І<РЕХІВ

ПЕТРО ШКРАБ'ЮК
КРЕХІВ: ДОРОГИ
ЗЕМНІ
НЕБЕСНІ
льв1в
2оо2
•

І КОЖНИЙ, ХТО
ЗАДЛЯ ІМЕНИ МОГО
. ПОКИНЕДІ М,БРАТІВ,
СЕСТЕР, БАТЬКА, МАПР,
ЖІНКУ, ДІТЕЙ, ПОЛЯ,
В СТО РАЗІВ БІЛЬШЕ
ОДЕРЖИТЬ І ЖИТТЯ
ВІЧНЕ МАТИМЕ
В СПАДЩИНУ.
Єв. від Матея, 19, 29

Petro SHKRABYUK
KREKHIV:
WAYS ON ЕАRТН
AND WAYS IN HEAVEN
І. Кrypyakevych Institute of Ukrainian Studies
National Aacdemy of Science and Arts of Ukraine
The Fathers-Basilians Publishers "Missionary"
Lviv2002

Петро ШКРАБ'ЮК
КРЕХІВ:
ДОРОГИ ЗЕМНІ
І НЕБЕСНІ
Інститут українознавства ім. І . Крип'якевича
НАН України
Видавництво Отців Василіян "МІСІОНЕР"
Львів 2002

ББК 3377.109(2Ук)-647.2
УДК 281.96 УГКЦ:271(477)
Ш677
Крехівський монастир відомий в Україні та за іїмежами. Одначе науко­
вої праці про нього досі не було. Це перша синтетична книга про обитель,
ії "земні і небесні дороги". Причому ці дороги відтворені на тлі історії
всього Вас~utіянського Чину та історії Украіни взагалі.
Петро Шкраб 'юк- знаний письменник і вчений, кандидат історичних наук.
Працює в Інституті украііюзнавства ім. І. Крип'якевича НАН Украіни. Він
зібрав великий фактичний матеріал, насамперед архівний, записав спога­
ди сучасників, - тому книга вийшла розмаїтою, багатоголосою - і водночас
цільною та захоплюючою, як художній епічний твір. І розрахований цей
твір не тільки на духовних осіб, а й усіх, кого цікавить наша минувшина,
хто любить свою землю і свою Церкву.
Рецеюент
о. Йосафат РОМАНИК, ЧСВВ
Комп 'ютерний набір
Мар 'яна ШКРАБ'ЮК
Художньо-технічний редактор
Андрій КІСЬ
На обкладинці використано
свіm~ину фотохудожника,
.лауреата Національної премії України iht. Т. Г. Шевченка,
заслуженого діяча мистецтв України
ISBN 966-658 -033 -0
Васшrя ПИЛИП'ЮКА
© Видавництво "Місіонер", 2002
© Петро Шкраб'юк, 2002
© Андрій Кісь, художнє оформлення, 2002

ЗМІСТ
Запрошення ......... .... ... ..... ... .... .... .... ......... .......... ....... .... .. .. ....... ..... .. ..... .... .... ....... ....... . І І
Де небо зустрічається з землею ..... .... ..... .......................... ...... .. ... ..... .. .. ... ....... .... .. І З
З ЙОШОМ І БЕЗ НЬОГО
ДОБА ПЕРША
Засновник монастиря : грек чи українець? .. ....... ..... .... ... .. ..... ... .. ....... ............... ..27
Добродійники і добродійства ....... ... .......... ...... .. .. ... ...... .... ... ... ................... ............ .З4
Перед відходом "оть небь1тія во бьпіе", або Символ віри і Правила ....... .... .41
Гостина гетьмана Богдана .... .. ... .... .. ... .... ... ....... ... .. ..... ... ... .. ... ........ ..... .................... .45
" . .. Велт.ль намь царское лицо свое видвть ..." .... ... ... .... ................ .... ............. .. .49
Церкви, мури, гармати , а також - як прозріла Анна Красовська . .. ... . . .. . .. .... .56
Петро Дорошенко, татари і колізії з викупом ........ ......... .... ..... .............. .. ... .... .. ..64
Знов про татар ів, Мазепу та його дарунок ..... ... ..... .. ... .. .. .. ... .. ...... ... ... .... .... ... ..... 71
Фотографія з XVII сторіччя ... ..... .. .. ... ... .... .... ...... ... ... ...... ... .................... ... ........... ... 77
Безіменна церква і знахідка Володимира Вуйцика ........................ ....... .. ....... .... 84
ПІД ОМОФОР ЄДНАННЯ
ДОБА ДРУГА
Владика Шумлянський та його історична місія .......... ... .... .... ..... .. ... .... ... .. " ... . .. . 9З
Дари данайців ... .... ... ..... .. .... .... .... ........ ... .... .. ........ ..... .. .... ... .. .. .... .... ........ .. ......... .. .. .. ...99
В. Григорович-Барський: "Всі ченці тут смиренні, гостинні ... " . . . .. .. ... .. ... ... . 104
Дві Провінції -один протоархимандрит ... ..... ..... ......... ..... ...... ........ ....... ..... ...... І 07
Монастир чи "кляштор"? ..... ... .... ........... .. ...... ........ .... .... ..... ... ........... " .. .... .. .. .. . .. .. І І О
Сильвестр Лащевський. Ревна праця "ревного уніата" .. ........... .. .................. І І 6
НА ПОРОЗІ РУЇНИ
ДОБА ТРЕТЯ
Під скіпетр Габсбурrів ... ..... ............ .. .......... .. .. ... .. .... .... ... ... .. ..... .. ...... .......... .. " .. .. . . І25
Мерехтливі силуети .... .... .. ............ ... .... ........ ... ... ... .......... .......... ..... ... .. ......... ..... ...... І З І
Епоха Коссака: навчання, упирі в Нагуєвичах, "весна народів" .......... ... .... .. 1З9
Епоха Коссака: відбудова й гість зі Львова .. ................... ........ ........ .... .... .... ... .. .. І 4З
ЕпохаКоссака: замиренняздвором, ювілей " .. ..... .. .... ... .. " .. .... .... " ......... ........ .149
Брошура Правдолюбця і "меценат" російської літератури ... ....... .. ..... .. .. ...... І 54
7

3лtіст
ДОБРО З ДОБРОМИЛЯ
ДОБА ЧЕТВЕРТА
"Співпраця двох народів можлива ... " .... ..... ..... .. ... .. . .. .. . .... ... ..... ... .... ........ ... . .. . . .. 163
Цілющі ліки для душі (і тіла) ...... ... ... .... ..... .. ............ .......... .... ...... ...... ... ..... .... ....... ..167
Крехів і чудесне зцілення Петра Могили ...... .. .... ........ ......... ..... ... ..... ................. 173
Дещо про мощі святого Пасива ......... .... .... ..... ..... ... ... ...... .... ...... .. ..... .. .... ...... ...... 177
Три рукописи для Франка і дещо про етнографа о . Герасимовича ........... .179
Василь Щурат, драма Прокоповича і початки новіціяту .... ... .. ... .... ... .... ...... ... 186
Француз Жан та його шлях до України .... ... ............ ........... ..... ............ ... .. ... .. .. ...193
Зміна обряду, паломництво по Галичині , Канада - і знов Крехів . .... ... .. .. . ...198
ВОГОНЬ І МОЛИТВА
ДОБА П'ЯТА
Ангел смерті на землі ....... ........ ...... ... ............... ...... ... ... ......... .... .... ... .... .. ....... .... .... 205
Голос Ісуса ...... ......... ..... ...... ..... .......... ...... ............ .... .. .. .. ........ ..... .. ....... .. ........ ..... ..... 208
З хроніки 1917та 1918 років .... .. ..... .... ....... .. ..... ...... .... ... ... ... ....... .... ..... ... ... ...... .. ....212
Лицарі в мо наших габітах ..... ..... .... .. ...... .. .... .. .. .. ... ..... .. ... .... .... .. ............ ......... ... .... 218
Епопея ізДомб 'єм .. ..... ...... ...... ..... ... ..... ..... .. ....... .. ... ... .... .... ... ... .... .. ..... .... ...... ..... ...223
Щоб підняти червону калину .... ...... ... .. ..... .... .. .. ........ ...... .... ... ..... .... .. ...... ... ..... ... ..226
Поворот, а також про арешт книгозбірні й архіву .. .. ......... .. ......... ............ ....... 232
Приїзд Кир Андрея й віднова обітів .. ... .. .......... ... ...... .... ........ ...... .. ... ... ... ... .. ..... ...238
Подвійна радість, або Скарб поручника УСС Труха ... ... .... ..... ... ... ... .... ......... .242
Бібліотека й архів: повернення із заслання .. ...... ... ... .......... ............ .. ...... ............ 249
На Хресній Дорозі ... ..... ... ...... ...... .. ...... ... .... ........... .... .......... .. .. ........ ..................... ..256
Статистика духовних діянь' .. ................ .... .... ... ...... ... ...... .... .. ......... ... .... ..... ... ..... ..... 260
Отець Йосафат Романик :
Деякі рефлексії на тему василіянських новіціятів .. ....... .. .. ........ ..... ...... ... ... .. ... .264
У ВПІЦІ ТЕРНОВІМ
ДОБАШОСТА "
1939: свідчення о. Марка Дирди, ЧСВВ .... ... ....... .. ..... .. .... ...... ..... .... .... ...... ...... ...275
Антоній Масюк, остання хлібина й журба владики Коциловського .... ..... ... 278
Студії і поневіряння о. Мар'яна Чорнеги ........ ..... ... .. ..... ... ....... .... ........... ..... .....284
Прощання із храмом і чек істи в мазепинках ....... .... ....... .... .... ........ ............ .... ...286
Унівське "новосілля " і пошуки праці ... ... .... ...... ... .... ... ........ ... ...... ........ ........ ... ...293
Богоматір у вогні та інші образи .... ..... ....... ... ... ...... ...... ... ..... ....... ... ..... .......... ... ...296
Батьки і діти .... ... .... .. .... ... ......... ... ...... ........ ........... ......... .. ....... ....... .. ...... ...... ...... ........ 302
8

ПОРА ЖАДАНОЇ ОНОВИ
ДОБА СЬОМА
J,ніст
Живі камені віри ..................................................................................................... 309
З корогвами, піснями й слізьми на очах................................ ...... ...................... 314
Справи новіціяту і перший "десант" до Варшави ............................................ 319
Задля християнської святині ............................................................... .................. 324
Ігор Косик, іконостас і престол, перед яким молився Папа .......................... 329
На Божому фронті ................................................................................................. 332
Новітні зодчі, кухня Онуфрія Князевича та квіти брата Аристарха ............. 33 7
Вічний поминальник .............................................................................................. 340
І. Щоб не потоптати рідний прапор... ............................................... ...... 341
2. Народжений звисот ..................................................................................343
Спадкоємці і гості ................................ .................................. ................................. 346
Благословення для альма-матері ............................................ ............................. 352
ПРИМІТКИ .............................................................................................................. 357
ПРОВІДНІ ВІХИ В ІСТОРІЇ МОНАСТИРЯ ..................................................... 381
ХРОНОЛОГІЧНИЙ СПИСОК ІГУМЕНІВ ............ ...................... ...... ... ... ........ 385
ХРОНОЛОГІЧНИЙ СПИСОК СВЯЩЕНИКІВ-ВАСИЛІЯН,
ЯКІ ЗАКІНЧИЛИ КРЕХІВСЬКИЙ НОВІЦІЯТ теля ВИХОДУ
З ПІДПІЛЛЯ ........................................................................................................... .389
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК. .......... ......... ............. ... ....... ... ............... ...........................390
ПОКАЖЧИК ГЕОГРАФІЧНИЙ .......................................... ... ........... ........ ......... .405
SUMMARY .......................................................... ... .....................................................412

КРЕХІВСЬКИЙ МОНАСТИР
Таким його побачив і зобразив
професор Львівського Національного
університету імені І. Франка
ОлегШАБЛІЙ

ЗАПРОШЕННЯ
До Крехова у моиастир
збігаються дороги.
Сам Бог- найвищий Проводир­
нам стелить іХ під ноги.
Аскеза келій... За вікном -
зірок завія рійиа.
До неба тулиться чолом
стара гора Побійна.
І під Василія покров
вертаються століття;
Їх подих обпікає знов
думок рясні суцвіття.
Душа стремить увись і вшир,
гріхів скресає крига...
До Крехова у монастир
веде ця щедра книга.

ДЕ НЕБО ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ З ЗЕМЛЕЮ
1
Львів-Куликів-Жовква... Асфальтівка скручує на захід. Ще 12 кіло­
метрів - і буде Крехів. А поки що, якраз на півдорозі до нього, село
І :11и11ське, знане тим, що у ХІ-ХІП століттях тут було давньорусь­
І<l! городище, потім славнозвісна керамічна фабрика, вироби якої -
посуд із видами міст - так був сподобався Францу-Йосифу І-ому, що
1ш виставці у Відні цісар купив один набір для себе; за Австрії сюди
протягли залізничну колію, спорудили станцію, що для мо.настиря
було дуже зручно, бо це найближча (6 км) точка сполучення з дов­
колишнім світом. Особливо у 20-30-ті роки минулого століття.
Далі - Крута Долина; власне, тільки вказівник, бо саме село за­
ховалося вдалині і нале:жить воно до Крехівської сільради. Цій
:)/се раді підпорядковані ще п 'ять населених пунктів: Козулька,
Майдан, Папірня, Руда Крехівська, Фійна". Довкола них розсіяні
невеличкі хутори й присілки: Вишенька, Голуби, Горбовиця,
Гутисько, Жуки, Провала, Узірна, Шабельна". Однак людських
голосів у них не чути - ще у 40-х роках ХХ ст., задля розширення
Яворівського полігону, жителів виселили, здебільшого до Крехова:
зостались хіба що поетичні назви та окремі ветхі хати.
А все це - духмяне Розточчя. Як поясюоють знавці, "Розточчя
-
лісиста погорбкована височина на украінсько-польському погра­
ниччі. Своєрідний "зелений міст" довжиною 200 км при ширині 20-
30 кілометрів, що з'єднує Західну Украіну і Східну Польщу". Себ­
то Українське Розточчя "простяглось від Львова до кордону з
Польщею"; адміністративно воно охоплює північну частину Жов­
ківщини та південну Яворівщини. 1
Окрасою Розточчя є, звичайно, Крехів, перша письмова згадка
про який сягає 1456 року.2 Як королівська власність, належав до
13

Де небо зустрічається з землею
Придорожня монастирська капличка
Львівської землі. За вірну служ­
бу король віддавав Крехів (так
само й сусідський Кунин) у на­
городу своїм заслуженим піддан­
цям, а ті в свою чергу, з дозволу
того ж таки володаря, переда­
вали його (чи продавали) роди­
чам або знайомим . І вже в дав­
нину це було "чи не найбільше
село в околиці" : всередині XVII
століття загальна кількість
населення, включаючи посесорів
(орендарів) й обслугу панських
маєтків, фільварку, - наближа­
лося до тисячі. 3
Але не цим шановане село, а
тим, що його ім 'я прибрав мона-
стир св. Миколая, який за три
кілометри звідціля. Однак присутність обителі відчувається зда-
леку. В святковому настрої: В поведінці людей. Ось ми в'їжджає­
мо в довгу вигиниСІJІУ вулицю. Перехожі чемно кланяються . Зграй­
ки дітей радісно махають руками . Усі знають отців та братів у
чорних габітах, бо ті приходять до школи на катехизацію, прова­
дять Марійську Дружину, та й чимало крехівців чи не щодня бува­
ють у мона~тирі - співають у церковному хорі, а деякі пораються
тут на господарстві.
Тим часом легковичка, проминувши крайні оселі, продовжує ле­
тіти на захід. На серці легко, безтурботно. Ліворуч урочисто
забіліла придорожня каплиця, потім друга; ще далі обрій засту­
пила густозелена Побійна гора, за якою - монастир. Ми ще не
бачимо його . Та он машина ще раз повертає наліво, весело ко­
тить тристаметровою дорогою, яка трохи далі вбігає між
тінисті липи, - і перед нами обитель. Перед нами
-
історія.
14

Де небо зустрічається з землею
2
400 літ! Фактично стільки ча9 минуло, відколи у борах Роз-
1111111чя постав цей монастир - і не менш славний, як Гошів, Почаїв,
11 щтіть Києво-Печерська Лавра. Крехівську обитель чимало єднає
r 1111ми та іншими чернечими домами, передусім з тими, які у першій
•m<'рті XVIII сторіччя приступили до унй; а потім до відновленого
Іfасиліянського Чину.
Проте є й особливості. Вони полягають у тому, що цей віддалений
ail) мирської суєти монастир всередині XVII сторіччя і пізніше опи­
mшся у вирі історичних подій. Його тодішнє існування було пов 'язане з
іменами Петра Могили, Богдана ХМельницького, Петра Дорошенка,
Івана Мазепи, а навіть з "благодійністю" московських царів...
Монастир то розквітав (як за доби ігуменства свого засновни­
ка Йоіла), то занепадав, як, скажімо, 1770 року, коли під час чуми
вимерли всі ченці, крім одного... І все ж монастир відродився. І вбе­
рігся від касати, коли Галичина перейшла під скіпетр Австріі: А
після Добромильської реформи (1882-1904) встав на повен зріст,
11адто ж коли тут відкрили новіціят, і він почав готувати високо­
освічених, жертовних душпастирів, місіонерів для краю й украї­
uських поселень за кордон.ом.
Перша світова війн.а знов захитала спокій обителі, а ще більше
-
1919-й рік, коли всю братію з отцями - 32 особи - ін.терн.ували
в таборі Дамб 'ю біля Кракова; так само - до Варшави
-
були
вивезені безцін.ні бібліотека й архів монастиря. Був також рік
(1920-й), коли польська влада заборонила прощу в Крехові, і до
церкви вдиралися озброєні жандарми, виганяючи звідти мирян..
І вкотре в:же монастир вистояв. І подарував Церкві й Україн.і
цілу плеяду визначних отців: місіонерів, учених, письменників, ви­
давців. Це, зокрема, член. НТШ Йосафат Скрутень, Роман Лукан.ь,
Атанасій Великий, Андрій Трух, Ірин.ей Назарко, француз із Квебе­
ку Йосафат Жан., Юліян. Катрій, Теодозій Теофіл Коструба... Це
також десять єпископів (у то.му числі й один. архиєпископ), не
рахуючи подвижника унії Йосифа Шумлянського.
15

Де небо зустрічається з землею
Їх - сотні. І це не просто глибокодуховні василіяни
-
айса­
мовіддані патріоти, багато з яких у час Визвольних Змагань слу­
жили капеланами Української Галицької Армії, брали діяльну
участь у роботі урядів ЗУНР й УНР (як от о. Жан) чи - пізніше
-
Карпатської України (о. Стефан Решетило) . Деякі перед вступом
до ЧСВВ билися за волю України в лавах УСС та УГА.
Саме таке органічне поєднання побожності й любові до рідної
землі (а воно для василіян - традиційне*) не дало загинути Чинові
у найпохмурніші часи большевизму: він продовжував богопосвятну
діяльність і в підпіллі, і в ІУЛАГу, і в діяспорі. І не здригнувся перед
лицем смерті. П 'ятеро василіян , які нещодавно проголошені бла­
женними священномучениками (владики Коциловський, f ойдич, отці
Сеньківський, Бараник та Байрак) , - також вихованці Крехівсь­
кого новіціяту .
"Які ж тисячі наших молодих хлопців перейшли сюди попід
кам 'яну браму монастиря сего, жертвуючи життя своє! Які
сумніви мусіли битися в серцях і думках! Які ріжні спонуки
приводили і:Х сюди! Онде стоять вони - за три віки-століття
-
барвистим килимом облич перед очима душі моєї", - писав Осип
Назарук, який відвідав обитель 1929 року. 4
Схожі рефлексії збуджував монастир в усіх, хто побував тут
у різний період : у Василя Григоровича-Барського (1724), Івана
Франка (1893-1913), Василя Щурата (1906), Івана Огієнка, кот­
рий завдяки знахідці "Крехівський Апостол " став доктором наук
(1931) . І в автора цих рядків.
* Варто пригадати : митрополит З 'єдиненої Церкви Йосиф Рутський та його
однодумці-отці, відновивши у липні 1617 року Василіянський Чин, постановили: в
розмовах ,wіж собою і в церкві говорити "не инним як руським язиком... "5 Це було,
отже, за 220 літ до того, як семінарист Маркіян Шашкевич та два його това­
риші вперше виголосили сво ї казання в храмах українською мовою (1837). Та й
друкарня Почаївського монастиря, поки той перебував у лоні ЧСВВ (1739-1831),
прославилася випуском книг українською ,wовою, зокре.ма праць Юліяна Добриловсь ­
кого ...
16

Владики, які перебували в Крехівському монастирі
Блаж:ениий Йосафат Коциловський
Василь Лади ка
Павло (ойдич
Ніль Саварин
17

Владики, які перебували в Крехівському монастирі
18
Йосафат Федорик
Інокентій Лотоцький

Де небо зустрічасться з землею
Володимир Балагурак
Яків Тимчук
3
Пізн.ан.н.я. Так, сюди, "де н.ебо зустрічається з землею" (вислів
о. Михайла Ваврика, ЧСВВ), паломники, екскурсанти прибувають
щодн.я. Прибувають , аби відчути подих старовини та утвердитись
у вірі. Якраз для н.их - і н.е тільки для н.их!
-
задумана ця кн.ига .
Перша об'ємн.а (щодо фактажу й часового виміру) історія монас­
тиря. Бо досі ії н.е було. Хіба що окремі статті й метелики.
У минулому про монастир писали: Василь Григорович-Барсь­
кий (1724) 6, Кретович (1830)7, Михайло Коссак (1867) 8, Ан.тін.
Петрушевич (1869, 1874, 1887)9, Іван. Гавришкевич (1871/0, Яків
Голdвацький (1871, 1885) 11 , П. Н. Батюшков (1888) 12 , Ярослав
Пастернак (1913)' 3 .
То були невеликі статті переважно науково-довідкового (рідше
-
емоційн.о-описового) характеру. Окремі з н.их були вміщен.і у
відповідних збірниках. До цієї групи належать розповіді про Кре­
хів й обитель у виданнях: Slownik geograficzny Kr6lewstwa Polskiego і
19

Де небо зустрічається з землею
innych krajbw Slowianskich .Т. IV. Warszawa 1883, s. 654-659; Времен­
никь Ставропигійского Института на гадь 1904, Львовь 1904,
с. 115-117; Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, т. 76,
кн. 2, 1907, с. 156-157 .
З осібних видань маємо три субтельні брошурки: Чернецький
В. Монастир оо. Василіян в Крехові: Книжочка місійна, ч. /, Тер­
нопіль 1894; Пам 'ятка з Крехова, Жовква 1896; Головка Микола,
о. , ЧСВВ. Спомин з Крехівського відпусту, Жовква 1911 .
Ясна річ, ці спорадичні публікації більш ніж скупі й недостатні.
Не випадково Осип Назарук дивувався: "Цікавить мене в думці
факт, що Франко, котрий умів обсервувати і мав велику вправу в
писанню та любив писати, не оставив опису краси цього монасти­
ря, хоч бував у нім. " І резюме: "Мабуть, його атеїзм не допускав
того , щоб у нім витворилося тепло, конечне для опису того, що
любимо " .14 Однак це зауваження неслушне . Бо поет мав інші
наміри: в ту пору він досліджував апокрифи (серед них і Кре­
хівську Палею), наслідком чого було п'ятитомне видання загаль­
ним обсягом дві тисячі сторінок! Зрештою, і сам Назарук обме­
жився лишень однією статтею. 15
У той - міжвоєнний - період поодинокі газетні й журнальні пуб­
лікації про монастир чи події навколо нього залишили Роман Лу­
кань (про відпусти в Крехові)1 6, Теофіл Коструба (про Мазепу та
колізії з татарами)1 7 і , головне, Володимир Січинський. Останній
видав у Львові поважну працю "Архитектура Крехівського мо­
настиря по - деревориту 1699 року" (1923), а також дослідження
"Архітектура в стародруках" (Львів 1924); він же опублікував
розвідку про Апостол гетьмана Мазепи, який зберігався в Крех­
івському монастирі. 18
З повоєнних публікацій треба назвати книгу о. Михайла Ваври­
ка "По Василіянських манастирях ", яка вийшла в Торонто і в якій
автор - до речі, колишній питомець Крехівського новіціяту
-
16
сторінок, включно зі світлинами, присвятив монастиреві св. Ми­
колая. "/ будиться василіянська душа від тих золотих слів про
20

Де небо зустрічається з землею
11111сливе дитинство на лоні своєї духової матері - незабутньої
ІІ./1ехівської обителі, будиться до Жахливої дійсности - голої як
1111. ·а Йоілова скала по той бік Побійни... "
19
Книга до щему сумна, бо написана далеко від батьківщини -
і 1)0 віднови рідного монастиря (як і всього Чину) потрібно було
11екати 30 літ!
4
Відродження Крехова на початку 90-х. І тут появилася низка
юміток, інтерв'ю, нарисів у релігійних й світських часописах. Про
обител ь св. Миколая захоплено розповідали письменники (Данило
Кулиняк20 й Роман Коритко 21), журналісти (о. Василь Цимбалі­
стий, ЧСВВ22; Мар 'ян Лозинський 23), тодішній брат-василіянин
1ахарій Гломба Нагаєвський24, ісіпорик Іван Федик 25, маrістр та
ігумен Крехівського монастиря о. Теодозій Янків26, Анна З. fеле­
тей з Нью-Йорка27 і ряд інших авторів.
Були і більш синтетичні підходи . Відомий мистецтвознавець
Володимир Вуйцик на замовлення Крехівського ігуменату уклав
деталізовану історико-архітектурну довідку про обитель28, а дос­
лідник-ентузіаст Василь Лаба навіть видав невеличку - на 23
сторінки - "Історію села Крехів та Крехівського монастиря від
найдавніших часів до 1939 року" (1998). Короткий нарис "З
історії Крехова" (а заразом й монастиря) підготувала до друку
заступник директора тутешньої школи, вчителька біології й хімії
Ольга Буца. Не забули про Крехів й автори історичного нарису
"Жовківщина " . 29 1992-го було перевидано (з незначними
доповненнями) й "Пам 'ятку з Крехова ".
Само собою зрозуміло, що згадки про монастир розсипані в ба­
гатьох інших виданнях, як от у грунтовному "Нарисі історії Ва­
силіянського Чину святого Йосафата", що його 1992 року видав у
Римі колектив авторів. 30 Чи у газеті "Галицька брама ", одне число
якої за січень-лютий 1999 року цілком присвячене Василіянському
Чинові. Важливі, хоч і контроверсійні, матеріали про Крехівський
21

Де небо зустрічається з землею
монастир вміщені і в найновішій книзі Володимира Сергійчука
"Нескорена Церква" (Київ 2001) . Та все ж це лише розрізнені
камінці. А треба було створити цільну мозаїчну картину - так,
як це зробили Ярослав Стоцький (про монастир у Бучачі) 31 чи
Ігор Мицько - про Святоуспенську Лавру в Уневі, котра, між
іншим, до касати 1790 року також належала до ЧСВВ. 32
Така місія - без перебільшення, важка й відповідальна
-
випа­
ла на того, хто пише ці слова. Важка, бо, крім вказаних вище
творів, необхідно було переглянути - ні, простудіювати!
-
всі
томи Записок ЧСВВ, які виходили в Жовкві, Львові, потім у Римі;
комплекти журналів "Місіонар" (з 1897 року) і "Світло" (з 1937-
го) , василіянські календарі , вісники, давню й сучасну релігійну
періодику, а також дотичну до теми літературу. Рівнобіжно
довелося нотувати спогади тих василіян, які провадили працю
підпільно, зазнали гонінь , а потім підносили Крехів з руїн . Заразом
повчальни.м було простеJІсити шляхи нових покликань , нових
обставин вступу до ЧСВВ.
Та головне - вивчити матеріали, які зберігаються в Централь­
ному державному історичному архіві м. Львова, а також у Відділі
рукописів Наукової .бібліотеки ім. В. Стефаника. Це фактично
неосяжний масив. Досить сказати , що інвентарний опис
василіянських документів у Відділі рукописів ЛНБ, що іХ сумлінно
опрацювала Тетяна Гуцаленко, містить 1830 позицій, з них без­
посередньо про Крехів - 30; зате сотні інших матеріалів, хоча й
опосередковано , але теж стосуються Крехівського монастиря.
Ще обширніший Василіянський фонд (No 684) у ЦДІАУЛ: у двох
його описах зафіксовано 3352 і 265 одиниць збереження. Велика
частка припадає на Крехів. Це інвентарі, листи, скарги, дарчі
грамоти, розпорядJІсення і т. ін . Є там і проби писати історію
люнастиря . З цією метою перо в руки брали василіяни о. Еміліян
Коссак (ігумен)3 3, о . Костянтин Мрозовський 34, а також невідо­
мий автор35. Елементи історії є в інвентарях, окремих хроніках,
зокрема тій, що ії вів о. Сильвестр Лащевський . 36 Виписки про
22

/;удиночок для гостей
Де небо зустрічається з землею
обитель та бібліографію про
неї громадив невсипущий о. Ро­
ман Лукань. 37
Опріч Василіянського, дове­
лось вивчити й супутні фонди :
Станового комітету (575),
Галицького намісництва (146),
Ставропігійського інституту у
Львові (129), фонди Івана Кри­
п'якевича (357), о. Романа Луканя, ЧСВВ (364) та інші.
Цю чималу роботу годі було б осягнути, якби не доброзичли­
ве ставлення протоігуменату Провінції та дирекції Інституту
українознавства ім. І. Крип'якевича НАН Украіни. І якби не спри­
тtня ігуменату Крехова, де я завжди почу(!ав себе як удома.
***
12 година. Величаво б 'є дзвін. Він нагадує, що вже полудень. Пе­
ред монастирем, на схилі Побійної гори, що ліворуч, підноситься
густими хрестами сільський цвинтар, а трохи вище - василіянсь­
кий . Через дорогу затишно примостився будиночок для гостей . А
іх сьогодні як ніколи рясно - аж вісім (бувало і 22!) біло-синіх
автобусів з юними паломниками-школярами. Та ще "Жигулі", іно­
марки . Вони тісно з 'юрмилися обіч будиночка. Шум, гам, співи ...
А коли вони стихають, за стіною близького Горбовицького лісу
чути приглушене погуркування. Начебто збирається на грозу.
Але ні: то на знаменитому Яворівському полігоні стріляють".
А тут - звичайний василіянський день . Та чи звичайний? Навпа­
ки - піднесений, урочистий. Бо присвячений Богові, Церкві, Украіні.
Хіба служіння ім може бути буденним? Тому так багато авто­
бусів на майданчику неподалік од в 'їзноі· брами. І пожвавлено-зосе­
реджені групи хлопчиків та дівчаток, як рівно ж і старших прочан,
у супроводі братів-екскурсоводів, не доходячи до брами, поверта­
ють наліво. І спадистою дорогою між кладовищем та монастирсь-
23

Де небо зустрічається з землею
В'їзна брама
ким муром заглиблюються у
напівтемний склепінчастий ліс.
Цей бір із могутніми й небо­
сяжними буками є частиною
національного природного пар­
ку "Яворівський". Він створе­
ний 4 липня 1998 року указом
Президента Украіни. На тери­
торії парку (а це 7 078, 7 гек­
тара) і знаходяться каплиця
Богоматері з цілющим джере­
лом , а ще вище , на відстані
приблизно один кілометр, сірі­
ють зморшкуваті скелі Тимо­
ша-Йоіла, де й постав перший
монастир. Туди й вирушили на­
ші паломники. До печер Йоіла,
а точніше - звідти, почнемо
свою мандрівку й .ми. А перед тим - три уточнення .
Перше . Термін "Крехів" вживається для означення монасти­
ря . Це симнім. Якщ@ ж мова йтиме безпосередньо про Крехів
як село, то це буде обумовлем в контексті.
Друге. Цитати з церковмслов 'янської та з архаїчмї російсь­
кої мови подано з максимальним наближенням до оригіналу; збе­
режем давній.. знак "t" та інші застарілі форми орфографії. У
виписках з російської та украінської книжмї мови інколи засто­
совується транслітерація .
І третє. Визначні василіяни-вчені отці Мелетій Соловій та
Атанасій Великий у книзі "Святий Йосафат Кунцевич : його жит­
тя і доба" зазначають, що вважають "історичну документацію
чи не єдиним правильним шляхом історичного досвіду", а тому
сперлись у своїй праці "майже тільки на документи та і:Х основну
аналізу, а бібліографічні джерела займають у ній тільки підрядне,
24

Де небо зустрічається з землею
незначне і контрольне місце". І ще: "Документи - це єдиний три­
валий і незмінний матеріал історіогрвфіі: .. І і:М завжди треба
дати перше місце, теж і в випадку розбіжности між докумен­
тами та іх поясненнями". 38
Такого принципу дотримувався і автор цієї книги.
Вигляд монастиря з Побійної гори
(Хресна Дорога);
внизу - північно-західна вежа.
Мш1ював художник
Орест БІЛОУС (Львів)

"
Слово Господнє, що було
за Йоіла, сина Петуїла:
Слухайте це, ви,
старші, вважайте,
всі мешканці краю!
Чи бувшю таке
за ваших днів або
за днів батьків ваших?
Пророк Йоіл, /, 1, 2
з Ио1лом
І БЕЗ НЬОГО

ЗАСНОВНИК МОНАСТИРЯ: ГРЕК ЧИ УКРАЇНЕЦЬ?
1
Печерне житіє. Бабило воно з прадавніх часів. У печері, як
знаємо, жив Іван Предтеча- хреститель Ісуса. У печері - вертепі
-
народився сам Спаситель. Головно в печерах у ІІІ-му столітті
усамітнювались аскети-пустельники, які таким робом прагнули
до християнської досконалості. І започаткували монаші Чини. У
печері на Дніпрових кручах молився перший Київський
митрополит українського роду, автор непроминального "Слова
о законі і благодаті" Іларіон, а відтак святі Антоній і Феодосій
Печерські- засновники славнозвісної Києво-Печерської Лаври
(1051). Знані давні, ще з княжих діянь, печерні монастирі і в
Галичині, як, скажімо, в Розгірчому коло Стрия чи на Поділлі
коло Борщова. Всього їх зареєстровано 22. 39
У печері поселились також два таємничі монахи. На захід од
Крехова, за горою Побійною, вони угледіли на крутих проти-
.
.
.
.
.
.
.
лежних схилах дв1 вапняков1 скеш, яю скидалися на сщло 1зовю
були геть посічені, ніздрюваті, ніби подзьобані велетенською
віспою. Тутешні мешканці називали їх Камінь Тимоша. Всередині
них і зараз зяють напівтемні печери. Мабуть, в одній з них,
нижчій, з довгастими наскрізними переходами, схимники
влаштували житло, а в сусідній - церкву.
Чи були ці печери природного походження, чи їх вибили люди
ще до приходу Йоіла й Сильвестра, чи їх вирізьбили наші побожні
прибульці? Однозначної відповіді нема. Можна припустити, що
печери в зародковому стані вже існували. Приходьки тільки
розширили їх, пристосували до життєвих й культових потреб.
На це вказують явні сліди людського втручання: у скиті-церкві
27

Доба перша
Йоіл та Сильвестр. Фраrменти стінопису монастирської церкви з XVIII століття,
віднайдені під пізнішими нашаруваннями в часі оновлення церкви (1994 р.)
вирубані ніші, поличка, яка могла служити місцем для Чесних
Дарів - проскомидійник . Овальну (штучну) форму має і
святилище. Печера ця висока (рукою стелі не досягнути), за
.
.
.
чотири метри вщ земш, 1 до вузького входу, вочевидь, шдюмались
мотузяною драб~нкою. Та відправляли Служби Божі ...
"І що ж може давати більше щастя, як наслідувати на землі
янгольські хори, вдосвіта йти на молитву, піснями й співами
хвалити Творця, а опісля, коли сонце ясніше засвітить, зверта­
тися та м~литвою і співом, мов сіллю, її заправляти?" - немов
про них, але 1300 літ тому, писав Василій Великий. 40
Поки тривало це самозречене богопосвятне життя, до Йоіла
й Сильвестра - такі їхні імена - зачали навідуватись у духовних
потребах жителі Крехова, Фійни (це село якраз навпроти скель
унизу), з довколишніх хуторів. Появились перші послушники . І
для них ієросхимонахи вибудували неподалік - за 150 кроків,
над урвищем, - невеличку дерев'яну церковцю святих апостолів
Петра і Павла, а для себе, на верху скелі, - малу церковцю св .
28

З Йоілом і без нього
Благовіщення. Під Божі доми поклали міцні підвалини, довкола
викопали рів і виставили частокі~. Бо скелі вгорі, з південного
боку, не обривалися, а плавно переходили в Розтоцьку височину,
порослу малопрохідними борами.
Так виник у Галичині ще один - уже дванадцятий
-
монас­
тир, якому судилося вщ1грати визначну роль в українській історії
і в історії Василіянського Чину зокрема. І початки якого досі вик­
ликають чимало запитань і потребують пояснень .
2
Йоіл . Звідки цей побожний та, як побачимо згодом , рухли­
вий чоловік приблукав у крехівські ліси? Є декілька версій. Одна
з них - що він (як і відновлювачі Підгірців) прибув зі Скиту
Манявського. Друга- що з Києво-Печерської Лаври, третя - що
з невідомої сторони .
Найцікавіша версія четверта. Її висловив укладач "Короткої
історичної розвідки о Крехівськім монастирі", яка датована 1917
роком в Лаврові, а зараз знаходиться в Центральному державному
історичному архіві України (м. Львів). 41 Автор цієї розвідки
заховався за маловиразним криптонімом . Вдалося встановити ,
що це - о . Костянтин Мрозовський, реформований василіянин,
1902 року - один із професорів Крехівського новіціяту. 42 Він
дійшов висновку, що Йоіл, ймовірно, грек і походить з міста
Монемвасія на самому краю Пелопоннесу.
"Дві рі чи складаються на здогад, що Іоїль був родом грек(... ) .
Перше: підпис на Правилах "Іоїль" зражує характер грецького
письма, а не слов'янського. Друге - се, що приймив чин єван­
гельський з рук єпископа Монемвасійського. Місто Монемвасія
лежить на самім полудневім скраю Греції - проти острова Кандії
(стара назва Кріту- П . Ш . ). Тому, отже, - каже о. Мрозовський,
-
ставлю сей здогад, що [він] є родом з Кандії ... щз
Своє припущення він підпирає і тим, що греки часто подоро­
жували по Русі, та й Пом' яник Крехівський згадує чимало тих,
29

Доба перша
що були з дальніх країв. Про себе Йоіл двічі говорить, що дожив
до вельми глибокої старості. І автор висновує, що він мав 80 або
й 90 літ. Значить, рік його появи на світ - 1540 або 1550: ще
перед Берестейською унією. І, можливо, навіть був учасником
цієї акції - але антисобору. А прибув сюди разом із майбутнім
патріархом Лукарісом, "звідуючи по дорозі Атос, та й Київ і
Лавру".
Після Берестейського Синоду, "коли боротьба між унією і
православ'ям розгорілася на Руси, Іоїль лишився на Україні,
правдоподібно належав до кружка учених в Острозі, звідки їздив
до Києва і Львова в цілях агітації оборони православ'я і тим
чином познайомився з визначними лицями на Руси , та й пізнав
житє і мову мешканців". 44
з
Здогади о. Мрозовського, безперечно, дуже місткі й інтригу­
ючі. І все ж це тільки здогади. Розглянемо їх з іншого боку. Йоіл
справді знав Кирила Лукаріса, - але звідки? 3 України! Цей
православний достойник (бл. 1572-1638) якийсь час жив на
Волині, в Острозі, де викладав в академії Костянтина Острозького
грецьку мову, був.ректором. У жовтні 1596-го їздив до Берестя,
брав участь у антисоборі - і, можливо, з ним справді був Йоіл.
Про це може свідчити його гаряча прихильність до руського
благочестя, що переконливо виявлена у його Духовному заповіті,
який ще на_зивають Правилами .
1612-го Лукаріс став Константинопольським патріархом . І був
ним (з деякими перервами) до кінця життя . Лукаріс благословив
Йоіла на спорудження церкви св . Миколая, а також надав
Крехівському монастиреві право ставропігії ( 1628), тобто
незалежності від Львівського (чи Перемиського) єпископа. Помер
Лукаріс 1638-го-в один рік із Йоілом. 45
Щодо Монемвасійського архиєпископа, то Йоїлові теж не
треба було бути греком чи їхати на південь Греції. Владика сам
30

З Йоілом і без нього
11риїхав в Україну, що підтверджує Петро Могила : "В 1600 году
11ришель изь Греціи вь русскую землю Монемвасийскій
митрополить Іосафь и проживаль вь монастирі:. Унtвскомь. И
11ришель кь митрополиту изь своего монастиря... " Ні , не Йоіл , а
інший чернець-старець "блаженнь1й Іезекіиль скитскій ради
благословенія".46
Якщо так, то, вочевидь, був там і Йоіл - і, як пише він сам,
"сподобльшумися чинь ангелскій пріяти, благословеніемь и
изволеніємь Божіимь, оть преосвященнаго его милости архіепис­
копа Монемвасійского..." Від нього, напевно, прийняв і ієрейські
свячення . І став ієромонахом. Святителем був ще один високий
достойник -Львівський владика Єремія Тесаровський. Сам Йоіл
згадує в Заповіті "?бохь тtхь святителей... "47
Новий ієросхимонах прийняв ім'я старозавітнього пророка
(юдейське "Йоел" означає "Господній, Божий"), відомостей про
якого також не густо. "Невідомо навіть, коли він жив". І де точно
пророкував. "Новітні вчені визначають його діяльність на часи.,
далеко пізніші після вавилонського полону, - на добу перського
або й уже грецького панування над юдеями".48
4
Сильвестр. Постать так само загадкова. Де познайомився він
з Йоілом? Звідки родом? Яке його хресне ім 'я? Не знати . Відомо
лише, що він був намісником монастиря, для Йоіла "зtло
любимимь"; обидва 1627 року почали укладати Правила для
монахів. Але Сильвестр помер, і Йоіл через десять літ ( 163 7)
"Чинь албо порядокь описаннь1й ... " завершив сам, під­
креслюючи, що висловлені Сильвестром думки (заповіді , пра­
вила) не відкидає, а залишає. Вдруге повторив те саме наприкінці
Заповіту: "Тожь потверждаю а не разоряю, але отновляю, кото­
рь1й писавь со мною вь пятокь свtтлой недели, на той час
будучимь намtстникомь Сильвестрь зtло возлюбленнь1й ми
брать и поспtшникь...щ9
31

Доба перша
Ось з цим "зіло любимим братом" Йоіл і спорудив над скелею
каплицю, а неподалік - церкву Петра і Павла. Однак ці наземні
.
.
храми не виросли самод1яльно - а ~з схвалення двох високодос-
тойних ієрархів. Адже, як пише в Заповіті Йоіл, він не лише
прийняв від архиєпископа чин ангельський, але й "оть тогожь
взявши благословеніе, такь тежь вь Бозt превелебного єго ми­
лости єпископа Львовского, Галицкого, Каменецкого и прочая,
Тесаровского Іереміи'',50 побудував церкву святих апостолів. Коли
це було? Не раніше 1607 року. Бо тільки цього року Єремія Теса­
ровський став єпископом (і був ним до 1641-го). Значить, і ар­
хиєпископ Монемвасійський в ту пору ще перебував у Галичині.51
Очевидно, з їхнього благословення постала й церковця Бла­
говіщення. Хоча в Заповіті вона не згадується, а тільки в Акті
розмежування грунтів за 1660 рік. 52 Мабуть, це було пов' язана з
тим, що церковця - а точніше, каплиця - була зовсім маленька,
"приватна". Тому її не фіксували. У деяких матеріалах Благові­
щенську каплицю називають Покровською. Одначе це помилка.
Бо інші автори, в тому числі найавторитетніший - о. Діонісій
Сінкевич - у своєму славному деревориті прямо вказує, що це
храм Благовіщення. Стосовно печерної церкви (де також
молились Йоіл та Сильвестр), то вона збереглась до наших днів.
У ній може поміститися 3-4, а якщо потіснитись, - то й 1О осіб.
5
Церква Петра і Павла. Її прикрашав сницарський (різьблений)
дейсус - іконостас
-
з невибагливими мальовилами, як про це
говорить інвентар 1771 року. 53 І була вона - з прибудованою ке­
лією -розрахована на двох братів, "альба для шести найбольше".
Але їх примножилось до дванадцяти, перегодом стало ще більше
-
і довелось зводити ще одну церкву. Але де? Йоіл знайшов таку
місцину прямо під горою Побійною-там, де монастир теперішній,
а точніше - цвинтар. Від печер- кілометрів півтора на захід.
32

Фраrмент деревориту о. Діонісія Сінке­
в11ча (1699) : вгорі - церква Св. Петра і
Павла; нижче - Благовіщення.
З Йоілом і без нього
"Ось висока гора, вкрита
rустим лісом, зрошена з північ­
ного боку хрустально-чистими
ручаями . У її підніжжі стелить­
ся глибока долина, постійно
.
.
.
ВlДСвtжувана ВОГКІСТЮ з гори.
Довкруги неї буйний ліс із
різновидними й різнобарвни­
ми деревами мало не замикає
її природним валом ... " Ліс, де
безмір квітів та розспіваного
птаства . І який дарує "найсо­
лодший з усіх овочів - само­
ту".54
Так змальовував Василій
Великий свій перший монас­
тир над понтійською рікою Ірі­
сом в Малій Азії - і немов це
стосується й обителі Крехівсь­
кої. Бо навіть зрошена була ста­
вом (саджавкою), і на згадуваному деревориті Сінкевича ( 1699)
зображений веслувальник на човні, що пливе з південно-захід­
ного боку обителі. Таке співпадіння не випадкове: "Тут вказав
мені місце Бог... Місцевість така, як ось ця наша, свобідна від
людей, так щоб ніхто чужий не міг переривати тяглости духовних
вправ . "54
Безумовно, місце було вибране напрочуд вдале. Але потрібно
було отримати дозвіл. І Йоіл вирушив до Жовкви .
33

Доба перша
ДОБРОДІЙНИКИ І ДОБРОДІЙСТВА
Нехай ліва рука не знає, що робить права.
Єв. від Матея, 6, З .
1
Великий коронний гетьман Станіслав Жолкевський. Цей
титул король надав йому 1613 року. І за неабиякі заслуги для
Польщі. То він розбив татарів під Вінницею, воював з
московитами під Псковом та Смоленськом, здолав повстання
Северина Наливайка, привіз рани, накульгував. Та головне інше:
Жолкевський перетворив частину села Винники в укріплене
місто Жовкву, яке пізніше стало резиденцією короля Яна
Собєського, побудував замок. 55
Коли неспокійний войовник шукав слави на ратному полі, то
в місті господарила Реrіна Жолкевська. Походила вона із славно­
го роду Гербуртів із Фельштина, що в Моравії. Їі родич, Ян Щасний
Гербурт, дипломат, воїн, письменник, серед українців був знаний
тим, що захищав руське благочестя . Сам був римо-католиком, про­
те зміцнив у Добромилі православний монастир (1613), точніше
-
відновив його. Одружений був із родичкою Костянтина Острозь­
кого Єлизаветою Заславською; знав, що його коріння - в українстві,
ставився з любов'ю і співчуттям до "шляхетного народу руського,
з якого, - як зазначав, -і я, і дружина моя взяли свою кров ... " 56
Вочевидь, його погляди поділяла й Реrіна, яка 1590-го стала
дружиною Жолкевського . "Реrіна Гербуртова, - пише біограф, -
внесла в дім Жолкевського прегарні чесноти тогочасної польської
дівчини, вихованої в прщтоті, глибокій релігійності та любові до
обов'язку. Вона була осолодою великому героєві у час війн і лих
Вітчизни, була найтурботливішою матір'ю своїх дітей, опікункою
убогих і найліпшою володаркою цілої фортуни славутного мужа".57
Реrіна, отже, мала вплив на чоловіка, хоча й він сам був лю­
диною незлобивою, зокрема до русинів, незважаючи на те, що
русин Наливайко дався йому взнаки ... 11червня1612 року Жол-
34

( '111а11іслав Жолкевсьтшй.
З Йоілом і без нього
кевський надав церкві Різдва
Христового у Жовкві привілей,
.
.
.
згщно з яким парох1яни шд час
релігійних свят мали "воль­
ність справуватися по східній
церкв1, за звичаєм старовинно­
го грецького обряду і за їх ка­
лендарем" . Власність церкви
(школа, шпиталь, rрунт для
священика) "має бути ненару­
шена". Мирянам дозволялося
будувати нову церкву на місці
згорілої - і дозволялося задля
цього збирати всякі пожертви.
І т. д.58
Зичливий гетьман дав та­
( 'кульптур//е зобра.ж:е//НЯ з надгробка
кож дозвш на спорудження у
Крехові нового монастиря . Костянтин Мрозовський пише , "що
ес улекшилося протекцією добромильських монахів через жінку
Станіслава Жолкевського, Реrіну з Гербуртів з Фельштина.
І србурти фундували раніше ще монастир у Добро милі, тому і
легко було знайти протекцію у жінки гетьмана і дістати від нього
'Jапись та позволення на будову монастиря". 59
2
Нова обитель . І тут постає питання: коли вона здобула право
ва існування? Якщо привілей церкві Різдва Христового "дожив"
до нашого часу,60 то дозвіл Йоїлові не зберігся. Єдине відомо, що у
липні 1611 року - овіяний славою - Жолкевський повернувся з
війни до Жовкви. І приблизно в цей час (1612 або 1613) Йоіл
отримав запис на спорудження обителі. Про це чітко сказано в
першому Пом'янику Крехівського монастиря, який "зачался оть
перваго начальника іеросхимонаха Іоиля (писати) вь року 1613 ... " 61
35

Доба перша
Цей Пом'яник двічі переписувався: перший раз 1687 року,
другий- 1763-го. Востаннє це, за велінням ігумена Сильвестра
Мальського, зробив ієромонах Венінгном Госциславський. На
жаль, ні оригінал, ні обидві копії не віднайдені. 62 Зате їх титули
зафіксовані у "Сводной Галицко-русской лtтописи за 1600-1700
годь", с. 48-49, яку скомпонував (а 1874-го видав) Антін
Петрушевич. І ми маємо змогу хоч таким способом устійнити
найранішу дату існування монастиря. Але якого монастиря -
печерного чи того, що під Побійною горою?
Якщо вже 1613-го в цей Поминальник вносились імена
монахів-небіжчиків, то, значить, вони замешкували і діяли в
Крехові передніше. А це перші роки XVII століття - мабуть, зразу
після того, як Йоіл чин ангельський прийняв ( 1600 або 1601 ).
На цьому часі акцентує та ж "Сводная лtтопись": "Инокь Іоиль
сь содругомь своимь Силвестромь сь началомь XVII вtка
проживаль вь каменной пещерt близь села Крехова ... " (с. 83).
Ще вимовніша нотатка ігумена Еміліяна Коссака : "Близько
монастиря Крехівського, в лісі, єсть скала "Камень" звана, в кото­
рой, як люд тутейшій розказує, перед основанієм монастира,
чернці чина св . Василія в житіє пустельніческоє жили". Нижче
о. Коссак каже: це було "в початку 17 столетія". 63
Себто печери (а навіть дві тамтешні церковці) Йоіл, Силь­
вестр, та й довколишні жителі, не сприймали як "серйозну"
монашу обитель, хоча вона, як випливає із сказаного вище, пос­
тала десь після 1600 року, і це був перший - печерний
-
етап
існування монастиря·; другу фазу відкриває рік 1613-й, на що
вказує найдавніший Поминальник - а це вже певний підсумок
попередніх діянь Йоіла та його співбратів.
* Якщо некритично сприйняти вислів автора книги "Христова Церква в Україні"
(яку схвалив о. А. Великий) Матвія Стахіва, то ця дата відсувається у кінець XVI
століття. Стахів пише, що після прийняття унії на її чільного ініціатора - Михайла
Рогозу - під час візитацій парафій наскакували несвідомі або підбурювані
недоброзичливцями елементи й калічили. Такі випадки траплялися у Вільно, Слуцьку,
Львові, "а навіть у малій місцевості у Крехові, де був відомий монастир"."64
36

З Йоілом і без нього
Хоч би як там було - а Йоіл прийшов за привілеєм вчасно. Бо
в липні 1620 року Жолкевський (на той час державний канцлер)
знову вирядився на війну з турками - і 19 вересня 1620-го поліг
у битві під Цецорою. То була дійсно славна смерть, гідна мужчи­
ни . Адже Жолкевському було вже 70! Зате син його, Ян Жол­
кевський, потрапив у полон , де пробув цілий рік . За зворот до­
дому праху Станіслава Жолкевського та викуп його сина
Османська Порта вимагала З мільйони (!) золотих. І король
Сигізмунд ІІІ змушений був відкрити у Жовкві окрему карбівню.
"Регіна офірувала весь свій золотий і срібний посуд, який
перетоплено на гроші..." 65
Нагадаю, що під тим злополучним молдавським селом загинув
і Михайло Хмельницький .66 Його син, Богдан-Зиновій, також
опинився в неволі, і за нього теж довелося давати викуп . На
закінчення додам , що дочка Жолкевських Софія (вона заснувала
госпіталь для семи убогих при костелі св . Лазаря) вийшла заміж
за власника Олеського замку Івана Даниловича і у них було троє
дітей : Теофілія стала дружиною Якова Собєського (їх молодший
син Ян від 1674-го - король Речі Посполитої) ; Дорота пішла в
черниці, а Станіслав , після смерті батька, успадкував Олеськ .
3
Інші добродійники . За прикладом володаря Жовкви (який
записав монастиреві дві земельні ділянки) пішов і посесор Павло
Вояковський : він передав ченцям поля на Гутиську, сіножаті на
Сухоліссі та надав різні привілеї, зокрема на вируб у буковому
лісі, користування панськими млинами, ловитву риби у ставах. 67
Рогоза помер 1599 року. Виходить, що монастир у Крехові на той час уже існував .
Але ні . У Стахіва село Крехів асоціювалося з монастирем узагалі, а не в сенсі його
історичної атрибуції . Згадкою про монастир він так само відмежувався від іншого
Крехова (що у Жидачівському повіті). Іриней Назарко теж наводить факт нападу на
Рогозу в Крехові, але про монастир не згадує . 64'
37

Доба перша
І закономірно, що в інвентарі за 1779 рік (тобто через 160 літ!)
у розділі : "Обліги вічні монастиря Крехівського" читаємо : "1 .
Неділя. За душу ясновельможного Станіслава Жолкевського,
гетьмана великого коронного; за душу ясновельможних Павла і
Христини Вояковських (так само "Францішка і Сузанни
Стадницьких": 1656-го вони подарували монахам гору Побійну
і трохи орного поля- П. Ш .), фундаторів, і за найясніших монархів
-
одна співана Служба за усопших". 68
Отож добродійства почалися ще за життя Йоіла - і тривали
упродовж віків. Сам Йоіл у своєму Заповіті, заклинаючи оберігати
святу обитель "от всюду біщь і напастей", поповнює список
благодійників: "Сего ради прилежно моля привелебного вь Бозt
архіепископа митрополита Петра такь тежь и Гулевичовь,
Воютинськихь пана Павла и пана Семіона . Вть1мже и
благородноє братство Львовскоє мtсцкое, храма Успенія
пресвять1я Богородца, такь тежь и Савчака и мещанина
Жолковского пана Іоанна, яко благодtтеля обители сей, такь вь
початку якожь и до днесь во всякихь потребахь обители нашей
ратункомь будучого и кь тому ть1жь и прочіихь зь братства
Жолкевского, яко благодtтели обители нашой убогой" .69
Йоіл звертається до Петра Могили не випадково. Адже після
свого висвячення на митрополита (в неділю 28 квітня 1633-го)
Могила пробув у Львові ще близько два місяці. 70 І якраз у цьому
часовому відтинкові відвідав Крехів, де посвятив Преображенську
церкву, споруджену під Побійною горою (навпроти нинішньої
дзвіниці - там, де зараз дорога, яка веде до печер). Йоіл також
занотував, що "священіє пріємшимь тогожь храма Преображенія
Господня оть єго милости митрополита Кієвскаго". 71
Могила водночас схвалив намір звести ще один храм - святого
Миколая. "Тажь и знову за благословеніємь его милости
архіепископа Кіевскаго Петра, и за благословеніемь єпископа
Львовского, соградихь другую церковь и святаго угодника єго
архіерарха и чудотворца Николая.. ." Для цього він також сподо-
38

З Йоілом і без нього
бився благословення і "оть святВйшаго вселенськаго патріархи
Кирилла, пастира нашего зверхнt.йшаго Ставропі[гі]и... " 72
***
Зв' язки Йоіла з митрополитом, єпископом, Братствами,
зокрема - з Успенським у Львові. 1634 року воно подарувало
монастиреві вісім псалтирів. 73 Для цього ж Братства 163 7-го було
укладено "Інвентар, албо списання злота, срєбра и иннихь всt.хь
аппаратовь церковнихь... " - і се найдавніший, ще з часів заснов­
ника Крехівської обителі, опис її статків.74 Це передусім вісім еп­
ітрахилів: "червоний адамашковий'', "жолтий адамашковий",
"адамашковий на помаранчовим полі з [r]узами сребрними", а
ще з чорної китайки, оксамиту й шовкових тканин.
Далі - "Книгам личба, котриі ся найдуют при той обители на
Крехови". І ця лічба охоплює майже сто найменувань, причому
третина з них - друковані. Наприклад, дві Біблії; два Апостоли з
друкарні Михайла Сльозки (і два Апостоли писані); п'ять Слу­
жебників, з них два - віденського, два
-
київського та один -
львівського друку; львівського друку також Псалтир, Октоїх, Тре­
фолой із Загальною Мінеєю, дві Євангелії.
В переліку зазначені ще чотири Євангелії: одна із Стрятинсь­
кої друкарні (що біля Рогатина), а дві напрестольні, друковані ще
раніше. Перша - в чорному оксамиті із сріблом, "пять блях на­
верха, а на сподє пуклє теж сребрниі"; друга - в зеленому окса­
миті і теж оправлена сріблом . Четверта - Євангеліє Учитель­
ноє, надруковане кирилицею (1623).
В описі за 1637 рік зафіксовані так само Святого Василія книга,
О священстві книжка, Біблія словенская ... , Патерик, два Прологи,
Житія Святих, Грамматика грецко-словенская, Устав писаний з
московського великий, Лексикон, а також книга (але яка?)
Лаврентія Зизанія-Тустановського, дві друковані в Києві Тріоді. А
ще Мінеї на кожен місяць і т. д. 75
39

Доба перша
Засновники монастиря та їхні духовні
сини . Фраrмент стінопису
люнастирської церкви
Цей промовистий інвентар
продовжує реєстр за рік 1641-
й - від З липня . Тут перерахо­
вано 12 видів коштовного цер­
ковного одягу (орарі, стихарі,
фелоні і т. ін.), потім - "Всего
сребра лічба". А це 4 келихи
(один позолочений), 5 ложок
(одна позолочена), 4 дискоси,
7 корон, 15 таблиць (з них 5 по­
золочені, з хрестиками), 7
хрестиюв - позолочених, з лан­
цюжком, 2 хрести більші (один
позолочений), 2 лампи - біль­
ша й менша, З кадильниці : сріб­
на й дві металеві (мосяжні) , 1
Євангелія - з двома срібними
бляшками, з одного боку золо -
тнете , з другого - біло-золотисте.
Опісля знов про священичі шати : орарі й нарукавники (їх було
10), плетені, з білогЬ єдвабу паси (З штуки), 24 назви різного
церковного одягу- переважно з єдвабу, з квітами , шиті чи перет­
кані золотом або сріблом. В обителі ще було 15 "воздухів" (тобто
частин священичих літургійних риз) і 9 стихарів.
Навіть такий вибірково-побіжний огляд говорить про ба­
гатство - як на той час - і бібліотеки, і різних церковно-монас­
тирських речей . Загалом "монаше життя за часів Йоіла і під його
проводом розцвіталось гарно в молитвах і праці" . Ченці "займа-
.
.
лись ручними працями, ршьництвом , малюванням 1 ткацтвом,
бо в реєстрах видатків згадується часто о закупні фарб, шовку і
золота у Львові". Отець Мрозовський, розповідаючи про це, шко­
дує, "що не подано самих робіт, кинуло би се більше світла на їх
праці і інтелігенцію". 76
40

З Йоілом і без нього
А якими були чорноризці на взір? За описом того ж автора,
вони ділились на три стани: ієромонахи, монахи і послушники .
Перші два носили звичний на Сході й на Русі одяг: чорну рясу,
перепоясану ремшцем, зверху палендра з широкими рукавами,
підкапок і каптур. Так само й послушники. Тільки рясу вони мали
білу.
ПЕРЕД ВІДХОДОМ "ОТЬ НЕБЬІТІЯ ВО БЬІТІЕ",
АБО СИМВОЛ ВІРИ І ПРАВИЛА
1
Ставропігія. Себто підпорядкування не місцевому єпископові,
а безпосередньо Константинополеві. Цього права Йоіл домігся
ще 1628 року (в патріарха Лукаріса). А 1635-го (потім 1669-го)
цей привілей підтвердив король .77 І десять літ Йоіл будував церкви
(Преображення Господнього, св. Миколая; запроектував, як га­
дають, і третю - св. Тройці), а рівночасно прищеплював братії
монаш1 чесноти.
163 8-го, відчуваючи, що от-от відійде, за його ж словами, "оть
небьпія во бьпіе", Йоіл постановив сформулювати свої Правила,
вірніше - акцентувати окремі аспекти монашого співжиття. Бо в
останні часи наступило чимало змін. Якщо ХІ-ХІІ-ХІІІ століття,
надто ж друга половина ХІІІ-го, були золотою добою в
українському чернецтві; якщо майже кожен князь уважав своїм
обов'язком заснувати один чи декілька монастирів, а окремі перед
смертю навіть постригалися в монахи, - то за наступні триста
літ чернецтво поступово втрачало свою святість і винятковість
в очах загалу. Це було пов'язано з монголо-татарською навалою,
яка перетворила квітучі осередки в румовища, а пізніше - із за­
лежністю церковно-релігійного, а отже, й чернечого, буття від
польської-литовської влади.
Передусім непоправної шкоди завдало явище ідіоритмії, яке
прийшло з Афонської гори. Ідіоритмія давала монахам право
набувати власність, самим себе утримувати. Тому у пошуках
41

Доба перша
кращого матеріального забезпечення та супутніх з цим вигід ченці
блукали від монастиря до монастиря, а то й вертались у світ.
Такими походеньками була захитана головна засада Василієвих
Правил- спільне життя, а також занедбувались монаші чесноти:
убозтво, послух, чистота.
Он чому Йоіл підтверджував свій Символ віри і закликав
дотримуватись східного благочестя навіть до другого дня
пришестя Господнього. 78 Далі (друге Правило)- не порушувати
давніх традицій, "содержать житіе свято и непорочне,
ангелским'Ь чином'Ь подобяшеся", себто життя "по уставу і
правилом свять1х'Ь и богоноснь1х отец'Ь, и святаго великаго
Василія...". Йоіл вимагає постування: не вживати м'яса і масла,
їсти спільно, а не потайки, в келіях; шанувати один одного,
любити, викорінювати ненависть, заздрість, пияцтво та інші
"богомерзкії деянія ... "
Отож "свять1 и непорочнь1 да будуть во всем'Ь сані> своем'Ь и
(головне! - П. Ш . ) да не дерзнуть преходити оть мtста ис'Ь
обители монастира сего, на мtсто иное" . Монаха з такими
намірами треба розвінчувати і карати ; якщо ж він "в'Ь чувство не
восхощеть прійт11, послушанія неприйметь", то вигнати його і
не приймати потім- "на пользу ині>м'Ь братіямь".
.
Монастир - це смиренність. Звідси покора вибраному ігуме­
нові, перебування в послуху, "яко истинньш рабь1 господни, во
образі> сем:ь самому Господу повинующеся". І порада: "Пакости
же оть ині>х'Ь братій приключающіися терпеливно да носять,
другь друга больша себе честію творяща, и другь оть друга
прощеніе пріемлюще... " Йоіл також заборонив сходитись без
потреби двом-трьом монахам, бо тоді - непорозуміння, сварки.
І звертається з такою засторогою до братів не випадково. Адже,
як сам зізнається, "много дознал'Ь бьш'Ь непокоєв'Ь межи вами".
В той же час Йоіл каже, що й старші не повинні братів менших
нехтувати, зневажати їх. Навпаки - їх "пріискрнюю любовію да
наказують, прегрtшенія ИХ'Ь прощають, невtжества покрьІВають,
42

З Йоілом і без нього
да и сами такожде прощеніє оть Хр1;1ста Бога получать, и званію
своему оть Бога достойнь1 да ходять" . Йоіл велить вибирати ігу­
мена на 2-й день зішестя св . Духа ; ігумен отримує ключі, за всіх
.
.
.
.
вщповщає, з монастиря у справах вщлучається ненадовго 1то за
згодою братії; якщо ж не буде дотримуватись Правил - можливе
переобрання. Разом з ігуменом вибирають еклезіарха , тобто зас­
тупника. Кожен чернець повинен мати свого духовника. Все
решту - праця, їжа, молитва - спільне . Як у Правилах Василія
Великого.
2
Ктиторство . Іншими словами - патронат над монастирем .
Це право, наголошує о . Атанасій Пекар, ЧСВВ, теж прийшло до
нас із Візантії. Але "виродилося до тієї міри , що цісар почав
роздавати церковні і монастирські добра під опіку (патронат)
мирян, заслужених для держави дворян чи ветеранів". 79 А ті
розпоряджались чужим майном як своїм , родинним.
Ще одне. Раніше митрополит сам призначав єпископів. Але
наприкінці XV ст. і це право незаконно привласнив собі король .
Він же затверджував і архимандритів. Ясна річ, польські прави­
телі не були зацікавлені у зміцненні Української Церкви . Тому
.
.
.
вищ1 посади нерщко роздавали людям свпським, некомпетенr-
ним, без духовної освіти і свячень. Здебільшого це відбувалося
за протекцією або за гроші. Розвинулося таке ганебне явище як
симонія - продаж церковного сану або становища.
Відповідно діяли й місцеві дідичі та князі: під претекстом
фундації чи опіки над монастирями вони втручалися у внутрішнє
життя ченців, призначали їм своїх зверхників, привласнювали
маєтки. 80 Тим-то Йоіл непокоївся, аби обитель не потрапила в
нечисті руки - чи зовні, чи зсередини. "А ижь благодатію божіею
манасть1рь сей насаджень бь1сть, презь мене недостойнаго , во
славу Господню не устающую , и на хотящимь спастися в немь
братіи многихь, ане єдинаго, и не для єдинокровнь1хь моихь, но
43

Доба перша
всtхь хотящихь ведлугь заповtди божіей жити, и спасенія
желающихь, но всtхь обще вtрно во благочестіи єдиномЬІсльне
живущихь братіи ... " 81
І, продовжував Йоіл, "сегоже радь1 именемь божіимь завt­
щеваю и страшливь1мь судомь божіимь грозячи напоминаю и
приказую, всякому развратити чинь сей хотящему и уставь1
монасть1ря сего, _или старtйшинства самомнtніємь прагнучому,
или винь1 ради єдинокровнь1я, ближайшимь себе самовольне
до державь1 обители сея, и церковнихь собраній, и просто рещи,
способомь дtдичнь1мь, осягнути усилуючему, или инь1мь яко­
вь1мь способомь превротнь1мь себt вьшайдовати, да вtсть та­
ковь1й, яко пагубу вtчную со Юдою и сатаною во геєннt нас­
лtдить, и таковь1й помь1сливь1й сіє неправоє дtло совершити,
во вскорt да отпадеть оть части отець и братій, єдиномь1сльно
живущихь''.82
***
Правила для монахів Крехова. Коли Йоіл викінчував їх, уже
діяли Загальні Правила митрополита Рутського, які о. д-р
Підручний називає "перлиною Василіянської аскези й літератури
17-го сторіччя':. 83 В основу були покладені три визначальні обіти:
убозтва, чистоти й послуху.
Ці благородні приписи (всього - 68) Йосиф Велямин Рутсь­
кий проголосив у липні 1617-го року в Новгородовичах - своєму
родинн~му маєтку, де п'ять унійних монастирів об'єдналися у
Чин св . Василія Великого (паралельна назва - Віленська Кон­
rреrація св. Тройці, оскільки центральним осередком Чину став
Віленський монастир) . 84 То була епохальна подія, яка дала
поштовх до повільного - але неухильного - прилучення до Кон­
rреrації всіх інших монастирів.
Крехівська обитель тоді не належала ще ні до унії, ні до
відновленого ЧСВВ. Тим-то Йоіл (попервах спільно із Сильвес­
тром) сформулював "свої" суворі вимоги до братії, "аби могла
44

З Йоілом і без нього
обитель сія святая за благословеньствомь пастирей и святителей
вtрних восточния церкве вь покою премешкати , безь вшелякой
турбаціи..." 85 Але хіба можна було в ту добу уникнути "турбації''? ..
Період ігуменства Йоіла називають золотим . 1638-го він
упокоївся. 86 Але ще десять літ після нього монастир процвітав .
За цей час появилися нові датки: 1643-го посесорка Єва Стад­
ницька дозволила монахам збудувати млин над ставом
Шабельна87 ; наступного року майнові дарчі записи залишили
Павло Гулевич та добродійники у Богородчанах на Прикарпатті .88
А 1648-го Наддніпрянщину, відтак усі інші українські землі
сколихнула національно-визвольна війна під проводом Богдана
Хмельницького. І це теж небуденна історія. Тим паче, що не оми­
нула вона й Крехова .
ГОСТИНА ГЕТЬМАНА БОГДАНА
Висипався хміль із міха
і наробив ляхам лиха.. .
З вірша аноніма, XVII ст.
1
Запоріжжя, Жовті Води, Корсунь ... Вістки про блискучі пере­
моги українських військ у цих місцевостях долетіли і до Галичини .
На черзі були Пилявці, що за 25 кілометрів від Старокостянтинова
на Поділлі , та Львів. "Битва під Пилявцями, що відбулася 23-24-
го травня 1648 р. , закінчилася повною поразкою польсько­
шляхетського війська. Шляхетська армія, яка ще кілька днів тому
була впевнена у своїй перемозі, втікала з винятковою швидкі­
стю : відстань майже 300 км з-під Пилявців до Львова втікачі
подолали за півтора доби". А "26 вересня вранці "пилявчики"
з' явилися у Львові . Через два дні на військовій раді було обрано
гетьманом Єремію Вишневецького , який обіцяв налагодити обо­
рону міста, але незабаром сам таємно втік до Замостя" .89
45

Доба перша
6 жовтня 1648-го під мурами Львова вже гарцювали розпашілі
татарські дозори, а через три дні підійшли головні сили й оточили
місто. Гетьман розташувався зі своїм штабом у наметах на Лича­
ківському передмісті. Повстанців нараховувалось 200 тисяч. Крім
орди. Це підтверджує у 17-ому "Листі зі Львова" і польський істо­
рик та політичний діяч Самуїл Кушевич, який у ту пору служив
у Львівському маrістраті. І був одним із чотирьох делегатів на
переговорах з Хмельницьким.
Гетьман з'явився під Львовом у четвер вранці . "В той же день
Хмельницький, - пише Кушевич,
-
розставивши по горах
козацьку й татарську сторожу для припинення безладних нападів,
об'їжджав місто на білому коні, вибираючи краще для штурму
місце. Саме у вибраному місці, як він признався потім, прощаю­
чись з нашими послами, куля вдарила під самого коня" .90
Якраз під час перебування польських делегатів у шатрі Хмель­
ницького з'явився посланець з Крехова. Тоді щойно полк Кри­
воноса здобув Високий Замок, а до гетьмана прибули посли від
Московського царя та Семигородського князя щодо підтримки
українським володарем своїх кандидатів на польський престіл .
"Тим часом возили як ~іське, так і костьольне срібло, за дозво­
лом усього костьольного й монастирського духовенства, гроші й
товари до Хмельницького". Це був викуп. "Приймав його сам
Тугай-бей, уважно придивляючись до ваги й цін, а з нашими
послами поводився то лагідно, то погрожував". 91
Все - явно, відкрито . "Потрібно згадати,
-
продовжує Ку­
шевич, - що в цей час приїхав до Хмельницького піп з Крехова і
в нашій присутності віддав йому листа від крехів' ян і дерев'яний
хрестик, закликаючи й запрошуючи його до Крехова". Звичай­
но, священик учинив необережно. Можливо, він не знав, що у
наметі польські посланці . Що зробив гетьман? "Поцілувавши
хрестик, Хмельницький, - наголошує Кушевич, - не захотів чи­
тати листа при нас, насваривши попа, який у такій важливій
справі діяв так необачно". 92
46

Богдан Хмельницький
З Йоілом і без нього
Проте пропозицію прий­
няв. Після Львова "гетьман
мав намір іти на Варшаву і ру­
шив вперед швидким темпом,
"подібний до блискавиці і гро­
му одночасно". Шлях він обрав
через Збоїська на Куликів і
Жовкву". І що ж? "Жовківські
міщани за радою війта Луки
Ковнацького вислали на стрічу
гетьманові своїх послів з оку­
пом (22 ООО золотих - П. Ш.) і
просили пощади. Хмельниць­
кий з охотою пощадив рідне
йому місто".93
А далі? "По дорозі з Жовкви
гетьман вступив до Крехова".
Не знати достеменно, чи оглядав він печери, але Крип'якевич
висловлює здогад, що Хмельницький "мабуть, заночував в мо­
настирі з 26 на 27 жовтня". 94
2
Максим Кривоніс. Легендарний, найперший полководець, що
приєднався до Хмельницького. Відзначався відчайдушністю й
непримиренністю до шляхти. "В суботу ворог, - сповіщав Куше­
вич, - зокрема полк Кривоноса, що стояв на Тарнавці зі своїм
пораненим і хворим полковником, намагався узяти Високий За­
мок і, незважаючи на досить дошкульний обстріл з міста, вийшов
на саму гору й підкопував замковий мур". 95
Замок Кривоніс таки здобув (про це й пише Кушевич), але
рана, винесена недавно з-під Старокостянтинова, не загоїлась,
-
і її лікували крехівські ченці. Так, в уже згадуваному нарисі
"Жовківщина'', т. 1 (Жовква-Львів-Балтимор, 1994) зазначено,
47

Доба перша
що у "складі делегації був також монастирський лікар, який
надавав допомогу пораненому полковникові М. Кривоносу" (с.
33). Але звідки цей, важливий, факт - не вказано. Не посила­
ються на джерело ні Роман Коритко у своєму нарисі про монастир
св. Миколая, 96 ні Володимир Радовський - автор цікавої книги
есеїв "Золотий дукат на козацькій шаблі" (1994)97 , ані укладач
"Хроніки міста Львова'' Діонізій Зубрицький ... 98
Можливо, був Кривоніс із Хмельницьким у самому Крехові. І
там теж приймав медичну поміч від добросердних ченців . Знаємо
напевне тільки, що гетьман - а з ним і Кривоніс
-
вирушив із
Крехова на Замостя, звідти - до Києва. Не одужавши остаточно
від рани, славетний полковник захворів на чуму. І всередині
листопада 48-го, не побачивши вже Золотих Воріт і тріумфу там,
помер ... Знаємо також і те, що 21-23 листопада того ж таки пере­
можного року через Жовкву з чималим обозом із трофеями
проїжджав син гетьмана- 16-літній Тиміш. І Кушевич, говорячи
про численні "вози із здобиччю", бідкався, що "нема такого, хто
б захистив і відбив ... Вічна ганьба й непоправна втрата по­
ляків!"99
І ще. Мимоволі може зринути питання: чи був отой посла­
нець до Хмельницького священиком з монастиря чи з Крехівської
парафії? Адже церква в селі знана ще з 1578 року; відомо навіть
те, що парох мав четвертину лану. 100 Одначе Іван Крип'якевич
прямо говорить, що "під Львовом в гетьманському таборі явився
один з крехівських монахів.. ." 101 На те, що то був "один із тамош­
них василіян", вказує і Степан Томашівський 102; та й відвідини
гетьманом монастиря, а через дев' ять літ сприяння крехівським
чолобитникам у Москві, - підсилюють гадку, що необачний
ієросхимонах, якого зафіксувало перо Кушевича, був таки з
монастиря. Яка його подальша доля? Чи покарали його поляки
за прихильність до гетьмана? Се покрито млою часу.
48

З Йоілом і без нього
***
Вересень-жовтень 1655-го року. Загони Хмельницького (й
московитів) вдруге обложили Львів. Взяли Городок, Яворів,
Немирів, Любачів та інші міста, серед Ш:ІХ і Жовкву. Шляхта завчасу
покинула місто - і населення гостинно зустріло визвольників.
"Особенно отличился в ревности своей для добра козаков граж­
данин Жолкви Симеон Кишан" . Він частував їх вином, примов­
ляючи : "Панове браття! Пийте за здоров ' я пана Хмельницько­
го" (він тоді перебував у Замойському замку). юз
Чи відвідав Хмельницький Крехів удруге - відомостей нема.
Є лише дані , що 1656 року Ян Францішек та Сузанна Стадницькі
подарували монастиреві гору Побійну і ділянку орного поля . 104
Того ж року, 26 лютого, цю фундацію апробував у Львові Ян
Казимир. Цей же король видав монастиреві привілей на вируб
дерев у Крехівському лісі для відбудови зруйнованих будівель
(1656). 105
І все ж для повнокровного функціонування обителі цих дарів
було замало. Під час тривалих військових розрух обитель охляла.
1651-го тут навіть був голод. 106 Тому крехівські ченці беруть у
короля дозвіл на збір пожертв-і 1657 року вирушають до Москви.
" .. . ВЕЛ'ВЛЬ НАМЬ ЦАРСКОЕ
ЛИЦО СВОЕ ВИД'ВТЬ ..."
1
Милостиня. Збирати її не соромились навіть православні
патріархи, а також інші владики , серед яких і дуже чесні й без­
компромісні , як , скажімо, Петро Могила чи Сильвестр Косов .
"1657 р., - читаємо в історії,
-
Львівський єпископ Арсеній
Желиборський послав своїх представників до російського уряду.
По дорозі вони мали в Чигирині аудієнцію у Богдана Хмельниць­
кого і отримали грамоту з рекомендацією Желиборського як пра­
,во славного єпископа "вь державі:. и царстві:. вашего царскаго
величества Малороссійскомь" . 107
49

Доба перша
Та ще перед прохачами Желиборського до Москви вирушили
крехівські достойники. Дослідник архітектури (а частково й
історії) Крехівського монастиря Володимир Січинський пише,
що депутація також зустрічалася з Хмельницьким, після чого
пустилась у дальшу дорогу. Проте це твердження не задоку­
ментоване. Перебіг подій швидше всього такий: крехівці прибули
спершу до Києва - за благословенням митрополита, а тоді до
Москви. 108 Можна здогадуватись, що митрополит, - а ним був
Сильвестр Косов, противник переяславської угоди 1654 року, -
благословення свого не дав, та й цар не квапився приймати при­
бульців, і тоді вони в сум'ятті написали листа до Чигирина. Нев­
довзі звідти прибула довірена особа гетьмана з чолобитною та­
кого ЗМІСту :
"Царю государю и великому князю АлексБю Михайловичю,
всеа Великія и Мальzя и Біиьzя Росіи самодержцу, бьето челомо
холопо твой гетмано Богдано Хмельницкой со Войскомо
Запорожскимо и со мною, посланникомо своимо Федькомо
Лободою. В ньzнБшнемо, государь, во 165[7]-мо году било я
челомо, холопо твой, тебБ праведному государю за строите­
лемо черньzмо попомо Васьяномо и братій его Львовского по­
вБту пустьzнного монастьzря Креховского, что обитель та ото
всякихо воинскихо людей есть разорена, а прежде того вельми
бьzла славна, а ньzнБ, государь, нБто во mой обители ничево :
страдньzи и бБдньzи ті; твои богомольцьz на стороні> землю
наймуюто, т tмо и питаются. А есть, государь, uxo во той
обители близь ста, а прочихо черньzхо старцово Татаровья
поплБнили; и нечtмо имо тБхо братово вьzкупить, и сами
нищіе, питатись чtмо не имБюто, и во церкви украшенія
никакова нБто; и изо того монастьzря ото братіи всей послано
ко Москві; ко тебБ праведному государю строитель Васьяно с
братією со грамотою монастьzрьскою бити челОАf-о тебБ
праведному государю о нужахо своихо ; и оно бБдной живето
на Москві; ужо время немалое, а твоего государева ему и по се
50

З Йоілом і без нього
число нtт-ь указу. Милосердньzй государь царь и великій князь
Алексtй Михайловичь, всеа Великія и Мальzя и Бf.льzя Росіи
самодержец-ь! пожалуй меня , холопа своево, с-ь Войском-ь
Запорожским-ь, вели, государь, т tм-ь богомольцом-ь своим-ь
бtдньzм-ь и разореньzм-ь против-ь грамотьz монастьzрьской и
челобитья их-ь дать свою государеву милостину, чtм-ь тебt
праведному государю обо нихо бtдньzх-ь и разоренньzх-ь Господь
Бог-ь извtстит-ь, да прославится твоего царьского величества
благоутробіе во всtх-ь конць~х-ь земля. А онt, нищіе богомольцьz
твои государевь~, будуть за тебя праведного государя Бога
молить. И я, холоп-ь твой, со всtм-ь Войском-ь Запорожским-ь
за тебя праведнаго государя будемо головьz складьzвать свои.
Царь государь, смилуйся пожалуй! " 109
2
"Холоп твой... " І зараз неприємно читати цей вираз - а він
повторюється аж чотири рази!* Але так великий гетьман мусив
писати згідно з "протоколом'', такий етикет був, та й слово
"холоп" означало "підданець" і не мало ще такого зневажливо­
зверхнього забарвлення, як пізніше . Разом з тим у тексті просвічує
певне лукавство. Як у прикінцевих "слізних" словах: "Царь
государь, смилуйся пожалуй!" чи в епітеті "праведний". Або
прямий докір (якщо не догана) : Васьян "біщной живеть на
Москві> ужь время немалое , а твоего государева ему ипо се число
нtть указу".
Але Васіян (це ім' я; прізвище- Савчак) приїхав до Москви не
сам - з ним були ієромонах Паїсій, диякон Пахомій і послушник
старець Іван. Та й прибули вони не з пустими руками. Про це
"написано вь докладь" на чолобитну : "А какь онь строитель
бьшь у государя на пріtзді>, и поднесь государю святьши: мощи
* Хоча рік перед тим , 20 квітня 1656-го , просячи царя у листі допомогти двом
монахам зі Скиту Манявського , слова «холоп» ще не було (див. АрХИВ'Ь ЮЗР, ч . І, т. Х,
Кjев-ь 1904, с . 602-603).
51

Доба перша
святого первомученика и архидьякона Стефана, да мощи свять~е
мучениць~ Варварь1, что в Кіевt. (це ще раз підтверджує, що
депутація їхала через Київ, а не через Чигирин-П . Ш . ); 2 креста
рt.знь1е, 6 ложекь" . 110
А що ж на те государь? "А государева жалованья дано имь по
пріt.здt., строителю: камка адамашка, 40 соболей вь 20 рублевь,
денегь 15 рублевь; черному попу да дьякону: по 40 куниць
человt.ку меньшіе цt.нь1, да денегь по 6 рублевь; послушнику:
сукно доброе, денегь 2 рубли". І засумнівались: чи не замала
дотація старцеві Івану? "А послt. того томужь послушнику дано
государева жалованья кь прежнему вь прибавку 4 рубли" .111
У тому ж "докладі" перераховані й деякі інші прохачі. Крехівці
були не перші . "Вь прошломь вь 161-мь году (тобто в 1656-му­
П. Ш.) пріt.зжали ко государю кь Москві:. бити челомь о милос­
тьшt. Литовскія земли Троицкого Густьшского монасть1ря ... Во
162-мь же году пріt.зжали ко государю кь Москві:. бити челомь
о милостьшt. изь Кіева Успенія пречисть1е Богородиць~ Терехте­
мировского монасть1ря . . . Во 162-мь же году пріt.зжали ко госу­
дарю кь Москві:. бити челомь о милостині:. Кіевскіе области Ме­
жигорского монасть~ря ... " 112
Щодо крехівців, то на чолобитній і на "докладі" було дописа­
но : "165 г. марта вь 11 день государь пожаловаль Креховскіе пус­
тьши строителя и всю братью того монасть1ря, велt.ль имь свое­
го государев3: жалованья вь монасть1рь послати на милостьшю
и за святьшю собольми на патдесять рублевь, и сь Москвь1 от­
пустить и дать имь подводки". 113
3
Виписки-довідки з "докладу" (за тогочасною термінологією -
"пам'ять") були передані в Сибірський Пріказ та Васіяну. Можна
вирушати додому! Одначе виїхали крехівці не зразу. Адже ся
милостиня-дотація не вічна . З часом доведеться просити знов.
А Хмельницького може не бути . Хто їм посприяє? І до само-
52

З Йоілом і без нього
держця надходить нова чолобитна:
''Государю царю и великому князю Алексf,ю Михайловичю,
всеа Великія и Мальzя и Біиьzя Росіи самодержцу, бьюто че­
ломо бtднь1я и безпомошньzя богомольцьz твои царскіе Львовс­
кого повtту общежительново пустьzнного монастьzря Крехов­
ского церкви преображенія Христова игумено Варлам0 да
чернь1й папо строитель Васьяно зо братьею. Приволоклись мьz,
богомольцьz твои, ко тебt праведному государю ко Москві; бити
челомо, для того что мьz бtдньzе и разореньzя по се число не
иміии себt помошника и заступника; и ть1 православньzй
государь пожаловало насо, вел іио намо царское лицо свое
видtть и милосердіемо своимо обрадовало насо; и нь1нt мьz,
богомольцьz твои, не uмtемо кромt тебя праведного государя
по Бозt защитника, и со плачемо тебt праведному государю
бьемо челомо, да до конца пожалуешь насо: изволь, государь,
1юмо дать свою жаловальную грамоту, во другій или в третій
годо, како ко тебt, праведному государю, намо ко Москвt
бьzвать и зрtнія твоего царского лица наслаждаться, и вели,
государь, намо вьтисать во той грамот t указо противо
Милешева монасть1ря о милостьzнt и о корму и о подводахо.
Милосердньzй государь царь и великій князь Алексtй Михайло­
вичь, всеа Великія и Маль1я и Біиьzя Росіи самодержецо! пожалуй
насо, богомольцово своихо, для Христа и для ангела своего,
святаго и праведного Алексіт человtка - Божія, не отвращай
иась скорбнь1хо ото своего свtтлово царского лица, вели, го­
сударь, дати намь свою царскую жаловальную грамоту во дру­
юй годь и указо учинить противо Милешева монастьzря, и кормо
и подводьz указать на шесть братово и провожать~хо ото
порубежньzхо городово до Москвьz и ото Москвьz назад; а мь1,
1tищея богомольцьz твои, по вtки должнь1 будемо за тебt
праІзеднова государя и за благовtрную царицу и за благороднова
царевича и за благороднь1я царевньz Бога молити, и праведньzя
прародители и родители твоего царского величества радь~
53

Доба перша
будемо всегда поминать. Кака тебі праведн.ому государю Богь
извtстить, царь государь, смилуйся пожалуй". 114
4
І цар "змилосердився", маючи далекі плани повного - полі­
тичного й духовного - поневолення України. І дозволив
приїжджати крехівцям щоп 'ятий рік. Наведу і цю грамоту як
зразок (надто ж її початок) імперсько-шовіністичного апломбу.
Але коли українська еліта (якщо вона є) і досі не сформулювала
суті національної ідеї, то не завадить повчитися того, як
підкреслювати велич своєї держави чи нації. Це таки краще, ніж
"холоп твій... " Отже, грамота:
"Божіею милостію мь~ великій государь царь и великій кн.язь
Алексій Михайловичь всеа Великія и Маль~я и Біиь~я Росіи
самодержець, Московскій, Кіевскій, Владимерскій, Новгородскій,
царь Казан.скій, царь Астарахан.скій, царь Сибирскій, государь
Псковскій и великій кн.язь Литовскій, Смолен.скій, Тверскій,
Вольzн.скій, Подольскій, Югорскій, Пермскій, Вятскій, Болгарскій
и ин.ьzхь, государь и великій кн.язь Новагорода Низовскіе земли,
Черн.иговскій, Резанскій, Полоцкій, Ростовскій, Біиозерскій,
Удорскій, Обдорскій, Кон.дин.скій, Витебскій, Мстиславскій и
всеа сtверн.ь~я сmран.ь~ повелитель и государь Иверскіе земли,
Карталин.скихь и Грузин.скихь царей и Кабардин.скіе земли,
Черкаскихь и Горскихь князей и ин.ь~хь мн.огихь государство и
земель восточнь~хь и западн.ь~хь и сtверн.ьzхь отчичь и дtдичь
и н.аслідникь и государь и обладатель, пожаловали есмя
Львовского уізду Креховскіе пусть~н.и Преображен.ского
мон.астьzря игумен.а Варлама да строителя Васьян.а со братьею,
что он.и били челомь н.амь великому государю, чтобь н.амь
пожаловать вел іть вь ихь монастьzрь дать н.ашу царскую
жаловальн.ую грамоту, по чему имь впредь во н.аше Московское
государство прі івжать для милостьzн.и. И мьz, великій государь
царь и великій кн.язь Алексій Михайловичь всеа Великія и Мальzя
54

З Йоілом і без нього
11 /)·/иьzя Росіи самодержець, наше царское величество, того
І/1,uовского уtзду Креховскіе .пустьzни Преображенского
111111астьzря игумена Варлама да строителя Васьяна сь братьею,
11 1111 кто по немь вь томь монастьzрt иньzе игумень и братья
111·<>уть, пожаловали вь наше Московское государство для
111шостьzни пріtзжать имь повалили. И какь изь того монас-
1111.1ря игумень или старцьz сь сею нашею грамотою вь наше
Московское государство для милостини поtдуть, и нашего го-
1 :11l)арства украинньzхо городово бояромь и воеводамь и всякимь
11/JUКазньzмь людемь того Львовского уtзду Креховскіе пустьz-
1111 Преображенского монастьzря игумена и старцовь кь намь
к1, Москвt и сь Москвьz пропущать безь задержанья, и подводьz
11 кормь и приставовь давать имь противь иньzхо такихь, какь
ночно подняться. А пріtзжати имь вь наше Московское
. ·осударство вь пятой гадь тремь или четьzремь старцомь да
l'лужкt. А какь они поtдуть сь Москвьz, и сь нихь никакихь
11ошлинь не имать, а пропускать ихь безь задержанья. А кто
11а нихь и на ихь слугахь что возьметь или ч і.мь изобидить, и
ті.мь оть нась бьzти вь опалt, а взятое велимь отдать вдвоє.
А игумену и старцомь того монастьzря вь наше государство и
изь нашего государства иньzхь монастьzрей старцовь и слугь
и лошадей и mоваровь чюжихь и заповtдньzхь за свое и за своихь
людей не привозить. Дана ся наша государская жаловальная
грамота вь нашемь царствующемь градt Москвt, лtта оть
созданія міру 7165-го, апрtля 20 дня" (тобто 1657 року). 115
***
Дати. Треба уточнити їх. Вперше крехівці "приволоклися" (за
їх словами) до Москви 20 січня 1657 року. 9 березня посланець з
Чигирина - Федько Лобода - привіз листа від гетьмана. І вже 11
березня цар прохачів прийняв. Після аудієнції вони написали ще
одну чолобитну: прохання дозволу на приїзд у майбутньому. 7
березня Алєксєй Міхайловіч дав згоду- і 20 квітня вийшла за
55

Доба перша
його підписом грамота . Дивно тільки, чому серед обдарованих
соболями й рублями не було ігумена Варлаама (Лясковського),
адже у другій чолобитній він згадується. Можливо, під'їхав
пізніше".
Отож гості з Галичини пробули в Москві три місяці. Опісля
московити дали "имь подводь до Путивля и до перваго Черкас­
каго города" - і крехівці виїхали задоволені, благословляючи
свого "помошника и заступника", а також Хмельницького, адже
без нього ця акція не вдалась би. І взялись за розбудову монастиря.
ЦЕРКВИ, МУРИ, ГАРМАТИ,
А ТАКОЖ-ЯК ПРОЗРІЛА АННА КРАСОВСЬКА
1
Преображення Господнє. Це, як свідчить євангелист Матей,
сталося по шістьох днях, коли Ісус узяв Петра, Якова та Йоана,
брата його, повів на високу гору - "і преобразився перед ними:
обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло.
І ось з'явилися їм Мойсей та Ілля і з ними розмовляли" (Єв. від
Матея, 17: 1, 2, 3).
Тому символічно, що першу свою церкву під Побійною горою
Йоіл назвав на чест.ь цього видіння, тим паче, що він теж був
причетний до незвичайного явища Божої благодаті . Про це
говорить передання. Коли Йоіл молився в новому храмі, до нього
прийшов незрячий старчик Герасим. І сказав, що тут колись буде
монастир. 01! як переповідає цю подію Діонісій Сінкевич:
"Сія обитель донелt начать созидатися, скитающу
блажен.ому Іоілю, фундатору сея св. обители, на мtстt идеже
ньzнt обитель; а идеже поклон.ница предь монастиремь, ту
бяше церковь мала Св. Преображенія Господня, ту пріиде
молитвьz ради кь блаженному н tкій богодухновенньzй старець
Герасимь, слtпь очима, но свtтомь небесньzмь просвtщень,
пророчествуя, яко имать Господь Богь воздвигнути обитель
велику на м tст t сем, вь ней же спастися имуть многіе ". І не
56

З Йоілом і без нього
лише від гріхів, а й від напасників. "Посемь повелt себе водити
по м tсту, идеже обитель имать. бь~ти, показуя на м tста,
идеже нь~нt церкви суть создань1, повtдаше же й ударяя вь
землю жезломь, каковь храмь гдt имать бь~ти ". 116
Йоіл , а потім його наступники, послухали богодухновенного
Герасима . І спорудили на території теперішнього монастиря (крім
уже згадуваної, Преображенської) ще чотири церкви. Для наших
сучасників, безумовно, се незвично-така велика кількість храмів,
коли зараз є тільки один . Це питання заінтригувало і о . Жана,
француза, який у жовтні 1910-го прибув з Квебеку (Канада) до
Крехова на василіянський новіціят.
"Я спитав свого учителя, - згадує о. Жан , - чому постало на
цім місці аж 5 церков? Він відповів мені , що в давнину не можна
було правити більше як одну Службу Божу в одній і тій самій
церкві денно, тому й збудували стільки церков, скільки було
монахів-священиків" . 117
Мабуть , цим пояснюється , чому біля скель теж спорудили аж
дві церкви - Петра й Павла та Благовіщення . Насамперед - для
Йоіла та Сильвестра, адже обидва були священиками . І кожен
правив Літургію окремо . А як виглядали Божі доми? Про це є
.
.
документи 1 писаю , 1 вІЗуалью.
2
Церква Преображення Господнього, яку посвятив митропо­
лит Могила. Вона теж була не вельми велика, до того ж така
знищена часом, що постановили спорудити нову 1 теж з такою ж
назвою - Преображенська. Тим паче, що з' явилися додаткові
кошти - їх несподівано дали львівські міщани Красовські, у родині
яких сталося чудо.
Стефан Красовський та його дружина Софія (з дому Стрілець­
ка) мешкали у Львові . І у них було четверо дітей : Миколай, Стефан,
Андрій та Анна. На горе батькам дівчинка народилася сліпою .
Але завжди ревно молилась перед невеличкою іконою Богома-
57

Доба перша
тері, яка знаходилась у їх домі. Досягши 11-літнього віку, Анна
прозріла. Вражені Красовські вирішили подарувати чудодійний
образ Крехівському монастиреві, та ще й збудувати для нього
надійне пристанище - церкву. Адже були заможними: мали три
окремі камениці та частини двох інших будинків. 118
Матеріалізований дарунок Красовських увічнений на дере­
вориті Сінкевича. Захоплював він і такого тонкого знавця, як
Володимир Січинський. Бо "се сповні закінчений тип трибанної
української церкви, де, як і в інших крехівських будовах, архітек-
.
.
.
.
турю маси мають домшуюче значення, а прекрасю поодиною
форми становлять органічну єдність до того ступеня, що самий
силует будови повторює ту саму вибагливо-витончену лінію ба­
ні". Щобільше. "Коли ми обведемо двома симетричними ритміч­
но-рівномірними шюями загальний силует церкви, заключаю­
чи в сі лінії три бані разом зі стінами й опасанням, то получимо
знов форму бані чи маківки у вигляді шолома!" 119
Це, наголошує також мистецтвознавець Володимир Вуйцик,
була головна церква Крехівського монастирського комплексу. Її
зводили львівські теслі Адам та Андрій, різьбярські роботи вико­
нав сницар із Щеплот, горне сідалище - сницар Юрій . .. 120 Пріз­
вища їхні в реєстрах відсутні . Дійшло до нас тільки прізвище
Миколи Петрахновича (Мороховського), славного у ті роки мит­
ця. 1635-го він намалював образ Богородиці, який висів над
входом до Успенської церкви у Львові; виконав також іконостас
у Великих Грибовичах під Львовом. 121 І закономірно, що його
запросили малювати ікони (дві з них зберігалися до 1946 року)
та церкву Преображення Господнього у Крехові.• Петрахнови­
чу допомагали малярі з Яворова та Жовкви - Федір і Стефан.
* М Петрахновича плутали з Василем Петрановичем, а навіть з Альтамонте (див.:
Кретович, Rozmaitoн,ci, 1830, No 37-38). Одначе Петранович мав відношення не до
Преображенської церкви, а до Святомиколаївської, мурованої, яку звели пізніше
(1721-1750), коли Петрахнович уже не жив. Він жив бл. 1600- після 1666, а Петранович
-
бл . 1680-1759 . 122
58

З Йоілом і без нього
Інвентар монастиря за 1771 рік зазначає: "Церква Преобра­
женська дерев' яна, з трьома верхами, всередині вся мальована,
з дейсусом (іконостасом - П. Ш.) столярської роботи . Вівтарів
три: великий- Преображення Господнього і бічні. Середня баня
покрита білою бляхою. Дверей троє : західні, південні і північні
від вівтаря" . 123 Іконка Богоматері від Красовських була вміщена
над Царськими Братами. 124
Володимир Січинський припускає, що на час викінчення
трибанної церкви знесли стару Преображенську і на її місці спо­
рудили каплицю Поклонницю. Нова Преображенська церква (як
і церкви св. Миколая і Троїцька) постала вже у мурах монастиря.
У цьому храмі, згідно з останньою волею, 1686-го поховали його
фундатора- Стефана Красовського "по правій руці" . Поруч з ним
на вічний спочинок лягли його син Андрій (до 1703 р.), який не
мав дітей, та наділена ласкою Анна (1717) . 1703 року вона -
спільно з братом - склала тестамент (духівницю), 1714-го до­
повнила його, а 1716-го і 1717-го внесла ще дві поправки. Ці
доповнення стосуються й Крехова: опріч кам'яниці, Анна запо­
віла монастиреві 6 тисяч золотих на Преображенську церкву -
як вона пише, "на муровання церкви св. Спаса"; а також 1ОО
золотих на свій похорон. 125
3
Добродійство Красовських. 1658-го проявила його і двоюрі­
дна сестра Петра Могили Анна Могилянка : вона подарувала мо­
нахам поле в урочищі Горайщина. Того ж року нові записи мо­
настиреві (поле на пашу, що біля монастирського ставка) зали­
шили уже знані нам Стадницькі. 2 серпня 1658-го ці записи апро­
бував у Варшаві Ян Казимир. 126 1659 року всі попередні права,
передані монастиреві, підтвердив Варшавський сойм. 127
Завдяки щедротам Могилянки на Горайщині теж виросла
церква; та про неї - пізніше. А поки що кілька слів про другу
церкву на території теперішнього монастиря - св. Миколая.
59

Доба перша
Нова трибанна церква Преображення
Господнього в стінах монастиря;
нижче - Поклонниця
Дерев'яну. З одною банею та
двома стрімкими баньками­
маківками по краях. Її збудува­
ли ще за життя Йоіла з благо­
словення Петра Могили і Кон­
стантинопольського патр1арха
Кирила. І стояла вона непода­
лік од в'їзних воріт, що посере­
дию СХІДНОГО муру.
Третій Господній дім - Свя­
тої Трійці. Його звели вже по
смерті Йоіла праворуч церкви
св. Миколая. Цей храм був
надзвичайно гарний: мав (як і
Преображенський) три бані;
другий поверх по периметру
опоясувала галерея з ажурно­
точеними перилами. І підно­
сився храм у східно-південному причілку. Від нього вздовж
південної стіни - аж до кутової башти (як це зображено на
деревориті Сінкевича)-тягся суцільний монастирський будинок
з чотирма входами-га невеликою оранжереєю-rанком наприкінці,
від подвір' я відгороджений штахетами.
І все ж, незважаючи на матеріальну підтримку з боку різних
побожних осіб й церковних Братств, картина довкола обителі
не була аж 'Гакою ідилічною. "Уже в р. 1650 ігумен монастиря
жалуєся, же пани крехівські людям на набоженство до монастиря
.ходити забороняют'',- пише Еміліян Коссак. 128 А через дев' ять
літ, продовжує о . Коссак, "в р. 1659 заносить ігумен жалобу до
польського короля на панів крехівських, же монастиреві rрунти і
ліси забирають, і просить о комісію для розграничення". 129
І комісія приїхала, причому поважна й численна - вісім осіб.
Серед них навіть суддя Львівської землі (до якої належав Крехів)
60

З Йоілом і без нього
Перша церква св. Миколая - дерев Яна
Храм св. Трійці
Станіслав Ржевуський . Ця комісія й визначила реальні межі
монастирських володінь і - це був 1660-й рік - "акт граничний,
з вписом до того ж всіх привілеїв сділала і при печатках підпи­
сала ..."~зо
4
Розмежування. Тепер можна легше відітхнути. І продовжува­
ти розбудову й господарське впорядкування. Крім трьох церков,
поклали ще одну, маленьку, а точніше - каплицю св. Покрови .
1659-го на подвір'ї поглибили давню студню . І до неї по дерев 'я­
них рурах з "Лисячої криниці", що у лісі, - зі сторони, де був
печерний монастир, - зажебоніла свіжа вода . . . Над студнею звели
двоярусну башту, яку покрили стіжкуватим гонтовим дахом, а
під ним - над цямринням - повісили дзвін; ліворуч
-
на схід -
1759-го появилась ще одна дзвіниця з квадратовим годинником
на зовнішній від півночі СТІНІ.
61

Доба перша
Бо один дзвін монастир придбав за гроші (10 ООО золотих)
свого ченця і мав такий напис: "На честь и хвалу вь Тройць1
славимому Богу соліянь бил звонь вь монасть1ру Креховскомь
до храмовь Преображенія Господня, Покровь1 Пресв. Богоро­
диць~ и св. Николая коштом честного монаха Савь1 Воловоока,
якотежь всей во Христі> братіи тоежь обители, иже да будеть
Господь милостивь вь день суднь1й" 131 *. А другий дзвін? "По­
мочію божію сьздань бь1сть сей кимваль до обители Креховской
року божія 1671 дня 1 ( 1О) мt.сяца іюнія". Такі слова були вибиті
на металі. І називався він одним словом - Соботник. 133
Відтак взялися до укріплень: викопали довкола глибокі рови,
висипали земляні вали та обклали дерниною. Опісля почали
зводити оборонні стіни. Вочевидь, дерев' яні. Але восени 1669-
го король Вишневецький видав розлогу грамоту, яка в коротко­
му виклад~ звучить так:
"1669 р., жовтня 6, Краків
Михайло, на прохання Васяна Савчака - ченця Крехівського
православного монастиря ордену св. Василія, фундаторами якого
були гетьман Станіслав Жолкевський, князь Ярема Вишневець­
кий, воєводівна Анна Могилянка, гетьман Ян Собєський,
підтверджує права. надані монастиреві константинопольсь­
ким патріархом Кирилом, а також статут і права цього ж
монастиря, надані ігуменом Йоелем. Відтак Михайло підтвер­
джує невтручання львівських владик у справи монастиря,
дозволяє побудувати кам'яну церкву, забороняє власникам с. Кре­
хова робити кривду крехівським ченцям та бере монастир під
свою опіку". 134
У цьому документі несподі~ане зазначення, що серед фунда­
торів обителі були також Ян Собєський та Ярема Вишневецький.
* 1670 року маємо ще одне добродійство: "смиренний Йоаникій Захаркевич, законник
монастиря Креховськоrо...", подарував на користь рідної обителі 1200 польських
флоринів. 132
62

Монастирський будинок
З Йоілом і без нього
Дві дзвіниці: ліворуч - із годинником,
праворуч - із студнею, над якою висів дзвін
Тобто син Раїни Могилянки і батько короля Михайла, знаний
тим , що перейшов у римо-католицизм і напрочуд люто розправ­
лявся із своїми православними краянами - українськими повс­
танцями, які воювали у війську Хмельницького . Інші згадки про
князя Ярему як фундатора Крехівського монастиря відсутні .
***
Грамота Михайла Вишневецького. У вигляді короткого резюме
опублікована в "Каталозі пергаментних документів ЦДІА України
у Львові " (бо весь текст доволі обширний). Тому тут упущена
важлива деталь - дозвіл мурувати не лише церкву, а й інші спо­
руди .
"А щоб мені ще краще монастиреві тому засвідчити ласку,
зважаючи на протекцію попередників наших, тим засвідчую,
що надумав дозволити вимурування як означеної церкви
монастирської; так і самого монастиря - не тільки задля кра­
си, але для безпечного сховку на випадок, не дай Боже, неспод­
іваної пожежі чи ворожого нападу; же в дерев'яних будівлях
заховатися не могли б, стерегти то святе місце для охорони
людей під час ворожих нападів то завше може бути по­
трібне." " 135
І за три роки монастир перетворився у фортецю- з високи­
ми кам ' яними мурами, ровами, баштами, з яких визирали гар-
63

Доба перша
мати. Де закупили їх - не зафіксовано . Можливо, у Львові, де
вже 1468-го діяла міська ливарня: біля Краківської брами . А коло
брами Галицької з початку XVI ст. працювала друга. До речі,
саме львівському ливарникові Мозеру продали крехівці рештки
подарованого Савою Воловооком дзвона, який 1857-го не вит­
римав своєї ваги - і розбився .. . Ще раніше, 1704 року, шведи ви­
везли з міського арсеналу-і знищили- 120 гармат. 136
Отож і Крехів мав свою артилерію. Мав мури . І вже не був
такий відкритий, як передніше, коли "чорних старців татари за­
полонили" . А коли у вересні 1672-го татари появилися у Крехові
знов, їх зустріли вогнем з гармат і гаківниць. То - ціла епопея,
про яку годиться рОЗПОВІСТИ ширше.
ПЕТРО ДОРОШЕНКО, ТАТАРИ І КОЛІЗІЇ З ВИКУПОМ
Нам поможе святий Юрій
і Пречиста Мати турка звоювати...
Пісня
1
П ' ятнадцять лі:г! Скільки часу минуло, відколи крехівці
повернулися з Москви і коли Хмельницький писав їм чолобит­
ну до царя . То було 9 березня 1657-го . А через п'ять місяців, 2
серпня того ж року, гетьмана не стало . І Україна поринула у ще
складніший вир боротьби із своїми зовнішніми ворогами і, на
жаль, місцевими претендентами на булаву. Закінчилось тим, що
Україну (ще до Андрусівського договору) поділили практично
на дві частини - і кожна мала свого гетьмана . На Правобережжі
1665-го ним став Петро Дорофійович Дорошенко, який взявся
воювати з Польщею й Московщиною у союзі з Кримом та
Портою-бо, як підкреслюють історики, "турецька протекція була
для Дорошенка лише способом вибороти державну самостійність
України". 137
64

З Йоілом і без нього
У вересні 1667-го року До-
. j:юшенко з козаками, татарами і
яничарами вже був у Галичині,
оточив Яна Собєського коло
Підгайців. Проте змушений був
укласти мир: кошовий Сірко,
який не визнавав гетьмана,
напав на північний Крим - і
Оборонний мур із заходу
татари вщмовились воювати
на боці українців . Та через п'ять літ Дорошенко знову появився
в краї. На цей раз свою армію вів сам Магомет IV, султан. До
нього прилучилися козаки й татари -разом 200 тисяч. Наприкінці
серпня 1672-го вони захопили Кам'янець на Поділлі, а у вересні
вже були під Львовом.
І от - навіть раніше - появилися на Жовківщині. Костянтин
Мрозовський пише: "Околичний нарід, шляхта з родинами - всьо
тікало до Крехівського монастиря яко до кріпости і там шукали
захисту. Монахи радо їх приймали. Заосмотрено мури 4 гар­
матами і гавбицею, шляхта привезла з собою багато оружія і аму­
ніції, всьо рихтувалось до оборони перед свавільними купами
татарви і козаків, бо і монастир лежав у лісах на боці, але могли
сподіватися, що не раз треба буде боронитися перед розбишаць­
кими загонами татар ... " 13 ~
Цей самий автор висуває здогад: "Здаєсь, що патрулі регуляр­
ного війська доходили до монастиря і брали звідтам провіанти,
бо в архівах знаходяться 2 квіти , писані по-татарськи якогось
обозного інтенданта яко посвідка на забране сіно для татарського
війська... " 139 Це підтверджує і Теофіл Коструба, наводячи Діярій
(щоденник) комісарів, що їхали в справі укладення миру до
турецького табору. В Діярію під датою 29 вересня 1672 р. зано­
товане таке:
"Того дня ми ночували в Дубровиці, за крехівським лісом, де
довкола нас татари палили вогю; а з нами ночувало двоє та-
65

Доба перша
тарів із крехівськими ченцями, що везли легуміну (харчі-П. Ш . )
кримському ханові, бо вже Крехів піддався й [вороги] мали свої
залоги,відкозаківбувназалозіМазепа"(розрядка
-
в Коструби). 140
2
Монастир піддався? Ні, навпаки - відважно оборонявся .
Сперщу татари справді "брали лише провіант за посвідками,
розумієсь, без грошової заплати, монастир здавався для них
лакомою добичею", а тому, як пише о . Мрозовський, "одного
дня більша ватага, зложена з козаків і татар, напала на монастир
від сторони фільварку". 141 У відповідь загриміли постріли .
Це нагадувало оборону Львова 1648 року. "Стріляли й міські
й замкові гармати до тих, хто з' являвся на горбах, завдаючи їм
.
.
значних втрат ; серед них насмерть шдстрелили сестршця самого
Тугай-бея' ', як свідчить Самуїл Кушевич. 142 В іншому місці (с . 121)
той же Кушевич пише: "Будучи у Хмельницького, ми бачили, як
Тугай-бей відправляв молебен за душу свого вбитого сестрінця
на чотках, які вживаємо й ми, щось бурмотів, а руки й очі щораз
зводив до неба". 143
Те саме спостигло й пізнішого наступника Тугай -бея-татарсь­
кого хана Селім-Гіре.я . Захисники монастиря стріляли так вдало,
що одне стрільно з північної вежі влучило в намет ханового се­
стрінка, який стояв за півтора кілометра від мурів . Загибель сво­
го воєначальника так збентежила ординців, що вони знялися з
того місця і повернулися під Львів . Натомість "роз ' ярений До­
рошенко", як пише Федір Голійчук, надіслав гінця з листом, що
був складений тодішньою українською мовою, проте латинсь­
кими штерами :
"Петро Дорошенко, гетман з войском Запарозкім, вам отцу
ігуменови зо всею законною братією креховському, также всім
забіжаном в том монастиру знайдуючимся тим писанієм
нашим ознаймуєм: іж дошла нас вість жалю, же ви оногдаш-
66

З Йоілом і без нього
ного дня подіЗд наш козацькій і татарскій, з чати ідущих,
которих з своєго звичаю о забраня товару кинулися згромили і
не мало барзо поранили і побили, щь аж нас і гана єго милость
велми образило. Бо чимбисте міли милосердія захованя своє у
нас і у гана єго милости просити, то єсте кров проліли, чого ся
не годило чинити; треба за такій ваш непріятельскій посту­
пок, абисте знаючи гана єго милости і милосердія запобігаючи,
зараз чотири тисячи таляров зложили, а не тилько дня, леч
ані години не бавячи, конечне от жалю приказуєм. Бо єслибисте
того не міли учинити, теди за симже письмом всіх войск на­
ших конних і піхотних з гарматами, также турецкіх войск з
пашами і гана єго милости з ордамі потугу под своєю кучкою
обачите, которую огнем і мечем, бо жадному аніц духовному,
ані свіцкому, ані старому, ані молодому не фольrуючи, певне
знесут. Чого не годячи абисте зараз суму виж описанную доб­
рою монетою тим тепер посланієм нашим ганским вистарчи­
ли і отдали і себе от руби ратовали а нас от праці, бо певне
вам того не покенемо і притом вас господу богу поручаєм.
Дан в таборі под Львовом дня 25 Септеврія 1672 года. Пет­
ро Дорошенко (рука власная). Місто печати ". 144
3
Питання: чи дійсно Дорошенко був "роз'ярений"? Володи­
мир Січинський прийшов "до висновку, що лист Дорошенка був
лише дипломатичним кроком перед своїми союзниками, турками
й татарами, з метою зберегrи від грабунку сей видатний в ті часи
монастир - твердиню української культури і "руської віри", який
вславився і поза краєм.. ." 145 І не лише від грабунку- а й від смерті
та полону братії .
Що б там не було, але героїчні монахи стривожились, бо проти
численних військ було б нелегко втриматись; за десять днів вони
зібрали церковне золото і срібло - все, що могли,
-
і 5 жовтня
1672-го виплатили ко~трибуцію, що запевнила така розписка:
67

Доба перша
"Доводжу до відома цією моєю розпискою, що я з Крехівського
монастиря для його величности хана Селім-Лрея одержав від
крехівських отців викуп за всіх людей, які з різних сіл у них [тоб­
то отців} знайшли прихисток, на суму - у золоті, а також у
талярах та в церковному сріблі [тобто літургічними посудина­
ми} - 4 .000 талярів битих. у чому рукою моєю підписуюся при
моїй печаті". 146
Тоді ж було укладено угоду, яка забезпечувала ченців від
подальших наглих наскоюв:
"Від нашого найяснішого, найласкавішого і наймогутнішого
Селім-Лрея, хана великих орд Кршtських. Ногайських, Черкесь­
ких, Абазинських, Кабардинських, Білгородських, Очаківських,
Перекопських, П 'ятигорських, Сем 'янських, Озівських, Синіх
Орд Татів, Отаманів, доводжу до відома . що я у Крехівському
монастирі уклав з черцями договір на чотири тисячі та на
п 'ятсот талярів; таким чином, п 'ятсот талярів вони віддали,
а чотири тисячі мають віддати за увесь люд, скільки його в
монастирі є, що його ті черці на свій карк взяли, Сіону Терен.ті.
Отже, після віддання цієї суми [їх} звільняємо од військ наших
кримських, турецьких, козацьких та інших військ наших, що для
ліпшої віри [засвідчення} власноручними підписами
[підтвердили} і печатку приклали.
Діялося у війську під Львовом 5 жовтня 1672 ". 147
Ці та інші документи (квитанції, або квити, розписки) були
написані на невеличких шматочках пергаменту, по-турецьки - і
зберігалися в бібліотеці монастиря. Пізніше Миколай Нікорович,
колишній шамбелян польського двору, член королівського
посольства у Стамбулі, який добре знав турецьку мову (і був
дідичем Крехова), переклав ці документи по-польськи. 148 Але
вони пропали .. .
Щодо листа гетьмана, то Коструба вважає, "що то не був ори­
гінал Дорошенка . Нині його, на жаль, нема, а знаємо лише копії
польськими буквами . Така форма, як "ган" замість "хан ", трудно
68

Гетьман Петро Дорошенко
З Йоілом і без нього
щоб була в українському ориrі­
налі; радше "ориrінал" крехів­
ський був сам копією з польсь­
кого списка чи радше - з копії
латинкою. Він буквально под­
ібний до списка бібліотеки Ос­
солінських (ч. 2439, ст. 47), дру­
кованого Голійчуком і, певне, з
нього відписаний". 149
Цю статтю Теофіл Коструба
писав 193 7 року - і ориrіналу
вже не було; у зносці Коструба
пояснює: "Його не знали вже
в 1847 р., пор. у Головацького" .
Той же Головацький (Яків,
член "Руської Трійці") 1833-го
побував у монастирі і зняв з Дорошенкового листа копію та
опублікував 150 ; 1847-го, коли вчений вдруге навідався до
Крехова, листа вже не застав. Виявляється, ігумен обителі
Варлаам Компаневич позичив {чи віддав?) реліквію редакторові
часопису "Lwowianin" Зілінському-і вона пропала. 151 А був Ком­
паневич ігуменом у 1843-1846 роках.
***
Викуп для татарів. У цій справі є суперечність, яку ніхто (вт. ч.
й Антін Петрушевич, котрий передруковував у "Сводной лі>то­
писи ... "ці матеріали), не звернув уваги. Бо перша розписка свід­
чить про те, що посланець хана "одержав від крехівських отців" 4
тисячі талярів. Проте розписка друга (угода), написана тщо ж таки
дня, 5 жовтня, твердить протилежне - що тоді віддали тільки 500
талярів, а решту ще мали віддати. Очевидно, слово "одержав"
означало "мав одержати", уклав про це угоду. А поки що... "От­
римавши такий лист (від Дорошенка- П. Ш.), зібрали монахи з
69

Доба перша
труднощами 500 талярів і віддали їх ханові , прохаючи одночасно,
щоби він решту визначеної суми знизив . На настійне прохання і
заступництво Дорошенка хан знизив суму до половини, а 1500
талярів в короткому часі сказав привезти . Після чималих зусиль
зібрано нарешті готівкою і церковними коштовностями стільки,
скільки було потрібно, і вислано з тим монаха до табору".
Так пише автор статті "Кrech6w" (у "Slowniku geograficznym
Кr6lewstwa Polskiego", s. 656). І з цієї статті випливає, що - замість
.
.
.
.
.
.
чотирьох - крехІвщ заплатили татарам двІ тисячІ талярІв, а навпь
менше. Тобто спершу привезли 500 талярів, потім 1500, що їх
Селім-Гірей приймав у таборі під Львовом, куди прибув монах.
Отож коли цей монах "рахував гроші і віддавав монастирське
срібло, заплакав на вигляд великого срібного хреста і сказав, що
в усіх церквах залишились тільки дерев' яні хрести і що Дорошен­
ко мав би подбати про свою віру. Дорошенко заступився у хана і
довів, що не тільки хрест, але також і церковцю (дарохранильни­
цю - П. Ш.) прекрасної роботи, призначену для переховування
Святих Тайн.. , повернуто згромадженню" . 152
Що ж се за церковця? Он як 1871 року її описував гість Кре­
хівського монастиря Іван Гавришкевич : це "прекрасна
старосвітська, срібна, частію же золота, ще від першого основа­
теля Крехівського монастиря Іоїла Схимника походяча гробниця
(пушка), представляюча грецьку семибанясту, семи золотими
хрестами вінчану церков". 153 Натомість о. Еміліян Коссак пише
про "шість копулок. .. а одну на середині більшу". До неї 1776 року
було дороблено звірячі ніжки. 154
Та унікальна церковця існувала ще 13 7 літ - і загинула . Бо, як
гірко зазначає Січинський, "те, що пожалував і віддав татарський
хан у 1672 р., "європейська" австрійська держава в р. 1809 під
час війни, збираючи по цілій державі срібло і золото на воєнні
потреби (на чеканку монет), не пожалувала, незважаючи на всі
заходи монастиря перед "світлим" урядом, зберегти сю високо­
вартісну мистецьку річ!" 155
70

З Йоілом і без нього
Принагідно треба відзначити й таке : Йосиф Шумлянський
перед облогою Львова переслав до Крехова на переховок речі
Перемиського єпископа Інокентія Винницького. Це були : чаша
срібна позолочена; срібна таблиця і посудинка для води; одіння,
підшите лисами; фелони оксамитові кармазинові; адамашковий
диван; Євангелія в оправі із зеленого оксамиту, золочена; різні
дорогі книжки, плащаниця й інші коштовності. Владика не
помилився: монастир, попри сутужюсть з виплатою татарам
контрибуції, речі зберіг- і 1674-го віддав їх Львівському владиці,
який перед своїм висвяченням проходив у Крехові новіціят. 156
ЗНОВ ПРО ТАТАРІВ, МАЗЕПУ ТА ЙОГО ДАРУНОК
1
Приключки монастиря з татарами і Петром Дорошенком.* На
цьому можна було б поставити крапку, якби тут не фігурувало
ім'я майбутнього гетьмана Мазепи та ханового родича - пле­
мінника, небожа, тобто сина його сестри (сестрінка), який склав
голову так далеко від Криму, де народився й жив. Але звернемось
до Чернігівського літопису, що його 1856 року видав Микола Біло­
зерський.157 Літопис констатує, що Петро Дорошенко, прибувши
під Львів, послав до Крехівського монастиря близького собі
чоловіка, Івана Мазепу, "на залогу".
"Каплано Паша не вtдало того и послало часть войска
турецкаго и татарскаго добьиати до того-жо монасть1ря; а
rди пришла войска, там били іхо чернцt, добре боронячися, и
ханскаго забито сестренца rмойтомо желtзнь1мо; и само
залога, Івано Мазепа, зо ручницtмного турково побило; за що
велми разгнtвался хано, и болшую громаду войска турецкаго и
татарскаго добь1вати послано". 158
* Монастир не вперше платив татарам. 1659-го він передав на угоду з ними 53
золоті; чималу суму - 2000 талярів битих - змушений був дати на утримання
польського війська (див . : Сводная Галицко-русская лtтопись сь 1600 по 1700 годь ..,
с. 130) .
71

Доба периш
Більшість дослідників (В. Січинський, о . М . Ваврик, ЧСВВ,
письменник Роман Коритко) сприйняли цю версію як належне.
Дехто навіть каже, що то був син хана (автор статті "Кrech6w", а
також В. Лаба). Однак інший, і дуже поважний, історик, який
наприкінці життя вступив до Василіянського Чину, а новіціят
проходив у Крехові, - засумнівався. Це Теофіл Коструба, котрий
7 листопада 1937 року виступив у "Новій Зорі" зі статтею (вона
тут уже цитувалася: стор. 68-71 ). "Іван Мазепа у Крехові 1672
р." Коструба твердить, посилаючись на достовірні джерела, що
татари були біля Крехова вже 20 вересня 1672 р. Тобто раніше,
ніж під Львовом, де вони (разом з козаками) появилися вранці
24 вересня. А вже 25-го гетьман шле свого листа до Крехова. І в
ньому згадує не тільки татарів, але й козаків, "себто під'їзд наш
козацький і татарський, з чати йдущих ... "
Чати - значить передовий дозір, варта . Якщо, висланий ра­
ніше, Мазепа вже був у мурах монастиря, де з "рушниці много
турків побив", то які ще інші козаки з татарами напали на мо­
настир? І - додам від себе - якби монахи оборонялися разом з
Мазепою, то невже про це не довідався б хан? Таку подію важко
було б затаїти. Але в листі гетьмана і на квитанціях хана ніде не
згадується Мазепа, .який, до речі, служив у Дорошенка коман­
дантом гетьманської гвардії, а потім rенеральним осавулом.
Мазепа справді стояв залогою у монастирі, але вже після події
з небожем хана, - наприкінці вересня 1672-го . І, вочевидь, саме
це мали на хвазі польські парламентарі у своїй реляції за 29
вересня, про що згадувано передніше (с. 68). "Вістка Чернігівсь­
кого літопису, - висновує Коструба,
-
містить у собі традицію
про приязне відношення майбутнього гетьмана України до Кре­
хівського монастиря - бо лише в той спосіб могла постати
ле r енд а про його битву з татарами й турками". 159
Малоймовірно, на гадку Коструби, була й загибель ханового
родича. Бо - знову ж таки
-
ніде: ні в квитах татарських, ні в
листі гетьмана - ніде "не згадано, що вбито багато людей і до
72

З Йоілом і без нього
того ж й таку визначну особу, як ханового сестрінка. Се, отже,
позволяє зачислити вістку Чернігівського літопису до леrенд". 160
2
Леrенда. Навіть якщо це так, не будемо остаточно розвінчу­
вати її. Дотепер існує переказ про якусь зраду: мовляв, у те місце,
де напнули намет, випалили з гармати (І. Гавришкевич вживає
термін "шмиговниця") спеціально і за наводкою. Мовляв, позаду
стояв чоловік із запаленими свічками (вогнями) і давав сигнали.
Хто се був? Татарин? Чи козак? Бо можна припустити, що з та­
тарами дійсно були козаки, але, будучи християнами, навряд чи
могли нападати на християнський монастир. Можливо, татари
пішли на приступ без їхньої згоди. І тоді козаки вказали місце, де
перебував татарський проводир.
А може, сам хан був зацікавлений у смерті свого сестрінка,
тому-то ніде не згадував про нього і відмовився здобувати
монастир більшими силами, хоча для нього це було запросто. Та
й прибутку мав би не тільки 2 ООО талярів. У монастирі, як недав­
но зазначалось, переховували свої цінніші речі єпископ Винниць­
кий (за допомогою Шумлянського) та довколишні жителі. Нато­
мість Селім-Гірей віддав братії срібний хрест та рідкісну церковцю
"так майстерної і кр~сної роботи... " (Е. Коссак).
Як-не-як - а пам'ять про ті гарячі дні довго не затиралась.
Передання про вбитого ханового племінника довго не вмира­
ло. На місці загибелі встав пам'ятник - висока кам'яна колона.
Коли його спорудили і хто? Відомо лишень, що в першій поло­
вині ХІХ ст. пам'ятник відновив своїм коштом дідич Крехова
Михайло Ламберт, капітан (перед тим служив у російській
армії). 161 Він же й встановив мармурову таблицю з написом
польською мовою. У перекладі він звучить так:
"Під час облоги Львова 1672 р. татари враз із Петром
Дорошенком розпустили своїзагони по прилеглій околиці. Сплюн­
друвавши Магерів, орда, повертаючись, розбила обоз навпроти
73

Доба перша
монастиря оо . Василіян, за мурами якого ховалися люди різного
стану з худобою. З гармати , що досі ще зберігається,
вистрілена ченцем куля забила на цьому місці 25 вересня (як
знаємо, це сталося перед 25-м - П Ш.) 1672 р. татарського
провідника в наметі, через те й ворог утік. На пам 'ятку цього
успіху поставлений пам 'ятник ". 162
1913 року його бачив- і описав 163 - майбутній археолог Ярос­
лав Пастернак . Пам'ятник був із цегли, потинкований, мав 5-6
метрів висоти і складався "з чотирикутної підстави (1 м високої)
і високого стовпа, закінченого вгорі окрутлим rзимсом, на якому
на вершку стоїть залізний ажуровий двораменний хрест". 1 64 Над
написом (чорні літери на світлому тлі) теж був хрест - трира­
менний. За народним переказом, під пам ' ятником має бути
"склепана комора, в якій знаходяться в домовині тлінні останки
татарського вождя..." 164
Давня пам ' ятка збереглась донині, але таблиця з описом
гучної події щезла. У комуністичні часи появилась нова, де ані
слова про монастир, ні про вдалий постріл з його башти . А прос­
то напис: "Встановлена на честь перемоги жителів навколишніх
сіл над турецько-татарськими загонами біля Крехова у вересні
1672 р . " Нема і двок столітніх лип, які росли обабіч та які увіч­
нені на старих світлинах . Сам пам'ятник роз'їдають тріщини,
штукатурка відпадає , оголює цеглу, з якої вимурувана колона - і
якщо ближчим часом не відновити його, негода може до решти
знищити цей твір історії . А шкода! Хоча і в такому вигляді він
привабливий - і, може, саме тому, що "старосвітський" . . . 165
***
Петро Дорофійович Дорошенко . Кілька слів про нього - на за­
вершення . Ні, це не той Дорошенко, про якого співається в пісні .
Той, із пісні ("попереду Дорошенко, а позаду Сагайдачний"), був
дідом нашого гетьмана. І називався Михайло.
74

З Йоілом і без нього
Захисник - від татарського
п.Люндрування - Крехівського
монастиря, як знаємо, не зум1в
захистити Україну. І не з масної
вини. 1675-го він зрікся булави.
І задоволені московити ув' яз­
нили його під Москвою -у міс­
течку яfьполець, де Дорошен­
ко слуЖив царським воєводою.
Там і упокоївся. Його праправ­
нучка- красуня Наталія Гонча­
_
ро ва
була дружиною
Алєксандра Пушкіна, і поет
писав у листі до Наталії за 26
Гетьман Іван Мазепа
серпня 1833 року про "огороди
над прахом твоего прадедушки Дорошенки, к которому ходил я
на поклонение". 166 Кам'яна гробниця гетьмана збереглася
дотепер . 167
Щодо Мазепи, то він ще раз побував у Галичині, але вже як
гетьман. І як підлеглий Петра І. Цар прийшов сюди підтримати
короля Августа, який виступав проти шведів та їх ставленика -
Лещинського. До цієї акції Пйотр І залучив українського гетьмана­
і 18 червня 1705 року Мазепа виступив у похід. Волинь, Поділля,
Галичина. Загалом, як установив Січинський, "цілий шлях, яким
ішов Мазепа, у великій мірі сходиться з напрямком, по котрому
посувалися головні сили війська гетьмана Богдана Хмельницького
у 1648 році" 168 . А точніше-се Магерів, Рава-Руська, Угнів, Томашів...
"Отже, ведучи своє військо (а це 40 тисяч озброєних людей і 16
тисяч возів обозу- П. Ш.) через Магерів і Раву-Руську, Мазепа йшов
знайомим собі тереном, де вже походував 23 роки перед тим". 169
Обіч цієї траси лежав Верхратський монастир, якому гетьман,
перебуваючи у Рава-Руській, подарував Апостол з такою деди­
кац1єю:
75

Доба перша
Па.111 'ятник, яким його бачив
Я. Пастернак
Сучасний вигляд п{LJ\1 'ятника
"Сия книга Апостол куплена за Іалмужну даную в обозі ког­
да Іасне Велможній Его Мл. Пан Іван Мазепа Гетман Войска
Его ц[а}рск. Пресвітлого в[е}лич[е]ства Запорозского прихо­
дил з войсками во край* против шведов Року 1705 и надан сей
Апостол до обители Верхратской. От которой обители овой
книги не має ніхто отдаляти без... тож проклят той анафема.
Аминь". 171
Цей Апостол знаходився у Верхратському монастирі, а 181 О
року, після ліквідації обителі, ченці, переходячи до Крехова, заб­
рали реліквію з собою. Влітку 1934-го її знайшов у Крехівському
монастирі Володимир Січинський. Є це, пише він, "розкішне і
коштовне видання, друковане у двох фарбах, з цінними гравю­
рами українських граверів Никодима Зубрицького (діяльність у
роках 1688-1724), Євстахія Завадовського (1660-1690), tеоргія
* "Це слово, - уточнює Січинський,
--
трудно відчитати, не виключено, що треба
читати "Во Хри[сті]". 170
76

З Йоілом і без нього
та ін." Січинський також як мистеμтвознавець з цікавістю від­
значає, "що визначний rравер Никодим Зубрицький почав свою
rраверську діяльність у Крехівському монастирі в роках 1688-1691,
в році 1705 був у Києві". 172
Вийшов Апостол 1696 року у друкарні Львівської ставропігії.
Напис на книзі було зроблено, безумовно, в похідній військовій
канцелярії гетьмана, тогочасним скорописом, який, однак , за 220
літ настільки побляк, що не можна було його відфотографувати.
І Січинський власноруч скопіював його, хоча деякі слова так і не
зміг розшифрувати, тому проставив крапки ...
ФОТОГРАФІЯ З XVII СТОРІЧЧЯ
1
А що було після пригоди з татарами? Крехів продовжував
укріплюватися: майстри споруджували ще одну башту на сході­
поряд з Поклонницею: була укладена угода з будівничими
Іоанном Барничем та Владиславом . Бо після 1672 року орда вже
двічі появлялася в краї : 1675-го , у березні 1688-го ... Першого разу
навіть сплюндрувала Жовкву... Вона й тепер могла наскочити
будь-коли, і монастир був готовий до відсічі. Про це свідчить
славнозвісна rравюра Діонісія Сінкевича, виконана на грушевому
дереві розміром 55 ,2 на 33,5; товщина-4-4,5 см .
Про самого Сінкевича відомо, що народився він у Роздолі (нині
Миколаївського району на Львівщині), у Крехові його постригли
в монахи . Володимир Сі~инський пише, що у 1690-1700 роках
Сінкевич був ігуменом цього монастиря; але то помилка: в те
десятиріччя обителлю управляли Діонісій Окопович, Пахомій
Городецький та Епіфаній Симонович . 173 Якщо Сінкевич і був
ігуменом , то, правдоподібно , 1730 року- напередодні будівництва
у Крехові мурованої церкви св . Миколая.
Достеменно ясно лише те , що цей митець переписав другий
Поминальник Крехівського монастиря, про що зазначив він сам :
"Сія книга глаголема Помяникь списася чрезь недостойнаго Діо-
77

Доба перша
нисія Сіенкевича з Роздішя подклоншеся рукою власною". І не
тільки. "Упомянутій Діонисій Сіенковскій ('І)'Т- описка: треба -Сін­
кевич - П. Ш.) бьurь потомь оффиціяломь Львовской епархіи и
фундаторомь церкви Св. Николая во Креховскомь монасть1рt ... " 174
Був він також ігуменом Святоюрського монастиря у Львові .
Так само - крім дереворита - відомі й інші графічні твори
Сінкевича, зокрема титульний аркуш та шість мініатюр до вида­
них у Львові Акафістів ( 1699), заставки до Ірмологіону, який
вийшов у 1700 та 1757 роках у Львові 175 , а також Тріоді Цвітної
(1701) 176 • Він же, як зафіксовано в документах, доглядав за пра­
цею ремісників коло церкви св . Онуфрія (1717). Але де б не був
Сінкевич, що б не робив - він не забував про Крехів, приїжджав
сюди у справі унії, і ми ще зустрінемося з ним пізніше, а поки що
перейдемо до його непроминального твору.
2
Світлина з XVII століття. Так можна назвати rравюру Сін­
кевича, що її він 1699 "ізобрази непремінно", як сам засвідчив
власноручно. "Особлива цінність нашого дереворита, - пише
Володимир Січинський, - полягає в тому, що тут зарисована уся
архитектура монастиря, де збереглися якнайкраще зразки типо­
вого народного українського будівництва, що розцвитало тоді
переважно в дерев'яних формах . Рисунки виконав українець­
дереворитник, який, добре володіючи rрафічною технікою, пре­
красно і докладно зарисував усі будови монастиря, що разом і з
великим, порівнюючи, розміром дереворита дає надзвичайно
точне представлення про архитектурні форми будов" . 177
Січинського захоплювало й те, що вказана дата виконання
твору, і подана "точно топографія місцевости, назва і призначення
кожної будови". Дослідник перераховує цілу низку подібних па­
м' яток з XVII сторіччя. А проте ... "З вищезгаданих рисунків і де­
реворитів лише рисунки Київа з 1651 р . і мідерит Почаївської
Лаври можна порівняти щодо своєї цінности з Крехівським". 178
78

З Йоілом і без нього
І справді. Ми бачимо неправильний чотирикутник, обведе­
ний високим муром і з чотирма баштами по кутах (п'ята схована
за полудневою стіною). Шоста - це в'їзна брама з вежею 18-
метрової висоти посередині східного муру. До неї через глибокий
рів перекинутий підйомний міст, і на ньому монах з патерицею,
-
мабуть, фіртіянин, - зустрічає іншого старчика. Той, вочевидь,
повертається з фільварку.
Отже, поза мурами обителі - ліворуч
-
зафіксовано город з
акуратними рядками овочевих рослин, господарсью споруди :
келію фіртіянина, браму до фільварку, самий фільварок, студню
(криницю), водотяг ("ту рури до монастиря"); ще лівіше, за вер­
тикальною лінією - ніби на марrінесі, - бачимо хрест з написом:
"Аще кто до Львова пьпае, ото вь льво дорогу мае"; позначено
печеру Йоіла, звідки сходи ведуть догори - до церков св. Петра і
Павла (апостоли зображені обіч) та св. Благовіщення з прибудо­
вою.
Крехівський монастир на деревориті о. Д. Сінкевича 1699року
79

Доба перша
У лівому кутку внизу- назви згаданих об' єктів (експлікації),
згадка про колізії з татарами 1672 року: "Виденіе надь монасть1-
ремь егда бь1сть нахожденіе безбожнь1хь агарянь, еже видtша
многіи христолюбць1; мерзкіе же агаряне сіе видtвше зtло
устрашень1 побtгоша", а також розповідь про сліпого богодух­
новенного Герасима, який вказав Йоїлові, де зводити храми . А
їх, опріч двох щойно названих, було ще чотири, але вже на подвір'ї
монастиря: Преображення Господнього; св . Миколая; св. Трійці;
Покрови Богоматері (хоча ця, Покровська, швидше всього- кап­
лиця). Сьомою була церковця зовнішня- каплиця Поклонниця
внизу під цвинтарем: вона, нагадаю, постала на місці першої,
Преображенської, яку спорудив Йоіл, а посвятив Могила.
На самому подвір'ї знаходились уже описані передніше дві
дзвіниці (одна із дзвоном над водою), при західному мурі місти­
лися, як зазначено, пиварня , пекарня, палата, кравечня, боль­
ниця. Над самим дереворитом - напис : "Св. Обитель Креховс­
кая. Преображенія св. Спаса и Покровь Пресв. Богородиць~".
Такий - якщо описувати словами (а читач має змогу розди­
витись і візуально) - цей знаменитий твір, про подальшу долю
якого скажу перегодом. А тим часом про копії .
3
1833 рік . У Крехові побував Яків Головацький, член "Руської
Трійці", однодумець Маркіяна Шашкевича та Івана Вагилевича
-
і, як і вони, студент Львівського університету, а заразом пито­
мець духовної семінарії . Тоді будителі Галицької Русі збирали
фольклор, стародруки. І Головацький був захоплений багатством
монастирської бібліотеки. Адже вона нараховувала близько 400
книжок-раритетів . Найстаріша походила з 1493 року. Були тут ~
рукописи (наприклад , Крехівська Палея) , Хроніки, Пом'яники,
презент Мазепи - Апостол з Верхрати, навіть гармати, з яких
стріляли по орді .. . 179
80

З Йоілом і без нього
Отоді-то Головацький з
дозволу ігумена Іrnатія Яхимо­
вича скопіював лист Петра
Дорошенка, а 1852-го зробив
копію з деревориту та опуб­
лікував у "Трудахь І Археоло­
гическаго сьезда в l\1оскве
1869 г.", 1871 р., т. І (стаття
"Обь изследованіи памятни­
ковь русской старинь1, сохра­
нившихся в Галиціи и Буко­
винt ") та повторив у своїй
брошурі "l\1онасть1ри Юго­
Западной Россіи вообще и
Креховскій монасть1рь", СПБ
Член "Руської Трійці" Яків Головацький 1885. 1888-го ЙОГО надрукував
і П. Н. Батюшков у своїй праці
"Вольшь. Исторические судьбь1 Юга-Западного края", яка вийшла
у Санкт-Петербурзі. 180
Дереворит високо оцінили фахівці - і, як ми переконалися,
Володимир Січинський, неабиякий знавець української архітек­
тури та мистецтва. Він, до речі, автор семи видань книжки-бест­
селлера "Чужинці про Україну" (у тому числі одне-французь­
кою, а одне - англійською мовами) та монографії "Історія українсь­
кого rраверства XV-XVIII ст." ( 193 7).
Січинський наголошує, що Сінкевич "був посвячений у всі та­
ємниці будівничої штуки", тобто мистецтва . "Цінність нашого де­
ревориту, - каже в іншому місці, - не тільки в його давности, але
головно в тому, що щаслива історія монастиря зберегла його до
кінця XVII століття у свойому первісному вигляді". 181 Бо інші і
старіші монастирі вже цього вигляду не мали - були розграбовані
й зруйновані чи пущені з димом. Така доля спіткала Лаврів (горів
тричі), Жовкву(пожежа 1690р.), Підгірці (розграбування 1675 р . ).
81

Доба перша
Що найдужче вражає Січинського? Незмінність традиції. "Тре­
ба мати на увазі, - каже він, - що тут є церкви, збудовані протягом
півсотні літ ; тим часом ціла "крехівська" архитектура вражає нас
своєю одностайністю стилю і закінченістю форм , причім єдність
стилю переведена не тільки в деревляних, але й в кам'яних бу­
довах".1 82
Січинський наводить конкретні приклади , у тому числі вказує
на органічну єдність Преображенської церкви з іншими храмами .
Цю гармонію творили й дзвіниці ("з дзигарем", "над криницею")
та каплиці (Поклонниця, Покровська) : "се лише доповнюючі
фраrменти архитектурної цілости замку-монастиря і є доказом,
наскільки старі майстри-архитекtи розуміли архитектуру і
відчували одностайність стилю поодиноких частин". 1 83
***
Одностайність, органічна єдність церков, як рівно ж людсь­
ких душ і національної культури . Все це , отже , засвідчував
талановито виконаний дереворит. Але яка його подальша доля?
І тут я перенесуся на 250 літ уперед , коли монастир св . Онуфрія
у Львові перетворили у гуртожиток взуттєвої фірми "Прогрес", і
лиш в одній кімнатці - мабуть, каплиці
-
громадились окремі
матеріали величезної василіянської бібліотеки й архіву, у тому
числі і з Крехова. Ці матеріали часто ходив переглядати й виби­
рати для Відділу мистецтва Наукової бібліотеки ім . В . Стефаника
завідувач цього Відділу Ярослав Янчак .
Одного разу Ярослав Васильович запримітив у коридорі на
вікні грубу дошку, на якій стояв вазонок з квіткою . "Підставка"
була явно випадкова: недоладно велика і дуже стара : Янчак від­
ставив вазон, перевернув дошку - і побачив, що то мистецький
твір . І може пропасти . Тому, не сказавши нікому ні слова (щоб не
було клопоту) , потайки забрав знахідку до себе на роботу і поп­
росив мистецтвознавця Андрія В 'юника визначити, що то є .
В 'юник подивився і каже: "Треба робити відбитку". Приніс фарбу,
82

З Йоілом і без нього
звичайну ложку, папір .. . відтиснули- і ахнули: то була унікальна
гравюра. В'юник так і сказав Янчакові: "Ти врятував шедевр!"
Треба наголосити, що то був 1952 рік, ще жив Сталін, і у Львові
з фондів Національного музею вилучали - і знищували
-
неповторні графічні й скульптурні твори найвизначніших митців
України, зокрема Олександра Архипенка, Миколи Глущенка,
Олени Кульчицької, Олекси Новаківського, Івана Труша, Михайла
Бойчука та інших, - всього 1728 високохудожніх і національно ви­
разних робіт. Серед них були і праці Юліяна Буцманюка, який
геніально розписав монастирську церкву в Жовкві, та Андрія
Коверка, котрий прикрашав церкву й каплицю в монастирі
Крехівськім . 184 І тут така знахідка: шедевр Сінкевича! Заслугу Ярос­
лава Янчака важко переоцінити . Він зберіг фонд: "і сам не взяв, і
другому не дав", як каже теперішній зав . Відділу мистецтва ЛНБ
Степан Костюк, котрий і розповів історію з віднайденням дошки. 185
Як же виглядає ця стародавня гравюра зараз? Згори вона
чорна і лискуча, як смола . Посередині Сінкевич скріпив її шпугою
(планкою), і все одно по вертикалі тягнеться тріщина, а праворуч ,
де підпис, - дерев' яна вставка. Вижолоблені сліди різця . Вони
хвилюють, як і все, що позначене тавром століть і людської праці.
А праця тут тонка, філігранна. Адже не просто було вирізьбити
силуети храмів, тим більше - дрібні букви, і все це
-
навпаки,
тобто дзеркальним способом .
А он зворотня сторона. У нижньому лівому куті - кружечок
од вазона; тут же дві заглибини, через що дошка почала трухля­
віти. Тому це місце тривалий час змащували терпентиною
(скипидаром), спиртом - і без результату. Тоді звернулись до
реставратора Національного музею Вадима Волкова. Він забрав
дереворит до себе в майстерню- і після його "ліків" дошка перес­
тала псуватись . У Відділі мистецтва (що на вулиці Бібліотечна,
1) вона зберігається надійно, в сейфі, її час від часу обсервують
різні дослідники, в тому числі й зарубіжні; це зручно, не треба
їхати до Крехова.
83

Доба перша
БЕЗІМЕННА ЦЕРКВА І ЗНАХІДКА
ВОЛОДИМИРА ВУЙЦИКА
1
Архаїзм. Говорячи про крехівські церкви, Січинський зазначає,
"що тут відбилися три доби українського церковного , переважно
деревляного будівництва..." За взірцями далеко відбігати не треба .
Ось: "Виразним представником той першої доби є церква, що
зарисована у верхньому правому куті дереворита , а про яку ми,
на жаль, не маємо відомостей ні з пояснень Сінкевича, ні з іс­
торії монастиря". 186
Трохи далі Січинський . знову повертається до цієї церкви,
порівнюючи її зі старою Петропавлівською, що біля скель. І
вважає, що оця "у верхньому правому куті дереворита
побудована, мабуть, не пізніше XVII століття, була далеко поза
мурами монастиря і своїми формами навіть більш архаїчна, як
перша" . 187 Де знаходилася ся церква? Дійсно загадка. Її розкрили
аж через півстоліття з лишком. І зробив це Володимир Вуйцик. 188
Річ у тім, що дереворит 1699 року вже давно увійшов у науковий
обіг (починаючи від Якова Головацького). Проте мало хто звертав
увагу на ще одну rравюру, яку Сінкевич створив трохи пізніше -
1703-го. Хоч і це не було секретом . У "Сводной Галицко-русской
лt.тописи" Петрушевич пише (а це 1874 рік): "Креховскій мо­
насть1рь обведеннь1й каменнь1ми стt.нами и ровоМ'ь изображень
видится на ксилографическихь оттискахь сь 1699 и 1703 года
сделаннь1хь вь томь же монасть1рt." (с . 160). Про цей же де­
реворит згадує і Микола Головка у "Спомині з Крехівського від­
пусту", 1911 рік.
Володимир Вуйцик зацікавився . І розшукав відбитку у Відділі
рукописів ЛНБ, а точніше - у "Знаходнику.. . " Еміліяна Коссака,
де наприкінці подані обидві rравюри в натуральну велич:Ину.
Розміри другої менші від попередньої - 27 ,5 х 34,5 см . Є й інші
відмінності. "Зокрема, - пояснює Вуйцик, - на ній маємо інше
оточення основної частини, що в межах мурів , вгорі посередині
84

З Йоілом і без нього
зображено Преображення Господнє, де Спаситель поданий у
трикутній рамці. Внизу зліва св: Миколай, справа Богородиця з
омофором (Покрова)". 189
Споруди на цій rравюрі позначені арабськими цифрами.
Експлікацій не подано . Зате є супровідні написи до церков . Оба­
біч Преображенської - слова: "Сице славную святую Троицу
единицу во Троици и Троицу во единиць1"; вгорі - "Святая Тро­
ица". Є і зображення св. Миколая - а знизу ліворуч звертання :
"Ніколае наш отче предобрь1й будь стражь нашь вь жизни и па­
сть1рь бодрь1мь". А от св . Покрова; під нею виведено: "Подь
кровь твой Двво мь1 прибі>гаемь нась зь скорбе ратуй кь тобі>
прибtгающихь". Між святими зазначено, що то: "Истинное изоб­
раженіе свять1я обители Креховскія. А Г (1703) . Діонисій" .
Найважливіші написи вгорі. Ліворуч - церква св. апостолів
Петра і Павла. Праворуч, у верхньому куті, - "Церковь згорайска
Рождества Богородиць~"; під нею - орієнтир : "За милю од мона­
стиря". На rравюрі 1699 року Згорайська церква не означена .
Тільки тут. Он як було з'ясовано, що то за таємничий храм, відо­
мостей про якого не мали ні Головацький, ні Січинський, ні інші
дослідники тої доби.
2
Згорайщина, або Горайщина . Виникає питання: для чого
Сінкевич - як першого, так і другого разу - зобразив цю давню
церкву, якщо вона не належала до Крехівської обителі? Відповідь
дає Шематизм ЧСВВ за 1867 рік . У переліку монастирів Пере­
миської єпархії читаємо:
"39. Згарайщина, св. Рождество Богородичний, в обв[оді]
Жол[ківськім]. Монастироктой залоЖІШа маркграфиня МШІІКовська,
уроджена Могилянка, дідичка волостей Стариськ і Вишеньки, в
першій половині XVII ст. Стояв він заєдно під зарядом монастиря
Крехівського". А потім? "Вр. 1786 розібрано церков, і з того часу
монастирок той перестав существовати" (с. 183).
85

Доба перша
А ось характеристика з ін­
вентаря за 1771 рік:
"Церква на Згорайщині
Різдва Богородиці на rрунті
монастирському недалеко села
Вишеньки і Бульки Кунинської.
Дерев' яна, з трьома банями,
недавно важена 1 репарована
з дейсусом пристійним, вже
належить до Перемиської
дієцезії. Біля церкви будинок Церква на Згорайщині
для прокуратора, на другому
боці пекарня, за пекарнею обора, гумно , шпихлір, стодола,
городик - все монастирське, але багато відірвано до Вишень­
ки" . 190
Стосовно фундаторки, то це та сама Анна Могилянка- мо­
лодша сестра Раїни Могилянки (двоюрідна сестра Петра Мо­
гили), яка 1658-го подарувала крехівським монахам поле на
Горайщині - і, як бачимо, заснувала ще й маленький монасти­
рець, який став "філією" Крехівського .
Тепер - настуrіна виписка із згаданого Шематизму за 1867
рік:"28.Гутка Скваревська ,вобв.Жолк.Монастирок
той стояв на особности при лугах Скваревських межи селом
Скваревом (нині його назва - Скварява
-
П. Ш.) і Креховом, і
був заєдно nід зарядом монастиря Крехівського. Вр. 177 5 напали
ночію на монастирок злодії, убили мешкаючого ту монаха і
зрабовали церков і пасіку монастирську. Із того часу уже не
висилано сюди монахів . В р . 1776 розібрано відтак церков і
забудованя; а на rрунтах осаджено підданих" (с. 180).
Є коротка інформація про сю другу "філію" і в інвентарі 1771
р.: "Каплиця Св. Хреста на Гутиську (збудована) за дозволом Льва
Шептицького . При ній келія для законників , сад, пасіка, rрунти і
сіножаті. Трохи лісу до монастиря належить за півмилі недалеко
86

З Йоілом і без нього
села Скварява (і тут відірвано rрунтів)". 191 Про те, що тут була
каплиця, а не церква, пише й о. Коссак . 192
Третьою "філією" був Яричів. Але в архиєпархії Львівській. У
тому ж таки Шематизмі Михайло Коссак пише : "130. Яри ч і в,
в обв. Львівськім. Тутейшій монастирок належав до монастира
Крехівського. Згадує о нім історія послідного в р. 1750-1760"
(с. 174).
Це - поза Креховом* . Одначе в цьому селі була ще одна оби­
тель- жіноча. "В Пом' яниках Щеплотському і Крехівському при­
ходить много уписів монахинь з Крехова, з чого догадуватися
треба, же і в Крехові в XVII віку существовав монастир женский".
То - Шематизм Коссака (с. 205). Проте підтверджує сказане і о.
Мрозовський :
"В самім селі Крехові був монастир василіянок, здаєсь,
фундований також через Йоіла ще перед 1620 р.,хоч він сам не
згадує о нім у Правилах , ані нігде немає згадки в кроніках монас­
тиря. Лиш в архіві знаходиться одна запись Єлени Сапіжанки в
1625 р., де записує василіянкам два огороди у селі Крехові" . 194 І
знову бачимо ту саму добродійницю, яка причетна і до фундації
Крехівського - чоловічого
-
монастиря . Звідки ці законниці?
"Мабуть, Йоіл спровадив монахині з Жовкви, де був їх монастир
на Львівськім передмістю, де тепер цвинтар", - висловлює здогад
о. Мрозовський. 195
3
Побійна гора. Крехів. Але зауважу, що є ще одне село з такою
ж назвою - воно лежить за 22 кілометри на південь від Жидачева,
на правій притоці Дністра- і нічим особливим не примітне, хіба
тим , що звідти, мабуть, відданий сподвижник Хмельницького -
полковник Іван Креховецький ... Або ще таке (із статті Івана
* Щоправда, з 1901 по 1913-й до Крехова був прилучений ще один монасти­
рець - у Буковій, що коло Добромиля . 193
87

Доба перша
Крип'якевича "Середньовічні монастирі в Галичині") : "Пов.
Жидачів. Крехів. Вашко Крехівський мав дістати від Ягайла як
даровизну село Креховець (тепер Крехів) в Жидачівській землі і
монастир Святої П'ятниці". 196
Отож був і такий монастир, хоча Коссак у своєму Шематизмі
його не згадує. Відоме й село Крехівці. А скільки їх було усього,
тих усамітнених осередків, які торували шлях до вищої
досконалості? Автор Шематизму 1867 року зібрав дані про 634
монастирі в Україні та Білорусії (а також в єпархіях Пряшівській,
Холмській та Смоленській). З них 130 знаходились на території
Львівської архиєпархії, 106- в Перемиській єпархії; в цих дієцезіях
існувало також 36 монастирів жіночих . 197
Відносно двох останніх єпархій, то вказана цифра - 272
-
далеко не повна. 1926 року Іван Крип'якевич уклав каталог
середньовічних монастирів в Галичині . "Наш каталог, - пояс­
нює він, - обіймає 57 місцевостей, з яких маємо звістки про мо­
настирі з XII-XV століття... Для легшої орієнтації про дальші часи
даємо також загальний опис пізнійших монастирів, -разом 289
місцевостей, -так що число всіх монастирів в Галичині доходить
до 346" . 198
346! Цифра значна . Ясна річ, переважна більшість цих
монастирів мала по декілька братів. Скажімо, у львівському
монастирі св. Онуфрія, про який 1292 року згадує у своїй грамоті
князь Лев, мешкали чотири монахи; і коли Папа Венедикт XIV
постановив такі обителі закривати або прилучати до інших, в
яких живуть щонайменше вісім осіб і мають "достаточний фундуш
для виживлення", то Успенське братство постановило
Святоонуфріївський монастир зберегти - і визначило для нього
rрунти і капітали на суму 40 ООО золотих; вони приносили що­
річно 2 800 (7%) прибутку... 199
Отож у самому Львові у середні віки було чотири монастирі,
пізніше прибавилось ще одинадцять . На Жовківщині їх нарахо-
88

З Йоілом і без нього
вувалось сімнадцять*, з них чотири- жіночі. Географія цих згро­
маджень така: Бесіди, Вілька Кунинська, В'язова, Двірці, Желдець,
Жовтанці, Зіболки, Колоденці, Крехів, Куликів, Любеля, Скварява
Нова, Смереків, причому в окремих населених пунктах
монастирів було по два.200
***
"Як зорі на землі руській... " Так писав чернець-літописець
Нестор про тогочасні монастирі. Одначе всі вони і далі були
автономними, не пов' язаними між собою, а втручання в
монастирський устрій різних світських осіб або не зовсім побож­
них єпископів (як от Гедеон Балабан), - все це негативно впли­
вало на братію, послаблювало внутрішню дисципліну та шану
до святих місць в очах довколишньої людності.
Прикладом таких - наразі внутрішніх - непорядків був конфлікт
крехівського чернецтва зі своїм ігуменом Діонісієм Окоповичем.
Гасити цей конфлікт владика Шумлянський 1691 року прислав
.
.
спец~альну духовну ком1с1ю у склад~ єпископського архидиякона
Парфенія Ломиковського та о. Гедеона Озарковського. Внаслідок
перевірки було вибрано нового ігумена (о. Пахомія Городецького),
а намісником - велебного о. Поліхромія. Тоді ж вибрали 12
соборних отців, уставником - о. Варлаама; економом затверди­
ли о . Касіяна: на цій посаді він був раніше.
У чому ж звинувачували о. Окоповича? Насамперед - у
грубості й свавіллі. Він " ... чесних ієромонахів і старців соборних
за соборних не вважав, і під час відпустів і при людях братію бив
і до тюрми саджав .. ." Тобто "братію унічіжал (принижував - П.
Ш.) і навіть невинних бив і калічив'', без причини виганяв у світ
-
і "многіє з монастиря мусіли зійти... " І якби не елекція, то
обитель "о далшую руїну опадати могла... " Руїну спричиняла й
захланність Окоповича. Він майно "законників, где котрий умрет,
* Таке число - 17 - було ще на Рава-Рущині; в інших місцевостях - менше.
89

Доба перша
з пустині до себе забирає ... кревним своїм добро чинить, а мо­
настир нищить.. ." Привласнював він і монастирські гроші, про
що детально сказано в Акті комісії.201
Тому- присуд: повернути всю казну новому ігуменові і отцям
соборним; відзвітувати про все, що давав родичам; чого бракує
в казні- віддати . А "по успокоєнію того всьо за кілька днів пови­
нен вчинити послух до Скиту Манявського на цілий рік, і там
під керівництвом велебного ігумена Скитського у законному пос­
луху щоб залишився і якнайшвидше з монастиря Крехівського
пішов". Такий декрет видав Йосиф Шумлянський. 202
Це був той самий Діонісій (Окопович), який рік перед тим,
1690-го, їздив до Москви по милостиню та привіз нову "жало­
вальну грамоту". 203 Очевидячки, зустрічі з государем геть запа­
морочили йому голову... * "З сього випадку, - підсумовує о.
Мрозовський, - можна догадуватись, що мусіло діятись у внут­
рішньому житю в монастирі, яким воно було, наколи ігумени
допускались так великих ексцесів не лише проти Правил, але і
против своїх підданих". 204
Не кращими були стосунки обителі з Крехівським двором.
Якщо попередні господарі села (Вояковський чи Сапіги) робили
записи на монастир"нові посесори "Казимир і Констанція
Радковські видерли монастиру, де нині Зозулі і Голуби ... на Яві­
рнику і Згорайщині, немало rрунту й лісу, і там своїх осадили
підданих, заперечували монастиреві вільний вируб в лісах
крехівських ..."" 205 Ігумен писав скарги, але нічого не
допомагало.206
Власне, почалося це ще 1650 року-і тривало упродовж деся­
тиліть і століть. 1659-го, як ми вже знаємо, Васіян Савчак вдався
* У цьому декреті є вельми важлива згадка - що о. Окопович зустрічався з
Іваном Мазепою - і славетний гетьман теж підтримував Крехівський монастир
матеріально. Це було тоді, коли дорогою з Москви, "повернувши од пана геть­
мана Мазепи, привіз талярів битих сто, що чинить золотих 700". Надзви чайно
промовистий факт!
90

З Йоілом і без нього
зі скаргою до короля - і наступного р~жу відбулося розмежування
rрунтів. "В р. 1670 якийсь Йосиф Заваловський з двора Крехівсь­
кого отця Йова Гуманкевича, прокуратора (а перед тим Крехівсь­
кого ігумена - П . Ш. ), в день св . Миколая сокиров смертельно
скалічив".207
Чи був вихід? Був! Та ж таки унія. Приступити до неї
закликав Йосиф Шумлянський. Бо це передумова поєднання у
Василіянському Чині, що його відновив Рутський , а посвятив
своєю кров'ю св. Йосафат.

У люте время, в бурі люті
Владиків, Боже, зволь нам дати.
Владиків, що на праві путі
Зірвали би мільйони скуті
Від Кавказу а.ж по Карпати...
Зореслав
(о. С С Сабол, ЧСВВ)

ВЛАДИКА ШУМЛЯНСЬКИЙ
ТА ЙОГО ІСТОРИЧНА АКЦІЯ
1
Душа унії. Метафора Василіянського Чину. "І справді, - пише
о. Мелетій Войнар, ЧСВВ, - в майбутньому мрія великого
митрополита здійснилась. Василіянський Чин віддав унії такі
заслуги, що з їх признанням не криються самі противники унії''.200
Войнар наводить слова російського вченого (Крачковського):
"Вже півстоліття існувала унія, а існувала лише заходами і працею
Василіян . Кілько бур і зневаг, кілько прикростей мусіла вона
перенести, перш за все - в часах Володислава IV і в козацьких
війнах. Кілько разів вона почула, що її треба викреслити зі списку
правно існуючих релігій, кілько разів, за словами одного
польського історика, державна власть вузько обмежена широки­
ми засадами польської конституції, мусіла видати на унію засуд
смерти. А однак увесь цей тягар важких досвідів перенесли на
своїх плечах єдині Василіяни" . 209
Непросто було і серед самих з'єдинених. Багато монастирів
унію приймали, але до Конrреrації приступали поволі - власне ,
цей процес тривав понад сто літ. Така неквапність умотивована.
Апостольська Столиця на прохання Рутського 4 жовтня 1624-
го затвердила статут Чину, але без обов'язковості вступу до нього
інших монастирів. "Хто хотів вступити чи поодиноко, чи
громадою - цілий монастир міг це зробити, але обов'язку не
мав. Та й ніхто з єпископів не міг його до того присилувати чи в
тому йому перешкодити". 2 10
І все ж ще за життя Рутського - до 1636 року- до оновленого
ЧСВВ приступили 36 монастирів, в яких перебувало 160 ченців.
"Майже всі вищезгадані монастирі, - уточнює о. Підручний, -
були розміщені на нинішніх білоруських землях. З них тільки 5
були на теперішній Україні (Дермань, два в Дубні , Колемчиці й
93

Доба друга
Городищі), два на Литві (Вільно і Троки), а два на Холмщині (Холм
і Спас-Столпя-тепер в Польщі)". 211
Тобто процес прилучення монастирів до Апостольської
Столиці і Василіянського Чину був неминучий . "З впроваджен­
ням унії, - констатує о. Мрозовський,
-
у краях на Руси
православні єпископи бачили велику різницю, наглий зворот
.
.
.
.
до полшшення духовного життя м1ж уюятським духовенством 1
народом, і хоч напасти православних загорільців обсипували
клеветами уніятів, однак у душі мусіли признати вищість унії". 212
2
Благотворна роль унії. Визнав її і видатний український іс­
торик-державник Дмитро Дорошенко- нащадок, до речі, геть­
мана Дорошенка, з яким Крехів мав справу 1672 року, - і, зви­
чайно, православний . Проте вирозумілий та об'єктивний . Чому
польський уряд підтримував заходи щодо зміцнення й поширення
унії? Бо гадав, що так легше буде спольщити українців, що унія
буде мостом до їх повної латинізації, а звідси й зречення своєї
.
.
нацюнальносп .
Та по-іншому мислили львівські владики . Щитом був східний
обряд . "Прийнявши_ унію, - пише Дорошенко, - галичани вперто
держалися свого східного обряду й не давали себе латинізувати .
Під проводом ряду енерrійних єпископів Греко-Католицька
Церква в Галичині зорrанізувалася й склала зовсім окрему цілість,
відмінну як від східного, так і від римського католицизму" . 21 3
Високо оцініоє неупереджений історик і діяльність василіян:
"Василіянський Чин узяв у свої руки опіку над шкільництвом і
просвітою, послуговуючись у своїх виданнях народною мо­
вою" .214
Минав час- і УГКЦ стала для населення краю рідною. "Взагалі
можна сказати, - продовжує Дорошенко, - що коли щось зберег­
ло українську народність у Галичині від повної асиміляції з еле­
ментом польським, то це його Греко-Католицька Церква з її
94

Єпископ Йосиф Шумлянський
Під омофор єднання
східним обрядом. Цей обряд
~лужив для неї й мостом, що
злучував галичан-уніятів із їх
східними братами, які залиши­
лися при своєму старому пра­
вослав'ю". 215 А потім поділи
Польщі. На українських землях,
що відійшли до Росії, правосла­
в'я було накинене силою, а в
Галичині, яка опинилася в ме­
жах Австрійської держави, "і
духовенство й народ залиши­
лися вірні унії, вважаючи її за
свою національну Церкву. Це
забезпечило уніятському духо­
венству в Галичині на довший
час становище провідної верст-
ви, яка вщ1грала значну ролю в
національному відродженні ХІХ віку" . 216
В цьому контексті особливо високо стоїть постать єпископа
Шумлянського - того, який 1668-го перебував у Крехові на
новіціяті, передавав на сховок речі Інокентія Винницького, а потім
освятив чудодійну ікону з Верхрати. Дмитро Дорошенко пише,
що то була "людина дуже енергійна, з літературним хистом і
певною свідомістю своєї української нородности" . 217 І це дійсно
так. Пригляньмося до неї ближче.
з
1683 рік. Вересень. Переможна битва з османськими ордами
під Віднем. Поруч з Яном Собєським - Львівський єпископ Йо­
сиф Шумлянський. У тій січі його поранили в ліве плече. Але це
не було його перше "бойове хрещення". Ще 1660 року Шумлянсь­
кий отримав "чимало ушкоджень на тілі" у бою з московськими
95

Доба друга
займанцями під містечком Чуднів на Житомирщині; наприкінці
1663-го ходив з королем Яном Казимиром виганяти московитів
з Лівобережної України; у вересні-жовтні 1676-го разом з Яном
Собєським бився з турками під Журавном на Львівщині - і там
"випущена у нього кула вбила співця, який стояв позаду... " 218
Боже Провидіння берегло відважного ротмістра панцирної
хоругви (роти важкої кавалерії), а в 24 роки - єпископа (з 1667).
Він мав навернути свою, Львівську, єпархію до унії - і таким
способом здійснити те, що мав зробити ще сто літ тому неслівний
Гедеон Балабан . Шлях до цього був, проте, геть всипаний
тернами. Шумлянський народився у заможній православній
родині ( 1644 р.; с. Малі Дідушичі коло Стрия на Львівщині), але
вже в юності прийняв унію, відтак - щоб здобути єпископську
митру - повернувся до православ'я, але П~ремиський єпископ
Антоній Винницький відмовився висвячувати його.
Як бути? "Тогда с толпой своих приверженцев, - пише Іван
Франко (у журналі "Киевская старина"), - он напал на монасть1рь
в Крехове, требуя от игумена постриження в монахи. Но и сюда
Винницкий прислал письмо, запрещая игумену слушаться зтого
еретика и изменника. Игумен Винницкого не послушался,
постриг Шумлянского и назвал Иосифом, после чего луцкий
епископ Гедеон Четвертинский посвятил его в диаконь1 и в
иереи. Но и отсюда до посвящения в епископь1 бьшо еще
далеко". 219
В іншій публікації Франко змальовує цю колізію ще соковиті­
ше. Отже, "Шумлянський усе ще був чоловіком світським, вояком.
Треба було конечно висвятитися на духовний стан, а се не було
так легко . Він удався до єпископа Винницького, щоби сей вис­
вятив його, але єпископ відправив його ні з чим. Тоді Шумлянсь­
кий з купою своїх уоружених прихильників напав на Крехівсь­
кий монастир коло Жовкви і зажадав від тамошнього ігумена,
щоби сей прийняв його на монаха, без чого тоді і не можна було
бути єпископом. І се не йшло, бо ігумен мав уже наказ, щоби не
96

Під омофор єднання
смів приймати зрадника, єретика Шумлянського. Але Шумлянсь­
кий мав силу і грозив ужити її; ігуМен (ним був Галактіон; пріз­
вище невідоме-П. Ш.) мусив уступити, постриг Шумлянського
в монахи. Тоді Шумлянський поїхав до Луцька і намовив тамош­
нього єпископа Четвертинського висвятити його на диякона, а
тоді й на священика. Але його клопоти тут не скінчилися."220
4
Франкова упередженість щодо Шумлянського - а рівно ж унії
-
тут надмірна. Йосиф Шумлянський (його хресне ім'я -Іван)
був побожною, талановитою і хороброю людиною. У змаганні
зі своїм конкурентом за єпископську катедру (а воно тривало
шість літ) він нагадує Петра Могилу, а за прихованими намірами
-
Івана Мазепу. І дивно, що дотепер нема жодного значного
твору, який би показав цього подвижника на повен зріст...
Шумлянський діяв, переборюючи всі перешкоди. Але з
оглядкою, з тверезою оцінкою ситуації. 7 березня 1677 року він у
приявності з' єдиненого митрополита Кипріяна Жоховського та
короля Собєського склав у Варшаві таємну сповідь католицької
віри. 26 березня 1681-го він підтвердив своє віровизнання - і
вже з Унівським архимандритом Варлаамом Шептицьким та
Перемиським владикою Інокентієм Винницьким (Антоній Вин­
ницький, до речі, його брат, 1668 став Київським митрополи­
том). 1691 року владика Інокентій - і вже явно
-
привів до унії
всю єпархію. А через дев' ять літ це зробив Шумлянський.
Необхідно нагадати: ще до офіційного проголошення
Берестейської унії єпископ Іпатій Потій та владика Луцької єпархії
Кирило Терлецький присягнули у Ватикані (1595) на вірність
Папі. Тому на цю єпархію впали всі біди і вся ненависть
противників Вселенської Церкви. Врешті-решт 1632 року Луцька
.
.
.
.
єпарх1я опинилась шд владою православних 1єрархш, хоча
прагнення до злуки з Римом не вигасало ніколи. І коли 1691 року
Перемиська єпархія перейшла під покров Святого Престолу, то
97

Доба друга
вслід за нею, і повторно, 1702-го, це вчинив Луцький владика
Діонісій Жабокрицький . * А 1700-го - Йосиф Шумлянський.
"Єпископ Шумлянський, - пише преосвященний Софрон
Мудрий, - особисто об'їхав усю Львівську єпархію, збирав
деканальне духовенство, приймаючи він нього на свої руки
ісповідь католицької віри" . 222 Наслідок був величавий. "В акцію
з' єднання включилося 1186 парафій Львівської єпархії, тому
можна сказати, що з' єднання цієї єпархії в 1700 р. було справою
парафіяльного духовенства, яке майже суціль, відразу й без
примусу пішло за своїм єпископом".222
Не пішли - поки що! -Львівське Ставропігійське братство і
Крехівський монастир. Ігуменами у ті вирішальні роки були
Епіфаній Симонович ( 1700), за ним - Венедикт Недільський,
Поліхромій Гловіцький, Йосиф Рабець (він був на цій посаді аж
4 рази), Іраклій Лівіцький (два рази), Віталій Яндзінський (двічі),
Філарет... 223
У справі унії до Крехова їздили комісії: 1700 року - від
Шумлянського; 1713-го - від Варлаама Шептицького, який через
рік після смерті Шумлянського став Львівським єпископом
(1709).224 Цікаво, що в складі другої комісії , опріч о . Парфенія
Ломиковського, котрий приїжджав до Крехова 1691-го усувати
від ігуменства брутального Окоповича, були ще ігумен
Віцинського монастиря Гедеон Паковський та добре нам знаний
Діонісій Сінкевич - маляр, автор знаменитого деревориту, на
той час ігумен Святоюрської обителі у Львові: він як ніхто знав
ситуацію в·Крехові.
*Вчинок Жабокрицького обурив Петра І-го . "Бо з тим фактом, що православ'я
перестало існувати в сусідній з Московщиною Луцькій території, заходи Москви на
польській території щодо оборони православ'я втрачали свої основи " , - наголошує
С . Мудрий . Тим-то, ідучи на допомогу Авrустові 11 проти шведів , Пйотр Пєрвий
звинуватив Жабокрицькогоу шпигунстві та кинув за rрати, де той і помер 1715 р. 221
98

Під омофор єднання
Але й Сінкевич не зумів нахилити крехівців до з'єднання, і на
це були свої причини - подачк'и з Москви.
ДАРИ ДАНАЙЦІВ
1
Є крилатий латинський вираз: "Бійся данайців, навіть коли
дари приносять". Бо за цими дарами-підступ (троянський кінь
в "Одіссеї" Гомера), залежність, рабство. Крехівські ченці на це
не зважали. Як ми знаємо, вони їздили до Москви ще 1657 року,
але цар не квапився приймати їх - і аж втручання Хмельницького
("чолобітная") зрушило государя, хоча й прохачі прибули не з
пустими руками, а з святими мощами й іншими презентами. Це
теж подіяло. І 20 квітня того ж року "игумен Варлам да черний
поп Васьян с братьею" отримали дозвіл навідуватися в "Мос­
ковское государство" щоп'ятий рік.
13 жовтня 1690-го цю "жаловальную грамоту" підтвердили
"пресветлt.йшіе и державнtйшіе великіе государи цари и великіе
князи Іоаннь Алексіевичь , Петрь Алексіевичь ... " Себто видали
Діонісієві (Окоповичу) та келарю Терентію "новую грамоту'', аби
могли "пріtзжати имь игумену зь братіею или кто по нихь будеть
вь нашь царствующій градь Москву по прежнему, вь пять1й годь,
трем и чть1ремь старцомь да служке". Як і раніше , з Москви і до
Москви пропускали їх "безо всякого задержанія, сь приданіемь
пристава, и подводьr, и кормь давать... " І "пошлинь таможен­
ньrхь" не брати ...22 5
Обидві ці грамоти зберігалися в Крехівському монастирі, і
дуже дбайливо. "Документ цей загорнутий у коштовну матерію,
перев'язаний шовковими шнурками, на вузлі висить в срібній
банці печатка російської держави", - писав автор статті про
Крехів 1883 року. 22 6 Очевидячки, їх бачив і Пйотр Алєксєєвіч­
Пйотр І, який не лише дав дозвіл приїжджати по милостиню,
але й сам побував у Крехівському монастирі.
99

Доба друга
"В 1698 р. Петрь Великій, - пише Яків Головацький, - возвра­
щаясь изь-за границь~ и пребь1вая вь Жолквt. и вь м. Равt. Русской,
гдt. онь видt.лся сь королемь Августомь ІІ-мь, посt.щаль нt.с­
колько разь уютнь1й Креховскій монасть1рь. Онь щедро одариль
и поддерживаль зту обитель, оставшуюся православною среди
совращенной вь уніатство окрестности" . 227 І це- не випадковість.
"Петрь Великій помниль обь зтомь приютt. православія, и дожое
время присьшаль вь монасть1рь денежньІЯ пособія и другого рода
подаянія на молебень православнь1мь иконамь Креховскимь". 22 8
2
Яків Головацький. Коли 1833 року він уперше відвідав
Крехівський монастир, то був ще українським патріотом , буди­
телем Галицької Русі. Та згодом, розчарувавшись у національній
політиці Австрії, цей здібний вчений став ренеrатом, москво­
філом. Переїхав до Вільна , змінив греко-католицьку віру на
православіє- і на це перехрещення приїжджав сам цар Алєксандр
11. Тим-то й не дивно, що пізніші писання Головацького
тенденційні, вірнопідданські, а то й - як побачимо далі - просто
смішно-наївні. Головацький згадує, як 1833-го теж відвідав
Крехівський монастир (тоді ж - читач уже це знає - скопіював
лист гетьмана Дорошенка, а 1852-го зробив відбитку з rравюри
Сінкевича), розмовляв з ігуменом Іоаникієм Іоакимовичем*.
Ігумен, продовжує Головацький, "показьшаль мнt. записки о
посьшавшихся оть царя Петра Алексt.евича и цариць~ Екате­
ринь1 Алексt.евнь1 разнь1хь дарахь и разсказьшаль, что покойнь1й
старичекь ключарь помниль , какь ежегодно присьшаемь1 бьши
цt.льІЯ фурь1 сь хлt.бомь, рь1бами, икрой и проч . , и я самь видt.ль
большія липовь1я кадушки (вь видt. громаднь1хь ульевь­
лежаковь), вь которь1хь присьшаемь бьшь изь Россіи провіанть
для монасть~ря" . 229
*Ігуменом тоді був Іmатій Яхимович ; Іоаникій Іоакимович (Яхимович - ?) , мабуrь ,
хресне ім'я та по батькові .
100

Під омофор єднання
Як це було? "Огромную кадушку сь хлі>бомь, крупой или
мукай, по разсказу ключаря, кhали лежмя на фуру (мажу),
впрягали шесть украинскихь воловь и отправляли вь Креховь.
Возь1 и воль~ "сь борошномь и всякимь добромь", говориль
ключарь, оставлялись вь пользу монасть1ря, а только извощики
со своими батогами возвращались домой". І що ж? "И зто
царское попеченіе о монасть1рі> возбудило зависть враговь
православія. Поляки и рьянь1е уніать1 прижали бі>днь1хь иноковь
такь, что они должнь1 бьши вь 1721 году волей-неволей принять
унію".230
Головацький, який сам, ще у Львові, побирав потайки царські
рублі, прийняв також царський орден, - усе спрощує, зводить
до плаского матеріалізму, до "заздрості" уніатів, тоді як мотиви
з' єдинення з Римом були далеко глибші й природніші. "Зто бьшь,
-
і радіє, і сумує Головацький, - послі>дній монасть~рь и послі>дній
храмь вь зтой страні> и во всей Галичині>, подчинившійся уніи.
Только вь Карпатскихь горахь, Станиславскаго уі>зда, возлі> с.
Манявь1 удержался единственнь1й православнь1й монасть1рь, на
Скиті>, до 1785 года; онь упразднень уже Австрійскимь прави­
тельствомь, а живописнь~я развалинь1 его стоять до сихь порь".2 зо
3
Дереворит Сінкевича. Головацький прив'язує створення
цього унікального твору до відвідин царя. "По всему ві>роятію,
іеромонахь Креховскаго монасть1ря о. Діонисій, желая сохранить
память о посі>щеніи монасть1ря царемь русскимь, вь1рі>заль и
настоящую таблицу, чтобь1 поднести монарху изображеніе
облагоді>тельствованной имь обители". 231 Але це "вероятие"
Головацький не підпирає ніякими фактами.
Доказів документальних дійсно нема. Є протилежні. Якби о .
Сінкевич бажав вручити цареві таблицю, то він би се зробив:
нагод було чимало. 1707-го, під час Північної війни, Пйотр І три
рази відвідував Львів, два місяці того ж року перебував у Жовкві,
101

Доба друга
в замку, де, до речі, приймав делегацію львівських братчиків.
Антін Петрушевич пише про це так :
"Петрь В . императорь Россіи вь бьпность свою вь Москві>
вь 1707 году, слtдовательно за годь до присоединенія Львовского
Ставропигіального братства при Успенской церкві> вь Львові>
кь уніи, даль тому же братству письменное дозволеніе 28 февраля
продавати безпошлинно свои типографическія изданія книгь по
всей Украинt". 232 І це ще не все . "Импер. Петрь В. находясь вь
городі> Жолкви сь своею арміею (тоді, 28 квітня 1707-го, на
царську квартиру приїжджав і гетьман Мазепа-П. Ш.) одариль
щедро Ставропигійское братство и церковь, при томь князь Мен­
ш иковь пожертвоваль на церковь 300, Головкинь 1О и
Игнатовичь 10 золотЬІхь" . 233
Дарунок зобов'язував. "Пізніше, мабуть, під час облоги Риги
( 1709-171 О), Братство надрукувало в своїй друкарні "Вінець
побіди" - віршований панегірик О . Д. Меншикову, в якому
прославляло не лише діяльність цього воєначальника, а й
хоробрість російських воїнів у битвах під Полтавою, Перево­
лочною і Ригою". 234 Така віддяка Меншикову за 10 золотих, а
також за те, що у цересні 1709-го до ноги вирізав мешканців
Батурина. Заразом це віддяка й Петрові, який влітку 1705 року
разом із своїми поплічниками замордував у Полоцьку дев' ять
василіян. І скоїв цей злочин у катедральній церкві св. Софії, де
архиєпископ_ом був колись св. Йосафат.
***
Облудне москвофільство, що пишним пустоцвітом забуяло
після революції 1848 року, заманило такого українського
подвижника, яким на початках прославився Головацький . Але
витоки його сягають, як бачимо, значно раніших часів. У 1673-
1677 роках у Речі Посполитій перебував московський резидент
В . Тяпкін . "Тяпкін , - читаю у радянському виданні,
-
система­
тично отримував зі Львова інформацію політичного характеру.
102

Під омофор єднання
У липні-грудні 1675 р. Тяпкін жив у Львові і за цей час його
зв' язки зі Львівським Ставропігійським братством ще більше
зміцніли". 235 1675-го Тяпкін побував і в Крехові . 236
Наприкінці XVII ст. російським представником у Польщі був
Б. Михайлов . Його контакти зі Львовом були "особливо тісні". У
червні 1692 р. старший братчик Ставропігії Ю. Папара, зустрів­
шись із ним у Львові, розповів про посилення гніту українського
населення . І не тільки про це. Він повідомив також, "що єпископ
Шумлянський - таємний уніат, але боїться явно це оголосити,
бо братство "крепко стоит". 237
І "крепко" стояло недовго: 1 травня 1708-го приступило до
унії теж. Проте з умовою: воно й далі мало бути незалежним від
Львівського єпископа і підпорядковуватись Папі (як передніше -
Константинопольському патріархові). Шумлянський дав згоду.
Адже йшлося про вищі; загальноцерковні інтереси, а не амбіції.
Необхідно відзначити, що братчики йшли на злуку з певним
збуренням: були суди, отягання , інтриги. Не можна забувати : рік
тому, 1707-го, їх вітав у Жовкві Пйотр Пєрвий - і, звичайно,
умилостивив черговим подаянієм у вигляді рублів та соболів. І
все ж правда перемогла.
Звершивши велику справу, Шумлянський 16 червня 1708-го
покинув цей світ, склавши загодя - 14 листопада 1707 року -
заповіт, в якому не забув ї про Крехів, де був пострижений у
монахи, - записав йому легацію (дарунок) у сумі 1 ООО золотих .238
Після цього Крехів "тримався" православія, - а фактично Москви,
-
ще чотирнадцять літ. "Коли в 1721 р., - пише владика Мудрий,
ЧСВВ, - крехівські ченці дістали допомогу на своє утримання
від Ап [ остольської] Столиці, тоді й вони приступили до
з'єднання". 239
Але, безперечно, причина тут не лише у підтримці Риму. При­
лучення до унії було неминуче, і насамперед як передумова ор­
ганізованого захисту перед напасниками (надто ж після утво­
рення Руської провінції ЧСВВ) та оздоровлення внутрішнього
103

Доба друга
побуту обителі. І справді. Вже через декілька літ чернече життя у
Крехові цілком відновилось. "Зацвіли, - як пише о. Мрозовський,
-
монаші чесноти та щира праця над народом". 240 І про це є також
промовистий спомин знаменитого мандрівника й письменника
Василя Григоровича-Барського, який у березні 1724 року побував
у Жовкві та Крехівському монастирі.
В. ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ:
"ВСІ ЧЕНЦІ ТУТ СМИРЕНШ, ГОСТИННІ..."
1
Мандри по святих місцях. З давніх-давен манили вони
прочан. Першим в Русі знаним мандрівником був о. Даниїл -
ігумен, як вважають, з Чернігівщини. Між 1106-1108-м роками
він здійснив паломництво до Єрусалиму. І написав про це книгу,
яка не одне століття була настільною у наших предків. 241
Через шість сторіч у таку подорож пустився 22-літній юнак із
Києва Василь Григорович-Барський. І тривала ця подорож 24
роки! А почав він її з Жовкви й Крехова. І було це так. У липні
1723 року Василь Григорович-Барський та його товариш (Юстин
Ленницький) прибули з Києва - через Остріг, Почаїв, Броди
-
до (визначення -!>арського) "славетного міста Львова", вивчили
польську мову й тутешні звичаї і під прізвищами Барські як нібито
вони брати й жителі Поділля вступили до єзуїтської колегії - тої,
де колись навчався Богдан Хмельницький.
Молодики студіювали в класі риторики. Проте недовго - "вісім
або десять днів": хтось виказав, і їх тут же виставили за двері.
Опальні спудеї, хоча й православні, звернулись за підтримкою
до греко-католицького єпископа, Афанасія Шептицького, - і
хлопців зарахували до академії знов. Усі чудувалися, бо
"трапилося незвичайне й нечуване": нікого досі не поновлювали.
І тут маємо блискучий зразок благородства й вирозуміння, яким
так уславився в новітні часи Андрей Шептицький. Але вже його
предок стояв над міжконфесійними чварами, бо підходив до
104

Під омофор єднання
проблеми з національного боку: бачив у покривджених передусім
українців, а вже потім сповідників тої чи іншої віри...
Щоправда, остерігаючись нових підступів та провокацій,
.
.
.
.
хлопц~ провчились тшьки два тижю - а вщтак постановили
пуститись у мандри по святих місцях, і в першу чергу до Риму.
Дорога далека. Чи витримають? "Маючи час і бажання себе
випробувати, яким ви~виться для нас мандрівничий труд, -
розповідає Григорович-Барський, -вирушили ми за три милі од
Львова - до містечка Жовкви, щоб поклонитися мощам святого
Іоан;на Сочавського. Коли ми прийшли до ченців, які живуть при
храмі з мощами, і прийняв нас увечер1 ~гумен із честю та
пошаною, і надав нам притулок. Наступного дня, після Служби
Божої, ми поцілували мощі святого мученика; також ми звані
були знов до ігумена, який знову почастував нас багатою
трапезою". 242
"Ревні православні'', як назвав себе й товариша Василь Гри­
горович-Барський, були зворушені такою увагою, хоча й
виявляли її з' єдинені, проти яких вони випустили букет колю­
чих словесних стріл. Подорожани чомусь гадали, що то "місцеві
руси-уніати" заповзялись їх викрити в академії - і "хтось
найлукавіший з-поміж них склав підробку- руського листа, який
нібито був написаний батьками з Києва, з великими скаргами
та сльозами з приводу нестерпної нашої з ними розлуки; лист
був ніби повчальний і застерігав, аби ми всіляко береглися
уніатського лицемірства й папської отрути, та багато чого іншого,
як біс його навчив" (с. 16-17).
Але для чого уніатам було складати такого підступного листа,
та ще й проти власного "лицемірства"? Навпаки - його могли
підкинути опоненти уніатів, цим самим оберігаючи одновірців
від "папської отрути". А якраз туди, у світ Папи , католицизму,
заповзялись іти юнаки. І почали з Жовкви, де на прощання їх
частували щедрим сюданням.
105

Доба друга
2
Продовження походу- Крехів. "А як устали ми від трапези, -
згадує Григорович-Барський, -й подякували Богові та всім чен­
цям, то відкланялися й пішли до монастиря, що зветься Кре­
хівський, де, потрапивши саме на вечірню, побували в церкві й
бачили, як гарно тут ченці правлять Божу службу. Потім звали
нас ігумен та братія на трапезу, і там ми бачили належний лад та
були з честю прийняті". 243
Акцентування на прихильності не випадкове. Бо в пізніших
мандрах, зустрічах, у тому числі і з духовними особами, прочани
спізнали чимало прикрощів й лих. Як, скажімо, від Перемишль­
ського єпископа Ієроніма Уштрицького, який жив у Спаському
монастирі коло Стрия і який зустрів їх як "хижий вовк" - так що
довелось "щодуху тікати від нього"."
Не те у Крехові . "Всі ченці тут смиренні, гостинні й дуже до­
брочесні. Є тут чотири церкви в монастирі, а п' ята - поза ним, у
лісі; головна з-поміж них споруджена на честь Преображення
Христового. Місцевий ігумен призначається на один рік і має
рівну з братією владу, і тільки прозванням і саном відрізняється
від них. Одне слово, всім добра ця обитель" . 2 4 4
І мандрівники по-Чували себе в Крехові як удома. "Тут ми й
переночували; а наступного дня на наше прохання видали нам
.
.
.
патенти з монастирською печаткою 1пщписом1гумена, яю засвщ-
чували, що ми йдемо до Риму. Після влаштованої трапези та по­
дяки попрощалися ми й рушили знову до Львова іншим шляхом;
однак ми не встигли того ж дня повернутися, бо збилися з дороги
і довго блукали глухим лісом. Тому й заночували у священика в
селі Яслиськах. Наступного дня ми швидко повернулися до
Львова, і мандрівка здалася нам радісною та корисною" . 245
Монахів у ту пору було 37. 24 6 Монастирем управляв о. Філарет­
ігумен, безсумнівно, зразковий, вирозумілий, адже перебував на
цій посаді аж тричі: 1719-1721, 1723-1727 і 1733-1737. Щоправда,
1721-го о. Філарета змінив Віталій Яндзінський (тому не знати,
106

Під омофор єднання
хто з них двох привів своїх підопічних до унії), а 1737 року -
Йосафат Святковський (до 1747:го), один із інспіраторів
створення Руської Провінції ЧСВВ. І цим увійшов в історію.
ДВІ ПРОВІНЦІЇ-ОДИН ПРОТОАРХИМАНДРИТ
1
Віленська Конrреrація св. Трійці. Вже йшла мова про її зас­
нування 1617 року та поступове прилучення до неї нових мо­
настирів. Але ці чернечі доми знаходились головно на території
Литви та Білорусії. І творили поки що один Чин, або одну Про­
вінцію. Тому після з'єднання з Апостольським Престолом нових
єпархій постало питання про організування другої Конrрегації
ЧСВВ.
У Галичині цю ідею намагався втілити Варлаам Шептиць­
кий. 16 серпня 1711 року він зібрав в Уневі невеликий собор­
чик. І на ньому було сформовано Унівські Устави, згідно з якими
42 монастирі Львівської єпархії мали об' єднатися в конфедерацію,
завести свій новіціят. Настоятелем конфедерації погодився бути
сам єпископ. Однак у реальне діло ця акція не втілилась, оскільки
Рим не затвердив Уставів. Не місце тут вникати в причини від­
мови - про це існує література, 247 - для нас важливішим є
зазначити те (і це симптоматично), що в тому соборчику брав
участь і Крехівський ігумен Іраклій Лівіцький.248 А значить, не
був байдужий до унії і майбутньої долі своєї обителі.
Через дев'ять літ ця проблема виринула знову, але вже в
ширшому масштабі. У серпні-вересні 1720 року на синоді в
Замості, що його провадив митрополит Лев Кішка, було ухвалено
постанову, яка гласила: "Всі монастирі Володимирської, Луцької,
Холмської і Перемиської єпархій, після одного року від
проголошення синодального декрету, мали об'єднатися в одну
Конrреrацію (згуртування)".249
Проте минув рік, другий, третій... А постанова не виконува­
лась. 26 травня 1727 року митрополит знову зібрав - але вже у
107

Доба друга
Дубні - високих духовних достойників, щоб обговорити контури
нової Конrреrації. Одначе розмова зайшла в глухий кут. Бо ченці
майбутнього Згромадження поставили умову: аби литовські
василіяни віддали їм дванадцять монастирів, які знаходилися на
теренах новоз'єднаних єпархій. Віленський протоархимандрит
та його консультори запротестували - і "митр. Кішка,
скориставши з цього непорозуміння, після першого засідання
закрив соборчик... " 250
"Справу створення нової чернечої Конrреrації в Римі, - про­
довжує дослідник, - відкладено, і про неї, може, не було б більше
мови, якби про це не клопотався гурток ченців з Львівської
єпархії". 251 Це архимандрит Мілецької архимандрії Інокентій
Піrович (задля Конrреrації він їздив навіть до Риму), ігумен
Святоюрської обителі Сильвестр Мальський, Київський митро­
поличий офіціял Антоній Підгірський, ігумен з Крилоса й
галицький офіціял Михайло Богачевський *.
2
Адепти нової Конrреrації. Серед них був ще один, про якого
не згадує о. Підручний, але якого зафіксував Михайло Коссак .252
Це ігумен Крехівського монастиря Йосафат Святковський. Знову
ж таки факт красномовний, тим паче якщо врахувати, що
зважитись - в обхід єпископів - на самостійні дії вимагало певної
мужності. Досить сказати, що двоє з цих ініціаторів, Піrович і
Мальський, були владиками суворо покарані: зміщені з посад, а
Мальський навіть ув' язнений - в Почаївському монастирі
(пізніше його побачимо на становищі Крехівського ігумена, при­
чому в найтрагічніший для обителі час).
І все ж заходи цієї п'ятірки не були даремними : Рим дослу­
хався. І видав декрет про скликання нового собору, а точніше -
*Михайло Коссак у Шематизмі ЧСВВ за 1867 р . , с . 85, називає його Мойсеєм .
Це, мабуть, було його монаше ім'я.
108

Під омофор єднання
капітули, яка й відбулася 26 серпня 1739-го у Львові в
Свято юрській катедрі . Провадив її митрополит Афанасій
Шептицький. Засідання були місткі й значущі. Вони проходили
немов під омофором Йосифа Рутського. Адже друге засідання
було присвячене Новгородовицькій капітулі 1617 року : зачитано
її протокол та конституції; на третьому засіданні "на підставі тих
же конституцій створено нову Конrреrацію Покрови Пресвятої
Богородиці, яку потім називали Руською, Святопокровською,
Польською, Коронною, бо всі її монастирі лежали в Польській
державі. Ця нова Конrреrація налічувала тоді понад 120
монастирів та коло 700 ченців". 253
3
1739. Он чому цей рік стоїть в історії Крехівського монастиря
як дата приступлення до оновленого Чину. Тоді ж до Руської Кон­
rреrації увійшли всі інші монастирі, за винятком кількох, які
прилучилися 1743 року (їх було вісім) та після 1763-го (три). І
вже тоді намітилось протистояння двох Конrреrацій: Литовська
жадала об'єднатись з Руською (зберігаючи своє верховенство),
Руська воліла залишитись незалежною. З двох боків почалися
поїздки до Риму для відстоювання своїх прав . Так тривало майже
три роки.
"Щойно в 1742 р. , першого травня, - пише Мелетій Войнар,
-
на засіданні двох кардиналів у приявності самого св . Отця
Венедикта XIV вирішено цю справу так, що обидві ці Конrреrації
створять одну спільну Конrреrацію під проводом одного
протоархимандрита . Проте обидві Конrреrації задержаться як
окремі Провінції одного Чину".254
І таку Конrреrацію було створено . Це сталося 1743 року на
капітулі в Дубні. Капітула розпочала роботу 26 травня під
головуванням Афанасія Шептицького . Присутніми на ній були
72 представники Конrреrації Литовської та 167 - Руської . Тоді
було укладено нарис конституцій Чину. На чотири роки вибрано
109

Доба друга
спільного протоархимандрита- о. Полікарпа Мигуневича ( 1743-
1747). Він був з Литовської Провінції. Бо такий був декрет
Конrреrації Поширення Віри. Обидві Провінції вибрали також
свої окремі заряди на чолі з протоігуменами (теж на чотири
роки) . 255
"Був це осяг незвичайної ваги не тільки для Василіянського
Чину, але й для З'єдиненої Церкви, - наголошує о. Войнар.
-
Саме цим осягом почалась золота доба Василіянського Чину і
з' єдиненої Церкви у XVIII столітті" .256 Настала вона- після Йоіла
вже друга - і для Крехова . І ознаменована передусім будівництвом
-
перетворенням монастиря з дерев'яного в кам'яний .
МОНАСТИР ЧИ "КЛЯШТОР"?
1
Ще один храм? Так. У Крехові Григорович-Барський побачив
чотири церкви - ті, що їх зобразив на rравюрі Сінкевич. Але вже
тоді, а навіть набагато раніше, задумали мати ще одну, але муровану,
яку 1669-го дозволив будувати Михайло Вишневецький. Проте
до практичної реалізації задуму прийшло не зразу, а після того,
коли тут був о. Іов Радкевич - людина благородна, доброчесна.
Це видно з його Jічинку: ще 1706 року він подарував на
спорудження другої Святомиколаївської церкви (поруч із старою,
дерев'яною) 4 433 золоті .257 І вже за ігуменства ВіталіяЯндзінського
( 1721-1729) до монастиря потяглися підводи з камінням, вапном,
цеглою".
_
Яндзінський був ігуменом уже вдруге (перший раз-1717 року).
Проте повторна його каденція виявилась не зовсім вдалою . Бо
1721-го обитель перевіряла комісія, вислана Афанасієм Шептиць­
ким - єпископом, якого насамперед турбувало внутрішнє життя
братії. До складу комісії входили : уже знаний нам з відвідин Кре­
хова у 1691-му та 1713-му роках Парфеній Ломиковський, Гедеон
Паковський (був у монастирі вдруге) та Йосафат Сєнкевич. І що
ж вони виявили? Що "отцеви тутейшії не моляться за Папу
110

Під омофор єднання
Римського і за свого приналежещого владику, но за якихось там
патріархів і іностранних владик" . ш .
Це було зразу після приступлення до унії ( 1721 )- і, зрозуміло ,
давня звичка - орієнтація на Константинополь (а рівно ж на
Москву) - ще тяжіла над ченцями. Тому "Сєнкевич по комісії
уконченій позостал , видится, резидентом в монастире Креховс­
ком ... "2 59 Для контролю . Адже так само не було ладу і в справах
фінансових. 260 Комісія вимагала вказати суми, які зостались по
смерті Іова Радкевича , але Яндзінський не зміг показати жодних
реєстрів, багато документів загинуло, хоча до наших днів дійшла
Книга видатків і прибутків монастиря , котра на час ігуменства о .
Віталія вже мала майже сто літ-її вели від 1628 року... 261
Ось цей резидент єпископа при монастирі Сєнкевич, якого -
через близькість прізвища - плутають з Діонісієм Сінкевичем, і
розпочав спорудження мурованої церкви св. Миколая .
2
Визнаний живописець Василь Петранович (бл. 1680-1759).
Особистий маляр королевича Якуба Собєського . Портретист.
Творець чудових монастирських іконостасів у Віцині, Краснопущі,
Підгірцях, рідній Жовкві , а також у Крехові .
Коли 1742-го (цей рік фігурує у монастирському реєстрі) він
прибув до Крехова, то мурована Святомиколаївська церква вже
була накрита, але до 1756 року тривали допоміжні й оздоблю­
вальні роботи всередині. Та ще раніше, 1740-го, сюди з Преоб­
раженської церкви (мабуть, побоюючись пожежі) перенесли та
вмістили у лівій каплиці чудодійну ікону Богоматері, яку по­
дарували монастиреві Красовські (наприкінці життя Анна
Красовська, як знаємо, записала монастиреві й каменицю у
Львові). Були й інші доброчинці. Скажімо, мирянка Марія
Михалкович пожертвувала, і безпосередньо на іконостас, що його
мав виготовити Петранович, - 2 ООО золотих . Значну суму - 1
200 зол. - вніс і її дід Ян Захаркевич. 262
111

Доба друга
Петранович - а це 1742-1749 роки - творив не сам: під його
орудою працювали художники: Іван (прізвище невідоме),
Дунаєвський*, скульптор Олександр (Кулявський).263 1750 року
чималу суму на внутрішнє опорядження цього Божого дому -
3000 золотих - дав брат Йоаникій Чабановський. 264 І 1756-го
мурована церква була назагал викінчена, себто прикрашена
зсередини. Вона мала дев' ять вівтарів. І постала поряд з дерев' я­
ною, яку 1755-го розібрали та продали до Лозини, а іконостас
(підправивши)- до села Зарудці. За 340 зол. 265 Пізніше - за ігу­
менства Лащевського (1775-1782) - було розібрано й решту
дерев'яних будівель. І мурована церква св . Миколая стала
головним та єдиним храмом обителі.
А от коментар цих змін Яковом Головацьким: "Послt принятія
уніи, монахи построили, вмtсто деревяннь1хь церквей и другихь
монасть1рскихь строеній, изь твердаго матеріала довольно
просторную церковь и монасть1рь. НtкоторьІЯ иконь1 и церковная
утварь перенесень~ изь деревянньІХЬ церквей вь новую каменную
церковь св . Николая, другія же иконь1 и деревяннь1е церкви про­
дань1 и развезень1 по окрестнь1мь деревнямь . Крtпостнь1я
стtнь1 и башни удержались мtстами кое-какь".266
Одначе не це хвилювало Головацького. А інше. "Церковь
построена совершенно вь видt католического костела ; внутри
устроен алтарь и иконостась сь некоторь1ми уюатскими при­
бавками; обитель потеряла свой прежній видь русскаго монас­
тЬІря и ньшt скорее похожа на латинскій кляшторь". 267
Частково це так. Але цікаво і те, що вигляд "кляштору",
принаймні зовні , надав церкві св. Миколая Діонісій Сінкевич, і
ще 1703 року, на своєму другому деревориті . На це звернув увагу
Володимир Вуйцик , оскільки ся церква (у порівнянні з тією , що
*Очевидячки, це той автор, про якого в довіднику "Митці України" (Київ 1992)
є коротенька замітка: "ДУНАЄВСЬКИЙ Андрій(?-?)- укр. живописець 1-ї пол. 18
ст. У Львівській П'ятницькій церкві зберігається підписана Д. ікона "Св . Варвара"
(1734)" .
112

Під омофор єднання
зображена на попередній гравюрі) "не може мати такої високої
вежі над бабинцем. Якщо зняти ве:Жу, то будівля наблизиться до
сучасної мурованої церкви". Отож, замислився дослідник, "як
розуміти таку архітектурну форму Святомиколаївської церкви?" І
Вуйцик дійшов висновку, що це модель або проект майбутньої -
мурованої - церкви. 268 Себто тієї, яку ще 1669 року дозволив
звести король Михайло Вишневецький. Але до спорудження якої
Діонісій Сінкевич непричетний, бо він тоді був ігуменом
Святоюрського монастиря у Львові.
3
Йосафат Висоцький, який закінчив будову церкви, причому з
цегли власного виробництва. Після нього ігуменами були Василій
Урбановський (1754) та Інокентій Дідицький (1755-1759).
Дідицький, зокрема, пристосував північно-східну вежу (зовніш­
ній вигляд якої прикрашала ікона Богоматері) під дзвіницю, над­
будував барокову баню, навісив дзвони.
Дідицького змінив Сильвестр Мальський, котрий управляв
монастирем дванадцять літ (1759-1771). Це той самий василія­
нин, котрого, як пригадує читач, у вересні 1738-го заслали в По­
чаївський монастир. За те, що він, разом з чотирма однодумця­
ми, домагався утворення Руської Конrреrації ЧСВВ. Щоправда,
крехівського "змовника", ігумена Святковського, не рухали, а
Сильвестр Мальський (як рівно ж Інокентій Піrович) постраждав.
Та збіг час - і 1747-го опального отця вже бачимо у ролі
третього консультора (всього їх було чотири) Головної Управи
Чину, а з вересня 1751-го по вересень 1755-го - на посаді
протоігумена Руської Провінції ЧСВВ. Опісля він - перший
консультор Провінції і водночас ігумен Крехова. Та й досвід є:
замолоду був настоятелем Святоюрського монастиря у Львові. І
побудував його (десь перед 1738-им) з твердого матеріалу. 269
На перших порах ігуменство о. Мальського у Крехові
видавалось синекурою. Бо ж головні роботи виконані: церква
113

Доба друга
св. Миколая вимурувана й
оздоблена - він тільки вдягнув
образ св. Миколая в срібну
суконку (1776-го її позолоти­
ли)270; так само споруджена
"перша черга" двоповерхового
дому монастиря, який білів під
СХЇДІШМ муром: ОДИН його край
сполучався з церквою (перехід
з коридору прямо до захристії),
а другий-ще не накритий (йо­
го взялися будувати вже після
Мальського, 1775-го) - тягся
Церква св. Миколая на сравюрі
аж ДО круглої наріжної башти ...
о. Д. Сінкевича 1703 року
Але 1770 року впало лихо:
"навістила край, - пише о. Мрозовський, -страшна зараза, джума,
у Крехові вимерли всі отці і браття... " 271 А було їх 20. І з тих двад­
цяти "лишився лиш оден, о. Сильвестр Мальський, і се ще зав­
дяки своїй скрайній осторожности. Набрав собі поживи і замк­
нувся в одній келії,.і через цілий час тривання зарази не виходив
нігде, з ніким не стикався - і так він оден лишився в монастирі". 272
Еміліян Коссак, однак, твердить, що уціліло двоє*. "Кроме
шафара, як вість несе, і ігумена, ніхто більше не виховався. Некотрі
отці і братія.в той час вимерли, знайдеш в пом' янику... " (на жаль,
знайти його не вдалося). Зате "сила грошей по змерлих отцях до
каси монастирської вплинуло". Щодо Мальського, то він
"замкнувся в своїй келії дерев'яній, котра під муром, межи
теперішнов брамов і дзвіницею була, і сидів там, не виходячи з
неї, аж поки помор не уїхав, і так щасливо уйшов у смерти". 274
* Про цю заразу згадує і Літопис Кристинопільського монастиря. Але його
інформація неточна: він називає 8 монахів, які померли І жовтня 1770 року в
Крехові. Зате подає й інші цифри: "В Жовкві вмерло 1979 християн і 5000 жидів,
в Сокалі 243 християн і 114 жидів. В Тартакові 43 християн". 273
114

Під омофор єднання
Та чи щасливо? Сильвестр Мальський народився 20 серпня
1697 року на Волині і на час лиха мав 73. Вік поважний. А тут­
трупи, сморід, пустка... "Се вплинуло на старече здоров'я о .
Мальського так, що не міг вже займатись працею над монас­
тирем, проте постарався, щоб о. протоігумен прислав повну
власть заряду заступникови о. вікарію".275 Сам о. Мальський так
і не зміг оправитись від потрясіння - і 12 лютого пішов з життя.276
***
"Чума з лопатою ходила та гробовища рила, рила... " -писав
Шевченко. І була вона наче передвісником інших бід, які
насувалися на Крехів і на весь Чин. Бо якщо говорити про золоту
добу конкретніше, то вона тривала не так уже й довго - всього
тридцять літ. Це 1743-1772 роки. В ту пору Литовська і Руська
Провінції нараховували 155 монастирів, у яких перебувало, крім
новиків (близько 50), 1235 монахів . Окремо існувала архимандрія
в Супраслі (Білорусь), яка мала свої резиденції у Варшаві та
Кузниці, але вони керувалися тими ж правилами, що й увесь
Василіянський Чин. В той час у самостійну Провінцію (св.
Миколая) об' єднались і василіяни закарпатські, - а це понад 1ОО
осіб. Вони мали 8 більших і 13 менших монастирів. Їх головний
осідок знаходився на Чернечій горі, що біля Мукачева.
"Таким чином, на всьому просторі, на якому діяла тоді з'єднана
Українсько-Білоруська Церква, всіх василіянських монастирів було
179 та понад 13 70 ченців, а разом з но виками коло 1450
членів".277 Найбільше чернечих осередків - 109 (у 1743-ому) -
нараховувала Провінція Руська . * Щоправда, у 1772-1773 роках
число їх впало до 81-го , але це було спричинене тим , що, згідно
з вказівками Апостольскої Столиці, маленькі монастирки були
прилучені до великих або й закриті.278
*У тому ж таки "Нарисі історії Василіянського Чину... ", с . 194, вказана інша
цифра-129.
115

Доба друга
Загалом терени, на яких знаходились василіянські монастирі,
були неосяжні: вони охоплювали Білорусь, Галичину, майже всю
Правобережну Україну. Василіяни, зокрема, мали свої обителі в
Умані, Каневі, Богуславі, Лисянці, Ржищеві (тому й постраждали
під час Коліївщини ... ) 279 А політична атмосфера і далі була
грозовою. Бо вже 1772 року Росія, Прусія та Австрія поділили
Польщу на три частини. Протоархимандритом об'єднаного Чину
був тоді Порфирій Скарбек-Важинський (1772-1780). Управляти
Чином, який опинився на терені двох нових держав - Росії й
Австрії, - стало важче. У зв' язку з цим більша відповідальність
покладалась на протоігуменів, а в монастирях - на ігуменів та на­
стоятешв.
Уряд протоігумена Руської Провінції обіймали по черзі
Онуфрій Братковський (1772-1776), Йосиф Моргулець (1776-
1780), Інокентій Матковський (1780-1784). Під час їхнього
урядування Крехівську обитель провадив Сильвестр Лащевсь­
кий ( 177 5-1782). Він замінив Григорія Яремкевича, який вступив
на це місце після смерті Мальського і пробув на ньому чотири
роки, заселяючи келії новими питомцями та відновлюючи
духовне життя.
Сильвестр Лащ~вський продовжив роботу попередників,
зокрема о. Яремкевича, але в ділянці будови й реставрації
монастиря, - 1д1яв з таким розмахом, що його праця заслуговує
на окрему главу.
СИЛЬВЕСТР ЛАЩЕВСЬКИЙ.
РЕВНА ПРАЦЯ "РЕВНОГО УНІАТА"
1
Знамениті василіянські подвижники. Відомо, що перших з них
(Рутський, Кунцевич) дала Литовська Провінція Чину. І це
природно . Як набагато старіша від Руської (створена понад 1ОО
літ тому), вона мала більш досвідчені кадри, унійні традиції, кращі
навики зорrанізування та духовного впливу на мирян . І
116

Під омофор єднання
закономірно, що протоархиман,z;~;ритом новоутвореної 1739 року
другої - Руської - Конrреrації став василіянський консультор з
Вільна Патрикій Жиравський; а коли Литовська і Руська Конrре­
rації утворили єдиний Чин, то спільним протоархимандритом
знову ж таки став "литовець" - Полікарп Мигуневич (1743-
1747)*.
З Вільна приїхав до Крехова і Сильвестр Лащевський- людина
енерrійна, освічена, про що, між іншим, свідчать збірники його
вчених праць, які зберігаються у Відділі рукописів ЛНБ.280 Два
його останні твори наводять на гадку, що - хоча він і прибув із
Вільна-його молодечі роки минали у Галичині (Золочів, Лаврів).
Більше про нього довідатись годі. "Здаєсь, що походив з родини
шляхоцької, латинського обряду, бо його велика прихильність до
латинських монахів і часті зносини з ними та і спосіб писання,
себто язик і стиль в його хроніці ведуть до сього здогаду," - пише
о. Мрозовський.281 Еміліян Коссак називає його "ревним уніятом",
підкреслюючи, що "з історії монастира, котрого за свого
ігуменства р. 1775 писати зачал, видно, же той муж для сего
монастира дуже доброго сділал". 282
А що Лащевський зробив вельми багато - то не підлягає
сумніву. Насамперед - брама. Вона, як це зображено на дерево­
риті Сінкевича, містилась посередині східного муру, під вежею, і
до неї через глибокий рів вів підйомний міст на ланцюгах. За
брамою, майже поряд з мурованою церквою св. Миколая, стояла
дерев'яна Преображенська. І загороджувала дорогу. Тому цю вежу
вгорі (де була келія) розібрали і перетворили споруду в шпихлір
-
комору для зерна.
Натомість у північному мурі, між дзвіницею на куті зі сходу та
північно-західною баштою, з якої, очевидно, стріляли з гармати
в татарів, пробили отвір і вимурували нову браму в стилі бароко .
*Опісля цей пост обіймали Іриней Білинський ( 1747-1 751 ), Гераклій Лісанський
(1751-1759), знов Ір. Білинський (1759-1771)- і передніше згаданий Порфирій
Скарбек-Важинський ( 1772-1780).
117

Доба друга
Браму було закінчено 1776 року. Її увінчувала кам'яна статуя св.
Миколая з пасторалом та чотири вазони обабіч, пофарбовані в
червоний колір. Коло цих витворів поралися будівничі зі Львова
та Жовкви 283, маляр Петро Витавицький (теж зі Львова) та
ієромонах Крехівського монастиря Якинф Калинович . 284
Останній намалював на брамі фрески : зображення св. Миколая
та Преображення Господнього.
Відтак-фільварок. Так, місцезнаходження фільварку (як і в'їзної
брами) було змінено теж : перепроваджено в долину, поза мона­
стирський став, де він стоїть донині . На опустілій території спец­
іально запрошений зі Львова садівник заклав сад із саджавкою
та пасікою, котру перенесли з Гутки Скварявської (Гутиська), де
грабіжники 1775 року забрали не тільки церковні речі й мед, а й
життя безневинного ченця Афанасія. Тим-то сад обгородили . А
майстрові, наголошує В. Вуйцик285, заплатили 530 золотих, дали
ще діжку солі та гарнець пива. І приступили до знесення давніх
церков.
2
Доля старих дерев'яних церков. Мабуть, необхідно почати з
двох найдавніших - :их, що постали ще за ігуменства Йоіла.
Першу - Петропавлівську - перенесли на цвинтар коло нового
монастиря, в підніжжя Побійної гори, але коли - не знати .
Напевно , за ігуменства Лащевського. Бо, як свідчить інвентар
1771 року, вона ще стояла на скалі і була "пристійна". 286 Костянтин
Мрозовський вважає, ЩО сюди перенесли й іконостас ("простої
сницарської роботи") із другої церковці - св . Благовіщення. 28 7 Що
сталось з нею - таємниця: чи також розібрали, чи її знищили
вітри, дощі й сніги?
На думку цього ж автора (с. 107), коли мурували церкву св.
Миколая, то у ній вмістили й іконостас з церкви Петра і Павла . У
часи реформ Лащевського розібрали і цей історичний храм, а
позосталий образ двох святих "для традиції", як каже о.
118

Під омофор єднання
Мрозовський, прилаштували у лівій частині мурованої церкви.
Десь 1747 року- як пригадує читаЧ:-розібрали й Троїцьку церкву,
котра стояла коло східно-південної вежі (на її місці постали келії);
1755-го до села Лозини перекочувала й дерев'яна Святомико­
лаївська церква, яка майже впритул примикала до мурованої, а
до села Зарудці - її іконостас, що дожив до наших днів. 288
Настала черга й трибанної Святопреображенської церкви,
якою так захоплювався Володимир Січинський і яка вивищува­
лась над північним муром у межах монастиря. "Згадана дерев' яна
церква Преображення Господнього, якій було приблизно 111
років, - пояснює у своїй хроніці ("Історії .. .") Лащевський, - після
закінчення будівництва мурованої церкви св . Миколая простою­
вала, бо набоженство в ній не відправлялося ... " - хіба деколи,
при особливій потребі .289 Тому її постановили розібрати.
У сій церкві знайшли останній притулок троє Красовських,
чию чудодійну ікону ще 1740-го перенесли до церкви св. Миколая
і вмістили в лівій каплиці. Зворушує тестамент Анни Красовської
(складений разом з братом Андрієм), в якому вона, крім пожерт­
вувань (див. стор. 59 цієї книги), заповіла: "Мої натуральні коралі
повісити в церкві св. Спаса на образ у Крехівському монастирі,
а також прошу напам'ять мого брата і мене там же над грабовцем
нашим виставити епітафію з образом Пана Христа за 20 талярів
битих, і щоб грабовець був". 290
Тому коли церкву розібрали, Сильвестр Лащевський виста­
вив на місці поховань пам'ятну дерев'яну капличку, про яку згадує
автор інвентарного опису за 1779 рік . 291 Саму ж церкву продали
(за 1 330 золотих) . Але не до Крехова-села, як вважав мистецтво­
знавець Григорій Логвин292 , а до села Добро син, що за 18 кіло­
метрів од монастиря. Там вона слугувала мирянам ще сто літ -
до 1874-го, аж поки не струхлявіла. І на її місці звели нову. Шкода
тільки, що пропав чудовий стінопис Миколи Петрахновича.293
119

Доба друга
Брама стара - зі сходу
Брама нова - з півночі
з
Господарська діяльність Лащевського. Як бачимо, напрочуд
енерrійна й плідна. Він не лише розбирав старі церкви й дерев' яні
будівлі (як от рефектар, каплиця, келії), а й спорудив з їх матеріалу
три будиночки на базарі перед в'їздом до монастиря - ліворуч. 294
А праворуч побудував аустерію - корчму, звів перед новою
брамою дерев'яний міст (пізніше його перетворено на кам'яний),
заклав зовсім новий фільварок з цілою низкою необхідних
прим1щень.
Водночас не забував про церкву св. Миколая: понизив дах -
щоб краще було видно баню, настелив кам'яну підлогу. І запросив
іменитих художю1ків. Ось львівський живописець Євстахій
(Остап) Білявський - вихованець Академії св. Луки в Римі (що
не без приємности відзначав у своїй хроніці Лащевський) та
уродженець Поділля: с. Городище Зборівського повіту. Він
розписував у церкві правобічну каплицю св. Миколая, а Петро
Витавицький (той, що прикрашав перед тим нову в'їзну браму)
малював ліворуч у каплиці Богоматері вівтар.
Тоді ж образ св. Миколая перемалювали на бл. Йосафата і
розполовинили іконостас Петрановича, аби він не закривав
вівтаря пензля Витавицького. 295 Тим часом брат славного
скульптора Петра Полейовського - Матвій - виготовив частину
нового вівтарного іконостасу у стилі бароко (1778),296 а сницар зі
Львова Іван Щуровський вирізьбив Царські Врата із скульптур-
120

ним зображенням Преобра­
ження Господнього. Своє умін­
ня Щуровський виявив і в тво­
ренні киворію та сницарській
праці коло вівтарів Богоматері
й св. Миколая.297 Новий вівтар
прикрасили дв11кони з роздше-
.
.
.
ного 1коностасу: вгор1, на 1мпос-
ті, вмістили образ головний,
внизу - під ним - образ оваль­
ний ...
Апостолів, як припускає
Вуйцик, малював Стефан Уг­
лицький (1780). Цей же
львівський художник відновив
попередній іконостас та киво­
рій. Ще один маляр, Василь
Левицький, позолотив вівтар
Богоматері. Свій мистецький
слід у Крехівському монастирі
залишили і малярі Завадський
(ім'я-?) та Петро Стромець­
кий . Перший - як творець зоб-
ражень кардинашв 1 пап, дру­
гий - ікон святих. Стромець­
кий, зокрема у Крехові "малю­
Під омофор єднання
Царські Врата монастирської церкви св.
Миколая роботи Івана Щуровського
(1778 р.)
Зберігаються у фондах Національного
музею у Львові (проспект Свободи, 20)
вав вівтарні ікони св. Аполонії, Варвари й Василя Великого.
Відсіля переїхав до Почаєва.. ."298
Одне слово, за ігуменства Сильвестра Лащевського, як під­
креслює Володимир Вуйцик, "церква св. Миколая отримала су­
часний вигляд як зовні, так і всередині... " Хоча праця коло її по-
.
.
лшшення не вщухала юколи.
121

Доба друга
4
Реконструкція. А це чимало зусиль і затрат. Лащевський навіть
увійшов у борги. А все ж маєтності монастиря були поважні .
Про це говорять два інвентарі, складені 1777, 1779, а також перед­
ніше - 1770 року. 299 Вони повторюють один одного, а деколи
доповнюють.
В інвентарі за 1779-й зазначено: "На Згорайщині багато :грунтів
rвалтовно відібрано". А їх там обитель мала найбільше-80 моргів,
або 44,8 гектара. Під Побійною, наприклад, було 23 морги: 12,88
га; за гумном монастирським і пасікою- 24, або 13,44 га; решта
-
під "вільшиною" (20), на Гутці (12), Явірнику (18) та Баранцовім
за млином (4)). Неабиякі клопоти мав ігумен з корчмою, оскільки
право на пропінацію - продаж горілки - визнавав за собою тільки
Крехівський двір - "звідси пішли сварні, зачіпки і ріжні прикрі
дошкулювання, доперва в 1780 р. винаймив о. Лащевський
дворови фільварок Згорайщину і новозасновану коршму за 1 800
зол . річно-і позбувся клопоту". 300
5
Скарби духовні. Їх теж налічувалось чимало. У бібліотеці було:
190 книг латинських; 128- польських, 33 книги руські (українські),
друковані, серед них Повчання Івана Золотоустого, Євангеліє
Учительноє; і було 50 руських книг писаних: Псалтирі, Прологи,
Бесіди і т. д. Окремо описано і 27 церковних книг- до набоженст­
ва, в тому числі Требник Петра Могили, Апостол львівського
друку, 14 Євангелій ... Є також опис 8-ми образів і образків у
сукенках срібних і різних... 301
У монастирі було ще 15 дзвонів і дзвінків, з них один, що його
вилляли 1669 року, другий - 1746-го; діяв уже нам знаний
"Соботник" (1671), а також дзвін щоденний (звичайний), прид­
баний ще за життя Йоіла: 1633. Ченцям служили і малі дзвоники:
коридорний, при брамі, в рефектарі, захристії; а ще були: "дзвін
122

Під омофор єднання
від старого годинника; годинник на дзвіниці мурованій, годинник
висячий зіпсутий".302
Опріч того, у монастирському архіві зберігалась: мала чавунна
гармата (чи не з неї 1672-го стріляли в татарів?), 4 великі і 2 малі
рушниці-гаківниці: їх мали на озброєнні запорозькі козаки; 2 моз­
дири, гусарська зброя (попсута). В інвентарному описі за 1771 рік
різних гаківниць - великих і малих - було 13. "Все стародавнє на
потреби монастиря перероблено", - зазначено в інвентарі 1779
року.
Одначе господарська діяльність о. Лащевського - це лишень
одна, найбільш зрима, грань його ігуменства. Поряд з цим він
піклувався і про духовне удосконалення чернечої братії. У
"Лаврівській хроніці" за 1775 рік можна прочитати, що 29 серпня
сюди на студії прибули "брати ритори з Сатанова... й другі з
Кр ехо ва з письмом від ігумена Лащевського, б[увшого]
конзультора Провінції".303
Але 1778-го студії риторики запровадили і в Крехові, точніше
-
їх перевели сюди з Гошева. * Проте 1782-го ці студії були
припинені. І не випадково. Наступали важкі часи, пов'язані з
новою політичною обстановкою на теренах, де перебували ва­
силіяни. Це зрозумів - і бачив - Лащевський. Тому й силкувався
зробити все, аби зміцнити монастир.
Наприкінці квітня 1762-го монастир отримав нову фундацію
в селі Ліску коло Жовкви. Оглянути її і поїхав Лащевський, але в
дорозі геть охляв і повернувся до Крехова, де незабаром помер.
І помер, можна сказати, "вчасно". Бо ті пертурбації, ІЦО наступили
після першого ( 1772), а відтак другого й третього поділів Польші
( 1793, 1795), згубно впливали на весь Чин і, зрозуміло, на Крехів.
*Вчити клериків розпочали отці-василіяни: Інокентій Концевич (1778), наступ­
ного року- Ясон Пирожинський, потім - Спиридон Білогорський ( 1780), 1781-го -
Теофан Голдаєвич, 1782-го Маріян Говинський . З Крехова клерики їхали до Замостя
на філософію_Jо•
123

Т1tсячу років ми зберігали
Тюрми, Сибіри нас не злщ1ал14 .
І не злм~ають наитх си11ів!'
За дар хрещешт, ласку СІlасе11ня -
Боже, хай буде слава Тобі!
Для Украї11и Ти будь натхиетиш "·
І перЄА1огою у боротьбі!
доба третя
Зоресла(І
(о. с. с. Сабол, Чсвв)

ПІД СКІПЕТР ГАБСБУРr1в
1
Торокані, що у Білорусії . Монастир із статусом архимандрії. У
липні 1780-го сюди на Генеральну капітулу з'їхались більш як
1ОО делегатів обидвох Провінцій. Вони мали вирішити подальшу
долю ЧСВВ, котрий опинився у кордонах трьох держав (якщо
Польщу й далі можна було вважати державою), - а це, як і
неосяжні простори, ускладнювало ефективне керівництво
Чином.
Наради тривали мало не три місяці - до вересня . І на них
було постановлено поділити Чин (або дві дотеперішні Провінції)
на чотири: Литовську, Білоруську, Руську й Галицьку. Литовська
-
це 50 монастирів, що знаходились у кордонах Речі Посполитої,
а безпосередньо-у Литовськім князівстві. Білоруська політично
стала залежною від Росії і мала 20 монастирів; Руська - 33:
Провінція охоплювала чернечі осередки у тій частині України
(зокрема Київщині), яка була під владою Польщі, але поза межами
Литовського князівства. 305
Крехів у числі 36 монастирів увійшов до Провінції Галицької,
яка опинилась під скіпетром Австрії (в тому числі й Холмщина).
Протоігуменом Провінції, яка перейшла під покров Найсвятішого
Спасителя, став недавно ще опальний Анастасій Пйотровський .
20 жовтня 1781-го він зібрав у Крехові консульту Провінції, яка
тривала два тижні. 306 Поговорити було про що . Бо вже того
самого року уряд заборонив василіянам будь-які зносини з Римом
та Провінціями в чужих державах . Зв' язок з rенеральною Курією
та протоархимандритом (в Тороканях на цю посаду обрали
Йосифа Моргульця) було обірвано.
125

Доба третя
Наступний крок уряду (1782)- поділ Галицької Провінції на
дві : Львівську й Перемиську- відповідно до двох дієцезій. Таким
робом василіяни потрапили під владу єпископів . Одначе 14
травня 1785 року монастирі Львівської та Перемиської єпархій
знову об' єдналися в одну Провінцію під покровом - як і до поділу
-
Св. Спасителя . Спільним протоігуменом обрали Віктора Ста­
рожинського, який до того (з 1783 -го) виконував ці обов'язки у
Львівській єпархії. На прохання Перемиського владики Рилла
такий дозвіл дав Франц І.
Наступного ( 1786) року, 1З вересня, Крехів - разом із монас­
тирями Жовківського, Куликівського та Горожанківського дека­
натів - відійшов до Перемиської єпархії (натомість Львівська
єпархія отримала деканати Сколівський, Стрийський та
Городоцький) .307 Зажевріла надія на поліпшення монастирсько­
го, як і суспільно-політичного життя. Проте ця надія виявилась
надто крихка, і на це були свої причини .
2
Останній король Польщі Станіслав-Авrуст Понятовський
( 1764-1795). У його кабінеті, зазначає о . Макарій Каровець,
ЧСВВ, висіли портрети Вольтера, Монтеск'є, Руссо. Бо Поня­
товський був масоном . До масонських лож входили чимало сей­
мових послів, які виступали проти монаших Чинів, зокрема проти
піярів . І за те, щоб віддати ченців під зверхність єпископів, "що
заповідало відразу упадок Чинів ... "
Як не дивно, підсумовує о. Каровець, але саме католицька
Польща "скорше виступила з проєктом проти монастирів, як в
Австрії Марія Тереса чи Йосиф П. Сойм ухвалив був уже 1768 р.,
щоб посаги , внесені монахами до монастиря, вертали до родини.
До професії вимагано покінчених літ 24. Отже, вже на 4 роки
[скоріше] було заведено в Польщі те, на що в Австрії заводилося
-
в справі законних обітів". 308
126

На порозі руїни
В Австрії співреrент Марії Тереси у 1765-1780-х роках - її син
Йосиф 11 (1741-1790) - також був масоном. Він листувався з
Климентом XIV, причому виявляв горду непокору Папі, а то й
зверхність, підкреслюючи, що "лише виконування прав держави
є одинокою й найпевнішою підпорою релігії... " 309 Без погодження
з імператрицею 1771-го почали касувати монастирі в Ломбардії,
Мілані, а з 1775 року- в Галичині.
Перші жертви нової політики - Дережиця, Летня, Лішня. 1775-
го ці монастирі закрили, а їхні rрунти передали монастиреві
Дрогобицькому (1804-го ці землі держава забрала собі) . 1776 року
зникла обитель в Добрянах (єпархія Львів). Після невеликої
перерви (5 літ) процес відновився - і вже не було року, щоб не
зникало по кілька монастирів, у тому числі й Щеплотський, де
ще 1722-го було запроваджено студії риторики; Спас коло
Самбора, навіть Унів, який славився своєю друкарнею. 310
Унів упав у рік смерті Йосифа 11 ( 1790) *. Ще раніше до касати
був приречений княжий Лаврів . "Однак завдяки гарячим
просьбам протоігумена Віктора Старожинського в Львівській
губернії, а ще більше вимовній просьбі у Самбірського старости
Оншета і комісара Наrія далося монастир врятувати з обов'язком
створення у Лаврові Ц[ісарсько]-к[оролівської] окружної німецької
школи, яку ведено відр . 1788-1911".311 Монастирі закривали під
претекстом того, що вони або занадто малочисельні, або не
займаються суспільно-корисною працею . Лаврів такою працею
зайнявся - і ущшв .
Загроза нависла й над Креховом. Але порятунок надійшов з
іншого боку. "Загрозу Йосифінської касати, - пояснює о. Ваврик,
ЧСВВ, - помогли відвести від монастиря його чудотворні ікони,
що стягали сюди тисячі побожного люду, головно під час
рокового відпусту на "теплого" Миколи і на Спаса". 312 Ті ікони
* 1919 року монастир в Уневі було відновлено заходами митрополита Андрея
Шептицького: в обителі розмістились студити; архимандритом був о. Климентій
Шептицький , який 2001 року проголошений Блаженним священномучеником .
127

Доба третя
вже нам знані. То небуденні зображення Богородиці (подароване
Красовськими) та св. Мирликійського Чудотворця, який був у
Крехові ще від часів Йоіла. "Нарешті, - продовжує о. Ваврик, - в
1808 р. перенесений сюди чудотворний образ Богоматері зі
скасованого Верхратського монастиря допоміг у наступних роках
іще краще оберігати монастир від поновлюваних час до часу
ліквідаційних заходів австрійського уряду".313
3
І Крехівський монастир залишився служити Богові й людям.
Та ще 13 інших монастирів (з 36-ти), які знаходились: у Львові
(Святоонуфріївський), Бучачі, Гошеві, Добромилі, Дрогобичі,
Жовкві, Золочеві, Краснопущі, Кристинополі, Лаврові, Підгірцях,
Погоні та Улашківцях. А ще - дві обителі жіночі: у Яворові та в
селі Словіті, що за 25 кілометрів від Золочева.
І все ж становище "врятованого" Крехова- як і всього Чину­
було підірване. Йосиф П як імператор-реформатор має перед
українцями певні заслуги,3 14 проте василіянам спричинив велику
кривду, змінюючи їхні конституції, зокрема виступаючи проти
обіту вбогості. Це означало, що монахи зобов'язані були мати
гроші на свої особисті видатки. Повторилось явище ідіоритмії,
що послаблювало монастирську дисципліну та чернечі чесноти.
І від чого застерігав у своїх Правилах Йоіл.
"Хоч Франц І дозволив монахам вернутись до первісних своїх
конституцій, - продовжує о. Войнар - то все таки злі наслідки
розпоряджень Йосифа П покутували ще довго в монаших
Чинах".315 І не в якомусь одному - а в усіх згромадженнях, які
діяли в Австрійському цісарстві. Через те й рештки Василіянського
Чину в Галичині почали відтоді дедалі більше занепадати.
То ж після відходу о. Лащевського його наступникам ставало
дедалі сутужніше. 5 листопада 1782-го до Крехова приїхав ігумен
із Щеплот Атанасій Назаревич та представив братії нового їх
ігумена - Онуфрія Крижановського, передніше
-
професора
128

На порозі руїни
риторики. 316 Проте господарював о. Онуфрій неповний рік. У
травні 1783-го він приймав єпископа Білянського, який прибув
на канонічну візитацію, відтак - Холмського владику Рилла і,
нарешті, свого протоігумена (й візитатора дієцезії заразом)-о.
Старожинського . Старожинський перевів Онуфрія Крижановсь­
кого ігуменом до іншого монастиря, натомість до Крехова приїхав
Герман Дронович, який до того викладав у Папській Колегії у
Вільні, а народився на Теребовельщині. 317
Проте шестирічне урядування о. Дроновича (1783-1788)
затьмарювали постійні конфлікти з крехівськими дідичами:
.
.
.
дворов1 пахолки крали монастирське сшо, перекопували р1чку
Баланду, яка відділяла чернечі поля від панських - і таким чином
відкраювали собі чималий шмат землі . Дронович протестував,
апелював до Жовківської влади - і Крехівському дворові звеліли
"повернути річку на старе місце під грозою грошової кари"; та
марно: все було по-старому.
125 літ тому, 1660-го, королівська комісія вже була устійнила
монастирські володіння. 1785-го за аналогічні справи змушений
був узятися й Дронович. Спершу він покликав із Замостя, де
колись був ігуменом, клериків - і ті переміряли всі монастирські
землі та склали мапу. Потім із Жовкви приїхав геометр Яхович
та позначив давні монастирські rрунти і на картах урядових.
Однак під час наступної детаксації (перегляду) спірні місця -
контроверси - не були зафіксовані як монастирські, не враховані
й колишні королівські привілеї та декрети, - і це стало сигналом
для нових грабунків і кривд... 318
***
.fІаступники Дроновича . Іларіон Тарасовський. Приїхав на
місце о. Германа, який прожив 51 рік - і 1788-го помер,
залишивши по собі судову тяганину з дідичами Крехова й
Скваряви та інші клопоти. Проте Тарасовський зумів налагоди­
ти добросусідські стосунки з двором (двір допомагав монастиреві
129

Доба третя
збіжжям, навіть подарував корову), домігся підтвердження
цісарем давніх привілеїв . Водночас Тарасовський зніс дерев'я­
ний міст перед головною брамою та вибудував кам'яний ( 1788).
Наступного року засклепив келії - замість плоскої, потрісканої
стелі дав нову. І того ж таки 1789-го заходився мурувати
монастир: "другу чергу" на південь, до круглої наріжної вежі. 319
1794-го Тарасовського перевели на таке ж становище - ігу­
мен - до Задарівського монастиря, а до Крехова прибув однофа­
мілець Онуфрія Крижановського - о. Інокентій, який допіру був
ігуменом у Кристинополі. І продовжив реконструкцію Крехівської
обителі. Він встановив муроване цегляне поруччя на мості, обвів
муром сад, а біля дзвіниці поставив вхідну хвіртку, яка вела на
город. Та - головне
-
1796-го звів під одним дахом низку
господарських приміщень, які тяглися вздовж західної стіни:
пекарня, столярня, кузня, стайня, волівня, бровар. 1797-го почав
мурувати кухню; спорудив каплицю з кешєю, а також поправив
на церкві дах, який "був уже зовсім перечнілий". 320
Такі показні зовнішні здобутки. Хоча стосунки з Крехівським
двором знову зіпсувались - і "сварки , незгоди і напади на
монастирські rрунти віджили" .321 І ще дужче загострились проб­
леми, пов'язані з втр_учанням держави у життя василіян, зокрема
в Крехові. Авжеж! Провінція відірвана від Головної Управи, під
владою консисторій, фактично без новіціяту (він украй обмеже­
ний), без власних - домових
-
студій і т. д. Щоправда, васи­
ліянські богослови зобов' язані були ("хоча від 1790 р. вже не
мусіли") вчитися разом з іншими ут. зв. rенеральній семінарії у
Львові, паралельно - в університеті, але науку там "подавано в
дусі йосифінізму та феброніянізму".322
Дух розкладу не міг обминути й Крехова . "За о. Крижановсь­
кого вже виявляєсь цілковитий занепад монашого життя, - пише
о. Мрозовський . - Він перший, як можна судити з хроніки й актів,
ломить монашу клявзуру і на прийняття Жовківського старости
в товаристві з панями впускає до середини монастиря до своєї
130

На порозі руїни
келії". І яке пояснення? "Товкує о . Крижановський свій проступок
не монаший тим , що для велйкої гідности гостей і слави
монастиря впустив їх до середини клявзури" . 323
Костянтин Мрозовський також згадує "припоручення консис­
торії" ігуменам, аби ті платили монахам пенсію - а це нищило
обіт убожества, який є підставою чернечого життя і без якого
монастир стає "світським згромадженням, де кождий для себе
живе і як хоче живе" . Прикро, дуже прикро . "Де нема убожества ,
трудно, щоб був захований послух і св . чистота, та й ціле монаше
право, на чім опирається і стоїть кожен Чин". 324 А запровадив
цей згубний матеріялізм Йосиф П.
МЕРЕХТЛИВІ СИЛУЕТИ
1
Процес розкладу й занепаду. Найкраще про це промовляє
поступове зменшення числа ченців Крехова. 1724 року, коли в
монастирі гостював Григорович-Барський , їх нараховувалось
тридцять сім . А 1788-го (починаючи від ігуменства Тарасовського)
їх було сімнадцять; 1789- шістнадцять; 1790-тринадцять; 1791-
1792 - дванадцять; 1794-1795 - вісім; 1796 - дев' ять; 1797-1799
-
знов по вісім . Усього вісім! Супроти сімнадцяти десять років
тому цифра ця вельми показова. 325
Щоб підняти Крехів (і весь Чин), доводилось чекати майже
сто літ. А поки треба було вірити, молитися і рятувати бодай те ,
що залишилось від колишньої величі й блиску. Тим-то 31 січня
1803 року Перемиський та Львівський єпископи, Микола
Скородинський та Антін Ангелович, з'їхались до села Тверджа
на Перемищині - і уклали 25 нових Правил монашого життя.
Згідно з цими Правилами, капітули мали збиратися щочотири
рок11 то в Крехов і, то у Львові. 326
І справді : вже того самого року в Крехові відбулася капітула
Провінції- шоста з черги. Перша була у Львові (1783), друга-в
131

Доба третя
Лаврові (1784), третя, четверта й п'ята - знов у Львові (1785,
1791, 1797). І от - Крехів . 20-31 липня 1803-го . Шоста капітула
на львівській землі. Оскільки Крехів належав до єпархії
Перемиської, то головував Антін Ангелович . На цій капітулі і були
затверджені Правила для галицько-холмських василіян та обрано
нового протоігумена- Юліяна Здюшинського .327
Через декілька літ сталася ще одна- епохальна! - подія: 1807
року Папською буллою було відновлено Галицьку митрополію.
25 вересня 1808-го Антін Ангелович урочисто вступив на
митрополичий престол . 1809-го Австрія знову зазнала поразки
від французької армії (під Ваrрамом)- і Наполеон вдруге зайняв
Відень, а польське "революційне військо" - Львів . Ненадовго,
правда, - менш як на м1сяць .
Ангелович відмовився визнати владу Наполеона та згадувати
його в Богослуженнях - і змушений був (разом із Михайлом
Гарасевичем, rенеральним вікарієм) утікати в гори . У селі Сенечо­
ла, що поблизу Долини, душпастирів упізнали . І відправили під
конвоєм до Стрия . Але до Львова повернулися австрійці - і це
врятувало збігців від розправи. 23 червня 1809-го вони вже
порядкували на Святоюрській горі.
А через п' ять дllів місто опосіли війська русскіє . І стояли тут
майже чотири місяці. Та у жовтні відійшли, бо Австрія
помирилася з Наполеоном і повернула собі Галичину. Зате
втратила Тернопільський і Чортківський повіти: їх загарбала та
ж Росія. Холмщину приєднали до Варшавського князівства . І 1815
року цей край теж підпав під панування північних "братів". 328
2
У такі мінливі часи ігуменом у Крехові був Гликерій Дубіцький
(1738-1813) . Не вельми вдатний о. Крижановський 12 лютого
1800 року відійшов у вічність. І протоігумен Доротей
Михальський (він змінив о. Старожинського) 24 травня цього
року інсталював на ігумена о. Гликерія - людину знану й
132

На порозі руїни
заслужену. 329 Ісидор Патрило, ЧСВВ, називає ім'я о. Дубіцького
серед "славніших місіонерів-проповідників Василіянського Чину"
-
таких, як автор "Життєписів василіян" та інших творів Лев
Кішка (пізніше- Київський митрополит), як історіограф та один
з літописців "Лаврівської хроніки" Корнилій Срочинський чи
Юліян Добриловський, котрий ще 1794-го видав народною
мовою свої "Науки парохіальниї" (Почаїв), збирав, а також творив
сам церковні і світські пісні... 330
Гликерій Дубіцький пробув на становищі ігумена 11 літ (до
1811-го). І також зазнав чимало прикрощів. Насамперед - від
адміністратора Крехівської парохії о. Щавінського. Той безнас­
танно писав скарги до консисторії. Мовляв, василіяни відтягують
паству від його церкви: правлять парастас, вписують імена мирян
до монастирського Пом'яника, виконують інші служби.
І консисторія втрутилась у порядок відправ у обителі. Зокрема,
"невільно було василіянам впускати людей до каплиці на
Богослуження, що правилися взимі, бо у церкві було зимно; далі,
не вільно було перше зачинати співаної служби Божої, аж скін­
читься Богослуження в парахіяльній церкві; під час відпусту не
вільно було зовсім правити у каплиці жодного Богослуження".331
Та, звичайно, найдошкульнішими були урядові розпоряджен­
ня й пограбування. 1805 року Галицьке губернаторство заборо­
нило приймати до монастиря новиків з-за кордону без погод­
ження з вищими властями.332 Це було зв'язане з тим, того року
Наполеон виграв битву під Аустерліцем - і французькі війська
окупували Відень. Будь-які зовнішні контакти громадян імперії
були обмежені.
Невдовзі Крехів приневолили виручати Австрійську імперію
матеріально : згідно з урядовим обіжником за 4 січня 181 О року
монастир віддав їй усі коштовні речі, у тому числі чаші, монстра­
нцію (посудину для торжественного виставлення Найсвятіших
Тайн) й ту унікальну церковцю-макет, яку 1672-го пощадив
татарський хан.. . Замість золотих і срібних посудин, як пише
133

Доба третя
о. Мрозовський (с . 104-105), "прислано цинові" (тобто олов'яні) .
У ті роки було скасовано Верхратський монастир- і чудодій­
ну ікону Богоматері (як і подарований Мазепою Апостол)
величаво, у супроводі численного духовенства й братії,
перенесено до Крехова *. То була єдина сатисфакція за пограбу­
вання обителі у 1810-му, а відтак- повторно-у 1811 році.
3
Сьома капітула Провінції. Її провели 8 жовтня 181 О-го у
Святоюрському монастирі у Львові з однорічним запізненням
через описані вище події. А головував, мабуть (так гадає о.
Михайло Ваврик), Антін Ангелович, "що тим самим перебрав у
Галицької Провінції Василіянського Чину прерогативи Київського
митрополита ... " 333 Протоігуменом на цій капітулі вибрали
Теофана Голдаєвича, який 1780 року закінчив семінарію при
церкві св. Варвари у Відні і упродовж багатьох літ був віце­
ректором Львівської rенеральної семінарії.
Осідком протоігумена визначили Крехів . Отець Голдаєвич пе­
реїхав туди не зразу - а 24 червня 1811-го. І заразом перебрав
кермо монастирем . Бо Дубіцький вже мав 73 роки, а Голдаєвич
значно менше. "М)'Ж той, - як наголошує о . Еміліян Коссак,
-
бил глубоко учений не токмо в Богословію, но і в любомудрію,
фізиці, математиці і проч., так же світлом своїм навіть славного
богослова Модеста Гриневецького, Ч[ина] с[вятого] В[асилія],
учителя догматики в Львівськім училищі перевишшав. Доказами
суть його письма настоятильническі від р. 1811 до 1822 в Львові
у св. Онуфрія". 334
*Одні автори пишуть, що ікону перенесли 1808 року, інші - 181 О-го . У "Нарисі
історії Василіянського Чину... " вказано , що монастир у Верхраті перестав існувати
ще 1806 року. Три різні дати ... Так само не устійнено, як писати прізвище митрополита :
Кішка (Назарко , Мудрий) чи Кишка ("Нарис ... " ). Оче видно, Кішка (так у польському
оригіналі) .
134

На порозі руїни
Через чотири роки - але вже у Крехові
-
відбулася чергова,
восьма, капітула. Голдаєвича ~алишили протоігуменом (а
водночас й ігуменом) на другий строк. Це було 18 вересня 1814
року. 1 жовтня 1818-го Голдаєвич віддав своє протоігуменське
урядування Арсенієві Радкевичу, що був звісний як професор
Львівського університету й ігумен Святоюрського монастиря. Але
1 серпня 1821-го о. Радкевич покинув цей світ - і Провінцією
знову керував Голдаєвич як провінційний вікарій і водночас
настоятель Крехівського монастиря.
Як і його попередник (Дубіцький), Голдаєвич пробув на цій
посаді одинадцять літ. Він встановив хрест на цвинтарі - там,
де стояла церква Петра і Павла, котру перенесли зі скель Тимоша­
Йоіла; у церкві св . Миколая одягнув образ Чудотворця в
позолочено-срібну суконку*; 1819-го побудував у Явірнику
корчму. Під час його господарювання розібрали південно-західну
вежу (з боку фільварку) та відкрили семінар для молоді. 335 Що
ще? "За ігуменства отця Теофана Голдаєвича, в день воскресення
Христа, розбито про неувагу дзвін великий ..." 336 - той, що його
придбав за свої гроші монах Сава Воловоок .. .
У ті самі роки заятріла давня рана - конфлікт із Крехівським
двором. Аби поменшити монастирські угіддя, панські посіпаки
вкотре вже перекопали річку- і вода затопила луки та селянські
городи. Між газдами й слугами спалахнула сутичка . Голдаєвич
пішов розбороняти - і був побитий теж ... Він вимагав
справедливості у власника Крехова Чацького, Жовківської влади
-
і без результату. "Я сам поправити ... не можу", - писав 1816
року до одного з ченців, маючи на увазі і Крехів, і всю Провінцію
-
і не лише господарські клопоти, а й духовне життя братії. Отож
"хай прикладаються до нього інші, в яких монаший дух ще цілком
не згас". 337
*Невідомий автор в "Історії монастиря ... вкоротці зібраної " (ЛНБ, ВР, ф . 3, спр.
12 /2, арк. 4) вважає , що це зробив о. Мальський . Див . попередню 114-ту стор. цієї
книги, а також примітку 270 .
135

Доба третя
4
Зміни, роз'єднаність, втручання уряду й консисторії у справи
монастирів, зокрема зневаження обіту вбогості . Піднести
монаший дух у таку непевну епоху було нелегко. Особливо після
смерті Голдаєвича, яка настала 1 вересня 1822 року* . Його шість
наступників якогось помітного сліду в історії монастиря: не
залишили. Як, наприклад~ Сильвестр Білоруський , котрий був
ігуменом у 1823-1825 роках. А інші?
Ігнатій Яхимович (1825-1834). За цей період відбулося кілька
подій. Найважливіша - це капітула, яку 9 серпня 1830-го провів у
Крехові Перемиський єпископ Іван Снігурський. Цього ж року на
монахів звернула очі ширша громадськість : у Львівському часописі
"Rozmaitosci" з'явилася публікація про монастир та його
старожитності . 1833-го сюди приїхав Яків Головацький, я:кий
познайомився з архівом, переписав для нащадків листа гетьмана
Дорошенка.
Отець Яхимович також збудував корчму на Згорайщині (а це
ще дужче загострило протистояння з власниками Крехова) ; за
його ігуменства ухвалою капітули, яка відбулася у Дрогобичі у
вересні 1834-го, "для ліпшого утримання клериків , учащихся у
Львові, прилучен9 монастир Крехівський до св. Онуфрія
Львовского, где на той час бил ігуменом разом і настоятелем
Чина Орест Хомчинський ". 338
Орест ХомчИ:нський . Третій поважніший ігумен (1834-1838).
Перед тим- rенеральний вікарій . У 1823-1826 -х роках виконував
обов' язки пр-отоігумена. Потім його вибирали на цю посаду ще
чотири рази : 1826-1842. Ще пізніше був архимандритом у ЖовІ<Ві.
За урядування о . Хомчинського у Крехові 1835-го провели
черговий інвентарний опис монастирського майна .339
* Після Голдаєвича його обов'язки у Крехові 8 місяців виконував намісник
Юстин Журовський , а протоігуменом вибрали Мелетія Гриневецького ( 1822-1823),
і теж професора університету у Львові. Незважаючи на безсилля, діяльність
Голдаєвича , Радкевича і Гриневецького здобула високу оцінку у їх спадкоємців.
136

На порозі руїни
Але втішного було мало . "В тім часі, - констатує о. Еміліян
Коссак, - монастир Крехівський · цілком спустошений - і ліс на
Побійній вирубаний і вивезений до Львова. Клерики в Львові
біднії- як передніше , так і тепер голодували! Задля того то, не
видячи поліпшення для них, тілько спустошення Крехівського
монастиря, на капітулі Лаврівській 1838 одобрано монастир
Крехівський ігуменам львівським і надано власного ігумена". 340
Себто Крехівська обитель знову стала самостійною .
Юстин Журавський. Ігумен у 1838-1841 роках. До того часу
-ректор василіянської школи в Бучачі. За його ігуменства, як знов
пише о. Коссак, "пекарня, ізба для челяди , стайня, возовня,
столярня, бровар пивний і пр. попід муром межи баштами от
саджавки муровані (за Інокентія Крижановського- П. Ш . ), під
одним дахом бувші ... погоріли совершенно ... " Залишились "грузи
тільки і згарища, бур'янами поросші ..." 341
Це попелище успадкували наступні ігумени: Ігнатій Сінгале­
вич ( 1841-1843), "вислужений директор школи головної
Бучацької... і хотя й віком обтяжений , аж до 1-to лютого 1843
добре рядив"342, та Варлаам Компаневич ( 1843-1846), літератор­
науковець343, той, через нерозважність якого пропав оригінал
листа гетьмана Дорошенка (див. 69 стор. цієї книги).
***
Упадок. І моральний, і господарсько-економічний . Бо погоріли
не тільки споруди допоміжні. "Брама, тая прекрасная монастиря
оздоба, стояла опустошена ... ": бляху здерли вітри, цегла повипа­
дала, rзимси позагнивали, вазони поламані, "ворота старенькі,
полупані, а у долу псами повигризовані" . 344
Ще більш гнітюче враження викликав вигляд церкви: дах
гонтовий трухлявий, вікна потовчені, "вода зо всіх сторін, зверха,
з боків і згори і долом попід двері, стікала по мурах церкви -
літом, а зимою дірами попід дах, бо rзимси поупадали були від
часу... ", сніг "по закутках на сажень високо лежав'', весною танув
137

Доба третя
-
і на стінах тяглися чорні плями й смуги; вода через стелю
затікала і до захристії, підлога там зогнила ... "Звонниця з
прекрасною банею, якої в Галичині кругом нема, гонтами
покрита, неладом була так опущена, що не тілько покриття, но й
ціле в внутрі в'язанє було совершенно зігнило". 345
А сам монастир! Дах гонтовий теж "був як решето дірявий, а
на старих веліях так був лихий, що крокви дилями попідпирані,
.
.
.
.
.
.
при сильюм впру подув~ тр1щали i розрушенням цшого даху
угрожали. Вода з склепінь спливала кошами до келій... " Ні дверей
добрих, ні вікон, ні підлоги. Сад за муром (а це шість моргів)
заріс так, що проходу до нього не було . "Фільварок стояв отвором,
брами не було, плоти поупадали, студні не було, пекарня
валилась, на оборі ані однієї доброї стайні, худоби мало що, і та
сама нужденна ... " 346 А згадаймо, скільки її було (згідно із
інвентарями) ще за Лащевського (1775-1782)! І якими
привабливими на взір були і церква, і вся обитель!
А тепер? "Хрест на середній бані нахилен, упадком грозив, -
писав о. Коссак, - не диво про тоє, що вид церкви
-
навніі
внутр і опустошеної- пригадував нам, сюда в 1846 р . з 'їхавшимся,
часи сарацинські, наводя тую мисль соромную, будь тоді в
Крехівськім монастири не монахи-християни, но погани, татари
обитали!"347
Отаку невідрадну картину побачили отці василіяни, які
наприкінці серпня 1846-го з'їхались до Крехова на Провінційну
капітулу. І вибрали своїм зверхником Еміліяна Коссака. Тридцять
чотири роки (1846-1880) він пробув у Крехові ігуменом, з них
перші чотири - ще й протоігуменом . Вже один цей факт не може
не привернути до його особи пильнішої уваги.
138

На порозі руїни
ЕПОХА КОССАКА: НАВЧАННЯ,
УПИРІ В НАГУЄВИЧАХ, "ВЕСНА НАРОДІВ"
Гніздо Твое - Дрогобь~ч-ь роднь~й . . .
А. Петрушевич
1
Біографія Коссака. По-своєму цікава. І по-своєму типова.
Народився у Дрогобичі (1804). Вчився у Василіянській народній
школі - там, де пізніше й Іван Франко. Виклади велися тільки
німецькою мовою. Тому наука була і важка, і дорога. Як - опісля
-
навчання в Самбірській гімназії. Одначе батьки, незаможні
міщани, віддавали останній крейцар, аби лиш син мав освіту. Та
1817 року, потім 1822-го, пожежа знищила їх обійстя дотла - і
відтоді нужда. 348
Проте гімназію закінчив, відтак "любомудріє у Львові'', себто
філософію. А що далі? Після "побожних роздумів і з наміром слу­
жити колись бідній руській молоді та своїй любимій Батьківщи­
ні"* Ілля вступив до новіціяту в Добромилі, 182 7-го склав у Дро­
гобичі законно-монашу професію, отримав нове ім'я-Еміліян­
та поїхав до Львова слухати курс богословія. Через рік його
відправили студіювати богословіє до Відня: там, у конвікті, га­
лицькі василіяни мали три місця. І там, як згадує сам Коссак,
"було для мене житіє нове - з усього попереднього життя
-
найщасливіше".348
На третьому році богословія Еміліян пішки помандрував до
Пресбурrа (Братислави), де румунський греко-католицький архи­
єрей Самуїл Вулкан висвятив його в диякони. А через три дні -
в пресвітери. "Те рукоположення в ієреї, - підкреслює Коссак, -
було для мене незабутнє, бо ж відбувалось у час коронації
Фердинанда І на угорського короля; це торжество спостерігав і
*Тут і на стор.140-142-ій цитати подані в редакції сучасній, а далі - в редакції
самого о. Коссака.
139

Доба третя
я, подивляючи блиск і гордість шляхти мадярської в їх місті
престольному. .. " 350
Із святкового Пресбурrа-знову до Відня. Тут о. Еміліян закін­
чив четвертий рік богословія. І влітку 1831-го з чотирма това­
ришами вирушив до Галичини, де в той час лютувала холера .
Тим-то їхали день і ніч, не збочуючи з дороги - ні до корчми, ні
до готелів. Вперше зупинились у Перемишлі, відогрілись , а
наступного дня роз'їхались хто куди.
2
Нагуєвичі, що на Підгір 'ї. Тут, на вигоні, Коссак спостеріг чорне
згарище. Що сталося? Один rазда пояснив : то палили упирів.
Як пізнавали? Був "такий хлопець; той ходив від хати і до хати
та по волоссях на грудях пізнавав упирів; тих зараз брали і тут на
пастівнику огнем терновим палили .. ." 351 А священик? Як він
реаrував? Його не було-помер на холеру (о. Вітошинський).
1890 року опис цієї трагедії подав і Франко - у журналі
"Киевская старина", т. 29, кн . 4 , с . 101-120: "Сожжение упирей
в Нагуевичах в 1831 г. " 352 Письменник цитує і уривок з розповіді
Коссака, уточнюючи й спростовуючи деякі сумнівні місця . Тоді
до смерті були прире~ені сім чоловіків. Опріч них, хотіли спалити
й "найстаршого упиря", бо "він дуже червоний і живе в Дрогобичі
в монастирі" . 353 А тому схопити його не вдалося ...
Побачене й почуте потрясло Коссака. Пізно вночі він уже був
у Дрогобицькому монастирі , де застав за молитвою ректора
василіянськоїіпколи о. Качановського. Отець зрадів, бо пам'ятав
Коссака як свого учня . Виявляється, Качановський і був тим
самим "найстаршим упирем", якого жадали знищити, і він три­
валий час не міг вийти з обителі. "Цілу ніч після того я не спав,
-
пише о. Коссак, - а мучився сумними роздумами про темноту
нашого бідного народу, про відсутність засобів для його просвіти
-
і радий був знову всього себе віддати в жертру, аби лиш спасти
нашу нещасну Русь од вічної ганьби й недолі ..." 354
140

На порозі руїни
Через декілька днів Коссак був у Львові, звідки його скерува­
ли до Бучача на посаду вчителя гімназійної школи при монастирі
св . Воздвиження. Спершу викладав у нижчих класах . Потім,
склавши у Львівському університеті спеціальний іспит, отримав
право (свідоцтво) викладати в усіх класах гімназії .
"Щойно встиг я у званні дійсного вчителя при гімназії в Бучачі
потрудитись, набираючи для того ж звання дедалі більше заохоти,
любові та посвяти, - пише Коссак,
-
як мені керування всією
гімназією у 183 8 році віддали , а через рік опісля, як упокоївся бл.
п. о. Труш, доручили мені ректорат не лише Бучацького монас­
тиря, але й префектуру (директорат) гімназії..." 355
Всі ті доручення Коссак виконував так ревно, що аж занеду­
жав, або, як він каже, "підупав у здоров'ї", і лікарі влітку 1844-го
відправили його на купелі до Карлсбаду в Німеччині; уряд виділив
для цього 200 золотих монет ринських . Відсвіжівши на чистому
повітрі, він знову кинувся до праці. А 1846-го його покликали
до Львова, де й обрали протоігуменом . І водночас ігуменом
Крехівського монастиря .
3
1846 рік. Березень. Цього місяця у т. зв. Західній Галичині,
зокрема в Тирнові і Кракові, польські інтелігенти з частиною
шляхти пробували підняти повстання . І його тут же криваво
придушили самі ж польські селяни. Кількох таких бунтівних
ексцесів трапилось і в Галичині Східній (Горожанка коло Щирця,
Нараїв на Бережанщині ... ) У липні 1847-го у Львові на Гицлевій
горі австріяки повісили двох заводіїв цих заворушень .356
А наступного року, наприкінці січня 1848-го, в Італії завиру­
вала революція , хвилі якої докотились до Франції, Німеччини,
Австрії - і в березні досягли Львова. Поляки тут же створили
свою політичну організацію - Раду Народову, а українці (вслід за
ними, 2 травня) - Головну Руську Раду, третину якої склали
духовні особи. 357 І в проводі став д-р Григорій Яхимович - тоді
141

Доба третя
єпископ-помічник митрополита Михайла Левицького (котрий
майже постійно перебував в Уневі) , а з вересня 1848-го -
ординарій Перемиської єпархії .
"Весна народів" овіяла і Коссака. Він став членом Галицько­
Руської Матиці (яка мала видавати книжки, часописи, ширити в
народі освіту), а також взяв участь у всенародній акції, спрямованій
на збереження ЧСВВ. У травні 48-го була проголошена конститу­
ція, знесена панщина та скликаний перший рейхсрат- парламент.
На одному із засідань і був оголошений внесок: ліквідувати всі
монаші Чини. У "Щоденнику невідомого автора", який зберігається
в ЦДІАУЛ, є примітка : "Преосв. єп. Гр. Яхимович дня 3 вересня
[1]848 власноручним листом повідомив з Відня провінціяла Е.
Коссака, що якийсь о . Фістер подав до сейму проект, аби монас­
тирі покасувати, а маєтки і кошти забрати в скарб державний" .358
І проти цього рішуче виступив Коссак: він зібрав у краї десятки
тисяч підписів протесту.. . Пізніше, як "пригадав собі рік 1848,
коли депутований в сеймі державнім німецький ксьондз Фістер
вніс пропозицію "про знищення монастирів", а руський нарід із
своїм всечесним духовенством з усіх сторін з протестами
особисто і сильно за збереження єдиного Чину св . Василія Вел .
на сеймі (читай: п~рламенті - П. Ш.) виступив ... ", а так само ,
коли побачив, як допомагають своїм питомцям поляки , - то
заснував із різних заощаджень дві стипендії для українських
правників ( 1861 ); відтоді рік за роком надходили нові пожертви
"з рук безимяного дателя" .359
***
1О липня 1850-го . Отець Коссак розіслав по монастирях
обіжник, запрошуючи до Львова на капітулу. Симптоматично :
обіжник уперше за довгі літа був написаний українською мовою:
національне пробудження не минало марно.
Капітула відбулася 3-5 вересня в монастирі св. Онуфрія . Вів її
голова Головної Руської Ради - вона ще діяла
-
Григорій
142

На порозі руїни
Яхимович. І настрій був урочистий . У день відкриття нарад по
всіх монастирях правилася Служба Божа з молебнем до Пре­
чистої Діви Марії . Наступного дня звучала Літургія з парастасом
за померлих в останнє чотириріччя ченців. А третього дня про­
тоігуменом вибрали Мар' яна Максимовича (обіжник, в якому
він сповіщав про це, також було укладено по-українськи). 360
Через чотири роки головним настоятелем Провінції став Мо­
дест Мацієвський. Цікаво зазначити: якщо Коссак був "найтри­
валішим" ігуменом, то о . Мацієвський - "найтривалішим" про­
тоігуменом - аж п'ять термінів:1854-1874. І обидва вони- "бу­
чачани": саме Мацієвському Коссак був передав ректорство Бу­
чацького монастиря.
ЕПОХА КОССАКА: ВІДБУДОВА
Й ГІСТЬ ЗІ ЛЬВОВА
Посередь шуму, пиршествь панскихь
Ть1, скромнь~й русскій нашь чернець
Вь смиреннь~хь ризахь васильянскихь,
Приняль еси такожь вtнець -
Не золоть~й и не лавровь1й,
А роботь1 вtнець терновь1й...
А. Петрушевич
1
Бучач - і Львів. Потім Крехів. Сюди Коссак перебрався 1847
року. "Увільнившися від немилого тягару Провінцілевства, -
писав він 1851 року, - всі мої сили, які ми єще позостали, скупив
єм для сего монастиря, которий через 28 лет ратунку не маючи,
спустошений, нахилявся до упадку, которому хотяй в тих 4 літах,
що возможно було, робили й радили, - годі зарадити, бо - заледве
ся одна робота укінчить, уже десять ся просить". 361
143

Доба третя
А почали з саду: корчували старі, всохлі дерева, копали глибокі
ями (бо пісок), удобрювали і закладали нові щепи, що їх купували
у Львові в маrістерському городі . Через постійну мокроту від гори
Побійної відмежувались канавою, а на самій горі , з двох боків,
мотиками садили соснину. Замість старого прогнилого рефектаря
з кухнею вимурували пекарню. Розв'язали проблему з студнею.
Більш як двісті літ вода до монастиря напливала по рурах з лісу
(ці рури зображені і на деревориті Сінкевича) . Тепер коло в'їзної
брами розвідали джерело, викопали глибоку криницю - і потреба
в трубах та помпі, котрі часто псувалися, відпала. Ще одну студню
викопали на фільварку.
У ті роки були наново збудовані три корчми: перед монасти­
рем, у Горайщині та Явірнику; перші дві - на місці погорілих. До
речі , монастирську, муровану-ту, що стояла на базарі, - невдовзі
перетворили в крамницю (а 1898 року - в читальню й приватну
народну школу) .
До заслуг Коссака належать спорудження нового млина на
Бринці (Шабельні) , сушарні , ремонт мурів та їх покриття, рестав­
рація в'їзної брами, відворот убік - до лісу- дороги, про що сам
Коссак пише так: "В'їжджаючи до прекрасної брами, видиш по
обох сторонах моста понад фосу красні смереки, саджені за
бувшого ту адміністратора о . Опуського . Попід ті смереки була
дорога з Магери до Львова, але про велику шкоду в часі слоти -
р . 1851 замкнена і звернена дебров, куда і передше була..." І хто
це зробив? - "тоє зробили жандарми людьми шарварковими,
которими сами керовали" .362
Стара дорога з тарахкотінням возів, очевидно, заважала також
молитовним розважанням ченців, хоча їх за Коссака було всього
чотири : сам о . Еміліян; його попередник Варлаам Компаневич -
сповідник ; Самуїл Чарноруцький - вікарій монастиря, касієр та
сотрудник парафії в Крехові; брат Даниїл Діонісій Жуковський -
"прокуратор економіки ' ', тобто "надзиратель господарства'',
городник, ключар, шафар. 17 травня 1855-го Жуковський склав
144

На порозі руїни
перед протоігуменом Мацієвським вічні обіти і залишився в
монастирі надалі. 18 грудня 185. g-го помер 80-літній Компане­
вич, який належав "до людей учених", - і 1860-го на його місце
приїхав о. Дорофей Федоринчук, а вікарія Чарноруцького замі­
нив Арсеній Красницький; проте загальне число залишилось те
саме - чотири. 363
2
Храм св. Миколая й обитель. Як ми бачили передніше, вони
теж потребували ремонту й частинної реконструкції. Тому 1847-
го та 1850-го монастир покрили новими гонгами, а 1872-го весь
дах замінили на цинковий; цинкову бляху настелили й на дві
башти. Оновлено було вікна, стелю, підлогу. До обителі провели
новий вхід, а між дахами дали вогнетривкі стіни - іншими
словами, брандмауер.
Щодо церкви, то за неї основно взялися 1854 року. Найняли
двох мулярів з Магерова, які вимурували rзимси та побілили дім
зовні й всередині . Інші майстри в багатьох місцях дали шалівку,
бані покрили білою бляхою, а столяр із Козульки уклав дубову
підлогу в захристії.
"При тій спосібности, -звітує о. Коссак, - маючи малий фундуш
на образ св. Василія, которий Парашка Рогуля з Майдану Мок­
ротинського, давши 40 серебром, зробила, ужито также і маляра
до церкви : Станіслава Радецького зі Львова угоджено на понов­
лення троїх олтарів - св . Василія, св. Онуфрія і Марії Єгипетської
за 90 рин. ср." Досі образ св. Василія був на дошці, вона поколо­
лась і його "відмальовано" на полотні, яке вклали в позолочені
рами, "в додатку роботи очистив пан Радецький з бруду два
образи намісні, Спасителя і Пресв. Діви , і по обох сторонах
церкви дав лямперію".364
До розпису внутрішніх стін й творення настінних образів були
залучені також фахівці з галицької столиці : маляр Антін
Качмарський з трьома помічниками та художник-декоратор Іван
145

Доба третя
Ділль, який перед тим розписував стіни у Вірменському соборі в
Львові (потім був художником міського, а також українського на­
родного театрів) . 365 Тоді ж білою бляхою покрили браму, дзвіни­
цю, а надбитий за ігуменства Голдаєвича дзвін у червні 1857-го
продали ливарникові до Львова за 1300 рин. ср. 366
А тепер про печеру св. Онуфрія. Отець Еміліян спостерігав
1847 року, як на відпусті люди "на гору мов шнурком лазять", бо
вірили, що така хода лікує від болю в ногах. Ігумен тут же
постановив спорудити там каплицю. І вже наступного року "в
пам'ять воскресенія русинів (тобтозвільненнявід
панщини; розрядка - в Коссака)" високо на схилі гори стояла
дерев' яна печера св . Онуфрія . А 1851-го її вимурували з каменю .
Настало 17 травня 1851 року. Печеру засклепили, покрили
піском, "а на Вечерні перед св. Миколаєм Всечесніший
архимандрит, Орест Хомчинський, при множестві людей і асис­
тенції жандармів, торжественно посвятив і акафіст св. Онуфрію
отспівав". Приємна подія. "Все було би по мислі пішло, коби оно
дождь був не перешкоджав". І знов про гроші. "Ціла печера кош­
тувала над 25 рин . ср., але тії св. Онуфрій з процентом звернув" .367
(І оберігав її понад сто літ; одначе нині вона вже не існує - ще в
радянські часи осипалась і втратила свій вигляд) .
За Лащевськоtо на цвинтарі поставили дерев'яний хрест із
зображенням Спасителя. Другий такий хрест - червоний, обго­
роджений біленькими штахетами - стояв перед церквою під
липами, і коло нього на празник св . Миколая відправляли парас­
тас. 1860 року обидва хрести "за крейцари з таці в неділю і свята
зібрані" замінили на залізні. 1878-го хрест на Побійній (як іти на
пасіку) ще раз поміняли - на кам'яний, а сам цвинтар 1879-го
обвели поруччям на кам'яних стовпцях. 368
***
Майстри, робота, оплата. Для історичної книги це, можливо,
й дрібниці, але вони, з одного боку, дають уяву про господарські
146

На порозі руїни
осяги й витрати нового ігуме­
на, а з другого вщтворюють
специфіку того часу. 807 сріб­
них ринських (за роботу коло
церкви)- значна сума. Одначе
в порівнянні з нею видно , який
тяжкий податок - 205 ср. рин.
1850 року- мусив платити мо­
настир. Це наслідок, як каже
Коссак, "нещасних революцій
і воєн ... З часу знесення пан­
щини велика наступила до­
рожня . Войни ніби устали, але
ж дорожня не устає". 369
І все ж невтомного Коссака
Так зовні виглядала печера св. Онуфрія це не зупиняло. Він щоденно
дбав, аби монастирський комп-
.
.
.
лекс i всередию, i знадвору вщповщав своєму призначенню -
будив побожні думки, закликав до Христової досконалості. 1871
року в Крехові, де вже 24 роки господарював о . Еміліян, побував
член Львівської "Просвіти" Іван Гавришкевич. Він видерся на
вершечок Побійної і побачив "прекрасний розпростираючийся
із неї вид. Мов то посеред превеликого розличновидого зеленого
вінка, розкривають перед нами глибоко в долині посеред
гористих многозільних лісів білокаменні монастирські будинки
.
.
свою удалу красоту, а в1с1м юнчастих верх1в єго стремлять високо
к небу... " 370
Зовсім близько "коло нас нагорі мріє темрявий склеп каплич­
ки св . Онуфрія, а побіч на половині висоти гори скриваєсь навпів
між прекрасними заграничними тополями сумрачний хрест,
окружений могилочками померших в тім монастирі монахів. Вид
на північну сторону Побійної єсть безконечний, величавий ... " 371
Тиша, спокій . Але - до пори. До другої половини травня.
147

Доба третя
"Єдиний вид представляє Крехівський монастир дні 20 і 21
мая каждого року. Тогди-то посеред розбудившоїся щойно
природи, серед маєвої чистоти, зелені і цвітів відзиваєся тоє коли­
інде самотнє місце розличним гамором і житєм. Тисячі народа,
приспівши на поклон перенесенню мощів св. Николая, одні
моляться набожно в церкві і на монастирськім подвір'ю, другі
.
.
.
.
.
вщпочивають шд широкогшьними липами; знов шш1 скитаються
поза просторними мурами, подивляючи їх красоту, або
добирають по предовгих рядах крамів розличних товарів". 372
Додам, що у травні 1858-го на відпуст приїжджав і митропо­
лит (але тоді ще єпископ) Спиридон Литвинович. І з двома
крилошанами - Їжаком та Малиновським. Крехівці чекали Лит­
виновича на ніч, пізніше, а він прибув (пообідавши в Жовкві)
зразу пополудні. "Но яко можна наразі було принялисмо владику
в брамі з процесією красно - і ввелисмо єго на Богу поклоненіє
в церков, а за отсим до монастиря в келію для него приготовле­
ної". Якраз у ті дні тижня поля висушувала спека, але прибуття
преосвященного Спиридона "так для всіх було щасливим, що
незадовго змилостивилось небо над нами і спустило дощ на за­
сіви... " 373
Минуло тринадцять літ. Он вигляд обителі зблизька (в описі
Гавришкевича): грубий мур, вежі, сад обіч, брама зі статуєю св.
Миколая, міст. Усе, як в інвентарних описах попередніх літ. "Се­
редину просторного монастирського подвір' я занимає білокамен­
на трибаняста церков, біля котрої по лівій стороні прекрасна, ви­
сока, осьмигранна, літами посіріла вежа хор краснозвучних звонів
двигає, а по правій монастирські будинки біліють ... На довгих
коритарях монастирських бачимо многі портрети значних
лиць". 374
Гавришкевич побував і в бібліотеці, де лише бачив "три шми­
говниці" (гармати), одна з яких прославилась своїм влучним
випалом у татарського наїзника; побачив і квитанції хана, "і копію
письма козацького гетьмана Дорошенка... " Відвідав і церкву.
148

На порозі руїни
"Внутри церкви, хотя не відзна'!аєся нічим особливим, таки оно
веселе й охарне, а гдекотрі красні образи доказують іскусну
руку".375
ЕПОХА КОССАКА: ЗАМИРЕШІЯ З ДВОРОМ, ЮВІЛЕЙ
1
Принадне обличчя монастиря. На нього впливала й угода з
Крехівським двором . Це, без сумніву, одне з найвищих досягнень
Коссака як ігумена, тріумф його наполегливості й дипломатії.
Протистояння з крехівськими дідичами тяглося понад 200 літ- і
майже завжди на шкоду обителі. Теофан Голдаєвич, який в часі
свого ігуменства (1811-1822) "засилав скарги і жалоби то до до­
мінії Крехівської, то до циркулу, то до губернії, ба і до самого
маєстату" (цісаря-П. Ш . )-так нічого й не добився, хоч приїжд­
жали й комісії, "але все випадали на сторону домінії, а монастир,
до того єще же програв справу, кошти комісійні платити мусів!"376
Голдаєвич уклав "клясичний кривдоспис" - і так загризся
несправедливістю, що, поїхавши до Львова на консульту, помер
(1822). Натомість Коссак, починаючи з 17 січня 184 7-го, енер­
rійно взявся за розв' язку конфлікту, хоча австрійсько-польська бю­
рократія затягла цю справу аж до 16 січня 1854 року, коли, нарешті,
з "всіма варунками комплянація (угода-П. Ш.) ... обома сторо­
нами при свідках підписана і до потвердження подана" була. І
підтверджена до середини травня 1854-го всіма вищими інс­
танціями. 377
vули зроблені нові виміри rрунтів, означені їх границі, оста­
точ~о з'ясовані спірні межі (контроверси), забиті копці, пан (уже
новий) Алєксандер Чацький мав заплатити монастиреві кошти,
які йому припали . Виявилось, що монастир платив податки за
угіддя, які йому не належали. Причому їх захоплювали не лише
власники Крехова ... "Хлопи, маючи свої поля, стикаючі з rрун­
тами монастирськими, щороку далі усувалися в rрунта і ліси мо­
настирські, а особливо по знесенню панщини". 378
149

Доба третя
Дзвіниця монастиря
150
Все те Еміліян Коссак опи­
сав у Знаходнику та в "Історії
монастиря... ", яку започаткував
о. Лащевський. Є там (в "Істо­
рії... ") і повчальна розповідь про
Лапінського, економа, який
майже 50 літ дошкуляв монас­
тиреві чи не найбільше. Він ви­
рубав усі контроверсійні ліси,
роздавав селянам монастирсь­
ке добро; мало того, 1850-го
криво присягав, що вшьшина
на Руді належить Чацькому, а
не монастиреві. І що ж?
"Вкращі по комісії за Руду уми­
рає му жена; Чацький Алек­
сандр вимовляє му службу; Ла-
Давній вигляд монастиря

На порозі руїни
пінський бере коло Куликова посесійку, але му ся не веде; в марци
сего року (1852-го - П . Ш . ) приїжджає он до Крехова, і в тій
самій канцелярії, где перед роком на Руду заприсягав, помер" . 379
Типова історія. "Не годиться судити (de mortuis nil nisi bene), -
каже Коссак. - Правда, але здаєся же то кара Божа, бо не токмо
.
.
.
он, але i вс1 свояки, котор1 напротив монастиря присягали, до
року вимерли!! З нашої сторони, Господи, прости му гріхи, Бог
нам кривду нашу винагородить; а враги наш~ кривдою нашою
не доробляться; ОДНИ пішли уже з торбами ДО Крехова, а другі
уже торби шиють... "380
Того року, коли помер захланний економ, спалахнула пожежа
в оборі на фільварку, що його монастир здавав в оренду (посесію),
-
і згоріло шістдесят корів і телят... Особливо страшне лихо
спіткало Леська rреня, який у Великодний понеділок 1854 року
погорів так, що втратив і майно, і чотирьох дітей . "На другий
день прийшов він з женою, голі й босі до монастиря, дано їм
Частина сучасного монастирського комплексу з церквою
151

Доба третя
полотна, на чоботи 5 рин., їсти і хліба додому, насіння ріжного,
фіру сіна для урятованих з огня коней, і позичено єще 25 рин. ср.
на хати і проч."381 *
2
Он так, у безнастанних клопотах й хвилюванні, і перебув о.
Коссак тридцять чотири роки свого ігуменства та п'ятдесят -
священства. У погідну середу 17 вересня 1880-го відзначити цей
півстолітній ювілей до Крехова приїхали тодішній протоігумен
Климентій Сарницький, д-р Йосиф Левицький, катехит д-р
Йосиф Величко, крилошани, священики з довколишніх сіл, у тому
числі й Крехівський парох Юліян Трохимович, вісім хористів з
бурси Народного Дому під керуванням "превосходного баса І.
А. Молчановського", селяни. 382
Промовці (д-р Левицький, д-р Сарницький) відзначили високі
заслуги соленізанта перед Чином, о. Климентій зачитав Грамоту
Протоігуменату, а також оголосив, що Рада ЧСВВ вписала
здобутки Коссака в Памятную Книгу "Да будет праведник в
память вічную". То було в церкві під час Літургії. Опісля-похід з
церкви через монастирську площу до обителі, де у двох кімнатах
-
обід, заздоровні тости.383 І наприкінці оці рядки з великого, на
20 строф, вірша Антона Петрушевича:
Гн-Бздо Твое -Дрогобьzчь родньzй
И Бучачь - Твой престоль колись,
Ирусски Бурсьz, Домь народньzй
* Цього ж року, але трохи раніше, 16 лютого, увечері, хтось підпалив стару
корчму перед монастирем; згоріло також дві орендаторські корови . "Огні в
тих часах , - каже Коссак,
-
дуже часто і повсюди показуються, а то з причини
голоду межи людьми і великої дорожні . Убожество гурмами щодень
волочиться, і тії волоцюги, як ся показує, зі злости підпалюють. У Крехові
також корчму спалено.. ." Далі - згадка про допомогу f реневі. "За тоє віддячився он
монастиреві в короткім часі, бо перед св. Николаєм навіть стежку заледве півліктя
широку зорав і аби люди не ходили, затерпив! !!"229
152

Твоими жертвами сдвиглись, -
И ото Твоеи благодати
Могут сново жити и дЬлати.
И сколько во Галицькой землиці;
Монастьzрей прарусских есть,
Bct Черноризць1, всt Черниць~
Тебt днесь превозносято честь
За прикрасу церковнихо зданий,
За многій плодо твоихо д tланій...
А молодь? Вона вдячна теж:
И молодежь та русска б tдна,
Что с нуждь1 гибла намо не разо,
Что во школахо гола, боса, сть1дна
Предо свtтом соромила насо, -
Днесь вскормлена и пріодtта
Поето Тебt: Многаялtта!" 384
***
На порозі руїни
Ювілей . Подальший опис його, цитування святкових подій,
як і вірш, подані засміченою мовою, а точніше - москвофільсь­
ким язичієм, хоча й доволі "чистим"; дійові особи в цьому описі,
зокрема Петрушевич (автор панегірика), вживають етнонім
"русскій" в значенні "російський", а не "руський", що є похідним
від слова "Русь" та синонімом до "українець" .
Річ у тім, що Коссак в останній період свого життя був моск­
вофілом . Тобто вважав Галичину, як і всю Україну, частиною Росії.
І, самозрозуміло, це не могло не відбитись на його душпастирсь­
кій та педагогічній праці. Як саме - побачимо далі.
153

Доба третя
БРОШУРА ПРАВДОЛЮБЦЯ
І "МЕЦЕНАТ" РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1
Членство в Галицько-Руській Матиці . Листування з нею.
Запросини Виділу (президії) цього Товариства до співпраці в
науковому збірнику. "Однак, що писав о. Коссак, не знати, -
резюмує Костянтин Мрозовський, - бо не лишилось нічого по
нім, ніяких згадок ані манускриптів, ані в науковім збірнику не
бачив я ніде його праці" .385 Хіба що Шематизм 1867 року. Але тут
о. Мрозовський сплутав Еміліяна Коссака з його однофамільцем
-
Михайлом Коссаком , людиною світською та архіваром.
Проте в о. Еміліяна є таки власні твори . Два з них - це "Історія
монастиря Крехівського ... ", т. 1, яку ще 1775-го почав писати
Сильвестр Лащевський, а від 1847-го - Коссак*, та Знаходник,
ілі Інвентар монастиря Креховського. З них найбільш
"історичною" є Знаходник (бо перший твір- це головно хроніка) .
В обидва автор вмонтовує і події суспільно-політичного життя
в краї та за рубежем, а також свої статті і спогади. Прикметно,
що "Історію..." від 1849-го він починає вести по-українськи , а на
початку Знаходника виправдовується: "Прости, читателю, за
пестроту язика и правописанія вь настоящемь Знаходнику- суть
то перші плоди русского письма, которого ми досі не знали, а
даже и язика русского через піввіка житія -рідко коли уживали".
Витяги з "Історії'' - автобіографічні нотатки Коссака -у вересні­
жовтні 188() року опублікував львівський часопис "Слово".
Осібною книжечкою - брошурою - надруковано інший його твір
(польською мовою), назву якого можна коротко сформулювати
так: "Відповідь Правдолюбця". 386 А точніше-це роздуми Коссака
(він виступив під псевдонімом "Правдолюбець") з приводу
виходу книги покійного Михайла Гарасевича - колишнього
*Цей І-й том Коссак довів до 1861 року. З різних джерел відомо, що він написав
і 2-й том. Проте розшукати його поки що не вдалося . Зрештою , для цієї книги і
наявного матеріалу достатньо .
154

На порозі руїни
rенерального вікарія УГКЦ- обширну передмову до якої написав
крилошанин й посол до Галицького сейму Михайло
Малиновський.387
Коссак засвідчив ерудицію й своєрідне трактування історії
Галичини, яку поділив на три періоди : 1340-1772; 1772-1848;
1.848 -1863 . Перший період (під польською владою) він назагал
сприймає позитивно; другий- неrативно (перехід під панування
австрійське), бо скрізь занепад. Найкраща доба - третя . Коссак
захоплено вираховує здобутки українців після сорок восьмого року
під проводом свого духовенства, "що має на чолі правого мужа
й батька... " - митрополита Яхимовича.
Але не все духівництво народолюбне. Коссак звинувачував
святоюрців (а це головно крилошани), які й досі не закінчили
будівництва Народного Дому, хоча зібрали півтораста тисяч
золотих ринських, та невідомо, куди гроші йдуть; що вони "заги­
рили" Матицю; що створили комісію, аби видавати для народних
шкіл українські книжки, - і не впорались; що ніхто не знає, в
якому стані фонд для вдів і сиріт; що вони споглядають на молодь
"не батьківським, як на дітей народу, але аристократично­
імпонуючим оком... " 388
2
"Відповідь..." Крехівського ігумена гостра й безкомпромісна.
Однак її не прочитали ні святоюрці (а це 8-10 крилошан), ні
ширший загал. Бо австрійська цензура тут же сконфіскувала цю
брошуру - і тільки 1934 року її суть виклав Михайло Возняк у
газеті "Діло" . "Захоплення москвофілів для Коссака, що колись
кидав такі громи на святоюрську ліrу, саме наскрізь москво­
фільську, - наголошує Возняк, -велить здогадуватися, що свято­
юрцям і москвофілам удалось уговкати Правдолюба, щоб не було
кому домагатися публічного рахунку з громадських фондів й
робити інші пригадки" . 389
155

Доба третя
Оrож зворот Коссака у бік "істінно русскіх" почався після 1863
року. Хоча вже у "Відповіді ... " можна простежити ці тенденції.
Наприклад, щодо ставлення до унії. "Уже сам задум такого
великого діла, - писав Коссак, - не походив із чистого наміру, із
справжньої пастирської ревности довести згідно з наукою Христа
до одного стада й одного пастиря, але з особистих лиш виглядів
і доганного самолюбства" .390
Себто Коссак розглядав акцію з'єдинення не як історичну
необхідність, не як нагальну потребу епохи, а як приватну справу
амбітних марнославців. "Що такий погляд односторонній і
несправедливий, про се може переконатися кожний, хто
прочитає писання такого Потія або Рутського, писання,
подиктовані гарячим духом релігійним, любов'ю до людей, а іноді
й щирим руським патріотизмом" . 391
То писав Іван Франко (який, як ми бачили, недолюблював
єпископа Шумлянського), але про іншого автора- Івана Вишенсь­
кого : той також (як і Коссак) твердив, що прихильники унії, мов­
ляв, відзначалися повним релігійним індиферентизмом , вузьким
егоїзмом і бажанням особистих користей та почестей. І трохи
далі: "В Южній Русі довершилося велике діло". Це діло -унія,
яка була "приготована цілим ходом історичного розвою ... " 392 І
якщо вона й спричинила поділ суспільства, взаємопоборювання,
то якраз через амбіції окремих відступників - таких, як кн. Ост­
розький, Гедеон Балабан чи Михаїл Копистенський ...
Коссак так само звинувачував і Ватикан, який "з одного боку
видавав булли, які забезпечували уніятську Церкву нарівні з
латинською і забороняли перехід на латинський обряд, а з другого
боку насилав єзуїтів, що скрито старалися на латинський обряд
перетягати українців, а головно українських панів .. ." 393 Іншими
словами, не польська влада винна в окатоличенні й ополяченні
українців, а - єзуїти під впливом нещирого Риму...
Не місце і час ширше коментувати наведені тут і вище
розумування Коссака: на теми польсько-українських взаємин та
156

На порозі руїни
стосунків із Римом існує чимала лі~:;ература, зрештою, читач сам
зрозуміє, що й до чого. "Які були переконання релігійно-політичні
о . Коссака, - пише о. Мрозовський,
-
вистарчить перечитати
його "Слово обь уніи'', написане в Історії дому (а точніше - в
Знаходнику- П . Ш.). Не дивне тому, що о . Коссак не хотів їхати
до .Риму на торжество канонізації св. Йосафата і вимовився
браком здоров.ля, а у тім самім часі казав перемалювати намісний
образ св. Йосафата на св. Василія, і тим наробив собі клопоту". 394
з
Канонізація. Ще 1643-го, через 20 літ після загибелі, Папа
Урбан VIII проголосив Йосафата Кунцевича Блаженним . То було
гідне вшанування його мученицької смерті, як рівно ж ще одне
підтвердження невмирущості унійної ідеї. Особливо знаменитою
подією стала канонізація 1867 року : Пій ІХ визнав українського
архиєпископа святим.
І от на таку величаву церемонію о. Коссак не поїхав . Більше
того. Він викликав з Кракова маляра Йосифа Холевича- і той за
15 корон перетворпв образ св. Йосафата на св . Василія. Про це
стало відомо у старостві й намісництві. Приїхала комісія. Коссак
виправдовувався тим, що буцімто доконче хотів "мати намісний
образ св . Василія яко законодателя Чина..." А для св. Йосафата
(досі його зображення прикрашало іконостас) він залишив у церк­
ві інше місце ... То був виверт: Коссак і гадки не мав поновлювати
ікону мученика за церковне з'єдинення. Власне, для того й пере­
мальовував її .
Живу картинку з цієї непривабливої історії подав сам Коссак,
а переказав (у "Короткій історичній розвідці ... ") о . Мрозовський .
"Після оповідання о. Коссака, - пише він (с. 116-117), - причиною
його клопотів мала бути п. Мицевська з Крехова, що приїхала
раз з дітьми до монастиря і, прийшовши до церкви перед образ
св. Василія, питає о . Коссака: "Так ви справді викинули образ
157

Доба третя
св. Йосафата?" - "Ні, пані , - відповів, - образ св . Йосафата і св.
Варвари поміщу на іншім місці".
Далі - ще цікавіше. Бо усі рушили до келії ігумена, і пані
Мицевська (дружина нового Крехівського посесора) уважно
розглядала порозвішувані портрети московських літераторів, а
між ними спостерегла парсуну царя Алєксандра П. "А що він
між письменниками робить?" - питає о. Коссака. "Він є
меценатом русскої літератури", - відповів. Відтак, при від'їзді,
Коссак сказав, що має намір малювати наново всю церкву, і пані
Мицевська поцікавилась, звідки він має фонди на се? "З Божої
ласки , богобойних і боголюбивих русинів", - відповів ігумен.
Мицевська, звісно, не повірила. "Вот кто меня оклеветав і
спровадив комісію за шизму, москалів і московські рублі", -
закінчив Коссак свою оповідь. Але чи "оклеветав"?
4
Суперечність. З одного боку, Коссак справді багато зробив
для монастиря і Чину. Хвала йому - не перебільшення. Але з
другого боку, його москвофільство важко пояснити . Бо як можна
було любити царя та його режим, який знищив усі три Васи­
ліянські Провінції 'на території імперії? Хоча б навіть через це.
Тим паче, що Коссак василіянин .
Це був один з проявів якщо не господарського, то внутрішнього
непорядку в Чині . "З цілковитим упадком монашого життя, - пише
о. МрозовсЬкий, - при знесенню клявзури, заведенню власних
грошей і інших звичаїв впрост противним правилам і монашому
духові Чину, не дивота, що і співжиття монахів мусило на тім
страшно потерпіти . Нема і бесіди в таких обставинах о спільнім
життю, о братній любові, тому і трафлялися сумні випадки спорів
між ігуменом і підданими, що раз заскаржили навіть о . Коссака,
ігумена, до Жовківського староства, що о. Коссак змушений був
товкуватись із-за свого поступування з підданими. Не слушні були
се скарги, однак свідчат о сумнім положенню Чина". 395
158

На порозі руїни
Не знати, яку скаргу мав на у.t;іазі о. Мрозовський, але один
документ такого характеру - без сумніву, наклеп
-
зберігся в
Історичному архіві у Львові . В анонімному листі до президії
Перемиської консисторії висувалось 20 пунктів звинувачень
Коссака : і що він "о святиню не дбає ... тілько гроші до кишені
хапає"; і що невідь звідки взяв до монастиря Жуковського - а
"той лихий лаїк тримає ключа від трунків , спіжарні" і о.
Компаневичу "навіть кавалок мізерного хліба" не дасть; і що -
аби не посилати віктуалів до обителі у Львові - всі rрунти , луки
і т. д. здав в оренду "жидови Срулеви за звиш 300 ринських
сріблом ... " Нарешті - що на святі св. Миколая 1851 року дуже
погано прийняв світських священиків , які здалеку приїхали
помагати сповідати: мовляв , "не тілько що жадного стипендіум
на службі Божій не дав, але навіть отцевого снідання Всеч . Е.
Коссак не поставив, тілько покинув кварту простої горілки, трохи
смердючого м'яса і пів бохонки хліба . . ." 396
Такий жовчний донос - теж ознака деморалізації того, хто
писав . Тому-то Коссак був обурений, як він пояснював
протоігуменатові, тим "анонимическим лжеоклеветанієм на мні
описуючи мене яко чоловіка, которий свой кількадесятилітній
характер раптом змінив; закона свого не любив, по приписам
не живе, а що найбільше- монастир Крехівський цілком занедбав;
словом, которий, перейшовши сквозь огнь і води, в 50 році свого
життя - розум цілком стратив!! Но не так ся річ має . Я, Богу
дякувати, єще не одурів. Як ся в монастирі Крехівськім жіє? що
ся для єго ліпшого состоянія щороку робить? о том всьом ліпше,
як легкодушний клеветник в отдаленю, знають вблизі чесні і
достовірні сусіди ; знає монастирське собраніє; знає
Всечестнійший Чина мого настоятель... " 397
А тепер знаєм і ми. Знаєм , що З березня 1881 -го Коссак після
важких трудів захворів на тиф - і через чотири дні відійшов у
вічність . Його місце у Крехові заступив о. Барусевич-той , якому
Коссак 1846-го був передав управу Бучацької гімназії.
159

Доба третя
***
Ігнатій Іван Барусевич. Постать теж колоритна й незабутня .
Бо причетна не тільки до історії Крехівського монастиря, а й до
виховання юного Івана Франка та етнографа й письменника о.
Володимира Герасимовича.
Народився Барусевич (1820) у селі Будиловичі на Тернопіль­
щині, де його батько, Олексій, був парохом . Закінчив у Тернополі
гімназію. Вступив до Львівського університету, відтак - до
Василіянського Чину. Був заступником префекта гімназії при
Бучацькому монастирі; йому передав о. Коссак заряд усієї гімназії.
А на початку 60-х років бачимо Барусевича на становищі ігумена
обителі Дрогобицької, а заразом й ректором василіянської школи,
яку ще називали "нормальною" . І в якій три роки вчився Франко .
А "ті літа, поминаючи деякі неприємні епізоди, - згадував
письменник, - все-таки були радісними літами моєї молодості,
що між моїми вчителями з василіянської школи я з приємністю
можу згадати імена молодого монаха Крушельницького, що вчив
нас у П кл[асі], о[тця] кат[ехита] Красіцького, о[тця] ігумена
Барусевича і пізнішого ігумена о[тця] Немиловича, талановитого
проповідника... " Всі три -василіяни. Четвертим був Чернигевич,
але вчитель світськf{й, русин, і теж до своїх неслухняних вихо­
ванців зичливий та уважний.398
В іншому місці (стаття "В інтересі правди") Франко уточнює,
що до василіянської школи в Дрогобичі вписав його ректор
Барусевич, і :го "відразу до другої класи ..." (підстава- дуже ко­
рисне свідоцтво вчителя з Ясениці Сільної). І далі, осудивши о .
Телесницького, "що мав пасію до биття дітей... ", письменник знов
згадує Крушельницького, Красіцького, Немиловича та "о. ректора
Барусевича, що вчив німецького в другій класі..., як про світлих,
гуманних та симпатичних людей, що вміли впоїти дітям не страх,
а замилування до науки та до чесного, трудящого життя". 399
Перед приходом до Крехівського монастиря о. Барусевич був
ігуменом у Жовкві. Перший поверх ченці здавал~ різним
160

На порозі руїни
пожильцям. 1872-го тут поселився суддя Денис Герасимович.
Його півторарічний син, Володимир, протягом десяти літ спіл­
кувався з монахами, і насамперед з отцем Барусевичем. "Ми,
діти, залюбки до о. ігумена ходили , в його келії бавилися , а він
.
.
.
нам вс1ляких казок повщав, молитви перепитував 1завжди чогось
путнього навчав".400
30 kвітня 1881 року о. Барусевича нагородили орденом
Франца-Йосифа.401 Після того його перевели до Крехова - і тут
о . Барусевич яко ігумен прослужив десять літ. Аж до прилучення
монастиря св . Миколая до · Добромильської реформи - а це в
історії Чину сторінка особливо яскрава й значуща.

Мій Чин... Моя незрадна доле,
Василіє.11t зачатий до ;нсuття.
Твоя дуц~а - кесарське 11ОЛе,
Т11 Рутського врятоваие дитя.
Горінням Йосафата крові
Під11явся із руііш до буття.
о. В. Б. Мендрунь, ЧСВВ

"СПІВПРАЦЯ ДВОХ НАРОДІВ МОЖЛИВА... "
1
27 серпня 1930 року. Цього дня до затишного Добромиля
приїхав відомий письменник та журналіст (редактор часопису
"Нова Зоря") Осип Назарук, який перед тим побував у Крехові і
судження якого наведені вже у вступному роздш1 до цієї книжки.
Тепер же д-р Назарук побачив обитель, яка "видніє вже здалека
на прекраснім тлі лісом покритих гір нашого Підгір'я.
Положенням нагадує дещо Крехівський монастир. Тільки
Добромильський монастир ще краще положений, бо обрій тут
широкий і далекий, а сугорби вищі й далеко більше зелені. Словом
-
краса!"402
Вигляд Крехівського монастиря у 20-30-ті роки з боку саду (схід)
163

Доба четверта
Письменник Осип Назарук
Назарука захоплювали "со­
лідні мури", "могутня будівля"
самого монастиря, дзвіниця,
церква та великий старий об­
раз, на якому у 24-х картинах
відтворене "все життя св.
Онуфрія озорене легендами,
аж до картини, на котрій пред­
ставлено, як два леви копають
йому могилу... " Цей образ-ун­
ікальний. І все ж... "Найцікаві­
ша річ в цілій монастирській
церкві в Добромилі, - підкрес­
лює Назарук, - скромна, чорна
таблиця з золотим написом ... "
Ця таблиця виставлена на
честь першого настоятеля (під
час Реформи) і маrістра Каспера Щепковського, який з 1882-го
по 1897-й трудився в Добромилі.
Каспер Щепковський воістину був незвичайною постаттю.
Він народився (1823) в Галичині, студіював у єзуїтських школах
Бучача й Тернополя, потім у Франції (там висвятився); опісля
так перейнявся українськими й василіянськими справами, що
навіть хотів у Добромилі померти (однак упокоївся в Кракові:
1899). Його справедливо називали "мужем Провидіння". Таким
же самовідданим реформатором був і Генрик Яцковський, який
народився на Помор'ї (м. Яблоново, 1834), але пов'язав свою
долю з Галичиною і, зокрема, з Прилбичами: був сповідником
родини Шептицьких. 403
У цій почесній шерезі стоять отці Баудісс, Рідль, Маковський
та інші провідники Реформи, ісусівці, і всі вони вивчили
українську мову, послугувалися нею - і стали для українців св о
їм и.. . Хоча спершу їм не довіряли, протестували, скликали віча ...
164

Добро з Добромиля
І все ж співпраця двох народів можлива, вважає Назарук.
"Доказ- вищезгаданатаблиця,виставлена добровільно
українцями - полякови, польському єзуїтови. Та хто знає, як пра­
цював для нашого добра той благородний чоловік, той скаже :
"Було за що подякувати!" Який же світлий ряд високо образова­
них умів вийшов з-під його духового проводу- з пок . о . Філясом
на чолі! Такого висліду ніякими скарбами заплатити не можна".404
2
Вислід праці єзуїтів благотворно позначився і в Крехові, і в
інших монастирях, хоча приступали вони до Реформи з певною
осторогою та поступово. Першим це зробив "княжий" Лаврів
(декрет Конrреrації Пропаганди за 25 квітня 1884-го), другим -
Львів (1886), третім - Кристинопіль (3 липня 1888). А 26 листо­
пада 1891-го - Жовква, відтак Крехів . 405 Точніше: Крехівський
монастир наприкінці 1891 року підпорядкували Жовківському­
і спільним ігуменом став Кипріян Корнилій Козловський .*
Необхідно зазначити, що управління монастирями, які при­
лучалися до Реформи, брали в свої руки головно єзуїти, поки
для Чину не сформувалися нові, освічені, вишколені кадри. По­
первах єзуїти не мали в Добромилі жодного кандидата: цілий
тиждень новіціят був порожній. Нарешті прибули два клерики з
Лаврова, потім ще один ... 1883-го до "крамольного" Добромиля
приїхали Мелетій Лончина - згодом знаний композитор
-
та
інші, за словами Ісидора Патрила, "пізніші світочі Василіянського
Чину": Діонісій Ткачук, Платонід Філяс, наступного року- Сотер
Ортинський. Отож 1883-го усіх нових василіян уже було 36, серед
них два отці зі "старих": Дмитро Жуковський та Юліян Зємба. 407
Останній був заступником о. Козловського в Крехові.
*Опісля до Реформи прилучилися : Улашківці та Бучач ( 1893), Дрогобич ( 1897),
Красно пуща й Підгірці ( 1900); інші - після 1904 року, себто коли єзуїти цілком
передали оновлений Чин василіянам.4°6
165

Доба четверта
З 1889-го зреформовані василіяни започаткували народні місії.
Перші адреси цих величавих свят - Городок, Броди, Олеськ та
село Жужель в Сокальському повіті, де 1892 року ієромонах Єре­
мія Ломницький, ЧСВВ, та парох Кирило Селецький заснували
Згромадження Сестер Служебниць Пренепорочної Діви Марії...
Одну з таких місій - в Прилбичах
-
яскраво описала Софія з
Фредрів Шептицька.
"Біля третьої години о . Козловський, Василіянин, провідник
Місії, сказав до мене : "Буде щонайменше триднева слота, тоді
місія не може відбутися. Пані, моліться!" І Софія вклякнула перед
мощехранительницею, зачала гаряче благати в Бога погоди, обі­
цяючи за це скласти "прилюдну подяку в місячнику Апостольства
Христового Серця" . І справді: не минуло й години , як надворі
випогодилось, і вже "в 6-ій вечером відбулася перша проповідь­
наука .. . яка тривала безперервно продовж дальших шістьох
днів".408
Провадив, отже, Місію о. Козловський-уже згадуваний ігумен
Жовківського та Крехівського монастирів . І почалася вона 8
вересня 1892-го. Останнього дня учасників дійства вже було
близько двох тисяч. Проповіді були місткі й сердечні. І одна жінка
сказала Софії Шептицькій: "Перший раз ми розуміли все, що
чули" .
Торжество у Прилбичах було особливим ще й тому, що сюди
прибули чільні провідники Добромильської реформи, а також
тому, що в неділю, 11 вересня, свою першу святу Літургію правив
Андрей Шептицький. Це було надзвичайно вражаюче явище,
його неможливо передати словами . І того самого дня, увечері,
біля Прилбицької церковці "ми, - пише Софія Шептицька,
-
закопали місійний хрест, щоби повсякчасно пам'ятав народ,
скільки на тому місці Бог роздарував ласк, скільки провин
відпустив, що дав, що обіцяв ... що9
166

Добро з Добромиля
ЦІЛЮЩІ ЛІКИ ДЛЯ ДУШІ (І ТІЛА)
1
.
Реформа, місія у Прилбичах і перша Літургія ієромонаха Андрея.
Оповідь про це не випадкова . Адже найвидатніший митрополит
УГКЦ - вихованець Василіянського Чину, належав до зрефор­
мованих монахів, був якийсь час маrістром новиків у Добромилі
(1895), а також бажаним гостем Крехова, зокрема у травні 1896
року, коли відбувався триденний Святомиколаївський відпуст, а
фактично перша василіянська Місія .
Передніше уже говорилося, що крехівські відпусти здавна
притягували юрби людей з різних куточків краю, з лівого берега
Дніпра, з Дону, Волощини, а навіть Греції та Болгарії. І притягу­
вали насамперед чудодійні ікони. Найстаріша з них - образ св.
Миколая . "Звідки походить цей
образ- не знати," - пише автор
"Пам'ятки з Крехова", яка
вийшла 1896-го у Жовкві з на­
годи започаткування місії-від­
пусту. Можливо, ікону вже піс­
ля Йоіла принесли з Білої Русі.
Одначе о . Михайло Ваврик,
ЧСВВ, вважає, що вона похо­
дить "іще з часів самого основ­
ника Йоіла... щ~о
Одне слово, невідомість .
Певне лише те, "що многі ласки
уділяв і уділяє св . Николай при­
ходячим з вірою, бо хоч ла-
.
.
юмство поган 1 поганських
християн три рази здирало з
образа срібну одіж, однак
побожні почитателі своїми
Образ святого Миколая
167

Доба четверта
вдовичими лептами завсігди по кожній грабежи убирали свого
могучого заступника".411
Неодноразові вияви заступництва святого занотував Силь­
вестр Лащевський, який сам "дізнав ласки" від Миколая­
чудотворця "в одній заподіяній шкоді" . 412 Про два випадки
допомоги св. Миколая своїм вірним, зокрема про те, як один
чоловік під час відпусту 1758 року приніс в офіру Чудотворцеві
40 зол. ринських (80 корон), а уночі їх вкрали. Чоловік почав
молитися до Миколая - і наступного дня, "в саме свято перене­
сення мощей" святого, гроші знайшлися... 413
1896 року до чудодійних крехівських ікон долучилося ще й
миро Чудотворця . "Крім образа сего Святого, - пише о. Микола
Головка, ЧСВВ, - в церкві Крехівського монастиря знаходиться
єще дорогоцінна пам'ятка, якою є миро св. о . Николая". І пояс­
нював далі: "Миро є то чистий плин, який витікає з єго святих
мощей чудесним способом . Хотяй минуло вже звиж півтора
тисяча літ, як св. о. Николай перенісся до Бога, єго св. мощі однак
не перестають достарчати світу сего мира, яке по нинішний час
через духовні власти можна набути". 414
Крехівські монахи вже давно мріяли ці святі мощі й миро
придбат. І тільки 1896 року Перемиський єпископ Юліян Пелеш
(той, хто рукоположив Андрея Шептицького) передав це - за­
печатане - миро до Жовківського монастиря, а звідти його уро­
чисто, у великій процесії перенесли до Крехова.
Он чому на Святомиколаївський відпуст 1896 року до Крехо­
ва прибуhи найвидатніші василіянські провідники: отці Андрей
Шептицький - майбутній митрополит, а в ту пору
-
ігумен
Онуфріївського монастиря у Львові; Сотер Ортинський - згодом
єпископ українських еміrрантів у США; Єремія Ломницький, уже
знаний як один із організаторів Згромадження Сестер Служеб­
ниць у Жужелі, а в 1907-1915-му роках ректор Станіславівської
духовної семінарії; Мелетій Лончина - обдарований Богом
композитор та - невдовзі
-
довголітній ігумен у Львові. Вони
168

Добро з Добромиля
відправляли Літургії, виголошували проникливі проповіді, спо­
відали, причащали - з'єднували людей з Богом. 415
2
Пречиста Діва Марія. Її образ - другий безцінний скарб, що
його приблизно 1660 року придбала обитель. То невеличка ікона,
перед якою прозріла Анна Красовська і мова про яку вже була.
Матір Божа Верхратська. Третя ікона, яка найпізніше - 181 О
року- потрапила до Крехова, але яка за віком чи не найстаріша.
"Образ сей, - пише автор "Пам'ятки з Крехова", - після передання
має походити з 14 віку і малював єго Петро, митрополит Киї­
вський" . Котрий це Петро? Виходить-Петро Акерович, "незна­
ний митрополит руський (1241-1245)", як писав дослідник його
життя Степан Томашівський. 416 І "предтеча Ісидора" (того Ки­
ївського митрополита-грека, який 1439-го брав участь у Ферра­
ро-Флорентійській унії та підписав акт об'єднання грецької і
римської Церков; у Ватикансь­
кій базиліці його й поховали).
Натомість Акерович 1245-го
їздив до Ліону на Вселенський
собор, де попередив про мон­
голо-татарську небезпеку, яка
насувалася на Європу зі сходу і
вже затопила Русь ... І якщо
Верхратську ікону маmовав цей
незвичайний митрополит (ав­
тор "Пам'ятки..." тільки переніс
його у наступне століття), то
тим вона цінніша й унікальні­
ша411
Подальшаісторіяїїтака.1658
року у селі Верхрата, що за 15
кілометрів від Рави-Руської (і 50
169

Доба четверта
-
від Крехова; зараз під владою Польщі) з' явилося дивне світло,
яке бачили один житель та війт. Через десять років - 2 липня
1668-го - у Верхраті заклали монастир. А 1682-го його
прикрасили намісні образи Ісуса Христа й Богоматері. Їх приніс
із Замостя, з тамтешньої (скасованої) обителі, о. Ісаак Сокальсь­
кий.
А від 2 липня 1688 року, у 20-ліття монастиря, почали діятись
чуда. "Тодішній парох Верхрати о. Андрій Свидницький запросив
з монастиря двох священиків на празник у своїй парафії "Поло­
ження Чесної Ризи Пресвятої Богородиці'', а саме: о. Теофіла
Вітошинського і о . Йоіла Ковальського. Коли після цілоденної
праці в церкві отці пішли на спочинок, у саму північ о . Ковальсь­
кий збудився зі сну і закликав до пароха: "Отче Андрію, ікона
Пресвятої Діви плаче в нашому монастирі!" Священики скоро
накинули на себе одяг і вийшли з хати, та вже здалеку побачили
монастирську гору та й цілий ліс, освічений великою ясністю".
Під горою стояли люди і "дивились на небувале, дивне явище".418
Всіх опанувала тривога . І ніхто не наважувався вступити до
церкви. Аж один чернець набрався відваги ... Люди вирушили
за ним ... І що побачили? "В церкві горіло світло перед іконою
Божої Матері, а криваві сльози спливали двома струями по
обличчі Пресвятої Богородиці. Ті сльози плили безперервно
впродовж чотирьох тижнів".419
Бачив ті сльози і Йосиф Шумлянський . Він привів до присяги
духовних і .світських осіб. Перед Святими Тайнами вони
поклялися, що отримали оздоровчі ласки від Богородиці . І вже 6
липня 1688-го єпископ видав пастирського листа, в якому ого­
лосив, що ікона Божої Матері з Верхрати є чудотворною (цього
листа, до речі, він написав по-українськи). 1794 року було
зафіксовано понад 150 інших чуд . 419
А 181 О року, після закриття монастиря у Верхраті, дивогляд­
ний образ урочисто , в супроводі численного духовенства, братії
та мирян, перенесли до Крехова, і тут теж почали творитися
170

Добро з Добромиля
чуда; найбільш вражаючі у 1907, 1909 і 191 О роках. На честь Божої
Матері була складена довга - на. вісім куплетів
-
пісня, яка
починається так:
В Верхраті наперед Ти ласки свої
Давала спішучим побожно к Тобі;
Тебе там пізнали вся Равська стран.а,
Сокальська і Львівська, вся н.аша земля.
Потому Ти Крехів ізбрала н.а дім,
Щоб ласки ізлити обильн.і там всім,
Престол Свій принесла Ти в монастир,
Несучи з собою божествен.н.ий мир.
Тут хорим здоров Я вертаєш як стій,
І сумним потіхи, терплячим спокій,
Сліпі тут підносять свій злічен.ий зір
Та велич голосять Твою н.а весь мір.
Убогі біжать все пред можний Твій трон.,
Привітних і:Х пісн.ей несеться гомон.:
Витай н.ам, Крехівська Маріє! Витай!
Та множество ласки, о Мати, н.ам дай... 420
3
Прнсілок Горбовиця, що неподалік Крехова. 1909 року тут
важко захворіла 11-літня Анна Горшко - і вже вмирала, коли її
батько Онуфрій з дружиною почали палко моли-ися до Богома­
тері . То сталося вночі, коли чекати рятунку було нізвідки, хіба що
з неба. Онуфрій дав обітницю справити для Матері Божої срібне
серце - і дівчинка одужала. 421
Того року, передає сучасник, сталося ще одне чудесне зцілен­
ня. "Катерина Рогуля з Майдану Мокротинського попала в
171

Доба четверта
смертельну хоробу. Коли вже не було найменшої надії, щоби вона
вийшла з сеї хороби, - беруть її майже конаючу на фіру і везуть у
Крехів до монастирської церкви. Коли єї привезли до церкви ,
сейчас віддають єї в опіку Матери Божої. І що ж дієся? Небезпе­
ченьство смерти минає, і смертельно слаба приходить опісля до
здоровля" .422
І це - не вигадки. Факти зцілень підтверджені документаль­
но, вони окрилювали тисячі паломників, які приходили до Кре­
хова на відпуст чи вдавались по допомогу в будь-який час. Всього
в Україні чудотворними були визнані більш як 250 образів, у тому
числі в Почаєві, Гошеві , Зарваниці ... 423 Три з них дарували свою
благодать у Крехові.
"При тім, - каже о. Головка,
-
добре буде вспімнути, що в
нашій церкві престіл Матері Божої (Верхратської) є наділений
Церквою католицькою великою ласкою (привілеєм) . Сила сеї ве­
ликої ласки лежить в тім, що наколи перед тим престолом відправ­
ляється Служба Божа за усопшого , може така душа в чистилищи
одержати совершенний відпуст (можуть єї подароватися всі муки
в чистилищи, які на ній єще тяжать) і піти до неба". 424
***
Цариця України. Вже майже тисячу літ нею є Пресвята Бого­
родиця. Ще 1037 року Ярослав Мудрий віддав під її покров
християнську Русь - і відтоді стільки ласк спливло на нашу
землю!
Д-р С. Божик, дослідник історії Рава-Руського повіту, в одній
зі своїх публікацій згадує і Крехів, і Верхрату, і колишній монастир
в Угнові. "При цьому зрозумів я тоді, що воно за причина, що з
містечка Угнова багато молодих здібних хлопців знайшли дорогу
до Василіянського Чину, а декотрі (от як покійні оо . Семен Сте­
пан Решетило, С . Журавецький, Северіян Бараник) дійшли з ча­
сом дуже високо й дали пізнати себе як визначні та заслужені
діячі на полі церковнім і народнім . Це Верхратська Богородиця,
172

Добро з Добромиля
що, як колись у Верхраті, так опісля, царюючи над престолом у
монастирській церкві в Крехові , своїми ласками стягала на великі
відпусти передовсім мешканців Рава-,І?уського та Жовківського
повітів , заманила їх до Себе на Крехівську Гору, в зелень чудових
лісів Розточчя, щоб там виховати на таких, якими опісля стали
бути".425
Саме чудодійні крехівські ікони, як наголошувалось передніше,
врятували монастир від австрійської касати; вони ж, як вважає д-р
С. Божик, сприяли напливу до новіціяту нових покликань - і се
свідчення, що Мати Божа й далі опікується нами.
КРЕХІВ І ЧУДЕСНЕ ЗЦІЛЕННЯ ПЕТРА МОГИЛИ
Чудо! Чудо! - повідають
Колядка
1
Мощі святих. Їхні чудодійні властивості також знані . І мати
.
.
.
таю мощ1 в монастир~ - значить мати ще одного покровителя
перед Всевишнім. 1906 року таку реліквію отримав і Крехівсь­
кий монастир . То були мощі святого хлопчика Пасива . Але,
виявляється, обитель мала свої цілющі мощі ще в часи Йоіла ;
завдяки їм одужав Петро Могила, і цей небуденний факт
зафіксовано ще за життя славного митрополита .. .
Відомо, що воєводич молдавських земель після смерті свого
батька Симеона- господаря Волощини, а потім і Молдови (його
отруїли змовники)- 1607-го перебрався з матір'ю до Львова, де
закінчив школу Успенського Братства. 426 Львівські братчики
прийняли 11-річного воєводича особливо прихильно. Адже
славнозвісна церква Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці
Руській постала внаслідок жертвувань Симеона Могили та його
брата - молдавського воєводи Єремії . Членом Львівського
Успенського Братства (від 1630 року) була й молодша дочка
Єремії, Анна, а старша-Раїна (або Реrіна)- заснувала аж три
173

Доба четверта
монастирі: Густинський,
Мrарський, Ладиженський, бу­
ла ктиторкою Скиту Манявсь­
кого на Прикарпатті. Ще одна
донька Єремії - Марія, дружина
Брацлавського воєводи Стефа­
на Потоцького, - відновила
1612-го монастир у Бучачі, а ще
раніше - у Жизномирі над
Стрипою.
Сам Петро Могила після
навчання у львшських дидас­
кашв 1 високошкільних сгудій за
кордоном (так і не встановлено
де) повернувся в Галичину, до
Жовкви, під опіку - як сирота
-
Станіслава Жолкевського, де
Митрополит Петро Могила
опанував військово-лицарське
мистецтво, набув шляхетних звичок, а 1620 року брав участь у
битві над Цецорою.
Наступного року Могила разом зі своїм новим протектором,
польським гетьманом Хоткевичем, б'ється під Хотином, відтак
переселяється з Жовкви на Київщину. Придбав там маєтки. По­
знайомився з митрополитом Йовом Борецьким. "В 1627 р., саме
коли йому минуло 30 років, закінчився перший період його життя,
період, який можна назвати молдавсько-польським, а з його осе­
ленням назавжди в Києві почався український період і служіння
Православній Церкві на Україні". 427 А ще- додам - справі унії з
Римом.
2
Любов до українства. Що послужило цьому наверненню?
Автор поважної монографії про Петра Могилу - Аркадій
174

Добро з Добромиля
Жуковський, він же й голова НТШ у Франції, -аналізує різні точки
зору на це : ідейні, матеріалістичні , зокрема вплив на Могилу
митрополита Борецького; він же - але побіжно - звертає увагу
на два моменти . Перший - на битву під Хотином, де, як відомо,
заслуга в перемозі над турками належить Петрові Сагайдачному
та його воїнству, якого - супроти 400-тисячного османського
війська - було всього 30 тисяч.
Якраз тут (Жуковський наводить цитату з твору єп. Сильвес­
тра Гаєвського) Петро Могила "побачив техніку й лицарське
завзяття українського козацтва. В цім великім військовім герці
щось особливо мало діткнути вразливу молоду натуру господа­
ревого сина і вплинути на користь українського народу, що
витворив таку могутню й завзяту козацьку силу та наділив її таким
талановитим керівником" .428
Друге диво пов'язане з Креховом. Жуковський вміщує у своєму
дослідженні дереворит Сінкевича з 1699 року, супроводжуючи
його такою текстівкою : "В монастирі сталося диво, що пояснює
раптове повернення П. Могили до Церкви . У панегірику ченцеві
Скиту Манявського Й. Бобриновичу-Копцю С. Косов згадує, що, ·
вражений недугою, П. Могила був зцілений мощами ченця
крехівського Герасима через сім років після смерти останнього .
А помер той 1617 р." (с. 52).
Чи не той це Герасим, що явився Йоїлові у церкві Преобра­
ження Господнього? Можливо . Хоча сю церкву Йоіл почав
будувати перед 1630-м роком, коли реальний Герасим уже не
жив (бо помер 1617-го). А проте дійсно був святцем, якщо його
мощі могли вилікувати Могилу. І, можливо, Сінкевич помилив­
ся, і Герасим був у церкві Петра й Павла або й на місці церкви
майбутньої - Преображенської, коли там молився Йоіл.
"Отож , - підсумовує п. Жукойський , - зцілення сталося 1624
р . , і саме воно, як гадають, стало вирішальним в тому, що П .
Могила раптово відмовився від прав на Молдавський престол
на користь молодших братів і прийшов у лоно Церкви" (с. 52).
175

Доба четверта
Як би там не було, а сам факт видужання в Крехові майбутньо­
го ієрарха, а через видужання навернення до Церкви, причому
української, надзвичайно важливий. Немаловажно і те, що про
це говорить авторитетний свідок - митрополит, який змінив на
престолі Могилу, а восени 1648-го зустрічав біля Золотих Воріт
у Києві Богдана Хмельницького та його переможне військо . І
який не хотів підписувати злощасну переяславську угоду.*
Свій панегірик ченцеві Йосифові Бобриковичеві-Коптю (так,
на відміну від А. Жуковського, пише це подвоєне прізвище Ігор
Мицько429) Косов опублікував 9 квітня 1635 року у Вільні, коли
Петро Могила ще жив і діяв.. . Косо в запевняє, що на тому світі
знайде "Ієзекіїла (Княгиницького - пояснює п. Мицько) пустель­
ника, ігумена Скитського, Герасима - ченця Крехівського, кот­
рий сім років після своєї смерті ... Петра Могилу, ще світську
людину, з тяжкої хвороби виздоровив".430
***
Старець Герасим. Мощі . Видужання. Ось так! Принагідно
питання: чи не звідси таке зацікавлення Могили дивами, і він
сам, у сані архимандрита Печерської Лаври, укладає "Сказання
про чудесні і визначні явища в православній церкві" (1629-1631 ).
Він же й замовляє ченцеві-поетові Афанасієві Кальнофойському
книгу "Тератургіма, або Чуда", які сталися в підземеллях Лаври
(1638).
Принаймні від часу зцілення Могили Львів і Крехів стають
для ієрарха, можна сказати, рідними. 15 червня 1631-го він взяв
участь у посвяченні Успенської церкви, запросив на вчителів до
Лаврської школи львівських професорів - Ісаю Трофимовича­
Козловського і того ж таки Сильвестра Косова: перший став
ректором, другий префектом. У Львові ж, у новій церкві Братства,
*До речі, проти союзу ("возз'єднання") України з Московщиною був і Петро
Могила (див. Коментар до Галицько-Волинського літопису, Львів 1994, с . 228).
176

Добро з Добромиля
Могилу висвятили на єпископа (в суботу) і тут же, в неділю 28
квітня 1633-го, - на митрополита. Опісля він посвятив у Крехові
церкву Преображення Господнього та благословив спорудження
храму св . Миколая.
З того часу пробігло 273 роки . І от у Крехові появилися нові
мощі. І це теж неабияка подія.
ДЕЩО ПРО МОЩІ СВЯТОГО ПАСИВА
1
Папа Лев ХІІІ. Той, що започаткував Добромильську рефор­
му, а під час аудієнції у нього Романа Шептицького з матір'ю та
братом пророкував василіянам "велике майбутнє" і що "їх місія
велика і гарна!" На підтвердження своєї опіки над Чином великий
понтифік і пожертвував василіянам мощі святого Пасива, який
ще дитиною прийняв смерть за Христа. У спокійніші часи його
тіло знайшли в катакомбах між тілами інших мучеників; у ногах
Пасива стояла ампулка з його кров'ю . Так християни ховали
найвірніших синів Ісуса. "Се було доказом їх мученичої смерти".
Дорогоцінну реліквію вмістили в церкві св. Евзевія, де малому
мученикові поклонялись упродовж віків . За римським звичаєм,
пише Микола Головка, мощі св. Пасива "завинені в шовк і
знаходяться в подушечці, на якій спочиває фігурка з воску, яка
представляє святого, яко мале дитятко. В ніжках того святого є
шкляне начиння, в якім стоїть ампулка з рештою його крови му­
ченичої''.431
Але у вересні 1887-го мощі Пасива відправили потягом з Риму
до Перемишля, де їх зустріли єпископи: греко-католицький Іван
Ступницький та римо-католицький Лука Солєцький. І занесли
на престіл св. Йосифа у катедральному соборі . Через тиждень
прибули василіяни з Добромиля. І пішки, в супроводі безлічі
мирян, перенесли мощі до парохіяльної церкви свого міста, де
вони приймали пошану від тисяч людей. Ще через тиждень їх
маєстатично помістили у церкві монастирській .
177

Доба четверта
А потім, 1902-го, перенесення новіціяту з Добромиля до
Крехова. Зрозуміло, що монахи, переходячи до нового монасти­
ря, жадали мати там і мощі св . Пасива . Їх бажання вволили. І в
березні 1906 року святі мощі перенесли до Крехова та умістили
в церкві у великому престолі .
Питомець Крехівського новіціяту Йосафат Скрутень розповів
про одного з діячів Добромильської реформи - єзуїта Адальберта
Баудісса, який народився у шведській родині (на Буковині), але
вивчив українську мову, нею розмовляв, листувався, проповіду­
вав і сповідав; він же, коли був у Добромилі ігуменом, запам'я­
тав цілу низку чуд, які здійснив св. Пасив . Не раз бував о . Баудісс
і в Крехові.
"Добре тямлю, - пише у посмертній згадці о. Скрутень, - як
покійний, прибраний у всі священичі, багряні, наші ризи, станув
перед св. мощами, заспівав: "Мученик Твой , Господи, Пасив ..."
і повів многолюдну процесію зі св . мощами довкола Крехівської
каплиці . Чомусь зайшли тоді мої очи сльозою ... Останній поклін
св. Пасивови віддав покійний весною 1911 р. щз2
***
Образ св. Миколая та його миро . Дві ікони Богоматері. Мощі
св . Пасива... Вони кликали на відпусти-місії, які відбувалися по
декілька разів на рік: у свята Благовіщення, Петра й Павла, Пре­
ображення Господнього, Покрови, небавом - св. Пасива (20 сер­
пня). Та найбільше люду- понад десять тисяч попервах аж до
вісімдесят тисяч (як у 1912 році) - збирав празник "теплого"
Миколая, "в місяці травні , в дні перенесення мощів св . Миколая
з Мирів до міста Бар, - нагадує о . Роман Лукань , ЧСВВ.
-
Те
свято з поручення Римського Папи Урбана 11 приймила Україна
в 1091-93 рр . за Київського митрополита Єфрема ІІ". 433
Крехів , однак, приманював не лише ревних богомольців чи
владик Церкви, а й просто допитливих людей, як от Богдан
Хмельницький , Василь Григорович-Барський чи Яків
178

Добро з Добромиля
Головацький. Серед його почесних гостей був також Іван Франко
-
теж владика, але в царстві wасного письменства. І його, зро­
зуміло, передусім цікавила монастирська книгозбірня.
ТРИРУКОПИСИДЛЯФРАНКАІДЕЩОПРО
ЕТНОГРАФА о. ГЕРАСИМОВИЧА
1
"Дорогий друже!
Бажаючи для наукових цілей познайомитися зі старими дру­
ками і рукописами, що зберігаються в бібліотеці Крехівського
монастиря, а не маючи, крім Вас, нікого знайомого, удаюся до
Вас з уклінною просьбою виєднати мені у о. ігумена і у кого там
ще слідує дозвіл на переглянення бібліотеки і архіву того мона­
стиря.
Надіюсь, що не відмовите моїй просьбі, згори висказую Вам
сердечну подяку і жду від Вас звістки, коли б я міг на день на
два заіхати до Крехова. В отсю суботу й неділю, а в разі по­
треби й у понеділок мав би я час.
Щиро стискаю Вашуруку. Ваш Іван Франко. Львів, 27/ХІІ93':434
Такого листа наприкінці 1893 року отримав Володимир
Герасимович, чиє ім' я як священика, етнографа й літератора вже
фігурувало в цій розповіді - коли йшлося про життєпис о.
Барусевича. 1893-го Герасимович викликав зацікавлення своєю
науковою працею "Народні звичаї, обряди та пісні в селі Крехові
Жовківського повіту", яка, починаючи з травня того року,
друкувалася у журналі народовців "Правда".435
Сам Герасимович народився в Золочеві (1870), але з Крехо­
вом був тісно пов'язаний, бо звідти його мати. "Я від малої
дитини, обертаючись між людом крехівським зиськав собі в них
довір'я, що єсть найважнійше при записуванню народних зви­
чаїв ... " 43 6 , до того ж збірку свою "часто людям відчитував, вони
мені доповнювали, і тепер оскілько мені здаєся, вже ніяких,
певно, нових звичаїв не дало би ся в Крехові надибати". 437
179

Доба четверта
Ось декілька фраrментів . Тим більше, що вони стосуються села,
коло якого наш монастир . Як живуть крехівці? Вони "не зле ма­
ються, бо земля добра і добре родить, а кромі хліборобства зани­
маються залюбки фірманками : то возять дрова, то камінь і дос­
тавляють до Жовкви або до найближчої (5 км віддаленої стациї
залізничної в Глинську, на шляху Львів-Белзець (Томашів); то знов
доставляють від жовківських жидів-ліферантів овес, сіно, м'ясо і
т. ін. для крехівського війська. В Крехові-бо стоїть постійно одна
ескадрона уланів" .438
Цей же етнограф зазначає , що "Крехів враз з "футорами" (бо
так називають присілки, що належать до приходу Крехівського)
числить коло 4000 мешканців" (с. 247). Самобутня тут вимова.
Наприклад : мал6є , велик6є, весіля, помешканя, дівчин6йка, не­
ділейка, Б6жейко, "вона буде робив" і т. д. (с. 249). "Щодо одягу
крехівців, то вже починає ся тут затрачувати характер народний,
головно в одязі жінок" (с . 247). Майже всі убори вони купують у
місті (Жовкві); зате чоловіки одяг носять переважно домашній,
традиційний.
Оригінальний, зокрема, звичай відзначати уродини. Повиту­
ха, скупавши немовля, подає його матері, а батько "кидає до купілі
срібного ринського бабі на "фатиrу". Відтак застелює стіл, ста­
вить пару буханців хліба і посилає до корчми по горілку, "а сам
виходить на "поріг хати. Тут чекає на всякого переходячого
чоловіка та жінку та говорить до них тими словами : "Божейко
дав дитину, просимо на космату" . Сею "косматою" єсть саме та
горівка" . Через те пияків у селі звали "косматиками"... 439
Піс.ЇІя закінчення Львівського університету та духовної семі­
нарії Герасимович був у Крехові парохом . До нього й вдався з
проханням Франко.
2
"Дорогий друже!" Вже саме це звертання говорить про
Франкове ставлення до набагато молодшого Герасимовича. Хоча
180

Добро з Добромиля
не знати точно, чи приїжджав тоді Франко до Крехова - при­
наймні у його подальшому листуванні ця подія не зафіксована.
Одначе цілком ймовірно, що приїжджав, бо вже через рік, але до
іншого адресата- о. Василя Загаєвича, - він уже не просить про­
текції для ознайомлення з монастирською бібліотекою (з цього
випливає, що воно уже відбулося, і це саме собою зрозуміло), а
іншого - коней . ..
"Вельмишановний отче!- пише поет 4 січня 1895-го. -Хотів
би я в другий день свят переїхатися до Крехова. Надіюсь, що не
зроблю Вам надто багато клопоту, коли виберуся через Кунин,
і що пан Гаут позволить мені коней до Крехова. А затим веселих
свят і до побачення! Ваш Ів. Фр. "440
Про поїздку, точніше - перенесення її (через негоду) на пізніше,
Франко сповістив й Уляну Кравченко. 441 А 20 січня 1895-го він
уже був у Крехові, в монастирі, ''відки, - як повідомляв Михайла
Драгоманова, - визичив три рукописі: інтересний список "Палеї"
(XVI віку), список "Варлаама і Йоасафа" з 11 рисунками в тексті
і рукопись мішаного змісту, в котрім є полемічні статті проти унії.
Здається, що впру їх у "К[иевскую] Стар[ину]", бо тут нема де
друкувати".442
Франко дійсно вдався до цього часопису - і опублікував тут
невелике дослідження "Южная пасхальная драма"443 , в якій
використав Крехівський список неканонічних текстів - апокри­
фів. І того ж року (1896-го) накладом НТШ вийшов перший том
великої-на 394 сторінки-праці "Апокрифи й леrенди". В основу
цього дослідження лягла Крехівська Палея. "Ся, - пише Франко,
~багата криниця, відки взято найбільшу часть текстів, поміще­
них у сьому томі, се грубезна книга in 4-to, власність бібліотеки
Крехівського Василіянського монастиря . Писана на сірім, не глян­
цованім папері, вона числить тепер 574 картки (1148 сторін) ... " 444
Письменник і вчений в одній особі зауважує, що писав цю
працю "мало не через два роки", і вона завдала йому "багато
труду та заразом була відпочинком серед важких обставин того
181

Доба четверта
духового і товариського життя", в яких доводилося жити . І ще.
"За ласкаве випозичення єго з бібліотеки Крехівського монасти­
ря нехай мені вільно буде на сьому місці зложити щиру подяку
настоятелеві того монастиря о. Зємбі" .445
3
Варлаам і Йоасаф, Дві постаті, що їх, починаючи з VII (або
VIII) століття, знав увесь культурний світ. То зворушлива і
повчальна розповідь про поганського правителя (в Індії) Авеніра,
який люто переслідував й винищував у своїй країні прихильників
християнства, і насамперед монахів-пустельників; а щоб часом
новою релігією не перейнявся його любимий син Йоасаф, звелів
ізолювати його від будь-яких посторонніх впливів, створив йому
цілком теплично-безжурні умови існування.
І все одно (за божественною вказівкою у сні) до юнака про­
брався, переодягнувшись купцем, чернець-аскет Варлаам. І
прищепив йому християнське вчення, охрестив . Врешті-решт на­
прикінці життя до Бога навернулись і жорстокий Авенір, і його
оточення. Після смерті батька Йоасаф зрікся свого королівства і,
роз шукавши в пустелі Варлаама, теж став пустельником ...
"Історія "В~рлаама і Йоасафа", поряд з Біблією, - пише Франко,
-
безперечно належить до найбільш поширених, популярних і
впливових творів світової літератури".446 Тим-то він і вибрав дос­
лідження літературної історії цього твору за тему докторської ди­
сертації. Опрацювавши її, подав своєму науковому керівникові Ват­
рославу Ягичу- авторитетному славістові і, між іншим, дійсному
членові НТШ у Львові. 28 червня 1893-го вчена рада Віденського
університету присвоїла Франкові науковий ступінь доктора філо­
софії. А вже у грудні того ж року він відправляє листа Герасимовичу,
чи не вперше підписуючись новим титулом "д-р" (доктор).
Дисертацію Франко змушений був писати по-німецьки (пра­
ця називалась: "Про Варлаама і Йоасафа та притчу про
єдинорога"), але разом з тим він готував більший, ширший ва-
182

Добро з Добромиля
ріант українською мовою, спершу мав намір опублікувати його в
журналі "Житє і Слово", та перед тим необхідно було порівняти
грецький текст, яким користувався досі, з перекладами на інші
мови, у даному випадку - на старослов'янську. Такий текст був
у Крехові . І, вочевидь, Франко знав про нього ще з перших відві­
дин, про які просив о. Герасимовича. А через рік, в уже цитова­
ному листі до Драгоманова, серед трьох визичених рукописів
називає список "Варлаама і Йоасафа".
"Рукопис, що ним покористувався Франко, - пише о. Роман
Лукань, - находиться в книгозбірні в Крехівському василіянсь­
кому монастирі".447 Одначе тут треба зробити уточнення: для на­
писання дисертації Франко взяв інший, грецький, текст "Варла­
ама і Йоасафа" - а не той, що в Крехові. Тому ще до приїзду в
монастир уже мав захищену дисертацію. І в листі до Герасимо­
вича підписався "доктор". Зате крехівський - старослов 'янсь­
кий- варіант використав у розповіді п. н. "ВАРЛААМ І ЙОАСАФ,
старохристиянський духовний роман і його літературна історія"
з промовистим додатком : "Рисунки і проби тексту із Крехівського
рукопису XVI в., с. 1-XVI". Цю розвідку Франко почав друкувати
у ЗНТШ ще того самого року - 1895-го, кн. 4, с. 1-28; публіку­
вання тривало і в 1896 та 1897 роках. 1897-го праця вийшла у
Львові окремим виданням. 448
4
Франко і Крехів. У цьому аспекті необхідно звернути увагу ще
на деякі моменти, пов' язані з Церквою та релігією. "Склалося,
що історія, - пише Йосафат Скрутень, - злучила особу Ів. Франка,
типового представника українського вільнодумства, з галиць­
кими василіянами, виразниками наскрізь католицької ідеї і
католицького чину". Ці взаємини, як знаємо, зав' язали сь ще в
школі, "штубі" (стосунки з ректором Барусевичем, "отцем-гумо­
ристом" Телесницьким та ін.), "віджили опісля в самім розцвіті
його мужеського життя і перетривали до самої смерти".449
183

Доба четверта
Якраз у розквіті свого життя Франко відвідує монаші осеред­
ки - і не лише Крехів (звідки він почерпнув для своїх студій
найбільше), а й Краснопущу, Підгірці, Кристинопіль, Дрогобич,
в якому перебував по декілька днів, роблячи виписки з Пом'я­
ників. І приймали великого письменника з пошаною, хоча й
котилась про нього слава "безбожника", "атеїста", "ворога релігії".
"Слід також зазначити, - пише о . Скрутень,
-
що всюди по
монастирях, в яких гостив Франко, не завважано, щоби він
пускався на які-небудь критики, навпаки, завсіди поводився гідно,
не любив диспутів, при столі хрестився і молився, для всіх був
чемний і услужний. Василіянський Чин ставив високо,
п'ятнуючи лиш спорадичні прояви в діяльності давніх василіян,
а реформованим признавав ідейність та життєву силу".450
Підтвердження цих слів - осібна вдячність Франка Юліянові
Зємбі, про якого теж потрібно сказати пару слів. Отець Зємба
(1849 р . народження)- "син Василія рільника родом із Шляхто­
ви староства Новий Санч... ", що на Лемківщині. У Новому Санчі
закінчив вищу гімназію (від оплати за навчання був звільнений,
мав похвальні характеристики). Вчився у Львівському універси­
теті на богословії, потім вступив до монастиря у Добромилі,
звідки протоігумен Сарницький 22 вересня 1881-го відправив
його до обителі в Кристинополі на "должность сотрудника в
приході... "451
Зємба-нагадаю-зі "старих" отців-василіян найперший, хто
1882-го прилучився до Добромильської реформи (вслід за тим
ще того року пішли Дмитро Жуковський, через п'ять літ -
Володимир Будзилович, ще через шість - Єронім Островерха;
решта були вже тільки "нові"). 452 5 червня 1887-го Зємба склав
довічні обіти.* І залишився в Добромилі професором та
*Корисно навести лист про те, як отці-єзуїти вчили своїх питомців дотримуватись
обітниці вбогості. Напередодні складання урочистої професії о. Зємба підготував
таку заяву: "Нижче підписаний, маючи дня завтрашнього скласти урочисті шлюби
в законі Василія Великого і тим самим перестати бути власником свого майна,
184

Іван - Франко
Добро з Добромиля
маrістром. А 1893-го його від­
правили до Крехова. І хоч
монастир був приєднаний до
Жовкви та мав спільного ігуме­
на- о . Козловського - функцію
настоятеля у Крехові практич­
но виконував Зємба (у 1896-
1901 роках він був у Крехові
ігуменом повноправним, себ­
то цшком незалежним ВІД
Жовкви).
***
І знов Франко та Крехів.
"Останній раз, - пише о . Скру­
тень, - було се весною 1913 р"
прибув сюди в товаристві д-ра
О . Когута, прибув пішком із Добрусина, де висіли на стації. Про­
вірював тоді деякі місця Крехівської Палеї, над якою стільки по­
трудився. Оглянув також крехівські Прологи і висловив бажання
оголосити дещо друком. Від'їхав другого дня раннім ранком, про­
щаючись із услугуючим братчиком "востаннє", тому що "смерть
за плечима". 454
То був, отже, рік ювілею Франка (сорок літ його неосяжної
письменської праці), що його відзначали в Народному Домі, а поет,
сидячи між гостями в передньому ряді (а не в президії), слухав і
плакав. А потім заявив: "До помилок, які я в життю зробив,
належить моя праця коло підвалин радикальної партії". На ділі
нещастям нашого народу є те, що партія, для якої я клав підвали­
ни, захитала в народній душі основи християнського світогляду".455
засвідчую сьогодні всі маючі припасти для мене частини спадщини мого батька
відступаю на користь моїх сестер і братів як з першого, так і з другого шлюбу мого
батька. Добромиль, дня 4 червня 1887 р."' 53
185

Доба четверта
Коротше кажучи, релігійні погляди Франка - тема цілком
окрема й суперечлива . Як і відмова прийняти на смертному одрі
причастя з рук отця-василіянина (Теодозія Галущинського). І все
ж те, "що василіяни додатним способом впливали на його
(Франкову - П. Ш.) релігійність і душевний вишкіл,
-
каже о.
Скрутень (с. 607), - се не дасться нині заперечити" .456 Релігійне
виховання поет отримав ще в дитинстві. А коли пізніше й пус­
кався на манівці, все одно "хлоп'яча і молодеча іскра Божа жевріла
в нім весь час його ж и т т я, аж до останнього його віддиху" .457
Оця, колись "набута релігійність", повсякчас відгукувалась і
викликала правдиві викиди (докори) сумління. "Саме задля тих
.
.
викищв, глухих, але так проникливих, вш - може, аж зачасто -
хапається біблійних, екзегетичних, апокрифічно-леrендарних,
загалом релігійних тем, щоби "заглушити", як сам висловлювався,
якийсь внутрішній неспокій і боротьбу". 458 І Крехів у цьому сенсі
був саме тим місцем, де поет знаходив душевну рівновагу.
ВАСИЛЬ ЩУРАТ, ДРАМА ПРОКОПОВИЧА
І ПОЧАТКИ НОВІЦІЯТУ
1
Феофан Прркопович. Поет, учений. Чернігівський архиєпис­
коп. Автор драми "Владимір", яку він присвятив Іванові Мазепі,
прирівнюючи славного гетьмана до хрестителя Русі. Та потім,
після поразки під Полтавою, Прокопович зрікся присвяти; більше
того, с~ав одним із тих, хто (як, скажімо, виходець з Галичини
Стефан Яворський) шельмував пам'ять про Мазепу, підхлібно
прислужував цареві, ставши головним ідеологом імперії .
У цьому контексті драма "Владимір", та ще й такого контро­
версійного автора, не могла не приваблювати дослідників. Твір
декілька разів переписували. І "шестий рукопис" Василь Щурат,
сам поет й учений, "відкрив 1906 р. у бібліотеці василіянського
монастиря в Крехові", як про це пише Роман Лукань.459 1911 року
186

Добро з Добромиля
Щурат подав вістку про цього "Владиміра" в тижневику "Не­
діля"460, а пізніше повідомив про це о . Луканя.
Сам по собі "Владимір" не був оригіналом, а копією - і "хіба
тим інтересний , що знайшовся на галицькій території", зазначає
Щурат. Інтересний також і тим, що написаний, як підкреслює о.
Лукань, "типовим українським скорописом початку XVIII в ." -і,
отже, його можна вважати з усіх знаних рукописів найстарішим .
"Дуже важна мова крехівського рукопису. Вона - завважив се
вже Щурат - ріжниться від досі відомих рукописів "Владиміра"
тим, що має більше від них безсумнівно українських елементів, є
найбільше українська" .461
Цей художній твір ("окремо оправлений числить 24 карток
письма") був уміщений у збірнику інших переписаних праць
Прокоповича- його викладів з філософії, поетики й фізики. Адже
Прокопович викладав також у Києво-Могилянській академії.
1920 року про "Владиміра" писав і Ярослав Гординський462 ; 1922-
го він опублікував у Записках НТШ його повний текст463 ; одначе
відкриття цієї найстарішої копії "Владиміра" та її найперший опис
належить Василеві Щурату, - а це 1906-й, потім 1911-й роки .
Щурат вважає твір Прокоповича "драмою високої літератур­
ної стійности, взором для пізніших національних драм, а навіть
заповіддю могучої сатири М. Гоголя ... " І "була вона передовсім
призначена на звеличення українського гетьмана Мазепи. В
заголовку крехівського тексту читаємо виразно його ім' я, читаємо
виразну посвяту Мазепі" (тоді як в усіх російських копіях вона
була старанно затерта).
2
Публікації Франка, Василя Щурата (а пізніше й Івана Огієнка)
на матеріалах Крехова. Започаткування щорічних місій-відпустів .
Показ іконостасу та плащаниці на Крайовій промисловій,
сільськогосподарській та культурній виставці у Львові (червень­
серпень 1894)... 464 Все те свідчило , що роль монастиря, як і всього
187

Доба четверта
Чину, знову шдноситься ;
притьмарений світильник па­
лахкотить щораз дужче.
Оскільки протоігумена ва­
силіяни в часі Реформи не
мали, то загальні функції управ­
ління Чином здійснювали rене­
ралью вІЗитатори - а ними
були провінціяли єзуїтів з Кра­
кова, зокрема: Генрик
Яцковський ( 1882-1887), Міхал
Мицєльський ( 1887-1893 ),
Каспер Щепковський (1893-
1897). І тільки 28 вересня 1897-
го була створена окрема Про­
вінційна Курія з протоігуменом Письменник Василь Щурат
(о. М. Мицєльським) та консульторами, серед яких, поряд з
єзуїтом Баудіссом, вже були й василіяни: Мелетій Лончина,
Єронім Островерха, Андрей Шептицький (секретар)- тодішній
ігумен у Львові (у Добромилі, Бучачі, Кристинополі та Жовкві
настоятелями ще були ісусівці). 465
На тій вересневій капітулі новіціят із сирого, хворобливого
Добромиля ухвалили перенести до Крехова. Але для цього треба
було побудувати спеціяльне приміщення . З цією метою Владислав
Садловс_ький, архітектор, уклав кошторис, а головний
будівельник з Бережан, Йосип Вишневський, виготовив проект.
Будівництво розпочалося під проводом о . Лащика, теж єзуїта і
доброго спеціаліста.466
28 липня 1899-го посвятили наріжний камінь новіціяту та
замурували в нього грамоту по латині. На честь події ченці
вирішили дати сальву (залп) з двох моздирів . Під час пострілу
.
.
один з них розлет~вся на шматки , переполошив присутюх, але,
на щастя, нікого не поранив ... 467 Вслід за тим почалося зведення
188

Добро з Добромиля
навчального корпусу. До осені 1902-го його спорудження
завершили . Це був двоповерховий довгий будинок, який тягнувся
вздовж південного оборонного муру, лівою частиною
сполучаючись із старим монастирем, а через нього - з церквою
-у вигляді літери "Г". Всередині корпусу, навпроти рефектаря,
збудували затишну каплицю на 40 осіб, а в ній - восьмигранну
пресвітерію з двома півкруглими вікнами і висотою п'ять метрів .
29 вересня 1902-го нову будівлю посвятив митрополит
Андрей - і до неї вступили перші вихованці. Як пише Костян­
тин Мрозовський468, ще 2 липня цього року до Крехова прибули
схоластики з професором о . Маркевичем, а через декілька тижнів
-
новики з маrістром о. Ткачуком. Ігуменом новіціятського дому
став о. Єронім Малицький, який свій новіціят відбув у Добромилі,
опісля "довершив студії гуманітарні, потім студіював філософію і
богословіє в Кракові , в колегії оо . єзуїтів". А у вересні 1888-го
був рукоположений на священика. 469
Заступником Малицького став о . Венямин Муциковський,
маrістром - професор фізики о . Роман Волинець . Схоластиків
учили професори отці Ігнатій Погорецький, Аристарх Крижа­
новський , Йосафат Маркевич та Костянтин Мрозовський. Ек­
лезіархом був Микола Головка- автор пізнішого ( 1911) "Спомину
з Крехівського відпусту".47о
Щодо Волинця, то в інших документах (наприклад, у списку
ігуменів та магістрів за 1902-1927 роки471 ) він як найперший
маrістр у Крехові не згадується. Бо ж ці функції від 1902-го аж до
серпня 1907-го року (потім з 21 . Х.1911 і до 28 .VІП.1918-го)
виконував Діонісій Ткачук . * Можливо, маrістром Волинець був
дуже короткий час або підмінював о . Ткачука, тому ніде більше
не зафіксований, тільки в "Короткій історичній розвідці" Мро­
зовського . А йому тут не можна не вірити, адже він був серед
перших професорів новіціяту в Крехові.
* У проміжку між цими датами - l 9.VIII . 1907 по 21 . Х. 1911 - маrістром був о.
Микола Лиско (див. прим. 471 ).
189

Доба четверта
3
А зараз ще кілька коротких
сильветок. Нагадаю лишень,
що після Юліяна Зємби (який
мав справу з Франком) ігуме ­
нами короткий час - поки три­
вала будова новіціяту - були:
отці Адріян Давида, Мирон
Хмілевський та Василь По­
жицький (до кінця будови).
Потім - згаданий вище Єронім
Малицький : 1902-1904. Після
нього - перед війною - це ке­
рівне становище займали
Діонісій Ткачук ( 1905-1908),
ПершиймагістрКрехівськогоновіціяту Марко Галущинський (1908-
о. Д. Ткачук,ав1931-1944роках-перший 1909) та Маріян Повх (1910-
архимандрит усього Чину
1914) . І всі три видатні діячі, які
у Крехові ніби теж проходили "новіціят", вишкіл для подальшої
душпастирська-організаторської праці. Про о. Повха ширше скажу
в наступних ро.зділах, а зараз - про двох інших .
Діонісій Дмитро Ткачук. Народився в селі Княгинич і (1867)
поблизу Станіславова. 16 листопада 1883-го вступив до нові­
ціяту в Добромилі . Там же закінчив студії гімназійні , у Львові -
філософські, у Кракові - богословські. І отримав ступінь маrістра
богослов'я . 8 вересня 1889-го склав торжественні обіти. 24 липня
1892-го був висвячений. А далі - ігуменство: у Лаврові, Бучачі,
Крехові ... У Крехові о . Ткачук одночасно був маrістром новіція­
ту, викладав філософію (а в Бучачі - богослов'я). 472
1906 року в Крехові разом з Ткачуком ревно служили ще вісім
отців : Панкратій Кандюк, Йосафат Маркевич, Полікарп
Мартинюк, Костянтин Мрозовський, Ігнатій Погорецький, Со­
фроній Соколовський, Віссаріон Фідик та Венедикт Яницький.
190

Добро з Добромиля
Крім священиків, у монастирі перебувало 66 ченців, з них на
філософії - 9, на риториці - 13 (9 риторів другого року і 4 -
першого); новиків-клериків було 19, братів - 1О, братів-новиків -
15 .473 Серед них зустрічаємо імена, які невдовзі стали широковідо ­
мими, як ощі Маркіян Марисюк (редактор "Місіонара" у 1926-
1932 та 1940 роках) чи Василь Ладика (з 1929-го єпископ у Ка­
наді, з 1948-го - архиєпископ).
За час ігуменства о. Ткачука до Крехова були перенесені мощі
мученика Пасива (1906); цього ж року в монастирі гостював
Василь Щурат, вивчаючи твір Прокоповича "Владимір" . А 1907-
го сталося чудо, про яке багато говорили й писали, зокрема Ми­
кола Головка, ЧСВВ : умирав один чоловік із Майдану
Мокротинського; його дочка кинулася до монастиря, у церкві
перед образом Богоматері відправили Службу Божу - і чоловік
тут же видужав ("Спомин з Крехівського відпусту", с. 19).
Марко Михайло Галущинський . "Був се монах великої науки,
а ще більш монашої чесноти. З 38 літ свого туземного життя
віддав цілих 26 літ житю в монастирі . Дванадцятилітнім хлоп­
чиною вступив до нашого конвікту в Бучачи. В шістнадцятилітнім
Будинок новіціяту після спорудження
191

Доба четверта
році життя розпочав в Добромильському монастирі законний
новіціят. Відтак, покінчивши науки в законі, довершив їх в
Інсбруці... " Там здобув ступінь доктора філософії і теології .474
Побачив світ о. Галущинський у селі Броварах коло Бучача
(1880). Ігуменом у Крехові був недовго (15 липня 1908-1909).
Але за цей час розпочав реставрацію монастирських веж, які
розвалювалися, - а се ж цінна пам' ятка давньої оборонної
архітектури; зберегти її ще 1907 року прагнув о . Ткачук, домага­
ючись відповідної субвенції у Львові. 1909 року Крайовий сойм
виділив для консерваційних робіт 1 500 корон ... 475 У Крехові Га­
лущинський виконував й обов'язки маrістра, викладав різні
науки, головно теологію. Він також удостоєний честі бути свідком
чудесних оздоровлень, які здійснила Матір Божа Верхратська.
***
Приємні новини . Надходи­
ли вони й з-поза Крехова. Ска-
.
.
ж1мо, про закладення васиш-
янської друкарні в Жовкві
( 1895), випуск часопису "Мі­
сіонар" ( 1897) і цього ж року,
1897-го, виїзд перших ва­
силіян-місіонерів до Бразилії,
де осідали еміrjJанти з Галичи­
ни; пеgебрання василіянами
проводу Папської колегії св.
Йосафата в Римі (1904) . І, на­
решті, вибір отця-василіянина,
Андрея Шептицького, на Ста­
ніславівського єпископа ( 1899),
а через рік - на Галицького
митрополита .
192
о. Марко Галущинський, ігумен, а в 1918
році - протоігумен Провінції

Добро з Добромиля
Вельми важливою подією була передача єзуїтами Управи
Чину в руки самих василіян·. Таке рішення прийнято 18 квітня
1904-го у Римі на засіданні Конrреrації Пропаrанди. Було
ухвалено проголосити вибори, причому листовно, і в них участь
мали взяти всі професи-священики. У висліді такого голосуван­
ня Конrреrація 4 липня 1904-го призначила (а Папа через вісім
днів підтвердив) Управу Чину на чолі з протоігуменом Платон­
ідом Філясом, котрий в ту пору як місіонер перебував у Канаді;
тим-то до його повернення останній протоігумен ~з ~сусовців,
Петро Бапст, склав свої повноваження протоконсультурові Ма­
лицькому, котрий був ігуменом у Крехові .476
Двадцять два роки невсипущої праці почали давати перші - і
вельми вагомі - плоди . Ось один із них
-
незвичайна доля о.
Жана з провінції Квебек .
ФРАНЦУЗ ЖАН ТА ЙОГО ШЛЯХ ДО УКРАЇНИ
Також ніхто тоді не сподівався , що... 6 вересня 1911 р. я -
француз - прийму український обряд, щоб працювати між
українцями і в Старім Краю, і в Канаді.
о. Йосафат Жан, ЧСВВ
1
Рідні "чужинці". Бо тільки так можна назвати цілу плеяду
представників різних націй, яю вщдавали свій талант, - а нерідко
й життя, - українському народові. І чинили це не з матеріалі­
стичних (як, скажімо, більшість тих, які служили російській
імперії), а суто ідеалістичних спонук. Он кілька негаснучих імен:
Софія та Олександр Русови, Вячеслав Липинський, Освальд
Бургардт (Юрій Клен), rраф Адам Монтрезор, Вільгельм Габсбурr
(Василь Вишиваний), Наталена Королева, Юрій Коллард .. .
То люди світські: громадсько-політичні діячі, історики,
письменники, військовики (останніх особливо багато було в
УГА). А скільки осіб духовних? Сотні! От як бельгієць Франц
193

Доба четверта
Ксаверій Бонн (1888-1945), редемпторист, котрий - хоча й не
василіянин - відбував новіціят у Крехові. 477 Це також Йосиф
Схрейверс, Маврикій Ван де Мал є, Де Вохт...
Отець Жан сам належав до таких безкорисливих подвижників .
Народився він 19 березня 1885 року- "в тисячоліття з дня смерті
св. Методія, апостола слов'ян.. ." З 12-ти дітей у сім'ї Жан був
сьомий . У день появи на світ його й охрестили . І дали "такі імення:
Франц-Йосиф Вікторіян, на пригадку тодішніх володарів Австрії
(Франц-Йосиф І) і бритійської королеви (Вікторія І)".478
1890 року Жан пішов до школи, а 6 вересня 1891-го побачив
корабель "Орегон", на якому пливли до Канади перші українські
еміrранти - Василь Єлиняк та Яків Пилипів (пізніше він потова­
ришував з Єлиняком і навіть провів його на вічний спочинок).
Після 1О класів Жан проходив у Колеrії в Рімускі гуманістичні
студії на риторику. 17 листопада 1902-го прочитав у найбільшому
канадському часописі "Ля Прессе" про приїзд до Канади трьох
місіонерів з Василіянського Чину- і ця дата, зазначає він, "була
переломною для мене, 1 вщтоді я почав цікавитися українськи­
ми еміrрантами".479
1905 року Жан вчився в університеті в Квебеку, а його брат "з
.
.
великим захопленцям оповщав ... про працьовитих, ощадних 1
дбайливих українців , які завзято перемагають усі труднощі ка­
надської прерії" . І "що українські еміrранти набагаго перевищують
інших ... " 480 Це не могло не хвилювати чуйне серце француза
Жана.
1907-го він уже студіював і водночас учителював у Великому
семінарі в Монреалі. 11 листопада 1908 -го один із братів дав йому
прочитати брошуру отця-редемпториста Деляре, яка розповідала
про підступну антикатолицьку акцію серед еміrрантів, "а на кінці
був заклик до канадської молоді рятувати своїх братів по вірі" . Кни­
жечка називалася "Прямування до схизми і єресі". Жан читав її
цілу ніч, а вранці заніс до директора семінарії, щоб той теж по­
знайомився з нею . Увечері запитав каноніка про його враження .
194

Той відповів: "Якщо б я був на
20 літ молодший (а він мав тоді
понад 70 літ), я пішов би
рятувати канадських україІЩів"
(с. 8).
Це співпадало з гарячим ба­
жанням молодого Жана. "На
другий день, - розповідає він, -
я пішов до свого єпископа, про­
хаючи, щоб дозволив мені на­
писати до архиєпископа Лян­
жевена про прийняття до своєї
дієцезії, щоб місіоJерувати серед
канадських українців. Єпископ
Бле прийняв мене дуже
ласкаво, але моє прохання його о. йосафат Жан
здивувало і він сказав мені: "А
Добро з Добромиля
ні! А ні! Відкинь цю думку, як лиху гадку. Ви самі знаєте, як я
потребую священиків у своїй дієцезії! Ні, ні, це неможливе!" (с. 8).
2
Зерно посвяти себе католикам-українцям. Впало воно в
благодатний rрунт - і вже ніякі перешкоди не могли зупинити
його проростання . Жана підтримував о. Йосиф-Адоніяс Сабурен,
теж француз, який 8 вересня 1907-го перейшов у Крехові на
східний обряд (навчався там 10 місяців), а тепер успішно
працював серед українців Канади. Прикладом був і о . Деляре,
ЧНІ, чия брошура про українців так вразила й надихнула Жана.
Бельгієць Деляре чудово володів українською мовою, як, зреш­
тою, його побратими по Чину й національності - отці Схрей­
верс, Бонн чи Маврикій Ван де Малє .
Нарешті - рукоположення. Незабутнє таїнство в житті будь­
якого душпастиря , а тим більше клерика Жана, який вперто йшов
195

Доба четверта
до цього дня. 7 серпня 191 О-го він отримав дияконат, 14-го єпис­
коп Бле вділив . йому Тайну Священства . А менш як за місяць, 6
вересня, в Монреалі розпочався Світовий Євхаристійний
Конrрес- і молодий священик-місіонер мав першу стрічу "з дов­
гожданим пастирем" - Кир Андреєм. "І справді, - каже о. Жан,
-
тією зустріччю я не розчарувався в тому, що досіль знав про
нього, що почув від моїх товаришів - василіянських богословів .
Все воно справдилося . Немає в світі імпозантнішої особи
архипастиря за митрополита Андрея Шептицького" (с. 19).
Як часто доводиться читати про контраст (скажімо , у Фран­
ка) між малопримітною зовнішністю і могучим духом, який нараз
відбивався в очах чи розмові. А тут - повна гармонія . "Архиєп .
Лянжевен, - продовжує о. Жан, - просив аудієнції для нас , трьох
священиків, охотників працювати для українців в Канаді , тобто
для о . Йосифа f аrнона, о. Артура Демаре і для мене . Він і сам
представив нас митрополитові. Архиєп . Лянжевен був дещо
вищий од мене, однак ми всі виглядали перед митрополитом
Андреєм мов карлики. Шляхетські манери митрополита відразу
полонили нас усіх" (с. 19).
Кир Андрей ще якийсь час (до середини грудня 1910-го)
залишався в Канаді, а три французи - отці rаrнон, Демаре і Жан
-
17 вересня 191 О-го відпливли з Канади в Європу. І рівно через
місяць , 17 жовтня, вже були у Львові. "Добрі оо. Василіяни, -
писав о . Жан архиєпископові Лянжевену, - дуже щиро нас
прийняли . О . Клявелю* стрінувся з нами того самого дня
ввечері, і на третій день він виїхав до Лаврова разом з rаrноном .
Кілька годин пізніше о . Демаре і я поїхали до Крехова, нашого
місця замешкання . Це правдиво батьківське помешкання, де ми
знайшли найкращих отців і жертвенних братів" (с. 21 ).
* Отець Клявелю теж був з Канади . На початку 1911-го також змінив обряд, а
відтак повернувся додому.
196

Добро з Добромиля
3
Опанування мови. "Я не мав доброї пам' яті, - зізнається о . Жан,
-
і це навіть у Монреалі непокоїло мене. Одного разу я пішов до
брата Андрея в Ораторії св. Йосифа в Монреалі й сказав йому про
це, а він мені відповів: "Не бійся. Все буде добре й у всіх труднощах
звертайся до св. Йосифа, і я справді подолував усі мої труднощі.
Справді не знаю, як і подякувати Господу Богу за всю його щедру
допомогу, якої я дізнав у цілому мому житті" (с. 22).
Далі о. Жан розповідає, як його однофамілець, о. Жан з Чину
облятів, перебуваючи в Галичині, писав до свого головного
настоятеля, що вивчити французові українську мову майже
неможливо, бо нема українсько-французьких словників,
підручників. Ця мова доступна хіба що для німців чи поляків .
Коли о. Жан приїхав 17 жовтня 191 О року до Львова, то прото­
ігумен Філяс викликав Василя Щурата, який викладав в одній із
шкіл французьку мову, а значить - міг допомогти.
Заблисла надія. "Але, на жаль, - продовжує о . Жан, - він май­
же не вмів говорити по-французьки, однак він продав нам свій
підручник у двох частинах, що був підхожий для українців, які
бажали навчитися французької мови, але не дуже надавався він
для нас, бо не мав наголосів, ні граматичних правил. По кількох
місяцях я позичив граматику української мови, яку студіював о.
Тешер, редемпторист, з нами в Крехові, перекладаючи з німецької
мови" (с. 22).
Опанувати українську мову сприяли й монахи . Їх тоді було
63. З них сім священиків, шістнадцять схоластиків (гімназистів).
Серед восьми новиків-клериків був Йосафат Скрутень - у май­
бутньому визначний вчений, редактор "Записок ЧСВВ", які з 1924
року почали виходити у Жовкві - і виходять, але вже в Римі,
дотепер. Жан називає також Василя Войтановського, який був
його учителем співу і якого убили в Заrребі комуністи. "Ігуменом
монастиря був о . Маріян Іван Повх, а його вікарієм о . Діонісій
Ткачук, які були справжніми мужами Божими" (с. 22).
197

Доба четверта
ЗМІНА ОБРЯДУ, ПАЛОМНИЦТВО ПО ГАЛИЧИНІ,
КАНАДА-І ЗНОВ КРЕХІВ
1
Маріян Повх. Останній передвоєнний ігумен. Попередник,
Марко Галущинський, тяжко захворів на запалення легенів - і
191 О-го його заступив о. Повх, про якого о . Жан в іншому місці
сказав, що він "дуже добрий і симпатичний священик ... "
Маріян Повх був старший від Галущинського на 12 літ. Він
народився 1868 року. Гімназійні науки побирав у Добромилі, а
філософію і теологію - в Кристинополі; там склав довічні обіти
(1892), а через два роки рукоположений в священичий сан. Вів
парохію у Кристинополі і там же - новіціят Сестер Служебниць.
З 1905-го був у Бучачі ігуменом та "ректором василіян ських шкіл",
а 191 О року приїхав до Крехова, "де теж підніс господарку і ще
частіше брав участь у народних місіях".481
За ігуменату о. Повха завершилася реставрація мурів (1912)
та відбувалися величаві відпусти. 191 О-го празник "теплого"
Миколая вшанувало близько 60 ООО прочан із Костянтином Че­
ховичем, Перемиським єпископом, у проводі. 1911 року на
відпуст прибув сам Кир Андрей.
От як передаf; свої враження один із учасників цього незабут­
нього дійства - о. Жан: "Найбільший із крехівських відпустів був
на св. Миколая за старим стилем . В 1911 р. я бачив там більше
ніж 35 тисяч прочан* і чув чудову і зворушливу проповідь
митропо~ита Шептицького, коли він три рази запитував прочан:
"Чи любите Матір Божу?" - а вони грімко відповідали: "Люби­
мо!" Був я на тому відпусті і в 1912 р., коли проповідував єпископ
Хомишин з Станіславова, а були присутні Боцян і Будка; з того
празника маю і відповідну світлину" (с. 24). **
*"Більше, ніж 35 тисяч прочан". Їх справді було більше. І на це вказують інші
джерела. Бо якщо 1910 року богомольців нарахували 60 тисяч, то 1911-ro їх навряд
чи було менше.
**На тому відпусті прочан вже було 80 тисяч!
198

Добро з Добромиля
"На самім празнику "теш~ого" Миколи, - продовжує трохи
далі о. Жан, - архиєрейську Сл. Божу служив преосв. Хомишин.
Він мав дуже приємний голос, і його проповідь була також гар­
на. Пополудні ми сфотографувалися і я ще до сьогодні (1953, час
написання спогадів - П. Ш.) маю цю знимку як дорогоцінний
скарб . На ній я стою праворуч о. Ткачука, а на другому боці сидять
оо . Боцян і Будка" (майбутні владики) (с . 34).
2
Щорічні велелюдні відпусти . Щоденні, "від рана до вечора'',
пильні студії. А ще - вивчення минувшини обителі: її пояснював
брат Олександр Питель, навіть дав "Пам' ятку з Крехова" за 1896
рік. Вабили скелі. "Я, - каже о. Жан, - часто туди заходив та грав
на трубі-судрофоні, що її купив був у Парижі . Пан Редіrер, до яко­
го належало це село Фійна, поставив був велику драбину, щоб я
міг досягти цієї печери" (с. 23) . Цей же Редіrер приходив на
Літургію, яку провадив о . Жан . Спершу - в обряду латинському,
.
.
ПОТІМ - СХlДНОму.
"Ми, - продовжує о . Жан,
-
довго чекали на позволення з
Риму змінити обряд і щойно 6 вересня ( 1911) ми його дістали й
того самого дня я змінив обряд - і наступного дня правив уже
тиху Службу Божу при асисті о. Миколая Головки, ЧСВВ, і зробив
лише одну помилку, і замість "преложив" сказав "преломив Духом
Святим". До цієї першої Служби Божої служив мені старий
rураль" (с. 24).
Перша Літургія в українському обряді - це подія. "Коли ми
правили в Крехові, я і о. Демаре, по-східному, деякі латинники,
як др. Редіrер з родиною, бували часто присутніми. Дня 1О
вересня в Крехівській церкві св. Миколая я вже співав Сл . Божу
при асисті о. Д. Ткачука, а дияконували о. Маркевич і о. Боднар,
а проповідь мав о. Погорецький". Тоді ж, по Службі Божій, о.
Жан роздав присутнім образки, які були надруковані в Жовкві і
мали такий текст :
199

Доба четверта
"Открий ... Уповай на нього і той сотворить (Пс . 36, 5). На
спомин переходу на укр . католицький обряд і першої співаної
Сл . Божої отця Йосифа Жана в монастирі оо. Василіян в Крехові,
дня 6-1 О вересня 1911 р . "Дух Господень на мні , єгоже ради по ­
маза мя благовістити нищим, ісцілити сокрушенних серцем"
(Лук . 4, 18). Прошу молитви". Навкруг були написані по-фран­
цузьки дата і місце народження о . Жана, місце хрещення, дата і
місце священства, дата і місце прийняття українського обряду та
інвокація до Ісуса, Марії і Йосифа (с. 24-25).
3
Переміна обряду. Опісля греко-католик Жан здійснив, як він
каже, паломництво по Галичині : побував у Гошеві, Дрогобичі,
Станіславові , Львові, Бучачі, Улашківцях, Михайлівцях,
Перемишлі , Хирові . Розшукував давні ікони, стародруки, руко­
писи (наприклад, знайшов Поминальник, де записана ціла
родина Петра Сагайдачного) . Зустрічався з багатьма небуден­
ними людьми, як от єпископ Хомишин, о. Єремія Ломницький
чи о. д-р Йосиф Боцян.. .
"Найкраща моя прогулянка по Галичині, - підкреслює він, -
було радше подорожування в 1911 р . до Підлисся, на Білу Гору,
де дня 29 жовтня 'благословлено той величавий залізний одно­
раменний хрест на 15 метрів високий , немов на винагороджен­
ня від трираменного православного хреста, що наші москвофіли
поставили на гробі Маркіяна Шашкевича в 1906 р. у Львові".
Йосиф Жан приїхав уранці - "і вже було там понад 15 тисяч зве­
личників Маркіяна, які вкрили цілу Підлисецьку Білу Гору. В асисті
11 священиків мітрат Туркевич правив Сл. Божу, а співав хор
250 осіб, найкращих співаків золочівської землі" (с. 26).
Ще одна промовиста деталь: у Лаврові о. Жан вступив до
товариства "Січ" - "і незабаром ми дали концерт у честь Маркіяна
Шашкевича" . Це навіть увічнила світлина: о . Жан стоїть "посе­
редині, з маленькою борідкою". Відтак приїзд до Крехова на
200

Добро з Добромиля
празник "теплого" Миколи, коли архиєрейську Службу Божу мав
єпископ Хомишин. І знову Лаврів. Звідти - через гірські перева­
ли - до Ужоку, щоб "побачити не мадярів, а наших українців
Закарпаття" (с . 34).
І - повернення до Канади. Через Краків, Відень, Лондон .. .
Рідний Старий Фабієн - містечко, де жили батьки. Кількаден­
ний побут у родині. Відтак- Монреаль, церква, де парохом щойно
став о. Сабурен. "В присутности 500 українців співав я там мою
першу Сл. Божу по-українськи в Канаді . Мій спів їм дуже
сподобався, і по Сл. Божій багато прийшло просити мене, щоб я
в них залишився на місце о. Сабурена. Я їм сказав, що вони по­
винні бути вдоволені, що мають такого вченого пароха і що я
мушу їхати до Сифтону, де маю провадити місійну школу" (з
вересня 1912-го) (с. 37-38).
У цій школі о. Жан був управителем, і в ній попервах навча­
лося в середньому 16 хлопців та дівчат. 18 січня 1913 року Сифтон
візитував єпископ Будка. "Вечером по Вечірні, - згадує о. Жан, -
наша м~сюнерська школа давала концерт, який до сліз зворушив
єпископа, і не мав досить слів, щоб похвалити тих фермерських
дітей, що тому 4 місяці ледве що знали по-українськи" (с. 49).
Цю педагогічно-виховну роботу о . Жан провадив до осені
1913-го. Одночасно обслуговував дві місії, заступав хворих
священиків, сповідав, давав останні причастя, ще ближче пізнав
життя українських поселенців. У вересні 1913-го він передав
школу Адоніясу Сабурену, який теж - але ще раніше, 1908 року­
перейіпов у Крехові на східний обряд, хоча мови української так
і не вивчив ... Сам Франц-Йосиф вирішив вступити до ЧСВВ.
Протоігумен Філяс дав дозвіл - і наприкінці вересня 1913 року о.
Жан вдруге виїхав до Галичини.
201

Доба четверта
***
Квебек, Неаполь, Трієст, Рим, Львів ...
"На новіціят до Крехова, - пише о. Жан, - приїхав я вечором
11-го листопада 1913 р. як священик східного обряду, з деякою
священицькою практикою в Канаді . Це було Навечір'я св. Йоса­
фата, і вже на самий празник розпочав я мій новіціят у Василі­
янському Чині, дня 12-го листопада, бо я бажав прийняти його
імення як мого небесного покровителя і гасло моєї праці" (с. 63).
Ігуменом і далі був о. Повх, маrістром новіціяту - Діонісій
Ткачук, соцієм - Йосафат Коциловський, майбутній Перемись­
кий єпископ та мученик за віру. Риторику та філософію виклада­
ли отці Ігнатій Погорецький, Іван Пришляк, Модест Пелех,
Полікарп Булик, богослов' я - Йосиф Заячківський та Інокентій
Баrан . Опріч них, ще були 24 новики і кандидати, 18 риторів
(серед них Йосафат Скрутень), 1О братів-помічників -усього 62
ченщ .
"В такому окруженні, старших і молодших , - продовжує о .
Жан , - моя кандидатура-заправка в чернецтві пішла легко і скоро,
головно маючи такого доброго і знаного мені з попереднього
побуту маrістра Ткачука, і вже 9 травня 1914 р . я одержав васил­
іянську рясу та нове чернече імення - Йосафат". Довір' я - по­
вне . "На відпуст св. Миколи літнього я вже проповідав у васи­
ліянській рясі та став на новіціяті і т. зв. "зелотою", тобто
заправляв інших у чернечому житті і його ладі" (с . 63-64).
А через два місяці це "щасливе новіціятське життя у Крехові",
як визнає о. Жан, обірвалося - і затишну обитель обпалив подих
війни . Шість літ смертоносної лихоманки та національних
Визвольних змагань , як і попередні роки, - це час самопожерт­
ви, крові й молитви . З нових випробувань василіяни вийшли з
честю . Бо були з Богом. І - з народом.
202

Нене-Вкраїно! Хоч замість волі
В тебе лиш смутку повно й недолі,
Ти не зневірюйся серед тривог
І не лякайся - БО З НАМИ БОГ!
В тузі за щастмt, за свободою
І хоч і впали від перемог -
и не загинем - БО З НАМИ БОГ!
о. А. Г Трух, ЧСВВ

АНГЕЛ СМЕРТІ НА ЗЕМЛІ
1
Оновлені (реформовані) василіяни. Не лише вони піднялися
з упадку. За останнє передвоєнне десятиріччя все національно­
релігійне життя в краї зробило такий поступ уперед, що, як писав
вражений Дмитро Дорошенко, "українці вже ставали тут, у
Галичині, державною нацією, вони вже були на дорозі до того,
щоб почувати себе господарями на своїй рідній землі". 482
Яскравим виявом зросту українства був rрандіозний стрілець­
кий здвиг 28 червня 1914 року. Понад 12 тисяч січовиків, соколів,
пластунів чіткими колонами дефілювали вулицями Львова. Піші
і кінні. Юнаки і юнки. Захоплені городяни кидали їм під ноги
квіти. Лунало: "Слава!" Замикали цю маніфестацію загони
озброєних усусів. Після величавого походу, рівно о 4-ій, -
традиційні руханкові та військові вправи: напад на "ворога",
розстрільна, наступ ... Газети звітували: "Вихід стрілецьких чет
на площу вправ привітала публіка громом оплесків,
висловлюючи тим свою солідарність з їх провідною ідеєю -
оружної боротьби за український нарід". 483
Саме під час цих вправ гість здвигу - намісник Галичини
Коритовський - повідомив д-ра Костя Левицького: щойно в
столиці Боснії Сараєвому вбито наслідника Австрійського
престолу Франца-Фердинанда.
Престолонаслідник Франц-Фердинанд прихильно ставився
до галицьких українців, зокрема василіян. "Рік перед війною, -
каже о. Жан, - він покликав до себе о. Філяса і заявив йому, що
на випадок війни він відступить у Чехах свій замок, щоб там
василіянські студенти могли без перешкоди покінчити свої студії"
205

Доба п'ята
(с . 65). Принц взяв діяльну участь у Євхаристійному Конrресі у
вересні 1912 року, Відень (і на якому був також і Крехівський
ігумен о . Повх), снував багато планів щодо створення в межах
Австро-Угорської імперії вісім автономних провінцій, які б
об'єднувала спільна митна система, спільна армія і спільна
залізнична інфраструктура. Все інше - самостійне. 484
23 червня 1914-го Франц-Фердинанд з дружиною Софією,
родом чешкою, приїхав до Боснії. У Сараєвому в їх автомобіль
кинули бомбу, архикнязь відрухово відкинув її рукою - і вона
вибухнула за бортом. Архикнязь не припинив візиту. І опісля,
вже по закінченні офіційного прийому в Ратуші, ляснули ще два
фатальні постріли, відлуння яких покотилось по всьому світі.
2
Бранка-мобілізація . На початку війни вона захопила й Крехів.
Усіх ченців , які склали обіти, покликано до Жовкви. І частину
відправили на фронт, тобто на "правильну військову службу",
інших як санітарів призначили для військових госпіталів. Новіціяг
таким робом перестав діяти . Кандидатів як неповнолітніх від­
пустили додому.
"Дня 17 серпня 1914 р . , - пише Жан,
-
о. Ткачук закликав
мене і доручив мені пішки провадити новиків до Львова, бо
поїзди не курсують. Ми взяли з собою трохи білля і книжки і з
двадцятьма новиками пустилися в дорогу" . Перша зупинка- село
Лозина, де парохом був Антін Целевич . У цього гостинного отця
хлопці повечеряли, у стодолі на с1ю переночували, вранці
побували на Службі Божій . І вже ладналися продовжувати хід
до Львова, як прискакав на коні посланець від ігумена Повха і
звелів вертатися, "бо москалі втекли... " (с . 66).
У Крехові справді було тихо ; увечері - Литія перед Преобра­
женням, співана Служба Божа, ще одна спокійна ніч (особливо
після втомливої подорожі до Лозини); погожий ранок;
пополудні, о четвертій, - Вечірня та обхід церкви із мощами св .
206

Вогонь і молитва
Пасива. Брати "лагодилися до вечері, але крики : "Козаки в
Крехові" позбавили нас вечері, - згадує Жан,
-
і ми, схопивши
деякі книжки, пустилися бігцем на Явірник, щоб там переночу­
вати і вирушити далі до Львова" (с . 66) .
На другий день, 20 серпня, в четвер, збігці вже були у Львові .
Тут протоігумен Філяс кількох новиків відпустив додому,
"потішаючи їх, що скоро відкриється новіціят у Крехові, і їх
приймуть назад; а тих, що не мали змоги повернутися додому
через окупацію москалів, мали вислати до Загребу дня 21 серпня ,
коли то було повне затьміння сонця'', тобто в п'ятницю. За цим
явищем - майже символічним
-
Жан та Філяс спостерігали з
монастирського сад);'. Наступного дня попрощались: Платонід
Філяс мав їхати до Хорватії, а Йосафат Жан - до Лаврова (с. 66-
67).
3
Посвідчення . "Львів. 21 серпня 1914 р . - Ч . 780 . -
"Сим пос­
відчаю, що о. Йосиф Жан є членом Чина св. Василія В. і удається
з доручення законної власти до монастиря в Лаврові. Від
Протоігуменату Чина св. Василія В . - Плятонід Філяс,
Протоігумен" . Печатка (с. 67).
Їдучи монастирською фірою до Лаврова, о. Жан і гадки не
мав, що його мало не розстріляють, бо у відправі він механічно
вимовить не "Франц-Йосиф", а "Юрій" - ім'я короля Англії,
ворожої до Австрії, - і тільки раптова поява в селі російських
вояків й утеча "хоробрих" мадярів врятує йому життя ...
Зате він бачитиме розправу тих же мадярів над трьома не­
винними господарями з села Лінини. Бачитиме, як уперто,
впродовж 13 7 діб, буде оборонятись Перемиська фортеця - і лише
нерозважна поведінка австрійського командування (забрали з
твердині продукти) змусить залогу капітулювати . А це відкриє
шлях до нової окупації Галичини та переслідувань усього украї­
нського - і насамперед Церкви ...
207

Доба п'ята
Але о. Жан буде не лише свідком різних трагічних, як рівно ж
і героїчних, подій, - він буде причетний до них безпосередньо.
Він обслуговуватиме сім парафій і боронитиме "їх перед російсь­
кими попами, яких післав Євлогій": в жодній з його церков вони
не правитимуть. 1919-го він стане капеланом Української
Галицької Армії. Невдовзі буде перекладачем, секретарем
Міністерства закордонних справ в уряді ЗУНР, членом
дипломатичних місій у Варшаві, Ризі, Парижі - і всюди
боронитиме інтереси Української державності.
Він буде зустрічатися з Акілле Ратті- спершу як Апостольсь­
ким нунцієм у Варшаві, а потім - як Папою Пієм ХІ-м. Після
Визвольних змагань він піклуватиметься про українських
переселенців у Боснії (куди його пошле Кир Андрей) і в Канаді ...
Все життя задля України і українців. Такий, величний та яскравий,
цей уродженець далекого Квебеку і вихованець Крехова . Але не
будемо забігати надто вперед - подивимося, що творилося в той
час у монастир~.
ГОЛОС ІСУСА
1
Інвазія росіяц. З обителлю вони "обійшлися яко-тако по­
людяному; зате ж добро монастирське на фільварку, а немало
також одіжи, білля, постелі, книжок впало жертвою рабунку".485
Та це природно для всіх займанців. Головне - що не чіпали
ченців, а їх_ із 62-х зосталось семеро: два священики (ігумен Повх
та професор Булик) і п'ятеро братів-помічників. 486
Під час перебування в Крехові "гостей" з Півночі до обителі
повернулися брати Венямин Розгін та Смішко, з санітарної
служби -Димитрій Брухаль та Маріян Лютак. З Жовкви до
Крехова перейшов о. Микола Головка. Але був там ще один
отець, якого чомусь не долучають до цих семи, що залишились у
перші дні окупації (його згадують у реєстрі за 1916 рік). Це
208

Вогонь і молитва
11рофесор всесвітньої історії та української мови Лаврентій Лука
Каспрук . "Була се душечка наскрізь свята, Богові віддана та з
Богом злучена. Добрий Ісус посилав йому багато терпінь, бо
нездужав на ногу, яку мусіло йому відтяти, але враз з болем давав
йому і багато надземних ласк".487
Ця ласка проявилася у найскрутніший - непевний - час. "То­
го дня, коли російські війська заняли монастир, молився о.
Лаврентій гаряче сам один в церкві, щоби Ісус заопікувався
монастирем. Серед молитви почув нараз голос, який промовив:
" Н е б і й с я:Ябудуз вами!"Сейголос,щонаповнив
цілу церкву, розвіяв в одну мить всю боязнь, яка наповнила його
душу, і переймив її таким солодким супокоєм, що до кінця життя
не опускала його певність, що хоч прийдеся Чинові нашому не
одні ще лиха перетерпіти, Господь Ісус буде його покровите­
лем" .488
І справді. У липні 1915-го - після недавньої перемоги під
Горлицями на Засянні - майже до всієї Галичини повернулася
австрійська влада.* 27 вересня до Крехова прибув Платонід
Філяс, аби з' ясувати, скільки осіб може утримувати монастир.
Виявилось - 26 (а практично навіть більше). "В числі сих осіб
мали бути вітці враз з вітцями професорами, браття богослови,
бр. гуманісти і бр. новики . Часть братів схоластиків зісталася на
дальше у Вараждині у оо. францисканів. Щодо братів богословів,
що зістали поділені на три части, а саме: одні в тутейшім
монастирі, другі в монастирі Лаврівськім, а ще инші в Інсбруці".489
20 грудня 1915-го о. Повха призначили ігуменом до Лаврова,
у Крехові його замінив Діонісій Ткачук, залишаючись одночасно
маrістром новиків. І вони поволі почали з'їжджатися на подальші
студії.
* Жовква була здобута ще 19 червня, Львів - 22-го.
209

Доба п'ята
2
1916. На початку цього року в монастирі було вже тридцять
ченців: чотири на першому році богослов ' я, шість - на першому
гуманістики; було також сім новиків-клериків (серед них о.
Йосафат Жан, який повернувся з Лаврова до Крехова) та чотири
брати-помічники, яких називали лаїками. Крім ігумена-маrістра
Ткачука , питомців навчали та сповняли душпастирські обов' язки
ще вісім священиків, серед яких бачимо і професора догматичного
богослов' я Йосафата Коциловського, Анастасія Калиша (який до­
недавна був ігуменом у Лаврові), а також Івана Пришляка ,
Йосифа Конюшка (соцій), Лаврентія Каспрука, Миколу Головку,
Петра Кисіля та Полікарпа Булика.490
Персонал обителі весь час змінювався, оновлювався, одні ощі
виїжджали до інших монастирів, натомість прибували нові
(скажімо, Діонісій Головецький), а питомців продовжували вик­
ликати до Жовкви на комісію (асентерунок)- і таким робом у
червні до війська взяли Діонізія Яциника, який був кухарем .
Однак число ченців не маліло. У липні 1916-го до чотирьох бо­
гословів 1-го року долучились Йосафат Скрутень, Авrустин
Вільчинський, Володимир Богонюк, Тимотей Гуменюк та Гавриїл
Сусь . Три з них (Скрутень, Богонюк та Гуменюк) жили в
монастирі перед війною.
Так само повернулися в рідні стіни келій гуманісти 1-го року :
Методій Ванкович, Адріян Теодорович , Полікарп Панчишин ,
Даниїл Ковалюк, Порфирій Луцик, Димитрій Брухаль, новики­
клерики : Йосафат Жан, Георгій Жидан, Йосиф Загвойський,
Маріян Лютак, Мирон Калинець. Забігаючи наперед, скажу, що
у квітні 1918-го з російського полону повернувся брат Павло Пуш­
карський , який до війни був на першому році риторики .491
Отже, зі старих "кадрів" у монастирі зібралось шістнадцять
клериків . А якщо до них додати трьох домашніх братів (крім Яци­
ника, якого щойно забрали до армії) та чотирьох священиків, то
маємо 23-х ченців - третину з тих, що прикрашали обитель до
210

Вогонь і молитва
17 серпня 1914 року. 24-й - це Венямин Розгін, якого нема в
списку клериків, але який був повернувся до монастиря ще під
час російської інвазії. А реппа? Їх розсіяла по різних куточках війна.
З них п'ятеро загинули. Хто саме? Точних вказівок нема. Проте
у згаданій "Хроніці" за 1915-1923 роки (наступні факти взяті з
неї) є згадки про кількох ченців, які, вочевидь, були пов' язані з
Крехівським монастирем раніше, бо в каталозі за 1915 рік вони
не зазначені. Наведу кілька виписок (з "Хроніки"):
1916. Січень. "Прийшла відомість, що бр. Партеній Завадка,
котрий був пішов на війну-на війні умер. Послідними часами
був він кухарем у Краснопущанському монастирі, звідки пішов
на війну. Родом походив він з Жовкви". Березень. "В сім місяци
ми довідалися о смерти бр. Татуська, який помер у Відни на тиф.
Був він у тутейшому (себто Крехівському-П.Ш.) монастирі (в
кухни) і звідки пішов на війну" (а. 2, 4).
І ще. "Рівно в сім місяци прийшла до нас відомість, що бр.
Лазар Лев Бонцюн, який пішов на війну, розстався з сим світом.
Занимався він в Чині мулярством, якого вивчився ще перед
вступленням до Чина" (а. 4, зв.; 5). Про смерть Бонцюна роз­
повів у листі о. Станіслав Возняк 18 лютого 1916-го. "Сей знова
лист переписав брат Никодим Тивоньчук (котрий також пішов
на війну) і прислав до Впр. о. Ігумена Діонісія Ткачука. Бонцюн
служив як цуrсфірер в заразливім шпиталі в Соколю, 40 км від
Луцька. Працював коло хорих, заразився - і помер. Мав отримати
срібний хрест заслуги" (а. 4, зв.; 5).
Четверта нотатка - про смерть у шпиталі в Клодни (в Чехії)
бр. Тимотея Головки (а. 5, зв.).
***
Журба і радість. Радість - це те, що монаше життя потрохи
відновлювалось, внормовувалось. Тішили і наплив до обителі
.
.
.
.
.
новиюв, І початок у монастир~ шкшьного року, І краса природи.
Он велемовна замітка за неділю 23 квітня 1916-го:
211

Доба п'ята
"Сегорічні Великодні свята, що вже так вчасно вкршшся майже
всюди зеленню, мож зачислити до рідкостей . Сам день був досить
гарний - теплий. В сім дні перший раз загриміло
-
в сім дни
перший раз почули ми зозулю. Третього дня Великодних свят
вже було чути щебіт соловія (чи ж то не рідкість так вчасно!)".492
Монахи мали маївку на Явірнику, бачили, як Йосафат
Коциловський урочисто складав на руки Діонісія Ткачука монашу
професію, а проповідь мав о . Калиш; і того ж дня - 30 червня
1916-го- монаші обіти відновили всі інші ченці монастиря. Відбу­
вались також тривалі реколекції, здебільшого 8-денні, послухати
які приїжджали навіть зі Львова- з духовної семінарії. Отці їзди­
ли до Жовкви, Крехова та сусідніх сіл, де мали відправи, спові­
дали, причащали, хрестили чи проводжали в останню дорогу.
На час війни вони також адміністрували Вільку Кунинську. У
грудні 1917-го монастир примістив у себе і трьох малих
місіонерчиків з Бучача (місійного інституту), навчання яких
перервала війна, - і тут вони мали змогу ближче пізнати
монастирське життя.
З ХРОНІКИ 1917 ТА 1918 РОКІВ
1
Лютнева революція в Петрограді. Постання Центральної Ради
в Києві, перші Універсали, тріумфальне повернення з Казані мит­
рополита Шептицького та інших галицьких засланців, у тому
числі Віталія Градюка, який потім став ігуменом у Крехові ...
Це найважливіші події 1917 (а звідси й 1918-го) років, які не
могли не хвилювати Крехів, де в той час тривало своє побожне
життя. У травні 1917-го провели Богослуження в церкві з нагоди
перенесення мощів св. Миколая. "Сего року, як на час воєнний,
мож сказати, що дуже много прийшло людей до нас на
відпуст".493
Червень . "Як минулого року, так само і сего, через місяць, що
є посвячений Найсвятішому Спасителеві Ісусові Христові,
212

Вогонь і молитва
заряджено у нашій церкві цілоденне виставлення Найсвятіших
Тайн кожної неділі і свята на ублагання якнайскоршого мира і
щасливого висліду з войни" (а. 13) .
Цього місяця - канонічна візита протоігумена, а в липні
-
направа монастиря: старі холодні печі замінили на дев'ять ках­
льових; плитки купили у Львові, звідки ж прибули і два майстри.
Вони вимурували меншу кухню, оскільки менше було людей;
відтак поставили в обох банях церкви вікна, які спровадили з
Інсбрука ще торік; опісля, у вересні, з другої захристії до церкви
пробили двері - і це полегшило спілкування з мирянами під час
СПОВІДІ.
У серпні 1917-го сталася, однак, прикра подія . "Дня 13 с . м.
прийшов до нас командант (жандарм) з села Крехова з вісткою,
що і наші дзвони вечером мають забрати на воєнні ціли. Ще в
послідне того ж дня перед вечером задзвонено в послідне на
прощання, що викликало торгаюче вражіня. Зараз на другий день
прийшов той самий командант з жовнірами (межи ними був
коваль), і ще того самого дня дзвони були на землі. Зіставили
лиш сигнатурку" (а . 15, зв.).
У вересні, 23 числа, василіяни мали "щастя повитати з ряду
вже третього владику в особі о. Йосафата Коциловського, якого
видав наш реформований Чин" (а. 17). Невдовзі, на початку лис­
топада, у Крехівському монастирі знову запрацював новіціят. Вип­
робувати себе в чернецтві вирішили сім кандидатів, у тому числі
один світський священик. Поки що небагато. Але ж це початок,
до того ж воєнний час (а. 17, зв.).
Укладач довідки "Перше 25-ліття новіціяту в Крехові ( 1902-
1927)"494 пише, що після другого відходу з Крехова новіціят діс­
тався до Лаврова (хоча о. Жан про це не згадує), де тривав близько
три тижні: з 23 серпня по 16 вересня 1914-го . Тоді- перша пе­
рерва (16 вересня 1914-го -4 грудня 1915-го), "новики порозхо­
дилися домів". Зате під час "галицької" перерви новіціят діяв у
Заrребі : з 16 вер[есня] по 4 грудня 1915-го "в оо . єзуїтів", а насп-
213

Доба п'ята
равді - у францисканців . 4 грудня 1915-го новіціят зачався в
Крехові і тривав до 15 вересня 1916-го. І - друга перерва, "бо
новики пішли на схоластику, а нових кандидатів не було (15. ІХ.
1916-12 . ХІ . 1917)". Щойно з 12листопада 1917-гоновіціяту
Крехові відновлено знов.
А 8 грудня 1917-го на Провінційну капітулу до Крехова
з'їхалися з різних кінців Галичини п'ятнадцять провідних членів
ЧСВВ. Це, насамперед, протоігумен Філяс . Потім окремі ігумени
та делегати від одного чи кількох монастирів. Наради тривали
дев'ять днів. 12-го грудня було вибрано нового протоігумена­
Марка Галущинського (який у 1908 - 1909-ому був ігуменом у
Крехові).
2
1918. 4 січня цього року у Лаврові "перенісся до вічности" о.
Іван Марія Пришляк, який протягом 1О літ навчав у Крехові
молодь (гуманістів) німецької та польської мов. В часі російської
інвазії о . Пришляк "перебував якийсь час в Кроації (Хорватії -
П.Ш.) і там видавав нашого "Місіонара" . Сей воєнний річник
"Місіонара" вийшов з його руки так гарно зредаrований, що є,
мабуть, найкращим із усіх річників, які дотепер появилися" .495
5 квітня, пробувши в Чині тринадцять літ, "замкнув очі о. Лав­
рентій Каспрук" - той, який почув у церкві голос Спасителя.
"Покірна душа о . Лаврентія зберегла сю тайну ласки Ісуса перед
браттями, лиш одному сповідникови і головному настоятелеві її
виявила".4?6
Продовжуючи цей мартиролог, згадаю і про о. Антонія
Мартинюка . 1О травня 1917-го він як прокуратор приїхав до
Крехова, а через тиждень - 17-го числа - упокоївся. Його (як і
отця Пришляка) поховали на Побійній горі. У червні 1918-го зі
Львова, з василіянської церкви св . Онуфрія, прибули 25 осіб та
освятили хрест на могилі о. Мартинюка "із вдячности за ревну
працю та щиру опіку... "4 9 7
214

Вогонь і молитва
На тлі сумних випадків були і приємні, як от повернення з
Сибіру Павла Пушкарського. Він належав до тієї групи клериків ,
яка обслуговувала в Теребовлі поранених вояків і разом зі шпи­
талем попала в полон, а після Лютневої революції поверталася
до рідних місць ... Інша група, "уступаючи перед російськими
військами, перейшла Карпати, блукала якийсь час по Угорщині,
аж вкінци заопікувався нею преосвященний єпископ хорватських
українців д-р Няраді з Крижевців і примістив її радо у гостиннім
монастирі хорватських францішканів".498
А 15 травня 1918-го до Крехова навідався один із заrребсь­
ких добродійників - францисканський провінціал Рафаїл Родіц.
"Сей чоловік , - відзначає "Хроніка", - о казав велике серце для
наших монахів, що в часі інвазії росіян на Галичину перебували
в Хорватії'' . Родіц здійснював канонічну візитацію монастирів
оо. францисканців Галицької провінції- і з цієї нагоди постановив
завітати й до Крехова . "На вість про його приїзд до нас зачали
наші бр . схолястики поквапно приготовлятися до вечірку, який
бажали устроїти в честь того благородного монаха". 499
Рафаїл Родіц загостив до Крехова у товаристві Платоніда Філяса
та двох отців з Жовківського монастиря. О шостій вечора почалася
незабутня зустріч. На честь дорогого гостя майже всі промови
крехівські ченці виголошували хорватською мовою . Родіц був
вельми втішений - він не помилився , піклуючись у Заrребі про
українських братів. А рівно через два місяці, 15 липня, у Крехові
побував сам владика Няраді разом з одним священиком-словінцем
латинського обряду. І обох теж зустріли з якнайбільшою радістю
та пошаною.500
***
21серпня1918-го. Ще одна візита, але канонічна. До Крехо­
ва прибув делегат від настоятеля Провінції (Філяса)- Марко Га­
лущинський. Річ у тім, що хоч у грудні 17-го року на протоігуме­
на вибрали Галущинського, але його кандидатуру ще не затвер-
215

Доба п'ята
див Рим: через війну комунікація з Папською Столицею була
ускладнена (затвердження надійшло аж у середині вересня 1918-
го), і о. Галущинський поки що виступав просто як офіційний
представник василіянського провінціала, а значить - Філяса .
28 серпня Галущинський завершив візитацію, а через два дні
приїхав знову- провадити восьмиденні реколекції. Разом з ним
прибув і новий ігумен, призначений для Крехова, - Віталій Гра­
дюк. Перед війною о . Градюк був ігуменом Жовківського
монастиря, відтак його вивезли до Росії, де пробув майже чотири
роки, і от Крехів, прощання з Діонісієм Ткачуком, який мав стати
ігуменом у Лаврові.
Ігуменство Градюка припало на доленосний, а тому особли­
во складний та відповідальний, час . Бо через два місяці після
його інсталяції -у ніч на 1 листопада -українці перебрали владу
і в Галичині. У Львові замайоріли національні прапори, пред­
ставницька Українська Національна Рада 9 листопада того ж таки
1918-го затвердила нову назву держави: Західно-Українська На­
родна Республіка (ЗУНР) .
Тут важливо зазначити таке : склад Київської Центральної Ради
у липні 1917-го дійшов до 822-х осіб, з них 30 відсотків - пред­
ставники національних меншин. І хоча реально це число "ніколи
не було заповнене", симптоматичне інше: майже всі наявні члени
ЦР були соціалістами. "Серед різноманітних професій та соціа­
лістичних партій, - підкреслює Наталія Полонська-Василенко, -
не було дано в Центральній Раді жодного місця представникам
Української Церкви. Це дуже характеристичне явище".501
Та й пізніше, у програмі Третього Універсалу, де йшлося про
перебудову України на незалежну державу, "жодного слова не
було сказало про Церкву, бо для соціалістів, які тримали в руках
керму Україною, не існувало релігійних питань, а обмежувалися
вони "свободою совісти"502 • Тому так холодно зустрів голова ЦР
-
Михайло Грушевський - Галицького митрополита, коли той
повертався ~з заслання.
216

Вогонь і молитва
Інакша ситуація була в Галичині. Як підкреслює історик о . Іван
Лебедович503 (на цьому наголошує і сучасний дослідник Микола
Литвин)504 , серед учасників Конституанти, яка ще 18-19 жовтня
1918 року заснувала Українську Національну Раду і проголосила
утворення Української Держави, були митрополит Андрей Шеп­
тицький, єпископи Григорій Хомишин та Йосафат Коциловсь­
кий, священики Іван Капустинський, Северин Метелля, Степан
Онишкевич, Омелян Погорецький, Олександр Стефанович, Іван
Яворський. Усі вони увійшли до складу УНР.
До Української Національної Ради так само належали отці
Андрій Бандера з Калуша (батько майбутнього Провідника ОУН),
Теодор Чайківський з Яворова, Спиридон Кархут зі Львова -
всього, крім ієрархів, двадцять три душпастирі. З василіян цієї
честі був удостоєний Платонід Філяс: він репрезентував у Націо­
нальній Раді Жовківський повіт. Потім служив у Міністерстві ос­
віти та релігії ЗУНР.505
Отож і василіяни не стояли осторонь у справі державотво­
рення. Ще раніше о. Матей Шипітка допомагав засновувати у
Крехові читальню ( 1892), о. Лев Манько був головою "Просвіти"
у Жовкві ... Адже, як сказав найвидатніший василіянин ХІХ-ХХ
століть Андрей Шептицький, "християнин має любити всіх
людей, одначе це зовсім не перешкоджає йому найперше любо­
в'ю любити свою родину і свою Батьківщину". Себто він "може
й повинен бути патріотом!"506 А значить- відстоювати свій край
1 свою родину.
217

Доба п'ята
ЛИЦАРІ В МОНАШИХ ГАБІТАХ
На другому боці я впав на коліна і цілував ту святу землю,
зрошену кров'ю тисячів мучеників за Віру і Волю.
о. Йосафат Жан, ЧСВВ
("Моє служіння Украіні ' )
1
Бої за Львів та Галичину. Вони спалахнули вже в перших
числах листопада. Ті , що майже шістсот літ, включаючи й
австрійський період, панували в Галичині, латинізували й
полонізували її, - ніяк не могли змиритися з тим, що край
повернувся до своїх законних, етнічних мешканців - українців .
На жаль, встояти у нерівному двобої їм було важко . І 22 листопада
1918-го вони опустили Львів . Проте не втрачали надії . Двобій
закипів з новою силою, причому в північних сторонах Львівщи­
ни. Тобто в тих околицях, де знаходився Крехів .
"Наші крехівські сторони, - фіксував монастирський хроног­
раф, - були безнастанно загрожені зі сторони поляків вже то з
Рави-Руської, вже то з Янова. 8 січня в сам день Собору Пресв .
Богородиці далися чути арматні стріли на лінії Рава-Руська -
Жовква . Польські ~еrіони , які були в Рава-Руській, заняли в тім
дні Жовкву. Наші крехівські монахи в кождій хвилі сподівалися
прибуття поляків до нашого монастиря. Одначе недовго зіста­
вали польські війська в Жовкві - бо по трьох днях наші Жовкву
відбили - а в нашім Крехівськім монастирі польського війська не
було".507 Зате були український воєнний шпиталь-і були вояки
Української Галицької Армії (котрі допомогли підняти на
дзвіницю дзвони, що їх не встигли вивезти австріяки ...) 508
УГА почала формуватися з різних військових груп вже у грудні
1918 -го . І на січень 1919-го вона мала три корпуси . Для нас най ­
важливіший Перший корпус, а в ньому 6-та Равська бригада
(одна з чотирьох), штаб якої розташувався в Крехові . Команду­
вав бригадою Юліян Головінський , у майбутньому Крайовий
218

Вогонь і молитва
провідник Української Військової Організації, який 1930-го
загинув з рук польської поліції .
Отож штаб (команда) стояв у селі, а в монастирі розміщував­
ся шпиталь бригади, шефом якого був сотник Володимир Білозір
-
знаний у Галичині лікар та громадський діяч. В обителі замеш­
кав і польовий капелан бригади Теодор Чайківський. Це було
символічно, бо о. Теодора пов'язували з ЧСВВ тісні стосунки:
перед Листопадовим зривом він був катехитом міської семінарії
Сестер Василіянок в Яворові . Як і Платоніда Філяса, о.
Чайковського обрали членом Української Національної Ради . А
30 листопада 18-го року він проявив справжній героїзм: під час
наступу поляків на Яворів "зібрав гурт добровольців" - і допоміг
українським воякам втримати місто. Відтак став духівником бри­
гади. 509
Загалом однострій польового душпастиря одягли понад 1ОО
священиків. Серед них редактор "Місіонаря" у 1911-1914-х роках
Яким Фещак та інші василіяни . І передусім ті, для яких - на дов­
ший чи коротший час (як і для о. Фещака)-рідним домом був
Крехів. Це колишній Крехівський ігумен Маріян Повх: перед
відходом на фронт - у грудні 1918-го
-
був настоятелем у
Підгірцях; це Порфирій Боднар, який заступав о. Фещака у Жовкві;
це Макарій Каровець, який служив у Другому корпусі УГА
Першої бригади УСС; і Анастасій Калиш - майбутній визнач­
ний протоігумен ( 1920-1930), Онуфрій Бурдяк, Митрофан
Гринькевич, Йосиф Лучинський (був у польському полоні в
Тухолі), Павло Жупанський, Мирон Кривуцький, Лев Манько. 510
І, звичайно, наш знайомець - француз о. Жан.
2
Перші святі обіти. Їх о. Йосафат Жан склав у Крехові 4 березня
1917-го. Опісля один рік служив сотрудником пароха у Жовкві .
Відтак протоігумен Філяс назначив його вести місійну школу в
Бучачі, де о. Жана й застала звістка про Листопадовий зрив у
219

Доба п'ята
Львові. І де з середини листопада 1918-го упродовж кількох
місяців у монастирі мешкав Василь Вишиваний (Вільгельм
Габсбурr) зі своїм ад'ютантом Остапом Луцьким ("Сотник
Луцький був найкращою і найблагороднішою людиною , що їх
коли-небудь знав") . Ну, а племінник австрійського цісаря,
Вільгельм Василь , узагалі був незвичайною людиною "і став
немов членом нашої василіянської родини" . 511
До кінця грудня 1918-го о . Жан вів місійну школу, потім
монастирську бібліотеку, а 31 травня 1918-го секретар закордон­
них справ ЗУНР д-р Степан Витвицький приніс для перекладу
на французьку мову один важливий документ (про скасування
парламенту та вибори диктатора-Євгена Петрушевича) , опісля
просив ігумена Миколу Лиска відпустити о. Жана для праці в
міністерстві. Отець Лиско написав до протоігумена -і дозвіл було
отримано.
У калейдоскопі наступних подій, зустрічей, вражень о. Жана
є і така акція , як його капеланство . Це сталося у подільському
Борщові . "В парафіяльнім домі, - згадує сам Жан , - я стрінувся з
о. Львом Маньком, ЧСВВ, польовим духовником (фельдкурат) .
Він мені радив , щоби я також став військовим духовником, і він
поміг мені написати листа до головного військового духовника
о . митрата Лаби, щоб· прийняв він мене в число своїх польових
духовників. Він ласкаво згодився на це, і я, по двох днях, отримав
потверджувальну грамоту" (с. 123).
І вже в неділю 14 липня, о 8-й рано, о. Жан правив на пероні
залізничного двірця-вокзалу Службу Божу, на якій були присутні
і Євген Петрушевич з ад'ютантом Тимцюраком , і старшини, і
стрільці (близько ста), і навіть жителі міста.
Наступного дня о. Жан пішов на Службу Божу до парафіяль­
ної церкви. І там вдруге зустрівся з отцем-василіянином Маньком.
"Він, - продовжує Йосафат Жан,
-
запровадив мене до жида­
кравця (полковий кравець) , щоб той пошив мені військовий
мундур польового духовника і стрілецьку шапку. Той кравець взяв
220

Вогонь і молитва
міру, а на другий день увечері все було елегантно пошите".*
Здається, звична справа. Але ні. "Цей мундур, - підкреслює о.
Жан, - був для мене найбільшою нагородою за мої труди, а плащ
із жовтим тризубом на правім рукаві вказував, що я працюю в
Головній Команді УГА" (с. 124).
А далі - переправа через Збруч, для чого армія побудувала
спеціальний міст. "Щоб перейти через Збруч, - пише о. Жан, - я
зліз з підводи і пішки перейшов через міст. На другому боці я
впав на коліна і цілував ту святу землю, зрошену кров'ю тисячів
мучеників за Віру і Волю" (с. 124) . Чи треба коментувати цей
вчинок, цю любов "чужинця'', на яку не кожен етнічний
українець здатний? ..
3
Кам'янець-Подільський . Тут- відвідини бараків, шпиталів,
переповненими хворими на тиф, Богослуження в просторій
каплиці, зустрічі з ректором університету Іваном Огієнком та -
одночасно з капеланством - перекладацька праця для головно­
командуючого УГА rенерала Курмановича.
Йосафат Жан згадує, що в Кам'янці були також капелани
Калиш та Бурдяк: "ми мешкали всі разом, неначе в монастирі";
невдовзі жити до них перенісся і головний капелан УГА Василь
Лаба. "Крім нас трьох (кам'янецьких) василіян, було ще 4 інших
на Великій Україні: оо. М. Каровець, М. Кривуцький, Л. Манько,
Я. Фещак" (с . 128) . Між іншим, Кривуцький теж слабував на тиф,
але видужав. Були й інші капелани-василіяни, названі трохи
вище: П. Боднар, Й. Лучинський, П. Жупанський, М. Гринькевич,
"а може, й інші'', додає Іриней Назарко . Пізніше, 1939-го, в
Карпатській Україні серед капеланів Карпатської Січі побачимо
*Державний Секретаріят Військових Справ затвердив таке положення: "Духівники
носять духовний жупан по коліна, в часі війни зі сукна полевої краски , в часі миру з
чорного сукна, шапка, штани і рясу так , як у старшин . Відзнаки степеня такі самі, як
у старшин з узглядненням сукна фіолетової краски. Шапка : мазепинка» . 512
221

Доба п'ята
ще одного славного василіянина - Севастіяна Сабола (а також
капелана "офіційного" - отця Христофора Миськіва, ЧСВВ) .
І дивно, що в такому поважному синтетичному виданні як
"Нарис історії Василіянського Чину святого Йосафата" (Рим 1992)
ні слова нема про участь василіян у Визвольних змаганнях 1918-
1920-х років - а ця участь належить до особливо яскравих і
благородних сторінок ордену. Причому василіяни відзначилися
не лише як польові духівники . "В Тарнові, - свідчить о . Жан, - я
стрінувся з братом Пителем, моїм колишнім учителем укр. мови
з Крехова в 1910-1911 рр . , що став особистим секретарем міністра
внутрішніх справ УНР, а також брата Паславського, що став сек­
ретарем міністра здоровля" (с. 123).
Великої пошани й вдячності заслуговують і василіянки­
монахині . Дві з них відомі тільки під своїми чернечеми іменами :
Домінія і Килистина. Обидві працювали медсестрами в польовій
лічниці Другого корпусу УГА. Одна з них, Килистина, захворіла
в Жмеринці на сипний тиф - і померла. І поховали її, як воїна,
на військовому цвинтарі. 513
***
Жертовність. Так! 12 лютого 1920-го у містечку Чечельнику
на Вінничині пішов з життя, захворівши на тиф, і колишній- до
191 О року - професор риторики й латини Крехівського
схоластикату о. Яким Олексій Фещак. На той час він був Началь­
ним капеланом Першого корпусу УГА, і над його могилою про­
мовляв польовий духівник Шостої бригади о. Теодор
Чайківський - той, що на початку 1919-го квартирував у
Крехівському монастирі. 514
Але василіяни клали свої голови чи були готові до цього не
лише у змаганнях за Українську Державу безпосередньо, - вони
не менш самовіддано трудилися і на фронті Божому. Як от Мар­
ко Михайло Галущинський - Крехівський ігумен, а з 12 грудня
1917-го - прототоігумен. Через війну та відсутність належної ко-
222

Вогонь і молитва
мунікації Рим затвердив це протоігуменство тільки 15 вересня
1918-го. А через неповних три місяці, 9 грудня, о . Галущинсь­
кий відійшов у засвіти . "Помер у шпитали, не скінчивши навіть
39 року життя", від хвороби (запалення легень), яку набув ко­
лись у Крехові ...
А що діялось в ту пору в самому монастирі?
ЕПОПЕЯ 13 ДОМБ'ЄМ
1
"Нескоро прийдеться забути нам сей 1919 рік. Записав собі
кожний в душі, і то глибоко. А стілько в ньому було несподіва­
нок, стільки мук, горя та переслідувань зі сторони поляків, що й
свободи не ставало всьо як слід на письмі будучині передати.
Зділалась перерва у звенах хроніки. Бл. п. Никола Головка,
мабуть, зі страху перед польським копитом, що ним всьо, що
українське було, топтали, - урвав злуку подій сего монастиря,
тобто цілий рік аж до своєї смерти (16 січня 1920-го-П.Ш.) ні
словечком не згадав про се, що тут робилось . А шкода того за­
мовчувати! " 515
Прогалину вирішив заповнити о. Епіфаній Теодорович.
"Бодай вкоротці, - каже він,
-
зв'яжу кінці - передам щонайго­
ловніші події так, як вони збувались і як про них від наочних
свідків дізнався, бо сам тут тоді я не жив".
Отож - що сталось? "Перше, се наїзд ляхів. Було се 20 мая. О
год. 5 112 під вечір приїхав сюди підпоручник полевої жандар­
мерії якийсь шубравець Мрочковський, окружив жовнірами з усіх
.
.
сторш монастир, скликав монахш в розмовницю, списав кожного
і оголосив арештовання загальне і конфіскату монастиря. Сего ж
дня пізно під вечір вивезено всіх фірами, і то навіть новиків, до
Жовкви . Оставлено тимчасово на місци лиш впр. о. ігумена
Віталія Градюка і бр. Еміліяна Шиманського". І от Жовква. "В
Жовкві загнали всіх до маrістратського арешту. Тут уже були отці
і браття Жовк[івського] монастиря, було їх 11-ох, а наших 32-ох.
223

Доба п'ята
Хроніст монастиря у 1918- 1920 роках
о. Епіфаній Теодорович
Вкупі перевели ніч під голим
небом . Другого дня їх повели
на залізничний двірець і по­
везли до табору інтернованих
до Домб'я біля Кракова". 516
Сам табір не так страшний,
як дорога. "Що було в дорозі,
годі описувати і стидно, - заз­
начає о. Епіфаній . - Польська
культура надто багата в брукову
фразеологію! Сипали нею і
цивільні, і військові мало не на
кождій стації - грозили навіть
мордом. Та якось довезли на
місце мук . Там запроторили
всіх до одного бараку. По ин­
ших мешкали цившью люди.
Бути там світські священики, і
селяни, і військові, а навіть
малолітні діти. Скільки загально було - годі сказати, бо число
росло і рослоР'517
2
КонцентракДомб'є. Тепер кількість його "мешканців" відома:
понад 5-0 тисяч . 518 Ще перед крехівцями, у січні, сюди потрапив
і син Івана Франка - командант відділу летунів (потім полку)
УГА Петро Франко . Сотник, відтак полковник . І справді
леrендарний герой. Адже збив 16 польських літаків , близько 50
разів вилітав за лінію фронту- і в одному розвідувальному польоті
його літак підбили " . І опинився відважний пілот у Домб'ю. Але
пробув тут недовго . "За золотий перстень, - розповідала його
дочка Зіновія Франко, - вимінює в охоронця мундир і, переодяг-
224

Вогонь і молитва
нений, втікає з-за дроту. Коли патрулі розшукують його на вок­
залі, він спокійнісінько собі смакує каву в кав'ярні".519
Крехівські ченці теж через чотири місяці вибрались на волю.
І ці чотири місяці були незабутні для всіх, хто з ними спілкувався .
"З часом, - продовжує хроніст Теодорович, -уладили собі монахи
своє життя. Построїли собі каплицю, відправляли хор і Сл. Божі,
проповідали і сповідали. Народ горнувся з любов'ю і великим
пошанівком. Дійшло до того, що наші отці стали осередком всього
руху і проводу для заточенців" . 520
Про перебування крехівців у Домб'ю вміщена доповнююча
розповідь і в журналі "Місіонар". "В таборі, де їх приміщено, -
пише автор, не вказуючи свого прізвища, - урядили вони собі
якби малий монастирок, завели богослуження і для себе самих,
.
.
.
i для других полонених, говорили проповщи, слухали св. сповщи,
і так принесли зі собою для терплячих немало потіхи". 521
Але в Домб'ю поневірялись не лише галичани (між ними і
майбутній єпископ Костянтин Богачевський), - "в тім таборі було
немало людей також і з Наддніпрянської України. Спочатку відно­
силися вони до наших монахів дещо недовірчиво, бо виховали­
ся в православній схизмі, яка ненавидить католицького
священика. Коли ж пізнали ближче наших братів і їх працю,
полюбили дуже сердечно, деякі і виреклися схизми та приняли
.
.
.
католицьку в1ру, а назагал вс1 говорили, що як тшьки настануть
кращі часи на Україні, будуть старатися, щоби нашим монахам
приготовити вступ до неї для апостольської праці" . 522
***
Душпастирсько-виховна праця крехівців в Домб'ю . На жаль,
автор не конкретизує, хто саме з наддніпрянців "вирікся схизми
та прийняв католицьку віру". Не згадує про це і брат (потім свя­
щеник) [Георгій] Юрій Жидан, який також описав арешт та свої
пригоди в Домб'ю. 523
225

Доба п'ята
Зате знаємо, що під впливом крехівських монахів у Домб'ю
до Василіянського Чину невдовзі вступив поручник Українсь­
ких Січових Стрільців, учасник Листопадового зриву (полонив
у Львові військового команданта) Григорій Трух (чернече ім'я­
Андрій). А "це, - як зазначається у післямові до його чотирито­
мового видання "Життя Святих" , - один із найвизначніших ва­
силіян нашого століття, і як такий заслуговує на вичерпний жит­
тєпис " . Чи бодай на короткий - у цій книзі. А почати треба з
серпня 1914 року.
ЩОБ ПІДНЯТИ ЧЕРВОНУ КАЛИНУ
Машерують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів українців з московських кайдан.
о. А. Г Трух, ЧСВВ
1
Створення Леrіону Українських Січових Стрільців . Звитяж­
на сторінка української військової історії : через десятки літ -
принаймні від 1848 року, коли в Галичині формувалися гірські
стрільці, прозвані потім "тірольцями сходу", - поставала нова
мілітарна сила . Хай поки що невелика, проте рідна, своя, яка
перегукувалася із Запорозькою Січчю . Тому на заклик Бойової
Управи до Стрия у серпні 1914-го прибуло понад 28 тисяч
добровольців . Залишили 2 500. У числі тих , яких привели З
вересня до присяги , був і Григорій Трух .
На світ Григорій прийшов 18 лютого 1894-го у селі Гірне того
ж таки Стрийського повіту. У червні 1914-го закінчив у Стрию
rімназію , 28-го числа цього місяця крокував у пластовій колоні
під час українського здвигу, готувався вступати до духовної
семінарії - а тут замах у Сараєві, війна, запис до УСС. Зі Стрия
Усуси мали вирушати на військовий вишкіл до містечок Горонди
й Страбичева коло Мукачева . А поки що вправлялися у військо­
вому мистецтві коло мобілізаційного пункту. І вже тут Григорій
226

Вогонь і молитва
проявив себе - але не як зви-
.. чайний
вояк, а як стрілець­
поет: вш прилучився до ство­
рення пісні, котра й досі хви­
лює серця і яку співає вся Ук­
раїна.
"Коли одного дня в серпні
1914 року ми, - згадує він 524 , -
мали збірку на площі ... бурси в
Стрию, я почув, як мій сусід у
ряді, урядник української каси
в Стрию Іваницький підспіву­
вав собі гарну пісню, що мені
дуже сподобалася. Її він нав-
о. Андрій Григорій Трух
чився від артистів Львівського
театру". На мою просьбу він переспівав мені кілька разів одну
строфу тієї пісні, я навчився її напам'ять. Слова тієї пісні, що мене
так захопила, були такі:
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Украіію зажурилася".
Зажурилася, бо почалася страшна бойня, і українці знову мали
воювати, і знову (українці східні) за чужі інтереси". Зате галичани
мали іншу мету - визволення України; то чи мали журитися?
"Оці слова, - продовжує Трух525 , - так дуже підходили до
тодішнього положення й так живо висказували всю нашу
стрілецьку ідею, що я повторяв собі ту чарівну строфу раз у раз, а
як наступного дня ми вийшли знову на вправи, я сів перед бур­
сою коло столика й склав три нові додаткові строфи, що разом
творили ту славну "Червону калину".
Ціла та пісня звучала так:
227

Доба п'ята
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо!
Машерують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів українців з московських кайдан.
А ми наших братів українців визволимо,
А ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо!
Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали наші добровольці з москалями тан;
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецьку славу збережемо,
А ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо!"
2
Пісня-гімн. Під її акомпанемент наставало національне про­
будження кінця 80-х- початку 90-х років ХХ століття. І чомусь
вважалося, що творець "Червоної калини" - поет і театрознавець
Степан Чарнецький (1881-1944). Але ні, він тільки скомпонував
мелодію та, мабуть, перші два рядки. Чарнецький сам розповідає,
як у театрі "Руська Бесіда" готували до показу драму Василя
Пачовського "Сонце Руїни". Пачовський, каже Чарнецький, "дав
мені свобідну руку скоротити предовгу, протяжну, але прекрасну
свою драму. Я це й зробив, обтинаючи її більш як на одну трети­
ну та заступаючи пісню "Ой не дивуйтеся та добрії люди" но­
вою піснею "Ой у лузі червона калина", до котрої мелодію доро­
бив я сам, а Михайло Коссак розложив її на... інструменти" . 526
228

Вогонь і молитва
Зрозуміло, що у тому тексті не могло йтися про січових стріль­
ців, ні про визволення з мос1ювських кайдан. Ці животрепетні
тоді слова дописав Трух . "Мабуть , іще таки того самого вечора
.
.
.
.
.
шсля вправ, - продовжує ВІН розповщь, - я установив стршьц~в
на площі бурси в чотирикутнику і почав учити їх співати "Червону
калину". Так було кілька вечорів . А що "Червона калина" захопи­
ла стрільців так само, як і мене, то незабаром по Стрию
розходився гомін першої стрілецької пісні "Ой у лузі червона
калина похилилася".527
Потім, паралельно з "Червоною калиною", походи супровод­
жували інші стрілецькі пісні, як, скажімо, "Гей, видно село'', "Їхав
стрілець на війноньку'', "Як з Бережан до кадри'', "Ой зацвила
черемха" та низка інших. Їх творили Лев Лепкий, Михайло Гай­
воронський, Роман Купчинський, Антін Баландюк.
Але "Червона калина" була особливо змістовною. "Слова
"машерують наші добровольці у кривавий тан визволяти братів
українців з московських кайдан," - пише Трух,
-
пригадували
нам щодня ту найближчу мету нашого стрілецького здвигу, а
бадьорий тріумфальний рефрен "А ми нашу славну Україну гей­
гей розвеселимо!" підносив нас на дусі, розігрівав наше молоде
серце любов'ю до України й рвав до жертви за її волю ... " 528
Отак, із піснею "Червона калина", поручник Трух - після
вишколу у Горонді та Страбичеві - пройшов із Леrіоном УСС
бойовий шлях - аж до Листопадового перевороту 1918 року.
Разом із стрільцями він наступав на Болехів, де його поранили;
бився за Бережани, проривався з московського оточення під
Потуторами на Поділлі, побував у Чернівцях, звідки і вирушив
до Львова, де назрівали доленосні події і де життя молодого
старшини прийняло інший поворот.
"Коли в жовтні 1918 року ми разом із сотником Д. Вітовсь­
ким їхали з Черновець до Львова, - пише Трух, - мені й на думку
не приходило, що незабутній Листопадовий зрив заведе мене
до монастиря оо . Василіян". Тоді про василіян він ще нічого не
229

Доба п'ята
знав, та й "бурхливі листопадові події самі собою стояли тому на
перешкоді, щоб у мене могла зродитись думка про вступлення
до монастиря, проте дбайливе Боже Провидіння мало вже го­
товий плян, що саме під час нашого Листопадового зриву має
початись стелити стежка, яка мала завести мене до оо .
Василіян".529 І безпосередньо до крехівців.
3
Австрійське Мілітеркомандо у Львові. Командант - rенерал
Пфефер. Цю структуру за наказом Вітовського і мав здобути
поручник Трух . І зробив це щасливо, без жодного пострілу. "У
мене, - каже Трух,
-
була поважна борода, і я виглядав багато
старший, ніж показувала метрика" . Можливо, такий "солідний"
вигляд українського старшини теж мав вплив на австрійських
.
.
.
ВОЯКІВ та коменданта, ЯКІ не чинили спротиву І здалися .
А 2 листопада Труха, який під час перемир'я вертав із голо в-
.
.
.
.
ного зал1зничного дв1рця, затримали польсьКІ жовюри, спершу
замкнули у школі Сєнкевіча, відтак у Бригідках . "Коли наші війська
опустили Львів, нас багатьох вивезли на довші "вакації'' до табору
в Домб'ю коло Кракова . Були там наші священики, вояки,
цивільний нарід':. Отож самотнім себе вчорашній стрілець-по­
лоненик не почував.
"Та я мав вступити до оо . Василіян, - підкреслює Трух, - тому
.
.
одного дня привезли туди цшу дружину тих ченц~в, що по наших
монастиря_х у Жовкві і Крехові вели посвячене Богу життя та
трудились над спасенням свого рідного українського народу
святими місіями і великим релігійним видавництвом ... " Але,
вкотре нагадує Трух, він у ту пору ні василіян, ні їх праці ще не
знав .
"Аж у Домб'ю я мав побачити їх зблизька, пізнати їх доклад­
ніше, полюбити й піти їхніми слідами до монастирської каплички,
щоб раз назавжди посвятитись на Божу Службу... " Він пригля­
дався до тих нових гостей, що теж приїхали на "канікули" за
230

Вогонь і молитва
дротяну огорожу. "Всі вони в довгих, чорних рясах; священики ,
студенти-схоластики і молоді 'новики, що тільки що недавно
вступили до монастиря" . І всі -уважні, одухотворені, заклопотані .
"Приходжу вранці до таборової зали, а там уже два вівтарі :
один на сцені, другий збоку, а при вівтарях по два, по три монахи­
священики святу Службоньку правлять. А по Службі Божій
заходять молоді ченці-студенти в лавки і святу Утреню співають.
Варт було послухати! А в неділю співана Служба Божа . Вони
відправляють на сцені, а ми на долині співаємо. А потім перша
василіянська проповідь о. П. Мартинюка. Довкола дроти, сторо­
жа, а о. Плятон зерна надії засіває " . "
Незабаром Трух прийшов на сповідь до о. Стефана Решетила;
було й святе Причастя. "Нове життя! Ми відчуваємо, що з
приїздом оо . Василіян до Домб'ю між нами з'явилась нова ду­
ховна сила". А позаяк за дротами чимало вільного часу, то Гриць
Трух познайомився з василіянами ближче . Це були отці Решети­
ло, Софрон Дякович, Йосафат Маркевич, Діонізій Головецький,
Платон Мартинюк, студент-схоластик Василь Каменецький -
всього (разом із жовківськими) 43 ченці.
"Згадую ті часи та й думаю собі : яка то діялась тоді несправед­
ливість! - писав о . Трух 1952 року. -Спокійних монахів, що моли­
лись Богу і навчали свій український нарід релігійного життя,
запроторили за дроти, наче небезпечних революціонерів, що не
дають займанцям спокою" . Навіть тих малих новиків, що тільки
молилися і вчилися служити Богу, і тих поляки ув'язнили й
загнали за дроти, бо вони українські діти!"
Одвічна кривда й одвічна жорстокість . "Що це роблять боль­
шевики, то це самозрозуміла річ, бо це належить до їхньої без­
божницької програми, щоб мучити й винищувати духовних осіб;
але ЧОІ\.1У це робили люди, що не були большевиками? .. Робив
це звихнений націоналізм, той немилосердний шовш1зм, що за­
темнює людям розум і псує серце, щоб люди спокійно не думали
і не були спосібні любити свого ближнього, як самого себе" . 530
231

Доба п'ята
***
Спільний побут. Василіяни, каже о. Трух, проживали ще
"якийсь час у таборі, а згодом їх повивозили звідти до різних
польських монастирів, щоб там докінчували свою покуту за те,
що були українськими патріотами і працювали для добра свого
народу. Інші за таку річ мали признання і славу, а українські ченці
мусіли каратись за дротами і чужими мурами".
Прощання було сердечним і зворушливим. "Ми, - продовжує
Трух, - прийшли гурмою до їхнього бараку, склали їм сердечну
подяку за їхні духовні послуги, а навіть заспівали їм пісеньку:
Слава, слава, отці наші,
За спасенні труди ваші!
Щоб вас люди знали,
Вдячно споминали
Труди ваші!
Гей, долиною, гей!..
Нам було добре з оо. Василіянами, і тому нам було жаль
розставатися з ни~и". 531
ПОВОРОТ, А ТАКОЖ ПРО
АРЕШТ КНИГОЗБІРНІ Й АРХІВУ
1
Звільнення ченців з табору. А потім? Куди їх спровадили? Це
занотував у "Хроніці" Епіфаній Теодорович: "Дня 4 серпня ( 1919-
го - П.Ш .) розділено всіх монахів на чотири групи. Десять осіб
відослано до Нов. Санча до єзуїтів. Та тут навіть за фірту вони не
впустили . Мусіли бідні шукати собі притулку у добрих людей;
замешкали в укр. читальни. До Заклічинадо оо. реформатів пішло
7. До Кент теж до реформатів 15 осіб, а до Могили до оо. цис­
терсІВ 1О осіб. Тут в те послідне місце дістались новики з о.
232

маrістром Решетилом та о. Дя­
ковичем. Відступлено їм дві
кімнати. Дали трохи соломи,
столик, крісло і більш нічо­
го". 532
Але чого було чекати від пе­
реможців? "Се було уряджен­
ня аскетаря і дормітаря . Харч
давали спершу цистерси, а по
місяцеви відказали його.
Мусіли ченці на обід ходити в
ресторан, а снідали у себе, що
Бог дав. Теж замітне і то, що хор
заборонено правити, а всіх
держано під острим наглядом
жандармерії. Годі було де вий­
ти без сторожа, а й зноситись
Вогонь і молитва
Другий маrістр Крехівського новіціяту
о. С. Решетило, у 1939 році - місіонер і
ПИСЬМеННО З СВІТОМ ТЯЖКО ПрИ- свідок проголошення Карпатської
ходило . Треба було шукати собі України
третих людей, що в тім помагают". 533
"Треті люди" були . Вони й клопоталися про звільнення . Це
єпископ Коциловський, єзуїт Ростворовський (ректор
Краківської духовної семінарії), Апостольський нунцій у Варшаві
Акілле Ратті (з 1922-го-Папа Пій ХІ). 534 Вже з Могили о. Реше­
тило зумів тайкома переслати до Акілле Ратті листа - і 18 вересня
заточенці були звільнені остаточно . А 29-го духовно розкошували
в Крехові . Про це є лист о . Решетила до професора Кирила
Студинського, який, до речі, теж був інтернований у Домб'ю
(перед тим -у Баранові) . Лист датований 20-им листопада 1919-
ro:
"Високоповажаний пане професор! - пише о . Решетило.
-
Соромно мені, що я ще даси не написав до В[исоко]пов[ажано­
го] Пана Професора" Та від хвилі повороту у наш милий Крехів
233

Доба п'ята
майже до нікого не писав, бо годі було. Ми зістали звільнені дня
18/ІХ с. р., а слідуючого дня вечором були вже в Крехові. Втіхи
і радости було багато. І людям легше і відраднійше стало. Мо­
настир найшли ми далеко не такий, як лишили в маю, та зате
він нам тепер ще миліший. Бібліотеки монастирської не застали,
навіть останків не лишено. З моєї підручної бібліотеки маrі­
стерської і з новіціятської не забрали, на щастя, нічого. Де наша
бібліотека і інші цінні старинности, годі навіть розвідатись.
Обіцюють все звернути, та Бог знає, коли буде то свято".
А інші новини? "Тепер у Крехові є новіціяли і кількох свяще­
ників і братів, прочі, що були у лічничім закладі в Д., пороз Тзд­
жалися по інших монастирях. О. Мартинюк разом з фільозо­
фами і богословами в Лаврові, оо. Головецький і Манько в Бучачи,
о. Повх в Підгірцях ігуменом, о. Головка зі мною в Крехові".
Однак спокій тут відносний. "Ми, - повідомляв о. Решетило, -
дальше конфіновані: щотижня маємо голоситись в селі в
жандармерії: Видко припали ми іМ дуже до вподоби, коли так
нами опікуються, відай щоби хто у тих неспокійних часах не
заподіяв нам якої пакости ".
Рядки іронічні, як і згадка про Домб ' є (в автора - "Д") як
"лічничий заклад"; а формально начебто й лояльні до влади : о.
Решетило зважав, що листа зазвичай перечитували в поліції...
Того разу листа йому взагалі повернули, бо, мовляв, такий адре­
сат (Студинський, до речі, був тоді головою Наукового товари­
ства ім. Шевченка) "на поліції не знаний". Тим-то висилав письмо
вдруге "у-іншім фрачку зверхнім, може, вже тим разом пізнають
Панове з поліції адресата".535
2
Віталій Градюк . Як повідомляв Стефан Решетило, він і далі
був у Крехові ігуменом. І "перебули вони ту перебули, мусіли
глядіти, як всьо роздрапувано і розхоплювано під час нашої не­
присутности ... " 53 6 І справді: щойно ченців інтернували, як
234

Вогонь і молитва
почалося пограбування монастиря. Ось скарга - вимога о.
Градюка, написана 8 липня 191 ~-го - коли отці і брати з Крехова
та Жовкви перебували в Домб'іо. Наведу цей документ якомога
повніше (у перекладі з польської):
"До верховного комаJІ-дування ДWІ "Схід" у Львові.
Дня 20 травня цього року прибув до монастиря оо. Василіян
у Крехові загін жандармерії польової групи "Буг" під команду­
ванням підпоручника Тадеуша Мрочковського в складі відділу
війська польського під командуванням підпоручника
Бурнатовича. Після перепису всіх членів монастиря підпоруч­
ник Мрочковський повідомив, що всі є заарештовані і ще сьо­
годні, згідно з вказівками влади, будуть інтерновані; після виве­
зення монахів буде проведена така ревізія, що "все буде пере­
вернуте догори дном ", і тому, "якщо є якісь гроші сховані",
треба іх забрати, бо за це ніхто відповідати не буде.
На моє повідомлення, що я маю депозити різних осіб, запи­
сані в окремій книзі, але гроші є разом, - відповів п. Мрочковсь­
кий, що іх треба віддати, а це все буде складене до депозиту.
Забрав усі гроші в сумі 21 .668 корон в паперових банкнотах і
1.911 корон в сріблі вал[юти} австрійської: На це я маю кви­
танцію, підписану п. Мрочковським і Бурнатовичем ".
Далі о. Градюк розписує, скільки і кому (з семи осіб) тих гро­
шей належало, а також вказує, що того дня солдати забрали: шубу,
5 пар черевиків, 14 ковдр, 1О подушок, 6 коців, 50 сорочок, 20
пар кальсонів, 30 простирадл, 120 кілограмів меду, 4 шинки
близько 40 кг по 30 корон, сувої сукна і т. д. І це ще не все. 22
травня бравий підпоручник (Мрочковський) прибув із кількома
жандармами знов - "і забрав 52 пляшки церковного вина варті­
стю понад 1 ООО корон - за це залишив братові-монаху 260 ко­
рон"_ sз1
Минуло трохи більше тижня . "Дня 2 червня прибув до нашо­
го монастиря підпоручник rумовський у супроводі 1О жовнірів
(другого полку уланів під командуванням підпоручника того ж
235

Доба n 'ята
полку-так представився) і перевів ревізію в цілому домі, в зах­
ристії та церкві, шукаючи, як сказав п. rумовський, за доручен­
ням п. rенерала Карніцького , предметів мистецтва і давнини.
Знайшовши їх у монастирській бібліотеці, опечатав приміщення
бібліотеки і попередив , що приїде по ці речі 5 червня".
Мало того. "Того ж дня п . командир супроводу забрав з
монастиря вовняний чорний коц вартістю 1 ООО корон" . 538
3
Бібліотека : книги, архів, старовини~ ~кони, давні тканини,
гармати та інші речі. Це, звичайно, найцінніше з усього, що втра­
чала обитель . Але не було ради: 5 червня згаданий підпоручник
таки прибув до Крехова з дорученням того ж таки rенерала Кар­
ніцького ; доручення було підписане шефом його штабу- підпол-
о. В. Градюк (крайній праворуч) з єпископом Й Коциловським, о. С. Решетилом та
о. П. Луциком (крайній ліворуч)
236

Вогонь і молитва
ковником Пшевлоцьким . І мало печатку "Довудства фронту
волинського" .
"Коли я побачив, - пише о. Градюк, - що п . Гумовський каже
виносити книжки без жодного порядlУУ і складати на військові
вози з великими шпарами, я попросив вщкласти вивезення
бібліотеки до часу, доки буде відповідна кількість пак (коробок) і
це уможливить перевезення без великої шкоди, однак rумовсь­
кий не врахував мого прохання. Того дня забрали з монастиря З
великі куфри вартістю 1 ООО корон ... " 539
Ще ширше про сконфісковані цінності о . Віталій пише в іншому
листі за 29 травня 1920 року. Він зазначає, що бібліотеку вивозили
три дні: 5, 6, 7 червня 1919 року. "На мою просьбу, щоби пан
Гумовський перечислив забрані старі ризи, гафти, матерії, єван­
гелія, образи і инші речи і принайменше сумарично поквітував
відібрання тих предметів, відмовив теж і тій моїй просьбі. На мій
запит, що за причина такого розпорядження, що противиться
міжнародному праву, пан Гумовський відповів мені: "Хцеми
зніщиць всяке сьродовіска українства" . 540
Звитяжний підпоручник захопив не тільки зазначені вище
скарби. "Пан Гумовський забрав також дня 7 червня 1919 чоти­
ри великі портрети: Николая Потоцького, Гербурта, Самуїла
Яворського і Михайла Братковського і два великі образи, що пред­
ставляють "Суд над Христом" і "Отців Церкви св . з Василіянсь­
кого Чина". При тім були свідками: браття Е. Шиманський і Ф .
Радзинський - члени нашого монастиря, а також Теодор Бучко і
Проскурніцький - господарі з Провали" . 541
Щодо книгозбірні, то необхідно сказати, що 1905-го вона знач­
но зросла: цього року- через сирість і непридатність для вжитку
-
тимчасово закрили Добромильський монастир, а частину його
бібліотеки передали до Крехова (частину до Лаврова) . "Портрети
Гербуртів пішли до Крехова, відки 1919 р . забрали їх польські
жовніри... " . 542 Йосафат Скрутень називає "портрети Гербуртів"
у множині, ігумен Градюк - в однині; так чи сяк, але втрата цих
237

Доба п'ята
малярських полотен теж була дошкульною, і не лише з погляду
мистецького . Ян Щасний Гербурт, хоч і римо-католик, визнавав
своє українське походження , захищав своїх краян, причетний до
заснування (відбудови) Добромильського, а Реrіна (ербурт, як
вважає о. Мрозовський, - Крехівського монастиря .
Принагідно зазначу й таке. Дехто вважає (наприклад, д-р С.
Божик), що бібліотеку з монастиря вивезли не поляки, а інші
"читачі". 1926 року д-р С. Божик побував у Крехові і, побачивши
у двох кімнатах на підлозі ще не впорядковані стародруки й
рукописи, пише: "Вернули вони якраз тоді з далекого московсь­
кого заслання, на яке їх засудила російська окупаційна влада з
часу побуту в Галичині під час Першої світової війни . Вернулися
завдяки старанням власників і проф . Свенціцького, що, як член
спеціяльної ревіндикаційної комісії у виконанні Ризького трактату,
їздив до СССР ревіндикувати того роду музейні й архівальні
цінності" .543
Але то, мабуть, були книги, що їх 1924-го року повернула
польська влада (про це далі), і вони справді знаходились у двох
кімнатах, про що пише й Осип Назарук (див. 254-ту стор . цієї
книги) . Північні "брати" у 1914 році книги з монастиря забирали
хіба лише частково, що зафіксувала й монастирська "Хроніка";
масово вони це робили пізніше - і не вивозили, а палили .. . Проте
повернемось до попередньої розмови . Тобто до перших місяців
і літ після повернення з Домб'я.
ПРИЇЗД КИР АНДРЕЯ Й ВІДНОВА ОБІТІВ
1
Рік 1920. "Тяжко зачинається він, - відзначав хроніст. - Надворі
непривітно, мрачно, грязно; вся природа плаче над недолею Га­
лицької України. Її переміг ворог, а гірше, чим лютий звір . Всюди
збиткується над народом, висьміває, "кабанем" зове, обдирає
його як де може; забирає худобу, збіжжя, одіж - а переляканий
люд ховається сам по чужих сторонах, а свій добуток закопує в
238

Вогонь і молитва
землю" . До то ж хвороби важкі, щодня могили копають. Нема
родини, де б не було мерця. "Де шянеш, там плач-розпука". 544
Не оминуло лихо й Крехівський монастир: тяжко заслаб
Микола Головка. "Се, - пише Епіфаній Теодорович, який
перебрав од о. Головки ведення "Хроніки' ', - жертва любови до
рідного народу. Весь час відвідував неду~Их, ніс поміч і потіху
нещасним- а тепер, перестудившись, попав у тиф" (а. 27). Через
п'ять днів його не стало ...
У ті дні, ще перед недугою о . Головки, єдиною втіхою був при­
їзд з Варшави о. Жана. Він подарував рідному монастиреві де­
кілька метрів сукна, а також одномісячну платню - 5 ООО гривень.
Отець Йосафат служив у Надзвичайній Дипломатичній Місії УНР
та ЗУНР, мешкав у готелі, часто зустрічався з нунцієм Акілле Ратті,
якого інформував про жахливий стан ув'язнених у польських
тюрмах греко-католицьких священиків , у тому числі й василіян.
Монсеньйор Ратті обіцяв допомогти звільнити їх, просив дати
точні дані, о. Жан написав Андреєві Шептицькому- і митрополит
прислав список 498 конфінованих священиків та монахів .
Отець Жан був також головним секретарем щойно відкритої
філії Українського Червоного Хреста (його заступником став д-р
Філяс - родич тодішнього Генерального вікарія о. Платоніда);
опріч того, мав багато праці в канцелярії, перекладаючи
документи з англійської чи французької мови на українську - і
навпаки. 2 грудня 1919-го Місія "в цілости демісіонувала", але о.
Жан залишився у Варшаві "пильнувати нашої справи" -так хотіли
і керівництво Місії, і Шептицький .
"На Новий 1920 р., - згадує Жан,
-
я отримав однотижневу
відпустку, бо мої попередні подорожі до Львова і назад тривали
по дві доби , від п ' ятниці вечера до понеділка рана. Тоді, крім
митрополита, я відвідав мій дорогий монастир у Крехові коло
Жовкви . Дуже втішився, побачивши там о. Повха , ігумена*,
* Очевидно, описка , бо о. Повх був тоді ігуменом в Підгірцях. Треба: о . Градюка .
239

Доба п'ята
оо. Ткачука, Головку, бр. Шиманського, Радзинського і інших, але
не застав у Крехові тих, що були зо мною на новіціяті і разом
складали обітниці. Брати Калинець, Лютак і Жидан, відбувши
інтернування в Домб'ю і Новім Санчу, поїхали до Лаврова на
філософічні студії. Поляки ще не були повернули бібліотеки і
архівів, які сконфіскували в Крехівськім монастирі". 545
2
Лютий 1920-го. Неділя. 8-ме число. Ще одна зворушлива
подія. "Впр. о. ігумен, - пише хроніст, - виїхав рано до Жовкви,
щоб привезти сюди любого гостя Ексцел[ енцію] Андрея Шеп­
тицького . Бажає він між нами трохи спочити, перевести З-дневі
дух[ овні] вправи і зробити віднову. З полудня коло год . 4-ої
простим возом прибув всіми ожиданий владика. Сердечно
витався з братами та вітцями. З лиця його била радість, но і
замітна була і тяжка мука, якої зазнає під польським правлінням.
Вечером сего ж дня весь дім почав під проводом Ексцеленції
реколекції''. 546
12 лютого, четвер, празник Трьох Святителів. "Вранці по
встанню о год. 5 112 відправив Ексц . Службу Божу. На ній всі
відновлювали обіти, а трьох новиків бр . Каменецький, бр .
Липський і бр. Петриків складали іх". Наступного дня, "перед
обідом, о год. 11 112 від 'їхав дорогий гість фірою до Львова". 547
Цю саму подію описував того ж року і журнал "Місіонар", але
більш емоційно . Тим-то варто навести уривок і з цього видання.
"Місіонар"·зазначає, що через лихоліття законна монастирська
родина зменшилась, і тепер числила шість священиків, п'ять
клериків та десять братів, і деякі з них, надто ж молодь, не бачили
князя Церкви від часу його повороту з московської неволі.
А Кир Андрей? "Він знов зі своєї сторони рад був повітати
наш монастир, в якім провів був давніше не одну хвилю свого
монашого життя. В сам день Трьох Святителів припадає велике
законне торжество для нашого Чина. В тім дни наші браття мали
240

Вогонь і молитва
відновити свої монаші обіти . Високопреосвященний митрополит
піднявся труду провадити братії тридневними реколекціями, а в
самім торжестві він перший поновив перед Богом свою монашу
професію". 548
J
І от празник . "Була се хвиля правдивого високого душевного
піднесення, коли достойний князь Церкви, стоячи перед св.
престолом, поважно та голосно вимовляв слова присяги: "Я,
Андрей Шептицький, Чина св. Василія В[ еликого], торжественно
обітую Господу Богу в Тройці св[ятій] єдиному... "-і дальше аж
до кінця - "витривати в тім же Чині до смерти; тако ми да
поможет Бог і сія св. Євангелія". Такої хвилі не забуде законна
молодіж ніколи. А промовити вона повинна і до ширшого круга
нашої української молодіжи". 549 Та чи почує вона?
***
Квітень 1920-го . Цього місяця о. Решетило отримав листа від
Григорія Труха. Крехівські й жовківські василіяни покинули
Домб'є 4 серпня 1919-го, а поручника Григорія ще тримали в
таборі до 14 січня 20-го. Перед звільненням він захворів на тиф
-і п ' ять місяців провів у лікарні в Кракові . Аж після того- додому:
в село Гірне коло Стрия.
Вдома Трух був два місяці . А оскільки й далі вважався конфіно­
ваним, то зразу ж зголосився під нагляд жандармерії. Командант,
який знав його батька, звільнив від цього прикрого, щотижне­
вого, обов'язку. Відтак, згадує Трух, він написав листа до о .
Решетила, щоб прийняв його до монастиря . "Отець Решетило
прислав мені ласкаву відповідь і казав приїжджати до Крехова
к[оло] Жовкви". Застерігаючись від всяких несподіванок, Григорій
виклопотав у Стрийськім старостві спеціальний дозвіл на студії
до Крехова - і цей папірець невдовзі вельми йому знадобився : в
час арешту. Та про це - потім , а зараз - прощання .. .
"По святах я попрощався зо своїми оо. душпастирями, св. п .
кан. А. Полянським і о. В. Хлипавкою, потім із своїми рідними і
241

Доба п'ята
дня 30 квітня, 1920, батенько завіз мене на залізничну станцію в
Любінцях. Ми розпрощались, і я виїхав через Львів до Жовк­
ви".55о
Була майже північ, коли Григорій, розпитуючи дорогу, добувся
до Жовківської обителі, легенько подзвонив - і йому відчинив о .
Бараник, тодішній катехит, "пізніше Дрогобицький ігумен, а зго­
дом большевицький невільник" . Коротка розмова в келії . "Я був
тоді в такому стані, наче б переплив річку і на другому березі
легше відітхнув ... "(с . 191 ). Попереду був новіціят, Рим, книги,
переклади, визнання... А починалося з Домб'я, з Крехова .. .
ПОДВІЙНА РАДІСТЬ,
АБО СКАРБ ПОРУЧНИКА УСС ТРУХА
Для мене Листопадові дні подвійно дорогі, бо вони, крім
того, несподівано й щасливо скерували мої кроки до Чину св.
Василія Великого
о. А. Г. Трух, ЧСВВ
1
Vita nova. Нове життя. "Я ще не знав його, проте через пове­
дінку тих василіян~ьких ченців, що разом зо мною каралися за
дротами за своє українство, той світ кинув у мою душу стільки
світла, що серед світової темряви я побачив ту доріжку, що мала
завести мене до монастиря оо. Василіян і мого щастя на землі" .551
Це було 1 травня 1920 року, в перший день "місяця Марії" .
Григорій був особливо вдячний Богоматері за ласку чернечого
покликання, а також маrістрові Решетилові, який того ж дня
вписав ім'я Труха у книгу новіціятських кандидатів. Григорієві
на три дні дали окрему келію, де він мав робити реколекції і го­
туватись до загальної сповіді, яку зазвичай відбувають усі кан­
дидати. Водночас маrістр також закріпив за ним "ангела'', себто
тимчасового опікуна . Все це передувало офіційному вступові до
НОВЩtяту.
242

Вогонь і молитва
Але тут сталась пригода, яка ще раз засвідчила .антиукраїнську,
антихристиянську політику польської влади. Про це розповів сам
Трух: "Першого чи другого дня, коли я на самоті роздумував про
справи своєї душі, відчинились двер1, 1до моєї келії ввійшли два
жандарми і о. Решетило. Жандарми зараз повитягали револьвери,
скерували на мене і старший сказав: "В імєню права арештуєми
пана!" Зробивши мені таку параду, спитали мене, скільки я маю
грошей. Може, думали, що я приїхав до монастиря з грішми тво­
рити яку визвольну армію. Я відчинив свою валізку. Побачивши
там "капшук і штири rрейцарі", казали мені збиратись і мандру­
вати з ними до Жовкви".
До Жовкви - так до Жовкви . "Ще хвилина, - з гумором про­
вадить свою оповідь Трух, - і мій Гриць помандрує в параді, один
спереду, два назаді, яких 14 км до Жовкви ... " Це неблизько. "Ма­
буть, о . Решетило піддав думку, щоб найняти яку підводу. З трудом
знайшли якогось сусіда, що завіз нас до Жовкви". Коли їхали, то
проминули Йосафата Скрутня, який був помічником Решетила -
соцієм, - і "пробував пішки зайти попереду нас до Жовкви і там
з отцями подумати, як би визволити Гриця з неволі" .552
У Жовкві Труха завезли прямо під тюрму. Жандарми вже
збирались прямувати до старости за подальшими розпоряджен­
нями, коли Григорієві спало на гадку показати їм перепустку, що
її видав Стрийський староста з дозволом "виїхати до Крехова на
студії". Жандарми відійшли. Трух із фірманом чекали коло
"Йванової хати". "Хата гарна, мурована, так наче б будована для
п. Гриця, а не для Йвана... "
Та сидіти за rратами не довелося. "За якийсь час вернувся
один мій опікун, віддав мені мою цидулку і сказав ніжно-сумо­
витим голосом: "Пан єст вольни..." Я глип на цидулку, а там
написано: "Зrлосіл сєн". Потім крапка і підпис . Видно п . староста
знав, що робиться в Крехові, тому, щоб не робити мені більше
труднощів, казав мене випустити. Нехай за те буде щасливий у
Бога, що так ласкаво обійшовся зо мною, хоч міг покарати мене
243

Доба п'ята
за те, що я до 24-години сам не зголосив свого приїзду на нове
місце" .553
2
Випадок з Трухом. Можливо, не такий вже й значущий - і
тому у тогочасній "Хроніці" монастиря не зафіксований. Зате
детально викладений у листі Крехівського ігуменату до митро­
полита Шептицького. 554 У ньому йдеться спочатку про попе­
редні конфіскації: бібліотеки, архіву та іmпих речей, зокрема меблів,
частину яких повітова жандармерія віддала, а Крехівський по­
стерунок про те і не думав. Ці та інші події свідчать "не про якісь
.
.
.
неприхилью, але, можна сказати, прямо ворож1 вщносини
тутейшого староства до монастиря". Ось нові факти:
"По звільненню наших монахів з інтерновання дістають вони
по якім місяци спокійного побуту в монастири розпорядження
староства, щоби усі являлися на постерунку жандармерії в
Крехові раз на тиждень. На просьбу заряду монастиря звільняє
від мельдованя, а по трьох чи чотирох тижнях знова приказує
зголошуватися. І то не задля якихсь обставин, хиба тому, що
на дворі було болото - отже, щоби більше знищити обуви, йдучи
до жандармерії; віддаленої від монастиря З кілометри".
Опісля лист оповідає про арешт Григорія Труха, зазначаючи,
що він "бувший полковник українських військ". І от приходить
жандарми - "і, звернувши до грудей п. Труха револьвера гей до
якого збродняра, арештовують його на приказ старости ... а в
Жовкві пускають на волю". "Ваша Ексцеленція осудять самі, які
могли бути мотиви такого поступованя; мені видається, що хіба
з ненависти і жадоби мести".
Такий висновок підтвердили наступні події, зокрема поведі­
нка місцевої влади під час храмового відпусту 22 травня .
Староство повідомило монастир, що забороняє відпуст, "а в
Жовкві оголошує плакатами заказ, щоби ніхто не важився туди
йти". Причина- начебто тиф. Хоча самоочевидно: це відмовка,
244

Вогонь і молитва
адже тиф лютує в цілій Галичині, та ніхто для 14-ти інших
василіянських монастирів відпусти не забороняє, хіба що
староство Жовківське. Та й воно дозволяє масові ярмарки і всякі
польські урочистості . Це не що інше, як "ненависть і бажанє
докучити монастиреви".
"Та не скінчилося на заказі і на спинюваню людей, що йшли
на відпуст, - продовжував о. Градюк.
-
Вечером, день перед
відпустом, приходять команданти постерунків жандармерії з
Крехова і Жовкви і заявили мені, що будуть виганяти людей з
церковного цвинтаря . На моє представлення, що в інтересі
поляків було би не огірчувати народу, бо колись діди внукам роз­
кажуть, що були часи, що поляки не пускали народу українсько­
го до іх церков, сказали мені : "мами полєценє од вижших владз
так постомпіць ". По моїй заяві :
"Робіть, що хочете",
відійшли". 555
Напруга не спадала. "Около 1-ої години по півночи зробився
крик на цвинтари коло церкви : "Злазь, злазь" з ріжними епіте­
тами уличної лайки. Далися чути сильний тріск церковних
дверей і крик, і плач переполоханого народу. Дійшовши до церк­
ви, довідався я від зібраних там людей, що польські жандарми
приїхали фірою, порозганЮlи спокійно спочиваючий нарід з цвин­
таря коло церкви, а влетівши до церкви, спричинили велику
паніку в церкві". 556
Та цього виявилось замало. "В сам день відпусту жандарми
позамикали головну браму на цвинтар коло церкви і всі прачі
входи, а єсли хто через паркан перебрався до монастирського
огороду, жандарми били прутами куди далося, били руками по
лици, попихали і виганЮlи таких, що, упавши на коліна, просили
пустити іх до церкви. А прозвискам "маць і син" не було кінця.
І знова, думаю, не помилюся, коли скажу, що староство зробило
се з ненависти і щоби дати монастиреви себе почути". 557
245

Доба п'ята
3
Заборона відпусту та її наслідки. Описані вони і в монас­
тирській "Хроніці", причому по-своєму, що доповнює сказане о.
Градюком. Тим-то варто навести і ці промовисті нотатки, почи­
наючи з 19.травня 1920-го, коли "староство прислало на письмі
заказ відпусту на св. Миколая".558
20 травня . "О . ігумен поручив о. Мартирієви Котовичу
оголосити на проповіди, що староство заборонило відпуст. О .
Мартирій сповнив порученє і двічі коротко сказав: "Люди!
Польський староста заборонив відпуст!" З сего приводу було
трохи біди з ляхами. Образились тим, що вони є поляками,
бажали дізнатись, чому польське староство не наше . Робили
переслухання, списали протоколи, та за ючо оскаржити о.
Мартирія не могли" (а . 32).
21 травня, п'ятниця . "Погода прегарна; тепло, мило як рідко
коли . Є надія, що народ стягнеться у великім числі . І справді, вже
від рана йдуть гусаком богомільці . Є вже Яворівщина, є люди з­
під Городка, з-під Рави і з-під Львова... Та поляки не дармують .
Пообставляли дороги, стежки жандармами - розбивають народ,
висьмівають, прозивають . Недосить їм того. Замітили свою без­
силість. Люд стежками, лісами таки до монастиря добивався . Відси
обставили із вні подвір'я, зачинили монастирську браму" (а. 32).
Повна блокада. "Та се на пусто було робили . Нарід через плоти,
через сад найшов собі дорогу і заповнив і церкву, і ціле подвірє .
Тоді комендант Левицький післав на підмогу до Жовкви, при­
їхало кілька нових стражників . Серед півночи вдерлися на майдан
церковний, стали кричати, бити і розгонювати нарід" . А далі
взагалі святотатство. Причому з боку римо-католиків . "Ввійшли
з карабінами до церкви . Криком зчинили паніку - зробилось
замішання, що аж до монастирської келії голос доносився . Пост­
рашені люди ховались за престолом ..." (а. 32).
22 травня , понеділок. "Від сходу сонця в монастирі тривога .
Ще всі спали, десь около 4-ої год . , зрана приїхала банда жандармів
246

Вогонь і молитва
з Жовкви, обставили всі входи і виходи сторожами, вдерлися за
.
.
клявзуру, а ходячи вщ хати до хати, гримали у двер1, викрикую-
чи: проше вставаць! Робили ревізію. За чим шукали - ніхто не
знає. Заглядали до столів, до нічних шафок, до шаф, до печей -
оглядали одіж і книжки, в каплиц~ вщсували престоли, в церкві
лазили по стриху і допікали як могли. Цілих п' ять годин всьо
догори коренем вивертали. В кінци около 9-ої забралися з нічим.
Кажуть, що се так староста Седлецький мститься за Св. Нико­
лаївський відпуст... " (а. 32).
І ще цікава подробиця, а в центрі уваги - корова. "Знов клопіт
з ляхами . Чіплялись корови, яку нам взамін за нашу оставило
укр. військо. Її забрали із Золочівського монастиря, а ще й доход­
ження обіцяно робити. За втрату ми заплатили Золочеву 8000
корон ... " (а. 32).
***
Гоніння на монахів і побожних мирян. Політика Домб'я
тривала, і свідком цього був Григорій Трух. Авжеж. "Допекли
поляки гірш москаля і татарина, - обурювався автор "Хроніки" 4
червня 1920-го. - Думаєш, показились, Божого лиця не слід на
них - осатаніли. А далі їх безправства годі нести. Ми рішили
діло на яв поставити. Написали письмо до Варшави до нашого
о. Жана, щоб з польською культурою познакомив там англичан і
французів, а до того окремий протест, а радше оскарження внес­
ли до delegata Policyi п. r алецького і ДО польського міністерства в
Варшаві. В однім і другім письмі згадано про всі звірства те­
перішніх автономічних властей. Найперше зділано донос на зра­
бованє нашої бібліотеки, архіву, св. образів і риз церковних. Її
тому рік 5-7 червня забрав поручи. rумовскі ... " (а. 32).
У тому листі не забули й про безпідставний арешт Григорія
Труха і про описані вище надужиття. І вже через місяць- 5 липня
-у "Хроніці" з'явився запис : "Повітова жандармерія в Жовкві,
247

Доба п'ята
мабуть, дістала вже "отеческоє
наказаніє" згори - сама завіз­
вала монастир, щоб відібрав
собі забрані річи. Віддали всьо
з виїмком одної шафи і кілька
крісел" (а . 32, зв.).
Цього ж місяця маrістром
став Микола Лиско, який доп­
іру був ігуменом у Бучачі; у
вересні о. Лиска призначили
настоятелем у Крехові : попе­
редній господар монашого
дому, Віталій Градюк, пережив­
ши стільки конфіскацій, від'їхав
до Львова на місце прокурато­
ра Провінції; так само отримав
.
Третій маrістр Крехівського новіціяту
шше призначення й о. Реше- о. Микола Лиско
тило ... А перед тим, 19 серпня
1920-го, на празник Преображення Господнього, як зафіксувала
"Хроніка", "відбулися облечини бр. Гриця Труха. Названо його
тепер Андрієм".
"Мої облечини, - згадував Трух, - з огляду на непевні часи,
відбулись скоріше як звичайно. А що о. маrістер Решетило покли­
кав мене до облечин несподівано, коли я не мав іще приготованої
ряси, то о. Реш~тило дав мені одну зо своїх, як це в монастирі
буває: сьогодні моє, завтра твоє. Під час облечин я одержав нове
ім'я-Андрій, святе ім'я апостола Андрія Первозванного". 559
І це не випадковість . "Моя покійна матуся, - пояснює Андрій
Трух, - дуже бажала, щоб я так називався. Коли під час облечин,
вже в чернечій рясі оо. Василіян, із новим іменем, я клячав пе­
ред Ісусом у кивоті, що своєю ласкою приготовив мені ту радісну
хвилину, я був дуже зворушений".560 Єдине, за чим Трух жалів,
то це за тим, що вступив до ЧСВВ із десятилітнім запізненням .
248

Вогонь і молитва
БІБЛІОТЕКА Й АРХІВ: ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАСЛАННЯ
1
Жовківсько-польська антимонастирська лихоманка. Поволі
вона вщухала. Принаймні Святомиколаївський відпуст у травні
1921 року проходив спокійно. Прочан зібралося понад 30 тисяч,
у тому числі здалеку, навіть з-під Бучача. Прибуло й 30 отців­
василіян з Провінції . "Зі сторони поляків замішання не робило­
ся . Вправді кількох шандарів прийшло, та заховалися яко-тако.
Лиш в часі проповіди впр. о. Теодозія Галущинського, щоб
перешкодити йому в бесіді, поручили малим хлопцям на дзвіниці
дзвонити . Се й зробили вони, та дістали від впр. о. ігумена по
шкірі".561
Характер показали ченці і 21 липня 21-го року. "Хроніка" про
це пише так: "Днесь явився польський "сержант", хотів огляну­
ти монастир, казав, що в нім треба розквартирувати військо .
Пішов з нічим. Йому монастиря не показалося; а поручено, щоб
свою просьбу польська влада заслала до Риму до св. Отця, бо
лиш Він один, а ніхто інший, має власть замінювати монастир
на касарню" (а . 39).
Інший приклад непокори - відмова прокуратора дому о .
Партики впустити поляків у монастир для проведення конск­
рипції (перепису). За це отця-прокуратора 6 жовтня заарешту­
вали, а принагідно й аспіранта Теодора Петришина, студента
прав, який прямував до обителі. Обидвох завели до Крехова на
постерунок; там Петришина випустили, а о. Партику відвезли
до Жовкви, допитували в старостві:--- і відпустили . Але за те, що
ченщ вщмовились від польської конскрипції староство наклало
на монастир штраф у сумі 600 мп (марок польських - П . Ш . ) .
Монастир зразу ж вніс до Львівського воєводства скаргу.
19 жовтня 1921 року. "Нині, - фіксувала далі "Хроніка'',
-
вернув всеч . о. Панкратій Кандюк з Унева, де давав на просьбу
впр . о. ігумена Климентія Шептицького - цілому домові та всім
іншим монахам Унівського монастиря- 8-дневні реколекції. З о .
249

Доба п'ята
Кандюком приїхав до нас пер­
ший раз сам впр. о. Климентій
Шеппщький, іrумен братів сту­
дитів в Уневі, на свої приватні
8-дневні реколекції. Відбув їх у
нас сам - при помочи о. Пан­
кратія - цілих 8 днів" (а . 42).
Звичайна начебто річ, і все
ж - характерна. "В часі свого
побуту в нашім домі впр. о .
Климентій дав краще нам всім
збудованя своїм аскетичним і
надзвичай примірним мона­
шим захованєм. Передовсім
вдаряла на всіх його велика
Блаженний Климентій Шептицький покора, мила простота, скрай­
(студит)
нє вбожество і потягаючий дух
молитви і скуплення" (а. 42). І це-rраф! Брат митрополита Ан­
дрея. Повчальний приклад і для осіб світських, далеких від чер­
нечого самовдосконалення.
Щойно о . Климентій відбув до Унева, як до Жовкви - 25 жовтня
-
викликали ігумена. Замість нього поїхав о. Партика- "і по довгій
дебаті з властями у старостві, які грозили важкими карами на
.
.
весь монастир, мус1в о. прокуратор згодитися на шдданя ся
конскрипції, лише (увага! - П. Ш.) не виповнив рубрики
приналежности до панства польського" (а . 42). Що ж, висока
.
.
.
.
.
нацюнальна свщом1сть, патрютизм -риси, яю прикрашають, над-
то ж коли прямують у парі з вірою, побожністю - з такою
побожністю, що її (як і Климентій Шептицький) виявляв сам
господар єпархії, на території якої знаходився Крехівський
монастир, - Йосафат Коциловський .
250

Вогонь і молитва
2
14 листопада 1921 -го . Цього дня славний владика також
прибув на свої 8-денні реколекЦії до Крехова. "Перебування їх
преосвященства в нашім домі, - наголошувала "Хроніка", - було
для всіх дуже будуючим. Їх преосвященство притримувалися
стисло і точно щоденного монашого порядку. Ходили на всі
вправи духовні, лише ходили до 2-ої трапези. В часі своїх вправ
духовн[них] служили 2 р[ази] до трапези, говорили прилюдну
покуту в рефектари, були на рекреації у бр . навиків, говорили
майже зі всіма монахами - одним словом, захованє їх було щире
і простодушне" (а. 43). А це ж єпископ! І при від 'їзді він залишив
монастиреві 1О тисяч польських марок.
Матеріальна запомога ченцям була вельми доречною. Бо ті
роки - то час не тільки переслідувань, а й напівголодного існу­
вання. "Одинокий корм - се бульба, - нотував о . Теодорович , -
но і її нема багато. Дорога вона як ніколи : за корець платять до
400 марок польських . Пшеницю, жито рідко в кого видно. Є
родини, що вже від трьох місяців в устах хліба не мали. Тому і у
нас відчувається голод . "Насущний" на порції крають і то то­
ненькі, а часом і їх нема ..." (а. 27).
А проте, попри різні невигоди (а деколи, зрозуміло, і в надії на
вигоди) , молоді до обителі допливало щоразу більше. "А треба і
.
.
.
.
це зазначити, що наш д1м в цьому рощ, - писав хроюст у грудю
1921-го, - зріс майже вдвоє ... Бо коли тамтого року число осіб
нашого дому заледве доходило між 30-40-а, то цего року майже
стало перебувало в нашім домі 50-60-х" (а. 60).
Та ось грудень 1922 -го . "Цей рік під зглядом чисельности
монахів належить до найчисленніших літ навіть з передвоєнних
часів . В останнім місяці число монахів доходило до 80 осіб . Самих
священиків було 12-х, а навиків доходило до 45 усіх , схоластиків
було 19-х.. . Духовне життя взагалі було зовсім вдовольняюче" (а .
57). І ось ухвала 26-ої консульти , яка відбулася 4 липня 1923-го у
Львові:
251

Доба п'ята
"4 . Наш новіціят в Крехові, при Божій помочи, гарно розви­
вається, так що замало приміщення в Крехівськім монастирі на
новіціят і схолястикат гуманістики й реторики. Тому рішено пе­
ренести схолястикат до Лаврова, філософічні студії до Кристи­
нополя, теологів, що не будуть післані до Риму, - до Львова, а в
Крехові лишити сам новіціят". 562
На цій же консульті на теологію до Риму призначили Андрія
Труха.
3
Сконфісковані речі. Провінція вперто намагалась повернути
їх . 22 листопада 1923 року протоігумен Анастасій Калиш у листі
до жандармерії у Варшаві вказував, що вивезено "близько 6 ООО
томів, архів, стародавні ікони, ор нати і т. д . " Через тиждень - 28
листопада - він звернувся до тієї ж жандармерії "з великим
проханням про відкриття слідства з метою відшукання забраних
згаданих перелічених речей з бібліотеки Крехова і архіву з
Жовкви..."563
Провінція також (очевидно) пробувала притягнути до
відповідальності підпоручника rумовського. Що це так -
переконує лист військового прокурора з Кракова - капітана
Ваніцького . Він повідомляв, що "кримінальна справа проти
ротмістра запасу r умовського припинена" (отже, була відкрита
-
П.Ш.) . Документи передано до міністерства WR і О. Р. депар­
таменту миGтецтв у Варшаві з метою видачі розпорядження
відносно речей, вивезених з того монастиря, які знаходяться зараз
у Варшаві у Товаристві охорони східних кресів" (17 квітня 1924).564
Без сумніву, в цьому також заслуга львівських адвокатів -
Володимира Охримовича та Олександра Надраги, яким на
початку січня 1924-го консульта Провінції доручила розпочати
судову справу стосовно бібліотеки й архіву. І от - результат не
забарився. 5 травня цього ж року, маючи адресу утримання
монастирських цінностей, консульта ухвалила виделегувати о.
252

Вогонь і молитва
секретаря Йосифа Заячківського до Варшави в ціли пошукування
і відібрання згаданих архівів і бібліотеки" .565 І вже 23 травня 1924-
го Заячківський пише листа "до ексцеленції пана міністра", в
якому перераховує забране майно . І справді. Через тиждень речі
повернули. Але чи всі?
"Варшава, дня З червня 1924 р.
До пана полковника { ембажевського, директора Військового
музею.
Повідомляю, що в паках, які я вчора отримав як повернення
монастирям у Жовкві і Крехові предметів, вивезених в 1919 р.
підпоручником fумовським, я не зауважив деяких предметів, які
за моі:Ми даними повинні були там знаходитись, а саме:
1) з монастиря в Крехові - 4 великі портрети Миколи По­
тоцького, Гербурта, Самуеля Яворського і Міхала Братковсь­
кого, 2 великі образи а) Суду над Христом; б) отці Чину св. В.
В[еликого]; 11 фелонів давніх, золотом і сріблом тканих; З пари
далматик, золотом і сріблом тканих; 16 актів фундаційних в
капсулах з печатками королівськими; З картки на пертаменті,
срібні оправи в книзі Св. Євангелія;
2) з монастиря у Жовкві -давні монастирські інвентарі, акти
фундаційні, 4 чаші срібні, грубо золочені, 1 чаша велика срібна,
З чаші позолочені, стародавня вишивка "Ісус витискає
виноград", образ св. Томи-апостола - стародавня копія з образу
у Ватиканському музеі:
О. Іван Заячківський*, секретар Провінції оо. Василіян. "566
І ще того ж місяця, 30 червня, дирекцію залізниць у Львові
було сповіщено, що "бюро перевезень Врублевського у Варшаві
вишле із станції Варшава-Східна до станції Жовква за адресою:
монастир оо. Василіян у Жовкві один вагон, в який буде поміщено
майно і бібліотеку згаданого монастиря, яку примусово евакую­
вали 1920 р. (тут помилка, адже бібліотеку й архів заарештували
*Іван - хресне ім'я о. Йосифа Заячківського.
253

Доба 11'ята
1919-го - П. Ш.) і яку повертають . .. " 567 І ще : "Рекомендується
пересилку оцінити і порахувати знижку перевезення 50 % від
нормального тарифу" . 567
Себто кошти за перевезення мав оплатити адресант (Чин, мо­
настирі) . Ясна річ, у вагоні були й книги та рукописи Крехівського
монастиря, хоча про нього в цьому документі не згадується . У
вересні 1929 року в обителі, як я вже писав, побував Осип Наза­
рук, і він уточнює, що писемні скарби до Крехова, - безумовно,
уже з Жовкви - було перевезено на 40 підводах, хоча багато чого
пропало . Назарук оглянув деякі раритети, як от велику Євангелію
з XVIII століття ("жовніри здерли, - пише він,
-
його металеві
прикраси") , милувався Крехівською Палеєю, тримав у руках
"хрест з темного дерева, гарно різьблений, і інші річи". 568
Однак чимало речей так і не було повернуто : і 4 рідкісні
портрети, і королівські грамоти, і копію листа Дорошенка... Щодо
книг, то їх у ту пору нараховувалось близько 16 тисяч, і зберігали
їх у двох кімнатах. Привертала увагу ціла гора рукописів, частина
з яких квартирувала навіть на підлозі. Серед тих рукописів була
й унікальна пам' ятка української мови з XVI століття . І знайшов
її Луцький єпископ УГКЦ Йосиф Боцян . А rрунтовно опрацю­
вав Іван Огієнко. І було це так.
***
Святомиколаївський відпуст у травні 1925 року. Крім Йоса­
фата Коциловського, до Крехова приїхав голова Українського сей­
мового клубу у Варшаві Михайло Черкавський, а також владика
Боцян, якого Кир Андрей висвятив у Києві ще 1914-го . І якого
влада ні до катедри, ні до єпархії так і не допустила ... На
залізничній станції у Глинському преосвященного Боцяна зуст­
річала- й супроводжувала - кінна бандерія. Все було урочисто й
незабутньо : і веселі вершники, і відпуст, і знайомство опісля з
бібліотекою, яку рік тому повернули із заслання. 569
254

Вогонь і молитва
Отоді Йосиф Боцян й угледів рукописний зшиток із написом
на корінці: "Апостол стихами ізбраний" . І це не був традиційний
Апостол, а український переклад, про який наука ще не знала . І
про це д-р Боцян написав стаrію п . н. "Крехівський Апостол .
Український переклад цілого Апостола й Апокаліпси з XVI в.
(тимчасова вістка)", яку того ж таки 25-го року опублікував
львівський місячник "Стара Україна" (ч . VI). 1929-го повідомлен­
ня про Крехівський Апостол вмістив у 14-му томі варшавських
"Prac filologicznych", XVI т., дослідник зі Львова Василь Лев.
Та основно цінною пам' яткою зацікавився Іван Огієнко - в
ту пору професор Варшавського університету. І 1930-го видав у
Варшаві об' ємну книгу (7 59 сторінок) п. н. "Українська літератур­
на мова XVI ст. і український Крехівський Апостол 1560 р. Том
1-11". Праця вийшла під рубрикою "Студії до української грама­
тики. Видають І. Огієнко та Р. Смаль-Стоцький. Книга VII-VIII".
Монографія Огієнка складалася з 4-х частин, які торкались
генези перших перекладів Святого Письма на різні мови, у тому
числі й на українську, розглядали проблему постання в середнь­
овічній Україні нової літературної мови; детально описували сам
Крехівський Апостол та підкреслювали значення рукопису як
пам'ятки, зокрема подавали на його основі осібний словничок
української мови XVI століття.
"Автор, - пише Роман Лукань, - доходить до таких вислідів:
Крехівський Апостол - це український переклад, що його
зроблено з польської протестантської т. зв . Радзивилівської Біблії
1563 р ., при допомозі інших польських і церковно-слов' янських
джерел. Він постав у 1560-тих рр. на Волині або на Поліссі . Його
мова північно-українська. Крехівський Апостол - це одна з най­
цінніших досі опублікованих пам' яток української мови XVI в." 570
Тому дослідження Огієнка мало значний резонанс. І 1931 року
чеський університет у місті Брно присудив Огієнкові, причому
без захисту дисертації, науковий ступінь доктора філології. 571 Он
так, услід за Іваном Франком, Василем Щуратом, майбутній
255

Доба п'ята
митрополит, послуговуючись скарбами Крехівського монастиря,
створив ще одну непроминальну працю . І цим збагатив
українську культуру, а значить й Крехівську обитель*.
На жаль, пізніше, у 50-х роках , цей видатний та плідний
вчений, і вже будучи у високому духовному сані, зайняв незро­
зумілу щодо УГКЦ і василіян позицію.572 Та Бог йому суддя,
Огієнкові (Іларіон-його духовне ім'я) . Він не один. Політичних
недоброзичливців , а й просто несвідомих "знавців" УГКЦ і ЧСВВ
(як рівно ж УПЦ Київського Патріархату) мають ще чимало. Тому
неупереджено продовжу розмову про Крехівський монастир.
НА ХРЕСНІЙ ДОРОЗІ
1
Друга половина 20-х і 30-ті роки. Безперечно, для Крехова,
як і для всієї Провінції, це був благодатний час. Польська влада
вже не переслідувала монастир, не розганяла богомольців. І вони
спішили сюди з усіх-усюд, аби помолитися, ще дужче відчути
зв' язок із Всевишнім . "Здається, що Ангел мира наче успокоює
засумовану душу та підбадьорує її на духови. Не чути тут гуркоту
возів, міського реву та шуму. Царює тут мир і тиша, що притягають
душу до Бога, переносять людське серце в Господню країну, у
вічну радість". 573
Візьмемо 1929 рік. "Входимо в церкву св. Николая бічним,
монастирським входом, - пише Осип Назарук. 574 - Відразу
заливають очі два враження : блиск золота і півтемрява . То
блистить золотим блиском головний вівтар. Робили його мона­
стирські братчики, а різьба виконана під проводом артиста
Коверка (галичанина) . Все з масивного, міцного, дубового
дерева. Тільки подіюм інкрустоване кількома рядами дерев. Ну й
* Треба зазначити, що український переклад Апостола 1560 року (як також
"Владимір" Феофана Прокоповича) знаходиться у Відділі рукописів ЛНБ. Крехівська
Палея, яку досліджував Іван Франко, зберігається у фондах Національного музею у
Львові . Доля коurrовного Апо стола з автографом Мазепинської військової канцелярії
поки що невідома.
256

Вогонь і молитва
різьблені стовпи в іконостасі, як, звичайно, з липи, нашої силь­
ної, пахучої липи, що стоїть століттями". А вікна! "Всі вікна в
кольорових вітражах, у самій церкві фундовані переважно преос­
вященним Йосафатом Коциловським, єпископом Перемиським,
а за вівтарем оден фундований ще покійним батьком його" .
Назарук роздивлявся далі. "Три великі образи в іконостасі
відновлено недавно, - зауважив він.
-
Працював над ним
буковинський майстер Липовецький. Віднова вдалася прекрасно.
Особливо гарне і миле вражінє робить відновлений образ Ма­
тері Божої, мабуть, кисти італійського майстра. Весь іконостас
зложений з частей двох іконостасів ріжних стилів, але добре згар­
монізований. Всі його складові частини розложені на чотири
групи , доволі далеко від себе".
Письменник був захоплений. "Я ще не бачив так уложеного
іконостасу, - зізнається він . - Праворуч (коли стояти обличчям
до головного вівтаря) є в тім іконостасі образ св . Василія , здається,
перемальований з образу св. Николая. Ліворуч бічний вівтар з
чудотворним образом Матері Божої Верхратської, під ним прис­
лані з Риму мощі св. Пасива. Праворуч бічний вівтар з чудотвор­
ним образом св. Николая . Обидва вівтарі мають форму старин­
них столів з кривими , гнутими ніжками". Що ще? Барви. "Загаль­
но переважають в церкві темні або притінені краски, що надає
їй поваги й добре достроює до всего вражіння з цілого монасти­
ря". 574
2
І не лише храм . Усе тут гарне: і долина , на якій біліє обитель,
і крутосхили Побійної , і розмова столітніх буків та лип, які шум­
лять тихо-тихо , "наче бояться збудити зі сну боговгодників. А їх
там, у лісі, на горі , багато спить!"
Божі люди. "Варто побути тут та ширяти думами на монас­
тирській оселі про минулі віки. І стає нам перед очима суха, чер ­
неча стать аскета Йоіла, що самотою по верхів'ях гір блукає, біля
257

Доба п'ята
каміння Тимоша та молитву покаяння шепче ... То знов з'явля­
ється стареча постать товариша о . Йоіла, Сильвестра, що свою
братію боговгодного життя навчає . Пересуваються перед нами
тіни великого гурту ченців, - тих героїв волі й правди, борців
духа й світла".
То писав -у журналі "Місіонар"575 - дев'ятнадцятирічний но­
вик Крехівського монастиря Роман Лукань (він же й бібліотекар
аскетаря), який 4 жщпня 1927-го мав зложити свої перші обіти.
А перед тим, 20-22 травня, в п'ятницю-неділю, він був учасником
великого відпусту, який мав характер місії і на який прибуло 60
священиків - як василіянських, так і світських. Прибув і владика
Коциловський, якого вітали дзвонами та пострілами з моздирів.
Усі приявні душпастирі із владикою "причинилися своїми апос­
тольськими працями до відбуття так гарної прощі й спасенною
ділання. Праці було багато-багато, бо число народу виносило
понад 60 тисяч". 576
3
70 тисяч! Стільки народу (отже, більше, як 1927 року) прибу­
ло до Крехова у травні 1936-го, коли на празник "теплого"
Миколи тут відкрили Хресну Дорогу- на взір такої, як у Єрусалимі .
Бо хто її "сьогодні переходить, доступає двох річей: наперед
великих ласк, а відтак також відпустів". А оскільки до Єрусалиму
далеко, то такі Дороги заходилися споруджувати у різних святих
місцях, аби народ міг доступити там відпустів .
І от Крехів. "Нарід, як довідався, що в Крехові буде вже Хресна
Дорога, зійшлося понад 70 ООО (сімдесят тисяч). Як мурашки
облягли гору, де заложено стації Хресної Дороги. А всередині
тієї непроглядної товпи ступав преосвященний владика, де від
стації до стації благословив хрест, Дорогу й молився разом з
народом". 577 Місце для Дороги вибрали вдале . Це гора Побійна,
яку порівнювали з Оливною. І Дорога пнеться стрімко уверх, по
258

Вогонь і молитва
каменю - і теж скидалась на Голготу, "де так тяжко було нести
хрест Христові" .
.
Через тиждень після відкриття Хресної Дороги - 1 червня - у
Крехові відбулося велике діточе свято - Євхаристійне торжество .
Самих тільки дітей прибуло близько 2 500, з них 1 800 приступили
до святого Причастя . Владика Йосафат правив для всіх на
церковному майдані архиєрейську Службу Божу, мав коротку
батьківську проповідь, а потім "разом з дітьми клякнув і разом з
дітьми молився за всякі важніші проблеми". 578 Це була дуже
зворушуюча хвиля. Як і посвячення двох дитячих Євхаристійних
прапорів та створення Євхаристійного Лицарства дітей . З цього
приводу і під такою ж назвою - "Євхаристійне Лицарство дітей"
-
Крехів 1 червня 1936-го випустив навіть одноразовий часо­
пис.
Якщо ж говорити про величезну кількість народу, який
сходився до монастиря на великі релігійні свята, то Крехівський
відпуст наступного 37-го року мав "одну повість - мегафони в
проповідях". Переваги очевидні . "На церковнім подвір'ї, а навіть
на базарі за монастирською брамою, розставлено голосники­
труби, що слів свого владики могли слухати не тільки ті, що сто­
яли близько нього, але й усі учасники крехівського відпусту.
Преосв . Йосафат говорив до мікрофону і день перед св. Николаєм,
і в день св. Николая". І вельми пориваюче . "Мікрофон був дуже
щасливий помисл. І на церковнім майдані й на базарі нарід
стишився, з увагою слухав слів владики". 579
Одночасно під мурами тривала торгівля . "Годі поминути ще
й такої замітної дрібнички, що на відпустовім майдані були тільки
католицькі купці". Цю практику отці монастиря запровадили ще
сорок літ тому- під час відпусту 1898 року, коли "самі християни
крехівські займалися обслуговуванням вірних відпустовців. Так
повинно би бути всюди .. ." 580 І, як бачимо, в Крехові це стало
традиц~єю.
259

Доба п'ята
СТАТИСТИКА ДУХОВНИХ ДІЯНЬ
1
Прощі. Відпусти . Їх значення для побожного життя мирян -
величезне. Але пора вникнути у суть цього дійства. "Відпуст, -
пояснює "Катехизм християнської віри для молоді і старших", -
це дарування всіх або частини дочасних кар, якого доступає той,
хто виповнить приписані Церквою умовини (Сповідь, Причастя,
молитва і добрі діла)... Щоб доступити відпусту для себе, треба
бути в стані Божої ласки (благодаті), мати намір доступити
відпусту й виконати те, що приписує свята Церква". 581
Синонім до слова "відпуст" - це "відпущення", "помилуван­
ня", як пояснює о. д-р Шпіраrо . "Відпуст- це свого роду амністія
(помилування). Але відпуст не є абсолютним відпущенням смер­
тних гріхів або вічних покарань; вони повинні бути вже
відпущені, якщо хто хоче доступити відпусту... Відпуст звільняє
лише від того тимчасового зла, яке не сприяє спасінню людини" .
Отож, продовжує о . Шпіраrо, "відпуст не знищує будь-яке зло
і всі страждання на землі; він звільняє лише від таких страждань,
котрі мали бути для людини покаранням за скоєні гріхи, але зовсім
не від таких, котрі посилає Господь Бог для навернення людини
і для захисту від скоєння нового гріха. На такі страждання немає
жодних надолужуючих справ, тому що в такому випадку вщпуст
лише став би на заваді в досягнення досконалості". 582
Саме під час відпустів якнайбільше богомольців стають до спо­
віді та святого Причастя. Але, зрозуміло, приходять і в інші дні .
При цій нагоді наведу статистику, що стосується 1933 року, тоб­
то передвоєнного періоду. 583 Отже, на цей час Галицька Про­
вінція мала усього дев'ятнадцять монастирів (на п'ять більше,
як за Австрії)*. З них найбільше- вісім, у тому числі й Крехів, -
* За цей час постали нові монастирі у Буковій, Варшаві, Завалові , Михайлівці,
Перемишлі . 1936-го монаша резиденція була відкрита у Станіславові, а 1939-го
-у Чорткові. Тим часом Завалів і Михайлівка з'єдналися в один монастир (1937). У
підсумку на 1939 рік Галицька Провінція нараховувала вже 20 монастирів (див.:
Нарис історії Василіянського Чину, с. 358-361 ).
260

Вогонь і молитва
знаходились у Перемиській єпархії ; по п' ять - У Львівській архи­
єпархії та Станіславівській єпархії . Один василіянський монас­
тир знаходився у Варшаві на вулиці Медовій . Опріч того, були
ще дві місійні станиці на Холмщині - у містечках Городло та
Грабовець.
Всього Провінція нараховувала 105 священиків, 92 клерики,
128 братів -разом 325 .583 Отці-василіяни обслуговували також
вісім парафій : львівські (це визначення за назвами єпархій)- одну,
станіславівські - дві, перемиські - п' ять. У цих парохіях, точніше
-
переважно в них , 1933 року було охрещено та миропомазано
712 осіб .
Всебічна душпастирська праця тривала безпосередньо у
василіянських церквах. Тут було вислухано 365 766 сповідей ,
роздано 568 989 св. Причасть, поблагословено 181 подружжя,
єлеопомазано 1 266 осіб, виголошено 3 059 проповідей , а також
665 конференцій та інструкцій по організаціях. Влаштовано сотні
реколекцій як для духовних, так і світських людей.
2
А Крехів? Безпосередньо в Крехові сповідей було вислухано
26 093, запричащено 58 833 особи . Якщо порівнювати з іншими
.
.
.
монастирями, то ЦІ показники дуже значю, хоча, скаж1мо, в
Жовкві вони ще вищі : відповідно 45 340 і 74 701 . Це , зрозуміло,
було пов ' язано з тим, що у Крехові був новіціят - і всі зусилля
.
.
.
спрямовувались на виховання кандидапв та новиюв , тод1 як у
Жовкві був великий осередок культу Пресвятого Серця Христо­
вого й Апостольства Молитви .
У зв ' язку з цим ще трохи статистики , але вельми показової. І
стосується вона сумарного складу Крехівського новіціяту від
Добромильської реформи (а точніше - після неї) до 1939 року.
Характерно, що 1902-го у Крехові було всього 8 ченців: 3 отці і 5
домашніх братів (лаїків) . Жодного клерика! Та вже наступного
року це число зросло до 62-х: 8 отців , 35 клериків і 19 лаїків .
261

Доба п'ята
Відтоді ся цифра - то ледь зменшуючись, то зростаючи (до 76-
ти, як у 191 О-ому та 1926-ому) - була назагал визначальною.
І от за перше 25-ліття новіціяту (1902-1927) маємо таку карти­
ну. До Крехова зголосилося 1952 кандидати. З них прийнято
682; не витримали випробувань-345, залишилось 337, вмерло
-6 3.584 А скільки прибуло бажаючих одягти габіт у наступні 12
літ (1928-1939)? Каталогів, на жаль, усіх нема . Але - для
порівняння - візьмемо половину з наведених вище цифр. І
будемо мати (приблизно): 1ООО кандидатів, з яких прийнято 335;
покинули новіціят 170, залишилось 165, вмерло - 30.
Отож всього після Добромильської реформи до початку Другої
світової війни (після якої новіціят уже не діяв) вишкіл у Крехові
пройшли понад п'ятсот юнаків. У ті роки сюди вступали май­
бутні єпископи Василій Ладика ( 1903; від 1945-го архиєпископ),
Йосафат Коциловський ( 1911 ), Йосафат Федорик ( 1921 ), Ніль Са­
варин (1922), Павло rойдич (1926), Софрон Дмитерко (1932);
тут проходили монаший вишкіл блискучі василіянські майстри
пера та науковці Йосафат Скрутень (191 О), Іриней Назарко ( 1922),
Маркіян Когут ( 1924), Роман Лукань ( 1926), Юліян Катрій ( 1931 ),
Атанасій Велцкий ( 1933 ), Теодозій Теофіл Коструба ( 1939) ...
У Крехові починали своє богопосвятне життя · визначні
місіонери Венедикт Мельник (1923), Антон (Анатолій) Байрак
(1924), Сотер С. Голик (1925), Володимир rавліч (1930),
Венедикт Сютик (1933) ... До Крехова з фронтів - як і Григорій
Трух - прийшли сотник Іван Крутій (о. Іриней Вігоринський)­
місіонер в Бразилії та літератор; десятник Максим Марків -
місіонер в Канаді і США; Венямин Бараник - протоігумен
Американсько-Канадської Провінції у 1940-1948-х роках; Іриней
Проценті й, Евзевій Ри пан, Матей Шипітка ... *
* У популярних виданнях прізвище о . Матея подають як Шепітка, хоча насправді
його треба писати через "и" -так, до речі, воно зафіксоване і в офіційних документах
Чину (каталогах і т. д.) .
262

Вогонь і молитва
3
І ще два незвичайні силуети.
Отець Методій Журкевич (1873-1935). Він "походив з одно­
го з тих українських родів, котрі захопила полонізація через римо­
католицький костел. Коли він усвідомив собі се, зачав робити
що міг для народу, до котрого належали його батьки. М[іж]
і[ншим] довгі роки був тихим добродієм Бібліотеки НТШ. В кінці
рішився змінити й обряд. З того всего ясно, що се була благородна
душа, яка помагала слабшому народови чим могла". 585
Так, Максим Журкевич народився на Холмщині, закінчив у
Хирові з відзнакою гімназію єзуїтів, потім латинську семінарію в
Перемишлі, майже 30 років служив римо-католицьким свяще­
ником. Але вже "від 34 літ" мріяв про Василіянський Чин. Потім
захворів і дав обітницю: якщо видужає - вступить до ЧСВВ. І 23
липня 1934 він уже був у Крехові, через півроку прибрав ім'я
Методія. Подарував Чинові свою велику й цінну бібліотеку. Перед
смертю "зложив звичайні монаші обіти й професію". Поховали
його на Побійній горі- серед братів-українців, до яких тягнувся
все життя.
Власне, до таких поворотців належав і Венедикт Вартоломей
Яницький, котрий якийсь час ( 1906-го) служив у Крехові соцієм.
А народився 1855-го в Словаччині . Сімнадцять літ був професором
і духівником питомців духовної семінарії в Пряшеві, крилошани­
ном. Відтак раптово зрікся цих гідностей і вступив до ЧСВВ ( 1898).
"Хоч сам спершу гарячий мадярський патріот, - зазначає о.
Скрутень, - змінив по літах о. Вартоломей своє становище до
уряду, а за його прикладом пішло небавком і духовенство. Зачала
дозрівати руська самостійницька ідея, котрої першим піоніром в
б[увшій] Мадярщині був о. Яницький". 586
263

Доба п'ята
***
Безперечно, достойних василіян, перші чернечі кроки яких
(чи останні, як от о . Журкевича) скеровував Крехів, -сотні. І всіх
назвати неможливо. Про окремих, одначе, будуть згадки в ході
подальшої розповіді . А поки що кілька слів про о. Йосафата
Романика, який зараз служить духівником у василіянському
монастирі в Перемишлі.
У Польщі о. Романик від 46-го року. Там закінчив Люблінсь­
кий католицький університет (і став ліценціатом) . Був капеланом,
ігуменом, делегатом-протоігуменом протоархимандритської
Делегатури, маrістром , rенеральним вікарієм, а від 1983-го -
першим містопротоігуменом Святопокровської Провінції в
Польщі, протоконсультором, економом .. .
Чернечий шлях о . Романика довгий і змістовний . А починав
його у монастирі св . Миколая під Побійною горою. Бо народився
( 1919) на Львівщині, в селі Лисків Жидачівського повіту- і, зак­
інчивши в Бучачі середню приватну школу (або, по-іншому,
місійний інститут) , вступив до Крехівського новіціяту. Новиків
тоді готували за тими принципами, що їх заклали в Добромилі
єзуїти-реформатори ЧСВВ. І які дали такий рясний урожай. Що
видно хоча б з поданої вище статистики та названих прізвищ .. .
Про методи плекання юного чернечого доросту й розмірко­
вує о. Йосафат Романик. І ці міркування-спогади вміщені тут без
змін, із збереженням стилю й мови автора. Принагідно дякую
отцеві Йосафатові за те, що він уважно й вимогливо прорецен­
зував цю книжку, дав слушні поради.
О. ЙОСАФАТ РОМАНИК: ДЕЯКІ РЕФЛЕКСІЇ
НА ТЕМУ ВАСИЛІЯНСЬКИХ НОВІЦІЯТІВ
Новіціят - це початковий, але дуже важний етап на дорозі
монашого життя. Коли хтось покликаний Богом прийме Його
поклик і рішиться йти за Христом у повному виреченні й по-
264

Вогонь і молитва
святі, то перші свої кроки спрямує до новщ1яту, де зачнеться його
монашо-василіянський подвиг. А два роки, які він там проведе,
будуть вирішальними на ціле його дальше монаше життя.
Новіціят, це - вживаючи порівняння з ділянки архітектури -
час закладання фундаментів і початок будови нової, величавої
споруди, якою має бути монаше життя новика. Час після новіціяту
.
.
.
-
це вже пльки викшчування 1 прикрашування того, що
розпочалося в новіціяті. Якою, отже, буде дальша "будівля"
монашого життя - рішає новіціят: якщо новик добре відбуде
новіціят, то й ціле дальше його монаше життя, назагал, буде добре
1 правильно розвиватися.
1
Успішність новіціяту і якість дальшого монашого життя залежить
від гармонійної співпраці трьох елементів: Бога, який дає покли­
кання; новика, кандидата до монашого життя 1того, хто з рамени
Чина має новика впроваджувати в життя, весь час наголошуючи,
що монаше життя, покликання до нього - це справа передус1м
Бога. То Він вибирає, кличе і дає покликаному всі потрібні ласки,
щоб цей міг своє покликання здійснити. То Бог є безустанно з
новиком, його піддержує, помагає і є осередком та сенсом його
покликання й життя. Співпрацюючи з Богом, новик поконає всі
труднощі і здобуде всі потрібні чесноти - без Бога не вдіє нічого.
Тому, розглядаючи справи і проблеми, зв'язані з життям і фор­
мацією новика, ніколи не можна втрачати з очей Його - Бога. Усі
свої справи мусить новик переживати з Богом і для Бога.
Якщо йдеться про новика, то в часі новіціяту стоять перед
ним дуже важні і відповідальні завдання. Отож в часі новіціяту
новик повинен:
Упевнитися в свойому покликанні, його прийняти, на нього
погодитись .
Пізнати істоту й засади монашого життя в загальному і в
Чині зосібна; пізнати його вимоги, обов 'язки, які воно накладає,
265

Доба п'ята
жертви, яких вимагає, пізнати монаші обіти - і:Х зміст і
обов 'язки, які з них випливають.
Пізнати свою придатність до такого життя, свої можли­
вості, уємні і додатні сторони свого характеру.
Пізнати Чин, його харизму і завдання, його історію і Кон­
ституції:
Практично ще поки зложить монаші обіти, жити мона­
шим життям, дотримуватися обітів, практикувати чесно­
ти, працювати над своїм характером, заправлятися в дис­
ципліні, в дусі жертви в суспільнім житті.
Це, без сумніву, дуже важкі завдання, але належить пам'ята­
ти, що в новіціяті новик має розпочати працю над собою . На
дальшу формацію він буде мати ціле життя. По-друге, якщо з його
сторони буде добра воля, дух віри, співпраця з ласкою, витри­
валість у праці над собою, вірне піддання під провід маrістра,
якщо сповнить ці вимоги, то, напевно, добре відбуде новіціят і
осягне його мету- закладання фундаментів під монаше життя.
І тут доходимо до третього істотного моменту новіціяту -
маrістра новиків. То при його помочі новик має розпочати
реалізацію свого покликання і поступово входити до Чину, який
маrістр представляє .
Ставлення маrістра до новика є особливого роду. Він має бути
для нього провідником, учителем, батьком, лікарем. Має йому
помогти перейти зі світу, в якому новик дотепер жив, до цілком
іншого, в·якому обов' язують інші засади і в якому Бог є осередком
усього; навчити його бачити Господа в усьому свому житті, жити
з ним на щодень, сповняти Його волю; переоцінити свої поста­
ви, позбутися старих, недобрих звичок і звичаїв, здобувати
чесноти, привчати його до монашої дисципліни. А на все це є
тільки два роки часу - бо стільки триває новіціят. Щоб всі ці
завдання виповнити, маrістер повинен відзначатися дуже
важливими прикметами і кваліфікаціями. Ось деякі з них:
266

о. Йосафат Романик (ліворуч)
та о. Павло Пушкарський
Вогонь і молитва
Повинен мати глибоке
··знання духовного життя і
досвід у духовному проводі -
він же має бути провідником
для недосвідчених і вчителем
для тих, що засад монашого
буття ще не знають.
Повинен помогти новикові
пізнати своє покликання і ут­
вердитися в нім, повинен на­
вчити його практики чеснот,
молитви, впровадити в тай­
ники духовного життя.
Повинен проявляти для но­
вика терпеливість і любов, бо
ж має до діла з конкретними
людьми, з яких кожний має
осібну, часто скомпліковану,
психіку, і ії належить тракту­
вати зосібна, індивідуально; які
походять з різних середовищ, часто патологічних - тому для
них треба мати особливу терпеливість та вирозуміння. І
любов, бо кожний новик - це дитина Божа, яку Бог віддав йому,
магістрові, в руки, щоб ії для Нього виховав. Задля того магістер
мусить бути рішучий і послідовний: навчати, але й вимагати,
щоб новик все це виповнював.
Мусить любити свій Чин. Може видаватися дивним, що про
таку прикмету маrістра тут говорю. Прецінь кожний член
Чину любить його, і конче повинен любити. То правда, але у
магістра ця любов повинна бути особлива, глибока, гаряча, бо
ж це він впроваджує новика до Чину, а одне з важних завдань
при тім є впоїти йому любов до спільноти, до якої має увійти і
стати ії членом, "заразити" його цією любов'ю і глибоко ії йому
267

Доба п'ята
впоіmи. А як це зробить, якщо сам не буде всеціло пройнятий
нею? Для новика Чин має статися другою, Божою родиною, в
якій проведе він ціле своє життя. Без любови жодна родина, і
Божа, і людська, земська, не може правильно існувати та
функціонувати.
Вкінці ще одне - чи не найважніше: маrістер мусить жити
сам так, як навчає. Не може бути тільки дороговказом, який
показує дорогу, але сам нею не йде. Мусить сам жити глибо­
ким духовним життям, бути живим прикладом і взором того,
чого навчає новика, який від нього має учитися, як повинен виг­
лядати монах-василіянин. Без тієі" умови і прикмети - всі
повчання маrістра не будуть мати успіху, не виховають доброго
монаха. Добрий приклад- це найкращий засіб у вихованні нових
добрих монаших покликань .
З вищесказаного виразно видно, як важний для кожного Чину
є новіціят і яку велику вагу повинен Чин присвячувати йому,
обсаджувати його найкращими силами та зробити все, щоб він
міг правильно діяти. Щасливий Чин, що це розуміє і дбає, аби
так було. Про свою майбутність може бути спокійний .
2
Коли думаю про новіціят, який він повинен бути, - мимоволі
стає мені перед очима Крехів, мій новіціят. І видається мені, що
якраз він був таким взірцевим новіціятом, близьким До ідеалу, і
сповняв всі вимоги відносно свого призначення. Старовинний
монастир прложений у повному відокремленні , в гарній околиці,
серед лісу, м1ж горами - а в нім новщ1ят, очолюваний і провадже­
ний знаменитим маrістром, яким був о . Павло Теодорович . Цей
новіціят виховав цілі покоління добрих, ревних монахів-василіян,
які як в особистому житті , так і в своїй діяльності здійснювали
ідеали св. Василія, дуже успішно працювали для добра Церкви
й народу, а багато з них свою вірність Богові засвідчили муче­
ницькою смертю .
268

Вогонь і молитва
Свої успіхи Крехівський новіціят завдячував не тільки тому,
що мав знаменитих маrістрів, і духові, який панував серед нови-
.
.
.
юв, але 1 методам та практикам, якими послуговувався у вихованн~
новиків. Про деякі з них кілька слів .
ПОРЯДОК ДНЯ . В новіціяті ціле життя новиків було доклад­
но запляноване . Обов' язував порядок, у якому до мінути були
окреслені всі обов'язки і заняття. Не було жодних "пустих" хви­
лин. Увесь час новика був виповнений різними потрібними йому
заняттями- як духовні вправи, молитва, виклади, праці (також
фізичні), лектура духовної літератури . Жодна хвилина не була
змарнована.
Таке поставлення справи показувалося в практиці дуже ус­
пішним виховним засобом. Придержуючись того порядку, молода
людина вчилася цінити час і використовувати його для чогось
доброго, корисного; здобувала силу волі, вчилася ретельности,
пунктуальности, сумлінности (заховання порядку контрольова­
но!). Це все діялося в тому часі, коли молода, кільканадцятиріч­
на людина переходила етап дозрівання (в тому віці в переважній
більшості були новики), коли формувалася її особовість, її характер .
А додам, чого ніяк не можна забувати, що все це новик пережи­
вав в надприродній площині, для Бога . З його сторони співпра­
ця в тих справах була добровільна і свідомо піднята . При тім
діяла сильно ласка, з якою новик старався співпрацювати. Мо­
жемо собі уявити, який добродійний вплив на формацію нови­
ка мала така практика.
Т. зв. КАПІТУЛА. Полягала вона на тім, що якийсь час кожний
новик піддавався прилюдній оцінці співновиків. Окресленого
дня новіціят з маrістром збирався в аскетарі (саля, в якій новики
відправляли всі духовні вправи). Маrістер сідав за столом, а
визначений новик виходив наперед, клякав перед усією братією
і, звернений до маrістра, просив "духовної милостині". Тоді кож­
ний співбрат по черзі говорив все, що зауважив негативного у
того, хто просив милостині . Маrістер все це записував, і потім,
269

Доба п'ята
у визначений час, новик йшов до нього, а маrістер, приготував­
ши заздалегідь список закидів і зауважень, поданих братами,
разом із ним аналізував поодинокі уваги. Новик мав тоді змогу
відповісти на поставлені закиди і подати вияснення. Маrістер
давав йому ради й вказівки, що далі робити і як працювати над
собою. Вручав йому також реєстр тих зауважень, який потім слу­
жив навикові як матеріал для застанови і праці над собою.
Що давала така практика - будь-що-будь неконвеціональна і
досить болюча? Отож якщо підійти до неї з надприродної точки
зору (а так у тім випадку повинно бути), була вона корисна й
успішна. Передусім того, хто їй піддавався, вчила всестороннього
пізнання себе; він довідувався про те, як його бачать інші та що
про нього думають . При тій нагоді пізнавав свої хиби й браки,
яких сам часто не зауважував, але бачили їх інші і йому це казали.
Очевидно, могли при тім траплятися зі сторони співбратів по­
милки, перебільшення, але був присутній там маrістер, який ко­
риrував заострі чи несправедливі уваги . Крім того, сам новик
мав змогу потім вияснити справу перед маrістром.
Дальше-була така капітула знаменитою школою покори. Вчила
приймати спокійно критичні - часто прикрі
-
уваги про себе,
вчила опановувати відрухи образи, а уваги приймати в дусі по­
кути.
А того, хто давав співбратові на капітулі "духовну милости­
ню", вчила бути об'єктивним і справедливим, добре застанов-
.
.
лятися над тим, що говорить про сшвновика, якого присутНІ
прецінь ·добре знали . Поза тим знав, що завтра він сам знайдеться
.
.
.
на МІСЦІ того, хто СЬОГОДНІ просить МИЛОСТИНІ, 1 що з ним можуть
поступити так, як він з іншими, якщо буде несправедливий або
буде керуватися недобрими спонуками . Ця свідомість, напевно,
помагала йому опановувати невластиві емоції . Треба, однак, за­
уважити, що назагал випадків особистих порахунків не було; цю
справу трактовано поважно і направду в дусі Божому.
270

Вогонь і молитва
Вкінці практика "капітул" мала дуже корисний вплив і на саму
новіціятську спільноту. Передусім учила щирості у взаємних
відносинах, зичливості до других, запобігала різним шемранням,
інтригам, критикам поза плечима . Маючи щось "проти брата", -
новик не мусів нічого робити потайки - робив це прилюдно, в
очі, в присутності заінтересованого. "Капітула" вчила культури
.
.
.
сшльного монашого життя, вчила вюнц~ дивитися на справи в
надприродний спосіб, будувати взаїмні відносини на надпри­
родних, Божих засадах.
3
Ще одним засобом новіціятського виховання була так звана
"братня пересторога". Раз на тиждень всі новики - самі без ма­
rістра- сходилися в аскетарі і там по двоє зустрічалися і говорили
свої уваги супроти себе . Була це форма діалогу. Очевидно, ніхто
його не списував, все залишалося між двома співбратами, все
також відбувалося в дусі взаїмної зичливості, і уваги були виска­
зувані з метою взаїмно собі допомогти. Така форма помочі була
дуже придатна тоді, коли йшлося про якийсь брак чи ухиблення
співбрата, що не було знане всім. В такому випадку було дуже
корисно звернути увагу заінтересованому приватно, в чотири
очі, і в той спосіб вчасно і дискретно помогти співбратові . Поза
тим така форма звертання уваги була більш дієва, менш болюча,
ніж у випадку "капітули", бо відбувалася віч-на-віч, без свідків, а
крім того, можна було певні справи відразу собі взаємно
вияснити.
Регулярні особисті розмови з маrістром - це ще одна практи­
ка в новіціяті, яка заслуговує на увагу. Зустрічаючись з навиком,
маrістер мав змогу служити йому радою і поміччю - і так
формувати його особовість та приготовляти до монашого стану.
В той спосіб маrістер провадив кожного з новиків, і ніхто,
крім протоігумена, не міг встрявати у виховання навиків. В тих
справах маrістер мав повну автономію .
271

Доба п'ята
Це вказує також на те, як дуже старанно мусить Чин добира­
ти маrістрів та яку відповідальну і важну роль сповнюють вони
в Чині.
Перемишль, 10. 08. 2002
***
Після наведених вище роздумів стає ще більше зрозумілим,
чому Крехівський монастир, прилучившись до Добромильської
реформи, перетворився в провідний духовний осередок Галиць­
кої Провінції, та й усього Чину, і дав таку блискучу плеяду учених,
письменників, місіонерів. До них, безсумнівно, належить і Йо­
сафат Романик .. .
А визначальна роль у вихованні юної зміни припадає маrіст­
рові. Найперший маrістром, як знаємо, був Діонісій Ткачук, потім
Стефан Решетило ( 1918-1920), за ним Микола Лиско ( 1920-1926).
І, нарешті, Павло Теодорович ... * Все це педагоги визнані й
непересічні . І не лише педагоги". 27 червня 1931 року Діонісія
Ткачука вибрали "першим архімандритом обновленого Василі­
янського Чина'', осідок якого 1932-го перенесли до Апостольсь­
кої Столиці. На цьому становищі колишній Крехівський маrістр
та ігумен перебував до останніх днів свого життя . Себто до 24
січня 1944-го. 587
Стефан Решетило прославився пізніше як місіонер на Закар­
патті . Наприкінці грудня 1938-го на прохання єпископа Няраді
о. Решетило знову був на Срібній Землі як секретар владики та
очевидець Акту проголошення незалежності Карпатської Ук­
раїни.588 Микола· Лиско 31-го року виїхав на місії до Бразилії, 1932-
го став маrістром василіянського новіціяту у Прудентополісі; у
Бразилії й помер ( 1971).589
* Треба згадати і тих, хто виконував функції маrістра переходово, як от Ігнатій
Тисовський (один місяць у 1904 р. ; див. : UДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр . 2081); Мар­
ко Галущинський (десь у 1907 році, як про це згадується в його некролозі ... //
ЗЧСВВ, Жовква 1925, т. І, вип . 2-3, с. 297-298); чи Роман Волинець, про якого вже
велася мова на 189-й стор. цієї книги.
272

Останній передвоєнний маdстр
о. Павло Теодорович
Вогонь і молитва
Сам о . Теодорович мав не­
абиякий викладацький досвід.
1920 року Кир Андрей Шеп­
тицький попросив василіян на
п' ять літ перебрати керівницт­
во Львівською духовною семі­
нарією. 590 Її ректором до 1925-
го був о. Теодозій Галущинсь­
кий, ЧСВВ, а серед професорів
-
Павло Теодорович . Йапри­
кінці грудня 41-го року о.
Теодорович, як свідчить о.
Антоній Масюк, був у Крехові
ігуменом, невдовзі переїхав у
село Підмихайлівці на Рогатин­
щині, де 28 травня 45-го помер
у віці 51 рік. 591
Невідрадні воєнні умовини,
російська, німецька (потім знов
російська) окупації не лише
вкоротили віку о. Теодоровичу, - вони на півстоліття перервали
бурхливий розвій Крехівського новіціяту і всього Чину. Чимало
потрясінь - як ми бачили - зазнав Крехів упродовж століть, але
ті , які приніс більшовицький режим , були найстрашніші і найт­
ривашш1 .

/з-за моря, і зі Сходу
Йде загибіль для народу:
Дух затрати!..
Хоче світло в нас згасити,
Хоче правду в нас убити:
Бога взяти!•.
Та хоч світ вкривають хмари сірі -
Ви, браття, дер:жіться, СТІЙТЕ В ВІРІ
Прийдуть вчителі неправі,
Прийдуть післанці лукаві
Ло:жі й злоби;
Прийде сумніву хвилина
І досвідчення година:
Час для проби...
Та хоч світ закриють хмари сірі -
Ви, браття, дер:жіться, СТІЙТЕ В ВІРІ
о. А. Г Трух, ЧСВВ

1939: СВІДЧЕННЯ О. МАРКА ДИРДИ, ЧСВВ
1
"Таємний додатковий протокол ... " (до пакту про ненапад між
Німеччиною та Радянським Союзом). Іншими словами, пакт
Молотова-Ріббентропа за 23 серпня 1939 року. 592 Виконуючи
його, нацисти вже у вересні окупували Польщу, а большевики -
Галичину й Західну Волинь. І сімнадцять василіянських мо­
настирів опинились під безбожною сталінською владою, а три
-
Перемиський, Варшавський і Кристинопільський - під ні­
мецькою. Десять монастирів, у тому числі й Крехівський, перет­
ворили в казарми, там розмістили "визволителів" та військові
склади.
Про стан тогочасних чернечих домів яскраво оповів вихова­
нець Крехівського новіціяту о. Марко Дирда.593 Він тоді перебував
у Гошеві, але також відвідав монастирі у Львові, Станіславові,
Лаврові, Жовкві, Бучачі і, ясна річ, у рідному Крехові, який не
лише прийняв його після Першої світової війни до новіціяту, але
й гостив "під час своїх славних відпустів на "теплого" Миколая
22-го травня і на Спаса 19-го серпня".
Згадалися десятки тисяч богомольців, черги біля сповідаль­
ниць, "щоб очистити свої душі з гріховних брудів", мерехтлива
Хресна Дорога, коли "річка запалених свічок поволі пливла впе-
.
.
ред уздовж гори, на часок спинялася ... тисяч~ маленьких з1рок
миготіло по всій горі Побійній ... Не інакше воно було на Спаса.
Тоді Крехівський монастир і церква були тим євангельським ку­
пелевим місцем для зібраного українського народу, в якому спли­
вали ручаї Божої благодаті на жадібні душі". 594
"А тепер, -продовжує о. Дирда, - що й кого там я зустрінув? ..
Збезчещення святого місця ... Господар, що здавав совєтському
275

Доба шоста
урядові обов'язкову здачу харчів, привіз мене й місцевого ченця­
священика підводою оподаль гори Побійної. Що я довкола неї
побачив? Ото з тих самих місць, де були побудовані поодинокі
каплички Хресної Дороги , насупилися дула "миротворних"
большевицьких гармат. У який бік їх наставили? В напрямі свого
"побратима й однодумця", проти гітлерівської Німеччини . Невже
настала ніж ними така дружба?! Аж такі дарунки вони собі
взаємно приготували?!"
Отець Дирда відправив у церкві св. Миколая Службу Божу,
після неї "загостив до чернечої келії, що побіч захристії, яку "з
ласки" большевицькі займанці відступили місцевому ченцеві­
священикові . Перед вибухом Другої світової війни жив у цій келії
чернець-захристіян . Тут скромненько ми поснідали з тих дарів,
що їх принесли місцеві добрі люди". І потекла сумна розмова .
"Кілька днів після приходу "визвольників" до цих околиць, -
розповідав господар келії, - нашим ченцям наказали залишити
цей монастир. Що було діяти з молодими ченцями, священиками
й братами? .. Після коротких нарад о. ігумен Порфирій Луцик,
ЧСВВ, вирішив відпустити новиків до дому їхніх батьків, а свяще­
никам і старшим ченцям порадив переїхати до тих монастирів,
у яких ще перебувала наша братія. Ледве вблагали совєтську
команду, щоб дозволила при цьому монастирі залишитися на­
шому одному священикові до обслуги церкви . Залишили мене" . *
Дирда поцікавився, що сталося з монастирським устаткуван­
ням, каплицею всередині обителі, бібліотекою , стародавніми
образами, що прикрашали коридори ... "Крім необхідних речей
для ченців, - відповів крехівський отець,
-
московські
"визвольники" не дозволили нічого винести з монастиря . Навіть
такі речі , як годинники, бритви, краще плаття вони відбирали
нашим ченцям при пакуванні ... " Себто набутки обителі протягом
*Це , як свідчить о . Антоній Масюк, був о. Йосиф Кушнір, який пізніше мешкав у
Запасіці .
276

У вінці терновім
століть були забрані або знищені. Те саме спіткало й монастирську
каплицю . "Ото перед цією війною ·стільки напрацювався до їх
прикраси мистець-різьбар А. Коверко. І той прегарний іконостас,
як теж престол у ній, розібрали чи, вірніше кажучи, поламали й
куснями вивезли до містечка Великих Мостів у Жовківському
повіті . На що перемінили каплицю, не знаю, бо заборонили мені
входити до неї".
2
Заборона входу до каплиці . Може, це було й краще, ніж бачити
сліди плюндрувань . А ці сліди були на кожному кроці . Бо й
стародавні образи позникали зі стін монастирського коридору,
та й бібліотека щезла . "Ось покажу вам, що вони вчинили з
давніми богослужбовими книгами - минеями, октоїхами, слу­
жебниками й іншими, - продовжував крехівський отець. - Щоб
.
.
.
ви пересвщчилися в моєму твердженю, ход1мо до церкви, де
побачите заховані огарки з тих книг у скрині". А о . Дирда? "Я
поглянув на те варварство, - каже він, - і сльози стали в очах".
Відтак запитав, де палили книги.
"Під горою Побійною, - відповів отець . - Чи така сама доля
зустріла всі інші книжки, не знаю, бо як їх палили, заборонили
мені виходити з моєї келії; я тільки бачив через вікно, як вогонь
.
.
.
.
гор1в, але що горшо, нав1ть не здогадувався; а скшьки то в мо-
настирській бібліотеці було вартісних історичних книжок! .. Що
діється в самому монастирі, який його теперішній вигляд усере­
дині, можна здогадуватися з гуркоту й лоскоту в ньому".
Єдина відрада - що червоні займанці не чіпали церкви, "тільки
її святий спокій непокоїли простацькі вигуки й московські лайки,
що продиралися крізь двері з монастирських коридорів, келій і
подвір' я . В моїй голові аж моторошно стало від того, що я тут
бачив і почув... " Храм поки що не рухали, зате провадили анти­
релігійну роботу. "Місцеві люди приходять до цієї церкви в неділі
.
.
.
.
.
1свята, але глузування 1погрози поштруюв декого вщстрашують.
277

Доба шоста
Найбільше вони погрожують молоді, а то від монастирської брами
її завертають на комсомольські збори до поблизького дому".
А що поза Креховом? Масові розправи над людьми . Відомо,
що з лютого 40-го року по липень 41-го із Західної України та
Західної Білорусії було депортовано 1 мільйон 170 тисяч (інші
дані - 1 млн . 250 тис.) осіб - а це близько 1О відсотків населе­
ния. 595 Потрясаюче бузувірськими були перші дні німецько­
совєтської війни, тобто к~нець червня - початок липня . Тоді у
в'язницях Станіславова, Львова, Дрогобича, Самбора, Золочева,
Чорткова та інших галицьких міст, а згодом під час депортуван­
ня, червоні вандали знищили від 20 до 30 тисяч чоловіків та
жінок. 596
Василіян в ту пору у 20-х монастирях зосталось небагато: 21
отець. Вони перейшли на обслугу ближніх парафій; Крехову,
наприклад, припало обслуговувати п'ять сіл і присілків: Запасіку,
Козульку, Майдан, Підмонастир і Рубань.597 Інші ченці Галицької
Провінції - 20 схоластиків і З 5 лаїків (домашніх братів) - змушені
були, як от крехівці, покинути келії; з них дев' ятьох призвали до
армії, а шістьох кинули за rрати. Із отців василіян у серпні 1940-
го засудили і на десять літ відправили до Норильська о. Порфирія
Сивака, а 26 ч~рвня 41-го у Дрогобичі були заарештовані - і через
декілька днів знищені - колишні питомці Крехівського новіціяту
о. Северіян Бараник та ігумен о. Яким Сеньківський. Доля ос­
таннього особливо жахлива: є свідчення, що його зварили у
казані Дрогобицької тюрми (о . Бараника замордували, вирізавши
на його грудях хрест). 598
АНТОНІЙ МАСЮК, ОСТАННЯ ХЛІБИНА
Й ЖУРБА ВЛАДИКИ КОЦИЛОВСЬКОГО
1
Червона, коричнева, потім знов червона окупація . Арешти,
розстріли, депортації... У Львові живе учасник тих мінливих подій
85-річний о. Антоній Масюк, ЧСВВ, священик у церкві св. Анд-
278

У вінці терновім
Блаженні Северин Бараник та Яків Сеньківський
рія. Він народився у селі Смолин Яворівського району ( 1917),
вступив до Крехівського монастиря, а 1 січня 1939-го склав перші
обіти.
"Коли до Крехова прийшли большевики, - оповідав о. Анто­
ній, - то на подвір'ї, попід мурами, розмістили воєнні склади, а
в келіях замешкали самі з жінками . Нас через два дні зігнали під
захристію і сказали "убіраться вон". Я встиг прихопити тільки
подушку. Брати подалися хто куди; я - через Магерів - до Смо­
лина, де перебув отих перших совітів. Потім прийшли німаки. У
Крехові вони були вже у липні 41-го. Того місяця повернувся до
монастиря і я. Там нікого ще не було, і я забивав вікна, вичищав
сміття, як міг, приводив до ладу обитель, бо нічого там не зали­
шилось - спершу майно пограбували "визволителі", а решту роз­
тягли недобросовісні людці, навіть жовті клямки з дверей позні­
мали ..."
279

Доба шоста
о. Антоній Масюк у юності -
тоді він ще був братом
Обитель поволі залюдню­
валась. "Через два тижні прий­
шли отець Йосиф Кушнір і брат
Яким Лютак, які щодня від­
правляли в церкві св. Миколая,
але мешкали поки що на За­
пасіці - у Петра f реня. Після
них з різних парохій поверну­
лися - 1 знов поселились у мо­
настирі - Модест Дацишин та
Полікарп Марцінюк, обидва
священики; їх потім больше­
вики вивезли до Сибіру.. .
Подією для нас був приїзд
колишнього мого маrістра Пав­
ла Теодоровича. Його рідний
брат- о. Епіфаній - вів раніше
монастирську "Хроніку" . Отця Павла призначили для Крехова
ігуменом. Вслід за ним приїхали брат-кравець Софрон Гупало
та брат-господар Спиридон Косарчин . Одне слово, до 42-го року
нас призбиралось вісім чоловік. А навколо біда, голодуха, люди
пробиралися на Волинь - міняти лахи на зерно та який-небудь
харч . От і я спік з останньої муки дев' ять хлібин. Один ми з 'їли,
а решту я ... роздав бідним . Бо що мав робити? Як почали вони
тягтися до фірти - виснажені, з охлялими діточками, з сумними
очима, то я не міг втриматись ... І все ж таки одну паляничку
залишив своїм - аж тут приволоклася бабця з одним зубом та
дво.ма внучатами - і я віддав останнє. Після неї появилась ще
одна прохачка, та я тільки розвів руками ... "
Промовиста ситуація . І не менш промовисті наслідки. "Щойно
я позбувся останньої хлібини, - продовжував о. Антоній,
-
як
відхиляються двері . Входить кравець Софрон: "Дай олії". -
"Нема". - "Дай хліба".
-
"Нема". - "Я знав, що ти вар'ят!
-
280

У вінці терновім
спересердя вигукнув Софрон, - але щоб аж такий! .. " Він і сказав
отцеві ігуменові, що Масюк розбазарив увесь хліб . Більше муки
ми не мали. І я постановив прийняти покуту, вкляк у каплиці на
коліна, молюся, коли чую голос о. Теодоровича: "Встань! Ти добре
·~робив, що поміг нужденним. Якось переб'ємося . Ще не було
випадку, аби монах умер з голоду... "
І дійсно. Вже наступного дня ігумен каже: "Брате Антонію!
Там якась жінка Вас кличе". Виходжу з клявзури - стоїть Марія
Коструба із Запасіки, а в руках великий пахучий хліб. "Звідки
взяла?" - питаю. А вона : "Я знала, що у вас нічого нема, і дала
обітницю : якщо змелю муку, то третю частину віддам братові
Антонію . Ну от : нашкребла трохи, спекла-і принесла... "
Та це приношення для добросердної Марії було неабияким
героїчним учинком. Вона призналась, що як тільки в~йшла надвір,
їй стало жаль давати хлібину в монастир - і вона вернулась до
хати. Але а хаті її почало допікати сумління, вона знову рушила в
дорогу- і знову вернулась . І тут Коструба згадала проповідь отця
Шипітки про чорта, який підбурює проти добрих діл. Жінка
.
.
розгювалась на нечистого - 1 пустилась до монастиря втрете .. .
"Це я не вам принесла, - сказала вона, - а дідько ви на злість ... "
2
І ще один пам'ятний епізод того похмурого часу- відпуст на
"теплого" Миколи 1943 року та приїзд єпископа Коциловського.
Про ординарія Перемиської єпархії, до якої належав Крехівський
монастир, багато писали ще за його життя, чимало публікацій
з' явилося вже в наш час; остання вагома праця - це популярно­
наукова книга Володимира Бадяка "Наш владика", яку видало
видавництво "Місіонер " (Львів 2000) і в яку автор уклав талан
та любов свого серця.
Йосафат Йосиф Коциловський воістину був людиною Божою.
Він мав військове звання капітана, два докгорати - з філософії та
богослов'я (закінчив Папський інститут Пропаrанди в Римі), сан
281

Доба шоста
священика і nпул професора догматики у Станіславівській духовній
семінарії, де його дуже любили. І раптом 2 жовтня 1911 року, на
веJШКе здивування всіх, він вступає до Крехівського новіціту, а через
.
.
.
.
ш1сть м1сящв кандидатури вдягає чернечу рясу, стає сощєм ...
Відтоді Крехів стає для нього, як він сам казав, "духовним
Назаретом" . Практично не було такого відпусту, аби він не приї­
хав. І кожний приїзд преосвященного - про се вже йшлося тут
неодноразово -"ставав справжньою релігійною маніфестацією.
Нарід вітав свого, владику направду щиро й з дитинною
любов'ю. Далеко поза монастир виїздила кінна бандерія, лунали
пісні, нісся гомін дзвонів, а діти кидали владиці цвіти під ноги" .599
Дівчатка, як згадує жителька Фійни Ярослава Терех, були у білих
суконках, на головах мали віночки ...
Та ось війна. 19-22 травня 43-го року. " Цей відпуст був дуже
сумний. Монастир був по варварському знищений більшовика­
ми, в ньому, замість сотні монахів , було тільки два отці і кількох
братів; на сам відпуст приїхало тільки кілька священиків і всього
жмінка людей із найближчих сіл, бо по дорогах німці перехоп­
лювали людей і везли на працю до Німеччини".600
Як усе змінилося! І край, і люди, і їх улюблений монастир!
"Владика Йосафат був після важкої операції, з глибокою виразкою
на щоці. Ніде не було ні сліду давньої радости, тільки смуток і
тривога . Владика вийшов на проповідницю і зачав свою приві­
тальну проповідь тими словами: "Що сталося, що сьогоднішній
відпуст такий сумний і понурий? Він подібний радше до сумного
похоронногQ обряду" . В дальших словах владика з'ясував жахіття
війни, руїну краю, страту батьків і братів".600
Преосвященний промовляв без якихось там театральних
ефектів, але щиро, прямо до людських сердець. "Нагло його
сильний голос заломився в горлі, а між народом зчинився такий
плач і ридання, що дальше не годен було говорити . * Коли нарід
*Свідок тих далеких подій , Ярослава Терех , згадує , як 19 серпня 1939 р. на свято
Преображення вийшов отець "високий" і сказав , що наближається комуна - і чи
282

вертався, німці дійсно зробили
облаву і кількадесят осіб вивез­
ли до Німеччини на працю".600
3
Останній спочинок . Єпис­
коп Коциловський мріяв знай­
ти його в Крехові, про який
дбав і матеріально. "Всі вікна в
кольорових вітражах у самій
церкві , - ділився побаченим
Осип Назарук, - фундовані пе­
реважно преосвященним Йо­
сафатом Коциловським, єпис­
копом Перемиським, а за вівта­
рем оден фундований ще по-
У вінці терновім
кійним батьком його" .601
Каплиця єпископа Коциловського
"Тут, - наче продовжував "Місіонар" 1933 року, ч. 29, - Бог
давав йому багато ласк, з цеї причини Крехів для нашого архієрея
є, а й останеться місцем святим , бо по зарядженні його - місцем,
де мають бути зложені його тлінні останки, має бути Крехів. Тут
.
.
готовиться вже капличка на монастирсьюм цвинтар~, де колись
спочивати буде тіло архієрея Йосафата" (зараз це перша стація
Хресної Дороги).
Але доля готувала йому упокоєння в зовсім іншому місці - у
селі Чапаєвка під Києвом. Далеко і від Крехова, і від рідної
Пакошівки на Лемківщині, де Перемиський владика побачив світ
(1876) і звідки ступив на мученичу дорогу.
будуть миряни вірні Церкві? Хто за це? І всі підняли руки . У Коциловського висту­
пили сльози на очах ...
283

Доба шоста
***
Каплиця . Опріч тієї, що її крехівці звели для свого єпископа,
ще одна стояла на монастирському подвір'ї . Довкіл посадили
.
.
.
.
чотири липи, яю з часом перетворились у розюшю крислап кра-
суні. "Одного дня, це було в часі німецької окупації, -уточнює о.
Масюк, - я розмовляв у коридорі з Платоном Мартинюком. 3
вікна видно подвір' я . Нараз бачимо, як одна липа хилиться ...
хилиться - 1 з тр1скотом падає просто перед монастирськими
дверима. А надворі ані шелесне: тихо, спокійно, лише хмарно.
Отець Платон сумно промовив: "То не випадково ... То знак, що
скоро нас тут не буде" .
Другий випадок не менш значущий . "Я нерідко ходив до
печери Йоіла, - продовжує о. Антоній, - любив побути на самоті,
вслухатись у минуле . У печері з одного кам'яного виступу
постійно цяпали краплі. І за п'ятнадцять хвилин набиралась
шклянка. Та вода напливала ще з часів Йоіла і Сильвестра, ще
вони живились нею. Навіть заглибина утворилась. Якось
приходжу надвечір - а вода не капає, заглибина висохла. Я й
сказав про це о. Мартинюкові, а він: "Значить, наше перебування
в цьому монастирі теж добігає кінця ... " .
Так і сталось. Щоправда, для Антонія Масюка - він тоді ще
був братом (його висвятили тільки 1973-го) - воно закінчилось
ще 46-го року. Бо його перевели до Жовкви. Натомість звідтіль
до Крехова роком раніше приїхав о. Чорнега, чернеча дорога якого
також терниста 1повчальна .
СТУДІЇ І ПОНЕВІРЯННЯ О. МАР'ЯНА ЧОРНЕГИ
1
Школа, але не земних наук. Себто новіціят. Про нього розповів
о. Романик. Мар' ян Чорнега - його ровесник і товариш. І теж із
Жидачівського повіту, лишень з іншого села (Володимирці). 3-
поміж семи дітей у родині він був найстарший. 1934-го закінчив
половину rімназії- чотири класи. І п'ятнадцятилітнім вступив
284

У вінці терновім
до Крехівського новіціяту. Відтак у групі братів-клериків вчився
в Добромилі, де проходив другу половину середньої освіти
(схоластика) і - там же, на третьому році, - риторику.
Отримавши повну гімназійну освіту, студіював у Кристинополі
філософію, у Жовкві - догматику. Невдовзі Чорнегу знов скерува­
ли до Кристинополя, де у червні 44-го завершив свої студії -
щоправда, дещо скорочені, бо наближалися більшовики; ще рані­
ше, 22 грудня 42-го, прийняв у Перемишлі свячення з рук преос­
вященного Григорія Лакоти. І приїхав до Крехова. "У Крехові, -
розповідає о. Чорнега, - моїм головним завданням була обслуга
церкви та катехизація дітей, теж у церкві, а не в школі, як пере­
дніше, що, зрозуміло, обмежувало засяг нашого впливу".
То був січень 45-го року. "І в монастирі теж появилися діти, -
згадує о . Чорнега. - Їх майже всіх привезли зі Східної України та
розмістили у новому крилі новіціяту. Але ні крику, ні галасу. То
була бідота, сироти: батьки їх полягли на фронті, і ці хлопчики й
дівчатка тягнулись до нас, ченців. Та й перший директор цього
дитдому Молчанов, - за національністю, здається, чуваш, - ста­
вився до нас гуманно. Він мешкав угорі з жінкою, маленьким
сином і ще меншою донькою . Я деколи заходив до них, носив
подарунки. Дружина його не раз бачила з вікна, як я, в ризах, зі
Святими Тайнами обходив каплицю- і казала: "Ах, какой харошій
батюшка!"
Отець Мар' ян усміхнувся. "Можливо, ще трохи - і вона б
навернулась до нашої віри, але тут сталася трагедія. Її чоловік
(Молчанов)- вродливий, поставний- заблудився між сім'єю й
учительками-виховательками, жінка ревнувала. І він застрілив­
ся . То було в рекреаційній залі . Пригадую, ми прибігли туди - а
він лежить у крові, і вже бездиханний ... "
285

Доба шоста
2
Людське буття . І сум, і радість, і надія . І раптові повороти долі.
Хіба можна застереггись від них? Можна! Якщо здатись на ласку
Всевишнього. І не піддаватись на провокації.
"До 49-го року, - продовжує о. Чорнега, - весь час надокучало
МГБ, підсуваючи нам зв' язки з УПА, а також обзиваючи
"василіянськими єзуїтами", а Папу- своїм найлютішим ворогом:
мовляв, для СССР він ворог номер один. Емгебісти нерідко
наскакували на монастир, вдиралися в келії, зазирали в книжкові
шафи, матюкалися . Або викликали до Львова на вулицю Дзер­
жинського, де було їхнє головне кубло. Я, скажімо, за чотири
роки побував там три рази, бо ж був наймолодший, і на мене
звертали особливу увагу : чи не маю контактів з підпіллям і т. д.
Двічі забирали туди самі, а одного разу викликали заочно, і я
добирався до Жовкви фірою, а звідти машиною; при вході на
Лонцького сказав, що до такого-то майора... І вкотре допити,
провокаційні питання-тримайсь, Мар'яне! Але що вони могли
витягги з мене? А проте отця Платона Мартинюка десь у 46-
ому чи 4 7-ому заарештували, і він один або й два місяці провів в
ізоляторі МГБ. Потім відпустили ... "
Отакі-то часи були. "А в квітні 48-го з Жовкви до нас пересе­
лили отців Дацишина, Дуду, Йосифа Риделя і, може, з дев' ять
братів, серед них й Антонія Масюка... " Їх переїзд - так само не­
буденна історія. Та хай її розкаже о. Антоній: він свідок, як закри­
вали монастирську церкву 1 як реагували на це люди.
ПРОЩАННЯ З ХРАМОМ І ЧЕКІСТИ В МАЗЕПИНКАХ
1
Руська церква Різдва Христового. Маленька, дерев' яна. Вона
існувала задовго до того, як постало місто . І була така ветха, що
розсипалася на очах. Тому 1612 року жовківські українці заходи­
лися мурувати нову (згадаймо привілей Станіслава Жолкевсь­
кого, про який була мова раніше). Коштів бракувало . Будова во-
286

У вінці терновім
локлася упродовж десятишть. 1691-го нагла пожежа охопила
недовершений храм - і знову треба було збирати гроші на його
відбудову.
Отож при сій церкві 1691 року, Як свідчить Іван Крип'якевич,
заснували монастир. "Сталося се в такий спосіб, що король Ян
Собєський, щоби звеличити свою столицю, привіз до Жовкви і
примістив у міській церкві мощі мученика св. Івана Сочавсько­
го, вивезені з Молдави". 602 28 червня 1783 року молдавани
тайкома забрали мощі назад; замість них парохіяни отримали
мощі св. Партенія з Віденського кляштору кларисок". Церква двічі,
особливо 1833 року, постраждала від пожежі. Після Добромильсь­
кої реформи була відбудована (1902-1906) за проектом ректора
Львівської політехніки Едrара Ковача .
Приваблював монументальний візантійський стиль храму, та
найдужче - чудові розписи, що їх у 1931-1939 роках виконав
видатний маляр Юліян Буцманюк (1885-1967) - до речі,
вихованець Краківської академії мистецтв, де вчився на стипен­
дію митрополита Шептицького; потім січовий стрілець та вояк
Української Галицької Армії". Не випадково його картини
талановито відтворювали і релігійні сюжети, і нашу минувшину,
починаючи від княжої доби. Перед зором поставали кн. Ольга,
кн . Володимир, творці Берестейської унії, діячі УНР й ЗУНР. У
вересні 39-го, на початку німецько-польської війни, в церкву влу­
чив снаряд. Стрільно, розповідав о. Антоній, влетіло у вікно з
боку хорів - і розірвалося за п' ять метрів від престолу, під яким
покоїлись мощі св. Партенія. І було це якраз - чи то тільки збіг
обставин? - на свято Партенія, коли у храмі молилось повно
людей.
"Я тоді прислуговував отцеві Віталію Байраку. І після молит­
ви "Отче наш" він сказав мені: "Передайте братові Іванові
Слюсару (він був захристиянином), аби відчинив двері на фірті.
Після того звернувся до вірних: "Нікуди не виходьте, а йдіть пря­
мо в монастирську пивницю, бо грозить небезпека". Яка? Я
287

Доба шоста
нічого не зрозумів, але пішов за людьми. Останнім у підвал
спустився о. Байрак*. І тут- оглушливий вибух. Двері вивалило,
війнуло запахом сірки ... ударна хвиля мало не збила отця з ніг.
Він захитався. Люди перестрашились, почали молитися. Ми
запалили свічки, дали їм чаю. Я ж, молодий, мало замислював­
ся над тим, звідки о. Віталій знав про небезпеку, хто попередив
його. Зрозумів це аж через півстоліття: ну звісно ж, це зробив св.
Партеній.
2
І от цю святиню 7 квітня 48-го передавали російській право­
славно-казенній церкві. А в самій обителі розпаношились
емгебісти (і перебували там до 1952 року).** Чи можна було спо­
кійно реагувати на це? "Я завжди на день-два наперед знав, кого
будуть арештовувати чи про інші майбутні події, - признавався
о. Масюк. - Знав також, що Жовківський монастир будуть
закривати, а нас переселять до Крехова. Майно перевозили
фірами, і це тяглося два тижні. Нарешті, настала неділя 7 квітня
48-го року, празник Благовіщення. Остання Служба Божа в церкві.
Цей день не забуду до скону... "
Того дня і прИтвор, і храм вірних, і хори були заповнені вщерть.
Правив отець Дацишин, а сповідав отець Дуда. Потім Даци­
шин сказав: "Прошу отця: виходьте зі сповідальниці-будемо про­
щатися з престолом". Обидва взяли з кивота Святі Тайни, спо­
жили, поцілували престол і відійшли до захристії. Крім них, у
*Нагадаю: о. Віталій Володимир Байрак (1907-1946), ЧСВВ, закінчив у Крехові
новіціят; 24 квітня 2001-го у числі 27 мучеників (серед них четверо василіян) був
проголошений Блаженним. П'ятим василіянським новомучеником проголошений та­
кож - але дещо пізніше
-
Кир Павло rойдич, який 1926 року відбув у Крехові
реколекції і склав тут професію довічних обітів.
**У травні-червні 2002 року під час реконструкції у підземеллях Жовківського
монастиря, під келіями, було виявлено прах понад 200 осіб, замордованих російсько­
більшовицькими катами. Третина з них - діти, навіть немовлята. Див.: Факть1, 2002, No
129, 19 июня.
288

У вінці терновім
церкві ще були брати Йосиф
. . Гавришко,
Наркіс Ільчатин,
Януарій Тимочко, Йосиф
Тремблюк . Вони один за од­
ним підходили до престолу,
цілували його. І відходили до
захристії . А там уже очікував
вбраний у вишитий фелон
православний батюшка: мав
правити співану Службу Божу.
В церкві дзвеніла стривоже­
на тиша . "Я, - продовжував о .
Антоній, - як наймолодший
йшов прощатися останній . І
тільки-но ступив на третю схо-
Блаженний Віталій Байрак
динку та нахилився над пре­
столом, як церква ніби з арев і л а- таким тоном, таким відчаєм,
що не вдасться описати . Люди в одному пориві кинулися до вів­
таря - і він умить спорожнів. Євангелію, обруси, підсвічники,
дзвінки - забрали все , аби лиш не залишати схизматикові.
Батюшка так сполошився, що махом зірвав із себе ризи, вхопився
за мій пояс - інакше б його розтерзали ... потім вбіг у якусь келію
і замкнувся на два замки ... А ми, не снідавши й не обідавши, о
п ' ятій годині від'їхали до Крехова ... "
3
Тимотей Павлюх. Розповідаючи про отців василіян , не можна
оминути й цього брата-добродія, тим більше, що він краянин
Антонія Масюка - із села Смолин Яворівського району, до того
ж на п'ять літ старший: нині йому вже дев'яносто, а він і далі
служить у Крехові своєму Чинові , перший раз якому складав
обіти ще у квітні 1934-го за маrістра Павла Теодоровича. І
залишився домашнім братом , або, іншими словами, добродієм.
289

Доба шоста
"Добродіями" народ Західньої України називає тих монахів
несвящеників, що виконують в монастирях різні служіння і, таким
чином, поширюють Царство Небесне, - пояснює о. Софрон
Попадюк, ЧСВВ. - Коли 1946 р. монастирі скасовано, добродії...
розійшлися по містах і селах України, а то й були запроторені на
Сибір". 603
Добродія Павлюха таке лихо пощадило, хоча шість місяців у
тюрмі він таки відбув. То було тоді, коли "німець виповів Польщі
війну" і до Львова вступили червоні. Брат Тимотей працював
на кухні в монастирі св. Онуфрія. Якось майстер, ремонтуючи
замок у церкві, залишив в обителі інструменти. Тимотей на
другий день поніс їх йому. А у мешканні майстра- енкаведисти .
Вони перед тим заарештували господаря і цілу групу людей. У
тому числі й Павлюха. Півроку за rратами. Допити. Викликали
ігумена, протоігумена... Надто явно було, що добродій в ніяких
темних справах не замішаний. І його відпустили. Але 25 осіб
таки засудили ...
За своє звільнення брат Тимотей склав подяку Божій Матері
та опублікував у журналі "Місіонар", і це потім, коли більшовики
окупували Галичину вдруге, йому пригадали. А поки що він пе­
ребував у монастирі в Жовкві, звідки його, разом з іншими
ченцями (як про це вже розповів о. Масюк), відправили до
Крехова: "Там буде спокійно". І тут стався такий випадок.
За німців на Великдень до обителі поприходило повно бідних
зі сходу України - їх називали "мішочниками" . Ченці роздали геть
усе, що приготували собі на свята самі. Але пришкандибав ще
один чоловік: з голоду йому вже ноги попухли, а в монастир~ НІ
крихти хліба- нічого! "Я, - каже брат Тимотей,
-
віддав йому
три чи чотири сирі яйця: "Вибачте, пане-товаришу, оце все, що
маю... "
І от німців вигнали, а той чоловік став у Крехові головою
сільради - точно вже не пам'ятаю - чи якимось іншим началь­
ником . І одного разу приходить до мене і каже: "Слухай! Нині
290

Брат Тимотей Павлюх
У вінці терновім
мають до вас уночі прийти
"гості", перебрані як українські
партизани. Будуть проситися
до монастиря - не пускайте".
-
"А хто ви такий?" - "А
пригадуєш, як ти дав мею три
яйця і сказав, що це останні? .. "
І справді: по дванадцятій
.
.
.
ноч1 стукають у наш1 двер1:
"Пустіть, хочемо зігрітися". Спі­
вають українські патріотичні
шсю, поправляють мазепинки
з тризубцями; на грудях - авто­
мати, вишиті сорочки. А ми
попідпирали зсередини двері,
вікна палками, і отець Чорнега
каже: "Ми нікого не знаєм - і
нікого не впускаєм". - "Та ж ми кров за вас проливаємо, а ви такі
негостинні... " - "Ні, це Божий дім, а не готель". Так годину-дві
крутилися , гримали, та ми не піддалися - інакше б нас потім
вивезли в Сибір, сказали б: "Бандітам помоrаєте" .
4
Провокації. На них сталінські опричники були мастаки . Як і
на явні інсинуації. Вже після квітневого переселення жовківських
ченців до Крехова - 17 липня 1948-го - тодішній секретар
Львівського обкому партії І. Грушецький та голова облвиконкому
Н. Козирєв під грифом "совершенно секретно" писали своїм
вищим чинам у Києві (секретареві ЦК КП( б)У М . Хрущову та
голові ради міністрів УРСР Д. Коротченкові) про стан
василіянських монастирів в області, їх розміщення, кількість
монахів. Великий акцент було зроблено на Крехівську обитель .604
291

Доба шоста
І от інсинуація перша. "Совместно с бь1вшим Жолковским
монасть1рем ордена «Васильяю>, Креховский монасть1рь
содержал при немцах свою типографию, в которой печатали
большими тиражами религиозно-католическую, антисоветскую
литературу ... " І - перелік видань ("Місіонар" , Календар "Місіона­
ря" та інші) , серед яких навіть газета "Жовківські вісті". А це, бе­
зумовно, вигадка, яку спростовують і о. Чорнега, і о. Масюк .
Славна василіянська друкарня і далі перебувала в Жовкві , ніхто її
до Крехова не переносив - не було потреби .
Або інсинуація друга. Про те, що взимку 1946-1947 року три
упівці зі своїм провідником "из-за отсутствия места укрьпия
(схорона) продолжительное время укрь1вались у монахов
Креховского монасть1ря, а, следовательно, монахи кормили их".
Але як ченці, які поки що залишались у давніх келіях поруч з
церквою, могли переховувати повстанців? Адже поруч, у новому
корпусі новіціяту, жили діти, там же - починаючи з січня 45-го­
мешкали директор й вихователі . Усе на видноті, причому сотень
допитливих очей ... Безперечно, отці й брати мали справу з повс­
танцями . Але опосередковано . І нерідко у трагічних ситуаціях .
Одного разу (це вже був 1952 рік) ціла боївка- шість чоловік­
загинула на хуторі Провала. Убієнних привезли. І виставили під
монастирською каплицею (зараз не існує) для впізнання . Вик­
ликали й Антонія Масюка . "Я нікого не знаю'',- заявив він. Хоча
знав усіх. Бо ж воїни були з тутешніх місць, як от Івась rрень . . . І
було їх назагал - тих, що полягли у різних роках, - сімдесят осіб.
Стільки прізвищ увічнено на пам'ятнику, який височить на
.
.
сшьському цвинтар~ перед монастирем.
І от підсумок.
"Учитьшая вь~шеизложенное, а также и то, что монасть1рь
расположен в таком месте, где обслуживать органами МГБ зат­
руднительно, и принимая во внимание то, что в половине поме­
щения монасть1ря расположен детский дом, - просим разрешить
переселить монашествующий состав Креховского монасть1ря в
292

У вінці терновім
с. Чишки Винниковского района с целью парализовать антисо­
ветскую деятельность монашествующего состава монасть~ря «Ва­
сильяю> Жолковского района, а также создать необходимь1е
условия для систематического наблюдения за деятельностью мо­
насть1ря органам МГБ".
Довго чекати такого переселення не довелось ...
***
Празник Стрітення 1949-го. 15 лютого. Минуло десять місяців
після виселення монахів з Жовкви до Крехова. І цього дня на
подвір' я монастиря в 'їхало шість вантажівок. Керуючий церков­
ними справами облвиконкому на прізвище Кучерявий зібрав
ченців у трапезній. І зачитав постанову про переміщення їх до
Унева, де був монастир студитів і де ще 4 7-го року заарештували
та вивезли до Києва Климентія Казимира Шептицького -
архимандрита, рідного брата Кир Андрея.
"Грузові машини порожні, -сказав Кучерявий, - можете забрати
келійну обстановку". Тобто ліжко, постіль, шафу, одяг, взупя... І через
дві години - бо стільки часу дали на збір - монахи від 'їхали .. .
УНІВСЬКЕ "НОВОСІЛЛЯ" І ПОШУКИ ПРАЦІ
1
Унів. Послухаймо ще раз добродія Павлюха. "За нами до
Крехова приїхали якраз тоді, коли закінчувалася Служба Божа.
Ми вийшли з церкви, а на подвір'ї гуркочуть шість машин, і на
кожній по два істребки. Ігумен о. Марцінюк торгувався з
пришельцями годину, але це нічого не дало ... Ми взяли з собою
трохи муки, хліба. А що робити з коровами та цілою господаркою?
Кучерявий каже: "Хай хтось лишиться, згодом привезе решту".
Лишились о. Чорнега і бр. Масюк ... Потім -Львів, пересильний
пункт, Перемишляни, холод, сніг, машини ні туди, ні сюди - одна
одну витягали ... Певно, сам Бог не хотів, аби ми переїзджали".
293

Доба шоста
Нарешті Унів. Шоста ранку. Брами позамикані. На дзвінок
вийшов старенький монах : "Ключа нема, в настоятеля".
Кучерявий: "Бігом за ним, приїхали василіяни". "Унівців,-про­
довжує бр . Тимотей, - ніхто не попередив, житло не пригото­
ване, ми під піддашшям прилаштувались, як пташки. Та після
Служби Божої нас примістили в коморах, столярні, стайнях.
Отців було чотири, і їм дали краще приміщення . Нас, братів, які
ще не мали 65 літ, було п'ятеро, і ми взялися до роботи. Брат­
редемпторист змурував нам кухню, весною студити дали каваль­
чик городу, ми посадили бульбу, фасолю, помідори. З Крехова
привели дві корови і коня" . Так перебули літо, зиму"."
Життя більш-менш налагодилась . "Та восени 50-го року, -
каже добродій, - нам видали пашпорти і сказали: "Забирайтесь
геть, тут буде не монастир, а будинок перестарілих". І дійсно :
вже привезли перших двадцять стареньких бабусь та дідів . А нам
дали добу на збір, дозволивши тим, хто має шістдесят років, за­
лишитися . Я мав тридцять вісім, але залишився теж: пекти хліб.
Та через два місяці директор читає мені наказ МГБ , щоб мене за
двадцять чотири години звільнити. Директор розвів руками:
"Нічого не можу вдіяти", хоч жінку мав побожну. Куди мені под­
ітись? Додому- ні, бо село попало в прикордонну смугу, і я поїхав
до Золочева . Монастир там так само розігнали, але два брати­
василіяни зуміли \f РИСтроїтись в лікарні на кухні . Я до них : так і
так, не маю де притулитись , поможіть" ."
І брати допомогли : влаштували до міської пекарні місити тісто .
Там Тимотей Павлюх отримав п'ятий розряд, працював підмін­
ним бригадиром. Господь беріг брата Тимотея, але й він не забував
про Господа: постійно ходив до костела, спілкувався з підпільними
священиками, допомагав їм давати штоби, хрестити дітей, святити
паски (у себе на квартирі). Хоча спокою ніколи не було.
"Через два місяці праці в пекарні, - згадував бр . Тимотей, -
мене покликав директор: "Ти знаєш що? Приходили з МГБ, бо я,
мовляв, маю монаха на роботі ; як ти міг його прийняти? Він міг
294

У вінці терновім
трути насипати... " - а я: "Дайте мені ще десять таких монахів, і
план буде виконано на двісті відсотків! Я за нього ручаюсь" . І
мене на роботі лишили, тільки цілий рік щотижня я мусів ходити
в пашпортний стіл мельдуватися".
2
А Мар'ян Чорнега? Знайти роботу йому було ще важче. "Я
був у різних установах, - розповідав о . Мар' ян,
-
у фінвідділі,
школі, кооперативі, і першого дня мені обіцяли, а другого від­
мовляли. І тоді я попросив жінку покійного Молчанова довіда­
тись у начальника міліції, Сиркіна, в чому справа. "А-а, батюшка!
-
вона навіть зраділа, побачивши мене, - харашо, пайду". Та я
.
.
.
.
не спощвався, що шде, хоч i так здогадувався: тут д1ють спецор-
гани. І не помилився. На другий день Молчанова знічено
заявила: "Вам здєсь мєста нєт. Перєхадітє в друrой район".
І тоді за допомогою добрих людей з Апостольства Молитви
о. Мар'ян поїхав у село Желдець біля Куликова (тепер
Кам'янсько-Бузького району) та влаштувався в семирічній школі
бухгалтером . Водночас не занедбував душпастирських
обов' язків: обслуговував ціле село, оскільки тутешній парох, Іван
Бирка, перед смертю у 48-ому році заказав приймати "підписа­
ного" служителя культу. Але МГБ довідалося про душпастир­
ство ченця-бухгалтера, викликало до Куликова.
І отець, втративши роботу, перебрався до Межиріччя (колись
Пархач), що біля Кристинополя, де його знову ж таки впізнали
й прихистили миряни. У Межиріччі о. Чорнега пробув 35 літ:
від 1954-го до 1989-го: працював у колгоспі, у заготконторі, до­
моуправі (селища Гірник), був мотористом на перекачці стічних
вод, лаборантом. Йому вдалося навіть закінчити заочно педу­
чилище в Чернівцях.
1990 року він перебрався до відновленого Кристинопільсь­
кого монастиря. А 1994-го його перевели до Крехова, де нині
служить парохом l СПОВІДНИКОМ.
295

Доба шоста
Ще раніше рідні стіни обителі побачив брат Павлюх . У травні
1990-го до Золочева навідались протоігумен Василь Мендрунь
та Антоній Масюк : "Пора, добродію Тимотею, їхати до Крехова ". "
Це був найкращий день у його житті. Було що розповісти
молодому поповненню. Було що згадати . Тому послухаймо
розповідь ще одного учасника тих подій - о. Масюка.
БОГОМАТІР У ВОГНІ ТА ІНШІ ОБРАЗИ
1
Переселення до Унева. А точніше - примусова депортація. І
коли о. Чорнега вирішив піти на державну роботу, то це саме
зробив і брат Масюк . Але за порадою другого - після Молчанова
-
директора дитбудинку. Ним був Григорій Сушко, білорус за
національністю, людина порядна й зичлива. Він сказав: "Антонію
Івановичу, чого вам їхати до Унева? І там монастир довго не
втримається. А в нас стільки праці! Лишайтесь. Може, цих без ­
божників дідько вхопить - і Ви будете знати , де що лежить" .
"Прозірливий був цей Сушко, - каже о. Масюк . - Бо так воно
й сталось. Але один день в Уневі я таки побував . Пригадую, нам
дали на збір дві години, але Полікарп Марцінюк зачав протесту­
вати: ми нікуди не поїдемо, ми стар~ 1 т.д. - і з двох годин зали­
шилась усього одна. Тому всі дуже квапились: хто взяв ліжко,
хто крісло, хто одяг. А я весь час мізкував, як би то прихопити
чудотворний образ Божої Матері Крехівської з Верхрати . Поки
тривала суперечка , я нишком прокрався до церкви 1 сокирою
взявся знімати ікону ; о. Чорнега допомагав - притримував дра­
бину. В цей час надбіг емгебіст Брюханов чи Божков - хтось з
них, уже не пам'ятаю, -і зігнав мене" .
З монастиря виходив останнім. У коридорі висів дзвінок, яким
ми регламентували порядок монастирського життя; мен1 стало жаль
покидати його напризволяще, я схопив шнур, раз-два шарпнув- і
дзвінок упав мені в руки. Москалі йшли за мною. Переходячи через
поріг, я перехрестився - хто знає, чи ще буду тут, - і поцілував одвірок.
296

У вінці терновім
З нами до Унева мав їхати о . Митрофан Гринькевич. Це був
практично ходячий паралітик; він не міг згинатися, ми хотіли
посадити його в кабіну - і не дозволили; ми витягли його в ку­
зов, мов колоду, і поклали на матрац. Падав сніг і дощ. Люди на
дорозі в селі проводжали нас зі сльозами, брати махали руками,
а я баламкав дзвінком. Потім, коли монастир і церкву відкривали
знов, то люди згадували, як сорок літ тому я дзвонив. А дзвінок
-
то глас Божий.
Ну от, прибули до Жовкви, стали на ринку. Наші "ангели­
хоронителі" на дві години пішли в МГБ , а нас обступили люди.
Брат Тимотей Павлюх побіг у місто, накупив булочок - і ми
підживились. У Львові нас привезли на пересильний пункт, де
тримали дуже довго : в кожному разі коли вибралися зі Львова,
то за Перемишлянами під горою Унівською снігу так намело, що
ледве видряпались на гору і підкотили під монастир. Було десь
пів на шосту. Отці-студити давали знак до вставання - не дзвінком,
а калаталом. Там уже були редемптористи.
Як нас зустріли? Співчутливо, хоч не очікували". Тісно було.
Одну частину монастиря займали студити (2 чи З отці та брати),
другу - редемптористи, в третій замешкали ми. Харчів із собою
о. Мар'ян Чорнега
на відправі біля па­
м 'ятника полеглим
за волю України , що
на цвинтарі перед
монастирем
297

Доба шоста
не взяли, тому одного дня нас годували студити, другого редемп­
тористи; і отак тиждень, а може, й більше, аж поки не привезли
продукти з Крехова. Добродій Павлюх злагодив кухню - і стало
легше ... Проте я там уже не був: ігумен дав дозвіл, і я через день
вернувся до Крехова, де на мене чекав директор Сушко .
2
Козулька . Присілок з такою поетичною назвою, в якому було
зо 70 хат. Масюка взяв до себе в мешкання Федько Демчишин; в
нього ж поселився ще один чернець - Маркел Костів, монас­
тирський коваль і слюсар; тепер же він працював апаратником
на державному спиртзаводі в тій же Козульці, або, іншими сло­
вами, Беньках.
Та невдовзі гостинного Федька, його дружину Марійку та
доньку Мар'яну вивезли на Сибір. І брат Масюк, за згодою
Сушка, перейшов жити до будинку перед в'їздом до монастиря,
де колись розміщувалась школа й читальня. Сам він був то
городником, то садівником, то пекарем, то куховаром (це його
головна спеціальність), був також пасічником . Не забував про
напівголодних мешканців інтернату, і вони кричали: "Дядьку
Антоній, будьте нашим татом!" "А ще, -розповідає він, - мене
називали "солодкий вуйцьо", бо я підгодовував їх медом. Якось
іду з пасіки, в самій сорочці, бо місяць червень, теплінь, а один
хлопчик здалеку кричить: "Дядьку Антоній! Дядьку Антоній!
Ваші боги горять ... "
Що таке? Я притьмом до монастиря - а на подвір'ї бурхає
ватра: палять релігійні книги та ікони. Збоку директор-уже третій
-
Борис Григорович Ойсберr, вчителі, вихователі . Тріщать рами,
скручується позлітка. Дивлюсь - на вершку багаття, догори
лицем, починає тліти образ Богоматері, який я дуже любив. Я
без надуми кинувся у вогонь, вихопив образ - і тільки сорочку
обсмалив. Правда, мені не боронили, ніби й не бачили. Я заніс
298

У вінці терновім
іконку до "читальні", де тоді мешкав, і відтоді вона весь час зі
мною . Чи ви бачили її?"
"Походження цієї реліквії теж незвичайне, - додав отець .
-
Вона знаходилась на Жовківщині, в селі Деревня, де жило одне
подружжя, в якого довго не було дітей. Нарешті на 48-му році
жінка народила сина . Але якого? Цілком сліпого . Замість очей -
:западини . Мати гаряче молилась до Богородиці, аби дитина про­
зріла. І чудо сталося. На свято Успения мати почула: "Вона не
тільки добра, але й гарна!" - "Хто, синку?" -Озирнулась-а хлоп­
чик (він мав уже п'ять літ) показує пальчиком на ікону. То було
1786 року.
з
Вогонь - і вирятування дорогоцінної ікони. І перше
-
після
тривалої перерви - чудо . 1950 року Антоній Масюк, молячись
до Страждаючої Богоматері з Деревні, вилікував восьмимісячну
дочку вихователя інтернату, комуніста Доценка. Та це - осібна
тема, яка виходить за рамки нашої розповіді . Як і чимало інших
колоритних епізодів, зокрема тих, що стосуються УПА. "Головне ,
-
каже отець, - що маленька Рая виросла жвавою , здоровою , а
Дмитро Григорович цілком змінив свої погляди, став побожною
людиною, і ми були як рідні".
Антоній Масюк намагався вберегти й чудотворний образ
Матері Божої з Верхрати. Але - як ми бачили передніше
-
це
йому не вдалося: перешкодив чекіст. Зате коли повернувся з
Унева до Крехова , то бу в свідком , як священик Балаш забирав її
до львівської церкви св . П'ятниці . Правду казав директор
інтернату Сушко : Антоній Масюк повинен бути в Крехові , аби
знати, де що шукати потім, коли безбожників "дідько візьме..."
Так само до Львова, але до Успенської церкви, потрапила друга
чудодійна ікона- св . Миколая. А віддав її сам ... Масюк. І сталось
це таким чином. Ще того самого року, 49-го, приїхав до Крехова
посланець з Успенської церкви. І зняв образ, але не св. Миколая,
299

Доба шоста
а св. Йосафата. Помилився. Бо образ Йосафата заслонював
Миколая, і посланець цього не завважив.
"Щойно гість поїхав, -розповідає о. Масюк, - як до мене прибіг
наш столяр Микола ( рень. "Прошу добродія, - радісно сповістив
він, - святий Миколай є! Але і його можуть забрати бандити;
може, заховаєм?" Увечері приніс образ до мене і прикрутив
шрубами до задньої стінки шафи - лицем до середини, і вийшло,
ніби то гола дошка. У 54-ому я переїхав до Брюховичів, а зі мною
й святий Миколай. Там на пару з одним учителем поклав хату,
тримав козу, корову, і в мене по декілька днів мешкали деякі отці,
які верталися з тюрем. Скажімо, Йосиф Ридель, Пахомій Борис,
Дам' ян Богун ... "
"Певна річ, - продовжував о . Антоній,
-
що наша хата була
під наглядом. Та ще гіршим було те, що мій напарник, учитель,
виявився стукачем. Він знав про все, що в мене діється, хто прихо­
дить, - і доносив в органи . І мене почали шарпати каrебісти й
вимагати, щоб я з ними співпрацював, тобто теж продав душу
лукавому. "Та ж ви маєте комсомольців! - говорив їм, - а я вже
немолодий: яка користь з мене?" - "Е, ні, і десять комсомольців
не зроблять того, що ви. Вам довіряють, усе розповідають - ви
тільки будете подавати нам прізвища. А самі можете говорити
все, що хочете:. про Леніна, партію, владу... "
***
Сучасному молодому читачеві важко уявити ту задушливу,
гнітючу атмосферу, в якій довелось жити порядним, чесним
людям, тим паче патріотам, духівникам . Антонія Масюка не звели
на манівці ні каrебістські погрози, ні обіцянки "сприятливого
життя". І все ж Брюховичі мусив покинути: продав за найнижчу
ціну свою частину будинку та купив стареньку хату в Малехові
під Львовом, потім побудував нову (вигравши на облігацію де­
сять тисяч рублів) - і вона стала притулком для василіян, а
фактично - духовною семінарією .. .
300

У вінці терновім
"Та перед тим, ще у Брюховичах, - розповідав о. Антоній,
-
до мене приїхав Іван Могиляк з дружиною . Він колись допомагав
Буцманюкові розписувати моfіастирську церкву в Жовкві, а тепер
був священиком, і стосунки наші були дуже теплі. А позаяк мені
дошкуляв КГБ, то я й попросив Могиляка заховати образ Мико­
лая в надійному місці. Він тут же поклав ікону у свою машину,
потім відреставрував та передав до Успенської церкви, де був
парохом: там вона знайшла притулок у захристії".
То була друга чудодійна ікона, яка потрапила до Львова. Через
сорок літ обидві повернулися до Крехова. А що сталось з тою,
що її подарували в давнину Красовські? Вона пропала 1939-го,
коли прийшли більшовики . Бо знаходилась у каплиці, і її не
встигли звідти забрати ... Кажуть, з неї зостались тільки шматки:
бачили її геть потрощеною ...
Фактично втрачені й мощі св. Пасива. Коли ченців вивозили
з Крехова до Унева, то мощі залишились без нагляду, і нові
пожильці монастиря трунку (реліквяр) поламали, ляльку кудись
забрали, ампулку з кров'ю розбили , а на подушечку, в якій
містились кісточки Пасива, ніхто не звертав уваги . І цю
подушечку якось знайшла старенька Марія Баландюх та принесла
до "читальні".
"Того самого року, - згадує о. Масюк,
-
інша жінка, Павліна
Фежага, пожертвувала монахам свою корову ; я попросив
колишнього нашого робітника Івана Баранка відвести цю корову
до Унева, а Олену Процайло допомогти йому; Олені я й вклав у
наплечну торбину мощі Пасива, аби вона віддала отцям. А потім
Унівський монастир перетворили на дім перестарілих , і всі
церковні речі забрав фінвідділ Перемишлянського району. Заб­
рав й окремий кіш із речами Жовківського монастиря ; на верх
того коша о. Платон Мартинюк і поклав реліквію, написавши :
"Це мощі св. Пасива".
301

Доба шоста
БАТЬКИ І ДІТИ
1
Катакомбна Церква, катакомбний Чин . Переслідування на
"волі". Але, безперечно, їх не можна порівняти з тими муками й
приниженнями, що їх зазнали василіяни в концентраках . Отець
Дам' ян Богун підрахував, що тільки в Галицькій Провінції у 1941-
1988 роках було замордовано, ув'язнено чи заслано 89 василі­
ян.605 Це немале число, якщо врахувати , що на 39-й рік усіх ченців
-
отців, клериків і домашніх братів - було 373. 606 Треба зауважити,
що в роки випробувань дехто повернувся у світське життя - їх
можна порахувати на пальцях. Отож репресовано василіян було
не менш як четверту частину.
У цьому списку приблизно четвертина крехівчан. Себто тих,
які в ту пору чи передніше закінчили в Крехові новіціят чи служили
в ньому. Назву декілька отців. То Віталій Градюк ( 1872- 1961 ),607
Модест Пелех (1883-1955),608 дворазовий Крехівський ігумен
Маріян Повх ( 1868-1950). Його, між іншим, заарештували, коли
вже мав 81 рік . І дали 25 літ концлагерів та 5 заслання . "Помер у
Києві незабаром після суду або в дорозі до місця призначення" ,
-
зазначає о. Богун. 609 Це також о. Пахомій Борис, який, повер­
нувшись із заслання, дванадцять років був підпільним протоігу­
меном Галицької Провінції (1961-1972). "Йому й о. Єронімові
Тимчукові, - зазначає о . Богун, - завдячуємо, що Чин наш живе,
працює і росте". 610
У реєстрі о. Богуна фігурує і прізвище Павла Пушкарського
(1895-1977)- того, якого вперше інтернували ще 1915 року як
санітара австрійського шпиталю; 1919-го він повернувся до Кре­
хова, захворівши в дорозі на епілепсію. Вдруге Пушкарський сидів
заrратами уже у Варшаві (1952-1955). Серед в'язнів ГУЛАrубули
й інші випускники Крехівського новіціяту : Анатолій Байрак
(1909-1994), Маркіян Когут ( 1908-1998), Юрій Янтух (1910-
1993), Ігнатій Янтух (1918-1993), Макарій rрень (1908-2001).
Це, зрештою, сам Дам'ян Богун-нині за віком патріарх ЧСВВ.
302

У вінці терновім
Бо народився ще 191 О року (у селі Цеблів Сокальського повіту
на Львівщині). 1927-го вступив до Крехівського новіціяту, склав
тут тимчасові й вічні обіти, а перед літнім Миколаєм владика
Коциловський рукоположив його на священика. Кару відбував
"в різних місцевостях Краслага на лісоповалі, сільських роботах
і в лікарні" . Пізніше п'ятнадцять літ (1972-1987), тобто після о.
Пахомія Бориса, був протоігуменом, провідував василіян по
всьому Союзу, підтримував їх молитвою, словом, а по змозі й
грішми. Написав також короткі, але місткі спогади "Василіяни в
підпіллі" . Як також подав поодинокі факти про своє життя - а
воно справд~ пдне пошанування 1 насшдування.
2
Арешти, ув'язнення, безнастанні цькування на "волі". На
перший погляд, це мало б відстрашити василіян. А виходило
навпаки - вони ще ревніше бралися за душпастирську працю .
Це, отже, василіяни старші, загартовані бідами й небезпеками.
Зрештою, вони були вірні обітам, які складали Всевишньому.
На цьому тлі ще більший подив і повагу викликають ті, хто
вступав до Чину в ті глухі, ворожі роки - а значить, цілком
свідомо, добровільно прирікав себе на гоніння, неспокій, ~лобу
функціонерів режиму. Чи були такі "камікадзе"? Безперечно. Це
майбутній єпископ Іриней Білик, отці Ігнатій Гнатів, Лаврентій
Івасечко, Володимир Палчинський, Методій Скраль, Іван
Шмадило та ряд інших . Серед них і нинішній магістр Крехівсь­
кого новіціяту Василь Мендрунь, який вступив до Чину 1962
року; 1970-го зложив урочисту професію, а на свято Михаїла
1971-го Кир Іван Слезюк (нещодавно він також проголошений
Блаженним) рукоположив його на священика.
Як і його побратими, Василь Мендрунь навчався в підпільній
духовній семінарії, яку провадили отці василіяни Єронім Тимчук,
Дам' ян Богун, Анастасій Ключик, а допомагали -реколекціями й
конференціями - о. Йосиф Ридель, владика Кир Софрон
303

Доба шоста
Дмитерко .. . Одночасно Василь
Мендрунь здобував музичну
освіту. Але довго студіювати не
довелось. Молодого василіяни­
на часто викликали в КГБ, пе­
ревіряли, звільняли з роботи - і
отак упродовж в1с1мнадцяти шт.
Нарешті обласна лікарня
медінституту. Тут пощастило
влаштуватись на працю при
брамі: видавав людям одяг, за-
.
.
мпав територ1ю, мив коридо-
ри, допомагав виносити не­
біжчиків і т. д. Але й не забував,
.
.
що ВІН передус1м - душпастир.
Не раз сам приходив до струж­
Сеньйор Чину 92-літній о.Дам 'ян Богун дущого В палату : сповщав, при-
чащав, підтримував на дусі. У
рік страшної Чорнобильської катастрофи (1986) із Самбора
привезли 20-річного хлопця, який був при смерті і якому ніякі
ліки не допомагали. І тоді о. Василь, його тітки Емілія та Антонія
Ячмінські, СНДМ, та й лікуючий лікар почали молитися за хво­
рого. Просили Сестру Служебницю Гордашевську, аби заступи­
лася за юнака перед Господом. І безнадійний пацієнт видужав .
Це й було те чудо, яке приспішило проголошення Йосафати Гор­
дашевськоі'2001 року Блаженною " .
з
Конспірація. Необхідна засторога місійної діяльності Провінції.
Безперечно, органи мали на обліку ієромонахів та братів старшого
покоління-тих, що відбули концентраки (як ото . Богун), чи тих,
що залишились в Україні, але були позбавлені умов нормального
304

У вінці терновім
існування і хапались за будь-яку роботу (як от о. Чорнега) , аби
тільки вижити і ... провадити душпастирську працю .
Про молодший доріст Чину охоронці режиму знали менше,
але підозрювали , здогадувались . Стежили й за Василем Менд­
рунем, а надто після відрахування з консерваторії. Якось його
знайома сказала, що є один чоловік, який готовий допомопи
поновитись у вузі, треба зустрітись. "Доброзичливець" призна­
чив побачення на Янівському цвинтарі , зачав випитувати і те, і
се, та головно про Чин, Провінцію, підпільних священиків . Отець
Василь не давав_жо:n.ної інформації. Відповідь єдина: "Не чув .. .
не знаю ... " Вийшли з-поміж гробів - а при вході міліцейська ма­
шина, коло неї люди в цивільному. "Пильно дивляться на мого
супутника, - розповідає о. Василь. - Я краєм ока спостеріг : той
заперечливо похитав головою: мовляв , не сказав нічого ... І ті
поїхали; а якби я обмовився про Чин - то поїхав би з ними . .. "
Тому старші василіяни свою зміну берегли. І водночас дору­
чали їм найвідповідальюш1 дшянки апостольства й самовияву.
Так було і з о . Мендрунем . 29 грудня 1987 року відбулася капіту­
ла, на якій було обрано новий Провінційний заряд. Його очолив
отець Мендрунь. Капітула проходила в секретній обстановці у
приватному помешканні . На ній були присутні отці Макарій
rрень, Юрій Янтух, Рафаїл Проців (всі три вже не живуть), Мар'ян
Чорнега, Антоній Масюк, Володимир Палчинський і , звичайно,
протоігумен - о. Богун .
4
Скільки тоді було отців і братів? Дев'яносто два! Багатьох з
них новий протоігумен особисто не знав, та й знати не міг, бо
розсіяні були по всій Україні , зокрема в Одеській та Донецькій
областях, у Криму... Перебували вони також в Іркутській області . ,
Челябінську, Хабаровському краї, Караганді , на Амурі ...
Праці накопичилось чимало. "Очевидно , зробити щось над­
звичайне було тяжко , - розповідав о. Мендрунь. - Що нам зали-
305

Доба шоста
Протоігумен о. Йосиф Будай
***
шалося? Молитися, вести душ­
пастирську працю, давати ре­
колекції . Справу ускладнювало
те, що в ту пору, особливо ко­
ли вийшли з підпілля, у Про­
вінції померло двадцять в1с1м
василіян, з них три брати, реш­
та- отці . На радість, Бог щоро­
ку приводив до Чину нові пок-
.
.
ликання, 1це вселяло певюсть,
що Галицька Провінція не тіль­
ки збережеться , а й відродить­
ся: постане, як і колись, у пов­
ній силі та красі".
Гідне поповнення . Можна назвати цілу низку імен, нині ши­
роко знаних і шанованих . Як от отці Матей Гаврилів, Віталій
Дудкевич, Іван Майкович, Авrустин Тенета, Назарій Лех, Йосиф
і>удай ... Дехто вступав до Чину вже в сані священика. Це Іван
Новак, Йосафат Фаль, Андрій Фарміrа... І -уже згаданий - Матей
Гаврилів, на той час кандидат богословських наук, випускник
Ленінградської' духовної семінарії та академії . І разом з тим
невгнутий патріот, борець за леrалізацію УГКЦ, а з нею й ЧСВВ.
Або о. Кастран , який закінчив з відзнакою будівельний техні­
кум , працював на заводі, потім художником творчої категорії у
художньому комбінаті , проте чимало людей воліли бачити його
священиком. Остаточно утвердитись у покликанні допоміг о.
Павло Розкіп, ЧСВВ . Причому не словом, а прикладом жертов­
ного життя . І став Зіновій- єдина у батьків дитина- василіянином
Дам'яном . Недарма перед народженням (у Стрию 28 серпня
1965-го) його мати чула церковні дзвони ...
А невдовзі - вихід з підпілля, національне відродження Ук­
раїни, а з нею і ЧСВВ.
306

У вінці терновім
Лютий, 2000 р. Провінційна капітула (м. Львів).
Перший ліворуч - о. Августин Тенета,
за ним - о. Іван Майкович
о. Василь Тучапець (в центрі) із
співбратами
о . Тома Кушка під час своєї першої
Служби Божої благословляє рідного
батька, Михайла Степановича, який
також-після смерті дружини - вступив
до ЧСВВ і зараз перебуває в Крехові
307

Я .жду тої хвилі, як пісня могучи
Розбудить чудовий калиновий цвіт,
І наши Вкраїни, як рожа квітуча,
Своєю красою здивує весь світ...
До того найкраща, бо певна дорога,
Наука і праця - і віра у Бога!
о. А. Г. Трух, ЧСВВ
До Крехова нині спішім,
Любов і подяку несім,
Бо знову тут чується спів
Вкраі"нських монахів-братів.
Поrл
>І<АдАНОЇ
онови
Іван Довганюк

ЖИВІ КАМЕНІ ВІРИ
1
Нищення ЧСВВ в Україні (Галицька й Закарпатська Провінції)
та країнах соцтабору, де буJШ створені Провінції окремі: Румунська
( 193 7), Мадярська ( 194 7), Чехо-Словацька ( 1948). "Вогняний
стовп св. Василія у кривавій заграві мученицьких спалахів
розсвітлює владно попелища й руїни василіянського "святая
святих" та проречисто вказує нам, що стоїмо не під мертвими
.
.
мурами плачу, але перед живими каменями в1ри, яю входять у
Божу будівлю живої і незнищимої Христової Церкви" .611
Коли о. Ваврик писав ці елегійні і водночас обнадійливі рядки,
то Чин продовжував своє життя і в згаданих вище п'яти
Провінціях - підпільно, і в Провінціях, заснованих далеко за
океаном . Адже у 1931-1932 роках була створена ще
Американсько-Канадійська Провінція та містопровінція в
Бразилії . 1948-го з цих двох Провінцій постали три осібні:
Американська, Канадійська, Бразилійська. Цього ж року свою
містопровінцію заклали василіяни в Аргентині, а 1983-го - в
Польщі (від 1945-го тутбулаДелеrатура Чину). 612
Отож географія діяльності центральної василіянської управи
охоплювала чи не всю земну кулю. Тим-то ще 1932 року осідок
архимандрита перенесли до Вічного міста. Тобто сталось те, чого
ще 17 69-го (об' єднання василіян усього світу під управою одного
настоятеля, який би жив у Римі) домагались - і за що були
покарані - ігумен Святоюрського монастиря у Львові і три
професори богослов' я.613
25 лютого - 17 березня 1953-го на rенеральній капітулі в Римі
було відновлено титул головного настоятеля ЧСВВ -
протоархимандрит. Ним став Павло Миськів . 1963-го цю гідність
309

Доба сьома
Протоархимандрит (1976-1996)
о. Ісидор Патрило
на тринадцять літ перейняв
колишній питомець Крехівсь­
кого новіціяту Атанасій Вели­
кий, а 1976-го - Ісидор Пат­
рило, і теж вихованець Кре­
хова. Саме в часі протоархи­
мандритства о. Патрила у світі
сталися епохальні зміни. 1978-
го Намісником Христа на Землі
став перший слов'янин Іван
Павло П, коріння якого (по
матері) сягає й України. Вслід
за тим у Польщі виникла
потужна антикомуюстична
"Солідарність" . Невдовзі
Горбачов проголосив "пєрєст­
ройку" СССР, а в травні 1986-
го вибухнув Чорнобильський реактор...
Це все були знакові події. Як і святкування у 1988 році 1000-
ліття хрещення Русі-України, коли до Ченстохова на ювілей їздили
отці Єронім Кокоцький та Йосиф Будай, а до Варшави - Василь
Мендрунь (а також Володимир Палчинський). Тут, у
василіянському монастирі, що на вулиці Медовій, протоігумен зі
Львова вперше зустрівся зі своїм протоархимандритом. Чи варто
говорити, якою зворушливою й корисною була ця стріча?
2
Залізна завіса . І перші відчутні просвітки . Коли ж ця завіса
впала зовсім, а УГКЦ була леrалізована ( 1990), - о. Патрило
благословив на працю в Україні цілу групу ентузіастичних
василіян. Вони приїжджали з усіх кінців світу: з Польщі отці Тео­
дозій Янків та Андрій Шагала; з Бразилії- Діонісій Ляхович, Тарас
Олійник, Авrустин Діткун, Венедикт Мельник, Василь Зінько; з
310

Пора жаданої онови
Арrентини - Доротей Шимчій, Володимир Ковалик, Гавриїл
Коропецький; з Югословії - Григорій Планчак та Йосафат
Воротняк; з Канади - Григорій Гриньків .. .
Це дійсно небуденні василіяни, які, поряд із співбратами
галицькими, взялися організовувати й провадити чернече життя,
і їхні знання та досвід виявились неоціненними . І найпершим
серед цих подвижників був Теодозій Янків, який народився в
Польщі, але в національно свідомій українській родині; 1973-го
вступив у Варшаві до василіянського монастиря, упродовж шести
років С'І)'діював у теологічній академії у Варшаві (зараз-Папський
теологічний факультет), 1 квітня 1979-го склав професію вічних
обітів, а через неповних два місяці - 27 травня - прийняв
свячення для вірних греко-католицького обряду в Польщі з рук
кардинала Вишинського.
Перед свяченням була співбесіда. Стефан Вишинський викли­
кав молодих дияконів поодинці. Та коли увійшов Янків, кардинал
раптом підвівся, попрямував назустріч . І, простягнувши руку, по­
батьківськи пригорнув Теодозія до себе й вимовив оті пророчі
слова: "Сину, це я тобі кажу: те старе комуністичне порохно вже
невдовзі розпадеться, будете мати вільну Україну; тут приготов­
ляйся, туди поїдеш і будеш працювати".
"Мені заперло дух, -згадував о. Янків. - Коли кардинал побачив
таке замішання, то почав говорити про ощів та братів василіянської
спільноти у Варшаві, які довший час були його особистими
сповідниками. А на кінець зустрічі повторив ті самі слова, на що я
відповів: "Так , тут направду можна себе приготовити".
І дійсно . З того дня розпочалася довга і чудова дорога
монашого й священичого життя, яка й привела в Україну, а там і
до Крехова.
з
Рання ластівка волі. Нею для василіян був Гошівський
монастир, що його влада повернула Чинові . Цей факт обнадію-
311

Доба сьома
вав та притягав багатьох прочан. Тоді ж кияни зняли фільм про
обитель, брали інтерв'ю в ігумена - Макарія Греня ... Фільм
називався "Дай нам, Боже, довгий вік, щоб зустрітись через рік".
Знаменною подією тих днів був приїзд з Риму протоархиман­
дрита Ісидора Патрила . 14 травня 1990-го він побував у Гошеві,
і на тогочасній світлині о. Патрило увічнений в оточенні вже
численних ченців: їх, крім двох гостей з Болехова та Києва, заз­
начено шістнадцять . А в липні цього ж року сюди прибув Теодо­
зій Янків, який виконував обов'язки маrістра. Його помічником
-
соцієм - став о . Віктор Батіг.
А 29 серпня 1990-го, на свято Успения Богородиці, сталася
історична подія: отці Теодозій та Дам'ян (Кастран) відправили
вранці Службу Божу, а по обіді автобусом та вантажівкою
вирушили до Крехова . Разом з ними - 28 кандидатів і новиків. У
Жовкві вступили до монастиря Різдва Христового. Але храму
василіянам ще не віддали, і вони співали молебень перед
замкненими дверима. Дорогих гостей благословив о . Юрій Ян­
тух. Побачивши, що їх багато, він заплакав . Бо все поверталося
на круги своя. Поверталися до своєї колиски і молоді василіяни.
"Приїхали до зруйнованої обителі, - згадував о. Теодозій.
-
Монастир ще займала школа для неповносправних дітей. Од­
ночасно це був гуртожиток . Усе інше - церква, приміщення поб­
лизу- використовувалось під склади сміття , дров, вугілля . Вежі
понищені, дахи обвалилися, на мурах росли дерева . Стан був
жахливий".
Суцільне запустіння. "Але я, -каже далі о. Теодозій, - не забуду
того хвилюючого моменту, коли ми з братами , рушивши до
монастирської брами, заспівали "О, спомагай нас, Діво Маріє!"
Враження, які переповнювали наші душі тоді, важко передати
словами, і вони залишаться на все життя . Бо дійсно, та Пречиста,
яка повернулася пізніше з чудотворною іконою назад до Крехова,
і святий Миколай до.помогли нам поволі все те відбудувати". 614
312

Пора жаданої онови
***
Приїзд монахів . Це була втіха не тільки для них, а й для місцевих
жителів. Вони сердечно вітали братів, ділили з ними хліб і сіль.
Серед них була і Ганна Федорівна Пущинська (за чоловіком -
Калитовська). Для неї відродження монастиря було великим
святом. Бо сюди вона ходила ще з батьками до церкви, тут вона
приймала перше св. Причастя. Влітку 44-го року на це незабутнє
дійство зібралось 30 дітей - з Гутиська, Фійни, Майдану,
Козульки. Всі в білих суконках, простоволосі . Під церквою
фотографувались, а в саду обідали. Було тепло, гарно. Гули
бджоли. А через тиждень-два прийшли "визволителі" - і все
занепало .. .
Радісно зустрічала о. Теодозія та його новіціят і Надія Коломієць
(з дому Процайло). Бо її життя теж тісно переплелося з
монастирем . 1974 року вона закінчила філологічний факультет
університету ім. Івана Франка у Львові . І 23 роки провчителю­
вала у цій - як вона називалась - "Допоміжній школі-інтернаті
для малорозвинених дітей". Фізично діти були здорові, тільки
розумово відсталі . Окремі, розумніші, потім навіть в училища й
технікуми вступали . Інші були просто запущені (батьки не
догледіли), і їх відправляли до школи масової, звичайної . Ця ж,
"монастирська", була восьмирічною.
Надія Василівна перебула чотирьох директорів, і кожному дала
барвисті - загалом позитивні
-
характеристики. Спеціально
монастирські приміщення й церкву вони не руйнували, але й не
ремонтували . Не мали права . І все валилось само собою. Надія
Василівна розповіла про третього її шефа - Петра Васильовича
Бучка. Людиною він був грубуватою, але добрим господарем.
Подейкували таке : він нібито сказав у Жовкві, що валиться вежа
(дзвіниця). А там: "Є вихід" . - "Який?"
-
"Можна підпалити
тихцем". - "Я того робити не буду".
Або Петро Федорович Лемішко . Зараз він приїжджає на кожен
відпуст. "Лемішко мені не раз казав: йди до церкви . Тобто
313

Доба CbOA-ta
підмітати. Я ходила - а там". ледь пройти можна було: ліжка,
дрова понакидувані, замість стінопису - плями". У святилищі
замітала- і боялась очі вгору підвести". Нарешті настав 89-й рік.
На Спаса, у серпні, зі Львова приїхали отці Палчинський і Масюк:
вирішили відправити Службу Божу біля каплиці єпископа
Коциловського. Я побігла на Фійну, попередила знайомих, ті -
інших, і наша перша прилюдна Літургія вдалася на славу: людей
було повно". Потім директор - уже четвертий, Хміляр - хитав
головою: "Ну й Процайлиха! То ти організувала". - "Та ні, вони
мали дозвіл на відправу". - "Мали? Ну добре" (хоч здогадувався ,
що то їх ініціатива)".
Дмитро Павлович Хміляр був директором і тоді, коли приїхав
о. Теодозій. Він сприяв, аби монастир повністю перейшов у руки
ченців, хоч навіть не усі вчителі цього хотіли - бо втрачали
роботу" . "Щодо Палчинського й Масюка, то вони дуже дорогі
мені, - продовжувала п. Надія. - Отець Володимир вінчав нас*,
а отець Антоній був частим гостем у нас на Рубані, я фактично
виросла у нього на колінах. Потім у нього в Брюховичах мешка­
ли мої сестри Слава і Ганя ". "
Отакі враження Надії Коломієць про монастир, коли там не
було монахів . Та от вони повернулися. А невдовзі повернулися
й чудодійні іконИ. І до цього причетний той таки о. Масюк.
З КОРОГВАМИ, ПІСНЯМИ Й СЛІЗЬМИ НА ОЧАХ...
1
Розпорошеність. Так, чимало з тих, що молились у Крехівсь­
кому монастирі чи були пов'язані з ним працею, загинули;
жорстокий час розсіяв їх по світі - але от знову зазвучали чернечі
голоси (не випадково о . Антоній в монастирі св . Онуфрія у Львові
теж заплакав, коли побачив юних василіян) . Приїхали схвильо-
*Чоловік п. Надії - Василь Коломієць - поет. 200 І року видавництво оо.
Василіян "Місіон ер" випустило його збірку "В люстерку дня" .
314

Пора жаданої онови
вані кандидати й новики. По­
в.ертались добродій Павлюх,
згодом - о. Чорнега; старожили
впізнали й колишнього брата,
а тепер священика Масюка ,
який прибув сюди 29 грудня
1990-го, і не сам, а з образом
св . Миколая .
Передніше була розповідь, як
о. Антоній Масюк під час Богослуження цей образ потрапив ДО Ус-
пенської церкви . Посланець зі
Львова (це був 1949 рік) помилився: зняв зі стіни не св. Миколая,
а св . Йосафата . Тому столяр Микола Грень заховав образ
Чудотворця за шафою в Антонія Масюка (прикрутив шрубами),
а 1954-го Масюк передав його на збереження священикові
Іванові Могиляку. Так ікона, вже відреставрована, опинилась у
захристії Успенського храму. "А коли настала свобода, - роз­
повідає о. Масюк, - протоархимандрит Патрило каже мені : "Доки
ви живий, забирайте ікону назад до Крехова!" Я взяв Всеволода
Сокирка, теж священика, - і ми пішли просто до жінки покійного
Могиляка. Бо вона була свідком, коли я передавав образ її
чоловікові. І їмость допомогла нам: поговорила з отцем Політилом
-
і він віддав нам ікону легко, без перешкод. Я ще запитав : чи
приватно будемо забирати , чи урочисто? Він: "О, урочисто!"
Справу на диво було залагоджено без ексцесів . "Я тоді вже
був настоятелем у церкві св. Андрія, - продовжував о. Масюк. -
І попередив вірних, аби з корогвами прийшли до Успенської
церкви. Там - відправа . Я та о . Назарій Лех, василіянин, почекали
в захристії до кінця; після Богослуження стали перед Царськими
Братами. І два священики винесли та вручили нам ікону. Я
кількома словами подякував за переховування її (о. Політила не
було) , і ми вийшли надвір" .
315

Доба сьома
Хвилююча мить. Надворі - багатотисячна громада мирян,
ошатні корогви і спів: "О, хто-хто Миколая любить .. ." "Ми в руках
несли образ до церкви Андрія, а за нами зі співом прямували
люди. Через два чи три тижні виїхали зі Львова до Жовкви : я,
Всеволод Сокирко та інші отці. Перед в'їздом до міста нас стрінули
монахи з о. Теодозієм на чолі; ми пересіли в найнятий автобус -
і рушили прямо до Крехова" .
Проминули Глинське. Показався Крехів, Побійна гора ліворуч,
сніг. Поворот на алею до монастиря. Тут юрма людей, соцій о .
Планчак та його підопічні - з хрестом, корогвами ... Пішки, з
піснями образ урочисто занесли до церкви. "Престола не було, -
згадує о. Масюк, - лиш стояв стіл; на нього обережно поставили
реліквію" . І зразу ж, після привітань, відспівали акафіст до св.
Миколая, чия присутність знову наповнила душі теплом і
любов'ю.
А через п' ять місяців до Крехова повернулася і Мати Божа
(Верхратська), і це теж був незабутній момент. Ікона знаходи­
лась у церкві св. П'ятниці у Львові, куди її 49-го року забрав о.
Балаш. "Ще в підпіллі, - нагадує о. Масюк, - коли я був і магіст­
ром, 11гуменом, і господарем василіянського дому, то водив своїх
молодших вихованців до Успенської й П' ятницької церков, щоб
знали, де наші ікони, бо, може, не доживу до кращих часів . Але
дожив ... "
І весною 1991-го прийшов з процесією, з фанами, на под­
вір' я церкви св. П'ятниці. Парох цього храму виніс ікону тавру­
чив василіящ1м. Протоігумен о. Мендрунь та о. Масюк урочисто
занесли її до церкви св. Онуфрія . А 19 травня 1991-го вона вже
була в Крехові.
2
Торжество справедливості . Прекрасне відчуття. На жаль,
назавжди (мабуть) пропала чудодійна іконка від Красовських; не
віднайдено поки що решток мощів мученика Пасива, як також
316

Пора жаданої онови
статую св. Миколая з пасторалом , котра увінчувала в'їзну браму.
Як згадує Ярослава Василівна Терех із Фійни (та, що передніше
розповідала леrенду про постріл зубом з борони в татарина), на
фігуру Миколая "накинули шнур - і турнули . . . Десь кинули в
дебру". Але де? І хто це робив? Вона також бачила фігури двох
ангелів, які прикрашали проповідальницю; інтернатівсью дпи їх
пов'язали мотузком і волочили по землі ...
"Було і таке, - продовжує Ярослава Василівна,
-
що діти з
дитдому затягли під міст хрест із розп'яттям, потім витягли і
принесли до одної жінки з Фійни: "Купіть собі, бабо, святого" .
Вона й купила. За один карбованець. То була Анна Іванівна
Гожельська . Позаторік померла ... Або ще ... Ви бачили печеру, де
тепер остання стація Хресної Дороги (покладення Ісуса у гріб).
Один участковий міліціонер Н ., п'яний , вистрілив тут у стіну
печери, а куля відбилася і впала йому за пазуху, обсмалила
волосся на грудях . Той перелякався, прибіг до Антонія Масюка ...
Потім загинув в автомобільній катастрофі . А слід від кулі на стіні
дотепер видно ... "
Ярослава Терех з сумом згадала і про напад у сорок четверто­
му червоних партизанів-ковпаківців . Одинадцять невинних лю­
дей з Фійни загинуло, середних і її мати, Ганна Терех (ім'я Ганни
викарбувано на пам ' ятнику полеглим за волю України). "Наші
повстанці обороняли село , але їх було менше, нічого не могли
вдіяти."
Остання стація ХресноїДороги
Он чому така всезагальна
радість від падіння безбожно­
го режиму та віднови Кре­
хівського монастиря (як і всієї
Галицької Провінції) опанувала
і духівництво, і вірних . І одної
неділі 90-го року о . Ігнатій Ян­
тух відправив у церкві Службу
Божу й панахиду за убієнних.
317

Доба сьома
Усіх назвав поіменно, чим дуже зворушив людей. А подала таку
ідею Ярослава Терех.
***
Людська пам'ять і любов. А в основі- віра. І знищити їх не­
можливо. Вона пробивається навіть крізь бруд і суєту буднів. Он
ще одне свідчення - о. Масюка. "Коли я жив у Малехові, - згадує
він, - а сторожував на картонажній фабриці на Збоїськах у Львові,
то експедитором там був один чоловік, який ставився до мене
дуже ворожо. Я не міг утямити чому. Та одного разу він, напив­
шись, каже: "Я помню то время, как ти виходіл с манастиря і
поцеловал косяк... я шьол за табой .. . " Зітхнув і каже: "Миє б твою
вєру! я би гори своротіл... вот. А ти сідішь здєсь. Твайо мєсто нє
здєсь... "
Дивними дорогами провадить Господь людей та кермує їх
вчинками . Здавалось би, що тут такого: перехрестився чернець
при виході з монастиря та поцілував одвірок - а виявляється
цей жест продовж багатьох літ муляв душу чекіста-безвірка, а
точніше- не зовсім безвірка, бо інакше не реагував би так болісно.
"Мене сильно зворушило те, що він сказав, - признався о.
Масюк. -А ще... Пригадуєте той випадок у печері Йоіла, коли
там, ще 43-го року, перестала капати вода. І о . Мартинюк сказав,
що це попередження: наше перебування в монастирі закінчу­
ється ... І ось після поновного вселення до Крехівської обителі
браття кажуть: вода знов допливає. Я до печери - справді: за
пятнадцять хвилин уже мав склянку прохолодного й чистого
напою. Хіба не диво?"
Або диво таке. А точніше- парапсихологічне явище. Про нього
розповів Володимир Іванович rрень -уродженець Крехова, який
зараз живе і працює у Львові, а його син Теодозій Роман rрень,
закінчивши у монастирі св . Миколая новіціят, розпочав студії за
кордоном.
318

Пора жаданої онови
"Ровесник мого батька - Гошко Іван -робив у монастирі, тобто
школі-інтернаті, фірманом. Якось повернувся увечері з поля, роз­
пряг коні, сперся на липу, бо надворі теплінь, як чує кроки: чап­
чалап, чап-чалап ... Оглядається - а до нього наближається чер­
нець: габіт, каптур ... голова опущена. Волосся в Гошка стало
сторч, він кинувся вниз на фільварок - а при воротях стоїть чо­
ловік. Гошко перестрашився ще дужче : гадав, що то знов мара,
але чоловік заспокоїв: "Іване, Іване, не бійся ... -
і поплескав його
по плечу. - Я знаю, нічого не говори : в ін ходить тут постійно ... "
Хто се був? Йоіл? Сильвестр? Хто його знає! може, той чер­
нець, що, як передає леrенда, жив уже 300 літ? 615 Але навіть у
комуністичні часи дух ченця приходив додому. Власне, мешкав
тут. І своєю появою нагадував, кому насправді належить обитель.
І хто у ній господар.
СПРАВИ НОВІЦІЯТУ І ПЕРШИЙ "ДЕСАНТ"
ДО ВАРШАВИ
1
Величаве повернення ікон . Побожна поведінка ченців ... Все
те благотворно впливало і на учнів школи, яка поки що діяла в
монастирі. Це вже й вчителі зауважили: їхні вихованці самі почали
навідуватись до церкви; коли вечірній дзвоник сповіщав про
відпочинок і наступало канонічне мовчання, діти теж зберігали
тишу. Цьому дуже прислужився й брат Онуфрій Репецький- нині
вже священик, який служить на місії в селі Покотилівка біля
Харкова. Він терпляче проводив катехизацію, і одного хлопця о.
Теодозій навіть охрестив.
Отаке воно було - сумісне
-
буття. Необхідно нагадати, що
браття з о . Теодозієм прибули з Гошева 29 серпня 1990-го. А
через день-два почали з'їжджатися діти, вчителі; вони мешкали
в корпусі новому (де був колись новіціят), а монахи - в примі­
щеннях старих -тих, що сполучуються із захристією ... "Демар­
каційною лінією" слугували шафи, якими о. Теодозій звелів
319

Доба сьо,wа
перегородити перехід до сусідського коридору. Їдальня була
спільною . На початках навіть разом обідали, а потім - почергово :
спершу за стіл сідали діти, опісля - брати . Готували місцеві жінки .
Допоміжна школа в чернечій обителі мала бути ще три роки,
але цей строк скоротився до 9-ти місяців. Наприкінці травня
1991-го крехівські монахи перебрали у своє посідання весь
монастир . І з того часу й розпочалося цілком самостійне життя.
Життя богопосвятне і теж цілком нове.
Тому Теодозій Янків як ігумен та маrістр відчував особливу
відповідальність, коли устійнював тут новіціят : треба було
відновити монастирський дух - а для цього створити таку
атмосферу, яка б сприяла духовно-моральному самопізнанню та
пізнанню Бога. "Це вимагало найбільшої уваги, - розповідав він
згодом. - Другою важливою справою була необхідність створити
таку програму, яка відповідала б і ментальності , і релігійній
підготовці людей, що приходять до монастиря, бо ті програми,
які вже існують, зовсім не відповідають нашим обставинам" .616
Попередні роки бездуховності давались взнаки . "До нас при­
ходять люди, яких треба або хрестити, або перший раз сповідати,
або починати навчати християнства від десятьох Божих Запові­
дей. Їх спочатку потрібно виховати на християн, а вже потім на
монахів". І для цього доконечно було витворювати програму,
"пристосовану до їхньої свідомості, їхнього характеру". А це не­
легко, "часто доводилося щось міняти, доповнювати". Звісно, з
вихідцями із західних областей працювати виявилось набагато
легше-:rут релігійно-монаші традиції були закорінені глибше, ніж
у Наддніпрянщині . Але й звідти зголошувались кандидати .
"Я приймаю кожного, хто приходить, - продовжував о .
Теодозій. -У розмові найбільше наголошую на його добру волю.
А найкращим іспитом чи буде він у монастирі, чи ні, є тиждень
часу. Як правило, якщо людина не має покликання, то й одного
дня не витримує... Ось приїде хлопець під вечір, а зранку, не
сказавши нікому й слова, втікає".617
320

Пора жаданої онови
2
Ритм новіціятського життя. Ясна річ, доволі насичений . І
склався він за Теодозія Янківа ~1 фактично такий самий триває і
зараз. Для читачів допитливих, а також майбутніх кандидатів,
подаю його повністю. Отже: 5.30 - вставання (в неділі і свята-
6.30) та відвідання Пресвятої Євхаристії.
Далі розпорядок було встановлено такий: 6.00- молитва, роз­
важання (себто роздуми); 6.30 - Утреня; 7.00 - Служба Божа;
8 . 00-сніданок, відвідання Пресвятої Євхаристії; 8.30- дві лекції
і праця; 12.30 - шостий час (в п'ятницю
-
правило Пахомія);
12.50-іспит совісті, "Ангел Господній"; 13.00-обід, відвідання
Пресвятої Євхаристії і відпочинок.
Друга половина дня: 14.00 - праця; 17 . ОО - духовне читання
(для тих, що готували сніданок, і для нічних чергових - Служба
Божа); 17.30-спільна вервиця; 18.00-Вечірня; 19 . 00-вечеря,
відвідання Пресвятої Євхаристії і відпочинок; 21. ОО- іспит совісті
і точки для ранішнього розважання (в літній час-21.30); 22 .00 -
сон (у літній час - 22.30).
Тобто день заповнений по вінця, і не кожен може витримати
таку щільність, особливо той, кого зманіжили вдома батьки . Та
й навчання містке, воно охоплює і кандидатів, і новиків. Знову ж
таки для цікавих, як рівно ж майбутніх вступників до новіціяту,
нагадаю: кандидатура триває один рік; опісля - переважно в лип­
ні, на свято Петра й Павла, - відбувається обряд облечин: учораш­
ні кандидати в монахи (які допіру ходили в домашній одежі) от­
римують з рук маrістра габіт і стають новиками; в цьому стані
перебувають ще рік . А тоді складають перші (тимчасові) обіти­
як правило, 19 серпня, на храмовий празник Преображення Гос­
поднього або на Успіння Божої Матері.*
На цьому новіціят закінчується. Але щоб дійти до перших
обітів, кандидати й новики вивчають одинадцять предметів:
*У міжвоєнний період деякі новики попередньо складали ще й приватні, або -
інша назва- девоціональні обіти .
321

Доба сьома
о. Теодозій Янків плекає не тільки
молоді душі, а й молоді саджанці...
роздуми над Святим Письмом;
катехизм християнської віри;
катехизм монаших обітів; аске-
.
.
.
тику; лпурпку; сшв; риторику;
типік (як відправляти Богослу­
ження); історію ЧСВВ; консти­
туції Чину; одну із іноземних
мов; бонтон (правила доброго
тону).
Ці предмети викладають
головно маrістр та його поміч­
ник - соцій, а також отець-ду­
хівник. Як уже згадувалось,
першим маrістром у повоєнно­
му Крехові (і водночас ігуме­
ном), став о . Теодозій Янків, а
першим соцієм - о. Григорій
Планчак . Потім ці обов' язки
перейняв о. Дам'ян Кастран.
Функції духівника і сповідника виконував о. Ігнатій Янтух.
Другим маrістром- від 15 грудня 1993-го до квітня 95-го року­
був місіонер та редактор о. Йосафат Воротняк; проте його пере­
вели на працю до Червонограда - і наставником новиків знову
став Теодозій Янків. І був ним аж до капітули у липні 1996 року.
з
Отже, одинадцять предметів. "Чи не забагато?" - риторично
запитує у місячнику "Місіонар" теперішній маrістр о . Мендрунь.
І тут же відповідає: ні! "Це програма-мінімум. Для багатьох братів
незабаром розпочнеться студентське життя . Ось тоді буде багато!
Зрештою, треба вчитися, бо важко собі уявити, особливо
сьогодні, монаха (священика) без знання" .618 Стосовно духовної
науки братів-василіян за кордоном, то, наприклад, на студіях у
322

Колишній мatkdip Крехівського новіція­
ту, а зараз головний редактор часопису
«Місіонар» о. Йосафат Воротняк як
душпастир
душпастирській праці.
Пора жаданої онови
Варшаві вони за шість років
складають понад сто 1спипв.
Це дійсно багато.
Початки студентського жит­
тя були закладені вже в Кре­
хові. Того ж таки 91-го року з
Бразилії сюди прибули два ви­
соковчені василіяни : отці Діо­
нісій Ляхович і Тарас Олійник.
Вони запровадили тут повний
курс філософії, і його (опріч пе­
релічених вище обов'язкових
предметів) слухали ті, що мріяв
у прийдешньому посвятитись
І вже 6 жовтня 91-го сталася знаменна подія: вісімнадцять
новиків склали перші обіти. А наступного дня п' ять із них двома
автомашинами у супроводі невсипущого о . Теодозія виїхали до
Варшави на навчання. Так було започатковано підготовку кадрів
за межами України. Небавом географія василіянських студій
розширилась : молодих клериків з Крехова почали приймати
Перемишль, Заrреб (Хорватія), Рим, Едмонтон (Канада), fлен
Ков(США) .
У тому часі курс філософії перенесли з Крехова до Жовкви, а
1994 року - до Золочева. Там о . Олійник і далі залишився як
духівник, а о. Діонісія Ляховича 1996-го вибрали протоархиманд­
ритом . І він переїхав до Риму. У Золочеві тепер після новіціяту
ще один рік вчаться ті, хто поіде на вищі студії за кордон*. Подібну
роль відіграє rлен Ков у США. Тут молоді василіяни проходить
попередню однорічну підготовку: вчать англійську мову, історію
країни і т.д . А відтак їдуть здобувати богословську науку в
* Так було до 2002 року. Тепер нульовий курс із Золочева перенесено у
Брюховичі , де будується василіянська семінарія .
323

Доба сьома
Едмонтоні. l вже 1997 року в різних країнах навчалося 60
василіянських студентів (2002 року їх нараховувалося 120) . Тайну
Священства від 1990-го до жовтня 2002-го прийняли 53 брати.
ЗАДЛЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СВЯТИНІ
1
Попри ці численні обов' язки, Теодозій Янків -уже як ігумен
(а не тільки маrістр чи проповідник)- не забував і про віднову
зовнішнього й внутрішнього вигляду монастиря. Бо це обличчя
Чину, а заразом й усієї Греко-Католицької Церкви. Справді, ніколи
монастир не був такий занедбаний, як тепер - хіба що у 1820-
1840-х роках, перед приходом на ігуменство Еміліяна Коссака,
коли підсобно-господарські будівлі були спалені, а крізь дах до
церкви і келій лилася вода та залітав сніг. Але зараз було ще гірше :
вікна в церкві вибиті, престол поламаний, стінопис побляк і
.
.
.
.
потр1скав, а дзвшиця нагадувала скелет: НІ даху, НІ штукатурки ".
Мури обсипалися".
Та ігумен Янків не барився. Він звернувся до львівських
архітекторів. І вони заходилися розробляти проект реставрації
та реконструкції всього комплексу монастиря . Це Семен Цим­
балюк (керівникJ, Богдан Баран, Світлана Храпаль та інженер­
конструктор з інституту "Укрзахідпроектреставрація" Ярослав Ри­
мар. Забігаючи наперед, зазначу, що їхня творча праця 1997 року
була відзначена Державною премією України в галузі архітекту­
ри, різними вітчизняними й міжнародними дипломами, а та­
кож отримала право репрезентувати Україну на виставці архі­
тектурних проектів Центральної і Східної Європи у Німеччині
(Ляйпціr, 1997) .
Попутньо нагадаю, rцо ще 1933 року монастир було визнано
пам'яткою культури. 619 І повернути йому колишнє обличчя було
справою відповідальною та престижною . Отже, вибір перших
виконавців виявився вдалим . Але виринула проблема фінансу­
вання. Звідки взяти кошти на такий величезний обсяг роботи? І
324

Пора жаданої онови
тут проявилася ласка Божа, яка диктує людям благородні вчинки,
особливо коли це стосується духо:ених місць.
"Найпершим нашим великим жертводавцем був директор
Львівського хімфармзаводу Роман Беряк, -розповідає о. Теодозій.
-
Одного дня восени 90-го року він приїхав з дружиною
подивитися на наш монастир. Побожність ченців і мирян зво­
рушила його, але загальний вигляд обителі засмутив. І він виявив
бажання встановити в церкві іконостас. Залишив візитку, аби я
відвідав його на заводі та переговорив про цю справу конкретно.
Через три дні я приїхав, подякував за добру волю щодо монастиря,
але наголосив, що насамперед потрібно відновити дах, мури,
розписи в церкві, вставити двері, вікна... Беряк погодився. І
відразу попросив рахунок на купівлю п' ятнадцять тонн мідної
бляхи. Це був перший знак Божої допомоги в таких значних
розмірах".
На нещастя, 24 серпня 2000 року- якраз на День Незалежності
-
Роман Беряк, їдучи із Стрия, загинув в автокатастрофі. І хай ця
згадка про його доброчинство буде нев'янучою квіткою на свіжу
могилу. Тим більше, що його почин заохотив й інших керівників.
Теодозій Янків назвав цілу низку імен. Це rенеральний директор
державного підприємства "Дружба" маrістральних нафтопрово­
дів Любомир Буняк (зараз місь-
Такий вигляд мали оборонні мури...
кий голова Львова), директор
горілчаного заводу Іван Бойко,
rенеральний директор "Львів­
петроль" Петро Малех, началь­
ник Львівської залізниці (зараз
міністр транспорту) Георrій
Кірпа, голова обJЩержадмініст­
рації (зараз народний депугат)
Михайло Гладій.
"На перше місце серед усіх
благодійників, - продовжує о.

Доба сьома
Теодозій, - треба поставити тодішнього голову облдержадміні­
страції, потім представника Президента в Львівській області
Степана Давимуку. Степан Антонович взяв Крехівський
монастир в опіку обласної адміністрації, організовував постійних
жертводавців, які й допомогли підняти обитель з руїн ... З цією
метою тут відбувалися різні зустрічі із науковим і мистецьким
.
.
.
.
.
свпом, представниками влади р1зних ршюв - i все задля того,
аби монастир відбудувати і зробити з нього духовну християнську
святиню . Безперечно, свій вклад внесли і василіянські Провінції
у США, Канаді, а також в особливий спосіб до відродження
обителі причинилися владики Інокентій Лотоцький, Василь
Лостен, Мирослав Марусин , Софрон Мудрий, о . мітрат Іван
Біланич.. ." .
2
Відбудова. Це, як згадує один з наймолодших василіянських
священиків Олексій Євген Горобець, був справжній ренесанс
монастиря. До Крехова на новіціят він приїхав 1993-го. І що
застав? Тільки відновлений мур - його підмурували цеглою. У
листопаді цього ж року була поставлена очисна система. А 1994-
го відновили давній.корпус - з нього залишилось хіба що старе
каміння. Міняли все: підлогу (плитка замість дощок), вікна, двері,
сходи (дали нові); перебудували і деякі келії: з одного приміщен-
.. .а такий ви г л я д ма ли фас ад новіціятського будинку та кор идо ри
326

Пора жаданої онови
ня робили два, до кожного провели воду, в окремих зробили
лазнички ...
1994-го доведено до ладу і будиночок для гостей, де колись
були читальня й школа. Тут спорудили другий поверх, і теж
оновили вікна, двері, підлогу.. . Наступного року ( 1995) докорінної
реконструкції зазнав і новий корпус (новіціят). Тут стрих- гори ­
ще - обладнали як третій поверх (те саме зробили у корпусі дав­
ньому, який сполучується з церквою) : виникли додаткові келії,
майстерні, склади .
Під час ремонтів більшість монахів жила у саду в наметах, і
так ціле літо . Час був заповнений по вінця, адже новики теж
допомагали майстрам . Частина з них - ті, що робили сантехні­
ку, піддашшя й підлогу в церкві з підігрівом, - були з Польщі, і
керував ними інженер Януш Міколайчак .. . На реставрації мурів
працювали мулярі із сусіднього Майдану. Вслід за ними прибула
бригада штукатурів із села Мшани . Із львівських реставраційних
майстерень запросили бляхарів, які перед тим ремонтували у
Львові театр опери та балету. У Крехові вони перекрили мідною
бляхою церкву, дзвіницю, вежі , весь монастир .
Приємно було бачити , як народжується дзвіниця (її металеву
конструкцію виготовила монтажна організація з Жовкви), як із
приземкуватого складу-сарайчика - його видно на світлині
-
постає граціозна в'їзна (колишня) брама -така, як на деревориті
Сінкевича ... Одночасно , і вже самі монахи, відновили джерело
у лісі за Рубанню , яке ледь пробивалось крізь намул. Встанови­
ли перед ним статую Богоматері та спорудили ажурний навіс,
сходи. І туди потяглися прочани .. .
3
Будівничі й господарські клопоти. І тут о . Теодозієві активно
допомагав економ монастиря - брат Пасив Микола Іванюк . "Під
час ремонту, - розповідав бр . Пасив,
-
ми наткнулись на
підземний хід, який починався від північно-західної вежі і вів,
327

Доба сьома
мабуть, до церкви. Ми розко­
пали тільки вхід - далі не було
змоги. А ще знайшли під сті­
нами церкви багато людських
кісток, навіть дерев'яний хрест
на мотузочку. Гадаю, його но­
сив ігумен. Останки всіх тих
монах1в ми перепоховали на
цвинтарі - і більше розкопок не
провадили ... "
Бр. Пасив Іванюк (праворуч) складає Певні секрети, ЯКЩО так
довічні обіти
можна висловитись, приховує
і церква. Всередині вона має дві ніші, а в них є сходові клітки на
праву і ліву сторони - до келій (чи каплиць), в яких колись
перебували ченці: по 3-7 осіб в кожній . В часі Служби Божої вони
спускалися звідтіль до Причастя. І були свідками одного
.
.
.
м1стичного явища, про яке розповщають 1 зараз.
Якось один чернець після спільної молитви заснув - і захристи­
янин замкнув його в церкві. Прокинувся сонько опівночі. Бо почув:
йде Служба Божа. Брат здивувався, але підтримав невідомого
священика, обличчя якого не міг чітко розгледіти ... Наступної ночі з
дозволу ігумена орат залишився в церкві знов. І загадковий свя­
щеник попросив прислужувати йому ще на трьох відправах .
Відбувши п'яту Літургію, таємничий отець пояснив, що це ті
Служби, які він мав відправити ще за свого земного життя, але не
зміг, бо захворів і помер. Десять літ він приходив уночі до церкви,
але не було кому послужити. "Але от з' явився ти ... Як тобі віддячи­
ти? - запитав отець. - Що ти хочеш за це?" - "Візьми мене до неба",
-
попросив чернець. "Гаразд" . І через місяць-півтора брат помер.
А тепер пора детальніше розповісти і про внутрішнє оздоб­
лення храму та його сьогоднішніх митців - і насамперед про Ігоря
Коси ка, який мешкає у Львові, але родом - що теж символічно­
з Жовкви.
328

Дзвіниця до реконструкції та колишня
в 'їзна брама до реконструкції і після
ІГОРКОСИК,
ІКОНОСТАС І ПРЕСТОЛ,
ПЕРЕД ЯКИМ
МОЛИВСЯ ПАПА
1
Розписи Буцманюка у ва­
силіянській церкві Пресвятого
Серця Христового в Жовкві.
Ще змалечку вони прикову­
вали погляд Косика. "Як нині
.
.
пам ятаю, - каже вш, - я паль-
цем показував на фреску, а баб­
ця била по руках: так не гар­
но ... Пригадую, після закін­
чення училшца різьби по дереві
Пора жаданої онови
329

Доба сьо.ма
мене скерували до Мокротинської десятирічки вчити дітей
малювати. У Крехові була нарада вчителів, я теж їздив, бачив
руйнацію монастиря, церкви - і серце краялось од смутку. Мені
навіть у голову не приходило, що будуть такі круті зміни і що я
буду причетний до віднови цієї унікальної пам'ятки нашої історії".
Одначе на початках (після зустрічі з о. Теодозієм та іншими
василіянами) п. Ігор відчував, що не готовий до такого
відповідального процесу, як робота над іконостасом . "Я розумів,
що моя душа в темряві і що я іду до світла . Вліті 92-го року я
вступив до Клюбу греко-католицької інтелігенції. А в жовтні
цього ж року вже був із паломницькою місією в Люрді, що на
півдні Франції, сповідався в отця Миколая Василя Прийми . Після
Люрду я протягом дев' яти місяців постив, проходив катехизацію,
вивчав релігійну літературу. Тобто пройшов повне духовне
очищення" .
І створити композицію іконостасу для Крехівського монасти­
ря Бог дозволив. На це потратив чотири роки . Весь зміст
іконостасу - а його висота приблизно 4, 5 метра - сконцентро­
ваний у композиції дійових осіб, які відтворені в Царських Братах
і символізують дорогу спасіння людини. То цілком нова трактовка
містерії відомих богословських сюжетів. "Я спостерігав, - каже
п. Ігор, - як люд~ ставали на коліна і молІ:ітовно наближалися
до Царських Врат, ніби виконуючи спільну молитву разом із
зображеними на Братах святими".
2
"Майстер українського іконостасу". Так назвав своє дослід­
ження про Ігоря Косика кандидат мистецтвознавства Ігор
Голод. 620 І це справді так. Одначе п. Ігор творив не сам- він мав
помічників, і насамперед дружину Ярославу. Сам різьбив іконо­
стас із липи (це чисте дерево), а п . Ярослава - спеціаліст із
поліхромії - додавала різні хімікати . Співвиконавцем декоратив­
ної пластики (різьби по дереві) був Олег Ляхович, виноградну
330

Пора жаданої онови
лозу різьбив Петро Братівник. Образи для іконостасу малював
Анатолій Юхимчук. Це Ісус, Матір Божа і два ченці : преподобні
Феодосій та Антоній Печерські. · ·
Загалом - за рекомендацією Дмитра Крвавича та Володими­
ра Овсійчука- знаних митців, професорів і лауреатів - Ігор Косик
очолював цілу мистецьку групу, яка оздоблювала не тільки
інтер' єр церкви, а й весь комп­
лекс монастиря. Так , Петро Ко­
зак робив вітражі, Михайло
Дзядик - мозаїку на в'їзній
брамі, скульптор Василь Гоголь
-
статую св. Йосифа з Ісусиком
на руках перед входом до мо­
настиря (ліворуч) . Натхненно
працювала й група живопис­
ців, яку очолював Ігор Орищак.
Адаліцейсюжет-якіба-
.
.
гато шших - має несподшано
новелістичне й приємне закін­
чення. Йдеться про престол .
Ще перед поїздкою до Люрду
п. Ігор почав творити престол.
Іконостас та його автор - Ігор Косик І вже 93-го року, на літнього

Доба сьома
Миколая, глава УГКЦ Мирослав кардинал Любачівський та
Апостольський нунцій Антоніо Франко відправили на цьому
престолі першу Архиєрейську Службу Божу.
У червні 2001-го Косик зайшов до монастиря св. Онуфрія у
Львові - а там кажуть: твій крехівський престол поїхав до Києва .
До Києва? Чому? "Наступного дня, -розповідав п. Ігор, - я вже
був у Крехові. Заходжу до церкви: дійсно, нема мого престолу.
Питаю отця ігумена Тучапця, а він каже: престол забрали для
Архиєрейської Літургії на спорткомплексі "Чайка". То велика
честь для нас і Вас. А о. Теодозій сказав мені в Києві: "Ваш престол
буде бачити весь світ".
І світ справді побачив його: 25 червня 2001 року Папа Іван
Павло П правив на ньому Службу Божу.
НА БОЖОМУ ФРОНТІ
1
Переміни. 1996-го Ігор Косик викінчив іконостас остаточно.
І цього ж року, влітку, протоігуменом було обрано о. Віктора
Батога. Його попередник Василь Мендрунь, відбувши дві чи не
найтяжчі каденції - вісім літ, - приїхав до Крехова на становище
маrістра новиків (упродовж двох місяців, поки тривала капітула,
ці функції виконував о. Шагала). Натомість о. Теодозій став rене­
ральним консультором у Римі . На місце ігумена до Крехова при­
був Дам' ян Кастран, який вже мав чималий досвід душпастирсь­
ко-місійної та організаторської праці.
Довічні обіти о . Кастран склав у Крехові . Свячення прийняв
з рук владики Софрона Дмитерка наприкінці травня 1990-го . І
цього ж місяця виїхав з Гошева до Золочева, де пробув три місяці.
У серпні 90 -го повернувся до Гошева. В останніх числах цього
місяця він уже був у Крехові, а перед Новим роком виїхав до
Риму. Опісля, наприкінці березня 92-го, став помічником пароха
в церкві св . Андрія у Львові, а жив у монастирі св. Онуфрія,
.
.
.
точюше - на дзвшищ .
332

Пора жаданої онови
А через три місяці наказ о. Мендруня: "Дам'яне, треба їхати в
Підгірці відвойовувати монастир. Там - туберкульозний
санаторій . " Праці - вгору ніколи глянути : о 7.30 правив Бо­
жественну Літургію в Золочеві, в церкві св. Миколая; об 11-ій -
в церкві Підгорецького монастиря; о 1-ій - на парафії в
Монастирку. А з Монастирка спішив на "Волзі" у Бережанський
район до Краснопущі, куди 50 кілометрів . І отак щонеділі півтора
року.
Опісля, коли до Краснопущі перейшов служити о. Методій
Скраль, Дам' яна Кастрана перевели на ігумена до Кристинополя
(Червонограда) . А через півтора року знову перевели до Крехова
на соція . Це було у квітні 95-го, перед Паскою.
"Я приїхав - і не впізнав монастиря. Пригадалася пізня осінь
90-го року, церква , коли баня не мала шибок , і під час відправи
згори на голову й престол падав сніг; світило сонце - і летючі
сніжинки переливалися в його промінні ... Тепер тут було затишно,
світилися вітражі, а з них дивилися святі Григорій Богослов і
Василій Великий , Кирило і Методій , Йосиф Рутський і Йосафат
Кунцевич, українські князі й княгині. Над лівим вівтарем милував
образ Матері Божої (з Верхрати), а в правій наві на вірних дивився
св. Миколай у позолочено-срібній шаті ... Притягував зір і новий
стінопис із біблійними сценами, із зображенням св . Миколая,
Йоіла і Сильвестра..." Хоча чудовий стінопис пензля Білявсько­
го було втрачено безповоротно. Зате постаті засновників
монастиря збереглися : їх відкрили цілком випадково під шаром
старих фарб . І це була сенсація. Адже очам відкрилися картини
XVIII сторіччя; сучасні майстри тільки поновили їх свіжими
барвами.
А трохи більш як через рік о . Дам' ян уже як ігумен продовжив
справу, яку так успішно розпочав о. Теодозій. І який 1997-го обняв
протоігуменство . Тобто о . Дам'яну випало закінчувати рестав­
рацію та добудування монастирського комплексу, зокрема над­
брамної каплиці. Було також відновлено північну вежу та зов-
333

Доба сьолш
нішній вигляд будівель, будиночок для гостей, почато споруд­
ження трапезної церкви, проведено ландшафтну роботу на под­
вір'ї, засаджено сад, дендропарк, встановлено пасіку, завершено
документальне оформлення земельних угідь та лісового масиву,
водночас реконструйовано фільварок .
Зроблено чимало, але це ще не все. У монастирі обладнали
стоматологічний кабінет для обслуги ченців та людей з довко­
лишніх сіл. Відкрили і три майстерні: свічкову (для відливання
свічок), реставраційну та палітурну. А ще створили студію звуко­
запису концертів крехівської братії: кожного року вони випускають
.
.
.
по деюлька касет з духовними шснями у хоровому виконаню.
2
Благодать . То неоціненний дар Небес. І проявляється він у
розмаїтих формах, передусім у релігійному житті та художній
творчості. І в ставленні до всього нового, духовно важливого,
хоча воно й не приносить матеріяльного зиску.
о. Дам 'ян Кастран (ліворуч), єпископ Софрон Дмитерко та о. Василь Мендрунь
334

Пора жаданої онови
о. Дам Ян Кастран та Апостольство Молитви з Крехова
Тому окремо треба сказати і про літстудію "Крехівські дзвони",
яка заснована під час ігуменства о. Кастрана, бо він також є твор­
чою особистістю, художником. Провадить студію автор цієї книги.
Членами її в загальному побувало понад сто братів, серед них й
декілька священиків. Наслідки очевидні. Вислужений протоігу­
мен та ініціатор студії Василь Богдан Мендрунь - нині маrістр,
реrент і, як виявилось, ще й поет - видав уже чотири книжки
віршів і два альбоми пісень (у співпраці з композитором Миро­
ном Дацком).
Власні поетичні збірки здали до друку отці Мартин Хабурсь­
кий та Атаназій Чийпеш, брати Юрій Романишин і Миколай Ми­
косовський. Підготовлено і колективний збірник "Перед Най­
вищим Престолом", в якому беруть участь більш як тридцять
василіянських авторів. Інші студійці опублікували свої добірки в
перюдищ.
Кожен новий набір новіціяту висвічує і нові обдаровання. Те-
.
.
.
матика творчосп молодих васишянських поепв загалом духовно-
релігійна і національно-патріотична. У їхніх розважаннях, зро­
зуміло, чільне місце посідає Крехів. І взоруються вони насамперед
на о. Севастіяна Степана Сабола, ЧСВВ, знаного в письменстві
під славним псевдонімом Зореслав. 621
335

Доба сьома
Друга студія - театральна .
Але діє вона не цілорічно , як
літературна (тобто щодва
тижні), а лише раз на рік - на­
передодні Різдва Христового .
За два-три місяці до цього ве­
ликого свята розгортається
неспокійна, динамічна робота.
Кандидати й новики на якийсь
час стають акторами: готують
вертепи-вистави , якими пот1м
зачаровують глядачів у Львові,
Жовкві, Золочеві , Дрогобичі та
інших містах краю . І, звичайно,
в самому Крехові .
***
Композитор Мирон Дацко
Лютий 2000 року. На черговій капітулі у Львові о . Кастрана
обрали економом Провінції, а на його місце приїхав Василь
Тучапець . Отец1? Тучапець теж, як і о. Кастран, належить до мо­
лодого покоління (нар . 1965-го) . Він був серед тих п'яти бого­
словів, який у жовтні 1991-го першими відправили до Варшави
на студії. Закінчив Папський теологічний факультет (секція св .
Івана Хр~стителя), захистив ліценціат, а після довічних обітів та
висвячення служив у монастирях Жовкви, Перемишля, Золочева .
У Перемишлі був префектом василіянських братів, які вчаться в
тамтешній духовній семінарії, у Золочеві - ігуменом.
То був період накопичення душпастирської практики. Вона
знадобилась у Крехові, де о. Василь також був ігуменом. Але у
лютому 2002-го його перевели до Жовківського монастиря,
336

Пора жаданої онови
натомість звідти прибув о . Тома Кушка- теж, до речі, випускник
Крехівського новіціяту, ігумен у Жовкві, відтак - декан
Жовківського деканату. І - вже четвертий
-
ігумен обителі в
Крехові.
Клопотів у нового Крехівського ігумена доволі. Але хіба не в
них повнота й радість буття? Пригляньмося до цього - сучасного
-
буття ближче.
НОВІТНІ ЗОДЧІ, КУХНЯ ОНУФРІЯ КНЯЗЕВИЧА
ТА КВІТИ БРАТА АРИСТАРХА
1
Трапезна церква . Це продовження правого крила новіціятсь­
кого корпусу. Стукають молотки, сокири ... Майстри вимурували
вже стіни, накрили дах. Заразом завершують віднову південно ­
західної оборонної башти , яку 1820 (або 1821-го) з невідомих
причин було розібрано ...
А ось колишня церква св . Миколая, яку Яків Головацький
називав кляштором і товщина стін якої - півтора метра . Тепер
вона, і теж з невідомих причин, називається Преображенською ...
Навпроти , але на певній віддалі, так само невгаває робота :
будівничі споруджують невеликий дерев'яний храм на честь
Пречистої Діви Марії . Такий, як у XVII столітті . Реконструювати
його задумав ще о. Янків.
Неподалік, за мурами над саджавкою, тернопільський умілець
Іван Сонсядло витісує з каменю третю скульптуру для Хресної
Дороги - "Зняття з хреста" . Дві
-
"Накладання на хрест" та
"Розп'яття" - вже готові . "Голгота", до речі , вражає своїми
розмірами : її висота сягає п ' яти метрів.
У читача може виникнути запитання: коло монастиря
працюють люди світські (зокрема у пральні); а що, крім молінь і
різних наук, роблять кандидати й новики? Вони теж трудяться .
Фізична праця - це друге крило їхньої духовної діяльності. Кожен
має певні, чітко визначені обов' язки .
337

Доба сьома
Перерахую основні монастирські пункти, що їх обслуговують
кандидати й новики. Це фірта, розмовниця, захристія, намірення
(інтенції), лазарет, перукарня, палітурний цех, різьбярська, кра­
вецька, шевська і реставраційна майстерні, комора, склад, пасі­
ка, фотолабораторія, відеотека, хроніка, офіс, комп'ютерний зал,
будиночок для гостей, Марійська Дружина в Крехові і Марійська
Дружина в селі Майдан, катехизація в школі, екскурсоводи, а ще
сантехніка, котельня, електрика та інші об'єкти. За деякі з них­
наприклад, за кухню, фільварок, сад - відповідають старші брати,
яким допомагають молодші . Натомість у стоматологічному каб­
інеті фаховому лікареві вправно допомагає брат-профес Мико­
лай Теглівець.
Опріч цих обов'язків, браття утримують у зразковому порядку
церкву й монастир, прилеглу до них територію, кладовище,
Хресну Дорогу, джерело з каплицею Богоматері, працюють у
полі, провідують бідних та одиноких людей, беруть участь - як
уже говорилось - у Різдвяних вертепах-виставах, відвідують
літстудію, співають у хорі, обслуговують на відпустах паломників .
А також пораються на кухні та в пекарні, що їх уміло провадять
брати Онуфрій Князевич та Косма Лішнянський .
Ще раз хочу згадати і про бібліотеку та архів, що їх з любов'ю
впорядковували брат-профес Мирон Попович та новик Рафаїл
Розбаков (який зараз на студіях у Римі) . Обидва допомагали
підбирати матеріали про Крехівський монастир, за що складаю
їм щиру подяку.
2
Озеленення. Цим піклується брат Аристарх Самець. Він
плекає різні екзотичні рослини, привезені з Італії, Польщі,
Хорватії. Зокрема, вирощує в коридорі смоковницю - дерево, що
його покарав за безпліддя Христос; леліє агаву, яку елегійно осп­
івав Михайло Коцюбинський в оповіданні "На острові" .. .
338

Пора жаданої онови
Безперечно, монастир - це не ботанічний сад, і все ж рідкіс­
них квітів і дерев тут десятки. Є, наприклад, тюльпанове, оцто­
ве й кипарисове дерева; є червони'й кулястий клен, королівська
лілія". Або от алаказія (арон) з малоазійського архіпелагу. Має
.
.
.
три широю, як парасоля, листи, І шд ними може сховатись зо
двоє-троє людей. І цих "парасоль" може бути до семи. Є ще
розмаїті фікуси, папороті, чотири види плакучої пальми, вічно­
зелена монстера висотою понад три метри.
Приваблює також "голландський сад", щепи якого замовив у
Польщі св. п. о. Шагала. Сад у Крехові прийнявся, він невисокий,
але розлогий, вже плодоносить, і опікується ним знову ж таки
бр. Аристарх. Він же доглядає і виноградник та смородину. Його
правою рукою є брат Назарій Ляхович.
Всю цю територію (де колись був фільварок) з "голландським
садом'', виноградником, пасікою, клумбами й газонами розпо­
ловинює затишна липова алея, яка тягнеться від давньої в'їзної
брами до протилежного кінця кам'яної загороди. Посередині алея
відгалужується вліво: по 20 лип з обох боків (усього їх - 143).
Праворуч, у півкільці сих могутніх дерев, - переказують, їх
подарував монастиреві Андрей Шептицький, - біліє статуя
Пречистої Діви Марії - Крехівської Мадонни, яку оспівують ва­
силіянські поети. А вгорі, ліворуч од загороди, - цвинтар. Да­
вайте заглянемо і туди.
Кухонна "команда" зі своіМ наставником

Доба сьома
Крехівська Мадонна та цілюще джерело
ВІЧНИЙ
ПОМІШАЛЬНИК
1
П'ять рядів плит. І прізвища
знаних нам василіян, що знай­
шли туг спочинок. Ось о. Лав­
рентій Каспрук, який під час ро-
сійської інвазії почув у церкві голос Ісуса. І помер, як Ісус, на 33-му
році життя (8 квітня 1918-го). Ось Методій Журкевич - той, хто
повернувся з латинства до української нації, став греко-католиком,
членом ЧСВВ і відійшов по вічну нагороду 9 квітня 193 5-го.. .
А ось "апостол глибини духовного життя", як його називали
співбрати,622 ієромонах Павло Демчук (1873-1937). Це він 20
листопада 15-го року віднайшов у Білій Підляській на Підляшші
мощі св . Йосафата, а в липні 1916-го перевіз їх до Відня, де вони
-
аж до переправлення 1945-го до Риму - зберігалися в церкві
св. Варвари ... Отець Демчук (перед війною капелан і секретар
митрополита Шептицького) був також тісно пов'язаний з
Креховом. Тут у різні роки викладав латинську, потім грецьку
мови, був духівником. Звідси й відійшов за пальмою св. Йосафа­
та.62з
Поховані на монастирському кладовищі й інші отці, як от
Полікарп Шиманський- ще 27 квітня 1895-го (прожив неповних
340

Пора жаданої онови
28 літ), Антоній Мартинюк (1917), Яким Березовський (1918),
Микола Головка (1920), Доротей Сироїд (1898-1987), Ігнатій
Янтух (1918-1993), Андрій Шагала (1925-2000), Макарій Грень
(1908-2001). Отець Грень, зазначу, народився за два кілометри
від Крехівського монастиря - у присілку Запасіка. Відбувши у
Крехові новіціят, 1934-го прийняв свячення з рук преосвящен­
ного Йосафата Коциловського; звідси, з обителі св. Миколая, і
.
.
ПІШОВ по ВІЧНУ нагороду...
А он могили братів: Панкратій Гураль (1983), Пафнутій
Г;lраздовський (1912-1987), Костянтин Гнідець (1967-1998)... Та
інші. Їх чимало. Нарешті - добродій Тимотей Павлюх, спогад якого
про Крехів вміщено в цій книзі (с. 289-295). Та поки вона
готувалася до друку, 30 березня 2002 бр. Павлюх упокоївся щойно
вступивши у 91-й рік життя.
І на закінчення цього розділу декілька повчальних сюжетів.
ЩОБ НЕ ПОТОПТАТИ РІДНИЙ ПРАПОР. ..
Два виразисті записи у сучасній монастирській хроніці.
Перший: "19. 1О. 90. Цього дня важлива подія: прибув з Гошева
(Ясної Поляни) о. Ігнатій Йосиф Янтух, ЧСВВ, якому, з волі о.
Теодозія Янкова (магістра), судилося стати новіціятським
духовником-сеньйором. На цю пропозицію о. Ігнатій відповів
жартом: "Нехай вам Бог простить, що ви мене вибрали".
Другий: "23. 10. 90. Сьогодні на проповіді в церкві о. Ігнатій
(духовник), що недавно прибув з Гошева, потішив вірний люд
розповідями мемуарного характеру про власну персону. Інші
євангельські теми було відкладено до іншої нагоди".
А розповів о. Янтух - зокрема і в періодиці 624 - про те, як
після висвячення наприкінці грудня 44-го року був вікарієм Кре­
хівського монастиря; як опісля його скерували до Гошева, і тут
під час обшуку в його келії - в шафі - емгебісти знайшли синьо­
жовте полотнище близько п'ять метрів завдовжки і два завширш­
ки. Слідчий на допитах провокував його: "Візьми, стань на пра-
341

Доба сьома
Крехів. Отець Ігнатій Янтух (ліворуч)
та головний редактор журналу
"Світло" о. Василь Цимбалістий, ЧСВВ
пор, потопчи його, і я тебе за­
раз відпущу до монастиря".
Одначе молодий василія­
нин (це було 1948-го, і він мав
30 літ) не міг зневажити рідний
стяг, бо це рівнозначно знева­
жити зболілу, сплюндровану
Україну. Страх перед розстрі­
лом раптово минув. "Трупом
впаду, а не потопчу", - відповів
емгебістові. Той вхопив крісло,
щоб кинути в ченця - і не ки­
нув. "Якась невидима сила
зупинила цього безбожника перед злочином". Опісля слідчий
"почав висмівати не тільки Господа Бога, але й Пречисту Діву
Марію грубими словами"." "Безстиднику!" - закричав обурений
Янтух. І, схопившись на ноги, вдарив кулаком по столі так, що
каламар перевернувся 1 виллялось чорнило ...
Слідчий змушував його то присідати, то вставати, виймав
револьвер, вставляв патрони, звелів звестися і ступити три кроки
вперед". Отець гадав, що то - кінець . І нараз
-
диво. Слідчий
(це, очевидно, був українець, бо мав прізвище Свистун) відпус­
тив його ночувати в камеру, дав свою шинелю, щоб накритись,
навіть попросив : "Помоліться за себе і за мене ". " Вранці отця
звільнили з.арешту, ще й монастирські гроші віддали.
Щоправда, пізніше, 1950-го, Янтуха за любов до Чину й
України заарештували знов - і він відбув у ГУЛАГу шість літ. " А в
жовтні 1990-го, як бачимо, приїхав до Крехова. Тут припав до
серця всім братам. Бо, крім талану душпастирства, любив грати
на гітарі, співати, складати вірші. На прохання братів записав
свої спогади на касеті .
Але довго о. Янтух у Крехові не був. Він хворів на очі й серце.
Передчуваючи свій відхід, о . Ігнатій жартома заповів три дні по
342

о. Андрій Шагала
Пора жаданої онови
його смерті веселитись . 18 сер­
пня 1993-го його поховали. Че­
рез два з половиною місяці (30
жовтня 1993-го) у Жовкві упо­
коївся Юрій Іван Янтух, ЧСВВ ,
-
старший брат о. Ігнатія . Ду­
хівником у Крехові став о. Анд­
рій Володимир Шагала - по­
стать не менш значуща й непов­
торна. І не менш, як о . Янтух,
патрютична.
НАРОДЖЕНИЙ З ВИСОТ
1
"Я - син українського наро­
ду, Перемишльської землі, -
гордо розповідав о. Шагала ми­
рянам на прохання пароха. -
Мій княжий Перемишль дуже
дорогий мені, я не винен, що він зараз під Польщею". 625 Його
рідні Клоковичі - біля самого кордону; по цей бік - село Нижан­
ковичі, куди Володимир ходив до школи. І вже в дитинстві багато
пережив. Бачив, як катують його маму, та й сам був побитий ...
Відтак відчув потребу вчитися на священика. Вступив до
латинської семінарії - бо куди ж іще? Вибору начебто й не було.
Випадково - а це ласка Матері Божої - довідався, що у Варшаві є
василіянський монастир, поїхав туди ... Старенький отець (Павло
Пушкарський, колишній крехівський питомець), побачивши
хлопця, розплакався , як дитина, поцілував у голову. Бо гадав,
що спорожнілу обитель вже ніхто не поповнить. Вслід за тим -
новіціят, рукоположення за окремою Папською диспензою на
українського католицького священика, служба в Польщі, США. ..
343

Доба CЬOJWa
"Що я найважливіше пережив - це чудо проголошення
незалежності України ... " То було в Чикаrо, де проживає 70 тисяч
українців. Тут же вдарили дзвони десяти церков. "Як за хвилину
вийшов на вулицю, то не знав, чи йду по землі, чи в хмарах, бо
кожна хата була прикрашена нашим українським прапором . Той
наш рідний прапор так не промовляв до мене ніколи, як у той
день, коли радіо проголосило, що Україна вільна. Коли став до
Служби Божої, перед тим піднесли наш національний прапор і
весь народ плакав". 626
Цими спогадами - про сприйняття воскресіння Української
держави - о. Шагала ділився вже як духівник Крехівського
монастиря. Він служив не тільки духівником, а й - тимчасово -
маrістром. І брав участь в усіх заходах обителі. Частково сам
розповів про це у своїй книзі "Родитися з висот", яка вийшла
1999 року у видавництві "Місіонер". І до якої він дав епіграф зі
Святого Письма: "Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити
йому Божого Царства" (Ів. З, 3). У цій книзі о. Андрій постав як
чудовий проповідник і письменник, майстер короткої,
одухотвореної проповщ1, в яку майже завжди вкладений діамант
-
виразистий приклад із життя чи красного письменства . Про
це, зокрема, свідчать і "Розважання на Хресній Дорозі в Крехові".
Другу свою книгу о. Шагала назвав символічно - "Часу
небагато", передчуваючи, що вже не побачить її друком. І справді .
14 березня 2000-го жалобно вдарили монастирські дзвони:
талановитий духівник і пломінкий патріот відійшов у вічність.
На високому цвинтарному схилі перед монастирем виросла ще
одна могила, а в підніжжі зарясніли квіти, які носять вдячні брати
своєму батькові-проводиреві в досконале життя.
***
Поминальник василіян і в рідній землі, і за її межами довгий
та проречистий. 9 травня 1959-го у f римсбі (Онтаріо) у засвіти
відійшов ще один вихованець Крехова - Андрій Григорій Трух.
344

Пора жаданої онови
17 липня 1960-го у Леопольдівській тюрмі в Словаччині
перестало битися серце ісповідника віри - Пряшівського
єпископа Павла Гойдича, який перед хіротонією відбув у Крехівсь­
кому новіціяті приписані реколекції і склав тут урочисту професію;
1971-го в Бразилії упокоївся колишній Крехівський маrістер та
ігумен Микола Лиско; а в грудні 1982-го - Атанасій Великий,
вислужений протоархимандрит та учасник П Ватиканського
Собору; 1984-го відійшли Михайло Ваврик і Мелетій Соловій -
всі троє визначні вчені й письменники. 1986-го не стало єпископа
Ніля Саварина, а 1988-го - Мелетія Войнара та Ореста Купран­
ця, також визнаних істориків й літераторів.
За пальмою св. Йосафата 1972-го пішов і Йосафат Жан, цей
світлий і мудрий француз-українець, який стільки добра зробив
для нашого народу (він, зокрема, намагався спорудити для
українських поселенців ціле селище - Шептицьке - в провінції
Квебек) і який, перейшовши 1919-го Збруч, "впав на коліна і
цілував ту святу землю, зрошену кров'ю тисячів мучеників за
Віру і Волю". 627
Повчальним з огляду жертовного служіння своєму Чинові,
Церкві й Україні є духовний тестамент, що його склав о. Юліян
Яків Катрій (1912-2000). Ще в серпні 1931-го цей уродженець
славної Бучаччини (село Переволока) вступив до Крехівського
новіціяту, 1940-го прийняв з рук владики Гойдича Тайну
Священства, через чотири роки здобув у Відні науковий ступінь
доктора філософії- і відтоді прославився як літургіст, обрядовець,
літератор, зокрема як автор чудової книжки "Пізнай свій обряд".
Жив у Баварії, Канаді, США. І був парохом, професором,
протоігуменом Американської Провінції.
Після тестаменту о. Катрій прожив ще дев' ять літ, дочекався
воскресіння в Україні Василіянського Чину й УГКЦ, постання
держави . І помер 8 липня 2000 року у Глен Кові, заповівши
вкласти йому до рук св . хрест і Правила ЧСВВ, а до труни -
образки Божої Матері Жировицької та Крехівської, де він
345

Доба сьо.ма
"відбував свій чернечий новіціят і перед якою складав свою першу
монашу присягу" .
Третій пункт гласив: "Під голову прошу дати мені землю з
рідного краю, яка знаходиться в малій посудині, де лежав цей
мій духовний тестамент. Хоча американська вільна земля
прийняла мене гостинно, то все-таки бажаю принаймні сим­
волічно спочити на рідній землі, скропленій потом і кров'ю най­
кращих синів цілого народу" .625
СПАДКОЄМЦІ І ГОСТІ
1
Відхід у вічність. Споконвічна таїна. І споконвічна надія. "Яка
буде наша смерть, наш перехід звідси туди? - розмірковував
Андрій Шагала . - Для нас, вірних, буде це зустріч з Тим, в кого
ми віримо, кому ми старались служити в свойому житті. Це буде
зустріч з Богом, і ми побачимо ціле своє життя, як в якійсь
кінострічці. Це буде наш суд. І видасть вирок, засуд справедли­
вий Суддя, і ми зрозуміємо, що він не міг бути інший, бо ми собі
такий заслужили" . 629
Отець Шагала також знав, що залишає по собі таких .же
відданих, як він, душпастирів і патріотів. Це патріарх монастиря
Мар' ян Чорнега і маrі'стр Василь Мендрунь, чиї сильветки ми
вже бачили . Це соцій Франціск Шиделко, який у вересні 2001-
го виїхав до душпастирську працю до Едмонтону. Натомість
соцієм став маrістр теології Андронік Сенів, який народився у
Караrанді, куди "визволителі" вивезли були його батьків, жив
там тридцять літ і до Чину вступив, коли вже мав тридцять
п'ять .. . Самого ж о . Шагалу на становищі духівника замінив 84-
річний Вікентій Прихідько, котрий ще 1930-го виїхав з мамою
до Канади, побував з місіями у шістнадцяти країнах - і от прибув
до Крехова (а через рік повернувся в Торонто) .
У монастирі служить і о. Андрій Явдощак - парафіяльний
сотрудник у селі Майдан. До ЧСВВ прийшов ще 1980 року, вічну
346

Пора жаданої онови
Архиєпископ Мирослав Марусин
Апостольський нунцій в Україні
Микола Етерович
професію складав разом із Матеєм Гаврилівим та Віталієм Дуд­
кевичем (1988). 1989-го-як і Ярослав Лесів, Степан Хмара, Ган­
на Мороз та інші миряни - відстоював на Арбаті в Москві права
УГКЦ. Як священик, обслуговував понад тридцять сш,
переважно на Бойківщині .
2
Високі гості. Почесні відвідувачі. Колись ними були Петро Мо­
гила, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Василь Григорович­
Барський, Іван Франко ... Визначні особистості не цураються
Крехова і нині . Вистачить сказати, що кожного року скелі Ти­
моша-Йоіла, монастирський комплекс, околиці Крехова
оглядають понад чотириста екскурсій. Гостями обителі св. Ми­
колая є не лише Львівська, Жовківська чи місцева влада, а й
численні делегації з різних країн, як, скажімо, США, Канади,
Німеччини, Австралії, Польщі...
347

Доба сьома
Так, в обителі побували
кардинал з Чикаrо Йосиф Бер­
надин, префект Конrреrації
Східних Церков Акила Сіль­
вестріні, секретар Конгрегації
Східних Церков архиєпископ
Мирослав Марусин, колишній
Апостольський нунцій в
Україні архиєпископ Антоніо
Франко і нунцій теперішній -
архиєпископ Микола Етеро­
вич.
При кожній нагоді, перебу­
ваючи в Україні чи поблизу неї,
до Крехова навідується прото­
Протоархимандрит чсвв о. Діонісій архимандрит Василіянського
Ляхович(ліворуч)
Чину Діонісій Ляхович. До
найважливіших історичних подій, на які багатий Крехів, треба
також зарахувати і три Синоди єпископів УГКЦ, що відбувалися
тут у 1997, 1998, 1999-му роках .
·
Останнім часом до Крехова кожного літа приїжджає і Моло­
діжний Християнський театр "Божі Діти", що його створила в
Луганську поетеса Ганна Гайворонська. Під іменем сестра
Філомена (тобто - з грецької - "дитина світла") п. Ганна вступила
навіть до ІІІ-го (мирянського) Чину св. Василія Великого . А перед
тим закінчила у Львові катехитичні курси, які заснувала і вела
Сестра Служебниця з Бразилії Луїза Цюпа. У Крехові знаходять
натхнення і такі визначні особистості, як композитор Богдан­
Юрій Янівський та голова Національної Спілки письменників
України Володимир Яворівський - він же й народний депутат
від виборців Жовківського округу, а значить і Крехова.
Одне слово, друзів, симпатиків Крехівського монастир.Я (як і
всього ЧСВВ) є чимало . І хоча не всім вдається відвідати обитель,
348

Пора жаданої онови
Композитор Богдан-Юрій Янівський
Письменник Володимир Яворівський
все одно вони не забувають про неї. Свідчення цього - Василі­
янський фонд допомоги, що його створено у березні 1997 року
за ініціативою о. Мендруня задля матеріальної підтримки всіх
василіянських станиць на Волині і в східних областях України.
Минуло п'ять літ- і число жертводавців добігає до семи тисяч.
Це і миряни, і духовні особи, і організації.
Василіяни не забувають про своїх добродіїв - кожної остан­
ньої неділі місяця відправляють за них Служби Божі. "Хоч би яка
була мала чи одна-єдина лепта у Фонд, -розповідає о. Мендрунь
(він же секретар ВФД), - цього вистачає, аби їх назавжди увіч­
нити у Книзі жертводавців" . А є вони не лише в Україні, а й у
Німеччині, Канаді, Молдові, Білорусі, країнах Балтії, навіть у Росії.
3
Ласка Всевишнього. Гадаю, в цьому не можна сумніватись.
Господь наділяє нею всіх, хто приїжджає до Крехівської обителі
349

Доба сьолtа
молитися, а також - хто допомагає їй. Тому наведу спогад одного
гостя про чудо, явлене ще 45-го року, але зафі~<соване тільки тепер.
Он виписка з монастирської "Хроніки" за 19 серпня 1993 року (в
свято Преображення Господнього).
"Приїхав з Тернополя Боровий Дмитро Федорович, котрий
виявив бажання записати в "Хроніку" одне чудо, що трапилось
з ним і яке пов'язане з нашим монастирем. Було це у 1945 р . , 22
травня (свято Миколая "теплого"). Пан Дмитро під псевдонімом
"Геракл" як вояк УПА був оточений разом з іще одним своїм
товаришем у рідному селі Бенева Теребовлянського району
військами НКВС, і схоплений ... Його часто допитували і били
(фактично щодня). Він був такий скатований, що тюремні
медсестри навіть не хотіли за нього братись.
Однак між допитами п . Дмитро часто молився . І одного разу
сниться йому сон, що він знаходиться у Крехові в нашій
монастирській церкві біля бічного престолу перед чудотворним
образом св. Миколая (перед війною п . Дмитро дуже часто бував
у нашому монастирі і навіть подумував вступити до нашого Чину,
але походження із заможної родини, мабуть, перешкоджало) .
Коли він молився, то підійшла до нього його старша сестра із
збанком води і спитала у нього: "І ти, Дмитре, тут?"
На тому п. Дмитро пробудився . І тут несподівано заходить
вартовий і, нічого не пояснивши, вивів його за браму тюрми і
сказав : "Іді, ти свободєн". Пройшовши пару кроків, п . Дмитро
зомлів чи то від радості, чи то від того, що він скатований . Підібра­
ли його дві .польки, і неподалік стояла його мама, що принесла
була йому передачу".
***
Інші чуда, які траплялися в обителі . Їх також зафіксувала
сучасна монастирська "Хроніка" . Як от випадок, коли в мо нас-
.
.
.
.
тир~ вичерпався весь запас продукпв - 1 наступного дня житеш
навколишніх сіл несподівано привезли цілу фіру провіанту (26
350

Пора жаданої онови
Архиєрейська Служба Божа в Крехові. Зліва направо : єпископ Софрон Дмитерко,
ЧСВВ, Мирослав кардинал Любачівський, нунцій Антоніо Франко, о. Йосафат
Воротняк, ЧСВВ, та о. Андрій Шагала, ЧСВВ
червня 1991 ). Чи коли під час Богослуження на Хресній Дорозі
загубилася маленька дівчинка, і після тривалих пошуків та мо­
литов її знайшли так далеко від монастиря, що вже само по собі
це було дивом ( 19 квітня 1992).
Або епізод із дзвіницею, з якої колись зняли бляху, і верх
напівзогнив . Як зняти його, розчистити місце для нового куполу?
Рештки старого могли обвалитися на людей. Нарешті ігумен
почав домовлятися з військовиками про вертоліт. Це було вдень.
А вночі знялася буря - і рештки руїни зрізало, як бритвою. І в
цьому монахи, як згадує о. Кирило Оприск, ЧСВВ, теж побачили
перст Божий .
Всі згадані (й не згадані тут) події, як підкреслює "Хроніка'',
засвідчували "постійну присутність та опіку нашого Господа" . І
351

Доба сьо.ма
благотворно впливали на питомців новіціяту, на їхнє утверд­
ження у вірі і в покликанні. І про це остання - заключна - глава.
БЛАГОСЛОВЕННЯ ДЛЯ АЛЬМА-МАТЕРІ
1
Вихованці. Зараз у Крехові їх є понад 80: 43 кандидати і 40
новиків (крім чотирьох отців). Найбільше поки що із західних
областей України . Але є чимало з Волині, Донеччини,
Харківщини, Закарпаття, а то й із інших країн. Причому немало і
З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ.
Проте до вирішального порогу-урочистої професії - доходить
не кожен. Бо хто покликання не має, то, як говорив Теодозій
Янків, не витримує тут й одного дня . Інші відсіваються пізніше .
Адже період проби - про що варто ще раз нагадати
-
триває
загалом шість літ. Перший рік - кандидатура (в кінці якої
облечини), другий - новіціят, власне, продовження його , після
чого - перші тимчасові обіти. Такі браття вже називаються "но­
вомонашествуючі" . Їх посилають на службу в різні монастирі або
на філософсько-богословські студії до Брюховичів, а звідти за
кордон. Протягом цього часу новомонашествуючі ще тричі -
кожного наступного року- підтверджують свої тимчасові обіти .
А наприкінці п'ятого року випробувань складають професію
вічних обітів, після якої відкрита дорога до свячень - але тим,
.
.
.
.
зв1сно, хто закшчив семшар1ю.
У Крехівському монастирі професію довічних обітів брати
складали·вже неодноразово. Цей обряд дуже величавий - особ­
ливо постриження (навхрест) голови; одягання, тобто вручення
новопрофесові з рук протоігумена параману*, нагрудного хреста,
мантії з каптуром та засвіченої свічки . Після молитви та братніх
поцілунків настає ще один хвилюючий момент : коли професи
лягають ницьма на солею перед Царськими Братами, і їх пок-
* Параман - це знак посвяти Богові у вигляді чотирикутної твердої тканини з
вигаптуваним хрестом і символами страстей Господніх.
352

Пора жаданої онови
ривають чорним покривалом та кроплять свяченою водою, що
символізує зречення цього світу і цілковиту посвяту Господеві.
Так само незабутніми є дияконські та священичі свячення, які
теж час від часу відбуваються в монастирі св. Миколая.
Піднесеними є і дні, коли до Крехова приїжджають висвячені
випускники новіціяту, аби відправити в альма-матері подячну
Службу Божу. Ігумен представляє парафіянам нового священика,
а той після Літургії дякує Богові за дар покликання до Чину й
священства, згадує теплими словами своїх рідних і духовних
батьків (маrістра, соція, духівника, сповідника), не забуває
співбратів і всіх зичливих людей, які в різний спосіб допомагали
йому в роки становлення як особистості, молилися за нього і
сподівалися побачити його в сані душпастиря.
Опісля отці, брати й парафіяни отримують від нового свяще­
ника благословення, пам'яткові образки, а кандидати й новики
мають змогу зустрітися з ним безпосередньо, почути проймаючу
розповідь про той шлях, що привів до Тайни Священства. Це
підносить питомців новіціяту на дусі. І такі подячні Літургії вже
стали традиційними.
2
Вічні обіти. Тайна Священства .. . Хто ж ці щасливі професи й
душпастирі, скільки їх вийшло зі стін Крехівського монастиря -
читач побачить зі списку наприкінці книги. Бо ці василіяни
заслуговують на те, аби їх знав широкий загал. Адже це нелегко
-
відмовитись від багатьох світських благ та принад і до решти
віддати себе служінню Богові.
І тут я знову звернуся до вражень Осипа Назарука, який, отже,
побував у Крехові задовго до приходу перших і других червоних
"братів" з півночі і який писав: "Ніхто з людей не годен збагнути
всі тайни великих рядів нашої молоді, що тут жертвувала життям
своїм ... "
353

Доба сьо,wа
Звідси й питання: "Як ти поясниш собі, що такого осередка
духової сили нашої нації, як сей, не знищили наші противники,
що від часів Казимира змагаються з нами за сю землю - вже
поверх 700 літ. Не знищили, хоч не раз могли се зробити. І не
тільки не знищили, але ще й були ніж ними такі, що помагали
рости нашому центрові сили. Як ти поясниш собі сей прецінь
дивний факт?"
Питання суто риторичне . Назарук знає як: "Коли зайдеш сюди
й посидиш в шс1, дивлячись на сей монастир, а потому зайдеш у
довгі і поважні коридори його і посидиш у келії, де почуєш тишу,
і зайдеш у церкву його, а знаєш історію, - тоді пригадається тобі
не одне місце, як неприятель, що облягає таку красу, стає, мов
остовпілий, і каже: "Хочу пощадити обитель сію!"
І приклад. "Чи знаєш, що навіть внука Джінrісхана Бату
тронула краса нашого Києва? Та Бату не пощадив його , бо -
забагато в нім було коромол, і суд Господень здійснився над
містом. Коли знаєш історію, то скажеш : так воістину було... І повір,
молодий брате, повір, молода сестричко, що все і всюди був по­
щаджений ворогом усякий центр, де працювали дійсно посвя­
чені Богу. А знищені були тільки ті осередки, в котрих переважа­
ло зіпсуття".630
***
Період більшовицького режиму ще раз підтвердив цю істину.
Крехівський монастир (як і весь Чин) вистояв . І знову засвітився .
І надихнув на творення цієї книги . І на ці рядки:
Зодягнений у маєво лісів,
Задивлений у крехівську долину, -
Біліє монастир на тлі віків:
То Бог на землю опустив перлину.
354

І ласкою проміниться вона,
І міниться, ще вчора свіжа й гожа,
Коли без віри отча сторона:
Коли наляже сила зловорожа .
Не раз на сполох бив чутливий дзвін­
Жадав ії згасити дух лукавий.
Але і в сірім присмерку руін
Світив над нею німб весни і слави .
В габітах знов шереги юнаків,
Повз них ступають предків рідні тіні...
Світліє монастир в імлі віків -
І я світлію у його промінні.
Пора жаданої онови
Львів-Крехів,
січень 2001 - серпень 2002

Паломники. Вони знову - як і сто-двісті-триста літ тому
-
морем заливають
монастир, Хресну Дорогу
Монастир св . Миколая після відбудови
356

ПРИМІТКИ
І. Зінько Ю. Розвиток екологічного
і сільського туризму на Українському
Розточчі //Туризм сільський і зелений,
Київ 1999, No 2, с. 14.
2. Історія міст і сіл. Львівська область,
Київ 1963, с. 535.
З. Як встановив дослідник Василь Лаба,
"до середини XVII ст. в Крехові
проживали 200 родин кметів та 22
родини загородників". Якщо зважити,
що кожна сім'я складалась щонайменше
з трьох осіб, то загальна кількість
населення разом із посесорами
(орендарями) й обслугою панських
маєтків, фільварку, - наближалася
до тисячі. Приблизно стільки ж -
820 греко-католиків і 97 латинників -
проживали в Крехові 1811 року.
Див.: Лаба В. Історія села Крехів
та Крехівського монастиря від
найдавніших часів до 1939 року,
Львів 1998, с. З, 8.
4. Назарук О. По наших монастирях:
до Крехова //Нова Зоря, 1934, ч. 25,
8 квітня; ч. 26, 15 квітня.
5. [Коссак М.] Шематизм Провінції св.
Спасителя Чина св. Василія Великого в
Галиції і короткий погляд на монастирі
і на монашество рус ке от заведе ня на
Руси віри Христової аж по нинішноє
время, Львів 1867, с. 146
(далі - Шематизм ЧСВВ 1867 р. ).
6. Григорович-Барський В. Мандри по
святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік.
Переклав з давньоукраїнської
Петро Білоус, Київ 2000.
7. Кretowicz [Z. А.] Opisanie
staro±ytnego monasteru Bazylian6w
w Кrechowie ijego okolic // Rozmaitosci,
Lw6w 1830, No 37, s. 289-292; No 38,
s. 297-298.
8. Шематизм ЧСВВ 1867 р., с. 26-28,
184-185.
fJ. Духовнь1й завtть іеросхимонаха Іоила
игумена и основателя Креховского
монасть1ря 163 8 года // Науковь1й
сборникь, издаваемь1й литературнь1мь
обществомь Галицко-русской матиць~.
1868, вьш. ІІІ и IV. Львовь 1869, с. 321-
334; Петрушевич А. С. Сводная Галицко­
русская лtтопись сь 1600 по 1700 годь,
Львовь 1874, с. 48-49, 66, 83, 116, 130-
132, 153, 160, 166, 172-174, 181-182,548;
його ж: Сводная Галичско-русская
лtтопись сь 1700 до конца авrуста 1772
года, часть І, Львовь 1887, с. 35 та ін.
І О. Гавришкевич І. Креховський
монастир (в Жовківськім окрузі)//
Руска читанка для низших кляс середніх
шкіл, часть І, Львів 1871, с. З 15-3 18.
11. Головацкій Я. Обь изслtдованіи
памятниковь русской старинь1,
сохранившихся вь Галичинt и
Буковинt //Окрема відбитка.
Час і місце видання не вказані, але
зазначено, що це доповідь на Першому
Археологічному з 'їзді в Москві 1869
року; матеріали цього з 'їзду були
опубліковані у "Трудахь
І Археологическаго сьезда вь Москвt
1869г.",т. І, 1871,с.219-240;цесаме
див.: Слово, 1872, ч. 67-77; його ж:
Монасть1ри Юго-Западной Росіи
вообще и Креховскій монасть1рь,
Санкть-Петербургь 1885, с. І 0-15.
12. Батюшковь П. Н. Вольшь.
Историческіе судьбь1 Юг0-Западного
края, Санкть-Петербургь 1888,
с. 95-97, 201.
ІЗ. Пастернак Я. Татарський пам'ятник
в Крехові// Ілюстрована Україна, 1913,
ч. 4, 15 лютого.
14. Назарук С. По наших монастирях:
до Крехова ...
15. Там само.
357

Примітки
16. Лукань Р. , о, ЧСВВ . Відпусти
в Крехові колись і тепер // Нова Зоря,
1935, ч. 41, 6 червня.
17 . Коструба Т. Іван Мазепа у Крехові
1672 р. // Нова Зоря, 1937, ч. 85,
7 листопада .
18. Січинський В . Слідами Мазепи в
Галичині// Мазепа . Збірник , т. 2 І Праці
Українського наукового інституту,
т. XLVI , серія історична, кн. 5,
Варшава 1938 (1939), с. 93-96.
19. Ваврик М., о. , ЧСВВ.
По василіянських манастирях,
Торонто 1958, с. 74 .
20. Кулиняк Д. "Обитель Крехівська"//
Світло, Торонто 1992, ч. 4, с . 158-160;
ч. 5, с. 199-200.
21. Коритко Р. Крехівський монастир//
Літопис Червоної Калини, 1992 ,
ч. 10-12, с. 38-44; те саме : Українська
народна енциклопедія, Львів 1996,
с. 350-363.
22. Цимбалістий В., о . , ЧСВВ . Ігумен
Крехова гостює в Канаді /1 Світло, 1995,
ч. 3, с . 117; його ж: Відродження
Василіянських монастирів в Україні//
Календар "Світла" на 1998 рік, с. 117-
127; те саме у книзі : Цимбалістий В., о . ,
ЧСВВ. "Світло" на світанку третього
тисячоліття, Львів 2000, с . 468-472.
23 . Лозинський М . Школа чернечого
життя// "Світло", 1992, ч . 11,
с . 409-410.
24. Нагаєвський З. Г. Відпустові
святкування в Крехові //"Світло",
1997, ч. 7-8,с . 277-278; його ж :
Паломництво до святинь Крехівської
обителі ( 1): "Печерний монастир на
скелі "Тимоша"// Там само, ч . 9,
с. 315-316.
25. Федик І. До історії монастирів
ЧСВВ в Україні (XVI-XVII)// Світло ,
2000, ч . 3, с. 117-118 .
26 . Янків Т. , о ., ЧСВВ. Не безплідно
358
проминуло шість років // Світло, 1997,
ч. 6, с . 233-236.
27. f елетей Анна З. Крехівський
монастир - християнська твердиня//
Світло, 1997, ч. 10, с. 357-358.
28 . Вуйцик В . Святомиколаївський
монастир у Крехові: історична довідка
(зберігається у архіві Крехівського
монастиря) .
29. Жовківщина. Історичний нарис, т. І І
Відп. редактор Микола Литвин,
Жовква-Львів -Балтимор 1994, с. 33-34,
42-46, 111, 120-121 ; Слободян В.
Жовківщина . Історико-архітектурні
нариси церков, т. 5 . Жовква-Львів­
Балтимор 1998, с . 84-89 .
30. Цей нарис обсягом 640 сторінок
вийшов у Римі як 48-й том Записок
ЧСВВ (серія П, секція І) , і його
підготували відомі василіяни- історики :
отці Атанасій Пекар, Порфирій
Підручний, Ісидор Патрило, Мелетій
Соловій , Севастіян Сабол, Володимир
Бурко, Володимир Ковалик.
31. Стоцький Я . Монастир отців
Василіян Чесного Хреста Господнього
в Бучачі. 1712-1996, Львів 1996.
32 . Мицько І. Святоуспенська Лавра
в Уневі (кінець ХІІІ ст. - кінець ХХ ст.) ,
Львів 1998.
33. Див. : Знаходник, ілі Інвентар
монастиря Крехівского св. Василія Вел .//
Львівська наукова бібліотека ім . В.
Стефаника НАН України (далі - ЛНБ),
Відділ рукописів (ВР), фонд 3
(монастирі василіянські), спр. 122 .
34. Коротка історична розвідка о
Крехівськім монастирі// Центральний
державний історичний архів України у
Львові (далі - ЦДІАУЛ), фонд 684,
оп. І, спр. 2030.
35 . Праця невстановленого автора
називається так: "Історія монастиря
Крехівського почавши від самого

засновання аж до теперішніх часів,
вкоротці зібрана". Вона справді дуже
коротка - чотири аркуші без
зазначення дати написання. Див.: ЛНБ,
ВР, ф. 3, спр. 121/2.
36. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 2032,
арк. І 1 І; див. також: ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 121.
37. ЦДІАУЛ, ф. 364,оп. І,спр. 77,
арк. 49.
38. Ця книга вийшла 1967 року
в Торонто (Канада), 463 с., -
і є найкращим писемним пам'ятником
св. Йосафатові.
39. Карпович В. Сокальський монастир
у Розгірчі //Записки Чину св. Василія
Великого (далі -ЗЧСВВ), т. 3, вип. 3-4,
Львів 1930; Димитрій, Патріарх
Київський і всієї України. Печерні
монастирі, скити та келії у світі й
Україні// Основа, Київ 1995, 28 (6),
с. 118-134. Тут згадуються і печери
Тимоша-Йоіла.
40. Цит. за : Ваврик М. По
василіянських манастирях, с. 7-8 .
41. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 2030.
42. Щоправда, пізніше о. Мрозовський
"за дозволом з Риму вступив був на
новіціят до оо. домініканів, відійшов від
них, і І 8/7 приїхав до монастиря в
Перемишли" . І попросив залишити його
серед василіян. 22 липня 1920-го ,
"розваживши всі обставини, консульта
прийшла до пересвідчення, що для
добра Чина найліпше буде
запропонувати о. Мрозовському, аби
просив о секуляризацію" (тобто на
перехід до світського клеру) . Див .:
ЦДІАУЛ, ф . 684, оп. І, спр. 63, арк. 19 .
Незважаючи на ці перипетії, іrнорувати
"Коротку розвідку" було б
нерозважно, тим паче, що написана вона
( 1917-го) з болем серця. До того ж
о . Мрозовський уважно простудіював
Прu,нітки
різні матеріали, які здебільшого вже не
існують.
43. Мрозовський К. Коротка історична
· розвідка .., с. 7.
44. Там само, с. 8-9.
45. Мицько І. Острозька слов'яно­
греко-латинська академія (І 576- І 636),
Київ 1990, с. 98.
46. Киевская Старина , т. П, 1882, с. 17.
47. Вперше цей Заповіт опублікував
А. Петрушевич І 869-го (див. примітку
No9). Наприкінці тексту зазначено:
"Напечатано изь подлинника крупнь1мь
полууставомь вь 4-ую долю листа,
на 20 странах-ь, тщательно писанного
и находJІщогос• 8-ь библіотецt
Креховского монастиря подь No І, под-ь
заглавіем-ь: Чин'І. фундатора Іоиля 1638,
на кожанномь переплетt помtщенного .
Подлинникь сам-ь при концt подписань
собстве1шоручно Іоилемь игуменом-ь
Креховского монасть1ря, однако безь
притисненія знаменія и подписов-ь
старtйших от-ь благороднь1хь
ктиторов'Ь, о чем-ь говорится вь
текстt..'~
Того самого року ( 1869) цей документ
окремою відбиткою - 15 стор. - видав
у Львові, в друкарні Ставропігійського
інституту, тодішній ігумен Крехівського
монастнрJІ ЕміліJІН Коссак у серії
"ПамJІтники для исторіи монасть1рей
Чина св. Василія Вел. Вьш. І" під
заголовком "Ду~овнь1й завtть
іеросхимонаха Іоила игумена и
основателя,монасть1ря в-ь селВ
Крехові>, в-ь окрузі; Жолковском-ь 1638
года". Тут і далі - цитати з "Наукового
сборника... " . Оригінал Заповіту
не зберігся.
48. Письмо Старого та Нового Завіту,
Рим-Торонто 1991,с. 1031.
49. Духовнь1й завt.т іеросхимонаха
Іоила. . .// Науковь1й сборникь.., вЬІп . ІІІ
359

Пpu,iiimкu
и IV, Львовь 1869, док. 18, с . 333.
50. Там само, с. 321.
51. І. Мицько у своїй монографії про
Унівську Лавру подає маєстат владики
так: "Йосафат (t;;:: 1601 ),
монемвасійський архиєпископ, екзарх
Пелопонесу, блюститель патріаршого
Єрусалимського престолу. У 1601 р .
перебував в Уневі , де зустрічався з
Йовом Княгиницьким". 1601 року
відвідав також монастир св . Онуфрія
у Львові (с. 141).
52. Акту розмежування в архівах не
знайдено, але його бачив
о . Мрозовський (див. його "Коротку
історичну розвідку... ", с . 23, 34).
Натомість ми можемо побачити саму
церкву : її зафіксував на своєму
деревориті 1699 року Діонісій Сінкевич
(чит. далі).
53 . ЦДІАУЛ, ф. 684, оп . 1,спр . 2029,
арк. 3.
54. Цит. за: Ваврик М . По
василіянських манастирях, с. 7.
55 . Див . : Галицко-русскій городь
Жолковь /описань по сочиненію
С . Баронча и другимь достовtрнь1мь
источникамь .. . // Науковь1й сборникь ..,
ВЬІП . ІІІ и IV, Львовь 1869, с. 221-272;
Nied:Z:wiecki М. Z przeszlosci Zбlkwi,
Lwбw 1908 ; Крип'якевич І. Картинки
з історії Жовкви // З минулого Жовкви .
Історична читанка, Львів 1930, с. 7-13 .
56. Цит. за : Ян Щасний-Гербурт ( 1567-
1616) // Українс~.ка поезія XVII століття
(перша половина) . Антологія,
Київ 1988, с. 43.
57. Nied:Z:wiecki М. Z przeszlosci
Zбlkwi , Lwбw 1908, s. 8 .
58. Цей Привілей, підтверджений 21
червня 1672 р . Яном Собєським ,
зберігається у ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр . 1413, арк. 1.
59. Мрозовський К. Коротка історична
360
розвідка.., с . 11.
60. Див. примітку 58 .
61 . Сводная . .. лtтопись сь 1600 по 1700
г., с. 48-49.
62. Крехівський Пом'яник існував
ще 1935 року. Про нього двічі згадує
о . Лукань у відгуку на вихід
"Лаврівського Пом'яника XVII-XIX
століть", Жовква 1934. Див. : Нова
Зоря, 1935, ч . 20, с . 6-7 ("Нові
видання ").
63. Знаходник ... // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 2.
64. Стахів М. Христова Церква в
Україні. 988-1596, Львів 1993, с. 488.
Далі Стахів пише: "Коли митрополит
ішов вулицею у Крехові, то нацькована
юрба накинулася на нього градом
каміння і була б його укаменувала на
смерть, якби не вибігли з домів вірні
прихильники унійного порозуміння , які
оборонили свого митрополита від
смерті " (с. 488).
64'. Назарко І . , о . , ЧСВВ. Київські
і галицькі митрополити. Біографічні
нариси (1590-1690), Рим 1962, с. 4.
Отець Назарко розповідає також про
випадок з каменуванням Рогощ у
Слуцьку.
65 . Nied:Z:wiecki М . Z przeszlosci
Zбlkwi, s. 20.
66. Визначний мистецтвознавець
і подвижник , директор Львівської
картинної галереї Б . Г. Возницький
вважає , що Михайло Хмельницький не
·загинув, а потрапив у полон. Іван
Данилович намагався викупити його
з неволі.
67. 20 бе резня 1635 року фундації
Жолкевського та Вояковського
підтвердив король Володислав IV. Див.:
ЦДІАУЛ, ф. 684, оп . 1, спр . 2046,
арк. 4 (зворот).
68. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 2046,

арк. 10 .
69. Духовнь1й завtт іеросхимонаха
Іоила . " с. 327-328 .
70. Жуковський А . Петро Могила й
питання єдності Церков , Київ 1997 ,
с. 50, 49.
71 . Духовнь1й завtт іеросхимонаха
Іоила . " с. 321-322 .
72. Там само, с . 322.
73.ЦДІАУЛ,ф.357,оп. І,спр.7,
арк . 192.
74. ЦДІАУЛ , ф. 129, оп. І , спр. 539,
арк . 1-1 О. Відчитати цей складний текст
допомогла старший палеограф ЦДІАУЛ
Ніна Шестакова, за що висловлюю їй (а
також завідуючій Відділу давніх актів
Наталії Царьовій) щиру подяку.
75 . Вельми пов ажний опис бібліотеки
Крехівського монастиря на основі
рукописів та стародруків , які
переховуються у Відділі рукописів
ЛНБ, зробив Ігор Мицько. Проте він
спирався на пізніший інвентар (І 739
року) , коли в обителі було 139 книг.
Див . : Мицько І . З. Ідеологічна боротьба
на Україні в XVII ст. і формування та
склад бібліотек //Бібліографічна
інформація і сучасність . Збірник
наукових праць, Київ 1981, с . І 02-111 .
76. Збереглася найдавніша Книга
прибутків та видатків Крехівського
монастиря . Це "реєстр шафарский на
общую потребу.. ." за 1628- 1752 роки.
Його вели чотири ігумени як
українською (скоропис) , так і
польською мовами. Загальний обсяг -
)94 арк . Але дуже пошкоджені від часу
й вологості. Див.: ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 815 .
77. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 2046,
арк. 4-5 , а також спр. 2030, арк. 18.
78. Духовнь1й завtт іеросхимонаха
Іоила ." с. 323 . Нижче - цитати з цього
Заповіту, с. 324, 331 , 325 .
Приміт ки
79. Нарис історії Василіянського Чину
святого Йосафата , Рим І 992, с . 88.
80 . Атанасій Пекар наводить приклад :
Львівський єпископ Гедеон Балабан
(1569-1607) - той, що був серед
ініціаторів унії (як і Костянтин
Острозький) , а потім відсахнувся від
неї, спричинивши баг атовікову
колотнечу... Цей владика , "як тільки
перебрав управу єпархії, зразу взяв усі
архимандрії й монастир~ пщ свою
"опіку'', роздаючи їхні добра своїй
численній родині" . Унівську
архимандрію як найкращу він
подарував своєму племінникові. (Нарис
історії Василі янського Чину, с. 9 І).
8 І. Духовнь1й завіт іеросхимонаха
Іоила." с . 326.
82. Там само, с. 326-327 .
83 . Нарис історії Василіянського Чину. "
с. 125.
84 . Там само, с . 117-127.
85 . Духовнь1й завіт іеросхимонаха
Іоила." с. 322.
86 . Як свідчать документи, незадовго
перед тим помер і Сильвестр .
Ось третій розділ уже цитованого
інвентаря. Розділ озаглавлений так :
"Року Божого 1637. Реєстр апператов
воздуха, аеров, товалний и вшеляких
спрятов церкви монасть1ря
Креховского, през нєдостойнаго и
многогрішнаго ієросхимонаха
Селивестра , намєстника бь1вшаго".
Тут Сильвестр описав І 2 видів
церковних риз з червоного , зеленого ,
вишневого, білого адамашку, з червоної
китайки , з квітами, тканих штучними
золотими й срібними нитками .
І наприкінці цього року або на початку
1638-го, очевидно , відійшов по ласку
Всевишнього . Якраз перед тим, як Йоіл
мав завершити Заповіт (Правила) .
87. ЦДІАУЛ, ф. 575, оп . І, спр. 247,
361

При;11ітки
арк . 36-39 .
88 . ЦДІАУЛ , ф. 684, оп. І, спр. 2050,
арк. 1-5 .
89. Історія Львова, Київ 1984, с . 62.
90. Кушевич С. Листи зі Львова//
Жовтень, 1980, No 4, с. 118 .
91 . Там само, с. 121.
92. Там само .
93 . Крип'якевич І . Картинки з історії
Жовкви, с. 12. Див також:
Томашівський С . Перший похід Богдана
Хмельницького в Галичину (Два місяці
української політики 1648 р . ), Львів
1914, с. 69.
94. Крип'якевич І . Картинки з історії
Жовкви, с. 12.
95. Кушевич С . Листи зі Львова, с . 118.
96. Див . примітку 21 .
97. В цій книзі є есей "Загадка Максима
Кривоноса". Воістину- загадка ...
98 . Ця "Хроніка" упродовж двох літ
друкувалася в журналі "Дзвін ": 2000,
No 9-12; 200 І, No 1-8 . 2002-го вийшла
окремою книгою.
99. Кушевич С . Листи зі Львова, с . 122.
І ОО. Це дослідив В. Лаба. Див . його:
Історія села Крехів .. , с. І О.
101. Крип'якевич І . Картинки з історії
Жовкви, с . 12.
102. Томашівський С . Перший похід
Богдана Хмельницького в Галичину."
с. 69.
103. Галицко-русскій городь Жолковь."
с. 231; Сливка Ю. Нестеров //Історія
міст і сіл. Львівська область, с. 500.
І 04. Akta grodzkie і ziemskie, т. ІХ,
Lw6w 1884, с. 283.
105. ЦДІАУЛ, ф. 575, оп. І, спр . 247,
арк. 43-44.
І 06. Сводная .. . лt.топись сь 1600 по
1700 Г" С. 116.
107. Історія Львова, с. 66. Див . також:
Свенцицкій И . С. Обзорь сношеній
Карпатской Руси сь Россіей вь 1-ую
362
пол . ХІХ в., Санкть-Петербургь 1906.
(Цей автор пише, що "югозападно­
русское православіе - Литвь1 , Бt.лой
Руси, Вольши и Украинь1 - посьшало
своих просителей и жалобщиков ,
начиная сь 1581 г. Карпатская же Русь
стала посилать ихь сь 1625 г.
спорадически, а сь 1650 г. черезь
каждь1е три года -- в среднемь" (с . 9);
Крип'якевич І . Зв'язки Західної
України з Росією до середини XVII ст.
Нариси, Львів 1953.
І 08 . Про те, що прохачі дістали дозвіл
у Києві (в єпископа), пише, зокрема,
о. Мрозовський у своїй "Короткій
історичній розвідці .. . ", с. 29 .
109 . Акть1 , относящіеся к исторіи
Южной и Западной Россіи , т. 3: 1638-
1657, Санкть-Петербургь 1862, с . 595-
596 (далі - Акть1 ЮЗР).
11 О. Там само, с. 596.
111 . Там само.
112. Там само, с. 597.
113. Там само .
114 . Там само, док. 380, с . 601-602 .
115. Там само.
116 . Цит. за : Головацкій Я. Обь
изслt.дованіи памятниковь русской
старинь1, с . 19.
117. Жан Йосафат, о" ЧСВВ. Моє
служіння Україні; машинопис, копія
якого зберігається в автора цих рядків.
118. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр . 2032,
арк. І; Шестакова Н. Родини
Стрілецьких і Красовських у Львові
другої половини XVII - початку XVIII
століть// Стаття поки що не
опублікована; копія зберігається
в авторки.
119 . Січинський В . Архитектура
Крехівського монастиря." с. 23.
120. Вуйцик В. Святомиколаївський
монастир у Крехові, с. 5.
121 . Митці України, Київ 1992, с . 452 .

122 . Там само.
123. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 2029.
124 . Історія монастиря Крехівського . . .
вкоротці зібрана // ЛНБ, ВР, ф . 3,
спр. 121 /2, арк. 2.
125. Знаходник .. .// ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр . 122 , арк . 25;lllестаковаН.
Родини Стрілецьких ...
126. ЦДІАУЛ, ф. 575, оп . І , спр. 247,
арк. 27-31.
127 . Krech6w// Slownik geograficzny
Kr61ewstwa Polskiego і inпyc h kraj6w
Slowianskich . Т. IV. Warszawa 1883,
s. 659.
128. Знаходник .. . //ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 6.
129. Тамсамо .
130. Там само, арк. 3.
13 І . Сводная... л-Втопись сь 1600 по
1700 г., с. 160; ЦДІАУЛ , ф. 684, оп. І,
спр. 2029,арк . 69 .
132. ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 212, оп. І,
арк . 234.
133. Сводная . . . л-Втопись сь І 600
по 1700г. ,с. 169.
134. Купчинський О . А. , Ружицький Е. Й.
Каталог пергаментних документів
Центрального державного історичного
архіву УРСР у Львові. 1233-1799, Київ
1972, с. 463.
135 . Архивь Юго-Западной Россіи, ч. І ,
т. Х, Кіевь 1904, с. 666-671 . (далі -
Архивь ЮЗР) .
І 36 . Лаз ечко П . Хто відливав львівські
гармати // Ратуша , І 993 , І І березня .
137. Дорошенко Д . Нарис історії
України у 2-х томах , т. 11, Київ І 991,
с. 78.
138 . Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .., с. 38.
139. Тамсамо,с. 39 .
140. Коструба Т. Іван Мазепа у Крехові
1672 р . // Нова Зоря, 1937, ч. 85,
7 листопада .
Примітки
141. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .., с . 40.
142 . Кушевич С. Листи зі Львова //
Жовтень, 1980, No 4, с. 117 .
143 . Так само, с. 121.
144. Голійчук Ф. Петро Дорошенко і
крех і вські василіяни // ЗHTlll, т. LXXVI,
кн. 2, 1907, с. 156-157; Сводная .. .
лtтопись сь 1600 по 1700 г., с . 172- І 73.
145 . Січинський В . Архитектура
Крехівського монастиря , с . 12.
146 . Сводная . . . л-Втопись сь 1600 по
1700 г. , с. 172-173; Січинський В .
Архитектура Крехівського монастиря ..,
с. 12.
І47. Сводная ... лtтопись сь І 600 по
1700 г. , с. 173-174.
148 . Кrech6w // Slownik geograficzny .. ,
s. 655.
149. Коструба Т. Іван Мазепа
у Крехові .. .
150. Див.: Головацкій Я. Обь
изслtдованіи памятниковь русской
старинь1 .., с. 19-20.
І51. Знаходник ... // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. І22, арк. 7.
І 52. Кrech6w // Slownik geograficzny .. ,
s. 656.
153 . Гавришкевич І . Крехівський
монастир (в Жовківськім окрузі) //
Руска читанка для низших кляс середніх
шкіл, часть І, Львів 187 І. с. 3І6.
154. Знаходник . .. // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 6.
155 . Січинський В . Архитектура
Крехівського монастиря .. , с. І 3.
156. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка.., с . 43 .
157. Див.: Южно-русскія лtтописи ,
открь1ть1я и изданнь1я Н.
Бtлозерскимь. І . Черниговская
Л-Втопись (1587-1750), Кіевь 1856.
158. Там само, с. 34.
159. Коструба Т. Іван Мазепа у
363

При.11ітки
Крехові ...
160. Там само.
161. Вуйцик В . Святомиколаївський
монастир у Крехові, с . 2.
162. Напис цит. за : Коритко Р.
Крехівський монастир // Українська
народна енциклопедія, Львів 1996,
с. 356.
163 . Пастернак Я . Татарський
пам'ятник в Крехові // Ілюстрована
Україна, 1913, ч. 4 , 15 лютого .
164. Там само .
і 65 . 75-річна Ярослава Терех , жителька
Фійни, при тій нагоді розповідала, що в
татарина стріляли зубом з борони, який
перед тим дев'ять разів посвятили в
церкві. Існувала домов а : як поганин
буде вечеряти, то над наметом засвітять
двісинісвічки.Це-знак...Аще
Ярослава Василівна згадала , що чула
переказ, ніби татарин на вечерю мав
з ' їсти дворічного хлопчика. Причому
про кровожерливість ординців я чув і
від інших людей .
Отакі фантастичні, а нерідко й
макабричні історії чи передання. Он ще
-
про Фійну, яка зараз має понад сто хат
і над якою височать скелі Тимоша­
Йоіла. Чому село називається так? "Бо
як татари й турки втікали , то загубили
фану (прапор) - звідси й назва... "
Просто й поетично, хоча Фійна і фана -
далекі за значенням і походженням
слова .
166 . Пушкин А . гіолное собр . соч., т. 9,
Москва 1954, с. 67-69.
167 . Антонів В . Реквієм у Яропольці й
Москві: Вшанування пам'яті гетьмана
України Петра Дорошенка // За вільну
Україну, 1998 , ч . 15-16 .
168 . Січинський В. Слідами Мазепи у
Галичині // Мазепа . Збірник, т. 2,
Варшава 1938 (1939), с . 94 .
169 . Тамсамо.
364
170. Цей унікальний подарунок також
не зберігся. Але в Крехові був один
цінний - перекладений - Апостол, що
його потім описав Іван Огієнко (див .
255-256 стор. цієї книги) .
171 . Січинський В . Слідами Мазепи
у Галичині, с. 95.
172. Там само, с. 94-95.
173 . Знаходник " . // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр . 122, арк. 81.
174 . Сводная лtтопись . .. сь 1600
по 1700 г" с. 48-49 .
·
175. Січинський В. Архитектура
Крехівського монастиря . " с. 15 .
176 . Енциклопедія українознавства, т. 8/
Перевидання в Україні, Львів 2000,
с. 2841.
177 . Січинський В. Архитектура
Крехівського монастиря .., с. 4 .
178 . Там само.
179. Про свої відвідини Крехова ( 1833)
Я . Головацький пише у ст. "Обь
изслtдованіи памятниковь русской
старинь1 .. . " (див . примітку 11).
180. Опис rравюри Сінкевича було
вміщено в часописі "Зоря' ', 1883, с . 168
(п. з. "Важнь1й забьпокь рускои
штуки"), а зображення - у Временнику
Ставропигійского института сь
мtсяцесловомь, Львів 1904, с. 115-117;
у брошурі о. Миколи Головки, ЧСВВ,
"Спомин з Крехівського відпусту" ,
Жовква 1911 .
181 . Січинський В. Архитектура
Крехівського монастиря", с. 17-18 .
182 . Там само, с. 20.
183. Там само, с. 23.
184. Каталог втрачених експонатів
Національного музею у Львові, Київ -
Львів 1996; а також: Львівська наукова
бібліотека ім . В. Стефаника НАН
України : Документи, факти, коментарі ,
Львів 1996.
185. Ще раніше про пригоди rравюри -

з подання С . П. Костюка - розповів
письменник Данило Кулиняк. Див. його:
Обитель Крехівська // Світло, 1992,
ч. 5, с. 199.
186. Січинський В . Архитектура
Крехівського монастиря .., с. 21 .
187. Там само, с. 22.
188. Передніше В . Вуйцик працював
реставратором Львівської картинної
галереї і , як з вдячністю згадує
С . П . Костюк, безкоштовно
відреставрував для Відділу мистецтва
ЛНБ портрет князя Льва роботи Луки
Долинського . У квітні 2002-го
Володимир Степанович пішов з життя -
і хай згадки про нього у цій книзі
будуть ще одним виявом утвердження
світлої пам ' яті про визначного фахівця .
189. Вуйцик В . Святомиколаївський
монастир у Крехові, с. 4.
190. ЦДІАУЛ , ф . 684, оп . І, спр. 2029.
191. Тамсамо .
192. Знаходник . . . // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 4 .
193 . Нарис історії Василіянського
Чину.. , с . 336.
194 . Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .., с . 24.
195 . Там само.
196. Записки ЧСВВ (далі - ЗЧСВВ),
т. 11, вип . 1-2, Жовква 1926, с. 76.
197. Шематизм ЧСВВ 1867 р.,
с . 102-210.
198 . Крип'якевич І. Середньовічні
монастирі в Галичині// ЗЧСВВ, т. 11,
вип. 1-2, с. 70.
199. Шематизм ЧСВВ 1867 р ., с. 6.
200. Крип'якевич І. Середньовічні
монастирі.. , с . 77.
20І. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 2078,
арк. 6.
202. Там само .
203. Див. далі - с. 99 цієї книги.
204. Мрозовський К . Коротка
Примітки
історична розвідка " , с . 49-50.
205. Знаходник . .. // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 18.
206. ЦДІАУЛ, ф . 684, оп . І, спр. 2049,
арк. 1-22.
207. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 6.
208. Войнар М . , о., ЧСВВ . Василіяни в
українському народі , Нью-Йорк 1950,
с.41.
209. Там само, с.41-42 .
21 О. Там само, с. 39.
211. Нарис історії Василіянського
Чину.. , с. 138.
212 . Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .. , с . 48.
213. Дорошенко Д. Нарис історії
України, т. 11, с . 263 .
214. Тамсамо .
215. Там само, с. 264.
216. Там само.
217. Там само, с. 263.
218. Франко І. Зібр. творів у 50 томах,
т.46, кн. 2, Київ 1986, с. 57.
219. Тамсамо,с . 47.
220. Там само, т. 47, с. 148.
221. Мудрий С., єп., ЧСВВ. Нарис
історії Церкви в Україні, Рим 1995,
с . 232-233 .
222. Там само, с. 231 .
223. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф . 3,
спр. 122, арк. 81.
224. Ці факти взяті з "Короткої
історичної розвідки" о. Мрозовського
(с. 51 ), оскільки інших документів
немає .
225. Архивь ЮЗР, ч . І, т. Х, с. 366-367 .
226. Slownik geograficzny Krбlewstwa
Polskiego ." t . IV, s. 655. Зараз ориrінали
цих двох грамот (за 30 квітня 1657-го і
13 жовтня 1690 року) зберігаються в
ЦДІАУЛ, ф. 129, оп. І, спр. 614 і 728.
227. Головацкій Я . Монасть1ри Юго ­
Западной Россіи вообще и Креховскій
365

Примітки
монасть1рь , Санкть-Петербургь 1885,
с. 12 . Щодо поїздок до Москви, то
після 1657-го крехівці навідувались
туди ще шість разів : у 1681, 1684 , 1688,
1689, 1690 і 1700-ому роках . Ці дати
наводить К . Харлампович у своїй
монографії "Малороссійское влияніе на
великорусскую церковную жизнь", т. І
(Кіевь 1914, с. 356, 357, 359, 360-361,
365). Див. також: Свенцицкій И. С.
Обзорь сношеній Карпатской Руси сь
Россіей вь 1-ую пол. ХІХ в. Санкть­
Петебургь 1906. Цей автор пише, що
по "милостиню" до Москви крехівські
монахи їздили у червні-липні 1680, у
липні 1689, в липні 1695 і в січні 1705
року- і аж "до 1761 р.": значить ще 40
літ після прийняття унії (с. І 0-11 ).
Натомість Архивь ЮЗР, ч . І, т. Х , подає
такі роки : 1657 , 1689, 1690, 1694, 1700
(с . 797-801).
228. Головацкій Я. Монасть1ри
Юго-Западной Россіи .. , с . 12.
229. Там само.
230. Там само, с . 12-1 З.
23 І . Там само, с. 12 . Цитата узгоджена
з текстом Я. Головацького
"Обь изсліщованіи памятниковь
русской старинь1 . . . " .
232. Петрушевич А. С . Сводная
Галичско-русская лt.топись сь 1700 до
конца августа 1772 года, часть І, Львовь
1887, с . 34.
233. Там само.
234. Ісаєвич Я . Д. Братства та їх роль
в розвитку )'країнської культури XVI-
XVIII століття, Київ 1966, с . 122 .
235. Історія Львова, Київ 1984, с. 71.
236. На це звернув увагу І Мицько . Він
посилається на працю: Ковальський М.
П. Політичні зв'язки
західноукраїнських земель з Російською
державою в другій половині XVII ст.
(від визвольної війни українського
366
народу до кінця XVII ст.) // Питання
історії СРСР, вип. 6, Львів 1957, с . ІЗ І,
137, 138 . Посилаючись на це видання,
І. Мицько пише : "При іншому
посланцеві, Іванові Волкову, служив
перекладачем племінник крехівського
ігумена, а особистим духівником його
був монах Васіян Радкевич". Див . :
Мицько І. З. Ідеологічна боротьба на
Україні в XVII ст. і формування та
склад бібліотек //Бібліографічна
інформація і сучасність. Збірник
наукових праць, Київ 1981, с. І 04.
237. Ісаєвич Я . Д. Братства та їх роль .. ,
с.91.
238. Науковь1й сборникь . .. Галицко­
русской матиць~, 1868, вип . І и 11,
Львовь 1868, с. 94.
239. Мудрий С. Нарис історії Церкви
в Україні, с. 23 І.
240. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка. " с. 61 .
241 . Ця книга опублікована в історико­
краєзнавчому часописі "Літопис
Червоної Калини", Львів 1991, ч. 2, с .
38-44; ч. З, с. 36-41 .
242. Григорович-Барський В. Мандри
по святих місцях Сходу з 1723 по 1747
рік, Київ 2000, с. 19.
243. Там само .
244. Там само, с . 19-20.
245. Там само, с. 20.
246. Шематизм ЧСВВ 1867 р., с . 184 .
247. Див" наприклад : Нарис історії
Василіянського Чину.. , с . 170- 171 .
248. Шематизм ЧСВВ 1867 р, с . 184 .
249. Нарис історії Василіянського
Чину.., с. 165.
250. Там само, с . 171.
251 . Там само, с. 171-172.
252. Шематизм ЧСВВ 1867 р., с . 271.
Цікаво , що о. Святковський, як
зазначено в Шематизмі 1867 року ( с.
271 ), народився "в Московії" (170 І) ,

1730-го вступив до монастиря,
а наступного року прийняв з рук
Афанасія Шептицького Тайну
Священства.
253 . Нарис історії Василіянського
Чину.. , с . 172.
254. Войнар М . Василіяни
в українському народі , с . 53 .
255. Нарис історії Василіянського
Чину.., с . 175-182.
256. Войнар М . Василіяни
в українському народі, с . 54-55 .
257. Знаходник. .. // ЛНБ, ВР, ф . 3,
спр. 122, арк. 27.
258. Там само, арк. 81 ; ІЩІАУЛ, ф. 684,
оп . І,спр.2045,арк . І-7 .
259. Знаходник . .. // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. І22, арк. 81.
260. Див.: ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І,
спр. 2039, арк. 7.
261. ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 815.
262 . ІЩІАУЛ, ф . 684, оп. І, спр. 29,
арк . 3 (зворот) .
263 . Вуйцик В . Святомиколаївський
монастир у Крехові, с. 6.
264. Цей брат у Крехівському
монастирі й помер (І 773 ). Див. :
Знаходник... // ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 122,
арк . 28.
265. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .., с . 60.
266. Головацкій Я . Монасть1ри
Юго-Западной Россіи .. , с. І 5.
267 . Там само.
268 . Вуйцик В . Святомиколаївський
монастир у Крехові , с . 4.
269. Шематизм ЧСВВ 1867 р . , с . 157.
У келіях цього монастиря 1867-го,
як писав Михайло Коссак, мешкало
"духовенство катедральне" .
Ті приміщення існують і зара з , і в них
живуть світські люди , а також
знаходиться канцелярія УГКЦ з усіма
церковними структурами .
При.wітки
270 . Історія Крехівського монастиря . ..
вкоротці зібрана // ЛНБ, ВР, ф. 3, спр.
121 /2, арк. 4. Натомість о .
Мрозовський у "Короткій і сторичній
розвідці ... " , с. 107, відзначає, що образ
Чудотворця у позолочено-срібну
суконку одягнув ігумен Теофіл
Голдаєвич - а це початок ХІХ ст. (див.
135-ту стор. цієї книги)
271 . Мрозовський К. Коротка
історична розвідка.., с . 62 .
272. Там само.
273. Календар "Місіонаря", річник
ХХІІ, Жовква 1925, с . 101.
274. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 6.
275. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .., с. 62.
276 . Шематизм ЧСВВ 1867 р. , с. 272 .
Отця Мальського поховали в підземеллі
дерев ' яної Преображенської церкви -
там, де спочили й троє Красовських і ,
можливо, Йоіл .
277. Нарис історії Василіянського
Чину.., с. 214-215 . Мелетій Войнар,
ЧСВВ, подав дещо інші цифри: 1771 р.
Чин числив 144 монастирі, в яких
перебувало 1225 монахів, ут, ч. 944
священики , 190 клериків та 91 брат
(див . його : Василіяни в українському
народі, с. 55).
278 . Нарис історії Василіянського
Чину.. , с . 215 . У тому ж таки "Нарисі"
на стор. 194-й наведені й інші цифри : на
1745 рік Руська Провінція мала 129 -
а навіть 170! - чернечих домів .
279. В Умані та його околицях тоді
загинуло 16 василіян ; багато померло
внаслідок епідемій. Див.: Нарис історії
Василіянського Чину.. , с. 215 ;
Кровавими слідами наших братів//
Місіонар , 1920, числа (листи) : 7
(липень), 9 (вересень) , І О (жовтень) ,
11 (листопад), 12 (грудень) .
367

Примітки
280. Серед праць о. Лащевського -
"Елогія": надгробне слово Орденові
тринітаріїв, яке він як професор
філософії уклав 1715 р., тобто ще до
свого ігуменства в Крехові (ЛНБ, ВР, ф.
3, спр. 409/7); зберігся також збірник з
риторики і поетики - конволют, що
його почергово у 1736-173 7 роках вели
у Золочеві в монастирі св. Георгія,
Хома Ребужинський та Сильвестр
Лащевський (аркуші 163-236) // ЛНБ,
ВР, ф . 3, спр. 739. З пізнішого періоду
( 1745-1746) маємо курс з філософії
(логіки) слухача теології при
Лаврівському монастирі -
правдоподібно - Лащевського . .. Курс
цей дуже солідний: 363 аркуші, а
оправа - картон у шкірі (ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр . 49, оп. 1, 52).
281. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .. , с. 66.
282. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 120, арк. 27, 81 .
283 . У документах того часу, як
зазначає у своїй довідці В. Вуйцик,
вказана також вартість брами:
львівському майстрові на тиждень
платили двадцять золотих,
жовківському - вісімнадцять . Натомість
кожен вазон коштув;\в чотири дукати,
статуя - одинадцять// Вуйцик В.
Святомиколаївський монастир
у Крехові, с. 6.
284. Про Якинфа та його брата Саву,
теж ченця і маляра, розповідає у своїй
статті "МаЛярі-василіяни" Микола
Голубець// ЗЧСВВ, т. 3, вип . 3-4, Львів
1930. З цієї публікації випливає, що
фрески на брамі - зображення св.
Миколая і Преображення Господнього
-
виконав не Якинф, а Сава, який навіть
якийсь час сповняв у Крехові
"обов'язки управителя хору".
Голубець називає імена й інших
368
малярів-василіян, які так чи інак були
дотичні до Крехівської обителі . Це Іван
Бокаревський, який написав для
монастиря - і прикрасив заставками -
"Книгу Богодухновенную"; Яким
Борисевич (1713-1774) : 21 листопада
1750-го він прибув до Крехова, склав
чернечі обіти, потім ще рік віддавався
тут малярству... Це різьбяр Денис
Головчинський; Григорій Залевський:
він писав та ілюмінував 1695-го
Ірмологіон, який зберігався у бібліотеці
Крехівського монастиря (небавом -
у Львівському Святоонуфріївському) .
285. Вуйцик В. Святомиколаївський
монастир у Крехові, с . 6.
286. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 2029.
287. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .. , с . 107.
288. Слободян В. Жовківщина.
Історико-архітектурні нариси церков,
т. 5, с. 69-70.
289. Книга історії монастиря
Крехівського .. . // ЦДІАУЛ, ф . 684, оп . 1,
спр. 2032, арк. 3.
290. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф . 3,
спр . 122, арк. 25.
291 . ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 2046,
арк. 19 . Невстановлений автор
коротенької "Історії монастиря
Крехівського ... " пише : "Вр. 1775 за
ігуменства о. Лащевського зістав
видобутий камінний надгробок сего ж
пана Красовського, тому що був
присипаний землею в коліно. Где
похована Зофія, жена п. Красовського,
не знати" //ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 12112.
У крипті цієї церкви похований і
С. Мальський.
292. Логвин Г. По Україні : Стародавні
мистецькі пам'ятки, Київ 1968,
с. 247, 251.
293. Трибанна церква була така гарна,
що послужила, як вважає Василь

Слободян, взірцем для храму св.
Параскеви в селі Крехові. (Слободян В .
Жовківщина." т. 5, с. 82), а також для
Троїцького храму в Жовкві
(Г. Логвин, с. 247) .
294 . Для цікавих подаю опис цих хатин
(за інвентарем 1779 року) більш
детально. Отже: "Вийшовши з
монастиря і ставши на брамному мості,
по правій стороні стоять три будинки .
Перший з комином, сіньми, більшою
кімнатою і двома ванькирами (бічними
кімнатками - П. Ш .); за будинком шопка
з подвір'ям, опоясана плотом . Другий
без комина і подвір'я, з сіньми, великою
кімнатою і двома ванькирчиками.
Третій у сінях має комору з
новопосталою кімнатою під соломою".
Це - з правого боку. А з лівого
-
аустерія (корчма - П . Ш.) з присінком,
коміркою, кухнею та однією великою
кімнатою, де кахлева піч і припічок, а
також із "новою збудованою коморою,
якої не було раніше". За корчмою
ліворуч були вапнярка, цегельня: піч
під драницями, перед нею шопа з
верстатом для виготовлення цегли;
трохи нижче-пасіка (вже друга) і
зарибнена саджавка. Ще далі, з лівого
боку, - фільварок .
295 . Всередині старого іконостасу
встановили "високий вівтар з чотирма
колонами і новими царськими вратами",
-
пише о. Мрозовський. "Се не була
щаслива гадка, таке переінакшення
іконостасу, бо хоч, на перший погляд,
робить імпозантне вражінє, однак
зіпсув пречудовий старий іконостас, що
не дасться зложити" (Коротка історична
розвідка .. , с . 76).
296. ЛНБ, ВР, ф. 77, спр. 737 І п. 62,
арк. 17 .
297. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп . І, спр . 2045 ,
арк. 23.
Примітки
298. Голубець М. Малярі-василіяни на
тлі західноукраїнського церковного
малярства XVIII в. // ЗЧСВВ, т. 3,
вип. 3-4, Львів 1930, с. 465 .
299. ЦДІАУЛ, ф . 684, оп. І, спр. 2029,
2046 .
300. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка." с. 78 .
301. ЦДІАУЛ, ф . 684, оп. І, спр. 2029,
арк. 52-59 .
302. Там само, с. 23 .
303. Див. : ЗЧСВВ, т. 11 (VIII), вип. 1-2,
секція 11, серія 11, Рим 1954, с. 76.
304. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк . 7.
305. Нарис історії Василіянського Чину,
с . 219-223, 312.
306. Див.: Ваврик М. о" ЧСВВ.
Лаврівська хроніка ( 1771 - 1882) //
ЗЧСВВ, т. 11 (VIII), вип. 1-2, секція 11,
серія 11, Рим 1954, с . 86-87 .
307. Нарис історії Василіянського
Чину." с.194.
308 . Каровець М" о" ЧСВВ. Доля
Василіянського Чина і нашої Церкви
при кінці XVIII в. //Календар
"Місіонаря" на 1935 рік, с . 58 .
309. Там само, с. 56.
31 О. Там само, с. 55.
311. Важні річниці Лаврівського
монастиря// Календар "Місіонаря"
на 1935 рік, с . 120.
312. Ваврик М . По василіянських
манастирях, с. 71.
313. Там само.
314. Марія Тереса та Йосиф 11 зрівняли
греко-католицьке духовенство (у його
правах) з латинським, 1774-го відкрили
у Відні Генеральну духовну семінарію
для українців - Барбареум (в якій,
зокрема, два місця було призначено для
василіян)- та 1784-го відновили у
Львові університет, а при ньому -
Інститут для русинів "Studium
369

Примітки
ruthenum" ( 1787). Перед тим були й
інші нововведення, і такі важливі, як
знесення панщини та заміна її на податок
( 1777), обмеження привілеїв дідичів
тощо . І хоч не всі реформи вдалося
втілити в життя, зокрема щодо
скасування панщини (Йосиф П помер
рано, 1890-го, маючи 49 літ), - все одно
його ім'я серед галичан викликало
шану.
315 . Войнар М. Василіяни в
українському народі, с. 68.
316. У Відділі рукописів ЛНБ
зберігається посібник з риторики й
основ діалектики професора о .
Крижановського, що його 1765 року
застенографував Макарій Татаркевич
(див. справу 518). Факти про
ігуменство о. Крижановського, а потім
о . Дроновича, взяті з "Короткої
історичної розвідки" о. Мрозовського,
с . 86-90.
317. Скрутень Й., о., ЧСВВ. О . Герман
Дронович, ЧСВВ ( 1736-1788) //
ЗЧСВВ, т. ІХ (XV), вип. 1-4, секція 11,
Рим 1974 , с . 273-275.
318. Див.: Знаходник . . . // ЛНБ, ВР, ф . 3,
спр. 122, арк. 20.
319. Там само, арк. 26; Вуйцик В.
Святомиколаївський монастир у
Крехові, с. 16. Факти про ігуменство
о. Тарасовського також взяті із
"Короткої історичної розвідки"
о. Мрозовського, с . 91-95.
320. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф. 3, спр .
122, арк. 28-29, 31; Мрозовський К.
Коротка історична розвідка .. , с. 95 .
321 . Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .. , с . 96.
322. Нарис історії Василіянського
Чину.. , с. 317.
323. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .. , с . 96.
324. Там само, с. 97.
370
325. ЛНБ, ВР, ф. З, спр. 121 / 1,
арк. 21-30.
326. Нарис історії Василі янського
Чину.. , с . 315.
327. Ваврик М., о., ЧСВВ . До історії
василіянських капітул у Галичині в
XVIII-XIX столітті// ЗЧСВВ, т. ІІІ, вип .
1-2, секція П, Рим 1958, с. 44-66.
328. Назарко І . Київські і галицькі
митрополити , Рим 1962, с . 164-165 .
Див. також: Возняк М. Як пробудилося
українське народне життя в Галичині за
Австрії, Львів 1924, с . 14-16 .
329. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .., с. І 02.
330. Нарис історії Василіянського
Чину.. , с. 237.
331 . Мрозовський К. Коротка
історична розвідка .. , с. 103.
332 . Див . : Розпорядження Галицького
губернаторства ... // ІЩІАУЛ, ф. 684,
оп. І, спр. 2079, арк. 1-2.
333. Ваврик М. До історії
василіянських капітул .. , с . 55-56 .
334. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф . З, спр.
122, арк. 81 .
335. Див .: Розпорядження Перемиської
консисторії... // ІЩІАУЛ, ф . 684, оп. 1,
спр . 2037, арк. 1-3 .
336. Історія монастиря Крехівського . .. //
ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 121, арк. 71 .
337 . Мрозовський К. Коротка
історична розвідка.., с. І 08.
338. Знаходник ... // ЛНБ, ВР, ф. З,
спр . 122, арк. 81.
339 . ІЩІАУЛ, ф . 146, оп . 1, спр. 2037,
арк. 55.
340. Знаходник . .. // ЛНБ, ВР, ф. З,
спр . 122, арк. 81.
341 . Тамсамо,с . 18-19 .
342. Там само, с. 82.
343. В. Компаневич (1778-1858)
досліджував пам'ятки старовини
в Галичині і писав про це статті,

публікував бібліографічні замітки,
перекладав на польську мову
(разом з іншими) "Хроніку Львова"
Б. Зиморовича, знався з членами
"Руської Трійці", а також із
словінським славістом Є.-В. Копітаром
та російським великодержавником
М. Погодіним.
344. Знаходник . .. // ЛНБ, ВР, ф. 3, спр.
122, арк. 18.
345. Тамсамо,с.16-18.
346. Там само.
347. Там само.
348. Пожежа, між іншим, почалася з
монастиря, де служили два озлоблені
парубки: коли ченці були на Утрені,
вони підпалили обитель - і вогонь,
роздмухуваний західним вітром,
перекинувся на передмістя Задвірне: всі
будівлі спопеліли, у тому числі й
помешкання Коссаків. Див.:
Пятьдесятьлtтняя годовщина
священства впр. о. Иліи-Емиліана
Коссака вь монасть1рt Чина св. Василія
В. вь Креховt //Слово, 1880, ч. 105, 25
вересня (7 жовтня).
349. Там само.
350. Там само, ч. 106, 27 вересня
(9 жовтня).
351. Там само.
352. Див.: Франко І. Зібр. творів у 50
томах, т. 46, кн. 1, Київ 1986, с. 565-581.
353. Там само, с. 572.
354. Пятьдесятьлtтняя годовщина
священства ... // Слово, 1880, ч. 106, 27
вересня (9 жовтня).
355. Там само.
356. Див., зокрема: Франко І. Польське
повстання в Галичині 1846 року// Зібр.
творів у 50 томах, т. 46, кн. І, Київ
1986, с. 352-414.
357. Грицак Я. Українське національне
відродження у Галичині ХІХ - початку
ХХ ст.: порівняльний аналіз
При.мітки
соціального складу патріотичних груп//
Краківські українознавчі зошити,
т. V-VI І За ред. Володимира Мокрого,
Краків 1997, с. 277-285.
358. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр. 2034,
арк. 30.
359.Пятьдесятьлtтняя годовщина
священства... //Слово, 1880,ч.107,30
вересня (12 жовтня).
360. Ваврик М. До історії
василіянських капітул .. , с. 64-65.
361. Історія монастиря Крехівського . .. //
ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 121/1, арк. 48.
362. Знаходник . .. // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 35.
363. Історія монастиря Крехівського ... //
ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 121/1,
арк. 59-60, 89, 93.
364. Там само, арк. 56.
365. Митці України, с. 214.
366. Історія монастиря Крехівського . .. //
ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 121/1, арк. 72.
367. Там само, арк. 49.
368. Там само, арк. 93; Знаходник .. ,
с. 30-35.
369. Історія монастиря Крехівського . .. //
ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 121/1, арк. 47-48 .
370. Гавришкевич І. Крехівський
монастир... // Руска читанка .. , с. 316.
371. Там само, с. 317.
372. Там само.
373. Історія монастиря Крехівського ... //
ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 121/1, арк. 88.
374. Гавришкевич І. Крехівський
монастир... // Руска читанка.. , с. 315.
375. Там само.
376. Знаходник .. . // ЛНБ, ВР, ф. 3,
спр. 122, арк. 20.
377. Історія монастиря Крехівського . .. //
ЛНБ, ВР, ф. 3, спр. 121/1, арк. 56.
378. Там само, с. 52.
379. Там само, с. 51.
380. Тамсамо.
381. Там само, с. 51, 59.
371

Примітки
382.Пятьдесятьлtтняя годовщина
священства ... // Слово, 1880, ч. 107, 30
вересня (12 жовтня) .
383 . Там само, ч. 108, 2 (14) жовтня .
384. Там само, ч. І09, 4 (16) жовтня.
385 . Мрозовський К. Коротка історична
розвідка.. , с . 114.
386. Повна назва цієї розвідки --
" Odpowiedz па histori~ «0 uпji Kosciola
grec . kat. ruskiego» przez ks. Michala
Malinowskiego, kапопіkа Swi~tojurskiego
we Lwowie, w 1862 r. wydaпa, napisaпa
przez Prawdoluba, Rusina 1863 r." .
387. Назва цієї книги- "Annales Ecclesiae
Ruthenae ... " Льв ів 1862, 1184 с .
(а також 28 с. передмови).
388. Цит. за : Возняк М. Брошура
василіянського достойника з 1863 року//
Діло, 1934, ч. 101, 21 квітня .
389 . Тамсамо.
390. Там само, ч. І 02, 22 квітня.
391. Франко І . Іван Вишенський і його
твори // Зібр. творів у 50 томах, т. 30,
Київ 1981, с . 28.
392. Там само, с. 80.
393 . Возняк М . Брошура василіянського
достойника ... //Діло, 1934, ч . І 03, 23 квітня.
394 . Мрозовський К. Коротка історична
розвідка .., с. 114-115.
395 . Там само, с . 117-118 .•
396 . ЦДІАУЛ, ф. 684, оп . І, спр. 418,
арк. 9-10 .
397 . Там само, арк. 11 .
398 . Франко І . Причинки до
автобіографії// ~ібр. творів у 50 томах,
т. 39, Київ 1983, с. 38 .
399. Там само, с. 229·230 .
400. Володимир Герасимович ( 1870-1940):
Бібліографічний покажчик, Тернопіль
1995, с. З; див . також: Стефанюк І . Ще
одне повернуте ім'я //Молода Галичина,
1990, 24 лютого .
401 . ЦДІАУЛ, ф . 684, оп. 1, спр. 500,
арк. 23.
372
402 . Назарук О. Добромиль : Перший
наш монастир відданий оо . єзуїтам в
ціли переведення реформи Чина св .
Василія Великого //Нова Зоря, 1932,
ч. 2, 14 січня.
403 . Шептицька Софія з Фредрів .
Молодість і покликання о. Романа
Шептицького , Львів 2001, с . 148, 141
та1н .
404. Назарук О. Добромиль . . . 11
Нова Зоря, 1932, ч . 2, 14 січня .
405 . Нарис історії Василіянського
Чину.. , с . 328-334.
406. Там само, с. 335-336.
407. Там само, с . 328-329 .
408. Шептицька Софія з Фредрів .
Молодість і покликання .. , с . 119 .
409. Там само, с . 121.
410. Ваврик М. По василіянських
манастирях,с . 71 .
411. [Козаневич О., о., ЧСВВ.]
Пам'ятка з Крехова, Жовква 1896, с . 8.
412. Головка М., о ., ЧСВВ . Спомин з
крехівського відпусту, Жовква 1911,
с. 24; ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1,
спр. 2032, арк. 5 та ін.
413 . Головка М. Спомин
з крехівського відпусту.. , с . 14.
414. Там само, с. 15 .
415 . Лукань Р., о., ЧСВВ. Відпусти в
Крехові колись і тепер// Нова Зоря,
1935, ч. 41, 6 червня.
416. Томашівський С. Предтеча
Ісидора. Петро Акерович, незнаний
митрополит Руський (1241-1245) //
ЗЧСВВ, т. 11, вип . 3-4, Жовква 1926,
с. 221-313, 441-442; див. також: ЗЧСВВ,
т. ІІІ, вип . 1-2, Жовква 1928, с . 171-178.
417. Щодо часу створення й авторства
цієї ікони існують й інші думки . Он що
пише В . Вуйцик : "Згідно версії історика
А. С . Петрушевича, який посилається
на історію монастиря Верхратського ,
близько 1682 р . у Замостю жив маляр

Матвій, і у нього ігумен Верхратський
купив дві намісні ікони Христа і
Богоматері, яка славилася чудесами .
Отже, є вже конкретний автор ікони.
Але ...
Покійний нині професор
М . Гембарович висловлює сумнів щодо
раннього (XVII ст.) походження цієї
ікони і щодо замойського маляра
Матвія . Він вважає, що вона не є тією,
про яку говорять монастирські
документи. На думку вченого, ця ікона
походить з іконостасу однієї з
монастирських церков у Крехові . Це
підтвердилося, коли з ікони перед
фотографуванням зняли шату. Стиль
виконання мало нагадує ікони XVII ст.
Карбована металева шата походить з
XVII ст.
Сучасний вигляд ікони після її
перемалювання на початку 1980-х рр.
(тоді вона перебувала у львівській
церкві св. П'ятниці- П. Ш.) не
відповідає ориrіналові ". В . Вуйцик
посилається на працю: Gфarowicz М .
Portret XVII-XVIII w . we Lwowie,
Wroclaw-Krakбw 1969, s. 85-86.
418. Вояковський Н. Про Верхратську
чудотворну ікону Божої Матері //
Світло, 1991, ч . 10, с. 355.
419. Там само . Див також: Божик С.
Верхратська Богородиця //Світло,
Торонто 1954, ч . 22, 1 грудня, с. 21;
Головка М. Спомин з крехівського
відпусту, с . 17; Мельник А., о. Мати
Божа - Матінка наша, Рогатин 1926.
420. Текст пісні вміщено в "Пам'ятці з
Крехова" за 1896 та 1992 роки ; у
журналі " Світло", 1991, ч. 10, с . 356.
421. Головка М . Спомин з крехівського
відпусту.. , с . 19-20.
422. Там само.
423. Катрій Ю., о . , ЧСВВ. Наші
українські Фатіми //Календар "Світла",
Примітки
Торонто 1992, с . 46.
424. Головка М. Спомин з крехівського
. відпусту.. , с. 20.
425. Божик С. Верхратська Богородиця
11 Світло, 1954, ч. 22, 1 грудня, с. 21 .
426. Жуковський А. Петро Могила й
питання єдности Церков, с . 41-46.
427. Там само, с . 50.
428. Там само, с. 49.
429 . Мицько І . Острозька слов'яно­
греко-латинська академія ( 1576-1636),
Київ 1990, с. 87.
430. Цитую за тим самим виданням. Сам
І . Мицько посилається на : Kossow,
Cherubin.., Вільно 1635, s . С4-С5•
43 1. Головка М . Спомин з крехівського
відпусту, с. 21-22. Факти , подані нижче,
-
з цього "Спомину", с. 23-24, 26.
432. Скрутень Й . , о., ЧСВВ. О.
Адальберт Баудісс, Тов . Іс. // ЗЧСВВ,
т. ІІ, вип. 3-4, Жовква 1924, с. 406-407 .
433 . ЛукаіІь Р. Відпусти в Крехові
колись і тепер// Нова Зоря, 1935, ч. 41,
6 червня.
434. Франко І. Зібр . творів у 50 томах,
т. 49, Київ 1986, с . 442-443 .
435 . Див .: Правда, 1893 , травень­
вересень; 1894, січень, березень,
червень-липень. Тут використані також
виписки з автобіографії
В.Герасимовича, які зробив
краєзнавець Петро Арсенич з Івано­
Франківська і які зберігаються у його
домашньому архіві. Див. так само
рецензію на працю В. Герасимовича,
вміщену у ЗНТШ, т. VI, кн . ІІ, 1895,
с. 10-11 (рубрика "Наукова хроніка") .
436. Правда, 1893, травень , с. 249.
437 . Там само.
438. Там само, с . 247.
439. Правда , 1894, січень, с . 62-64.
440. Франко І . Зібр. творів у 50 томах,
т. 50, Київ 1986, с . 12.
441 . Тамсамо,с. 14 .
373

Примітки
442. Там само, с. 17.
44З . Киевская Старина, кн . 6 , 1896 ,
с. З80-412; кн. 7, с. 1-29. 1896-го
розвідка вийшла окремою відбиткою.
444. Апокрифи і леrенди з українських
літописів /Зібрав, упорядкував і
пояснив д-р І . Франко, т. І. Апокрифи
старозавітні, Львів 1896, с . 6 .
445. Там само, с. 9, 8.
446. Франко І . Зібр. творів у 50 томах,
т. ЗО, Київ 1981, с. 541 .
447. ЦДІАУЛ, ф. З64, оп. І, спр. 77,
арк. 20.
448. Цей текст повністю надруковано у
ЗО-му томі Зібр. творів І . Франка у 50
томах. Тут же вміщено й переклад з
німецької.
449. Скрутень Й., о., ЧСВВ . Д-р І .
Франко і василіяни // Спогади про Івана
Франка , Львів 1997, с. 604 .
Принагідно треба зробити уточнення.
У січневому числі місячника "Світло"
за 1991 рік статтю про стосунки
Франка з ЧСВВ подано під прізвищем
о . Романа Луканя, ЧСВВ . В кінці
посилання на ЦДІАУЛ, ф . З64, оп. І,
спр. З5 . Після цієї публікації йде замітка
" Про о. Романа Лукащт, автора статті",
яка починається твердженням : "Стаття
"Д-р І. Франко і василіяни " у
франкозн австві невідома. Її автор о.
Роман Лукань так і не встиг цю свою
працю ніде надрукувати ... "
Одначе це помилка, якої, до речі,
допустився і Роман Горак (див. його :
"Апостол" у Вовчухах //Євшан-зілля.
Вісник культури. Львів 199З, ч . 7,
с. 55-56) . Бо стаття "Д-р І. Франко і
василіяни" належить Йосафатові
Скрутневі , і вона ще 1926 року була
опублікована у ЗЧСВВ, т. 11, вип. 1-2,
с. 167-172. У ЦДІАУЛ, на який
посилаються " Світло " та Р. Горак (і це
справа 155 , а не З5; с . 1-8) , зберігається
374
стаття о . Скрутня, яку переписав для
себе о. Лукань - очевидно, із ЗЧСВВ .
Що це копія - зазначено і в описі фонду
(No364, оп. І).
450. Далі Й . Скрутень навіть наводить
такий факт : "Коли раз, коло 1904 р.,
один ученик гімназійний, вступивши до
Чину, по короткім побуті на новіціяті
втік з монастиря і прийшов у Львові до
Франка, щоби перед ним похвалитися
своїм поступком, Франко , здивований ,
сказав: "Чи аж так треба було зробити?
Я знаю василіян , і дивно мені , що ти не
знайшов між ними нічого ідейного "
(с . 602).
451 . Особиста справа монаха Зємби
Юліяна // ЦДІАУЛ , ф . 684, оп. І,
спр. 684, арк. З5.
452. Нарис історії Василіянського
Чину. . , с. 328.
45З . Особиста справа монаха Зє мби
Юліяна // ЦДІАУЛ, ф. 684, оп . І,
спр. 684, арк. З4.
454. Скрутень Й . Д-р Іван Франко
і василіяни, с. 607.
455 . Голубець М . Мої спогади про
Івана Франка //Літературно-науковий
додаток "Нового часу" , 19З8, ч. 23 (35),
ІЗ червня, с. З.
456 . Найкраще розумів поета
А. Ulептицький . Митрополиті
відвідував Франка у його домівці на
вул . Понінського, і відправив у Києві
панахиду за упокій його душі. Див.:
Ключко-Франко А. Іван Франко та його
родина // Спогади про Івана Франка ,
Львів 1997, с . 477-478 .
457 . Скрутень Й. Д-р Іван Франко
і василіяни, с. 607 .
458. Там само.
459. ЦДІАУЛ, ф. З64, оп. І, спр. 77,
арк. 27.
460. Щурат В . Драма посвячена
Мазепі //Неділя, 1911, ч. І, с . 2.

461 . ЦДІАУЛ, ф. 364, оп . І, спр. 77,
арк. 27-28.
462. ЗНТШ, т. СХХХ, 1920, с. 36-37.
463. Там само, т. СХХІІ, 1922, с. 80-134.
464. Листи з вистави //Діло, 1894,
ч. 170, 30 липня ( 11 серпня). "На
особливу увагу заслуговує плащаниця
з Крехівського монастиря", - звітував
кореспондент(беззазначення
прізвища). А "найкрасша річ - се
іконостас з Крехівського монастиря і
Царські Врата з Крехівської церкви
парохіяльної. Образи на іконостасі мимо
соток літ заховались так добре, що
виглядають як нові. До того ж спосіб
мальованя незвичайно живий, особливо
двох намісних образів: Матері Божої і
Ісуса Христа, краски лагідні і різьба на
іконостасі прегарна".
465. Нарис історії Василіянського
Чину." с. 340 .
466. Факти подаю за: Вуйцик В.
Святомиколаївський монастир у
Крехові, с . 9. Див. також : Кошторис для
будівництва новіціяту". // ЦДІАУЛ, ф.
684, оп. І, спр. 2076, арк. 1-27; там
само, спр. 2077, арк. І.
467. ЦДІАУЛ, ф. 364, оп. І, спр. 77,
арк. 39 (зв.).
468. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка ." с. 122 .
469. С. Р. о. Єронім Малицький, ЧСВВ//
ЗЧСВВ, т. І, вип . 2-3, Жовква 1925,
с. 300-301 .
470. Мрозовський К. Коротка
історична розвідка." с. 122 .
471. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 2081,
арк. 9.
472 . Всесвітліший і високопреподобний
о. Діонисій Ткачук ". // Місіонар ,
Жовква 1944, ч. 3, с. І .
473. Шематизм всього клира греко-кат.
Епархій соєдинених Перемиської,
Самбірської і Сяніцької на рік від рожд.
Примітки
Хр . 1906, Перемишль 1905 .
474. Місіонар, 1920, лист 4, за квітень,
с . 59-60; ЗЧСВВ, т. І, вип . 2-3, Жовква
1925, с . 297-298 .
475 . Календар "Світла" на 1992 рік ,
с. 46.
476. Нарис історії Василіянського
Чину. " с . 338-339, 342.
477. Як пише о. Жан, "я був знайомий
ще з 1911 року і фотографувався з ним
спільно з о. Демаре . Він був дуже
симпатичний священик-чернець і був
нерозлучним прибічником архикнязя
Вільгельма, Василя Вишиваного".
Через декілька аркушиків підтверджує
те саме : "Вже в 1911 р. я познайомився
з о. Бонном у Крехові, і я його любив,
бо був щирий і відданий українській
справі й Церкві" (див. : Жан Й. Моє
служіння Україні, с . 93, 134) .
478. Жан Й. Моє служіння Україні , с . 2.
479. Тими першими василіянськими
місіонерами були отці Платонід Філяс,
Созонт Дидик, Антін Строцький і брат
Єремія Янішевський (див. : Великий А"
о" ЧСВВ. Нарис історії Згромадження
Сестер Служебниць П. Н. Д. М" Рим
1968, с . 139-140).
480. Жан Й. Моє служіння Україні, с . 6.
Тут і далі - виписки з цих спогадів із
зазначенням сторінок.
481 . Назарко І" о" ЧСВВ . о . Маріян
Повх// ЗЧСВВ, т. ХІ (XVII), вип. 1-4,
секція 11, Рим 1982, с. 492-494 .
482 . Дорошенко Д. Спогади про
недавнє-минуле . Частина перша. Львів
1923, с. 6-7.
483 . Див" наприклад , Діло, 1914, 29
червня .
484. Так подає ці факти о. Жан у
цитованих спогадах "Моє служіння
Україні'', с . 65 .
485. Дещо з Крехівського монастиря//
Місіонар, 1920, лист 3, за березень ,
375

Прu,нітки
с. 43.
486. Хроніка монастиря за 1915-1923
роки // ЦЦІАУЛ, ф . 684, оп . І, спр.
2033, арк. 2 (зв.) (далі - Хроніка за
1915-1923 рр.).
487. Дещо з Крехівського монастиря//
Місіонар, 1920, лист4 , за квітень, с . 57 .
488. Там само.
489. Хроніка за 1915-1923 рр. , арк . З .
490. Там само.
491. Там само, арк . 6, 7, З.
492. Там само, арк. 6.
493. Там само, арк . 13 . Далі знову ж
таки виписки з цієї "Хроніки" із
зазначенням аркушів.
494. ЦЦІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 2081,
арк. 8-9.
495 . Дещо з Крехівського монастиря//
Місіонар, І 920, лист З, за березень, с.
44.
496. Там само, лист 4, за квітень, с. 57 .
497. Хроніка за 1915-1923 рр., арк . 20 .
498. Дещо з Крехівського монастиря//
Місіонар, 1920, лист З, за березень ,
с. 44.
499. Хроніка за І 915- І 923 рр " арк. 19.
500. Там само, арк . 2 І.
501 . Полонська-Василенко Н. Історія
України . 1900-1923, Київ 1991, с. 55 .
502. Там само, с. 61.
503. Лебедович І., о . Полеві духовники
Української Галицької Армії (матеріали
до історії), Вінніпег І 963, с . 31-32 .
504. Литвин М. Українсько-польська
війна І 918- І 919 рр. /НАН України, Ін-т
українознавства ім. І. Крип'якевича ; Ін-т
Центрально-Східної Європи, Львів
1998, с. 44-45 .
505. Богун Д" о. , ЧСВВ . Василіяни
наприкінці другого тисячоліття//
Календар "Світла" на 2000 рік, с . 74.
506. Цит. за : Тарасов О . Ю . Андрей
Шептицький про українську націю і
державність// Патріярхат, Нью-Йорк
376
І995, ч. 1(289),с. ІІ.
507 . Хроніка за І 915-1923 рр" арк. 25.
508. Про це 1929 року ігумен Маріян
Повх розповів своєму гостеві Осипові
Назаруку. Див. уже цитовану статтю
Назарука про Крехів у "Новій Зорі" за
8 квітня І 934 року.
509. Лебедович І . Полеві духовники .. ,
с. 203-206.
51 О. Там само, с. 81-86 та ін., атакож:
Назарко І., о., ЧСВВ. "Василіянин­
лицар" о. Яким Фещак, ЧСВВ ( 1881-
1920) // ЗЧСВВ, т. VII (ХІІІ), вип . 1-4,
секція 11, Рим 1971, с . 283-290; Зінько
В" о., ЧСВВ . Душпастирська служба в
українських арміях //Світло, 1995, ч. І О,
с . 346-347 .
51 І. Жан й. Моє служіння Україні,
с. І 02. Подальші цитати - з цих спогадів
із зазначенням сторінок.
512. Литвин М. Українсько-польська
війна, с . 189.
513. Рудницька М. Статті. Листи.
Документи, Львів 1998, с . 372-373 .
514. Доля о. Чайківського теж трагічна:
у квітні 1920-го він виїхав із кількома
кіннотчиками на стежу (в дозір) .
Роззброюючи більшовиків, був
"пробитий шаблями". І 2 травня цього
ж року помер у Жмеринці "з упливу
крові" . Див. примітку 509.
515 . Хроніка за 1915-1923 рр., арк. 25
(зв.).
5І6. Тамсамо.
517. Там само, арк. 26.
5 І 8. Франко П. Син свого народу. До
55-х роковин від дня трагічної загибелі
Петра Франка //За вільну Україну,
1996, 27 червня; його ж: Син Каменяра
-- людина-легенда //ЗВУ,2000,
30 червня.
519. Франко З. За невідомих обставин//
Україна, 1990, No8, лютий .
520. Хроніка за 1915-1923 рр., арк. 26 .

521 . Дещо з Крехівського монастиря//
Місіонар, 1920, лист 4, за квітень, с. 60.
522. У цьому контексті треба звернути
увагу на такий надзвичайно важливий
факт. У листопаді 1920 року о. Жан
зустрічався з Павлом Скоропадським,
який перебував тоді в Лозанні
(Швейцарія). Гетьман з великою шаною
розпитував про Андрея Шептицького,
потім сказав: "У листопаді 1918 р. я
хотів зробити його патріархом, з'єднати
наші Церкви, і я присягаю, що як
вернуся в Україну, ваша уніатська віра
буде національною вірою України" . У
грудні 1920-го о . Жан передав ці слова
митрополитові - і Кир Андрей
спеціально поїхав до Лозанни, де
Скоропадський заявив те саме і йому.
Одначе гетьман в Україну не
повернувся, ідея не втілилась, але вона
свідчить про державну мудрість
Скоропадського, постать якого
переважно змальовують неrативно.
(Див . : Жан Й. Моє служіння Україні,
с. 170).
523 . Жидан Ю., о., ЧСВВ. Василіяни на
Домб'ю (1919) //Василіян ський вісник,
ч. 6-7 (1968-1969), Рим.
524. Трух А., о., ЧСВВ. Історія пісні
"Червона калина" //Світло, 1954, ч. 19,
15 жовтня.
525 . Там само.
526. Новий час, 1933, 16 грудня.
Професор Ф. Погребенник у книжці
"Українські пісні-гімни" (Київ 1992,
с. 52-58) цитує іншого автора : що це
була історична пісня "Розлилися круті
бережечки", яку вставив у драму
"Сонце Руїни" Степан Чарнецький.
527. Трух А.Історія пісні
"Червона калина" .
528. Там само .
529. Трух А., о., ЧСВВ . На фронті.
Спогади з власного життя: на Божій
Примітки
Службі; перший Листопад і монастир//
Світло, 1952, ч. 2, 15 січня, с . 17-19 .
530. Там само, с. 18 .
531. Там само.
· 532. Хроніка за 1915-1923 рр., с. 26.
533. Там само .
534. Нарис історії Василіянського
Чину.. , с. 350.
535 . У півстолітніх змаганнях . Вибрані
листи до Кирила Студинського (1891-
1941), Київ 1993, с. 348-349.
536. Там само, с. 348.
537 . ІЩІАУЛ, ф. 684, оп . 2, спр. 42,
арк. 1-2 .
538. Там само.
539. Там само .
540. Там само, арк. 11 .
541. Там само.
542. ЗЧСВВ, т. ІІІ, вип. 1-2, Жовква
1928, с. 273-275 .
543. Божик С. Верхратська Богородиця
11 Світло, 1954, ч. 22, І грудня, с. 21.
544. Хроніка за 1915-1923 рр., с. 27.
545. Жан Й. Моє служіння Україні,
с . 144-145.
546. Хроніка за 1915-1923 рр.,
арк. 28 (зв.).
547. Там само .
548. Дещо з Крехівського монастиря//
Місіонар, 1920, лист 5, за травень,
с. 78-79.
549. Там само.
550. Трух А . На фронті. Спогади
з власного життя: на Божій Службі;
перший Листопад і монастир //Світло,
1952, ч. 2, 15 січня, с. 18-22.
551. Там само, ч. 3, І лютого, с. 20.
552 . Там само, с. 22.
553. Там само.
554. ІЩІАУЛ, ф. 684, оп. 2, спр. 42,
арк . 12, 12 (зв.).
555. Там само.
556. Там само, арк. 13.
557. Там само.
377

Примітки
558 . Хроніка за 1915-1923 рр" арк. 31.
Подальші виписки - звідси, із
зазначенням сторінок.
559. Трух А . На фронті. Спогади з
власного життя: на Божій Службі;
життя в монастирі //Світло, 1952,
ч. 5, І березня, с. 24.
560. Там само .
561 . Хроніка за 1915-1923 рр . , арк. 38.
Подальші виписки -- звідси, із
зазначенням сторінок.
562. Консульти Львівської Провінції//
ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 1, спр . 63, арк . 44.
563. ЦДІАУЛ,ф. 684,оп. 2,спр . 42,
арк. 22 .
564 . Там само, арк . 26.
565. Консульти Львівської Провінції,
арк. 49.
566. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. 2, спр. 42,
арк. 27.
567. Там само, арк . 30 .
568 . Назарук О. По наших монастирях:
до Крехова // Нова Зоря, 1934,
ч. 25, 8 квітня.
569. Календар "Місіонаря" на 1926 рік,
с.62,89,109.
570. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп . 1, спр . 77,
арк . 26.
571. Див.: Нова Зоря, 1930, ч . 94, 7
грудня, с. 6-7 .
'
572. "У нападах на українську
католицьку Церкву перше місце
займає, мабуть, теперішній митрополит
УГПЦ (Української греко-православної
церкви - П . Ш.) в Канаді Іларіон
Огієнко," - писав у січні 1956-го
В. М-ський , називаючи діаспорні
видання, в яких такі нападки були
особливо ворожі й ненависні //Світло,
1956, ч. І, січень , с. 33-34.
Але це дрібниці. "Згаданий Огієнко з
якоюсь зоологічною ненавистю і
гістерією оплюгавив і уніятів, і
василіян у своїй книзі про Почаївський
378
монастир, і приписав на їхнє конто і
полонізацію, і нищення православ'я, і
"чистої православної обрядовости" ...
Так відгукнувся про монографію
Огієнка "Фортеця православ'я на
Волині" о. д-р Мелетій Соловій, ЧСВВ,
-
сам визначний історик та богослов //
Календар "Світла" на 1996 рік, с. 78-92 .
573. [Лукань Р. ] Сьогорічний
крехівський Святомиколаївський
відпуст// Місіонар, 1927, ч. 7, с. 203.
574. Назарук О. По наших монастирях:
до Крехова // Нова Зоря, 1934,
ч. 25, 8 квітня.
575 . [Лукань Р.] Сьогорічний
крехівський ... відпуст, с. 203 .
576. Там само , с. 204
577 . Основанє Хресної Дороги в
Крехові// Місіонар, 1936, ч. 7.
578. Там само, с. 203 (ст. "Діточе
Євхаристійне торжество в Крехові").
579. Відпуст у Крехові //Місіонар,
1937, ч. 7.
580. Там само.
581. Катехизм християнської віри для
молоді і старших. Друrе видання, Рим
1967, с. 188.
582 . Шпіраrо Ф. Католицький народний
катехизм, Львів 1997, с. 534-537.
583. Наведені цифри див . : З
Василіянськоrо Чина Галицької
Провінції// Місіонар, 1934, ч . 5, с. І 06-
107. Через шість літ ці числа, як подає
"Нарис історії Василіянського Чину.. ",
с. 382, дещо змінилися. На 1939 рік
Галицька Провінція мала : отців - 133,
клериків - 91 , братів - 149, разом -
373; а монастирів було 20 .
584 . Матеріали про кількість монахів ... //
ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 2081,
арк. 10.
585. Див. : Нова Зоря, 1935,
ч. 41, 6 червня, с. 7.
586. Скрутень Й . , о., ЧСВВ.

о . Венедикт Вартоломей Яницький,
ЧСВВ // ЗЧСВВ, т. П, вип. 3-4, Жовква
1924, с. 410.
587. Всесвітліший і високопреподобний
о. Діонисій Ткачук . " // Місіонар ,
Жовква 1944, ч . 3, с. І.
588. Див . : Нарис історії Василіянського
Чину", с. 400; Пекар А" о" ЧСВВ .
Греко-Католицька Церква під час
незалежности Карпатської України
( 1938-1939) //Календар "Місіонаря" на
2000 рік, с. 127-131 ; Решетило С" о"
ЧСВВ . Карпатська Україна :
Проголошення самостійности //Світло,
1950, 1 березня, с. 16-20.
589. Нарис історії Василіянського
Чину", с. 498-500, 503 . Див. також :
Цимбалістий В" о" ЧСВВ . "Світло" на
світанку третього тисячоліття, Львів
2000, с. 465.
590. Консульти Львівської Провінції //
ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 63, арк. 25.
591 . Нарис історії Василіянського
Чину. " с . 612, а також 374-375 .
592. Див. : Депортації . Західні землі
України кінця 30-х - початку 50-х рр. :
Документи, матеріали , спогади . У трьох
томах. Т. І: 1939-1945 рр. /НАН
України , Ін-т українознавства
ім. І. Крип'якевича , Львів 1996, с . 45.
593. Пекар А. "Василіяни під
большевиками" //Світло, 1983, грудень,
с . 419-420.
594. Там само . Подальші цитати також
із ЦЬОГО СПОМИНУ, С. 419-420.
595. Сливка Ю. Витоки і наслідки
національної трагедії //Депортації, т. І ,
с. 8. Див . також : Парсаданова В, С.
Депортация населения из Западной
Украинь1 и Западной Белоруссии в
1939-1941 гг. // Новая и новейшая
история, Москва 1989, No2; Білас І .
Репресивно-каральна систем а в Україні .
1917-1953 : Суспільно-політичний та
Примітки
історико-правовий аналіз , у 2 кн"
Київ 1994.
596. Сливка Ю. Витоки і наслідки
національної трагедії, с . 11 .
597 . Нарис історії Василіянського
Чину. " с. 373.
598. Див . : Місія "Постуляційний центр
беатифікації і канонізації святих УГКЦ":
Мученики - джерело чудотворної сили //
Без місця і дати ; Поступ (спецвипуск),
Львів 2001, No 97, 27 червня.
599. Назарко Ір" о" ЧСВВ .
Перемиський єпископ Йосафат
Коциловський , ЧСВВ (1917-1947)//
Світло, 1953, І липня.
600. Там само .
60 І. Назарук О . По василіянських
монастирях: до Крехова // Нова Зоря,
1934, ч. 25, 8 квітня.
602. Крип'якевич І. Картинки з історії
Жовкви, с. І О.
603 . Попадюк С " о" ЧСВВ . Добродії і
моє священиче покликання //Світло,
1990, ч . 6, с . 227-228.
604. Див.: Сергійчук В. Нескорена
Церква: Подвижництво греко-католиків
України в боротьбі за віру і державу,
Київ 200 І . Три наступні цитати з цієї
книги : с. 141-143 , 147-148.
605 . Нарис історії Василіянськоrо
Чину. " с . 606-614 .
606. Там само, с. 382.
607. Колишнього ігумена Крехівського
монастиря о . Градюка заарештували
1945-го, він поневірявся в Інті (Комі
АРСР) , і тільки 1954-го повернувся до
Львова, де й помер (ЗО серпня 1961-го).
Похований на Личаківському цвинтарі .
608. М . М. Пелех закінчив у Крехові
новіціят, потім тут був професором ;
його, ігумена Жовківського монастиря,
1945-го вивезли на 1О літ до Караrанди ;
відійшов у вічність уже у Львові.
Похований на Личаківському цвинтарі.
379

Прu,нітки
609. Нарис історії Василіян с ького
Чину.., с . 611 .
610. Там само , с . 607-608.
611 . Ваврик М. По василіянських
м ан астирях,с . 270.
612. Нарис історії Ва силіянського Чину,
с. 249, 298-509 , 527-529, 549-551 , 605 .
613 . Шематизм ЧСВВ 1867 р .,
с . 300-301.
614. Калинець Л. Усі дороги ведуть до
Крехова //Світло , 1996, ч . 7- 8, с . 277.
615 . Александров В . С . Стародавня
легенда по черця , що жив аж триста літ
11 Зоря, 1893, No 11, с. 208-21О.
616 . Лозинський М . Школа чернечого
життя // Світло, 1992, ч. 11, с. 409.
617. Тамсамо,с . 410.
618 . Місіонар, 2001, ч. 6.
619. Див.: Нова Зоря, 1933 , ч. 38, 28
травня, с. 7; Новий Час, 1933,
ч. 133, 18 червня, с. 4.
620. Див. : Київська Церква . Альманах
християнської думки , Київ-Львів 2000,
No 3 (9), с. 82-85.
621. Треба сказати, що 1908 року тут
теж діяла подібна студія, хоча
призначення її було дещо іншим. "Ціль
літературного кружка гуманістів і
реторів, - наголошув~ося в І-ому
пункті спеціальних "Приписів... "
(Статуту), - є вправа в писанню
виробів з обсягу наук гуманітарних і
реторики ..." Див . : ЦДІАУЛ, ф. 684,
оп. І, спр. 2038, арк. 6.
622 . М. К. Апостол глибини духовного
життя // Місіонар, Жовква 1944, ч . 6,
с. 104.
623. Там само, ч. 7, с. 121-123; ч. 8,
с . 136-139 .
624. Янтух І., о., ЧСВВ. Як я вмирав //
Календар "Світла" на 1994 рік, с. 125-
127; За український прапор //Календар
"Світла " на 1995 рік, с. 87-89 .
380
625. Шагала А. В., о., ЧСВВ. Родитися
з висот, Львів 1999, с . 13.
626. Там само, с. 15 - 16.
627. Жан Й. Мо є служіння Україні,
с. 124.
628. Світло, 2000, ч. 9 , с. 298-300 .
629 . Шагала А . В. Родитися з висот,
с. 134.
630. Назарук . По василіянських
манастирях: до Крехова //Нова Зоря,
1934, ч. 25, 8 квітня.
631. ЛНБ, ВР, ф . 3, спр . 122, арк. 81-82.
632. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І , спр. 2031,
арк. 1-2 .
633. ЦДІАУЛ, ф . 684 , оп. І, спр. 2081,
арк. 9.
634. ЦДІАУЛ, ф. 684, оп. І, спр. 77,
арк . 42.

ПРОВІДІПВІХИ
в історіі Крехівського монастиря
Початок XVII ст. Виникнення печер­
ного монастиря над присілком Фійна.
1613. Найраніша згадка (у крехівсь­
кому Пом'янику) про Йоіла, яку мож­
на вважати найбільш вірогідною -
писемною - датою заснування мо­
настиря під горою Побійною.
1624. Чудодійне зцілення у Крехові
Петра Могили.
1628. Надання монастиреві стату­
су ставропігії.
1633. Травень-червень. Посвята
митрополитом Петром Могилою
церкви Преображення Господнього
під Побійною горою.
1637. Укладення найпершого інвен­
таря.
1638. Завершення Йоілом Духов­
ного заповіту (або Правил) та його
смерть.
1648. Серпень. Зустріч крехівсько­
го ченця з Богданом Хмельницьким
під час облоги Львова та відвідини
гетьманом монастиря.
1657. Перша поїздка крехівських
ченців до Москви та лист Б. Хмель­
ницького до царя з проханням подати
їм милостиню.
1658 і наступні роки. Щедра грошо­
ва пожертва від родини Красовських
та дарунок монастиреві ікони Богома­
тері, перед якою прозріла їхня донька
Анна; спорудження - але вже у межах
теперішньої обителі - нової Преоб-
раженської трибанної церкви, а також
двох інших дерев'яних храмів: св. Ми­
.колая і св. Трійці; будівництво каплиці
св. Покрови, дзвіниці, оборонних
мурів, келій та інших примішень.
1660. Розмежування королівською
комісією монастирських rрунтів.
1668. Постриження у Крехові в мо­
нахи майбутнього Львівського єпис­
копа й ревного поборника унії Йоси­
фа Шумлянського.
1669. Дозвіл короля Михайла Виш­
невецького будувати кам'яну церкву
і такі ж захисні мури й вежі.
1672. Татари в Крехові та загибель
од пострілу з монастирської гармати
їхнього воєначальника; лист гетьма­
на Петра Дорошенка про викуп і пе­
ребування в обителі залоги Івана Ма­
зепи.
1699. Шедевр монаха о. Діонісія
Сінкевича - дереворит із зображен­
ням Крехівського монастиря.
1703. Створення о. Сінкевичем ще
однієї rравюри із зображенням Кре­
хівської обителі.
1721. Прилучення монастиря до
унії з Римом.
1723. Відвідини Крехівської обителі
славнозвісним мандрівником Васи­
лем Григоровичем-Барським та його
супутником.
1739. Створення другої - Руської -
Провінції Чину св. Василія Великого
та вступ до нього Крехівського монас­
тиря.
1743. Об'еднання двох василіянсь­
ких Провінцій під проводом одного
381

Провідні віхи в іст орії Крехівського монастиря
протоархимандрита і з двома прото­
ігуменами-провінціалами . Прина ­
лежність Крехівського монастиря до
Руської Провінції.
1747. Розбір Святотроїцької церк­
ви та спорудження на її місці келій.
1751 . Завершення будови мурова­
ної церкви св. Миколая, яка невдовзі
стала єдиним храмом обителі .
1755. Продаж до села Лозини де ­
рев'яної церкви св . Миколая, а до села
Зарудці її іконостасу.
1770. Смерть від чуми майже всіх
(крім одного) 19 монахів.
1775-1782 . Реконструкція монас­
тиря: перенесення на нові місця в'їзної
брами , фільварку, зведення нових бу­
дшель, закладення саду та продаж до
села Добросин старої Преображенсь­
кої трибанної церкви.
1780. Поділ Чину на чотири Про­
вінції : Литовську, Білоруську, Руську
й Галицьку. Входження до останньої
Крехівського монастиря.
1782 . Перехід монастирів , в тому
числі й Крехівського, під владу єпис­
копів .
1786. Відхід монастиря до Пере­
миської єпархії.
1810 . Урочисте перенесення з Вер­
хратського монастиря ДО Крехова чу­
дотворного образу Матері Божої, а
також коштовного Апостола, що його
подарував Іван Мазепа з відповідним
записом у гетьманській канцелярії.
1833. Відвідини монастиря членом
"Руської Трійці" Яковом Головаць­
ким, який скопіював лист Петра До-
382
рошен ка .
1834. Підпорядкування Крехова
Святоонуфріївському монастиреві у
Львові .
1838. Повернення монастиреві не­
залежного статусу.
1840. Цілковитий занепад монасти­
ря, зокрема і від пожежі, яка знищила
всі господарські будівлі.
1848-1880 . Відбудова обителі й
церкви, полагодження конфлікту з
Крехівським двором , який тягнувся
понад 200 літ.
1858. Приїзд на травневий відпуст
єпископа (майбутнього митрополита)
Спиридона Литвинови ча.
1891-1892 . Підпорядкування Крехо ­
ва монастиреві в Жовкві та прилучен­
ня його до Добромильської реформи .
1895 (1893-?). Перший приїзд до
Крехова Івана Франка .
1896. Святкове перенесення до мо­
настиря мира Миколая-чудотворця,
що його подарував Перемиський
владика Юліян Пелеш, та започатку­
вання під проводом найвидатніших
василіян (А. Шеmицький, С. Ортинсь­
кий , Є . Ломницький , М . Лончина)
щорічного Святомиколаївського від­
пусту-місії.
1897. Повернення монастиреві не­
залежного статусу та ухвала про
будівництво в Крехові приміщення
ДЛЯ НОВІЦІЯту.
1902 . Відкриття у Крехові новіція­
ту, який перевели сюди з Добромиля і
який освятив митрополит Андрей
Шептицький.

Провідні віхи в історії Крехівського ,ионастиря
1906. Перепровадження до монас­
тирської церкви мощів св. Пасива, що
їх пожертвував василіянам Папа Лев
хш.
1913. Вступ до новіціяту француза
з Квебеку (Канада) о. Жана, який ще
191 О року вивчив тут українську мову
та перейшов на греко-католицький
обряд.
1914. Мобілізація окремих ченців
до австрійської армії (санітарна
служба) та відправлення інших до
Загребу в Хорватії , де їх гостинно
прийняли ченці-францисканці .
1915. Грудень . Віднова новіціяту в
Крехові (до 15 червня 1916-го) з нас­
тупною річною перервою.
1919. Перебування в монастирі
шпиталю Шостої Равської бригади
Української Галицької Армії та вступ
василіян до УГА як польових
духівників-капеланів.
1919. Травень. Арешт польською
військовою владою 32-х крехівських
монахів та інтернування їх у
концтаборі Домб ' є біля Кракова ;
примусове вивезення до Варшави у
червні монастирської бібліотеки й
архіву.
1919. Вересень. Звільнення монахів
з ув'язнення та повернення їх до
Крехова.
1920. Лютий. Візит до Крехова
Андрея Шептицького, віднова разом
із митрополитом обітів та вступ до
новіціяту поручника Українських
Січових Стрільців Григорія Труха,
який теж був в'язнем у Домб'ю, де й
познайомився - і захопився
-
василіянами.
1920. Травень. Конфлікт з польсь­
кою владою, яка заборонила відпуст.
1921 . Повернення з Варшави
бібліотеки й архіву, але не повністю.
1931. Присудження Іванові Огієн­
кові наукового ступеня "доктор філо­
логіГ' за аналіз Крехівського Апостола
з 1560року.
1936. Відкриття на горі Побійній
Хресної Дороги.
1939. Вересень . Перше закриття
більшовиками обителі.
1941-1944 . Часткова віднова діяль­
носп монастиря .
1948. Квітень. Вимушене пересе­
лення до Крехова ченців із Жовкви .
1949. Лютий . Насильницьке висе­
лення решти монахів з Крехова до
Унева та перетворення церкви у склад
дров та інших господарських речей, а
монастиря (починаючи з 1946 року)
-
у школу фабрично-заводського
навчання (ФЗН) , піонерський табір і,
нарешті, в допоміжну школу-інтернат
для малорозвинених дітей.
1990. 29 серпня. Відкриття у Кре­
хові новіціяту, який перебазувався з
Гошева; 29 грудня - повернення з
Успенської церкви у Львові чудодійної
ікони св. Миколая .
1991 . 19 травня. Повернення до
Крехова чудодійного образу Матері
Божої (Верхратської) , яка знаходилась
у львівській церкві св. П 'ятниці.
1991 та наступні роки . Відбудова
церкви, дзвіниці, монастиря, мурів та
383

Провідні віхи в історії Крехівського монастиря
повнокровне функціонування нові­
ціяту, внаслідок чого 108 його вихо­
ванців цілком посвятилися Васи­
ліянському Чинові (склали урочисту
професію), з них 53 стали свяще­
никами. 120 молодих василіян
готуються до цього сану зараз.

ХРОНОЛОГІЧНИЙ СПИСОК ІГУМЕНІВ
від початку заснування Крехівського монастиря до 2002 року
Хронологію ігуменів з найдавніших часів почав складати ще Еміліян
Коссак 631, потім невстановлений автор - його перелік охоплює понад сто
літ (1638-1754) 632, тоді як о . Коссак довів свій реєстр до 1846-го, коли він
сам став ігумено.м; після його смерті хтось долучив ще 1881-й і 1892-й
роки. У цдlАУЛ є також список ігуменів за 1902-1927 роки . 633 Окремі
вказівки на ігу;ненів, зокрема у 1901 році (z:X було аж три!) , є у фонді Романа
Луканя. 634
На основі цих даних, а також новіших каталогів, і складено цей реєстр.
Деякі паралельні дані у двох перших авторів не співпадають (про це
зазначено окремо), є й деякі окремі прогалини . Наприклад, хто зустрічав у
Крехові Богдана Хмельницького - невідомо . Бо хто був ігуменом протягом
десяти літ після смерті Йоіла (1838) - відомостей нема . Фактично більш­
менш регулярна фіксація починається від 1649 року. Отож маємо таку
картину :
Від початку заснування монастиря до 1638 року ігуменом був о. Йоіл.
1638-1648 : ?
1649: Йосиф Романович .
1653: Йосиф Романович (очевидно, він був ігуменом упродовж цих літ
безперервно, а також і в 1654-ому).
1655: Варлаам Лясковський.
1655-1661 : Васіян Савчак.
1661 (до 1 квітня): Варлаам (Лясковський- ?).
1661(з1 квітня до кінця року): Феодосій Макаревич.
1662-1663: Ізекиїл.
1664-1665: Йов Гуманкевич (у невстановленого автора-що його ігуменство
захоrшює і 1666 рік).
1666: Ізекиїл (Ем . Коссак зазначає, що його урядування тривало "єден рік";
натомість невстановлений автор дослідив, що він був ігуменом не 1666-го, а
1667 року).
1668: Галактіон (на нього вказує невстановлений автор; Ем. Коссак про о.
Галактіона не згадує).
1669 (до 3 серпня): Ізекиїл (Ем. Коссак про ігуменство о. Ізекиїла в цьому
році не згадує).
1669 (від 3 серпня)- 1670: Йов Гуманкевич.
385

Хронологічний список ігуменів
1671: Галактіон.
1672: Йов Гуманкевич (невстановлений автор продовжує його ігуменство
і на 1673 рік, проте Ем . Коссак пише, що 1673-го ігуменом був о. Венедикт).
1674: Венедикт (тут дані обидвох авторів збігаються).
1675: Йов Гуманкевич (на нього вказує невстановлений автор; натомість
Ем. Коссак зазначає, що цього року - і впродовж двох літ - ігуменом був о.
Діонісій).
1676: Діонісій (тут, отже, дані невстановленого автора й Ем . Коссака також
співпадають).
1677: Дамаскин (на нього вказує Ем. Коссак; невстановлений автор про
нього не згадує).
1678-1685: ?
1686: Діонісій (на нього вказує Ем. Коссак; невстановлений автор про нього
не згадує) .
1687: Дамаскин Добріка.
1688: Йоаникій.
1690: Діонісій Окопович (невстановлений автор про нього не згадує).
1691-1693 : Пахомій Городецький (так у Ем. Коссака, хоча невстановлений
автор пише ''Годовецький'', причому перший зазначає , що Городецький
"ігуменствовав аж дор. 1700", тоді як другий наводить дані точніші) . Отже , в
наступні роки ігуменами були :
1694: Поліхромій .
1695-1697: Пахомій Городецький.
1698: Поліхромій.
1699: Пахомій Городецький.
1700: Епіфаній Симонович (невстановлений автор каже ,
що о. Симонович був ігуменом і 170 І року) .
1701-1702: Венедикт Недільський.
1703: Поліхромій Гловіцький.
1704-1706: Йосиф Рабець.
1707: Іраюіій Лівіцький.
1708-1710: Йосиф Рабець.
1711-1712: Іраклій Лівіцький .
1713-1716: Йосиф Рабець.
1717 : Віталій Яндзінський.
1718: Йосиф Рабець.
1719-1720: Філарет.
386

Хро11ологіч11ий список ігуменів
1721 : Віталій Яндзінський .
1722: Гервасій .
1723-1726: Філарет.
1727-1729: Ессей Глинський.
1730: Діонісій.
1731: Ессей Глинський.
1732: Філарет (Ем. Коссак пише, що о . Філарет був ігуменом "аж до року
1737"; одначе невстановлений автор зазначає, що протягом цих літ монастир
провадив не о . Філарет, а о. Глинський). Отже:
1733-1737 (до 7 серпня): Ессей Глинський .
1737 (з 7 серпня)-1747 (до 17 січня): Йосафат Святковський
1747 (з 17 січня)-1754: Йосафат Висоцький.
1754 : Василій Урбановський .
1755-1759: Інокентій Дідицький (у Коссака-Дидицкий).
1759-1771 : Сильвестр Мальський.
1771-1775: Георгій Яремкевич.
1775-1782 (до 22 липня) : Сильвестр Лащевський.
1782: Онуфрій Крижановський.
1783-1788: Герман Дронович .
1788-1794: Іларіон Тарасовський .
1794-1800: Інокентій Крижановський .
1800-1811: Гликерій Дубіцький.
1811(з21 червня)-1822 (до вересня) : Теофан Голдаєвич (з вересня 1822-го
по 20 квітня 1823 року обов'язки ігумена виконував "намісник монастиря"
Юстин Журовський).
1823 (з 20 квітня)-1825 (до 14 березня) : Сильвестр Білоруський .
1825 (з 18 вересня)-1834 (до 15 жовтня): Ігнатій Яхимович.
1834 (з жовтня) - 1838 (до 1 грудня): Орест Хомчинський; він же й
протоігумен Провінції.
1838 (з 1 грудня)-1841(до24травня): Юстин Журовський .
1841-1843 (до 1 лютого): ІгнатійСінгалевич.
1843 (з І лютого)-1846 (до вересня) : Варлаам Компаневич .
1846 (від вересня)-1880 (до 17 /29 вересня) : Еміліян Коссак.
1881-1891 : Ігнатій Іван Барусевич.
1892-1896: Кипріян Корнилій Козловський ; він же й ігумен монастиря у
Жовкві ; у Крехові його намісником був Юліян Зємба.
1896 (з 10 серпня)-1901 : Юліян Зємба.
1901(з21 березня)-1901: Адріян Давида .
387

Хро11ологіч11ий список ігуменів
1901(з17 жовтня)-1901: Мирон Хмілевський.
1901 (з 18 листопада): Василь Пожицький.
1902 (з 15 липня)-1904: Єронім Йосиф Малицький.
1905 (з 18 березня)-1908: Діонісій Дмитро Ткачук.
1908 (з 15 липня)-1909: Марко Михайло Галущинський*.
1909 (з 10 жовтня)-1915 (до 20 грудня): Маріян Іван Повх*.
1915 (з 20 грудня)-1918 (до 28 серпня): Діонісій Дмитро Ткачук.
1918 (з 28 серпня)-1920 (до вересня): Віталій Володимир Градюк.
1920 (з 1 жовтня)-1928 (до 5 серпня): Миколай Ніл Лиско.
1928 (з 5 серпня)-1933: Маріян Іван Повх.
1933 (з 28 грудня)-1939 (до вересня): Порфирій Петро Луцик.
1941-1942: Павло Петро Теодорович.
1942-1945: Борса Методій Михайло.
1945-1949: Полікарп Павло Марцінюк.
1990 (з 29 серпня)-1996 (до 1 серпня): Теодозій Тарас Янків.
1996 (з І серпня)-2000 (до 27 лютого): Дам'ян Зіновій Кастран.
2000 (з 1 березня)- 2002 (до 4 лютого): Василь Володимир Тучапець.
2002 (з 5 лютого): Тома Степан Кушка.
*Роман Лукань подає дещо інші відомості: М. М. Галущинський був на становищі
ігумена з 26 липня 1908 р. по 2 листопада 1909-го; відповідно й М. І. Повх почав своє
ігуменство з 2 листопада 1909-го. Див.: ЦДІАУЛ, ф. 364, оп. І, спр. 77, арк. 42.

ХРОНQЛОГІЧІІИЙСПИСОК
МОЛОДИХ СВЯЩЕНИКІВ­
ВАСИЛІЯН, ЯКІ ЗАКІНЧИЛИ
КРЕХІВСЬКИЙ НОВІЦІЯТ
ПІСЛЯ ВИХОДУ З ПЩПІЛЛЯ
1991
Лучків Михайло Микола
1992
Бабінець Іриней Дмитро
Григорак Дмитро Богдан
Мидзка Юстин Юрій
Репецький Онуфрій Сергій
Тенета Авrустин Богдан
Чмола Симеон Григорій
Шкреметко Андрій Юрій
1993
Лотоцький Віталій Василь
Стиранець Доротей Роман
1994
Хабурський Мартин Борис
1995
Романик Степан Іван
1997
Гітюк Маркіян Василь
Заведюк Діонісій Степан
Кушка Тома Степан
Пилявський Теодор Тарас
Тучапець Василь Володимир
Чверенчук Йоаникій Михайло
1998
Максимів Марко Зіновій
Сидор Пахомій Володимир
Стефурак Рафаїл Роман
Тижник Тарасій Ігор
Чийпеш Атанасій Михайло
Шелепко Роман Василь
Шумило Порфирій Василь
Яніцький Вікентій Василь
1999
Довганюк Терентій Володимир
Донченко Никифор Ігор
Самусь Амврозій Іван
Стасів Климентій Василь
Шиделко Франціск Любомир
Яремчук Яків Орест
2000
Коваль Йосафат Андрій
Ленів Макарій Богдан
Новіцький Артемій М.
Регусевич Йоан Олег
Рішко Мелетій Василь
Фуц Власій Василь
2001
Герасим Натанаїл Микола
Горобець Олексій Євген
Ковалишин Миколай Володимир
Крутовський Сергій Володимир
Кучер Юстин Юрій
Лисейко Роберт Роман
Лотоцький Прокопій Юрій
Митник Венедикт Іван
Саламаха Пантелеймон Михайло
Яремак Корнилій Віктор
2002
Гнатів Епіфаній Андрій
Кусий Володимир Михайло
Оприск Кирило Богдан
Сенів Андронік Андрій
Ясиновський Павло Андрій
389

ІМЕІПШЙ ПОКАЖЧИК
А
АвrустІІ 75, 98, 100
Акерович Петро 169, 372
Алєксєй Міхайловіч 50, 51, 53-55
АлєксандрІІlОО,158
Александров В. С. 380
Альтамонте 58
АнгеловичАнтін 131, 132, 134
Антонів В. 364
Антоній Печерський 27, 331
Арсенич Петро 373
Архипенко Олександр 83
Акілле Рюті (Папа Пій ХІ) 208, 233,
239
Б
Бабінець Іриней 389
Баrан Інокентій 202
Бадяк Володимир 281
Байрак Анатолій 262, 302
Байрак Віталій 16, 287, 289
Балабан Гедеон 89, 96, l 56, 361
Балагурак Володимир 19
Баландюк Антін 229
Баландюх Марія 30 l'
БалаllІ,о.229,316
Бандера Андрій 217
Бапст Петро 193
Баран Богд~н 324
Бараник Венямин 16, 262
Бараник Северіян 172, 242, 278, 279
Баранко Іван 301
Барнич Іоанн 77
Баронч С . 360
Барусевич Ігнатій Іван 159-161, 179,
183,387
Барусевич Олексій 160
Батий (Бату) 354
390
Бюіг Віктор 312, 331
Батюll!ковП.Н.19,357
БаудіссАдальберт 164, 178, 188, 373
Березовський Яким 341
Бернадин Йосиф 348
Беряк Роман 325
Бирка Іван 295
Біланич Іван 326
Білас Іван 379
Білик Іриней 303
Білинський Іриней 117
Білогорський Спиридон 123
Білозерський Микола 71, 363
Білозір Володимир 219
Білоруський Сильвестр 136, 387
Білоус Петро 357
Білоус Орест 25
Білявський Євстахій (Остап) 120, 333
Білянський, єп. 129
БлеАндрейАльберт 195, 196
Бобринович-Копецьl75,176
Богачевський Костянтин 225
Богачевський Мойсей Михайло l 08
Богонюк Володимир 21 О
Богослов Григорій 333
БогунДам'ян 300, 302-305, 376
Боднар, о . 199
Боднар Порфирій 219, 221
БожикС.172, 173,238,373,377
Бойко Іван 325
Бойчук Михайло 83
Бокаревський Іван 368
БоннФранцКсаверій 194, 195,375
Бонцюн Лазар Лев 211
Борецький Йов 174, 175
Борисевич Яким 368
Борис Пахомій 300, 302, 303
Боровий Дмитро 350

Борса Методій З88
Боцян Йосиф 198-200, 254, 255
Братівник Петро ЗЗ 1
Братковський Михайло (Міхал) 297,
25З
Братковський Онуфрій 116
Брухаль Димитрій 208, 21 О
Будай Йосиф ЗО6, З І О
Будзилович Володимир 184
БудкаМикитаІ98, 199,201
Булик Полікарп 202, 208, 21 О
Буняк Любомир З25
Бургардт Освальд (Юрій Клен) І 9З,
З75
Бурдяк Онуфрій 219, 221
Бурко Володимир З58
Бурнатович 2З5
Буца0льга21
Буцманюк Юліян 8З, 287, ЗО1, З29
Бучко Петро З І З
Бучко Теодор 2З7
в
ВаврикМихайло 19,20, 72, 127, 128,
І З4, 167, 270, ЗО9, З45, З58-З60, З7 І,
З72,З80
Вагилевич Іван 80
Ваніцький 252
Ванкович Методій 21 О
Варлаам [Лясковський] 5З-56, 98
Васіян (див. Савчак)
Великий Атанасій 15, 24, 262, З І О, З45
Великий Василій 28, ЗЗ, 36, 39, 42, 43,
З3З
Величко Йосиф 152
Венедикт XIV, Папа 88, І 09
Венедикт,ігумен386
Винницький Антоній 96, 97
Винницький Інокентій 71, 7З, 95, 97
Іменний покажчик
Висоцький Йосафат 11 З, 387
Витавицький Петро 118, 120
'витвицький Степан 220
Вишенський Іван 156, З72
Вишинський Стефан З 11
Вишневецький Михайло 62, 6З, 11 О,
113
Вишневецький Ярема (Єремія) 45,
62,6З
Вишневський Йосип 188
Вігоринський Іриней (Іван Крутій)
262
Вікторія І 194
Вільчинський Авrустин 21 О
Вітовський Дмитро 229, 2ЗО
Вітошинський, о. 140
Вітошинський Теофіл 170
Возницький Б. Г. З60
ВознякМихайло 155,З70,З72
Возняк Станіслав 211
Войнар Мелетій 93, І 09, 11 О, 128, 345,
З65, З67, З70
Войтановський Василь 197
Волинець Роман 189, 272
Волков Вадим 83
Волков Іван З66
Володимир Великий 287
Володислав IV 93, З60
Воловоок Сава 62, 64, І З5
ВольтерІ26
Воротняк Йосафат З 11, З22, З2З, З5 І
Воютинський Павло З8
Воютинський Семіон 38
Вояковський Н. 373
Вояковський Павло З7, З8, 90, З60
Вояковська Христина 38
Врублевський 25З
Вуйцик Володимир 21, 58, 84, 112,
391

Іменний покажчик
113,118,121,358,362 , 364,365,367,
368,370,372, 373,375
Вулкан Самуїл 139
В 'юник Андрій 82, 83
г
Габсбурr Вільгельм (Василь
Вишиваний) 193, 220
Гаврилів Матей 306, 34 7
ГавришкевичІван 19, 70, 73, 147, 148,
363,371
Гавришко Йосиф 289 /
Гаєвський Сильвестр 175
Гайворонська Ганна 348
Гайворонський Михайло 229
Галактіон, ігумен 97, 385, 386
Галущинський Марко 190-192, 198,
214-216,222,223,272,388
Галущинський Теодозій 186, 249 , 273
Гараздовський Пафнутій 341
Гарасевич Михайло 132, 154
Герасимович Володимир 160, 161,
179,180,182,183,372,373
Герасимович Денис 161
Герасим Натанаїл 389
Герасим, старчик 56, 57, 80, 175, 176
Гербурт Реrіна (див. Жолкевська)
Гербурт Ян Щасний 34, 237, 238, 253
Гервасій, ігумен 387
Гітюк Маркіян 389
Гладій Михайло 325
Глинський Ессей 387
Гловіцький Поліхромій 98, 386
Глущенко Микола 83
Гнатів Епіфаній 389
Гнатів Ігнатій 303
Гнідець Костянтин 341
Говинський Теофан 123
Гоголь Василь 331
392
Гоголь Микола 186
Гожельська Анна 317
ГолдаєвичТеофан 123, 134-136, 146,
149,367,387
Голик Сотер 262
Голійчук Федір 66, 69
Головацький Яків 16, 69, 80, 81, 84,
85,100-102, 112,137,179,337,357,
363 -367, 382
Головецький Діонізій 21 О, 231, 234
Головінський Юліян 218
Головка Микола 20, 84, 168, 172, 177,
189,191, 199,208,210,223,234,239,
240, 341, 364, 372
Головка Тимотей 211
Головкін 102
Головчинський Денис 369
Голод Ігор 330
Голубець Микола 368, 369, 375
Гомер 99
Гончарова Наталія 75
Горак Роман 374
Горбачов Михаїл 31 О
Гордашевська Йосафата 304
Гординський Ярослав 187
Горобець Олексій 326, 389
Городецький Пахомій 77, 89, 386
Горшко Анна 171
Горшко Онуфрій 171
Госциславський Венінrном 36
Гошко Іван 319
Градюк Віталій 212, 126,223-237, 239,
245,246,248,302,379,388
Григорак Дмитро 389
Григорович-Барський Василь 16, 19,
104-106,110, 131, 178,347,357,366,
381
Гриневецький [Мелетій] Модест 134,

136
Гринькевич Митрофан 219, 221,297
Гриньків Григорій 311
Грицак Ярослав 371
Грушевський Михайло 216
Грушецький І. 291
Гулевич Павло 38, 45
Гуманкевич Йов 91, 385, 386
Гуменюк Тимотей 21 О
Гупало Софрон 280, 281
Гуцаленко Тетяна 22
r
Гавліч Володимир 262
rаrнон Йосиф 196
Галецький 247
Гаут 181
Гелетей Анна З . 21 , 358
rембажевський 253
Гембарович М. 373
Гойдич Павло 16 , 17, 262, 288, 345
Грень Володимир 318
Грень Іван 292
Грень Лесько 151, 152
Грень Макарій 302, 305, 312, 341
Грень Микола 300, 315
Грень Петро 280
Грень Теодозій Роман 318
rумовський 235-237, 252, 253
Гураль Панкратій 199, 341
д
Давида Адріян 190, 387
Давимука Степан 326
Дамаскин, ігумен 386
Даниїл Паломник 104
Данилович Дорота 37
Данилович Іван 37
Данилович (Жолкевська) Софія 37
Данилович Станіслав 37
Іменний покажчик
Данилович Теофілія (див. Собєська)
Дацишин Модест Михайло 280, 286,
288
Дацко Мирон 335, 336
ДеВохт 194
Деляре, о. 194, 195
ДемареАртур 196, 199,375
Демчишин Федько 298
Демчишин Марія 298
Демчишин Мар'яна 298
Демчук Павло 340
Джинrіс-хан 354
Дзядик Михайло 331
Дидик Созонт 375
Димитрій, патріарх 359
Дирда Марко 275, 276
Дідицький Інокентій 113, 387
Ділль Іван 146
Діонісій, ігумен 386, 387
Діткун Авrустин 31 О
Дмитерко Софрон 18, 262, 304, 332,
351
Добриловський Юліян 16, 133
Добріка Дамаскин 386
Довганюк Іван 309
Довганюк Терентій 389
Долинський Лука 365
Донченко Никифор 389
Домінія, с., ЧСВВ 222
Дорошенко Дмитро 94, 95, 205, 375
Дорошенко Михайло 74
Дорошенко Петро 15, 64-75, 81, 94,
100,136,137, 148,254,364,381,382
Доценко Дмитро 299, 363, 365
Драгоманов Михайло 181, 183
Дронович Герман 129, 370, 387
Дубіцький Гликерій 132, 133, 387
Дуда Олексій 286, 288
393

/,иенний покажчик
Дудкевич Віталій 306, 347
Дунаєвський Андрій 112
Дякович Софрон 231, 233
Е
Етерович Микола 24 7, 348
є
Євлогій208
Єкатєріна Алєксєєвна 1ОО
Єлиняк Василь 194
Єфрем П 178
ж
Жабокрицький Діонісій 98
ЖанЙосафат 15, 16,57, 193-202,205-
208,210,213,219-222,239,247,345,
362,375-377,380,383
Желиборський Арсеній 49, 50
Жидан Георгій [Юрій] 210, 225, 240,
377
Жиравський Патрикій 117
Жолкевська Регіна 34, 37, 238
Жолкевська Софія (див. Данилович)
Жолкевський Станіслав 34, 35, 37, 38,
62, 174, 286, 360
Жолкевський Ян 37
Жоховський Кипріян 97
Жуковський Аркадій 1'75, 176,361,
373
ЖуковськийДаниїлДіонісій 144, 159
Жуковський Дмитро 165, 184
Жупанський Павло 219, 221
Журавецький·с. 172
Журкевич Методій 263, 264, 340
Журовський Юстин 136, 137, 387
з
Завадка Партеній 211
Завадовський Євстахій 76
Завадський 121
Заведюк Діонісій 389
394
Загаєвич Василь 181
Загвойський Йосиф 21 О
Залевський Григорій 368
Заславська Єлизавета 34
Захаркевич Йоанш<ій 62
Захаркевич Ян 111
Заячківський Йосиф Іван 202, 253
Здюшинський Юліян 132
ЗємбаЮліян 165, 182, 184, 185, 190,
374,387
Зизаній-Тустановський Лаврентій 39
Зиморович Б. 371
Зілінський 69
Зінько Василь 31О,376
Зінько Ю . 357
Золотоустий Іван 122
Зореслав (див . Сабол)
Зубрицький Денис (Діонізій) 48
Зубрицький Никодим 76, 77
І
Іваницький, УСС 227
Іван Павло ІІ 310, 332
Іван, послушник 51, 52
Іванюк Пасив 327, 328
Івасечко Лаврентій 303
Ігнатович 102
ІєзИІ<Иїл Скитський 31, 176
Ізекиїль, ігумен 385
Іларіон - див. Огієнко Іван 254-255,
256
Ільчатин Наркіс 289
Іларіон, митр . 27
Іоанн Алєкссєвіч 99
Іосаф 31
Іоаникій Іоакимович 1ОО
Ісаєвич Я. Д. 366
Існдор,м-т 169,372

Ї
Їжак, крилошанин 148
й
Йоіл (Іоїль) 15, 24, 27-32, 35-45, 56, 57,
60,62,70,80,87, 110, 118, 122, 128,
167, 173, 175,257,258,284,318,319,
333,357,361,367,381,385
Йоаникій, ігумен 386
Йосафат, св. (Кунцевич) 91, 102, 116,
157' 333, 340
Йосифll 126-128, 131,369,370
к
Казимир, король 354
Калинець Любомир 380
Калинець Мирон 21О,240, 380
Калинович Сава 368
Калинович Якинф 118, 368
Калиновська (Пущинська) Ганна 313
Калиш Анастасій 210, 212, 219, 221,
252
Кальнофойський Афанасій 176
Каменецький Василь 231, 240
Кандюк Панкратій 190, 249, 250
Капустинський Іван 217
Карніцький, ген. 236
Каровець Макарій 126, 219, 221, 369
Карпович В . 359
Кархут Спиридон 217
Каспрук Лаврентій 209, 21О,214, 340
Касіян89
Кастран Дам'ян 306, 312, 332, 332-
336, 388
Катрій Юліан Яків 15, 262, 345, 373
Качановський,о. 140
Качмарський Антін 145
Килистина, с" ЧСВВ 222
Кирило і Методій 333
Кисіль Петро 21 О
Іменний покажчик
Кишан Симеон 49
Кірпа Георгій 325
Кішка Лев 107, 108, 133, 134
. Клен Юрій (див. Освальд Бургардт)
Климент XIV, Папа 127
Ключик Анастасій 303
Ключко-Франко Анна 374
Клавелю 196
Княгиницький Йов 176, 360
Князевич Онуфрій 338
Ковалик Володимир 311, 358
Ковалишин Миколай 389
Ковалюк Даниїл 21 О
Коваль Йосафат 389
Ковальський Йоіл 170
Ковальський М . П. 366
Ковач Едrар 287
Коверко Андрій 83, 256, 277
Ковнацький Лука 47
Когут Маркіян 262, 302
КогутО.185
Козак Петро 331
Козаневич Омелян 372
Козирєв Н . 291
Козловський Кипріян Корнилій 165,
166, 185,387
Кокоцький Єронім 31 О
Коллард Юрій 193
Коломієць Василь 314
Коломієць (Процайло) Надія 313, 314
Компаневич Варлаам 69, 137, 144,
145,159,370,387
Концевич Інокентій 123
Конюшко Йосиф 21 О
Копистенський Михаїл 156
Копітар Є.-В. 371
Коритко Роман 21, 48, 72, 358, 364
Коритовський 205
395

Іл1енний покажчик
Королева Наталена 193
Коропецький Гавриїл 311
КоротченкоД. 291
Коссак Еміліян Ілля 36, 60, 70, 73, 84,
87, 114, 117, 134, 137-147, 149-160, 324,
359, 371, 385-387
Коссак Михайло, автор Шематизму
19,87,88,108,357,367
Коссак Михайло, музикант228
Косарчин Спиридон 280
Косик Ігор 328-332
Косик Ярослава 330
Косов Сильвестр 49, 50, 175, 176
Костів Маркел 298
Коструба Марія 281
Коструба Теодозій Теофіл 15, 20, 65,
66,68,69,72,262,358,363
Костюк Степан 83 , 365
Котович Мартирій 246
Коциловський Йосафат 16, 17, 202,
210,212 , 213,217,233 , 236,250,254,
257-259,262,281-283,303,314,341
Коцюбинський Михайло 338
Кравченко Уляна 181
Красіцький, о. 160
Красницький Арсеній 145
КрасовськаАнна57-59, 111, 119, 169,
381
Красовський Андрій 57, 59, 119
Красовський Миколай 57
Красовська (Стрілецька) Софія 57,
368
Красовський Стефан 57-59, 368
Красовські57,59,111,119, 128, 301,
367,381
Крачковський 93
Крвавич Дмитро 33 l
Кретович 19, 58, 357
396
Крехівський Вашко 88
Креховецький Іван 87
Кривоніс Максим 46-48, 362
Кривуцький Мирон 219, 22 l
Крижановський Аристарх 188
Крижановський Інокентій 130-132,
137,387
Крижановський Онуфрій 128, 129,
387
Крип'якевич Іван 23, 48, 88, 287, 360,
362, 365, 379
Крутовський Серrій 389
Крушельницький, бр. 160
КулинякДанило 21, 378, 365
[Кулявський] Олександр 112
Кульчицька Олена 83
Кунцевич (див. св. Йосафат)
Купранець Орест 345
Купчинський Олег 363
Купчинський Роман 229
Курманович Віктор 221
Кусий Володимир 389
Кучер Юстин 389
Кучерявий 293, 294
Кушевич Самуїл 46-48, 66, 362
[Кучма], Президент України 24
Кушнір Йосиф 276, 280
Кушка Михайло 307
Кушка Тома Степан 307, 337, 388, 389
л
Лаба Василь, митрат 220, 221
Лаба Василь, історик 21, 72, 357, 362
Ладика Василь 17, 191, 262
Лазечко П . 363
Лакота Григорій 285
Ламберт Михайло 73
Лапінський 150
Лащевський Сильвестр 22, 112 , 116-

123, 128,138, 146, 150,154, 168,368,
387
Лащик,о . 188
Лебедович Іван 217, 376
Лев Василь 284
Лев, князь 88
Лев ХІІІ, Папа 177, 383
Левицький Василь 121
Левицький Йосиф 152
Левицький Кость 205
Левицький Михайло 142
Левицький, комендант Жовкви 246
Лемішко Петро 313
Ленницький Юстин 104
Ленів Макарій 389
Ленін300
Лесів Ярослав 347
Лепкий Лев 229
Лех Назарій 306, 315
Лещинський, король 75
Липинський Вячеслав 193
Липовецький, маляр 257
Липський Теодозій 240
Лисейко Роберт 389
Лиско Микола 189, 220, 248, 272, 345,
388
Литвин Микола217, 358, 376
Литвинович Спиридон 148, 382
Лівіцький Іраклій 98, 107, 386
Лісанський Гераклій 117
Лішнянський Косма 338
Лобода Федір 50, 55
Логвин Григорій 119, 368, 369
Лозинський Мар'ян 21, 358, 380
Ломиковський Парфеній 89, 98, 11 О
Ломницький Єремія 166, 168, 200,
382
ЛончинаМелетій 165, 168, 188,382
Іменний пока:ж:чик
Лостен Василь 326
Лотоцький Віталій 389
Лотоцький Інокентій 19, 326
Лотоцький Прокопій 389
Лукань Роман 15, 20, 22, 178, 183, 186
187, 255, 258, 262, 358, 372-374, 378,
385,388
Лукаріс Кирило 30, 39, 41, 60, 62
Луцик Порфирій 21О,276, 388
Луцький Остап 220
Лучинський Йосиф 219, 221
Лучків Михайло 389
Любачівський Мирослав 332, 351
Лютак Маріян 208, 21 О, 240
Лютак Яким 280
Лянжевен 195, 196
Лясковський Варлаам 385
Ляхович Діонісій 310, 323, 348
Ляхович Назарій Іван 339
Ляхович Олег 330
м
Маврикій Ван де Малє 194, 195
Магомет IV 65
Мазепа Іван 15, 20, 66, 71, 72, 75, 76,
90,97, 102, 134,186, 187,347,358, 363,
364,374,381,382
Майкович Іван 306, 307
Макаревич Феодосій 385
МаковськийП . 164
Максимів Марко 387
Максимович Мар 'ян 143
Малех Петро 325
Малиновський Михайло 148, 155
Малицький Єронім 189, 190, 193, 388
Мальський Сильвестр 36, 108, 113-
115, 135, 367, 368, 387
Манько Лев 217, 219, 221, 234
Марисюк Маркіян 191
397

Ім енний покажчик
Марія Тереса 126, 127, 369
Маркевич Йосафат 189, 190, 199, 231
Марків Максим 262
Мартинюк Антоній 214, 341
Мартинюк Платон Петро 231, 234,
284, 286, 301, 318
Мартинюк Полікарп 190
Марусин Мирослав 326, 347, 348
Марцінюк Полікарп Павло 280,293,
296,388
Масюк Антоній 273, 276, 278-281 ,
284, 286-290, 292, 293 , 296, 298-301,
305,314-318
Матвій, маляр із Замостя 373
Матковський Інокентій 116
Мацієвський Модест 345
Мельник А. 373
Мельник Венедикт 262, 31 О
Мендрунь Василь l 62, 296 , 303 -305,
310,316,322, 332,333,335,346,349
Меншиков 102
Метелля Северин 217
Мигуневич Полікарп 11 О, 117
МидзкаЮстин 389
Микосовський Миколай 335
Миськів Павло 309
Миськів Христофор 222
Митник Венедикт 389
Михайлов П. Б. І03
Михалкович Марія 111
Михальський"):J,оротейl32
Мицевська, орендаторка Крехова
157 , 158
Мицельський Міхал 188
Мицько Ігор 22, 176, 358-361, 366, 373
Мишковська(Могилянка)85
МіколайчакЯнуш 327
Могила (Могилянка) Анна 59, 62, 88,
398
173
Могила Єремія 173
Могила Марія 174
Могила Петро 15, 31, 38,49, 57, 59,
60,80,88,97,122,173-177,347,361,
373,381
Могила (Могилянка) Реrіна (Раїна)
63,173
Могила Симеон 173
Могиляк Іван 301 , 315
Могиляк, дружина о. Івана 315
Мозер64
Мокрий Володимир 371
Молотов275
Молчанов285,296
Молчанова 295
Молчановський І . А. 152
Монтеск'є 126
Монтрезор Адам 193
Моргулець Йосиф 116, 125
Мороз Ганна 347
Мрозовський Костянтин 22, 29, 30,
35,65,66,87,90,94,l04,ll4, ll7-119,
130,131,134, 154 , 157-159,189,190,
238,359,360, 362,363,36-370,372,375
Мрочковський Тадеуш 223, 235
Мудрий Софрон 98, 103, 134, 326,
365,366
Мудрий Ярослав 132
Муциковський Венямин 189
н
Нагаєвський Захарій rломба 21, 358
Наrій 127
Надрага Олександр 252
Назаревич Атанасій 128
НазаркоІриней 15, 37, 134, 221 , 262 ,
360, 370,375, 376, 379
Назарук Осип 16, 20, 163-165 , 238,

254,256,257,283,353,354,357,372,
376, 378-380
Наливайко Северин 34
Наполеон 132, 133
Недільський Венедикт 98, 386
Немилович 160
Нестор-літописець 89
Нєдзвєцький М. 360
Нікорович Миколай 68
Новак Іван 306
Новаківський Олекса 83
Новіцький Артемій 389
НярадіДіонісій 215, 272
о
Овсійчук Володимир 331
ОгієнкоІван(м-тІларіон) 16, 187,
221, 254-256, 364, 374, 383
Озарковський Гедеон 89
Ойсберr Б. Г. 298
Окопович Діонісій 77, 89, 90, 98, 99,
386
Олійник Тарас 31 О, 323
Ольга, княгиня 287
Онишкевич Степан 217
Оншет 127
Оприск Кирило 351, 389
Опуський, ієромонах 144
Орищак Ігор 331
Ортинський Сотер 165, 168, 382
Островерха Єронім 184, 188
Острозький Костянтин 30, 34, 156,
361
Охримович Володимир 252
п
Павлюх Тимотей 289-291, 293, 294,
296-298, 315, 341
Паїсій, ієромонах 51
Паковський Гедеон 98, 11 О
/,11еюшй покажчик
Палчинський Володимир 303, 305,
310,314
Панчишин Полікарп 21 О
· ·папара Юрій 103
Парсаданова В. С. 379
Партеній, св . 287, 288
Партика, ієром. 249, 250
Пасив,св.177, 179, 191,257,301,316,
383
Паславський,бр.222
ПастернакЯрослав 19, 74, 76,357,364
ПатрилоІсидор 133, 165,310,312,
315,358
Пахомій, диякон 51
Пачовський Василь 228
Пекар Атанасій 43, 358, 361, 379
Пелех Модест 202, 302, 379
Пелеш Юліян 168, 382
Петранович Василь 58, 111, 112, 120
Петрахнович(Мороховський)
Микола 58, 119
Петриків Йосафат 240
Петришин Теодор 249
Петрушевич Антін 19, 36, 69, 84, 143,
152,153,357,359,366,372
Петрушевич Євген 220
Пилипів Яків 194
Пилявський Теодор 389
Пирожинський Ясон 123
Питель Олександр 199, 222
Піrович Інокентій 108, 113
Підгірський Антоній І 08
Підручний Порфирій 43, 93, 108, 388
Пій ІХ, Папа 157
Пйотр І, Пйотр Алєксєєвіч 75, 98-101
Пйотровський Анастасій 125
Планчак Григорій 311, 316, 322
Повх Маріян Іван 190, 197, 198, 202,
399

f,нетщй 11ока.Nсчш<
206,208,209,219,234,239,302,375,
376,378
Погодін Михаїл 37 І
Погорецький Ігнатій 189, 190, 199,
202
Погорецький Омелян 217
Погребенник Федір 377
Пожицький Василь 190, 388
Полейовський Матвій 120
Полейовський Петро 120
Політило, о. 315
Поліхромій, ігумен 89, 386
Полонська-Василенко Наталя 216,
386
Полянський А. 241
Понятовський Станіслав-Август 126
Попадюк Софрон 290, 3 79
Попович Мирон 338
Потій Іпатій 97, 156
Потоцький Микола 237, 253
Потоцький Стефан 174
Предтеча Іван 27
Прийма Микола 330
Прихідько Вікентій 346
Пришляк Іван 202, 21О,214
Прокопович Феофан 186, 187, І 91,
256
Проскурніцький 237
Процайло Олена 30 І
Процентій Іри ней 262
Проців Рафаїл 305
Пущинська Ганна (див.
Калитовська)
Пушкарський Павло 21О,215, 267,
302, 343
Пушкін А. С. 75 , 364
Пфефер230
Пшеволоцький 237
400
р
Рабець Йосиф 98, 386
Радзинський Франц 237, 240
Радкевич Арсеній 135, 136
Радкеви•1 Васіян 366
Радкевич Іов 11 О, 111
Радковський Казимир 90
Радковс1,ка Констанція 90
Радовський Володимир 48
Ребужинський Хома 368
Регусевич Йоан 389
Редіrер 199
Репецький Онуфрій 319,389
Решетило Стефан І 6, 172, 231, 233,
234,236,241-243,248,272
Ржевус1,кий Станісшш 6 І
Ридель Йосиф Іван 286, 300, 303
Рилло Максиміліян 126, 129
Римар Ярослав 324
Рипан Евзевій 262
Ріббентроп 275
Рідль 164
Рішко Мелетій 389
Рогоза Михайло 36, 37, 360
Рогуля Катерина 171
Рогуля Парашка 145
Родецький Станіслав 145
Родіц Рафаїл 215
Розбаков Рафаїл 338
Розгін Венямин 208, 211
Розкіп Павло 306
Романик Йосафат 264, 267 , 272, 284
Романик Степан 389
Романишин Юрій 335
Романович Йосиф 385
Ростворовський, єзуїт 233
Рудницька Мілена 376
Ружицький Е. Й. 363

Руссо Жан-Жак 126
Русова Софія 193
Русов Олександр 193
Рутський Веляминйосиф 16 , 44, 91 ,
93,109,116,156,333
с
Сабурен Йосиф-Адоніяс 195, 201
Сабол Севастіян Степан (Зореслав)
93, 124,222,335,358
Саварин Ніль 17, 262, 345
Савчак Васіян 50-55, 62, 90, 99, 385
Сагайдачний Петро 74, 175, 200
Садловський Владислав 188
Саламаха Пантелеймон 389
Самець Аристарх 338, 339
Самусь Амброзій 389
Сапіги90
Сапіжанка Єлена 87
Сарницький Климентій 152, 184
Свенціцький Іларіон 238, 362, 366
Свидницький Андрій 170
Свистун342
СвятковськийЙосафат 107, 108, 113,
366,387
Седлецький, староста Жовкви 247
Селецький Кирило 166
Селім-Гірей 66, 68 , 70, 73
Сенів Аидронік 346, 389
Сенишин Амбросій 18
Сеньківський Яким 16, 278, 279
Серrійчук Володимир 22, 379
Сєнкевич Йосафат 110, 111
Сивак Порфирій Петро 278
Сиrізмунд ІІІ 37
Сидор Пахомій 389
Сильвестр, заст. Йоіла 27, 28 , 31 , 32,
36,44,57,258,284,319,333,361
Симонович Епіфаній 77, 98, 385
Іwенний пока:JІСчuк
Сиркін295
Сироїд Доротей 341
Сільвестріні Акила 348
СінгалевичІгнатій 137,387
Сінкевич Діонісій 32, 33, 56, 58 , 60,
77-79,81 , 83-85,98-101, 110-113, 117 ,
144,175,327,360,364, 381
Сірко Іван 65
Січинський Володимир 20, 50, 58, 59,
67 , 70,72,76, 77,82,84,85,118,358,
362-365
Скарбек-Важинський Порфирій 116,
117
Скородинський Микола 131
Скоропадський Павло 377
Скраль Методій 303, 383
Скрутень Йосафат 15, 178, 183-185,
186, 197,202,210,237,243, 262,263,
370,373,374,378
Слезюк Іван 303
Сливка Ю. Ю. 362, 379
Слободян Василь 358, 368, 369
Слюсар Іван 287
Сльозка Михайло 39
Смаль-Стоцький Роман 255
Смішко, бр. 208
Сніrурський Іван 136
Собєська Теофілія 37
Собєський Якуб 111
Собєський Ян 34, 37, 62, 65, 95-97,
287,360
Сокальський Ісаак 170
Сокирко Всеволод 315, 316
Соколовський Софроній 190
Солєцький Лука 177
Соловій Мелетій 24, 345, 358, 379
Сонсядло Іван 337
Софія, дружина Франца-
401

/,wенний покажчик
Фердинанда 206
СочавськийІоанн,св. 105,287
Срочинський Корнилій 133
Стадницька Єва 45
Стадницька Сузанна 38, 49
Стадницький Францішек 38, 39
Стадницькі 59
Сталін83
СтарожинськийВіктор 126, 127, 129,
132
Стасів Климентій 389
Стахів Матвій 36, 37, 360
Стефанович Олександр 217
Стефанюк І. 372
СтефуракРафаїл 389
Стиранець Доротей 389
СтоцькийЯрослав 22, 358
Стромецький Петро 121
Строцький Антін 375
Студинський Кирило 233, 234, 377
СтупницькийІван177
Сусь Гавриїл 21 О
Сушко Григорій 296, 298, 299
Схрейверс Йосиф 194, 195
Сютик Венедикт 262
т
Тарасовський Іларіон 129-131, 370,
387
Татаркевич Макарій 370
Тарасов О. Ю. 376
Татусько, бр" ЧСJЗВ 211
Теглівець Миколай 338
Телесницький,о. 160,183
Тенета Авrустин 306, 307, 389
Теодорович Адріян 21 О
Теодорович Епіфаній 223-225, 232,
239,251,280
Теодорович Павло 268, 272, 273, 280,
402
281, 289, 388
Терех Ганна 317
ТерехЯрослава282, 317, 318, 366
Терлецький Кирило 97
Тесаровський Єремія 31, 32
Тешер, о. 197
Тивоньчук Никодим 211
Тижник Тарасій 389
Тимочко Януарій 289
Тимцюрак 220
Тимчук Єронім 302, 303
Тимчук Яків 19
Тисовський Ігнатій 272
Ткачук Діонісій 165, 189- 192, 197,
199,202,206,209-212,216,240,272,
375, 379, 388
Томашівський Степан 48, 169, 362,
372
Тремблюк Йосиф 289
Трофимович-Козловський Ісая 176
Трохимович Юліян 152
Трух Андрій 15, 204, 226, 227, 229-
232, 241- 244, 247- 249, 262, 274, 308,
344, 377, 378, 383
Труш Іван 83
Труш,о.141
Тугай-бей 46, 66
Туркевич, мітрат 200
Тучапець Василь 307, 332, 336, 388,
389
Тяпкін В. 102, 103
у
Уrницький Стефан 121
Урбан VIII, Папа 157
Урбан ІІ, Папа 178
Урбановський Василій 113, 387
Уштрицький Ієронім 106

ф
Фаль Йосафат 306
Фарміrа Андрій 306
Федик Іван 21, 358
Федорик Йосафат 18, 262
Федоринчук Дорофей 145
Фежага Павліна 301
Феодосій Печерський 27, 331
Фердинанд І 139
ФещакЯким 219, 221, 222, 376
Фідик Віссаріон 190
Філарет, ігумен 98, 106, 386, 387
ФілясПлатонід 165, 193, 197,201,205,
207,209,214-217,219,239,375
Філяс - родич о . Платоніда 239
Фістер 142
Франко Антоніо 332, 348, 351
Франко Зіновія 224
Франко Іван 16, 20, 96, 97, 139, 140,
156, 160,179-187, 190,196,224,255,
256,347, 365, 371-374,382
Франко Петро, син Івана Яковича
224,376
Франко П . 376
Франц Йосиф І 13, 194, 207
Франц І 126, 128
Франц-Фердинанд205, 206
Фуц Власій 389
х
Хабурський Мартин 335, 389
Харлампович К. 366
Хлипавка В. 241
Хмара Степан 347
Хмельницький Богдан 15, 37, 45-50,
52,56,63,64,66,75,87,99, 104,176,
178,347,362,381,385
Хмельницький Михайло 37, 360
Хмельницький Тиміш 48
Іменний покажчик
Хмілевський Мирон 190, 388
Хміляр Дмитро 314
ХолевичЙосиф 157
Хомишин Григорій 198-201, 217
Хомчинський Орест 136, 146, 387
Хоткевич, гетьман 174
Храпаль Світлана 324
Хрущов Микита 291
ц
Царьова Ніна 361
Целевич Антін 206
Цимбалістий Вас1шь 21, 342, 358, 379
Цимбалюк Семен 324
Цюпа Луїза 348
ч
Чабановський Йоаникій 112
Чайківський Теодор 217, 219, 222,
376
Чарнецький Степан 228, 377
Чарноруцький Самуїл 144, 145
Чацький (Алєксандр), власник
КреховаІ35, 149,150
Чверенчук Йоаникій 389
Черкавський Михайло 254
Чернецький В. 20
Чернигевич 160
Четвертинський Гедеон 96, 97
Чехович Костянтин 198
Чийпеш Атаназій 335, 389
Чмола Симеон Григорій 389
Чорнега Мар'ян 284-286, 291-293,
295-297,305,315,346
ш
Шаблій Олег 1О
Шагала Андрій 310, 332, 339, 341, 343,
344,346,351,380
Шашкевич Маркіян 16, 80, 200
Шевченко Тарас 115
403

І.меютй покажчик
Шелепко Роман 389
Шептицька Софія з Фредрів 166, 372
Шептицький Андрей 104, 127, 164,
166-168,177,188, 192, 196,198,208,
212,216,217,239-241,244,254,273,
287,293,339,340,372,374,376,377,
382,383
Шептицький Афанасій 104, 109, 110,
367
Шептицький Варлаам 97, 98, 107
Шептицький Климентій Казимир
127, 249,250, 293
Шептицький Лев 88
Шестакова Ніна 361, 363
Шиделко Франціск 346, 389
Шиманський Еміліян 223, 237, 240
Шиманський Полікарп 340
Шимчій Доротей 311
Шипітка Матей 217, 262, 281
Шкреметко Андрій 389
Шмадило Іван 303
Шпіраrо Франц 260, 378
ШумлянськийЙосиф 15, 71, 73, 89-
91,95-98, 103, 156, 170,381
Шумило Порфирій 389
щ
Щавінський 133
Щепковський Каспер 164, 188
Щурат Василь 16, 186-188, 191, 197,
255,374
ЩуровськийІван 120, 121
ю
Юрій, король Англії 207
Юхимчук Анатолій 331
я
Явдощак Андрій 346
Яворівський Володимир 348, 349
Яворський Іван 217
404
Яворський Самуель (Самуїл) 237,
253
Яворський Стефан 186
Ягайло88
Ягич Ватрослав 182
Яндзінський Віталій 98, 106, 11 О, 111,
386,387
Яницький Венедикт 190, 262, 379
Янівський Богдан-Юрій 348, 349
Яніцький Вікентій 389
Янішевський Єронім 375
Ян Казимир 79, 59, 96
Янків Теодозій 21, 310-312, 314, 316,
319-327, 330-333, 337, 341, 352, 358,
388
Янтух Ігнатій 302, 317, 322, 341-343,
380
Янтух Юрій 302, 305 , 312, 343
Янчак Ярослав 82, 83
Яремак Корнилій 389
Яремкевич Георгій 116, 387
Яремчук Яків 389
Ясиновський Павло 389
Яхимович Григорій 141-143, 155
Яхимович Ігнатій 81, 100, 136, 387
Яхович 129
Яциник Діонізій 21 О
Яцковський Генрик 164, 188
Ячмінська Антонія 304
Ячмінська Емілія 304

ПОКАЖЧИК ГЕОГРАФІЧНИЙ*
А
Австрія, Австр. держава ІЗ, 15, 95,
100, 116, 125-127, ІЗ2, 13З, 141, 194,
206, 207, 260, З47
Америка, Америк. Провінція ЧСВВ,
США 262, З09, З2З, З26, З4З, З45, З47
АмурЗО5
Аргентина, Аргентинська
містопровінція ЧСВВ ЗО9, З 11
Аустерліц І ЗЗ
Афон (Атос) 41
Б
Баварія З45
Балтимор47
Бар 178
Баранов2ЗЗ
Батурин 102
Белзець 180
Бенева З50
Бережани, Бережанщина 141, 229,
ззз
Берестя, Берестейська унія ЗО, 97
Бесіди, монастир 89
Біла Підляська З40
Білорусія, Білоруська Провінція
ЧСВВ 88, 107, 115, 125, 167, З49, З82
Богородчани 45
Богуслав І 16
Бойківщина З47
Болгарія 167
Болехів229,З12
Борщів27
Боснія 205, 206, 208
Брюилія, Брюилійська Провінція ЧСВВ
І 92, 262, 272, ЗО9, З І О, З2З, З45, З48
Бр?тислава (Пресбурr) З9, 140
Бригідки, монастир 2З 1
Бринка(див.Шабельна)
Брно255
Бровари 192
Броди,Брод.районІ04, 166
Брюховичі ЗОО, ЗО І, З2З, З52
Будиловичі 160
Букова 87, 260
Буковина 81, 178
Бучач22, 128, 137, 141, 14З, 159, 160,
164,165, 174,188, 190, 191, 198,200,
212,2З4,248,249,264,275,З45
в
Ваграм 1З2
Вараждин 209
Варшава, Варшавський 15, 47, 59, 97,
115, ІЗ2,208,2З9,247,252,25З,255,
260,261,275,ЗО2,ЗІО,ЗlІ,З2З,ЗЗ6,
З4З,З8З
Ватикан (Апостольська Столиця) 97,
156, 169
ВеликіГрибовичі58
Великі Мости 276
Верхрата, монастир 75, 76, 95, 128,
ІЗ4, 169-17З,296, 299 , ЗЗЗ,З8З
Винники З4, 29З
Вишенька ІЗ, 85, 86
Відень ІЗ,95, ІЗ2-ІЗ4,1З9, 140, 142,
201,206,211,287,З40,З45,З69
Візантія4З
Вілька Кунинська 86, 89, 212
Вільно, Віленський З6, 44, 94, 1ОО,
І 17, 129, 176
*До Покажчика не внесені такі назви, як Галичина, Жовква, Львів, оскільки згадки
про них зустрічаються дуже часто .
405

Покажчик географічний
Вінниця, Вінничина 34, 222
Віцин, монастир 98, 111
Волинь, Зах. Волинь 30, 75, 252, 255,
275, 280, 349
Володимир , Володимир­
Волинський, єпархія l 07
Володимирці 284
Волощина 167, 173
В'язова89
г
Гірне 226, 241
Гірник295
Глинське13 , 180,254, 216
Голуби 13 , 90
Горайщина (Згорайщина) 59, 85, 86,
90, 122 , 136, 134
Горбовиця,ГорбовицькийІ3 , 23,
171
Горлиці209
Городище над Бугом 94, 120
Городло261
Городок, Городоцький 49, 126 , 166 ,
246
Горожанка126, 141
Горонда229
Гошів 15, 123 , 128, 172,200,275,311 ,
312, 319, 332, 341, 383
Грабовець 261
Греція 29-31,_167
Густинь, монастир 174
Гутисько, Гутка Скварявська 13, 37,
88, 118, 122, 313
r
(ленКов323, 345
rримсбі 344
д
Двірці89
Деревня 299
406
Дережниця 127
Дермань , архимандрія 93
Дніпро 167
Дністер87
Добромиль 34, 35, 87, 128 , 139, 163-
165, 167, 177 , 178 , 184, 185 , 188-190,
192, 198,237,238, 264,285
Добрусин(Добросин)119,185 , 382
Добряни 127
Долина 132
Домб'є 15, 224-226, 230, 231 , 233-235 ,
238,240-242,247,377,383
Дон 167
Донецьк, Дон . обл" Донеччина 305,
352
Дрогобич , монастир 127, 128, 136,
139, 140, 160,165,184, 200,278,336
Дубно93 , 108 , 109
Дубровиця 65
Е
Едмонтон 335, 334 , 346
є
Європа 169, 196
Єрусалим 104, 258
ж
Желдець 89, 295
Жидачів, Жидач. повіт 37, 87, 88, 864,
284
Жизномир 174
Житомир , Житомирщина 96
Жмеринка 222, 376
Жовтанці89
Жовті Води 45
Жужель 166, 168
Жуки 13
Журавно96
з
Завалів, монастир 260

ЗшребІ97,207,213,323,383
Задарів, монастир 130
Закарпаття, Закарпатська Провінція
ЧСВВ 20 І, 272, 309, 352
Заклічин 232
Замостя45,48,49, 123, 129, 170
Запасіка276, 278,280, 281, 341
Запоріжжя 45
Зарваниця 172
ЗарудціІІ2,119,382
Засяння209
Збоїська47, 318
Зборів, Збор. повіт 120
Збруч 221, 345
Зіболки89
Зозулі 90
Золочів 117, 128, 179, 247, 278, 296,
323,232,333,336
І
Івано-Франківськ 373
Індія 182
Інсбрук 192, 209
Інта379
Іріс33
Іркутська область 305
Італія 141,338
к
Казань212
Калуш217
Кам'янець, Кам'янець-Подільський
65,221
Канада, Канадійська Провінція
ЧСВВ 57, 193, 194, 196, 20 І, 202, 208,
262, 311, 323, 326; 315,346,347,349
Кандія29
Канів 116
Караrанда 305, 346, 379
Карлсбад 141
Покажчик географічний
Карпати215
Квебек57,193,194,202,208,345
.·
Кенти232
Київ, Києво-Печерська Лавра 15, 29,
30,39,48,50, 77,78, 104,105,174,212,
283,291,302,312,331,374
Клодни211
Клоковичі 343
Княгиничі 190
Козулька 13, 145, 278, 298, 313
Колемчиці 93
Колоденці89
Комі АРСР 379
Константинополь,
Константинопольський 30, 41, І 03,
111, 128, 322
Корсунь45
Краків, Краківський 15,62, 141, 157,
164,189, 190,201,224,230,233,241,
252,287,383
Краснопуща 111, 128, 165, 183, 211,
333
Крехівці88
Креховець 88
Крижевці 215
Крилос 108
Крим 64, 65, 71, 305
Кристинопіль (Червоноград) 114,
130,165,184,188,198,252,275,285,
295,333
Кріт29
Крута Долина 13
Кузниця 115
Куликів 13,47,89, 126, 151,295
Кунин 14, 181
л
Лаврів29,81, 117, 127, 128, 132, 165,
190,196,200,201,207,209,210,213,
407

Покажчик географічний
214,234,237,240,252,275
Ладижин, монастир 174
Лемківщина 185,283
Летня 127
Лисків264
Лисянка 116
Литва, Литовська Провінція ЧСВВ
94,107,109,110, 115,116, 125,382
Лівобережна Україна 96
Лінина207
Ліон 169
Лісок 123
Лішня 127
Лозанна377
Лозина 112, 119, 206, 382
Ломбардія 127
Лондон201
Луганськ 248
Луцьк, єпархія 97, 98, 107, 211
Любачів49
Любеля89
Любінці242
Люблін, Люблінський ~64
Люрд 330, 331
Ляйпціr324
м
Магерів73, 75, 144, 145,279
Мадярська Провінція ЧСВВ 309
Майдан13,278,313,327,338,346
МайданМокротинський 145, 171,
191
Мала Азія 33
Малехів 300, 318
Малі Дідушичі 96
Мrарський монастир 174
Миколаїв, Микол. район 77
Мири 178
Михайлівка 200, 260
408
Мілан 127
Мілецька архимандрія 108
Могили 232, 233
Мокротин 330
Молдавія (Молдова) 173, 287, 349
Монастирок 333
Монемвасія 29-32
Монреаль196, 197,201
Моравія34
Москва, Московщина, Московія 48-
53, 55, 56, 66, 75, 90, 98, 99, l02, 103,
111,116, 176,347,381
Мукачівський монастир! 15, 226
Мшана327
н
Нагуєвичі 140
Наддніпрянщина 45, 225
Нараїв 141
Неаполь202
Немирів, монастир 49
Нижанковичі 343
Німеччина141,275,276,282,324,
347,349
Новгородовичі 44, 109
Новий Санч 184, 232, 240
Норильськ 278
Нью-Йорк21
о
Одеса, Одеська область 305
Олеськ 36, 166
Онтаріо344
Османська Порта 37, 64
Остріг 30, І 04
п
Пакошівка 283
Папірня 13
Париж 199, 208
Пархач (Межиріччя) 295

Пелопоннес 29
Переволока 245
Переволочна l 02
Перемишль, Перемиський
монастир, єпархія 30, 88, 97, 107, 126,
131, 132, 140,142, 177,200,260,261,
263, 264, 272, 275, 281, 285, 323, 336,
343,382
Перемишляни 293, 297, 301
Петроград 212
Пилявці45
Підгайці65
Підrірці29,81, 111,128,165,184,219,
234, 239, 333
Підrір'я 140, 143
Підлисся 200
Підляшшя 340
Підмихайлівці 273
Підмонастир 278
Погоня, монастир 128
Поділля27,45, 75, 120,229
Покотилівка 319
Полісся265
Полоцьк, монастир
Полтава 102, 186
Польща, Річ Посполита 34, 37, 64, 94,
95,102,103, 116, 123,125,126,170,
264,275,291, 309-311,327, 338, 339,
343,347
Помор'я 164
Потутори 229
Почаїв, монастир 15, 16, 104, 108,
113, 121, 133, 172
Правобережжя, Правобережна
Україна 116
Прикарпаття 45, 174
Прилбичі164,166,167
Провала 13,237,292
Покажчик географічний
Прудентополіс 272
Прусія 116
Псков34
Пустинський монастир
Путивль56
Пряшів, Пряшівщина (єпархія) 88,
263
р
Рава-Руська75,89, 100, 169, 172, 173,
218,246
Ржищев 116
Рига 102, 208
Рим,ВічнеМісто21,22,97, 101, 103,
105-109,120,125,156,157, 174,177,
192,193, 197, 199,202,216,222,242,
252,257,281,309,312,323,332,338,
340,381
Рімускі 194
Рогатин39
Розгірче27
Розділ77
Розточчя 13, 29
Росія95, 100, 102, 132, 153,216,349
Рубань278,314, 327
РудаКрехівська 13, 150
Румунська Провінція ЧСВВ 309
Русь, Руська Провінція ЧСВВ l 07,
109, 113, 115, 116, 125, 169
с
Самбір 127, 139,278,304
Санкт-Петербург 81
Сараєве 205, 206, 226
Сатанів 123
Сенечолаl32
Сибір 280, 290, 291
Сифтон201
Скварява Нова 88, 89, 129
СкитМанявський29,51,90, 101, 174,
409

Покажчик географічний
175
Сколе, Сколівщина 126
Словаччина 263, 345
Словіта 128
Слуцьк36
Смереків89
Смоленськ 34, 88
Смолин 279, 289
Сокаль, Сок. повіт 114, 166, 303
Соколя 211
Спас, монастир 106, 127
Спас-Столп'я 94
Стамбул68
Станіслав, Станіславівський 190, 198,
200,260,261,275,278,281
Старий Фабієн 201
Стариська 85
Старокостянтинів 45, 47
Страбичів 226, 229
Стрий, Стрийський 27, 96, 106, 126,
132,226,227,229,241,325
Стрипа174
Супрасль 115
Сухолісся 37
Східна Галичина 141
т
Тарнавець47
Тарнів222
Тартаків 114
Тверджа 131
Теребовля, Тёребовельщина 129,
215,350
Тернопіль, Тернопільщина (повіт)
132,160,164,273,350
Тирнів 141
Томашів 75, 180
Торокані 125
Торонто 20, 347
410
Трієст202
Троки94
Тухоля219
у
Угнів 75, 172
Угорщина 215, 263
Ужок201
Узірна 13
Улашківці 128, 165, 200
Умань 116, 367
Унів, Унівський 22, 31, 107, 127, 142,
249,250,293,294,296,299,301
ф
Фельштин 34, 35
Ферраро-Флорентійська (унія) 169
Фійна 13,28, 199,282,313,314,317,
364
Франція 141, 164, 175,330
х
Хабаровський край 305
Харків, Харківщина 319, 352
Хирів 200, 263
Холм, Холмщина (єпархія,
монастир)88,94,107,125,129,132,
261,263
Хорватія (Кроація)207, 214, 215, 323,
338,383
Хоrин 174, 175
ц
Цеблів303
Цецора37, 174
ч
Чапаєвка 283
Челябінськ 305
Ченстохів 31 О
Червоноград (див. Кристинопіль)
Чернівці 229, 295
Чернігівщина 104

Чехія, Чехословаччина,
Чехословацька Провінція ЧСВВ 211,
309
Чечельник 222
Чигирин 49, 50, 52, 55
Чикаrо344
Чишки293
Чортків, Чортк. повіт 132, 260, 278
Чуднів96
ш
lllабельна(Бринка)13,45,144
lllвейцарія 377
Іllляхтова 184
щ
Щеплоти58, 127, 128
Щирець 141
ю
Югославія 311
я
Яблоново, монастир 164
Явірник90, 122, 135, 144,207,212
Яворів, Яворівський район 13, 49,
58, 128,217,219,246,279,289
Янів218
Яричів87
Ярополець 75, 364
Ясениця Сільна 160
Яслиська 106
Покажчик географічний

SUММARY
400 years ! This is, in fact, the amount of time that has passed since the
Krekhiv Monastery was founded in the westem lands of Ukraine - in the
pine forests of Roztochchia (Lviv region). It is the monastery that in its glo-
rious past equals to Hoshiv, Pochaiv and even to Kyiv-Pechersk Lavra. The
priory near village Кrekhiv is in many ways connected with these or other
friaries, above all with those that joined the Union (unification with the Ro-
man throne), and later - the renovated Basilian Order.
There are, however, some peculiarities. They consist in the fact that in the
middle of the l 71h century and later, this monastery, although remote from
the worldly vanity, appeared to Ье in the whirl of historic events. At those
days, its existence was connected with the names of Kyiv Metropolitan Petro
Mohyla, Ukrainian hetmans Bohdan Кhmelnytsky, Petro Doroshenko, Ivan
Mazepa, and even with the "charity" of Moscow tsars ... In 1672, Кrekhiv
monks became widely known due to the fact that they shot dead from the
friary canon the leader of а Tatar troop that had attacked the priory (as the
result, they had to рау а huge ransom to the khan).
The monastery, Ьу tums, used to flourish (as in the times of hegumenship
of its founder Уоі[) and to decline, as it was, let's say, in 1770 when а plague
epidemic slayed all friars but one ... For all that, the monastery was revived
and even preserved from liquidation when Galicia was under the sceptre of
Austria. And after th({ Dobromyl Refoпn of 1882-1904 carried out in prac-
tice Ьу the Polish Jesuits, the monastery rose up in its full scale, all the more
so when noviciate institute was launched here, and it started to bring up high-
ly educated, sacrificial soul-pastors, missionaries for the country and Ukrai-
nian settlements abroad.
The реасе in the priory was disturbed again Ьу WWI, and even more Ьу the
year of 1919 when all the brothers together with priests - 32 persons - were
interned into the camp Dombye near Krakyw in Poland. The invaluable li-
brary and archive of the monastery followed almost the same destiny - they
were transported to Warsaw. Then came the year of 1920 when the Polish
govemment forbade pilgrimage to Кrekhiv and aпned policemen would dash
into the church pushing the laymen out of its premises.
And this time again, the monastery stood fast and survived the turbulence.
lt presented the Church and Ukraine with the whole constellation of out-
standing fathers: missionaries, scholars, writers, publishers. Among them,
for instance, а Frenchman from Quebec Josafat Jean who adopted the Greek-
412

Catholic rite, joined the Basilian Order in Кrekhiv, and then worked selflessly in the
Foreign Ministry ofthe Westem-Ukrainiah People's Republic ... Among them there
were also nine bishops (including one archbishop), if not to take into account the
supporter of the Union Joseph Shumliansky who took monastic vows in Кrekhi v
іп 1668.
There are hundreds of them . And these are not just deeply spiritual Basilians
but also devoted patriots. Мапу of them served as chaplains of the Ukrainian
Galician Army during the times ofReliefFights, actively participated in the work of
the governments ofWestern-Ukrainian People's Republic (ZUNR) and Ukrainian
People's Republic (UNR) - as Jean, for instance, - or, later, of the Carpathean
Ukraine (Rev Stephan Reshetylo). Some ofthem, before joining OSBM (Ordo Sancti
Basilii Magni), fought for the Ukrainian independence in various Ukrainian mili-
tary fonnations, as, for instance, Andriy Hryhoriy Troukh - the author ofthe well-
known hymn "Red Cranberry".
lt is this organic combination ofgodliness and love for the native land (which is
traditional for Basilians) that kept the Order from perishing in the darkest times of
the Communist power: it continued its devoted-to-God activity even in
underground conditions, in gulag and in diaspora. lt did not shudder when facing
the death. The five Basilians who have been recently beatified as witnesses of
martyrdom to Christ (bishops Kotsylovsky and Goydych, fathers Sen 'kivs 'kyi,
Baranyk. Bairak) are also pupils ofthe Кrekhiv noviciate .
That is what this book is about. lts author Petro Shkrabyuk, а writer and а
scholar, is а Fellow of І. Кrypyakevych lnstitute of Ukrainian Studies of the
National Academy of Science and Arts of Ukraine. Не collected а huge num-
ber of facts - above all from archives, recorded the recollections of contem-
poraries. Therefore, the outcome appeared to Ье rich in fact variety, multi-
voiced but at the same time integrant and fascinating, almost like а fiction
ер1с .

Історико-релігійне видання
Печ>о ШКРАБ'ЮК
КРЕХІВ:
ДОРОГИ ЗЕМШ І НЕБЕСНІ
Комп'ютерний набір
Мар'яна ШКРАБ'ЮК
Худо:жньо-технічний редактор
Андрій КІСЬ

Підписано до друку 4.12.2002. Фор.11ат 60х84 1116. Папір офсетний. Офсетний
друк. Гарнітура Times New Rотап Cyrillic
Друкарня ВВП "Місіонер"
80300, м. Жовква Львівської обл . , вул. Василіянська, 8