Історія Середніх віків. Вступ до історії західноєвропейського Середньовіччя - Крижановська О.О., Крижановський О.П.

Автор: Крижановська О.О. Крижановський О.П.

Теги: історія історія середніх віків

ISBN: 966-06-0346-0

Год: 2004

Похожие

Історія середніх віків. Підручник для 7 классу загальноосвітніх навчальних закладів

Історія України. Княжий вік

Нащадки Чингіз-Хана: Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів

Історія України-Руси. В одинадцяти томах. Том 6. XIV-XVII віки. Жите економічне, культурне, національне XIV-XVII віків

Текст

г
0.0. КРИЖАНОВСЬКА
О.П. КРИЖАНОВСЬКИЙ
* і” '
ІСТОРІЯ
СЕРЕДНІХ
ШТТ Т” | Вст\ п до історії
14 І 1*4 західноєвропеїїсь
111 1-^ Середньовіччя
.* .чрм
ББК 63.3(0)4я73
К.82
Розповсюдження та тиражування
без офіційного дозволу видавництва заборонено
Рецензенти:
В. Ф. Кояесник, д-р іст. наук, проф.
П. Л. Яроцький, д-р філос. наук, проф.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(лист № 14/18.2-1092 від 24.05.04 р.)
Головна редакція літератури з гуманітарних наук
Головний редактор С. В. Головко
Редактор О. Н. Вітрученко
!8ВІ\ 966-06-0346-0
© О. О. Крижановська.
О. П Крижановський, 2004
ПЕРЕДМОВА
----- лі. -ЧКСКМЧИВДК. - ллЛ --ЛІХХЛ-.-К-. -.-.-.-.“-^.-л--2-^.->.«-Х«<-.-.
Історія Середніх ВікіВ Викла-
дається як окрема норма-
тивна дисципліна на історичних факультетах та В загально-
му курсі ВсесВітньої історії — на гуманітарних факультетах.
Проте національного Вузівського підручника з цієї дисципліни
досі немає. МІЖ тим упродовж останніх 10—15 років на те
ренах колишнього Радянського Союзу, передовсім у Росії, по-
бачила світ — у російськомовному перекладі — Велика
кількість наукових і науково-популярних праць Відомих фран-
цузьких, англійських, німецьких, італійських та інших
медієвістів. На Жаль, ці праці Вкрай слабо представлені
навіть у найбільших бібліотеках України, а отЖе, практично
маиЖе недоступні для наших студентів!
(Цілком очевидно, що назріла необхідність заповнити цю
прикру лакуну В забезпеченні студентської аудиторії Від-
повідною науково-методичною літературою, тим паче, що В
Україні є професійні медієвісти, спромоЖні успішно розв'яза-
ти це завдання.
Представлені у посібнику лекції написані на базі нової
програми, складеної В 1990-х роках на кафедрі історії Старо-
давнього світу та Середніх ВікіВ Київського національного
університету ім. Тараса Шевченка й затвердженої Міністер-
ством освіти і науки України для використання у Вітчизняних
Вищих навчальних закладах.
Оскільки на історичних факультетах історія південних і
західних слов'ян, історія Росії, історія середньовічного Сходу
традиційно Викладаються як окремі дисципліни, до того Ж із
цих дисииплін уЖе Видано україномовні підручники й посібни-
3
ПередмоВа
ки1, то автори обмежилися Відображенням найважливіших
історичних процесів і закономірностей лише В Західній Європі
та Візантії2.
Лекції, що увійшли до посібника, — проблемні. Вони охоп-
люють широке коло питань становлення та розвитку —
господарського, соціального, політичного, духовного, куль-
турного — середньовічного Заходу й стосуються переваж-
но явищ і процесів загальноєвропейського значення. Досвід
Викладання дисципліни переконує, що такий підхід дає мож-
ливість студентам краще осмислити сутність середньо-
вічної епохи і, значною мірою, уЖе самостійно розібратися у
специфіці коЖного окремого середньовічного суспільства
Західної Європи та Візантії. Дотримання цього принципу
спонукало авторів не Включати до посібника лекції, присвя-
чені культурі Візантії та ранньому ВідродЖенню й гуманізму В
Італії XIV—XV ст. (Вони увійдуть до іншого посібника, в яко-
му розглядатиметься середньовічна історія окремих регіонів
і країн Західної Європи та Візантії).
Як того вимагає сучасна методика Викладання історич-
них дисциплін, посібник ураховує плюралістичне бачення
історичного процесу й, зрозуміло, не нав’язує читачеві „пра-
вильних" поглядів і оцінок. Він, сподіваємося, послуЖить до-
датковим стимулом для медієвістів України В написанні
Вітчизняного Вузівського підручника з історії Середніх ВікіВ,
потреба в якому, поза сумнівом, назріла.
Висловлюємо глибоку і щиру Вдячність рецензентам й
усім тим, хто попередньо ознайомився із рукописом у ході
його підготовки і чиї корисні поради й зауваги істотно допо-
могли авторам завершити роботу над посібником.
'Яровий В. Рудяков П. М., Шумило В. П. та ін. Історія
західних і південних слов’ян (з давніх часів до XX ст.). Курс
лекцій: Навч. посібник. Київ, 2001; Історія Центрально-Схід-
ної Європи: Посібник / За ред. Л. Зашкільняка. Львів, 2001;
Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. Київ,
2002.
2Утім, непоодинокі медієвісти нині висловлюють думку,
що Візантія краще вписується в історичний портрет Сходу, а
не Заходу (див., напр.: История Востока: В 6 т. Т. 2. Восток в
Средние вска. Москва, 1995).
4
ЛЕКЦІЯ 1
ПОНЯТТЯ “СЕРЕДНІ ВІКИ”
ТА “ФЕОДАЛІЗМ”.
ПЕРІОДИЗАЦІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ІСТОРІЇ
® Походження і зміст терміна “Середні віки”
® Феодалізм і його місце в історії ® Проблема періодизації
середньовічної історії » Середньовіччя й сучасність
Походження і зміст терміна
“Середні віки”
Термін Середні віки, як і всі історичні терміни, неточ-
ний і умовний. Його запропонували у XV—XVI ст. італій-
ські гуманісти. З кінця XVI ст. він прижився в історіог-
рафії. З розвитком історіографії вчені вкладали у нього
різний зміст. Так, у XVII—XVIII ст., коли відбувся поділ
ісіорії на стародавню, середньовічну та нову, Середніми
інками (чи Середньовіччям) назвали період між занепадом
античності і блискучим відродженням європейської куль-
іурн за “нової” доби. Цей тисячолітній період тоді вважа-
'іп добою глибокого культурного занепаду Європи. Згодом
іс торики й навіть філософи переглянули своє ставлення
’іо Середніх віків — “віків рицарства”. В XIX ст. у като-
ніків вони асоціювалися з могутністю папського Риму, в
нбералів — зі становленням комун і парламентаризму,
романтики були в захопленні від рицарських ідеалів. Од-
не слово, відбувалася реабілітація Середніх віків. Вона
іаіііііла так далеко, шо вивчення цього періоду увійшло до
іаіальноосвітніх навчальних програм. У 60-х роках XIX ст.
н історики, які спеціалізувалися на дослідженні євро-
пспського Середньовіччя, назвали себе медієвістами (від
іат. тесііит аегит — середній вік).
Однак у публіцистиці цей термін ще й досі зберігає не-
іаіпвпий відтінок. Журналісти й політики, як і раніше,
називають “Середньовіччям” рудименти варварства, не-
уп і па й мракобісся; таким воно залишилося й у масовій
ЛЕКЦІЯ 1
свідомості — символом багать інквізиції, на яких спалю-
вали інакодумців, падіння моралі, невігластва. Пояснюєть-
ся цей консерватизм мислення дуже просто: міфом про
Середньовіччя як добу людських пороків зручно прикри-
вати вади нинішньої доби, трактуючи їх як “пережитки
Середніх віків”. Середньовіччя “надає свого роду мораль-
не алібі сучасності” (А. Я. Гуревич).
Утім, нинішні моралісти нерідко впадають в іншу
крайність — ідеалізують Середньовіччя, бачать у ньому
лише моральні чесноти та привабливу екзотику. В цьому
немає нічого дивного, адже різні люди по-різному диви-
лися й дивитимуться на світ, залежно від своїх уподобань
і своєї життєвої філософії. Скажімо, для одних піратство —
злочин проти моралі, для інших — овіяна солоними
морськими вітрами романтика.
То чим же насправді були Середні віки? Добою зла чи
добою добра?
Щоб відповісти на це запитання, слід пам’ятати, що
“не завжди Середньовіччя було однаковою мірою “се-
редньовічним”, — на різних етапах воно по-різному вияв-
ляло свою сутність” (А. Я. Гуревич). На світанку середньо-
вічної доби ще блимав вогник античної культури, зберіга-
лися рудименти античного суспільства. Нові форми соціа-
льного та духовного життя, які, власне, й зробили Серед-
ньовіччя особливою історичною епохою, що відрізнялася
від античності та нової доби, склалися в Європі не відра-
зу, а упродовж кількох століть. Уже тому Середньовіччя
було сповнене суперечностей. У ньому співіснували добро
і зло, високі зразки культури та моральні чесноти з мото-
рошним безкультур’ям, падінням моралі, разючим огру-
бінням людини.
Історики сприймають термін Середні віки неоднознач-
но. Багато хто із сучасних дослідників вважає, що він, так
само як і терміни Стародавній світ та Нові часи, позбав-
лений конкретного змісту і є лише даниною науковій тра-
диції. Радянські історики тривалий час пов’язували Се-
редні віки з феодальним етапом розвитку людства; все, що
лежало в хронологічних рамках Середньовіччя, було для
них феодальним. У пострадянській історіографії таке спро-
щене розуміння середньовічної доби переглядається. Ви-
6
Поняття "Середні віки" то "феодалізм”. Періодизація середньовічної історії
словлюється, зокрема, думка, що поняття Середні віки та
феодалізм не тотожні, адже, по-перше, Середньовіччю при-
таманні не лише феодальні, а й інші — патріархальні, ра-
бовласницькі, капіталістичні — суспільні явища, по-друге,
в ряді країн (у Візантії, країнах Скандинавії) феодальний
спосіб виробництва так і не став домінантним. І, по-третє,
в окремих суспільствах феодалізм зберігся й після се-
редньовічної доби.
Оскільки радянська історіографія майже всі європей-
ські, а також окремі азіатські, африканські та латиноаме-
риканські країни вважала феодальними, а відтак серед-
ньовічними, то поняттю Середні віки надавалося універ-
сальне, всесвітньо-історичне значення. Іншими словами,
феодальне Середньовіччя трактувалося як обов’язковий
сіап в історичному розвиткові людства.
Феодалізм і його місце в історії
Оскільки ціла когорта істориків донедавна вважала
Середні віки феодальною добою, причому прихильники
пі< і концепції є й тепер, то слід окремо зупинитися на пи-
іанпі про суть феодалізму і з’ясувати його місце у світовій
кюрії.
Термін феодалізм з’явився на початку XVIII ст., в епо-
ху Просвітництва. Він походить від латинського /еосіит.
І ак германські народи називали в Середні віки спадкове
іемл оволодіння, шо його надавали своїм слугам (васалам)
сеньйори як винагороду за службу (переважно військову).
Чаї ниці ж називали таку форму землеволодіння бене-
фіцісм (добродіянням).
Хоча терміном “феодалізм” користувалися й користу-
кнься історики різних шкіл, єдине бачення феодалізму
ІН'іеуі пє.
V XVIII ст. феодалізмом вважали ту політичну чи пра-
вову систему, що склалася в середньовічній Європі, а са-
ме або політичну роздробленість та її наслідок — всевлад-
нії панського двору (теократія), або систему феодів і ва-
> .нінегу (феодальної ієрархії). У першій половині XIX ст.
їдке роіуміння сутності феодалізму майже не змінилося.
ЛЕКЦІЯ 1
Тодішній французький історик Ф. Гізо вважав трьома ос-
новними ознаками феодалізму умовний характер земель-
ної власності, поєднання її з верховною владою (монарх є
верховним землевласником) та ієрархічну структуру зе-
мельних власників — феодалів. Відразу впадає у вічі, що
таке тлумачення феодалізму не враховувало характер
відносин між феодалами і селянами.
У середині XIX ст. К. Маркс і Ф. Енгельс назвали фео-
далізм особливим етапом в історичному розвитку люд-
ства, причому наголосили на його соціально-економічній
природі (“феодальні виробничі відносини”), а політико-
правові ознаки системи вони вважали другорядними.
Погляди К. Маркса та Ф. Енгельса на феодалізм розвину-
ла марксистська історіографія.
Розглянемо марксистське бачення феодалізму доклад-
ніше, адже на ньому базується чимало праць з медієвістики.
У марксистському розумінні основою феодальної сис-
теми є велика земельна власність, яка співіснує з дрібним
індивідуальним землеволодінням селян. Феодали як мо-
нопольні земельні власники пороздавали більшу частину
своїх земель в умовне володіння селянам, без праці яких
земля не становила ніякої цінності. За право користувати-
ся й розпоряджатися наділом селянин мусив працювати
на феодала. Селяни, таким чином, мали землю (хоча й не
були її власниками), робочу худобу, знаряддя праці, тобто
були самостійними виробниками. Вони нізащо не працю-
вали б на таких кабальних умовах, якби їх не змушували
до цього. Тому феодали мали певну політичну владу над
селянами, оформлену як феодальне право. Масштаби і
форми позаекономічного примусу залежних селян у різ-
них регіонах й у різні періоди феодальної доби були
найрізноманітніші.
Ці риси феодальної організації праці, згідно з маркси-
стською концепцією, визначали специфіку соціальної
структури, політичних і правових інститутів, ідеології. У
правовій сфері ця специфіка знайшла відображення, зок-
рема, в поділі земельної власності відразу між кількома
феодалами, тобто в ієрархічному, умовному характері фео-
дального землеволодіння. Іншими словами, одна й та ж
земельна ділянка мала відразу кількох власників. Ієрархіч-
8
Поняття “Середні віки" та “феодалізм". Періодизація середньовічної історії
пий характер земельної власності зумовив ієрархічність
структури панівного класу, що істотно вплинуло на систе-
му особистих (васально-ленних) зв’язків між феодалами,
визначило характер військової організації суспільства та
спосіб використання селянської праці.
Визиск селян здійснювався в рамках сеньорїї — фео-
дальної вотчини. Саме вона, згідно з марксистською кон-
цепцією, забезпечувала примусову працю селян на феода-
>іа, а відтак була організацією стягування феодальної рен-
ін. Ця частина селянських доходів, яка призначалася фе-
одалові, існувала у трьох формах: відробіткова (панщина),
натуральна (продуктова) і грошова.
Такою, у загальних рисах, виглядає марксистська кон-
цепція феодалізму. Вона логічна й загалом відповідає
життєвим реаліям. Проте опоненти справедливо вказують
па те, що вона забагато уваги приділяє проблемі власності
па землю, зображує феодалізм не як систему, а зосереджує
увагу на його матеріальних атрибутах.
У другій половині XIX ст. німецькі історики, які завж-
пі! виявляли інтерес до соціально-економічної проблема-
ніки, висловили думку, що політико-правові ознаки фео-
далізму базуються на великій земельній власності, при
ньому на розвиток суспільства впливають також геогра-
фічне середовище, демографічні процеси (рух народона-
селення), економічні відносини. В останній третині
XIX ст. у європейських країнах з’явилася так звана “кла-
сична вотчинна теорія”, згідно з якою основою феодаліз-
му вважалася велика феодальна вотчина (маєток), що
Цінувалася на примусовій праці селян. При цьому деякі
.їденій цієї концепції відокремлювали “власне феодалізм”
від ііого економічних передумов, інші ж трактували його
як поєднання політичного, соціального та економічного
чинників, не надаючи переваги жодному з них. Напри-
кінці XIX — на початку XX ст. “класична вотчинна тео-
рія” вилилася в концепцію “двох феодалізмів”: “політич-
ні но” та “соціального” (Д. М. Петруїиевський, О. М. Савін
іа іп.). Її прихильники, хоча й ураховували соціально-еко-
номічні ознаки феодалізму, все ж, на відміну від істо-
риків марксистів, не вважали їх визначальними, а надава-
'ін перевагу ролі держави чи соціально-психологічному
9
ЛЕКЦІЯ 1
чинникові. Найчастіше вони виводили феодалізм з потре-
би створити за умов натуральної економіки надійну війсь-
кову організацію. Мовляв, держава в Середні віки мусила
будувати військово-денну систему вотчинним методом,
тобто розплачуватися за військову службу маєтками з при-
мусовою працею селян. При цьому феодальна вотчина
трактувалася як гармонійне поєднання політико-еко-
номічних інтересів феодалів і селян. Феодали захищали
мирну працю селян (наскільки успішно, то вже інше пи-
тання), селяни ж за це їх годували, зодягали й екіпірува-
ли для воєнних потреб. Прихильники “класичної вотчин-
ної теорії” не вважали, таким чином, феодальну вотчину
знаряддям визиску селянської праці.
У 80-х роках XIX ст. французький історик Ж. Флакк
запропонував інше бачення феодалізму. У його розумінні
феодалізм виник не з поземельних відносин, а з особли-
востей людської психіки. Люди, мовляв, мають природну
потребу в “особистих зв’язках”, їм притаманні почуття
“відданості” й “опікунства”, вони пройняті любов’ю до
ближніх (до сім’ї, товаришів, свого сеньйора) і неприязню
до чужинців. До таких “особистих зв’язків” Ж. Флакк
відніс і васазьні зв’язки між феодалами та стосунки між
феодалами і селянами. На його думку, ці “особисті зв’яз-
ки” було скріплено зв’язками поземельними, але не на
світанку Середньовіччя, а пізніше, у XII—ХНІ ст. Отож,
Ж. Флакк виступив проти марксистського економічного
детермінізму в підході до історії, наголосив на провідній
ролі у ній суто людського чинника.
На зламі XIX—XX ст. почався перегляд “класичної
вотчинної теорії”. Представники так званого “критичного
методу”, шо склався у європейських країнах, звинувачува-
ли істориків-позитивістів у підтримці запропонованих
марксизмом голих соціологічних схем і применшували
роль економічного та соціального чинників в історії Так,
засновник “критичного методу” в Німеччині Г. фон Бєлов
та австрійський медієвіст А. Допш вважали феодалізм
“системою управління”, специфікою якої була не пов’яза-
на з економікою політична роздробленість. Крім того,
А. Допш уважав феодальну вотчину “капіталістичним під-
приємством” і розглядав феодалізм як поєднання полі-
тичної системи з “вотчинним капіталізмом”
10
Поняття “Середні віки" та "феодалізм". Періодизація середньовічної історії
У ЗО—50-х роках XX ст. у медієвістиці домінувала кон-
цепція феодалізму, розроблена Марком Блоком, одним із
фундаторів вельми авторитетної “школи Анналів”. Марк
Блок уважав основою феодалізму поєднання бенефіцій і
васалітету (васально-ленні зв’язки), тобто відносини не
між феодалом і селянами, а між самими феодалами, від-
носини всередині панівного класу. На його думку, ці від-
носини склалися в Європі поступово, шляхом півтися-
юлітньої еволюції, починаючи з доби Каролінгів (VIII—
IX ст.). Еволюція феодалізму полягала у його пристосу-
ванні до нових історичних умов, передусім до появи міст
іа розвитку торгівлі. Васально-ленні зв’язки вплинули не
пише на структуру відносин між представниками панівно-
го класу, а й на всю суспільну організацію, тому в IX—
X ст. усе суспільство в Західній Європі наповнилося фео-
дальним змістом. Разом з тим, упродовж XI—XIII ст. —
“другого феодального періоду”, за визначенням Марка
Блока, — все ще зберігалися окремі нефеодальні риси
суспільної організації, скажімо, сеньйоріальний лад. Марк
Блок наголошував, що сеньйорія (панський маєток) скла-
пася “набагато давніше, аніж васальна залежність”, і їй
судилося “надовго пережити її занепад”. До того ж вона
оаіувалася, на відміну від васально-ленних відносин, не
па системі взаємодопомоги, а на визиску селянської праці
іемсльним власником, отож феодальним інститутом не
Ьула.
Таким чином, трактування Марком Блоком феодаліз-
му відрізнялося від марксистського двома основними вис-
новками: 1) феодалізм — це, передусім, певні стосунки
всередині панівного класу і 2) сеньйорія не є феодальним
ПІСНІ гутом.
У 60-х роках XX ст. концепцію Марка Блока про пос-
іуіиже, еволюційне становлення феодалізму піддали
ІІ1І11ПНПІЙ критиці засновник нового напряму у “школі
Анналів” Жорж Дюбі та його учні. Сутність феодалізму
Жорж Дюбі та його послідовники (П. Тубер, Р. Фосье та
ні.> убачають, як і марксисти, в певній економічній сис-
ісмі, що базується на відносинах панування-підлеглості
між феодалами і селянами й реалізується за допомогою
єні.норії — феодального маєтку. Жорж Дюбі стверджує,
11
ЛЕКЦІЯ 1
що феодалізм — “це система експлуатації трудящих неве-
ликою групою воїнів, які не беруть участі у праці.., це в
економічному відношенні передусім сеньйоріальний лад”.
Проте, на відміну від Марксового і Блокового бачення
сеньйорії, вона, у розумінні Жоржа Дюбі, є не стільки су-
купністю земельних прав її власника, скільки комплексом
військово-політичних і судово адміністративних прав,
узурпованих рицарством у короля та інших можновладців.
Цей медієвіст убачав у переданій рицарям частини ко-
ролівських і графських прерогатив (скажімо, судових
функцій) докорінну перебудову всієї суспільної структури,
“феодальну революцію” (“мутацію”). Мовляв, саме зосе-
редження в руках рицарства значної політичної влади да-
ло можливість майже всім його представникам обзавести-
ся замками й остаточно поневолити селян, перетворити їх
на кріпаків. Сеньйоріальні права стали надбанням не ли-
ше великих, а й середніх і, навіть, дрібних феодалів; прак-
тично кожен із них організував сеньйорію. Наступ фео-
далів на селян призвів у X—XI ст. до уніфікації соціаль-
ного статусу селян різних категорій. Усі вони, і вільні й
залежні, стали кріпаками. Змінилося саме уявлення про
селянську волю. Вільним вважали того, хто лише почасти
звільнився від феодальної залежності. Саме в X—XI ст. у
середовищі панівного класу з’явився новий військово-
служилий прошарок — рицарство, без якого великі сеньйо-
ри не спромоглися б організувати маєткову адміністрацію
і тримати в покорі селян, а також чинити опір централіза-
торським зусиллям королівської влади.
Відбулися ці кардинальні соціально-економічні та по-
літичні зміни, як запевняє Жорж Дюбі, наприкінці X — на
початку XI ст., коли у Франції Каролінгів змінила ди-
настія Капетингів. Ця “феодальна революція” стала озна-
кою того, що античність заступив феодалізм.
Чим були зумовлені ці радикальні зміни в суспільстві?
На думку Жоржа Дюбі, припиненням набігів норманів,
угрів та арабів і демографічним зростанням. Отож, пере-
думовами “феодальної революції”, тобто появи феода-
лізму, він уважає зовнішні чинники. Усе це, на його дум-
ку, відбувалося так: До “феодальної революції” кінця X —
початку XI ст. політичне панування старої, каролінзької,
12
Поняття '"Середні віки" то "феодалізм". Періодизація середньовічної історії
ліаті супроводжувалося воєнним пограбуванням завойо-
ваного люду. Коли ж роль зовнішньої експансії різко
іменшилася, воєнне пограбування чужих народів посту-
пилося місцем воєнному пануванню над власним наро-
дом. Відносний порядок і законність Каролінзької доби
іаступило у X—XI ст. феодальне свавілля, оплотом якого
стали численні новозбудовані замки*.
Масове закріпачення селян і посилення феодального
віписку наштовхнулися на соціальний опір, здолати який
феодалам вдалося лише узгодженими зусиллями світської
і духовної гілок влади, організацією Хрестових походів.
Концепція “феодальної революції” X—XI ст. знайшла
широку підтримку серед французьких медієвістів, її поді-
вають також деякі іспанські та італійські історики. Проте
мас вона і своїх опонентів, особливо від середини 90-х ро-
ків XX ст.
Жоржу Дюбі та його учням дорікають за те, що вони
іводягь феодалізм до системи судово-політичного пану-
вання феодалів над селянами. Тимчасом політична влада
феодалів виникла не на порожньому місті, а великою
мірою спиралася на успадковану від минулих часів зе-
мельну власність. Самі зміни у суспільному житті, на які
нкаїує Жорж Дюбі, насправді були не “феодальною рево-
ніоцією”, а лише “перебудовою тієї структури, яка заро-
нилася значно раніше й набула в X—XI ст. нової, більш
ірілої форми” (/0. Л. Безсмертний). Висловлюється також
думка, що “феодальна революція”, якщо вона дійсно
відбулася, була не універсальним (загальноєвропейським)
нвінцем, а лише французьким феноменом (Т. Біссон). Й
\ іаіалі, концепція “феодальної революції”, як стверджу-
ванії її критики, перебільшує значення важливих суспіль-
них імін у X—XI ст., які насправді були наслідком ево-
пюційпих процесів (Д. Бартелемі). Після наукової дискусії
\ іругій половині 90-х років XX ст. медієвісти почали
підмовлятися від самого терміна “феодальна революція”
ні іападто радикального. Мовляв, що це за “революція”,
* У післявоєнний період археологи виявили в Західній Європі руїни
пі іпі'іс іпої кількості замків, побудованих тоді, коли вже припинилися
п іініи норманів, угрів та арабів. Жорж Дюбі вважає, що вони слугували
інпроііі соціального панування їхніх власників над селянами.
13
ЛЕКЦІЯ І
якщо вона не привела до заміни одного панівного класу
іншим?
Підсумовуючи викладений матеріал, можна стверджу-
вати, що на нинішньому етапі розвитку медієвістики не-
має єдиного розуміння сутності феодалізму. Для одних
феодалізм — це політична роздробленість, для інших —
феодальна ієрархія. Деякі дослідники вважають основною
ознакою феодалізму поєднання політичної влади з влас-
ністю на землю, інші визначають його як особливу форму
власності й виробничих відносин, а дехто — як систему
особистих зв’язків. Медієвісти визнають той незапереч-
ний факт, що феодалізм -- це сукупність суспільних
явищ, проте не можуть домовитися між собою, якому з
них віддавати перевагу.
До цих пір ішлося про європейське Середньовіччя і
європейський феодалізм. А як сприймаються в науці ці
історичні категорії на матеріалах Сходу? Тут проблем ще
більше, і вони набагато складніші. Якщо в європейській
історії існував тисячолітній розрив між античністю і но-
вою добою, який можна назвати “Середніми віками”, то
історія Сходу, вочевидь, такого розриву не знала. Соціаль-
но-економічні й політичні структури Сходу в хроно-
логічних рамках стародавньої та середньовічної доби за-
лишалися традиційними, отож розчленувати історичний
процес на Сході на дві окремі епохи — античну та се-
редньовічну — можна лише штучно. Те, що радянські
історики називали “східним феодалізмом”, на європей-
ський феодалізм анітрохи не схоже. Так, на Сході фео-
далів, як окремого від державного апарату ієрархічно
структурованого класу, не існувало, його замінювала дер-
жава, яка жила за рахунок стягуваної із землевласників
ренти-подагку. Системи васалітету та політичної роздроб-
леності Схід не знав, тому історики здебільшого вважа-
ють, що поділяти історію Сходу на стародавню і середньо-
вічну потрібно, проте виключно для зручності її викла-
дання, не пов’язуючи входження Сходу до Середньовіччя
зі зміною рабовласницького суспільства феодальним.
Яку роль відіграв феодалізм в історії людства?
Шляхи його становлення в різних регіонах були неод-
наковими. Одні народи перейшли до феодалізму від ра-
бовласництва, інші — від первісності. Цей перехід був за-
14
Поняття "Середні віки" то "феодалізм". Періодизація середньовічної історії
галом прогресивним явищем, оскільки засвідчував посту-
пальну ходу історії. Феодалізм стимулював розвиток
дрібного самостійного селянського виробництва, яке вия-
вилося ефективнішим за латифундіальне рабовласницьке.
Хоча феодали здебільшого й дерли зі своїх селян по сім
шкур, усе ж дещицю залишали й селянам. Феодально за-
лежний селянин був самостійним господарем, заінтересо-
ваним у результатах своєї праці
Звичайно, феодалізм не був ідеальним станом людства.
Соціальною справедливістю він не вирізнявся. Проти сва-
вілля королівських чиновників і феодальних сеньйорів у
Середні віки боролися й селяни, й городяни. Допікали до
живого Європу впродовж усього Середньовіччя міжусобні
війни. Все ж феодалізм був історично необхідною ланкою
тля побудови нового суспільства, яке, до речі, як і сус-
пільство середньовічне, мало не лише світлі, а й тіньові
сторони.
Проблема періодизації середньовічної історії
Загальновідомо, що будь-яка періодизація залежить як
від специфіки предмета дослідження, так і від концепту-
альної озброєності автора, тому не може бути ані доско-
налою, ані єдиною. Періодизація історії Середніх віків не
< винятком.
Та й чи було Середньовіччя чимось монолітним, щоб
пою запросто можна було виокремити зі світового істо-
ричного процесу? Адже люди, суспільно-політичні струк-
іурп й ідеї в різних регіонах, а також у період його
Р<> (квіту та добу занепаду були такими різними! Врахову-
ючи все це, варто прислухатися до застереження фран-
цузького історика Г. Бернара, що “чим загальнішою є
періодизація [Середньовічної історії], тим більш вона є
суперечливою. Це всього лише тінь, лише слово, зручне
для позначення певного хронологічного пласта, але вклада-
ііі у нього ще якийсь зміст небезпечно...”.
Га попри всі регіональні і часові відмінності середньо-
ві ший Захід упродовж V—XV ст. протиставив себе грець-
кому Сходові й таки становив певну єдність. Зокрема, усі
15
ЛЕКЦІЯ 1
західноєвропейські країни сповідували католицизм, виз-
навали верховенство римського папи, користувалися ла-
тиною, мали спільні (чи дуже схожі) вірування та ідеї, за-
читувалися одними й тими ж книгами. Тому “виглядає за-
конним бажання окинути поглядом культуру усього [се-
редньовічного] періоду, відмічаючи, ясна річ, і риси нес-
хожості, й ті зміни, шо відбувалися” (Г. Бернар).
Передусім спробуємо з’ясувати, коли почалося євро-
пейське Середньовіччя. У трактуванні радянської історіо-
графії — з часу становлення феодалізму. А оскільки в
різних регіонах феодалізм з’явився не одночасно, то й по-
чаток середньовічної доби радянські історики датували
по-різному: для Західної Європи — другою половиною
V ст., коли загинула Західна Римська імперія (476 р.) і на
її території розпочалися глибинні соціальні зміни, для
Візантії — кінцем IV ст., коли утворилася Східна Римська
імперія (395 р.). Звичайно, цей хронологічний поріг умов-
ний, адже із загибеллю Західної Римської імперії ан-
тичність відразу не зникла, вона відходила в минуле упро-
довж кількох століть. Європа ставала “середньовічною”,
не схожою на античний світ, поступово. Немарксистська
історіографія також вважає початком Середньовіччя або
дату загибелі Західної Римської імперії, або 500 р. (лише
тому, що ця дата кругла), але, як уже згадувалося вище,
основною ознакою Середньовіччя вважає не феодальну
власність, а політичну роздробленість та феодальну
ієрархію.
Ще умовнішим є датування кінця середньовічної доби.
Радянська історіографія доводила Середньовіччя до
англійської революції 1640—1660 рр., проте не змогла
переконливо довести, чому водорозділом між Середньо-
віччям і Новою добою має вважатися саме англійська
революція? У пострадянській історичній науці XVI —
середину XVII ст. назвали Перехідним періодом від Се-
редньовіччя до Нового часу, іноді — Раннім новим часом.
Це ознака зближення пострадянської історіографії зі
світовою історичною наукою, яка традиційно виводить
XVI — першу половину XVII ст. за хронологічні рамки
Середньовіччя, а кінець Середніх віків датує або середи-
ною XV ст. (1453 р. — загибель Східної Римської імперії,
16
Поняття "Середні віки" та "феодалізм". Періодизація середньовічної Історії
кінець Столітньої війни), або кінцем XV ст. (дата відкрит-
тя Колумбом Америки). Втім окремі французькі медіє-
вісти подовжують Середньовіччя до початку XVIII ст., до
середини XVIII ст., а Ж. Ле Гофф — до кінця XVIII ст. (на
ііого думку, менталітет європейського селянства — основ-
ної маси тодішнього населення Європи — залишався
середньовічним аж до Великої французької революції
(1789—1794 рр.). Отже, питання про хронологічні межі
< вропейського Середньовіччя у медієвістиці залишається
дискусійним.
Тепер розглянемо питання про внутрішню періоди-
чною Середніх віків.
У радянській історіографії добу Середньовіччя, як уже
іашачалося, доводили до середини XVII ст. і поділяли на
іакі три періоди (відповідно до концепції про становлен-
ня, розквіт і загибель феодальної “соціально-економічної
формації”): ранньофеодальний (кінець V — середина
XI ст.), розвиненого феодалізму (друга половина XI—
XV ст.) і період розкладу феодалізму й зародження
капіталізму (XVI — середина XVII ст.).
У пострадянській медієвістиці, так само як і в західній,
ісіорія західноєвропейського Середньовіччя хронологічно
охоплює кінець V — XV ст.* й поділяється на такі три
періоди.
Перший період (кінець V — перша половина XI ст.) —
перехідний від античності й варварства до феодального
суспільства. Його характеризує економічний занепад
( ігортання торгівлі й натуралізація господарського жит-
ія), слабкі торговельні, культурні й інші зв’язки між
країнами та регіонами. У ранньому Середньовіччі на За-
ході складається примітивна державність у формі роз’єд-
наних королівств із “провінційною сільською культурою”
(/ Кенігсбергер}. Відбуваються масштабні міграційні рухи
у формі завоювань. Антична класова структура поступово
і.імпіюсться феодальною, формуються три основні сус-
пільні стани: духовенство, рицарство й селянство. На
місці колишнього греко-римського християнського світу
* У і іхідпій історіографії історію Середніх віків нерідко доводять ли-
ше по середини XV ст. — дати загибелі Східної Римської імперії та
і.н. ііічеііпя Столітньої війни.
17
ЛЕКЦІЯ 1
з’являються три світи: латинський християнський (като-
лицький), грецький християнський (православний) і ара-
бо-перський мусульманський (ісламський). При цьому
християнський і мусульманський світи ворогують між со-
бою і не йдуть на порозуміння. Період позначається вкрай
низьким рівнем освіченості та зростанням залежності
культури від християнської релігії і церкви.
Другий період (друга половина XI-XIII ст.) — доба
розквіту (в уявленні частини медієвістів — становлення та
розквіту) феодального суспільства. Оживає торгівля, спос-
терігається загальне господарське пожвавлення, причому
ремісниче виробництво загалом набуває цехової форми.
Відбувається інтенсивна урбанізація Заходу, міста знач-
ною мірою стають самоуправними (міста-комуни). Форму-
ється бюргерство, основним заняттям якого стають торгів-
ля і лихварство. Панівне становище в суспільстві посідає
рицарство, яке для цього обзаводиться феодальними зам-
ками. Складається васально-ленна система, відбувається
масове закріпачення селян. На зміну й без того слабкій
політичній централізації приходить феодальна роздроб-
леність. Посилюється папство, яке прагне створити уні-
версальну церкву. Воєнно-міграційні зусилля Захід спря-
мовує переважно назовні (Хрестові походи). Спалахують
єретичні рухи, які нерідко набувають певного соціального
забарвлення. Виникають католицькі ордени — опора пап-
ства. Бурхливо розвивається культура, поширюється освіта.
Третій період (XIV—XV ст.) — доба поступової втрати
Заходом специфічних феодальних рис на рівні васально-
денних зв’язків, що руйнуються. Рицарство як військовий
стан відходило у минуле, на зміну йому приходило дво-
рянство. Селяни звільняються від кріпосної залежності.
З’являються паростки буржуазних відносин. Загострюють-
ся кризові явища в суспільстві, його лихоманить грізні
соціальні вибухи. Феодальну роздробленість змінює нова
форма держави — феодальна монархія зі становим пред-
ставництвом Політичний універсалізм поступається місцем
національним державам. Зміщується акцент із зовнішніх
воєнних кампаній на внутрішньоєвропейські війни.
Папство слабшає й назавжди втрачає свою колишню мо-
гутність. За умов створення національних держав і певної
18
Поняття ‘‘Середнівіки’'то “феодалізм". Періодизація середньовічно}'історії
політичної централізації засвідчує свою неспроможність
ідея універсальної християнської церкви як уніфікованої
міжнародної організації. Зростає секуляризація (звільнен-
ня від впливу церкви) свідомості, поширюється світська
освіта, приходить раціоналізм, прокладають шлях у науку
дослідні знання, з’являються перші паростки гуманізму і
Відродження.
У західній медієвістиці є й інші варіанти періодизації
західноєвропейського Середньовіччя. Зокрема, раннє Се-
редньовіччя ще датують V—X ст., або V — серединою
XII ст., або V—ХП ст., високе Середньовіччя — XI—XIII,
або XIII — серединою XIV ст., пізнє Середньовіччя —
другою половиною XIV—XV ст.
Отож, можна вважати, що періодизувати історію се-
редньовічної Європи, хай навіть із численними застере-
женнями й натяжками, удається. А як бути з періоди-
зацією історії Сходу? Європейські критерії для неї непри-
дагні уже тому, що Схід не зазнав таких радикальних змін
соціальних і політичних структур, які відбулися на Заході
після загибелі античного світу, “стародавність і Середньо-
віччя стали для Сходу добою існування в рамках однієї і
і в і ж традиційної структури” (Л.С. Васильєв). Перехід від
середньовічних до інших суспільних форм там розтягнув-
ся па кілька століть і ще й досі не завершився. Отож, до-
водиться задовольнятися суто умовними хронологічними
межами середньовічної доби в історії Сходу, наближени-
ми до європейських. Так, одні автори датують східне Се-
редньовіччя III—XVII ст., інші — першими століттями —
серединою XIX ст. Звісно, ці хронологічні рамки більше
іодягься для зручності викладання історії та написання
пі іручників, аніж для характеристики історичних про-
цес їв на Сході.
Середньовіччя й сучасність
Але чи варто туманіти над реконструкцією історії
। ередньовічної Європи? Чи дає вона бодай щось для ро-
змінна сучасної історії? Дає, і чимало. Вже перше знайом
і по і Середньовіччям переконує, що хоча воно й відда-
19
ЛЕКЦІЯ 1
лене від нас кількома століттями, однак усе ще присутнє
значною мірою у нашому техногенному світі, оскільки, за
словами російського історика В. О. Ключевського, мину-
ле, полишаючи нас, не забирає з собою своїх наслідків.
Саме в середньовічну добу утворилася більшість сучас-
них європейських народів і держав, з’явилися нації і заро-
дилися національні культури, мови, психологія, виникли
сучасні державні кордони, а заодно й пов’язані з ними
проблеми. Середньовіччя виробило теоретичні й прак-
тичні методи сучасної дипломатії*. Воно залишило нам у
спадок чимало національних, етнічних та релігійних проб-
лем. У Середні віки з’явилися перші європейські універ
ситети, чимало з яких збереглося донині. Середньовіччя
започаткувало епоху книгодрукування, стояло біля ко-
лиски сучасного парламентаризму. У господарському по-
буті багатьох сучасних європейських народів (іспанців,
португальців, населення Південної Італії, навіть англійців
та ін.) збереглися рудименти Середньовіччя. У Середні
віки Європа стала християнською, в ній утворилися като-
лицька, православна та протестантські церкви, розквітла
богословська думка. Пройдіться вулицями та майданами
багатьох сучасних міст Європи — на кожному кроці нади-
баєте спадщину Середньовіччя. Це — і міське плануван-
ня, й архітектура багатьох споруд, насамперед романських
і готичних соборів і ратуш з їхніми скульптурним та іко-
нописним оформленням, вітражами. Одним словом, Се-
редньовіччя значною мірою збереглося в нашому побуті,
нашій культурі, нашій ментальності.
Чимало висновків і концепцій сучасної медієвістики є
предметом гострих наукових дискусій. Наукові баталії,
зокрема, ведуться довкола питання про становлення та
регіональну специфіку феодалізму в країнах Європи, про
античну спадщину в середньовічних суспільствах, про по-
яву та характер середньовічних міст. Дискусійною є проб-
лема середньовічної общини, історики по-різному оціню-
ють характер феодальної вотчини, неоднозначно тракту-
* У XV ст. великі західноєвропейські держави відкрили в чужих сто-
лицях свої посольства. До речі, тодішні дипломати були такими майстра-
ми політичних інтриг, що один із французьких королів недипломатичио
назвав їх '‘найгіршими з усіх пройдисвітів”.
20
Поняття ‘'Середні віки'’ то "феодолізм”. Періодизація середньовічної історії
ють роль держави й політики в Середні віки, дають різну
оцінку ідеологічному життю середньовічного суспільства,
особливо ролі в ньому етнічної та соціальної психології,
церкви й релігії. Ведуться суперечки довкола питання про
витоки середньовічної культури й культури Відродження.
Медієвісти розходяться в питанні стосовно “кризи” фео-
далізму в XIV—XV ст. Отож сучасним медієвістам роботи
не бракує.
Література
Бессмертньш Ю. Л. «Феодальная революция»
X—XI веков? // Вопросьі истории. 1984. № 1.
С. 64-79.
Блок М. Феодальне суспільство / Пер. з фр. Київ,
2002.
Дейвіс Н. Європа. Історія / Пер. з апгл. Київ, 2000.
С. 230-484.
Дюбі Ж. Доба соборів. Мистецтво та суспільство
980—1420 років / Пер. з фр. Київ, 2003.
Люби Ж. Европа в средние века / Пер. с фр.
Смоленск, 1994.
История Европьі с древнейших Бремен до наших
дней: В 8 т. Т. 2. Средневековая Европа, Москва,
1992.
История средних веков: В 2 т. / Под ред.
С. П. Карпова. Москва, 2003.
Кенигсбергер Г. Г. Средневековая Европа.
400—1500 годьі І Пер. с апгл. Москва, 2001.
Де Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада /
Пер. с фр. Москва, 1992.
ЛЕКЦІЯ 2
МЕДІЄВІСТИЧНІ ДЖЕРЕЛА
® Класифікація медієвістичних джерел та сучасні принципи
їх опрацювання ® Джерела доби раннього
Середньовіччя • Джерела Хі—XV ст.
Класифікація медієвістичних джерел
та сучасні принципи їх опрацювання
Єдиної класифікації середньовічних джерел досі не
вироблено. Все ж медієвісти найчастіше виділяють п’ять
типів джерел, які по-різному фіксують історичну інфор-
мацію.
7 Природно-географічні джерела. Це дані про геогра-
фічне розташування, ландшафт, клімат, ґрунти, фло-
ру і фауну та інші компоненти довкілля, що впли-
вали на розселення і господарську діяльність людей,
та, своєю чергою, зазнавали змін у процесі ос-
воєння людиною природи.
У" Етнографічні джерела. Це рудименти давніх уявлень,
технологій, звичаїв, стереотипів мислення, традицій-
ні типи житла і транспорту, одяг, їжа, а також фоль-
клор та мовні архаїзми.
Речові джерела. До них відносять збережені чи до-
буті лопатою археолога залишки стародавньої ма-
теріальної культури.
У" Художньо-зображувальні джерела. Це пам’ятки архі-
тектури, скульптури, живопису, прикладного мисте-
цтва (вітражі, гобелени тощо), що розповідають про
епоху в художніх образах. Так, чудові мініатюри ру-
кописних книг є чи не єдиним джерелом інформації
про матеріальний побут середньовічного люду.
У" Писемні джерела. Це тексти, написані будь-якими
знаками письма (літерами, цифрами, нотами тощо).
22
Медієвістичні джерела
Середньовічні європейці успадкували від стародавніх
греків і римлян звичку писати будь-що і будь-де: на стінах
і підмурках будинків і храмів, на церковних дверях, на
міських воротах, на щитах, гербах, медалях, посуді... За-
лишених ними різноманітних за змістом (здебільшого
латиномовних) написів збереглося багато. Вони є цінним
джерелом історичної інформації. Більшість таких напи-
сів датуються XI—ХП ст. Вважається, що сумарна кіль-
кість середньовічних латиномовних текстів сягає близько
мільйона.
У ранньосередньовічній Європі основним матеріалом
для письма все ж слугував папірус (до XI ст. його вико-
ристовувала для потреб діловодства навіть папська курія).
Писали на лицевій, ретельно відполірованій стороні
папіруса (гесіо), зворотну ж сторону (уегхо) не полірували.
Починаючи з VIII ст. в Європі на зміну папірусу прийшов
якісніший і довговічніший матеріал — пергамен (грубий
пергамен виготовляли зі шкур баранів, козлів, телят,
волів, часом оленів та свиней, а тонкий і прозорий — зі
шкурок недоношених козенят, телят і ягнят). Особливо
цінувався білосніжний італійський пергамен. Із нього ро
били майже квадратні чи прямокутні аркуші (/о//о), які
потім зброшуровували в зошит. Кілька зошитів складали
рукописну книгу, її називали кодексом чи манускриптом.
Пергамена (його на перших порах виготовляли монахи, а
і появою міст — цехові майстри) потребували багато, його
постійно бракувало. До того ж він був дуже дорогим. То-
му старий напис (на світанку Середньовіччя — переважно
я шчпицький античний, а у VIII—IX ст. — християнський)
на ньому іноді змивали чи зішкрябували, а на його місце
наносили новий і потрібніший. Очищений для повторно-
ю використання пергамен називали палімпсестом (з
ірецької — “знову стираю”). Нині відомо майже півтори
гоїні палімпсестів. Сучасна технологія дає змогу рестав-
ровувати знищений напис.
У ХНІ ст. в Європі почалося паперове виробництво. З
і шця XIII ст. на папері ставили розпізнавальний водяний
чіак - філігрань. Філіграні нерідко дають можливість уче-
ним точніше датувати текст. Спершу виникали сумніви
щодо довговічності паперу, тому його використовували
23
ЛЕКЦІЯ 2
для переписування наукових праць і лекцій, церковні ж
тексти традиційно записували на дорогому пергамені.
Проте в XIV—XV ст. папір дедалі ширше використовува-
ли в діловодстві й, урешті-решт, він витіснив пергамен.
Писали у середньовічній Європі переважно чорнилом,
яке виробляли з капустяного соку, купоросу та чорниль-
них горішків (до цієї суміші додавали вино чи пиво). Су-
часна технологія дає можливість визначати хімічний склад
чорнила і в такий спосіб з’ясовувати, оригіналом чи пізні-
шою підробкою є текст.
Зрозуміти епоху можна лише за комплексного вико-
ристання усіх типів джерел, однак у медієвістиці вони
відіграють неоднакову роль. Зокрема, раннє Середньовіч-
чя найкраще представлене речовими пам’ятками, фольк-
лорні ж та етнографічні джерела більше стосуються доби
XIV—XV ст. Проте основними для медієвістики були й
залишаються писемні джерела, кількість та інформатив-
ність яких зростала впродовж Середніх віків залежно від
поширення грамотності та поліпшення умов зберігання
рукописів.
Середньовічні писемні джерела найчастіше поділяють
на три класи:
/ Наративні (оповідні). Просте переказування чи циту-
вання їх, без відповідного аналізу, сучасні історики
не вважають науковим.
/ Документальні. Фіксують специфічною (актовою) мо-
вою соціально-економічні, суспільно-правові та
політичні сторони життя.
/ Законодавчі. Відрізняються від документальних тим,
що фіксують не тільки і не стільки правову практи-
ку, скільки спроби законодавців змінити цю прак-
тику, упорядкувати суспільні відносини.
Самостійним історичним джерелом є художня літера-
тура, яка відображає дійсність у художніх образах.
Зазначені класи писемних джерел поділяють на кілька
видів. Зокрема, серед наративних джерел виокремлюють
історичні оповіді (здебільшого про політичні події), агіо-
графічні твори (розповіді про життя та духовні подвиги
святих), епістолярії (листи), церковні проповіді та напучу-
вання, наукові праці та художню літературу (романи,
24
МедієвІстичні джерела
повісті, героїчний епос, бестіарії (твори, в яких алегорич-
но описуються звірі), поезія). Своєю чергою, окремі види
писемних джерел мають безліч різновидностей. Так, серед
історичних творів Середньовіччя розрізняють аннали,
хроніки, біографії, генеалогії і так звані історії (монографії,
присвячені якійсь події чи добі). Хроніки бувають все-
світні й місцеві, церковні та світські, прозаїчні й віршові,
сеньйоріальні та міські тощо.
Така класифікація джерел є умовною і складена лише
для зручності їх використання. До того чи іншого розря-
ду джерело відносять за специфікою наявної в ньому
інформації щодо досліджуваної проблеми.
Джерельна база середньовічної історії має свої особли-
вості. Річ у тім, що грамотність упродовж доби Середньо-
віччя була привілеєм досить вузького кола людей, інфор-
мація тоді передавалася здебільшого в усній формі. Пи-
семних джерел збереглося загалом мало (чим далі у гли-
бину Середніх віків, тим менше) — “вони схожі на про-
мінь світла, який раптово з’являється здалеку і знову гас-
не” (Ж. Дюбі). Це пояснюється передусім мовною ситу-
ацією, адже, за винятком Візантії (більша частина її насе-
ііепня писала грецькою мовою), мусульманської Іспанії (в
пій використовувалася арабська мова) та ряду слов’янсь-
ких країн (Русь, Болгарія, Сербія), у середньовічній
Європі неподільно панувала латина. Лексикон латиномов-
іпіх текстів не встигав за змінами, шо відбувалися в житті.
До того ж значення латинських термінів поступово зміню-
валося в різних регіонах. Незбіг між живими розмовними
мовами та писемною латиною, незрозумілою для основної
маси населення, був настільки очевидним, що це значною
мірою вплинуло на стиль, термінологію та характер вико-
ристання писемних джерел. Лише в XIV—XV ст. у Захід-
ній Європі з’явилися тексти, складені народними мовами.
Проте латина й надалі залишилася в ужитку, передусім у
'ііпіломатичних, церковно-релігійних та наукових працях.
І.о того ж у ряді країн латина співіснувала не з однією, а
і чвома народними мовами — місцевою та іноземною
(«французька мова в Англії XII—XIV ст., німецька — в
Уюріцині, Чехії та Прибалтиці XIV—XVI ст.). Розбіжності
25
ЛЕКЦІЯ 2
між розмовною мовою і письмом існували також у
Візантії.
Лисці-скриби (від цього латинського слова, до речі, по-
ходить наше “шкрябати”, тобто писати) — “інтелектуали
за фахом і педанти за вдачею” (Ж. Дюбі) — писали пиш-
номовно, щедро запозичуючи слова та фразеологізми в
античних авторів. Тому терміни часто-густо вживалися в
довільному значенні, що утруднює, а нерідко й зовсім
унеможливлює проникнення у глибинний зміст тексту. До
того ж писці здебільшого були монахами, тому свідомо чи
несвідомо перекручували історію, адже мусили висвітлю-
вати її так, як того хотіло церковне начальство.
Наявні писемні джерела містять далеко не всю інфор-
мацію, потрібну сучасному дослідникові. Одні сторони
суспільного життя їхні автори замовчували з ідеологічних
міркувань, інші не вважали вартими уваги. Так, у джере-
лах майже не відображені врожайність сільськогоспо-
дарських культур, технологія виробництва, майнове роз-
шарування населення, повсякденне життя, сімеііні тра-
диції, ментальність простого люду тощо.
Цінну, часто-густо незамінну історичну інформацію
містять речові та інші неписемні джерела, що їх вивчають
так звані “допоміжні історичні дисципліни”, яких нині
налічується понад 80: історичне ландшафтознавство, архе-
ологія, етнографія, ономастика (вивчає власні імена та гео-
графічні назви), мистецтвознавство, нумізматика тощо.
Багато про що розповідають дослідникові середньовічна
генеалогія, геральдика, хронологія, історична метрологія
(вивчає системи мір у їхньому історичному розвиткові),
титулатура, географія, церковна топіка (типові, часто
вживані образи і висловлювання) і догматика. Використо
вуючи ці та інші джерела, вчені розглядають їх в історич-
ному контексті з розвитком рукописної традиції, долею
архівних та бібліотечних фондів. Цим опікуються такі
спеціальні дисципліни, як кодикологія (наука про середньо-
вічну рукописну книгу), палеографія (вивчає стародавнє
письмо), археографія (виявлення, наукова обробка й опу-
блікування стародавніх текстів), дипломатика (з’ясовує,
справжній чи підроблений той чи інший документ, до
26
Медієвїстичні джерела
якого типу він належить тощо), сфрагістика (наука про
печатки) та ін.
Методика використання писемних джерел за останні
десятиліття суттєво змінилася, стала досконалішою. Рані-
ше дослідники працювали над зовнішньою і внутрішньою
критикою джерела, тобто окремо аналізували рукописні
традиції, мовні особливості, будову тексту, а окремо —
його зміст. Нині ж — це започаткували медієвісти “шко-
ли Анналів” — джерелознавство базується на комплекс-
ному, всебічному вивченні писемної пам’ятки. Тому ево-
люції формуляра документа можуть додатково розповісти
уважному і спостережливому історикові про соціально-
економічний розвиток суспільства, аналіз же тексту часом
допомагає його датувати, з’ясувати, наскільки правдивою
є наявна у ньому інформація. Іншими словами, зовнішня
критика виконує також завдання внутрішньої критики, а
внутрішня — зовнішньої.
Марк Блок, один із фундаторів “школи Анналів”, так
описує багаті інформаційні можливості навіть найпрос-
і інюго джерела, якщо його досліджувати комплексно:
“Переді мною надмогильний римський напис: єдиний
і цілісний за змістом текст. Але яке розмаїття свідчень
приховує він, чекаючи на дотик чарівної палички вченого!
Нас цікавить мова? Лексика і синтаксис повідають про
стан латини, якою у той час і в певному місці намагалися
писати. В цій не зовсім правильній і строгій мові ми вия-
вимо деякі особливості розмовної мови. А можливо, нас
більше цікавлять вірування? Перед нами яскраве вира-
ження надій на потойбічне життя. Політична система? Ми
і величезною радістю прочитаємо ім’я імператора, дату
пою правління. Економіка? Можливо, епітафія відкриє
нам ще не відоме ремесло. І гак далі”.
Щоб переконатися у правильності цих слів Марка
Блока, достатньо ознайомитися зі змістовною працею
•1>ілінпа Ар’єса “Людина перед лицем смерті”, в якій ши-
роко використано епітафії — джерела, на перший погляд,
непридатні для серйозної наукової розвідки.
Випробуваним методом аналізу джерел є зіставлення
інформації різних видів та класів джерел, які не просто
'іоііовнюють, а коригують одне одного. При цьому сум-
27
ЛЕКЦІЯ 2
лінний історик не гребує жодним джерелом (за умови, що
встановлена його автентичність), навіть якщо це звичай-
на епітафія, літературний твір, фольклорна пам’ятка і
т. ін., не вип’ячує одні джерела й не замовчує інші та не
підтасовує факти. І, звичайно, він не сприймає буквально
саркастичний “закон Мерфі”: “Якщо факти не підтверд-
жують теорію, їх потрібно спекатися”.
Широко впроваджуються нині у медієвістику матема-
тичні (кількісні) методи аналізу джерел, проте застосову-
вати їх доводиться обережно, бо вони часом лише відда-
ляють історика від істини або ж узагалі приводять до
абсурдних висновків.
Джерела доби
раннього Середньовіччя
Упродовж тривалого часу більшість європейського на-
селення ще жила за старими римськими законами, які
поступово пристосовували до суспільних змін. Візантійсь-
кий імператор Юстиніан І звелів у VI ст. кодифікувати ні
закони. Так з’явилися на світ “Кодекс Юстиніана” (зако-
ни римських імператорів II—VI ст.), “Нові закони” (но-
вели) — пізніші едикти самого Юстиніана І, Дігести (чи
Пандекти — систематизовані висловлювання найавтори-
тетніших римських юристів у 50-ти книгах), Інституції
(короткий спеціальний підручник права). Всі ці юридичні
праці у XII ст. увійшли до обширного зведення законів
під назвою “Корпус юріс цивіліс” (“Звід цивільного пра-
ва”). Тоді ж оформився й “Корпус юріс каноніціс” —
“Звід канонічного права”. Він містив найважливіші акти
церковного законодавства, які у християнській Європі ре-
гулювали не лише внутрішньоцерковне, а й значною
мірою мирське життя. Ця юридична література є важли-
вим джерелом з європейської історії VI ст. та візантійської
історії всього раннього Середньовіччя (“Звід цивільного
права” у Візантійській імперії неодноразово перероблявся
і був основою для всього візантійського законодавства).
У Західній Європі до XI—XII ст. про саме існування
“Кодексу Юстиніана” мало хто чув, однак в епоху висо-
2.8
Медієвіст очні джерела
кого Середньовіччя почалася активна рецепція (запозичен-
ня) норм римського права. До цього західноєвропейські
правники користувалися “Кодексом імператора Феодо-
сія II” — більш раннім зведенням римських законів.
Романізоване населення варварських королівств викорис-
товувало юридичні компіляції римського права, яке по-
ступово стало для них звичаєвим правом. Римські правові
норми вплинули також на молоде королівське законо-
давство.
Кельти, германці та слов’яни зберегли на території ко-
лишньої Римської імперії традиційне звичаєве право, яке
у них змінювалося вкрай поволі. Проте поява у них дер-
жав, а також тісні контакти з романізованим населенням,
яке вже мало писані закони, посприяли писемній фіксації
норм звичаєвого права і в них. Так з’явилися наприкінці
V - на початку IX ст. їхні судебники, які в медієвістиці на-
діваються “правдами”(Бургундська, Вестготська, Салічна,
Рипуарська, Саксонська та інші “правди”). На Британ-
ських островах “правди” з’явилися в VII—XI ст., а в
Скандинавії — ще пізніше, у XII—XIII ст., причому вони
були складені не латиною, як континентальні судебники,
а місцевими, народними мовами. Пізніша поява писаного
права у Британії та Скандинавії пояснюється тим, шо
соціальні зміни відбувалися там повільніше.
Із варварських “правд” найціннішою для дослідника
ісрманського світу є “Салічна правда”, яка виникла в
VI ст. у салічних (приморських) франків і відображала
найдавніші норми звичаєвого права. їй присвячено безліч
наукових праць. Однак і “Салічна правда”, й інші варвар-
ські “правди” зафіксували далеко не всі стародавні звичаї
ісрманців.
Гскст “правд” доповнювався і правився. Так поступо-
во склалося королівське законодавство, найціннішим па-
м'ятником якого є капітулярії (від латинського саріШІа —
і пави, па які поділявся текст законів) франкських королів
VIII IX ст., особливо “Капггулярій про маєтки” Карла
Великого. Капітулярії поєднували в собі норми державно-
н> і вотчинного права й містили цінну інформацію про
іосполарство, соціальний устрій, політичні інститути, вій-
< і.кову організацію тощо.
29
ЛЕКЦІЯ 2
Якщо законодавчі акти проливають світло на історію
практично всієї середньовічної Європи, то про госпо-
дарські документи цього не скажеш. У країнах Північної
та Центральної Європи торговельні та інші господарські
операції стали оформляти писемно лише наприкінці ран-
нього Середньовіччя, і то вкрай рідко. На території ко-
лишньої Римської імперії складення документів було
буденною справою, проте політичні бурі, під час яких
гинули архіви її занепадало добре поставлене діловодство,
майже нічого не залишили нам із цієї групи джерел. Де-
що краще збереглися документи VIII й, особливо, ЇХ—
X ст. Більшість із них — церковного походження і дійшли
до нас у копіях. Ці документи згруповані у збірники —
картулярії (від латинського саїїа — грамота); майже всі
вони латиномовні.
Серед документів ранньосередньовічного діловодства
виділяються своєю інформативністю так звані формули —
грамоти, складені за певним зразком. У формулах зафіксо-
вані випадки дарування землі, звільнення рабів тощо,
одним словом — епізоди соціально-економічної та полі-
тичної історії.
Цінним джерелом для вивчення соціально-економіч-
них процесів у ранньому Середньовіччі є інвентарні опи-
си маєтків (переважно церковних), складені в VI—XI ст.
Називають ці джерела здебільшого поліптиками (в перек-
ладі з грецької — “багатоаркушевий”, “книга”). Це кла-
сичне джерело з історії середньовічної вотчини; воно про-
ливає світло також на історико-демографічні процеси,
соціальну психологію, історію поселень тощо.
Матеріал для письма — пергамен — коштував у серед-
ньовічній Європі дорого, його використовували ощадливо.
Навіть найважливіші документи дуже часто оформлялися
лише в одному примірнику. Тому стародавніх документів
збереглося небагато.
До найважливіших історіографічних пам’яток ранньо-
го Середньовіччя медієвісти відносять історії — великі
описи важливих політичних подій, свідками чи сучасни-
ками яких були автори історій. Зокрема, до нас дійшли
“Історія війн Юстиніана”, написана в VI ст. візантійським
істориком Прокопієм Кесарійським, “Хроніка” монаха
------- ЗО ---------
Медієвістичні джерела
Ісидора Севільського (кінець VI — 30-ті роки VII ст.),
присвячена історії вестготів, “Історія франків”, написана
в VI ст. “батьком французької історії” Григорієм Тур-
ським (ця праця відома також як “Церковна історія фран-
ків”, сам автор називав її просто “Десять книг історій”),
“Церковна історія народу англів”, написана у VIII ст.
“батьком англійської історії” монахом Бедою Шановним,
“Діяння саксів” монаха Відукінда Корвейського — “істо-
рика народу, а не династії” (Дж.-М. Уоллес-Хедрілл). Ці та
інші історичні праці зазнали сильного впливу християнсь-
кої традиції. Вони описують минуле “від створення світу”,
будують розповіді про сиву давнину на біблійних опо-
відях, недосконалих творах попередників та усних перека-
і їх. Політичні події, свідками яких були автори, подають-
ся на тлі схематичної “світової” історії попередньої доби.
Оі ож, ці історіографічні праці є напівсвітськими-напів-
богословськими (особливо це стосується творів Беди
Шановного).
Поряд з історіями та хроніками, середньовічна історіо-
і рафія представлена також біографіями (“Життя Карла Ве-
ликого” Ейнгарла, IX ст.) та анналами — фіксацією най-
важливіших історичних подій за той чи інший рік. Розквіт
іахідноєвропейської анналістики (на Русі — літописання),
що розвивалася переважно при монастирях і кафедраль-
них соборах, припав на VIII—X ст.
Чимало історичних повідомлень беруть медієвісти із
аі іографічних творів, тобто житій святих, більшість яких
і’явилася за доби християнізації (IV—VIII ст.) та іконо-
борського руху у Візантії (VIII—IX ст.). Житія, звісно, не
переобтяжені історичною правдою, та все ж навіть у них
і побічний матеріал, що містить дані про реальний ма-
теріальний побут, економіку, судочинство, звичаї, народні
вірування. Ці джерела особливо цінні для дослідження ду-
ховної культури народних мас. До цього типу джерел
відносять також церковні проповіді, покликані не лише
ілумачити віруючим християнське віровчення, а й на при-
кладах життя праведників виховувати в них моральні чес-
ної и, впливати на їхній кругозір та умонастрій. Працю-
ючи над цими джерелами, доводиться бути особливо уваж-
ним, щоб відокремити правду від вигадок.
31
ЛЕКЦІЯ 2
Медієвісти успішно використовують публіцистичні ма-
теріали, що містяться в посланнях й, особливо, у тракта-
тах, які часто-густо мали відверто дидактичний характер.
Вони цінні як пам’ятки громадської думки, й до того ж
містять важливі, іноді унікальні повідомлення про дер-
жавний устрій, зовнішню політику, про сусідні народи,
суспільні зв’язки тощо. Найвідоміші серед цих джерел —
трактати “Про двірцеве та державне управління” (написа-
ний наприкінці IX ст. для короля Карла Простуватого
реймським архієпископом Гінкмаром), “Про управління
імперією” (його в середині X ст. адресував своєму синові
Роману візантійський імператор Константин VII Багряно-
родний), “Християнська топографія” (його автором був
візантійський купець Козьма Індікоплав (VI ст.)). Суттє-
вою вадою цих джерел є те, що вони нерідко побудовані
на свідченнях, почерпнутих із третіх рук.
Важливим історичним джерелом є твори середньо-
вічних письменників, які, хоча й не містять оригінальних
свідчень, усе ж дають можливість з’ясувати тодішні ху-
дожні смаки, розповідають про загальний стан освіченості
та культури. З художньої літератури, яка була переважно
латиномовною, можна почерпнути інформацію про двір-
цеве, військове, повсякденне господарське життя (“Садо-
чок” Страбона Валафріда).
Французький медієвіст Жорж Дюбі (1919—1996) так
охарактеризував літературне джерело: “Це джерело дійсно
дає багато: зайти далі у вивченні систем поглядів, що ке-
рують відносинами в суспільстві, жодне інше джерело не
дасть такої можливості. Проте — й історик суспільства з
самого початку повинен це усвідомлювати, інакше він
зіб’ється з дороги — дані, добуті з літературного твору,
завжди мають подвійний, зрадницький характер. Вони,
більшою чи меншою мірою, маскують чи навіть деформу-
ють життєву реальність. Щоб осягнути її, доведеться вда-
тися до найгостріших критичних інструментів — тут це
важливіше, аніж будь-де інде”. Інші медієвісти також вва-
жають ці джерела ненадійними, скаржаться, що “помил-
ки і вигадки письменників давнини обтяжені незліченни-
ми фантазіями сучасної уяви, не дають дослідникові
32
Мєдієвістичні джерело
потрібного матеріалу для плідної праці” (Ф. Леру,
К.-Ж. Гюйонварх).
Іноді середньовічні автори фальсифікували історичні
події в такий спосіб: вони приписували історичним пер-
сонажам вигадані промови. Такого роду “винахідливість”
практикувалася, до речі, ще за античних часів.
Дуже цінним, часом незамінним джерелом слугують
пам’ятки ранньосередньовічного народного епосу, які не-
рідко містять унікальну історичну інформацію і є спра-
вжньою енциклопедією народного життя. Тут варто згада-
ти рядки Байрона:
Теперь лишь в песнях отзвук тех побед,
Лишь в песнях вечность обрели герой,
Столпьі разбитьі, летописей нет,
Но помнит песнь великое бьілое.
Взгляни с небес на поприще земное,
О, Гордость! Рухнет бронза и гранит,
И только песнь, вернем, чем все иное,
Когда историк лжет, а льстец забьіт,
Твоє бессмертие в народе сохранит.
(Чайльд Гарольд, І. 36.)
До речі, епічні твори складені не латиною, а живими
народними мовами. Серед них виділяються німецька
“Пісня про Хільдебранта” (IX ст.) та англійський “Бео-
иульф” (близько 1000 р.), германська “Пісня про Нібе-
лупгів” (близько 1200 р.), блискучий французький епос
Пісня про Роланда” (записаний у XIII—XIV ст.), прис-
вячений військовим походам Карла Великого, іспанська
“Пісня про Сіда” (XIV ст.), в якій ідеться про визволення
Іспанії від арабів, ісландські саги XII—XIII ст. — “ясні,
прямі й переконливі, але надто пізні, щоб запропонувати
щось більше, аніж літературне прочитання історичних
подій” (Л. Мюссе).
Використовувати епічні твори для історичної рекон-
і ірукції доводиться вкрай обережно, адже “навіть у най-
і ірших з оповідок, складених на основі хронік або хартій,
не було й чверті тих нісенітниць, у яких ми звинувачуємо
найменш брехливу з епічних пісень” (Л/. Блок).
’ Історія середніх віків.
33
ЛЕКЦІЯ 2
Джерела XI—XV ст.
Господарський та культурний прогрес, інтенсивний
процес урбанізації, формування централізованих держав
суттєво вплинули на характер джерел XI—XV ст. По-пер
ше, зросла їх кількість, по-друге, з’явилися нові види
джерел, по-третє, ускладнювалася структура традиційних
джерел, вони стали більш інформативними. Наприклад,
розвиток товарно-грошових відносин викликав погребу в
детальнішому юридичному оформленні договорів, удоско-
налення адміністративного апарату поліпшило й урізно-
манітнило діловодство.
Медієвісти використовують акти дипломатики —
публічні й приватні. До перших відносять грамоти й дип-
ломи королів, суверенних феодалів, міських комун та
сеньйорій, а також князів церкви — римських пап, пра-
вославних патріархів, єпископів. Акти ці мали різне при-
значення й, відповідно, різні назви. Так, документи, що
виходили з папської канцелярії, називалися буллами (пап-
ські звернення, постанови чи розпорядження), бреве (пап-
ські послання), енцикліками (папські заяви чи циркуляри
до єпископів, духовенства та віруючих). Часом публічні
акти діставали назву від навісної печатки, якою вони
скріплювалися. “Апостольські послання ” називали буллами
тому, що їх скріплювали у папській канцелярії свинцеви-
ми печатками — буллами. У Візантії жалувані грамоти
імператора з золотою печаткою називалися хрисовулами —
“золотопечатковим Словом”. До приватних актів належать
документи, складені нотаріями — особами, які мали спе-
ціальну юридичну освіту і право складати такі документи
за певною, строго визначеною формою (це право нада-
валося їм королівською владою чи папами). Такі норма-
тивні акти мали юридичну силу. Ними оформлялися
купївля-продаж майна, боргові зобов’язання, орендні від-
носини, фрахтування суден, комерційні угоди, дарування,
заповіти, відпуск на волю рабів тощо. До наших днів но-
таріальні акти дійшли, здебільшого, в копіях чи стислих
записах у складі капітуляріїв, зданих на збереження в архі-
ви. З кінця XIV ст. дорогі нотаріальні акти почали замі-
нювати приватними записами, що не мали юридичної си-
34
Медієвістичні джерела
чи. Компанії та банки для обліку капіталообігу заводили
спеціальні бухгалтерські книги. Згодом це почали практи-
кувати італійські республіки та інші європейські держави.
С воєрідними путівниками у комерційному житті стали
спеціальні посібники з організації торгівлі. Найпоширені-
шим із них був “Практикум торгівлі "флорен тійця Фран-
ческо Балдуччі Пеголотті (перша половина XIV ст.).
Важливим джерелом з історії господарства є земельні
описи та кадастри (переписи податного населення). До
них належать, зокрема, англійська “Книга Страшного Су-
" (1086 р.). Таку моторошну назву вона дістала тому, що
ніх, хто подавав відомості, зобов’язували під присягою
і опорній щиру правду, немов на Страшному Суді (сучас-
ники, до речі, називали цей кадастр “судним днем”).
Книга Страшного Суду“ — це матеріали загального позе-
мсііьного перепису королівства, покликаного визначити
поіснційні можливості поповнення державної скарбниці
1і рахунок податків з населення. До цієї ж групи джерел
на в жать “Сотенні сувої” — описи земельних володінь
Хіи.чії наприкінці ХНІ ст. Земельні описи дійшли також і
іч і Візантії, де вони називалися практиками. Збереглися
т ренажно монастирські практики.
Доба XI—XV ст. виявилася багатою на різноманітні
юридичні пам’ятки, незамінні для вивчення соціально
іономічної історії Середньовіччя. Тоді ж на базі дого-
іюрів міст з сеньйорами, місцевих звичаїв та запозичених
норм римського права склалося міське право, відображе-
ні- в міських хартіях і статутах. На жаль, після нашестя
іш іпіів, під час якого багато рукописів і документів заіи-
т чо, хартій збереглося дуже мало, тому їх стали масово
підробляти. Крім загальноміських статутів, існували окре
мо < іаіути цехів, торгових гільдій, університетів, чернечі
о і.пні. Першим європейським цеховим статутом була
іч і.піііііська “Книга епарха”(Х ст.), покликана забезпечи-
ііі \рядове регламентування діяльності торговельно-реміс
інших колегій, які не мали господарської самостійності.
ІІІн'ю цехових статутів західноєвропейських міст, то вони,
н іііп.ікп. оформляли створення і функціонування само-
। пішої цехової общини. До таких джерел належать, зок-
рема 'Книга ремесел міста Парижа” (ХШ ст.), численні
ні \оіч сіагути німецьких міст.
35
ЛЕКЦІЯ 2
У ХШ—XV ст. складалися записи феодального звичає-
вого права, зокрема, французькі кутюми, німецькі зерца-
ла, іспанські фуерос. Вони проливають світло на особли-
вості феодальної власності, структуру панівного класу,
форми використання феодалами селянської праці, місцеві
особливості системи адміністрації та судочинства. Із цих
джерел найбільш відомі “Кутюми Бовезі”(кінець ХПІ ст.),
“Саксонське зерцало“ (початок XIII ст.) тощо.
Паралельно із записом кутюмів у європейських держа-
вах розвивалося також королівське (імператорське) зако-
нодавство: у Франції та Англії — ордонанси, у Священній
Римській імперії — привілеї, патенти та мандати. Імпера-
торські закони у Візантії називалися новелами, в XI—
XV ст. їх найчастіше видавали у вигляді жалуваних грамот.
У період формування станової монархії з’явилися нові
документи: в Англії — парламентські акти і статути, у Фран-
ції — протоколи засідань Генеральних та провінційних
штатів, у Священній Римській імперії — акти імперських
зборів, в Іспанії — ухвали кастільських та арагонських
кортесів тощо.
Цінним джерелом є матеріали судового діловодства.
Зокрема, акти спеціальних судових комісій (інквізиції то-
що) містять важливі повідомлення про політичну історію,
історію народно-єретичних рухів і т. ін.
У XI—XV ст. збільшилася кількість трактатів, що сто-
суються майже всіх сфер наукового та суспільного життя:
від математики й астрономії до політики, військової спра-
ви, землеробства. Серед них візантійський агрономічний
трактат “Геопоніка” (X ст.), трактат візантійського імпе-
ратора Константина VII Багрянородного “Про управління
імперією” (X ст.) та ін.
Серед наративних джерел XI—XV ст. найбільшу цін-
ність становлять історичні твори — аннали, хроніки та
історії. У XII—XV ст. аннали (особливо церковні) витіс-
няються хроніками. Хроністи (серед них іноді траплялися
й світські особи) використовували не лише латину, а й
живі народні мови. Вони повідомляли про важливі істо-
ричні події і намагалися їх аналізувати — звісно, крізь
призму церковно-релігійних образів та понять. Ряд хронік
було присвячено Хрестовим походам. Серед них виділя-
36
Медієвістичні джерела
сться твір учасника четвертого Хрестового походу, фран-
цузького маршала Жоффруа Віллардуена “Взяття Конс-
тантинополя”. Цю працю Віллардуена іноді називають
“героїчною поемою в прозі”; вона була взірцем для інших
іогочасних французьких хронік та історій. Опис четверто-
го Хрестового походу здійснив також ам’єнський рицар
І’обср де Кларі. Вельми популярною в XIV ст. була праця
Жана де Жуанвіля "Історія Людовіка Святого”, яка всіля-
ко ідеалізувала цього французького короля. Починаючи з
\ІІІ ст. в Англії, Франції, Іспанії складаються зведені
хроніки, стосовно історії країни в цілому, а в Італії та
Німеччині — хроніки, в яких викладено історію окремих
областей та міст (“Діяння римлян” чи “Вся історія Фран-
ції”, “Саксонська універсальна хроніка” та ін.). У країнах
( кропи в ХШ ст. з’являється мемуаристика (Філіпп де
Комнін) — гуманістична історіографія зі спробами науко-
вої критики джерела та раціонального тлумачення подій.
Слід згадати про риторичні твори, які не лише впли-
нули на історіографію та інші літературні жанри, а й
міс шли цінну історичну інформацію. Це так звані екфра-
чі (описи) візантійських міст та енкомії (похвальні слова)
імператорам та іншим політичним і церковним діячам.
Середньовічний світ оживає у “Книгах подорожей”,
іі.івііаційних картах тощо. Найбільш відома книга цього
к.іиру належить перу венеціанського мандрівника ХНІ ст.
Марко Поло, який відвідав країни Леванта, Південно-
< хідііої та Середньої Азії, Китай.
< 'огні тисяч листів налічує тодішня епістолярна спад-
іііпііа, що має неабияке джерелознавче значення.
Окрему групу становлять церковні джерела. Це акти
церковних соборів, папські та патріарші послання і пос-
і.іионії, багатюща богословська й полемічна література
<> прямована проти іновірців, єретиків, схизматиків, віро-
ІЧІСІ упників), церковні проповіді, покаянні книги (пені-
ІІНІІЦКІІІІЇ).
Джерелом історичної інформації слугують і тодішні
інерагурні пам’ятки, здебільшого латиномовні: рицар-
< іа ції роман, поезія трубадурів (провансальські поети та
он парі XIІ—XIII ст.), міннезінгерів (німецькі поети-співці
37
ЛЕКЦІЯ 2
ХП—XV ст.), вагантів (мандрівні клірики, школярі та
студенти), народні пісні та балади.
Зрозуміло, Середньовіччя постає у своїй багатогран-
ності й повноті лише тоді, коли для його реконструкції
використовуються усі наявні види джерел.
Література
Вайниїтейн О. Л. Западпоевропейская
среднсвековая историография. Москва; Ленинград,
1964.
История средних веков: В 2 т. / Под ред.
С. П. Карпова. Москва, 2003. Т. 1.
Киселева Л. И. О чем рассказьівают срсдневековьіс
рукописи (рукописная книга в Западной Европе).
Ленинград, 1978.
Киселева Л. И. Письмо и книга в Западной Европе
в Средние века (лекиии по латинской палеографии
и кодикологии). Санкт-Петербург, 2003.
Люблинская А. Д. Источниковедение истории
средних веков. Москва, 1955.
Люблинская А. Д. Латинская палеография. Москва,
1969.
Медведев И. П. Очерки византийской дипломатик.
(Частноправовой акт). Ленинград, 1988.
Проблеми источниковсдения западноевропсйского
средневековья І Под ред. В. И. Рутенбурга.
Ленинград, 1979.
ЛЕКЦІЯ З
ПЕРЕДДЕНЬ
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
® Латинський світ у IV—V ст. » Германський світ
у перші століття н.е. е Світ кельтів » Загибель Західної
Римської імперії. Утворення варварських королівств
Латинський світ у IV—V ст.
Західноєвропейське Середньовіччя склалося упродовж
кі іькох століть шляхом синтезу латинського, германо-
«. іюи’янського та кельтського світів.
Римська імперія стала грандіозним закритим світом.
Копа непомірно розрослася і, піклуючись про свою оборо-
ну. в І ст. рішуче відгородилася прикордонним валом —
гімн рідною китайською стіною західного світу” (Ж. Ле
Ічфф). Під захистом цього укріплення Рим сам нічого не
виробляв, а жив за рахунок воєнного пограбування Схо-
іу «батальну роль у його історії відіграло й те, що його
кк подарство, побудоване значною мірою на малопродук-
тивні рабській праці, ставало дедалі збитковішим. Воно
м мішалося рентабельним лише до тих пір, допоки існу-
іі.ііі належний приплив дешевої рабської праці. Проте з
II 11 рабів у Римі ставало дедалі менше: джерела їх пос-
і.ічаппя вичерпалися. За умов наростаючого дефіциту ро-
ііочоі сили латифундистам-рабовласникам довелося пос-
і.ііннії визиск рабської праці, надавати рабам окремі гро-
м.і/іяііські права, навіть виділяти їм пекулій — земельну
іпі піку в прижиттєве користування. Минав час — і раб-
ів і уііісг ставав прикріпленим до землі самостійним гос-
ііо/іірсм, якого можна було продати лише разом із його
п.і Н'іоМ
Кількість самостійних, хоча й залежних від землевлас-
ниці латифундиста, господарів зростала й за рахунок ін-
39
ЛЕКЦІЯ З
ших соціальних верств. Цьому сприяла практика колона-
ту, прекарництва та патронату.
Прекарист, тобто дрібний орендар, отримував за певну
плату у своє користування прекарій — земельну ділянку,
отож потрапляв у залежність від землевласника. Перероз-
поділу власності сприяв і патронат — добровільний пе-
рехід убогих і беззахисних під опіку сильних (такий акт
називався комендацією). Комендований з часом втрачав
право власності на земельну ділянку й ставав держателем.
Проте особливу роль у зміні форм власності відігравав ко-
лонат. Спершу колоном називали колоніста-поселения, а
з 1 ст. — дрібного орендаря, який працював на чужій землі
на договірній основі. Колон неминуче ставав залежною
людиною, римське законодавство (едикт Константина І
332 р.) прикріпило його до землі, заборонивши перехід до
іншого власника.
Ті виробники, котрі залишилися самостійними госпо-
дарями, перебували під сильним податковим пресом і
ледве зводили кінці з кінцями. Вони втрачали інтерес до
праці, що стало однією з основних причин економічного
спаду у П— V ст. Економіку Римської імперії підривали
також зміни клімату (його похолодання і зволоження), де-
мографічна криза, спричинена принесеними зі Сходу
епідеміями, політична нестабільність та дедалі частіші й
грізніші вторгнення варварів. Утім у ПІ—-V ст. економічна
криза ше не набула катастрофічного характеру, мате-
ріальні можливості античної цивілізації ще не вичерпали-
ся. Більше того, в суспільстві поліпшився психологічний
клімат, з’явився працівник нового типу, який відчував
відповідальність перед суспільством, дбайливіше господа-
рював.
В епоху домінату ускладнювалася структура римського
суспільства. Поступово стирався поділ на вільних і рабів,
стародавні полісні традиції поступалися місцем іншим,
краще пристосованим до зростаючої суспільної ієрархіч-
ності. За таких обставин остаточно втрачали своє значен-
ня стародавні римські магістратури, частина яких узагалі
зникла (квестори, едили), інші ж перетворилися на суто
почесні посади (консули, претори), нерідко доступні
навіть варварам і дітям. Сенат виродився, став збіговись-
40
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
ком честолюбних магнатів, заклопотаних власним збага-
ченням, захистом своїх станових привілеїв та зовнішніх
аїрибутів влади. Імператори перестали зважати на нього,
понизили його до ролі звичайної столичної ради. Реальна
влада зосереджувалася в руках імператорської ради — “свя-
щенної консисторії”. Влада імператора посилювалася, він
перетворився із принцепса — першого серед рівних на
іїомінуса — господаря, “божественного повелителя”, його
особа проголошувалася священною й оточувалася східною
11 п пі нотою на кшталт перського “царя царів”. Імперія
остаточно перетворилася на деспотію,, а її колишні грома-
іяни — на підданих. Бюрократизація суспільного життя
іосягла неймовірних масштабів і стала для людей справ-
жньою божою карою.
Наприкінці III ст. було ліквідовано старий адміністра-
іінший устрій імперії: ше через сотню років імперія роз-
кололася на дві частини — Західну і Східну, кожна із них
мала свою систему правління. Було здійснено докорінну
перебудову римської армії — запроваджено рекрутчину
(кожен магнат мусив направляти на військову службу
кількох своїх колонів). Однак молоді люди не горіли
бажанням служити в армії і нести гарнізонну службу на
окраїнах імперії. Латифундисти також неохоче віддавали
пінну робочу силу в імперські легіони. У військо доводи-
лося наймати варварів. Варварським племенам, від яких
раніше необхідно було захищати імперію, відтепер дору-
чали охорону державних кордонів. Варварів навіть приз-
начали на вищі командні посади. Пізніше ця практика
спіла фатальною для Римської імперії.
В епоху домінату докорінно змінилася податкова сис-
іема. До кінця III ст. римських громадян було звільнено
від прямих податків, під час воєнної загрози з них брали
пише непрямі податки у формі державних позик. Через це
надходження у державну скарбницю скоротилися, тим па-
че, що едиктом 212 р. римське громадянство надавалося
великій кількості провінціалів і провінційних общин, які
не сплачували регулярних податків. Щоб поліпшити фі-
нансову ситуацію, держава час від часу псувала монету,
однак цим вона лише загострювала фінансову кризу та ще
більше розладнувала господарський механізм. Тому уряд
41
ЛЕКЦІЯ З
зрештою вдався до фінансових реформ. Так, імператор
Діоклетіан (284—301) заборонив випускати неповноцінну
монету й уперше спробував регламентувати ціни на ос-
новні продукти і послуги. Проте стабілізувати грошовий
обіг вдалося лише імператорові Константану 1 (306—337),
який почав карбувати повноцінну золоту монету — солід і
запровадив прямі податки. Податковий прес у державі по-
силився, у тому числі й на міські общини, через що по
чався відтік громадян із міських общин. Імператори вда-
валися до жорсткого адміністрування, сподіваючись цим
припинити відтік населення з міст. Представникам усіх
суспільних станів було заборонено полишати міські об-
щини. Влада позбавила ремісників права служити в армії
чи йти у священики, на членів міської ради (декуріонів)
покладався малоприємний обов’язок вичавлювати із зу-
божілого люду податки. Влада не завжди обкладала подат-
ком саме тих, кому було під силу його сплачувати. “По-
датковий тягар майже цілком звалювався на селян, багаті
знаходили способи, як його уникнути” (Г. Кенігсбергер).
Недоїмку декуріони мусили платити з власної кишені, що
зрештою розорило цю колишню опору держави
Імперія жила неощадливо, невідповідно до своїх стат-
ків. На її економіку важким тягарем звалилися зростаючі
потреби півмільйонної армії та корумпованого адміністра-
тивного апарату, розбухання паразитичних і привілейова-
них груп населення (сенатори з їхньою численною прис-
лугою, духовенство, монахи тощо), міста, що фактично
паразитували. Тим часом соціальні низи бідували й раз-у-
раз здіймали бунти. Суспільство, таким чином, перетво-
рювалося на порохову бочку. Проведення в державі ради-
кальних реформ (деякі з них виявилися досить ефектив-
ними, зокрема карбування соліда, кодифікація римського
права тощо) відстрочило на півтора століття загибель
Римської імперії. Проте новаторські політичні інститути
домінату виявилися за своєю природою чужими й антич-
ному суспільству, яке вже сходило з історичної арени, і
майбутньому середньовічному.
В епоху домінату поглиблювалася ідеологічна криза
суспільства, яка полягала у відмиранні уявлень про те, що
інтереси окремого громадянина і громадянської общини
42
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
збігаються. Людність безпорадно втрачала соціальні орієн-
тири. Офіційні байки про ідеальний характер існуючого
ладу вже не сприймалися на віру, а лише дратували. В
суспільстві зростала апатія. Дедалі більше громадян відхо-
дило від активного громадського життя, трималося в тіні,
приховувало свої справжні доходи, цуралося політики й
іамикалося в собі. В суспільстві стали більше шанувати
працю, в якій уже вбачали запоруку здорового й чесного
життя. На рабовласництво також дивилися інакше. Ко-
ііишнє протиставлення вільних рабам зникало, волю і
рабство почали сприймати не тільки як юридичну кате-
юрію, а й як моральну. Інакше кажучи, визріло переко-
нання, що вельможний може бути рабом своїх пороків, а
добропорядний раб, навпаки, внутрішньо вільним. Такі
погляди суперечили моральним критеріям рабовласниць-
кою суспільства.
Але найвиразніше проявилася перебудова суспільної
свідомості у релігійній сфері. Народні маси схилялися до
монотеїзму. Зростала привабливість дуалістичного віров-
чення (мітраїзм) з його ідеєю споконвічної боротьби між
/юбром і злом. Особливо ж горнулася людність до христи-
•інсгпа, яке найбільше відповідало її духовним запитам.
Християнство переросло у світову релігію. Християн-
< ька ідея рівності перед Богом і загальної любові знаходи-
'і і відгук у душах людей, змучених життєвими негаразда-
ми До того ж християнство дало людям не лише приваб-
нішу світоглядну систему, а й церковну організацію, яка
цур тезувала їх, надавала їм моральну та матеріальну
иідіримку. Проте християнізація приносила суспільству й
податкові матеріальні тягарі. Це було викликано зростан-
ням чисельності духовенства та збагачуванням церкви,
навіть якщо церква й перерозподіляла частину своїх при-
іціків у вигляді милостині” (Г. Кенігсбергер).
Державна влада спершу переслідувала християн, але
рештою переконалася, шо знищити церкву їй все одно не
п і в іься і що буде корисніше, коли християнство з його
। її-, іо непротивлення злу та догматом про священний ха-
Р.і» н р влади (“немає влади не від Бога”) служитиме її
ні п ресам. У 313 р. імператори Ліциній та Константан,
попри те, що самі вони були язичниками, видали доле-
-------- 43 ---------
ЛЕКЦІЯ З
носний Медіоланський (Міланський) едикт, який прого-
лошував свободу віросповідань. Відразу ж прийшло поро-
зуміння між державою і релігійними гілками влади. У
325 р. на І Вселенському соборі (зібранні вищого христи-
янського духовенства) в Нікеї було прийнято “символ
віри” — стислий офіційний виклад суті християнського
віровчення. У 337 р. імператор Константан, уже перебува-
ючи на смертному одрі, навернувся до християнства, його
наступники також були християнами. Проте християніза-
ція Європи відбулася пізніше, уже за середньовічної доби.
Криза античного суспільства проявилася також у заго-
стренні соціальних конфліктів у III—V ст., причому на-
родні рухи, учасниками яких були раби, колони, дрібні
земельні власники, міський плебс, почасти навіть середні
суспільні прошарки (куріа/ш*), нерідко набували релігій-
ної форми — єресі. Повалити античне суспільство народні
бунти, ясна річ, не могли, проте у справу втрутився ва-
гоміший чинник — нашестя варварських племен.
Германський світ у перші століття н.е.
Варварські племена, яким випало на долю знишити
Римську імперію, мешкали на північ від її кордонів. Це
були германці, кельти, слов’яни, фракійці, сармати тощо.
Напередодні свого вторгнення в Імперію, у IV—V ст.,
вони, хоча й перебували на різних щаблях історичного
розвитку, загалом стояли на порозі цивілізації. У них роз-
почалося утворення класів, відбувалися державотворчі
процеси. До зустрічі з античним світом вони, таким чи-
ном, уже були готові. Особливо це стосується германських
племен, життєдіяльність яких яскраво описали в І ст. до
н.е. — І ст. н.е. Гай Юлій Цезар (римський полководець)
та Публій Корнелій Тацит (римський історик).
Слово “германці” — не самоназва. Так античні автори
називали численні народи, які розселялися на північ від
Альп і на схід від Рейна, поміж кельтами і сарматами.
Зокрема, в районі Одера—Ельби мешкали західні германці
* Куріали — міська верхівка, що відала міським управлінням.
-------- 44 ---------
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
(франки, алемани, сакси, фризи й тюринги), на схід від
Одера — східні германці (готи, вандали, бургунди, гепіди
іі лангобарди). В північних областях Європи проживала
іретя група германців, яка залишилася у Скандинавії,
Гацит охарактеризував германців як рослих, русявих, го-
іубооких (з жорстким поглядом), імпульсивних, не схиль-
них довго й напружено працювати, витривалих і терплячих.
Господарський лад стародавніх германців все ще зали-
шається предметом наукових дискусій. Здебільшого вва-
жається, що вже в І ст. н.е. вони вели загалом осілий спо-
сіб життя, хоча іноді й мігрували на чималі відстані. Зні-
матися з насиджених місць їх змушували коливання клі-
мату, демографічна криза (перенаселеність території)
ющо, але не особливості їхнього господарського укладу.
Характерно, що найрозвиненішими були ті племена, які
мешкали по сусідству з Римською імперією, тобто по Рей-
ну і а Дунаю. В міру віддаленості германських племен від
нього вогнища античної культури рівень їхньої цивілізо-
ваності знижувався.
Основною галуззю господарства германців за часів Це-
іаря і Тацита було скотарство. Це зумовлювалося тим, що
на їхній території вистачало луків, орної ж землі, навпа-
ки, було обмаль. Германці розводили велику рогату худо-
оу, овець та свиней. У землеробстві вони вже використо-
вували плуг, без якого на важких глинистих грунтах,
відвойованих у дрімучих хащів, не обійтися. Правильні
< івоіміни в них ще тільки складалися, почався перехід до
іпонілля. Населення вирощувало морозостійкий ячмінь,
ярові сорти жита та пшениці, різні городні культури
(і .шуста, салат тощо).
Іацит запевняв, буцімто в германців майже не було в
х кіпку заліза. Проте археологи довели, що насправді гер-
манці не могли поскаржитися на нестачу цього металу.
Коїш добували також золото, мідь, свинець. Найбільших
\і шхів досягли у ткацтві, виробництві зброї, деревооброб-
ному ремеслі, ювелірній справі, гончарстві (втім кераміка
мін була низької якості). Чималу господарську роль
ні нравав у них натуральний товарообмін, поєднаний з
ніш ьковим розбоєм. Германці здавна постачали в Римсь-
і імперію рабів, хутра, шкури та янтар.
45
ЛЕКЦІЯ З
Вважається, шо напередодні вторгнення в Римську
імперію германців налічувалося близько 4 млн. їхні посе-
лення були розкидані на чималій відстані одне від одно-
го, причому сіл у них було мало, переважали невеличкі
хутори.
Жили германці общинами, і, як засвідчують Цезар і
Тацит, у них на зміну родовій (кровноспорідненій) об-
щині (з притаманним їй спільним володінням землею та
колективною працею на ній) уже прийшла община земле-
робська (колективна власність на землю ще зберігалася,
проте землю обробляли вже окремими сім’ями). Членів
общини об’єднувало спільне виконання окремих робіт (на-
приклад розчищення лісових ділянок під ріллю), захист
від ворогів та хижаків, будівництво укріплень, підтриман-
ня правопорядку, культові відправи тощо. Проте найбіль-
ше уваги вони приділяли домашньому господарству.
Майнова нерівність і соціальне розшарування в гер-
манців на початку н.е. ще не були виразними. Ключовою
фігурою у них був вільний самостійний домогосподар,
який працював у сільському господарстві, брав участь у
народних зборах, виконував військову службу, дотриму-
вався племінних традицій та культів. Селянином він ще
не був, адже сільськогосподарська праця ще не стала для
нього основним заняттям; громадській роботі він приді-
ляв не меншу увагу, аніж праці на землі. Соціальний ста-
тус германця визначався не багатством, а родоводом, скла-
дом та громадською репутацією його сім’ї, роду. Тацит за-
певняв, що авторитетніші домогосподарі мали певні сус-
пільні привілеї; отримували кращу ділянку під час періо-
дичних розподілів землі між сім’ями, могли ще в юнаць-
кому віці очолювати військові загони тошо. Однак знат-
ність ще не стала в германців особливою соціальною ка-
тегорією. Всі вільні та вільнонароджені залишалися пов-
ноправними одноплемінниками. Германці різнилися між
собою не стільки своїм соціальним статусом, скільки на-
лежністю до того чи іншого роду.
У сучасній медієвістиці переважає думка, що раби в
германців існували, проте їх було небагато і мав їх не
кожен домогосподар. Ними ставали здебільшого військо-
вополонені, тобто чужинці. Міра визиску рабської праці в
46
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
іерманців була помірною. Рабів нерідко відпускали на во-
шо чи усиновлювали. Рабство в германців, таким чином,
якіпо й існувало, то в патріархальній формі. Повинності
раба зводилися до того, що він, як і колон, віддавав гос-
подареві певну кількість зерна, худоби та іншого майна.
Оіож не дивно, що окремі дослідники узагалі не вважають
то категорію залежного люду рабами.
Загалом же в германців простежувалася тенденція до
поглиблення майнового та соціального розшарування.
Напередодні Великого переселення народів (про нього
ні йметься далі) цілковитої рівності серед них уже не бу-
їв. Германці тоді поділялися на три соціальні групи: знат-
них, вільних і напіввільних (їх називали літами). У саксів
жнітя вельможного захищалося більшим вергельдом —
ппрафом за вбивство, його клятва важила більше, аніж
іліятва простого смертного, однак при цьому знатного
нерідко карали за злочин суворіше. Суспільно-правовий
сіагус літа поступово понижувався до посадженого на
іемлю раба. Проте класова структура, притаманна серед-
ньовічному європейському суспільству, в германців до Ве-
ні кого переселення народів ще не склалася.
('ім’я у германців була патріархальною і здебільшого
моногамною. Тацит повідомляв, що по кілька жінок мали
пінне знатні особи, які в такий спосіб дбали про свій
суспільний престиж (чоловік платив тестю калим). Жінка
в іерманців була в пошані. Тацит писав: “... Германці вва-
жають, що в жінках є щось священне і що їм властивий
пророчий дар, і вони не залишають без уваги їхні поради
п не нехтують їхніми пророкуваннями”.
У V—VI ст. у германців з’явилися перші держави, од-
нак лише в тих племен, які потрапили на територію
Римської імперії й тому мусили пристосовуватися ДО НО-
НО! політичної обстановки. В тих же племен, яким не
'юнелося мати справу з римською системою правління,
процес державотворення затримався на кілька століть. За-
і.і юм же до Великого переселення народів політичний
\» ірій германців залишався додержавним, тобто перебу-
вав на тій стадії, яку марксистська література називає
<•111(1,кавою демократією. Основною ознакою цієї прадав-
ньої форми народовладдя була причетність кожного пов-
47
ЛЕКЦІЯ З
ноправного члена племені до системи управління. У гер-
манців вищим органом влади були народні збори (віче),
участь у яких брали майже всі повнолітні вільні чоловіки
(виняток становили ті, хто зганьбив себе боягузтвом). На-
родні збори скликалися періодично для вирішення най-
важливіших питань у житті племені (скажімо, для оголо-
шення війни й укладання миру). На них обирали конунгів,
які опікувалися усіма поточними справами, передусім су-
довими. Конунги готували й виносили на народні збори
вирішення того чи іншого питання. Учасники ж народних
зборів або погоджувалися з їхньою пропозицією, потряса-
ючи своєю зброєю, або відхиляли її, висловлюючи свою
незгоду галасом і криками. Радниками конунга були
старійшини племені (Цезар називав їх на римський лад
сенаторами). Влада конунга була обмеженою, він домагав-
ся свого здебільшого власним прикладом, аніж примусом.
Тацит запевняв, що конунг навіть під час війни не міг
нікого стратити, закувати в кайдани чи покарати тілесно,
це дозволялося лише жерцям. Незначними були переваги
та прерогативи конунга. Він, зокрема, мав більшу пайку
при розподілі воєнної здобичі, привласнював частину су-
дових штрафів та брав добровільні підношення від одно-
племінників. Влада конунга певною мірою вважалася сак-
ральною, тому він особисто відповідав за воєнні поразки
чи неврожай. Одним із органів влади була рада старій-
шин, членство в якій було спадковим.
Особливу роль у стародавніх германців відігравали вій-
ськові вожді. Вони, на відміну від конунгів, керували не
племінним ополченням, а військовими загонами, навер-
бованими з усіляких авантюристів і розбишак, охочих
здійснити розбійний напад на сусідів, щоб потім пропити
чи програти в азартних іграх награбоване. Характерно, що
серед дружинників — синів знатних батьків, або ж, навпа-
ки, молодиків без роду-племені, які “не особливо цінува-
ли родові традиції, нехтували ними і навіть протистояли
їм” {В. М. Буданова), існувала своєрідна ієрархія. Місце в
ній залежало не від родоводу, а від особистих якостей
воїна. Дружинники були беззастережно віддані своєму
ватажкові, який їх годував, одягав і озброював, одним
словом, був для них другим батьком. Своїм авторитетом
48
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
піп оберігав дружинників від полум’я розбрату. Ватажки
окремих дружин нерідко ставали військовими вождями
цілих племен, часом навіть конунгами.
Дружина посідала особливе місце в племінній органі-
і тії. Вона поступово перетворювалася з розбійного заго-
ну на постійну князівську дружину, а отже — опору вож-
ія. Згодом з числа дружинників-ветеранів утворилася но-
на, службова, знать, яка потіснила родоплемінну верхівку.
Стародавні германці не становили етнічної спільноти,
навіть, очевидно, не вважали себе єдиним народом. Етно-
нім “германі” (“§егтапі”), найімовірніше, був назвою од-
ного з германських племен, яку кельти поширили на всіх
< воїх північно-західних сусідів. Архаїчна форма нинішньої
самоназви німців "дойч” (“беиізсії”) з’явилася лише на-
прикінці VIII — на початку IX ст. Від неї походить серед-
ньовічний етнонім “тевтони”, що його нерідко поширю-
ванії па всіх німців, хоча він стосувався лише одного пле-
мені Етнічна неоднорідність була однією з причин не-
< і ібільності ранніх племінних об’єднань у германському
і ві і і.
Германці мешкали в округах, причому населення кож-
ної округи мало свою назву, що відрізнялася від назв люд-
ної. її інших округів. У кожній окрузі функціонували малі
народні збори, які обирали військового вождя та знавця й
охоронця місцевих звичаїв — лагмана. Округ поділявся на
« пінні (“гундерт”), кожна з яких виділяла народному опол-
и піно сотню воїнів. У сотні були свої народні збори, які
। і ткалися кілька разів на рік для розгляду судових справ.
‘ нрави, що стосувалися відразу кількох сотень, розгляда-
ння па окружних чи навіть загальноплемінних зборах.
V IV -V ст. політичний устрій германців зазнав істот-
них змін. Так, племінні об’єднання перетворилися на
іхрюнаніші й стабільніші племінні союзи, окремі з яких
<.османський, готський, франкський) уже налічували по
। і н.ка сотень тисяч людей. Збори племінного союзу скли-
। । і вся рідше, на них вирішувались лише найважливіші
пні шия, їхня роль зменшувалася. Рада старійшин посту-
пи і іся місцем дружинній раді. Посилювалася службова
НІНІ. Військові вожді мали свої дружини, осідком для
її п\ слугували спеціальні укріплення — бурги. Зростала
49
ЛЕКЦІЯ З
влада конунга, яка ще не була спадковою, однак стала
прерогативою одного з родів — постачальника конунгів. В
окремих племен (у вестготів та ін.) уже з’явилася скарб-
ниця — важливий елемент державності. Конунги почали
виділятися серед підданих навіть своєю зовнішністю. Зо-
крема, у франків ознакою належності до роду Меровінгів
стало довге, до плечей, волосся на голові, через що Ме-
ровінгів нарекли ‘"патлатими королями”.
Що посприяло посиленню конунгів? Передусім, пере-
хід окремих вождів зі своїми дружинами на службу до
римлян і прилучення їх, таким чином, до римської полі-
тичної культури. Зміцненню влади конунгів сприяло та-
кож навернення германців у середині IV ст. у християнсь-
ку віру (щоправда, в її єретичну форму — аріанство). Крім
того, воно ідеологічно оформило процес класо- і держа-
вотворення.
Отже, напередодні Великого переселення народів гер-
манський світ уже, можна сказати, дозрів до злиття зі
світом античним.
Світ кельтів
“Для Західної і Центральної Європи історія починаєть-
ся з кельтів... вони посідають дуже важливе місце в історії
стародавньої та середньовічної Європи” (К.-Ж. Гюйонварх,
Ф. Лєру). Тому науковий інтерес до них у сучасній істо-
ріографії зростає.
На жаль, історія цих індоєвропейських племен (греки
називали їх галатами, римляни — галлами) у джерелах
відображена скупо. Самі кельти не залишили після себе
писемних свідчень; про них ми довідуємося переважно від
греків (Страбон, Діодор Сицилійський і, особливо, Пто-
лемей) та римлян (Тіт Лівій, Тацит й, особливо, Цезар).
Повідомлення цих авторів рясніють домислами й неточ-
ностями. Все ж обійтися без них неможливо, адже саме
вони, а не вкрай убога епіграфіка, містять основну інфор-
мацію про континентальних кельтів. Дослідники викорис-
товують також топоніми, гідроніми (назви рік), ороніми
(назви гір), не дуже щедрі археологічні матеріали. Острівні
50
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
іжерела найменш романізовані (латинські впливи у Бри-
танії були незначними), складаються вони із двох груп:
ірландської і валлійської.
Сліди кельтів у Європі простежуються приблизно з
1000 р. до н.е., але, як свідчать лінгвістичні джерела, Кель-
ні могли мешкати там ще наприкінці третього тисячоліття
ю н.е. їх прабатьківщиною, на думку дослідників, були
Галлія, Південна Німеччина, Богемія та Британські остро-
ви Утім окремі автори вважають нащадками кельтів лише
мешканців окраїнних народів Ірландії та Шотландії,
('підкувалися континентальні кельти бриттськими мовами
(галльською, чи давньокельтською, валлійською, корнсь-
і.ою, бретонською тощо), острівні — гойдельськими (ірланд-
ською, шотландською, гельською, менською та ін.). На
континенті мешкали кельти, гадати (галли), кельтібери,
Гюлчі та інші кельтські народи, на островах — бритти,
ірландці, пікти, скоїти та ін.
Кельти жили в поселеннях, не схожих на античні
міста. Ці поселення про всяк випадок оточували ровом чи
валом, найчастіше ж — дерев’яним частоколом. В Ірландії
ні іггром поселення було житло вождя — дерев’яний буди-
нок чи сільський замок, довкола якого тулилися халупи
ремісників і слуг; на континенті ж центром поселення бу-
ло укріплене місце, яке під час ворожого нападу служило
іахистом для усього населення. В Галлії існувало кілька
місі і багато дрібних містечок та укріплень. Майже всі во-
ни дерев’яні (будівельний камінь кельти почали вико-
ристовувати лише за галло-римської доби).
Кельтське суспільство, на кшталт інших індоєвро-
ік нських суспільств, було кастовим; касти в ньому буду-
валися на основі спеціалізованих функцій. їх налічувало-
іч іри: жрецька, військова та виробнича. Щоправда, Це-
чр іапевняв, начебто в кельтів Галлії склалося лише два
поважні суспільні стани: жерці і воїни, ремісників він не
навівав, мабуть, тому, що сплутав їх із плебсом.
Найповажнішими в суспільній ієрархії кельтів були
ю рці друїди. їх інколи називають звичайними чаклунами
ш, навпаки, великими філософами, хоча насправді друї-
іп. гак само, як і брахмани Індії, виконували жрецькі
фтнкції. Найпершим професійним обов’язком друїда було
51
ЛЕКЦІЯ З
справляння кривавого жертовного ритуалу (в жертву
богам приносили людей і домашніх тварин).
Друїд перебував на самісінькій вершині соціальної
піраміди, його авторитет і суспільний престиж були коло-
сальні. “В суспільстві... друїд був значно вищим за коро-
ля чи воїна, посідаючи перше за важливістю й гідністю
місце” (К.-Ж. Гюйонварх, Ф. Леру). Він мав право займа-
тися не лише священством, а й політичною діяльністю,
причому з власної ініціативи, без будь-якого примусу. Він
звільнявся від податків та військової служби, проте, коли
в цьому виникала потреба, міг стати воїном.
Каста друїдів була ієрархізованою. Проте її структура
базувалася не на адміністративній владі, а на здобутих
знаннях, теологічній підготовці.
До першої категорії належали друїди-теологи, які
опікувалися не лише проблемами релігії, а й правосуддям,
освітою, наглядали за політичною владою. Представники
другої жрецької категорії зналися на поезії та “літера
турі” — легендах та поемах, що їх вони декламували чи
співали. В Галлії це були барди, в Ірландії — філіди (“по-
ети”). До третьої категорії належали ті, хто був зайнятий
віщуванням та медициною (магічною, хірургічною, рос-
линною). “Санскритом” друїдів були кельтські мови.
У кожній з цих трьох категорій друїдів існувала своя
ієрархія. Скажімо, серед філідів* її діапазон — від учня,
який “знав напам’ять всього лише сім історій і вдоволь-
нився на бенкетах випадковим шматком” (К.-Ж. Гюйон-
варх, Ф. Леру), до “вченого”, який знав 350 великих і 150
малих легенд та мав право на численний почет.
Жерцями могли бути не лише чоловіки, а й жінки. Од-
нак жінки-друїдки займалися не жертвопринесенням,
навчанням, писаниною чи правосуддям, а віщуванням та
пророчими видіннями.
На другій сходинці в соціальній ієрархії кельтів стояли
професійні воїни. Вони мали менше прав і їх менше ша-
нували, аніж друїдів. Так, якшо друїд міг поєднувати свя-
* Майбутній філія проходив !2-річний курс навчання, опановував
граматику, мову, якою користувалися жерці, поетичні засоби, вивчав
напам’ять сотні легенд.
52
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
пісіїство з військовим ремеслом, То воїни права на свя-
щенсгво не мали.
Третім за престижністю суспільним станом були вільні
ремісники. Ці майстри своєї справи зажили шани в
суспільстві. Оскільки в кельтів шанували й поважали кож-
ною, хто виділявся своїми знаннями й професійними на-
виками, байдуже, духовними чи фізичними, то вправний
ремісник міг здобути звання “вченого” чи “друїда”. Отож,
порівняно з жорсткою варново-кастовою системою Індії,
є-цінова градація кельтів була еластичною. Траплялося, що
сни друїда ставав воїном, а син воїна — друїдом, хоча такі
перетворення були, звісно, винятком із правил, оскільки
суперечили усталеним традиціям.
Рабів кельти, мабуть, не мали, в їхніх мовах відсутнє
саме слово "раб”.
Основною ланкою кельтського суспільства була сім’я.
Вона зі своїми прямими і побічними гілками утворювала
клан (шотландські клани нерідко налічували кілька тисяч
осіб). За межами клану визнавали лише “особисті зв’язки
іалежності, васалітету чи підлеглості якійсь важливій
особі” (К.-Ж. Гюйонварх, Ф. Леру).
Як і в інших індоєвропейців, сім'я в кельтів була моно-
іамною*. Побутувало кілька способів укладення шлюбу,
однак залежали вони не від почуттів молодих, а від конт-
ракту, укладеного між двома сім’ями. Суспільний статус
жінки був високим, не нижчим за чоловічий. Жінка мала
право на власне майно і прислугу, на професію, в Ірландії
навіть була військовозобов’язаною. Вважалося, що вона
наділена віщим даром. Жінка сліпучої вроди символізува-
іа Ірландію! Грецькі та латинські автори захоплено роз-
повідали про вроду, відданість і мудрість галльських жінок.
Самі кельти залишили нам у спадок зворушливу легенду
про чисте кохання Трістана та Ізольди — перлину серед-
ньовічної літератури.
Єдиної сильної держави кельти, хоч як це дивно, не
створили: сама ідея “імперії” залишалася чужою їхньому
менталітету. У мові кельтів не було споконвічного слова
“батьківщина”. Консолідація кельтів відбувалася не на
* Твердження Цезаря про існування поліандрії (багатомужжя) у
кельтів, імовірно, с непорозумінням.
53
ЛЕКЦІЯ З
політичній, а на духовній основі. їх об’єднувала особлива
релігійно-міфологічна доктрина.
Політична влада в кельтів була слабкою, розпороше-
ною. Свого володаря вони обирали з касти воїнів під
контролем друїдів, релігійної влади він не мав. Система
правління у кельтів базувалася на рівновазі між володарем
і друїдом: володар не міг обійтися без друїда, друїд — без
володаря. Правив володар не авторитетом своєї влади, а
владою свого авторитету, через що йому “належало поєд-
нувати в собі стільки чеснот, що лише поодинокі канди-
дати в королі відповідали цим вимогам” {К.-Ж. Гюйонварх,
Ф. Леру). Володаря сковували численні релігійно-магічні
заборони. Йому, наприклад, заборонялося полишати ко-
ролівство, брати слово раніше за друїда, перебувати за ме-
жами резиденції понад вісім діб тощо. По суті, від нього
вимагалося одне: стягувати помірні податки з населення й
данину з васалів та щедро й грамотно розподіляти ма-
теріальні блага в суспільстві. Передапня влади було недос-
коналим. “Король Ірландії ніколи не складав із себе вла-
ди: він втрачав її разом із життям, смерть зазвичай прихо-
дила до нього від руки майбутнього короля, молодшого й
сильнішого за нього” {К.-Ж. Гюйонварх, Ф. Леру). Оскіль-
ки володар не був жерцем, він, щоб утриматися при владі,
мав поєднувати в собі чесноти й мертву хватку.
Крім “верховного володаря”, влада якого була скоріше
номінальною, аніж реальною, кельти мали ще й місцевих
адміністраторів, які правили невеликими районами. Сис-
тема такого “верховного” і “провінційного” правління була
складною.
Чиновного апарату кельтські володарі не мали. У сфері
правління вони удавалися до послуг нечисленних челяд-
ників, адміністраторів, друїдів, воїнів, поетів, свинопасів
тощо. Фіксованої платні ці помічники не отримували, а
задовольнялися щедротами свого володаря. Система прав-
ління базувалася у кельтів на особистих зв’язках, була
побудована на феодальний лад.
Норм державного права кельти не виробили, жили за
звичаєвим правом. До суду звертався сам потерпілий чи
його представник. Вони ж виконували і вирок, передбаче-
ний законом чи судовою практикою. За пролиту кров
54
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
убивця сплачував родичам віру, якщо він не хотів стати
жертвою кровної помсти. За умов кулачного права ті, хто
не мав великої сім’ї та численного потомства, почувалися
незатишно й мусили віддаватися під опіку сильніших,
ціною втрати власної свободи.
“Ні в кого з кельтських вождів не було ані матеріаль-
них, ані військових засобів, ані амбіцій, щоб створити ве-
лику державу” (К.-Ж. Гюйонварх, Ф. Леру}. Вони не були
байдужими до всіляких прикрас, нерідко тижнями бенке-
тували, не переймаючись політичними потребами свого
народу.
Розплата за політичну безтурботність була неминучою.
Спершу германські племена в пошуках нових земель заво-
ювали Галлію. Потім Цезар знищив під Алезією галльсь-
ке військо й підпорядкував Галлію Риму. Втративши полі-
тичну незалежність, Галлія не змогла зберегти бодай свою
релігію та мову, латинізувалася й християнізувалася.
Кельтська мова збереглася лише в сучасному Уельсі та
Британії, а також почасти в Ірландії (усна мова). Ніхто не
чинив опір утраті кельтами своєї ідентичності. В Ірландії
посприяли християнізації самі друїди, з середовища яких
вийшли перші єпископи. Кельти, таким чином, зійшли з
історичної арени, залишивши Європі на згадку про себе
артурівський цикл легенд, не менш відому легенду про
Святий Грааль, кельтські назви великих європейських
міст: Лондон, Париж, Женева, Бонн, Мілан, Відень, Кра-
ків тощо.
Загибель Західної Римської імперії.
Утворення варварських королівств
У IV—VII ст. Європа переживала пік міграційних про-
носів, шо охопили практично весь континент, змінили йо-
го до невпізнання етнічно, культурно, політично та, як
пожартував гуморист, створили “забагато зайвих націо-
нальностей”. Цей буремний і метушливий період євро-
пейської історії назвали Великим переселенням народів.
Що привело в рух у IV—VII ст. численні германські,
слов’янські, угро-фінські й тюркські племена? На думку
55
ЛЕКЦІЯ З
істориків, міграційний сплеск був викликаний низкою
обставин, а саме:
• різке похолодання клімату в II—V ст. змусило насе-
лення євразійських степів переселитися в нижчі ши-
роти;
• міграційний тиск одних племен на інші викликав
ланцюгову реакцію. Монах Амвросій повідомляв у
IV ст.: “Гунни кинулися на аланів, алани — на готів,
готи — на тайфалів і сарматів; готи, яких прогнали з
їхньої батьківщини, захопили в нас Іллірію. І це ще
не кінець!” Історик Жак Ле Гофф назвав це раптове
масове переселення “втечею уперед”;
• досяг критичної межі демографічний тиск на приро-
ду, спостерігалося аграрне перенаселення окремих
територій, що також спонукало людей до міграції;
• очевидним стало послаблення Римської імперії, що
породило в багатьох сусідів спокусу доконати її;
• варварські суспільства на стадії військової демократії
виявили схильність до воєнної експансії.
Велике переселення народів, шо докотилося аж до
західних окраїн Європи, докорінно змінило її історичну
карту. Завдяки йому “Британія стала Англією, Галлія —
Францією, в Іспанії з’явилася Андалузія, названа так на
честь вандалів, а в Італії — Ломбардія, що зберегла назву
своїх пізніх завойовників — лангобардів” (Ж. Ле Гофф).
Першими випробували на міцність Римську імперію у
II—І ст. до н.е. германські племена кімврів, тевтонів,
свевів, батьківщиною яких були північні області Європи
(приморські області Німеччини, Ютландія, Південна Скан-
динавія), проте римляни ще спромоглися поставити за-
слін їхній експансії. Зазнавши воєнних поразок від рим-
ських легіонів, варвари до середини II ст. н.е. дали рим-
лянам спокій. Римляни використали перепочинок для
того, щоб пересварити між собою германські племена, по-
будувати могутні укріплення у прикордонні та здійснити
окремі завоювання (наприклад, загарбали на початку II ст.
Дакію — територію між Дунаєм, Тисою і Дністром). Од-
нак уже в другій половині II ст. напади варварів на Римсь-
ку імперію не тільки відновилися, а й почастішали, стали
56
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
грізнішими. Вважається, що це й був початок Великого
переселення народів. Римлянам довелося поселити на
своїй території окремі варварські племена, доручивши їм
охорону своїх кордонів — вовкові стерегти овечок. У се-
редині ІП ст. германці прорвали римську оборону відразу
па кількох ділянках. Найнебезпечнішими виявилися
вторгнення алеманів і франків у Галлію та Іспанію, готів —
па північ Балкан. Рани, завдані германцями цим терито-
ріям, за словами Жака Де Гоффа, були невигойними.
Ціною неймовірних зусиль римлянам удалося витіснити
нападників-варварів і ненадовго стабілізувати кордони
своєї держави. Незважаючи на періодичні набіги германців,
вони на заході — до 406 р., а на Сході — до останньої тре-
тини VI ст. сяк-так утримували рейнсько-дунайський вал.
Однак історія виявилася неприхильною до захирілої
Римської імперії. До середини IV ст. із сонму готських
племен утворилися союзи західних готів (вестготів) і
східних готів (остготів). Вестготи проживали між Дунаєм і
Дніпром, остготи — між Дніпром і Доном, включаючи
Крим. До складу цих племінних союзів входили також
фракійські, сарматські й, можливо, слов’янські племена.
У 375 р. остготський племінний союз розгромили гунни —
кочівники-тюрки з Центральної Азії. Рятуючись від гун-
пів, вестготи звернулися по допомогу до уряду Східної
Римської імперії *. Римляни необачно оселили близько
70 тис. вестготів як федератів (союзників) на правому бе-
резі нижнього Дунаю — в Мезії (територія Болгарії). Про-
те зловживання римських чиновників та внутрішні незго-
ди підняли вестготів проти Риму. У 378 р. вони буквально
розшматували римську армію в бою при Адріанополі,
причому в ході цих подій зник безвісти імператор Валент,
який дозволив вестготам переправитися через Дунай. На
цьому завершився перший етап Великого переселення
народів.
Вгамувати варварів у римлян уже не вистачило снаги.
В 410 р. вестготи під проводом Аларіха оволоділи Римом
й до нитки пограбували його. Історики оцінили падіння
* На Східну і Західну Римська імперія розкололася у 364 р. Спроба
об’єднати імперію не вдалася — і в 395 р. імператор Феодосія остаточно
поділив для своїх синів Римську імперію на Західну і Східну.
57
ЛІ КЦІЯ з
Вічної<> місиі як смертний вирок античності. “На цьому
можна зупинитися, (зо від Риму нічого не залишилося, ні
вірувань, ні інститутів, ні курій, ні військової організації,
ні мистецтва, ні літератури — все зникло” (С. В. Дюруі).
Однак влада тоді ще спромоглася навести деякий порядок
у державі. З вестготами було укладено договір, і вони, вже
на правах федератів, заснували в імперії у 418 р. перше
“варварське королівство” (у південно-західній Галлії, поб-
лизу Тулузи).
Римські кордони на нижньому Рейні стерегли франки.
В 406 р. вандали, алани і квади (називали себе свевами)
прорвали в районі Майнца оборону франків і вторгнули-
ся в Галлію. Друга хвиля цих племен із-за Дунаю накрила
Італію, а в 409 р. — й Іспанію. Найбільшу небезпеку для
Риму становило східногерманське плем’я вандалів, яке
наприкінці IV ст. мешкало між Тисою і Дунаєм. У 435 р.
вандали захопили Карфаген і покінчили з римським па-
нуванням у Північній Африці. В 442 р. вони утворили
незалежне “варварське королівство”.
Проте найстрашнішою для Риму виявилася жахлива
навала гуннів. Ця суміш тюрко-уторських та іраномовних
кочових племен із Приволзьких і Прикаспійських степів,
які в 379 р., слідом за вестготами, вторгнулися в Мезію, у
436 р. почала рухатися. Очолював їх вождь Аттіла, якого
християнські автори промовисто нарекли “бичем божим”.
Імовірно, гунни, які тоді контролювали увесь варварський
світ і стягували данину з Візантії, мали намір обкласти
даниною і Західну Римську імперію. Пізнавши їх, євро-
пейці дійшли невтішного висновку, що вандали у порів-
нянні з ними — це ще небесні ангели*.
Гунни розгромили в Галлії перше “королівство” бур-
гундів зі столицею у Вормсі (ця подія відображена в
“Пісні про Нібелунгів”). Пізніше частина бургундів увій-
шла до складу гуннського союзу, інших римляни пересе-
лили в район Женевського озера, де в середині V ст. ви-
никло т. зв. друге Бургундське “королівство” зі столицею
спершу в Женеві, а потім у Ліоні. В 451 р. Аттіла вторг-
* Гунни, за свідченнями сучасників, були “високорослими, худющи-
ми, жахливими на вигляд, такими, що з родом людським їх зближувало
лише вміння говорити”.
58
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
нувся в Галлію, проте в “битві народів” на Каталаунських
полях (Шампань), доленосній для всієї західної цивіліза-
ції, зазнав нищівної поразки від римського полководця
Аеція, якого підтримали вестготи, франки, бургунди, сак-
си, алани та армориканці. Після цієї катастрофи Аттіла
ще вторгнувся в Італію, однак спалах епідемії змусив його
відмовитись від облоги Рима й відійти за Альпи. В 453 р.
Аттіла в ніч після свого одруження з Ільдекою раптово по-
мер. Цілком імовірно, що Ільдека — германська Юдіф —
помстилася йому за свій народ.
Через два роки після смерті Аттіли проти гуннів, серед
яких спалахнули міжусобиці, піднялися поневолені ними
германські племена. Зазнавши кілька воєнних поразок,
зокрема в “битві племен” на р. Недао (455 р.), гунни пе-
реселилися з Паннонії в Північне Причорномор’я, де роз-
чинилися серед тюркських та угорських племен-мігрантів.
На думку медієвістів, історична роль гуннів полягає в
тому, що вони “змусили германські племена поселитися
на теренах Римської імперії, завдяки чому германці здобу-
ли стабільність” (Г. Кенігсбергер).
Перемога над гуннами в Каталаунській битві була ос-
таннім успіхом Західної Римської імперії. У 454 р. імпера-
тор Валентинівн III стратив Аеція (його іноді називають
“останнім римлянином”), злякавшись його популярності
й незалежності *. Проте імператор ненадовго пережив свою
жертву. Невдовзі він загинув від руки вгаданого Аецію
воєначальника. В імперії запанував цілковитий політич-
ний безлад, імператори змінювалися на троні з калейдо-
скопічною швидкістю. Внутрішня криза Західної Римсь-
кої імперії досягла крайніх меж, кордони держави скоро-
чувалися.
Навесні 455 р. у гирлі Тібру з’явився флот вандалів —
особливо агресивних варварів, які шукали нових земель
для розбою. У Римі почалася паніка. Імператор Петроній
Максім не зумів організувати оборону міста й загинув.
Вандали без особливих зусиль оволоділи Римом й упро-
довж двох тижнів несамовито грабували його. Вони пони-
щили велику' кількість культурних пам’яток. При цьому,
як гірко іронізує “Сатирикон”, вони виявили неабиякий
* Аеиій хотів, шоб імператор видав свою доньку за його сина.
-------- 59-----------
ЛІ І\ (11Я І
\\ііо.кііііі смак. обернувши па порох найцінніші твори
міісгеціпа. Людство увічнило не бездумне нищення куль-
турних цінностей у терміні “вандалізм”.
Вандали вивезли в Африку імператрицю та її доньок.
Вони захопили Болеарські острови, Сардінію, Корсіку,
отож узяли під свій контроль усі великі острови й морські
комунікації в Західному Середземномор’ї. Вгамувала апе-
тити вандалів лише Візантія, яка в 534 р. завоювала їхнє
“королівство”.
Слідом за вандалами почали рухатися Бургундії, фран-
ки, алемани, вестготи. Вони (особливо вестготи) привлас-
нили чимало римських територій. Офіційно вони вважа-
лися федератами (союзниками)*, а захоплені ними зем-
лі — власністю Римської імперії. Насправді ж варвари
утворили цілком незалежні й до того ж далеко не при-
хильні до Риму політичні анклави, націлені на нові загар-
бання.
Агонізуюча Західна Римська імперія справляла тоді
гнітюче враження. Її територія танула на очах. Уряд був
неспроможний керувати провінціями й поступився вла-
дою місцевій адміністрації, в самій Італії влада імперато-
ра стала заложницею варваризованої армії. Коли в 476 р.
римляни вирішили не надавати варварам нових територій
для поселення, ті здійснили державний переворот. Ко-
мандир германських найманців Одоакр повалив останньо-
го західноримського імператора Ромула Августула і став
конунгом Італії. Східноримському василевсу не залишало-
ся нічого іншого, як узаконити владу Одоакра (йому було
надано титул патриція). Отож, у 476 р. Західна Римська
імперія припинила своє існування, відкривши цим нову,
середньовічну, сторінку в історії Європи.
Велике переселення народів усе ще тривало. У VI ст.
баски захопили галльські землі на південь і захід від
Гаронни (цю територію назвали Гасконню). У Британії
поселилися сакси, англи, юти та фризи — її назвали
Англією. Північно-західна окраїна Галлії, де оселилася
частина кельтських племен бриттів (бретонців), дістала
назву Бретань. Частина саксів та лангобарди перекочува-
ли з пониззя Ельби на верхній Дунай, де обстановка була
* Інститут федератів остаточно оформився в IV ст.
60
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
особливо неспокійною (там з'ясовували стосунки між со-
бою германські племена). За Паннонію, що лежала на схід
від цього регіону, в VI ст. змагалися германці, слов’яни та
вихідці з євразійських степів — тюркомовні авари. Пере-
могли авари, які в 60-х роках VI ст. заснували на серед-
ньому Дунаї могутній Аварський каганат. Тоді ж відбуло-
ся масове вторгнення на Балкани слов’ян і їхнє поступо-
ве просування на захід — до Ельби та Альп. У Середзем-
номор’ї до середини VII ст. обстановка була відносно спо-
кійноіб, але потім цей спокій порушили араби, вплив
яких на історичні долі Західної Європи зростав. Отож,
іємлі Західної Римської імперії були пошматовані вар-
варами.
До кінця V ст. на руїнах Західної Римської імперії
склалася низка варварських держав: Вандальська, Вест-
готська, Свевська, Бургундська, Франкська та Остготська
цержава Одоакра в Італії (проіснувала до 555 р.). Племе-
на, що осіли у внутрішніх областях Німеччини, Бретанії та
Скандинавії, свої держави побудували не відразу; “біль-
шість германських племен розгубила майже всі свої над-
бання, поступово втратила свої індивідуальні історичні
риси, так і не здолавши бар’єр, який відокремлював вар-
варство від цивілізації” (В. П. Буданова).
Варварським державам випала неоднакова історична
доля. Так, державу Одоакра знищили наприкінці V ст.
остготи. Держава остготів стала однією з найсильніших у
Західній Європі, проте в середині VI ст. її завоювала Ві-
зантія. Найстійкішою виявилася Франкська держава, яка
перемогла вестготів, оволоділа кельтською Галлією, підко-
рила “державу” бургундів.
Шаленство політичних пристрастей у Європі потроху
спадало. Однак варварські “королівства” стали об’єктом
експансіоністських зазіхань Візантії. Лише вторгнення на
Апеннінський півострів лангобардів дещо вгамувало за-
повзятість Константинополя. Наприкінці VI ст. візантій-
ців почали тіснити вестготи, проте на початку VIII ст.
“королівство” вестготів зруйнували араби.
Існують дві полярні точки зору на причини трагічної
загибелі Західної Римської імперії. Деякі дослідники вва-
жають, шо римське суспільство неминуче розвалилося б і
61
ЛЬКЦІЯ з
без зиску іззовні. Спираючись на свідчення сучасників* та
на факт відносної нечисленності варварів (за підрахунка-
ми демографів, вони становили близько 5 % від загальної
маси народонаселення римського Заходу), ці вчені стверд-
жують, що варварам було не до снаги повалити римсько-
го колоса, шо вони знищили лише Римську імперію, а не
римську цивілізацію, яка “існувала впродовж усього Се-
редньовіччя і навіть довше” (Ж. Ле Гофф). Інші історики
вважають, що майже такі самі соціально-економічні про-
цеси відбувалися й у візантійському суспільстві, однак во-
но благополучно проіснувало аж до середини XV ст.
Отож, на їхню думку, причини падіння імперії крилися не
у внутрішній кризі, хоч би якою гострою вона була, а в
зовнішніх чинниках. Без руйнівного нашестя варварів
Римська імперія трималася б на плаву. Як довго, то вже
інше питання.
Література
Альфон Луи. Варварьі. От Великого переселення
пародов до тюркских завоеваний XI века / Пер.
с фр. СПб., 2003.
Бубонова В.П. Варваре кий мир зпохи Великого
переселення народов. Москва, 2000.
Буданова В. П., Горский А. А., Ермолова И. Е.
Великеє персселение народов. Ззнополитические
и социальньїе аспсктьі. Москва, 1999.
* Монах Савільон, зокрема, писав у середині V ст.: “Римляни самі
для себе були ворогами гіршими, аніж зовнішні вороги. І не стільки вар-
вари їх розгромили, скільки вони самі себе знищили”. Він змалював вра-
жаючу картину загнивання римського суспільства: “Бідняки знедолені,
вдови голосять, про сиріт усі забули, причому до такої міри що багато
хто з них, хоч навіть мас благородне походження і добру освіту, втікає
до ворогів. Щоб не сконати під державним тягарем, вони йдуть шукати
у варварів римської людяності, оскільки неспроможні й далі терпіти вар-
варської нелюдяності римлян... Вони втікають до готів, чи багаудів, чи
до інших варварів, які панують повсюдно, і зовсім не шкодують про це.
Бо ж вони хочуть бути вільними у личині рабів, а не рабами в личині
вільних. Римського громадянства... тепер уникають і бояться, бо воно не
лише знецінене, а й лякає”.
62
Переддень західноєвропейського Середньовіччя
Гюйонвапх К.-Ж., Лет> Ф. Кельтская цивилизация /
Пер. с фр. СПб., 2001.
Дискер Г.-И. Королевство вандалов. Взлет
и падение / Пер. с нем. СПб., 2002.
Клаудо Д. История вестготов / Пер. с нем. СПб.,
2002.
Корсунский А. Р., Гюнтер Р. Упадок и гибель
Западной Римской империи и возникновение
варварских королевств (до середини VI в.). Москва,
1984.
Мюссе Л. Варварские нашествия на Европу Вторая
волна / Пер. с фр. СПб., 2001.
Широкова Н. С. Древіїие кельтьі на рубеже старой
и новой зрьі. Ленинград, 1989.
Широкова Н. С. Культура кельтов и нордичсская
традиция античності!. СПб., 2000.
Шкунаев С. В. Община и общество западньїх
кельтов. Москва, 1989.
Филип Я. Кельтская цивилизация и ее паследие.
Прага, 1961.
ЛЕКЦІЯ 4
ДЕРЖАВА ФРАНКІВ.
НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
® Держава Меровінгів » Монархія Каролінгів
« Розвиток франкського суспільства е Загибель імперії
Карла Великого. Народження Франції, Німеччини та Італії
Держава Меровінгів
Серед варварських держав, що виникли у Західній
Європі в епоху Великого переселення народів, найсильні-
іііим виявилося королівство, засноване франками*. Гер-
манські племена франків мешкали в кількох регіонах
Європи: рейнські (“прибережні”) франки об’єдналися у
своє “королівство” на берегах Рейну (напроти Кельна),
тобто на сході Західної Європи, салічні (“приморські”) —
на півночі континенту.
Першою королівською династією франків стала меро-
вінзька, походження якої оповите легендами. Засновника
цієї династії, Меровея (“народжений морем”), у народі
вважали сином двох батьків — звичайного конунга і
морського чудовиська, тобто чоловіка, що прибув “з-за
моря” і закарбувався у людській пам’яті як таємнича мор-
ська істота. Отож історія заснованої Меровеєм династії
постає у фантастичному обрамленні. В народі Меровінгів
називали “чаклунами”, або “чудотворцями”, іноді — “пат-
латими королями” (вони носили на голові довге волос-
ся — символ спадкового королівського сану). Населення
вірило, що патлаті Меровінги наділені чудодійною силою
і здатні подовжити життя чи вилікувати тяжку недугу.
Герб Меровінгів прикрашала “квітка Марії” — лілія —
знак непорочності Марії. Так Меровінги прокламували
своє нібито месіанське походження.
* Етнонім “франки”, ймовірно, означає “відважні” чи “натхненні”.
64
Держава франків. Народження середньовічної Європи
Традиція особливо зберегла пам’ять про онука Меро-
вея — вождя салічних франків Хлодвіга (486—511), який
успадкував владу в дитячому віці й виявився досить кміт-
ливим, підступним і жорстоким, щоб не випустити її з
рук. Хлодвіг завоював прилеглі до Арден дрібні держави і
князівства, подвоївши тим самим свої володіння. У 496 р. —
пмовірно, під впливом своєї дружини, бургундської прин-
цеси Клотільди, ревної християнки — він навернувся у
віру Христову і став, таким чином, першим у Європі ко-
ролем-християнином латинського обряду. Папа римський,
який тоді не міг обійтися без підтримки франків, надав
Хлодвігу гучний титул “нового Костянтина” і дозволив
йому очолити об’єднану імперію — замінника зруйнованої
вандалами та вестготами імперії Костянтина. Візантійсь-
кий імператор подарував Хлодвігу, єдиному з тодішніх ко-
пунгів, пурпурову туніку, хламиду й діадему, тобто визнав
його владу легітимною. Отож, Хлодвіг став своєрідним
патріархом германських держав на Заході; він символічно
володарював над усіма народами та королями, хоча й не
правив ними. Зближенням із Апостольським престолом,
тісним співробітництвом із галло-римським єпископатом
Хлодвіг та його наступники не лише вдовольнили своє
честолюбство, а й поширили свою владу на нові території
Галлії, передусім завоювали землі вестготів-аріан.
Після смерті Хлодвіга імперію, згідно з меровінзькою
традицією, поділили між собою чотири його сини. Відтоді
упродовж більше ста років меровінзька династія волода-
рювала в розпорошених королівствах. Через війни та хит-
ромудрі шлюбні комбінації Меровінги остаточно заплута-
лися у престолонаслідуванні, в їхній державі запанував
політичний безлад, “усілякі смути, інтриги та вбивства...,
а до того ж іще й хронічний розлад потроху досягли най-
віддаленіших куточків франкського королівства” (Л/. Байд-
жент, Р. Лей, Г. Лінкольн). Проте, як мовиться, кого ли-
хий попутав, а кому Бог послав. Владу, що вислизала з
рук Меровінгів, підхопили майордоми (“старші в домі”) —
управителі королівськими маєтками й фінансами. Майор-
доми перетворили Меровінгів на своїх маріонеток, завдя-
ки чому ті зажили в народі вбивчого прізвиська: “ліниві
королі”.
З Історія середніх віків.
65
ЛЕКЦІЯ 4
Не був “лінивим” лише Дагоберт II (656—661), який за
підтримки єпископа Йоркського правив досить енергій-
но — зміцнив свою владу, поклав край анархії в державі,
поставив на місце майордомів. Звісно, цим Дагоберт на-
жив собі ворогів, які зуміли розправитися з ним*.
У 687 р. майордом Австразій Піпін Герістальський
(“товстий”), прадід Карла Великого, спираючись на про-
шарок дрібних і середніх вотчинників, став майордомом
усієї Франкської держави. Він започаткував дім Піпіні-
дів, а відтак — нову династію франкських королів, яку
пізніше назвали (ймовірно, на честь Карла Великого)
каролінзькою.
Монархія Каролінгів
На перших порах Каролінги (Піпініди) правили у
Франкській державі як майордоми при “лінивих королях”
меровінзької династії, а з 751 р. — вже як офіційні монар-
хи. Цей період в історії Франкської держави до її розпаду
в середині IX ст. медієвісти назвали Каролінзьким.
У монархії Каролінгів не все йшло гладко, особливо на
перших порах. Коли в 714 р. помер пристарілий Піпін
Герістальський, який тримав державу залізною рукою, у
королівстві почалися смути. Однак їм швидко поклав
край позашлюбний син небіжчика-майордома Карл, яко-
го франки нарекли Мартеллом (“молотом”). Новий майор-
дом силою замирив бунтівних феодалів Нейстрії, Аквітанії
та Провансу, а також упокорив германські зарейнські пле-
мена (саксів, фризів, аламанів, баварів). У 732 р. в битві
(кількох сутичках?) при Пуатьє Карл Мартелл переміг
арабів (європейці називали їх сарацинами, тобто “східня-
ками”), які вторгнулися в Південну Галлію й загрожували
безпосередньо Франкській державі. Можливо, цим він
урятував християнську Європу від ісламізації.
Утім, італійський історик Франко Кардіні вважає
міфом як версію про врятування при Пуатьє християн-
* Королівський слуга (ймовірно, хрещеник Дагоберта II), підступно
вбив сонного монарха, вчинивши цей злочин, мабуть, за велінням
майордомів. Католицька церква посмертно канонізувала Дагоберта II.
66
Держава франків. Народження середньовічної Європи
ства, так і традиційне уявлення про те, що битва при Пу-
атьє нібито стала повитухою середньовічного рицарства та
феодальної Європи. На його думку, немає підстав припи-
сувати франкам блискучу перемогу над арабами при Пу-
атьє, оскільки, по-перше, араби вночі організовано й не-
помітно залишили поле бою, а по-друге, вони, як і фран-
ки, билися пішими. Міфом називає Франко Кардіні й
версію про “арабське нашестя”. Він уважає, що франкам
протистояв при Пуатьє невеликий експедиційний корпус
арабів, воєнна сутичка з яким усе ж переконала франків,
що настав час обзавестися кінним військом, без якого не-
можливо захистити від “воїнів Пророка” кордони Франк-
ської держави.
Після битви при Пуатьє Карл Мартелл — і в цьому
його основна історична заслуга — здійснив бенефіційну ре-
форму, про соціальний зміст якої йтиметься окремо. Ця
реформа мала на меті створення кінного війська. Для її
матеріального забезпечення “майже король” (так величав
Карла Мартелла папа Григорій ІП) не обмежився конфіс-
кацією земельних володінь магнатів-заколотників, а й
здійснив часткову секуляризацію церковних земель, від-
правивши багатьох прелатів у вигнання. Проведенням бе-
пефіційної реформи Карл Мартелл убивав відразу двох
іайців — продемонстрував свавільній знаті, що чекає на
неї, якщо вона не стане слухнянішою, і замінив слабку
піхоту, навербовану з селян-ополченців, кінним військом.
Владу Карла Мартелла успадкував його низькорослий
син Піпін Короткий (741—768) (його зріст становив
135 см), якого, на думку французького історика Стефана
Лебека, годилося б назвати Піпіном Великим. Саме він
здпочаткував добу Каролінгів. Піпін Короткий залагодив
конфлікт із папським двором, викликаний частковою
секуляризацією церковних земель Карлом Мартеллом*.
Розумний компроміс Піпіна Короткого з церквою забез-
печив Каролінгам підтримку Апостольської столиці. Тіс-
* Шоб помиритися з папою Стефаном II (752—757), Піпін Корот-
кий пішов на приниження — прислужився йому в ролі конюшого (по-
іримав за вуздечку папського коня), як це належало по відношенню до
візантійського імператора, й частково відшкодував церкві матеріальні
(битки, завдані їй Карлом Мартеллом.
67
ЛЕКЦІЯ 4
ний політичний союз між королівською владою і латин-
ською церквою дав можливість обом сторонам пожинати
щедрий врожай на політичній ниві. Так, Піпін Короткий,
на той час ще майордом, направив листа папі Захарію з
лукавим запитанням: як ставиться намісник Бога до “ко-
ролів, які не мають у Франції реальної влади”? Папа, яко-
му конче була потрібна підтримка франків у протистоянні
з лангобардами, відповів: “Краще називати королем того,
хто має владу, аніж того, хто її не має”. Саме на таку
відповідь папи Піпін Короткий і розраховував. У 751 р.
він скликав у Суассоні зібрання “усіх франків”, на якому
його обрали монархом (останнього Меровінга запротори-
ли в монастир). Папа велів галло-римським єпископам по-
мазати Піпіна Короткого на королівство. Останній, таким
чином, став першим “суперлегітимним” монархом
франків — обранцем і народним, і Божим. Папа помазав
святим єлеєм також обох синів Піпіна — Карла і Карло-
мана. Одним словом, єлею він не шкодував, аби лише ка-
толики-франки порятували його від аріан-лангобардів.
Папа надав Піпіну та його синам титул “римських пат-
риціїв”, тобто захисників римського престолу, суворо зо-
бов’язавши франків обирати надалі своїх королів виключ-
но з роду Піпіна Короткого.
Піпін Короткий не хотів показати себе невдячним. Він
організував італійський похід і силою змусив короля лан-
гобардів повернути папі Стефану II відібрані в нього міста
Римської області та землі Равеннського екзархату. У 756 р.
на цій території Середньої Італії утворилася папська
держава. Візантійському імператорові залишилося тільки
енергійно протестувати проти такого політичного кру-
тійства.
У 759 р. Піпін Короткий повністю очистив від арабів
Південну Галлію. Перед смертю він поділив королівство
між своїми синами. Карл і Карломан не ладили між собою
і до братовбивства не дійшло лише тому, що Карломан
несподівано помер (771 р.). Франкська держава опинила-
ся в руках 26-річного Карла (768—814), якого згодом
назвали “батьком Європи” та Великим. Карл був “грубим,
набожним, підприємливим, згустком енергії” (Дж.-М. Уол-
68
Держава франків. Народження середньовічної Європи
іес-Хедрілл). За роки його правління Каролінзька держава
розквітла, як ніколи.
Карл Великий буквально не злазив з бойового коня,
воював майже без передиху. Він свято вірив у своє покли-
кання, “вважав розширення королівства розширенням
царства Божого” (С. Лебек). Від завойованих народів Карл
вимагав клятви вірності, порушників цієї клятви люто ка-
рав — забирав їхнє майно, катував їхніх вождів, страчував
іаложників, масово переселяв непокірних. Завдяки жорст-
ким заходам та вмінню викликати у багатьох до себе сим-
патію він зумів розширити свої володіння, а головне —
утримати їх.
Почав Карл Великий з того, що здійснив італійський
похід і повалив останнього короля лангобардів. Підкорив-
ши Лангобардське королівство, він накинувся на арабів в
Іспанії. Перший похід проти них, у 778 р., був невдалим.
Ар’єргард франкського війська потрапив у засідку в Рон-
сельвандській ущелині, влаштовану васконами (басками),
і був знищений. Не оволодівши Сарагосою, Карл повер-
нувся за Піренеї. Цей похід проти арабів відображено в
перлині середньовічного епосу — “Пісні про Роланда”.
Герой цього епосу, Роланд, один із воєначальників Карла,
загинув у воєнній сутичці з християнами-басками (в епіч-
ній поемі баски перетворилися на сарацинів, тобто на
мусульман-арабів). У 801 р. Кардові вдалося заволодіти
Барселоною, він заснував на північному сході Іспанії при-
кордонний форпост — Іспанську “марку”. Найбільш три-
валі й кровопролитні війни Карл вів у 772—802 рр. проти
саксонських племен на півночі Європи*, до яких він ста-
вився з особливою неприязню. Перемігши саксів у 782 р.
на Везірі, він стратив 4,5 тис. саксонських заручників**.
Проти саксів Карл уклав тимчасовий союз із полабськими
слов’янами-ободритами. Чимало саксів було переселено у
внутрішні області Франкського королівства. Сакси чини-
ли франкам відчайдушний опір і, якшо їм вдавалося здо-
* Існували три основні гілки саксонського народу: сакси чи ангари
(мешкали уздовж річки Везер), естфальиі (жили уздовж Ельби) та вест-
фальці (на захід від Рейну). У них не було політичної єдності — їх єдна-
ла язичницька релігія.
** Існує версія, шо відбулася не масова страта, а депортація.
-------- 69 -----------
ЛЕКЦІЯ 4
бути над ними перемогу, зрікалися християнства і знову
ставали язичниками. Війну проти саксів Карл Великий
припинив лише на початку IX ст., коли їхні сили “були
вичерпані, непримиренні винищені, ті, хто вагався, обер-
нені в рабство й останній язичник був охрещений” (А. Ле-
вандовський).
Воював Карл Великий і на південному сході. У 788 р.
він остаточно прилучив до свого королівства непокірну
Баварію, а невдовзі поширив свою владу і на її сусідів —
населені слов’янами Карінтію та Крайну. В Паннонії Карл
упродовж восьми років з’ясовував свої стосунки з Аварсь-
ким каганатом (кочівники-авари першими напали на
Франкське королівство). Заручившись підтримкою півден-
них слов’ян, франки зуміли розбити аварів. Наприкінці
VIII ст. Аварська держава розпалася, а Паннонія, колиш-
ня римська провінція, тимчасово опинилася в руках
слов’ян.
Держава Карла займала величезну територію, була по-
ліетнічною, причому племена і народи, що її населяли,
істотно відрізнялися між собою. Карл та його найближче
оточення убачали в новій Франкській державі відроджену
Західну Римську імперію. Але імперія потребувала імпера-
тора. Карлу не давала спокою думка про імператорський
титул. Саме в цей час папа Лев III (795—816), який пос-
варився з римськими аристократами і змушений був шу-
кати порятунку від них на території Франкського ко-
ролівства, звернувся до Карла з проханням надати йому
військову підтримку. Той залюбки погодився. Він споді-
вався, що понтифік не залишиться перед ним у боргу.
Дійсно, папа не розчарував честолюбного монарха. Ско-
риставшись тим, що візантійський трон у 797 р. узурпува-
ла імператриця Ірина, яка проголосила себе не імператри-
цею, а саме імператором, папа вирішив, що жінка імпера-
тором бути аж ніяк не може, а відтак титул імператора ва-
кантний. У 800 р., якраз на Різдво, він урочисто увінчав
Карла у соборі св. Петра (Рим) імператорською короною.
Отож, здійснилася класична політична комбінація: король
підтримав папу, папа — короля. Відтоді Карл Великий
вважався лідером усього християнського світу й здобув
право на ведення релігійних воєн.
70
Держава франків. Народження середньовічної Європи
Кому це політичне штукарство обіцяло найбільшу ви-
году? Зрозуміло, папі, адже відродженням Західної Римсь-
кої імперії мала керувати римська церква. Втім, Карл не
годився на роль політичної маріонетки. Він “хотів зосере-
дити у своїх руках всю владу над церквою... (і) ніколи не
допустив би, щоб влада... папи... була вищою за його влас-
ну” (С. Лебек).
Імперія Карла Великого впродовж кількох десятиліть
була наймогутнішою західноєвропейською державою. Її
столицею стала зимова резиденція імператора — м. Ахен.
Нові, розширені, кордони імперії були зміцнені прикор-
донними областями — “марками” — Бретонською (на
північному заході), Іспанською (на півдні), двома напів-
незалежними герцогствами в Італії (Сполето та Беневент).
Зі східним слов’янським світом, шо простягався від Бал-
тики до Адріатики, франки епізодично воювали. Там во-
ни також створили “марки”: Данську (поблизу Шлезвіга),
Саксонську (заслін від прибалтійських слов’ян), Сербську
(від Ельби до Дунаю), ГІаннонську (Східну), яка пізніше
стала ядром Австразії (у середній течії Дунаю), Фріульсь-
ку (для захисту Північної Італії від візантійців та півден-
них слов’ян). Міжнародний престиж імперії Карла був ко-
лосальним, тим паче, що візантійський “імператор” Ірина
визнала у 812 р. імператорський титул Карла, за що діста-
ла як винагороду Венецію та Далмацію.
Непросто було керувати велетенською державою, яку
населяли десятки племен і народів (франки, бургунди,
аквітанці, сакси, фрізи, бавари, аламани, тюринги, ланго-
барди, бретонці, романське населення Галлії та Італії, бас-
ки і жителі Наварри, хорутани, авари, кельти — нащадки
бриттів — та ін.). Щоб тримати у покорі це сонмище, Кар-
лові довелося більшість часу проводити в походах. Кров у
нього кипіла, він увесь віддавався військовим, диплома-
тичним, культурно-освітнім справам. Сам “батько Європи”
був людиною освіченою, цікавився літературою і поезією,
читав латиною і грецькою, лише писати так і не навчив-
ся. Якщо до цього додати, що Карл був високим, фізично
міцним, вродливим і до того ж полюбляв жіноче товари-
ство*, то не дивно, що про нього складали легенди та пісні.
* Карл мав п’ять законних дружин, кількох фавориток та щонаймен-
ше 18 дітей.
71
ЛЕКЦІЯ 4
В державному правлінні Карл спирався на служилу
соціальну верхівку. Двічі на рік імператор скликав при
своєму дворі наради великих землевласників і, прислухо-
вуючись до їхніх порад, видавав свої укази (капітулярії),
що стосувалися різноманітних сфер суспільного життя.
Контролювали виконання цих указів “королівські пос-
ланці”, які здійснювали інспекційні поїздки по графствах.
Імператор влаштовував у травні військові оглядини —
“травневі поля” (до правління Карла організовувались
“березневі поля”)*. На відміну від “березневих полів”, де
збиралися погано озброєні народні ополченні**, “травневі
поля” були зібраннями вишколених королівських бе-
нефіціаріїв-кіннотників. Карл здійснив військову рефор-
му, згідно з якою військовозобов’язаними вважалися ли-
ше ті вільні общинники, які мали по 3—4 середні се-
лянські наділи (манси), а убогим селянам, наділи яких не
перевищували одного манса, доводилося об’єднувати свої
зусилля, щоб екіпірувати одного воіна. Така екіпіровка
дорого обходилася селянам. За ті гроші, що витрачалися
на придбання бойового коня, лат, каски, щита, списа, ме-
ча, кинджала, лука, колчана та стремен, можна було ку-
пити 18—20 корів чи 250 овепь.
Попри всі зусилля Каролінгів зміцнити свою державу,
вона залишилася крихким, нестійким політичним орга-
нізмом, оскільки численні племена й народи, що її насе-
ляли, були мало пов’язані між собою, а головне — не
хотіли коритися завойовникам-франкам.
Розвиток франкського суспільства
Історія франків дає унікальну можливість простежити
становлення феодального суспільства від його зародкових
до цілком зрілих форм, від появи примітивної держави
Меровінгів до середньовічної імперії Каролінгів.
* “Поля” перенесли з березня на травень для того, щоб їхні учасни-
ки. воїни-кіннотники, могли вже випасати на луках своїх коней.
** Карлові довелося спеціальним указом заборонити ополченцям
з’являтися у військо лише з кийком у руках.
72
Держава франків. Народження середньовічної Європи
Найважливішим джерелом для вивчення суспільного
устрою франків меровінзької доби є “Салічна правда” -
іапис судових звичаїв салічних франків на початку VI ст.
Римський вплив на цей судебник був мінімальним. Допов-
нення до тексту “Салічної правди”, здійснені у VI—IX ст.,
дають можливість, зіставляючи їх з іншими джерелами,
простежити еволюцію франкського суспільства в напрям-
ку феодалізму.
Основним господарським заняттям франків у VI ст., як
не випливає з “Салічної правди”, було землеробство.
Франки вирощували зернові та бобові культури, жили з
іородництва, садівництва, виноградарства. Землю спушу-
вали плугом із залізним лемешем і бороною. Розводили
велику і дрібну рогату худобу, свиней, домашню птицю.
Не забували також про мисливство, рибальство і бджіль-
ництво.
У салічних франків рухоме майно та присадибні ділян-
ки вже були у приватній власності, проте польова земля
ще залишалася власністю общин, які складалися переваж-
но з великих патріархальних сімей (малі сім’ї у франків
іакож існували). Індивідуально-сімейна власність на зем-
лю лише зароджувалася. Про це свідчить, на думку части-
ни медієвістів, 59-й розділ “Салічної правди” (“Про алло-
ди”), згідно з яким земельна спадщина, на відміну від ру-
хомого майна, діставалася тільки синам, а якщо у домо-
господаря синів не було — “сусідам”, тобто, найімо-
вірніше, общині. У колективній власності залишалися лу-
ки, лісові ділянки, пустища, болота, шляхи тощо. На
іілянках, залишених під паром, випасали громадську ху-
добу. У франків існувала система “відкритих полів”: з
полів та лук після збору врожаю чи сінокосу знімалися всі
загорожі — вони ставали до сівби громадськими пасо-
виськами. Існування системи “відкритих полів” зумовлю-
валося черезсмужжям — обов’язковою для всіх членів об-
щини сівозміною. Але звідки ми знаємо про існування у
салічних франків общини? Наявність общини у них за-
свідчується, на думку частини медієвістів, 45-м розділом
“Салічної правди” (“Про переселенців”), у якому наголо-
шується: “Якщо хтось забажає переселитися у віллу (тут
“вілла”, вочевидь, означає село) до іншого, і якщо один
73
ЛЕКЦІЯ 4
чи кілька жителів вілли погодяться прийняти його до се-
бе, але знайдеться бодай один, хто не захоче його пересе-
лення, він не повинен там селитися”.
Отже, община “Салічної правди”, якщо вона дійсно
існувала, була перехідною від великосімейної “землероб-
ської” (базувалася на колективній власності роду на всю
землю) до сусідської общини-л/орки з індивідуальною
власністю малих сімей на надільну орну землю та збере-
женням общинної власності на луки, пасовиська, лісові
ділянки тощо.
Слід зазначити, що такий погляд на земельну власність
у франків V—VI ст. у медієвістиці не є загальновизнаним.
Деякі медієвісти (Н.-Д. Фюстель де Куландж, А. Допш,
Т. Майєр та ін.) вважали, що салічні франки не жили общи-
нами, що в них переважала приватна власність на землю.
“Салічна правда” засвідчує існування у франків родо-
вих відносин, які вже поступалися новим формам суспіль-
них зв’язків. Серед членів родової організації не було май-
нової рівності. У розділі “Про жменю землі” йдеться про
те, що коли убогі не в змозі заплатити вергельд (шіраф за
вбивство), вони можуть кинути на багатшого жменю зем-
лі, щоб заплатив за них він. “Салічна правда” описує та-
кож процедуру відмови від рідні. Зречення родичів роз-
в’язувало руки заможнішому, давало йому можливість не
дбати про них. Майно того, хто поривав з ріднею, після
його смерті відходило до держави.
Наприкінці VI ст. спадкові земельні наділи стали у
франків аллодами — відчужуваною власністю. Це видно з
едикту короля Хільперика (561—584), який змінив зафік-
сований у “Салічній правді” порядок успадкування землі.
Відтоді, якщо в домогосподаря не було синів, його зе-
мельну ділянку могли успадкувати донька, брат чи сестра,
але не “сусіди”, тобто не община. Поява аллоду уможли-
вила поземельне розшарування у франків, перетворення
“землеробської” общини на сусідську (марку). Так з’яви-
лися передумови для феодалізації суспільства. Адже коли
земля стала відчужуваною власністю, це відкрило шлях
для формування великої земельної власності завдяки ко-
ролівським пожалування.м та присвоєнням чужих ділянок.
На думку деяких медієвістів, саме велика приватна влас-
ність на землю стала основою процесу феодалізації.
74
Держава франків. Народження середньовічної Європи
У “Салічній правді” є свідчення про наявність соціаль-
ного розшарування у франків. Так, життя вільних франків
оцінювалося неоднаково: за вбивство простого франка
вергельд становив 200 солідів, королівського дружинника
(антрустіона) — 600 солідів. Життя літа (напіввільного)
оцінювалося вергельдом лише в 100 солідів, убивця ж раба
вергельду взагалі не платив, він мав лише відшкодувати
його власникові завданий збиток.
Рабами ставали військовополонені, боржники, право-
порушники, неспроможні заплатити судовий штраф чи
вергельд та ін. У виробничій сфері раби посідали скромне
місце. Здебільшого це були челядники, ремісники, пасту-
хи, конюхи тощо.
Варварські завоювання докорінно змінили політичну
карту Європи, але не поховали цілковито античність, еко-
номічною основою якої була приватна власність на зем-
лю. У галло-римського населення збереглася не лише
дрібна селянська земельна власність, а й велике церковне
та світське землеволодіння, забезпечене працею рабів та
залежних виробників типу римських колонів. При цьому
кількість рабів зменшувалася, їх масово саджали на зем-
лю тобто перетворювали фактично на колонів, колони ж
ставали економічно залежними від своїх панів. Цей про-
цес соціального зближення рабів та колонів активізувався
з новою хвилею франкської колонізації наприкінці VI—
VII ст. Варвари запозичували методи господарювання
власників галло-римських вілл, тому впродовж VII ст. ве-
лике землеволодіння галло-римлян і франків набувало
спільних рис. Галло-римські та франкські раби, колони,
вільновідпущеники, германські літи, дрібні галло-римські
та франкські селяни поступово ставали єдиною масою фе-
одально-залежного люду, колишнє протиставлення рабів і
рабовласників відходило в минуле. З плином часу стирали-
ся також правові та етнічні відмінності між завойовника-
ми і місцевим людом. Сини Хлодвіга вже призивали на
військову службу всіх поспіль, аж до галло-римлян, по-
душне стягували також з усіх, шо завойовникам-герман-
цям не особливо подобалося. Домінувати у франкському
суспільстві стали не етнічні, а соціальні відмінності: галло-
римська, бургундська та германська знать протистояла
германським і галло-римським дрібним землевласникам.
75
ЛЕКЦІЯ 4
На соціальному горизонті благословлялися на світ основні
класи майбутнього феодального суспільства.
Відбувалися зміни і в політичній структурі Франкської
держави.
Познайомившись із добре налагодженою політичною
організацією латинського світу, франки перебудовували
на її кшталт і свою політичну структуру. В них посилюва-
лася королівська влада, що спиралася на обширне коро-
лівське землеволодіння та на численну королівську дру-
жину. У централізованому управлінні Франкської держа-
ви від колишньої родоплемінної організації збереглися
хіба що “березневі (чи травневі) поля” — щорічні війсь-
кові огляди, на які сходилося усе доросле вільне населен-
ня. Проте своє колишнє політичне значення ці збори
втратили, королі вже обговорювали важливі, загальнодер-
жавні питання не з сіромою, а зі знаттю. Старі політичні
інститути краще збереглися в місцевому управлінні, але й
там вони зазнали суттєвих змін. Так, “сотні” стали зви-
чайними територіально-адміністративними одиницями,
великими територіями (графствами) керували королівські
службовці — графи, які ділилися з королем стягнутими
судовими штрафами. У “сотнях” сиділи представники ко-
ролівської адміністрації (центенарії), які збирали для ко-
роля частину штрафів. Отож, державну машину Західної
Римської імперії франки зруйнували.
Утім, найбільшої руйнації зазнало культурне життя за-
войованої франками Галлії. Не минуло й півтори сотні
років, а там “уже зникли освіченість і витонченість мора-
лі, і весь цей страшний переворот здійснився ніби сам со-
бою, самою лише силою обставин, без будь-якого гоніння
проти римської спадщини” (О. Тьєррі).
Процес феодалізації франкського суспільства значною
мірою прискорила бенефіційна реформа Карла Мартелла.
Якщо за Меровінгів королі жалували землю у формі алло-
ду, то Карл Мартелл замінив аллод бенефіцієм (Ьепеїїсі-
ит — “добродіяння”), тобто васальним земельним во-
лодінням. Бенефіцій — земля разом з селянами — був
натуральною платою за виконання бенефіціарієм певних
служб, найчастіше — кінної військової. Коли помирали
пожалувач чи бенефіціарій, то бенефіцій повертався ко-
------- 76 ---------
Держава франків. Народження середньовічної Європи
лишньому власникові чи його спадкоємцям. Якщо спад-
коємець бенефіціарія хотів успадкувати бенефіцій чи сам
бенефіціарій хотів користуватися пожалуваною землею й
надалі, то пожалування оформлялося наново. Пожалувач
міг відібрати у бенефіціарія землю, якщо той недбало ви-
конував свої службові обов’язки чи виявився нікудишнім
юсподарем. Поступово бенефіцій перетворювався з тим-
часового, прижиттєвого, володіння на спадкове, тобто ста-
вав феодом (леном), зберігаючи при цьому свій умовний
характер (бенефіціарій продовжував відбувати військову
чи іншу службу на пожалувала).
Соціальні наслідки бенефіційної реформи Карла Мар-
гелла були такими:
• зміцнів прошарок дрібних і середніх феодалів — ядро
кінного війська, внаслідок чого зародилося серед-
ньовічне рицарство;
• спостерігалося зростання феодальної земельної влас-
ності й залежності селян від феодалів (селяни пра-
цювали на бенефіціарія);
• практика бенефіційних пожалувань сприяла встанов-
ленню відносин особистої відданості й опікунства
серед феодалів, іншими словами — розвиткові систе-
ми васалітету, у якій здебільшого вбачають саму
сутність феодалізму.
Проте бенефіційна реформа виявилася міною уповіль-
неної дії, закладеною під Франкське королівство. Адже,
посиливши військове значення магнатів і сформувавши
ієрархічні відносини всередині класу феодалів, вона приз-
вела до неминучого політичного розпаду держави. Зви-
чайно, її руйнівна сутність виявилася не відразу. На пер-
ших порах система бенефіціїв сприяла створенню соціаль-
ної опори Каролінгів, відкрила перед ними можливості
для розширення кордонів Франкського королівства й
зміцнення своєї влади.
Наприкінці VIII — на початку IX ст. у Франкській дер-
жаві завершився аграрний переворот. Панівною формою
земельної власності в ній стала феодальна. Великі світські
й церковні землевласники (графи та інші посадові особи)
перетворили колишніх вільних селян на залежних, захоп-
лювали їхні землі. Війни, державні податки, судові штра-
------- 77 ---------
ЛЕКЦІЯ 4
фп, практика дарувань на користь церкви тощо призвели
до обезземелення багатьох селян.
Одним із найпоширеніших способів обернення віль-
них селян на залежних стало передапня землі у прекарій
(“передане на прохання”). Прекарій — умовне земельне
держання, надане земельним власником у тимчасове ко-
ристування безземельній чи малоземельній людині —
звісно, не задарма, а на умовах сплати чиншу чи виконан-
ня панщинних робіт у його господарстві.
Існувало кілька видів прекаріїв, а саме:
• “прекарій дата” (“прекарій даний”) — умовне дер
жання, надане тому, хто його потребував;
• “прекарій облата” (“прекарій з поверненням”) —
передання дрібним землевласником, який потребу-
вав захисту від сильніших сусідів, своєї земельної
ділянки іншому власникові (здебільшого церкві) й
отримання її назад, але вже не у власність, а на пра-
вах умовного держання, обкладеного повинностями
на опікуна;
• “прекарій ремунераторія" (“прекарій з винагоро-
дою”) — лрекарист отримував не лише передану в
чужу власність землю, а й додаткову ділянку (цю
форму прекарних відносин найчастіше практикувала
церква для нарощування своїх володінь).
Прекарист втрачав не саму землю, а лише право влас-
ності на неї. Він перетворювався на залежного держателя,
потрапляв спершу в поземельну, а потім і в особисту
залежність від феодала. Поширення прекарних відносин
було наслідком матеріальної скрути селян (як образно
висловився М. Блок, — “криком порожнього живота”), а
іноді — й прямого насильства.
Нерідко прекаристами ставали не лише селяни, а й
дрібні вотчинники, які самі користувалися працею залеж-
них селян. У такому разі прекарій сприяв оформленню
поземельних відносин всередині класу феодалів, адже
дрібний вотчинник-прекарист потрапляв у васальну за-
лежність від великого феодала, який давав йому землю у
прекарій.
Якщо в VI—VII ст. велика земельна власність утворю-
валася здебільшого шляхом королівських надань, то у
78
Держава франків. Народження середньовічної Європи
VIII IX ст. частіше ціною “обезземелення” селян, втягу-
вання їх у поземельну залежність від великих землевлас-
ників. Втративши власність на землю, селянин нерідко
втрачав і свою волю. Цілковитою залежністю нерідко за-
вершувалася й комендація селянина, тобто його самовідда-
ча під захист світського магната чи церкви. Важливу роль
у процесі феодалізації Франкської держави відігравав та-
кож розвиток імунітетних прав. Зосередження політичної
влади в руках окремих магнатів змушувало королівську
владу санкціонувати цей процес шляхом спеціальних
пожалувань. Меровінги, а тим паче Каролінги особливи-
ми грамотами забороняли графам, сотникам та їхнім
помічникам вступати на територію того чи іншого магна-
та для виконання судових, адміністративних, поліцейсь-
ких чи фіскальних (податкових) функцій. Ці функції, які
давали чималий зиск, передавалися безпосередньо магна-
тові або ж його посадовцям. Таке пожалування називало-
ся імунітетом (від лат. “іммунітас” — недоторканість,
івільнєння від чогось). Магнат використовував імунітетні
права для розширення своїх володінь і наступу на права
селян. Водночас імунітет сприяв унезалежненню феодалів
від королівської влади й тим самим вів до розпаду держа-
ви Каролінгів.
Зростання політичної самостійності великих феодалів
прискорювало розвиток васальних відносин. Васалами
(“хлопчиками”) спершу називали вільних осіб, які вступа-
ли в особисті договірні відносини з великим землевласни-
ком, здебільшого ставали його дружинниками. За Каро-
лінгів часто практикувалося пожалування васалові бене-
фіція. Васал зобов’язувався вірно служити своєму сеньйо-
рові (пану), а сеньйор — захищати васала. Кількість васа-
лів визначала суспільний статус сеньйора, його незалеж-
ність від королівської адміністрації. У середині IX ст. онук
Карла Великого Карл II Лисий (843—877) повелів, щоб
“кожна вільна людина вибрала собі сеньйора”, а відтак
васалітет став основною формою суспільного зв’язку. Роз-
виток васалітету формував ієрархічну структуру класу фе-
одалів, послаблював центральну владу і посилював мож-
новладність феодалів. Яскравим свідченням цього є конс-
татація французьким збірником звичаєвого права ситуації,
79
ЛІ І\(|ІЯ 4
коші насаі, що перебуває в абсолютній залежності від
барона, проголошує війну своєму королю, захищаючи
справу свого сеньйора”.
Поява та оформлення великої феодальної власності на
землю внесли суттєві зміни в господарську та соціальну
організацію франкського суспільства. У VIII — на почат-
ку ЇХ ст. її основою стала сеньйорія (вотчина). Деякі медіє-
вісти вважають, що вона виконувала роль організації для
стягування з селян феодальної ренти. Земля в сеньйорії
найчастіше поділялася на дві частини; панську землю
(домен) і селянські наділи (рустикальна земля).
Домен становив приблизно третину всіх земель вотчи-
ни. До його складу входили панська садиба (дім і двір з
господарськими будівлями, садок, город, виноградники, а
також млин і церква, які вважалися власністю феодала) та
орні землі і луки, поділені на дрібні ділянки й розташо-
вані упереміш (посмужно) з селянськими наділами, атому
в маєтку панувала примусова сівозміна. Селянські наділи
були тягловими, тобто їхні власники обкладалися повин-
ностями на користь пана. На землях сеньйорії існували й
вільні держання — прекарії та бенефіції вотчинної
адміністрації, що слугували натуральною платою за служ-
бу, а також бенефіції дрібних васалів магната.
Вотчинне господарство велося працею колонів, рабів і
літів. Цей робочий люд, як уже зазначалося, поступово
злився в загальну масу залежних селян, обкладених фео-
дальними повинностями.
У селі каролінзької доби панувало натуральне господа-
рство. Праця ремісника ще не відокремилася від хлібо-
робської. Селяни себе не лише годували, а й обшивали,
взували, забезпечували сільськогосподарським реманен-
том. Одним словом, вотчина була самодостатнім господа-
рством, забезпечувала сама себе всім найпотрібнішим.
Звичайно, без торгівлі також не обходилося, але збували
на ярмарках і базарах не товар, а лишки продукції. Торго-
вельні зв’язки мало впливали на господарське життя вот-
чини. Утім вотчина бачилась такою не всім медієвістам.
Деякі з них вважали, що в каролінзьку добу вже існувало
“капіталістичне господарство” у формі “вотчинного капі-
талізму”, зорієнтованого на ринок.
80
Держава франків. Народження середньовічної Європи
Відносини між сеньйором і його селянами не були
безхмарними. Селяни всіляко чинили опір феодалізації,
не хотіли втрачати свободу. Вони втікали від свого пана,
навіть повставали проти нього, коли він надто обмежував
їхню волю. Як правило, селянська непокора виявлялася
марною, адже сила була на боці феодала.
Загибель імперії Карла Великого.
Народження Франції, Німеччини та Італії
Історики по-різному оцінюють вражаючі досягнення
Карла Великого і його непривабливу спадщину. Своїм
наступникам імператор залишив “порожню скарбницю,
продажний і бунтівний почет, імперію, що розвалювала-
ся, зголоднілі та зачумлені села, в яких нерідко панувала
кровна помста. За видимістю єдності й однорідності сто-
яло суспільство, роздиране місницькими інтересами, не-
спроможне живити ані національні, ані тим паче імпер-
ські жадання” (Дж.-М. Уоллес-Хедрілл).
Намагання Каролінгів зміцнити центральну владу в
державі зрештою почали давати протилежний ефект, ос-
кільки сприяли унезалежненню місцевого управління.
Графи з посадових осіб перетворювалися на сеньйорів
своїх округів, тим паче, що капітулярій 877 р. узаконив
спадковість графської посади, закріпивши її за найбіль-
шими землевласниками у кожному графстві. Земельними
пожалуваннями, наданням бенефіціїв та імунітетів ко-
ролівська влада плодила удільних князьків — чергову
халепу для себе. Земельні магнати виходили з покори,
спираючись на своїх васалів, які більше слухалися їх, аніж
короля, то відбилося у відомій формулі Середньовіччя
“васал мого васала не мій васал”.
На початку 814 р. 71-річний Карл Великий назавжди
спочив від земних турбот. Поховали його у двірцевій
перкві Ахена з великим поспіхом — уже в день його смер-
іі. З престолонаслідуванням проблем не виникло, бо хоча
небіжчик у 806 р. й поділив імперію між трьома своїми
синами, двоє з них невдовзі померли — і в 813 р. спадко-
ємцем імператора було проголошено третього сина Карла
81
ЛЕКЦІЯ 4
Великого, Людовіка, якого народ за його ревну набож-
ність прозвав Благочестивим. Після смерті Карла цей свя-
тоша й посів вакантний трон.
Людовік Благочестивий (814—840) оточив себе не ро-
дичами чи світськими аристократами, а духовенством,
розігнав “жіноче царство” небіжчика-батька, оскільки
вважав, що жінки до добра не доведуть. Він перетворив
двір на “ризницю Божественного храму, жадаючи чисто-
ти, до якої церква з перемінним успіхом закликала мирсь-
ке суспільство, занадто охоче до плотських утіх” (Л. Тейс).
Сумлінно виконував Людовік Благочестивий свій ос-
новний королівський обов’язок — постачав суспільству
престолонаслідників не менш справно, аніж Карл Вели-
кий — взірцевий життєлюб і жінколюб. Усіх їх необхідно
було прилаштувати в державі, зберігши при цьому яки-
мось чудом її єдність. Ще у 817 р., до народження наймо-
лодшого сина, Карла (його Людовікові подарувала моло-
денька й вродлива Юдіф, з якою він миттєво одружився
після смерті своєї першої дружини Ірменгарди, матері
трьох синів), в Ахені було оприлюднено конституцію,
згідно з якою старший син Лотар проголошувався імпера-
тором і єдиним спадкоємцем імперії, середульший —
Піпін — одержував Аквітанію, королем якої він уже був
на той час, а молодший — Людовік — велику Баварію.
Отож, було пошматовано лише периферійні райони Фран-
кського королівства, ядро ж його залишилося неподіль-
ним. Більше того, в конституції наголошувалося, що коли
Лотар стане імператором (для цього треба було спершу
дочекатися смерті батька), королівські прерогативи його
братів будуть обмежені, щоб “зберегти єдність імперії”. У
такий спосіб Людовік Благочестивий втілював у життя
проголошений церквою основоположний принцип: один
Бог, одна Церква, одна імперія.
Подальшу долю Франкського королівства неважко бу-
ло передбачити. Сини Людовіка Благочестивого пересва-
рилися за спадщину ще за життя батька, а коли той на-
решті помер, відразу ж ухопили один одного за горлянку
(“війна трьох братів”). "Корольки”, як зневажливо назвав
їх сучасник, після 841 р. неодноразово перекроювали кор-
дони Франкського королівства, аби вирвати для себе
82
Держава франків. Народження середньовічної Європи
жирніший шмат. У 843 р. вони (без Піпіна, який на той
час уже помер) зібралися у Вердені й урешті-решт оста-
точно поділили між собою імперію. Втім, у Вердені було
поділено не стільки територію, скільки єпископства, абат-
ства, графства і податкові округи, з людьми і землею, пра-
вами і прибутками.
Відповідно до умов Верденського договору (843), син
Людовіка І Благочестивого та Юдіф, Карл II Лисий, отри-
мав Західно-Франкське королівство, тобто майже всю те-
риторію майбутньої Франції. Середульший брат, Людовік II
Німецький, заволодів Східно-Франкським королівством,
що його пізніше назвали Німеччиною. Найстаршому сино-
ві, Лотарю, дістався почесний імператорський титул та
вузька звивиста смуга європейської території уздовж Рей-
ну — майбутня Лотарінгія та Північна Італія. Якшо у
Західно-Франкському королівстві переважали романські
мови, з яких пізніше утворилася французька, у Східно-
Франкському королівстві — німецькі діалекти, то у володін-
нях Лотаря проживала змішана романо-германська люд-
ність. Отож, Верденський договір став повитухою трьох
європейських держав: Франції, Німеччини та Італії і, від-
повідно, французького, німецького та італійського народів.
Історики не вважають Верденський договір трагічною
подією. На їхню думку, велетенська імперія Карла Вели-
кого, яку об’єднувало лише християнство, була приречена
на загибель самою історією. Верденський договір, який
остаточно закріпив її поділ на незалежні королівства,
“став першим кроком на шляху гармонізації політичного
устрою суспільства з економічними та соціальними ре-
аліями” (Л. Тейс).
Після розпаду держави Каролінгів терміном “Франція”
ще тривалий час називали північну частину Західно-
Франкського королівства, “східною Францією” — східну
частину Австразії, що увійшла до складу Німеччини (зго-
дом — Франконією). Лише через століття Французьке ко-
ролівство остаточно назвали “Францією”. Отож, “розпад,
а потім і зникнення “провінції Франції” означали розпад,
а потім і зникнення франкської народності... На зміну
“Франції” прийшла Європа” (А. Левандовський).
Французьке і Німецьке королівства, а також Італія, яка
відокремилася від “держави Лотаря”, виявилися досить
83
ЛЕКЦІЯ 4
стійкими політичними утвореннями. Та ж частина “дер-
жави Лотаря”, що лежала між Францією і Німеччиною,
стала ареною запеклої боротьби між ними. Через кілька
століть частину її було приєднано до Франції, частину —
до Німеччини.
Література
Девиосс Ж., Руа Ж.-А. Битва при Пуатьє (октябрь 733 г.) І
Пер. с фр. Санкт-Петербург, 2003.
История Франции: В 3 т. Москва, 1972. Т. 1.
Корсунскіш А. Ф. Образование раннефеодального
государства в Западной Европе. Москва, 1963.
Лебек С. Новая история средневековой Франции. Ч. 1.
Происхождение франков. V—IX века І Пер. с фр.
Москва, 1993.
Левандовский А. Карл Великий. Через Империю к Европе.
Москва, 1995.
Средневековая Европа глазами современников и
историков: Книга для чтения: В 5 ч. Москва, 1995. Ч. 1.
Рейс Л. Новая история средневековой Франции. Ч. 2.
Наследие Каролингов І Пер. с фр. Москва, 1993.
Тьерри О. Рассказьі из времен Меровингов / Пер.
с фр. Санкт-Петербург, 1994.
Уоллес-Хедрилл Дж.-М. Варварский Запад. Раннєє
Средневековье І Пер. с англ. Санкт-Петербург, 2002.
Хзгерманн Д. Карл Великий / Пер. с нем. Москва, 2003.
ЛЕКЦІЯ 5
ЛЮДИНА І ПРИРОДА В СЕРЕДНІ ВІКИ.
ЕТНОДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ
• Соціоекологія західноєвропейського Середньовіччя
» Міграційні рухи та їхній вплив на демографічну ситуацію
« “Тріада лих". Чорна смерть » Мікродемографічні процеси.
Етнічний склад населення
Соціоекологія
західноєвропейського Середи ьовіччя
У Середні віки екологічний (природно-географічний)
чинник відігравав дуже важливу роль у господарській
діяльності людини. Від нього залежали тип житла та по-
селення, одяг і їжа, засоби комунікації і, зрозуміло, зна-
ряддя праці. Він суттєво впливав на появу та розвиток
міст і торгівлі, на політичне та духовне життя, на побут
населення, на темпи суспільного прогресу.
До початку середньовічної доби звичне людське нед-
бальство ще не споганило екологію Західної Європи. Ґрун-
ти, ландшафти, флора і фауна у західноєвропейських краї-
нах ще зберігали своє одвічне багатство та різноманіт-
ність. Основна територія континенту була помірною та
субтропічною смугою, сприятливою для розвитку хлібороб-
ства, тваринництва, багатьох промислів. Дещо вологіший,
ніж в античні часи, клімат південних областей Західної
Європи і трохи сухіший — її північних районів забезпечу-
вав поширення нових культур і розширення випасів. Ви-
ходи до морів та океанів, наявність зручних бухт, густа ме-
режа повноводних річок уможливлювали інтенсивний
розвиток мореплавства, водного транспорту, рибальства,
внутрішніх і зовнішніх зв’язків західноєвропейських
країн. Особливо велике значення у цьому відношенні ма-
ли Середземне та (з VIII ст.) Балтійське моря — центри
двох основних торговельних зон Середньовіччя, а також
ріки Луара, Сена, Рона, Гарона (у Франції), Рейн, Ельба,
Мозель (у Німеччині), По (в Італії), Темза (в Англії) та ін.
85
ЛЕКЦІЯ 5
Упродовж майже всього Середньовіччя Західну Європу
вкривали дрімучі, непрохідні ліси, що займали добрих дві
третини її території. Існували десятки велетенських лісо-
вих масивів, на сотні тисяч гектарів кожен. “Величезний
покрив лісів і ланд з розкиданими по ньому обробленими
родючими галявинами — ось зовнішній вигляд христи-
янського світу... Впродовж тривалого часу середньовічний
Захід залишався скупченням маєтків, фортець і міст посе-
ред необроблених і обезлюділих просторів” (Ж. Ле Гофф).
Ліси були постачальниками деревини — основного
багатства й опори середньовічної цивілізації Заходу. Дере-
вина значною мірою замінювала людям залізо, камінь,
вугілля. Вона була основним будівельним матеріалом, З
неї виготовляли знаряддя праці, інструменти, хатнє на-
чиння, меблі, вози, будували судна. Кора використовува-
лася для дубління шкур, з деревної смоли робили клей,
свічки, факели, із лісових рослин — ліки і барвники,
їстівні дари лісу становили ледь не основу харчового раці-
ону людини (дичина, мед, гриби, ягоди, дикі трави тощо).
Мисливство, рибальство, збиральництво, лісові промисли
були такими ж поширеними видами діяльності середньо-
вічного селянина, як рільництво, розведення худоби та
домашньої птиці, виготовлення найнеобхідніших речей
домашнього вжитку. Ліс та очищені від лісових хашів по-
ля використовували як пасовисько для худоби*; шкури та
хутра забитих звірів зігрівали тіло селянина в непогоду,
служили йому за постіль, а дичина була основним джере-
лом білків і тваринних жирів (м’ясо домашніх тварин і
птиці, а також дуже дороге за тих часів тваринне масло
тодішня людність майже не вживала). Отож, “Середні
віки — це світ дерева... Ліс, поряд з продуктами землі,
був... настільки дорогоцінним матеріалом, що став симво-
лом земних благ” {Ж. Ле Гофф).
Ще більшу територію, аніж ліс, займали в Західній
Європі ланди (пустища) — необроблені землі, зарослі ча-
гарником. Це були ділянки, залишені під пар або призна-
чені для переходів людей і худоби. Важливу роль у госпо-
* Свиней вигонили на випас у ліс по черзі: спершу монастирських,
потім королівських, потім сеньйоріальних, потім комун і вже в останню
чергу — університетських.
86
Людина і природа в Середні віки. Етнодемографічні процеси
дарському житті селян відігравали також болота та водой-
мища — постачальники дичини й риби. Болота давали
людям очерет і торф (рослинне вугілля).
Важливу роль у житті людини відігравав у Середні віки
й ландшафт. Так, рівнинний ландшафт спонукав людей
будувати села, а порізаний рельєф — селитися хуторами.
Пагорби використовувалися для фортифікаційного будів-
ництва. Природні рубежі (передусім річки) служили кор-
донами між державами і вотчинами.
Дедалі безцеремонніше освоюючи дику природу, лю-
ди — ціною колосальних фізичних зусиль — створювали
вторинний (тобто штучний) ландшафт: з’являлися нові
поселення, хутори, міста, фортеці, монастирі; люди рили
канали, насипали дамби, зводили мости, осушували боло-
та, корчували ліс під ріллю. Завдяки дренажним роботам
і осушенню у приморських областях з’явилися польдери —
оточені греблями й порізані каналами ділянки суші, роз-
ташовані нижче рівня моря (вони спершу використовува-
лися як пасовиська, а згодом — як орні землі). “В Гол-
ландії та Фрісландії всі села об’єдналися для захисту дамб
від постійної загрози повеней, і традиційне волелюбство
голландців і фрісландців небезпідставно пов’язують із цією
звичкою взаємодопомоги заради виживання” (Г. Кенігсбер-
гер). Природу безоглядно нищили — і вона помщалася
людині за це. Так, у Візантії, Англії, Франції, Іспанії, Гол-
ландії вирубка лісів призвела до інтенсивної ерозії та
вивітрювання ґрунтів, а до кінця XIII ст. — й до зменшен-
ня їхньої родючості, обміління річок та інших водоймищ,
збіднення флори і фауни. У XV ст. було вичерпано й
непоодинокі поклади металевих руд та інші природні
багатства.
Порушення людиною екологічного балансу, мабуть,
почалося з того часу, коли селяни почали вдаватися до
супряги, тобто позичали один одному робочу худобу, щоб
її вистачило на запряжку, а потім нею орали землю по
черзі кожному господареві. Супряга давала змогу істотно
збільшити площу оброблюваних земель —- за рахунок
лісів, чагарників, боліт. “Ставлення людини до землі кар-
динально змінилося. Раніше людина була частиною при-
роди, а відтепер стала її експлуататором” (Л. Уайт—мол.).
87
ЛЕКЦІЯ 5
Бездумному наступу людини на природу в середньовічній
Європі сприяла також християнська релігія: “Зруйнував-
ши поганський анімізм, християнство відкрило психо-
логічну можливість експлуатувати природу в дусі байду-
жості до самопочуття природних об’єктів” (Л. Уашп—мол.).
Клімат у Західній Європі впродовж Середньовіччя змі-
нювався, причому не на краще. До ЇХ ст. на північ від
Альп стало холоднішати, зростала кількість опадів. Однак
у ЇХ—X ст. знову потеплішало, зменшилася вологість.
Близько 1200 р. клімат удруге похолоднішає, причому на-
стільки відчутно, що ХШ — початок XIV ст. назвали “ма-
лим льодовиковим періодом”. В Англії та подекуди на
континенті знову задощило. Погіршення кліматичних умов
несприятливо позначилося на врожайності — людям до-
велося боротися за виживання. Населення полишало гір-
ські території, бо врожай там до початку XIV ст. не
встигав дозрівати. Долинами сходили альпійські й скан-
динавські льодовики, а арктичний льодовик поволі рухав-
ся між Ісландією і Гренландією на південь, через що ку-
пецьким суднам довелося прокладати новий курс —
південніше, ніж раніше.
Міграційні рухи та їхній вплив
на демографічну ситуацію
На всі сфери розвитку середньовічної Західної Європи
значною мірою впливала демографічна ситуація, тобто
народжуваність і смертність, міграційні рухи, розселення
людей, загальна структура населення (соціальна, профе-
сійна, етнічна, статева, вікова), склад сім'ї. Вона визнача-
лася як природно-біологічними, так і суспільними чинни-
ками й загалом була складною: населення то зростало, то,
навпаки, скорочувалося, причому в різні періоди і в
різних регіонах з неоднаковою інтенсивністю.
Демографічну ситуацію визначали передусім міграцій-
ні рухи, які формували етнічну карту Західної Європи, її
господарсько-культурне облаштування. Привертає увагу
той факт, що середньовічні міграції суттєво відрізнялися
88
Людино і природа в Середні віки. Етнодемографічні процеси
піл міграційних рухів в інші епохи. Не були вони однако-
вими й у хронологічних рамках Середньовіччя.
Європейське Середньовіччя знало три потужні
міграційні хвилі: Велике переселення народів (IV—VI ст.),
в якому найактивнішу участь брали германські, тюркські,
слов’янські та алано-сарматські племена, проникнення в
Європу вікінгів, сарацинів (арабів), слов’ян, угрів (VIII—
X ст.), а також татаро-монгольське нашестя (ХШ ст.).
Велике переселення народів, яке здалося середньо-
вічним монахам-хроністам ледь не вселенською катастро-
фою, започаткували ще у II—IV ст. германські племена,
батьківщиною яких були Південна Скандинавія та пів-
острів Ютландія. Просуваючись на південь, вони зіткнули-
ся з кельтами, причому в одних випадках це призвело до
ібройних сутичок, а в інших — до етно-кульгурного взає-
мовпливу. Цей перший (“германський”) етап Великого пере-
селення народів охопив Європу, Азію та Північну Африку.
Германським племенам не вдалося етнічно консоліду-
ватися на території Римської імперії, вони розчинилися в
романському середовищі. Кінцевим наслідком етнічних
процесів, викликаних міграцією германців, стала “перемо-
іа латинської мови й латино-іберійського етносу в одних
районах і германо-кельтського — в інших” (В. П. Буданова).
Історики зазначають, шо германці на території Римсь-
кої імперії не відчували комплексу меншовартості. Вони
виводили свій родовід від божественних предків чи старо-
давніх героїв: “Бургундії називали своїми прабатьками
римлян, франки — троянців, сакси — македонців, а готи —
і римлян, і троянців, і македонців...” (В. П. Буданова). І
хоча ці мігранти ставилися до корінного населення зага-
лом толерантно, усе ж їх непрошений прихід сприймався
вороже, адже, він неминуче супроводжувався руйнування-
ми, які змушували місцеву людність шукати новий приту-
лок. Середньовічний монах, свідок захоплення франками
провінції Овернь, повідомляв, що завойовники пощадили
хіба що тільки землю, та й то лише тому, що не змогли
прихопити її з собою. Франки гнали в полон багатьох лю-
дей, не зважаючи на вік і стать, причому дітей, юнаків та
жінок принагідно продавали. Неважко уявити собі демог-
рафічні наслідки їхнього візиту.
89
ЛЕКЦІЯ 5
Другим (“гунським”), кульмінаційним, етапом Вели-
кого переселення народів (тривав упродовж IV—V ст.)
стало моторошне нашестя гунів зі сходу (з Монголії чи
Маньчжурії). У ньому брали участь іраномовні алано-сар-
матські та тюркські племена. їхнє масове переселення на
європейський Захід, яке стало доленосним переважно для
Східної Європи, а на етногенетичні процеси в Західній
Європі мало лише непрямий вплив, зігнало з насиджених
місць слов’ян. їхня міграція зі сходу та північного сходу
особливо посилилася у V ст. й мала наслідком зіткнення
із Візантійською імперією та освоєння ними в VI—VII ст.
Балканського півострова. Слов’яни зайняли територію від
Балтики до північних схилів Карпатських гір, передусім —
басейн Вісли. На заході вони межували з германцями і
кельтами, на сході — з балтами і фінно-уграми, на півдні
і південному сході — з іраномовними сарматами. У VI—
VII ст. слов’яни злилися з фракійцями, іллірійцями та
кельтами, “розчинили у своєму середовищі тюркомовних
булгар, вступили в контакти з епіротами, греками й запо-
чаткували південнослов’янський етнос” (В. П. Буданова).
Масовими міграціями слов’янських племен, що супровод-
жувалися пограбунками та розбоєм і становили грізну не-
безпеку для Візантії, розпочався й завершився третій
(“слов’янський”) етап Великого переселення народів. “У
слов’янській “присутності” на Балканах і в Центральній
Європі “загрузли” нові міграції зі сходу тюркського по-
ходження — протоболгари й авари” (В. П. Буданова).
Історики по-різному трактують феномен Великого
переселення народів. На думку одних, це було суто євро-
пейське явище, лише з незначним домішком азіатчини.
Інші ж вважають Велике переселення народів складовою
частиною ширших, світових, етнокультурних процесів.
Мовляв, воно спровокувало ці процеси, але, своєю чер-
гою, й саме було ними викликане.
Кінець VI — початок VII ст. стали для Західної Євро-
пи періодом відносного затишшя, вона в той час не зазна-
ла жодної серйозної навали ззовні. Східну ж Європу, нав-
паки, буквально затопив слов’янський приплив, шо стало
прелюдією до другої хвилі міграційного руху на Заході.
З боку Середземномор’я на Західну Європу нападали
завойовники Єгипту, римської Африки та Іспанії — сара-
90
Людина І природо в Середні Віки. Етнодемогрофічні процеси
цини (так тодішні європейці називали арабів, берберів і
маврів). Спершу вони загрожували континентові з боку
Іспанії, але потім, коли Каролінги відтіснили їх на південь
від Піренеїв, захопили візантійську Сіцілію й розпочали
свої вторгнення вже через Південну Італію. Якщо у
VIII ст. вони нападали на Захід з метою його політично-
го підкорення та релігійного навернення, то в IX—X ст.
облишили саму думку про завоювання Галлії й нападали
невеликими розрізненими загонами задля пограбунку. В
Північній Африці та в Іспанії сарацини утворили товари-
ства морських піратів і вдалися до розбою у Тірренському
морі. Пірати захопили Корсіку та Сардінію й шарпали
береги Південної Італії. Звідти їх витіснили візантійці, а
згодом і нормани, які заволоділи Сіцілією. Тоді одна із са-
рацинських банд заснувала близько 890 р. у Мавритансь-
ких горах свою базу (Фраксінет), звідки здійснювала на-
біги на мешканців Альп. Однак у 70-х роках X ст. німці
прогнали сарацинів і звідти. Піратам довелося обмежити
свої апетити розбоєм у Тірренському морі та на його бе-
регах. Вони полювали на людей, яких продавали в раб-
ство, спустошували прибережні райони (особливо на Кор-
сіці й Сардінії).
Мусульманські вторгнення в Європу, справжні масш-
таби яких “залишаються однією з великих таємниць істо-
рії раннього Середньовіччя” (77. Мюссе), на відміну від
тих, що їх чинили вікінги, не відкрили нові напрями між-
народної торгівлі, навіть більше, стали на заваді традицій-
ним торговельним маршрутам. Вони призвели до зростан-
ня взаємної відчуженості християнського і мусульмансь-
кого світів (головно на релігійній основі), сіяли недовіру
й ворожість між ними.
Упродовж 899—955 рр. щонайменше 33 спустошливі
напади на Західну Європу вчинили родичі гунів і аварів —
угри (мадяри). Своїми блискавичними жорстокими
набігами вони сіяли жах на континенті, “залишили після
себе майже обезлюднені й тому необроблені землі”
(77. Мюссе). Оминули увагою вони лише Іспанію та при-
атлантичні регіони, оскільки після старань вікінгів там
уже нічого було грабувати. Вважається, що нашестя угрів
обірвали життя кожному десятому аристократові в Захід-
91
ЛЕКЦІЯ 5
ній Європі (саме цим пояснюють історики швидку зміну
тамтешнього панівного класу в IX—XI ст.). Визволив
Захід від цього кошмару імператор Оттон І, який завдав
уграм у 955 р. нищівної поразки під Лехфельдом.
Моторошні рейди угрів не принесли Європі нічого
втішного. Щоправда, вони опосередковано посприяли
зближенню з латинським Заходом окремих слов’янських
народів (передусім хорватів і чехів), однак натомість заг-
нали в домовину слов’янську державу Велика Моравія.
Не менш дошкульними були для Західної Європи нес-
подівані напади скандинавів (норвежців, датчан, шведів).
Учасників цих нападів західноєвропейці називали вікінга-
ми, на Русі — варягами (спершу варягами нарекли тор-
говців, а потім — воїнів — шукачів пригод). Що спричи-
нило ці напади, точно невідомо. Найімовірніше — аграр-
на перенаселеність північноєвропейських територій, нев-
доволення тамтешнього люду посиленням королівської
влади та природна схильність до пограбунку й пригод. У
Норвегії та Швеції королівська влада не брала прямої
участі в організації раптових воєнних експедицій, лише
використовувала їх як засіб спекатися заколотників, спря-
мувати енергію аристократів у зовнішнє, безпечніше, рус-
ло. Датські королі, навпаки, часто самі брали участь у
морських походах — ганялися за багатством, славою, при-
годами, завоюваннями. Іноді ці походи мали на меті
пошук нових ринків. “Це розмаїття [цілей і завдань] ут-
руднює будь-яке узагальнення, зводить нанівець будь-яку
класифікацію, робить ілюзорними пошуки універсальних
причин, спроможних пояснити всі аспекти цього
[міграційного] руху” (Л. Мюссе).
Об’єктом воєнної експансії вікінги обрали різні тери-
торії: шведи — балтійський напрям, угору німецькими та
руськими ріками (аж до Візантії), норвежці — Шотландію,
Ірландію, Ісландію, датчани орудували між англосаксон-
ською Англією і континентом (Фрізія, Франція, Іспанія,
Західне Середземномор’я).
Вікінги пересувалися на своїх легких, швидкохідних,
надійних суднах, що плавали під парусом і на веслах і,
завдяки своєму незначному осадку, могли запливати ріка-
ми далеко углиб континенту. Заглибившись на чужу тери-
92
Людино і природо в Середні віки. Етнодеяогрофічні процеси
торію, вікінги витягували судна на берег і далі просували-
ся спішеними чи на конях.
Під час морських походів вікінги здійснили чимало
важливих географічних відкриттів. Зокрема, в 981 р. нор-
вежці випадково натрапили на Гренландію (“Зелену зем-
лю”), близько 1000 р. досягли землі, яку вони назвали
Вінландом (“Країною вина”), тобто канадського узбереж-
жя (про їхні відвідини Північної Америки йдеться лише в
сагах, археологи цього не підтверджують).
Своїми нечуваними жорстокостями вікінги намагали-
ся залякати населення Західної Європи, зламати його во-
лю до збройного опору. І це їм значною мірою вдалося.
Лише Англія зуміла ціною відступлення датчанам у 878 р.
північно-східної частини острова (вона дістала назву Ден
ло — “Область датського права”) уникнути смертельної
небезпеки. На континенті вікінги змогли проникнути ли-
ше у внутрішні області Німеччини, королівська влада якої
зуміла дати їм відсіч.
Наприкінці X — на початку XI ст. з невідомих причин
Захід знову накрила хвиля вікінгів — датчан. Цього разу
вже дісталося й Англії. Датський король Кнут Великий за-
початкував недовговічну Датську імперію, до складу якої
увійшли, окрім Данії, Англії та Шотландії, більша части-
на Норвегії і південь Швеції. Проте нормандських герцогів
присутність датчан в Англії не влаштовувала. В 1066 р. гер-
цог Вільгельм Завойовник очолив успішний похід нор-
мандських і французьких рицарів проти англо-датської
аристократії і проголосив себе англійським королем.
Західні моря вікінги полишили після 1100 р. Внаслідок
зусиль Вільгельма Завойовника та англо-нормандських
королів вони втратили контроль над Заходом і свій висо-
кий престиж. Надалі вікінги зосередились на Балтиці, По-
меранії, Естонії, Фінляндії та на внутрішній колонізації,
їм залишилися тільки безлюдні Фарерські острови та
Ісландія, крім того, вони деякий час контролювали Мен
(до XIII ст.), Гренландію (до XV ст.), Шетландські та Орк-
нейські острови (до XVIII ст.).
Мігрували також слов’янські племена, що їх візантій-
ські автори називали “склавинами”. Упродовж двох-трьох
століть група племен з території Західної України та Біло-
93
ЛЕКЦІЯ 5
русії досягла центральних областей Європи і “вступила в
безпосередній контакт з німецькими і романськими наро-
дами та візантійським світом” (Л. Мюссе).
Третьою міграційною хвилею була монголо-татарська
навала ХПІ ст., яка суттєво відрізнялася від мусульмансь-
ких набігів. “Християни і мусульмани вважали один одно-
го смертельними ворогами й однаково ненавиділи євреїв.
Але... всі вони визнавали Біблію священною книгою, мо-
лилися одному богові, а [їхня] освічена еліта... обмінюва-
лася здобутками гуманітарних і технічних знань” (Г. Кенігс-
бергер). Монголо-татари не мали нічого спільного з хрис-
тиянськими традиціями (були язичниками, а в XIV ст.
частина їх прийняла буддизм, частина — іслам) і в Європі
вважалися чужинцями. До походу в Європу вони мешкали
між озером Байкал і Алтайськими горами. їх об’єднав на
початку ХІП ст. талановитий вождь Чінгісхан (бл. 1162—
1227), який, створивши численне, добре організоване й
дисципліноване військо і відмінну службу розвідки, по-
ширив свою владу на схід і на захід. Його сини й онуки
успішно продовжили розпочаті завоювання.
Монголо-татари напали на Європу наприкінці 30-х —
на початку 40-х років ХНІ ст. Вони спустошили землі
руських князівств, Південну Польщу, значну частину
Угорщини, знищили в Сілезії армію німецьких рицарів.
Але необхідність обрати наступника Чінгісхана змусила їх
раптово повернути на схід. Отож, Західну Європу врятував
від кошмарів монголо-татарської навали лише його ве-
личність випадок. Вона до пуття і злякатися не встигла.
Папа і монархи сподівалися, що вони зуміють навернути
ці кочові орди в християнство.
Монголо-татари “нічого не дали людству й повсюдно
залишали про себе недобру пам’ять” (Г. Кенігсбергер). Але
вони спровокували міграцію інших народів, які, своєю
чергою, розгромили колишні стародавні цивілізації.
Примітним явищем у житті середньовічного Заходу бу-
ла також внутрішня міграція XI—XV ст. У багатьох ре-
гіонах континенту демографічне зростання і низька вро-
жайність спричинили аграрну перенаселеність. Розчищен-
ня під ріллю лісових масивів, чагарників, пустищ, осу-
шення боліт і торфовищ, відвоювання у моря орних
94
Людина і природа в Середні віки. Етнодеяографічні процеси
ісмель і угідь мало зараджували справі. Тому багато людей
переселялося з сільської місцевості в міста, з густонаселе-
пих районів у малозаселені. Так, англо-нормандці осідали
в Шотландії та Ірландії, французи за Піренеями допома-
гали іспанцям освоювати території, відвойовані в арабів,
німецькі “рудокопи” добували мідь і залізо в центральній
Швеції. Найбільше ж німців переселилося в Пруссію,
Польщу, Угорщину, де відчувалася нестача робочих рук.
Іноді німці прибували у східноєвропейські країни на зап-
рошення місцевих князів, проте частіше — непрошеними
гостями. Вони витісняли й вигублювали господарів, пере-
дусім слов’ян.
Історики вважають, що міграційну природу мали та-
кож експансія засновника Священної Римської імперії
Оттона І за Ельбу та Заале (X ст.), іспанська Реконкіста
(відвоювання Іспанії в арабів), Хрестові походи (1096—
1270). шведська експансія у Східну Балтику.
Нові дослідження міграційних процесів змусили істо-
риків іншими очима подивитися на середньовічний світ.
Колишнє уявлення про нього як епоху домосідів виявило-
ся помилковим. Насправді тодішній люд був непосидю-
щим, мусив мандрувати і робив це охоче*, хоча мандри за
тодішніх умов дуже рідко були легким і безпечним занят-
тям. “Королівські екіпажі**, посланці й чиновники, ко-
мандири і солдати, рицарі, які прагнули пригод, селяни,
які шукали нових земель, торговельні каравани, групи
ремісників, каменярі, теслі, землекопи, дроворуби, сту-
денти, монахи, клірики, які залишили свої церкви й
монастирі, прості люди і розбійники, хворі на проказу,
жебраки, так звані “декласовані елементи” — всі вони
невпинно пересувалися в усіх напрямах із кінця в кінець
* Подорожі були одним із способів утечі від важкої, похмурої пов-
сякденності.
** Приклад непосидючості демонстрували (через відсутність
надійних засобів пересування) монархи, правління яких “було лише ду-
же тривалою подорожжю по власних доменах, феодах васалів, сусідніх
королівствах, а часом і країнах за межами християнського світу”
(Л/. Пастуро). Підраховано, зокрема, що англійський король Річард Ле-
вове Серце (1189—1199) із 117-ти місяців свого правління лише шість
провів в Англії, решту ж — на Кіпрі, в Палестині, у в’язницях Австрії та
Німеччини, у Франції.
95
ЛЕКЦІЯ 5
християнського світу” (М. Пастуро). Широкі можливості
для такого способу життя відкривалися через відсугність
чітко визначених внутрішніх кордонів, які не були істот-
ною перешкодою для мандрівників. Пересування людей і
товарів супроводжувалося також поширенням ідей.
“Тріада лих”. Чорна смерть
Дуже часто великі маси населення змушувала пере-
міщуватися горезвісна “тріада лих” — війни, голодомори,
епідемії. Люди рятувалися втечею в безпечні, як їм уявля-
лося, місця. І звергалися до Бога з молитвою про заступ-
ництво: “Від чуми, голоду й війни порятуй нас, Господи!”
Встановлено, зокрема, що середньовічні міста залюдню-
валися не стільки шляхом природного приросту городян,
скільки за рахунок вихідців з інших сіл і міст.
На схилку Середньовіччя —• на порозі Нового часу —
Західна Європа знала щонайменше 40 небезпечних недуг,
які називали йменнями святих (окремі недуги приписува-
ли відразу кільком святим). Це “вогонь св. Антонія”
(гангрена), недуга св. Жана чи св. Лу (епілепсія), хвороба
св. Акера чи св. Матурена (божевілля), хвороба св. Рока
чи св. Севастіяна (чума), недуга св. Фіакра (геморой), хво-
роба св. Мора чи св. Жену (подагра) тощо. Вважалося, що
недугу насилає з метою помсти чимось ображений святий.
Найстрашнішими хворобами, смертність від яких була
дуже високою, вважалися туберкульоз, сибірська виразка,
жовтуха, малярія, дизентерія, черевний тиф, венеричні
хвороби. Дошкуляли людям недокрів’я, трахома, ревма-
тизм, хвороби шкіри (особливо золотуха), паразити.
Жінки нерідко вмирали під час пологів, діти — від рахіту
та дитячих хвороб. Часто західноєвропейців уражувала за-
везена зі Сходу проказа, від якої людина не помирала,
але ставала живим трупом (прокаженому давали спеціаль-
не “вбрання св. Лазаря” й тріскачку, щоб перехожі три-
малися від нього подалі; його селили у відлюдному квар-
талі). Апогей цієї недуги припав на епоху Хрестових по-
ходів (XII—ХНІ ст.); тодішня Західна Європа буквально
96
Людина і природа в Середні віки. ЕтнодемографічнІ процеси
рясніла лепрозоріями (лікарнями для хворих на проказу),
яких лише у Франції налічувалося близько двох тисяч.
Середньовічна медицина здебільшого була безпорад-
ною не лише проти грізних недуг, а й проти легких, бо не
мала жодного уявлення про їхню природу. Майже все
тодішнє лікування зводилося до кровопускання (цю про-
цедуру виконував майстер на всі руки — цирульник), на-
кладення компресів та промивання шлунку. Своїм “ліку-
ванням” медики здебільшого шкодили здоров’ю пацієнта,
а не допомагали йому.
Як тут не згадати рядки із “Фауста” Гете:
Мій батько, чесний, скромний трудівник,
Над тайнами природи бивсь весь вік
Ретельно, ревно і невтомно,
Але якось головоломно.
У чорній кухні він сидів,
Замкнувшись із гуртом адептів,
1 там за безліччю рецептів
Чудовий еліксир варив.
З негідних речовин червоний лев вчинявся,
Що потім в літеплі з лілеєю вінчався,
А згодом їх обох ганяв огонь палкий
На шлюбне таїнство з покою у покій.
І в склянці ось, блискучіша над перли.
З’являлася цариця молода;
Такий у нас був лік; а хворі мерли й мерли,
Чи вижив хто — питать шкода,
Із цим-то варивом пекельним.
Ще гірше од чуми смертельним,
Ми гори й доли ці пройшли.
Десяткам тисяч жертв таке дання давав я,
Вони погинули...
Медикам люди не довіряли, до них за допомогою звер-
талися рідко, більше вдавалися до самолікування. При
цьому не цуралися крайніх засобів, за які церква й світ-
ська влада суворо карали. Наприклад, тяжко хвору дити-
ну заносили на покрівлю будинку, чи навіть клали її в піч,
“шоб вилікувати від лихоманки”.
Найстрашнішою недугою в Середні віки була чума,
особливо легенева й бубонна. Її поява в Середземномор’ї
зафіксована ще в середині VI ст., потім вона ще неодно-
4 Історія середніх віків,
97
ЛЕКЦІЯ 5
разово сіяла смерть у цьому регіоні. Так, у VIII ст. її за-
везли в Європу зі Сходу генуезькі моряки, але цей її візит
був відносно милосердним — наповнив почорнілими тру-
пами міста і села лише в Західній Європі. Моторошне
спустошення принесла епідемія бубонної чуми 1347—
1349 рр., яку похмуро назвали Чорною смертю. Чорна
смерть вигубила в окремих європейських країнах від
чверті до половини (в окремих містах Німеччини — до
70 %) населення. Але ця епідемія, що вселяла в людей
божевільний страх*, стала “лише прелюдією зла, хвилі яко-
го, то затихаючи, то здіймаючись знову, давали знати про
себе до кіния пізнього Середньовіччя і навіть пізніше, пе-
решкоджаючи стабілізації населення Європи” (А. Л. Яст-
ребіщька). Так, у 1363—1364 рр. лютувала Дитяча чума,
яка косила немовлят і дітей (очевидно, в дорослих Чорна
смерть виробила імунітет)**.
Чорна смерть, яка й сьогодні вважається “основним
історичним прикладом людських бід, метаморфозою не-
щастя й вельми складною медичною загадкою” (Ф. Гіс,
Д. Гіс). дуже вплинула на організацію суспільного життя
та на психологію середньовічної людини. Окремі медіє-
вісти вважають страшні 1347—1349 рр. переломними в
історії Західної Європи, “кінцем історичної епохи — тієї,
яку ми, за старою звичкою, продовжуємо називати Се-
редньовіччям” (Ж. Дюбі).
Аче чи саме Чорна смерть спричинила істотне погір-
шення демографічної ситуації в середині XIV ст.? Нещо-
давно медієвісти встановили, що в багатьох місцях іше
незадовго до цього лиха уповільнився приріст населення,
епідемія ж лише загострила цю демографічну проблему.
* Населення марно застосовувало проти чуми '‘обприскування оц-
том листів і грошей, очищувальні багатія на перехрестях доріг, дезип-
фекції одягу й помешкань з допомогою сильнодіючих розчинів і сірки та
носіння захисних масок у вигляді пташиної голови, у дзьобі якої була
речовина із сильним запахом” (Ж. Делюмо). Втікачам із заражених місце-
востей ніде не надавали притулку, їх іноді відгонили пострілами з муш-
кетів.
** Останній спалах чуми в Західній Європі мав місце в 1720 р.
(“марсельська чума”), у Східну та Південну Європу вона навідувалася
ще й у першій половині XIX ст. (в Одесу — в 1814 р., на Балкани — в
1841 р.). Але смертність від неї поступово зменшувалася.
98
Людина і природо в Середні віки. Етнодемографічні процеси
Природа компенсувала масове вимирання людей підви-
щенням народжуваності. Паризький хроніст повідомляв
(дещо перебільшуючи), що “після того, як епідемія при-
пинилася, ті чоловіки і жінки, які врятувалися, поодружу-
валися Серед жінок не було безпліддя, навпаки, пло-
дючість була понад звичайну... Народилося багато двійнят
і трійнят" (Ф. Пс, Д. Пс).
Істотно впливали на демографічну ситуацію війни, які
на середньовічному Заході були ледь не перманентними.
Підраховано, що внаслідок Великого переселення наро-
дів, арабських завоювань, набігів угорців, походів вікінгів,
нормандського завоювання Англії, Хрестових походів у
Західній Європі загинуло до третини дорослого населен-
ня, передусім чоловічого. Самознищувалися європейці і
в подальшому — також через війни, внутрішні міжусобиці
га бунти.
Проріджував людність також голод — звичний гість у
Західній Європі. Катастрофічні голодомори там припали
на VI, VIII—ЇХ ст. Голод був наслідком неврожаїв (у X—
XI ст. кожен третій-четвертий рік був неврожайним навіть
у загалом благополучній долині Рейну), пошестей на ху-
добу. Недорід спричинювали урагани, засухи, надмірні
опади, пожежі, повені, нашестя шкідників. Жахи голоду
описали середньовічні хроністи. Так, бургундський мо-
нах-історик Рауль Глабер повідомляв, що напередодні
1033 р. в Нормандії люди харчувалися коріннями дерев,
травою, нерідко ставали людоїдами, траплялося навіть,
що викопували трупи й торгували на ринку мертвечиною.
За йото словами, померлих від голоду було так багато, що
їх не встигали ховати; ті ж, хто рятувався втечею, гинули
в дорозі.
Через недоїдання люди частіше хворіли. Недоброякісне
харчування спричинювало низку жахливих епідемій, зо-
крема дизентерію, “священний (чи “диявольський”) во-
гонь” (“вогненну чуму”). У багатьох, кого вражав “священ-
ний вогонь”, гнили й відпадали руки та ноги. Від цієї хво-
роби шукали заступництва у св. Антонія, культ якого ви-
ник у Франції в останній третині XI ст., тому “священний
вогонь” називали ше “антоновим вогнем”.
99
ЛЕКЦІЯ 5
Мікродемографічні процеси.
Етнічний склад населення
Найбільше смерть косила в Середні віки найуразливі-
ші маси населення — соціальні низи міста й села. Хроніч-
не недоїдання згубно відбивалося також на їхніх нащад-
ках. Історики-демографи вважають, що в середньовічній
Європі помирала упродовж перших 10 років життя кожна
друга дитина.
Середня тривалість життя в Західній Європі ледь сяга-
ла 40—45 років для чоловіків і 35 років для жінок (як уже
зазначалося, вони надто часто помирали під час пологів).
До 50-літнього віку доживало менше чверті людей, зде-
більшого матеріально забезпечених. Навіть не всі королі
були довгожителями. Скажімо, німецький імператор От-
тон ПІ помер у 22-річному віці (його життя забрала
малярія), а його батько, Оттон II, помер, коли йому випов-
нилося 28 років (звела в могилу хвороба кишечника). Ма-
ло кому щастило дожити до появи онуків. Найдовше жи-
ли представники духовенства та королівських родин. Так,
третина тих предків французького короля Людовіка IX,
вік яких відомий, досягла 60-річного віку чи навіть перес-
тупила цей рубіж. Середній вік королів із династії Капе-
тингів сягав 56 років. Чимало теологів і богословів також
помирало в 60—70-річному віці, іноді навіть старшими*.
На демографічну ситуацію впливала й та обставина,
що майже половина чоловіків відмовлялися їсти пуд солі
сімейного щастя. Нежонатими залишалися, як правило,
воїни, монахи, робітники, науковці, а з XI ст. — і като-
лицькі священики.
Оптимальним шлюбним віком у середньовічній Захід-
ній Європі для юнака вважалися 14 років, для дівчини —
12. Дітей народжували часто, матері, яким виповнилося
22—23 роки, іноді мали їх п’ятеро і більше, тому дітород-
ний період у них закінчувався рано, до 25—30 років. Про-
те існували й регіональні варіанти шлюбної практики.
Так, в Англії XIV—XV ст. шлюби укладалися здебільшого
*Так, “антипапа” Григорій VIII помер у 87-річному віці (1137), па-
па Целестін III (1191 — 1198) — у 92-річному, а св. Гільберт (засновник
ордену гільбертинців) народився в 1083 р., а помер аж у 1189 р.
100
Людина і природа в Середні віки. Етнодеяографічні процеси
в 24—26-річному віці у містах і в 21—23-річному віці в се-
лах, причому наречена нерідко була на кілька років стар-
шою за жениха. Кожна шоста доросла англійка взагалі
ніколи не була в шлюбі.
Хоча християнська релігія та давні традиції сприяли
появі багатодітних сімей*, більшість шлюбних пар мали —
через жахливо високу дитячу смертність і часте безпліддя
жінок — не більше трьох дітей. По всій Західній Європі в
Середні віки переважала мала індивідуальна сім’я у складі
батьків та кількох неодружених дітей (в середньому до
п’яти осіб), хоча траплялися й великі патріархальні сім’ї
(батьки, одружені діти, брати з сімейними дітьми та
інші — до 40 й більше осіб). Сім’я у складі родичів і сво-
яків була пов’язана узами солідарності. Честь сім’ї стави-
лася понад усе. За образу когось із членів сім’ї чужакові
оголошували вендету (кровну помсту). Проте стосунки
між членами сім’ї не завжди були найтеплішими. Нерідко
ціти повставали проти батьків, ворогували між собою на
ґрунті суперництва (особливо брати). Негаразди в сімей-
них відносинах виникали також через прагнення синів
виокремитися (поспішали, адже середня тривалість життя
була короткою) та наявність чималої кількості позашлюб-
них дітей.
Населення середньовічної Західної Європи через висо-
ку смертність зростало дуже поволі. У V ст. воно різко
скоротилося, а з VII ст. знову почало відновлюватися. За
дуже приблизними підрахунками, до XI ст. на Британсь-
ких островах мешкало близько 2 млн чол., в Італії та
Франції — по 6 млн, на Піренейському півострові — по-
над 4 млн, у країнах Скандинавії — 1 млн, у Німеччині —
3,5 млн. На зламі І—II тисячоліть (очевидно, внаслідок
появи вотчинної системи та посилення держави, що спри-
яло поліпшенню матеріального становища людей і зміц-
ненню їхньої упевненості в завтрашньому дні) в Західній
Європі відбувся справжній демографічний вибух (деякі
медієвісти назвали його “демографічною революцією”).
Вважається, що упродовж XI—ХНІ ст. населення Західної
Європи потроїлось і близько 1200 р. досягло 60 млн чол.
* Щонайменше кожна десята дитина помирала вже на першому
місяці життя, близько третини дітей не доживало до 5-річного віку.
101
ЛЕКЦІЯ 5
Так, населення Франції тоді сягало близько 7 млн чол.,
Британських островів — майже 3 млн, Піренейського пів-
острова — 8 млн, Італії — близько 7,5 млн, Австрії й
Швейцарії — 7 млн, Угорщини — 2 млн, Візантійської
імперії — 10—12 млн. Тоді всі працювали не за страх, а за
совість на демографічний приріст, включаючи королівські
подружжя. Так, Людовік VI і Алікс Савойська, Генріх II і
Алієнора Аквітанська, Людовік VII і Бланка Кастильська
народили по восьмеро дітей.
У середині XIV ст. природа ніби схаменулася й насла-
ла на західних європейців Чорну смерть, яка разом зі
Столітньою війною (1337—1453), іншими кровопролитни-
ми війнами та соціальними вибухами їх переполовинила.
Населення Західної Європи відновилося лише на початку
XVI ст.
Отже, західноєвропейське Середньовіччя було “чим
завгодно, тільки не добою довгожителів і богатирів”
(Л. Л. Ястребицька). Надто часто й масово тодішній люд
ставав жертвою воєн, смертельних недугів і голодоморів.
Етнічний склад населення Західної Європи був у Се-
редні віки неоднорідним. Її населяли греки, романські
народності, кельти, фракійці, германці, балти, слов’яни,
угро-фіни, а також азіатські та африканські етнічні мен-
шини (араби, євреї, бербери, тюрки, левантійці та ін.). У
V—XI ст. унаслідок міграції великих мас людей відбулося
активне змішання тамтешніх племен і народностей, через
що утворилися народи з поліетнічною основою — май-
бутні нації.
Література
Бессмертньш Ю. Л. Жизнь и смерть в Средние века.
Очерки демографической истории Франиии.
Москва, 1991.
Женщина. Брак. Семья до начала Нового врсмсни
(демографические социокультурньїе аспсктьі).
Москва, 1993.
102
Людина і природа в Середні Віки. Етнодемографічні процеси
Историческая демография докапиталистических
обществ Западной Европьі. Проблеми и
исследования. Москва, 1988.
Линн Уайт-ш. Исторические корни нашого
зкологического кризиса // Глобальние проблеми
и общечеловеческие ценности / Пер. с англ.
и фр. Москва, 1990.
Мюссе Л. Варварские нашествия на Европу: Вторая
волна І Пер. с фр. Санкт-Петербург, 2001.
Средневековая Европа глазами современников
и историков: Книга для чтения: В 5-ти ч. Москва,
1995. Ч. 2.
Шевеленко А. Я. Природний фактор и европейское
общество V—X вв. // Вопр. истории. 1969. № 10.
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
СУСПІЛЬСТВО
® Суспільно-політична концепція “трьох станів"
® Духовенство ® Рицарство е Селянство
« Ускладнення соціальної структури в XIV—XV ст.
Поява дворянства « Шлюб і сім'я
Суспільно-політична концепція
“трьох станів”
Особлива структура середньовічного західноєвропей-
ського суспільства, відмінна від античної і варварської,
склалася не відразу, а впродовж кількох століть, на зламі
1—II тисячоліть. Вона постійно ускладнювалась, тому сус-
пільство пізнього Середньовіччя істотно відрізнялося від
суспільства X—XI ст.
Суспільний устрій західноєвропейського Середньо-
віччя по-різному оцінювався сучасниками. Ті, хто досяг
вершин у соціальній градації, вважали його оптимальним
і морально виправданим, соціальні ж низи в захопленні
від нього, ясна річ, не були. Проте загальне уявлення про
сам принцип дії суспільного механізму зводилось до того,
що всі суспільні верстви залежать одна від одної і мають
мирно співпрацювати. Зокрема, починаючи десь із XI ст.,
у Західній Європі з’явилася й набула поширення співзвуч-
на з індоєвропейськими архаїчними уявленнями кон-
цепція, згідно з якою нормальне суспільство неодмінно
має складатися з трьох станів: огаїогез — тих, хто молить-
ся, ЬеІІаїогез — тих, хто надає їм збройний захист, і ІаЬо-
гаїогез — тих, хто усіх їх годує, тобто селян. Гармонійне
співжиття цих суспільних станів — запорука стабільності,
спокою та процвітання країни. Так міркувала більшість
тодішніх інтелектуалів. Зокрема, єпископ Адальберон
Ланський (XI ст.) писав: “Община віруючих — єдине тіло,
але держава складається з трьох тіл, адже інший закон,
людський, розрізняє два великих стани... Один стан —
104
Суспільство
воїни, захисники... усіх без винятку, і сильних, і слабких...
Другий стан — селяни... Усім — грошима, одягом, харча-
ми — забезпечують вони увесь світ. Ніхто з вільних людей
не зміг би прожити без селян... [Але] ми бачимо, що ко-
роль і прелати самі — селяни своїх селян. Селянин годує
пана, а той запевняє, що це він годує селянина... Так дім
Божий [тобто суспільство] поділяється на три частини:
одні моляться, другі воюють, треті працюють. Для
суміжних частин не є завадою їхня відособленість: послу-
ги, якими користується одна з них, створюють умови для
праці двох інших; своєю чергою, кожна.частина піклуєть-
ся про загальне. У такий спосіб цей троїстий союз зали-
шається єдиним, завдяки чому панує законність, а люди
живуть у мирі та злагоді”.
Поява цієї концепції свідчила про те, що структура
тогочасного суспільства вже була надто складною, щоб
уявлятися бінарною, тобто поділеною лише на дві опо-
зиційні сили: багаті—бідні, знатні—прості, клірики—ми-
ряни тощо. Концепція “трьох станів”, попри її явно прок-
ламаційний характер, відображала історичні реалії. Дій-
сно, на середньовічному Заході духовенство й рицарство
були потрібні селянству не менше, ніж воно їм. Співісну-
вання трьох суспільних станів було взаємозумовленим.
Інша річ, що ці стани перебували на різних щаблях
суспільної ієрархії, отримували неоднакову винагороду за
свою працю, тому уявна соціальна гармонія в середньо-
вічному суспільстві виявилася звичайнісінькою ілюзією,
яка в XIV—XV ст., за нових життєвих реалій, розвіялася,
мов дим.
Духовенство
У концепції трифункціонального суспільного устрою
духовенству — “посередникові між Богом і людьми” —
відводилась особлива, найпрестижніша роль.
Хоча духовенство, так само як і інші суспільні стани,
було соціально розшарованим, воно все ж сприймалося як
монолітний організм на чолі з папою. Церква намагалася
виглядати в очах мирян єдиною організацією, спираючись
105
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
їм ге, що літургія (богослужіння) повсюдно здійснювалась
за єдиними канонами, єдиним церковним календарем,
однією мовою (латиною). Проте насправді ця універса-
лістська єдність церкви була скоріше уявною, ніж дій-
сною. Церковна організація вирізнялася партикуляризмом
(відцентровими тенденціями). Він, зокрема, проявлявся в
тому, що частина єпископату підтримувала королівську
владу в її політичних змаганнях з папством, частина ж.
навпаки, стояла горою за супрематію (верховенство) пап.
Непоодинокі єпископи ставали справжніми територіаль-
ними князями. Місцеві традиції зумовлювали існування
локальних форм богослужіння, що захмарювало відносини
між “національними” церквами. Свій внесок у церковний
партикуляризм робило й чернецтво, яке розпалося на ряд
орденів і більше опікувалося своєю корпорацією, аніж
єдністю церкви.
Серед духовенства не існувало соціальної рівності. Йо-
го соціальний діапазон був надто широким: від прелатів
(князів церкви), які вели свій родовід від баронських чи
навіть королівських родин, до рядових священиків — ко-
лишніх городян чи, навіть, селян. Ця соціальна градація
духовенства зумовлювалася тим, що служителі церкви ви-
ходили з усіх верств і прошарків населення. Станова
відкритість духовенства остаточно утвердилась з середини
XI ст., коли духовним особам було заборонено одружува-
тись і мати сім’ю (мовляв, сам Бог нежонатий — і нівро-
ку йому) Відтоді церковний клір міг поповнюватись ли-
ше представниками інших суспільних станів. Кліриками
ставали здебільшого молодші чи побічні сини сеньйорів,
яким духовна кар’єра була уготована заздалегідь, щоб во-
ни не претендували на свою пайку батьківського майна.
Церковну піраміду увінчував папа. Його становище бу-
ло суперечливим. З одного боку, він був світським воло-
дарем папської держави, а з іншого — живим утіленням
ідеї середньовічного універсалізму, провідником усього
католицького духовенства. Керівництво церквою папа здій-
снював за допомогою курії, члени якої називалися карди-
налами. Кардинали обирали папу і виконували відпові-
дальні адміністративні функції — були папськими легата-
ми (посланцями). Вони здійснювали папський контроль
за єпископами та архієпископами.
106
Суспільство
Як і кардинали, єпископи були князями церкви і за
своїм походженням належали до соціальної верхівки.
Згідно з церковними канонами, єпископська посада була
виборною (єпископа обирали каноніки — священики ка-
федрального собору) проте нерідко єпископів призначали
король чи великі сеньйори, які здійснювали інвеституру,
тобто вручали знаки єпископської влади — посох і кільце.
Тому єпископи здебільшого належали до васалів короля
чи територіального князя (герцога, графа). В XI ст. питан-
ня інвеститури набуло неабиякої гостроти. Римський папа
і німецький монарх повели між собою запеклу боротьбу за
те, хто з них матиме впливових єпископів за своїх васалів.
Єпископ керував єпархією за допомогою капітула,
члени якого, каноніки, походили з рицарських родин. Ка-
ноніки, які обирали єпископа, керували за його відсут-
ності єпархією. Контроль за діяльністю парафіяльних цер-
ков здійснював архідиякон — “єпископове око”. Він від-
повідав за моральний стан єпископії і був упливовою
фігурою в церковній адміністрації. Архієпископіями — ве-
ликими церковними округами, до яких належала низка
церков, — керували архієпископи (у Франції їх було вісім,
в Англії — два). Архієпископі! мали таку саму структуру,
що й єпископії.
Парафіяльні священики (нижче духовенство) поділя-
лися на два розряди. В Англії, зокрема, це були ректори
та вікарії. Ректори, які здебільшого належали до місцевої
знаті, вели незалежний спосіб життя. Вони мали в дієцезії
малий церковний бенефіцій (земельне держання), розпо-
ряджалися церковними доходами. Вікарії ж — вихідці з
селянської маси — перебували під патронажем якоїсь
установи, найчастіше — монастиря. Особисто їм дістава-
лася лише третина церковних доходів, решта — патро-
нажній установі.
Основна функція священнослужителів полягала в то-
му, щоб правити в храмі службу Божу (літургію), читати
мирянам проповіді та здійснювати таїнства (вінчання,
хрещення, сповідання, причащання тошо). Водночас світ-
ське духовенство не стояло осторонь громадського життя.
Воно повідомляло мирян церковним дзвоном про небез-
пеку, в посуху вимолювало дощ, під час епідемії молило-
107
ЛЕКЦІЇ 6—7
ся за її припинення, опікувалося просвітництвом і т. ін.,
одним словом — було “найбільш відчутним посередником
між земним і небесним світами” (Л. Л. Яспіребіщька).
Біле (світське) духовенство вело мирське життя й дот-
римувалося мирських норм поведінки. Єпископи нерідко
очолювали військові загони, а клірики захоплювалися
мисливством, хоча церква забороняла проливати кров.
Середньовічних моралістів обурювала поведінка кано-
ніків, які під час літургії нерідко поводилися вкрай нечем-
но (кидали з галереї на голови молільників недогарки
свічок, гучно сперечалися, непристойно хихикали). Па-
рафіяльні священики були у своїй масі дрімучими неука-
ми; багато хто із них учащав до шинку і наймав собі не
слуг, а прислужниць. Вони не особливо розкошували,
проте мали важливі привілеї (не служили у війську, не
платили більшості податків місцевому сеньйорові, дістава-
ли церковні бенефіції, а їхнє майно й самі вони перебува-
ли під особливим захистом тощо). Втім, ці привілеї були
пов’язані з відчутними обмеженнями: священикам забо-
ронялося вести торгівлю, одружуватися.
Отож, духовенство не було в західноєвропейському
суспільстві кастово замкнутим.
Дещо інший суспільний статус мало чернецтво, яке,
згідно з церковним каноном, мало цуратися світського
життя, бути його живим запереченням, слугувати взірцем
“небесного співжиття”.
Миряни ставали монахами з різних причин. Одні праг-
нули духовного подвижництва, інші шукали в монастирі
відради, спасіння від гніту життєвих обставин, третім по-
добався дармовий хліб*, четверті рятувалися від судової
розправи. Стало традицією посвячувати монастиреві ди-
тину, щоб вона “жила згідно з уставом... завжди дотриму-
валася правил св. Бенедикта і з вдячністю славила Госпо-
да”, точніше кажучи — не претендувала на батьківський
спадок. Монастир охоче відкривав свою браму перед
* Для тих, хто шукав “не Ісуса, а хліба куса”, чернеча обитель була,
можна сказати, ідеальним притулком. “Монастирі, засновані в різні часи
великими сеньйорами, які щедро відписували їм землю, були багаті; гам
не доводилося зі страхом очікувати голоду, і якщо якийсь монастир хотів
жити заможно, собі на втіху, він цілком міг собі це дозволити”
(£. Поньйон).
108
Суспільство
таким посвяченим, оскільки отримував за ним “посаг” —
певне майно (земельну ділянку, виноградник, млин тощо).
Західноєвропейські ченці, на відміну від візантійських,
не ставали затворниками (відлюдниками), а мешкали в
гуртожиткових монастирях, причому не в келіях, а в спаль-
нях. Монастир відгороджувала від зовнішнього світу стіна,
мирян на його територію не пускали, а перебування
монахів за межами обителі обмежувалося в часі.
В XI—ХП ст. монастир являв собою добротно збудова-
ний і раціонально організований архітектурний комплекс
(чотирикутний, трикутний, трапецієвидний, багатокут-
ний, іноді круглий у плані — залежно від ландшафту). Ос-
новними монастирськими будівлями були храм і ризниця.
Монастир мав клуапір — відкритий дворик з фонтаном чи
хрестом посередині, оточений з чотирьох боків галереями
та колонадою. Клуатр примикав до церковної споруди, з
нього можна було потрапити до трапезної (рефлекторія),
спальні для монахів і послушників (дерміторій) та уми-
вальної кімнати, до зали засідань монастирської адміні-
страції. Поблизу клуатра були розташовані скрипторій і
монастирський архів. За межами внутрішньої огорожі
лежав монастирський двір з господарськими будівлями
(пральнею, пекарнею, коморами, хлівом, конюшнями, мли-
ном, продовольчими складами тощо). Монастир будував
лікарню, будинок для пристарілих, готель для прочан,
іноді каплицю. В кожному монастирі діяла каналізаційна
система. Монастир мав зариблені водоймища, город, са-
док, два цвинтарі (для ченців і мирян), майстерні різних
ремісничих цехів. “І все це було так добре продуманим і
раціональним, що молода промисловість початку XIX ст.
не видумала нічого кращого, як розташувати свої фабри-
ки в колишніх монастирських стінах” (Л. Мулен).
“Монастирське зерцало” (XII ст.) вимагало від монаха,
щоб він, як це зробив Мельхіседек (персонаж середньо-
вічної легенди), зрікся батька-матері заради любові до Ісу-
са. Рідних йому мала замінити монастирська братія. Щоб
сгати монахом, треба було спершу з півроку побути
новіцієм (послушником), тобто пройти випробування пра-
цею та послухом (іншими словами, попрацювати на
монахів). Новіцій іще міг повернутися до мирського жит-
109
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
тя, для монаха ж монастирські ворота зачинялися на-
завжди.
Монах втрачав право на володіння родовим майном.
Він давав потрійну обітницю: жити в бідності, виявляти
послух і не одружуватися. Монастирське життя будувало-
ся в латинській (римо-католицькій) церкві на “чотирьох
стовпах” уставу, складеного в VI ст. Бенедиктом Нурсій-
ським*: відмова від власності, праця, ізоляція від світу та,
що монахам давалося найгірше, обмеження в харчуванні.
Вважалося, що завдяки своєму подвижництву монах може
устояти перед підступами диявола, навіть захистити
інших. Він спроможний впливати на смерть і потойбічну
долю душі (тому в поминальних списках саме монахам до-
ручалося молитвами рятувати душу від пекельних мук).
Світські можновладці брали монахів своїми радниками й
посередниками у складних переговорах. Монахів вважали
знавцями й охоронцями класичної культури.
Утім, усе це здебільшого було лише в ідеалі. В реаль-
ному житті чернецтво мало відповідало християнському
канонові. Воно не жило і не могло жити в бідності. Річ у
тім, що наміри жити в бідності (особливо це стосувалося
жебруючих орденів) щедро винагороджувалися сус-
пільством. Монастирі отримували прибутки не лише від
заняття землеробством чи ремеслами, хоча й у цій сфері
мали переваги над світськими господарствами (монахи
працювали краще і жили скромніше за мирян). Вони не-
минуче збагачувалися (настільки, що часом “позичали
гроші євреям”)**, адже мали цілий арсенал джерел грошо-
вих надходжень, зокрема, торгували лишками своєї про-
дукції, користувалися дармовою працею послушників, зда-
вали своє майно в оренду, брали плату за церковні послу-
ги. Миряни заповідали їм своє майно “на спасіння душі”.
Монастирям платили за звільнення королів і князів від
обітниць (скажімо, обітниці паломництва до Святої землі).
Самі вони податків не платили, проте обкладали всіляки-
* У грецькій (православній) церкві монахи керувалися уставом, що
його в IV ст. склав грецький теолог св. Василів Великий.
** Наприклад, абатству Фарфа наприкінці X ст. належало два міс-
течка, 135 сіл, понад 130 замків і фортець, сім портів, вісім соляних
рудень, понад 800 млинів, близько 700 церков.
-------310-----------
Суспільство
ми податками й поборами інших (іноді навіть євреїв та
єретиків). Активно вдавалися до прибуткового лихварства.
Однак траплялося, що за умов зростаючої економічної
конкуренції, збідніння населення в годину лихоліть ок-
ремі монастирі занепадали й потрапляли до чіпких рук
лихварів.
Багатьом ченцям не сиділося в монастирському дворі.
Монахи пиячили, об’їдалися, їхня поведінка нерідко супе-
речила не тільки “ангельській”, а й людській моралі. Не-
дарма італійський гуманіст XIV ст. Джованні Боккаччо
глузливо називав монахів “великими утішниками вдів”, а
середньовічні школярі та студенти піддавшій нищівній
критиці їхні пороки:
Посмотрите: в самом деле
честь и совесть оскудели,
правда спит, убит закон,
превратился храм в притон.
Да, не вьіразить словами,
что творится в Божьем храме,
где святейшие ханжи
совершают грабежи.
От аббата до прелата
духовенство алчет злата,
под прикрьітием сутан
обирая христиан*.
Все ж монахи “грішили” менше за мирян й упродовж
століть “були моральною елітою в очах усіх інших верств
населення” (Л. Мулен). Саме їх вважали справжніми посе-
редниками між Богом і людьми; “їхні невтомні молитви
віруючі сприймали як запоруку того, що Бог не відмовив
їм у помочі в цьому грішному світі” (Г. Кенігсбергер).
Монастирі (їх засновували здебільшого королі та інші
феодали) були опорою феодальних відносин. Але вони,
разом з тим, заперечували паразитичний спосіб життя ри-
царства. Монахи, на відміну від рицарів, своє майно не
розтринькували, а нарощували. Вони цінували гроші, бу-
ли дбайливими господарями. Монастирі здебільшого еко-
* Такі сатиричні твори “багато в чому живили той критичний
настрій щодо Римської церкви, який повною мірою відбився в Рефор-
мації (XV! ст.|” (Г. Кенігсбергер).
111
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
помічно процвітали й мали в суспільстві неабиякий авто-
ритет.
Монахи чимало зробили для розвитку землеробства.
Кількість насельників у монастирі здебільшого сягала
двох—трьох десятків, коли ж монахів ставало більше, во-
ни відпарощувалися від основної обителі й селилися в
інших місцях, де викорчовували ліс і чагарі під ріллю,
створювали пасовиська, закладали фруктові сади, виног-
радники (монахів слушно називають “батьками виноград-
ництва”), одним словом — брали участь у внутрішній
колонізації. Тому досить швидко “вся Європа вкрилася
густою мережею невеликих аграрних центрів, діяльних і
зразкових” (Л. Мулен).
Утім, монахи завжди вважали своїм основним занят-
тям моління і віддавали йому перевагу над фізичною пра-
цею*. В землі копирсалися переважно конверзи — ті, хто
оселився в монастирі, але не брав постригу, а також за-
лежні селяни та наймані робітники. Участь монахів у сіль-
ськогосподарському прогресі зводилася переважно до
керівництва виробничим процесом, причому керівництва
досить вмілого.
Монахи опікувалися не лише землеробством. Вони до-
бували вугілля, торф, мармур, свинець, сланець, гіпс, залі-
зо, золото, срібло, працювали в соляних копальнях, зай-
малися заготівлею промислової деревини та іншими лісо-
вими промислами, виробництвом цегли, будівництвом
мостів, ремонтом доріг, осушуванням боліт, ковальством,
виготовляли шпалери, папір, барвники. Вони побудували
перші “залізні млини” в Німеччині, Данії, Англії,
Південній Італії. Прагнучи звільнитися від обтяжливого
переписування рукописів, бенедиктинці, картезіанці та
цистерціанці сприяли поширенню книгодрукування. Мо-
настирі піклувалися про немічних і знедолених, утримува-
ли готелі, лікарні, аптеки, приюти, шпиталі, лепрозорії,
опікувалися солдатами, ветеранами, інвалідами, хворими
на проказу, викуповували з полону християн. “Абатство
* Упродовж Середньовіччя церковні авторитети по-різному оціню-
вали значення фізичної праці для монастирського життя. Так, св. Бене-
дикт наголошував, що монахи мають зосередитися на молінні, а не на
хліборобській праці. Цистерціанці, навпаки, вважали, що неможливо
дотримуватися бенедиктинського уставу, якщо не обробляти землю.
112
Суспільство
було найкращим притулком для немічних душ, які шука-
ли підтримки й намагалися заховатися від злої долі”
(Л. Мулен). Не гребували монахи й фінансовими опе-
раціями (засновували банки, давали позику під заставу).
Серед монахів не було рівності ані за життя, ані після
смерті. Так, на могилі простого картезіанця ставили де-
рев’яний хрест, на могилі ж абата — кам’яний.
Монахи, на відміну від темних, неосвічених рицарів,
були у своїй масі письменними й майже до кінця Середніх
віків залишалися основними носіями освіченості. Вони не
хапалися щоразу, як рицарі, за зброю, а навпаки, наполег-
ливо втілювали в життя принцип Божого миру, ініційова-
ний церквою наприкінці XII ст. Миротворча місія черне-
цтва була дуже важливою ще й тому, що королівська вла-
да виявилася неспроможною покінчити з феодальним
розбоєм і анархією.
‘‘Чернечий ідеал — ідеал Христа — мав неабияку при-
вабливість і суттєво вплинув на духовне життя феодальної
доби” (А. Л. Ястребіщька). Вплив монастирської ідеології
виявився, зокрема, в поширенні пустельництва та аске-
тизму. Вважалося, що ченці мають найбільші шанси ста-
ти святими, тобто “спастися”. Святими на християнсько-
му Заході найчастіше проголошували королів, єпископів,
абатів. Простому люду належало “спасатися” відмовою від
радощів земного життя.
Характерно, що розуміння святості не залишалося
незмінним. У XIII—XIV ст. визріла спасенна думка, що
для здобуття святості не обов’язково бути королем, єпис-
копом чи абатом. Варто лише наслідувати євангельському
ідеалу — “йти голим за голим Христом”, тобто жити в
апостольській бідності, опікуватися немічними й убогими.
Церква утвердила цей новий тип святості канонізацією
св. Франциска Ассизького та св. Домініка. На схилку Се-
редньовіччя дедалі частіше святими проголошували
містиків, мандрівних пророків, проповідників, візіонерів.
Зростав також пантеон місцевих народних культів, пере-
важно завдяки канонізації “невинних святих” — тих, хто
загинув невинним. Це певною мірою унезалежнювало ми-
рян від духовенства, а відтак послаблювало його суспільні
впливи.
113
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
Рицарство
Існує думка, що витоки середньовічного рицарства
сягають глибини тисячоліть, і його основні елементи —
екіпіровка, зброя, звичаї, навіть, почасти, мораль — скла-
лися не на Заході, а на Сході, у степовій зоні — “вітер
степів шумить у гілках дерева середньовічного рицарства”
(Ф. Кардіні).
Формування рицарського стану в Західній Європі за-
початкувала бенефіційна реформа Карла Мартелла. Однак
завершився цей процес лише у XII ст., коли склалася
монополія феодалів на військову справу і на зміну селян-
ському ополченню прийшли кінні загони важкоозброєних
професійних воїнів — рицарів.
Основою захисного спорядження кіннотника-рицаря
була сплетена зі стальних кілець кольчуга, яку одягали по-
верх стьобаної сорочки. Кольчуга була зручною для носін-
ня, проте в XIV ст., з появою вогнепальної зброї, її замі-
нив суцільний обладунок із лат, що надійніше захищав
тіло. Голову воїна покривав капюшон, поверх якого надя-
гали шолом. Рицар мав також щит, зазвичай прикраше-
ний родовим рицарським гербом.
Основною наступальною зброєю рицаря був спис, дов-
жина якого часом сягала 4,5 м. Довжелезний спис увій-
шов в ужиток після того, як кінську збрую доповнили
стремена, що надавали опору вершникові, необхідну для
завдання удару. Списом вибивали ворога з сідла, після
чого той уже не міг самотужки підвестись під тягарем
обладунку. Бився рицар також довгим мечем, що мав до-
рогу, оздоблену коштовним камінням рукоятку, напів-
круглий набалдашник і хрестовину. Рицарський меч нага-
дував своєю формою видовжений хрест — символ Ісуса
Христа. Про меч у Середні віки складали легенди, на
ньому рицар давав клятву. Історики й досі сперечаються:
чого було більше в цій клятві — “язичеського варварства,
чи християнства”?
Щоб підтримувати свою фізичну форму, рицарі у мир-
ний час полюбляли полювання, причому на птахів полю-
вали з яструбом, оскільки лук вони вважали плебейською
зброєю. У другій половині XI ст. відбулися перші ри-
114
Суспільство
царські турніри — імітація справжніх боїв. Турніри ор-
ганізовували король та барони, на них прибували рицарі з
найвіддаленіших куточків Європи. Особливо охоче брали
участь у цих змаганнях молоді рицарі, адже перемога на
турнірі приносила не лише славу, а й матеріальний зиск
(бойовий кінь, зброя та обладунок переможеного дістава-
лися переможцеві, до того ж переможений мав заплатити
за себе викуп). Хоча рицарі ще не пройнялися духом на-
живи (рицарська мораль зневажала наживу та гроші), все
ж саме меркантильність змушувала багатьох рицарів бра-
ти участь у небезпечному турнірному двобої, окремі ж ри-
царі взагалі перетворили турніри на засіб збагачення.
Поступово одиночні та групові турніри стали самоціллю.
На них відпрацьовувалися й удосконалювалися прийоми
ведення рицарського бою.
Рідко який турнір обходився без людських жертв. То-
му церква вважала їх злом, закликала рицарів, якщо в них
чешуться руки до бійки, проливати кров за “богоугодну
справу” — брати участь у Хрестових походах. Однак пок-
ласти край турнірам церква не змогла.
Основним заняттям рицарства була війна. Чимало
мандрівних рицарів без вагання полишали рідну оселю,
щоб за тридев’ять земель зажити слави й багатства (зви-
чайно, якщо не вдавалося затіяти збройну сутичку вдо-
ма). Війну рицарі вважали нормальним явищем, адже во-
на збагачувала тих, хто залишався живим. Кровопролиття
та розгул насильства рицарів не бентежили. “Немає війни
без пожеж і кровопролиття”, — спокійно заявляв у ХП ст.
поет-рицар Бертран де Борн. До кінця X ст. рицарі навіть
уважали війну корисною для держави, адже вона збагачу-
вала її та додавала престижу. Завершення війни і встанов-
лення миру приносили рицарям, цим “живим утіленням
війни” (Б. Поньйон), самі лише неприємності: “Страх пе-
ред зневагою, з якою тепер ставитимуться до них магна-
ти, що більше не відчуватимуть у них потреби; вимоги
лихварів; вайлуватий робочий кінь замість вкритого піною
скакуна, залізні остроги замість острог золотих — одне
слово, криза економічна й криза престижу” (Л/. Блок).
На початку XI ст. рицарі змушені були переглянути
своє ставлення до війни, адже церква назвала її гріхом, а
115 —
лі кип і. /
і церквою доводилось рахуватися. Однак церковна докт-
рина війни і миру не була пацифістською. Церква цілком
мирилася з тими кровопролиттями, які здійснювалися “в
ім’я в’ящої слави Господа”, тобто сприяли поширенню її
впливів. Питання війни і миру мав вирішувати король,
проте він часто не справлявся з цим завданням, тому
церква сама взялася підтримувати мир. Вона висунула й
обстоювала ідею Божого миру, згідно з якою воєнні дії
припинялися на певний строк, щоб бійці могли помоли-
тися й охолонути. Церковні собори прирівнювали рицарів
до єретиків, звинувачували їх у масових пограбуваннях і
блюзнірствах.
Рицарі-феодали проживали за межами міста, в похму-
рих замках, побудованих з метою “захистити себе й пану-
вати над іншими” (Л/. Блок). Проте далеко не всі рицарі
мали власний замок: “Глибокі відмінності у статках, мо-
гутності, а отже й престижі вибудували в їхньому середо-
вищі справжню ієрархію” (М. Блок). Прості рицарі — а це
здебільшого були за походженням міністеріали, тобто до-
машні слуги короля чи барона, зведені в рицарський стан
за якісь заслуги, — про свій замок могли лише мріяти. З
початку ХП1 ст. більшість із них заборгували сеньйорам,
церкві, міському патриціату й навіть селянській верхівці і
мусили продавати їм частину своїх земель. Загалом же і
великі рицарі (шателени — власники замків, барони, те-
риторіальні князі), і рицарська біднота вважалися єдиною
спільнотою, вступ до неї обставлявся виконанням особли-
вої церемонії — рицарської посвяти.
До посвяти майбутнього рицаря готували з дитячого
віку. Претендент на рицарство спершу відбував семирічне
випробування — був слугою та зброєносцем у якогось по-
важного рицаря. Сама церемонія посвяти здійснювалась
вельми урочисто. Спершу вона була язичницькою, але по-
ступово набула християнських рис. Напередодні посвяти
юнак цілу ніч молився у каплиці, а вранці клав свою
зброю на олтар і посвячував її Богу, потім вислуховував
месу і причащався. Лише після цього сеньйор чи єпископ
здійснювали над ним основний елемент посвяти — опоя-
сували юнака мечем. Новопосвячений рицар ставав васа-
лом свого сеньйора. Отож васальна система, надаючи
116
Суспільство
солідарності рицарів сімейно-кланового забарвлення, кон-
солідувала панівний клас.
Починаючи з XI ст., рицарське майно передавалося у
спадок, як правило, лише старшому синові. Щоб воно не
розпорошувалося, у багатьох рицарських родинах обмежу-
валися шлюби молодших синів (їх або запроторювали в
монастир, або примушували жити нежонатими у замку
старшого брата). Благородні, але убогі молодші та побічні
сини рицарів зумовлювали “рухливість, кипіння та агре-
сивність” (Ж. Дюбі) рицарської аристократії Середньо-
віччя.
Молодші сини й племінники залишали дім, щоб під-
шукати собі рицаря-опікуна, який навчив би їх військово-
му ремеслу. Вони сподівалися отримати від нього “най-
цінніший подарунок — дружину та землю для облашту-
вання” {Ж. Дюбі). Від таких претендентів на рицарську
посвяту рицарі-ветерани мали не лише військову підтрим-
ку та запоруку престижу, а й головний біль, оскільки вони
з молодим азартом рвалися в бій та грабіжницькі експе-
диції. Втім, система рицарського учнівства допомагала
феодалам тримати в покорі селян — ще більш неприбор-
кану силу, аніж рицарська стихія, певною мірою стриму-
вана родовою дисципліною.
Поява вогнепальної зброї та найманого війська підпи-
сала в XIV—XV ст. смертний вирок рицарству як військо-
вому стану. Рицарство відчувало небезпеку, яку ніс йому
технічний прогрес, і зненавиділо “вогненні труби” — вог-
непальну зброю:
Несчастньїй вони, брось копье,
Брось меч, и шлем, и латьі,
И на плечо бери ружье
Иль карабин проклятьій.
Я знаю, без ружья в борьбе,
В войне с врагом кровавой
Не вьіждать радость, и тебе
Не увенчаться славой.
Созданье адское. С тех пор,
Как стало тьі известно,
Война не славу, а позор
Разносит повсеместно.
Теперь уж не цвести в боях
117
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
Воєнному искусству;
Не жить у воинов в сердцах
Возвьішенному чувству;
Теперь ни доблести в войне,
Ни мужества не видно;
В ней торжествуют наравне
Герой и трус бесстьідньїй.
Рицарі, єдиним фахом яких був воєнний розбій, муси-
ли змінити свій спосіб життя, причому багато хто з них
став розбійником, викликавши зневагу і ненависть до се-
бе з боку всіх суспільних верств, передусім селян. Проте,
хоч як це парадоксально, рицарський спосіб життя збе-
рігся без самого рицарства. Його запозичили королів-
ський двір і міський патриціат. Утім за умов занепаду
рицарства цей спосіб життя став простою формальністю,
лише етикетом. Виявився невмирущим також рицарський
ідеал, засвідчивши ностальї ію в суспільстві за рицарською
традицією. Поклала край цій традиції лише настояна на
масонській ідеології Французька революція кінця XVIII ст.
Якими ж були рицарська мораль і рицарський ідеал,
що супроводжували формування рицарського стану?
Ідеальний рицар — вродливий і симпатичний, про що
свідчило передусім його дороге вбрання. Рицар мав бути
фізично сильним, адже йому доводилось носити на собі
важелезний обладунок. Утім, значення фізичної сили з
розвитком техніки поступово зменшувалося. Рицареві
необхідно було прославитись, з цією метою він у короткі
періоди між війнами вів мандрівне життя, вступав у двобої
з іншими рицарями*, полював. Рицарська честь дозволя-
ла вступати в поєдинок лише з рівним за соціальним ста-
тусом. Вершиною ганьби в рицарському середовищі вва-
жався прояв боягузтва. Щоб його ніхто не назвав легкоду-
хим, рицар часом наражався на смертельну небезпеку і
прирікав на загибель своїх дружинників (згадаємо епічно-
го Роланда, який до останнього подиху не викликав
підмогу, щоб його не запідозрили у боягузтві) Рицарям
належало виявляти корпоративну солідарність. Під час
* Завдяки рицарським турнірам не лише відточувалося військове
мистецтво, а й “знаходив вихід надлишок агресивності в рицарства”
(Ж. Дюбі).
118
Суспільство
Столітньої війни (1337—1453) неодноразово траплялося,
що хворі на дизентерію англійські рицарі йшли лікувати-
ся до французів, з якими, одужавши, знову билися на
смерть. Неодмінною рисою “справжнього” рицаря була
демонстративна щедрість. Рицарська мораль вимагала “не
торгуючись, віддавати кожному те, що попросять”. Рицар
вважав за краще піти з торбою по світу, аніж набути ре-
путації скнари. Трубадур Альбер де Маласпіна пишався
тим, що грабував лише задля того, щоб пороздавати на-
грабоване іншим. Щоб проявити щедрість, рицарі ор-
ганізовували бенкети, свята, турніри.
Рицар мав тримати слово, виконувати свої зобов’язан-
ня по відношенню до колег. Зберігся переказ про групу
рицарів, які дали обітницю не відступати на полі бою далі
певної відстані й, дотримуючись її, всі наклали головою.
У бою рицаря прикрашала не стільки хоробрість, скільки
“благородна поведінка”. Вважалося ганьбою напасти на
ворога ззаду чи на неозброєного, вершникові — на пішо-
го, молодому — на пристарілого тощо. Одним словом, ри-
цар мав наслідувати ідеалізований образ Александра Ма-
кедонського чи героя середньовічних легенд — короля
Артура.
Рицареві доводилось повсякчас засвідчувати свою від-
даність сеньйорові та членам його родини. Особливо ста-
ранно, нерідко аж занадто, він опікувався дружиною сво-
го сеньйора. У нього були зобов’язання не лише перед
сеньйором, а й перед тим, хто висвятив його в рицарі,
перед сиротами та вдовами і, зрозуміло, перед церквою.
Рицареві годилося зневажати фізичну працю, а заодно
й тих, кому випало бути хліборобом. Пишаючись своїми
привілеями, він зверхньо ставився до тих, хто їх не мав.
Скажімо, трубадур Бертран де Борн буквально плював в
обличчя своїм годувальникам-селянам: “Мужики, что зльї
и груби, / на дворянство точат зубьц / только нишими
мне любьі. / Любо видеть мне народ / голодающим, раз-
детьім, / страждущим, необогретьім...”
Найпершим своїм обов’язком рицар вважав закохати-
ся до безтями у реальну (або вигадану) даму. Не піддати-
ся чарам вродливої жінки — значить укрити себе ганьбою.
Але при цьому рицар мав залишатися однолюбом. У ри-
------- 119 --------
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
царському середовищі склався справжній культ жінки,
безмежно далекий від її реального суспільного та сімейно-
го становища. Історики по-різному тлумачать його появу.
На думку одних, цей культ став наслідком поширення на
жінку феодального обов’язку зберігати вірність сеньйо-
рові. Інші вважають, що про це подбали самі жінки, які за
умов частої відсутності своїх чоловіків "узурпували належ-
ну тим від васалів вірну службу”. Треті впевнені, що твор-
цями цього культу були мандрівні поети-співці менест-
релі, які за часів воєнного лихоліття бродили від замку до
замку, щоб утішати самотніх жінок, не дати їм змарніти
від нудьги та відсутності чоловічої ласки. Четверті вбача-
ють в куртуазному ставленні рицарів до жінки спосіб
власного самоусвідомлення: "Не кохати так, як кохає
простолюд, хіба це не означає відчути себе іншим?”
(М. Блок). П’яті переконані, що спрацьовували всі ці чин-
ники, а також вплив на чутливе жіноче серце любовного
листування між черницями і ченцями, арабської лірики,
яка витончено оспівувала кохання й жіночість, римської
культурної спадщини (скажімо, твору Овідія "Мистецтво
кохання”).
Звичайно, ідеальний рицар існував лише в куртуазній
(двірцевій) літературі. Реальний рицар здебільшого був
безмежно далеким від ідеалу. Скажімо, ломбардське фео-
дальне право (ХП—ХШ ст.) розглядало кричущі випадки
рицарського віроломства: полишення напризволяще по-
раненого сеньйора на полі бою, перелюбство з його дру-
жиною чи наложницею, згвалтування близької родички
сеньйора тощо.
Загалом же, рицарська мораль була корисливою: “Во-
ювали здебільшого лише за свої матеріальні інтереси, за
здобич, за захоплення земель чи одержання їх як винаго-
роди від більшого сеньйора... Вони любили війну, адже
було більше тих, хто на ній наживався, аніж тих, хто нак-
лав головою” (Е. Поньйон).
Рицарі чинили злочини проти моралі з легким серцем.
Небесної кари вони не особливо боялися, адже церква за-
любки прощала їхні гріхи, бо використовувала рицарство
у своїх інтересах. Гріхи, зрештою, можна було замолити в
монастирі, того ж, хто вважав таку покуту занадто обтяж-
120
Суспільство
ливою, спасали від пекельних мук ще простішим спосо-
бом — ховали у чернечій рясі.
Подвійна рицарська мораль засуджувалася духовен-
ством, городянами, селянами і частиною самих рицарів.
Багатьох із них (небезпідставно!) звинувачували в жадіб-
ності, в пограбуванні подорожніх, навіть церков, у нехту-
ванні елементарною етикою, у віроломстві, розбещеності,
грубому ставленні до жінок, у порушенні правил поєдин-
ку, здирництві, егоїзмі, у перетворенні турнірів на засіб
наживи, у дрімучому неуцтві (інтелектуалів серед рицар-
ства справді було малувато), часом у боягузтві.
Охочих стати рицарем за часів Середньовіччя не бра-
кувало: надто привабливими для молодих людей здавали-
ся рицарські привілеї, увесь антураж! До майбутніх под-
вигів вони готувалися довго й ретельно. Німецький поет
XII—XIII ст. Гартман фон Ауе наводив приказку каро-
лінзької доби: “Той, хто до дванадцятирічного віку зали-
шається у школі, не їздить верхи, годиться лише у свяще-
ники”.
Проте, щоб стати рицарем, необхідно було не лише
опанувати військове ремесло і купити феод, а й самому
бути сином чи онуком рицаря (у Франції ця вимога з’яви-
лася у XIII ст.). У такий спосіб спадкове рицарство нама-
галося не допустити у своє середовише скоробагатьків —
честолюбних купецьких синів. Та всі намагання потом-
ственого рицарства самоізолюватися виявилися марними:
з XIII ст. королівська адміністрація вже направо-наліво
роздавала “дарчі грамоти шляхетського стану”, як винаго-
роду за сумлінну службу, більше того — ще й приторгову-
вала ними. Становий егоїзм рицарів лише породив у
XIV ст. спалах ненависті до них у суспільстві (Жакерія —
“бунт нешляхетних проти шляхетних”).
Селянство
Основну масу середньовічного люду становили селяни,
які за своїм економічним становищем, правовим стату-
сом, розміром і формами феодальних повинностей, рів-
нем особистої залежності поділялися на кілька груп.
121
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
Феодально-залежне селянство з’явилося не відразу.
Воно формувалося упродовж раннього Середньовіччя, до-
поки раби і колони не перетворилися на селян, а селяни
втратили тією чи іншою мірою економічну, а нерідко й
особисту незалежність. Ці зміни в системі суспільних
відносин були продиктовані передусім економічною
доцільністю. Так, рабська праця стала невигідною для
землевласника вже тому, що раби працювали на сезонних
роботах, а годувати й одягати їх доводилося цілий рік.
Поміщик мав більший зиск від того, що наділяв раба зем-
лею, а за це вимагав від нього праці у своєму господарстві
Селянин віддавався під захист сильнішого й потрапляв,
таким чином, у залежність від нього не лише заради про-
текції, а й щоб дістати матеріальну підтримку: в Середні
віки “справжнім володарем вважали лише такого, який
дає” (А/. Блок).
У господарському відношенні феодально-залежні се-
ляни поділялися на дві групи:
• селяни, які мали власний дім і земельний наділ, мог-
ли жити там, де їм заманеться, навіть переселятися
до іншої сеньйорії, тобто були самостійними госпо-
дарями;
• челядники, які не мали свого господарства, жили в
панській садибі й були дворовими слугами.
Селяни зрослися зі своїми наділами, не мислили без
них свого існування. До наділу їх додатково прив’язувало
феодальне право, покликане забезпечити феодала робо-
чою силою. При цьому селяни залишалися загалом само-
стійними господарями, адже вони мали землю, робочу
худобу, сільськогосподарський реманент і віддавали фео-
далові лише частину плодів своєї праці.
Економічне становище селян було неоднаковим. У
Західній Європі кількісно переважало середнє селянство,
спроможне прогодувати як себе, так і свого сеньйора.
Існувала ще й селянська верхівка, а також сільська бідно-
та, яка не завжди могла прожити зі свого наділу й тому
нерідко наймитувала. Різним був також правовий статус
селян. Деякі з них залежали від феодала майже сим-
волічно. Вони лише підлягали вотчинному судові та при-
носили своєму сеньйорові незначну данину (скажімо,
122
Суспільство
каплуна на свято). Інші ж перебували в особистій залеж-
ності від феодала — не могли полишити його, видати без
його дозволу заміж свою доньку, продати свій наділ тощо.
По відношенню до них феодали користувалися правом
“мертвої руки” — привласнювали їхнє виморочне майно
(дозволяли дітям покійного успадкувати це майно лише за
певну плату). Однак продати, побити чи, тим паче, убити
свого селянина сеньйор права не мав.
Найобтяжливішою формою феодальних повинностей
була панщина. Її розмір — кілька панщинних днів на тиж-
день — здебільшого залежав від розміру земельного на-
ділу. Селяни своєю працею на панській ниві ніби розпла-
чувалися за надану їм можливість користуватися наділом.
Особливо скрутною для них була панщина у дні нагаль-
них сільськогосподарських робіт, коли доводилося розри-
ватися між панським ланом і своїм полем.
Обтяжливими для селян були й баналітети (“дрібнич-
ки”) — обов’язок користуватися за монопольно високу
плату панським реманентом або ж млином, панською
піччю для випічки хліба чи, скажімо, давильнею для ви-
нограду тощо.
Пригнічувала селян також їхня судова залежність від
феодала. Королівські суди були закритими для селян, су-
дити їх, навіть засуджувати до страти, міг лише пан. Вот-
чинний суд допомагав феодалові тримати селян у покорі,
а високі судові штрафи приносили йому чималий зиск.
Залежність селянина від феодала, в тому числі й осо-
биста, трактувалася як установлена Богом розплата за
гріхопадіння, тобто вважалася виправданою. Рівність селян
з іншими суспільними класами і станами визнавалася ли-
ше в релігійній сфері, соціальної ж рівності не було.
Селяни у своїй основній масі мешкали в невеликих се-
лах. Територія села складалася з трьох частин: місця по-
селення, орних земель та альменди — угідь, що перебува-
ли у спільному користуванні (ліси, водоймища, луки, пус-
тища). Місце поселення складалося з дворів, сільського
майдану та криниці. На селянському дворі розміщувалися
будинок, з прилеглими господарськими прибудовами, са-
док, виноградник, невеликий город, засіяний льоном чи
коноплею. Селянин, як уже зазначалося, був самостійним
— 123
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
господарем, у його господарські справи ніхто не втручав-
ся, аби він лише справно відбував феодальні повинності.
Майнової рівності на селі, звичайно, не було. Там вер-
ховодила невелика група заможних селян, які мали більші
наділи й обіймали (нерідко примусово) різні посади у вот-
чинній адміністрації. Феодали були заінтересовані в тому,
щоб у їхніх маєтках бодай частина селянських господарств
міцно стояла на ногах (такі господарства мали стабільний
доход, на них можна було опертися у непростих стосунках
з сільською громадою). Тому феодали надавали таким гос-
подарствам усіляку підтримку, привілеї. Проте на селі
кількісно переважали середні господарства та бідняцькі
двори. При цьому сільська верхівка не складалася з самих
лише вілланів, а низи — із сервів. “Повсюдно траплялися
зубожілі віллани й хоч якоюсь мірою заможні серви”
(М. Пас туро).
Дуже багато важила в господарському житті селян аль-
менда — постачальник палива, будівельного матеріалу,
корму для худоби (передусім для свиней). Користувалася
нею вся громада. Однак починаючи з ХШ ст., коли вна-
слідок зростання народонаселення та вирубки лісів аль-
менда стала замалою, щоб задовольнити потреби всіх се-
лян, за неї на селі розпочалася гостра боротьба. Спершу
між сільською верхівкою і біднотою, а згодом — між усіма
сільськими жителями та новоприбульцями, які викорчо-
вували ліси.
Упродовж усього Середньовіччя селянське господар-
ство залишалося натуральним. Усе ж з IX—X ст. селянські
господарства, навіть невеликі, дедалі активніше втягува-
лись у торговельно-ринкові відносини. До цього їх спону-
кала фінансова скрута. Селянам нерідко доводилось збу-
вати не тільки лишки своєї продукції, а й частину не-
обхідного продукту. Зв’язок із ринком сприяв розвиткові
сільських промислів.
Селянський побут, як і відносини між селянами і фео-
далом, до XIV ст. залишався в цілому патріархальним. До-
поки феодал вів натуральне (споживаюче) господарство,
не зорієнтоване на ринок, його задовольняли традиційні
повинності селян. Останні також не вважали себе скривд-
женими, адже вони, як правило, отримували за свої пос-
124
Суспільство
луги щедре пригощання. Сеньйор і селяни не могли
обійтися один без одного, проте у стосунках між ними
патріархальність поступово щезала. Це було викликано
кількома обставинами. По-перше, у феодала з появою
міст зростала потреба у грошах, яку він міг задовольнити
лише за рахунок селянської праці. Тому феодал почав
утискувати селян, обкладати їх додатковими поборами.
По-друге, від військового розбою феодалів найбільше
діставалося селянам, адже сеньори, щоб розорити свого
недруга, нищили майно його підданих, а то й вигублюва-
ли їх. Церква, яка зазнавала матеріальних збитків через
феодальні чвари (з розорених селян що візьмеш?), нама-
галася вгамувати розбишак — проголошувала Божий мир.
Так, у 1023 р. єпископ Бовезійський зажадав від сеньйорів
такої промовистої клятви: “Я не заберу ані вола, ані ко-
рови, ніякої іншої худоби; я не захоплюватиму в полон ані
селян, ані селянок, ані купців; я не забиратиму в них гро-
шей і не примушуватиму їх викуповувати себе з полону. Я
не захочу, щоб вони втрачали своє майно через війну їхніх
сеньйорів, я не катуватиму їх, щоб забрати в них продук-
ти харчування. Я не захоплюватиму в них на пасовиськах
ані коней, ані кобил, ані лошаків. Я не розорюватиму й не
спалюватиму їхні будинки; не забиратиму в них виноград
і не стану під приводом війни знищувати виноградники.
Я не руйнуватиму млини й не крастиму у млині муку,
якщо лише це не буде на моїй землі, я не вимагатиму
постою...”
На зламі XIII ст. в Західній Європі відчувалася аграр-
на перенаселеність, шо, ясна річ, відбилося на становищі
селян. Найгірші зміни в умови їхнього життя внесла та-
кож епідемія чуми. Загибель маси селян і поява вільних
земель викликали падіння цін на продукти харчування та
нестачу робочих рук, а відтак — подорожчання хлібо-
робської праці. Селяни переселялися в інші сеньйорії, де
були Легшими феодальні повинності. Багатьом землевлас-
никам не залишалося нічого іншого, як здавати доме-
ніальну землю в оренду чи в обробіток за частку врожаю.
До цього їх спонукав і бурхливий розвиток товарно-гро-
шових відносин. Феодали переводили селян із панщини
на грошовий оброк (комутація ренти). Наприкінці XIV —
на початку XV ст. трудові повинності в сеньйоріях зник-
125
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
ли, а з ними відійшов у минуле і статус кріпосної залеж-
ності. Колишні кріпаки стали держателями спадкових чи,
принаймні, довгострокових земельних ділянок. Жити се-
лянам стало трохи краще, тому цей період часом назива-
ють “золотим віком” селян і сільських робітників.
Разом з тим наслідком феодальних воєн і чвар стало
розчарування селян у своїх “захисниках”. Для багатьох
селян процес розкріпачення здавався надто повільним.
Тому між селянами і феодалами виросла стіна відчуже-
ності. За доби пізнього Середньовіччя Західна Європа
кровоточила грізними селянськими бунтами і повстання-
ми, які “залишалися невід’ємною рисою європейської
історії” (Г. Кенігсбергер). Проте селяни у кращому випад-
ку добивалися лише часткових і нетривалих успіхів. Фео-
дали, спираючись на релігійні традиції, авторитет права,
військову силу, зуміли відстояти свої позиції.
Важливу роль у середньовічній Європі відігравала сіль-
ська община (громада). В її розпорядженні перебувала
альменда. Община вирішувала її долю й забезпечувала
кожному господареві право на користування нею. Об-
щинникам лише заборонялося використовувати ліс, луки,
водоймища тощо з метою наживи (їх не можна було про-
давати). Община підтримувала мир на своїй території, ор-
ганізовувала захист від нападників, чинила благодійність,
опікувалася церквою й каплицею, оберігала побутові та
культурні традиції. На общинній землі застосовувалася
примусова сівозміна, тобто кожна родина мала засівати
свій лан одним сортом насіння, обробляти землю й зби-
рати врожай одночасно з іншими господарями, в один і
той же час відкривати поле для випасу худоби. До цього
спонукало черезсмужжя селянських наділів. Общинне зі-
брання вирішувало земельні суперечки між селянами, ка-
рало за дрібні провини тощо.
Автономність сільських общин була різною В окремих
середземноморських регіонах села були самоуправними
комунами, в інших же — підпорядковувалися сеньйорові
та його адміністрації. Намагаючись спонукати общину
старанніше виконувати феодальні повинності, сеньйори
пов’язали селян круговою порукою. Утім, селянська гро-
мада могла краще постояти за себе, вчинити оргапізова-
126
Суспільство
ний опір домаганням сеньйора, зловживанням його адмі-
ністрації.
У пізньосередньовічній общині не існувало ані майно-
вої, ані соціальної рівності. В ній верховодила общинна
верхівка, яка наживалася на праці зубожілих односельців.
Траплялося, що заможні селяни навіть ставали дрібними
дворянами (шляхом придбання майна, вдалого шлюбу,
надання послуг королю чи великому сеньйорові тощо).
Селянська родина, над якою дамокловим мечем висіла
загроза голоду, вела багатогалузеве господарство, поєдну-
ючи вирощування традиційних сільськогосподарських
культур з домашніми промислами. У ній роботи вистача-
ло для всіх — не сиділи без діла ні старі, ні малі.
Селяни тяжко працювали, і лише короткі проміжки
часу між сезонними роботами могли присвятити своєму
дозвіллю. Вони влаштовували буйні народні свята з бен-
кетами і випивками, танцями та ігрищами. У селянсько-
му побуті найкраще збереглися архаїчні — дохристи-
янські — вірування га звичаї, а християнству надавалося
народне тлумачення, що викликало гнів церкви та світсь-
кої влади.
Ускладнення соціальної структури в XIV—XV ст.
Поява дворянства
У процесі урбанізації структура суспільства ускладню-
валась. З’явилися нові суспільні верстви й прошарки: ре-
місники, купці, фінансисти, люди розумової праці тощо.
Утворилося бюргерство — міський стан, який відігравав
дедалі більшу суспільну роль. Відповідно ставали багато-
граннішими зв’язки між різними суспільними групами.
У XIV—XV ст. рицарство поступово замінювалося дво-
рянством, чому посприяло зміцнення монархії. При цьому
королівська влада, хоча й підтримувала дворянство, спира-
лася на нього, все ж намагалася не допустити його полі-
тичної самостійності, тримала під своїм контролем.
У європейських країнах дворян називали по-різному: в
Англії лордами, у Франції нобілями, в Італії сеньйорами, в
Іспанії ідальго чи кабальєро, в Німеччині адель, у Польщі
127
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
шляхтою. Дворянами ставали виші королівські чиновни-
ки, вчені-юристи, воїни-васали, тобто феодали, які мали
однакові спадкові привілеї, дотримувалися особливого
стилю життя, що відрізнявся від рицарського. Найваж-
ливішими спадковими привілеями, завдяки яким “благо-
родне” дворянство відрізнялося від обивателів, були зе-
мельна монополія (лише дворянин міг бути земельним
власником) та право носити зброю. Склалися й інші дво-
рянські привілеї. Так, у Франції лише дворянин міг носи-
ти шпагу, обладунок, перуку, оздоблене золотом шовкове
вбрання, займатися мисливством, мати свій герб, увінча-
ний шоломом. Французькі дворяни мали свої імена й ти-
тули. До них зверталися по-особливому, перехожі посту-
палися їм дорогою. Французькі дворяни мали свій стано-
вий суд; за карний злочин їм “благородно” стинали голо-
ви, а не “ганебно” били батогом чи посилали на шибени-
цю. Лише дворяни володіли ф’єфом і не платили податків
(вважалося, шо вони сплачують податок своєю кров’ю на
полі бою), могли обіймати почесні — двірцеві та військо-
ві — посади.
У більшості західноєвропейських країн дворянство
було передусім військовим станом, попри всі зміни у вій-
ськовій справі. Принаймні, майже виключно з дворян фор-
мувався офіцерський корпус і кавалерія. Коли обставини
складалися так, що військова функція дворян слабшала,
податне населення відразу ж звинувачувало їх у парази-
тичному способі життя і вважало їхні привілеї несправед-
ливими.
Для дворян обов’язковою була знатність походження,
тому, складаючи свою генеалогію, здебільшого фантас-
тичну, вони виставляли себе нащадками Брута, Енея, кот-
рогось із синів Ноя, часом Адама та Єви. У Франції на-
прикінці Середніх віків атрибутом справжнього дворяни-
на була честь — риса, яку належало цінувати більше, аніж
саме життя. Жоден дворянин не “принижував” себе фі-
зичною працею, промисловістю, торгівлею чи іншим “га-
небним” для “благородної крові” ремеслом, адже за це
позбавляли дворянства.
Існували суттєві регіональні відмінності у становищі
дворян. Так, в Англії та деяких італійських державах дво-
128
Суспільство
ряни, немов прості обивателі, платили податок, тобто бу-
ли позбавлені одного з найважливіших дворянських при-
вілеїв. Там кожен землевласник мав право, й навіть був
зобов’язаний, прийняти рицарську посвяту.
Як правило, у дворянський стан зводив монарх, нерід-
ко — за винагороду. В Англії цим опікувалася також спе-
ціальна комісія — герольдія. “Благородними” ставали
також завдяки успадкуванню дворянського статусу, при-
чому він успадковувався за чоловіком, а не за жінкою.
Дворянського статусу можна було позбутися. Найчас-
тіше втрачав його той, хто займався “недворянською”
справою, або ж чимось іншим заплямував дворянську
честь. Так, наприкінці XIII ст. французький король Фі
ліпи IV Красивий позбавив дворянських прав тих, хто
займався торгівлею.
Дворянство не було соціально однорідним. Воно скла-
далося з нобілітету (вищої аристократії), середнього про-
шарку та низів. Його внутрішньостанова ієрархія знайш-
ла відображення уже в титулатурі. Наприклад, у Франції
та Англії нобілів титулували герцогами, маркізами, графа-
ми, віконтами, баронами та єпископами.
Нобілітет був найбільш сталою і консервативною час-
тиною дворянства. Середнє ж дворянство розшаровувало-
ся. Менша частина його вибивалася в аристократи, біль-
ша ж, навпаки, опускалася на нижчі щаблі внутрішньо-
станової ієрархії. Щодо дворянських низів, то вони балан-
сували на грані втрати станових привілеїв. Чимало дворян
із тих чи інших причин переходили в податну масу насе-
лення. Однак відплив із дворянського середовища, як
правило, не призводив до скорочення загальної кількості
дворянства, оскільки дворянські права здобувала частина
простого люду. Існувало чимало способів, як стати дворя-
нином. Найдієвішим із них був підкуп чиновників ге-
рольдії — і тут не спрацьовували ніякі законодавчі обме-
ження. У кожному суспільстві були свої “міщани у дво-
рянстві” чи “мартини борулі”: честолюбців серед нуво-
ришів ніколи не бракувало. Найчастіше дворянами става-
ли представники міського патриціату та чиновництва. В
окремих державах (скажімо, в Угорщині) “дворянством”
нерідко хизувалися навіть слуги магнатів (у такий спосіб
5 Історія середніх віків.
129
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
деякі магнати дбали про свій престиж), залишаючись при
цьому невільними людьми.
Чіткий водорозділ проходив між родовитим дворян-
ством і тими, кого аноблювали, тобто звели у дворянство.
Справжніми дворянами вважали лише тих, хто народився
дворянином, кого визнало “своїм” дворянське середови-
ще, — “дворян шпаги”. Тих же, хто став дворянином (піз-
ніших “дворян мантії”*, пращурів яких у Франції аноблю-
вав король Філіпп IV Красивий), — вважали другосортни-
ми. Відрізнялося між собою також дворянство титуловане
і нетитуловане. В Англії нетитуловане дворянство склада-
лося з представників різних соціальних груп — рицарів,
есквайрів, джентльменів, священиків, науковців.
Напередодні Чорної смерті (середина XIV ст.) дворян-
ство ще залишалося взірцем еліти, його перевагу суспіль-
ство поки що визнавало, йому намагалися наслідувати.
Але вже під час шаленства епідемії чуми дворян, поряд з
євреями, звинувачували в “отруюванні криниць” (далися
взнаки воєнні поразки в Столітній війні). Суспільство
відверталося від дворян, особливо від неродовитих, вважа-
ло їх негідними привілеїв (передусім звільнення від по-
датків), вискочками. Опозиційні сили обрали зведених у
дворянство чиновників “легкою мішенню для прихованих
нападок на короля” (С. К. Цатурова). Дворян-чиновників
звинувачували в корупції й запроданстві. Згодом уже не
стільки збагачення чиновників, скільки їхнє соціальне
піднесення викликало загальне суспільне невдоволення.
Наприкінці Середньовіччя посилилося неминуче су-
перництво між родовитим дворянством і анобльованими
“людьми закону” — вихідцями з третього стану. Чиновни-
ки висунули ідею про перевагу “благородства по заслузі”
перед “благородством по крові”, що сприяло піднесенню
авторитету королівської служби і призвело в середині
XV ст. до значного припливу дворян у державний апарат.
При зарахуванні на службу перевагу стали надавати дво-
рянам. Державний апарат переживав “аристократичне”
оновлення. Це сприяло формуванню нової політичної
культури й “визнанню “благородного” статусу державної
служби як служіння загальному добру” (С. К. Цатурова).
* Цей термін з’явився уже в XVII ст.
130
Суспільство
Тоді ж спостерігався масовий наплив дворян в універ-
ситети.
Найбільш “дворянським” у Західній Європі стало шот-
ландське суспільство, яке, в уявленні багатьох, складало-
ся “лише з панів”*.
Таким, у загальних рисах, поставало середньовічне
суспільство на європейському Заході. Воно нагадувало
листковий пиріг і будувалося на корпоративних засадах
(цехи, гільдії, ордени тощо).
Шлюб і сім’я
На світанку Середньовіччя шлюби в Західній Європі
укладалися частково за пізньоримською, почасти за вар-
варською традицією. Зокрема, від античності збереглися
заручини, заборона мезальянсів, узаконення ранніх
шлюбів (з І2-річного віку, хоча траплялися шлюби й у віці
10—11 років). Від варварського світу раннє Середньовіччя
успадкувало поблажливе ставлення до інцесту (шлюб між
родичами). Варвари (скажімо, франки) не допускали ли-
ше шлюбних стосунків між вільною і рабом, колоном чи
вільновідпущеником, проте ця заборона поступово, у міру
стирання соціальних бар’єрів між галло-римським і гер-
манським населенням, відходила в минуле.
Християнізація Західної Європи внесла істотні зміни у
шлюбну практику. Спираючись на Святе Письмо**, церква
рішуче домагалася шлюбів моногамних, публічних, цер-
ковних, добровільних***, водночас найвищими християн-
* Дворянське походження в Шотландії, відомій як країна традицій,
і сьогодні в пошані. Там ще й досі існують дворянські гнізда, середньо-
вічні титули, почесні посади при дворі і в державі, одна з найдоско-
наліших у Європі геральдична система.
** Біблія, до речі, ставилась до шлюбу та шлюбних зв’язків супереч-
ливо. Так, Старий Завіт схвалював шлюб, а Новий Завіт надавав перева-
гу цнотливості. Старий Завіт допускав розлучення. Новий Завіт заборо-
няв. Натомість, Новий Завіт, на відміну від Старого Завіту, проголошу-
вав статеву рівність (Мт., 19.9; Мр., 10.11 — 12: 1 Кор., 7.11).
*** За порушення запровадженої церквою шлюбної етики часом
карали навіть монархів. Так, французького короля Філіппа І (1060—
1108) за позашлюбні зв’язки з Бертрадою де Монфор папа відлучив від
церкви.
131
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
ськими цінностями вона проголосила в IV ст. незай-
маність і целібат — ідеал, який суперечив людській при-
роді і був недоступним для багатьох кліриків, не кажучи
вже про мирян. Цей ідеал не належав до числа тих, “яки-
ми можна було надихати вірних” (Л/. Блок). II Орлеансь-
кий синод (541 р.) проголосив: “Ніхто не повинен одру-
жуватися з дівчиною без дозволу її батьків під страхом
відлучення від церкви”. Щоб обійти цю заборону, прак-
тичні женихи почали викрадати наречених (за їхньою зго-
дою чи силоміць), однак церква наклала табу і на цю
практику.
Римське і варварське право надавали широкі можли-
вості для розриву шлюбу, причому римські правники
наділили цим правом і жінок. Церковний же канон кате-
горично наполягав на нерозривності шлюбних стосунків*.
Церковні Собори другої половини VIII ст. назвали поваж-
ними причинами для розлучення лише занедужання од-
ного із подружжя на проказу, змову проти життя одного
із подружжя, постриг когось із них у ченці чи продаж у
рабство. Якщо римляни і варвари надавали чоловікові
сексуальну свободу (жінка її не мала), то церква заборо-
няла її. Церква назвала шлюб таїнством і засудила життя
на віру. Шлюби мали бути публічними, а не укладеними
через клятви, дані “під ясеном, у ліжку, в садку, в кузні,
в кухні, в таверні і на королівській дорозі”. Церква про-
кляла гомосексуальні зносини, заборонила зображувати
голі тіла.
Найтяжчим гріхом у делікатній сфері шлюбно-сімей-
них відносин церква вважала адюльтер (перелюбство)
жонатого чоловіка з заміжньою жінкою (якщо один із
партнерів був неодружений, зв’язок між ними вважався
меншою провиною перед Богом).
Спроби церкви реформувати традиційні шлюбно-
сімейні відносини з метою їх обмеження дістали підтрим-
ку від Каролінгів, яких не влаштовувало те, шо завдяки
родинним зв’язкам аристократичні сім’ї гуртувалися в со-
юзи. Саме тому окремі настанови церкви щодо шлюбних
обмежень увійшли до франкського законодавства. Зокре-
* Церква все ж віднесла розлучення до простимих, а не до смертних
гріхів.
132
Суспільство
ма, у V111 ст. була законодавчо оформлена безглузда забо-
рона шлюбів між родичами до сьомого коліна*. Чоловікам
заборонялося одружуватися також із родичками своєї дру-
жини. Більше того, такими родичами вважалися навіть
хрещені батьки дитини, хоча самі отці церкви висловлю-
вали сумнів у канонічності такого обмеження в шлюбній
практиці: “Я не можу збагнути — щиро зізнався св. Бо-
ніфацій, — яким чином духовна спорідненість може бути
у шлюбі таким великим гріхом, адже через хрещення всі
християни стають синами й доньками Христа, братами й
сестрами в лоні церкви”**.
Владно втручаючись у сферу шлюбно-сімейних відно-
син, церква, безперечно, дбала не лише про свій автори-
тет, адже той, хто вершив політику в шлюбному співжитті,
мав від цього матеріальний зиск*** і впливав щонайменше
на суспільну мораль.
Надмірне втручання церкви в питання шлюбу й сім’ї
нерідко породжувало й великі проблеми. Так, французь-
кий король Людовік VII (1137—1180) і його дружина Еле-
онора Аквітанська за 15 років шлюбу так набридли одне
одному, що подальше спільне життя вважали неможли-
вим. Вони випадково виявили, шо є родичами в четверто-
му чи п’ятому коліні****, й відразу ж порушили справу про
розлучення. Церква їх розлучила. Тоді Елеонора Аквітан-
ська хутко одружилася з Генріхом II Англійським, причо-
* Римське право забороняло такі шлюби лише до четвертого коліна
(між дядьками і тітками, племінниками і племінницями), дозволяло
одружуватись двоюрідним братам і сестрам.
Православна церква не визнала суперечливого правила спорідне-
ності до сьомого коліна. Дійсно, чи багато людей у Європі знало своїх
прапрапрапрапрадідів?
** Історики сім’ї губляться в здогадах: що спонукало латинську
церкву ставити для шлюбу такі рогатки? На думку одних, церковні вер-
хи обмежували в такий спосіб можливості аристократів плодити нащад-
ків, а відтак полегшували передання церкві майна за духовними запо-
вітами. Згідно з іншою версією, церква намагалася запобігти створенню
гаремів, щоб усі чоловіки, в ім’я вищої справедливості, могли скуштува-
ти сімейного щастя.
***Лише заборона “духовного” споріднення давала можливість
церкві брати чималу плату за відпущення гріха “кровозмішення” та за
дозвіл на розлучення.
**** Прадід діда Людовіка VII мав необачність одружитися з сестрою
прапрадіда Елеонори Аквітанської.
133
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
му її посагом стала французька Аквітанія. Так виникла по
обидва боки Ла-Маншу “Анжуйська імперія”. Розплутала
цей політичний вузол великою кров’ю лише Столітня
війна.
Заборона церквою шлюбів між далекими родичами ба-
гатьом розв’язала руки. “Чоловікам, які хотіли позбутися
своїх дружин, варто було всього лише відшукати щось
схоже на віддалені, майже невловимі зв’язки — коротку
інтрижку, хрещеного батька, предка, що загубився в ту-
мані давнини...” (Ф. Гіс, Д. Пс). Королі й аристократи
зустріли в штики церковну заборону розлучення, адже во-
на суперечила фундаментальній вимозі до королівського
чи вельможного шлюбу — народити спадкоємців, позбав-
ляла їх традиційної можливості “маніпулювати шлюбом у
своїх інтересах — матеріальних, сімейних, сексуальних...”
(Ф. Гіс, Д. Гіс). Не влаштовувала мирян і вимога монога-
мії — “панські будинки кишіли байстрюками” (Л/. Блок).
Порушення церковного канону в цій сфері людських сто-
сунків тривалий час не сприймалося сучасниками за щось
ганебне, хоча не зараховувалося й до моральних чеснот.
Лише наприкінці Середньовіччя церковний шлюб став у
Західній Європі єдиною загальновизнаною формою под-
ружнього союзу, а розлучення — дорогим задоволенням,
яке до того ж зазнавало громадського осуду.
Врешті-решт церква схаменулася й дещо послабила
свої вимоги до укладення шлюбу. Так, IV Латеранський
собор (1215 р.), що його скликав могутній папа Інокентій
III (1198—1216), понизив дозволену спорідненість для тих,
хто одружувався, з сьомого до четвертого коліна. Проте
він не розглянув наболіле питання про моногамний кон-
кубінат, зберігши цю “моральну і юридичну головоломку,
яка дратувала фахівців з канонічного права й церковні
суди ще упродовж трьохсот років” (Ф. Гіс, Д. Гіс).
Інакше поставилася латинська церква до одруження
духовних осіб. Ще в 541 р. І! Орлеанський синод заборо-
нив єпископам знатися з жінками, щоб князі церкви “не
стали докторами розпусти замість того, щоб бути доктора-
ми каяття”. Для рядових священиків синод визнав шлюб
вкрай небажаним. Проте частина священиків і надалі од-
ружувалась, інші ж тримали наложниць. У VII ст. Труль-
134
Суспільство
ський собор у Константинополі дозволив одружуватися
рядовим священикам. Однак у середині XI ст. папа Лев IX
(1049—1054) засудив шлюб священиків, а в першій поло-
вині XII ст. Латеранські Вселенські собори зобов’язали
їх дотримуватися целібату. Відтоді католицький священик
не міг одружитися, а одружена людина — стати свяще-
ником.
Шлюб у середні віки “часто був... лише об’єднанням
інтересів, а для жінок — інституцією захисту” (Л/. Блок).
При його укладенні важливу роль відігравали майнові
відносини між сім’ями. Гроші та майно перерозподіля-
лися між сім’ями, які вирішили породичатися, трьома
шляхами:
• викуп за наречену (“ціна нареченої”), що його спла-
чував наречений тестеві як компенсацію втрати ним
влади над нареченою;
• посаг, що його давала женихові сім’я нареченої;
• “ранковий подарунок”, без якого шлюб вважався не-
дійсним, — забезпечення нареченої женихом чи йо-
го сім’єю, яке сприймалося як винагорода нареченій
за її незайманість*. “Вибирали такий шлюб, який би
допоміг зберегти маєток, садибу чи справу” (Ф. Гіс,
Д. Гіс), тобто був виправданий економічно. Меркан-
тильність середньовічних шлюбів була настільки
очевидною, що один паризький проповідник саркас-
тично рекомендував заводити в окремих випадках у
церкву не наречену, а її скриню чи її корів...
У середньовічній Західній Європі сім’я — цей “спіль-
ний знаменник соціуму” (Ф. Гіс, Д. Гіс) — була захистком
для кожного, політичною одиницею, судовою інстанцією,
школою, церквою та, ясна річ, основною виробничою
ланкою у сільському господарстві, ремеслі й торгівлі.
* Обсяги “ціни нареченої”, посагу та “ранкового подарунка” зале-
жали від матеріальних можливостей і щедрот сторін. Скажімо, король
франків Хільперик передав молодій королеві як “ранковий подарунок”
міста Бордо, Кагор, Лімож, Беарн та Вігорр із землями та населенням.
Франкська принцеса Рігунта везла посаг своєму женихові, синові вест-
готського короля, на 50-ти возах. Однак більшу частину цього майна
вкрали охоронці принцеси, а решту привласнив граф Тулузи. Безта-
ланній нареченій довелося повернутися додому і вести розпусне життя.
135
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
Сім’ї будувалися на патріархальній основі. Батько часом
розпоряджався життям і смертю домашніх. Його автори-
тарне становище в сім’ї значною мірою спиралося на
вікову різницю: він, як правило, був на кілька років стар-
шим за свою дружину.
Середньовічна сім’я, що складалася з родичів і свояків
була пов’язана узами солідарності дужче, аніж теперішня.
Честь сім’ї ставилася понад усе. За образу когось із членів
сім’ї чужакові оголошували вендету (кровну помсту)*.
Проте взаємини між членами сім’ї не завжди були най-
теплішими. Нерідко діти (особливо брати) повставали
проти батьків, ворогували між собою на грунті суперницт-
ва. Негаразди в сімейних стосунках виникали також через
прагнення синів виокремитися (воно й зрозуміло, адже
середня тривалість життя була короткою), через численні
шлюби, а також наявність позашлюбних дітей.
Проте родинні зв’язки поступово послаблювалися,
родинні союзи подрібнювалися, наслідком чого було по-
ширення патронату і, в кінцевому рахунку, поява фео-
далізму.
Сімейне щастя феодалів і простого люду суттєво від-
різнялося. Для аристократа дружина була забавою, для
ремісника чи торговця — діловим партнером. Матері із
простих сімей самі доглядали своїх дітей, аристократки
доручали це нянькам і годувальницям. Удови із робітни-
чого середовища користалися нагодою вийти заміж удру-
ге, вдови-аристократки утримувалися від такого кроку,
інакше їм довелося б віддати своїх дітей опікунам, приз-
наченим родиною небіжчика-чоловіка.
На селі “через пізні шлюби, високу дитячу смертність,
малу тривалість життя і неможливість прогодувати велику
кількість дітей” (Ф. Гіс, Д. Гіс) кількісно переважали, оче-
видно, нуклеарні (моногамні) сім’ї. В селянській сім’ї ко-
жен був робочою конякою: чоловіки працювали в полі, на
луках, у лісі тощо, жінки поралися вдома по господарству,
діти їм допомагали у міру сил. Сільським юнакам багато
вибирати в житті не доводилося. Вони могли працювати
* “Кров, так би мовити, озивалася до крові, нескінченні сварки, що
часто виникали з нікчемних причин, зводили в нещадній боротьбі між
собою рід проти роду” (М. Блок).
136
Суспільство
поденниками, стати церковнослужителями, записатися в
солдати, піти в монастир. У сільських дівчат вибір про-
фесії був ще убогішим: наймитування в іншому селі, роль
прислужниці... Жіночий монастир для них своєї брами не
відкривав.
До кінця Середньовіччя на селі жених і наречена всту-
пали у шлюбні стосунки часто-густо ще до весілля. При
цьому вони не звертали уваги на встановлений церквою
поріг родинності, адже селяни “ледь знали, хто були їхні
діди й баби, не кажучи вже про троюрідних і чотири-
юрідних братів і сестер, і вони не могли — через відсут-
ність писемних свідчень — довести родинні зв’язки”
(Ф. Гіс, Д. Гіс). Процвітали таємні шлюби, шо їх потім до-
водилося відповідним чином оформляти. Однак брати
шлюб без батьківського благословення рідко хто наважу-
вався, адже за таке свавілля батьки могли позбавити землі
та домашнього майна. Розлучення серед селян трапляли-
ся рідко.
В історичній літературі середньовічне село з його об-
щинними традиціями солідарності, взаємодопомоги, ко-
операції нерідко зображується таким собі тихим раєм.
Насправді ж у його реальному житті “велику роль відігра-
вало суперництво” (Ф. Гіс, Д. Гіс).
У сімейному житті існували також регіональні відмін-
ності. Зокрема, в Іспанії дочка успадковувала чималу част-
ку батьківського майна, тому сім’я підбирала їй чоловіка
дуже ретельно. Якщо дівчина виходила заміж без згоди
батьків, її могли позбавити спадщини. Іспанець мав юри-
дичне й канонічне право бити дружину. Іспанка частіше
ніж англійка, француженка чи німкеня ставала жертвою
жорстокою поводження чоловіка. Натомість вона корис-
тувалася більшою повагою, мала більше обов’язків і прав
у сім’ї, з нею більше рахувалися. До ХПІ ст. у різних
західноєвропейських країнах практикувалися різні систе-
ми успадкування дітьми сімейного майна. Так, у Німеч-
чині сини самі вирішували, кому з них дістанеться
батьківський спадок. Якщо синів не було, майно могли
успадкувати дочки або чоловіки з числа близьких родичів.
У Франції на перших порах кожен із спадкоємців забирав
свою пайку. Та оскільки такі умови успадкування загро-
137
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
жували розпорошенням сімейного майна, з’явилося право
старшинства, яке у XIII ст. стало на Заході майже загаль-
новизнаним. Ревно оберігали “правильність” шлюбів,
пильнували, шоб земля не потрапила до жіночих рук, бо
інакше в родині міг раптово з’явитися чужак.
Правила успадкування справедливими, ясна річ, не бу-
ли. Вони часто “збагачували старших синів і прирікали на
злигодні молодших, давали змогу видавати заміж одних
дочок і прирікали на чернецтво інших” (Ф. Гіс, Д. Гіс).
З кінця IX до початку XI ст. у структурі сімей соціаль-
ної еліти відбулися настільки важливі зміни, що окремі
медієвісти навіть заговорили про “революцію в сім’ї”. Во-
ни зумовлювалися кризою аристократії, яка проявилася в
подрібненні земельних володінь, викликаному збільшен-
ням кількості сімей і даріннями церкві. Збіднілі нащадки
великих аристократичних сімей часто опускалися в
соціальному відношенні до рівня дрібної знаті, трапляло-
ся, що вони мало чим відрізнялися від селян. Це змусило
великих і середніх землевласників перейти від системи
подільної спадщини до неподільної. Спадкоємцем бать-
ківського майна ставав лише один із синів (не обов’язко-
во старший). Лише він та ще один син могли одружува-
тись. Новим було й те, що наприкінці X ст. до особистих
імен почали додавати також прізвища, що передавалися
по батьківській лінії*. Родинна земля стала спільною влас-
ністю подружжя, хоча розпоряджався нею чоловік, або ж
син-спадкоємець. Молодшим синам випадало або йти в
монастир, або залишитися ні з чим. Якщо вони одружу-
валися, то обзавестися власним господарством не могли,
а приводили дружину в батьківський дім. Помітно скоро-
тилися посмертні даріння церкві.
Глава сім’ї, намагаючись зберегти цілісність сімейно-
го майна, все ж піклувався і про молодших дітей. Для
цього він передавав молодшому синові частину маєтку,
але вже після своєї смерті. У такий спосіб він залишав за
собою хоча б доходи від землі. Донькам він давав у посаг
замість землі гроші, коштовності, меблі та інше нерухоме
майно.
* Прізвища утворювалися з прізвиськ та епітетів, що приклеїлися до
індивіда чи його сім’ї, або ж із назви замку чи маєтку.
138
Суспільство
Подружньої рівності в Середні віки, як уже зазначало-
ся, не було. Жінку вважали джерелом ледь не усіх пороків
навіть у XVIII ст.:
Для зла баби йдуть, як на мед —
На тисячу ступнів вперед.
(Й.-В. Гете. “Фауст”)
Зневажливе ставлення до жінки було, як гадають
медієвісти, наслідком тодішньої мілітарної психології, яка
понад усе ставила воєнну звитяжність, а також постійно-
го страху перед голодом і розпорошенням сімейного май-
на. “Цей страх змушував убачати в жіночій здатності до
народжування дітей скоріше прокляття, аніж благословен-
ня” (А. Л. Ястребицька). Внесла свою лепту в дискриміна-
цію жінки й церква, яка тривалий час керувалася в пи-
танні сім’ї та шлюбу негативним ставленням християнства
до “прародительки Єви”. Приниженість суспільного ста-
тусу жінки позначилася на демографічній ситуації в
Західній Європі, адже жінка “була приречена... на
нескінченні вагітності та тяжкі пологи, дуже часто небез-
печні для самого життя” (Ю. Л. Безсмертний). Перелюб-
ство, особливо жіноче, в XIV—XV ст. вважалося одним із
найбільших гріхів і нерідко каралося лютою смертю.
З XII ст., коли суспільне життя у Західній Європі по-
чато набувати світських форм, роль жінки в сім’ї та
суспільстві (принаймні в аристократичному середовищі)
почала зростати. Жінки нерідко брали на себе керівницт-
во маєтковим господарством, здобували освіту, навіть ор-
ганізовували “салони шляхетних дам”. їх на всі лади оспі-
вувала куртуазна (двірцева) література. Втім, тодішнє ве-
личання жінок мало небагато спільного з реальною дійс-
ністю. І надалі “ідеалізація жінки й женоненависництво
залишалися тими двома полюсами, між якими коливала-
ся середньовічна свідомість” (М. Дефурно). Живучим вия-
вилося, наприклад, переконання, що “забагато зла прино-
сить жінці читання книг і творча активність”. Христині
Ліванській на початку XV ст. довелося спростовувати хо-
дульне твердження, буцімто чесних жінок існує так само
мало, як чорних лебедів.
Дітей на середньовічному Заході, передусім синів, зі-
грівали турботою і любов’ю. Проте загалом до них стави-
139
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
лися, як до маленьких дорослих, особливо в селянських
родинах. Бавитися дитячими іграми їм дозволялося десь
до восьмирічного віку, а потім їх залучали до виконання
найпростіших робіт по господарству (хлопчики пасли гу-
сей чи худобу, збирали колоски після жнив, дівчатка но-
сили воду, допомагали на кухні тощо). До 14—15-річного
віку діти вже засвоювали практично всі премудрості до-
машнього господарства.
Проте західноєвропейське Середньовіччя знало й чис-
ленні випадки жорстокого ставлення дорослих до дітей,
навіть дітовбивства (здебільшого вбивали дівчаток і дітей
з фізичними вадами). Пояснюється це тим, шо “в сус-
пільстві, де не виробляли майже ніяких надлишків, зай-
вий рот міг становити загрозу для виживання всієї сім’ї”
(Ф. Гіс, Д. Гіс). Середньовічне законодавство оцінювало
дітовбивство як щось середнє між навмисним і ненавмис-
ним позбавленням життя. Збереглися повідомлення також
про випадки принесення батьками в жертву свого життя
заради врятування дітей.
Хлопчиків частіше віддавали в науку до майстра, аніж
записували до школи, бо освіта рідко давала засоби для
життя. На дівчаток у незаможних сім’ях дивилися як на
тягар, адже для них потребувався посаг. Молодших сестер
віддавали в прислугу, щоб вони самі заробили собі на по-
саг, а то й запроторювали в монастир. До школи дівчаток
віддавали рідко навіть заможні батьки.
Позашлюбні діти були звичним явищем на середньо-
вічному Заході. Вони юридично не мали ані сім’ї, ані
роду, ані стану і, як правило, не могли претендувати на
батьківський спадок, на посаду священика або чиновни-
ка. Але й на них поширювалася соціальна градація —
ставлення до позашлюбного сина короля чи вельможі бу-
ло одним, до селянського — іншим. “У князівських сім’ях
діти, народжені через "‘пустощі дворянства”, мали такі ж
права, що й законні спадкоємці. їм навіть не відмовляли
в почестях” (Л-/. Пастуро).
140
Суспільство
Література
Арьес Ф. Ребенок и семейная жизнь при Старом
порядке І Пер. с фр. Єкатеринбург, 1999.
Блок М. Феодальне суспільство / Пер. з фр. Київ,
2002.
Гис Ф., Гис Дж. Брак и семья в Средние века І
Пер. с апгл. Москва, 2002.
Господствующий класе феодальной Европьі.
Москва, 1989.
Двор монарха в ередневековой Европе: явление,
модель, ереда / Под ред. Н. А. Хачатуряп. Вьіп. 1.
Москва, 2001.
Дюби Ж. История Франции. Средиие века. От Гуго
Капета до Жанньї д’Арк. 987—1460 / Пер.
с фр. Москва, 2000.
Дюбі Ж. Доба соборів: Мистецтво та суспільство
980—1420 років І Пер. з фр. Київ, 2003.
Европейское дворянство XVI—XVII вв.: границьі
сословия. Москва, 1997.
История Европьі с древнейших времен до наших
дней: В 8 т. Т. 2. Средневековая Европа. Москва,
1992.
История крестьянства в Европе. Зпоха феодал изма:
В 3 т. Москва, 1985, 1986. Т. 1,2.
Кардани Ф. Истоки ередневекового рицарства І
Пер. с итал. Москва, 1987.
Кин М. Рицарство І Пер. с англ. Москва, 2000.
Класси и сословия ередневекового общества /
Под ред. З.В. Удальцовой. Москва, 1988.
Ле Гофф Ж. Интеллектуалн в Средние века І Пер.
с фр. 2-е изд. Санкт-Петербург, 2003.
Ле Гофф Ж. Цивилизация ередневекового Запада І
Пер. с фр. Москва, 1992.
Оссовская М. Рнцарь и буржуа. Исследования по
истории морали / Пер. с пол. Москва, 1987.
Репина Л. П. Женщиньї и мужчини в истории:
Новая картина европейского прошлого. Очерки.
Хрестоматия. Москва, 2002.
141
ЛЕКЦІЇ 6 — 7
Руа Ж. Ж. История рьіцарства / Пер. с фр. Москва,
1996.
Рябова Т. Б. Женщина в истории
западноевропейского Среднсвековья. Иваново,
1999.
Сказкин С. Д. Очерки по истории
западноевропейского крестьянства в средние века.
Москва, 1968; див. також у кн.: Сказкин С. Д.
Избранньїе трудьі по истории. Москва, 1973.
Средневековая Европа глазами современпиков и
историков: В 5 ч. Москва, 1995. Ч. 2, 3.
Флори Ж. Идеология меча. Прсдьістория
рьіцарства І Пер. с фр. Санкт-Петербург, 1999.
Человек в кругу семьи. Очерки по истории частной
жизни в Европе до начала Нового врсмсни.
Москва, 1996.
Дксле О. Г. Проблема возпикновения монашества 11
Другис Средние века. К 75-летию А. Я. Гуревича.
Москва; Санкт-Петербург, 1999.
Злита и зтнос Среднсвековья / Отв. ред.
А. А. Сванидзе. Москва, 1995.
ЛЕКЦІЯ 8
ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК.
ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ
% Господарське життя Повсякденне життя
Побут монахів
Господарське життя
Ефективність виробництва, як відомо, залежить пере-
дусім від майстерності виробника та якості знарядь праці.
У середньовічній Західній Європі знаряддя праці й техно-
логія виробництва розвивалися повільно й дуже нерів-
номірно. Скажімо, в сільському господарстві оранка землі
упродовж Середньовіччя дещо поліпшилась, проте рема-
нент залишався прапрадідівським. Землю не удобрювали,
тому не дивно, що врожаї були вкрай низькими. Через
низьку врожайність, постійне зростання чиншів та оренд-
ної плати “злидні й голод залишалися для селян повсяк-
денною реальністю” (Г. Кенігсбергер).
Набагато швидше й ефективніше удосконалювався ре-
місничий інструмент, чому посприяли урбанізація та поя-
ва гірничо-металургійного промислу. Саме в обробному
виробництві увійшли в ужиток перші механізми, що при-
водилися в рух мускульною силою людини, тваринною
тягою, силою води чи вітру. Коефіцієнт корисної дії таких
механізмів був мізерним, проте вони дали поштовх роз-
виткові відповідних галузей виробництва й технічному
прогресові. Серед багатьох ремесел найдосконалішим ін-
струментарієм і технологією вирізнялася металообробка.
Ковалі виготовляли різноманітні предмети домашнього
вжитку, знаряддя праці, зброю та військове спорядження.
Ковальство було життєво необхідним для суспільства, а
тому вважалося одним із най престижніших ремесел.
Майстри пишалися ним і тримали в секреті свої про-
143
ЛЕКЦІЯ 8
фесійні навички (передавали їх лише своїм учням). Вони
ставили кузні подалі від допитливих очей. Через таке від-
людництво їх вважали ледь не чаклунами (поплічниками
“нечистої сили” з цієї ж причини вважали в Середні віки
й мірошників).
Середньовічні майстри працювали неквапливо, не гна-
лися за кількістю, робили свою справу на совість. За до-
помогою найпростіших інструментів вони створювали
справжні шедеври, які й сьогодні вражають своєю красою
й доцільністю. їхні вироби були дорогими, проте служили
довго. їх берегли, передавали у спадок дітям, про них
складали легенди, їм, немов живим істотам, давали імена.
За умов домінування ручної техніки, яка прогресувала
вкрай поволі, розвиток виробництва цілковито залежав
від організації праці, форм об’єднання та розподілу функ-
цій у самому процесі виробництва. Ремісник виробляв
продукцію від стадії сировини до стадії готовності і збуту.
Селянин не лише вирощував урожай і відгодовував худо-
бу, а й шив собі та домашнім взуття, одяг, виготовляв інші
речі хатнього вжитку, тобто поєднував сільськогоспо-
дарське виробництво з домашніми промислами. В сіль-
ському господарстві індивідуальна праця здебільшого по-
єднувалася з простою кооперацією, коли група людей
одночасно виконувала якусь одну роботу гуртом. У селян-
ському господарстві такою кооперацією була сім’я, у фе-
одальній вотчині — залежні селяни та наймані робітники.
Поступово в міському ремеслі виникали й складніші
форми поділу та кооперації праці, коли спільну роботу
виконували різні спеціалісти (наприклад, при споруджен-
ні карети, судна). Здебільшого такий поділ праці відбував-
ся не всередині майстерні, а з причини відгалуження
окремих самостійних спеціальностей. Найбільше спеціаль-
ностей виникло в сукнарстві (понад ЗО) та ткацтві (більш
як 20).
У V—VII ст., на світанку Середньовіччя, в Західній
Європі унаслідок її сильної варваризації відбувалося зга-
сання античних традицій, у тому числі в господарській
сфері. Погрубішали знаряддя праці та ремісничі вироби,
скоротився асортимент сільськогосподарських культур,
вироджувалася худоба, були забуті окремі трудові навич-
144
Гзсподарський розвиток. Повсякденне життя
ки, став примітивнішим побут. Усе ж занепад виробницт-
ва не переріс у катастрофу хоча б тому, що варвари, які
поселилися на Заході, становили лише незначний відсо-
ток населення.
Розвиток виробництва у ранньому Середньовіччі знач-
ною мірою гальмували споживацькі настрої, властиві для
всіх верств і прошарків — “від селян, які проїдали й про-
пивали свої мізерні залишки на весіллях і похоронних
бенкетах, до знаті й самих королів з їхніми розкішними й
превеселими святкуваннями та щедрими подарунками
наближеним” (Г. Кенігсбергер). Духовенство намагалося
втримати мирян від марнотратства, але лише для того,
щоб вони свої убогі нагромадження несли церкві (там
майно також нерідко залишалося мертвим капіталом, у
вигляді скарбу).
Античні традиції порівняно непогано збереглися на те-
риторії колишньої Римської імперії, особливо у Візантії
(що забезпечило їй культурне процвітання до середини
XV ст.). Так, на Півдні Європи (в Італії, Південній Галлії,
Іспанії) збереглася досить висока агрокультура, існували
добре впорядковані міста, водяні млини, чеканка монети,
сиродутний спосіб виробництва бронзи і заліза (низька
температура при нагріванні металу робила його не рідким,
а ковким, і тому непридатним для ливарництва). Більше
того, в окремих галузях виробництва й побуту спосте-
рігався явний прогрес. Зокрема, була освоєна відливка
дзвонів, античний папірус витіснили пергаментні книги з
дерев’яними обкладинками {кодекси). Винахідливі греки
майстрували катапульти (метальні машини), облогові
вежі, виготовляли грецький вогонь (запалювальна суміш). У
VIII ст. в Західній Європі знову почали використовувати
гончарний круг. Розвивалося суднобудування, ремонтува-
лися старі дороги й будувалися нові.
На скандинавській Півночі античний вплив у сфері
матеріальної культури практично був відсутнім. Там пере-
важали розведення худоби, рибальство, інші промисли,
землеробство ж посідало скромну роль і залишалося
мотичним, базувалося на примітивній підсічно-вогневій
системі. В житловому будівництві перевага віддавалася
дерев’яним будинкам і землянкам. Міст не було, поселен-
145
ЛЕКЦІЯ 8
ня захищалися примітивними земляними укріпленнями з
дерев’яним частоколом. Натомість північні германці були
непоганими металургами й умілими навігаторами. До
VIII ст. скандинави вже оснащували вітрилом свої безпа-
лубні, але маневрені, швидкохідні й здатні витримувати
удари морських хвиль, човни, що давало їм можливість
запливати у відкрите море (інші європейські мореходи все
ще здійснювали каботажне плавання — уздовж берегової
лінії).
У VIII — на початку XI ст. процес феодалізації вніс
пожвавлення у виробничу сферу, особливо на романізова-
них територіях Західної Європи, які інтенсивно забудову-
валися містами, замками й фортецями — похмурими
гніздами амбітних сеньйорів. Найбільше феодальних зам-
ків з’явилося у Франції, де відцентрові сили були силь-
ніші, аніж деінде в Західній Європі.
У VII ст. з’явився важкий меч, а ще через століття —
кольчуга та обладунок. Було удосконалено щит, кинжал,
бойову сокиру. Ці новації в озброєнні та військовому спо-
рядженні наблизили епоху середньовічного рицарства.
Упровадження в IX—X ст. підкови, шпор і нової упряжі
(хомут й удосконалена збруя) відкрило перед господар-
ством Західної Європи нові горизонти. Адже якщо раніше
кінь використовувався виключно для верхової їзди, то
відтепер завдяки хомуту (європейців познайомили з ним,
мабуть, кочівники-мадяри) коня можна було використо-
вувати як тяглову силу в сільському господарстві (запря-
гати в плуг для орання землі, у віз чи інший транспорт-
ний засіб). На возі, запряженому кіньмщ вдавалося за до-
бу доправити сільськогосподарську продукцію на ринок за
добру півсотню кілометрів. У селян, таким чином, з’яви-
лися нові можливості для ринкового збуту своєї продукції.
Отож недаремно медієвісти назвали хомут “батьком
торгівлі й товарного ринку”.
Поява гужового транспорту сприяла будівництву доріг,
поліпшила військову організацію, стимулювала сільсько-
господарське виробництво, ефективність якого зросла та-
кож завдяки заміні дерев’яної сохи сохою з металевим
сошником та колісним плугом зі стальним лемехом.
146
Господарський розвиток. Повсякденне життя
У ткацтві, сукнарстві, гірничорудному промислі, мета-
лургії творчі люди (в XI ст. їх у Європі називали інжене-
рами* — “здібними”, “винахідливими”) впроваджували у
виробництво різні технічні удосконалення, що давали чи-
малий економічний ефект. Так, у металургії з’явилися
шахтні печі, завдяки яким значно поліпшилась якість ме-
талу, до того ж його стали виплавляти набагато більше. В
XI ст. набув поширення горизонтальний ткацький верстат
із безперервним циклом роботи; його ефективність була в
кілька разів більшою, аніж вертикального. У XII ст. євро-
пейці пристосували для потреб сукнарства водяний млин.
Справжньою революцією у промисловій сфері стала
заміна нижньобійного водяного колеса верхньобійним,
що уможливило використання водяного двигуна не лише
у млинарстві, а й для валяння сукна, виробництва паперу,
обробки конопляного волокна та шкіри, збагачення руди.
У ХНІ ст. в Європі поширилися вітряні млини (перші
згадки про них датуються серединою XII ст.). З’явилися й
перші механізми — коловороти, домкрати (в тому числі
гвинтові), поршневі насоси. Наочним свідченням
успішного розвитку механіки та верстатобудування може
слугувати той факт, що в середині XII ст. тогочасні
майстри змогли виготовити для імператора Фрідріха Бар-
бароси ручний протез з рухомими пальцями. На зміну
важким і незграбним дерев’яним дискам прийшло міцне
й легке колесо на спицях. Розвивалося мореплавство,
наприкінці XIII ст. навіть з’явилися перші лоції та порту-
лани — карти берегових ліній.
В арабів європейці навчилися використовувати рис,
бавовник, цукрову тростину. Крім того, вони запозичили
у них секрет паперового виробництва, чимало ремісничих
навичок та наукові знання в галузі математики, медици-
ни, астрономії тощо. Монах Герберт, який здобув освіту в
Іспанії, познайомив європейців у другій половині X ст. з
“арабськими” (насправді — індійськими) цифрами, по-
зиційною системою лічби, тютюном, здійснив перше в
середньовічній Європі математичне дослідження, побуду-
* “Інженери” не лише ініціювали нові технічні ідеї, а й відроджува-
ли забуті античні технології (водяне колесо, водяний млин, будівельні
пристосування з блоками і шківами тощо).
147
ЛЕКЦІЯ 8
вав у Реймсі гідравлічний орган. Від китайців європейці
перейняли шовківництво.
Європа, таким чином, неквапливо, але впевнено циві-
лізувалася.
XIV—XV ст. видалися для Західної Європи украй несп-
риятливими. Через похолодання клімату, кілька спустош-
ливих епідемій чуми, затяжні й кровопролитні війни та
соціальні вибухи погіршилася демографічна, економічна
та політична ситуація. Зменшилася врожайність, зростали
ціни на продукти харчування та сировину, не вистачало
робочих рук. Проте середньовічний Захід усе ж подолав
аграрну кризу завдяки перебудові всієї системи господа-
рювання, заміні багатьох застарілих її форм новими,
ефективнішими. Зокрема, надавалися пріоритети найбільш
товарним галузям сільського господарства (промисловому
вівчарству тощо), запроваджувалися нові системи земле-
користування та праці в маєтках, інтенсивніше викорис-
товувались природні ресурси, у виробничу сферу впровад-
жувалися нові технології та наукові досягнення, удоскона-
лювалися методи й організація торгівлі. Так, на зміну
багатьом традиційним ремеслам, які переживали не най-
кращі часи, прийшли нові: шовківництво, чинбарство,
виплавка заліза, виробництво скла. Вовняні тканини пос-
тупилися місцем альтернативним лляним.
Найважливішими тогочасними технологічними досяг-
неннями були виробництво пороху та початок книгодру-
кування. Порох (китайський винахід, якому європейці
знайшли раціональніше застосування — воєнне) здійснив
революцію у військовій справі (поява вогнепальної зброї)
та суспільній структурі (зробив непотрібним рицарство),
породив нові галузі металургії та хімічного виробництва.
Книгодрукування*, яке за своїм значенням для людського
спілкування наближалося до винайдення письма, дуже
здешевило тексти, а отже, зробило їх доступнішими, стан-
дартизувало друковану продукцію.
У XV ст. вперше вдалося — завдяки використанню ме-
ханічних ковальських міхів — виплавити залізо. Це дало
можливість замінити дороге бронзоливарне виробництво
* Перший друкарський верстат з’явився в середині XV ст. у німець-
кому м. Майнці, невдовзі ним обзавелися більшість європейських міст.
148
Господарський розвиток. Повсякденне життя
виробництвом заліза. Втім, до кінця середніх віків заліза в
Європі виплавляли мало (близько 40 тис. т щорічно), то-
му ціни на нього були досить високими.
У гірничорудному промислі увійшли в ужиток шес-
терні, зубчасті передачі, насоси для відкачування води у
шахтах. Ці механізми приводилися в дію кіньми чи водя-
ним колесом. Технічною новацією стала поява чавуноли-
варництва, цементу, водолазного дзвона для підводних
робіт, лінзи, парома з бортовими колесами, нового типу
вітрильника, оснащеного косими, “латинськими”, і пря-
мими вітрилами, — предтечі каравел Колумба і Баско да
Гами.
У 1335 р. у Західній Європі (в італійському м. Мілані)
з’явився перший автоматичний пристрій — куранти на
дзвіниці. Невдовзі баштовий годинник став атрибутом
кожного кафедрального собору, кожної ратуші. Потім з’я-
вився й кишеньковий годинник*. У повсякденне життя
європейців увійшли також папір, окуляри.
У тих галузях виробництва, де використовувались ме-
ханізми, виникали нові форми організації праці: пайові
товариства, перші мануфактури. У гірничорудному про-
мислі, книгодрукуванні та інших виробництвах уже засто-
совувалася наймана праця. В передових країнах Західної
Європи, таким чином, пробивалися перші паростки
капіталізму.
Хоча економіка Західної Європи впродовж середніх
віків у цілому залишалася натуральною, усе ж дедалі
поважнішу роль у ній відігравала торгівля. Торгівлю на се-
редньовічному Заході вели професійні купці, “часто, але
далеко не завжди це були євреї” (Г. Кенігсбергер).
На світанку Середньовіччя торгівля майже завмерла.
Міста, що залишилися від римської доби, не відігравали
ніякої ролі в торгівлі. Однак господарське життя потроху
брало своє. Близько 700 р. християнська Європа, на кшталт
Візантії та арабського світу, вже карбувала власну золоту
монету. В Англії з кінця VIII ст. з’явилися гроші у вигляді
“фунтів”, “шилінгів” і “пенсів”. У другій половині VIII —
*До появи механічного годинника європейці визначали час або за
клепсидрою — сонячним годинником, або за довжиною запаленої свічки
з відповідними позначками на ній, найчастіше ж — за криком півня.
149
ЛЕКЦІЯ 8
на початку IX ст. відчутних збитків європейській торгівлі
завдала навала вікінгів та угрів, проте не підірвала її, ад-
же гроші й скарби, вивезені вікінгами, згодом повернули-
ся назад у вигляді скандинавської монети.
Перешкод для розвитку торгівлі вистачало. Це й митні
збори, і феодальний розбій, і феодальне право, яке дава-
ло можливість родичам перекуповувати за виручену суму
продане іншим майно*.
Поступово склалося кілька постійних торговельних
шляхів: із Середземномор’я через Західні Альпи в Цент-
ральну Францію; із Англії у Францію; зі Скандинавії до
Києва і далі — до Візантії та Персії; від Західних і Пів-
нічних Альп до німецьких міст, Праги й далі на схід. Най-
важливіша торговельна артерія між Заходом і Сходом ве-
ла з Венеції до Константинополя чи Алексанлрії.
Починаючи з середини XII ст. у Західній Європі зрос-
тала роль грошей, притягальну силу яких відчували на
собі всі верстви й прошарки населення. Гроші водилися
не лише в купецтва та лихварів, а й у королів і князів, які
отримували їх від своїх маєтностей, державної податкової
системи, заміни військової повинності грошовою компен-
сацією тощо.
У Західній Європі, де право карбувати монету мав не
лише король, а й уся феодальна верхівка, загальну гар-
монію грошового обігу дещо порушували “монетні май-
стри” — фальшивомонетники. Свій талант вони демон-
стрували кількома способами; підробляли зовнішні дані
монети, використовували нечистий метал чи зменшували
вагу монети. Спокуса легко розбагатіти була такою вели-
кою, що за підробку грошей часом бралися монахи, не ка-
жучи вже про світських вельмож**. Вдавався до грошових
махінацій і французький король Філіпп IV Красивий, че-
рез що його нарекли “Фальшивомонетником”. Підробка
грошей вважалася тяжким злочином, за який винуватця
* “1 не було в середньовічному суспільстві універсальнішої інстанції,
як оце “перекуповування на правах родича” (М.Блок).
** Так, у XIV ст. англійський абат потрапив за підробку грошей
спершу в катівню, а потім на шибеницю. На початку XV ст. у своєму
замку в Тулузі організувала виготовлення фальшивих грошей підприєм-
лива графиня Булонська й Овернська, через що невдовзі опинилася за
гратами.
150
Господарський розвиток. Повсякденне життя
спершу таврували, а в XII—XV ст. вже калічили чи навіть
страчували. Особливо завзято боролися з карбуванням
фальшивої монети англійський король Генріх І, німецькі
імператори Рудольф І, Альбрехт II та ін. Та попри всі пе-
рестороги і найстрахітливіші покарання злочинний про-
мисел процвітав.
Найвищого розвитку торгівля в Західній Європі досяг-
ла на схилку Середньовіччя, коли з’явилися зародки вели-
кої промисловості і серед багатих торговців утворився
(особливо в Італії) купецький стан. Гірничорудний про-
мисел, виробництво вовни та сукна потребували залучен-
ня великої кількості робочих рук і значних капіталовкла-
день, що було по кишені лише купцям. У Флоренції, в
Нідерландах, на півдні Італії купці ставали капіталістами-
підприємцями. Вони постачали відповідні цехи промисло-
вою сировиною і відкривали їм шлях на ринок. “Саме
купці, які забезпечували працею сотні, а іноді й тисячі
робітників, розпорошених по різних цехах, стали спра-
вжньою промисловою аристократією, яка часом утискува-
ла робітників” (М. Дефурно). Купці намагалися вкласти
бодай частину своїх коштів також у сільськогосподарське
виробництво, ставали власниками значних земельних
ділянок. Це була відносно надійна, прибуткова й прес-
тижна форма капіталовкладень, хоча й не позбавлена пев-
ного ризику.
Щоб протистояти системі митних стягнень, які знач-
ною мірою гальмували торгівлю, купці об’єднувалися в
компанії, що цілком відповідало корпоративному духові
Середньовіччя. У XV ст. в Північній Італії, Фландрії утво-
рилися великі торговельні доми, що мали своїх посеред-
ників, представників, товарні склади на основних ринках
Західної Європи. Нерідко вони мали свій торговельний
флот, вели обмін грошей.
Спинався на ноги і розвивався кредит (ним користува-
лися майже всі купці). Щоб полегшити кредитні операції,
у XIII ст. винайшли боргові зобов’язання — векселі. З
їхньою допомогою можна було приховати справжні по-
зичкові проценти (церква засуджувала позику на процен-
ти, посилаючись на положення Арістотеля, згідно з яким
гроші — це лише засіб обміну, а не збагачення). Купці
151
ЛЕКЦІЯ 8
потребували допомоги професійних міняйлів, а також тих,
у кого можна було б надійно зберігати вільні кошти. “Ко-
ли ці дві функції поєдналися в одних руках та з’явилась
можливість знімати чи робити грошові вклади, народила-
ся сучасна банківська справа” (Г. Кенігсбергер).
Фінансисти багато в чому залежали від політичної
кон’юнктури й ризикували, в разі хибної оцінки політич-
ної обстановки, втратити своє багатство, а часом і життя.
Іноді їм удавалося спритно оминати політичні пастки, як
це робили, наприклад, флорентійські Медічі, котрі самі
стали державцями. Райдужні перспективи обіцяла підтрим-
ка держави, але в такому разі доводилося ходити букваль-
но по лезу ножа, адже держава щедро давала, проте запрос-
то могла й відібрати, причому разом із життям.
Повсякденне життя ('
Публічністю, притаманною античному побутові, коли
громадяни проводили дозвілля на міських майданах та у
відкритих театрах, Середні віки не вирізнялися. Люди
здебільшого ховалися від ворожого їм довкілля за глухою
стіною, високим парканом, кованими дверима, ставнями
на вікнах. Проте й відлюдькуватими вони все ж не були.
Не прагнули залишатися на самоті навіть монахи, які се-
лилися не в келіях, а в дортуарах (гуртожитках). М. Блок
припускає, що саме цим пояснювалася “схильність дея-
ких людей прагнути таких форм життя, які б давали їм
можливість утішатися самотою — в ролі пустельника, за-
творника, мандрівного ченця”.
Житло, таким чином, було альфою і омегою повсяк-
денного життя середньовічної людини. Зрозуміло, не всі
мали однакові житлові умови.
Аж до пізнього Середньовіччя найкращі осідки нале-
жали королю та великим сеньйорам. Це були розкішні
палаци і замки, на тлі яких помешкання середніх і, тим
паче, дрібних феодалів мали вигляд аж надто скромних,
щоб не сказати — убогих. Проте навіть монархові та його
баронам жилося в палацах і замках незатишно. По-перше,
в холодну пору року в них доводилося мерзнути (камін від
152
Господарський розвиток. Повсякденне життя
холоду не рятував). У помешканні перебували у верхньо-
му одязі й головному уборі. Припускають, що постійний
холод впливав на ментальність середньовічної людини.
“Чи можна повірити, що уявлення них людей про “дім” і
про “вогнище”, про сімейний затишок було таким самим,
як і в нас, людей зіпсованих і поневолених центральним
опаленням?” — риторично запитує французький медієвіст
Л. Февр. По-друге, найрозкішніші палаци знаті не знали
до самого кінця Середньовіччя й іншого елементарного
комфорту — зручного планування помешкань. Усі примі-
щення розташовувалися анфіладою, тому, щоб потрапити
в інший кінець палацу, доводилося послідовно проходити
через кожне з них. Італійський скульптор XVI ст. Бенве-
нуто Челліні згадував, що, поспішаючи на виклик герцо-
га, він, бувало, натрапляв у туалетній кімнаті, обминути
яку ніяк не міг, на герцогиню. За цієї пікантної ситуації
йому залишалося тільки чемно вклонитися дамі і мчати
далі.
По-третє, життя в замку було страшенно монотонним.
Чоловікам удавалося бодай трохи скрашувати його виїзда-
ми на полювання чи на турнір, жінки ж чекали їхнього
повернення за вишивкою. “Саме монотонністю повсяк-
денного життя пояснюється те, що воістину кожного гос-
тя радо тут зустрічали” (М. Паапуро).
Меблі були лише дерев’яними, грубими, масивними й,
за винятком ліжка, не мали якогось одного призначення
(скажімо, скриня слугувала також шафою, столом і сидін-
ням). Одяг вішали на вбитий у стіну довгий стержень чи
прикріплені до стіни оленячі роги. Штани і сорочку
знімали з себе уже в ліжку і клали їх під подушку. Спали
голими, але з ковпаком на голові. Прикриті балдахіном
ліжка були монументальними, в них влягалися “без будь-
яких церемоній і зніяковіння” (Л. Февр} четверо-шестеро
людей.
Траплялося (аж до Нового часу), що батьки, повернув-
шись у ліжку під час сну, ненавмисне насмерть придушу-
вали дитину. Думка ж про окрему кімнату для кожного,
мабуть, тоді нікого не осяйнула. Жіночого помешкання
(гінекея), до якого звик античний світ, Середньовіччя не
знало.
153
ЛЕКЦІЯ 8
Будинок, до речі, слугував не лише житлом. У його
нижньому поверсі, як правило, містилася крамниця чи
майстерня, зберігалися сировина та інструмент. Праця і
побут у Середні віки були ще нерозмежовані*.
У холодну пору року будинок опалювався відкритим
вогнищем з витяжним козирком над ним (великий камін,
який іноді доходив аж до стелі), розташованим подалі від
стін. Вікна затягувалися пергаменом чи проолієною тка-
ниною навіть у королівських палацах. Склили їх майже
виключно в церквах. Влітку в приміщенні було більш-
менш ясно, проте восени і взимку там стояв напівморок.
Освітлювали помешкання за допомогою масляних ламп і
лойових свічок, які більше коптіли й чаділи, аніж розго-
нили морок. Воскові свічки були по кишені лише феода-
лам та церкві.
Спеціальних кухонь звичайне приватне житло не зна-
ло. Страву готували в тому помешканні, де було вогнище,
там же накривали й на стіл.
На відміну від античного й арабського світів**, серед-
ньовічний Захід у питаннях гігієни був дрімучим (особли-
во в ранньому Середньовіччі). Громадські лазні, без яких
людність античного світу не уявляла свого життя, для
європейців тривалий час були вдивовижу. До ХПІ ст.
спеціальні приміщення для миття існували лише в окре-
мих монастирях, проте навіть монахи милися, як прави-
ло, не частіше одного-двох разів на рік. Потім до лазень
* Домашнє вогнище яскраво описав Д. Февр: “На кухні збиралися
всі і робили все чи майже все. Передусім там усідалися навпроти вогни-
ща сеньйор та його дружина в дерев’яних кріслах. На лавах — їхні діти,
дівчата й хлопці. При нагоді — гості, парафіяльний священик, слуги. Під
пильним оком господині прислужниці накривали на стіл, прибирати
після їжі. Орендарі, робітники, наймити повертатися з поля увечері, на
обід, ледь живі від утоми і вкриті брудом, брели до свого місця, чекаю-
чи, коли їм подадуть страву. Й упереміш з людьми снує домашня
живність: кури й качки — під столом вони у себе вдома; мисливські пта-
хи вмостилися на плечах мисливців; собаки вклалися біля ніг господарів
на підстилці, під спідницями жінок викусують у себе бліх чи підсмажу-
ють свої боки, розлігшися біля жевріючого вугілля”.
” “Приблизно у 840 р. відомий багдадський співак і музикант на
прізвисько Чорний Птах відкрив в Іспанії перший у світі інститут краси.
Тут вчили робити зачіску', накладати косметику, підстригати волосся, ко-
ристуватися зубним порошком, виготовляти дезодоранти” (77. Джеймс,
Н. Тори).
154
Господарський розвиток. Повсякденне життя
почали звикати. В Парижі наприкінці ХІП ст. їх уже
налічувалося щонайменше 26. Німецький поет де Бібера
був украй захоплений ерфуртськими лазнями, в яких мож-
на було помитися, поголитись, зробити зачіску. В них, як
здалося цьому улюбленцю Парнаса, прислуговували
жінки “з обличчями незайманих дів”. Поет явно ідеалізу-
вав ці заклади громадського побуту, які в суспільстві ма-
ли загалом погану репутацію (в них чоловіки нерідко ми-
лися разом із жінками). З кінця XV ст. лазні у зв’язку з
поширенням у Європі венеричних захворювань почали
втрачати клієнтуру і масово закривалися.
Розвивалися, хоча й поволі, засоби комунікації. Ко-
ролівська влада дбала про шляхове будівництво та ремонт
старих доріг, проте місцеві селяни нерідко розбирали бру-
ковані дороги для будівництва своїх жител. Якість тодіш-
ніх європейських доріг була невисокою, більшість із них
залишалися звичайними стежками, “немощеними, покру-
ченими, вузенькими, непрохідними узимку” (М. Пасту-
ро), протоптаними через поля, луки, лісові хащі. Лише так
звані “королівські дороги” у Франції давали змогу розми-
нутися на них двом зустрічним візкам. Ідеальною вважа-
лася тоді дорога, по якій могла ступати поряд трійка коней
чи, як тоді говорили, “могла проїхати молода, не зачепив-
ши воза з небіжчиком”. Одним словом, недарма най-
давніші правила дорожнього руху, датовані XIII ст., вима-
гали, щоб порожній візок звільняв дорогу навантаженому.
Римські мости через великі річки перетворилися на
руїни. Нерідко їх руйнували навмисне, щоб стягувати плату
за перевіз. Частіше споруджувалися дерев’яні місточки через
невеликі річки. Лише в Північній Італії, де краще зберегли-
ся римські традиції, як і раніше, будували кам’яні мости.
За тодішніх умов, коли подолання навіть невеликих
відстаней вимагало багато часу (за день на возі можна було
проїхати 25—40 км, верхи на коні — 60—70 км), коли по-
дорожньому не було де переночувати, коли він міг натра-
пити на грабіжників, подорожувати наважувався не кожен*.
* Французький монах, який ледве дістався у X ст. із Реймса до
Шартра, скаржився, що дороги були безлюдними (ними майже не
користувалися, аби не платити високе мито), що не було на чому переп-
равитися через річку, що на ветхі місточки, які ніхто не ремонтував, бо-
язно було ступати.
155
ЛЕКЦІЯ 8
Купецтво частіше доправляло свої товари не сушею, а
річками. Звичайно, морські комунікації також були дале-
ко не ідеальними (ненадійні судна, напади піратів), усе ж
перевезення товарів водним шляхом обходилося дешевше
й було дещо безпечнішим.
Транспортні засоби середньовічного Заходу не давали
можливості розвинути поштовий зв’язок до такого висо-
кого рівня, яким пишалася Римська імперія. Кореспон-
денцію і вісті про ті чи інші події здебільшого передавали
з оказією — через послів, гінців, випадкових людей. Над-
ходили вони до адресата іноді через кілька місяців. Син
імператора Фрідріха Барбароси одержав сумну звістку про
смерть батька (той утонув під час Третього хрестового по-
ходу в гірській річці) майже через півроку.
Середньовічні європейці одягалися тепліше, аніж рим-
ляни. На це були свої причини: відносно прохолодний
клімат (житель Центральної, а тим паче Північної Євро-
пи мерз би й почувався незатишно у римському вбранні)
та зміна етичного ідеалу (церква вважала тіло гріховним і
вимагала прикривати його). Основними елементами се-
редньовічного європейського костюма були: лляна сороч-
ка (каміза чи шанс), короткі штани (бре), верхня сорочка,
плащ та м’яке взуття. Жіноче вбрання мало чим (хіба що
певними модифікаціями) відрізнялося від чоловічого.
Поступово в моду увійшло носіння поверх коротких
штанів (бре) дебелих панчох, які прикріпляли спеціальни-
ми застібками до пояса. В XIV ст. ці панчохи перетвори-
лися на один предмет туалету — штани сучасного типу
(шосе). Ці другі штани облягали тіло, або ж, навпаки, бу-
ли просторими. їх носили також жінки. Про білизну євро-
пейське Середньовіччя й гадки не мало. Плащ являв
собою просторе прямокутне полотнище, яке застібали
фібулою на правому плечі чи на грудях. Іноді плаш шили
з капюшоном. Узимку носили хутряний одяг — грубі ко-
жухи з овечої шкури. Рукавички спершу використовували
як робоче вбрання (їх одягали під час полоття та жнив),
але згодом перетворили на предмет розкоші й наділили
символічними значеннями: зайти в церкву в рукавичках
вважалося ледь не блюзнірством, потиснути в них руку —
означало образу, вручити рукавичку — визнати свою ва-
156
ГЬсподарський розвиток. Повсякденне життя
сальну залежність (омаж), кинути комусь рукавичку —
виразити йому своє презирство, випустити її з рук — че-
кати для себе якоїсь халепи. Середньовічні рукавички
здебільшого розширювалися до передпліччя, щоб прикри-
вати рукава.
Соціальні відмінності з’явилися в середньовічному
одязі не відразу. Наприкінці VII ст. папа римський іще
піддавав осудові намагання духовенства виділитися своїм
убранням з-поміж мирян. Проте поступово суспільна вер-
хівка стала протиставляти себе простому людові також
своїм гардеробом. На перших порах знать забороняла
простим смертним носити барвистий одяг (він мав бути
сірим, чорним чи коричневим), сама ж ходила в яскраво-
му зеленому, синьому, червоному вбранні. До того ж во-
но нерідко поділялося по вертикалі на дві частини, по-
дібно до герба, — фіолетову і зелену, синю і світло-зеле-
ну, рожеву і блідо-рожеву тощо. Духовенство почало но-
сити т. зв. літургійний костюм, який істотно відрізнявся
від одягу мирян. У XII ст. дворяни надягали на себе дов-
ге вбрання, носили пошиті з м’якої шкіри пулени — чере-
вики без підошви, з задертими гострими носаками. Дов-
жина носака пулен залежала від соціального рангу франта.
У барона, наприклад, вона сягала близько 60 см*. Однак
вуличну багнюку все-таки місили босими ногами або ж
узували дерев’яні черевики. Вельможні відпускали на го-
лові довге волосся. Домоткана одежа збереглася лише в
селянському побуті, а феодали та міська верхівка віддава-
ли перевагу одягові, пошитому з бавовняної тканини чи
шовку майстрами-професіоналами. З’явилася мода на ор-
наментальні мотиви в одязі. Особлива декоративна роль
відводилася поясові.
Упродовж XII—XV ст. мода в одязі неодноразово змі-
нювалася. Найбільше модничали, ясна річ, жінки-арис-
тократки. Екстравагантність їхнього вбрання іноді пере-
ходила всякі межі. На початку XV ст. у Венсенському зам-
ку довелося збільшувати висоту дверних отворів, щоб
придворні дами могли у своїх величезних комірах-рогах
ененах (у вигляді літери V) проходити з кімнати в кімна-
* Ходити в черевиках з довжелезними носаками було вкрай незруч-
но, тому кінець носака часом прив’язували шнурками до пояса.
157
ЛЕКЦІЯ 8
ту*. Одяг назавжди став виразником соціальних контрастів
у суспільстві. Йому приділялося багато уваги, адже він не
просто кутав тіло людини, а демонстрував місце кожного
в соціальній ієрархії.
В XIII—XIV ст. в Європі увійшли в ужиток престижні
дворянські герби. Вони спершу, найімовірніше, полегшу-
вали впізнання своїх на полі бою чи на турнірі, а потім
стали одним із найважливіших показників місця кожного
в ієрархізованому суспільстві. Найважливішими деталями
герба були його тло та зображені на ньому фігури (“поле”
і “знаки”). Тлумаченням гербів займалася окрема наука —
геральдика.
Харчувалися європейці в Середні віки хто як міг, про-
те загалом вони не переїдали. “Наїдатися досхочу впро-
довж цілого року вважалося тоді [до XI ст.] надмірним
привілеєм, який мала лише знать, деякі священики та
окремі ченці. Всі інші були рабами голоду” (Ж. Дюбі). Се-
редньовічний раиіон відрізнявся від нинішнього пере-
дусім нестачею білків. М’ясо навіть вельможі споживали
далеко не щодня, селянин же у кращому разі бачив його
на своєму столі лише на великі свята. Цукру тоді ще не
виробляли, мед же не був його повноцінною заміною.
“Налягали” в основному на хліб (житній, низької якості),
каші, боби (під часничним соусом). Частка фруктів та
овочів у раціоні також була скромною, тому в ньому дуже
не вистачало вітамінів, особливо вітаміну “С”. Делікате-
сом вважалися сир і риба. Щоб зникло відчуття голоду,
наїдалися донесхочу, тому багато хто мучився нездоровою
повнотою і нетравленням шлунку. Пили багато, щодня по
літру-півтора пива**, вина чи меду, який змішували з ви-
ном. При цьому у Франції віддавали перевагу нерозбавле-
ному вину (його розбавляли водою лише жінки, хворі та
* Церква і навіть окремі монархи (наприклад французький король
Карл V) марно намагалися стримати жінок від надмірного захоплення
модою. Модниці, за словами хроніста, реагували на всі умовляння “за
прикладом слимака, який, тільки-но хтось проходить поруч, ховає ріжки
всередину, а коли все затихає, знову виставляє їх...”
** Вважається, що сучасне пиво з хмелю та зерна винайшли в сере-
дині IX ст. монахи Баварії. В Середні віки “пиво сприймалося швидше
як жіночий напій, чоловіки пили його лише в тому разі, коли не виста-
чало вина” (А/. Пастуро).
158
Господарський розвиток. Повсякденне життя
діти), у Нормандії — яблучному сидрові, а в Англії — елю
(ячмінне пиво). Зерновий спирт (його красномовно наз-
вали “горілчаним чортом”) європейці навчилися виробля-
ти близько 1100 р., причому тривалий час його викорис-
товували лише в аптечній справі. Втім у XIV ст. європейці
вже шкодували про те, що “горілчаний чорт” звалився на
їхню голову.
Керамічне виробництво на середньовічному Заході не
набуло особливого поширення, фарфору європейці довго
не знали. До ХНІ—XIV ст., допоки не було налагоджено
масове виробництво скляного посуду, селяни користува-
лися переважно негігієнічним дерев’яним чи глиняним
посудом, у багатих будинках їли й пили з кришталевих,
золотих чи срібних блюд і келихів.
Застільний етикет був простим, щоб не сказати — гру-
буватим. Рідку страву насипали в миску (її ставили зде-
більшого одну на двох). Ложками користувалися рідко
(суп сьорбали по черзі прямо з миски). Про виделки й
гадки не мали — за обіднім столом орудували переважно
ножем.
їли, як правило, двічі на день. Харчувалися нерегуляр-
но, бо гучні бенкети змінювалися тривалими постами*, за
дотримуванням яких пильнувала церква. Додатково пес-
титися доводилося в голодні роки, які часто траплялися в
Європі. “Голод і загроза голоду, переходи від святкових
бенкетів до вимушених ритуальних постів, неякісне, не-
рівномірне харчування багато в чому посилювали нестій-
кість психіки середньовічної людини, її потяг до чуда і
“здатність” до видінь” (А. Л. Ястребицька).
Про повсякденне життя селян відомо мало. Поза сум-
нівом, технічний прогрес на ньому ніяк не позначився. До
кінця Середньовіччя заможні селяни спушували землю
двоколісним плугом із подвійною чепігою, в який впряга-
ли пару волів, бідніші — безколісною сохою. Виорану
ділянку потім боронували. Зернові жали серпом, траву на
луках косили. Селяни тримали корів, ослів, волів, коней,
домашню птицю. Як транспортний засіб використовували
двоколісну повозку, чотириколісний віз.
* “Серед тих людей, які жили в матеріальній скруті, піст був вельми
непопулярним, його насилу терпіли” (М. Пастуро).
159
ЛЕКЦІЯ 8
Своєму житлу селяни не приділяли багато уваги,
оскільки їм часто доводилось переселятися на нові місця
у пошуках кращих земель чи у зв’язку з необхідністю
сівозмін. До пізнього Середньовіччя вони жили в од-
нокімнатних мазанках, критих соломою чи гонтом (вузь-
кими дерев’яними планками) й, здебільшого, без вікон.
Якщо вікна й робили, то їх не склили, а закривали зсере-
дини глухими ставнями. Посеред мазанки влаштовували
відкрите вогнище, дим від якого виходив крізь отвір у
покрівлі. Меблями слугували одна—дві лавки та скрині.
Якщо потребувався стіл, на козли клали двері чи дошки.
Ліжок не було — спали на підлозі на солом’яному матраці.
В кімнаті нерідко зберігали сіно, інструменти, можливо,
тримали домашню птицю.
До середини XII ст. вілани і серви харчувалися пере-
важно зерном, із якого випікали хліб, варили каші і роби-
ли галети. Супи і каші часто варили з вівса, конопляного
насіння, овочів (боби, горох, капуста) чи дикорослих пло-
дів (каштани, жолуді). Годувати зерном домашню худобу
почали лише на схилку Середньовіччя.
Поліпшилось харчування селян наприкінці XII ст., що
було пов’язано з відносним підвищенням їхнього добро-
буту. В меню селянина з’явилися м’ясо домашньої птиці,
яйця, сири, солона чи копчена риба, фрукти (в Англії —
груші, у Франції — яблука). Заможні селяни навіть ужи-
вали приправи та спеції (часник, гірчиця, м’ята, петруш-
ка тощо).
Селянин носив грубу лляну сорочку, а поверх неї —
вільний плащ із капюшоном, натягував гамаші й узувався
у важкі черевики.
На селі проживали як заможні, так і бідні селяни, про-
те разючих майнових контрастів село тривалий час не зна-
ло. Майнове розшарування спостерігалося лише в “лісо-
вій” смузі Західної Європи, де сімейне майно було поділь-
ним, а земля купувалася і продавалася.
На схилку Середньовіччя сільські мазанки потроху за-
мінювалися дерев’яними відштукатуреними будинками на
кам’яних підмурках. Такі будинки мали вже по дві кімна-
ти, причому траплялися навіть двоповерхові оселі. Тра-
диційне вогнище в будинку замінила мурована піч, дим із
якої виходив крізь цегляний димар. Будинок крили чере-
160
Господарський розвиток. Повсякденне життя
пицею чи шифером. Проте долівку, як і раніше, застеля-
ли соломою чи очеретом. Побільшало меблів. Зокрема,
з’явилася шафа із висувними ящиками; сім’я вже спала на
ліжку з матрацом, подушками, завісою, іноді навіть “фар-
бованими тканинами” — портьєрами. У селянському дворі
побільшало господарських будівель (кошара, конюшня,
свинарник, голубник, випалювальна піч, сушарня).
Суттєво змінився на схилку Середньовіччя й побут фе-
одальної знаті. На зміну похмурим і холодним донжонам
XII ст. прийшли замкові палати, які краще опалювалися
камінами і були прикрашені гобеленами. Якщо раніше в
багатьох замках окрема кімната призначалася лише для
лорда та його дружини, інші ж задовольнялися гуртовими
спальнями, то в XV ст. кожен мешканець мав уже окрему
спальню. Власник замку обідав зі своєю сім’єю не у ве-
ликій залі, разом із прислугою, як це було раніше, а окре-
мо від простих людей. “Можливість усамітнитись створи-
ла і нову межу між паном і залежними людьми, нову дис-
танцію між багатими і бідними” (Ф. Пс, Д. Гіс). Своє ба-
гатство знать виставляла напоказ — тримала ліврейних
слуг та численну прислугу. Вона оточувала себе більшою,
аніж раніше, пишнотою, давала своїм дітям університет-
ську освіту, навіть виробляла в себе аристократичні смаки
(вітражі, гобелени, архітектура тощо)*. Власні інтереси во-
на ревно обстоювала “з допомогою судових процесів і ха-
барів, замінивши ними — хоча й не повністю — напади та
облоги” (Ф. Гіс, Д. Гіс).
У пізньому Середньовіччі аристократам наслідували
міська верхівка (купці, лихварі) та чиновники. Сучасник
красномовно називав їх “маленькими корольками”. В Па-
рижі доби Карла VI (1380—1422) вони вели “ледь не ко-
ролівський спосіб життя” (М. Дефурно). Автор трактату
“Паризький господар” (кінець XIV ст.) повідомляв, що
ці “мішки з грошима” влаштовували “прості обіди з двох
перемін”, які, здавалося б, по кишені лише найбільшим
сеньйорам.
* Карл Орлеанський, наприклад, носив дорогий костюм, прикраше-
ний 960 перлинами (ними на рукавах камзола було викладено ноти до
пісні “Мадам, я розвеселився”) та багатьма дзвіночками, які супровод-
жували мелодійним дзвоном кожен рух цього вельможного франта.
6 Історія середніх віків.
161
ЛЕКЦІЯ 8
Побут монахів
Побут середньовічного чернецтва регламентувався
церковними канонами й виходив із потреби виокремити
монахів із людської маси, В умовах монастирського спів-
життя він був уніфікований, але тільки в межах тієї чи
іншої чернечої корпорації (ордену).
Повсякденне життя чернецтва загалом не було похму-
рим і монотонним, хоча й позначалося певним аскетиз-
мом. Скажімо, ігри в монастирях (навіть неазартні — у
шахи, у трік-трак) заборонялися. Можна було грати лише
у фішки, але, звичайно, не на гроші. Монастирські звичаї
вимагали від ченців мовчати, хоч би де вони перебували.
Для спілкування між собою, щоб не порушувати мертву
тишу обителі, монахи користувалися вкритою воском до-
щечкою та мовою жестів.
У Клюні, зокрема, в ужитку було кілька сотень умов-
них жестів. Так, коли монах хотів попросити молока, він
клав палець до рота, хліба — великим пальцем малював
коло, притиснувши до цього пальця два інші, пирога —
зображував на долоні хрест. Нерідко один і той самий
жест мав кілька смислових значень. Так, провести паль-
цем від однієї брови до іншої означало “жінка”, “форель”,
“Діва Марія”.
В кожному з монастирів існувала своя мова жестів, то-
му жести одних монахів були абсолютно незрозумілими
для інших.
Спершу монахи взагалі не користувалися транспортом,
але в середині XIII ст. папа дозволив їм їздити верхи.
Тринітарії використовували для цього ослика, кармеліти —
мула. Таке пересування символізувало покірливість.
День у монастирі був розписаний буквально по хвили-
нах, щоб “не залишалося часу на пусті мрії та нудьгу”
(Л. Му ден).
Час монахи цінували і надавали важливого значення
його відліку, що зумовлювалося церковним колом бого-
служінь. До появи механічного годинника (XIII ст.) вони
прокидалися вранці — ще до крику півня (взимку), або з
його першим криком (улітку). Час визначали також за
довжиною тіні, з допомогою запаленої свічки, водяного
чи піщаного годинника, сонячного циферблата.
162
Гзсподарський розвиток. Повсякденне життя
На сонячному циферблаті писали латинську фразу, яку
можна було перекласти по-різному: “Веди відлік часу ли-
ше світлої пори доби” чи “Веди відлік лише світлого
(щасливого) часу”. Двозначність цієї фрази давала мож-
ливість дзвонареві із запізненням дзвонити до утрені.
Коли в Європі з’явився механічний годинник, монахи
подбали про його удосконалення. Отож, у ХІП ст. “ідея
регулярності була тісно пов’язана з монастирським жит-
тям” (Л. Мулен).
Неабиякого значення надавали монахи своєму одягові,
який мав зовні відрізняти їх від мирян, символізувати
бідність, смиренність і каяття. Вважалося, що в чернечій
рясі криється могутня священна сила (не випадково в рясі
іноді ховали й світських можновладців). Монахи різних
орденів носили неоднакове убрання.
Хоч би з якої тканини був пошитий одяг монаха — ко-
нопляної, лляної, вовняної* —- його зазвичай вважали гру-
бим, жорстким, колючим. Монахи не цуралися й латано-
го вбрання, хоча церква не схвалювала надмірного пури-
танства (мовляв, сам Христос носив пристойні ризи, адже
недарма вартові на Голгофі кидали жереб, кому з них ці
ризи дістануться).
Зазвичай монахи носили лише чорне взуття. їм забо-
ронялося носити вузьке взуття, бо комусь здалося, що
воно є ознакою гріховності. Монахи деяких орденів (перші
францісканці, кармеліти, домініканці та ін.) ходили бо-
соніж. В усіх орденах старий одяг і взуття роздавали
бідним — як милостиню.
Монахи дбали про особисту гігієну. Своє убрання вони
регулярно прали в дерев’яному кориті (до речі, їм дозволя-
лося під час прання перемовлятися між собою, щоб не
вживати круті слівця). Кілька разів на рік, а то й щоміся-
ця вони голили (тодішніми бритвами!) бороду. Цю проце-
дуру супроводжували співом псалмів, щоб уберегтися від
небажаних фразеологізмів. Час від часу на голові ножиця-
ми (не кращими за тодішні бритви) вистригали тонзуру.
На схилку Середньовіччя монахи винайшли лосьйон.
Монахи були гурманами, проте мали дотримуватися
певних заборон і обмежень у харчовому раціоні. Від них
* Вовну монахи не фарбували, щоб не вводити нікого в оману.
------- 163 --------
ЛЕКЦІЯ 8
вимагали строгої дієти, споживання одноманітної їжі, ли-
ше на церковні свята дозволяли поласувати особливими
стравами. Це змушувало їх виявляти неабияку винахідли-
вість у кулінарії. Вони вміли часом майже з нічого готува-
ти смачні страви. Тому не дивно, що “монастирська кух-
ня стала колискою гастрономії” (Л. Мулен).
Як і миряни, монахи харчувалися переважно вегета-
ріанськими стравами, найчастіше — вареними бобами,
заправленими салом. Монахи Клюні споживали каші,
овочеві страви: “зелень” (салат-лук, крес-салат, корвель,
петрушка, капуста, огірки, салат, цибуля-порей тощо) та
“корінці” (ріпа, редиска, пастернак, спаржа, пізніше —
морква), багато фруктів (груші, яблука, лісові та грецькі
горіхи, персики, вишні, суниці, фіги, айву, дикі ягоди, ви-
ноград, сухофрукти тощо).
Вважалося, що м’ясні страви надто дорогі для тих, хто
дав обітницю жити в бідності, що вони розпалюють при-
страсті та сластолюбство. Тому м’ясо офіційно вилучало-
ся із харчового раціону монахів. Картезіанці в середині
ХПІ ст. забороняли споживати м’ясо навіть хворим, побо-
юючись, щоб монастирська лікарня не переповнилася, а
церква не спорожніла.
Утім, монахи не були б монахами, якби не знайшли
вихід зі скрутного становища. Церковні теоретики приду-
мали теологічне виправдання для споживання м’ясних
страв. Вони вирішили, що ця заборона не стосується м’яса
домашньої птиці, адже Бог створив птахів, та ще й водо-
плавних, в один день із рибою, отож пташине м’ясо є
скоріше рибою, аніж м’ясом... Вдалося обгрунтувати й
споживання тваринного м’яса. Так, тринітаріям дозволя-
лося їсти в неділю те м’ясо, яке їм дістанеться як милос-
тиня. До XV ст. монахи чомусь цуралися тільки баранини.
Харчуватися рибою монахам заборонялось лише в ок-
ремих випадках. Тому вони чимало уваги приділяли роз-
веденню у водоймищах прісноводної риби і вважалися у
цій справі неабиякими фахівцями. Кількість споживаної
монахами риби відображала їхню ієрархію. Так, для рядо-
вого монаха на стіл подавали дві невеличкі порції риби,
для пріора — три, для абата — п’ять. Абатові належало по-
давати приправи для рибних страв (сіль, соус, спеції то-
що), рибу для нього смажили на олії.
164
Господарський розвиток. Повсякденне життя
У Швейцарії, Франції, Англії, Німеччині, Фландрії мо-
нахи розвинули сироваріння. Сучасне сироваріння —
значною мірою нащадок середньовічного монастирського.
Харчування монахів не вирізнялося особливою раціо-
нальністю. Вони суворо дотримувалися постів. Відсутність
у їжі протеїнів і нестача вітамінів робили їх череватими,
неприродно червонощокими. Монахи часто страждали від
ожиріння, авітамінозу, поганого перетравлювання їжі,
здуття живота, рано втрачали свої зуби. Можливо, давало-
ся взнаки й те, що вони після тривалих постів зловжива-
ли скоромним.
Харчувалися монахи здебільшого двічі на день. Перед
трапезою мили руки, за столом поводилися чемно. На
трапезу не запізнювалися, ножами і виделками не гри-
міли, в чужі тарілки не зазирали, не оглядалися на всі бо-
ки, а сиділи, опустивши очі у свою тарілку. їли і пили ти-
хо, “як голуби”. Після трапези читали вдячну молитву.
Вживати напої монахам не заборонялося, бо інакше
монастирі обезлюділи б. Монахи добре зналися на напо-
ях, виробництву яких у монастирях приділялася особлива
увага. Напої виготовляли різних сортів і різної якості. По-
чесні гості та монастирське начальство куштували кращі
вина, до того ж “незіпсовані”, тобто нерозбавлені. Рядові
монахи задовольнялися простими винами, причому обо-
в’язково розбавленими (розбавлене вино тоді іронічно
називали бастардом — “позашлюбною дитиною”)*.
Попит на напої на середньовічному Заході був сталим
і досить високим**, тому монахи ще й приторговували
ними. При цьому вони так уміло рекламували свої напої,
що треба було мати залізну витримку, аби не спокусити-
ся: “Гідне, вишукане, міцне вино, яке тече, немов білка
по стовбуру дерева, без присмаку тухлого чи кислого,
* Ця дискримінація у монастирському споживанні вин привернула
увагу середньовічних пересмішників:
Лишь аббат и приор, двоє,
Пьют винцо, и недурноє,
Но с прискорбиєм помои
грустно тянет братня.
** Скажімо, у французькому м. Льсж пересічний городянин випивав
у XII ст. за рік 50 л вина — у 3,5 раза більше, ніж нині.
165
ЛЕКЦІЯ 8
сухе, живе, світле, немов сльоза грішника, це вино так і
проситься до рота. Погляньте, як воно піниться, як іс-
криться і рветься назовні; скуштуйте це вино, і ви відчуєте
його смак, який проникає глибоко в серце”.
Монахам пити вино не заборонялося — і вони пов-
ною мірою користувалися цією можливістю. Наприкінці
XIV ст. французький монах-бенедектинець випивав за
день півлітра вина, а австрійський — від двох до чотирьох
літрів. Узимку монахи підігрівали вино на вогні або зану-
рювали в нього розпечену до білого кочергу.
У північних регіонах (наприклад в Англії, Нормандії),
де не вирощувався виноград, основним напоєм монахів
було пиво. Міцне “пиво батьків” споживали ченці, а слаб-
ке “монастирське” — черниці. У Німеччині та Франції
пивом не захоплювалися, вважали його третьосортним на-
поєм. Французький король Людовік IX Святий (1226—
1270) на Великий піст умертвляв пивом свою плоть.
Монахи започаткували виробництво багатьох вин (шам-
панське, вужо, тар, бонмар, бон, адокс, поммар, вольне,
мерсо, шассано, шато-шалон та ін.) і спиртних напоїв
(лікер, горілка з виноградних вижимок тощо). Перегінні
апарати вони завозили з Єгипту. Саме монахи винайшли
віскі (вперше згадується наприкінці XV ст.), джин, шнапс,
горілку, голдвассер та деякі інші міцні напої.
Отож господарське життя і побут у Середні віки
застійними не були, хоч розвивалися менш інтенсивно,
аніж у пізнішу, індустріальну добу. Вони певною мірою
регламентувалися церквою, значною мірою залежали від
екології та демографічних процесів.
166
Господарський розвиток. Повсякденне життя
Література
Виолле-ле-Дюк 9. 9. Жизнь и развлечения в средние
века / Пер. с фр. Санкт-Петербург, 1997.
Дефурно М. Повседневная жизнь времен Жанньї
д’Арк / Пер. с фр. Санкт-Петербург, 2003.
История крестьянства в Европе. Зпоха феодализма:
В 3 т. Москва, 1985—1986. Т. 1,2.
Квенелльї, Марджори и Чарльз Генрих Берн.
Повседневная жизнь в Англии во времена
англосаксов, викингов и норманнов /
Пер. с англ. Санкт-Петербург, 2002.
Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада /
Пер. с фр. Москва, 1992.
Мулен Л. Повседневная жизнь средневековьіх
монахов Западной Европьі. X—XV века / Пер.
с фр. Москва, 2002.
Пастуро М. Повседневная жизнь Франции и
Англии во времена рьіцарей Круглого стола /
Пер. с фр. Москва, 2001.
Поньон 9. Повседневная жизнь Европьі в 1000 году
І Пер. с фр. Москва, 1999.
Сванидзе А. А. Деревенские ремесла
в средневековой Европе. Москва, 1985.
Сказкин С. Д. Очерки по истории
западноевропейского крестьянства в средние века
Москва, 1968.
Ястребицкая А. Л. Западная Европа XI—ХШ веков:
зпоха, бьіт, костюм. Москва, 1978.
лекція 9
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ УСТРІЙ
« Становлення монархії, її функції є Система
престолонаслідування ® Держава і церква
« Феодальна роздробленість & Станова монархія
• Від політичного універсалізму до національних
держав « Правові норми є Судочинство
Становлення монархії, її функції
У країнах середньовічної Європи склалися різні форми
державності: племінні князівства, поліетнічні королівства,
імперії. Хоча серед них (передусім в Італії) траплялися й
республіканські утворення, усе ж останні здебільшого
поглиналися могутнішими імперіями, тому можна вважа-
ти, що найпоширенішою формою західноєвропейської се-
редньовічної державності були монархії.
Стародавнім германцям на території Римської імперії
припав до вподоби її державний устрій: сильна влада
імператорів, досконала бюрократична машина, військова
організація, зріла судово-правова та фіскальна системи
тощо. Проте відразу запозичити все це, відмовившись від
традицій військової демократії, вони, ясна річ, не могли.
Лише через кілька століть влада германських конунгів
трансформувалася в королівську.
Серед германських племен найбільших успіхів у дер-
жавотворчому процесі досягли вестготи в Іспанії, які зли-
лися з римлянами не за племінним, а за територіальним
принципом. Вони розробили єдине державне право, що
сприяло їхній громадянській консолідації, а отож — і дер-
жавотворенню. У державі вестготів посада короля ще бу-
ла виборною (коло виборців із числа двірської знаті виз-
начив IV Толедський собор). Проте їхній король уже мав
більше публічну, аніж приватну владу. Він не вважав ко-
ролівство своєю вотчиною і не ділив його між своїми
синами.
168
Державно-правовий устрій
Не відразу сформувався у германців і бюрократичний
апарат (найдосконалішим він був у вестготів) — основна
опора монархії. Каролінги, не кажучи вже про Меровінгів,
ще не мали професійних міністрів та інших чиновників, а
призначали посадовцями своїх слуг: камергерів, коню-
ших, кравчих... Карл Великий доручав керівництво неве-
ликими округами графам, прикордонними укріплення-
ми — марками — маркграфам (маркізам). Ці високі поса-
довці ще не були оплачуваними чиновниками. Вони ви-
конували свої службові обов'язки на засадах васальної
клятви та особистих зв’язків із монархом. Королівська
влада в державі франків у IX ст., таким чином, ще мала
сімейний характер. Публічною вона стала згодом, коли
оперлася не на королівських васалів, пов’язаних з монар-
хом омажем, а на державців — підлеглих короні, а не
конкретній коронованій особі, коли королівський домен
став власністю держави як такої.
Державна влада мала певні зобов’язання перед сус-
пільством. Найважливішою її функцією було забезпечен-
ня миру і спокою у країні. Проте саме в реалізації цієї
функції її успіхи були найскромнішими. Розгул насиль-
ства став хронічною хворобою середньовічної Європи.
Цьому сприяли слабкість органів влади (вони, до речі,
самі рідко були взірцем поступливості та християнського
милосердя), свавілля, що перетворилося на закоренілу
звичку, ворожі вторгнення, традиції кровної помсти, низь-
ка правова культура населення, що допускала самосуд, ха-
рактер тодішньої економіки, яка пов’язувала збагачення з
воєнним пограбуванням і. визиском простого люду. Один
із єпископів XI ст. писав із цього приводу: “Люди вбива-
ють людей у стані сп’яніння, через уражену гордість або
взагалі знічев’я”.
Характерно, що найактивніше виступала за припинен-
ня насильства церква, яка була найменш захищеною від
грабіжників усіх мастей. Єпископ Нарбонни, наприклад,
проголосив у середині XI ст.: “Нехай жоден християнин
не позбавить життя іншого християнина, адже вбити
християнина — це все одно, що пролити кров Христа”.
Заходи церкви і королівської влади щодо обмеження
насильства (цілком викоренити його було неможливо)
169
ЛЕКЦІЯ 9
дістали назву Божого миру. Вони зводилися до заборони
грабувати церковне майно, нападати на неозброєних клі-
риків і купців, захоплювати селянську худобу, руйнувати
млини, вирубувати виноградники тощо. Були також виз-
начені особливі дні Божого замирення, коли заборонялося
будь-яке насильство. За порушення громадського спокою
церква застосовувала релігійні санкції, державна влада —
ще суворіші покарання.
Рух за дотримання громадського спокою (передусім
проти кровної помсти) зрештою став масовим. Проте бо-
ролися з насильством радше на словах, а не на ділі. Спос-
тережливий монах Рауль де Глабер з жалем констатував:
“Рід людський ... обіцянку дав. Але не виконав”.
Монарші зобов’язання перед суспільством не зводили-
ся до спроб погамувати людську злобу й зажерливість. Від
нього також вимагалося поважати права і привілеї підда-
них, забезпечувати законність, дбати про християнську
віру, бути неупередженим верховним арбітром у державі
тощо. Якщо він виконував ці свої обов’язки недбало, то
ризикував зажити репутації тирана і навіть позбутися мо-
наршої корони.
Було три найнадійніші способи постати перед суспіль-
ством мудрим і турботливим монархом: нарощувати свої
володіння (шляхом завоювань чи укладення вигідного
шлюбу), удосконалювати методи свого правління та зму-
шувати чиновників менше красти, а більше дбати про
державні інтереси. Втім, не варто у цьому плані недо-
оцінювати й роздавання демагогічних обіцянок підлеглим.
Система престолонаслідування
Одне із найвідповідальніших завдань верховного прав-
ління полягало в тому, щоб розробити сталий і надійний
спосіб передання влади й тим самим уберегти суспільство
від політичного хаосу.
Нині вважається, що владу можна або успадкувати, або
здобути завдяки системі виборів. Поєднання ж цих шляхів
приходу до влади видається неможливим. Проте за часів
Середньовіччя на це дивилися інакше: тоді обидва прин-
170
Державно-правовий устрій
ципи передачі влади співіснували, жоден із них не абсо-
лютизувався. Про французького короля Людовіка VI, нап-
риклад, говорили в XII ст., що він став монархом і “за
спадковим правом”, і “за загальною згодою єпископів та
великих людей”.
У ранньому Середньовіччі королівство вважалося своє-
рідним спадковим феодом монарха і так само, як спадко-
вий феод, розподілялося між усіма синами монарха, які
або спільно правили, або полюбовно шматували його на
частини. Ця традиція дісталася Середньовіччю у спадок
від варварського світу. Проте вона суперечила ідеї не-
подільності держави й неминуче породжувала безлад. Са-
ме тому й з’явилося дивне поєднання в системі передання
влади принципів спадковості й виборності. Архієпископ
Рейнський повідомляв у IX ст., що “у звичаї франків вхо-
дило обрання після смерті короля іншого суверена з ко-
ролівської родини”.
Але як виходили зі становища, коли в монарха було
кілька синів і всі вони марили королівською короною?
Щоб уникнути випадковості вибору, вельможі прислухо-
вувалися до політичного заповіту самого монарха. Монарх
же домагався від свого оточення, щоб обраного ним пре-
тендента ще за його життя прилучали до королівського
сану та миропомазували. Зрештою дійшли думки, що
престолонаслідника слід призначати так само, як переда-
вався у спадок феод, — за правом первородства. Іноді ко-
рону передавали тому нащадкові, який народився “у пур-
пурі”, тобто тоді, коли його батько вже був королем.
Зручне успадкування влади за правом первородства не
стало в Середні віки універсальним. Воно прижилося в
західноєвропейських державах, передусім у Франції (в
Німеччині його дотримувалися з певними застереження-
ми). У Візантії ж імператори з політичних міркувань не-
рідко призначали своїми наступниками родичів чи когось
із дрібних воєначальників. Не практикувалося беззасте-
режно таке престолонаслідування і в державі халіфів, де
здебільшого дотримувалися римських традицій.
Різні суспільні сили мали свої уподобання стосовно
системи передання влади. Церква, наприклад, виходячи з
виборності своїх ієрархів, вважала легітимною лише ту
171
ЛЕКЦІЯ 9
владу, яку вона номінувала (затверджувала). Великим світ-
ським феодалам також хотілося опікуватися монархами.
Тому церковна і світська верхівки обстоювали принцип
виборності монархів. Проте основна маса людності непо-
хитно вірила у спадкове покликання, причому навіть не
окремої особи, а цілого роду, лише з якого, за її переко-
нанням, й виходили справжні монархи. Цю позицію мас
верхи не могли ігнорувати.
Попри переважання єдиного принципу престолонаслі-
дування, монархічні звичаї в різних західноєвропейських
державах мали певну місцеву специфіку. У Франції, зок-
рема, вибір незмінно припадав на одного з синів попе-
реднього монарха. Йому присягав двір, його миропомазу-
вали. В Англії до кінця X ст. було запроваджено успадку-
вання трону від батька до старшого сина. В Німеччині,
яка в X ст. (за Оттона 1) стала імперією, феодальна верхів-
ка дотримувалася римської традиції, яка не визнавала
привілею крові, а виходила з принципу виборності імпе-
ратора армією. Такий підхід дістав підтримку з боку церк-
ви, яка небезпідставно вбачала в німецьких імператорах
своїх політичних суперників у змаганні за панування над
Римом, папською курією, узагалі християнським світом.
Вибирали імператора курфюрсти (німецькі магнати), об-
ранці яких майже до середини XIV ст. мали відбувати
спеціальну посвяту в Римі, а отже, “раз у раз залазити в
італійське осине гніздо, розтривожене знову і знову”
(М. Блок). Пізніше рейхстаг ухвалив, що надалі німець-
кий король визнаватиметься імператором незалежно від
волі папи.
Держава і церква
Вже на світанку Середньовіччя склався клерикалізм,
сутність якого полягала у тісній співпраці світської і ду-
ховної гілок влади, досить вигідній їм обом. Монархи
подбали про збагачення церкви та поширення її впливів,
захищали її майно від зазіхань усіх охочих поживитися
ним. Церква, зі свого боку, сакралізувала королівську вла-
ду й особу монарха. Завдяки її зусиллям королівська вла-
172
Державно-правовий устрій
да обросла легендами і забобонами, нерідко язичницьки-
ми. Так, склалося повір’я, що королі Франції та Англії са-
мим лише рукопокладанням здатні вилікувати королівську
недугу — золотуху (хвороба лімфатичних вузлів). Шведські
королі проголосили свій родовід від Фрея — культу боже-
ственного предка. Цей релігійно-міфологічний антураж
підкріплювався практикою миропомазання, яка в очах
християн перетворювала монарха на особу священну.
Не пізніше IX ст. склалася зворушлива легенда, буцім-
то для хрещення конунга франків Хлодвіга єлей (миро)
доправила з неба голубка неземної білизни, і що цей єлей
має здатність постійно оновлюватися. Посудина зі святим
миром зберігалася в монастирі Сен-Ремі (м. Реймс), тому
право миропомазання у Франції належало архієпископові
Реймському.
Ритуал миропомазання могла здійснювати лише духов-
на особа. Цей церковний обряд був для королів водночас
і принадним (оскільки він суперлегітимізував їхню владу),
і небезпечним (викликав у пам’яті промовисті слова апос-
тола Павла: “І без усякої суперечки більший меншого
благословляє” (Сер., 7, 7).
Особливо тісний союз між духовною і світською вла-
дами, однаково заклопотаними реалізацією спільних інте-
ресів та співпрацею у боротьбі з феодальною анархією,
склався на Півночі Франції, де “кожна перемога церкви
ставала перемогою короля і навпаки” (Ж. Мадоль). Плідно
співпрацювали держава і церква також у Німеччині, де
вони намагалися запобігти відцентровим тенденціям
післякаролінзької доби. Спираючись на підтримку цер-
ковних ієрархів (єпископів, абатів), Оттон І утворив у
X ст. імперську церкву, наділену також і світськими повно-
важеннями Проте вже в XI ст. союз між імператором і
церковною верхівкою у цій країні дав тріщину, оскільки
папська курія рішуче виступила проти амбіційних намірів
імператора самому призначати німецьких єпископів —
унезалежнити імперську церкву від папи. У пізньому Се-
редньовіччі ця суперечність між світською і духовною вла-
дами проявилася і в інших куточках Європи у зв’язку з
процесом формування національних держав.
Утім рівновага між світською і духовною владами була
хиткою навіть у найкращі часи. Траплялося, що королів-
173
ЛЕКЦІЯ 9
ська влада намагалася підкорити церкву своєму впливові,
за інших умов — папство нав’язувало свою волю світській
владі. При цьому суперництво між державою і церквою за
владу та матеріальні блага нерідко набувало форм відкри-
тої боротьби.
Феодальна роздробленість
Ранні європейські монархії були обширними, проте
неміцними. Вони трималися на феодальному землево-
лодінні, розвиток якого за певних умов ослаблював їх.
Монарх, найбільший феодальний землевласник, розпла-
чуючись із посадовцями та військовими за їхню службу
земельними наділами, неминуче створював умови для
появи незалежних магнатів-латифундистів — “могутніх
територіальних володарів, міцно вкорінених у землю”
(Л/. Блок).
Ледь зіп’явшись на монархічні ноги, Західна Європа
уже в IX—X ст., й особливо наприкінці X — на початку
XI ст., повернула на шлях феодальної роздробленості,
розпаду великих держав на низку дрібних володінь (у
новітній медієвістиці цей процес частіше називають фео-
дальною трансформацією).
Королівська влада намагалася запобігти цій політичній
руйнації. Так, імператор франків Карл Великий узяв за
правило не давати в управління одному графу відразу
кілька округів, однак на практиці ці мудрі застережні за-
соби здебільшого не застосовувалися. Монархію підточу-
вали непомірна жадібність магнатів, династичні чвари,
майже постійні ворожі напади, для протистояння яким
доводилося засновувати на прикордонні військові округи-
марки — потенційні вогнища сепаратизму, регулярні
інспекційні поїздки монарха по території держави, під час
яких інспекторам (вони згодом перетворилися на постій-
них губернаторів) дарувалися графства чи абатства (най-
більші королівські монастирі). Так на історичній карті
Європи з'являлися графства, герцогства, “королівства”, які
поступово зливалися в регіональні феодальні князівства.
Посиленню феодальної роздробленості значною мірою
174
Державно-правовий устрій
сприяла згубна практика виділяти усім синам монархів
їхню пайку. Виникали держави в державі також на етніч-
ній основі. Так, кельтські вожді утворили герцогство Бре
тонське, скандинавські — Нормандію.
Жилося феодальним князівствам неспокійно, бо звер-
ху на них тиснула королівська влада, а знизу їм загрожу-
вало подрібнення на менші сеньйорії, адже процес фео-
дальної трансформації спостерігався і на нижчій сходинці
феодальної драбини. Представники графської влади на
місцях — каштеляни (шателени) (управителі замків, яки-
ми враз наїжачилась Західна Європа і які слугували опло-
том суверенності місцевих князьків, їхніми столицями, за-
безпечували їм захист під час ворожих нападів, зрештою
були оплотом класового панування феодальної знаті) не
забарилися перетворити свою посаду на спадкову. Близь-
ко 1000 р. ці посадовці перестали коритися графам і пос-
тали самостійними можновладцями на місцях. Напри-
кінці XI ст. навіть рицарі, тобто дрібна знать, обзавелися
власними замками і стали передавати свої маєтності у
спадок старшому синові. Отож, як недипломатично вис-
ловився медієвіст, “панування бюрократії, важке, але
об’єднувальне, замінив режим воєнної банди”.
Нині вважається, що нова політична ситуація була да-
лекою від цілковитого безладу й регресу, що за доби
політичного роздроблення королівська влада скоріше бу-
ла обмеженою, аніж занепалою, оскільки “середньовічній
людині слабкість була ні до чого, і, звичайно ж, немічні
королі були їй потрібні анітрохи не більше” (Дж.-М. Уол-
лес-Хедріл). До того ж, місцеві можновладці “справлялися
з внутрішніми державними завданнями (а іноді — також
із зовнішніми) не гірше, а часом навіть краще, ніж ко-
ролі” (/О. Л. Безсмертний).
Характерно, що поряд зі світськими феодальними кня-
зівствами з’являлися (особливо в Німеччині) князівства
церковні — єпископії, вносячи свою лепту у феодальну
роз’єднаність. Монархи покладалися на церковних ієрар-
хів у боротьбі з непокірними світськими магнатами і на-
давали їм графські повноваження та, відповідно, цілі
графства. Церковні феодали за умов посилення конфрон-
тації між імператорами і папським двором дедалі менше
175
ЛЕКЦІЯ 9
вважали себе державними посадовцями, а тим паче —
васалами монархії. З XII ст. ломбардські міста на півночі
Італії утворили великі олігархічні республіки, іноді “про-
голошуючи себе спадкоємцями влади єпископа або прик-
риваючись його ім’ям” (М. Блок).
Хоч би як ефективно справлялися регіональні володарі
зі своїми політичними обов’язками, феодальна роз’єд-
наність вічно тривати не могла. Уже в період високого
Середньовіччя в Західній Європі знову почалася концент-
рація влади. Цей процес зумовлювався кількома чинника-
ми. По-перше, припинилися ворожі нашестя, що дало
змогу королівській владі зосередитися на боротьбі з сепа-
ратизмом. По-друге, пожвавлення економіки, процес ур-
банізації, розвиток грошового господарства та податкової
системи, зростання чисельності населення дали можли-
вість монархам створити боєздатніше й дисциплінованіше
військо, на яке можна було спертися в боротьбі з непо-
кірними васалами. По-третє, король, зрештою, став багат-
шим за будь-кого зі своїх васалів. По-четверте, посилила-
ся бюрократія — опора монархії. По-п’яте, усі верстви і
прошарки суспільства, включаючи самих феодалів, удос-
таль натерпілися від феодальної вольниці й прагнули
сильної влади, в якій убачали гаранта миру й правопорядку.
Процес політичної централізації завершився у країнах
Західної Європи неоднаково. Англія, скажімо, стала
унітарною (централізованою) державою. Її королям удало-
ся приборкати графів (пізніше їх назвали шерифами). У
1170 р. Генріх II Плантагенет порозганяв усіх шерифів,
остаточно зневірившись у їхній відданості короні. Зроби-
ти це йому вдалося тому, що в Англії феодами за держав-
ну службу не розплачувалися, власником усієї землі була
корона, ієрархізована система васалітету не склалася (ко-
роль вважався “сеньйором для всіх сеньйорів”). Цей мо-
нарх звільнив усіх феодалів від обов’язку надсилати до
війська певну кількість озброєних і екіпірованих васалів і
вдався до військового найму, перетворивши рицарів на
звичайнісіньких поміщиків. У Франції королі спромогли-
ся прилучити до свого домену лише частину графств, у
яких вони здійснювали за допомогою чиновників пряме
правління. В Німеччині ж монархія наштовхнулася на
176
Державно-правовий устрій
нездоланну протидію могутніх територіальних князів, які
наприкінці ХП ст. поставали незалежними державцями,
так що відтоді “не стало Німеччини, її замінили Німеччи-
ни” (Л/. Блок).
Станова монархія
Ще на світанку західноєвропейської державності жо-
ден монарх не наважувався вирішувати складні державні
проблеми без порад і підтримки від своїх найвпливовіших
васалів:
...Імператор
Прослухав ранню службу, помолився,
Обрав затишне місце під сосною
І поскликав баронів на пораду,
Щоб справи не вершити без придворних.
(Пісня про Роланда, 17)
Королівським радникам імпонувало, що монарх звер-
тається до них по допомогу. Вони обома руками тримали-
ся за цей свій політичний привілей, адже він був вигідним
для них в усіх відношеннях, передусім у матеріальному.
Проте на світанку Середньовіччя зібрання магнатів-
радників представницькими ще не були. Вони стали таки-
ми лише з поширенням у Європі римського права, яке
узаконювало процедуру заміни на судовому засіданні від-
повідача його адвокатом та проголошувало кардинальний
принцип політичної культури: “Те, що стосується всіх, має
бути схвалене всіма” (зусиллями середньовічних філософів
цей принцип став у Європі своєрідним політичним кредо).
Монархи добровільно зголосилися поступитися части-
ною своїх прерогатив. Річ у тім, що за умов послаблення
васальних зв’язків вони потребували додаткових важелів
влади, щоб змусити підданих змиритися із запроваджен-
ням нових податків. Радитися з підданими їх спонукала
також необхідність забезпечення в державі внутрішнього
спокою та прагнення здобути підтримку у війнах.
Започаткувала представницькі зібрання церква (у
1215 р. відбувся IV Латеранський собор, що представляв
177
ЛЕКЦІЯ 9
як католицьку, так і православну конфесії). Її приклад
наслідувала світська влада. У ХШ—XV ст. монархи поча-
ли скликати — спорадично чи регулярно — наради, в яких
брали участь не лише магнати, а й представники купецт-
ва та духовенства. Така політична практика поширилася в
Європі. Представницькі зібрання, які “пронизували все
суспільство від верху донизу” (Г. Кенігсбергер), виконува-
ли дві основні функції: сприяли усвідомленню спільності
загальнодержавних чи регіональних інтересів та налагод-
жували стосунки між монархом і підданими.
Представницькі органи називалися по-різному: в
Іспанії — кортеси, в Англії — парламент, у Франції —
Генеральні штати та провінційні асамблеї, в Німеччині —
рейхстаг і ландтаги, в Угорщині, Польщі та Чехії — сейм
тощо. З’явилися вони за різних обставин, різнилися між
собою своєю організацією, що відповідала структурі кож-
ного конкретного суспільства, мали неоднакову політичну
вагу. Зокрема, в більшості областей Франції та Іспанії і в
окремих німецьких та італійських князівствах представ-
ницькі органи формувалися на базі трьох основних сус-
пільних станів: духовенства, дворянства і простолюду (пе-
реважно — заможних городян). У роботі представницьких
органів Швеції, Тиролю, окремих провінцій Франції бра-
ли участь також представники вільного селянства. В Угор-
щині та Польщі магнати витіснили з представницьких ор-
ганів уповноважених від городян.
Жодне з середньовічних представницьких зібрань не
було по-справжньому демократичним. Представництво
рідко було виборним, а якщо й обиралося, то не на за-
гальновиборчій основі. Як правило, воно надавалося ок-
ремим корпораціям чи групам населення як привілей.
Парламентарі в основному обстоювали корпоративні інте-
реси й рідко піднімалися у своїх вимогах до загальнодер-
жавного рівня. Проте навіть захищаючи свої привілеї, во-
ни тим самим виступали захисниками законності й запо-
бігали свавіллю; не погоджуючись на запровадження но-
вих податків (щоправда, це траплялося досить рідко), во-
ни дбали й про інтереси суспільних низів, а стримуючи
агресивні заміри монархів, «сприяли (бодай опосередко-
178
Державно-правовий устрій
вано) пом’якшенню найгірших рис тодішньої міжнарод-
ної анархії» (Г. Кенігсбергер).
Хоча представницькі зібрання здебільшого легітимізу-
вали запровадження нових податків і зазвичай підтриму-
вали урядову політику, монархи ставилися до них із зро-
зумілою підозрою. Траплялося, що вони скликали такі
зібрання нерегулярно, а то й взагалі намагалися обійтися
без них. Сучасники підмітили, що стосунки між монархом
і представницькими органами, якщо розглядати їхню гли-
бинну сутність, полягали в перетягуванні кожною зі сто-
рін політичної ковдри на себе, тобто зводилися до бороть-
би за владу.
Від політичного універсалізму
до національних держав
Упродовж раннього Середньовіччя Західна Європа була
по суті єдиною християнською державою. Чітких кордонів
між тодішніми західноєвропейськими країнами не існува-
ло. Кордони нерідко пролягали водними шляхами чи за-
лежали від рельєфу місцевості, нерідко вони змінювалися,
коли викорчовувався ліс, прокладався канал чи спускався
ставок. Визначити їх було непросто (часом узагалі немож-
ливо) ще й тому, що існувала велика кількість анклавів —
територій однієї держави, оточених територіями іншої
держави чи інших держав. Спірні території з’являлися
(особливо в період політичної роз’єднаності) також через
плутанину у васальних відносинах (наприклад, залишали-
ся невизначеними кордони між Бургундським герцог-
ством і Бургундським графством). Не завжди збігалися
кордони державні і церковних округів (єпархій, діоцезів),
феодів і сеньйорій. Скажімо, володіння графів Фландрсь-
ких містилися одночасно на території Франції і Німеччи-
ни. Тодішні королі та князі «були національними тільки
на вигляд» (Л/. Блок), їхня національність особливого зна-
чення не мала. Франки, наприклад, домагалися корони
Італії, короною Бургундії міг володіти баварець, саксо-
нець правив у Західній Франції... Король-іноземець, зро-
179
ЛЕКЦІЯ 9
зуміло, формував своє оточення з одноплемінників, тому
й воно було, так би мовити, наднаціональним.
Приблизно до ХШ ст. (особливо в XI ст.) у Західній
Європі створювалися імперії — обширні держави, «прире-
чені на розпад уже у другому чи у третьому поколінні»
(Г Кенігсбергер). Цей процес зумовлювався передусім не-
помірною амбіційністю можновладців. Хоча влада імпера-
тора загалом майже нічим не відрізнялася від королівсь-
кої, усе ж вона вважалася престижнішою, імператор ніби
піднімався над звичайними монархами («корольками», як
їх називали у XII ст.). Це пояснює, чому непоодинокі во-
лодарі прагнули будь-шо підгребти під себе сусідні ко-
ролівства й домагалися від папи імператорської корони.
Проте життя брало своє — і мода на політичний уні-
версалізм зрештою минула. У ХШ—XV ст. на зміну уні-
версальним державам приходили держави національні.
З’явилися і їхні офіційні назви. Так, король Філіпп Август
на початку ХШ ст. уперше титулувався як «король Фран-
ції», тоді ж з’явилася і назва «королівство Франція». З
кінця ХШ ст. ця новація поширилася на всі держави
Західної Європи. На зміну королівським резиденціям
прийшли столиці, уточнювалися державні кордони, дер-
жавний прапор замінив особисті хоругви і стяги вельмож.
Визрів і зміцнів національний патріотизм. Все це призве-
ло зрештою до згасання політичного універсалізму. Се-
редньовіччя втрачало свою політичну феноменальність.
На схилку Середньовіччя було закладено основи сучасної
європейської, і не лише європейської, державності.
Однак чим були викликані ці важливі політичні зміни?
По-перше, за умов загального економічного зростання
прийшло переконання, що держава має бути державою, а
не вотчиною монарха. Цьому сприяли представницькі ор-
гани, які перетворилися на органи державні, спроможні
самостійно вирішувати складні правничі, фінансові та інші
питання. По-друге, зростало коло осіб, залучених до сис-
теми державного правління, причому з числа не лише ду-
ховних осіб, а й мирян. Серед королівських канцеляристів,
скарбників і суддів побільшало професіоналів. По-третє,
агресивним можновладцям ставало дедалі важче завойову-
вати нові території й прилучати їх до своїх володінь.
180
Державно-правовий устрій
Правові норми
Складовою частиною державотворчого процесу було
також формування судово-правової системи.
У ранньому Середньовіччі Західна Європа користува-
лася окремими нормами римського права, а також зви-
чаєвим правом германських народів та едиктами (указа-
ми) монархів варварських королівств, які поступово були
оформлені як писані закони. Поєднанням римського і вар-
варського права став, зокрема, на початку VI ст. Римський
закон вестготів (чи Звід Аларіха). Завдяки цьому кодексу
європейські правники упродовж кількох століть мали мож-
ливість знайомитися із римськими правовими нормами.
Оскільки жодна юридична пам’ятка не могла все пе-
редбачити, то поряд із писаним правом широко викорис-
товувалася також усна традиція, яка «не знала інших га-
рантій, окрім пам’яті» (Л/. Блок). Багато важили свідчення
очевидців. У договірній практиці вдавалися до мови жестів.
Скажімо, передачу права на землю могла символізувати пе-
редача з рук у руки грудки землі чи соломинки.
Економічне піднесення у Західній Європі стимулюва-
ло розвиток правової думки, оскільки воно потребувало
відповідного правового забезпечення. «Навряд чи знай-
деться в європейській історії період, у якому так виразно
простежувався зв’язок між економічними та юридичними
успіхами, як у період Середньовіччя» (Е. Аннерс).
Життя не стояло на місці — закони доводилось постій-
но удосконалювати. Виникали нові правові звичаї, які до-
повнювали усталені правові норми чи замінювали їх.
Осередком правових знань у Західній Європі стала
Італія, яка входила до складу Візантійської імперії. Вчені
знаменитої Болонської школи — першого середньовічно-
го європейського університету — не лише готували знав-
ців права, а й розробляли саме право, писали юридичні
трактати.
В Італії склалася школа глосаторів, яку заснував видат-
ний італійський юрист Ірнерій (XI—XII ст.). Удаючись до
схоластичних методів, глосатори коментували знамениті
Дігести імператора Юстиніана, залишаючи на полях руко-
пису свої помітки — глоси. Схоласти-глосатори схилялися
181
ЛЕКЦІЯ 9
перед державно-правовим устроєм Римської імперії, вва-
жали Дігести (діяли в Італії) та Звід римського цивільного
права (був чинним на території Європи) вершиною прав-
ничої думки. Для тлумачення цих юридичних пам’яток
вони застосовували суто лінгвістичний аналіз. Глосатори
доклали титанічних зусиль, аби ліквідувати термінологічні
розбіжності й узагальнити римські правові норми. Верши-
ною діяльності глосаторів стала знаменита праця Аккурсія
Глоса Омарія (середина ХІП ст.), досконаліша навіть за
Дігести. У нинішній юриспруденції ця праця вважається
класичною. Серед глосаторів не було одностайності в
підході до права. Деякі з них рятували за удосконалення
правових норм, щоб надати їм більшої справедливості й
законності, інші вважали, що закони не обговорюються, а
беззастережно виконуються (дура лекс, сед лекс).
Глосатори мали у правничому житті Європи незапе-
речний авторитет. Вони вміли «спокійно аналізувати гострі
політичні проблеми, складні й заплутані питання системи
адміністративного апарату, виділити з багатьох другоряд-
них питань найважливіші й спростувати будь-яку систему
аргументів, скориставшись логічними огріхами й супереч-
ностями у доказах опонентів» (£. Анкере). Через це глоса-
торам надавали найвищі посади при королівських дворах,
а західноєвропейська система юридичної освіти мала ве-
личезний вплив на світову.
У Південній Італії склалася ще одна правнича шко-
ла — пізніх глосаторів (чи консиліаторів — “радників”,
“консультантів”), найвидатнішим представником якої був
Бартоло де Сассоферрато (XIV ст.) — автор фундамен-
тальної праці Опера омніа. Консиліатори надавали послу-
ги державним установам та приватним особам як юри-
дичні консультанти і третейські судді. Вони першими
ввели в ужиток поняття “юридична особа”, створили ба-
гатющу юридичну літературу, в якій римське право допов-
нювалося місцевими юридичними нормами.
Поряд із цивільним правом, у середньовічній Європі
не менш бурхливо розвивалося право канонічне (церков-
не), яке спиралося на римську юриспруденцію. Духовен-
ство керувалося ухвалами християнських зібрань і церков-
них соборів, які вважалися чинними в судовій практиці.
182
Державно-правовий устрій
Утворилася школа декретистів, які започаткували багатю-
щу церковно-правову літературу. Так, у середині XII ст.
вихованець Болонського університету Граціан склав Уз-
годження суперечливих канонів (Декрети Граціана). До цієї
праці увійшло майже 4000 витягів із ухвал Вселенських
соборів, папських постанов та інших джерел, об’єднаних
коментарем. Його колега Петро Ломбардець, паризький
єпископ і доктор теології у школі при Соборі Паризької
Богоматері, написав працю Чотири книги висловлювань,
яка служила типовим підручником із теології в середньо-
вічних університетах. У ХШ—XIV ст. церковні юристи
підготували чотири компіляції, які склали Звід церковного
права (Корпус юріс каноніцис).
Хоч яким шанованим було в усій середньовічній Євро-
пі римське цивільне право, воно не мало такого всеосяж-
ного впливу на тогочасне правосуддя і громадський поря-
док, як право канонічне, котре стало “могутнім знаряддям
зміцнення й розвитку церковної влади та перебудови
соціальної структури суспільства в потрібному для церкви
руслі” (Е. Аннерс). За понтифікату Геласія (наприкінці
V ст.) церква розробила доктрину Двох.мечів (духовного і
цивільного), згідно з якою Христос володів обома “меча-
ми” — духовним і цивільним, тобто абсолютною судовою
владою. Христос поділив цю владу між імператором (йому
він передав мирський меч — право бути суддею в усіх без
винятку мирських питаннях), і папою (вручив йому меч
церковний — абсолютну владу над церковною організа-
цією). Ця політико-правова доктрина була сформульована
з благим наміром захистити церкву від зазіхань світської
влади. Проте в IX—X ст. вона стала теоретичним підгрун-
тям для не менш амбіційних претензій папства на все-
ленське панування, сприяла посиленню авторитету і зна-
чення канонічного права в пізньому Середньовіччі.
Церква з корисливих міркувань відшліфувала до блис-
ку право заповідання майна й максимально спростила
його реалізацію (для того, щоб відписати майно церкві,
майже не потребувалися юридичні формальності). Ка-
нонічне право контролювало норми моралі та сімейно-
шлюбні стосунки. Церковній юрисдикції підлягали спра-
ви про лихварство та ренту (церква засуджувала наживу).
183
ЛЕКЦІЯ 9
Втручання церковної юрисдикції у світське життя було
сприйняте суспільством загалом толерантно. Купецтво
взагалі охоче зверталося до церковного суду, оскільки йо-
го процедура була простішою (позивача могла представля-
ти довірена особа) й дешевшою.
Існували певні відмінності між міським і сільським
правом. Сільська юрисдикція зосереджувалася на захисті
прав власності й володіння, міська ж — на інтересах тор-
гівлі. Пам’яток сільського права, побудованого на фео-
дальному денному праві, збереглося мало, вони вирізняли-
ся невисоким фаховим рівнем. Міське право репрезенту-
вали рішення міських рад (магістратів), обов’язкові для го-
родян. Ці рішення спершу заносилися до протоколів
(міських книг), а згодом були оформлені в офіційно видані
міські закони. У пізньому Середньовіччі утворилися великі
юридичні об’єднання міст, де вищою судовою інстанцією
вважалася Рада міста-метрополїї. Зокрема, у Ганзі цю
місію виконувала Рада міста Любека, юридичну прерога-
тиву якої визнавали близько 100 дочірніх міст. Набуло по-
ширення в Європі також міське право Магдебурга.
Середньовічне карне право керувалося принципом
“еквівалентного покарання”, спираючись на окремі прин-
ципи Святого Письма (“... даси душу за душу, око за око,
зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опаренння за опа-
рення, рану за рану, синяка за синяка” (Вихід, 21, 23—25)).
Вважалося, що Бог іншого покарання не визнає. Щоб по-
карання виглядало ефективнішим, злочинців страчували
мученицьким способом. Фальшивомонетників, наприк-
лад, живцем варили, тобто позбавляли життя так, як вони
виливали фальшиві монети.
Отже, середньовічна Європа не розробила настільки якіс-
ного законодавства, щоб його можна було вважати гуманним
і спроможним забезпечити суспільний мир і злагоду.
Судочинство
Життя в середньовічній Європі нуртувало — суддям не
загрожувало безробіття. Однак примітивність судової ор-
ганізації (розпорошеність судової влади, безнадійна заплу-
таність і низька ефективність юридичних повноважень)
184
Державно-правовий устрій
нерідко змушувала сторони оминати суддів десятою доро-
гою і йти на примирення.
Чому кожен феодал прагнув урвати собі шмат судової
влади, сприяючи тим самим неймовірному розпорошен-
ню судової функції? Це пояснювалося тим, що судова
влада давала можливість феодалам тримати в послуху
селян, збагачуватися за рахунок судових штрафів і кон-
фіскації майна, перетворюючи традиційні підношення
феодалам на обов’язкові побори.
Справляти судові функції в Середні віки було несклад-
но. Суддям цілком вистачало “трішки пам'яті, і трішки
практики” (Л/. Блок). Якщо справа видавалася надто зап-
лутаною, вирішення її можна було передоручити Господу
Богу — призначити Божий суд (Бог, мовляв, не схибить).
Судді задовольнялися найпростішими доказами вини,
свідків заслуховували вряди-годи, до того ж свідчення
просто фіксували на папері, але не аналізували.
Утім, судді відповідали за правильність винесених ви-
років. Суддю, через помилку якого страчували невинного,
змушували публічно покаятися (цим його, до речі, рятува-
ли від помсти родичів страченого).
У пізньосередньовічній Франції публічне покаяння бу-
ло таким. Суддя особисто знімав із шибениці тіло безне-
винно страченого, цілував його в губи (цим він нібито по-
вертав небіжчикові зганьблену честь) і переносив його в
церкву чи в дім родичів. Якщо тіло вже розклалося, цю
малоприємну процедуру суддя проробляв з “імітацією
(страченого) в натуральну величину”. Таким покаранням
за допущену помилку суддя рятував своє життя, а часом
зберігав і посаду.
Отже, суспільство визнавало за суддею право на по-
милку та її виправлення, засвідчуючи тим самим і невбла-
ганність, і милосердя Феміди.
З появою міст, а відтак і пожвавлення торгівлі, прак-
тичне купецтво, не покладаючись на перевантажені суди,
прагнуло власними силами залагоджувати конфлікти у
своєму середовищі й обзавелося з цією метою власним
судочинством. Те ж саме зробили й інші суспільні стани.
Отож, суд у середньовічній Європі зрештою перетворився
на становий: феодали мали свій суд, духовенство — свій,
185
ЛЕКЦІЯ 9
городяни — свій. Свого суду не мали тільки селяни: вони
підлягали судовій владі своїх панів та призначуваних ни-
ми суддів. Вотчинник міг за власним розсудом милувати
чи карати підданих. Передання вотчинникам цілковитої
юридичної влади над селянами відбулося внаслідок поши-
рення імунітету.
Судова система ускладнювалася й набувала регіональ-
них особливостей. Так, у державі Меровінгів судові функ-
ції виконували королівські чиновники — графи, які під
час інспекційних поїздок по округах скликали усіх віль-
них людей на свій суд. На скликаних судових асамблеях
обирали юристів, які ухвалювали вироки. Графи лише за-
безпечували виконання цих вироків. Проте часто склика-
ти асамблеї було незручно й обтяжливо для населення.
Тому Карл Великий реформував судову систему. Відтоді
загальні асамблеї скликалися рідше, графи розглядали ли-
ше “великі справи”, дрібними ж позовами займалися їхні
помічники — сотники чи наглядачі. Спочатку винести
смертний вирок чи обернути в рабство вільну людину міг
лише графський суд, але поступово “право меча” (право
карати на горло) прибрали собі й дрібніші феодали. У
Франції та Північній Італії домінувала сеньйоріальна юс-
тиція. Колишні сотенні та окружні суди там швидко зник-
ли, одначе графський суд зберігся. В Англії ж судові
компетенції були поділені значно чіткіше. Графський суд
там опікувався власними справами і втручався в судові
процеси лише тоді, коли нижча судова інстанція виявля-
ла свою безпорадність. В англійській судовій системі не
існувало відмінностей між вищим і нижчим правосуддям.
Повсюдно в Європі вищою судовою інстанцією був
монарх. Французький король судив лише найбільших фе-
одалів та осіб, безпосередньо залежних від нього. Німець-
кий імператор приділяв більше уваги судочинству, проте і
його суд був доступним не для багатьох. Дійти аж до тро-
ну за правосуддям дрібні феодали могли хіба шо у мріях.
Для залагодження своїх справ вони зверталися від одного
сеньйора до іншого, згідно з ієрархічною градацією, нара-
жаючись тим самим на зрозумілу небезпеку. Сеньйори не
відмовляли їм у судових послугах, бо така відмова вважа-
лася тоді злочином. Вирок у сеньйоріальному суді здебіль-
шого залежав від наслідків поєдинку.
186
Державно-правовий устрій
Сеньйоріальний суд, як правило, був лише імітацією
справедливості. “В’язниця, шибениця, ганебний стовп —
ці похмурі продовження сеньйоріального трибуналу
радше символізували придушення, аніж правосуддя”
(Ж. Ле Гофф). Королівська юстиція краще захищала пра-
ва простого люду. Сам факт її існування підтримував у
багатьох “почуття власної гідності як підданих держави,
спонукаючи до опанування елементами правової грамот-
ності” (Є. В. Гутнова).
З ХП ст. сеньйоріальні суди почали втрачати своє зна-
чення. Королівські судді роз’їжджали по країні, надавали
правничу допомогу місцевим судам присяжних, обмежую-
чи сферу впливу сеньйоріальної юриспруденції. Отож,
судочинство йшло в ногу з процесом політичної цент-
ралізації.
Судові вироки з часом ставали дедалі жорсткішими.
Річ у тім, що м’якість покарань, притаманна для ранньо-
го Середньовіччя, себе не виправдала, оскільки призвела
лише до спалаху кривавої помсти та насильства. Тому
близько X ст. церква виступила за введення — з профілак-
тичною метою — тілесних покарань (раніше суд здебіль-
шого вимагав матеріального відшкодування заподіяних
збитків). У період Першого Хрестового походу карний ко-
декс Західної Європи значно посуворішав — мірою пока-
рання за злочини стали каліцтво та страта. Чимало
конфліктів залагоджувались через поєдинки.
Спираючись на удосконалення правових норм і судо-
вої практики, окремі можновладці здійснили спробу по-
класти край вакханалії насильства. Вони зобов’язали
підданих обстоювати свої права за допомогою судових по-
зовів, а не зброї. Проте досить швидко з’ясувалося, що
слово — це та сама зброя, тільки підступніша. Монах Гал-
берт (XII ст.) бив на сполох: спроба навести порядок за
допомогою юристів може обернутися ще більшим безлад-
дям, бо численні крутії запросто домагаються свого підку-
пом і обманом.
Отож, особливістю західноєвропейського середньо-
вічного судочинства була його розпорошеність (майже ко-
жен феодал виконував судові функції) та сеньйоріальний
характер. Середньовіччя не створило досконалої судово-
187
ЛЕКЦІЯ 9
правової системи, яка б функціонувала по-справжньому
послідовно й об’єктивно.
Література
Аннерс 9. История европейского права / Пер.
со швед. Москва, 1994.
Блок М. Феодальне суспільство / Пер. з фр. Київ,
2002.
Все начинаетея с десятиньї: Зтот многоликий
налоговьій мир / Пер. с нем. Москва, 1992.
Гутнова Е. В. Государство в структуре и зволюции
феодального общества // Всеобщая история:
дискуссии, повне подходьі. Внп. 2. Москва, 1989.
Двор монарха в средневсковой Европе: явление,
модель, ереда. Внп. 1. Москва; Санкт-Петербург,
2001.
Колесницкий К. Ф. Феодальнеє государство
(VI—XV вв.). Москва, 1967.
Корсунский А. Р. Образование раннефеодального
государства в Западной Европе. Москва, 1963.
Политические структури зпохи феодализма в
Западной Европе (VI—XII вв.). Ленинград, 1990.
Право в ередневековом мире. Вьіп. 1. Москва, 1996.
Внп. 2—3. Санкт-Петербург. 2001.
Цатурова С. К. Офицерьі власти: Парижский
парламент в первой трети XV века Москва, 2002.
Хачатурян Н. А. Сословная монархия во Фрапции
XIII—XV вв. Москва, 1989.
Харизма королевской власти: миф и реальность.
Матсриальї круглого стола // Средние века.
Внп. 58. Москва, 1995.
лекція 10
ВІЙНА. ДИПЛОМАТІЯ
<» Причини воєн. Війна і суспільство ® Військова система
* Воєнні кампанії ® Зброя і військове спорядження
« Дипломатія
Причини воєн. Війна і суспільство
Середньовіччя в Західній Європі — це період майже
перманентних воєн. Проте не слід вважати, що воно жи-
ло лише воєнними пристрастями й турботами. Простий
люд завжди з нетерпінням очікував завершення чергового
воєнного конфлікту, щоб повернутися до мирної праці.
Селяни не надавали особливого значення тому, хто вийде
переможцем зі збройної сутички, бо знали, що заміна од-
ного сеньйора іншим у будь-якому випадку не принесе їм
полегшень.
Причини середньовічних воєн були традиційними. Ці
“людські жертвопринесення ідолові влади” (О. Круглеє)
найчастіше спалахували через заздрісне бажання заво-
лодіти чужим (природними багатствами, торговельними
шляхами чи купецькими центрами тощо). Спрацьовували
непомірні амбіції можновладців, їхні прагнення поквита-
тися за образу, покарати неслухняного васала, зміцнити
свої позиції, взяти гору в давній суперечці. Середньовіччя
знало війни релігійні, ідеологічні, громадянські, а також
війни заради слави, розваги чи пригод. Як зауважив до-
тепник із “Сатирикону”, “траплялося, що війни не мали
ніякої мети, а проте велися з незмінною хоробрістю й
запалом”.
Звичайно, війни Середньовіччя мали свої особливості,
проте середньовічним феноменом вони не були. їх цілком
можна вважати спадкоємицями античних воєн і предте-
чею воєн Нового часу.
189
ЛЕКЦІЯ 10
До війни у суспільстві ставилися по-різному. Церква,
скажімо, з одного боку, засуджувала кровопролиття, була
ініціатором руху за Божий мир, спрямованого проти
грабіжників і порушників громадського спокою*, а з ін-
шого — виправдовувала і навіть сакралізувала ті війни, які
сприяли посиленню її впливів. Папи обіцяли прощення
гріхів тим, хто зі зброєю в руках захищатиме Римську
церкву. Попри те, що Халкедонський собор (451 р.) забо-
ронив монахам вступати до війська, а Трибурзький синод
(895 р.) — проводити заупокійну службу по тих кліриках,
які загинули у збройній сутичці чи на війні, це були марні
спроби покласти край насиллю. Чимало духовних осіб
брали безпосередню участь у воєнних кампаніях, навіть
папи часом бралися за зброю (у середині X ст. Іоан XII
особисто брав участь у захисті Рима). Сама релігійна ат-
мосфера сприяла мілітарним настроям, адже “духовне
життя упродовж тривалого часу було глибоко пройняте
усвідомленням безперервної, нещадної боротьби небесно-
го воїнства з диявольськими легіонами” (Ф. Контамін).
Так само суперечливо ставилася до війни й світська
влада. З одного боку, вона намагалася запобігти проявам
надмірної войовничості в суспільстві, виступала проти
приватних воєнних конфліктів (щоб закріпити за собою
монополію на війну), а з іншого — сама ініціювала війни
й була заінтересована в існуванні озброєних і навчених
військовому ремеслу підданих. Влада ніби й домагалася,
щоб війни були менш жорстокими, стримувала розгул
воєнної стихії, проте водночас сама вела тотальні війни й
практикувала масове знищення людей.
Хоча войовничості середньовічному люду не бракува-
ло, все ж він розрізняв війни загарбницькі і війни спра-
ведливі.
На початку XIII ст. справедливими вважалися ті війни,
які характеризувалися такими п’ятьма ознаками: 1) вели-
ся з метою повернення захоплених володінь чи захисту
вітчизни; 2) були оголошені особисто монархом, причому
лише у разі нагальної потреби; 3) не були викликані по-
* Цей масовий рух сприяв формуванню принципу недоторканності
особи й майна тих, хто не брав безпосередньої участі у воєнних діях, але
він не посягав на право монарха чи князів вести війни.
190
Війна. Дипломатія
чуттям ненависті чи ненаситною зажерливістю; 4) якщо
їм не було альтернативи; 5) якщо в них брали участь
тільки миряни.
Антивоєнні настрої заходили іноді так далеко, що злом
проголошувалися воєнні дії не лише проти християн, а й
проти іновірців. Так, Гугуччо, “найбільший знавець ка-
нонічного права в Середні віки” (Ф. Контамін), допускав
наявність у сарацинів певних прав на заселені ними тери-
торії, заперечував право християн винищувати сарацинів
лише тому, що вони “невірні”, навіть заради їхнього на-
вернення. Він уважав, що лише папа може оголошувати
Хрестовий похід, бо інакше світська влада будь-яку воєн-
ну кампанію називатиме “священною війною”.
Лунали в Середні віки й пацифістські заклики. Так,
англійські лоларди рішуче заперечували будь-яке фізичне
насильство, вважали вбивцями тих суддів, котрі виносили
смертний вирок. Проте загалом переважали мілітарні на-
строї. Спершу вважалося, що війна — заняття вельмож-
них, проте поступово — за ситуації, коли знатні й просто-
люд билися пліч-о-пліч — визрівала упевненість, що зброя
облагороджує кожного, хто тримає її в руках.
Військова система
Варварські королівства, на відміну від Римської імпе-
рії, не мали регулярних армій. В них кожна соціальна гру-
па чи сім’я сама дбала про свою безпеку. Король закликав
до війська усіх спроможних носити зброю, причому упро-
довж усієї воєнної кампанії вони мали самі себе утриму-
вати. За ухиляння від військової служби страчували. У
франків військову повинність виконували не лише вільні,
а й літи (напівраби) та раби. У вестготів із невільників
складалося ядро війська. Щоб військовий механізм пра-
цював бездоганно, дозволялося усім носити зброю.
За Каролінгів військові сили складалися з дружин-
ників, підпорядкованих безпосередньо монархові, пов’я-
заних із ним особливою клятвою, та загонів із адміністра-
тивних округів. Великі армії формувалися як за етнічним,
так і за адміністративним принципом. До війська залуча-
191
ЛЕКЦІЯ 10
лися, окрім воїнів, також допоміжні сили — для ремонту
і зведення фортець на прикордонні.
У X—XIII ст. у військовій системі Західної Європи
з’явилися значні регіональні відмінності. Так, у Франції,
яка на той час була роздроблена на десятки й сотні майже
самостійних герцогств, маркграфств, графств, баронств,
ледь не кожна з цих “держав у державі” мала свої війсь-
кові сили й могла оголошувати війну й укладати мир. Не
дивно, що полум’я міжусобних чвар у цій країні не вщу-
хало. У нескінченних воєнних баталіях значну роль віді-
гравали замки, що належали місцевим володарям, їхнім
родичам і васалам чи були незаконно побудовані або ж за-
хоплені магнатами й усілякими авантюристами. Ядром
французького війська стало рицарство. Проте й піхота
відігравала в ньому поважну роль. Селяни, мобілізовані до
війська, не лише виконували ремонтно-будівельні і транс-
портні роботи, а й брали безпосередню участь у боях.
Англосакси спершу створили низку королівств, кожне
з яких мало власну армію. Проте невдовзі вони утворили
єдине королівство з армією, що підлягала монархові. Ви-
рішальну військову роль в Англії відігравало не народне
ополчення, а королівські дружинники. Однак напередодні
нормандського завоювання Англії в ній відродилося на-
родне ополчення: велике (оголошувалася загальна мобілі-
зація вільних людей) і мале (від кожної сім’ї, згідно з дат-
ським правом, призивався один чоловік, а п’ять портових
міст виставляли від кожних 60 сімей озброєний екіпаж
військового судна та 60 воїнів-веслярів). Вільгельм Заво-
йовник навербував військо зі світських баронів, зобов’язав-
ши їх нести безоплатну службу: під час війни — двомісяч-
ну, в мирний час — 40-денну. Водночас використовувало-
ся й народне ополчення та здійснювався військовий найм.
У Німеччині кожне королівство мало свої війська. Ве-
лика, королівська, армія складалася з окремих формувань
на територіальній чи навіть етнічній основі. Ані король,
ані магнати не мали права вимагати від своїх васалів бе-
зоплатної чи безстрокової військової служби. Монарх міг
доручити військове командування відразу двом особам:
світській і духовній (герцогу та єпископові), як це повело-
ся ще з часів Каролінгів.
192
Війна. Дипломатія
Нормани Північної Європи (вікінги) жили у воєнізо-
ваному суспільстві, де кожен чоловік “до самої смерті не
розлучався зі зброєю” (Ф. Контамін). їхні загони, які зде-
більшого складалися з кількох сотень воїнів, здійснювали
несподівані сміливі набіги одночасно на суші й на морі,
використовуючи свої судна та захоплених у ворога коней.
Сучасники вважали їх дуже жорстокими, підступними й
зухвалими.
Іспанія практикувала кілька типів воєн. Це міжусобні
конфлікти магнатів, війни з арабами-мусульманами, ве-
ликі походи під проводом короля чи його намісника, ло-
кальні кампанії, організовані здебільшого містами. В разі
ворожого нашестя створювалося народне ополчення. У
цій країні були “модними” раптові набіги на сусідні тери-
торії. В одній із хронік ці події описані так: “Щоденно із
замків виїжджають великі групи рицарів... і, розсипав-
шись направо і наліво, грабують околиці Севільї, Кбрдо-
ви і Кремени, залишаючи після себе згарища”.
Воєнна перевага угрів (мадярів), які упродовж кінця
IX — середини X ст. здійснили з Паннонської рівнини
понад три десятки спустошливих набігів на сусідів, поля-
гала у їхній мобільності та несподіваності нападу. Воче-
видь, грабіжницькі напади влаштовувала аристократична
меншість, тоді як народні маси швидко стали осілими
мирними землеробами. Облогових пристроїв угри не ма-
ли, тому на замки і захищені міста вони нападали рідко,
обмежуючись спустошенням їхніх околиць.
У XII—XIII ст. ядром європейських армій, як і раніше,
залишалося рицарство. Проте стати рицарем для багатьох
було непосильним тягарем. Рицарська зброя та споряд-
ження коштували дуже дорого; навіть звичайний рицар
мав привести з собою коня і двох помічників, знатний
же — двох коней і почет із п’яти осіб. Тому власники ри-
царських ф’єфів почали під різними приводами ухиляти-
ся від посвяти в рицарство (а відтак — від рицарської
служби), що особливо проявилося в Англії наприкінці
XIII ст. Як і раніше, важливу роль у війську відігравали
лучники й арбалетники. Це були здебільшого піхотинці,
але з’явилися також кінні арбалетники (легка кавалерія).
7 Історія середніх віків.
193
ЛЕКЦІЯ 10
У другій половині XII ст. увійшли в практику щитові
гроші — відкупні від військової служби. Причиною цього
явища була демілітаризація окремих васалів, зростання
грошового обігу, поява місцевих чи іноземних рицарів,
готових за платню нести безстрокову службу. Нерідко ко-
роль призивав до війська лише частину своїх васалів,
іншим же дозволяв споряджати на власні кошти певну
кількість воїнів.
До початку XIV ст. у Франції система обов’язкової
військової служби по суті розвалилася. Це стало наслід-
ком передусім територіальних обмежень (тулузці не хотіли
служити за межами графства Тулузького, шампанці — за
межами Шампані і т. ін.). В Англії принцип загальної
військової повинності, навпаки, працював ефективно. Це
пояснювалося збереженням у ній давніх англосаксонських
традицій, досконалою державно-адміністративною органі-
зацією, живучістю общинної свідомості. Англійський ко-
роль Генріх II Плантагенет зобов’язав кожного власника
рицарського ф’єфу мати зброю і військове спорядження.
Менш успішну спробу запровадити в державі загальну
військову повинність здійснив у скрутній ситуації також
французький король Філіпп IV Красивий.
Дедалі ширше практикувався військовий найм — ос-
кільки людей, змушених через життєві обставини шукати
заробіток, завжди було вдосталь. Найманців, які жахали
населення своїм розбоєм і мародерством, охоче набирали
з воєнних міркувань. Вважалося, що вони високопро-
фесійні вояки. Особливої слави зажили арабські лучники,
італійські арбалетники, гасконські піхотинці.
На схилку Середньовіччя (XIV—XV ст.) в Англії відій-
шли в минуле війська, що складалися з рицарів, зобо-
в’язаних нести феодальну службу, а залишилися, набрані
військовими комісарами, національні підрозділи та зви-
чайні добровольці. У Франції, як і раніше, долю воєнних
операцій вирішували важкоозброєні вершники за підтрим-
ки лучників і арбалетників. Чимало воїнів билися пішими
лише тому, що через свою бідність не могли обзавестися
бойовим конем. В Італії ядром війська були найманці—
кондотьєри. Там існували цілі родини, які постачали сус-
пільству таких вояків.
194
Війно. Дипломатія
Суттєвої відмінності між воїнами, які несли обов’язко-
ву військову службу, і воїнами-добровольцями ще не
було. Це пояснюється, мабуть, тим, що і ті, й інші одер-
жували платню, а тому охочих служити безплатно зголо-
шувалося небагато.
Наприкінці Середньовіччя почали формуватися
постійні армії. Одну з перших спроб сформувати постійну
піхоту здійснив французький король Людовік XI, йому
наслідувала іспанська монархія. Проте окремі держави
(скажімо, Англія) не квапилися запроваджувати нові вій-
ськові структури, до того ж професійні армії в бою ще не
почувалися упевненіше за традиційні.
Армії, хоч як це дивно, залишалися невеликими, налі-
чували щонайбільше кілька десятків тисяч вояків. Особ-
ливо вражає неправдоподібно малий склад тодішніх місь-
ких і фортечних гарнізонів. Так, у роки Столітньої війни
м. Руан, тодішній оплот англійського панування у Фран-
ції, захищали двоє важкоозброєних вершників, 12 піхо-
тинців і 38 лучників. Менш важливі укріплення захищали
5—6 важкоозброєних рицарів чи десяток лучників. Злама-
ти опір такого ‘‘гарнізону” було неважко, особливо, якщо
вдавалося напасти зненацька.
Склад армій був надзвичайно строкатий. Крім ри-
царських загонів, до них входили допоміжні війська, що
складалися з абияк озброєних селян, жебраків, бродяг,
колишніх в’язнів, маркітанок, прислужниць, повій (у то-
му числі — озброєних “дам” і “баронес”). Уся ця публіка
поводилася досить безцеремонно. Нерідко до війська пот-
рапляли навіть монахи та клірики. Збереглися спогади
Фруассара про одного капелана (приватного священика),
який так завзято ганявся з сокирою за ворогами, що його
підвищили по службі.
Воєнні кампанії
Варварські королівства спиралися на давні військові
традиції, завдяки яким погано вишколеним і не краще
озброєним варварським племенам удалося повалити
Римського колоса. Військові загони варварів застосовува-
195
ЛЕКЦІЯ 10
ли примітивну тактику, не мали тилового забезпечення.
Проте вони мали інші військові переваги, що відіграли
вирішальну роль у боях з римськими військами. Якщо в
Римській імперії солдати становили близько 4 % від за-
гальної кількості населення, то у варварів вояками були
всі дорослі чоловіки, тобто 20—25 % населення. Від сте-
повиків вони запозичили мистецтво верхової їзди.
Войовничість варварських королівств була різною.
Проте загалом усі вони орієнтувалися на війну. В них
навіть мирні сторони суспільного життя “легко набували
воєнного забарвлення” (Ф. Контамін). За словами фран-
цузького медієвіста Ж. Дюбі, “цивілізація, породжена вели-
кими переселеннями, була цивілізацією війни та агресії”.
На світанку Середньовіччя стерлися відмінності між
війною публічною і приватною, між вендетою (кривавою
помстою) і війною, яку розпочинав монарх для посилен-
ня своєї влади й держави. У варварських королівствах від-
бувалося етнічне й культурне злиття переможців і пере-
можених.
Ані Меровінги, ані, тим паче, Каролінги не обходили-
ся без воєн. Найбільше воювали Піпін II Геристальський,
Карл Мартелл, Піпін III Короткий та Карл Великий. В пе-
ріоди їхнього правління роки мирного перепочинку трап-
лялися так рідко, що спеціально відзначалися в анналах.
У період високого Середньовіччя військовий Молох не
полишав Західну Європу. Тривали Хрестові походи, аре-
ною воєн стали Північна й Центральна Італія (їх намага-
лися загарбати німецькі імператори). Та все ж кількість
воєн дещо зменшилася порівняно з добою раннього Се-
редньовіччя. Припинилися спустошливі набіги вікінгів і
угрів, більшість західноєвропейських монархів уже не ор
ганізовували щорічні воєнні походи. Королі й князі дещо
вгамували воєнний запал своїх підлеглих. Усе це поспри-
яло демографічному та господарському піднесенню євро-
пейських країн. Лише наприкінці XIII ст. воєнний махо-
вик знову почав розкручуватись (відновився воєнний
конфлікт між французами і англійцями, англійська коро-
на воювала проти шотландців тощо).
Воювали за тих часів без особливих хитромудрощів.
“Армія шикувалася в одну лінію, рицарі безладно кидали-
196
Війна. Дипломатія
ся в бій, кожен вибирав собі гідного супротивника. Бій
являв собою сукупність поєдинків, і воєначальник брав у
ньому участь як звичайний воїн” (Р. Ван Оверстрепюн).
Війна була “низкою облог, численних сутичок і спусто-
шень, які коли-не-коли переривали великі й часто кро-
вопролитні бої... Завершені кампанії були винятком, а пе-
рервані — правилом” (Ф. Контамін). На війні основну
увагу приділяли облозі міст. Замки штурмували зрідка, бо
здобуття їх не обіцяло таких очевидних вигод, як захоп-
лення міст, адже “саме міські центри, а не замки, були в
XII—XIII ст. справжніми господарями території” (Ф. Кон-
тамін). Облога міста нерідко тривала місяці, а то й роки.
Воювати ефективніше не давали змоги нікудишній ви-
шкіл вояків і примітивність зброї та військового споряд-
ження. Військова підготовка в Середні віки здійснювала-
ся не в спеціальних навчальних закладах, а безпосередньо
на полі бою, на практиці. Щоправда, наприкінці XIV ст.
Франція здійснила досить вдалу спробу підвищити рівень
військової підготовки завдяки організації масових спор-
тивних змагань зі стрільби з лука та арбалета, однак
успішність цього заходу налякала Карла VI. Король збаг-
нув, що загальний військовий вишкіл може посприяти
соціальному вибухові, й рішуче припинив небезпечний
експеримент.
У XIV—XV ст. військова активність Західної Європи
зросла. Феодальна знать, як і раніше, прагнула розшири-
ти свої володіння та реалізувати честолюбні задуми.
Принци і дворянські діти, як і раніше, виховувалися в дусі
рицарської моралі, мріяли про воєнні подвиги. Для ба-
гатьох авантюристів, збіднілих дворян, не кажучи вже про
розорених селян, війна стала годувальницею. “Поєднання
двох чинників — економічного й психологічного — вили-
лося в незмінну готовність воювати” (Г. Кенігсбергер).
Якщо в період високого Середньовіччя віддушиною
для войовничих елементів суспільства були Хрестові похо-
ди, то в XIV—XV ст. ареною затяжних воєнних конфліктів
стала Західна Європа — християни з дорогою душею ви-
нищували християн. Найбільшими європейськими війна-
ми були Столітня війна між Англією і Францією (1337—
1453), гуситські війни (1419—1434), збройні конфлікти
197
ЛЕКЦІЯ 10
між Тевтонським орденом і його сусідами, експансія
турків-османів, війна Червоної і Білої троянд в Англії
(1455-1485).
Як і раніше, в XIV—XV ст. воєнні конфлікти між дво-
ма великими державами були рідкістю. Війну здебільшого
вели “дрібні загони під командуванням капітанів чи,
точніше, проводирів банд” (М. Дефурно). Французький
історик-романтик Ж. Мішле писав, що у Франції після
бою під Пуатьє “шляхи перетворилися на скупчення роз-
бійницьких гнізд, села — на поля битви. Війна велася по-
всюдно, й годі було зрозуміти, де ворог, а де друг”.
Зросла роль піхотинців, які не потребували коней і за-
довольнялися простою зброєю, а тому обходились дер-
жавній казні значно дешевпіе, аніж вершники-рицарі. На
полі бою піхота билася злагоджено і не поступалася рица-
рям, успішно протидіяла атакам кіннотників. Особливо
славились озброєні алебардами швейцарські піхотинці,
яких охоче наймали на службу іноземні держави. Зростав
авторитет і німецьких ландскнехтів, “нестримних і диких”
(Ф. Контамін), великих майстрів воєнного грабунку. Роль
рицарів з появою вогнепальної зброї, навпаки, зменшува-
лась. Змінився характер рицарських турнірів, які вже не
імітували справжню битву, а “скоріше стали ритуалізова-
ним спектаклем.., демонстрацією дедалі жорсткіших ети-
кетних норм” (Ф. Контамін).
Полум’я війни тривалий час не згасало й після її офі-
ційного завершення. Оскільки регулярної армії ще не
існувало, король після того, як війна закінчувалася, від-
пускав лише допоміжні війська, а загони пожадливих най-
манців тимчасом й надалі реалізовували горезвісний
принцип “війна годує війну”. Французькі “шкуродери”,
італійські кондотьєри, німецькі ландскнехти, албанські
стратіоти та інші доводили до розпачу середньовічний
люд своїм розбишацтвом та пограбунками.
У бою заповітною мрією кожного воїна було “впійма-
ти велику дичину” — захопити в полон вельможну особу,
щоб дістати за неї багатий викуп. Таке “полювання” під-
ривало військову дисципліну. Існував неписаний кодекс
честі, який вимагав ставитися до полоненого відповідно
до його соціального рангу' і не правити за нього непомір-
198
Війна. Дипломатія
ний викуп; полонений, зі свого боку, мав чесно внести
викупну суму. Траплялося, що зібрати необхідні кошти не
вдавалося. В такому разі бранець проводив залишок сво-
го життя у полоні. Іноді полонений доводив до розорення
свого власника, змушеного в марному чеканні на викуп
роками годувати й поїти його.
Хоча війни в Середні віки здебільшого були нетрива-
лими й характеризувалися порівняно незначною кількістю
учасників*, усе ж їхні економічні наслідки часто були ка-
тастрофічними. Із захоплених територій вивозили, все, що
можна було вивезти. Від посівів, будівель залишалися самі
згарища. Англійський король Генріх V (1413—1422) заяв-
ляв, що ‘‘війна без вогню — все одно, що ковбаса без
гірчиці”. Воєнна розруха значною мірою була наслідком
поширення найманства й участі у воєнних діях усіляких
волоцюг та авантюристів. До того ж, війна нерідко става-
ла народною, народна стихія ж була безмежно далекою від
рицарських умовностей.
Утім окремі народи чи соціальні групи зуміли “приру-
чити” війну — наживалися на ній.
Війна певною мірою посприяла технічному прогресові,
особливо у сфері виробництва зброї, металургії, обробки
металів, військової “інженерії”, транспорту, картографії
тощо.
Зброя і військове спорядження
На світанку Середньовіччя використовувалася проста
зброя. Франкські воїни були озброєні мечем і щитом,
вікінги — мечем і грізною дворучною датською бойовою
сокирою.
У X — першій половині XII ст. основну роль у боях
уже відігравали озброєні довгим списом і мечем вершни-
ки-рицарі, захищені шоломом і гнучкою кольчугою та
іншими обладунками.
У другій половині XII й упродовж XIII ст. зросла роль
у бою піших лучників і арбалетників. Лук і арбалет
* Для формування великої армії державі бракувало фінансів і полі-
тичної моці.
199
ЛЕКЦІЯ 10
(поєднання лука й ложа з прикладом та спусковим ме-
ханізмом) мали свої переваги. Перевагою лука була ско-
рострільність (із нього за хвилину випускали десяток
стріл, із арбалета — лише дві), зате убивча сила стріли, ви-
пущеної з арбалета, була більшою. Візантійська принцеса
Анна Комніна (XI ст.) стверджувала: “Випущена [з нього]
з величезною силою стріла... наскрізь пробиває і щит, і
товсті лати і летить далі... Отож, здається, що із цього лука
стріляє сам диявол’’. II Латеранський собор (1139) заборо-
нив застосування лука й арбалета у війнах між християна-
ми, проте наприкінці XII ст. з легкої руки англійського
короля Річарда І Левове Серце тогочасні армії знову вда-
лися до цієї грізної зброї (до речі, цьому монархові вкоро-
тила віку стріла, випущена з арбалета). Коли арбалетник
перезаряджав свою зброю, інший піхотинець прикривав
його великим щитом.
На озброєнні тодішніх піхотинців були довгий спис чи
бодай загострений кілок (його встромляли в землю перед
ворожою лавою, щоб стримати натиск кінноти), алебарда,
меч. Заможніші піхотинці захищали своє тіло залізним
шишаком, нашийником, щитом, малою кольчугою, убогі
ж покладалися в бою лише на боже милосердя.
Під час облоги ворожих укріплень використовувалися
громіздкі пристрої та споруди. Одні з них допомагали
штурмовим загонам піднятися на захисну стіну міста
чи фортеці, інші, балісти, жбурляли в захисників 100—
150-кілограмові камені, запалювальні снаряди, трупи тва-
рин і людей (щоб викликати спалах епідемії). За допомо-
гою метальної машини також відстрілювали ворожих
командирів (французького барона, Симона де Монфора,
як свідчать джерела, відправили до праотців тулузькі
жінки за допомогою каменюки, випущеної балістою). Для
штурму укріплень використовувалися також пересувні
щити, решітки, перекидні містки, розбірні драбини тощо.
В період пізнього Середньовіччя метальні машини
поступово витіснила вогнепальна зброя, передусім арти-
лерія*. Повільність цього процесу пояснювалася малою
ефективністю перших гармат (їх далекобійність була низь-
кою та й влучністю вони не вирізнялися). Переворот в ар-
* Уперше гармата (грецькою і латиною — “труба”) згадується в 1326 р.
200
Війна. Дипломатія
тилерійській справі відбувся лише в середині XV ст., після
вдосконалення виробництва пороху*, коли кам’яні ядра
поступилися місцем металевим. У середині XIV ст. арти-
лерію мали всі армії країн Заходу. Спершу гармати вста-
новлювали на козли чи спеціальну станину, а з середини
XV ст. — на лафет із цапфами. У XIV—XV ст. відливали
велетенські гармати вагою в десятки тонн, однак уже на
зламі XV—XVI ст. від цієї гігантоманії відмовилися на ко-
ристь стандартизованих гармат — скорострільніших і лег-
ших. Водночас з’явилася також легка вогнепальна зброя
ручні кулевріни, аркебузи.
Гармати були переважно облоговими, в польових боях
вони використовувалися лише зрідка. Та й під час облоги
користі від них було небагато. Рідко коли вдавалося ово-
лодіти містом чи фортецею за допомогою артобстрілу, то-
му їх здебільшого брали не штурмом, а тривалою облогою.
Та оскільки вояків для щільної облоги завжди не вистача-
ло, то вдавалися до випробуваного методу: шукали серед
захисників зрадника, який би за винагороду відкрив місь-
кі ворота.
З появою вогнепальної зброї почали більше дбати про
захист тіла. На зміну металевим пластинкам (вони при-
кривали лише окремі ділянки тіла) й відносно легкій коль-
чузі у другій половині XIV ст. майже все тіло (кінцівки,
голову, тулуб) одягли в “білий обладунок” — металевий
панцир. Він був таким важким, що іноді рицаря доводи-
лось підсаджувати на бойового коня (також закованого у
броню) за допомогою горизонтального коловороту. Щоб
перемогти вершника в обладунку, досить було вибити
його з сідла: на землі він не міг вільно пересуватися і ста-
вав немічним.
Основною ударною силою війська в XIV—XV ст. зали-
шалася важка кіннота, проте вже з'явилася й легка кава-
лерія: кінні лучники й арбалетники.
* На Заході чорний порох (‘‘китайський сніг”, “китайська сіль”)
уперше згадується в 1267 р. Його виготовляли із селітри, сірки та дерев-
ного вугілля.
201
ЛЕКЦІЯ 10
Дипломатія
Хоча стабільний мир і спокій були для західноєвро-
пейського Середньовіччя недосяжним ідеалом, усе ж не
всі можновладці при вирішенні політичних питань покла-
далися лише на голу силу. Багато хто з них прагнув улад-
нати суперечки чи конфлікти за допомогою дипломатії.
Ще в період утворення “варварських королівств” дип-
ломатія відігравала важливу роль у замиренні ворогуючих
сторін. Варвари швидко засвоїли “секрети” римської дип-
ломатичної служби й обзавелися своїми дипломатами,
причому поширили на них принцип недоторканності. На-
приклад, Аттила не стратив змовника, який готував замах
на його життя, лише тому, що не хотів порушувати дипло-
матичних норм. Римлянин Кассіодор, провідний політик
остготського короля Теодоріха Великого, спираючись на
традиції римської дипломатії, навіть розробив низку прин-
ципів міжнародної політики. Він ратував за мирне вирі-
шення міжнародних конфліктів (за допомогою третьої
держави), наголошував, що порушення договору однією
стороною звільняє іншу сторону від його дотримування,
надавав важливого значення шлюбним зв’язкам для під-
тримування миру між державами тощо. Кассіодор вважав
дипломатію “великим мистецтвом”, обов’язки посла —
дуже відповідальними, його особу — недоторканною.
Посол у варварів був особою вельми шанованою.
“Салічна правда” захищала життя дипломата вергельдом у
1800 солідів, тобто втроє вищим, аніж життя королівсько-
го дружинника.
На світанку Середньовіччя найдосконалішою вважала-
ся дипломатична служба Візантії, де краще збереглися
давні римські традиції. Саме вона найбільше вплинула на
дипломатію італійських держав і західноєвропейських мо-
нархій. Візантійські дипломати збирали корисну для дер-
жавної політики інформацію про сусідні племена, про
впливових людей, намагалися — заманливими обіцянка-
ми чи брутальним підкупом — зробити їх союзниками
Візантії, а якщо це не вдавалося, то бодай пересварити
їх між собою. Візантійські впливи посилювали також
місіонери.
202
Війна. Дипломатія
Іноземні посли перебували у Візантії під пильним наг-
лядом. Надовго їх у Константинополі не затримували,
щоб вони не встигли зібрати шпигунську інформацію та
навербувати агентів. Ліутіранд, посол короля Італії Берен-
гарія та німецького імператора Оттона І, у X ст. на влас-
ному досвіді переконався, що візантійці “могли приго-
ломшити іноземних послів пишнотою прийому, але вміли
також і принизити їх, отруїти їхнє перебування в Конс-
тантинополі” (Є. О. Космінськіш).
Іноземні посли у Візантії мали пред’явити вірчі грамо-
ти, вказані мету свого посольства (якщо не справжню, то
бодай вигадану), принести подарунки (найчастіше васи-
левсу дарували мощі святих). Імператор, щоб зберегти
гідність, щедро віддаровував гостей. Остаточну відповідь
двору посли отримували під час останньої аудієнції.
Візантійські посли таємно інтригували при чужих дво-
рах, однак у рамках інструкцій, одержаних від свого уря-
ду. Скріплені їхніми підписами міжнародні договори вва-
жалися чинними лише після їх ратифікації імператором.
Західноєвропейські монархи запозичили у візантійців
дипломатичний етикет. Через брак освічених людей вони,
на відміну від візантійців, використовували на диплома-
тичній службі не лише світських, а й духовних осіб (єпис-
копів, абатів). Дипломатичні відносини зі Сходом вони
підтримували переважно через основних торгових посе-
редників — євреїв.
За доби політичної роздробленості Західної Європи
кожен сеньйор міг на свій розсуд укладати мирні догово-
ри й союзи. Міжнародні відносини ускладнювалися й
тим, що чимало великих феодалів володіли землями від-
разу в кількох державах і були, таким чином, васалами кіль-
кох монархів. Кордони між великими державами стирали-
ся, державами стали сеньйорії. Державу, немов вотчину,
ділили, заповідали, віддавали як посаг. “За допомогою
шлюбів утворювалися нові держави... часто випадкові й
недовговічні” (Є. О. Космінськіш). Повсюдно встановлю-
валося право приватної війни, а відтак і приватної дипло-
матії. Сеньйори підтримували дипломатичні зв’язки між
собою, зі своїм й іноземними монархами. Самостійну
203
ЛЕКЦІЯ 10
політику вершили й міста, які оголошували війну своєму
сеньйорові, одне одному, укладали союзи.
У період високого Середньовіччя дипломатичне життя
особливо активізувалося — значною мірою завдяки Хрес-
товим походам. Його пожвавленню сприяли також зітк-
нення Західної Європи з мусульманським світом і Візан-
тією, втягування Заходу і Сходу в іноді неймовірні союзи
й коаліції *, поява на Сході держав хрестоносців. Саме
тоді з’явилися нові форми дипломатичних відносин (нап-
риклад консульська служба).
Утворення національних держав у Європі ставило нові
завдання перед дипломатією й зробило її більш реаліс-
тичною та гнучкою. Найефективнішу дипломатію демон-
стрували Апостольська Столиця, Франція, італійські міста-
держави.
Папська дипломатія, яка спиралася на авторитет като-
лицької церкви, задавала тон у політичному житті христи-
янського Заходу впродовж усього Середньовіччя. Із сере-
дини V ст. папи тримали при константинопольському
дворі своїх резидентів — апокрисіаріїв (дослідники вважа-
ють їх першими постійними дипломатичними представ-
никами при іноземних дворах). Апокрисіарії не лише за-
лагоджували церковні справи, а й виконували окремі
спеціальні доручення політичного характеру. Серед самих
пап траплялися талановиті дипломати. Так, неабиякий
дипломатичний хист мав Григорій І Великий (590—604),
який “уміло використовував впливи жінок-католичок на
своїх чоловіків-язичників чи єретиків” (Є. О. Косминсь-
киії). Він скромно називав себе “рабом рабів Божих”, що
практикують папи в офіційних документах і дотепер. Про-
те підмурівок папської дипломатії заклав за доби високо-
го Середньовіччя Григорій VII. Він відряджав до коро-
лівських дворів особливих уповноважених Апостольської
Столиці — легатів, які могли зміщувати єпископів, про-
голошувати анафему королям тощо. Утім, діяльність цих
посланців папа контролював. Блискучим дипломатом був
* Скажімо, під час третього Хрестового походу, в 1189 р._ обидва
християнські імператори (німецький — Фрідріх І Барбароса та візан-
тійський — Ісаак II Ангел) стали союзниками мусульманського султана
Саладіна.
204
Війна. Дипломатія
також Інокентій III, який став справжнім політичним
арбітром цілої католицької Європи. Він використав
боротьбу за імператорський трон наприкінці XII — на
початку XIII ст. для зміцнення папських впливів у Свя-
щенній Римській імперії, змагання між Капетінгами і
Плантагенетами — для перетворення Англії у васала пап-
ської курії.
Папи використовували в політичних цілях укладання і
розриви шлюбів між коронованими особами, право рим-
ської курії вирішувати всі судові справи католицької церк-
ви (це право трактувалося дуже широко й давало змогу
церкві втручатися у внутрішні справи католицьких дер-
жав). Світська влада, щоб захистити свої інтереси в
папській курії, направляла туди прокураторів — своїх пос-
ланців. їм доводилося надовго затримуватися при папсь-
кому дворі, що робило їх фактично постійними диплома-
тичними представниками.
Французькі королі, особливо Людовік IX Святий,
Філіпп IV Красивий та Людовік XI, у міжнародній полі-
тиці більше покладалися не на військову силу, а на дип-
ломатію. Людовік IX успішно вирішував політичні проб-
леми шляхом взаємних поступок. Зокрема, він поро-
зумівся з королем Генріхом НІ Англійським (1216—1272),
і коли французькі барони дорікали йому за надмірну пос-
тупливість, він відповів їм: “Мені здається, що я добре ви-
користовую те, що дав йому (Генріху ПІ), адже раніше він
не був моїм васалом, а тепер став ним”. За правління
Людовіка IX Франція здійснила спробу встановити дипло-
матичні зв’язки з могутніми монгольськими ханами. При
цьому французькі посли зуміли вивідати важливі для
Заходу військові таємниці монголів.
За правління Філіппа IV було закладено підвалини
всієї подальшої французької дипломатії. Якщо його попе-
редники обмежувались спорадичним направленням не-
тривалих дипломатичних місій, то він споряджав посоль-
ства досить часто, а головне — започаткував регулярне
дипломатичне листування з іноземними посольствами.
Філіпп IV прагнув надавати своїм територіальним загар-
банням видимість законності. Задля цього він часто орга-
нізовував судові процеси, започаткував традиції королів-
205
ЛЕКЦІЯ 10
ської канцелярії, оточив себе юристами й нотаріусами, без
участі яких не вів жодних міжнародних переговорів.
Однак найбільші здобутки на дипломатичній ниві мав
Людовік XI (1461 —1483), якого нерідко називають “бать-
ком сучасної дипломатії”. Цей неперевершений дипломат
обрав основним знаряддям досягнення своїх політичних
цілей дипломатичні хитрощі й інтриги. Від своїх дипло-
матів він вимагав уміння одурити досвідчених іноземних
майстрів обману: “Вони вам брешуть? Гаразд! Брешіть їм
більше”. Король прислухався до порад свого італійського
союзника у боротьбі з коаліцією феодальної знаті: “Роз’єд-
нуйте своїх ворогів, тимчасово задовольніть вимоги кож-
ного з них, а потім розбийте їх поодинці й не дайте їм
знову об’єднатися”.
Правління Людовіка XI, об’єднувача Франції, дуже
вплинуло на розвиток західноєвропейської дипломатії, до-
корінно змінило її методи і форми. На зміну тимчасовим
дипломатичним відносинам прийшли постійні представ-
ництва при дворах. Невдовзі жодна європейська держава
вже не могла обійтися без дипломатичної служби. Услід за
Людовіком XI інші європейські монархи зробили дипло-
матичні відносини монополією держави. Дипломатів зо-
бов’язували також шпигувати і вербувати агентів.
Проте, на думку багатьох дослідників, справжньою
батьківщиною сучасної дипломатії була Італія. Активному
розвиткові дипломатії в Італії сприяли чвари між містами-
державами, часті зміни урядів і політичних режимів, ба-
ланс політичних сил, загальна нехіть до політичного
об’єднання країни, наявність на півострові папської дер-
жави з її обширними міжнародними зв’язками й відноси-
нами, політична відособленість Південної Італії та Си-
цилії й іноземне володарювання в них. Дипломатична
служба в Італії була поставлена так добре, що окремі
італійські міста-держави (особливо Флоренція) постачали
дипломатів для Франції, Англії, Угорщини та інших дер-
жав Європи. До плеяди блискучих флорентійських дипло-
матів входили в XIV ст. Дайте, Петрарка, Бокаччо, на по-
чатку XVI ст. — Макіавеллі, Гвічарді та ін.
Не відставала на схилку Середньовіччя від Флоренції в
організації дипломатичної служби й Венеція, яка запози-
чила методи дипломатії у Візантії, значно удосконаливши
206
Війна. Дипломатія
їх. Вона тримала штат секретних агентів і шпигунів, при-
чому використовувала для секретних місій тих, хто міг
пробратися туди, куди для інших двері були зачинені, —
ченців, лікарів, жінок. Її агенти підкуповували для збору
секретної інформації місцевих жителів, навіть здійснюва-
ли таємні вбивства.
Хоч як це дивно, уряд Венеції, створивши досконалу
посольську службу, оплачував працю своїх дипломатів не
особливо щедро, отож охочих зробити дипломатичну
кар’єру в цій державі було небагато. У XV ст. послів три-
мали за кордоном упродовж лише двох-трьох років, щоб
там їх не встигли підкупити.
Для потреб дипломатичного листування венеціанці
розробили примітивний шифр, який час від часу міняли.
Дипломатичні акти у Венеції дбайливо зберігали, а з
XII ст. їх заносили в особливі книги — ‘"Книгу дого-
ворів”, “Пам’ятну книгу подій” та ін. У XIV ст. писемну
фіксацію договорів венеціанці для зручності системати-
зували.
Наприкінці Середніх віків у Західній Європі вже про-
водились міжнародні конгреси. їх попередниками були
церковні собори, на яких розглядали також світські спра-
ви, приймали ухвали міжнародного характеру. Зокрема,
на церковних соборах (Вселенських, помісних) проголо-
шували Божий мир і Боже перемир’я, встановлювали пра-
вові обмеження для євреїв і мусульман, пільги хрестонос-
цям та їхнім сім’ям, забороняли військову допомогу воро-
гам християнства, розробляли заходи щодо боротьби з
піратством, розглядали кандидатури на імператорський
трон, питання про детронізацію окремих імператорів,
плани об’єднання католицької і православної церков,
ішлося також про організацію опору монгольській навалі
тощо. Соборні рішення здебільшого ухвалювались під
сильним тиском світської влади. Особливо важливу роль
в історії міжнародних відносин відіграли Вселенські собо-
ри XV ст. — Пізанський (1409), Констанцький (1414—
1418), Базельський (1431 — 1449) та Ферраро-Флорентійсь-
кий (1438—1439), учасниками яких були, окрім верхівки
духовенства, представники окремих університетів, магіст-
ри богослов’я і доктори права, посли католицьких держав.
207
ЛЕКЦІЯ 10
Пізанський собор шукав шляхів ліквідації Великої схизми
(розколу церкви в 1378—1417 рр.), Констанцький — нама-
гався примирити Францію і Англію, які вели Столітню
війну, уладнати суперечку між Річчю Посполитою і Тев-
тонським орденом, Базельський — налагодити стосунки
між Литвою і Польщею, припинити Столітню війну та гу-
ситський рух, відвернути турецьку загрозу, Ферраро-Фло-
рентійський — відродити унію між католицькою і правос-
лавною церквами.
Поряд із церковними соборами в XV ст. скликалися й
світські конгреси — для розв’язання складних міжнарод-
них проблем. На один із таких конгресів, Арраський
(1435), зібралися папські легати, посол Базельського собо-
ру, посли імператора, окремих європейських держав, гер-
цога Бургундського, герцога Міланського. Столітню війну
конгрес, звичайно, не припинив, однак посприяв укла-
денню сепаратного миру між Францією і Бургундією.
У Середні віки зародилася наука міжнародного права.
Спершу завдяки глосаторам до міжнародних відносин за-
стосовували норми цивільного права, оскільки на той час
ще не існувало чіткої грані між правом приватним і
публічним. Однак уже у глосаторів простежувалися зарод-
ки вчень стосовно окремих інститутів міжнародного пра-
ва. У працях “пізніх глосаторів” уже йшлося про суве-
ренітет окремих держав і норми міжнародного права виз-
начилися досить виразно. Все ж міжнародне право стало
окремою наукою пізніше, в XVII ст.
Література
Басовская Н. Сголетпяя война: леопард против
лилии. Москва, 2002.
Дефурно М. Повседневная жизнь времен Жанньї
д’Арк / Пер. с фр. Санкт-Петербург, 2002.
История дипломатик: В 5 т. Изд. 2-е. Москва, 1959.
Т. 1.
Контамин Ф. Война в Средние века / Пер.
с фр. Санкт-Петербург, 2001.
208
Війно. Дипломатія
Мюссе Л. Варварские пашествия на Европу. Вторая
волна / Пер. с фр. Санкт-Петербург, 2001.
Носов К. С. Рьщарские турнирьі. Санкт-Петербург,
2002.
Перруа 9. Столетняя война / Пер. с фр. Санкт-
Петербург, 2002.
ЛЕКЦІЯ 1 1
МІСТО
« Поява і зростання середньовічних міст, їхня топографія
та зовнішній вигляд * Населення. Формування міського
стану ч> Комунальні рухи. Політико-правова організація
міста в Виробниче і торговельно-лихварське життя міста.
Союзи міст
Поява і зростання середньовічних міст,
їхня топографія та зовнішній вигляд
Місто завжди було рушієм і віддзеркаленням суспіль-
ного прогресу. “По суті, весь розвиток цивілізації можна
розглядати й оцінювати через призму еволюції міського
життя: як поступове розширення міста і поглинання ним
населення планети” (А. А. Сванідзе). Тому медієвісти
завжди приділяли дослідженню міста пильну увагу. Ос-
кільки місто — явище багатопланове, до того ж його се-
редньовічна історія відображена у джерелах скупо, то ур-
баністична проблематика залишається гостро дис-
кусійною. При цьому дослідники нерідко впадають у
крайнощі: або ідеалізують міське життя, протиставляють
його сільській рутині, або ж, навпаки, вбачають у місті та-
кого собі монстра, нищителя сільської ідилії.
Спроб пояснити походження середньовічного міста,
його природу в історіографії не бракує. Сучасники офіцій-
но вважали місто поселенням з особливим правовим ста-
тусом, неофіційно — з особливими зовнішніми ознаками
(багато вулиць, велелюдність, величні ратуші, собори та
інші монументальні споруди, ринки, адміністративні уста-
нови, приміщення для видовищ і розваг, фортифікаційні
споруди, за якими ховалися під час ворожого нападу
також мешканці приміської округи, тощо).
Спираючись на суперечливе трактування середньовіч-
ного міста сучасниками, історики Нового часу оцінювали
його також по-різному. Для одних воно — просте продов-
ження пізньоримського міста (“романістична” теорія).
210
Місто
Інші виводили його з великої феодальної вотчини, якою
їм уявлялася Каролінзька держава (“вотчинна” теорія).
Для третіх місто — це добровільний союз городян, які за-
ради безпеки селилися поблизу укріпленого фортечними
мурами бурга (“буртова” теорія). Четверті виводили місто
з сільської общини — марки, а муніципальні установи —
з органів общинного самоуправління (“маркова” теорія).
П’яті наголошували на торговельній природі міста. Се-
редньовічні міста, мовляв, виросли з купецьких поселень,
їх створило купецтво (“ринкова” теорія). Опоненти цієї
теорії, розробленої бельгійським істориком А. Піренном,
вважають основою діяльності міста не торгівлю, а вироб-
ництво: “місто — це майстерня... [де] був започаткований
поділ праці” (Ж. Ле Гофф).
Радянська історіографія підкреслювала соціально-еко-
номічну природу середньовічного міста, розглядала його
як центр ремесла і торгівлі. Тривалий час радянські до-
слідники вважали природу середньовічного міста дуаліс-
тичною. Мовляв, господарські структури і власність у ньо-
му були нефеодальними, все ж інше — соціальні групи,
політичні структури, ментальність городян тощо — фео-
дальними, феноменом розвинутого Середньовіччя. Вони
стверджували, що стародавність була “неміським” періо-
дом історії, проте з часом усе ж визнали, що міста існува-
ли й у стародавні часи.
Справедливо критикуючи “романістичну”, “вотчинну”,
“ринкову”, “буртову”, “маркову” теорії походження міста
за перебільшення ролі якогось одного історичного чинни-
ка, радянська медієвістика й сама грішила обмеженістю
підходу до проблеми, применшувала роль торгівлі, кре-
дитної справи, міського права, ментальності бюргерства в
появі і розвитку міст.
Пострадянська медієвістика переосмислює історію се-
редньовічних міст. Вона долає колишню ідеологічну за-
шореність, досліджує життя міста всебічно й об’єктивно.
Якими, з сучасного погляду, були причини появи
середньовічних міст?
У період раннього Середньовіччя в Західній Європі ще
існували окремі античні міста. У VII—VIII ст. подекуди
з’явилися нові поселення міського типу. Проте нашестя
211
ЛЕКЦІЯ 11
вікінгів у IX—X ст. призвели до затухання процесу урба-
нізації. З новою силою він відновився у Західній і Цент-
ральній Європі у XII ст., коли з’явилися особливі серед-
ньовічні міста.
Історичні шляхи виникнення середньовічних міст бу-
ли різними. Міста нерідко виростали із звичайних посе-
лень селян і ремісників. У пошуках кращої долі робочий
люд залишав обжиті місця й осідав там, де можна було
працювати з більшою вигодою для себе. Подекуди, пере-
дусім в Італії та Південній Франції, містами ставали ад-
міністративні, церковні чи військові центри, розташовані
часом на території колишніх римських міст чи поблизу
них. Там, де містився королівський двір чи осідок єпис-
копа, можна було знайти як заробіток, так і захист від во-
рожих набігів — саме те, що було потрібним невибагливо-
му середньовічному трудівникові. У Північно-Західній та
Центральній Європі ремісничий і торговий люд селився
здебільшого поблизу великих вотчин, садиб знаті, фор-
тець і монастирів, господарі яких потребували його пос-
луг. Нерідко містами ставали поселення поблизу важли-
вих трактів, річкових переправ і мостів, а також бухт,
зручних для швартування суден, заток, де здавна велася
жвава ярмаркова торгівля.
Окремі міста побудували вікінги, які спустошили чи
мало давніх міст. Новозбудовані міста слугували їм місцем
зберігання награбованого й торгівлі ним. Так, зокрема,
виник Дублін.
Темпи урбанізації різних західноєвропейських терито-
рій були неоднаковими. Найраніше, ще в IX ст., середньо-
вічні міста з’явилися в Італії (Венеція, Генуя, Піза, Фло-
ренція, Неаполь та ін.), століттям пізніше — на півдні
Франції (Марсель, Арль, Нарбонн, Монпельє, Тулуза та
ін.). На цих територіях міські традиції були звичним яви-
щем, тут досить рано склалися соціально стратифіковані
суспільства, активно відбувалися міграційні процеси
(отож, був достатнім приплив населення-до міст), почала
формуватися середньовічна держава, що шукала підтрим-
ки в містах. Помітну роль у ранній урбанізації цього
регіону відіграла наявність у ньому залишків колишніх
античних міст і фортець, ремісничих організацій, реліктів
212
Місто
римського муніципального права. Ранній урбанізації іта-
лійської та південно-французької території сприяли також
добре налагоджені торговельні зв’язки місцевої людності з
Візантією та багатими країнами Сходу.
У X—XI ст. з’явилися міста у ' Північній Франції,
Нідерландах, Англії, на території Німеччини, по Рейну та
верхньому Дунаю, а в XII—ХШ ст. — на північних ок-
раїнах та у внутрішніх областях Зарейнської Німеччини, у
країнах Скандинавії, в Ірландії, Угорщині, дунайських
князівствах, де процес феодалізації протікав повільно. На
цій території Європи міста виростали здебільшого з рин-
кових містечок і колишніх центрів розселення племен.
Європа забудовувалася містами нерівномірно. Най-
більше їх з’явилося в Північній і Середній Італії, Фландрії
і Брабанті, у німецьких областях по Рейну. Проте й в ін-
ших регіонах концентрація міст і містечок була значною.
Вони розміщувалися так щільно, що мешканці сіл могли
добратися до найближчого міста за день переходу.
У географічному, хронологічному, та конкретно-істо-
ричному відношеннях урбанізація відбувалася неоднако-
во. Поява міст була передусім наслідком соціально-еко-
номічних і політичних зрушень: пожвавлення торгівлі як
самостійної галузі господарства, відокремлення ремесла
від сільського господарства, розвитку соціальної сфери і
державних інститутів.
Незважаючи на досить інтенсивний процес урбаніза-
ції, Захід навіть на схилку його середньовічної історії
залишався переважно аграрним (у його містах тоді прожи-
вало не більш як 15% населення).
Який вигляд мало західноєвропейське місто на схилку
Середніх віків? Найчастіше воно було прямокутним чи
круглим у плані й займало невелику територію — у кіль-
ка сотень гектарів. Наприклад, територія Парижа сягала в
XIV ст. близько 400 га, Лондона — близько 290 га, Фло-
ренції — близько 500 га, Гента — понад 600 га. При зак-
ладенні міста максимально використовували навколишній
ландшафт, який мав виконувати роль додаткового захис-
ту. Ландшафт великою мірою визначав зовнішній вигляд
і внутрішнє планування міста. Враховувалися також близь-
кість до джерел сировини, зручність комунікацій. Завдяки
213
ЛЕКЦІЯ 11
цьому середньовічні міста, на відміну від античних, “ви-
різнялися неабиякою різноманітністю й неповторністю
форм” (Т. П. Гусарова).
Зовнішній вигляд пізньосередньовічного міста (про
ранні міста джерела майже не розповідають) яскраво опи-
сав французький медієвіст: “Місто оточують зубчасті
стіни з круглими вежами. Вторована, вибита дорога веде
до вузьких воріт, до звідного мосту; вдень і вночі їх охо-
роняє сторожа. Справа — грубо збитий хрест. Навпроти,
на узвишші, — монументальна шибениця (предмет гор-
дості городян), на якій догнивають тіла повішених. Часто
над ворітьми на вістрі списа почеплена — з відповідним
оголошенням — відтята голова, чи рука, чи нога, чи який-
небудь жахливий шматок людського тіла, розчленованого
катом: це — Правосуддя епохи з міцними нервами... [За
міською брамою] починається вулиця, прокладена примх-
ливо й недбало, зі стічним ровом посередині проїжджої
частини, зі смердючою гноївкою, яка витікає з відхожих
місць; у непролазній багнюці, коли дошить, ані проїхати,
ані пройти, а коли припікає сонце, здіймається така пи-
люка, що немає чим дихати. Й усе впереміш: хлопчики,
качки, кури, собаки, навіть свині (попри офіційну заборо-
ну) копошаться у ній...
Кожна сім’я має власний будинок, як у сільській міс-
цевості. Як у сільській місцевості, при кожному будинку
садок позаду будівель, з овочевими грядками, обсаджени-
ми самшитом. І все — як у селі, тому що життя в місті —
це сільське життя з невеличкими лише варіаціями. У кож-
ному будинку є горище з вікном і з блоком для підняття
сіна, соломи, зерна і запасів їжі на зиму. У кожному бу-
динку є піч, у якій господиня з прислужницями щодня пе-
че хліб. При кожному будинку — своя давильня поруч із
льохом, який у жовтні наповнюється запахами молодого
вина. Нарешті, при кожному будинку є конюшня з верхо-
вими чи упряжними кіньми і хлів з бичками, коровами,
вівцями, яких пастух щоранку збирає у кожному кварталі
звуками дудки, а ввечері приганяє додому” (Л. Февр).
Такий непривабливий вигляд мало західноєвропейське
місто у XVI ст. Не дуже змінився його зовнішній вигляд і
на зламі XVIII—XIX ст., коли Й.-В. Гете писав свого “Фа-
уста”:
214
Місто
Побудувать собі столицю.
Міщанам клітку-годівницю;
Тісні в ній вулички й домки,
Базар, капуста, буряки,
Різниці й ятки, сало й м’ясо,
Де мухи в’ються роєм ласо.
І скрізь по городу всі дні
Багато смороду й крутні.
Там площі й вулиці широкі,
Будинки пишні та високі,
А там, де брама запада, —
За слободою слобода...
Поглянуть любо: скрізь коляси,
І пішоходи, й тарантаси,
Гармидер, галас, метушня,
Кишать людці, як комашня...
(Пер. М. Лукаша)
На світанку Середньовіччя міста своїм зовнішнім ви-
глядом і відсутністю комфортності справляли ще гнітю-
чіше враження. Досить згадати, що вони мали не кам’яні
мури, а дерев’яну огорожу, що перший загальноміський
водопровід з’явився у Європі, в Парижі, лише наприкінці
XII ст. Міські будинки не мали нумерації, її замінювали
розпізнавальні знаки, що слугували водночас і декором, —
барельєфи на релігійні сюжети, скульптурні портрети гос-
подарів тощо. Окремі міста Італії та Франції прикрашали
також фонтани на майданах. Бруківки з’явилися пізно*, і
їх було мало. Тому не варто дивуватися, що в середині
XV ст. на одній з вулиць м. Рейтлінгена ледь не загинув у
непролазній багнюці разом зі своїм конем німецький
імператор Фрідріх III.
Але помітне поліпшення екологічної культури міста
розпочалося лише наприкінці XIII — на початку XIV ст.
Слід віддати належне багатьом середньовічним магістра-
там: вони дбали про поліпшення санітарно-гігієнічної
обстановки, забороняючи прокладати стічні канави посе-
ред вулиць, викидати на них гній зі стійла, виноградні ви-
жимки, екскременти тощо.
* Найраніше (у XII ст.) бруківка з’явилася в Парижі. В Центральній
Європі вулиці почали мостити в XIV ст., однак тротуарів не було й тоді.
215
ЛЕКЦІЯ 11
Архітектурною домінантою міста вважався собор із
дзвіницею. Пізніше, коли міста стали самоуправними, в
них з’явилися ратуші (будівлі, в яких розміщувалися місь-
кі ради), криті ринки, пивнички, лікарні, коледжі, сту-
дентські гуртожитки, складські приміщення тощо. Отож,
своїм зовнішнім виглядом і стилем життя середньовічне
місто потроху переставало нагадувати “велике село”, за-
лишаючись при цьому мало схожим на античні міста і,
тим паче, на міста Нового часу.
Населення міст зростало — міські стіни ставали тісни-
ми. Новоприбульцям доводилося селитися навколо них.
Так поступово виникали передмістя, населені переважно
ремісниками, дрібним торговим людом, городниками. Пе-
редмістя з часом обзаводилися своєю захисною стіною і
системою фортифікаційних споруд.
Оскільки мури не давали змоги місту розширювати
свою територію, вулиці прокладалися дуже вузькими (“не
ширшими за довжину списа”). Будинки, нерідко дерев’я-
ні, тісно ліпилися один біля одного. Горішні поверхи та
круті покрівлі будинків, розташованих навпроти, ледь не
дотикалися. У вузькі та криві вулички сонячне проміння
майже не проникало. Вночі вулиці не освітлювалися, на
них орудували злодії. Неймовірна тіснота й антисанітарія
спричинювали часті спалахи епідемій, через які місто
іноді майже безлюдніло. Грізним і до того ж постійним
лихом були також пожежі.
Місто поділялося на квартали, заселені етнічними* і
соціально-професійними групами, що віддзеркалювалося
в його топоніміці. У ньому були “гончарні, ковальські,
ювелірні, м’ясницькі, зброярські, рибальські, капелюшні,
зсленні та багато інших вулиць з характерними назва-
ми...” (Т. П. Гусарова). Ці периферійні квартали, брудні й
позбавлені будь-якого натяку на комфорт, давали змогу
городянам на випадок ворожого нападу формувати війсь-
кові підрозділи по корпораціях. Міські верхи, як правило,
мешкали у так званому старому місті — на центральних
вулицях довкола головного ринкового майдану.
* У багатьох містах в окремих кварталах мешкали євреї, “ломбардці”
(вихідці з Італії, міняли, лихварі), слов’яни та ін.
216
Місто
Хоч яким непривабливим поставало середньовічне
місто, все ж багатьом воно здавалося ледь не раєм, бо в
ньому вільніше дихалося, простіше було реалізувати свої
можливості й задовольнити своє честолюбство.
Населення. Формування міського стану
Переважна більшість середньовічних західноєвропей-
ських міст були невеличкими, здебільшого в них мешка-
ли одна-дві тисячі городян. Навіть на схилку середньо-
вічної доби (XIV—XV ст.) дуже великими вважалися міста
з населенням у 20—30 тис. чол. І лише поодинокі тодішні
“мегаполіси” — Константинополь, Париж, Мілан, Ве-
неція, Флоренція, Кордова, Севілья — були дійсно веле-
людними, налічували по 80—100 тис. городян. За приб-
лизними підрахунками, наприкінці ХІП ст. у Західній
Європі існувало принаймні п’ять міст з населенням за
50 тис. чол., близько 30 міст з населенням 20—30 тис.
чол., 56 міст з населенням 10—20 тис. чол. і сотні, якщо
не тисячі, міст, населення яких не перевищувало 10 тис.
чол. На початку XIV ст. у Лондоні налічувалося 30—40
тис. городян, у Парижі — 80 тис., у Флоренції — 90 тис,
у Мілані — близько 100 тис.
З яких суспільних верств і прошарків формувалося
міське населення, котре німці називали бюргерами, фран-
цузи — буржуа, італійці — пополанами! Міста “приваблю-
вали “нових людей”, вискочок, які відцуралися землі чи
монастирської общини, були позбавлені надмірної педан-
тичності, підприємливі й користолюбні” (Ж. Ле Гофф).
Здебільшого, це були вихідці з села.
Ядро міського населення складали здебільшого реміс-
ники, які спочатку самі продавали свої вироби (з вікна
свого будинку чи на вулиці). Більшість із них виготовля-
ли продукти харчування (м’ясники, пивовари, будочники
та ін.), одяг і взуття (кравці, шевці, кушніри), інші товари
повсякденного вжитку.
Значна частина населення вела торгівлю — дрібну, оп-
тову, транзитну. У Флоренції та деяких інших великих
містах саме торговці, а не ремісники, задавали тон госпо-
217
ЛЕКЦІЯ 1 1
царському життю. Серед дрібних торговців кількісно пе-
реважали крамарі (бакалійники, сукнарі тошо) і рознощи-
ки, які пропонували мешканцям міст широкий асорти-
мент товарів — на будь-який смак і гаманець. У своїх кон-
торках поблизу церков міняйла пропонували охочим дуже
прибуткові для себе розмін і скупку монет.
Чимало людей у місті було зайнято у сфері соціальних
послуг (моряки, візники, водоноси, вантажники, трактир-
ники, власники постоялих дворів, таверн і харчевень, слу-
ги, цирульники, повитухи, аптекарі та лікарі, писці, но-
таріуси й адвокати, шкільні вчителі, університетські вик-
ладачі та ін.). Юристи і медики мали неабиякі прибутки,
вузівські ж викладачі та вчителі шкіл не розкошували,
скаржилися, що студенти “погано оплачують навчання...
прагнуть знань, але не хочуть платити [за них]”. Не
поспішали ділитися з людьми розумової праці своїми до-
ходами, привілеями та владою король, рицарі, навіть
єпископи. Однак суспільний вплив “інтелектуалів” дедалі
більше зростав.
В окремих містах, передусім столичних, мешкали фео-
дали зі своїм оточенням (прислуга, військові загони і т.ін.),
міністеріали (представники королівської та сеньйоріальної
адміністрації) — вони здебільшого “походили з рабів чи
сервів, але досить швидко піднялися на верхні щаблі
феодальної ієрархії” (Ж. Ле Гофф). У багатьох містах, особ-
ливо у центрах єпископій, досить численним було духо-
венство.
Помітну роль у житті міст відігравали етнічні менши-
ни та маргіналії — декласовані люди, яких лиха доля від-
кинула на обочину життя і які займали проміжне стано-
вище між соціальними групами.
Етнічною меншиною на середньовічному Заході були,
зокрема, євреї. Розселялися вони нерівномірно. Скажімо,
в Англії євреї становили наприкінці XII ст. лише 0,1 %
населення, на півдні ж Європи (в Південній Італії, Іспа-
нії), де вони “відігравали роль інтелектуальних і мовних
посередників між арабами і християнами” (Г. Кенігсбергер),
їх налічувалося значно більше.
З метою етнічного самозбереження євреї ще за давніх
часів соціально виокремилися. Вони вважали себе божи-
218
Місто
ми обранцями, з якими Бог уклав особливий Заповіт, не
такий, як з усіма іншими — “синами Ноєвими”. В діас-
порі євреї не сумнівалися, що живуть — тимчасово, до
приходу Месії (Спасителя) — на чужій землі й підкоря-
ються чужій владі. Християн вони мали за іновірців, які,
порушивши божий Заповіт, зреклися єдинобожжя, стали
“ідолопоклонниками”.
Євреї визнавали місцеве законодавство й були зако-
нослухняними (рабинський суд керувався принципом
“закони держави зобов’язують”), однак у повсякденному
житті вони віддавали беззастережну перевагу своїм релі-
гійним нормам, які регламентували їхній спосіб життя до
найменших деталей. Через це євреї здавалися “незро-
зумілими іноземцями, стійкими у своїй релігії, звичаях,
способі життя, дуже несхожих на звичаї та життєвий ук-
лад того народу, який надав їм притулок. Ця вперта й
підозріла відданість своїм традиціям робила з євреїв у
критичні моменти козлів відпущення” (Ж. Делюмо).
Євреї не були цілком безправними. їм одним із тодіш-
ніх етнічних меншин дозволялося сповідувати свою, не-
християнську, релігію. Вони підлягали судові рабинів, а у
Франції та Німеччині до ХНІ ст. навіть могли носити
зброю.
Упродовж раннього Середньовіччя, допоки Західна
Європа остаточно не християнізувалася, до євреїв стави-
лися толерантно. Прояви антисемітизму на той час були
рідкісним явищем. Лише вестготські королі Іспанії у
VII ст. видавали антиєврейські закони. Західноєвропейсь-
кий антисемітизм уперше дав про себе знати, коли хрис-
тиянський світ відзначав 1000-ліття Ісуса Христа. Особли-
во погіршало становище євреїв у зв’язку з початком Хрес-
тових походів, які супроводжувалися різнею та погрома-
ми. Багато хто вважав, що не варто шукати ворогів хрис-
тиянства далеко, коли вони ось тут, під боком. Абат
де Клюні, наприклад, риторично запитував: “Навіщо йти
на край світу воювати з сарацинами, коли серед нас жи-
вуть невірні, в сотні разів більше винуваті перед Христом,
аніж магометани?” Під час другого Хрестового походу
євреїв уперше звинуватили в ритуальних убивствах хрис-
тиянських хлопчиків. IV Латеранський собор (1215) ухва-
лив, що євреї мають носити спеціальний знак, який би
219
ЛЕКЦІЯ 1 1
засвідчував їхній низький соціальний статус. Упродовж
ХІН ст. кілька церковних соборів рекомендували христи-
янам не купувати в євреїв продукти харчування, щоб не
отруїтися. Одним словом, “євреї стали, переважно з релі-
гійних мотивів, внутрішніми ворогами” (Ж. Делюмо).
Євреїв (щоб ізолювати їх від християнського люду) се-
лили купно в окремих кварталах. З таким приниженням
євреї мирилися. І не тому, що скорились долі — постояти
за себе вони завжди вміли, — а тому, що життя в гетто* їх
улаштовувало, оскільки було безпечнішим, краще захи-
щало їхню прихильність Талмудові, засвідчувало їхню сус-
пільно-релігійну окремішність.
Євреї, з одного боку, намагалися пристосуватися до
зовнішньої обстановки, а з іншого — чинили опір будь-
якому зазіханню на їхні традиції (наприклад спробам об-
межити територію їхнього проживання). Окремі євреї
ставали християнами, однак за найменшої нагоди знову
поверталися в юдаїзм; більшість же євреїв воліли помер-
ти, аніж стати відступниками.
Євреї жили в основному з лихварства, шо його юдаїзм,
на відміну від християнства, не вважав негідним занят-
тям** ***. Така господарська практика стала “найяскравішою
відмітною рисою економічного існування євреїв” (5. Фі-
ліппов). Вона давала євреям можливість встановити ши-
рокі зв’язки у християнському світі, аж до королівського
двору, який обкладав євреїв спеціальним податком на
користь держави, але натомість захищав їхнє майно й
життя .
Суспільство “побоювалося підприємливої меншини,
яка не піддавалася асиміляції і перевищувала допустимий
поріг за чисельністю чи заможністю, або за обома показ-
никами відразу” (Ж. Делюмо). Євреї стали з XII ст. небез-
* Єврейське гетто в Західній Європі остаточно оформилося в XVI ст.
** Євреї давали християнам позику за проценти і цим розоряли ба-
гатьох із них. Позичати гроші “своїм” у них категорично заборонялося.
Умовляння з боку окремих євреїв не брати чужого пасували перед ба-
жанням розживитися, тим паче в обстановці гострого релігійного супер-
ництва, соціального розмежування, підлеглості “своєму”, рабинському,
судочинству.
*** Королівська влада лише забороняла євреям тримати в домі прис-
лугу з християн, щоб запобігти наверненню останніх у юдаїзм.
220
Місто
печними конкурентами для європейських ремісників і
купців. Багатьом (особливо духовенству) здавалося, що
серед євреїв забагато посадовців. Не довіряли навіть тим
євреям, які стали християнами. Архієпископ Толедо за-
кликав очистити від них церкву, бо “в церкві навряд чи
знайдеться хтось не з їхнього середовища”, і вона “пере-
буває в їхньому управлінні”. В Іспанії євреям заборонили
обіймати адміністративні посади.
Отож, до кінця Середньовіччя гоніння на євреїв були
викликані “фінансовими претензіями та заздрістю, релі-
гійні ж звинувачення були лише приводом” (Ж. Делюмо).
Християнські королі використовували кредиторські
можливості багатих євреїв (їх називали “фінансовими губ-
ками”), натомість у критичних випадках захищали їхнє
майно та життя. Однак варто було розпалитися анти-
семітським пристрастям (цьому посприяла церква), як
королівська влада відступилася від євреїв. У ХШ—XV ст.
з багатьох західноєвропейських держав було вислано
євреїв. Так, у 1290 р. їх прогнали з Англії. Французькі ко-
ролі, починаючи з 1306 р., кілька разів то висилали євреїв,
то знову допускали їх на територію Франції, аж поки в
1394 р. не прогнали остаточно. В Австрії євреям відмови-
ли в притулку в 1420 р. Упродовж XV ст. їх спровадили
міста Швейцарії та Німеччини. Єврейські общини, пере-
селившись із Німеччини на схід Європи — в Чехію, Угор-
щину, Польщу, Литву, зберегли середньо™мецьку мову,
яка пізніше стала основою мови ідииі. У 1492 р. євреїв
прогнали з Іспанії, а в 1497 р. — з Португалії. Вигнанцям
довелося шукати притулку в Османській імперії та
Польщі, економічному й культурному розвиткові якої во-
ни дуже посприяли.
Незатишно почувалася у християнській Європі й інша
етнічна меншина — цигани. Вони прибули в Європу з
Індії десь у XII ст. У першій чверті XIV ст. їх бачили в
печерах на острові Кріт. У середині XIV ст. цигани діста-
лися Сербії, в першій чверті XV ст. — Німеччини, Швей-
царії, Франції. В Європі промишляли ворожінням та, як
повідомляв сучасник, “чаклунством чи ще якимось спосо-
бом, за допомогою нечистої сили із пекла чи вправності
рук спорожнювали гаманці в людей”. Чимало їх збирало
221
ЛЕКЦІЯ 11
милостиню або ж торгувало фальшивими християнськими
реліквіями (“соломою з Віфлеємських ясел”, “пір’ям із
крила архангела Михаїла” тощо).
Європейці називали циган “єгиптянами” чи “сараци-
нами” і на перших порах із цікавістю спостерігали за ни-
ми. Але невдовзі ставлення до циган у Європі різко зміни-
лося. їх там усі вважали злодіями, звинувачували у викра-
денні дітей та інших тяжких злочинах. На них почалися
гоніння, їх навіть убивали чи продавали в рабство*.
Середньовічний Захід кишів маргіналами — декласова-
ними елементами, кількість яких зростала під час воєн і
смут. Це були здебільшого розорені селяни, робітники,
яких поробив бродягами голод, міські безробітні, КОЛИШНІ
солдати тощо. Серед цих жертв економічних негараздів
найбільше було тих, для кого жебрацтво та бродяжництво
стали ремеслом: фальшивих калік**, “циганів”, крадіїв,
шахраїв, дурисвітів (торгували “чудодійними” ліками),
злочинців, які видавали себе за духовних осіб, аби мати
справу не з державним, а з милосерднішим церковним су-
дом, студентів і школярів, бродячих монахів, священиків-
розстриг, повій, іноді навіть поважних купців (скуповува-
ли крадене) та дітей з благополучних родин тощо. Сучас-
ники вважали таких людей покидьками суспільства: “Се-
* У Швейцарії, Німеччині, Данії навіть у XVI—XVIII ст. офіційно
дозволялося ловити циган, убивати і вішати їх. У Румунії циган оберта-
ли в рабство до середини XIX ст. У роки Другої світової війни циган
заарештовували і тримали у спеціальних таборах в Англії, Франції,
Німеччині. У Франції до 1970 р. циган зобов’язували мати внутрішні
паспорти.
** Французький король Карл VII (1417/1422—1461) в одному зі своїх
указів згадував окремі способи, за допомогою яких ці шахраї намагали-
ся пошити в дурні довірливих обивателів: “...Удавали, буцімто не можуть
рухати кінцівками, без потреби спиралися на палицю й прикидалися
старезними й немічними, зображували криваві рани, паршу, коросту,
пухлини в дітей, наліплюючи для цього ганчірки, розмальовуючи шкіру
шафраном, мукою, кров'ю та іншими псевдофарбами, а також із ланцю-
гами на руках, перев’язаними головами і в брудному, липучому, бридко-
му лахмітті з’являлися навіть у церкву, і в такому вигляді вони валялися
посеред найбільшої і велелюдної вулиці чи на шляху найбільшої ком-
панії чи товариства, яке тільки вдавалося знайти, наприклад у процесії,
й пускали з рота чи ніздрів кров, виготовлену з ягід чи кіноварі, і все це
робилося для того, щоб облудно вимагати милостиню, яка належала
справжнім убогим”.
222
Місто
ред цих... бродяг і “єгиптян” розквітли неробство, схиль-
ність до пияцтва, пограбунків, ігор, блюзнірства, бійок і
бунтів... Шибениць не вистачає для цих чудовиськ, що
порушують Божий Заповіт працювати в поті чола свого,
заробляючи собі на хліб. Вони впадають у ганебне убозт-
во й крадуть, блюзнірствують, вчиняють жахливі вбив-
ства”.
Серед жебраків і “циган” особливо небезпечними для
суспільства були каймани (іспанці називали їх компрачико-
сами) — крадії дітей. Викрадених дітей вони спотворюва-
ли, калічили, щоб з їхньою допомогою потім канючити
милостиню, або продавали їх як блазнів багатим людям чи
використовували в циркових виставах.
Цей декласований люд гуртувався у банди і знаходив
собі притулок у містах, де простіше було збувати крадене
та, на випадок небезпеки, загубитися в людській масі.
Державна влада вважала маргіналіє небезпечними по-
рушниками громадського спокою, потенційними бунтів-
никами і, як правило, не церемонилася з ними. Кількість
жебраків і повій* суворо обмежували, їх змушували носи-
ти розпізнавальні знаки. Жебраків “чужих”, зайд, при-
рівнювали до бродяг. Проте покласти край бродяжництву
й крадіжкам влада виявилася неспроможною — “бродяж-
ництво, жебракування та розбій були невигойною боляч-
кою середньовічного суспільства” (Л/. Дефурно).
Коли оформився муніципальний устрій міст, городяни
перетворилися на особливий стан, що його історики на-
рекли середнім станом, чи класом-станом. Міський стан
посідав у соціальній структурі західноєвропейського Се-
редньовіччя проміжне становище між селянством і феода-
лами. Його представники займалися переважно комер-
ційною і підприємницькою діяльністю, мали низку спе-
цифічних привілеїв: особисту волю, право власності, пра-
во брати участь у формуванні магістрату й звертатися до
міського суду тощо. їхня власність “тією чи іншою мірою
включала земельну або залежала від неї, але в основному
складалася за рахунок трудової діяльності, пов’язаної з
ринком” (А. А. Сванідзе). В обстановці, коли міста жили
* Ними ставали здебільшого сільські дівчата, які приходили до міста
на заробітки.
223
ЛЕКЦІЯ 11
відособлено, навіть часом ворогували між собою, городян
об’єднували на загальнодержавному чи регіональному
рівні їхні привілеї, спільні інтереси, спільна участь у місь-
ких союзах тощо.
Попервах усі мешканці міста вважалися бюргерами.
Однак серед них відбувалося інтенсивне соціальне розша-
рування, унаслідок чого з XII—ХНІ ст. “бюргерами” на-
зивали вже лише повноправних городян, до числа яких
міські низи потрапити не могли. В кожному місті існува-
ли свої критерії, за якими визначали тих, хто може нази-
ватися бюргером, а хто ні. Загалом же, щоб стати бюрге-
ром, необхідно було зробити певний внесок у міську касу
й володіти землею у межах міста чи його округи (слуги
бюргерів, підмайстри, службовці, прикажчики, маргінали
та інші городяни, які не мали власної садиби, бюргерами
не вважалися). Проте згодом належність до бюргерства
визначалася вже наявністю певного рухомого майна, не-
обхідного для професійної діяльності, й участю в одній з
міських корпорацій. Брався до уваги також термін прожи-
вання в місті. Бюргерство, таким чином, соціально замк-
нулося. “Саме воно й було міським станом у вузькому й
найбільш точному розумінні цього слова” (А. А. Сванідзе).
Комунальні рухи.
Політико-правова організація міста
Середньовічні міста виникали на землях короля чи
феодалів, тому вважалися їхньою власністю*. У руках влас-
ника зосереджувалася вся міська влада, місто було ніби
його колективним васалом чи держателем. Власник (ко-
роль, барони, єпископи, монастирі тощо) мав неабияку
вигоду від наявності на його землі міст, оскільки міське
ремесло й торгівля істотно збагачували його.
До міста втікало чимало селян, які потрапляли в осо-
бисту залежність від міського сеньйора. Вони привносили
з собою традиції общинного самоуправління, які вплива-
* На Піренеях, в Альпах, Данії, Швеції більшість міст належали
королеві, який правив у них через своїх посадовців. У регіоні Рейна та
на схід від нього кількісно переважали єпископські міста.
224
Місто
ли на організацію міської адміністрації і з часом вилива-
лися у форми, що відповідали потребам міського життя.
Світські та церковні феодали намагалися вичавити з
міста якнайбільше доходів. Доля городян цілковито зале-
жала від примх та апетитів феодального власника. Це зму-
шувало городян домагатися міської автономії чи, як тоді
говорили, комуни. Упродовж X—ХШ ст. комунальний рух
став загальноєвропейським явищем.
Характер комунального руху поступово змінювався.
Якщо попервах городяни обмежувалися суто економічни-
ми вимогами (скасування окремих, найобтяжливіших, по-
винностей на користь феодала), то згодом, через непос-
тупливість феодалів, вони почали висувати й політичні
вимоги — домагалися допуску до адміністративних посад
і надання їм відповідних прав. Такі конфлікти не зводи-
лися до виступу міських низів проти верхів. Майже завж-
ди вони були ще й “боротьбою між “партіями” — угрупо-
ваннями, що склалися навколо патриціанських кланів...
Нерідко за повстанням цехів чи навіть за “рухом народ-
них мас” стояли певний патриціанський клан чи окремий
його представник, який поривався до влади в місті..., або
сеньйор, який прагнув підпорядкувати собі комуну, або
представник аристократичного угруповання, який діяв з
ширшим розмахом...” (/7. Ю. Уваров).
Учасники комунального руху виступали не проти фео-
дальної системи як такої, адже середньовічні міста самі
належали до цієї системи, а проти всевладдя конкретних
сеньйорів — світських чи духовних.
Комунальний рух набував різних форм. У деяких ви-
падках городянам вдавалося (це коли вони мали справу з
розсудливим сеньйором) купити окремі вольності та при-
вілеї, скориставшись його фінансовою скрутою. Ті приві-
леї, що їх надавав городянам феодал, ретельно фіксували-
ся у міських хартіях. Проте нерідко ці поступки і привілеї
(передусім право на самоуправління) їм доводилося бук-
вально виборювати у сеньйора. В конфлікт між городяна-
ми і сеньйором часом втручалися королі, імператори, ви-
сокі посадовці. Комунальна боротьба зливалася з іншими
соціальними та політичними рухами й стала примітним
явищем у політичному житті середньовічного Заходу.
8 Історія середніх віків.
225
ЛЕКЦІЯ 1 1
Боротьба за комуну мала місцеву специфіку і завершу-
валася в різних регіонах Європи по-різному. Так, у Пів-
денній Франції городяни здобули незалежність здебільшо-
го мирним шляхом, без кровопролиття. У IX—XII ст. гра-
фи Тулузи, Марселя, Монпельє та інших південнофран-
цузьких міст, а також міст Фландрії, будучи заінтересова-
ними у процвітанні своїх володінь, дарували містам
муніципальні вольності, терпіли їхню відносну автономію,
лише пильнували, щоб вона не зайшла надто далеко.
Показовою у цьому плані є доля комуни Марселя.
Марсель упродовж цілого століття був незалежною арис-
тократичною республікою. Проте наприкінці XIII ст. граф
Прованса Карл Анжуйський оволодів містом і нав’язав
йому свого намісника. Відтоді всі міські доходи поступа-
ли у графську скарбницю. Утім частину їх Карл Анжуйсь-
кий усе-таки повертав городянам, щоб у місті не занепали
ремесло й торгівля. Граф дозволив марсельцям укладати
торговельні договори з іншими містами.
Здобули автономію також чимало міст Північної
Франції, наприклад північнофранцузьке місто Лан, яке з
1106 р. належало місцевому єпископу Годрі — пристрас-
ному мисливцеві й любителю воєнних кампаній. Єпископ
мав круту вдачу, навіть знищував неугодних йому городян.
Скориставшійся його тимчасовою відсутністю, городяни
купили у місцевих кліриків і рицарів комунальну хартію.
Згодом Ланську комуну визнав і єпископ (за чималий ха-
бар). Визнав її (також не задарма) і король. Проте через
кілька років єпископові та місцевим сеньйорам здалося,
що вони продешевили, пішовши на поступки Лану. У
1112 р. єпископ намовив короля, щоб той скасував Лансь-
ку комуну. Обурені ланці повстали, причому під час пас-
хальної процесії. Самовпевнений єпископ навіть не под-
бав про власну безпеку і загинув під час сутички з горо-
дянами. Повсталий люд пограбував єпископський палац і
садиби світських аристократів. Злякавшись, шо король
жорстоко покарає їх за це свавілля, учасники виступу по-
далися в сеньйорію могутнього феодала Томаса де Морлі
— заклятого ворога короля Людовіка VI Товстого.
Довідавшись, що місто обезлюділо, жителі навколишніх
сіл і рицарі обчистили будинки городян. Влада дійсно не
226
Місто
залишила безкарними бунтівних ланців. Томаса де Морлі
привели до покори. У Лані запанували колишні порядки.
Проте ланці знову повстали, і в 1129 р. комунальну хартію
було відновлено. У 70-х роках ХП ст. ланців у котрий
раз позбавили волі. До 1331 р. у боротьбу ланців за кому-
нальні права були втягнуті королі Людовік VII і Філіпп II
Август, чимало великих і дрібних феодалів. У 1331 р. Лан-
ську комуну остаточно ліквідував Карл IV, який замінив
органи міського самоуправління королівськими посадов-
цями — бальями та прево.
У IX—XII ст. комунами стало чимало міст Північної га
Середньої Італії (Венеція. Генуя, Сієна, Флоренція, Лук-
ка, Равенна, Болонья та ін.), причому найяскравішу сто-
рінку в історію комунального руху тут вписав Мілан.
Збройне повстання міланців злилося з єретичними руха-
ми. В міланські події, які в середині XI ст. вилилися у
справжню громадянську війну, втрутились володарі інших
італійських міст-держав, а також імператор Священної
Римської імперії. Зрештою городяни Мілана таки домог-
лися для себе комунальної хартії.
У Німеччині автономію виборювали у XII—XIII ст.
найбільші імперські міста — Любек, Нюрнберг, Франк-
ФУРТ-на-Майні та ін. Вони “боролися не стільки з імпе-
ратором, скільки з місцевими князями, передусім з єпис-
копами, однак саме перемога князів над імператором
дала можливість містам здобути фактичну незалежність”
(Г. Кенігсбергер). Міські магістрати навіть могли оголошу-
вати війну, укладати мир та воєнно-політичні союзи, кар-
бувати свою монету тошо.
Комунальна хартія надавала городянам право форму-
вати органи міського самоуправління, що складалися з
асамблеї (загальноміської і квартальної) та виборної місь-
кої ради на чолі з мером чи бургомістром, або консулів,
які правили колегіально. Комуна скликала своє військове
ополчення, мала свій суд, свої фінанси, користувалася
правом самооподаткування і стягування податків. Вона
мала свою печатку, якою скріплювала приватні та публіч-
ні акти. Незалежність міста-комуни символізував дзвін на
центральній вежі, який попереджав городян про небезпе-
ку, закликав їх до зброї. Отож, комунальний рух "приніс
227
ЛЕКЦІЯ 1 1
із собою нові засади політичного життя, стверджуючи в
феодальному світі форми середньовічної демократії, осно-
ваної на принципах корпоративної рівності й виборної
влади, що протистояли авторитаризму та ієрархічності”
(Я. А. Хачатурян).
Комунальний рух приніс городянам особливий сус-
пільно-правовий статус, оформлений у міське право. Го-
родяни, зокрема, могли купувати чи орендувати земельні
ділянки, мати свою садибу, причому комунальні хартії га-
рантували недоторканність їхнього житла. Своїм майном
городяни володіли необмежено. Вони самі обирали свою
професію, мали низку економічних привілеїв (могли зас-
нувати цех чи гільдію, вільно торгувати, будувати млини,
розробляти земельні надра тощо). В містах установилася
свобода шлюбу й рівність подружжя. До послуг городян
був гласний суд із виборних суддів, причому кожен горо-
дянин міг судитися й бути підсудним лише у своєму місті.
Ці важливі привілеї поширювалися в містах навіть на
неімущих, хоча ті здебільшого не платили податків і не
мали права голосу на виборах до магістрату. Такий демок-
ратизм міського життя склався й конституційно оформив-
ся завдяки колективній боротьбі городян проти спільного
ворога — сеньйора міста. Проте він не завадив багатьом
містам-комунам утискувати селян приміської округи, бу-
ти для них свого роду колективним сеньйором*.
Права і вольності, здобуті городянами, нагадували
імунітетні привілеї і, зрештою, мали феодальний характер.
Самі міста були замкнутими корпораціями і ставили по-
над усе свої місцеві інтереси. Найбільшим досягненням
комун було, ясна річ, звільнення городян від особистої за-
лежності. У середньовічній Європі перемогло правило,
згідно з яким той селянин, якому вдалося прожити в місті
“рік і один день”, ставав вільним. “Міське повітря робить
вільним”, — звіщало середньовічне прислів’я.
* “Міська сеньйорія... закуповувала там продукти за низькими ціна-
ми... нав’язувала окрузі свої товари... За рахунок вербування селян міста
формували свої ополчення... розвивали собі на користь сільське ремес-
ло, повністю контролюючи його... Місто породило на схилку Серед-
ньовіччя університети та юристів, які розробили право, звернене проти
селян” (Ж. Ле Гофф).
228
Місто
Комунальний рух переміг не повсюдно. Чимало неве-
ликих міст не мали для цього ані снаги, ані необхідних
коштів і тому залишилися у цілковитій залежності від сво-
го сеньйора. Здебільшого це були міста, що належали
єпископам. Частина міст задовольнилася напівволею,
скажімо правом обирати магістрат. До числа міст з обме-
женим самоврядуванням належали передусім ті, які лежа-
ли в королівському домені, в державах із сильною цент-
ральною владою (у Франції — Париж, Орлеан, Бурж,
Нант, Шартр, в Англії — Лондон, Лінкольн, Оксфорд,
Кембрідж, Глостер та ін.). Обмеженими муніципальними
правами користувалися міста Німеччини, Скандинавії,
Угорщини. В Німеччині у ХНІ ст. з’явилося так зв. Маг-
дебурзьке право — кодифіковані норми звичаєвого права і
судових ухвал м. Магдебурга, які спершу поширювалися
лише на етнічних німців, а згодом — уже на всіх городян.
У Візантії комун узагалі не існувало.
Виробниче й торговельно-лихварське життя міста.
Союзи міст
Основу виробничого життя середньовічного міста скла-
дали ремесла та домашні промисли. Ремісники, так само
як і селяни, були дрібними самостійними виробниками,
проте на відміну від селян вони працювали на ринок і
менше залежали у своїй господарській діяльності від землі.
Тому міське ремесло розвивалося жвавіше, ніж сільське
господарство та сільські промисли. Міський ремісник та-
кож залежав від сеньйора, але значно менше, ніж селя-
нин. Його більше пов’язували цехова та міська організації.
Реміснича діяльність на середньовічному Заході мала
корпоративний характер*: у містах ремісники однієї про-
фесії об’єднувалися в цехи (“спілки”), братства тощо, при-
чому цехи були ровесниками міст (виникли ще в X—
XII ст.), але остаточно оформилися у XIII ст.
* Кор порати візи був притаманний у Середні віки не лише ремісни-
кам — він “пронизував середньовічне суспільство Західної Європи згори
донизу...” (А А. Сванідзе). Свої організації створювали також лікарі й ап-
текарі, художники й артисти, юристи, професори, візники, грабіжники,
жебраки та ін.
229
ЛЕКЦІЯ 11
Що спонукало ремісників об’єднуватися в цехи? Пере-
дусім — потреба захистити себе від свавілля сеньйорів, від
конкуренції з “чужаками” (ремісниками з інших міст),
тих місцевих ремісників, які прибували з навколишніх сіл
для постійного проживання в місті, сусідами-майстрами.
Через вузькість ринку, слабкий попит на більшість товарів
такої конкуренції тоді страшенно боялися. Тому цехи
дбали насамперед про монополію на свою продукцію. У
більшості західноєвропейських міст належність до цеху
була обов’язковою для тих, хто хотів удатися до ремесла.
Важливою функцією цехів стало також запровадження
контролю за виробництвом і збутом ремісничих виробів.
Медієвісти вважають, що прообразом цехової організації
були, найімовірніше, община-лш/жя та садибні майстер-
ні — магістерії.
Цеховий майстер був водночас і виробником, і власни-
ком засобів виробництва. Своє ремесло він, як правило,
передавав у спадок дітям, тому багато поколінь ремісників
користувалися тими ж інструментами й технологічними
прийомами, що і їхні діди та прадіди. Нові спеціальності,
які з’являлися у процесі виробництва, оформлялися в ок-
ремі цехи, тому в багатьох містах кількість цехів сягала
десятків і сотень.
Хоча цеховому майстрові допомагали члени його сім’ї,
один-два підмайстри і кілька учнів, членом цеху вважався
лише він один. Майстер, підмайстер і учень перебували на
різних щаблях цехової ієрархії — і цех регулював відноси-
ни між ними. Щоб стати майстром, треба було спершу
побувати учнем і підмайстром. На світанку цехового ви-
робництва кожен учень мав реальну можливість вибитися
в майстри — стати членом цеху.
Щоб продукція цехів не залежувалася в майстернях,
спеціальні посадові особи (“наглядачі”, “синдики”, “коро-
лі”) строго регламентували виробництво, стежили за висо-
кою якістю виробів. Наприклад, цех визначав, якою
завширшки має бути тканина, скільки ниток класти в її ос-
нову, який інструмент і яку сировину використовувати то-
що. Регламентування виробництва визначало його дрібний
характер, перешкоджало одному майстрові шляхом розши-
рення та здешевлення свого виробництва витісняти з рин-
230
Місто
ку товарів інших виробників. Задля цього обмежувалася
кількість учнів, заборонялася праця уночі та у святкові дні.
Майстер не міг на власний розсуд знизити ціни на свої ви-
роби, придбати понаднормові верстати і сировину тощо.
Приблизно до кінця XIV ст. цехова форма ремесла
відігравала у Західній Європі прогресивну роль, адже во-
на сприяла (шляхом виділення нових цехів) поглибленню
суспільного поділу праці, розширенню асортименту про-
дукції та підвищенню її якості, удосконаленню виробни-
чих прийомів, захищала ремісників від свавілля феодалів,
пом’якшувала конкуренцію між майстрами та оберігала їх
від конкуренції з “чужаками” — так би мовити, цивілізу-
вала ремісниче виробництво. До того ж, цехова органі-
зація не замкнулася у сфері самого виробництва. Цехи
об’єднували городян у боротьбі з феодальними сеньйора-
ми, брали участь в охороні міста, формували окремі бойо-
ві підрозділи. Кожен цех мав свого патрона, а нерідко —
і свою церкву чи каплицю, тобто був також своєрідною
церковною громадою. Цех налагоджував взаємодопомогу,
матеріально підтримував збіднілих майстрів і, в разі смерті
годувальника, його рідних.
Утім цехова система в Західній Європі не була універ-
сальною. У деяких країнах вона не поширилася або існу-
вала лише в зародковій формі. Поряд із цеховим виробни-
цтвом у ряді європейських країн чи регіонів не перевело-
ся вільне, нецехове ремесло*. Проте навіть у ньому мала
місце регламентація виробництва, що її здійснювали орга-
ни міського управління.
Важливу роль в історії середньовічних цехів відіграла
їхня боротьба з міським патриціатом, який склався вна-
слідок комунального руху. Комунальний рух, учасниками
якого були всі городяни, завершився тим, що політичні
дивіденди здобули міністеріали, лихварі, купці-оптовики,
спадкові аристократи та інші представники міської вер-
хівки. Вони утворили вузьке коло “батьків міста” — пат-
* На початку XV ст. не було цехів у таких великих містах, як Ліон.
Бордо, Нарбонн. У Парижі нецеховими (партачами) були дві третини
ремісників; там “кожен підмайстер, якщо у нього вистачало коштів на
заснування майстерні чи відкриття крамнички, м'іг зробити це на свій
страх і ризик” (М. Дефурно).
231
ЛЕКЦІЯ 11
риціат, який узяв на себе “політичне та соціальне лідер-
ство, базоване на поєднанні багатства, престижу і влади”
(/7. Ю. Уваров), неохоче допускав у своє середовище чу-
жаків, одним словом — став кастою. З патриціату форму-
валися органи міського самоуправління*, він з вигодою
для себе контролював суд і міські фінанси, знав тисячу й
один спосіб, як скористатися своїм службовим станови-
щем. Однак у міру зростання авторитету цехів ремісники
та дрібні торговці розпочали боротьбу з патриціатом за
право доступу до адміністративних посад, причому в
ХПІ—XV ст. ця боротьба (так зв. “цехові революції”) заго-
стрилася до краю, навіть набувала збройних форм. У тих
містах, де ремісниче виробництво розвинулося найбільше
(Кельн, Базель, Флоренція та ін.), перемогли цехи, а там,
де тон задавала широкомасштабна торгівля (міста Ганзи),
перемогу здобула міська верхівка. Проте навіть тоді, коли
перемога була на боці цехів, магістрати не стали по-
справжньому демократичними, оскільки верхівка найвпли-
вовіших цехів просто-напросто злилася з частиною патри-
ціату в нове олігархічне управління. До того ж ті патриції,
які втратили свої посади, стали радниками при новій
владі й так само, як і раніше, впливали на життя міста.
У XIV—XV ст. почався розклад цехової організації,
викликаний тим, шо вона, зі своєю жорсткою регламен-
тацією виробництва, дедалі більше ставала для нього галь-
мом. Конкуренція між цехами зростала — деякі цехи, по-
рушуючи статутні норми, збагачувалися, інші ж, навпаки,
ледве зводили кінці з кінцями. Із середовища колись од-
норідної маси дрібних виробників виділилася заможна
цехова верхівка. Це неминуче викликало соціальне напру-
ження.
Погіршувалося економічне становище учнів та підмай-
стрів. Якщо у світанкову добу існування цехової орга-
нізації вибитися в майстри було порівняно нескладно, то
в XIV—XV ст. період учнівства тривав іноді 10—12 років.
За таких умов майстер міг тривалий час користуватися
кваліфікованою працею своїх помічників. Учні та підмай-
стри працювали по 14—16, а іноді й по 18 годин на добу;
* Магістрат був виборним, проте “батьків міста” обирали з “кращих
людей” — представників багатих і впливових сімей.
232
Місто
їх мали за звичайних слуг (змушували виконувати брудну
домашню роботу), карали за найменшу провину*. Почало-
ся так зв. “замикання цехів”, коли перехід у категорію
майстрів обумовлювався високим вступним внеском у
цехову касу та виконанням зразкової роботи (“шедевру”),
шо багатьом було не по кишені. Так, щоб стати майстром-
ювеліром, необхідно було на власні кошти виготовити
“золоту каблучку ажурної роботи, золоте зап’ястя, яке да-
рується на заручинах, гравіроване й вороноване, і кільце
для рукоятки кинджала”, лимарем — виготовити два сідла
(для іноходця й мула), шевцем — відремонтувати три па-
ри старих черевиків і т. ін. У чималу копієчку влітало
влаштування для майстрів цеху та їхніх дружин бенкету.
Тому часто лише близькі родичі майстра (син, зять) всту-
пали до цеху, інші ж його помічники залишалися “довіч-
ними” учнями та підмайстрами, по суті найманими робіт-
никами. Окремі ремесла ставали монополією кількох сімей.
Для захисту своїх інтересів підмайстри гуртувалися у
братства, компаньйонажі тощо, тобто у спілки взаємодо-
помоги. Вони домагалися підвищення заробітної плати,
скорочення робочого дня, вдаючись при цьому до страй-
ків і бойкоту окремих майстрів. їхня протидія свавіллю
майстрів стала важливою складовою ширших соціальних
рухів у містах, участь у яких брали й інші елементи пред-
пролетаріату. Виступи проти цехової верхівки тісно пере-
пліталися з “цеховими революціями”.
Урбанізація Західної Європи в XI—XV ст. сприяла знач-
ному розвиткові внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Саме
міста, навіть невеликі, формували місцевий ринок.
У торговельній діяльності міст домінувала транзитна
торгівля, що зосереджувалася переважно навколо двох
найповажніших торгових “перехресть” — Середземного
моря і Балтійського та Північного морів. На середземно-
морську торгівлю орієнтувалися Іспанія, Південна та
Центральна Франція, Італія, Візантія, країни Сходу. Схід-
ні країни там торгували переважно предметами розкоші,
* Траплялося, що в контракт, який укладався між майстром і учнем,
вводився спеціальний пункт, де зазначалося, що майстер має поводити-
ся з учнем, “як з порядною людиною... і, якщо той допустить помилку,
битиме його сам, не дозволяючи, щоб того била дружина”.
233
ЛЕКЦІЯ 11
пряностями, квасниками, вином, зерном, західні — тка-
нинами, золотом, сріблом, зброєю. Практикувалася також
работоргівля. У торгівлі, пов’язаній із басейнами Балтій-
ського та Північного морів, брали участь міста Північно-
Західної Русі (Новгород, Нарва, Псков, Полоцьк та ін.),
Польщі, Східної Балтики (Рига, Ревель, Таллін, Данціг
(Гданськ), Північної Німеччини, Скандинавських країн,
Фландрії, Брабанту, Північних Нідерландів, Північної
Франції і, ясна річ, Англії. Там торгували в основному
предметами широкого вжитку: рибою, сіллю, хутрами,
вовною і сукном, льоном, воском, смолою, промисловою
деревиною, а з XV ст. — і хлібом, причому важливу роль
у тамтешній торгівлі відігравала мережа ярмарків.
Умови для торгівлі на середньовічному Заході склали-
ся не найкращі. Наявність численних митних кордонів
здорожувала товар, нікудишні сухопутні засоби комуні-
кації утруднювали його перевезення, феодальний розбій
збільшував торговельний ризик.
Кредитна діяльність була справою рук міняйлів та спе-
ціальних банківських контор. Перші такі контори виник-
ли на Півночі Італії, в Ломбардії, тому слово “ломбар-
дець” у Середні віки стало синонімом слів “банкір” та
“лихвар” і збереглося в назві “ломбарди”.
Католицька церква формально засуджувала лихвар-
ство, проте одним із найбільших лихварів Середньовіччя
була саме вона, особливо римська курія. Роль кредитних
кас, як уже згадувалося, найчастіше виконували євреї, які
з прадавніх часів зналися на грошових операціях.
В XI—XV ст. для кращого захисту своїх торговельних і
політичних інтересів північноіталійські, іспанські, німець-
кі міста об’єднувалися в союзи. Так, в XI — середині
XIII ст. склався союз південноіталійських міст — Ломбар-
дська ліга, у XII—XV ст. — союзи іспанських міст, у дру-
гій половині XIV ст. — Швабський і Рейнський союзи
(більш як півсотні південноніменьких міст). Наймо-
гутніший союз міст — Ганзейський — склався в середині
XII ст. До нього входило 160 міст Північної Європи, При-
балтики і Земель Нижнього Рейну (Росток, Гамбург, Лю-
бек та ін.). Міста Ганзи очолював Любек. Купецтво Ганзи
заснувало привілейовані факторії від Лондона до Новго-
234
Місто
рода, могло виставити проти піратів власний флот (1000
суден). Воно контролювало експорт зерна, хутра, дереви-
ни з Прибалтики до Західної Європи, економічне життя
Норвегії та Швеції. Ганза особливо посилилася у XIII—
XIV ст Вона успішно протистояла німецьким князям, ко-
ролям Данії, навіть могутнім голландцям та англійцям, які
намагалися покласти край її торговельній монополії на
Балтиці. Проте “слабкий розвиток капіталістичних еле-
ментів в економіці ганзейських міст, зростаюче невдово-
лення політичними режимами патриціанської олігархії,
посилення наступу князів на міську автономію,
відсутність підтримки з боку центральної влади, тра-
диційний консерватизм і невміння... пристосуватися до
нових умов” (Н. Г. Подоляк.) підготували неминучий зане-
пад Ганзейського союзу. Наприкінці XIV ст. з’явилися
перші ознаки застою й ослаблення Ганзи, а наприкінці
XV ст., внаслідок зміцнення північних національних дер-
жав, почалася її криза, яка дедалі більше зростала*.
Література
Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка
і капіталізм. XV—XVIII ст.: У 3 т. / Пер.
з фр. Київ, 1995-1998.
Город в средневековой цивилизации Западной
Европьі: В 4 т. Москва, 1999—2000.
Евреи и их соседи. Европейское население
Цснтральной, Восточной и Юго-Восточной Европьі
в Средние века и начало Нового времени. Москва,
1993.
Каи Я. Єврей в средневековой Европе (замкнутость
и толерантность). Иерусалпм, 1992.
Подоляк Н. Г. Ганза: мир торговли и политики
в ХП—XVII столетиях. Киев, 1998.
*У другій половині XVII ст., після Тридцятирічної війни (1618 —
і 648), Ганза розпалася.
- 235
ЛЕКЦІЯ 1 1
Социальпая природа средневекового бюргерства
ХІІІ-ХУП вв. Москва, 1979.
Средневековая Европа глазами современников
и историков: Книга для чтения: В 5 ч. Москва,
1995. Ч. 2.
Стоклицкая-Тереиікович В. В. Основньїе проблеми
истории средневекового города X—XV веков.
Москва, 1960.
Ястребицкая А. Л. Европейский город (Средние
века — раннєє Новое время) // Ввсдение
в соврсменную урбаиистику. Москва, 1993.
ЛЕКЦІЇ 12—13
ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ
« Християнство та церква напередодні Середньовіччя.
Аврелій Августин ® Християнізація Європи. Монастирі
® Папство в ранньому Середньовіччі, його занепад
наприкінці ЇХ — на початку XI ст. Клюнійська реформа
« Схизма 1054 р. Спроби церковної унії у XIII—XV ст.
« Католицькі ордени. Зростання ролі папства у XII—XIII ст.
® Середньовічні єресі. Створення та діяльність інквізиції
® Католицька церква в XIV—XV ст. Занепад папства
Християнство та церква напередодні Середньовіччя.
Аврелій Августин
Напередодні Середньовіччя християнство вже стало
офіційною ідеологією Римської імперії (навернули Рим-
ську імперію у віру Христову імператори Константан І
Великий (274—337) та Феодосій І (379—395). На той час
воно вже втратило свої первісні демократичні ідеали. Хри-
стиянська церква з духовної общини перетворилася на
ієрархізовану соціально-політичну організацію. За допо-
могою держави вона збагатилася й надійно вкоренилася в
суспільний організм.
До початку Середньовіччя церква оформилася органі-
заційно. Зокрема, склалися церковні адміністративні ок-
руги — діоцези (єпархії), очолювані єпископами, причому
кожне римське місто мало свого єпископа. Столиці рим-
ських провінцій, митрополії, очолили митрополити, в
єпископському середовищі — перші серед рівних. Митро-
полити керували провінційними синодами (соборами) і
пропонували кандидатів на вакантні єпископські посади.
Єпископи, завдяки чималим пожертвуванням на церкву,
що їх вносили імператор і миряни, а також своїй значній
духовній владі, стали впливовими особами й брали актив-
ну участь у міській адміністрації, часом навіть очолювали
її. Імператори надали єпископам податковий і судовий
імунітет, тобто право стягувати податки та вершити суд. У
VII ст., з появою англосаксонської церкви, яка підлягала
безпосередньо Римові, з’явилася посада архієпископа —
------- 237 --------
ЛЕКЦІЇ 12 — 13
вищого єпископа, якого призначав папа і який був його
уповноваженою особою.
Найскладніші і найважливіші проблеми теології (бо-
гослов’я) та церковної організації вирішувалися на Все-
ленських соборах — зібраннях церковних ієрархів (князів
церкви). Упродовж 325—787 рр. відбулося сім таких собо-
рів*. Усі Вселенські собори скликалися на території Схід-
ної Римської імперії, тобто під боком у візантійського
імператора. Чим сильнішою ставала влада імператора, тим
більше церква залежала від нього, виникла навіть реальна
перспектива її цілковитого одержавлення.
На Вселенських соборах поступово оформилися два
основні центри керівництва християнською церквою —
Рим і Константинополь. 1 Нікейський собор (325) підпо-
рядкував римському єпископові західні провінції, антіо-
хійському — східні, александрійському — Єгипет і Лівію.
II Константинопольський собор (381) назвав константи-
нопольську кафедру другою за значенням після римської,
бо “Константинополь є Новим Римом”. Отож константи-
нопольський єпископ став першим серед інших східних
владик (антіохійського, єрусалимського та александрійсь-
кого). IV Халкідонський собор (451) урівняв у правах і по-
честях константинопольського патріарха (голову помісної
церкви на Сході) з римським престолом (керівний орган
західних діоцезій). На цьому зібранні духовенства остаточ-
но склалася пентархія — система п’яти вселенських пат-
ріархів, духовна влада кожного з яких поширювалася на
одну з частин християнського світу. Серед патріархів лідер-
ство поступово здобув патріарх Константинопольський.
Однак кафедра св. Петра в Римі послідовно й наполег-
ливо домагалася загальноцерковного верховенства, поси-
лаючись на те, що римський єпископ є, мовляв, єдиним
повноправним спадкоємцем апостола Петра, його вікарієм
(намісником) на землі. Особливо рішуче обстоював цю те-
зу папа Лев І Великий (440—461).
Офіційне богослов’я народжувалося в муках. Оформ-
ленням найважливіших християнських догматів опікува-
лися отці церкви — найавторитетніші християнські вчи-
телі й письменники IV—V ст. (Афанасій Александрій-
* У тому числі один антисобор (або ж “розбійницький собор”) 429 р.
238
Церковно-релігійне життя
ський, Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Мі-
ський, Іоан Златоуст, Амвросій Медіоланський, Августин
Блаженний та ін.). Водночас висловлювалися дискусійні
твердження стосовно основних христологічних питань,
особливо тринітарного (про триєдиність Бога). Папам зав-
давали клопоту єретичні вчення, небезпечні для церкви:
аріанство, несторіанство, монофізитство.
У IV ст. александрійський свяшеник Арій стверджував,
що Бог-Син народився не від Бога-Отця, а був створений
ним із нічого. Він так уподобився Богу, що той прийняв
його як сина і наділив божественною силою. Бог-Отець
“єдиносутній”. а Бог-Син лише “подобосутній”, тобто між
усіма лицями Трійні — Богом-Отцем. Богом-Сином і
Богом-Духом Святим немає рівності. Із цього твердження
неминуче випливало, шо св. Діва Марія не Богородиця, а
Христос не Спаситель. Арій, таким чином, поставив під
сумнів ідею про сакральне походження церкви, засновни-
ком якої вважається Христос. На Нікейському соборі
325 р. Арія викляли, заслали, а його праці спалили. Тим,
хто їх зберігав, загрожувала смертна кара. Нікейський со-
бор ухвалив також Символ Віри, який гласив, що Христос
є “Бог від Бога, Світло від Світла, Бог істинний від
Бога істинного, народжений, нестворенний, єдиносутній
Отцю”. Однак аріани не змирилися з поразкою. Заручив-
шись підтримкою державної влади, вони здобули перемо-
гу над нікейцями (саме тому германські народи прийняли
годі християнство в його аріанській формі). Лише II
Константинопольський собор 381 р. остаточно утвердив
нікейський Символ Віри й засудив аріанство як єресь.
У V ст. Несторій із Антіохії, тодішній Константино-
польський патріарх, стверджував, що Марія — не Богоро-
диця, а людинородиця, бо Христос не Бог, а людина.
III Ефеський собор (481) відлучив Нестора від церкви,
позбавив його єпископського сану й заслав. На соборі бу-
ло проголошено догмат про Пресвяту Богородицю.
Якщо Несторій вип’ячував людську сутність Христа, то
монах Євтихій і патріарх Діоскор Александрійський у
V ст. дійшли висновку, що в Христі, навпаки, переважає
божественна сутність. IV Халкідонський собор (451) засу-
див це віровчення й покарав його авторів. Він ухвалив
239
ЛЕКЦІЇ 12—13
сповідувати “Господа у двох природах, в одній особі, без
злиття чи розмежування”, тобто визнав повноцінність
обох природ Христа.
Ще до середньовічної доби церква розробила основні
форми культу та літургії (богослужіння), сформулювала й
синтезувала визначальні принципи соціальної доктрини й
етики християнства.
Видатну роль у канонічному оформленні християнства
та церкви відіграв єпископ північноафриканського міста
Гіппона Аврелій Августин (354—430), який намагався від-
повісти на непросте питання: хто є людина і як вона має
жити?
Аврелій Августин народився у незаможній сім’ї язич-
ника-римлянина і християнки Моніки (пізніше католиць-
ка церква канонізувала її). Він здобув пристойну освіту у
місцевих риторичних школах, однак єврейською не во-
лодів і абияк знав грецьку. Хрестився уже в 30-річному
віці, причому цей крок дався йому нелегко. Свої релігійні
переживання він досить емоційно відобразив у творі “Спо-
відь” — духовному дороговказі для християн. Інші його
богословські праці (“Про Трійцю”, “Про град Божий” та
ін.) значною мірою збагатили християнську думку ранньо-
середньовічної доби.
Яким, на думку Августина, має бути життєвий шлях
людини? Люди повинні орієнтуватися на абсолют, на вічну
істину. Лише такий шлях приведе їх до “граду Божого” —
керованого церквою суспільства. Ті ж, хто триматиметься
“граду земного”, не вірують, не “спасуться”, їм уготоване
пекло.
Августин розробив концепцію церкви як ієрархічної
організації, побудованої на суворій дисципліні. Церква
має бути єдиним посередником між Богом і людьми. Ця
богословська концепція пізніше стала підгрунтям для тео-
кратичних претензій папства. Водночас Августин сформу-
лював дуже важливу у політичному відношенні тезу про
те, що державні органи, світська влада потрібні для орга-
нізації християнського життя. Ця теза спонукала церкву
толерантно ставитися до світської влади.
Августин запозичив у неоплатоніків і прилаштував до
християнського віровчення ідею про “повноту”. Бог ство-
рив світ в усій його повноті — від ангелів до найнікчем-
240
Церковно-релігійне життя
ніших істот і неживих предметів. Інакше Бог не був би
всемогутнім. Ця теза про “великий ланцюг” буття — без-
кінечну ієрархію творінь — стала основою західної філо-
софії у Середні віки та в Новий час.
У розумінні Августина, світова історія — це боротьба
між двома “градами”: невидимим небесним (божим) і
видимим земним (людським). Під “градом небесним” Ав-
густин не мав на увазі наявну церкву. До того ж, розвину-
те ним учення Павла про гріх і благодать (недоступна
людському розумінню божественна сила, покликана “спас-
ти” людину) стало знахідкою не лише для християнської
ортодоксії, а й для низки єретичних учень.
Глибокі богословські ідеї Августина “на тисячу років
стали живильними соками для католицької, а пізніше й
для протестантської теології” (Г. Кенігсбергер).
Християнізація Європи. Монастирі
Рівень набожності середньовічних європейців медіє-
вісти оцінюють по-різному. Існує, зокрема, думка, що ця
набожність була поверховою. “Середньовіччя в багатьох
відношеннях не було епохою... абсолютної і справжньої
віри. Це була доба вірувань, забобонів і святенництва, ве-
ликих суспільних поривань ірраціонального характеру..,
мілленаристичних сподівань, усіляких пророцтв...” (Л. Му-
лен). Інші, навпаки, вважають, що середньовічна людина
була здатна на глибокі релігійні почуття, щоправда знач-
ною мірою замішані на язичницьких віруваннях і забобо-
нах. Релігійна ортодоксія, що її насаджувала церква,
співіснувала в симбіозі з народними віруваннями, далеки-
ми від християнської догматики. Так, попри заборону па-
пою Григорієм III (731—741) споживати конину, в Данії,
Голландії, Німеччині жертвопринесення коня практику-
валося впродовж усього Середньовіччя. Європейці закла-
дали у фундаменти будівель з магічною метою кішок, па-
цюків, монети, капсули з посланнями, вірили в “дике по-
лювання” — “процесію духів... які запроторювали душі в
якесь інше, аніж християнський рай, місце” (П. Найджел,
Лж. Пруденс).
241
ЛЕКЦІЇ 12 — 13
Ця народна релігійність, що спиралася на традиції гре-
ко-римської язичницької культури, у своїх радикальних
формах породжувала єресі, котрі церква, як правило, ка-
тегорично засуджувала. Водночас ті народні вірування, які
церкві здавалися безпечними, вона легалізовувала. Ці пос-
тупки церкви були викликані побоюваннями втратити
свій вплив на мирян. До того ж низи духовенства у своїй
масі були неуками, часом не знали азів християнського
віровчення і поділяли язичницьке марновірство своїх па-
рафіян. Теологи перетворили багатьох язичницьких богів
на християнських святих чи пророків. Так, Фрейя стала
Марією (культ св. Діви Марії набув офіційного визнання
лише у XII ст., догмат про “непорочне зачаття” — в сере-
дині XIX ст., про тілесне “вознесіння” Марії на небо — в
1950 р.), Балдур — св. Миколаєм, Тор — св. Олафом,
Тонн — св. Антонієм і т. ін. У Німеччині на схилку Се-
редньовіччя навіть існував храм Юпітера-Христа. Христи-
янської адаптації зазнали вшанування святих праведників,
ідея чистилища. Наполегливі народні домагання “святої
бідності” та соціальної справедливості спонукали церкву
змістити акцент із грізного старозаповітного Бога-Отця
(автокрапюра) на милосердного новозаповітного Христа-
спокутника.
Запозичення та збереження християнською церквою
багатьох традицій греко-римського язичництва істотно
вплинули на духовне життя середньовічної Європи. “Сам
факт такої культурної спадкоємності мав величезне зна-
чення для Європи: картина минулого чудового світу... ви-
явилася стійким стимулом для наслідування і суперницт-
ва. Упродовж наступного тисячоліття цей образ минулого
надихав європейське суспільство на найблискучіші куль-
турні досягнення” (Г. Кенігсбергер).
Як і коли стала християнською середньовічна Європа?
На схилку античності — на світанку Середньовіччя
вельми охоче наверталися у віру Христову окремі варвар-
ські племена, які поселилися на території уже христи-
янізованої Римської імперії. Вандали, бургунди, остготи і
вестготи сприйняли християнство, але в його аріанській
(єретичній) формі.
Наприкінці V ст. із суто політичних міркувань орто-
доксальним християнином став конунг франків Хлодвіг.
242
Церковно-релігійне життя
Наприкінці VI ст. у західну (латинську) віру перейшли з
аріанства вестготи. Невдовзі іспанські єпископи наверну-
ли у християнство язичницькі племена Піренейського
півострова. Зусиллями папства християнами стали також
лангобарди, окремі племена англів і саксів (до речі, в
Англії центром християнства став Кентербері, а не Лон-
дон). У VI—VIII ст. ірландські та англійські монастирі го-
тували ревних місіонерів, які енергійно навертали у хрис-
іиянство язичників у найглухіших закутках Європи. У
VIII ст. перейшли у віру Христову племена Центральної та
Південної Німеччини, а з IX ст. розпочалася, щоправда з
великими труднощами, християнізація населення Скан-
динавії (вікінги вважали, що удачу їм приносять їхні бо
ги, а тому вкрай неохоче відмовлялися від них).
Щодо слов’ян, то вони в питаннях віри загалом не
відставали від германських племен. Але навертав їх у хри-
стиянство переважно Константинополь, а не Рим. У Схід-
ній Європі серед слов'янських народів латинство прийня-
ли лише поляки та чехи, а серед неслов’янських — угри.
Сербія та Болгарія схилилися до греко-візантійської фор-
ми християнства.
У XII ст. німецькі феодали за активного сприяння
папства християнізували полабських слов’ян, а в XIII—
XIV ст. — балтійські племена і пруссів. Литовці стали
християнами унаслідок унії Литви і Польщі (1385).
Християнізація Європи не була простою, тим паче
і ріумфальною. Мешканці міст охочіше приймали нову
віру, селяни ж стійко трималися язичництва (не випадко-
во у французькій мові слова “селянин” і “язичник” похо-
дять від спільного кореня) Окремі північно- та східно-
європейські народи (шведи, литовці, поляки, чехи) у X—
XI ст. навіть тимчасово повернулися в лоно язичництва —
їх довелося навертати у віру Христову вдруге. Нерідко хре-
щення здійснювалося методом прямого насильства (так,
скажімо, чинили щодо саксів воїни Карла Великого). На-
вернення ж балтських племен і пруссів стало справжнім
релігійним геноцидом.
Християнство насаджувала здебільшого світська і цер-
ковна верхівка. Маси ж опиралися, як могли, релігійному
нав’язуванню, іноді вбивали місіонерів і священиків (така
243
ЛЕКЦІЇ 12 — 13
доля спіткала, наприклад, хрестителя Німеччини Боніфа-
ція), руйнували церкви та каплиці.
Проте в цілому хода християнства була переможною.
Європа швидко вкривалася церквами й монастирями, на-
буваючи ошатного вигляду, особливо в період відзначен-
ня тисячоліття християнства. Бургундський хроніст Рауль
Глабер повідомляв на початку II тисячоліття: “Коли нас-
тав третій рік після тисячного, майже всі землі, особливо
ж Італія та Галлія, стали свідками перебудови церков...
Світ ніби струшував із себе лахміття й повсюдно одягався
в нове біле убрання церков. Майже всі тодішні єписко-
пальні, монастирські церкви, присвячені різним святим,
навіть невеличкі сільські каплиці були перебудовані віру-
ючими і стали ще ошатнішими”.
Європа вкрилася не лише церквами, а й монастиря-
ми*. Питання про їхнє походження є дискусійним. У
XIX ст. історики вважали, що християнські монастирі
з’явилися під впливом нехристиянських релігій: юдаїзму,
буддизму, храмових культів Стародавнього Єгипту. Проте
у XX ст. перемогла думка, що монастирі кінця античної
доби і початку Середньовіччя були суто християнськими.
Мовляв, це — християнська аскеза, втеча від мирського
життя, пошук особистого шляху до спасіння. Але й таке
розуміння появи монастирів не є переконливим. Якщо
монахи зрікалися мирської суєти, то як їм удалося побу-
дувати нові форми людського співжиття, вплинути на роз-
виток культури? Філософ Макс Вебер висунув іншу кон-
цепцію стосовно появи монастирів і чернецтва. На його
думку, ченці, зрікаючись шлюбного щастя, професії, по-
сад, майна, дбали не стільки про особисте спасіння, скіль-
ки про розбудову оптимального суспільства, тобто про
інших людей. Нові форми суспільного співжиття вони бу-
дували на демократичній ранньохристиянській ідеології, а
можливо — на пізньоантичному суспільному ідеалі.
У V ст. монастирі, очолювані абатами, потрапили під
духовну юрисдикцію єпископів. Проте вони намагалися
звільнитись від такої залежності (один із стовпів західно-
го чернецтва Іоан Касіан (IV—V ст.) закликав братію
“втікати насамперед від єпископа і жінки”), тому відноси-
* Перші християнські монастирі з’явилися ще у ПІ—IV ст.
244
Церковно-релігійне життя
ни між ієрархами і монастирями загострились. Повністю
ияльнитися від єпископської влади вдалося в епоху ран-
нього Середньовіччя лише ірландському чернецтву*.
У VI—VII ст. у Західній Європі склався інститут “при-
ватної церкви”, покликаний задовольнити амбіції франк-
ських королів і магнатів. Вони будували на своїх землях
церкви і монастирі й забезпечували їх майном. За їхнього
сприяння монастирі стали найбільшими і привілейовани-
ми землевласниками Європи. Абати приносили засновни-
кові монастиря васальну присягу, за що діставали від ньо-
го гарантію безпеки та підтримку. Король і сеньйори вва-
жали церкву чи монастир на своїй землі своєю власністю.
Каролінги, наприклад, присвоїли монопольне право скли-
кати церковні синоди, втручалися у складні догматичні
суперечки. Вони створили мережу сільських приходів
(села християнізувалися повільніше, аніж міста).
Залежність церкви і монастирів від магнатів не подо-
балася королівській владі, а папству взагалі здавалася не-
безпечною. Тому ще у VIII ст. у державі франків робили-
ся спроби реформувати церкву. Св. Боніфацій прагнув її
уніфікувати і канонічно підпорядкувати Римові. Його
іусилля підтримали папа та королівська влада, завдяки
чому відбулося зближення папства з Каролінгами.
Що дала Європі християнізація? Передусім, завершен-
ня феодалізації та духовне оновлення, єднання народів,
яке згодом ослабив церковний розкол 1054 р. Вона пев-
іюю мірою посприяла економічному піднесенню, хоча
саме в господарську сферу її внесок був найскромнішим,
адже чернецтво загалом неохоче вдавалося до важкої хлібо-
робської праці. Церква стимулювала колонізаційний рух у
такій його формі, як Хрестові походи.
* В Ірландії склалася особлива монастирська церква, в якій літургію
здійснювали не священики, а монахи, абати ж і абатиси самі признача-
ли єпископів і митрополитів.
245
ЛЕКЦІЇ 12—13
Папство в ранньому Середньовіччі,
його занепад наприкінці IX — на початку XI ст.
Клюнійська реформа
Кінець V—VI ст. стали лихоліттям для Італії, яку за-
войовували по черзі остготи, візантійці, лангобарди. За
відсутності у країні сильної центральної влади посилила-
ся позиція пап, які стали не лише духовними, а й світ-
ськими володарями Римської єпархії.
Наприкінці VI ст. понтифіком (“мостобудівником”) став
Григорій І Великий (590—604), якого вважають першим
папою Середньовіччя. Так само, як у середині V ст. Лев І
Великий (440—461) зумів відвернути напад гунів на Рим,
Григорій І Великий урятував Рим від нашестя аріан-лан-
гобардів і вже одним цим завоював собі колосальний ав-
торитет на Заході. Влада цього папи поширилася на всю
Центральну Італію. Саме в період його понтифікату за
Римом остаточно закріпилася назва міста св. Петра, спад-
коємцем якого проголосив себе Григорій і Великий.
Ця церковна традиція потребує пояснень. Теза про
апостольське наслідування з’явилася на межі 11—III ст. у
працях християнських ідеологів й остаточно оформилася
в догматі про супрематію (зверхність) пап, офіційно виз-
наному І Ватиканським собором у 1870 р. За цим като-
лицьким догматом, єпископ Рима успадковував ті атрибу-
ти влади, що їх мав апостол Петро. Мовляв, оскільки Пет-
ро очолював християнську церкву, то й папи, його закон-
ні спадкоємці, мають верховну владу над християнським
світом. Проте немає підстав вважати, що влада Петра
дійсно верховенствувала над колегіальною владою 12-ти
апостолів, що Петро був першим єпископом Рима і що він
передав владу своїм наступникам. Апостол Павло у своїх
посланнях жодним словом не згадував про перебування
Петра в Римі. Проте навіть коли б Петро і відвідав Рим, він
не зміг би призначити свого наступника, адже тоді інсти-
туту одноосібної влади єпископа ще не існувало. Церковна
традиція про перебування й мученицьку смерть Петра в
Римі документально не підтверджена. Латинські єпископи
з догматом про супрематію змирилися, проте ієрархи схід-
ної (греко-візантійської) церкви його не визнали.
246
Церковно-релігійне життя
Григорій І Великий розглядав папство як єдину реаль-
ну силу, спроможну створити і згуртувати християнський
світ. За його понтифікату запрацювало, як ніколи, місіо-
нерство римської церкви. Папа звеличував християнських
подвижників, утвердивши тим самим авторитет нових
католицьких святих. Він здійснив реформу богослужіння,
посиливши його музичне оформлення і, відповідно, емо-
ційний вплив на паству. За невтомного Григорія І Вели-
кого папська курія претендувала на роль провідника євро-
пейської дипломатії.
Часткова секуляризація Карлом Мартелом у Франксь-
кому королівстві церковного землеволодіння викликала
протистояння між духовенством і світською владою. Та
коли полчища лангобардів підійшли до Рима, папа Сте-
фан II звернувся по допомогу саме до короля франків —
ІІіпіна Короткого. На відвойованих франками у ланго-
бардів територіях Італії у 756 р. утворився патримоній
св. Петра — особлива папська держава, яка проіснувала
до об’єднання Італії в 1870 р. й у вигляді релікту зберег-
лася донині. Так папа став водночас і верховним пон-
гифіком, і світським володарем. Він допоміг Карлу Вели-
кому розширити і зміцнити кордони Франкської імперії.
Коронація Карла Великого у соборі св. Петра в Римі гю-
казала всьому християнському світові, що державна влада
стає легітимною лише з благословення папи. Вдячний
імператор узаконив церковну десятину — важливе джере-
ло збагачення Церкви. Тоді ж було уніфіковано на римсь-
кий кшталт літургію (богослужіння), складено Вульгату —
натиномовний канонічний текст Біблії, вдосконалено сис-
тему духовної освіти.
Тісний союз між церквою і державою не завадив не-
здоровому суперництву між світською і духовною гілками
влади. Папство дедалі гучніше висловлювало претензію на
своє верховенство у християнському світі. Так, Лев І Ве-
ликий стверджував у середині V ст., що папи мають “пра-
вити всіма, хто перебуває під верховною владою Христа”.
Цю думку висловлювали й інші папи. Проте її не поділяв
Карл Великий, який прагнув правити одноосібно. Отож
натрапила коса на камінь. Політичне суперництво між
монархами і папами зайшло так далеко, що папа Іоан VIII
247
ЛЕКЦІЇ 12—13
(872—882) заявив, нібито Апостольська столиця має право
не лише коронувати, а й усувати світських монархів.
Папам вірили й не вірили, адже тоді ще не існувало
догмату про ‘‘папську непогрішимість”, сформульованого
в 1870 р. на І Ватіканському соборі таким чином: “Папа
не може помилятися, коли висловлює своє міркування з
питань віри і моралі з висоти Апостольського престолу”.
Тому доводилося шукати інші аргументи для підтверджен-
ня теократичних претензій папського двору.
Миколай І Великий (858—867) з цією метою викорис-
тав так зв. Константинів дар* — акт, згідно з яким імпе-
ратор Константин Великий нібито надав право римсько-
му єпископові очолити християнську церкву і вручив йому
верховну владу над Римом. За однією з версій, цю “дарчу”
вперше оприлюднив у середині VIII ст. папа Стефан II
(752—757) під час свого візиту до короля франків Піпіна
Короткого, за іншою — її сфабрикували у 816 р. з нагоди
коронації папою у Реймсі короля Людовіка І Благочести-
вого. Пізніше Константинів дар підсилили так званими
Лжеісидоровими декреталіями — збірником таких самих
фальшивих папських послань і рішень церковних соборів,
нібито складеним просвітником доби раннього Середньо-
віччя Ісидором Севільським. Лжеісидорові декреталії, уве-
дені до канонічного права католицької церкви, обгрунто-
вували ідею папської супрематії (верховенства) над будь-
якою іншою земною владою. Так, в одному з декреталій
стверджувалося, що “папа так само перевищує імператора,
як сонце перевищує місяць, а тому влада Апостольського
престолу піднімається над могутністю королівського трону”.
Розпад імперії Каролінгів завдав удару і по папству.
Після Верденського поділу в Італії запанував політичний
безлад. Папський двір, який ще донедавна зверхньо пово-
дився з європейськими монархами, мусив безсило спос-
терігати за розгулом феодальної вольниці. Тодішній гли-
бокий занепад папства спричинили й набіги норманів,
арабів та мадяр.
Німецький монарх Оттон І Великий (936—973), за
прикладом Карла Великого, спробував у X ст. відродити
* У XV ст. фальшивість цієї “дарчої”, виготовленої у папській кан-
целярії, довели італійські гуманісти.
248
Церковно-релігійне життя
Римську імперію (його державу наприкінці ХП ст. назива-
нії Священною Римською імперією німецького народу).
Відтоді німецькі імператори фактично ставили пап. Вони
присвоїли собі право інвеститури — призначати й затвер-
джувати в сані церковних ієрархів. Єпископи та інші дос-
юйники мусили ставати навколішки перед світським
сеньйором, приносити йому омаж (визнавати себе його
васалами) і одержувати з його рук посох і кільце — атри-
бути духовного сану. Самі вони в усьому наслідували фе-
одальних сеньйорів — командували військами, чинили
розбої, купалися в розкошах, заводили собі коханок*, од-
ним словом, як говорили тоді, “обмирщилися”, жили
світськими інтересами, а не згідно з біблійними заповідя-
ми. Процвітала симонія** — торгівля церковними посада-
ми й духовним саном. Отож св. Петро Дам’єн мав усі
підстави скаржитися папі Леву IX (1048—1054): “Єписко-
пи відкрито тримають коханок, священики живуть у роз-
пусті зі своїми позашлюбними дітьми. Всі вони пере-
любці, продажні тварюки та вбивці. Ужийте ж нарешті,
Ваше Священство, якихось заходів!” Відповідь папи цьо-
му моралістові була не менш промовистою: “Винних так
багато, що неможливо застосувати будь-які дисциплінарні
заходи покарання, тому я змушений залишати на цер-
ковній службі навіть злочинців”. Папу тут можна зро-
іуміти, адже серед грубих порушників церковної дис-
ципліни нерідко були не лише єпископи, а й самі верховні
понтифіки***.
“Обмирщення” церкви підривало її духовний і полі-
тичний престиж. Виправити ситуацію узявся заснований
па початку X ст. у французькій Бургундії монастир Клюні
(його фундатором був Гільйом Благочестивий, онук графа
Тулузького). Цей монастир мав ставропігіальні права, тоб-
* Єпископ Кабрс Жан Бургундський, наприклад, тримав церковний
хор із 36 співаків. Усі хористи були його рідними дітьми. “Вони супро-
воджували співом церковні служби свого батька-спископа” (Р. Амбелен).
** Термін походить від імені євангельського Симопа, який хотів
купити благодатну силу Святого Духа через рукопокладання.
*** Папу Іоапа XII (955—964) імператор Оттон І позбавив влади за
ге, що той учиняв бешкети, перетворив папський палац на публічний
цім, торгував церковними посадами, був блюзніром (під час оргій пив за
ідоров’я диявола). Позбавлений духовного сану, Іоан XII загинув у бу-
динку своєї чергової коханки (очевидно, від руки одного з суперників).
249
ЛЕКЦІЇ 12—13
то підлягав не місцевому єпископові, а безпосередньо
папській курії.
Твердий намір клюнійців реформувати церкву відо-
бражав тодішні настрої мас. Людність напередодні 1000-го
року чекала кінця світу' та другого пришестя Христа, а то-
му схилялася до спокутування земних гріхів. Клюнійців
підтримали й великі сеньйори, які спиралися на них у бо-
ротьбі з центральною владою та народно-єретичними ру-
хами. Тому клюнійський рух, започаткований у X ст.,
швидко охопив усю Францію, перекинувся на Англію, а
до середини XI ст. проникнув у Німеччину та Італію.
Клюнійці прагнули зміцнити церковну організацію,
упорядкувати її матеріальну базу*, чітко регламентувати
відносини між церквою і світською владою. Вони прого-
лосили папу верховним арбітром не лише в духовних, а й
у мирських справах, намісником Бога на землі, вилучили
монастирі з-під юрисдикції світських сеньйорів та місце-
вих єпископів і підпорядкували їх безпосередньо папській
курії, що додатково централізувало західну церкву. Мона-
хи Клюні наполягали на неухильному виконанні церков-
них обітниць, рішуче засуджували симонію, інвеституру,
моральне падіння духовенства, домагалися целібату для
духовних осіб**, боролися за підвищення освітнього рівня
духовенства. Школи при клюнійських монастирях (на
початку ХП ст. таких шкіл у Європі налічувалося 1184)
вирізнялися суворою дисципліною і не менш суворим ре-
жимом. У внутрішньому розпорядку монастирів основна
увага приділялася уже не фізичній праці, а прочитуванню
та переписуванню рукописів. “Усе це в поєднанні з пока-
зом чудотворних реліквій мало переконувати людей... шо
* Абат Геро з цього приводу заявляв: “Допоки не вирвати з корін-
ням власність каноніків, від цього гнилого коріння завжди проростати-
ме негідна парость”.
** Миряни підтримували вимогу заборонити духовенств) знатися з
жінками, оскільки вважали, що священики мають здійснювати таїнства
й передавати святість лише “чистими руками”, а не такими, які торка-
лися жіночого тіла.
До XI ст. всі чи майже всі священики були одружені, целібату дот-
римувались (принаймні офіційної лише єпископи, які “рукопокладали”
священиків. Монархам церква одружуватися не забороняла, щоб не
виникла проблема з престолонаслідуванням.
250
Церковно-релігійне життя
справжнє християнське життя дійсно можливе...” (Г Ке-
нігсбергу).
У 1059 р. клюнійський монах Гільдебрандт, наближе-
ний до папи Лева ЇХ, домігся від Латеранського собору
принципового для папства рішення про невтручання ні-
мецьких імператорів і римських нобілів в обрання пап.
Обрання папи стало прерогативою кардиналів. Коли ж
вольовий, енергійний Гільдебрандт став папою Григорієм
VII (1073—1085)*, він доклав титанічних зусиль, щоб уста-
новити контроль церкви над світською владою й навести
належний порядок у самій церковній організації шляхом
підпорядкування духовенства необмеженій владі верхов-
ного понтифіка. Проголосивши примат духовної влади
над “диявольською” світською, Григорій VII зажадав від
європейських монархів не більше і не менше як скласти
папі васальну присягу та сплатити церкві так званий де-
нарій се. Петра — купу грошей. Королі, ясна річ, були
розлючені такими претензіями папи.
Усю серйозність своїх намірів нав’язати християнській
Європі теократію Григорій VII продемонстрував у ході
гострого конфлікту з німецьким імператором Генріхом IV.
Скориставшись малоліттям Генріха IV, папа заборонив
світську інвеституру, тобто позбавив монархів права приз-
начати і зміщувати єпископів. Коли Генріх IV підріс, то
перестав рахуватися з цією забороною, навіть побив і
ув’язнив папу. Римляни визволили Григорія VII з тюр-
ми — і він викляв Генріха IV та звільнив від васальної
присяги його підданих. Німецькі князі поспішили скорис-
татися цією подією. Вони заявили імператорові, що поз-
бавлять його влади, якщо він упродовж року не знайде
спільної мови з папою. Генріхові IV не залишалося нічо-
го іншого, як піти на нечуване приниження. Він узимку
добрався через засніжені Альпи до замку Каносса, де тоді
гостював у Матільди, графині Тосканської, Григорій VII,
і вимолив у нього прощення (він покаявся в точній від-
повідності з церковними вимогами, тому папа мусив його
простити). Врятувавши корону, Генріх IV удома за під-
тримки німецьких єпископів (їм доводилось розриватися
між імператором, якому вони дали васальну присягу, і па-
* Клірики нарекли його "святим сатаною”.
251
ЛЕКЦІЇ 12 — 13
пою) детронував Григорія VII і призначив папою Климен-
та ПІ (1080). Урешті-решт імператор таки загнав ненавис-
ного Григорія VII в могилу.
Драматична боротьба за інвеституру завершилася в
1122 р. укладенням компромісного Вормського конкордату
(угоди), який зруйнував систему королівської церкви в
Італії та Бургундії, а в Німеччині поділив право признача-
ти і зміщувати єпископів між імператором і духовенством
(достойники обирали єпископа в присутності імператора,
імператор вручав йому скіпетр — знак влади над землями
єпископства, решту ж атрибутів духовної влади — кільце
та посох — єпископ отримував уже від папи чи його лега-
та). Однак Вормський конкордат не дав відповіді на
основне питання: хто ж, урешті-решт, — папа чи імпера-
тор — реально призначатиме кандидатів на вищі церковні
посади?
У XIII ст. було вдосконалено процедуру обрання пап.
Виборщиків-кардиналів на час проведення виборів зами-
кали на ключ (звідси походить слово конклав — “під клю-
чем”) і тримали під замком, майже упроголодь, до тих пір,
поки вони не оберуть верховного понтифіка. Проте навіть
иайсуворіший режим виборів не забезпечував зовнішньо-
го невтручання у їх перебіг. “Трон Петра був надто вели-
кою ставкою, щоб удавалося виключити з виборчої гри
інтереси імператорських і королівських урядів Європи,
а також і окремих могутніх представників аристократії”
(Я. Ковальський).
Схизма 1054 р.
Спроби церковної унії у XIII—XV ст.
Після розпаду Римської імперії на дві частини — За-
хідну і Східну — над християнською церквою невідво-
ротно нависла загроза розколу, адже кожна з них воліла
мати свою церкву. На майбутній церковний розкол пра-
цювало все: й організаційні відмінності латинської і
візантійської (чи західної і східної) церков, і поява й на-
ростання догматичних та обрядових новацій.
Східною церквою значною мірою керував візантій-
ський імператор. Він перебрав на себе скликання Вселен-
252
Церковно-релігійне життя
ських (загальноцерковних) соборів, ініціював розробку
ортодоксальних догматів. На Заході ж, де влада римських
імператорів занепадала, зростав вплив єпископів і, зреш-
тою, склалася біполярна структура влади — влада світська
і влада духовна. “Цей дуалізм церкви і держави, як жодне
інше явище тієї доби, був найдинамічнішим елементом
європейського суспільства, став причиною конфліктів і
трагедій, але водночас породив надзвичайно плідні й нев-
пинні інтелектуальні та політичні дискусії” (Г. Кенігсбергер).
Намагання римських пап керувати східними патріарха-
ми викликали опір не лише східного духовенства, а й
візантійських імператорів. Стосунки між західною і схід-
ною церквами ускладнювалися також догматичними,
геологічними та обрядовими розбіжностями між ними, в
основі яких лежали передусім етнічні відмінності. Так, у
східних областях Римської імперії чисельно переважало
грецьке населення, а в західних — латинське та латинізо-
ване. Кожна з цих етнічних груп мала свої погляди на
життя, свої звичаї і традиції, свою ментальність. Непоро-
зуміння і неприязнь між ними зрештою переросли у спра-
вжню ворожнечу, щоб не сказати — ненависть. “Латинці
були пройняті щодо греків сумішшю заздрощів і зневаги,
породжених більш чи менш стримуваним почуттям мен-
шовартості. Латинці картали греків за те, шо вони
манірні, боягузливі, непостійні. Але передусім вони зви-
нувачували їх у багатстві. Це була рефлекторна реакція
войовничого і бідного варвара на багату цивілізовану лю-
дину” (Ж. Ле Гофф).
Вкажемо лише на основні розбіжності у догматиці та
обрядовій практиці між західною і східною християнськи-
ми церквами, шо ускладнювали стосунки між ними. Так,
східна церква більше уваги приділяла питанням бого-
слов’я, західна ж — зовнішнім рисам християнства: обря-
дам, дисципліні, системі управління церквою. У східної
церкви вирішення складних богословських суперечок не-
минуче породжувало єретичні концепції, західну ж церк-
ву єресі турбували менше. У східній церкві хлібом і вином
причащалися усі вірні, у західній — вином причащалося
лише духовенство. На Сході причащалися квасним хлі-
бом, на Заході — опрісниками. Візантійці хрестилися трьо-
253
ЛЕКЦІЇ 12—13
ма пальцями, латинці — п’ятірнею. У східних церквах бо-
гослужіння велося грецькою чи місцевою мовами, у
західних — виключно латиною. Західна церква, на відміну
від східної, забороняла розлучення, вихід із духовного са-
ну, встановила монополію духовенства на читання і тлу-
мачення Біблії. Східне духовенство не визнавало латинсь-
кий інститут кардиналів й, особливо, догмат про супре-
матію пап, який проголошував папу намісником Бога на
землі, главою Вселенської церкви. У цьому догматі східне
духовенство убачало претензію Риму на панівне станови-
ще у християнському світі, а візантійські імператори — ще
й на примат духовної влади над світською. Не сприйняла
східна церква й догмат про “благодать” і “чистилище”,
згідно з яким духовні подвиги святих людей створили за-
пас “благодаті”, розподіляти який серед мирян — звісно,
не задарма — має церква. Способом розподілу “благодаті"
стала одіозна торгівля індульгенціями. Щоб мати зиск та-
кож від мертвих, західна церква переконувала мирян, що
родичі небіжчика можуть купити прощення його гріхів, бо
грішну душу не відразу назавжди запроторюють у пекло.
Так з’явився догмат про “чистилище” — тимчасове пере-
бування душі в пеклі*.
Найбільшим яблуком незгоди між обома церквами
стало утвердження західним духовенством у VI—XI ст.
Філіокве (“і Сина”) — догмату про сходження Святого Ду-
ха не лише від Бога-Отця, а й від Бога-Сина. Східна церк-
ва неухильно дотримувалася нікейсько-константино-
польського символу віри** й відкинула Філіокве катего-
рично й безкомпромісно.
* Історія появи цього догмату така. За понтифікату Григорія і Вели-
кого монах Юст приховав від братії кілька золотих монет, зароблених
чесною лікарською практикою. Вже після смерті Юста про це дізнався
папа. Щоб монахи надалі не приховували від начальства свої доходи,
розгніваний папа звелів поховати Юста без церковного обряду.
Згодом, коли праведний гнів минув, поптифік повелів упродовж
ЗО днів читати за небіжчиком заупокійні молитви. На ЗО-й день Юст
з'явився уві сні рідному братові й повідомив, що вже звільнився від пе-
кельних мук... Церква обернула на свою користь сновидіння Юстового
брата. Вона проголосила себе здатною своїми молитвами замінити вічні
пекельні муки тимчасовими, зрозуміло — за плату.
** Перший Нікейський собор (325) ухвалив Символ Віри без Філіок-
ве. Константинопольський собор 381 р. затвердив Символ Віри також у
254
Церковно-релігійне життя
До 1054 р. ці та інші догматичні та обрядові відмінності
між обома церквами вважалися такими, що склалися в
рамках єдиної церковної організації. Спільність віри,
таїнств й усього церковного устрою пов’язували західну і
східну церкви в одне ціле. Проте незгоди накопичувалися,
наближаючи той момент, коли співжиття латинського і
грецького духовенства в одній церковній організації стало
неможливим. Тим паче, що “за теологічною полемікою по
суті стояли питання про владу: кому належить право виз-
начати істинність учення? Хто врешті-решт має верхов-
ний авторитет у церкві?” (Г. Кенігсбергер).
Приводом до розколу християнської церкви стали
ієрархічні чвари 858 р. у Константинополі. За два роки до
цієї дати на патріарший престол обрали ігумена Ігнатія.
Проте родичі візантійського імператора, які порядкували
в церкві, немов у власній господі, передали владу над
східною церквою протосекретарю Ігнатія Фотію. Обуре-
ний Ігнатій погрожував, що викляне кожного, хто визнає
Фотія патріархом. Щоб заспокоїти збурене духовенство,
імператор скликав Вселенський собор і запросив на ньо-
го папу Миколая І. Папські легати марно намагалися до-
вести на соборі неканонічність обрання Фотія патріархом.
Тоді папа скликав у Римі церковний собор, на якому вик-
старій редакції. В Євангелії від Іоанна чітко говориться, шо Дух Святий
сходить від Бога-Отия, а Богом-Сином лише передається: “А коли
Втішитель прибуде, шо його від Отпя Я пошлю вам, — той Дух правди,
шо походить від Отця. Він засвідчить про мене” (Ів., 15, 26).
Де ж узялася в догматиці християнської церкви ця частка? У VI ст.,
коли ставали християнами вестготи, Толедський помісний (місцевий)
собор 589 р., шоб відвернути їх від аріанства, навмисне доповнив Сим-
вол Віри часткою "і Сина”. У запропонованій ним редакції Символ Віри
мав такий вигляд: "БрігіШт Бапсіит... циі ех Рагге, Іїііоцие ргосесііі” —
“Святий Дух... який сходить від Батька і Сина”. За понтифікату Лева III
(795—816) це формулювання повторили ченці франкського монастиря
Монте-Оліво, через шо їх звинуватили в єресі. Папа звернувся до імпе-
ратора франків Карла Великого з проханням бути третейським суддею у
цій богословській суперечці. Придворні теологи імператора визнали
Філіокве потрібним доповненням до нікейсько-константинопольського
Символу Віри, зауваживши шо без цього формулювання він буде незро-
зумілим для мирян. Карл Великий рішуче посприяв поширенню цієї
догматичної новинки на усьому християнському Заході. Наступникам
Лева ПІ не залишилося нічого іншого, як визнати на початку XI ст. до-
повнену редакцію Символу Віри канонічною.
255
ЛЕКЦІЇ 12—13
ляв Фотія, тобто відлучив його від церкви. Розгніваний
імператор направив папі листа з категоричною вимогою
не втручатися надалі у справи східної церкви, папа від-
повів йому в тому ж дусі — процес церковного розколу
розпочався. Завершилося все тим, шо в 1054 р. папський
легат Гумберт і Константинопольський патріарх Михайло
Керуларій публічно викляли один одного й очолювані ни-
ми церкви, остаточно розколовши християнський світ.
Відтоді шляхи-дороги західної і східної церков
розійшлися. Західну церкву стали називати римо-капю-
ліщькою (“вселенською"), східну — греко-католицькою (чи
православною — “істинною”).
Схизма (розкол) 1054 р. породила небезпечний кон-
фесійний шовінізм. Взяття й пограбування Константино-
поля хрестоносцями в 1204 р. остаточно звело глуху стіну
між візантійською і латинською церквами. Кожна із них
вважала свою суперницю єретичною, розкольницькою
(схизматичною), а віруючих — такими, шо, немов язични-
ки, потребують навернення. Оскільки за навернення у
“правильну” віру бралося не лише духовенство, а й світ-
ська влада, яка маскувала тим самим свої політичні інте-
реси, це загрожувало рядовим вірникам обох конфесій
розгулом насильства, кровопролиттям та іншими проява-
ми релігійного фанатизму.
Спроби возз’єднати християнську церкву мали місце
впродовж усього Середньовіччя. Рим підтримував ідею
злиття католицизму з православ’ям, убачаючи в цьому ви-
году для себе. Було розроблено ідею унії (від слова ипіо —
союз), згідно з якою ті помісні православні церкви, які
побажають об’єднатися, сприймуть католицьку догматику
та визнають владу над собою римського папи, збережуть
свою обрядовість. Пропонувався, таким чином, компро-
міс, але такий, який зміцнив би позиції папства у христи-
янському світі.
Назвемо дві, найповажніші, спроби укласти унію до
кінця Середньовіччя. Так, у 1274 р. візантійський імпера-
тор Михайло VIII Палеолог, з метою заручитися політич-
ною підтримкою папи, погодився на злуку обох церков.
Однак православне духовенство і навіть миряни не визна-
ли рішень II Ліонського собору про унію. Переконав-
256
Церковно-релігійне життя
пійсь, що зломити опір православного світу не вдасться,
папа Григорій X (1271 — 1276) спересердя викляв імперато-
ра. У 1282 р. Михайло VIII Палеолог помер, а з ним ка-
нула в Лету й Ліонська унія. У середині XV ст. візантій-
ський імператор Іоанн VII Палеолог, щоб заручитися під-
тримкою європейських держав у боротьбі з турками-осма-
нами, погодився передати православну церкву під папсь-
ку юрисдикцію. На Флорентійському соборі 1438 р. було
складено акт про злуку обох церков, однак православні
владики, повернувшись до Константинополя, відмовили-
ся від унії. Після взяття в 1453 р турками Константино-
поля про Флорентійську унію — “один із найжалюгідні-
ших епізодів у скандальних анналах християнської роз’єд-
наності” (Н. Дейвіс) — забули.
Католицькі ордени.
Зростання ролі папства у XII—XIII ст.
Могутня клюнійська конгрегація, яка близько 1100 р.
об’єднувала майже дві тисячі монастирів та невеликих
обителей, не поліпшила моральність ані мирян, ані духо-
венства. Минуло небагато часу після клюнійських ре-
форм — і чернеча дисципліна знову підупала, причому
навіть у клюнійських монастирях. Пияцтво та оргії стгіли
нормою у багатьох чоловічих монастирях. У жіночих оби-
телях також нерідко чинилися неподобства, про що свід-
чить хоча б той факт, що до XVIII ст. власниць домів роз-
пусти у народі називали абатисами, а постриг у черниці
розцінювався як віддання до того ж “закладу”. Тому впро-
довж X—XV ст., щоб відмежуватися від старих монас-
тирських конгреганій, які зажили сумнівної слави, вини-
кали й інші чернечі союзи, кожен з яких жив за своїм ста-
тутом. Вони дістали назву орденів. Папство спершу поста-
вилося до орденів насторожено, проте невдовзі визнало їх,
бо відчуло в них надійну опору для себе.
Класифікувати католицькі ордени можна лише умов-
но, тому іцо за основу такої класифікації доводиться
брати різні критерії. Загалом же ордени поділяють на такі
три категорії: чернечі (бернардинські, августинські, цис-
9 Історія середніх ВІКІЕ.
257
ЛЕКЦІЇ 12—13
терціанські, бенедиктинські та ін.), жебруючі (домінікан-
ські, францисканські, капуцинські, кармелітські, салезіанські
та ін.) і духовно-рицарські (іоанніти (госпітальєри), там-
плієри (храмовники), тевтонці, мечоносці та ін.). Орденські
монастирі поділялися також на чоловічі, жіночі та змішані
(ченці та черниці жили на території одного монастиря,
але в різних помешканнях). Були монастирі споглядальні
(траппістів, августинців, картезіанців тощо), ченці яких
захоплювалися самітництвом і містицизмом, і практичні
(бенедиктинські, цистерціанські, францисканські, клюній-
ські тощо), насельники яких віддавалися проповідництву
та місіонерству. Деякі з монастирів були втіленням
релігійної ортодоксії (бенедиктинці, бернардинці, кар-
тезіанці), інші ж виникали як єресі, а вже потім набули
офіційного визнання (францисканці, цистерціанці). Орде-
ни мали слугувати також знаряддям боротьби з єресями та
реформацією (домініканці, єзуїти, салезіани). Частина ор-
денських монахів уподобала сільську ідилію (бенедиктин-
ці, августинці, траппісти), інші селилися в містах (доміні-
канці, салезіани), треті вели мандрівне життя прочан. Існу-
вали також напівчернечі організації, які доглядали за хво-
рими та каліками, опікувалися викупом християн з сара-
цинської неволі, збирали пожертви на релігійні акції та
церковні потреби чи просто перебували під патронатом
якогось ордену і надавали йому всіляку підтримку.
Керував орденом великий магістр (чи генерал), якого
обирали інші посадовці корпорації і затверджував папа.
Ного духовній владі підлягали всі орденські клірики та
керівники монастирів-обителей. Стосунки між членами
ордену й усією організацією регламентувалися орденсь-
ким статутом.
Минуло небагато часу — і чернечі ордени, яких у се-
редньовічній Європі існувало кілька десятків, стали впли-
вовою силою. У ХНІ—XVI ст. їхні представники взяли на
себе майже всі зовнішньополітичні функції папського
двору. Зокрема, вони були папськими послами (нунціями,
легатами) при дворах європейських монархів, очолювали
християнські місії та представництва, виконували кур’єр-
ські доручення верховних понтифіків (передусім таємні,
неофіційні), шпигували на користь пап, нерідко вдавали-
ся до політичних інтриг. Утім ставлення до політики
258
Церковно-релігійне життя
різних католицьких орденів було неоднаковим. Частина
орденів цуралася політики, інші ж, навпаки, з головою
поринали в політичну круговерть, а деякі взагалі створю-
валися сильними світу цього спеціально для політичних
ігор.
Роль орденського чернецтва у житті середньовічної
Європи була досить значною. Там, де будували свій осідок
монахи, поступово утворювалися центри ремесла, культу-
ри, освіти. Чернецтво посприяло духовному відродженню
Європи. У монастирі йшли тисячі людей, але й ті, хто за-
лишався “в миру”, тією чи іншою мірою відчували на собі
вплив чернецтва.
Варто зауважити, шо чим більше монахи цуралися нав-
колишнього світу, тим більше вони впливали на нього. У
цьому простежується видатна історична роль католицько-
го орденського чернецтва (православна церква такої ін-
ституції не мала).
Познайомимося з історією найбільших, найвпливові-
ших чернечих орденів середньовічної Європи.
Реформатором західноєвропейського чернецтва був
святий Бенедикт Нурсійський (V—VI ст.), якого нащадки
назвали “батьком чернечих орденів західного християн-
ства”*. Він заснував у Монте-Кассіно (поблизу Неаполя)
монастир і підготував його статут, впливу якого зазнали
інші чернечі ордени. Статут Бенедикта Нурсійського ви-
магав від ченців послуху, молитов та фізичної праці, але
не аскетичних крайнощів, чим сподобався братії. Орден
бенедиктинців сприяв господарському піднесенню не ли-
ше в Італії, айв усій середньовічній Європі. У X—XI ст.
саме бенедиктинці ініціювали клюнійські реформи. В
ХІ-ХІП ст. вони поширювали християнство на землях
слов’ян та у Прибалтиці. З’явилися їхні монастирі й на
іеренах України.
Наприкінці XI ст. дворянин із Шампані Роберт засну-
вав поблизу пустельної місцевості Цистерціум бернар-
динський (цистерціанський) орден, статут якого був до
такої міри аскетичним, що попервах відлякував охочих
стати монахами. Справи пішли на краще після того, як на
’У 1964 р. папа Павло VI (1963—1978) проголосив св. Бенедикта
Нурсійського покровителем Європи.
259
ЛЕКЦІЇ 12 — 13
початку XII ст. бернардинцем став абат монастиря Клер-
во Бернар Клервоський — відомий середньовічний теолог
і містик. Бернар мав неабиякий авторитет у сучасників.
Його вимоги здешевити релігійний обряд, спростити
літургію подобалися багатьом. Бернардинці забудували
своїми монастирями всю Європу, розбестились і зна-
хабніли. Існували їхні осідки і на українських землях.
У середині XII ст. хрестоносець Бертольд усамітнився
на святій горі Карміл у Палестині. У нього з’явилися по-
слідовники. На початку XIII ст. католицький Єрусалим-
ський патріарх дав пустельникам Карміла статут. У 1238 р.
кармеліти після провалу Хрестових походів переселилися
на Захід і прийняли статут жебруючого францискансько-
го ордену. Щоб європейці їх не цуралися, вони поскида-
ли з себе одяг із грубої мішковини га овечих шкур і вбра-
лися в коричневі ряси та білі плащі. На порозі Нового ча-
су цей орден розколовся на кармелітів “босоногих”* і кар-
мелітів “давніх правил”. “Босоногі” кармеліти годувалися
милостинею, не цуралися фізичної праці. Найбільше ж
кармеліти віддавалися місіонерській діяльності, просвіт-
ництву, вихованню дітей.
У XIII ст. син багатого італійського купця, невиправ-
ний ідеаліст Франциск став мандрівним проповідником і
зібрав навколо себе юрму учнів. Розроблений ним ор-
денський статут вимагав апостольської бідності (але не
жебрацтва!), безгріховності, послуху. Аскетичним ідеалом
Франциска стала безвольна людина — “бездиханний
труп”. Франписк заговорив з мирянами простою єван-
гелійною мовою, закликав їх до милосердя та любові до
всього живого (францисканці проповідували навіть звірам
і птахам). Засновник францисканського ордену хотів “при-
мирити людину з природою, бродягу з жандармом, пури-
тан із поезією, багатого з убогим, бідняка з бідністю”
(А. Фроссар). Він сам показував приклад апостольської
бідності й помер у злиднях. Його заклик повернутися до
апостольської бідності й простоти досить швидко став
“одним із найдієвіших пропагандистських засобів, що їх
прихильники імператорської влади спрямували проти
папства” (/’ Кенігсбергер).
* Вони ходили “роззутими” — у легких сандалях і без шкарпеток.
260
Церковно-релігійне життя
Заснований Франциском орден підозрювали в єресі,
тому папство лише після тривалих вагань затвердило йо-
го у 1223 р. Послідовниця Франциска, Клара (церква ка-
нонізувала її слідом за Франциском) утворила також
жіночу частину ордену — клариски. Орден став популяр-
ним у Європі (у середині ХШ ст. він об’єднував 1100
абатств). До нього належали не лише монахи, а й терціа-
рії — ті, хто був пов’язаний з ним не обітницею, а життє-
вими правилами (король Людовік ЇХ Благочестивий, Хри-
стофор Колумб, Рафаель, Мікельанджело, Гальвані та ін.).
Францисканці не жили в монастирях, а вели мандрівне
життя. Вони активно підтримували політику пап і бороли-
ся з єресями — брали участь в інквізиційних судах. їм доз-
волили викладати у середньовічних університетах. Отож,
підсумком життя Франциска Ассизького було створення
“ше одного багатого й розбещеного ордену, посилення
могутності ієрархії та ослаблення гоніння на тих, хто
вирізнявся моральною чистотою чи незалежністю думки”
(Б. Рассел)*.
У XII ст. в Тулузі виник домініканський орден. Його
«снував іспанський монах Домінік де Гусман для бороть-
би з альбігойською єрессю на Півдні Франції. Папа Гоно-
рій III (1216—1227) дав домініканцям (яковитам) статут, у
якому наголошувалося: “Кожен, хто вступить до ордену,
повинен, немов пес, захищати Віру Святу й Господа
нашого... боротися проти ворогів матері нашої, святої
римської церкви... й випалювати скверну із заблудлих душ
рабів Божих”. Основним завданням ордену вважалися
боротьба з євреями, утвердження католицизму, пропо-
відницька діяльність і сповідальництво. Емблемою ордену
була собака з палаючим смолоскипом у паші, через що в
народі домініканців називали “псами господніми” (гра ла-
тиських слів ботіпі сане.Р).
Домініканський орден, як і францисканський, був до-
сить поширеним у Європі. Він постачав католицькій
церкві кардиналів, навіть пап. Домініканські монастирі,
як і францисканські, були ставропіі іальними, тобто підля-
іали не місцевим єпископам, а безпосередньо папській
* У XVI—XVIII ст. францисканцям, як агентам лап, у багатьох євро-
пейських країнах вказали на двері.
261
ЛЕКЦІЇ 12 — 13
курії. У 1232 р. папа надав домініканцям інквізицію — пра-
во вершити суд над єретиками. Полемічна діяльність ви-
магала від них фундаментальної теологічної підготовки,
тому вони обсіли ледь не всі кафедри при середньовічних
університетах. Членами ордену були такі стовпи католи-
цизму, як Альберт Великий, Тома (Фома) Аквінський та ін.
З XIII ст. домініканці розпочали активну місіонерську
роботу на сході — на Русі, в Персії, Китаї, Японії. Вони
здобули від папства широкі права й прерогативи, разом із
францисканцями вели проповідницьку діяльність серед
широких мас. Досить швидко обидва ордени геть забули
про свою обітницю жити в бідності й дотримуватися су-
ворої дисципліни. Наприкінці Середньовіччя вони вже
“уславилися” своєю розбещеністю.
У середині XIII ст. виник орден августинців, що його
у другій половині XVI ст. офіційно зарахували до розряду
жебруючих. Церковна традиція вважає автором статуту
цього ордену видатного християнського теолога V ст. Ав-
густина (від його імені й походить назва ордену). Орден
зажив слави уже тим, що дав світові видатного церковно-
го реформатора XVI ст. Мартіна Лютера. У XIV ст. від ав-
густинського ордену відгалужується кілька самостійних
орденів (“босоногі” августинці та ін.). Орден мав жіночі
монастирі, абатисою одного з яких була донька імперато-
ра Фрідріха І — Юлія (XII ст.).
Оскільки наявних жіночих монастирів для всіх охочих
не вистачало, до того ж для задоволення жіночої релігій-
ності потребувався особливий стиль, у Нідерландах і в
Рейнській області утворилася особлива община бегінок
(назва походить від імені засновниці ордену Ламберти Бе-
ге). Бегінка жила скромно, час проводила в молитвах, од-
нак чернечої обітниці не давала й у монастирі не жила.
Вона “являла собою жіночий варіант молодшого сина,
який став мандрівним рицарем” (Ф. Гіс, Д. Гіс).
Хрестові походи (див. лекцію 14) стали повитухою низ-
ки духовно-рицарських корпорацій, яких лише у XII—
XIII ст. виникло 12. У появі цих напіврицарських-напів-
чернечих орденів були заінтересовані не лише папство
(сподівалося з їхньою допомогою вирішити на свою ко-
ристь окремі заплутані європейські проблеми), а й бюр-
262
Церковно-релігійне життя
герство (потребувало захисту від великих духовних і світ-
ських сеньйорів), і, ясна річ, самі рицарі, для яких ієрар-
хізована корпорація давала можливість підвищити свій
соціальний статус.
Духовно-рицарські ордени протистояли рицарській
вольниці, яка перешкоджала розвиткові торгівлі й допіка-
ла до живого городян і селян. Однак самі захисники не-
рідко утискували городян, ставали їхніми феодальними
сеньйорами, відтісняли на задній план біле духовенство та
клір. Отож, невдоволених їхнім існуванням у Європі не бра-
кувало, причому навіть серед єпископів та кардиналів, час-
тину влади яких рицарі меча та хреста перебрали на себе.
Найбільший слід в історії залишили ставропігійні
духовно-рицарські ордени тамплієрів {храмовників), тев-
тонців (німців), госпітальєрів (іоаннітів, мальтійців).
Уявлення про західноєвропейські духовно-рицарські
(чи військово-чернечі) корпорації можна скласти на при-
кладі тамплієрів, про яких написані гори літератури і діяль-
ність яких ще й досі залишається загадкою для істориків.
Назва напівмасонського ордену тамплієрів походить
від слова “тампль”, тобто “храм”. Фундатори ордену по-
селилися в будинку, зведеному на місці спорудженого
давньоєврейським царем Соломоном Єрусалимського
храму. Тамплієрів іще називали “Орденом бідних рицарів
Храму” та “Орденом храму Соломона”. Орден був засно-
ваний на початку XII ст. рицарем Гуго де Пайєном, васа-
лом могутнього графа Шампанського, для захисту прочан
і Гробу Господнього у відвойованому хрестоносцями в му-
сульман Єрусалимі. Орденський статут вимагав від його
адептів жити бідно, не знатися з жінками* та виявляти в
бою відчайдушну хоробрість**.
* Тамплієри вважали вкрай небезпечним “дозволяти сестрам нашим
приєднуватись до ордену, адже, як відомо, ворог роду людського бага-
іьох збив з шляху праведного саме за допомогою жінок”.
** Єпископ Акри, Жак де Вітрі, так характеризував на початку
XIII ст. тамплієрів: “За наказом свого командира вони вступали в битву
н билися відважно й сміливо, зберігаючи бойовий стрій і не піддаючись
спокусі вступити в безладну сутичку з ворогом, так що, розпочавши бит-
ву першими, відступали останніми... Ось чому вони нагнали такого жа-
ху на ворогів віри Христової — адже вони поодинці могли виступити
проти тисячі, а вдвох могли переслідувати десять тисяч”.
263
ЛЕКЦІЇ 12—13
Коли сарацини прогнали хрестоносців із Єрусалима,
тамплієри перебралися до Франції, де швидко казково
розбагатіли. їм належали землі у Франції, Англії, Фланд-
рії, Іспанії, Португалії, Італії, Німеччині, Австрії. Угор-
щині, Палестині та на Сході.
їхньою штаб-квартирою став острів Кіпр, шо його
подарував їм англійський король Річард і Левове Серце. У
Франції тамплієри побудували низку фортець, у яких три-
мали численне добре озброєне й вишколене військо. То-
му не дивно, що французькі та англійські королі іноді (під
час політичних негараздів) давали їм на схов свої скарби.
Про могутність тамплієрів свідчила зухвала відповідь ве-
ликого магістра ордену королеві Генріху III Англійському
(1216—1272) на його погрозу позбавити їх багатства: "До-
поки ги будеш справедливим, ти матимеш владу; але як-
що ти порушиш справедливість, то не будеш королем!”
Одним із джерел неймовірного збагачення тамплієрів
була лихварська діяльність. Тамплієри до тонкощів знали-
ся на бухгалтерській справі. Це вони винайшли вексель,
за яким гроші, покладені в одну з їхніх фортець, можна
було одержати в іншій фортеці, шо полегшувало й роби-
ло безпечнішими фінансові операції. їхній орден перетво-
рився “на могутню їі надійну фінансову державу” (Р. Ам-
белен). Він кредитував навіть європейських монархів. Ми-
ряни залигували: “Де в тамплієрів закінчується земне
багатство й починається багатство небесне?”
Проте, як відомо, дуже часто супутниками багатства,
могутності й слави є пихатість і розбещеність. У Середні
віки стало приказкою “пити, як тамплієр”. Тамплієри по-
водились чванливо й особливих симпатій до себе не вик-
ликали. Проте найбільшим лихом для них було те, що во-
ни нажили могутніх заздрісників, до числа яких належав і
французький король Філіпп IV Красивий. Він заборгував
тамплієрам купу грошей. Його непокоїла могутність тамп-
лієрів, їхня підлеглість не короні, а папі. У 1307 р., зару-
чившись підіримкою залежного від нього папи Климента V
(1305—1314), Філіпп IV Красивий заарештував одночасно
по всій Франції 15 тис храмовників, серед них і Жака де
Моле — пристарілого великого магістра ордену. Однак
скарби ордену королю не дісталися: вони немов крізь зем-
264
Церковно-релігійне життя
лю провалились. Зник із Ля Роїлеля невідомо куди і флот
іамплієрів у складі 18 суден. Нерухоме майно тамплієрів
Климент V передав госпітальєрам.
Суд над тамплієрами (їх допитували із застосуванням
тортур) тривав сім років. Він завдав шкоди хрестоносно-
му рухові, адже виходило, що тамплієри були ворогами
того, шо було сенсом їхнього існування. Судді звинувачу-
вали їх в усіх мислимих і немислимих гріхах. Зрештою,
понад півсотні храмовників живпем спалили в Парижі на
Єврейському острові (нині острів Сіте). Існує легенда, що
великий магістр ордену напророчив королеві й папі
близьку загибель — і немов у воду дивився: і Філіп IV
Красивий, і Климент V невдовзі нагло померли (припус-
кають, що їх могли отруїти спільники тамплієрів). Харак-
терно, шо стратили тамплієрів лише у Франції, в інших
же європейських країнах обмежилися розпуском ордену.
Тевтонський орден (чи орден св. Діви Марії) заснува-
ли близько 1190 р., під час облоги хрестоносцями Акри в
Палестині, бременсько-любекські купці. Він складався
лише з німців і мав захищати німецьких прочан. Цей
орден виявився особливо войовничим. У ХІП ст. він пе-
ребрався до Прибалтики, де загарбав у пруссів, литовців
та лівів — під приводом навернення їх у віру Христову —
чимало земель, на яких утворив свою державу. Ця держа-
ва згодом стала герцогством, а пізніше — королівством
Пруссія.
В орден госпітальєрів об’єдналися в 1070 р. монахи
єрусалимського “госпіталю” св. Іоанна — притулку для хво-
рих і убогих. Він відігравав важливу роль у Хрестових по-
ходах, перетворився на справжню суверенну державу. В
XVI ст. госпітальєри (іоанніти) з ініціативи німецького
імператора Карла V заснували свою державу на острові
Мальта, яку в 1798 р. завоював Наполеон Бонапарт.
Значною мірою саме за підтримки чернечих та духов-
но-рицарських орденів католицька церква створила в
Європі у XII ст. справжню теократичну монархію. Вона
активно нарощувала своє землеволодіння (їй належала
добра третина орних земель та угідь у Європі) і кількість
церковних селян, мала могутню загальноєвропейську фі-
нансову базу, свою судову систему, розгалужену бюрок-
265
ЛЕКЦІЇ 12 — 13
ратію у Римі і провінціях, відмінно організовану дипло-
матію, яку в Європі започаткував папа Григорій VII, три-
валий час зберігала монополію на освіту. Папство моно-
полізувало право скликати Вселенські собори, а відтак
посилило свою незалежність від світської влади. Папи до-
магалися визнання їхньої зверхності над світською вла-
дою. Так, папа Александр III (1159—1181) запевняв, шо
імператорська корона — не шо інше, як бенефіцій, пожа-
луваний церквою, тобто вважав монарха своїм васалом.
“Папи робили королів і валили їх, позбавляли влади імпе-
раторів, і ніхто не насмілювався чинити їм супротив, щоб
не наражатися на смертельний ризик, адже ті тримали у
своїх руках ключі від райської брами” (Ж. Мадоль). Не пе-
речити папам змушував страх не лише за посмертну перс-
пективу, а й за земне життя, адже відлученого від церкви
монарха можна було безкарно вбити, а охочих прислужи-
тися церкві не бракувало. Політична могутність церкви
підкріплювалась дієвою системою церковних покарань за
непослух. Церква, зокрема, могла накласти на окрему
область чи цілу країну інтердикт — тимчасову заборону
обрядовості й богослужіння, й тим самим паралізувати на
опальній території релігійно-громадське життя. Непокір-
ним загрожував також акт відлучення — недопущення до
церковних таїнств і обрядів. Проголошення людині ана-
феми (церковне прокляття) робило її ізгоєм у суспільстві.
Гостре суперництво між церквою і монархами змушу-
вало багатьох замислитися над непростим запитанням:
хто ж, урешті-решт, має більшу реальну владу — папа чи
імператор? І як слід будувати відносини між обома гілка-
ми влади — духовною і світською? Адже життя перекону-
вало, що укладений в 1122 р. компромісний Вормський
конкордат не розв’язав усіх проблем.
Зеніту своєї могутності папство досягло у ХНІ ст., за
понтифікату Інокентія ПІ (1198—1216), якого церковні
історики одностайно називають найвидатнішим папою
Середньовіччя. Інокентій ПІ фанатично втілював у життя
ідею зверхності духовної влади над світською. Він заявляв:
“Господь дав в управління святому Петрові не тільки всю
церкву, а й увесь світ”. Папа відлучив від церкви трьох
європейських монархів (німецького, французького та
266
Церковно-релігійне життя
англійського) і наклав на їхні володіння інтердикт, зму
сивши усіх трьох бодай на словах визнати супрематію
(верховенство) папської влади. Інокентій III зміцнив
папську державу, реформував канонічне право. Всі пап-
ські послання та постанови було зібрано в корпус “Дек-
реталій”, який став універсальним правовим документом.
Папство домоглося того, що римська курія стала вищою
судовою та апеляційною інстанцією для усього христи-
янського світу.
Переконливим свідченням тодішньої могутності като-
лицької церкви була організація нею Хрестових походів
проти сарацинів та єретиків. Ідея “захисту християнсько-
го світу від невірних” стала також прапором Реконкісти
(вигнання арабів) в Іспанії. Під егідою папства здійсню-
валася експансія німецьких рицарів у слов’янських землях
та Прибалтиці. Грошові збори на Хрестові походи та цер-
ковна десятина неймовірно збагатили римську курію.
Намагалися не відставати від всевладного Інокентія III
в посиленні церкви і його найближчі наслідники. Іно-
кентій IV відлучив від церкви і детронував у 1245 р.
німецького імператора Фрідріха II. Тоді ж Ліонський
собор остаточно встановив порядок обрання пап конкла-
вом — колегією кардиналів* і пророче вказав на загрозу
для християнської Європи з боку татаро-монголів, хоча
для ліквідації цієї загрози папство й пальцем не ворухну-
ло, цілковито захопившись боротьбою за владу з німець-
кими імператорами. Значною мірою саме зусиллями пап
Священна Римська імперія у другій половині XIII ст. роз-
палася на удільні князівства.
Утім папи дещо перебільшували свої можливості, на-
магаючись зробити світську владу тінню влади духовної.
Це було непосильне завдання, адже королям “завжди
вдавалося добратися до церкви з її мирським майном”
(Ж. Мадоль), церква ж не в усіх випадках могла застосу-
вати проти них духовні санкції.
* Такий порядок обрання папи не був досконалим, оскільки не
передбачав виходу із ситуації, коли голоси кардиналів розділялися, й
меншість виборців не визнавала кандидата, запропонованого більшістю.
267
ЛЕКЦІЇ 12—13
Середньовічні єресі.
Створення та діяльність інквізиції
У середньовічній Європі релігійна ортодоксія, розроб-
лена отцями церкви, співіснувала з віровченнями, які тією
чи іншою мірою не відповідали їй, заперечували орга-
нізаційну структуру церкви, встановлений нею ритуал.
Такі альтернативні віровчення називали єретичними, тоб-
то особливими, сектантськими, відступницькими. Вони
побутували й на Сході, але там стосувалися переважно пи-
тання про природу Христа, на Заході ж “теологічні супе-
речки виникали здебільшого щодо проблеми ставлення
Бога до людини” (Г. Кенігсбергер).
Єресі базувалися на довільному тлумаченні Святого
Письма та канонічних праць отців церкви. Неминуча
поява у богословській літературі сили-силенної супереч-
ностей, а головне — використання аж чотирьох способів
її смислового дешифрування: буквального, алегоричного,
морального (тропологічного) та символічного (анагогічно-
го) — відкривали перед тлумачами широкий простір для
всіляких маніпуляцій. Хоча кожен із цих методів пояснен-
ня християнського канону мав детально розроблену мето-
дику застосування, усе ж вони допускали можливість
різних тлумачень. “На цій можливості по-різному розу-
міти текст Біблії і грунтувалася середньовічна єресіологія”
(С..Д. Сказкін, В. В. Самаркін). До того ж у Святому Пись-
мі, особливо в його найдавніших розділах (скажімо, в
Апокаліпсисі) збереглися бунтарсько-демократичні ідеї
раннього християнства, які можна було легко витлумачи-
ти не на користь церкви, шо з успіхом і робили керівни-
ки сект.
Важливо відразу наголосити, що єретичні віровчення
не були ані атеїстичними, ані антицерковними. Сектанти
нерідко своєю набожністю затикали за пояс церковних
ортодоксів. Релігійні секти плодили не атеїстів, а церков-
них і суспільних реформаторів.
Найдавніші єретичні вчення з’явилися ще в перші
століття нової ери в римській Афзриці та Візантії. Це був
рух агностиків, які вважали, що праведним життям мож-
на наблизити кінець світу, а не поліпшити умови земного
268
Церковно-релігійне життя
існування, та манихеїв і монтаністів, які проповідували
найсуворіший аскетизм. У віровченні манихеїв і мон-
таністів черпали духовну наснагу єретичні секти павликіан
і маздакитів Останні, своєю чергою, вплинули на бо-
гомілів — сектантів нового покоління, які визнавали лише
Новий Заповіт, а Старий Заповіт, богословські трактати
отців церкви та ухвали Вселенських соборів ігнорували.
Богоміли вважали церкву і монастирі притулком диявола,
відкидали обряди хрещення та причащання, всю зовніш-
ню атрибутику християнської церкви — ікони, хрести,
моші святих тощо. Вони закликали народ до непокори
світській і духовній владі. Богомільство, яке зародилося у
X ст. в Болгарії, поширилося й в інших балканських
країнах, а також в окремих районах візантійської Малої
Азії. Воно вплинуло на формування західноєвропейських
єресей — патаренів, катарів (альбігойців) тощо.
У Західній Європі перші єресі з’явилися на світанку
Середньовіччя. Вони багато в чому відрізнялися від візан
гійських, а саме; не просто критикували окремі християн-
ські догми, а рішуче їх відкидали; не обмежувались тес
логічними суперечками, а домагалися реформації церкви.
Керівниками середньовічних сект були, як правило,
рядові священики й монахи, які добре знали настрої мас,
мали богословську підготовку, а тому легко знаходили
спільну мову з простим людом за допомогою біблійних
сюжетів і образів Вони бачили підтвердження своїм кра-
мольним ідеям у кричущій розбіжності між церковними
проповідями і розбещеним життям кліриків та монахів.
У V—X ст. у західноєвропейських єресях соціальні і
релігійні вимоги ще не з’єдналися. Це відбулося вже в
період високого Середньовіччя, коли Європа урбанізува-
лася. З появою міст, коли поліпшились матеріальні умови
життя, знайшлося чимало людей, які замість погоні за
грішми захопилися пошуками форм духовного спасіння,
“висували суворі аскетичні вимоги якщо не завжди до са-
мого себе, то принаймні до своїх духовних провідників”
(Г. Кенігсбергер). їхні пуританські гасла відповідали загаль-
ним настроям простого люду й були віддзеркаленням його
невдоволення соціальною нерівністю. Вимога апостоль-
269
ЛЕКЦІЇ 12—13
ської бідності лежала в основі дуже популярних у серед-
ньовічній Європі зрівняльних ідей.
Першим масовим єретичним рухом у Західній Європі
стало вальденство селян і пастухів гірських районів
південно-західної Швейцарії та Савойї. Назва цієї сресі
походить від імені ліонського купця П’єра Вальдо, який
відмовився від свого багатства й зажив у нужді. Вальден-
си (“ліонські бідняки”) висунули гасло бідності як не-
обхідної умови для спасіння і прагнули повернутися до
практики ранньохристиянських общин. Вони не порвали
з католицькою церквою, проте заперечували багато чого з
її догматики, скажімо, ідею чистилища та заупокійних мо-
литов (мовляв, духовенство не спроможне вплинути на
посмертну долю душі, оскільки воно позбавлене особли-
вої благодаті). Церкву непокоїли не заклики вальденсів до
бідності, а те, що вони почали проповідувати, й тим самим
порушили її монополію, “їхні палкі, хоча й неграмотні про-
повіді неминуче призводили до нападок на саму церкву...”
(Д. Літі). Папа Александр III (1159—1181) категорично за-
боронив вальденсам проповідувати, але вони проігнорува-
ли цю заборону. Незважаючи на гоніння, окремі общини
вальденсів збереглися в Савойї, П’ємонті та Швейцарії до
Новітньої доби.
Наприкінці ХП ст. на Півдні Франції виник рух ка-
тарів (“чистих”), або ж альбігойців (від назви міста Альба)
чи патаренів (“ткачів”). Він поширився також в Італії,
Сербії, Болгарії та Візантійській імперії. Його центрами
були міста Тулуза, Мілан і Флоренція. Єретична секта
катарів* стала однією з найвпливовіших у Середні віки,
навіть побудувала свою окремішою церкву, вкрай небез-
печну для католицької, оскільки була вона “справжньою
антицерквою” (Ж. Мадоль). Мали катари і свої чоловічі та
жіночі монастирі.
Катарськими діопезами керували єпископи. Єпископ
мав двох помічників — Старшого сина й Молодшого сина.
Коли єпископ помирав, його посаду обіймав Старший син,
Молодший же ставав Старшим, а священики — Старці —
* Деякі дослідники вважають, що катари не були єретиками, а про-
сто не належали до офіційної церкви
270
Церковно-релігійне життя
обирали нового Молодшого сина. Можливо, існував і
окремий катареький папа.
Катари поділяли світ на дві протилежні частини: Божу
(чисту, духовну) і сатанинську (гріховну, матеріальну).
Католицьку церкву вони вважали “синагогою Сатани” —
темною силою.
Один із катарів так пояснював у XIII ст. своє бачення
віри: “Бог дуже добрий. А в нашому світі добра немає.
Отож, усе, шо є в цьому світі, створив не він”. Для катарів
Христос — не Син Божий, не людина, а небесний ангел,
посланий Богом вказати людям шлях до спасіння. Діва
Марія — також не жінка, а небесний ангел. Катари кате-
горично заперечували Втілення й Воскресіння — основу
основ християнського віровчення, а також усі таїнства ка-
толицької церкви, ідею хрещення, символ християнства —
Ісусів хрест (були впевнені, що “ніхто не стане поклоня-
тися шибениці, на якій повісили його батька, родича чи
друга”). Вони не ділили людей на добрих і лихих, а вва-
жали, що усі душі добрі, а тіла лихі, бо перебувають у по-
лоні темних сил. Душі мертвих або перевтілюються, або
навічно возз’єднуються зі своїм тілом, зітканим зі світла,
тому немає потреби молитися за мертвих, вшановувати
могили тощо. Заперечувалася також потреба в реліквіях,
паломництві й г. ін.* Найстійкіші катари не одружували-
ся, але тримали коханок — ратували за статеву свободу.
Вони не працювали, а під личиною мандрівних рицарів чи
купців протягом усього життя бродили по світу й годува-
лися милостинею. Впізнавали вони один одного завдяки
особливим знакам. Катарам заборонялося обманювати,
давати клятви, зрікатися своєї церкви — навіть перед
загрозою смерті на вогнищі.
Єресь катарів являла собою “не просто незгоду з дог-
матами офіційної церкви, а, по суті, початок реформацій-
ного руху, що вже назрівав” (Л/. Барбер). Вона швидко на-
була загрозливих для церкви та світської влади масштабів.
Свідок цих подій Цезарій Гейстербахський запевняв, що
вона “охопила б усю Європу, якби її не викоренили ме-
* Цікаво, що хоча катари й проповідували зневагу до тіла, серед них
були кваліфіковані медики: хоча їм заборонялося проливати кров, серед
них були м’ясники.
271
ЛЕКЦІЇ 12—13
чем вірних”, а тулузький граф Раймон VI скаржився, що
“церкви обезлюділи й зруйновані, священики піддалися
заразі... єресь поділяють найвпливовіші люди країни, на-
товп іде за ними і зрікся віри”.
Проти катарів, до яких приєдналася частина валь-
денсів, на початку ХНІ ст. було організовано Хрестовий
похід (його очолив “абсолютно безпринципний, често-
любний і неймовірно жорстокий” (Ж. де Сед) аристократ
Симон де Монфор) га інквізицію — спеціальний суд у
справах єресі. Щоб заохотити місцеву знать до участі в
поході проти катарів, папа не лише простив гріхи його
учасникам, а й дозволив їм грабувати. У 1209 р. хресто-
носці взяли штурмом м. Безьє і знищили всіх його жи-
телів — близько 20 тис. чол. Така ж доля спіткала й інші
міста, населені катарами. Проте залякати катарів не вда-
лося — вони спокійно йшли на смерть*. Найгіршим на-
слідком Хрестового походу проти катарів стало те, шо він
“залишив у спадок релігійний фанатизм і політику руйну-
вань, яку виправдовували релігійними мотивами” (Г. Ке-
нігсбергер).
У XIV ст. духовним провідником єретиків у Європі
став англійський доктор богослов’я Джон Уїкліф (1320—
1384), який засудив католицьку ідею про супрематію (не-
погрішимість) пап, пропонував замінити церковну ієрар-
хію громадою вірних, заперечував таїнство причастя —
підвалину вчення про особисте спасіння, а отже, ставив
під сумнів духовну роль церкви й священства. Його смі-
ливі ідеї впродовж двох століть живили бюргерську єресь
у ряді європейських країн.
На початку XV ст. новим імпульсом розвитку єретич-
них учень стала діяльність чеха Яна Гуса (1369—1415) —
проповідника віфлеємської каплиці у Празі, професора і
ректора Празького університету. Ян Гус поділяв окремі
ідеї Уїкліфа. Він сміливо виступив проти папства та ні-
мецького засилля в Чехії, ратував за відмову церкви від
своїх багатств і десятини, за повернення до ранньохрис-
тиянської церковної організації, за ліквідацію духовенства
* Так учинили, наприклад, у 1244 р. 215 захисників фортеці .Монсе-
пор. Місце, де вони загинули на кострищі, нині називається Полем
Загиблих у Полум’ї.
272
Церковно-релігійне життя
як особливого суспільного стану, засуджував його розбе-
щене життя. Але таїнство причастя він визнавав, тому
нинішні католицькі історики сумніваються в тому, що він
впав у єресь. Розправа Констанцького собору (1415) над
Яном Гусом стала тією іскрою, від якої спалахнуло по-
іум’я селянської війни в Чехії, що розгорнулася під пра-
пором гуситської реформації.
Поширеними у Західній Європі були містичні ідеї єре-
тиків. Містичні секти вважали, шо спастися можна лише
вірою, а не “добрими справами”, отож ставили під сумнів
погребу в такій церкві, якою вона тоді була. Найвпли-
новішими містичними сектами Середньовіччя були хіліас-
ти (чи мілленарії), які пророкували встановлення на землі
і исячолітнього царства справедливості, спірітуали, фрапіі-
челлі (“братчики”) і флагеланти (“ті, котрі вдаються до са-
мобичування”), південнофранцузькі бегіни, “апостольські
брати”, англійські лолларди (“бідні священики”) XIV ст.
Всі вони ратували за те, щоб церква повернулася до єван-
іельської бідності, всіх їх церква вважала невиправними
безбожниками. Так, спірітуалів папа Іоанн XXII (1316—
1334) відлущив від церкви. Ті з них, хто хотів зберегти
життя, мусили зректися своїх поглядів і дати таку клятву:
“Клянуся, шо я вірую своєю душею і совістю і сповідую,
що Ісус Христос і апостоли під час свого земного життя
володіли майном, яке їм приписує Святе Письмо, і що во-
ни мали право це майно віддавати, продавати і відчужува-
ні”. Лолларди у своїх палких проповідях засуджували со-
ціальну несправедливість, запевняли, шо “бідняки не одер-
жують винагороду за свою сумлінну працю, їх гноблять
багаті й сильні такою мірою, що хоч би як справедливо
скаржився на цьому світі бідняк на багатія, з ним не-
одмінно трапляється те саме, що з овечкою, яка потрапи-
ла до вовчих лабет...” А “апостольські брати” у 1305 р. на-
віть повстали на півдні Ломбардії під проводом священи-
ка Дольчино. Це повстання інквізиція утопила в крові; су-
часник повідомляв, що в березні 1307 р. “понад тисячу
< ротиків загинуло в полум’ї, в річці чи від меча найжах-
ливіщою смертю”.
Соціальна спрямованість низки єретичних рухів най-
виразніше виявилася у XIV—XV ст., коли вони іноді зли-
273
ЛЕКЦІЇ 12—13
валися з селянськими повстаннями. Так, ранній ідеолог
англійських селян Джон Болл закликав зі зброєю в руках
відновлювати у країні соціальну справедливість, посилаю-
чись на те, шо “нині Бог підганяє кожного діяти, застосо-
вуючи право і силу, волю і розум”. Наляканий впливом
ідей цього правдолюба на маси, англійський уряд ухвалив
у 1401 р. “спалювати єретиків, які мандрують з єпархії до
єпархії, прагнучи ліквідувати будь-який порядок, справед-
ливість і розсудливість”. Ще радикальнішою єрессю був
рух чеських таборитів. Таборити заперечували католиць-
ку обрядовість і низку церковних догматів (ушанування
святих, дотримування поста, заупокійні молитви, індуль-
генції, ікони, мощі тощо), відправляли літургію рідною
мовою. їхнім ідеалом було фантастичне суспільство рів-
них. Утім, таборити не були ідейно монолітними, у них
існувало кілька течій. Рух таборитів відчутно вплинув на
релігійну думку не лише в Чехії, а й у Німеччині.
Католицька церква добре усвідомлювала небезпеку,
що крилася для неї в єретичному русі, тому намагалася
переконати мирян у правильності офіційного віровчення,
здійснювала підготовку кваліфікованих диспутантів, які
бодай у словесних баталіях здобували б перемоги над єре-
тиками. “У своєму прагненні створити незламних борців
з єрессю церква... розробила цілу систему гартування ха-
рактерів, привчаючи своїх слуг до поневірянь і фізичних
мук, розвиваючи в них залізну дисциплінованість... Засо-
бом для цього слугували тривалі безсонні молитви, суворі
пости, бичування, безоглядна покора волі духовного
керівника. Ця система... дійсно створювала іноді залізні
характери, нещадні до себе й до інших, які сміливо втілю-
вали політику церкви й були ладні піти заради її інтересів
на муки і смерть, але частіше ця система ламала й калічи-
ла психіку, а ще частіше виховувала святош і лицемірів,
які прикривали чернецьким чи священиньким убранням
далеко не аскетичне життя...” (Є. А. Космінський).
Нерідко католицька церква йшла на розумний комп-
роміс з єретичними сектами, легалізувала їх і впрягала до
своєї упряжки. Так їй іноді вдавалося “приручити” цілі
єретичні течії, скажімо, францисканство. Але основним
методом боротьби церкви з єресями залишалися репресії.
— 274
Церковно-релігійне життя
Розвиваючи вчення Августина, який вважав, що краще
фізично знищити єретика, аніж приректи на вічні муки
ііого заблудлу душу, тулузький інквізитор XIV ст. Бернард
І і писав: ‘‘Завдання інквізиції — викорінювати єресь; але
єресь не можна знищити без знищення єретиків; єретиків
же не вдасться знищити, якщо не будуть знищені також
і і, хто переховує їх, співчуває їм і захищає їх”. Ще Лате-
ранський (1179) і Веронський (1184) собори ухвалили
страчувати єретиків. Латеранський собор, як уже зазнача-
лося, навіть організував проти єретиків-катарів Хрестовий
похід. Фанатики-хрестоносці упродовж .20 років Альбігой-
ських воєн вигубили понад мільйон жителів Лангедока, ке-
руючись порадою папського легата “доручити Богові
розібратися, хто вірний, а хто єретик, і вбивати усіх під-
ряд”*. На початку XIV ст. Хрестовий похід було організо-
вано проти апостоликів', проти гуситів папство організува-
ло їх у 1420—1431 рр. аж п’ять. Участь у боротьбі з єретич-
ними рухами в Німеччині, Франції, Іспанії брала також
королівська влада. В останній чверті XV ст. почалося го-
резвісне Велике полювання на відьом, яке тривало до
середини XVII ст.
Великі надії покладала католицька церква у боротьбі з
<ресями на інквізицію — церковний трибунал, що з’явив-
ся у XII ст. і проіснував до середини XVIII ст. “Серед
інквізиторів було чимало людей високих і гуманних пере-
конань, котрі щиро прагнули повернути “заблудлих” у
лоно церкви. Однак інквізиція притягувала й інших лю-
дей — фанатичних, самовдоволених, жадібних і честолюб-
них; тому погана слава, яка закріпилася за нею, у біль-
шості випадків була цілком заслуженою” (/. Кенігсбергер).
Теоретично обгрунтував потребу в інквізиції Тома Аквін-
ський, який вважав, що коли влада страчує фальшивомо-
нетників і злодіїв, то ше більше підстав вона має, щоб
знищувати єретиків. Презумпції невинності інквізиція не
знала; вона вважала вже сам донос доказом вини притяг-
нутого до суду. Інквізитори намагалися вирвати у своєї
жертви зізнання в єресі та імена “спільників”. Домоглися
* Відрізнити альбігойців від католиків справді було непросто, адже
вони нерідко вдавали з себе ревних католиків, дотримуючись таємно
альбігойської обрядовості.
275
ЛЕКЦІЇ 12—13
цього було неважко, адже папа Інокентій IV у середині
ХШ ст. узаконив катування під час допитів (кати ж, як
відверто зізнався один францисканський монах, змогли б,
коли б захотіли, довести єретичність навіть апостолів Пет-
ра і Павла).
Кількість жертв інквізиторів, службове заповзяття яких
не могли стримати ані папа, ані державна влада (тим па-
че, що воно підкріплювалося бажанням привласнити май-
но звинуваченого), вражає. Скажімо, іспанський інквізи-
тор Торквемада (XV ст.) за 18 років своєї діяльності
відправив на багаття тисячі “єретиків”. Інквізитори зни-
щили майже усіх катарів, інші єретики (особливо вальден-
си) в пошуках порятунку ховалися в найвілдаленіших
закутках Європи.
До речі, звинувачення в єресі стало “зручною ширмою
для винесення вердиктів з карних і політичних справ, че-
рез що в широко розставлені сітки неминуче потрапляли
й багато хто з духовних осіб, неугодних істеблішменту”
(Л. Гарднер).
Католицька церква в XIV—XV ст.
Занепад папства
Помітну роль в історії католицької церкви відіграв па-
па Боніфацій VIII (1294—1303). Цей понтифік уніс зміни
до канонічного права з метою посилення папської влади
в Європі, урочисто відзначив у 1300 р. “ювілей церкви”,
на якому безкоштовно відпустив гріхи всім, хто прибув
тоді до Риму, налагодив широкомасштабну торгівлю ін-
дульгенціями. У 1302 р. папа підтвердив спеціальною бул-
лою супрематію (верховенство) духовної влади над світ-
ською. Він намагався виконувати роль верховного арбітра
у стосунках між монархами католицьких держав. Проте
ані святкова мішура, ані гучні заяви про папську супре-
матію не могли зупинити процес становлення в Європі
централізованих монархій та супрематії світської влади.
Папство виявилося безсилим на теологічній основі
об’єднати Європу політично. Коли ж на континенті поча-
ли формуватися національні держави, папство всіляко
276
Церковно-релігійне життя
нільмувало цей процес. Воно відмовилося від своїх
намірів перебудувати Європу.
Наприкінці ХПІ ст. спалахнув гострий конфлікт між
Ьоніфацієм VIII і французьким королем Філіппом IV Кра-
сивим. Причиною нього конфлікту була спроба короля
обмежити майнові та судові права церкви. Понтифік.
який, очевидно, недолюблював французів, якось висло-
вився у тому дусі, що “краще вже бути собакою, аніж
французом”. Віддані монархові єпископи, скориставшися
цією необережною фразою, звинуватили його в єресі*, а
“міністр” короля, Ногаре, навіть дав земному намісникові
Бога ляпаса й стягнув його за бороду з престолу. Від тако-
го потрясіння пристарілий Боніфацій VIII невдовзі помер.
Апостольський престол дістався Климентові V (1305—
1314) — французькому єпископові (що зовсім не дивно,
адже з 24 новопризначених кардиналів 23 були француза-
ми). У 1309 р. папську резиденцію взагалі перенесли у
французьке місто Авіньйон. Відтоді упродовж 70 років
(“Авіньйонський полон” пап 1309—1377 рр.) папи були
іалежними від королів Франції, трималися у фарватері їх-
ньої політики, навіть дали згоду на розправу з тамплієрами.
Чому папство, яке зовні все ще мало вигляд надмо
іутнішої політичної сили, у XIV—XV ст. почало швидко її
играчати? Історики іноді шукають причини цього в не
вдалій політиці Боніфація VIII, Інокентія III, навіть Гри-
горія VII. Мовляв, ці верховні понтифіки повели церкву
не тим шляхом. На думку інших дослідників, існували
їлибші причини церковної кризи. Економічне зростання
Європи, посилення національних держав, розвиток світ-
ської освіти вели до зменшення ролі універсалістськоі
церкви. Світським можновладцям більше імпонувала слух-
няна місцева церква, а не максимально централізована
міжнародна. Вони посилювали державний контроль за
економічним життям церкви, втручалися у внутріцерковні
справи. Місцева бюрократія вже виходила зі світських на-
вчальних закладів і не залежала, як раніше, від Апостоль-
ського престолу. Навіть місцеве духовенство вже розгля-
дало папську владу як тягар і більше орієнтувалося на
* Мовляв. він не вірить у безсмертя душі, адже відомо, що “собака
не має душі, тоді як навіть у найостаннішого француза вона є”.
277
ЛЕКЦІЇ 12—13
своїх безпосередніх благодійників — світських володарів і
сеньйорів. Простих мирян доля папства взагалі не цікави-
ла, оскільки папи не мали прямого відношення до задо-
волення їхніх духовних потреб. Невдачі останніх Хресто-
вих походів звели папський престиж майже нанівець*. До
того ж папи вважали своїм лютим ворогом Німецьку
імперію й недооцінили небезпеку для себе з боку фран-
цузької та англійської монархій.
Середньовічні інтелектуали намагалися осмислити й
ідеологічно обгрунтувати нові відносини між духовною і
світською гілками влади. Так, Дайте у своїх творах (“Бо-
жественна комедія”, “Про монархію”) проводив ідею про
незалежність світської влади від папства. Герцог Австрій-
ський у середині XIV ст. відверто заявив (ці його слова
повторювали й інші світські можновладці): "У моїх маєт-
ностях я сам буду папою”. Англійський король і парла-
мент ухвалили в середині XIV ст. низку постанов про змен-
шення церковних поборів і заборону звертатися до пап-
ського суду. В XV ст. ідея самостійної національної церк-
ви втілювалася в гуситських війнах.
Яскравим свідченням глибокої кризи верхів католиць-
кої церкви стала Велика схизма (1378—1417). Цей найтри-
валіший церковний розкол розпочався з того, що у 1378 р.
кардинали (майже всі — французи) під тиском римського
натовпу обрали верховним понтифіком італійця Урбана VI
(1378—1389) — особу рішучу й безцеремонну. Новий папа
вирішив розпочати реформу церкви з колегії кардиналів.
Невдоволені тим, що вперше за багато років папою став
не їхній співвітчизник, кардинали детронували його, об-
равши понтифіком француза Климента VII (1378). Фран-
ція та її союзники (Шотландія, Неаполь, окремі іспанські
королівства) підтримали Климента VII, який знову пере-
ніс папську резиденцію до Авіньйона. Недруги Франції
(Англія, північноіталійські держави, більшість німецьких
князівств) стояли горою за Урбана VI. Окремі європейські
можновладці задовольнялися роллю політичного флюгера.
* Утім, падіння престижу папства не зліквідувало вплив церкви на
суспільне життя, цьому завадила набожність мирян, “достатньо глибока,
щоб примирити вірних навіть із церквою” (Ж. Фав’є).
278
Церковно-релігійне життя
Теологи Сорбонни в Парижі виступили та скликання
церковного собору, який мав відновити єдність церковної
влади і реформувати церкву. В 1409 р. кардинали провели
в італійській Пізі такий собор. Його учасники, проголо-
сивши детронованими Урбана VI і Климента VII, обрали
папою єпископа Болоньї, колишнього морського пірата
Бальтазара Коссу, який прибрав собі ім’я Іоанна XXIII.
Проте Урбан VI і Климент VII відмовились підкоритися
рішенням Пізанського собору. Отож католицька церква у
своєму прагненні покінчити зі скандальним двовладдям
обзавелася відразу аж трьома “земними намісниками Бо-
іа”. Християнський світ був шокований. Дехто називав пап
(точніше — “антипап”) Антихристами, церкву “сатанин-
ською синагогою” чи “великою повією”, вибори пап —
“диявольським винаходом” (Миколай Дрезденський, Уїк-
ліф, Савонарола та ін.). Похитнулася віра у священні таїн-
ства; побоювалися навіть, що західне християнство накли-
че на себе вічне прокляття. Багатьом тоді здавалося, шо
настає Страшний Суд. У Німеччині почалися антипапські
виступи, в Англії поширювався рух за реформу католиць-
кої церкви.
Велика схизма. Столітня війна, суспільні негаразди
породили анархію — справжнє “полювання за бенефіція-
ми”, коли доходило до кривавих сутичок між духовними
особами за маєтки. Найспритніші з душпастирів нахапали
собі маєтків і прибуткових посад. Архієпископ Руанський,
наприклад, став також єпископом у трьох діоцезах та аба-
юм трьох монастирів.
Тим часом запекла боротьба за престол св. Петра три-
вала. У цей безпрецедентний конфлікт були втягнуті всі
католицькі держави, всі провідні університети, чимало
мирян. Кардинали і теологи Паризького університету до-
магалися контролю церковних соборів над понтифіками.
Врешті -решт, увінчалися успіхом титанічні зусилля імпе-
ратора Священної Римської імперії Сигізмунда. У м. Кон-
< ганці в 1414—1418 рр. відбувся церковний собор, який
поклав край Великій схизмі. Собор змістив обох пап-
суперників (“антипап”)* й одноголосно обрав папою Мар-
* Іоанн XXIII, якого звинувачували у розбишацтві, вбивствах, погра-
оупках, содомії та кровозмішанні, ше раніше підписав акт про зречення.
279
ЛЕКЦІЇ 12—13
тіна V (1417—1431). Французи люб’язно запросили ново-
го папу до Авіньйона, німці — до одною зі своїх міст, але
він оселився в Римі. Констанцький собор проголосив вер-
ховенство Вселенських соборів над папами іі постановив
регулярно скликати їх.
Дстроновані “антипапи” зробили все можливе й не-
можливе, щоб нейтралізувати постанови Констанцького
собору, тому поборникам церковних реформ довелося
скликати у м. Базелі новий собор (1431 — 1449), який під-
твердив верховенство церковних соборів над панами, по-
становив регулярно скликати помісиі (провінційні) си-
ноди, скасував ряд виплат папській курії. Проте папа
Євгеній IV (1431 -1447) не визнав рішень Базсльського
собору й скликав “альтернативний”, Флорентійський, со-
бор (1438—1445), який засудив соборний рух як нека-
нонічний і проголосив унію римо-католицької і право-
славної церков, зміцнивши тим самим позиції папи.
Зрештою, соборний рух зазнав поразки. Папською бул-
лою 1460 р. було заборонено апелювати до Вселенського
собору й відновлено єдиновладдя папи в церкві.
Якими були причини невдачі соборного руху? По-пер-
ше, учасники Флорентійського собору обстоювали націо-
нально-політичні інтереси своїх урядів, отож діяли роз’єд-
нано. По-друге, чимало тогочасних інтелектуалів розчару-
валися в соборному русі і стали поборниками папського
абсолютизму. По-третє, папи добре розібралися в ситуації
й уміло використовували її на свою користь.
Утім рух за церковні реформи не був марним. У ряді
європейських країн (Франція, Англія, Чехія та ін.) зросла
автономія національних церков. Не реформувавши церк-
ву згори, папство тим самим підготувало її реформацію
знизу, тобто створило для себе набагато серйознішу не-
безпеку, аніж церковні собори, — масовий антипапський
рух XVI ст., наслідком якого став розкол католицької
церкви.
В 1413 р. він помер у сапі кардинала. Його поховали у флорентійському
кафедральному баптистерії (культове приміщення, де проводять таїнство
хрещення), і видатний італійський скульптор Донателло спорудив йому
чудову гробницю.
280
Церковно-релігійне життя
Література
Андреев А. Р. Мопашеские ордена. Москва, 2001,
2003.
Андреев А. Р., Захаров В. А., Настенко И. А.
История Мальтийского ордена. Москва, 1999.
Барбер М. Пронесе тамплиеров І Пер. с англ.
Москва, 1998.
Браун П. Культ святьіх. Его становление и роль
в латинском християнство і Пер. с англ. Москва,
2004.
Ги Бедуелл. История церкви / Пер. с фр. Москва,
1996.
Гергеіі Е. История папства і Пер. с венг. Москва,
1996.
Григулевич И. Р. Инквизиция. Изд. 3-є. Москва,
1985.
Дюшер А. Иннокентий 111 и Альбигойский
крестовьій поход і Пер. с фр. Санкт-Петербург,
2003.
Карсавин Л. П. Монашество в Средние вска
Москва, 1992.
Карташев А. В. Вселенскис соборьі. Москва. 1994,
2002.
Ковальский Я. В. Папьі и монашество / Пер. с пол.
Москва, 1991.
Ли Г. Ч. История ипквизиции в Средние века;
В 3 т. і Пер. с англ. Санкт-Петербург. 1911 — 1912;
1994.
Лїнч Д. Г. Середньовічна церква. Коротка історія і
Пер. з англ. Київ. 1994.
Лобе М. Трагедия ордена тамплиеров і Пер.
с фр. Санкт-Петербург, 2003.
Лозинский С. Г. История папства. Изд. 3-є. Москва,
1986.
Лорпіц її. История церкви (рассмогрениая в связи
с историей иден): В 2 т. Т. 1. Древность и Средние
века і Пер. с нем. Москва, 1999.
- 281
лЕкаїї 12—13
Мадоль Ж. Адьбигойская драма и судьбьі Франции і
Пер. с фр. Санкт-Петербург, 2000.
Машке 9. Немецкий орден і Пер. с нем. Санкт-
Петербург, 2003.
Мельвил М. История ордена тамплиеров / Пер.
с фр. Санкт-Петербург, 1999.
Монталамбер Й. Монахи Запада / Пер.
с фр. Брюссель, 1971.
Найджел П., Пруденс Дж. История язьіческой
Европьі / Пер. с англ. Санкт-Петербург, 2000.
Порт Дж. История церкви от дня Пятидесятницьі
до нашего времени / Пер. с англ. Москва, 1993.
Поснов М. 9. История христианской церкви
(до разделения церквсй — 1054 г.). Киев, 1991.
Пупар П. Вера католической церкви і Пер.
с фр. Москва, 1992.
Сед Ж. де. Тайна катаров і Пер. с фр. Москва,
1998.
Тальберг Н. История христианской церкви. Москва;
Нью-Йорк, 1991.
Усков Н. Ф. Христианство и монашество
в Западной Европе раннего Средневековья.
Германские земли. П/ІП — середина XI в. Санкт-
Петербург, 2001.
Злиаде М. История верьі и религиозньїх идей:
В 3 т. / Пер. с фр. Т. 3. От Магомета до
Реформации. Москва. 2002.
ЛЕКЦІЯ 14
ХРЕСТОВІ ПОХОДИ
• Причини й характер Хрестових походів <и Перші Хрестові
походи. Держави хрестоносців на Сході
» Хрестові походи XIII—XV ст. * Історична роль
Хрестових походів
Причини й характер Хрестових походів
В XI—XIII ст. католицька церква організувала низку
Хрестових походів, що стали релігійними війнами —
боротьбою християнства з ісламом. Навіщо знадобилося
їй роздмухувати вогнище релігійного фанатизму, загасити
яке в неї потім не вистачило снаги?
Ідея священної війни виникла не за доби Хрестових
походів, а кількома століттями раніше. Ще під час набігів
арабів папство обіцяло милість Божу тим, хто зі зброєю в
руках стане на його захист. Щоправда, тоді ці заклики
мали оборонний характер. В епоху ж Хрестових походів —
наступальний.
Церква проголосила Хрестові походи взірцем справед-
ливих воєн. Мовляв, оскільки завойована сарацинами Свя-
та земля (палестино-сірійська територія) колись входила
до складу Римської імперії, а церква є спадкоємцем цієї
Імперії, то вона “має законні підстави повернути собі те,
що в неї колись відібрали силоміць” (Ф. Контамін). До то-
го ж Свята земля вважалася царством Христа, отож захоп-
лення її столиці, Єрусалима, означатиме законне повер-
нення її християнському світові. Церква, таким чином,
сподівалася завдяки Хрестовим походам поширити свої
впливи на нові території.
Ідею Хрестових походів живили також наміри папства
“перетворити безперервні війни в Європі в одну справед-
ливу війну... очистити християнський світ від скандальних
збройних сутичок між одновірцями, дати завзятій войов-
283
ЛЕКЦІЯ 14
ничості феодального суспільства гідний похвали вихід,
указавши велику мету, досягнення якої викувало б відсут-
нє в ньому єднання душ і діянь’’ (Ж. Де Гофф). Іншими
словами, коли вже не вдається припинити феодальні вій-
ни, то набагато краще буде спрямувати їх у корисне для
церкви русло.
Постало перед папством й інше невідкладне завдання,
яке вона сподівалася розв’язати за допомогою хрестонос-
ного руху, — запобігти руйнівному соціальному вибухові.
Річ у тім, що внаслідок бурхливого демографічного зрос-
тання та аграрного перенаселення Європи в XI ст. з’яви-
лася велика маса безземельних селян, змушених “або
животіти, перебуваючи у стані бідних родичів, або йти в
довічну кабалу до феодала, або просто жебракувати по се-
лах і біля монастирської брами... Врешті-решт, ця армія
голодних голодранців почала лякати навіть всемогутню
католицьку церкву” (А. Доманін). Папству доводилось пе-
рейматися й цією проблемою.
Проте без підтримки світської влади та найширших кіл
населення церква не змогла б організувати таку широко-
масштабну акцію. Очікувану підтримку вона урешті-решт
здобула. Королівська влада з політичних міркувань під-
тримала церкву, причому навіть активніше, аніж та споді-
валася. Світські феодали охоче відгукнулися на заклики
церкви взяти участь у Хрестовому поході, оскільки ця
акція обіцяла їм не лише жадане відпущення гріхів і надію
на спасіння, що само по собі на той час було заманливим,
а й нові багатства та суспільний престиж. Купецтво
північноіталійських міст-держав сподівалося на розши-
рення своєї участі в левантійській торгівлі. Дрібне й се-
реднє рицарство прагнуло здобути славу, поліпшити своє
матеріальне становище, а коли пощастить, то й соціальний
статус. Простий люд тішив себе надією, шо завдяки участі
у Хрестових походах зможе вирватися з безпросвітної нуж-
ди, або й розбагатіти. Отож, учасники хрестоносного руху
плекали надію здобути завдяки своєму релігійному запалу
три великі блага: вічне спасіння, пригоди й багатства.
284
Хрестові походи
Перші Хрестові походи.
Держави хрестоносців на Сході
Міжнародна ситуація, що склалася наприкінці XI ст.
на Сході, була сприятливою для ініціаторів хрестоносного
руху. На той час турки-сельджуки розгромили візантійські
війська, оволоділи Багдадом і майже всією Малою Азією,
в тому числі Єрусалимом — священним містом християн.
Це дало папству чудову можливість розпочати на Заході
пропаганду священної війни проти мусульманського Схо-
ду — за “визволення Гробу Господнього” (вважалося, що
могила Ісуса Христа — в Єрусалимі). Релігійний фанатизм
римська курія розпалювала вигадками про гоніння у
Палестині на християн, про осквернення тамтешніх хрис-
тиянських святинь, про переслідування мусульманами та
юдаїстами західних прочан. Захід уже був достатньо хрис-
тиянізованим та антисемітським, щоб проковтнути цю
пропагандистську наживку.
Однак, на думку деяких медієвістів, хрестоносний рух
був започаткований не в XI ст. і не на Заході. Задовго до
європейських рицарів свої війни за Єрусалим почали
ініціювати візантійські імператори — захисники християн-
ства на Сході. Вони намагалися відвоювати в арабів свою
колишню власність. їх можна зрозуміти, адже арабські за-
воювання VII ст. не лише завдали Візантії територіальних
втрат, а й створили загрозу для візантійської торгівлі у
Східному Середземномор’ї (острів Кріт став тамтешнім
центром піратства). Першою великою перемогою Візантії
над арабами стало відвоювання у 961 р. імператором Нікі-
фором Фокою (963—969) острова Кріт. Скориставшись
розпадом ісламського світу на “два релігійні полюси”*
(/7. Віймар), василевси (візантійські імператори) в 975 р.
організували перший, невдалий, візантійський Хрестовий
похід у Сірію, а слідом — низку інших, успішніших**.
Проте Візантія недовго тішилась своїми перемогами: уже
* Владу над Єгиптом перебрала на себе нова династія Фетимідів, яка
ворогувала з аббасидським халіфом Багдада.
** Відмовився від них лише імператор Василій II Болгаробійпя
(976—1025). наляканий чутками про нашестя з Центральної Азії тюрків-
сельджуків.
285
ЛЕКЦІЯ 14
в 1081 р. вся Анатолія була під владою турок. “Східно-
християнська імперія остаточно втратила й ім'я, і прес-
тиж, і авторитет у питанні ведення справи християнства й
уже зовсім була неспроможною воювати проти мусуль-
ман” (П. Віймар).
Безвихідь змусила імператора Алексія І Комніна
(1081—1118) звернутися за підтримкою до західноєвро-
пейських монархів і папи римського. Божі помазаники
вагалися, а папа Урбан II (1088—1099) не упустив зручну
нагоду розширити сферу свого впливу й закликав Захід
повернути зброю проти мусульманського Сходу. Можна
лише гадати, чого папа хотів конкретно: домогтися віль-
ного доступу до Єрусалима чи взагалі відвоювати для
папства Палестину.
У листопаді 1095 р. Урбан II скликав у французькому
місті Клермон церковний собор. Після його закриття він
звернувся до простого люду, рицарів та духовенства з пал-
ким закликом визволити з рук “невірних” “Гроб Господ-
ній”. Папа пообіцяв учасникам цієї воєнної акції безкош-
товне прощення гріхів, а тим, хто загине, — місце в раю.
Допоки триватиме похід, їхнє майно візьме під свій захист
церква (в особі місцевих єпископів), їх не притягувати-
муть до суду, вони матимуть відстрочку у виплаті боргів.
Аіе найбільше враження на присутніх, мабуть, справив
інший аргумент, висунутий папою на користь хрестонос-
ної ідеї: “Ті, що тут живуть у смутку й нужді, там будуть
веселі й багаті”.
Звернення Урбана II викликало щось подібне до масо-
вого психозу. Багато хто з присутніх тут же, на місці, да-
вав обітницю йти рятувати “Гроб Господній” й нашивав
на своєму одязі хрест — тодішній символ перемоги*. Такий
ентузіазм вірних не відповідав намірам понтифіка, який
хотів кинути проти “невірних” тільки невелику армію ри-
царів, а підняв на релігійну війну увесь християнський
Захід. Ще більшим сюрпризом це стало для візантійського
імператора, який звертався до папи всього лише за війсь-
ковою допомогою проти турків-сельджуків, а зіткнувся з
моторошним нашестям напівдиких хрестоносних орд!
* Тим, хто давав обітницю (приймав хрест}, духовенство відразу вру-
чало символ ходіння на прощу — торбу й патерицю.
286
Хрестові походи
Після Клермонського собору духовенство розгорнуло
шалену агітацію на користь ідеї термінового Хрестового
походу*. Особливо активно діяв у цьому напрямі монах
Петро Пустельник, який мав неабияку популярність у
народі.
На ці заклики відгукнулися передусім темні й голодні
юрми селян та міських низів Північної і Середньої
Франції, Палії, прирейнської Німеччини. Вони — старі й
малі, чоловіки й жінки (ініціатори походу не хотіли обтя-
жувати військо пристарілими, жінками й молодими, не-
досвідченими воїнами) — під проводом рицаря Вальтера
Неімущого (Голяка) та священика Готшалка, майже
беззбройні, без запасів харчів, подалися уздовж Рейну та
Дунаю у “святе паломництво” в напрямі Константинопо-
ля. Ця темна людська маса попутно грабувала всіх і вся,
знишувала “христопродавців” — євреїв на землях угорців,
болгар, греків.
Першими підійшли до Константинополя загони Валь-
тера Неімущого, невдовзі до них приєдналося ополчення
Петра Пустельника. Стривожений василевс Алексій І
Комнін спішно переправив “цих франків”** через Босфор
у Малу Азію, де нікейські турки заманили їх у засідку й
перебили майже всіх поспіль***. Отож, попередники пер-
шого західноєвропейського Хрестового походу навіть не
потрапили до Святої землі. Проте навіть ця катастрофа не
зняла полуди з очей християнського Заходу: ідея Хресто-
вого походу глибоко проникла в людські голови й душі.
Улітку 1096 р. уже в справжній перший Хрестовий
похід рушило військо західноєвропейських рицарів, знач-
но краше озброєне й споряджене, аніж селянське. Кожно-
го сеньйора супроводжували озброєні васали (лучники,
арбалетники, піші й кінні зброєносці), надомні священи-
ки, лікарі, постачальники, конюхи та інші челядники.
Участі цивільних людей у поході не завадило й запровад-
* Папа призначив датою збору хрестоносців 15 серпня 1096 р.
** у Візантії ВСіХ європейців називали “франками”.
*** Візантійська принцеса Анна Комніна повідомляла, що “скрізь
лежали тіла вбитих воїнів. Коли їх зібрали, це була не купа, не курган, і
навіть не горб, а височезна гора, таким великим було нагромадження
тіл...’’. Уціліли лише Петро Пустельник зі своїм оточенням та декотрі з
тих, хто здався в полон і прийняв іслам.
287
ЛЕКЦІЯ 14
ження церквою добровільного (часом навіть примусового)
викупу хрестоносних обітниць (продавалася відповідна ін-
дульгенція). Частина рицарів*, шоб належним чином екі-
піруватися, продала чи заклала свої маєтки, багато з яких
потім дісталися єпископам і абатам.
Рицарі-хрестоносці утворили три феодальні армії: ло-
таринзьку, французьку і нормандську. Незаперечним ліде-
ром лотаринзької армії був герцог Нижньої Лотарингії
Готфрід IV Бульйонський**, якого супроводжували брати:
Балдуїн і Євстафій. Французьку армію очолив брат коро-
ля Філіппа І (сам король був відлучений від церкви, тому
не міг брати участь у поході) Гуго де Вармандуа. Коман-
дувачем нормандської армії, що вирушила з Італії, був
князь Боемунд Тарентський, який прагнув заснувати не-
залежне князівство на Сході.
Південнофранцузькими рицарями командував граф
Раймунд IV Тулузький, північно- і середньофранцузьки-
ми — герцог Роберт Нормандський (у його війську були
також рицарі з Англії та Шотландії), графи Етьєн із Блуа
та Роберт П Фландрський.
Хрестоносці йшли окремими загонами, залишаючи
за собою на візантійських землях кривавий слід і недоб-
ру пам’ять. Наприкінці 1096 — на початку 1097 р. вони
підійшли до Константинополя. Анні Комніній, яка
тоді спостерігала за ними зі стін Константинополя, зда-
лося, що вона стала свідком варварського нашестя, коли,
за її словами, “увесь непотріб Заходу звалився на Ві-
зантію”.
По-візантійськи хитрий імператор домігся від Готфріда
IV Бульйонського, “хороброго воїна, але нікчемного полі-
тика” (П. Віймар), васальної присяги і клятви, що “всі
міста, місцевості й фортеці, які він захопив і які раніше
належали імперії ромеїв, він передасть воєначальникові,
спеціально призначеному для цього василевсом” (Анна
Комніна). Відтоді західноєвропейський Хрестовий похід
опинився в упряжці візантійського походу, тим паче, що
денну клятву (клятву вірності) дав імператорові також
* Участь у Хрестовому поході для рицаря вважалася справою честі,
складовою його морального кредо.
** Бульйоном називався замок Готфріда в Арденнах.
288
Хрестові походи
Боемунд Тарентський*, чим викликав невдоволення рядо-
вих воїнів, які ще не встигли зневіритись у святості своєї
місії. Лише після нього Алексій І Комнін переправив
хрестоносців у Малу Азію. Там вони захопили в турків
кілька міст (Нікею, Едесу, Антіохію, в якій влаштували
жахливу різанину й акти вандалізму). Проте турецька
армія швидко оговталася і обложила хрестоносців в
Антіохії. Василевс на допомогу обложеним не прийшов,
порушивши тим самим дану раніше обіцянку. Становище
антіохійців стало критичним. Саме тоді провансальський
прочанин повідомив, що йому уві сні з’явився св. Андрій,
який звелів відкопати в базиліці св. Петра спис, що ним
на Голгофі проткнули бік Спасителя. Списа знайшли — і
це дуже підняло бойовий дух хрестоносців. Наприкінці
червня 1098 р. вони завдали туркам нищівної поразки.
Нині історики пояснюють цю поразку “розбратом, зрадою
і ненавистю, що панували між емірами” (77. Віймар).
Звірства хрестоносців в Антіохії восени 1097 р. запо-
чаткували жахливу “священну війну” християн і, зреш-
тою, призвели до відродження й поширення не менш
жахливого ісламського джихаду. Влітку 1099 р. хресто-
носці вдерлися до Єрусалима, влаштувавши там криваву
різню. Лише в головній мечеті міста вони вирізали майже
10 тис. мусульман, які шукали там порятунку.
Забувши про клятву, дану василевсові, хрестоносці
заснували в Леванті перші чотири свої держави: Готфрід
Бульйонський — королівство Єрусалимське (Південна
Сірія та Палестина)**, його брат Балдуїн — графство Еде-
ське***, Боемунд Тарентський — князівство Антіохійське,
* Категорично відмовився давати василевсові клятву вірності лише
граф Сен-Жільський. який привів до Константинополя провансальські
війська. Свою відмову він пояснював тим, що воєначальником його
призначив сам папа.
** Легенда розповідає, що Готфрід нібито "зарікся носити золотий
вінець там, де Христос носив вінець терновий”, відмовився від
королівського титулу, задовольнившись титулом захисника Гробу Гос-
поднього.
*** Тодішнім правителем Едеси був вірменин Торос. Він передав
Балдуїну Бульйонському в прижиттєве користування половину річних
доходів і надходжень від міста й пообіцяв зробити його своїм політич-
ним спадкоємцем. Але для цього необхідно було здійснити привселюд-
но церемонію усиновлення, яка полягала в тому, що “голий Балдуїн мав
10 Історія середніх віків.
289
ЛЕКЦІЯ 14
Раймунд IV Тулузький, якому протегував папа й допома-
гали візантійці, — графство Тріполі. їхній державний
устрій базувався на феодальній ієрархії — старшим вва-
жався король Єрусалимський, володарі ж інших держав-
них утворень — його васалами. Звісно, чимало земель у цих
державних утвореннях перепало й католицькій церкві. У
своїх нових володіннях хрестоносці, долаючи опір місце-
вого селянства, встановили феодальні порядки.
Хрестоносці не змішувалися з місцевим населенням,
трималися від нього на відстані. Сірійські та вірменські
християни також не палали до них любов’ю, оскільки
“вважали себе передусім народами Сходу й симпатизува-
ли турецьким чи арабським правителям... тривале спів-
існування з якими навчило їх розуміти, а іноді навіть
цінувати останніх” (/7. Віймар). Коли спалахували чис-
ленні повстання місцевих жителів проти “франків” (хрес-
тоносців), вірмени та сірійці часто-густо приєднувалися
до них. Отож, хрестоносцям доводилося жити в Леванті
буквально на становищі обложених. Щоб захистити себе,
вони утворили духовно-рицарські ордени: тамплієрів, гос-
пітальєрів, тевтонців та ін. Не відбувався й скільки-небудь
помітний культурний обмін між хрестоносцями і мусуль-
манами. “В кінцевому рахунку перебування хрестоносців
виявилося лише проміжним епізодом у складній історії
Сірії та Палестини. Про нього нині нагадують лише не-
численні мальовничі замки, які мають дивний вигляд се-
ред чужорідного ландшафту” (Г. Кенігсбергер).
До середини XII ст. походи хрестоносців на Схід були,
завдяки участі в них селянства, масовими й почасти сти-
хійними акціями. Церква, окремі рицарські поети, щоб
підтримати релігійне горіння мас, пристрасно рекламува-
ли Хрестові походи. Так, міннезінгер Фрідріх фон Хаузен
(загинув у 1190 р. під час третього Хрестового походу) в
поетичній формі висловив почуття, що панували серед
їхніх учасників:
прослизнути між тілом і сорочкою Тороса, притиснути його до грудей і
скріпити договір поцілунком”, а потім повторити цю дивну церемонію
також із дружиною Тороса. Нічого не вдієш: Середньовіччя було епохою
символіки та умовностей.
290
Хрестові походи
Кто хочет жизнь сберечь свою,
Святого не берет креста.
Готов я умереть в бою,
В бою за Господа Христа.
Всем тем, чья совесть нечиста,
Кто прячется в своем краю,
Закрьітьі райские врата,
А нас встречает Бог в раю.
Проте вже перший досвід хрестоносного руху потроху,
гіде невблаганно розвіював ілюзії. Селянство почало де-
далі прохолодніше ставитись до Хрестових походів, навіть
рицарство поступово втрачало колишній релігійний запал.
Зберігся запис такої промовистої бесіди між двома фран-
цузькими рицарями Людовіка IX Святого напередодні
прийняття ним у 1267 р. хреста: “Якщо ми не приймемо
хреста, то втратимо прихильність короля; якщо ж ми
приймемо хрест, то втратимо прихильність Господа Бога,
адже зробимо це не для нього, а щоб не засмутити коро-
ля’’. Тому надалі Хрестові походи вже більше нагадували
феодальну аферу, аніж релігійне поривання, хоча, як і
раніше, прикривалися гаслом визволення Гробу Гос-
поднього. їхні учасники керувалися здебільшого корисли-
вими мотивами, прагненням до територіальної і торго-
вельної експансії в Леванті.
Тим часом у відносинах між хрестоносцями і мусуль-
манами запанувала жагуча ненависть, підсилена релігій-
ним фанатизмом. Як повідомляє арабське джерело, “день
іа днем вони (хрестоносці) грабували, завдаючи мусуль-
манам незліченних бід, залишаючи за собою лише розо-
рення і спустошення. Повсюдно вони сіяли вогонь своєї
поті, були жорстокими й несправедливими до населен-
ня”. Хрестоносці заволоділи майже всім Левантом, зали-
шили мусульманам лише Алейно, Хамсу, Хаму й Дамаск.
У XII ст. мусульманські князівства, оговтавшись від
хрестоносного кошмару, почали потроху очищати Схід від
іавойовників — “франків”. Навесні 1111 р володар Мо-
сула, Мавдуд, оголосив “франкам” джихад. У 1119 р. во-
юдар Алейно, Ільгазі, завдав хрестоносцям нищівної по-
разки у битві поблизу Дарб Сармади (між Антіохією і
Алеппо). Після цього іслам визнав Ільгазі “бійцем за
віру”, здобута ним перемога була оспівана багатьма поета-
291
ЛЕКЦІЯ 14
ми. Проте хрестоносці незабаром знову оволоділи
Антіохією. Коли ж у 1144 р. володар Мосула очистив від
“франків” Едесу, папа Євгеній Ш (1145—1153) своєю бул-
лою закликав рицарів у 1145 р. до нового Хрестового по-
ходу. Духовним натхненником другого походу був св. Бер-
нар Клервоський — видатний теолог і релігійний фана-
тик. Він зумів намовити двох монархів, Людовіка VII
Французького (1137—1180) та Конрада 111 Німецького
(1138—1152), очолити похід хрестоносців. Зачувши про
організацію нового походу, “люди на Заході проклинали
диявола, турків, греків, згубний східний клімат і навіть са-
мого Бернара Клервоського” (Г. Кеиігсбергер), але той нез-
ворушно відповідав на ці прокляття, шо оскільки про-
повідувати Хрестовий похід доручив йому сам папа, тобто
намісник Бога на землі, то проклинають не його, а само-
го Бога.
Організація та проведення Хрестових походів, які са-
моокупними не були, влітали в добру копійку. Де брали-
ся кошти на цю справу? Екіпірували рицаря-хрестоносця,
як мовиться, усім миром — його родичі, друзі, знайомі,
його сеньйор. Нерідко рицар позичав у монахів, купців чи
сеньйора потрібну суму під заклад свого майна, або ж
продавав частину рухомого й нерухомого майна. Держава
і церква стягували з населення спеціальний податок на
потреби Хрестового походу (наприклад, у 1188 р. на річ-
ний прибуток і рухоме майно мирян і кліриків було на-
кладено знамениту Саладінову десятину). В усіх католиць-
ких країнах практикувалися грошові пожертвування й
заповіти. “Створена папами система (грошових зборів)
була... ефективною, хоча повністю викоренити шахрай-
ство та зловживання, на жаль, не вдалося”(С. Ллойд).
Другий Хрестовий похід відбувся в 1147—1149 рр. По-
чався він походом із Франції та Німеччини двох окремих
армій (точніше — малокерованих орд рицарів і прочан,
яких об’єднувала лише ненависть до візантійців та іно-
вірців-мусульман). Малоазійські турки завдали нищівної
поразки німецьким воїнам, французів же допікали напади
місцевих жителів, голод і хвороби. Вони не змогли ово-
лодіти Дамаском і морем повернулися додому, на Захід. У
1151 р. турки знищили графство Едеське, отож латин-
ських держав у Леванті залишилось три: Антіохія, Тріполі
292
Хрестові походи
іа Єрусалим. Ці держави не ладили між собою, до того ж
кожне з них — через слабку верховну владу — лихомани-
ли чвари між амбіційними феодалами. У 1173 р. правите-
лем мусульманської частини Сірії став талановитий
воєначальник і політик курд Салах ад-Дін, якого євро-
пейці називали Саладіном. Він заснував нову династію —
Айюбідів. До 1186 р. Салах ад-Дін завоював Єгипет, Сірію
та дрібні месопотамські князівства і, таким чином, завер-
шив об’єднання своєї держави. В 1187 р. у бою під Хатти-
ном він завдав нищівної поразки хрестоносцям, цим
“проклятим франкам”, захопив у полон короля єруса-
лимського і магістрів орденів тамплієрів і госпітальєрів,
оволодів святинею латинців — “животворяшим Хрестом".
У Єрусалимі Салах ад-Дін не вирізав городян, як це зро-
били в 1099 р. хрестоносці, дозволив правити у храмі Гро-
бу Господнього християнську літургію, лише замінив на
церквах хрести ісламським півмісяцем.
У відповідь на захоплення Єрусалима християнський
Захід організував третій Хрестовий похід (1189—1192).
Його учасниками стали “заморські королі" (так їх назива-
ли латинські поселенці Леванту): пристарілий німецький
імператор Фрідріх І Барбароса (1152—1190), французький
монарх Філіпп II Август (1180—1223), його англійський
колега Річард 1 Левове Серце (1189—1199), австрійський
герцог Леопольд. Вони лише формально були союзника-
ми, насправді ж — суперниками, тому швидко пересвари-
лися між собою.
Фрідріх 1 переправив своє воїнство через Дарданелли в
Малу Азію і там відвоював у турків-сельджуків окремі те-
риторії, проте невдовзі він утонув під час переправи через
якусь малоазійську річку. Англійські хрестоносці захопи-
ли Кіпр, який нещодавно відколовся від Візантії, і, виса-
дившись у Сірії, разом із французами після тривалої об-
логи захопили Акру. Проте після цього успіху Річард І і
Філіпп II пересварилися між собою, причому так серйоз-
но, що між Францією і Англією розпочалася війна. Усі
спроби Річарда І здобути Єрусалим не мали успіху. У
1191 р. Річард І і Салах ад-Дін уклали перемир’я, за умо-
вами якого хрестоносцям залишилось східносередземпо-
морське узбережжя від Тіра до Яффи. Коли Річард 1 по-
вертався на батьківщину, його заарештував австрійський
293
ЛЕКЦІЯ 14
герцог Леопольд. Коронованому любителеві пригод дове-
лося два роки відсидіти у в’язниці німецького імператора
Генріха VI (1190—1197). Отож, третій Хрестовий похід не
приніс значних успіхів. Він лише не дав загинути держа-
вам хрестоносців у Леванті і сприяв утворенню Кіпрсько-
го королівства (1192—1489)*. Його наслідком було також
посилення незгод між європейськими державами й заго-
стрення відносин між Заходом і Візантією.
Хрестові походи XIII—XV ст.
На початку XIII ст. наймогутніший в історії латинсь-
кої церкви папа, Іннокентій ПІ, почав готувати Хрестовий
похід проти Єгипту — торгового конкурента латинських
держав, від якого тоді залежала, значною мірою, доля
Святої землі. Проте через інтриги венеціанського дожа
Дандоло учасники четвертого Хрестового походу (1202—
1204), що його справедливо вважають переломним в істо-
рії хрестоносного руху, пішли не проти мусульманського
Єгипту, а проти християнської Візантії, з якою у деяких
західноєвропейських держав склалися не найтепліші сто-
сунки**. Хрестоносний рух, таким чином, вирвався з-під
контролю Апостольської Столиці й підпав під вплив
людей, які керувалися мотивами, “замішаними тією чи
іншою мірою на жадобі збагачення і прагненні до загар-
бань, приправлених крихтою впевненості у своїй правоті,
властивій тим, хто переконаний, що Бог — за них” (Є. Ке-
нісбергер).
Замість того, щоб іти на Єгипет, хрестоносці захопили
й пограбували в Далмації недруга Венеції — християнське
місто Задар, яке належало угорському королеві, учасни-
кові хрестоносного руху***. Саме тоді до них звернувся по
* Річард І Левове Серце продав Кіпр госпітальєрам, а пізніше острів
потрапив до рук колишнього Єрусалимського короля Гі де Лузіпьяна.
** Зовнішньополітичні інтереси Візантії і папства розходились.
Візантійський імператор був одним із перших, хто привітав наприкінці
XII ст. Салах ад-Діна із завоюванням Єрусалима.
*** Папа Іннокентій III, довідавшись про те, що зробили хресто-
носці із Задаром, спершу відлучив від церкви і хрестоносців, і Візантію,
однак при першій зручній нагоді зняв це відлучення.
294
Хрестові походи
воєнну підтримку син нещодавно поваленого візантійсь-
кого імператора Ісаака 11 Ангела (за цю допомогу він де-
магогічно пообіцяв їм колосальну винагороду — 200 тис.
срібних марок, своє приєднання до Хрестового походу й
канонічне підпорядкування православної церкви папській
курії). Майже половина хрестоносців відмовилась брати
участь у захопленні Константинополя, однак решта спо-
кусилася щедрими обіцянками, тим паче, то сам папа ва-
гався, що саме принести в жертву: Константинополь чи
перспективу об’єднання латинської і греко-візантійської
церков, — “і знову запізнився зі своєю забороною” (Л Ке-
нігсбергер). У квітні 1204 р. хрестоносці удерлися до Конс-
тантинополя й дощенту пограбували його, не пощадили
навіть храм св. Софії*. Проте ані обіцяної грошової вина-
городи, ані підпорядкування православного духовенства
Римові хрестоносне воїнство, звісно, не дочекалося.
Після розгрому хрестоносцями Константинополя
французи заснували Латинську імперію (1204—1261) (“Ла-
тинською” її назвали пізніше, наприкінці XVIII ст., а на
початку вона мала назву “Римська”). Тоді ж на історичній
карті з’явилося ще кілька держав хрестоносців: Епірське
царство, Нікейська і Трапезундська імперії, Герцогство
Афінське, Фессалоніцьке королівство та ін. Контролюва-
ла (щоправда, не завжди вдало) ці розбійницькі держави
спритна Венеція, яка залишила за собою острів Кріт і
низку островів Егейського моря.
Отож, четвертий Хрестовий похід завершився більш-
менш успішно. Його успіх пояснювався тим, шо він
спирався “на неперевершені організаторські здібності
венеціанців і досконале військове мистецтво французів”
(Г. К.енігсбергер'). Цей похід, разом з тим, засвідчив і “гли-
боку кризу хрестоносного руху, жертвою якого стала най-
більша православна держава” (С. П. Карпов).
Усвідомлення кризи спонукало шукати нові форми
хрестоносного руху. Якщо вірити хроністам, у 1212 р. хри-
* У Константинополі католицьке духовенство збилося з ніг у пошу-
ках священних реліквій. До Франції їх вивезли так багато, що король
Людовік IX Святий для їх зберігання побудував у Парижі церкву Сен-
Шапель. Венеціанці серед іншої здобичі прихопили знамениту четвірку
бронзових коней, яку помістили у своєму місті над порталом собору
св. Марка.
295
ЛЕКЦІЯ 14
стиянська Європа обрала черговою жертвою релігійного
фанатизму дітей. Тоді із Франції та Німеччини у Хресто-
вий похід вирушили тисячі беззбройних юнаків і підлітків.
Вони горіли бажанням помститися мусульманам за своїх
батьків і дідів, які загинули в перших Хрестових походах.
Вважалося, що їм, не переобтяженим гріхами, буде легше
визволити Гроб Господній. На цей фатальний крок під-
літків намовили кілька малолітніх проповідників*. Діти
навіть не задумувалися над тим, як вони доберуться до
Палестини через Середземне море, деякі з них сліпо віри-
ли в те, що море розступиться перед ними. Папа відмов-
чувався, а до закликів французького короля та паризьких
богословів схаменутися діти не прислухались. Чимало
учасників цього походу — хлопців і дівчат, переодягнених
у хлопчаче вбрання, — загинуло від виснаження та хвороб
ще в дорозі, особливо при переході через засніжені Аль-
пи. Двоє спритних купців заманили кілька тисяч дітей на
свої судна** і завезли до африканського Алжиру, де про-
дали їх у рабство мусульманам. Загалом же тоді загинуло
чи потрапило в неволю близько сотні тисяч злощасних
учасників Хрестового походу дітей. Тих же небагатьох,
кому пощастило вціліти й повернутися додому, брали на
глум. Церкві не залишилося нічого іншого, як пояснити
цю трагічну дитячу нерозважливість “підступами диявола”.
У 1217—1221 рр. відбувся п’ятий Хрестовий похід —
проти Єгипту, організаторами якого стали угорський ко-
роль Андрій (Ендре) II (1205—1235), австрійський герцог,
король Кіпру і правителі хрестоносних держав. Учасники
цього походу (точніше — хрестоносної експедиції) захо-
пили стратегічно важливу фортецю Дам’єтту, але потім,
пересварившись між собою, втратили її.
Шостий Хрестовий похід (1228—1229) очолив вільно-
думний німецький імператор і сицилійський король Фрід-
ріх II Штауфен (1212—1250) — одна із найколоритніших
фігур серед західноєвропейських монархів. Фрідріх II здо-
був репутацію “ісламофіла”, приятелював із султаном
* 12-річний Стефан (можливо, Етьєн) з-під Орлеана. 10—І2-річний
Ніколас із-під Кельна.
** 3 1190 р. усі Хрестові походи па Схід здійснювались морським
шляхом.
296
Хрестові походи
Єгипту, неодноразово відлучався папою Григорієм IX
(1227—1241) від церкви*. Завдяки дружбі з султаном імпе-
ратор без особливих зусиль оволодів “Єрусалимом і тим,
що залишилося від його стін” (П. Віймар). Однак відкри-
тим містом Єрусалим пробув недовго, у 1244 р. його зно-
ву захопили мусульмани.
Ідея джихаду в розважливих головах поступово вивіт-
рювалась. Здавалося, ось-ось відбудеться замирення між
мусульманським і християнським світами. Проте західно-
європейське рицарство все ще ностальгувало за “романти-
кою” Хрестових походів, демонструючи свою войовни-
чість. У середині XIII ст. французький король Людовік IX
Святий повів франкських, кіпрських, сірійських і маври-
танських воїнів на Єгипет — розпочався сьомий Хрестовий
похід (1248—1254), один із найбільш невдалих. На підсту-
пах до Каїра єгиптяни розгромили хрестоносців, захопи-
ли в полон багатьох рицарів і самого Людовіка ЇХ, якого
пізніше звільнили за колосальний викуп. Але королеві цей
урок не пішов на користь. У 1270 р. Людовік IX спорядив
восьмий Хрестовий похід, який, так само як і попередній,
завершився невдачею. Під Тунісом у війську хрестоносців
спалахнула епідемія, жертвою якої став і сам король.
Після такої серії воєнних поразок з очей європейців
нарешті спала полуда. Заклики пап до організації нових
Хрестових походів вони терпляче вислуховували, але не
більше. Тим часом мусульмани впевнено відвойовували
собі володіння хрестоносців на Сході. В 1291 р. хресто-
носці втратили свою останню твердиню на Сході — Акру.
На цьому (якщо не брати до уваги організованих пап-
ством і європейськими монархіями в XIV—XV ст. кількох
невдалих воєнних експедицій проти османських турків)
епоха Хрестових походів на Схід завершилася.
Варто зазначити, що вісьмома Хрестовими походами
хрестоносний рух не обмежився, оскільки папи взяли за
звичку “оголошувати їх проти будь-кого, хто їм не дого-
див”, через що “до середини XIII ст. таке використання
хрестоносного руху стало частиною повсякденної діяль-
ності” (С. Ллойд). Так, організовувалися ще Хрестові по-
* Папа приписував йому відомий вислів про “трьох обманщиків
(Ісуса, Мойсея та Мухаммеда), які збили людство з праведного шляху”.
297
ЛЕКЦІЯ 14
ходи в Іспанію (у 1114, 1118 та в інші роки), ініційовані
папою для визволення християн Піренейського півостро-
ва від сарацинів, "північні” Хрестові походи рицарів за
Ельбу та в Прибалтику (в Померанію. Пруссію, Лівонію,
Естонію, Литву та Фінляндію) в руслі політики “наступу
на Схід” (“Вгап§ пасії Окіеп”) (XII ст.). У середині XIII ст.
було оголошено Хрестовий похід проти монголів, які в
1241 р. завдали важкої поразки полякам і угорцям. Відбу-
лося кілька "політичних” Хрестових походів проти недру-
гів папи в Європі. Так, у 1135 р. відбувся Хрестовий похід
проти нормандського короля Сіцілії Рожера II Ганскара,
в 1216—1217 рр. — проти англійських баронів та їхніх
французьких спільників, які змусили короля Іоанна Без-
земельного підписати Велику хартію вольностей*. У 1239 р.
папа оголосив Хрестовий похід проти вільнодумного ні-
мецького імператора Фрідріха II Гогенштауфена (1212—
1250). До 1268 р. здійснювалися Хрестові походи і проти
наступників Фрідріха 11. Направляли папи хрестоносців
також проти єретиків (у 1208 р. — проти катарів на Півдні
Франції, в 1232 р. — проти еретикїв-штедінгів у Німеч-
чині, в 1227 і 1234 рр — проти боснійських єретиків). Па-
пи вважали, що внутрішні вороги не менш небезпечні,
аніж зовнішні, що походи проти них потрібні ще більше,
аніж експедиції до Святої Землі.
Історична роль Хрестових походів
У світовій історії хрестоносний рух відіграв помітну,
але неоднозначну роль. Він перекроїв політичну карту —
призвів до утворення нових, хоча й нетривких, латинсь-
ких держав на Сході, а також на Піренейському півост-
рові, в північно-східній Європі, полегшив туркам-осма-
нам завоювання Малої Азії, Константинополя, усього
Балканського півострова, забезпечив перемогу папства
над німецькими Гогенштауфенами, допоміг французьким
монархам закріпитися в Лангедоці та на середземномор-
ському узбережжі країни, дав можливість нажитися італій-
* У 1213 р. король став васалом папи, тому цей похід сприймався як
покарання бунтівних підданих Апостольської Столиці
298
Хрестові походи
ським морським республікам (передусім Венеції та Генуї).
Водночас Хрестові походи звели мур відчуженості між
християнами-європейцями і мусульманськими народами,
посилили конфронтацію між католиками і православни-
ми, спричинили антиєврейську ксенофобію в Європі*.
Але найстрашніше те, шо вони “привчили християн шу-
кати релігійне виправдання завойовницьким війнам... так
само як і будь-яким іншим грабіжницьким і руйнівним
кампаніям” (Г. Кенігсбергер), на кшталт німецького “Огапз
пасії Озіеп”, Альбігойським війнам у Лангедоці тощо.
Завдяки Хрестовим походам європейські суспільства
поставали стабільнішими та, хоч як це дивно, миролюб-
нішими. “Коли невгамовна енергія величезної, некерова-
ної маси молодих людей була направлена за моря, Захід
став мирнішим, рух Божого миру — дієвішим, а монархії
здобули однакові можливості протидіяти бунтівним баро-
нам” (/’. Кенігсбергер).
Хрестові походи спершу значно посилили авторитет
папства, проте в XIV—XV ст., коли загострилася криза
хрестоносного руху, вони ж значною мірою звели його
майже нанівець.
Щодо економічних і культурних наслідків цього “євро-
пейського божевілля”, то вони по-різному трактуються
істориками. Здебільшого вважається, шо Хрестові походи
посприяли взаємовпливу західної і східної матеріальної,
політичної та духовної культур, “в економічному відно-
шенні ... змінили весь життєвий уклад Європи” (Дж. Норт).
Однак висловлюється й протилежна думка. Мовляв, Хрес-
тові походи не вгамували земельний голод у Європі, не
вони пожвавили торгівлю, “яка насправді почалася завдя-
ки колишнім зв’язкам з мусульманським світом та внут-
рішньому економічному розвиткові Заходу”. Вони не при-
несли “ані технічних новинок, ані нових виробництв”,
оскільки й без них відбувався обмін духовними цінностя-
ми, “навіть непричетні до поширення пишноти і сласто-
любства, які в очах суворих західних моралістів були при-
таманні Сходу та якими “нехристи” буцімто нагородили
простакуватих хрестоносців, неспроможних встояти перед
* “У християнській Європі Хрестові походи стали причиною перших
з римських часів єврейських погромів” (Г. Кенігсбергер).
299
ЛЕКЦІЯ 14
чарами і чарівницями Сходу” (Ж. Ле Гофф). Своєї прямої
мети Хрестові походи не досягли, лише забрали жизтя
сотень тисяч їхніх учасників та поглинули колосальні ма-
теріальні ресурси європейських держав. Однак найбільш
згубними вони виявилися у цьому відношенні для країн
Сходу. Тому не дивно, що “в Сірії та Палестині хресто-
носці залишили тільки вельми лиху пам’ять про себе та
руїни колись чудових замків” (Л. Кенігсбергер).
Розмову про історичну роль Хрестових походів завер-
шимо оцінкою, яку їм дав англійський історик Стів Рансі-
мен: “У тривалій історії взаємодії та взаємопроникнення
Заходу і Сходу, з якої виросла наша цивілізація, Хрестові
походи були трагічним і руйнівним епізодом... Там було
багато відваги і мало честі, багато набожності й мало ро-
зуміння. Високі ідеали плямувалися жорстокістю і зажер-
ливістю, підприємливістю та живучістю сліпого й вузько-
лобого самовдоволення. Сама священна війна була нічим
іншим, як актом нетерпимості в ім’я Бога, що є гріхом
проти Святого Духу”.
Література
Виймар П. Крестовьіе походьі: миф и реальность
свящснной войньї / Пер. с фр. Санкт-Петербург,
2003.
Доманин А. Крестовьіе походьі. Под сенью креста.
Москва, 2003.
Добиаш-Рождественская О. А. Брестом и мечем.
Приключения Ричарда І Львиное Сердце. Москва,
1991.
Заборов В. А. Крестоносцьі на Востоке. Москва,
1986.
История крестовьіх походов / Пер. с англ. Москва,
1998.
Кесслер У. Ричард І Львиное Сердце / Пер.
с нем. Ростов-на-Дону, 1997.
300
Хрестові походи
Куглер Б. История крестовьіх похолов / Пер.
с ием. Санкт-Петербург, 1885; Ростов-на-Дону,
1995.
Перну Р. Крестоносцьі / Пер. с фр. Санкт-
Петербург, 2001.
Перну Р. Ричард Львиное Сердце / Пер.
с фр. Москва, 2000.
Рииіар Ж. Латино-Иерусалимское королевство /
Пер. с фр. Санкт-Петербург, 2002.
Тат Ж. Крестовьіе походьі / Пер. с фр. Москва,
2003.
лекції 15—17
КУЛЬТУРА.
МЕНТАЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ
® Світанкова доба середньовічної західноєвропейської
культури ® “Каролінзьке відродження” «Світогляд.
Теологія та схоластика « Школи, університети, бібліотеки
« Зародження дослідного знання « Історіописання
® Героїчний епос ® Рицарська, міська та народна культури
® Ментальності ® Архітектура та мистецтво
Світанкова доба
середньовічної західноєвропейської культури
Морок занепаду і варварства, в який поринув Захід
наприкінці V—VII ст., був наслідком не стільки варварсь-
ких завоювань, воєн і тиранії, скільки наростання розгуб-
леності й апатії населення, яке не мало ані снаги, ані ба-
жання протистояти цьому лихові. “Не держава загонить
суспільство у рамки кастового ладу. Саме суспільство, па-
сивно пливучи за течією, втрачає потребу у вільному
соціальному житті. Натовпи безробітного люду байдику-
ють і жебрують на вулицях і майданах великого міста, а
біля самісіньких його воріт лежить занедбана й необроб-
лена земля, а родючі місцевості стають болотами. Втра-
чаються класова свідомість і класова гордість; куріал
біжить у колони, вільний хлібороб стає нікчемним прека-
ристом, клієнтом, кріпаком, рабом. Ймовірно — й сама
воля вже не сприймається як благо” (Л. П. Карсавін). Втра-
та високих соціальних ідеалів, перемога рабської психо-
логії — не грунт для розквіту культури.
Але “темні віки” — кінець V—VII ст. — були лише
історичним епізодом на складному шляху від античності
до Середньовіччя. Якраз раннє Середньовіччя й визначи-
ло майбутнє Європи, заклало підвалини європейської
цивілізації, адже в античні часи Європи як історико-куль-
турної спільноти взагалі не існувало. Європа з’явилася на
світ як етнічний, політичний, економічний і культурний
феномен саме в ранньому Середньовіччі. Її народження
відбулося шляхом синтезу цілої низки етнокульгур, ство-
302
Культура. Ментальність населення
рених греками, римлянами, кельтами, германцями, сло-
в’япами та іншими європейськими народами. Цей синтез
став поєднанням суперечливих, нерідко взагалі взаємо-
виключних компонентів, пошуків не лише нового змісту,
а й нових форм, передачі старих культурних надбань їхнім
новим користувачам.
Яка сила об’єднала хаотичне нагромадження поглядів,
уявлень і настроїв — “від витончених теологічних доктрин
до примітивних язичеських забобонів і варварських об-
рядів” (В. І. Уколова)? Нею стало християнство, яке вия-
вило свою інтегруючу здатність ще у пізньоантичну добу.
Воно вбирало в себе (зрозуміло, у певних масштабах)
різноманітні уявлення й культові традиції, прилаштовую-
чись до масової свідомості, завдяки чому не лише вижи-
ло, а й поглинуло інші культурно-ідеологічні явища, точ-
ніше — об’єднало їх у відносно уніфіковану структуру.
Велика заслуга в цьому належала видатному теологові Се-
редньовіччя Аврелію Августину, який розширив духовні
рамки Середньовіччя аж до XIII ст., поки виникла тео-
логічна система Томи Аквінського.
Щоб зрозуміти, як відбувалося становлення середньо-
вічної культури, слід пам’ятати, що вона з’явилася не на
порожньому місці, а в епіцентрі могутньої римської циві-
лізації, яка не канула у небуття, а значною мірою залиши-
ла нащадкам свою культуру. Наприклад, уціліло римське
шкільництво — і Середньовіччя скористалося ним. Збе-
реглася латина, яка пов’язала античність із Середніми
віками і стала основою для пізнішого формування ро-
манських мов. Античність позначилася на культурному
житті передусім остготської Італії та вестготської Іспанії
Середньовіччя зробило перші культурні запозичення у
міністра остготського короля Теодоріха Северина Боснія
(близько 480—525) — філософа, теолога, поета, математи-
ка, астронома, перекладача й компілятора Арістотеля та
інших грецьких авторів, — якого називають “останнім
римлянином” і "батьком схоластики”. Його трактати про
арифметику та музику, праці з логіки й теології, перекла-
ди латиною окремих творів Арістотеля стали тим підмур-
ком, на якому зводилася будівля середньовічної освіти і
філософії. Доля обійшлася з Боецієм немилосердно (його
303
ЛЕКЦІЇ 15—17
звинуватили у зносинах з візантійським двором і заняттях
магією, ув’язнили, а потім стратили). У в’язниці Боецій
написав справжній бестселер Середніх віків і доби Відрод-
ження — невеликий твір “Розрада в філософії’’, перекла-
дений європейськими мовами. “Гуманістично забарвлена
християнська філософія цього твору була адресована лю-
дям, які жили в суворому і ворожому світі; крім того, во-
на допомагала зберегти живий зв’язок з високими досяг-
неннями класичної грецької філософії” (Г. Кенігсбергер).
Біля колиски середньовічної культури стояв також сек-
ретар і магістр остготських королів Флавій Кассіодор
(близько 490 — близько 585) — автор “Вірій” — унікаль-
ного збірника документів, що його упродовж століть вва-
жали еталоном латинської стилістики. У своєму маєтку на
півдні Італії Кассіодор заснував Віварій — культурний
центр у складі школи, майстерні для переписування книг
(скрітпюріи) та бібліотеки. Віварій став предметом наслі-
дування для бенедиктинських монастирів — охоронців
культурних традицій на Заході. Кассіодор навіть мріяв
створити перший університету Західній Європі, але не ре-
алізував цю сміливу ідею.
Вестготська Іспанія сформувала середньовічного енци-
клопедиста-просвітника Ісидора Севільського (близько
570—636), який у своїй 20-томній “Етимології” кодифіку-
вав те, що уціліло від античних наукових надбань.
Звичайно, античність збереглася у сфері культури Се-
редньовіччя лише фрагментарно, проте й уцілілого виста-
чило для формування середньовічної культури. “Дивно не
те, що значна частина класичної традиції була втрачена, а
те, шо люди в майже нестерпних умовах уперто залиша-
лися відданими їй і зуміли зберегти так багато її здо-
бутків” (Г. Кенігсбергер).
Церква відіграла неоднозначну роль у становленні куль-
тури західноєвропейського Середньовіччя. З одного боку,
вона намагалася поховати язичеську античність, а з іншо-
го — подарувала середньовічному люду “житія святих” —
улюблений жанр народних мас. Розповіді про святих усе-
ляли в людей віру в те, що колись настане мир, злагода та
стабільність у розбурханому суспільстві.
У другій половині VII ст. культурне життя у Західній
Європі майже завмерло, вогник його ледь блимав у мона-
304
Культура. Ментальність населення
стирях (передусім ірландських), які постачали суспільству
грамотних ченців.
На жаль, джерела мовчать про те, якою була ранньосе-
редньовічна культура варварських племен. Усе ж немає
сумніву, що варвари принесли Середньовіччю своє бачен-
ня і відчуття світу — з позицій єдності людини і природи,
світу людей і світу богів. Похмура міфотворчість кельтів і
германців “населяла ліси, пагорби та ріки злими карлика-
ми, чудовиськами-перевертнями, драконами і феями”
(В. І. Уколова), з якими билися і яких перемагали боги та
герої. Персонажі варварської міфології були втіленням не
лише природних, а й соціальних сил. Так, бог бурі й ви-
хору Вотан (Одін), який очолював германський пантеон,
уважався також вождем небесного воїнства у складі загиб-
лих на полі бою германців. Християнство перемогло не
ціною загибелі варварських богів, які не зникли, а відповід-
ним чином трансформувалися, злилися з культами місце-
вих святих чи принаймні поставали нечистою силою, біса-
ми. “Германці принесли з собою у Середньовіччя й систе-
му моральних цінностей, які над усе ставили вірність,
вояцьку мужність із сакральним ставленням до військового
вождя, ритуалу” (В. І. Уколова). Ці моральні норми відчут-
но вплинули на формування середньовічної культури.
У ранньому Середньовіччі зростало самоусвідомлення
варварських племен. З’явилися життєписи вже не римлян,
а варварів — історичні хроніки Іордана, Ісидора Севільсько-
го, Григорія Турського, Веди Шановного, Павла Діакона.
Таким чином, світанкова культура Середньовіччя ви-
никла як складний синтез пізньоантичної, християнської
та варварської традицій. У ранньому Середньовіччі вима-
лювався іі духовний портрет західноєвропейського сус-
пільства, на який найвиразніші мазки наклали християн-
ство і а церква.
“Каролінзьке відродження”
Синтез християнського і варварського світобачень бла-
годатно вплинув на культуру Західної Європи доби Карла
Великого та його найближчих наслідників. Напівграмот-
11 Історія середніх ВІКІВ. 305 --------
ЛЕКЦІЇ 15—17
ний імператор (не вмів писати) зробив для культурного
розвитку своєї держави так багато, що період його прав-
ління назвали Каролінзьким відродженням.
Абат Валахфрід Страбон писав у своїй передмові до
“Життя Карла Великого” Ейнхарда: “Із усіх королів Карл
Великий найбільше постарався, щоб виявляти мудрих лю-
дей і забезпечити їх усім необхідним для життя, щоб вони
могли дошукуватися знань у належній обстановці. Саме в
такий спосіб Карлу вдалося відродити потяг людей до
знань у своєму королівстві... — на землях, позбавлених
освіченості й, можна сказати, майже цілковито дрімучих”.
Питання про те, наскільки глибоким і фундаменталь-
ним було “Каролінзьке відродження", дискусійне Але не-
заперечним є те, що у сфері церковного і двірського жит-
тя його результати вражали.
Карл Великий прагнув піднести свою державу до рівня
Візантійської імперії Константина й був упевнений, що
домогтися цього можна лише на основі християнства.
Свої реформи у сфері культури він розпочав із зіставлен-
ня різних списків Біблії та розробки її єдиного канонічно-
го тексту. Він також уніфікував літургію (богослужіння),
щоб вона відповідала римському еталонові. Імператор ро-
зумів, що без освічених, культурних підданих неможливо
здійснити ані політичні, ані соціальні перетворення і що
підготувати освічену когорту за наявних умов удасться ли-
ше за допомогою церкви. Близько 787 р. Карл Великий
видав свій знаменитий “Капітулярій про науки”, в якому
велів відкрити у кожній діоцезі, при кожному монастирі
школи для дітей кліриків та мирян. У королівському указі,
зокрема, наголошувалося: “Хай існують школи, де діти
вчитимуться читати, хай у кожному монастирі, у кожній
єпархії навчають псалмам, нотам, співу, лічбі, граматиці;
хай святі книги будугь ретельно відкориговані, бо нерідко
ті, хто хоче молитися Богові, не можуть цього робити
через помилки, що ними рясніють книги”. Стараннями
єпископів, які схвалили цей королівський почин, у Франк
ській імперії з’явилися такі школи, їхні випускники потім
самі “сіяли розумне, добре, вічне”.
Монастирські школи давали лише початкову освіту,
але на той час цього вистачало, адже дітям мирян “не тре-
306
Культура. Ментальність населення
ба було вчитися читати, їм просто не було чого читати. У
повсякденному житті їм потребувалися мисливство, лічба,
володіння мечем для одних, і вміння обробляти землю,
ходити за худобою, спілкуватися з господарями-земле-
власниками — для інших” (Е. Паньйон}. Та ці премудрості
вони могли осягнути й без школи.
Щоб поліпшити графічне оформлення та граматику
священних книг (раніше їх переписували хто як умів і як
хотів) було удосконалено каліграфію. Нові шрифти діста-
ли назву каролінзьких мінускулів, вони легко читалися й
стали прообразом нинішніх друкарських шрифтів. У мо-
настирських школах — скрипторіях — множилися доступ-
ні й гарно оформлені тексти, що ними погювнювапися
бібліотечні фонди*. Це були здебільшого аннали, житія
святих, епічні поеми, копії рідкісних книг, завезених з
Ірландії, Англії, Іспанії, Італії. Бібліотеки обзаводилися
працями отців церкви, латинських граматиків, енцикло-
педистів пізньої античності і навіть авторів класичної ла-
тини. Біблії та літургійні тексти оформлялися у вигляді
розкішних фоліантів, у дорогих обкладинках, оздоблених
золотом, слоновою кісткою та самоцвітами, зі сторінками,
прикрашеними чудовими мініатюрами.
Каролінзьке відродження стало “другим відкриттям ан-
тичного мистецтва” (С. Лебек). В імперії розквітла архі-
тектура. передусім церковна. За Карла Великого було зве-
дено чи відновлено близько 65 палацових ансамблів,
27 соборів, 232 монастирі, не рахуючи звичайних каплиць.
Характерно, що любов імператора до будівництва храмів і
монастирів не була платонічною: він добре усвідомлював,
що церковні споруди сприятимуть зміцненню його влади.
Жорж Дюбі зауважував, що “своїми фасадами, схожими
на фортеці, неприступними вежами, які були їхнім про-
довженням, собор говорив про верховну владу, про Хрис-
та-Царя. І стіни його прикрашали скульптурні ряди царів
та єпископів. Собор... повчав, шо спасіння дістають тоді,
* Переписування текстів було каторжною, рутинною працею. Мо-
нах- переписувач нарікав: "Будьте обережні, коли користуєтесь рукопи-
сом. Не кладіть пальці на аркуші! Ви не знаєте, шо такс переписувати!
Не найтяжча повинність; вона горбатить вас, послаблює зір. псує шлу-
нок і ребра...”
307
ЛЕКЦІЇ 15—17
коли дотримуються порядку і дисципліни, під контролем
влади чи, точніше, двох влад, що співпрацюють, — єпис-
копської та монаршої”.
Центром просвітництва стала придворна академія в
Ахені, до якої запросили найосвіченіших людей Європи.
До цієї академії приймали також придворних дам — за
словами історика, “не стільки для практичних цілей, скіль-
ки... для відпочинку придворних, заради своєрідної роз-
минки... [Присутність в академії жінок] насторожувала
педагогів, які, вочевидь не безпідставно, рекомендували
юнакам уважніше слухати урок, а не виглядати у вікна, де
пурхали по двірцевих палатах короновані голубки” (Л. Ле-
вандовський).
Найвидатнішим діячем Каролінзького відродження вва-
жають британця Алкуїна, який закликав шанувати не ли-
ше богослов’я, а й “людські науки”, навчати дітей грамо-
ти та філософії. Алкуїн, який найбільше віддавався педа-
гогічній діяльності, виховав цілу плеяду видатних діячів
Каролінзького відродження, серед яких найпомітнішою
постаттю був письменник-енциклопедист Рабан Мавр.
При дворі Карла Великого склалася своєрідна історична
школа, визначними представниками якої були Павло
Діакон (написав “Історію лангобардів”) та Ейнхард (автор
“Життєпису Карла Великого”).
Давно підмічено, що “батьки наживають, а діти роз-
тринькують”. Після смерті Карла Великого його культурні
починання швидко зійшли нанівець. Закривалися школи,
поступово згасали світські тенденції, культурне життя
знову замкнулося в монастирях. У монастирських скрип-
торіях приділяли певну увагу збереженню античних па-
м’яток, проте більше дбали про розвиток богослов’я. Од-
ним словом, Каролінзьке відродження “потонуло в бідах
ЇХ—X ст.” (Г. Кенігсбергер).
Слід зазначити, що не всі діячі культури в ранньосе-
редньовічній Європі були церковними ортодоксами. Ви-
ходець з Ірландії Іоанн Скотт Еріуген (Ерігена), видатний
філософ тієї доби, спираючись на неоплатонівську філо-
софію, дійшов оригінальних пантеїстичних висновків, за
які запросто міг поплатитися життям (йому поталанило:
церква не відразу збагнула їх крамольний зміст, визнала їх
308
Культура. Ментальність населення
єретичними лише в ХНІ ст.). Скотт, таким чином, виявив
“незалежність думки, дивовижну для дев’ятого сторіччя”
(Б. Рассел)*.
У IX ст. розвинулася монастирська релігійна поезія.
Щодо тодішньої світської літератури, то вона була репре-
зентована “історичними поемами” та “славослов’ями” на
адресу королів, дружинною поезією. З’явилися перші за-
писи німецького фольклору. В Ісландії та Норвегії
розквітла самобутня поезія скальдів, які були водночас і
поетами, і виконавцями, і вікінгами, і дружинниками.
Масова культура обходилася такими літературними жан-
рами, як житія святих і видіння.
До X ст. вогник культурного життя Європи, як уже зга-
дувалося, мало не згас. “Культурне мовчання” зривало
майже до кінця X ст., а потім його змінило “Оттонове
відродження”. Надалі занепади культури вже не досягали
такого рівня варварства, яким позначився період з сере-
дини VII ст. до Каролінзького відродження. В XI—XIV ст.
середньовічна культура Європи вже набула своїх “класич-
них” форм і масштабів.
Світогляд. Теологія та схоластика
“Світогляд Середньовіччя був переважно теологічним.
Християнство стало ідеологічним стрижнем культури і
всього духовного життя” (В. І. Уколова). Теологія, тобто
релігійна філософія, була ідеологією для “інтелектуалів”,
а для тих, хто не володів латиною і тому не міг читати
Біблію (їх називали “ідіоті”) — “практичною”, культовою
релігією.
Середньовічна філософія, як і вся середньовічна куль-
тура, з самого початку тяжіла до універсалізму, тобто до
осмислення світу виключно з допомогою релігійних по-
нять і категорій. Вона спиралася на латинську христи-
янську думку, яка зосередилась на проблемі взаємозв’яз-
ку між Богом, світом і людиною. Ця теологічна проблема
жваво обговорювалася ше у патристиці — працях отців
* Він був так захоплений філософією, що хотів поробити філософа-
ми навіть жінок.
309
ЛЕКЦІЇ 15—17
церкви II—VIII ст. Специфіка середньовічної свідомості
породила догмат про примат Бога над світом. Проте спів-
відношення віри і розуму трактувалося неоднозначно.
Більшість богословів вважала початком і кінцем істини
християнське одкровення. У їхньому розумінні, Бог дав
людям одкровення замість будь-якого іншого знання, отож
тим, хто опанує Святе Письмо, філософія не потрібна, во-
ни й без неї мудріші за мудрих. Філософія, запевняв у
XI ст. богослов П’єтро Даміані, це не більше як “служни-
ця богослов’я’’. Таку ж думку висловлював ще у II—III ст.
один із фундаторів патристики Тертулліан, який риторич-
но запитував: “Яке відношення мають Афіни до Єрусали-
ма? Яке порозуміння можливе між академією і церквою?
Між єретиками і християнами? Наша навченість іде від
дверей Соломона, який сам навчився тому, що Бога слід
шукати у простоті серця. Геть усі спроби створити синте-
зоване християнство, яке буде мішаниною зі стоїчних,
платонічних і діалектичних ідей! Ми не хочемо ніяких ви-
гадливих диспутів після того, як ми насолодилися Єван-
гелієм! З нашою вірою нам не потрібно більше ніяких
вірувань. Адже оволодіння найголовнішою вірою не зали-
шає нічого такого, у що ми ще маємо вірити”. Так уважав
Тертулліан — автор сентенції “Вірую, бо це безглуздя”. В
XI ст. аналогічні погляди висловлював аскет і богослов
П’єтро Даміані. Оцінюючи безкомпромісні нападки Тер-
тулліана, Даміані й інших теологів-екстремістів на науку,
історик і філософ Етьєн Жільсон дійшов висновку, шо
“якби Середні віки знали людей лише такого типу, то во-
ни дійсно заслужили б назви “Темних”, як їх часто нази-
вають. Вони б заслужили на такий епітет не лише з точки
зору науки і філософії, а й з точки зору теології”.
Знало Середньовіччя й інші крайнощі. Окремі бого-
слови (скажімо, Беренгарій Турський) так ревно захища-
ли людський розум, що у своєму раціоналізмі часом від-
верто глузували з церкви.
В XI ст. з’явився один із середньовічних феноменів —
схоластика, яка зародилася ще в пізній античності. Виді-
ляють три етапи в її розвитку: рання схоластика IX—
XII ст., висока схоластика ХШ — початку XIV ст. і пізня
схоластика XIV—XV ст. Рання схоластика розвивалася в
310 -
Культура. Ментальність населення
монастирях і монастирських школах, висока — в універ-
ситетах та монастирях домініканців і францисканців,
пізня — в доробках домініканців, францисканців, а особ-
ливо — британських мислителів (Роджер Бекон, Вільям
Оккам та ін.).
Середньовічна схоластика — це інтелектуальний рух,
який дошукувався раціонального підтвердження релігій-
ної віри, намагався довести розумом те, що не потребує
його втручання і не підвладне йому. Назву цьому рухові
придумали гуманісти XVI ст., вклавши в неї глузливий
підтекст. Гуманісти засуджували схоластику за її захоп-
лення формальною логікою, суперечки навколо тривіаль-
них питань, заперечення експериментів. Еразм Роттер-
дамський, наприклад, скаржився, що в Парижі йому псу-
вали настрій воші, неякісне харчування, брудні вбиральні
та нудні диспути схоластів про те, скільки ангелів могло б
розташуватися на вістрі голки, чи зміг би Бог змінити ми-
нуле або перетворити повію на незайману дівчину тощо.
А чи могло бути інакше? “Для видатних умів цей [схолас-
тичний] метод... був дуже ефективним засобом. В головах
же посередніх людей він, звичайно, часом вироджувався
в голий педантизм і сухі вправи в логічних дефініціях”
(Г. Кенігсбергер).
Намагання схоластів осягнути християнську догматику
за допомогою законів логіки — ключ до розуміння того,
чому основна увага в ній приділялася словесним баталіям
навколо проблеми універсалій, тобто загальних понять, які
стосуються багатьох різних речей. У схоластиці склалися
три основні напрями: реалізм, номіналізм і концептуалізм.
Реалісти вважали, що універсалі'! існують вічно і реалізу-
ють себе у конкретних речах. На думку номіналістів, за-
гальні поняття {універсали) здобуваються розумом через
осмислення конкретики*. Буферну позицію займали кон-
цептуалісти, які вважали, що існують універсалі'! у пред-
*“І в результаті виходило, — зазначає французький медієвіст Жав
Фав’є, — що природа і зміст релігії важили менше, аніж точне визначен-
ня обов’язкових ритуалів і формул, з допомогою яких досягається впев-
неність у спасінні. Так, “слухати” месу означало, що треба прийти в
церкву ще до тієї миті, коли священик відкриває дароносицю. А те, який
зв’язок існує між цією церемонією і непорушною єдністю вірних... а та-
кож між нею і спокутуванням гріхів, номіналістів анітрохи не цікавило”.
311
ЛЕКЦІЇ 15—17
метному світі. Ці, на перший погляд, абстрактні мудру-
вання прямо стосувалися богослов’я. За нагромадженням
силогізмів виразно простежувалися пошуки відповіді на
хвилююче питання: чи спроможна людина завдяки доб-
рим справам сама себе спасти (“спасіння через заслуги”),
чи спокутування гріхів і кінцеве спасіння можливі лише
як Божий дар (“спасіння через благодать”)? Чи визначив
Бог долю кожної людини наперед? Не випадково схолас-
тика істотно вплинула на Реформацію в Європі XV) —
першої половини XVII ст., а латинська церква засуджува-
ла номіналізм, який часом породжував єретичні вчення, і
підтримувала поміркований реалізм.
Наявність різних напрямів у схоластиці спричинила
неприховані нападки на церковну ортодоксію у XII ст.
Серед сміливців, котрі наважилися критикувати латинсь-
ку церкву, був і “найблискучіший тогочасний розум” (так
про нього відгукувались сучасники) П’єр Абеляр (1079—
1142). Доля не особливо пестила цього філософа. Йому
заздрили, його цькували (називали “предтечею Антихрис-
та”), а коли він покохав племінницю столичного каноніка
красуню Елоїзу, його кастрували. Але навколо цієї невга-
мовної та “незручної” особи гуртувалися допитливі сту-
денти, визнання яких Абеляр здобув своїм видатним пе-
дагогічним хистом, своєю репутацією неперевершеного
філософа-диспутанта (він переміг у диспуті навіть дуже
популярного філософа-реаліста Гільома із Шампо). Кни-
ги Абеляра, зазначає Бертран Рассел, сприяли “пробуд-
женню людей від догматичної дрімоти”. Цей богослов
поставив віру в залежність від її розуміння. У своїй праці
“Так і ні” він розвинув методи діалектики, завдяки чому
схоластика сягнула у своєму розвиткові значно вищого
рівня. Шукаючи підкріплень християнської догматики
логікою, Абеляр неминуче впадав у єресь. Його засудили
заочно на двох церковних соборах “за зухвальство, з яким
він риється в божественних таємницях”.
З Абеляром гостро полемізував Бернар Клервоський,
ше за життя канонізований латинською церквою. Бернар
віддався середньовічній містиці, проте він засуджував
Абеляра не стільки через теологічні розходження з ним,
скільки через неоднакове ставлення до церкви. Абеляр
312
Культура. Ментальність населення
нападав на церкву, Бернар же її захищав, прагнучи поліп-
шення церковної організації та дисциплінованості черне-
цтва. У цьому двобої поразки зазнав Абеляр: його помісти-
ли у Клюнійський монастир, де він назавжди угамувався.
У ХП ст. Захід став уважніше придивлятися до антич-
ної спадщини. Латиною було перекладено праці Арістоте-
ля, Евкліда, Птолемея, Гіппократа, Галена та інших ан-
тичних мислителів. Вчення Арістотеля імпонувало бага-
тьом західноєвропейським “інтелектуалам”. Все ж у конт-
рольованих церквою наукових колах Парижа — визначно-
го теологічного центру католицизму — його різко крити-
кували ті, для кого істиною в останній інстанції стала ав-
густинська мудрість. Симпатиків Арістотелевого вчення
цькували, однак воно міцно вкоренилося у багатьох умах.
Зрештою, церковним ортодоксам спало на думку: чи не
доцільніше було б асимілювати його? Запровадити арісто-
телізм у католицьку теологію взявся Альберт Великий
(1193—1280), пізніше його справу продовжив Тома (Фома)
Аквінський (1225/26—1274). Він заперечував дуалізм Ав-
густина Блаженного і стверджував слідом за Арістотелем,
шо духовний і матеріальний світи більше пов’язані між
собою, аніж протистоять один одному, що справжнє
знання можна почерпнути й зі Святого Письма, і з
чуттєвого досвіду. Вчення Томи Аквінського церква спер-
шу сприйняла насторожено і стурбовано, навіть засудила
окремі його положення, проте вже наприкінці XIII ст.
томізм став основою католицького богослов’я й у своєму
первісному вигляді зберігся донині. Отож позицію като-
лицької верхівки визначили здоровий глузд та інстинкт
самозбереження.
У християнській Європі раціоналістичні ідеї одним із
перших висловив арабський філософ, юрист і лікар з Іс-
панії Ібн Рошд (1126—1192) (латиною — Аверроес). який
склав перший систематичний коментар майже до всіх
уцілілих праць Арістотеля. Він шукав відповідь на питан-
ня, чи можна водночас вірити в Аллаха за Кораном і філо-
софствувати по-арістотелівськи, тобто поєднати раціональ-
ну філософію і релігійні догми. Аверроес дійшов виснов-
ку, шо віра і наука можуть співпрацювати, але за умови,
що віра не втручатиметься у сферу науки, а наука визнає
313
ЛЕКЦІЇ 15-17
особливу функцію релігії. Релігія — духовний поживок
для мас, а філософія — для “інтелектуалів”. Філософам не
гоже чванитися тим, що їм нібито відома вища істина. Во-
ни не повинні проповідувати її масам та обстоювати її
перед теологами. Тим небагатьом щасливчикам, яких Бог
наділив філософським складом розуму, слід задовольни-
тися тим, що лише їм доступна раціональна істина. Такі
погляди висловлював також іспано-єврейський філософ і
медик Маймонід (1135—1204), з думкою якого рахуватися
християнські теологи.
Аверроїсти (прихильники вчення Ібн Рошда) стази
ідейними ворогами Томи Аквінського. Вони гуртувалися
на факультеті мистецтв Паризького університету й обсто-
ювали ідею розмежування розуму і віри. На цій основі
склалася концепція латинського аверроїзму. Не заглиблю-
ючись у теологію, зазначимо, що ця форма аверроїзму
включала в себе уявлення про споконвічність світу, за-
перечувала Боже втручання і розвинула ідею про єдність
інтелекту.
У XIV ст. ортодоксальну схоластику, яка намагалася
примирити розум з вірою через його підпорядкування Бо-
жому одкровенню, критикували англійські філософи Дуне
Скотт і Вільям Оккам, які стояли на позиціях неоплато-
нізму. Вони вимагали розмежування сфер віри і розуму,
теології і філософії, закривали доступ для теології у філо-
софію. Оккам обстоював концепцію про вічність руху і
часу, про нескінченність Всесвіту, джерелом пізнання
вважав досвід. Він не визнавав супремапйї (зверхності) пап
і виступав за незалежність світської влади від церкви. Ла-
тинська церква покарала цього філософа-радикала: спа-
лила його праці, а самого вченого запроторила у в’язни-
цю. У XVI ст. ідеї оккамізму частково розвинули філосо-
фи Відродження. Найдошкульнішого ж удару по ортодок-
сальній схоластиці завдав Ніколай Кузанський (1401—
1464), виходець із Німеччини, генеральний вікарій при
папському дворі. Цей видатний мислитель “спробував
виробити універсальне осмислення початку світу й будо-
ви Всесвіту, базованих не на ортодоксальному христи-
янстві, а на діалектико-пантеїстичній його інтерпретації”
(В. і. Уколова).
314
Культура. Ментальність населення
Схоластика вплинула буквально на всі сфери культур-
ного життя середньовічного Заходу. Вона, скажімо, запро-
понувала поділ тексту на розділи та параграфи, систему
посилань на використану літературу, вплинула на алего-
ризми образотворчого мистецтва та готики. Вона збагати-
ла логічний інструментарій, запропонувала свої методи
праці зі словом. Без схоластики був би неможливим по-
дальший розвиток європейської логіки та філософії.
Завершуючи цей огляд духовного життя християнсько-
го Заходу в Середні віки, надамо слово мислителю першої
половини і середини XX ст. Етьєну Жільсону: “... Навіть
під час спорудження величних соборів і Хрестових походів
далеко не всі (в Європі) були святими. Важко навіть при-
пустити, що всі були ортодоксами... Наприкінці ХШ ст.
на вулицях Парижа й Падуї можна було стрінути невіру-
ючих, закоренілих у своїй невірі. Коли такі люди були ще
й філософами, деїзм Аверроеса ставав їх природною філо-
софією... Про існування середньовічного раціоналізму
ніколи не слід забувати тим історикам, які досліджують
походження так званого сучасного раціоналізму, адже
аверроїстська традиція, поза сумнівом, входить у безпе-
рервний ланцюжок, який тягнеться від магістрів вільних
мистецтв із Парижа і Падуї до “вільнодумців” XVII і
XVIII століть. Але ще важливіше, щоб про це постійно
пам'ятали ті, хто знічев’я заганяє у якусь просту формулу
шість століть середньовічної цивілізації. Яким було б інте-
лектуальне життя Середніх віків, якби Блаженний Авгус-
тин ніколи не існував, я не можу сказати, але ж так
самісіньке я не можу уявити, що відбулося б із середньо-
вічною думкою, якби на неї не впливали Аверроес та його
латинські послідовники, не лише тому, що вона була б
значно біднішою, а й тому, що якби її не існувало, сам
Тема Аквінський був би зовсім іншим”.
Школи, університети, бібліотеки
Середньовічний Захід — “цивілізація, що вже не була
цивілізацією невігласів, прагнула навчитися читати й
писати” (Л/. Блок} — значною мірою запозичив систему
--------315----------
ЛЕКЦІЇ 15—17
освіти в античності. Середньовічне європейське шкільни-
цтво набуло стабільного розвитку з XI ст. Його основу
становили так звані “сім вільних мистецтв”, які складали-
ся із трівіума (“три шляхи”) та квадрівіума (“чотири шля-
хи”). Трівіум (від нього, до речі, походить слово “три-
віальний”, тобто буденний) був початковою стадією осві-
ти. Він складався з граматики, яка тоді вважалася матір’ю
всіх наук, риторики та “діалектики” (логіки). До складу
квадрівіума входили так звані “математичні дисципліни”:
арифметика, геометрія, астрономія та музика. У ранньому
Середньовіччі в європейському шкільництві переважав
трівіум, лише з ХШ ст. набув поширення і квадрівіум.
Середньовічні школи були монастирськими, кафед-
ральними (при міських соборах) і парафіяльними. З роз-
витком міст і цехової організації шкільництво поступово
звільнялося від церковної опіки: відкривалися світські,
міські приватні та гільдійські й муніципальні школи. У
нецерковних школах навчалися мандрівні школярі — ва-
ганти чи голіарди, які були вихідцями з міського, селянсь-
кого, рицарського середовища чи низів духовенства.
Викладали в таких школах латиною, лише в XIV ст.
почався перехід на національні мови. Вікового цензу шко-
ли не знали — діти і дорослі в них навчалися разом. Се-
редньовічна педагогіка не враховувала специфічних дитя-
чих запитів, до малюків педагоги ставилися так само, як і
до старших; “дитина уже в школі проходила сувору виуч-
ку, яка готувала її до такого ж суворого майбутнього жит-
тя” (Л. Мулен). Ніякої волі дітям не давали, за ними
постійно стежив наставник. Дітям заборонялося голосно
розмовляти, співати, гратися, їх за найменшу провину ка-
рали, навіть різками. Франсуа Рабле похмуро згадував, що
в середньовічних навчальних закладах панував ще жорс-
токіший режим, аніж той, який маври і татари створили
для каторжан; “І якби я був королем паризьким, то нехай
би мене дідько забрав, коли б я не підпалив (цю школу)
зсередини і не спалив начальника та професорів, які ми-
ряться з тим, що такі нелюдськості кояться у них на ви-
ду” (Ф. Рабле).
Школярів тримали буквально на одному хлібі й воді,
вони самі добували собі харч — хто підробляв, а хто году-
316
Культуро. Ментальність населення
вався милостинею, чи співав вечорами під вікнами горо-
дян псалми*.
Старші, нахабніші школярі самі не старцювали, а зму-
шували до цього малюків, яких вони називали “жовторо-
тими”. “Ці нещасні діти розжалоблювали милосердних лю-
дей й одержували від них хліб, яйця, фрукти, а принагід-
но... могли й самі поцупити що-небудь... Якщо “жовтороті”
відмовлялися брести шляхами, бо скривавлені ноги вже не
слухалися їх, тоді немилосердні ваганти били їх пруттям по
литках і гнали попереду себе, немов худобу” (Л. Февр).
У монастирських і кафедральних школах, навчальну
програму для яких розробив на початку ХП ст. Бернар
Шартрський, учень щоденно мав прочитати напам’ять
частину того, що він вивчив минулого дня, тому, як свід-
чив сучасник, “кожен наступний день ставав учнем попе-
реднього”. У школі вчилися писати твори, вивчали на-
пам'ять вірші та оповідання. Дисципліна в монастирських
школах була особливо суворою, проте в них “уже на сві-
танку монастирського руху застосовувалися педагогічні
методи, які були значним кроком уперед у порівнянні з
римським і варварським суспільствами...” (Ф. Гіс, Д. Пс).
Бенедиктинець Павло Діакон (VIII ст.) рекомендував пе-
дагогам не карати надто жорстоко учнів за провини, бути
для них прикладом у власній поведінці, добре їх одягати
й годувати, щодня влаштовувати їм перепочинок.
Школярі вчилися читати, завчаючи напам’ять молит-
ви, Псалтир і Євангеліє. Латинську граматику вивчали ме-
тодом читання якогось стародавнього автора та тлумачен-
ня тексту. Спершу читав учитель, після нього цей самий
фрагмент читали й коментували учні. Пильну увагу в
школі приділяли також співу.
Для перевірки знань учнів проводився диспут — “нау-
ково-навчальна подібність рицарського турніру” (А. Л. Яс-
требицька). Диспутували учень проти вчителя, вчитель
проти учня, вчитель зі своїми учнями проти свого колеги
з його учнями.
Вчителі часто скаржилися, що учні вчаться неохоче,
що їх більше ваблять не школа, а шинок та інші “злачні”
* Так заробляв собі на прожиток піл час навчання і майбутній цер-
ковний реформатор Мартін Лютер.
317
ЛЕКЦІЇ 15-17
місця. А що відповідали на це школярі? Вони навіть не
виправдову вал ися:
Как без кормчего ладья
в море ошалелом,
я мотался день-деньской
по земньїм пределам.
Что б сидеть мне взаперти?
Что б заняться делом?
Нет, к трактирщику бегу
Или к виноделам.
Я уньїлую тоску
ненавидел сроду,
но зато предпочитал
радость и свободу
и Венере бьіл готов
жизнь от дать в угоду,
потому что для меня
девки — слаще меду!
(Архіпіїт Кельнський, XII ст.)
Утім здебільшого школярі лише зовні були такими без-
турботними і відчайдушними. У багатьох із них юнацька
бравада уживалася з філософськими роздумами про недо-
ладності світу, з їхніх лав нерідко виходили церковні та
суспільні реформатори.
Ложь и злоба миром правят.
Совесть душат, правду травят,
мертв закон, убита честь,
непотребньїх дел не счесть,
Запертьі, закрьітьі двери
доброте, любви и вере.
Мудрость учит в наши дни:
укради и обмани!
Друг в беде бросает друга,
на супруга врет супруга,
и торгует братом брат.
Вот какой царит разврат!..
Что за времечко такое!
Ни гюрядка, ни покоя,
и Господен Сьін у нас
вновь распят, — в которьій раз!
(Примас Гуго Орлеанський)
318
Культура. Ментальність населення
З розвитком міської культури система європейської
освіти під впливом візантійської та арабської вдосконалю-
валася. Кафедральні школи у найбільших містах Європи
спершу ставали загальними освітніми закладами, а зго-
дом — й університетами.
Слово “університет” походить від латинського иппег-
кііак — “сукупність”, “спільнота”. Воно увійшло в ужиток
за таких обставин. Студенти, яким часто випадало судити-
ся з корчмарями та пекарями, аби постояти за себе,
об’єднувались у так звані “нації” — особливі земляцтва.
Кілька таких “напій” становили єдиний колектив чи об-
щину, яку й називали латиною ипіуег8ііа$.
Університет виріс із звичайної ніколи. Молодь, яка
стікалася з усіх усюд, об’єднувалася навколо популярного
викладача. Так, у північноіталійському містечку Болонья
учні згуртувалися навколо блискучого знавця римського
права Ірнерія, заснувавшій перший європейський універ
ситеї (XII ст.). Згодом Болонья стала визнаним євро-
пейським центром юридичної науки. Південноіталійське
містечко Салерно так само стало осередком медичних
знань, а французький Париж — богослов’я. З’явилися уні-
верситети також в іспанських містах Кордова, Севілья, Са-
ламанка, Малага, Валенсія. Університетські випускники
діставали право викладати у будь-якій школі, а в ХНІ ст.
університетська освіта стала майже неодмінною умовою
для посідання високого становища у церкві чи державі.
Досить рано університети стали автономними навчаль-
ними закладами. Вийшли на волю вони таким чином.
Якось войовничо налаштовані студенти га викладачі Бо-
лонського університету вирішили залишити негостинну
Болонью і податися до іншого міста. Це дошкульно вда-
рило не лише по престижу Болоньї, а й по її доходах. На-
ляканий магістрат пішов на поступки університетові, на-
давши йому автономні права. Відтоді якщо хто-небудь із
студентів учиняв бешкет чи не заплатив борг, його могли
покарати лише ректор — виборний глава навчального зак-
ладу чи декан — виборний керівник факультету. З надан-
ням університетові автономії “всі професори й студенти
вважали себе непідвладними місту, і навіть університетсь-
кий цирюльник міг гордо проголосити себе членом ученої
319
ЛЕКЦІЇ 15—17
автономної общини” (Л. П. Рєпіна). Схожими засобами,
внаслідок дворічного страйку його магістрів, домігся авто-
номії і Паризький університет. Як мовиться, добрий поча-
ток — половина справи. Згодом королі і папи надали
юридичну, адміністративну та фінансову автономію також
іншим університетам.
Студенти (їх називали “непутящими школярами”)
нерідко зловживали тим, що їх прирівняли в юридичному
відношенні до духовенства. Французький король Карл VII
(1417/1422—1461) у своєму указі про боротьбу з розбоєм
змушений був приділити їм особливу увагу: “Крім того,
оскільки в університеті, під прикриттям навчання, чи-
няться лихі справи, й займаються цим задираки, які нази-
вають себе студентами, непутящі люди, котрі лише влаш-
товують бійки та розпусничають, для того щоб покласти
цьому край, усім студентам забороняється мати при собі
зброю чи кийки, а якщо в них це буде виявлено, то їх по-
карають як мирян. Крім того, оскільки багато хто назива-
ють себе студентами, але не є ними, то ухвалено, що всі
студенти повинні мати письмове посвідчення керівника
того коледжу, в якому вони навчаються, а якщо вони за-
лишають його (коледж) і переходять до іншого, вони ма-
ють взяти в названого вище адміністратора свідоцтво про
те, як вони навчались і впродовж якого часу, інакше такі
особи не користуватимуться привілеями студентів і, якщо
їх упіймають на чомусь, будуть покарані як звичайні”.
В організаційному відношенні університети не були
однаковими. Так, Болонський університет виник як кор-
порація студентів. У ньому, попри енергійні протести вик-
ладачів та міських властей, керівництво університетським
життям перебрали на себе студенти. Його викладачі були
позбавлені права голосу на університетських зборах, сту-
дентський уряд сам контролював навчальний процес, за
зриви якого штрафував професорів. Зневажені й скривд-
жені професори все ж не скаржились на свою долю,
оскільки отримували пристойну платню за свою працю.
Така організація навчального процесу була далекою віл
справжнього демократизму, адже реальна влада в універ-
ситеті належала нечисленній групі посадовців. Паризький
університет, навпаки, виник як організація професорів:
320
Культуро. Ментальність населення
його студентам не вистачило вміння і наполегливості
старших за віком болонських правників. У деяких італій-
ських університетах (Пізанському, Флорентійському, Па-
війському та ін.) владу було по-джентльменськи поділено
між студентами, викладачами і магістратом. Північноєвро-
пейські університети (Оксфордський та ін.) були організо-
вані на кшталт Паризького. Оксфордський університет до
кінця Середніх віків контролював єпископський канцлер.
Лише наприкінці XV ст. Оксфорд остаточно звільнився
з-під юрисдикції єпископа. Широкі адміністративні пов-
новаження перебрав на себе канцлер, який обирався із
викладацького складу.
Університет поділявся на “факультети” (сучасні кур-
си). Підготовчим факультетом, обов’язковим для всіх сту-
дентів, був “артистичний” (на ньому викладалися “сім
вільних мистецтв”), далі йшли юридичний, медичний,
філософський і богословський (останній існував лише у
найпрестижніших університетах). Між студентами “фа-
культетів” рівності не було. Так, університетські статути
забороняли карати різками богословів і філософів, тобто
старшокурсників, що ж до “артистів” (студентів “артис-
тичного факультету”), то їх не милували.
У XIV—XV ст. географія європейських університетів
розширилася. З’явилися також колегії (звідси — колед-
жі) — колишні студентські гуртожитки, які стали само-
стійними центрами занять, лекцій, диспутів. Коледжі, так
само як монастирі та релігійні установи, мали право зби-
рати пожертвування. Колегія, яку заснував у середині
XIII ст. духівник (капелан) французького короля Людо-
віка IX Робер де Сорбон і яку згодом назвали Сорбонною,
розрослася і стала такою авторитетною, що її назву поши-
рили на увесь Паризький університет. Мережа колегій
найпоширенішою була в Англії. До нашого часу ці нав-
чальні заклади збереглися на європейському континенті
лише в цій країні.
Викладання в середньовічних університетах здійснюва-
лось так. Професор за кафедрою читав латиною рукопис-
ний фоліант — Біблію, праці св. Августина, Кодекс Юс-
тиніана — і час від часу коментував прочитане. Студенти
при цьому мирно дрімали чи перемовлялися між собою.
321
ЛЕКЦІЇ 15 — 17
Ефективність такого викладання була невисокою, але інак-
ше організувати навчання через нестачу манускриптів, які
до того ж були надзвичайно дорогими, було неможливо.
Революцію у вузівському викладанні здійснила лише поя-
ва у середині XV ст. книгодрукування (його винайшов
німець Йоган Гутенберг).
Університети, яких у християнській Європі в 1500 р.
налічувалося 86, стали розсадниками середньовічної інте-
лігенції, справжніми вогнищами знань і культури. Скажі-
мо, випускниками університету в Монпельє, заснованого
у XII ст., були такі відомі особистості, як Альберт Вели-
кий (Магнус), Тома Аквінський, Роджер Бекон, Арнольд
да Вілланова, Раймонд Луллій, Мішель Нострдаме (Ност-
радамус), Франсуа Рабле, Еразм Роттердамський. Проте
на схилку Середньовіччя університети помітно аристокра-
тизувалися, їхній студентський і викладацький склад де-
далі більше вербувався з представників суспільної верхів-
ки. До того ж на якийсь час університети потрапили під
вплив консервативних сил, особливо ті з них, що контро-
лювалися папством. Одним словом, не випадково XV ст.
назвали добою занепаду університетів, хоча цей занепад
був, ясна річ, відносним.
До XII ст. манускрипти (рукописні книги) зберігалися
переважно в бібліотеках монастирів і кафедральних капі-
тулів. У XII ст. був відомий такий вислів: “Монастир без
книг — це те саме, що гарнізон без продуктів харчуван-
ня”. Фонди монастирських бібліотек налічували лише по
кілька сотень манускриптів. У XII—XV ст. бібліотеками
обзавелися також університети*, королівські двори, великі
сеньйори, духовні особи, навіть окремі заможні городяни.
Усе ж книги залишалися такими рідкісними й дорогими,
що власники іноді приковували їх ланцюгами.
Якими були перші бібліотеки середньовічного Заходу?
Французький історик Б. Гене описує їх так: “Книги, ски-
нуті одна на одну, лежали навалом у приміщенні капітулу
чи в якій-небудь галереї монастиря, у шафі чи просто в
ніші, видовбаній у стіні. Невдовзі їм ставало тісно у цьо-
му своєму сховищі, вони заповнювали всі вільні кутки,
* Бібліотека Сорбонни налічувала в середині XIV ст. понад 1,7 тис.
томів.
322
Культура. Ментальність населення
навіть під сходами. Багато їх руйнувалося, їх нищили
черв’яки та міль. А основне, вони були там загублені, во-
ни старіли, забуті всіма...” Додамо до цього, що ці книж-
кові зібрання нерідко нищили війни та пожежі, великої
шкоди їм завдавала також практика видачі книг на руки
(часом терміном на 10—20 років)*.
У XV ст. у великих містах з’явилися перші публічні
книгосховища, доступніші за монастирські. Ці бібліотеки
вже мали читальні зали. Комплектувалися вони здебіль-
шого подарованими чи переданими згідно із заповітом
книгами. Книги в читальнях спершу розкладалися на
спеціальних підставках (пюпітрах), розташованих у кілька
рядів обабіч центрального проходу, а згодом їх почали
ставити на полиці під пюпітрами.
Зародження дослідного знання
До XIII ст. у Західній Європі переважали абстрактні,
умоглядні знання, не підкріплювані дослідною практи-
кою, тому нерідко вони межували з фантастикою. Прак-
тичні знання і філософію розділяла глуха стіна, природ-
ничо-наукові методи не розроблялися, переважали грама-
тичні, риторичні та логічні підходи, світ пізнавався шля-
хом штучних, громіздких, часом фантастичних абстрак
цій**. Приклад цього — середньовічна алхімія з її склад-
ною, безмежно далекою від реалій символікою. Мислення
абстрактними категоріями породжувало у багатьох зневіру
в можливості науки, що яскраво відображено в безсмерт-
ному “Фаусті” Гете:
У філософію я вник,
До краю всіх наук дійшов —
Уже я й лікар, і правник.
* У XV ст. у читальний зал книги видавались лише в Сорбонні та
бібліотеках домініканських монастирів.
** Так, світ уявлявся середньовічній людині трьома китами, які три-
мають па собі Землю, населену всілякими потворами. Втім існувало уяв-
лення й про сферичність Землі, запозичене у грецького астронома Пто-
лемея (II ст. н.е.), праці якого були добре відомі в Західній Європі уже
в XIII ст.
323
ЛЕКЦІЇ 15 — 17
І, на нещастя, богослов...
Ну і до чого ж я довчивсь?
Як дурнем був, так і лишивсь.
(Пер. М. Лукаша)
Середньовічні європейці виявляли природну цікавість
до властивостей земної сфери. Вони билися над питан-
ням: чи можна потрапити до Південної півкулі, населеної
антиподами! Дехто вважав це неможливим, адже там до-
велося б ходити головою вниз і ногами догори. Св. Авгус-
тин вважав розмови про антиподів безпідставними, адже
про них немає згадок у Біблії.
Проте життя ускладнювалося й дедалі більше потре-
бувало не ілюзорних, а прикладних знань, тому вже у
ХП1 ст. в Європі з’явилися перші паростки дослідного
методу, особливо у механіці та математиці.
Біля колиски європейського дослідного знання стояв
оксфордський професор Роджер Бекон, якого вважають
“не так філософом у вузькому розумінні цього слова, як
людиною енциклопедичних знань, сповнену любові ДО
математики і науки” (Б. Рассел).
Бекон, властиво, не обмежувався природничими знан-
нями, він захоплювався також алхімією та чорною магією,
через що його звинувачували в єресі. Він не ладив зі
своїми колегами, глузував над дрімучим неуцтвом духо-
венства, отож невпинно наживав собі ворогів. Людиною з
таким складним характером мали зацікавитися інквізито-
ри. Від багаття інквізиції доля його вберегла, однак уче-
ного запроторили на 14 років у в’язницю, що зрештою
вкоротило йому віку.
Бекон, на відміну від своїх сучасників-філософів, ви-
соко цінував дослід. Він рішуче засуджував звичку під-
кріплювати свої погляди посиланнями на авторитети,
причому правильність своєї позиції сам умотивовував ци-
татами з Авіценни, Ціцерона, Сенеки, Аверроеса та інших
світил середньовічної науки. Священне Писання Бекон не
критикував, однак висловлював крамольну думку, що не
буде гріхом звертатися у пошуках знань до язичників.
Ще за життя Бекон став легендою. Його вважали ма-
гом і характерником, йому приписували всілякі дивовиж-
ні винаходи. Він охоче підтримував ці легенди, запевняю-
324
Культура. Ментальність населення
чи, що може побудувати самохідне судно чи колісницю,
навіть літальний та підводний апарати. Одним словом, на-
уковою фантазією природа його не обділила.
Послідовниками Роджера Бекона були Вільям Оккам
та його учні — Миколай Отрекур, Бурідан і Миколай
Орезмський (Орем), які захоплювалися фізикою, механі-
кою, астрономією. Орем, зокрема, наблизився до відкрит-
тя закону падіння тіл, розвинув учення про добове обер-
тання Землі, обгрунтував ідею використання координатів.
Середньовічні інтелектуали обходили теологічні та
філософські пута по-різному. Так, у Сіцілійському коро-
лівстві тамтешні перекладачі знайомили європейських
учених зі своїми перекладами грецьких та арабських нау-
ковців. На заваді розвиткові середньовічної медицини
стала заборона церквою розтину трупів. Однак медики
знайшли вихід із цієї скрути, досліджуючи анатомію тва-
рин. “З наукової точки зору краще за інших [у XII—ХШ ст.]
було вивчено свиню... Саме цю тварину, яка вважалася
будовою свого тіла найбільше схожою на людину, медики
використовували для вивчення анатомії” (Л/. Пастуро).
Визнаними центрами медичних знань на середньовічному
Заході стали університети в Салерно й Монпельє. В Са-
лерно, зокрема, було закладено основи теоретичної ана-
томії. Представник Салернської медичної школи Арнольд
із Вілланови написав “Салернський кодекс” — посібник
із медицини, в якому давалися рекомендації, як дбати про
своє здоров’я, описувалися цілющі властивості багатьох
лікарських рослин, отрути та протиотрути тощо.
Вагомий внесок у розвиток дослідних знань зробила
середньовічна алхімія, яка займалася пошуками “філо-
софського каменю” — способу виготовлення універсаль-
них ліків (“еліксиру життя”) та перетворення звичайних
металів на срібло (“малий філософський камінь”) чи в зо-
лото (“великий засіб”). Алхімії віддавалися ще вавилонці,
греки та араби. У V ст. центр алхімічних досліджень пере-
містився з Александрії у Візантію, а в VII—VIII ст. нею
вже захоплювалися в усіх країнах, завойованих арабами,
передусім в Іспанії. Завдяки їй до нас дійшло чимало араб-
ських слів: еліксир, алкоголь та ін. Пробували себе в алхі-
мії також єврейські вчені. Віддавалися алхімічним дослі-
325
ЛЕКЦІЇ 15—17
дам Альбер Великий, Тома Аквінський, Роджер Бекон,
Раймонт Луллій, Арнольд із Вілланови, Франсуа Рабле та ін.
Алхіміки вважали, що всі метали складаються з трьох
елементів: філософської ртуті, філософської сірки і солі
(чи миш’яку). Назви цих трьох субстанцій суто символічні
і не мають нічого спільного з однойменними хімічними
речовинами. На думку алхіміків, у кожному металі ці еле-
менти поєднуються в неоднаковій пропорції. Змінюючи ці
пропорції за допомогою каталізатора, вони сподівалися
викликати трансмутацію — перетворення металів.
Виготовляючи з різноманітних інгредієнтів суміші,
алхіміки зробили ряд важливих побічних відкриттів —
вивчили хімічні і фізичні особливості багатьох речовин,
отримали чимало сплавів і хімічних сполук, кислот, лугів,
мінеральних барвників тощо. Вони, зокрема, вперше одер-
жали їдкий натрій, кіновар, свинцеві білила, свинцевий
сурик, соляну і сірчану кислоти, цинк, сульфат натрію,
фосфор тощо. Ці “майстри герметичного мистецтва" ство-
рили й удосконалили апаратуру та інструментарій для
проведення хімічних дослідів (перегонний куб, хімічні
печі, апарати для фільтрації та дистиляції тощо). Єврейка
Марія (її часом називають сестрою біблійного Мойсея)
створила прототип нинішньої каструлі-скороварки й
аерюметр.
В епоху Хрестових походів розвинулися географічні
знання. Ще в ХНІ ст. брати Вівальді з Генуї здійснили
спробу обігнути Західноафриканське узбережжя, а вене-
ціанець Марко Поло у 1271 — 1295 рр. дослідив Китай і
Центральну Азію. Напівфантастичні розповіді про його
мандри “відразу ж стали в Європі своєрідним “бестселе-
ром" (Г. Кенігсбергер). У XIV—XV ст. мандрівники описа-
ли чимало нових земель. Англієць Джон Мандевіль у
середині XIV ст. ще з більшою фантазією, аніж Марко
Поло, написав свої “Подорожі”, які мали в Англії шале-
ний успіх у читачів. Стали досконалішими географічні
карти, з’явилися й перші географічні атласи. Розвиток
географії уможливив Великі географічні відкриття.
326
Культура. Ментальність населення
кторіописання
Середньовічний Захід розвинув особливу історіогра-
фію, яка багато в чому відрізнялася від античної. Її підва-
линами стали праці Йосипа Флавія (“Іудейські старожит-
ності”, “Іудейська війна”), Євсевія Кесарійського
(“Хроніка”, “Церковна історія”)*, Кассіодора (“Нікіогіа
ітіроіійа”), Ісідора (“Хроніка”), Беди Шановного (“Цер-
ковна історія народу англів”). І хоча за часів Середньо-
віччя історія не вважалася наукою, все ж її важлива світо-
глядна та прокламаційна роль усвідомлювалася суспіль-
ством.
У чому полягала відмінність середньовічного історіо-
писання від античного? Якщо античним авторам історич-
ний процес уявлявся циклічним (виникають, розвивають-
ся і гинуть цивілізації, коло замикається), то ранні хрис-
тиянські історіописці розробили лінійну концепцію часу
(керована Богом, історія плине в єдиних часових рамках,
від створення світу до його кінця). Вони оголосили війну
циклічним концепціям античності (запевняли, що “по ко-
лу блукають нечестивці”), гостро відчували єдність істо-
ричного пронесу (людство становить релігійну єдність, без
якої царство Боже не настане), розповідали (спираючись
на Біблію) не лише про минувшину, а й про майбутнє
(про кінець світу), хоча й розуміли, що передбачити май-
бутні події неможливо. Якщо їхні попередники вважали,
що історія регресує (після розквіту цивілізації настає її за-
непад, “золотий вік” змінюється “віком залізним”), то
історики-християни, навпаки, вірили в поступальну ходу
історії до жаданого царства Божого.
Середньовічні історики лише описували історичні
події, пояснення ж їх переклали на філософів. Якщо вони
й намагалися розкрити причини того, що відбулося в ми-
нулому, то робили це з позицій провіденціалізму. Мовляв,
трапилося так, а не інакше, бо цього заманулося Богові чи
дияволу. Взагалі, історія — це поле битви між Богом і ди-
яволом. Нещастя, шо звалюються на людей, то Божа кара
за гріхи, передусім за людську гординю. Нерідко історики
‘“Церковну історію” Євсевія переклав латиною Руфін Аквілей-
ський (IV—V ст.)» “Хроніку" — Єронім (обидва жили в IV—V ст.).
327
ЛЕКЦІЇ 15—17
пояснювали розвиток історичних подій взаємодією над-
природних сил і природних чинників. Так, Ордерік Віта-
лій пояснював одну з морських катастроф водночас і
Божим промислом, і недбалістю п’яних моряків.
Отож, середньовічна історія була, по суті, антиісторич-
ною, адже вона, по-перше, передбачала кінець історії (ви-
значений Богом), а по-друге, вбачала сутність історії поза
сферою людських стосунків, тяжіла не до наукового пояс-
нення історичних явищ і процесів, а до теології, “яка
зручно прилаштувалася на подвійному фундаменті віри і
розуму” (Р. Дж. Колінгвуд). Історія не була тоді самостій-
ною, фундаментальною наукою, а задовольнялася роллю
прислужниці богослов’я. Перед нею “стояло благородне
завдання розповісти, що зробив Бог... Вона релігійна у
своїй основі” (Б. Гене).
Середньовічні історики уявляли минуле “в личині і
вбранні своєї епохи, бачили в ньому не те, шо відрізняло
людей і події давнини від них самих, а те, шо здавалося їм
загальним, універсальним” (В. І. Уколова). Минуле вони
подавали в сучасному обрамленні. Так, Александра Маке-
донського вони зображували середньовічним рицарем,
біблійних царів — своєрідними феодальними монархами,
себе — учасниками Троянської війни тощо.
Середньовічну людину в історії приваблювали пере-
дусім повчальні приклади, мораль; історію вона хотіла
мати за вчительку життя. Тому історики описували не
стільки видатні події, скільки діяння великих людей.
Середньовічне історіописання мало пристрасть до дат.
Воно “погано орієнтувалося у просторі... бачило свою
сутність у часі... Ного найбільшою заслугою, поза сумні-
вом, є підкорення часу” (Б. Гене).
Середньовічні інтелектуали склали кілька періодизацій
світової історії, що спиралися на Біблію. Складання пер-
шої такої періодизації здійснив священик Ієронім (IV—
V ст.). Він поділив світову історію на чотири періоди: Ва-
вилонський, Перський, Македонський і Римський. Після
загибелі Західної Римської імперії ця періодизація тимча-
сово вийшла з ужитку, проте з появою імперій Карла Ве-
ликого та Оттона Великого відродилася. Вважалося, що
328
Культура, Ментальність населення
Римська імперія не загинула, а (звісно, за Божим
велінням) “переселилася" в ці імперії.
З’явилася також інша періодизація історії, яка поділи-
ла історичний процес на “шість віків”. Августин Блажен-
ний (IV—V ст.) визначив перший вік від Адама до Ноя,
другий — від Ноя до Авраама, третій — від Авраама до Да-
вида, четвертий — від Давида до Вавилонського полону
євреїв, п’ятий — від Вавилонського полону до Христа,
пришестя якого започаткувало останній, шостий, вік, що
триватиме до другого пришестя. Інші автори ототожнюва-
ли “шість віків” або з шістьма днями створення світу,
або — з шістьма віками людини, або — із золотим, сріб-
ним, мідним, бронзовим, залізним і глиняним віками.
Концепція “шести віків” стала в середньовічній Європі
найуживанішою.
У XII ст. Іоахім Флорський, абат одного з півден-
ноіталійських монастирів, запропонував поділити історію
на три періоди: період Бога-Отця (тривав до появи Хрис-
га), коли людство жило страхом, період Бога-Сина, коли
рабство релігійного закону поступилося місцем “м’якшо-
му синовому послуху”, з’явилася й розквітла християн-
ська церква, і майбутній період Святого Духа, коли людей
об’єднуватиме не страх і дисципліна, а християнська лю-
бов. Цю концепцію церква оголосила єретичною.
За пропозицією папського архіваріуса Діонісія Малого
(VII ст.), середньовічні автори в 525 р. почали літочислен-
ня від Різдва Христового (Аппо Вотіпі — “рік Господа”).
Спираючись на Біблію, вони вирахували дати, які в
Середньовіччі вважалися неточними, а нині вважаються
помилковими.
Утім, хоч би яким примітивним здавалося, з нашого
погляду, середньовічне історіописання, воно заклало під-
валини сучасної історичної науки.
Середньовічні історичні праці написані прозою (іноді
римованою), нерідко навіть віршем. Вони називалися ан-
налами, хроніками, історіями чи діяннями. Ці терміни ча-
сом сприймалися як синоніми, проте між анналами,
хроніками та історіями існували певні жанрові відмін-
ності. Зокрема, історії були докладними, завершеними роз-
повідями: хроніки оповідали про минувшину лаконічно, у
329
ЛЕКЦІЇ 15—17
хронологічних таблицях; аннали ж (вони з’явилися приб-
лизно в VI!—VIII ст.) були щорічними записами важливих
подій (ці записи вів будь-хто, тільки не історик, саме цим
вони відрізнялися від хронік). До ХП ст. різниця між ан-
налами і хроніками поступово зникла, аннали стали хро-
ніками, хроніки — анналами.
Історичні праці здебільшого не мали вступного розді-
лу, навіть заголовка, а якщо й мали назву, то в різних ма-
нускриптах різну (наприклад “Хроніка королів Франції",
“Діяння королів Франції”, “Генеалогія королів Франції”,
“Французькі хроніки”, “Великі французькі хроніки”). Ав-
торів історичних трактатів у XIII—XV ст. називали істори-
ками, а хронік — хронографами. Згодом обидві назви ста-
ли синонімами.
Хто тоді ставав істориком? На світанку Середньовіччя
це були здебільшого єпископи (Гідас, Григорій Турський,
Фрекульф та ін.), тобто люди освічені, власники бібліо-
тек, а головне — причетні до політики, обізнані в ній.
Історіописання вони вели не для того, щоб розвіяти нудь-
гу, а щоб підтримати і примножити авторитет церкви,
знати своїх попередників та виставити їх духовними спад-
коємцями апостолів і мучеників.
Поступово (особливо після 1000 р.) естафету історіо-
писання від єпископів перебрали ті монастирі, які мали
свої скрипторії. При цьому найбільше уваги історії при-
діляли монахи-бенедиктинці, клюнійці ж та францис-
канці нею особливо не переймалися.
На монастирському історіописанні явно позначилася
агіографія (“житія святих”), яка прищепила йому моралі-
заторство, схильність до повчань. Більшість монахів-істо-
риків, перш ніж удатися до історіописання, починали
агіографами чи, за словами Б. Гене, “вмочали перо істо-
рика в чорнило агіографа”.
Писали історію монахи різних орденів по-різному. До-
мініканці, наприклад, мало використовували документи,
їхні історії були книжними. Францисканці ж, які прово-
дили життя в мандрах, спиралися у відтворенні минулого
на свій життєвий досвід, використовували переважно
фольклорні джерела та усну традицію, тому щедро пере-
сипали свої історії вигадками.
330
Культуро. Ментальність населення
В XI—XV ст. за написання історичних прань узялися
інтелектуали, які не належали до церковних орденів. Це
були здебільшого письменники, котрі дивилися на
історію, як на літературу. Ремеслом історика ці люди за-
робляли собі на хліб. Вони (Дудон Сен-Контеиський,
Герн, Амбруаз Фруассар, Жан Лемер та ін.) були негорди-
ми й шукали собі багатих і впливових покровителів, котрі
б відкрили перед ними двері своїх бібліотек, а головне —
щедро оплачували їхню працю. Ці історіолисці залежали і
від покровителів, і від публіки, й від моди. Пошуками
надійних джерел інформації вони не переймалися, а задо -
вольнялися усною інформацією, усною традицією. Для
меценатів вони майстерно складали генеалогії, писали
біографії та історії, в яких “правда почувалася вельми не-
затишно” (2> Гене).
Нерідко історіописнями ставали канцеляристи (Ян
Длугош та ін.), праці яких вигідно відрізнялися від праць
придворних істориків. Канцеляристи широко використо-
вували актові джерела, в їхніх дослідженнях виразно зву-
чали національні мотиви. “Канцеляристи стали “тиглем”
національної історії так само природно, як монастирі
були “тиглем” всесвітньої історії, а королівські двори —
історії династичної” (Б. Гене).
На відміну від монахів і придворних істориків, канце-
ляристи убачали в історіописанні не шлях до спасіння
душі чи матеріальної вигоди, а спосіб відволіктися від
осоружної канцелярської рутини.
У XIV—XV ст. історіописанням нерідко захоплювалися
й інші аматори (освічені воїни, купці, медики, юристи
тощо). Вони здебільшого писали про те, що бачили на
власні очі чи чули від інших. Джерельна база їхніх істо-
ричних праць украй убога, самі прані здебільшого були
компіляціями чи навіть плагіатом. Латину історики-диле-
танти знали абияк, тому писали свої опуси рідною мовою,
у вільний від основного заняття час. Нерідко за історіопи-
сання бралися й люди обізнаніші — герольди. Генеалогічні
та геральдичні розвідки допомагали їм у цьому. Герольди
добре зналися на архівних матеріалах.
Таким чином, історіописання в Середні віки зосеред-
жувалося переважно в монастирських скрипторіях, канце-
ляріях службовців і кабінетах любителів давнини.
331
ЛЕКЦІЇ 15—17
Джерелами інформації для середньовічних істориків
слугували переважно свідчення й перекази, а також напи-
си на пам’ятках (епіграфічні тексти). Допоміжні історичні
дисципліни — археологія, нумізматика, епіграфіка —
з’явилися лише в XV ст. Отож, середньовічна історія була
“допоміжною наукою, яка не мала ніяких допоміжних
дисциплін” (Б. Гене).
З архівними документами середньовічні історики по-
водилися досить безцеремонно. Цитували їх не завжди, і
здебільшого не дослівно, а так, як закарбувалося в їхній
пам’яті. До ХІП ст. історики не розрізняли наративні дже-
рела і документи, оригінали і копії документів. Писемні
джерела та усна традиція, навіть звичайні чугки були для
них рівноцінними, вони не надавали переваги жодному з
них і однаково їм довіряли.
Необхідність критики джерел тогочасні історики ро-
зуміли, проте здійснювали її непрофесійно. Документи
вони поділяли на “істинні” й “апокрифічні”, тобто на такі,
шо заслуговують довіри, і навпаки. Критерієм істинності
чи, навпаки, апокрифічності, як правило, слугувало автор-
ство джерела. Якщо автор тексту був поважною особою
(король, імператор, папа, єпископ тощо), то йому вірили.
“Істинними” вважалися також загальновідомі свідчення,
скажімо ті, що потрапили до книг (нерідко правдивій ін-
формації не довіряли лише тому, шо про неї “нічого не
написано в книгах”). “Апокрифічними” (ненадійними) вва-
жалися ті факти, правдивість яких не підкріплював жоден
авторитет, або ж ті, що не набули загального визнання.
Середньовічні історики “не критикували свідчень, вони
оцінювали свідків... їхня критична система базувалася на
ієрархії авторитетів” (Б. Гене).
Наприкінці Середньовіччя італійський історик Джо-
ванні Нанні (Анніо Вітербоський) сформулював такі пра-
вила використання джерел: “Потрібно беззастережно
вірити тому, хто вже з огляду на свою посаду написав
праці істинні і схвалені... Ніхто не може проігнорувати
історії та аннали, офіційна версія яких зберігається в дер-
жавних бібліотеках і архівах... Історикам не варто покла-
датися на приватних осіб, які записують лише чутки й
погляди, якщо ці останні суперечать офіційній історії”.
332
Культура. Ментальність населення
Урешті-решт, середньовічним історикам довелося зми-
ритися з думкою, шо й офіційні документи не завжди
правдиві. Знадобилося, наприклад, французькій короні у
другій половині XIV ст. позбавити жінок права насліду-
вання престолу — і придворні крючкотвори перелицюва-
ли 59-ту статтю “Салічної правди” так, щоб у ній ішлося
про позбавлення жінок не тільки земельної спадщини,
а й права на корону: “Жінці ніде не дістається коро-
лівство”. Самі історики, особливо в монастирях, часто вда-
валися до підробки документів, тому кількість фальши-
вок, особливо в X—XII ст., “виходить за рамки будь-якої
уяви” (О. А. Вайнштейн). До XII ст. вони робили це досить
незграбно, проте згодом призвичаїлися. Зокрема, істо-
ріописці вилучали з тексту окремі місця чи, навпаки,
доповнювали його вигаданими промовами, описами боїв
тощо. Підробляли з легкою душею навіть листи та папські
булли.
Але зрештою культура літописання підвищувалася.
Історики поступово переходили від критики свідків до
критики свідчень, віддавали перевагу оригіналам доку-
ментів над копіями, виявляли і відкидали фальшивки.
Наприкінці Середньовіччя уже з’являється нова, доско-
наліша критика джерел.
Те, що середньовічні історики здебільшого догоджали
публіці, прилаштовувалися до її смаків, позначилося пе-
редусім на виборі історичних сюжетів. Упродовж усього
Середньовіччя історики пропонували читачам цілковито
замішану на вигадках історію Трої. Ця історична тема за-
лишалася популярною насамперед тому, що багато хто з
феодалів вважав себе нащадком троянців, до того ж усе
східне тоді зачаровувало європейців. За умов загального
захоплення Хрестовими походами історики багато уваги
приділяли подіям, пов’язаним із падінням Єрусалима та
Константинополя. Не згасав інтерес до історії Риму, яка
видавалася середньовічній людині мудрою і повчальною.
Книги з історії Риму тоді читали запоєм і старі, й малі.
Однією з пріоритетних тем середньовічного історіописан-
ня були також походження та історія окремих народів
(Беда Шановний написав історію англів, Павло Диякон —
лангобардів, Генріх Хантингдонський — англійців, Голь-
333
ЛЕКЦІЇ 15—17
фрід Монмутський — бриттів, Галл Анонім — поляків
тощо). Хоча біографічним жанром середньовічний люд
особливо не захоплювався, усе ж неабиякий інтерес вик-
ликали життєписи таких особистостей, як Александр
Македонський, король Артур і Карл Великий.
Характерно, що ні історичні сюжети цікавили тоді як
кліриків, так і мирян, одначе миряни, на відміну від клі-
риків, мало цікавилися історією церкви.
Історія в Середні віки служила засобом офіційної про-
паганди. Ця її функція особливо зросла у другій половині
XI ст. у зв’язку з григоріанською реформою, суперечкою
між світською і духовною гілками влади про інвестигуру,
та початком хрестоносного руху. “Прихильники і недруги
реформи, захисники папи чи імператора жбурляли один
одному в лице історичні аргументи” (Б. Гене}. Королі апе-
лювали до минулого, обгрунтовуючи свої політичні пре-
тензії. Карл V, наприклад, доводив свої права на Гієнь
тим, що французи нібито були нащадками троянпів. На-
прикінці XV ст. монах-францисканець, намагаючись об-
грунтувати право Карла VIII на неаполітанську корону,
заявляв, що королі Франції — євреї, нащадки Давида. У
XIV—XV ст. на Заході “не існувало жодної влади, яка б не
вдавалася до пропаганди, не шукала аргументів із минув-
шини” (Б. Гене}.
Усвідомлюючи важливе пропагандистське значення
історіописання, королівська влада всіляко намагалася при-
ручити його. Майже повсюдно в Європі писати офіційну
історію доручали довіреним людям (у Франції, наприклад,
в XV ст. цю відповідальну місію спершу виконував монах
із Сен-Дені, а після смерті Карла VII — монах із Клюні).
Отож, вивільняючись із пут теології, історія ставала на-
томість прислужницею держави.
Офіційні історики шукали виправдання державній
політиці, доводили спадковість влади та королівської кро-
ві (у Франції, зокрема, династію Капетингів історики ви-
водили з династії Каролінгів, Каролінпв — з Меровінгів,
Меровінгів — із троянців). Цим вони не лише підігравали
владі, а й обстоювали національні інтереси.
Чи йшло це на користь самій історії? І так, і ні. Роль
історії в суспільному житті (особливо в Англії, на півночі
334
Культура. Ментальність населення
Франції, в Австрії та Польщі) зростала. Історія, зрештою,
стала “хлібом насущним для політики і юриспруденції”
(Б. Гене). Проте заповзятливе служіння державі змушува-
ло офіційних історіографів прикрашати минувшину,
навіть безбожно фальсифікувати її. їхніми зусиллями
“минуле в Середні віки було не лише шанованим, а й пос-
лужливим, не лише уславленим, а й піддатливим” (Б. Гене).
У працях історіописців VI—VIII ст. вплив античної
історіографії майже не простежується. Зростає він лише за
“Каролінзького відродження”, але ненадовго. У другій по-
ловині IX ст. середньовічна історіографія занепадає. То-
дішні історики часом не знали, що діялося за межами
їхньої області, не те шо у світі, мали туманне уявлення про
праці своїх попередників. Монастирські аннали обмежу-
валися голим переліком фактів, змішували докупи важли-
ве і другорядне, правдиве і вигадане. Типовими тогочас-
ними історіописцями були Відукінд Корвейський і Тітмар
Мерзебурзький.
Нове піднесення середньовічного історіописання при-
пало на кінець XI — початок XII ст. Тоді склав свою
хроніку німець Еккегард, який започаткував елементарну
історичну критику. У Бельгії та Північній Франції була
популярною “Хронографія” монаха Сігіберта із Жамблу.
Видатною історичною працею XII ст. є “Хроніка” Оттона
Фрейзінгенського, пройнята духом аскетизму і песимізму.
У середині XIII ст. домініканець Вінцент із Бове напи-
сав всесвітню історію — “Історичне зерцало”, яку придба-
ли усі солідні бібліотеки. Близько 1270 р. чеський домі-
ніканець Мартін Поляк склав дуже популярну “Хроніку
пап та імператорів” — підручник із всесвітньої історії.
Поява середньовічних шкіл (друга половина XII ст.) та
університетів (ХНІ ст.) мало прислужилася історичній на-
уці. Історія не стала окремою навчальною дисципліною,
її, як і раніше, тримали у своїх обіймах теологія та юрис-
пруденція, які нав’язували їй моралізаторство, а не пошук
істини. Історики обмежувалися описом тогочасних подій.
Отож, “історики XII ст. були передусім дослідниками,
історики ХІП ст. — свідками” (Б. Гене). Певних успіхів
було досягнуто в XIII ст. лише у створенні підручників,
хрестоматій, енциклопедій (праці Вікентія із Бове, Марті-
335
ЛЕКЦІЇ 15—17
на із Троппау, Бернара Гюї та ін.), а також в історичній
мемуаристиці (спогади учасника четвертого Хрестового
походу Віллардуена, учасника шостого Хрестового походу
Жуанвілля тощо), у написанні національних історій (на-
ціональними мовами), біографій окремих монархів. Деякі
історики XIII ст. (зокрема французький монах Гвіберт
Ножанський) без особливого успіху пробували свої сили в
історичній критиці.
У XIV—XV ст. авторитет історії у країнах Європи по-
мітно зріс. Важливе значення мало створення національ-
них держав, що сприяло пошукам витоків любові до сво-
го володаря й рідного краю, а також процес політичної
централізації, який потребував історичного обгрунтуван-
ня. Не лише монархи та єпископи, а й чимало інших
можновладців завели своїх істориків, які працювали на
їхній авторитет і обгрунтовували їхні претензії. Історія по-
волі скидала з себе пута теології та юриспруденції, става-
ла самостійною наукою. Так, у середині XIV ст. у каталозі
бібліотеки Сорбонни з’явилися відділи історії і хроніки. У
Польщі історію почали викладати в університетах, з’явив-
ся перший вузівський підручник з цієї дисципліни. У
1504 р. у Майнці було відкрито кафедру історії. Але зага-
лом історіописання і в XIV—XV ст. перебувало у стані
занепаду. Як і раніше, воно зводилося до скорочених пе-
реказів, витягів, складання хрестоматій і підручників.
Найвидатнішою історичною працею XIV ст. була фран-
цузькомовна “Хроніка” Фруассара. Син простого бюрге-
ра, Фруассар багато мандрував, жив при дворах королів і
князів, легко змінював свою політичну орієнтацію. Ма-
теріали для своєї хроніки він черпав повсюди, не обмежу-
ючись випадковими чутками, проте до зібраної інформації
ставився не завжди критично, не прагнув усні свідчення
підкріпити документальними.
У XIV ст. досить відомою була також італомовна хро-
ніка Джованні Віддані — багатого флорентійського купця.
Купецька натура Віддані спонукала його багато уваги
приділяти соціально-економічним сюжетам. Якщо полі-
тика не приносила реальної вигоди, він вважав її безглуз-
дою. Усе ж і Віллані за своїм історичним баченням і пись-
менницькою манерою залишався типовим середньовічним
істориком.
336
Культура. Ментальність населення
Героїчний епос
Примітним явищем культури західноєвропейського
Середньовіччя був героїчний епос, стосовно походження
якого, датування, визначення, що у його створенні є ко-
лективним, а що авторським, і досі не вщухають наукові
дискусії. Цей літературний жанр був “оберегом історії,
колективною пам’яттю, своєрідним життєвим і етичним
еталоном, засобом ідейного та естетичного самостверд-
ження” (В. І. Уколова). Його витоки, поза сумнівом, сяга-
ють ще варварської доби, адже в ряді епічних творів зга-
дуються навіть події, пов’язані з Великим переселенням
народів.
На жаль, епос раннього Середньовіччя, пов’язаний з
воєнною історією кельтів, германців, англосаксів, зберігся
лише фрагментарно. Доба високого Середньовіччя збага-
тила європейську культуру народно-патріотичним епосом,
який відобразив як загальнолюдські, так і рицарсько-фео-
дальні цінності, оспівав стародавніх героїв у рицарсько-
християнському дусі, звеличивши їхню боротьбу “за істин-
ну віру” — християнство. У ньому перемішалися істо-
ричність, реальність і фантастика.
У середньовічному західноєвропейському епосі літера-
турознавці виділяють два нашарування: історичне (геро-
їчні оповіді, в яких є реальне історичне ядро) й фантастич-
не, яке перегукується з фольклором, народною казкою.
Одним із найдавніших епічних творів західноєвропей-
ського Середньовіччя є англосаксонська “Оповідь про
Беовульфа” (датується приблизно 1000-м роком). У ній
ідеться про фантастичні пригоди молодого воїна-христия-
нина, який переміг велетнів, але загинув у боротьбі з дра-
коном (Беовульф тоді заволодів скарбом, проте не знав,
що цей скарб заклятий). Питання про те, хто автор цієї
поеми і ким були більшість її персонажів — християнами
чи язичниками, залишається предметом дискусій. Фан-
тастичні пригоди відбуваються в цьому епічному творі на
реальному історичному тлі, язичництво співіснує з хрис-
тиянством.
Видатною пам’яткою європейської і світової літерату-
ри є ісландські саги — “Старша Едда” (складається із 19
І 12 Історія середніх ВІКІВ. -- 337 ----
ЛЕКЦІЇ 15—17
давньоісландських епічних пісень) та “Молодша Едда”,
автором якої вважають поета-скальда ХШ ст. Сноррі Стур-
лусона. У них відображено ісландські міфологічні пере-
кази ще загальногерманської доби.
Дещо інший характер мають французький та, особли-
во, іспанський епоси, в яких ідеться про реальні історичні
події, викладені більш-менш правдиво. Цим творам при-
таманні насамперед патріотичні мотиви.
Серед французьких епічних творів (їх налічується близь-
ко 100) силою художнього слова виділяється чимала за
обсягом “Пісня про Роланда” (створена близько 1100 р.,
напередодні першого Хрестового походу). Вона розпові-
дає про похід Карла Великого за Піренеї (778 р.). Кардові
тоді не вдаюся оволодіти Сарагосою, а коли він повергав-
ся назад, у Францію, ар’єргард його війська потрапив у
Ронсевальській ущелині в засідку, влаштовану християна-
ми-басками. У воєнній сутичці загинуло чимало франків-
рицарів і серед них — “Хруотланд, маркграф Бретані” (так
його називає Ейнгард), — епічний Роланд.
У “Пісні про Роланда” християни-баски стали маврами,
невелика й нетривала експедиція у північну Іспанію — се-
мирічною війною й завоюванням цілої Іспанії, загибель
ар’єргарда — жахливою катастрофою, воєнна сутичка —
битвою ледь не вселенських масштабів:
Кривавий бій ставав усе лютіший.
Вже сотні, тисячі загиблих маврів.
Втрачають й франки кращих із баронів,
У Франції ж лютують грізні сили:
Бушують грози, смерчі, лячні бурі,
Потоками ллють з градом й снігом зливи,
І блискавки б’ють раз за разом страшно.
Земля вже починає скрізь двигтіти
Немає міст, де б бурі не тріщали;
А ясний день враз огортає морок,
І світло лише в спалахах у небі.
То плаче вся природа за Роландом.
Епічні поеми у Франції декламували або, точніше,
виспівували бродячі професійні декламатори — менест-
релі, які часто-густо “поєднували ремесло мандрівних
оповідачів із ремеслом вуличного блазня чи акробата”
(Л/. Блок).
338
Культура. Ментальність населення
У “Пісні про Роланда” звучить мотив відданого слу-
жіння королю, засуджуються феодальні чвари. Вона наси-
чена “ідеєю релігійної боротьби з мусульманством й особ-
ливої місії Франції у цій боротьбі" (О. О. Смирнов).
Герой “Пісні про Сіда” — іспанський вельможа й воє-
начальник Родріго Діас (XI ст.), прозваний Сідом (“па-
ном”). Він завдав нищівної поразки північноафрикансь-
ким племенам альморавідів, які прийняли іслам, і став
грозою маврів. Лише смерть наприкінці XI ст. перешко-
дила йому звільнити всю Іспанію від маврів. Сід став
улюбленим народним героєм Іспанії доби Реконкісти, про
нього складали пісні й оповіді.
“Пісня про Сіда” з’явилася уже в середині XII ст., то-
му опис подій, про які вона розповідає, загалом близький
до своєї історичної основи. “В цілому поема більш точна
в історичному відношенні, ніж будь-який інший із відомих
нам західноєвропейських епосів” (О. О. Смирнов). “Пісня
про Сіда”, на відміну від “Пісні про Роланда”, позбавлена
патетики й розповідає про життя буденно, відверто.
На схилку Середньовіччя епічна творчість в Іспанії
згасла, проте не вмерла, а вилилася в іншу форму — ро-
манси, шо виконувалися під акомпанемент гітари. В ро-
мансах ішлося про стосунки — мирні й немирні — з мав-
рами, в тому числі й про Сіда.
Епос про Сіда займає почесне місце в історії іспансь-
кої художньої словесності вже тому, шо з ним “людина
назавжди увійшла в іспанську літературу і назавжди зали-
шилася основним її предметом” (М. Томашевський).
Усе ж найвідомішим у європейській літературі є ні-
мецько-скандинавський героїчний епос “Пісня про Нібе-
луигів”*, у якій “помпезність і радість ідуть пліч-о-пліч зі
стражданням і смертю” (А. Я. Гуревич).
Ця “німецька Іліада” написана невідомим автором
близько 1200 р., більш міфологізована, аніж “Пісня про
Роланда” чи “Пісня про Сіда”, хоча в ній наявні герої, у
яких були змінені до невпізнання історичні прототипи, —
Етцель (Атилла), Дітріх Бернський (король Теодоріх), ко-
* Обширна поема, яка складається з 39 пісень (авантюр). Ім’я Нібе-
лунгів перекладають по-різному. Найімовірніше, воно означає “підзем-
ний охоронець скарбу”.
------- 339 --------
і
ЛЕКЦІЇ 15—17
роль бургундів Гунтер та ін. Основним героєм “Пісні про
Нібелунгів” є принц Зігфрід. Він перемагає страшного
дракона Фафніра, здобуває чарівний скарб Нібелунгів, на
якому лежить прокляття, однак зрештою гине*. Серед
предметів чарівного скарбу Нібелунгів — золота каблучка,
здатна приносити багатство. Легенда про Нібелунгів при-
щеплює мораль, суть якої полягає в тому, що людину
робить могутньою золото, що влада належить тому, хто
його має. Тема Нібелунгів стала популярною у світовій
літературі, образотворчому мистецтві, музиці; її викорис-
тав композитор Ріхард Вагнер в оперній тетралогії “Кіль-
це Нібелунга” (“Золото Рейна”, “Валькірія”, “Зігфрід” і
“Загибель богів”).
Рицарська, міська та народна культури
Яскравою сторінкою культурного життя середньо-
вічного Заходу, пізніше дуже романтизованою, стала ри-
царська культура, сформована на особливому рицарсько-
му ідеалі. Його витоки вбачають, з одного боку, у глиби-
нах самосвідомості варварських народів, а з іншого — в
розвиненій християнській концепції служіння Богові, яка
в Середні віки сприймалася розширено — як служіння
васала сеньйорові, рицаря — дамі свого серця тощо.
Рицарство ніколи не було одноманітною масою, мало
суттєві регіональні відмінності. “В Тюрінгії та Саксонії,
Ірландії й Норвегії рицарство тривалий час було язич-
ницьким і досить диким... На півдні Європи... діяння, хай
навіть криваві, відтінювалися романтикою й галантністю,
підпорядкованою законам поезії... Аристократичне й су-
воре в Англії, де завжди панував ідеал респектабельності,
рицарство ставало пристрасно-екзальтованим в іспанців,
синів готів і іберів, чия боротьба з арабами нагадувала
* Для німецької націоналістичної критики юний Зігфрід завжди був
особливим, “германським”, героєм, утіленням специфічного “німецько-
го духу”. Насправді ж “ідеал хороброго героя-воїна, уособлений в гер-
манському епосі в образі Зігфріда, однаково притаманний епічній твор-
чості всіх народів" (В. М. Жирмундськиії).
340
Культура. Ментальність населення
грандіозний турнір, що тривав сім століть” (А. П. Леван-
довський).
Основною ідеєю рицарського епосу стала відданість
васала. Середньовічний кодекс честі вважав зраду і під-
ступність за найтяжчий гріх, за який не буде прощення ні
на цьому, ні на тому світі. Жахи війни рицарі — люди вій-
ськові — сприймали спокійно, разом з тим у них вироби-
лася звичка вдавати з себе захисників скривджених і побор-
ників справедливості. Цей недосяжний у реальному житті
ідеал вони розуміли досить своєрідно й поширювати на до-
волі вузьке коло людей. Самозакохані, пихаті рицарі, як уже
зазначалося, зневажали своїх годуватьників — селян.
У житті рицарів, у своїй масі не переобтяжених осві-
ченістю, було більше позування, аніж справжнього благо-
родства. Рицаря вабили лідерство й примарна слава, він
намагався вразити християнський світ своїми уявними
моральними чеснотами, тому надавав особливого значен-
ня етикетові, ритуалу, зовнішній атрибутиці, символіці
кольорів і предметів тощо. На рицарські турніри, які
імітували справжню битву*, збиралися найуславленіші ри-
царі з усіх куточків Європи.
Рицарська література не лише відображала рицарську
свідомість, а й формувала її. І не лише її. Середньовічні
хроністи брали рицарські романи за взірець, коли опису-
вали реальні бої і подвиги. Рицарські романи, що з’яви-
лися у середині XII ст., відігравали провідну роль у тодіш-
ній світській літературі.
Одним із основних джерел західноєвропейського ри-
царського (його ще називають куртуазним — “двірським”)
роману вважався кельтський епос про короля Артура та
рицарів Круглого столу. Традиційно першотворцем легенд
артурівського циклу вважають валійського клірика Джеф-
рі Монмутського, який зробив Артура дуже популярною
та поважною фігурою в освічених колах суспільства**. У
*До XIV ст. не існувало поєдинків, де рицарі билися б один на
один. На турнірах рицарі до середини ХШ ст. користувалися бойовою,
а не спортивною зброєю.
** "Патетична оповідь про пригоди короля Артура зворушувала не
лише людей світських, а іі у молодих ченців витиснула не одну сльозу”
(М. Блок). Найбільшу, просто неймовірну популярність здобула вона в
Англії.
341
ЛЕКЦІЇ 15—17
XV ст. легенди про короля Артура переказав англійський
рицар Томас Мелорі — живе втілення невідповідності між
рицарськими принципами і способом життя багатьох
рицарів*. Герої цього бретонського циклу — Ланселот і
Парцифаль, Пальмерін і Амідіс та інші виступали в ри-
царських романах утіленням найвищих людських чеснот й
належали не потойбічному, а земному життю. Саме з цьо-
го циклу легенд народилася перлина середньовічної лі-
тератури “Трістан і Ізольда” — зворушлива повість про
кохання до загину.
Жоден рицарський роман не обходився без зображен-
ня палкого кохання. Прозаїки і поети з рицарського сере-
довища ніби змагалися між собою: хто з них пишно-
мовніше оспіває культ дами, куртуазне кохання. Що таке
куртуазне кохання? Це, за словами медієвіста, “раболіпне
служіння чоловіка жінці в такому суспільстві, де насправді
саме жінка була рабинею стереотипів поведінки, визначе-
них чоловіком — рабинею шлюбного ринку й шлюбної
постелі” (К. Брук). Иеперевершеним трубадуром куртуаз-
ного кохання був надгалантний французький поет Кре-
тьєн де Труа (XII—ХНІ ст.) — автор п’яти рицарських
романів (“Парцифаль” та ін.).
З кінця XI ст. у Провансі розквітла поезія трубаду-
рів — поетів-рицарів. Вона поширилася далеко за межі
Провансу. На півночі Франції з’явилися трувери, в Німеч-
чині — міннезінгери. Не обминула куртуазна поезія також
Італію та Іспанію.
Рицарський гімн коханню став дня соціальної еліти чи
не другою релігією. Гадають, що, можливо, саме у зв’язку
з цим у християнстві вийшов на перший план культ діви
Марії: “Мадонна запанувала на небі та у серцях вірних
так само, як дама — в серці закоханого в неї рицаря”
(В. І. Уколова).
Рицарство бавилося не лише турнірами, які організо-
вувались епізодично й тривали по кілька днів (найчастіше
гри). Воно захоплювалося мисливством (впродовж усього
року), особливо полюванням із соколом (з’явилося на За-
* За кражі, згвалтування, борги, здирства та замах на життя герцога
Букінгемського Томас Мелорі обживав тюремні камери багатьох в’яз-
ниць Англії, в тому числі лондонського Тауера.
342
Культура. Ментальність населення
ході на початку XI ст. і швидко стало улюбленою розва-
гою аристократів).
З домашніх ігор захоплювалися грою в кості. “Пред-
ставники усіх соціальних категорій у хатинах, замках, та-
вернах і навіть монастирях віддавалися цій грі зі згубною
пристрастю, яку марно засуджували суверени і прелати-
реформатори” (М. Пастуро). Але найулюбленішою до-
машньою грою аристократів, якою захоплювались навіть
дами і молоді жінки, стали шахи. “У Франції вони з’яви-
лися в XI ст., а не за часів Карла Великого, як це іноді
стверджують” (М. Пастуро). Гра в шахи стала складовою
виховання майбутнього рицаря.
З процесом урбанізації середньовічного Заходу центра-
ми кульгурного жиггя стали міста. Волелюбство міської
культури, її тісний зв’язок з народною творчістю (чи, за
словами А. Я. Гуревича, творчістю “мовчазної більшості”)
найвиразніше виявили себе в розвитку міської літератури,
яка, на відміну від латиномовної церковної, користувала-
ся живою народною мовою. Найпопулярнішими її жанра-
ми були віршовані новели, байки, грубуваті жарти (фабліо
у Франції, шванки у Німеччині). Вона кепкувала над по-
жадливістю духовенства, схоластичними мудруваннями,
зарозумілістю та неуцтвом знаті, над іншими недоладнос-
тями життя. Фабліо і шванки оспівували не любовну зне-
могу рицаря, а пригоди життєрадісного і кмітливого ге-
роя, здатного завжди вийти сухим із води. У приказках і
прислів’ях, цих зразках народної мудрості, міська літера-
тура так колюче і влучно бичувала суспільні вади, шо
церква стурбовано приглядалася до неї і, якби могла, за-
тулила б їй рота.
Склався також міський сатиричний епос, який виріс із
казкових мотивів. Найбільшу популярність тоді мав фран-
цузький “Роман про Лиса” (ХШ ст.), перекладений на
європейські мови. У ньому винахідливий і зухвалий Лис
Ренар — уособлення заможного й підприємливого городя-
нина — пошиває в дурні недоумкуватого й кровожерливо-
го вовка Ізенгріма, в якому впізнавали середнього чи
дрібного рицаря, тупоголового ведмедя Брьона (великий
феодал), короля Нобля, тугодума-осла Бодуена (придвор-
ний проповідник), півня Шантеклера (барабанщик ко-
ролівського війська) тощо.
343
ЛЕКЦІЇ 15—17
Найбільшими “порушниками спокою” у середньовіч-
ному суспільстві все ж були вільнодумні ваганти, тобто
мандрівні клірики, школярі та студенти. Вони глузували з
усього, особливо з духовенства, суспільних вад, раділи
життю в усіх його проявах, усупереч церковному пуритан-
ству оспівували “гріховну” плоть. їхні задерикуваті, не
скуті офіціозом пісні залюбки співала вся Європа.
Уявлення про поезію вагантів можна скласти на прик-
ладі творчості Франсуа Війона — талановитого французь-
кого поета XV ст., якого називають “останнім вагантом”,
“поетом смерті”. Писав він не латиною, а рідною мовою.
Війон, цей шибеник і невтомний бродяга, прожив таке
буремне життя, що його вистачило б на добрий десяток
спокійніших натур. Він рано осиротів, проте його усино-
вив священик {капелан), який став йому, як казав сам
поет, “більше ніж батьком”. Війон навчався у Сорбонні.
Сталося так, що він смертельно поранив каноніка, після
чого його життя покотилося під укіс. Переховуючись від
швидких на розправу суддів, поет познайомився з най-
різноманітнішими людьми: від королів до справжніх по-
кидьків суспільства:
Моєї долі примхи люті
Списати всі не стало б слів.
Свій вік я звікував у скруті,
Без співчуття я сльози лив,
В стражданні розум мій зміцнів,
Коли в багні я брів по пояс, —
Я так життя порозумів,
Як не зумів би й Аверроес.
Війон брав участь у пограбуванні Наваррського колед-
жу й потрапив до в’язниці. Лише щасливий випадок
(приїзд короля Людовіка XI та проголошена у зв’язку з
цим амністія) врятував тоді його від шибениці, але з дум-
кою про смерть поет уже зріднився і ставився до неї
спокійно:
Я — Франсуа, — намилив кат
Вже зашморга три рази.
І скільки мій заважить зад,
Довідаються в’язи.
344
Культура. Ментальність населення
У поезії Війона невичерпне життєлюбство, лірика, не-
щадна іронія поєдналися з роздумами про тлінність. Його
поезія суперечлива, людяна, драматична. “Війон з не
властивою для його епохи відвертістю, а часом і зовсім
безсоромною щирістю зробив своє життя темою й джере-
лом своєї творчості. Говорячи про себе, він говорив від
імені усіх про всіх тих, хто, подібно до нього, як він вва-
жав, був “покидьком життя” (Я. Первомайськийу.
Я знаю — мухи гинуть в молоці,
Я знаю добру і лиху годину,
Я знаю — є співці, сліпці й скопці,
Я знаю по голках сосну й ялину,
Я знаю, як кохають до загину,
Я знаю чорне, біле і рябе,
Я знаю, як Господь створив людину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю всі шляхи й всі манівці,
Я знаю небо щастя й сліз долину,
Я знаю і чернички спідничину,
Я знаю гріх, але грішить не кину,
Я знаю, хто під течію гребе,
Я знаю, як в бочках скисають вина,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю — коні є і є їздці,
Я знаю, скільки мул бере на спину,
Я знаю, хто працює без упину,
Я знаю сну й пробудження хвилину,
Я знаю Рим і як він всіх скубе,
Я знаю і гуситську всю провину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю палац — знаю і хатину,
Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе,
Я знаю смерть і знаю домовину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
(Пер. Л. Первомайського)
Людяна, зворушлива поезія Війона “надовго привер-
нула увагу ерудитів до темного світу обідранців, бродяг і
сутенерів, з якими його пов’язала доля й чий жаргон він
використовував у своїх творах” (М. Дефурно).
345
ЛЕКЦІЇ 15—17
Міська література середньовічного Заходу багатогран-
на. У ній, починаючи з ХІП ст., на перший план виходи-
ли дидактичні (моралізаторські) та алегоричні мотиви,
зміщувався наголос із земного на небесне (релігійне). Ди-
наміка її розвитку уповільнювалася. Алегоризм став озна-
кою літератури “високого штилю”. Наочним свідченням
цього є “Роман про Троянду” Гільйома де Лоріса і Жана
де Мена. Юний герой цієї філософсько-алегоричної пое-
ми весь у пошуках ідеалу, втіленого у символічному образі
Троянди. “Роман про Троянду” бентежив вільнодумними
ідеями, звеличував Природу і Розум, засуджував соціальні
суперечності середньовічного суспільства. “Критика со-
ціальних і моральних пороків ставала однією з найхарак-
терніших особливостей європейського суспільства” (Г. Ке-
нігсбергер).
У XIV—XV ст. свіжим подихом у культурі середньо-
вічної Європи стала творчість видатного італійського
поета і мислителя, палкого поборника ідеї об’єднання й
соціального оновлення Італії — Дайте Аліг’єрі (1265—
1321). Його основний твір — “Божественну комедію” —
вважають складним завершенням Середньовіччя в євро-
пейській культурі й провісником Відродження. У цьому
безсмертному творі змальовано величну панораму Все-
світу, природи, життя суспільства і людини. У ньому реп-
резентовано цілу галерею видатних людей Середньовіччя,
тогочасних володарів дум. Дайте “веде читача крізь вогонь
і крижані жахи пекла, крізь горнило чистилища до висот
раю, щоб тут досягти вершин мудрості, утвердити ідеали
добра, світлої надії і висоти людського духу” (В. І. Уколо-
ва). Творчу заявку на майбутнє зробили також іспанський
письменник, воїн, державний діяч, інфант (престоло-
наслідник) Хуан Мануель, який написав збірку повчаль-
них оповідань “Граф Луканор”, та видатний англійський
поет Джеффрі Чосер — автор знаменитих “Кентерберійсь-
ких оповідань”, сповнених тонкого гумору, непідробного
драматизму і людяності.
У міській літературі Середньовіччя знайшлося місце
також для народних мотивів. Вона, зокрема, пропагувала
суспільну значущість праці хлібороба. Найвиразніше цей
мотив простежується в повісті німецького автора Всрнера
346
Культура. Ментальність населення
Садівника “Селянин Гельмбрехт” (ХНІ ст.), а також у
творі англійського поета Вільяма Ленгленда “Видіння про
Петра-орача” (XIV ст.).
У XIII ст. зародилося міське театральне мистецтво —
яскраве, карнавальне, світське. Сюжети театральних лицс-
дійств нерідко бралися з життя, а зображальні засоби — з
фольклору, творчості міндрівних артистів-жонглерів.
11а театральних сценах, улаштованих нашвидкуруч про-
сто на вулиці, під відкритим небом, бродячі трупи розігру-
вали вистави, які іноді тривали кілька днів. П’єси стави-
лися здебільшого на євангельські сюжети, до яких нерідко
штучно додавали те, про що йшлося в апокрифічних Єван-
геліях, і навіть “сценки у крамничках і шинках, комічні
інтермедії, битви чи штурми міст за допомогою вогню, а
іноді й артилерії — навіть у тому випадку, коли йшлося
про взяття Єрусалима римлянами” (АГ Дефурнд). Деко-
рації якщо й використовувалися, то лише найпростіші,
причому не завжди пов’язані з місцем дії (щоб глядач міг
збагнути побачене, вивішували спеціальні таблички).
Умовності в театральних виставах брали гору над ре-
алістичністю. Реалістично, часом аж занадто*, розігрува-
лося лише мучеництво Христа, бо інакше зачерствілу ду-
шу середньовічного глядача, звиклого до суворих буднів і
насилля, було важко розжалобити.
Особливо популярною серед міських лицедійств у
XIII ст. була “Гра про Робіне та Маріон”. У ній просто й
зворушливо розповідалося про палке кохання пастушка і
пастушки, яке вистояло перед підступами грубого рицаря.
Творчий імпульс міської культури доби високого та
пізнього Середньовіччя був могутнім. Жак ле Гофф вва-
жає, що з XIII ст. на середньовічному Заході “культура,
мистецтво, релігія мали уже передусім міську подобу”.
Що ж до неосвічених у своїй масі суспільних низів (се-
ляни, міська біднота) — “мовчазної більшості”, за влуч-
ним висловом медієвіста А. Я. Гуревича, то їхня культура
у джерелах відображена вкрай убого. “Усі ці серви і вілла-
ни... до XIV ст. переважно “мовчали” за тим, щоправда,
* Траплялося, що артист, який виконував у Містерії Страстей роль
Ісуса, “перегравав” і справді мало не віддавав на хресті свою душу
Богові.
347
ЛЕКЦІЇ 15—17
аби в цьому та наступних століттях “заговорити” з феода-
лами зовсім іншою мовою — мовою “жакерій” (А. П. Ле-
вандовськиії). Проте не виникає сумніву, що в народній
гущі менше прижилася церковна ортодоксія, більше —
язичницькі традиції, що ігри та розваги стали провідною
формою дозвілля простолюду — сезонного перепочинку
від важкої, виснажливої, здебільшого підневільної праці.
В містах улаштовувалися веселі карнавали, “свята дурнів”,
“свята осла”, сільськогосподарські свята збору винограду.
Незмінними учасниками цих народних гулянь були ве-
летні, карлики, потвори, “вчені” звірі, блазні й дурні то-
що. “Всі ці обрядово-видовищні форми... ніби зводили по
той бік усього офіційного інший світ й інше життя, до
яких середньовічні люди були більшою чи меншою мірою
причетними...” (Л/. Бахтін). Організацією таких розваг
нерідко опікувалися студенти (вони розігрували сатиричні
п’єси). Церква змушена була терпіти цю “народно-май-
данну карнавальну культуру” (Л/. Бахтін), шо склалася
значною мірою в релігійному обрамленні.
Ментальності
Хоч би як зверхньо ставилися феодали до людей фі-
зичної праці, передусім до селян, все ж у свою культуру
вони вкраплювали елементи “простої”, народної, культу-
ри. Народне підгрунтя культури соціальної еліти найви-
разніше простежується у притаманній тодішній суспільній
свідомості картині світу — системі середньовічного світо-
сприйняття.
Як ставилася середньовічна людина до світу, до себе й
собі подібних?
Ритм життя в Середні віки був уповільненим. Мирян
точність часу не цікавила, вони жили за зміною дня і ночі,
літа і зими. “їхній час — це час природи, позначений
сільськогосподарськими роботами, строками виплат і об-
років” (М. Постуро). Час цінували лише духовенство та
ділові бюргери. Навіть хроністів тоді задовольняли такі
дати, як “за часів правління такого-то короля” чи “коли
дні стали довшими”. Світський календар базувався на
348
Культура. Ментальність населення
літургійних святах і пам’ятних подіях, дні називали за
євангельським сюжетом: “дурний багатій’’ (четвер другого
тижня Великого посту), “виноградарі” (п’ятниця), “зрад-
лива жінка” (субота).
У Середні віки уявлення про людину склалося під впли
вом християнства, яке трактувало її неоднозначно: люди-
на є образом і подобою Бога, й водночас істотою гріхов-
ною. Спершу християнство вважало людину нікчемною,
зіпсованою, пасивним виконавцем Божої волі. Однак у
XII—XIII ст. сформувався привабливіший образ людини,
здатної “спастись”. Праця вже уявлялася не як кара Гос-
подня за людські гріхи, а як засіб спокутування гріхів,
отож — спасіння. Суспільство, відповідно, посуворішало
до тих, хто не працював. У ХШ ст. Бога в його земному
втіленні стали зображувати зовні людиноподібним. У
християнстві з’явилося дві концепції людини: одна бачи-
ла в людині вічного мандрівника, який прямує тернисти-
ми шляхами або до спасіння й безсмертя, або ж, навпаки,
до забуття й пекельних мук, інша вбачала сутність люди-
ни в широму каятті й замолюванні гріхів — заради
спасіння. Мовляв, у людині поєдналися душа і тіло, дух і
матерія. Тіло визначає посмертну долю душі, тому до ньо-
го треба ставитися суворіше: приборкувати буйство плоті
молитвами, постами тощо. Певна річ, тіла різні. Тіла свя-
тих, монахів, вельмож, єпископів заслуговують на шану,
їх навіть можна набальзамовувати, тіла ж простолюдинів
нічого не варті. Військові, які створили справжній культ
фізичної сили, дивилися на тіло іншими очима, аніж ду-
ховенство.
За середньовічними уявленнями, життя людини
поділялося на шість періодів: вік немовляти, дитинство,
отроцтво, юність, зрілість і старість. Ці життєві віхи не
збігалися з сучасними уявленнями. Вважалося, зокрема,
шо юність триває до 25 років, зрілість — до 45, після чого
настає старість.
Середньовічну людину переконувати, що кожен має
бути тим, ким він є, яким його створив Бог. Підніматися
по соціальній драбині — значить виявляти гординю, опус-
катися по ній — викликати до себе зневагу. Слід шанува-
ти земні устої, бо вони — віддзеркатення небесних по-
349
ЛЕКЦІЇ 15—17
рядків. “Це означало обов’язок людини коритися вищим
авторитетам: папі і прелатам, якщо це була церковна лю-
дина; королю, сеньйорам, патриціанським правителям
міста, якщо йшлося про мирянина" (А. Л. Ястребицька).
Людину середньовічного Заходу постійно діймав страх,
гнітило почуття невпевненості. Боялася вона (часом па-
нічно) темряви, привидів, вовкулаків, хвороб, бродяг і жеб-
раків, чортів, відьом, Антихриста чи Сатани, кінця світу,
чужаків, язичників, сонячних і місячних затемнень, поя-
ви комети, можливості живим опинитися в могилі. Бояла-
ся й ненавиділа писемні документи (учасники стихійних
народних бунтів нерідко нищили документи, а часом і тих,
хто їх складав). Церква своїми проповідями, фантасма-
горією пекельних мук лише нагнітала це почуття страху.
Звідки виникали ці страхи, через які тодішній люд лег-
ко впадав у паніку й був схильний до руйнівних імпуль-
сивних вибухів протесту, нерідко вкрай жорстоких?*
Перші страхи охопили християнський Захід у 1000 р.,
коли люди чекали кінця світу (у працях окремих
медієвістів ці страхи дуже перебільшені). Значною мірою
вони нагніталися всілякими темними проповідниками,
які "справді керували народом... тримали натовп у своїх
руках, вселяючи в нього то страх, то надію, примушуючи
його плакати, співати, коритися чи бунтувати’’ {Ж. Делю-
мо). Дошкуляв страх перед Люцифером (Сатаною), якого
в ранньому Середньовіччі ще не вважали огидним чудо-
виськом, однак в XI—XII ст. вже сприймали як спокусни-
ка й мучителя, а з XIII ст. панічно боялися як володаря
пекла. Апокаліптичні страхи поширювалися також під
впливом месіанських традицій євреїв (євреї “сподівалися
на пришестя Антихриста — турка, який помститься за
зневажений Ізраїль” (Ж. Делюмо). Побоювалися усього
нового та його носіїв — чужаків, причому “для селян це
були городяни, для городян — сільські жителі, бродяги ж
були чужаками для тих і інших” {Ж. Делюмо). Боялися па-
перів, бо не вміли їх читати. Охоплював жах перед вов-
* Натовпи голодних і пригноблених легко виходили на вулиці й гро-
мили все. шо траплялося на їхньому шляху (А. Я. Гуревич). Приводом до
таких народних збурень найчастіше були чутки про викрадення дітей
“циганами”, про підвищення податку на сіль, про політичні змови тощо.
350
Культура. Ментальність населення
ком, який уявлявся середньовічній людині найжорсто-
кішим і найхитрішим звіром, настільки диявольським, що
навіть траві не рости там, де він колись проходив. Певні
підстави для таких страхів були, адже вовки під час голо-
ду і воєнних лихоліть нерідко нападали на людей серед
білого дня. На вовків усім миром влаштовували облави.
Народ складав міфи про всіляких потвор (скажімо, про
морського монаха — підводну істоту, що водиться поблизу
узбережжя Норвегії). У чоловіків викликали страх жін-
ки* — в їхньому уявленні, поплічниці Сатани**. Очевид-
но, тут далися взнаки загадкові для чоловіка пологи та
незбагненна жіноча психологія.
Диявол, чужинці, жінка страхали, проте найбільше хо-
лодив людські серця жах неминучої смерті. Смерть і по-
тойбічний' світ посідали чільне місце в середньовічних
ментальностях. Усе ж ставлення до них змінювалося
впродовж середньовічної доби.
На світанку Середньовіччя смергі панічно боялися, во-
на викликала почуття огиди. Цвинтарі виносили за місто
чи село, щоб вони не оскверняли святинь, за межами по-
селення ховали навіть християн. Проте навернення Євро-
пи у віру Христову на певний час змінило погляд на
смерть. Християни свято вірили в те, що Ісус своїм вос-
кресінням здолав смерть, яку стали сприймати як нове
народження, як перехід у життя вічне. На смерть чекали
спокійно, майже з радістю. Десь у VIII ст. небіжчиків ста-
* “Природу цього страху психологи ше не дослідили. Все ж взаємна
ворожість двох складових .людства, напевно, існувала завжди... Страх пе-
ред жінкою не був лише вигадкою християнських аскетів. Християнство
увібрало страх, який існував раніше, й використовувало цей жупел до
XX століття” (Ж. Делюмо).
** Тертуліан, наприклад, так звертався до жінки: “Ти мусиш завжди
бути в траурі, лахмітті й покаянні, щоб спокутувати свою вину за поги
бель роду людського... Жінка, ти ворота диявола, ти першою доторкну-
лася до дерева Сатани й порушила Божий закон...” Св. Августин повчав,
що Божою подобою є лише чоловік, жінка ж подібна йому лише душею
і, як істота нижча, має коритися чоловікові. Нагнітання страхів щодо
жінки, поза сумнівом, пояснювалося й тим, шо значна частина серед-
ньовічної культури “перебувала в руках нежонатих чоловіків, яким не за-
лишалося нічого іншого, як захоплюватися цнотливістю й зганяти злість
на спокусницях...” (Ж. Делюмо). На порозі Нового часу страх перед
жінкою вилився в сумнозвісне полювання на відьом.
351
ЛЕКЦІЇ 15—17
ли ховати вже не за містом чи селом, а “біля святих”, у
церкві-бодалнф Церкви обзавелися своїми цвинтарями.
Цвинтар, в очах християн, перетворився на місце сакраль-
не, публічне (звичай ховати небіжчиків на території церк-
ви зберігся в Європі принаймні до кінця XVIII ст.). Ха-
рактерно, шо до XIV ст. учасники похоронної церемонії
одягалися в усе яскраве, але після того, як французький
король Людовік XII одягнувся після смерті (в 1514 р.) ко-
ролеви Анни Бретонської в чорне, носити чорне на знак
жалоби стало в Європі традицією. З XIV ст. європейці
почали ховати небіжчиків у домовині (катафалк з’явився
пізніше, вже в XVII ст.). У XIV—XV ст. (ймовірно, внаслі-
док Чорної смерті) ставлення до смерті знову змінилося.
Вона “перестала бути фіналом, підведенням рахунків,
судом чи блаженним сном... стала гниттям і розкладом
трупа, смертю фізичною, стражданням” (Ф. Ар’єс).
Люди йшли з життя за різних обставин — і смерть у
кожному конкретному випадку сприймалася по-різному.
Так, раптова загибель без свідків і відповідних приготу-
вань вважалася ганебною. Упереджено ставилися, наприк-
лад, до смерті в дорозі, до утопленика, до враженого блис-
кавкою й особливо до самогубця. Таких небіжчиків хова-
ли без церковного ритуалу. На могилу на церковному
цвинтарі міг розраховувати лише той, хто був у злагоді з
церквою*.
Страхи негативно впливали на психіку людей. Найімо-
вірніше, саме через них середньовічний люд легко впадав
у паніку і мав схильність до підсвідомих, імпульсивних ви-
бухів протесту, нерідко позначених люттю й жорстокістю.
Зі страхом боролися. Щоб захистити себе від дия-
вольських витівок, нерідко зверталися до магії, не покла-
даючись ані на свою набожність, ані на Боже милосердя.
Сподівалися також на допомогу чудодійної сили хреста,
святих мощей, ангелів-хранителів.
* До речі, цвинтар у християнській Європі, попри заборону Нантсь-
ким (1405) і Анжсрським (1423) церковними соборами здійснювати на
ньому будь-яку мирську діяльність, служив аж до кінця XVII ст. фору-
мом, ринковою площею, місцем прогулянок і зустрічей, ігор і розваг,
судових засідань, навіть любовних побачень. Пояснюють це тим, що
цвинтар, як і церковне приміщення, вважався захистом, він був недос-
тупним для правоохоронних органів.
352
Культура. Ментальність населення
Середньовічна людина не розмежовувала природне і
надприродне, реальне й уявне. Для неї небесний світ був
“не лише таким же реальним, як і земний, а й становив із
ним одне ціле” (Ф. Ар’єс). Вона часто бачила “видіння”,
причому кожен своє: один — райські кущі, інший — пе-
кельні муки. Всі вірили у воскресіння небіжчиків та у
вихідців з того світу. Ніхто, навіть найправедніший, не був
упевнений у тому, що неодмінно потрапить до раю, адже
уявлялося, що й на “тому світі”, в “небесній канцелярії”,
порядку малувато — там запросто можуть щось наплутати.
Середньовічна людина вірила у віщі сни. Сон був для
неї замінником знань. Церква, зрозуміло, не мала нічого
проти такої віри, проте вкрай негативно ставилася до тлу-
мачення снів мирянами, вважала, шо це належить робити
виключно королям, святим, найвидатнішим єпископам і
ченцям. Тлумачення снів у середньовічній Європі “досить
широко використовувалося для фабрикації фальшивок на
догоду політичним і матеріальним інтересам” (А. Л. Яст-
ребицька).
Важливе місце у середньовічних ментальностях займа-
ла ідея чистилища — проміжної інстанції між пеклом і
раєм. Віра в можливість визволитися з чистилища поро-
дила паломництво до святих місць і практику заповітів.
Церкві жертвували маєтки, величезні суми грошей, замов-
ляли сотні, а то й тисячі заупокійних мес, аби лиш вона
допомогла визволити душу з чистилища. Так, по одному з
імператорів Священної Римської імперії у 1493 р. справи-
ли близько 18,5 тис. заупокійних мес. Така турбота про
кращу посмертну долю іноді вела до розорення дворянсь-
ких гнізд.
Характерною рисою ментальності середньовічної лю-
дини було очікування чуда. Покладалися на заступництво
Богородиці та святих, причому для певності обзаводилися
неймовірною кількістю цих заступників перед Богом. Так,
городяни німецького міста Кельна вшановували 11 тис.
дів, 6666 вояків Фіванського легіону і 10 тис. рицарів. Не
пасли задніх і студенти, які обрали собі безліч патронів
(передусім св. Миколая), на підтримку яких розраховува-
ли на іспитах. Святих ублажали молитвами, сподіваючись
на їхню вдячність. Від них вимагали чуда.
353
ЛЕКЦІЇ 15—17
Вшанування святих свідчило про те, що середньовіч-
ний люд “небесну ієрархію моделював за земними зразка-
ми: адже ким, власне, були святі... яким люди молилися
про заступництво перед Богом, як не патронами, котрі
піклуються про своїх клієнтів?” (Г. Кенігсбергер).
Церква з вигодою для себе використовувала язичниць-
ку віру в чудо, наповнивши її християнським змістом. Во-
на, скажімо, доводила, що лише Бог спроможний втруча-
тися в закони природи чи судове дізнання. Формула “Бог
на боці правого” узаконила “один із найбільш дикунських
звичаїв Середньовіччя” (2Л'. Ле Гофф) — так званий Божий
суд — моторошне й безглузде випробування вогнем чи во-
дою. Втім, IV Латеранський собор у 1215 р. заборонив ор-
далії, замінивши їх усними чи писемними свідченнями.
У XII ст. склалося уявлення про сім смертних гріхів,
якими вважалися пиха, жадібність, обжерливість, розкіш,
гнів, заздрощі та лінощі. Крім них, диявол приготував для
людей цілу низку інших спокус, причому різних для кож-
ного суспільного стану чи прошарку. Так, монахам пере-
пало від нього лицемірство, рицарям —- розбій, купцям —
обман і лихварство, клірикам — симонія. Надійним засо-
бом проти гріхів вважалася сповідь.
Світ середньовічна людина сприймала в символах. Для
неї мислити означало осягати сутність символів. Не ви-
падково так багато важила для неї граматика, адже ця нау-
ка стосувалася не лише літер і складів, а й мови символів.
Особливо популярною була тоді номерологія. Символічни-
ми вважалися літери в імені Адама, число три (символ
Трійці), чотири (кількість євангелістів, райських річок і
людських добродіянь), шість (шість віків світу), сім (сім
дарів Святого Духа, церковних таїнств, смертних гріхів),
вісім (кількість душ, які врятувалися в Ноєвому ковчезі
під час Всесвітнього потопу), дев’ять (дев’ять чинів ан-
гелів), десять (кількість Божих заповідей), дванадцять
(кількість Апостолів, місяців у році) тощо. Існувала сим-
воліка кольорів. Так, пурпурний колір символізував імпе-
раторську і королівську гідність, синій — Діву та фран-
цузький королівський двір, зелений — звабливу, але спов-
нену небезпек молодість, жовтий — зло, обман, поєднан-
ня білого й червоного — чистоту і милосердя, золотий —
владу й панування тощо. Символами були й амулети (хри-
354
Культура. Ментальність населення
стиянські, язичницькі), відповідність яких християнсько-
му віровченню "не завжди була зрозумілою не лише рядо-
вим парафіянам, а й багатьом священикам і ченцям, за
участю яких вони впроваджувались у повсякденну прак-
тику” (Ю. Є. Арнаутова).
Французький історик Філіпп Ар’єс вважає, що того-
часна людина “вірила водночас і в Бога, і в матерію, і в
життя, і в смерть, у радість володіння речами і в радість
позбавлення від них. Історики помилково протиставля-
ли... ідеалізм — матеріалізмові, приписуючи їх різним епо-
хам, насправді ж ці поняття співіснували одночасно і
такою ж мірою доповнювали, як і протистояли одне
одному”.
Втім, далеко не всі в Середні віки вдавалися до бого-
словських та філософських роздумів. Ніколи не переводи-
лися й ті, хто вів безтурботне життя. Дороговказом для
них слугував принцип, сформульований Мефістофелем у
“Фаусті” Гете:
...Придивився,
Як весело живе гульвіса...
Аби легке було похмілля,
Аби шинкар на віру дав —
Ото йому усіх і справ.
Медієвісти ставлять собі запитання: яким бачило світ
духовенство? І відповідають на нього так: найімовірніше,
церковні ієрархи, особливо абати великих монастирів,
уявляли світ “так само широко, а можливо навіть ширше,
аніж королі”, світогляд же дрібних служителів культу “мав
такі ж самі вузькі горизонти, як і світогляд їхніх па-
рафіян... і єдиним їхнім життєвим досвідом був страх, що
його вони часто-густо відчували впродовж усього свого
життя” (Е. Поньйон).
Архітектура та мистецтво
Глибока суспільна криза, що її переживала в ранньому
Середньовіччі Західна Європа, не сприяла розквіту мисте-
цтва. Воно не тільки не прогресувало, а навпаки, певною
мірою деградувало. Проте саме у V—X ст. було закладено
355
ЛЕКЦІЇ 15—17
підвалини мистецтва високого Середньовіччя й пізнішого
Відродження, мали місце тимчасові культурні спалахи (“Ка-
ролінзьке відродження”, “Оттонове відродження” тощо).
Надзвичайно плідним виявився сплав варварських і
пізньоантичних художніх традицій. Європейський Захід
зазнав тоді також мусульманських впливів. Особливо ж
вплинули на його мистецтво культурні здобутки Візантії,
експансія на Захід східного християнства.
Архітектура доби раннього Середньовіччя була в основ-
ному дерев’яною, тому майже не збереглася. Із ранньо-
християнських будівель до наших днів збереглися лише
невелика, однак монументальна гробниця Теодоріха в Ра-
венні та кілька кам’яних церков в Італії і на території
нинішньої Франції. Мистецтво скульптури в “Темні віки”
фактично забули. Відомі лише плоскі рельєфи на кам’я-
них саркофагах і надмогильних плитах (кругла скульпту-
ра, якою так пишалася античність, з’явилася пізніше, за
Каролінзької доби). На них зображено стилізовані фігури
людей та орнаментальні мотиви. Щодо живопису V—X ст.,
то він зводився до книжкової мініатюри, в якій “перева-
жав орнамент, стрічковий і “звіриний стиль” з украплен-
ням християнської символіки” (О. В. Пор’яз).
На початку II тис. в Ломбардії з’являється так званий
романський стиль (в Англії його називали ще норманд-
ським) — пов’язаний з мистецтвом пізнього Риму, однак
цілком новий, оригінальний напрям у художньому світо-
сприйнятті християнського Заходу. “Відчуття повноти жит-
тя, багата уява, світ реалізму й чудової фантазії, світ, у
якому людина працює на повну силу, прославляючи Бога
й осягаючи красу довкілля, — ось що таке мистецтво ро-
манської доби” (О. В. Пор'яз).
Романський стиль Х1~ХП ст. в архітектурі (найвідомі-
шою його пам’яткою є комплекс у Пізі — собор, цвинтар,
баптистерій (приміщення, для здійснення обряду хре-
щення) і знаменита Пізанська вежа) — це монументальні
споруди з товстими стінами й широкими приземкуватими
фасадами. Церкви й монастирі, побудовані у цьому стилі,
височіли на пагорбах і чудово вписувалися в місцевий
ландшафт. Товсті масивні стіни з вузькими прорізами
вікон надавали романській церкві чи монастиреві схо-
жості з фортецею чи феодальним замком.
356
Культура. Ментальність населення
Архітектура романського стилю була навдивовижу про-
стою, геометричною. В основі романської будівлі лежали
звичайні геометричні фігури: куб чи паралелепіпед (ос-
новна її частина), призми (покрівля собору та прибудов),
круглі, шести- чи восьмикутні циліндри веж. Комбінації
цих форм відрізнялися в різних країнах Європи. Так, в
Італії віддавалася перевага простоті й чіткості форм, у
Німеччині та Франції класичну романську церкву зводи-
ли з численними вежами і прибудовами, щедро прикра-
шеними архітектурним декором.
Романська церква була кільканефовою. До широкого й
просторого центрального нефа прибудовували бокові,
стіни яких межували з центральним нефом, а односхилі
покрівлі розміщувалися нижче його покрівлі. В роман-
ській архітектурі на зміну плоским дерев’яним перекрит-
тям прийшли хрестові, циліндричні й хрестово-реберні
склепіння*. Романське мистецтво відродило скульптуру,
майже забуту в “Темні віки”. Стіни романських церков і
монастирів щедро прикрашалися барельєфами (низькі
рельєфи), які однаково реалістично зображували епізоди
зі Святого Письма та побутові сцени. Кам’яні (в Італії —
мармурові) рельєфи залишалися невід’ємною частиною
стіни і не мали самостійного значення. Кругла пластика
відродилася лише в період Кароліизького відродження,
причому скульптори працювали переважно по дереву.
Західноєвропейське малярство в ранньому Середньо-
віччі зводилося до книжкових мініатюр, фресок та мозаїк.
У манускриптах тодішні каліграфи гарно оформляли ве-
ликі літери, малювали на полях, а згодом — і в тексті.
Зображували стилізовані фігури звірів (передусім лева,
тельця й орла, що символізували трьох євангелістів**),
причому ретельніше, аніж фігури людей. Ці фігури плоскі,
перспектива в зображеннях відсутня.
На кароліизьких мініатюрах нерідко зображували по-
бутові сцени (життя вельмож, праця селян, сцени по-
лювання, будівництва церков тощо). Стіни церков доби
Кароліизького відродження прикрашали фресками та
* Купольне склепіння в романській архітектурі не набуло значного
поширення, воно розквітло пізніше, в епоху Відродження.
** Євангеліста Іоанна зображували людиною.
357
ЛЕКЦІЇ 15 — 17
мозаїкою, причому перевагу надавали золотому й густо-
синьому кольорам. Саме тоді почали складатися тенденції
суто середньовічного мистецтва.
Романське мистецтво було глибоко християнським.
“Людина романського мистецтва — це людина, яка збаг-
нула своє місце у навколишньому світі й покірливо сприй-
няла його” (О. В. Пор’яз).
У XIП ст. на зміну романському стилю прийшла готи-
ка, яка виявилася довгожителем — проіснувала в конти-
нентальній Європі до середини XVI ст., а в Англії — до
XVIII ст. Це був “один із найоригінальніших будівельних
стилів у світовій історії” (Г Кенігсбергер). Він зародився у
Франції і швидко проник в Англію, Німеччину та Іспанію
(в Італії до нього попервах ставилися холоднувато).
Назву “готика” запропонували вчені-гуманісти доби
Відродження, які вкладали в неї негативний зміст. Спер-
шу “готикою” називали всю середньовічну культуру, яку
пов’язували з варварами-готами, руйнівниками античних
культурних шедеврів. Проте згодом учені поділили серед-
ньовічне мистецтво на два різні стилі — романський і
готичний. Ці назви прижилися в науці. Висловлюється та-
кож припущення, що термін “готичний” не має жодного
відношення до готів, а походить від грецького “готик” —
“магічний”.
Мистецтво готики — пряме продовження романського
мистецтва. Воно також було релігійним і запозичило від
романської епохи всі традиційні типи церковних будівель.
Готика успадкувала від романського стилю матеріальну
реалізацію художніх ідей і проявила себе передусім в ар-
хітектурі. Водночас готика являла собою також нове сло-
во в середньовічному мистецтві. І це закономірно, адже
якщо романський стиль вийшов з монастирів, то готичні
споруди зводили не ченці, а світські майстри-будівельни-
ки, причому зібрані звідусіль. Готичний стиль належав до
міського мистецтва. Він не обмежувався церковною архі-
тектурою, а став “сукупністю усіх міських будівель, пев-
ним єдиним стилем усього міста” (О. В. Пор’яз). Готични-
ми були будинки заможних городян із вузькими фасада-
ми, гостроверхими покрівлями, високими фронтонами та
балкончиками на фасадах, зовнішній декор будинків, нові
358
Культура. Ментальність населення
столичні королівські замки, міські ратуші, нові міські
стіни зі щедро декорованими вежами обабіч міських воріт.
Революційний характер готичної архітектури виявився
насамперед у новаторських конструкторських ідеях та їх
реалізації. Готичний собор — каркасний тип будівлі. Кар-
кас складався з могутніх контрфорсів (зовнішні підпірні
стовпи, що брали на себе частину вертикального наванта-
ження), системи аркбутанів (зовнішні кам’яні напіварки,
які передавали розпір склепіння храму на контрфорси) та
стрільчастих нервюр, що підтримували готичне хрестопо-
дібне склепіння. Застосування контрфорсів та аркбутанів
дало можливість обійтися без важких колон, максимально
вивільнити внутрішній простір собору та значно (на 50 м
і більше) підняти його склепіння.
Революційним кроком готичного мистецтва стало та-
кож зовнішнє оздоблення соборів. Якщо в романській
архітектурі всі прикраси виконували суто утилітарну функ-
цію (скажімо, зменшували внутрішнє напруження стін),
то в готичній працювали на естетику, були декоративни-
ми елементами.
На відміну від масивних, приземкуватих романських
будівель, готичний собор здавався невагомим і своїми
гостроверхими баштами та стрільчастими арками здіймав-
ся вгору, часом на добру сотню метрів. Його внутрішній
простір був значно більшим за той, що оточував людину в
романській церкві, іноді вміщував 10 тис. чоловік, тобто
населення цілого міста.
Готичний собор кільканефовий, причому центральний
неф у ньому двоярусний. Його інтер’єр освітлюється за
рахунок величезних стрільчастих вікон, прикрашених ко-
льоровими вітражами. Освітлення додатково посилюєть-
ся великими вікнами (з вітражами чи без них), розташо-
ваними вище декоративної галереї верхнього ярусу нефа.
Висотою склепінь, своїм простором, багатством декору,
освітленням готичний собор посилював набожні почуття.
“Перебуваючи всередині готичного храму, під ажурними
переплетіннями арок, людина мимоволі відчувала себе
мізерною частинкою навколишнього світу і проймалася
величчю Божою” (О. В. Пор’яз).
359
ЛЕКЦІЇ 15—17
Собор будували усім миром, причому впродовж де-
сятків і навіть сотень років. Так, п’ятинефовий 69-метро-
вий Собор Паризької Богоматері, в якому з 1809 р. збе-
рігається одна з найбільших християнських святинь —
Терновий вінок Ісуса Христа, заклали в 1163 р., а завер-
шили його будівництво в середині XIV ст. “Довгобудами”
були також собор Святого Віта у Празі (1344 — початок
XX ст.), Кельнський собор (1248—1880). Міланський
собор (його називають “восьмим чудом світу”) зводили в
1386-1906 рр.*
Ошатні готичні храми щедро прикрашали кам’яною
(на схилку Середньовіччя — також дерев’яною) скульпту-
рою, рельєфами, орнаментом. На перших порах головний
фасад собору вкривали багатофігурними горельєфами (ви-
сокими рельєфами), але в першій половині XIII ст. на
зміну їм прийшла кругла скульптура, що зображувала
Христа, сцени Страшного Суду й сходження душ помер-
лих до Божого престолу, святих, апостолів, королів, вель-
мож, посадовців магістрату, іноді навіть кам’яних чудо-
виськ (химери Собору Паризької Богоматері тощо). Тема-
тика скульптур бокових порталів здебільшого присвячува-
лась Діві Марії та місцевому святому. Ці скульптури зда-
леку посилювали ілюзію ажурності споруди. Особливо
цікавим скульптурним декором вирізнялися готичні собо-
ри в Ам’єні, Реймсі, Шартрі, кожен з яких прикрашали
майже дві тисячі статуй.
Ветхо- й новозавітні сюжети використовувались і в
скульптурному оздобленні романських храмів, однак го-
тика “принесла в декор храму щось абсолютно нове —
сюжети із повсякденного життя людей” (О. В. Пор’яз),
скажімо, портрети історичних осіб, реалістичні й водно-
час алегоричні сцени сільськогосподарських робіт (вони
ніби зійшли в кам’яну скульптуру з книжкових мініатюр)
тощо.
У XIII ст. скульптори вже навчилися передавати ди-
наміку руху, міміку, “оживлюючи” цим статуї. Скульпту-
* Хоча готичні собори проектували й будували бригади високопро-
фесійних майстрів, усе ж іноді через помилки в розрахунках з ними
траплялися катастрофи. Так. наприкінці XIII ст. завалився неф собору в
Бове (Північна Франція), зведений до висоти 48 м. Відновлювали цей
собор упродовж майже сорока років.
360
Культура. Ментальність населення
рою почали прикрашати не лише храми, а й фасади при-
ватних будинків.
У готичних соборах на зміну фресковому живопису ро-
манських храмів прийшли вітражі — картини зі шматочків
різноколірного скла, скріплених між собою свинцевими
пластинами. Вони з’явилися несподівано на початку
XII ст. й раптово зникли у XIII ст. Вітражі виконувались
на ветхо- та новозавітні сюжети, проте у другій половині
ХІП ст. вже зображували й побутові сцени (життя дворян,
сільськогосподарські роботи тощо). Вони “викликали в
душі захоплення красою світу, на яку людина раніше
особливо не звергала уваги” {О. В. Пор’яз).
В історії мистецтва готичні вітражі — явище унікальне.
Готичні майстри використовували для їх виготовлення ду-
же яскраві фарби. На відміну від вітражів інших архітек-
турних стилів, готичні мали постійний освітлювальний
ефект, який не залежав від того, сонячно чи похмуро на-
зовні, “навіть у сутінки... іскрилися так, як жодні інші... й
мали унікальну здатність трансформувати згубне для всьо-
го живого ультрафіолетове випромінювання у благодатне
світло” (Л. Гарднер'). Секрет їх виготовлення не розкритий
донині*.
Важливе місце в готичному мистецтві (передусім
французькому) посідала ошатна книжкова мініатюра, яка
посприяла розвиткові портретного живопису. В осідках
знаті, які ставали просторішими й комфортнішими,
увійшли в моду декоративні гобелени, якими прикривали
голі стіни великих зал і тим самим робили їх не такими
холодними. Монархи навіть стали колекціонувати гобеле-
ни, прикрашали ними свої палатки під час військових
походів.
“Епоха Середніх віків виражала в мистецтві те, гцо во-
на відчувала в самій глибині своєї душі... Лише так... мож-
на пояснити ту невимовну красу, яка притаманна навіть
найскромнішим монастирським будівлям” (Л. Мулен).
* Частина унікальних готичних вітражів не збереглася (їх зруйнува-
ли чи розікрали).
361
ЛЕКЦІЇ 15—17
Фавье Ж. Франсуа Вийон І Пер. с фр. Москва,
1999.
Хейзинга Й. Осень Средневековья / Пер. с фр.
Москва, 1988; 2002.
Ястребицкая А. Л. Западная Европа XI—ХШ веков.
Зпоха. Бьіт. Костюм. Москва, 1978.
ЗМІСТ
' - -с V,« а. йкї йдад;^й
Передмова .... . . ............ З
Лекція 1 Поняття “Середні віки” та “феодалізм”.
Періодизація середньовічної історії........5
Лекція 2 Медієвістичні джерела........ .22
Лекція 3 Переддень західноєвропейського
Середньовіччя............. .39
Лекція 4 Держава франків.
Народження середньовічної Європи..........64
Лекція 5 Людина і природа в Середні віки.
Етнодемографічні процеси . 85
Лекції 6—7 Суспільство . . 104
Лекція 8 Господарський розвиток. Повсякденне
життя....................... . ... .143
Лекція 9 Державно-правовий устрій .. ..168
Лекція 10 Війна. Дипломатія .......................189
Лекція 11 Місто................................... 210
Лекції 12—13 Церковно-релігійне життя . . .237
Лекція 14 Хрестові походи......................... 283
Лекції 15—17 Культура. Ментальність населення ..........302
365