].
24
лого клали в могилу не у эвичайному вбранш, а загортали у плаща-
ницю. Под1бпий ритуал е характерним саме для раншх християн-
ських поховань, семантика яких повшстю вщокремлена вщ матер!а-
л!зовапих уявлень про потойб!чш свп i життя. Зазначимо, що в ряд!
випадюв трапляються ф!були, пряжки, намиста. Отже, ритуал
допускав i поховаппя нормально одягнутих мерщв.
Принципово важливим фактом с вщсутшсть супровщного швента-
ря, що за традицшпими уявленнями про язичеський потойб!чний св!т
мав би служити померлому в загробному життй вщсутш залишки
жертовно! !ж!, побутов! предмети, зброя тощо. Виняток становлять
посудини для рщипи, що, напевно, мали сакральний характер. Цо
скляш кубки, глинян! глеки, кухлики, зрщка амфори. Е. О. Симоно-
вич падае цим зпахщкам глибокого щейного змшту — ритуальних
функцш християпського культу [603, с. 110].
Велике переселения народ!в. V ст. 6 чи не найбшыпим драматич-
ним етапом в iCTopii Старого св!ту: остаточно розпадаеться рабо-
власпицький лад та вщбуваеться глибока социальна деструкщя. На-
прикшщ IV ст. розпочався активний рух азшських номад!в проти
цив1Л|'зованого св!ту. Пщ тиском гуншв готи вщшшли за Дунай та
в Трапсшьвашю. Готське об’еднання розпалося i припинило свое
шнування.
Слщом за розбитими готами в Центральну та Захщпу бвропу
рушили гуннськ! полчища. У 451 р. очолеш Аттшою гуппи зазнали
тотального розгрому вщ з’едпапого германсько-римського вшська на
чол! з готським королем Теодорихом Великим та римським полко-
водцем Аец1см. Цим було покладено край гуннськш експансп в 6в-
poni. Рештки розгромлено! орди вщкотилися до Схщпо! бвропи, де
змппалися з болгарами — другою хвилею азшських кочовиюв.
476 р. впала Захщна Римська iMnepin, не витримавши натиску
варварських племен. Було лшвщовано останнш оплот рабовласни-
цтва в Сврош. Натом1сть Схщноримська iMnepin встояла i, поступово
долаючи сощальну кризу, трансформувалася в рапньофеодальпу дер-
жаву, репрезентанта ново! системи вщносин. Але для цього були
noTpi6ni тривалий час i глибою сусшлып потрясшня, найкопцентро-
вашшим виявом яких стала бурхлива доба шоноборства. Лише на
початку IX ст. процеси, що вщбувалися в надрах в!зантшського су-
сшльства, набули завершеного характеру.
Для схщних слов’яп вс! pi поди мали icTOTiie значения. Гуннська
навала пе зачепила осповпу частину ixnix земель. Б1лыпе того,
е шдстави твердити, що в першд сутички гуншв з готами анти висту-
пали союзниками перших [471, с. 25—26; 474]. Само на шслягун-
нський час припадав шдпесення Антського царства. Розпочинався
могутнш рух слов’янських племен за Дунай, що незабаром призвело
до тотально! слов’яшзаци балканських володшь В1занти [90; 184;
343; 346; 412; 889, 899 та in.].
Ситуация докоршпо змшилася шсля третьо! хвил! азшських
помадгв — аварсько!, що з’явилася на схщпоевропейському o6pi!
у 558 р. Пройпювши через надчорноморський i нижньодупайський
коридор, авари близько 568 р. утворили в Карпатськш котловиш свое
25
примйивне об’еднання державного типу — каганат. Вщтод! починас-
ться перюд слов’яно-аварських воен (568—635 рр.), що спричипилися
до глибоких зрушень у загальнополПичнш обстаповц! на сход! 6в-
ропи. Ц! зм1ни фатально вщбилися на ход! социального розвитку
наших предк!в. Можпа сказати: чим гупни були для гойв, тим для
слов’яп стали авари.
Внаслщок збройно! конфронтацП, що тривала понад 60 рок!в,
Антське об’еднання припинило свое шнування. У ЗО-i роки VII ст.
починас формуватися пове, могутшше ! значно ширше пол!тичне
об’еднання — Русь. У 20—ЗО-i роки VII ст. i на заход!, на pyi’nax
Склавшського царства, виникас ново пол!тичне утворення — «держа-
ва Само» [841] (ii схщнослов’янський аналог з певиою шдставою
можна було б назвати «державою Кия»). Шзшше це об’еднання
трансформувалося у Великоморавське княз!вство.
Крах Римсько! !мпер!1, головного оплоту раннього християнства,
пе м!г пе спричинитися до певпого шдриву позицш ново! в!ри в очах
язичеського св!ту. Сощальна система раннього середньов!ччя, яка
спиралася на позаеконом!чний примус i грубу в!йськову силу, виро-
била й вщповщний погляд на речЕ Доктрина «правий той, хто
сильншшй» знаходила своерщну штерпретащю в сфер! релйшно-
культових уявлень. Бог, який виявився пездатним захистити cboix
адепйв в!д варварсько! навали, в очах тогочасно! аудитор!! не м!г
розраховувати на визпапня i шетет. Потр!бна була вишукана д!а-
лектика ранпьо! патристики, щоб якось нейтрал!зувати i подолати
уразу вщ трайчного розвороту полйичних подш великого переселен-
ия народ!в.
Тому ц!лком ймов!рно, що наприкшц! V, в VI та VII ст. христи-
янство знаходило серед слов’яп (зокрема, схщних) менше визпапня,
ашж в попередню епоху. В кожному раз! серед численних вщомостей
про наших предюв, як! м!стяться в творах тогочасних в!зант!йських
письменник!в, згадки про поширення ново! в!ри вщеутш. Разом
з тим було б прикрою помилкою розглядати анйв i склав!шв VI-
VI! ст. як класичпих язичнишв.
Прокоши Кесаршський. До VI ст. наложить тв!р грецького автора
Прокошя Кесаршського (м!ж 490 та 507 — теля 562), що справедли-
во визпаеться за одно з найвидатншшх джерел з рапньо! icTopii
слов’ян. Протягом тривалого часу Прокошй Кесаршський був секре-
тарем в!зантшського полководца Вел!зар!я, який керував военними
заходами iMnepi! на Балканах та в 1тал!!. Таким чином, розповщь
Прокошя с евщченням якщо не самовидця описуваних ним подш, то
людипи, що брала сво! вщомоей з перших рук. Зокрема, з! слов’яна-
ми Прокошй, напевно, стикався безпосередпьо. Тому його повщом-
лепня про наших нредк!в, !х релшшш уявленпя заслуговують на
особливу увагу.
Прокошй пише: «Вопи (анти i склавпш.— М. Б.) вважають, що
один йльки Бог, творець блискавиць, с володарем над уйма, i йому
приносить в оф!ру бик!в та виконують inini свящепш обряди. Дол!
вопи не знають i взагал! пе визпають, що вона у вщношенш до людей
мае будь-яку силу; i коли !м ось-ось загрожуе смерть — чи то вра-
26
женим хворобою, чи то иа вшш потрапивши у скрутпе становище,—
вони дають обкницю, якщо врятуються, негайно скласти Богу жертву
за свою душу. Уникнувши загибел!, вони оф!рують те, що общяли,
i в!рять, що порятунок куплений цшою то'! жертви. Вони почитають
р!чки i шмф, i всяк! imni божества, складають !м вс!м оф!ри i за
допомогою цих жертв здшснюють гадания...» [Proc. BG., III, 14, 23—
24; див.: 512, с. 297].
Наведений уривок користуоться неабиякою понуляршстю серед
дослщниюв [206, с. 121-123; 412, с. 304;; 524, с. 327; 584, с. 268
та in.]. Жодних дискусш в!н не породив; Bci коментатори певш, що
йдеться про суто язичеськ! в!рування. Бог-громовержець, звичайно,
ототожнюоться з давньоруським Перуном; про «шмф» i «всяк! inini
божества» вже год! й говорити. Однак уважний анал!з Прокошово'!
довщки примушуо критично поставитися до поширено! точки
вору.
По-перше, щодо м!ркування з приводу дол! та ii фатально'! функ-
ц!1 в житт! людини. Передуши ця сентенщя виглядае як док!р
слов’янам, що на!вно в!рять у здатшсть людини активно впливати
на х!д под!й, пезалежних вщ 1'хньо! вол!. Док!р — з боку автора, що
твердо стоить на позици передприречення, скаж!мо, грека язичесько'!
доби, коли псрсошфшована доля (Мойра, Анапке) покидала належне
м!сце в загальшй щеолопчшй концепцн. Проте Прокошй жив у
VI ст., коли християнство пе просто здобуло загальне визнання у вь
зантшському сусшльств!, а й було офщшпою державною релМею,
тому в устах православного христианина цитовапа заява неминуче
набирас зовс!м ininoro сенсу.
Тут ми не будемо розглядати докладпо надзвичайно складпу
проблему передприреченост! в ранньохристиянськш фшософи. Ця
щея несумюпа з головною християнською настаповою —штерпрета-
ц!сю земного кнування людини як випробуванпя перед в!чним
життям в потойб!чпому св!т!. Послщовне застосуваппя тези про все-
могутшсть бога, однак, тягло за собою певного роду збочення. Саме
в V—VI ст. у середовищ! ранпьохристиянських щеолопв точилася
досить гостра дискушя з цього приводу (полемика Августина проти
Пелапя та його послщовниюв). Щоправда, ц! суперечки охопили пе-
реважпо захщн! епарх!! (Гал!я); православний Константинополь
залишався па твердих позищях !ндетерм!шзму та свободи вол! (кон-
цепщя Логоса).
Проблема передприречення (як вопа стояла за час!в Прокошя)
мала специф!чний зм!ст детермшованого нахилу до зла, тобто !зна-
чальпо!' приреченост! тих або шших людей на в!чш пекельш муки.
Проблеми земного життя вона не торкалася.
Зрештою, думка про можлив!сть людини якось вплипути на пози-
ц!ю вищого божества не чужа для християнства. 1дея жертви зазнала
серйозно! трансформацп. Бо що таке молитва, як не свосрщна форма
жертви? Широка практика оф!руваппя матер!альних благ «на цер-
кву» — починаючи вщ скромно! св!чки перед образом i кшчаючи
земелышми бенеф!ц!ями — не тшьки не засуджувалася, а навпаки,
вшляко заохочувалася церковними идеологами. Бог-жебрак перших
27
стол!ть християнства поступово, але пеухильно перевтчлювався у бо-
га-феодала, бога-багат!я, бога-лихваря *.
Таким чином, Прокоши також не «знав дол!» i не «визнавав, що
вона у вщношенш до людей мае будь-яку силу». В цьому в!н був
однодумцем ант!в i склав!шв; отже, не для докору наводить вш свою
сентенц!ю. Не шдлягае сумшву, що наш автор, людина добре осв!че-
на, знав уявлепня грек!в дохристиянсько! доби, що i вщбилося
в комептованому фрагмент!. В ньому пщкреслюеться в!дм!нн!сть
слов’янських в!рувань не в!д християнського вчення, а в!д класичного
язичества.
По-друге, привертае увагу, що анти i склавши визнавали всевлад-
н!сть «одного т!льки бога» (курсив мш.— М. Б.). Отже, йдеться про
якусь форму моното1зму чи етнотегзму. Звичайно, можна брати шд
сумшв точшсть виразу або ж об!знашсть автора в деталях чужого
в!ровчення, але так чи шакше коментований текст вимагае уточ-
нения.
Якого кшталту моноте!зм м!г сповщатися антами i склавшами?
1сламу на той час взагал! ще не !снувало. 1уда!зм утвердився в Хо-
зарп через два стол!ття теля смерт! Прокошя. Машхейство, що
виникло у III ст., являло собою не монотегзм, а бшарну систему.
Навряд чи Прокошй не згадав би поруч з богом св!тла й добра ман!-
хойського бога зла. I вже зовс!м дивно було б шукати у стародавшх
слов’ян VI ст. будизм або якусь iurny схщну рел!гно на кшталт кон-
фущанства або даосизму. Отже, единою альтернативою залишасться
припущення про якусь особливу систему, створену самими слов’я-
нами.
Найправдопод!бшше то була свосрщна коптамшащя християн-
ства з м!сцевими язичеськими уявлепнями. Нав!ть шеля остаточного
утвердження нравослав’я у Кигвськш Pyci язичеськ! елементи зли-
лися з християнським культом, утворивши свосрщний !деолог!чний
стовп.
По-трете, Прокошй згадус лише бога-громоворжця, застосовуючи
при цьому слово «один». Дослщники ототожпюють з ним Перуна.
А куди ж у такому випадку подшися Дажбог, Велес, Стрибог, Сва-
рог, Хоре та !шш креатури слов’янського язичеського пантеону?
Кр!м единого бога-громовержця Прокошю вщом! лише русалки, ль
совики та шша «нечисть», яка в народшй демонолог!! поещала пиж-
чий !ерарх!чпий ранг падприродного св!ту. Bipa в цих персонаж!в
«фольклорного язичества» про!снувала до наших дшв, ан! ск!льки
не занеречуючи християпську догматику i прекрасно уживаючися
з нею.
На швдш Схщпо! Свропи християнство почало поширюватися
тод!, коли догматика ново! в!ри ще не набула завершеного вигляду.
До того я? навряд чи наших предюв серйозно хвилювали складн!
* Догмат про так зван! «надлишков! д!яппя», що пабув визнання в Захщшй
церкв!, перетворив християнського бога на своврщного банкира. Як вщомо,
торпвля шдульгенщями протягом багатьох в!к!в забезпечувала папському
престолу величезш прибутки.
28
проблема ранньо! патристики на вз!рець триштарно!. Перед ранньо-
слов’янським сусшльством стояли зовс1м шип проблеми, породжен!
процесом переходу вщ перв!снообщинпого ладу до класового сус-
шльства.
Вщ V ст., у зв’язку з падшням Римсько! iMnepii, зв’язки схщних
слов’ян з шзньоантичною Ейкумепою були втрачеш. Вплив христи-
янства послабився; еволющя ново!' в!ри тут вщбувалася незалежно
вщ боротьби думок, яка точилася в рамках православного св!ту. Чис-
лены epoci, що змшювали одна одну, i так чи шакше провокували
розвиток офщшно стверджено! концепцп, в свою чергу породжували
оригшальш концепцп серед населения перифершних земель. У дав-
nix слов’ян наслщком того процесу була поява своерщно! форми мо-
ноте!зму, що й знайшла свое вщображення в твор! Прокошя.
Звичайно, в!зантшський автор VI ст. вважав за еталон язичества
Bipy грешв антично! доби в невблаганний рок. РелМя давшх слов’ян,
що под!бно до головно! настапови християнства заперечувала
послщовпий детерм!шзм людсько! вол! та поведшки i визнавала мож-
ливкть активного впливу людини па трансцендентний хщ подш,
принцииово р!знилася вщ такого класичного уявлення. Водночас
яскрав! пережитки язичеських щей (народна демонолопя та жертво-
приношения у вщвертому, ф!зично-матер1ал1зованому вигляд!) ви-
ключали можливкть квал!ф!кувати таку peniriro як християпську.
Легенда про Кия. Початок icTopii Pyci як державного об’еднання
швденно! частини схщнослов’янських племен зв’язуеться з леген-
дарною ностаттю Кия. В «Повкт! временних л,т» вмещено переказ
про заспування Киева трьома братами — Кием, Щеком, Хоривом та
1хньою сестрою Либедю, дуже популярний в лкератур! [250, с. 7—8].
Цей переказ виявляе yci озпаки фольклорного оформления i мае
позакторичний характер. У пьому присутш так! мапдр!вш сюжети,
як щея «засновниюв», класична тр!ада (три брати), шдкреслено
увагу до топошмики тощо. 3 огляду па це в кторюграфп друго! по-
ловини XIX — початку XX ст. набула поширення теор!я «епошмно-
го» або «етимолопчпого» м!фу, за якою лпописний переказ являв
собою вигадку хрошста, який памагався пояснити виникнення назв
кшвських урочищ. Певний час ця концепщя була пашвною; !! пщ-
тримували С. М. Соловйов [634, с. 94], О. О. Шахматов [755, с. 477],
М. Г. Петров [479, с. 2—3], Д. I. Багалш [43, с. 180], В. Базилевич
[44, с. 45] та багато шших.
Однак вопа була спростована археолопчпими дослщженнями.
Розкопки Д. В. Мшеева у 1908—1909 рр. виявили залишки городища,
про яке йдеться у лпописному переказ! («Город Кия») [131, с. 140—
141; 269, с. 93-97; 270; 271, с. 98 сл.; 272; 286, с. 184-185; 287,
с. 27—28; 689, с. 46—47]. У довоенш i шслявоснш роки трасу
укршлень найдавшшого киТвського замку простежепо докладшше
(розкопки Т. М. Мовчашвського у 1936—1937 рр., М. К. Каргера v
1939 р. i П. П. Толочка в 1969—1970 рр.). З’ясовано, що «Город Кия»
збудовано не шзшше VIII ст., а мабуть значно рашше. Таким чипом
вщбувся ршучий поворот в 6iK визпання реально! кторично! оспови
лпописного оповщапня, яке, на думку сучасних дослщнишв, являе
29
собою фольклорно осмислений спогад про спорудження першого Ки-
Твського городища.
«Повкть временних л!т» повщомляв деяк! важлив! подробшц
полггично!' бюграфи Кия, який князював «в род! своему». Перебу-
ваючи у Константинополь вш прийпяв «велику честь вщ царя»; зро-
бив спробу закршитися в Нижньому Наддупав’!' i павпь збудував там
опорний пункт — «градок Кисвець», але певдало — «пе прийняли
його» м!сцев! племена. Тому Bin мусив вщшти до Середньо! Наддн!-
прянщини, де заснував власну резиденцию — «Ки!‘в». Тут вш i помер.
Широко коло паралелей мютиться в джерелах, неодпакових за
характером та походженням. Йдеться про давньоруський епос, захщ-
нослов’япськ! перекази, пам’ятки в!зант!йсько!’, в!рменсько!', скандь
навськоТ, староюмецько! лйератури, тв!р готського письменника
VI ст. Йордана та in. [91, с. 87—110; 93, с. 79—83].
За зм!стом pi джерела подьляються па дв! групи. В декотрих е
вщомост! про Либщь та i’i брат!в (серед яких, однак, Кия не назва-
но). Корен! цього сюжету сягають друго!’ половини IV ст. Innii
повщомляють про ц!лком реальну д!ялыпсть вторичного Кия (перша
половина VII ст.). До остапшх належать твори в!зант!йсько! л!тера-
тури, як! становлять для нас найбшыпу шформативну вартють, а та-
кож в!рменський вар!ант кигвсько! легепди. Це — «1стор!я Таро-
на» — тв!р VIII ст. [1, с. 346; 227], що приписуеться двом авторам:
Зепобу Глаку та 1оану Мамиконяну [248]. Вперше на зб!г сюжету
двох пам’яток звернув увагу М. Я. Марр [390; 391; с. 195—208; 392,
с. 123; 393, с. 227—230, 271]; шзпппе ця тема розроблена в творах
шших учених [77; 88; 93, с. 85—88; 532, с. 26—28; 540; 544, с. 779—
780].
У лйератур! визнано, що контакт Кия з грецьким 1мператором
припадав па кшець VI — першу половину VII ст., в перюд активного
руху слов’янских племен па Балкани [91, с. 80—102; 539, с. 90—97].
Початок цього руху, за евщченням в!запт!йських джерел, припадав
на перш! роки врядуванпя Юстижапа I (527—565) [Proc. Anecd.
XVIII, 20]. Б. О. Рибаков висловив думку, що саме цей !мператор
«з великою честю» приймав Кия [532, с. 34—35; 540, 544, с. 776—777].
Правда, останюм часом дослщник вважас за можливе датувати цю
под!ю правлшням Анастас!я [528; 539, с. 94].
Така точка зору, однак, викликас серйозш сумшви. Про Апас-
тас!я взагал! не може бути й мови, бо за його час!в (491—518)
Балканськ! вшни ще не почипалися i про наших предкхв в!запт!йц!
практично н!чого пе знали. В перюд Юстишана та його найближчих
наступниюв слов’яни стикалися з греками переважпо па пол! бою *.
* Окрем! невелик! загопи ант!в i склав!шв за Юстиниана I ешзодичпо
вступали на вшськову службу до грек!в. Так, Агатш М!р!нейський заевщчув
участь слав’янських заготв у военпих д!ях в!зант!йц!в проти nepciB у Закав-
казз! (в Колхид!) [Agath., Ill, 6—7; див.: 9, с. 75]. За дапими Прокошя [Proc.
BG„ I, 27, 2; II, 26, 18-25; III, 22, 3; див.: 512, с. 156, 243—244, 319], анти i скла-
в!ни д!яли у склад! грецько!' армп проти готських вшськ в 1талп тощо. Однак
цього ще пе досить, щоб приймати слов’янського володаря високого рангу
(яким був Кий) «з великою честю» самим !мператором.
30
Для серйозних дипломатичних контакпв ще не було умов. Най-
iMOBipiiime вщносити перебуванпя Кия при !мператорському двор!
до перюду аварських воен, коли анти виступали союзниками в!зан-
тшщв (останне шдкреслено в джерелах) [Theophyl Sim., VIII, 5, 13-r
див.: 713, с. 180; Theophani, Chron; див.: 737, с. 58], тобто до друго!
половини VI або до початку VII ст. Саме на цей час припадають
вщомост! в!зантшських джерел про лИописного Кия: у другш редак-
цп «Чудес Дмитра Солунського», у Феофана 1сповщника, у патр!арха
Нпйфора та у loana з HiKiy [91, с. 87—110].
У в!зантшських текстах Кий виступае шд !менем Кувер. На
переконливо аргументовану думку мовознавщв [240, с. 36—37; 432
та in.], слов’янське !м’я Кий в архетип! звучало як «Кув» (довге шдо-
европейське «и» на слов’янському мовному грунт! дало тверде «ы»)
[563; 564; 565 та ш.]. Етимолопчно це !м’я зв’язано з термшом
«кувати» (слово «кий» в давньоруськш мов! означало «молот») [432;
641, с. 1416; 501, т. 2, с. 306]. ЕМрменський вар!ант легенди також збе-
pir давню форму !мен! героя з кореневим «у» (Ку-ар). Частка «-ар»
(«-ер») —словотворчий елемент для утворення !менник!в в суб’ек-
тивному значенн! (як в словах «пахар» в!д «пахати», «злидар» вщ
«злидн!» i т. п.). Законом!рн!сть його в нашому випадку шдтвердже-
на збйом в!рменсько! та в!зантшсько! форм.
В лИератур! з приводу Кувера виникла плутанина, спровокована
прикрим пепорозумшням. У деяких текстах героя названо не Куве-
ром, а Кувратом. Оскмьки у VII ст. жив i д!яв болгарський хан
з таким !менем [Theoph. Chron.; див. 737, с. 60—61; Niceph. Hist,
opusc.; див. 737, с. 162; 449], то коментатори проголосили Кувера
болгарином, не враховуючи того, що вщомост!, наведен! в джерелах,
р!шуче виключають под!бне з!ставлення. «Чудеса Дмитра Солунсько-
го» ^рямо^ засвщчують слов’япське походження персонажа [706г
На шдстав! наведених джерел можна рекопструювати реальну
б!ограф!ю вторичного Кия. В!н походив з тих слов’ян, як! тд тиском
аварсько! навали змушен! були перейти до облает! Орем (античний
С!рмш), тобто до сучаспо! Хорват!!. Константин Багрянородиий,
зокрема, пише про переселения схщнослов’янського племен! хорват!»
з Прикарпаття до того ж таки С!рм!я [Const. Porph., AJ, 31; див.:
293, с. 292—294]. До свого переселения вони були в склад! Полян-
сько! копфедерацп [98, с. 135—148]. Отже, за походженням Кий був-
полянином, хоча й не середньодшпровським. Близько 634 р. в!н
повстав проти авар!в ! залишивши С!рм!й шукав пщтримки у в!зан-
тшського !мператора 1ракл!я (610—641).
Кий одержав вщ !мператора бенеф!ц!й у Наддунайщиш, на той
час засележй вже переважно слов’япами, i збудував там укршлений
замок (град), який «Чудеса...» називають Керам!с!евим табором,
а лггописи —- Кш’вцем. 3 часом у Кия виникае конфлжт з в!зантш-
ською адм!н!страц!сю, зокрема щодо Солун!. В результат! в!н змупге-
нии був покинути Наддунав’я i зникае з обр!ю активно! в!зант!йськоТ
полынки. Далыпа його доля мало цшавила грегав. Можливо, що Кий
переселився до Середнього Наддншров’я, де i заснував нову резиден-
31
щю — Ки!в, якому судилося стати столицею велико!’ схщнослов’ян-
сько! держави.
В!зант!йськ! джерела наводять декотр! надзвичайно важлив!
вщомост!, що стосуються перебувания слов’янського правителя
у Константинопол! в молод! роки, його навчаиня там, особистого
приятелювання з 1ракл!ем, а також прийияття ним християнства.
Так, автор VII ст. (сучасник описуваних подш) 1оан з HiKiy пише:
«Куврат, князь гушпв * i неб!ж Орхана в юност! був хрещений та
виховувався в Констаптинопол! в надрах християнства. Bin вир!с
при царському двор!. Вш був т!сно зв’язаний дружбою з 1ракл!ем,
шсля його смерт!, як осинаний царськими милостями, виявляв вщ-
дапу вдячтсть його д!тям та дружиш Мартин!. Силою святого i жи-
вотворного хрещення, ним прийнятого, вш перемагав ycix варвар!в
та язичниюв» [706, с. 661—662]. Безумовно, наведен! вщомост! заслу-
говують на увагу.
1раклш народився 575 р. Якщо Кий був його одноликом, то на
момент повстання, дунайсько’! епопе! та заснування Киева мав
близько 60-ти рок!в, тобто був уже досить л!тньою людиною. Навчан-
ня у Константинопол! припадав на останне десятилггтя VI ст.— на
часи !мператора Мавриюя (582—602), який придшяв велику увагу
культурним справам (за його врядуванпя Константинопольський ун!-
верситет переживав короткий час шднесення).
Нас ц!кавить евщчення 1оана (дв!ч! повторене) про хрещення
Кия-Кувера. Воно не здаеться неймов!рним. Тривале перебувания
в православнш крапп, при двор! володаря, який звик вважати себе
за лщера усього православного св!ту, навчання в учбовому заклад!,
що перебував пщ безпосередньою откою церковно! кур!!, не могло
не вплинути на евщомшть молодого Кия. Отже, його прилучення до
православ’я здаеться не пльки можливим, а й законом!рним актом.
Одпак повне мовчання решти джерел з цього приводу не може
не викликати настороженост!. Вщсутшсть жодного патяку на прина-
лежшеть Кия до християнсько! церкви в лИописпих текстах, бшыпе
того, пщкреслення (правда, в явно упереджених творах) язичества
трьох брат!в-засновник!в можпа пояснити пор!вняно шзньою тенден-
ц!ею приписувати усю честь просвИництва Pyci Аскольду або Воло-
димиру Святому. Так само i мовчання решти в!зантшських джерел
та «IcTopi! Тарона». Надто лакошчний характер грецьких хрошк та
специфша в!рменсько! (скомпоновано! з р!зноман!тних уривюв i в!-
д!рвано! вщ конкретних шторичних реалш) закликав до обережност!
у висновках. Найдокладшшим е звщомлення в «Чудесах Дмитра
Солунського», твор! пе так шторичному, як житшному. Його автори
навряд чи стали рекламувати належшеть варвар!в до православ’я,
якщо врахувати, що вони входили в збройний конфлшт з християна-
ми-греками i загрожували Солуш, нротеговапш Дмитром.
Проблема залишаеться вщкритою i потребуе далыпо! джерело-
знавчо! розробки, але за всяко! умови евщчення loana Шюуського
заслуговуе на увагу.
* «Гуннами» в!зант!йськ! письменпики нерщко називали слов’ян.
32
Хрещення Бравлина. Друга половина VII—VIII ст. в icTopii
ЕИзантшсько! iMiiepii стаповить найбурхлившшй i темний перюд.
Глибока сощальпа криза, що поставила крашу перед перспективою
тотального краху, не пльки мала пряме вщношення до релнчйпо-цер-
ковних справ, а й набрала форми шоноборства, тобто суто щеолог!ч-
ного руху. Глибинш сусшльш процеси були завуальоваш i закамуф-
льоваш церковною пол!тикою !мператор!в-сретик!в (Лев III 1саврин
(717__741) та його наступпики), що призвело до падшня морального
авторитету константипопольсько! кафедри.
Для щеолопчного розвитку Швтчного Надчорпомор’я м!жусобна
боротьба всередиш в!зантшсько‘! церкви мала далекосяжне значения.
Швтчно-Схщний Крим перетворився па своерщне м!сце заслання
(або схованку?) для стшких приб!чник!в православ’я. Ця область
тод! перебувала шд владою Хозарського каганату, вщомого своею
релтйною терпимютю, i адмппстративно виходила за меж! в!зантш-
сько’! юрисдикцн. Тут знаходили притулок опальн! та репресован!
противники офщшно стверджувано! шоноборсько!' доктрини. Остав-
ив, звичайно, активно снрияло поширенню християнства (саме в його
православию форм!) серед мюцевих племен.
В числ! визначних д!яч!в, як! потрапили у цей глухий кут хри-
стиянсько! Ейкумени, був Стефан Сурозький, прозваний 1спов!дни-
ком. Факти його життя в!дом! дослщпикам в дуже обмежепих рамках
[121, с. CCVIII—CCXVIII], В 767 р. вш зазпав репресш з боку !мпе-
ратора Константина Копротма i, рятуючись в!д переслщувань, ут!к
до Сурожа (сучасний Судак) в Тавридь Через 20 роюв Bin у ранз!
сурозького епископа брав участь в VII (2-му Ншейському) собор!.
Одною !з заслуг Стефана перед православною церквою названо
його MicionepcbKy ддялыпсть, завдяки як!й було паверпепо до хри-
стиянства багато язичпиюв. Така д!ялыпсть. за церковною легендою,
продовжувалася й теля його смерть Серед под!бних чудес «Жит!е
Стефана Сурозького» пазивае хрещення слов’янського (руського)
князя Бравлина.
До нас дшшли дв! редакцп «Жит!я Стефана Сурозького» — ко-
ротка i попгарена [125, с. 77—98]. Перша в!дома в грецькому ориг!-
нал! та давньоруському переклад!. Вона стисла, розповщь про по-
смертн! чудеса святого (в тому числ! й !стор!я Бравлина) в тй в!д-
сутня. Поширепа редакщя збереглася тшьки в давньоруському
переклад!, викопаному в XVI ст. в ученому гуртку митрополита Ма-
кар!я. Вщсутшсть грецького оригшалу давала шдстави заперечувати
автентичшеть твору [887 та in.]. Однак глибоке дослщженпя В. Г. Ва-
сильевського [121; див. також 135; 869], шдтверджене i розвинене
радянськими вчепими [169, с. 47—49; 190, с. 354; 333, с. 45—55; 381,
с. 200—201; 466, с. 48; 508, с. 213; 509; 576, с. 25—30; 843, с. 136;
846, с. 152—153] перекопливо довело достов!ршсть втраченого ори-
гшалу.
Еп!зод хрещення руського князя становить зм!ст спещального
параграфа: «О прихождеши рат!ю к Сурожу князя Бравлина изъ
Великого Новаграда». Наведемо його повшетю: «По смерти же свя-
таго мало лЪтъ миноу, пршде рать велика роусскаа изъ Новаграда
2 7—251
33
князь Бравлинъ силенъ зЬло, плЬни отъ Корсоуня и до Корча, съ
многою силою пр!иде к Соурожу, за 10 дьнш бишася злЬ межоу
себе. И по 10 дьшй вниде Бравлинъ, силою изломивъ жельзная вра-
та, и вниде въ градъ, и земъ мечь свой. И впиде въ церковь въ свя-
тую Соф!ю, и разбивъ двери и вниде идЬже гробъ святаго, а на гроб-Ь
царьское одЬало и жемчюгь, и злато, и камень драгый, и кандила
злата, и съсудовъ златыхъ много, все пограбиша. И в томъ часЬ раз-
бол!>ся, обратися лице его пазадъ, и лежа пЪны точагпе, възпи гла-
голя: «Великъ человЪкъ святъ есть, иже зде, и оудари мя по лицу,
и обратися лице мое назадъ». И рече князь боляромъ своимъ: «Обра-
тите все назадъ, что есте взяли». Они же възвратиша все, и хотЬша
и князя пояти оттуду. Князь же възпи, глаголя: «Не дЪите мене да
лежу, изламати бо мя хощетъ единъ старъ святъ моужь, притисну
мя, и душа ми изити хощетъ». И рече имъ: «Скоро вижен^те рать
изъ града сего, да не възметь ничтоже рать». И излЬзе изъ града,
и еще пе въстаняше, дондеже пакы рече князь боляромъ: «С!и
възвратите все, елико пограбихомъ священный съсоуды церковный
в Корсоуни и в Керчи и вездЬ. И принесите сЪмо все, и положите на
гробЪ СтефановЬ». Они же възвратиша все, и ничтоже себЪ на оста-
вите, по все принесоша и положите при гробЪ святаго Стефана.
И пакы въ ужасЬ, рече святый Стефанъ къ князю: «Аще не крести-
шися въ церкви моей, не възвратишися и не изыдеши отсюдоу».
И възпи князь глаголя: «Да пршдоуть Попове и крестят мя, аще
въстану и лице мое обратится, крещуся». I пршдоша Попове, и Фи-
ларетъ арх!епископъ, и молитву сътвориша падъ кпяземъ. И крести-
ша его въ имя Отца и Сына и Святаго Духа. И обратися лице его
пакы. Крестиша же ся и боляре вси, но еще inia его боляше. Попове
же рекоша князю: «Обещайся Богоу, елико отъ Корсуня до Корча
что еси взялъ плЪнникы моужи и жены и д'Ьти, повели възвратити
вся». Тогда князь повелЪ всЬмъ своимь вся отпустиша каждо въ
свояси. За нед'Ьлю же не изиде изъ церкви, донелиже даръ даде
великъ святомоу Стефану, и градъ, и люди, и поповъ почтивъ
отъиде. И то слышавше ипш ратнш и не см^аху наити, аще ли кто
наидяше, то посрамленъ отхождааше» [125, с. 95—96].
Звичайно, наведений уривок демонструс bci найбапальнпш озпаки
житшно! деформац!!, але сам факт военно! експедицп руського кпя-
зя навряд чи може бути заперечений: под!бш апограф!чн! перекази
завжди спираються на реальш факти, хоча й шддають !х певши
обробщ. Мотив неспод!вано! хвороби i чудесного зцшення можливо
е паслщком церковно! штерпретаци аж шяк пе фантастичпих подш.
Медичпо точний опис хвороби (етлептичний припадок) примушуе
думати, що вона не вигадана i описаний шцидент справд! мав
м!сце.
За твердженням Житая похщ Бравлина вщбувся пезабаром шсля
смерт! святого («мало л!т минуло»). На жаль, точного часу його
кончини ми не знасмо. Виходячи з дати народження (700—701 рр.),
можна твердити, що сталася вона ще до кшця VIII ст. Отже, до
Криму Стефан потрапив лгтньою людиною, а у 2-му Н!кейсъкому со-
бор! брав участь в глибокш старост!. Таким чином, найправдопод!б-
34
шше, Русь напала на Сурож на початку IX, можливо, наприкшщ
VIIl'cT На той час вона стояла на пороз! свого пщнесення.
Проникнення сх!дних слов’яп в Тавриду почалося ще в перш!
стол!ття ново! ери, що засвщчено матер!алами чернях!всько! куль-
и знайденими п!д час розкопок кримських некропол!в того часу
(могильники 1нкерманський, Чорнор!ченський, Харакс тощо) [130;
620’ 621 та ш.]. 1м’я «ант» (avrag лат (ov) або og) вмпцене в одно-
му з боспорських напис!в III ст. [1OSPE, II, N 29] чимало дослщник!в
вважають першою хронолопчною згадкою етношма «анти» та свщ-
ченням помггно! рол!, яку на той час вихщщ з слов’янских земель
вщйравали в сусшльному житт! Схщного Криму [68, с. 140; 382,
с. 36; 488; 524, с. 319].
у уп—VIII ст. шдвищуеться актившсть слов’янських Переселен-
ц!в до Криму. Ще в передвоснш часи Н. С. Барсамов звернув увагу
на наявн!сть штенсивного слов’янського матер!алу в культурних
шарах Тепсепського городища в Коктебел!, розташованого в 25 км
(одноденний перехщ) вщ Сурожа [48]. Незважаючи на скептичну
позищю I. I. Ляпушкша [370, 371] i деяких шших археолопв [21,
с. 237; 30; 407; 788, с. 40—41], висновок Н. С. Барсамова було пщ-
тверджено не пльки новими дослщженнями на Тепсен! (В. П. Ба-
бенчиков) [41; 42; 631, с. 70—87; 762, с. 154—155], а й матер!алами
розкопок на Керченському п-ов! (Тиритака, 1лурат) [166; 168; 167;
291; 394], в Пантикапе!, що наприкшщ I тис. н. е. став слов’янським
м. Корчевии [549; 786, с. 494—501]. Як вщомо, слов’япська м!грац!я
охопила й азшський б!к протоки (давньоруська Тмутаракань) [257,
с. 275; 383; 533; 534; 539, с. 289; 549].
Дискус!я про час випикпеппя давньорусько! Тмутарокан!, роз-
почата в радянськш юторюграфп у 40-i та 50-i роки [414; 431; 788],
заплутала досить ясну справу, бо пщмшила одне питания шшим.
Предметом обговорення став час утворення Тмутараканського кня-
з!вства та його переходу пщ киТвську зверхшсть, що, напевно, ста-
лося за Володимира Святославича, причому, ймов!рно, наприкшщ
його врядування, тобто вже в XI ст. Однак звщси не випливае, що
початок слов’янського заселения Схщного Криму ! Тамаш припадас
саме на цей час. Розпочалося воно набагато рашше i виникненпя тут
давньоруського княз!вства було шдготовлено тривалим процесом по-
передньо! колошзацп [541]. Найактившше слов’яшзащя Сходного
Криму i Таманського п-ова вщбувалася теля повстання 1оана Гот-
ського [123], громадянсько! вшни в Хазар!!, спровоковано! реформами
царя Обадн [21, с. 324], та втрати каганатом позицш у Надчорпомор’!
та Надазов’!.
Йдеться про час шнування давньорусько! Apcani! [444, с. 408—
419], тобто про кшець VIII — початок IX ст.— на який припадав
експедищя Бравлина. Шзнппе, в середин! IX ст., Надазовська Русь,
очевидно, потрапляе пщ владу Киева.
1м я руського князя, безумовно, слов’янське. Титул «князь», зви-
чаино, е шзюм елементом, що щлком залишасться па сов!ст! пере-
кладач!в XVI ст. Який термш стояв у грецькому оригшал! та був
витлумачений книжниками 1вапа Грозпого за допомогою звичного
2*
35
для них слова — можемо ильки догадуватися. HamMOBipninie, то було
слово «Apxov», яким греки X—XI ст. позначали давньоруських воло-
дар!в. Реальним титулом Бравлина слово «князь» бути не могло, бо
в мовний ужиток Pyci воно увшшло тшьки теля перевороту 882 р.
i утвердження в Киев! нормансько! династп Рюрикович1в.
Шзшм елемептом, внесеним книжниками XVI ст., е й назва
м1ста, звщки прибув житшний «князь» — «Великий Новгород». Асо-
щащя з «Господином Великим Новгородом» над Волховом виникае
щлком природно i сама по co6i вже е переконливим спростуванням.
Волховсысий Новгород на рубежу VIII—IX ст. ще не кнував; його
закладепо майже столИтям шзвшге — 873 р. [250, с. 14]. ВНм, 1нтер-
полящею, можливо, е пльки еттет «Великий», доданий перекладача-
ми до добре знайомо! пазви з м!ркувань кторично! умовностк «Нов-
город!в» («нових город!в») на Pyci було безл!ч, в тому числ!
й в раншй перкд ii кнування. Далеко не Bci назви тих чашв дожили
до наших дтв, i не Bci вони були своечасно фшеоваш писемними
джерелами.
Поширення християнства у Схщнш Слов’янщшп на рубежу
VIII—IX ст. набувало значения найгостр1шо‘1 та найактуальншгох
проблеми. Нова Bipa упевнено i активно торувала co6i шлях, здобув-
ши в Pyci солщну тдтримку. На порядку денному стояла офщшна
християшзащя Pyci.
Роздал II
ПЕРШЕ (АСКОЛЬДОВЕ) ХРЕЩЕННЯ
РУС1
*
Вщома теза про запровадження християнства на Pyci Володими-
ром Святим наприкшщ X ст., освячена авторитетом православно!
церкви, набула значения догмату, що не шдлягав ani обговоренню,
ani сумшву. Перша християшзащя Pyci за чашв Аскольда i naTpiap-
ха ФоПя виявилася завуальовапою, вщсунутою на задшй план 1сто-
ричного процесу.
«Змова мовчання». В шоземних джерелах вщсутш вщомосп щодо
хрещення Pyci близько 988 р. У 1888 р., в зв’язку ia 900-р1ччям
Володимирова хрещення, Ф. Фортинський здшснив спещальне до-
слщження, вщшукуючи найменпп слщи i натяки в европейських
хрошках i документах [717]. Наслщок був приголомшуючий: в жод-
ному текст! не знайшлося шяких вщомостей щодо християшзацп
Pyci наприюшц X ст. Ani польсью, чеськц yropcbKi та шмецью дже-
рела —не кажучи вже про Палшсью, французью або англшсью — не
згадують ще! поди, бдиний виняток — Титмар Мерзебургзький, але
й вш називае тйьки особисте хрещення великого князя у зв’язку
з його одруженням, шчого не говорячи про навернення краТни чи
народу.
Ще дивовижнппим е мовчання православних джерел, насамперед
в!зантшських та болгарських. 1дейно-полггичний момент в цьому
випадку здаеться найважливппим. Хрещення Володимира було спра-
вою Константинопольськог naTpiapxi’i, проте жодна грецька хрошка
кшця X—XI ст. шчого не повщомляе про цю под!ю. В писемних
джерелах (Лев Диякон, Михайло Пселл, Скилиця-Кедрип, Зопара
та ш.) знаходимо вщомост! про падшня Херсонеса, угоду Володими-
ра Святославича з 1мператором Василем II, одруження ктвського
князя з принцесою Ганною, участь руського експедицшного корпуса
У м!жусобнш боротьб! за констаптинопольський престол [127, с. 90—
100; 118, с. 196-210], але жодного натяку на хрещення Володимира
та його кратки.
Аналопчна картина простежусться й у схщних джерелах, що
вважають Русь IX—X ст. християнською крашою. Виняток станов-
лять твори Ях’1 Анпохшського (або Олександршського *) та його ком-
П1лятор1в. В сво1й xponipi, що дшшла до нас, Ях’я пише про хрещення
* Ях’я першу частику життя предав у Олександры, а близько 1014—1015 рр.
передав до AiiTioxi'i, де й заверишив свою кторичну працю.
37
ки!вського «царя i Bcix, кого охоплювали його земл!» [561, с. 24]. Це
повщомлення досл!вно повторено историком ал-Мекином, що жив
у XIII ст., i в скороченому вигляд! 1бн-ат-Атиром —багдадським
астрономом (кшець XII — початок XIII ст.) [127, с. 81]. Текстуальт
зб!ги пезаперечно свщчать про запозичення готового тексту i тим
позбавляють обох комшлятор!в самостшного джерелознавчого зна-
чения.
Ях’ю вважають сучасником Володимира Святославича, але це не
зовйм точно. Вш дшсно народився наприкшц! X ст., але свою хрошку
(припаймш, той вар!ант, що е в нашому розпорядженн! *) писав
у середин! XI ст. в 60-i роки [561, с. 53—55], тобто наприкшц! прав-
л!ння Ярослава Мудрого та за його наступниюв. На той час «Во-
лодимирова легенда», тобто верс!я про початкове хрещення Pyci
близько 988 р., уже шнувала, i, отже, могла вплинути на ант!охш-
ського хрон!ста. Тому не можемо протиставляти повщомлення Ях’1
шшим джерелам, а тим б!лыпе робити з цього будь-як! далекосяжш
висновки.
Так само не варто переоцшювати повщомлення в!рменського
хрошста кшця X — початку XI ст. Асохика (Степаноса Таронського)
про те, що «рузи прийняли Христа» близько того часу, коли руський
експедицшний корпус прибув до Константинополя [118, с. 200—201].
Вираз, застосований шториком, неясний. Часом його намагаються
трактувати в тому розумшнц що йдеться про хрещення вс!е! Pyci,
але це не випливае з текста. Ймов!рн!ше йдеться про хрещення само-
го Володимира та його найближчого оточення. В кожному раз! цього
повщомлення мало аби базувати на ньому вщповщальну !сторичну
концепщю.
Вщсутшсть в шоземних джерелах вщомостей про Володимирове
хрещення Pyci пояснюеться тим, що вперше офпцйний акт запрова-
дження християнства у Кшвськш держав! вщбувся у 860 р., за
Аскольда. I хоча теля вбивства останнього у 882 р. християнство
втратило значения державно! релт!, в очах Ейкумени Русь зали-
шалася християнського краУною. Тимчасова втрата новою в!рою сво!х
позицш не могла розхитати загальноприйняте уявлення, а навернен-
ня Володимира остаточно вир!шило суперечку м!ж двома релтй-
ними системами на користь християнства.
Давньоруський феодализм. Середина IX ст. була в iCTopii Pyci
поворотним моментом. Саме в цей час завершуеться складний i три-
валий процес формування феодал!зму у схщних слов’яп i давньо-
русько! держави.
Проблем! походжепня давньоруського феодал!зму присвячена
велика к!льк!сть дослщжень. До середини 30-х роюв панування фео-
дальних вщносин у Ки!'вськ!й держав! вважалося проблематичним.
Декотр! дослщники (I. См!рнов, Б. Тихомиров, А. Шестаков, I. Куз-
нецов та in.) важали початкову Русь рабовласницьким сусп!льством
[622, 623, 670 та !н.]. Шсля 30-х рок!в цей погляд було спростовано,
* За свечениям самого Ях’! вш дв!ч! переробляв свою працю, доповнюючи
i виправляючи !! текст.
38
хоча i в наш час вш мае сво!'х прибхчниюв (В. Горемикша [183],
почести — В. Фроянов [720, 721]).
Те шо Ки1вська Русь мала феодальний характер, переконливо
поведено працями Б. Грекова [187, 189; 190, 191, 193; 192; 194; 196;
198-200], М. Бахрушина [54; 55; 53], С. Юшкова [774-780], Н. Ру-
бинштейна [567], В. Пархоменка [456—458; 462] та in. Дискусшним,
однак, лишалося питания про час формуванпя феодал!зму в Давньо-
руськш держав!. Тривалий час дослщники подшяли розвиток Ки'гв-
сько! Pyci на два перкди — дофеодальний (IX—X ст.) та феодальний
(XI—XII ст.) [775; 776].
Усшхи археологп примусили рппуче переглянути звичну схему.
На основ! виявлених матер!ал!в було доведено, що розклад первкно-
общинного ладу у схщних слов’ян вщбувся значно ранние, шж це
було прийнято вважати. У 1950 р. в радянсьюй лператур! визнано
феодальний характер Ки!'всько! Pyci вщ самого ii виникнення [220;
446, 467], хоча й дос! деяк! дослщники намагаються вщстоювати кон-
цепщю про дофеодальний перкд Pyci в рамках IX—X ст. [582,
720, 721].
Хибним в «дофеодальнш» концепцп (в ii сучасшй штерпретацп)
е вщсутшсть ч!ткого розумшня само! сут! феодал!зму як способу
виробництва. Головною теоретичною помилкою е тенденщя ототож-
нювати загальне поняття феодал!зму з якоюсь конкретною його
формою (вотчиною або сеньйор!альною системою землеволодшня,
кршацтвом i т. п.). Вважаемо за потр!бне викласти власне розумшня
ц!е,1' проблеми, аби уникнути прикрих quid pro quo.
Основу феодального способу виробництва становить феодальна
власшсть на землю. Однкю з характерних особливостей феодально'!
економши с незбй земельно!' власност! ! володшня землею [283,
с. 157—181]. Один i той же клапоть земл! становить власшсть одшс!
людипи, але перебувае у володшш шшо'!, тобто утворюсться складна
iepapxin, нижнш щабель яко! займають безпосередн! виробники
(феодально залежн! селяни), а нагор! — вищий володар (великий
князь, король, !мператор).
За феодал!зму експлуатований продуцент мав др!бпе господар-
ство, з якого кнував. Саме в цьому (а пе в юридичному становищ!)
полягала його вщмшнкть вщ раба, що не мав шякого майна, працю-
вав на володаря та кнував за рахунок останнього. Але земля, якою
користувався феодально залежний селянин, становила власнкть
феодала; за це визискувач вимагав вщ свого шдданця виконання пев-
них повинностей. Наявнкть у продуцента власного господарства
робила його економ!чно иезалежним вщ господаря. Тому для забез-
печення зиску феодал змушепий був вдаватися до прямого насиль-
ства. Як пщкреслював В. I. Ленш, цей примус м!г мати р!зну
форму — вщ кршацького стану до станово! неповноправност! селя-
нина [Лешн В. I., ПЗТ, т. 3, с. 177].
Головною формою визиску на Pyci була продуктова рента, а не
вщробпки, як на Заход!, у Франкськш держав!. Наша краша пере-
ходила до феодал!зму не вщ рабовласпицтва, а вщ первкпообщинно-
го ладу. Попередником феодала тут був не рабовласник-латифупдист,
39
що мав добре оргашзоване госнодарство, а колишшй общинний
староста, що звик живитися за рахунок Bcici общини. 3 другого боку,
феодально залежним продуцентом ставав не колишшй раб, начисто
позбавлений засоб!в виробпицтва, а в1льпий общинник, який волод!в
земельним надшом, мав свш дв!р, необхщш знаряддя пращ тощо.
Таким чипом, вщробггкова рента на Pyci не мала надежного еконо-
м!чпого грунту. Вщчужеппя молодим феодальним класом додатково!
пращ селян здшснювалося у вигляд! додаткового продукту, створю-
вапого в рамках др!биого селянського господарства. Ця форма екс-
плуатацп вщома в джерелах пщ назвою дапипи [101; 217; 219; 220;
517; 733].
На середину IX ст. феодальний лад у давпьоруськш держав! вже
в основному сформувався. Саме в цей час виникають дружишп
некронолц в яких поховапо представпишв щойно народженого лицар-
ського стану. Так! некрошмп добре дослщжеш в Киев! [179; 271],
Чершгов! [531; 573; 574], Шостовищ [70; 71; 72; 645; 646], Гшздов!
пщ Смоленськом [3; 4; 5; 31; 112; 597] i т. д. Па Руськш р!вниш
з’являються числешй городища-замки — осередки феодального пану-
вапня. Вони стаповлять специф1чпу рису феодально! кра!ни [218;
703]. Недарма скапдшавсый внйпги пазивали Русь «Гардарики» —
«крашою город!в». Звичайпо, термш мае на уваз! пе мкта в сучасно-
му розумшнц а саме «городи» — укршлеш поселения. Отже, археоло-
rinni матер!али IX—X ст. наочно вщбивають наявпкть сформованого
класу феодал!в, що невним чином допомагае правильно зрозумки
писемш джерела.
Кшвська Русь за Аскольда. Виникнення давньорусько! держави
було безпосередпьо зв’язапе з неремогою феодальних вщносин. Хро-
нолопя цього процесу досить точно зб!гасться з часом формування
феодал!зму у схщних слов’яп: Bin охоплюс майже все 1 тис. п. е.
i завершусться па середину IX ст. Нравлшпя Аскольда (загинув у
882 р.) стаповить справд! блискучу сторшку в icTopi! ранпьо! Pyci,
коли молода держава вийшла на ынтову арепу, здобувши загальие
визнания i ствердивши себе як невщ’емпу частку середньов1чно! Ей-
кумепи. Титул кагана, прийнятий Аскольдом, дор1внював !мператор-
& ському (царському) i був перекопливим виявом полИичпо! претеп-
* зшпосп ки!вського володаря.
До час1в Аскольда належать повщомлення арабських ппсьмеипи-
itiB про три центри Pyci (або, за А. Новосельцевим, про три труни
pyciB) [444, с. 408]. Це автори так звано! групп ал-Балхк ал-Icraxpi,
1бп-Хаукаль, апошмна книга «Худуд-ал-Алам», а також зпачно
шзнппий TBip Ijjpici. За евщчепням цих джерел, в середин! або па
початку друго! половили IX ст. в Схщнш Сврош кпували три об’ед-
папня схщпослов’япських племен — Куяв1я, Славян та Арсашя (чи
Арташя). Локал1зац1ю цих об’еднапь можна вважати з’ясованою —
попри числешй ппотези (часом досить фаптастичш), висловлеш
в лНературп
Куяв1я--це Кшвська Русь, тобто держава Аскольда. Вона
охоплювала швдеппу трупу схщпослов’япських племен з центром
у Киев!. Головне територ^альне ядро утворювала Середня Наддш-
40
прянщипа — за терм!нолог!ею А. Насоиова та Б. Рибакова, початкова
Русь, або ж «Русь у вузькому значепш слова» [430; 530; 679]. И
листами, кр!м Киева, були ЧерпМв та Переяслав.
Слав1я — об’еднання швтчно! частили схщпослов’яиських i дея-
ких неслов’япських племен з центром в Ладоз! — майбутпя Повго-
родська Русь.
Серйозш суперечки викликае Арсашя, але б!лып!сть досл!дник!в
визпають, що вона локал!зуеться на швденпому сход! пашо! краны —
в облает! Надазов’я, Схщного Криму та Швтпчпого Кавказу. Це так
звана Азовська, або Чорноморська чи Тмутаракапська Русь [268]. Па
початку третьо!’ чверт! IX ст. вола, очевидно, входить до сфери пол!-
тичного впливу Киева. Шзшше- тут формувалося Тмутаракапське
княз!вство, що в певп! перюди вщшравало пом!тпу роль в житт! дав-
ньорусько! держави [382; 431; 458; 461; 462; 777 та in.].
За Аскольда до складу КиТвсько! Pyci входили земл! полян, де-
ревляп, дрегович!в та тпвдепно-захщно! частипи с!верян (з м!стом
Чершговом). Слав!я включала територ!ю шьмепських словешв, чудц
вес! та мер!. Mint обома об’еднапнями лежала область кривич!в, що
до 872 р. збер!гала незалежшеть. Земл! в’ятич!в, радимич!в та б!лыпо!
частини с!верян ще у VIII ст. були захоплеш хазарами ! перебували
пщ зверхшетю кагапату.
Головп! штереси Аскольдово! Pyci охоплювали швдепь та шв-
деппий сх!д. Г! приваблювали багат! й сильн! держави — Хазар!я,
Болгар!я, В!заит!я, кавказьк! кра!ни — Груз!я, В!рмешя, Албашя
(Азербайджан), нав!ть вщдалений Багдад. 3 ними вона шдтримува-
ла активы торговельт та полИичш зв’язки.
3 Хазар!ею, яка у IX ст. почала запепадати, Аскольд шдтримував
мирт стосунки. Не стаповлячи серйозно! загрози для молодо! Ки!в-
сько! держави, каганат, одначе, був ще досить мщним заслоном
проти кочових племен Сходу. Лоялышми (нав!ть союзницькими)
були вщносипи Pyci з мадярами, як! у перппй половит i середин!
IX ст. утворили пол!тичпе об’еднання в басейш Дону — Леведпо.
Змушеш вщшти п!д тиском нечешпв до Нижнього Наддншров’я
(Ателькузу) [763], вони перейшли пщ киТвський протекторат. Воло-
дар мадяр!в Олмош (батько знаменитого Арпада) був сп!льпиком
i, здаеться, особистим другом Аскольда [384].
1птереси забезпечеппя схщного тилу спонукали кигвського кагана
утримуватися в!д будь-яких конфлптв з Хазар!ею. Напевно тому вы
не ставив перед собою мету про визволеппя ! прилучепня до Pyci
в’ятич!в, радимич!в та с!веряп, як! лишалися в склад! кагапату аж
до захоплеппя Киева Олегом в 882 р. Натом!сть Аскольд був защкав-
лений землями Схщного Криму та Падкубанпя (Арсашя), як! мали
стати плацдармом для активпих дш проти Закавказзя та прикастй-
ських володшь Хал!фату. Зокрема, в арабських джерелах (ал-Якуб!)
с вщомост! про допомогу проти арабсько! навали, йодану «царем
слов’яп» («сах!б ас-Сакал!ба»')—разом з хазарсъким каганом
i грецьким !мператором — племенам Кахетн («санаршцям») [444,
с- 371—372; 842, с. 263]. Вщомий також похщ Аскольдово! дружили
па Абесгуп (швдеппе узбережжя Касшю), про яке повщомляс пер-
41
ський xponicT 1бн-1сфе1одяр, що базувався, очевидно, на ведомостях
сучасника подш ат-Табар! [444, с. 362].
Головною i найвизпачншгою зовншшьопол1тичною акщею Асколь-
да були походи проти ЕИзантп та договори, укладеш з нею [86; 96;
333, с. 57-90; 466, с. 59-60; 575, с. 48-82; 885, 887].
Щодо питания, скмьки було поход!в, i коли саме вони ведбулися,
в л1тератур1 немас певностй Традицшно прийнято вважати, що реаль-
но мав м!сце лише один похед, який суперечливо описаний в р!зних
документах [333, с. 57-76; 347, с. 229; 466, с. 59-60; 575, с. 61; 576,
с. 48]. У 1963 р. Б. О. Рибаков на педстав! уважного вивчення й nopiB-
няння джерел дшшов обгрунтовапого висновку про багатократшсть
аскольдових акцш проти BiaanTii [532, с. 165—169; 544, с. 802—810].
Не вдаючися до детального апал!зу наявних сведчень, опробуемо
ведтворити подп.
У 860 р., за 1мператора Михаила III, Русь раптово папала па
Константинополь, що закшчилося гучпою перемогою кшвського ка-
гана. Джерела шчого не поведомляють про укладання в тому рощ
договору, але якась угода була досягнута, хоча можливо й не мала
юридичного оформления у вигляд! писаного документа. Неважно
здогадатися i про ii змшт: В1зант1я ведкупилася вед небезпечного
ворога контрибущею i даниною [575, с. 45; 576, с. 59]. Головний пол1-
тичний сепс походу полягав, однак, пе в суто матер!альному зиску.
Наибольшим досягненням Аскольда було дипломатичне визпапня Pyci
як велико! держави i достойного контрагента В!зантп [575]. Цим
походом Кшвська Русь ствердила свою м!жпародну позищю в си-
стем! Ейкумени.
Другий похед, ймов!рно, вщбувся близько 863 р. [86, с. 291—295].
Грецьш джерела (Микита Пафлагонський) ведзпачають напад Pyci
на Принцев! о-ви у Мармуровому Mopi [Nic. Panh., s. 50—57]. Через
три роки ведбувся новий похед, який, однак, закшчився трапчно для
Pyci. Неспод!вана буря розкидала кшвський флот i кампашя обер-
нулася фатальною поразкою. «И бысть въ К1евЪ плачь велш»,— кон-
статуе давнш лкописець пед наступним 867 р. [440, с. 9].
У 874 р. Аскольд оргашзував четвертий похед, який мав позитивш
наследии. До рнпучо! битви, правда, пе дшшло, оскшьки iMnepaTop
Василь I Македонии посшшив укласти з кшвським каганом мирну
угоду. На цей раз догов!р оформлено з дотриманням ycix необхедних
формальностей. Сам факт шдписання угоди ч!тко ввдзначений в дже-
релах — як в1заптшських (Константин Багряпородний та in.)
[Const. Porph. ВМ., р. ХСХП], так i в давньоруських (зокрема, в Ни-
кошвському л!топису) [440, с. 13].
Усшшш походи проти В1зантшсько1 iMnepii показали, що Русь
входить до наймогутшших держав середньов1чно! бвропи i ствердили
ii м1жнародний авторитет.
Серед реальних наследив Аскольдових поход!в на Вгзантпо
i укладених з iMnepiero договор!в одним з найважлившшх i найдале-
косяжнппих, поза сумшвом, було запровадження на Pyci християн-
ства. Цей акт, шдготовлений багатовшовою icTopicro просякнення
ново! в!ри в середовище схеднослов’янського сусшльства, мав значний
42
вплив на юторичний розвиток наших предюв, причому не лише в сфе-
ni щеолопчного життя. . . ,тт „ v
Аскольдове хрещення в кторюграфн. Цей факт не дуже популяр-
ний в шторюграфн, що звикла в^дносити християп!зац!ю нашо!
кпа!ни до 988 р. Правда, достов1ршсть само! подп не викликала
сумшву i не заперечувалася в лператур!. Але 1! значения для роз-
витку Pyci надто применшувалося й затушковувалося. 3 цього при-
воду висловлено дв! гшотези, одна з яких набула широкого визнання
в дореволюцшшй юторюграфп, а друга — в радяпськш.
В старш науц! твердилося, що у 60-Ti роки IX ст. (вщ уточнения
дати поки що утримаемося) хрестилася не та Русь, яку наприкшц!
X ст. просвИив Володимир Святий, тобто не Кигвська, а Чорномор-
ська, Азовська або Тмутараканська. Цей погляд вщстоювали або
шдтримували А. Л. Шлецер [758, ч. II, с. 257], Ф. К. Брун [105,
с. 204], Д. I. 1ловайський [246, с. 243; 245, с. 13], 6. 6. Голубинський
[180, с. 35—52], Д. I. Багалш [43, с. 210], В. А. Пархоменко [458,
с. 62—74], Н. Полонська [495, с. 32—80] та in.
Ця гшотеза не шдтвердилася i була вщкинута радянською нау-
кою. В енциклщ! Фот!я (головному джерел!, що е у нашому розпо-
рядженш) тдкреслено, що у 60-Ti роки IX ст. хрестилася саме та
Русь, яка загрожувала Константинополю, тобто Аскольдова або Ки-
1'вська Русь. Те ж саме — у впчизпяних джерелах, в лИописах Нико-
швському, Густинському, в кшвському Синопсис!, у працях В. Н. Та-
тпцева тощо. Тмутараканська або Чорноморсько-Азовська Русь
(Арсашя арабських джерел) пе становила собою визначно! полгтич-
но! сили i, отже, не вщповщала Фопевш характеристищ.
Тому в радяпськш шторшграфп набула поширення точка зору,
яку можна назвати «становою». И сенс полягае в тому, що у 60-! ро-
ки IX ст. хрестилася не вся Ки!вська Русь, не народ, не держава
i не краша, а лише певпа частина сусшльно! верх!вки на чол! з ки-
!вським князем (каганом). Держава ж в щлому продовжувала зали-
шатися язичеською, що й визначало 1! щеолопчний статус. Ц!с!
концепцп дотримувалися Б. Д. Греков [190, с. 380—381], В. В. Мав-
роди! [381, с. 322], М. В. Левченко [333, с. 88], М. Ф. Лавров [321,
с. 68], В. Т. Пашуто [466, с. 60], Г. Г. Литаврин [347, с. 229, 235] та ш.
Дехто з дослщниюв уточнюе думку щодо сощально! природи
навернено! ел!ти. Так, В. В. Мавродш писав про хрещення «частини
дружинник!в-рус!в, а може й купц!в» [381, с. 322]. Б. Я. Рамм вважав,
що поширення християнства у другш половин! IX—X ст. охопило
пасамперед частину «княз!всько-дружипно! верх!вки» i, можливо,
«частину багатого купецтва» [516, с. 28]. Б. О. Рибаков писав про
прийняття християнства «частиною руських дружин у IX ст.» [544,
с. 821] i т. п.
Процес християшзацн Pyci (як i всяко! шшо! кра!ни) був
складним i тривалим. Далеко не одразу нова релпйя була сприйнята
народом i подолала старе, вщжиле поганство. Ще у XII ст. на Pyci
юнували кутки, куди офщшно стверджепа Bipa ще не пробила соб!
шлях. Проблема «двов!р’я», яке шбито юнувало на Pyci майже до
само! Батиево! навали [111, с. 86 та наст.], потребуе спещального роз-
43
гляду. Одпак не тдлягас сумтву, що остаточне проголошення хри-
стиянства державною релнтсю у 988 р. не одразу спричинилося до
Л1КВ1дац11 язичеських пережитюв.
Суть пропоновано! нами постановки питания зводиться до того,
коли саме Русь офщшно стала християнського державою; коли вко-
ршилася грецька Bipa, пабувши необхщпих оргашзацшних форм; ко-
ли, нарешт!, була створена руська (або кшвська) enapxin. Наявшсть
(пав!ть значно! кшьшсно) язичесько! верстви серед населения бага-
тоетшчно! кра!ни не мае принципового значения для позитивно!’ або
негативно! вщпов!д! на поставлен! питания.
На нашу думку, Аскольдове хрещення передбачало хрещення
Bciei Рус! — принайми! формально. Одне з двох: або ктвський каган
мав досить сили й авторитету для забезнечення нов!й penirii наив-
ного становища в Kpai’ni, або ж вш мав зникнути з пол!тично! арени,
оск!льки язичеська частина населения павряд чи погодилася б
тершти на престол! адепта грецько! в!ри. Заб!гаючи наперед, вщзна-
чимо, що й загибеллю своею Аскольд, найправдопод!бнппе, завдячу-
вав наявшстю в Киев! ще досить сильно! антихристиянсько! опозицп.
Серед радянських досл!дник!в найбшьш правильно проблему
Аскольдового хрещення тлумачить Б. О. Рибаков, який вважае, що
християпами в середин! IX ст. стали переважпо представники дав-
ньорусько! сощально! ел!ти. Самий акт хрещення розглядасться ним
на загальнодержавному тл! як такий, що мав безпосередне значения
для дальпюго розвитку Рус! в цшому. Ще у 1958 р. Б. О. Рибаков
визнав акт хрещепня кульмшацшним пунктом в iCTopii Аскольдово!
держави [544, с. 816—821]. «Редактор «Пов!ст! временних л!т»,—
писав в!н,— з якихось м!ркувань приховав вщ пас цю под!ю (може
тому, що в договорах Олега з греками не згадуеться про християн-
ство) i приписав хрещення Рус! князю Володимиру Святославичу
(988 р.). При цьому л!тописна розповщь вступила в протир!ччя !з
включении до лИопису текстом договору 944 р., де прямо говориться
про християнську Русь та про церкву св. 1лл! в Киев!» [544, с. 816].
Дал! Б. О. Рибаков звертас увагу на повщомленпя «Панонсько!
легенди» (поширена редакщя «Жипя Кирила») про давньоруський
переклад б!блшних книг та па численн! зауваження з того приводу,
наявн! в слов’янськш лттсратуршй традищ! [544, с. 817—818]. «Дуже
дивно,— констатус вш,— що в редакцп «Пов!ст! временних л!т»
1118 р. немае жодного слова про «руськ! письмена», хоча джерела,
як! м!стять херсонський ешзод, були в руках автора. Очевидно, ця
оповщка про доварязьких рус!в у Херсонес! не вкладалася в концеп-
ц!ю редактора-пормашста ! була викинута з «Сказашя про грамоту
словенську» [544, с. 818]. Посилаючись на Фот!я, Константина Багря-
нородного та па деяк! вИчизняш джерела (Никошвський л!топис,
хронографи, прац! В. Н. Татпцева та ш.), Б. О. Рибаков упевнено
стверджуе шпування Русько! митрополп, створено! за час!в Аскольда
[544, с. 820].
У 1963 р. ця концепщя знайшла завершене формулювання.
Б. О. Рибаков твердить, що в перппй редакцп «Пов!ст! временних
л!т» прилучепня Pyci до християнства було вщнесено до середини
44
IX СТ. Д0СЛ1ДНИК вважас, що то був центральний елемент yciei кон-
nenui’i твору, рппуче деформовано! шзнппими редакторами. «Виклад
вдеться з середини, початок найважлив!ших подш залишився за
памками текста: «...Словеном бо живущем крещеном...» А хто i коли
1х хрестив? Невже це було байдуже для киево-печерського кторика?
Невже в!н Mir обшти мовчанням питания про «русый письмена»,
знайдеш Кирилом в Xepconeci, невже вш не знав того, що руси
вперше хрестилися за naTpiapxa Фот1я у 860-i роки? ...Найважлившп
для середньов!чного кторика питания — як i коли склалася та або
шша держава, коли i як з’явилося там християпство й писемнкть,—
bci щ питания лишилися без вщповщй ...Чиясь рука вилучила з «По-
Bicri временних лп» найбшып щкав! сторшки» [532, с. 246—248].
Винуватцем фальсифшацп вважаеться Мстислав Володимирович,
автор або натхненник третьо! редакцп «Повкт! временних л!т», ви-
конано! близько 1118 р. Саме тод! «з рукопису Нестора зникли вс!
вщомост! про християнство pycia у 860—870-х роках за naTpiapxiB
Фопя та 1гнат!я, як! повинн! були в його оповщанн! кореспондувати
з переказами про християнство в Моравп та Болгарп. На ix м!сце
висунулося хрещення Pyci р!вноапостольним Володимиром, тезком
Володимира Мономаха, а першими християнами до загального хре-
щення названо варяпв» [532, с. 299].
На жаль, наведена концепщя, попри ii очевидну справедливйть
не знайшла далыпо! розробки в радянськш лпературь Бшыпе того,
в найнов!шому компендп, присвяченому Кишсыйй Pyci, Б. О. Риба-
ков утримувався в!д викладу власних, заявлених в друку ногляд!в,
обмежившись лише одшею фразою: «Перш! вщомост! про християн-
ство у pycie припадають на 860—870-i роки» [539, с. 396].
Законом!рн!сть акту. Запроваджепня християнства на Pyci
в середин! IX ст. було под!ею глибоко законом!рною, т!сно пов’яза-
ною i3 загальною кторичною обстановкою в масштабах тогочасно!
Ейкумепи. В розвитку середньов!чно! бвропи IX ст. мае характер
кторичного рубежу. Саме в цей час завершуеться формування фео-
дального базису i б!лышсть ввропейських народ!в вступав в епоху
розвиненого середпьов!ччя; на заход! — на ру!нах !мпер!1 Карла
Великого [Маркс К. i Енгельс Ф. Твори.— Т. 21.— С. 145—155;
Там же.— Т. 19.— С. 495—507]; у В!зантп, яка теля бурхливо! iKo-
ноборсько! епохи вступала в пер!од нового шднесення; у Схщнш
бвроп!, де саме завершувалося оформления слов’япських держав —
Pyci, Моравп, Болгарп.
Отже, нрийняття християнства, що становило щеолопчну надбу-
Дову над феодалышм базисом, було кторичною необхщнктю. Дшсно,
починаючи з кшця VIII ст. нова в!ра впроваджувться у Bcix головних
державах тод!шньо! бвропи. Десь ii утверджували за допомогою
збро! й насильства; десь — мирним шляхом; в одних випадках inipia-
тива виходила з мкцевих сусшльних к!л, в шших — нова релшя
нав’язувалася !з зовш.
Для слов’япських народ!в IX ст. також стало переламним етапом.
Пор!вняно рано християнство зпайшло визнання в швденно-захщнш
частип! слов’янсько! Ейкумени (Хорвапя та in.). Найзначншп уешхи
45
ново!" релш! на сход! континенту припадають саме на 60-ri роки
IX ст.
У 862 р. почалася моравська мкпя Кирила й Мефод1я, що знаме-
нувала собою остаточну перемогу християнства в Моравп, Чехи,
Словаччиш та початок 1нтенсивного поширепня його у Швденшй
Полыцк У 863—865 рр. християнство утверджуеться в Болгарн.
Було б навив дивно, якби тогочасна Русь, розташована поруч з Bi-
зант!ею i Чорним морем, лишилася б осторонь вед цього процесу.
Ticni еконошчш та дипломатиям зв’язки з Константинополем, що
виникли ще за час1в Аскольда, сприяли штенсивпому поширеншо
християнства.
На спещальну увагу заслуговуе м!сюнерська д!яльшсть констан-
тинопольського naTpiapinoro престолу в середин! IX ст., вплена,
зокрема, в заходах Кирила Фшософа. Саме вш с основним проповед-
ником грецько! в!ри в слов’янських крашах або ж у безпосередшх
сус!д!в слов’ян. Кирило (як i його брат та сподвижник Мефодш)
народився в Солуш, населения яко! значною Miporo складалося з сло-
в’ян. Батько майбутмх проповедниюв був Македонии (отже, слов’я-
нин), мати — солунська грекиня. Слов’янську мову обидва брати
знали з дитинства, що було важливим фактором у !хшй просвпни-
цькш д!яльност!, роблячи !! зрозумшого для bcix слов’ян.
У середин! 50-х роюв IX ст. Кирило перебував у Болгар!!, де
багато зробив для !! християшзаци. У 860—861 рр. !здив з Micio-
нерською д!яльшстю до Хазарп, де дом!гся !стотпих переваг для
споведання та поширення православно! в!ри. Наступного, 862 р., в!н
разом з Мефод!ем еде до Моравп. Це пайвизпачмша миля великих
просв!тник!в, як! здшснили далекосяжм культурно-освиш заходи.
Як бачимо, Русь не значиться в реестр! кра!н, що стали об’ектом
проповвдницько! д!яльност! Кирила й Мефод!я. Взагал! ми не маемо
жодно! згадки про клопотання копстантинопольсько! адмшютрацн
з приводу навернення найбшыпо! кра!ни Схедно! бвропи. В св!тл!
традицшних уявлень про Володимирове хрещення ця обставина ви-
глядае дуже дивною; можна сказати, незрозум!лою.
Справд!, чим пояснити таку неувагу до великого народу, який
у 60-Ti роки виявляе надзвичайну полиичну enepriro, здшснюе ycnini-
пий похед проти Константинополя, домагасться чималих ycnixiB
у взаеминах з !мпер!сю, укладае з нею вигедш для себе угоди, нала-
годжуе т!сп! торговельш й полиичш стосунки i т. п.? Чому Кирило
саме в pi роки прямуе спочатку на швшчний схед, до Хазарн, а да-
л!— на швшчний захед, у веддалепу Морав!ю, !гноруючи твшч, куди
його повинна б вести елементарна лопка розвитку м1жнародних
ведносин того часу?
Дати ведповедь на поставлен! питания, базуючись лише на тради-
цшних уявленнях, неможливо. Справа в тому, що на початок 60-х
poKiB IX ст. Русь уже була християнського: там iciiyвала спарх!я
i проповедь ново! Bipn була прямою турботою молодо! Русько! церкви.
Таким чипом, Аскольдово хрещепня становило собою по дно широ-
кого м!жнародного значения. Незалежно вед остаточних наследюв,
цей процес не м!г не д!яти i тому знайшов ведбиття в тогочасних
46
пжерелах. 1нша справа, що х!д самого процесу виявився надто склад-
ним i тривалим i мусив перейти через ряд стадш й карколомних
пубеж!в. .
Розкол церков. Аскольдове хрещення Pyci вщбувалося у дуже
напружений момент в icTopii християнства — позначепий гострою
конфронтацией) Заходу i Сходу.
Певн! розходження всередин! Вселенсько! церкви почали з’явля-
тися в!д самого ii виникнення. Частина з них стосувалася чисто
теоретичних, догматичпих проблем i пазивалися ересями; !нпп тор-
калися питань церковно!' оргашзацп та управлшня i мали пазву
схизми (тобто, розколу). Верховним суддею вважався вселенський
собор.
3 часом все важче було знаходити шлях до порозумшня. Останнш
вселенський собор, який визнають захщна i схщна церкви, вщбувся
У 787 р.
Суперечки, яю призвели до великого розколу, стосувалися як
догматики, так i управлшня. Отже, вони були водночас i ересями
i схизмою. Теоретичш розходження торкалися другорядних питань.
Серйозшшими, з погляду !сторичного, е оргашзацшш проблеми —
подиктован! претенз!ями римського епископа (пани) щодо зверхност!
над шшими епарх!ями. Незважаючи на те що ранне християнство
проголосило Рим «великою блудницею», кафедра св. Петра мала
в очах Ейкумени шстет вселепського центру. Середньов!ччя пе зрек-
лося антично! традици, а прагнуло поставити !i co6i на службу;
реальний х!д !сторичних подш шби уповноважував римську enapxiro
претепдувати на роль спадкоемиц! колишньо! iMnepii, зметепо! вар-
варськими павалами.
Виникнення перших епископських (апостольських) кафедр в I ст.
н. е. визначило оргашзацшпу структуру Вселенсько! церкви. Рим —
резиденщя св. Петра (що вважався першим серед апостол!в) — вже
на раннш стад!!' почипае виявляти ясно виражепу тенденщю до
зверхност!. Зовс!м шшим було становище Константинопольсько! ка-
федри, що, як вщзпачалося, взагал! не входила до списку апостоль-
ських. Шднесення Царгорода почалося лише в нерпой половин!
IV ст. бпископська кафедра виникла тут ще шзн!ше, але саме в Кон-
стантипопол! християнство стало державною peniricio i саме це
молоде м!сто було протиставлене старому, язичеському, а головне —
зруйнованому варварами Риму.
Значения кожпо! з епархш визначалося реальною вагою в того-
часному екопом!чпому i пол!тичному жит'т!, розм!ром облает!, шд-
легло!' епископу, та реалышми заслугами д!оцезу в справ! поширення
християнсько! ортодокс!!'. Догматичш моменти допомогли подолати
претенз йн!сть деяких центр!в. Так, олексапдршський епископ Д!о-
спор на Халкидопському собор! був засуджений як еретик, що значно
п!д!рвало авторитет кафедри. Поступово суперпицтво залишилося
т!льки м!ж Римом та Константинополем.
V 476 р. Рим пав п!д варварською навалою. Але захщна церква
продовжувала Фнувати. За нових умов вона пабрала особливо вели-
кого авторитету, бо взяла па себе функщю стабшзуючого. конструк-
47
тивного фактора, здатного втримати сдтсть християнського св!ту.
Звйгьнепа вщ деспотичного тиску цивыгыго! влади римська кафедра
почала швидко прибирати до рук пол!тичш фупкцп: саме тод! сфор-
мувалася конценщя захщно'! теократп.
Зовс!м imna ситуащя склалася на Сход!. Сх!дпоримська !мнер!я
вистояла перед натиском варвар!в !, змшивши сощальпу суть, збе-
регла пол!тичну оболоику. Тут утвердилася сильна i необмежена
влада !мператора, змагатися з якою патр!архи пе мали сили. Протя-
гом Bcic’i в!зантшсько!‘ icTopii церква залигаалася п!д п’ятою цивиль-
ного деспотизму. За цих умов претепзп Риму па загальнохристиян-
ську зверхшеть набули нового зм!сту ! спрямування.
Фактичпа залежтеть констаптипопольсько! патр!арх!'1 в!д дер-
жави з!грала фатальну роль в ii розвитку. 1мператори були падто
схильн! до ересей, тому !стор!я грецько'г церкви стала icTopieio запек-
ло'! боротьби з численпими ухилами, в б!лыпост! спровокованими
цив!льпою владою. Натомить Рим, оточений язичеством або apian-
ством, i до того ж в!льний в!д диктату державного деспотизму, м!г
хизуватися идейною ст!йк!стю i в!ршстю християпству. Справд!, дис-
кус!’!, що виникали м!ж Заходом ! Сходом, як правило, закшчувалися
перемогою кафедри св. Петра, що сприяло виникпенпю догмату про
HenorpinniMicTb римського первосвящепика.
Протир!ччя, як! нагромаджувалися протягом впйв, особливо
загострилися па початок IX ст. Шдрахування догматичних вщм!н-
ностей пе усталено й дос!. Патр!арх Фотш, наприклад, пазивав
10 cnipiinx тез. Михайло Керуларш (за попт!ф!кату якого стався
остаточпий розрив) — 20. Деяк! п!зн!ш! идеологи довели к!льк!сть
таких тез до фантастичного р!вня (250 тощо). Очевидно, теологи не
могли встаповити, що саме вважати за розходженпя, а що ni.
Найголовшшою вщмштстю, що сприяла розриву м!ж Римом
! Константинополем, було формулювання символу в!ри (credo) —
в частит, яка стосуеться емапацп святого духа. Православна церква
визпавала вихцд святого духа т!льки вщ бога-батька («Святий Дух
виходить вщ Батька i падсилаеться Сипом»), Католицтво твердило,
що емапащя йде й вщ бога-сипа. До формули, затверджено’! Шкей-
ським собором i пщтверджепо’! другим Констаптипонольським, було
введено слово «filioque» («i сина»). Засуджене папою Львом, воно,
однак, було затверджепе Аахепським собором захщних епискотв
у 809 р. Саме ця проблема й послужила головпим предметом гостро'1
дискус!'! м!ж Римом i Царгородом в IX ст.
П!зшше до засадпичих теоретичпих розходжепь додалися: догмат
про безпорочпе зачаття богоматер!, вчення про «падобов’язков!»
д!янпя (з осташпм пов’язапе уявления про чистилище та шетитут
шдульгепцш), теза про опресноки та in. Але суто догматичш супе-
речки, звичайпо, служили т!льки ширмою, за якою хоналися пай-
животрепетннш проблеми життевого зм!сту.
1коиоборство у В!зант!'! завдало серйозпого удару по престижу
Схщпо! церкви i тим сприяло пщпесепню Рима. Приб!чпики право-
слав’я (Фед!р Студит та in.) хитпулися вб!к престолу св. Петра
i готов! були визпати прюритет останнього у справах Вселепсько!
48
церкви. Шсля остаточно! поразки !копоборства (848 р.) ситуащя до-
коршним чином змшилася.
У 859 р. на патр!арший престол в Константинопол! вступив
фот1й__людина блискучо! осв!ти, талановитий философ, письменник
i богослов, до того ж — доевщчений пол!тик i державний д!яч. До
вступу на вищу церковну сходипку вш був протоспафаржм i особи-
стим секретарем !мператора. Його обрано собором епискошв, який
скинув i пщдав анафем! Фопева попередника 1гпат!я — репрезен-
танта реакцшних к!л в!зант!йського духовенства.
Приб!чники 1гнат!я не склали збро! i шукали шдтримки в Рим!.
У 861 р. в!дбувся собор, в якому взяли участь папськ! легати. На
ньому пщтвердилися обрання Фопя i вщлученпя попередника. Однак
потершла сторона, розеудивши, що в цьому змагапш вс! засоби добр!,
виявила готовшеть офщшно визпати зверхшеть римського епископа.
Новий собор 863 р. оголосив недшеними рппення собору 861 р., в!д-
лучив вщ церкви його учаспиМв, проголосив Фопя позбавленим
престолу i вщповив прерогативи 1гнат!я. Проте це р!шення лишилося
на nanepi.
Дал! боротьба загострилася у зв’язку з болгарськими справами.
Християнство в Болгар!! було запроваджене 864 р. шд егщою Кон-
стантинополя. У 866 р. цар Борис звернувся до папи з проханням
над!слати епискошв, що той виконав з великою охотою. Новоприбул!
почали вводили в Kpaini католицьк! обряди; повстала серйозна загро-
за переходу краши до Римського д!оцезу. У 867 р. Фотш скликае
новий собор, який оголосив низложении самого папу 1 звернувся до
!мператора Людовика Из вимогою негайпого виконаппя ц!е! ухвали.
Як би розгорталися под!! дал!, важко судити, але в тому ж рощ
в!запт!йський !мператор Михайло III був убитий, а на престол з!-
йшов його убпвця Василь Македонии. Bin пегайно усунув з кафедри
Фопя i повернув 1гпат!я. У 869 р. з!брався новий собор, який засудив
Фопя i р!шеппя собору 867 р. Проте собор не був представпицьким,
а його рппеппя пе були викопаш жодним з епискошв. Наслщки
виявилися протилежними тому, на що розраховували оргашзатори
собору: захпеть того, щоби привести Схщпу церкву до покори Риму,
вони викликали гостре шдпесенпя опору, з чим не могли пе рахува-
тися нав!ть офщшш кола па чол! з 1гпапем. Фотш повсрпувся до
Константинополя; патр!арх р!зко змшив свою позицпо щодо нього,
призпачивпш колишпього суперпика сво!м настунпиком.
Шсля смерт! 1гпат!я пана loan VIII виршшв шти на компромк.
Bin погодився визпати патр!архом Фопя — за умови, що це буде
сприйпято як вияв папсько! вол!. До Константинополя прибули
римськ! легати, але !м ультимативно запропонували оголосити ана-
фему собору 869 р. i засудити «filioque». Розгубившись, вопи викона-
ли цю вимогу, за що !х разом з Фопем вщлучено папою вщ церкви.
Це останнш спалах копфроптац!!. До остаточного розколу справа пе
дшшла. Шсля смерт! Фопя суперечки послабшали i протягом попад
150 poitie ишувала едипа Вселепська церква — принайми! формально.
Грецьк! джерела. Головним джерелом, що вщбило християшзащю
Pyci у 60-т! роки IX ст., с епциклша (окружне послаше) патр!арха
49
Фопя, який безпосередньо здшснив той акт. Звертаючись до схадних
церков, пщпорядковапих констаптипопольськш патр!архп, Фотш
писав, шдкреслюючи усшхи православ’я: «Не тшьки болгарн павер-
нулися до християпства, а й той народ, про якого багато й часто
говориться, i який перевершуе шщих брутальтстю i зв!рством, тобто
так зваш руси. Шдкоривши сусщп! народи i через те надто запишав-
шися, вони шдпяли руку па Ромейську iMnepiro. Але тепер вони
перелйнили еллшську й безбожну Bipy, яко! paninie дотри му ва лися,
на чисте християнське вчепня, увшшовши до числа тйдданих нам
друз,'в, хоча коротко перед тим грабували нас i виявляли нестриману
зухвалкть. I в них западала така жадоба Bipu i ревшсть, що вопи
прийпяли пастиря i з великою ретельшстю виконують християнськ!
обряди» [Phot. Ер.].
Повщомлення ч!тке за викладом. У ньому йдеться не про поши-
репня християнства ва Pyci, а про офщшпе запровадження ново!
в!ри. Русь не тшьки прийпяла Христа; вона вщмовилася вщ язиче-
ства («еллшсько'! та безбожно! в!ри»), тобто формально стала хри-
стиянською державою, хоча прилучення до ново! в!ри I! шдданих
затяглося на досить тривалий час.
На спещальну увагу заслуговуе згадка про пастиря, прийнятого
на Pyci. Мова не про випадкового проповщника, над!славого до кра!-
пи, що шдлягае паверпенню. Йдеться про офщшпу особу, вщповь
дальпу за стан релшйних справ на Pyci та надьтену вщ naTpiapxii
певними правами. Це означав, що Русь достала власпу церковну
оргашзацпо — enapxiro (яку — inine питания) i пастир був apxiepe-
ем новостворено! кафедри. На жаль, енциклжа не називас ранг
рукопокладеного icpapxa. Як побачимо дал!, вщомост! про цю под!ю
е й в шших джерелах — в!зантшських !, особливо, вкчизпяних.
Важливими е й згадки про шкоду, яку Русь перед прийняттям
християнства запод!яла В!зантшськ!й iMnepi!. Акт хрещення був
безпосередньо пов’язапий з походом Pyci на Царгород, тобто, з екс-
педищсю Аскольда, яка так пастрахала в1зантшц!в i знайшла яскраве
вщображеппя у двох промовах Фопя, що дшшли до нас [575, с. 59 сл.].
Про хрещення Pyci у IX ст. повщомляють ще декотр! грецью
джерела, серед яких перше м!сце наложить твору Константина
Багрянородного. Правда, в!н писав у середин! X ст., тому достов!р-
н1сть цього джерела визпачаеться характером шформащ!, що була
в розпорядженш автора. Bin був онуком Василя I Македонина, за-
сповника македопсько! династп па в!зантшському престол!, убивц!
1мператора Михайла III i одного з тих володар!в, з якими довелося
мати справу Аскольду. Перу порф!рородного шторика належить
життепис його дща; саме в цьому твор! знаходимо свщчення, як! пас
щкавлять.
«I парод pociB,— пише Константин,— войовпичий i пайбезбожн!-
ший за посередництвом щедрих дарупшв золота й ср!бла i шовкових
стро!в Bin Император Василь II.— М. Б.) схилив до перетрактацш
i, уклавши з ними мирпу угоду, перекопав зробитися учасниками
божественого хрещепня, i влаштував так, що вони прийняли apxi-
спископа, який дютав рукопокладепня вщ патр!арха 1гнапя. Apxicnn-
50
скоп, прибувши в крашу названого народу для згадано! справи, був
зустршутий прихильно. Володар того народу, скликавши збори
шдданщв i головуючи i3 старшшинами, яю через тривалу звичку
ripme за Bcix прихильш були до забобошв, i розм!рковуючи щодо
свое! в!ри i в!ри християн, закликае й питае, що (арх!ерей — М. Б.)
возвштить i чому буде !х вчити. Коли епископ запропопував книгу
божественого 6вапгел!я i розпов!в !м про деяк! чудеса Спасителя
нашого й бога, i повщомив !м icropiro деяких чудес, зд!яних Богом
у Старому завт, то руси в той же час посшшили сказати: «Якщо
й ми не побачимо щось под!бпе, i особливо те, що ти розпов!в про
трьох отрок!в у печд то безоглядно тоб! не пов!римо i не будемо
слухати TBoi'x промов». Bin же, будучи певеп у неложност! того, хто
сказав: «Аще що просите в !м’я мое, прийм!ть», i ще: «хто Bipye
в мене, в д!ла, як! я творю, сотворить, i бшыпе сих сотворить, коли
створене мае бути не для марнославства, а для спасшня душ»,— ска-
зав !м: «Хоча й пе варто спокушати Бога, однак, якщо ви вщ усього
серця вирнпили приступити до нього, прос!ть, чого хочете — Бог
неодмшно зробить по в!р! ваппй, хоча аз есмь пайсмиреннппий
i найменший». Вопи ж просили саму книгу в!ри християпсько!, тобто,
божественне i священне 6вангел!е кинути у розпалений вогонь, об!-
цяючи, якщо вона лишиться пеушкодженою, приступити до Бога,
якого вш (арх!срей.— М. Б.) сповщае. Шсля того, як це було сказа-
но, священнослужитель шдняв оч! i руки до бога i заволав: «Прослави
!м’я твое святее, Исусе Христе, Боже наш, i пин! перед очами народу
сего усього». I кинута була в шч з вогнем книга святого 6вангел!я.
По збпу ж достатнього часу, коли шч згасла, вийнятий був свиток,
що не постраждав i не ушкодився i пе зазнав вщ вогню шяко!
шкоди, так що нав!ть китиц! па кшцях мотузки, яка його зв’язува-
ла, не потершли ani не змшилися шсвдльки. Побачивши це i будучи
вражепими величчю чуда, варвари без вагань почали хреститися»
(Const. Porph., ВМ, р. 211].
Як бачимо, оповщанпя Константина Багрянородного мае церков-
но-легендарний флер у вигляд! досить баналыю! icTopii з чудом. Дае
себе взнаки хрополоична дистанщя: за стор!ччя, що в!дд!ляе тв!р
вщ описаних в ньому подш, переказ встиг обрости л!тературно-тен-
денщйпим орнаментом. Вщкинувши ц! пашарування, одержимо дуже
важливу й достов!рну шформац!ю щодо обох факт!в: по-перше, хре-
щення Pyci, як ц!ло! краши; по-друге — заспування Русько! enapxii
в рангу арх!епискош!.
Дуже коротко про це ж йдеться у так званого Продовжувача
Феофана: «пебагато часу шзшше посольство ixne (рус!в — М. Б.)
прибуло в царське м!сто з прохапням зробити !х учасниками в свято-
му хрещенп!, що й було докопано» [Theoph. Cont., р. 196].
Переказ Константина Багрянородного повторено у в!зантшських
хрошках XI—XII ст. (Скилиця-Кедрин [Ced.-Scyl., р. 173], Зопара
[Zon., р. 404] та in.). Ц! свщчення не мають самостшного джерело-
знавчого значения, осюльки в них вщсутня жодна додаткова шфор-
мац!я. Проте вони перекопливо свщчать, що факт хрещенпя Pyci
в третш чверт! IX ст. був визнаний у В!зантп XI—XII ст. i не викли-
51
кав щодо свое! достов!рност! жодних сумшв!в. Для грецько! icTopio-
графн Русь кшця IX—X ст. була християнською кра!ною, починаю-
чи вщ час!в Аскольда. «Змова мовчання» стосовно Володимирова
хрещення дштае документальне роз’яснення.
Грецьк! !сторики XI—XII ст. були непогано пошформоваш про
киТвськ! справи. Стверджена у BiaaHTii концепщя християнсько'!
Pyci, природно, стикалася з Володимировою легендою, що прагпула
приписати християшзащю краши самому лише Володимиру Свято-
му. Ця легенда знайшла вщбиття i в грецыйй литератур!, але пастшь-
ки своерщпе i неспод!вапе, що виключас можливють вбачати в шй
певну шторюграф!чну вершю. Щкавим документом с так звана
Бандур1ева легенда, що належить аношмному в!зантшському автору.
В кшщ XVII ст. Ансельм Бандур! видав невздому доти пов!сть,
присвячену Володимиру Святому. Бшып повний текст опубликовано
шзнппе В. Е. Регелем [796, рр. 44—51]. Змшт оповщки становить
своерщну контамшацйо р!зпих сюжепв. Русь, зпдно ще! вереи,
хрестив Володимир, але вш мав справу пе з Василем II Болгаробой-
цем, як це було насправдц а з Василем I Македонином, сучасником
Аскольда. В рол! просв!тпик!в Рус! виступають Кирило та Афанасш
(останнш, папевпо, заступив Мефод!я). Вони сподвижники apxiepea,
який продемопстрував чудо з Свангел!см. Для ycnixy просвИницько!
м!сп вони створюють спещальпий слов’янський алфав!т з 35 л!тер.
Тут поедпапо щопаймешпе три зовс!м р!зш перекази: 1) вщомост!
про перше хрещеппя Pyci, що йдуть вщ Константина Багрянород-
ного; 2) !стор!я моравсько! Micii Кирила й Мефод!я, пщ час яко!
випайдено слов’япський алфав!т; 3) особисте хрещеппя кшвського
князя Володимира Святославича наприкшц! X ст. i повернення хри-
стияпству значения офщшно! peairi! па Pyci.
Бандуршва легенда становить собою винятково важливий, можна
сказати ушкалышй, документ, що вщбив дивовижне переплетшня
шторичних тендепцш та щеолопчних концепцш. Значения його ви-
ходить далеко за рамки самого твору, бо допомагае з’ясуванню та
штерпретащ! багатьох шших джерел. Як бачимо, кр!м того, що
в рол! просвтшка Рус! виступас Володимир Святославич, сам акт
хрещеппя вщнесено до час!в Василя 1 Македопина, Кирила та Афа-
нас!я-Мефод!я, тобто до друго! половипи IX ст.
Мусульмански! джерела. Поширення християнства у схщних
слов’ян в IX—X ст. заевщчено i в арабських джерелах. Зокрема,
1бн-Хордадбег (автор кшця IX ст.), оповщаючи про рус!в (точпппе —
руських купщв, що нриТздили до Багдада), пщкреслював: «I видають
вони себе за християн, i платять дж!з!ю» [444, с. 385; 842, с. 77].
Наведепий текст, правда, звучить трохи двозначпо: руси «видають»
себе за християн, але чи були вопи пасправд! такими? Вт!м, врахо-
вуючи ситуащю, цей вщтшок пеяспост! можна зпяти. Прикидатися
християпами в Багдад!, не будучи ними реально, навряд чи мало
сепс: столиця шламу пе общяла адептам грецько! в!ри шяких пере-
ваг чи виг!д. Дощлыйше було б прикидатися магометапами.
Отже, евщчепня 1бн-Хордадбега сл!д розум!ти в прямому значен-
ий руси вважаютъ себе християпами, тобто дшено належать до ще!
52
(принайми! формально). В кожному paai все руське купецтво
виявляеться християнським. Йдеться не т!льки про наявшсть хри-
стиянського прошарку серед давньоруського населения, а й про
иелтйну однорщшсть останнього. Тнакше 1бн-Хордадбег мав би
вщзначити, що лише деякъ руси в Багдад! називають себе христия-
НЭМ1бн-Хордадбег писав свою книгу у 80-х роках IX ст., тобто був
сучасником Аскольда. Таким чином, його свщчення про Русь взно-
ситься до часу перед переворотом 882 р., який поставив на чол!
Киева проязичеську й антихристиянську партпо. У другш половин!
IX ст. Русь офщшно вважалася християнського крашою; ii громадя-
ни мали «видавати» себе за християн пав!ть тод!, коли в глибиш
душ! лишалися язичниками. Важко шдшукати для под!бно! ситуаци
точнппу, адекватшшу i вдал!шу формулу, атж застосовану 1бп-Хор-
дадбегом.
1нпп вщомост! наводить ал-Масуд!, автор X ст. Його дан! нале-
жать до шзшшого часу, шж свщчення 1бн-Хордадбега, але давшшого
за добу Володимира. В його твор! одна частина слов’ян виступае
християнами, а друга — язичниками. «Вони мають багато город!в,—
пите Масуд!,— а також церкви, де вппають дзвони, в як! б’ють мо-
лоткоМ1— под!бпо до того, як у нас християни ударяють дерев’япим
стук'алом по допщ!» [170, с. 125]. Декотр! дослщники вважають, що
наведен! свщчення стосуються переважно захщпих слов’ян. Назван!
в текст! географ!чн! реалИ, однак, з певшстю вказують па схщпу
Слов’янщипу, населения яко! було сусщами хазар!в, волзьких бул-
гар. Його зв’язки простягаються до Волги, Допу, Швшчного Кавказу,
а Чорне море ал-Масуд! пазивае «Руським». Згадка царя Д!ра (брата
Аскольда) також веде нас до Кишсько! Pyci [170, с. 35].
Вщомост! ал-Масуд!, що стверджують релняйний дуал!зм слов’ян,
вщповщають кторичпим фактам. За час!в Олега, 1горя й Ольги на
Pyci кнували християнська i язичеська парт!я, що добре засвщчепо
угодою 944 р. [250, с. 36—42]. Отже, й ми можемо копстатувати висо-
ку шйнформовашсть автора щодо руських справ.
Особливо важливими с свщчення ал-Марваз!. Bin жив i писав
на початку XI ст., але користувався ц!лком достов!рними текстами
ранншюго часу (головним його шформатором, папевпо, був ал-Bi-
РУШ).
Ал-Марваз! пише: «...I таким чипом виховувалися вони (руси.—
М. В.) доти, поки пе стали християнами в м!сяц! трьохсотого року.
I коли вони навернулися до християнства, релптя притупила 1хш
меч!, i в!ра закрила !м двер! д!япня, i повернулися вопи до важкого
життя ! ницост!, i скоротилися в них засоби кнувапня...» [696, с. 258].
Щодо ясност! й певност! це повщомлення не лишае бажати кращого.
Для нас важливим б твердження про хрещепня Pyci задовго до Во-
лодимира. При цьому йдеться не про наверпепня окремих oci6
з числа представник!в сустлыю! верх!вки, а народу в цшому.
Найщкавшюю е дата: 300 р. х!ждри вщповщае 912 р. нашего
Л1точислення. Маеться па уваз! piK смерп Олега Binjoro i початку
самостшного врядування Поря Старого. Марваз! взяв за хронологоч-
53
ний репер не самий акт першого хрещення, а кшець антихристиян
ського терору, розв’язаного шсля 882 р. 3 джерелознавчо! точки зорх
ця неточшсть дуже важлива: вона шдтверджус достов!ршсть основ
ного змшту. Виключаючи думку про шзню вставку, слщ вщзначитг
також точну характеристику важного становища Pyci за перши»
Рюрикович1в, коли досягпення Аскольдово! доби зпачною Miporo булг
втрачен! й держава, заклопотана проблемою територ!ально! ц!лост:
та зайнята боротьбою проти вщцептрових тенденщй, загубила своз
позицп в м!жнародних справах, знизивши не лише дипломатичний
престиж, а й економ!чний потенщал. Зрозумшо, що причини лежали
не в щеолопчшй, а сощально-економ!чшй сфер!. Тому не слщ
дивуватися акцептацп фактор!в, запропонованих середньов!чним
автором, що щлком природпо для правов!рного мусульманина.
Вггчизняш джерела. Найб1лыпо! уваги, звичайно, потребують
в!тчизняш джерела. Прийпято вважати, що вопи не зберегли жодних
спогад1в про перше хрещення Pyci. 6. G. Голубинський, наприклад,
вважав цей факт головним аргументом для заперечення Аскольдово-
го хрещення Ки!всько! Pyci [180, с. 37—41]. HacnpaBfli ця теза
нев!рна. Давньоруських свщчень про християшзацпо IX ст. нимало,
вони досить pi3Ho6apBHi й промовисть
Насамперед лыописаиня. Офщшна 1сторюграф!чна традищя без-
застережно сприйняла Володимирову легенду i сюжет про утвер-
джепня на Pyci грецько! Bipu викладала не лише однаково за зммтгом,
а й тими ж самими словами. Проте в деяких кодексах наявш певш
ремшшценцп бшып давнього оповщанпя, що вщпосило наверненпя
краши до третье! чверт! IX ст.— час1в Аскольда i naTpiapxa Фота.
Вище ми наводили думку Б. О. Рибакова, за якою розповщь про
Аскольдове хрещеппя мктилася в Несторовш редакцИ «IIoBicTi вре-
мепних л!т» i вилучена звщти авторами третье! редакцп 1118 р.
[532, с. 159-173].
3 текстгв, що дшшли до вас, найважлив!шим с Пикошвський
л!топис — грапд!озпа комшлящя середипи XVI ст. I! автори вико-
ристали числешй стародавш документи, шзшше, на жаль, втрачеш.
Як доведено Б. О. Рибаковим, серед загублепих документа був
«Лыопис Аскольда» — хрошка, започатковапа десь близько 865—
866 рр. [532, с. 159—173]. Серед фрагмента, що сягають в кшвськс
лыописанпя IX ст., е етзод пщ заголовком «О князи Рустемъ Ос-
кол дЪ».
Шсля poanoBifli про безкровний похщ 874 р. кигвського зверх-
пика читаемо: «Васшпе яге много воиньствова па Агаряны и Мани-
хеи. СЪтвори же и мирное устроеше ей преягереченпыми Русы,
и преложи сихъ на христанство и об'Ьщавшеся креститися, и просиша
apxiepbfl, и посла къ нимъ царь» [440, с. 13]. Дал! йде короткий ви-
клад легепди про пеушкоджене вогнем 6вапгел1е, напевно, запозиче-
пий з грецьких хрошк (у Скилиц! або в Зопари). Важко судити, кому
наложить ця ви!мка з оповщки Константина Багрянородпого — чи
давпьоруським л!тописцям, чи укладачам Никошвського зведенпя.
Зазпачимо, що друге припущеппя здасться нам !мов1рнппим. Саме
впливом грецько! традици слщ пояснювати те, що Аскольдове хре-
54
ння вщнесене до час1в Василя I Македонина та naTpiapxa 1гнапя.
Наведений уривок, що передув оповедщ про чудо, напевно, взято
з хрошки IX ст. .
Окрему проблему (до« не розгадану) становлять деяю тексти
з Никошвського ттопису, присвячеш Володимиру Святому, в яких,
однак с 1мена naTpiapxa Фопя та митрополита Михаила, рукопокла-
пеного ним на Русь.
М Всього таких уривк!в чотири. Перший з них, вмщепий шд 988 р.,
поввдомляб про призначення Михайла на Русь; тут же подано роз-
горнуту характеристику новопоставленого iepapxa [440, с. 57]. Шд
989 р. розповвдаеться про прих!д Михайла до Киева та хрещення ним
сишв Володимира [440, с. 63]. Шд 990 р. вмпцено повщомлення про
заходи щодо поширення ново! в!ри в Kpaini, здшснюваш митрополи-
том, ппстьма приданими йому епископами i за участю Добрин! та
Анастаса Корсунянипа; про хрещення Новгорода, скинення !дол!в,
навернення «многих людей», буд!впицтво церков i поставления пре-
св!тер1в «по городам i селам» [440, с. 63—64]. Шд 991 р. мктиться
повщомлення про хрещення Михайлом i чотирма Фопевими еписко-
пами (двое лишалися в Киев!) Ростовсько! земл!, а також про усшхи
ново'! в!ри на Pyci [440, с. 64]. Нарешт! шд 992 р. читаемо про хре-
щення Володимиром i двома Фопевими епископами Суздальсько!
земл!, про смерть митрополита Михайла та висвяченпя на Русь Фо-
т!ем нового арх!ерея — Леона [440, с. 64].
Анахрошзм цих фрагменпв (Фотш помер 886 р.— за стол!ття до
Володимирова хрещення) давно привертав увагу доследниюв, але
й дос! вщсутш задовшьш пояснения. Проблема поглиблюеться тим,
що поеднання !мен константинопольського naTpiapxa, що жив i д!яв
у IX ст., та ки!вського князя кшця X в. маемо ще в ряд! давньо-
руських докуменпв — у деяких списках «Повкп временних л!т»,
У Церковному статут! Володимира, в твор! В. М. Татищева тощо.
Коротк! згадки про призначення Фонем митрополита Михайла
(або, за шшою Bepcieio, Леона) на Русь, про хрещення Новгорода
й Швшчно-Схщно! Pyci е в багатьох лИописних зведеннях: Новго-
родському четвертому [443, с. 344], скороченому зведенш 1495 р.
[633, с. 314], у Московському зведенш 1497 р. [336, с. 18], Уваровсько-
му лгтопису [704, с. 172], Володимирському [155, с. 37], Новгородсько-
му другому (архивському) [442, с. 169], Мазурипському [385, с. 44,
47], в Тверському зб!рнику [660, с. 37] та in.
Лиописн! уривки, про як! йдеться, давно скандал!зують дослщ-
ник!в. Д. С. Лихачев, наприклад, у комептарях до «Пов!ст! времен-
них л!т», наводячи виписки з Никошвського л!топису, копстатував:
«Тсторичш шдвалини вс!х цих повщомлень неведом!» [357, с. 346].
Дослвдник Никошвського лИопису Б. М. Клосс взагал! ухилився вщ
анал!зу цих ешзод!в, пославшись на те, «що проблема ушкальпих
ведомостей Никошвського лИопису виходить за рамки ц!с1 книги
1 заслуговуе на спещальпе вивчення» [289, с. 189].
По суп, едина спроба якось пояспити фантастичне джерелознавче
явище належить G. Голубинському. Згедно з його припущенням, в ко-
ментовапих документах ведбилися згадки про перше хрещення Pyci,
55
базоваш на енциклщ! Фоня [180, с. 279—280; 333, с. 375; 357, с. 331
Це — пайпростппе припущеппя, яке насамперед з’являсться в уя1
i здасться щлком безсумшвпим. Таке припухцепня само по co6i пгч<
го пе пояснюс — припаймш доти, доки лишасться не з’ясовапи
мехашзм кон’ектури. Незрозум!ло, для чого кигвським книжника
кшця X ст. (або ще шзшшого часу) було потр!бно штучно вводит
1мена Фоня i рукопокладеного ним apxiepen в тексти, як! до назвг
них oci6 не мають шякого ведпошеппя.
Головна помилка ycix попередшх доследпшав полягала в тому, щ
вони ведносили протографи загадкових текспв до X або павйъ XI ст
намагаючись з’ясувати, яким чином 1мепа Фот1я та Михайла могл]
потрапити в документи, присвячеш Володимиру Святому. В дшс
ноет! ж проблему необхедно звести до питания, яким чином Im’j
Володимира i деяких його сподвижниюв з’явилися в текстах IX ст.
присвячених Фопю i Михайлу, що коршним чипом змшюе сира
ву {94].
Перешкодою для правильного розумшпя ситуацп була думка, щс
писемшсть прийшла па Русь з Болгарн лише теля релтйпого акт>
988 р. i, таким чином, шяко!' давшшог 1сторюграф1чно1 традицп нс
1спувало. HoBiTiii доследження довели хибтсть щег думки [226; 258;
477; 676; 677; 734], а ведкриття «Лггопису Аскольда» перевело проб-
лему в щлком практичпу площину. Досвед рекопструкци первинного
вторичного твору нашего пароду дав цскав! результати. Зокрема,
з’ясувався факт використанпя фрагмепНв Аскольдово! хрошки л!то-
писцями XI ст. в ешзодах, присвячених злачно шзшшому часу,—
з переадресуванпям i передатувапям ведомостей, що в пих мшти-
лися [96].
Розповедь про перше хрещепня Pyci у 860-Ti роки займала
цептральне мссце у «Лггопису Аскольда» (саме вопа й запозичена
Нестором у перппй редакцп його твору). Одпак жодн! згадки про
цго подно не збиалися з Володимировою легендою i тому ретельпо
вилучалися з ycix текенв — пезалежпо вед характеру i змкту. Лгго-
писну оповедку про Аскольдове хрещення педдали груптовшй пере*
робц! i сшвведпесли до релтйного акту 988 р. Последовпо замгаюючи
!м’я Аскольда па 1м’я Володимира, книжники XI ст. пе потурбува-
лися «виправити» 1м’я naTpiapxa (що здшенив хрещеппя Pyci i ство-
рив давньоруську церковпу оргашзащю) та рукопокладеного пим
iepapxa.
Прагнеппя якось узгодити числепш сведчення щодо запроваджеп-
ня християнства па Pyci в середин! IX ст. з офщшно стверджепою
Bepcicro про Володимирове хрещеппя 988 р., освячепою церковною
традищею, породило щкаву копцепцйо про багатостушпчастий процес
християшзацп пашог крагпи. Виклад щс! схеми зпаходимо в Густип-
ському лгтопису, де подано хронолопчну схему з п’ятьма последовни-
ми етапами доследжуваного процесу [205, с. 251—256].
Перший етап — Micia апостола Апдр1я; другий — хрещення Бол-
rapi’i i Моравп у 60-т! роки IX ст.; третш — Аскольдове хрещеппя
в другш половит IX ст.: «Третее крестишася славяне, си есть паша
Русь, при naTpiapc-Ь Фотш, по смерти Игнат!я naTpiapxa, при Василии
56
МакедонЬ цар-fe, якоже историкъ церковный Зонаръ и Куропалятесъ
глаголетъ. Егда Василш царь сотвори миръ со Рускимъ пародомъ,
хотяше ихъ привести ко истьпньи вЬрЬ, еже они обЪщашася: посла
же имъ царъ митрополиту Михаила и иныхъ енископъ. Словепе яге
паскаявшеся глаголаху: «аще пе видмъ прежде чудесъ, бывающпхъ
о имени ХристовЪ, его же ты проповедавши, не имемъ в"Ьры» [205,
с 253]; четвертый — хрещенпя Ольги; п’ятий — Володимира.
Якгцо вщкинути другий етап, який пе мае до icTopi’i Pyci прямого
вщношення, а перший — як 1сторюграф!чне непорозумшня (Андрш-
ва легенда розповщас лише про пророцтво хрещенпя, а пе про самий
акт), то процес утвердягеппя грецько! в!ри на Pyci викладено пра-
вильно. Йдеться про три ocnoBiii етапи: Аскольдове хрещенпя 60-их
poKiB IX ст.; хрещення Ольги, що стало своерщною кульмшащсю
у боротьб! християпства проти поганства протягом 882—988 рр.;
хрещення Володимира, яке знаменувало остаточну перемогу ново!
в1ри. Наведена схема вщповщас реальному розгортапню подш, хоча
!х nepe6ir був набагато складпппим.
Аналопчна ноетапна схема, що ф!ксус християшзацпо Pyci за
час!в Аскольда, як пеобхщну стадно в процес! утвердженпя ново!
Bipn в наши Kpaini присутня у декотрих лггописних творах, якц
правда, п!з1пшого походжепня. Ця схема вийшла за рамки вычизпя-
но! кторюграфн, вщбилася в деяких захщних хрошках i як вияв
зворотпого впливу — у Ки!вському Синопсису [611, с. 72—75].
В остапньому Аскольдове хрещення представлено як третш етап,
причому наводиться точна дата: 886 р.
ВщомосН В. М. Татпцева. Ваягливими с i деяш повщомлення
В. М. Тапщева, який при укладанш свого вторичного компещцума
використав числепш дягерела, в тому числ! й так!, що не дшшли
до нас.
Вщношенпя дослщпишв до «ТаНщевсыгих вщомостей» (тобто
матер!ал1в, вщсутшх у наявпих документах) пройшло досить щкаву
еволющю. Спочатку !х використовували без необхщпо! критичпост!,
як i будь-як! mini стародавш тексти. Пот!м випикла протилеягпа
тенденщя в.загал! заперечувати дягерелознавче значения цих ведо-
мостей. Зокрема, особливо роздратуванпя чомусь викликав 1оаким!в-
ський л!тонис, па який В. М. ТаЯщсв посилався особливо охоче
i схильпий був ставити його вище за Нестор!вську «Повшть времеп-
них л!т». У 1945 р. В. В. Мавродин називав цей лггонис «класичпою
пщробкою XVIII ст.» [381, с. 295].
Останшм часом ситуац!я докоршпо змнтилася. Дослщжеппя no-
военного часу довели дягерелознавчу цпнйсть «ТсторГ! Росшсько!»,
Що вимагас (як i будь-який шший документ) критично! перев!рки
3 обох бок!в — як позитивно!, так i негативно! [309, с. 126—131; 319;
527-^547, с. 184-276; 678; 682, 740]*. Ми не маемо права шчого
приймати па в!ру без надежно! перев!рки, але пе менш пебезпечним
б и голосл!впе заперечеппя чого б то пе було. Пе шдлягас сумшву
чесшсть В. М. Татйцева як кторика. Вщомост!, як! вш наводить !з
втрачених ниш докумепНв, дшено шнували. 1пша pin, що сам! дже-
* Необхщно, однак, зазиачити свосрцдний рецидив скептицизму [211; 481].
57
рела потребують критичного ставлепня. Tnip В. М. Татищева важли
вий для нас як пром!жна ланка лпж сучасним досладником i тим]
текстами, що безповоротно втраченк
Серед автептичних джерел, використаних В. М. Тапщевим, бу]
i 1оаким1вський л!топис — хрошка XVI—XVII ст., типова для своп
часу, под!бна до твор!в М. Стрийковського, М. Кромера та in.
Факт запровадження християнства па Pyci за Аскольда В. М. Та
тпцев шдкреслюе неодноразово [653, с. 104—106, 110, 117; 654, с. 208
300 та in.]. Дослщник перераховуе стади в npopeci християшзацй
слов’япских кра‘!н, запозичеш з вщомих нам джерел. Однак еташг
у нього виявляеться не п’ять, а плеть, осюльки хрещення БолгарЁ
та МоравП В. М. Тапщев вважае р!зними стадиями процесу [653.
с. 104—106]. Аскольдово хрещення потрапило до четверто! позицп.
«Четвертое кресчение в славянах,— пише 1сторик,— точно до нас
принадлежит и есть первое в Руси, чрез кир Михаила митрополита
и показаном чуде незгоревшего Евангелия. Сие по летом во время
Оскольдово, который от грек Рос имянован и в 867-м году кресчение
приял, яко Баропий из Кедрина и Курополата в том и 867-м сказует
тако: «Рос, князь скифский, часто на места поморские нападая, около
Чернаго моря разорял и бе от него в Копстантинополи бедствие не-
мало. Рос той и царю Михаилу [тому лету] послов прислал и святое
кресчение испросил» [653, с. 106].
Дал! вм1щено знайомий нам переказ про чудо з 6вапгел1ем. Цю
подло Татлцев (посилаючися па того ж Барошя) вщпосить до 886 р.
«Сие по летом было бы во время Ольгово, по Бароний здесь тоже,
что выше, воспоминает во время Оскольда, что утверждается, во-пер-
вых, патриарх Фотий в письмах восточным патриархом в том же
863-м объявил и не князя Роса, но парод россов имянует; другое,
построенная на гробе его церковь святаго Николая уверяет, о чем
в примечании часть II, н. 56, 63 и 121, яко же песумнепно, что в
Киеве задолго до Владимира и до пришествия Ольгова в Киев
церковь в Киеве и христиан много было, о чем в части II, н. 131
и 140, яко же Иоаким о нем и княгине Ольге, гл. 4, н. 31, 32, 36» [653,
с. 106].
В цитованих уривках бачимо посилання пе лише на грецьк!
документи (Кедрин, Фотш та церковного шторика Цезаря Барошя
(XVI ст.), а й на 1оаким1вський лгтопис. На жаль, прим1рник, що був
у розпорядженш шторика, виявився ушкоджепнм: пе вистачало
частини тексту, де оповщалося про Аскольдове хрещення: «Здесь па
стране подписано: утрачены в летописце 2 листа. А зачато: Михаил
же возблагодари Бога, иде в Болгары. По сему дознаюсь, что о крес-
чении Оскольда утрачено и Михаил сей кир Михаил митрополит,
показавшей чудо пезгоревшим Евангелием, гл. 3, п. 10» [653, с. 110].
В пппому Micpi: «Оскольд... был кресчен и видно, Иоаким его кресче-
ние описал, но оное утрачено, как выше, н. 29 показано, и для того
блаженным имяновал» [653, с. 117].
Свщченпя надзвичайно важливе. Якщо в 1оаким1вському лыопису
Аскольда названо «блаженим», то випливас, що вш мав перед
церквою пеабияк! заслуги, визпагп офщшно. Бшыпе того, В. М. Та-
58
тпцев мав яккь шдстави стверджувати канонгзащю кигвського
князя, якого вш називас першим в!тчизняним мучеником: «Его же
(Аскольда.— М. Б.) можно за перваго в Руси мученика почитать,
и Улеб брат Святославль, от неведения истории забыты и в святцы
не внесены» [653, с. 106]. Звичайно, вигадати такого В. М. Тапгцев
не мк: цензура i православна церква не подарували б пому цього.
Напевно, кторик мав у своему розпорядженш стародавню верс!ю,
писемно зафшсовану, яка виникла, можливо, ще у доволодимировий
час, ймов!рн!ше — пезабаром шсля перевороту 882 р.
Найц!кав!шим ешзодом з наведених В. М. Тапщевим е лист naT-
piapxa Фот!я, написаний на трете л!то шсля хрещення Pyci i адре-
сований кигвському князю та митрополиту Михайлу Сирину [94].
Державця названо Володимиром, що вводить документ в розглянуту
вище категор!ю текспв, як! поеднали !м’я «р!вноапостольного» князя
з !менами Фопя та Михайла. В дшсносп ж адресатом листа мав бути
Аскольд.
Повщомлення про цей лист сюжетно пов’язане з вщомостями про
обмш послами м!ж Римом i Киевом (шйцатива виходила з Вапкану).
Про прихщ папських посл!в на Русь «з любов!ю i честю» розновщае-
ться i в Никошвському лггопису [440, с. 64], але свщчення В. М. Тап-
щева докладшпп. «Тогда же (991.— М. Б.) приходили послы от папы
римского и принял их Владимир с любовию и с честию и послал
к папе своего посла. Уведав же о сем патриарх Царяграда писал ко
Владимиру и митрополиту Михаилу, еже пе добро с папою согла-
шаться, глаголя, что вера римская не добра...» (дал! наводиться лист,
присвячепий деяким догматичним розходженням м!ж православ’ям
та католицтвом) [654, с. 64].
Цитований текст м!стився в утрачепому Новгородському введены,
виписки з якого В. М. Татпцеву передав А. Ф. Хрущов [654, с. 235].
3 цих виписок !сторик запозичив декотр! вщомост!, критична перев!р-
ка яких дае шдстави вважати ix доброяюсними документами. Корот-
ка згадка про лист мктиться у Розкольпицькому лиопису, висока
джерелозпавча цшысть якого нещодавно пщтверджена Б. О. Риба-
ковим [547, с. 267—276].
В. М. Татнцев вважав лист Фот!я достов!рним документом [654,
с. 234—235]. Bin зверпув увагу па очевидний анахрошзм повщомлен-
ня i запропопував таке пояснения: «В имени патриарха ошибепось,
ибо Фотий задолго прежде умер.., а в сие время был Сергий, сродник
Фотиев... По сему, видимо, Фотием его по фамилии имяновал, след-
ственно письмо следующее песумненно» [654, с. 234—235]. Звичайно,
пояснения «через пр!звище», припустиме для автора XVIII ст., в паш
нас не може оцшюватися шакше, як !стор!ограф!чний курйоз.
Питания про достов!рн!сть Фопсва листа необхщно розглядати
У сшввщношенп! з шшими аналог!чними документами, що посднують
!мена Фопя та Михайла Сирина з !менем Володимира Святого, про
що ишлося вище. Пщкреслимо, що лист з таким змктом не м!г
з явитися наприкшц! X ст. В той час церква ще не под!лялася на
Захщну i Схщну, а полемша м!ж Римом i Константинополем, по суп,
не велася. Шяког небезпеки «латинська ересь» тод! пе являла, i коп-
59
I;
1
стаптинопольська uaipiapxia спокшно дивилася на стосунки Кие
з католицькими кра!нами. Навпаки, за час!в Аскольда поява ри
ських легапв у Киев! не могла не викликати гостро! реакци царг
родсько! кафедри, бо саме вщбувався напружений конфлшт Mi
Заходом i Сходом, який майже не призв!в до остаточного розколу.
Таким чином лист, про який повщомляе В. М. Тапщев, дш«
був написаний Фопем, але не у 991, а у 863 р., i адресований i
Володимиру Святому, а Аскольду. Визнання цього факту зшмае у
джерелознавч! труднопц та сумшви. Вщомост! про цей лист витрз
мують критичну перев!рку i добре пакладаються на тогочасну icn
ричпу обстановку. Вопи вносить !стотн! доповнення в наш! знанн
щодо в!зант!йсько-руських взаемин у середин! IX ст.
Повщомления про лист Фот1я is скороченим викладенпям зм!сп
очевидно, потрапило до тексту «Лпопису Аскольда»; разом з шшим
фрагментами, присвяченими першому хрещенпю Pyci, було викорг
стано книжниками Ярослава Мудрого при створенн! Володимирово
легенди, але nisnime вилучено з л!тописно! традицп, започатковано
третьою редакфею «Пов1сп временних л!т».
Руська епархия. 1з сказаного вище бачимо, що джерела, як! пов!
домляють про Аскольдове хрещення або ж м!стять вщомост!, якоюс:
Miporo пов’язаш з фею под!ею, числепн! i р!знобарвш. Вони вщбива
ють pi3ni традиф! i в б!лыпост! не залежать одне вщ одного, аб<
подшяються на незалежп! одна вщ одно! групи. Сказане п!дтверджу<
загальну достов!ршсть вплено! в них Фформаф!. 3 наявних текст!]
випливае, що християшзафя Pyci у IX ст. мала офщшпий характер
i що в очах yciei християнсько! Ейкумени тогочасна Русь була хри-
стиянською кра!ною.
1спувапня Русько! enapxi! безпосередньо засвщчують численп!
джерела, в тому числ! й пайавторитетншп. Церковн! справи необхщ-
но було влатптовувати з урахуванням далеко! перспективи: забезпе-
чити новонавернену кра!ну пеобхщними кадрами духовенства, а го-
ловне — надати релшйтй д!яльпост! оргашзований характер. Хтось
повинен був займатися справами давньорусько! церкви i, отже, нести
вщповщальшсть за !хн!й стан перед Константинополем.
Власне, виникнення Русько! enapxi! фпгсують майже Bci джерела,
що е в нашому розпорядженш: енциклФа Фот1я (де йдеться про
пастиря, прийнятого на Pyci), тв!р Константина Багрянородного
(в якому визначепо арх!епископський ранг того пастиря); так зваш
продовжувач! Порф!рогепета, а особливо — давньоруськ! тексти, що
уперто називають першого кшвського арх!ерея митрополитом.
Складшшим е питания про долю Русько! enapxi! пщ час язиче-
сько! реакцп (882—988 рр.). 6 серйозш Фдстави твердити, що
enapxia юнувала i шсля вступу па кшвський престол князя Олега.
Про не! е згадки i в церковних документах. Так, в peecrpi право-
славних кафедр, вм!щеному в Церковному статут! !мператора
Льва VI Фшософа (886—912), пщ 61-м номером значиться Русь
(’г]’Ранила) [333, с. 80; 516, с. 28].
До середини X ст. наложить ще одне аналопчне свщчення.
В списку enapxifi, укладеному за Константина Багрянородного,
60
Русь значиться шд № 60 [516, с. 28]. кпувапня в Киев! у цей час
впливово! християнсько! партн шдтверджуеться русько-в!зантш-
ським договором 944 р. та л!тописпими текстами.
В старш лпературц а подекуди й у наш час (А. Поппе) [500 ; 866]
ц! документа бралися шд сумшв; оголошували 'ix шдробкою, або
згадку про Русь — штерполяцкю [180, с. 65]. Ц! спроби не можна
визнати за ycniniHi: якщо заперечувати самий факт кнування Русь-
Koi enapxii до 988 р., то поява под!бного фальсифшату буде абсолют-
но безглуздою. I справдц кому могла б прийти думка безшдставно
стверджувати наявнкть церковно! оргашзаци, коли сама Русь, ство-
ривши «Володимирову легенду», И заперечувала?
Таким чином, Руська архкпискошя, яка виникла у 60-Ti роки
IX ст., пе припинила свого 1снування шсля загибел! Аскольда. Тим
б!лыпе пе могла вона зпикнути в часи, коли кшвський престол за-
йпяла християнка Ольга. Але реальпе становище кафедри, напевно,
було неодпаковим в pi3Hi часи. Можливо, кнували яккь обмежепня
або й паузи в ii д!яльпост1, зумовлеш складшстю русько-в!зантш-
ських стосунгав. Шдкреслимо, що християнська церква (особливо
схщна) звикла д!яти за умов утисшв та переслщувань. Численн!
епископп кнували в шов!рних крашах (язичеських, кламських, зо-
роастршських тощо), i складнкть оточення, хоч i впливала па ix
функцкпування, але не була непереборною перешкодою.
Що ж являла собою Руська епарх!я структурно i яким був ii
офщшний статус? Джерела визначають ранг кшвського архкрея
Михаила Сирина як архкпископський (Константин Багрянородний)
або митрополичий (давньорусьш текста). Протир!ччя в цих свщчеп-
пях пемае. Митрополит — це архкпископ, що виконуе адмшктратив-
ni функци. Зрозумшо, що вщдаленкть Киева вщ арх!епископських
кафедр, якими на той час були Херсонеська в Криму, Готська в То-
мах та Болгарська в Охрид!, визначала адмшктративш функци
Киева — мкцевий архкрей мусив взяти па себе функщю управлшня.
Автокефал!я Русько!' enapxii виглядае умовою sine qua non.
Структура Ки1всько! митрополп добре засвщчена Никошвським
лкописом, який пазивае пе лише митрополита Михайла, а й плеть
«Фотквих спискошв», висвячепих на Русь разом з Михаилом. Вопи
утворили другий шар icpapxii. Третш — пресвитери, також згадаш
в джерелах. У Вкаптп IX ст. кнувала достатня шльккть духовен-
ства — вихщцк з слов’япських кра'ш (насамперед з Болгарп), як!
добре знали слов’янську мову i тому могли з уешхом вести пропа-
ганду па Pyci. 3 другого боку, тут кнувало нимало oci6 pianoro стану
i рангу, що володши грецькою мовою i, таким чином, могли бути
посередниками м!ж греками i мкцевим населениям.
Особливктю церковно! структури па Pyci IX ст. було те, що вопа
не мала просторового змкту. Никошвський л!топис пазивае осередка-
ми хрещенпя Новгород, Ростов та Суздаль. Це, поза сумшвом, шзшша
штерполящя. Новгород засновано лише у 872 р. [250, с. 14]. Назва
мкта у текст! з’явилася внаслщок уперто! проновгородсько! тендеп-
цН, що виразпо простежуеться в лкописних текстах XI — початку
XII ст.
61
Ростовсько-Суздальська версия виникла в середин! XII ст., у зв’яз-
ку з !деолог!чними заходами Андр!я Боголюбського, спрямовапими
на утвердження подлинного (а в!дтак й щеолопчного) авторитету
П!вн!чно-Сх!дно1 Pyci, як! примусили суздальських книжнивдв вы-
вести заснування Володимира-на-Клязьм!, зд!йснене Володимиром
Мономахом, на часи Володимира Святого [111, с. 244 сл.; 161, с. 153—
154; 160, с. 118—119].
Спочатку, напевно, шестеро прибулих до Киева спискотв не
мали територ!альних д!оцез!в (ix ще треба було створити), тому
д!яли у безпосередньому контакт! з митрополитом. Bci три центри,
згадаш Никошвським л!тописом, розташован! поза кордоном Асколь-
дово! Pyci. Формування структури Кшвськот митрополи починалося
на niBflHi, а першими спискошями за межами Киева мали бути Чер-
HiriB та Переяслав. Особлива роль останнього ще мае стати предметом
спещального розгляду.
Юридичне становище новостворено! enapxii, напевно, забезпечу-
валося спещальним актом. Дшсно, в нашому розпорядженш е ц1кавий
документ, що дае можлившть пролити деяке сбыло па цю проблему.
Мова йде про так званий Церковний статут Володимира, в якому
!м’я «р!вноапостольного» князя поеднапо з !менами naTpiapxa Фот!я
i призначеного ним на Русь митрополита Михайла [453, с. 237].
Цей документ дшшов до пас в грунтовно переробленому вигляд!
[773]. Bin представлений багатьма списками XIII—XVIII ст. пере-
важно у склад! Кормчих книг, що подшяються на декьлька (за
С. В. Юшковим на плеть) редакцш. В тому вигляд!, в якому Bin чи-
таеться в паявних рукописах, статут склався не ранппе XII ст. Тому
в л!тератур! виникла скептична тенденщя, що заперечувала автен-
тичшеть пам’ятки [180, с. 618—627; 267, с. 482—485; 648]. Бйтышсть
дослщнишв, однак, визнають достов1рн!сть документу, хоча й з де-
якими застереженпями [76, с. 73; 489, с. 263—272]. Найгрунтовш-
ший апал!з статуту в радянськш лыератур! зроблено С. В. Юшковим
[773].
Ми пе будемо зараз розглядати проблему еволюцп тексту. Кре-
дитуемо лише протограф, реконструйований С. В. Юшковим (аргу-
ментацйо дослщника вважаемо за щлком переконливу): «Се аз
князь Володимир сгадал есмь с своею княгинею Анною и с своими
детьми, оже сих судов не подобно судити князю, ни бояром, пи судия-
ми их, и дах те суды церквам, всем епископом по Руськой земли. А по
семь не вступати пи детем моим, ни внучатам, ни всему роду моему
довека в люди церковный, ни в суды их; дал есмь по всем градам
и по погостам, и по свободам, где христиане суть» [778, с. 202].
Цитовапий текст написано або на титульному аркуш! в{зантш-
ського кодексу церковного права (Номоканон, шзнппа Кормча), або
на окремому пергамент!, який вкладепо в рукопис Номоканона. Цим
актом кшвський князь надавав грецькому церковному праву офщшну
силу па Pyci, сапкщонуючи його введения в практичне життя.
Цитований текст викликае сумшв в одному вщпошенш. Другу
статтю найдавншго! редакцп викладейо: «Се яз, князь великии Васи-
лии, нарицаемыи Владимер, сын Святославль, внук Игорев и блаже-
62
выя Олгы, восприях святое крещенье от гречьскиих царей Костянтина
и Василья, и Фотия патриарха *, и взях перваго митрополита Михаи-
ла на Киев и на всю Русь, иже крести всю землю Рускую» [453,
с. 237].
Вщтворюючи первинний протограф, С. В. Юшков виключив з
тексту компрометуючу згадку iMeni naTpiapxa та рукопокладеного
ним apxiepen. Проте шнорувати pi 1мена неприпустимо. Вважати ix
за шзню вставку не можемо; ще менше пщстав думати, що шдабний
анахрошзм Mir потрапити до орипналу кшця X ст. За час!в Володи-
мира Святославича добре знали, що Константинопольську кафедру
наприкшц! 80-х роюв X ст. займав Микола Хрисоверг.
бдиним пояснениям е припущення, що в основ! церковного стату-
ту Володимира лежить аналопчний документ, писаний у 60-Ti роки
IX ст., коли патр!арший престол в Царгород! дшспо займав Фотш
i коли на Русь дшсно було призпачено митрополитом Михайла Си-
рина. Вважаемо, що цим документом е церковний статут Аскольда;
вш становив таку ж санкщю в1.зант!йського церковного права, як
д!ючого на Pyci закоподавства, ствердженого державною владою.
Необхщшсть под!бного документа в 60-Ti роки IX ст. не потребуе
спещальних роз’яспень; його поява визначалася тими самими потре-
бами, що й «Статут Володимира» наприкшщ X ст.
Дата Аскольдова хрещення. Звершмося до уточнения дати першо-
го хрещення Pyci. Це питания породило в науковш лИератур! гостру
дискус!ю. Найбшыпу плутанипу вносить текст Константина Багря-
нородного. 3 його оповщання випливае, що Русь була наверпена
в правлшня Василя I Македонина, тобто, шсля 867 р. Порфирородпий
xponicT шдкреслюс, що акт хрещення вщбувся шсля i внаслщок
угоди, укладепо! Василем з Аскольдом. Оскшьки точна дата остап-
ньо! вщома (874 р.), то виходить, що християнство в наппй кра!ш
було запроваджено арх!епископом, рукопокладеним патр!архом 1г-
напем незабаром шсля названого року.
Цей висновок pimyne спростовуеться епциклшою Фот!я — голов-
ним джерелом, що е в рознорядженш науки. Фотш був усупутий
з патр!артпого престолу 25 вересня 867 р.— одразу ж шсля вбивства
Михайла III. На жаль, окружне послаше Фопя не мае твердо! дати,
але паписане, безсумшвно, ще до його падшня. Бшышсть дослщниюв
вщносить цей документ до 866 або 867 р. [66, с. 99; 321, с. 82; 347,
с. 229; 466, с. 60; 532, с. 166, 172], але виключпо через хибно ycsi-
домлепу «обережшсть».
У шзштшй л!тературшй традиц!! XVI—XVII ст., репрезептованш
М. Кромером, Ц. Барошем, I. Пзелем та in., виникла ще одна вершя,
за якою хрещення Pyci i рукопокладепня митрополита в Ки!в при-
падають на час другого понтифшату Фот1я, тобто шсля смерт! 1гпапя
(жовтень 877 р.). Так, у Густинському лИопису читаемо: «В то же
время, по смерти Игнапя, паки возведенъ бысть Фотш на престолъ
Васшпемъ Македономъ царемъ, и отсель есть вЪдити, яко Фотш
тогда бЪ, понеже Игнатш умре в лЪто 87&... Сего же Михаила посы-
* Курсив наш,— М. Б.
63
лаша патр!архъ Фотш в лЪто 886, cie же бысть, якоже мню, и
Олгу князю Рускомъ» [205, с. 253]. В кювському Синопсису вмпце
апалог!чний текст: «Трет1е крестишася Россы лЬта отъ Рождест
Христова осмъсотъ осмьдесятъ тпестаго, в царство Греческаго Ца
Васшня Македопа, тому же Патр!арху Фоню еще живу сушу: о
них же присланъ бысть крещешя ради Россовъ обладающу Кня:
Ольгу, Михаилъ Митрополитъ...» [611, с. 73—74]. Ця верс!я до в
чизняно! кторюграф!! потрапила, ймов!рно, 1з захщних xponiK.
Наведений вар1ант не витримуе критики. Угода !мнератора Е
силя I Македонина укладена пе з Олегом, а з Аскольдом (що надш
засвщчено Никошвським лггописом), отже пе 886 р., а пе шзнп
882 р. Справжня дата договору (874 р.) також пе викликае сумтг
[96, с. 276—280; 532, с. 168] i передуе поверневню Фот1я на патр!а
тпество. До того ж Константин Багрянородний твердить, що apxiepe
падкланий на Русь, був рукопокладений 1гнапем, а не Фонем. Таю
чипом, усуваючи, н!би, одш протир!ччя, комептована вертя породж;
нов!, ще складншп.
Розб!жшсть джерел активно дебатувалася в новынш лыерату]
Частина кторивдв, але менша, вщдавала перевагу вереи Конста
тина. 1х позищя здаеться безнадшною. Занеречувати евщченг
Фопя пеможливо, осюльки передбачити под!ю за десятшпття ;
того, як вона сталася реально, narpiapx, звичайно, пе Mir. Залишаст
ся одне з двох: або вщкинути повщомлення Порфирогепета, г
недостов!рне, або спробувати витлумачити його якось поншпом
Декотр! дослщники вважали, що обидва джерела доброяккп!, aj
мають па уваз! piani поди. М. М. Карамзш писав, що евщчеш
в1заптшських джерел можуть бути принципово узгодженг. церковнг
наставниюв па Русь могли падсилати i Фотш, i 1гнатш [267, с. 138-
139]. Правильну позищю, на наш погляд, зайняв Б. М. Meniopai
ський. Bin писав: «Продовжувач (Феофана, тобто Константин Ба
рянородпий.— М. Б.) мае на уваз! змшу надклапого Фоткм епи
копа pyciB, що мала мкце за narpiapxa 1гнат1я пкля 867 р. I дру
й вороги Фоня визнають, що вш волод!в особливою зд!бнктю npi
вертати до себе приб!чнишв; з числа eeix епискошв, ним поставленЕ
або тих, хто його визпали, зрадили його у 867—877 рр. лише дун
нечислепш; а переважпа бшыпкть були позбавлеш кафедр i зам
neni !гпат!анцями. Шчого нема иеймов1рного в тому, що серед ни
опинився й надклапий, або призпачений па Русь архкиископ» [40;
с. 509].
Таке припущепня правдопод1бпе. Бим, можливе й шше, ще про<
Time: apxiepefi, рукопокладений Фонем, Mir номерти, або ж з якихос
причин повернутися до iMnepii. Звьтьнена вакапшя потребувала з<
мпценпя пезалежпо вщ м!ркувань високо! полггики.
Таким чипом, у пас нема шяких шдстав брати шд сумшв евщ-
ченпя Константина Багрянородного. Bin писав у середин! X ст., кол
пам’ять про Аскольдове хрещення вже стиралася в свщомост! сучас
ними. Онук Василя I, звичайно, прагнув прикрасити д!яльн!сть свог
дща, всьляко шдкреслюючи його досягнення й заслуги. Тому не диг
но, що розповщь про призпаченпя па Русь нового icpapxa перейшл
64
ме;ку исторично! достов!рност! й пщ пером порф!рородпого хрошста
4 адм1н1стративний по cyri акт перетворився па незм!рпо важлившшй
i масштабштпий акт хрещення Pyci.
Шдкреслимо: зовЛм необов’язково вбачати в цьому свщому фаль-
сиф1кац!ю. Константин користувався р!зними джерелами. В ix повь
домленпях м!стилося нимало протир!ч — чи то справжшх, чи то
удаваних. 3 цих протир!ч треба було знайти вихщ. I немае шчого
дивного, що з можливих альтернатив Константин обирав найвипднь
mi для свого дща.
Таким чином зникас суперечлив!сть i все пор!впяно легко стае
на сво1 м!сця. Не заперечуючи достов!ршсть Константинова перека-
зу, надаемо перевагу Bepcii Фот!я. Саме йому довелося здшенити акт
Аскольдова хрещення, а вщтак його свщчення е найавторитетншшм.
Можливий хрополопчний д!апазон скорочусться до семи роюв. На-
вернепня Аскольда вщбулося пе ранппе 860 i не шзшше 867 р. Од-
нак документи, що е в нашому розпоряджепш, дозволяють падшно
визпачити точний piK i м!сяць piei подп.
3 тексту Фот!ево’1 енциклжи випливас, що павернення страшпих
швшчних варвар!в, б!блшного «Гога з крахни Магог» [les., XXXVIII,
2, 3; XXXIX, 7] вщбулося незабаром шсля походу, що загрожував
iMnepii незл!ченними бщамп. Отже, дата хрещепня безпосередньо
пов’язуеться з датою експедицп. Ще певнппе цей зв’язок ф!ксований
у повщомлепш Продовжувача Феофана: «3 того часу пригшчувало
роме'1в нашестя Pyci,— народ же вони сюфський, дикий та бруталь-
пий, який спалював Понт i Чорне море, i саме MicTo (Константино-
поль.— М. Б.) облягав тод!, як Михайло вирушив у похщ проти
!зма!'льтяп; але вопи, зазнавши гшв Божий, повернулися до себе, як
тшьки Фотш, управпик церкви, умилостивив Бога. Деякий час шзш-
ше...» (йде цитовапий вище текст, присвячений хрещенпю Pyci)
[Theoph. Cont., р. 196].
Дата походу в лИератур! також стала предметом суперечок. Ча-
стила дослщпикгв називае 860, шпп — 866 р. Вище вже говорилося,
що насправд! тих поход!в було чотири; зокрема, розмежувапня подш
860—866 рр. не пщлягаб сумюву. Частина джерел (Фотш, Продов-
жувач Феофана, 1оан Диякон, можливо, Акафшт Божо! матер!)
описують усштпну експедицпо Pyci, здшепену па 360 кораблях, жод-
ним словом не згадуючи про бурю. Inmi (Симеон Логофет, Лев
Граматик, Продовжувач Амартола, Феодосий Мелитенський) опису-
ють несщасливий для Pyci похщ на 200 кораблях, бшыпа частика
яких загинула пщ час неспод!вано'1 6ypi. Перший похщ закшчився
почесною для Pyci угодою (за тверджепням 1оана Диякопа «TpiyM-
фом») [Joan Diac., р. 18]; другий — «плачем великим» у Киев!
[440, с. 9].
Хрещення Pyci, пов’язапе з походом па Царгород, могло статися
в щ два термши. Напад на Принцев! о-ви 863 р. мав характер локаль-
но! дП. Похщ 874 р. виходить за меж! щойпо усталеного хронолопч-
ного д{апазону. Павернення Аскольда сталося або 860, або 866 р.
Якш же дат! надати перевагу? Бшышсть дослщнишв схиляються па
корпеть nisHiinoi, що дас можлившть максимально паблизити подш
3 7—251
65
до енциклши Фопя, яку прийнято в^дносити до 866—867 рр. Саме це
хронолопчне зближеппя при глибшому осмисленш стае переконли-
вим аргументом contra.
Насамперед пщкреслимо, що дата епциклпси проблематична.
866—867 рр.— крайни термш, шзшше якого документ не Mir з’яви-
тися, тому що його автор 867 р. був позбавлений кафедри. Документ
можна датувати 865, 864 або й 863 рр.*
3 Фопева повщомлеппя випливае, що вщ навернення Аскольда
до написания енциклжи минув якийсь час. llarpiapx уже Mir судити
про наслщки акта. Bin пщкреслюе, що Русь «прийняла пастиря» (за
даними Никошвського лпопису, це сталося лише на другий piK шсля
хрещення Аскольда) i ретельно виконуе Bci обряди (д!яльшсть мит-
рополита Михайла та шести пщлеглих йому епискошв по паверпенню
народу, побудова церков та висвячення пресв!тер!в для них, за евщ-
ченпям того ж Никошвського л!топису, зайняла щонаймешпе три
роки). Справдц потр!бпий був досить тривалий час, аби ру ко по владе-
ний apxiepefi встиг прибути на мшце призначення, освоТтися па ново-
му поприщ!, розгорпути активну мййонерську д!яльшсть, домогтися
помИних насладив i повщомити у Константинополь. Навпь без лпо-
писних звщомлень ясно, що шлька мкяц!в — строк падто малий для
цього.
3 другого боку, 866 р. видаеться менш прийнятпою датою, адже
тогочасний похщ мав трапчш для Pyci наслщки. Аскольд повинен
був думати не спльки про запроваджепня ново! в!ри, скшьки про
врятування решток розбитого бурею флота. Патр!арх пщкреслюе, що
Русь перед хрещенням грабувала Грецко i «виявляла нестримпу
зухвалкть», що дшсно мало мпще у 860 р. Навряд чи pi слова вщ-
носяться до 866 р., коли руський флот практично був знищений.
Фотш дае зрозумки, що напередодш хрещення Русь мала безумовний
ycnix у боротьб! проти iMnepii i що ii д!1 становили чималу загрозу
для Константинополя.
Ще виразшше цей мотив проглядае у Продовжувача Феофана.
Тут безпосередпш зв’язок хрещення з усшшним походом Pyci на
Царгород (без 6ypi) зафшеовапо щлком певно. По суп, це повщом-
лення можемо вважати за радикальне вирппення питания. Очевидно,
одним з пункпв угоди, завдяки якш Русь припинила облогу столиц!
i повернулася додому (поряд з виплатою контрибуцп i данини), було
введения на Pyci ново'! penirii [575, с. 50 сл.; 576, с. 70—74]. Цей
пункт у виклад! зм!сту угоди вилучепо давньоруськими лпописцями
шд час створення Володимирово! легенди.
Два моменти рппуче шдтверджують факт хрещення Pyci саме
у 860 р. Перший з них — особливо Руська ера, запроваджена ки1’в-
ськими книжниками Аскольдового часу. Реальшсть ii обгрунтована
Б. О. Рибаковим [532, с. 163—165], який звернув увагу, що в лпо-
писних текстах деяш дати вщраховаш вщ 860 р. Вщомо щонаймешпе
три так! релштов! позначеппя у хронолопчних ввдрахунках «вщ
* Рашша дата виключаеться, так як в текст! згадусться хрещеппя Болга-
pi'i (863 р.).
66
Михайла царя»: похщ Аскольда 874 р. у Никошвському лггопису,
ггпчнячрний 14-м л!том в!д Михайла [440, с. 15]; початок княжшня
Олега (6389 р.) — 29-м Роком В*Д Михайла (тобто, вщ 6360 — 860 р.
„я опеке анлпйським л!точисленпям) [440, с. 15]; иарештц великий
йдиктГон (6384 р.) - 24-М роком Михайла [440, с. 10]. Bci 4i вщра-
хунки пов’язаш з лйописною статтею 6360 р.: «В лЪто 6360, индикта
15 наченшю Михаилу царьствовати, нача ся прозывати Русская зем-
ля О семь бо оувЪдахом, яко при сем цесари приходитпа Русь на
ЦесарЪград, яко же писашеть в летописании ГрЪцком, тЪмъ же
и отселЪ почнем, и числа положим» [250, с. 12].
Сенс повщомлення розкриваеться цитованим уривком: мова йде
не про початок врядування малозпачпого в!зант!йського !мператора,
а про початки Pyci, в розумшн! — ii датовано! iCTopii. Б. О. Рибаков
справедливо пщкреслюе, що в державшй б!ограф!1 Михайла III 860 р.
шчим не позначепий. Формально вш став !мператором 842 р., ре-
гентство його матер! Феодори закшчилося 856 р. Одноойбне вряду-
вання почалося лише 865 р. [532, с. 168]. Отже, л!тописне тверджен-
ня, шби у 6360 ( = 860) р. почалося Михайлове врядування, не вщпо-
вщае дшсноста. Та й в раз! в!дпов!дност! лишилося б пезрозум!лим,
чому вступ па престол зверхника одн!е! держави взято за початок
iCTopii друго!.
На перший погляд роз’ясненпя мштиться в наведеному вище
текст!: того року «Русь приходила па Ц!сареград». Саме цю под!ю
висувае за хрополопчний репер Б. О. Рибаков. На його думку, усшш-
ний похщ па В!запт!ю м!г спонукати кигвського книжника до под!б-
ного щеолопчного ходу. «Природпо,— пише Б. О. Рибаков,— що така
под!я, приемка для нац!онально! амбщп, могла стати пунктом для
ввдрахунку рок!в. Це стало тим необхщнппим, що в!дпин! !стор!я Pyci
т!сно переплелася з !стор!сю В!зант!!, Болгарн; потр!бно було вести
точний рахунок рокам i сшввщносити руськ! справи !з справами
сус!дн!х держав» [532, с. 166].
Ми вважаемо таку позищю недостатньою. Б. О. Рибаков мае ра-
ц!ю, пщкреслюючи необх!дп!сть запровадження на Рус! певно!
системи л!точислеппя. Але ж чому початок Русько! ери локал!зовано
саме на 860 р.? Копкретний вшськовий пох!д, пав!ть найгучшший,
навряд чи м!г стати таким репером. Повинно було б бути ще щось,
бигып визначпе й ушкальне. 1стор!я середньов!ччя заповнепа числен-
ними походами й перемогами, але н!коли вони не розглядалися як
початок ново! ери. Ймов!рно, справа полягала не так в наслщках,
сюльки в буденпост! самого явища. Под!! военно! !стор!1 — саме
через свою повсякденшсть — припципово не могли братися за хроно-
лопчн! вщрахунки.
Зовс!м inina р!ч, коли за початок Русько! ери прийняти акт
хрещення. Середньов!чпа щеолопя завжди вщводила рел!г!йним
моментам вир!шальне м!сце в систем! сусшльних в!дпосин. Введения
християнства вважалося за прилучеппя до благодат!, початок нового,
справжпього життя. Тому не дивно, що й павернення Pyci усвщом-
лювалося як поворотний момент в розвитку кра!ни, як своерщний
перелом на шляху прогресу.
3*
67
Хрещення Аскольдово!' Pyci вщбулося незабаром шсля досягпен-
пя угоди з в!зантшською адм!шстрац!сю, напевно до повернення
ки!вського вшська на Русь. Напад на Константинополь стався
18 червня 860 р. [120, 798]. Облога м!ста тривала лише юлька дшв,
щонайбшыпе тижшв, оскшьки в1зант1йщ посшшили вщкупитися вщ
нападу контрибупдею та дапипою. Обряд хрещення здшспепо через
юлька дшв (за деякими даними — через дв! доби) — в юшц червня,
щонайшзшше — на початку линия.
Руськ! книги в Xepconeci. Другим фактом, що засвщчус хрещення
Аскольдово! Pyci саме пщ час походу 860 р., е ешзод мнлонерсько!
д!яльност! Кирила Ф!лософа. У 860 р. розпочалася його хазарська
миля; зиму 860—861 рр. Bin пров!в у Xepconeci, де, за свщченпям
Жит!я (так звана Панопська легенда),— «ОбрЬте же тоу еуаггелие
и псалтирь, роусьскими письмепы писано, и человека обрить, глаго-
лгоща тоя беседою, и бесЪдова съ нимъ, и силу рЪчи приимь, своей
бесйдК прикладая различьная письмена гласная и съгласпая, и къ
Богоу молитву творя, въскор"Ё чести и съказати, и мъпози дивл15аху,
Бога хваляше» [322, с. 260]. Це повщомлення докоршпим чипом змь
нило усталеш в гсторюграфп уявлення i викликало дискуспо.
Насамперед памагалися довести, що цитовапий уривок — шзня
вставка. Спираючись на деяю мовш особливост! уривка, О. С. Львов
вважав, що вш не Mir з’явитися до болгарського перекладу книги
loana Дамаскша «Про BiciM частив слова»,— хоча високоосв!чений
Кирило Mir знати той тв!р в грецькому оригшал! [378] *.
Наведений текст, однак, мштиться у Bcix рукописах «Жипя», що
дшптли до нас (понад 20), причому не лише в давньоруських, а й
швдеппослов’янських. Деяк! з рукопиЛв палежать до XII ст., отже
штерполящя могла мати м1сце лише дуже скоро теля написания
само! пам’ятки. Для чого ж був потр!бний фальсифшат, що принижус,
заслуги великих просвИнишв i ставить шд сумшв !'хпю справу?
Ще наприкшщ мипулого стол!ття I. Ягич, заперечуючи автентич-
н1сть фрагмента про «руськ! книги», писав, що з того уривка вихо-
дило б, шби все головне — винайдення письма i переклад бгблшпих
книг — було зроблено до Кирила й ноза ним. Тод! що ж лишаеться
на долю великого просвПпика? Такш думщ, мовляв, суперечать yci
!сторичп! свщчення про культурний подвиг, пов’язапий з !менем
солупського фшософа [781, с. 64].
Однак визпавши цитований фрагмент фальсифшатом, ми потрап-
лясмо в ще ripnie становище. Виходить, автор уривка без шяко! на
те потреби piinyne принизив заслуги Кирила, i його вар!ант був
шдхоплепий вс!ма наступними книжниками. Пов!рити в таке пемож-
ливо. Тому щея штерполяц!!’ не знайшла шдтримки в науков!й
л!тератур!, навИь найкритичппшй.
Дослщники шукали шших претенденпв па етшчпу атрибуц!ю
«руських книг», KpiM Кишсько! (слов’япсько!) Pyci. Гшотез вислов-
* Рашше О. С. Львов займав крайпю позищю щодо ствердженпя давшх
(задовго до Кирила й Мефодия) корешв давиьорусько! писемпосп [377].
68
лено нимало, але серед них немае жодно! правдопод!бно1. Насампе-
ред, звичайно, виникла думка про нормашв, але TeopiH пормашзму
зазнала краху. Так само не утрималася й готська теор!я, за якою
Кирило мав переклад Б!бл!'!, здшснений Ульф!лою. Кр!м того, ви-
словлювалися й зовс!м фантастики! припущенпя про с!р!йське або
самаритянське походженпя тих переклад!в. С!р!йська гшотеза, як не
дивно, знову ф!гуруе в творах деяких автор!в [242, с. 72—75; 288,
с 91—98; 699, с. 238; 847, с. 323—326] попри ii абсолютпу бездока-
зов!сть. Ii приб!чники пропонують кон’сктуру — «соурьские» зам!сть
«роусьские», але н!яких доказ!в на ii користь не наводить.
Неспроможшсть ycix цих шг!л!стичних гшотез навряд чи може
викликати сумшв [258, с. 454—455]. Вщомо, зокрема, якими мовами
волод!в Кирило — латинською, арабською та давньоеврейською
(кр!м, звичайно, грецько'! та слов’янсько'!). В цьому реестр! в!дсутн!
шведська i готська мови. Незрозумыо, яку мову мали б репрезенту-
вати «с!ршськ!» та «самаритяпськ!» письмена. 3 коментованого урив-
ка про «русый книги» випливае, що !хпя мова була знана м!с!онером.
Невщомим був лише алфав!т, який в!н розшифрував за допомогою
херсонеського русина. Якщо п!д «с!р!йським» сл!д розум!ти вар!ант
арабсько'!, а п!д «самаритянським» — арамейську (тобто староеврей-
ську), то допомога аборигена не була потр!бна: ! ту, i другу Кирило
знав непогано, павггь й граф!ку, якою вони користувалися. Отже,
слов’янською лишаеться т!льки Русь.
Свщчепня Папопсько'! легенди дозволяс д!йти декотрих важливих
висновк!в. По-перше, з nei випливае, що на час хазарсько'! Micii
Кирила Русь вже була християнською крашою i почала створювати
власпу церковну л!тературу. По-друге, переклад б!блшпих книг ста-
рослов’япською мовою розпочався до початку моравсько'! Micii вели-
ких просв!тник!в. По-третс, давньоруська писемшсть в ii найвищш,
книжшй форм! !спувала ще до випайдення Кирилом нового слов’ян-
ського алфав!ту.
Отже, взимку 860—861 рр., через швроку теля Аскольдового
хрещення, на Рус! були у вжитку переклади принайми деяких, пай-
важлив!ших б!бл!йпих книг. Такими насамперед вважалися бвапге-
л!е, Апостол та Псалтир — дв! з цих книжок як раз ! згадуються
в Панопському житп. Чи вистачило б швроку для здшепенпя такого
культурпицького заходу? Вщомо, що Мефодш за допомогою двох
переписувач!в («поп!в-скорописц!в») переклав увесь Канон за пасть
м!сяц!в [250, с. 20]. 6вапгел!с та Псалтир стаповили приблизно '/7 вщ
загальпого обсягу Б!бл!‘£, таким чином, перекласти ix можна було
за к!лька тижн!в без особливого напруження.
Виникнення давньорусько!' писемност!. Формувапня давпьо-
РУсько’! церковно'! л!тератури, яке почалося вщразу теля першо!
християшзац!'!, змушуе нас коротко зупинитися на проблем! випик-
нення схщпослов’янсько! писемност!. Тривалий час в науц! панувало
переконапня, що грамотшеть па Русь прийшла з Болгар!'! теля
релтйного акту 988 р. Цей ногляд, однак, виявився нев!рним. Остап-
Н1м часом доведено !снування давньорусько'! писемност! докирилич-
ного типу [539, с. 114—116].
69
Що Русь ум!ла писати до 988 р,— давно заявлено в лйератур!
[226; 676; 677, 356; 447 та in.] i засвечено деякими писемпими дже-
релами (зокрема, угоди Pyci з греками, повщомлення деяких сх!дних
автор!в (аль-Нед!м) та in.). Проблема полягае у з’ясуванп! шлях!в
виникнення писемност! — процесу, що, на думку деяких дослщнигав,
розпочався ще за доби бронзи [596; 716].
До пас дшшов надзвичайно щкавий трактат Чорпоризця Храбра
(X ст.), присвячепий випикнеппю давньослов’япсько! писемност!
[323, с. 162—163; 308; 613, с. 102—104]. В пьому запропоновапо
перюдизащю самого процесу, що передбачае три стади. На першому
еташ слов’яни користувалися для передач! вщдалено! (в простор!
й час!) шформаци «чертами й р!зами», за допомогою яких «чтеаху
и гатааху» (рахували й гадали). Другий етап характеризус застосу-
вання для письма л!тер грецького (i латинського, додамо) алфавйу
«без устроешя», тобто без пристосування до фопетичних особливо-
стей слов’янських мов. Третш — д!яльшсть Кирила Фшософа i ви-
пайдення ним спещально! слов’япсько! абетки.
В наш час ця схема здобула переконливе шдтвердження — зокре-
ма, на баз! археолойчних матер!ал!в. «Черти i р!зи» Храбра — це
символ!чн! знаки, що стаповили собою зародок вггчизняно! !срогл!ф!-
ки [477]. Йдеться, пасамперед, про «загадков! знаки» Надчорпомор’я
(часом ix називають «сарматськими», хоча це не зовшм точно). Цим
знакам присвячена величезна лйература, однак i дос! проблема зали-
шаеться певичерпаною [114; 222; 406; 422; 635; 759; 770; 771].
Загальна к!льк!сть р!зновид!в цих знак!в (понад 200) виключае
можлив!сть трактувати ix як л!тери фонетичного алфавйу. Зустр!-
чаються вони поодинокими знаками та у вигляд! тексйв, поки що
пе дешифровапих. Спроби тлумачити !х як тамги, знаки власност!
й под!бн! до них incirnii не дали позитивних наслщк!в [326, с. 134,
136; 695, с. 46].
Другий етап, позпачепий застосуванням фонетичного письма на
грунт! використаппя грецько! та латипсько! граф!ки, прекрасно
докумептовапий археолойчпими матер!алами чернях!всько! культури
[45, с. 242—243; 137, с. 99—101; 556; 668]. Bin припадас на першу
половину ! середину I тис. н. е. В останп! роки виявлено десятки
автограф!в то! доби (правда, поки що це окрем! л!тери та слова),
а числешп знахщки стил!в [84, с. 187] засвщчують широке застосу-
ванпя писемпост! в середовищ! давньослов’янського паселепня.
Hocii черпях!всько! культури пщтримували з римлянами та гре-
ками т!сп! й р!зпоман!тш стосунки. Багато з них !здили до античних
м!ст, оволод!вали грецькою та латипською мовою, д!ставали осв!ту,
часом досить високу, добре засвоюючи навики писемно! культури.
Так чи шакше думка про використаппя л!тер чужого алфавйу для
зображення слов’янських сл!в повинна була стати па порядок
денпий.
При цьому мали з’явитися чисто практичш трудпощ!, зумовлеш
певщповщшстю обох алфавтв фопетиц! слов’янських мов. У грець-
кому алфавт, скаж!мо, не було знак!в для передач! звушв «Б», «У»,
шиплячих, глухих голосних, дифтонйв «Ц», «Ч» i т. п. Тому адапта-
70
щя наявних граф!чпих систем була актуальною. Таке «устроешс» за
Храбром, становить головний змкт третього перюду. Але просвгг-
ницька д!яльнкть Кирила Фигософа та його учшв пе вичерпуе самого
процесу i стаповить лише заключну стад!ю. Одним з найвизначшших
досягнень кторично! науки за останн! десятир!ччя е вщкриття Со-
ф!йсько! абетки [153, с. 225—240; 149; 154; 144; 148 та 1н.], що
вщбивае початкову стадно «устроешя» слов’янських письмен. Вона
включае 23 лггери грецького алфавпу — вщ «альфи» до «омеги» —
з доданням чотирьох специф!чно слов’янських знаюв: «Б», «Ж»,
«1П», «Щ» (остапнш вимовлявся як дифтонг «ТШ»), Це — пайнеоб-
хщшпп л!тери, без яких слов’янська писемнкть не змогла б нормаль-
но функцкпувати.
Софшську абетку виявлепо в Михайл1вському придхл! кшвського
собору св. Софп, де в середин! XI ст. мктилися б!блктека та скрип-
торш. Вона прокреслена на стш! дуже ретельно, великими лперами
(висота близько 3 см). Деяк! дослщники припускали, що це звичайна
кирилиця, тшьки недописана [243]. Ця думка здаеться пеймов!рною.
Автор пакреслив лпери акуратпо, дов!вши до само! «омеги», що за-
вершувала собою реестр. Пропущено «Ж» вписане над рядком в поло-
женому мкц!, але пе вписан! «Ц» та «Ч». «Ф!та» сто!ть пе в кпщ!
алфавпу, як прийпято в кирилиц!, а па десятому мкц! — м!ж «И»
та «I», як це мало мкце в грецьшй абетщ. Автор ретельно виписав
зайв! для слов’япсько! мови знаки (як, скаж!мо, «кс!» або ту яг «оме-
гу»), але залишив поза увагою часто вживап! глух! голоси! («Ъ» та
«Ь»), обидва юси, дуже потр!бш «Ч» та «У» («черв» та «ук») тощо.
Таким чипом, виникае думка, що виявлена в Софп Кшвськш
абетка е докириличною i вщбивае початковий етап в «устроен!!» сло-
в’янських письмен. Неважно зрозум!ти й появу II на crim скрипторпо
та б!блктеки. В перппй половин! XI ст. Ярослав Мудрий створив
у Киев! солщний культурно-просвпницький центр, до складу якого
входила i перша вщома на Pyci б!блктека. В нш, напевно, збер!га-
лися й докумепти доволодимирових час!в (про це можуть свщчити
тексти угод Pyci з греками, як! дшшли до нас у склад! шзнппих
л!топис!в). Сл!д думати, таких офщшних грамот кнувало багато.
Кр!м того, зберкалися й книги друго! половипи IX—X ст.— перекла-
Ди християнсько! лператури, хрошкальш записи, церковка докумен-
тац!я тощо.
Орфограф!я цих манускрипт!в, хоча й под!бпа до кирилиц!, все ж
в!дмшна вщ не!, не могла не привернути увагу кшвських книжнишв
XI ст. Хтось з них реконструював отой давнш алфавп на шдстав!
наявних текст!в i виписав його для пам’ят! або з навчальпою метою
на crini Михайл!вського придшу — в мкц!, неприступному для сто-
Роннього ока.
На сучасному стан! дослщжень з’ясовано, що схщнослов’янська
писемнкть виникла незалежпо вщ мкп Кирила. Вопа сформувалася
на баз! двох джерел, як! визначали, вщповщно, дв! гепетичш лшП.
Перше з них стаповила надчорноморська !ерогл!ф!ка, яка контамшу-
валася з фонетичпим письмом греюв та римлян. В результат! виникло
так зване русько-хазарське письмо, кнуваппя якого засвщчепе схщ-
71
ними авторами [52, с. 17; 477, с. 29]. Пам’ятки цього письма вже
дешифрован! [23; 765, 766; 767]. Вщгалужепня першо! лшн — рушч-
пий алфавгг, який в першш половин! I тис. н. е. набув значного
поширення не лише в Надчорномор’1, а й далеко на захщ — до Скан-
дшави включно [114; 669; 799; 838; 872]. На слов’янському грунт!
з’явився «протоглагол!чний» алфав!т, довкола якого протягом остан-
nix десятир!ч розгорнулася гостра дискушя [224; 225; 295; 296; 294;
714].
Другим джерелом послужила грецька писемшсть з усталеним
i досить довершении фопетичним алфавИом. Процес «устросшя», що
зрештою призв!в до кристал!зацп кирилиц! в И двох вар!аптах (мо-
равському з 38 лггер i болгарському з 43 лггер), визначив собою
мапстральну л!шю в ход! «устросшя».
Вщкритим залишасться питания, який саме алфавит винайшов
Кирило. Багато досл!дпик!в схиляються на користь кирилиц! [630;
639; 642; 281; 282; 439; 734]. Innii вважають, що то була глаголиця
[202; 743; 592; 683; 732; 764; 781; 782; 898]; до числа останшх нало-
жить i автор цих рядшв.
Глаголиця с пайзагадков!шою проблемою рапньослов’япсько!
писемност!. Ii походженпя пе з’ясовапе й дос! [258, с. 422—435]. Най-
правдопод!бпппа гшотеза 6. Е. Гарпстрем [171; 172] не з’ясовус меха-
шзму виникнення цього алфавИу. Bin мае вс! ознаки штучно скон-
струйованого, але бшышеть з його знашв знаходять в!дпов!дники
серед «сарматських» знашв Надчорпомор’я.
На жаль, в полем!ц!, яка не вщухас до пашого часу [405; 497],
одне питания шдмшюбться другим. Дебатуючи проблему граф!чно!
природи кирилового винаходу, дослщники збиваються на питания
про хрополопчпе сшввщношеппя обох слов’янських алфавтв. Вва-
жасться безеумшвним, що алфавит Кирила був першим слов’янським
письмом i таким чипом передував другому.
Але саме ця передпосилка виявилася нев!рною. Найправдопод!б-
нппу концепцпо запропопував вщомий болгарський фшолог бмш
Георпев [173; 174]. Вщповщно до не'!, кирилиця с природшм алфавь
том, який утворився спонтанно в процес! пристосування грецько!
графши до фопетичпих особливостей слов’янських мов. Хронолопчно
Bin передус глаголиц!, бо формувався протягом шлькох столИь ще
до IX в. Глаголиця —штучний алфав!т, винайдений Кирилом близько
862 р., пе утримався в ужитку через химершеть i чисто практичш
незручност! застосуваппя, поступившися мшцем кирилиц!, яка у IX—
X ст. набрала завершеного характеру. Ймов!рно, зпайомство Кирила
з руськими книгами в Херсонес! [436; 735; 736] за р!к до початку
моравсько! Micii так чи шакше вплипуло на його винахщ.
Те, що херсопеськ! книги були писан! «протоглаголицею», випли-
вае з евщчепь «Папопського жит!я». Адже Кирило розум!в мову цих
твор!в, але зовс!м пе знав алфавИу. Для встаповленпя координацп
м!ж знаками i звуками йому необхщпа була допомога грамотного
русина. Кирилицю, що мае в основ! грецький маюскул, вш би без
особливих трудпопцв засвотв сам. Стае зрозумшою поява в давньо-
руськш л!тератур! тепдепцП розглядати винайдений Кирилом алфав!т
72
як запозиченпя з Pyci [449]. «А грамота русьская явилася Богомъ
дана в Корсунь Русину, от нея же научися философъ Константипъ,
и оттуду сложивъ и написавъ кпигы Русскымъ языком»,— читаемо
в «Сказани про грамоту руську» [613, с. 31—32]. Написания цього
твору дослщники вщносять до рубежу XI—XII ст. [439, с. 82; 544,
с. 818], але не виключено, що под!бна верйя 1снувала пабагато ра-
н1ше.
Cpeci IX—X ст. Gpeci завжди супроводжували християнське
вчення. Там, де утверджувалася нова Bipa, негайно випикали погляди,
яга рев!зували деяю офщшпо стверджеш тези. Вивчеппя цих вщхи-
лень в раншй Кигвськш Pyci ставить перед дослщпиком ряд трудно-
пцв, подиктованих трьома осповними причинами. По-перше, серед-
HbOBinni xponicTH взагал! пеохоче обирали под!бн! слизью сюжети,
по-друге, в раншй перюд давньорусьга щеологи, пе дуже грунтовно
o6i3iiaiii з топкощами церковно! догматики, пе завжди могли побачи-
ти ересь; по-трете, даеться взнаки загальна обмежешеть джерело-
знавчо! бази IX—X ст.
бретичш ще! доволодимирових чашв поки що залишаються
невивченими, хоча не можна твердити, що в лператур! на них зовшм
не зверталося уваги. «Дворяпська i буржуазна паука,— писав
Д. С. Лихачов,— прагнула затушкувати, завуалювати Н елементи
еретицтва або Ti елементи народного християнства, апокриф!чних,
неофщшпих погляд!в, як! вщчутно дають себе знати в пайдавшших
руських церковних творах. Уважне вивчепня тих твор!в, поза сумш-
вом, в майбутпьому вщкрие числепш слщи впливу апокриф!в i ере-
тичних вчень, що дозволить бшып глибоко поставити питания про
походженпя руського християнства» [357, с. 332].
Як фшософське явище, epeci вщзначаються складшстю i строка-
тктю. Це зумовлепо самою природою явища, що полягае у ввдход!
вщ офщшно стверджувапо! схеми. Для упикнепня ймов!рних пепо-
розумшь з цим необхщно рахуватися, особливо — коли йдеться про
початкову фазу засвоепня християпських щей.
Щлий ряд вщетушв вщ канону мали характер неуевщомлених
помилок. Так, в «Повкт! временних лк» пщ 986 р. вмпцепо вщому
«Промову фшософа» [250, с. 74—92] — документ, що за одностайпою
думкою дослщпишв сягас IX ст. [325, с. 176 сл.; 358, с. 330—332; 755,
с. 154], тобто доби Аскольда. В цш промов! наведено значну гальгасть
цитат з святого письма (переважпо з пророгав та з Псалтир!), але
бглышеть з них надто приблизно вщтворюють б!блшний текст, на-
ближаючися, скорппе, до вшьпого переказу грецького оригшалу, ашж
До його точного перекладу. В деяких же випадках даеться деформо-
вапий виклад, далекий вщ Bi6ni!. Було б надто ризиковано вбачати
в цьому евщому рев!з!ю каношчпих тексПв з метою ствердження
Щей, вщмшпих в!д християнсько! догматики. Ймов1рно, в абсолютшй
бшыпост! йдеться про елементарш помилки перекладача.
Нас щкавлять лише евщом! й щлеспрямоваш вщхилення вщ ка-
иошчпих настанов, подиктоваш спещальними м!ркуванпями та
сощально вагомою метою. Саме тут на нас чекатимуть пайбшыш
тРУДнопц. Лише для XI ст. кпують надшш матер!али, що щлком
73
реально змальовують переростапня еретичних вчень у активш су-
сгпльно-полггичш рухи. Для друго! половини IX—X ст. маемо лише
не дуже певш натяки.
Насамперед, вщзначимо елементи «народного християнства» —
своерщно! транскрипрп християнських !дей, пристосовапих до щео-
лопчного р!вня широких верств населения, в переважнш бшыпост!
неосв!чених. Складна д!алектика християнсько! копцепци, що yei-
брала до себе найвищ! досягненпя антично! фшософи, виявилася
неприступною для нерозвипено!, слабо шдготовлепо! аудитор!!. Го-
ловною тенденщею «народного християпства» була м!фотворч!сть —
прагнення трапскрибувати головн! ще! ново! в!ри за допомогою чисто
л!тературних, оповщпих конструкцш. Поширепим методом, зокрема,
була спроба побудувати потойб!чний св!т за законами св!ту земного.
Вт!м саме бажапня розглядати небо як арену д!яльност! вищих сил,
що керують буттям, теж е складовою частиною pie! тепдепрн. Олюд-
нення бога, перетворення його на особу з чисто людською вдачею
вимагало надежного антуражу. Подолати повпою м!рою цю тенденщю
не вм!ли навггь найвидатнпш репрезентанти ранньохристиянсько!
щеологп, чиею справою було усталення канону.
Найбшып яскравим виявом християнсько! м!фотворчост! в ранне
середпьов!ччя виступають числепш epeci машхейського кшталту —
павлпйапство у ЕИзантП, богомильство в Болгар!! тощо. Прагнення
вивести ix з класичного машхейства навряд чи мають шдстави. Вс!
pi epeci становлять собою, скорппе, паралелый явища, породжеш
схожими умовами та закопом!рностями. Взаемовплив можливий, але
не обов’язковий.
Машхейство у власному розумшн! термша виникло в III ст.
Засновник секти Сура!к сип Фатака, прозваний Mani, народився
214 р. Його вчення становило самостшну систему i стояло поза
рамками ортодоксального християнства. Головною основою був зоро-
астризм; звщси, зокрема, доведено до меж! протиставлення добра
i зла, що виступають р!впоправними i персошфшованими шостасями
(Агарумазда та Анхрамайню у Заратустри, бог i диявол у Mani).
Усвщомлепня зла як сили, пезалежно! вщ добра, виявилось до-
ступшшою та зрозумшппою для широких верств населения, що
значпою м!рою вщбилося i па християнськш копрепрп. Panni щеоло-
ги Ориген, Августин (який сам один час був машхейцем), Тертул!ап
та innii, розглядаючи зло лише як вщсутшсть добра, змушеш були
допустити в канон образ диявола (несум!спий з основною християн-
ською доктриною) — шакше нова рел!г!я не змогла б виконати свою
сор!альну функр!ю щеолопчного !мперативу. Потр!бне було пугало,
аби ним жахати гр!шник!в. Розвипене середньов!ччя (особливо рене-
санс) пппло надто далеко: його щеолопя розвивалася пщ знаком
диявола, якому приписувалася бмыпа влада над св!том, ашж самому
богу.
Народи! epeci павл!к!ансько-богом!льського кшталту не лише
сприйпяли машхейське розмежуванпя добра i зла, а й прагнули
надати йому класично! м!фолог!чпо! форми. Обидв! абстракрп були
втигеш в антропоморфш образи бога (Саваоф, 1егова, Елопм, Хрис-
74
тос) i диявола (Сатана, Сатапаш, Асмодей, Вельзевул, Люцифер
i т. п.). В такий cnoci6 легше було диферепщювати земне добро i зло,
оголосивши певш сусшльш чинники служниками диявола. Осюльки
павл!к!апство та богом!льство виникли i спод!валися переважпо серед
нижчих верств сусшльства, то пров!дна щея д!ставала чётко визпаче-
не антифеодально спрямування, нацмене проти наивного класу.
Вмещена в «Пов!ст! временних л!т» «Промова фмософа» м!стить
очевидш сл!ди тако!' концепцп. Образ Сатанатла з’являеться в нш
уже на самому початку [250, с. 75], причому в загальнш структур!
твору йому выведено досить зпачну роль. Улюблений янгол — стар-
шина янгольського чину,— що повстав проти бога i перетворився па
його лютого непримирепного ворога, являе надто прозорий сощальпий
символ, зручпий для реальпих i актуальних штерпретацш. Надто
щкавою здаеться програма заколотпика й богоборця: «Спиду па зем-
лю и прииму землю, и поставлю столъ свои на облацЪхъ сЪверьскыхъ,
и буду подобенъ богу» [250, с. 75]. Диявол, як володар св!ту — думка,
правда, р!шуче не християнська, але багатозначпа свотми соцюлогтч-
ними можливостями.
До того ж напрямку сусшльно! думки належать i слщи апокри-
ф!чно! лператури, використано! в каношчних контекстах. В «Про-
мов! фшософа», в першш частит яко! грунтовпо викладепо Ветхш
заповп, е сюжети та ешзоди, вщсутн! у Б!бл!1 i запозичеш з апо-
криф!чних переказ!в. До !х числа належить розповщь про щолотворчу
д!яльн!сть Авраамова батька Фари, рппуче припипепу патр!архом
[250, с. 79], або !стор!я з короною, знятою з голови египетського царя
Мойсеем, який ще був у дитячому вщ! [250, с. 81]. Перший ешзод
запозичено з «Одкровшпя Авраама», другий — з апокриф!чного жит!я
Мойсея. Обидва ешзоди мають далеко не безневинний характер. Вони
перегукуються з актуальною проблематикою доби, пов’язаною з по-
доланпям погапських тенденцш i розвитком руськочизантшських
вщносип. Заява Авраама, що язичеськ! щоли суть пе боги, а дерево
й камшь, буде неодпоразово вар!юватися в давньоруськш лператур!
X—XI ст. Так само пророцький жест Мойсея зпайде свое вщбиття
в концепцп «закликання нових народ!в» у кшвськш штерпретацп.
Зовс!м шший сепс у пор!вняпш з «народним християнством»
мали еретичн! ще!, що народжувалися в теолопчному середовищ!
й належали особам, добре об!знапим в теоретичних тонкощах ново!
penirii. Зокрема, йдеться про ар!апський символ в!ри, вм!щений
У «Пов!ст! временних л!т» пщ 988 р. В цьому уривку, що становить
окремий теолопчний трактат (IX ст.), введений до лпописного тек-
сту, читаемо: «Сынъ подобосущенъ (курс, наш,— М. В.) и безпача-
ленъ Отцю, рожениемъ точию разнествуя Отцю и Духу. Духъ есть
пресвятый Отцю и Сыну подобосущенъ (курс. наш.— М. Б.) и прис-
носущенъ» [250, с. 98].
Як вщомо, подобосутшсть бога-сипа богу-батьку с головною те-
зою Ар!я, протиставленою формул! единосутност!. Ар!апство було
засуджене на першому вселенському (Шкейському) собор! 325 р.,
шсля чого боротьба розгоршася по-справжньому. Ншейська формула
знайшла р!шучу шдтримку па заход! у Римському дюцез!; натомють
75
сх!дпа церква тривалий час схилялася до еретичного кредо (так зва-
пе бвсев1апство — за 1менем двох спискошв: 6всев1я Кесаршського
i бвсевхя Ншомедшського). Лише шсля другого (Константинополь-
ського) собору 381 р. ар1анство остаточно було визнане вретичним
вченням.
Виникае питания, яким чином apiancbKa формула могла з’я-
витися в давньоруському лгтопису? Вважати !! елементарною
помилкою, спровоковапою неправильпим читанням грецького термшу
(’оцюбгююд замкть ’opouoiog) [357, с. 340], неможливо. У лкопису
вмщено перелш вселенських собор!в, де дв!ч! шдкреслено прокляття
Apia i в1дзпачепо у зв’язку з тим «Тршцю единосущну».
Правдонод1бно, що поява такого формулювання породжепа упер-
тою полемшою м!ж Римом i Константинополем довкола пресловутого
«filioque». Римський престол активно пщтримував догмат единосут-
ност1, висунутий Афанаскм Олександршським та Маркелом Аншр-
ським, вщстоював шкейський символ в!ри i pirnyne виступав проти
формули Apia. Непослщовшсть кредо, ствердженого 325 р., полягала
в штерпретаци тршц! — найкарколомнйпого сюжету християнсько!
д!алектики (1 = 3). Стверджеппя сдиносутносй (отже, тотожност!)
бога-батька i бога-сина протир!чило думц! про р!зне вщпошепня 'ix
до третьо! шостас! (дух святий виходить вщ батька i надсиласться
сином). Захщна церква памагалася вийти з цього протир!ччя за ра-
хунок друго! частини кредо, визпавши вихщ святого духа пе лише
вщ батька, а й вщ сипа. Тому до пгкейсько! формули було додано
слово «filioque» («i Сина»).
Принципова суперечливкть тако! позицп, очевидно, була noMi-
чена кигвським книжником. За умов назршо! копфронтацп м!ж
Римом i Константинополем вш визнав за краще повнрпутися до на-
швзабуто! apiancbKo! формули (боротьба проти яко! па кшець
тисячолггтя втратила свою актуальшсть), аби не поступитися пози-
щею в питанш щодо «filioque». Таке припущеппя дае можлившть
вбачати ще один хрополойчпий репер для датувапня коментованого
уривку, що, напевно, сягас чаыв Фопя та Аскольда, коли змагаппя
Mi ж Заходом i Сходом в церковпих питаниях досягло свого апогея.
Важко сказати, який сусшльний резонанс мали еретичш тендеп-
qi! на Pyci IX—X ст., але факт !х паявносп падзвичайно щкавий
i становить важливу сторшку в щеолойчпому житп то! доби.
Роздм III
БОРОТЬБА ХРИСТИЯНСТВА ТА ЯЗИЧЕСТВА
ПРОТЯГОМ X ст.
*
Переворот 882 р. На середину IX ст. у Схщшй бвроп! склалися
два державш об’еднання схщних слов’ян: па швдш Русь з центром
у Киев!, па швноч! — Слав1я з центром в Ладозн Арабськ! джерела
так звано! групи ал-Балх! (ал-1стахрц 1бп-Хаукаль та in.), щоправда,
називають ще трете шштичпе об’еднання — Арсашю (або Арташю),
майбутню Тмутаракань, але вона пезабаром потрапила шд безпосе-
редшй вплив Киева i була шкорпорована Аскольдовою Руссю.
Становище обох схщнослов’япських держав було р!зним, що
!стотпо впливало на хщ подш. Слав!я сусщила переважно з малороз-
винепими народами фшського, лето-литовського та самодшського
походжепня, як! у IX ст. переживали стадно первкнообщиппого ладу
або, в кращому випадку, початковий перюд класоутворепня. Вони
були розосереджеш па величезпих просторах л!сово! швноч!. 1хшй
демограф!чний потенщал значпо вщставав вщ демографа схщних
слов’ян. Головну екопомжу становили привласнювальн! форми гос-
подарства — мисливство, рибальство, збиральництво. Вирубпе хл!бо-
робство та екстепсивне тварипництво лише зароджувались. Ц!
племена не дуже щкавили ладозьких зверхник!в. Тх шдкорення (точ-
ншге — обкладання данипою), мабуть, пе потребувало особливих
вшськових зусиль.
Однак просупепня на швшч або на швшчпий схщ мало свою
природпу межу, що виключала точно визначен! кордони. Нав!ть
для XI—XIII ст. важко визначити, як далеко простягався вплив Нов-
города. Експлуатащя розрщженого, економ!чпо бщпого населения
л!сових простор!в, яка набирала певно ясачпих форм, з часом пере-
стала давати екопом!чпий ефект. Витрати на забезпеченпя i траспор-
тування дапини починали перевищувати !! варпсть. Отже, пщкорив-
ши Чудь на заход!, Bicb i Мерю па сход!, Корелу на швноч!, Ладога
спрямувала сво! експансшш зусилля па багат! й розвинеш, густо
залюднеш швдепш земл! з доскопал!шою екопомшою i давшшими
культурно-господарськими зв’язками.
Натомшть Ки!'в мав перед собою необмежепе поле активно! д!яль-
ност! у Надчорпомор’1; далека й вщстала Швшч пе дуже його при-
ваблювала.
Припципово р!зпою була i пол!тичпа ситуащя для Ладоги та
Киева. Слав!я не мала серед сво!х сус!д!в жодпого пебезпечного
контрагента, кр!м Pyci. бдиною силою, здатною втручатися до I!
77
BiiyTpimnix справ, були шведсыи в!кшги, але !хня батьювщина ле-
жала далеко за морем, a Ti загони, що протягом IX—X ст. потрапляли
на схщнослов’янськ! земл!, CKopiine думали не про завоювапня чужих
земель, а про достойного наймача, ладного використати !хпю вш-
ськову силу. Спроба примусити ладожан платити данину, про що с
згадки у л!тописах [250, с. 14], закшчилася невдачею: непроханих
претепденпв вигнано за море.
Кшвська Русь сусщила з гр!зпими i сильними державами, част-
ково молодшими вщ nei, а частково — дуже давшми, що мали багато-
вжовий досвщ державного кнування. До того ж обстановка усклад-
нювалася майже безперервним рухом кочових народ!в 3i сходу, пщ-
штовхуваних арабським наступом до Середньо! Азп та Кавказу.
Отже, пе дивно, що кшвський кагап мало уваги придшяв швшчним
справам, i зокрема, взаеминам ia Славкю, тод! як для ладозьких
володар!в Русь становила чи не головний об’ект полпичпих штере-
с1в. 1нщ!атива об’еднанпя двох схщнослов’янських держав виходила
з Ладоги, але самий процес цк! штеграци означав поглипення Славп
Руссю.
Близько 870 р.* в Ладоз! утвердилася нормапська динаспя кня-
з!в, родоначальником яко! був Рюрик (Рьорих з Упсали) [250, с. 14—
15; 440, с. 8—9]. Не заглиблюючись в питания, в який cnoci6 швед-
ський конунг прийшов до влади, зазначимо пльки, що цш подп
передувала тривала м!жус!бпа боротьба ладозьких можновладщв,
яка й привела на престол заморського зверхника. На пашу думку,
важлив!шим е той поворот в полкищ, який зв’язуеться з 1менем
Рюрика. Новий князь, захопивши владу, одразу почав виявляти
автократичш тенденцп, спираючися на cboix сподвижпикгв-компат-
р!от!в [250, с. 14—15]. Це викликало незадоволення мкцево! верх!в-
ки, яка спробувала була чипити onip (навпь дшшло до збройного
повета нпя на чол! з Вадимом Хоробрим) [440 с. 9], але зазнала
поразки. Це ще быып змщнило становище Рюрика. Ладога почала
плекати надто активш експанскнктсый зам!ри, першою жертвою
яких стала Кривицька земля [440, с. 9]. Дальше просуванпя на шв-
день призвело б до неминучого стикнення Славп з Руссю.
879 р. Рюрик помер, залишивши престол своему малолппьому си-
ну Ггорю, а фактичне врядуваппя — його вихователю Олегу [250, с. 16].
Через три роки Олег оргашзував похщ на Русь, захопив Ки1в i, вбив-
ши Аскольда, проголосив себе володарем об’едпано! держави. Столи-
цею в!п залишив КиТв [250, с. 16—17]. На жаль, лпописна оповщка,
присвячена цш поди, деформована шзшшими редакторами i пщда-
сться реконструкцп лише в незпачнш частит [93, с. 141—142; 381,
с. 222; 634, с. 139].
Головпе питания, яке постае перед дослщником, полягае в причи-
нах. що зумовили несшщдваний ycnix ладозького князя. Русь була
набагато сильтшою вщ Славп, а на 882 р. ii могутнкть досягла
* В лпогтису застосовапо не костянтипопольську, а олександршську еру,
що вщносила народжепня Христа па 5500 (а не 5508) р.
78
апогею. Незадовго перед тим Аскольд здшспив усшшний похщ проти
ЕИзантп. Шяких потрясшь, що могли б негативно вщбитися на вш-
ськовому потепщал! Киева, за час вщ того походу не сталося. Якби
справа вирппувалася военними методами, перемога, напевне, була б
на бощ Pyci; вона без особливих труднопцв витримала б атаку воро-
га, якому перед тим довелося подолати тисячоюлометрову вщстань,
здобувати на шляху укршленг фортещ, не маючи можливосп ктотно
поповнювати сво? сили.
Не пщлягас сумшву, що Аскольд став жертвою не лише зовнпп-
ньог вшськово? авантюри. Олег, напевпо, мав пщтримку в самш
Pyci, спираючись па мкцев! сили, опозищйш кшвському кагану.
Звичайно, активна полггика, здшспювана останшм, подобалася дале-
ко не кожному. Серед гасел, якими могла скористатися опозищя, на
першому Micpi, напевно, стояло християнство — принайми фор-
мально. За доби середныдаччя релпчйш мотиви були зручною шир-
мою будь-яких сощальних вистушв. Язичество пе збиралося посту-
патися християпству; тому onip Аскольду щлком лопчпо мав набрати
форми аптихристияпсько!, проязичесько? конфронтащ?. На не! i спи-
рався Олег.
Законом1рнкть такого опору вщзначав В. М. Татпцев, який пази-
вае християнство головною причиною загибел! Аскольда. «Убийство
Аскольдово,— нише Bin,— довольно вероятно, что крещение тому
причиною было; может киевляне, не хотя крещения приять, Ольга
призвали а Ольгу зависть владения присовокупилась...» [654, с. 208].
I в шшому мшщ вш зазпачае: «И может, не хотясчие киевляне крес-
титися, Ольга па то призвали» [654, с. 300].
Вище паводилося твердження В. М. Тапщева, що Аскольда
«можпо за перваго русскаго мученика причесть» [654, с. 208, 300].
Якщо убитий володар справд! був капошзований як мученик, то
ясно, що вш загинув за Bipy. Весь далыпий хщ давньорусько? icropi?
пщтверджуе релшшне шдгрунтя перевороту 882 р.
Звичайно, було б помилкою всю Konisiro зводити до суто релшй-
ного протиборства. Гадаемо, справжш причини, що зумовили заги-
бель Аскольда, лежали набагато глибше i зачшали Kopinni сощальш
проблеми. Доба була складна, переламна, бурхлива. Феодалышй лад
стверджував себе, piinyne ламаючи рамки старих общипних вщносип.
Хтось збагачувався й мщшв, хтось, павпаки, губив те, що мав. Змщ-
нення молодо? держави також супроводжувалося втратою певпими
колами старих прившеТв i прав. У колишшх «племшних»-осередках
копсолщувалися вщцептров! сили, спрямоваш проти цептрал!затор-
ських претензш Киева. Активна зовшшпя пол1тика поглинала нима-
ло матер!альних i людських ресурйв. Отже, пщстав для невдоволеппя
i протидп yciM починанням Аскольда вистачало.
Таким чином, релшйпе гасло послужило зовтшньою оболонкою,
пщ якою ховалися глибок! сощальн! конфлшти, i демонструвало той
рнпучий поворот в становищ! щойно створено? Русько? церкви, який
стався через 22 роки шсля ?? заснування.
Захоплення Олегом влади у Киев! стаповило собою щлком очевид-
НУ узурпащю, сперту на глибош внутрппп! процеси. Под!? 882 р.
79
були не актом зовншшього завоювання чи загарбапня (як гадали
j деяк! дослщники) [190, с. 439—440; 482, с. 68; 539, с. 314], а держав-
' ним переворотом, здшснепим копсервативпими колами сусшльства.
: Сам Олег виступав пе б!лын як речником тих реакцпших сил, що
, ' прагпули стати поперек прогресу i яким пощастило певпою Miporo
! досягти свое! мети.
' Б. О. Рибаков характеризус Олега як «безвюного конунга, що
9' по-розбшпицькому оволод!в Киевом i помер невщомо де» [683, с. 247].
Ми вважаемо таку характеристику не зовс!м правильною, в кожному
' раз! недостатньою. Фжсуючи увагу на етичнш сторон! справи, вона
!! пе розкривае вс!е! глибипи реальпих под!й. Якби Олег був просто
| > заколотпиком, якому пощастило захопити престол, було б твбщи.
Об’ективний х!д розвитку не зазнав би !стотних зм!н; звичайному,
I' припагщному узурпатору так чи шакше довелося б !ти в русл! !сто-
;[ ричпих шлях!в, прокладених до пього.
।Ки!вськ! поди 882 р. мали зовс!м !нший не персональпий харак-
тер. Головпий зм!ст перевороту полягав у тому, що до влади
j! прийшли зовс!м iHini сусшльш сили — з шшими програмою, метода-
I 1 >ми врядуванпя та розум!нпям майбутпього кра!ни. Тому новоявлений
I зверхпик, незалежно вщ власних бажань i вподобапь, повинен був
... виконувати волю тих сил. Оск!льки кшвська опозиц!я, що поставила
(У Олега при влад!, була аптихристияпською, новому володарю довелося
|| вщповщво провадити антихристиянську полйику. На Pyci почалася
'' язичеська реакщя.
;, Язичеська реакц!я. Олег у пашш свщомост! виступае креатурою
досить фантастичною [724]. Все, що розповщае про нього «Пов!сть
; временних л!т», демонструе яскраво виражпий позаюторичний ха-
I, рактер. Повщомлення «Пов!стЬ> подьляються на дв! частини. Перша
складаеться з оповщок чи ешзод!в фольклорного характеру, сповве-
|1 пих !рреальних деталей, як, наприклад, постановка па колеса кораб-
,1| л!в пщ час м!ф!чпого походу на Царгород [250, с. 21], дивовижна
’ || прониклившть князя, який вщмовився нити отру сне вино [250, с. 21],
’ pi паволочш в!трила для Pyci та «кропивш» для слов’яп [250, с. 23],
смерть Олега вщ укусу змп, що ховалася в череп! його коня [250,
j с. 28—29] i т. п. Друга — ц!лком безпардопна фальсиф!кац!я !сторич-
!'i пих вщомостей, внаслщок яко! розповщь про щлком реальн! под!!
.1 Аскольдових час!в перенесено па добу Олега i пов’язапо з його !ме-
пем [86; 96].
|! Тноземш джерела (пасамперед в!заптшськ!) взагал! Олега не
,'j знають; у них вщеутнв навйь його !м’я, не кажучи вже про державну
д!яльн!сть [758, ч. 2, с. 694, 752-758; 758, ч. 3, с. 208; 809; 810;
! 824—826]. Це не просто дивно — неймов!рпо, якщо вважати Олега
i'l таким видатвим полииком i полководцем, яким його прагне змалю-
' I, вати «Пов!сть времепних л!т». Особливо красномовпим с вщеутшеть
паймепших згадок про гучний похщ Pyci на Царгород, шбито здше-
! ненпий Олегом 907 р. [250, с. 21—22], та угоди, шбито укладен! ним
впаслщок цього походу [250, с. 22—28]. Тож постать Олега як реаль-
но! особи зпикас, про що вже давно заявлено в л!тератур! [724; 809;
' 810; 824].
80
KpiM факту захоплення Киева у 882 р; та евентуальних заход!в
щодо ствердження свое! влади на м!сцях [250, с. 16—17], нам не в!до-
ма жодпа конкретна акц!я, достов!рпо здшенена цим князем. Навить
визволенпя Сверяй та радимич!в в!д хазар [250, с. 17] Б. О. Рибаков
не без шдстав бере шд сумшв [538, с. 150; 548, с. 88]. Все це робить
часи Олегова врядування «темним периодом» в icTopii Pyci. Ймов!рпо,
для цього !снували певш причини не лише 1сторюграф1чного поряд-
ку. Становище нового зверхника було не з легких, що безпосередньо
вщбивалося па м!жнародпому становищ! держави.
По-перше, змша династп законом!рно могла призвестн до того,
що деяк! «племен!» земл! в!дд!лилися в!д Киева. Очевидно, повщом-
лення л!топис!в про похщ Олега на деревляп, вм!щене пщ 883 р.
[250, с. 17], тобто вже через р!к шсля захоплення влади в Pyci, i про
«рать» з уличами i тиверцями шд 885 р. [250, с. 17] вщбивають саме
цю кол!зпо. Отже, князю-узурпатору насамперед доводилося дбати
про змщнення свое’! влади.
По-друге, зовшшньополИичпе становище Pyci шсля 882 р. зпачно
попршилося. По-трете, спираючись па антихристияпську опозищю
аскольдовш платформ!, Олег тим самим поставив себе у ворожу по-
зиц!ю щодо тих верств, як! пщтримували убитого кагана, зокрема
i церкву. Про те, що щ сили, напевно, були могутшшими i впливо-
в!шими,— евщчить той факт, що антиаскольдова опозищя не здужала
д!яти власними силами i вдалася до послуг ладозького князя.
Будучи язичником i спираючись па ворож! християнству елементи
давньоруського сусшльства, Олег мусив удатися до аптихристияп-
ського терору. На жаль, повне мовчання джерел пе дае можливост!
конкретшше висвИлити цей бш д!яльпост! узурпатора, скласти певпе
уявлеппя про становище християнсько! общини м!ж 882 та 912 рр.
В нашому розпорядженн! е лише деяк! поб!жт матер!али, як! заевщ-
чують пегативпу щодо християнства позищю Олега.
Так, стаття 907 р. в «Повшт! временних л!т», укладепа з урившв
Аскольдового лИопису [250, с. 21—23], де йдеться про похщ Pyci па
Царгород, та фрагмент!в фольклорних переказ!в, закшчуеться слова-
ми: «И прозваша Ольга — В'Ьщии, бяху бо людие погани и невЪголо-
си» [250, с. 23]. В цьому донор! вщчувасться закид, явпо спровокова-
ний антихристиянською д!яльн!стю кпязя. Особливого значения
набувае вщома легенда про смерть Олега, вм!щена у «Пов!ст! вре-
меппих л!т» пщ 912 р. [250, с. 28—31]. Переказ детально проанал!зо-
ваний Б. О. Рибаковим [532, с. 178—179], який справедливо вбачас
в ньому вщбиття ворожо! кпязю пароднопоетичпо! тенденци.
«Легенда про смерть Олега,— пише дослщник,— явпо спрямована
проти князя. Героем виявився не сам князь, а його кшь, через чие
посередництво д!яли певмолим! в!щ! сили. Переказ побудовапий па
протиставлепнях: з одного боку — князь, прозвапий «Внцим», сюзе-
₽ен ряду «свНлих княз!в», тр!умфатор, що повернувся з походу на
гРек!в !з золотом, шовком та мирною угодою, а з другого — всього-
павсього коняка. Д!зпавшися про пророцтво, князь вжив потр!бпих
наслщк!в, вщшлав коня, а теля походу докоряв кудеснику. Але
Укладач переказу вважав, що волхви й кудесники Русько! земл! пе
81
помиляються. Знаряддям доконання в!що! вол! обрапий кшь, тобтс
символ добра, доброзичливост! щодо людипи, чи!м образом заповне-
ний весь руський селянський та феодальвий фольклор i народнс
мистецтво.
Той самий кшський череп, на який «въступи ногою» великий
князь, Д16 у фольклор! як джерело благ, охоронець сир!т, подавач
мудрих порад. Слов’янська археолопя знае ряд випадюв, коли KiH-
ський череп закопувався шд кут хати, очевидно, в якост! могутнього
оберега. Добрих людей кшь або його череп, або бронзовий обер!г-
амулет у вигляд! копя — завжди захищае од зла. А тут?
«От сего ли лба смерть было взяти мънЬ?». I невмолима смерть,
проказана волхвами могутньому кпязю, тут-то й наздогнала його»
[532, с. 179].
Б. О. Рибаков вважае цю, явно ворожу Олегу легенду також
язичеською за походжевням: смерть-вщплату князю-узурпатору про-
в!щають не християнськ! священики, а язичники-волхви. У даному
випадку нас щкавлять не обставиви виникнення переказу, а факт
його використання л!тописцем-християнином.
Насправд! все могло бути набагато складнштим. Не виключено, що
в початковому виклад! пророцтво дшсно належало християвським
настирям,— це шдходило б юторичшй ситуацп й надавало б пере-
казу щейпо! завершеност!. Ймов!рно, що замша адеппв ново! в!ри
волхвами i кудесниками е наслщком редакторського втручання, як
i перенесения походу з 860 на 907 р. Справд!, хто ж м!г з б!лыною
шдставою i художньою нереконлив!стю виступити речником впцо!
вщплати узурпатору-поганипу, убивцю християнського володаря,
просвйника свое! краши, як не сам християнський бог, осмислепий
та штерпретований в дус! традшцйно! фольклорно! поетики аптро-
поморф!зму. Одпак Володимирова легенда i в цьому випадку спри-
чинилася до груптовно! деформацп викладу.
До ц!с! ж групп свщчень необхщно вщнести й неясшсть, що icnyc
з приводу м!сця поховання Олега. В р!зних текстах воно визпачаеться
пеодпаково. «Пов!сть временних л!т» вважае, що його поховано
в Киев!, на Щекавиц! [250, с. 29]. Пщкреслимо: не на Староки!вськш
ropi, де ховали ки!вських можповладщв Pyci, а на вщдаленому горб!
за межами м!ста. Тут справд! !снував великий курган [60], але роз-
копки Н. Ф. Бшяшевського поховання Олега в ньому пе виявили.
Поряд з тим Новгородський перший л!топис твердить, що Олега
поховано в Ладоз!, куди вш шбито ninioB перед смертю з Киева
[441, с. 109]. Чому шшов? Що примусило «великого князя», «сюзерепа
ряду св!тлих кпяз!в» кинути власну столицю, «Мат!р городам русь-
ким»? В тому ж лйопису наводиться й третей вар!ант, за яким Олег
з Ладоги помандрував за море i там був ужалений зм!ею [441, с. 109].
Додамо, пщ у Киев! кр!м щекавицько! вереи шпувала innia, зпдно
з якою Олегова могила стояла па ropi, де в наш! дш знаходиться
ушверситетська обсерватор!я [755, с. 333].
Под!бна неувага до смерт! кпязя також перекопливо евщчить про
ворожу до Олега фольклорно-лйописну традищю. Цей негатив!зм
е наслщком, пасамперед, антихристияпсько! д!яльпост! Олега — кня-
82
зя який залишив по co6i лиху пам’ять у народ!. I хто знав, чи не
спричинилася та д!яльшсть — всупереч ‘ii свщомхй спрямовапост! —
змщпенню авторитету православно! церкви в Киев!? Згадаемо, що
анабський письменник ал-Марваз! вважае 912 р.— р!к смерт! Олега —
початком утвердженпя християнства на Pyci [696, с. 258].
Д1яльшсть 1горя. Irop, син Рюрика, пародився 873 р. [440, с. 9].
На момент смерт! батька йому було 6, а при встуш Олега на кихв-
ський престол — 9 рок!в. Отже, регентство Олега було виправданим.
Проте взявши бразди правлшня до свохх рук, Олег врядував одно-
ос!бно до само! свое! смерт! протягом 30-и рок!в. На той час, коли
Irop napenrri змгг розпочати д!яльшсть, йому було вже 39 роюв.
Таким чином, Олег з’являеться перед нами дв!ч! узурпатором: Bin
не тйхьки переступив через т!ло убитого ним Аскольда, а й при-
власнив права вихованця, дов!реного йому Рюриком. Звичайно, це
не могло визначити особливо шжне ставлення збоку скривдженого
Поря, який, за словами лйописця, «Хожаше по ОлзЬ, и слушаше его»
[250, с. 20—21].
Irop змальовуеться в л!топису майже такою ж «таемничою по-
статтю», як i Олег. Про його врядування в!домо небагато. До смерт!
Олега !м’я княжича згадусться лише один раз з приводу його шлюбу
з Ольгою [250, с. 21], причому в пасивпому план!: незважаючи па
солщний в!к жениха (близько 30 рок!в), !нщ!атива союзу належала
князю-узурпатору. Шсля 912 р. «Пов!сть временних л!т» повщомляе
переважно шоземну хрошку — болгарську або в!зантшську. Кшькхсть
порожшх poKiB сягае своср!дпого рекорду: 22 з 33, тобто дв! третини.
Серед подш, пов’язапих з icropiero Pyci, називаються лише вшськов!
сутички з деревлянами шд 913 та 914 рр. [250, с. 31; 441, с. 109—110]
та з печешгами п1д 915 i 920 рр. [250, с. 32]. Новгородський перший
лггопис додае ще й вщомост! про вшпу з уличами [441, с. 110]. Цього,
звичайно, замало, щоби скласти належне уявлення про характер
Коревого врядування. Не дивно, що князь змальовуеться в творах
сучасних 1сторик1в по-р!зному.
Часом 1горя характеризують як людину ницу, шкчемпого дер-
жавця, до того ж зажерливого скнару [482, с. 69; 490, с. 26—27; 634,
с. 150]. iHini автори ладш визпати його за досить пропикливого д!яча,
якому Русь зобов’язапа значпими уешхами (вщс!ч печешгам, про-
никнення на Кавказ, а особливо — нова угода, укладепа з греками
944 р.) [491—493; 576, с. 239—258]. До заслуг Ггоря вщносять ii усв!-
домлення князем прогресивпох рол! християнства. Щонаймешпе поза
сумшвом лишаеться його релтйна толерантшеть. 6. 6. Голубин-
ський, наприклад, вважае князя за «внутрншгього» або таемного хри-
стиянина [180, с. 68].
Справд!, текст угоди 944 р., який дшшов до нас в автептичпому
®игляд! [250, с. 35—42], мостить щлий ряд евщчень, що християнство
на Pyci в той час не лише !снувало, а й користувалося певпим шете-
том. Його адепти не лише не зазнавали утиск!в з боку державпо!
влади, але й брали активну участь в тогочаспому шмптичному життн
Б!льше того, на правдопод!бну думку 6. 6. Голубинського, прихпль-
ники християнства переважали язичнишв юльюсно [180, с. 68].
83
Угода 944 р. укладена 1горем теля двох noxofliB па BiaanTiro, ор-
гашзовапих у 941 i 944 рр.
Плсля убивства Аскольда греки пе вважали за потр!бне дотриму-
ватися угод, укладених з неб!жчиком, а узурпатор Олег, заклопота-
пий непевшетю власного становища, не мав ani часу, ani сили
примусити Царгород виконувати певш обов’язки. Шсля смертт Оле-
га 1гор змушений був головну свою увагу присвятити подоланпю
опору деревлян, улич!в та пппих «племен», як! вийшли з-шд ки!в-
ського протекторату. Лише у 941 р. Bin зм!г нарешт! зайнятися в!зап-
тшськими справами. Перший похщ виявився невдалим. Внаслщок
заход!в, здшенених 1мператором Романом Лакашном, колишшм ад-
м!ралом в!зантшського флоту, корабл! були озбросш грецьким вог-
нем — пристроями, що кидали палаючу сумпп па корабл! супротив-
ника. Руський флот було спалено, i кшвський князь ni з чим повер-
нувся додому [132; 250, с. 33—34; 260, с. 567—568; 491; 754; 800;
803; 827; Leon. Diac., р. 106; Liutpr., р. 139—140]. Через три роки
справи виявилися сприятлив!шими для Ггоря; до вирппально! битви,
правда, не дшшло, але був укладений догов!р, який шдтвердив оспов-
ш положения угоди 874 р. [250, с. 34—42].
Догов{р 944 р. в сво1й основшй частиш майже досл!впо повторюе
ii стати (за винятком деяких другорядних деталей). Головпа в!дши-
н1сть стосуеться преамбули i заключно! частипи. KpiM суто конкрет-
них обставин, за яких вщбулося шдписання угоди, р!зниця стосуеть-
ся саме релтйного аспекту. Докшр 874 р. представляв Русь як чисто
християпську державу (що природно для Pyci Mim 860 i 882 рр.)
[96, с. 280—282]. Угода 944 р. змальовуе Русь як парод дуалютичпий,
двов!рпий, що також абсолютно точно вщбивае тогочаспу ситуащю.
Християнство Pyci в текст! угоди заевщчепо дешлька pasiB.
В преамбул!, зокрема, читаемо: «иже помыслить от страны Рускыя
раздрушити таковую любовь, и елико ихъ крещение прияли суть, да
приимуть мЪсть от Бога вседержителя, осужение и па погибель,
и в сии в-Ькъ, и в будущий, а елико ихъ пекрещепо есть, да не имуть
помощи от Бога, пи от Перуна, да пе оущитятся щиты своими, и да
посЪчепи будуть мечи своими, и от стрЬлъ, и от иного оружья своего,
и да будуть раби и в сии вЪкъ и будущий» [250, с. 36]. Тут ясно про-
ведена думка про поди Pyci на дв! частини — хрещепу й пехрещепу.
Для кожно! з них на випадок порушепня угоди передбачаеться окре-
ма покара — чи то вщ християнського бога, чи то вщ язичеського
Перупа.
В стати, присвяченш втеч! челядпика, зпову шдкреслена пеод-
пакова процесуальна процедура присяги для Pyci-християп i Ру-
ш-язичнишв [250, с. 38]. Найяскрав1ше ж християнство Pyci ф!к-
сусться у заключит частиш документа, присвячешй присяжному
стверджепню досягпутих угод: «Мы же (Русь.— М. Б.), елико насъ
крестилися есмы, кляхомся церковью святаго Ильи въ зборпЪи церкви,
и предълежащи честпымъ крестомъ, и харотьею сею, храиити яге все,
еяге есть написано на ней, и пе преступати от того ничто же; а оже
престушть се от страны пашея, или князь, или инъ кто, или кре-
щепъ, или некр'Ьщепъ, да не имать от Бога помощи и да будуть pa6i
84
сии вЬнъ и в будущий, и да заколенъ будеть своимъ оружьемъ.
А некр^щении Русь да полагають щиты своя и мечи свои вагы,
и обручи свои, и прочая оружья, и да кл'!знуться о всем, и яже суть
написана на харотьи сеи, и хранити от Игоря и от всЪхъ бояръ, и от
<вс"Ьхъ людии, и от страны Русьскыя въ прочая лъта и всегда. Аще
ли же кто от князъ и от людии Русьскыхъ, или крестьянъ, или некре-
щеный переступить все, еже написано на харотьи сеи, будеть до-
стоинъ своимъ оружьемъ оумрети, и да будеть клятъ от Бога и от
Перуна, и яко преступи свою клятъву» [250, с. 41].
6. 6. Голубинський, коментуючи наведений уривок, справедливо
шдкреслюе, що в текст! договору Русь-християнин i Русь-язичпики
виступають як дв! р!вноправш частипи паселення [180, с. 68]. Дшсно,
в текст! вщсутп! будь-як! застережеппя, що ставили б християнську
частину в неповноправне становище, або якось припижували ii пре-
рогативи. Навпаки, привертае увагу те, що християни в ycix трьох
випадках назван! першими, а !хн!й бог загрожус пе лише !м, а й язич-
никам — на вщмшу вщ Перуна, можливост! якого обмежен! власпою
паствою. Якби йшлося про авторський текст л!тописця, можна бу-
ло б пояснити цю дивовижпу (з позицП визнано! копцепц!!) шверыю
щеолопчною платформою XI—XII ст., але йдеться про автентичпий
текст середипи X ст. Це пе залишае жодпих сумшв!в, що в ньому
вщбито щлком реально сшввщношевпя сил на Pyci у доволодимиро-
ву добу.
6. 6. Голубинський справедливо твердить, що формальна р!впо-
правшсть християпства та язичества в угод! 944 р. пасправд! демон-
струс переважання першого над другим. «Якщо,— пише в!в,— непа-
н!вна релпчя поставлена щлком вр!вп! з пашвпою, то ясно i необхщно
випливае, що вопа мала над остапньою моральпу перевагу, бо д!стати
р1вн!сть, не маючи па те права, вопа, очевидно, могла ильки на ви-
падок переваги» [180, с. 68].
Серед питань, жваво обговорювавих в науковш л!тератур!, одним
з найважлив!ших с питания: хто саме були ки!вськ! християни 1го-
рево'! доби? В дореволюцшнш шторюграфп !х здеб!лыпого вважали
Норманами, спираючись на л!тописпу довщку: «...мнози бо бЪпта
Варязи хрестьяни», вм!щепу шд 945 р. [250, с. 42; пор. 299]. Такий
погляд, однак, е пеправильпим i може розглядатися як !стор!ограф!ч-
ний пережиток. Нормапи прийняли християнство шзшше вщ слов’ян,
причому в захщнш, католицькш форм!. Цитован! слова, поза сумш-
Вом, е шзшшою штерволящею i введен! автором третьо! редакцп
«Повшт! временних л!т» як один з елемептлв пашно! нормашстсько!
концепци, що породила спльки непорозумшь у вИчизвянш юторич-
нш паущ.
Ймов!рно, що певна частипа шведського оточенпя перших Рюри-
кович!в могла дшсно бути христианами. Проте ними вона стала шд
впливом слов’япсько! Pyci i хрестилася, напевно, в Киев! або в Кон-
стантинополь Факт запроваджеппя християнства в нашш крапп
задовго до появи тут скапдшавських в!к!нг!в та шнуванпя Русько!
cnapxil у X ст. взагал! зшмае цю проблему з порядку деппого. Нав-
паки, саме варяги, очолеш Олегом та першими Рюриковичами, явля-
85
ли собою нову язичеську хвилю, що зумовила тимчасову поразку
християнсько! церкви на Pyci.
1ллшська церква. У зв’язку is вищевикладеним значно! уваги
набувае повщомлення про 1ллшську церкву, яка фупкцюнувала
944 р. у Киев! [250, с. 42]. В шй присягалися Pyci християни та грець-
Ki поели шд час укладапня русько-в!зантшського договору.
«IIoBicTb временних л!т» називае церкву «соборною» («съборною»,
«сборною», «зборною» i т. п.) [250, с. 42]. Цей термш породив чималу
л!тературу. Частина дослщниюв (М. М. Карамзш [267], С. М. Со-
ловйов [634, с. 148—149], М. В. Закревський [233, т. 1, с. 329] та in.)
тлумачили його в сучасному розумшш термша: «соборна», тобто
храм з юлькома престолами. 1снуе й шше тлумачепня — вщ грецько-
го хаОоХглт]', тобто параф!яльпа церква; вово набувае особливого зна-
чения саме в cBirai твердження про шнувапня у Киев! середини X ст.
вйьпого богослужшня.
Гснування церков на Pyci вщ епохи Аскольда не викликае сумш-
ву: потреби обряду робили буд!впицтво храм!в справою абсолютно
необхщною. Тому особливо щкавими i вартими на увагу здаються
прям! повщомлення джерел про штепсивпе церковпе буд!вництво,
здшспюване па Pyci митрополитом Михаилом, поставлепим в Киев!
narpiapxoM Фопсм [440, с. 64]. Повщомлення про конкретш споруди
такого роду скуш й невиразш. В «Повит временних л!т» е згадка
про церкву св. Миколи, збудовану на Аскольдовш могил! володарем
мадярських племен Олмошем, союзником кшвського князя [250, с. 17;
485, с. 20].
1м’я фувдатора храму е хронолопчним репером: Микола!вську
церкву могла спорудити лише незабаром шсля смерп Аскольда лю-
дина, яка добре знала i шану вала убитого володаря; це, до peni, дае
шдставу вважати, що християнським 1мепем Аскольда було 1м’я
Микола [653, с. 117; 654, с. 208]. Рух мадяр!в з Наддшпров’я (Атель-
кузу) за Карпати розпочався у 90-i роки IX ст. Отже, маемо надшш
рамки, в межах яких могло бути здшенене буд!впицтво: м!ж 882
(piK убивства Аскольда) та 890 рр., пщ яким в «Повшт! временних
л!т» вм1щено повщомлення про переселения угр!в «за гори Угорськ!»
[250, с. 18]. 895 р. очолеш Арпадом мадяри вже спустилися в долину
Тиси [763, с. 134—135; 860].
Спорудження Микола!всько! церкви над поховаппям убитого
кагана, напевно, являло собою демонстративний, аптиолепвський акт.
Урочище, обрапе для буд!впицтва, лежало за межами м!ста i на
певшй вщеташ вщ укршлень. Фундатором храму був шоземний
зверхник, не шдлеглий князю-узурпатору; вступати з ним у вщкри-
тий конфлшт Олегу, звичайно, було не вигщпо.
Коли збудовано 1лл!пську церкву на Подол!, сказати важко, але
не шзшше 944 р. Проблематичною е й точна локал!зац!я споруди та
ii характер. Широко визнапа думка, що вона була предтечею шзш-
шо! подшьсько! церкви шд цим самим !менем, збудовано! у друпй
половин! XVII ст., поставлено! поблизу ne’i, якщо пе безпосередньо
на !! м!сц! [233, с. 328—332; 539, с. 367 та in.].
1сторики добре знають повщомлення «IIoBicTi временних л!т» про
86
знелюднення Кшвського Подолу, влйщене шд 946 р. (у зв’язкузпри-
буттям до Киева деревлянських посл!в): «БЪ бо тогда вода текущи
возлЪ горы Киевьския, и на ПдолЬ пе сЬдяху людье, по на гор"Ь»
[250 с. 43—44}. Цей факт по-р!зному трактувався коментаторами.
Частина до<япдник(в сприймали його буквально, як свщчення повно!
В1дсутностг людського життя на Подол! у X ст. [671, с. 20]; у зв’язку
з цим заперечувалася й можлившть локал!зац!! церкви в окресленому
район! м1ста [180, с. 71—72]. Висловлювалися й компромата погляди,
що не беручи шд сумшв достов!рн!сть лИописного оповщапня, разом
з тим не виключали наявшсть людських осель попад Почайною. Так,
М. В. Закревський вважав, що територ!я Подолу на той час являла
собою поросл! л!сом мочари, малопридатн! для проживания, серед
яких, однак, могли стояти окрем! садиби, а також i церква [233,
с. 329-330].
В радяпськш паущ тривалий час вважалося, що в цитованому
текст! йдеться про сезонпе явище — веспяну повшь, яка вигнала
мешканщв з Подолу па короткий час; тому м!ркування скептшйв
не бралися до уваги [63, прим. 20; 689, с. 72]. Справд!, деревляпськ!
можновладц! прибули до Ольги десь навесш 946 р.
Але остапшм часом завдяки систематичним археолопчним роз-
копкам на Подол!, здшснепим Кшвською експедищею IA АН УРСР
[569; 570; 571 та ш.], виявлено могутшй шар чистого шску (товщи-
ною близько 3 м), що в!дд!ляс культури папластування IX — почат-
ку X ст. в!д шзиших нашарувань X—XI ст. В св!тл! цього стае
ясним, що йдеться про щось пезр!впяпо бшыпе, ашж сезонпа весняна
повшь — про катастрофу, яка тривала пе один piK i, мабуть, не
одне десятилИтя. Таким чином, шнувапня будь-яко! церкви в при-
бережий частип! Подолу в середин X ст. справд! стае досить сумшв-
ним. Складисть проблеми шдкреслюеться спостережепнями щодо
рельефу Кшвського Подолу в стародавта часи. Встановлепо, що вш
не був таким плоским, як пин!: шдвищення перемежовувалися !з за-
падинами. Отже, пе виключено, що й у X ст. !спували окрем! шдви-
Щеш дьчяпки, як! шдносилися над затоплепою низиною.
В лИопису топограф!я 1ллшсько! церкви визпачена розпливчасто:
«Надъ руцьемъ, конЪцъ «ПасыньчЪ бес'Ьды» [250, с. 42]. «Ручей» —
нравдопод!бпо * — р. Глибочиця, чия долина в!дд!ляе Замкову гору
вщ Щекавиц!. «Пасинча бесща» — вулиця, площа або й район
м!ста. На жаль, ця назва не дожила до наших дв!в i не згадуеться
в жодному йторичному документ!. Деяк! росшськ! дослщники звер-
тали увагу па застосовапий лИописцем прийменник «над», роблячи
з цього висповок, що церква стояла на шдвищенв!, яке вависало над
р!чкою [180, с. 72; 451; 516, с. 28—29]. Це зовс!м неправильно. В тв-
Денноруському мовлешп «над р!чкою» (як i «над ставом», «над
морем» тощо) означало «на берез!», «безпосередньо над водою».
Таким чипом, падшн! шдстави для точно! локал!заци 1лл!нсько’!
Церкви, згадапо! пщ 944 р., вщсутш. Топограф!чпе визначення, по-
* Навряд цо Почайпа, що 6 лише протокою Дпшра. В !сторичпих доку-
ментах вона зветься «р!кою».
87
дане в лгтопису, заф!ксоване пе в текст! угоди, а в статт!, де розпо
вщасться про присягу сторш. Стаття не с сучасною Ггорю i пале-
жить xponicTy кшця X — початку XI ст. (автору зведенпя 996 абс
1037 рр.). Тим часом у текст! читаемо: «...в церкв! св. Ильи, яже
есть (вид!лено нами.— М. Б.) надъ Ручасм...» [250, с. 42]. Тобтс
йдеться про храм, сучасний л!тописцев! Володимирово! або Яросла-
вово! доби, щептифнгащя якого з одно!мепною церквою середини
X ст. здасться далеко не безсумн!вною.
Одпак де б не стояла 1лл!нська церква Ггорево! доби i якого б
не була !! доля в наступи! часи, самий факт !! гонуванпя не може
викликати сумшв, а в!дтак надшно засв!дчуе наявшсть християн-
сько! парафн у середин! X ст. та ф!ксуе вшьну в!дправу християн-
ського культу.
Правлшня Ольги. 1горя вбито восени 945 р. в ход! феодально!
в!йпи у Деревськш земл!, спровоковапо! змагапням воеводи Свшель-
да та основпо! частини кшвсько! дружили [81; 359, с. 101—112; 749,
755, с. 340—378]. Син i спадкосмець убитого князя — Святослав — па
той час був ще малою дитиною i влада у Киев! перейшла до удови —
Ольги.
То була жшка р!шуча й д!яльна, «чолов!чо! вдач!». 3 !! !м’ям зв’я-
загп декотр! важлив! заходи, як! мали !стотний вплив на подалыпий
розвиток Pyci. На жаль, часи !! врядування теж погано висв!тлен!
в джерелах. «Пов!сть временних л!т» повщомляс головним чином
фаптастичн! перекази псевдофольклорпого типу (оновщки про «три
помети» [250, с. 43—46], про здобуття Коростеля за допомогою птах!в
[250, с. 47—48] тощо. Такий же поза!сторичпий характер мае й оновь
дапня про хрещення кпягип! — пайважлив!ший для нас ешзод !!
правлшня [250, с. 49—52]. Стаття «Пов!ст! временних л!т», присвяче-
на цгй под!!, педостов!рпа в ycix складових — починаючи в!д дати
i кшчаючи мотивацию вчипк!в.
Однак кр!зь фольклорно-легендарний памул проступають вщо-
мост! про реальп! !сторичн! поди Ольжимого врядування. Так, пе
викликають сумшву факти придушепня Деревлянського повстанпя
945—946 рр. [Там же, с. 46—47], адм!в!стративпо! реформи, що була
наслщком цього заворушенпя [Там же, с. 48—49], вщвщипи Констан-
тинополя [Там же, с. 49] i нарешт! — прийняття нею грецько! в!ри
[Там же, с. 49—52]. Сумв!впими або й зовс!м фаптастичпими е водро-
бищ, що змальовують обставини т!с! чи innio! под!!’. Щодо коптакпв
кшвсько! княгиш з в!зантшським двором та I! особистого хрещення
с евщчеппя грецьких i деяких захщних джерел.
Хрещення Ольги — факт настьтьки достов!рний, що його не може
заперечити жоден найфапатичнппий шапувальник «Володимирово!
легенди». Доводиться визнати, що Володимир Святий був пе першим
християнином па ки!вському престол!. Звщси — тепдепщя розгляда-
ти Ольгу як предтечу Володимира. З’явилася природпа асощащя:
Олепа i Константин Великий в Римськш iMnepii, Ольга i Володимир
на Рус!. Водпочас вшляко шдкреслювався приватний характер Оль-
жиного хрещепня: княгиня хрестилася сама, але пе наважилася
хрестити свш парод i оголосити християнство державною релпчею.
88
jjinwne того, !снувала воротя, за якою Ольга пав!ть тримала в таем-
ниш свое паверпепня.
Концепщя «р1впоапостольно!» княгин! знайшла воображения
у «Слов! про закон i благодать» 1лар!она — найрашшому твор!, що
втйгив у соб! Володимирову легенду [413, с. 96—97]. Докладшше ii
розроблено в «Пам’ят! i похвал! Володимиру» 1акова Мшха [180,
с. 241—242]. Певш зауважепня маемо в «Житп Ольги» та в л!то-
писних текстах, що явно виходять за аг!ограф!чпу традищю [485,
441, с. ИЗ—116; с. 44—46; 708, с. 25—26]. Тут знаходимо пор!вняпня
Ольги не лише з Оленою, а й з царицею Савською, що розумом зма-
галася !з самим Соломоном. Звичайно, лйературпа тендешця, подик-
тована наперед визпачепою щеолопчною доктриною, завжди тягне
за собою деформащю !сторичво! штипи, але в основ! нод!бвих
переказ!в незмшпо лишасться реальне ядро.
Вщомост! про те, коли, де i за яких умов вщбулося хрещення
ки1всько’! княгин!, в р!звих джерелах настгльки непевп! й так про-
тир!чать одна одшй, що в пауц! виник спектр думок, з яких жодна
не може претендувати па достов!ршсть. Бшышсть досл!дпик!в нама-
гаються пов’язувати цей акт з мапдр!вкою Ольги до Константинополя
та i’i прийомом при двор! !мператора Константина VII Багрянород-
ного [12; 13, с. 298-300; 333, с. 228-229; 466, с. 66; 576, с. 276;
577; 634, с. 157-158; 812, с. 269; 814, с. 12; 817, с. 200-201; 856,
с. 511]. 1спують i серйозш заперечення [43, с. 153; 180, с. 78—79;
381, с. 253; 539, с. 370; 803, с. 315; 897, с. 250-251; 892, с. 48].
До сказапого слщ додати, що й походження Ольги не у всьому
ясне. В л!тератур! висловлювалася гшотеза, що вона була християн-
кою в!д пароджеппя або принайми! стала нею ще до прибуття на
Русь i зам!жжя з ки’!вським кпязем.
«Пов!сть временних л!т» твердить, що Олег прив!з паречену 1горю
з Плескова [250, с. 20—21]. Це !м’я тлумачиться як «Псков», отже,
виходить, що майбутня княгиня була родом з кривич!в. Правда, !м’я
«Ольга» — «Хельга» н!би вказуе на скапдшавське походженпя; зв!д-
си — традищя вважати Ольгу за шведку, дочку одного з Рюрикових
сподвижншйв, якому було надапо бепефщш у Псков! [381, с. 247].
Те, що м!сто шнувало в середиш IX ст., надшно заевщчено архео-
лопчними джерелами [652; 651], тому для скепсису пе лишаеться
м!сця.
Одпак етимолопя 1меш не вирппус питания про етшчну палеж-
шеть його нос!я. На Pyci вживалися !мена р!зного походженпя —
старосврейськ! (що прийшли через посередпицтво Старого зав!ту),
грецьш, латипсью, тюркськ! тощо. Це далеко пе завжди зв’язапо
з етшчпою приналежшетю ос!б, як! носять т! !мепа. Якщо, скалимо,
волинського князя Давида 1горевича не можемо визпати за еврея,
а Юр!я (Теория) Довгорукого за грека, то зовс!м пезрозумшо, чому
кожну Ольгу — Хельгу необх!дно вваягати скандшавкою.
Непевн!сть щодо походженпя 1горево’! яйнки i схожшть !меш
«ПлЬсковъ» з пазвою болгарсько’! столиц! Пл!ски породили припу-
Щеппя, що Ольга була болгарською цар!вною, хрещепою у себе на
батьшвщиш, i мала в!д пародягепня !м’я Олени. Ольгою ж вона стала
89
на Pyci, в норманському оточена! 1горя та його откупа Олега [244].
У тслявоенний час псдабну точку зору, зокрема, вщстоював болгар-
ський учений В. Нколаев [435].
Однак i ця гшотеза не знайшла визнання. Вона спростовуеться
джерелами, як! стверджують хрещення княгиш в дорослому вщ!.
Та й ситуащя теля вступу Олега на китвський престол робить те
припущення малоймовгрним: навряд чи новоявлений зверхник-пога-
пин зажадав би оженили формально проголошеного володаря з хрис-
тиянською принцесою, а иравославний можновладець погодився б
вщдати свою дочку за князя, чий уряд проголосив антихристиянську
реакцпо провщним гаслом пол!тично! платформи.
Таким чином, вважасмо, що джерелознавча верс!я про хрещення
Ольги в дорослому вшд е щлком достов!рною. 3 цього випливають
серйозн! висновки. Здйснений в тогочасних умовах акт неминуче на-
бирав характеру щеолопчно! (а вщтак i пол!тично!) демонстраци.
Отже, вплив християнсько!" партп в Киев! мав бути настгльки
значним, щоб з опозищею приб!чник!в язичництва можна було пе
рахуватися. Сказане, безумовно, тдтверджуе погляд G. G. Голубин-
ського про морально переважання грецько! в!ри. Тим б!лыпо! уваги
заслуговус р!зноб!й в питапш про умови, м!сце i час хрещення Ольги.
Як зазначалося, це питания пов’язане з icTopieio Ольжипо! подорожч
до Царгороду, причому частина дослщпшйв певна, що Ольга !здила
до Константинополя вясе християнкою, тод! як !нша частина дослщ-
ник!в шдтримус л!тописну верспо про хрещення ки!всько! княгиш
тд час тих вщвщин.
ПоГздка до Константинополя. Звершмося безпосередньо до доку-
менте, що е в нашому розпорядженш. Достов!рно вщомо, що ки!в-
ська княгиня !здила до Константинополя за час!в !мператора
Константина Багрянородного, причому в перюд його однооюбного
врядування — теля усунепня в!д влади Романа Лакатна та його
сишв (945—959 рр.). Константин залишив докладний власноручнпй
опис прийому Ольги при в!зантшському двор! [Const. Porph. De сег.
II, 75].
1м’я Константина згадуеться у «Пов!ст! временних л!т» та в дея-
ких !нших кодексах [250, с. 49], але декотр! лгтописи називають
натом!сть !мператора loana Цим!сх!я (Новгородський перший [441,
с. ИЗ—115], Устюзький [708, с. 25], Никошвський [440, с. 29], Твер-
ський [660, с. 62], бйьппсть московських зведепь к!нця XV ст. [632,
с. 186; 633, с. 352; 190, с. 18; 336, с. 14; 337, с. 169; 434, с. 21; 510,
с. 82]). Насправд! 1оан Цим!сх!й вступив на престол теля палацо-
вого перевороту в груди! 969 р., тобто вже теля смерт! кшвсько!
княгиш, що сталася И линия того ж року [250, с. 55—56].
Отже, мае м!сце очевидна i, мабуть, евщома помилка. Важко уяви-
ти co6i, щоби «цимюхивська» верс!я випикла випадково, як паслщок
недостатньо! пгформованост! лпописщв. ГПзтшим хрошетам не було
шяко! потреби фантазувати з приводу !меш в!зантшського зверхни-
ка, осюльки воно зафшеовано в «Пов!ст! временних л!т». Шдтасовка
!меп, поза сумшвом, була необхщна л!тописцям (або !хшм зимовни-
кам), тобто подиктована якимись м!ркуваннями щеолопчного поряд-
90
jty. Хрещення Ольги слщ пересунути на шзтпшй час, атж це
вщбулося насправдц i та «поправка» аж шяк не безновинна.
Ще б!лыпе плутапипи з особою naTpiapxa, який шбито здшснив
акт Ольжипого хрещеппя. Грецьк! хрошсти (Скилиця-Кедрин, Зона-
ра) твердять, що юпвська княгиня вщвщала Константинополь в пон-
тифжат Феоф!лакта [Scyl., II, 329', Zon., Ill, 194], сипа Романа Ла-
нагана, що займав кафедру з 933 по 956 р., коли на його м!сце всту-
пив енергшпий та рппучий Полквкт. «Повкть временних л!т» 1м’я
naTpiapxa не називае, обмежуючись лише титулом. В iraraix кодексах,
однак, знаходимо 1мена Феофшакта, Пол1овкта, Скомодрепа — сучас-
ника loana Цим1сх1я, i пав!ть Фопя, який помер бшыи як за гавсто-
лггтя до Ольги. Зрозумкпю, що i в цьому сюжет! лггописпа традищя
деформована, вщбиваючи безцеремонпе редакторське втручання.
Так само непевна й лггописпа дата. «Повктгь временних л!т»
вщносить подорож Ольги до Константинополя та ii хрещення до
955 р. (6463 за в!зантшським л!точисленпям) [250, с. 49—52]. В ario-
граф!чних творах така ж хронолопя подана шакше: китвська княгиня
жила в християнств! 15 роюв[180, с. 242]. Померла вона 11 липпя
969 р. наприкшщ вересня або на початку березня 6477 р. Це означае,
що хрещеппя ii припадае на 6463 р. Йдеться, отже, про хронолопч-
ний диапазон вщ вереспя 954 до березня 956 р.
ЛИописна дата збшасться з цим штервалом, але вопа мае бути
рппуче заперечена. Константин Багряпородпий, описуючи прийом
кшвсько! кпягига у копстаптинопольському палащ, не називае piK,
але вказуе точш числа i дга тижня. Перше вщвщання Ольгою 1мпе-
раторського палацу вщбулося в середу 9 вереспя; друге — у недшю
18 жовтня [Const. Porph. De cer. II, 75]. Такий s6ir астроном!чпих дат
з днями тижня був у 957 р., тому в лггератур! до недавпього часу
Ольжипа мандр!вка вщпосилася саме до цього року [190, с. 365; 333,
с. 222; 466, с. 66]. Дискусшним лишалося питания: чи була вопа на
той час уже християнкою i чи не слщ, визнаючи датою подорож!
957 р., визнати лйописну дату хрещення 955 р.?
Характерною рисою Bcix давпьоруських джерел (i лйописних,
i апограф!чних) е те, що вони щлком узгоджено зв’язують хрещення
киТвсько! кпягига з ii перебувапням у Константинополь Думка про
те, що хрещепня здшснив сам патр!арх, можливо, !мпопувала ки’1в-
ським книжникам. Одпак саме ця теза викликас серйозга заперечен-
ня. Справд!, 955 р. пе Mir бути роком Ольжипо! подорож!, але Mir
бути роком ii хрещеппя (тод! патр!арший престол займав ФеофЬ
лакт). В такому випадку обидв! подп — вщвщання Царгороду та
хрещення — доведеться рппуче розмежувати.
Дшсно, Константин Багряпородпий жодним словом не згадуе про
акт хрещення кшвсько! кпягига, що шбито вщбувся при його двор!
та при його безпосереднш участь Це здаеться абсолютно неможли-
Вим, коли б верЛя лйопису про 1мператора як хрещеного батька
Ольги мала якусь ращю. Тому бшышсть дослщнишв вважають крас-
номовне мовчаппя вшценоспого письменника за вир!шальний аргу-
мент проти традицшного погляду. На ixnro думку, Ольга хрестилася
У Киев! й до !мператорського палацу з’явилася вже християнкою.
91
Правда, в лИератур! припускалася думка, що цей акт вийшов за
рамки теми: Константин, мовляв, оповщав про палацов! церемонн
й Hi про що бшыпе [333, с. 238; 576, с. 284]. Але хрещення також с
церемошсю, до того ж пабагато важливппою з позици середпьов!чпо-
го свИогляду. Важно уявити co6i, щоб !мператор пе вщзначив хоча б
коротко такий визпачний акт. Тим б!лыпе, що для його здшснепня
був потр!бпий ще один, трет!й, в!зит княгин! до Влахернсько!
церкви.
Вирппальпе значения мае той факт, що до почту кигвсько! княгин!
шд час ii прийому в константинонольському палац! входив священик
(nin — лапа?) Григор!й [Const. Porph. De Сег., II, 15\. Заперечити
значения то’1 згадки поки що н!кому не пощастило. Висловлювалось,
наприклад, припущепня, що цей пресвИер був перекладачем [381,
с. 238], але вопо пе витримуе критики: товмач!в в списку oci6 з почту
кпягип! згадано окремо. 1нш! дослщники припускали, що Григорш
належав до константипопольського кл!ру [13, с. 299—300], але Пор-
ф!рогепет називас пресвИера серед oci6, що прибули разом з Ольгою
з Киева, входили до ii оточення i разом з нею одержали !мператор-
ськ! дарунки.
Зрозум!ло, кпягиню-язичпицю християнський священик не м!г
супроводити пав!ть якщо б його роль носила суто практичний харак-
тер. Отже, не шдлягае сумшву, що Ольга стала християнкою ще до
прибуття у в!зант!йську столицю. Коли ж вщбулося ii хрещення
реально? Думасмо, на це питания можна дати ц!лком певну вщпо-
вщь, яка дозволить примирити, здавалося б, безпадшно суперечлив!
евщченпя.
Ключовим джерелом мае бути сучасна Ольз! захщпосвропейська
хрошка так звапого Продовжувача Регшопа [Cont. Reg., р. 624—625].
Ii автором прийнято вважати Адальберта з Tpipa, який вщвщав Ки!в
961 р. i був особисто знайомий з Ольгою. Йдеться про евщчепня
добре шформовано! людипи, яка не мала жодних шдстав паводити
заздалегщь брехлив! вщомост!. Розповщаючи про руське посольство
до п!мецького короля Отопа I у 959 р., Продовжувач пише, що хре-
щеппя киГвсько! княгип! вщбулося .в Костянтинопол! за !мператора
Романа [Cont. Reg., р. 624]. Дослщники, як! звертали увагу па це
повщомлення [333, с. 229; 460], припускали, що йдеться про Рома-
на II, сина Константина Багрянородного. 957 р. вш став сшвправи-
телем батька, а шсля його смерт! у 959 р.— одпоос!бним володарем.
Звщси виходило б, що Ольга хрестилася або пщ час константинополь-
cbKoi <мапдр!вки 957 р., або ще п!зн!ше — у 958—959 рр., але ni в яко-
му раз! пе ранппе.
Поза сумтвом, тмецький хрон!ст мав на уваз! Романа I Лака-
nina — одного з найвидатшших д!яч!в на царгородському престол!.
Однак ця гшотеза тягне за собою карколомний перегляд вщетояних
уявлень. Прийшовши до влади, Роман I вщеторонив вщ nei законного
спадкосмця престолу Константина VII, хоча формально вважався
лише його сшвправителем. Таким чином, перюд цього дуумв!рату
з певною шдставою можна називати i часами Романа, i часами Кон-
стантина. Шмецький хрон!ст вщдав перевагу фактичнш сторон!
92
справи, в!запт!йська i давньоруська ж традици слщували за фор-
мальною.
16 грудня 944 р. Романа Лакатна скинуто з престолу власними
сипами й ув’язнепо в монастирь От?ке, якщо Ольга хрестилася за
його врядуванпя, то ще за життя 1горя. Це докоршно змшюс справу,
зшмаючи удават протир!ччя i непорозум!ння. Натомить випикае
innia важлива проблема — щодо природи вщзначеного вище христия-
нофмьства першого Рюриковича па кшвському престол!. Постановка
цього питания може видатися надто ризикованою, тому що вщсут-
щсть джерел пеминуче робить будь-як! висновки умоглядними. Вщ-
даючи належне проблематичност!, дозволимо соб! все ж таки висло-
вити припущепня: а чи не був 1гор наприкшц! життя не «внутрпп-
шм», а справжшм християнином? Важко уявити co6i, щоб Ольга, ще
не будучи вдовою, могла хреститися без вщома i без згоди свого
чолов!ка. Б!льше того, взагал! одноос!бне хрещення за таких умов
здасться бпгып шж сумшвиим.
Восени 944 р.— на момент укладанпя договору з греками — 1гор
ще був язичпиком. Це абсолютно ч!тко засвщчено л!тописними
текстами: киТвський князь присягався разом з язичеською частипою
кшвсько! дружипи перед статуею Перуна [250, с. 42]. Таким чином,
хрещенпя подружжя могло вщбутися лише теля того. Угоду з в!зан-
тшського боку шдписав Роман I Лапашн; отже, укладено И ще до
грудня 944 р. 3 другого боку, в «Пов!ст! временних л!т» ii вм!щено
пщ 945 р.— виходить, тдписанпя вщбулося теля 1 вереспя. Цей
штервал (м!ж I.IX.944 1 16.XII.944 рр.) мае послужити для пас
хрополопчпим репером. Вщсутшсть вщомостей про це павернення
легко пояспюеться тими ж причинами, що зумовили й зникнення
з стор!нок переважно! б!лыпост1 давпьоруських л!топис!в будь-яких
згадок про Аскольдове хрещення 860 р.
Реальний х!д !сторичних подш демопструе залежшеть поступового
утвердження християнства у схщнослов’янському середовищ! вщ
подш воепно-полИичпого кшталту. Ще па передам! VIII й IX ст.
руський зверхпик Бравлип хрестився теля здобуття Сурожа i укла-
дання угоди з греками. Папевно, таким самим був фшал нападу Pyci
на Амастриду в першш половин! IX ст. [119; 124; 345]. 860 р. Аскольд
запроваджуе нову в!ру па Pyci теля ycnininoro походу на Констан-
тинополь та укладанпя вигщного миру з !мперською адм!шстрац!сю.
Шзнппе, у 988 р., Володимир Святославич хреститься — теля походу
в Тавриду i здобуття Херсонеса. Ймов!рпо, що й кпязь 1гор разом
з ж!нкою хрестився вщразу ж теля тдписанпя угоди 944 р. в резуль-
тат! вшськово’! експедици. Сталося це ще за Романа I Лакатпа
в оставит чверт! 944 р. Не виключено, що трапчна смерть ктвського
зверхника наступного 945 р., якоюсь м!рою була спровоковапа його
хрещенням, що могло розглядатися язичеською дружиною як в!ро-
вщетупництво.
Таким чином, л!тописну легенду про хрещення Ольги пщ час ii
в!зиту до Константинополя десь у 50-т! роки X ст. можна вважати
остаточно спростованою. Але коли ж м!г вщбутися реально той
в!зит? Як зазначалося, до пещодавнього часу дата 957 р. вважалася
93
непохитною. Ця переконашсть трималася па лггописнш хронологи
з яко! виходило, що мандр!вка кпягиш вщбулася якщо не 955 р., к
близько ще! дати.
У 1981 р. Г. Г. Литаврин (який до того приймав загальновизпазп
хронолопю [347, с. 252]) вису ну в принципово нову гшотезу [350; 351
353; 355]. Вщповщпо до не! подорож Ольги до Царгороду вщбуласг
946 р. В те л!то на 9 вересня припала середа, а па 18 жовтня — не-
д!ля. Отже, маемо р!внощнну альтернативу традицшнш Bepcii.
Викладеш м!ркуванпя дозволяють пов’язати розр!знеп! вщомост.
в единий вузол подш, що мали величезне значения для розвитку нс
лише Pyci, а й Bisanrii. Реальний хщ подш вимальовуеться так.
944 р. 1гор здшснив вдалий похщ проти грек!в i примусив !мпе-
ратора Романа I Лакашпа укласти вигщний для Pyci догов!р. За щею
угодою вщновлювалися yci привше! Киева, втрачеш шсля перевороту
882 р. Один з наслщшв ще! угоди — павернення до християнства
ки'Гвського князя i княгини Незабаром шсля пщписанпя договору
обидва зверхники зникли з полИичпо! арени. Це поставило пщ
загрозу реальну силу щойпо досягнуто! угоди, осюльки Константин
Багрянородний (якого дослщники пе без пщетав називають «русо-
фобом»') не посшшав брати на себе вщповщальнзеть за вчинки узур-
патора Романа. Необхщшсть нового врегулюванпя вщпосин i зумови-
ла прибуття Ольги до Константинополя.
Як бачимо, хрещення Ольги вщбулося до копстантинопольського
в!зиту i паявшеть нресвИера в !! почту була щлком виправданою.
Дата ще! подн припадав на часи Константина i Романа, так що
обидва BapiaiiTH визпачепня вщповщають дшсност!. Перебування
кшвсько! кпягиш у Царгород! зб!гаеться з понтифжатом Феофшакта
(а не Пол!евкта, якщо визнати традицшну дату 957 р.). 1мператор
Константин дшсно приймав Ольгу без сшвправителя, бо у 946 р.
Роман був позбавлений влади. На нашу думку, викладепа верЛя вра-
ховуе Bci варт! уваги факти й обставини, пе залишаючи жодного не-
з’ясовапого непорозумшня.
Виняток становить питания — де саме хрестилася Ольга (та
Irop)? Можливо, це вщбулося у Киев!; !снування Русько! церкви
в середин! X ст. робить таке припущенпя щлком ймов!рним. Тако!
точки зору дотримувалися Ф. I. Успенський [706], 6. 6. Голубинський
[180, с. 79], В. I. Ламанський [325, с. 157], Д. I. Багалш [43, с. 153],
Г. Острогорський [450] та in.
Можливо, подружжя хрестилося в Констаптинополц здшенивши
для того спещальну подорож. Деяю вчен! припускають дв! мандр!вки
Ольги — до 957 р. та (описану Порф!рогенетом) 957 р. Хрополопя,
подиктована традищйпими уявлепнями, вимагае поточнення, але
суть гшотези збериае свое значения. На користь ц!е! верен говорить,
зокрема, свщчення Нродовжувача Репнопа, який твердить, що Ольга
хрестилася в Царгород!. Втз'м, наведений аргумент не мае вир!шаль-
ного значения, бо шмецький хрошет, який писав майже через швтора
десятка розов теля под!!! (можливо, й на пщетав! повщомлень само!
кпягип!), легко Mir поедпати под!! двох рок!в: хрещення наприкшц!
944 р. та в!зит до Константинополя вл!тку й восени 946 р.
94
Hapenrri, icHye й третт вар!ант, здаеться, в наущ ще не врахова-
ний: хрещення 1горя й Ольги сталося в Болгары, на шляху до
JJiaaHTii шд час експедици 944 р. В такому випадку навряд чи Irop
нрисягався б за язичеським звичаем: остаточне шдписапня угоди
вщбулося у Киев!, шсля повернення руського вшська додому.
Буд1вництво церков. Щлком достов!рш вщомост! про церковне
будхвництво на Pyci за час!в Ольги вщсутш, але це питания в наущ
поставлено [180; 454; 458, с. 129; 460; 508, с. 9—14; 509, с. 75] i мае
свою icTopiro. Зняти його з порядку денного пеможливо — навКь на
топотав! чисто теоретичних м!ркувань.
В аг!ограф1чнш лИератур! е розповщь про нищення Ольгою язи-
чеських капищ. Так, в «Пам’ят! i похвал!» Такова Mnixa пишеться:
«И потомъ требища б^совськая съкруши, и начя жити во Христа
ТисусЪ, вьзлюбивши Бога» [180, с. 241]. Однак i тут вщомост! щодо
церковного буд!вництва вщсутш; йдеться про «добр! д!ла»: милости-
ню, призршня бщних тощо.
Проте з погляду шторичних законом!рностей доби саме факт
нищення погансцких капищ виглядае сумшвним. Формально спадко-
емцем загиблого Поря був Святослав, який лишився погапином i спи-
рався на язичеську частину кшвського боярства. Навряд чи Ольга,
втративши чоловша в м!жусобнш вшш, стала б паражатися на новий
конфл!кт, що м!г виявитися для не! фатальним. Тому коли Irop
з Ольгою свого часу виявляли толерантшсть до християнства, зали-
шаючись поганами, то, ставши христианкою, Ольга мусила виявляти
таку саму толерантшсть щодо язичества.
Заснування православних церков було справою необхщною: поши-
рення християнського культу потребувало матер!ального забезпечен-
ня. 6. 6. Голубипський, наприклад, заперечуючи буд!вництво пара-
ф!альних храм!в, розрахованих на вщвщання широкими верствами
народу, припускае, однак, спорудження приватних молелепь; б!лыпе
того, вважае !х необхщними [180]. Дшсно, княгиня мусила турбува-
тися про власш потреби i потреби ii найближчого християнського
оточення. Ми вже знаемо священика Григор!я, що супроводив Ольгу
до Константинополя; можливо, шнували й inini пресв!тери. Так, в
«Пов!ст! временних л!т» д!знаемося про погребальний обряд над т!лом
померло’! княгин!, який здшснював «презвутер» (пресвитер) [250,
с. 56]. Знову-таки вщсшвування десь повинно було вщбуватися. Од-
ним словом, кнування приватних каплиць, молелень, церковок за
часи Ольги вважаемо безсумшвним.
На наш погляд, не слщ заперечувати й параф!яльне буд!вництво.
До Ольги у Киев! (й не тшьки у Киев!) !снували церкви, широко
вщкрит! для населения. Прийняття княгинею християнства не могло
не послужити могутшм стимулом щодо зб!льшення православно’!
пастви; Ольга та ii оточення мали шдтримувати й заохочувати Micio-
нерську д!яльшсть мшцевого духовенства. Кр!м того, особистий
приклад володарки активно впливав на свщомшть громадськост!.
Зростапня юлькост! християн породжувало потребу в нових
храмах. Тому буд!вництво параф!яльних храм!в за врядування Оль-
ги та ii коштом вважаемо за щлком ймов!рне. Па жаль, конкретш
95
повщомлення джерел надто непевш, а часом являють собою очевидш
непорозумшпя. Так, ми рппуче заперечуемо твердження деяких ль
тописних кодеков, шбито Ольга була фундаторкою Микола!всько!
церкви на Аскольдовш могил!.
Частина дослщниюв (серед пих i радяпськ!) [384, с. 82—84] вва-
жають, що християнка Ольга з б!льшою шдставою може претендувати
на роль засновнищ храм!в, шж чужинець Ольма, чие християнство
лишасться проблематичпим. Здаеться, однак, неймов!рним, щоби
ки!вський лггописець Mir сплутати добре вщому йому ки!вську кня-
гиню, зараховапу до лику святих, з мадярським зверхником, пам’ять
про якого давпо вже втрачепа. I не просто сплутати, а й облудно
приписати ii заслуги певщомому чужипцев!. Навпаки, поява !мен!
«Ольга» замють «Ольма» в шзшх текстах щлком закопом!рна. Автори
XVI—XVII ст. уже не знали Олмоша, але !м було добре вщомо, що
бабка Володимира Святого хрестилася «вщ грецького царя» i як
християнка мусила шклуватися про долю ново! в!ри на Pyci.
BapianT з Ольгою знаходимо лише в деяких nianix текстах:
в Тверському л!топису [660, с. 33], в деяких списках Софшського пер-
пюго [636, с. 89], в ки!вському Синопсису [611, с. 28] тощо. Це с
поправка шзшших редактор!в та кодифжатор!в, що замшили невщо-
ме !м 1м’я мадярського вождя на добре знане 1м’я княгиш-христи-
япки.
Один i3 списшв Софшського першого л!топису наочпо демонструе
мехашзм ц!с! похибки. Спочатку написано «Олгин дворъ» и «Олга»,
але дал! виправлено па «Олминъ дворъ», «Олма» [636, с. 82]. Пе-
реписувач, який мав справпий протограф, слщуючи щлком зрозумьпш
шерцп, написав був !м’я кишсько! кпягин!, але вчасно побачив свою
помилку i усунув ii.
Зпачпо ц!кав!шими здаються свщчепня про закладку Ольгою
першого Софшського собору в Киев! та Тро!цько! церкви у Пскове
Вщомост! про першу буд!влю, за свщчеппям В. М. Тапщева, були
в 1оаким!вському лИопису [654, с. 241]. KpiM того, icnye запис
в одному з «Апостол!в» XIV ст., опублшований 6. 6. Голубинським:
«Въ тъ же день (И травня.— М. Б.) свящеше святыа Софья Кыев-Ь въ
лЪто 6460» [180, с. 80]. Названий pin за константинопольським л!то-
численпям вщповщае 952 р. Дослщник вважае, що хрещення Ольги
вщбулося 954 р. Якщо ця под!я сталася па в!с!м рок!в рашше, то на-
ведена у «Апостол!» дата виглядае щлком правдопод!бною i по потре-
буе жодпих поправок. Навряд чи цитований запис е щлковитою
вигадкою книжника XIV ст. Очевидно, його запозичепо з яко!сь цер-
ковно! хропши, що ув!брала до себе дуже давш вщомост!, причому
досить точш (адже названо пе пльки рш, а й мшяць i день под!!).
Цим вщомостям пе протир!чить далыпа доля Софшського храму.
За тверджепням L’tapiona, засновником Соф!! КиТвсько! був Володи-
мир Святославич; його сип Ярослав лише довершив справу, започат-
ковапу батьком [413, с. 97]. Муровапий собор, що й пин! прикрашас
Ки!в, закладено у 1017 р., але на м!сщ дерев’япо! церкви, що стояла
на «пол! впе града» [443, с. 180] i згор!ла того ж року пщ час пече-
тзького нападу [581, отд. II, с. 1]. Однак i ця дерев’яна церква могла
96
бути не першою, якщо !й передувала ще давшша, збудована й освя-
чена за врядування Ольги i знищена в 970—971 рр. пщ час другого
антихристияпського терору [653, с. 111].
Вщомост! про буд!вництво Трощько! церкви у Псков! е в одному
з «Житш Ольги», переписаному в XVI ст. i включеному до Степенно!
книги [647]. Bepcin мае ознаки типово! церковно! легенди: ки!вська
княгиня (що, нагадаемо, походила з Пскова), перебуваючи над р!ч-
кою Великою при впадшн! до не! притоки Пскови, побачила видшня.
Шд його враженням вопа вирппила закласти на цьому м!сц! город,
якому проржла блискуче майбутне. Вона «посла много злата на
Плескову рЪку на создаше церкви Святыя Троицы» [647, с. 31].
Цей переказ, з огляду на його поза!сторичний характер, потребуе
критично! оцшки. Однак не виключепо, що в його основ! лежить
реальна под!я. Заснування багатьох храм!в та монастир!в пов’язано
з под!бними переказами (наприклад, Поча!вська або Троще-Сергпв-
ська лавра); легепдарний зм!ст таких переказ!в ан!ск!льки не пщва-
жус факт випикнення цих релшйпих осередюв. Якщо Ольга дшсно
походила з Пскова, то немае н!чого дивного в тому, що вона потур-
бувалася про церковн! справи в рщпому м!ст! ! фшансувала спору-
дження храму.
Micifl Адальберта. Цшавий ешзод в раннш icTopii давньоруського
християнства стаповить спроба Ольги зав’язати стосунки !з заходом,
зокрема !з захщною церквою, очоленою Римом. В середин! IX ст. ще
не дшшло до формального розриву м!ж православ’ям i католицизмом,
а у X ст. шпувала едина Вселепська церква, под!л яко! на захщну
та схщну мав умовний характер. Тому прийняття християнства з Кон-
стантинополя не виключало можливост! зпосин з Ват!каном i навпа-
ки. Ця обставина примушус критично поставитися до погляд!в тих
«штиппо-православпих» !сторик!в, що ладн! будь-як! контакти Киева
з Римом трактувати як козн! латинян, спрямоваш проти православно!
в!ри. Вона пояспюе i численн! згадки про обмш м!с!ями м!ж ки!в-
ськими зверхпиками X — першо! половини XI ст. та папською кур!ею
(практично до час!в Ярослава Мудрого, коли остаточний розкол став
доконаним фактом).
Змагання м!ж Константинополем i Римом наприкшц! IX—X ст.,
безумовно, продовжувалося, але мало неальтернативний характер.
Тогочасна церква не визпавала единого верховного центру i сама
дощльшсть такого вважалася проблематичною. Претенз!! Риму па
особливу роль, а вщтак i па формальну зверхшсть над вс!ма шшими
кафедрами заперечувалися останшми.
Спроба Ольги аполювати па Захщ мае точну дату. 959 р. вопа
пад!слала до короля Отопа I посольство. Вщомий нам Продовжувач
Репнона у зв’язку з цим пише, що поели !! «просили посвятити для
сего пароду (рупв, тобто Pyci.— М. Б.) епископа i священник!в»
[Cont. Reg. р. 624]. Гыьдесгеймська хрошка також евщчить: «При-
шили до короля Отона поели народу Русь (Rusciae gentis) i просили
падюлати !м одного з сво!х епискошв, який показав би !м шлях до
LcJJFnH>> [An. Alt., р. 60]. Це остапне звщомлення вмщено, правда, шд
9Ь0 р., але оскшьки названо !м’я Адальберта, призначепого лише
4 7—251 Q7
961 р., ясно, що стаття мае узагальнений характер i охоплюв поди
9591—962 рр. Под!бн! вщомост! знаходимо у Ламберта Герсфельдсько-
го [Lamb. Ап., р. 61], в хрошках Кведлшбургзький [An. Quedl., р. 60]
та Норвейськ1й [180, с. 103—104] i, ретроспективно, у Титмара Мерзе-
бургзького [Thit. Ghron., р. 64—65].
Отоп охоче вщгукнувся на проханпя ки!всько! княгин!, названо!
в документах «королевою» Оленою. Вже 960 р. епископ бременський
Адальдаг висвятив на епископа Pyci ченця з Майнцького монастиря
св. Альбана — Л!буц!я, але повопризпачений iepapx неспод!вано по-
мер в березш 961 р., не встигнувши ви!хати до м!сця призначення.
Заишть нього призначено Адальберта з монастиря св. Максимша
в Tpipi.
Micin Адальберта заюнчилася нещасливо. За твердженням Про-
довжувача Репона (тобто, ймов!рно, самого епископа), вш «ni в чому
не досяг yciiixy i побачив свою ретельшсть даремною» [Gon. Reg.,
р. 624]. Адальберт залишив негостинний Ки!в i наступного 962 р.
повернувся до Германн, причому на зворотпому шляху ледве не
наклав головою. Сумний паслщок ще! епопе! дав пщставу звинувачу-
ватзи «королеву Pyci» в пщступност! та ошуканств!; навпь загибель
кшькох Адальбертових супутниюв приписано !’! пщступност!, хоча,
як справедливо пщкреслюе В. Т. Пашуто [466, с. 120], це звичайна
для середпьов!ччя дорожня пригода, до яко! ки!вський уряд, зрозу-
м!ло, не мав н!якого вщношення.
Звичайно, м!с!я повопризначепого епископа мусила стикнутися
з великими труднощами. Вона мала подолати onip язичеського угру-
пов аппя серед ки!всько! сусшльно! ел!ти та протщцю з боку Русько!
enapxi!, пщлегло! Константинополю. Ситуащя визначалася зовым пе
тимс, що Адальберт був католиком i як такий викликав па Pyci вщ-
разу, а тим, що його призначення до Киева порушувало не лише
прерогативи мкцево! церкви, а й формальн! права Царгородсько!
кафедри. Тому акщя Ольги не може розглядатися як вщступництво
вщ православ’я. Гадаемо, справжш причини «захщного демаршу»
мали глибоку дипломатичну природу i визначалися напружешстю
русз>ко-в!зант!йських стосушпв за врядування «русофоба» Порф!ро-
генета [333, с. 233—235; 460; 576, с. 293—295]. В!зит Ольги до Кон-
стантинополя, як зазначалося, був спробою якось влаштувати справи,
але пе дав очшуваних наслщюв.
На жаль, в паявних джерелах вщсутн! конкретн! вщомост! щодо
пер етрактацш та !х результате. Натомшть е досить перекоплив!
св!дчення, що до Киева княгиня повернулася з почуттям роздрату-
ваняя, образи i розчарування. Це безпосередньо вщбилосяв «Пов!сп
врезиенних л!т», де читаемо: «И приела к пей царь грЬцкыи, глаголя,
яко «много дарихъ тя. Ты же глагола ми, яко аще возъвращюся
в Русь, мпогы дары послю ти: челядь, и воскъ, и скору, и воя многы
в помощь» (вдиний натяк на пол!тичш переговори.— М. Б.). Ольга
вщгтовщала: «Аще ты рци тако ж постоиши оу мене в ПочаинЬ, яко
же азъ в Суду, то тогда ти вдамъ» [250, с. 51]. Отже, ки!вська княгиня
пе домоглася в Константинопол! тих наслщюв, па як! спод!валася.
Бзлзып того, прийом, докладно описаний Константином Багрянород-
98
ним, мав принизливий для русько! княгиш характер [333, с. 231—232].
Цитована в!дпов!дь Ольги грецьким послам — декларация кон-
фликту. Ор1ентуватися в сво’ш державшй д!яльпост! на Царгород не
доводилося; необх!дно було шукати шших партнер!в. У наступи!
роки становище не покращало. Навпаки, в деяких сферах ситуащя
ще б!лыпе загострилася, зокрема — в церковпш. 956 р. на патр!ар-
ший престол замшть слабовшьного Феофшакта вступив д!яльний i су-
ворий Пол!евкт, який провадив тверду i рппучу niniro незалежност!
церкви вщ державно!’ влади. Це не могло не вплинути па ситуащю
у Киев!, де пщлегла Пол!евкту церква немипуче мала стикнутися з не
менш р!шучою i владною лш!ею, проваджуваною кшвською княгинею.
За цих умов не дивно, що Ольга шукала нових контрагенте
у пол!тиц! й щеологп. Одним з таких партнер!в мала стати «Свящепа
римська iMiiepin шмецько! нац!!», проголошення яко! на той час
готувалося i фундатором яко! виступали король Отон та Ватикан. На
них i спрямовуе свш погляд ки!вська княгиня.
I! посольство прибуло до Кведлшбургу 959 р. Хрополопя подш
досить краспомовна: д!яльн!сть Пол!евкта т!льки розпочиналась, але
того ж таки року помирае Константин Багряпородпий i па в!зантш-
ський престол вступае його сип Роман II. У розстаповц! полИичних
сил iMnepii вщбулися !стотн! змши; вщ державного кормила усунуто
клшу парак!момепа Василя. До влади прийшли inini особи. Перед
Ольгою з’явилися нов! перспективи щодо нормал!зацп стосупюв
з Царгородом. М!с!я Адальберта виявилася невчасною i не знайшла
у Киев! пщтримки.
Можливо, саме з цим пов’язана сентенщя папи 1оана XIII, ви-
кладепа у бул! чеському королю Болеславу II. Текст !! наводить
Козьма Празький. Нею римський пастир сапкцюнуе створення пер-
шо! пацшнально! епискош! в Праз! (доти Чех!я входила до складу
Пасавсько! enapxii) i водпочас бенедиктинського монастиря при
празькш церкв! св. 1ржЁ «Однак,— пише папа,— ти обери для ц!е!
справи не людину, приналежпу до обряду чи секти болгарського та
руського парод!в, або слов’янсько! мови, а сл!дуючи апостольським
настаповам i р!шенпям, обери краще пайб!лып угодного веш церкв!
священика, особливо об!знапого в латин!, який здужав би плугом
слова переорати щлину язичеських сердоць, пос!яти в них пшепицю
добрих справ, а плоди для врожаю вашо! в!ри вщдати Христу» [292,
I, 22].
Дослщпики датують булу (автептичтсть яко! не викликае сумш-
ву) часом не шзнппе 972 р., бо понтифшат 1оана XIII закшчився
цього ж л!та i па престол вступив Бенедикт VI [367, с. 557]. Отже,
п!сля невдало! м!с!! Адальберта минуло лише кшька рок!в (менше
Десяти); вражеипя вщ не! ще жпло у Ватикаш, бо наступну спробу
зав’язати стосупки з Руссю зроблено тыьки за Ярополка, коли вщо-
мост! про загибель христофоба Святослава досягли Риму.
Походи Святослава. Ольга виконувала державн! функщ! пе як
повноправпа володарка, а як регентка при своему малолппьому сип!.
Роки йшли, Святослав пщростав, але мати не поепппала передати
иому бразди правлшня. Певпою м!рою це пояснюеться своерщною
4*
99
вдачею сила, який не виявляв штересу до державних справ, а, скор!-
ше, мав нахил до военпих авантюр *. У литератур! icnye хибне уяв-
лення, що роальпу владу Святослав об!йняв 964 р. у зв’язку з досяг-
ненням повнолитя. Воно базусться на вшьному тлумаченн! лионие-
вого тексту. В «IIoBicTi временних ли» теля восьми порожшх рок!в
читаемо: «Князю Святославу възрастьшю и възмужавшю, нача воя
совокупляти мпогы и храбры...» [250, с. 52]. Дал! йде опис дивацьких
звичаТв молодого князя, що, напевно, належать до псовдофольклорних
еп!зод!в xpoiiiim. Дехто з досл!дпик!в ладен навиь говорити про
«державппй переворот», шбито здшенений Святославом, впаслщок
чого влада перейшла до його рук. 3 цим удавапим переворотом, зокре-
ма, зв’язували й невдачу Micii Адальберта [116; 516, с. 36; 576, с. 296;
577, с. 50-51].
В лйописному текст!, однак, шчого пе повщомлясться про перехщ
влади до Святослава або про його особисте врядування взагал!. Йдеть-
ся лише про початок вшськово! д!яльност!. Державн! справи зали-
шалися прерогативою Ольги аж до Г! смерт! у 969 р.
Коли пародився Святослав — певщомо. В 946 р., п!д час приду-
шенпя доревляпського повстапня, вш був дитиною, що спещально
вщзначено в лиопису [250, с. 46]. 1снуе думка, що сип Коря паро-
дився 942 р. Вона базуеться па занисах в деяких лйописних кодек-
сах: Тпатському [250, с. 34], Воскресепському [162, с. 278], Софшсько-
му поршому [636, с. 98], Тверському [660, с. 49] та in. Насторожуе
вщеутшеть аналойчних згадок в таких зведепнях, як Лаврентивське
[320, с. 45], Трощько [510, с. 73], Новгородське перше [441, с. НО]
тощо. Важно уявити, що поддбпа довщка могла бути вилучепа б!ль-
ппстю лггописщв; CKopinie, можна шдозрювати iiisniiny шторполящю.
В. М. Тапщов, спираючись на Розкольпицький лггопис, вщпосить
пароджеппя Святослава до 920 р. [654, с. 40], що також неймов!рпо —
на час загибел! батька вш мав би 25 рок!в, отже був би щлком
повнолйшм i в рогептств! Ольги не було б потреби.
Тетина лежить десь посередиш. Дитячий вш Святослава шд час
походу в Деревську волость може бути певпим репером шдрахуншв.
Навряд чи трир!чпа дитипа могла б верхи на кон! орудувати списом,
як про це розновщасться в лггопису. Гадасмо, найправдопод!бн!ше,
вш мав тод! рок!в 8—10 (саме в такому вщ! давньоруськ! феодалы
почипали привчати сво’!х сишв до лицарсько! справи i брати !’х з со-
бою у в!йськов! походи). Отже, пародився Святослав десь близько
935 р. i повнол!ття досяг в середин! 50-х рок!в X ст.
Дослщники звортали увагу на те, що княжич з’явився па свй
у падто лггпього подружжя. В цьому вбачали навйь аргумент для
заперечоння лйописнот генеалог!!’ [333, с. 214; 539, с. 312—314, 369].
Шлюб 1горя з Ольгою укладепо 903 р., коли пароченому було 29, а мо-
лодш 10 рок!в. В!к Ольги (вщзначений лггописами) [357, с. 262] пе
новинеп пас дивувати: па Pyci под!бн! ранн! галюби практикувалися
* Походам Святослава присвячена величезна лПература, що вщбивае piani
погляди й ощпки [163; 275—279; 578; 705; 871; 879; 880 та in.].
100
досить широко. Таким чином, на момент народжепня Святослава його
мати мала 42—44, а батько — 62—64 рр., ситуащя щлком можлива,
особливо, якщо припустити, що майбутшй полководець був не пер-
шою дитиною в родин!.
3 другого боку, коли прийняти за piK народжепня Святослава
942 то виходило б, що загинув вш, не маючи й 30-ти рок!в. Однак
вщ’!жджаючи в другий болгарський похщ 970 р., князь залишив
врядувати на Pyci свогх син1в, з яких принайми! двое були повпол!т-
шми або наближалися до повнол!ття пасйльки, аби самостшпо вико-
нувати держави! фупкцп. Якщо пав!ть припустити, що старший —
Ярополк — народився у 15-р!чного батька, то виходило б, що функц!!
великого князя вш почав виконувати, маючи ледь 13 рок!в, а Олег
став деревлянським князем ще молодшим на пару рок!в. Навпаки,
прийнявши за дату народжепня Святослава 935 р., матимемо цшком
ймов!рну ситуацпо: Ярополк, народившись на початку 50-х рок!в,
мав би на момент вщТ’зду батька 17—18 рок!в, а Олег — па два роки
менше.
Так! гепеалопчш розрахунки необхщш нам для вир!шення дуже
важливого питания, яке постае перед дослщником рапньо!’ icTopii
давпьоруського християнства: чому Ольга не змогла виховати свого
сина в дус! коли пе вщдакост! новш peniri’i, то принайми! шетету
до не!? Б!лыпе того, чому вона, ставши христианкою, не охрестила —
нехай би таемно — малолтпо дитину?
В св!тл! сказаного справа пабувае щлком задовшьпого роз’яснен-
ня. Якщо прийняти, що Святослав народився близько 935 р., а Ольга
хрестилася у 944 р., то на момент хрещеппя Святославу йшов десятий
р!к. Отже, в!н був шдл!тком, здатпим якщо не на власну волю вир!-
шувати особист! справи, то принайми! виявити onip чужш вол!. Свя-
тослав перебував шд впливом дружили (пасамперед, варязько!, тобто
язичеськог), вщчуваючи глибоку вщразу до греко-слов’янсько! в!ри.
1стор!я — велика вит!вниця i часом пщкидае нам дивовижн! пара-
докси. Святослав, перший Рюрикович з чисто слов’янським !мепем,
був за cboim характером найбшыпим варягом з yciei плеяди ки!в-
ських володар!в з того дому.
«Повшть временних л!т» породила певпу традищю, за якою
Святослава нрийнято змальовувати шфантильпою особою, не здатною
зламати щеолог!чну шерщю, започатковану переворотом 882 р. Його
в!рн!сть язичеству тлумачили як вияв байдужост!, шдкреслепо! стра-
хом дискредитувати себе в очах сподвижпивдв: «а дружина моа сему
см!ятися качнуть» [250, с. 52].
Насправд! все було пабагато складнппе. Почати з того, що моти-
ващя тако! позищ!, вкладена до уст Святослава, для друго! половили
А. ст. виглядас фальшивою. За 1горя християпська пария у Киев!
мала великий вплив на державш справи. Тим б!лыпе теля 944 р., за
вРяДУвапня православно! Ольги, що мщно тримала в сво!х руках усю
повпоту влади. Отже, молодий княжич повипен був дбати не ст!льки
про кепкування з християнства, ск!льки про втрату позищй вщжилим
1 надто дискредитовапим в очах феодально! ел!ти язичеством. При-
наимн! слов’янська частипа класу в быыпост! сво!й тяж!ла до ново!
101
в!ри, i цьому значною м!рою Ольга завдячувала мщносп свого ста-
новища, навив при дорослому сит.
Наявшсть аптихристияпсько! опозицп зпову вццграла деструктив-
пу роль. Комусь було випдно виростити з Святослава перекопапого
супротивника тим силам, на як} спиралася його мати. Зробити це,
можливо, було не дуже важко, якщо врахувати складтсть становища
Pyci в середин! 40-х роюв X ст. Святослав вир!с фанатичним ворогом
ново! penirii, що кр!зь усе свое недовге життя nponic нехитру щейну
платформу, суть яко'} полягала у стверджепт прюритету меча й фЬ
зично’1 сили над розумом.
Другим антихристиянський терор. Доки Ольга була жива i мщно
тримала важел! державного управлшня, Святослав стримував сво!
антихристиянсый емоци i виявляв щодо пово! в!ри зовпшшю лояль-
nicTb. Вщмовившись хреститися сам, Bin не Mir заборонити це шшим.
«Аще кто хотяше волею креститися, пе брапяху, но ругахуся тому»,—
читаемо в «IIoBicTi временних лк» [250, с. 51]. Фраза павмиспо неяс-
на, граматичпо не нобудована. В н!й пемае суб’екта. Обидва д!сслова
в головному речешп стоять в третш oco6i мпожини 1мперфекта: «пе
забороняли, але глузували». Хто саме робив це? Святослав i Ольга,
як випливас з контексту? Навряд чи, бо важко уявити, щоби ки!в-
ська княгиня висм!ювала власну Bipy. Залишаеться думати, що
йдеться про сустльство в щлому — на Pyci не переслщували, а ви-
см!ювали тих, хто хопв хреститися. Однак серед тих зневажепих
пеофтв була й сама могутня та рппуча у д!ях княгиня. Християн-
ство активно пробивало co6i шлях, i, CKopiine, той був вартий CMixy,
хто чшлявся за дискредитовапе поганство.
Цитована лггописпа фраза спричинилася до традицп змалювапня
Святослава людипою, байдужою в справах релшйпих, за яко! па
Pyci язичпикам i християнам жилося спокшно. До 969 р., напевно,
так вопо й було, але теля смерт! Ольги Святослав, парештц дав вихщ
зненавистЕ Розпочався другий антихристиянський терор, який тривав
nenoBiii три роки (969—972). Почасти вш, мабуть, був подиктований
розвитком подш. Благодушшсть князя, зумовлена його вшськовими
устхами i славою, здобутою на ратпому поприщ!, тривала недовго.
Провал схщпо!" полпики, що енровокувала печешзьку навалу i спри-
чипилася до втрати надчорпоморських земель, певдач! па Балканах,
розмах народпо-визвольно! боротьби болгарського народу, очевидна
перевага в1зантшсько1 дипломат!! та збро! — все це не могло пе
призвести до прагнення звалити па когось наслщки свое! власно!'
ддялыюсть Ними стали християни — чужинц! (греки та болгари)
i сво!. До цього, певно, додалися зовншшьонолиичп! м!ркуванпя.
В очах Святослава християни були репрезентантами пров!заптшсько1
полиики. Адже Руська православна церква адмппстративпо шдляга-
ла царгородськш naTpiapxi'i. Ii очолював арх!с,рей-грек, призначений
narpiapxoM i зобов’язапий викопувати його розпорядженпя. Тим ча-
сом у ход! друго! балкансько! вшни В!зант!я з союзника Святослава
(правда, досить ефемерного) перетворилася на головного супротивни-
ка, що пе могло не вплинути на його ставленпя до «грецько!» в!ри.
Важливе повщомлення про розв’язаний Святославом антихристи-
102
янський терор е у В. М. Татищева. Посилаючись на 1оаким!вський
лНопис, Bin пиите- «По смерти Ольги Святослав пребывайте в Пере-
яславцы на Дунае, воюя на казари, болгоры и греки, имея помосчь
от тестя, князя угорского и князя ляцкого, не единою побеждая, по-
следи за Дунаем у стены долгие (какая сия степа, и где, я описания
пе нахожу) все войско погуби. Тогда диявол возмяте серца вельмож
нечестивых, начата клеветали на христианы, сусчия в воинстве,
якобы сие падение вой приключилося от прогневапия лжебогов их
христианами. Оп же толико разсвирене, яко и единаго брата своего
Глеба не посчаде, но разными муки томя убиваше. Они же с радостию
па мучение идяху, а веры Христовы отресчися и идолом поклонитися
не хотяху, с веселием венец мучения приимаху. Он же, видя их
пепокорение, наипаче на призвитеры яряся, якобы тии чарованием
неким людем отврасчают и в вере их утверждают, посла в Киев, по-
веле храмы христиан разорили и сожесчи и сам вскоре поиде, хотя
вся христианы изгубили» [653, с. 111].
Це повщомлення не можна визнати вигадкою тзтших лыопис-
щв — вопо н!чим невиправдане i зовс!м пепотр!бне з погляду пашвпо!
концепщт, спрямовапо! па возвеличения дому Рюрикович!в. До того ж
в цитовапому текст! бачимо яскраве вщображеппя ранньосередпьо-
в!чно! щеологп (рад!сть мучеництва), абсолютно протипоказно! не
лише просвИпицькому XVIII ст., а й фшософи передгумашзму, що
властива для давньорусько! лыератури XII—XIII ст.
Деяк! детал! привертають особливу увагу. По-першо, тут названо
причину аптихристияпського терору — прагпеппя перекласти па хри-
стиан провипу за власш полыично-вшськов! невдачЕ По-друге, дуже
щкаве 1м’я Гл1ба — Святославова брата, що постраждав за Bipy.
В наявпих л Полисах вщсутш жодш вщомост! про шших д!тей Коря
й Ольги, кр!м Святослава. Однак мовчання джерел далеко пе завжди
е перекопливим аргументом. Ми по маемо жодпих шдстав думати, що
Святослав був перв!стком у сво!х батыйв, як це часом твердить
дослщники [539, с. 369]. 1гор та Ольга, напевно, мали д!той до Свя-
тослава, але навряд чи серед пих були сини, як! дожили до 970—
971 рр. 1пакше Святослав не успадкував би кшвський престол. На-
певно, то були д!вчата, як! не могли претепдувати на великокняз!в-
ський титул, або ж хлопц!, як! померли, не досягши повнолынього
в!ку. Загиблий Гл!б був або молодшим сипом 1горя й Ольги, або ж
перщним братом Святослава, що нам здаеться ймов!рн!шим.
По-трете, важливим с повщомлення про християп, як! перебували
У вшську Святослава. Це дас можлив!сть шдтвердити в!рогщшсть
коментовапого звщомлення зовс!м з ininoro боку. Угода, укладена
Святославом з 1оапом Цим!сх!см шсля поразки пщ Доростолом
У 971 р., пе м!стить шяких патяюв на християп у склад! русько!
сторони. Русь, яка домовлялася з греками того року, була язичеською.
Вона присягалася Перуном i Волосом, чим протиставлялася «бого-
вдохповенпим царям» loany, Василю, Константину та грецькш сторо-
на взагал! [250, с. 60—61].
Якби князь ставився терпимо до християн i не переслщував ix,
тако! формули не було б i угода, пщписана пщ Доростолом, повтори-
103
ла б формулювання договору 844 р. з властивим для пього релйтйним
дуал!змом. Отже, або християн у вгйську Святослава взагал! не було,
або ж 'lx винищено шд час вшни. В обох випадках дискримшащя
адеппв ново! в!ри поза сумшвом.
Нарешт!, одним з конкретпих вияв!в репресш, здшснювапих Свя-
тославом, е нищення церков. В. М. Тапщев називас серед зруйпова-
них буд!вель Софшську церкву, фупдовану Ольгою [654, с. 241]. Та-
ка ж доля сшткала й Миколахвську церкву на Аскольдовш могил!
[653, с. 110, 117].
Вщомост! про руйпування церков Святославом шдтверджуються
й археолопчпо. Йдеться про вщкриття у Киев! па Старокшвськш ropi
(територ!я м!ського некрополя IX — початку X ст.) язичеського ка-
пища, при спорудженп! якого використано рештки муровано! споруди
з фресковим розписом (694). Такою спорудою могла бути лише
ранпьохристиянська церква, найправдопо/цбпппе — ротонда, збудо-
вана в доволодимировий час (теля 972 р. ки!вськ! церкви не зазпава-
ли руйпацп). Важливим с, що поблизу капища вщкрит! залишки
ротопди початку XIII ст., причому в руГнах споруди знайдепо буд!-
вельпий матер!ал (плшфа) X ст. [78].
Очевидно, першу ротонду було зруйновапо, а шзнйпе на ii м!сц!
збудовано нову — десь на передам! XII—XIII ст. Зпищення старо’!
могло статися лише в перюд другого, Святославова, терору — м!ж
969 та 972 рр.
Князювання Ярополка. Якщо Ольга пе змогла навернути до
християнства свого сипа, то зовс!м innie було становище ii опук!в,
зокрема, найстаршого серед них — Ярополка. Народився вш десь на
початку 50-х рок!в, коли Ольга, напевно, вже була християпкою.
Святослав, зайнятий вшськовими вправами, мало уваги придыяв ро-
дии! i бигышеть свого часу проводив у чужих краях. Тому стара
княгиня, постшпо перебуваючи в Киев!, виховувала опуюв на свш
розеуд.
Звщки походила законна жшка Святослава — мати Ярополка та
Олега — нам невщомо. Лйописи повщомляють лише про походження
молодшого Святославича — бастарда Володимира [250, с. 57]. Оскшь-
ки л!топис1п перекази (зокрема, легенда про Роппду) [320, с. 75—76]
протиставляють майбутнього просвНника його братам, ясно, що двое
старших сишв Святослава пародилися у законному шлюбЕ
В. М. Тапщев поб!жно стверджус, що мати Ярополка — угорська
принцоса [653, с. 118, 372]. Названо !сториком !м’я — Проделана —
с чиспсшькою здогадкою, яка базусться па преамбул! угоди 944 р.
[653, с. 118; 654, с. 218]. Синов! 1горя й Ольги на момент укладення
того договору ще пе було й десяти; отже, його жшка (пав!ть май-
бутпя) пе могла самостшно д!яти через малол!ття. Проте теза щодо
угорського походженпя Ярополково’1 матер! заслуговус на увагу, як
ц!лком правдопод!бпа. Для пас вона набувас особливого значения:
якщо жшка Святослава справд! була угорською принцесою, то, на-
певно, належала до християнського в!росповщання: па середину
X ст. пова Bipa набула в Угорщит патвпого становища. Король
Гейза Великий (сучасник Ольги та Святослава) хрестився в Копстап-
104
тинопол! за грецьким обрядом — пезважаючи на те, що в цей час
в Угорщшп взяла гору проримська парт!я.
Таким чином, мати Ярополка, будучи христианкою, виступала
стльницею Ольги. Не дивно, що хлопець виховувався у християн-
ськш Bipi. Його християнськ! симпати засвщчеп! й В. М. Татпцевим;
вш шдкреслюе «кротость, благонравие и любовь к христианам» [654,
с. 225] та «склонность к христианству» [653, с. 118].
Дружиною старшого Святославича була грокиня, тобто в!зант!й-
ська (за шшими вщомостями — болгарська) принцеса. Ii належншть
до християнства шдкреслепа джерелами, як! називають I! «розстри-
женою черницею» [250, с. 63, 66; 707, с. 43]. Найправдопод!бн!ше, що
наречепих для Святослава та його законних син!в вибирала сама
Ольга. Виб!р I! визначався як полйичпо-дипастичпими, так i рел!гш-
ними м!ркуванпями.
Ярополк, за вс!ма дапими, був серед давньоруських кпяз!в люди-
ною ново! геперащ!. Шзшше з’являсться плеяда д!яч!в з шдвищепим
штересом до розумово!’ д!яльност!, нросв!тпик!в в широкому розумш-
ш цього слова: Ярослав Мудрий, полп-лот Всеволод Ярославич, ф!ло-
соф i публщист Володимир Мономах, його син Мстислав, що брав
участь у складанн! л!топис!в, б!бл!оф!л й засновник шк!л Роман
Ростиславич, аматор архйектури Рюрик Ростиславич i т. д.
Ярополк в!др!зпявся вщ попередниюв саме посилепою увагою до
духовного життя, його «любов до християп» шдкреслепа не випадко-
во. За Ярополка па Рус! вщновлепо лйописання, зпикле шсля пере-
вороту 882 р. [532, с. 173—187]. Звщси ж його тяжшпя до культурпих
кра!п, якими на той час були В!зант!я, Болгар!я та захщн! («като-
лицьк!») держави. Все це в очах тогочасних д!яч!в на кшталт
Свшельда, Добрин!, Блуда ! под!бпих до пих аматор!в лицарсько!
збро! виглядало небезпечним дивацтвом.
У лйератур! жваво обговорювалося питания, чи сам Ярополк був
христианином, чи лише обмежувався простою симпатшю до ново!
в!ри. Частина дослщпиюв схилялася до першого вар!анта. Сорйозним
аргументом на користь ц!е! думки е точна дата Ярополково! смерт!
(11 червня), наведена Таковом Мшхом [180, с. 245]. Вопа могла
бути запозичена лише з церковних докумеппв (синодика або помяп-
ника); звщси автоматично випливас палежшсть Ярополка до хри-
стияпсько! церкви [464].
Б!лы1псть дослщниюв, одпак, заперечують цю тезу, посилаючись
па мовчання джерел. Цжаво, що В. М. Татпцев теж пе зпайшов
жодпих вказ!вок щодо хрещенпя молодого князя.
Головною помилкою ycix досьогодшшшх досл!дник!в с перекона-
н!сть, що вс! давньоруськ! зворхпики доволодимирових час!в могли
стати христианами лише у дорослому в!ц!, внаслщок свщомо прийня-
того рнноппя. Ця передумова зовс!м невТрна. Ярополка вопа, в кож-
ному раз!, не стосуеться. В джерелах дшсно вщсутш натяки щодо
наверпення Святославич!в у дорослому вщ!. Якщо !х охрещено ще
в колисщ, то в повторному акт! пе було потреби. Отже, язичниками
обидва княжич! пе були школи, i згадувати спещально про обряд
хрещення теж не було жодпо! рацп.
105
Важко уявити, що Ольга, яка дуже любила Святослава [250, с. 52]
i, напевно, ще быьше любила опуюв, могла приректи ix безсмертну
душу на в}чний вогопь, уготовапий вс!м нехрещеним па тому свт
(а вони могли пе дожити до свщомого павернення!). Якщо вона
виявилася безсилою врятувати сина, що уперся в свош язичеськш
затятосп, i пшилася надшю: «Аще Богъ въсхощеть помиловати роду
моего и земли Русьськые, да вложит имъ па серце, обратитися къ Бо-
гу, яко же и мп!> Богъ дарова» [250, с. 52], то з немовлям, залишеним
ii тклуванпю, вопа могла д!яти piniyniine. В крайньому випадку акт
хрещення малого Ярополка Mir вщбутися тасмно вщ батька та його
оточеппя, але в цьому пе було потреби. «Аще кто хотяше креститися,
пе брапяху...» — щ лпописн! слова, вщнесеп! до малолИшх Свято-
славшпв, можуть пояспити дивну граматичпу структуру речепня.
Субъектом, очевидно, виступас сам Святослав та його дружина, про-
тиставлеш Ользц Ярополку та Олегу. Можливо, у викладц що дшшов
до нас, нав!ть зроблепо купюру, присвячепу Святославовим на-
щадкам.
Може випикнути питания, чому Святослав, настроений вороже
щодо христиан, залишив престол сипу-християнину? По-перше, у пьо-
го пе було inmoro вибору, осшльки Олег також, мабуть, був хри-
стианином, а малий Володимир не вважався за законного спадкоем-
ця. По-друге, войовпичий князь звик лишати Ки!в на християнку-
Ольгу. По-трете, Ярополка посаджепо на кишський спл тимчасово, па
перюд военного походу i ще за життя Ольги. Поворот в позицП
Святослава i початок другого антихристияпського терору сталися
шзшше, шд час перебувапня великого князя в Болгарн, коли його
син-християнин уже викопував функцп киТвського князя.
Стаття 1044 р. Пщ 1044 р. в «Повкгп временних лИ» читаемо
дуже цшаве, безпрецендептпе в християнсышх хротпках, повщомлен-
пя: «Выгребена быста два князя Ярополкъ и Олегъ, сына Свято-
славля, и крестиша кости ею, и положи я въ церкви святыя Богоро-
дица» [250, с. 143].
Дослщники давно дивуються з приводу pie’i дивовижно!’ акцп:
християпська практика не знав обряду хрещепня пеб!жчик1в. Такий
акт ршуче протир!чить, зокрема, копценцп, викладепш Тларюном
в «Слов! про закон i благодать» — трактат!, написаному пом!ж 1037
i 1051 рр. [284, с. 649], тобто саме тод!, коли вщбувалося удаване
хрещепня kictok. В цьому твор! благодать (шзпаппя Христа) трак-
тусться як свобода; нрилучення до не’! може здшспюватися лише за
умов свщомого волевиявлення. Тларюн займав визпачне м!сце в цер-
ковшй icpapxii Ярославових час!в, навряд чи вш допустив би под!бне
блюзтрство, та й сам великий кпязь, мабуть, пе паважився б па
под!бне.
До сумп!в!в схиляс й виб!р креатур. Чому об’сктом обряду вияви-
лися Ярополк i Олег, продставпики поб!чпих л!пш княжого роду?
Перший з них до того ж виступав супротивником Володимира Свя-
того, офщшно ствердженого просвИником Pyci. Скор!ше, предметом
потойб!чних шклувань мали стати предки Ярослава по прямш ль
nil — Святослав, 1гор, Рюрик.
106
Отже маемо справу з явно зшсовапим, переосмислепим текстом,
початковий зм1ст якого був зовс!м пилим. Бачимо певш озпаки
шзнього редагуваппя i зв’язано! з ним деформацп початкового тек-
сту. В деяких штописних кодексах твердиться, що охрещений прах
Ярополка й Олега поховапо у церкв! св. Богородиц! у Володимир!,
«юже б1з самъ созда благовЪрный князь Владимиръ, крестивый всю
землю Рус кую» [440, с. 83]. Проте уточнепня здаеться неймов!рним.
Не було шякого сенсу переносити прах убитих княз!в з Овруча та
Родш до далекого волинського центру. Дослщники справедливо вва-
жають слова «У Володимир! i т. д.» шзшшою вставкою, пропопуючи
для ii" пояснения щлком пероконливу причину. Без цих сл!в речения
набирае щлком зрозумыого зм!сту: Ярополка й Олега поховапо в Кие-
Bi у Десятиннш церкв!.
Д. С. Лихачов пише, що згадка м!ста мае на уваз! не Володимир-
Волинський (заспований Володимиром Святим), а Володимир-на-
Клязьм!, закладений тезком «р!впоапостольного» князя — Володи-
миром Мономахом. Вставку того !меш в!н пояснюе щеолоНчпими
претенз!ями «урядових к!л Москви XV—XVI ст., як! прагнули п!д-
креслити значения м!ста Володимира i його патронально! свя-
тин! — Успенського собору» [357, с. 381; пор.: 157, с. 31; 161,
с. 153-154].
Як би то не було, текстова педоречнють в статт! 1044 р. здаеться
очевидною i свщчить про невдале редакторське втручання. Ця стаття,
як переконливо доведено О. О. Шахматовим, пе наложить до так
званого «Найдавшшого зведепня», укладеного за час!в Ярослава
Мудрого i доведепого до 1037 р. В тому вигляд!, в якому цей уривок
читаеться в наявних текстах, в!н з’явився шд пером Никона Печер-
ського або автора «Початкового зведепня» 1093 р. [755, с. 415—416;
358, с. 56-58].
Гадаемо, що спочатку в статт! розповщалося не про хрещення
к!сток Ярополка та Олега, а про ix перепоховання, про перенесенпя
праху до Десятинпо! церкви — под!бно до того, як за Володимира
туди ж перенесено прах Ольги. Це був акт, аналопчний неодноразо-
вому перезахоронению оставив Бориса й Гл!ба. Под!бна процедура
могла бути здшснепа лише з останками хрещепих oci6. Для читач!в
XI ст., добре пошформованих про релтйну палежшсть обох поийних
княз!в, спещальна мотиващя акту була пепотр!бпа. А шзпшн редак-
тори, не зпаходячи в хрошках яспих повщомлень про хрещеппя
старших брат!в Володимира i вважаючи ix за язпчпишв, природпо,
повинш були замислитися над юторичпою достов!рн!стю повщом-
лепня.
Отже, слова «и крестиша кости ею» вважаемо такою ж вставкою,
як i згадку м!ста Володимира. Порвинпий текст, напевно, читався
так: «Выгребоша два князя, Ярополка и Олега, сына Святославля,
и положиша я въ церкви святыя Богородица». Снраведлившть тако!
РеконструкцП тдтверджусться граматичпо. Копструкщя «положи-
ша я» подас об’скт у двошш. Таким чином, його узгоджепо з поне-
редшми словами «два кпязя... сипа Святославля», а пе з словами
вставки «кости ею», як це виходить з тексту «Повит! временних л!т».
107
Коли б згадка про истки !снувала в первинному текст!, то дал!, на-
певно, читалося б: «и положиша ихъ...» (курсив м!й.— М. Б.).
Зазначимо: перезахоронювалися «к!стки», отже обох княжич!в
поховано за обрядом не спалення, а плонокладення, що також свщ-
чить на користь висловлено! гшотези.
Зносини i3 Заходом. Виходячи з наявних даних, Ярополк був
людиною слабохарактерною, перпнучою в д!ях, який легко шддавався
впливу !пших oci6. Так, у деревлянському конфлжп, внаслщок якого
загипув Олег Святославич, Ярополк виявився Краткою в руках Свь
нельда, який пережив чотирьох зверхпивдв i добре ор!ентувався
у тогочаснш пол!тичнш обстановц!, постшпо змщнюючи свое стано-
вище. Шд час конфликту з Володимиром фатальним порадником
Ярополка став зрадпик воевода Блуд, через якого молодий князь
загипув.
Якоюсь м!рою ця особлив!сть вдач! зумовлювалася характером
виховання в дус! християнських чеспот, протиставлепих традищйно-
му «лицарству» язичесько! мораль Складна д!алектика християн-
сько! етики, що ув!брала в себе найвишукашпп концепцп шзпьоап-
тично! ф!лософ!1, виявилася пе тд силу повонаворненим пеоф!там,
звиклим до прим!тивного кола щей, зведепого, по сут!, до культу
грубо!’ сили. Звичайно, в практичних повсякденпих кол!з!ях i кон-
флштах т!, що мали звичай присягатися збросю, д!ставали перевагу
перед адептами нових погляд!в, озброспими нереважно абстрактними
мудруваннями та чисто лопчними конструкщями.
Тому не дивно, що ж!ноче оточення Ярополка в особ! його бабки,
матер!, а шзнппе дружини також мало пеабиякий вплив па свщом!сть
кпязя i на його позицно в кожному конкретному випадку.
Це необхщно враховувати у зв’язку з повщомленнями про стосуп-
ки Ярополка з Гермапською !мпер!ею та з папським престолом, що
дало можлшнсть деяким дослщникам вважати цього князя трохи чи
не першим речником «прозахщно! пол!тики» [466, с. 121; 516, с. 38—
39]. Па жаль, наявт вщомост! мають падто поясний i пепевний ха-
рактер.
В однш з шмецьких xponiK (Annales Althensis) шд 973 р. роз-
повщаеться про вщправку руським князем посл!в до Кведлшбурга.
резиденцП !мператора Отона I [An. Alt., р. 798]. Жодних ведомостей
про мету ц!е! Micii або про коло обговорювапих питань пе наводиться.
Тому пе можемо судити, чи стояла тод! па порядку денному проблема
церковно-релптйних стосунюв, хоча для середпьов!ччя вона була
першочерговою, i без не!’, напевно, пе обходилися жодп! перетрак-
тацп.
Заслуговуе на увагу imne: хрополопя Micii. Посольство вщправ-
лепо пегайпо теля смерт! Святослава, як т!льки Ярополк вщчув себе
справжшм володарем Pyci. Можливо, це його перша самостшна
дипломатична акц!я i ор!ептувалася вона на захщ. Вт!м, в цьому
пемас шчого дивного: стосупки з В!зант!бю у Киев! внаслщок невда-
ло! полИики Святослава були вкшець зшеоваш; принайми! ближчим
часом вопи мали визначитися ганебною угодою 971 р., за якою Русь
фактичпо втратила вс! сво! позицп у НадчорпоморТ’. 3i сходу на Русь
108
насунулася печешзька навала, що прокотилася аж до Угорського
корол!вства. Залишалося одно: шукати сшлки на Заходь
Чи досягло посольство 973 р. якихось вщчутних результапв —
невщомо. Через деюлька роюв па Русь прибула Micia з Ватшану.
Запис про не! збершся в Никошвському лИопису шд 979 р: «Того же
чЪта пршдоша послы къ Ярополку изъ Рима от папы» [440, с. 39].
Знову шформащя надто лакошчпа. Шчого не сказано ani про мету
посольства, ani про його результати. Дата також не дуже достов1рна:
деяю дослщники вщносять цю под!ю до 977 р. (версия офщшно ви-
знана Ватшаном).
ВНм, можна думати, що посольство до Ярополка було ycniinni-
шим, шж MiciH Адальберта. Деяю йторики звертають увагу на
повщомлення шзнппих джерел (XI—XII ст.) — Петра Дам1ан1 [Pet.
Dam., р. 977—979] та хрошки Адемара Шабанського [Adem. Hist.,
р. 48] (точпппе, ii штерполятора), яш засвщчують тогочасне «хре-
щення Pyci». Звичайно, повщомлення становлять собою своерщний
джерелозпавчий курйоз, але вщ нього не можпа вщмахнутися, як це
робить, паприклад, Б. Я. Рамм [516, с. 38—39]. Кожпа легенда
завжди мае певпий 1сторичпий змшт — шакше ii поява буде незро-
зумшим феноменом. Немае пщетав говорити про хрещепня Pyci
у 70-Ti роки X ст., але ймов!рно, що думка про удавапе навернення
спровокована реальпими вщомостями про усшшне посольство Ваи-
капу на Русь, та його наслщки, по-своему усвщомлеш й витлумачеш
хрошстами XI—XII ст. В кожному випадку повщомлення Дам1ан1
та штерполятора Адемара при веш ix непевносп заслуговують на
увагу. 3 них, зокрема, випливае, що в очах Заходу Русь час!в Яро-
полка була християпською крашою i сам князь виступав речником
християнсько! в!ри.
Третей антихристиянський терор. Тротш i останпш спалах анти-
християнсько! боротьби зв’язуеться з 1менем Володимира Святосла-
вича, в подальшому проголошеного проевпником Pyci. Парадоксаль-
шеть pic! кол!зп не повинна пас дивувати. Одним з поширепих
штамшв церковно! пропагапди була теза про евгешчну Miciro Христо-
во! в!ри, завдяки якш кожний неоф!т, прилучений до благодап, удо-
сконалюсться духовно (а часом i ф!зично, позбавляючи тих або шших
хвороб чи калщтв) i переходить на новий, вищий щейно-моральний
щабель. Звщси — тенденщя протиставляти характеристику конкрет-
ного вторичного д!яча до хрещенпя його удосконалепому образу
шсля самого акту.
До 988 р. майбутнш просвИник виступае перед читачем як посш
ycix можливих rpixiB та пороюв — жорстокий i брехливий, розпутник
1 п’яниця, зрадник i ошуканець, здатний па паймерзепшпп вчинки
(як, скаж!мо, згвалтування Рогнщи на очах 1! батька та матер!)
[320, с. 299—300]. Шсля 988 р. Володимир перетворюеться на мудрого
1 справедливого державця, що дбае за щастя й процвыапня пщвладпо!
краши i шклуеться про cipnx i голодних i до того ж демопструс
еталон етичних чеснот й доворшеносп.
1деолопчне спрямування Володимирово! полынки в перюд бороть-
би за кшвський престол було глибоко мотивованим i щлком законо-
109
м!рним. Повторювалася ситуащя «маятникового коливання», вже
неодноразово вплюваного в конкретш перипетп кшвського змагання
за владу. Непевшсть, невщстояшсть стосунюв у самому дом! узур-
патор!в робили цей «маятник» неминучим: практично кожний з чер-
гових зверхниюв вступав на великокняз!вський престол з ввдчуттям
глибоко! образи на попередника. бдипий виняток становила Ольга,
яка взагал! не мала юридичних прав для полпичних претензй i опи-
нилася па великокняз!вському стол! волею трагичного випадку. Т!льки
ii сходження па верховну сходинку державно! icpapxii обишлося без
карколомного повороту в пол!тичному та !деолог!чному курс!.
Олег вступив на ки!вський престол внаслщок вбивства Аскольдз,
спираючись па аптихристиянську опозищю в Pyci. Irop, протягом
шлькох десятшпть усунутий в!д влади, звик ор!ентуватися на ворож!
Олегу прохристиянськ! сили; зв!дси його симпатп до «грецько! в!ри».
Аналопчним чином в!дсторопений в!д врядування Святослав, мусив
спиратись на язичеськ! верстви, копфроптован! властолюбии i често-
любии Ольз!.
У ще складтшому становищ! опинився Володимир. Bin був
бастардом, позашлюбпим сипом Святослава i Ольжино! ключниц! Ма-
лупп, дочки Малка Любечанипа й сестри вщомого згодом Добрин!
[250, с. 57]. Це наклало певний вщбиток на характер майбутнього
князя i його поведшку на початку державно! кар’сри.
3 приводу сощального походженпя Володимира написано багато,
в тому числ! й досить фантастичного. Сусшльне (i юридичне) ста-
новище матер! !мпонувало деяким дослщникам, ладним стверджувати
«демократичний» родовщ «р!вноапостольного князя [738; 739; пор.:
542, с. 47]. Малушу вважали за звичайну служницю, нав!ть нев!ль-
ницю, i це на!вно проголошувалося трохи пе запорукою видатпих
чеснот i зд!бностей I! сипа. Все це, звичайно, пе б!лыпе, як бапальний
романтизм, малокорисний з погляду паукового дослщження.
Головною шдвалиною думи щодо належпост! Малуш! до сусшль-
них низ!в е ештет «робичич», застосовапий Рогтдою до Володимира
[320, с. 75]. Його тлумачили буквально, та й ще з позицп сучасно!
термнюлоп!. Тим часом, у давни Pyci вирази «раб», «раба», «рабы-
ни» (також «роба», «робыни»), етимолопчпо зв’язаш з словами
«робити», «робота», означали пасамперед, людипу прац!, людипу при
д!л! (в тому числ!, звичайно, й нев!льпика). Однак вони не мали
спещально станового зм!сту. Раби в сучасному зпаченп! термшу (т!,
що перебувають у рабств!) давпьоруською мовою називалися холопа-
ми (коли вопи були зайпят! у виробпицтв!) або челяддю (коли
працювали в сфер! обслуги).
Застосовапий Рогшдою еитет, шдкреслено образливий для Воло-
димира, мав па мет! завдати прикроет! княжичу, а вщтак його не
можна вважати за адекватне вщбиття справжпього сощального стано-
вища ani самого претендента на руку полоцько! кпяжпи, ап! його
матер!. Базувати па цьому терми! в!дпов!дп! висновки так само
небезпечно, як i на слов! «холоп», яким московськ! бояри XVI—
XVII ст. пазивали себе у чолобитних на царське !м’я.
В лператур! е нимало дивовижних домисл!в з цього приводу. По-
110
силалися на фольклорш свщчення (в старинах киТвського циклу), за
якими брат Малупп Добриня юлька рок!в був конюшим (стайничим)
при великокняз!вському двор! [542, с. 47, 739]. Звщси робився висно-
вок i про його «невшьницьке» становище. Вщомо, однак, що штал-
мейстер при двор! феодального володаря — одна з найвищих придвор-
них синекур, за право волод!ти якою змагалися найшляхетншп
представпики вищо! аристократ!!'. Так само — посада ключниц!. Це
не служпиця, що носить при паску ключ! вщ комори з пров!антом
(як наТвпо думав С. Скляренко). Це одна з провщпих фрейлш двору,
можливо нав!ть, перша з них — щось на вз!рець лорда-охоронця
печатки.
Таким чином, Малуша була представпицею найвищих гал наив-
ного класу i пайближчою наперсницею княгине В л!тератур! ви-
словлено Нпотезу, за якою батькой !! був деревлянський князь Мал
[749; 755, с. 340—378], але вона пе шдтвердилася. 1м’я Малко
(Малкъ) — скорочена форма !мен! з основою «Мал»,— як 1вапко
вщ 1вап, Степапко вщ Степан, Юрко вщ Юрш i т. п. Та попри ф!ло-
лопчну можливкть дослщники заперечують тотожшсть Малка Лю-
бечанина (уроженця м!ста Любеча на ЧершНвщиш) i князя Мала
[309, с. 336; 357, с. 295; 539, с. 384].
Становище позашлюбно! дитини позбавляло молодшого княжича
законних перспектив па престол, що в очах честолюбно! Рогпщи
робило його малобажаним претендентом на роль чоловша. Вона вол!-
ла Ярополка, мабуть, не так за його чеспоти, як за переваги старшого
сина i першого спадкоемця великокняз!вського престолу. В л!тописах
подано легенду про запрошення малол!тнього Володимира до Новго-
рода [250, с. 57]. Переказ мае щкаву деталь: новгородщ, шд’южеш
Добринею, просять у Святослава його молодшого сина. Отже, разом
з неповполтпм княжичем швшчна столица одержала i його дядька,
який став там господарем становища.
Легенда мктить нимало сумшвного. Насамперед — згадку Новго-
рода в рол! швшчного центру (яким в дшспост! була Ладога). Але
не шдлягае сумшву, що торговельна фактор!я над Волховом в цей
час швидко зростала. В перппй половин! XI ст. вона перетворилася
на визначний пол!тичний центр. Тому не без пщстав будь-яка кол!-
з!я, пов’язапа з давньоруською Швшччю, лог!чно проектувалася на
Це м!сто. Як би то не було, державна д!ялыпсть Володимира розпо-
чалася у цьому perioni.
Конфл!кт м!ж Ярополком i Олегом, що закшчився наглою смертю
останнього [250, с. 63—66], не м!г не схвилювати Володимира та його
Дядька. За твердженпям л!топису, саме смерть Олега спричинилася
До втеч! Володимира до Швец!!. Це дае шдстави пояспювати цей вчи-
пок страхом Володимира за свое життя, а вщтак звипувачувати
Ярополка у братовбивчих задумах [190, с. 372; 381, с. 453]. Тут
маемо прикре пепорозумшпя (може, нав!ть неусвщомлене): шзппш
нодп, в яких брали участь Святополк Окаяний, Борис, Гл!б, Свято-
слав та Ярослав Мудрий, проектуються на давншп часи, а вщзначена
Ще О. О. Шахматовим паралель Ярополк — Святополк надто тяж!с
над уявою !сторик!в. Тим часом в загибел! Олега Ярополк не був вин-
111
ний i зовс1м не прагнув до криваво’1 розв’язки. Навпаки, вш щиро
оплакував смерть брата, докоряючи inipiaTopy усобиц! Свшельду
[250, с. 63].
Нам невщома точна дата загибел! Олега та Володимирово! втечь
Справд!, Володимир був малою дитиною, коли 970 р. по!хав па Швшч
[415, с. 299], але в под!ях м!жусобно! вшпи д!е, як доросла людина.
Добриня вщсунувся на другий план, звшьнивши поле д!яльност! для
молодого княжича. Гадасмо, с вс! шдстави взяти цю поширену верспо
шд сумшв. 1шц!атива друго! фази внутршшьо! боротьби виходила
в!д Володимира, зор!ептованого властолюбним дядьком. Втеча за море
мала явно провокацшний характер й по сут! не була втечею. Йшлося
про шдготовку до в!дкритого виступу проти Ярополка i пошуки со-
юзпик!в.
На початку свое! д!яльност! Володимир не мав шдтримки па
Pyci. BipHinie, в тогочаспих полйичпих под!ях його просто пе вра-
ховували. Людина, позбавлена законних прав па престол, пе могла
бути знамепом, на яке те або innie угруповання зажадало б зробити
ставку. Тому Добрин! довелося докласти серйозних зусиль, аби ввести
свого незаконнонароджепого пебожа в гущавину полйично! гри.
Ярополк спирався на прохристиянськ! сили, як! постшно змщню-
вали позиц!!. Отже, розраховувати па шдтримку ц!с! частипи давпьо-
руського боярства i дружипи Володимиру не доводилося. Однак
i язичеська частина феодального класу не могла стати надшпою
опорою молодого претендента на престол. Вопа не становила сдност!
й, напевно, мала власних л!дер!в, як! не посшшали шдтримувати
Малушиного сипа. Як справедливо шдкреслював Б. Д. Греков, у ко-
л!зп 70-х рок!в який-небудь Свшельд м!г розраховувати на замшу
династи Рюрикович!в династию Свшельдич!в [190, с. 247].
бдине, на що могли обпиратися Володимир ! Добриня — на
наймане варязьке вшсько. Таким чипом, шведський вояж молодшого
Святославича та його ошкупа мав па мет! шдшукати вшськов! сили,
достатш для самостшпого виступу. Через р!к або два вт!кач! повер-
нулися !з сильною дружиною, пайпятою па грош! новгородсько!'
торговельпо! ел!тп.
У цш новш усобиц!, що за лйописними дапими почалася 978 або
980 р. [250, с. 63—67], Ярополк, незважаючи на безумовну перевагу
сил, д!яв папрочуд нерппуче. Поставивши себе в залежшсть вщ
восводи Блуда, залишив Ки!в, де мав пайбшыпу шдтримку, i шпець
кшцем загипув вщ руки свого норадпика. Володимир вступив па
великокпяз!вський престол, пе маючи жодного конкурента, оскЕчьки
обидва його брати загипули.
Прийшовши до влади, Володимир мусив, припаймш па перший
випадок, д!яти вщповщно до обрано! пим (точнппе, його дядьком)
полйичпо! лш!!. Bin nocie м!сце лщера антихристиянського угрупо-
вання — хоча й не законно, але княже походженпя плюс реальпе за-
хопленпя влади давало йому перевагу перед численними свшельдами
i блудами. Цим було визначепо третш, остапшй, антихристиянський
терор па Pyci як антитезу позицп Ярополка.
Одним з перших заход!в Володимира по здобутт! великокняз!в-
112
ського столу було створення нового язичеського пантеону в Киев! —
замкть старого, лжвщованого Ольгою або ii онуком [250, с. 67]. Ка-
пище розташовувалося за межами тогочасного мкта — на горб1, що
вщ того часу /цстав назву Перунова. Святилище складалося з шести
щол!в. Дослщники штерпретують ix як верховш божества шести
схщпослов’янських племен: полян, шверяп, деревлян, дрегович!в, кри-
вич1в, щьмепських словпнв [357, с. 324; 381, с. 317; 425, с. 495—496].
Це Дажбог, Хоре, Перун, Стрибог, С1маргл, Мокош. Частина з них
мала чуже походженпя: Хоре — 1ранське божество Сопця, Перун —
бог блискавки у литовцев, Мокош — богиня фшських племен Верх-
Hboi Волги. Сенс реформи, як вважають, полягав у тому, щоб об’ед-
пати м!сцевих бопв у единому язичеському пантеон! й тим самим
ствердити щеолопчпу едшеть Pyci шд главенством Киева, подолавши
ineppiio вщцептрових сил.
Цшаво, що верховним божеством — своерщним царем пантеону —
поставлено не полянського Дажбога, а новгородського Перуна, запо-
зичепого у прибалтшських племеп. Це був необережпий крок, який
пемипуче поставив ктвських язичеських жрещв у опозищю до вели-
кого князя. Напевно, шшого виходу Володимир не мав, тому що, за-
хопивши владу за допомогою повгородсько‘1 олщархп, мусив рахува-
тися з ii волею. Так само, мабуть, вплинула й позищя скандшавських
наймапщв. Бог-громовержець Один — двшпик литовсько-слов’япсько-
го Перуна — був покровителем дружипи. Це визпачало щеолопчпу
ситуащю, подиктовапу остаточною перемогою феодальних вщносип
на Pyci. Тому Один-Перуп стае головпим богом феодального класу,
точшше — його погансько! (переважно варязько‘1) частини. Як це
завжди бувало в середпытчпому язичествц узурпащя земно! влади
пемипуче вщбивалася на iepapxii пантеону.
Створеппя нового капища у Киев! обставлялося урочисто i роз-
глядалося як пезаперечна щеолопчна директива. Володимир вимагав
ретелыюго дотримаппя обряд!в [250, с. 67]. «И осквернися кровьми
земля Руска и холмо тъ»,— копстатус «Повкть временних лт [485,
с. 56], i навряд чи кров’ю лише жертовних тварин. Практику людських
жертвоприношепь у Киев! за Володимира (напевно, лише в екстре-
мальпих ситуащях) заевщчуе легенда про loana та Феодора. Жерт-
вами, природно, пасамперед ставали християни.
У «lloeicTi времеппих ли» цю легенду вм!щено пщ 983 р. В нш
вщсутш 1мена забитих, згадуваш в агюграф!чному Bapiairri [«Пролог
вщ 12 линия»; Див. також: 440, с. 41—42; 162, с. 295—296; 632,
с. 196; 633, с. 313; 636, с. 113-114; 708, с. 31; Пор.: 250, с. 69—71;
747]. Звичайно, це не быып як церковпий переказ житшпого типу,
але нас щкавить насамперед загальнокторична ситуащя, за яко! мог-
ли народжуватися под!бш легенди.
3 оповщаппя випливае не лише щлковита реальшеть людських
жертвоприношепь пщ егщою повоспеченого князя, а й неодноразовий
характер тако! практики. 1нцидепт 983 р. подало як звичайний, па-
В1ть побутовий факт. IcTopin loana i Феодора стала сюжетом церков-
но i легепди пе тому, що саме по co6i пролиття християнсько! кров!
настрахало громадськкть, а тому, що спроба здшепити ритуальний
113
акт убивства викликала onip i спричинилася до социального завору-
шення.
Антихристияпськ! заходи Володимира вщбувалися не т!льки
в Киев!, а й у перифершних центрах. Зокрема, вщомо, що Добрипю
було вщряджено до Новгорода i3 спещальною м!с!сю стверджепня
там язичеського культу. «И пришедъ Добрыня Новугороду, постави
Перуна кумиръ надъ р’Ькою Волховомъ, и жряхуть ему людъе Нов-
городьстии акы богу»,—читаемо у «Пов!ст! временних ли» [250, с. 67].
Частина дослщниюв, не дуже уважних до джерел, гадали, що
культ Перуна запроваджено у Новгородщиш саме Добринею близько
980 р. [381, с. 316—317; 539, с. 395]. Це неправильно. Цей культ влас-
тивий для шьменських словешв здавна; заходи Добрин! полягали не
у створенп! нового капища, а у встаповленн! ново! стату! та в по-
жвавленн! культових вщправ.
Залишки святилища в уроч. Перинь (назва говорить сама за
себе) дослщжепо археологами у 1951—1952 рр. [32, с. 14—15; 585].
Знайден! рештки датуються лшною керамшою, набагато давшшою
за X ст. Отже, капище Перуна (а вщтак i його культ) в Новгород-
ской околиц! !спувало задовго до Володимира та його дядька. Не
дивно, що д!1 останнього пе зустрши серйозного опору з боку повго-
родщв, як! безропотно «жряху» Перуну «аки богу» [250, с. 67].
Можливо, що наприкшц! X ст. в Новгород!, який саме в цей час
перетворився на визначний торговельний та пол!тичний центр, було
нимало й християн. Господарча д!яльшсть мешкапщв, що передба-
чала постшш й т!сн! зв’язки з р!зними крашами, зокрема, на швдш
й па заход!, вже сама по соб! е запорукою справедливост! ще! тези.
Саме наявшетю численно’! християнсько! параф!!, напевно, й була
викликана м!с!я Добрин!. Одпак православний прошарок мусив
мовчати. Людськ! жертвоприношения були переконливим методом
приведения до покори опозицшно! частипи населения, незгодно!
з щеолопчною доктриною верховного володаря.
Згубшсть такого методу виявилася не одразу i в опосередкованому
виглядЕ Це був останшй спадах язичества. Володимир як один з най-
видатпштих д!яч!в свого часу уевщомив, що стара рел!г!я вже пере-
жила себе i стала кайданами для сусшльного прогресу. Тому, змщ-
нивши власне становище i звшьнившись (пе без труднопцв) в!д сво!х
надто буйиих пом!чник!в — варяпв [250, с. 66—67], кпязь зверпувся
до одно! з форм моноте!зму, що було необхщним i лопчно зумовле-
ним кроком.
Розд1л IV
ВОЛОДИМИРОВЕ ХРЕЩЕННЯ
988 р.
*
За час!в Володимира Святославича Русь досягла печувано! велич!
й могутност!. Недарма його 1м’я вщоме не тшьки у л!тературних
джерелах в!тчизняного, а й заруб!жного походженпя. На жаль, теза
про одноактове хрещення Pyci внаслщок внутршшього озаршня ве-
ликого князя затулила innii, бшып важлив! сторони його д1яльностё
Але другий 6iK справи — тенденщя до контамшаци: вщнесення до
д1ялыюст1 Володимира Святого факпв, як! не мали жодпого в!дно-
шення до нього. Образ «р!вноапостольного» просвИника Pyci погли-
пув щлий шерег шших д!яч!в, як! мали неабияш заслуги перед
крашою.
Процес утвердження легенди про Володимира добре простежу-
еться у давпьоруському геро!чному enoci, де центральною постаттю
виступас князь «Володимир — Красне сопечко». Зазначимо, однак,
що й у цих творах образ Володимира далеко не !деал!зовапий. Bin
i жорстокий, i шдступний, i боягуз, i слова свого не держить. Однак
щ чисто людськ! вади вщсуваються па другий план перед мудрою
й конструктивною позищсю князя, який, принайми!, не заважас
д!ячам на кшталт Добрин! Микитича та 1лл! Муромця вершити свою
справу [386; 532, с. 59—77; 536].
Частина билин Володимирова циклу дшсно присвячена реальним
под!ям епохи «р!вноапостольного» князя: трупа твор!в, пов’язаних
з Добрипею, билина про Хотена Блудовича; деяк! твори про 1ллю
Муромця (видужаппя героя; Соловш-розбшник, Сок!л-корабель, Со-
кольник тощо). Решта випикли шзшше, коли д!яли inmi володар!:
Ярослав Мудрий (билина про Солов’я Будимировича) [532, с. 78—
124]; Володимир Мономах (цикл, присвячепий боротьб! Pyci з полов-
цями, переосмисленими на татар — Тугарин Зм!евич, Олекса
Попович, Тдолище та декотр! inmi сюжети — про Апраксу Короле-
вичну, Ставра Гордятипича i т. п.) [532, с. 104—106, 125—138]. Така
надзвичайпа популярнкть кпязя в парод! мала кторичний грунт
i вщбивала визнання заслуг Володимира. Однак дивно, що ешчний
Цикл, який досить повно вщбив державну бюграф!ю «р!вноапостоль-
ного» зверхпика, зовс!м випустив з уваги те, що офщшна icTopiorpa-
Ф1я ставила князю в найбыыпу заслугу — християшзащю.
Прямих згадок про хрещеппя самого кпязя (а тим б!льше — щло-
го народу) взагал! не icnye. Дослщники шукають воображения piei
подп у билин! «Добриня i змш», де введения християпства шбито
115
подано в завуальованш, алегоричнш форм! [389; 408, с. 114—148;
409, с. 23-34; 410, с. 32-54; 513, с. 172-198; 532, с. 68-71;
637, с. 7]. Зв!дки взялася ця вторично недоречна алегоричшсть? В!д
988 р. християнство остаточно пошло м!сце державно! penirii, тому
говорити про його перемогу не тмьки дозволялося, а й заохочувалося,
Езошвська мова тут була б недоречною. Мимовол! виникае асощащя
!з «змовою мовчання», яку спостер!гасмо в шоземних джерелах, i про
яку була мова вище.
Прийпято вважати, що Змш, про якого йдеться у билип!, уособлюс
староруське язичество. Перемога над Зм!см е перемогою християп-
ства над поганською Bipoio. Б. О. Рибаков пщкреслюе, що боротьба
Добрин! з Гориничем подыяеться на два ешзоди — вщповщпо до
двох головних еташв у процес! утверджеппя грецько! в!ри на Pyci
(хрещеппя 860 р. за Аскольда та 988 р.— за Володимира) [532, с. 70].
Пщкреслюеться наявшсть деяких краспомовпих деталей, що, шбито,
кореспондують кол!з!ям релшшно! боротьби. До пих належить, зокре-
ма, «шапка земл! грецько!», за допомогою яко! герою пощастило
подолати Зм!я. Ця шапка — чернечий клобук, що уособлюс грецьку
в!ру в Христа [513, с. 184—187; 532, с. 69; 709]. Вона становить еди-
ний християпський атрибут в усьому переказ!.
Проблематичшшою е згадка про «Пучай-р!ку», над берегами яко!
вщбуваеться герць. Це, поза сумшвом, ки!вська Почайпа. Б. О. Ри-
баков, слщом за В. Мшлером та шшими дослщниками, зазначае, що
саме в Почайш вщбувалося хрещення кияп у 988 р. [532, с. 69].
Проте реальн! свщчення про м!сце хрещення киян (Дншро чи По-
чайпа) вщсутш. «Пучай-р!ка» виступас не лише в коментованому
текст!, а й у багатьох шших билипах як один з головпих топограф!ч-
них елеменпв давнього Киева. Отже, i в указаному випадку навряд
чи дощльпо шукати якихось спещальпих прихованих щейних чинни-
к!в для ц!е! згадки.
Зовстм педоречпими здаються м!ркуваппя з приводу «полопу»,
захопленого Зм!ем i визволеного Добринею. Спроба розглядати цей
акт як потенцшш жертви язичеським богам [532, с. 70] падто см!ли-
ва: у полой! перебувало 40 тисяч, серед них — 40 корол!в, 40 короле-
вич!в. Тим б!лыпе, що йдеться про середньов!чну Русь, для яко!
систематичп! людсью жертвоприношения (нав!ть коли вопи мали
м!сце) навряд чи набирали такого масштабу. Правильшшою здаеться
нам думка шших дослщпиюв, як! вбачають тут вщбиття не релей-
ного змагання, а збройних сутичок Pyci з кочовим степом [284,
с. 422] — мисливцями за невшьниками, i то набагато шзшшого ча-
су — недобро! слави рабських торжищ у Каф!. Так само недоречш
й посиланпя на вогонь, як на атрибут язичеського культу. Вогню
взагал! вщводилася величезпа роль в систем! космогошчних уявлень
стародавшх парод!в. Зрештою i християнство включало вогонь в об-
рядовий ритуал очищения (вщ св!чок перед зображенпям святих
у храм! до вогнищ шкв!зицп).
Разом з тим в билинах присутш моменти, що взагал! пе впису-
ються у прийняту схему штерпретацп. Зм!еборцем виступае не
Володимир, а його дружинник Добриня, який виконус доручення
116
не свого сюзерена, а власнот матер! — принайми! на першому етап!.
Володимир виявляе шшДативу лише на другш стад!! розвитку сюже-
ту, причому приводом для нового двобою стае прагненпя визволити
з полону Князеву небогу Запаву (Забаву) Путятишну. Поява цього
персонажа взагал! руйнуе прийняту схему, нав!ть якщо зктавити
Запаву з припцесою Анною, виданою за Володимира грецькими
!мператорами.
Перший герць не завершуеться смертю Зм!я. Добриня з неясних
м!ркувань даруе переможеному життя i укладае з ним свосрщну
угоду. Це погано пасуе до поширено! концепцп, адже релшгйна бо-
ротьба в середньов!ччя завжди мала непримиренний характер, що
визначалося самим змктом конфл!кту, осмислюваним як боротьба
за !стипу.
1стор!я Pyci у X ст. розвивалася шд знаком змагання двох рел!-
гшпих парты — християнсько! та язичесько!, що аж шяк не було
наслщком угоди або компромку. Навпаки, належпим чином осмисле-
пий двобш Зм!я з Добринею можна штерпретувати як вщбиття
релпчйного дуал!зму. Якщо погодитися, що двократшсть герцю
о воображениям двократпост! утвердження християнства в кра‘!н!,
то змкт сюжетпо! ходи полягатиме лише в тому, що перша христия-
шзащя 860 р. пе привела до загибел! язичества, а вщтак кол!з!я
залишалася перозв’язаною аж до 988 р. Сказапе гпдходило б вдеоло-
йчпш платформ! Володимирових час!в, але пе па грунт! недоречного
милосердя чи компромку.
В. М!ллер вважав, що билина мае на уваз! лише хрещення новго-
родщв. 1м’я Добрипево! матер! — Амелфи Тимофпвни — засвщчуе
новгородське походження героя. Це правильно лише почасти: не бу-
дучи новгородцем в!д народження (в!п походив з Любеча па ДншрЦ,
Добриня розпочав пол!тичну кар’еру над Волховом. Сказапе виключае
можливкть зктавляти Зм!я Горинича як уособлепня давпьоруського
поганства з язичеською частипою новгородщв, бо саме за ix допо-
могою Володимир разом !з свотм дядьком добував кихвський престол.
Кр!м того, описан! у билиш д!т вщбувалися не в Новгород!, а на
околицях Киева; герой купався не у Волхов!, а в Почайш — поблизу
«rip Кихвських».
Мало допомагае й поправка А. В. Маркова: перша стад!я змагання
над «Пучай-р!чкою» вщбивае хрещенпя Киева, друга — хрещення
Новгорода [389]. I в цьому випадку пошуки кторичпих в!дпов!дпик!в
дають негативы наслщки.
Однак, пезважаючи па вс! неяспост!, було б надто необережно
заперечувати визнапу в лИератур! копцепщю. Те, що билинний
Зм!й виступае уособлеппям язичества, здаеться, не заперечуе жод-
ний дослщпик. Отже, йдеться про остаточну втрату щейних пози-
щй давньоруським язичеством, а значить, про перемогу христи-
янства, хоча останне у билиш шяк не представлено. На спещальну
увагу заслуговуе завуальовапий характер внутр!шнього змкту опо-
втдки, з якого випливае, що в пародшй свщомост! релшшний акт
988 р. не був кульмшащею в процес! утвердження християнства на
Pyci.
117
1ноземний фольклор. Постать Володимира (Вальдемара) була
популярною i в шоземному фольклор!. Свщченням цього е скандь
павськ! саги, старогермансью перекази та innii твори, де образ
кшвського князя посщас значке м!сце. Ц! твори мають позашторич-
ний характер i демонструють притаманну середньовгчнш л!тератур!
контамшащю р!зпих сюжеттв та креатур. Володимир, паприклад.
б’еться з гуннським царем Атилою, який жив i д!яв у V ст., тобто
за швтисячолИтя до «р!вноапостольного» князя [40, с. 408].
Нас це дивувати не може — адже й в давньоруському фольклор!
пол!тичним контрагентом «Володимира Красного сопечка» виступас
цар Батига (Батий), перенесений у Володимиров! часи з середини
XIII ст. Цшавшшм с той факт, що в творах шоземного походжепня
Володимир виступае пе як просвИпик, а як державпий та военний
д!яч. У нечислеппих переказах, де йдеться про хрещеппя кпязя
й краши, розробка сюжету мае мало сильного з !сторичпою правдою.
До числа таких твор!в належить, зокрема, Сага про Улафа Tpir-
в!сона, де хрещеппя Pyci вщбувасться шбито за ш!щативою пор-
мапських найманщв. Виходячи з цього, джерела навернення шукали
не в православному Констаптинопол! (як це випливало з тексту само!
саги), а в Рим! [801; 802; 832; 833; 834].
Ниш хибшсть такого погляду щлком очевидна [516, с. 41—42;
331, с. 216; 333, с. 373; 466, с. 23; 583, с. 48—49], !! засоромилися
навггь репрезептанти нов!тнього нормашзму [816, р. 27—44; 859.
р. 44; 877, р. 145-146].
Улаф, сип Tpirei,— особа кторичпа. Bin жив наприкшц! X ст.,
займаючи норвезький престол вщ 995 до 1000 р., i дшсно був сучас-
ником Володимира Святославича. 3 його !мепем зв’язуються декотр!
заходи, спрямоваш на утвердження християнства у скандшавських
крашах. Однак його пе слщ плутати з Улафом Святим — справжшм
просвтшком Норвег!!, що д!яв у XI ст. Перебуваппя TpirBicona па
Pyci, хоча й не засвщчене падшними джерелами, здасться щлком
ймов!рпим.
Сагу, про яку ще мова, вмпцено в твор! !слапдського письмепника
i вченого XIII ст. Снор! Стурлусона «Heimskringla» [180, с. 255—256],
отже вопа дшшла до нас не у первипному виглядь За 1! зм!стом,
Улаф був сипом вшшга Tpirei, убитого в 969 р. пщ час чергово!
усобиц!. Мати героя — Астрида — змушена була тшати на чужипу,
де i народила героя саги. Досягши дорослого в!ку, вш за пщтримкою
свого дядька Шгурда, дружинника Володимира Святославича, всту-
пив на службу до киТвського кпязя, де уславився численпимп
звитягами. Особливим фавором вш користувався у княгшп Адлогп,
що викликало заздршть кшвських можновладщв. На Улафа було
зведепо наклеп i вш вт!к за меж! Pyci.
Деякий час Улаф перебував у Вшланд!, де одружився з дочкою
мкцевого конунга Бурислейфа. Шсля смерт! дружини i короткочас-
ного перебуванпя у Да нН вш поверпувся на Русь. На другий р!к вш
побачив в!щий сон, що закликав його до паломництва в Грещю. Улаф
негайно вирушив до Константинополя, де хрестився, i у супровод!
спископа-Micionepa Павла поверпувся до Киева. Тут Bin навернув
118
спочатку Адлопю, а дал! самого Володимира. бпископ Павло здшс-
нив обряд хрещення, пщтвердивши пророцтво прикуто! до л!жка
матер! великого князя, яка передбачила наперед хрещепня Pyci.
Не бачимо шдстав заперечувати реальнкть вщносин м!ж Tpir-
в!соном та Володимиром Святославичем. Щлком можливо, що Улаф
був серед тих пормашв, яких молодий Володимир найняв для бо-
ротьби проти Ярополка Святославича, а шзтше перетворив на сво‘!х
васал!в. Можливо, Улаф справд! хрестився в Константинопол! i, по-
вернувшися на Русь, активно пропагував нову в!ру. Певпий вплив
в!н м!г мати й на киТвського володаря, який почав усвщомлювати
необхщшсть релтйно! реформи. Фальшивою е тенденщя припису-
вати герою саги вир!шальну роль в християшзаци Pyci.
Звичайно, сага пе с кторичною хрошкою i аж шяк не претендуе
па адекватне висвИлепня реальних подш чи процес!в. Тут знаходимо
чимало фантастики: бабка Володимира Ольга перетворюсться на його
мат!р; п життя продовжено до моменту хрещення; цар!вна Анна
виявляеться дружипою Володимира задовго до прийняття ним ново!
в!ри i т. п. Зовс!м неправдопод!бпою с хрополопя оповщано! схеми.
Улаф народився 969 р. (цю дату вважаемо надшною), отже, у 988 р.,
на момент Володимирова хрещення, йому ще пе виповнилося 20 po-
KiB. За цей час Bin шбито встиг прожити надзвичайно напружене
i багате под!ями життя: тривале перебувания в Гардарш!, втеча до
Вшланду, одруження, державна д!яльшсть !мепем дружини, пере-
бування в Дапи, повернеппя на Русь, piK до в!щого сну, мандр!вка
до Константинополя, нарешт! мкюнерська д!яльнкть в Киев!,—
важко уявити co6i, щоб все це було зроблено двадцятир!чним
юнаком.
Такою ж довыьною е легенда про хрещення Володимира й Pyci
снископом Брупо на початку XI ст. Вопа дшшла до нас у склад!
«Жипя св. Ромуальда», написаного Петром Дам!ан!, епископом
остшським, який жив у XI ст. (помер в 1078 р.) [Pet. Dam., р. 976].
За цим переказом, епископ Бруно (один з учшв святого Ромуальда)
проповщував серед схщпоевропейських язичниюв — мадяр, печенпчв
та на Pyci. Ки!вський князь спочатку цурався християнсько! в!ри,
аде врештьрешт схилився до навернення. Виршальну ролю в цьому
вщкрало чудо, продемонстроване мкйонером: вш увшшов до багаття,
аде лишився неушкодженим — в наведепому ешзод! ц!лком очевидна
решпка в!зантшськш легенд! (чудо з 6вангел1ем').
бпископ Брупо, як i Улаф Трнчпсон, особа pi л ком кторична. Bin
Дшсно !здив близько 1006 р. до печешзького степу з мкюнерською
метою i по дороз! в!двщав Ки!в. Свою мапдр!вку Bin описав власно-
РУч у лист! до !мператора Tenpixa II (Pet. Dam., р. 48; див.: 176], де
немае жодного слова про християнську проповщь на Pyci. Це цитком
зрозумыо: па той час Володимир вже був християнином, а нова Bipa
остаточно поста роль державно! релки [372].
Кр!м Дам!ан! про мкюнерську д!яльнкть Бруно на Pyci коротко
згадуе штерполятор «Хронши Адемара» (XI—XII ст.) [Adem., р. 48].
Джерело пе мае самостшного значения, осюльки залежить вщ Жипя
1 омуальда.
119
Джерельна варткть под!бних оповщок ьптмальна: вони не м!с-
тять реально! шформацп для реконструкцп справжнього процесу
християшзацн Pyci. Поява под!бпих фаптастичпих (м!фолог!чних)
оповщок мала компенсувати брак достов!рних даних з приводу Во-
лодимирова хрещення.
Становище Pyci на 980 р. Володимиру дкталася важка спадщина.
Русь, доведена до зубожпшя полыикою Святослава 1горевича, пере-
живала тяжк! часи: втрачено onopiii пупкти в Падчорноморщиш;
укладений з греками договхр 971 р., шсля Доростольсько! поразки,
позбавив Русь переваг в сфер! екопом!чних зв’язюв; печешзька
навала, дорогу як!й вщкрив Святослав хазарським походом 965 р.
[250, с. 53], призвела до спустошеппя надчорноморських стешв та
швденно! частини Лшостепу. Археолопчш дослщженпя копстатують
тотальну загибель городищ i поселень, розташовапих в цих районах
в середин! або другш половил! X ст. [483, с. 214; 520; 521; 723]. Те-
ритор!я держави значно скоротилася; коли Володимир вступив на
ки!вський престол, печешзьк! орди стояли за Стугпою, у 30 км вщ
Киева. Верхня Наддшстрянщина д!стала нав!ть назву Silva Piezynga-
rum (печешзький л!с) [839, с. 45].
Матер!альп! видатки па здшеиепня воепних авантюр катастро-
ф!чно позпачилися на екопом!чпому становищ! краши, особливо
демограф!чному piBiii. Колосальш людськ! втрати шчим пе компепсу-
валися. Нищеппя продуктивпих сил визначило занепад господар-
сього потенщалу, що, в свою черту, шдважував воеппий потешцал
держави. Антихристияпський терор, розпочатий наприкшщ вряду-
вання Святослава, аж шяк пе сприяв стабййзац!! становища в крахт.
Актив!зувалися вщцептров! сили в «племеппих» кияяинпях; иа
порядок денпий стало питания: бути Pyci чи не бути? Неспод!вана
загибель Святослава навесн! 972 р. перевела це питания в цшком
практичну нлощину. На жаль, восьмир!чпе кпязюваппя слабкого
й нер!шучого Ярополка пе сприяло покращепшо полкичпого стану
в держав!.
Прийгаовши до влади ц!пою життя свого брата, Володимир опи-
нився перед проблемами, як! вимагали пегайного розв’язанпя. Як
зазпачалося, мелодий князь не мав па Pyci надежно! шдтримки. Го-
ловною полпичною опорою його залишалося наймане варязьке вшеь-
ко. То була надто пепевна опора, що кожно! мит! могла перетвори-
тися на ворога. I дшепо, варяги, як! добре розум!ли скрутне
становище свого господаря i його залежшеть вщ !хшх меч!в, зробили
спробу стати хазяями в Kpaini. «Посемъ рЪша Варязи Володимиру:
«се град нашь и мы прияхом и, да хощем имати откупъ на них по
2 гривпЪ от человека» [250, с. 66]. Пеобхщш були особлив! зусилля,
щоби здихатися небезпечпих пом!чник!в.
Володимир виявив неабияк! зд!бност! державця: позитивну части-
цу найманщв Bin заспоко!в бенеф!ц!ями, неретворивши !'х на сво!х
васал!в, найнебезпечвппих спровадив на швдень — грабувати в!зан-
тшськ! володшня.
Чималий клошт мав Володимир i в справ! забезпечеппя околиць.
981 р. вщбувся похщ з метою повернення Червепських м!ст (Пере-
120
мишль, Белз, Червень та in.) [250, с. 69]. 3 приводу того походу
в лИератур! виникла суперечка: польська пац1онал1стична icTopio-
гра$йя вважае pi листа за первиппо зах!днослов’янськ! (польсью)
i тому розглядае експедищю 981 р. як загарбницький акт [839; 853;
862 etc]. Натом1сть радянськими вчеиими переконливо доведено, що
йдеться про давньоруську територпо, заселену схщними слов’япами
[251; 252; 319; 316; 317; 318]. Користуючись тяжким становищем
Pyci за Святослава та Ярополка, Полыца намагалася збшыиити сво!
володшня за I! рахупок. Таким чипом, похщ Володимира мав на
мет{ вщновити захщш кордони Pyci.
Володимиру довелося долати й вщцептров! виступи в «племшпих»
княяйннях, що становило вже своерщну традицпо полкичпого життя
на Pyci X ст. У 981 р. Bin переми в’ятич!в, паклавши на пих данину
«вщ плуга» [250, с. 69]. Наступного л!та в’ятич! знов повстали i до-
велося шдкоряти !х вдруге [250, с. 69]. У 983 р. Володимир здшснив
похщ проти ятвяпв, що жили на швшчпому заход! кра!пи [250, с. 69],
у 984 — проти радимич5в [250, с. 71].
IJi yciiiinni операнд! змщнили позицп великого князя i пщняли
м!жнародний авторитет Pyci. Вони забезпечили Володимиру популяр-
н1сть, але пе могли стабппзувати впутршпього становища краши.
Ставала очевидною необхщшеть кардипальпих змш для вирппення
насущиих проблем, що постали перед державою. Головпа заслуга Во-
лодимира i полягае в тому, що, уевщомивши цю необхщшеть, вш
рйпуче удався до перебудови сусшльного життя кра!пи, здшенивши
щлий ряд важливих реформ.
Реформа Володимира. Програма Володимира ор{ентувалася на
вщновлепня досягпень аскольдово! доби, але за нових умов кшця
X — початку XI ст. Володимир навйъ прийпяв титул убитого зверх-
ника — каган (р!впий 1мператорському) [413, с. 78, 91, 92], чим на-
магався ствердити Русь в очах полкично! Ейкумени i себе як ношя
верховно! влади у сво!й крапп.
Реформи Володимира охопили широке коло проблем. Найб!лыпого
значения мала, мабуть, адмшктративна реформа, суть яко! полягала
у лшвщацп «племшпих» княжшь [425, с. 54б—547; 539, с. 384—385].
До кшця X ст. Ки!вська Русь складалася з ряду «племен», що зберн
гали свою автономно. Всього було с!м або BiciM головних «племшпих»
утворень: поляпи, щверяпи, деревляни, дрегович;, кривич!, шьменсьш
словени, в’ятич! й, можливо, радимич! [98, с. 109—148]. Кожпе з них,
в свою чергу, складалося з дешлькох менших. Так, до складу поляи-
ського об’еднання входили улич!, тиверщ, волиняни, дул1би, бужапи
та б!л! хорвата [98, с. 145—148; 85]; до кривичського — смоляни, по-
лочани та пскович! [587].
Кожпе з «племен» мало власпу сусшльну структуру. На чол! його
стояли «племшна» знать i кпяз!вська динаспя, як! лише формально
пщлягали Киеву, а практично тримали в сво!х руках усю повпоту
влади. Залежшсть вщ Киева та великого кпязя обмежувалася опла-
тою данини та обов’язком на випадок потреби виставляти в розпоря-
дженпя сюзерена певш вшськов! сили. Така полИична система
загрожувала серйозними конфлштами. Мкцева знать прагнула пов-
121
но! незалежност!, а великокняз!вський стш, навпаки,— зберегти та
шдсилити свое панування. Протягом X ст. точилася гостра внутршшя
боротьба: вступ на ки!вський престол чергового володаря, як прави-
ло, почипався з придушення вистушв в тому або шшому «племшно-
му» утворенш.
Взасмини м!ж верховною владою Киева й м!сцевою «племшною»
адм!шстрац!ею ускладнювалися невироблешетю юрпдично! основи.
Реформа, здшенена Ольгою 946 р., теля приборкапня деревлян,
повинна була регламентувати ц! вщпосини, визначити розм!р дапини
та меж! повинностей [250, с. 48—49. Суть реформи: 539, с. 362—367;
730, с. 146—152; 733, с. 152]. Однак цей акт якоюсь м!рою лише при-
гасив напруженпя у в!дпосинах, зменшив гостроту конфл!кт!в, але
пе усупув !х причини.
Володимир л!кв!дував саму систему «племшних» княжшь [250,
с. 105—106]. Територ!ю Рус! вш подшив па в!с!м адмшктративних
окрупв (за кшькштю головних «племен», але в шших географ!чних
межах). Кр!м великокняз!вського домену, куди входили Ки!в, Чер-
н!г!в та Переяслав, створено Новгородську, Полоцьку, Туровську,
Ростовську, Муромську, Деревську (Пшську), Володимирську (на
Волин!) та Тмутаракапську волост! [250, с. 105—106]. В кожну з них
призначалася дов!рпа особа з числа найближчих сподвижник!в ве-
ликого князя, а згодом — його сишв. Лггопис називас лише !мена
княжич!в, але наприкшц! 80-х рок!в, коли здшснювалася реформа,
найстаршому Володимировичу — Вишеславу виповнилося щонай-
бшьш 15—16 рок!в (точна дата його пародження нев!дома — як
i наступного, Тзяслава). Третш нащадок Володимира — Ярослав —
народився 977 р. i у 988 р. (шд яким пов!домленпя про реформу
вм!щено в лИопису) мав 11 рок!в.
Таким чипом, сини Володимира дштавали удши не одразу, а в м!-
ру того, як шдростали i прилучалися до активно! пол!тично! д!яль-
nocTi. До того в уд!лах, напевно, порядкували посадники.
Зрозумшо, що новоявлен! зверхпики, залежи! в!д великого князя,
повипн! були суворо виконувати його волю. Непокора загрожувала
втратою володшня або переведениям до ripinoro уд!лу. Що копкретн!
призначення не мали спадкового характеру, добре шюструсться фак-
тами. Шсля смерт! старшого Вишеслава, який врядував у Новгород!,
туди з Ростова було переведено Ярослава, а на його мшце з Володи-
мира-Волинського по!хав Борис *. Святополк спочатку д!став був
Туров [250, с. 105], але шзшше опипився у Пшську [707, с. 43].
Вшськова реформа Володимира спрямовувалася на посилепня
оборонпих потенцш держави. Суть !! полягала у лшвщацП «племш-
пих» вшськових об’едпапь i злитт! военно! системи з системою фео-
дального землеволодшня. Великий князь роздавав у поруб!жних
районах Pyci земелып маетпост!, зрозумшо, з правом експлуатацп
мшцевого населения, копкретним особам !з зобов’язанпям вшськово!
служби та оргашзац!! оборони в масштабах тих володшь [250, с. 106].
* Врядування Бориса у ВолодимиррВолинському засвечено Нестором Jli-
тописцем у «Чтеш! про Бориса i Гл1ба».
122
Звичайно, ц! бенефщП теж мали умовний характер, що забезпечувало
ретельне дотримання штерес!в кигвського великокняз!вського столу.
Особливу увагу Володимир придшяв вщсутност! коршних зв’язк!в
ново!, служило!, по сут!, знат! з м!сцевим сощальним шдложжям.
Володшня падавалися переважно вихщцям з шших, часто вщдалених
земель__«от Словепъ, и от Кривичъ, и от Чюдии, и от Вятичь..л
[250, с. 106]. Феодально походження не було обов’язковою умовою для
одержания лена. Тх отримували вихщщ з демократичних верств, на-
приклад осшван! в народному enoci ремкжик Ян Усмошвець, попович
Олекса або й селянський син 1лля Муромець.
Наслщки вшськово! реформы виявилися дуже скоро i мали вели-
кий вплив па далыпий хщ державпих справ. 3 одного боку, вона
дозволила створити могутнш заслон на швдепних рубежах кра!ни
проти степовшав [526; 539, с. 385—389; 298, с. 309—311; 297, с. 250—
253; 542, с. 48—51]. «И бъ (Владимир.— М. Ю.) воюяся с ними
(нечешгами.— М. Б.) и одоляя имъ» [250, с. 106], а з другого — спри-
чинилася до утворення ново! або молодшо! знат! — дружини, щлком
залежно! вщ великого князя [250, с. 109—112; 532, с. 59]. В давньо-
руському enoci повостворепа знать була опорою Володимира па про-
тивагу старому родовитому боярству.
В ки!вськш околиц! Володимир спорудив для себе особисто кшька
мщних фортець. Найзначншп серед них Бшгород над Трпепем [250,
с. 106], Васил!в над Стугною, Берестове па швденнш околиц! Киева.
В цих замкьких фортецях Володимир почував себе набагато безпеч-
н!ше, шж у столищ, де ситуащя загрожувала найдраматичнппими
ускладнепнями.
Судова реформа Володимира полягала в усталенн! та розмежуван-
н! суд!в спископського та градського. бдипим юридичним докумен-
том, що дшшов до нас у надто деформованому вигляд!, с Церковний
устав [453, с. 233—234]. Перший доевщ кодиф!кацп права (як ци-
вильного, так i церковного) припадае на врядування Ярослава Мудро-
го, за час!в якого укладено иайдавшшу редакщю «Русько! Правди».
Спроба ввести па Рус! смертну кару за особливо тяжк! злочини
(«розбо!») [250, с. 111—112] зазнала ф!аско. Видану постанову було
скасовано через юлька рок!в. Русь, чи пе едина з европейських фео-
дальных держав, не знала юридично санкщонованого вбивства як
методу попередження злочипу чи покарапня за доконаний проти-
нравний акт.
В шторичнш л!тератур! особливою понуляршетю користуеться
здшенена Володимиром релшшна реформа, що полягала в остаточно-
му утвердженн! християнства в рол! офщшно!, державно! peniri! на
Pyci.
Релшшна реформа Володимира. Очевидный крах давньоруського
язичества примусив великого князя серйозно замислитися з приводу
далыпих крок!в у релшйнш сфер! життя. I в м!ру того, як змщню-
валося становище князя, як реальш уешхи його врядування пщноси-
ли авторитет кшвського престолу i тим привертали на б!к кня.зя-
реформатора симпатп широко! громадськост!, в!рн!сть його поганству
ставала проблематичною.
123
Релпчйну реформу Володимира не можна розглядати як !зольова-
ний акт, незалежний вщ решти нововведень, запроваджених великим
князем в галуз! сощально! структури. Навпаки, вопа становила собою
необх!дний елемент единоi системи. Усппппе здпшнення адмшштра-
тивно1, вшськово!', судово! реформ ставило проблему подолання по-
ганства, що гальмувало духовний прогрес як пеобхщну умову всеб!ч-
ного розвитку сусшльного життя. Особист! погляди i бажанпя вщсу-
валися па задшй план; запровадження монотеизму диктувалося
об’ективним розвитком краТни, перемогою феодального способу ви-
робництва.
Християнство було аж шяк не единим вар!аптом. Реальна ситуа-
щя пропопувала ц!лий ряд inninx альтернатив: !уда’1зм, шлам, буд-
дизм, не кажучи вже про числепп! секти па кшталт машхейства, пав-
л!к!анства, богомёльства. Отже, питания полягало в тому, якш з цих
релшшних систем вщдати перевагу. Ця кол!з!я знайшла вщбиття
в л1тописному ешзод! «вибору в!ри» — досить свосрщному щеолопч-
ному документ! доби [250, с. 71—94].
Зрозумшо, щеолопчпа сфера не була в!дд!лена вщ сощальпо-еко-
ном!чпих та пол!тичпих умов. Усшх та визпання кожпо! penirii
залежали врештьрешт вщ сусшльпо! сили, котра за нею стоить. Пе-
реважпа б!лыпшть сусщшх Pyci держав сповщала мопотештичш ре-
nirii — християнство (В!запт!я, Гермашя, Морав!я, Дунайська Бол-
гар!я), шлам (Хал!фат, Волзька Булгар!я), !уда!зм (Хазар!я). Не
випадково саме щ альтернативи виступають в лИописпому переказ!.
Шанси буддизму, скаж!мо, були надто пезначними з огляду па вщ-
даленшть тих кра!н, де його сповщапо. I вже зовс!м м!зерними
виглядали сощальн! позицн сект, що взагал! пе мали статусу дер-
жавпих релпчй.
На перше мшце законом!рно претепдувало християнство, пропо-
вщуване переважною быыпштю кра'!н, з якими Русь мала найтшшш!
стосунки: з В!зант!ею, яка виступала в рол! головного контрагента
КиТвсько!’ держави; слов’янськими крашами — Болгар!ею, Морав!ею,
Hexieio, Нолыцею, Хорвапею, Серб!ею, Гермашею, що саме у цей
перюд здобула визнаний статус iMnepii. Християнство все б!лыпе
й р!шуче пускало корен! в скапдшавських кра!нах, в Угорщин!. На
сход! воно ствердило себе у BipMenii, Грузи, Абхазп та деяких шв-
шчнокавказьких народ!в. Але шнував й ще пппий бш справи, з яким
необхщно було рахуватися: прийняття християнства з В!зант!1 та
пщпорядкуванпя Русько! церкви копстантипопольськш naTpiapxii
створювало для останпьо'! сприятлив! умови для втручання у виут-
pinnii справи Рус!. Под!бно до свого батька Святослава, Володимир
пе без пщетав побоювався пебажаних полИичпих наслщк!в.
3 другого боку, християнство вже досить глибоко вкоршилося
у самш Pyci; християнами були бабка Володимира Ольга, можливо,
дщ 1гор та брати — Ярополк й Олег.
Зрештою, вагапня Володимира неважко зрозумИи. Зайнявши
в ход! м!жусобно! боротьби за кшвський престол антихристиянську
позицно, молодий кпязь поставив себе у ворож! стосупки з ки!в-
ською icpapxicro. Далыт його заходи в сфер! релтйного життя —
124
заснування нового язичеського пантеону, антихристиянський терор,
людсью жертвоприношения поглиблювали i без того гострии
копфлшт. Моральне обличчя Володимира — вбивщ р!дного брата,
ошуканця й розпутника — стало переконливим жупелом в !деолог!ч-
н!й боротьбь
Показовим фактом, що вщбивае копфронтащю м!ж церквою та
великим князем, була капошзащя 1оана i Федора — «варяпв» *, уби-
тих в ритуальних щлях з вщому i при сприянш Володимира. Ця
капошзащя була щлком очевидною демонстращею, розраховапою на
етично-щейну дискредитацию кшвського князя-язичпика i на поси-
лення опору його починанпям як з боку християнсько’! громадськост!
на Pyci, так i християнсько! Ейкумени в щлому.
Коли саме каношзовано loana i Федора — в джерелах не знахо-
димо жодно! згадки. Д. С. Л!хачов припускае, що то була справа
Ярослава Мудрого, який активно шклувався про створення культу
руських святих [359, с. 65—66; 465, с. 50—76]. У давньоруськнй пан-
теон, на думку дослщпика, мали потрапити Ольга, 1оан з Федором
та Борис i3 Гл!бом. Проте обгрунтувапня ще! гшотези виявилося
непевним [315, с. 9—16].
Не шдлягае сумшву, що Ярослав намагався каношзувати Воло-
димира, Бориса i Гл!ба. В цьому списку «р!вноапостольному» князю
належало перше м!сце. Осшвувапня ствердженого просвггника Pyci
проходить по вс1й лператур! Ярославових час!в та й тзшше (Таков
Mnix). Тим часом loan i Фед!р були жертвою того самого Володими-
ра — кандидата у свят!.
Цей факт не лишився в тип; навпаки, Bin був використаний
книжниками Ярослава Мудрого для протиставленпя Володимира-
язичника Володимиру-християнину. Проте одна справа — вихваляти
православного Володимира через дезавуювання поганського образу,
й зовс1м iinna — залучения до лику святих його жертв. Вимога одно-
часно! каношзац!! вбитих за Bipy та Тхнього вбивщ — pin печувана
в анналах православно! церкви. Под!бпого прецеденту, мабуть, не
знайдемо в усш багатобарвнш i неймов!рно складны icTopii христи-
янства.
Таким чипом, якщо Ярослав Мудрий мав намхр каношзувати бать-
ка, то Bin ni в якому раз! не м!г би ставши питания про одпочасну
каношзацно loana i Федора. Пе могли того зробити й иащадки Яро-
слава, як! продовжували його щеолопчну справу. Якщо така щея
не випикла ani за Ярослава, ап! шзшше, то виходить, що вона з’яви-
лася ранние, тобто ще за життя самого Володимира. Отже, хроноло-
пчш рамки звужуються до п’яти рок!в [983— 988 рр.].
У цей перюд, мабуть, написапе i «Жит!е повоявлених страсто-
терпщв», уривки з якого вм!щено в «Пов!ст! временних л!т» [250,
с. 69—71]. Текст, звичайно, препаровапий. В ньому не згадуеться !м’я
Володимира, хоча, зрозумшо, що под!бний акт пе м!г трапитися
в Киев! без вщома княжо! адмпйстрац!!. Вщповщальшсть покладено
* «Варягами» !х, напевно, зробила трети, Мстиславова редакщя «Пов!ст!
временних л!т».
125
на без!менних бояр i старц!в градських. Напевно, початковий агкгра-
ф!чний текст мктив зовс!м ininy вар!ац!ю. Як житшпа традищя
розставляла етичш акценти — добре ведомо; характеристика Володи-
мира в першому написанн! «Жити loana i Федора» навряд чи ктотно
р!знилася вед образу Святополка Окаянного в литератур! про Бориса
та Гл!ба.
За цих умов навернення Володимира до християнства сприйма-
лося не просто як зрада язичеських едей, а як каштулящя перед «гре-
цькою в!рою». Зрозум!ло, що сама думка про едсйиу поразку була
неприйнятна для амб!тного державця, що уперто i з великим успе-
хом долав одну сощальну проблему за другою.
Володимир не посшшав здавати сво’1 проязичеськ! позиц!! i три-
валий час пе наважувався прийняти остаточне рппення. Певно, щ
вагання ведбилися в побудов! лттописного переказу, де раз у раз уже
вир!шене, здавалося б, питания залишалося нерозв’язаним, причому
з абсолютно незрозумших причин.
Бтльше того, спочатку великий князь зробив нав!ть ввдчайдушну
спробу запровадити па Pyci клам. Ведомост! про цей релкшний екс-
перимент знаходимо у арабського письменника ал-Марваз! [49; 51,
с. 264—265; 235; 236, с. 106—107; 696, с. 257—262; 849]. Цей ком-
промептантний для «р!вноапостольного» просвггника факт ще не
знайшов належпох оцшки в литератур! [21, с. 415; 381, с. 320; 820;
821].
Ал-Марваз! жив у другш половин! XI — на початку XII ст.
Його сведчення про часи Володимира — певного роду ретроспекщя.
Джерелом для не! послужила книга ал-Б1рун! «1стор!я Хорезма»
[696, с. 258], тому добра пошформованкть автора твору залишасться
поза сумхпвом.
У кпиз! ал-Марваз! читаемо: «...I таким чином виховувалися
(руси.— М. Б.) доти, доки не стали християнами в мкяц! трьохсотого
року *. I коли вони иаверпулися до християнства, рслхпя притупила
Тхн! меч! i в!ра закрила хм двер! зайняття, i поверпулися вони до
тяжкого життя 1 злидн!в, ! скоротилися у них засоби кпування. Тод!
зажадали вони стати мусульманами, аби був дозволений !м нахзд
i священна вшпа, i повернепня до того, що було panini. Тод! послали
вони посл!в до Володаря Хорезма, чотирьох чоловш з числа набли-
жених ххнього царя, тому що в них незалежний цар, i пазиваеться
той цар Володимир — под!бно до того, як цар турк!в пазиваеться
хакап, i цар булгар [...] **. I ирийшли поели Txni в Хорезм, i поведо-
мили послахпе ixne. I зрад!в Хорезмшах р!шенпю ххньому паверну-
тися до !сламу, i надклав до них навчати !х законам кламу. I павер-
пулися вони до кламу» [696, с. 258].
Частина досл!дпик!в тлумачать цей уривок як абстрактний ан-
тихристияпський памфлет [235, с. 39; 849]. Innii вбачають тут ведбит-
тя реально! кторичпо! правди [381, с. 320; 696, с. 258—262]. С. П. Тол-
стов писав: «в клам! Володимир мк шукати едеолоИчну зброю для
* Вщповедае 912 р. ново! ери.
** Слово по читасться.
126
примирения фактично непримиренного, що досягло свое! кульмшацы
протир!ччя двох сфер штересу киТвсько! аристократы: догмат бороть-
би за Bipy i перспективи союзу з крашами исламу общяли усшшний
розвиток военно! експансы проти старого ворога — В!занты; система
!сламу, як церкви й релкы, могла, здавалося, сприяти i вирппенню
внутркишх завдань, зв’язаних з остаточною консолщащею феодально-
кршосницького ладу» [696, с. 261].
Спроба клам!зацы Pyci могла статися десь у середин! 80-х рок!в,
але не шзнппе 986 р. Восепи того ж року почалися переговори з в!-
зантшським !мператором Василем II, одним з пупкыв яких було
хрещення кипзського князя.
Промусульманський план виявився щлком утошчним, вщ самого
початку приреченим на провал. 1слам пе мав жодних корен!в на
Pyci; це була Bipa, абсолютно чужа для схщного слов’япства — не
лише за сво!м духом, а й з погляду кторичних традицш. Вона не
могла змагатися ni з християпством, що на кшець X ст. посщало
вирппальш позищ! в сусшльному житт! краши, ni навй’ь з языче-
ством, яке хоча й перетворилося вже па арха!чний пережиток, але на
бощ якого була глибока традищя. Адешчв магометанства ап! в Киев!,
ан! в шших давньоруських мктах не було, коли пе рахувати при-
!жджих купщв та дипломаыв, як! не мали ктотного впливу на
свщомкть мкцево! громадськост!. Таким чином, другий релкшний
експеримепт Володимира виявився ще менш перспективным, н!ж
реформа поганства, i не мав серйозпих наслщюв.
Л!тописний переказ. Релкшний акт 988 р. е центральным ешзо-
дом в редакщ! «Повкт! временних л!т», яка дшшла до пас. Загалом
«Сказапк про Володимирове хрещення» займае близько У7 усього
обсягу тексту, тобто охоплюс його б!лыну частину. Оповщка мае
складний характер i розпадасться па кшька ешзод!в, не дуже орга-
шчно з’еднаних один з одним. Основну частину вмпцено пщ 986 —
988 рр. [250, с. 71—106], але декотр! фрагменты, що мають пряме
вщношення до сюжету, вмпцено шд 980, 989, 996 рр. [250, с. 66—69,
106, 108-112].
Пщ 986 р. розповщаеться про прихщ до Киева мкшнер!в в!д
чотирьох найзначнппих монотектичних церков, авторитет яких був
забезпечепий вщповщними полйичними оргашзащями (спещально
пщкреслено в текст!): кламу — вщ Волзько! Булгары, католицтва —
вщ Германы, !уда!зму — вщ Хазары, православ’я — вщ В!занты.
Micin мусульман, латинян та !уда!ст!в зазнала щлковито! пораз-
ки. Найбшыпе Володимиру сподобалася промова грецького проповщ-
ника. Його виступ вщзначасться особливою докладнктю i займае
понад третини усього «Сказашя». В свою чергу, вш складаеться
з кшькох частип. У першш подано короткий виклад ветхозаповыних
книг, точнпне, б!блшну кторпо вщ Адама до падшня брусалима та
першого зруйнування храму. Дал! вм!щено цитаты з ветхозаповйних
пророк!в, згрупованих за такими сюжетами: нророцтво про розшяння
1зра!лю, про закликанпя новых народ!в, про прихщ месы, про страст!
господи! та про воскресший розш’ятого Христа. Третю частину ста-
новить короткий виклад евапгельсько! легенды. Завершуеться все це
127
теоретичным коментарем основних християнських символ!в: р!здв
розп’яття, хрещення.
Виступ фыософа справив на Володимира величезне враження, aj
не спопукав його на остаточне рппення. Micionep показав кшвськ
му князю «запону», на якш було зображено сцену Страшного суд
де праворуч — праведники, що йдуть до раю, а л!воруч — гр!шник
прямуюч! на Binni муки до пекла. Володимир зпхнув i сказав: «До
ре тим, що будуть одесную: горе тим, що ощую».— «Якщо хочеш бу'
одесную,— вщпов!в фыософ,— хрестися!», на що князь вщпов!
«Почекаю ще».
Цим закшчусться перший цикл пщготовки акту хрещення. Ст
рання грецького Micionepa, попри усю очевидцу ретельшсть i неаб
який ycnix виявилися маркими i пе перекопали Володимира. В ко;
ному раз! вопи не мали практичпих паслщшв.
Пщ паступпим, 987 р. вм!щено розповщь про посольство, надшл
не кшвським князем до Волзько! БулгарП, Германн та В1зан1
з метою ознайомитися з богослужебпими обрядами трьох релтйш
систем (1удейсько-хазарська альтернатива вщсутпя) [250, с. 71—9!
Думку про таку Miciro подали Володимиру бояри, яш ради;
своему сюзерену не в!рити проповщпикам на слово, бо nixTO, мовля
свого не гапить, а тшьки хвалить, тому необхщно скласти влас!
уявлепня па пщетав! безпосереднього знайомства. Ки1вський кия,
вщ!брав десять муж!в «добрих i смисленпих» i доручив !м цю Midi
Повернувшись додому, послы негативно вщ!звалися про обряди маг
метан i латинян; натомшть !з захватом розповщали про «красо:
церковну», побачену в Константинополь Вони рппуче схиляли натр
на до схщного християнства, висуваючи, пом!ж шшим, i такий арг
мент: «Аще лихъ бы законъ Гр^чныи, то пе бы баба твоя Олга прия;
кресщения, яже бъ мудр-Ьиши всих челов^къ». Володимир дав се(
перекопати i спитав: «Де будемо хреститися?» — «Де захочеш»,-
вщповши поели. «И минувшю лЪту»,— додас меланхолшно лйописе!
[250, с. 94].
Наступпий ешзод, датований 988 р., почипасться неспод!вано -
повщомлепням про похщ Pyci на Херсонес (Корсупь) [250, с. 94—9!
причину i мету якого не роз’яснено. Натомкть докладио розповщ;
еться про облогу мкта, здобуття його за допомогою попа-зрадпиг
Анастаса. При цьому Володимиру приписало таку заяву: одержав™
пораду перекопати водопн i тим позбавити мкто води, Bin сказа:
«Аще ся сбудеть, се имамъ креститися» [250, с. 95].
Здобувши Корсупь, киТвський князь, однак, пе посшшас викоиат
обшшцю. Bin вимагас вщ грецьких цар!в Василя II и Констант!
на VIII видати за пього ixiiro сестру Анну. Емператори погодилис:
але з умовою, що Володимир стане христианином. Князь виявп
готовшеть до цього акту. Цар! не без трудношдв умовили сестру п1т
за руського зверхника i вырядили ii до Корсуня у супровод! цьчог
почту пошв та проповщпиюв. Прибувши на мкце, царевна зыкнулас
з неспод!ванкою: ii наречений уперто не йшов до храму. Тод! сталос
щось, под!бне до чуда: у Володимира розболыися oni й Bin втрати
3ip. Анна сказала: «Якщо хочеш позбутися нагло! хворобы, негайн
128
хрестися». Лише шсля цього Володимир, нарепт, наказав здшснити
над собою обряд [250, с. 95—97].
Дал! в «Сказана» подано три трактати як заповк новопаверпено-
му [250. с. 97—101]. Текст явно зшсовано, чому й незрозумыо, кому
належать pi настанови.
Перший з трактаНв мктить «символ Bipn» (credo), викладений
досить своервдно з деякими вщступами вщ православно! догматики,
i по сут!, являс собою сретичний документ. Другий мктить перелш
вселепських собор!в i з погляду щеолопчного становить собою пере-
сторогу, заклик боронитися вщ всяко! та кожно! cpeci. Третш, спря-
мовапий проти папства, застеркав князя вщ небезпеки впасти в ла-
тинську згубу.
Прийнявши християнство, Володимир повернув Корсунь в!зан-
тшським царям (перед тим пограбувавши його) i вщбув до Киева
з дружиною Анною, священиком-зрадником Анастасом та захоплени-
ми в MicTi багатствами — церковним начинпям, !конами, двома мщ-
ними «капишами» (!?) i чотирма мщяними юнними статуями, а та-
кой? з мощами папи Климента та його учня Ф!фа (?) [250, с. 101].
Прибувши додому, в!н негайно почав вживати заходи щодо
ствердження ново! Bipn: зпищив створений ним же самим пантеон
язичеських бог!в, а на другий день наказав хрестити вс!х киян пого-
ловно, що шбито викликало великий ентуз!азм народу. Дивлячись
на ту щшпю, диявол впав у розпач, особливо побиваючись тим, що
втратив Русь з милост! пе апостола i пе мученика, а нев!гласа-пога-
нина [250, с. 101—105].
Пкля хрещення киян Володимир наказав ставити храми по тих
мкцях, де стояли щоли. Першою збудував Васшпвську церкву на
Перуновому горб! у Киев!, на мкц! знищеного язичеського капища.
До новозбудованих церков князь призначав пошв, привезених
з Херсонеса: вони мали хрестити населения периферп та шклуватися
за просвПу новонаверпених. Найважлив!шим заходом на культурпо-
просв!тницькш нив! було заснування ки!всько! школи, куди посила-
лися д!ти «нарочито! чад!», тобто феодал!в. Цей факт дав привщ
л!тописцев! вмктити до розповщ! чималий уривок про користь кни-
жек 1 науки — з численними посиланпями на Давида (автора Псал-
тир!), па апостола Павла та inini б!бл!йш авторитети [250, с. 103—
105].
Позакторичний характер переказу. Викладепа лйюписна оповщка
про Володимирове хрещенпя мае позакторичний характер i являе
собою типову церковну легенду. Ще В. М. Татпцев, докладно пере-
казавши «Сказаше», в прим!тках вщзпачив деяк! непевн! аспекти.
Промови MicionepiB, па його думку, були не спещальпими проповщя-
ми, а уривками сентенцш, висловлених в р!зн! часи i при нагод!
переказаних Нестору людьми, «несмысленными о в"Ёрах сих». Дуже
дивним здаеться кторику вщряджеппя посл!в для ознайомлення
з чужими релтями, а найбыьше — мотиви, якими керуеться Воло-
димир при вирппенн! важливо! проблеми щодо запровадження ново!
в!ри [654, с. 230-232; 656, с. 411-412].
Тсторична наука XIX ст. скептично ставилася до вере!! «Повкт!
5 7—251
129
временних л!т». Зокрема, зверталася увага на велику хрополопчг
вщстапь м!ж самою под!ею та часом, коли жив автор того зведенп
Отже, лопчно поставало питания про джерела, якими Mir корист
ватися л!тописець кшця XI — початку XII ст., та про стуншь !хнь
достов!рност!. С. М. Соловйов, наприклад, вважав лпописну Bepci
легендою. «Впосячи до лкопису цей переказ,— писав вш,— лИоп:
сець вибрав його з кшькох шших переказ!в, базуючись па свщченш
достов!рних людей, старих, що пам’ятали под!ю, як, наприклад, ст
рець Ян» [634, с. 316]. Цим вш намагався пояснити, зокрема, пая
nicTb р1зних версш в давпьоруських джерелах, що розходяться г
лише в деталях, айв штотпих моментах.
Легендою вважав л!тописпе «Сказашс» С. Платонов, який писа
що в шй вщбилися три фольклорн! традицп: а) переказ про виб.
в!ри; б) легенда про чудо — ослшлепня Володимира та його зп
ленпя; в) спогади про Корсупську епопею кшвського кпязя. 1сп
ричпий зм!ст вш визнае лише в третьему сюжет!; два innri вваж<
фаптастичними [482, с. 79]. Д. Багалш, твердячи, що в лиописн:
верен «ми маемо справу з переказом», припускав, однак, що йо1
«створено па кторичпому групп». За реальпе ядро вш визнае тс
факт, що хазариЛуда'Гсти, болгари-магометапи, шмщ-латиняпи i гр
ки-православш протягом тривалого часу знайомили наших предк:
is сво1’ми релтями [43, с. 212—213].
М. Рожков писав: «Уважпий критичний апал!з його (л!тописно1
оповщання.— М. Б.) перекопав, однак, дослщнишв у повнш йог
недостов!рпост!; навпь те, що в цьому с фактично-в!рного, сильв
перекручено й подано не в тому виглядг, як то було в дшспост!
[560, с. 230—231]. За достов!рш елементи переказу дослщник вважа
дату 988 р., факт хрещеппя, похщ на Корсупь, прибуття туди цар!вн
Анпи з попами. Критичне ставлепня до летописного переказу вщбг
лося в працях В. Розена [561, с. 214—219], В. Василевського [12'
с. 96—101], I. Лшниченка [342], П. Лебединцева [329], В. Завитневич
[232], О. Соболевського [628] та багатьох шших.
Найбмып piniyne виступав проти реального шторичного зм!ст
легепди 6. 6. Голубинський [180, с. 105]. На його думку, «повють ц
не м1стить в co6i шчого штинного; вона е шзшша вигадка i при том
навпь вигадка, най!мов!рн!ше, пе руська, а грецька» [180, с. 105
Аргументами автора стосуеться як зм!сту лйописног оповщки, щ
суперечить шторичним фактам i здоровому глузду, так i лггературнс
го оформления. KpiM того, за 6. 6. Голубинським, верМя «Повкп врс
мепних л!т» суперечить шшим джерелам, яш заслуговують на значн
бшыпе дов!р’я.
У план! джерелознавчо! оцшки «Сказашя» великий вплив мал
вщом! пращ О. О. Шахматова [748; 752; 755]. До пього лиописп
noBicTb розглядали як единий л!тературний тв!р, що хоча й базуетьс
на р!зних переказах i традищях, одпак наложить перу одного автор
i написаний одним заходом. Авторство приписували укладачев! «Пс
вшт! временних л!т», що жив на рубеж! XI—XII ст.
Заслугою О. О. Шахматова е те, що дослщник обгруптував думк
про складний характер лкописпого тексту в щлому i зокрема т!е
130
частини, яка нас цшавить. Виявилося, що в «Сказан!! про Володими-
рове хрещепня» вщбилися неоднаков! за походженням твори, напи-
саю в р!зш часи i мкцях. Самостшпими творами проголошено так!
ешзоди, як «Виб!р в!ри», «Промова фшософа» та розповщь про !сто-
ричний акт павернення. Пор!внюючи ц! джерела, О. О. Шахматов
дшшов висновку щодо кнувапня «Корсупсько! легенди» — особли-
вого твору давньорусько! лкератури, присвячепого походу Володи-
мира в Тавриду [748].
Шсля праць О. О. Шахматова розробка проблеми пппла шшим
напрямком. Вчеш обговорювали вже не кторичну достов!рн!сть опо-
вщки, а структуру повктц час i умови виникнення кожпо! з !!
складових частин та паскшыш автептично ц! частини д!йшли до нас.
Радянська паука прийняла осповний принцип анал!зу, сформу-
льований i обгрунтований О. О. Шахматовим та його числепними
продовжувачами [111, с. 75—102; 228; 357, с. 55—59, 88—89; 359,
с. 71—75, 87—88; 309, с. 350—362; 311, с. 111—125]. Hi в кого не
викликас сумшву необхщшеть критичного ставлення до л!тописпого
тексту i в тому числ! до «Сказашя про Володимирове хрещепня». На
жаль, реально справа майже пе виходить за рамки загальпих декла-
рацш. Конкретне текстолопчне дослщження проблеми залишасться
актуальним завдапням прийдешюх пошушв.
Фшософсько-теолопчпа недоладнкть твору. Для лггописио! но-
вкп про хрещення Pyci характерний — принайми! в деяких (але
важливих) частиках — невисокий р!вень теоретично! думки i л!те-
ратурно! майстерность В кторюграфп давно це вщзначено: повкть
називають «на!впою» (6. 6. Голубинський) [180, с. 112].
Автор тексту не пом!чае, що ставить Володимира (якого Bin
прагпе звеличити) в становище дуже невигщпе, змальовуючи люди-
ною неппщативною, недалекою, неглибокою, трохи чи пе з шфан-
тильним розумом. Цей Володимир нездатний шчого виршити само-
стийно; Bci його дп спрямоваш й визначеш шшими особами або ж
зовшшшми обставинами. 1шщатива християшзацГ! виходить не вщ
нього, а в1д непроханих проповщниюв. Не Володимир виявляс щка-
вкть до моноте’ктичпих релкшних систем, а навпаки, чужинц!
шклуються про щеолопчпу долю Pyci. Першкть тут вщдана не хри-
стияпськш Грец!!, а мусульманськш Булгар!!. Ки!вський зверхпик
протягом ycie! дискуси литпаеться пасивним об’сктом пропагапди, що
пошрливо слухас чужих проповщниюв, пе завжди вщповщаючи !м
влучно й дотешю.
Разом з тим Володимир виявлясться глухим до фыософсько-дог-
матичпо! аргументацЛ i, пезважаючи на yciiix грецького фшософа,
вщмовлясться хреститися. Натомкть Bin посилае сво!х муяЛв озна-
иомитися з чужими релтями па мкц! — етзод, який деморал!зус
дослщпишв своею лопчною i загальнотеоретичною безпорадшетю.
I на цей раз ппщатива виходить не вщ ки!вського кпязя, а вщ бояр,
як! застеркають свого сюзерепа вщ падм!рно! дов!рливост!, пщкрес-
люючи, що кожний ладен хвалити свое i гапити чуже.
Важко заперечити щось проти справедливост! pie! тези. Справа
в тому, що застосовано !! в педоречному контекст!. Справд!, на що
5*
131
могли розраховувати десять Володимирових уповноважених у Гер
маш!, Волзькш Булгари або в Константинопол!? Озпайомитис.
копкретшше з постановкою церковно! служби, тобто роздивитис.
суто обрядову сторону культу. При цьому доводилося рахуватис.
й з тим, що Micpeei iepapxn подбають про те, аби справити пайвигщ
Hinie враження на прибулих.
Зрештою, саме так i було, принайми! у В1зантп. Цар дав вщпс
вщт розпорядженпя митрополиту: «Придоша Русь пытающе вЪр!
нашея, да пристрои церковь и крилосъ, и самъ причинися въ святи
тельския ризы, да видять славу Бога нашего» [250, с. 93]. Патр!ар
у вщповщь «по обьчаю створи празникъ». Не дивно, що послани
«въ изоумлЪньи бывше» i не знали «на небеси ли есмь был'Ь, или н
землЪ» [250, с. 94].
Усе це подаеться в лНописшй повшт! цшком серйозно. За перс
казом, виходить, що саме обрядова пишпота шдштовхпула Володи
мира зробити виршальний крок: прослухавши промову философа, в!
лишився неперекопаним, а теля звйу про нечувану «красоту цер
ковну» негайно виявив готовшеть хреститися. Цей пасаж засмути
навиь !сторик!в XVIII ст. В. М. Татищев, зокрема, писав: «Есть л
же сказать, что посылал (Володимир.— М. Б.) токмо чинов церкос
пых и убранств смотреть, то сие весьма неприлично, ибо видение:
веры истинной показать не можно, и вера не в чинах и убранства?
как подлость разумеет, но в сущем признании истины педоведомы
состоит» [654, с. 231; 656, с. 412].
Взагал! щея «вибору в!ри» мштить в co6i елемент лопчно! nice
штнищ. В чому ж полягас головпа заслуга Володимира — у зречепг
язичества чи в стверджепш християнства? Якби киТвський княз
замють поганства занровадив би на Pyci магометанство або 1уда!зк
це б пе викликало захоплепня християнського щеолога i навряд ч:
ки!вський зверхник заслужив би його особливу похвалу. Тим часо:
лйописпа вершя «вибору в!ри» ставить наголос саме па запереченв
язичества. Володимир вир!шив вщмовитися вщ старо! Bipn i лиш
тому защкавився пппими релтями. Цшаво, що шхто з Micionepi
жодним словом не прохопився проти поганства. Очевидно, лйописце
Bi антиязичеська пропаганда здавалася неактуальною.
Цей аспект проблеми в лйератур! найкраще розроблени:
6. 6. Голубипським [180, с. 112], який висловив з цього приводу ря,
слушпих спостережень. Справдц дослщник, выышй вщ щеа.мстично
концепцп, може припустити догматичпу шверсно. Быыпе того, ско
pinie, вопа буде просто необхщною. Реформа, здшспювапа Володи
миром, визпачалася тим, що давньоруське язичество пережило себ
i вже не вщповщало новим кторичпим умовам. Тому «виб!р в!ри
був цшком законом!рним.
Однак BiiyTpinini стимули — одна справа, а щеолопчна платформ
лыопису — шша. Зрозумшо, що автори «Сказашя» прагнули ствер
дити мудршть киТвського володаря i шдкреслити його тетет д<
православ’я. Вопи хотели перекопати читана, що до свого piinenm
Володимир прийшов не пщ впливом випадкового Micionepa, а внасл!
док глибоких i всеб!чних розм!ркувань, спертих на серйозпе вивченн:
132
справи. Проте л!тописець досяг зовс!м протилежного наслщку. За-
меть ствердити переконанкть князя, який, усвщомивши !стиннкть
християнсько!’ BipH, вир1шив розпрощатися з поганством, вш перешс
центр ваги па л!кв!дац!ю язичества, залишивши християнству роль
замшника, та й то не безсумшвного. «Штонисець не стверджуе хри-
стиянство як едину i непохитну ктину, а ставить його в ряд з шшими
моноте’ктичними релшями. Адже для того, щоби дискус!я мала
хоча б якийсь реальний сенс, !уда!зм, клам та християнство у захщ-
нш форм! повинн! були мати принайми! деяк! шапси на перемогу
в щеолопчному герц! — проблема, що виявилася явно не шд силу
автору «Сказашя».
Низький р!вень теоретично! думки демонструе л!тописна повкть
i в сфер! чисто теолопчно! проблематики. Проповщь чотирьох мкк-
нер!в давала можливкть лггописцев! показати власну ерудищю щодо
догматики, притаманно! чотирьом обговорюваним моноте'ктичним
системам. На жаль, автор не скористався з ц!ех можливост!, тому
вкладеш ним в уста проповщнишв промови вражають на!вн!стю,
а подекуди й невклаством. Л!тописець не мае надежного уявлення
ш про клам, ni про !уда!зм, ni про католицьку форму християнства.
Нав!ть догматичш пастанови, як! в!др!зняли латинство вщ грецького
християнства, лишилися для нього за с!мома печатками.
Ось що мусульмапськ! проповщники повщомили Володимиру:
«ВЪруемъ Богу, а Бохъмитъ ны оучить, глаголя: обрЪзати оуды
таиныя, а свинины пе Ъсти, а вина не нити, и по смерти съ женами
похоть творити блудную. Дасть Бохъмить комуждо по семидесятъ
женъ красепъ, и избереть едину красну и всЪхъ красоту възложить
на едину, и та будеть ему жена. ЗдЪ же, рече, достоить блудъ творити
всякыи. На семь же свЪт1> аще буде кто оубогъ, то и тамо, аще ли
богать есть здЪ, то и тамо, и ина многа лЪсть, ея же нелз^ писати
срама ради» [250, с. 71—72]. Л!тописець пе знае аллаха, «кланятися»
мусульман примушуе Бохмиту (зшеоване Мухаммед), що, звичайно,
теж не шдвищуе його ерудищю.
Латинське вчення лНописець переказуе так: «пощепие по силЪ
аще кто пьеть или Ъсть, все въ славу Божию, рече сучитель нашь
Павелъ» [250, с. 72]. Жодно! догматично! шдвалини, що вщр!зняе
захщну г!лку християнства вщ схщно!, не згадано — ani filioque, ani
догмат про пепорочне зачаття Богоматер!, ani вчення про надобов’яз-
ков! д!яппя, словом, шчого про розходження по суть
Такою ж злиденною виглядае й характеристика !удейства: «обрЪ-
затися, и свинины не ясти, ни заячины, суботу хранити» [250, с. 73].
Нема чого й казати, що под!бний перелш пастанов не дае й наймен-
шого уявлення про суть талмудизму.
Однак тут вм!щено дуже важливу !дею про стверджепня та роз-
с!яння 1зра!лю. Вона мае першорядне значения для щеолопчно!
концепцп «Сказашя» i, звичайно, аж шяк не мае рекламного харак-
теру в устах !уда!стських проповщнивдв. На питания Володимира:
«де ваша земля» вони вщповщають: «РазгнЪвалъся Бог на отци наши
и расточи ны по странам, гр'Ьхъ ради нашихъ, и предана бысть земля
наша хрестьяномъ» [250, с. 73]. Под!бне «самовикриття» в ход! мкк-
133
нерсько! пропов1д1 являв очевидну недоречнкть — воно могло тшьки
зшсувати всю справу i поставили шд загрозу наслщки Micii.
Ще ripnii вщповщ! Володимира, яю л!тописцю, мабуть, здавалися
дуже дотеппими. Ось реакщя «р1впоапостолыюго князя» па магоме-
танську доктрину: «Володимиръ же слушаше ихъ, б!> бо самъ любя-
ще жены и блужепие многое, и послушаше сладъко; по се 6Ь ему не
любо: обр^запие оудовъ и о неядепьи свиныхъ мясъ, а о питьи
отипудь рекъ: «Руси веселье питье, не можемъ безъ того быти» [250,
72]. Виходить, що Русь не стала мусульманською крапюю тшьки
завдяки нахилу Володимира до чарки. Однак i «позитивна» частина
виглядас кумедпо. Лыописець думав, що тшьки вщ бажапня пеофыа
заложить реал!защя потойб1чно! общяпки: досить йому прилучитися
до кламу, а там вже всесильний Бохмит насправд! забезпечить йому
70 прекраспих жшок, втшених в едину. Мимовол! з’являсться думка,
що автор серйозно вважас кожну peniriro за ктину, яку выьно виби-
рати, i сам факт вибору виступае запорукою ктипност! то! ктини.
Захщним MicionepaM ки'Гвський володар не змк сказати шчого
кращого, як: «Идете опять, яко отци паши сего не прияли суть»
[250, с. 72]. Аргумент «вщ традицп» сам по co6i не може вважатися
нерекопливим. Взагал! це пе вщповщь на конкретпу аргумептащю
конкретних проповщнишв. KpiM того, пе зрозумыо, чому така сеп-
тепщя адресована представникам Риму, а не мусульманам чи 1уда-
хстам, адже i !хньо! Bipn «батьки не сприйняли».
Лише вщповщь хазарським 1удеям справляв враження дотепно!
та перекопливо!. Почувши про сумпу долю еврейського народу, Во-
лодимир сказав: «То како вы инЬхъ оучите, а сами отвЪржени Бога?
Аще бы Богъ любилъ васъ, то пе бысте расточепи по чюжимъ зем-
лямъ, еда и памъ то же мыслите зло пр1яти» [250, с. 73].
Низький piBCiib теолопчпо! думки виступае ще й в ппних ешзодах
лггописно! iiOBiCTi. Ось яку характеристику мусульманських звича!в
автор вкладас в уста грецького фшософа: «Си бо омывають оходы
своя, поливавшеся водою, и въ ротъ вливають, и по брадЪ мажются,
наричюще Бохмита; тако же и жены ихъ творят ту же сквЪрпу, и ипо
же пуще: от совокупления мужьска вкушають» [250, с. 73]. Викри-
ваючи латинян, фътософ торкнувся лише одного моменту — опреспо-
к!в (причащшня пркпим хл!бом). Це розходженпя не наложить до
основних i мае переважно обрядовий характер. Осповш вщмшпосИ
i тут залишеш поза увагою.
Неправдоподобно низький теоретичний р!вепь !мпров!зовапого
заочного диспуту дав дослщпикам пщетаву взяти тд сумшв саму
можливкть розглядати його як кторичну реалыпеть. Дшсно, пемож-
ливо уявити, щоби справжш мккнери (ящ, звичайпо, призначалися
з числа найосв1ченштих та розумних oci6) могли пести по’цбпу ахшею
перед володарем велико! держави, якого вопи спод!валися павернути
до свое! Bipn. Лыописець явно перестарався. Прагнучи показати пе-
реваги грецько! в!ри у nopiBiiHiini з кламом, католицтвом та !уда!з-
мом, Bin змалював осташп в карикатурному виглядц пе думаючи ni
про теолопчпу вправшеть, ш про елементарпу в{рогщшсть под!бпого
ходу. Вклавшм в уста проповщниюв бапалыгостц нкештпищ або
134
й просто компромептуюч! сеитеицп, Bin позбавив розпов!дь нав!ть
зовшшньо!’ правдопод!бност!.
«Невже проповщники магометанськц— резонно запитував 6. 6. Го-
лубинський,— могли нриходити до Володимира для того, аби трима-
ти перед ним сюльки можна соромщый промови i в такий cnoci6
довести, що Bipa 1’хня найсоромшша в свт? Невже проповщники
nancbKi тшьки й могли сказати те, що вкладас !’м в уста пов!сть,
i чи не ясно, що нозбавлена сенсу вщповщь Володимира... означав
Нльки, що вщ однакових з греками християн укладач noBicri не
бачив можливоетч вщробитися з глуздом?» [180, с. 112]. Поставлен!
питания вважаемо щлком слушними. Однак вони не заперечують
будь-який !сторичпий змшт в коментовапому уривку. Тыьки пошуки
вторичного сенсу ставлять перед дослщником нов!, не менш склады!
проблеми.
1сторична недоладшеть твору. В лИератур! неодноразово шдкрес-
лювалося, що з огляду на !сторичпу правдопод!бшсть «Сказагне про
Володимирове хрещення» залишае бажати багато кращого. В ньому
кигвський володар выступав як малоосв!чена людипа, що не мае п!яко-
го уявленпя про звича! кра!н, з якими Pyci довелося пщтримувати
постшн! стосунки. Справд!, Володимиру не було 1пяко! потреби вщ-
ряджати специальных посл!в до В!зант!!’, аби ознайомитися з право-
славным церковным обрядом, тому що християн вистачало в самому
Киев! й безпосередн! контакты з ними не потребували далеких
мандр!вок. Серед оточеппя ки’Гвського князя християн, мабуть, було
б!льше, 1пж язичниюв; ще малою дитипою майбутнш реформатор м!г
бачити християпське богослужпшя.
Так само неправдопод1бно виглядае й вщвщання послами мусуль-
мансько!' мечет! у Волзькш Булгарп. Насамнеред привертас увагу
щлковита недоладшеть самого опису: за твердженням делегапв, вони
знайшли там «печаль и смрадъ великъ», тод! як мусульмани трима-
ють сво’! храми в особливш чистоН та порядку; входити туди дозво-
ляеться лише босими ногами, залишивши взуття при дверц традицш-
не омовпшя входить до ритуалу i т. п.
Дослщники слушпо зазначають, що магометапське богослужпшя
також пе могло становити особливо! таемпищ для Володимира та
його оточеппя. Русь пщтримувала жвав! стосунки !з Закавказзям,
Хал1фатом, Траном i добре знала мусульманський Сх!д. Кунц! та
воТ'ни з Pyci постшно вщвщували краши, що сповщали !слам, були
добре знайом! з тамтешшми звичаями та обрядами. Володимир, може,
й не мав пагоди особисто бачити мечет!, але серед його оточен-
ня, напевно, були особи, як! могли охарактеризувати магометан-
ський обряд без того, щоби виряджатися в далеку i небезпечну
екскурс!ю.
Ще легше було д!стати в Киев! надшну шформащю про латин-
ськ! обряди, оскшьки в Киев! проживало нимало полягйв, шмщв,
чех!в, угорщв. Сам Володимир оженив свого названого сипа Свято-
полка з польською княз1вною. В нашому розпорядженн! с вщомост!
про Г! дух!вника епископа з Колобжегу Рейнберна [Thit. Chr., р. 72—
73]. KpiM того, за ciM poKiB до хрещення Володимир здшснив похщ
135
у Польщу з метою повернути червенськ! м!ста [250, с. 69] i, напевно,
бачив там костьоли.
Та найфантастичшшим е сюжет змаганпя чотирьох релпчйних
систем наприкшц! X ст. Тут маемо справу з очевидним анахрошзмом.
Чотири релшп, що фшурують в ешзод! «Вибору в!ри», репрезен-
тували досить могутш полНичш системи, чим визначалися шанси
кожно! з них на ycnix. Це специально пщкреслено в л!тописному
текст!, який ретельно фшсуе, вщ яко! держави прибула кожна мк!я.
Читаемо: «приидоша Болгаре * вЬры Бохъмичи, глаголюще..» [250,
с. 71]; дал!: «по семъ же придоша Н'Ьмци от Рима, глаголюще» [250,
с. 72]; «се слышавше, Жидове Козръстии приидоша, ркуще...» [250,
с. 72]; «по семъ прислаша ГрЪци къ Володимиру философа, глаголю-
ще сице...» [250, с. 73]. Пщкреслимо, що враховано нав!ть деяк! пол!-
тичш нюанси. Латиняни представляють вщразу дв! системи: Шмець-
ку !мпер!ю та Ватикан. Напевно, тут вщбилося уперте змаганпя
!мперського i папського престолу за зверхнкть в пол!тичшй сфер!.
Однак у такому розподш приховуеться скандальпий кторичний ляп-
сус: окреслепа лйописпою повктю полИична ситуащя не накладаеть-
ся на реальну кол!зпо кшця X ст.
По-перше, Хазарський каганат, який виступае державпим базисом
!уда!зму, на 80-! роки X ст. вже не !снував. Його знищеыо Святосла-
вом 1горевичем у 964—965 рр. [250, с. 53]. Захщна частина Хазар!!,
колошзована слов’янами, увшшла до складу Кшвсько! Pyci (зокре-
ма — Саркел, що став Вшою Вежею) [18; 19; 20; 21, с. 288—323,
426—437; 24; 27]; схщпа — потрапила пщ владу печенпчв та гуз!в
[21, с. 431-437].
Правда, деяк! дослщники припускають, що вшна 964—965 рр.
була лише першою фазою у лшвщащ! каганату, що теля смерт!
Святослава Хазар!я на якийсь час вщновила свою незалежнкть i оста-
точно зиищена Володимиром Святославичем в союз! з в!заптшцями
[466, с. 95; 788, с. 15]. Ця думка базусться па двох джерелах. Давньо-
русышй письмеппик друго! половини XI ст. 1аков Mnix твердить, що
Володимир «На Козары шедъ, победи и дань на нихъ положи»
[180, с. 245; 21, с. 435]. Грецька хрошка Скилищ розповщае про похщ
в!зант!йського флоту в Xasapiro 1016 р., в якому брав участь руський
експедицшний корпус, очолюваний воеводою Сфенгом [ScyL, р. 464].
Похщ заверншвея ycninino: архонт Хазар!! Георгш Цуло загинув
у бою, влада в!зантшщв над Херсонською фемою була вщновлена.
Обидва повщомлення, однак, не дають пщетав для висновюв, як!
роблять згадан! дослщники. Насамперед хронолопя. За евщченням
1акова Mnixa, Володимир ходив на хазар ще до Корсунсько! снопе! —
у 80-i роки X ст. Скилиця датуе похщ Сфенга у Таврщу 1016 р., тобто
часом п!сля смерт! «р!вноапостольного» князя. Ясно, що поеднати щ
звктки пеможливо.
«Пам’ять i похвала» 1акова Мшха не е кторичпим твором. В шй
не можна шукати адекватного викладу пол!тичних подш Володими-
рова часу. Пам’ятка мктить ряд помилкових тверджепь та дивовижпу
* Курсив наш,— М. Б.
1.ЧК
плутанину щодо кторичних фактов. Похщ 1016 р., вщнесений до
реально! Хазарп, с щлковитим непорозумшням. Теорий Цуло не був
хазарським каганом (як безшдставно твердили В. Юргевич [772,
с. 42], М. В. Левченко [333, с. 383—384], А. Васильев [117, с. 253],
А. Л. Якобсон [788, с. 15—16] та деяк! innii дослщники). Bin був
в!зант!йським чиновником в Таврцц [21, с. 436—437; 614, с. 266—
267]. Вщома його печатка з повним i точним титулом Лмператорський
протоспафарш i стратиг Херсона» [697; 894, с. 26; 769; 772, с. 41—43].
Отже, у Скилищ йдеться пе про похщ проти Хазарсько! держави,
а про придушення повстаппя у Херсопськш фем!. «Хазар!ею» ще
у XIII —XIV ст. називали Крим, поза всяким зв’язком з хазарами або
Хазарським каганатом.
Справжня доля Схщно! ХазарЕ! (не колошзовано! слов’янами)
була сумною. Ставши легкою здобиччю кочовишв, вона шукала допо-
моги в араб!в та в Хорезм!. 1стор1я !! остаточного падшня висв!тлена
арабськими письменниками 1бн-Хаукалем [170, с. 218—220; 811,
с. 246; 780, с. 1—2], 1бн-М!скавейхом [21, с. 432], Мукадесс! [21, с. 431]
та in. М!ж 968/989 та 985/986 рр. вона увшшла до складу Хорезму
i зазнала тотально! 1слам1зацП.
Брати пщ сумшв yci щ свщчення не доводиться, хоча не слщ роз-
глядати перемогу шламу в ХазарЕ! як сущльну i стовщсоткову. Ма-
буть, певний процент !уда!стського населения лишився й шсля
встановлення хорезмшсько! зверхпостЕ Але позицЕ! староеврейсько!
penirii були остаточно пщ!рванЕ
Таким чином, поява !уда!стських проповщнишв «вщ Хазар!в»
у Киев! 986 р. е шторичною недоладнштю. Тому доводиться або
визнати цей ешзод одним з легендарних елемент!в «Сказашя», або
знайти для нього якесь !нше пояснения.
По-друге, очевидним анахрошзмом е й ешзод, присвячений ла-
типським проповщником, але з шших причин. В ньому полпична
ситуащя щлком шдходить до замислено! кол!з!1 оповщки, оскшьки
друга половина X ст. була часом формування Священно’! Римсько!
iMnepii. Г! засновником вважався Карл Великий, але в дшсност! був
Оттон I, також прозваний Великим. 2 лютого 962 р. його короновано
!мператорською короною папою 1оапом XII. Цьому урочистому акту
передувала уперта боротьба з числеппими феодальпими володарями,
що не бажали визнавати прерогативи нового володаря.
Отже, щлком доречним можна було б вважати повщомлення
л!тописного переказу про прихщ папських MicionepiB саме «вщ Шм-
щв». Але серйозш сумшви викликае вщсутшсть формального розриву
м!ж захщною i схщною церквами. Цим реальна кол!з!я Володимиро-
вих час!в докоршно р!знилася вщ описано! в л!топису.
В icTopii Ватшану X ст.— пайважчий i найганебтший першд
[367, с. 107—114]. Занепад захщно! кур!! влаштовував Царгород, що
на той час переживав пщнесепня. Таким чином, пщетав для вщ-
крито! конфронтащ! не шнувало. Бшыпе того, у 995—996 рр. собор
захщних епискошв проголосив в!чну пам’ять патр!архам, як! колись
зазнали переслщувапь з боку Риму i були пщдаш анафем!. Тому
не дивно, що в джерелах знаходимо щлу низку повщомлепь про
137
nancbKi депутацп до Киева, як! зустр!чали на Pyci доброзичливий,
нав!ть шанобливий прийом.
Таким чином, участь у заочному диспут! 986 р. латинян як ре-
презентации особливо!’ рел!г!1, альтернативно! сх!дпому християп-
ству, виключаеться. Под!бна м!с!я могла вщбутися або в третш чверт!
IX ст., за патр!арха Фоня, коли справа явно шла до розколу, або за
час!в Ярослава Мудрого, коли конфронтация двох церков спалахпула
з новою силою i завершилася формальним подшом 1054 р. У цьому
розумшш пеобхщно визнати за очевидпий апахрошзм i третш тео-
лопчний трактат, вм!щепий в «Повит! временних л!т» тд 988 р.,
спрямований проти латинян [250, с. 100—101]. Поява такого твору за
чашв Володимира здаеться неймов!рпою. Поза сумшвом, вш являе
собою проекщю на шнець X ст. щеолопчно! кол!зп innioro часу —
або б!льш раннього, або тзшшого.
Inini джерела. Bepcia «Сказатя про Володимирове хрещення»
пошла патвпе мице у давньоруськш !стор!ограф!чпш традицп. Не-
зважаючи па досить зпачпу юлькить давньоруських твор!в, присвя-
чепих цьому сюжету, в пашому розпорядженш майже вщсутш
додатков! вщомост!. До числа таких твор!в належать: «Слово про
закон i благодать» 1лар!она, «Пам’ять i похвала Володимиру» 1акова
Mnixa (про яку вже згадувалося поб!жно), так зване «Звичайне
жит!е Володимира», «Жит!е особливого складу», «Проложне (скоро-
чене) Жит!е», тв!р пщ назвою «Слово, како крестися Володимир, взя
Корсунь», а також деяк! лИописш уривки, що вщсутш в «Пов!ст!
временних л!т» i доповнюють !! вщомост!. Перел!чеш твори так чи
шакше повторюють або розвивають офщшно стверджену традищю;
деяк! вщмшност! стосуються лише ступени повноти або ж др!бпих
деталей i зовшм пе зачшають сут! концепци.
«Слово про закон i благодать» [413] е не шторичпим твором, а ф!-
лософським трактатом з яскраво вираженою пол!тичпою тенденцию
антив!заптшського спрямування. В пьому вщсутш конкретш вщо-
мост! про хрещення 988 р., а вм!щено лише сощальну та кторичну
оцшку того акту. Написане в середин! XI ст. (м!ж 1037 i 1050 рр.)
«Слово» пропонуе теоретичпе обгруптування права Володимира на
канон!зац!ю.
Такий самий характер мае «Пам’ять i похвала» 1акова Mnixa *,
який жив i писав у другш половин! XI ст. 3 приводу дати твору в л!-
тератур! вщсутнш единий погляд, вщомо лише, що його написано
шзшше вщ innioro твору 1акова Mnixa «Сказаше про жит!с i погуб-
леше Бориса та Гл!ба»: це засвщчепо самим автором, причому
в текст! обох твор!в [180, с. 239; 707, с. 43]. Однак i дата «Сказашя
про Бориса ! Гл!ба» вщсутня: думки дослщниюв в цьому питанш
розходяться в межах майже столИтя — вщ 20-х рок!в XI ст. до
початку XII ст. [2; 109; 158; 180, с. 743-744; 247, с. 170-188; 253,
с. 317—328; 638, с. 129; 755, с. 96—97]. Не вдаючись до розгляду
* Видавалася неодноразово (остапнс виданпя — в робот! А. Г. Кузьмина
[311]). Ми цитуемо за виданпям 6. 6. Голубипського [180], чия транскришця
ближчо до оригшалу. Так само— «Звичайне жит!б Володимира».
138
такого складного питания, зазначимо, що, на нашу думку, нашмо-
BipHinie, «Сказаше» укладепо близько 1072 р. у зв’язку з перенесен-
иям останюв Бориса i Гл!ба до повозбудовапого храму-мавзолею
у Вишгород! та ix офщшпою каношзащею.
Таким чином, «Пам’ять i похвала» написана через деякий час
шсля «Слова про закон i благодать». Приймаючи концепцпо остан-
нього, в нш вм!щепо полемику проти в!зантшсько! доктрини, що
шддала сумшву цю копцепщю. Отже, йдеться про час, не рашший
за третю чверть XI ст. На вщмшу вщ 1лар!опова трактату, тв!р Тако-
ва Mnixa м1стить деяк! суто юторичш вщомост!, як! в ряд! винадюв
рппуче протир!чать лИописним свщченпям, що й породило в л!тера-
тур! величезну плутапину.
Твори житшпого кшталту здебшьшого повторюють л!тописну вер-
ciro, хоча подекуди й р!зняться вщ нет. У «Звичайному жити»
[180, с. 224—238], наприклад, зовшм вщсутнш ешзод, присвячений
чотирьом релшйним м!с!ям. Тв!р починаеться одразу з розповщ! про
делегащю Володимиром уновноважених для ознайомлепня з чужими
в!рами на мшщ. Вщсутш три теолоНчн! трактати. Немае, ламентацш
диявола та благочестивих м!ркувапь л!тонисця з цього приводу. Вщ-
сутш ще деяк! др!бш детал! й подробищ. Патомшть у «Житп»
е все, що в лиопису, кр!м двох чисто риторичпих устушв. Др!бш
вщомост!, що шбито доповнюють лиописний текст, виглядають недо-
стов!рпими.
«Жит!е особливого складу» [748, с. 44—57], вм!щепе в «Пл!гин-
ському зб!рнику»,— дуже шзшй тв!р (не ранппе XVI ст.), за харак-
тером близький до хрошк Стрийковського, Кромера, Шховського,
а також до 1оаким!вського лиопису, використаного В. М. ТаНщевим.
Його вщомост! потребують дуже серйозно! критично'! перев!рки.
«Проложне жит!с» не мае самостшпого джерелозпавчого значения, бо
щлком залежить вщ «Звичайного жит!я» i с його ештомою (скоро-
ченпям).
В !стор!ограф!чному план! щкавий тв!р «Слово о том, како
крестися Владимир, возмя Корсупь», вщоме в досить числепних
списках (на жаль, пе рашших за XV ст.) [311, с. 218—225]. До
недавнього часу ця пам’ятка не привертала особливо! уваги дослщ-
нивдв, як! вважали ii за виб!рку фрагменте «Пов!ст! временних л!т»,
присвячепих Володимирову хрещепню [180, с. 124; 629, с. 12; 748,
с. 12—15, 36—44], тобто за тв!р вторинний у нор!внянш з лйописним
«Сказашсм». Однак в «Слов!» (як i в «Жити») вщсутшй значпий
роздш, присвячений першш фаз! «вибору в!ри» (прихщ MicionepiB
до Киева, включаючи й «Промову фшософа»), Вщсутш й теолопчн!
трактати i ще деяк! др!бн! уривки, що шбито евщчить па користь
первинпост! «Слова»: навряд чи автор опустив би так! важлив! ешзо-
ди, як кшвський заочпий диспут. До ще! проблеми ми ще зверпемося
У наступному розд!л!.
А. Г. Кузьмпт ототожнюе «Слово» з «Корсунською легендою»,
шнуванпя яко! гшотетично стверджував О. О. Шахматов [309, с. 350;
311, с. 114]. 3 цим важко погодитися. В корсунському ешзод! немае
шчого припципово вщмшного у пор!впянш з «Повштю временних
139
лгг». Тому й саму «Повкть» з таким же усшхом можна було б на-
звати «Корсупською легендою». Та й реальне шнування то! легенди
на сучасному ступен! розробки проблеми виглядае б!льш шж
сумшвним.
Захщносвропейськ! джерела про акт 988 р., як зазначалося, вщ-
сутш. Лише у Титмара Мерзебургзького (що писав у 1018 р. i може
уважатися за сучаспика) с вщомост! про особисте хрещеппя Воло-
димира: «Взявши з Грец!! дружину, на !м’я Олепа, общяну ранппе
Отону III, вщ яко! останнш був пот!м шдступним чином вщстороне-
пий, вш за наполяганпям жшки прийпяв християнську Bipy, яку,
однак, праведпими дщами не прикрасив. Був то найбшыпий сласто-
любець, людипа жорстока, що чинила насильство слабим грекам»
[Thit. Chron. Цит. за: 247, с. 75].
Важко зробити в такому короткому уривку бшыпе помилок, шж
у цитованому текст!. Грецьку принцесу, видану за Володимира, звали
не Олена, а Анна. Тут очевидна плутанина з княгинею Ольгою, чий
надгробок шформатор Титмара бачив у Десятиннш церквь Анна
нжоли не була заручена з !мператором Отоном III. Титмар, напевне,
мае на уваз! певдале женихання французького принца Роберта, але
як звали грецьку цар!вну, чие! руки вш домагався нам невщомо
[107, с. 495—498]. Анна була рщпою тйкою Отона III, а вщтак н!як
не могла виступати в рол! наречено!. Тому вщпадае i звинувачення
грецьких цар!в Василя й Константина у шдступност!.
Heeipno, що Володимир хрестився за паполяганням дружини, бо
шлюб з нею брав уже будучи християнипом. Heeipno, що в!н «чинив
насильство» бщним грекам. Навпаки, ки!вський князь врятував
престол для свого нового родича Василя II; повернув йому Херсонес
i надал! пщтримував лояльн! i союзницьк! стосунки. Так! неточност!
р!зко знижують джерелознавчу вартшть Титмарово! хрошки.
В!заптшським джерелам також шчого невщомо про павернення
кигвського кпязя до християпства: релшшний аспект проблеми зовс!м
не вщбився в тогочасних грецьких хрошках. Натомшть, в них знахо-
димо дуже важлив! свщчення про поди, пов’язап! !з здшснепням
релшйного акту 988 р. Лев Диякоп [Leon. Diuc; див. 275, с. 37—42]
був сучаспиком Володимира, але свою хрошку дов!в лише до смерт!
1оана Цим!сх1я, що сталася 976 р. Врядування Василя II та його
брата Константина VIII в нш зовс!м не висвклено. Однак це едине
в!зантшське джерело, в якому згадуеться здобуття Херсонеса. Цим
визпачаеться його особливе значения: якщо б не свщчення Льва,
критична л!тература, напевно, заперечила б достов!ршсть лкописпих
вщомостей як породження пресловуто! «Корсунсько! легенди».
Решта грецьких автор!в повщомляють про переговори Василя II
з ки!вським князем, укладенпя м!ж ними договору про допомогу
проти Варди Фоки, а також про шлюб цар!вни Анпи з руським
володарем. Найдавшшим е свщчення Михайла Псела — видатного
ф!лософа, ученого, кторика, публ!циста ! державного д!яча, що жив
у середин! XI ст. Наведемо його повщомлення повшстю.
«1мператор Василь переконався у неприхильност! до нього греюв,
а осюльки недавно перед тим до нього прийшов cnimno вщ Тавро-
140
сюф!в (Pyci.— М. Б.) чималий вшськовий зайн, то вш, приеднавши
ix [до свого вшська] i оргашзувавши !ншу найману силу, наделав ix
проти фаланги, що розташувалася па другому бощ (Босфору.—
Jf. Б.)». Йдеться про передовий зайн Фоки, очолений полководцем
Дельфшою, що навесн! 988 р. вийшов до Хрисополя.
Далк «Вони (тавросюфи,— М. Б.) були наделан! проти фаланги,
розташовано! на другому боцх; з’явившися перед пего несшццвано,
коли вороги пе були готов! до битви, а вдалися до пияцтва, вони
вбили з них чималу юлыйсть, шших розйяли в pieni боки. Пойм Тм
довелося витримати упертий б!й i3 самим Фокою. Тод! з’явився перед
вшськом цар Василь, який т!льки-по запустив бороду i набував
вшськово! вправност!. Не був вщсутнш i брат його Константин»
[127, с. 92].
Дуже коротю згадки е у шзнппих хрошках — Скилищ — Кедрша
та Зонари, як! повторюють один одного i мало що додають нового.
В першш хрошц! читаемо: !мператор Василь «багато переконував
бунйвпика (Дельфшу,— М. Б.) вщступити вщ Хрисополя, але не м!г
переконати. Налагодивши вноч! корабл! й посадивши па них pycie,—
бо в!н встиг закликати ix па допомогу i зробити ’!хнього князя Воло-
димира своТм зятем, одруживши його !з своею сестрою Ганпою,—
неспод!вано перегадить з ними [через протоку] i, напавши на воройв,
легко оволод!вае ними» [ScyL, II, 444].
У Зонари: «Коли Дельфша став табором поблизу Хрисополя, !мпе-
ратор неспод!вано напав на нього з народом руським,— бо вступив
у родство з князем руським Володимиром, видавши за нього сестру
свою Анну,— i легко оволод!в супротивниками» [Zon., II, 221].
Цитован! повщомлення важлив! для нас тим, що, по-перше, пщ-
тверджують давньоруський переказ i допомагають вщокремити в ньо-
му достов!рне вщ легендарного; а по-друге, дають можливкть визна-
чити хронолойчцу послщовшсть подш.
Джерелознавче значения мають i свщчення арабських автор!в,
яю, однак, повторюють в!зантшську та кигвську традицпо. Перше
м!сце серед них палежить Ях’! Олександршському, який походив
з египетсько'! християнсько! родини. Це вчений широкого д!апазону
(зокрема, л!кар). Свою хрошку вш писав майже все життя, дов!вши
виклад до середипи XI ст. Цшшсть твору полягае в тому, що автор
ч!тко i недвозначно зафшсував акт хрещення кигвського князя. Ях’я
пише: «I вичерпалися його (!мператора Василя.— М. Б.) багатства
i примусила його потреба послати до царя pycie — а вони його воро-
ги — просити ixHboi допомоги в такому його становищ!. I погодився
той на це. I уклали вони м!ж собою угоду про родство, i одружився
цар рус!в !з сестрою царя Василя шсля того, як той висунув умову,
аби вш хрестився, i весь народ його краши, а вони парод великий.
I не зараховували себе руси тод! н! до якого закону, i не визнавали
жодно’1 в!ри. I пад!слав до нього цар Василь пойм митрополийв
i епискошв, i вони окрестили царя i вс!х, кого охоплювали його воло-
дшня, i надшлав до нього сестру свою, i вона збудувала числепн!
церкви в Kpaim рус!в. I коли було вирппено м!ж ними справу
з одруженням, прибули вшська рус!в також та об’вдналися з вшська-
141
ми греюв, як! були у царя Василя, i рушили bci разом на боротьбу
з Вардою Фокою морем i суходолом в Хрисополь» [561, с. 23—24].
Аналопчш звщомлення е в творах ще двох арабських автор!в
XIII ст.— ал-Мекина [127, с. 81] i ат-Атира [127, с. 89; 561, с. 200—
202]. Обидва повторюють Ях’ю i, отже, не мають самостшпого джере-
лознавчого значения. Ал-Мекин досл!вно переписуе свого попередни-
ка; ат-Атир подае запозичепий текст у скорочепому виклад!. Деяк!
другорядш вщмшпост!, па думку дослщпикгв, е, наслщком псуванпя
першоджерела i, таким чином, стаповлять звичайне пепорозумшня.
До числа останшх належить, зокрема, натяк на особисту участь ки’!в-
ського князя в експедицп проти Фоки, що викликав жваву дискуспо
в л!тератур! [127, с. 91—98; 331, с. 205 сл.; 333, с. 358 сл.; 466, с. 74;
561, с. 200; 801, с. 80—97].
Особливе м!сце належить твору в!рменського хрошста Стефана
Таронського, прозваного Асохиком. Автор — сучасник Володимира,
чим визпачаеться цшшсть джерела. В ньому читаемо: «Тод! весь
народ руз!в, що був там (у BipMenii.— М. Б.), шднявся па бш; ix
було 6000 чоловш — шших, озброених списами i щитами,— яких про-
хав цар Василь у царя руз!в в той час, коли в!н вщдав сестру свою
зам!ж за останнього. В той же самий час рузи ушрували в Христа»
[118, с. 201].
Поди, про як! розповщае Асохик, вщбувалися у 1000 р. Отже,
руський корпус, надюлапий до Константинополя Володимиром, шсля
иоразки i смерт! Варди Фоки не повернувся на Русь, а залишився
в розпоряджепш !мператора. В!д того часу руськ! загони постшпо
перебувають у В!заптп. Переважну ix бшышсть, напевно, стаповили
скапдшавськ! пайманщ. Цим можна пояснити легюсть, з якою вони
погодилися на тривалий термш лишитися на чужиш. Шдкреслимо,
що Асохик сдиний наводить кшьюспий склад загону, надшлапий
Володимиром на допомогу своему родичу (6000).
Становище В!зант!!‘ у 80-т! роки X ст. Велику роль у розвитку
подш, пов’язаних з остаточною перемогою християнства па Pyci, Bi-
/цгравала загальпополИична обстановка, що склалася у Схщнш
бврош в останню чверть X ст. Становище В!зантн на той час було
падзвичайно важким, майже катастроф!чпим. Бшышсть досл!дник!в,
правда, вважають перюд Македопсько! династп одним з найблиску-
ч!ших в icTopii В!заптП, коли вона досягла особливо! могутност!
й велич! [208]. Це справедливо з дуже серйозними застереженнями:
перюди поступового i пеухильпого шднесеппя чергувалися з перюда-
ми глибоко!' кризи, деструкци та запепаду. Саме таким перюдом був
кшець X ст. Шсля блискучого врядування Шюфора Фоки та 1оана
Цим!сх!я настали важк! часи гостро’1 впутр!шньо1 боротьби, еконо-
м!чпого занепаду, зовшшпьополИичпих поразок, коли держава опи-
нилася на гран! шмптичного краху.
loan Цим!сх!й помер 10 с!чня 976 р. На престол! лишилися два
сипа !мператора Романа II — Василь та Константин. Формально
вопи вважалися щсарями ще за життя батька (вщ 863 р.). Шюфор
Фока i Цим!схш, що за народженням пе належали до царського дому,
вважалися сшвправителями. На початку 976 р. старший, Василь, мав
142
19 або 20 рок1в, молодший, Константин,— 17. Отже, незважаючи на
молодий в!к, обидва могли вже починати самостшну полиичну
кар’еру. Однак фактичпо влада опинилася в руках параюкомена
Василя, що нривласнив титул проедра (президента). Ще за попередш
врядування Bin уславився брудпими штригами, чим викликав знепа-
висть в!зант!йських можновладщв.
Незабаром, того ж таки 976 р., претендентом на константинополь-
ський престол виступив перестарший Варда Скл!р, який шсля смерт!
Цимкшя очолював в!зантшське вшсько. Будучи змпценим i3 свого
поста i призначепий дукою (управпиком) Месопотамн, Bin шдняв
заколот i вдерся до Мало! Азп з пам!ром захопити столицю. У клавши
угоду з деякими арабськими володарями i д!ставши вщ них матер!-
альну та вшськову допомогу, Скл!р здобув ряд перемог, дшшов до
Абщоса над Дарданеллами i став готувати облогу Константино-
поля.
Тмператор Василь поставив на чол! в!рних йому вшськ Варду
Фоку, племшпика покшного !мператора Шюфора. Йому було дору-
чено л!квщувати повстання i приборкати Скл!ра, але здшснити це
було не так просто. Тривалий час обидва Варди з перемшним ycnixoM
переслщували один одного по Малоазшському шв-ву, руйнуючи
i спустошуючи все на своему шляху. Ця усобиця дуже боляче вщби-
лася на загальпому стан! краши.
У цей час назр!вали i серйозш м!жнародн! ускладнення. Перемо-
жена Цим!сх!см i, здавалося, приведена до остаточно! покори Бол-
гар!я лише оч!кувала слушну нагоду, щоби вибухнути народпо-ви-
зволыюю боротьбою. Такою наго дою й стала усобиця, що охопила
головн! в!зантшськ! земл!. У Захщшй Болгарн утворилася незалеж-
на держава, яку очолювали чотири сини компа Миколи — Саму!л,
МоТсей, Аарон i Давид, прозван! Комггопулами. Розпочався широкий
наступ проти в!зант!йських володшь у Наддунав’1: населен! пупкти,
в тому числ! й добре укршлен! фортец!, один за одним переходили до
рук повстапщв.
Улику 986 р. !мператор Василь очолив похщ проти болгар, але,
зазнавши рппучо! поразки шд Серд!кою (сучасна Соф!я), змушений
був вщетупити. При вщход! рештки в!зант!йсько! армн були перехоп-
лен! болгарами в Родопських перевалах i повшетю розгромлеш. Сам
!мператор з юлькома наближеними ледве вт!к. Ця поразка поста-
вила В!запт!ю перед зовнппньополйичною катастрофою.
Остаточного удару Василю II завдапо наступпого 987 р. Варда
Фока, на якого покладалися вс! над!!, увшшов в контакт з Вардою
Сюпром, запроионувавши сшлып дн проти закоппих !мператор!в та
под!л кра'ши. Було досягпуто попередньо! угоди, але пщ час друго!
зустр!ч! Фока заарештував свого новоявленого союзника i ув’язпив
його в одшй з малоазшських фортець. 3 бунпвпиком Скл!ром було
покшчено, але з’явився новий, значпо небезпечтпший противник.
15 серппя 987 р. Варда Фока таемпо проголосив себе !мператором,
а наприкшц! вереспя вщкрито виступив проти Василя II. Заколоти!
вшська дшшли до Хрисополя, розташовапого проти Константинопо-
ля, па азшському берез! Босфору.
143
Надзвичайно важке становище В!зант!йсько'! iMnepii тих час!в
яскраво ввдбито в 1мператорському хрисовул! про монастир!, видано-
му в KBiTHi 988 р. «3 того часу, як закон (мавться па уваз! аптимо-
настирське законодавство Цимхсххя.— М. Б.) увшшов в силу, не
бачили до цього дпя (4 кв!тня 988 р,— М. Б.) шякого добра в нашому
житт!, але навпаки, не лишилося такого р!зповиду нещасть, якого б
ми не зазнали» [149, с. 58]. Лев Диякон пише конкретшше: «Страши!
заколоти, нашестя парод!в, м!жусобш 6pani, переселения мкт i сто-
pin, голод i моров! язви, жахлив! струси i майже сущльна загибель
Ромейсько! iMnepii» [Leo Diac., р. 149]. Ще красномовшша картина
всенародного лиха, змальована в тогочасних художшх творах, напри-
клад, у Bipniax 1оана Геометра, видатного ученого, оратора та поета
друго’1 половипи X ст. [127, с. 121 —123].
Единою над!ею Василя II за тих умов залишався ки!вський воло-
дар, з яким в!зантшська адмпйстращя прагнула укласти вшськову
сшлку. Шсля складних i тривалих перетрактацш угоду було укладе-
но, i шеститисячний руський корпус навесн! або на початку л!та
988 р. прибув до Константинополя. За його допомогою знищено пере-
довий зайн повсталих на чол! з полководцем Дельфшою шд Хрисо-
полем (л!то того ж таки 988 р.), а шзшше — головн! сили пщ коман-
дуванням самого Фоки шд Лбщосом (квИень 989 р.). В!зантшський
престол було врятовапо; бунт!вник Фока загипув у битв!, а його
вшсько розгромлено. Звшьнений з ув’язнення Варда Сюпр визнав
права Василя, пройшов через принизливий обряд каштуляцп i пеза-
баром помер. Становище краши почало стабШзуватися, а незабаром
перейшло в поступове i неухильне шднесенпя.
Русько-болгарський конфлшт. Таким було !сторичне тло, на якому
довелося д!яти Володимиру Святославичу. Справи склалися таким
чином, що вш неспод!вано став рят!впиком в!зантшського престолу.
На перший погляд, под!бний поворот видаеться фантастичним, особ-
ливо, коли враховувати напружешсть русько-в1.зантшських стосунюв
шсля угоди 971 р. Насправд! icnye глибока закопом!ршсть у розвит-
ку тогочаспих м!жнародних вщпосип. Маемо на уваз! русько-болгар-
ський копфлжт 985 р.
Не шдлягае сумшву, що русько-в!заптшсью стосунки р!зко
попршали внаслщок болгарських поход1в Святослава i його поразки.
Укладепий ним догов!р з Цим!сх!ем означав не т!льки крах пол!тики
надм!ру войовничого князя, а й втрату Киевом вс!х переваг, досягну-
тих за попередш врядування. Жодш натяки щодо кнуваппя торго-
вельних або дипломатичних стосунюв Киева з греками м!ж 972 та
985 рр. вщсутш. Навпаки, наявн! документи шдкреслюють ворожий
характер в!зантшсько-руських вщпосин. Так, Ях’я Олексапдршський
писав, що руси були ворогами !мператора; те саме — у ал-Мекина.
Менш ясно висловлюються грецью хрошети, але в ixnix творах
вщчувасться неспод!вапий характер русько-в!зантшського союзу.
Зрозумшо, що вщтод!, як почало змщнюватися пол!тичне та
вшськове становище Pyci (внаслщок реформ Володимира Святосла-
вича), пробуджувався активпий штерес Киева до краш, розташова-
них па твдш, у Надчорномор”!, особливо — Болгар!'! та В1зантн.
144
лг
Вони залишалися найбшып привабливим напрямком полничних та
економ!чних за!нтересувань.
У «Пов!ст! временпих л!т» шд 985 р. читаемо: «Иде Володимиръ
на Болъгары съ Добрынею оуемъ своимъ в лодьяхъ, а Торкы бере-
гомъ приведе на конехъ, и тако победи Болгары, и рече Добрыня
Володимиру, съглядахъ колодникъ: «И суть вси в сапозЪхъ, симъ
дани намъ не платити, поидевЪ искать лапотникъ». И сътвори миръ
Володимиръ с Болгары, и ротЪ заходиша межи собою, и р-Ьша Болга-
ре: «Толи не буди мира межи нами, оли же камень начнеть плавати,
а хмель грязнути» [250, с. 71].
В л!тератур! здебшыпого прийнято вважати, що мова йде про
Волзьку Булгар!ю [21, с. 434—435; 188, с. 529—531; 333, с. 336, 343—
344; 466, с. 97—98; 618, с. 43—44], хоча й генуе верс!я, що об’ектом
походу Володимира була Болгар1я Дунайська [180, с. 167; 634,
с. 189—190; 754, с. 67]. Дехто з дослщнишв займае непевну позищю
[357, с. 328—329]. Реальних пщетав для волзького вар!анта цитовапий
текст не дае. Правда, у Воскресенському лыопису (XVI ст.) знаходи-
мо поточпення: «болгары, иже на Волзе» [162, с. 296], але це додаток
шзнього лыописця, спровокований паступною статтею 986 р., де
йдеться про «болгар в!ри БохмичоГ». У ряд! шзшх кодексов (Никошв-
ському [440, с. 42], Уваровському [704, с. 172], Скороченому зведенш
1495 р. [633, с. 313], Зведенш 1497 р. [336, с. 17] та in.) маемо шше
поточненпя: «нижние» або «пизовские». Дослщники вщносять цей
термш до волзьких болгар [188, с. 529; 357, с. 328], хоча вш протир!-
чить реальному зм!сту: Болгарське царство розташовувалося не
в Попизз! Волги, а у середшй течи, тод! як Дунайська Болгар1я
справд! обшмала Нижне Наддунав’я.
В «Пам’ят! i похвал!» Такова Мшха вщзначаеться похщ Володи-
мира на «сребреных болгар» [180, с. 244]. Цей термш дослщники
також чомусь прив’язують до Волзько! Булгары [188, с. 529; 357,
с. 328], хоча для того немае шяких пщетав. Очевидно, тут трапилась
помилка переписувач!в, тому що в деяких рукописах натомТсть стогть
«Сербяны и Болгары» [180, с. 244]. Таке читання пщтверджуеться
В. М. Тапщевим: «Владимир... пошел на болгары и сербы...» [654,
с. 57]. Зрозумшо, що згадка серб!в поруч з болгарами могла з’явитися
лише за умови, що йшлося про болгар дунайських.
Зрештою, самий зм!ст повщомлення схиляе па користь Наддуна-
в’я. Волзька Булгархя була надто вщдалена вщ тогочаспо! Pyci; сло-
в’янська колошзащя Надволжанщини ще пльки починалася i м!ж
обома крагнами пролягали земл!, заселен! угро-ф!нськими племена-
ми. Волзька Булгар!я була вщокремлена вщ найближчого схщно-
слов’янського племен! (в’ятич!в) ёилыпе як швтисячеюлометровою
вщетанню.
В свою чергу, географ!я протир!чить поширеному тлумаченню.
3 Киева пересуватися на середпю Волгу «в лодьях» безглуздо. За
новггшми дослщженнями [416, 545], шлях до Булгара пролягав
вздовж вододша. Отже, йти походом на Волгу в човпах довелося б
кружним шляхом: Десною, волоком в Жиздру, дал! Окою. Якби
Володимир обрав такий шлях, його вшську довелося б зробити юль-
145
касотюлометровий «гак». Навряд би кшвський киязь обрав под!бний
маршрут. Навпаки, до Чорного моря русый дружипи, як правило, су-
нули водою по Дншру та кшьми по суху, що неодноразово зазнача-
лося у документах. Так, похщ на Царгород, опис якого вмпцено
в лпопису шд 907 р., здшснювався «па конЪхъ и в кораблях» [250,
с. 21]. Так само — похщ 1горя 944 р. [250, с. 34]. Весною 972 р. Свя-
тослав повертався до Киева «в лодьях», вщкипувши пораду Свенельда
!хати кшьми [250, с. 61]. Шзшше, у 1043 р., Володимир Ярославин
рушив на грек1в також «в лодьях» [250, с. 142] i т. д.
Проти поширено! думки свщчить й сентенщя Добрин! з приводу
чоб!т i постол!в. Попри фольклорний характер звщомлення, воно пщ-
креслюс пор!впяно високий р!вень культурного та социального роз-
витку тих болгар, що були об’ектом походу. Це, звичайно, скор!ше
стосуеться Дунайсько! Болгарн, шж населения Середпьо! Надвол-
жанщини, яке i в шзнппе часи залишалося «лапотниками».
Таким чином, вважаемо, що е вс! шдстави стверджувати похщ
Володимира до Наддунав’я у 985 р. Очевидно, ця акц!я була виклика-
на обставинами, що склалися в Болгарн внаслщок виступу ком!то-
пул!в: загострена боротьба проти в!зант!йського папування сирово-
кувала кшвського кпязя на виступ.
Певш натяки на русько-болгарський копфлшт в середин! 80-х
рок!в е й у в!зантшських джерелах, зокрема у 1оана Геометра. В од-
ному з поетичних твор!в читаемо: «Приймпь, фракшц!, ск!ф!в сво!ми
союзниками проти друз!в, колишшх союзпиюв проти ск!ф!в. Радште
й рукоплещйъ, племена болгарськй Ви маете тепер i носите скшетр,
д!адему, а також i пурпур...» [127, с. 117].
Як справедливо шдкреслюс В. Г. Васильевський [127, с. 117—118],
фракшцями названо грешв, сшфами — Русь, колишшми сшльпиками
проти Pyci — болгар, як! заволодши скшетром, /цадемою i пурпуром,
тобто здобули державпу незалежшсть. 1оан Геометр точно описуе
ситуащю в Болгарн, що виникла в середин! 80-х роюв X ст. у ход!
пародно-визвольно! боротьби, очолено! Саму!лом Компопулом. Для
нас важливою с заява, що Русь виступала противником болгар, а вщ-
так — потенцшним союзником BiaaiiTii. Наневно, маеться на уваз!
похщ 985 р., в якому Володимир брав безпосередню участь. Цей кон-
фликт вщкрив перед Василем II принципово нов! перспективи, пока-
завши песпод!ваний шлях до порятупку.
Нотатки грецького топарха. Звершмося до надзвичайно щкавого
документа, у якому яскраво змальовуеться сощальпа деструкщя на
швшчно-захщнш нериферп В!запт!йсько‘! iMnepii. Це так зван! «Но-
татки грецького (в шшому вар!ант! — готського.— М. Б.) топарха»,
що вже понад швтора столптя бентежать уяву дослщнишв [126; 128;
133; 313; 315; 333; 334; 459; 578, с. 112-127; 836; 882; 884; 900].
Ц! нотатки, вписан! па в!льних сторшках рукописно! книги кшця
X ст., виявлено i онублшовано на початку XIX ст. (1818 р.) вщомим
на той час в!зантш!стом К. Б. Хазе, в примпках до грецького тексту
Льва Диякона. Па жаль, шсля першо’! публшацп рукопис загублено;
вс! снроби розшукати його залишаються марними, що значно зпижуе
шформативш можливост!, якими оперуе сучасна паука. Невщомо,
146
наприклад, чи вичерпуються записи опубл!кованими трьома уривка-
ми, i чи пе було в книз! ще !нших фрагментов, як! не привернули
увагу видавця. Неможливо перев!рити хронолопчне визначення ру-
копису, запропонованого дослщником i т. п.
Хоча з приводу документа !снус чимала литература, його зм!ст
i характер ще пе здобули загалыювизнано! гнтерпретаци. Не викликае
сумшву, що потатки належать перу першого власника книги, який
жив у другш половин! X ст. 1х палеограф!я, за твердженням публи-
катора, свщчить про шзшший час, н!ж основний текст, але пе
виходить за меж! X ст. То був в!заптшський чиновник, якому дове-
лося д!яти в екстремальпих умовах. Його прийнято пазивати топар-
хом, тобто начальником облает!, пщлегло! стратигу феми. Де була
розташована ця область, у текст! не позначено. Осюльки в одному
з фрагменНв згадуються «Кл!мати», багато досл!дник!в вщпосили
мтеце д!1 до Таврщи i зв’язували з Кримською Гот!ею; звщси термш
«готський топарх», що одного часу широко вживався у л!тератур!
[197, с. 415-417; 313; 315; 381, с. 260-261; 578, с. 112-127; 884;
886; 900]. Однак груптовшше вивчеппя тексту перекопало, що йдеться
про Наддупав’я [126; 333; 334, розд!л VI]. Згадки Дунаю, м!ста
Маврокастропа (локал!зуеться десь у понизз! Дшстра) як пром!жно-
го пункту м!ж Дншром i володшнями топарха; м!сян (тобто, дунай-
ських болгар); протекторат «того, хто царюс па швшч в!д Дунаю»;
наявшеть у Нижньому Наддунав”! м!ста КХецатед (Кл!мати), згаду-
вапого ще у Прокошя Кесаршського [Proc. De aedific., IV, 4],— все
це у свой сукупност! явно схиляе дослщника на користь дунайсько-
го вар!апта.
Розглянемо коротко зм!ст нотаток. Перший фрагмент докладпо
розповщае про важку переправу збройного загону, з яким був i ав-
тор, через Дп!про. Неясно, чи переправа здшснювалася з л!вого па
правий берег, чи навпаки. Вщбувалося це пщ час кригоставу, що
загрожував загибеллю човнам. I тшьки завдяки мщному льоду, що
раптом скував р!ку, пощастило здолати водну перепопу. Мапдр!впики
прибули до селища Бор!он, де юлька дшв перечшували хуртовину.
Дал! описуеться неймов!рно тяжкий рух загону через сшгов! замети
до Маврокатропа, пщ загрозою нападу «воропв» (ближче не па-
звапих).
Другий фрагмент розповщае про надзвичайпо скрутне становище
на швшчних берегах Дунаю, що зазнали варварського нашестя.
Б!льше десятка м!ст i близько 500 селищ були знелюднен!. Коли не-
безпека досягла й володшь топарха, вш вжив енергшних заход!в,
здобув перемогу над зпавшшлим ворогом i почав укршлювати м!сто
Кл!мати, збудувавши невелику фортецю.
Третш уривок безпосередньо продовжуе другий i починасться
Повщомленням про споруджепня щойно згадано! фортец! та заселен-
ия м!ста. На жаль, вшна, що почалася, звела нашвець вс! зусилля
топарха. Не маючи змоги протистояти супротивнику, вш скликав в!че
«з кращих ос!б», як! виршшли перейти тд зверхшеть «того, хто
царюе на швшч вщ Дунаю». Автор потаток негайно поххав до того
володаря i уклав з пим васальну угоду. При цьому новий володар-
147
не т!льки залишив за ним Кл!мати, а й додав «щлу сатрашю» та
бенефщш у власнш краТш.
В л!тератур! жваво обговорювалися таю питания: а) чи!'м пщ-
леглим був топарх з самого початку; б) хто т! вороги, що загрожува-
ли його облает!; в) ким були тдданц! топарха, як! терпиш в!д тих
ворог!в i нарешт! вир!шили вщдатися новому володарю; г) хто був
цей твшчний зверхпик. 3 перел!чених питань лише останне школи
не викликало серйозних сумшв!в чи суперечок * i д!ставало однознач-
ну вщповщь: йдеться про кшвського великого князя (Святослава або
Володимира). Останшм часом майже вир!шено i перше питания:
автор нотаток був пщдапцем грецького !мператора. Популярна в свш
час готська альтернатива не мае належпих тдетав, хоча й ниш
знаходить приб!чник!в (А. Н. Сахаров).
Натом!сть дискусшпими й нонин! залишаються друге i трете
питания. Не з’ясовано, зокрема, чи йдеться про один парод, який
ходом подш виявився подменим на дв! конфроптован! частини, чи
два р!зп! народи, протиставлеш один одному. В другому вар!ант!
«ворогами» довелося б визнати одне з кочових племен, що д!яли
у Швшчному Надчорномор”! у X ст.— угр!в або печешНв.
Не заглиблюючись в текстовий анал!з, шдкреслимо деяк! момен-
та, здатш зор!ентувати розумшня описано!’ в документ! кол!зп. По-
перше, «шдданц!» топарха, як! «трималися нас (тобто в!зантшц!в.—
М. Б.)» не були греками. Вони «не шклувалися за еллшськ! звича’!»,
«не користувалися благоприхильшетю !мператора», «прагнули до
незалежност!». Разом з тим це було ос!ле хл!боробське населения,
що жило у селах i мктах. Отже, не кочовики. Автор пщкреслюе, що
щаслив!пп й могутпшп швшчш сусщи (тобто, Русь) «не вщр!зняють-
ся за звичаями» вщ пщданщв топарха. Останне дае можливкть
вбачати в пих слов’ян.
Таким чином, автор описуе м!сцев! племена Нижпього Наддуна-
в’я — слов’янськ! (але не руськ!), якими у другш половин! X ст.
могли бути пльки болгари. «Вороги» в нотатках назван! мкянами.
Цим термшом в!зантшц! називали болгар, звщки випливае, що йде-
ться про один i той самий народ. Правда, цей етношм виступае в не
зовс!м ясному контекст!: «вороги» прагнули зробити з Тхпьо! [нашо!]
земл!, сказали б, здобич м!сян» [126, с. 158]. В. Г. Васильевський
i деяк! !нпп дослщники припускають, що вираз «здобич м!сян» мала
у в!зантшському лкературпому вжитку щюматичпий характер [126,
с. 158]. На нашу думку, шщо не заперечуе i прямого тлумачення.
Цшаво, що спочатку в цитованому текст! було написано «пашу зем-
лю», а пот!м слово «нашу» викреслепо i зам!сть нього написано
«1’хню». Таким чином, топарх шсля деякого вагання визнав «воропв»
хазяями (i, можливо, мкцевими жителями) Нижпього Наддупав’я.
Тому вважаемо, що й вираз «сказали б» стосуеться не !мен! м!сян,
а слова «здобич», у контекст! справд! пе дуже чИкому (чи може бути
власна кра!на «здобиччю» cboix же автохтошв?).
* Ф. I. Успенський та Ю. А. Кулаковський, правда, припускали, що в рол!
«швшчного володаря» виступае Симеон Болгарсышй.
148
Разом з тим автор потаток шдкреслюе близьшсть обох конфрон-
тованих сторш; Bin i3 здивуванням нише, що «заметь шклуватися за
благо шдвладних м!ст i для власно! вигоди керувати ними в доброму
порядку, вони поклали поневолити i сплюндрувати ix»; що «!м («во-
рогам») була чужа жодпа пощада нав!ть у вщношенн! до пайближ-
чих...»; що «'ix супроводила несправедлившть i безправшсть у в!дно-
шенш до пщданщв» i т. п. [126, с. 153]. В. Г. Васильевський щлком
справедливо робить висновок, що «вороги» топарха виявляли жор-
сток1сть проти власного народу [126, с. 156—158]. Справд!, в чужш
кра!ш така поведшка була б якщо не природною, то в кожному раз!
зрозумйюю. Щодо населения власно! кра!ни вона викликала здиву-
вання. Тому у «ворогах» топарха сл!д вбачати тих же болгар.
Спираючись на хщ подш, зазначимо, що военно-пол!тичпа кол!-
з!я, яскраво описана топархом, може вщповщати (в заданих палео-
граф!ею хронолопчпих рамках) двом реальним ешзодам в icTopii
Нижнього Наддунав’я. Маемо на уваз!, по-перше, Балкапськ! вшни
Святослава [965—971 рр.], по-друге, ситуацпо в середин! 80-х роюв,
спровоковану наступом Ком!топул!в, особливо — поди вл!тку 986 р.
шсля трапчно! поразки в!заптшщв шд Сердшою та в Родопах.
В лггератур! поширена думка, шбито текст нотаток м!стить точш
хронолопчш координати, що дозволяв датувати описан! в документ!
подп з точшстю до двох-трьох рок!в. В першому фрагмент! маемо
астроном!чпу довщку: перша !з з!рок, що називаеться Сатурном,
«проходила тод! близько початюв Водол!я...» [126, с. 146]. Вщомо, що
Сатурн проходить зод!акальне коло за 30 рок!в (точний вим!р цик-
лу — 10759 дшв). Отже, можна порахувати, в якому рощ ця планета
перебувала в початковш фаз! Водол!я. Обчислепня, здшснеш
В. Г. Васильевським, дали: 964—967 i 993—996 рр. Дослщник при-
йняв першу дату i вщшс описан! топархом подп до часу Першо!
балкапсько! вшни Святослава.
Ф. Вестберг, не покладаючися на «дилетантсью» розрахунки
В. Г. Васильевського, запросив в рол! експерпв пулковських астро-
ном!в (В. Ф. Вислщешус, Ф. Л. Зейдель, О. В. Конопович та ш.)
i одержав дату: с!чень 993 р. [900]. Експерти шдкреслювали, однак,
що точне обчислепня передбачае наявшсть у топарха таких астро-
ном!чних знань, як! навряд чи могли бути навггь у осв!чено! людини
X ст. Bci щ м!ркування, однак, не варт! й шеляга. ЕИяких астроном!ч-
них спостережень топарх не провадив, та й не м!г провадити, бо на
той час лютувала хуга i небо було затягнуте хмарами; отже,
автор аж шяк не м!г спостершати Сатурн у суз!р’1 Водол!я або ще
дешде.
Правильне роз’яспення запропонували М. А. Шангин та
А. ф. Вишнякова [741]: при написапш нотаток користувалися готови-
ми астролопчними таблицями, як! кнували у т! часи — безввдносно
до справжнього розташування св!тил. Сатурн в стародавш часи вва-
жався найлиховшнппою планетою. Водолш був зимовии знаком, до
якого Сопце мало вступити у другш половин! с!чня. Таким чином
небесш св!тила в!щували дуже тривожну перспективу, що в тогочас-
ному становищ! топарха набирала трапчного характеру. 1нше питан-
149
ня — якому року в!дпов!дала та костелащя у таблицах, використаних
топархом.
Як в!домо, середньов1чна наука, приймаючи б1бл1йыу хронолопю
«вщ створення св!ту», датувала початок руху пебесних пл вщ тре-
тього дня творшня. В цей день нланети займали сво! «доми» — ви-
хщш позицп (Сатурн — у cyaip’I Козерога). Отже, Bci астронохпчш
обчислення велися в!д pie! вщправпо! крапки. За константинополь-
ським обчисленпям це було 3 вересня 5508 р. до народження Хри-
ста. Приймаючи цю дату й округлений цикл проходження Сатурна
через зод!ак в 30 роив, М. А. Шангин та А. Ф. Вишнякова одержали
дату 970 р., яку й запропонували для датування коментованих нота-
ток [741, с. 101].
Наведен! розрахунки, однак, не можуть вважатися бездоганними.
По-перше, викликае сумшв округлене визначення циклу (розб!жшсть
у 199 дшв). Протягом шести з половиною тисячолИь в!дхилення вщ
реально! ситуацп не могли лишитися непом!ченими в!зантшськими
астрономами. По-друге, ми но знаемо, який календар застосовано
в таблицях, використаних топархом. KpiM константинопольсько! ери
шпувала олексапдршська, що вщносила народження Христа до
5500 р. вщ створення свИу. У VIII—IX ст. вона була загальновжи-
ваною. Отже, якщо в розпорядженн! топарха був астролопчний ко-
декс IX ст. (або базований на розрахунках IX ст.), то Bin, напевно,
дотримувався олександршського лИочислення, що докоршпо змшюе
справу.
Дшсно, беручи 220 цикл!в по 10 759 дшв, одержуемо дату 983 р.
У цьому popi Сатурн мав би перебувати в cysip’i Козерога. ОскЬтьки
кожний знак зод!ака вш проходить приблизно за три роки, до
суз!р’я Водол!я Bin мав вступити 986 р., а топарх шдкреслив, що
планета перебувала саме в початковш фаз!. Вважаемо цей вар!ант
за найв!рог!дшший з yeix можливих. Саме 986 р.— р!к страшно! по-
разки грешв шд Серд!кою та у Родопах — найб!лып адекватно вщпо-
вщас топарховим ламентащям.
Нашу увагу, передусгм, привертае перший уривок, в якому
розповщаеться про переправу через Дшпро шд час льодоставу. Серед
учених немае сумшву, що топарх на чол! свого загону повертався
з Киева, де в!в як!сь переговори з володарем Pyci. Необхщпо шдкрес-
лити, що дипломатичш Micii на Русь в той час були рщшеним яви-
щем — особливо шсля 971 р., коли вщпосини м!ж Киевом i Констан-
тинополем надто загострилися.
Неясною е хронолопчпа послщовшсть уривк!в, що стали надбан-
ням пауки. Те, що третш фрагмент с безпосередшм продовженням
другого, сумшву не шдлягас, але яке мкце посщас перший? Чи
передувала описана в ньому експедищя драматичним по/цям у Над-
дунав’!, чи вщбулася в!дразу за ними? Осюльки вс! три уривки
становлять своерщн! черпетки, не може бути певпосп, що автор
розташував !х в суворш хронолопчнш (i навНь оповщшй) послщов-
ность Bin вибирав чист! сторшки щлком довшьно, керуючись суто
утшптарними м!ркуваннями.
Бшышсть коментатор!в приймають послщовшсть de facto, вва-
150
ясаючи, що поди на землях Кл!мат!в вщбувалися теля повернення
топарха з Киева. Однак висловлювалася й протилежна думка, правда,
базована на хибшй передпосилщ. К. Б. Хазе, наприклад, припускав,
що описана в першому уривку переправа вщбулася гид час иовернен-
ня топарха шсля його зустр!ч! з тим, «хто царюс на швшч вщ Ду-
наю» (згадано! в третьому фрагмент!) та прийняття ним васальпо!
залежност! вщ нового володаря [126, с. 188].
Вважаемо, що справжшй хщ подш, описапих топархом, рекон-
струюеться таким чином. Наступ Ком!топул!в на Швшчно-Схщну
(в!зантшську) Болгар!ю надзвичайно ускладпив ситуащю. М!сцеве
населения спочатку радо в!тало повсталих: «виявляли до них («во-
ропв».— М. Б.) найбшьшу повагу..., а м!ста i народ добровшьно
присднувалися до них» [126, с. 153]. Однак певна частина мйщевого
населения ор!ентувалася на в!зантшську адм!н!страц!ю. Терор, засто-
сований проти ще! частини, загострив становище. Втручання i осо-
биста участь Володимира в тих под!ях явили неспод!вану альтерна-
тиву для елеменпв, що вагалися. Р!шенпя топарха домагатися
кшвського протекторату i персональна зустр!ч з Володимиром могли
за певних умов квал!ф!куватися як державна зрада, але громадянська
вшна в iMnepii та поразка в БолгарГ! спонукали Василя II до гнучк!-
шог л!пп в поведшщ. Б!лыпе того, рппення, прийняте топархом,
в деякому розумшн! общяло неабияк! вигоди для престолу, певний
вихщ з трапчного становища.
Нема гпчого дивного, що першу стад!ю переговор!в доручено
людин!, яка вже мала особист! контакти з кшвським князем, була
ним обласкана, а вщтак могла розраховувати, принайми!, на деяку
увагу i дов!р’я. Невисокий ранг того адм!н!стратора також щлком
вщповщав ситуацп: початок переговор!в на р!вш вищих сановпиюв,
до з’ясуванпя кигвсько! позицп, загрожував втратою престижу, за
який константинопольський дв!р дуже шклувався. Виступати в рол!
прохача в!зант!йському !мператору, звичайно, не !мпонувало.
Невдалий похщ Василя в Болгар!ю вщбувся вл!тку 986 р. (по-
разка в Родопах — 17 серппя). Р!шення про перетрактацп з Киевом
нрийпято, мабуть, в кшщ того ж серпня або на початку вересня. Сама
м!с!я (рахуючи переезд в обидва кшщ i переговори) зайняла пе менш
двох-трьох м!сящв. 3 Киева топарх м!г вшхати лише в кшщ листо-
пада. Отже, описана переправа через Дншро найправдопо/цбшше
вщбулася в груди! 986 р. або на початку с!чня 987 р.
«Корсунська легенда». Висв!тлеппя icTopii Володимирова хрещеп-
ня надзвичайно заплутапе в л!тератур! у зв’язку з обговоренням
точно’! хронологи та послщовпост! подш, пов’язаних з цим актом.
Маемо па уваз! чотири основш сюжетн! вузли: а) навернення кня-
зя; б) шлюб з цар!вною Ганною; в) похщ на Корсупь; г) допомога,
подана !мператору Василю. Недоладний характер «Сказашя про
Володимирове хрещення» енровокував гшеркритичну оцшку л!топис-
но! верен i породив низку тверджепь, що докоршно змшюють паше
уявлення про хщ подш.
Найдивовижшшим с те, що запереченню та йноруванню було
пщдано насамперед найдостов!рнппу частину л!тописного «Сказа-
151
шя» — розповщь про корсунський похщ i наступи! за тим подп.
Висунута О. О. Шахматовым теза про «Корсунську легенду» як про
окрему (i nopiBiiHHO шзню) оповщку [748; 755, с. 133—161] мала
великий вплив на дослщниюв, i, не дивлячись на ii повну безшд-
ставшсть, дос! пануе в л!тературЁ Вщновщно до поширепо'! концеп-
цп [127, с. 100; 180, с. 128-143; 309, с. 272-274; 311, с. 112—114;
331, с. 360; 357, с. 335-337; 342, с. 329; 502, с. 109; 508, с. 22; 561,
с. 194—198, 214—219] хрещення Володимира вщбулося не в Корсуш,
як стверджуе оф!цшна верс!я, а десь в шшому м!сщ (у Киев!, Васи-
лев!, Бшгород!, можливо, у далекш Охрид!) i безвщносно до наслщюв
кримсько! enonei. Вар!ант!в нимало — одн! дослщники вважають, що
Володимир хрестився до походу [127, с. 100—101; 180, с. 105; 309,
с. 273; 311, с. ИЗ; 357, с. 337; 381, с. 329; 466, с. 74; 748, 755,
с. 133—161], inmi, навпаки,— шзшше [331, с. 209; 347, с. 236; 561,
с. 217; 180; 789, с. 14], але за вс!х умов не 988 р. Внесена до л!топису
верс!я шбито виникла в Криму не ранппе як XI ст. i записана Нико-
ном Печерським в перюд його Тмутаракансько!’ втеч! [253, с. 271;
357, с. 88-90; 359, с. 87-88].
Цю думку, цшаву, насамперед, з позицп дослщницько’! психоло-
ri'i, вважаемо абсолютно пеприйнятною. Ще Нестор ЛИописець
заперечував ii [250, с. 97]. В нов!тн!й !стор!ографп давно зазначено,
що Корсунський ешзод р!шуче вщр!зняеться вщ решти сюжет!в
«Сказашя» сво!м д!ловим, реалктичним характером [197, с. 421; 358,
с. 89; 748, с. 82]. За винятком чуда з неспод!ваною хворобою Воло-
димира, Bin абсолютно позбавлений мктики, церковно-теолопчних
мотив!в, легендарных елемеппв та суто кпижних пасаяйв. Натомкть
жваво, з щкавими подробицями розповщаеться про облогу i здобуття
м!ста. Автор повщомляе, як розм!щалися ктвськ! вшська, як довго
спроби оволодИи м!стом залишалися марпими, яку технику застосову-
вав Володимир i як греки намагалися протистояти 1и. Дал! йдеться
про зраду корсунського попа Анастаса, про передану за допомогою
стрыи пораду перекопати водопн. Повщомляються деяк! топограф!ч-
ш дан! (розташування церкви, де вщбулося хрещення; палацу, в яко-
му жив кшвський князь тощо).
Реальшсть перел!чених вщомостей не викликае сумшву [64; 203].
Загальновизнапо, що цей ешзод «Сказашя» належить людин!, яка
добре знала Херсонес i, ц!лком правдопод!бно, була очевидцем опи-
суваних подш. Можна вважати достов!рним й грецьке походження
автора (про це евщчать декотр! мовш елементи — «грешзми» у тек-
ст! — «кубара» зам!сть «корабль», «лимен» замкть «море», «васил!-
ка>> замкть «церква» та !н.) [197, с. 421; 331, с. 198; 333, с. 346; 358,
с. 89; 348, с. 82, 108]. Реальна атрибутащя напрошуеться сама со-
бою — напевно, то був Анастас Корсунянин, автор (або один
з авторгв) лНописного зведенпя 996 р. [532, с. 173—192; 731]. Лише
мктичне пануванпя верен про шзнс походження «Корсунсько! ле-
генди» спричинилося до того, що така атрибущя дос! пе утвердилася
в лИературь
Таким чином, розповщь про похщ Володимира в Тавриду i про
його хрещення в Херсонес! становить собою едипий щлком достов!р-
152
ний ешзод лкописного «Сказашя». Можна лише дивуватися, що саме
його взято пщ сумшв.
Перегляд усталено!’ схеми базуеться головним чином на запере-
ченш л!тописно1 хронологи. Пщставою для того перегляду послужи-
ло, по-перше, повщомлення Льва Диякона, штерпретоване в nopie-
нянш з деякими свщченнями арабських джерел; по-друге,— «особли-
ва хронолопя» 1акова Mnixa, яка шбито протир!чить лггописнш схем!
i спростовуе ii. Отже, розглянемо n,i матер!али докладшше.
Лев Диякоп повщомляс про атмосферний феномен, що, начебто,
пророкував падшня Херсонеса: «вогнеш стовпи, що з’явилися в глуху
шч... в швшчнш частиш наводили жах на тих, хто i'x бачив; вони
в!щували здобуття Херсонеса тавросшфами i захоплепня Bepii мшя-
нами, що сталося поим» [127, с. 100; Leo Diac. X, 10, р. 175—176].
Хроншт не називае точних дат, але його доповнюють араби.
Так, у Ях”! Олександршського читаемо: «I сталося в Kaipi в шч
на суботу 27 Зу-л-Хиджи 378 rpiM i блискавка, i буря сильна, i пе
припинялися вони до полуночь Пот1м вкрилося мороком Bin. них
мшто, i була темрява, под!бно’! до яко'! ще не бачили, до самшшького
ранку. I вийшло з неба щось под!бне до вогненого стовпа, i почер-
вошли вщ нього небо i земля дуже сильно. I сипалося з пов!тря
безл!ч пилу, схожого на вугшля, що перехоплював дихапня, i тривало
таке до четверто! години дня» [561, с. 28—29]. Аналопчне (майже
досл!вне) звщомлення маемо у ал-Мекина [127, с. 83].
Наведена Ях’ею дата вщповщае 7 кв!тня 989 р. Отже, з пор!в-
няння цитованих свщчень виходило б, що Херсонес здобуто Володи-
миром не рашше того дня, тобто на pin шзшше за л!тописну eepciro.
Цей висновок став загальним мкцем в лиератур! [127, 98—106; 311;
333, с. 360; 342; 347, с. 236; 357, с. 336-337; 381, с. 329-331; 466,
с. 74; 561, с. 214-219; 650, с. 109].
Под1бна концепщя потягла за собою повну руйнащю хронолопч-
Hoi схеми, добре узасаднено’! найбьнып надшними джерелами. Вихо-
дило, що здобуття Херсонеса та шлюб Володимира з грецькою
цар!впою сталися щонайменше через рпк теля подапня кшвським
князем BiiicbKOBoi допомоги грекам. Однак Михайло Псел, Скилиця-
Кедрин, Зопара, Ях’я та його наслщувач! чико заевщчують, що русь-
кий корпус брав участь у битв! при Хрисополц що вщбулася не
шзшше л!та 988 р. Для того щоб якось вийти з становища, пропону-
еться гшотеза, вщповщно до яко’! Володимир десь паприкшц! 987 —
початку 988 рр. уклав з !мператором Василем II угоду про допомогу
проти Варди Фоки, а той зобов’язався видати за нього свою сестру
Анну за умови хрещення кшвського кпязя. Допомога була реально
подана, Фоку розбито, трон для Василя врятовано. Проте пщетупш
греки вщмовилися виконати матримошальпу общянку. Тод! Володи-
мир захопив Корсупь. шсля чого {мператор став згов!рливим [190,
с. 379; 311, с. 114; 333, с. 354—362; 347, с. 236; 381, с. 330—332;
482, с. 79; 650, с. 110-113; 757; 789, с. 13-14].
Дехто зктавляе з цим повщомлення 1акова Мшха (пе шдтвер-
джене жодпим !ншим джерелом) про те, що за piK до Корсупсько’!
enonei Володимир «къ порогомъ ходи» [180, с. 245]. Висловлюеться
i
153
думка (абсолютно пеймов!рна), шбито китвський князь тздив зустрь
чати наречену i, не дочекавшись !Т, виршшв вдатися до р!шучих дш
[331, с. 207; 333, с. 359-360; 381, с. 330-331; 650, с. 112].
М!сце хрещення в цш схем! ч!тко не фшсусться. Деяк! дослщники
збер!гають л!тописну послщовшсть подш i визнають, що павернення
кшвського князя дшсно вщбулося шсля здобуття Херсонеса, напере-
додтп шлюбно! церемош! [331, с. 209; 333, с. 364; 561, с. 214—217].
Inmi, однак, перекопан!, що сталося це злачно paninie, ще до того,
як виявилися шдступшсть i брехливтсть гректв [43, с. 214; 127, с. 101;
180, с. 127 сл.; 748]. I. Л. Лшниченко [342] висловив припущення, що
!снувало Два хрещення Володимира — попередне (так зване оглаше-
nic) у Киев! та остаточно — в Kopcyni. Не будемо розглядати питан-
ия, який з цих BapiaiiTie кращий, так як з нашо! точки зору обидва
не витримують критики. Ус! спроби «пщправити» лйюписну оповщ-
ку новисають у пов!тр!.
Рппуче вщкидасмо думку, що Володимир м!г надати вшськову
допомогу «в кредит», до виконанпя пункту про одруження з прин-
цесою. Це протир!чить зм!сту наявних повщомлень, з яких випливае,
що, посилаючи вшсько до Константинополя, кшвський князь д!яв
уже як родич !мператора. У Скилиц! ясно сказано, що Василь II ще
до битви шд Хрисополем «встиг... зробити тхпього (руств.— М. Б.)
князя Володимира сво!м зятем, одруживши його !з своею сестрою
Анною» [Scyl. II, р. 44]. Зонара таком! шдтверджуе, що па момент
хрисопольсько! битви !мператор уже «вступив у родство з руським
князем Володимиром, видавши за нього сестру свою Анну» [Zon., II,
р. 221].
Те саме знаходимо i у Ях’1 Олександршського. В. Р. Розен, прав-
да, звертае увагу на слово «пот!м», яке стоить в текст! хрошки, при-
пускаючи, що навернення кшвського князя вщбулося через якийсь
час шсля договору та вшськово! допомоги !мператору [561, с. 195—
198]. Однак це слово стосуеться не хрещення князя, а рукопокладен-
ня митрополита й епискошв та просв!тницько-буд!вельпих заход!в
Анни на Pyci, як!, звичайно, вщбулися шзнппе вщ подш 988 р.
У ал-Мекина i ат-Атира под!бпо! пеясност! немае: обидва ч!тко ф!к-
сують подаппя вшськово! допомоги !мператору шсля шлюбу Володи-
мира з Анною.
Дал! комептована гшотеза рппуче протир!чить !сторичшй
правдопод!бност! та и!як не в’яжеться з тогочасною ситуащею. П!д-
ступшсть в!заптшсько! адмппстрацп була добре вщома. Як розумний
i передбачливий державець, Володимир не м!г пов!рити грекам на
слово. Фактор часу працював на кшвського князя i проти грецького
царя. Посшшати Володимиру не було потреби, тод! як для Василя II
кожний день проволочки м!г коштувати не т!льки престолу, а й жит-
тя. Б!лыпе того, шщо не заважало Володимиру шдтримати Скл!ра
або Фоку i укласти з ним угоду. В остапньому випадку на констап-
тинопольському престол! з’явився б ще один узурпатор, але б!лып
згов!рливий. Отже, кшвський князь був хазяшом ситуацп й м!г дик-
тувати грекам сво! умови. Сама ж процедура шлюбу не потребувала
тривалого часу. Таким чином не було шяких об’ективних причин
154
Звол!кати з викопанпям цього пункту угоди, а тим бшыпе — вщкла-
дати його до «грецьких календ».
KpiM того, неможливо уявити co6i, що император Василь, утри-
муючи на свош територп шеститисячний руський корпус, який
цершоТ-лппшн хвилипи Mir перейти на 6iK ворога, наважився б па
таке порушення досягпуто! не без трудпошдв угоди. Нарешт!, Воло-
димиру не було шяко! потреби здобувати Херсонес. Адже в перед-
аст! само’! столиц! Bin мав солщн! збройш сили, що принагщно могли
стати хазяями становища. Тому думку, що ки’/вський князь Mir
одшею рукою допомагати Василю II рятувати престол i стверджувати
позицп грек1в у Закавказз!, а другою — здобувати Херсонес, вважае-
мо за абсолютно абсурдпу.
Отже не шдлягас сумшву, що Херсонес здобуто ще до поданпя
Володимиром допомоги 1мператору Василю II, тобто до битви шд
Хрисополем вл!тку 988 р., i що комбшована дата, поширепа в л!те-
ратур! (квггепь 989 р.), пе вщповщас дшсност!. Йдеться не про
те, щоб взяти шд сумшв дату «вогеного стовпа», фшсовапу в творах
Ях’1 та його насл!дувач!в. Навпаки, вважаемо цю дату щлком досто-
Bipnoro. Описаний атмосферний феномен справд! спостер!гався
у Сгипт! (в Ka’ipi та його околиц!) 7 кв!тня 989 р. Але людного
дов!р’я пе варта заява Льва Диякопа, який зв’язуе цей (або под!бний)
феномен з падшпям Херсонеса.
Почати з того, що цю заяву вм!щено не в !сторичн!й частит тво-
ру, а в спещальному уступ!, присвячепому мютиц! астролопчних
передзнаменувань. Цей уривок з’явився внаслщок появи комети, що
шбито пророкувала смерть 1оана Цим!сх!я у 976 р. Автор, приб!чник
астролог!!, щиро в!рив у птформативну силу пебеспих явищ, а вщтак
присвятив особливу увагу казу!стичному обгрунтуванню сво!х нере-
конань. Отже, мова у нього йде не про самий факт облоги й здо-
буття Херсонеса ки!вським вшськом, а про мктичне в!щування того
факту.
У нас нема упевпеност!, що в звщомлепш Льва Диякопа йдеться
про той самий феномен, що й у Ях”! та його насл!дувач!в [73]. Опис
зб!гаеться лише частково i пеповною м!рою (в грецькому твор! йде-
ться про стовпи, в арабських — про стовп, тод! як решта пе мае п!чого
сильного). Грецький хрошст описус, найправдопод!бшше, ившчне
сяйво, арабський — шщану бурю. 3 викладу Льва Диякопа виплива-
ло, що описувапий феномен було видно якщо не всюди, то на широки
територ!!, зокрема у В!заптп. Тим часом явище, описане арабами,
мало локальпий характер — його спостеркали лише в Ka’ipi. Отже,
Лев Диякон його пе бачив на власн! оч!.
Комептоваиий фрагмент хрошки написано через значний пром!-
Жок часу п!сля само! под!!. В цьому ж уривку Лев Диякон згадуе
про комету, що пророкувала страшний землетрус 989 р., коли впала
баня копстаптинопольсько! Софи. Bin нише пе т!льки про саму
катастрофу, а й про вщповленпя то! 6ani, що сталося через ш!сть
рок!в, тобто 995 [127, с. 101—106]. Комептоваиий текст не м!г бути
написаний panime цього часу. Чималий хрополопчпий пром!жок часу
робить припущеппя про можливкть помилки б!лып як ймов!рним.
155
Очевидно, Лев Диякон припустив lapsus memoriae, пов’язавши фено-
мен 989 р. з под!ями, що в дшсносП вщбулися на щлий pin ра-
шше.
«Хронолопя» Такова Mnixa. Другим джерелом, на якому базуеться
критика «Корсунсько! легенди», е вщома нам «Пам’ять i похвала»
Такова Mnixa. Тут вмщено таку хронолопчну довщку: «По святомъ
же крещеньи поживе блаженый князь Володимеръ 28 лТ^ть. На
другое же л!>то по крещенш къ порогомъ ходи, на третье л1зто Кор-
сунь город взя, на четвертое лЬто церковь камену святыя Богородица
заложи, а на пятое лЪто Переяславль заложи, в девятое л1зто десяти-
ну блаженый и христолюбивый князь Володимеръ вда церкви святки
Богородици и отъ имЪшя своего» [180, с. 245].
Як не дивно, це повщомлення приймалося в лыератур! за досто-
Bipne. Дослщники пе рахувалися з шшими свщченнями — не лише
лыописними, а й повщомленпями шоземпих джерел, церковними
документами тощо. О. О. Шахматов припускав, що «хронолопя»
1акова Mnixa запозичена з так званого Найдавшшого лыописпого
зведення 1037 [755, с. 13—28], одпак переконливо! аргументацп
навести не 3Mir. Взагал! реконструкций цього зведення дослщники
вважають за найслабшу ланку в його побудуваннях [273, с. 65; 309,
с. 36-37; 358, с. 58-59; 359, с. 43, 62].
Заява 1акова, що Володимир прожив у християнств! 28 роюв,
послужила пщставою для перекипания, що акт хрещення киТвського
князя вщбувся 987 р., тобто за piK до лыописно! дати. Такий висно-
вок став загалышм мгсцем в пов!тшй {сторюграфП [127, с. 101; 180,
с. 105; 357, с. 337; 381, с. 329; 466, с. 74; 755, с. 133-161]. Проте
це — непорозумшня. Насправд! 1аков Mnix вщносить хрещення Во-
лодимира до 988 р. (ця дата е каношчпою i не пщлягала ani пере-
гляду, ani критищ). Роз’яснення джерелознавчого казусу запропону-
вав О. I. Соболевський, шдтвердивши свою концепщю переконливими
фактами [628; 629].
Справа в тому, що в Ки!вськш Pyci обчислення хронолопчних
штервал!в було вщмшним вщ сучаспого. У Ti часи piK, яким ночинав-
ся обчислюваний д1апазон, i piK, яким Bin закшчувався, рахувалися
окремо, як два роки (а не один, як це прийнято зараз). Тому штервал
988—1015 давав не 27, а 28 лы: 988 р. вважався першим, а 1015 —
двадцять восьмим. Застосувапня тако! манери в лыописах можна
нромюструвати численними прикладами. Так, в «Повптп временних
л!т» штервал «от перваго лЪта Олгова, понесли же сЬде в КиевЬ, до
перваго лЪта Игорева» (882—912) — 31 piK [485, с. 17]; штервал
«от перваго лЪта Игорева до перваго л1зта Святьславля» (913—
945) — 33 роки [485, с. 17]; «от перваго лЪта Святьславля до перваго
лЪта Ярополча» (945—972) — 28 роюв [481, с. 17]. В пппому м1сц1
ще раз вщзначено, що Святослав князював 28 рок!в [485, с. 53]. Яро-
полк, за твердженням лИопису, врядував 8 рок!в (973—980) [485,
с. 17]; Ярослав Мудрий — 40 (1015—1054) [485, с. 17]. Вщ смерН
Ярослава до смерп Святополка 1зяславича минуло 60 poniB (1054—
1113) [481, с. 17]. Судислав, ув’язнений Ярославом 1036 р. i випуще-
ний на волю Ярославичами 1059 р., просщцв у nopy6i 24 роки [485,
156
с. 109] i т. п. За таким методом розрахуншв Володимир шсля
хрещення в 988 р. дшсно прожив 28 л!т (помер у 1015 р.).
Те, що 1аков Мшх застосовував саме цю манеру обчислень, пщ-
тверджуеться дальшим текстом твору. Так, за його твердженням,
Ольга жила в християнств! 15 роюв [180, с. 242]. Дату Г! хрещення
1аков Мшх, зрозумшо, бере ту, що й лйопис — 955 р. Дата смерт!
княгин! фшсована точно — 11 липня 969 р. (вона е i в текст! «Пам’я-
й i похвали»).
Другий момент в «хронологи» Такова Mnixa, що привертав увагу
дослщнишв, с твердження, шби Володимир ходив на Корсунь «на
трете л!то теля хрещення». Приймаючи хибну дату наверпеппя
987 р., кторики вщносили кримський пох!д до 989 р., вбачаючи тут
вщповщшеть евщченпям Льва Диякона — Ях”! Олександршського
[127, с. 101]. Але, по-перше, за даними джерел, облога Корсуня тяг-
лася досить довго (плеть або й дев’ять м!сяц!в) [180, с. 227; 438, с. 1].
Якщо м!сто було здобуто в кв!тш 989 р., то доведеться визнати, що
кшвський князь «ходив на Корсунь» в 988 р., а не на трейй р!к
шсля хрещення. По-друге, визначення дати, запропоновано! Таковом
Мшхом, в будь-якому вар!ант! дае не 989, а 990 р. Якщо вш застосо-
вував метод обчислень час!в КиТвсько! Pyci, то датою хрещення буде
988 р., який визнаеться за перший рш обчислювального штервалу.
Отже, 989 р. буде другим, а трейм — 990 р. Якщо прийняти, що
в «Пам’ят! й похвал!» вжито метод, вживаний в наш час, то дата
княжого павернення припаде на 987 р., але рахунок почнеться з на-
ступного, 988 р., отже i в цьому випадку корсунський похщ дату-
ватиметься 990 р.
Все це, однак, позбавлено реального сенсу. Таков Мшх не був н!
л!тописцем, ni !сториком. Його тв!р являе собою не хрошку, а поле-
м!чпо-аг!ограф!чпий трактат. Автор не збирав !сторичш вщомост!, не
працював з першоджерелами, не перев!ряв факти, як! включав до
свого тексту. В його розпорядженн! не було хронологи, вщмшно! вщ
летописной Вш вносив до свого твору сумшвш або погано уевщомле-
Hi евщчепня, запозичеш вщ ненадшних шформатор!в. Безпорадшсть
його в питаниях icTopii та хронолог!’! перекопливо демонструеться
самим текстом.
Таков Mnix наводить в своему твор! юлька точних дат: смерть
Ольги сталася И липня 6477 (-969) р. [180, с. 242], що вщповщае
лтшисним даним. Смерть Володимира припадае на 15 липня 6523
(-1015) р. [180, с. 245]; ця дата зафшеована i в «Повшй временних
лгг» [250, с. 115]. Натомкть неточною е дата вступу Володимира на
престол: И червня 6486 (-978 р.) [180, с. 245]. В лггописних текстах
день i м!сяць не позначено, а р!к розходиться з даними «Пам’ят! i по-
хвали» — 980 р. [180, с. 63—66]. Вважаемо, що дата Такова Мшха
мае на уваз! смерть Ярополка, напевно, зафшеовану в церковних
Документах. Останне дозволяв з’ясувати, звщки ж взялися день i м!-
сяць, але не роз’яснюе помилку щодо року.
Дуже важливим е те, що у Такова Mnixa зафшеовано: на престол
Володимир вступив «в осмое л’Ьто по смерти отца своего Святослава»
[180, с. 245]. Звщси виходило б, що за «хронолойею Такова» Святослав
&
157
загинув 970 р. Отже, угоду з Цим!сх!ем вш уклав через р!к теля
власно! смерт! *. В дшсност! м!ж загибеллю Святослава (972 р.)
i вбивством Ярополка (980 р.) спливло BiciM рок!в. Як бачимо, хиб-
ним у 1акова Mnixa е визначення л!та, коли почалося одноос!бне
врядування Володимира.
Под!бних помилок в текст! «Пам’ят! й похвалЬмаемо ц!лу низку.
Так, паприклад, закладка Десятинно! церкви, за 1аковом, в!дбулася
на четверте л!то шсля хрещення (991 р.); насправд! — 989 р. (освя-
чення вщзначепо в л!тописах шд 996 р.) [250, с. 108—109; 320, с. 121].
Автор твердить, що Володимир хрестився на десяте л!то шсля заги-
бел! Ярополка, яку Bin, як зазначалося, вщносить до 978 р. Знову
присутне пепов’язання в розрахунках. Якщо в текст! застосовуеться
манера обчислень, поширепа в Кшвськш Pyci, то роком хрещення
буде 987 р., але ж тод! смерть «р!вноапостольного» князя припаде на
1014 р. Якщо погодитися, що 1аков Mnix обчислював хрополопчш
штервали за методом, вживании в наш час, то датою павернення буде
988 р.
Простежуеться й ряд неточностей суто !сторичного зм!сту. В пе-
релшу военних перемог Володимира, наприклад, па першому м!сц!
називаеться похщ на радимич!в, пот!м на в’ятич!в i ще дал! — на
ятвяпв [180, с. 244]. Насправд! послщовшсть була innia: 981 та 982 рр.
вщбулися два походи на в’ятич!в, 983 р.— на ятвяпв i лише 984 р.—
на радимич!в [250, с. 69—71]. «Р!вноапостольний» князь пе м!г ходити
на хазар!в, а тим б!лыпе — накласти на них данину [180, с. 244].
Хазарська держава була лшвщована ще його батькой у 60-i роки
X ст. Про виправу на «ср!бних» болгар та про незрозум!лу експедищю
на Пороги йшлося вище. Перел!чеш педоречност! роблять тв!р 1акова
Mnixa б!лып як сумшвним !сторичним джерелом.
1стор!я Володимирова хрещення. Спробуемо реконструювати дше-
ний хщ подш, нов’язапих з хрещепням Володимира.
В середин! 80-х рок!в X ст. В!запт!йська !мпер!я переживала
тяжк! часи. Становище особливо попршало внаслщок повстання
Варди Скл!ра та наступу болгар на чол! з Саму!лом Компопулом.
Поразка шд Серд!кою i в Родопах вл!тку 986 р. поставила Василя II
перед катастрофою. В пошуках порятунку вш звертае свш погляд
на Русь, з якою у греюв доти були напружен! стосунки. Втручання
Володимира у болгарськ! справи, його збройний конфлшт з КомИо-
пулами, icTOTiio змшив ситуащю i вщкрив перед Василем II шанси
на угоду з ки!вським князем.
Незабаром шсля ганебпо! втеч! з Родопських кл!сур !мператор
надсилае. до Киева посольство. В ньому брав участь топарх одше!
з Наддунайських областей, що перед тим встановив з Володимиром
васалып стосупки. Кшвський князь погодився на союз, але як ком-
* Хрополопя балканських воен Святослава с досить складною проблемою
з огляду на розб!жност! у евщченш джерел [279]. Зокрема, деяк! дослщники
вщносили укладапня договору Святослава з Цим!сх!ем до 972 й навить до
974 рр. [16; 134, с. 3—7; 207, с. 12—15; 332, с. 164—165; 797]. Однак жодеп 1сторик
не припускав дати, ран!шо! за 971 р. Зараз можна вважати доведеною дату —
л!то 971 р.
158
пенсащю за вшськову допомогу зажадав руки грецько'! цар!вни. Це
була нечувано зухвала вимога. Ще зовс!м недавно Константин Багря-
нородний застерКав в!зантшських зверхнишв не родичатися з «вар-
варськими» володарями, вважаючи це за принижения тмператорського
рангу [Const. Porph., Al, р. 275—276]. Та й сам Василь II перед тим
в!дмовив фрапцузькому королю Гуго Капету, який просив видати
за його сина Роберта одну з в!зантшських papieen [107, с. 493—498].
Не дивно, що поели, не уповноважеш виршувати под!бш питания,
розгубилися.
Зрозумшо, що для бастарда, якому доводилося раз у раз чути
закиди щодо сумшвност! свого походження, шлюб з грецькою цар!в-
V ною був би не просто моральною сатисфакщею, а й визначним досяг-
неппям, що незм!рпо змщнило б престиж як самого володаря, так
i його держави.
Поели повернулися до Константинополя, аби допов!сти Василю II
про вимогу кшвського князя. Вважаемо, що саме цей зворотшй шлях
був -описаний топархом в його нотатках. Пропозищя Володимира
поставила Василя II у скрутне становище. Bin в!дпов1в вщмовою,
спод!ваючись па досягпенпя бшып прийпятного модусу в!вендц але
переговори не перервав. Другий тур ix, напевно, припав на весну
987 р. Володимир наполягав на своему, розумпочи, що безвихщь
спонукае Василя II до поступки. Виступ Варди Фоки, проголошеного
1мператором в cepnni 987 р., загострив ситуащю, остаточно порвав-
ши позицп законного 1мператора.
За цих умов Володимир актив!зуе сво! дп. Bin переривае перего-
вори i готуе военну експедищю, яка мала ироде монстру вати 1мпе-
раторськш адмйпстрацп piinynicTb кшвсько! позицп. 3 пайближчих
до Pyci падчорноморських осередшв в{зантшського панування най-
бйгыпим i найважливОим був Херсонес — центр феми та епископа.
Його й обрано для демонстрацп вшськовог сили. Пщготовка до похо-
ду, зрозумшо, вОбрала деякий час. Осюльки лшописне повщомлення
про Корсунську експедищю вмщено тд 988 р., який починався
1 вереспя 987 р., можна емшиво твердити: кшвська армада вирушила
па швдепь восени, nafiiMOBipnime, у вересш. Вщкритий виступ Варди
Фоки саме в цей час (вересень 987 р.) сприяв шднесенню шаныв
Володимира па ycnix замислено! справи.
Облога Херсонеса тривала плеть мшящв i закшчилася веспою —
в кшщ березня або на початку kbi'thh. Василь II став згов1рлшпшим
i шд загрозою перенесения военних д!й шд стпш Константинополя *
[250, с. 95] погодився на шлюб Анни з кшвським князем, поставив-
ши, однак, умовою хрещення кшвського князя. Володимир, який на
той час уевщомив необхщшеть поюнчити з вщжитим язичеством,
прийняв цю умову.
* «Повкть временних лт ф1ксуе загрозу Володимира, звернену до цар!в-
Василя й Константина: «...аще ея (сестру Анну.— М. Б.) не вдасте за мя, то
сотворю граду вашему (Константинополю.— М. Б.), яко и сему (Корсуню.—
4/. Б.) створихъ» [250, с. 95];
159
Найближчий шлях вщ Херсонеса до Константинополя проляг
через море до Синопи, а дал! вздовж швшчного узбережжя Мал
азшського п-ова i становив близько 750 км. Враховуючи середшй д;
античност! та раннього середньов!ччя рух з швидкктю близько 4 ву
л!в (10 км на годину) [75, с. 324], i за умови щлодобового веслуваш
його можна було подолати за три-чотири дни Таким чином, вже чер
тиждень шсля здобуття м!ста Володимир зм!г здшснити обидва о
ряди — хрещення та вшчання.
М!сце, де вщбулася ця под!я, в джерелах визначаеться по-р!зном
Деяк! тексти називають церкву св. Василя *, !нш! — церкву св. Сое]
[250, с. 97], ще inini — св. Такова [156, с. 30; 336, с. 13; 337, с. 17
385, с. 44; 632, с. 210; 633, с. 314; 636, с. 118; 660, с. 104] або Спа.
[155, с. 34; 708, с. 34]. Методом виключення надаемо перевагу две
останшм вариантам. Появу в текстах церкви св. Василя легко поя
нити християнським !м’ям щойнонавервеного неоф!та. Але е noi
домлення, що храм св. Василя у Херсонес! збудовано Володимирс
на вщзнаку свого прилучення до грецько! в!ри [180, с. 228] **.
Так само зрозумшою е й згадка церкви св. Соф!!, оскшьки храп
цього !меп! були поширен! у християнських краТпах, причому нер!д
мали статут кафедральних. Чи кнувала церква того !меш в Херсон
ci, невщомо. Жодних згадок про не! не маемо. Можливо, !! поя:
у «Сказанш» становить довшьну здогадку письменника XI ст. а'
шзшшого часу, коли у Киев!, Новгород!, Полоцьку д!яли кафедраль
собори св. Соф!!.
Натомкть появу в давньоруських документах церкви св. 1ако
або Спаса може пояснити лише той факт, що мкцем хрещення Вол
димира був саме цей храм. Так чи !накше, проблема залишаеть
невирппеною — адже хреститися одночасно в двох церквах кихвськ]
князь, зрозумшо, не м!г. Оскшьки згадка св. Спаса виступае лип
в поодиноких випадках, тод! як !м’я св. Такова е найпопуляршшг
i присутне в переважшй бшыпост! текстТв, вважаемо ймов!рн!шг
припущення, що саме в церкв! св. Такова вщбулося хрещення ки!
ського володаря.
Шсля здшенення двох обрядТв киТвське шеститисячне вшеь:
рушило через море до Константинополя i через юлька тижп!в по toi
взяло вир!шальну участь у битв! пщ Хрисополем. Володимир пове
нувся до Киева з молодою жшкою i почтой, прихопивши троф
з пограбованого i сплюндрованого Херсонеса ***.
Володимир та iepapxia. Ми знову стикаемось !з загадкою, п
й дос! бентежить дослщнишв. В нашому розпорядженн! немае жодн:
* В Новгородському лиопису натомкть «Василкки» [441, с. 152]. Цо д
шдстави комептаторам вважати, що !м’я св. Василя (тдкршлене !мепем ш
рона щойнонавернепого князя) з’явилося впаслщок хибпого усвЩомлен
грецького слова paoiXtza (базилша), застосованого автором «Корсунсько! .
генди» [357, с. 338].
** В Тпатовському л!топису церква Ioanna Предтеч! [250, с. 101].
*** Археологи вщзначають в Херсонес! виразп! слщи погрому, що став
наприкшц! X ст. [58; 59; 56; 302; 784; 789, с. 14; 787, с. 65].
160
т
ведомостей про створения па Pyci церковное органёзацёё шсля хре-
щення Володимира. бдине джерело — Никопёвський лётопис, в якому
йдеться ееро дёяльпёсть митрополита Михайла Сирина, призпачеиого
па Русь патр1архом Фотёсм у 862 р., та пёдлеглих йому шести епи-
скопёв. Однак в цих уривках розповёдаеться про часи Аскольда i ееро
ееодёё, аж нёяк з релёгёйпим актом 988 р. не зв’язапё.
Дослёдпики, якё зеперечували «Корсуиську легенду» ё вважали,
що Володимир хрестився у Киеве або ще деёпде, припускали, що акт
988 р. був справою пе констаптипопольськоё кафедри, а римськоё
[376; 801; 802; 835] або навёть Охридськоё (Болгарськоё) [508]. Перша
точка зору базувалася переважио на переказах саги про Улафа Триг-
вёсона ё нёколи не мала серйозного поширепня. Натомёсть болгарська
версёя зпаходила своёх шапувальникёв. М. Д. Присьолков взагалё
твердив, що руська церква спочатку формально входила до охрид-
ського дёоцезу ё лише за часёв Ярослава Мудрого перейшла у царго-
родське пёдпорядкуванпя [508, с. 23]. Саме цим вён пояснював мов-
чання джерел нщдо заспувапня на Русё церковное’ органёзацёё папри-
кёнцё X ст. Однак наведена ним аргументацёя була надто слабою, що
неодноразово пёдкреслювалося у спецёальпёй лётературё [331, с. 216;
435; 806 та ён.].
1м’я Михайла як першого архёсрея па Русё посёдас в числепних
списках киёвських митрополитёв ееерше мёсце [440, с. XIII; 632, с. 296;
647]. Але ёнодё замёсть ееього пазивають ёнше ём’я — Леоее (Леонт)
[441, с. 473], яке в бёльепостё рукописёв займас друге мёсце. Дискусёя,
що виникла в лётературё з приводу цих ёерархёв [180, с. 276—282], пе
мае иёдстав. Пепорозумёппя викликано иамагаиням перенести дёяль-
ееёсть створеееоё Фотёсм давпьоруськоё ёсрархёё на часи Володимира.
Цим втрачасться будь-який сееес суперечок довкола ееитапня ееро
перепого киёвського митрополита ё ееро час еееретвореппя киёвськоё
архёспископёё на митрополёю.
Зрозумёло, що якасе, церковееа оргаееёзацёя у Киевё пёсля 988 р.
ееовинпа була ёспувати. Гё мав очолювати архёерей, якому шдлягали б
пресвётери (священики з правом лётургёё). Питания ееро ранг архёс-
рея — сееископ чи архёспискоее (митроееолит) — ееоки що залишимо
осторопь. Жодноё згадки ееро того архёерея в джерелах ееемае. Пато-
мёсть с згадки про спископёв, причому в мпожипё.
У зв’язку ё.з сказаееим висловимо гёпотезу, яка, на ееашу думку,
з’ясовуе та усувае всё непорозумёешя. У Киевё па момент хрещееееея
Володимира уже ёснувала й дёяла епархёя, створепа ще в 60-ё роки
IX ст. До ееас дёйшов список кафедр, ееёдлеглих Копстаптинопольськёй
натрёархёё, укладепий у 80-ё роки X ст. В иьому руська кафедра
(в раеезё митрополёё) значиться пёд ееомером 60. Це не могла бути
ецойпо засновала епархёя, створепа пёсля 988 р.: проти цього рёеиуче
виступас хропологёя.
Таким чином, Володимиру не було потреби створювати нову
списконёю або архёспискоееёю. Складна боротьба християнства та язи-
чества за час 882—988 рр., напевно, вёдбилася й ееа стаповищё руськоё
кафедри. Перёоди шдпесепня чергувалися з перёодами запепаду. Не
виключепо, що в певпё промёжки часу руська кафедра линеалася неза-
6 Т—251
161
м!щеною. Проте традищя зберкалась i шсля акту 988 р. повинна
була ствердитися остаточно.
Виходячи ia м1зерних лПописних звтдомлепь, можна дшти виснов-
ку, що у Володимира Святославовича i теля навернення кнували
напружен! в!дносини з ки!вською крархкю. Виникли вони, мабуть,
ще за умов третьего антихристияпського терору. 3 наявпих евщчень
випливае, що, ставши христианином, Володимир у церковних справах
дов!ряв пе митрополиту, а Анастасу Корсунянипу, вважаючи його за
фактичного кер!впика русько! церкви. Пщ 988 р. читаемо: «Володи-
меръ же ноимъ царицю, и Настаса, и попы Корсуньскыя, мощи
святаго Климента, и Фива, ученика его..., а самъ прииде Кыеву» (дал!
йде розповщь про хрещеппя кияп) [250, с. 101]. Про митрополита
i кшвських священиюв пе згадуеться жодпим словом. Яка !х участь
у паверненш пароду — невщомо.
Анастасу ж дов!рено Богородичпу церкву (Десятинпу), збудовану
як кафедральний храм [Там же, с. 106]. В п!й служили «попы кор-
суньския», а не ки!вськ! [Там же, с. 106]. Анастасу вщдано й десяти-
ну, призначену великим князем на утримання давньорусько! icpapxii
[250, с. 109]. Один з «Житшних» твор!в навыь називае Анастаса
епископом, хоча в!н був простим нресвИером [748, с. 35].
Важно сказати, хто бшыпе завипив у збережешп напруженосп —
Володимир чи митрополит. Здавалося б, обидва мали бути защкав-
леними в нормалгзацп вщносин, але компромка досягти не пощастило
i лише смерть (можливо, вщетавка?) архкрея розрядила атмосферу.
Призпачений на руську кафедру Ioann, нарешт!, змк привести реаль-
ний стаи справ у вщповщшеть до офщшно визнаного модусу. Наслщ-
ком був Церковпий устав Володимира, який па зразок статуту
Аскольда подтвердив в!зантшське церковно право на Pyci [453,
с. 235-254].
Як звали попередника Ioanna, нам невщомо. В списках ки!в-
ських митрополипв, як зазпачалось, 1оанп названий безносередньо
за Леоном, який в свою чергу заступас Михайла Сирина. Спробуемо
роз!братися в цих 1менах, з яких найпроблематичппним е Леон. IIе
виключено, що саме його рукопокладено Фоткм одразу шсля кончили
Михайла. Правдошщдбними е й innii вар!анти. Чи не був, скажймо,
Леон тим apxiepeeM, якого нризначив на Русь naTpiapx 1гнатш шсля
скинення ненримиренного Фот!я? Зрештою, не можемо виключити
й гшотезу, за якою Леон займав кшвську кафедру у 80-х роках
X ст., тобто на момент Володимирова хрещення, i був безпосередшм
попередником Ioanna I.
Розгляпемо питания деталыйше. М1ж смертю Михайла Сирина
(першого кшвського iepapxa) i актом 988 р. минуло 125 р. Зрозумшо,
що за цей час на Руськш кафедр! мала змшитися кшьккть oci6,—
напевно, не мепше п’яти, а може й бшьше. Серед пих, поза сумшвом,
був i Леон. Отже, постае питания: куди припадае цезура—в штервал
м!ж ним i Михайлом, чи каином? Чи можливо м!ж тим i другим
(чого також виключити не можем)? Bci три вар!анти виглядають
щлком правдопод!бними.
Однак кнують деяк! матер!али, що дозволяють схилити чашу
162
терез!в па корпеть ранпього вар!анту. В Никон!вському зведенш (чих
повщомлення спираються па текст «ЛНопису Аскольда») читаемо:
«Леонтъ митрополитъ Kieecniu i всея Руси, *. Того же лЪта взя Вла-
димеръ у блажепнаго патр!арха ФотЪа Костянтиноградцкаго митро-
полита Кхеву и всей Руси Леопта, и бысть радость вел!а въ людехъ»
[440, с. 64]. Про те, що Леон був рукопокладений ФоНем, евщчать
й iiinii тексты [441, с. 478].
Icnyc каношчний тв!р «Леона, митрополита Pyci» «Про опрес-
ноки», що являс собою аптилатинський трактат [420, с. 61; 452,
с. 115—132; 496, с. 27—45]. Писаний грецькою мовою, Bin м!стить
повпий титул автора: «...Aeovtog ццтролоХхтои rrjg ’ev Pcooia
npeaOZapag». Збереглися численш списки того твору, звичайно,
в шзшших автографах. Наявн! вщомост! заевщчують популяршеть
його за межами Pyci (зокрема, в Охрид!) не шзнппе початку XI ст.
Достов!ршсть документа не викликае сумн!ву [180, с. 265; 331, с. 219;
420]. На жаль, точно! дати трактат не мае [834, Col. 1360]. Одпак
тематика (полем!ка проти латинян) робить малоймов!рпим вщнесеп-
ня його до Володимирово! доби. А. М. Попов, наприклад, упевнено
вщносин написания твору до IX ст. [496]. Ми вважаемо, що Леон
дшено був другим кихвським митрополитом, сподвижником Фот!я,
призпачепим на Русь шсля кончини Михайла Сирина.
Як же звали попередника 1оанпа? В «Церковшй icTopii» Мики-
фора Кал!ста Севастшського за час!в Василя II призпачено на Русь
митрополита Феофшакта Севастшського [420, с. 91; 500, с. 134—135;
829]. Дата призпаченпя не названа, але це не могло статися шзшше
за 991 р. [420, с. 91]. Отже, можливий хронолопчпий д!апазон визна-
чаеться в рамках 976—990 рр. Ц!лком правдопод!бно, що хрещенпя
Володимира вщбувалося саме за того iepapxa. Можливо навыь, що
захоплеппя влади Володимиром мало м!сце за його поптиф!кату.
1м’я Ioanna як руського митрополита (apxienncKona1) ** згадуеть-
ся не лише в списках вищих кшвських iepapxiB, айв inninx джере-
лах, зокрема, зв’язаних з каношзащею Бориса i Гшба [707, с. 60—61].
loanny наложить перший тв!р з цього циклу — «Служба Борису
i Гл!бу» (близько 1020 р.). Bin пережив Володимира i продовжував
виконувати сво! функци до 30-х роюв XI ст., коли його замшив
Феопемпт -- перша особа на кшвськш кафедр!, чи! прерогативы
митрополита школи не выкликали дискус!!.
Структура кихвсько! митропол!! час!в Володимира вщома лише
частково. Сшльки спискошй i як! саме входили до 1! складу — нам
невщомо. За Аскольда Михайлу Сирину пщлягало плеть apxiepeiB,
з числа яких двое перебували у Киев!, а чотири д!яли па перифер!!.
Чи збереглася ця структура й шзшше, жодпих вказ!вок немае. Проб-
лема ускладпюеться пеясшстю щодо географ!чпого ноширення хри-
стиянства у т! часи [111, с. 84; 180, с. 163—179; 331, с. 215]. Не
шдлягае сумшву навернеппя Новгородсько! земл!, яке, за евщченпям
* Курсив мш.— М. В.
** Обидва титули як р!вноцпш! виступають часом в одних i тих самих
текстах [707, с. 60]. Це шдтверджус безплщшеть та надумашеть суперечок
Щодо перетворенпя кшвсько! apxieiiHCKonii па митрополпо.
6*
163
джерел, здшснювалося через подолання опору з боку м!сцевого на-
селения, часом — is застосуванням збро! * [653, с. 112—113]. Новго-
родський епископ 1оаким, згадуваний в piannx джерелах, зокрема
у списках повгородських епискошв [441, с. 160, 163, 473, 551 та in.],—
особа реальна. Його записи використано новгородськими лхтописцями
nianinioi доби **.
Повщомлення шзшших джерел про хрещеппя Суздальсько-Рос-
товсько! земл!, про заснуваппя там м!ста Володимира та Володимир-
сько! cuapxii хибп! (про що йшлося вище). В дшсност! Володимир-
па-Клязьм! засновано правнуком «р!вноапостольного» кпязя — Во-
лодимиром Мономахом.
Проте вщомост! про ростовського епископа Феодора, висвяченого
за Володимира Святого, вважаемо за достов!рт. Його рукопокладено
близько 990 р., але в!н пезабаром був змушепий тшати вщ упертих
мерянських язичнишв; перебрався до Суздаля, але 1010 р. поверпувся
до Ростова. В 1014 р. пере!'хав до Киева, де й помер у 1023 р. ***
У Никошвському л!топису шд 992 р. е запис про висвяченпя
митрополитом Леопом епискошв: Неоф!та Черншвського, Феодора
Ростовського, Стефана Володимирського (па Волин!), Микити Б!лго-
родського [440, с. 64—65; 654, с. 64—65]. Але це повщомлення спро-
стовусться тим, що вс! нерел!чеш особи (за винятком Феодора
Ростовського) i саме в тих ролях виступають в джерелах кшця XI —
початку XII ст. як сучасники (i учасники) тод!шшх подш.
Так, чершпвський епископ Неоф!т брав участь у перепесенш
мощей Бориса i Гл!ба у 1072 р. [707, с. 62]. Печерський !гумеп Стефан
(шзшше настоятель Кловського монастиря у Киев!, висвячепий епи-
скопом у Володимир-Волинський десь наприкшц! 80-х або на початку
90-х роюв XI ст.) в рангу епископа згадуеться шд 1091 р. [250,
с. 202]. Помер Bin у 1094 р. [250, с. 217]. 3 Микитою Бшгородським
справа складшша. У джерелах ця особа п!би нодвошася. За свечен-
иям «Сказашя чудес св. Романа й Давида», епископ Микита з Б!л-
города брав участь у згадапому вище nepeneceniii мощей 1072 р.
[707, с. 62], але, за свщчеппям «Пов!ст! временних л!т», бшгородський
епископ з тим !мепем брав участь в шппй апалопчшй церемонн, що
вщбулася 1115 р. [250, с. 277—280]. Його рукопокладено попереднього
л!та [250, с. 277] Отже, у 1072 р. вш аж шяк не Mir бути епископом.
Очевидно, тут помилка агюграфа (Лазаря Вишгородського) [158]
щлком зрозумша, тим б!льше, що в деяких оповщках, присвячених
акту 1072 р., знаходимо ще й !м’я Стефана Бшгородського [440,
с. 99].
Важко уявити co6i випадковий зб!г тако! кшькосп 1мен. Тому
вважаемо, що реестр Иикошвського лпопису, напевпо, базований на
* Пор. лпописие тверджения: «И бысть радость всюду» [441, с. 159].
** Пор. фрагмепти, де виклад ведеться вщ nepiuoi особи: «Мы же стояхом
па Торговой стране, ходихом но торжисчам и улицам, учахом люди, елико
можахом...» [653, с. 112]. Па пщетав! цих уривюв В. М. Татпцев визпачив
1оакима Корсунянипа автором твору, де вони мктилися.
*** Вщомост! про Федора вмпцепо у «Житп Леонт!я Ростовського» [180,
с. 200-201].
164
церковпих документах, е очевидним анахронизмом, який переносить
на кшець X ст. вщомост! друго! половипи XI — першо! половини
ХП ст. Хрон1сти XVI ст. використали списки мкцевих icpapxie,
спроектувавши nepini наявн! там !мена на часи Володимира Свято-
славича.
Пщводячи шдсумки наявним вщомостям, можна з большою або
менпюю достов!рн!стю стверджувати кнування у кшщ X ст. таких
кафедр: Кихвсько! (Переяславсько!?) митрополи (Феофшакт Сева-
стшський, шзшше — Ioann I); спискошй у Новгород! (1оаким) та
Ростов! (Феодор). Проблематичним, але щлком ймов!рним е !снуван-
ня кафедр в Бшгород!, Чершгов! та ВолодимирьВолинському, що
пщтверджуеться географ!чними м!ркувапнями та !сторичною тради-
щею. Можна припускати також засиувапня епарх!й в Полоцьку i Ту-
ров!, хоча про них пе маемо жодних згадок. Трохи шзшше до них,
мабуть, додано Тмутараканську спискошю.
Дуже щкавим е питания про Переяслав, що вже у XI ст. назива-
сться в джерелах як третш за значениям центр Pyci. Переяславська
enapxin, поза сумшвом, належить до найстаршшх, але проблема
ускладнюеться питаниям, де саме перебувала резиденция кихвського
митрополита. Дослщпишв давно щкавлять повщомлення, як! зв’язу-
ють /цялыпеть вищого icpapxa Pyci пе з Киевом, а з Переяславом.
Занижаемо осторонь евщчепня «Пов!ст! временних л!т», що пазивас
митрополитом переяславським епископа бфрема Скопця — сучасника
Володимира Мопомаха [250, с. 200]. Цю петочхпеть легко нояспити
далекою традищею, яка, в свою черту, потребуе роз’яснення. Справд!,
за деякими даними !сиував пиний митрополит — бфрем, що жив
у середин! XI ст. В списках кихвських apxicpei’B його названо теля
1лар!опа та перед Георпсм [441, с. 473]. В лИописпому текст! цього
iepapxa згадапо пщ 1055 р. [441, с. 183].
Никошвський л!топис прямо пщтверджус, що за час!в Володимира
резидепщя кшвського митрополита перебувала у Переяслав! [440].
Та пайзначпшшм документом е титулатура митрополита Леона —
автора трактату «Про опресноки»: в деяких списках вш названий
«Переяславським» (рцтроло Xitoo тцд’ех Раина лрестОХарае) [420,
с. 88]. Важко переощнити значения цього джерела. 3 пього випливае,
що Переяслав дшсно був резидепщею внщнх icpapxiB Pyci практич-
но вщ самого заснування кафедри. Особливо теля перевороту 882 р.,
коли християнство тимчасово втратило значения державно! penirii.
Тому ки1вськ! митрополити вольти (чи змушеш були) триматися
подал! вщ столиц!. Така традищя кнувала деякий час i теля акту
988 р. Дослщники вважають, що перенесения митрополи до Киева
вщбулось за Феопемпта, близько 1039 р. [180, с. 328—329; 331, с. 219;
420, с. 92—93; 452, с. 39]. Можливо, це сталося paninie, за Канна I,
але прппципового значения те поточнення пе мае. Воно пе може пщ-
важити загальпо! тендепцП, що яскраво вщбивас надзвичайну склад-
н!сть процесу утверджепня християнства на Pyci.
РоЗД1Л V
ВИНИКНЕННЯ «В0Л0ДИМИР0В01
ЛЕГЕНДИ»
*
Усобиц! 1015—1036 рр. Ки/вський князь Володимир Святославич
помер 15 липня 1015 р. [250, с. 115]. Нагла смерть його сталася
в надзвичайпо напружений момент. За два-три роки до того Володи-
мир викрив змову Святополка, спрямовапу па захоплеппя кигвського
престолу. Вщомост! про це е лише у Титмара Мерзебургзького: «Зга-
даний вище князь (Володимир.— М. Б.), почувши, що його власпий
сип (Святополк.— М. Б.), таемпо тд’южений Болеславом, готус по-
встапня проти пього, ув’язнив його разом i3 жшкою та Рейнберпом
(дух!вник Святополково! дружили.— М. Б.)» [Thit. Chron., р. 72—73;
247, с. 83; 374].
Святополк, син Ярополка Святославича, мав бшыт права па
китвський престол, шж бастард Володимир, i тому старше ки!вське
боярство вважало його свош ящером. На заход! небезпечну актив-
nicTb виявляв тесть ув’язпепого княжича Болеслав Хоробрий. 3 шв-
дня Киеву загрожували печешги, з якими Святополк мав союзницьк!
вщносини. На швпоч! на вщкритий конфлшт наражався Новгород,
де сид1в старший Володимирович — Ярослав [250, с. 114—115]. Воло-
димир, боючись залишатися у Киев!, nepenic свш дв!р у добре укрш-
лепий Берестовський замок — шд надшпу охорону «ново!» дружили.
3 Ростова викликано Бориса [250, с. 115; 707, с. 43], якого Воло-
димир, в!рог!дно, вважав за спадкоемця [634, с. 205]. Борис мав
заступити батька на час походу проти неноюрного Ярослава. Неспо-
д!вана хвороба великого князя порушила вс! плани й розрахунки,
В цей час з швдня надшшла звштка про рух печешзько! орди. До-
велося вщкласти новгородську експедищю i кинути головн! вшськов!
сили проти номад!в [250, с. 115].
Саме тут i сталася трапчна розв’язка. Утворилася надзвичайпо
напружена обстановка. Володимир помер, пе зробивши розпоряджень
щодо спадщипи. Борис перебував у Печешзькому степу разом з ос-
новною частиною «ново!» дружили. У Киев!, в поруб!, сид!в Свято-
полк — особа з безперечними правами на великокняз!вський ст!л.
Наближеш померлого володаря розгубилися, боючися приходу до
влади Святополка. Вопи памагалися приховати вщ громадськост!
смерть великого князя, пегайпо повщомити про не! Бориса, доче-
катися його поверненпя is вшськом, а дал! д!яти вщповщпо до обста-
вив. До Печешзького степу поскакали пищ.
Д!зпавшися про наглу смерть батька, Борис припииив похщ i фор-
166
сованим маршем рушив до Киева. Проте утримати таемницю не по-
щастило. Прихильш до Святополка бояри вивезли т!ло померлого
князя з Берестова i виставили у кафедральному co6opi [250, с. 115;
707, с. 44. Див.: 109; 247, с. 201—205; 755, с. 70—74]. Святополка
було випущено з в’язниц! та проголошено великим князем. На той
час Борис вже досяг Альти, коли одержав ново повщомлення про
киТвсью справи. Bin зрозум!в, що ситуащя змшилася i шлях на
престол може пролягати тшьки через громадянську вшну. Дружина
вимагала вщ княжича негайно рушити до Киева, але той не нава-
жився на збройний конфлшт. Тод! вшсько, розчароване иер!гпуч!стю
свого ватажка, залишило його напризволяще [250, с. 118].
Якби Святополк вчасно д!знався про саморозпуск Борисово!’ дру-
жипи, Bin напевно утримався вщ ризикованих дш. Але в його уяв!
ростовський князь був пебезпечпим претендентом, який на чол! вось-
митисячного вшська сунув на Ки!в. Тому Bin вир!шив лшвщувати
суперника. Задум здшснено чотирма вишгородськими боярами:
Путшею, Тальцем, бловичем та Ляшком [250, с. 118—120].
Але убивство ростовського князя пе вир!шило проблеми остаточ-
но. Джерела приписують Святополку широку програму повпого вини-
щення Володимирова дома [250, с. 122; 707, с. 46]. Важко сказати,
якою м!рою це звинувачення вщповщае дшсност!, але ще два княжи-
ча Володимирово! династп наклали головою: Гл!б Муромський та
Святослав Деревлянський [250, с. 122—126].
Наступпою жертвою мав бути Ярослав, який сид!в у Новгород!,
але вш одержав попередження вщ сестри Предслави. Воно прийшло
у папружепий момент, коли повгородський князь вступив у конфлшт
з мшцевою сусшлытою верх!вкою [250, с. 127—128; 441, с. 174—175].
Одержавши повщомлення Предслави про кигвськ! поди, Ярослав
скликав параду найвпливовппих новгородщв та просив у них допо-
моги. На здивуванпя новгородц! виявили готовшсть пщтримати свого
запапаспика в боротьб! проти Святополка [250, с. 128; 441, с. 174—
175]. Пщкреслимо, що в д!ях Ярослава, який шукав шдтримки у
скривджених нщданщв, i в позицп м!сько! знат! вщбилося далеко-
глядне розумшпя полНично! ситуац!! та взаемпо! вигоди. Новгород-
ська знать вважала Ярослава за свого лщера, схильпого захищати !!
штереси перед Киевом. Пщ стшами м!ста укладепо угоду м!ж новго-
родською верх!вкою i князем, який гарантував на випадок ycnixy
забезпечити права i привете! великого м!ста над Волховом спещаль-
ним юридичним актом *.
* В Новгородському першому Л1топису е запис: «И давъ имъ (новгород-
цам.— М. Б.) правду и уставъ списавъ, тако реши имъ: «по сеи грамотъ ходи-
те якоже списах вамъ, такоже держите» [441, с. 175—176]. Дал! в текст! вм!-
щено «Руську правду» (коротка редакщя; тому деяк! дослщники вважають,
що перший вар!апт цього зб!рпика i був грамотою, яку Ярослав дарував Нов-
городу [532, с. 203—204; 671, с. 204; 672, с. 48—61]. 1нпп, однак, схиляються до
думки, що Новгород одержав спещальпу уставну грамоту, яка мала забезпе-
чити права i вольност! м!ста [43, с. 269; 190, с. 387; 247, с. 144—146; 381, с. 350,
358; 775, с. 500—509; 793, с. 65]. М. М. 1льш називае ту грамоту «Magna
Charta libertatum Великого Новгорода» [247, с. 145].
167
Збори в похщ не потребували великого часу, i десь в cepnni
Ярославове вшсько, що складалося з 3000 новгородщв i 1000 варязь-
ких наймапщв * [441, с. 175], вирушило на швдевь. Вирппальпа битва
вщбулася в листопад! або в груди! 1015 р. шд Любечем i закшчилася
повною поразкою Святополка [250, с. 129; 441, с. 175]. Ярослав пере-
можцем вступив до Киева i був проголошений великим князем. Його
суперник ут!к до Польпц, шд захист свого тестя Болеслава Хоробро-
го. Останпш в!в уперту боротьбу проти свого сюзерена, !мператора
Fenpixa II, а тому не мав змоги негайно надати зятю вшськову допо-
могу. Лише на початку 1018 р., уклавши мирну угоду в Будишиш,
Bin зм!г активно втрутитися в руськ! справи.
Ярослав, який вистунив проти польського вшська, зазнав р!шучо!
поразки (Захщний Буг) i з юлькома зброспосцями утш, мипаючи
столицю, до Новгорода [250, с. 130]. 14 серпня польськ! вшська всту-
пили до Киева i Святополк вдруге став великим князем [250, с. 130;
581, отд. II, с. 1-2].
Надал! ситуащя швидко загострилася. Польську дружину розсе-
лили по городах i селах Кшвсько'! околиц!, що, звичайно, не подоба-
лося мкщевому населению. До того ж Болеслав тримав себе як
завойовпик: пограбував кишську скарбницю, зробив наложницею Во-
лодимирову дочку Предславу, вщправляв до Польпц полонепих, за-
хоплених па Pyci, i т. п. Все це викликало загальне обуренпя й про-
тест. Навйь Святополк вщчув пеобхщшсть активного опору свавол!
штервепЯв, як! поставили його при влад!, й закликав сво’!х шддапщв
до активного виступу [250, с. 131].
Болеслав, побоюючись залипштися без вшська в явно вороний
крапп, кинув свого «певдячпого» зятя напризволяще, а сам, прико-
пивши кишську скарбницю, занапащену Предславу i подвшпого зрад-
пика Анастаса Корсунянипа (який свого часу зрадив В!зант!ю на
користь Pyci, а тепер Русь на користь Польпц), новерпувся до Гшзна
[250, с. 131].
Тим часом Ярослав, заручившись шдтримкою повгородщв, терм!-
пово з!брав пове вшсько i рушив проти Святополка, який, не чекаючи
збройно! сутички, вт!к до печенпйв [250, с. 131]. Ярослав удруге
зайпяв Киш i остаточно повернув co6i великокняз!вський титул. Доля
Святополка залишасться неясною. За офщшпою вершею — лИопис-
ною i агюграф!чпою [250, с. 131 —133; 707, с. 54] — Bin зазнав поразки
у битв! на Альт! i скоро шсля того загипув. Патомшть Еймундова
сага — ешчпий тв!р, сучаспий самим под!ям, иропонус зовс!м шший
BapianT: Святополка вбито ще до збройно! сутички, шд час маршу на
Русь, сподвижниками Ярослава — варягами Еймундом i Рагнаром
[552, с. 98—100]. Деяш дослщники вщдають перевагу останшй верен
[375; 554]. Зрештою нодробищ загибел! кпязя, прозваного «Окаяпим»,
пе мають для нас вир!шалыюго значения. Важливим с те, що Свято-
* «Пов1сть временних ли* в паралелыюму текст! пазивае фантастичну
цифру: 30 тис. повгородщв i 1000 варяпв [250, с. 128]. За такого сшввщношепня
звертатися по дономогу наймапщв пе було б ради.
168
полк програв у м!жусобпш боротьб! та остаточно з!йшов з шштично!
арени.
Однак боротьба за владу в крапп не припинилася. Проти Яросла-
ва виступили нов! претенденти па великокняз!вський стш, серед яких
найнебезпечшшими були Брячеслав Ьзяславич Полоцький та Мсти-
слав Володимирович Тмутараканський. Перший був небожем Яросла-
ва. Виступ розиочався 1021 р. захопленням Новгорода, але закшчився
мирною угодою [250, с. 133]. Ярослав вщдав йому м!ста ВНебськ та
Усвят i ви.зпав вщпосну незалежшсть Полоцького у/цлу. Значно
складьпшими виявилися стосунки з Мстиславом, який 1023 р. теж
заявив претензп па великокпяз!вський стш. Завдавши Ярославу жор-
стокоТ поразки шд Листвепом на Чершпвщиш, Bin був близький до
oMpiHHoi мети [250, с. 134—136] i павИь випускав печатки з титулом
МЕГАС APXON PQ1AC — великий цар Pyci [69].
Лише активпий onip кшвського боярства, eipnoro Ярославу, пере-
шкодив реал1зацп тих претепзш. Зведеш брати уклали угоду, подь
ливши Русь навгпл вздовж Дшпра. До свого Тмутараканського удшу
Мстислав приеднав Чертовщину i Переяславщину. Шд владою
Ярослава лишилися Правобережжя, Волипь та Швшч з Новгородом
па ноль
Лише теля смерт! Мстислава, що сталася 1036 р., Русь було знову
об’еднапо шд владою кшвського князя [250, с. 138]. Саме па цей час
припадас початок особливо штенсивпо! державно!, проевкницько! та
буд1вельно! д!яльносп Ярослава, що принесла йому пр!звисько «Муд-
рий». Русь вступила в перюд свого вищого шднесення.
Тдеолопчш заходи Ярослава. Д!ялыпсть Ярослава Мудрого ста-
повить одну з пайяскравшшх сторшок давньорусько! icTopii. Вража-
ють уяву широта i багатограпшеть щеолопчно! программ, паполегли-
во й послщовно здшенювапо! великим князем. Вона охоплюе
архНектуру, м!стобуд!вництво, образотворче мистецтво, лНературу
й кпижкову справу, публщистику, ф!лософ!ю та науку, шкыьну освВ
ту, кодифшацш права i т. п. Докладпу (хоча, зрозумшо, пеповну)
характеристику тако! /цяльносН знаходимо в «IIoBicTi временних
лИ» шд 1037 р. [250, с. 139—141].
Культурна д1ялыпсть Ярослава переслщувала ту саму мету, що
й його впутршгпя та зовшшпя полНика,— нодолання вщцептрованих
теиденцш, .змпщепня держави та II кордошв, протистояпня будь-
яким спробам зовнппнього впливу на русый справи, шднесення м!ж-
народного авторитету Кшвсько! держави.
Це щлком закопом1рно. Розбудова Кшвського дитинця (так зва-
ного «города Ярослава» [568]), споруджепня грапдюзно! лшп мгських
укрптлепь, закладка й бу;цвиицтво пово! кпяжо! резидепщ! та уро-
чистих храм!в — все це мало не лише утилпарний сенс, а й вццгра-
вало символ!чпу роль пам’ятника, покликаного ствердити престиж
Давньорусько! держави.
Першото спорудою, зведепою Ярославом у Киев!, був Софшський
собор, закладеиий 1017 р. [441, с. 15, 180]. Дерев’яна церква з тим
1менем, як ми вже зпасмо, шнувала й рашше. Г! споруджено за чаыв
Ольги та Володимира. 6 шдстави твердити, що Володимир замислив
169
i бутцвництво муровало! Софп, але не встиг реал!зувати свш задум.
1лар!он, зокрема, писав, що Ярослав «акы Соломонъ Давидова, иже
дом Божш великыи святыи его премудрости създа на святость и осви-
щете граду твоему (Володимира.— М. Б.)» [413, с. 97].
Шд час печешзького нападу влику 1017 р. дерев’яна Соф1я
згорша [Thiet., Chron., VIII, 16; 581, II, с. 1], як i inini ки‘!вськ(
церкви [250, с. 130; 440, с. 75]. На !! м!сц!, «па поле вне града»
закладепо новий кам’яний храм, буд!вництво якого, однак, затяглося
з огляду на бурхлив! подп 1018 р. та наступиих роив. Передбачити
наперед pi под!!, звичайно, шхто не Mir. Становище Ярослава у 1017 р.
виглядало дуже мщпим [92]. Основна п’ятинавова частила велично!
споруди була освячена 1030 р. Буд!впицтво галерей, де розмштилися
резиденщя митрополита i ушверситет, затяглося до 1037 р. [441,
с. 180].
Осюльки «Повкть временних лт закладку Софп згадуе у статп
1037 р. (присвячешй веш буд!велыпй та проевпницькш д!ялыюст!
Ярослава), в лператур! попшрений хибний погляд, шбито споруджен-
ня храму розпочалося лише в цьому рощ [271, с. 98—102; 330, с. 55;
387]. Ця думка свого часу вважалася пашвною. Зпаходить вона co6i
приб1чпиюв i в naini дш [37; 39; 499, 867], хоча бьчьппсть фах!вц!в
схиляються до рашшо! дати [И, с. 37—38; 76, с. 13—14; 92; 106,
с. 155; 145; 153, с. 240-257; 230; 231; 309, с. 250-257; 363; 364; 366;
с. 8; 593, с. 62; 612, с. 13; 685; 686, с. 71-78; 689, с. 93-103]. Останпя
надшно заевщчепа Новгородським першим лпописом, який фшсус
закладку Софп шд 1017 р. [441, с. 15], а завершения буд!вни-
цтва — nip 1037 р. [441, с. 180]. Зрештою, стаття «lloBicri временних
ли» виключас шзню дату, осюльки розповщас не лише про закладен-
ня церкви, а й про ii опоряджепня та функщонуванпя шсля освя-
ченпя. Сама стаття написана 1037 р.: вопа завершувала собою
лггописний кодекс, укладений наприкшщ 30-х рокгв XI ст. на замов-
лепня Ярослава. У цей час Софшський собор вже був дпочим храмом.
Нова кафедра будувалася па противагу одшйменному копстапти-
попольському храму i мала ствердити високий авторитет Русько!
церкви. Цш же мет! служив i монументалышй живопис, яким при-
крашено штер’ср споруди. Серед славетних софшських рознишв
[14; 324; 366; 388; 698, с. 111 —160] необхщно вид!лити ктиторську
фреску на захщшй, швденшй та швшчшй стпп центрально! нави
та деяк! цившьн! сюжети на стптах швшчно! сходово! башти. Нерша
з них [274; 324; 624; 865] звеличувала кшвський правлячий ддм. Се-
ред композицш друго! груни особливу увагу привертас фреска, що
зображус копстантинопольський шодром [366; табл. 251 — 252] як
свосрщний символ в!зант!йсько! политично! елпи. Однак темою ком-
позищ! був пе заклад сам no co6i, а прийом Ольги при констаптипо-
польському двор!, трактований як дипломатичний тр!умф Pyci [151].
Аналог!чну роль вщправали й дв,' патропалып церкви, збудоваш
слщом за Софшю, як елементи единого архитектурного ансамбля.
Одна з них присвячена св. Георпю (патрону ки!вського князя), дру-
га — св. Ipmii (патронес! велико! княгиш).
Задум нового урочистого центру давньорусько! столиц!, очевидно,
170
випик одночасно !з закладкою Софи, тобто 1017 р. несприятлив! для
Ярослава поди 1018—1024 рр. нерешкодили реал!зац!ё задуманого
проекту. Соф!ю було введено i освячепо, проте закладення «города
Ярослава» вщбулося лише у 1037 р., п!сля смерт! Мстислава Тмута-
рггкаиського i в!дновлення державно! сдност! Pyci.
Центральною спорудою hoboi лшИ мшьких укршлень були Золой
ворота — суперник одпо!менноё брами в Константинополь Це була
уншальпа споруда, тцо не мала апалопй в тогочаспому буд!вництв!
[271, с. 237—249]; вона виконувала не лише утшптарн!, а й символ!ч-
но-престижш функци.
Паралел!зм Константинополь — Киёв взагалё досить уперто i по-
слщовно проведено в буд!велыпй практищ Ярославових чашв. Це
пе випадково. Киёвський князь, який слщом за своём батькой при-
йняв !мператорський титул, прагнув шдпести престольне м!сто на
р1вень державно!’ претензшност!. «Суперпик Константинополя» (як
пазивае, Киёв хротпет XI ст. Адам Бремепський [581, отд. II, с. 3])
мусив бути достойним конкурентом «другого Риму».
Важливим компонентом щеолопчноё програми Ярослава Мудрого
були заходи щодо розвитку лИератури та кпижковоё справи. Шклу-
ванпям великого кпязя при Софшському co6opi утворилася своерщна
академ!я — гурток добре шдготовлених кпижниюв та вчених, зайня-
тих не лише перекладанням з грецько! та переписуванпям готових
текст!в, а й укладанпям нових лИературних твор!в, покликаних вт!-
лити й пропагувати теоретичну платформу доби. Наслщком такоё
дёяльпост! стало створення перпюё на Pyci княжоё бёблютеки [250,
с. 141], яка разом i.3 скрипторшм займала Михайлёвський придш
Софшського собору. Визнаним лщером академ!!’ був 1ларюн, який
у 1051 р. став митрополитом [250, с. 143—144].
Протягом 30-х та 40-х роюв у Софшському гуртку створепо
нимало оригшальних твор!в — публщистичпих, апограф!чних, icTO-
ричпих. Серед осташпх центрально м!сце наложить так званому
пайдавншюму лётописному зведенню 1037 р. Змёст цих твор!в було
шдпорядковано ч!тко сформульовапш доктрин!, суть яко!' добре ви-
кладено у «Слов! про закон i благодать» 1ларюна [413, с. 78—100].
Тларюн був визпачним учении (що тдкреслено в лиопису [250,
с. 144]), громадським д!ячем, першим киёвським митрополитом — ру-
сином за походжепням. Ним створена цшава концепщя загальнолюд-
ськоё icTopi’i, що ба.зувалася па неоплатошчшй фшософськш основ!.
Головною тезою ёё е вчення про еманащю — вилив евггла (що
вважалося за вищу i щеальпу форму буття) на темряву. В цьому
вбачали суть д!алектичпого розвитку взагаль Проектуючи пеоплато-
шчну оптолопю в сферу сощалыюго поступу, 1ларюн вводить понятья
закону i благодап як двох ступешв озаршня, що визначають голов-
ний зм!ст всесвИньоё icTopi’i.
Закон, за 1ларюном, е нижчим ступеней, що знаходить свое
вщображення у Ветхому завт. «Благодать» — вищий ступшь оза-
ршпя, вщображено у Новому завт. Закон — рабство, «благодать» —
свобода. Вщповщпо до неоплатошчпоё копцепщё божественна першо-
оспова буття (св!тло) становить собою едшеть, тод! як несвИ (темря-
171
ва) — множипу. Емапащя е переходом вщ мпожини до сдносй. Суть
загалыюлюдсько! icTopii, на думку Тларюна, полягае в поступовому
прилучепш парод!в до християнства, зв!дси випливае принципова
piBnicTb ycix народ!в, що прилучилися до благодай — теза, явно про-
тиставлена в!занййськ!й Teopii Вселепсько! церкви i Вселепсько!
держави, на роль яко! претендував Константинополь.
На цш основ! будусться й полпичпа платформа Тларюнового
твору — питаппя про м1сце Pyci у всесвшпй icTopii та в систем! хри-
стиянсько! Ейкумени. Утвердженпя думки про велич пароду i Ки!в-
сько! держави знаходить у пього патетично обгрунтування. Тларюн
пщкреслюе, що й до християшзацп Русь була «вЪдома и слышима
есть всеми копци» [413, с. 92]. Особливо! слави досягла вона гпсля
приедпанпя до «благодай». Русь не потребус шчие! ошки, не кажучи
вже про зверхшсть; кожне паиуваппя в принцип! протир!чить «бла-
годать, тобто свобод!. Молода держава кидас виклик старш !мпери.
Саме В!запйю автор мае на увазц коли говорить про стар! м!хи, в як!
пе слщ наливати молодо вино. Називаючи В!запйю «повим бруса-
лимом» [413, с. 97], 1лар!он прагнув показати протидпо iMnepii попш-
ренню християнства. Взагал! вщчутний аптшудейський флер концеп-
цп з’явився шд впливом «Промови фшософа» з актуалышм шторич-
пим переакцептуванпям па в!запййський «нео!уда!зм». Под!бпо до
того, як Константин змушений був перенести хрест з Срусалима
вщ !уде!в, як! не прийпяли Христа, так Володимир нерешс хрест
з В!занй! на Русь. Тут 1лар!он шдходить до центрально! теми свого
твору — визначеппя вторично! рол! Володимира, трактованого в рол!
просвйпика Pyci, достойного каношзац!!. Заради цього i було напи-
сано «Слово». Софшський гурток книжнийв, поза сумшвом, викону-
вав сощальне замовленпя, шдводячи теоретичну базу шд замислену
Ярославом Мудрим щеолойчпу програму, спрямовану на створенпя
культу нацюналышх святих.
Тларюн вважав найвищою заслугою Володимира те, що Bin при-
йшов до хрещення в!лыю, без будь-якого поштовху ззовш. В цьому
вщпошепш Bin пор!внюс його з Константином Великим, визнаним
церквою «р!вноапостолы1им».
Цшавою рисою твору е мкце, яке Тларюн вщводить розуму в про-
цес! поширення «благодай». Bin ставить Володимира особливо
високо тому, що той, приймаючи рппення, керувався йльки власним
розумом, завдяки внутрпнпьому озаршню. Звщси — щея «р!вноапо-
стольносй», пов’язана з уявленпям про надчуттсву передумову
pinieHHH.
Плани каношзацп. Тдейпе спрямування «Слова про закон i бла-
годать» мае вщвертий практичний зм!ст — подготовку каношзац!!
Володимира Святославича як офщшно визпаного просвйника Pyci.
Культ нацюналышх святих вщйравав величезпу роль у ствердженш
авторитету будь-яко! крапш в рамках християнсько! Ейкумени.
Тому зрозумшо, що Ярослав Мудрий, розробляючи всеосяжну щео-
лойчну програму, не м!г знехтувати щею стороною справи.
Те, що проблема каношзац!! займала почесне м!сце в реестр!
Ярославових заход!в, давно заявлено в лйературь Д. С. Лихачев
172
писав: «Ярослав уперто наполягае на визнанш святими княгиш
Ольги, варяпв-християп (батька й сина), убитих язичниками в Киев!
при Володимир!, та сво!’х братгв Бориса й Гл!ба. Каношзащя Ольги
й варяпв-мучениюв була pimyne втдхилена BiaaiiTicro, але наполег-
лив!сть Ярослава у вщношенш Бориса й Гл!ба зломила упертость
!мператора» [359, с. 50].
Цитований уривок справедливо в!дбивае загальну ситуащю, хоча
й потребу с, уточнень. Вище зазначалося, що каношзащя Ольги i «ва-
ряггв» 1оапа та Федора вщбулася ще до 988 р., отже, Ярославу не бу-
ло потреби ставити цю проблему знову. Натомкть щея каношзацп
Бориса i Гл!ба яскраво вщбилася в публщистищ Ярославових час!в
та наступиих десятшпть. Однак позитивно вирппення питания затри-
малось й акт офщшпого утвердження пових святих вщбувся лише
у 70-х роках XI ст., вже шсля смерт! Ярослава. Найдивовижппним
е вщеутшеть в наведеному списку 1меш Володимира Святославича,
якому выводилось чмьпе м!сце в еклез!астичних планах Ярослава.
Лггсратура, присвячена Володимиру, що виникла за врядування
Ярослава, була породжепа саме шдготовкою каношзацп проевггника
Pyci i мала па мет! обгрунтуванпя необхщносп цього акту. Коменто-
ваний Teip Тларюна, що становив собою програмно-декларативний
документ; початкове «Жит1е>>, особливо лпописна стаття, включена
до зведепня 1037 р., е елементами едино! системи, суть яко! падто
виразно вистунас в текстах. Не шдлягае сумшву, що проголошення
Володимира «р1вноапостольним» святим було свосрщною кульмша-
щею Ярославово!’ еклез!астики. Inini кандидати (не виключаючи
Бориса та Гл1ба) мали задовольнитися другорядною роллю. Однак
саме тут Ярослава чекала прикра поразка.
Папружешсть русько-в!зантшських вщносин наприкшщ 30-х —
початку 40-х роюв добре вщома i не викликас дискусш [333, с. 386—
399; 348; 352; 354, с. 349—350; 466, с. 79—80; 894] *. Значною Mipoio
вона мала церковно-релпайне забарвлення [157; 247, с. 11; 359; с. 46—
50; 381, с. 367; 506; 508, с. 90—92; 509, с. 103—104]. Зрозумйю, що
в!заптшська адмппстращя прагнула використати формалыту залеж-
тпеть Русько!’ церкви вщ константипопольсько! naTpiapxi! для тиску
на Ки!'в, причому не лише у церковних, а й у державних справах.
Тому щлком природною с негативна реакщя Ярослава на таку
тенденцпо, як намагапня Киева протистояти В1зантшському впливу.
Не вдаючися в спещальний розгляд цього питания, думаемо, од-
нак, що проблема каношзацп руських святих вщдграла далеко не
остан ню роль. На жаль, перозробленою лишаеться хронолопчна но-
слщовшсть подш, що врепгп-решт призвели до збройно!’ сутички
1043 р. Нам невщомо, в якому рощ Ярослав звернувся до Константи-
нополя з вимогою каношзацп Володимира, Бориса i Гл!ба; невщомо,
коли падшшла вщповщь на цю вимогу i т. и. Отже, шнують два
BapianTa, що здаються бшып-менш ймов!рними. Можливо, нам!чений
* Реалышй розвиток подш дослщпики уявляють по-р!зпому: Г. Г. Лпав-
piii, зокрема, вважае, що до вступу иа престол {мператора Михайла Мономаха
русько в1запт!йськ1 вщносипи розвивалися нормально.
173
копфл!кт спричинився до негативно! реакцп Константинополя. Однак
не менш ймов!рно, що саме ця вщмова стала одн!ею з причин вщкри-
того конфл!кту. Вт!м, не можемо виключити й складшшу кол!зпо,
в яюй обидва фактори д!яли паралельно, ноглиблюючи i загострюючи
один одного.
В кожному раз! щея кашлпзацп Володимира не знайшла шдтрим-
ки в Константипопол! й була piniyne заперечена. 1дея «р!впоапостоль-
ност!» вщшрала в цьому фатальну роль. HaTpiapxin вщмовилася
визпати Володимира Святославича святим, посилаючись на вщсут-
н!сть чудес i чудесного. Те, що Ярославовим книжникам здавалося
головпим козирем i’xHboi’ теорп, виявилось головпим прорахунком.
Банальна схема з чудесами, застосована щодо Бориса i Гл!ба, спра-
цювала значно краще, i обидва княжич! були визнаш святими.
Реакщя Копстантинопольсько! кафедри породила цшаву теолоНч-
ну полемшу, яка знайшла свое вщображення в джерелах. Зокрема,
Таков Mnix (послщовник Тларюна) рппуче заперечував значения
чудес i чудесного як критер!ю святост!. В «Пам’ят! i похвал! Володи-
миру» читаемо: «Не дивимся, възлюблеп1ш, аще чюдесъ не творить
по смерти: мпозЪ бо святки праведнЪи не сътвориша чюдесъ, но
святи суть. Рече бо н'ЬгдЪ о томъ святыи Тоанпъ Златоустъ: отъ чего
по.зпаемъ и разумЪемъ свята человека, от чюдесъ ли или отъ д'Ълъ?
И рече: от дЪлъ познати, а не отъ чюдесъ. Много бо и волъсви чюдесъ
сътвориша бЪсовськымъ мечташем; и бяху святЪи АпостолЬ и бяху
лжш Апостол'Ь, бЪша святйи пророцй и бяху лжш пророцЪ, слугы
дьяволя; ино чюдо, и самъ сотопа преображается в ангелъ свйтелъ.
Но отъ делъ разумЪти святаго, якоже Апостолъ рече: плодъ духовный
есть любы, терпите, благовйр!е, благость, кротость и въздержаше, па
таковыхъ нЪсть закона» [180, с. 243].
Таков Mnix писав свш тв!р у другш половин! XI ст., нашмов!рп!-
ше — наприкшщ 70-х або ж у 80-х роках; можливо, шд впливом
другого повстання волхв!в, що сталося 1071 р. [250, с. 164—170]. На
той час еклез!астична полемша м!ж Киевом i Константинополем до-
сягла кульмшацн. 1072 р. офщшпо визпано канотзащю Бориса
i Гл!ба, вщбулося друге урочисте перенесения мощей до повозбудо-
ваного храму у Вишгородц але питания про капошзацпо Володимира
так i не зрушило з м!сця.
Справа, очевидно, полягала не в самих тшьки догматичпих м!рку-
вапнях. Певпу роль вццграла й апелящя до реально! icTopi’i. У Кон-
стантинопол! добре знали, коли в дшсност! була хрещена Русь i хто
був !! справжшм просвИпиком. I якщо певажко було сфальсифшу-
вати початкову icTopiro християпсько! Pyci перед пе дуже осв1ченою
ки’Гвською аудитор!ею nepinoi половини XI ст., то обвести довкола
нальця грецьку 1сторюграф!ю з !! досвщом та шформативним фондом
було пабагато складшше. Хрошсти XI ст. (Скилиця, Зопара та
in.) ретелыю фшсували Аскольдове хрещення та наверпенпя Ольги.
Так само щеолопчну спрямовашсть бачимо i в тому, що в!запт!йська
!сторюграф!я уперто обходила мовчанпям хрещення Володимира, хоча
виклад подш 986—988 рр. робив згадку про той факт не лише зако-
iiOMipiioio, а й пеобхщною.
174
Формально!’ каношзацн Володимира так i не вщбулося. Однак
уперт1сть i наполегливкть давньоруського духовенства в кшцевому
рахунку взяли верх i почитания удаваного просвПпика Pyci утвер-
дилося на Pyci. Найдавнпш вщомост! про офщшне поминания
в церквах в!дносяться до XIII ст. [180, с. 185—186]; ця дата визпа-
сться за початок культу. Цжаво, що першу Володимирську церкву
збудовано у Киев! лише у друпй половин! XIX ст., а шопописного
образу так званого святого не виникло взагал!.
Так, цдеолопчна камнашя за капошзащю «р!вноапостолыюго»
князя в середин! XI ст. породила «Володимирову легенду», яка де-
формувала справжню icTopiw утвердження християнства на Pyci,
перетворивши надзвичайно складний, внутрпппьо суперечливий,
драматичпий процес в одночасний богонатхнепий акт едино! особи.
Початкова icTopin кшвського л!тописання. Рання !стор!я киТв-
ського л!тописання с об’ектом шдсилено! уваги з боку дослщнишв
понад 150 рошв. Попавшись критичними розвщками М. Бестужева-
Рюмша [65], I. Сухомлшова [649], I. Срезпевського [640; 643; 644]
М. Оболепського [448], ця проблема перейшла на принципов© новий
щабель завдяки працям О. О. Шахматова [745; 746; 750; 753; 755]
та його численних посл!довник!в *: М. Школьського; В. 1стрина,
М. Присьолкова, Д. С. Лихачова, М. М. Тихомирова, Л. В. Черепшна,
А. Пасонова, Б. О. Рибакова та ш. Останшм часом початковий етап
кшвського л!тописання вимальовуеться в такий cnoci6.
1. Першою !сторичпою працею у Кшвськш Pyci був «Лггонис
Аскольда», шнувапня якого встаповлено Б. О. Рибаковим [532,
с. 159—173]. Розпочатий близько 866—867 рр., л!топис являв собою
важливий щеолопчний документ доби, спрямований на осмислепня
i стверджеппя Pyci як невщ’емно! частини християнсько! ейкумени
i введения !!’ icTopii у систему загалыюлюдського поступу.
Б. О. Рибаков уважав «ЛИопис Аскольда» за «якийсь давно забу-
тий, загублений ще в епоху Кшвсько! Pyci стародавнш аркушик
(можливо, невщомий павИь Пестору), що виплив на св!т з глибин
московських apxieiB у зв’язку з грандюзною роботою, яку викопували
рос!йськ! шторики, готуючи так! монументальш шторичш пращ, як
Воскресенський лИонис, Пикошвський лИопис, Степенна книга,
Лицеве зведепня та in.» [532, с. 161]. «Жодно! явно! тенденци в цш
короткш ресстращ! фактов ми не спостершасмо» [532, с. 173]. Ми
не можемо погодитися з такою думкою. Коротю пор!чн! записи мають
сенс лише як свосрщний «пашвфабрикат» — заготовки до майбутньо-
го введения. Сам! по co6i вопи позбавлеш сепсу. 1сторюграф!я кож-
ного народу почипаеться у.загальненими творами, присвяченими проб-
лем! походженпя того пароду i законом!рностей його розвитку. Саме
таким твором i був «Лкопие Аскольда».
2. Шсля перевороту 882 р. лконисна традищя перервалася на
деякий час. Впм, в християнсыйй общин!, яка продовжувала !снувати
* Послщовниками О. О. Шахматова навиваемо Bcix досл!дник!в, яю спри-
ймали i застосовували його метод незалежпо вщ конкретних висповкчв та
концепцп!.
175
в Киев! Mi® 882 i 988 рр., напевно, велися яшсь хронолопчш записд
(як це припускали I. Срезневський, М. Оболенський та деяю inin
досл!дпики [74, с. 125; 448; 644]) .
3. Падшш в1домост1 щодо вщродження китвського л!тописапня
припадають на часи Ярополка Святославича (972—980). Записи, як)
велися в той час, Б. О. Рибаков називае «Ллтописом Ярополка»
[532, с. 180-187].
4. У 996 р. укладено л!тописне зведепня, у створенш якого брав
участь Анастас Корсуняпитг. Факт шнуваппя цього твору встановле-
ний Л. В. Череншним та Б. О. Рибакови,м [532, с. 173—192; 731].
М. М. Тихомиров висунув складшшу гшотезу [675]. На його думку,
на самому початку XI ст. (пе шзшше 1007 р.) було написано «По-
в1сть про руських княз!в X ст.», що охонлювала час вщ 945 до
978 р. Шзнппе, близько 1043 р., створено «Повщть про початки Pyci»,
яка розповщала про подп вщ чаЛв напгвлегендарпого Кия до Олега.
Ще шзшше до лпописно! оповщки введено легенду про запрошення
варязьких княз!в. Ця схема не враховус факт наявност! кшвського
лпописапня до 988 р., а вщтак подекуди спрощус реальпий процес.
Одпак необхщно вщдати надежно дослщниковг. Bin видьчив основы!
етани; «Лггопис Аскольда» («Повють про початки Pyci»); Зведепня
Анастаса («Повкть про кпяз1в X ст.») та ш’сктури Мстислава Воло-
димировича в текст третьо! редакцп «IIoBicii временних лп»,
Зведепня 996 р. ув!брало шторичш матер!али, накопичеш на час
Володимира Святославича. Вопо стаповило собою важливу щеолопч-
пу ланку в полпичшй програм! великого кпязя, маючи на мет!
звеличити i прославити його Д1'яльшсть, i завершувалося пространною
«Похвалою» па честь видатпого реформатора [250, с. 108—112]. В л1-
тератур! ще не було спроб реставрувати цей кодекс, вщтак його
характеристика залшпасться поки що неясною. Впм фрагмента шз-
nimoro лггописаппя, яш, напевно, йдуть вщ зведепня 996 р., дозволя-
ють думати, що лггературпий витв!р Анастаса стаповив собою пехит-
ру комшлящю, мехашчпе поедпання р!знорщних матер!ал!в, в тому
числ! й позашторичних. Автор взяв за основу «ЛПонис Аскольда»
i продовжив його тими ведомостями, як! пощастило розшукати у до-
ступних йому джерелах. Проте явпий брак матер}алу сильно дасться
взпаки при читанш вщповщпих роздшв шзшшого лпописаппя.
5. У 1037 р., за правлпшя Ярослава Мудрого i шд його безпосеред-
1пм контролем, створено пове введения, яке О. О. Шахматов назвав
«Найдавннпим» [755]. На жаль, спроба дослщника реконструювати це
зведепня не може вважатися вдалою i з повпою шдставою заперечена
в новтпй лггературх [359, с. 43, 62; 532, с. 175]. Декотр! вчеш, вщки-
даючи запропоповану О. О. Шахматовим реконструкцию кодексу
1037 р.. в.загал! взяли шд сумшв його шнувапня. Однак важко уявити
co6i, щоб Ярослав Мудрий, ро.зробляючи i наполегливо вплюючи
у життя всеб1чну щеолопчпу програму, залшпив би поза увагою пай-
важливппу (i найдшовнпу!) лапку, якою було .штонисання. Анал1з
наступиих текспв перекопливо заевщчуе паявшеть записав nepnioi
третями XI ст. (саме до 1037 р.), яю за своУм характером р!зпяться
вщ наступиих.
176
V «Найдавнппе» зведення являло собою не л!топис у власному
Жначенш того слова, а щеолопчний машфест, покликаний утвердити
шевну !сторико-пол!тичпу концепцпо, про яку була мова вище. Для
Ьього е характерною тепденцшшсть, його авторы не спинялися перед
Жпрямою фальсиф!кац!сю юторичпих матер!ал!в.
г Д. С. Лихачов висупув ц!каву гшотезу, за якою «Найдавшше»
^зведення трансформувалося в «Сказашс про поширепня християн-
' ства на Pyci» [358, с. 60—80; 359, с. 58—76]. До його складу входили
так! сюжеты: хрещенпя та кончина Ольги; мучеництво 1оана та Фе-
дора; навернеппя Володимира; icTopin Бориса i Гл!ба; похвала
Ярославу Мудрому. На думку автора, Bci ц! ешзоди вщзначаються
едшстю стилю i вилучет з лИописпого контексту, становлять щлком
самостшний i досить довершений тв!р. Д. С. Лихачов вважав за
неймов!рне, що лИописець Ярослава Мудрого Mir посднати щ уривки
суто церковного кшталту з чисто свИськими ешзодами, де прослав-
ляються язичесью князь
Останнс м!ркувапня, однак, е щлковитим пепорозумшням. Адже
обидв! групи фрагмеппв все-таки були поеднаш, i думати, що це
сталося за Рзяслава Ярославича або за Святополка 1зяславича, не
бшьше шдстав, ашж за Ярослава Мудрого. Навпаки, саме в ЗО-i або
40-i роки XI ст. ця тендепщя знаходить шдтримку в «Слов! про
закон i благодать» з його високим шететом до язичеських поперед-
ник!в Володимира святого. I це тим краспомовшше, що саме 1лар!опа
Д. С. Лихачов вважае за автора гшотетичного «Сказашя».
Teopin Д. С. Лихачова, незважаючи па те, що вона прийнята
деякими дослщпиками [111, с. 24—46], не знайшла шдтримки в л!те-
ратурц що, однак, аж шяк пе може шдважити думку про реальшсть
лИописанпя Ярославових час!в — незалежно вщ того, яким уявляти
тогочасне зведення.
6. В середин! XI ст. чернець Печерського монастыря (шзшше -
шумен) Никон (дехто з !сторик!в ототожпюе його з 1лар!опом, який
н!бито в чернецтв! змшив !м’я [506]) в!в чернетки як подготовку до
укладанпя нового зведення. О. О. Шахматов i деяк! його нослщовни-
ки вважають, що це зведення дшспо було написане i доведено до
початку 70-х рок!в [755, с. 420—460]. Дехто навггь вважае Никона
засповником л!тописання у власному розумшш слова, цриписуючи
йому не лише створення лИописно! форми, а й реальный виклад вс!х
подш до 1073 р. [358, с. 78—95; 273; 359, с. 76—144]. Irinii, однак,
беруть реальшсть Никошвського кодексу шд сумшв [429, с. 430-1
437]. Авторство Никона здасться пезаперечним щодо принайми!
осповно! частиии лИописного тексту за 1055—1073 рр.; отже, в!п
дшсно збирався укладати повий кторичиий тв!р, але з тих або imnux
причин не встнг здшснити свш нам!р.
7. У 1093 р. шумепом Печерського монастыря 1ваном укладеио
так звапе «Початкове» зведенпя, яке в основшй свош частин! дшшло
до пас у склад! Повгородського першого л!топису [358, с. 95—102;
359, с. 94—100; 532, с. 248—254]. Цей тв!р мав актуальний полИич-
ний характер. Власне, це була пе хрошка, а памфлет, що мав антп-
. кня.'пвське спрямуванпя. Автор — переконапий приб!чиик щеолопч-
i 177
но! платформы великого («старшого») боярства i противник так зва-
но! молодшо! дружили, па яку звикли спиратися кшвськ! зверхники.
Тому не дивно, що за сво! погляди Bin зазнав репресш: його позбав-
лено сапу i заслано князем Святополком 1зяславичем до Туровсько!
глухомаш.
Зведепня 1093 р. використало «Найдавшше», значно скоротивши
початкову частину, та нотатки Никона, що збершалися у Нечерсько-
му MonacTiipi. Заметь традицшно! похвали великому князю — меце-
нату лИонисанпя —тв!р нумена 1вана, па вщмшу вщ зведень 996 та
1037 рр., MicTiiB в кшщ викривальну статтю, присвячену дезавуаци
Святополка 1зяславича.
8. Близько 1113 р. створено «Повшть временних ли», автором
яко! був чернець Печерського монастиря Нестор, прозваний Лпопис-
цем. Це найвизпачнппий тв!р давньорусько! шторюграфп.
Авторство твору вважаемо безсумшвним, хоча чимало дослщпиюв
брали 1нд сумшв або й взагал! заперечували участь Нестора у ство-
penni «Пов!ст!», обмежуючи його лиературну спадщипу лише ario-
граф!ею [67; 108; 180, с. 777-781; 262-264; 300; 306; 307; 309,
с. 133—155; 311, с. 125—137; 469, с. 133—155; 932]. Аргумеитащя,
що наводилася на обгрунтуванпя тако! позищ! (наявшсть др!бних
розходжень у виклад! факт!в м!ж «Повктю», з одного боку, та «Жи-
т!ями Феодойя та Бориса ! Гл!ба» — з другого), не витримуе шяко!
критики. Адже л!тописпий тв!р Нестора становив собою зведепня,
тобто поеднання р!зпих за походженням текспв, що належали pis-
ним авторам i вщбивали р!зний погляд на речь Зрештою, у давпьо-
руських текстах такого кшталту др!бш проти,р!ччя раз у раз трап-
ляються навиь в одному й тому ж твор!, тому !х взагал! не можна
розглядати як критерш для визначення авторства. До того ж б!ль-
inicTb розб!жпостей, якими оперують противники Нестора, стапов-
лять прикр! непорозумшня.
Тим часом авторство Нестора засвщчено у заголовках «Пов!ст!
временних ли» в ряд! снисюв (в тому числ! у Хлебшковському,
одному з пайсправшших списюв 1патсько! груди. В. М. Тапщев знав
три рукописи з цим !менем [653, с. 123—125}) i шдтверджусться
Кисво-Печерським патериком [285, с. 520, 530; 465, с. 91, 96].
Як творча шдивщуальшсть Нестор становив собою постать незви-
чайну в icTopii лиописання. Це був не просто хрошст-комшлятор, що
бачив свос. завдания в елемептарпому з’еднанп! давшших матер!ал!в,
a, cKopiine, ic-горик в сучаспому розумшш термша. Bin розшукував
джерела, нричому не лише лпературш (очевидно, саме йому нале-
жать уривки, що мштять посилаппя на археолопчп! пам’ятки [273]).
вив!ряв достов!рн!сть наявпих свщчень, пор!внював pi.sni вере!!, виби-
раючп з них пайцравдопо/цбшш! та вщкидаючи сумшвш.
«Инии же пе вЪдуще ркоша, яко Кии есть перевозиикъ бысть, оу
Киева бо неревозъ бяше тогда съ опоя страны Днепра, тЪмь глаголаху
па неревозъ па Киевъ»,-- читаемо у «11ов!ст!» [250, с. 7 — 8]. Тут же
наведено оцшку вере!!: «Аще бо былъ перевозиикъ Кыи, то не бы
ходилъ к Цесарюграду, но сии Кии кпяжаше в роду своем, и при-
ходивши) ему къ цесарю... якоже сказають, яко велику честь приялъ
178
т
есть от царя» [250, с. 8]. Аргумептащя виглядае досить переконливою:
справд!, простий перев!зпик не мй розраховувати па шанобливий
прийом при двор! наймогутнйного зверхпика Ейкумени.
Або в шшому мйщ: «Се же несвЪдуще право глаголють, яко
крестился есть (Володимир.— М. Б.) в Кыевй, инии же рЪша в Ва-
силевЪ, друзии же рЪша ипако сказающе...» [250, с. 97].
Таким чипом, «Пов!сть временних л!т» з’явилася внасл!док глибо-
КО1 творчо! роботи по критичному осмисленню усього йторичного
матер!алу, що нагромадився на початок XII ст.— ночипаючи вщ
«Ллтопису Аскольда» i кшчаючи сучасними Нестору лйературними
творами. 6 серйозш пщстави твердити, що автор вщкинув верс!к>
Найдавншюго зведепня i поверпувся до вереи «Лйопису Аскольда»
[96, с. 284]. Зокрема, в його твор!, напевно, мйтилася розповщь про
перше хрещепня Pyci у 860 р. [532, с. 246—247]. Отже, фактичним
просвйником Pyci на сторшках «Повйтй виступав не Володимир,
а Аскольд.
9. Вступивши па великокняз!вський престол, Володимир Моно-
мах, защкавлепий в лйературпо-публщистичнш д!ялыюст!, звернув
пильну увагу на «Повйть временних л!т». Сам талановитий письмов-
ник, в!н пе м!г не оцшити Нестерове зведепня. Однак щейпа плат-
форма «Повйтй не задоволышла великого кпязя i Bin передав кодекс
на переробку iryMeny Видубецького монастиря Сильвестру [532,
с. 216—219; 753]. Особливе певдоволепня великого кпязя викликало
саме висвйлення початково! icTopii Pyci, тобто сюжети, иов’язаш
з Аскольдом.
10. Тв!р Сильвестра (судячи з усього, людини, позбавлепо! лйе-
ратурпого таланту, але дуже амбйпо!’) теж пе задовольпив Монома-
ха. Нова редакщя павггь пе була завершена i перервалася на статт!
шд 1110 р., де шсля педописано! фрази маемо авторську шейтю:
«Игуменъ Силивестръ святаго Михаила написалъ кпигы си Л'Ьтопи-
сець, надЪяся от Бога милость прияти, при князи ВолодимирЪ, кня-
жащю ему Кыев!;, а мнЪ в то время игуменящю оу святаго Михаила
в 6624, индикта 9 лЪта, а иже чтеть книгы сия, то буди ми въ молит-
вахъ» [320, с. 286].
Остаточпу доробку «Повйт! временних ли» здшенено шд взгля-
дом сина Мономаха — Мстислава Володимировича, можливо, за його
безпосередпьою участю [532, с. 289—300]. Так народилася третя
редакщя «Повит», яка дшшла до нас в юлькох вар!антах i числен-
пих руковисах. 3 осташпх пайдавнппими е Лаврентпвський (кшець
XIV в. [320] та 1пат!1вський (початок XV ст.) [250].
Працю Мстислава Б. О. Рибаков квал!фйуе як проведену «досить
швидко i nocniiiino, часто пеохайно i майже всюди безпардоппо» [532,
с. 299]. Мстислав поверпувся до копцепцп «Початкового» зведепня
1037 р., додавши, однак, декотр! нов! момепти. Зокрема, будучи «ва-
рягофшом», Bnic до тексту т! нормашстсью уступи, що перетворили
слов’янську Русь на «варяпв» i породили ст!льки прикрих пепоро-
зумшь в новйшй йторюграфп.
1дейна основа «Найдавнппого» введения. Як вже шдкреслювалося,
Щеолопчпа програма Ярослава Мудрого мала на мет! пщнесепня та
179
утвердження авторитету Кшвсько! Pyci в рамках християпсько!
Ейкумени як велико!’ держави, достойного контрагента обох imhc-
рш--Схщно! (ЕИзантп) та Захщпо! (Шмеччини). Ця платформа,
наполегливо пропагована в р!зних сферах сусшльного життя, домог-
лася невного визнання — не тшьки в теоретичному, а й практичному
план! (згадаемо широковщом! дипастичш зв’язки ки!вського володаря
з наймогутнппими динаспями тогочаспо! бвропи).
Феодальна щеолопя, подиктована злиттям пол!тичпо! icpapxii is
землеволодшням, а вщтак — з дипастичними в!дносинами, саме по-
няття держави проектувала в поняття правлячого дому. Отже, авто-
ритет Pyci неминуче мав бути вылепим в авторитет Рюрикового
дому, репрезентантом якого виступав Ярослав. Тим часом, це була
динаспя узурпатор!в, чи! права на кшвський престол виглядали
б!лып, iiin? сумгпвно. Основоположника дипастп Рюрика [361] було
запрошено па Ладозький престол у зв’язку з м!жусобпою смутою
у Слав!! наприкшц! 60-х рок!в IX ст. Його державш прерогативи
були обмежеп! «рядом» — угодою з м!сцевою ел!тою. Цю угоду Bin
брутально порушив, силомщь запровадивши у Ладоз! принцип сдипо-
владдя,— всупереч активному опору м!сцевих феодал!в. Владу в Кие-
Bi Олег, що д!яв !м’ям малолттього 1горя Рюриковича, захопив 882 р.
збройпою рукою i цшою убивства законного кшвського володаря —
кагана Аскольда.
Ц! прикр! для Ярослава факти створювали компроментатпе
!сторичпе тло для амбггпих тюлйичних претензпг кшвського престо-
лу. Звщси - прагпенпя «виправити» !стор!ю, зобразити реальний х!д
подш в такому вигляд! й у такш штерпретацп, яка усунула б пепри-
смш сюжети авантюрпицтва, насильства i протизаконпо! узурпацп.
Ця тепденщя яскраво вщбилася у лйописапш Ярославових час!в та
паступно! доби.
Поза сумшвом, адептам ново! концепцп подобалася !стор!я доб-
ровктыюго закликання Рюрика па Ладозький престол. Цей ешзод
зпайпюв почеспе м!сце у стверджуванш схем!, поЛвпти в шй rinep-
трофоване м!сце як початок державно! icTopi’i Pyci. 3 лИописних
текспв були ретельно вилучеш вс! повщомлення про копфлжт Рю-
рика з мшцевою верх!вкою [440, с. 9], повстапня Вадима Хороброго
[440, с. 9], втечу ладозьких можповладщв до Аскольда [440, с. 9]
тощо.
Найвиразпппим виявом фальсиф!каторсько! д!яльност! автор!в
«Найдавпппого» зведення був перегляд викладу, присвячепого остап-
пьому представников! Киево! дипаст!! — Аскольду, убитому 882 р.
Насамперед, це стосуеться вщомостей про особу Аскольда та його
брата Д!ра. що пезмпшо виступав поруч. В «Пов!ст! временних л!т»
(третя редакщя) читаемо: «...и бяста оу него (Рюрика.— М. Б.) два
мужа не племени его, но боярина. И та испросистася къ Цесарюграду
с родом своимъ, и поидоста по Дънепру, идучи мимо, и оузрйста па
горй городокъ, и въснрошаста, ркуще: «Чии се городъ?» Они же
ркоша: «Была суть три братья Кии, Щекъ, Хоривъ, иже сдйлаша
городъ сии, и изъгыбоша, а мы сйдим въ городй ихъ и платимы дань
Козаром». Аскольдъ же и Диръ остаста в городй семъ, и многы
180
Варягы съвокуписта, и пачаста влад'Ьти Польскою землею» [250,
с. 15].
Таким чином виходить, що близько того року, коли Рюрик утвер-
дився на Ладозькому престол!, Ки!в захоиили два норманськ! «боя-
рина» — Аскольд i Д!р. В!рогщшсть ц!с! розповщ! дуже шдважена
самим викладом. Нев!рно, що кияни у середин! IX ст. сплачували
данину хазарам. Неясно, хто мав у м!ст! врядувати на момент появи
тут норманських зайд. Зовс!м неправдовод!бно подано захоплення
влади шким не знаними аваитюрниками — без усякого опору з боку
м!сцевого населения i т. п.
BapianT третьо! редакци «Пов!ст! временних л!т» переконливо
спростовуеться свщчепнями !пших джерел. Поряд з ним !снувала
автохтонна верс!я, заперечепа i замовчана офщшним кшвським л!то-
писанням XI—XII ст. Так, Никошвський лггопис повщомляе про
участь Аскольда у походах 860 та 863 рр. на В!зант!ю [440, с. 7—8].
Отже, в!н займав ки!вський престол ще до появи Рюрика на берегах
Волхова. В статт! «О князи Рустемъ ОсколдЪ», вм!щеп!й в тому ж
зведенп! [440, с. 13], про Аскольда i Д!ра говориться як про закоппих
киУвських володар!в.
Найважлив!шим вважаемо свщчення шоземних джерел, як! вико-
ристали невщом! нам давньоруськ! хронжи i не залежать вщ офщшно
стверджепо’! на Pyci тенденцп. Так, польський хрон!ст XV ст. Ян
Длугош писав: «Шсля смерт! Кия, Щека i Хорева ix д!ти i пащадки
по нрямш лшп папували над рутенами протягом багатьох л!т. На-
роют! спадщина нерейшла до двох рщпих брат!в — Аскольда i Д!ра,
як! залишилися (врядувати) у Киев!, тод! як багато шших з народу
рутешв, що через величезпе зростання населения шукали соб! нових
м!сць для жительства, будучи пезадоволеш гхньою зверхшетю, запро-
сили вщ варяНв трьох кияз!в, бо не могли дшти згоди щодо обрапня
когось !з свого середовища. Перший з цих (княз!в — М. Б.) по !мет
Рюрек слв у Новгород!, другий — Синев — в Б!л!м Озер!, третш —
Трувор — у Зборську» [93, с. 139; 807, с. 48].
Отже, за Яном Длугошем, Аскольд i Д1р не лише русый (полян-
ськ!) княз!, а й прям! нащадки Кия, законн! спадкосмц! кшвського
престолу, яким потр!бпо було не захоплювати владу в Киев!, а берег-
ти ii вщ заз!хаиь збоку зовшшшх претенденНв. 3 далыиого викладу
у Длугоша випливае, що останш Киевич! загипули вщ руки Рюрикова
сина Поря (NB: не Олега, а саме 1горя!), шсля чого i в Швденшй
Pyci утвердилася динаспя Рюрикович!в.
Походженпя Длугошевих вщомостей про руськ! справи дос! е
предметом дискусп. В розпоряджешп хрошета був якийсь незнаний
нам лиописний кодекс, вщмшпий вщ «Пов!ст! временних л!т», досить
високо‘1 джерелозпавчо! якост! i вартий найщшьншю'! уваги [749;
755, с. 340—378]. 6. Перфецький вважав, що то було введения, вико-
нане при Перемиськш спископсьшй кафедр! [470; 861]. Ця думка
виглядас щлком правдопод!бпою, хоча й пе може вважатися остаточ-
но доведеною.
Спроби заперечити достов!ршсть Длугошево!’ вереи, зокрема
прагнення пояспити цитований вище текст як наслщок непорозумш-
181
ня, невдалого скорочення лггописного викладу i штучного зближення
зовс1м р1зпих фрагмеппв [341], не витримують критики. Додамо, що
релжт лпописного прототипу виявлепо в Новгородському першому
л!топису, зазпавшому, правда, icTOTiioi деформацп в план! офщшно
ствердженоТ Bepcii [441, с. 106].
Апалопчпе свщчення маемо у Матв!я Стрийковського, що писав
у XVI ст. «Коли в Pyci, що дожить па швдш, Аскольд i Д1р, пащадки
Кия, в Кшвському княз1вств1 панували, народи русью широко роз-
множилися па швшчпих i схщних землях» [881, р. ИЗ, 193]. Ймов1рно,
не без впливу хротк XV—XVI ст. ця верыя потрапила до киовського
Синопсису. Тут виступають «два нарочита мужа.., аще идоша отъ
колена основателя и перваго кпязя Киевскаго Шя, Осколъдъ и Диръ»
[611, с. 27].
Додамо, що арабський автор X ст. аль-Масуд! знае Д1ра, якого Bin
називае слов’янським царем [170, с. 137].
Убивство Аскольда i Д1ра в «ПовкН временних л!т» описано
також у фантастичному виглядц в душ псевдофольклорних переказ!в:
«Поиде Олгъ поемъ вой свои многы — Варягы, Чюдъ, СловЪпи, М'Ь-
рю, Весь, Кривичи [И придс къ Смолепьску съ кривичи] * и прия
городъ и посади в нем мужь свои. Оттуда поиде внизъ и пришедъ взя
Любечь и посади мужь свои... И придоста къ горамъ Киевьскымъ, и оу-
видь Олгъ, яко Осколдъ и Диръ кпяжита, и похорони вой вь лодьяхъ,
а другыя пазади остави, а самъ приде, нося Игоря молод[а] и присту-
пль под Оугорьское, похоропивъ вой свои. И посла къ Асколду и
Диру, глаголя, яко гостье есмы, идемъ въ ГрЪкы от Олга и от Игоря
княжича, да приидета к роду своему, к памъ. Асколдъ же и Диръ
придоста, и выскакаша вси из лодЪи, и рече Олгъ к Асколдови и Ди-
рови: «Вы песта князя, ни роду княжа, по азъ есмь роду княжа».
И вынесотпа Игоря: «сь сынъ Рюриковъ». И оубиша Асколода и Ди-
ра, и песоша на гору, еже ся ныпФ заветь Оугорьское, Олмипъ дворъ;
па той могилЪ поставилъ [Олъма] божницю святаго Николы, а Дирова
могила за святою Орипою. И сЪде Олегъ, княжа в КыевЬ, и рече
Олегъ: «Се буди мати городом Рускымъ» [250, с. 16—17].
Цитований текст мае виразш ознаки псуванпя, заевщчепого,
зокрема, виразом «И придоста къ горамъ Киевскымъ». Д1сслово сто-
!’ть в дво’пп, хоча мова про одного Олега. В первинному текст! йшлося
про 1горя як головпу дшову особу та про його ментора [441, с. 107—
109]. Тут бачимо не дуже охайну редакторську працю Мстиславових
кпижпишв. Ще ripnie виглядае змктова педоладшеть. Неправдоподоб-
ною е поведшка Олега пщ Киевом. Зрозумоло, рух чималого вшська
Дшпром зверху пе Mir бути песпо/цвапим для кияп. Зовшм дивною
виглядае метушпя прибулого зверхника: не доохавши до Киева i за-
ховавши быыпу частипу вопив у човпах, Bin з’явився п!д мктом,
несучи Коря (аби пред’явити його кияпам, як «законного» князя?).
Вщразу ж теля того иовоявлеиий завойовник пронлив мимо Киева
* Ц1 слова, пропущен! в Тнатському списку, вставлено за Лаврептпвським
(320, с. 23].
182
т
i зупипився шд Угорським, розташованим в 3 км нижче Mi ста. Там
вш знову (уже вдруге) ховас вогшв у човни i знову несе 1горя (куди?
За три версти вгору?) назустр!ч Аскольду i Д!ру. Ця двократшсть
приготувань, в свою черту, цереконливо демонструс деформащю
початкового тексту.
Так само неймов!рною виглядае i поведшка Аскольда (й Д!ра).
Обидва були особами досить високого рангу, володарями найбшьшого
м1ста схщпо! Слов’яшципи. Звичайний купець, яким назвався Олег,
не Mir розраховувати на особливу увагу з !хнього боку. Тим менш
цравдопод!бпо, щоби вони особисто вийшли пазустр!ч безрщному
негоцианту, та й ще без потр!бно!’ охорони.
Вище вже зазначалося, що ностать Олега в л!тературпих джерелах
взагал! мае ешчпий, а не кторичпий характер i вкрита густим флером
легендарпих нашарувань. До цього необхщно додати, що поруч з вер-
сию «IloBicTi временних л!т», яка висупула Олега на нерший план,
приписавши йому першу роль в под!ях 882—912 рр., ienye inina, яка
в центр уваги ставила 1горя, залишаючи для Олега лише функщю
отпкуна. Остаппя верОя вм!щена у Новгородському першому л!топи-
су, який включав Початкове зведення 1093 р. Тут похщ на Ки!в
очолюють «Игорь же и Олегъ» [441, с. 107]. Дал! читаемо: «И рече
Игорь ко Асколду: «Вы пЪста князя, ни роду княжа, нъ азъ есмь
князь, и мнЬ достоить княжити» [441, с. 107]. «И с’Ьд’Ь Игорь, княжа
в КыевЬ» [441, с. 106]. Дал!. «Сеи же Игорь нача грады ставити и да-
ни устави» [441, с. 107]; «И накы приведе себЪ жену от Плескова,
именемъ Олгу» [Там же] (за «Пов!стю временних л!т», дружину ко-
рю «прив!в» Олег [250, с. 21]). I ще дал!: «Посла князь Игорь на
Грекы вой» [441, с. 107] i т. п.
Комептовапий вище вираз «Пов!ст!» «И нридоста къ горамъ Киев-
скымъ» перекопливо шдтверджуе первиншеть верен Повгородського
лпюпису. Отже, з самого початку головпим героем подш 882 та на-
стуштих рок1в виступав Пор, а пе Олег. Висупенпя воеводи-узурпа-
тора на перший план сталося в кожному раз! шсля 1093 р. Навряд чи
можна затпдозрити в тому Нестора Лдтописця або Сильвестра Виду-
бецького. Поза сумшвом, це справа рук норманофыа Мстислава
Володимировича з його шдкресленим варягофшьством.
В кожному раз! перетворення останшх Киевич!в на «варяпв»
i «бояр Рюрика», що шбито захопили владу в Киев!, переконливо
демонструс щейний сенс лкописно!’ в!в!секц!'1, здшепено! книжника-
ми Ярослава Мудрого та поглиблено! третьою редакцию «Пов!ст!
временних л!т». Легенда про узурпацию влади Аскольдом i Д!ром,
про хитротщ Олега шд Киевом, нротиставленпя 1горя Аскольду як
«законного» князя мала па мет! виправдати захоплеппя русько! сто-
лиц! ладозькими зверхниками, перетворити справжнього узурпатора
Олега (або 1горя) па речпика справедливост! й законност! i тим
самим обгрунтувати права дому Рюрикович!в на кшвський велико-
княз!вський престол.
3 позицп тако! платформи вся д!яльшсть Аскольда, спрямована
на шдсиления i шдпесештя м!жнародпого авторитету Pyci, не могла
лишитися на сторшках л!топису — вона р!шуче протир!чила б щей-
183
ному задуму, шдшмаючи на щит Олегову жертву. В той же чае
кторичпий матергал, включений до «Лйопису Аскольда», виглядав
надто спокусливо. Йому необхщно було тшьки дати !ншу, прийнятш-
шу штерпретащю. Етзод з перетворенням Аскольда i Д1ра яскраво
демонструс метод, яким д!яли Ярославов! книжники. Вони й дал!
шшли шляхом переадресування та передатування оповщок. Мехашзм
тако!’ щлком вщверто! фальсифжац!! виразно иростежусться в тек-
стах, що дшшли до нас.
Об’ектом переосмислення стали два найважлив!ш! вузли подш:
по-перше, походи Pyci па В!запт!ю у другш половин! IX ст. та укла-
деш ними договори; i, по-друге, запровадження на Pyci християн-
ства. В «Л!топису Аскольда» обидва сюжети безпосередньо зв’язаш
один з одним, оскшьки Аскольдове хрещеппя сталося шсля походу
860 р. як його наслщок. Однак концепщя, створена книжниками
Ярослава Мудрого, що проголошувала одноос!бним просвиником Pyci
Володимира Святославича, а самий акт хрещеппя датувала 988 р.,
передус!м передбачала роз’сднапня обох сюжетних вузл!в. Вщповщпо
до цього запроваджепню християнства па Pyci передувала не виправа
па Константинополь й укладенпя договору про забезпечепня дипло-
матичних i торговельпих стосупюв Рус! з греками, а Корсупська
епопея Володимира, що увшчалася угодою про шлюб кшвського во-
лодаря з в!запт!йською цар!вною.
Таким чипом, замють одно! легепди випикли двй Першу пазивас-
мо «Ольговою»: вона переадресувала вс! вщомост! про успппний
похщ Аскольда на Царгород 860 р. та про укладапня договор!в 860,
863 та 874 рр. Олегу, вщповщним чином переробивши хронологно.
Похщ 860 р. i договори 860—863 рр. перенесено па 907 р. Розповщь
про перетрактац!! та укладапня договору 874 р. (разом з автептичним
текстом само! угоди) онинилася в статт! шд 911 р. [86; 96]. Зрозумшо,
що под!бна перестановка потребувала певпо! переробки документ!в
у початковш частин! (замша !мен, дат, деяких реалш тощо). Одпак
ця переробка не лишилася безслщною i щла низка недоречпостей,
паявпих в текст!, нерекопливо (часом майже з математичною точ-
iricTio) виявляс пщробку [96, с. 271—282].
Друга легенда — «Володимирова». Докладну розповщь про Ас-
кольдове хрещення переадресовано Володимиру Святославичу i пере-
несено з 860 у 888 р. Ця легенда передбачала бшып активне втручап-
ня редактор!в у оповщне тло, завдяки чому малозмшеш (або й зовс!м
не змшеш) шматки з «Лггопису Аскольда» переминаю з текстами
чужор'щного походженпя — запозиченими з шших джерел або напи-
саиими ad hoc. Це зрозумЕто, коли врахувати, що йшлося пе просто
про перенесения конкретно! поди з одного столитя у друге, а про
контамшацпо, злиття двох оповщних сюжепв — хрещення Pyci за
Аскольда та навернеппя Володимира Святославича.
Лиературна недоладшсть «Сказашя». Апал!з «Володимирово!
легепди» виявляс очевидш слщи текстолопчпо! стратиграф!!. Вище
пщкреслювалося, що загальний р!вепь «Сказашя про Володимирово
хрещеппя», яке увшшло до складу «Повкт! временних л!т», вщзпа-
часться певисоким р!внем. Звертають па себе увагу фшософська.
184
теолопчна та шторичпа недоречност!, що свщчить про теоретичну
безпорадшсть автор!в. Зверпемо увагу па чисто зовшшшй б!к справи
i шдкреслимо суто л!тературну педоладшеть, що вщбивае строкатий
характер сповщки.
Почипаеться «Сказаше» шдкреслено негативною характеристикою
Володимира-язичника. Шсля цього розновщасться про подп, безпо-
середньо пов’язаш з наверненням князя до християнства. Першим
ешзодом в цш складнш icropii с розповщь про нрихщ до Киева
чотирьох Micift. 1деолопчний сенс цього ешзоду полягас в дискреди-
тащ! шламу, католицтва та !уда!’зму i в стверджешп православ’я.
Автор шби досягае в цьому ycnixy: магометапи, латипяни та талму-
дисти уходить засоромлеш; патом!сть грецький ф!лософ майже нере-
конус кпязя.
Однак цей ycnix виявлясться шюзорпим. На пропозищю хрести-
тися i цим забезпечити co6i в!чне блаженство Володимир вщповщас:
«Почекаю ще». Ця вщмова виглядае зовс!м невмотивовапою, осшльки
незрозумйгим лишаеться, чого пе вистачас князю для остаточного
рппення. Адже Bci inmi альтернативи вщкинут! ним рпнуче i кате-
горично. Православна доктрина припала киТвському володарю до
серця; Bci непорозумпшя й сумшви ycniiimo розв!яп! проповщпиком.
Демопстращя «запони» is зображенням страшного суду справила
сильне вражепня. Проте Володимир так i не наважився па вирйналь-
ний крок.
Така пезавершешеть чималого за обсягом i найважливнпого за
змштом ешзоду призводила комептатор!в до думки про псуваппя
первипного тексту, з якого, мовляв, вилучено кшець, а патомшть
поставлено уривок, що мае iiinie походження i вщбивае inrny щеоло-
г!чну тенденщю. О. О. Шахматов, зокрема, вважав, що в початковому
текст! одразу за демонстращею «запони» i спровоковано! нею репл!ки
про «правих» i «л!вих» оповщалося про хрещепня ки!вського кпязя
десь на Pyci. Цю частику оповщки вилучено шзшше у зв’язку
з «Корсунською легендою» [748, с. 1—16].
Забн-аючи наперед, зазначимо: ощнюючи лпературну лопку
«Сказашя», О. О. Шахматов, безумовпо, мав ращю. Той, до кого
була звернена нромова, дшсно мав хреститися негайпо шсля !мпров!-
зовапо! дискусп. Але був то, звичайно, пе Володимир (який в дше-
nocTi хрестився у Херсонес! за щлком вщмшпих обставил), a inina
особа, яка жила в inini часи i д!яла за шших шторичпих умов.
Другий ешзод, вм!щений шд 987 р. i присвячений Mici’i кшвських
бояр, делегованих Володимиром для ознайомлеппя з чужими релнчя-
ми на м!сцях, повертас сюжет на ночаткову стад!ю. Наслщки ще!
Mici’i також сприятлив! для православ’я i р!зко негативш для решти
альтернатив (яких виявлясться т!льки двк !удейський вар!апт вщ-
сутшй). Вислухавши зв!т делегат!в, Володимир спитав: «Де будемо
хреститися?», на що почув у вщповщь: «Де хочеш».
Таким чином, проблему шбито вир!шепо i готовшеть до навернен-
ня висловлено ч!тко й педвозпачпо. Насправд! й па цей раз кшвський
володар виявляе пезрозум!лу уперпсть, ухиляючись вщ завершально-
го кроку. Знову розповщь не мае завершения. Дал! вмшщно третш,
185
За хронолог!чну ознаку може бути взята i антшудейська спрямо-
ван1сть «Промови», щлком зрозумша у IX ст., коли Хазарський
каганат становив значку полИичпу силу, а християнська пропаганда
у Сх!дн!й бвроп! стикалася з пропагандою талмудистською. За час!в
Володимира Святославича цей момент виглядав би кричущим анахро-
шзмом. Думаемо, що й антшудейськ! виступи в «Слов! про закон
i благодать» 1лар!она також нав!яп! «Промовою Философа», перенесе-
ною з IX на кшець X ст.
Запропоповапа дата твору (IX ст.) давно визнапа в лггератур!
[325, 357, с. 330-332, 437; 438, с. 6-16; 752; 755, с. 152-157]. Вона
породила ряд гпютез, здебшьшого надумапих i неправдопод!бних.
Якщо вважатй, що коментований уривок с ремппсцепщею, а тим
б!льше — викладом реально! промови, проголошено! просв!тпиком
(ким би вш не був) десь у середин! або у други! половин! IX ст., то
природпо виникас питания: де, коли i за яких умов це сталося; до
кого звертався промовець?
В. I. Ламанський припускав, що включена до л!топису промова
припадас па час хазарсько! Micii Кирила (860—861 рр.) i адресува-
лася хазарському кагану [325, с. 176]. Прийняти цю гшотезу не мо-
жемо. Схиляти володаря каганату до навернення в лоно християн-
сько! церкви було справою безнадшною, осюльки той уже сповщав
моноте!стичпу рел!г!ю, ! мшяти !! на inrny не було жодпо! paijil.
Реалытий Кирило па це й пе розраховував: метою його Micii’ було
забезпеченпя прав християп, що жили пщ юрисдикщвю каганату. Тим
б!лыпе безглуздо було викладати людин!, яка сповщала !уда!зм, зм!ст
Старого зав!ту та гсторичп! вщомост! про долю 1зра!лю. Ще безглуз-
дппе було лаяти !уде!в, принайми! так, як це подано в лпонисному
текст!. До того ж, реально хрещення хазарського кагана не мало
м!сця, а поява коментовапого твору була б дощльною лише за умовп
«щасливого фшалу».
О. О. Шахматов запропонував складшшу верспо. Па його думку,
«Промова Философа» зверпута до болгарського царя Бориса, а ii
автором був пе Кирило, а його брат i сподвижник Мефодш, лише
nisninie перетворений на старшого нросв!тпика [752; 755, с. 152—154].
Однак й ця гшотеза своею падумашетю з шдмшою !мен виглядае
надто штучною.
Тим часом напрошусться пайпроепша i пайприродшша думка:
«Промова Философа» виголотпепа Кирилом вл!тку 860 р. в констан-
тинонольському храм! св. Соф!! i зверпепа до кшвського кагана
Аскольда, який гцойно перед тим уклав переможпий мир з в!заптш-
ським !мператором Михаилом III. Г! фшалом дшено було хрещення
кшвського володаря. Цей пайважливппий ешзод «Л!топису Асколь-
да», використаний авторами «Володимирово! легенди», передатовапий
i переадресований ними под!бно до того, як угоди з греками були
передатоваш i переадресован! Олегу.
Передача зм!сту промови кшвськими книжниками, очевидно, мала
приблизний характер, однак б!льш-менш правильно вщбивала щейпу
спрямовашсть твору, передуши, його аптшудейський характер.
Справд!, за часи Аскольда !уда!зм був найближчою альтернативою
188
® християнства (за час!в Володимира Святославича на под!бну роль
? могло претендувати магометанство). Хазарськ! пропов!дпики, мабуть,
д1Яли активно, та й в самому Киев! постшно проживало нимало oci6
1удейського в!роспов!даппя. Тому й пе дивно, що розмова киТвського
володаря з Фшософом точилася довкола талмудистського вчення. Тут
ми шдходимо до вежливого питания щодо усталенпя точних меж
.? лйературного запозичення: де саме почипаеться адаптована виписка
з «Лйопису Аскольда» i де вопа кшчасться.
Насамперед нщкреслимо, що текст «Сказашя про Володимирове
хрещення» мае складну структуру i включае к!лька р!знорщних фраг-
мепйв. Початкова частила, присвячена м!с!онерам, напевно, наложить
авторам «Початкового введения» 1037 р., оскшьки у «Звичайпому
житп» Володимира цей сюжет вщсутнш, отже, з’явився шзнппе. Його
поява снровокована «Промовою Фшософа», включения яко! до тексту
«Сказашя» пщказало оповщпий хщ. При уважному розгляд! ситуащя
виглядас трохи складшпюю.
Привертас увагу дублювання тексту у виклад! !уда1стсько! пози-
; цп. Спочатку Володимир запитус проповщниюв: «То кде есть земля
J ваша?» I д!стае досить дивну вщповщь: «ВЪ Иерусалим!;». Онъ же
/ рече: «То тамо ли есть?» Они же рЪша: «РазгнЬвалъся Богъ на от-
ци паши, и расточи ны по страпахъ, трехъ ради пашихъ, и предана
бысть земля паша хрестьяномъ». Володимир вщповщае: «То како вы
ипЪхъ оучите, а сами отвЪржепи Бога?» [250, с. 73].
До ц!ех ж теми майбутнш пеоф!т звертасться ще раз — у розмов!
з грецьким фшософом: «Рече же Володимиръ: «Придоша къ мнЪ
Жидове, глаголюще: яко Нймьци и ГрЪци вЬруть, его же мы распя-
хом». Философъ вщповщае: «Воистину в того в'Ьруемъ; тЪхъ бо про-
роци прорькоша, яко Богу родитися, а другии распяту быти, и третьи
день въскреспути и на небеса възити. Они же ты пророки избиваху,
а другия претираху; егда же събыстъ проречение ихъ, сниде [Богъ]
на землю, и распятье приять, и въскресе, и на небеса възиде, а сихъ
% же ожидаше покаянья за 40 и за 6 лЬт, и пе покаяшася. И посла на
\ пя Римляпы, грады ихъ разъбиша, а самЪхъ расточиша по странами,
и работають в странахъ» [250, с. 74].
Виходить очевидна пезугаршсть. Кшвський володар ставить перед
!уда1’стськими проповщпиками дошкульпе для них питания i дома-
гасться вщ них самовикривалыю!' вщповщь Однак падал! вш шбито
забувас про це i вислуховуе септенщю ще раз вщ Фшософа у доклад-
нппому виклад!. Под!бна пезб!жшсть не могла б трапитися з автором
оригшального тексту — яким би малодосвщчепим лператором вш
не був. Зрозумшо, що один з цитовапих фрагменпв пе належить ав-
, торам «Сказашя», а включений до тексту з шшого джерела, а дру-
j гий — не дуже вдала репл!ка ще!" ш’ектури.
’ Запозичепим, безумовпо, с другий фрагмент, безпосередньо пов’я-
заний з «Промовою Фшософа». По-перше, вш е докладшншм, нричо-
му докладшсть аж шяк пе виглядас паслщком ампл!ф!кацп, тобто
> поширення тексту. По-друге, антшудаштський сюжет, як неодпора-
< зово пщкреслювалося, для X ст. с анахрошзмом, отже, первинний
« вар!ант не м!г стосуватися Володимира Святославича. По-третс, за
189
cboim характером фрагмент, присвячепий !уда!стськ!й Micii', р!зниться
В1Д фрагменте, де д!ють пропов!дники — мусульмани та латиняни.
Отже, шов пом!ж авторським текстом «Сказашя» та випискою
з «Ллтопису Аскольда» проходить не через початок «Промови Ф!ло-
софа»: «По семь прислаша ГрЬци къ Володимиру философа, глаголю-
ща сице: «...Въ начало испЪрва creopi Богъ небо и землю...» *, а трохи
вище — через фразу: «...и суть не исправилЪ вТзеры.Рече же Володи-
миръ: «придоша къ мн-h Жидове, глаголюще...» [250, с. 73—74].
Зазначимо: у «Звичайпому житП» (та в «Слов!, како хрестився
Володимир...») фиурують лише три альтернативи: латинська, клам-
ська та православна, !удейська вщсутпя. Посланщ Володимира
у 987 р. могли б реально спостер!гати вщправи за латинським обря-
дом в захщних християнських крапгах, мусульманськ! — у мечетях-
па Волз! та схщш — у BisanTii'. Вопи не могли па власш оч! бачити
синагоги в ХазарП, бо i'x па той час вже не кпувало; патомшть, на-
певно, д!яли синагоги у самому Киев!. Виклад «Жит!я» вщбивае
початкову стадно формування «Володимирово! легенди», пезалежну
вщ «Лггопису Аскольда»; запозичепня з тексту останпього введено
па шзшппй стадП.
Включивши до складу легенди «Промову Фшософа» з теолопчпою
преамбулою, книжники Ярослава тим самим ввели четверту альтер-
нативу. На виклад! другого ешзоду (вм!щепого в лНопису шд 987 р.)
це не вщбилося. Однак повопаписаний фрагмент, присвячепий м!с!ям
у Киев!, не м!г обштися без !удейсько1' теми. Отже, довелося вводити
талмудистську проновщь i вщповщь Володимира, для чого знову таки
впкористано лише запозичений текст.
Зазначимо ще один момент, дуже важливий з погляду па !нтер-
претащю дослщжувапих текспв. Концепщя «р!вноапостольност!»,
розроблена кшвськими книжниками нершо'! половини XI ст. па чол!
з Тларюном Русином, виключала будь-яку роль MicionepiB i чудес
у наверпешп Володимира [413, с. 95]. Вводячи в «Сказаше» цю тему,
явно спровоковану «Промовою Ф!лософа», автори «Початкового зве-
депня» тим самим вступили в протир!ччя з провщною копцепщею,
яку вопи мали б узасаднити й утвердити. В цьому, гадасмо,
переконливо проступав мехашзм роботи лИописщв Ярослава, як! пе
впоралися з оброблювапим матер!алом.
Те саме можна сказати i з приводу чудесного елемента, тем;
введепого на т!й же стадП формування легенди. Йдеться про хворобу
Володимира, яка, за «Сказашем», стала остапшм поштовхом для
павернення кигвського кпязя.
В «ЖитП» це виглядае шакше: «И посласта царя Анну, сестру
свою, и съ нею воеводы и прозвутеры, и пршдоша в Корсупь. А Во-
лодимеръ разболЬся. Епископ^ же съ попы Корсуньскими и съ попы
цариципы, огласивше, крестиша и въ церкви святого Иякова в Кор-
сун"Ь градЬ, и парекоша имя ему Василеи. И бысть чюдо дивно и пре-
славно: яко възложи руку на нъ епископъ, и a6ie цЪлъ бысть отъ
язвы» [180, с. 228].
* Курсив М1й.— М. В.
190
1
У наведеному уривку вставний характер двох фраз, присвячених
хвороб!, 1цлком очевидний. Хрещення вщбуваеться пезалежно Biff
хвороби. Чудо з’являеться теля обряду i не вщтграс тяко! рол!
у noBCffinpi князя i прийнягп пим остаточного р!шення. Вважаемо,
що в початковому виклад! (Анастаса Корсуняпина) тема хвороби
i зщлшня взагал! була вщеутпя. Шзнппе пщ впливом апографгчно!
Л1тератури до тексту введено два речения, як! читаються у «Звичай-
ному житп». Автори «Початкового» зведення .розвипули цей сюжет,
можливо, не без участ! «Ллтопису Аскольда», знову вступивши в про-
тир!ччя з 1ларюповою концепщею «р1вноапостольностЬ>.
Факт запозичепня «Промови Ф!лософа» з «Лпопису Аскольда»
певпим чином opiciiTye нашу евщомшть. Виникае питания, як! ще
фрагменти звщти були використаш авторами «Початкового» введен-
ия. Зокрема, звернемо увагу на два уривки з «Повк'т! временних
л!т», присвячен! ознайомлению з визначними пам’ятками в!зантш-
сько1 столиц! кшвських посл!в — в одному випадку за Олега В!щого,
в другому — за Володимира Святого.
Перший уривок вм!щено пщ 911 р. теля тдписанпя угоди Pyci
з греками. 1мператор Лев Фшософ показав ктвським послам «цер-
ковьпую красоту, и полаты златыя и в нихъ сущая богатьства: злато
много, и паволоки, и кам^пье драгое, и страстии Господпии вЪнЬць
и гвоздье, и хламиду багряную, и мощи святыхъ, оучаще я к в'ЬрЪ
своей, и показающе имъ истинную в!>ру. И тако отпусти я въ свою
землю» [250, с. 28].
Другий уривок, вм!щений пщ 987 р., е частиною розповщ! про
делегащю ктвських бояр для озпайомлепня з чужими в!рами. Д!-
знавшися про прихщ посланщв, !мператор «паоутрЬя же посла къ
патрЬарху, глаголя сице: «придоша Русь, пытающе вЪры нашея, да
пристрои церковь и крилосъ, и самъ причинися въ святительский
ризы, да видять славу Бога нашего». И си слышавъ патрЪархъ, и по-
। велЦ созвати крилось всь, и по обьчаю створи празникъ, и кадила
вьжгогаа и, и п’Ьпия ликы составила, и иде царь с ними во церковь
и поставили я на пространна мЬстЪ, показающе красоту церковь-
пую, и п^нья, и службу архиерЪискыи, предстоянья дьякопъ, сказаю-
ще имъ служение Бога своего. Они же въ изоумЬньи бывтпе, и оуди-
вившеся, похвалиша службу ихъ» [250, с. 93—94].
У «Звичайному житп» остаптй уривок вщеуттй. 6 лише фраза,
що копстатус факт: «и оттолЪ идоша в Царьградъ, и видеша украше-
ния церковная, и чипъ божественный службы, изрядная архшрейская
л'Ьпота, пЪнья же и ликы, и предъетояшя дьякопъ, и ту пребыша
8 дпей» [138]. Текстових збшв у цитовапих уривках немае; е лише
змштова вщповщтсть, подиктована сюжетною тотожшетю, що зокре-
ма могла мати i текстолопчну основу.
3 погляду на шторичпу правдопод!бп!сть обидва наведен! ешзоди
не могли мати м!сця реально, оскшьки сам! поди, з якими вопи
• сюжетпо зв’язан!, е вигадкою. Але було б надто необережно проголо-
сити обидва уривки оригшальною частиною твор!в першо! половини
XI ст. Навпаки, вопи здаються надзвичайпо важливими, тому що
4 виступають з’еднуючою ланкою м!ж обома нашетотнппими вузлами
191
державно-полпично! д!яльпост! Аскольда, як! послужили об’екто
переробки й запозичення.
Перше хрещеппя Pyci вщбулося вл!тку 860 р. теля ycnininor
походу кшвського кагана на Константинополь. Опис походу i викла
досягнуто! угоди використано авторами «Початкового» зведепня дл
звеличання Олега. Опис навернення кшвського кагана — для утве^
джеппя Володимира. Текстовий зв’язок м!ж обома ешзодами, щ
хронолойчно (а отже, i оповщно) йшли безпосередньо один за одни
вщеутшй. Цю лакуну i заповнюють два уривки, наведен! вище. Ро;
ташоваш у хронолойчшй та лойчнш послщовпосй, Bci чотири фра1
меити — без жодного редакторського втручанпя, поправок чи шдгоь
ки викладу — зливаються в единий, лйературно бездоганний текст.
«Сказашс про Аскольдове хрещення». На шдстав! уривк!
«ЛНопису Аскольда», що дшшли до нас у склад! тзнпних твор!]
спробусмо рекопструювати ешзод, присвячений хрещенню кшвськог
кагана у 860 р. «Сказан!е про Аскольдове хрещеппя» с центрально!
частиною «Л!топису Аскольда», з якого починався датовапий викла
вйчизняно! давнини. Вище вже нисалося, що под!! 860 р. бул
визиаш па Pyci за хрополойчний репер, а запровадження християн
ства на Pyci - за початок особливо! «русько!» ери. Таким чипох
щлком заковом!рно «Сказаше» почипалося вводпим уступом, що ма
хрополопчний зм!ст:
«В лЬто 6360, индикта 15 нача ся прозывати Руская земля. ТЪм
же и отселе почнем и числа положим, яко от Адама до потопа лЬ
2242, а от потопа до Аврама лЪт 1082. От Аврама до исхождепи
Моисеева лЪт 430. От нахождения Моисеева до Давида лЪт 601. О
Давида и от начала царства Соломоня до шгЬпепия Иерусалимова лЪ
448. От плЪнения до Олексапъдра лЪт 318. От Олексапъдра до Хри
стова рождества лЪт 333. От Христова рожьства до Костянтипа лЪ
318. От Костяптина же до Аскольда сего лЪт 242.
По мы на предлежащее възвратимся, и скажемъ, что ся оуд^яло
лъта си, яко же преже прочали бяхомь, и по ряду положимь числа
В лЪто 1. Иде Аскольдъ па Гр-Ьны па коп-Ьхь и в кораблЪх
и бь числомь кораблии [360]. И приде къ Цесарюграду. И Гр^Ьци зам
коша Судъ, а городъ затвориша. И вылЪзе Аскольдъ на берегъ, и нс
воева около города, и много оубииства створи ГрЪком, и полатт
многы разбита, а церкви пожьгоша. А ихъ же имяху полоняники
ов-Ьхъ посЪкаху, другыя же мучаху, иныя же растрЪляху, а другы;
въ море вметаша. И ина многа зла творяху Русь Гр-Ьком, елико ж
ратнпп творять. ВндРвше же ГрЪцЪ оубояшася, и ркоша, выславпг
ко Аскольдови: «Не погубляи город, имемься по дань, яко же хо
щеши». П ночаша ГрЪци мира просити, да бы пе воевалъ ГрЪцко!
земли. Аскольдъ же мало отступивъ от города, нача миръ творити сг
царемъ ГрЪцькымь съ Михаиломъ и съ кесаремъ Вардою, поел,
к нима в городъ, глаголя: «Имете ми ся по дань». И ркоша ГрЪцЪ
«Чего хощеши дамы ти». И заповЪда Аскольдъ... (йде виклад угодв
досягнуто! з греками, який ми опускаемо.— М. Б.).
«Царь же Михаилъ съ Вардою кесаремь миръ сотвориста съ Ас.
кольдомъ имъшеся по дань, и ротЬ заходивше межи собою, целовавпи
192
К сами крестъ, а Асколда водиша и мужи его на роту по Рускому зако-
1 ну, кляшася оружьемъ своимъ, и [Дажбогомъ], богомъ своимъ, и Во-
лосом, скотьимъ богомъ и оутвердивше миръ.
I Царь же Михаилъ почти Асколда и слы Рускыя дарми, золотом
и наволоками, фофудьями; и пристави къ пимъ мужи свои показати
имъ церковьпую красоту, и полаты златыя, и в нихъ сущая богатство,
у злато много, и паволокы, и камЪнье драгое, и страстии Господний
| вЪн'Ьць и гвоздье, и хламиду багряную, и мощи святыхъ, оучаще я
к в"ЬрЪ своей и показающе имъ истипую в^ру. Наутр-Ья же посла
I [царь] къ патриарху, глаголя сице: «Придоша Русь пытающа вЪры
I нашея, да пристрои церковь и крилось, и сам причинися въ святи-
7 тельския ризы, да видять славу Бога нашего». И си слышавъ патрЪ-
архъ, и повелЪ созвати крилосъ весь, и по обьчаю створи празникъ,
и кадила вьжгоша, и п^ния, и ликы составиша. И иде царь с ними
во церковь, и поставила я на пространьн"Ь м-Ьст^, показающе красоту
церковьпую, и пЪнья, и службу архиер-Ьискыи, предстоянья дьяконъ,
сказающе имъ служение Бога своего. Они же в изоуменьи бывше,
и оудивившеся, похвалиша службу ихъ.
Рече же Аскольдъ: «Придоша къ мн-b Жидове, глаголюще, яко
НЪмьци и ГрЪци в^рують, его же мы распяхомъ». Гр"Ьци же присла-
ша къ Асколду Кирила Философа, глаголюще сице: «Воистину в того
в"Ьруемъ, тЪхь бо пророци прорькоша, яко Богу родитися, а другии
распяту быти и погребеноу быти, и третьи день въскреснути и па
пебеса възити. Они же тыа пророкы избиваху, а другия претираху.
Егда же събысться проречение ихъ, сниде па землю [Богъ], и рас-
пятье приятъ, и въскресе, и на небеса възиде, а сихъ же ожидаше
покаянья за 40 и за 6 л^тъ, и не покаяшася и посла на ня Римляны,
грады ихъ разъбиша, а самЪхъ расточиша по странам, и работають
въ страпахъ».
Рече же Аскольдъ: Что ради сниде Богъ на землю и страсть таку
приятъ? Отв"Ьщавъ же рече Философъ: «Аще хочеши, кагане, послу-
шати, да скажу ти из начала, что рад! сниде Богъ на землю». Ас-
колдъ же рече: «Послушаю рад». И нача Философъ глаголати сице:
«Въ начало испЪрва створ! Богъ небо и землю въ первый день...»
(йде текст «Промови Ф!лософа»)
«И се рекъ, показа емоу запоноу, на ней же б"Ь написано судище
Господне, показываше емоу одеспоую праведныа, в весел!и предидоу-
щоу в рай, а ошоую грЪшныа, идущих въ мукоу. Асколдъ же въздох-
ноув рече: «Добро сим одесноую, горе же сим ошоую». Опъ же рече:
«Аще хощеши одесноую стати, то крестися». Асколдъ же положи на
сердци своем, рекъ: «Пождоу еще мало».
По Божью же строенью въ се время разболЪся Асколдъ очима,
и не видяще ничтоже, и тоужаше велми, и не домышляше, что ство-
рити. И посла ко нему царь рекуще: «Аще хощеши болезни сея
избыти, то вьскор"Ь крестися, аще ли ни, то не имаеши избыти сего.
И се слышавъ Асколдъ рече: «Аще се истина будеть, noncTtHt ве-
ликъ Богъ крестьянескъ». И повела креститися. И патр-Ьархъ огла-
сивъ и, и крести Асколда, и яко возложи руку на нь, и абье прозрЪ.
Видив же се Асколдъ напрасное исцеление, и прослави Бога рекъ:
1/47 7—251
193
«То первое оувидЪхъ Бога истиньнаго». Се же оувидивше дружина
его мнози крестишася».
Дал! «Лггопис Аскольда» розповщае про запровадженпя ново!
peniri! у Киев! i на Pyci, про нищення язичеських капищ, про буд!в-
ництво церков, про заходи для шдготовки м!сцевих церковних кадр!в
та про поширеппя писемпост! серед населения. Але спочатку вм!щено
свосрщну догматичну настанову щойно навернепому неоф!ту як пере-
сторогу щодо еретичних щей.
Три теолопчн! трактати. В «Пов!ст! временних л!т» теля розпо-
в!д! про хрещення Володимира у Корсуш (единого !сторично досто-
в!рного етзоду з «Володимирово! легенди») вмпцено три богословськ!
трактати, кожпий з яких становить щлком самостшний лйературний
тв!р.
Перший з пих м!стить символ в!ри (Credo); другий — перел!к
семи вселепських собор!в та еретичпих вчень, засуджених на цих
соборах. Серед них е i ар!анство, головпу тезу якого втшено в л!то-
писпий Символ в!ри. Третш трактат мае характер антилатипського
памфлета, що для кшця X ст. е очевидним анахрошзмом. Bci три
трактати у «Сказан!!» виглядають дивно i викликають педоумшпя
[250, с. 97-101].
Насамперед пе позпачено авторство. В «Пов!сй временних л!т»
сказано: «...крещепоу же Володимеру в Корсуни, предаша ему в4ру
крестьяньскую, рекуще сице: «Да пе прельстять тебе п^ции от ере-
тикъ, но вЪруи сице глаголя... (йде текст символу в!ри.— М. Б.)»
[250, с. 97]. Адресат названий яспо — Володимир. Але хто до нього
звертаеться? Патр!арх Микола Хрисоверг? Херсонський епископ? Ца-
р!впа Анна i прибул! з нею нопи? Анастас Корсуняпип?
У цш невизначеност! знову бачимо наслщок певправно! редактор-
сько! роботи. В первинному текст!, певно, все стояло на своему м!сщ
й авторство догматичних зверпень, якщо не було заевщчепо прямо,
то в кожпому випадку випливало з контексту. Вщштовхуючись вщ
наведеного вище реконструйовапого тексту «Аскольдово! хрошки»,
неважко вщтворити й втрачепий елемент викладу: вс! три трактати
являють собою виклад нересторог патр!арха Фот!я щойно хрещеному
Аскольду. Вопи вщбивають тогочасну щеолопчну кол!з!ю, централь-
ним ядром яко! була загострепа полемша схщпо! церкви з Римом. За
час!в Володимира теми повчання i перестрог подавалися б зовс!м
!пакше.
Дослщники звертали увагу па те, що певну !стор!ограф!чну репл!-
ку цим трактатам становить повчаппя патр!арха Фойя болгарському
царю Борису, навернепому через два-три роки шсля Аскольда, i за
тих самих !сторичпих умов [755, с. 155—157]. Висловлено думку, що
первиппий текст статт! «Проти латипяп» належав перу самого Фойя.
Bin нотрапив до кшвського лйопису через болгарське посередни-
цтво. Першу частипу ще! гшотези вважаемо щлком пщетавною, дру-
гу — надуманою. Якщо справд! автором перестороги був Фотш, то
дата твору (липень — серпень 860 р.) та адресат (Аскольд) пе ви-
кликатпмуть жодпого сумшву. Отже, якщо можна говорите про
можливу залежшеть двох лйературпих традицш одна вщ одно!, то
194
лише у зворотному напрямку — болгарсько! вщ давньорусько!. Ймо-
в1рно, що йдеться про зовйм pi3Hi документи, схожкть яких поясню-
вться тотожнктю кторично! обстановки: за щлком зрозум!лою лоп-
кою подш звернення в!зантшського naTpiapxa до обох неофтв,
хрещепих майже одпочасно, повинно було мати под!бний, коли не
щентичний зм!ст.
Тематика третьего л!тописного трактату перегукуеться !з змктом
листа Фойя, надкланого Аскольду й митрополиту Михаглу у зв’язку
з прийомом у Киев! папських легат!в [654, с. 64], хоча конкретно
пункти полемши не збкаються. У трактат! вщзначепо лише диску-
сшн! догмати: латиняни не визнають !кон; пишуть хрест на земл!
й товчуть його ногами; називають землю матер!ею (тобто майр’ю);
дозволяють священикам пол!гам!ю (до семи ж!нок); прощають гр!хи
на дару. В лист! латиняни: приймають filioque, тим роздшяючи
св. тршцю; постять в суботу; освячують пркний хл!б (опресноки)
замкть квасного; визнають непогрппимкть папи.
Як бачимо, обидва документи не перекриваються, а навпаки, до-
повнюють один одного, перел!чуючи дев’ять догматичних розходжень.
Нагадасмо, що за час!в Фот!я антилатинська пропаганда нарахову-
вала близько десятка вщмшпостей, що роздшяли церкви. Випикае
питания, чи не маемо ми справу з одним документом, подменим на
дв! частини. Оригшал Фот!ева листа у першш половин! XI ст., на-
певно, зберкався у княжому apxiBi. Однак виклад його був включе-
ний до тексту «Л!топису Аскольда». Кпижпики Ярослава Мудрого,
використавши (через посередництво того л!топису) частину тексту
у вигляд! окремого повчального трактату, другу подали у б!лып-мепш
автептичнш, ешетоляршй форм!.
Щлком зрозумшим стае й мехашзм деформащ! початково! фрази,
що мала заевщчити авторство yeix трьох повчань. Вони реконструю-
ються таким чином: «Крещену же Аскольду предаше патр-Ьархъ *
ему в-Ьру крестьянскую рЪкуще сице...» Под!! 860 р. вщбувалися
в Константинопольськш СофП в присутност! i за участю патр!арха.
Таким чином, його виступ щлком законом!рний факт. Натомкть
Володимр хрестився у Xepconeci, де naTpiapxa не могло бути. Отже,
автори «Сказашя» вилучили згадку вищого iepapxa, замшивши гла-
гольпу форму однини («предаше») па множину («предаша»), пере-
творивши тим самим все речения на безособове i позбавивши його
важливого шформативного моменту.
Спещальний джерелознавчий штерес становлять згадки про Петра
Гугшвого у «Повкт! временних л!т» [250, с. 101] та про nanicy 1оанну
(Анпу) у В. М. Тат!щева [654, с. 64]. Католицька пропаганда нимало
потрудилася, аби дезавуювати щ скандалил сторшки в icTopii Вати-
кану. В лИератур! утвердилася думка, що обидва перекази створено
за досить п!зн!х чайв (не рашше XIII ст.) реформатською пропаган-
дою з метою дискредитащ! римського престолу [808]. В кторичному
план! таке уявлення спрогцуе ситуащю та р!шуче протир!чить фак-
* Курсив м1й.— М. Б.
195
там. Так, скептична точка зору сво!м утвердженпям, пасамперед,
завдячуе кальвппсту Блонделю (жив у XVII ст.). 3 другого боку,
офщшна католицька доктрина протягом тривалого часу визнавала
достов!рн!сть цих вщомостей. Зокрема, посилання Яна Гуса на nanicy
1оанну перед учаспиками Констанцького собору 1415 р. (22 карди-
нала, 49 епискошв i 272 богослова) не викликало ani заперечень, ani
протесту. Головпе, що цш копцепцп суперечить хрополойя джерел.
Згадка пашей 1оанпи у В. М. Тат!щева могла б нас пасторожити
i викликати шдозри щодо автентичпост! якщо не усього листа, то
принайми! цього уривка. Справа в тому, що на Украш! та в Binopycii,
як! шсля розпаду Кшвсько! Pyci потрапили шд владу католицьких
держав, легепди про Петра Гугшвого та nanicy здобули широку
популяршеть, особливо в перйщ загострено! полемши м!ж право-
слав’ям та католицтвом, спровоковано! шдготовкою церковно! ynii.
У XVI ст. обидва перекази багатократно використовувалися право-
славними полем!стами для дискредитацп папсько! кур!!. Тому щлком
припустимою була б думка, що комептоваиий уривок Фойева листа
е штерполящею з яко!сь швденно- або захщнорусько! хрошки XVI—
XVII ст. (типу 1оаким!вського лйопису). Однак таке припущення
протир!чило б манер! В. М. Тат!щева у поводженш з джерелами:
автор «1сторп Росшсько!» завжди ф!ксував, звщки запозичувалися
т! або innii документи та вщомост! i навряд вщшс би до Хрупцвського
л!топису виписку з innioro джерела.
Тим часом с реальш шдстави вважати, що перекази про Петра
Гугшвого та nanicy 1оанпу були вщом! ще в Кшвськш Pyci. Лаврен-
тпвський рукопис «Пов!ст! временних л!т» (де е згадка про Гугшво-
го) писано наприкшц! XIV ст.; отже, полемша довкола церковно!
уш! (нав!ть Флорентшсько!, не кажучи вже про Берестейську)
в ньому ще не могла вщбитися. Взагал! вщеутн! жодш шдстави вба-
чати тут штерполящю. Таким чином, коментована згадка вщеилае
пас до час!в, пе шзншшх за руб!ж XI—XII ст.
Згадка про Петра Гугшвого е й у Хронограф!чнш Пали («Хро-
нограф за великим викладом»), створенш у XI ст. [452; 496, с. 18—21;
661, с. 144—145]. А. С. Павлов вважав Палпо за джерело лйописно!
згадки [452, с. 9]; цю думку шдтримували О. О. Шахматов [755,
с. 156] та iHini дослщники. Не будемо зупинятися на цьому сюжет!,
але доевщ реконструкци «Лйопису Аскольда» евщчить, що й Пал!я
деяю сво! вщомост! запозичила з його тексту (наприклад, ототож-
нення слов’ян з нарцями-нориками). Тому не можна виключати
й можливоей, що !м’я Гугшвого потрапило з документа середипи
IX ст., позначено! загостренням полемши м!ж Константинополем та
Римом.
Пщкреслимо, що обидва сюжети (i про Петра Гугшвого i про
nanicy 1оанну) реально пов’язаш з перюдом, що безпосередньо пере-
дував понтифшату Фойя. Д!яльшсть Петра Гугшвого припадав на
час шсля VII Вселенського собору, що вщбувся 787 р. Думка, шби
герой переказу був папою, тобто офщшно займав «восхищений» ним
престол, не е обов’язковою. Скорйпе, можна припускати опозицшну
д!яльшсть, спрямовану проти папи Льва III, який визнав верховну
196
владу !мператора Карла i засудив «filioque». В кожному випадку
йдеться про кшець VIII та початок IX ст.
Ilanica Ioanna займала римський престол протягом двох poKiB
i п’яти MicnqiB шсля пани Льва IV, тобто вщ липня 855 по cinenb
857 р. За переказом вона померла в!д полопв па свято Хрещенпя
(тобто 6 с!чня). Родом вопа була з Майнца, або, за шшими вщомо-
стямп — з 1нгельгейма. Ii батько був англшський Micionep. Деякий
час вона перебувала на Атосл, ноПм працювала noTapiycoM в Рим!,
стала кардиналом i парешт! була обрапа папою. 3 ii викриттям
зв’язапий звичай sella stercoraria -- nepeBipita стат! чергового претен-
дента на папську Пару, що практикувався до XVI ст.
Фотш був поставлений натр!архом 858 р., тобто наступпого л!та
теля смерП пашей, i швстолИтям шзшше за папу Льва III та його
опопента Петра Гугшвого. Отже, обидва ешзоди були сучасними або
майже сучасними под!ями. Тому пе бачимо сенсу шдозрювати в обох
комептованих текстах, що, напевно, сягають IX ст., ni джерелозпавчу
шдтасовку, ni евщому штерполяцпо тексту. Три теолопчш трактати,
вмщеш у «Повшт! временних лИ», е документами Аскольдового часу,
разом з «Промовою Фигософа» становлять своерщну теоретично-дог-
матичну рамку оповщки про хрещенпя кшвського володаря й Pyci.
Хрещення киян. Головпу частину «Сказашя про Володимирове
хрещення» займас ешзод про хрещенпя кияп. Це — щейпа кульмша-
щя твору. Пояспюсться це переплетпшям сюжетпих лппй: обряд
хрещенпя; зпищенпя кшвського язичеського пантеону та капищ;
заходи щодо поширеппя ново! в!ри в itpaini; церковно буд!вництво;
подготовка та висвячепня пресвИер!в; шклуванпя за освИу тощо. Все
це, хоча и взасмопов’язаш, але водночас самостшш сюжети.
1з сказаного вище ч!тко випливас, що дослщжувапе «Сказашс»
складасться з р!зночасових елеменпв. Вони виразно подйтяються па
чотири основой категорп: фрагмепти тексту, запозичеш з «Л!топису
Аскольда», з переосмисленпям i переадресуваппям; уривки з лИопис-
ного введения 996 р. (Анастаса Корсупяпина), присвячеш реальним
по’йям Володимирових чашв; оригшальш тексти, що належать пер-
виппому BapiaiiTy «Володимирово! легенди», вщбитому в «Звичайпо-
му жптн»; тексти, паписап! авторами «Найдавштпого» зведення
1037 р.
До nepuioi категорн в розглянутш частиш «Сказашя» належать
«Промова Фшософа» з преамбулою, повщомлення про прийом посл!в
у Копстаптинопол!, ешзод хвороби кшвського володаря i три теоло-
пчш трактати. До друго! — розповщь про похщ Володимира на
Корсупь, його хрещення (кр!м вставки про захворювапня) та одру-
жеппя з napiBiioro Анною. До третьо'1 — коротка довщка про делега-
цпо кшвських муж!в для озпайомлепня з чужими релшями та 1хшй
звИ перед великим князем, а також — деяш благочестив! м!ркуванпя.
До четверто! - розповщь про прихщ до Киева MicionepiB та заочний
диспут з того приводу.
Особлшпсть ешзоду, до розгляду якого ми переходимо, полягае
в тому, що тут переплелися елементи yeix чотирьох категорш, утво-
ривши досить строкатий оповщний калейдоскоп.
7 +>/4 7—251
197
Початок ешзоду в основ! сво’ш, поза сумшвом, належить Анаста-
су Корсуняпипу i с безперечним продовженням розповщ! про
Херсонеську епопею. Тут бачимо Bci ознаки, притамашп зведеппю
996 р.: д!ловий реал!стичпий виклад, увагу до др!бних деталей, добре
знайомих автору як очевидцев!. Так, подасться топограф!я церкви,
закладепог Володимиром у Херсонес!, перел!чуються трофе!, взят!
переможцем у здобутому м!ст!; шдкреслюеться повернення града
в!зант!йцям як викуп за паречепу. Др!бн! штерполяцп тексту (...«яже
и церкви стоить и до сего дни», «яко иже не вЪдуще мнятся мрамо-
ряны суща» [250, с. 101] пайправдопод!бн!п1е внесен! Нестором
ЛИописцем.
Дал! у зведенн! 996 р. мала б !ти розповщь про нищення капищ
i буд!вництво на гхпьому м!сц! церков. Тема хрещення киян тут пе
могла звучати — принайми! в тому вигляд!, як ii подано в «Пов!ст!
времеппих лгг». Йшлося, xi6a що, про наверпеппя я.зичесько! частили
Pyci — тих, хто ще не встиг хреститися рашше.
Л!тописний текст пщтверджуе висловлену думку. Справд!, слщом
за новщомлепням про повернення Володимира з молодою княгинею
до Киева вмпцено ешзод про лшвщащю кшвського капища, створе-
ного самим Володимиром одразу теля захоплення ним великокпяз!в-
ського престолу: Володимир «повелЪ кумиры испроврещи, овы исё-
щи, а другыя огньви предати. Перуна же повел-Ь привязати къ копеви
хвосту, и влеши с горы по Боричеву на Ручаи, и 12 мужа пристави
бити жезлиемъ. Се же пе яко древу чюющю, по па поругание б'Ьсу,
иже прилыцаше симъ образомъ челов'Ькы, до возмЪстье приметь от
человЬкъ... ВлЪкомоу же ему по Ручаеви кь Дп'Ьпру, плакахуся его
пев-Ьрнии людье, еще бо не бяху прияли крещения, и привлекше
и врипуша и въ Дп’Ьпръ, и пристави Володимеръ рекъ: «аще кде
пристапетъ, вы то отрывайте его от берега, допьдеже порогы про-
идеть, тогда охабитеся его». Они же пов15леное створиша, яко пусти-
ша и, и пройде сквозЪ порогы, извЬрже и в-Ьтръ на plnib, яже и до
сего дни словеть Перупя рЪпь» [250, с. 101—102].
Стиль Анастаса виявляс себе в цитовапому уривку колоритним
онисом Перунова «пропадешя» та пахилом до фактолопчних i топо-
граф!чпих подробиць. Виклад пщкреслюе, що статую скинутого бога
тягли по Боричеву узвозу до Ручаю (Глибочиц!?), а дал! Ручаем
у Дпшро. Згадуеться м!сце, де ii прибило до берега, повщомляеться
й назва урочища i т. п. Наведений ешзод присутшй в б!лыпост! innnix
твор!в, присвячепих Володимирову хрещенню, але в пих е деяк! вщ-
м!ппост! в деталях.
У «Слов! про те, како хрестився Володимир...» Перуна названо
Аполоном *. Па цю неспод!вапу дефшщ!ю давпо вже звертали увагу
дослщники, вбачаючи тут втручанпя редактора-грека. Однак пепом!-
ченою лишилася семантична невщповщшеть. Перуп — бог блискавки
й грому. У грецькш м!фологп йому вщповщае Зевс. Аполон же — бог
св!тла i сопця — двшник давпьоруського Дажбога. Пщ теолопчною
♦ Список Погодинський № 1559 [748, с. 40, 108, 116].
198
педоречшстю виявляеться недоречнкть хрополопчпа. Головням бо-
жеством поляпсько’! Pyci був саме Дажбог (недарма автор «Слова
о полку 1горев1м» називае сучасну йому Русь «внуками Дажбога»
[615, с. 16]). Новгородсько-ладозький культ Перуна запроваджепо
у Киев! шсля перевороту 882 р. Отже, Дажбога, як верховпе божество
язичеського пантеону, скинув Аскольд; Володимир розправлявся
з Перуном. Згадка Анолопа у пор!впяпо шзньому джерел! с ремш!с-
цешцсю оповщки про подп 860 р.
У «Звичайному житп» е згадка про зпищенпя стату! Велеса, яка
вщсутня у «Пов!ст! временних л!т»: «а Волоса идола, его же имено-
ваху скотья бога, велЪ въ Почайпу р-Ьку въврещи» [180, с. 231]. На-
гадаемо: Велеса не було серед шести божеств, що становили Новий
кшвський пантеон, створепий Володимиром; вш мав ос!бпе капище
десь в район! Подолу й Оболон!, отже, дшспо над Почайною. Нато-
м!сть в «Житп» вщсутня сентепщя — «Велии еси, Господи, чюдпая
д15ла твои». Це, напевно, вставка автор!в «Пайдавшшого» зведепня.
Особливу увагу иривертае фраза про реакщю киян, як! плакали
«еще бо пе бяху прияли крещения», що рппуче протир!чить двократ-
по повторешй дал! сентенцп з приводу радост!, з якого кияни, шбито,
сприйпяли наказ Володимира хреститися: «По сем же Володимиръ
посла послы своя по всему граду, глаголя: «Аще не обрящеться кто
заоутра па р'ЬцЪ, богатъ ли оубогъ, или нищь, или работепъ, против-
никъ мнЪ да будетъ». И се слышавше людье с радостью идяху, ра-
дующеся, и глаголяху: «Аше бы се не добро было, пе бы сего князь
и бояри прияли» (йде розповщь про обряд хрещення [250, с. 102]).
«И бяше видити радость велика па пебеси и па земли». У «Житп»
подано ще ясшше: «И бысть радость велика крестившимся людемъ,
и идоша кождо въ домы своя» [180, с. 232].
Такого протир!ччя, звичайно, не могло бути в единому авторсько-
му текст!, неписаному одшею людиною. Отже, тут, безперечно, маемо
поедпання р!зпих лгтературпих елеменпв, що вщбивають р!зн! теп-
денцп. Невщ’смною часткою оповщки шд час загибел! Перуна вва-
жаемо слова про розпач киян. Отже, в уривку !з зведепня 996 р. тема
павернення киян взагал! вщсутня. В ньому йдеться про реакцпо
язичесько! частини киян, па яку до 986 р. спирався Володимир.
Зрештою, це ясно шдтверджусться самим текстом: «плакахуся его
невЪрпии людье еще бо не бяху прияли крещеня». Як бачимо, мова
йде не про вс!х киян, а лише про тих, як! ще не прилучилися до
християпства i залишалися «нев!рними». Реакщя язичниюв подаеть-
ся в штерпретацп прохристиянськш i в сприятливш для киТвського
зверхника. Будучи зрадником сам, Анастас пе посшшав засуджувати
чужу зрадливкть.
Розповщь про хрещення киян (якого, повторюемо, в зведент
996 р. бути пе могло), безумовно, наложить перу агюграфа — автора
первинного «Жит!я», включаючи, зрозумьло, i заяву про радкний
характер самого акту. Далыпий текст зпову повертае пас до творчост!
Анастаса: «Володимиръ повелЪ рубити церькви и поставляти по
мЪстомъ, идеже стояше кумиры, и постави церковь святого Василья
на холмЪ, ид’Ьже стояше кумири, Перунъ и прочий, идеже требы
7+V4*
199
творяху князь и людье» [250, с. 103]. Далц однак, бачимо змштову
перебивку: «И нача ставити по градомъ церкви и попы, и людпе на
крещение приводити, по всем градамъ и селомъ, и пославъ нача по-
имати оу нарочитой чади дЪти и даяти на оучение книжное...» [250,
с. 103].
Початок фрагмента повторюс початок попереднього — i там, i там
йдеться про церковпе бу/цвпицтво. Звщси випливас, що обидва урив-
ки р!зш за походжепням i механ!чпо з’еднан! один з одним. Перший,
як сказано, палежить перу Анастаса. Другий — е частиною розповщ!
про хрещенпя Pyci у 860 р. i, напевно, сягае до «ЛИопису Аскольда».
Його належшсть до IX ст. шдтверджуеться паралельним текстом
Никошвського л1топису, б!льш докладпим, в якому названо 1мена
narpiapxa Фойя та митрополита Михайла Сирина [440, с. 57—58].
У «Звичайпому житп», текстуально незалежному вщ «Аскольдово!’
хрошки», цього абзаца пемае.
Повершмося до розповщ! про хрещення киян. На перший погляд
вона майже однаково викладепа i в лйописшй, i в житшшй верен.
«Штописпий виклад докладхпший, зокрема, мштить ламентацп дияво-
ла, який спод!вався змщнити свое папуваппя па Pyci, але змушений
був забиратися геть. Ми не можемо з упевнешетю стверджувати
походженпя цього уривку: Bin з однаковими подставами може виво-
дитися i з «ЛПопису Аскольда» i вважатися оршчнальним доповнеп-
пям авторов «Найдавпнного» зведення 1037 р.
В коментованих текстах маемо деяк! розб1жпост! фактичного
кшталту, як! попри удавапу малозпачшеть мають пепереНчне джере-
ло.знавче значения. Так, за твердженням лгтописно! верен, кияни
хрестилися у Дшпр! [250, с. 102], а за агюграф!чпими дапими,—
у Почайш [180, с. 233; 311, с. 221]. Па цю обставипу давно звертають
увагу дослщники, розглядаючи !!’ як свщчення складност) тексту та
його певно! деформацн [111, с. 85- —87; 190, с. 379; 381, с. 323].
Снравдц цей топограф!чпий дуал!зм дас пщетави твердити, що
в остаточному оформленн! «Сказашя про Володимирове хрещення»
переплелися дв! оповщш традицп. Одна з них (давпйпа), напевно,
виходить з «ЛНопису Аскольда» i с, тепденцшною переробкою опов!-
дання про паверпеппя киян у 60-i роки IX ст. Друга — палежить
авторам першо! лйературно! обробки «Володимирово! легепди», вщ-
бито! у «Звичайпому житп», як! пе користувалися Аскольдовою
хрошкою, але ввели до свого твору ешзод загальнонародпого хрещен-
пя. У IX ст. кияни хрестилися у Дншрк теза Аскольдово! хрошки
не могла потрапити до «Звичайного жипя». Отже, в Почайш хрести-
лися язичники в 988 р.; назва р!чки, ймов!ршше, фшурувала у зве-
дешп Анастаса, але, не виключено, може бути довшьною вигадкою
аг1ограф1в Прослава Мудрого.
Перший BapiaiiT «Володимирово! легепди». Для реконструкцн лйе-
ратурно! icTopi’i «Сказашя про Володимирове хрещенпя», як бачимо.
важливим с, «Звичайпе житш» — найдавнппий Teip Володпмирового
циклу. Головпим моментом с те, що в ньому вщсутш Bci фрагмент!!,
визнаш нами за нередатоваш i переадресован! запозичепня з «Лгго-
пису Аскольда». Зупинимося на цьому трохи докладшше.
200
1. «Промова Ф!лософа» повшстю вщсутня — так само, як i пере-
дуючий ш обмпг реплшами м!ж проповщпиком та потенцшним
неоф!том. Жит!е почипаеться короткою доводкою про Володимира
(опук Ольги i правнук Рюрика) [180, с. 225] i про перебувания його
слуг (не вельмож i можновладщв, а слуг!) у ВолзыНй Булгар!!,
у шмщв, де вони бачили «скверные дела», та в Константинополе де
ix полопила нечувапа краса богослуяйнпя [180, с. 225].
2. Дал! йде близький до л!тописного зв!т послаппдв про бачене
ними па чужиш. Однак в цьому ешзод! вщсутшй надзвичайно важ-
ливий фрагмент про репрезептативну в!дправу, навмисно оргашзова-
пу патр!архом за рекомендащою !мператора. Цей л!тописний уривок,
як ми вже знасмо, взято з «Хрошкп Аскольда». У житп натомкть
вмпцено нейтральпий текст буквально одшею фразою, яка пе мае
текстового зб!гу з лыописпим викладом (обидв! цптати наведено
вище).
3. IIounicTio вщсутш теолопчн! трактати.
4. Вщсутшй також важливий фрагмент про заспуванпя Кшвсько-
го училища («учение книжное»). Натомкть вм!щено пейтральну
фразу, що не знаходить текстово! вщповщпосп в лыопису: «И повел-Ь
нопомъ по градомъ и по селомъ люди ко крещенпо приводили и д’ёти
учити грамотЪ» [180, с. 232]. По суп, йдеться про р!зп! речь ЛИопис-
на версия говорить про створеппя у Киев! конкретного училища вп-
щого типу для подготовки осв!чепих кадр!в *. Житшпа — про просв!т-
пицьку Miciio духовенства i поширення початковоТ письменност!. Цп-
товапий текст жит!я явпо перегукусться з текстом статт! 1037 р.
«Повкт! временних л!т» (так звано! Похвали Ярославу Мудрому):
«Ярославъ ...церкви ставяще по градомъ и по мЪстомъ, поставляя попы
и дая имЪпия своего оурокъ, и веля имъ оучити людии» [250, с. 141].
Гадасмо, що текстолопчний зв’язок м!ж обома фрагментами, створе-
ними у 30-п роки XI ст., можна вважати за безсумшвний.
5. Звернемо увагу ще на один ешзод, який по-р!зному подано
в лИопису та в «Звичайпому жити». Йдеться про неспод!вану хворо-
бу Володимира, подолапу завдяки хрещеппю. В «Пов!ст! временних
л!т» цей мотив викладено докладшше i конкретшше. Як зазначалося,
цей фрагмент протнр!чить загалыгому викладу, частипою якого ви-
стунас в лИописному компендИ, розриваючн сдипий текст: «Она же
(цар!впа Анна.— М. Б.) всЪдпш в кубару, цЬловавши оужикы сво-Ь
с плачем, поиде чресъ море, яко приде ко Корсушо, и излЬзоша
Корсуняни с поклопомъ и введоша ю в градъ, и посадиша ю в полатЪ.
Епископъ же Корсуньскыи с попы царичины, огласивъ и, и крести
Володимйра въ церкви [святаго Иакова] и есть церкви та стояще
в Корсупи градЬ на м-Ьст-Ь посреди града, идеже торг
дЪють КорсоуиянЬ; полата ВолодимЪря воскраи церкви стоить...,
а царичина палата за олътаремь. По крещепнии же приводе царицю
на обручение» [250. с. 96—97].
Ж*-
V
* У Никошвському лИопис! читаемо: «И бысть от сихъ (взятих на «уче-
iiie книжное».— М. В.) множество любомудрыхъ философовъ...». Зрозумшо,
йдеться не про початкову осв!ту.
201
Як бачимо, ешзод хвороби е чужор!дною вставкою. Навряд чи в!н
кпстився в лкописпому зведенш Анастаса, чия оповщпа манера (з !!
нахилом до топограф!чних рсалш) так яскраво в!дбилася у основному
текст!. Не Mir Bin з’явитися i як оригшальне доповнепня у «Найдав-
шшому зведенш» 1037 р., бо рннуче протир!чить конценцп «piBiio-
апостольпост!», вироблешй i пропаговашй книжниками Ярослава
Мудрого. Вщповщпо до щс! копцепцп Володимир принтов до павер-
непня без впливу побачених чи пережитих чудес. Тим часом, комеп-
тований ешзод робить наголос саме на мотив! чудесного зщленпя в!д
нагло! й незрозумЕто! хвороби. Виходить, Володимир пе був переко-
напий ani заочпим ки!вським диспутом, аш промовою Фыософа, ani
звпом уповноважених експерпв з питань чужих релжш, ani наполя-
гаппям киЧвського боярства, яке посилалося на приклад Ольги, аш
випробуванпям в ход! облоги Корсуня, ani пол!тичпими м!ркуван-
нями, пов’язапими з шлюбним контрактом; лише «папрасне» виду-
жанпя нарешп послужило вирппальним поштовхом.
У «Звичайному житп» також с згадка про хворобу, але подано
це 3OBciM шакше. Текстуального 36iry пемас, а змютовий виглядае
надто проблематично: «Анна... прищоша в Корсупь. А Володимеръ
разбол^ся. Епископъ же съ попы Корсуньскими и съ попы царицины,
огласивше, крестиша и въ церкви святаго Иакова в КорсунЬ градЪ,
и парекоша имя ему Василеи. И бысть чюдо дивно и преславно: яко
възложи руки па нь епископъ, и a6ie ц'Ьлъ бысть отъ язвы» [180,
с. 228].
Тут виклад злачно коротший, причому подЕчений на дв! частини.
Спочатку йде лакошчпа доводка про хворобу князя, в якш автор пе
бачить шчого дивного, ani чудесного. ПовЕдомлепня про обряд хре-
щення шяк з тою хворобою не зв’язапе: хщ подш вщбуваеться у пов-
пш вщповщносп з досягпутою угодою. На поведшку кшвського князя
нагла хвор1сть шяк не впливае. Рйпепня хреститися вш прийняв ра-
нние, у вЕдповщь па умови шлюбу, висунуп 1мператорами Василем
i Константином. Обряд викопуеться пезалежно вщ хвороби. Виду-
жанпя щойпо навернепого пеофпа оцшюсться як чудо, але post fac-
tum уже шсля того, як хрещепня вщбулося. Отже, такий вар!апт
сюжету пе протир!чив конценцп 1лар!она.
Bepcin «Пов1ст1 времеппих л!т», но суп, е зовсЕм ininoio оповщ-
кою, хоча й па схожий сюжет. За деякими ознаками вона взята
з «Л полису Аскольда», де бездогаппо вплпасться у загальпий ви-
клад. Житшна верс!я шшого походження. Под1бш сюжетш ходи на
тему чудеспих видужапь i зцЕиепь становлять загальне мюце у се-
редпьов!чшй апографИ. Наприклад, хрещення кпязя Бравлина
у Житп Стефана Сурозького. Теоретично комептоваиий уривок «Зви-
чайного жипя» Mir з’явитися i шд пером Анастаса Корсупяпина,
який, напевно, знав «Лиопис Аскольда», та й можлив!сть снравжпьо!
хвороби також виключати пе слщ. Враховуючи текстову едшсть ви-
кладу з повпим вилучеппям ешзоду хвороби, вважаемо, що обговорю-
вапий сюжет палежить авторов! першо! лпературпо'! обробки «Воло-
димирово! легепди» i що в зведенш 996 р. про захворювання Воло-
димира взагал! пе було мови.
202
3 урахувапням усього викладеного «Звичайне лоте» стае испога-
ним критеркм для стратиф!кацп тексту на р!зпих етапах його
формувапня. Опробуемо вщтворити хоча б у пайзагальтших рисах
icTopiro виникнення i оформления верен, що мала такий глибокий
вплив на дальшу кторкграф!ю.
Перша лИературна обробка «ВолодимировоТ легенди» не мала
серед своТх джерел «Л!топису Аскольда»; подекуди нерероблеш урив-
ки з цього твору були включен! шзнппе, найправдопод!бн!ше, саме
при укладанш лПописпо! верен, тобто в процес! написания Найдав-
Hiinoro зведення. Головпим джерелом житшно! оповщки (що вщби-
лася у «Звичайпому житп») послужило зведення 996 р., з якого взято
весь фактичний матер!ал. Однак оскшьки тв!р Анастаса подавав Во-
лодимирове хрещенпя як особистий акт i не мктив мотиву загально-
народного навернепня, текст зазнав суттево! переробки. У вщповщ-
пост! до вироблепо! Тларюпом копцепцп про впутрппне озаршпя
Володимира було добавлено сюжет «вибору в!ри» та докоршпо пере-
роблепо етзод «хрещення киян».
Автори «Найдавшшого» зведення 1037 р. шшли даль Вопи широ-
ко використали текст «Л!топису Аскольда», внаслщок чого до «Воло-
димирово! легепди» включено етзод «заочного диспуту», увшчапий
величезпою «Промовою Фшософа», мотив песиод!ваноТ хвороби ки’!в-
ського князя, три теолопчш трактати i ш’ддано редагуваппю розпо-
вщь про д!яльп!сть щойно наверпеного пеоф!та, спрямовану на
утвердження i поширення ново! в!ри.
Нестор Лиописець вщтворив був верс!ю «Лпопису Аскольда»,
але автори третьо! редакцн «Повкт! временних л!т» пе т!льки вщно-
вили status quo «Найдавшшого» зведення, а й поглибили фальсиф!-
кащю наТвпим нормашзмом, сировоковапим персопальпими симпа-
т!ями Мстислава Володимировича. Ц! текстолопчш пертурбацп, зро-
зумию, пе могли не вщбитися на icTopii тексту головпих лие.ратурпих
традицш i породили численш вар!апти житшпоТ легепди (два р!зно-
види Проложного жиНя, Чуд!вське житк, Жит!е особливого складу
та !н. [748, с. 30—75]), pisni верен в шзшх лттописних кодексах, а та-
кож i щлком оригшальш твори, под!бш до «Пам’ят! й похвали» Тако-
ва Mnixa або «Слова о том, како крестися Володимир, взя Корсунь».
Чимала лггература, присвячена надзвичайпо складшй проблем!
сп!вв!дношепня числепних текст!в, мктить багато щкавих спостере-
жепь з неоднаковим ступеней правдоподобность Вважаемо, що основ-
ni дослщження ще попереду. Пщетави для такого тверджепня вбачас-
мо в наявност! нринцииово ново! кторично! перспективи, що вщкри-
ла перед дослщником так! хронолопчн! глибипи, про як! не мали
й гадки наш! попередники. Ще до педавпього часу тексти, укладеш
десь у 70-i роки XI ст., вважалися якщо не початковими, то принайм-
н! «рапшми». Пип! вони квал!ф!куються як шзш (наприклад, тв!р
Такова Mnixa). Тому пеобхщно перегляпути й абсолютпу хрополопю
щодо текстолопчпоТ стратиграфа паявпих лпературних вереш, а вщ-
так i послщовнкть стадш.
Численш вар!анти твор!в, що дшшли до нас, мктять важливу
шформацно, в ряд! випадюв ще не засвоепу. Бшьшкть «додаткових»
903
подробиць чи розходжень, безумовпо, е наслщком псуванпя первин-
ного тексту, але деяк! вщбивають реальш вщомост!, з якихось причин
втрачетп головною традищсю. Досить нагадати в!дом! пам повщом-
леппя Никошвського л!топису, що посдпали !м’я Володимира з !ме-
пами патриарха Фотчя та митрополита Михайла.
Наведемо ще один приклад, який, па пашу думку, е характериим.
«Житю особливого складу» м!стить ешзод з родиною «корсупського
князя». Володимир вимагав у иного дочку co6i за дружину, але
«дштав вщкоша». Тод! Bin здобув micto, на очах у батьюв згвалтував
кпязгвну, теля чого вщдав ii зам!ж за свого паближеного, варяга
Жд^берна, а батыпв позбавив життя. 3 цього ешзоду випливае, що
причиною тавршського походу кшвського кпязя було «здобуваппя
наречено!» — мотив, дуже поширепий у схщнослов’янському (як,
зрештою, i в будь-якому шшому) фольклор!. Це давало шдстави
дослщникам, починаючи ще з М. Костомарова [301, с. 157; 197,
с. 420—421; 748, с. 62], вважати «корсунський ешзод» позашторичним
переказом *, принайми! в його мотивацшшй частив!,— думка, яку ми
р!шуче вщкидасмо.
«Жит!с особливого складу», як вже зазпачалося, с памяткою досить
шзньою, за характером близькою до xponii; XVI ст., сповнених фольк-
лорних (i псевдофольклорних) елемент!в. Достов!ршсть ii оригшаль-
пих повщомлепь дуже пизька. До них наложить i ешзод з «корсуп-
ською кпяз!впою», що е пе б!льш як ремппецепщею icTopii нещасно!
Рогшди [320, с. 229 300]. На тому можна було б поставити крапку,
не вдаючись до апал!зу шших педоречностей, серед яких — сама
поява па сторшках оповщки корсупських кпязя й княгиш. Таких
взагал! не кшувало, осюльки Херсонес був провшцшним м!стом
(центром феми) Шзаптшсько! iMnepii i м!сцеперебувапням управпи-
ка облает! — стратига феми. Однак далыпий виклад м!стить !мена
посл!в Володимира, як! шсля здобуття Херсонеса !здили до Констан-
тинополя для neperoBopiB з !мператорами Василем та Константи-
ном - Олег i Жд!берп [748, с. 47]. Це вже повщомлення зовс!м пппого
кшталту, вщмахпутися вщ якого було б падто необережпо. Але в од-
ному з вар!апт!в «Проложного жит!я» читаемо: Володимир «шедъ, взя
Корсупь градъ, кпязя и княгиню уби, а дщерь ихъ за Ждъбертюмъ.
Не раснустивъ нолковъ и посла Олга, воеводу своего, съ ЖдЪберномъ
въ Царьградъ къ царемъ просити за себе сестры ихъ» [748, с. 32].
Рукопис, що мштить цитовапий текст, датусться XV ст. Отже, маемо
визпати, що запозичена легенда про згвалтуванпя «княз!вни» була
контамшовапа з переказами innioro кшталту, як! щлком ймов!рпо
мали реалышй кторичний зм!ст (шлюб Жд!берпа). Пе бачимо пщ-
етав занеречувати, що особи з пазвапими !мепами дшсно виконували
динломатичн! доручепня Володимира, що могло вщбитися у Зведенш
996 р. Зазначимо, що в «Житп особливого складу» постать Жд!берна
затулила особу Анастаса: саме йому Володимир шбито був зобов’я-
запий порадою, переданою за допомогою стр!ли. Дехто з дослщниюв
* О. О. Шахматов розр!зпяв у ньому eninni, иобутов!, кторичш та агйнра-
ф!чш мотиви [718. с. 75—81].
204
надас цш Bepcii перевагу перед л!тописпою: во'шу-варягу, начебто,
доречппне оперувати луком i стритами, н!ж попов! [357, с. 337]. Вт!м,
не можемо виключити й такий вар!апт, за яким Анастас i Ждтберп
д!яли разом (у змов!),— хитромудрий пресв!тер вигадав шдступний
план, а воТп-наймапець за допомогою влучного постркчу передав in-
струкцпо ворогу.
Як би то пе було, але зрозумшо, чому 1м’я Жд!берп зпикло з л!то-
писпих сторпгок: Анастас Корсупянип, прагнучп приписати одному
собг заслуги перед Володимиром, потурбувався, аби !м’я пом!чпика
пе фпурувало в текст! опов!дки.
Викладеп! м!ркуванпя з приводу одпого «загадкового» ешзоду,
вважаемо, повипп! певним чипом ор!ептувати дослщпика. Ступшь
складност! ! ступить птформативност! наявпих джерел, поза сумшвом,
виявиться набагато вищим, ан!ж про це можна думати сьогодш.
Дальш! досл!дження, безумовно, мають пролити додаткове св!тло на
зм!ст досл!джуваних подш.
Розды VI
НАСЛ1ДКИ ХРИСТИЯН13АЦП кигвськог
ДЕРЖАВИ
*
Утвердження християнства иа Pyci мало далекосяжш i багато-
гранш наслщки для вссб1чпого розвитку сусшлыюго життя. На жаль,
вони не oqineHi палежпим чином. Быыпе того, в опубл!ковапих пра-
цях трапляються не просто noBipni, а деструктивн! своею теидешцй-
1пстю твердженпя.
Дореволющйна 1сторюграф1я, що в переважшй бшыпосН стояла
на позищях офщшно! юстинио-православпо!’» платформи, надто пе-
реоцнновала значения релюшно! реформи Володимира, приписуючи
1’й ушверсальний зм!ст. Вщповщно до стверджувано’! тези вщ запро-
вадження християнства починалася енравжня icTopin давньорусько’!
цивШзаци. Попередш часи тонули в морощ певюластва й дикунства.
Завдяки грецькш Bipi Русь шбито дютала справжпс впорядкування
державного життя, належну сощальпу структуру, полИичш та юри-
дичп! шетитути, не говорячи вже про духовиу культуру. Виходило,
що линю вщ 988 р. почалися муровапе буд!впицтво, писемшсть, л!те-
ратура, ф!лософ!я, зародки позитивпих зпапь, проевпа, образотворче
мистецтво, музична культура тощо. Ця тендешця справедливо зазнала
пипцвно! критики в радянськш лИературь
Не кращото е й протилежна тепденщя педооцпповати або й при-
пижувати значения християнства в icTopii Pyci, що часом шдпоси-
лася як прогресивна настанова пщ гаслом боротьби проти релшшпих
пережитшв та клерикальиих концепцш. Вона мала дв! форми, ям
нерщко поедпувалися. Но-перше, заперечепня взагал! будь-яко! icTOT-
noi poni християнства в вторичному розвитку Pyci; а по-друге,—
стверджепня негативного впливу ново'! в!ри на становище схщпого
слов’япства. Це дало шдстави акад. Б. Д. Грекову квал!ф!кувати
проблему хрещеппя Pyci як «заплутане питания» [190, с. 379].
Пщвалин для негативно’! ощнки самого акту християшзащ! було
двк по-перше, пова релпчя стверджувала i змщшовала феодальний
лад, а отже,— екенлуатацпо одше’! частики населения никою; по-дру-
ге, християнство як релтя давало спотворений образ павколипшього
свИу.
Ця тепденщя мала аптиюторичний, антщцалектичний характер.
Вона ставила проблему абстрактно, вщволшаючись вщ реальних умов
доби i вщ тих альтернатив, яш могли бути протиставлеш христия-
шзащ'!.
Вщ 1934 р. у радяпськш лИератур! введения християнства па
206
Pyci розглядаеться як позитивний факт, що мав благотворный вплив
на розвиток давпьоруського сусшльства [54]. На жаль, !сторики об-
межувались загальними формулювапнями, нс вдаючись до поглибле-
ного апал!зу й всеб!чно! аргументацп. Головпим аргументом залиша-
лася теза про активний внлив християнства па постуи давньорусько!
культури, яка в дореволющйшй юторюграфн зазнала найбйтыпоТ
деформацп.
Спробусмо виявити, що ж у запроваджснн! християнства було
прогресивпого, що хибного, i вивести, парешп, потр!бну «р!внод!ючу».
При цьому пеобхщно розр!зняти два питания, хоча й пов'язаш одне
з одним, але далеко не тотожн!: християпське вчення як щеолопчну
систему з ii ф!лософсько-св!тоглядними, сощальпими та етичпими
потенц!ями i життеву практику церкви як сустльпо! оргашзацп
з яскраво вираженою класовою позищсю. Утвердження християнства
на Pyci було законом!рпим актом, шдготовленим yciM ходом вторич-
ного розвитку та глибоко вмотивовапим об’ективними потребами доби.
Необхщшсть замши вщжилого багатобожжя монотеизмом диктува-
лася, пасамперед, соц!ально-економ!чпими умовами рапньокласового
сусшльства. Справа зовшм не у зовшпппй оболонщ, пе в тому, що
саме прийптло на мйще зубожыого язичества — християнство, !слам,
!уда!зм, буддизм або ще щось в тому кшталть Справа в суп, що
стаповила собою принципово новий крок в сусшльному поступи
Головною вадою майже Bcix висловлених в лйсратур! оцшок було
те, що процес християшзацп Pyci розглядався пезалежпо вщ кон-
кретних юторичпих умов. Поза увагою залишався факт, що христи-
янство у Давньоруськш держав! змптило собою первкне язичество,
тому цю под!ю необхщно оцшювати у пор!впянтп цих двох щеолопч-
них систем. Однак ми змуптеш копстатувати паявшсть досить дивпих
тверджень, пщ аж шяк пе вщбивають реальпу ситуащю. Йдеться про
антид!алектичпу думку, що християнство та язичество стаповлять дв!
форми одного й того явища, тому що суть вчення i там, i там стано-
вила Bipa у надприродш сили.
«Християнство пе можна протиставляти язичеству,— пиите
Б. О. Рибаков,— оск!льки це т!льки дв! форми, два р!зн! щодо зовнпп-
пост! вияву одтпе! то"! ж nepeicnoi щеологп» [539, с. 390]. Ми вважае-
мо, що це принципово р!зп! сутност!, подан! в схояпй мштичшй
форм!. Дал!: «Християнськ! Micionepn, як! йптли до слов’ян або гер-
манщв, не приносили з собою шчого нового; вони несли пльки нов!
!мепа для старих бопв, трохи inniy обрядшсть i зпачпо б!льш вщточе-
ну щею божественного походжеппя влади й пеобхщпост! покори Т!
репрезентантам. Св!тогляд же Micionepie не в!др!знявся вщ свпогляду
язичеських жерщв, чаклушв та знахар!в» [539, с. 390—391]. Це по-
д!бпо до того, якби хтось твердив, що м!ж «лнпсю Платона» i «л!п!ею
Демокрита» у философа пемае шяко! р!зпищ, осшльки обидв! праг-
нули осягти тасмнищ буття; едино, що перша клала в основу св!ту
дух, а друга — матер!ю.
Под!бш заяви викликають щире здивуванпя. Справа в тому, що
па в!дм!ну вщ язичества християнство стаповило собою щеолопчпу
систему пе перв!спого, а класового сусшльства, а в описуваний перюд
207
було чи пс найважлив1шою складовою частипою в надбудов! остаточ-
но сформовапого феодал!зму. I, звичайно ж, не обрядовими д!ями
визначалася суть обох релпчйпих систем як падбудовного явища.
«I язичество, i християнство,— нише Б. О. Рибаков,— р!вною
Mipoio основан! па Bipi в надцриродн! сили, що «правлять» св!том»
[539, с. 390]. Чи так? Справд!, язичество базувалося па мктичшй
основ!, але християнство ув!брало в себе вс! осповп! досягнепня ан-
тично! ф!лософ!1, ! важко сказати, який з компонсппв переважав.
Звичайно, в!ра стаповить собою шдвалипу всяко! рел!ги i формулу
Б. О. Рибакова в цьому план! можпа вщнести до кожпо! з них. 3 та-
ким самим усп!хом можпа, скаж!мо, твердити, що феодал!зм «пе
можна протиставляти» рабовласпицтву або каштал!зму, бо вс! ц!
системи базуються на експлуатацп людипи людиною. За тако! фило-
соф!! будь-який кторичпий процес неминуче втратить копкретпий
зм!ст i перетвориться на абстракцно.
Вт!м, необхщно зазначити, що автор добросовкно спростовуе,
самого себе: «Головна вщмшшсть християнства полягала в тому, що
свш кторичпий шлях вопо проходило в умовах р!зко антагонктичпого
класового рабовласпицького сусшльства, а дал! — в складшй обста-
повщ кризи й переходу до феодал!зму» [539, с. 390].
Справа в тому, що язичество й християнство вщбивають припци-
пово piani етапи сусшльного розвитку. Вони розвивалися у вщмшпих
умовах: перше в рамках докласового сусшльства, друге — за умов
аптагошстичного сусшльства !з складною класовою структурою. 3i-
ставляти !х пеприпустимо, а тим бшыпе — проголошувати сусшльну
р!вповарткть. Безумовно, !х необхщно не лише вщр!зпяти, а й проти-
ставляти одно одному, з огляду на припципово piairi сощалып фуик-
цИ; адже кожпа падбудова насамперед покликана стверджувати свш
базис, i характер останпього визначас I! мкце в систем! кторичного
посту ну. 1накше пе упикнути немипучо! абераци в усвщомленш со-
щального процесу.
Якщо погодитися з Б. О. Рибаковим, то релшйний акт 988 р. буде
просто пезрозумЕтим. Справд!, що ж заважало Володимиру Святосла-
вичу вирппувати держави! справи на грунт! язичества, якщо вопо
за щеолопчпим змктом дор!внювало християнству? Залишимо осто-
ронь Аскольда i його часи: павернення 860 р. могло б тлумачитися
як вияв особистих вподобапь та уявлень. Однак «р!впоапостольпого»
князя аж шяк не можпа було зашдозрити в симпат!! до грецько!
в!ри. I якщо в!п все ж таки мусив каштулювати перед пенависною
йому релйкю, то для цього мали бути серйозш шдстави.
Сусшльний розвиток схщного слов’яяства вже па початку ново!
ери визначив поступове пропикпепня християнського моноте!зму
в мкцеве середовище, де вш зпаходив сприятлпвий грунт. ПозицИ
грецько! в!ри завойовувалися i змщпювалися пе волею окремих ос!б,
а силою об’ективного ходу речей.
Буржуазна паука ощнила сусшлып нереваги християнсько! щео-
лопчно! настапови перед язичеською, але пе змогла усвщомити
сощальну суть цих нереваг.
Так, С. М. Соловйов писав: «Руське язичество було таке зубож!ле,
208
таке безбарвпе, що пс могло з усгйхом вести дискус!ю з жодною
релнчсю, яка мала мюце в швдепно-схщних областях тогочасно! 6в-
ропи, тим б1льше — з христианством» [634, с. 173]. «Християнство
було вже давно знапе в Киев! впаслщок частих вщвщии Константи-
нополя, який вражав pyciB величию рел!гп та громадянства. Бувальц!
в Копстантипопол! теля тамтештх чудес мусили !з зпевагою диви-
тися на бщне русько язичество й шдносити Bipy грецьку» [634, с. 181];
кияии «застосовували вс! засоби для шднесення свое! в!ри па р!вень
з шшими, i Bci засоби виявилися марними... Не можна було лишатися
при стары Bipi...» [634, с. 181].
За С. Ф. Платоновим, «язичеський евкогляд наших предшв, який
не досяг високого розвитку i не мав внутр!шньо! мщност!, мусив
легко поступитися зовнппшм релнтйним впливам» [482, с. 77].
Д. I. Багалш зазпачав: «Руське язичество виявилося неспромож-
ним особливо в очах тих, хто ознайомився з шшими, быып розвипе-
ними релшями» [43, с. 213—214].
М. О. Рожков писав: «У вых вщпошеппях... християнство було
незр!внянно бшын оргашзуючим i моральпим засобом, ап!ж язиче-
ство. Тому воно й перемогло» [560, с. 229].
В. А. Пархоменко також вщзпачав, що християнство «стукало
в душу грубого слов’япина», «д!ючи на його уяву, привертаючи увагу
до бшьш культурного i в матер!альному вщпошенш быып щкавого
життя сповщпишв християнського Бога» [458, с. 106].
Як бачимо, жоден з цитованих дослщниюв шчого пе сказав про
сощальпий або полИичпий момент. Йдеться лише про зовшшнш б!к
справи, навпъ про враженпя вщ стороннього спостерыання без будь-
яко'1 спроби уевщомити впутр!шню суть вторичного явища. Буржу-
азш дослщники, уевщомивши закопом!рний, вторично необхщний
характер християшзацп Pyci, пе змогли пояспити глибипш причини,
яш зумовили та визпачили цей процес.
Язичество та християнство становлять два принципово р!зш щабл!
в розумовому постуш схщного слов’янства, подиктован! переламом
у сфер! соц1альпо-екопом!чного розвитку. Перше вщжило свш в!к
i стало мертвою схемою. Воно давно вже втратило здаттсть викопу-
вати фупкщю падбудовного явища, р!шуче не вщповщало потребам
доби, а вщтак мусило поступитися мкцем перед незр!впяно склад-
тпшою та щейпо багатшою системою. Разом з руйнуванням сощаль-
но-екопом!чпого базису первшнообщинпо! формацП повинна була
зпикпути й релйшна надбудова. Утвердження нового феодального
базису визпачило й безумовну перемогу ново! падбудови, якою за
умов середпьов!чпо! Pyci могло бути лише християнство.
Соц!ально-економ!чна структура. Утвердження ново! penirii
реально зачшало вс! прояви сощального життя. Було б помилкою
недооцшювати хоча б один б!к заради г!пербол!зацП ininoro, але
будь-яка оцшка пемипуче матиме вщпосний (точшше, пор!вняльпий)
характер. Не можемо квал!ф!кувати будь-що абстрактно, а лише
виходячи з копкретних кторичпих умов.
Християнство стверджувало феодал!зм — аитагошетичну систе-
му, базовану на визиску одн!в!’ частили сусшльства inmoio. В цьому
209
в!дношенн! нова Bipa справд! ставала зпаряддям гпоблеппя i <на-
сильства в руках експлуататор!в. IГроте феодальный лад для Pyci
IX—X ст. у nopiBHHHHi з перв!снообщипним, який давно вже став
тягарем па шляху прогресу, був прогресивним явищем. Отже, пере-
мога ново! щеологп зв’язапа з перемогою нового сусшльного
ладу.
Як щеолопчпа надбудова кожна релпйя становить собою фап-
тастичний злшок з реально! сусшлыю! структури. Первгонообщинпий
лад, базований на визнанн! (хоча б формальному) сощально! р!в-
ност! члешв общини, стверджував адекватпу pienicTb креатур влас-
пого пантеону. Icpapxin божеств мала надто умовпий i приблизили
характер. Спроба поставити пад сонмом язичеських бог!в верховне
божество — Зевса у грек!в, Юштера у римлян, Перуна у слов’яп,
Вотана у германщв, Одина у скапдипав!в, в жодпому випадку пе
дала позитивпих наслщшв. Здшснювапа на заключних етапах роз-
витку язичеських систем, тобто при переход! сусшльства до класового
устрою, ця спроба, як i всякий пал!атив, була приречепа на кшцсву
иоразку. У всякому раз!, альтернативним доповпепням повинна була
з’явитися тенденщя до обожпення реальпих поспв публ!чно! влади —
цар!в, !мнератор!в, геро'Гв тощо. Так було в найдавшших деспот!ях
Ейкумени, в античних державах; щось под!бпе вщбувалось i у вар-
варських народ!в бвропи, в тому числ! й на Pyci.
Кожна рел!г!я вщбивас (нехай в перетвореному, деформованому
вигляд!) реальну дшсшсть i становить свосрщпу проекщю земного
життя в сферу фантастичних уявлень. 1нша справа, який б!к д!йс-
ност! домшуе в кожшй конкретнш систем!. Не бог створив людину
«за образом i подоб!см сво!м», а навпаки, людипа створюс бога (або
бопв) за власним уподобанням. Вщповщно бог виступае перед паст-
вою то у вигляд! праотця-патр!арха, то воша-полководця, то феодала-
володаря.
Кожпе сусшльство прагне перенести на небо сощальну структуру,
яку воно стверджус на земл!. Християнство, яке заступило язичество,
копструювало на небесах структуру, що за своТм характером була
под!бпа до земно!. Воно визпавало складну icpapxiro падприродних
креатур, що досить добре вщповщала становш icpapxii середпьов!ч-
ного сусшльства. Кр!м верховного божества (власпе бога — единого
в трьох пюстасях), якому па земл! в!дпов!дав верховпий володар —
!мператор, король, великий князь тощо — !спував сонм небеспих сил,
як! точно повторювали icpapxiro па земл!.
«Япгольський чип» подЕтявся на ч!тко розмежоваш розряди i ста-
ни. Всього !х було три i кожпий в свою чергу под!лявся на три
категор!!, що д!стали пазву «лик!в». Перший (вищий) розряд стано-
вили серафими, херувими та престоли; другий — господарства, сили
! властц третш — начала, архангелы та янголи. В ночатковий перюд
християнства була поширепа копценщя, за якою вс! янголи визпава-
лися р!вними своею природою. Таке уявлення виникло в середовищ!
знедолених верств сусшльства, однак було офщшпо засуджепо 653 р.
на Копстантипопольському вселепському собор!. Оргашзащя «небес-
ного вошства» добре вщповщала оргашзацп «во'Гнства земного» —
210
числепним категор!ям феодал!в, в!д простих лицар!в до княз!в, гер-
цопв, графгв.
До них пеобх!дпо додати «лик святих» — oci6 земного походження,
як! протягом довго! icTopii християнсько!’ церкви систематично
поповпювали !! пантеон. Насамперед це старозавИш персонаж! —
патр!архи, суддц пророки тощо, як! жили й д!яли за багато стол!ть
до проповщ! Христа. Але й !стор!я самого в!ровчепня породила безл!ч
святих р!зномап!тного кшталту. Вопи под!лялися на аностол!в, муче-
пик!в, преподобпих (!нок!в-подвижник!в), отц!в церкви та icpei’B, що
мали особлив! заслуги перед церквою. Володимира Святославича
намагалися вщнести до «р!впоапостольних», тобто до першо! з пере-
л!чепих категорш.
Розвиненою системою небесно! iepapxii християпська в!ра, зви-
чайно, дуже !мпонувала середпьов!чшй сустльнш ел!т!. Така icpapxifl
в зворотний спос!б освячувала щлком реальпу, юридично стверджепу
icpapxiro феодального сусшльства, а ще глибше — систему екопом!ч-
них стосушпв (icpapxiro землеволодшня).
Пщкреслимо, що сама церква сприйпяла i запровадила у себе
апалоНчну багатоноверхову систему станового (й адмппстративного)
шдпорядкування. Ця система оргашчпою частиною увшшла до за-
гально! соц!алыю! структури феодал!зму: «кпяз! церкви» контамшу-
валися !з звичайпими кпязями — землевласпиками та во!нами. Icpap-
х!я православно! церкви, зокрема, визпачала три ранги: спископи
(apxicpe!), що керували певними дюцезами, тобто провшщями (епар-
х!ями), пресв!тери (священнослужител!, що мали право л!тург!!) та
диякопи (служники, тобто пом!чпики нресв!тер!в). Ц! три ступени,
в свою чергу, подыялися па групи. Наприклад, диякопський чип
включав !подиякоп!в, диякошв та архидиякошв; арх!срейський —
епискошв (енарх!в), архиепискошв (митрополипв) та патр!арх!в.
Незабаром июля свого утвореппя давпьоруська православна
церква сама перетворилася па феодального землевласника i експлу-
ататора, ставши таким чином безпосередшм елементом пашвпо!
соц!алыю-економ!чно! системи. 1стор!я давньоруського церковного
землеволодшпя в початковий перюд його р^звитку ще пе дослщжепа.
Здасться, основним джерелом його були бепефщ!! — пожалуваппя
з боку державно! влади та приватних oci6 з числа вищих феодал!в.
Масштаби цього явища за час!в до нашестя Батия падто переб!лыпеш
в тому специф!чпому р!зновид! л!тератури, який переважпо виявляв
штерес до цього сюжету.
На жаль, ми не маемо жодпих вщомостей про церковне землево-
лодшпя за Аскольда (якщо вопо шнувало, хоча е шдстави думати, що
Переяслав був митрополичим володшпям), а тим б!лыпе — протягом
тривалого перюду, коли християнство втратило значения державно!
peniri! i вщстоювало себе перед язичеством. Головним джерелом
матер!ального забезпечеппя давньорусько! церкви па той час були
милостиня та плата за треби. Десятина, пожалувапа Володимиром
у зв’язку з освяченням кафедрального храму, е першою достов!рпою
звюткою про церковп! прибутки, як!, однак, ще не здобули посес!й-
ного характеру i не включили церковну оргашзащю безпосередньо до
211
процесу виробництва. Поступово десятини вводилися в iiininx
м!стах (пасамперед — спископських) i набули уш'версальпого зна-
чения.
В!домосй про земелып беиефщп протягом XI—XII ст. нечислен-
ni, а в ряд! винадк1в пе конкретш i пе зовс!м ясш. «IIobictb временних
лй» повщомляс про дарування великим князем 1зяславом Ярославп-
чем Печерсько! гори новозасповапому тут мопастирю [250, с. 492]. Це
повщомлеппя вм!щепе шд 1051 р., але у вставит новел!, присвячений
виникпепню Печерсько! обитель В дшсност! пожалуванпя припадас
па час м!ж 1054 i 1068 рр.; це — пайдавшша згадка про монастирське
землеволодпшя в давгпй Pyci. При цьому, однак, необидно гпдкрес-
лити дуже важливу обставипу, па яку дос! не звертали увагу. Йдеться
не про поле, тобто не про земл!, придатпг для обробки шд пос!ви,
а про бросову територйо, призначепу для безпосередпього заселения.
Причому саму титьки територгю, без феодально залежпих селян.
Нестор у «Житй Феодос1я» неодпоразово згадус села, належи!
Печерському мопастирю. Вщомост! стосуються часу до 1074 р. (pin
смерт! Феодос!я Печерського) [119; 120; 122; 127; 531; 707, с. 93].
В 1патському лгтопису зпаходимо ретроспективпий запис про великий
бепефнцй Ярополка Тзяславича Печерському мопастирю; Bin оф!ру-
вав йому «всю жизнь свою» i приваты волод!ння в чотирьох волостях:
Пебльськгй, Деревськш, Луцькш та в район! Киева [250, с. 492]. Дочка
Ярополка Анастастя, дружина князя Глтба Всеславича, оф!рувала
Печерському мопастирю пять сгл з челяддю [250, с. 492—493].
В остапньому пов!домлепн1 маемо безперечний приклад феодального
землеволодпшя.
Ряд бенефщпв у XII ст. в!дом! в Новгород! — завдяки грамотам,
тексти яких дшшли до пас. Так, на початку 30-х рок!в великий князь
Мстислав Володимирович разом !з свотм сипом Всеволодом дарував
Юр’евому мопастирю село Буйц! «з данипою, i з вирами, i з продажа-
ми» [186, № 80]. Всеволод Мстиславич оф!рував тому ж мопастирю:
«Княжу рель» (полосу земл! па швдепь в!д м!ста м!ж Волховом та
оз. Мячином) [Там же, № 79] та с. Ляховичг в понизз! р. Ловать
[Там же, № 81]. Його брат 1зяслав Мстиславич надав велике пожалу-
ваппя Новгородському мопастирю св. Пантелеймона [Там же, № 82].
що, однак, складалося не з оброблюваних земель, а з прир!чковпх
упдь (луки, сшокоси тощо) [791; 792, с. 60—79].
У тому ж Новгород! Варлаам Хутипський (в миру—боярин Олек-
с!й Михайлович) оф!рував заснованому ним мопастирю св. Спаса
«землю i город, i ловища, i ножи!» [193, с. 106; 221, № 5]. Князь
Святослав Ольгович в грамот! 1137 р., яка багатьом дослщпикам зда-
еться загадковою, регламептував новгородську десятину i водночас
визпачив земелып володпшя, з яких вона мала падходити [190,
с. 244—245; 195, с. 143—145; 792, с. 80—90]. Вщома уставна грамота
Всеволода Мстиславича церкв! св. loana па Опоках («1ван!вське сто»
купц!в-вощиник1в) фшеувала мита па корпеть поп!в того храму [441,
с. 560].
1патський лйопис н!д 1160 р. згадус щльце, що належало церкв!
св. Спаса в Чершгов! [250, с. 507]. Близько 1150 р. смоленський князь
212
Ростислав Мстиславич дав уставпу грамоту па земелып володшня
м!сцевш cnapx.ii з детальним розписом ycix надходжень. Ця грамота
дшшла до нас в Konii XVI ст. разом з шдтверджувальною грамотою
першого смолеиського епископа Мануйла i додатками тзшшого часу
[627, с. 75-80].
Апдрш Боголюбський 1158 р. заклав у Володимирына-Клязьм!
кафедральпу церкву Усшння i дав !‘й «много имЪнья, и свободы
купленыя и з дапьми, и села лЪпшая, и десятины в стадЬхъ своихъ,
и торгъ десятый» [320, с. 348]. Бепефпцй був пас/пльки великий, що
пащадки Апдр!я теля його смерт! зробили спробу частково’1 секуля-
ризацп (правда, певдалу) [195, с. 144; 250, с. 598—599]. Лаврептнв-
ський лггопис повщомляе про дарувапня Печерському мопастирю
в Суздальськш земл! шлькох С1л якимось бфремом [320, с. 238]. Особа
бепеф1щанта викликала ргзн! думки в лыератур!: частина дослщпишв
ототожнюють його з ростовським епископом бфремом, inuii вважають
його боярином.
Поряд з ножалуваннями ймов!рно практикувалася й кушвля. Так,
1гумеп новгородського мопастиря Р!здва Богородиц! («Антошево-
го») — Антоши Римлянин купив у посадських См!хна i Прохна зем-
лю з точним позпаченням кордошв [792, с. 58—59]. Купча грамота
дшшла до нас в копи XVI ст. i мае безперечш ознаки шзнього
оформления (рахупок па рубл! тощо). Останне дае шдставу дослщ-
никам рахувати ’ii за фальсифшат або вщпосити оригшал до середипи
XIV ст. [792]. Гадасмо, що в основ! документа лежить автептичпий
прототип XII ст.
Найпоширеншту форму матер!алыю‘! шдтримки церкви, мабуть,
стаповили грошов! вклади або коштовност!. Так, Нестор Лггописець
у «Житп Феодошя» писав, що багато можповладщв (вельмож) при-
ходили к «немоу (ФеодоЛю.— М. Б.) благословления ради от имЪ-
пии своихъ малоу нТкакоу часть подающи имъ» [707, с. 88]. Пижче:
«кпязи и боляре прихожаахоу къ великоуоумоу Феодосию..., приио-
шаахоу емоу п'Ьчьто мало отъ имЪнии своихъ на оутЪшепие братии,
на състроепие мапастырю» [707, с. 93]. Згадуваний вище князь Гл!б
Всеславич дарував Печерському мопастирю 700 ср!бпих i 100 золотих
гривен [250, с. 492] — величезпу, як на той час, суму.
Освячуючи приватпе волод!нпя i приватш багатства, християпська
церква активно сприяла майповому розшарувапню давпьоруського
сусшльства i утвердженшо влади !мущих. Церетворившись па вели-
кого феодала-землевласпика, одержуючи презепти вщ свпських фео-
дал1в-землевласник1в, давньоруська церковна оргашзац!я стала
могутпьою опорою феодального ладу, пайактившшим чином сприяю-
чи його утверджеппю й розвитку.
Полпика. Соц!альпо-економ!чпа система становила головну шд-
валину вторичного прогресу, яка рппуче впливала на розвиток
сушильного життя. Змщпюючи феодальний лад па Pyci, християнство
тим самим сприяло i змщпеппю Давньорусько’! держави та зростапшо
и нол!тичпо1 могутности Цей процес був безносередшм виявом за-
га.тьпо!’ тепдепцП вторичного ноступу, ошйльки кожна держава, бу-
дучи полыичпою надбудовою над економ!чпим базисом, покликана
213
стверджувати його папування. Тут маемо приклад складно! взасмодп,
коли одна надбудова (рел!г!йпа) д!е на базис не безпосередньо, а че-
рез посередництво iHino’i надбудови (пол!тично!).
Формування i утвердження давньорусько! державпост! в!дбува-
лося в складшй обстановцй Русь сусщила не лише з пародами, як!
мали досвщ державного йшуваппя (В!зант!я, Хазар!я, кавказьш
краши), а й з державними утворенпями, що пароджувалися одпочас-
но й паралельно (Дунайська Болгар!я, Морав!я i Чех!я, Полыца,
Угорщина, Волзька Булгар!я); нарешт!, з числепними племенами, як!
ще Т!льки вступали па шлях формування класових вщносин або пере-
бували на стад!! общинного ладу (Литва, угро-фшськ! народи у Пад-
волжанщиш та на Швноч!, тюркськ! кочовики швденноруських
стешв).
Всередиш давньоруського сусшльства, в свою чергу, точилася
боротьба м!ж р!зними верствами населения, i зокрема, р!зпими тру-
пами пашвпого класу. Це теж вщбивалося на пол!тичному становищ!
Pyci. До адмйнстративпо! реформи Володимира Святославича Русь
являла собою надто ефемерпе утворення, що трималося на вшськово-
му авторитет! кшвського володаря. Верховна влада великого князя
пеоднаково оцшювалася у Киев! та на периферп i штерпретувалася
р!зпими верствами феодального класу, що часом призводило до зброй-
них сутичок. В кожному раз! пол!тична система, що кристал!зувалася
у ранпьофеодальшй Pyci, потребувала глибокого !деолог!чного об-
груптування, яке можпа було б протиставити локальним тенденщям
та претенз!ям.
Середньов!ччя визпавало, по сут!, едину полпичну модель вряду-
ваппя — сдиновладдя, правда, у численних вар!ац!ях й р!зповидах.
Принцип спадково! монарх!! становив найпоширенппу, але не ви-
ключпу форму державного устрою, базовапу на цьому принцип!. Ti
республшанськ! утворення, як! виникали в окремих кутках феодаль-
но! Ейкумени (як орденськ! володшня, швн!чно!талшськ! м!ста-кому-
ни, Повгородська республ!ка, Священна Римська !мпер!я гермапсько!
наци, Р!ч Поснолита, голландськ! штати, швейцарськ! каптопи i т. п.),
також були копкретними виявами одпоошбного правлшня — незалеж-
по вщ того, як називався !хшй володар — !мператором. королем,
герцогом, трое- чи гохмайстром, посадником, гопфалоньсром справед-
ливост!, штатгальтером або ще якось шакше. Вщмшшсть стосувалася
не пол!тичпих прерогатив верховного державця, а методу одержания
влади: зам!сть традицшно! спадщини в ycix тих випадках стверджу-
валася виборна мапстратура.
Кшвська Русь протягом свое! iCTopi! пе спромоглася виробити
ч!тко! системи нрестолонаслщуваппя, активно шукаючи сносдб шди-
вщуалыю! санкци кожного паступного претендента па верховну
владу. Однак сдиповладпий принцип врядування, здаеться, школи не
брався шд сумшв — попри численп! спроби якось обмежити держави!
прерогативи верховного володаря. Навпь у Новгород!, де в!д 1136 р.
утвердилася республ!канська форма правлпшя з виборшетю вс!х
маг!страт!в (князя, посадника тощо). Реальна влада великого князя
за тогочаспих умов була чи пе головною запорукою полПичпих потен-
214
цш Pyci, а вщтак Ti фактори, що активно сприяли ii утвердженню
й змщпенню, можна розглядати як прогресивн!, конструктивш по
сут! тепденцп. Християнству належало серед них одне з чшьних
м!сць.
Сувора система влади й шдкорення в небесному царств!, пропо-
вщувапа середпьовшним християнством, стала одним з головпих
важелей для утвердження щлком реального папування в царств!
земному. Виникпувши як релпйя пригнобленого люду, християнство
досить швидко трансформувалося у свою иротилежшсть. Почавши
запереченпям i засуджепням будь-яко! форми державного життя,
воно завершило свш розвиток тезою про божествепну природу вся-
ко! влади.
Тдеолопчний змшт единобожжя в сфер! полИичних реалш виявляв
себе у беззастережному стверджепш одноос!бпо! влади верховного
володаря, у дапому випадку — великого князя кшвського. Безмежний
авторитет бога небесного, вплений такими атрибутами, як всесиль-
ний, всюдисущий, всев1дючий i тому под!бне, лог!чно перепосився на
феодального монарха, який в свщомост! тогочаспого сусшльства
трансформувався в бога земного. 3 погляду абстрактно! гдег сощаль-
Hoi справедливост! ця теза може викликати заперечення. За копкрет-
них умов раннього середньов!ччя така тепдепщя була позитивною
доктриною, що стверджувала структуршсть сусшльно! оргашзацП на
противагу нерв!спому хаосу, i усталей! (а отже розумпшп й зваже-
нпш) форми класового панування зам!сть брутального деспотизму,
притамапного общинному ладу.
Розгляпемо це питания докладшше. В лИератур! тривалий час
мала поширення тепдепщя до !деал!зац!1 «первюпого комун!зму» як
системи сусшльпих вщносип, вшьно! в!д сощального антагонизму.
В цьому випадку формувапня класово! структури розглядалося як
прикрий, хоча й необхщпий факт, що утверджував початки визиску
й гнобленпя. Стародавне уявлення про «Золотий в!к» набувало, таким
чином, ново’! паукопод!бпо! штерпретацП.
Хибшсть тако! тенденцп не викликае сумшву. У першому том!
«IcTopii СРСР» читаемо: «Золотого в!ку» в icTopii людства не було
школи. Позаду рабовласництва лишилися nepBicni злидш, масов!
голодуванпя, викликана слабштю техшки колектившсть i кривава
жорстокшть родоплемпшого ладу, за якого суворим звичаям i забо-
бонам було тдкорено життя кожпо! людипи».
В тяжкий боротьб! з природою люди перемагали за умов иай-
жорстошшо! дисциплши всередин! племен i род!в, що нридушувала
будь-як! вияви шдивщуальностк Кожний член племеш, що порушу-
вав заборову, м!г бути вбитий, побитий камшням, кинутий в л!с!
або пустел!; старих i хворих, як! були обузою колективу, теж вбива-
ли або залишали вмирати самих. Кожна людипа могла бути принесена
в оф!ру богам, i иав!ть вожд! но завершенш певпого термину и!дда-
валися ритуальному вбивству.
Битви м!ж племенами, що стали часпшати па юнець первшпостц
винищували ц!л! народи: нереможених приносили у жертву або па-
в!ть з’!дали.
215
У nopiBUHimi з тими часами, падто далекими вщ щилзчно! картини
«Золотого вшу», сноха рабовласпицтва стаповить безсумшвпий крок
уперед. Тут складалася бщып стайка економша i кр!м рабовласниюв
та pa6iB була ще численшша кмыйсть вшьпих общишшюв, що
волод1ли власпим господарством. Зштавляючи первкпообщиппий лад
i рабовласпицький, можпа фигурально твердити, що за першого Bci
люди були безправними рабами колективу, а при другому вже видз-
лилися зиачтп маси економ!чно i юридичпо вшьпих людей [254,
с. 168-169].
Те саме стосуеться йзторичних ситуацш, коли па замшу первюно-
общинпому ладу приходить феодал!зм. Павнъ в ще категоричшшому
формулювапш, осюльки феодальна система б пабагато м’якшою
формою класового аптагошзму i вщкривае, перед сусшльством бктьш
нриваблив! перспективи. Але антагошстична система пе може icny-
вати й розвиватися без державно!' оргашзаци панувапня.
Таким чипом, стверджуючи феодальну державтисть, християнство
тим самим стверджувало певну свободу й чйко визначеп! права для
переважпо! бйлыност! населения, лшвщуючи полггичну ептрошю
i забезпечуючи бшып-мешп пормальпий вихщ для творчих потепцш
давпьоруського сусшльства. Паслщки яскраво вщбилися па стати встх
галузей схщпослов’япсько! культури — як материально’!, так i духов-
но!. В додержавний пер!од кожний конкретпий сусшльний орга-
шзм — община, плем’я, союз племен i т. п.— стаповив самостшну
й замкпепу одипицю з власпою системою влади й пануванпя, з влас-
пими уявлепнями про добро i зло, справедлив!сть i злочип, дозволено
й заборонепе, можливе й потртбпе тощо; за нових умов, визначених
перемогою феодальних вщносин, пол1тичпий хаос нопередньот доби
пе лише стояв поперек мапстральпого птляху тсторичного поступу;
втп приршав сусшльство на соцтальпу деструкцно, розпад та кшцеву
загибель.
Класова боротьба. В науковш л!тератур! давно стало загальпим
мшцем твердженпя, що християнство духовно пригпоблювало i роз-
зброювало пародш маси; що, заперечуючи насильство, вопо вихову-
вало покору i пасивпу позищю в житп, перетворювало людину на
раба, верного своему пашни; що пропагуючи непротивленство злу.
вопо засуджувало будь-якт вияви социального протесту й боротьби за
справедлившть; що стверджуючи посмертпу розплату чи винагороду
в потойб)чному свт, вопо тим самим вщволшало народ вщ пошуюв
справедливое™ i щастя в свт земному i т. д.
На перший погляд, под1б1и сентенци виглядають справедливими
i перекопливими. Однак лише па перший. При глибшому апалт.з!
з’ясовус.ться, що християнство пе змогло б завоювати Ейкумепу i про-
триматися протягом трьох формацш, пе втрачаючи свотх позицш,
а павпаки, невпипио розширюючи та посилюючи 1х, якби вопо втд-
значалося тою щейпою бщшетю, яку йому прпппсують адепти хиб-
ио уевщомленого «атеизму».
Християнство дшсно рнпуче i припципово засуджувало пасиль-
ство, ким би i як вопо пе застосовувалося. У тому числ! i з боку
гпобител1в. Може павИь з бйыпою перекопливктю, бо пасильпицьк!
216
V
дп пригпоблепих завжди можна штерпретувати як захист, як вщпо-
вщь на Н1чим пе винравдапе пасильство «сильпих св!ту цього».
Християнство закликало на зло вщповщати добром, але завершена
концепщя непротивленства була сформульована пе каношчпим пра-
вослав’ям, а деякими сектами i с далеким вщгомоном машхейства
з його дуалгстичиою штерпретащсю добра i зла як р1впоцшпих по-
чатк!в. Провщпою тезою християпсько! концепцп було розумшня зла
як вщсутност! добра; отже, боротьба i3 злом методом зла виключалася
самою постановкою нроблеми. Якщо па зло вщпов!сти злом, це не
перетворить його на добро, а лише помножить; кшцевий наслщок
матиме, таким чином, негативний баланс.
Християнство в CBoifi розвипешй форм! закликало пригпоблепих
до покори, але водночас воно засуджувало саме гпобленпя i, отже,
могло бути спрямовапе проти гпобителгв та визискувач!в.
Християнство освячувало сощальпий устрш, засновапий па кла-
совш та становш стратифгкацп сусшльства, але в той яге час piniyne
стверджувало piBiiicTb Bcix перед богом, що стало пщвалиною нрин-
ципово ново! сощ'альпо-етично! концепцП — теоретично! бази Bcix
сощальпих pyxie, у тому числ! аптифеодальпих та тираноборчих.
Вваягаемо, що поширепа теза про деактивну функцпо «грецько!
в!ри» с принципово хибною. Правильшше твердити, що нангвт
верстви феодального сусшльства прагнули використати деяк! тези
християпського вчення в сво!х !нтересах, вихоплюючи !х з контексту,
нерщко перекручуючи зм!ст i нехтуючи шшими, пе мепш ваягливими
i ч!ткими настаповами. Саме тут найповннпе виявилося вщзначене
вище нротир!ччя м!яг християпством як свиюглядною системою i по-
зицию церкви, що в рол! надбудовно! шституц!! ретельпо захищала
штереси класу визискувач!в.
Християнство, як i будь-яка inina щеолопчпа система класового
сусшльства, прагнуло прищепити масам щею необхщност! й розум-
ност! !спуючого ладу, осповапого на пщкоренн! одн!с! частили насе-
ления inniift. Общяпкою нагороди в потойб!чному житт! воно нама-
галося вщвести народи! верстви в б!к вщ реальпих, земних шлях!в
i боротьби за щастя й добробут.
Ствердягуючи тимчасов!сть, ефемершсть земного ягиття, суетшсть
усього поцейб!чного, християнство позбавляло людину реально! пер-
спективи, нереконувало у непотр!бпост! й безнадшпост! боротьби за
покращання життевих умов. Общяючи випагороду в потойб!чпому
свт, воно ставило головною умовою пок!рлив!сть ! непротивленство
св!ту земному, що щлком влаштовувало можновладщв, ладних усту-
пили сво!м шддаицям yci блага потойб!чного раю, аби зберегти для
себе блага земн!.
Однак зовс1М неправильно вбачати в християпств! лише цей
пасивно-пегативпий бш. Християпська концепщя була досить бага-
тою ф!лософськи i досить д!алектичною, аби протиставити доктрин!
гнобител!в не менш нерекопливу доктрину борщв проти гпоблеппя.
Тому не дивно, що практично вс! прогресивш, аптифеодальп! рухи
за доби середньов!ччя проходили пщ християнськими гаслами i, як
правило, очолювалися свящепиками та богословами. Нагадаемо
217
Вгклефа, Япа Гуса, Джона Бола, Томаса Мюнцера, Шла Сорського,
1вапа Вишенського i багатьох шших ватажшв та щеолопв народних
мае, що перетворили християнсып 1дс1 на ваниль пайактившшо! кла-
сово‘1 боротьби.
Таким чипом, християнство падихало пригноблеш маси па onip
гпобителям, давало 1м щеолопчну зброю в боротьб! проти визиску
й визискувач!в. Русь в цьому вщпошенш пе стаповила випятку.
Серед невпот групи дослщникгв набуло популярности положения,
що християнство як щеологгчпа система залишилося чужим для
пародиях мае i було сприйпяте лише в середовищ! феодально! вер-
х1вки. Чомусь визпаеться комшйментом твердження, що парод
КиЧвсько! Pyci вщдавав перевагу язичеським традищям перед хри-
стиянськими * i, таким чипом, зарекомепдував себе як темпу силу,
ворожу духовному прогресу i нешддатливу справжшй просвт.
1з незаверенного факту, що введения християнства активно сприя-
ло утверджеппю i змщпеппю феодальних вщносип, робився незако-
ном1рпий висновок: нова релпчя вигщна лише пашвному класу, а вщ-
так силомщь пасаджувалася серед пароду, який рппуче опирався
щеолопчному нововведению — аж до збройпих сутичок включно.
Була навггь сформульовапа теза щодо свосрщного «двов!р’я» Ки!в-
сько! Pyci: християнство, мовляв, було Bipoio феодал!в, язичество —
трудового народу.
Посилалися на контамшацпо християнства та язичества (поган-
ське свято Ярила злилося i3 святом тршц!, свято Купала — 1з святом
хрещення; образ бога-громовержця Перуна об’сднався з образом 1л;п
Пророка, образ «скотьего» бога Велеса — з православпим святим
Власием i т. п.). Стверджувалося, що нова Bipa, не маючи сили
оволодтти уявою широкого населения, спасувала перед язичеством
1 тому прийняла деяю його настанови [445]. У дшсносп згадаш факти
можуть евщчити xi6a що про повну i безеумшвну перемогу христи-
янства, осшльки в yeix випадках язичеськ! традицп були шдкореш
християпськими, а пе навпаки.
Дехто з дослщнишв посилалися на ремствувапня церковних щео-
лопв щодо педостатпьо! ревпост! пастви, яка, мовляв, вщдас перевагу
«бшовським шрищам i розвагам» перед вщправами в храмах. Под1бп!
сентепцн як джерело шчого пе вари; вопи лунали протягом yciei
icTopi'i християнства аж до повггтх чашв включно i вщбивають пози-
цпо релтйного екстазу, протиставленого пормальшй людськш пси-
хологи.
Теор1я класово!" диферешцаци давпьоруського конфесюшзму пе
пщтверджуеться джерелами i кардинально розходиться з реальними
фактами. Як ми вже зпаемо, христианство па Pyci почало пабувати
спонтанного поширення ще вщ тих часлв, коли пе шпувало усталено!
системи класових вщносип, сформованих експлуататорських сташв,
* «...христианство укрепляется не среди парода, парод долго оставался
даже уже крещенным по сути дела язычником, что отнюдь пе умаляет до-
стоинств русского народа, а среди господствующей верхушки, все теснее и тес-
нее сплачивавшейся вокруг князя» [381, с. 340].
218
1
власпе держави з притамапним !и апаратом пасильства. 3 другого
боку, якась частина феодал!в протягом тривалого часу залишалася
язичеською. Отже, боротьба двох релшйпих систем мала пе м!жкла-
совий, а середкласовий характер.
Тому не можна беззастережпо твердити, що давпьоруська фео-
дальна снята нав’язувала християнство народу силою; вопа прагнула
використати його догматичш пастанови для ствердженпя й посиленпя
своей могутност! й папування. Щлком зрозум!ло, що таке використан-
ня стало можливим лише за умови широкого (а пе нав’язаного)
прийняття ново‘1 в!ри верствами пароду, а отже визнапого авторитету
християпського вчення. Для впутршпього язичника Bci християнськ!
настанови залишалися пустопорожшми декларациями, позбавлеиими
жодно! реально!" сили. Щоб убоятися християнського бога, необхщпо
в нього в!рити -- елементарпа в сво!й безсумшвпост! теза, яку чомусь
забувають адепти псевдоатетстичних концепщй.
Сказапе докоршпо змшюе розумшпя процесу, зовшм по-шшому
розставляючи сощальш акцепти. Звичайно, релМйпа реформа Воло-
димира пе обходилася без ексцесйв (застосувапня збройпо! сили, як,
скаж!мо, у Новгород! [653, с. 112—ИЗ] або в Ростовсыйй земл! [180,
с. 200]), але ix сощальпий зм!ст був пе таким примггивпим, як зда-
еться шанувальникам вульгарного сощолопзму. I вже зовс!м безшд-
ставпими здаються посилання на спорадичт антихристиянськ! акцП"
(напевно, спровоковаш д!ями аж шяк пе релшшного кшталту), що
вщбувалися в пор!впяно п!зн! часи в глухих кутках краши. Напри-
клад, убивство печерського нодвижника-Micionepa Кукин у В’ятицько-
му Пол!сс! десь на передам! XI i XII ст. [285, с. 494]. Под!бп! казуси
здатш лише пщтвердити загальну картину. В межах колишньо"! Ро-
сшсько!" iMnepii язичеськ! звича!" па далеких околицях про!спували
до початку XX ст., що, однак, не завадило 1й бути кратною право-
славною.
Рухи волхв!в. Безумовпо, сощальш виступи, забарвлеш релшшни-
ми мотивами, заслуговують на пильну увагу. Йдеться про два рухи
волхв!в, вщзпачет у лйописних джерелах i безпосередпьо пов’язаш
з гострими ускладпеппями сощалыю"! обстановки в Kpaiiii. Цим ви-
ступам присвячепо значпу лйературу [34; 159; 265; 266; 379; 380,
с. 33—34; 395; 674, с. 64—81; 114—129; 722], але й дос! не вс! пи-
тания розв’язаш достатпьо.
Перший виступ вщбувся у Суздальськш земл! у 20-! роки XI ст.
Bin стаповив собою далеке вщлуппя м!жусобпо"! боротьби Ярослава
Мудрого з Брачеславом Полоцьким i Мстиславом Тмутаракапським
[250, с. 135]. Другий — мав м!сце у Ростовськш земл! та па Б!лозер!
У 1070—1071 рр. i був спровокований пол!тичпими под!ями 1068—
1069 рр. (поразка руських княз!в вщ половщв, пародне новстапия
У Киев!, польська штервенщя, селяпськ! заворушеппя па Китвщиш
тощо) [Там же, с. 156—171]. Обидва повстаппя очолювалися волхва-
ми, а отже проходили пщ релшйними гаслами. Вщповщно до загаль-
нопоширено! штернретацп прийпято твердити, що повстапц! захища-
ли язичество проти силомщь нав’язувапого, осоружпого християнства.
У давньоруських текстах словом «вълхвъ», «волъхвы» позпача-
219
ються язичесью жерщ, протиставлеп! християнському духовенству
[641, с. 382—383]. «Волхъвание» — обрядов! та ритуальш д!!', вщмпш!
вщ християнсышх [Там же, с. 381—382].
Пе пщлягас сумшву, гцо снравжпьою причиною вистушв у обох
випадках стали момеити соц!альпо-економ!чного порядку (педорщ,
голод, здирства визискувач!в), а також послабления центрально!'
державно! влади за умов м!жусобно! боротьби. Повстанщ нищили
«стару чадь», тобто представниюв феодального класу, звинувачуючи
!х у нриховуванш продовольства. Гдеолотна оболопка лише прикри-
вала собою б!лып глибок! i гостр! конфлшти. Вона й дос! залишасться
наймепш розробленим аспектом проблеми.
На жаль, щеолопчна концепщя волхв!в у 20-i роки XI ст. в дже-
релах залишасться иероз’яснепою, але ситуащя 70-х рок!в сприятли-
впна для досл!дник!в. Л!тониси донесли до нас груптовпий виклад
свосрщпого богословського диспуту ватажшв повстання з Яном Ви-
шатичем, який придушував Бшозерське повстання. Завдяки цьому
стае зрозумшою рел!гшпа платформа повсталих. Вона протир!чить
погляду па волхв!в як на репрезентантов старого язичества.
Повстанщ аж шяк не були апостолами багатобожжя. Вопи визпа-
вали единого бога i протиставлепого йому диявола. 1м’я «антихрист»,
вживапе пими, ясно евщчить, що маеться на уваз! бог християпський.
Проте штерпретащя обох креатур набрала у свщомост! волхв!в досить
специф!чного змосту, далекого вщ каношчпих християнсышх уявлень.
Це — класичпий вияв так званого народного християнства з яскравим
забарвленпям машхейського кшталту.
Машхейство, що було свосрщпим сплавом рапньохристиянських
погляд!в та зороастризму з його завершении дуал!змом, знаходило
широке визпанпя серед народних мае за доби раннього середпьов!ч-
чя, породжуючи числептн cpeci, секти i школи, як! вважали себе
християнськими, але насправд! !стотпо вщр!зпялися вщ прийпятих
капошв (павлйпанство у В!заптн, богом!льство в Болгар!!' тощо). Ц!
рухи мали демократичпий зм!ст i вщбивали класову боротьбу, зака-
муфльовапу релтйпою оболопкою. В щеолоПчпому план! це була
спроба демократизацП складно! i малоприступно! для неосв!чеио!'
маси християнсько! догматики.
Викладена в л!топису копцепщя волхв!в вщзначасться досить
низьким р!впем ф!лософсько! думки. Дивуватися цьому пе варто,
осюльки йдеться про свНоглядпу творчшть сусшльпих верств, по-
збавлених можливост! використати досягнення свИово! теоретично!
думки. Скоршге вартий уваги той факт, що щеолопя повсталого се-
лянства впявилася здатпою створити оригшальпу систему, виявивши
пезалежшеть мислення i творчо! уяви вщ загальповизнано! шерц!!.
Звичайно, в цьому не можна вбачати наслщок безносередпього впли-
ву павл!к!апсько! або богоапльсько! cpeci. Навряд чи рядов! мешкапц!
далеко! Надволжанщипи мали належне уявлення про щ рел!гшн!
теч!!. Викладена в лИопису схема стаповила собою паралельпе яви-
ще, породжепе схожими умовами сусшльного розвитку за доби
раннього феодалтзму, чи! нротир!ччя набували значения провщного
фактора сощально! еволюц!'!.
220
Головною тезою вчення, проиаговапого волхвами, був машхей-
ський дуал!зм добра i зла як пезалежних сил, репрезептовапих обра-
зами бога i диявола. Ще у XIX ст. у мордовського народу !снували
добрий бог Чамнас i злий — Шайтан, що перебували в стан! в!чпо!’
боротьби й суперництва [404, с. 439—440]. Серед переказ!в цього
циклу особливо цгкавим с сюжет про створенпя людиин з рушника,
украдепого Шайтаном з небесно! лазш Чампаса; в пш бачимо пряму
решпку лпописшй верен, де теж ф!гурус «небесна лазпя» та «ветош-
ка», якою бог витирае т!ло. Людина сво’Гм !снуванпям зобов’язана
обом протидпочим силам: Шайтап вилшив шо, а Чамнас вдунув
у нього душу — вар1ант, властивий майже уйм народам евггу.
Дослщпики, як! звертали увагу на зб!г л!тописного оповщанпя
з мордовськими переказами [290, с. 302—303; 722, с. 77—78], за
першоджерело брали язичеськ! традицп до!сторичпих фшно-угор-
ських племен Надволжапщини, тод! як зв’язок, напевно, був зворот-
нш. Фшсоваш у XIX ст. етпограф!чп! матергали евщчили про далекий
пережиток самобутпього машхейства волхв!в — антитезний вияв
християнства, по-своему переосмислепий мордовським пародом.
Одшсю з рис, що об’еднують викладепу волхвами концепции
з павлпйапством i богомшьством, е тепдешця до м!фолог!зац!1 6i6-
лшпих сюжет!в i перетворенпя християпства в оповщпу систему.
Насамперед до персошфшацп абстрактно! ще! бога як конструктив-
ного початку, i диявола як деструктивно! сили в копкретш образи
антропоморфних гстот з уйма властивими людиш чеснотами й вада-
ми. В промов! волхв!в така тендепц!я доведена до крайпьо! меж!.
Звичайно, в под!бн!й матер!ал!зованост!, заниженост!, заземле-
пост! образу вищо! гстоти бачимо певпий i прозорий соцгальний
зм!ст. Тут виявляе себе стихшие тяжшня до демократизац!! вйс!
iepapxinuoi системи феодального сусшльства, верхшй ярус якого
в!ддано богу. Практичну штернретацпо тако! тепденцП в т! часи
уявляли тыьки як повернепня до старих общипних порядшв, коли
м!сце феодала займав виборний старшшипа (той же волхв). За умов
завершепого феодал!зму така програма мала реакцшний характер, бо
тягла сусшльство назад.
Б. О. Рибаков висловив думку, що волхви пе прагнули до змши
социального ладу, а тшьки до перерозиодглу сусшльного продукту
[539, с. 438; 542, с. 38—39]. Це зауважеппя справедливо, але недостат-
ке. Дшсно, виншцеппя «старо! чад!» виходить за рамки «перерозпо-
д!лу». Отже, социальна програма волхв!в передбачала пабагато ради-
калышп! заходи: ф!зичпа лшвщащя феодального класу реально
означала б i лшвщацпо феодального ладу.
Етика. Великий вплив па евщомють середпьов!чпого сусшльства
(в тому чпел! й на Pyci) християнство мало в сфер! моральпо-етичпих
щей. У кваз!ате!стичпш л!тератур! прийпято ганитп християнську
мораль як святепницьку, викривати лицем!рство й ханжество !! адеп-
т!в, двосдушшсть служптел!в християнського культу. При цьому пе
береться в рахупок елемептарна !стипа, що дискредитащя (пав!ть
заслужена) конкретних ноенв ще! пе може заперечити саму щею.
Звертаючись до питания про паслщки християтзацп в сфер!
221
моралыто-етичних в!дносип, маемо на уваз! не ощнку конкретпих
формулювань (заповедей): вони пе дуже оригшальн! й, зрештою,
ведбивають загальполюдську модель, безсумшвну в сво!й загальност!
та елементарностк Йдеться про переворот у поглядах па життя, пере-
ощнку цшностей, що було безпосередшм наследном християшзаци.
Чимале значения в цьому поседала нова концепщя, що ввдводила
духовному життю людини зовС1М innie м!сце, ашж то було в дохри-
стияпськ! часи.
Ранне середньов1ччя («епоха великого переселения наро/цв») —
доба папування грубо’! ф!зично! сили. Варварський св!т, звитьпившись
вед обмежепь, як! па нього прагпула накласти рабовласницька фор-
мащя, пе дуже схилявся перед досягпепнями антично! цивипзацп.
РуТни мют 1 храм1в, палаюч! б!бл!отеки, зпищеп! твори мистецтва
позначали шлях творщв нового феодального св!ту. Найвидатшпп
твори ще!' доби — «Шспя про Ролапда», «Шспя про шбелунйв», скап-
д!навськ! саги — ведбивають стверджений мечем i вогнем культ фь
зично! сили, введено!’ в абсолют: во!п як едеал i еталон людипи.
Чим хизувався «благородний лицар»? Як! доброчесност! його
прикрашали? Сила й витривалкть, хоробркть i мужп!сть, умшня
володйи зброею та вправно триматися в седлц в!рп!сть сепьйору
й куртуазний культ «прекрасно! дами». Под!бш ущербш уявлення
про едеал людсько! вдачц убогий «кодекс чест!» пабули поширепня
й серед молодого феодального класу давпьо! Pyci.
Християнство несло 3obcim !нший погляд па цю проблематику.
Виникнувши як едеолопя сусшльного дна, як рел!г!я скривджених
i знедолепих, вопо ycieio своею суттю було спрямоване проти сощ-
ально! несправедливост!, гноблеппя та насильства, стверджувало
сощальну р1вн1Сть ycix перед богом, одпаков! права й обов’язки (зви-
чайно, в сфер! етичних, а не класових ведпосин), а головне — повну
свободу вибору й поведшки. Розплата за той виб!р i поведшку мала
наступити в потойб!чному свт.
Отже, етичпа платформа християнства являла собою принципово
пову доктрину, р!шуче протиставлепу доктрин! варварського св!ту.
Християпська д!алектика зум!ла перенести етичну проблему з царипи
зовпшппх зв’язюв i стосушив до сфери внутршшього «я» людипи.
Доти мораль розглядалася як фактор, нокликапий регулювати ведно-
сини м!ж р!зними шдиввдами, дрлаючи !хпю волю в !м’я сустльпих
потреб та штерешв. Людина яЩруб’ект етичних припцишв розгляда-
лася у !! стосупках з шшими особами. Тепер проблема була сфоку-
сована всередину особистост!. На перший план висупулися взаемини
кожного 13 самим собою, подолання внутр!шпьо! сваволй
Теза внутр!шньо! суперечпост! людсько! природи була величезним
досягненпям суспшыю! думки. Для епохи рапнього середпьов!ччя це
був справд! революцшний переворот у сведомостЕ Рання повчальпа
л!тература (Лука Жидята, Феодосш Печерський) у наш час виглядае
надто примйивною i елемептарною в сво!х рекомепдащях. Проте
необхедно враховувати час, коли вона виникла. Цьому ж служили
й деяк! християнськ! шститути, як! сьогодн! викликають паршапня
критишв, ладних оперувати позашторичними категор!ями.
222
Так, шститут чернецтва й аскетизму, спрямований проти впут-
piinnix !мпульс!в, подиктованих ф!зичною природою людського орга-
шзму, в наш час здаеться безглуздим й протиприродпим. Па початку
свого випикнеппя мопастирц однак, вццгравали зиачну роль у ствер-
дженш нового розумшня сут1 людського буття. Давньоруськ! столп-
ники, затворники, схимники тощо, демонструючи торжество духу над
плом, певним чипом ор!снтували св!дом!сть широко! публши. Зви-
чайно, це пе могло стати загальпим модусом життево! поведшки та
предметом паслщувапня (в цьому й пе було розумпо! потреби), але
!хнш приклад активно сприяв виробленпю категоричного !мперативу,
прагпепню хоча б до деяко! м!ри стримувати не контрольоваш розу-
мом i сумлшням !мпульси.
Такш же мет! служили й обрядов! вщправи. В XI—XII ст. з при-
воду рол! молитви, поста та !нших ритуальпих самообмежепь в житт!
людини па Рус! точилася дискушя. Частина щеолопв (наприклад,
Кирило Туровський) надавали !м самодостатнього значения, ствер-
джували !х як необхщпу передумову спас!нпя душ! та самощль
поведшки благочестивого християпина. 1нш! (Володимир Мономах)
вважали дотриманпя обряд!в лише способом духовного самовдоско-
налеппя, вихованпя в людиш впутрйпньо! дисциплши. Головпою
умового спасшня проголошувалося послщовпе дотриманпя етично!
доктрини християнства, вт!лепо1 у Канон.
Св!тогляд. Осюльки християнство е !деолог!чпою системою, то,
оцшюючи його, не можна обшти свИоглядпий аспект. Тому звернемо
особливу увагу па фкчософський зм!ст нового в!ровченпя. В цьому
папрямку в радянськш л!тератур!, па жаль, зроблено небагато.
Християнство мало пе т!льки релпчйпий, а й фшософський зм!ст
! стаповило собою, насамперед, оптолойчну систему. Власне, будь-яка
форма pejirii' переслщус в основ! аналопчпу мету. Точтше, вона
завжди постас завдяки прагнепню людипи осягпути законом!ршсть
i иершопричипу св!ту. Приймаючи в!доме визначепня penirii, запро-
ионоване Ф. Енгельсом як «фантастичне в!дображеппя в головах
людей тих зовншппх сил, як! панують над ними в !х повсякдепному
житт!» [Маркс К., Енгельс Ф. Твори.— Т. 20.— С. 309], розкриваемо
внутрнннш сенс явища саме як свИоглядпо! системи, що мае в!д-
пов!сти па сакрамепталып питания: що, зв!дки, чому i як?
Невмшпя дикуна правильно зрозумИи павколишню природу
породжували фаптастичн! уявлення, в яких «земн! сили пабирають
форми неземпих» [Там же], i де штучш конструкцп мали компепсу-
вати вщеутшеть реальпих знапь об’ективного буття. I за доби палео-
л!ту людипа прагпула якось пояснити все те, що оточувало Г!
в повсякденпому шнуванш. Головпим досягненням первюно! доби
було уевщомлеппя закопом!рност! павколишнього св!ту. Людипа за-
сво’ша попяття причини i зрозумша взаемозалежшеть явищ: одне
законом!рно викликае друге. Осягнувши щею причинного зв’язку,
вона почала шукати пояснения для кожного явища, кожно! реч! та
процесу.
Воображениям ц!с! передпосилки па найранппих стад!ях розвит-
ку людського сусшльства е факт виготовлення знарядь виробництва.
223
Лдже для того, щоб зробити шструмепт, необхщно розумИи зв’язок
м!ж затратами часу i сил на його виготовлепня i тими зручностями,
як! те зпаряддя забезпечить в npopeci трудових д!й. Саме в цьому
полягае нрипципова вщмпппсть пайприм1тивн1шо1 свщомосп дикупа
в!д нсих1чних процес1в нав!ть пайрозвипенппих тварип.
В переважнш бшыпосп правильно зрозум!ти причину копкретпих
явищ nepeicHa людииа не вмша, тому вопа у всьому вбачала вияв
деяко! тасмничо! вол1, под1бно! до людсысо!', але набагато могутш-
moi. ТИколи шзшше гносеолопчш кореш 1деал1зму пе виступали так
вщверто, як в цю, найстар!шу, пору людсько! icTopii'. Так зароджу-
вався aniMi3M. Кожпа pin одержала свого духовного двшпика — mic-
тичну причину, що е пайдавшшою фшософською системою свиу.
Далыний розвиток сусшльства прив!в до пових техшчпих завою-
вань, а вщтак — до глибшого засвоепня буття людською свщомютю.
Кожпе розв’язане питания ставило илька нових, що чекали свого
вир1шеппя. Розвиток виробництва i сусшльпих вщпосин збагачував
досв1д людипи, розширював ii кругоз!р, помпожував реалып знания,
що, у свою чергу, сприяло далыному розвитку фшософп. Людина
почала систематизувати власш уявлеппя про дшсшсть, нрагнула
узагальнити ix. Якщо paninie кожпе копкретпе явище мало свою
окрему, так би мовити, персопальпу, причину, то тепер схож! явища
об’сднуються сильною причиною. Бог грому — сшлыта причина ycix
блискавиць; бог л!су — Bcix дерев i рослип взагалц бог води — Bcix
р1чок та водоймищ тощо. Так формувалися паптй’зм в його nepnicno-
му розумшш (обожпенпя сил природи) та його своерщне вщга.тужеп-
пя — тотем1зм.
Тотем вистунас узагальнепою причиною (родоначальником)
якогось виду тварин та й само! людини — первюного мисливця, який
пщ пе павчився протиставляти себе тварипному CBiTy i вбачав у пьому
пайближчих родич!в i брат!в.
Для доби рапнього зал!за характеры! досить складш щеолопчш
уявлепня. Саме в цей час формуеться м1фолог!чиий св1тогляд, що
прагпе надати уявлепням про св!т сюжетно-оповщного характеру.
Тут вбачасмо пачебто зворотшй рух — вщ абстракцП до конкретности
Сшфсьш гепеалопчш легенди, переказаш Геродотом [Herod. IV,
13-15; див.: 328, 1947, № 2, с. 258—261], свщчать, що населения
namoi краши пе було винятком.
1деолопя схщних слов’ян доби общинного ладу виявилась у язи-
чеських культах. Давньорусько язичество було свИоглядом тогочас-
ного сусшльства i памагалося па свш кшталт поясшгги навколишшй
св1т. ПантеУзм язичесько’1 щеологп становие першу, ще дуже паТвну
натурф!лософ!ю давшх слов’ян. Кожпий м1фолопчиий персонаж
уособлював певну силу природи: Дажбог — небо, Хоре — сонце, Пе-
рун — блискавку, Стрибог — вИер, Сварог — вогонь тощо. Давпьо-
слов’япська космогошя прагпула пояспити осповш сили природи,
добре вщом1 нашим предкам завдяки ixnifi трудовш дуальность
Перел1чеш креатурп так чи шакше мали вщпоптенпя до виробпи-
цтва, бо уособлювали природы сили, з якимп лгодина взасмод1Яла
в процес! труда, вщ яких бйтыпою або мепшою Mipoio залетав добро-
224
бут сусшльства. До так звано! неолпичпо! революцП, коли кнували
лише привласнювалын форми господарства (мисливство, рибальство,
збиральпицтво), людина розселила бопв переважпо у лк!, камеш,
водоймищах.
Перехщ до вщтворюючих форм господарства (землеробства)
докоршно змшив ситуащю. Тепер насл!дки пращ людини залежали
вщ метеоролопчних явищ. Небо давало життедайний дощ i зашпдню-
ючий в!тер, але вопо ж могло побити посгви градом, вразитп ix посу-
хою, знищити певчаспим морозом. Тому й боги хлхборобськнх племен
переселилися на небо.
Одпак язичество, якщо розглядати його як онтолопчпу систему,
не спромоглося шдпестися до мошстичпого погляду на св!т. Воно
пропопувало хаос i дезоргашзащю пантеону, в якому численш персо-
наж!, над!лен! людською вдачею та гндивщуальним характером, де-
монстрували безмежну сваволю й нримхи. Ептрошя тако!’ системи
рппуче протистояла структурпост! державпо! оргашзацп.
Християнське единобожжя вперше дало нашим предкам !дею
мошстичпого ВсесвИу, в якому пеосяжна численшсть i розматсть
копкретпих виявхв буття зв’язан! единою першонричипою. Так про-
цес пеухильно! абстрапзацп дктав свое завершения. Вже сама по
соб! 1дея едино! причини об’ективпого св!ту становила велике досяг-
пеппя фшософсько! думки незалежно в!д копкретних штерпретащй
та суто практичних висновк!в. 1нша р!ч, що ця нершопричина або
першоосиова мислилася як духовна сутшсть, а отже, християпська
оптолопя (базовапа иа неоплатошзм!, гностицизм! та шших системах
шзпьоантично! ф!лософ!1) мала послщовпо щеалктичний характер.
Однак, як зазпачалося, альтернативи па той час не можна було спо-
д!ватися: перш! завершен! матер!ал!стичш системи з’явилпся лише
у XVIII ст. У paninii часи маемо лише матер!ал!стичш елементи
у складних i, як правило, суперечливих системах («л!шя Демокрита»
в античтпй фшософп, деяк! штернретацп ном!пал!зму в середпьов!ч-
нш схоластищ). Такого роду паростки матер!ал!зму, лерекрит! зови!
христпяпською оболонкою, нростежуються i в Кигвсьшй Pyci (Клим
Смолятич).
Язичество пригноблювало людську душу, виховувало страх перед
силами природи. Християнство звшьпило людипу вщ того страху.
Д. С. Лихачов писав: «Страх перед стихшними силами природи, ти-
повий для язичества, в основному пройшов. З’явплась свщом!сть
того, що природа дружня людин!, що вопа служить ш» [355а, с. 7].
Християпська д!алектика, активно використапа давпьоруськими
фшософами i публщистами, стала базою для числеппих (часом ц!ка-
вих) побудувапь. Це, в свою черту, послужило запорукою швпдкого
прогресу в галуз! творчого життя, забезпечивши розкв!т давньо-
русько! культури.
Позитивна роль християнства в облает! культурного розвитку
Давпьорусько! держави иеодпоразово зазлачалася в л!тературь
Стверджуючи активпу роль християнства у розвитку писемност!, ль
тератури, знания, мистецтва, архггектури тощо, деяк! автори, однак,
переходить межу, за якою починаеться викривлення кторичпого
225
процесу. У них виходить, що тшьки завдяки християнству Русь лета-
ла все це в готовому вигляд! з BisaiiTii як иереосмислену спадщипу
антично! цивипзацп. Особливо грнпила цим дореволюцшпа паука,
але i в радяпськш лИератур! часом зустр!чаються необережш форму-
лювання *.
Тут бачимо принайми! дв! засадпич! похибки. По-перше, вс! куль-
туры! досягпеипя Pyci розглядаються як паслщок запозичеппя чужих
традицш; здатшсть давньоруського пароду до спонтанного розумового
доступу педооцшюсться або й зовс!м шноруеться. По-друге, зовс!м
пев!рно вважати християнство за единий важьть для поширення
в!.зантшсько1 цивипзац!! на Pyci. Звичайно, сх!дпа церква активно
сприяла засвоспшо основних досягпень свггово! цивШзацп. Проте
i без не! вони могли стати (i немипуче стали б) падбанням давпьо-
русько! культури. Араби, скаяймо, не були християнами, але пабутки
антично! фшософп та пауки засво!ли непогапо; подекуди нав!ть
грунтовпппе за християнську бвропу, бо пад ними не тяжша химера
еретичного жупела «язичесько! аптичност!».
Висловлеш застереженпя не зшмаготь само! теми. Лопкою речей
християпська церква стала головною нросвттницькою шститущею па
Pyci. Активпий поступ творчо! пращ пеминуче ставив питания про
вившьнення oci6, зайнятих нею, !з сфери матер!ального виробництва.
За тогочаспих умов единою оргашзащею, здатною розв’язати цю проб-
лему, була церква, яка добре усв!домила значения розумово! пращ
в ycix сферах сушильного життя.
В мопастирських ст!нах концентрувалися основы! кадри тогочас-
них ученых, письменнивдв, публщисНв, художпиюв, арх!тектор!в
тощо. Студшський статут, запроваджений па Pyci у другш половит
XI ст., зобов’язував монастир! заводити у себе б!блютеки, скриптор!!,
школи, iKOHoiiHcui майстерш, шпитал! й inini заклади. Серед мопа-
стирських осередвдв па Pyci перше м!сце належало Кисво-Печерсько-
му, який став чи пе пайвизначпппим зосереджеппям давньорусько!
культури. 3 ним зв’язапа д!ялыпсть ряду видатних публщисНв
(Феодошй Печерський, 1аков Мп!х), шторшпв (Пик!н Печерський,
шумен 1ван, Нестор ЛИописець), митщв (Ал!мтй, Григорш), л!кар!в
(Агашт) та багатьох шших.
Поряд з чернецькими оргашзац!ями функцюнували культуры!
осередки при арх!ерейських кафедрах. Найвизпачшшим серед них
був Софшський гурток кпижник!в, засновапий у Киев! Ярославом
Мудрим i очолепий Тларюном. Под!бп! колективи кнували й в бага-
тьох списконських м!стах (Новгород!, Смолепську, Перемишл! тощо).
Таким чином, якщо не можемо визпати християпську церкву за
дем!урга давньорусько! культури, то в кожпому раз! не шдлягас
сумшву, що за копкретпих умов доби саме вопа взяла на себе м!с!ю
головного стимулятора, оргашзатора й координатора цього процесу.
Духовпе життя краши розвивалося шд епдою церкви, яка, зрозумшо,
прагнула використати культурний процес у власпих штересах.
* Пайб1льш рельефно ця тепдепщя виступае щодо писемност! [241; 242;
243; 401; 402; 699; 700; 715].
226
Найважливштим фактом в icTopii культура рапньо! Pyci було
виникнепня писемност! та поширення грамотност!. В цьому бачимо
вир!шальну умову i шдвалину культурного поступу. Як вщомо, схщ-
нослов’янська писемн1сть формувалася задовго до офщшно! христия-
н!зац1! краши i незалежно вщ не!, але використовувалася переважно
для суто практичних потреб (ддлова переписка i документами).
Припципово важливим етапом була поява книжност! у середин!
IX ст. Саме тод! Русь починае створювати власпу церковпу л!терату-
ру i започатковуе л!тописаипя. Отже, писемшсть на Pyci виникала
поза сферою церковного життя, але вщ певного моменту (ймов!рно,
вщ 860 р.) церква взяла цю справу до сво!х рук. Дальпшй розвиток
давньорусько! кпижпост! здшснювався в рамках християнсько!
щеологн.
Завдяки писемност! з’явилися широк! можливост! для популяри-
зацп щей, що пароджувалися в давпьоруському сусшльств!. Громад-
ське значения книжок було добре засвоене нашими предками. «Книги
суть рши, що наноюють Всесв!т»,— писав ки!вський л!тописець [250,
с. 140]. Завдяки книгам зпикали часов! й просторов! кордони; ще!
дштавали можливкть далеких мапдр!в; думка, висловлепа колись
1 кимось, будучи записаною, переживала свого автора. Русь широко
засвоювала иабутки антично! Ёйкумени. Виникнепня оригшально!
л!тератури також стало можливим лише завдяки писемност!.
Поширення грамотпост! у Ки!вськ!й Pyci було грунтовпшшм, шж
у быыпост! европейсышх кра!п. Особливе значения для обгрунтуван-
пя ц!е! тези мало вщкриття берестяпих грамот пщ час розкопок
Новгорода [35; 229; 729 та in.]. Так! грамоти виявлено у Впебську
[223], Смолепську [6; 7; 8], Чебоксарах [115]. Береста в!д!гравала на
Pyci таку саму роль, як nanipyc в бгипт! або навощен! таблички
у стародавпьому Рим!. Ц! грамоти вщбивають повсякденне, побутове
застосуваппя писемност! широкими колами населения (аж до селян
включпо). Отже, грамотшсть у Ки!вськш держав! за доби середньо-
в!ччя не була перевагою самого т!льки духовенства; вона охоплювала
не лише феодал!в, а й демократичн! верстви народу.
Сказано пщтверджують й численш графт, виявлеш на стшах
давпьоруських буд!вель (пасамперед, храм!в) та на окремих речах.
Чимало паиис!в залишепо ремкшиками, купцами тощо [150; 153; 400].
Снособи поширення грамотпост! й знапь на Pyci були р!зпомашт-
н!. Елемептарн! школи кнували, напевно, в бшыиост! великих
населепих пупкйв. У головних м!ських центрах виникали учбов!
заклади вищого типу, як! готували вчених. Про ки!вське училище
вже йшлося. Кр!м того, е вщомост! про аналопчш заклади в Смолеп-
ську [655, с. 123—124] та Володимир!-па-Клязьм! [320, с. 442—444,
655, с. 206]. Ц!лком можливо, що вищ! школи шнували також у Нов-
город!, Полоцьку, Галич!, Чершгов! та шших' удшьпих столицах.
Кр!м загалышх шк!л па Pyci практикувалося й приватно павчан-
ня, про що також е деяк! вщомост!. Так, в «Житп Феодошя Печер-
ського», написаному Нестором Жтописцем, розповщаеться, що май-
бутнього подвижника в дитипств! вщдапо «па оучепие божествЪных
книгъ единому от оучитель» [707, с. 75]. 3 цього випливас, пщ
227
в Курську в нерппй половин! XI ст. одночасно працювало дешлька
вчител!в. Важливим осередком осв!ти були б!блютеки, яких па Pyci
створювалося нимало — як державних, так i приватиих. Першу
з числа в!домих заспував Ярослав Мудрий у 30-х роках XI ст. [250,
с. 141].
Церква активно сприяла розвитку давпьоруського зодчества та
образотворчого мистецтва. Бйчышсть муровапих споруд, зведепих
иротягом X—XIII ст. на Pyci, були храми, щедро прикрашен! мопу-
ментальпим та гкопоииспим живописом.
Культура Ки’1всько1 Pyci вистуиала як частка едино! середпьов!ч-
но! цивипзацп, шдкоряючись тим закопом!рностям, що були властив!
остантпй, незалежпо вщ нацюпальних особливостей i специфши. На-
самперед це стосусться сусшльно! думки, яка в усш бвроп! розви-
валася шд безносередшм впливом християпсько! щеологп.
Але нанувапня релпчйних щей нерщко перетворювалося на зов-
1пшню оболопку, за якою ховалися не т!льки вщмшш, а й протилежш
за зм!стом тези. Мислител! середньов!ччя через безроздЬтьне папу-
вання церкви повипш були дотримуватися християпсько! форми
незалежпо вщ реального змгсту власпо! копцепцП. I якщо пропопо-
ваи! тези пе щастило пщКпати пщ каноп, то доводилося припасову-
вати caMi каношчн! пастанови до обрано! схеми. А вщтак ставала
пемппучою еволющя самого християнського вчення. Тому вс! щеоло-
rinni течи та рухи так чи пгакше нерекривалися богослов’ям. Ф!лосо-
фи й нублщисти памагалися збер!гати формальпу удавашсть офщшно
стверджепо! доктрипи, яка, однак, пе просувалася дал! застосування
звичпо! церковно! фразеолог!!. Вщступи вщ каношчних формулювань
набирали форму ересей, тобто зови! теж одягалися в релпчйш шати,
хоча стосувалися здебшыпого пе так церковпих, як загалыюсусгпль-
пих проблем.
1з сказаного винливас ще один важливий висповок.
Християнство у Давпьоруськш держав! утвердилося як надбудова
над феодалышм базисом. Доки базис був прогресивиим, то й надбу-
дова мала прогресивний характер. В ход! дальшого сушильного
розвитку феодал!зм поступово втрачав значения прогресивно! систе-
ми, перетворюючись па консервативну, а дал! й реакцшну силу, пере-
ростаючи у власиу нротилежшсть. Вщповщно й християнство
набирало консервативного та реакцшного зм!сту. Д!алектичпа супе-
речлив!сть поглиблювалася, з’являлась нова як!сть. Так було в ycix
середньов!чпих крагпах. Однак ця проблема вже виходить за хропо-
лопчн! меж! КиТвсько! Pyci й потребуе спещальних дослщжень.
ЦИТОВАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Абегян М. История древнеармянской литературы.—Ереван, 1948.— Т. 1.
2. Абрамович Д. И. Жития святых мучеников Бориса и Глеба и службы
им.— Петроград, 1916.
3. Авдусии Д. А. Варяжский вопрос по археологическим данным //
КС ИИМК,— 1949.— Вып. 30.
4. Авдусин Д. А. Гнездовская экспедиция // КСИИМК.— 1952.— Вып. 44.
5. Авдусии Д. А. Гнездовские курганы,—Смоленск,— 1952.
6. Авдусии Д. А. Смоленская берестяная грамота // СА.—1957.— № 1.
7. Авдусии Д. А. Смоленские берестяные грамоты из раскопок 1964 г. //
СА,— 1966 — № 2.
8. Авдусии Д. А. Смоленские берестяные грамоты из раскопок 1966 и
1967 гг. // СА,— 1969,— № 3.
9. Агафий. О царствовании Юстиниана.— М.; Л., 1953.
10. Айналов Д. В. Дар св. княгини Ольги в ризницу св. Софии в Царьгра-
де // Тр. XII АС,— 1905,— Т. 3.
И. Айналов Д. К вопросу о строительной деятельности св. Владимира //
Сборник в память князя Владимира.—1917.
12. Айналов Д. В. Княгиня Ольга в Царьграде // Тр. XII АС.— 1905.— Т. 3.
13. Айналов Д. В. Очерки и заметки по истории древнерусского искус-
ства // Изв. ОРЯС — 1908,— Т. 13 — Кн. 2.
14. Айналов Д., Редин Е. Киево-Софийский собор. Исследования древней
мозаической и фресковой живописи.— СПб.—1889.
15. Алешковский М. X. Первая редакция Повести временных лет // Ар-
хеограф. ежегодник (1967).— М., 1969.
16. Анастасевич Д. Н. Болгария 973 г. // BS.—1931.— Т. 3.
17. Аринъон Ж. П. Международные отношения Киевской Руси в середине
X в. и крещение княгини Ольги // ВВ.— 1980.— Т. 41.
18. Артамонов М. И. Археологические исследования в зоне будущего Цим-
лянского водохранилища // Вести. ЛГУ.— 1951.— № 2.
19. Артамонов М. И. Белая Вежа // СА.— 1952.— № 16.
20. Артамонов М. И. Белая Вежа — русская колония в степях Подопья //
КСИИМК,— 1951 — Вып. 41.
21. Артамонов М. И. История хазар.— Л., 1962.
22. Артамонов М. И. К вопросу о происхождении восточных славян Ц ВИ.—
1948 — № 9.
23. Артамонов М. И. Надписи на баклажках Новочеркасского музея и на
камнях Маяцкого городища // СА.— 1954.— Т. 19.
24. Артамонов М. И. Новые раскопки Саркела — Белой Вежи // ВИ.—
1949,— № 10.
25. Артамонов М. И. О землевладении и земледельческом празднике у ски-
фов Ц Уч. зап. ЛГУ (сер. ист. наук).— 1947.— Вып. 15.
26. Артамонов М. И. Происхождение славян.— Л., 1950.
27. Артамонов М. И. Раскопки Саркела — Белой Вежи в 1950 г. // ВИ.-»
1951.-М 4.
28. Артамонов М. И. Саркел — Белая Вежа // МИА.— 1958.— № 62.
29. Артамонов М. И. Спорные вопросы древней истории славян и Руси //
КСИИМК,— 1940,— Вып. 6.
229
30. Артамонов М. И. Средневековые поселения на Нижнем Дону Ц Изв.
ГАИМК.— 1929.— Вып. 131.
31. Арциховский А. В. Археологические данные по варяжскому вопросу //
Культура древней Руси.— М.: Наука, 1966.
32. Арциховский А. В. Археологическое изучение Новгорода Ц МИА.—
1956,— № 55.
33. Арциховский А. В. Русская дружина но археологическим данным //
ИМ,— 1939.— № 1. ;
34. Арциховский А. В., Киселев С. В. Восстание смердов 1071 г. // ПИМК.—
1933,— № 7/8.
35. Арциховский А. В., Тихомиров М. Н, Новгородские грамоты на бе-
ресте.— М., 1953.
36. Асеев Ю. С. Золот! ворота Киева та бпископськ! ворота Переяслава //
Bien. КДУ.— 1867,— № 8.
37. Асеев Ю. С. К вопросу о времени основания киевского Софийского со-
бора // СА.— 1980 — № 3.
38. Асеев IO. С. Мистецтво Криму V—XIV ст. // 1стор1я украгнського
мистецтва.— К., 1966.— Т. 1.
39. Асеев Ю. С. Про дату буд!вництва кшвського Софшського собору //
АрхеолоНя.— 1979,— Вип. 22.
40. Астахова А. М. Илья Муромец в русском эпосе // Илья Муромец.—
М.; Л, 1958.
41. Бабенчиков В. П. Итоги исследования средневекового поселения на
холме Тепсень // История и археология средневекового Крыма.— М., 1958.
42. Бабенчиков В. П. Средневековое поселение близ с. Планерское (рас-
копки 1949—1951 гг.) // КСИИМК — 1953,— Вып. 49.
43. Багалей Д. Й. Русская история.— М., 1914.— Т. 1.
44. Базилевич В. 1сторичне минуле Киева // Кигв. Проводник (за ред.
Ф. Ернста).— К., 1930.
45. Баран В. Д. Памятники черпяховской культуры бассейна Западного
Буга // МИА.— 1964 — № 116.
46. Баран В. Д. Черняхнвська культура за матер!алами Верхнього Дгнстра
i Захщного Буга.— К., 1981.
47. Баран В. Д. Черняховская культура и сложение рапнесредневековых
древностей // Тез. докл. симпоз. «Позднейшие судьбы черпяховской культу-
ры».— Каменец-Подольский, 1981.
48. Барсамов И. С. Сообщение об археологических раскопках средневеко-
вого городища в Коктебеле в 1929—1931 гг.— Феодосия, 1932.
49. Бартольд В. В. Арабские известия о руссах.— М., 1963.— Т. 2.— Ч. 1.
50. Бартольд В. Арабские известия о руссах // СВ.— 1940.— Т. 1.
51. Бартольд В. В. Новое мусульманское известие о русских // Зап. Вост,
отд. РАО.— Т. 9.— Вып. 1—4.
52. Бартольд В. В. О письменности у хазар // Культура и письменность
Востока.— 1929.— Кн. 4.
53. Бахрушин С. В. Держава Рюриковичей // ВДИ.— 1938.— № 2.
54. Бахрушин С. В. К вопросу о крещении Руси // ИМ.—1937.—№ 2.
55. Бахрушин С. В. Некоторые вопросы истории Киевской Руси // Там
же.— № 3.
56. Белов Г. Д. Раскопки в северной части Херсонеса в 1931—1933 гг. //
МИА,— 1941 — № 4.
57. Белов Г. Д. Херсонес Таврический,— Л., 1948.
58. Белов Г. Д., Стржелецкий С. Ф. Кварталы XV и XVI ст. (раскопки
1937 г.) // МИА,— 1953.— № 34.
59. Белов Г. Д., Якобсон А. Л. Квартал XVII (раскопки 1940 г.) // Там же.
60. Беляшевский II. Ф. Кургап-могикан на территории Киева // АЛЮР.—
1903,— № 5.
61. Бенешевич В. Памятники древнерусского канонического права.—
РИБ,— 1920,- Т. 36.
62. Березовец Д. Т., Петров В. П. Лохвицкий могильник // МИА,— 1960.—
№ 82.
63. Берлинсъкий М. IcTopia м(ста Киева // Кшвська старовина.— К., 1972.
230
64. Бертъе-Делягард А. Л. Как Владимир осаждал Корсунь // Изв. ОРЯС.—
1909.— Т. 14- Кн. 1.
65. Бестужев-Рюмин К. Я. О составе русских летописей до конца XIV в,—
СПб., 1868.
66. Бестужев-Рюмин К. Русская история.— Спб.— 1872.— Т. 1.
67. Билярский П. С. Замечания о языке сказания о св. Борисе и Глебе,
приписываемого Нестору, сравнительно с языком летописи Ц Зап. АН.—1862.—
Т. 2,— Кн. 1—2.
68. Блаватский В. Д. Пантикапей.— М., 1964.
69. Бл1фелъд Д. I. Висла печатка з Бшгородки // Археолопя.—1950.—
Т. 3.
70. Бл1фелъд Д. I. Давньоруськ! пам’ятки Шестовиць—К., 1977.
71. Бл1фелъд Д. I. Дослщження в с. Шестовитц // АП.—1949.— Т. 3.
72. Блифелъд Д. И. К исторической оценке дружинных погребений в сруб-
ных гробницах Среднего Подпепровья IX—X вв. // СА.— 1954.— Т. 20.
73. Богданова Н. М. О времени взятия Херсона князем Владимиром //
ВВ,— 1986 — Т. 47.
74. Бодянский О. М. О времени происхождения славянских письмен.— М.,
1855.
75. Болдырев А. В., Боровский Я. М. Техника мореходства // Эллинистиче-
ская техника.— М.; Л., 1948.
76. (Болховитинов) Евгений. Описание Киево-Софийского собора в Киев-
ской епархии.— Киев, 1825.
77. Боровсъкий Я. в. Походженпя Киева (1стор1ограф1чний нарис.).—К.,
1981.
78. Боровсъкий Я. G., Толочко П. П. Кигвська ротонда Ц Археолопя Киева.
Дослщженпя i матер!али,— К., 1979.
79. Брайчевсъка А. Т. Деяк! археолопчн! дан! про торпвлю древшх сло-
в’яп з кримськими м!стами // Археолопя.— 1957.— Т. 10.
80. Брайчевская А. Т. Отделение ремесла от земледелия и развитие тор-
говли в ранпеантском обществе // КСИА АН УССР,— 1954.— Вын. 3.
81. Брайчевский М. Ю. Антифеодальное восстание 945 года // Тез. докл.
и сообщ. IX сес. симноз. по аграр. истории Восточной Европы.— Таллин.—
1966.
82. Брайчевсъкий М. 10. Аптський нерюд в icTopii схщних слов’ян // Ар-
хеолопя.— 1952.— Т. 7.
83. Брайчевсъкий М. Ю. Археолопчш св!дченпя участ! схщних слов’ян
у полИичних под!ях римсько! icTopii III—IV ст. н. е. // Археолопя,— 1953.—
Т. 8.
84. Брайчевсъкий М. Ю. Б!ля джерел слов’янсько! державност!.— К., 1968.
85. Брайчевский М. Ю. Восточнославянские союзы племен в эпоху форми-
рования Древнерусского государства // Древнерусское государство и славяне.—
Минск, 1983.
86. Брайчевский М. ТО. К вопросу о правовом содержании первого договора
Руси с греками (860—863 гг.) // Сов. ежегодник междунар. права (1982).—
М., 1983.
87. Брайчевский М. ТО. К вопросу о происхождении Оболонского клада //
КСИИМК,— 1956,— Вып. 66.
88. Брайчевский М. ТО. К вопросу о русско-армянских связях в период
образования Киевской Руси // Исторические связи и дружба украинского
и армянского пародов.— Киев, 1965.
89. Брайчевсъкий М. ТО. К истории лесостепной полосы Восточной Европы
в I тыс. н. э. // СА.— 1957.— № 3.
90. Брайчевский М. ТО. К истории расселения славян на византийских
землях // ВВ.— 1961.— Т. 19.
91. Брайчевский М. ТО. Когда и как возник Киев.— Киев, 1964.
92. Брайчевсъкий М. ТО. Коли збудовапо Соф!ю Кигвську? // Наука i су-
сшльство.— 1972.— № 1.
93. Брайчевсъкий М. ТО. Коли i як випик Ки'!в.— К., 1963.
94. Брайчевский М. ТО. Неизвестное письмо патриарха Фотия киевскому
кагану Аскольду и митрополиту Михаилу Сирину // ВВ,— 1986,— Т. 47.
231
95. Брайчевский М. Ю. Некоторые данные об участии восточных славян
в событиях на Дунае 248—251 гг. н. э. // КСИА АН УССР.—1954.— Вып. 3.
96. Брайчевский М. Ю. О первых договорах Руси с греками // Сов. ежегод-
ник между нар. права (1978).— М., 1980.
97. Брайчевский М. Ю. Основные вопросы археологического изучения ан-
тов // Докл. VI науч. конф. ИА.— Киев, 1953.
98. Брайчевський М. Ю. Походження Pyci.— К., 1968.
99. Брайчевський М. Ю. Про етшчпу приналежтсть чернях!всько! культу-
ри // Археолойя,— 1957.— Т. 10.
100. Брайчевский М. 10. Производственные отношения у восточных славян
в период перехода от первобытнообщинного строя к феодальному // Пробл.
возникновения феодализма у народов СССР.— М., 1969.
101. Брайчевський М. Ю. Про початкову форму феодально! експлуатащ!
в Ки!всыйй Pyci // Bien. АН УРСР,— 1959.— № 4.
102. Брайчевський М. Ю. Римська монета на територп Укра!ни.—К., 1959.
103. Брайчевский М. Ю. Ромашки // МИА.— 1960.— № 82.
104. Брайчевский М. Ю., Довжеиок В. И. Поселение и святилище в с. Иван-
ковцы в Среднем Поднестровье // МИА,— 1967.— № 139.
105. Брун Ф. Черноморье.—Одесса.— 1879,—Т. 1.
106. Брунов И. И. Киевская София — древнейший памятник русской ка-
менной архитектуры // ВВ.— 1950.— Т. 3.
107. Бубнов Н. Сборник писем Герберта как исторический источник (983—
997).— СПб,— 1889 — Т. 2 — Отд. 1.
108. Бугославский С. А. К вопросу о характере и объеме литературной
деятельности Нестора // Изв. ОРЯС.— 1914.— Т. 19.— Кн. 1.
109. Бугославсъкий С. А. Пам’ятки XI—XVIII ст. про князгв Бориса i Гл1-
ба - К., 1928.
110. Буданова В. Л. Этническая структура «государства Германариха» //
КСИА АН СССР.— 1984,— Вып. 178.
111. Будовниц И. У. Общественно-политическая мысль древней Руси (XI—
XIV вв.).— М.: Наука, 1960.
112. Булкин В. А. Большие курганы Гнездовского могильника // Ск. Сб.—
1975,— Вып. XX.
113. Булкин В. А., Лебедев Г. С. Гнездово и Бирка (к проблеме становления
города) // Культура средневековой Руси.— Л., 1974.
114. Бурачков П. О. О памятниках с руническими надписями, находящих-
ся па юге России // ЗООИД.— 1875,— Т. 9.
115. Вайнер И. С., Каховский В. Ф., Краснов Ю. А. Береста с надписью
из Чебоксар // СА.— 1971.—№ 3.
116. Вайнштейн О. Л. Роль и значение нашей родины в истории Западной
Европы в средние века // Вести. ЛГУ.— 1950,— № 5.
117. Васильев А. А. Готы в Крыму // ИГАИМК.— 1927.— Т. 5.
118. Васильевский В. Г. Варяго-русская и варяго-английская дружина в
Константинополе // Труды.— 1908.— Т. 1.
119. Васильевский В. Г. Введение и Житие св. Георгия Амастридского //
Труды,- 1915,- Т. III.
120. Васильевский В. Г. Год первого нашествия русских на Константино-
поль // ВВ,— 1894 — Т. 1.
121. Васильевский В. Г. Введение в Житие св. Стефана Сурожского //
Труды,— 1915,— Т. 3.
122. Васильевский В. Г. Два письма византийского императора Михаи-
ла VII Дуки к Всеволоду Ярославичу // Там же,— 1909.— Т. 2.
123. Васильевский В. Г. Житие Иоанна Готского // Там же.
124. Васильевский В. Г. Житие св. Георгия Амастридского // Там же.—
1915.— Т. 3.
125. Васильевский В. Г. Житие св. Стефана Сурожского // Там же.
126. Васильевский В. Г. Записка греческого топарха // Там же.—1909,—
Т. 2.— Вып. 1.
127. Васильевский В. Г. К истории 976—986 годов // Там же.
128. Васильевский В. Г. О построении крепости Саркел // ЖМНП.— 1889,—
232
129. Васильевский В. Г. Хождение апостола Андрея в стране мармидо-
нян // Труды,— 1909.— Т. 2,— Вып. 1.
130. Веймарн Е. В., Стржелецкий С. Ф. К вопросу о славянах в Крыму //
ВИ,— 1952.— № 4.
131. Валъмин С. Археологические изыскания Археологической комиссии
в 1908 и 1909 гг. па территории древпего Киева // Военно-ист. вести,— 1910.—
№7/8.
132. Веселовский А. Н. Разыскания в области русского духовного стиха
XI-XVII в. // Изв. ОРЯС.— 1980,— Т. 46.
133. Вестберг Ф. Записка готского топарха // ВВ,— 1908.— Т. 15.— Вып. 1.
134. Вестберг Ф. Ф. К анализу восточных источников о Восточной Европе //
ЖМНП.— 1908,— Март.
135. Вестберг Ф. О житии св. Стефана Сурожского // ВВ.— 1907.— Т. 14.—
Вып. 2—3.
136. Винокур И. С. История и культура Черняховских племен лесостепного
Днестро-Днепровского междуречья (первая половина I тыс. н. э.) // Автореф.
дне. ... докт. ист. наук.— Киев, 1978.
137. Винокур I. С. 1стор1я та культура чернях!вських племен Дшстро-Дт-
провського межир!ччя II—V ст. п. е.— К., 1972.
138. Винокур И. С. Некоторые вопросы духовной культуры Черняховских
племен // СА.— 1969.— № 1.
139. Винокур И. С. Славяне Лесостепи (рубеж н. э.— третья четверть
I тыс. п. э.) // Тез. докл. сов. делегации на V междунар. конгр. слав, археоло-
гии.— М., 1985.
140. Винокур И. С. Черняховская культура лесостепной полосы Правобе-
режной Украины и ее традиции в рапнесредневековых славянских древ-
ностях // Тез. докл. симпоз. «Позднейшие судьбы Черняховской культуры».—
Каменец-Подольский, 1981.
141. Винокур И. С. Языческие изваяния на территории Среднего Подне-
стровья // Тез. доп. Под!льсько!’ шторико-краезнавчо! конф.— Хмельницький,
1965.
142. Винокур И. С. Языческие изваяния Среднего Подпестровья // МИА.—
1967,— № 139.
143. Винокур И. С., Хотюн Г. II. Языческие изваяния из с. Ставчапы в По-
дпестровье // СА.— 1964.— №• 4.
144. Висоцъкий С. О. Азбука з Софшського собору в Киев! та деяк! питан-
ия походжеппя кирилищ // Мовозпавство.— 1976.— № 4.
145. Висоцъкий С. О. Графт та спорудженпя КиТвсько!’ Софп // У1Ж.—
1966 —№ 7.
146. Висоцъкий С. О. Графт та час нобудови Софшського собору в Кие-
Bi // Стародавнш КиТв.— К., 1975.
147. Высоцкий С. А. Датированные граффити XI в. в Софии Киевской //
СА.— 1959.— № 4.
148. Висоцъкий С. О. Деяк! риси давньорусько’! писемност! IX—X ст. за
археолопчними пам'ятками // Мовозпавство.— 1971.— № 3.
149. Высоцкий С. Л. Древнерусская азбука из Софии Киевской // СА,—
1970 — № 4.
150. Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI—XIV.—
Киев, 1966.
151. Высоцкий С. А. Живопись башен Софийского собора в Киеве // Новое
в археологии Киева,— Киев, 1981.
152. Висоцъкий С. О. Рекопструкщя портреив родини Ярослава Мудрого
в Софп Кшвсыай // Археолопя.— 1975.— Вып. 17.
153. Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской.— Киев,
1976.
154. Висоцъкий С. О. Стародавня слов’япська азбука в Софп КиЧвськш //
В!си. АП УРСР — 1970,— № 6.
155. Владимирский летописец // ПСРЛ.— 1965.— Т. 30.
156. .Вологодско-Пермская летопись // Там же.— 1959.— Т. 26.
157. Воронин Н. Н. Андрей Боголюбский и Лука Хризоверг // ВВ.— 1962.—
Т. 21.
8 7—251
233
158. Воронин II. II. «Анонимное» сказание о Борисе и Глебе. Его время,
стиль и автор // Тр. ОДРЛ.— 1957.— Т. 13.
159. Воронин II. Я. Восстание смердов в XI в. // ИЖ,— 1940.— № 2.
160. Воронин II. II. Зодчество Северо-Восточной Руси ХП—XV вв.— М.,
1961.—Т. 1.
161. Воронин II. II. Социальная топография Владимира XII—XIII вв. и
«чертеж» 1715 г. // СА.— 1946.— Т. 8.
162. Воскресенская летопись // ПСРЛ.— 1951.— Т. 7.
163. Гадло А. В. Восточный поход Святослава (к вопросу о начале Тмута-
ракапского княжения) // Пробл. истории феодальной России.— Л., 1971.
164. Гальковский II. М. Борьба христианства с остатками язычества в древ-
пей Руси.— Харьков, 1916.— Т. 1.
165. Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство.— М., 1949.
166. Гайдукевич В. Ф. Илурат // МИА.— 1958.—№ 85.
167. Гайдукевич В. Ф. Памятники раннего средневековья в Тиритаке //
СА,— 1940,— Т. 6.
168. Гайдукевич В. Ф. Раскопки Тиритаки в 1935—1940 гг. // МИА,— 1952.—
№ 25.
169. Гапусенко I. М. Боротьба сх!дних слов’ян за вих!д до Чорпого моря.—
К., 1966.
170. Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и рус-
ских.— СПб., 1870.
171. Гарнстрем Е. Э. К вопросу о происхождении глаголической азбуки //
Тр. ОДРЛ,— 1953,- Т. 9.
172. Гарнстрем Е. Э. О происхождении глаголической азбуки // Там же.—
1955.—Т. 11.
173. Георгиев Е. Письменность россов // Cyrillo-Methodiana.— Koln : Graz,
1964.
174. Георгиев Е. Славянская письменность до Кирилла и Мефодия.— Со-
фия, 1952.
175. Гиляров Ф. Предания русской начальной летописи,— М., 1878.
176. Гилъфердинг А. Ф. Неизданное свидетельство современника о Влади-
мире Святом и Болеславе Храбром // Русская беседа.— 1856.— Кн. 1.
177. Гломовда К. Ю. Критика тлумачепь причин християшзацп Pyci в бур-
жуазий юторюграфп // УПК.— 1987.— № 3.
178. Головко А. Б. К вопросу о роли «червепских градов» в истории восточ-
ного и западного славянства в IX — первой трети XV в. // Древнерусское госу-
дарство и славяне.— Минск, 1983.
179. Голубева Л. А. Киевский некрополь // МИА,— 1949,—№ И.
180. Голубинский Е. История русской церкви,—М., 1901,—Т. 1.— Ч. 1.
181. Гончаров В. К., Махно С. В. Могильник чернях!вського типу б!ля Пе-
реяслава-Хмельпицького // АрхеолоЛя.— 1957.— Т. 11.
182. Гордиенко II. С. Крещение Руси.— Л., 1984.
183. Горемыкина В. И. К проблеме истории докапиталистических об-
ществ.— Минск, 1970.
184. Горянов В. Т. Славянские поселения VI в. и их общественный строй //
ВДИ,— 1939,— № 1.
185. Граков В. Я., Мелюкова А. И. Две археологические культуры в Ски-
фии Геродота // СА,— 1953.— Т. 18.
186. Грамоты Великого Новгорода и Пскова.— М.: Л., 1949.
187. Греков Б. Д. Была ли Киевская Русь обществом рабовладельческим //
ИМ,— 1939,— № 4.
188. Греков Б. Д. Волжские болгары в IX—X вв. // Избр. тр,— М., 1959.—
Т. 2.
189. Греков Б. Д. Генезис феодализма в России // ВИ.— 1952.— № 5.
190. Греков Б. Д. Киевская Русь // Избр. тр.—М., 1959.—Т. 2.
191. Греков Б. Д. Киевское государство до середины XI в. // История
СССР — М., 1939.—Т. 1.
192. Греков Б. Д. Князь и правящая знать в Киевской Руси // Уч. зап.
ЛГУ. Сер. ист. наук.— 1939,— Вып. 2.
193. Греков Б. Д. Крестьяне на Руси,— М.; Л., 1946.
234
194. Греков Б. Д. Начальный период в истории русского феодализма //
Вести. ЛИ СССР — 1933 — № 7.
195. Греков Б. Д. Новгородский дом св. Софии // Избр. тр,— М., I960.—
1’. 4.
196. Греков Б. Д. Образование Русского государства // Изв. АН СССР. Сер.
ист. и фил.— 1945.— № 3.
197. Греков Б. Д. «Повесть временных лет» о походе Владимира па Кор-
супь // Избр. тр.— М., 1959.— Т. 2.
198. Греков Б. Д. Проблемы генезиса феодализма в России // Ист. сб,—
1934,— Т. 1.
199. Греков Б. Д. Рабство и феодализм в древней Руси // ИГАИМК.—
1934 — Вып. 86.
200. Греков Б. Д. Развитие феодальных отношений Киевской Руси в XI—
ХП вв. // ИСССР,— М„ 1939 — Т. 1.
201. Греков Б. Д. Феодальные отношения в Киевском государстве.— М.;
Л., 1934.
202. Григорович Б. И. О древней письменности славян // ЖМНП.— 1852.—
Ч. 23.
203. Гриневич К. Э. Стены Херсонеса Таврического // ХС.— 1927.— Вып. 2.
204. Гулъдман В. К. Памятники старины в Подолии.— Каменец-Подоль-
ский, 1901.
205. Густынская летопись // ПСРЛ.— 1845.— Т. 2.
206. Державин Н. С. История Болгарии.— М.; Л., 1945.— Т. 1.
207. Там же.— 1946.— Т. 2.
208. Диль Ш. История Византийской империи,— М., 1948.
209. Диль Ш. Основные проблемы византийской истории.— М., 1947.
210. Дмитрев А. Д. Церковь и крестьянство на Руси.— М., 1931.
211. Добрушин Е. М., Лурье Я. С. Историк-писатель или издатель источ-
ников? // Рус. лит-ра.— 1970,— № 2.
212. Довженок В. Й. Археолопчш матер!али до icTopii хл!боробства у сх!д-
них слов’ян на територп УРСР // Bien. АН УРСР.— 1949.— № 2.
213. Довженок В. Й. До питания про техшку орного землеробства на швдш
древпьог Pyci // Археолопя.— 1950.— Т. 4.
214. Довженок В. Й. Землеробство древпьо! Pyci.— К., 1961.
215. Довженок В. И. К истории земледелия у восточных славян в I тыс.
н. э. и в эпоху Киевской Руси // Материалы по истории земледелия СССР.—
1952,— Сб. 1.
216. Довженок В. Й. Прогрес землеробства в древшй Pyci // Bien.
АН УРСР,— 1952,— № 4.
217. Довженок В. Й. Про дофеодальпий перюд в icTopii Pyci // Археоло-
пя.— 1952 — Т. 6.
218. Довженок В. Й. Феодальпий масток в епоху Кигвсько! Pyci в св!тл!
археолопчних дапих // Там же.— 1953,— Т. 8.
219. Довженок В. Й. Характерш риси феодал!зму в Ки’Гвсьюй Pyci //
У1Ж — 1970 — № 12.
220. Довженок В. И., Брайчевский М. Ю. О времени сложения феодализма
в древней Руси // ВИ.— 1950,— № 8.
221. Дополнения к актам историческим, собранные и изданные Археогра-
фической экспедицией.— Спб., 1846.— Т. 1.
222. Драчук В. С. Системы знаков Северного Причерноморья.— Киев, 1975.
223. Дроченина Н. II., Рыбаков Б. А. Берестяная грамота из Витебска //
СА,— I960,— № 1.
224. Энговатов Н. В. Древнейшая русская азбука // Знание — сила.— I960,—
№ 11.
225. Энговатов Н. В. Руническая эпиграфика с территории СССР и норма-
низм // СА.— 1964.— № 4.
226. Эпштейн Е. М. К вопросу о времени происхождения русской письмен-
ности // Уч. зап. ЛГУ. Сер. ист. наук.—1947.— Вып. 15.
227. Еремян С. Т. О некоторых историко-географических параллелях в «По-
вести временных лет» и «Истории Тарона» Иоанна Мамиконяна // Ист. связи
и дружба укр. и арм. народов,— Киев, 1965.
8*
235
228. Жданов Р. В. Крещепие Руси и начальная летопись // ИЗ.—1939.—
№ 5.
229. Жуковская Л. И. Новгородские берестяные грамоты,— М., 1959.
230. Завитневич В. 3. К вопросу о времени сооружения храма св. Софии
в Киеве // Тр. КДА.— 1910.
231. Завитневич В. 3. К вопросу о времени сооружения храма св. Софии
в Киеве // К 300-летпему юбилею КДА (1615—1915).— Киев, 1916.
232. Завитневич В. О месте и времени крещения св. Владимира и о годе
крещения киевлян // Тр. КДА.— 1888.— Январь.
233. Закревский Я. Описание Киева.— М., 1868.— Т. 1—2.
234. Замалеев А. Ф., Зоц В. А. Мыслители Киевской Руси.— Киев, 1981.
235. Заходер В. В. Еще одно раннее мусульманское известие о славянах
и руссах IX—X вв. // Изв. ВГО.— 1943.— № 6.
236. Заходер В. Я. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. Георган
и Поволжье в IX—X вв,— М., 1962.— В. 1.
237. Златарски В. Я. История па Българската държава презъ средпите ве-
кове,— София, 1927.— Т. 1.
238. Зоц В. А. Православие и культура.— Киев, 1986.
239. Иван Грозный. Послания.— М.; Л., 1951.
240. Иванов В. В., Топоров В. Н. Мифологические пазвапия как источник
для реконструкции этногенеза и древнейшей истории славян и восточных
ромапцев.— Киев, 1976.
241. Иванова Т. А. Вопросы возникновения славянской письменности в тру-
дах советских и болгарских ученых за последнее десятилетие (1950—1960) //
Изв. АН СССР. Отд. лит. и яз.— 1963.— Т. 22.— Вып. 2.
242. Иванова Т. А. Еще раз о «русских письменах» // СС.— 1969.— № 4.
243. Иванова Т. А. Об азбуке на степе Софийского собора в Киеве // ВЯ.—
1972,- № 3.
244. Иловайский Д. И. Вероятное происхождение Ольги,—Ист. со 4., М.—
Т. 2.
245. Иловайский Д. И. История России.— М., 1906.— Т. 1.
246. Иловайский Д. И. Разыскания о начале Руси.— М., 1882—1886.
247. Ильин И. Я. Летописная статья 6523 года и ее источник.— М., 1957.
248. Иоанн Мамиконян. История Тарона.— Ереван, 1941.
249. Иордан. О происхождении и деяниях гетов.— М., 1960.
250. Ипатьевская летопись // ПСРЛ.— 1962.— Т. 2.
251. 1саввич Я. Д. Джерела про захщш меяй украгпськог етшчпо! терито-
pi’i в перюд феодал1зму // У1Ж.— 1968,— № 12.
252. 1саввич Я. Д. Територ1я i населения Червепських градов // 1сторико-
географ1чпий зб1рпик.— К., 1968.
253. История русской литературы.— М., 1941,— Т. 1.
254. История СССР.—М., 1966,—Т. 1.
255. 1стор1я Украгпи в документах i матер1алах,—К., 1939,—Т. 1.
256. 1стор1я Украгнсько! РСР.— К., 1967.— Т. 1.
257. Там же, 1977,— Т. 1.
258. Истрин В. М. Возникновение и развитие письма,— М., 1965.
259. Истрин В. М. Замечания о начале русского летописания // Изв.
ОРЯС — 1921.— Т. 26; 1922 — Т. 27.
260. Истрин В. М. Книги временные и образные Георгия Мниха. «Хроника»
Георгия Амартола в древнем славянском переводе. Текст, исследование, сло-
варь.— Пг., 1920.— Т. 1.
261. Истрин В. М. Очерк истории древнерусской литературы домосковского
периода (XI—ХШ вв.).— Пг., 1922.
262. Казанский Я. Еще вопрос о Несторе // Временник МОИДР.— 1849.—
Кп. 1.
263. Казанский Л. Критический разбор свидетельств Патерика Печерского
о летописи Нестора // Там же.— 1850.— Кн. 7.
264. Казанский П. Разбор ответа г-на П. Б. па новый вопрос о Несторе //
Отеч. зап.— 1851.— № 1.
265. Казачкова Д. А. Зарождение и развитие антицерковпой идеологии
в древней Руси XI в. // Вопр. истории религии и атеизма.— 1958.— Вып. 5.
236
266. Казачкова Д. А. Към вопроса за богомильската ерес в древна Pycin
през XI в. // Исторически преглед.— 1957.— Т. 13.— № 4.
267. Карамзин И. М. История государства Российского,— Спб., 1842.— Т. 1.
268. Карасик А. М. К вопросу о третьем центре Руси // ИЗ.— 1950,— Т. 35.
269. Каргер М. К. Археологические исследования древнего Киева.— Киев,
1950.
270. Каргер М. К. Дофеодальный период истории Киева по археологическим
данным // КСИИМК.— 1939.— Вып. 1.
271. Каргер М. К. Древпий Киев.—М.; Л., 1958.— Т. 1.
272. Каргер М. К. К вопросу о Киеве в VIII—IX вв. // КСИИМК.—1940.—
Вып. 6.
273. Каргер М. К. К характеристике древнерусского летописца // Тр.
ОДРЛ — 1955,—Т. 11.
274. Каргер М. К. Портреты Ярослава Мудрого и его семьи в Киевской
Софии // Уч. зап. ЛГУ. Сер. ист. наук.— 1954.— Вып. 20.
275. Карышковский П. О. Балканские войны Святослава в византийской
исторической литературе // ВВ.— 1953.— Т. 6.
276. Карышковский П. О. К вопросу о первоисточниках по истории похо-
дов Святослава // КСИС АН СССР,— 1952,— Вып. 9.
277. Карышковский П. О. К истории Балканских войн Святослава // ВВ.—
1953,- Т. 7.
278. Карышковский П. О. К истории балканских походов при Святославе //
КСИС АН СССР — 1955.— Вып. 14.
279. Карышковский П. О. О хронологии русско-византийской войны при
Святославе // ВВ.— 1952.— Т. 5.
280. Карышковский П. О. Русско-болгарские отношения во время Балкан-
ских войн Святослава // ВИ.— 1951.— № 8.
281. Карский Е. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографии.— Вар-
шава, 1901.
282. Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография.— Л., 1928.
283. Каштанов С. М. Феодальный иммунитет в свете марксистско-ленинско-
го учения о земельной ренте // Актуальные проблемы истории России эпохи
феодализма.— М., 1970.
284. Келтуяла В. Курс истории русской литературы до XVIII в.— Спб.,
1906,—Т. 1.
285. Киево-Печерский патерик // Памятники литературы древней Руси
XII в.— М., 1980.
286. К1л1ввич С. Р. Археолопчпа карта Ки!вського дитинця // Археол. доел,
стародав. Киева.— К., 1976.
287. Килиевич С. Р. Детипец Киева IX — первой половины XIII веков.—
Киев, 1982.
288. Кипарский В. О происхождении глаголицы // Климент Охридский: ма-
териали за пеговото честоване на случай 1050 години от смъртата му.— Со-
фия, 1968.
289. Клосс В. М. Никоновский свод и русские летописи XVI—XVII веков.—
М., 1980.
290. Ключевский В. О. Курс русской истории, ч. 1 // Соч.— М., 1956.
291. Книпович Т. II., Славин Л. М. Раскопки юго-западной части Тирита-
ки // МИА.— 1941.— № 4.
292. Козьма Пражский. Чешская хроника.— М., 1962.
293. Константин Багрянородный. Об управлении империей // Развитие эт-
нического самосознания славянских пародов в эпоху раннего средневековья.—
М., 1982.
294. Константинов II. А. Начало расшифровки загадочных знаков Придне-
провья // Вести. ЛГУ. История, язык и литература,— 1963.— № 14.
295. Константинов II. А. Скифо-сарматские знаки па памятниках Причер-
номорья // Крым.— 1951.— № 7.
296. Константинов II. А. Черноморские загадочные знаки и глаголица //
Уч. зап. ЛГУ. Сер. филол. наук.— 1957,— Вып. 23.
297. Копилов Ф. Посульська експедищя 1945—1946 рр. // АП.—1949.—Т. 1.
298. Копилов Ф. В. Посульська експедищя // АП,— 1952,— Т. 3.
237
299. Коробко Н. К вопросу об источнике русского христианства // Изв.
ОРЯС — 1906,— Т. 11.— Кн. 2.
300. Костомаров Н. И. Лекции по русской истории.— Спб., 1861.
301. Костомаров Н. И. Предания первоначальной русской летописи // Собр.
соч.— Спб., 1905.— Т. 13.— Кп. 5.
302. Косцюшко-Валюженич К. К. Отчет о раскопках в Херсонесе в 1901 г. //
ИАК.— 1902.— Вып. 4.
303. Котляревский А. А. О погребальных обычаях языческих славян.— М.,
1868.
304. Кравченко Н. М. Косановский могильник // МИА.— 1965.— № 139.
305. Кругликова И. Т. Боспор в поздпеаптичное время.— М., 1966.
306. Кубарев А. Нестор, первый писатель российской истории, церковной
и гражданской // РИС.— 1842.— Т. 4.— Кн. 4.
307. Кубарев А. О Патерике печерском // Чтения в ОИДР,— 1847.— № 9.
308. Куев К. М. Чорпоризец Храбър,— София, 1967.
309. Кузьмин А. Г. Начальные этапы древнерусского летописания.— М.,
1977.
310. Кузьмин А. Г. Об источниковедческой основе «Истории Российской»
В. Н. Татищева // ВИ.— 1963.— № 9.
311. Кузьмин А. Г. Русские летописи как источник по истории древней
Руси.— Рязань, 1969.
312. Кузьмин А. Г. Сказание об апостоле Андрее и его место в начальной
летописи Ц Летописи и хроники (1973).— М., 1974.
313. Кулаковский Ю. Записка готского топарха // ЖМНП.— 1902.— Т. 340.
314. Кулаковский Ю. Прошлое Тавриды.— Киев, 1914.
315. Куник А. О записке готского топарха.— Спб., 1874.
316. Куч1нко М. М. АрхеолоЛчш пам’ятки IX—XIII ст. в верх!в’ях р. Сян //
Середш вши на Украпп.— К., 1973.— Вин. 2.
317. Кучинко М. М. Население бассейна Верхнего Сапа и Вислока в IX—
XIII вв. // СС,— 1971.— № 3.
318. Кучинко М. М. Русско-польский этнический рубеж IX—XIII вв. по ар-
хеологическим данным // Тез. докл. XV науч. копф. ИА АН УССР.— Киев,
1972.
319. Кучкин В. А. К спорам о В. II. Татищеве // Проблемы истории обще-
ственного движения в историографии.— М., 1971.
320. Лаврентьевская летопись // ПСРЛ.— 1962.— Т. 1.
321. Лавров Н. Ф. Религия и церковь // История культуры древней Руси.—
М.; Л., 1951 — Т. 2.
322. Лавров П. Кирило та Мефодш в давньослов’япському письмепств!.—
К., 1928.
323. Лавров П. А. Материалы по истории возникновения древнейшей сла-
вянской письменности Ц Тр. слав, комис.— М., 1930,— Т. 1.
324. Лазарев В. Н. Новые данные о мозаиках и фресках Софии Киев-
ской И ВВ,— 1956,— Т. 10.
325. Ламанский В. И. Славянское Житие Кирилла как религиозно-эпиче-
ское произведение и как исторический источник.— Пг., 1916.
326. Латышев В. В. Дополнения и поправки к собранию древних греческих
и латинских надписей // ЗРАО.— 1890,— Т. 4.
327. Латышев В. В. Жития епископов Херсонских.— СПб., 1906.
328. Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе //
ВДИ,— 1947.— № 1—4, 1948.— №. 1—4, 1949,— № 1—4.
329. (Лебединцев) Л. П. Когда и где совершилось крещение киевлян при
св. Владимире Ц КС.— 1887.— № 9.
330. Лебединцев П. Г. О св. Софии Киевской // Тр. III АС.— 1878.— Т. 1.
331. Левченко М. В. Взаимоотношения Византии и Руси при Владимире //
ВВ — 1953,— Т. 7.
332. Левченко М. В. История Византии.— М.; Л., 1940.
333. Левченко М. В. Очерки по истории русско-византийских отношений.—
М., 1956.
334. Левченко М. В. Ценный источник по вопросу русско-византийских от-
ношений в X веке Ц ВВ.— 1951.— Т. 4.
238
335. Лер-Сплавинский Т. Еще раз о названии города Киева // Проблемы
современной филологии.— М., 1965.
336. Летописный свод 1497 // ПСРЛ.— 1963.— Т. 28.
337. Летописный свод 1518 г. Ц Там же.
338. Лимонов Ю. А. Летописание Владимиро-Суздальской Руси.—Л., 1957.
339. Лимонов Ю. А. Летописец Андрея Боголюбского // Культура древней
Руси.— М., 1966.
340. Лимонов Ю. А. Ростово-Суздальское летописание середины XII в. (Ле-
тописец Юрия Долгорукого) // ИЗ.— 1962.— № 72.
341. Лимонов Ю. А. Русские источники Яна Длугоша по истории Киев-
ской Руси // Проблемы истории феодальной России.— Л., 1971.
342. Линниченко И. А. Современное состояние вопроса об обстоятельствах
крещения Руси // Тр. КДА,— 1886.— № 12.
343. Липшиц Е. Э. Византийское крестьянство и славянская колонизация //
Византийский сборник.— М., 1945.
344. Липшиц Е. Э. Никифора, патриарха Константинопольского, краткая
история его времени после царствования Маврикия // ВВ.— 1950,— Т. 3.
345. Липшиц Е. Э. О походе Руси на Византию ранее 842 г. // ИЗ.—1948.—
№ 26.
346. Липшиц Е. Э. Славянская община и ее роль в формировании византий-
ского феодализма // ВВ,— 1947.— Т. 1 (XXVI).
347. Литаврин Г. Г. Византия и Русь в IX—X вв. // История Византии.—
М., 1967.— Т. 2.
348. Литаврин Г. Г. Еще раз о походе русских на Византию в 1043 г. //
ВВ — 1969,— Т. 29.
349. Литаврин Г. Г. Записка греческого топарха, документ о русско-визан-
тийских отношениях в конце X века // Из истории средневековой Европы.—
М„ 1957.
350. Литаврин Г. Г. К вопросу об обстоятельствах, месте и времени креще-
ния княгини Ольги // Древнейшие государства па территории СССР.— М., 1986.
351. Литаврин Г. Г. О датировке посольства княгини Ольги в Константи-
нополь // ИСССР.— 1981,- № 5.
352. Литаврин Г. Г. Пселл о причинах последнего похода русских на Кон-
стантинополь в 1043 г. // ВВ.— 1967.— Т. 27.
353. Литаврин Г. Г. Путешествие русской княгини Ольги в Константино-
поль. Проблема источников // Там же.— 1981.— Т. 42.
354. Литаврин Г. Г. Русско-византийские отношения в XI—XII вв. // Исто-
рия Византии.— М., 1967.— Т. 2.
355. Литаврин Г. Г. Состав посольства Ольги в Константинополе и «дары»
императора // Византийские очерки — М., 1982.
355а. Лихачов Д. Едина мати // Пам’ятники УкраУни.— 1985,— № 3.
356. Лихачев Д. С. Исторические предпосылки возникновения русской
письменности и русской литературы // ВИ.— 1951.— № 12.
357. Лихачев Д. С. Комментарии // ПВЛ.— М.; Л., 1950.— Т. 2.
358. Лихачев Д. С. «Повесть временных лет». Историко-литературный
очерк // ПВЛ.— М.; Л., 1950 — Т. 2.
359. Лихачев Д. С. Русские летописи и их культурно-историческое значе-
ние.— М.; Л., 1947.
360. Лихачев Д. С. «Софийский временник» и новгородский политический
переворот 1136 г. // ИЗ.— 1948.— № 25.
361. Ловмянский X. Рорик Фрисландский и Рюрик Новгородский // Ск.
Сб.— 1963 — Т. 7.
362. Логвин Г. Н. К истории сооружения Софийского собора в Киеве //
Памятники культуры,— М., 1977.
363. Логвин Г. II. Новые исследования древнерусской архитектуры // Строи-
тельство и архитектура.— 1978.— № 8.
364. Логвин Г. Н. Початковий иерюд давньорусько! архыектури // Мисте-
цтво i сучасшсть,— К., 1980.
365. Логвин Г. II. Про час спорудженпя Софшського собору в Киев! //
У1Ж,— 1987.— № 2.
366 Логвин Г. И. Соф1я Кшвська.— К., 1971.
9 эд
367. Лозинский С. Г. История папства.— М., 1961.
368. Луначарский А. Введение в историю религии,— М., 1924.
369. Луначарский А. В. История западноевропейской литературы в ее важ-
нейших моментах // Собр. соч.— М., 1964.— Т. 4.
370. Ляпушкин И. И. Славяно-русские поселения IX—XII вв. па Дону и
Тамани // МИЛ.— 1941.— № 6.
371. Ляпушкин И. Рец. / В. В. Мавродин. Славяно-русское население Ниж-
него Дона и Северного Кавказа в X—XIV вв. // ВДИ.— 1941.—№ 1.
372. Ляскоронский В. Г. К вопросу о местоположении, в пределах Южной
России, района, в котором проповедовал епископ Брупоп в начале XI века.—
Пг., 1916.
373. Ляскоронский В. Г. Киевский Вышгород в удельно-вечевое время.—
СПб., 1913.
374. Ляскоронський В. ТИмаров! повщомлення про русый справи з почат-
ку XI ст. // Юв1л. зб.— К., 1928.— Т. 1.
375. Лященко А. И. Эймундова сага и русские летописи // Изв. АН.—
1926.— № 12,— Сер. 6.
376. Лященко А. I. Сага про Олафа Трюгвасона i лхтописпе оповщапня про
Ольгу // Украхна.— 1926.— Кн. 4.
377. Львов А. С. К вопросу о происхождении русской письменности // Рус-
ский язык в школе.— 1951.— № 6.
378. Львов А. С. Някои въпроси от кирило-методиевската проблематика //
Българский език.— I960.— № 4.
379. Мавродин В. В. К вопросу о восстаниях смердов // ПИДО.— 1934,—
№ 6.
380. Мавродин В. В. Народные восстания в древней Руси XI—XIII вв.—
М., 1961.
381. Мавродин В. В. Образование древнерусского государства.— Л., 1945.
382. Мавродин В. В. Славяно-русские поселения Нижнего Дона и Северно-
го Кавказа в X—XIV вв. // Уч. зап. ЛПИ им. Герцена,— 1938.—Т. И.
383. Мавродин В. В. Тмутараканское княжество // Очерки истории СССР,
IX—XIII вв.—М., 1953,—Ч. 1.
384. Магнер Г. I. Русько-угорський союз IX ст. у свйл! лИопшйв // У1Ж.—
1969 — № 7.
385. Мазуринский летописец // ПСРЛ.— 1968.— Т. 31.
386. Майков Л. Н. О былинах Владимирова цикла.— СПб., 1863.
387. Максимович М. А. О времени основания Киево-Софийского собора //
Собр. соч.— Киев, 1877.— Т. 2.
388. Мамолат 6. С. Мопументальний живопис // 1сторхя украхпського ми-
стецтва.— К., 1966.— Т. 1.
389. Марков А. В. Из истории былевого эпоса // Этонографическое обозре-
ние,— 1905,— № 4; — 1906 — № 3/4.
390. Марр Н. Я. Книжные легенды об основании Куара в Армении и Киева
на Руси // Избр. работы.— М.; Л., 1935,— Т. 5.
391. Марр Н. Я. Скифский язык // Там же.
392. Марр Н. Я. Термины из абхазо-русских этнических связей. «Лошадь»
и «тризпа» // Там же.
393. Марр Я. Я. Яфетические зори па украинском хуторе // Там же.
394. Марти Ю. Ю. Разведочные раскопки вне городских стен Тиритаки //
МИА — 1941,— № 4.
395. Мартынов М. Н. Восстание смердов на Волге и Шексне во второй по-
ловине XI в. // Уч. зап. Вологод. пед. ип-та.— 1948.— Т. 4.
396. Марченко И. Д. Раскопки Восточного некрополя Фанагории в 1950—
1951 гг. // МИА,— 1956,— № 57.
397. Махно Е. В. К вопросу о времени существования и судьбе Черняхов-
ской культуры // Тез. докл. симпоз. «Позднейшие судьбы Черняховской куль-
туры».— Каменец-Подольский, 1981.
398. Махно в. В. Пам’ятки культури пол!в поховань черпях!вського типу //
Археолойя.—1950,—Т. 4.
399. Махно 6. В. Ягпятипська археолойчна експедищя // АП.— 1952.—
9АП
400. Медынцева А. А. Древнерусские надписи новгородского Софийского
собора.— М., 1978.
401. Медынцева Л. А. Начало письменности на Руси по археологическим
данным // Докл. сов. дел. па IX междупар. копгр. славистов.— М., 1983.
402. Медынцева А. А. Новгородские находки и дохристианская письмен-
ность па Руси // СА.— 1984.— № 4.
403. Мелиоранский В. (Рецензия) // ВВ.— 1903.— Т. 10.
404. Мельников (Печерский) П. И. Очерки Мордвы // Поли. собр. соч,—
1909,- Т. 7.
405. Мельничук О. С. Роль слов’япсько! писемност! в розвитку лИературних
мов i культур слов’ян та шших народов // Питания походження i розвитку
слов’япсько! писемност!.— К., 1963.
406. Мещанинов И. И. Загадочные знаки Причерноморья // ИГАИМК.—
1935.— Вып. 104.
407. Миллер А. А. Таманская экспедиция ГАИМК в 1931 г. // СГАИМК,—
1932.- № 7/8.
408. Миллер Вс. Очерки русской народной словесности.— М., 1897.— Т. 1.
409. Миллер Вс. Очерки русской народной словесности.— М., 1924.— Т. 3.
410. Миллер Вс. Экскурсы в область русского народного эпоса.— М., 1892.
411. Милюков П. Время и место действия записки греческого топарха //
Тр. VIII АС.— 1897,-Т. 3.
412. Мишулин А. В. Древние славяне и судьбы Восточноримской империи //
ВДИ — 1939,- № 1.
413. Молдован А. М. «Слово о законе и благодати» Илариона.— Киев, 1984.
414. Монгайт А. Л. О границах Тмутаракапского княжества в XI в. //
Проблемы общественно-политической истории России и славянских стран.—
М., 1963.
415. Моця А. П. Население Среднего Подпепровья IX—ХШ вв. по данным
погребальных памятников // Автореф. дис. ... канд. ист. наук.— Киев, 1980.
416. Моця А. П. Новые сведения о торговом пути из Булгара в Киев //
Земли Южной Руси в IX—XIV вв.— Киев, 1985.
417. Моця А. П. Проблема перехода восточных славян к классовому обще-
ству в исторической литературе // Фридрих Энгельс и проблемы истории
древних обществ.— Киев, 1984.
418. Моця А. П. Процесс феодализации Черниговской округи по данным
погребальных памятников X в. // Историко-археол. семипар «Чернигов и его
округа в IX—ХШ вв.» — Чернигов, 1985.
419. Моця А. П. Трупосожжепие и трупоположепие у славян Среднего По-
дпепровья. Причины смены погребального обряда // Славяне и Русь.— Киев,
1979.
420. Машин В. Послание русского митрополита Леона об опресноках в Ох-
ридской рукописи // BS.— 1963,— Z. 1.
421. Муравьева Л. Л. Летописапие Северо-Восточной Руси ХШ—XV века.—
М., 1983.
422. Мурзакевич Н. Ольвийские древности // ЗООИД.— 1853.— Т. 3.
423. Мурьянов М. Ф. Андрей Первозванный в «Повести временных лет» //
Палестипск. сб.— 1969.— Вып. 19.
424. Мюллер Л. Древнерусское сказание о хождении апостола Андрея
в Киев и Новгород // Летописи и хропики (1973).— М., 1974.
425. Париси стародавним icTopii Украшсько! РСР.— К., 1957.
426. Насонов А. Н. История русского летописания XI —начала XVIII в.—
М., 1969.
427. Насонов А. Н. Лаврентьевская летопись и владимирское великокня-
жеское летописапие первой половины ХШ в. // Проблемы источниковедения.—
1963,- Вып. 11.
428. Насонов А. II. Материалы и исследования по истории русского лето-
писания // Там же.— 1958.— Вып. 6.
429. Насонов А. II. Начальные этапы киевского летописания в связи с раз-
витием Древнерусского государства // Там же.— 1959.— Вып. 7.
430. Насонов А. Н. «Русская земля» и образование территории Древнерус-
ского государства.— М., 1951.
241
431. Насонов А. Н. Тмутаракань в истории Восточной Европы // ИЗ,—
1940,— № 6.
432. Нерознак В. П. Названия древнерусских городов.— М., 1983.
433. Нидерле Л. Славянские древности.— М., 1956.
434. Никаноравская летопись // ПСРЛ.— 1962.— Т. 27.
435. Николаев В. Славяно-българскиат фактор в христиапизациата на Ки-
евска Русия.— София, 1949.
436. Никольский Н. К. К вопросу о русских письменах, упоминаемых в жи-
тии Константина Философа // Изв. АН СССР,— 1928.— Т. 1.— Кн. 1.
437. Никольский Н. К. К вопросу об источниках летописного сказания
о Владимире // Христианское чтение.— 1902.— Июнь.
438. Никольский II. К. Материалы для повременного списка русских пи-
сателей и их сочинений.— СПб., 1906.
439. Никольский II. К. «Повесть временных лет» как источник для истории
начального периода русской письменности и культуры // Сб. но рус. яз. и сло-
весности АН СССР.— 1930.— Т. 2 — Вып. 1.
440. Никоновская летопись // ПСРЛ.— 1862.— Т. 9.
441. Новгородская первая летопись старшего и младшего извода.— М.; Л.,
1950.
442. Новгородская вторая (архивская) летопись // ПСРЛ.— 1965.— Т. 30.
443. Новгородская четвертая летопись // ПСРЛ,— 1848,— Т. 4.
444. Новосельцев А. П. Восточные источники о восточных славянах и Руси
VI—IX вв. // Древнерусское государство и его международное значение.— М.,
1965.
445. Носова Г. А. Язычество в православии.— М., 1975.
446. Об итогах дискуссии о периодизации истории СССР периода феода-
лизма // ВИ — 1951,— № 3.
447. Обнорский С. II. Культура русского языка.— М., 1948.
448. Оболенский М. А. Несколько слов о первоначальной русской летопи-
си— М., 1870.
449. Ог1снко I. I. Русый переклади в Херсон! в 860 р. // Юв1л. зб. на иоша-
ну акад. Д. I. Багал1я.— К., 1927.
450. Острогорский Г. Византия и киевская княгиня Ольга // То Honor of
Roman Jakobson.— 1967.— Vol. 2.
451. Остромысленский E. Исследования о древней киевской церкви
св. Илии, упоминаемой в договоре великого князя киевского Игоря Святосла-
вича с греками 945 года, сохраненном в летописи преподобного Нестора.—
Киев, 1830.
452. Павлов А. С. Критические опыты по истории древнейшей греко-рус-
ской полемики против латинян.— СПб., 1878.
453. Памятники права Киевского государства,— М., 1952.— Вып. 1.
454. Пархоменко В. А. Древнерусская княгиня святая равноапостольная
Ольга,— Киев, 1911.
455. Пархоменко В. Древняя история России в освещении Ключевского
и Преснякова // ВДИ.— 1939.— № 4.
456. Пархоменко В. А. К вопросу о «норманском завоевании» и происхож-
дении Руси // ИМ.— 1938.— № 4.
457. Пархоменко В. К истории державы Рюриковичей // ВДИ.— 1939.— X» 3.
458. Пархоменко В. Начало христианства Руси.— Полтава, 1913.
459. Пархоменко В. А. Новые толкования записки готского топарха // Пав.
Тавр, о-ва истории, археологии и этнографии.— 1928.— Т. 2.
460. Пархоменко В. А. О крещении св. Ольги // Вера и разум.— 1911.—
№ 10.
461. Пархоменко В. А. Три центра древнейшей Руси // Изв. ОРЯС,— 1913.—
Т. 18,— Кп. 2.
462. Пархоменко В. А. У истоков русской государственности (VIII—
XI вв.).—Л., 1924.
463. Пархоменко В. А. Характер и значение эпохи Владимира // Учен. зап.
Ленипг. ун-та. Сер. ист. наук.— 1941.— № 8.
464. Пархоменко В. А. Христианство в Киевской Руси при Ярополке, брате
Владимира Святого.— Харьков, 1913.
242
465. Патерик Киевского Печерского монастыря.— СПб., 1911.
466. Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси,— М., 1968.
467. Пашуто В., Черепнин Л. О периодизации истории России эпохи фео-
дализма // ВИ.— 1951.— № 2.
468. Перени Й. Угры в «Повести временных лет» // ЛХ (1973).—М., 1974.
469. Перфецький 6. До питания про Нестора Печерського // УкраЧна.—
1918,- № 1/2.
470. Перфецький 6. Перемишльський лиописний кодекс першот редакцп
в склад! хрошки Яна Длугоша // Зап. НТШ.— 1927.— Т. 147.
471. Петров В. П. Етпогенез слов’ян.— К., 1972.
472. Петров В. П. Тсторичпа топограф!я Киева (першопочатки мшта) //
1сторичн1 джерела та 1х використаппя.— 1964.— Вип. 1.
473. Петров В. П. Масловский могильник на р. Товмач // МИА.— 1964.—
№ 116.
474. Петров В. П. Письменные источники о гуннах, антах и готах в При-
черноморье // КСИА АН СССР,— 1970,— Вып. 121.
475. Петров В. П. Про змшу археолойчпих культур на територп Украши
в V—VII ст. п. е. // Археолопя,— 1965,—Т. 18.
476. Петров В. П. Про першопочатки Киева // У1Ж.— 1962.— № 3.
477. Петров В. П. Слов’япська писемшсть за археолопчними матер!алами //
Питания походжепня i розвитку слов’япсько! писемноста.— К., 1963.
478. Петров В. П. Черняховский могильник // МИА.—1964.— № 116.
479. Петров Н. И. Историко-топографические очерки древнего Киева.—
Киев, 1897.
480. Петровский С. Сказания об апостольской проповеди по северо-восточ-
ному Черноморскому побережью,— Одесса, 1898.
481. Пештич С. Л. Русская историография XVIII в.— Л., 1961.— Ч. 1.
482. Платонов С. Ф. Лекции но русской истории.— СПб., 1910.
483. Плетнева С. А. Печенеги, торки и половцы в южнорусских степях //
МИА — 1958,— № 62.
484. Плетнева С. А. Средневековая керамика Таманского городища // Ке-
рамика и стекло древней Тмутаракани.— М., 1963.
485. Повесть временных лет.— М.; Л., 1950.— Т. 1.
486. Повесть временных лет.— Там же.— Т. 2.
487. Погодин А. П. Повесть о хождении апостола Андрея в Руси // BS.—
1937-1938,— I. 7.
488. Погодин А. Л. Эпиграфические следы славянства // Сборник статей по
археологии и этнографии,— Спб., 1902.
489. Погодин М. Исследования, заметки и лекции о русской истории.— М.,
1846,— Т. 1,
490. Покровский М. II. Русская история с древнейших времен.— М.: Пг.,
1923,- Т. 1.
491. Половой II. Я. К вопросу о первом походе Игоря против Византии //
ВВ- 1961,—Т. 18.
492. Половой II. Я. О дате второго похода Игоря на греков и похода рус-
ских па Бердаа // ВВ.— 1958.— Т. 14.
493. Половой Н. Я. О маршруте похода русских па Бердаа и русско-хазар-
ских отношениях в 943 г. // ВВ.— 1961.— Т. 20.
494. Половой II. Я. О русско-хазарских отношениях в 40-х годах X в. //
Зап. ОАО,- I960.- Т. 1.
495. Полонская И. К вопросу о христианстве Руси до Владимира //
ЖМНП,—1917,—Окт.
496. Попов А. П. Историко-литературный обзор древнерусских полемиче-
ских сочинений против латинян (XI—XV вв.).—М., 1875.
497. Попов II. М. Па св!танку слов’япсько! писемност! // Питания похо-
джепня i розвитку слов’япсько! писемпостк— К., 1963.
498. Попович М. В. Мировоззрение древних славян,— Киев, 1985.
499. Поппе А. Графт и дата спорудження Софп Кигвсько! // У1Ж.—
1968,-№9.
500. Поппэ А. В. Истоки церковной организации Древнерусского государ-
ства // Становление раннефеодальных славянских государств,— Киев, 1972.
243
501. Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка.— М.,
1959,— Т. 1.
502. Пресняков А. Е. Лекции по русской истории.— М., 1938.— Т. 1.
503. Приселков М. Д. История русского летописания.— Л., 1926.
504. Приселков М. Д. История русского летописания XI—XV вв.— Л., 1940.
505. Приселков М. Д. Лаврентьевская летопись // Уч. зап. ЛГУ. Сер. ист.
наук.— 1939.— Вып. 2.
506. Приселков М. Д. Митрополит Илариоп — в схиме Никон как борец за
независимую русскую церковь // Сб. ст. посвящ. С. Ф. Платонову,—СПб.,
1911.
507. Приселков М. Д. Нестор Летописец.—Пг., 1923.
508. Приселков М. Д. Очерки по церковно-политической истории Киевской
Руси X—XII вв,— СПб., 1913.
509. Приселков М. Д. Русско-византийские отношения IX—XII вв. // ВДИ.—
1939,— № 3.
510. Приселков М. Д. Троицкая летопись.— М.; Л., 1950.
511. Приходнюк О. М. Роль Черняховской культуры в формировании рап-
несредневековых славянских древностей Среднего Приднепровья // Тез. докл.
симпоз. «Позднейшие судьбы Черняховской культуры».— Каменец-Подольский,
1981.
512. Прокопий из Кесарии. Война с готами.— М., 1950.
513. Пропп В. Я. Русский героический эпос.— Л., 1955.
514. Путешествие Ибн-Фадлана па Волгу.— М.; Л., 1939.
515. Радзивиловская или Кенигсбергская летопись,—СПб., 1902.— Т. 1.
516. Рамм Б. Я. Папство и Русь в X—XIV вв.— М.; Л., 1959.
517. Рапов О. М. К вопросу о земельной ренте в древней Руси в домон-
гольский период // Вести. МГУ.— 1958.— № 1.
518. Рапов О. М. О дате принятия христианства князем Владимиром и ки-
евлянами // ВИ.— 1984,— № 6.
519. Раппопорт П. А. Археологические исследования памятников русского
зодчества X—XIII вв. // СА,— 1962.— № 2.
520. Раппопорт П. А. Города Болоховской земли // КСИИМК.— 1955.—
Вып. 57.
521. Раппопорт П. А. Из истории Южной Руси в XI—XV вв. // ИСССР,—
1966.— № 5.
522. Раскопки погоста Десятинной церкви // ИАК.— 1909.— Прибавление
к вып. 32.
523. Ременников А. М. Борьба племен Северного Причерноморья с Римом
в III в. п. э.— М., 1954.
524. Рыбаков Б. А. Апты и Киевская Русь // ВДИ.— 1939.— № 1.
525. Рыбаков В. А. Боярин — летописец XII в. // ИСССР.— 1960.— № 5.
526. Рыбаков В. А. Владимировы крепости па Стугне // КСИА АН СССР.—
1965 — Вып. 100.
527. Рыбаков В. А. В. II. Татищев и летописи XII в. // ИСССР.— 1971.—№1.
528. Рыбаков В. А. Город Кия // ВИ.— 1980.— № 5.
529. Рыбаков В. А. Государственная оборонительная система Киевской
Руси // Становление раннефеодальных славянских государств.— Киев, 1972.
530. Рыбаков В. А. Древние русы // СА.— 1953.— Т. 17.
531. Рыбаков В. А. Древности Чернигова // МИА.— 1949.— № 11.
532. Рыбаков В. А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи.— М.,
1963.
533. Рыбаков В. А. Древняя Тмутаракань // Юбил. сес., посвящ. 200-летию
МГУ: Тез. докл. ист. фак.— М., 1955.
534. Рыбаков В. А. Древняя Тмутаракань и проблема славянской колони-
зации Приазовья // Тез. докл. на сес. отд. ист. наук и пленума ИИМК, посвящ.
итогам археол. и этнограф, исслед. 1953 г.— М., 1954.
535. Рыбаков В. А. Запись о смерти Ярослава Мудрого // СА.— 1959,—
№ 4.
536. Рыбаков Б. А. Исторический взгляд на русские былины // ИСССР.—
1961,— № 5/6.
537. Рыбаков В. А. Календарь IV в. из земли полян // СА,— 1962.— № 4.
244
538. Рыбаков В. А. К вопросу о роли Хазарского каганата в истории Руси//
СА — 1953,- Т. 18.
539. Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIV вв.—
М., 1982.
540. Рыбаков В. А. Начало русского государства // Вести. МГУ.—1955.—
№ 4/5.
541. Рыбаков В. А. Остромирова летопись // ВИ.— 1966.— № 10.
542. Рыбаков В. А. Первые века русской истории,— М., 1964.
543. Рыбаков В. А. Политические идеи русских летописцев XIII в. // Поль-
ша и Русь,— М., 1974.
544. Рыбаков В. Л. Предпосылки образования древнерусского государства Ц
Очерки истории СССР. Ill—IX вв,— М., 1958.
545. Рыбаков В. А. Путь из Булгара в Киев // Древности Восточной Евро-
пы,— М., 1969.
546. Рыбаков В. А. Ранняя культура восточных славян // ИЖ,— 1943.—
№ 11/12.
547. Рыбаков В. А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве».—
М., 1972.
548. Рыбаков В. А. Русь и Хазария // Академику Б. Д. Грекову ко дню
семидесятилетия.— М., 1952.
549. Рыбаков В. А. Славяне в Крыму и на Тамани.—Симферополь, 1952.
550. Рыбаков В. А. Язычество древней Руси,— М., 1987.
551. Рыбаков В. А. Язычество древних славян.— М., 1981.
552. Рыдзевская Е. А. Древняя Русь и Скандинавия в IX—XIV вв,— М_,
1978.
553. Рыдзевская Е. А. Легенда о князе Владимире в саге об Олафе Трюг-
васопе // Тр. ОДРЛ.— 1935.— Т. 2.
554. Рыдзевская Е. А. Ярослав Мудрый в древпесеверной литературе //
КСИИМК,— 1940,— Вып. 7.
555. Рыдзевская Е. А. Сведения о Старой Ладоге в древпесеверной лите-
ратуре // КСИИМК.— 1945,— Вып. И.
556. Рикман Э. А. О влиянии позднеантичной культуры на Черняхов-
скую в Днестровско-Прутском междуречье // КСИА АП СССР.— 1970.— Вьпг.
124.
557. Рикман Э. А. Памятник эпохи великого переселения народов,—Киши-
нев, 1967.
558. Рикман Э. А. Сарматы и племена Черняховской культуры // Очерки
культуры Молдавии.— Кишинев, 1971.
559. Рогов А. И., Флоря В. Н. Формирование самосознания древнерусской
народности // Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху
раннего средневековья.— М., 1982.
560. Рожков Н. А. Русская история в сравнительно-историческом освеще-
нии—Л.: М, 1928,—Т. 1.
561. Розен В. Р. Император Василий Болгаробойца. Извлечения из летопи-
си Яхьи Антиохийского.— СПб., 1883.
562. Розов II. II. К вопросу об участии Илариоиа в начальном летописа-
нии // ЛХ (1973).—М., 1974.
563. Роспонд С. Значение древнерусской ономастики для истории. К эти-
мологии топонима Киев // ВЯ.— 1968.— № 1.
564. Роспонд С. Miscellanea onomastica rossica, II. Еще раз о Киеве // Вос-
точнославянская ономастика.— М., 1979.
565. Роспонд С. Структура и стратиграфия древнерусских топонимов //
Там же.— 1972.
566. Рубинштейн Н. J1. Летописный период русской историографии // Уч.
зап. МГУ.— 1946.— Вып. 93.
567. Рубгнштейн Н. П. Нарис icTopii Кшвськог Pyci.— Харшв, 1930.
568. Сагайдак М. А. Великий город Ярослава.— Киев, 1982.
569. Сагайдак М. А. Дендрохронология древнего Киева // Повое в архео-
логии Киева,— Киев, 1981.
570. Сагайдак М. А. Дендрохронолопчш дослщженпя дерев’яних бущвель
Подолу // Археолопя Киева. Дослщжепня i матер!али,— К., 1979.
245
571. Сагайдак М. А. До питания абсолютного датування археологгчного
матер!алу стародавнього Киева // Археолопчш дослщження стародавпього
Киева — К., 1976.
572. Самойловский И. М. Корчеватовскин могильник // МИА.— 1959.— № 70.
573. Самоквасов Д. Я. Могилы русской земли.— М., 1908.
574. Самоквасов Д. Я. Могильные древности Северянской Черниговщины.—
М., 1917.
575. Сахаров А. Я. «Дипломатическое признание» Древней Руси (860 г.) //
ВИ,— 1976,— № 6.
576. Сахаров А. Я. Дипломатия древней Руси. IX — первая половина X в.—
М, 1980.
577. Сахаров А. Я. Дипломатия княгини Ольги // ВИ.— 1979.— № 10.
578. Сахаров А. Я. Дипломатия Святослава.— М., 1982.
579. Сахаров А. Я. Кий: легенда и действительность // ВИ.— 1975.— № 10.
580. Сборник документов по социально-экономической истории Византии.—
М., 1951.
581. Сборник материалов для исторической топографии Киева.— Киев,
1874.
582. Свердлов М. Б. Генезис феодальной земельной собственности в Древ-
ней Руси // ВИ,— 1978,— № 8.
583. Св1дерський Ю. Ю. Боротьба твденпо-захщпог Pyci проти католицькоТ
експансп в X—XIII ст,— К., 1983.
584. Седов В. В. Восточные славяне в VI—XIII вв.— М., 1982.
585. Седов В. В. Древнерусское языческое святилище па Нерыни //
КСИИМК,— 1953,— Вын. 50.
586. Седов В. В. Этногеография Восточной Европы середины I тыс. и. э.
по данным археологии и Иордана // Восточная Европа в древности и средне-
вековье.— М., 1978.
587. Седов В. В. Кривичи // СА.— 1960.— № 1.
588. Седов В. В. Новые данные о языческом святилище Перуна //
КСИИМК,— 1954 — Вып. 53.
589. Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян.— М., 1979.
590. Седов В. В. Славяне в римскую и рапневизантийскую эпоху // Тез.
докл. сов. делегации па III междупар. конгр. славян, археологии.— М., 1975.
591. Седов В. В. Формирование славянского населения Среднего Подне-
провья // СА.— 1972.— № 4.
592. Селищев А. М. Старославянский язык.— М., 1951.
593. Сементовский М. М. Киев, его святыни, древности, достопамятности
н сведения, необходимые для его почитателей и путешественников.— Киев,
1852.
594. Серебрянский Я. И. Древнерусские княжеские жития // Чтения в
ОИДР — 1915,— Кп. 2.
595. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии // Тр.
XI АС,— М., 1901,—Т. 1.
596. Сибпльов М. В. Стародавня посудина з «письменами» // Археолопя.—
1952,— Т. 6.
597. Сизов В. Я. Гпездовский могильник близ Смоленска // МАР.— 1902.—
№ 28.
598. Сымонович Э. А. Итоги исследований Черняховских памятников в Се-
верном Причерноморье // МИА.— 1967.— № 139.
599. Сымонович Э. А. «Континуация» в развитии Черняховских племен Ле-
вобережья Днепра // Тез. докл. симпоз. «Позднейшие судьбы Черняховской
культуры».— Каменец-Подольский, 1981.
600. Сымонович Э. А. Магия и обряд погребения в Черняховскую эпоху //
С А,- 1963.-№ 1.
601. Сымонович Э. А. Некоторые наблюдения над датировкой Черняховских
памятников // Древняя Русь и славяне.— М., 1976.
602. Сымонович В. А. О единстве и различиях памятников Черняховской
культуры //СА.— 1959,— Т. 29—30.
603. Сымонович Э. А. О культовых представлениях населения юго-западных
областей СССР в ноздпеантичпый период // СА.— 1978.— № 2.
246
604. Сымонович Э. А. Орнаментация Черняховской керамики // МИА,—
1964,— № 116.
605. Сымонович 3. А. Памятники Черняховской культуры стенного Подне-
провья // СЛ.— 1955.— Т. 24.
606. Сымонович Э. А. Погребения V—VI вв. н. э. у с. Данилова Балка //
КСИИМК,— 1952,— Вып. 48.
607. Сымонович 3. А. Раскопки могильника у овчарни совхоза «Придне-
провский» на Нижнем Днепре // МИЛ.— 1960.— № 82.
608. Симонович Е. О. Християнство i чернях!вська культура // Матер1али
третьо'1 Под1льсько1 !сторико-краезпавчо1 конф.— Льв!в, 1970.
609. Симонович Е. О. Черпях!вськ! племена Подшпров’я (культура та ет-
нос) // Археология,— 1973.— Вип. 10.
610. Сымонович Э. А. Рец.: I. С. Винокур. 1стор1я та культура чернях!в-
ських племен Дшстро-Дшпровського межиргччя // СЛ.— 1975.— № 4.
611. Синопсис. Изд. 8.— Спб., 1798.
612. СЛчинський В. АрхИектура старокпяз!вськО1 доби (X—XIII ст.).—
Прага, 1926.
613. Сказание о грамоте русьстей // Чтения в ОИДР.— 1863.— Кн. 2.
614. Скржинская Е. Ч. Рец.: А. Л. Якобсон. Средневековый Херсонес (XII—
XIV вв.) // ВВ,— 1953,— Т. 6.
615. Слово о полку Игореве.— М.: Л., 1950.
616. См1ленко А. Т. Про деяк! датуюч! реч! в культур! пол!в поховань //
Археолопя.— 1952.— Т. 6.
617. Смиленко А. Т., Брайчевский М. Ю. Черняховское поселение в
с. Леськи близ г. Черкассы // МИА.— 1967.— № 139.
618. Смирнов А. II. Волжские булгары,— М., 1951.
619. Смирнов А. П. Древнеславянские памятники нижнего и среднего По-
волжья // СЭ.— 1948.— № 2.
620. Смирнов А. П. К вопросу об истоках Приазовской Руси // СА.— 1958.—
№ 2.
621. Смирнов А. П. К вопросу о славянах в Крыму // ВДИ.—1953.—
№ 3.
622. Смирнов И. И. О генезисе феодализма // ПИМК.— 1933.— № 3/4.
623. Смирнов И. И. Феодально-крепостническое общество // ИГАИМК.—
1934.— Вып. 99.
624. Смирнов Я. И. Рисунки Киева 1651 г. по копиям их конца XVIII в. //
Тр. XIII АС — 1908,—Т. 2.
625. CmIuiko М. Ю. Зв!т про досл!джепня селища пер!оду «пол!в поховань»
в Неслухов! в 1946 р. // АП,— 1949.— Т. 1.
626. Смишко М. Ю. Раннеславянская культура Поднестровья в свете новых
археологических данных // КСИИМК.— 1952.— Вып. 44.
627. Смоленские грамоты. XIII—XIV вв.— М., 1963.
628. Соболевский А. И. В каком году крестился Владимир? // ЖМПП.—
1888,— Июнь.
629. Соболевский А. И. Год крещения Руси // Чтения в ИОНЛ.—1888.—
Кн. 2.
630. Соболевский А. И. Кирилица и глаголица // Богословская энциклопе-
дия.— 1909.— Т. 10.
631. Соколова К. Ф. Антропологические материалы из рапнесредневековых
могильников Крыма // История и археология средневекового Крыма.— М.: Нау-
ка, 1958.
632. Сокращенный летописный свод 1493 г. // ПСРЛ.— 1962.— Т. 27.
633. Сокращенный летописный свод 1495 г. // Там же.
634. Соловьев С. М. История России.— М., 1959.— Кн. 1.
635. Соломоник 3. И. Сарматские знаки Северного Причерноморья.— Киев,
1959.
636. Софийская первая летопись // ПСРЛ.— 1851.— Т. 5.
637. Сперанский М. II. Вступительный очерк к разделу «Добрыня» // Были-
ны,— 1916,— Т. 1.
638. Срезневский И. И. Древние жизнеописания русских князей // Изв.
ОРЯС,- 1853 - Т. 2.
639. Срезневский И. И. Древние письмена славянские // ЖМНП.— 1848.—
Ч. 9.
640. Срезневский И. И. Исследование о летописях новгородских // Изв.
2-го отд-ния АН.— 1853,— Т. 2.
641. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка.—
Спб., 1893,— Т. 1.
642. Срезневский И. И. Славяно-русская палеография XI—XIV вв.— СПб.,
1885.
643. Срезневский И. И. Статьи о русских летописях.— Спб., 1903.
644. Срезневский И. И. Чтения о древнерусских летописях,—Спб., 1852.
645. Станкевич Я. В. Шестовицкое поселение и могильник по материалам
раскопок 1946 г. // КСИИМК — 1952,— Вып. 87.
646. Станкевич Я. Шестовицька археолопчпа експедищя 1946 р. // АП.—
1949,— Т. 1.
647. Степенная книга // ПСРЛ.— 1864.— Т. 16.
648. Суворов II. С. Следы западнокатолического древнего права в памятни-
ках древнего русского права.— Ярославль, 1893.
649. Сухомлинов И. И. О древней русской летописи как памятнике лите-
ратурном // Учен. зап. 2-го отд-пия АН.— 1861.— Кн. 3.
650. Талис Д. Л. Из истории русско-корсупских политических отношений
в IX-X вв. // ВВ,— 1958,— Т. 14.
651. Тараканова С. А. О происхождении и времени возникновения Пско-
ва // КСИИМК.- 1950,— Вып. 35.
652. Тараканова С. А. Открытия Псковской археологической экспедиции
1946 года // Вести. АН СССР,— 1947,— № 6.
653. Татищев В. II. История российская.— М.; Л., 1962.— Т. 1.
654. Там же, 1963.— Т. 2.
655. Там же, 1964.— Т. 3.
656. Там же. Т. 4.
657. Тацит Корнелий. Анналы // Соч.— Л., 1970.— Т. 1.
658. Тацит Корнелий. О происхождении германцев и местоположении Гер-
мании // Там же.
659. Т. Б. Князь Ярополк Святославич, католический государь Руси // «Ки-
теж».— 1928.— № 5/6.
660. Тверская летопись // ПСРЛ.— 1863.— Т. 15.
661. Творогов О. В. Дневнерусские хронографы.— Л., 1975.
662. Тэйлор Э. Первобытная культура.— М., 1939.
663. Тереножкин А. И. К вопросу об этнической принадлежности лесостеп-
ных племен Северного Причерноморья в скифское время // СА.—1955.— Т. 24.
664. Тереножкин А. И. Об этнической принадлежности племен скифского
времени в Правобережной Лесостепи // КСИА АН УССР.—1955,— Вын. 4.
665. Тершаковець М. Переказ про Кия, Щека i Хорива та ix сестру Ли-
б!дь // Юв1л. зб,— К., 1928,— Т. 2.
666. Тиханова М. А. Днестровско-волынский отряд Галицко-Волынской
экспедиции // КСИИМК.— I960,— Вып. 79.
667. Тиханова М. А. Ласковский клад // СА.— 1960.— № 1.
668. Тиханова М. А. Раскопки на поселении III—IV вв. у с. Лепесовки
в 1957—1959 гг. // СА,— 1963 — № 2.
669. Тиханова М. А. Следы рунической письменности в черпяховской куль-
туре // Раппесредневековая Русь.— М., 1976.
670. Тихомиров Б. II. Проблема вторичного закрепощения // ИМ,— 1932.—
№ 3.
671. Тихомиров М. II. Древнерусские города.— М., 1956.
672. Тихомиров М. II. Исследование о Русской Правде.— М.; Л., 1941.
673. Тихомиров М. Я. Исторические связи южных и восточных славян в
древнейшее время // ИЖ,— 1941,—№ 10, И.
674. Тихомиров М. II. Крестьянские и городские восстания на Руси XI—
XIII вв,— М„ 1955.
675. Тихомиров М. II. Начало русской историографии // ВИ.— 1960.— № 5.
676. Тихомиров М. II. Начало славянской письменности в свете новейших
открытий // Там же.— 1959.— № 4.
248
677. Тихомиров М. Н. Начало славянской письменности и Древняя Русь //
Исторические связи России со славянскими странами и Византией.— М., 1969.
678. Тихомиров М. Н. О русских источниках «Истории Российской» // Та-
тищев В. Н. История российская.— М.; Л., 1962.— Т. 1.
679. Тихомиров М. Н. Происхождение названий «Русь» и «Русская земля» //
СЭ,— 1947,- Т. 5-7.
680. Тихомиров М. II. Русский летописец в «Истории Польши» Яна Длуго-
ша // Исторические связи России со славянскими странами и Византией,— М.,
1969.
681. Тихомиров М. II. Русское летописание,— М., 1979.
682. Тихомиров М. II. Труды В. Н. Татищева // Очерки истории историче-
ской науки в СССР.— М., 1966.— Т. 1.
683. Тихонравов Н. С. Русская палеография.— М., 1889.
684. Токарев Е. А. Религиозные верования восточнославянских народов
XIX — начала XX века.— М.; Л., 1957.
685. Толочко II. П. До icTopi’i буд!впицтва города Ярослава та Софп Ки!в-
сько'! // Археолопя.— 1969,— Т. 22.
686. Толочко П. П. Древний Киев.— Киев, 1983.
687. Толочко П. П. Древняя Русь,— Киев, 1987.
688. Толочко П. П. 1сторико-географ1чп1 умови виникнення Киева // Укра-
1’нський !сторико-географ!чний зб!рник.—К., 1971.— Вип. 1.
689. Толочко П. П. 1сторична топограф!я стародавнього Киева,— К., 1970.
690. Толочко П. П. Новые археологические исследования Киева (1963—
1978) // Новое в археологии Киева,— Киев, 1981.
691. Толочко П. П. О времени возникновения Киева // Тез. докл. сов. деле-
гации на III междунар. копгр. слав, археологии.— Братислава.— М., 1975.
692. Толочко П. П. Происхождение и ранние этапы истории древпего Кие-
ва // Новое в археологии Киева.— Киев, 1981.
693. Толочко II. П. Про час виникнення Киева // Слов’япо-русый старо-
житност!.— К., 1969.
694. Толочко П. П., Воровський Я. 6. Язичницьке капище в «город!» Воло-
димира // Археолопя Киева. Дослщження i матер!али.— К., 1979.
695. Толстов С. П. Из предыстории Руси // СЭ,— 1947.— Т. 6—7.
696. Толстов С. П. По следам древнехорезмийской цивилизации.— М.; Л.г
1948.
697. Толстой И. О византийских печатях Херсонской фемы // Зап. РАО.—
1886 —Т. 2,—Вып. 1.
698. Толстой И., Кондаков II. Русские древности в памятниках искусства.—
СПб — 1891.— Вып. 4.
699. Толстой Н. И. Древняя славянская письменность и становление этни-
ческого самосознания у славян // Развитие этнического самосознания славян-
ских пародов в эпоху раннего средневековья.— М., 1982.
700. Толстой Н. И. Сказания о начале славянской письменности.— М., 1981.
701. Третьяков П. II. Анты и Русь // СЭ.— 1947,—№ 4.
702. Третьяков П. Н. Восточнославянские племена.— М., 1953.
703. Третьяков П. Н. Древлянские «грады» // Академику Б. Д. Грекову ко
дню семидесятилетия.— М., 1952.
704. Уваровская летопись // ПСРЛ.— 1963.— Т. 28.
705. Успенский Ф. И. Значение походов Святослава в Болгарию // ВДИ,—
1939.— № 4.
706. Успенский Ф. И. История Византийской империи.— СПб.— Т. 1 (без
по.значенпя року).
707. Успенский сборник XII—XIII вв.— М., 1971.
708. Устюжский летописный свод.— М.; Л., 1950.
709. Фасмер М. Р. Шапка земли греческой // Зап. РГО по отд. этног,—
1902,— Т. 34.
710. Федоров Г. Б. Малаештский могильник // МИА.— 1960.— № 82.
711. Федоров Г. В. Население Прутско-Днестровского междуречья в I тыс.
п. э - М., 1962.
712. Федоров Г. В. О двух обрядах погребения в Черняховской культуре
(по памятникам Молдавии) // СА,— 1958,— № 3.
249
713. Феофилакт Симокатта. История.— М., 1957.
714. Фигуровский И. А. Расшифровка нескольких древнерусских надписей,
сделанных «загадочными» знаками // Учен. зап. Елецкого пед. ин-та,— 1957.—
Вып. 2.
715. Флоря В. Я. Сказания о начале славянской письменности и совре-
менная им эпоха // Сказания о начале славянской письменности.— М.,
1981.
716. Формозов А. А. Сосуды срубной культуры с загадочными знаками //
ВДИ,— 1953,— № 1.
717. Фортинский Ф. Я. Крещение князя Владимира на Руси по западным
известиям // Чтения в ИОПЛ.— К., 1888.— Кн. 2.
718. Франко I. Про сощал1зм // Твори.— 1956.— Т. 19.
719. Фрезер Д. Золотая ветвь.— Л., 1948.
720. Фроянов И. Я. Киевская Русь. Очерки социально-политической исто-
рии.— Л., 1982.
721. Фроянов И. Я. Киевская Русь. Очерки социально-экономической исто-
рии,— Л., 1974.
722. Фроянов I. А. Характер сощальних конфлщпв па Pyci в X — на по-
чатку XII ст. // У1Ж,— 1971—№ 5.
723. Хавлюк П. 1. Давньоруськг городища на 1Пвденпому Bysi // Слов’яно-
руськ-i старожитност;.— К., 1969.
724. Халанский М. К истории поэтических сказаний об Олеге Вещем //
ЖМНП — 1902,— Июль; 1903,— Окт.; 1901,- Сент.
725. Хвойка В. В. Поля погребений в Среднем Поднепровье // Зап. РАО.—
1901,— Т. 12,— Вып. 1/2.
726. Хрущов И. П. О древнерусских исторических новостях и сказаниях.—
К., 1878.
727. Цветаева Г. А. Грунтовый некрополь Пантикапея // МИА.— 1951.—
№ 19.
728. Черепнин Л. В. Летописец Даниила Галицкого // ИЗ.—1940.— № 12.
729. Черепнин Л. В. Новгородские берестяные грамоты как исторический
источник.— М., 1969.
730. Черепнин Л. В. Общественно-политические отношения в древпей Руси
и Русская правда // Древнерусское государство и его международное значе-
ние,— М., 1965.
731. Черепнин Л. В. «Повесть временных лет», ее редакции и предшествую-
щие ей летописные своды // ИЗ.— 1948,— № 25.
732. Черепнин Л. В. Русская палеография.— М., 1956.
733. Черепнин Л. В. Русь. Спорные вопросы истории земельной собствен-
ности в IX—XV в. // Новосельцев А. П., Пашуто В. Т., Черепнин Л. В. Пути
развития феодализма.— М., 1972.
734. Черных П. Я. Историческая грамматика русского языка.— М., 1954.
735. Черных Я. Я. К истории вопроса о русских письменах в житии Кон-
стантина Философа // Учен. зап. Ярослав, пед. ин-та,— 1947.— Вып. 2.
736. Черных Я. Я. Происхождение русского литературного языка и
письма.— М., 1950.
737. Чичуров И. С. Византийские исторические сочинения. «Хронография»
Феофапа, «Бревиарий» Никифора.— М., 1980.
738. Членов А. М. Древляпське походження князя Володимира // У1Ж.—
1970,— № 9.
739. Членов А. На родине Добрыпи Никитича // Дружба народов.— 1975.—
№ 8.
740. Шамбинаго С. К. Иоакимовская летопись // ИЗ.—1947.— № 21.
741. Я1ангин М. А., Вишнякова А. Ф. Из комментария к «Записке греческо-
го топарха» // ВВ.— 1958.— Т. 14.
742. Шасколъский И. Я. Вопрос о происхождении имени Русь в современ-
ной буржуазной науке // Критика новейшей буржуазной историографии.— Л.,
1967.
743. Я1афарик Я. И. О происхождении и родине глаголитизма // Чтения
в ОИДР,— I960,— Кн. 3 — Отд. 3.
744. Я1ахматов А. А. Введение в историю русского языка.— Спб., 1916.
250
745. Шахматов А. А. Древнейшие редакции «Повести временных лет» //
ЖМПП,- 1897,— Сент.
746. Шахматов А. А. Иосафовская летопись // ЖМНП.— 1904.— Май.
747. Шахматов А. А. Как назывался первый русский христианин-муче-
ник // Изв. ОРЯС,— 1907,— № 9.
748. Шахматов А. А. Корсунская легенда о крещении Владимира,— СПб.,
1906.
749. Шахматов А. А. Мстислав Лютый в русской поэзии // Сб. Харьк. ист,-
филол. об-ва.— 1909.— Т. 18.
750. Шахматов А. А. Нестор Летописец // Зап. НТШ.— 1913—1914.— Т. 117—-
118.
751. Шахматов А. А. Обозрение общерусских летописных сводов XIV—
XVI вв,- Л., 1938.
752. Шахматов А. А. Один из источников летописного сказания о крещении
Владимира // Сб. ст. по славяноведению, посвящ. М. С. Дрипову.— Харьков,
1908.
753. Шахматов А. А. Повесть временных лет. Т. 1,— Пг., 1916.
754. Шахматов А. А. Повесть временных лет и ее источник // Тр. ОДРЛ.—
1940,— Т. 4.
755. Шахматов А. А. Разыскания о древнейших русских летописных сво-
дах.— Спб., 1908.
756. Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель.— К., 1917.
757. Шестаков С. П. Очерки по истории Херсонеса в VI—X вв. // Памятни-
ки христианского Херсонеса.— 1908.— Вып. III.
758. Шлецер А. Л. Нестор,- Спб., 1809,— Ч. 2, 1816.— Ч. 3.
759. Штаерман Е. М. О «загадочных знаках» Северного Причерноморья //
ВДИ — 1950,— № 1.
760. Штаерман Е. А. Религиозные течения и раннее христианство // Все-
мирная история.— 1956.— Т. 2.
761. Штриттер И. Известия византийских источников, объясняющие Рос-
сийскую историю древних времен и переселение народов,— Спб., 1774.— Т. 3.
762. Шулъц П. Н. Историко-археологические исследования в Крыму (1920—
1950 гг.) // Крым.— 1950.— № 6.
763. Шушарин В. П. Русско-венгерские отношения в IX в. // Международ-
ные связи России до XVII в.— М., 1961.
764. Щепкин В. II. Учебник русской палеографии.— М., 1918.
765. Щербак А. М. Знаки па керамике из Саркела // Эпиграфика Восто-
ка.— 1958.— Вып. 12.
766. Щербак А. М. Знаки па керамике и кирпичах из Саркела — Белой Ве-
жи // МИА,— 1959,— № 75.
767. Щербак А. М. Несколько слов о приемах чтения рунических надпи-
сей, найденных на Дону // СА.— 1954,— Т. 19.
768. Щербак1вський В. Лопушанський «Святовид» // Зап. НТШ.—1910—Т. 98.
769. Юргевич В. Н. Две византийские печати, найденные в византийском
Херсонесе в 1884 г. // ЗООИД.— 1886.— Т. 14.
770. Юргевич В. Камень с загадочными знаками, хранящийся в музее
Одесского общества истории и древностей // Там же.—1889.— Т. 15.
771. Юргевич В. Ольвийская надпись // Там же.— 1872.—Т. 8.
772. Юргевич В. Свинцовые печати, принадлежащие музею // Там же.—
1889,- Т. 15.
773. Юшков С. В. Исследования но истории русского права. Устав кн. Вла-
димира.— Повоузенск, 1925.
774. Юшков С. В. История государства и права СССР.—М., 1947.—Т. 1.
775. Юшков С. В. К вопросу о дофеодальном («варварском») государстве //
ВИ — 1946,— № 7.
776. Юшков С. В. К вопросу о политических формах русского феодального
государства // Там же.— 1950.— № 1.
777. Юшков С. В. К вопросу о происхождении Русского государства //
Ячеи. зап. МЮИ.— 1940.— Вып. 2.
778. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского го-
сударства.— М., 1949.— Т. 1.
251
779. Юшков С. В. Очерки по истории феодализма в Киевской Руси,— М.;
Л., 1939.
780. Юшков С. В. Феодальные отношения в Киевской Руси // Учен. зап.
Сарат. ун-та.— 1925.— Т. 3.— Вып. 4.
781. Ягич Н. В. Вопрос о Кирилле и Мефодии в славянской филологии,—
Спб.— 1885.
782. Ягич И. В. Графика у славян.— Спб., 1911.
783. Якобсон А. Л. Византия в истории раннесредневековой Таврики //
СА,- 1954 — Т. 21.
784. Якобсон А. Л. К изучению поздпесредпевекового Херсона // ХС.—
1959,- Т. 5.
785. Якобсон А. Л. К истории русско-корсунских связей (XI—XIV вв.) //
ВВ,— 1958 — Т. 14.
786. Якобсон А. Л. Раннесредневековые поселения восточного Крыма //
МИА,— 1958,— № 85.
787. Якобсон А. Л. Раннесредпевековый Херсонес // Там же.—1959.— № 63.
788. Якобсон А. Л. Средневековый Крым.— М.; Л., 1964.
789. Якобсон А. Л. Средневековый Херсонес (XII—XIV вв.) // МИА,—
1950,—№ 17.
790. Якубовский А. Ю. О русско-хазарских и русско-кавказских отношени-
ях в IX—X вв. // Изв. АН СССР. Сер. ист. и философ,— 1946.— № 5.
791. Янин В. Л. Из истории землевладения в Новгороде XII в. // Культура
древней Руси.— М., 1966.
792. Янин В. Л. Очерки комплексного источниковедения.— М., 1977.
793. Янин II. Новгородская летопись и ее московские переделки.— М.,
1874.
794. Altheim F. Literatur und Geselschaft im ausgehenden Altertum.—Berlin,
1948.
795. Amman A. M. Untersuchungen zur Geschichte der kirchlichen Kultur
und des religiosen Lebens bei den Ostslawen. H. 1.— Wuerzburg.— 1955.
796. Analecta Byzantino.— Rossica.— Petropoli, 1891.
797. Anastasevics D. La chronologic de la guerre russe de Tzimisces // Byz.—
1931,— T. 6, 1.
798. Anecdota Bruxellensia // Recuiel des Travaux, publiers par Faculte des
Philosophie et des Lettres.— 1894,— F. 9.
799. Antoniewicz W. Zelazne oszczepy inkrustowane z Kamienicy // P.A.-
1920,— T. 1.— Z. 3—4.
800. Bartova K. Igorova vyprava na Cafihrad // BS.— 1939—1946.— T. 8.
801. Baumgarten N. Saint Vladimir et la conversion de la Russie // Orientalia
Christiana.— 1932.— T. 27, f. 79.
802. Baumgarten N. Olaf Trygwison roi de Norvege et ses relations avec Saint
Vladimir de Russie // Ibid.— 1931,— T. 24, f. 73.
803. Boak A. E. B. The earliest Russian moves against Constantinople .7
Queens Quarterly.— 1948.— Vol. 55.— N 3.
804. Bury J. The Treatise «De Administrando imperio» // B. Z. // — 1906,—
B. 15.
805. Charanis P. On the capture of Corinth by the Onongurs and its recapture
by the Byzantines // Spec.— 1952.— T. 27.
806. Cross V. The Earliest Medieval Church of Kiev // Ibid.— 1936,—N 11.—
Vol. 3.
807. Dlugosz J. J. Historia polonica // Opera omnia.— 1872.— T. 10.
808. Doellinger J. Die Papstfabeln des Mittelalters.— 1863.
809. Dolley В. II. Olegs mythical campaign against Constantinople // Bulletin
de 1’Academie de Belgique.— 1949.— Vol. 35.
810. Dolley В. II. Pseudo-Symeon (p. 705—707) // SEER.— 1952.— Vol. 30.
811. Dunlop D. M. The history of the Jewish Khazars.— Princeton. 1954.
812. Dvornik F. Byzantine mission among the Slavs // SS Constantine-Cyrill
and Methodius.— New-Brunswick, 1970.
813. Dvornik F. Byzantin political ideas in Kievan Russia // DOP.— 1956.—
N 9/10.
814. Dvornik F. Missions of the Greek and western Churches in the East
252
during the Middle Ages // XIII Internationale Congress of Historical Sciences.—
M., 1970.
815. Dvornik F. The idea of Apostolicity in Byzantium and the legend of
the Apostle Andrew.— Cambridge (Mass.), 1958.
816. Dvornik F. The Kiev State and its relations with Western Europe //
Transactions of the Royal Historical Society.— 1947.— Vol. 29,— Ser. 4.
817. Dvornik F. The Slavs. Their early history and civilization.— Boston,
1956.
818. Eisner J. Rukovet slovanske archeologie.— Praha, 1966.
819. Ericsson K. The earliest conversion of the Rus to the Christianity //
SEER.— 1966,— Vol. 44,— N 102.
820. Frye R. Notes to Islamic sources on the Slavs and the Rus // The
Muslim World.— 1950,— Vol. 40.— N 1.
821. Frye R. Remarcs on some new Islamic Sources of the Rus // Byz.—
1948,— N 18.
822. Gajewski L. Badania nad organizaciq produkcji garncarskiej z okresu
rzymskiego w Igolomi // Arch. Pol.— 1959,—T. 3.— Z. 1.
823. Gerhartt D. Das Land ohne Apostel und seine Apostel // Festschrift fuer
D. Cyzevsky zum 60. Geburtstag.— Berlin, 1954.
824. Gregoire II. La legende d’Oleg et 1’expedition d’lgor // Bulletin de 1’Aca-
demie de Belgique.— 1937.— Vol. 23.
825. Gregoire H. L’histoire et la legende d’Oleg, prince of Kiev // La nouvelle
Clio.— 1952,— N. 5—8.
826. Gregoire H. Miscellanea epica et ethimologica // Byz.— 1938.— T. 11.
827. Gregoire II., Orgeles P. La guerre russo-byzantine de 941 // Ibid.—
1955,— T. 24.
828. Heyduk J. Anfaenge der Christianisierung des Russenstammes.— Wien,
1888.
829. Ilonigmann E. Studies in Slavic Church History // Byz. (Amer. ser. 3).—
1944—1945.— Vol. 17.
830. Jenkins R. J. It. The supposed Russian attack on Constantinople evidence
of the Pseudo-Symeon // Spec.— 1949,— Vol. 24.— N. 3.
831. Jonitza J. Das Graeberfeld von Independence // Saarbruecker Beitraege.—
1971.-B. 10.
832. Jugie M. Le schisme byzantin.— Paris, 1941.
833. Jugie M. Les origines romaines de 1’eglise russe // Echos d’Orient.—
1937.- T. 36.
834. Jugie M. Slaves dissidentes (eglises) // Diet, de la Foi CathoL— 1922.—
Vol. 4.
835. Just M. Rome and Russia. A tragedy of errors.— Westminster (Mar.).—
1954.
836. Koehne B. Beitraege zur Geschichte und Archaeologie von Chersonesus
in Taurien.— SPg., 1848.
837. Kostrzewski J. Kultura prapolska.— Warszawa, 1962.
838. Krause W. Runeninschriften im salterem Fulhark.— Halle, 1937.
839. Kuczynski S. M. Studia z dziejow Europy Wschodniej X—XVII w.—
Warszawa, 1965.
840. Kudlacek J. Kultura pohrebnych poli cernachovskeho typu na Ukraine a
antske problematike // Slov. Arch.— 1957.— N 2.
841. Labuda G. Pierwsze panstwo slowianskie.— Poznan, 1949.
842. Lewicki T. Zrodla arabskie do dziejow Slowianszczyzny.— Wroclaw;
Krakow, 1956.—T. 1.
843. Lowmianski II. Poczqtki Polski.—Warszawa, 1973.— T. 5.
844. Lowmianski H. Podstawy gospodarcze formowania sig panstw slowiaii-
skich.— Warszawa, 1953.
845. Lowmianski H. Religja siowian i iej upadek (w. VI—XII).— Warszawa,
1986.
846. Lowmianski H. Zagadnienie roli normanow w genezie panstw slowian-
skich.— Warszawa, 1957.
847. Lunt G. II. Again the «русьскыми писмепы» // Cercetari de lingvistica.—
1958,— An. 3.
253
848. Marquart J. Osteuropaeische und ostasiatische Streifzuege.— Leipzig, 1903.
849. Minorsky V. Sharaf al-Zaman Tahir Marvazi on China, the Turks and
India.— London, 1942.
850. Mitrea B. Die Goten an der unteren Donau — einige Probleme im III
u. IV Jahrhundert // Studia gotica.— Stockholm, 1972.— Vol. 6.
851. Mitrea B., Preda C. Necropole din secolul al IV-lea e. n. in Muntenia.—
Bucure$li, 1906.
852. Mitrea B., Preda C. Quelques problemes avant trait aux necropole
de type Sintana — Tcherneahov decouvertes en Valachie // Dacia.— 1964.—
T. 8.
853. Natanson-Leski J. Zarys granic i podzialow Polski najstarszej.— Wroc-
law, 1953.
854. Niederle I. Rukovet slovanskych starozyitnosti.— Praha, 1953.
855. Obolensky D. Le patriarcat byzantin et les Metropoles de Kiev // Atti
del VIII Congresso internationale di Studii Byzantini, 1951.—1953.— Vol. 1.
856. Obolensky D. The Empire and its northern neighbours. 565—1018. //
Byzantium und the Slavs. Collected Studies.— London, 1917.
857. Ohnsorge W. Das Zweikeiserproblem im frueheren Mittelalter. Hilde-
sheim, 1947.
858. Ostrogorsky G. L’expedition du prince Oleg centre Constantinople en
907 // Annales de Hnstitut Kondakov.— 1939.— Vol. 2.
859. Paszkiewicz H. The origin of Russia.— London, 1954.
860. Pauler Gy. Lebedia, Etelkoz // Millenarium, 1880.
861. Perfeckij E. Historia Polonica Jana Dlugosza a ruske letopisectvi.— Praha,
1932.
862. Persowski F. Studia nad pograniczem polsko-ruskim X—XI wieku.—
Wroclaw; Warszawa; Krakow, 1962.
863. Petrovic J. I frammenti della vita Constantini nei testi croati e russi //
BS.— 1985.— Vol. 45.
864. Philipp W. Ansaetze zum geschichtlichen und politischen Denken im
Kiewer Russland.— Breslau, 1940.
865. Poppe A. Kompozycja fundacyjna Sofii Kijowskiej // Biuletyn historii
sztuki.— 1968.— N 1.
866. Poppe A. Kosciol i panstwo na Rush— Warszawa.
867. Poppe A. The Building of the Church of St. Sophia in Kiev // Journal of
Medieval History.— 1981.— N 7.
868. Poppe A. Uwagi о najstarszych dziejach kosciola na Rusi // PH.— 1964.—
T. 55,— Z. 3.
869. Bauch G. Fruehe christliche Spuren in Russland // Spec.— 1956.— B. 7.—
H. 1.
870. Bybakov B. Calandrier agraire et magique des anciens Polianes // Atti
del VI Congresso internationale delle Scienze preistoriche.— Roma, 1966.
871. Schlumberger G. Un empereur byzantin au X siecle: Nicephore Phocas.—
Paris, 1923.
872. Smiszko M. Grot dzirytu z runicznym napisem z Rozwadowa nad Sanem //
Wiad. Arch.— 1936.— T. 14.
873. Sorlin J. Les Traites de Byzance avec la Russie au X siecle (I) //
Cahiers du Monde Russie et Sovetique.— 1961.— Vol. 2.— N 3.
874. Sorlin J. Les Traites de Buzance avec la Russie au X siecle (II) //
Ibid.— N 4.
875. Stender-Petersen A. Das Problem der aeltesten byzantinisch—russisch—
nordlichen Beziehungen // X Congresso internationale di Scienze storiche. Re-
lazioni.— Roma.— 1955.— Vol. 3.
876. Stender-Petersen A. Die Waraegersage als Quellen der altrussischen Chro-
nik // Acta Jutlandica.— 1934.— B. 6.
877. Stender-Petersen A. The Varangians and the Cave Monastery // Varan-
gica.— Aarnus, 1953.
878. Stokes A. D. The Status of the Russian Church, 988—1037 // SEER.—
1959,— Vol. 37.
879. Stokes A. D. The backgraund and chronology of the Balkan campaigns
of Svyatoslav Igorevich // Ibid.— 1961.—N 94.
254
F 880. Stokes A. D. The Balkan campaigns of Svyatoslav Igorewich // Ibid.—
t 1962 — N 95.
881. Stryjkowski M. O. Kronika polska, litewska, zmodska i wszystkiej Busi.—
:• Krolewiec, MDLXXXIL—T. 1.
882. Sevcenko I. The date and author of so-called Fragments of Toparch
Gothicus // DOI’.— 1971,- N 25.
883. Tkadlcik V. Das slavische Alphabet bei Chrabr. // BS.— 1985.— Vol. 46.—
N 1.
884. Tomaschek W. Die Gothen in Taurien.— Wien, 1881.
885. Taube M. Le prince Askold, 1’origine de 1’Elat de Kiev et la premiere
conversion des russes.— Paris, 1947.
886. Vasiliev A. The Goths in the Criamia.— Cambridge (Mass.), 1936.
887. Vasiliev A. The Russian attack on Constantinople in 860,—Cambridge
(Mass.), 1946.
888. Vasiliev A. The second Russian attack on Constantinople // DOP.—
1951,— Vol. 6.
889. Vasmer M. Die Slaven in Griechenland // Abh. d. Preuss. Akad. d. Wiss.,
Philos.— Hist. Klasse.— 1941.— N 12.
890. Vernadsky G. A History of Russia.— New Haven, 1954.
891. Vernadsky G. Ancient Russia.— New Haven, 1943.
892. Vernadsky G. Kievan Russia.— New Haven; London, 1948.
893. Vernadsky G. Lebedia studies on the Magyar background of Kievan
Russia // Byz.— 1939.— T. 14.
’ 894. Vernadsky G. The Byzantine-Russian war of 1043 // Suedost-
’ forschungen.— 1953.— B. 12.
895. Vernadsky G. The problem of the early Russian campaigns in the Black
' Sea Area // The American Slavic and East European Review.— 1949.— N 8.
896. Vernadsky G. The Status of the Russian Church History during the first
half century // SEER.— 1941.— Vol. 21.
: 897. Vlasto A. P. The entry of the Slavs into Christendom.— Cambridge,
: 1970.
898. Vondrak W. Altkirchenslawische Grammatik.— Berlin, 1912.
899. Werner J. Slawische Bronzefiguren in Nordgriechenland.— Berlin, 1953.
900. Westberg F. Die Fragmente des Toparchs Gothicus (Anonymus Tauricus)
aus dem 10. Jahrhundert // Зап. AH, 1902.— Vol. 5.— N 2.
901. Wielowiejski J. Przemiany gospodarczo-spoleczne ludnosci poludniowej
Polski w okresie poznolatenskim i rzymskim.— Warszawa, 1960.
902. Widera B. Jaroslaws des Weisen Kampf um die kirchliche Unabhangig-
keit von Byzanz // Aus der byzanlinistischen Arbeit der DDR.— 1957.— В. 1.
903. Winter E. Die Christianisierung der Rus in der Diplomatic des Papsttums
und Byzanz // Ibid.
SUMMARU
A problem of Christianity adoption in Rus is of great scientific
interest. It was a complicated process which had passed through a whole
number of stages and demonstrated various forms: spontaneous
penetration of new ideas into the Old Slav social environment, local
adoption of Christianity as an official religion; a purposeful christening
of the country (or its parts), distribution of the officially adopted reli-
gion in the wide sections of the population, etc.
A clerical conception of God-inspired action was widely spread in
historiography; according to this conception the adoption of Christianity
in Rus was the action made simultaneously, the result of divine dawning
upon prince Vladimir who was recognized in this connection “equi-
apostle”.
But real history evidences for the opposite. The process of
Christianity adoption in Rus had begun long before Vladimir’s reign
(980-1015) and passed through a number of stages including rather
dramatic ones. In this case the action of 988 appears to be the complet-
ing stage, when Orthodoxy was recognized in Rus as the state religion,
rather than the initial one.
Chapter I
Christianity in Eastern Slavs before
the Middle of the 9th Century
For the first time the Christian ideas began to penetrate into the
East European population environment in the first centuries A. D.,
however the process was more intensive beginning from the early 4th
century, when Christianity had become the official religion of Roman
Empire which turned from the main persecutor of a new faith into its
mighty bulwark. There are rather numerous data from the written
sources on the spread of Christianity among the East-European tribes,
including Slavones (Tertullianus, Afanasiy Alexandriysky, Epifaniy
Konstantzsky, Ioann Zlatoust, Feodorit Kirsky, Hermius Lozomen and
others), which is also evident from archaeological materials. In the late
8th and early 9th century the facts of official christening of certain
East-Slavonic rulers (conversion to faith of the Russian Prince Bravlin
and others) are observed.
256
Chapter II
First (Askold’s) Christening of Rus
The middle of the 9th century was a turning stage in the Rus
development. By that time a complex and long-term process of formation
of Old Russian feodalism and Kiev state had been completed. Rus had
entered in a firm step the international scene and had become firmly
established as a great state, a worthy counter agent of Byzantine
Empire. The highest achievements were the Rus campaigns against
Byzantium and treaties signed with the Greek administration which
were rather advantageous for Rus. In 960 Askolds’ successful campaign
against Konstantinopol, resulted in the first (Askold’s) Christening of
Rus. Both home and foreign sources (Fotiy, Konstantin Bagryanorodny,
Spilitsa, Zonara and others) contain information on that event. The
Russian eparchy in the rank of archbishopy had been created which
consisted of metropolitan Mikhail Sirin and six subordinate bishops.
Chapter III
The Struggle Between Christianity
and Paganism in the 10th Century
In 882 the coup d’etat took place in Kiev. Askold was killed, and
pagan Oleg the Great came to the Kiev throne; he governed in the name
of young Igor Ryurikovich. The antichristian reaction which had been
lasting for a century began in Rus. The intense struggle between the
pagan and Christian parties passed through several stages. Periods of
the antichristian terror (under Oleg, Svyatoslav Igorevich and at the
beginning of Vladimir Svyatoslavich’s reign) alternated with the periods
of tolerant government of Igor and prochristian policy of Olga and
Yaropolk Svyatoslavich. The Orthodoxal community and Russian
eparchy continued to exist in Rus for the whole 10th century. Records
about them are found in the Greek sources of that time.
Chapter IV
Vladimir’s Christening of 988
In 980 as the result of internecine wars the Kiev throne was
ascended by Vladimir Svyatoslavich, later named “the Saint”. He had
brought about a number of significant reforms aimed at consolidation
of Rus and strengthening the power of the Kiev prince. There was also
a religious reform. First, Vladimir wanted to reform the Old Rus
paganism having accomodated it to new social conditions, but he came
to grief. Paganism which had been the superstructure of the primitive
communal basis did not correspond to a new feudal structure; con-
solidation of monotheism was the necessary requirement of the epoch.
The further attempt to solve the problem was introduction of Islam
in Rus, but it also failed. Only after this Vladimir determined on
christening which was promoted by the historic situation of those days
257
(extremely grave political situation in Bysantia). In 988 Vladimir was
christened in Ghersones of Tavria and restored the Orthodoxal function
of state religion in Rus.
Chapter V
Origin of the Legend of Vladimir
In 1015 after a sudden death of Vladimir and stubborn internecine
'struggle Yaroslav the Wise ascended the Kiev throne. His rule is by
rights considered the period of the highest rise of the Kiev Rus. Yaro-
slav had performed a vast programme of cultural measures, the most
important one being the creation of a cult of native saints — Boris and
Gleb, and especially Vladimir Svyatoslavich who was proclaimed the
only enlightener of Rus. For substantiating this conception “the legend
of Vladimir” was created in the scientific society the Kiev St. Sophia’s
Cathedral. The legend has radically reinterpreted the original history
of Old Russian Christianity. This legend, which had consciously mis-
interpreted real historical process, is reflected in the third edition of
“A Tale of Bygone Years” and in a variety of other documents (in
particular, agiographical). However the reconstruction of the oldest
moment of the Kiev chronicle “The Chronicle of Askold” permits
revealing falsification made by Yaroslav’s scribes and restoring the
historical truth.
Chapter VI
Consequences of Christianization of the Kiev State
Consolidation of Christianity in Rus had great consequences which
concerned all the aspects of social life: socioeconomical, pilitical,
ideological, Weltanschauung, ethical, cultural, etc. Being the super-
structure of the feudal basis, Christianity actively promoted the streng-
thening of this basis, and since feudalism in the Early Middle Ages
was positive and progressive phenomenon, then the role of Christianity
should also be considered positive and progressive.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
*
ЛДЮР — Археологическая летопись Южной России.
АП — Археолопчш пам’ятки УРСР.
ВВ — Византийский временник.
ВДИ — Вестник древней истории.
Вести. АН СССР — Вестник Академии наук СССР.
Вести. МГУ — Вестник Московского государственного университета.
ВИ — Вопросы истории.
Bien. АН УРСР — Вгсник Академп наук УРСР.
Bien. КДУ — В1сник Кигвського державного унгверситету.
ВЯ — Вопросы языкознания.
ГАИМК — Государственная академия истории материальной культуры.
ЖМНП — Журнал министерства народного просвещения.
Зап. АН — Записки Академии наук.
Зап. Вост. отд. РАО — Записки Восточного отделения РАО.
Зап. НТШ — Записки Паукового товариства гм. Шевченка.
Зап. ОАО — Записки Одесского археологического общества.
Зап. РГО — Записки Русского географического общества.
ЗООИД — Записки Одесского общества истории и древностей.
ЗРАО — Записки РАО.
ИАК — Известия императорской археологической комиссии.
ИГАИМК — Известия ГАИМК.
ИЖ — Исторический журнал.
ИЗ — Исторические записки.
Изв. АН СССР — Известия Академии паук СССР.
Изв. ВГО — Известия Всесоюзного географического общества.
Изв. ОРЯС — Известия Отделения русского языка и словесности АН.
ИИМК — Институт истории материальной культуры.
ИМ — Историк-марксист.
ИОНЛ — Историческое общество Нестора Летописца.
ИСССР — История СССР.
Ист. сб.— Исторический сборник.
КС — Киевская старина.
КСИА АН СССР — Краткие сообщения Института археологии АН СССР.
КСИА АП УССР — Краткие сообщения Института археологии АН УССР.
КСИИМК — Краткие сообщения ИИМК.
КСИС АН СССР —Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР.
ЛХ — Летописи и хроники.
МАР — Материалы по археологии России.
МИА — Материалы и исследования по археологии СССР.
МОИДР — Московское общество истории и древностей российских.
О ИД Р — Общество истории и древпостей российских.
Отеч. зап.— Отечественные записки.
ПВЛ — Повесть временных лет.
ПИДО — Проблемы истории докапиталистических формаций.
ПИМК — Проблемы истории материальной культуры.
ПСРЛ — Полное собрание русских летописей.
259
РАО — Русское археологическое общество.
РИБ — Русская историческая библиотека.
РИС — Русский исторический сборник.
СА — Советская археология.
СВ — Советское востоковедение.
СГАИМК — Сообщения ГАИМК.
Ск. Сб.— Скандипавский сборник.
СС — Советское славяноведение.
СЭ — Советская этнография.
Тр. ... АС — Труды .... Археологического съезда.
Тр. КДЛ — Труды Киевской духовной академии.
Тр. ОДРЛ — Труды Отделения древнерусской литературы.
У1Ж — Украшський кторичпий журнал.
Уч. зап. ЛГУ — Ученые записки Ленинградского государственного университета.
Уч. Зап. ЛПИ — Ученые записки Ленинградского пединститута им. Герцена.
Уч. Зан. МГУ —Ученые записки Московского государственного университета.
Уч. Зап. МЮИ — Ученые записки Московского юридического института.
ХС — Херсонесский сборник.
Adem. Hist.— Ademari Historiarum libri tres, PL, t. 141.
An. Alt.— Annales Althenses majores, MGH, scriptores, t. III.
An. Quedl.— Annales Quedlinburgenses, MGH, scriptores, 1925, t. III.
Arch. Pol.— Archaelogia Polski.
BS — Byznantinoslavica.
Byz — Byzantion.
BZ — Byzantinische Zeitscrift.
Ced — Scyl.— Georgii Gedrenis — loannis Scylitzae Compendium historiarum, Bon-
nae, 1838—39.
Const. Porph. AL— Constantini Porphyrogeneti De administrando imperio, Buda-
pest, 1949.
Const. Porph. BM — Constantini Porphyrogeneti De Basileo Macedono, Paris,
XCVII.
Const. Porph. De cer.— Constantini Porphyrogeneti De ceremoniis libri duo, Bon-
nae, 1829.
Cont. Reg.— Continuator Reginonis Trevirensis, MGH, scriptores, 1925, t. I.
DOP — Dumbarton — Oaks Papers.
Ioan. Diac.— loannis Diaconi Chronicon venetum, MGH, scriptores, 1925, t. VII.
IOSPE—Inscriptiones Orae Septentrionalis Ponti Euxini.
Lamb. An.— Lamberti Annales, MGH, scriptores, 1925, t. I.
Leon. Diac.— Leonis Diaconi Historiae libri decern, Bonnae, 1828.
Liutpr.— Liutprandi episconi Cremonensis Opera Omnia, Hannoverae, 1839.
MGH.— Monumenta Germaniae Historiae.
Nic. Paph.— Nicetae Paphlagonis Vita st. Ignatii, PG, t. 105.
PA — Przegl^d archeologiczny.
Pet. Dam.— Petris Damiani Vita st. Romualdi, PL, 1874, t. 144.
PH — Przegl^d historyczny.
Phot. Ep. Фо-nov entffToXai.— London, 1864.
PG.— Patrologia greca.
PL — Patrologia latina.
Scyl.— loannis Scylitzae Synopsis historiarum, Berolini, 1973.
SEER — The Slavonic and East European Review.
Slov. Arch.— Slovenska Archeologia.
Spec.— Speculum.
Theoph. Cont.— Theophanis Continuatus, Bonnae, 1838.
Thit. Chron.—Thitmari Merseburgiensis Chronicon, MGH, scriptores (nova serial
1935, t. IX. 7
Wiad, Arch.— Wiadomosci archeologiczne.
Zon.—loannis Zonarae Epitome historiarum libri ХШ—XVIII, Bonnae, 1897.
3MICT
*
ВСТУП
з
Розд1л I
ХРИСТИЯНСТВО У СХ1ДНИХ СЛОВ’ЯН ДО СЕРЕДИНИ IX ст.
5
Розд1л II
ПЕРШЕ (АСКОЛЬДОВЕ) ХРЕЩЕННЯ РУС1
37
Роздгл III
БОРОТЬБА ХРИСТИЯНСТВА ТА ЯЗИЧЕСТВА ПРОТЯГОМ X ст.
77
Роздал IV
ВОЛОДИМИРОВЕ ХРЕЩЕННЯ 988 р.
115
Роздгл V
ВИНИКНЕННЯ «ВОЛОДИМИРОВО1 ЛЕГЕПДИ»
166
Роздгл VI
НАСЛЩКИ ХРИСТИЯН13АЦП КИ1ВСБКО1 ДЕРЖАВИ
206
ЦИТОВАПА Л1ТЕРАТУРА
229
SUMMARy
256
СПИСОК СКОРОЧЕПЬ
259