Текст
ДОВІДНИК- КАЛЕНДАР
київ «ЗДОРОВ'Я» 1989
ББК 75.578я2 Ф96
Автори:
Богдан Білейчук, Володимир Боденчук, Юрій Бондар, Юрій Брязгунов, Дмитро Герасименко, Василь Гнатюк, Валерій Золотарьов, Петро Лейко, Віктор Матвієнко, Микола Моторний, Валерій Рекунов, Василь Сайко, Олексій Семененко
Упорядник
А. М. Романенко
Фотокореспонденти
Петро Лейко, Олексій Сірош, Борис Ховхун
СПРАВОЧНОЕ ИЗДАНИЕ
Билейчук Богдан Михайлович, Боденчук Владимир Иванович, Бондарь Юрий Владимирович и др.
ФУТБОЛ-89
Справочник-календарь
Составитель Романенко Андрей Николаевич
Киев, <3доровья»
(На украинском язьіке)
Директор видання Б. А. Нартовський. Художник обкладинки В. И. Грідковець. Художній редактор М. Ф. Кормило. Технічний редактор В. П. Бойко. Коректори Н. В. Гармаш, І. Л. Златоус.
ІБ № 3949
Здано до складання 02.02.89. Піди, до друку 16.02.89. Формат 84Х108/з2. Папір друк. № 2. Гарн. літ. Друк вис. Ум. друк, арк. 6,72. Ум. фарб.-відб. 7,36. Обл.-вид. арк. 10,88. Тираж 195 000 екз. Зам. 9—56. Ціна 70 к.
Видавництво <3доров’я>, 252601, МПС, Київ-1, вул. Чкало-ва, 65.
Надруковано з матриць Головного підприємства республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига». 252057, Київ, вул. Довженка, 3 на Київській книжковій фабриці, 252054, вул. Веронського, 24.
4204000000-073
Ф моло/ллч-оо 167.89
М209(04)-89
18ВМ 5-ЗП-00252-2 © Видавництво «Здоров’я», 1989
ПРИКЛАД БРАТИ — З ОЛІМПІЙЦІВ
Відшуміли на футбольних полях баталії, що входили до програми минулорічного сезону, але пристрасті навколо найпопулярні-шоі гри не вщухали. Справа в тому, що під безперервним тиском З боку передових тренерів, які виступають за здійснення кардинальних перемін у радянському футболі, зрушили, нарешті, з місця функціонери з Держкомспорту СРСР. Але надання майбутнім клубам економічної самостійності, перехід нашого футболу на госпрозрахункові рейки вони вирішили взяти під щільну опіку. Саме до такого висновку дійшли майже всі делегати установчої конференції, на котрій було проголошено про створення Футбольної спілки СРСР. Щодо Статуту, на «всенародне» обговорення якого було виділено близько місяця, то його було відхилено як такий, що не відповідає духові перебудови, сучасним потребам розвитку футболу в нашій країні й у всьому світі.
Вирішено підготувати, широко обговорити і прийняти новий Статут. А поки проведення змагань 1989 р. доручено Федерації футболу СРСР. Чемпіонат країни пройде за звичною структурою в трьох лігах. У вищій стартують 16 команд: «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Динамо» (Київ), «Торпедо» (Москва), «Спартак» (Москва), «Жальгіріс» (Вільнюс), «Зеніт» (Ленінград), «Локомотив» (Москва), «Шахтар» (Донецьк), «Арарат» (Єреван), «Динамо» (Москва), «Металіст» (Харків), «Динамо» (Мінськ), «Чорноморець» (Одеса), «Динамо» (Тбілісі), «Памір» (Душанбе) І «Ротор» (Волгоград). Вони проведуть двоколовий турнір, перші три колективи отримають відповідно золоті, срібні і бронзові медалі. Команди, що посядуть 15-е і 16-е місця, покинуть вищу лігу.
Також у два кола змагатимуться 22 команди першої ліги: «Нефтчі» (Баку), «Кайрат» (Алма-Ата), ЦСКА (Москва), «Гурія» (Ланчхуті), «Пахтакор» (Ташкент), «Динамо» (Ставрополь), СКА «Карпати» (Львів), «Даугава» (Рига), СКА (Ростов-на-Дону), «Ростсільмаш» (Ростов-на-Дону), «Шинник» (Ярославль), «Геолог» (Тюмень), «Спартак» (Орджонікідзе), «Таврія» (Сімферополь), «Кузбас» (Кемерово), «Динамо» (Батумі), «Металург» (Запоріжжя), «Котайк» (Абовян), «Кубань» (Краснодар), «Ністру» (Кишинів), «Торпедо» (Кутаїсі) і «Факел» (Воронеж). Цей ешелон радянського футболу отримав солідне поповнення. Маються на увазі не лише старожили вищої ліги «Нефтчі» і «Кайрат», які прийшли з провідної ліги, а також «Ністру», «Торпедо» Кт і «Факел», що мають досвід виступів і на найвищому рівні.
Коли робота над цим довідником-календарем завершувалась, стало відомо, що Держкомспорт СРСР дозволив створити у Львові профспілкову команду «Карпати», яка виступатиме в п’ятій зоні другої ліги (Молдавія, Білорусія, республіки Прибалтики). За логікою, має пройти роз’єднання армійсько-профспілкового СКА «Карпати». Якщо це станеться, то в першій лізі виступатиме команда СКА (Львів}. Ми ж подаємо тут і в календарі ігор стару назву (за офіційними даними Федерації футболу СРСР).
Ще на дві команди збільшився склад шостої зони другої ліги, де команди нашої республіки борються не тільки за підвищення в класі, а й за звання чемпіона України.
Цього року прихильники футболу стануть свідками кількох кубкових турнірів. Зокрема, завершиться розиграш Кубка СРСР 1988—1989 рр., в якому залишилось провести чверть- і півфінальні матчі та вирішальний двобій найкращих команд. Одразу ж?^ьме старт новий розиграш кришталевого трофею. Спарені команди другої та першої ліг проведуть матчі 7б4 і 732 фіналу, а вже з наступного етапу до них приєднаються команди вищої ліги. У 1989 р. намічено зіграти також поєдинки 7в фіналу розиграшу Кубка країни 1989—1990 рр.
Нинішнього року мають завершитися відбіркові ігри наї^Ьналь-них збірних команд чергового чемпіонату світу. Щодо наших уболівальників, то їхня увага буде прикута до подій у третій європейській групі, де разом з радянськими футболістами за дві путівки в Італію змагаються команди НДР, Австрії, Туреччини та Ісландії. З нетерпінням і деяким острахом чекатимемо старту наших кращих команд у новому розиграші європейських клубних призів, адже ще кровоточать рани від минулорічного провалу.
Звертаємо увагу читачів, що в нинішньому випуску щорічника календарі ігор чемпіонату країни, Кубка СРСР, Кубка Футбольної спілки СРСР, збірної Радянського Союзу і європейських кубкових турнірів подано окремо.
За усталеною традицією чимало змагань пройде в усіх інших підрозділах футболу на всіх рівнях: від турнірів у колективах фізкультури, бригадах і змінах, класах і навчальних групах до всесоюзних і міжнародних першостей.
ПРЕДСТАВЛЯЄМО КОМАНДИ УКРАЇНИ Вища ліга
«Дніпро» Дніпропетровськ
У вищій лізі — з 1972 (крім 1979, 1980). Чемпіон СРСР 1983, 1988, другий призер 1987, третій призер 1984, 1985. Чемпіонами країни стали 27 гравців команди, В. Лютий — двічі.
Півфіналіст Кубка СРСР— 1954, 1973, 1976, 1982, 1987.
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах — О. Протасов (95 м’ячів). Рекордсмен за один сезон — О. Протасов (1985 — 35).
Команда здобувала призи: Кубок Федерації футболу СРСР—• 1986; імені Г. Федотова— 1983, 1988; «Кубок прогресу»—1983, 1987; «Агресивного гостя»— 1988; «За волю до перемоги»— 1972; «Гроза авторитетів»— 1976 (осінь); журналу «Старт»— 1988; Держкомспорту СРСР— 1984, 1987; Федерації футболу СРСР — 1984, 1987; газети «Труд» — О. Протасов (1985, 1987), Є. Шахов (1988); журналу «Советский воин» — О. Протасов (1985); «Разом з командою»— 1985; «Справедливої гри»— 1985, 1986.
Кращими футболістами країни визнавалися Г. Литовченко (1984), О. Протасов (1987). Призом «Срібний бутс» для бомбар* дирів європейських національних чемпіонатів нагороджений О. Протасов (1985).
Олімпійськими чемпіонами 1988 р. стали О. Чередник, В. Ти* щенко і В. Лютий. Срібним призером чемпіонату Європи став І. Вишневський (1988).
До списків 33 кращих футболістів країни входили ІЗ гравців «Дніпра», найчастіше О. Протасов — 5 разів.
Звання «Заслужений майстер спорту СРСР» удостоєні 3 гравці «Дціпра» — О. Чередник, В. Тищенко і В. Лютий.
50 і більше ігор у складі команди провели:
В. Ладцй 197 В. Кузнецов 116 А. Шох 70
О. Лисинко 184 Л. Колтун 115 В. Устимчик 63
Г. Литовченко 183 В. Багмут 106 О. Серебрянський 62
С. Краковський 169 В. Поркуян 103 О. ДамІн 61
Р. Шнейдерман 159 П. Кутузов 100 М. Кудрицький 61
А. Ділай 147 П. Яковлєв 99 С. Мотуз 59
О. Протасов 145 С. Євсеенко 96 Б. Шуршин 57
С. Башкиров 144 В. Маслов 93 С. Малько 56
С. Пучков 138 В. Романюк 89 Є. Шахов 56
М. Богдднов 137 О. Христян 87 М. Федоренко 54
І. Вишневський 134 М. Самойленко 80 А. Оленьов 53
О. Таран 134 О. Сорокалет 80 С. Скляр 53
П. Найда 129 В. Федоренко 78 М. Павлов 52
Ю. Соловйов 125 О. Погорєлов 74 О. Крамаренко 51
А. Пилипчук 124 В. Городов 71 С. Собецький 51
О. Чередник 117
Менше 50 ігор провели: А. Гринько — 49; В. Куцев і О. Томах— по 48; А. Шелест — 47; В. Назаров — 46; В. Шатохін — 43; В. Іванов — 42; М. Голиков — 39; В. Лябик — 35; П. Слободян — 33; Б. Кравчук і В. Тищенко — по 32; В. Петрухін, Е. Сон і А. Усенко — по 29; В. Зуєв — 28; В. Данилевський і Ю. Ковба — по 26; Ю. Гаврилов і В. Сергєєв — по 25; Ю. Ковальов і С. На-деїн — по 24; В. Шальнєв і В. Консевич — по 23; В. Матвієнко і С. Шлапак — по 21; А. Дем’яненко і В. Євтушенко — по 20; М. Артюх, В. Кобзарєв і В. Жуков— по 19; Ю. Миргородський — 18; В. Денеж—17; О. Бобриков — 16; О. Яковенко—15; С. Ка-талимов і В. Трошкін — по 14; О. Васютич і О. Червоний —по 13; Е. Грунін, П. Паламарчук, В. Устинов і О. Трошкін — по 12; В. Геращенко, С. Никифоренко, В. Семенов, В. Сторчак, В. Чер-них і В. Шардикін — по 11; В. Колядко і І. Шквирін —по 10; С. Ба-бенко, А. Сидельников, П. Чілібі, В. Шевченко і А. Назаренко — по 9; А. Кошлатенко і В. Шевчук — по 8; В. Данга і С. Павленко— по 7; В. Павленко — 6; С. Алексєєв, В. Казанков, С. Худо-жилов, О. Федюков і Є. Чижик — по 5; М. Кузьмін, П. Нейштетер, В. Стрижевський і Р. Суанов — по 4; С. Кулинич, Р. Ашибоков, С. Беженар, А. Куцев, Б. Мелікян і М. Пилипенко — по 3; В. Ра-фальчук, Ю. Тимофєєв і О. Загребаєв — по 2; І. Литовченко, М. Москаленко, П. Буц, І. Делі, К. Єременко, О. Кошелюк, Ю. Леонов, В. Москвін, Є. Похлебаєв, Ю. Тютєрєв, В. Мозолюк, С. Па-растаєв, Е. Поваров, В. Полевщиков і Е. Торопов — по 1.
«Динамо» Київ
У вищій лізі з 1936. Учасник усіх чемпіонатів країни. Чемпіон СРСР 1961, 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975, 1977,1980,1981,1985, 1986; друге місце— 1936 (весна), 1952, 1960, 1965, 1969, 1972, 1973, 1976 (осінь), 1978, 1982, 1988; третє місце— 1937, 1979.
Володар Кубка СРСР 1954, 1964, 1966, 1974, 1978, 1982, 1985, 1987, фіналіст— 1973, володар «Кубка сезону» (1980, 1985, 1986).
’Володар Кубка кубків 1975, 1986, Суперкубка УЄФА 1975. Пів-фіналіст Кубка європейських чемпіонів 1977, 1987.
Кращими футболістами країни визнавалися: А. Біба (1966), В. Мунтян (1969), Є. Рудаков (1971), О. Блохін (1973, 1974, 1975), А. Дем’яненко (1985), О. Заваров (1986), О. Михайличенко (1988).
Призом найкращого футболіста Європи — «Золотий м'яч*—володіли: О. Блохін (1975), І. Бєланов (1986).
Чемпіонами країни були 67 гравців київського «Динамо», рекордсмени радянського футболу за кількістю золотих нагород — В. Мунтян та О. Блохін (по 7). По 6 золотих медалей в Є. Руда-кова та В. Веремеєва, по 5 — у Л. Буряка, В. Колотова і В. Без-сонова.
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах країни — О. Блохін— 211 м’ячів (рекорд чемпіонатів). Рекорд за один сезон—• О. Блохін — 20 (1974).
Команда та її гравці здобували призи, що розігруються нинїі імені Г. Федотова— 1965, 1966, 1971, 1972, 1974, 1975, 1977, 1980, 1986; Держкомспорту СРСР— 1949, 1963, 1965, 1966, 1968, 1972, 1974, 1976 —осінь, 1977, 1980, 1981, 1982, 1983, 1985, 1988; Федерації футболу СРСР «Двома складами»— 1960, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1971, 1974, 1975, 1976 —осінь, 1977, 1980, 1981, 1982, 1983, 1985, 1988; «Великого рахунку»— 1965, 1966, 1967, 1969, 1971, 1975, 1977, 1978, 1982, 1988; «Справедливої гри» —1977; журналу «Старт»— 1966, 1967, 1971, 1974, 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1982; «Агресивного гостя»—1966, 1968, 1971, 1977, 1980, 1981, 1985; «За волю до перемоги» —1965, 1968, 1979, 1988; «Кубок прогресу» —1971, 1985, 1988; газети «Труд» —О. Блохін (1972, 1973, 1974, 1975, 1977); журналу «Огонек» — В. Банников (1964), Є. Рудаков (1969, 1971, 1972), В. Чанов (1986); газети «Социа-листическая индустрия»—1985, 1986, 1988; «Вірність клубу» — О. Блохін (1986).
Звання «Заслужений майстер спорту СРСР» удостоєні 40 футболістів київського «Динамо»: К. Фомін, А. Ідзковський, М. Ма-хиня, А. Зазроєв, М. Михалина, Ю. Войнов, О. Макаров, Й. Сабо, А. Біба, В. Серебряников, В. Турянчик, В. Щегольков, Є. Рудаков, О. Блохін, Л. Буряк, В. Веремєєв, В. Колотов, В. Матвкнко, В. Мунтян, В. Онищенко, С. Решко, В. Трошкін, М. Фоменко, А. Коньков, С. Балтача, А Баль, В. Безсонов, І. Бєланов, А. Де-м’яненко, В. Євтушенко, О. Заваров, О. Кузнецов, М. Михайлов, В. Рац, В. Чанов, П. Яковенко, І. Яремчук, О. Михайличенко, Г. Литовченко, О. Протасов.
Олімпійським чемпіоном 1988 р. став О. Михайличенко. Чемпіоном Європи 1960 р.— Ю. Войнов, срібними призерами чемпіонатів Європи —Є. Рудаков, В. Колотов, В. Трошкін (1972), В. Чанов, В. Безсонов, С. Балтача, О. Кузнецов, А. Дем’яненко, Г. Литовченко, В. Рац, О. Михайличенко, О. Заваров, О. Протасов, І. Бєланов (1988).
66 гравців команди входили до списків 33 кращих футболістів, найчастіше О. Блохін— 15 разів.
50 і більше ігор у складі команди провели:
О. Блохін 432 В. Євтушенко 225 А. Лерман 482
А. Дем’яненко 313 В. Лозинський 225 Ю. Войнов Т74
В. Веремєєв 310 А. Баль 218 М. Фоменко 173
В. Турянчик 308 В. Колотов 218 Вол. Левченко 170
Л. Буряк 305 В. Хмельницький 217 М. Коман 169
В. Мунтян 302 А. Пузач 215 В. Голубєв 168
В. Серебряников 300 В. Щегольков 211 О. Базилевич 162
В. Соснихін 291 її. Віньковатов 207 В. Чанов 159
Є. Рудаков 258 В. Трошкін 206 В. Банников 151
В. Безсонов 254 О. Макаров 205 В. Рац 151
А. Біба 246 С. Решко 200 М. Махини 151
Й. Сабо 246 В. Каиевський 195 В. Лобановський 144
С. Балтача 245 А. Коньков 193 А. Зубрицький .141
Ф. Медвідь 243 В. МатвІєнко 188 А. Бишовець 139
О. Заваров 136 С. Круликовський 97 В. Зуєв
Дк Оетровський 135 В. Євсеєв 94 Г. ЛяЖАр О»
О. Хапсаліс 135 П. Комаров 92 А. Принц 69
О. Кузнецов 132 І. Клименко 89 В. Терентьев О/
Г. Пономарьов 131 В. Гребер 87 А. Боговик О/ А1
С. Журавльов 127 Д. Товт 85 О. Дамін ОІ
В. Онищенко-ІІ 123 П. Слободян 82 Я. Дунайський 60
Е. Юст 123 В. Шиловськнй 82 В. Севастьянов 59
И. Яковенко 121 А. Клименко 81 Є. Лемешко 58
В. Фомін 120 А. Жиган 86 В. Поркуян 58
В. Єрохін 117 Й. ЛГвшиць 79 3. Сенгетовський 55
Т. Попович 116 М. Гончаренко 77 М. Трусевич 54
О. Михайличенко 114 М. Гаврилюк 76 В. Юрковськкй 54
Ф. Дашков 111 М. ОлефІренко 78 В. Богданович 53
В. Хлус 111 О. Бойко 74 К. Калач 52
М. Михалина 108 С. Доценко 74 А. Садовський 52
А- Сучков 108 П. Лайко 74 В, Трояновеький 52
І. Бєланов 103 А. Зазроєв 72 *С Шегоцький 52
М. Михайлов 101 А. Ідзковський 72 В. Каплун 50
О. Бережний 99 Ю. Роменськнй 72 А. ЛарІонов 50
Г. Граматикопула В. Жилін 97 97 І. Яремчук 71 (X Сорокалет 50
Менше 50 ігор провели: В. Веригін і В. Сорокін — по 48; В, Ануфрієнко і П. Дементьєв — по 46; М. Кольцов —44; М. Ба-лакін 43; О. Кольцов — 42; В. Горілий і С. Кузнецов — по 42; Д. Васильєв і А. Голодець —по 40; Б. Афанасьєв — 39; С. Гуле-вич —38; С. Шматоваленко —34; Б. Білоус —33; В. Кащей і П. Тищенко — по 32; М. Голиков, М. Коротких і В. Самохін — по $1; О. Жуков— ЗО; Г. Литовченко, О. Протасов і О. Алпатов — по 29; Ю. Ванкевич, В. Кочубинський, В. Соболєв і М. Чаллигш — по 28; В. Сухарєв —27; І. Диковець і С. Коршунов —по 26; В. Се-менов і А. Фесенко —по 25; І. Зайцев —24; М. Мельник —23; С Васильєв, М. Горбунов і В. Правовєров — по 22; Ю. Ковальов-II і А. Пилипчук — по 21; О. Щанов і А. Шепель —по 20; Л. Кар-чевський, Ю. Ковальов-І, О. Прохоров і А. Шевцов —по 19; В. Ба-лакін, В. Журавльов, Ю. Заболотний, В. Качур, В. Каратаєв, В. Онисько, Б. Разинський і В. Щербаков —по 18; М. Поварчук і В. Рогозянський — по 17; А. Гаваші, В. Кондратов, В. Маслов, М. Москаленко, І. Сєров і І. Фабіян — но 16; Р. Журавський — 15; Ваш. Левченко, К. Скрипченко і Ф. Тютчев—по 14; І. Кор-нієць і В. Онищенко-І — по 13; М. Бобков, 3. Гершищ П. Корні-лов і О. Щербаков — по 12; М. Каштанов, М. Кузнецов Г В. Чер-ников—но 11; В. Бєльков, В. Глазков, С. Малько, А. Марченко і А. Матюнін —по 10; І. Балакін і В. Русланов —по 9- О. Гуй-ганов, М. Пінчук, І. Савельєв і С. Шкляр —по 8; В. Годничак, В. Денеж, А. Кончельскіс, М. Путистін, Г. Тимофєєв і І. Фєф-лов — по 7; М. Волін, М. Кононенко, Ю. Махиня, В. Назаров, А. Рижиков, Л. Савінов і О. Таран — по 6; А. Богданович, Л. Грбижовський, О. Жидков, В. Звягінцев, А. Малявкін, К. Мар-еішвілі, С. Орлов, Г. Пасічний, А. Савицький, А. Скоцен — по 5; О. Гій, В. Гороза, В. Кириченко, Л. Клюєв, М. Таранець, Б. Чи-рєв, В. Шевченко і В. Штанков —по 4; Ю. Бондар, Б. Висоць-кий, В. Дровецький, П. Котляр, В. Кравчук, Є. Кудименко, І. Паламар, С. Погодін, А. Пушкарський, К. Фомін, В. Хоменко і С. Чо-йей —по 3; А. Александров, М. Богданов, О. Гущин, В. Єгоров, В. Лукашенко, В. Митін, В. Мукомелов, В. Мушта, В. Насташев-ський, П. Паровишников, Й. Перельман, Є. Пигулевський, Т. При-мак, І. Секеч, О. Христян, І. Шарій і О. Шпаков — по 2; Р. Аши-боков, М. Бобаль, В. Головін, Г. Дралюк, М. Зелещук, П. Заєць, В. Зеленський, С. Іванов, В. Коман, І. Кравчук, С. Краковський, Б. Ліпський, В. Лябик, В. Маркевич, О, Морозов, В. Напуда,
С. Павленко, Е. Павлоцький, О. Проскуряков, В. Рибалов, Ю. Сивуха, С. Собецький, Б. Соколов, О. Сопко, Б. Сорока, М. Стельмах, Л. Сугирей, І. Терлецький, М. Чеканов і С. Юрчишин — по 1.
«Шахтар» Донецьк
У вищій лізі — з 1938 (крім 1945—1948, 1953, 1954, 1972). Другий призер чемпіонатів 1975, 1979; третій призер 1951, 1978. Володар Кубка СРСР 1961, 1962, 1980, 1983; фіналіст 1963, 1978, 1985, 1986. Володар Кубка сезону 1984.
Кращим футболістом СРСР був В. Старухін (1979).
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах — М. Соколовський (87 м’ячів). Рекорд за один сезон — В. Старухін — 26 (1979).
Команда та її гравці володіли призами: Спорткомітету СРСР — 1967, 1969; «Кубок прогресу»— 1975, 1977; «Разом з командою» — 1982, 1983, 1986, 1987; «Кращому воротареві» — Ю. Дегтярьов (1977); газети «Труд» —В. Старухін (1979); «Справедливої гри» — 1987; «Вірність клубу» —М. Соколовський (1987).
16 гравців «Шахтаря» входили до списків 33 кращих футболістів країни.
Звання «Заслужений майстер спорту СРСР» присвоєно В. Са-пронову.
50 і більше ігор у чемпіонатах СРСР у складі команди провели:
М. Соколовський 4р0 А. Родін 124 І. Юрченко 73
Ю. Дегтярьов 209 Б. Стрелков 124 Ю. Захаров 72
В. Рудаков 970 І. Федосов 123 В. Хмельницький 72
В. Яремченко 266 І. Бобошко 122 Є. Пестов 71
В. П’яних 257 В. Єлінскас 121 А. Полак 69
В. Сальков 231 С. Акименко 115 О. Колосов 68
В. Грачов 228 О. Алпатов 114 А. Мотін 68
О. Варнавський 221 М. Кривенко 114 П. Прийменко 66
М. Головко 221 С. Морозов 111 В. Самойлов 66
В. Сафронов 221 В. Колесников ПО В. Захаров 65
О. Сопко 218 А. Коньков ПО Л. Савінов 64
В. Старухін 217 О. Васін 109 М. Самарій 64
В. Горбунов 207 А. Григор’єв 106 Г. Балаба 63
В. Сапронов 205 Ю. Коротких 104 Вік. Вік. Чанов 62
В. Кондратов 193 С. Кравченко 100 В. Брюшин 61
С. Ященко 193 О. Говоров 96 В. Носов 60
Ю. Губич 185 П. Пономаренко 95 С. Золотницький 59
В. Аляб’єв 179 В. Савельев 95 Г. Несмеха 59
В. Роговський 179 М. Дегтярьов 91 В. Орлов 59
Ю. Дудинський 173 Ю. Резник 87 Д. Іванов 58
Д. Мізерний 168 А. Зима 86 Е. Козинкевич 58
С. Євсеенко 166 Ю. Ванкевич 85 С. Попов 58
Ю. Ананченко 160 Є. Драгунов 85 М. Кононенко 56
В. Гоїпкодеря 159 В. ФомІн 84 В. Шаличев 56
М. Федоренко 159 Г. БікезІн 83 М. Олефіренко 56
І. Петров 156 І. Симонов 79 І. Смагін 55
В. Сорокін 156 П. Іванчук 78 С. ПокидІн 55
А. Дрозденко 154 Вік. Чанов 77 К. Скрипченко 54
В. Звягінцев 147 Г. Мазанов 75 О. Більдюк 53
О. Смолянинов 143 Б. Розсихін 75 С. Герасимець 51
А. Пилипчук 138 М. Кузнецов 74 В. Гавриленко 50
А. Раденко 132 А. Станкявічус 74 В. Зубков 50
В. Пархоменко 128 Вал. Шевлюк 74 В. Лобановський 50
Г. Снєгирьов 126
Менше 50 ігор провели: П. Глодяніс — 48; В. Бардешин, В. Сидоров і В. Юрецький — по 47; М. Васін — 46; Вяч. Чанов — 45; М. Думанський, В. Малий і В. Морозов — по 44; С. Свистун І А. Яковлєв — по 43; О. Пономарьов — 38; В. Соколов і В. Юрчен-ко — по 37; Г. Костинчак, Л. Малий і І. Путятєв —по 36; К. Ду-бовицький і Я. Кікоть — по 35; В. Бєлоусов, Н. Вардіміаді, М. Латиш і А. Налєсний — по 34; В. Жуков, О. Жуков і В. Тляругов—»
по 33; О. Базилевич і В. Куцев — по 32; І. Дибченко і В. Фадєєв —* по ЗО; В. Андренко, В. Бурсенський, В. Євсєєв, В. Єрмілов, О. Ко-бозєв, Ю. Петров і П. Цунін — по 28; Ю. Гуляєв, В. Лівенцев і В. Шумілій — по 27; Ю. Бондаренко, Л. Клюєв, А. Крощенко, О. Савка і О. Садовський — по 26; М. Іванов і І. Устинов— по 25; М. Гарбузников, С. Грибеник і В. Лейченко — по 24; А. Андрієн-ко, £. Леонов, В. Мещеряков і І. Панін —по 23; А. Огірчук — 22; М.4 Іванов і Ю. Мішин — по 20; Б. Зелькявічус, Л. Ключик, Вал. Левченко, В. Першин і В. Прокопенко— по 19; М. Паршин, В. Стрєльцов і П. Юрченко — по 18; А. Жуков, М. Чурсін і Є. Шпиньов —по 17; І. Диковець, В. Корнєв, Є. Король, А. Кор-шунов, С. Ралюченко, М. Таранов, М. Чернишенко і Є. Шафорос-тов—.по 16; В. Васильєв і Г. Сухих — по 15; А. Адамов, Ф. Ван-зел, С. Мухін, С. Овчиников і С. Шиповський — по 14; В. Асла-нян, М. Захаров, В. Мар’єнко, Б. Нежурко і Г. Повар — по 13; М. Ажиба, С. Журавльов, В. Кулинченко, Б. Лобутєв, М. Наумов, О. Селіванов і М. Тимохін — по 12; Г. Денисенко, Р. Егізарян, А. Савченко і А. Чіхладзе — по 11; А. Акопянц, В. Атоненко, О. Бо-рисенко, О. Кольцов, О. Штурлак і А. Самсонов — по 10; В. Гу-саров, Ю. Звьоздкін, М. Климов, В. Лущенко, П. Третяков, В. Сми-гунов, В. Шутильов і В. Щербак — по 9; В. Бєдний, В. Бузовський, В. Веригін, В. Головін, В. Грубчак, М. Красюк, А. Миронов, В. Ні-конов, А. Попович, Г. Путєвський, С. Хлиста і Вол. Шевлюк — по 8; Є. Бушной, Ю. Капсін, Ю. Костиков, В. Мілес, К. Павлов і О. Ярчук — по 7; І. Зайцев, А. Казаков, В. Малишев, В. Нікітін, Д. Пригунов, А. Райвич і А. Черемисін — по 6; В. Біляк, В. Босий, В. Бровкін, Г. Воробйов, М. Зайцев, Є. Лемешко, Ф. Матю-шевський, І. Василюк, В. Муравський, В. Полохов, Е. Холмогоров і В. Щегольков — по 5; С. Берников, Л. Гайдаш, В. Гостенін, В. Куденков, В. Майдюк, В. Михайлов, А. Путятов, В. Солдат-ченко, В. Сисоєнко і Г. Швець — по 4; В. Гаврилов, В. Кулаков-ський, В. Насташевський, В. Онопко, А. Парахін, Ю. Розенков, В. Романюта, С. Федчун і А. Ходиков — по 3; Ю. Авруцький, А. Башкиров, В. Брюханов, В. Ломакін, В. Тритулін, А. Кузь, О. Ридний, В. Седньов, М. Федющенко, А. Халіулін, Г. Циплаков і В. Дін — по 2; В. Анашкін, В. Аністрофоров, Ю. Беліченко, І. Буб-личенко, В. Будник, В. Булгаков, В. Гетманенко, Ф. Заварзін, А. Золотухін, Є. Іоничев, Є. Канана, С. Клаптанов, О. Колосков, А. Куліш, С. Купцов, М. Лапідус, Г. Лобадзе, О. Милокостов, Л. Положенцев, В. Попов, Б. Потьомкін, А. Стук і Г. Ціцерон — по 1.
«Металіст» Харків
У вищій лізі — з 1938 («Сільмаш»— 1938, 1939; «Локомотив» — 1949, 1950, 1953, 1954; «Авангард»— 1960—1963; «Металіст» — 1982—1988). Найвище місце — 6-е у 1961. Володар Кубка СРСР 1987, фіналіст 1983, півфіналіст 1981.
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах — Ю. Тарасов (49 м’ячів). Рекорд за один сезон — Ю. Тарасов— 17 (1984).
50 і більше ігор у складі команди провели:
и
Ю. Тарасов 169 І. Панчишин 112 О. Крамаренко 90
М. Уграїцький 164 С. Костюк 111 Є. Панфілов 89
С. Кузнецов 160 М. Маслеников 106 В. Онисько 88
В. Камарзаєв 154 І. Талько 106 П. Пономаренко 85
В. Сусло 152 В. Ожередов 104 М. Соловйов 84
І. Якубовський 147 Г. Борзенко 97 В. Лінке 81
Ю. Сивуха 140 С. Чижов 96 В. Каплун 79
М. Корольов 123 В. Зуб 90 С. Мотуз 74
О. Іванов 73
Ю. Махиня 72
А. Азаров 7Т
В. Мар енко 69
Ю. Нестеров 69
І. Кутепов 68
Г. Аджоев 68
В. Тодорав. 65
Р. Поточи як 65
О. Сєров 63
В. Лозинський. 62
О. Баранов 60
Л. Єаакав 60
КК Соколов 57
Л. Ткаченко 57
Д. Васильєв 52
М. Лабумсьшй 5?
С. Берников. 51
Менше 50 ігор провели: А Александров — 49; О. КосолапОв— 47; В. Безпалий і В. Рогозянський—па 46; Б. Деркач — 44; В. Ва-шенко і О. Єсипов — по 39; О. Горбик — 37; Л. Бур»як — ЗО; В. Ра-ботяков — 35; О. Деревинський і О. Єрошин. — по 34, О. Горохов— 33; І. Сєров — 32; О. Поскотін.—31; В. Крячко»—ЗО; В. Межевіг-кін і О. Панов —по 29.; М. Романчук— 27; А.. Бутенко^ Я. Думанг ський і М. Голяков — по 26; Є. Золотухін, С Свистун, і В. Пере-возчиков —по 25; О. Єней, Є. Брусов і А Крощенко —по 24; Л. Колтун, В. Касумов, І. Соколовський» О. Малишенка і НЕ Риг-вава—по 23; М. Таранець і В. Медвідь— па 22; О. Браховецький, С. Дуйков і С. Яавецький — по 21;. М. Каштамов і І. Братченко — по 19; І. Жеребків, Ю. Кала бухові, С. Шевченко і О. Норов — по 17; Ю. Воронов, В. Яловський, О. Гурбич і О. Кравченка—па 16; Н. Бачіашвілі і О. Житник— по 15; Р. Колоколов—14; І. Ба-лакін, І. Бобошко» А. Оленьов, Е. Власенко, С. Ралюченко і Б. Чери нишов — по 13; В. Гришко—12; О. Морозов, А Федецький і В. Ярмак— по 11; Д. Алимов—10.; Е Ледней, О. Бойко і І. Явор-ський — по 9; К. Нікішин — 8; Р. Хагба, Е Величко» М. Капав і С. Малько — по 7; Ф. Дашков, В. Дикий, А Кецкало, Г. Лазунов, Г. Путевський, Б. ІПишков і Є. Щербина — по 6; О. Галовій, С. Овчинников, Е. Дубинський, О. Зарапін», В. Майдюк, С. Петренко, С. Славинський, С. Художилов і М. Федорков — по* 5; О. Бє-лоусов, О. Бондар, С. Журавльов», В. Гунько, О. Давжеяюк, Ч. Кахлик, О. Назаренко, В. ІПельменко і А Недяк — по 4; В. Ка-ніщев, В. Кірсанов, М. Кольцов, Ю. Пєтухов і ІІЕ Чрелашвілі — по 3; М. Авербух, О. Бакуменка, В. Баланський* С. Волкович, А. Квасов, А. Востров, О. Зотов, Г. Кереугленко, С. Котьолкін, Я. Ланцфер, Г. Несмєян» А. Рухадзе, М. Садиі^ Б. Фіоктістов, В. Шаленко, В. Шелєг, М. Шутлер і П. Яковенко — по 2; А Бли-ников, В. Бражник, А. Кудимов, О. Левченко, В. Леонов, С Деркач, І. Мальованець, О. Нескородєв, Я. Немировський, Ф. Поко-сенко, В. Побін і І. Хаткевич — по 1.
«Чорноморець» Одеса
У вищій лізі — з 1965 (крім 1971—1973, 1987). Третій призер першості країни 1974. Півфіналіст Кубка СРСР 1966.
Кращий бомбардир команди у вищій лізі — В. Плоскина (45 м’ячів). Рекорд за один сезон — В. Фінк— 15 (1983).
Команда здобувала призи: «За волю до перемоги» —1976 (осінь), 1985; «Кубок прогресу» — 1974;, «Справедливої гри» — 1974, 1976 (осінь), 1984; «Гроза авторитетів»— 1980, 1982, 1984; «Разом з командою» — 1984; «Вірність клубу» — В. Плоскина (1988) *
До списків 33 кращих футболістів країни входили 4 гравці команди.
50 і більше ігор у складі команди провели:
В. Плоскина 371 В. Сиром’ятников 151 С. Звенигород-
В. Лещук 276 В. Москаленко 148 ський 129
В. Іщак 268 В. Фейдман 144 1. Секеч 117
В. Устимчик 214 О. Ярчук 144 1. Беланов 116
С. Жарков 174 В. Нечаєв 138 В. Головін 116
В. Шевченко 163 І. Соколовський 136 І. Шарій 116
В. Зубков 162 Г. Сапожников 135 І. Наконечний 113
О. Скрипник 160 Є. Логвиненко 131 І. Жекю 109
П. ЧІлібІ 102
Г. Шаломай 101
В. Лисенко 100
В. Пасулько 100
В. Фіне 95
П. Цунін 94
Ю. Горячев 91
А. Дорошенко 91
О. .ЗДиманович 89
Юл Роменський 88
В. Сак 85
А. Дегтярьов 84
О« Попичко 83
в. Гришко 80
в. Бокатов 78
о. Щербаков 76
о. Погорєлов 74
І. іБуланкін 73
с. Решко 72
в. Дерябін 71
А. Рибак 71
М. Романчук 71
О. Солодкий 71
С. Третяк 70
В. Сахно 69
В. Макаров 68
В. Прокопенко 60
В. Мирошин 65
Ю. Заболотний 60
В. Лобановський 59
В. Босий 50
Г. Качур 54
В. Кузьмін 54
О. Морозов 53
В. ПоконІн 53
А. Напрєєв 52
Ю. Смотрич 51
В. Маслов 50
Г. Перепадемко 50
Менше 50 ігор провели: І. Савельєв — 48; В. Архипенко і В. Поркуян — по 47; О. Багапов —46; С. Варга — 45; Ю. Секінаєв і В. Єлінскас — по 41; О. Спіцин, А. Коріпунов і А. Шепель—по 39; В. Григор’єв—38; І. Юрченко — 36; О. Базилевич і А. Поліщук— по 35; А. Карток — 33; Р. Кучинскас і В. Родіонов—по 32; С. Зірченко — 31; М. Михайлов — 29; О. Нефьодов — 27; О. Ім-реков і С. Крамаренко — по 26; Л. Гайдаржі і £ Михайлів — по 25; В. Ковяч, М. Павлов і Г. Псоміаді — по 24; С. Альтман, С. Гу-сєя, О. Дамін, О. Сич і В. Машкін — по 23; Ю. Хромов, С. Куз-нецо®, Л. Чеботарьов і В. Каневський — по 22; В. Хлус — 21; О. Никифоров, В. Дзьоба і Т. Есебуа — по 20; Г. Городенко, О. Са-пельняк і В. Устинов — по 19; В. Москвичов—18; Р. Алі-заде — 17; А. Чистов і К. Уралець—по 16; О. Медакін, С. Процюк, И Найда і О. Таран — по 15; І. Іваненко і С. Романенко — по 14; О. Довбій, М. Куличенков і €. Тимошенко — по 13; Ю. Басалик — 11; О. Кафаджі, В. Томашевський і В. Трояновський — по 10; О. Авер’янов, В. Єлисеєв і В. Стрижаков—по 9; А. Телесненко — 8; і. Гакман і О. Серебрянський—по 7; С. Кожанов, О. Гущин і О. Скурський—по 6; Л. Малий і В. Тищенко — по 5; В. Бутенко, С. Волкобой, О. Кацман, Б. Тропанець і А. Кулешевич — по 4; Л. Барановський, В. Гасперський, М. Голдун, С. Давидов, С. До-ценко, В. Єрьомін, О. Криштан, В. Леонов і Ю. Самошкін — по 3; М. Молочков, А. Гузієнко, В. Покаринін, О. Тесляєв і О. Юдін — по 2; В. Андрієвський, В. Заярний, В. Паламарчук, В. Каратаєв, Ю. Никифоров, В. Богуславський, С. Шматоваленко, В. Кирєєв, В, Леонов, <С. Павленко і С. Циганков — по 1.
ПІДСУМКИ, ЦИФРИ, ФАКТИ
ВІД СЛІВ — ДО ДІЛА
Уболівальники — максималісти-мрійники: чекають від улюблених команд постійних перемог, високих підсумкових місць. Але ж бажання, зрозуміло, не завжди можуть мати реальне підтвердження, бо ж за логікою комусь треба і програвати. Тим паче, що люди — не запрограмовані роботи, а тому їм властиво втомлюватися, що є цілком природним явищем. Значить, результат залежатиме не лише від майстерності виконавців, а й від їхньої функціональної та морально-психологічної підготовки. І подбати про це мусять висококваліфіковані тренери, медики, учені... Але професіональна робота вимагає і відповідного статусу: спеціаліст хоче мати належні умови для реалізації власних ідей, як і гарантії, що при першій же невдачі йому не вкажуть на двері. Все це можливо при переході на рейки економічної незалежності, самофінансування.
Спортсмени стають максималістами з допомогою тренерів. І відрадно, що вітчизняний футбол має таких сподвижників перебудо
ви, як Валерій Лобановський, Євген Кучеревський, Анатолій Би-шовець, Валентин Іванов, Давид Кіпіані... Безперечно, що зараз вони разом з підлеглими готують сюрпризи і для суперників, і для уболівальників. Але оскільки перспективи майбутнього формуються на основі пройденого, то зробимо екскурс у минулий футбольний рік.
Загалом, радянські футболісти спростували твердження, щф на міжнародній арені робити їм нічого. Успішні виступи на Олімпійських іграх та європейській першості — реальне тому підтвердження.
Чи міг хтось, скажімо, передбачити участь збірної СРСР у вирішальному матчі чемпіонату Європи-88? Навряд. А наші улюбленці довели, що спроможні виграти не лише у французів чи спортсменів НДР (як це було у груповому турнірі), а й у голландців, англійців, італійців.
Срібні нагороди — вагоме досягнення і міжнародне визнання, при тому, що останні 16 років нашій національній збірній взагалі не вдавалися спроби пробитися навіть до фінальної частини континентального турніру.
Зразком сучасного футболу, грою стратегічних задумів і красивих дій назвала белградська газета «Спорт» перемогу радянських футболістів над італійцями у півфінальному матчі. «Якщо коротко підсумувати все те, за допомогою чого збірна СРСР переграла суперника, якого називали фаворитом, то можна сказати, що вона це зробила серцем, тактикою й технікою. Але перш за все — швидкістю, фантастичною швидкістю переміщення на полі. У радянської команди багато відмінних виконавців, але найкращий виконавець — це команда»,— підкреслила газета.
Тренер італійців А. Вічіні не був розчарованим: «Для нас великий успіх — бути в четвірці найсильніших команд Європи. Не треба переоцінювати свої сили. Ми їхали до ФРН за досвідом, бо ще дуже молоді. І ми його одержали. Радянська команда була сильнішою за нас у півфінальному матчі і перемогла заслужено...»
А знаменитий Гулліт щиро зізнався після чемпіонату: «Радянська збірна довела, що вона одна з найсильніших у світі. Слабких місць у неї практично немає. Тому ми дуже хвилювалися напередодні фіналу, пам’ятаючи поразку в першій зустрічі. Нам необхідно було надійно зіграти в захисті, що ми і зробили. Перемоги не приходять самі по собі...»
Він мав рацію, бо й нашим майстрам титул віце-чемпіона Європи дістався у відчайдушній боротьбі з рівносильними конкурентами. Можна тільки по-доброму позаздрити далекоглядності головного тренера національної збірної. Диву даєшся, як він зумів спроектувати цей європейський похід. Феномен тренерської діяльності Лобановського вартий уваги дослідників. Мабуть, на цю тему будуть написані й дисертації. Та важливіше за теоретичні поради впровадити його практичні принципи, аби кожна команда майстрів спроможна була готувати до національної збірної гідних кандидатів. На жаль, це лише мрії, бо навіть стомлені у виснажливій боротьбі за медалі європейської проби кияни вирвали срібні нагороди і у чемпіонаті країни. Хоч максималіст Лобановський залишився невдоволений, мовляв, не використали всіх своїх можливостей.
Безперечно, якби київське «Динамо» зосередилося лише на внутрішньому чемпіонаті, то лідерство, здобуте в першому колі, не було б втрачене. А так психологічна й функціональна втома далася взнаки навіть таким бійцям, як Олег Протасов, Василь Рац, Анатолій Дем’яненко, Ігор Бєланов. Приємно здивував лише Олексій
Михайличенко: виконуючи величезний об’єм роботи по всьому полю, він виділявся і в першій, і в олімпійській збірних, і в клубі.
Передбачливі закордонні селекціонери хотіли б мати у своєму розпорядженні не тільки Заварова чи Михайличенка, а майже весь основний склад «Динамо». Але ж і Лобановський мріє про команду, конкурентоспроможну в світовому футболі. Він, зокрема, за-зійййв:
Класний футбол, пов’язаний з виступами на престижних турнірах,— це важка і безперервна праця, яка не завжди, а точніше — майже ніколи не сприяє зміцненню здоров’я тих, хто присвятив себе популярній грі. На жаль, ще недавно про це мовчали, запевняли, що між фізкультурою і великим спортом треба ставити знак рівності, що це синоніми. Поступово ставлення до футболу змінюється, але після чемпіонату Європи, практично без належного перепочинку, київські динамівці продовжили виступи у всесоюзній першості.
І все-таки, мушу сказати, не через ці об’єктивні причини ми залишилися без золотих медалей. Ще порівняно недавно для виступів у вітчизняних і міжнародних змаганнях команді цілком вистачало 14—15 більш-менш рівноцінних футболістів. Потім уже йшлося про те, що на кожну позицію потрібні два сильні гравці, тобто успіх можна забезпечити тільки двома складами, кожний з яких, по суті, повнокровний футбольний колектив. Це не надмірності, а вимоги складної гри, яка дедалі стає атлетичнішою, драматичнішою. Недарма ж тепер лише кільком футболістам вдається провести без замін усі матчі чемпіонату країни.
Та справа не тільки в подвійних складах, енергії й завзятті спортсменів — потрібні, так би мовити, найвищі внески кожного з них у кожен матч. Формула цієї вимоги проста: майстерність колективу на полі складається з оптимальних дій усіх одинадцяти футболістів. Тобто: якщо, скажімо, дев’ятеро грали відмінно, а двоє добре, то це ще не висококласна команда. Отут і причина того, що київські динамівці нинішнього сезону фінішували другими, а не першими.
Ось які вимоги! Чому б не взяти їх на озброєння й іншим командам майстрів?
Молодці й дніцропетровці! Євген Кучеревський зумів згуртувати в єдиний монолітний колектив молодих хлопців, котрі горіли бажанням довести, що не лише зіркам під силу здобувати лаври. І утерли носа всім скептикам, бо ж були і такі, що передрікали «Дніпру»... боротьбу за виживання у лізі найсильніших. Та й самі дніпропетровці навряд чи сподівалися на таку доброзичливість фортуни. Але, до їхньої честі, не спасували перед труднощами навіть тоді, коли за дев’ять турів до завершення чемпіонату появилася у графі «нічиї» тривожна цифра «10» (ох і набив оскомину цей ліміт!). «Дніпро», мобілізувавши усі резерви, проявив себе справжнім бійцем — високоорганізованим, дисциплінованим, самовідданим. І,, як закономірний результат, дніпряни одержали найбільшу кількість перемог—18, забили найбільше м’ячів — 49, отримали призи імені Григорія Федотова, «За кращу різницю», «Агресивного гостя». А ще і форвард Євген Шахов розділив звання кращого бомбардира з московським динамівцем Олександром Бородюком — на їхньому рахунку по 16 м’ячів.
Тепер у «Дніпрі» є й заслужені майстри спорту: Володимир Лютий, Олексій Чередник і Вадим Тищенко. Вони кували «золото» разом з товаришами, бо бачили чітко окреслену мету, а для цього постійно прагнули демонструвати атакуючий футбол, шукаючи спор-
м Команди і 2 3 4 5 в 7 8 9 10 11 12 13 /4 15 15 В Н /7 М'ЯЧІ 0
1 „Дніпро" ц 0:0 0:2 д:Г 2:0 7П5 2:2 2:2 3.1 ТІ г.о 2.1 г.о ТИ 4:2 П 2:0 2'1 Г-1 2.!) ТИ ьз 3:1 2.7 3'2 Ж 2.0 3:0 18 Ю 2 49-23 46
2 „Динамо"к 0-0 210 ВИ ия ТІ ІД ЕИ ви \2ЇЇ \і:і г.о Г1 $ Ії 2-1 2-Т 3:0 VI п Г.1 ПО ЗЮ 27 ПО }:О 17 9 4 43-19 43
3 „Торпедо* То 02 0:3 2:0 І І То №о № 0:2 21 і:і її 2-0 0:2 2.7 пТ г.о ГО г.1 2'Л ГО 1'4 3Г1 Ті 2:0 17 8 5 39-23 42
4 „Спартак" ТІЇ 2:2 2 Н ПО ГВД гай ш ГІ 2:2 VI Ті 0.0 гт о:і 2'1 І'-О 0:2 Ті 2:0 г.о 3'1 3:0 0:1 2:1 2Ю ГО 57 /4 11 5 40-26 39
5 „жальгіріс" 2л? Г-7 0:0 1:3 ТІ 2'2 2:0 І І ТТ 2:0 ТІ 1-г ГО Г.^ я 0^1 ТТ г.о № 0:1 2.1 Г.2 0:1 2:0 ?7 27 ГО 74 7 9 39-35 35
6 „Зеніт* Л7 о:і й ц ?? 3:2 0-2 0:1 0:0 ч її її ТТ 0.0 2:0 2-7 Тї ГО 2.0 ?7 2:1 Г1 11 9 10 35-34 31
1_ „Локомотив" Ті он 0:і і:і я Ті Г.1 Г2 21 2-3 2:0 То Ті 02 2'2 07 1'1 0:0 2'3 2:0 г.о 2:1 р:о г.о 1'1 3:0 ПІ 10 12 8 35-29 ЗО
д_ „Шахтар" гай >7 ЩО Ті о:о 2:2 о:о 0.1 Я ГО о:Ь ТТ 0:2 я 2Я 3:0 2.1 ТТ 0:1 VI ч Ті 2? Г.О га 9 10 11 30-28 28
9_ „Арарат* 0’2 \У2 Ті 0:2 тт 1:0 0:1 1*2 Г.О Тії тз 0:2 & Тї ?*? В Ті 1'И То 1:1 Г.О 0:1 9 9 12 21-28 27
Ю_ „Динамо"м 0:2 г'2 1:2 1:2 г° 0.7 Г-2 0:0 $ я т^і дл □ Ті он 0:0 й 1:3 0:0 г.о г.д Ті к-з 9 8 13 32-38 26
11_ „Металіст" ТТ 0:2 0:3 Г.1 он 2’0 Г.2 Г2 27 ц Г.7 0.-3 І 07 г.і ТГ 2:р ГО г.1 Г.1 ?7 8 10 12 29-36 26
С „Динамо" Мн 0:1 М ТІ Г.1 п 24 02 О1 0'1 оо ТИ гг !3 0;</ 1'1 5-І п ЕяИга Іі:2 27 31 7 11 12 29-34 25
77 „Чорноморець" ПЗ Г.2 0.7 2.71 гаа йн 07 Л’5 Г.2 Г2 Ті гг 0:2 VI ТИ 1-х ПО п о'і Сй йа \П0 1/7 9 6 15 24-37 24
„Динамо" 76 0:1 0:0 Л'/ О:1\ 0/3 \Г.О 27 /.•0 її К2 а;о № я Ті 0:2 т № О.-2 9 5 16 28-37 23
15 „Неіртчі" 2:3 2:2 Ж КД \1:І 0.-2 0:2 1:2 0:2 Г2 0:1 VI ж 4-І ОТ VI и шш |~[ \4:І Г2 5 7 18 28-46 17
|[0 \вКаарат“ Ті £1 0.7 ш 0-2 12 Г.2 0^ її из 1Л & VI М і:і\ 111 ті№1 ! 6 4 20 25-53 161
Підсумкова таблиця чемпіонату СРСР 1988 р. Вища ліга
тивного щастя біля чужих воріт. І знаходили, додаючи в майстерності з кожним матчем.
— Ми весь сезон робили акцент на швидку колективну гру. враховуючи при цьому ресурси виконавців,— сказав по завершенні чемпіонату заслужений тренер СРСР Євген Кучеревський.— І добре, що кожен достеменно усвідомив поставлене завдання і професіонально виконував свою роботу. Не знаю, як думають інші, а я впевнений, що наша команда, незважаючи на труднощі, виросла як у плані фізичної підготовки, так і в тактичному мисленні, а ще зміцніла духом, як і належить справжнім бійцям.
Справді, згадаймо хоча б поєдинки на фінішній прямій. Здолали суперників навіть у незвичних умовах — у залах з синтетичним покриттям. Укладачі календаря, котрий вже не перший рік не за-довдльняє ні учасників чемпіонату, ні глядачів, хотіли, мабуть, допомогти господарям у зборі осіннього очкового урожаю. Але ні в Ленінграді «Зеніт», ні в Москві «Локомотив» не спромоглися запропонувати дніпропетровцям переконливих аргументів, тому й поступилися.
А в домашньому матчі з «Жальгірісом» дніпряни з перших же хвилин повели мудро організований силовий наступ на ворота суперників. Активно й сміливо боролися за кожний політ м’яча, намагалися вийти переможцями в кожному ігровому епізоді. І таки іхні старання увінчалися успіхом.
Відрадно, що «Дніпро» підтвердив свою високу репутацію вдруге, але нинішнього сезону на минулорічного чемпіона чекає нелегке випробування. Тож побажаємо «Дніпру» удачі як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні.
Сподіватимемося, що наші клуби зможуть виправити й катастрофічну невдачу в розиграші європейських кубків, до якої довели минулої осені всі шість команд. Основні надії пов’язуватимемо Знову ж таки з київським «Динамо». На ньому, до речі, лежатиме й відповідальність за успішний відбірковий турнір збірної у світовій першості.
До снаги посперечатися за медалі вищого гатунку й торпедів-цям. Минулого сезону москвичі задовольнилися «бронзою», залишивши без медалей своїх земляків-спартаківців (вперше за останні десять років). Приємне враження залишили в сезоні-88 й перспективні «Зеніт», «Жальгіріс», «Локомотив». Мабуть, не залишаться статистами у нинішній першості московські динамівці, їхні тбіліські й мінські одноклубники, прагнутимуть розкрити свої здібності дебютанти — «Памір» і «Ротор».
Донецький «Шахтар», очолюваний здібним наставником Анатолієм Коньковим, спроможний досягти кращого результату, бо восьма сходинка не личить його бійцівському характеру. Підвела нестабільність, невиразність гри, зокрема в першому колі. Тому не варто розкачуватися на старті нового сезону, оскільки наздоганяти важко.
Харківський «Металіст» порадував перемогою у фіналі Кубка СРСР над столичними торпедівцями, але розчарував блідою грою проти голландської «Роди» в європейському розиграші Кубка кубків, що стало логічним підтвердженням небажання прагнути до вершин у внутрішньому чемпіонаті.
Одеський «Чорноморець» хочеться назвати «командою настрою». То приходить до нього натхнення, щоб виграти у лідера (киян, наприклад), то без особливих зусиль поступається аутсайдеру.
Чимало проблем у нашому футбольному господарстві потребують капітального ремонту. Будемо сподіватися, що за їхнє вирі
шення візьметься Футбольна спілка СРСР. Пора від слів переходити до діла.
...і кілька цікавих цифр
За період з 7 березня по 19 листопада 1988 р. (чемпіонат тривав 258 днів, на 4 дні довше, ніж у 1987 р.) було проведена 240 матчів. Чемпіон країни визначився формально за тур до закінчення першості, хоча «Дніпро зіграв матч передостаннього Туру дещо раніше. Якщо «Дніпро здобув чемпіонські нагороди вдруге, то для київського «Динамо срібна вершина — одинадцята в його яскравій біографії; після одинадцятирічної перерви бронзові медалі, вп’яте в історії, завоювали торпедівці Москви. Подаємо повний список гравців, які завоювали нагороди першості:
золоті медалі — С. Башкиров, Е. Сон, В. Багмут, І. Вишнев-ський, Є. Шахов, М. Кудрицький, О. Сорокалет, В. Городов, О. Чередник, С. Пучков, А. Шох, В. Лютий, В. Євтушенко;
срібні медалі — А. Дем’яненко, В. Рац, Г. Литовченко, О. Протасов, І. Бєланов, О. Кузнецов, В. Чанов, А. Баль, О. Михайличенко, С. Шматоваленко, В. Безсонов, О. Заваров, І. Яремчук;
бронзові медалі — С. Агашков, В. Гречнєв, О. Полукаров, В. Ро-говськой, О. Ширинбеков, Г. Гришин, В. Ковач, В. Саричев, М. Са-вичев, С. Жуков, М. Писарєв, А. Рудаков, Ю. Савичев, С. Пригода.
Рахунок перемог на своїх полях і на виїзді—126:46, 68 матчів принесли нічийні результати.
Найпопулярніший рахунок —1:0, який зустрічався 51 раз. 24 рази команди не змогли відкрити рахунок — 0:0, а всього трапилось 13 варіантів результатів. Найбільше м’ячів було забито в матчі «Зеніт» — «Динамо» Тб у першому колі — 5:4.
Чемпіон набрав 49 очок. Це найвищий показник за останні п’ять років. Лише 1983 р., коли «Дніпро» вперше став переможцем першості, він набрав таку саму кількість очок, але виступало тоді 18 команд. Звісно, що досягнення дніпропетровців е рекордним для чемпіонатів, коли виступали 16 команд. Для першостей з 18-ма учасниками рекордним є здобуток московського «Динамо» у 1949 р.—57 очок. У процентному відношенні вищим є доробок «Динамо».
Колись існував приз для команди вищої ліги за найбільшу кількість перемог у чемпіонаті. Нині він дістався б «Дніпру»—18 перемог. На один виграш менше у «Динамо» К і «Торпедо». «Дніпро» має і найменшу кількість поразок — 2. Він зазнав їх, до речі, в матчах зі срібним і бронзовим призерами. 4 поразки в київського «Динамо», «Кайрат» програвав найчастіше — 20 разів. Найбільше матчів провели, не пропустивши в свої ворота жодного м’яча, «Дніпро» і «Торпедо» — по 15, «Динамо» К—14. Найменше матчів провели, не забивши жодного м’яча, київське «Динамо» і «Жаль-гіріс» — по 5, «Торпедо» — 6.
Найдовшу безпрограшну серію зафіксував «Дніпро» — 20 ігор (від «Торпедо» до «Динамо» К), 14 ігор без поразок зуміло провести київське «Динамо». Найдовше обходились без перемог «Шах^ тар» і «Динамо» М — по 9 ігор. 6 перемог підряд зуміло здобути «Динамо» К, це найдовша така серія.
Зменшилася кількість призначених у ході ігор пенальті, минулого року їх було 64 (у 1987 р.— 74). У ворота господарів було призначено 24, гостей — 40 пенальті, не реалізовано 9 пенальті. Найчастіше 11-метрові удари виконували динамівці Тбілісі—12,
«Дніпро — 6 разів. У ворота того ж тбіліського «Динамо», а також «Зеніту» і «Кайрата» найчастіше призначалися пенальті — по б разів. Найменшу кількість разів пробивали пенальті «Спартак», «Хальгіріс» і «Динамо» Мн — по 2, найменше разів пенальті пробивалися у ворота «Динамо» К і «Арарату» — по 2. Три пенальті відбив М. Бірюков («Зеніт»), два — В. Саричев («Торпедо»). І. По-нхаиарьов («Нефтчі») реалізував 24-е підряд пенальті й побив ренпрд В. Плоскини («Чорноморець») — 23 пенальті.
Матчі чемпіонату відвідали 5 014 070 глядачів. Це в середньому 20 892 уболівальника щогри. Цифри свідчать про значне зменшення кількості глядачів на стадіонах. Так, у 1987 р. таку ж кількість ігор відвідали 6376030 глядачів (у середньому — 26567). Лише матчі за участю київського «Динамо» відвідали понад мільйон любителів футболу — 1 309 930 (825 200 — в Києві і 484 730 — на виїзді). За всіма показниками киянам немає рівних. Найменше уболівальників спостерігали за іграми «Локомотива» — 344 687 (95030+249 657). Але за середньою відвідуваністю власних стадіонів ще гірші показники має бронзовий призер — стадіон «Торпедо» прийняв за сезон лише 92 тисячі глядачів (6133 на матч), у «Локомотива»— 95 030 глядачів (6335 щогри). Найкращий показник тут у київського «Динамо» — 51 575 уболівальників у середньому на матч.
ХАЙ ТЕЧІЯ «ДНІПРА» СТРІМКОЮ БУДЕ
Дніпропетровський футбольний клуб «Дніпро» чемпіоном Радянського Союзу 1988 р. став достроково. Матч останнього туру з вільнюським «Жальгірісом» на прохання наших земляків, які поспішали в зарубіжне турне, було зіграно на вісім днів раніше. Це і прискорило народження нового чемпіона країни, бо після перемоги над литовськими футболістами, незалежно від решти ігор, «Дніпро» став недосяжним для своїх іменитих переслідувачів.
Сходження «Дніпра» на чемпіонську вершину — друге за час виступу колективу у вищій лізі радянського футболу. Вперше золоті медалі дніпропетровці завоювали 1983 р. Два наступні сезони стали для них «бронзовими», а 1987 р. посланці міста металургів підкорили «срібну» сходинку умовного п’єдесталу пошани. Результати ці — свідчення стабільності команди, котра впевнено вийшла на чільні позиції вітчизняного футболу. П’ять комплектів нагород, з них два — золоті, упродовж шести сезонів, кому ще до снаги такі здобутки?!
А шлях до цих успіхів устелений був не тільки квітами. Народження команди датується 1936 р., носила тоді вона назву — «Сталь». Хоча дніпропетровський футбол тієї пори й висунув зі своїх лав чимало знаних майстрів, серед яких Петро Лайко, Володимир Гребер, Іван Кузьменко, Олексій Леонтьєв та інші, гідного місця серед грандів радянського футболу він не посідав. Команда Дніпропетровська перебивалася на другорядних ролях у тодішніх класі «Б», другій групі класу «А».
Сходження «Дніпра», цю назву команда прибрала 1962 р., до вершин пов’язується з... Валерієм Лобановським. Так, саме в Дніпропетровську розпочалася тренерська кар’єра нашого найтитуло-ванішого нині наставника футболістів. Уже перший рік роботи приніс 30-річному Лобановському значний успіх: керований ним «Дніпро» вийшов переможцем зональних змагань і боровся у фінальній пульці за право виходу у вищу лігу. З першої спроби підкорити вершину не вдалося, але через два роки Валерій таки
добився свого—1972 р. дніпропетровці дебютували серед провідних команд країни і зуміли зійти одразу на шосте місце. Більш-менш благополучним був і наступний сезон, а вже В кінці його Валерій Васильович очолив київське «Динамо».
Довелось «Дніпру» скуштувати й гірких пілюль. Зокрема, на два сезони розпрощатися з вищою лігою. Повернувшись у провід» ний ешелон 1981 р., дніпропетровці попервах виступали рівно, міц* но опанувавши середину турнірної таблиці. А з приходом у колек* тив самобутнього тренера Володимира Ємця розпочалося сходження до вершин. І в 1983 р. «Дніпро» став десятим чемпіоном Радянського Союзу.
Пройшло лише п’ять років, а з того чемпіонського складу одац Володимир Лютий отримав дру#у золоту медаль. У команді, гірав? да, залишились з тої пори Сергій Краковський, Олег Таран, Сергій Пучков і Володимир Багмут, але перші двоє минулого сезону більше лікувалися, тому з’являлися йа полі епізодично. Подібна історій в 1983 р. була в Пучкова і Багмуїа.
Як відомо, 1987 р. дніпропетрбвці, яких очолив молодий тренер Євген Кучеревський, завершили завоюванням срібних медалей. Якоїсь дещиці не вистачило, аби дістати московський «Спартак», Кучеревський заявив тоді? «Другим місцем «Дніпра» в чемпіонаті ми загалом задоволені, хоча могли виступити й краще». Наставник був упевнений, що керований ним йовосТворений госпрозрахунковий клуб продовжить свій поступ.
Але шлях до нової вершийй не був для «Дніпра» легким. Згадаймо, перед початком сезону до київського «Динамо» перейшли провідні майстри Геннадій Дитбвченко і Олег Протасов. Важкі травми переслідували Олега Тарана, Володимира Лютого, Вадима Тищенка. Дві нічиї на своєму йолі і поразка від «Торпедо» в березневі дні не вселяли оптимізму, вони стривожили навіть найпал-кіших прихильників клубу.
Але вихованці заслуженого тренера СРСР Євгена Кучеревського вперто шукали свою гру, доводили, що «Дніпро» не випадково став у лави провідних колективів нашого футболу. До речі, після поразки від автозаводців столиці для «Дніпра» наступила безпрограшна серія, що тривала майже сім місяців! Лише київському «Динамо» на своєму полі вдалося перервати її. Після того пам’ятного матчу Є. Кучеревський мав, звичайно, не найкращий настрій. Тому на запитання, чи не завадить надалі його клубові вичерпаний ліміт на нічиї, відповів лаконічно, рішуче:
— Ліміту на перемоги не існує...
Так, надалі дніпропетровці тільки перемагали: на своєму полі і в гостях, у манежах з синтетичним покриттям і на морозному повітрі, за явної переваги і в упертій боротьбі.
Якщо 1983 р. «Дніпро» називали командою без «зірок» (Протасов і Литовченко ще тільки набиралися досвіду), то в нинішньому клубі є яскраві лідери. Це талановитий воротар Валерій Городов, срібний призер чемпіонату Європи в складі національної збірної країни захисник Іван Вишневський, олімпійські чемпіони, заслужені майстри спорту Олексій Чередник, Вадим Тищенко, Володимир Лютий, який провів за клуб найбільшу кількість матчів за час виступів у вищій лізі, а здібний форвард Євген Шахов, забивши у ворота суперників 16 м’ячів, разом з московським динамівцем Олександром Бородюком завоював приз редакції газети «Труд» для найвправніших бомбардирів. Зуміли знайти свою гру вже бувалі майстри Олександр Сорокалет, Микола Кудрицький, Сергій Башкиров, Антон Шох, у міру можливості допоміг «Дніпру» ко
лишній київський динамовець Вадим Євтушенко, для якого золота чемпіонська медаль — п’ята в його спортивній колекції.
Приваблює уміння керівників і тренерів «Дніпра» вести виховну роботу, допомагати футболістам розкрити себе вповні. Так, гравців вінницької «Ниви» Вишневського і Тищенка «приміряли» до Себе «Спартак» і київське «Динамо» — не підійшли. А в «Дніпрі» ці^здібні хлопці зуміли виявити себе і вирости в лідерів колективу,’’ його надію і опору. Високою майстерністю й самовідданою грою віддячує колективові за довіру Олександр Сорокалет, який, здавалося, уже був втраченим для великого футболу. Уміло добирають наставники «Дніпра» поповнення з інших команд України: Волинь делегувала Пучкова, Кривий Ріг — Кудрицького, Запоріжжя— Башкирова і Шахова, є посланці й інших регіонів країни.
Це аж ніяк не означає, що клуб не має своїх вихованців. Уже згадувані Литовченко, Протасов, Лютий — випускники знаменитої дитячо-юнацької школи «Дніпро»-75, є й молоді — Володимир Ге-ращенко, Андрій Сидельников, Сергій Беженар.
Дніпропетровський клуб висував зі своїх лав кращих футболістів країни, володаря всесоюзних і європейських призів для бомбардирів, а тепер — і олімпійських чемпіонів. Не вистачає «Дніпру» Такого собі шарму — вагомого здобутку в клубних континентальних змаганнях. Минулого сезону вже в першому турі Кубка УЄФА довелось поступитися французькому суперклубові з міста Бордо. Але у вересні 1989 р — новий старт. На цей раз —у Кубку чемпіонів. Сподіваємось, що черговий вихід «Дніпра» в Європу увінчається успіхом,
«СРІБНИЙ» СЕЗОН «ДИНАМО»
Писати сьогодні про наші клуби й абстрагуватися від їхнього повного фіаско в європейських турнірах, погодьтеся, неможливо. Один з фахівців навіть сумно пожартував: не знаю, мовляв, у що вірити — у блиск збірних чи в убогість клубів. Київські динамів-ці — на щастя чи на біду — не брали минулого сезону участі в європейських кубкових турнірах, але це не завадило деяким футбольним оглядачам уроки з того фіаско поширити й на них. Можна лише уявити, як непросто це було зробити, адже вихованці В. Лобановського безпосередньо причетні до срібних нагород європейської першості і віце-чемпіонства в країні, а в Михайличенка ще й золота нагорода Сеула!
Звичайно, кияни були першими претендентами на перемогу в чемпіонаті країни, однак за чемпіонат Європи довелося платити. Зовсім не хочеться применшувати перемогу «Дніпра»: вона прекрасна і закономірна. І все ж кістяк збірної країни грає в київському «Динамо». Лише величезна втома не дала змоги йому довести свою перевагу. Виходячи на фінішну пряму, кияни дуже щедро роздавали очки, ну а друга в сезоні поразка від «Спартака» засвітила перед ними червоне світло на шляху до золотих нагород. Тут і нагодився «Дніпро» із своїм унікальним і єдино можливим фінішем, бо для нічиїх уже місця не було.
Ну як гідно оцінити перемогу дніпропетровців і не забути при цьому про внесок другого призера в успіх футбольного сезону? Подивіться, наскільки елегантно робить це редактор «Футбо-ла — хоккея» Віктор Понедєльник. «На мій погляд,— пише він,— хто б. не ставав чемпіоном країни в останні десять — дванадцять Літ, він завжди почував на собі вплив того передового рівня методики роботи, який проповідує в Києві і в збірній СРСР В. Ло-
бановський. Це визнано спеціалістами в усьому футбольному світі, а вихід у фінал чемпіонату Європи радянської команди ще раз підтвердив такий вплив».
Десятеро, киян було в збірній, гру якої у фінальній частині європейської першості назвали чи не зразковою, і хто зна, як завершився б вирішальний поєдинок, коли б не напрочуд вдалі дії голландських лідерів Гулліта і ван Бастена при завершбййі атак. йвх
Сьогодні вже видається застарілою дискусія про те, чия манера гри ефективніша — вихованців Лобановського чи Бєскова. На користь перших свідчить неабияка колекція міжнародних нагород, тоді як «Спартак», на жаль, продовжує тут працювати в «жанрі творчих задумів», як би не прагнули' піднести становище огляДачі-уболівальники. Це така ж істина, як і те, що ми з нетерпінням чекаємо нових зустрічей цих найпопулярніших колективів.
Трохи глибший аналіз справ засвідчує, що й тут динамівці зробили майже все можливе. Судіть самі: якщо в сезоні 1986 р. їм було достатньо для «золота» 39 очок, в 1987 спартаківцям — 42, то в минулому — 43 київських очки забезпечили лише «срібло» — так несподівано високо підняв планку чемпіонства вільніший від інших турнірних клопотів «Дніпро».
Успіх киян у минулому чемпіонаті стане ще яскравішим, коли згадати, як в середині другого кола в серії матчів, що відкрилася поразкою від «Торпедо» і закінчилася 0: 1 від «Спартака», команда у восьми іграх набрала лише сім очок. Зрозуміло, що це спад, пояснити який можна лише великою фізичною і моральною втомою. А уявіть, що команді лише трохи пофортунило б і вона йшла своїм звичним, нехай навіть і не найширшим, кроком. Це ще плюс 4—5 очок. А чи такі вже закономірні дві поразки в сезоні від «Спартака»? Але, на щастя, футбол неможливо вмістити в рамки формальної логіки, це гра непередбачувана, за це ми її так любимо.
Тепер про речі, які, безумовно, мали вплив на гру киян і які можна було б передбачити. Не хотілося б сьогодні вмиватися сльозами з приводу того, що Заваров уже грає в «Ювентусі», Бло-хін — у «Форвертсі», а Балтача — в «Іпсвічі»,— ми йдемо до професіонального футболу, а тут подібні втрати передбачені, кажуть, вони ще повернуться сторицею, і не лише на рахунок Держком-спорту. Не варто кивати на травми Яремчука і Яковенка, як і на багато пропущених ігор Бєланова,— футбол залишається найнебез-печнішою професією: за аналізами західнонімецького агентства ДПА, вісім із десяти футболістів змушені щосезону пропускати через травми матчі або тренування.
Не можна брати всерйоз і нарікання на те, що Протасов не зміг провести друге коло так результативно, як перше, хоча, можете не сумніватися, команда розраховувала й розраховує саме на його звичну гру.
Тривожить інше. Ось уже кілька сезонів поспіль основний склад «Динамо» обходиться без молодого поповнення, вирощеного в команді. Може, для елітного професійного клубу це й не так важливо, головне тут вміти побачити й залучити «свої» кадри «на стороні», але ми, правду кажучи, до цього не звикли. Резервний склад «Динамо» завжди був готовий делегувати «в основу» якщо не групу, то одного-двох футболістів. На жаль, після важкої травми Юрана, якого вболівальники вже уявляли в компанії Протасова і Бєланова, в дублі не знайшлося гравця, який зумів би гідно підтримати втомлених кумирів. Розгубився після київського матчу із
«Спартаком» воротар Олександр Жидков. Десь загрузли в резерві Бєдний і Шматоваленко, на яких тренери киян покладали стільки надій, мало чим запам’яталися епізоди, коли на полі з’являлися їхні партнери. Ось чому шанувальники динамівців так раділи голу Андрія Кончельскіса у ворота московських одноклубників. Кияни відчули, що можуть врятувати матч і збільшили тиск на ворота од§тей. Лише на останній хвилині прохід невтомного Олексія Михайличенка завершився порушенням правил у штрафному майданчику, і олімпійський чемпіон тут же впевнено реалізував пенальті. «Динамо» продовжувало гонку за медалями. Погодьтеся, вона була б ще успішнішою, якби така ефективна співпраця на полі досвідчених, але втомлених чемпіонів і зелених, але сповнених сил дебютантів не була лише епізодом. Надто важкий сезон випав на долю ««Динамо», і, попри все, провело воно його гідно.
ЮВІЛЕЙНИЙ РЕФЕРЕНДУМ
Уперше кращого футболіста Радянського Союзу було визначено 25 років тому. Редакція тижневика «Футбол» (тепер «Футбол — хоккей») провела опитування журналістів, які в своїх анкетах назвали кращим гравця московського «Торпедо» І збірної СРСР Валерія Вороніна. Надалі такі референдуми стали традиційними. Обранцями журналістів були: 1964 і 1965 — Валерій Вороній («Торпедо» М), 1966 — Андрій Біба («Динамо» К), 19о7 і 1968 — Едуард Стрєльцов («Торпедо» М), 1969 — Володимир Мунтян («Динамо» К), 1970 — Альберт Шестерньов (ЦСКА), 1971 — Євген Рудаков («Динамо» К), 1972 —Євген Ловчев («Спартак» М), 1973, 1974 і 1975 — Олег Блохін («Динамо» К), 1976 — Володимир Астапов-ський (ЦСКА), 1977 — Давид КіпіанІ («Динамо» Тб), 1978 і 1981—Рамаз Шенгелія («Динамо» Тб), 1979 —Віталій Старухін («Шахтар»), 1980 — Олександр Чівадзе («Дцнамо» Тб), 1982 — Рінат Дасаєв («Спартак» М), 1983 — Федір Черенков («Спартак» М), 1984 — Геннадій Литовченко («Дніпро»), 1985 — Анатолій Дем’яненко («Динамо» К), 1986 — Олександр Заваров («Динамо» К), 1987 —Олег Протасов («Дніпро»), 1988 — Олексій Михайличенко («Динамо» К).
Півзахисник київського «Динамо» І збірної СРСР Олексій Михайличенко став двадцятим лауреатом конкурсу-референдуму. На цей раз у ньому взяли участь 166 представників газет, журналів, радіо, телебачення, видавництв, ТАРС, АПН і журналістських організацій. 165 з них назвали в своїх анкетах О. Михайличенка (156 — першим, 5 — другим, 4 — третім). І лише один учасник конкурсу-референдуму (В. Мундріс з литовського Держтелерадіо) обійшовся без Олексія. В результаті переможець набрав 482 очки. Вони склали 96,78 процента усіх можливих очок, а це означає, що побито давній рекорд Олега Блохіна (1975 р. він набрав 94 проценти можливих очок).
На другому місці воротар «Спартака» І збірної СРСР Рінат Дасаєв, який нині продовжує свою футбольну кар’єру в іспанському клубі «Севілья». Він тричі названий першим, 39 разів — другим і 22 — третім і набрав 109 очок. Замкнув трійку кращих ще один спартаківець — Федір Черенков (2 перших, 32 других і 11 третіх місць)—81 очко.
До першої десятки увійшли також: 4. Олександр Заваров («Динамо» К — «Ювентус») — 73; 5. Юрій Савичев («Торпедо») — 62; 6. Ігор До брово льський («Динамо» М) — 56; 7. Євген Шахов («Дніпро») — 24; 8. Геннадій Литовченко («Динамо» К) — 21;
9. Олег Кузнецов («Динамо» К)—20; 10. Володимир Лютий («Дніпро») — 16 очок.
Ось хто ще згадувався в анкетах: В. Рац («Динамо» К)—9, В. Хідіятуллін («Спартак» — «Тулуза») — 7, С. Алейников («Динамо» Мн) і А. Нарбековас («Жальгіріс») — по 5, О. Протасов, В. Чанов (обидва — «Динамо» К), М. Бірюков («Зеніт») і О. Подшива-лов («Арарат») — по 4, О. Чередник («Дніпро») — З, В. Іванаускаа («Жальгіріс»)—2, В. Городов, І. Вишневський (обидва — «Дніпро»), А. Хачатрян («Арарат»), С. Деркач («Динамо» Мн) і С. Гор-лукович («Локомотив») — по 1 очку.
Зазначимо, що чотири роки підряд у журналістських анкетах згадувалися лише двоє — Р. Дасаєв і О. Заваров. А в останньому конкурсі-референдумі серед претендентів на звання кращого футболіста країни були 25 спортсменів з 10 команд («Динамо» К—• 6, «Дніпро» — 5, «Спартак» — 4, «Динамо» Мн, «Жальгіріс» і «Арарат»— по 2, «Торпедо», «Локомотив», «Динамо» М і «Зеніт» — по 1 футболісту).
Новий лауреат народився 1963 р., він олімпійський чемпіон, срібний призер чемпіонату Європи 1988 р., дворазовий чемпіон кра-» !ни, володар Кубка СРСР, заслужений майстер спорту.
ТРАЄКТОРІЯ ОЛЕКСІЯ МИХАЙЛИЧЕНКА
А ви не ловите себе на думці, як все-таки вдало розвозилася суперечка тренерів наших першої і олімпійської команд за деяких молодих гравців. Пригадуєте, спочатку навіть було вирішено не дозволяти В. Лобановському залучати олімпійців до ігор «першої команди. Легко було уявити обурення тренера: як же це розуягі-ти, що він не може розраховувати навіть на «власного» Олексія Михайличенка. Абсурдність цього кроку була очевидною, и тому ніхто не здивувався, коли напередодні від’їзду до ФРН Олексій таки з’явився у складі головної команди.
Сьогодні по гарячих ще слідах навряд чи варто переповідати перипетії європейського чемпіонату і сеульських баталій. На полях ФРН він був визнаний одним з найкорисніших гравців, потрапив до складу символічної збірної. А в Сеулі виглядав свіжим і нестримним, наче не було за плечима вже одного піку форми. Єдиний київський динамовець в складі олімпійської збірної став її яскравим лідером. Судіть самі: п’ять м’ячів забив Олексій у фінальній частині, ще чотири на рахунку Добровольського після пенальті за знесення Михайличенка. В минулому сезоні добре вже відомий, здавалося, футболіст постав у новому й дуже привабливому амплуа — він просто здивував величезним діапазоном виконуваної роботи. Тільки-но його бачили на вістрі атаки, а Олексій вже на своїй половині поля, допомагає захисникам. Михайличенко чудово вміє грати з партнерами, але може взяти гру і на себе. Скільки таких моментів та ігор було минулого сезону! Згадаймо лише одну: у фінальному поєдинку з бразільцями, коли вже відступати не було куди, сміливо пішов у штрафний майданчик і «заробив» пенальті.
П’ятдесят тисяч читачів «Молоді України» взяли в грудні 1988 р. участь у традиційному визначенні кращих футболістів республіки. Склад символічної збірної України змінювався з кожним десятком листівок, але найкращого гравця можна було назвати, переглянувши лише невелику частину цієї гігантської пошта. Рішення читачів було одностайним: Михайличенко!
Те, що звичайнісінький собі вчорашній дублер сьогодні кращий
у команді заслужених майстрів, нікого вже не дивує. Звикла. Олексій встиг зарекомендувати себе справжнім бійцем у ситуаціях, коли його партнери показують, м’яко кажучи, не найліпшу гру. Пригадуєте післямексіканське «Динамо»: цілком зрозумілий спад форми в учасників збірної — і шість м’ячів поспіль новоявленого бомбардира? Тоді цей феномен сприйняли так, як сприймають за-кіФкл в книзі рекордів Гіннеса. Проте на фініші сезону — знову труднощі, і знову відзначився Михайличенко: чотири м’ячі забив він у ворота «Зеніту», а після першого тайму ленінградці були попереду— 2:1.
Важко сказати, який з тих фінішних поєдинків був важливіший, адже очок втрачати вже не можна було. І не втрачали. Так Олексій отримав свою другу золоту медаль чемпіона країни і, певно, з жахом згадував момент у першому колі змагань, коли мало не погодився змінити київське «Динамо» на московське... А ситуація була серйозна, як ніколи. Уявіть собі: ваші партнери раптом усі стали знаменитостями, завоювали Кубок кубків, наробили переполоху в Мексіці, а вас випускають в основному на заміну, та й то не щоматчу. Треба мати неабияку мужність, щоб не спокуситися на щедрі обіцянки. Олексій її мав і залишився в рідному місті...
Два поєдинки з «Порто» кияни зіграли так, як не хотіли ні тренери, ні глядачі,— для нашого футболу це була маленька трагедія за крок до фіналу Кубка чемпіонів. Але Михайличенко розкрився в цих матчах сповна. Не йшла гра у Блохіна, Бєланова, Заварова, а він поривався до воріт. І хіба його провина, що партнери надсилали м’ячі в основному навісом. Одноманітності в атаці не люблять уболівальники, зате вона дуже до душі захисникам* суперників. «Не думайте, що хтось із тренерів дає коли-небудь таку вказівку — обмежуватись навісами,— напише оглядач французької <Екіп» Ж.-Ф. Ретакер,— просто команда грати сьогодні по-іншому не готова». Олексій навіть за таких умов шукав нагоду зіграти гостріше і результативніше. У Порту він вивів на удар Яковенка, 9 в Києві вже самостійно змусив капітулювати Млинарчика.
Київські уболівальники швидко полюбили цього білочубого півзахисника. Річ у тім, що, крім усіх своїх переваг — швидкості, хорошої гри головою, вміння відкритися потрібної миті чи зіграти на випередження,— Олексій має в їхніх очах ще одну; незаперечну: як і Олег Блохін, він — корінний киянин. З борщагівських баталій— «двір на двір», «вулиця на вулицю» — почався його шлях до знаменитого «Динамо».
...Молодий тренер Анатолій Бишовець узявся вести первачків у школі «Юний динамовець». Сім років росло, мужніло на йога очах білочубе хлоп’я. Виросло в довготелесого (під 190 см> дублера. Після школи в дубль — це вже успіх. Скільки випускників мріє про нього! Але це лише початок великої роботи. Михайло Коман, Анатолій Пузач, Віктор Колотов — свої тренери, для них немає таємниць у великому футболі, не буде й у тебе, як не подумаєш раптом, що всього досяг.
Навряд чи так подумає коли-небудь Олексій. У житті й спорті він прагне брати приклад зі своїх кумирів — Анатолія Бишовця та Олега Блохіна. Гордий з того, що під керівництвом першого пощастило грати в олімпійській збірній. Ну, а Блохін був його партнером в динамівських атаках.
У матчі з командою НДР Олексій дебютував у національній збірній. Поява його в складі головної команди країни не була несподіванкою навіть для суперників.
— Після матчів з «Порто» я не мав сумніву, що Лобановський
введе до складу вашої команди Михайличенка,— сказав на після-матчевій прес-конференції старший тренер суперників Берндт Штан-ге.— Він і справді завдав нам чимало клопоту.
Олексій сам не забив, хоч атакував завзято. Та після одного з його ударів м’яч влучив у штангу, і лише Ігор Беланов добив його в сітку воріт. Лобановський схвально оцінив Олексіїв дебют. І тут зіткнулися інтереси двох збірних: у олімпійській команді Михайличенко також був ключовим гравцем.
Це ще раз підтвердив матч у Софії, після якого олімпійці СРСР очолили змагання в груповому турнірі. Єдиний м’яч забив Михайличенко.
Ми вже згадували, як на чемпіонаті Європи і в Сеулі фахівці захоплювалися універсальними здібностями Михайличенка. І вс£ ж Олексій — гравець передньої лінії. Не від доброго життя змушував його Лобановський діяти в захисті. Хоча й таку універсалізацію вітають у київській команді, проте минув час, і взявся Олексій до основного свого діла — забивати м’ячі.
КРАЩІ ГРАВЦІ СЕЗОНУ
У традиційному списку 33 кращих футболістів сезону 1988 р., затвердженому Федерацією футболу СРСР, присутні представники дев’яти команд вищої ліги: «Динамо» К—10 (+3 у порівнянні з 1987 р.), «Дніпра» — 6 ( + 1), «Динамо» М — 4 (4-2), «Торпедо»—4 (4-1), «Спартака» — 4 (—2), «Динамо» Мн — 2 (—1), «Локомотива»—1 (4-1), «Динамо» Тб—1 (4-1) і «Жальгіріса»— 1 (—4). Гравці «Локомотива» і тбіліського «Динамо» замінили вибулих представників «Нефтчі» і «Кайрата». Відсутні серед кращих футболісти «Шахтаря», «Зеніту», «Арарату», «Металіста» і «Чорноморця». Двоє гравців протягом сезону захищали також кольори зарубіжних клубів.
Подаємо повний список 33 кращих гравців сезону, на визначення яких, без сумніву, мали вплив успіхи збірних команд країни на чемпіонаті Європи, Олімпійських іграх і результати чемпіонату Радянського Союзу (в дужках — дані про включення футболістів у аналогічні списки в попередні роки).
Воротарі: 1. Рінат Дасаєв («Спартак», 1979— 1, 1980—1, 1981 — 1, 1982— 1, 1983— 1, 1984 — 2, 1985— 1, 1986— 1, 1987 — 1); 2. Віктор Чанов («Динамо» К, 1980 — 3, 1981 —3, 1982 — 3, 1986 — 2); 3. Дмитро Харін («Динамо» М, 1986 — 3, 1987 — 2).
Захисники: праві—1. Сергій Горлукович («Локомотив»); 2. Віктор Лосєв («Динамо» М, 1986 — 3, 1987 — 2); 3. Володимир Без-сонов («Динамо» К, 1977 — 2, 1978— 1, 1979 — 1, 1980— 1,
1981 — 1, 1982— 1, 1985— 1, 1986—1, 1987—1); задні центральні— 1. Вагіз Хідіятуллін («Спартак» — «Тулуза», 1979—1, 1980 — 1, 1981 —3, 1986— 1, 1987— 1); 2. Іван Вишневський («Дніпро»); 3. Вадим Роговськой («Торпедо»); передні центральні — 1. Олег Кузнецов («Динамо» К, 1985 — 2, 1986 — 1, 1987— 1); 2. Андрій Зигмантович («Динамо» Мн, 1983 — 3, 1984 — 2, 1985 — 3);
3. Сергій Пучков («Дніпро», 1985 — 3); ліві—1. Анатолій Дем’яненко («Динамо» К, 1979 — 3, 1980 — 2, 1981 — 1, 1982— 1, 1983 — 1, 1984— 1, 1985— 1, 1986—1); 2. Олексій Чередник («Дніпро», 1987 — 2); 3. Гела Кеташвілі («Динамо» Тб).
Півзахисники: праці—1. Геннадій Литовченко («Динамо» К, 1983 — 3, 1984— 1, 1985 — 2, 1987 — 2); 2. Євген Кузнецов («Спартак»); 3. Микола Савичев («Торпедо»); центральні: 1. Сергій Алейников («Динамо» Мн, 1982 — 3, 1983—1, 1984 — 2, 1985 — 2,
1986 — 2, 1987—1); 2. Олег Ширинбеков («Торпедо»); 3. Володимир Багмут («Дніпро»); ліві—1. Ігор Добровольський («Динамо» М, 1986 — 3, 1987—1); 2. Василь Рац («Динамо» К, 1985 — 2, 1986— 1, 1987 — 3); 3. Армінас Нарбековас («Жальгіріс», 1987 — 2).
Нападаючі: праві—1. Олексій Михайличенко («Динамо» К, 1987 — 2); 2. Юрій Савичев («Торпедо», 1986 — 2, 1987 — 3); 3. Олександр Бородюк («Динамо» М, 1986 — 2); центральні — 1. Олександр Заваров («Динамо» К — «Ювентус», 1985— 1, 1986 — 1, 1987—1); 2. Федір Черенков («Спартак», 1980 — 2, 1981 — З, 1982 — 2, 1983— 1, 1984 — 3, 1985— 1, 1987— 1); 3. Євген Шахов («Дніпро»); ліві—1. Олег Протасов («Динамо» К, 1983 — 3, 1984 — 1, 1985—1, 1986 — 3, 1987— 1); 2. Володимир Лютий («Дніпро»); 3. Ігор Бєланов («Динамо» К, 1985 — 3, 1986— 1, 1987 — 3).
У традиційній класифікації одразу 10 дебютантів — Горлукович, Вишневський, Роговськой, Кеташвілі, Є. Кузнецов, М. Савичев, Ширинбеков, Багмут, Шахов і Лютий. Додайте до них ще Чанова, Зигмантовича, Пучкова, Дем’яненка і Бородюка, які з’явилися в списку після деякої перерви, і стане зрозумілим, що він оновився майже наполовину. До речі, після завершення сезону 1987 р. список 33 кращих поповнила така ж кількість футболістів. А хто ж вибув? Це О. Жидков, С. Башкиров, В. Сукристов, С. Пригода, Ю. Суслопаров, А. Яноніс, Є. Яровенко, С. Якубаускас, П. Яко-венко, В. Пасулько, В. Тищенко, С. Гоцманов, С. Баранаускас, С. Родіонов і Г. Кондратьєв.
З дев’яти новачків попередньої класифікації лише троє зуміли зберегти місце. Це Чередник, Михайличенко і Нарбековас. А чи залишились не помічені тренерською радою футболісти, гідні списку кращих? Гадаємо, що несправедливо не включено до когорти киянина А. Баля. Ну, може ще В. Пасулька...
Для Дасаєва і Безсонова — це вже десяте включення до списків 33 кращих, для Дем’яненка — дев’яте, Черепкова — восьме, Алейникова — сьоме, Протасова і Хідіятулліна — шосте, Литовчен-ка — п’яте, О. Кузнецова, Заварова, Бєланова, Зигмантовича і Раца — четверте.
КРАЩІ В РЕСПУБЛІЦІ
Члени президії Федерації футболу УРСР визначили список 33 кращих футболістів України 1988 р. До нього увійшли гравці усіх п’яти команд вищої ліги (13 — з «Динамо» К, 11—«Дніпра», 4 — «Чорноморця», 3 — «Металіста», 2 — «Шахтаря»).
Воротарі: 1. Віктор Чанов («Динамо» К), 2. Валерій Городов («Дніпро»), 3. Ігор Кутєпов («Металіст»).
Захисники: праві—1. Володимир Безсонов («Динамо» К), 2. Сергій Башкиров («Дніпро»), 3. Сергій Шматоваленко («Динамо» К); передні центральні—1. Олег Кузнецов («Динамо» К), 2. Іван Вишневський («Дніпро»), 3. Сергій Третяк («Чорноморець»); задні центральні — 1. Сергій Пучков («Дніпро»), 2. Андрій Баль («Динамо» К), 3. Володимир Плоскина («Чорноморець»); лі-Анатолій Дем’яненко («Динамо» К), 2. Олексій Чередник («Дніпро»), 3. Василь Іщак («Чорноморець»).
Півзахисники: праві—1. Геннадій Литовченко («Динамо» К) , 2. Микола Кудрицький («Дніпро»), 3. Іван Яремчук («Динамо» К); центральні — 1. Олексій Михайличенко («Динамо» К), 2. Антон Шох («Дніпро»), 3. Сергій Зірченко («Чорноморець»); ліві—1. Василь Рац («Динамо» К), 2. Володимир Багмут («Дніпро»), 3. Олег Смолянинов («Шахтар»).
Нападаючі: праві—1. Олександр Заваров («Динамо* К — «Ювентус»), 2. Ігор Петров («Шахтар*), X Едуард Сон («Дніпро»); центральні—1. Олег Протасов («Динамо» К), 2. Євген Ша-хов («Дніпро»), 3. Юрій Тарасов («Металіст»); ліві—1. Ігор Бє-ланов («Динамо» К), 2. Володимир Лютий («Дніпро»), 3. Ігор Якубовський («Металіст»).
ВИХОДИМ НА ПОЛЕ
Минулого року помітно зросла кількість футболістів, які брали участь в матчах чемпіонату СРСР. Таких гравців у 240 поєдинках було 389. Сезоном раніше в чемпіонаті виступили 368 спортсменів. На збільшення цифри значно вплинув новий чемпіон, який на матч з динамівцями Мінська виставив дублюючий склад.
У всіх ЗО матчах своїх колективів узяли участь 13 футболістів: А. Дем’яненко і В. Рац («Динамо» К)г С. Агашков («Торпедо»), Ф. Черенков («Спартак»), М. Бірюков («Зеніт»), С. Черчесов («Локомотив»), Є. Драгунов і О. Смолянинов («Шахтар»), О. Под-шивалов («Арарат»), В. Лосєв («Динамо» М), Ь Якубовський («Металіст»), В. Плоскина («Чорноморець»), В. Карачун («Кайрат»). З них В. Рац, М. Бірюков, Є. Драгунов, О. Смолянинов і В. Карачун провели по ЗО ігор і 1987 р. А киянин В. Рац узагалі є своєрідним рекордсменом, бо вже чотири сезони підряд бере участь в усіх матчах київського «Динамо». А якщо взяти до уваги те, що Василь і в складі національної збірної за останні два сезони виступав у всіх офіційних матчах, то він, безперечно, претендував би на приз за стабільну гру, якби такий існував.
Останній календарний матч чемпіонату вивів «Дніпро» у лідери й за кількістю використаних гравців — 32. А найменший чисельний склад виявився в «Локомотива»—19* гравців. Далі йдуть: «Шахтар» — 20, «Динамо» К — 21, «Жальгіріс» — 22, «Торпедо» і «Зеніт» — по 23, «Спартак», «Арарат», «Динамо» М і «Нефтчі» —• по 24, «Металіст» — 25, «Динамо» Мн, «Чорноморець» і «Кай-рат» — по 27, «Динамо» Тб — ЗО футболістів.
У складах команд України минулого року виступали:
«Дніпро»: С. Башкиров — 29, Е. Сон — 29, В. Багмут — 28, Ь Вишненський — 28, Є. Шахов — 28, М. Кудрицький—27, О. Со-рокалет— 27, В. Городов — 25, О. Чередник — 24„ С. Пучков — 22, А. Шох — 22, В. Лютий— 21, В. Євтушенко — 20> І. Шкви-рїн—10, А. Сидельников — 8, В. Геращенко — 7, В. Тищенко—6, С. Краковський — 4, П. Нейштетер — 4, О. Таран — 4, С. Беже-нар — З, В. Рафальчук — 2, В. Сторчак — 2, П. Буц—1, К. Єременко — 1, О. Кошелюк— 1, Ю. Леонов — 1, В. Москвін— 1, Є. По* хлебаєв—1, 1. Тютєрєв—1, О. Федюков—1, О. Червоний—1.
«Динамо» К: А. Дем’яненко — ЗО, В. Рац — ЗО, Г. Литовчен-ко —29, О. Протасов — 29, І. Бєланов—27, О. Кузнецов —26, В. Чанов — 25, А. Баль — 23, О. Михайличенко — 23, С. Шматова-ленко—21, В. Безсонов—19; О. Заваров—18^ І. КорнІєць—13, С. Балтача —12, В. Горілий—11, І. Яремчук—11, А. Кончельс-кіс — 7, П. Яковенко — 6, О. Жидков — 5, С. Погодін — З, М. Стельмах — 1.
«Шахтар»: Є. Драгунов — ЗО, О. Смолянинов — ЗО, С. Ященко — 29, В. Євсєєв — 28, О. Кобозєв — 28, В. Гошкодеря — 27, С. Свистун— 27, О. Сопко —25, І. Леонов — 23, І. Петров — 23, В. Гра-чов — 20, С. Герасимець — 19, М. Олефіренко—19, В. Юрченко—•
18, С. Золотницький—16, С. Шиповський — 14, Ю. Гуляев — 4, В. Пархоменко — 4, В. Онопко — З, О. Ридний — 2.
«Металіст*: І. Якубовський— ЗО, М. Романчук— 27, В. Сусло — 27, Ю. Тарасов — 26, О. Іванов — 26, І. Панчишин — 26, О. Бара-нов — 25, Б. Деркач — 25, Г. Аджоєв — 23, О. Деревинський — 22, І. Кутепов—17, Ю. Сивуха—15, О. Єсипов—14, Р. Колоко-лов—14, С. Ралюченко—13, В. Ващенко—11, О. Морозов—11, Л. Буряк —7, О. Єней —7, Р. Хагба —7, С. Художилов —5, В. Яловський — 5, О. Бондар — 2, С. Волкович — 2, І. Талько — 2.
«Чорноморець*: В. Плоскина —ЗО, В. Іщак —29, О. Імреков — 26, Г. Перепаденко— 25, С. Зірченко — 24, С. Третяк — 24, С. Гу-сєв — 23, С. Кузнецов — 22, О. Щербаков —22, В. Гришко — 20, О. Никифоров — 20, Ю. Секпгаєв — 20, І. Наконечний — 16, С. Проток—15, О. Сліцин—15, І. Жекю— 12, В. Стрижаков — 8, А. Те-лесненко — 8, О. Гущин — 6, С. Кожанов —6, С. Жарков— 4, В. ЄрьомІн —З, Л. Гайдаржі—1, В. Заярний—1, В. Каратаєв — 1, Ю. Никифоров— 1, В. Фінк — 1.
НА 16 ГОЛІВ БІЛЬШЕ
У матчах минулого чемпіонату країни було забито 526 м’ячів. Це на 16 м’ячів більше, ніж у попередньому сезоні. Середня результативність підвищилась з 2,12 гола в 1987 р. до 2,19 —у минулому. Голи на своєму рахунку мають 166 футболістів. І. Гури-нович і О. Єременко вибивали, виступаючи за два колективи, В. Рзаєв («Нефтчі») і О. Сопко («Шахтар») забили по м’ячу в свої ворота, ТО. Суслопаров («Спартак») — у свої та чужі. Найбільше бомбардирів було в «Дніпрі» та «Арараті» — по 13, причому єреванцям ще один раз допоміг уже згадуваний О. Сопко. Між тим «Арарат» показав найнижчу результативність — 21 гол. Найменше авторів голів у «Нефтчі»— 7.
Лідерів атак українських команд видно з пропонованого нижче списку. Щодо решти колективів вищої ліги, то в них кращими бомбардирами стали: О. Бородюк («Динамо» М) — 16, М. Русяєв («Локомотив») — 15, С. Родіонов («Спартак») — 12, М. Ахмедов («Нефтчі») —10, В. Гречнєв і А. Рудаков («Торпедо»)—по Я А. Нарбековас («Жальгіріс») — 9, С. Дмитріев («Зеніт») — 9, Г. Гурулї («Динамо» Тб)—9, С. Волгін («Кайрат») — 8, Аш. Ха-чатрян («Арарат») — 5, С. Широкий («Динамо» Мн) — 5.
Не менше половини ігор першості провели 16 воротарів (двоє з «Металіста», жодного з «Жальгіріса»). Найкращий коефіцієнт надійності має В. Чанов («Динамо» К) — 0,64 гола за гру. За ним ідуть В. Городов («Дніпро»)—0,72, В. Саричев («Торпедо») — 0,73, Р. Дасаєв («Спартак») — 0,88, О. Подшивалов («Арарат») — 0,93, С. Золотницький («Шахтар») — 0,94, С. Черчесов («Локомотив») — 0,'96, І. Кутепов («Металіст») — 1,06, А. Сацунке-вич («Динамо» Мн)—1,07, М. Бірюков («Зеніт») — 1,13, Ю. Сивуха («Металіст») —1,20, О. Габелія («Динамо» Тб) — 1,21, В Гришко («Чорноморець») — 1,25, Д. Харін («Динамо» М) — 1,42, М. Михайлов («Нефтчі») —1,54, С. Чекмезов («Кайрат») — 1,81 гола.
Бомбардирами в складах команд України були:
«Дніпро* —49. Є. Шахов—16, В. Лютий —9, Е. Сон —8, М. Кудрицький — З, О. Чередник — З, В. Багмут — 2, І. Шквирін — 2, С. Башкиров — І, О. Сорока лет—1, А. Шох—1, А. Сидельни-ков—1, О. Кошелюк—1, О. Червоний—1. Середня результатив-
«Динамо» К — 43. О. Протасов — 11, І. Бєланов —8, Г. Литов-ченко— 7, О. Михайличенко — 6, О. Заваров — 4, В. Рац —2, А. Дем’яненко—1, О. Кузнецов—1, В. Горілий—1, А. Кончель-скіс—1, П. Яковенко—1. Середня результативність—1,43.
«Шахтар» — ЗО. І. Петров—10, О. Кобозев — 5, О. Смоляни-нов —5, Є. Драгунов — З, С. Свистун — 2, С. Герасимець — 2, В. Євсєєв—1, В. Грачов—1, В. Юрченко—1. Середня результативність — 1,00.
«Металіст» — 29. Ю. Тарасов — 6, І. Якубовський — 6, С. Ралйо-ченко — 4, О. Баранов — З, Б. Деркач — З, О. Морозов — З, Г. Аджоєв— 2, В. Сусло—1, О. Єсипов—1. Середня результативність — 0,96.
«Чорноморець» — 24. О. Щербаков —5, Г. Перепаденко — 4, О. Никифоров — 4, О. Імреков —З, С. Процюк — З, В. Плоскина — 1, С. Зірченко—1, С. Третяк—1, С. Гусев—1, С. Кузнецов—1* Середня результативність — 0,80.
ПРИЗИ, ПРИЗИ, ПРИЗИ...
Завершився ще один сезон. Футболісти «Дніпра», київського «Динамо» й «Торпедо» отримали комплекти золотих, срібних і бронзових нагород. Цим же колективам, у основному, дісталися також призи великого футболу, встановлені редакціями газет І журналів, спортивними і громадськими організаціями.
Імені Григорія Федотова. Призові виповнилося ЗО років, адже засновано його було головним армійським спортивним клубом для найрезультативнішої команди чемпіонату ще 1958 р. Нагорода діставалася таким колективам (після назви команди — кількість Забитих м’ячів):
1958 — «Спартак» — 55, 1959 — «Динамо» Тб — 48, 1960 — «Динамо» Тб — 67, 1961 —«Торпедо» М — 68, 1962 — «Торпедо» М — 64, 1963 —СКА Р — 73, 1964 — «Торпедо» М — 53, 1965 —«Динамо» К — 58, 1966 — «Динамо» К — 66, 1967 — «Динамо» М — 55, 1968 — «Спартак» — 64, 1969 — «Спартак» — 51, 1970 — «Динамо» М— 50, 1971 —«Динамо» К — 41, 1972 — «Динамо» К — 52, 1973 — «Арарат» — 52, 1974 — «Динамо» К — 49, 1975 — «Динамо» К — 53, 1976 (весна)—«Карпати» — 25, 1976 (осінь)—«Зеніт» — 22,
1977 — «Динамо» К — 51, 1978 — «Динамо» Тб — 45, 1979 — «Спартак» — 66, 1980 — «Динамо» К — 63, 1981 — «Спартак» — 70,
1982 — «Динамо» Мн — 63, 1983 — «Дніпро» — 63, 1984 — «Зеніт» — 60, 1985 — «Спартак» — 72, 1986 — «Динамо» К — 53, 1987 —
«Спартак» — 49, 1988 — «Дніпро» — 49 м’ячів.
Нагорода дісталася «Дніпру» вдруге. До речі, і вперше приз імені Федотова дніпропетровці завоювали в чемпіонський для себе рік. Минулорічна результативність лауреата становить 1,63 м’яча щоматчу. Це не найнижчий показник (1971 р. динамівцям Києва для здобуття нагороди вистачило 41 гола—1,36 за гру). А рекордними показниками є 73 м’ячі ростовських армійців, забитих 1963 р. у 38 матчах, а також результативність «Спартака» в рік заснування призу — 2,29 м’яча за гру.
У складі «Дніпра» найрезультативнішими минулого року були: Є. Шахов—16, В. Лютий —9, Е. Сон —8 голів. Ще дві команди мають на рахунку 40 і більше забитих м’ячів: «Динамо» К — 43 і «Спартак» — 40.
Найчастіше призом ЦСКА володіло київське «Динамо» — 9 разів.
Газети «Труд». Як і попередній приз, ця нагорода вручається з 1958 р. Учетверте органові радянських профспілок довелось вручати нагороду одразу двом футболістам. Утім, про все по порядку. Нагородою володіли: 1958 — А. Ільїн («Спартак») — 19, 1959 — 3. Калоєв («Динамо» Тб) — 16, 1960 — Г. Гусаров («Торпеді М)—6, 3. Калоєв («Динамо» Тб)—20, 1961—Г. Гусаров («Торпедо» М)—22, 1962 — Е. Маркаров («Нафтовик»), Ю. Се-відев («Спартак»)—по 16, 1963 — О. Копаєв (СКА Р)—27, 1964 — В. Федотов (ЦСКА) — 16, 1965 — О. Копаєв (СКА Р) — 18, 1966 — 1. Датунашвілі («Динамо» Тб)—20, 1967 — М. Мустигін («Динамо» Мн) — 19, 1968 — Б. Абдураїмов («Пахтакор»), Г. Га-вашелі («Динамо» Тб)—по 22, 1969 — М. Осянін («Спартак») — 16, 1970 — Г. Нодія («Динамо» Тб) — 17, 1971—Е. Малофєєв («Динамо» Мн) — 16, 1972 — 0. Блохін («Динамо» К) — 14, 1973 — О. Блохін («Динамо» К) — 18, 1974 — 0. Блохін («Динамо» К) — 20, 1975 — О. Блохін («Динамо» К) — 18, 1976 (весна)—А. Анд-реасян («Арарат»)—8, 1976 (осінь)—О. Маркін («Зеніт») — 13, 1977 — 0. Блохін («Динамо» К) — 17, 1978 —Г. Ярцев («Спартак»)— 19, 1979 — В. Старухін («Шахтар»)—26, 1980 — С. Андрє-єв (СКА Р)— 20, 1981 —Р. Шенгелія («Динамо» Тб) — 23, 1982 — А. Якубик («Пахтакор»)—23, 1983 — Ю. Гаврилов («Спартак») — 18, 1984 —С. Андрєєв (СКА Р) —19, 1985 — 0. Протасов («Дніпро»)—35, 1986 — О. Бородюк («Динамо» М)—21, 1987 — О. Протасов («Дніпро») — 18, 1988 — €. Шахов («Дніпро»), О. Бородюк («Динамо» М) — по 16 голів.
Як бачимо, не вперше для завоювання призу вистачило 16 голів. А 1972 р. О. Блохін забив усього 14 м’ячів і заволодів нагородою. А найвищий показник тут — у О. Протасова, який 1985 р. установив абсолютний рекорд результативності вітчизняних чемпіонатів— 35 м’ячів.
На нагороду також претендували: М. Русяєв («Локомотив») — 15, С. Родіонов («Спартак») —12, О. Протасов («Динамо» К) — 11, М. Ахмедов («Нефтчі») та І. Петров («Шахтар»)—по 10 м’ячів.
«Великого рахунку». Ця нагорода для команди, яка найчастіше перемагав в три і більше м’ячів, народилася майже одночасно з тижневиком «Футбол — хоккей», засновником призу. Ним володіли (після назви команди — кількість перемог з великим рахунком): 1961—«Динамо» Тб —8, 1962 — «Спартак»—7, 1963 — СКА Р — 8, 1964 — «Торпедо» М— 6, 1965 — «Динамо» К — 5, 1966 — «Динамо» К — 9, 1967 — «Динамо» К — 6, 1968 — «Динамо» М — 7, 1969 — «Динамо» К — 5, 1970 — «Спартак» — 4, 1971 — «Дина-
мо» К — 4, 1972 — «Зоря» — 5, 1973 — «Арарат» — 6, 1974 — «Спартак»— 5, 1975 — «Динамо» К — 4, 1976 (весна)—«Динамо» Тб — З, 1976 (осінь) — «Зеніт» — 2, 1977 — «Динамо» К — 6, 1978 — «Динамо» К — 6, 1979 — «Спартак» — 6, 1980 — «Динамо» Тб — 7, 1981 — «Спартак» — 7, 1982 — «Динамо» К — 7, 1983 — «Спар-
так» — 8, 1984 — «Зеніт» — 6, 1985 — «Спартак» — 11, 1986 — «Спартак» — 6, 1987 — «Жальгіріс» — 3, 1988 — «Динамо» К —
4 перемоги.
1О0Ра®вищи® показник призу належить «Спартаку», гравці якого 1985 р. 11 разів перемагали з великим рахунком. Ще один рекордсмен — київське «Динамо», яке 10 разів завойовувало цю нагороду (всього за 3 перемоги 1987 р. приз дістався «Жальгі-рісу»).
Минулого року кияни 4 рази з однаковим рахунком 3: 0 перемогли на своєму полі («Металіст», «Торпедо», «Нефтчі», «Кайрат») і заволоділи нагородою тижневика «Футбол — хоккей».
З динамівцями суперничали ще два українських колективи, в яких по дві перемоги,— «Дніпро» (над «Араратом» — 3:0 і «Кайратом» — 3:0) і «Шахтар» (над «Металістом» — 3:0 і «Жальгірісом»— 5:1). Також дві команди здобули, по одній перемозі в залік призу: «Спартак» — над «Динамо» Тб>— 3:0 і «Локомотив» — над «Кайратом» — 3:0. З усього видно, що найбільше поразок з великим рахунком зазнав «Кайрат».
Держкомспорту СРСР. Цей приз вручається найсильнішому дублюючому складові команд вищої ліги. Нагорода існує з 1946 р. З тих пір нею володіли: 1946 — «Спартак», 1947 — ЦБЧА, 1948 —ЦБЧА, 1949 —«Динамо» К, 1950 —ЦБЧА, 1951—ЦБРА, 1952 — «Динамо» М, 1953 — «Спартак», 1954 — «Спартак», 1955 — «Спартак», 1956 — «Спартак», 1957 — «Динамо» М, 1958 — «Спартак», 1959 — «Торпедо» М, 1960 — ЦСКА, 1961 — «Спартак», 1962 — «Спартак», 1963 — «Динамо» К, 1964 — «Динамо» Тб, 1965 — «Динамо» К, 1966 — «Динамо» К, 1967 — «Шахтар», 1968 — «Динамо» К, 1969 — «Шахтар», 1970 — «Динамо» М, 1971—«Динамо» М, 1972 — «Динамо» К, 1973 — «Динамо» М, 1974 — «Динамо» К, 1975—«Торпедо» М, 1976 (весна)—ЦСКА, 1976 (осінь)—«Динамо» К, 1977 — «Динамо» К, 1978 — «Динамо» Тб, 1979 — ЦСКА, 1980 — «Динамо» К, 1981—«Динамо» К, 1982 — «Динамо» К, 1983 — «Динамо» К, 1984 — «Дніпро», 1985 — «Динамо» К, 1986 — «Спартак», 1987 — «Дніпро», 1988 — «Динамо» М.
Турнір резервістів закінчувався в... кабінетах СТК Федерації футболу СРСР. У п’яти поєдинках за неявку чи за неготовність стадіонів перемоги з рахунком 3:0 було присуджено. Результати ще двох матчів було анульовано. Зазначимо, правда, що' на відміну від 1986 р. на цей раз кабінетний футбол не вплинув на розподіл призових нагород. З перших турів точилася гостра боротьба між резервними складами московського і київського «Динамо», Вже на фініші в їхню суперечку намагалися втрутитись спарта-ківці.
Кращими бомбардирами турніру дублерів стали: О. Кужлєв («Спартак») — 13, О. Таран («Дніпро») — 11, Ю. Тишков («Торпедо»), Г. Шюгжда («Жальгіріс») і С. Юран («Динамо» К) — по» 10 голів.
Пропонуємо підсумкову таблицю змагання резервістів (команди провели по ЗО ігор):
В Н П м О В Н П М О
1. «Динамо» М 18 8 4 45—20 44 9. «Металіст» 11 7 12 44—37 29
2. «Динамо» К 8. «Спартак» 17 15 6 9 7 6 49—32 40 57—41 39 10. «Локомотив» 11 11. «Чорномо- 6 13 37-40 28
4. «Торпедо» 16 5 9 42—33 37 рець» 10 7 13 32—39 27
б* «Дніпро» 15 6 9 46—36 36 12. «Арарат» 10 5 15 42-51 25
6. «Жальгіріс» 13 9 8 41—22 35 13. «Шахтар» 10 б 15 42—50 25
71 «Динамо» Тб 11 10 9 39—38 32 14. «Динамо» Мн 6 7 17 34—52 19
8. «Зеніт» 12 5 13 34—40 29 15. «Нефтчі» 5 16. «Кайрат» 6 8 5 17 19 20—45 29—57 18 17
«Двома складами». Федерація футболу СРСР свій приз для колективів вищої ліги, які набирають в матчах чемпіонату країни найбільше очок основним і дублюючим складами, встановила 1958 р. Ним володіли: 1958 — «Спартак», 1959 — «Торпедо» М, 1960 — «Динамо» К, 1961 — «Спартак», 1962 — «Спартак», 1963 — «Динамо» М, 1964 — «Динамо» Тб, 1965 — «Динамо» К, 1966 — «Динамо» К, 1967 — «Динамо» К. 1968 — «Динамо» К, 1969 — «Динамо» К, 1970 — «Динамо» М, 1971—«Динамо» К, 1972 — «Зоря», 1973—«Динамо» М, 1974 — «Динамо» К, 1975 — «Динамо» Кг
1976 (весна)—«Динамо» М, 1976 (осінь)—«Динамо» К, 1977 — «Динамо» К, 1978 — «Динамо» Тб, 1979 — «Спартак», 1980— «Динамо» К, 1981—«Динамо» К, 1982 — «Динамо» К, 1983 —«Динамо» К, 1984—«Дніпро», 1985 — «Динамо» К, 1986 — «Спартак», 1987 — «Дніпро», 1988 — «Динамо» К.
Київське «Динамо», здобувши приз усімнадцяте, залишилось рекордсменом на довгі роки, адже «Спартак» нагороджувався призом Федерації футболу СРСР лише п’ять разів, московське «Динамо» — чотири, «Дніпро» і «Динамо» Тб —по два, «Торпедо» М і «Зоря» — по одному разу.
Минулого року володар призу набрав 83 очки (43 основний 1 49 — дублюючий склад). Чемпіон відстав на очко — 82 (46+36), «Торпедо» й тут на третьому місці — 79 (42 + 37) очок. Інші українські команди мають такі показники: «Металіст» — 55 (26+2І9), «Шахтар» — 53 (28+25) і «Чорноморець» — 51 (24+27) очко. А найменші суми очок у невдах: «Нефтчі» — 35 (17+18) і «Кай-рата» — 33 (16+17) очки.
І ще про один рекорд київського «Динамо»: 1968 р. наші земляки набрали двома складами 125 (57+68) очок.
«За волю до перемоги». Цю нагороду з 1962 р. вручає редакція газети «Советская Россия». Вона призначена для команди вищої ліги, яка доб’ється найбільшої кількості перемог у матчах чемпіонату, в ході яких вона спочатку поступалася. Призом володіли: 1962 — «Спартак», 1963 — «Спартак», 1964 — «Динамо» М, 1965 — «Динамо» К, 1966 — «Кайрат», «Нафтовик», 1967 — «Динамо» М, 1968 — «Динамо» К, 1969 — «Динамо» М, 1970 — СКА Р, 1971 — «Пахтакор», 1972 — «Дніпро», 1973 — «Динамо» Тб, 1974 —«Арарат», 1975 — «Динамо» Тб, 1976 (весна)—«Динамо» Мн, 1976 (осінь) — «Чорноморець», 1977 — ЦСКА, 1978 — ЦСКА, 1979 — «Динамо» К, 1980—«Кайрат», 1981—«Спартак», 1982 — «Динамо» Мн, 1983 — «Жальгіріс», 1984 — СКА Р, 1985 — «Чорноморець», 1986 — «Динамо» Тб, 1987 — «Жальгіріс», 1988 —«Динамо» К.
Цей приз динамівцям Києва діставався не так і часто — 4 рази. Але цей показник є кращим у нашому футболі, по 3 рази нагорода «Советской России» діставалася «Спартаку», московському і тбіліському «Динамо».
Минулого року кияни виграли 4 матчі, в яких попервах лідирував суперник. З однаковим рахунком — 2:1 — кияни перемогли московське і мінське «Динамо», «Нефтчі» і «Арарат», програючи, звісно,—0:1. Суперечку за приз з динамівцями вів дніпропетровський клуб, у якого 3 «вольові» перемоги.
Журналу «Старт». Редакція українського спортивного місячника свій приз адресує команді вищої ліги, котра добивається найбільшої різниці забитих і пропущених м’ячів у матчах чемпіонату країни. Призом володіли (після назви команди в дужках — різниця м’ячів): 1966 —«Динамо» К (+49), 1967 — «Динамо» К (+40), 1968 — «Карпати» (+46), 1969 — «Спартак» ( + 36), 1970— ЦСКА (+29), 1971 —«Динамо» К (+24), 1972 —«Зоря» (+22), 1973 — «Арарат» (+26), 1974 — «Динамо» К ( + 25), 1975 — «Динамо» К (+23), 1976 (весна)—«Арарат» (+9), 1976 (осінь) — «Торпедо» М 1977 — «Динамо» К (+39), 1978 —«Динамо» К (+22), 1979 — «Спартак» (+41), 1980 — «Динамо» К (+40), 1981 —«Ди-намо» К ( + 32), 1982 — «Динамо» К ( + 33), 1983 — «Спартак» (+35), 1984 —«Зеніт» (+28), 1985 — «Спартак» (+44), І986 — , ^артак» ( + 31), 1987 — «Спартак» (+23), 1988 — «Дніпро
Різниця забитих і пропущених м’ячів найповніше відповідає турнірним досягненням провідних колективів у минулому сезоні: «Дніпро» — 49—23 (4-26), «Динамо» К — 43—19 (4-24), «Торпедо»—39—23 (4-19). Позитивної різниці досягли ще п’ять команд. Найгірші показники в «Кайрата» — (—28).
У решти трьох команд нашої республіки різниця м’ячів така: «Шахтар»— (4-2), «Металіст»— (—7), «Чорноморець»— (—13).
Подвійними рекордсменами призу є київські динамівці: в рік заснування нагороди вони досягли різниці—(4-49), а також за найбільшою кількістю перемог — 10.
«Агресивного гостя». Найбільша кількість очок на полях суперників — ось критерій для здобуття призу газети «Комсомольское знамя». Нагороду завойовували (після назви команди — кількість очок, набраних на виїзді): 1966 — «Динамо» К — 25, 1967 —«Динамо» М— 26, 1968 — «Динамо» К —25, 1969 — «Спартак» — 26, 1970 — «Динамо» М—19, 1971—«Динамо» К— 17, 1972 — «Арарат» — 16, 1973 — «Арарат» — 16, 1974 — «Спартак» — 16, 1975 — «Динамо» М— 16, 1976 (весна) — «Арарат» — 9, 1976 (осінь) — «Торпедо» М — 8, 1977 — «Динамо» К —- 17, 1978 — «Динамо» М — 17, 1979 — «Спартак» — 23, 1980 — «Динамо» К—19, 1981—«Динамо» К — 22, 1982 — «Динамо» Мн —21, 1983 — «Спартак» — 20, 1984 — «Спартак» — 24, 1985 — «Динамо» К — 20, 1986 — «Динамо» М— 18, 1987 — «Спартак» — 20, 1988 — «Дніпро» — 21 очко.
«Дніпро» переміг у суперечці за приз молодіжної газети із значною перевагою: у «Спартака»—16, а в київського «Динамо»— 15 очок, здобутих на виїзді. Лише чемпіон має позитивну різницю м’ячів у матчах на чужих полях, «Динамо» К і «Спартак» забили і пропустили однакову кількість м’ячів. Лише очко спромігся набрати на виїзді «Кайрат».
Інші команди України на полях суперників набрали: «Шахтар»— 10, «Металіст» і «Чорноморець» — по 8 очок.
Найагресивнішими господарями виявилися «Торпедо» — 29, «Динамо» К — 28 і «Дніпро» — 25 очок. Найщедріший господар — «Нефтчі» —14 очок.
Рекордсмени призу «Комсомольского знамени»: «Динамо» К — 7 разів володіло нагородою, «Динамо» М і «Спартак» — 26 очок на виїзді в 1967 і 1969 рр.
«Кубок прогресу». «Робітнича газета» нагороджує призом команду вищої ліги, яка підніметься найвище щаблями турнірної таблиці в порівнянні з попереднім сезоном. Кубок отримували: 1971 — «Динамо» К, 1972 — «Зоря», 1973 — «Динамо» М, 1974 — «Чорноморець», 1975 — «Шахтар», 1976 (весна)—«Крила Рад», 1976 (осінь)—«Торпедо» М, 1977 — «Шахтар», 1978 — «Спартак», 1979 — «Динамо» Мн, 1980 — «Зеніт», 1981 — «Динамо» М, 1982 — «Динамо» Мн, 1983 — «Дніпро», 1984 — «Динамо» Тб, 1985 —«Динамо» К, 1986 — «Динамо» М, 1987 — «Дніпро», 1988 —«Динамо» К.
За спеціальною системою підрахунків новий володар призу набрав 65 очок. До останнього туру претендентом на нагороду залишався «Зеніт». Кияни втретє здобули «Кубок прогресу», зрівнявшись за цим показником з московськими одноклубниками. Нашим землякам належить ще одне вище досягнення — 1985 р. кияни набрали 135 очок, піднявшись з десятого місця в чемпіони. Чиї ще виступи позначені прогресом? «Дніпра», «Торпедо», «Локомотива», «Чорноморця». Московське «Динамо» і «Металіст» залишились на старих позиціях.
2 9-56
Збірна СРСР — срібний призер чемпіонату Європи
Перші номери сезону:
Олексій Михайличенко (у білій формі)
Цікаве достеження провів співробітник московського електронно-обчислювального центру «Елекс» Є. Потьомкін. Динаміку результатів команд вищої ліги він оцінив своєрідними рейтінгами. Правда, він урахував і кубкові ігри. Зазначимо, що і тут найкращий вигляд має київське «Динамо». Другим іде «Дніпро», третім — «Локомотив». У «плюсах» ходять також «Зеніт», «Арарат», «Шахтар», «Металіст» (за Кубок СРСР, мабуть) і «Торпедо». Найбільші «мінуси» заробили «Нефтчі» (заслуговують «Кубка регресу»), «Динамо» Мн, «Кайрат» і «Спартак».
«Кращому воротареві». Призом редакції журналу «Огонек» володіли: 1960 — Л. Яшин («Динамо» М), 1961 — В. Маслаченко («Локомотив»), 1962 — С. Котрікадзе («Динамо» Тб), 1963 — Л. Яшин («Динамо» М), 1964 — В. Банников («Динамо» К), 1965 — А. Кавазашвілі («Торпедо» М), 1966 — Л. Яшин («Динамо» М), 1967 — А. Кавазашвілі («Торпедо» М), 1968 — Ю. Пше-ніщгиков (ЦСКА), 1969 —€. Рудаков («Динамо» К), 1970 — В. Байников («Торпедо» М), 1971 — Є. Рудаков («Діадемо» К), 1972 — Є. Рудаков («Динамо» К), 1973 —В. ПІльгуй («Динамо» М), 1974 — О. Прохоров («Спартак»), 1975 — О. Прохоров («Спартак»), 1976 — В. Астаповський (ЦСКА), 1977 — Ю. Дегтярьов («Шахтар»), 1979 — О. Габелія («Динамо» Тб), 1980 — Р. Дасаєв («Спартак»), 1981 —Вяч. Чанов («Торпедо» М), 1982 —Р. Дасаєв («Спартак»), 1983 — Р. Дасаєв («Спартак»), 1984 — М. Бірюков («Зеніт»), 1985 — Р. Дасаєв («Спартак»), 1986 — Вік. Чанов («Динамо» К), 1987 — Р. Дасаєв («Спартак»), 1988—Р. Дасаєв («Спартак»),
Олег Протасов відбиває атаку журналістів
Минулий сезон для гравця московського «Спартака» і збірної СРСР Ріната Дасаєва був одним з найудаліших. Він був одним з Найпомітнішо йа європейському чемпіонаті, в матчах «Спартака» у нашому чемпіонаті. В кінці року москвича було визнано кращим воротарем світу, а завершився 1988 р. для Ріната в «Севільї», куди перейшов для продовження футбольної кар’єри знаменитий голкіпер.
Р. Дасаєв зміцнив свої позиції рекордсмена призу «Огонька» — 6 разів діставався йому почесний трофей, по 3 рази — легендарному Я. Яшину і киянину Є. Рудакову.
«Справедливої гри». Приз для найкоректнішої команди існує давно. Раніше його вручала редакція газети «Совет-ский спорт», а з 1974 р.— редакція журналу «Человек и закон». З тих пір нагорода діставалася командам: 1974 — «Чорноморець», 1975 — СКА Р, 1976 (весна) — «Зоря», 1976 (осінь) — «Чорноморець», 1977 — «Динамо» К, 1978— «Зоря», 1979 — «Зоря», 1980 — «Спартак», 1981—«Торпедо» М, 1982 — «Спартак», 1983 — «Пахтакор», 1984 — «Чорноморець», 1985 — «Дніпро», 1986 — «Дніпро», 1987 — «Шахтар», 1988 — «Динамо» М.
Засновники призу присуджують свою нагороду на подання СТК Федерації футболу СРСР. А остання веде ретельний облік порушень в матчах чемпіонату і Кубка СРСР. Минулого року найменше їх виявилося на рахунку московських динамівців—15. На одне попередження більше заробили їхні київські одноклубники. На третьому місці найкоректніша команда радянського футболу — «Чорноморець». Нагадаємо, що одеситам найчастіше діставався приз «Справедливої гри». А найнедисциплінованіші колективи — «Динамо» Тб і «Кайрат», які зібрали цілі букети з трьох червоних і 24 жовтих карток кожна.
Геннадій Литовченко Зазначимо, що жодному
лауреатові журналу «Человек и закон» не вдавалося завершити сезон без порушень. Рекордсменами можуть бути «Чорноморець» і «Зоря», які восени 1976 р. і 1979 р. заробили по одному попередженню.
«Гроза авторитетів». Тижневик «Спортивная Москва» нагороджує своїм призом команду, яка в матчах чемпіонату відбере найбільше очок у призерів. Московський «Спартак» уперше став володарем трофею, бо тривалий час сам ходив у незаперечних авторитетах, здобуваючи щоразу комплект медалей. Минулого року в поєдинках з призерами спартаківці зуміли відвоювати 7 очок (2 : 1 і 1 : 0 з киянами, 0 : 0 і 2 : 2 з «Дніпром», 0 : 0 і 0 : 2 з «Торпедо»). А повний список володарів призу має такий вигляд (після назви команди кількість очок): 1976 (весна)—«Крила Рад» — 3, 1976 (осінь)—«Дніпро» — 4, 1977 — «Динамо» М — 6, 1978 — «Пахтакор»—6, 1979 — «Динамо» Тб —7, 1980 — «Чорноморець» — 7,
Олег Кузнецов
1981 — «Динамо» М — 8, 1982 — «Чорноморець» — 8, 1983 —
«Жальгіріс» — 6, 1984 — «Чорноморець»— 9, 1985 — «Динамо» Тб — 6, 1986 —«Динамо» Мн-7, 1987 — «Торпедо»-6, 1988-«Спартак»—7 очок.
Олександр Заваров (з м’ячем)
«Перша висота». Переможець першого кола чемпіонату країни серед команд вищої ліги отримує приз газети «Социалистическая индустрия». Його лауреатами ставали: 1983 — «Жальгіріс» — 23, 1984 — «Спартак» — 23, 1985 — «Динамо» К — 27, 1986 —«Динамо» К — 20, 1987 — «Спартак» — 20, 1988 — «Динамо» К —
24 очки.
Випадки, коли переможець першого кола не ставав того року чемпіоном СРСР, траплялися раніше не один раз. З київськими динамівцями таке трапилося вперше. В першому колі вони набрали 24 очки З ЗО можливих. Це найкращий показник за три останні сезони. Перші три роки володар призу виявлявся з-поміж 18 команд.
«Кращому новачкові». Схоже на те, що приз журналу «Спор-тивньїе игрьі» так і не змінить московської прописки: від дина-мівця І. Добровольського він перейшов до спартаківця О. Мостового, а тепер естафету прийняв торпедівець Вадим Роговськой. Причина, мабуть, в тому, що засновники призу для найкращого дебютанта опитування фахівців футболу і журналістів проводять здебільшого в Москві., Тому й серед претендентів бачимо переважно москвичів. Так, 1986 р. з І. Добровольським конкурували тоді ще торпедівець Д. Харін і одноклубник — динамовець І. Колива-нов. Наступного року на 6 очок від О. Мостового відстав торпедівець О. Ширинбеков. І лише минулого року на другу позицію, з двоочковим відставанням, зумів пробитися Р. Фрідрікас («Жальгіріс»), але замкнув трійку спартаківець І. Шалімов.
Анатолій Дем’яненко
«Лицарю атаки». Приз редакції журналу «Советский воин» вручено вчетверте. Його володар визначився в останньому турі, коли московський динамовець Олександр Бородюк зумів забити три м’ячі у ворота «Кайрата». Це дало йому змогу заволодіти і «Лицарем атаки», і призом газети «Труд» (разом з Є. Шаховим) для найкращого бомбардира першості. Раніше нагорода «Советского воина» діставалась: 1984 — Г. Мхітаряну («Арарат»), 1985 — О. Протасову («Дніпро»), 1986 — 0. Вородюку («Динамо» М),
Боротьба володарів «Золотого м’яча» 1987 і 1986 рр. Рууда Гулліта та Ігоря Бєланова (праворуч)
Генеральний штаб дніпропетровського «Дніпра»
Олімпійські чемпіони 1988 р.: Олексій Михайличенко...
«Вірність клубу». Ця нагорода нещодавно з’явилася в реєстрі призів великого футболу. її встановили редакція газети «Прапор комунізму» і Київський міськспорткомітет. А призначається вона для гравця вищої ліги, який провів найбільше матчів чемпіонатів країни в складі однієї команди. Першим володарем призу був О. Блохін («Динамо» К) —412 матчів (на момент вручення нагороди); 1987 р. нагорода перейшла до М. Соколовського («Шахтар») — 400 матчів. А після минулорічного сезону найкращою кандидатурою для володаря трофею виявився Володимир Плоскина («Чорноморець») — 371 матч.
Лише 11 команд ставали чемпіонами Радянського Союзу: «Динамо» К—12 разів, «Динамо» М і «Спартак» — по 11, ЦСКА — 6, «Торпедо» М — 3, «Динамо» Тб і «Дніпро» — по 2, «Зоря», «Арарат», «Динамо» Мн і «Зеніт» по 1 разу.
Євген Кучеревський став 24-м тренером команди — чемпіона країни. Один раз зафіксовано колективне керівництво, коли «Спартак» восени 1936 р. очолювала тренерська рада. Лідером серед тренерів-чемпіонів залишається Валерій Лобановський. Він 7 разів
Вадим Тищенко
«Динамо» К, «Шахтар» і «Дніпро» — по 2, «Металург» М, «Нефтчі», «Чорноморець», «Зеніт» і «Жальгіріс»— по 1 разу).
Пропонуємо своєрідні табелі про ранги радянських тренерів і команд, які відзначилися в чемпіонатах і розиграшах Кубка СРСР 1936—1988 рр. (Ч — кількість перемог у чемпіонатах; К — розиграшах Кубка СРСР; С — другі Місця; Б —треті місця; О — загальна кількість очок):
1. Валерій Лобановський
2. Борис Аркадьєв
3. Шктор Маслов
4. Михайло Яку-Шин
5. Микита Симонян
6. Костянтин Бес-ков
7. Олександр Севі-дов
1. «Спартак» М
2. «Динамо» К
3. <Динамо» М
4. ЦСКА
5. «Торпедо» М в. «Динамо» Тб
7. «Шахтар»
8. «Арарат»
9. «Дніпро»
10. «Зеніт»
Ч К С Б О
7 5 4 1 69
в 4 2 2 48
4 6 4 — 46
6 1 6 1 46
З 4 2 2 33
2 2 7 2 32
2 2 2 2 22
ч к С Б О
11 9 Ц 9 ЦЗ
Шви 2 108
11 6 (2 4 Ю1
6 4 3 б 54
З 6 3 5 44
2 2 4 13 37
— 4 2 2 18
1 2 2 — 15
2 — 1 2 14
1 1 — 1 в
приводив київське «Динамо» на чемпіонський п’єдестал. По 6 разів це робили Михайло Якушин і Борис Аркадьєв. Утім, пропонуємо подивитися на таблиці досягнень провідних радянських наставників. Для повноти інформації ми включили до таблиці й кубкові показники. За перше місце в чемпіонаті нараховано п’ять очок, за друге — два, за третє — очко, за виграш Кубка СРСР — три очки.
За таким же принципом можна класифікувати досягнення команд у чемпіонатах і розиграшах Кубка СРСР. Вище наведено дані про чемпіонів країни. Додамо, що 11 команд у різні роки посідали другі місця («Динамо» М—12, «Динамо» К і «Спартак»— по 11, «Динамо» Тб — 4, ЦСКА і «Торпедо» М — по З, «Арарат» і «Шахтар» — по 2, «Локомотив» М, ростовський СКА і «Дніпро» —по 1 разу); 14 колективів приходили на ?іініш третіми («Динамо» Тб — З, «Спартак» М — 9, ЦСКА — 6, «Торпедо» М — 5, «Динамо» М — 4, «Динамо» Мн — З,
Ч К С Б О
8. Костянтин 2 2 2 1 21
Квашнін
9. Микола Гуляєв 2 1 2 1 18
10. Нодар Ахал- 1 2 1 3 16
каці
11. Валентин Іва- 1 2 — 3 14
нов
12. Василь Соколов 2 — 1 — 12
13. Олег Ошенков — 3 1 — 11
Ч К С Б О
ІЬ «Динамо» Мн 1 — — 3 8
12. «Локомотива М -* 2 1 — 8
ІЗ. «Зоря» 1 — — — 6
14. СКАР —11—5
15. «Карпати» — 1 — — з
16. «Металіст» — 1 — — З
17. «Жальгіріс» _ — — її
18. «Металург» М — — — 1 1
19. «Нефтчі» — — — 1 1
20. «Чорноморець» — — — 1 1
ЗА ВСІ РОКИ
РІК
1936 (весна)
1936 (осінь)
1937
1938
1939
1940
1945
1946
1947
1948
1949
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
Чемпіон СРСР «Динамо» М
«Спартак»
«Динамо» М «Спартак» «Спартак» «Динамо» «Динамо» ЦБЧА ЦБЧА ЦБЧА «Динамо» ЦБЧА ЦБРА «Спартак» «Спартак» «Динамо м «Динамо» М
М
М
М
1966 1967
1968
1969
1970
1971
1972 19Й 1974
1975
1976 (весна)
1976 (осінь)
1977 1978 1979 1980
1981
1982
1983
1984 1985
1986 1987 1988
«Спартак» «Динамо» М «Спартак» «Динамо» М «Торпедо» М «Динамо» К «Спартак» «Динамо» М «Динамо» Тб «Торпедо» М «Динамо» К «Динамо» К «Динамо» К «Спартак» ЦСКА «Динамо» К «Зоря» «Арарат» «Динамо» К «Динамо» К «Динамо» М
«Торпедо» М
«Динамо» К «Динамо» Тб «Спартак» «Динамо» К «Динамо» К «Динамо» Мн «Дніпро» «Зеніт» «Динамо» К «Динамо» К «Спартак» «Дніпро»
Тренер К. Квашнін
Тренерська рада
В. Дубінін К. КваШнін П, Попов Б. АркДДьєв М/ Якушин Б. Аркадьєв Б. Аркадьєв Б. Аркадьєв М. Якушин Б. Аркадьєв Б. Аркадьєв Вас. Соколов Вас. Соколов М. Якушин М. Якушин М. Гуляєв М. Якушин М. Гуляєв М. Якушин В. Маслов В. Соловйов М. Симонян О. Пономарьов Г. Кач^дін В. Мар'енко В. Маслов В. Маслов В. Маслов М. Симонян В. Йіколаєв О. Севідов Г. Зонін М. Симонян В. Лобановський В. Лобановський О. Севідов
В. Іванов
В. Лобанорський Н. Ахалкаці К» Бєсков
В. Лобановський В. Лобановський Б. Малофєєв В. Ємець П. Садирін В. Лобановський В. Лобановський К. Бєсков Є. Кучеревський
Капітан С. Ільїн
О. Старостів
С. Ільїн А. Старостів А. Оґеростін М. ЯКУШИН М> Семичасний Г. Федотов Г. Федотов Г. Федотов Л. Соловйов О. Грипів О1 Гринін М. Дементьев М. Сцмойян К. Крйжевський К. К0ИЖЄВСЬКИЙ І. Цеттд К. КрйЖевський М. Симонян В. Царьов о. медакін в. Канівський І. Нетто в. Царьов Ш. Яманідзе
В. Іванов
А. Біба
В. Турянчик В. Турявчик Г. Хусаїнрв А. Шестерньов А. Бишрвець О. Журавльов О. Заназанян В. Колотов В. Колотов О. Долматов
В. Юрін
В. Колотов М. Мачаїдзе О. Ррманцев В. Безсонов В. Безсонов К>. Пудишев О. По горе лов М. Ларіонов С. Балтача А. Дем’яненко Р. Дасаєв А. Шох
1936 «Динамо» К М. Товаров- «Спартак» Тренерська рада
(осінь) 1937 «Динамо» М ський К. Квашнін «Динамо» Тб О. Соколов
«Спартак» К. Квашнін «Динамо» К М. Товаровський
1938 ЦБЧА М. Рущинський «Металург» М Б. Аркадьєв
1939 «Динамо» Тб М. Бутусов ЦБЧА М. Рущинський
1940 «Динамо» Тб М. Мінаєв «Спартак» В. Горохов
1945 ЦБЧА Б. Аркадьєв «Торпедо» м Ф. Селін
1946 «Динамо» М М. Якушин «Динамо» Тб А. Жордаиія
1947 «Динамо» М М. Якушин «Динамо» Тб А. Жорданія
1948 «Динамо» м М. Якушин «Спартак» К> Квашнін
1949 ЦБЧА Б. АркдДьєв «СпарТак» А. Дангулов
1950 «Динамо» М В. Дубінін «Динамо» Тб О. Соколов
Рік Друге місце Тренер Трете місце Тренер
1951 «Динамо» М М. Яку шин «Шахтар» В. Новиков
1952 «Динамо» К О. Ошенков «Динамо» М М. Семичасний
1953 «Динамо» Тб Б. Пайчадзе «Торпедо» М М. Морозов
1954 «Спартак» Вас. Соколов «Спартак» Мн М. Бозененков
1955 «Спартак» М. Гуляєв ЦБРА Г. Пінаїчев
1956 «Динамо» М М. Якушин ЦБРА Г. Пінаїчев
1957 «Торпедо» М В. Маслов «Спартак» М. Гуляєв
1958 «Динамо» М М. Якушин цск мо Б. Аркадьев
1959 «Локомотив» Є. Єлисєев «Динамо» Тб А. Жорданія
1960 «Динамо» К В. Соловйов «Динамо» М М. Якушин
1961 «Торпедо» М В. Маслов «Спартак» М. Симонян
1962 «Динамо» М В. Блінков «Динамо» Тб А. Жорданія
1963 «Спартак» М. Симонян «Динамо» Мн О. Севідов
1964 «Торпедо» М Ю. Золотов ЦСКА В. Ніколаев
1965 «Динамо» К В. Маслов ЦСКА В. Ніколаев
1966 СКА Р Й. Беца «Нафтовик» А. Алескеров
1967 «Динамо» М К. Бесков «Динамо» Тб В. Соловйов
1968 «Спаріак» М. Симонян «Торпедо» М В. Іванов
1969 «Динамо» К В. Маслов «Динамо» Тб Г. Ч ох елі
1970 «Динамо» М К. Бесков «Спартак» М. Симонян
1971 «Арарат» М. Глебов «Динамо» Тб Г. Качалін
1972 «Динамо» К О. Севідов «Динамо» Тб Г. Качалін
1973 «Динамо» К 0. Севідов «Динамо» М Г. Качалін
1974 «Спартак» М. Гуляєв «Чорноморець» А. Алескеров
1975 «Шахтар» В. Сальков «Динамо» М О. Севідов
1976 (весна) «Арарат» Е. Маркаров «Динамо» Тб Н. Ахалкаці
1976 «Динамо» К В. Лобановсь- «Динамо» Тб Н. Ахалкаці
(осінь) кий
1977 «Динамо» Тб Н. Ахалкаці «Торпедо» М В. Іванов
1978 «Динамо» К В. Лобановський В. Носов «Шахтар» В. Сальков
1979 «Шахтар» «Динамо» К В. Лобановський
1980 «Спартак» К. Бесков «Зеніт» Ю. Морозов
1981 «Спартак» К. Бесков «Динамо» Тб Н. Ахалкаці
1982 «Динамо» К В. Лобановський «Спартак» К. Бесков
1983 «Спартак» К. Бесков «Динамо» Мн В. Арзамасцев
1984 «Спартак» К. Бесков «Дніпро» В. Ємець
1985 «Спартак» К. Бесков «Дніпро» В. Ємець
1986 «Динамо» М Е. Малофеев «Спартак» К. Бесков
1987 «Дніпро» Є. Кучеревський «Жальгіріс» Б. Зелькявічус
1988 «Динамо» К В. Лобановський «Торпедо» М В. Іванов
УВАГА! МОЖЛИВІ ЗМІНИ
У нинішньому випуску довідника-календаря на прохання численних читачів уміщуємо повну зведену таблицю всіх чемпіонатів Радянського Союзу, показники 58 команд вищої ліги. Зазначимо, що основний «приріст» нашої великої футбольної таблиці, у порівнянні з минулими роками, дали колективи, що провели в головному ешелоні радянського футболу лише по одному сезону. Причому 10 з них брали участь в чемпіонаті 1938 р.
Ще кілька сезонів тому ніхто не смів зазіхати на безперечне лідерство московських динамівців у загальному заліку за підсумками всіх чемпіонатів. Так, після чемпіонату країни 1985 р. москвичі випереджали своїх київських одноклубників і земляків-спартаківців відповідно на 36 і 37 очок. (Після 1965 р. кияни відставали на 195 очок, після 1979 р.— на 123 очки). Тепер ця дистанція значно скоротилася: «Спартак» відстає на 12 очок, а кияни — на 16. Допитливий читач, звичайно, помітив, що минулого чемпіонату «Спартак» випередив московське «Динамо» на 13 очок, а київські дина-мівці своїх московських одноклубників — на 17 очок. Тобто рівно настільки, скільки потрібно обом командам, щоб зайняти лідерську позицію. Тож нинішній сезон може призвести до кардинальних перемін у нашій футбольній табелі про ранги.
Володимир Лютий
Олексій Чередник
Чи сталися переміни у зведеній таблиці після минулого чемпіонату? Безперечно! 16 колективів додали до своїх результатів показники минулого сезону. Це дало змогу «Чорноморцю» обійти «Пахтакор», а «Металісту» — ворошиловградську «Зорю». Вище згадувалося про скорочення дистанції між динамівцями Москви і «Спартаком» та киянами. Сталися «круглі» події в житті деяких колективів. Так, 1400-й матч зіграло московське «Динамо», 1200-й — «Шахтар», 300-й — «Жальгіріс»; чотирьохсоті нічиї зробили «Торпедо» і «Зеніт»; крім того, «Торпедо» зазнало чотирьохсотої поразки, «Металіст» програв удвохсоте. Минулого року 2300-й м’яч забив «Спартак», 1700-й — «Зеніт», 900-й — «Нефтчі», 600-й — «Дніпро», 300-й — «Жальгіріс»; 1300-й м’яч пропустили в свої ворота мінські динамівці, 1200-й — «Арарат», 1100-й — «Нефтчі», 600-й — «Металіст», 400-й — «Жальгіріс»; 1700-е очко заробили «Спартак» і київське «Динамо», 1500-е — «Торпедо», 1300-е —«Зеніт», 1000-е — мінське «Динамо», 900-е — «Арарат», 600-е — «Чорноморець», 500-е — «Дніпро», 400-е — «Металіст».
За ювілеями цьогорічного чемпіонату за традицією надаємо можливість стежити самим уболівальникам. Звертаємо лише увагу на те, що перший же матч нового чемпіонату стане 1400 для ди-намівців Києва, така ж подія чекає на прихильників тбіліського «Динамо» і торпедівців столиці, остання гра чемпіонату-89 стане п’ятисотою для «Дніпра».
Нагадуємо читачам, що результати деяких команд, які виступали в чемпіонатах СРСР під різними назвами, об’єднано. Це «Динамо» Л («Трудові резерви»), «Червона зоря» («Електрик»), «Шахтар» («Стахановець»), волгоградський «Трактор» («Торпедо»), цей колектив у нинішньому сезоні представляє «Ротор»; «Металіст» («Сільмаш», «Локомотив», «Авангард»), «Динамо» Мн («Спартак», «Білорусь»), «Арарат» («Динамо», «Спартак»), «Жальгіріс» («Спартак»), «Ністру» («Буревісник», «Молдова»), «Торпедо» Г («Волга»), «Факел» («Труд»),
«Буковина» (Чернівці) —чемпіон України 1988 р.
Результати команд, представлених у таблиці, подано за загальноприйнятою системою підрахунків: перемога — два очки, нічия — очко, поразка — нуль.
Умовні позначення: Ч — кількість чемпіонатів, де виступали команди; І — загальна кількість ігор у вищій лізі; В — виграшів; Н___нічиїх; П — поразок; М — різниця м’ячів; О — сума очок:
Ч 1 В Н П М О
1. «Динамо» М 51 1403 674 379 350 2337—1369 1727
2. «Спартак» М 50 1369 676 363 330 2338—1392 1715
3. «Динамо» К 51 1399 641 429 329 2175—1485 1711
4. «Динамо» Тб 50 1394 615 393 386 2149—1645 0823
5. «Торпедо» М 48 1371 564 406 401 1955—1586 1534
6. ЦСКА 40 1274 556 350 368 1934—1396 1462
7. «Зеніт» 48 1372 459 402 511 1701 — 1866 1320
8. «Шахтар» 41 1204 413 350 441 1442—1533 1176
9. «Динамо» Мн ЗО 1061 346 319 396 1173—1323 1011
10. «Арарат» ЗО 942 325 258 859 1071—1206 908
11. «Локомотив» М 36 941 291 272 378 1180—1352 854
12. «Нефтчі» 27 884 253 270 361 907—1141 776
13. «Кайрат» 24 780 226 234 320 742—983 686
14. СКА Р 21 680 218 194 268 843—911 630
13. «Чорноморець» 21 654 215 189 250 675—790 619
10. «Пахтакор» 21 692 203 204 285 768—990 610
17. «Крила Рад» Кб 26 715 185 209 321 675—996 579
18. «Дніпро» 16 470 189 132 149 612—545 510
19. «Динамо» Лд 20 465 151 125 189 671—762 427
20. «Металіст» 15 468 144 120 204 450—602 408
21. «Зоря» 14 412 125 135 152 416—469 385
22. «Торпедо» Кт 13 438 103 129 206 391—653 335
23. «Жальгіріс» 10 300 9В 85 122 ЗЮ—434 271
24. «Ністру» 11 312 68 84 159 312—534 222
25. «Карпати» 9 244 68 85 91 250—301 221
20. «Трактор» Вд 9 239 78 51 110 310—414 207
27. «Даугава» 7 203 51 48 104 198—311 150
28. ВПС 6 161 58 32 71 235—270 148
29. «Крила Рад» М 6 143 32 39 72 145—259 103
зо. «Металург» М 4 91 40 17 34 173—170 97
31. «Кубань» 3 102 29 26 47 111—145 84
32. «Адміралтіець» 3 84 26 17 41 122—149 69
33. «Червона зоря» 5 80 22 18 40 112—173 62
34. «Факел» 2 66 20 17 29 63—83 57
35. «Торпедо» Г 3 85 14 27 44 58—143 55
ЗО. «Спартак» Тб 2 64 21 11 32 82—109 53
37. «Динамо» Од 2 51 16 13 22 64-102 45
2* СКА Од 2 68 4 19 45 38—121 27
39. ВМС 1 28 7 9 12 зо—іґо 23
40. «Таврі я» 1 34 8 7 19 27—54 23
41. «Спартак» Орд 1 32 7 8 17 31—48 22
42. «Уралмаш» Св 1 34 7 8 19 19—39 22
43. «Електрозавод» М 1 25 8 5 12 36—44 21
44. «Локомотив» К 1 25 8 5 12 43—64 21
45. «Шинник» Яр 1 32 6 9 17 20—48 21
40. «Динамо» Р 1 25 7 6 12 39—43 20
47. «Темп» Б 1 25 6 8 11 33—40 20
48. «Спартак» Л 1 25 6 8 11 30-39 20
49. «Калев» 2 58 3 14 41 46—146 20
50. «Динамо» Крб 1 38 5 9 24 25—59 19
51. «Гурія» 1 зо 5 8 17 18—38 18
62. «Спартак» X 1 25 5 7 13 43-63 17
53. «Більшовик» Л 1 25 7 3 15 35—57 17
54. ОБО Св 1 22 6 4 12 31—45 16
5б. «Харчовик» М 1 25 5 6 14 25—$8 16
50. «Локомотив» Тб 1 25 5 5 15 0—62 15
57. К-да м. Калініна 1 13 5 4 4 м
58. «Буревісник»* М 1 25 4 4 17 2&Й? 12
Яремчуки: Іван — заслужений майстер спорту СРСР, Назарій — народний артист України
ТРИСТА І БІЛЬШЕ
Після сезону 1987 р. було шестеро претендентів на поповнення своєрідного клубу довгожителів, тобто гравців команд вищої ліги, які зіграли в чемпіонатах країни 300 і більше матчів. Троє з них виправдали сподівання. Це гравець московського «Торпедо» Олексій Полукаров, спартаківець Федір Черенков і Ашот Хачатрян з «Арарату». Щодо Р. Шенгелії («Динамо» Тб) і ленінградця В. Клементьєва, то вони додали відповідно 5 і 1 матч і зіграли в сумі 283 і 294 матчі. А мінчанин С. Боровський так і не з’являвся торік на футбольному полі в складі «Динамо». В нього залишилось на рахунку 270 матчів. Щоб завершити мову про кандидатів на поповнення почесного списку, назвемо ще трьох футболістів, які теоретично можуть зіграти свої трьохсоті матчі вже цього року. Це І. Джавадов — 281, Т. Сулаквелідзе — 279 і А. Баль — 270 матчів.
Сталися значні зміни і в самому списку ветеранів наших чемпіонатів. Зігравши перед від’їздом до Фінляндії 7 матчів за «Металіст», до першої десятки увійшов Леонід Буряк. Просунулися вперед Володимир Плоскина («Чорноморець»), якому свій приз «Честь клубу» присудила київська міська газета «Прапор комунізму», Анатолій Давидов («Зеніт»), Олександр Бубнов («Спартак»). Рінат Дасаєв, який виступає нині за іспанську «Севілью», зіграв за «Спартак» 335 матчів. На дві гри менше в Анатолія Де-м’яненка. Поліпшив свій показник московський торпедівець Сергій Пригода.
Жіночий футбол — це цікаво!
1. Олег Блохін —432
2. Віктор Шустиков — 427
3. ГалІмзчн Хусаїнов — 410
4. Микола ОсянІн — 402
5. Лев Бурчалкін — 400
6. Михайло Соколовський — 400
7. Сергій Бондаренко — 392
8. Володимир Федотов — 382
9. Леонід Буряк —- 377
10. Слава Метревелі — 375
11. Володимир Сахаров —372
12. Володимир Плоскина — 371
1$. Анатолій Давидов — 370
14, Едуард Мяркаров — 370
1$. Ігор Нетто — 867
16. Олександр Бубнов — 364
17. Віктор Кузнецов — 355
18. ІеннаДій Логофет — 348
19. Михайло Лохов — 346
20. Володимир Полікарпов — 342
21. Автанділ Гогоберідзе — 341
22. Берадор Абдураїмов — 340
23. Норік Месропян —- 337
24. Володимир Голубєв — 335
25. Рінат Дасаєв — 335
26. Сергій Сальников — 334
27. Анатолій Дем’яненко — 333
28. Павло Садирін — 333
29. Віктор Ворошилов — 330
ЗО. Олександр Ткаченко — 328
31. Олександр Новиков — 327
32. Лев Я Шин — 326
33. Манучар Мачаїдзе — 325
34. Сергій Пригода — 325
35. Олександр ЧІвадзе — 323
36. Олексій Петрушин — 322
37. Дмитро Багрич —321
38. Володимир Семиглазов — 320
39. Валерій Маслов — 319
40. Юрій Гаврилов — 318
41. Йожеф Сабо —315
42. Володимир Маслаченко — 315
43. Гіві Нодія —314
44. Олексій Єськов — 312
45. Сергій Крамаренко — 312
46. Анатолій Куксов — 312
47. Володимир Веремєєв — 310
48. Михайло Гершкович — 308
49. Василь Турянчик — 308
50. Олексій ПоЛукаров — 307
51. Олександр Журавльов — 305
52. Федір Черенков — 305
53. Володимир Юрій — 304
54. Володимир Гуцаєв — 303
55. Анатолій Коньков — 303
56. Анатолій Крутиков — 302
57. Володимир Мунтян — 302
58. Реваз ДзодзуашвілІ — ЗОЇ
59. Олександр Мінаєв — 301
60. Ашот Хачатрян — ЗОІ
61. Андрій Якубик —801
62. Віктор Серебряников — 300
63. Шота Яманідзе — 300
ПЕРЕМІНИ — МІНІМАЛЬНІ
Список ста кращих бомбардирів вітчизняних чемпіонатів після минулорічної першості поповнили лише двоє футболістів — М. Ах-медов («Нефтчі») та І. Бєланов («Динамо» К). Правда, цілий ряд гравців поліпшив свої показники. Найістотніше — О. Протасов і С. Родіонов. А ще — Р. Шенгелія, Ф. Черенков, Є. Пехлеваніді, Ю. Желудков, Г. Кондратьєв, І. Пономарьов, В. Грачов.
Тепер про кандидатів на вступ до списку бомбардирів. Упритул до пропускної «норми» підійшов О. Заваров — 56 голів. Однак Олександр нині — в «ЮвейтусЬ. Він, правда, обіцяв через три роки повернутися в «Динамо»... Три м’ячі забив І. Гуринович (два— в складі «Динамо» Мн, один — «Локомотива»), тепер його сумарний доробок — 55 голів. З інших кандидатів назвемо І. Джавадова («Нефтчі») — 53, С. Стукашова і О. Бородюка з московського «Динамо» — по 52, Ю. Тарасова («Металіст»)—49, О. Тарана («Дніпро») — 48 і А. Нарбековаса («Жальгіріс») — 47 голів.
1. Олег Блохін — 211 21. Едуард Малофєєв — 100
2. Олександр Пономарьов — 152 22. Едуард Стрєльцов — 100
3. Микита Симонян — 144 23. Сергій Родіонов -99
4. Сергій Соловйов — 143 24. Всеволод Бобров — 97
5. Григорій Федотов — 132 25. Берадор Абдураїмов — 95
6. Едуард Маркаров — 129 26. Гіві Нодія -93
7. Автанділ Гогоберідзе — 127 27. Хорен Оганесян -93
8. Валентин Іванов — 124 28. Володимир Федотов — 92
9. Рамаз Шенгелія — 120 29. Юрій Гаврилов -91
10. Олег Копаев — 119 ЗО. Геннадій Гусаров — 91
11. Заур Калоєв - 116 31. Микола Дементьєв — 91
12. Галімзян Хусаїнов — 115 32. Валерій Газзаєв -89
13. Костянтин Бєсков — 106 33. Олексій Гринїй -$9
14. Віктор Ворошилов — 106 34. Віктор Каневський —88
15. Борис Пайчадзе — 106 35. Михайло Мустигін — 88
16. Олег Протасов — 106 36. Михайло Соколовський -87
17. Андрій Якубик — 105 37. Володимир Дьомін — 86
18. Геннадій Красницький — 102 38. Володимир Карцев -86
19. Борис Каздков — 101 39. Анатолій Ільїн — 84
20. Сергій Сальников - 101 40. Слава Метревелі — 84
41. Віталій Старухін
42. Валентин НІколаєв
43. Сергій Андреев
44. Анатолій Банішевський
45. Віктор Соколов
46. Юрій Чесноков
47 ВЬлодимир Казачонок
48. Лей Бурчалкін
49. Давид КІпІанІ
50. Сергій Коршунов
51. Фадір Черенков
52 Володимир Полікарпов
53* Іван Конов
54. Володимир Клементьєв
55. ВОЛОДИМИР Козлов
56. Віктор Лотков
67. Юрій ФалІн
58. Борис Копєйкін
59. Валерій Лобановський
60. Микола ОсянІн
61. Геннадій Матвєєв
62. Віктор Серебряников
63. Олег Базилевич
64. Андрій БІба
65. Євстахій Пехлеваніді
66. Валерій Петраков
67. Юрій Желудков
68. Василь Трофімов
69. Ігор Численко
70. Володимир Баркая
71. Валентин Бубукін
— 84 72. Гайоз Джеджелава — 67
— 83 73. Микола Казарян — 67
— 82 74. Павло Віньковатов — 66
— 81 75. Георгій Кондратьєв — 66
— 81 76. Ігор Пономарьов — 66
— 80 77. Шота Яманідзе — 66
— 79 78. Андрій Зазроєв — 64
— 78 79. Андрій Редкоус — 64
— 78 80. Борис Чучелов -64
— 78 81, Машалла Ахмедов -63
— 78 82. Леонід Буряк -63
— 76 83. Володимир Ільїн -63
— 73 84. Михайло Коман — 63
— 72 85. Олексій Парамонов — 63
— 72 86. Ігор Бєланов — 62
— 72 87. Олександр Гулевський — 62
— 72 88. Віктор Колотов — 62
— 71 89. Володимир Савдунін — 62
- 71 90. Віталій Хмельницький — 62
— 71 91. Аркадій Андреасян — 61
— 70 92. Віктор Грачов — 61
— 70 93. Сергій Квочкін — 61
— 69 94. Олександр Тарханов — 61
— 69 95. Георгій Жарков -60
— 69 96. Вадим Євтушенко — 59
— 69 97. Казбек Туаєв — 59
— 68 98. Петро Петров — 59
— 68 99. Михайло Гершкович — 58
— 68 100. Володимир Мунтян — 57
— 67 101. Василь Пацфілов — 57
— 67 102. Юрій Севідов — 57
У СКЛАДАХ КОМАНД УКРАЇНИ
Перепусткою до списку кращих бомбардирів команд нашої республіки є на сьогоднішній рік 19 м’ячів, забитих виключно в складах українських колективів вищої ліги. Тому хай любителів футбольної статистики не дивують розбіжності в показниках деяких спортсменів— Л. Буряка, В. Грачова, И. Сабо, О. Тарана, О. Заварова та інших, які виступали також за команди інших республік.
У порівнянні з сезоном 1987 р. список поповнили киянин В. Рац і дніпропетровець Є. Шахов. Останньому для цього вистачило двох сезонів. Найближчі кандидати—І. Якубовський («Металіст») — 18, О. Щербаков («Чорноморець») — 17 і О. Смолянинов («Шахтар») — 16 м’ячів.
1. О. Блохін
2. О. Протасов
3. В. Каневський
4. М. Соколовський
5. В. Старухін
6. В. Лобановський
7. В. Серебряников
8. А. БІба
9. О. Базилевич
10. П. Віньковатов
11. М. Коман
12. І. Бєланов
13, В. Хмельницький
14. В. Колотов
15. Л.
16. В.
17. В.
18; В.
19. В.
22. А.
Буряк Грачов Євтушенко Мунтян Онищенко Бишовець Пузач
з. Тапрсов 23. й. Сабо 24. О. Таран
— 211 — 106 25. В. Плоскина 26. О. Заваров — 45 — 43
— 88 27. В. Поркуян — 43
— 87 28. Г. Литовченко — 43
-84 29. Ю. Ананченко — 42
— 71 ЗО. В. Данилюк -42
— 70 31. А. Куксов -42
— 69 32. В. Лютий -42
-69 33. М. Федоренко -41
— 66 34. В. Кузнецов («Зоря») — 40
- 63 35. О. Погорєлов ”4Р
—62 36. Г. Балаба — 38
- 6'2 37. І, Секеч — 38
— 62 38. І. Петров — 37
— 61 39. П. Комаров -36
— 60 40. Ф. Дашков — 36
— 5.9 41. Ю. Єлисєєв -36
— 57 42- О. Михайличенко — 36
— 55 43. Б. Козинкевич — 35
— 49 44. А. Пидипчук -35
— 49 45, С. Єв&енко — 3.5
— 49 4Я, В. Фомів -34
— 48 47. В. Шевченко — 34
— 45 48. В. Устимчик - 34
49. В. Семенов — 33
50. В. Веремєєв — 33
51. Р. Хижак — 32
52. В. Хлус — 31
53. О. Шиловський — 31
54. М. Гончаренко — 29
55. П. Лайко — 29
56. А. Родін — 29
57. І. Федосов — 29
58. А. Зазроєв — 28
59. М. Корольов — 28
60. Г. Борзенко — 27
61. А. Дем’яненко — 27
62. В. Москаленко — 27
63. В. Сапронов — 27
64. Ю. Горячев — 27
65. В. Савельєв — 26
66. П. Пономаренко — 26
67. В. Фіне — 26
68. О. Малишенко — 25
69. І. Шарій - 25
70. С. Чижов — 25
71. С. Кравченко — 25
72. С. Ященко — 25
73. В. Васін —24
74. В. Яремченко — 24
75. Д. Товт —24
76. Л. Броварський — 24
77. Ю. Захаров — 23
78. О. Христян — 23
79. Ю. Войнов — 22
80. В. Романюк — 22
81. І. Бобошко — 22
82. С. Костюк — 22
83. Г. Граматикопуло — 22
84. С. Морозов — 22
85. В. Колесников — 21
86. В. Безсонов — 21
87. Г. Лихачов — 21
88. В. Трошкін — 21
89. А. Коньков — 21
90. В. Роговський — 21
91. В. Макаров — 20
92. Г. Пономарьов — 20
93. О. Пономарьов — 20
94. Ю. Резник — 20
95. Ю. Бондаренко — 20
96. Ф. Медвідь — 19
97. В. Пасулько — 19
98. В. Рац — 19
99. Є. Шахов — 19
НА КУБКОВІЙ ВЕРШИНІ — «МЕТАЛІСТ»
Серед претендентів на Кубок СРСР 1987—1988 рр. були і дві українські команди — «Дніпро» і «Металіст».
їхній виступ у чвертьфіналі розиграшу кришталевого призу слід вважати вдалим. Харківський «Металіст» приймав волгоградський «Ротор», який до того вивів з боротьби київських динамівців, забивши у їхні ворота в двох матчах чотири м’ячі. Пам’ятаючи про це, тренери харків’ян дали настанову своїм підопічним зіграти максимально зосереджено в захисті і вже у першому таймі добитися успіху. Але масовані атаки господарів до перерви розбивалися об надійно побудовані редути гостей.
У другому таймі «Металіст» значно урізноманітнив свої атакуючі дії. Найпомітнішим на полі був Баранов, який допомагав у захисті і разом з Буряком організовував атаки. Саме він красивим ударом забив переможний м’яч у ворота волгоградців.
Дещо за іншим сценарієм відбувався матч у Дніпропетровську між «Дніпром» і тбіліським «Динамо». Уже в дебюті зустрічі господарі зусиллями Євтушенка відкрили рахунок. Треба віддати належне дніпропетровським футболістам, які не заспокоїлися, а продовжували нарощувати міць своїх атак, одну з яких невідпорним ударом завершив новобранець «Дніпра» Сон.
Після перерви малюнок гри майже не змінився. «Дніпро» атакував досить агресивно, використовуючи флангові прориви з наступним переведенням м’яча в центр, де на ударну позицію поперемінно виходили Шох, Кудрицький, Шахов. Тбілісцям удалася одна з контратак — на 80-й хвилині гол провів Сванадзе.
Напружено проходив поєдинок між столичними торпедівцями і спартаківцями. Кожний із суперників намагався уникнути будь-якого ризику — основний час закінчився безбарвною нічиєю — 0:0, а в додатковий — автозаводець Ширинбеков забив переможний м’яч.
Набагато жвавіше розгорталися події в матчі «Жальгіріс» — «Нефтчі». Спочатку Расюкас і Сукристов відмінно завершили комбінації своїх партнерів. Згодом після розиграшу штрафного удару першим на добивання встиг Касумов. Остаточний результат 2: 1 встановився ще у першому таймі.
«Дніпро» був гостем московського «Торпедо» в півфіналі рози-гоашу Кубка. Гості розпочали матч досить активно. Запам’ятався поохід Шахова правим флангом уже на першій хвилині, невдовзі цей форвард буквально видряпав м’яч у захисників господарів, але під гострим кутом не влучив у порожні ворота. Після 25-ї хвилини ініціативу перехопили автозаводці, але і їм не судилося досягти успіху, в другому таймі картина не змінилася: суперники створили лише по кілька небезпечних моментів і вирішили з’ясувати стосунки в додатковий час.
І тут торпедівці першими рушили в наступ, настирно атакували і були винагороджені. М. Савичев на 98-й хвилині скористався своїм шансом — 1:0. Як не прагнули гості відігратися, нічого з цього не вийшло.
Значно цікавіше проходив матч у Вільнюсі між «Жальгірісом» і «Металістом». І хоч більшість вболівальників віддавала перевагу литовським футболістам, харків’яни спростували всі прогнози. Спочатку нападаючий гостей Іванов підступним ударом перекинув м’яч через Юркуса, який необачно вийшов з воріт. Господарі додали обертів, але харків’яни вправно захищалися. І лише в другому таймі Нарбековасу пощастило забити м’яч у відповідь. Однак і в цьому випадку не обійшлося без курйозу: м’яч рикошетом від захисника повз Сивуху, який кинувся на перехоплення, повільно вкотився у ворота. А за хвилину «Металіст» удруге святкував успіх. Гості здійснили швидку контратаку, і господарі порушили правила в штрафному майданчику. Пенальті чітко реалізував Яку-бовський. Цей 11-метровий, як згодом з’ясувалося, став вирішальним.
У фінальному поєдинку, що відбувся в Москві на стадіоні «Динамо», зустрілися торпедівці столиці і харківський «Металіст». Агресивність і рішучість, з якими почали автозаводці матч, змусили харків’ян більше дбати про оборону. Вже на початку зустрічі Кутєпову довелося парирувати сильні удари М. Савичева, Рогов-ського і ІПиринбекова. І хоча територіальна перевага москвичів була незаперечною, нічого істотного вони не досягли. «Металіст» відповідав хоч і поодинокими, зате небезпечними контратаками. А потім наступила 41-а хвилина. Гості організували атаку, змусивши господарів припуститися ряду серйозних помилок. Спершу москвичі не зуміли спинити просування вперед Тарасова, який вивіреним пасом переадресував м’яч досвідченому Буряку, а згодом автозаводець Єременко, намагаючись головою перехопити націлену передачу, торкнувся м’яча рукою в штрафному майданчику. Пенальті чітко реалізував Аджоєв.
Здавалося, що автозаводці в другій половині зустрічі активізуються і швидко відіграються. Однак «Металіст» заволодів ініціативою і провів кілька небезпечних атак. А 61-а хвилина засвідчила вміння харків’ян не тільки захищатися, а й вести гідну контргру. Аджоєв з лівого флангу вивіреним пасом переадресував м’яч до воріт «Торпедо», і Баранов ударом голови послав м яч у ціль.
Торпедівці докладали чимало зусиль, щоб провести хоча б гол престижу. Та удача в той день від них відвернулась. Гра закінчувалася під. оплески глядачів, які вітали нового володаря Кубка — харківський «Металіст». Слідом за «несподіваною» перемогою над «Жальгірісом» харків’яни добилися такої ж перемоги і над торпе-дівцями. Це стало можливим .завдяки тому, що на шляху до перемоги в кубковому турнірі «Металіст» продемонстрував не тільки характер, а й уміння грати у висококласний футбол.
7з2. «Авангард»
1/іб. «Сталінець» 1 : 4;
Кубкова хроніка «Металіста»
1936. 7з2- «Сталінець» (Москва) —1:1 і 2:1, 716- «Трактор» (Харків)—5:1, 7в- ХЕМЗ (Харків)—3:1, 74- «Локомотив» (Москва) — 1:2;
1937. 7в4. «Локомотив» — 2 (Москва) — 1 : 0, (Краматорськ) — 0 : 0 і 0 : 1;
1938. /з2« «Електрик» — 2 (Ленінград) —6:0, (Москва) —2:0, 7в- «Динамо» (Одеса) — 2:2 і
1939. 7з2- «Динамо» (Ростов-на-Дону) —2:4;
1944. 7з. ВПС (Москва) —2 : 3;
1945. 716. «Динамо» (Київ)—2:0, 7в. «Зеніт» — 0:3;
1948. 7в. «Крила Рад» (Москва) —1:0, 74. «Динамо» (Москва) — 1:7;
1949. 7іб. «Динамо» (Челябінськ)—2:1, 7в- ЦБЧА — 2:3;
1950. 7з2- Команда м. Тамбова — 7:1, 716- К-да Будинку офіцерів (Ташкент) — 0:2;
1951. 7з2- Команда м. Баку —4:0, 7іб- «Шахтар» (Донецьк) — 1 : 3;
1952. 7з2- ВМС (Ленінград) — 2:0, 7іб- К-да Будинку офіцерів (Рига) — 2:0, 7в- «Зеніт» — 0:2;
1953. *' ~ ” * - -
1954.
1959.
1961.
1 :2;
1962.
нецьк) — 0:1;
1963. 7іб. «Даугава» — 0 : 3.
1970. 7іб. «Торпедо» (Москва) —0:0 і 0:1;
1971. 716- «Зеніт» — 0:2 і 0 : 2;
1972. 7іб. «Динамо» (Тбілісі) —2 : 0 і 1:4;
1973. 7іб. «Динамо» (Київ) — 0 : 3 і 0 : 3;
1975. 7іб. «Пахтакор» —1:4;
1977. 7іб. «Карпати» — 2:2 (пенальті — 2:4);
1979. Зональний турнір. «Кайрат» — 2:0, «Шинник»— 1 : 2, «Колхозчі» — 0:0, «Автомобіліст» (Термез)—0:1, «Динамо» (Москва) — 0:1;
1980. Зональний турнір. «Спартак» (Москва) — 0:0, «Кубань» — 2:1, «Факел» — 0:0, «Зеніт» — 0:0, «Крила Рад» (Куйбишев) — 0:0;
1981. Зональний турнір. СКА (Одеса) — 1:0, «Арарат» — 1 : 2, «Торпедо» (Москва) — 1:0, «Спартак» (Кострома) — 1:0, «Трактор» (Волгоград) —4:0, 7в- «Локомотив» (Москва) — 2:2 (пенальті—3:0), 74. «Динамо» (Мінськ) — 1 : 0, 7г. «Спартак» (Москва) — 0:0 (пенальті — 2:4) ;
1982. Зональний турнір. СКА (Київ)—4:0, «Памір» — 2:1, «Трактор» (Волгоград) —0:0, СКА (Ростов-на-Дону) — 1:1, «Нефтчі» — 0:1;
1983. 716. «Кайрат» — 0:0 (пенальті — 6:5), 7в- «Арарат» — 4 : 2, 74. «Торпедо» (Кутаїсі) — 0:0 (пенальті — 4:3), 7г. ЦСКА — 1 : 0, фінал. «Шахтар» (Донецьк) — 0:1;
1984. 7іб «Металург» (Запоріжжя) — 2 : 0, 7в- «Торпедо» (Москва) — 1:2.
1985. 716- «Нива» (Вінниця) —0*2;
1986—1987. 716- «Динамо» (Батумі) — 2 : 1, 7в- «Спартак» (Москва) — 1:0, 74- «Таврія» (Сімферополь) —0:0 (пенальті — 3 : 5) ;
7в- «Локомотив» (Москва) —0: 1;
716- «Спартак» (Ужгород) — 1:3;
7іб. «Будівельник» (Уфа) — 2 : 4;
7з2. СКА (Хабаровськ) — 2 : 1, 7іб. «Динамо» (Тбілісі) —
7іб- «Локомотив» (Челябінськ)—2:1, 7в- «Шахтар» (До-
1987—1988. 7іб- «Красна Пресня» (Москва)—3:1 і 1:1, і/ «Динамо» (Сухумі) —3:0 і 2:1, 74. «Ротор» (Волгоград) 1 : 0, «Жальгіріс» (Вільнюс)—2:1, фінал. «Торпедо» (Москва) —
2 - 0 Кутепов, Колоколов (Яловський), Романчук, Панчишин, Де-ревинський, Іванов (Хагба), Буряк, Ващенко (Баранов), Якубовський, Тарасов, Аджоєв. Тренер — Є. Лемешко.
1988—1989. 7іб. «Меліоратор» (Кзил-Орда) —2:1 і 1:0, 7в «Торпедо» (Москва) — 1 : 1 і 1 : 2.
І Стосунки з деякими командами: В Н п м
В н п М 1
«Динамо> «Спартак» М 2 0 0 2 1—8 «Динамо» Мн 1 1 0 0 1—0
М 3 1 2 0 1—0 «Арарат» 2 1 0 1 5—4
«Динамо» «Динамо» ЦСКА «Торпедо» К 3 1 0 2 2-6 «Нефтчі» 1 0 0 1 0—1
Тб 3 2 1 1 0 0 2 1 4-6 3—3 СКА Р «Пахтакор» 1 1 0 0 1 0 0 1 1—1 1—4
М 7 2 2 3 6—6 «Кайрат» 2 1 1 0 2—0
«Зеніт» 5 0 1 4 0—9 «Локомотив» 3 0 1 2 3—5
«Шахтар» 3 0 0 3 1—5 «Ротор» 3 2 1 0 5—0
«Жальгіріс» 1 1 0 0 2—1
Автори кубкових голів: Г. Борзенко і Ю. Тарасов — по 6; Ф. Моргунов — 5; О. Баранов, В. Лінке, О. Малишенко, В. Про-солов, Ю. Цимбалюк — по 4; В. Безпалий, С. Берников, О. Горо-хов, Г. Дехтярьов і І. Якубовський — по 3; І. Бобошко, І. Голубєв, Р. Давид, М. Корольов, О. Крамаренко, В. Зуб, Ф. Лук’яненко, Ю. Нестеров, П. Пономаренко, С. Соловйов, Ю. Бондаренко — по 2; Г. Аджоєв, Н. Бачіашвілі, О. Бойко, В. Бондаренко, А. Бордаш, Л. Буряк, О. Горбик, Б. Гуркін, О. Довбій, О. Іванов і О. Ігнатен-ко, В. Камарзаєв, О. Косолапов, В. Лазарко, С. Малько, О. Мішин, О, Назаренко, Є. Панфілов, Д. Пуценко, С. Ралюченко, Л. Сааков, О. Тимченко, Л. Ткаченко, В. Тодоров, Г. Топорков, В. Тухов-ський, С. Чижов, І. Чургін, В. Шаленко — по 1.
Чотири м’ячі суперники «Металіста» забили в свої ворота, авторів 12 голів установити не вдалося. Сумарний кубковий баланс харківських футболістів такий: 90 ігор, 38 перемог, 19 нічиїх, 33 поразки, різниця м’ячів 119—107.
ВАГОМЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО
На старт розиграшу Кубка країни 1988—1989 рр. вийшли команди першої і другої ліг. В 7зг розиграшу нашу республіку представляли шість команд. Лише три з них — «Нива» (Тернопіль), «Колос» (Нікополь), СКА «Карпати» (Львів) успішно подолали перший бар’єр. Так, «Нива» перемогла «Океан» (Керч) — 1:0, «Колос» у додатковий час здолав опір «Поділля» (Хмельницький) — 3:2 (основний час — 2:2), СКА «Карпати» легко довів свою перевагу над «Балтикою» (Калінінград) —4:0.
Результати інших зустрічей 7зг фіналу: «Ністру» (Кишинів) — «Буковина» (Чернівці)—4:1, «Шинник» (Ярославль)—«Текстильник» (Іваново)—2:1 (основний час—1:1), «Крила Рад» (Куй-бишев) — «Машук» (П’ятигорськ) —3:0, «Іскра» (Смоленськ) — «Зоря» (Калуга) — 1:0, «Кубань» (Краснодар) — «Дружба» (Май-кр/Ч-Т- 1 : «Зірка» (Перм) — «Кузбас» . (Кемерово) —0:1,
«Нафтовик» (Фергана) — «Меліоратор» (Кзил-Орда) — 4:5 по пенальті (основний і додатковий час —0:0), «Динамо» (Барнаул) — «Хімік» (Джамбул) — 1:0, «Трактор» (Павлодар) — СКА (Хабаровськ) — 2 ;0, «Шевардені» (Тбілісі) — «Колхеті» (Поті) —3:1,
«Гурія» (Ланчхуті)—«Локомотив» (Самтредіа)—5:1, «Іртиш» (Омськ)—«Уралмаш» (Свердловськ)—1:0, «Торпедо» (Кутаїсі) — «Гастелло» (Уфа) — 2:0.
У 7іб розиграшу в боротьбу включилися команди вищої ліги, причому перші ігри проходили на їхніх полях. Не обійшлося і без сюрпризів. Так, московське «Динамо» не змогло подолати опір нікопольського «Колоса» — 0:0, «Арарат» поступився у себе вдома львівському СКА «Карпати» — 2:3, ленінградський «Зеніт» також удома зазнав поразки від «Крил Рад» (Куйбишев) — 1:2, а одеський «Чорноморець» — від торпедівців Кутаїсі — 0:2.
Загалом виступ українських команд у перших поєдинках можна вважати вдалим: шість з них мали реальні шанси гідно провести повторні зустрічі і вийти в наступне коло змагань. Дніпропетровський «Дніпро» буквально розгромив ярославський «Шинник» — 5 : 0, харківський «Металіст» у напруженій боротьбі виграв у «Меліоратора» (Кзил-Орда) —2:1, донецький «Шахтар» добився переконливої перемоги над барнаульським «Динамо» — 4:0, нищівної поразки зазнала тернопільська «Нива» від московського «Спарта-ка»—1:4. Київські динамівці, які грали матч з «Гурією» (Ланчхуті) трохи пізніше, мали незаперечну перевагу — 2:0.
Результати інших перших зустрічей 7іб фіналу: «Динамо» Тб — «Ністру» — 2:1, «Нефтчі» — «Іскра» (Смоленськ) — 2:0, «Динамо» Мн — «Дружба» (Майкоп)—3:0, «Торпедо» М — «Кузбас» (Кемерово)—2:0, «Локомотив» М — «Трактор» (Павлодар) — 1 : 0, «Жальгіріс» — «Шевардені» Тб — 4:2, «Кайрат» — «Іртиш» (Омськ) —5:1.
Повторні зустрічі проходили на полях команд першої та другої ліг. Молодші за рангом дали справжній бій фаворитам. Чотирьом з них удалося пробитися в 7в фіналу. Серед них дві українські команди — нікопольський «Колос» та львівський СКА «Карпати». Нікопольський «Колос» і московське «Динамо» і в повторному матчі зіграли внічию — 0:0. Довелося пробивати пенальті. Й тут гравці «Колоса» виявилися точнішими — 3: 1.
У першому матчі в Єревані армійці Львова виграли, причому забили три м’ячі, які в підсумку й виявилися вирішальними. Вдома львів’яни поступилися — 1:2.
Тернопільська «Нива» взяла реванш у московського «Спарта-ка» — 1:0, але більшого досягти не вдалося. «Дніпро» завдяки влучним пострілам Шахова і Шквиріна подолав ярославський «Шинник». Як, до речі, і «Шахтар» барнаульське «Динамо» — 1:3. Долю зустрічі харківського «Металіста» і «Меліоратора» (Кзил-Орда) визначив єдиний м’яч, який забив Ралюченко.
А ось «Чорноморець» підніс неприємний сюрприз, програвши вдома торпедівцям Кутаїсі з різницею в два м’ячі. Команда вищого рангу мала б ліквідувати заборгованість на виїзді, та одесити спромоглися лише на нічию — 1:1. Динамівці Києва, хоч і поступилися в другому поєдинку «Гурії»—1:2, все-таки вийшли в наступне коло.
Крім автозаводців Кутаїсі пробився в 7в фіналу ще один представник другої ліги — павлодарський «Трактор». Отже, з 16 команд 12 представляють вищу лігу, 2 — першу, 2 — другу.
Результати решти повторних зустрічей 7іб фіналу: «Ністру» — «Динамо» Тб—1:1, «Крила Рад» (Куйбишев)—• «Зеніт» — 0 : 0, «Іскра» (Смоленськ) — «Нефтчі» — 1:2, «Дружба» (Майкоп) — «Динамо» Мн — 1:1, «Кузбас» (Кемерово)—«Торпедо» М—1:0, «Трактор» (Павлодар)—«Локомотив» М — 2:0, «Шевардені» Тб — «Жальгіріс» — 1:0, «Іртиш» (Омськ) — «Кайрат» — 0:1.
В 7в фіналу Кубка нашу республіку представляли шість команд. «Дніпро» був гостем ленінградського «Зеніта», та це не завадило дяіцропетровцям володіти ініціативою і заслужено перемогти — 1 :0. М’яч забив Шахов.
Забронював собі місце в чвертьфіналі і донецький «Шахтар», який буквально розтрощив оборону павлодарського «Трактора» — 4:0. Три м’ячі на рахунку Свистуна і один — Петрова.
Дальній удар Кузнецова на останній хвилині матчу «Жальгіріс»— «Динамо» допоміг киянам уникнути поразки — 1 : 1. До речі, Чанов парирував м’яч з пенальті, пробитий Панкратьевим.
Нічия зафіксована й у зустрічі харківського «Металіста» й московського «Торпедо» — 1:1. У харків’ян відзначився Якубовський. Не побачили забитих м’ячів львів’яни, місцевий СКА «Карпати» приймав тбіліське «Динамо» — 0:0. «Колос» зазнав поразки від московського «Спартака» — 0:3.
Результати решти перших зустрічей 7в фіналу: «Кайрат» — «Торпедо» Кт — 0:0. «Динамо» Мн — «Нефтчі» — 2:0.
Повторні зустрічі визначили вісім кращих команд, які продовжать боротьбу за кришталевий приз цього року. Серед них і три українські команди — дніпропетровський «Дніпро», київське «Динамо» і донецький «Шахтар».
Дніпропетровці провели зустріч у наступальній манері. На вістрі атаки активно діяли Шахов, Сон і Шох. Але відзначився на 31-й хвилині Багмут, який гарматним ударом примусив капітулювати Бірюкова. Гості активізувалися після перерви: їм вдалося провести гол престижу— 1:1.
Гра киян з вільнюським «Жальгірісом» у повторному матчі милувала око і тішила серця їхніх прихильників: блискавичні атаки, найвищі зразки індивідуальної майстерності, колективний відбір м’яча, нестандартні рішення в штрафному майданчику суперника. І як наслідок — два голи-красені: Раца і Михайличенка.
Гостро й напружено проходив поєдинок у Москві, де столичне «Торпедо» буквально вирвало перемогу в харківського «Металіста»— 2:1. Нікопольський «Колос», хоч і поступився московському «Спартаку» 1 :3, але показав атакуючий футбол, і в кількох епізодах Дасаєву довелося продемонструвати всю свою майстерність. Львівський СКА «Карпати» поступився в гостях тбіліському «Динамо» — 1:3.
Результати решти повторних зустрічей 7в фіналу: «Торпедо» Кт — «Кайрат» — 3:0, «Трактор» (Павлодар) — «Шахтар» Д — 1:3.
Отже, в чвертьфіналі гратимуть «Динамо» К — «Торпедо» Кт, «Дніпро» — переможець пари «Нефтчі» — «Динамо» Мн, «Динамо» Тб — «Спартак» М, «Торпедо» М — «Шахтар».
Кубок Радянського Союзу за 52 роки було розіграно 47 разів. До перемог свої колективи приводили 23 тренери. Найбільше разів Це робили: Віктор Маслов — 6, Валерій Лобановський — 5, Борис Аркадьєв — 4, Микита Симонян — 4, Олег Ошенков — 3.
По дві перемоги на рахунку К. Квашніна, А. Вольрата, К. Бєс-кова, В. Іванова, Н. Ахалкаці, О. Севідова і В. Носова. 11 наставників по одному разу здобували кришталевий трофей. Зазначимо, Що з першої п’ятірки найтитулованіших кубкових тренерів лише В. Лобановський усі перемоги здобув з однією командою — київським «Динамо».
Серед команд перед веде московський «Спартак», на рахунку якоі'о 9 перемог. Востаннє «червоно-білі» здійснили коло пошани з Кубком СРСР у 1971 р. 8 кубкових вершин здолало київське
«Динамо», по 6 — московські динамівці і торпедівці, по 4 — армійці столиці та «Шахтар», по 2 — «Локомотив», «Арарат» і «Динамо» Тб; «Зеніт», «Карпати», ростовські армійці та «Металіст» по одному разу пізнали радість перемоги. Харківський «Металіст», нинішній володар Кубка СРСР,"став тринадцятим лауреатом другого за значенням турніру нашого футболу.
Володарі і фіналісти Кубка СРСР 1936—1988 рр.
Рік Володар Тренер і капітан Фіналіст Тренер Резуль-
тат
1936 «Локомотив» М (О. Столяров, Д. Максимов) «Динамо» Тб (Ол-й Соколов) 2 : 0
1937 «Динамо» М (В. Дубі ній, «Динамо» Тб (Ол-й Соколов) 5:2
1938 «Спартак» М С. Ільїн) (К. Квашнін, «Червона зо- (К. Лемешев) 3 : 2
А. Старостін) ря» Л
1939 «Спартак» М (П. Попов, А. Старостін) «Зеніт» Л (К. Єгоров) 3 : 1
1944 «Зеніт» Л (К. Лемешев, І. Куренков) ЦБЧА (Б. Аркадьєв) 2 : 1
1945 ЦБЧА (Б. Аркадьєв, Г. Федотов) «Динамо» М (М. Якушин) 2 : 1
1946 «Спартак» М (А. Вольрат, Вас. Соколов) «Динамо» Тб (А. Жорданія) 3 : 2
1947 «Спартак» М (А. Вольрат, Вас. Соколов) «Торпедо» М (В. Маслов) 2 : 0
1948 ЦБЧА (Б. Аркадьєв, Г. Федотов) (К. Квашнін, «Спартак» М (К. Квашнін) 3:0
1949 «Торпедо» М «Динамо» М (М. Якушин) 2 : 1
0. Пономарьов)
1950 «Спартак» М (А. Дангулов, Вас. Соколов) «Динамо» М (В. Дубінін) 3 : 0
1951 ЦБРА (Б. Аркадьєв, К-да м. Калі- (П. Зенкін) 2 : 1
0. Гринін) ніна
1952 «Торпедо» М (В. Маслов, А. Гомес) «Спартак» М (В. Соколов) 1 : 0
1953 «Динамо» М (М. Якушин, К-да м. Куйби- (П. Бурмист- 1 : 0
К. Крижевський) шева ров)
1954 «Динамо» К (0. Ошенков, «Спартак» (Г. Андріасян) 2 : 1
А. Зазроєв) Єреван
1955 ЦБРА (Г. Пінаїчев, 0. Петров) «Динамо» М (М. Якушин) 2 : 1
1957 «Локомотив» М (Б. Аркадьєв, В. Ворошилов) «Спартак» М (М. Гуляєв) 1 : 0
1958 «Спартак» М (М. Гуляєв, І. Нетто) «Торпедо» М (В. Маслов) (А. Жорданія) 1 : 0
1960 «Торпедо» М (В. Маслов, «Динамо» Тб 4 : 3
0. Медакін)
ІСоІ «Шахтар» (0. Ошенков, В. Сальков) «Торпедо» М (В. Маслов) 3 : 1
1962 «Шахтар» (О. Ошенков, В. Сальков) «Знамено труда» (Орєхово-Зуєво) «Шахтар» (А. Ільїчов) 2 :0
1963 «Спартак» М (М. Симонян, І. Нетто) (В. Маслов, (0. Ошенков) 2 : 1
1964 «Динамо» К «Крила Рад» (В. Карпов) 1 : 0
1965 «Спартак» М А. Каневський) (М. симонян, (Куйбишев) «Динамо» Мн (О. Севідов) 0 гО,
Ґ. Логофет) 2 : 1
1966 «Динамо» К (В. Маслов, А. Біба) (К. Бєсков, «Торпедо» М (В. Мар’єнко) 2 : 0
1967 «Динамо» М ЦСКА (В. Бобров) 3 : 0
'В. Анічкін)
1968 «Торпедо» М (В. Іванов, В. Шустиков) «Пахтакор» (Є. Єлисєєв) 1 : 0
1969 «Карпати» (Е. Юст, І. Нальчицький) (К. Бєсков, СКА Р (Г. Матвєєв) 2 : 1
1970 «Динамо» М «Динамо» Тб (Г. Чохелі) 2 : 1
В. Анічкін)
Рік Володар Тренер І капітан і Фіналіст Тренер Результат
1971 «Спартак» М (М. Симонян, СКА Р (Й. Беца) 2 : 2,
(Г. Хусаїнов) 1 : 0
1972 «Торпедо» М (В. Маслов, «Спартак» М (М. Симонян) 0 : 0,
В. Шустиков) 1 : 1
по пен.
1973 «Арарат» (М. Симонян, О. Заназанян) «Динамо» К (0. Севідов) 2 : 1
1974 «Динамо» К (В. Лобановський, В. Колотов) «Зоря» (Є. Пес то в) 3 : 0
1975 «Арарат» (В. Маслов, (А. Андреасян) «Зоря» (Ю. Захаров) 3 : 1
1976 «Динамо» Тб (Н. Ахалкаці, М. Мачаїдзе) (О. Севідов, Л ГІ л пм о «Арарат» (Е. Маркаров) 3 : 0
1977 «Динамо» М «Торпедо» М (В. Іванов) 1 : 0
1978 «Динамо» К (В. Лобановський, «Шахтар» (В. Сальков) 2 : 1
О. Блохін)
1979 «Динамо» Тб (Н. Ахалкаці, «Динамо» М (Є. Горянсь- 0 : 0
М. Мачаїдзе) кий) по пен.
1980 «Шахтар» (В. Носов, В. Сафонов) «Динамо» Тб (Н. Ахалкаці) 2 : 1
1981 СКА Р (В. Федотов, П. Гусєв) «Спартак» М (К. Бєсков) 1 : 0
1982 «Динамо» К (В. Лобановський, Л. Буряк) «Торпедо» М (В. Іванов) 1 : 0
1983 «Шахтар» (В. Носов, М. Соколовський) «Металіст» (Є. Лемешко) 1 : 0
1984 «Динамо» М (О. Севідов, О. Новиков) «Зеніт» (П. Садирін) 2 : 0
1985 «Динамо» К (В. Лобановський, «Шахтар» (В. Носов) 2 : 1
С. Балтача)
1986 «Торпедо» М (В. Іванов, С. Пригода) «Шахтар» (0. Базилевич) 1 : 0
1987 «Динамо» К (В. Лобановський, «Динамо» Мн (1. Савостиков) 3: 3
А. Дем’яненко) по пен.
1988 «Металіст» (Є. Лемешко, «Торпедо» М (В. Іванов) 2 : 0
І. Якубовський)
КАНДИДАТИ ПІДТЯГУЮТЬСЯ
і У клубі імені Григорія Федотова, який першим з радянських
футболістів забив у офіційних матчах сто м ячів у ворота супер-
ників, особливих змін не сталося . 3 численних кандидатів, про
яких ми писали в минулорічному випуску довідника-календаря,
жодному не вдалося протягом минулого сезону «прописатися» в клубі бомбардирів. Лише про київського динамівця І. Бєланова, в залік якому йдуть також голи у складі «Чорноморця», можна сказати, що він упритул наблизився до когорти снайперів вітчизняного футболу. За вдалого перебігу нинішнього сезону Ігор уповні може розраховувати на вступ до клубу імені Федотова.
Кілька змін сталося всередині клубу. Так, значно просунувся вперед О. Протасов, який провів свій перший сезон у київському «Динамо». До речі, доробок Олега в збірній країни— 10 голів — виявився майже таким, як і в матчах чемпіонату. Цього сезону Олег може впритул наблизитися до першої п’ятірки бомбардирів. Поліпшили також свої справи спартаківці С. Родіонов і Ф. Черенков.
Складним є станонище кандидатів на вступ до клубу Федотова. Про І. Велаяора ми згадували вище. Слідом за ним за показниками іде Г. Кондратьєв. Здавалося, що його футбольна доля вже вирішена. Але з’ясувалося, що відрахований з мінського «Динамо» за порушення спортивного режиму футболіст подав заяву до «Чорноморця». Чи скористається Георгій останнім шансом? У всякому разі, в списку кандидатів ми його залишаємо.
Мабуть, вирішена дальша доля В. Клементьєва, який провів
сезон у ленінградському «Динамо», В. Євтушенка і Є. Пехлевані-ді, котрі збираються в зарубіжні клуби. Щодо О. Заварова, то він має шанси поліпшити своє становище, виступаючи за національну збірну країни. Поповнив кандидатські лави І. Пономарьов. Але невідома його дальша доля, адже «Нефтчі» залишив вищу лігу.
Пропонуємо список членів клубу імені Григорія Федотова, а також кандидатів на поповнення його лав (3 — м’ячі, забиті в складах національної та олімпійської збірних країни; Є — у матчах європейських кубкових турнірів; Ч — чемпіонатів країни; К — Кубка СРСР; Р — разом):
3 Є Ч К Р
1. Олег Блохін 44 26 211 21 302
2. Микита Симонян 12 — 144 23 179
3. Олександр Пономарьов — — 152 16 168
4. Валентин Іванов 26 — 124 12 162
5. Сергій Соловйов — 143 18 161
6. Едуард Маркаров — 12 129 16 157
7. Рамаз Шенгелія 10 18 120 8 156
8. Едуард Стрєльцов 25 3 100 14 142
9. Галімзян Хусаїнов 4 4 115 19 142
10. Григорій Федотов —— — 132 9 141
11. Автанділ Гогоберідзе 1 — 127 6 134
12. Олег Протасов 22 4 106 2 134
13. Сергій Сальников 11 — 101 22 134
14. Заур Калоєв —- — 116 15 131
15. Юрій Гаврилов 13 18 91 6 128
16. Костянтин Бєсков — — 106 21 127
17. Сергій Родіонов 8 16 98 5 127
18. Борис Пайчадзе — — 106 19 125
19. Олег Копаєв 1 — 119 4 124
20. Всеволод Бобров 5 — 97 19 121
21. Віктор Ворошилов 1 — 106 8 115
22. Андрій Якубик — 3 105 6 114
23. Валерій Газзаєв 6 7 89 11 113
24. Слава Метревелі 12 84 17 113
25. Хорен Оганесян 8 2 93 10 113
26. Анатолій Бані шевський 19 — 81 11 111
27. Федір Черенков 16 12 78 5 111
28. Микола Дементьєв —- — 91 19 ПО
29. Гіві Подія 5 5 93 7 ПО
ЗО. Сергій Андрєєв 13 2 82 12 109
31. Олексій Гринін — 89 20 109
32. Борис Казаков 4 — 101 4 109
33. Геннадій Гусаров 4 91 11 106
34. Анатолій Ільїн 16 — 84 6 106
35. Давид Кіпіані 9 10 78 9 106
36. Геннадій Красницький 1 —. 102 3 106
37. Едуард Малофєєв 6 100 — 106
38. Валентин Ніколаєв — 83 23 106
39. Віталій Старухін — 3 84 18 105
40. Берадор Абдураїмов — —* 95 9 104
41. Володимир Дьомін — — 86 16 102
42. Віктор Колотов 22 8 62 10 102
43. Михайло Соколовський — 5 87 10 102
44. Леонід Буряк 10 14 63 13 100
45. Володимир Федотов 4 — 92 4 100
Кандидати
1. Ігор Бєланов 8 6 62 6 82
2. Георгій Кондратьєв 4 9 66 2 81
3. Юрій Желудков 5 68 3 76
4. Олександр Заваров 5 7 56 5 73
5. Віктор Грачов 1 5 61 5 72
6. Ігор Пономарьов — 66 2 68
ВІДПОВІДЬ ДАСТЬ ГРА
Перша ліга втратила останню команду, що виступала беззмінно в цьому ешелоні радянського футболу з дня його заснування. Але суму ця втрата не викликає — цією командою є душанбинський
«Памір», який здобув путівку до вищої ліги. Отож, на вулиці таджицьких уболівальників свято. І це свято — справжнє.
Поміркуйте: останні чотири сезони памірці постійно входили до п’ятірки найсильніших команд першої ліги. Десяток сезонів тому здобули бронзові жетони. А згадаймо, скільки відомих майстрів дав нашому футболу цей самобутній клуб. В. Гулямхайдаров, В. Макаров, М. Белялов А поглянемо нині на склади провідних команд радянського футболу. У «золотому» складі «Дніпра»-88 — захисник О. Чередник. «Бронзу» здобули минулого сезону торпе-дівіп воротар В. Саричев та півзахисник О. Ширинбеков.
Душанбинці кували перемогу в такому складі: Турсунов, Фу-зайлов, Лагутенко, Єрмолаєв, Рахімов, Мухамадіев, Манасян, Дол-ганОв, Батуренко, Азімов, Воловоденко, Мананников. На їхні домашні ігри впродовж сезону приходили щоматчу спостерігати до 20 тисяч шанувальників. Відчувається, що й наступного сезону їх буде багато. Кращий бомбардир — Мухсин Мухамадіев (21 забитий м’яч).
Поздоровлення отримує й волгоградський «Ротор». Ця команда через багато років знову потрапила до когорти найсильніших. Цікаво, що вже не вперше команда з берегів великої російської ріки прагне підвищитися в класі, але вдалося це зробити лише тоді, коли «Ротор» очолив В. Прокопенко, який раніше тренував одеський «Чорноморець». В. Прокопенко створив у Волгограді команду, яка, на думку фахівців, здатна принести чимало сюрпризів. На окремих гравців радять звернути увагу й тренеру збірної СРСР В. Лобановському. Приміром, високий клас демонструють нападаючий волгоградців Нікітін, деякі інші гравці.
Цікаво, що серед претендентів на перехід до вищої ліги перебувала і «Гурія» з міста Ланчхуті. Лише під завісу сезону вона поступилася в Москві ЦСКА і зійшла з марафонської дистанції. Тренує ж грузинських футболістів ще один вихованець української тренерської школи М. Фоменко. Свого часу він проходив становлення у В. Лобановського — як гравець «Динамо» і тренер дублюючого складу.
У той же час здобутки представників нашої республіки у першій лізі бажають бути кращими.
Посередньо провела сезон сімферопольська «Таврія». її 15-е місце можна було б вважати задовільним: мовляв, команда після кількарічної перерви повернулася до першої ліги. Але ж «Таврія» не так давно виступала у вищій! До того ж сімферопольці мають під боком такі резерви, як команди Севастополя, Керчі. Не уникнули в Криму й такої хронічної біди, як зміна тренера в розпал сезону.
А ось доля іншої української команди — СКА «Карпати» — залежить від багатьох чинників та ... чиновників. Штучно, келейно утворений кілька років тому футбольний організм нині у більшості любителів футболу, фахівців викликає лише здивування, якщо не більше. Громадська думка з приводу необдуманого об’єднання армійського клубу з самобутньою командою, що дала радянському футболу плеяду справжніх майстрів шкіряного м’яча, вже давно однозначна: треба негайно розділити СКА «Карпати» на два різні колективи — армійський і профспілковий. Останні сім років яскраво свідчать, що керівники армійського спорту у Львові неспроможні забезпечити повернення команди до вищої ліги. Про це свого часу писала газета «Молодь України», орган Львівського обкому ЛКСМУ газета «Ленінська молодь». «Спортивна газета» навіть провела читацький референдум, в якому взяли участь десятки ти-
ю
м Команди 1 2 3 4 5 6 7 6 9 Ю 11 12 15 14 15 16 17 18 19 29 21 22 \П М’ячі 0
1 „Памір* и № г, 3 1 гз 2.1 ГО 4 0 2.3 2'0 То" Г.З Г.1 4.0 ц 1:3 ЇЖ. и ТА 7:7 2:7 Г1 4’1 Тб З’.о 24 ю 8 78-44 58
2 „Ротор* ш г4 г.2 ГО 3 0 Кі 0'0 2-1 0.1 г.о 0.1 1 1 52 З'Т 1'1 2’0 4:7 О'.О 2’4 0’1 О’.З 5Ж. 2:0 ТТ № Гг я її з.о Г.О 5:1 ТО- З’.О 2:р 25 7 Ю 76-57 57
3 ЦСКА 07 О'.О о.з □ м 1 1 3’0 2’.2 27 Г.О (1’2 0’0 4’0 Г’О 4'3 Г.2 0’1 0'2 2’0 1'2 2’1 5 2 2’1 0’0 3’0 0’0 2'.0 № 4.0 Г2 п 2.0 О'.О 4.2 Г.1 2:0 3^0 25 10 9 69-55 56
4. „Гурія" Г2 Г.р 2:12 щ 0’3 го ТТ 2’1 1:4 2’.р 2'2 4'0 2:0 ЗО 0.2 2’.0 1 0 Г2 00 5'0 Г.2 ТО. 2.0 1:1 м 0.0 0:0 Г’О 2-1 0.2 ГО 5.0 6:1 2:7 3’0 25 7 12 71-44 55
3 „Пахтакор” ГЗ 3'1 0:1 0’3 0:3 Тб 0:1 щ Г2 3'0 То 5’0 0-1 2'1 2'2 г.г Г.1 О'і О'.З 2'1 0 1 ГО о.о З'.о З'.о 2:1 2:1 2’0 Г.1 0’0 5б З’.І ГО ТТ 2:1 4’1 2:1 тт 0’0 З'.о 21 10 11 64-38 52
6 „Динамо* Ст м ГО 1'1 22 12 2:7 1 І 2.1 0 3 0.1 0 2 ГО 1'2 Г-2 5.0 ~2Т Г.2 г.о 1’4 5 1 0^_ ТТ Т2- Тб 0’0 0.0 тт іі? ТТ ТТ 0’0 2:1 Не 2’.0 З'.О 2.0 ±Т 2’0 21Т 16 15 59-46 47
7 СКА „Карпати” 6Т оц 0:0 Г2 0:1 2’0 47 0'2 0 1 0:5 1.0 2:0 2.0 1.2 5.1 2.0 Г2 ГО 3’0 3’0 0’1 0 0 1.4 0 0 0 0 0 1 4.0 О’.О 0 0 О’.І 2.1 2:0 2.3 2:1 т 3.1 ГО 2.0 Г.1 О'.О 18 6 16 51-59 44
6 „Даугава” І2 0’2 ГО (1’1 0’0 0’4 2:2 0 4 1 0 і г 0’1 2’1 ОТ 2'1 ГО 2.0 3.1 3.1 Г2 о.і лі- 6 2 1'0 тг 1Т. Г.2 2’0 0’0 гт гз 0.1 0.1 ГО г.1 Тз гб ТТ 1:2 ТТ 18 7 17 56-54 45
9 СКА Р о.и 3-1 ГО Г] 0’1 3'4 0'2 0.3 2:2 2-і 2’1 0 5 1’5 0’2 0.1 02 2'4 5.1 Г.1 0’0 ГО 22 Г1 г.1 1.’1 0-2 го го г.о 0’.1 4’.0 ГЗ то 2.2 ТТ Г.2 3'0 2.2 2.1 0’3 16 10 16 57-64 42
10 „Ростсільмаш” Г1 О'А 2’5 26 2:1 ГО 2.0 0 2 1'1 Г2 22 2.1 2:1 0:1 ГЗ 1'3 4'2 Г5 о.о 2’1 2.1 2:3 3’1 О'.З 0'.1 2.0 Г4 ІД 3:0 0:1 0.2 О’.О 2.1 6:1 0’1 1:1 2’1 2:2 Г.1 1'ї Г2 2.0 16 6 № 59-67 40
11 „Шинник” ГЗ 0'2 и 2-0 02 ТТ 2’1 1 1 1 0 0'1 47 0 3 0 3 2:1 го Г1 0.0 ~015 Г.2 щ 1 0 4 0 1:2 4 0 О’.І г.о Оіб Г.З 0’3 2.2 З’.О О'.І Г2 гг ГО 0’2 ТГ Г.1 1Т 2.0 ГО 47 16 8 18 48-48 40
12 „Геолог” ії (РО 2:1 1'2 0 0 0’3 3 0 1'2 1’5 2 0 Г.О 0:0 Г.1 2 3 0.2 Г.4 Г2 3.2 0'1 0'4 щ 0 4 0'1 г.о 0’1 2:0 0’1 2:1 1’І г.о 2'1 Г.О 3'0 її 2.1 ГО 0:2 Т7 5 20 46-58 59
13 „Спартак” тг г.1 1'2 Г.О 2’3 Г.2 2:1 0.2 го 0:1 2’2 2’3 4’1 0 0 2'6 0 1 0'1 2.2 г.з 3'0 2.1 0’4 4’0 ГО Щ 3.1 г.1 2.2 Г.1 Тб 0:1 2.1 2.1 1:3 г.о 2:3 0:1 ’Р, Г.2 0:1 ОТ 2'1 15 9 18 57-60 59
14 .Гаврі#' 0’1 2'0 3’0 0’5 0:0 0:3 0:2 і:1 ТЯГ 0:3 0’1 00 0'0 1'0 г.1 2.1 Г.1 1:1 го 0'2 го 0.1 0:1 го гз 1’1 1 2:0 0:1 0:1 бб № 3'1 0'.2 4:2 21 Г1 0.2 Г’1 00 15 14 15 54-45 58
15 „Кузбас” 02 0'0 ц 0:0 0:2 біг 4.0 О'.З 1.2 0 0 Г.2 0'4 0'0 2.1 0'2 Г.1 2:0 4 1 0 ( 0'0 3’1 0:2 ГО 2'2 1'1 0:2 ГО Тб 4.0 То 0:1 2.0 Г.1 О’.О ІД 00 ГО 15 14 15 58-59 58
16 „Динамо” бт Г4 4'7 6Т 0:1 біт р’.5 гз 1.1 Г.2 0-2 0:1 г.о 0:0 г.о 0’0 3.1 0’1 0'1 О'.З 1'0 3’0 2'2 Г.2 ТТ ТТ Г.О ГО ТТ 0'1, тт 2’0 ТТ ТТ ТТ к тт тт 0:1 т 15 6 21 40-55 56
17 „Металург* я ГО 2'2 0’4 2'1 00 0’0 1:1 0:0 БГ Г2 0.2 З'.І 1 0 0.1 ГО 2.0 0’0 0 3 г.о О’.І Г.2 5:1 0.0 9'1 0’2 10 6Т 0:2 2'1 гб О’.О о.о г.о Об 0:2 2:1 0:1 12 ,15 17 3)-43 56
18 „Котайк” 14 2’3 0’2 0’7 2:1 г.1 0 1 г.о 0:5 1’3 3’2 Г.2 го 0’1 0'4 3’1 1’2 1’6 2'1 2:1 1.1 0'3 3'1 0'1 гз 2.0 0:2 1-І Т5 1:1 2.0 г.2 гА 3:1 Г1 3:2 2-3 0'0 4’3 14 7 21 55-85 55
19 „Кубань” Тз 1’1 її 0’1 Г4 г? 0:1 Г1 7:4 О'.О ГО 2’1 2’2 0'2 2’2 1:0 Г1 0:1 2.0 0.1 О’.З 3.2 ГР 2’4 гт ГО 0:1 ГО ГО О’.О 0.2 4’2 3.1 0:2 Г.1 0.2 1 2 0.1 12 11 19 41-56 55
20 .Зоря“ $ 0:3 0’1 0:2 О’.О її Г2 Г.4 Г.З 0.1 3’2 ГЗ 1'2 2‘.1 ~гТ 2’2 Г2 1’1 ті ГО Г4 1’4 7:7 гд 1Гб 0:0 3:0 0:1 0:0 0:1 ГЗ 1’1 г.з г.о щ 4’1 0'1 2'0 11 ю 21 44-59 32
21 „Зірка” № її п 77 0:0 її 0'2 0'2 0:1 0’4 О’.З 2:2 Г.1 5’1 2'1 0'2 1’2 2:1 Г9 0-0 0:0 0:1 г.о 0.1 0.0 2:0 2Т 2:0 Т7 1’0 18 т 20 57-69 зг]
22 „Колос” її $ 0:2 о:з 1:2 ТТ О’.О О'.З бб М Ііі. 2.1 9^ 1'2 2:7 А-1 0-.1 7:1) £2. 2’0 ГТ бТ 7:7 Тб ТТ Г.2 ТТ Тб з;4 Ті и Д7 7 25 31-62 27
Підсумкова таблиця чемпіонату СРСР 1988 р. Перша ліга
сяч уболівальників. І думка знову ж майже одностайна: відродити профспілкову команду «Карпати».
Проаналізувавши виступ армійців Львова лише минулого сезону, можна зрозуміти цю одностайність. Бліді, невиразні матчі чергувалися з відверто слабкими. Досі у Львові пам’ятають матч першого кола з командою ЦСКА, чимало писалося про нищівну поразку СКА «Карпати» в Ташкенті, де узбецькі футболісти забили п’ять м’ячів, а могли забити й більше. Фактично львів’яни разом з такими ж середнячками першої ліги у другому колі виконували роль статистів без претензій на щось вагоміше й солідніше.
Ще гіршу роль для себе обрали три інші українські команди: «Металург» із Запоріжжя, ворошиловградська «Зоря» та «Колос» (Нікополь). Запорожці довго балансували на грані виходу до другої ліги, але останньої миті, як кажуть, встигли встрибнути на підніжку поїзда, що набирав швидкість. А ось «Зоря» та «Колос» залишили перший ешелон і виступатимуть тепер у другій лізі.
Це прикрий для українського футболу факт. Адже й «Зоря» свого часу сягала вершин вітчизняного футболу. Серед вузького кола володарів золотих медалей футбольних першостей були й во-рошиловградці. Кілька років тому, коли команда повернулася до першої ліги, зблиснула надія на відродження колись потужної й своєрідної команди. Та, видно, забракло снаги у ворошиловградців. Весь короткий період перебування в першій лізі вони здебільшого вирішували одне питання: як би протриматись ще хоч сезон. Коли й за яких обставин відбудеться тепер сходження «Зорі»?
А може, гучно заявить про себе вже згадуваний запорізький «Металург», який проголосив, що переходить, за прикладом дніпропетровського «Дніпра», на госпрозрахункові рейки. Певне, саме футбольний госпрозрахунок змусить гравців, тренерів, обслуговуючий персонал, спонсорів, можливих навколоклубних кооператорів сприяти розвиткові місцевого футболу, задовольняти смаки численної армії уболівальників
А наскільки це непроста справа, видно на прикладі нікопольського «Колоса». Майже десятиліття розхвалювався спосіб існування цього колективу. Це подавалося мало не як еталон для інших. Але згодом все стало на свої місця: ні результату на футбольному газоні, ні порядку в клубній скарбниці. «Колос» після багаторічної перерви мірятиметься силами з командами нижчого рангу.
Тепер у першій лізі залишилися лише три представники нашої республіки — СКА, «Таврія» та «Металург». Що чекає їх у сезоні-89? Чи зуміють вони повернути на трибуни тисячі прихильників футболу? Чи відродять свою славу? На ці запитання відповідь дасть лише гра. Справжня, самовіддана, високотехнічна.
.„і кілька цікавих цифр
Минулий чемпіонат серед команд першої ліги пройшов під знаком зниження кількості глядачів на стадіонах. Якщо 1987 р. матчі відвідали 5 мільйонів 554 тисячі 310 уболівальників, то в минулому— лише 4 мільйони 798 тисяч 640, що в середньому за матч становить 10 тисяч 386 чоловік.
Рекорд відвідуваності належить ташкентському стадіону «Пахтакор»: поєдинки місцевої команди з армійцями Ростова-на-Дону та «Паміром» збирали по 50 тисяч глядачів. Найменше ж уболівальників подивилися зустріч ризької «Даугави» з «Котайком» у
столиці Латвії — 280. По 300 любителів футболу відвідали матчі львівського СКА «Карпати» з командами «Кубань» та «Котайк».
У 462 зустрічах турніру забито 1141 м‘яч (на 95 більше ніж у попередньому чемпіонаті), що в середньому за матч становить 2,47 гола.
Найрезультативнішою командою став «Памір» — 78 м’ячів, 76 — на рахунку «Ротора». А от форварди запорізького «Металурга» та нікопольського «Колоса» записали в актив відповідно ЗО і 31 гол.
У суперечці бомбардирів — «двовладдя»: по 22 м’ячі забили 22-річний М. Мухамадіев з «Паміра» та 27-річний О. Нікітін з «Ротора». На гол менше на рахунку В. Хлуса з ланчхутської «Гурії». 20 м’ячів забив В. Корнев зі ставропольського «Динамо».
Унікальний форвард з кемеровського «Кузбасу» В. Раздаєв, який завершив було свої виступи, в скрутний для команди момент знову повернувся на поле і зумів забити свій 216 м’яч за часи виступів у турнірах команд першої ліги. 42-річний В. Раздаєв значно випереджає інших бомбардирів ліги, десятку яких на сьогодні слідом за ним складають: В. Турсунов («Памір») — 173, В. Мана-сян («Памір») — 120, Р. Шаріпов («Металург», «Спартак» Нальчик) —* 118, В. Науменко—(«Таврія», «Геолог») — 113, О. Старков («Даугава») —109, Г. Колядюк («Колос») —101, С. Андреєв (СКА Р, «Ростсільмаш») — 100, Є. Мілевський («Даугава») —99, О. Плошник («Кубань») — 95.
З тих гравців, які продовжують виступати в турнірі команд першої ліги, вже нинішнього сезону мають шанс забити свій сотий м’яч армієць О. Кухлевський, на рахунку якого 84 м’ячі, нападаючий «Шинника» Б. Гаврилов — 83, рижанин Г. Шитик — 77.
У турнірі зафіксовано 8 «хет-триків», причому жодному гравцеві зробити це двічі не вдалося. Ставрополець В. Корнєєв в одному матчі зумів забити чотири голи. По два м’ячі в одному поєдинку найчастіше — п’ять разів — забивав нападаючий «Геолога» Є. Зарва. По чотири рази це робили Г. Мхітарян з «Котайку», Є. Мілевський та М. Мухамадіев.
До протоколів змагань вписано 11 прізвищ футболістів, які забивали м’ячі у власні ворота. Шестеро з них «вибачилися» перед партнерами, вразивши і ворота суперників.
Було призначено 152 пенальті, з яких реалізовано 116. Гості били 37 разів (забили 31), а господарі—115 (85). Цікаво, що право на одинадцятиметрові удари на своєму полі одержували всі команди. Найчастіше в різних стінах це робили гравці «Ротора»— 11, «Даугави»—10. ставропольського «Динамо» і «Ростсіль-машу» — по 9.
Жодного пенальті судді не призначили у ворота господарів у Ворошиловграді, Сімферополі, Ланчхуті, Волгограді, Батумі і Орд-жонікідзе. Натомість у ворота «Паміра», «Котайка» і «Зірки» на їх полях було призначено по чотири одинадцятиметрові.
На виїзді право пробити з одинадцятиметрової позначки найчастіше одержували СКА «Карпати» та «Ростсільмаш» — по 4 рази. Жодного такого удару на виїзді не зробили «Зоря», ЦСКА і «Даугава».
Найсуворіше у футболі покарання застосували протягом турніру 73 арбітри. П’ять пенальті в п’яти матчах призначив ташкен-тець Р. Серазетдінов. Стільки ж одинадцятиметрових призначали сімферополець В. Туховський, але в шести матчах, О. Савкін з Підмосков‘я та тбілісець А. Кокая — в семи зустрічах.
По три пенальті в одному матчі призначали Р. Серазетдінов та москвич О. Кирилов. Сімнадцять арбітрів робили це двічі в одній
зустрічі, а москвич В. Кожуханцев, який провів лише два матчі в ролі головного судді, в кожному з них призначав по два пенальті.
Матчі турніру команд першої ліги обслуговували 107 арбітрів. Найбільший загін, як і в попередньому турнірі, делегувала московська суддівська колегія — 25 арбітрів, 19 судей було з України, 16 — РРФСР, 7 — Грузії, 6 — Узбекистану, 5 — Литви, 4 — Казахстану, по 3 — Азербайджану, Вірменії, Латвії, Ленінграда, Молдавії, по 2 — Білорусії, Киргизії, Московської області, Таджикистану, по одному — Естонії та Туркменії.
Найбільше матчів — 9 провів Г. Габіскірія з Сухумі. По 8 — В. Агєєв з Кустаная, москвичі Ю. Вергопуло і О. Овчинников, Н. Бартфель з Кишинева, алмаатинець Б. Жуков і донеччанин Є. Канана.
Найсуворішим арбітром був В. Агєєв, який одного гравця вилучив з поля, а сімнадцятьом зробив попередження. 17 попереджень виніс і Н Бартфель. 15 попереджень і одне вилучення — в «активі» Б. Жукова. А от киянин О. Литвиненко у семи матчах вилучив з поля чотирьох гравців і ще чотирьом зробив попередження. Жодної жовтої картки в шести зустрічах не показав порушникам правил москвич О. Картавцев. Серед гравців «лідерами» за кількістю попереджень в сезоні стали ворошиловградець В. Попелнуха і нікополець Г. Псоміаді — по 7.
П’ять українських команд провели між собою протягом чемпіонату 20 матчів, сім з яких завершилися внічию. На відміну від попереднього турніру, коли в поєдинках земляків було забито 65 голів (по 3,75 за гру), в торішній першості українські команди в зустрічах між собою лише 31 раз завершили свої атаки результативно, що становить в середньому за матч 1,55 гола. Наводимо таблицю мінітурніру земляків:
м о м о
1. СКА «Карпати» 9—4 11 4. «Металург» 4—7 6
2. «Таврія» 5—4 10 Б. «Колос» 5—9 5
3. «Зоря» 8—7 8
У минулорічному турнірі бомбардири українських команд результативністю не відзначалися.
ОКА «Карпати» — 51. Кухлевський—13, Гамалій — 8, Бондар-чук — 6, Лендєл — 5, І. Юрченко — 5, Медвідь— 4, Сторчак — З, Буняк — 2, Смотрич —2, Гій—1, Сиверин—1, Шевчук—1.
«Зоря» — 44. Малишенко—17, Авдєєнко — 8, Свердлов — З, Шептицький — 3, Ярмолич — 3, Бобков — 1, Зуб—1, Кобзарєв—1, Колесников—1, Попов—1, Самолюк—1, Свиридов—1, Федю-щенко—1, Ярошенко—1, Махиня («Таврія» — у свої ворота).
«Таврія» — 34. Шевченко —11, Туринський — 5, Науменко — 4, Райко —4, Бауер —3, Причиненко — 2, Аджиєв—1, Беца —1, Ла-підус— 1, Лялін—-1, Смигунов— 1.
«Колос» — 31. Гімро — 6, Федоренко — 6, Альошин — 3, Панті-лов — 3, Хапсаліс — 3, Леонов — 2, Мозолюк — 2, Омельчук — 1, Сандул—1, Топчієв—1, Федюков—1, Червоний—1, Ященко—1.
«Металург»—ЗО: Заєць—11, Алістаров —3, Паламар —3, Коз-лов —2, Михайлов —2, Талько — 2, Бондаренко—1, Братчиков-=-1, Вітютнєв — 1, Стариков— 1, Ткачук— 1,
ЛІДЕР ОТРИМАВ ПІДВИЩЕННЯ
Нинішнього року команди першої ліги розпочинають свій 20-й сезон. У всіх попередніх виступав лише душанбинський «Памір», який поповнив лави вищої ліги. Природно, що саме цей колектив
має найкращі показники серед команд другого ешелону радянського футболу. Душанбинці, зокрема, зуміли забити минулого року тисячний м’яч у ворота суперників. Це сталося 25 жовтня в матчі з львівським СКА «Карпати». Ювілейний гол на свій рахунок записав кращий снайпер «Паміру» і першої ліги-88 Мухсин Мухамадіев.
Після минулого сезону «Даугава» зуміла обійти «Кубань», а «Гурія» — «Прикарпаття» і «Металіст», які виступали відповідно в другій і вищій лігах. Також на дві сходинки піднялось ставропольське «Динамо», яке випередило «Чорноморець» і «Дніпро». На три очки більше, ніж в армійців Одеси, стало в динамівців Батумі. Ще одних армійців — Києва обійшов «Ростсільмаш», а «Геолог» піднявся вище «Кривбасу» і «Шахтаря».
Пропонуємо зведену таблицю першої ліги за всі роки (Т — кількість турнірів, у яких виступали команди; І—загальна кіль» кість ігор; В — виграшів; Н — нічиїх; П — поразок; М — різниця забитих і пропущених м’ячів; О — загальна кількість очок):
Т 1 В Н П М О
1. «Памір» (Душанбе) 19 786 318 193 275 1007—919 829
2. «Шинник» (Ярославль) 18 744 273 199 272 843-881 748
3. «Металург» (Запоріжжя) 18 740 265 194 281 911—887 724
4. «Кузбас» (Кемерово) 16 660 251 148 261 795—808 650
5. «Спартак» (Орджонікідзе) 16 656 232 141 283 706—826 60$
6. СКА «Карпати» (Львів) 11 470 220 115 135 674—470 555
7. «Таврія» (Сімферополь) 11 450 189 109 152 641—521 487
8. «Даугава» (Рига) 10 420 159 121 140 553—474 439
9. «Кубань» (Краснодар) 11 450 158 115 177 525—560 431
10. «Колос» (Нікополь) 9 390 158 91 141 509—474 407
11. СКА (Ростов) 9 366 153 96 117 495—420 402
12. «Гурія» (Ланчхуті) 8 344 150 63 131 468—481 363
13. «Металіст» (Харків) 8 336 132 92 112 377—336 350
14. «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) 9 366 122 90 154 405—488 344
15. «Пахтакор» (Ташкент) 7 282 125 80 77 408—288 330
16. «Ротор» (Волгоград) 7 298 127 61 ПО 439—389 315
17. «Зірка» (Перм) 8 316 101 87 128 347—428 289
18. «Зоря» (Ворошиловград) 7 362 105 77 120 387—412 287
19. «Динамо» (Ставрополь) 6 264 94 65 105 315—336 253
20. «Дніпро» (Дніпропетровськ) 4 176 96 40 40 258—162 232
21. «Чорноморець» (Одеса) 4 160 90 37 33 274—138 217
22. «Динамо» (Батумі) 5 214 76 42 96 242—295 204
23. СКА (Одеса) 5 218 72 57 89 251—261 201
24. ЦСКА 3 130 70 33 27 213—107 173
25. «Котайк» (Абовян) 4 172 59 33 80 200—261 151
26. «Ростсільмаш» (Ростов) 3 130 51 31 48 194—191 133
27. СКА (Київ) 3 130 32 ЗО 68 129—202 94
28. «Геолог» (Тюмень) 2 84 32 14 38 91 — 112 7$
29. «Кривбас» (Кривий Ріг) 2 76 20 18 38 93-121 58
ЗО. «Шахтар» (Донецьк) 1 38 19 13 6 57—21 51
ЗАБРАКЛО СИЛ
0:0 — з таким рахунком завершився заключний матч першості країни серед команд шостої зони другої ліги «Зірка» (Кіровоград)—«Нива» (Тернопіль). Результат цієї зустрічі вже не мав практичного значення для розподілу місць у турнірній таблиці.
У сезоні-82 футболісти чернівецької «Буковини» вперше в своїй біографії стали чемпіонами республіки. Через шість років вони зуміли повторити свій успіх, достроково завоювавши золоті медалі. Цього разу за перемогу в турнірі боротьбу вели буковинці, армійці Одеси та футболісти полтавської «Ворскли». Багато що вирішували у цій суперечці очні поєдинки претендентів, де здобуті очки набували подвійної ваги.
22 серпня найімовірніші кандидати у призери «Буковина» і СКА
зустрічалися в Чернівцях. У другому таймі господарі поля провели два м’ячі у ворота одеситів (відзначилися Будник та Олійник). Узявши реванш за поразку в першому колі, буковинці очолили турнірну таблицю і вже нікому не поступилися лідерством.
Срібні медалі завоювали гравці полтавської «Ворскли», бронзових нагород удостоєні армійці Одеси.
Підсумки першості коментує майстер спорту, заслужений тренер УРСР Володимир Богданович:
— Успіх «Буковини» важко назвати несподіваним. З командою працює досвідчений наставник Ю. Школьников. У місті велику увагу приділяють розвитку футболу партійні і радянські органи. Створено всі необхідні умови для команди майстрів, заміська база з футбольним та реабілітаційним центром — одна з кращих у республіці.
Крім призерів першості звернули на себе увагу команди «Океан», «Поділля», «Кривбас», «Чайка», «Шахтар» (Павлоград), «Нафтовик» та торпедівці Луцька, які демонстрували цікаву, сучасну гру.
Відверто розчарував «Суднобудівник». Миколаївці посіли десяте місце. Вважаю, що у наступному сезоні підопічні Геннадія Лисен-чука повинні ставити перед собою високу мету.
Невдало виступили обидві «Ниви» — тернопільська і вінницька. Важко пояснити стрімке падіння сходинками турнірної таблиці срібного призера минулорічної першості — тернопільської «Ниви» (тренер В. Полянський). Що ж до команди з Вінниці, то тут провини тренера А. Томаха я не бачу. Цей фахівець, добре відомий по роботі у команді першої ліги «Металург» (Запоріжжя), очолив команду, що перебувала серед аутсайдерів. Для того, щоб кардинально виправити становище, у нового головного тренера просто не вистачило часу.
Хочеться, щоб у найближчому майбутньому відновили свій престиж володарі бронзових нагород сезону-87 — футболісти «Прикарпаття» з Івано-Франківська, ужгородського «Закарпаття», херсонського «Кристалу». Решта команд, на мій погляд, виступила на рівні своїх можливостей.
У минулорічному чемпіонаті добре зарекомендували себе молоді фахівці — випускники Вищої школи тренерів В. Шаличев і М. Ма-каревич, М. Геріфулін, який дебютував у ролі головного тренера павлоградського «Шахтаря».
Команду майстрів «Торпедо» з обласного центру на Волині очолив новий старший тренер Віктор Кварцяний. П’ять років тому він, граючий тренер команди колективу фізкультури «Прилад», привів свій колектив до перемоги в розиграші кубка «Робітничої газети». Зараз «Торпедо» піднялося з 16-го на 8-е місце.
Як відомо, одне з головних завдань цього ешелону нашого футболу — підготовка резерву для команд першої і вищої ліг. На жаль, знову доводиться констатувати, що здібних молодих гравців ми побачили дуже мало. Серед них можна назвати воротаря І. Кропивкіна з одеського СКА, нападаючих В. Москвіна з «Прикарпаття» і В. Козуба з чернігівської «Десни». На двох талановитих форвардів уже звернули увагу спеціалісти: перший з них запрошений до складу «Дніпра», а другий — до «Таврії».
Суперниками «Буковини» у перехідному турнірі за путівку до першої ліги стали воронезький «Факел» і свердловський «Урал-Маш». Багато хто з спеціалістів вважав, що за різнем організації гри і майстерністю виконавців українська команда ні в чому не по-
м Команди І 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 16 19 20 21 22 & 24 25 26 в Н П М'ЯЧІ 0
1 „Буковина" а ТТ 0:1 0:і ГО бб Тії VI бб VI бб 0:1 Тб 2.2 т.і. 19 Тб 0:2 ТТ 97 Тб 3 9 66 VI Тб 11 Тб 9'1 0.0 4'9 бб 2'1 6Т Тб ч 20 57 27 16 7 65-31 70
2 „Ворскла* гз І!;1 ії ¥ Тб 07 °:І її її 3:0 тз Тб 0'1 °ії Тб 1:1 Г7І ТТ ГО 27 17 ГО 20 ТТ 1 1 Ті 27 Тб 19 її її ЗО 8 12 70-42 68
3 СКА И її Щ й Ч’А < 32 ГО Я й тт 0‘О 1'0 1'7 07 ?т її її $‘О її ГО 3'? Я То 1'(І го ЇЇ 25 14 11 65-46 64
4 Дкеан* Тб її тТ ?-7 & Я 4 № 09 1'2 Т9 "1 00 и < 29 0.2 1’0 1'1 го ГЗ її /7 1'0 27 40 1 1 2'1 2'3 24 11 15 71-60 59
5 .Поділля* 7ЇГ 1:3 VI І:0 Тб гз 27 І я іТ ГГ < И 0'0 1'7 07 ГО ч її го об 99 2(1 її ч 23 13 14 71-51 59
6 „Кривбас* ор 0:3 07 1:2 1Л_ її 357 07 4;7 6Т 3:1 07 іі 07 19 VI 1'1 2'0 97 її> 2б ї° 10 1'7 ЇЇ 21 14 15 53-45 56
7 .Чайка* тії Л- 6Т 1'9 ТЗ 0:1 1^ & я ж /.'2 0:0 дд 4:3 27 IV її її її її її 5'3 2'2 20 4:0 0 2 її 20 16 14 68-56 56
8 „Торпедо*Лц дії ІД- ПО г-г 6Т 11 0:3 17 її м 6Т 44 Ті °'і І'О н її Ж її 0 0 21 27 ЗО 12 2'9 0'1 27а 1'1 90 1 1 1 1 20 1-0 21 13 16 60-64 55
9 „Нафтовик* д'.І £2_ 0:1 2:0 біб 0:0 07 27 Г2 ТТ Г2 0:д п щ І <7) V її І4 0$ ЇЇ дії 19 2'0 2'0 1Р її н 02 11 гг 1Д ГІ іі 20 15 15 63-54 55
10 Суднобудівник* 212 0:1 пі ТГ Г9 Й тт Ш її 91 3‘2 2'4 Зо 0'3 и іл го 2'3 Іі її п 2^} 11 02 17 її її оТ я Тз ЗА її 22 10 18 66-51 54
11 Д1ахтар*Пг $ 1Т 3‘2 1:1 99 1 Ті дії пі бб О.Ч Тз 97 0 3 З'-о й 02 9'2 її п її у? тг зо 2.3 ГЗ її 32 °л /‘2 2Г 21 її 17 3-7 4п 21 9 20 71-75 51
12 .Нива* То її ТТ V! тт іф ІЮ я $ її бб Г2 17 0:3 0 0'2 оо І? Н її ?? 01 1'2 її ТІ бб 37 4:2 0'0 Г-2 19 її 19 13 18 66-59 51
13 Спартак* ТТ тг Г1 0-0 12 0:2 її 0:0 2:1 2:3 0-1 Ті 94 То 2іО її я ТТ 2 1 її, О'І 1 5 Г2 2.0 1 1 її «X То 27 Тб Ч її 02 1Л 47 18 15 17 57-56 51
14 „Авангард* її 8% & 0$ %. к ТГ 3? її зі 32 2д 01 зТ 2'2 ЇЇ її її 0.1 ГРІ 1-2 її 01 9^- бб ті- її її 21 8 21 52-56 50
15 Закарпаття* ті о:з н 2Ю 0’2 К 1ІЇ сі. 1:2 0-0 1Г 97 0:1 51 її ОА н 4Ю °л и її 0'2 0.0 1‘.1 37 2о 0'2 411 Тб її об 2’9 ЇЇ 17 15 18 74-59 49
16 „Новатор* дід біГ VI 27Г То 07 7ЙГ Я по Г2 0:3 2‘2 17 17 і 02 п ТТ і'1 01 0:2 оії % 99 ТТ 37 об 57 н ЇЇ 16 17 17 57-55 49
Т7 „Прикарпаття* дії 0:2 ТГ бз ТГ у-у й об 1‘ї 2-7 ц ч ц її РГ її 7 Її о.1 її 1Г1 її 10 її 15 19 16 51-47 49
18 .Кристал* 6й 1:1 о-7 її $7 1:0 97 ТГ 0’9 Г7 0:2 О'І її 51 27 VI 07 Тб 2.0 Тб 07 0‘1 2'9 0 1 Ї(1 Тб 1'1 го Я 74 09 Іі 16 15 19 48-52 47
19 Дива'Вн & й її Я $ їі Й- 6Т ЗЛ- н 1;І л_ Тб 97 2'0 00 и 1:0 0'2 01 3'1 00 0 0 дд 9-і 0? п 2'0 4'0 15 14 21 47-59 44
20 „Динамо* тт бб 0:1 її $ °А 1іі іТ 2-2 2б ті ц Із ц к Я Г2 к н ТТ 9'0 н і'2 об 37 її І’ 14 15 2! 52-63 43
21 Лесніг О'.д VI $ 0:1 ?'3 ?7 її 6Т 94 Ті'.Ь к її 19 0:2 1І Г2Л її р й я од 9'0 й її Г°1 ¥ 14 14 22 42-59 42
22 „Дніпро- її іТ пі 0% ІІЇ 0'1 й зб 0:$ Г’2 її н 1.0 ГО 077 гТ Т7 1'2 97 її її ч 2д 01 П2 3.7 ч її 16 9 25 57-78 41
23 Дірка* О-'З 9-і її й 12 17 ц 0-2 0'2 ІЗ ор 210 1'1 % ї Т4 о.о °її її її її 0-0 0'1 її її 2'і 11 10 І’1 О'Л 0'0 13 15 22 39-60' 41
24 ,Торпедо*Зп ІЛ VI 97 п ЇЇ В я. 4 Гї її и 27 її її 0:1 ?’з її 02 тг її ?:? 13 12 25 55-71 38
25 „маяк* 0.2 ТТ 0:2 1:1 07 04 1:1 Г.2 1.3 її 0:4 ТО 1.1 5'7 07 0'7 /5 °її 2'0 1'1 00 1-0 її 2:2 93 3 1 0.1 ГЗ 0'9 ч 00 оо 01 1 2 Г.1 тт н 0'0 7 20 23 35-68 34
26 „Шахтар* гр ОТ 1:0 33... ТТ 11 ТТ 11 2’2 Л? 1:1 97 1.3 0:0 д-2 9'і. її її її 0.1 ££. 7 біг &.и 03 2:0 6Т Л'І її 0'2 .2.7. 1'2 11. 9до її 0.4 0:0 8 8 34 - 35-93 24
Підсумкова таблиця чемпіонату СРСР 1988 р. Друга ліга* шоста зона
ступалася своїм суперникам. До того ж попередники «Буковини» — «Зоря» і «Таврія» — успішно вирішували головне завдання сезону.
У першій грі «Факел» не залишив ані найменших шансів «Урал-машу», розгромивши його на своєму полі — 5:0. Не треба бути пророком, щоб передбачити наступний розвиток подій. Чернівчанам треба було не просто перемагати, а робити це з якомога більшим рахунком.
Добитися цього команді Юхима Школьникова повністю не вдалося. Вона хоч і використала перевагу «рідних стін», обігравши обох суперників з однаковим рахунком — 2:1, але цієї переваги для загального успіху не вистачило.
Як і передбачалося, у цій групі все вирішилося в матчі останнього туру «Факел» — «Буковина». Підопічним колишнього московського спартаківця В. Папаєва потрібна була перемога з перевагою у два м’ячі. Це завдання ускладнювалося тим, що в попередній зустрічі був вилучений з поля кращий бомбардир «Факела» Пімушин.
Однак його партнери довели, що й самі вміють забивати. «Факел» переміг — 2:0, набрав однакову з «Буковиною» кількість очок, але випередив її за кращими показниками в особистих зустрічах (1 : 2 і 2 : 0). Підсумкова таблиця групи «В»:
В н п м О
1. «Факел» 3 0 1 9-? 6
2. «Буковина» 3 0 1 6-4 6
3. «Уралмаш» 0 0 4 1-10 0
Разом з «Факелом» у першу лігу повернулися торпедівці Кутаїсі та «Ністру» (Кишинів).
...і кілька цікавих цифр
213 днів тривав чемпіонат республіки в рамках змагань другої ліги. У першості взяли участь 666 футболістів, це на 48 менше, ніж у попередньому чемпіонаті. В усіх 50 матчах своїх команд виступили 10 гравців. Найбільше футболістів використала кіровоградська «Зірка» — 35, найменше — «Нафтовик» з Охтирки—19.
Було забито 1510 м’ячів у 650 матчах (в середньому на гру — 2,32). М’ячі забивали 337 футболістів. Зафіксовано також 10 «авто-голів». А кращими бомбардирами турніру стали С. Павлов («Чайка») — 36, В. Сахно (СКА) — 28, В. Олійник («Буковина») — 24, М Самойленко («Шахтар» Пг) — 23 м’ячі.
Протягом чемпіонату суддями було призначено 185 пенальті (реалізовано 136). Частіше за інших пробивали пенальті «Закарпаття»—18 разів, а найчастіше каралися торпедівці Луцька — 13 разів.
Зафіксовано 19 «хет-триків», причому С. Павлов («Чайка») і С. Шевченко («Дніпро») двічі забивали по три м’ячі і одного разу — по чотири.
Зустрічалося 19 варіантів рахунку. Знову найчастіше зафіксовано рахунок 1:0—138 разів. 84 матчі закінчилися з великим рахунком. Найбільше перемог з різницею в три і більше м’ячів у чемпіона—10, а поразок — у невдахи першості-88 горлівського «Шахтаря» — 11.
174 матчі принесли нічийні рахунки, що становить 26,7 процента. Найчастіше мирну угоду «підписував» харківський «Маяк» — 20 разів.
Гострою залишається проблема чужого поля. 73,8 процента очок набрали господарі. І тільки 26,2 — гості, різниця м’ячів— 1043— 467.
Якби у другій лізі, за аналогією з вищою, існував приз «Гроза авторитетів», то володарем його став би павлоградський «Шахтар». У матчах з призерами гірники набрали 8 очок.
Матчі чемпіонату республіки подивилися 2 мільйони 934 тисячі глядачів, у середньому— 4513 глядачів на матч. Найбільшу аудиторію, як і 1987 р., зібрав полтавський стадіон «Колос» — 286 тисяч уболівальників (11440 щоматчу). А найменше любителів футболу відвідало матчі «Маяка» у Харкові — всього 17 600 (704 на матч).
754 попередження, 31 вилучення з поля — такий ще один підсумок турніру. Найбільший «урожай» жовтих карток зібрала «Десна» — 47. Чернігівський захисник В. Гриценко попереду в «особистому заліку» — 8 попереджень, 1 вилучення. Найкоректніша команда чемпіонату — павлоградський «Шахтар» — 16 попереджень.
ДРУГЕ СХОДЖЕННЯ «БУКОВИНИ»
Футболісти чернівецької «Буковини» після шестирічної перерви вдруге завоювали золоті медалі чемпіонів України. Будемо відвертими, цей злет чернівчан очікувався. Адже ще минулого сезону команда, добре провівши друге коло, була близькою до перемоги в зональному турнірі.
На старті чемпіонату 1988 р. важко було передбачити, хто стане переможцем і здобуде право боротися за вихід до першої ліги нашого футболу. Спочатку явного фаворита не було, принаймні чотири команди реально претендували на провідну роль. Мало не щотуру відбувалися зміни в стані лідерів. Але ось у серпні на провідні позиції вийшли чернівецькі та полтавські футболісти. І коли їхні конкуренти не змогли остаточно стабілізувати гру і потроху втрачали очки, «Буковина» і «Ворскла» прискорювалися. Власне, дуель лідерів продовжувалася до передостаннього туру. Лише два очки розділили їх на фініші змагань.
Старший тренер «Буковини» Юхим Школьников у центр усієї підготовки до сезону-88 поставив морально-вольову загартованість спортсменів. Адже за її наявності та певного підвищення фізичних кондицій такі досвідчені футболісти, як Ю. Гій, Ю. Махиня, Ю. Ше-лепницький, В. Задорожняк, В. Олійник, разом з молодими виконавцями просто не мали права не забезпечити успіху.
«Буковина» пройшла через нелегкі випробування, загартувавшись на довгому шляху чемпіонату республіки. У кожній зустрічі чернівчани прагнули перемоги. Стартові матчі команди провели не вельми впевнено. Не ладилася гра в нападаючих, тому основні навантаження випали на долю оборони, якою вдало керував капітан команди Ю. Гій.
Та й суперники в чернівчан були сильні. Одеський СКА, полтавська «Ворскла» впродовж усього сезону вели відчайдушну боротьбу і навіть виходили вперед.
«Буковина» провела сезон рівно, майже в кожному матчі акцентувала на атаку, застосовуючи сучасні методи гри, що й сприяло перемозі в такому довготривалому чемпіонаті.
Та найбільша складність, як зазначив головний тренер команди В. Школьников, полягала в тому, щоб на такій марафонській дистанції налагодити оптимальний навчально-тренувальний процес, вдало розподілити сили і на фініші сезону уникнути спаду. І знову виручали бомбардири «Буковини» В. Олійник, А. Гузієнко, В. Мгли-
нець, на рахунку котрих були рясні ужинки забитих м’ячів. Адже в шостій зоні виступало найбільше команд — 26. Мабуть, настав час організаторам турніру запропонувати нову систему розиграшу чемпіонату України, бо до складу минулорічних учасників додалися ще два невдахи змагань у першій лізі — «Зоря* і «Колос*.
Серед підсумкових показників чемпіонів України привертають увагу два. Чернівчани забили найбільшу кількість м’ячів у ворота суперників — 85, випередивши найближчого переслідувача — полтавську «Ворсклу* — на 15 голів, та й пропустила «Буковина* найменше м’ячів — 31. Крім того, «Буковина» зазнала найменше поразок — 7. Та й решта показників у чемпіона досить висока, що свідчить про зрослу майстерність і належну психологічну підготовленість чернівецьких футболістів.
Шанувальники команди розраховували, що їхні улюбленці успішно виступлять і в перехідному турнірі. На те були підстави. Тим паче що уболівальники нашої республіки вже скучили за успіхами земляків у цих завершальних змаганнях у другій лізі. Але, на жаль, чернівчанам не вистачило якоїсь дещиці. Вони хоч і набрали однакову з воронезьким «Факелом* кількість очок, але поступилися за додатковими показниками.
Ю. Школьников з цього приводу сказав:
— Виграти фінальний турнір за участю «Уралмашу» і «Факела* нам не вдалося. Вважаю, на перешкоді стали організаційні труднощі, а не брак класу. Воронежці втричі рідше протягом року виходили на поле, ніж чернівецькі футболісти, і до основного швидкоплинного турніру підійшли значно свіжіші. Окрш того, здивував і розклад матчів у групі «В*. «Буковина», приміром, провела спочатку обидва домашні поєдинки, а потім вирушила за маршрутом Свердловськ — Воронеж. За рівних умов для всіх учасників матчі вдома і в гостях за спортивними законами мають чергуватися.
Але від свого ми не відступимося і наступного сезону знову поборемося за місце в першій лізі.
Призери
Пропонуємо список футболістів перших трьох команд другої ліги. Учасники, які взяли участь в не менш як половині матчів, нагороджуються відповідно золотими, срібними і бронзовими медалями.
«Буковина» Чернівці
В. Сарафінчан — 50 (забив 2 м’ячі), М. Чеботар — 49, Ю. Ше-лепницький — 49 (3), В. Мглинець —49 (18), Д. Бєлоус — 47 (3), В. Задорожняк — 47 (6), В. Будник — 46 (2), Ю. Гій —46, А. Гу-зієнко — 44(18), О. Бурчак — 42 (1), В. Олійник — 42 (24), Ю. Че-ренков —41, С. Походзило — 41, Ю. Кошкін — 38, В. Королянчук — ЗО (5), Ю. Махиня — 23, К. Мінгазов — 22 (1), В. Рубцов—17 (2), В. Толмачов —13, О. Томах—11, І. Руснак—1, О. Баба-рико — 1.
«Ворскла» Полтава
С. Лукаш — 49 (1), В. Прокопиненко — 49 (3), С. Ходирєв — 47 (1), І. Китайко — 45 (4), І. Юданов — 45, І. Шарій — 45 (20), І. Іванченко —44 (6), І Кислов — 43 (11), Ю Резник —43 (10), Ю. Дейнеко —42, В. Богданець —42 (2), О. Моргун —41, П. Ро-тань —36 (6), О. Кривенко — 20 (1), В. Васильченко — 20, В. Чу-
ра — 20 (5), А. Ділай—18, О. Юрковець—10, С. Васильєв—10, А. Северин — 9, В. Хоменко — 9, О. Овчинников — 4, О. Во лошко — 4.
СКА Одеса
П. Чілібі — 47 (2), Д. Дем’яненко — 47, О. Костиков — 46 (7), Ю. Сак —46 (5), І. Цимбалар — 45 (7), І. Крапивкін— 43, В. Лум-пов — 43, В. Сахно— 43 (28), С. Кочвар — 39, І. Харковщенко — 37 (1), А. Шамрін —35 (3), І. Чулак — 33 (1), А. Бобриков —31 (1), В. Мокан— 25 (2), С. Стародубець —18, Г. Оганесян—18, І. Макогон — 17, В. Шмелькін — 16, В. Парахневич—15 (1). В. Стрижаков—15 (4), В. Романюк—15 (1), В. Булгаков—13 (1), О. Шведюк —9, О. Суслов —8, В. Тищенко —6, Г. Жилкін —• 4, І. Шанта — 4.
Кращі бомбардири
Наводимо список кращих бомбардирів команд — учасниць мину порічної пер* шості республіки (після назви команди — прізвище, кількість забитих м’ячів).
«Чайка» С. Павлов 36 «Суднобудів- С. Грозов 12
СКА В. Сахно 28 ник» В. Машнін 12
«Буковина» В. Олійник 24 Ю. Горячев 12
«Шахтар» П М. Самойленко 23 «Торпедо» В. Трегубов 12
«Поділля» В. Бугай 22 «Прикарпаття» Я. Думанськи.і 11
«Новатор» О. Варнавсь-кий 22 Ю. Шулятиць-кий 11
«Дніпро» С. Шевченко 22 «Нива» В В. Сорокін 11
«Ворскла» «Закарпаття» І. Шарій В. Мартиненко 20 18 «Динамо» Ю. Миколаєн» ко 11
«Океан» С. Пронін 16 «Десна» М. Литвин 8
«Торпедо» В. Дикий 16 «Зірка» С. Лактіонов 7
«Авангард» Б. Самардак 16 1. Резніченко 7
«Кривбас» О. Усатий 15 «Маяк» І. Талько 6
«Нива» Т П. Прядун 14 «Шахтар» Г Ю. Дудник ї
«Спартак» В. Шишков 14 С. Акименко 5
«Нафтовик» «Кристал» Ю. Лень А. Жосан 13 13 С. Беца 5
Бомбардири другої ліги
Наводимо список 50 кращих бомбардирів української зони другої ліги. Після прізвища футболіста — рік народження, міста, за команди яких він виступав, кількість забитих м‘ячів.
1. Сергій Шевченко 1953
2. Володимир Шишков 1956
3. Віктор Насташевський 1957
4. Сергій Шмундяк 1957
5. Віталій Дмитренко 1951
6. Василь Мартиненко 1957
7. Віктор Олійник 1960
8. Валентин Дзіоба 1947
9. Олександр Новиков 1957
10. Степан Павлов 1956
11. Геннадій Горшков 1953
12. Павло Касанов 1953
13. Володимир Чирков 1954
14. Юрій Смагін 1957
15. Євген Дерев’яга 1949
16. Володимир Науменко 1956
17. Ігор Яворський 1959
18. Володимир Дзюба 1947
19. Іван Іванченко 1954
20. Петро Прядун 1954
21. Федір Васильченко 1950
22. Григорій Лазарко 1959
Львів (СКА), Вінниця, Черкаси Житомир, Луцьк, Кривий Ріг Київ (СКА), Кривий Ріг Чернівці, Львів (СКА) Полтава, Кривий Ріг Севастополь, Ужгород Суми, Чернівці Маріуполь, Чернігів, Кривий Ріг Севастополь, Керч, Павлоград, Тернопіль Севастополь, Сімферополь Нікополь, Чернігів, Кіровоград Вінниця Ровно, Павлоград Миколаїв Миколаїв Севастополь, Сімферополь Павлоград, Тернопіль Вінниця Чернігів, Полтава Тернопіль Кривий Ріг, ГорлІвка Суми, Київ (СКА), Павлоград, Охтирка
157.
157.
146
132
124
123
120
118
23. Едуард Валенко 1960
24. Євген Наумов 1949
25. Микола Самойленко 1954
26. Віктор Сахно 1961
27. Сергій Родченков 1957
28. Микола ПІнчук 1953
29. Валерій Гамідов 1953
ЗО. Олександр Алексєєв 1956
31. Микола Пристай 1954
32. Юрій Керман 1955
33. Віктор Муравський 1959
34. Микола Тимофєєв 1959
35. Олександр Муха 1952
36. Анатолій Шидловський 1949
37. Андрій Федецький 1958
38. Іван Гамалій 1956
39. Володимир Бердовський 1959
40. Юрій Бондаренко 1957
41. Анатолій Жосан 1959
42. Юрій Москалець 1946
43. Микола Русин 1947
44. Валерій Самофалов 1957
45. Юрій Зуйков 1949
46. Михайло Калита 1961
47. Віктор Килядяков 1943
48. Павло Петров 1956
49. Сергій ПронІн 1958
Хмельницький, Тернопіль 78
Севастополь, Житомир 78
Чернігів, Павлоград 78
Ровно, Одеса (СКА) 77
Керч 73
Київ (СКА) 72
Маріуполь, ДнІпродзержинськ 70
Кіровоград 68
Луцьк, Івано-Франківськ 67
Маріуполь, Сімферополь 66
Хмельницький 66
Черкаси, Хмельницький 66
Севастополь, Одеса (СКА) 65
Чернівці, Вінниця 65
Луцьк 64
Львів (СКА) 61
Львів (СКА), Луцьк 60
Сімферополь, Херсон 60
Херсон 60
Полтава 60
Ужгород 60
Кіровоград, Полтава 59
Керч 58
Кіровоград 57
Горлівка, Черкаси 57
Севастополь, Керч 57
Керч 57
Здобутки наставників
Пропонуємо читачам своєрідну класифікацію старших тренерів українських команд другої ліги, які добивалися найбільших успіхів у чемпіонатах. За перше місце присуджувалось 5 очок, за друге — 2, за третє — 1 (Ч — кількість перемог у чемпіонатах; С — другі місця; Б — треті місця; О — загальна кількість очок).
Ч С Б 0 Ч С Б О
1. О. Гулевський 3 — 15 19. В. Жилін - 1 — 2
2. Ю. Школьников 2 2 1 15 20. А. ПаскотІн — 1 — 2
3. Є. Лемешко 2 1 1 13 21. Ю. Войнов — 1 — 2
4. В. Ємець 1 1 1 8 22. Б. Капличний — — 2 2
5. О. Мамикін 1 1 — 7 23. Б. Розсихін — 1 — 2
6. В. Фомін 1 1 6 24. І. Терлецький — 1 — 2
7. В. Шемелєв 1 «ж 1 6 25. Є. Кучеревський — — 2 2
8. М. Фоміних 1 —— 5 26. А. Полосін — 1 — 2
9. В. Лукашенко 1 5 27. В. Полянський — 1 — 2
10. В. Тугарін ‘ 1 5 28. В. Пожичевський — і — 2
11. О. Павленко 1 5 29. М. Сосюра — — 1
12. О. Попиначенко 2 1 5 30. А. Зубрицькнй — 1
13. А. Коньков 1 — 5 31. Е. Кеслер — — 1
14. В. Добижа 1 — 5 32. В. Семенов — — 1
15. В. Соловйов 1 — 5 33. В. Матвієнко — — 1
16 Д. Товт •— 1 2 34. В. Стрельцов — — 1
17. В. Стародубов 1 2 35. Е. Масловський — — 1
18. М. Корольов — 1 — 2
МАСОВИЙ І МОЛОДІЖНИЙ ФУТБОЛ
НА ПРИЗ КОМСОМОЛЬСКОТ ГАЗЕТИ
Чемпіонат України серед команд колективів фізкультури вдруге проходив під егідою газети «Молодь України». На першому етапі змагання пройшли в шести зонах.
Перша зона. «Авангард» (Дрогобич), «Емальпосуд» (Чернівці), «Цукровик» (Чортків), «Нива» (Бережани), «Прилад» (Мукачеве), «Бистриця» (Надвірна), «Підшипник» (Луцьк), «Інтеграл» (Вінниця), «Буревісник» (Кам’янець-Подільський), «Зірка» (Житомир)-
На старті змагань серйозну заявку на перемогу в цій зоні зробили футболісти «Ниви» і «Приладу». Після першого кола саме Ці колективи вийшли на провідні позиції. Лише одне очко від-
'діляло бережанців від мукачівців. Здавалось, що і в другому колі суперечка триватиме між ними. Адже в очних поєдинках «Нива» ї «Прилад» двічі зіграли внічию з одинаковим рахунком 1:1. Та мукачівська команда зуміла здобути в гостях лише два очки. Тоді, як їхні суперники на виїзді не дорахувалися лише чотирьох очок< У другому колі вдало зіграв торішній фіналіст змагань — луцький «Підшипник». Волинські футболісти в дев’яти матчах набрали 14 очок. Чотири поєдинки поспіль вони забивали по чотири м’ячі.
У останньому поєдинку «Підшипник» хоч і обіграв удома «Ниву» — 2:0, але наздогнати бережанців уже не зміг.
Становище команд:
В
1. «Нива» 12
2. «Підшипник» 11
3. «Прилад» 8
4. «Зірка» 8
5. «Цукровик» 8
н п м О
4 2 29—16 28
4 3 35—10 26
6 4 22—18 22
З 7 21—24 19
2 8 24—26 18
в н п м о
6. «Буревісник»
7. «Інтеграл»
8. «Бистриця»
9. «Емальпо-суд»
10. «Авангард»
7 4 7 19—22 18
7 1 10 27-30 15
4 5 9 15—24 13
5 2 11 21—34 12
5 0 13 15—24 10
Друга зона. «Прогрес» (Бердичів), «Колос» (Калуш), «Кооператор» (Хуст), «Авангард» (Жидачів), «Нафтовик» (Долина), «Рефрижератор» (Фастів), «Ізотоп» (Кузнецовськ), «Спартак» (Дубно), «Сокіл» (Гайсин), «Автомобіліст» (Львів).
Напередодні сезону фахівці не наважувались назвати фаворита другої зони. Принаймні чотири колективи («Нафтовик», «Прогрес», «Авангард» і «Кооператор») розраховували на перемогу в зональному турнірі.
Та вже на старті долинські і бердичівські футболісти зазнали втрат. А ось жидачівська і хустська команди в першому колі лідирували з перемінним успіхом. В очному поєдинку «Кооператор» удома обіграв «Авангард» — 2:1. Та вже в наступному турі спортсмени Закарпаття програли долинській команді — 1:3.
Після першого кола по 15 очок набрали «Авангард» і «Кооператор». У другому колі авангардівці здобули 13 очок, а кооператори — лише 9. Крім того, «Авангард» удома взяв переконливий реванш — 5:1.
Найбільший рахунок зафіксовано в матчі «Прогрес» — «Сокіл» — 7:1. Гайсинська команда пропустила сім м’ячів і в поєдинку з «Авангардом».
Становище команд:
В Н П М О
1. «Авангард» 2. «Коопера- 13 2 3 40—11 28
тор» 11 2 5 27—23 24
3. «Нафтовик» 10 3 5 27—15 23
4. «Прогрес» 9 5 4 27-15 23
5. «Колос» 7 5 6 14-11 19
6. «Ізотоп» 7 2 9 11-19 16
в н п м о
7. «Рефрижератор» 5 6 7 11—14 16
8. «Автомобіліст» 3 9 6 19—19 15
9. «Сокіл» З 3 12 17—37 9
10. «Спартак» 3 1 14 11—41 7
Третя зона. «Локомотив» (Знам’янка), «Металург» (Куп’янськ), «Будівельник» (Славутич), «Хімік» (Бездрик), «Цементник» (Ба-лаклія), «Машинобудівник» (Бородянка), «Авангард» (Сміла), «Сула» (Лубни), «Темп» (Черкаси), «Схід» (Київ), «Інгулець» (Кривий Ріг), СКА (Київ).
Лише в останній момент організатори змагань перевели армійців Києва з другої в третю зону. Це значно загострило боротьбу. Адже кілька сезонів поспіль куп‘янський «Металург» легко долав 74
зональний бар’єр. Правда, на фінальних турнірах ніколи не пас задніх. Тепер ні армійцям, ні куп’янцям легкого життя ніхто не гарантував. А тут ще й бородянський «Машинобудівник» серйозно втрутився в боротьбу за перше місце. І лише відчутні втрати провідних гравців і головного тренера загальмували його хід.
Перед заключним туром кияни і куп’янці мали в активі по 34 очки. І тут трапився неприємний інцидент. У Кривому Розі футболісти «Металурга» кожні чотири хвилини змушували капітулювати голкіпера місцевого «Інгульця». Остаточний рахунок — 20: 1.
Матч у Києві між СКА і знам’янським «Локомотивом» розпочався на кілька годин пізніше. Армійська команда вже знала результат свого головного конкурента. І знову глядачі побачили зливу м’ячів. СКА виграв—17:1. Однак Федерація футболу УРСР анулювала результати цих зустрічей, дискваліфікувавши чомусь лише «Інгулець» і «Локомотив»?! А СКА вийшов до фіналу.
Становище іоманд: М О
В Н П М О В Н П
1. СКА 15 4 3 55—16 34 8. «Будівель-
2. «Металург* 15 4 3 44-12 34 ник» 7 4 11 28—36 18
3. «Машино- 9. «Темп» 6 6 10 28—38 18
будівник» 16 1 5 52—20 33 10. «Авангард» 5 0 17 31—44 10
4. «Хімік» 13 4 5 40—22 ЗО 11. «Інгулець» 3 2 17 29—72 8
5. «Схід» 10 6 6 44-24 26 12. «Локомо-
6. «Сула» 9 4 9 39—27 22 тив» 0 2 20 7—79 2
7. «Цементник* 7 5 10 28—30 19
Четверта зона. «Кремінь» (Кременчук), «Шахтар» (Олександрія), «Хлібороб» (Чорнобай), «Електрон» (Ромни), «Кольормет» (Арте-мівськ), «Авангард» (Лозова), «Фрунзенець» (Суми), «Нафтовик» (Пирятин), «Радист» (Кіровоград), «Більшовик» (Київ), «Шахтар» (Дзержинськ).
У четвертій зоні ніхто не зміг скласти гідну конкуренцію «Кременю», який захищає кольори виробничого об’єднання «АвтоКрАЗ». Тут команді створили всі умови для тренувань, потурбувалися про глядачів. На матчах «Кременя» збиралося по 17 тисяч уболівальників. Плідно працює з командою колишній гравець київського «Динамо» В. Фомін.
У другому колі «Кремінь» не програв жодного матчу. Найбільше м’ячів забито в матчах «Більшовик» — «Кольормет» — 6:2 і «Більшовик» — «Електрон» — 4:4.
В Становище команд: Н П м О
Н П М О В
1. 2. «Кремінь» «Авангард» 14 11 4 5 2 4 46—14 30—13 32 27 8. «Радист» 9. «Кольор- 5 5 10 27—26 15
3. «Хлібороб» 4. «Нафтовик» 5. «Фрунзенець» 9 9 8 5 5 5 6 6 ? 36—30 19—21 30—24 23 23 21 мет» 10. «Більшовик» 11. «Шахтар» 7 4 0 в 13 10 27—37 31—40 14 14
6. 7. Дз «Електрон» «Шахтар» 8 6 4 8 6 6 37—37 20—27 20 20 Ол 2 5 13 13—46 9
П’ята зона. «Торпедо» (Мелітополь), «Титан» (Армянськ), «Енергія» (Нова Каховка), «Іскра» (Первомайськ), «Торпедо» (Бердянськ), «Водник» (Миколаїв), «Шляховик» (Херсон), «Авангард» (Джанкой), «Динамо» (Одеса), «Судноремонтник» (Іллічівськ), СКЧФ (Севастополь).
Другий сезон у п’ятій зоні триває напружена боротьба за єдину путівку до фіналу між одеситами та новокаховцями. Торік на фінальний турнір поїхало «Динамо». Вперше «Енергія» втратила двоє очок у четвертому турі. На полі армянського «Титану» новокахов-ці програли — 0 : 1. Одесити не дорахувались очка лише в дев’ятому турі, коли вдома зіграли внічию з мелітопольським «Торпедо» — 0 : 0. У заключному турі першого кола «Динамо» виграло в «Енергії» — 2:0.
Стартовий матч другого кола знову звів у очній зустрічі головних претендентів на перше місце. Цього разу «Енергія» вдома обіграла динамівців. Та команді з Нової Каховки... зарахували поразку. У тому матчі за «Енергію» грав незаявлений футболіст.
Спортсменам «Енергії» не вдалося відіграти п’ять очок. Дина-мівці вдруге поспіль поїхали на фінальні змагання.
Найбільший рахунок зафіксовано в матчі «Судноремонтних»— «Динамо» — 3:6.
Становище команд;
В н П М О В н п м О
1. «Динамо» 15 4 1 34—» 34 7. «Іскра» 7 3 10 27—35 17
2. «Енергія» 16 1 3 39—14 33 8. «Авангард» 7 2 11 22—24 16
3. СКЧФ 13 3 4 37—14 29 9. «Судноре-
4. «Титан» 10 2 8 31—21 22 монтний» 6 1 13 20—35 13
5. «Торпедо» 10. «Шляхо-
Берд 7 5 8 19—23 19 вик» 4 3 13 21—35 11
6. «Торпедо» 11. «Водник» і 6 13 11—36 8
Мел 6 6 8 19—34 18
Шоста зона. «Стахановець» (Стаханов), «Шахтар» (Лутугине), «Колос» (Олександрівка), «Олімпієць» (Приморське), «Гірник» (Павлоград), «Машинобудівник» (Дружківка), «Комунарець» (Ко-мунарськ), «Кіровець» (Макіївка), «Хімік» (Сєверодонецьк), «Соц-донбас» (Донецьк), «Південьсталь» (Єнакієве), «Шахтар» (Сверд-ловськ).
Переможець шостої зони — «Стахановець» — єдиної поразки зазнав у останньому турі. Цей поєдинок вже не впливав на розподіл місць. Стахановці поступилися у Свердловську місцевим гірникам. З п’яти нічиїх стахановці чотири зробили в першому колі.
«Комунарець» двічі програв з однаковим рахунком — 0:9 «Ста-хановцю» і «Гірнику». А найбільше м’ячів в одному поєдинку забили гравці лутугинського «Шахтаря» і «Кіровця» (4:6), «Олімпійця» і «Комунарця» (9: 1).
Становище команд:
В Н п М О В н п М О
1. «Стахановець» 16 5 1 48—10 37 7. «Олімпієць» 9 1 12 36—41 19
2. «Південьсталь» 15 6 46—26 31 8. «Машинобудівник» 7 5 10 16—32 19
3. «Соцдон-бас» 14 3 5 33—19 31 9. «Шахтар» Св 7 4 11 31—28 18
4. «Хімік» 12 4 6 47—31 28 10. «Колос» 5 8 9 29—38 18
5. «Кіровець» 9 1 6 32—26 25 11. «Гірник» 6 5 12 22—29 15
6. «Шахтар» Лут 10 3 9 49—33 23 12. «Комунарець» 1 1 20 15—91 3
На проведення фінального турніру претендували Кривий Ріг і Мукачеве. Держкомспорт УРСР віддав перевагу Кривому Рогу. Спортивні і комсомольські організації добре підготувалися до змагань. Спілчани великих промислових підприємств взяли шефство над командами. Вони також встановили призи найкращим гравцям турніру.
На фінальний турнір приїхали всі переможці зональних змагань. Серед них — «Нива», «Аванград», СКА, «Кремінь», «Динамо» і «Стахановець». Результати матчів: «Нива» — «Авангард» — 0:2, «Кремінь» — «Динамо» — 1:2, СКА — «Стахановець» — 1:2, «Нива» — «Кремінь» — 1:2, «Авангард» — «Стахановець» — 0:0, «Динамо» — СКА — 0:0, «Стахановець» — «Динамо» — 2:0, «Нива» — СКА — 1:1, «Кремінь» — «Авангард» — 2:1, «Авангард» — «Динамо» — 0:1, «Нива» — «Стахановець» — 0:0, «Кремінь» — СКА — 4 : 3, «Нива» — «Динамо» — 1:1, СКА — «Авангард» — 5:1, «Стахановець» — «Кремінь» — 1:3.
Перед заключним туром «Кремінь» і «Стахановець» набрали по 6 очок. В активі одеситів було 5 очок. Всі три команди претендували на перше місце. Та динамівці не зуміли переграти бережанців (1:1) і залишилися на третьому місці.
Цікаво проходив заключний матч турніру між кременчуцькими і стахановськими спортсменами. Сильнішим виявився «Кремінь» — 3:1.
Футболістам «Кременя» вручено перехідний кубок і дипломи першого ступеня Держкомспорту УРСР, золоті медалі й перехідний приз редакції газети «Молодь України». Чемпіонами республіки й володарями призу молодіжної газети стали: Паюров, Сиднен-ко, Тригубенко, Шаманський, Мартиненко, Шельменко, Селезньов, Дмитренко, Рудинський, Лозинський, Мальованець, Недяк, Делі, Самара, Мурадян, Линін, Ковтун. Тренер — В. Фомін.
Гравці «Стахановця» одержали срібні медалі й дипломи другого ступеня. Одеситам вручено бронзові нагороди й дипломи третього ступеня. Всі призери одержали дипломи «Молоді України». Пропонуємо підсумкову таблицю фінального турніру:
в
1. «Кремінь» 4
2. «Стахановець» 2
3. «Динамо» 2
Н П М О 0 1 12—7 8
2 1 5—4 6
2 1 4—5 6
В
4. СКА 1
5. «Авангард» 1
6. «Нива» 0
Н П М О
2 2 10—8 4
1 3 4-8 З
З 2 3—6 З
ХАРКІВСЬКА ПРОПИСКА КУБКІВ
У 1937 р. визначився перший володар Кубка України. Ним стали футболісти київського «Динамо». А з 1977 р. приз почали виборювати лише гравці команд колективів фізкультури підприємств, будов, навчальних закладів, колгоспів і радгоспів. На заключній стадії у цих змаганнях, що проходять під егідою газети «Радянська Україна», беруть участь переможці обласних кубкових турнірів.
У фінал розиграшу минулорічного турніру, що проводився за олімпійською системою, вийшли команди «Авангард» (Лозова Харківської обл.) і «Зірка» (Бердичів). Цікаво, що три роки тому «Зірка» у фіналі поступилася бердянському «Машинобудівнику». Перша зустріч відбулася на Харківщині. Гості зуміли досягти нічиєї — 1:1.
Повторна гра склалася нелегко для футболістів «Зірки», шанси яких напередодні виглядали вагомішими. Вони відкрили рахунок уже на дев’ятій хвилині — відзначився Циганков. Ще до перерви Назарову вдалося відновити рівновагу.
На початку другого тайму Циганков — безперечно кращий гравець у складі «Зірки» — знову виводить господарів поля вперед — 2:1. І знову харків’яни — це зробив Дацко — зуміли відігратися — 2:2.
Нічия задовольнила «Авангарде який забив більше м’ячів у гостях і відповідно до положення став володарем нечесного призу. Харківським футболістам вручено золоті жетони і дипломи першого ступеня Держкомспорту УРСР.
Переможці, яких тренує Володимир Косик,— члени колективу фізкультури Лозівського ковальсько-механічного заводу ім. 60-річ-чя СРСР. Вони—триразові чемпіони області і чотириразові володарі Кубка Харківщини.
Нагадаємо, що володарями Кубка УРСР були: 1937—1938 — «Динамо» К, 1939 — «Авангард» (Краматорськ), 1940 — «Динамо» К, 1949 — команда Харкова, 1950 — «Спартак» (Ужгород), 1951— 1952 — «Металург» (Запоріжжя), 1953 — «Торпедо» (Кіровоград), 1954—1955 — «Машинобудівник» К, 1956 — «Колгоспник» (Полтава), 1957 — СКВО (Одеса), 1958 — «Торпедо» (Харків);
1959 — «Шахтар» (Коростишів), 1960—1961 —«Старт» (Чугуїв), 1962 — «Авангард» (Дніпропетровськ), 1963 — «Метеор» (Дніпропетровськ), 1964 — «Більшовик» К, 1965 — «Титан» (Запоріжжя), 1966 —ВПУ (Львів), 1967 — «Більшовик» К, 1968 —ВПУ (Львів), 1969 — «Шахтар» (Макіївка), 1970 — «Авангард» (Сімферополь), 1971 — «Кольормет» (Артемівськ);
1972 — «Автомобіліст» (Житомир), 1973 — «Зірка» (Кіровоград), 1974 — «Таврія» (Сімферополь), 1975 — «Зірка» (Кіровоград), 1976 —СКА К;
1977 — «Титан» (Армянськ), 1978 — «Більшовик» К, 1979 — «Енергія» (Нова Каховка), 1980—«Нива» (Підгайці), 1981 — «Случ» (Бе-резне), 1982 — «Енергія» (Нова Каховка), 1983 — «Схід» К, 1984 — «Торпедо» (Запоріжжя), 1985— «Автомобіліст» (Львів), 1986 — «Машинобудівник» (Бородянка), 1987 — «Південьсталь» (Снакієве), 1988 — «Авангард» (Лозова).
ЧОТИРИ ДНІ В СЕРПНІ
Змагання на приз «Робітничої газети» пройшли в рамках першої Всесоюзної робітничої спартакіади профспілок. їх мета — не рекорди, а активна участь усіх бажаючих, залучення до фізкультури дедалі більшої кількості людей, пропаганда здорового способу життя.
У фінал минулорічного турніру, що проходив у Каховці (Херсонська обл.), крім господарів — футболістів місцевого «Меліоратора», вийшли «Хвиля» (Миколаїв), ТТУ (Житомир), «Колос» (Вишково Закарпатської обл.).
Шанувальники футболу звикли до того, що у другій лізі най-гострішими і безкомпромісними є матчі між сусідами: командами Луцька і Ровна, Миколаєва і Херсона. Так сталося і тут. У вирішальній грі торішньому фіналісту цих змагань, футболістам миколаївської «Хвилі» протистояв дебютант турніру — «Меліоратор» з Каховки. У запеклій боротьбі з рахунком 3 :2 перемогли господарі поля і стали п’ятнадцятим володарем призу «Робітничої газети».
Лише краща різниця забитих і пропущених м’ячів вивела на друге місце «Колос» з Закарпаття (тренер — К. Сойко). На третьому місці — миколаївська «Хвиля». Другий рік підряд підопічні тренера Сергія Жаворонка опиняються серед призерів турніру, що свідчить про майстерність і стабільність команди. Замкнули четвірку фіналістів розиграшу футболісти Житомирського ТТУ (тренер — В. Герасименко).
«Меліоратор», який представляє колектив фізкультури агропромислового садівничого комбінату «Краса Херсонщини»,—незнайо
мець на республіканській арені. Досі на футбольній карті України '•значилася відома «Енергія» з Нової Каховки — багаторазовий учасник чемпіонату республіки серед колективів фізкультури. Тренеру Віктору Коваленку вдалося зібрати сильний колектив, який у фіналі виступав у такому складі: С. Ткаченко, О. Матвєєв, О. Дробиш, Ю. Повх, С. Норенко, В. Гусак, А. Сулла, В. Михальченко, С. Дегтярьов, В. Щек, І. Богапький, С. Кисельов, С. Корольський, Г. Мороз, І. Васильєв, В. Чечин.
Нагадаємо, що першим переможцем у 1973 р. став бердянський «Азовець». У наступні роки перемогу здобували: 1974 — кременчуцький «Металург», 1975 — тернопільський «Комбайнобудівник», 1976 — одеський «Шторм», 1977 — донецький «Калінінець», 1978 — калуський «Хімік», 1979 — бердичівський «Шкіряник», 1980 — футболісти об’єднання «Одесагрунтомаш», 1981—команда ялтинського тресту «Кримспецбуд», 1982—1983 — команда Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім. Карла Лібкнехта, 1984 — луцький «Прилад», 1985 — «Ватра» (Тернопіль), 1986 — «Бистриця» (Надвірна), 1987 — «Авангард» (Жидачів), 1988 — «Меліоратор» (Каховка).
Володар призу представляв Україну в зустрічі з переможцем футбольного чемпіонату робітничої спартакіади Народної Республіки Болгарії. Цього разу турнір, який проходить під егідою газети «Рабочническо дєло», виграла команда «Балкан» (Бєлоградчик).
Зустріч «Меліоратор» — «Балкан» завершилася перемогою гостей— українських футболістів—1:0. Гра-відповідь відбудеться влітку цього року в Каховці.
НА ПРИЗ ГАЗЕТИ
Кубок республіканської ради товариства «Авангард» — так називався цей турнір. Нагадаємо, що його володарями у попередні роки ставали: «Шахтар» (Червоноград Львівської обл.), команда заводу сільськогосподарського машинобудування ім. Жовтневої революції (Одеса), «Хімік» (Калуш Івано-Франківської обл.), «Шкіряник» (Бердичів Житомирської обл.), «Комбайнобудівник» (Тернопіль), «Цементник» (Миколаїв Львівської обл.), команда донецького шахтоуправління ім. газети «Социалистический Донбасе», «Прилад» (Луцьк), «Прогрес» (Бердичів), команда шахти ім. Засядька (Донецьк), «Пластик» (Виноградів Закарпатської обл.). Після об’єднання профспілкових спортивних товариств розиграш призу «Спортивної газети» розширив свої межі. Як і раніше, змагання проводилися за олімпійською системою.
Минулого року у двох вирішальних матчах зустрілися вино-градівський «Керамік» із Закарпаття і «Шахтар» (Селідово Донецької обл.).
Перша фінальна гра у Виноградові не виявила переможця — 0:0. Гра-відповідь відбулася у шахтарському місті. На 60-й хвилині півзахисник господарів поля зробив точну передачу в штрафний майданчик, і Ю Дониченко не залишив шансів воротареві «Кераміка» М. Реплюку. Перемігши з рахунком 1 :0, «Шахтар» став переможцем розиграшу Кубка Української ради ВДФСТ профспілок і володарем призу «Спортивної газети».
Команда, що представляє передове вугільне підприємство — шахту ім. Д. С. Коротченка, виступала у такому складі: Д. Шут-ков, Р. Тимощук, Л. Бредихін, В. Чижаковський, С. Петрик, С. Ма-тяш, Ф. Сальников, Ю. Дониченко, М. Моторін, О. Горлов, В. Ні-фонтов, С. Плигаченко, А. Нежевенко, В. Красій, С. Іванків, В. Кри-ницький. Тренери — А. Микешин і Р. Козлов.
ПРИЄМНА ТРАДИЦІЯ
Схоже на те, що розповіді про успіхи наших юнацьких збірних стають доброю традицією на сторінках цього довідника. Рік тому ми поздоровляли юних футболістів збірної СРСР з золотими медалями чемпіонів світу в Канаді. І ось нова перемога — на юнацькому чемпіонаті Європи у Чехословаччині.
У фінал шостої першості континенту вийшли збірні восьми країн. Ці змагання мали також назвати шість володарів путівок на юніорський чемпіонат світу в Саудівській Аравії.
Спочатку всі команди були розбиті на пари, переможці яких продовжували боротьбу за медалі, а невдахи виборювали п'яте і шосте місця і можливість взяти участь у чемпіонаті світу.
Ось як завершилися ці зустрічі: СРСР — Норвегія — 4:2 (Попович, Касимов, Саленко, Кир’яков), НДР — Данія — 2:0, Іспанія — ЧССР —1:0, Португалія — Голландія —1:0.
Півфінали: СРСР — НДР — 3:0 (Саленко —2, Ю. Никифоров), Португалія — Іспанія — 2:0.
У матчах за 5—6-е місця чехословацькі футболісти перемогли голландців—1:0, а норвежці у серії пенальті здолали датчан.
У фінальній зустрічі наші юнаки у додатковий час перемогли збірну Португалії — 3:1 (Тимошенко, Ю. Никифоров, Саленко). Гра за третє місце: НДР — Іспанія — 2:0.
Звання чемпіонів континенту завоювали: воротарі — Г. Стауче («Спартак» М), О. Абрамян («Арарат»), захисники — О. Бенько (СКА «Карпати»), С. Беженар («Дніпро»), С. Заєць («Динамо» К), О. Табунов (ЦСКА), С. Асадов («Нефтчі»), В. Попович (ЦСКА), М. Касимов («Пахтакор»), Б. Тедєєв («Динамо» Тб), О Тимошенко («Динамо» М), А. Мущинка («Динамо» К), В. Те-традзе («Динамо» Тб), нападаючі — О. Саленко («Зеніт»), С. Кир’яков («Динамо» М), Ю. Никифоров («Динамо» К).
Старший тренер — Б. Ігнатьєв, тренери — Є. Котельников, Н. Аміреджибі.
КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ЛАНЦЮГ НЕВДАЧ
Чемпіони Європи серед молодіжних збірних: 1972 — ЧССР, 1974 — Угорщина, 1976 — СРСР, 1978—Югославія, 1980 — СРСР, 1982 —Англія, 1984 —Англія, 1986 — Іспанія, 1988 — Франція.
Молодіжна збірна Радянського Союзу — дворазовий чемпіон континенту. Однак останній раз золоті медалі були вручені нашим гравцям 9 років тому. Заключна частина минулорічної першості Європи серед 21-річних футболістів знову пройшла без радянських спортсменів.
Нагадаємо, що збірна СРСР посіла в своїй відбірковій групі третє місце після команд Франції і НДР.
Перший фінальний матч був проведений навесні в Афінах: Греція — Франція — 0:0. Повторна гра з дозволу УЄФА була перенесена на жовтень.
Як і очікувалося, французи впевнено перемогли — 3:0. Двічі відзначився Созе, третій гол провів захисник Сільвестр. Збірна Франції вперше в історії молодіжних чемпіонатів стала переможцем.
Стартувала чергова першість континенту. В ній беруть участь команди, розбиті на групи відповідно до розподілу національних збірних у європейській першості.
Збірна Радянського Союзу (старший тренер В. Родіонов, тре
нер Л. Пахомов) у першому офіційному матчі проти команди Австрії в Києві на стадіоні «Динамо» виступала в такому складі: А. Ковтун («Динамо» К), Г. Нагорних («Ростсільмаш»), В. Рогов-ськой («Торпедо» М), С. Шматоваленко («Динамо» К), А. Соловков («Локомотив»), О. Мостовой («Спартак»), Є. Смертін («Динамо» М), О. П’ятницький («Пахтакор»), С. Погодін («Динамо» К), 3. Ревішвілі («Динамо» Тб), І. Коливанов («Динамо» М), І. Шалімов («Спартак»).
На 19-й хвилині гості були попереду — 2:0 (відзначилися Хераф і Огріс). Мостовой і Коливанов забили два м’ячі у відповідь. Отже, нічия — 2:2.
«НАДІЯ»
У всесоюзних змаганнях на приз ЦК ВЛКСМ «Надія» беруть участь футболісти 16—17 років. Торік його було розіграно в 17-й раз.
Путівки до всесоюзного фіналу вибороли команди Вірменії, Молдавії, Литви, України, збірні Москви і «Трудових резервів». Вирішальні ігри проходили на кращих стадіонах Одеси (Чорноморського пароплавства і СКА) і викликали великий інтерес у глядачів.
Трійка призерів розташувалась в такому порядку: 1. Україна. 2. Москва 3. Молдавія.
Ось хто виступав за збірну нашої республіки: О. Помазун, А. Мозулєв, О. Хвоя, В. Канцлер, С. Мамчур, М. Волосенко, С. Хмель, Є. Похлєбаєв, Р. Мелешко, О. Гуральський, В. Шаран, В. Ковтанюк, С. Щербанов, О. Головань, О. Рибалов, С. Конова-лов, С. Ковальов. (Тренери —Д. Резник, В. Шведюк).
Золотими лауреатами турнірів «Надія» були:
Узбекистан — 1963; Україна— 1964, 1970, 1977, 1980, 1983, 1988; Ленінград— 1965; РРФСР— 1966, 1967, 1969, 1981; Грузія — 1968, 1973, 1985, 1986; Азербайджан— 1971, 1982; Москва— 1975, 1979, 1984, 1987.
«ЮНІСТЬ»
Змагання на приз ЦК ВЛКСМ «Юність» для 14—15-річних футболістів проходять у три етапи. Спочатку у кожній республіці змагаються збірні міст і областей. На другому етапі команди союзних республік, міст Москви і Ленінграда визначають шістку фіналістів. Цього разу ними стали: Україна, Росія, Литва, Білорусія, Туркменія і Грузія.
Почесний приз, першим володарем якого була збірна України, розіграно в 25-й раз. Цього разу фіналістів приймав Тернопіль. У «рідних стінах» українські футболісти виступили вдало і в дев’ятий раз завоювали звання переможців.
Ось у якому складі виступала збірна України. Воротарі — Ю. Ні-кітенко («Чорноморець»), О. Шевченко (ДЮСШ, Макіївка); захисники — Р. Рубан, Ю. Безуглий, Д. Бекетов (усі — спортінтернат, Харків), В. Пивончук («Кривбас» Кривий Ріг), О. Оголюк (спортінтернат, Дніпропетровськ); півзахисники — О. Ільїн (спортінтернат, Київ), О. Давиденко, А. Сницарук (обидва — «Зміна» Київ), С. Шашкевич (Первомайськ, Миколаївська обл.), Р. Гнатів (спортінтернат, Львів), С. Носенко («Шахтар»); нападаючі — С. Яковлєв («Динамо» Київ), Т. Кобко (спортінтернат, Львів), С. Онопко
(«Зоря» Ворошиловград), О. Мочуляк («Чорноморець»), С. Бара-новський (СДЮШОР, Житомир).
Тренери — Є. Котельников (Київ), В. Аксьонов (Тернопіль), В Байсарович (Луцьк).
Ось хто виграв ці змагання: Узбекистан— 1965; Москва — 1966, 1967; Грузія — 1968, 1969, 1970, 1972, 1973, 1979, 1981, 1983, 1984; РРФСР— 1971, 1975, 1978, 1987; Україна — 1964, 1974, 1976, 1977, 1980, 1982, 1985, 1986, 1988.
ПЕРШИЙ ІСПИТ
У Івано-Франківську пройшли фінальні ігри юнацького чемпіонату країни серед 14—15-річних хлопців, які навчаються в СДЮШОР. Це був перший офіційний турнір для футболістів такого віку.
У шести зонах, по 8 команд у кожній, йшла боротьба за перші два місця, які давали право грати у фіналі. 12 найсильніших зібралися в Івано-Франківську. Перше місце зайняли учні СДЮШОР ленінградського «Зеніту» (тренер — М. Лохов), які у вирішальній зустрічі перемогли господарів поля — місцеве «Прикарпаття» — 2:0.
У грі за третє місце запорізький «Металург» виграв у ташкентського «Пахтакора» — 2 : 0 у додатковий час.
СЕРЕД ПРИЗЕРІВ — ТІЛЬКИ ЗЕМЛЯКИ
У 1978 р. уперше було проведено всесоюзний турнір «Переправа» на приз тижневика «Футбол — хоккей». Цього разу у змаганнях, які другий рік поспіль приймало Закарпаття, знову брали участь команди шкіл-інтернатів спортивного профілю.
Вісім кращих команд з Душанбе, Волгограда, Львова, Мінська (група «А») та Алма-Ати, Дніпропетровська, Єревана і Києва (група «Б») у Мукачевому вели боротьбу за головний приз.
Путівки до головного фіналу здобули три українські колективи та мінчани. Доля призу вирішувалась у поєдинку між представниками Мінська і Дніпропетровська. Земляки чемпіонів країни-88 перемогли— 1 : 0 і завоювали головний приз. Готували команду тренери П. Кутузов і І. Вєтрогонов.
На другому місці команда Львова (тренер —Я. Дмитрасевич), на третьому—Києва (В. Хмельницький, О. Щанов).
ЗНАВЦІ НЕ ПОМИЛИЛИСЯ
Фаворитами фінального турніру IV республіканських ігор молоді, що пройшли у Херсоні, вважалися збірні Києва і Київської області. Юнаки столиці України підтвердили ці прогнози, перемігши у вирішальному матчі господарів змагань—1:0. Ос«ь у якому порядку розташувалася решта команд областей: 2. Херсонська, 3. Житомирська, 4. Ровенська, 5. Закарпатська, 6. Київська.
Кращим бомбардиром змагань став киянин Олександр Ігнатьєв. На думку заслуженого тренера УРСР Євгена Котельникова, за три-чотири роки молодь, яка змагалася в Херсоні, з’явиться в основних складах команд майстрів нашої республіки. Серед най-перспективніших — киянин Ігнатьєв, херсонці Мошевич, Сучко, Туп-чієнко, житомирянин Яневич, ровенчанин Дем’янюк, Ковач з Закарпаття.
ЗАЛИШИЛИСЯ ЗА БОРТОМ
Два тижні стадіони чотирьох міст Горьковської області були ареною футбольного турніру II Всесоюзних літніх юнацьких спортивних ігор. На жаль, залишилася за межами вісімки фіналістів збірна України, якій передрікали місце на п’єдесталі пошани. Не побачили глядачі під час вирішальних зустрічей і сильних команд Москви і Ленінграда.
У фіналі збірна РРФСР перемогла команду Грузії — 3: 1 і стала переможцем ігор. Срібні нагороди — у грузинських футболістів. Результат зустрічі за третє місце — Вірменія — Молдавія — 1:0.
ПІДРОСТАЄ ЗМІНА
Про всесоюзні фінальні змагання «Робітнича зміна» розповідає старший тренер з футболу Укрради ВДСТ «Трудові резерви» майстер спорту міжнародного класу Юрій Роменський.
Команди 11 союзних республік, Москви і Ленінграда були розбиті на дві підгрупи. В першій з них перемогла команда Ленінграда, яка представляє СПТУ № 1. її суперником у фінальній зустрічі стала команда харківського СПТУ № 9.
Харків’яни впевнено обіграли минулорічних переможців турніру— 3:0. Гравці команди (тренери — А. Коваленко, П. Завада) нагороджені медалями, дипломами першого ступеня, їм вручено Кубок ЦР «Трудові резерви».
Кращими гравцями змагань названі: воротар А. Коваленко (Харків), захисник А. Монін (Митищі), півзахисник А. Ігнатьєв (Ленінград), нападаючий А. Качура (Мінськ).
«ШКІРЯНИЙ М’ЯЧ»
Володарем головного призу клубу ЦК ВЛКСМ «Шкіряний м’яч» для хлопців старшої вікової групи (16—17 років) стала команда «Будівельник» з міста Шахтинського Ростовської області. У головному матчі, що проходив на центральному стадіоні Кременчука, вона перемогла грузинську команду «Хоні-88» — 2:1.
У Мінську, де змагалися наймолодші, у фіналі зустрілися «Енергетик» з грузинського райцентру Гардабані і «Водник» з Новоросійська. Вирішальний м’яч забив нападаючий грузинської команди Коте Натрадзе.
«Ахтамар» (Севан, Вірменія)—«Хоні-88» (Цулукідзе, Грузія) — так виглядала пара найсильніших команд у середній віковій групі. У фінальній грі перемогли вірменські футболісти — 5:3.
НА ПОЛІ — ТІЛЬКИ ДІВЧАТА
Знедавна Києвом поширилися чутки, що у столиці створено жіночу футбольну команду, яка по силі не поступається і самому «Динамо», гравців її часто можна бачити на полі Республіканського стадіону, де виступають уславлені чемпіони, грали дівчата і в міжнародних турнірах. За роз’ясненнями ми звернулися до керівника центру «Здоров’я» Управління спортспоруд Держкомспорту УРСР кандидата біологічних наук Р. І. Ракитіної.
— Мова, переконана, про нашу футбольну команду «Арена». Створена вона у вересні 1987 р. Задумувалася спочатку як одна із оздоровчих груп. Дали оголошення в газеті, що запрошуємо Дівчат та жінок, які бажають займатися футболом. Результати
перевершили всі сподівання, вже на перше заняття прийшло близько півсотні прихильниць популярної гри. Пізніше з них і відібрали 20 найсильніших, які склали основу «Арени», інші продовжуть займатися в «резервних» групах. Заняття відбуваються тричі на тиждень і під обов’язковим контролем лікаря.
Тренуються дівчата під керівництвом С. Богданова. Молоді спортсменки з великим ентузіазмом опановують секрет гри. Першою пробою сил для дівчат став турнір з міні-футболу, організований міськспорткомітетом за участю шести команд. «Арена» впевнено виграла його. А потім були всесоюзні змагання — на великому полі. До столиці України позмагатися за призи «Вечірнього Києва» прибули футбольні дружини Ленінграда, Молдавії, Грузії, РРФСР. Захищати честь українського жіночого футболу випало київським «Арені» та «Спартаку». Вихованки С. Богданова знову були найсильнішими.
Напруженою видалася боротьба за лідерство серед команд міста. Сім колективів зголосилося взяти участь у чемпіонаті столиці. У фіналі зустрілися «Спартак» та перша команда «Арени». Лише один м’яч було забито у цьому матчі у ворота «Спартака», Зустрілися суперниці і у вирішальному поєдинку першості республіки, який відбувся на столичному Республіканському стадіоні. «Рідні стіни» допомогли — перемігши 2:1, «Арена» стала першим жіночим чемпіоном України.
Зіграли дівчата минулого року і у своєму першому міжнародному турнірі — у Трнаві. Запрошення на нього вони отримали після зустрічі вдома у товариському матчі з чехословацькою командою «Вайнори» — гості не приховували свого захоплення грою киянок.
Змагання у Трнаві традиційні і проводилися вже вдвадцяте. Всі учасники були розбиті на дві підгрупи: а) «Арена», «Скло-пласт» (Трнава, ЧССР), збірна Словаччини; б) «Феміна» (Будапешт, Угорщина), «Агростав» (Списка Нова Вес, ЧССР), «Кауфе-рінг» (ФРН). Набравши три очки з чотирьох можливих, наші землячки стали переможцями у своїй підгрупі і вийшли до фіналу, де на них чекала «Феміна». Набагато досвідченіші суперниці переважали дебютанток, але й киянки довели, що розуміються на футболі, поступилися вони у чесній і напруженій боротьбі — 2:4.
Загалом же краща жіноча команда республіки минулого року взяла участь у восьми турнірах і зіграла понад 50 офіційних і товариських матчів.
За перший склад «Арени» виступали: воротарі — дев’ятикласниця Віта Скачко й студентка Люба Крамар, захисниці — учениця торговельного технікуму Люда Проценко, дев’ятикласниця Оксана Андрущенко, спортінструктор Тетяна Ржанська, студентка Наталя Рачинська, дев’ятикласниця Люда Ковалевська, робітниця стадіону Таня Швець, робітниця заводу залізобетонних виробів Наталя Ма-зуренко; півзахисниці — робітниця Люда Павленко, співробітниця НДІ Люба Білецька (капітан команди), майстер виробничого навчання СПТУ Оля Мединська, маляр Таня Овчаренко, студентка з Білої Церкви Алла Лапач, першокурсниця КДУ Таня Гусакова, учениця СПТУ Таня Верезубова.
Як бачимо, футбол заполонив серця дівчат найрізноманітніших нахилів і вподобань. Всі вони молоді, середній вік «Арени» — далеко до двадцяти років. А це вселяє надію на успішні виступи ще в багатьох турнірах. Хотілось би, щоб прийшла перемога до киянок і в найбільшому, найвідповідальнішому для них змаганні цього року — першому чемпіонаті СРСР серед жінок.
НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ
СРІБНИЙ МОТИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЕРШОСТІ
Вісім учасників фінальної частини чемпіонату Європи 1986— 1988 рр. (сім переможців відбіркових змагань і команда ФРН — господар континентальної першості) було розбито на дві попередні групи. У першій з них виступали збірні ФРН, Італії, Данії та Іспанії; в другій — Англії, Ірландії, Голландії та СРСР. Ось як розгорталася боротьба в групах, з яких у півфінал виходили по дві кращі команди.
Група 1. ФРН—Італія — 1:1. Дюссельдорф. 10 червня. 68 400 глядачів. Голи: Манчіні (Італія), Бреме. «Згоден, що це був типовий матч відкриття, коли ніхто не хотів ризикувати.. Оскільки ми припустилися маси помилок, то результат добрий для нас, а це найголовніше» (Ф. Бекенбауер). «Коли я подивився відеозапис цього матчу, то перевпевнився, що ми випустили великий шанс, утратили цілком заслужену перемогу...» (А. Вічіні).
Данія — Іспанія — 2:3. Ганновер. 11 червня. 60 000 глядачів. Голи: Мічел, Бутрагеньо, Гордільо (усі — Іспанія); Лаудруп, По-ульсен. «Серця всіх нас і помисли було віддано боротьбі. І ми зіграли сильно всі 90 хвилин» (М Муньос). «Іспанці виявили себе набагато сильніше, ніж я передбачав» (3. Піонтек).
ФРН — Данія — 2:0. Гельзенкірхен. 14 червня 71 000 глядачів. Голи: Клінсманн, Тон. «Ця перемога над датчанами важлива саме тим, що дозволяє нам готуватися відносно спокійно до гри з іспанцями» (Ф. Бекенбауер). «Ми намагались що-небудь зробити, але якщо говорити чесно, то в нас уже все в минулому. Настав час для нового покоління» (С. Лербю).
Італія — Іспанія — 1 : 0. Франкфурт-на-Майні. 14 червня. 51000 глядачів. Гол: Віаллі. «У нинішньої нашої команди мета далека — підготовка до фіналу чемпіонату світу, що відбудеться в Італії через два роки» (А. Вічіні). «...італійці змусили мою команду в основному оборонятися» (М. Муньос).
ФРН — Іспанія — 2:0. Мюнхен. 17 червня. 73 000 глядачів. Голи: Феллер — 2. «Лише в перші п’ятнадцять хвилин ми відчували деякі труднощі, а потім у нас гра пішла» (Ф. Бекенбауер). «Вони використали свої шанси, а ми ні. В нас не знайшлося свого Фел-лера» (М. Муньос).
Італія — Данія — 2 : 0. Кельн. 17 червня. 65 000 глядачів. Голи: Альтобеллі, ді Агостіні. «Альтобелі — футболіст, здатний одразу включитися в справу, без розкачування. Для нього в цьому плані проблем не існує» (А. Манчіні). «Психологічно цей поєдинок був дуже важким для нас» (М. Ольсен).
Після шести проведених матчів підсумкова турнірна таблиця цієї групи мала такий вигляд:
внпмо внпмо
1. ФРН 2 10 5—15 8. Іспанія 1 0 2 3—5 2
і Італія 2 10 4—15 4. Данія 0 0 3 2—7 0
Ф. Бекенбауер: — Якби хто-небудь до початку турніру стверджував, що ми закінчим ігри в групі першими, та й ще з різницею м’ячів 5—1, гадаю його назвали б брехуном .
Група 2. Англія—Ірландія — 0 : 1. Штутгарт. 12 червня 53 000 глядачів. Гол: Хоугтон. «Я мушу визнати, що нам трохи повезло, але їаке в футболі було, є і буде» (Д. Чарльтон). «Ми знали, що
це буде непростий для нас матч, але не передбачали, що він виявиться таким складним» (Б. Робсон).
Голландія — СРСР — 0:1. Кельн. 12 червня. 60 584 глядачі. Гол: Рац (53). Склад збірної СРСР: Дасаєв, Безсонов, Хідіятул-лін, Кузнецов, Дем’яненко, Литовченко, Заваров (Сулаквелідзе, 90), Михайличенко, Рац, Бєланов (Алейников, 79), Протасов.
«Ми невдоволені грою команди в першому таймі. Добре зігравши в обороні, набагато гірше діяли в атаці... В другому таймі наш тактичний план було реалізовано. І справа не в тому, що ми забили м’яч. Голландці не очікували побачити Бєланова атакуючим З глибини поля і не були готові до його дій. Усі звернули увагу, як ми вміємо раптово атакувати флангами і центром... Відзначу бойовий характер суперників: вони всі, без виключення, билися за м’яч до останньої секунди зустрічі» (В. Лобановський). «У першому таймі ми грали краще. В другому росіяни показали характер і майстерність» (Р. Міхелс).
Англія — Голландія — 1:3. Дюссельдорф. 15 червня. 68 000 глядачів. Голи: Робсон (Англія), ван Бастен — 3. «На мій погляд, зустріч була винятково напруженою, хоча в першому таймі і ми, і англійці не ризикували, боячись припуститись фатальної помилки» (М. ван Бастен). «Так, обставини змушують нас до дострокового повернення додому. Однак, як на мене, поєдинок з голландцями ми провели сильно...» (Б. Робсон).
Ірландія — СРСР—1:1. Ганновер. 15 червня. 40 000 глядачів. Голи: Велан (Голландія, 40), Протасов (75). Склад збірної СРСР: Дасаєв (Чанов, 68), Хідіятуллін, Кузнецов, Дем’яненко, Рац, Алейников, Заваров, Протасов, Бєланов, Сулаквелідзе (Гоцманов, 46), Михайличенко. «Свій тактичний план нам реалізувати не вдалося. Ми ставили завдання швидко контратакувати, щоб відрізати від оборонних ліній досвідчених ірландських півзахисників. Це нам вдавалось лише в декількох моментах другої половини. Хочу сказати найприємніші слова про гру збірної Ірландії, яка зіграла грамотно в атаці і надійно в обороні» (Ю. Морозов). «Матч відзначався впертою боротьбою всі 90 хвилин, але гра була чесною, без грубощів, без серйозних зауважень» (Д. Чарльтон).
СРСР — Англія —3:1. Франкфурт-на-Майні. 18 червня. 60 000 глядачів. Голи: Адамс (Англія, 15), Алейников (3), Михайличенко (26), Пасулько (73). Склад збірної СРСР: Дасаєв, Безсонов, Хідіятуллін, Кузнецов, Рац, Алейников, Литовченко, Заваров (Гоцманов, 86), Протасов, Бєланов (Пасулько, 45), Михайличенко. «Таким виявився на чемпіонаті Європи третій крок нашої збірної, крок упевнений, який вивів її в півфінал» (В. Понедєльник).
Голландія — Ірландія — 1:0. Гельзенкірхен. 18 червня. 70 000 глядачів. Гол: Кіфт. «Ми чудово розуміли, що ірландці вистояли проти англійців і виграли, вистояли проти збірної СРСР, вели в рахунку і добилися нічиєї. Ми знали також, що збірна ФРН буде нашим суперником у півфіналі, але для цього потрібно забити гол. Кіфт нас виручив» (М. ван Бастен). Додамо, що голландський нападаючий, який вийшов на заміну в другому таймі, забив вирішальний м’яч, що запалив зелене світло на шляху в півфінал, лише за вісім хвилин до закінчення матчу.
Після цієї гри підсумкова таблиця групового турніру набула такого виду:
В Н П М О
1. СРСР 2 1 0 5—2 5
2. Голландія 2 0 1 4—2 4
В н п м о
3. Ірландія 1 1 1 2—2 З
4. Англія 0 0 3 2—7 0
«У півфінали чемпіонату континенту вийшли дійсно на сьогоднішній день найсильніші. Наш наступний суперник, збірна Італії,—молода, технічна і зухвала команда. Безперечно, вона сильна. Але якщо збірна СРСР буде діяти, як у матчі з англійцями, сміливо і цілеспрямовано, буде розумно ризикувати, вірити в перемогу, то прийде й давно очікуваний успіх...» (Л. Яшин).
Півфінали. Голландія — ФРН —2:1. Гамбург. 21 червня. 60 000 глядачів. Голи: Матеус (ФРН), Р. Куман і ван Бастен. «Проти такої команди, як Голландія, так грати не можна. Слід було збільшити чисельність середньої лінії, щоб саме там перекрити всі шляхи атак голландців. Саме звідси вони довгими вивіреними передачами кидали в атаку ван Бастена, який усіх тут уразив своєю грою. Звідси обстрілював ворота збірної ФРН потужними різкими ударами центральний захисник Куман, який висувався вперед. Просто здивований, що господарі чемпіонату так і не розібралися в цій незамисловатій тактиці» (І. Нетто).
М. ван Бастен, так високо оцінений І. Нетто, забив м’яч у момент, коли господарі чемпіонату вже настроювалися на додатковий час.
СРСР — Італія — 2:0. Штутгарт. 22 червня. 68 000 глядачів. Голи: Литовченко (61), Протасов (63). Склад команди СРСР: Да-саєв, Безсонов (Дем’яненко, 35), Хідіятуллін, Кузнецов, Рац, Алей-ников, Литовченко, Заваров, Протасов, Михайличенко, Гоцманов. «Вважай, з 1982 р. ми не бачили італійців, які розпрощалися в Мексіці зі званням чемпіонів світу. Не принесла потрібної інформації зустріч наших футболістів з ними минулої зими, коли ми програли 1 :4. Наша команда тоді тільки приступила до підготовки... Але на полях ФРН ми побачили, що в Європі в особі збірної Італії підростає дуже цікава, самобутня команда. Стверджую це, не дивлячись на те, що наші футболісти на цьому чемпіонаті переграли італійців учисту» (Б. Зелькявічюс).
Долю матчу з італійцями, що проходив на мокрому полі, було вирішено протягом трьох хвилин, коли Литовченко і Протасов забили по м’ячу. Але не буде перебільшенням сказати, що наші спортсмени домінували на полі впродовж усього поєдинку.
Фінал. СРСР — Голландія — 0:2. Мюнхен. 25 червня. 72 300 глядачів. Голи: Гулліт (35); ван Бастен (55). Склади команд: СРСР — Дасаєв, Дем’яненко, Хідіятуллін, Рац, Алейников, Литовченко, Заваров, Протасов (Пасулько, 71), Бєланов, Михайличенко, Гоцманов (Балтача, 68); Голландія — ван Брекелен, ван Тіггелен, Р. Куман, ван Арле, Ваненбург, Мюрен, Гулліт, ван Бастен, Е. Куман, Райкаард, Ваутерс.
Перші півгодини перевага на полі була на боці радянських футболістів. До тієї хвилини, коли наші захисники на якусь мить залишили без нагляду знаменитого Гулліта, кращого гравця Європи. Рууд сповна скористався шансом і забив свій перший на чемпіонаті, але найважливіший м’яч. А через 20 хвилин ігрового часу вдався «фантастичний», як його назвали журналісти, удар ван Ба-стену. Були і в наших футболістів моменти для взяття воріт, але вони ними не скористалися. І. Бєланов навіть не зумів реалізувати пенальті. Вірно сказав В. Лобановський: «...У такій грі перемагає та команда, лідери якої зуміють вирішити долю зустрічі...»
Кращим гравцем чемпіонату журналісти назвали голландця М ван Бастена, який набрав 1250 голосів На другому місці Р. Гулл.т— 578, на третьому — ще один голландець Ф. Райкаард — 498 голосів.
У п’ятнадцяти матчах фіналу було забито 34 м’ячі, що становить 2,27 гола за гру. М’ячі забивали: ван Бастен (Голландія) —• 5, Протасов (СРСР) і Феллер (ФРН) — по 2, Рац, Алейников, Михайличенко, Пасулько, Литовченко (усі — СРСР), Бреме, Клінс-манн, Тон, Матеус (усі — ФРН), Манчіні, Віаллі, Альтобеллі, ді Агостіні (усі — Італія), Гулліт, Р. Куман, Кіфт (усі — Голландія), Адамс, Робсон (обидва — Англія), Велан, Хоугтон (обидва — Ірландія), Мічел, Бутрагеньо, Гордільо (усі — Іспанія), Лаудруп, Поульсен (обидва — Данія) — по 1 голу.
Неважко підрахувати, що найрезультативнішими були чемпіони—-8 і срібні призери — 7 голів. 6 м’ячів забили футболісти ФРН, Дістався приз і С. Алейникову. За м’яч, забитий на третій хвилині у ворота збірної Англії, що став «найшвидшим», Сергій отримав золотий годинник фірми «Сейко».
Тренери збірної СРСР використали в п’яти іграх 17 футболістів. По 5 ігор провели Дасаєв, Хідіятуллін, Заваров, Михайличенко, Рац, Алейников і Протасов; по 4 — Кузнецов, Дем’яненко, Литовченко, Бєланов і Гоцманов; 3—Безсонов; по 2 — Пасулько і Сулаквелідзе; по 1 — Чанов і Балтача. Крім цих гравців на чемпіонат Європи їздили Вишневський, Сукристов і Дмитрієв, які в жодному матчі участі не брали.
За успішний виступ на чемпіонаті Європи 1988 р. Рінату Да-саєву, Вагізу Хідіятулліну, Олексію Михайличенку, Сергію Алейникову, Олегу Протасову і Геннадію Литовченку присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР».
ПРИЄМНІ ВІСТІ З ОЛІМПІЙСЬКИХ АРЕН
Заключні матчі футбольного турніру Олімпіади-88 пройшли в декількох містах Південної Кореї. Вперше футбол увійшов до програми Ігор 1900 р. у Парижі. З тих пір на футбольний Олімп найчастіше піднімалися британські та угорські майстри шкіряного м’яча, на рахунку яких по три комплекти золотих нагород. До минулого року була лише одна команда, якій двічі вдалося стати чемпіонкою. Це знаменита уругвайська збірна 30-х років.
Тепер до неї приєдналися радянські футболісти. їхня перемога в Сеулі — друга за час виступів наших спортсменів на цих найбільших комплексних змаганнях сучасності. Уперше це сталося 1956 р. на Олімпіаді в Мельбурні. І знадобилося 32 довгих роки, щоб повторити успіх.
Після першого олімпійського тріумфу для радянських футболістів наступила полоса невдач. На трьох наступних Олімпіадах поспіль вони не спромоглися пробитися в заключну частину змагань, терплячи прикрі поразки у відбіркових турнірах.
Потім почалася «бронзова» ера. Тепер тричі поспіль збірна СРСР сходила на третій щабель п’єдесталу пошани. Були серед призерів і вихованці українського футболу — Євген Рудаков, Віктор Колотов, Олег Блохін, Йожеф Сабо, Вячеслав Семенов, Анатолій Куксов, Юрій Єлисєєв, Володимир Онищенко, Володимир Трошкін, Михайло Фоменко, Стефан Решко, Віктор Матвієнко, Анатолій Коньков, Леонід Буряк, Володимир Веремєєв, Віктор Звягінцев, Сергій Балтача і Володимир Безсонов. По-різному сприймалися й оцінювалися бронзові здобутки радянських футболістів. Так, після третього місця на Іграх 1976 р. у Монреалі зі збірною СРСР розпрощалися її тренери Валерій Лобановський і Олег Базилевич. Натомість через чотири роки, коли в рідних московських стінах нашим дісталися ті ж бронзові медалі, для Костянтина Бескова
все обійшлося ... орденом. Правда, через кілька місяців після Олімпіади-80.
І перед турніром у Південній Кореї олімпійській збірній ставилося одне завдання — здобути золоті медалі. Такий максималізм ускладнював виконання його, бо тиснув невидимим психічним тягарем на молодих майстрів. Але наші хлопці загартувалися в горнилі відбіркових змагань.
Розпочала турнір радянська збірна, яку очолював молодий тренер Анатолій Бишовець, з невиразної нульової нічиєї з норвежцями. Потім вона послідовно перемогла спортсменів Туреччини, Болгарії, знову Норвегії, Швейцарії, ще раз турецьких олімпійців. Уже в рік Олімпійських ігор відбувся вирішальний матч з болгарською збірною. Олімпійці СРСР проводили цю зустріч 27 квітня в Сімферополі. Наші футболісти перемогли з рахунком 2 : 0 і першими з команд Європи добилися права на поїздку в Сеул.
Цікаво, що дванадцятеро з тринадцяти гравців, які взяли участь у вирішальному поєдинку в Сімферополі, через п’ять місяців виступили і в Південній Кореї. Це воротар Дмитро Харін тоді ще з московського «Торпедо», захисники Гела Кеташвілі (тбіліське «Динамо»), Ігор Скляров і Віктор Лосєв з московського «Динамо», Олексій Чередник з «Дніпра», московський «Локомотив» представляв Сергій Горлукович; у півзахисті виступали спартаківець Євген Кузнецов, алмаатинець Євген Яровенко, київський динамовець Олексій Михайличенко; в нападі — Володимир Татарчук з ЦСКА, московські динамівці Ігор Добровольський та Олександр Бородюк. Крім цих майстрів у Сеул відправились запасний воротар Олексій Прудников з «Торпедо», який, правда, так і не зіграв жодної хвилини як у відбіркових, так і у фінальних матчах; захисники Сергій Фокін з ЦСКА і Арвідас Яноніс з «Жальгіріса»; півзахисники Ігор Пономарьов («Нефтчі»), дніпропетровець Вадим Тищенко, який зумів поправитись після важкої травми і операції, а також нападаючі Юрій Савичев («Торпедо»), ще один гравець «Жальгіріса» Ар-мінас Нарбековас і Володимир Лютий з «Дніпра». Крім Анатолія Бишовця біля керма збірної СРСР стояли другий тренер Володимир Сальков, начальник команди Олександр Тукманов, тренер Гаджі Гаджієв.
У груповому турнірі, матчі якого проходили в провінційних містечках Пусані і Тегу, суперниками радянських спортсменів були олімпійські збірні Південної Кореї, Аргентіни і США. І знову в першому матчі, згадаймо відбірковий поєдинок з норвежцями,— нульова нічия. Анатолій Бишовець після гри сказав: «Ми переважали суперника, але не зуміли реалізувати свою перевагу... Наступний матч — проти аргентінців — буде вирішальним. У нас не залишається іншого виходу, як вигравати його...»
У поєдинку з південноамериканськими футболістами «заговорила» основна ударна сила радянської збірної — Ігор Добровольський і Олексій Михайличенко, за плечима яких було вже чимало виступів і в складі національної команди СРСР, киянина за підсумками чемпіонату Європи у ФРН було навіть включено до символічної збірної континенту. Наша далеко не таємна зброя спрацювала вже в першому таймі, коли лідерам радянських олімпійців удалося забити по м’ячу у ворота гідного суперника. І лише за ІЗ хвилин до фінального свистка аргентінцю Морено з пенальті вдалося «розмочити» рахунок.
І в заключному груповому матчі головними діючими особами на полі були Михайличенко і Добровольський. Перший з них записав на свій рахунок два голи, один раз відзначився Доброволь-
ський, ще один м'яч забив Нарбековас. Повівши з рахунком 4:0, наші футболісти скинули оберти атак, чим двічі скористалася команда США — 4:2.
У чвертьфінал від групи, що змагалася в Тегу, вийшли збірні СРСР і Аргентіни. На цьому етапі турніру наші олімпійці зустрілися з посланцями зеленого континенту — австралійцями. Повна перевага була на боці збірної СРСР, яка зрештою й перемогла досить впевнено — 3:0. Правда, насторожував факт, що бомбардирські ролі знову поділили старі знайомі — Михайличенко і Доб-ровольський.
Наступні суперники — італійці. Матч із сильним і амбіційним колективом видався напруженим і драматичним за сюжетом. Не обійшлося без додаткового часу, а також цілого букету з жовтих І червоної карток за сім попереджень і вилучення з поля. Наші тривалий час перебували в ролі, що потребувала відігруватися. Зрівняти рахунок удалося за 12 хвилин до закінчення основного часу, а вже додаткові півгодини були повністю за збірною СРСР. Кінцевий рахунок — 3:2.
Французький арбітр Ж. Біте відмінно провів матч нашої команди з аргентінцями в груповому турнірі. Це надихнуло організаторів змагань призначити його головним суддею і вирішального поєдинку Олімпіади-88. Зустрічалися збірні Радянського Союзу і Бразілії. І знову напруга сягала межі. І знову перед вели наші суперники. І знову Добровольському, на цей раз з пенальті, вдається зрівняти рахунок. І знову призначається додатковий час. А коли закінчувалась його перша частина, звершився прорив, на вістрі якого опинився Юрій Савичев. Гол! Золотий гол!
Вище ми коротко розповіли про матчі за участю олімпійців Радянського Союзу. А як же розгорталася боротьба на стадіонах Південної Кореї? 16 фіналістів було розбито на 4 групи. По дві кращі команди з кожної групи виходили до наступного етапу олімпійського турніру (команди провели по 3 гри).
Група «А». ФРН—КНР — 3:0, Швеція —Туніс — 2:2, ФРН — Туніс - 4 : 1, Швеція — КНР — 2:0, Туніс — КНР — 0:0, Швеція — ФРН — 2:1. Підсумкова таблиця:
в н п
1. Швеція 2 10
2. ФРН 2 0 1
М О 6—3 5 3. Туніс
8-3 4 4. КНР
ВНПМО
0 2 1 3—6 2
0 1 2 0—5 1
Група «В». Замбія — Ірак —2:2, Італія — Гватемала — 5:2, Замбія — Італія — 4:0, Ірак — Г ватемала — 3:0, Замбія — Г вате-мала — 4:0, Ірак — Італія — 0:2. Підсумкова таблиця:
в н п м о
1. Замбія 2 | 0 10—2 5
2. Італія 2 0 1 7—6 4
В Н П М О
3. Ірак 1 1 1 6—4 З
4. Гватемала 0 0 Я 2—12 0
Група «С». США — Аргентіна — 1:1, СРСР — Південна Корея — 0 : 0, Південна Корея — США — 0:0, СРСР — Аргентіна — 2: 1 (м’ячі в радянській команді забили Добровольський, Михайличенко) , СРСР — СІЛА — 4:2 (Михайличенко — 2, Нарбековас, Добровольський), Аргентіна — Південна Корея — 2 : 1. Підсумкова таблиця:
в
1. СРСР 2
2. Арген і іна 1
Н П М О
І 0 6—3 5
114—4 8
3. Південна Корея 4. США
В Н П М О
0 2 1 1—2 2
0 2 1 3—5 2
Група «Д». Бразілія — Нігерія — 4:0, Австралія — Югославія — ’Л : 0, Бразілія — Австралія — 3:0, Югославія — Нігерія — 3:1, Австралія — Нігерія — 1:0, Бразілія — Югославія — 2:1. Підсумкова таблиця:
в
1. Бразілія З
2. Австралія 2
н п м о
0 0 9—1 6
0 1 2—3 4
В
3. Югославія І
4. Нігерія 0
Н П М О
0 2 4—4 2
0 3 1—8 0
Чвертьфінали. Італія — Швеція — 2 : 1, ФРН — Замбія — 4 : 0, Бразілія — Аргентіна —1:0, СРСР — Австралія — 3:0 (Добро-вольський — 2, Михайличенко). Крім радянської збірної, яка в другому таймі забила 3 м’ячі у ворота австралійців, упевнену перемогу здобули олімпійці ФРН, які здійснили своєрідну помсту за європейців, адже в груповому турнірі замбійці з рахунком 4 :0 обіграли італійців. А останні, взявши гору над шведами у додатковий час, вийшли у півфіналі на нашу збірну.
Півфінали. Бразілія — ФРН — 1:1 (пен.— 3:2), СРСР — Італія — 3:2 (Добровольський, Нарбековас, Михайличенко). Обидва поєдинки пройшли в гострій, напруженій боротьбі. Цікаво, що у фінал вийшли саме ті колективи, які, можна сказати, врятувалися в основний час гри. Так, бразілець Фаріас зрівняв рахунок у матчі з ФРН за 10 хвилин до закінчення другого тайму. Добровольсько-му це вдалося зробити на дві хвилини раніше. Якщо наші хлопці зуміли здолати своїх суперників у додатковий час, то бразільці змогли це зробити лише за допомогою серії пенальті.
Матч за третє місце. ФРН — Італія — 3:0. Західнонімецькі футболісти довели, що їх недарма вважали фаворитами олімпійського турніру.
Фінал. СРСР — Бразілія — 2:1 (Фаріас — ЗО, Добровольський — 61, Ю. Савичев—105). Склади команд: СРСР — Харін, Лосєв, Горлукович, Кеташвілі, Яровенко, Добровольський, Михайличенко, Є. Кузнецов, Татарчук, Нарбековас (Ю. Савичев), Лютий (Скля-ров); Бразілія — Таффарел, Луїс Карлос, Алоїсіо, Андре Круз, Жоржиньо, Мілтон, Андраде, Карека, Бебето (Жоао Паоло), Ро-маріо Фаріас, Нето (Адемір). І в цьому матчі нашим олімпійцям довелося наздоганяти суперників, у першому таймі всюдисущий Фаріас зумів випередити у боротьбі за верховий м’яч воротаря Харіна і захисників і забити свій сьомий м’яч. У другому таймі бразільські захисники грубо обійшлися з Михайличенком, який невтримно рвався до воріт, і Добровольський реалізував пенальті. А вже у додатковий час заключним акордом прозвучав гол Ю. Са-вичева. «Великим матчем» назвав поєдинок тренер збірної Бразі-лії Карлос Сільва. З ним важко не погодитись.
А тепер варто згадати про ті 8 матчів відбіркового турніру, що відкрили шлях до олімпійської перемоги.
Норвегія — СРСР — 0:0. 14 жовтня 1986 р. Осло.
Туреччина — СРСР — 0:2 (Лютий, Добровольський). 15 квітня 1987 р. Ізмір.
Болгарія — СРСР — 0:1 (Михайличенко). 7 травня 1987 р. Софія.
СРСР — Норвегія —1:0 (Лютий). 12 серпня 1987 р. Москва.
Швейцарія — СРСР — 2:4 (Лютий, Добровольський, Баранаус-кас —2). 28 жовтня 1987 р. Лозанна.
СРСР — Туреччина — 2 : 0 (Ю. Савичев, Бородюк). 6 квітня 1988 р. Сімферополь.
СРСР — Болгарія—2:0 (Михайличенко, Є. Кузнецов). 27 квітня 1988 р. Сімферополь.
СРСР — Швейцарія — 0:0. 10 травня 1988 р. Москва.
У відбіркових матчах наставники збірної СРСР використали 28 футболістів з 13 команд вищої і першої ліг. Вони провели таку кількість ігор: Д. Харін («Торпедо», «Динамо» М), І. Добровольський («Динамо» М), О. Михайличенко («Динамо» К)—по 8, І. Скляров («Динамо» М) — 7, В. Лосєв («Динамо» М), В. Лютий («Дніпро»), Є. Кузнецов («Спартак») — по 6, Г. Кеташвілі («Динамо» Тб), Є. Яровенко («Кайрат»), В. Татарчук (ЦСКА)—по 5, В Тищенко і О. Чередник (обидва—«Дніпро»), Ю. Савичев («Торпедо»), О. Бородюк («Динамо» М) — по 4, С. Фокін (ЦСКА), С. Горлукович («Локомотив»), В. Іванаускас («Жальгіріс»)—по З, В. Брошин (ЦСКА), С. Баранаускас («Жальгіріс»)—по 2, В. Пан-чик («Нефтчі»), А. Афанасьєв і С. Дмитрієв (обидва — «Зеніт»), А. Яноніс і А. Нарбековас (обидва — «Жальгіріс»), О. Морозов («Чорноморець»), М. Савичев («Торпедо»), О. Воробйов (СКА Р), Д Кузнецов (ЦСКА) — по 1 матчу.
12 голів на свої рахунки записали: Лютий — 3, Добровольський, Михайличенко, Баранаускас — по 2, Ю Савичев, Бородюк, Є. Кузнецов —по 1.
У всіх шести фінальних матчах, що проходили в Пусані—тричі, Тегу — двічі й Сеулі, взяли участь 8 футболістів: Харін, Лосєв, Горлукович, Кеташвілі, Добровольський, Михайличенко, Нарбековас і Лютий; по 5 ігор провели Ю. Савичев, Татарчук і Є. Кузнецов; по 4 — Чередник і Яровенко; по 2 — Бородюк і Скляров; по 1—Пономарьов, Яноніс і Фокін; Прудников і Тищенко на поле не виходили.
У шести матчах радянські футболісти забили 14 м’ячів (Добровольський — 6, Михайличенко — 5, Нарбековас — 2, Ю. Савичев — 1).
19 учасників олімпійської збірної СРСР, незважаючи на кількість зіграних чи не зіграних зовсім матчів, стали заслуженими майстрами спорту, Михайличенко став ним дещо раніше — за успіхи в чемпіонаті Європи. Заслуженими тренерами СРСР стали наставники збірної Анатолій Бишовець і Володимир Сальков, у минулому гравці київського «Динамо» і донецького «Шахтаря». Це ж звання присвоєне тренерам клубних команд, які делегували найбільше своїх вихованців у олімпійську збірну країни.
Цікаво поглянути на олімпійські здобутки наших футболістів за всі роки. Так, на відбіркових етапах збірна СРСР провела 41 матч: 27 перемог, 10 нічиїх, 4 поразки, різниця м’ячів — 82—25. А загалом наша олімпійська команда провела 73 відбіркових і фінальних матчі: 51 виграш, 14 нічиїх, 8 поразок, різниця забитих і пропущених м’ячів— 159—55.
А чи сталися зміни в бомбардирському реєстрі? Лідером залишився О. Блохін («Динамо» К) — 9 голів. На другу позицію вийшов 1. Добровольський («Динамо» М) —8, далі йдуть О. Михайличенко («Динамо» К)—7, Ф. Черенков («Спартак»)—6, В. Боб-ров (ВПС), В Колотов («Динамо» К) і С. Андрєєв (СКА Р) — по 5 м’ячів.
Пропонуємо список володарів олімпійських медалей з футболу; 1900 (Париж) — 1. Великобританія. 2. Франція. 3. Бельгія.
1904 (Сент-Луїс) — 1. Канада. 2. США — 1. 3. США — 2.
1908 (Лондон) — 1. Великобританія. 2. Данія. 3. Голландія.
1912 (Стокгольм) — 1. Великобританія. 2. Данія. 3. Голландія, 1920 (Антверпен)—!, Бельгія. 2. Іспанія. 3. Голландія,
1924 (Париж) —1. Уругвай. 2. Швейцарія. 3. Швеція.
1928 (Амстердам)—!. Уругвай. 2. Аргентіна. 3. Італія.
1936 (Берлін) — 1. Італія. 2. Австрія. 3. Норвегія.
1948 (Лондон) — 1. Швеція. 2. Югославія. 3. Данія.
1952 (Хельсінкі) — 1. Угорщина. 2. Югославія. 3. Швеція.
1956 (Мельбурн) — 1. СРСР. 2. Югославія. 3. Болгарія.
1960 (Рим) — 1. Югославія. 2. Данія. 3. Угорщина.
1964 (Токіо) — 1. Угорщина. 2. ЧССР. 3. НДР.
1968 (Мехіко) — 1. Угорщина. 2. Болгарія. 3. Японія.
1972 (Мюнхен) — 1. Польща. 2. Угорщина. 3. СРСР і НДР,
1976 (Монреаль) — 1. НДР. 2. Польща. 3. СРСР.
1980 (Москва) — 1. ЧССР. 2. НДР. 3. СРСР.
1984 (Лос-Анджелес) — 1. Франція. 2. Бразілія. 3. Югославія. 1988 (Сеул) — 1. СРСР. 2. Бразілія. 3. ФРН.
ЗА ПУТІВКИ ДО ІТАЛІЇ
24 листопада 1987 р. ФІФА офіційно заявила: у відбіркових іграх чемпіонату світу 1990 р. візьмуть участь збірні 113 країн. 22 фінальних місця розподілено так: Європа — 13, Південна Америка— 2, країни Північної, Центральної Америки і зони Каріб-ського басейну — 2, Азія — 2, Африка — 2, Океанія (спільно з Південною Америкою) — 1. Дві команди — Аргентіни (чемпіон світу) та Італії (господар турніру) виходять до фінальної частини без відбіркових ігор. Змагання триватимуть 20 місяців і закінчаться ЗО листопада 1989 р., за цей час буде зіграна 361 зустріч.
Було визначено і склади відбіркових груп. При жеребкуванні був застосований принцип обов’язкового розсіювання найсильніших. «Табель про ранги» склали за допомогою ЕОМ на підставі результатів попереднього світового чемпіонату.
Положенням про першість передбачено, що в групах, де виступають по 5 команд, право на поїздку до Італії здобувають дві команди, в інших трьох групах — лише переможці. Ще дві путівки дістануться збірним, які матимуть кращі показники серед трьох других команд цих груп.
Європа
Перша група (Болгарія, Данія, Румунія, Греція).
Результати матчів: Болгарія — Румунія — 1:3, Греція — Данія— 1:1, Румунія — Греція — 3:0, Данія — Болгарія—1:1.
Болгарська команда перед зустріччю в Софії переживала труднощі — через травми вибули зі строю досвідчені Дімітров, Сіраков, Іскренов. Тренери замінили їх молодими гравцями. Але ніхто не сподівався, що господарі віддадуть гру так легко. Гості ж, більшість яких складали футболісти відомого клубу «Стяуа», досить швидко і кваліфіковано визначили слабкі місця в команді Б. Ан-гелова і вже на 24-й хвилині зусиллями Матеута вийшли вперед. Правда, через сім хвилин болгари зрівняли рахунок (зробив це Колев), та у другому таймі два влучних удари Кеметару принесли перемогу румунам.
Обновила свій склад і збірна Данії. Причини тут були іншими, і перша з них — невдалий виступ підопічних 3. Піонтека на чемпіонаті Європи у ФРН. З командою розпрощалися Елк'яр, Ольсен, Лербю, Арнесен, інші майстри. Це не вплинуло на загалом невиразну гру датчан в Афінах. Господарі першими досягли успіху, після кутового на 41-й хвилині м’яч забив Мітропулос. По перерві врятував становище Поульсен.
Переконливо перемогли румунські футболісти і в своєму другому матчі, приймаючи збірну Греції. Гості, як підкреслювали оглядачі, проявили замало ентузіазму, щоб розраховувати хоча б на нічию.
«Лише перемога збереже нам шанси на успіх»,— заявив 3. Пі-онтек журналістам перед зустріччю його підопічних з болгарами. І після того як на 9-й хвилині Ельструп добив м’яч у сітку, здавалося, що датчани не випустять переваги. Але збірна Болгарії зуміла скористатися зі свого шансу. Півзахисник Садков, вийшовши «на побачення» з голкіпером, зробив рахунок нічийним. Становище у відбірковій групі таке:
І в н п м о
1. Румунія 2 2 0 0 6—1 4
2. Данія 2 0 2 0 2—2 2
3. Болгарія
4. Греція
1 В н п м о
2 0 11 2—4 1
2 0 11 1—4 1
Календар ігор на 1989 р.: 26 квітня. Греція — Румунія, Болгарія— Данія, 17 травня. Румунія — Болгарія, Данія—Греція, 11 жовтня. Болгарія — Греція, Данія — Румунія, 15 листопада. Греція — Болгарія, Румунія — Данія.
Друга група (Албанія, Англія, Польща, Швеція).
Результати матчів: Англія — Швеція — 0:0, Пальща — Албанія — 1 : 0, Албанія — Швеція — 1:2.
Тренер шведських футболістів О. Нурдін після поєдинку на «Уемблі» не приховував задоволення — його цілком влаштував результат та гра підопічних. Англійці ж не приховували розчарування, а найбільше звинувачень у невдалих діях випало на долю найкращого нападаючого господарів Лінекера, який не скористався з кількох слушних нагод вразити ворота суперників.
Збірні Польщі та Албанії зустрічалися у відбіркових поєдинках попереднього чемпіонату світу. Тоді у Варшаві албанці досягли нічиєї. Пам’ятаючи про це, польські тренери поставилися до нової зустрічі з повною відповідальністю, закликавши під прапор збірної найсильніших. Матч не був легким ні для одного із суперників. Перемогу господарям приніс єдиний гол за 12 хвилин до закінчення гри.
Програли албанці й шведам. Однак і тут вони не були «хлопчиками для биття», першими вийшли вперед і поступилися лише наприкінці другого тайму. «Для нас це буде уроком»,— сказав тренер шведів О. Нурдін. Турнірне становище команд:
І в н п м о
1. Швеція 2 110 2—1 З
2. Польща 110 0 1—0 2
1 В Н П М О
3. Англія 10 10 0—0 1
4. Албанія 2 0 0 2 1—3 0
Календар ігор на 1989 р.: 8 березня. Албанія — Англія, 26 квітня. Англія — Албанія, 7 травня. Швеція — Польща, 3 червня. Англія — Польща, 6 вересня. Швеція — Англія, 8 жовтня. Швеція — Албанія, 11 жовтня. Польща — Англія, 25 жовтня. Польща — Швеція, 15 листопада. Албанія — Польща.
Третя група (Австрія, Ісландія, НДР, Туреччина, СРСР).
Результати матчів: Ісландія — СРСР — 1:1, Туреччина — Ісландія— 1:1, СРСР — Австрія — 2:0, НДР — Ісландія — 2:0, Австрія — Туреччина — 3:2, Туреччина — НДР — 3:1.
Перший матч нового відбіркового циклу збірна СРСР провела 31 серпня проти ісландських футболістів у Рейк’явіку. Радянська збірна прибула на острів у зеніті слави — в ранзі віце-чемпіонів
Європи. Матч у столиці Ісландії був першою пробою сил після гучного успіху. Звичайно, більшість уболівальників без побоювань очікували на поєдинок. Як курйоз, не більше, пригадувалося, що саме ісландці відібрали очко у нашої команди у відбірковому поєдинку того ж Євро-88, причому збірна СРСР у ході гри поступалася в рахунку. Серйозно були настроєні тренери. В. Лобановський (він через хворобу залишився вдома) сказав кореспонденту «Известий»:
— Ісландська збірна — команда міцна. Грає напористо і навіть занадто жорстко. За таких умов багато що залежатиме від того, чи зможуть наші футболісти продемонструвати вольові якості, реалізувати свої можливості на чужому полі.
Справді, ісландцям не закинеш у нестачі кваліфікації, в їхньому складі виступало десять гравців провідних європейських клубів. Проте був «іноземець» і в складі нашої збірної — колишній московський спартаківець В. Хідіятуллін. Вагіз, підписавши контракт, одягнув футболку французької «Тулузи» і став першим з радянських футболістів, хто одночасно виступав і за збірну країни, і за зарубіжний професіональний клуб.
Правда, дебют у новій ролі для Хідіятулліна виявився невдалим. Почалося все з того, що по дорозі до Ісландії новоспечений «француз» загубив свій вантаж і прибув до Рейк’явіка без спортивних обладунків. Довелося йому виступати у чужих бутсах, а це вважається недоброю прикметою.
Тому не дивно, що саме Вагіз став «головним винуватцем» гола, який господарі забили у ворота Дасаєва. На 10-й хвилині наш захисник у простій ситуації промахнувся, м’ячем заволодів Гретарссон і з кількох метрів послав його в сітку.
Честолюбство проснулося і в наших футболістів, вони стали діяти швидше, що відразу ж позначилося на грі — суперники стали помітно здавати. Невдовзі Михайличенко довгою передачею вивів уперед Литовченка. Тому напереріз кинувся голкіпер. Геннадій перекинув м’яч через Сігурдссона, але воротарю все ж вдалося кінчиками пальців дотягнутися до м’яча і змінити напрям його польоту. Однак Литовченко продовжував боротьбу і першим встиг до м’яча — 1:1.
Кінцівка поєдинку пройшла під диктовку наших футболістів. У одному випадку лише диво врятувало господарів від гола після удару Протасова.
— Причини недостатньо якісної гри нашої збірної потрібно шукати не в функціональній, а, на мій погляд, у чисто психологічній сфері,— підвів риску В. Лобановський.— Тепер будь-яка збірна, навіть найменшої країни, в змозі піднести неприємний сюрприз най-іменитішій команді. Це знають усі, у тому числі й наші гравці, але стереотипи ні-ні та й дають про себе знати. Десь у підсвідомості, видно, у них засіла демобілізуюча думка: мовляв, з ісландцями ми, віце-чемпіони Європи, справимося!.. Звичайно, шкода, що наприкінці матчу Протасов не забив м’яч і ми втратили очко. Але, з іншого боку, матч з ісландцями став дуже корисним уроком на майбутнє і футболістам, і тренерам. Знати свої недоліки — це вже половина успіху.
Важливе очко здобули ісландці і в матчі проти турецьких футболістів. Вони знову першими відкрили рахунок, але втримати перемогу не змогли.
16 жовтня до Києва, який був визначений місцем проведення зустрічі збірних СРСР та Австрії, прийшла осінь, подув холодний дошкульний вітер, задощило. Та це не злякало справжніх любите
лів футболу — на трибунах Республіканського стадіону ніде було яблуку впасти. Поєдинок викликав значний інтерес не лише в нашій країні. До столиці України прибуло більше тридцяти зарубіжних кореспондентів з Італії, НДР, Франції, Австрії.
Суперники наших спортсменів не зводили надхмарних замків, їхній тренер Йозеф Хіккерсбергер, спустившися з трапу літака, заявив, що найкращим результатом для своєї команди вважає нічию, на більше він не розраховує. Побідкався, що через травму не зміг прибути до Києва кращий австрійський футболіст Прохазка. Загалом австрійська команда укомплектована непогано, за неї грають футболісти «Аустрії», «Рапіда», «Тіроля», до складу включено також Полстера, який виступає в Іспанії.
Йо-справжньому збірною була й радянська команда. Брати участь у матчі прибуло вже два футболісти зарубіжних клубів. Окрім Хідіятулліна, прилетів до Києва і гравець італійського «Ювентуса»... Заваров. Вітер перемін зачепив своїм крилом і футбольну справу. Зваживши всі «за» і «проти», керівництво київського «Динамо» визнало за можливе відпустити Олександра на Апеніни, резонно поєднавши інтереси Держкомспорту СРСР, команди і самого футболіста.
Зустріч футболістів Австрії та Радянського Союзу складалася з трьох частин. Спочатку помірялися силами київські міліціонери та віденські полісмени. З рахунком 5 : 1 перемогли господарі, яких готував до матчу заслужений майстер спорту В. Колотов. Потім надійшла черга молодіжних команд. Тут уже гості були близькими до перемоги, вели 2 : 0, але наші зуміли відігратися, звівши поєдинок до нічиєї.
Головною ж подією став двобій національних збірних. Цього разу в наших виходило майже все. Поклавшись на міць ешелоно-ваної оборони, гості цим самим припустилися фатальної помилки. Збірна СРСР заволоділа центром поля і одержала змогу диктувати умови гри. Натхненно діяв Заваров, який не думав про засторогу керівництва «Ювентуса» поберегти сили. Виділявся і Хі-діятуллін, який цього разу грав у своїх бутсах. Та найяскравіше світила у цьому поєдинку зірка олімпійського чемпіона киянина Михайличенка, без якого, здавалося, не обходився жоден ігровий епізод. Олексій і став автором першого гола у ворота Лінден-бергера
Не забарився і другий гол. Дебютант збірної Горлукович, який замінив Іванаускаса у другому таймі, пробив на Протасова, а той п’яткою відпасував м’яч Заварову. Удар Олександра прийшовся у нижній кут воріт.
Збірні НДР та Ісландії зустрічалися в Берліні. Ісландці прибули на матч у ролі лідерів. Але господарів це не злякало. Два м’ячі забив Том. Гості висловили невдоволення суддівством. Мабуть, тому, що останні 20 хвилин збірна Ісландії грала без Йон-сона — за грубість його вилучили з поля.
П’ять м’ячів було забито у матчі австрійських і турецьких футболістів. У господарів добре діяв молодий Херцог, який забив два м’ячі. Однак у другому таймі він зазнав важкої травми і покинув поле. На той час австрійці вели вже 3 :0. Переконливий рахунок дещо розхолодив їх, чим двічі скористалися гості.
Найнесподіваніший результат було зафіксовано в останньому матчі. Турецькі футболісти переграли в Стамбулі фаворитів — збірну НДР. Двічі відзначився володар «Золотого бутса» 1988 р. Чо-лак. Завдяки цій перемозі турки вийшли на друге місце в групі. Становище команд:
І в н п м о
1. СРСР 2 110 3—1 З
2. Туреччина 3 111 6—5 З
3. НДР 2 10 1 3-Й 2
і в н п м о
4. Австрія 2 10 1 3—4 2
5. Ісландія 3 0 2 1 2—4 2
Календар ігор на 1989 р.: 12 квітня. НДР — Туреччина, 26 квітня. СРСР — НДР, 10 травня. Туреччина — СРСР, 17 травня. НДР — Австрія, 31 травня. СРСР — Ісландія; 14 червня. Ісландія — Австрія, 23 серпня. Австрія — Ісландія, 6 вересня. Австрія — СРСР, Ісландія — НДР, 20 вересня. Ісландія — Туреччина, 7 чи 8 жовтня. НДР — СРСР, 25 жовтня. Туреччина — Австрія, 8 листопада. СРСР — Туреччина, 15 листопада. Австрія — НДР.
Четверта група (Голландія, Уельс, Фінляндія, ФРН).
Результати матчів: Фінляндія — ФРН — 0:4, Голландія — Уельс —1:0, Уельс — Фінляндія — 2:2, ФРН — Голландія — 0:0.
До четвертої групи потрапили два найреальніші претенденти на путівку до Італії — збірні ФРН та Голландії. Краще почуваються футболісти Країни тюльпанів, які влітку 1988 р. обіграли підопічних Беккенбауера в матчі на першість Європи і стали чемпіонами. Але ж і західнонімецькі спортсмени відзначаються умінням зібратися з силами і досягти потрібного результату! Легкою розминкою став для них поєдинок в Хельсінкі. Футболісти ФРН досягли в гостях переконливої перемоги, забивши щотайму по два м’ячі.
Нідерландські футболісти стартували скромніше. Приймаючи вдома валійців, вони задовольнилися мінімальним рахунком — єдиний м’яч забив на 83-й хвилині Гулліт.
Принциповою була гра у Мюнхені, за якою спостерігало 73 тисячі глядачів. Збірна Голландії виступала без свого лідера Гул-літа, однак зуміла вистояти проти атак господарів поля, які мали помітну перевагу протягом усього матчу. «Нам було дуже важко,— заявив після гри центрфорвард голландців Марко ван Бастен.— Німці вели масований наступ... На мій погляд, ми повинні бути задоволені таким підсумком. Нам знову, як і в півфіналі першості Європи, трохи повезло». Турнірна таблиця має такий вигляд:
І В Н П М О
3. Уельс 2 0 11 2—3 1
4. Фінляндія 2 0 11 2—6 1
І в н п м о
1. ФРН 2 110 4—0 З
2. Голландія 2 110 1—0 З
Календар ігор на 1989 р.: 26 квітня. Голландія — ФРН, 31 травня. Уельс — ФРН, Фінляндія—Голландія, 6 вересня. Фінляндія — Уельс, 4 жовтня. ФРН — Фінляндія, 11 жовтня. Уельс—Голландія, 15 листопада. ФРН — Уельс, Голландія — Фінляндія.
П’ята група (Кіпр, Норвегія, Франція, Шотландія, Югославія).
Результати матчів: Норвегія — Шотландія — 1:2, Франція — Норвегія — 1:0, Шотландія — Югославія — 1:1, Кіпр — Франція — 1:1, Кіпр — Норвегія — 0:3, Югославія — Франція — 3:2, Югославія — Кіпр — 4 0.
Відсутність через травми цілого ряду провідних гравців не дуже засмутила тренера шотландської збірної Е. Роксбурга перед зустріччю в Осло. «Могло бути і гірше»,— весело сказав він. Підстави для оптимізму в нього, певно, були, його підопічні повернулися додому з двома очками. Розраховував тренер і на успіх у другому матчі — з югославами, сподіваючись на підтримку «рідних стін».
Явно слабко виступає французька команда, яка переживає не найкращі свої часи. Лише один м’яч з одинадцятиметрового за п’ять хвилин до фінального свистка забили французи норвежцям.
Правда, він приніс перемогу. А ось матч проти слабких кіпріотів уже не ліз, як написали французькі газети, ні в які ворота. Відкривши за хвилину до перерви рахунок, півфіналісти двох останніх чемпіонатів світу не змогли втримати перевагу і пропустили гол з пенальті. Якість гри збірної викликала у Франції бурхливу реакцію, старший тренер А. Мішель змушений був подати у відставку. Команду очолив відомий у минулому футболіст М. Платі-ні, який відразу заявив, що знає, якою дорогою вести збірну до перемог, і що велику надію він покладає на досвід ветеранів.
Та дебют Платіні на тренерському посту виявився невдалим» Виступаючи в гостях, французи програли югославам, хоча двічі вели в рахунку. На 75-й хвилині Сушич відновив рівновагу, а під завісу поєдинку удар Стойковича приніс перемогу господарям. Пропонуємо турнірну таблицю п’ятої групи:
і
1. Югославія З
2. Шотландія 2
3. Франція З
В Н П М О
2 1 0 8—3 5
1 1 0 3—2 8
1 1 1 4—4 З
І В Н П М О
4. Норвегія 3 10 2 4—3 2 6. Кіпр 3 0 12 1—8 1
Календар ігор на 1989 р.: 8 лютого. Кіпр — Шотландія. 8 березня. Шотландія — Франція, 22 квітня. Шотландія — Кіпр, 29 квітня. Франція — Югославія, 16 травня. Норвегія — Кіпр, 14 червня. Норвегія — Югославія, 5 вересня. Норвегія — Франція, 6 вересня. Югославія — Шотландія, 11 жовтня. Югославія — Норвегія, Франція—* Шотландія, 28 жовтня. Кіпр — Югославія, 15 листопада. Шотландія — Норвегія, 18 листопада. Франція — Кіпр.
Шоста група (Ірландія, Іспанія, Півн. Ірландія, Мальта, Угорщина).
Результати матчів: Півн. Ірландія—Мальта — 3:0, Півн. Ірландія — Ірландія — 0:0, Угорщина — Півн. Ірландія — 1:0, Іспанія — Ірландія — 2:0, Мальта — Угорщина — 2:2, Іспанія — Півн. Ірландія — 4:0.
Матч 21 травня в Белфасті був першим поєдинком відбіркового циклу чемпіонату світу на європейському континенті. Північноір-ландці виявилися на дві голови сильнішими за суперників, що й підтвердив результат. Важче довелося у наступній зустрічі із земляками, які мали ігрову та територіальну перевагу, але не скористалися з неї. На очко розраховували північноірландці і перед матчем у Будапешті — так принаймні заявив їхній тренер В. Бінг-хем. Та цього разу гостям нічого не вдалося записати до свого активу. Угорська збірна не залишила їм шансу, забивши за кілька хвилин до закінчення гри єдиний і переможний м’яч.
Команда Іспанії реально претендує на одну з перепусток до Італії. У новому відбірковому циклі її очолив відомий у минулому гравець національної збірної, «Барселони» та «Інтера» Луїс Суарес. Вдалим для його підопічних був перший поєдинок групового турніру проти ірландців, який судив радянський арбітр Ю. Савченко.
1. Іспанія
2. Угорщина
І В Н П М О
2 2 0 0 6—0 4 2 110 3—2 З
1 В н п м о
3. Півн. Ірландія 4 112 3—5 З
4. Мальта 2 0 11 2—5 І
Календар ігор на 1989 р.: 22 січня. Мальта — Іспанія, 8 лютого. Півн. Ірландія — Іспанія, 8 березня. Угорщина — Ірландія, 22 березня. Іспанія — Мальта, 12 квітня. Угорщина — Мальта, 26 квіт
ня. Мальта — Півн. Ірландія, Ірландія — Іспанія, 28 травня. Ірландія — Мальта. 4 червня. Ірландія — Угорщина, 6 червня. Півн. Ірландія — Угорщина, 11 жовтня. Угорщина — Іспанія, Ірландія — Півн. Ірландія, 15 листопада. Іспанія — Угорщина, Мальта — Ірландія.
Сьома група (Бельгія, Португалія, Люксембург, Чехословаччина, Швейцарія).
Результати матчів: Люксембург — Швейцарія — 1:4, Бельгія — Швейцарія — 1:0, Люксембург — Чехословаччина — 0:2, Чехосло-ваччина — Бельгія — 0:0, Португалія — Люксембург — 1:0.
Чотири матчі підряд на рівні національних збірних швейцарці програли. Однак були вони товариськими. А от перший у рамках групового турніру виграли в люксембуржців переконливо.
Те, що збірна Люксембургу буде постачальником очок для суперників, можна було передбачити. Поступилася вона і чехословацьким футболістам. Але в Португалії люксембуржці, в складі котрих грали, за твердженням газет, «учитель німецької мови, масажист з сауни, група банківських клерків і кілька будівельних робітників», несподівано вчинили господарям сильний опір. Імениті суперники лише раз досягли успіху — м’яч забив капітан збірної Португалії Гомеш.
Впертою була боротьба і в зустрічі основних претендентів на поїздку до Італії — команд Чехословаччини та Бельгії. Тут гору взяла оборона. Становище команд у турнірній таблиці:
І В Н П М О ІВНПМО
1. Чехословач- 3. Швейцарія 2 10 1 4—2 2
чина 2 1 1 0 2—0 3 4. Португалія 110 0 1—0 2
2. Бельгія 2 І 1 0 1—0 3 5. Люксембург 3 0 0 3 1—7 0
Календар ігор на 1989 р.: 15 лютого. Португалія — Бельгія, 26 квітня. Португалія — Швейцарія, ЗО квітня. Бельгія — Чехословаччина, 10 травня. Чехословаччина — Люксембург, 31 травня, Люксембург — Бельгія, 7 червня. Швейцарія — Чехословаччина, 6 вересня. Бельгія — Португалія, 20 вересня. Швейцарія — Португалія, 6 жовтня. Чехословаччина — Португалія, 11 жовтня. Люксембург — Португалія, Швейцарія — Бельгія, 25 жовтня. Чехословаччина— Швейцарія, Бельгія — Люксембург, 15 листопада. Португалія — Чехословаччина, Швейцарія — Люксембург.
Південна Америка
Команди цього регіону борються за дві путівки до Італії. їхніми володарями стануть переможці першої та третьої груп. Можливо, що до фінальної частини чемпіонату потрапить і третя команда Південної Америки. Це стане відомо після зустрічі кращої команди другої групи та переможця відбіркового турніру країн Океанії.
До складу груп увійшли:
першої — Уругвай, Перу, Болівія;
другої — Парагвай, Колумбія, Еквадор;
третьої — Бразілія, Чілі, Венесуела.
Країни Північної, Центральної Америки та зони Карібського басейну (КОНКАКАФ)
Тут на попередньому етапі футбольні збірні змагалися у два кола. Спочатку десять команд були розбиті попарно на дві групи. У першій команда Тринідаду і Тобаго досить легко здолала гаїтян, перемігши як вдома, гак і в гостях — 1:0 та 4:0. Футболісти Ямайки обіграли збірну Пуерто-Ріко, а команда Барбуди — збірну Антігуа. У другій групі напружено проходив двобій гватемальських та кубинських спортсменів. У матчі, що відбувся у Гавані, з рахунком 1 :0 перемогли гості, в повторному ж була зафіксована нічия—1:1, що вивело збірну Гватемали до другого етапу. В іншій парі костаріканці виявилися сильнішими за панамських футболістів.
Потім переможці зустрічалися (знову у парних поєдинках) з командами, які до цього були звільнені від ігор.
Збірна США, зігравши у гостях внічию — 0:0 з командою Ямайки, розставила всі крапки над «і» у себе вдома — 5:1. Подібне не проти були зробити і гондурасці, які на чужому полі теж зіграли внічию — 0:0. Але їхні суперники — спортсмени Тринідаду і Тобаго настроїлися рішуче. Поступаючись 0:1, вони зусиллями свого найсильнішого форварда Ч. Чарлінга, який, до речі, у першому матчі участі не брав, за десять хвилин до закінчення гри зрівняли рахунок, що й зробило їх переможцями.
Канадці зустрілися з гватемальцями. У гостях збірна Країни кленового листка поступилася з мінімальним рахунком — 0:1 і мала реальні шанси на остаточний успіх. Та вже до перерви повторного поєдинку футболісти Гватемали, уміло контратакуючи, вели з рахунком 2 :0. У другому таймі господарі перехопили ініціативу і забили три м’ячі, але для загальної перемоги цього виявилося замало.
Без боротьби вийшли в наступне коло костаріканці. ФІФА дискваліфікувала їхніх суперників — мексіканців, заборонивши їм брати участь у міжнародних зустрічах протягом двох років. П’ятим учасником фінальної пульки стала збірна Сальвадору.
Таким чином, цього року п’ять кращих команд КОНКАКАФ — США, Тринідад і Тобаго, Гватемала, Коста-Ріка, Сальвадор — у двоколовому турнірі розіграють дві путівки до Італії.
Азія
Претенденти на два місця на попередньому етапі розбиті по-групно на дві зони.
Західна: перша група —Ірак, Катар, Іорданія, Оман; друга група — Саудівська Аравія, Сірія, Бахрейн, НДРЙ; третя група — Кувейт, ОАЕ, Пакистан, ЙАР.
Східна: четверта група — Південна Корея, Сінгапур, Малайзія, Індія; п’ята група — КНР, Іран, Таїланд, Бангладеш, Непал; шоста група — КНДР, Японія, Індонезія, Гонконг.
Ігри ще не розпочалися, а вже з’явилися перші «відмовники». Зняла свою кандидатуру на поїздку до Італії збірна ЙАР. У зв’язку з цим ФІФА рекомендувала переглянути календар відбіркових ігор у третій азіатській групі.
Африка
Тут також багато відмов. Збірна Лесото відмовилася грати з командою Зімбабве, Руанди — Замбії, Того —Габона. Таким чином, «переможці» — зімбабвійські, замбійські та габонські футболісти — без боротьби вийшли до другого етапу змагань.
На футбольному полі вирішили завдання просування вперед спортсмени Лівії. Програвши в гостях команді Буркіна-Фасо— 0 • 2, вони перемогли вдома з рахунком 3:0 і вийшли до другого етапу.
На старті кваліфікаційних змагань ще мають з’ясувати стосунки: у першій групі — Ангола з Суданом, Уганда з Малаві, у другій— Гана з Ліберією, Туніс з Гвінеєю.
Від ігор першого етапу звільнені Алжір, Камерун, Єгипет, Марокко, Кот д’Івуар, Кенія, Нігерія, Заїр.
Океанія
Для виявлення переможця чотири команди утворили дві групи: Нова Зеландія — Тайвань та Австралія — Фіджі. Уже визначився сильніший у другій парі. У першому матчі на полі фіджійців австралійці несподівано поступилися — 0:1. Та вдома збірна Австралії взяла переконливий реванш — 5:1. Матч в Ньюкаслі був грубим — один футболіст вилучений з поля, чотирьом показано жовті картки. Потрапив до лікарні капітан господарів Чарлі Ян-кос: в одній з бійок йому зламали носа.
Переможці груп, до яких приєднається команда Ізраїлю, проведуть двоколовий турнір.
2:16
Хто сподівався, що збірна Радянського Союзу після приголомшливої невдачі в першому офіційному матчі сезону з командою Італії — 1:4 — зуміє гідно провести важкий, виснажливий рік, блискуче виступити у фінальній частині чемпіонату Європи, візьме впевнений старт у відбіркових змаганнях світової першості, виявить високі якості в турнірних і товариських зустрічах на рівні національних збірних.
За період з 20 лютого по 27 листопада 1988 р. збірна СРСР провела 18 матчів, що увійшли до реєстру ФІФА. А це 10 перемог, 4 нічиї, 4 поразки, різниця забитих і пропущених м’ячів — 27—16. Нагадаємо про ці матчі.
Італія — СРСР — 4:1 (у радянській збірній м’яч забив Литов-чєнко). 20 лютого. Барі. Товариська гра.
Греція — СРСР — 0:4 (Протасов — 3, Литовченко). 23 березня. Афіни. Товариська гра.
Аргентіна — СРСР — 2:4 (Заваров, Литовченко, Протасов — 2)< 31 березня. Західний Берлін. Турнір чотирьох збірних.
Швеція — СРСР — 2:0. 2 квітня. Західний Берлін. Турнір чотирьох збірний.
ЧССР — СРСР—1:1 (Протасов). 27 квітня. Трнава. Товариська гра.
СРСР — Польща — 2:1 (Литовченко, Протасов). 1 червня. Москва. Товариська гра.
Голландія — СРСР — 0 ! 1 (Рац). 12 червня. Кельн. Чемпіонат Європи, груповий турнір.
Ірландія — СРСР — 1:1 (Протасов). 15 червня. Ганновер. Чем* піонат Європи, груповий турнір.
Англія — СРСР — 1:3 (Алейников, Михайличенко, Пасулько). 18 червня. Франкфурт-на-Майні. Чемпіонат Європи, груповий турнір.
Італія — СРСР — 0:2 (Литовченко, Протасов). 22 червня* Штутгарт. Чемпіонат Європи, півфінал.
Голландія — СРСР — 2:0. 25 червня. Мюнхен. Чемпіонат Європи, фінал.
Фінляндія — СРСР — 0:0. 17 серпня. Турку. Товариська гра.
Ісландія — СРСР —1:1 (Литовченко). 31 серпня. Рейк’явік. Чемпіонат світу, відбірковий турнір.
ФРН — СРСР—1:0. 21 вересня. Дюссельдорф. Товариська гра.
СРСР — Австрія — 2:0 (Михайличенко, Заваров). 19 жовтня. Київ. Чемпіонат світу, відбірковий турнір.
Сірія — СРСР — 0:2 (Дем’яненко, Горлукович). 21 листопада. Дамаск. Товариська гра.
Кувейт — СРСР — 0:1 (Михайличенко). 23 листопада. Ель-Кувейт. Товариська гра.
Кувейт — СРСР — 0:2 (Протасов, Алейников). 27 листопада. Ель-Кувейт. Товариська гра.
Як бачимо, лише 2 матчі пройшли в нашій країні: товариський зі збірною Польщі в Москві та відбірковий чемпіонату світу з австрійцями в Києві.
Наставники збірної СРСР (головний тренер — Валерій Лобановський, начальник команди — Микита Симонян, тренери — Юрій Морозов і Сергій Мосягін) виставляли на ігри 34 футболістів з 10 команд вищої ліги, а також трьох зарубіжних клубів: «Динамо» К—14, «Спартак» — 5, «Динамо» Мн і «Торпедо» — по З, «Динамо» М і «Жальгіріс» — по 2, «Динамо» Тб, «Дніпро», «Зеніт», «Локомотив» і «Форвертс» (Австрія) — по 1 гравцю. В. Хідія-туллін і О. Заваров представляли в збірній відповідно «Спартак» і «Тулузу» (Франція), «Динамо» К і «Ювентус» (Італія). Ось яку кількість матчів провели гравці збірної: В. Рац і О. Протасов (обидва — «Динамо» К) — по 18; А. Дем’яненко і Г. Литовченко (обидва — «Динамо» К)—по 16; С. Алейников («Динамо» Мн) і О. Кузнецов («Динамо» К)—по 15; І. Бєланов («Динамо» К) і Р. Дасаєв («Спартак») — по 13; О. Заваров («Динамо» К — «Ювентус») — 12 (114-1); О. Михайличенко («Динамо» К) — 12; В. Хідіятуллін («Спартак» — «Тулуза»)—11 (94-2); С. Гоцманов («Динамо» Мн) — 10; В. Безсонов («Динамо» К) — 9; В. Пасулько («Спартак») і В. Чанов («Динамо» К) — по 8; С. Балтача («Динамо» К), А. Зигмантович («Динамо» Мн) і Т. Сулаквелідзе («Динамо» Тб)—по 6; С. Горлукович («Локомотив»), В. Іванаускас і В. Сукристов (обидва — «Жальгіріс»), Ю. Савичев («Торпедо») і П. Яковенко («Динамо» К) — по 4; С. Родіонов («Спартак»), Д. Харін («Динамо» М), М. Савичев і О. Ширинбеков (обидва—* «Торпедо»)—по 3; І. Вишневський («Дніпро»), С. Дмитрїєв («Зеніт»), І. Добровольський («Динамо» М), Ф. Черенков («Спартак»), С. Шматоваленко і І. Яремчук (обидва — «Динамо» К) і О. Блохін («Форвертс») — по 1 матчу.
Із цих гравців — дев’ятеро є дебютантами головної команди країни: Пасулько (20.02), Сукристов (23.03), Шматоваленкб (21.09) Іванаускас, Горлукович, Ю. Савичев (усі—19.10), Харін, Ширинбеков, М. Савичев (усі — 21.11).
А загалом за всі роки в складі збірної СРСР виступили 102
327 футболістів; 54 — з київського «Динамо» М, 51 — «Динамо» М, 50 — «Спартака», 38—ЦСКА, ЗІ —«Торпедо» М.
Минулого року московські журналісти запропонували створити своєрідний клуб ветеранів збірної СРСР, давши йому ім’я Ігоря Нетто. Сама ідея заслуговує уваги, але виникає цілий ряд запитань. І найперше з них: чому саме «Клуб Ігоря Нетто»?
Засновники нового клубу пропонують приймати до нього гравців, які провели в складі збірної СРСР на офіційному рівні не менше 50 матчів. Ми ж за традицією подаємо список ЗО футболістів, які найчастіше виступали в складі головної команди країни:
1. Олег Блохін 109
2. Альберт Шестерньов 89
3. Рінат Дасаєв 87
4. Анатолій Дем’яненко 76
5. Володимир Безсонов 75
6. Лев Я шин 75
7. Муртаз Хурцилава 67
8. Валерій Вороній 65
9. Валентин Іванов 59
10. Володимир Капличний 59
11. Ігор Нетто 54
12. Сергій Алейников 53
13. Віктор Колотов 53
14. Тенгіз Сулаквелідзе 52
15. Вагіз Хідіятуллін 52
16. Євген Ловчев 51
17. Ігор Численно 51
18. Анатолій Банішевський 49
19. Реваз Дзодзуашвілі 49
20. Володимир Мунтян 49
21. Олександр Чівадзе 49
22. Юрій Гаврилов 48
23. Леонід Буряк 47
24. Слава Метревблі 47
25. Олеї Протасов 47
26. Євген Рудаков 47
27. Сергій Балтача 46
28. Анатолій Коньков 46
29. Валентин Афоній 42
ЗО. Геннадій Литовченко 42
31. Володимир Онищенко 42
У гравців, які виступали минулого року за збірну СРСР, але не увійшли до списку, така кількість ігор: О. Кузнецов — 36, В. Рац — 35, С. Родіонов — 32, І. Бєланов, О. Заваров і С. Гоцма-нов — по 31, Ф. Черенков — 29, А. Зигмантович-—24, О. Михайличенко і П. Яковенко— по 18, В. Чанов — 13, І. Яремчук—10, В. Пасулько —8, І. Вишневський, С. Дмитрієв і І. Добровольський— по 6, С. Горлукович, В. Іванаускас, В. Сукристов і Ю. Са-вичев — по 4, М. Савичев, Д. Харін і О. Ширинбеков — по З, С. Шматоваленко — 1 гра.
Минулого року наші футболісти забили у ворота суперників 27 м’ячів: О. Протасов —10, Г. Литовченко — 6, О. Михайличенко— З, С. Алейников і О. Заваров — по 2, С. Горлукович, А. Дем’яненко, В. Пасулько і В. Рац — по 1. Список кращих бомбардирів збірної за всі роки має такий вигляд:
1. Олег Блохін — 39 7. Анатолій Банішевський — 19
2. Валентин Іванов — 26 8. Ігор Численко — 19
3. Едуард Стрельцов — 24 9. Анатолій Бишовець — 15
4. Віктор Колотов — 22 10. Анатолій Ільї'н — 15
5. Олег Протасов — 22 11. Федір Черенков - 13
6. Віктор Понедєльник — 20
Із гравців минулорічного складу головної команди країни голи на своєму рахунку мають також: Г. Литовченко — 10, І. Бєланов, С. Родіонов і В. Хідіятуллін — по 8, А. Дем’яненко — 6, С. Алейников і О. Заваров — по 5, В. Безсонов і О. Михайличенко — по 4, А. Зигмантович і В. Рац — по З, С. Балтача, С. Гоцманов, І. Добровольський, Т. Сулаквелідзе і І. Яремчук — по 2, С. Горлукович, С. Дмитрієв, В. Пасулько і П. Яковенко — по 1 голу.
Для В. Пасулька і С. Горлуковича минулорічні голи стали першими в складі національної збірної. Таким чином, у збірній стало 119 бомбардирів. Найбільше м’ячів забили київські динамівці — 183, московські спартаківці—106, динамівці Тбілісі — 61, динамівці Москви — 53 голи.
Пропущені м’ячі розподіляються між воротарями так: Р. Дасаєв—15, В, Чанов—1. Д. Харін у трьох матчах не пропустив
жодного м’яча. До речі, гол Чанова — перший у його воротах за час виступів у складі збірної СРСР. Цікаво, що «розмочив» його одноклубник С. Шматоваленко, який у першому для себе матчі забив автогол. Показники воротарів, які провели не менше десяти ігор у складі збірної, мають такий вигляд (після прізвища — кількість ігор, кількість пропущених м’ячів, пропущено в середньому за матч):
1. Рінат Дасаєв
2. Лев Яшин
3. Євген Рудаков
4. Анзор Кавазашвілі
5. Юрій Дегтярьов
87 66 0,76 75 70 0,93 47 35 0,74
ЗО 20 0,66 17 10 0,58
6. Юрій Пшеничников 17 14 0,82
7. Віктор Банников 14 13 0,92
8. Віктор Чанов 13 1 0,08
9. Володимир Пільгуй 12 9 0,75
10. Микола Гонтар 12 10 0,83
13 разів з капітанською пов’язкою команду виводив на поле Р. Дасаєв, ще 5 — А. Дем’яненко. Тепер Рінат увійшов до трійки найзнаменитіших капітанів: А. Шестерньов — 67, І. Нетто — 52, Р. Дасаєв — 37 ігор.
У всіх минулорічних матчах головним тренером збірної був В. Лобановський. У Г. Качаліна 76 матчів на чолі головної команди країни, у В. Лобановського — 62, К. Бєскова — 43, М. Морозова— 31, М. Симоняна — 29 ігор.
Нарешті, про сумарні показники національної збірної Радянського Союзу за всі роки починаючи з 15 липня 1952 р. Проведено 347 матчів з національними командами 55 країн. Результати такі: 196 перемог, 84 нічиї, 67 поразок, різниця забитих і пропущених м’ячів — 645—302. Трьохсотим голом у воротах нашої команди став фантастичний м’яч, забитий у фінальному матчі чемпіонату Європи голландцем Марком ван Бастеном.
КЛУБНИЙ ФУТБОЛ ЄВРОПИ
Кубок європейських чемпіонів. Найкращі клуби Європи розігрують цей приз з 1955 р., коли відбувся перший матч. Наступного року турнір завершився перемогою мадрідського «Реала». Лише через 10 років у КСЧ стартувала радянська команда — московське «Торпедо». Найпрестижнішу нагороду європейського клубного футболу вигравали: 1956—1960 — «Реал» (Мадрід, Іспанія), 1961—1962 — «Бенфіка» (Ліссабон, Португалія), 1963 — «Мілан» (Італія), 1964—1965 — «Інтер» (Мілан, Італія), 1966 — «Реал» (Мадрід, Іспанія), 1967 — «Селтік» (Глазго, Шотландія), 1968 — «Манчестер Юнайтед» (Англія), 1969 — «Мілан» (Італія), 1970^ «Фейєноорд» (Роттердам, Голландія), 1971—1973 — «Аякс» (Амстердам, Голландія), 1974—1976 — «Баварія» (Мюнхен, ФРН), 1977—1978 — «Ліверпуль» (Англія), 1979—1980 — «Ноттінгем Фо-рест» (Англія), 1981—«Ліверпуль» (Англія), 1982 — «Астон Вілла» (Бірмінгем, Англія), 1983 — «Гамбург» (ФРН), 1984 — «Ліверпуль» (Англія), 1985 — «Ювентус» (Турін, Італія), 1986 — «Стяуа» (Бухарест, Румунія), 1987 — «Порто» (Португалія), 1988 — «Ейндхо-вен» (Голландія).
У розиграші, що завершиться в травні ц. р., виступало київське «Динамо», яке поступилося клубові «Глазго Рейнджерс» ще в Мів фіналу. Правда, «кривдникам» наших земляків у наступному колі також довелося зійти з дистанції.
Фінальний матч відбувся в Штутгарті. Зустрілися голландський «Ейндховен» і португальська «Бенфіка» з Ліссабону. На двох попередніх етапах вони вивели з боротьби відповідно «Бордо» (Франція) і «Реал» (Мадрід, Іспанія) та «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія) і «Стяуа» (Бухарест, Румунія).
Основний і додатковй час вирішального поєдинку закінчився внічию — 0:0.
Для виявлення переможця довелося вдатися до пенальті. Тут удача була на боці голландців — 6:5.
У вересні минулого року стартував новий розиграш КЄЧ, в якому виступав чемпіон Радянського Союзу 1987 р.— московський «Спартак». В 1/іб фіналу він зустрівся з командою «Гленто-ран» (Белфаст, Північна Ірландія). В Москві сильнішими були господарі — 2:0 (Іванов, Шалімов), а в повторному матчі судді зафіксували нічию— 1 : 1 (Черенков).
Наступного суперника — румунський армійський клуб «Стяуа» спартаківцям пройти не вдалося. В Бухаресті господарі перемогли з рахунком 3:0, сильнішими вони виявилися і в повторному матчі — 2:1 (Черенков).
Три очки, здобутих «Спартаком» у матчах з «Глентораном», вивели московську команду на друге місце в загальній таблиці виступів радянських футболістів у Кубку європейських чемпіонів.
т І В н п М О
1. «Динамо» К 10 52 28 11 13 72—42 67
2. «Спартак» 3 12 5 2 5 20-14 12
3. «Арарат» 1 в 5 0 1 14-5 10
4. «Динамо» Мн 1 в 3 2 1 13—8 8
5. «Зеніт» 1 4 3 0 1 7—4 6
6. «Дніпро» 1 6 2 2 2 8-6 6
7. ЦСКА 1 4 2 1 1 5—3 5
8. «Зоря» 1 4 2 1 1 3—1 5
9. «Торпедо» М 2 4 0 3 1 0—1 3
10. «Динамо» Тб 1 4 1 0 3 7—8 2
Разом 22 102 51 22 29 149—92 124
Кубок володарів кубків. Цей турнір народився 1960 р„ а в
травні 1961 р. став відомий і перший переможець — італійська
«Фіорентина», яка в двох матчах подолала «Глазго Рейнджерс». Саме в розиграшах КВК дебютували на європейській клубній арені радянські футболісти. Це сталося 1965 р., коли київське «Динамо» обіграло «Колрейн» з Північної Ірландії. Володарем Кубка кубків ставали: 1961—«Фіорентина» (Флоренція, Італія), 1962 — «Атлетіко» (Мадрід, Іспанія), 1963 — «Тоттенхем Хотспур» (Лондон, Англія), 1964 — «Спортїнг» (Ліссабон, Португалія), 1965 — «Вест Хем» (Лондон, Англія), 1966 — «Боруссія» (Дортмунд, ФРН), 1967 — «Баварія» (Мюнхен, ФРН), 1968 —«Мілан» (Італія), 1969 — «Слован» (Братіслава, ЧССР), 1970 — «Манчестер Сіті» (Англія), 1971—«Челсі» (Лондон, Англія), 1972 — «Глазго Рейнджерс» (Шотландія), 1973 — «Мілан» (Італія), 1974 — «Магдебург» (НДР), 1975 — «Динамо» (Київ, СРСР), 1976 —«Андер-лехт» (Брюссель, Бельгія), 1977 — «Гамбург» (ФРН), 1978 — «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), 1979 — «Барселона» (Іспанія), 1980 — «Валенсія» (Іспанія), 1981—«Динамо» (Тбілісі, СРСР), 1982 — «Барселона» (Іспанія), 1983 — «Абердін» (Шотландія), 1984 — «Ювентус» (Турін, Італія), 1985 — «Евертон» (Ліверпуль, Англія), 1986 — «Динамо» (Київ, СРСР), 1987 — «Аякс» (Амстер* дам, Голландія), 1988 — «Мехелен» (Бельгія).
Володар Кубка кубків 1987 р. голландський «Аякс» знову добився права грати у фіналі і вважався фаворитом у вирішальному матчі. Але іншої думки дотримувались футболісти з бельгійського клубу «Мехелен». Забивши в заключному матчі єдиний м’яч у ворота «Аякса», бельгійці здобули перемогу — 1:0, а разом з нею і почесний трофей.
«Мехелен» став каменем спотикання не тільки для «Аякса», а й для радянського представника в цьому турнірі — мінського «Динамо». Перший чвертьфінальний матч відбувся в Мехелені. Мінчани пропустили м’яч у свої ворота за три хвилини до фінального свистка арбітра з Греції Г. Германакоса, симпатії якого явно були на боці господарів. Поразка з мінімальним рахунком — 0:1 залишала динамівцям шанси па реванш у повторній грі. Однак мінчани на своєму полі зуміли добитися лише нічиєї —1:1 (Кі-стень).
У вересні минулого року в європейських кубкових турнірах дебютував харківський «Металіст». В 1/ів фіналу жереб вибрав йому в суперники югославський клуб «Борац» з Баня-Луки. Харків’яни поступилися в гостях — 0:2, пропустивши м’ячі в свої ворота в кінці першого і другого таймів.
Повторний матч пройшов за сценарієм наших земляків. Вони не тільки ліквідували «заборгованість» після першого матчу, а й зуміли перемогти з чималим запасом—4:0 (Тарасов — 2, Аджо-єв, Єсипов).
І в другому колі «Металісту» довелося перший матч провести на виїзді. Його суперник — голландський клуб «Рода» (Керкраде) переміг з мінімальним рахунком — 1:0. І знову харків'яни пропустили м’яч перед перервою між таймами. Не виправдалися і сподівання на реванш у повторній грі. Харків’яни на своєму полі доволі багато атакували, але так і не спромоглися бодай на один гол — 0:0.
У розиграші КВК, що візьме старт у вересні цього року, виступить володар Кубка СРСР 1989 р. Правда, можливий варіант, що в турнірі виступатиме фіналіст Кубка країни, адже серед претендентів на кришталевий приз залишається «Дніпро» — чемпіон країни 1988 р. Пропонуємо ознайомитись із здобутками радянських команд у розиграшах Кубка володарів кубків:
Т І В В п м О
1. «Динамо» К 3 24 18 3 3 60—19 39
2к «Динамо» М. 4 29 15 8 6 46—25 38
3. «Динамо» Тб 3 21 11 3 7 30-17 25
4. «Торпедо» ЛІ 5 19 8 7 4 25—16 23
5» «Спартак» 2 10 4 3 3 14—16 11
& «Шахтар» 2 8 4 2 2 16—12 10
7. «Динамо» Лін 1 6 2 3 1 6—4 7
8. СКА Р 1 4 3 0 1 6—2 6
9. «Арарат» 1 4 1 2 1 12—5 4
10. «Металіст» < 1 4 1 І 2 4—3 3
11. «Карпати» І 2 0 1 1 3—4 1
Разом 24 131 67 33 31 222—117 167
Кубок У€ФА. Третій за значенням приз європейського клубного футболу є прямим спадкоємцем Кубка ярмарків, який розігрується з 1955 р. Правда, перший переможець виявився лише 1958 р. Під егідою УЄФА цей Кубок розігрується з 1971 р. Призом володіли: 1958 —м. Барселона (Іспанія), 1960 — «Барселона» (Іспанія), 1961—«Рома» (Рим, Італія), 1962 і 1963 — «Валенсія» (Іспанія), 1964 — «Сарагоса» (Іспанія), 1965 — «Ференцварош» (Будапешт, Угорщина), 1966 — «Барселона» (Іспанія), 1967 — «Динамо» (Загреб, Югославія), 1968 — «Лідс» (Англія), 1969 — «Ньюкасл» (Англія), 1970 — «Арсенал» (Лондон, Англія), 1971—«Лідс» (Англія), 1972 — «Тоттенхем Хотспур» (Лондон, Англія), 1973 — «Ліверпуль» (Англія), 1974 — «Фейєноорд» (Роттердам, Голландія), 1975^ «Боруссія» (Менхенгладбах, ФРН), 1976 — «Ліверпуль» (Англія),
1977 — «Ювентус» (Турін, Італія), 1978 — «Ейндховен» (Голландія), 1979 — «Боруссія» (Менхенгладбах, ФРН), 1980 — «Ейнтрахт» (Франкфурт-на-Майні, ФРН), 1981—«Іпсвіч» (Англія), 1982 — «Гетеборг» (Швеція), 1983 — «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), 1984 — «Тоттенхем Хотспур» (Лондон, Англія), 1985 і 1986 — «Реал» (Мадрід, Іспанія), 1987 — «Гетеборг» (Швеція), 1988 — «Байєр» (Леверкузен, ФРН).
Кубок УЄФА розігрується в двох фінальних матчах. У першому з них у Барселоні переконливу перемогу здобула команда «Еспа-ньол» (Іспанія) — 3:0. Здавалося, що долю призу вирішено. Але сталося чергове футбольне диво, західнонімецькі футболісти зуміли забити в другому таймі повторного матчу три м’ячі — 3:0. Вирівняти рахунок за сумою двох матчів удалося за дев’ять хвилин до закінчення основного часу. Додатковий тайм не змінив становища команд, довелось виконувати післяматчеві пенальті. І тут щастя виявилося на боці господарів — 3:2. Нагадаємо, що на шляху до фіналу «Байєр» вивів з боротьби такі гранди континентального футболу, як «Аустрія», «Тулуза», «Фейєноорд», «Барселона» і «Вер-дер».
У новому розиграші Кубка УЄФА взяли участь одразу чотири радянські команди — «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Жальгіріс» (Вільнюс), «Торпедо» (Москва) і «Динамо» (Мінськ). Три з них вибули з турніру вже після першого туру.
Найіменитіший суперник випав «Дніпру». Це давній знайомий суперклуб з французького міста Бордо. В стартовому матчі дні-пропетровці були господарями поля. Вони вперше провели міжнародний матч у рідному місті. На жаль, «Дніпро» не зміг порадувати своїх прихильників — 1:1 (Лютий). У повторному матчі французи зуміли вирвати перемогу — 2:1 (Чередник), забивши вирішальний м’яч з пенальті за 15 хвилин до закінчення матчу.
«Жальгіріс» перший матч провів у Вільнюсі. Литовці зовні легко, без напруги перемогли віденську «Аустрію» — 2:0 (Фрідрі-кас, Баранаускас). Здавалося, що в повторному матчі в «Жальгі-ріса» не буде проблем. Але вже після першого тайму вільнюсці поступалися з рахунком 1 :4, в другій половині гри команди обмінялися голами — 2:5 (Балтушнікас, Фрідрікас).
Московське «Торпедо» зустрічалося з клубом «Мальме» (Швеція), який уже мав досвід успішної гри з радянськими футболістами. На своєму клубному стадіоні шведи взяли гору — 2:0, причому другий м’яч забив у свої ворота автозаводець Ковач за чотири хвилини до фінального свистка судді. Це ускладнило позицію «Торпедо», але в повторному матчі москвичі зуміли вирівняти становище, забивши в основний час два м’ячі (Гречнєв, Ширинбеков). А в додатковий час непоправної помилки припустився котрийсь з торпедівських захисників, доторкнувшись до м’яча рукою в штрафному майданчику. Пенальті — гол.
Дещо щасливішою виявилася доля мінського «Динамо». В Узг фіналу білоруські футболісти вдало діяли проти пловдів-ської «Тракії». На виїзді мінчани перемогли — 2:1 (Кондратьєв, Гоцманов), а на своєму стадіоні задовольнилися нічиєю — 0:0.
Наступний суперник — бухарестська «Вікторія». В Мінську сильнішим було «Динамо» — 2:1 (Гуринович, Зигмантович). Долю другого матчу вирішив пенальті, призначений у ворота мінчан — 1:0. За рахунок м’яча, забитого на полі суперника, в наступне коло вийшла «Вікторія».
Після цих матчів показники радянських команд у Кубку УЄФА такі:
7 І В Н п М О
1. «Спартак» 10 52 31 8 13 88—59 70
2. «Динамо» Тб 6 26 13 5 8 39—32 31
3. «Динамо» К 5 18 8 6 4 19—12 22
4. «Торпедо» М 3 12 7 2 3 26-17 16
5. «Динамо» Мн 3 14 7 2 5 22—13 16
6. «Шахтар» 3 10 6 1 3 14—12 13
7. «Динамо» М 5 14 5 3 6 15—15 13
8. «Арараг» 1 6 5 0 1 11—5 10
9. «Дніпро» 3 10 3 3 4 10-11 9
10 «Чорноморець» 2 6 2 1 3 6—9 5
11. ЦСКА 1 2 1 0 1 2—2 2
12. «Жальгіріс» 1 2 1 0 1 4—5 2
13. «Зеніт» 2 4 1 0 3 4—11 2
Разом 45 176 90 31 55 260—203 211
17 радянських команд випробували свої сили в трьох європейських кубкових турнірах. За 23 роки вони загалом 91 раз виходили на старт, провівши більше чотирьохсот поєдинків. Пропонуємо зведену таблицю виступів команд Радянського Союзу в трьох європейських кубкових турнірах (результати ігор київського «Динамо» на Суперкубок УЄФА 1975 р. з «Баварією»—1:0, 2:0 і 1987 р. з клубом «Стяуа» — 0: 1 не враховано):
Т 1 В Н П М О
1. «Динамо» К 18 94 54 20 20 151—73 128
2. «Спартак» 15 74 40 13 21 122—83 93
3. «Динамо» Тб 10 51 25 8 18 76—57 58
4. «Динамо» М 9 43 20 11 12 61—40 51
5. «Торпедо» М 10 35 15 12 8 51—34 42
6. «Динамо» Мн 5 26 12 7 7 41—25 31
7. «Арарат» 3 16 11 2 3 37—15 24
8. «Шахтар» 5 18 10 3 5 30—24 23
9. «Дніпро» 4 16 5 5 6 18—17 15
10. «Зеніт» 3 8 4 0 4 11—15 8
11. ЦСКА 2 6 3 1 2 7—5 7
12. СКА Р 1 4 3 0 1 6—2 в
13. «Зоря» 1 4 2 1 1 3-1 5
14. «Чорноморець» 2 6 2 1 3 6-9 5
15. «Металіст» 1 4 1 1 2 4—3 3
16. «Жальгіріс» 1 2 1 0 1 4—5 2
17. «Карпати» 1 2 0 1 1 3—4 1
Разом 91 409 208 86 115 631—412 502
«Золотий м’яч». Щорічно володаря цього призу визначає тижневик «Франс футбол». Редакція журналу проводить опитування журналістів найавторитетніших спортивних видань Європи. Так, минулого року на пропозицію визначити найкращого футболіста континенту відгукнулися 27 редакцій. У своїх анкетах вони назвали по п’ять прізвищ (1-е місце—5, 2-е — 4, 3-є — 3, 4-е — 2, 5-е — 1 очко). Найбільше очок набрав нападаючий збірної Голландії, яка стала чемпіоном Європи 1988 р., і італійського клубу «Мілан» Марко ван Бастей—129 з 135 можливих. До десятки кращих гравців Європи увійшли також: 2. Рууд Гулліт (Голландія, «Мілан»)— 88, 3. Франк Райкаард (Голландія, «Мілан»)—45, 4. Олексій Михайличенко (СРСР, «Динамо» К) — 41, 5. Рональд Куман (Голландія, «Ейндховен»)—39, 6. Лотар Матеус (ФРН, «Інтер» Мілан) — 10, 7. Джанлука Віаллі (Італія, «Сампдорія») — 7, 8—10. Франко Баресі (Італія, «Мілан»), Олександр Заваров (СРСР, «Ювентус» Турів) і Юрген Клінсманн (ФРН, «Штут-гару») — по 5 очок.
Цікаво, що лише ван Бастен і Гулліт зуміли зберегти місця в десятці кращих у порівнянні з 1987 р.
ВИЩА ЛІГА: КАЛЕНДАР ІГОР ЧЕМПІОНАТУ, КУБКА СРСР, КУБКА ФУТБОЛЬНОЇ СПІЛКИ СРСР, МІЖНАРОДНИХ ЗУСТРІЧЕЙ
ЧЕМПІОНАТ СРСР
Перше КОЛО
1-й тур
11 березня (субота)
1. «Памір» (Душанбе) — «Ротор» (Волгоград)
2. «Дніпро» (Дніпропетровськ) — «Металіст» (Харків)
З «Чорноморець» (Одеса) — «Торпедо» (Москва)
4. «Спартак (Москва) — «Жальгіріс» (Вільнюс)
Б. «Шахтар» (Донецьк) — «Локомотив» (Москва)
6. «Арарат» (Єреван) — «Динамо» (Мінськ)
7. «Динамо» (Тбілісі) — «Динамо» (Київ)
12 березня (неділя)
8. «Динамо» (Москва) — «Зеніт» (Ленінград)
2-й тур
11 березня (п’ятниця)
9. «Спартак» — «Динамо» Мн
10. «Дніпро» — «Зеніт»
18 березня (субота)
11. «Динамо» М — «Металіст»
12. «Памір» — «Торпедо»
13. «Чорноморець» — «Ротор»
14. «Шахтар» — «Жальгіріс»
15. «Арарат» — «Динамо» К
16. «Динамо» Тб — «Локомотив»
3-й тур
24 березня (п’ятниця)
17. «Зеніт» — «Шахтар»
26 березня (неділя)
18. «Жальгіріс» — «Памір»
19. «Динамо» К — «Дніпро»
20. «Динамо» Мн — «Динамо» М
21. «Торпедо» — «Спартак»
22. «Ротор» — «Динамо» Тб
23. «Металіст» — «Арарат»
27 березня (понеділок)
24. «Локомотив» — «Чорноморець»
4-й тур
ЗО березня (четвер)
25. «Жальгіріс» — «Дніпро» М
26. «Динамо» К — «Чорноморець»
27. «Динамо» Мн —«Памір»
28. ^Торпедо» — «Динамо» Тб
29. «Ротор» — «Спартак»
ЗО. «Металіст» — «Шахтар»
31 березня (п’ятниця)
31. «Локомотив» — «Дніпро»
1 квітня (субота)
32. «Зеніт» — «Арарат»
5 квітня (середа)
34. «Динамо» М — «Локомотив»
35. «Памір» — «Динамо» К
36. «Дніпро» — «Жальгіріс»
37. «Чорноморець» — «Динамо» Мн
38. «Шахтар» — «Торпедо»
39. «Арарат» — «Ротор»
40. «Динамо» Тб — «Металіст»
6-Й тур
8 квітня (субота)
41. «Спартак» — «Металіст»
9 квітня (неділя)
42. «Динамо» М — «Динамо» К
43. «Памір» — «Локомотив»
44. «Дніпро» — «Динамо» Мн
45. «Чорноморець» — «Жальгіріс»
46. «Шахтар» — «Ротор»
47. «Арарат» — «Торпедо»
48. «Динамо» Тб — «Зеніт»
7-й тур
14 квітня (п’ятниця)
49. «Торпедо» — «Дніпро»
15 квітня (субота)
50. «Локомотив» — «Арарат»
51. «Жальгіріс» — «Динамо» Тб
52. «Динамо» К — «Спартак»
53. «Динамо» Мн — «Шахтар»
54. «Ротор» — «Динамо» М
55. «Зеніт» — «Памір»
56. «Металіст» — «Чорноморець»
8-й тур
18 квітня (вівторок)
57. «Торпедо» — «Динамо» М
19 квітня (середа)
58. «Локомотив» — «Спартак»
59. «Жальгіріс» — «Арарат»
60. «Динамо» К — «Шахтар»
61. «Динамо» Мн — «Динамо» Тб
62. «Ротор» — «Дніпро»
63. «Зеніт» — «Чорноморець»
64. «Металіст» — «Памір»
9-й тур
2 травня (вівторок)
65. «Памір» — «Чорноморець»
66. «Локомотив» — «Жальгіріс»
З травня (середа)
67. «Торпедо» — «Ротор»
68. «Металіст» — «Зеніт»
69. «Дніпро» — «Динамо» М
70. «Динамо» Мн — «Динамо» К
71. «Динамо» Тб — «Шахтар»
4 травня (четвер)
72. «Спартак» — «Арарат»
5-й тур
4 квітня (вівторок)
83. «Спартак» — «Зеніт»
10-й тур
13 травня (субота)
73, «Динамо» М —«Памір»
14 травня (неділя)
74. «Чорноморець» — «Дніпро»
75. «Динамо» К— «Локомотив»
76. «Динамо» Мн — «Жальгіріс»
77. «Торпедо» — «Металіст»
78. «Шахтар» — «Спартак»
79. «Арарат» — «Динамо» Тб
19 травня (п’ятниця)
102. «Зеніт» — «Жальгіріс» (матч 13-го туру)
11-й тур
23 травня (вівторок)
81. «Динамо» М — «Чорноморець»
24 травня (середа)
82. «Памір» — «Дніпро»
83. «Локомотив» — «Динамо» Мн
84. «Жальгіріс» — «Динамо» К
86. «Зеніт» — «Торпедо»
87. «Арарат» — «Шахтар»
88. «Динамо» Тб — «Спартак»
12-й тур
4 червня (неділя)
89. «Спартак» — «Памір»
5 червня (понеділок)
90. «Дніпро» — «Шахтар»
91. «Чорноморець» — «Динамо» Тб
92. «Торпедо» — «Локомотив»
93. «Ротор» — «Динамо» К
94. «Зеніт» — «Динамо» Мн
95. «Металіст» — «Жальгіріс»
6 червня (вівторок)
96. «Динамо» М — «Арарат»
13-й тур
9 червня (п’ятниця)
97. «Памір» — «Динамо» Тб
98. «Дніпро» — «Спартак»
99. «Чорноморець» — «Арарат»
100. «Торпедо» — «Динамо» К
101. «Ротор» — «Локомотив»
103. «Металіст» — «Динамо» Мн
10 червня (субота)
104. «Динамо» М — «Шахтар»
14-й тур
14 червня (середа)
105. «Локомотив» — «Металіст»
15 червня (четвер)
106. «Жальгіріс» — «Ротор»
107. «Динамо» К — «Зеніт»
108. «Динамо» Мн — «Торпедо»
109. «Спартак» — «Чорноморець»
ПО. «Шахтар» — «Памір»
111. «Арарат» — «Дніпро»
112. «Динамо» Тб — «Динамо» М
15-й тур
19 червня (понеділок) 113. «Жальгіріс» — «Торпедо» 114. «Динамо» К — «Металіст» 115. «Динамо» Мн —«Ротор» 116. «Спартак» — «Динамо» М 117. «Шахтар» — «Чорноморець» 118. «Арарат» — «Памір» 119. «Динамо» Тб — «Дніпро»
20 червня (вівторок)
120. «Локомотив» — «Зеніт»
24 червня (субота) Резервний день
85. «Металіст» — «Ротор» (матч 11-го туру)
181. «Жальгіріс» — «Зеніт» (матч 23-го туру)
Друге
16-й тур
5 липня (середа)
121. «Торпедо» — «Шахтар»
6 липня (четвер)
122. «Динамо» М — «Динамо» Мн
|23. «Памір» — «Жальгіріс»
124. «Дніпро» — «Локомотив»
125. «Чорноморець» — «Динамо» К
126. «Ротор» — «Арарат»
127. «Зеніт» — «Спартак»
128. «Металіст» — «Динамо» Тб
17-й тур
9 липня (неділя)
129. «Торпедо» — «Арарат»
10 липня (понеділок)
130. «Динамо» М — «Жальгіріс»
131. «Памір» — «Динамо» Мн
132. «Дніпро» — «Динамо» К
133. «Чорноморець» — «Локомотив»
134. «Ротор» — «Шахтар»
135. «Зеніт» — «Динамо» Тб
136. «Металіст» — «Спартак»
18-й тур
21 липня (п’ятниця)
І37. «Локомотив» — «Динамо» М
38, «Жальгіріс» — «Дніпро»
Зд, «Динамо» К — «Памір»
40. «Динамо» Мн —
«Чорноморець»
КОЛО
141. «Шахтар» — «Зеніт»
142. «Арарат» — «Металіст»
143. «Динамо» Тб — «Торпедо»
22 липня (субота)
144. «Спартак» — «Ротор»
19-й тур
25 липня (вівторок)
145. «Локомотив» — «Памір»
146. «Жальгіріс» — «Чорноморець^
147. «Динамо» К — «Динамо» М
148. «Динамо» Мн — «Дніпро»
149. «Шахтар» — «Металіст»
150. «Арарат» — «Зеніт»
151. «Динамо» Тб — «Ротор»
26 липня (середа)
152. «Спартак» — «Торпедо»
20-й тур
ЗО липня (неділя)
153. «Динамо» М — «Спартак»
31 липня (понеділок)
154. «Памір» — «Арарат»
155. «Дніпро»—«Динамо» Тб
156. «Чорноморець» — «Шахтар»
157. «Торпедо» — «Динамо» Мн
158. «Ротор» — «Жальгіріс»
159. «Металіст» — «Локомотив»
21-й тур
З серпня (четвер) 161. «Динамо» М — «Динамо» Тб
4 серпня (п’ятниця)
162. «Памір» —«Шахтар»
163. «Дніпро» — «Арарат»
164. «Чорноморець» — «Спартак»
165. «Торпедо» — «Жальгіріс»
166. «Ротор» — «Динамо» Мн 167. «Зеніт» — «Локомотив»
11 серпня (п’ятниця) 170. «Жальгіріс» — «Металіст» (матч 22-го туру)
13 серпня (неділя) 160. «Зеніт» — «Динамо» К (матч 20-го туру)
/7 серпня (четвер) 168. «Металіст» — «Динамо» К (матч 21-го туру)
22-й тур
26 серпня (субота)
169. «Локомотив» — «Торпедо»
171. «Динамо» К — «Ротор»
172. «Динамо» Мн — «Зеніт»
173. «Шахтар» — «Динамо» М
174. «Арарат» — «Чорноморець»
175. «Динамо» Тб —«Памір»
27 серпня (неділя)
176. «Спартак» — «Дніпро»
23-й тур
ЗО серпня (середа)
177. «Шахтар» — «Дніпро»
178. «Арарат» — «Динамо» М
179. «Динамо» Тб — «Чорноморець»
180. «Локомотив» — «Ротор»
182. «Динамо» К — «Торпедо»
183. «Динамо» Мн — «Металіст»
31 серпня (четвер) 184. «Памір» — «Спартак»
24-й тур
9 вересня (субота)
185. «Дніпро» — «Памір»
186. «Чорноморець» — «Динамо» М
187. «Жальгіріс» — «Локомотив»
188. «Динамо» К — «Динамо» Мн
189. «Торпедо» — «Зеніт»
190. «Ротор» — «Металіст»
191. «Спартак» — «Динамо» Тб
192. «Шахтар» — «Арарат»
25-й тур
17 вересня (неділя)
193. «Чорноморець» — «Памір»
194. «Зеніт» — «Ротор»
195. «Шахтар» —«Динамо» Тб
196. «Динамо» М — «Дніпро»
18 вересня (понеділок) 197. «Локомотив» — «Динамо» К
198. «Жальгіріс» — «Динамо» Мн 199. «Металіст» — «Торпедо»
200. «Арарат» — «Спартак»
26-й тур
22 вересня (п’ятниця)
201. «Дніпро» — «Чорноморець»
202. «Динамо» К — «Жальгіріс»
203. «Ротор» — «Торпедо»
204. «Спартак» — «Шахтар»
23 вересня (субота)
205. «Памір» — «Динамо» М
206. «Динамо» Мн — «Локомотив»
207. «Зеніт» — «Металіст»
208. «Динамо» Тб — «Арарат»
27-й тур
1 жовтня (неділя)
209. «Торпедо» — «Памір»
211. «Зеніт» — «Динамо» М
212. «Металіст» — «Дніпро»
213. «Спартак» — «Локомотив»
214. «Шахтар» — «Динамо» К
215. «Арарат» — «Жальгіріс»
216. «Динамо» Тб — «Динамо» Мн
28-й тур
13 жовтня (п’ятниця)
217. «Динамо» М — «Торпедо»
218. «Дніпро» — «Ротор»
219. «Чорноморець» — «Металіст»
220. «Жальгіріс» — «Шахтар»
221. «Динамо» К — «Арарат»
222. «Динамо» Мн — «Спартак»
14 жовтня (субота)
223. «Памір» — «Зеніт»
224. «Локомотив» — «Динамо» Тб
17 жовтня (вівторок)
210. «Ротор» — «Чорноморець» (матч 27-го туру)
29-Й тур
22 жовтня (неділя)
225. «Торпедо» — «Чорноморець»
226. «Ротор» — «Памір»
227. «Металіст» — «Динамо» М
228. «Шахтар» — «Динамо» Мн
229. «Арарат» — «Локомотив»
23 жовтня (понеділок)
230. «Зеніт» — «Дніпро»
231. «Спартак» — «Динамо» К
232. «Динамо» Тб — «Жальгіріс»
30-й тур
27 жовтня (п’ятниця)
233. «Динамо» М — «Ротор»
234. «Памір» — «Металіст»
235. «Дніпро» — «Торпедо»
236. «Чорноморець» — «Зеніт»
237. «Локомотив» — «Шахтар»
238. «Жальгіріс» — «Спартак»
239. «Динамо» К — «Динамо» Тб
240. «Динамо» Мн — «Арарат»
7 березня (вівторок) «Нефтчі» (Баку) — «Динамо» (1/8 фіналу 1988—1989 рр., повторний матч)
29 квітня (субота) «Динамо» Тб — «Спартак» «Дніпро» — переможець пари «Нефтчі» — «Динамо» Мн «Торпедо» М — «Шахтар»
КУБОК СРСР
«Динамо» К — «Торпедо»
Мн (Кутаїсі)
(1/4 фіналу 1988—1989 рр.)
19 травня (п’ятниця) (1/2 фіналу 1988—1989 рр.)
25 травня (неділя) (Фінал 1988—1989 рр.)
Схема перших етапів Кубка 1989— 1990 рр.
Перші матчі — 2 травня (вівторок)
«Хімік» (Гродно) — СКА «Карпати» (Львів) «Текстильник» (Тирасполь — «Ністру» (Кишинів)
(переможець — «Торпедо» М) «Атлантас» (Клайпеда) — «Металург» (Запоріжжя) «Поділля» (Хмельницький — «Океан» (Керч) (переможець — «Чорноморець») «Ворскла» ( Полтава) — «ТаврІя» (Сімферополь) СКА (Одеса) — «Чайка» (Севастопсль) (переможець — «Жальгіріс») «Кривбас» (Кривий Ріг)— «Даугава» (Рига) «Дніпро» (Мотилів) — «Буковина» (Чернівці) (переможець — «Локомотив» М) «Зоря» (Ворошиловград) — «Кубані. (Краснодар) «Торпедо» (Таганрог) — «Шинник» (Ярославль) (переможець — «Спартак» М) «Цемент» (Новоросійськ) — «Котайк» (Абовян) «Торпедо» (Рязань)—«Спартак» (Нальчик) (переможець — «Динамо» Мн) «Колос» (Нікополь — «Факел» (Воронеж) «Зоря» (Калуга) — «Динамо» (Ставрополь) (переможець — «Динамо» М) «Дружба» (Майкоп) — «Ростсільмаш» «Динамо» (Вологда) — «Сатурн» (Раменське) (переможець — «Арарат») «Трактор» (Павлоград) — «Кайрат» (Алма-Ата) «Меліоратор» (Чимкент) — СКА (Ростов-на-Дону) (переможець — «Динамо» К)
КУБОК
/ березня (середа)
«Дніпро» — «Металіст» (матч переможців чемпіонату і Кубка СРСР 1988 р.)
19 чи 26 листопада (неділя) (матч переможців чемпіонату і Кубка СРСР 1989 р.) Матчі збірної СРСР
22 березня (середа) Нідерланди — СРСР (товариський матч)
26 квітня (середа) СРСР - НДР (відбірковий матч чемпіонату світу)
10 травня (середа) Туреччина - СРСР (відбірковий матч чемпіонату світу)
31 травня (середа) СРСР — Ісландія (відбірковий матч чемпіонату світу)
«СохІбкор» (Халкабад) — «Геолог» (Тюмень) «Новоахор» (Наманган) — «Енергетик» (Кустанай) (переможець — «Динамо» Тб) «Касансаець» (Касансай)— «Пахтакор» (Ташкент) «Металург» (Новокузнецьк)— «Алга» (Фрунзе) (переможець — «Памір») «Локомотив» (Чита) — «Кузбас» (Кемерово) «Амур» (Благовєщенськ) — «Нафтовик» (Фергана) (переможець — «Металіст») «Кяпаз» (Кіровабад) — ЦСКА «Сокіл» (Саратов) — «Торпедо» (Кутаїсі) (переможець — «Дніпро» Дн) «Зеніт» (Іжевськ) — «Нефтчі» (Баку) «Гастелло» (Уфа) — «Геязан» (Казах) (переможець — «Ротор») «Металург» (Руставі) — «Динамо» (Батумі) «Крила Рад» (Куйбишев) — «Спартак» (Орджонікідзе) (переможець — «Зеніт» Л) «Зірка» (Перм) — «Гурія» (Ланчхуті)
«Іртиш» (Омськ) — «Уралмаш» (Свердловськ) (переможець — «Шахтар»)
29—30 червня (четвер-п'ятниця) 1/16 фіналу 1989—1990 рр.
(перші матчі)
17—18 липня (понеділок-вівторок) 1/16 фіналу 1989—1990 рр. (повторні матчі)
12 листопада (неділя) 1/8 фіналу 1989—1990 рр. (перші матчі)
16 листопада (четвер) 1/8 фіналу 1989—1990 рр. (повторні матчі)
СЕЗОНУ
23 серпня (середа) Польща — СРСР (товариський матч)
6 вересня (середа) Австрія — СРСР (відбірковий матч чемпіонату світу)
8 жовтня (неділя) НДР — СРСР (відбірковий матч чемпіонату світу)
8 листопада (середа) СРСР — Туреччина (відбірковий матч чемпіонату світу) Європейські кубкові турніри
13 вересня (середа) 1/16 КЄЧ і квк. 1/32 Кубка УЄФА (перші матчі)
27 вересня (середа) 1/16 КЄЧ і КВК. 1/32 Кубка УЄФА (повторні матчі)
18 жовтня (середа) 1/8 КЄЧ і КВК, 1/16 Кубка УЄФА (перші матчі)
1 листопада (середа) 1/8 КЄЧ і КВК. 1/16 Кубка УЄФА (повторні матчі)
22 листопада (середа) 1/8 Кубка УЄФА (перші матчі)
6 грудня (середа) 1/8 Кубка УЄФА (повторні матчі)
КУБОК ФУТБОЛЬНОЇ СПІЛКИ СРСР
1-й тур
26 лютого (неділя) А—1. «Торпедо» — «Дніпро» А—2. «Арарат» — «Ротор» В—1. «Динамо» М — «Локомотив» В—2. «Зеніт» — «Спартак» С—І. «Чорноморець» — «Шахтар» С—2. «Металіст» — «Динамо» К Д—1. «Памір» — «Динамо» Мн Д—2. «Жальгіріс» — «Динамо» Тб
2-й тур
З березня (п'ятниця)
Д—3. «Динамо» Тб — «Динамо» Мн
4 березня (субота) А—3. «Ротор» —«Торпедо» В—3. «Локомотив» — «Зеніт» С—3. «Динамо» К — «Чорноморець» Д—4. «Памір» — «Жальгіріс»
5 березня (неділя) А—4. «Дніпро» — «Арарат» В—4. «Динамо» М — «Спартак» С—4. «Металіст» — «Шахтар»
3-й тур
21 березня (вівторок) В—5. «Спартак» — «Локомотив» В—6. «Зеніт» — «Динамо» М С—5. «Динамо» К — «Шахтар»
22 березня (середа) А—5. «Дніпро» — «Ротор» А—6. «Арарат» — «Торпедо» С—6. «Чорноморець» — «Металіст» Д—5. «Динамо» Мн — «Жальгіріс» Д—6. «Динамо» Тб —«Памір»
4-Й тур
23 квітня (неділя) А—7. «Дніпро» — «Торпедо» А—8. «Ротор» — «Арарат» В—7. «Спартак» — «Зеніт»
С—7. «Чорноморець» — «Динамо» К С—8. «Шахтар» — «Металіст» Д—7. «Памір» — «Динамо» Тб Д—8. «Жальгіріс» — «Динамо» Мн
24 квітня (понеділок)
В—8. «Локомотив» — «Динамо» М 5-й тур 7 травня (неділя)
А—9. «Торпедо» — «Арарат»
А—10. «Ротор» — «Дніпро»
В—9. «Зеніт» — «Локомотив»
С—9. «Динамо» К — «Металіст»
С—10. «Шахтар» — «Чорноморець» Д—9. «Динамо» Тб — «Жальгіріс»
8 травня (понеділок) В—10. «Спартак» — «Динамо» М Д—10. «Динамо» Мн —«Памір»
6-й тур
28 травня (неділя) А—11. «Торпедо» — Ротор»
29 травня (понеділок) А—12. «Арарат» — «Дніпро» В—11. «Локомотив» — «Спартак» С—11. «Металіст» — «Чорноморець» С—12. «Шахтар» — «Динамо» К Д—11. «Динамо» Мн—
«Динамо» Тб
ЗО травня (вівторок) В—12. «Динамо» М — «Зеніт» Д—12. «Жальгіріс» — «Памір»
3—4 вересня (неділя-понеділок) 1/4 фіналу
6—7 жовтня (п'ятниця-субота) 1/2 фіналу
6 листопада (понеділок) Фінальний матч
ПЕРША ЛІГА: КАЛЕНДАР ІГОР ЧЕМПІОНАТУ І КУБКА СРСР
Перше коло чемпіонату
1-й тур
6 квітня (четвер)
1. «Торпедо» (Кутаїсі) — «Ністру» (Кишинів)
2. «Котайк» (Абовян) — «Таврія» (Сімферополь)
8. «Металург» (Запоріжжя) — «Даугава» (Рига)
4. СКА (Ростов-на-Дону) — СКА «Карпати» (Львів)
6. «Спартак» (Орджонікідзе) — ЦСКА (Москва)
6. «Нефтчі» (Баку) — «Кузбас» (Кемерово)
7. «Динамо» (Батумі) — «Факел» (Воронеж)
8. «Кубань» (Краснодар) — «Ростсільмаш» (Ростов-на-Дону)
9. «Пахтакор» (Ташкент) — «Гурія» (Ланчхуті)
10. «Кайрат» (Алма-Ата) — «Динамо» (Ставрополь)
2-й тур
9 квітня (неділя)
11. «Шинник» —«Геолог»
12. «Торпедо» — «Таврія»
13. «Котайк» — «Ністру»
14. «Металург» — СКА «Карпати»
15. СКА — «Даугава»
16. «Спартак» — «Кузбас»
17. «Нефтчі» — ЦСКА
18. «Динамо» Бт — «Ростсільмаш^
19. «Кубань» — «Факел»
20. «Пахтакор» —«Динамо» Ст
21. «Кайрат» — «Гурія»
3-Й тур
15 квітня (субота)
22. «Котайк» — «Торпедо»
23. «Гурія» — «Геолог»
24. «Динамо» Ст — «Шинник»
25. «Факел» — «Пахтакор»
26. «Ростсільмаш» — «Кайрат»
27. «Даугава» — «Спартак»
28. СКА «Карпати» — «Нефтчі»
29. «Ністру» — «Металург»
ЗО. «Таврія» — СКА
16 квітня (неділя)
31. ЦСКА — «Динамо» Бт
32. «Кузбас» — «Кубань»
4-й тур
18 квітня (вівторок)
33. «Гурія» — «Шинник»
34. «Динамо» Ст — «Геолог»
35. «Факел» — «Кайрат»
36. «Ростсільмаш» — «Пахтакор»
37. «Даугава» — «Нефтчі»
38. СКА «Карпати» — «Спартак»
39. «Ністру» — СКА
40. «Таврія» — «Металург»
20 квітня (четвер)
41. ЦСКА — «Кубань»
42. «Кузбас» — «Динамо» Бт
22 квітня (субота)
55. СКА — «Торпедо» (матч 6-го туру)
5-й тур
25 квітня (вівторок)
43. «Металург» — «Торпедо»
44. СКА — «Котайк»
45. «Спартак» — «Ністру»
46. «Нефтчі» — «Таврія»
47. «Динамо» Бт — «Даугава»
48. «Кубань» — СКА «Карпати»
49. «Пахтакор» — ЦСКА
50. «Кайрат» — «Кузбас»
51. «Геолог» — «Факел»
52. «Шинник» — «Ростсільмаш»
53. «Динамо» Ст — «Гурія»
6-й тур
28 квітня (п'ятниця)
54. «Металург» — «Котайк»
56. «Спартак» — «Таврія»
57. «Нефтчі» —- «Ністру»
58. «Динамо» Бт —* СКА «Карпати»
59. «Кубань» — «Даугава»
60. «Пахтакор» — «Кузбас»
61. «Кайрат» - ЦСКА
62. «Геолог» — «Ростсільмаш»
63. «Шинник» — «Факел»
7-й тур
8 травня (субота)
64. «Торпедо» — «Спартак»
65. «Котайк» — «Нефтчі»
66. «Факел» — «Гурія»
67. «Ростсільмаш» — «Динамо» Ст
68. ЦСКА — «Геолог»
69. «Кузбас» — «Шинник»
70. «Даугава» — «Пахтакор»
71. СКА «Карпати» —лКайрат»
72. «Ністру» — «Динамо» Бт
73. «Таврія» — «Кубань»
8-в тур
9 травня (вівторок)
74. «Торпедо» — «Нефтчі»
75. «Котайк» — «Спартак»
76. «Металург» — СКА
77. «Факел» — «Динамо» Ст
78. «Ростсільмаш» — «Гурія»
79. ЦСКА — «Шинник»
80. «Кузбас» — «Геолог»
81. «Даугава» — «Кайрат»
82. СКА «Карпати» — «Пахтакор»
83. «Ністру» — «Кубань»
84. «Таврія» — «Динамо» Бт
9-й тур
14 травня (неділя)
85. «Динамо» Бт — «Торпедо» Кт
15 травня (понеділок)
86. «Спартак» — «Металург»
87. «Нефтчі» — СКА
88. «Кубань» — «Котайк»
89. «Пахтакор» — «Ністру»
90. «Кайрат» — «Таврія»
91. «Геолог» — «Даугава»
92. «Шинник» — СКА «Карпати»
93. «Гурія» - ЦСКА
94. «Динамо» Ст — «Кузбас»
95. «Ростсільмаш» — «Факел»
10-Й тур
18 травня (четвер)
96. «Спартак» — СКА
97. «Нефтчі» — «Металург»
98. «Динамо» Бт — «Котайк»
99. «Кубань» — «Торпедо»
100. «Пахтакор» — «Таврія»
101. «Кайрат» — «Ністру»
102. «Геолог» — СКА «Карпати»
103. «Шинник» — «Даугава»
104. «Динамо» Ст — ЦСКА
19 травня (п'ятниця)
105. «Гурія» — «Кузбас»
11-й тур
25 травня (четвер)
106. «Торпедо» — «Пахтакор»
107. «Котайк» — «Кайрат»
108. «Металург» — «Динамо» Бт
109. СКА — «Кубань»
110. «Нефтчі» — «Спартак»
111. ЦСКА —«Факел»
112. «Кузбас» — «Ростсільмаш»
113. «Даугава» — «Гурія»
114. СКА «Карпати» —
«Динамо» Ст
115. «Ністру» — «Геолог»
116. «Таврія» — «Шинник»
12-й тур
28 травня (неділя)
117. «Торпедо» — «Кайрат»
118. «Котайк» — «Пахтакор»
119. «Металург» — «Кубань»
120. СКА — «Динамо» Бт
121. ЦСКА — «Ростсільмаш»
122. «Кузбас» — «Факел»
123. «Даугава» — «Динамо» Ст
124. СКА «Карпати» — «Гурія»
125. «Ністру» — «Шинник»
126. «Таврія» — «Геолог»
13-й тур
4 червня (неділя)
127. «Динамо» Бт — «Спартак»
128. «Кубань» — «Нефтчі»
129. «Пахтакор» — «Металург»
130. «Кайрат» — СКА
131. «Геолог» — «Торпедо» 32. «Шинник» — «Котайк»
133. «Факел» — «Даугава»
134. «Ростсільмаш» — СКА «Карпати»
5 травня (понеділок)
135. «Гурія» — «Ністру»
136. «Динамо» Ст — «Таврія»
14-й тур
7 червня (середа)
137. «Динамо» Бт — «Нефтчі»
138. «Кубань» — «Спартак»
139. «Пахтакор» — СКА
140. «Кайрат» — «Металург»
141. «Геолог» — «Котайк»
142. «Шинник» — «Торпедо»
143. «Факел» — СКА «Карпати»
144. «Ростсільмаш» — «Даугава»
145. «Кузбас» — ЦСКА
8 червня (четвер)
146. «Гурія» — «Таврія»
147. «Динамо» Ст—«Ністру»
15-й тур
13 червня (вівторок)
148. «Торпедо» —«Гурія»
І49. «Котайк» — «Динамо» Ст
150. «Металург» — «Геолог»
151. СКА — «Шинник»
152. «Спартак» — «Пахтакор»
153. «Нефтчі» — «Кайрат»
154. «Кубань» — «Динамо» Бт
155. «Даугава» — ЦСКА
156. СКА «Карпати» — «Кузбас» І 57. «Ністру» — «Факел»
58. «Таврія» — «Ростсільмаш»
16-й тур
16 червня (платниця)
159. «Торпедо» — «Динамо» Ст
160. «Котайк» — «Гурія»
|61. «Металург» — «Шинник»
І62. СКА — «Геолог»
63. «Спартак» — «Кайрат»
164. «Нефтчі» —«Пахтакор»
165. «Даугава» — «Кузбас»
І66. СКА «Карпати» — ЦСОД 67. «Ністру» — «Ростсільмаш» 68. «Таврія» — «Факел»
17-й тур
21 червня (середа)
169. «Пахтакор» — «Динамо» Бт
170. «Кайрат» — «Кубань»
171. «Геолог» — «Спартак»
172. «Шинник» — «Нефтчі»
173. «Гурія» — «Металург»
174. «Динамо» Ст — СКА
175. «Факел» — «Торпедо»
176. «Ростсільмаш» — «Котайк»
177. ЦСКА — «Ністру»
178. «Кузбас» — «Таврія»
18-й тур
24 червня (субота)
179. «Пахтакор» — «Кубань»
180. «Кайрат» — «Динамо» Бт
181. «Геолог» — «Нефтчі»
182. «Шинник» —«Спартак»
183. «Гурія» — СКА
184. «Динамо» Ст — «Металург»
185. «Факел» — «Котайк»
186. «Ростсільмаш» — «Торпедо»
187. ЦСКА — «Таврія»
188. «Кузбас» — «Ністру»
189. СКА «Карпати» — «Даугава»
19-й тур
З липня (понеділок)
190. «Торпедо» — ЦСКА
191. «Котайк» — «Кузбас»
192. «Металург» — «Факел»
193. СКА — «Ростсільмаш»
194. «Спартак» — «Гурія»
195. «Нефтчі» — «Динамо» Ст
196. «Динамо» Бт — «Геолог»
197. «Кубань» — «Шинник»
198. «Ністру» — «Даугава»
199. «Таврія» — СКА «Карпати»
20-й тур
6 липня (четвер)
200. «Торпедо» — «Кузбас»
201. «Котайк» — ЦСКА
202. «Металург» — «Ростсільмаш»
203. СКА — «Факел»
204. «Спартак» — «Динамо» Ст
205. «Нефтчі» — «Гурія»
206. «Динамо» Бт —«Шинник»
207. «Кубань» — «Геолог»
208. «Кайрат» —«Пахтакор»
209. «Ністру» — СКА «Карпати»
210. «Таврія» — «Даугава»
21-й тур
11 липня (вівторок)
211. «Геолог» — «Пахтакор»
212. «Шинник» — «Кайрат»
213. «Гурія» — «Динамо» Бт
214. «Динамо» Ст—«Кубань»
215. «Факел» — «Спартак»
216. «Ростсільмаш»—«Нефтчі»
217. ЦСКА — «Металург»
218. «Кузбас» — СКА
219. «Даугава» — «Торпедо»
220. СКА «Карпати» — «Котайк»
221. «Таврія» — «Ністру»
22-Й тур
14 липня (п'ятниця)
222. «Геолог» — «Кайрат»
223. «Шинник» — «Пахтакор»
224. «Гурія» — «Кубань»
225. «Динамо» Ст — «Динамо» Бт
226. «Факел» — «Нефтчі»
227. «Ростсільмаш» — «Спартак»
228. ЦСКА —СКА
229. «Кузбас» — «Металург»
230. «Даугава» — «Котайк»
231. СКА «Карпати» — «Торпедо»
Друге коло чемпіонату
ЗО липня (неділя) 137. «Динамо» Бт — «Гурія» 'матч 42-го туру)
23-й тур
4 серпня (п'ятниця)
232. «Металург» — «Ністру»
233. СКА — «Таврія»
234. «Спартак» — «Даугава»
235. «Нефтчі» — СКА «Карпати»
236. «Динамо» Бт — ЦСКА
237. «Кубань» — «Кузбас»
238. «Пахтакор» — «Факел»
239. «Кайрат» — «Ростсільмаш»
240. «Геолог» — «Гурія»
241. «Шинник» — «Динамо» Ст
24-й тур
7 серпня (понеділок)
242. «Торпедо» — «Котайк»
243. «Металург» — «Таврія»
244. СКА — «Ністру»
245. «Спартак» — СКА «Карпати»
246. «Нефтчі» — «Даугава»
247. «Динамо» Бт — «Кузбас»
248. «Кубань» — ЦСКА
249. «Пахтакор» — «Ростсільмаш»
250. «Кайрат» — «Факел»
251. «Геолог» — «Динамо» Ст
252. «Шинник» — «Гурія»
25-й тур
14 серпня (понеділок)
253. «Торпедо» — «Металург»
254. «Котайк» — СКА
255. «Факел» — «Геолог»
256. «Ростсільмаш» — «Шинник»
257. ЦСКА — «Пахтакор»
258. «Кузбас» — «Кайрат»
259. «Даугава» — «Динамо» Бт
260. СКА «Карпати» — «Кубань»
261. «Ністру» — «Спартак»
262. «Таврія» — «Нефтчі»
26-й тур
16 серпня (середа)
263. «Гурія» — «Динамо» Ст
17 серпня (четвер)
264. «Торпедо» — СКА
265. «Котайк» — «Металург»
266. «Факел» — «Шинник»
267. «Ростсільмаш» — «Геолог»
268. ЦСКА — «Кайрат»
269. «Кузбас» — «Пахтакор»
270. «Даугава» — «Кубань»
271. СКА «Карпати» — «Динамо» Бт
272. «Ністру» — «Нефтчі»
273. «Таврія» — «Спартак»
27-й тур
21 серпня (понеділок)
274. «Гурія» — «Факел»
22 серпня (вівторок)
275. «Спартак» — «Торпедо»
276. «Нефтчі» — «Котайк»
277. «Динамо» Бт —«Ністру»
278. «Кубань» — «Таврія»
279. «Пахтакор» — «Даугава»
280. «Кайрат» — СКА «Карпати»
281. «Геолог» — ЦСКА
282. «Шинник» — «Кузбас»
283. «Динамо» Ст — «Ростсільмаш»
28-й тур
25 серпня (п’ятниця)
284. СКА — «Металург»
285. «Спартак» — «Котайк»
286. «Нефтчі» — «Торпедо»
287. «Кубань» — «Ністру»
288. «Пахтакор» —,СКА «Карпати»
289. «Кайрат» — «Даугава»
290. «Геолог» — «Кузбас»
291. «Шинник» тт. ЦСКА
292. «Гурія» — «Ростсільмаш»
293. «Динамо» Ст — «Факел»
26 серпня (субота)
294. «Динамо» Бт —«Таврія»
29-й тур
31 серпня (четвер)
295. «Торпедо» — «Динамо» Бт
296. «Котайк» — «Кубань»
297. «Металург» — «Спартак»
298. СКА —«Нефтчі»
299. ЦСКА —«Гурія»
300. «Кузбас» — «Динамо» Ст ЗОЇ. «Даугава» — «Геолог»
302. СКА «Карпати» — «Шинник»
303. «Ністру» — «Пахтакор»
304. «Таврія» — «Кайрат» 30-й тур З вересня (неділя)
305. «Торпедо» — «Кубань»
306. «Котайк» — «Динамо» Бт
307. «Металург» — «Нефтчі»
308. СКА — «Спартак»
309. «Факел» — «Ростсільмаш»
310. ЦСКА — «Динамо» Ст
311. «Кузбас» — «Гурія»
312. «Даугава» — «Шинник»
313. СКА «Карпати» — «Геолог»
314. «Ністру» — «Кайрат»
315. «Таврія» — «Пахтакор»
31-й тур
8 вересня (п’ятниця)
316. «Динамо» Бт — «Металург»
317. «Кубань» - СКА
9 вересня (субота)
318. «Спартак» — «Нефтчі»
319. «Пахтакор» — «Торпедо»
320. «Кайрат» — «Котайк»
321. «Геолог» — «Ністру»
322. «Шинник» — «Таврія»
323. «Гурія» — «Даугава»
324. «Динамо» Ст — СКА «Карпати»
325. «Факел» — ЦСКА
326. «Ростсільмаш» — «Кузбас»
32-Й тур
11 вересня (понеділок)
327. «Динамо» Бт — СКА
328. «Кубань» — «Металург»
12 вересня (вівторок)
329. «Пахтакор» — «Котайк» $30. «Кайрат» — «Торпедо» 331. «Геолог» — «Таврія»
332. «Шинник» — «Ністру»
333. «Гурія» — СКА «Карпати»
334. «Динамо» Ст — «Даугава»
335. «Факел» — «Кузбас»
336. «Ростсільмаш» — ЦСКА
33-й тур
17 вересня (неділя)
337. «Торпедо» — «Геолог»
338. «Котайк» — «Шинник»
339. «Металург» — «Пахтакор»
340. СКА — «Кайрат»
341. «Спартак» — «Динамо» Бт
342. «Нефтчі» — «Кубань»
344. «Даугава» — «Факел»
345. СКА «Карпати» — «Ростсільмаш»
326. «Ністру» — «Гур(я»
347. «Таврія» — «Динамо» Ст
34-й тур
20 вересня (середа)
348. «Торпедо» — «Шинник»
349. «Котайк» — «Ґ&олог»
350. «Металург» — «Кайрат»
851. СКА — «Пахтакор»
352. «Спартак» — «Кубань»
853. «Нефтчі» — «Динамо» Бт
354. «Даугава» — «Ростсільмаш»
355. СКА «Карпати» — «Факел» 856. «Ністру» — «Динамо» Ст $57. «Таврія» — «Гурія»
843. ЦСКА — «Кузбас» (матч 33-го туру)
35-й тур
25 вересня (понеділок)
358. «Пахтакор» — «Спартак»
859. «Кайрат» — «Нефтчі»
860. «Геолог» — «Металург» Збі. «Шинник» — СКА
362. «Гурія» — «Торпедо»
ЗбЗ. «Динамо» Ст—«Котайк»
364. «Факел» — «Ністру»
365. «Ростсільмаш» — «Таврія»
366. ЦСКА — «Даугава»
867. «Кузбас» — СКА «Карпати»
26 вересня (вівторок)
868. «Динамо» Бт — «Кубань»
36-й тур
28 вересня (четвер)
369. «Пахтакор» — «Нефтчі»
370. «Кайрат» — «Спартак»
371. «Геолог» — СКА
372. «Шинник» — «Металург»
873. «Гурія» — «Котайк»
874. «Динамо» Ст — «Торпедо»
375. «Факел» — «Таврія»
376. «Ростсільмаш» — «Ністру» 877. ЦСКА — СКА «Карпати»
878. «Кузбас» — «Даугава»
37-й тур
4 жовтня (середа)
379. «Торпедо» — «Факел»
380. «Котайк» — «Ростсільмаш»
881. «Металург» — «Гурія»
882. СКА — «Динамо» Ст
383. «Спартак» — «Геолог»
384. «Нефтчі» — «Шинник»
385. «Динамо» Бт — «Пахтакор»
386. «Кубань» — «Кайрат»
387. «Ністру» - ЦСКА
888. «Таврія» — «Кузбас»
38-й тур
7 жовтня (субота)
389. «Торпедо» — «Ростсільмаш»
390. «Котайк» — «Факел»
391. «Металург» — «Динамо» Ст
892. СКА — «Гурія»
393. «Спартак» — «Шинник»
394. «Нефтчі» — «Геолог»
$95. «Динамо» Бт —«Кайрат»
896. «Кубань» — «Пахтакор»
897. «Даугава» — СКА «Карпати» $98. «Ністру» — «Кузбас»
399. «Таврія» — ЦСКА
39-й тур
14 жовтня (субота)
400. «Пахтакор» — «Кайрат»
401. «Геолог» — «Динамо» Бт
402. «Шинник» — «Кубань»
403. «Гурія» — «Спартак»
404. «Динамо» Ст —«Нефтчі»
405. «Факел» — «Металург»
406. «Ростсільмаш» — СКА
407. СКА — «Торпедо»
408. «Кузбас» — «Котайк»
409. «Даугава» — «Ністру»
410. СКА «Карпати» — «Таврія»
40-Й тур
17 жовтня (вівторок)
411. «Геолог» — «Кубань»
412. «Шинник» — «Динамо» Бт
413. «Гурія» — «Нефтчі»
414. «Динамо» Ст — «Спартак»
415. «Факел» — СКА
416. «Ростсільмаш» — «Металург»
417. ЦСКА-«Котайк»
418. «Кузбас» — «Торпедо»
419. «Даугава» — «Таврія»
420. СКА «Карпати» — «Ністру»
41-й тур
25 жовтня (середа)
421. «Торпедо» — «Даугава»
422. «Котайк» — СКА «Карпати»
423. «Металург» — ЦСКА
424. СКА — «Кузбас»
425. «Спартак» — «Факел»
426. «Нефтчі» — «Ростсільмаш»
427. «Динамо» Бт — «Динамо» Ст
428. «Кубань» — «Гурія»
429. «Пахтакор» — «Геолог»
430. «Кайрат» — «Шинник»
42-й тур
28 жовтня (субота)
431. «Торпедо» — СКА «Карпати»
432. «Котайк» — «Даугава»
433. «Мрталург» — «Кузбас»
434. СКА — ЦСКА
435. «Спартак» — «Ростсільмаш»
436. «Нефтчі» — «Факел»
438. «Кубань» — «Динамо» Ст
439. «Пахтакор» — «Шинник»
440. «Кайрат» — «Геолог»
441. «Ністру» — «Таврія»
43-й тур
2 листопада (четвер)
442. «Гурія» — «Пахтакор»
443. «Динамо» Ст — «Кайрат»
444. «Факел» — «Динамо» Бт
445. «Ростсільмаш» — «Кубань»
446. ЦСКА — «Спартак»
447. «Кузбас» — «Нефтчі»
448. «Даугава» — «Металург»
449. СКА «Карпати» — СКА
450. «Ністру» — «Торпедо»
451. «Таврія» — «Котайк»
44-й тур
5 листопада (неділя)
452. «Геолог» — «Шинник»
453. «Гурія» — «Кайрат»
4$4. «Динамо» Ст — «Пахтакор»
455. «Факел» — «Кубань»
456. «Ростсільмаш» — «Динамо» Бт
457. ЦСКА-«Нефтчі»
458. «Кузбас» — «Спартак»
459. «Даугава» СКА
460. СКА «Карпати» — «Металург»
461. «Ністру» — «Котайк»
462. «Таврія» — «Торпедо»
ДРУГА ЛІГА: КАЛЕНДАР ІГОР ЧЕМПІОНАТУ СРСЛ ШОСТА ЗОНА
Перше коло
1-й тур
/7 березня (п'ятниця) СКА (Одеса) — «Волинь» (Луцьк)
18 березня (субота)
«Зоря» (Ворошиловград) — «Маяк» (Харків) «Суднобудівник» (Миколаїв) — «Авангард» (Ровно) «Кривбас» (Кривий Ріг) —«Нива» (Тернопіль) «Океан» (Керч) — «Поділля» (Хмельницький) «Чайка» (Севастополь) — «Нива» (Вінниця) «Кристал» (Херсон) — «Спартак» (Житомир) «Торпедо» (Запоріжжя) — «Нафтовик» (Охтирка) «Новатор» (Маріуполь) — «Ворскла» (Полтава)
«Колос» (Нікополь)—«Кремінь» (Кременчук) «Закарпаття» (Ужгород) — «Динамо» (Біла Церква) «Буковина» (Чернівці) — «Зірка» (Кіровоград) «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) — «Дніпро» (Черкаси)
2-Й тур
21 березня (вівторок) «Шахтар» (Павлоград) — «Зоря» СКА — «Авангард» «Суднобудівник» — «Нива» «Кривбас» — «Волинь» «Океан» — «Нива» Вц «Чайка» — «Спартак» «Кристал» — «Поділля» «Торпедо» — «Ворскла» «Новатор» — «Кремінь» «Колос» — «Нафтовик» «Закарпаття» — «Зірка» «Буковина» — «Дніпро» «Прикарпаття» — «Динамо»
3-Й тур
24 березня (п'ятниця) «Маяк» — «Шахтар» СКА — «Нива» «Суднобудівник» — «Волинь» «Кривбас» — «Авангард» «Океан» — «Спартак» «Чайка» — «Поділля» «Кристал» — «Нива» Вц «Торпедо» — «Кремінь» «Новатор» — «Нафтовик» «Колос» — «Ворскла» «Закарпаття» — «Дніпро» «Буковина» — «Динамо» «Прикарпаття» — «Зірка» 4-й тур
29 березня (середа) «Зоря» — «Суднобудівник» «Маяк» — СКА «Шахтар» — «Кривбас» «Дніпро» — «Динамо» «Ворскла» — «Закарпаття» «Нафтовик» — «Буковина» «Кремінь» — «Прикарпаття» «Поділля» — «Торпедо» «Нива» Вц —«Новатор» «Спартак» — «Колос» «Волинь» — «Океан» «Авангард» — «Чайка» «Нива» Тр — «Кристал» 5-й тур
1 квітня (субота) «Зоря» — СКА «Маяк» — «Кривбас» «Шахтар» — «Суднобудівник»
«Зірка» — «Дніпро» «Ворскла» — «Прикарпаття» «Нафтовик» — «Закарпаття» «Кремінь» — «Буковина» «Поділля» — «Колос» «Нива» Вц — «Торпедо» «Спартак» — «Новатор» «Волинь» — «Кристал» «Авангард» — «Океан» «Нива» Тр — «Чайка»
6-й тур
4 квітня (вівторок) «Зоря» — «Кривбас» «Маяк» — «Суднобудівник» «Шахтар» — СКА «Динамо» — «Зірка» «Ворскла» — «Буковина» «Нафтовик» — «Прикарпаття» «Кремінь» — «Закарпаття» «Поділля» — «Новатор» «Нива» Вц —«Колос» «Спартак» — «Торпедо» «Волинь» — «Чайка» «Авангард» — «Кристал» «Нива» Тр — «Океан»
7-Й тур
10 квітня (понеділок) «Суднобудівник» — «Кривбас» «Океан» — «Зоря» «Чайка» — «Шахтар» «Кристал» — «Маяк» «Торпедо» — «Авангард» «Новатор» — «Волинь» «Колос» — «Нива» Тр «Закарпаття» — «Поділля» «Буковина» — «Спартак» «Прикарпаття» — «Нива» Вц «Зірка» — «Кремінь» «Дніпро» — «Ворскла» «Динамо» — «Нафтовик»
8-й тур
13 квітня (четвер) СКА — «Суднобудівник» «Океан» — «Маяк» «Чайка» — «Зоря» «Кристал» — «Шахтар» «Торпедо» — «Волинь» «Новатор» — «Нива» Тр «Колос» — «Авангард» «Закарпаття» — «Нива» Вц
«Буковина» — «Поділля» «Прикарпаття» —- «Спартак» «Зірка» — «Ворскла» «Дніпро» —* «Нафтовик» «Динамо» — «Кремінь»
9-Й тур
16 квітня (неділя) «Кривбас» — СКА «Океан» — «Шахтар» «Чайка» — «Маяк» «Кристал» — «Зоря» «Торпедо» — «Нива» Тр «Новатор» — «Авангард» «Колос» — «Волинь» «Закарпаття» — «Спартак» «Буковина»—«Нива» Вц «Прикарпаття» — «Поділля» «Зірка» — «Нафтовик» «Дніпро» — «Кремінь» «Динамо» — «Ворскла»
10-й тур
22 квітня (субота) «Зоря» — «Торпедо» «Маяк» — «Новатор» «Шахтар» — «Колос» СКА — «Кристал» «Суднобудівник» — «Чайка» «Кривбас» — «Океан» «Ворскла» — «Нафтовик» «Поділля» — «Дніпро» «Нива» Вц — «Зірка» «Спартак» — «Динамо» «Волинь» — «Закарпаття» «Авангард» — «Буковина» «Нива» Тр — «Прикарпаття» 11-й тур
25 квітня (вівторок) «Зоря» — «Новатор» «Маяк» — «Колос» «Шахтар» — «Торпедо» СКА — «Океан» ^Суднобудівник» — «Кристал» «Кривбас» — «Чайка» «Кремінь» — «Ворскла» «Поділля» — «Зірка» «Нива» Вц —«Динамо» «Спартак» — «Дніпро» «Волинь» — «Прикарпаття» «Авангард» — «Закарпаття» «Нива» Тр — «Буковина» 12-й тур
28 квітня (п'ятниця) «Зоря» — «Колос» «Маяк» — «Торпедо» «Шахтар» — «Новатор» СКА — «Чайка» «Суднобудівник» — «Океан» «Кривбас» — «Кристал» «Нафтовик» — «Кремінь» «Поділля» — «Динамо» «Нива» —«Дніпро» «Спартак» — «Зірка» «Волинь» — «Буковина» «Авангард» — «Прикарпаття» «Нива» Тр — «Закарпаття»
13-Й тур
5 травня (п'ятниця) «Океан» — «Чайка» «Торпедо» — СКА «Новатор» — «Кривбас» «Колос» — «Суднобудівник» «Закарпаття» — «Маяк» «Буковина» — «Зоря»
«Прикарпаття» — «Шахтар» «Зірка» — «Авангард» «Дніпро» — «Волинь» «Динамо» — «Нива» «Ворскла» — «Поділля» «Нафтовик» —«Спартак» «Кремінь» —«Нива» Вц
14-й тур
8 травня (понеділок) «Кристал» — «Океан» «Торпедо» — «Суднобудівник» «Новатор» — СКА «Колос» — «Кривбас» «Закарпаття» — «Зоря» «Буковина» — «Шахтар» «Прикарпаття» — «Маяк» «Зірка» —«Волинь» «Дніпро» — «Нива» Тр «Динамо» — «Авангард» «Ворскла» — «Нива» Вц «Нафтовик» — «Поділля» «Кремінь» — «Спартак»
15-й тур
11 травня (четвер) «Чайка» — «Кристал» «Торпедо» — «Кривбас» «Новатор» — «Суднобудівник» «Колос» — СКА «Закарпаття» — «Шахтар» «Буковина» — «Маяк» «Прикарпаття» — «Зоря» «Зірка» — «Нива» «Дніпро» — «Авангард» «Динамо» — «Волинь» «Ворскла» — «Спартак» «Нафтовик» — «Нива» Вц «Кремінь» —«Поділля»
1£-й тур
17 травня (середа) «Зоря» — «Дніпро» «Маяк» — «Динамо» «Шахтар» — «Зірка» СКА — «Закарпаття» «Суднобудівник» — «Буковина» «Кривбас» — «Прикарпаття» «Океан» — «Торпедо» «Чайка» — «Новатор» «Кристал» — «Колос» «Поділля» — «Нива» Вц «Волинь» — «Ворскла» «Авангард» — «Нафтовик» «Нива» Тр — «Кремінь» 17-й тур
20 травня (субота) «Зоря» — «Зірка» «Маяк» — «Дніпро» «Шахтар» — «Динамо» СКА — «Буковина» «Суднобудівник» — «Прикарпаття» «Кривбас» — «Закарпаття» «Океан» — «Новатор» «Чайка» — «Колос» «Кристал» — «Торпедо» «Спартак» — «Поділля» «Волинь» — «Кремінь» «Авангард» — «Ворскла» «Нива» Тр — «Нафтовик» 18-й тур
23 травня (вівторок) «Зоря» — «Динамо» «Маяк» — «Зірка» «Шахтар» — «Дніпро» СКА — «Прикарпаття»
«Суднобудівник» — «Закарпаття» «Кривбас» — «Буковина» «Океан» — «Колос» «Чайка» — «Торпедо» «Кристал» — «Новатор» «Нива» Вц — «Спартак» «Волинь» — «Нафтовик» «Авангард» — «Кремінь» «Нива» Тр — «Ворскла»
19-й тур
29 травня (понеділок) «Торпедо» — « Новатор» «Закарпаття» — «Океан» «Буковина» — «Кристал» «Прикарпаття» — «Чайка» «Зірка» — СКА «Дніпро» — «Суднобудівник» «Динамо» — «Кривбас» «Ворскла» — «Шахтар» «Нафтовик» — «Маяк» «Кремінь» — «Зоря» «Поділля» — «Волинь» «Нива» — «Авангард» «Спартак»—«Нива» Тр
20-й тур
1 червня (четвер) «Новатор» — «Колос» «Закарпаття» — «Чайка» «Буковина» — «Океан» «Прикарпаття» — «Кристал» «Зірка» — «Суднобудівник» «Дніпро» — «Кривбас» «Динамо» — СКА «Ворскла» — «Маяк» «Нафтовик» — «Зоря» «Кремінь» — «Шахтар» «Поділля» — «Авангард» «Нива» Вц — «Нива» Тр «Спартак» — «Волинь»
21-й тур
4 червня (неділя) «Колос» — «Торпедо» «Закарпаття» — «Кристал» «Буковина» — «Чайка» «Прикарпаття» — «Океан» «Зірка» — «Кривбас» «Дніпро» — СКА «Динамо» — «Суднобудівник» «Ворскла» — «Зоря» «Нафтовик» — «Шахтар» «Кремінь» —* «Маяк» «Поділля» — «Нива» Тр «Нива» Вц — «Волинь» «Спартак» — «Авангард»
22-й тур
14 червня (середа} «Зоря» — «Поділля» «Маяк» — «Нива» Вц «Шахтар» — «Спартак» СКА — «Ворскла» «Суднобудівник» — «Нафтовик» «Кривбас» — «Кремінь» «Океан» — «Динамо» «Чайка» — «Дніпро» «Кристал» — «Зірка» «Торпедо» — «Закарпаття» «Новатор» — «Буковина» «Колос» — «Прикарпаття» «Волинь» — «Авангард»
23-Й тур
17 червня (субота) «Зоря» — «Нива» Вц «Маяк» — «Спартак»
«Шахтар» — «Поділля» СКА — «Нафтовик» «Суднобудівник» — «Кремінь» «Кривбас» — «Ворскла» «Океан» — «Дніпро» «Чайка» — «Зірка» «Кристал» — «Динамо» «Торпедо» — «Буковина* «Новатор» — «Прикарпаття» «Колос» — «Закарпаття» «Нива» Тр —«Волинь»
24-й тур
20 червня (вівторок) «Зоря» — «Спартак» «Маяк» — «Поділля» «Шахтар» — «Нива» Вц СКА — «Кремінь» «Суднобудівник» — «Ворскла» «Кривбас» — «Нафтовик» «Океан» — «Зірка» «Чайка» — «Динамо» «Кристал» — «Дніпро» «Торпедо» — «Прикарпаття» «Новатор» — «Закарпаття» «Колос» — «Буковина» «Авангард» — «Нива» Тр
25-й тур
26 червня (понеділок) «Закарпаття» — «Буковина» «Зірка» — «Новатор» «Дніпро» — «Торпедо» «Динамо» — «Колос» «Ворскла» — «Океан» «Нафтовик» — «Чайка» «Кремінь» — «Кристал» «Поділля» — СКА «Нива» Вц — «Суднобудівник» «Спартак» — «Кривбас» «Волинь» — «Маяк» «Авангард» — «Шахтар» «Нива» Тр — «Зоря»
26-й тур
29 червня (четвер) «Прикарпаття» — «Закарпаття» «Зірка» — «Торпедо» «Дніпро» — «Колос» «Динамо» — «Новатор» «Ворскла» — «Кристал» «Нафтовик» — «Океан» «Кремінь» — «Чайка» «Поділля» — «Кривбас» «Нива» Вц —СКА «Спартак» — «Суднобудівник» «Волинь» — «Зоря» «Авангард» — «Маяк» «Нива» Тр — «Шахтар»
27-й тур
2 липня (неділя) «Буковина» — «Прикарпаття» «Зірка» — «Колос» «Дніпро» — «Новатор» «Динамо» — «Торпедо» «Ворскла» — «Чайка» «Нафтовик» — «Кристал» «Кремінь» — «Офан* «Поділля» — «Суднобудівник» «Нива» Вц — «Кривбас» «Спартак» — СКА «Волинь» — «Шахтар» «Авангард» — «Зоря» «Нива» Тр — «Маяк»
28-й тур
8 липня (субота) «Буковина» — «Закарпаття» «Новатор» — «Зірка» «Торпедо» — «Дніпро» «Колос» — «Динамо» «Океан» — «Ворскла» «Чайка» — «Нафтовик» «Кристал» — «Кремінь» СКА — «Поділля» «Суднобудівник» — «Нива» Вц «Кривбас» — «Спартак» «Маяк» — «Волинь» «Шахтар» — «Авангард» «Зоря» — «Нива» Тр
29-Й тур
11 липня (вівторок) «Закарпаття» — «Прикарпаття» «Торпедо» — «Зірка» «Колос» — «Дніпро» «Новатор» — «Динамо» «Кристал» —- «Ворскла» «Океан» — «Нафтовик» «Чайка» — «Кремінь» «Кривбас» — «Поділля» СКА — «Нива» «Суднобудівник» — «Спартак» «Зоря» — «Волинь» «Маяк» — «Авангард» «Шахтар» — «Нива» Тр
30-й тур
14 липня (п'ятниця) «Прикарпаття» — «Буковина» «Колос» — «Зірка» «Новатор» — «Дніпро» «Торпедо» — «Динамо» «Чайка» — «Ворскла» «Кристал» — «Нафтовик» «Океан» — «Кремінь» «Суднобудівник» — «Поділля» «Кривбас» — «Нива» Вц СКА — «Спартак» «Шахтар» — «Волинь» «Зоря» — «Авангард» «Маяк» — «Нива» Тр
31-й тур
23 липня (неділя) «Поділля» — «Зоря» «Нива» Вц — «Маяк» «Спартак» — «Шахтар» «Ворскла» — СКА «Нафтовик» — «Суднобудівник» «Кремінь» — «Кривбас» «Динамо» — «Океан» «Дніпро» — «Чайка» «Зірка» — «Кристал» «Закарпаття» — «Торпедо» «Буковина» — «Новатор» «Прикарпаття» — «Колос» «Авангард» — «Волинь»
32-й тур
26 липня (середа) «Нива» Вц — «Зоря» «Спартак» — «Маяк» «Поділля» — «Шахтар» «Нафтовик» —СКА «Кремінь» — «Суднобудівник» «Ворскла» -»«Кривбас» «Дніпро» — «Океан» «Зірка» — «Чайка» «Динамо» — «Кристал»
Друге коло
«Буковина» — «Торпедо» «Прикарпаття» — «Новатор» «Закарпаття» — «Колос» «Волинь» — «Нива» Тр
33-й тур
29 липня (субота) «Спартак» — «Зоря» «Поділля» — «Маяк» «Нива» Вц — «Шахтар» «Кремінь» — СКА «Ворскла» — «Суднобудівникі «Нафтовик» — «Кривбас» «Зірка» — «Океан» «Динамо» — «Чайка» «Дніпро» — «Кристал» «Прикарпаття» — «Торпедо» «Закарпаття» — «Новатор» «Буковина» — «Колос» «Нива» Тр — «Авангард»
34-й тур
З серпня (четвер) «Новатор» — «Торпедо» «Океан» — «Закарпаття» «Кристал» — «Буковина» «Чайка» — «Прикарпаття» СКА — «Зірка» «Суднобудівник» — «Дніпро» «Кривбас» — «Динамо» «Шахтар» — «Ворскла» «Маяк» — «Нафтовик» «Шахтар» — «Кремінь» «Волинь» — «Поділля» «Авангард» — «Нива» Вц «Нива» Тр — «Спартак» 35-й тур
6 серпня (неділя) «Колос» — «Новатор» «Чайка» — «Закарпаття» «Океан» — «Буковина» «Кристал» — «Прикарпаття» «Суднобудівник» — «Зірка» «Кривбас» — «Дніпро» СКА — «Динамо» «Маяк» — «Ворскла» «Зоря» — «Нафтовик» «Шахтар» — «Кремінь» «Авангард» — «Поділля» «Нива» Тр —«Нива» Вц «Волинь» — «Спартак»
36-Й тур
9 серпня (середа) «Торпедо» — «Колос» «Кристал» — «Закарпаття» «Чайка» — «Буковина» «Океан» — «Прикарпаття» «Кривбас» — «Зірка» СКА — «Дніпро» «Суднобудівник» — «Динамо» «Зоря» — «Ворскла» «Шахтар» — «Нафтовик» «Маяк» — «Кремінь» «Нива» — «Поділля» «Волинь» — «Нива» Вц «Авангард» — «Спартак»
37-й тур
15 серпня (вівторок) «Дніпро» — «Зоря» «Динамо» — «Маяк» «Зірка» — «Шахтар» «Закарпаття» — СКА
«Буковина» — «Суднобудівник» «Прикарпаття» — «Кривбас» «Торпедо» — «Океан» «Новатор» — «Чайка» «Колос» — «Кристал» «Нива» Вц — «Поділля» «Ворскла» — «Волинь» «Нафтовик» — «Авангард» «Кремінь» — «Нива» Тр
38-Й тур
18 серпня (п’ятниця) «Зірка» — «Зоря» «Дніпро» — «Маяк» «Динамо» — «Шахтар» «Буковина» — СКА «Прикарпаття» — «Суднобудівник» «Закарпаття» — «Кривбас» «Новатор» — «Океан» «Колос» — «Чайка» «Торпедо» — «Кристал» «Поділля» — «Спартак» «Кремінь» — «Волинь» «Ворскла» — «Авангард» «Нафтовик» — «Нива» Тр 39-й тур
21 серпня (понеділок) «Динамо» — «Зоря» «Зірка» — «Маяк» «Дніпро» — «Шахтар» «Прикарпаття» — СКА «Закарпаття» — «Суднобудівник» «Буковина» — «Кривбас» «Колос» — «Океан» «Торпедо» — «Чайка» «Новатор» — «Кристал» «Спартак» — «Нива» Вц «Нафтовик» — «Волинь» «Кремінь» — «Авангард» «Ворскла» — «Нива» Тр 40-й тур
28 серпня (понеділок) «Чайка» — «Океан» СКА — «Торпедо» «Кривбас» —«Новатор» «Суднобудівник» — «Колос» «Маяк» — «Закарпаття» «Зоря» — «Буковина» «Шахтар» — «Прикарпаття» «Авангард» —«Зірка» «Волинь» — «Дніпро» «Нива» Тр — «Динамо» «Поділля» — «Ворскла» «Спартак» — «Нафтовик» «Нива» Вц — «Кремінь»
41-й тур
31 серпня (четвер) «Океан» — «Кристал» «Суднобудівник» — «Торпедо» СКА — «Новатор» «Кривбас» — «Колос» «Зоря» — «Закарпаття» «Шахтар» — «Буковина» «Маяк» — «Прикарпаття» «Волинь» — «Зірка» «Нива» Тр — «Дніпро» «Авангард» — «Динамо» «Нива» Вц — «Ворскла» «Поділля» — «Нафтовик» «Спартак» — «Кремінь» 42-й тур
З вересня (неділя) «Кристал» — «Чайка» «Кривбас» — «Торпедо»
«Суднобудівник» — «Новатор» СКА — «Колос» «Шахтар» — «Закарпаття» «Маяк» — «Буковина» «Зоря» — «Прикарпаття» «Нива» — «Зірка» «Авангард» — «Дніпро» «Волинь» — «Динамо» «Спартак» — «Ворскла» «Нива» Вц — «Нафтовик» «Поділля» — «Кремінь»
43-й тур
8 вересня (п’ятниця) «Торпедо» — «Зоря» «Новатор» — «Маяк» «Колос» — «Шахтар» «Кристал» — СКА «Чайка» — «Суднобудівник» «Океан» — «Кривбас» «Нафтовик» — «Ворскла» «Дніпро» — «Поділля» «Зірка» — «Нива» Вц «Динамо» — «Спартак» «Закарпаття» — «Волинь» «Буковина» — «Авангард» «Прикарпаття» — «Нива» Тр
44-Й тур
11 вересня (понеділок) «Новатор» — «Зоря» «Колос» — «Маяк» «Торпедо» — «Шахтар» «Океан» — СКА «Кристал» — «Суднобудівник» «Чайка» — «Кривбас» «Ворскла» — «Кремінь» «Зірка» — «Поділля» «Динамо» — «Нива» Вц «Дніпро» — «Спартак» «Прикарпаття» — «Волинь» «Закарпаття» — «Авангард» «Буковина» — «Нива» Тр
45-й тур
14 вересня (четвер) «Колос» — «Зоря» «Торпедо» — «Маяк» «Новатор» — «Шахтар» «Чайка» — СКА «Океан» — «Суднобудівник» «Кристал» — «Кривбас» «Кремінь» — «Нафтовик» «Динамо» — «Поділля» «Дніпро» — «Нива» Вц «Зірка» — «Спартак» «Буковина» — «Волинь» «Прикарпаття» — «Авангард» «Закарпаття» — «Нива» Тр
46-Й тур
20 вересня (середа) «Кривбас» — «Суднобудівник» «Зоря» — «Океан» «Шахтар» — «Чайка» «Маяк» — «Кристал» «Авангард» — «Торпедо» «Волинь» — «Новатор» «Нива» Тр — «Колос» «Поділля» — «Закарпаття» «Спартак» — «Буковина» « Нива» Вц — «Прикарпаття» «Кремінь» — «Зірка» «Ворскла» — «Дніпро» «Нафтовик» — «Динамо»
47-й тур
23 вересня (субота) «Суднобудівник» — СКА «Маяк» — «Океан» «Зоря» — «Чайка» «Шахтар» — «Кристал» «Волинь» — «Торпедо» «Нива» Тр — «Новатор» «Авангард» — «Колос» «Нива» Вц — «Закарпаття» «Поділля» — «Буковина» «Спартак» — «Прикарпаття» «Ворскла» — «Зірка» «Нафтовик» — «Дніпро» «Кремінь» — «Динамо»
48-й тур
26 вересня (вівторок) СКА — «Кривбас» «Шахтар» — «Океан» «Маяк» — «Чайка» «Зоря» — «Кристал» «Нива» Тр — «Торпедо» «Авангард» — «Новатор» «Волинь» — «Колос» «Спартак» — «Закарпаття» «Нива» Вц — «Буковина» «Поділля» — «Прикарпаття» «Нафтовик» — «Зірка» «Кремінь» — «Дніпро» «Ворскла» — «Динамо»
49-й тур
З жовтня (вівторок) «Суднобудівник» — «Зоря» СКА — «Маяк» «Кривбас» — «Шахтар» «Динамо» — «Дніпро» «Закарпаття» — «Ворскла» «Буковина» — «Нафтовик» «Прикарпаття» — «Кремінь» «Торпедо» — «Поділля» «Новатор» — «Нива» Вц «Колос» — «Спартак» «Океан» — «Волинь» «Чайка» — «Авангард» «Кристал» — «Нива» Тр 50-й тур
6 жовтня (п'ятниця) СКА — «Зоря» «Кривбас» — «Маяк» «Суднобудівник» — «Шахтар» «Дніпро» — «Зірка» «Прикарпаття» — «Ворскла» «Закарпаття» — «Нафтовик» «Буковина» — «Кремінь» «Колос» — «Поділля» «Торпедо» — «Нива» Вц «Новатор» — «Спартак» «Кристал» — «Волинь» «Океан» — «Авангард» «Чайка» — «Нива» Тр
51-й тур
9 жовтня (понеділок) «Кривбас» — «Зоря» «Суднобудівник» — «Маяк» СКА — «Шахтар» «Зірка» — «Динамо» «Буковина» — «Ворскла» «Прикарпаття» — «Нафтовик» «Закарпаття» — «Кремінь» «Новатор» — «Поділля» «Колос» — «Нива» Вц «Торпедо» — «Спартак» «Чайка» — «Волинь» «Кристал» — «Авангард» «Океан» — «Нива»
52-й тур
14 жовтня (субота) «Маяк» — «Зоря» «Волинь» — СКА «Авангард» — «Суднобудівник» «Нива» Тр — «Кривбас» «Поділля» — «Океан» «Нива» Вц — «Чайка» «Спартак» — «Кристал» «Нафтовик» — «Торпедо» «Ворскла» — «Новатор» «Кремінь» — «Колос» «Динамо» — «Закарпаття» «Зірка» — «Буковина» «Дніпро» — «Прикарпаття»
53-й тур
17 жовтня (вівторок) «Зоря» — «Шахтар» «Авангард» — СКА «Нива» Тр — «Суднобудівник» «Волинь» — «Кривбас» «Нива» Вц—«Океан» «Спартак» — «Чайка» «Поділля» — «Кристал» «Ворскла» — «Торпедо» «Кремінь» — «Новатор» «Нафтовик» — «Колос» «Зірка» — «Закарпаття» «Дніпро» — «Буковина» «Динамо» — «Прикарпаття»
54-й тур
20 жовтня (п'ятниця) «Шахтар» — «Маяк» «Нива» — СКА «Волинь» — «Суднобудівник» «Авангард» — «Кривбас» «Спартак» — «Океан» «Поділля» — «Чайка» «Нива» Вц — «Кристал» «Кремінь» — «Торпедо» «Нафтовик» — «Новатор» «Ворскла» — «Колос» «Дніпро» — «Закарпаття» «Динамо» — «Буковина» «Зірка» — «Прикарпаття»
СКЛАДИ КОМАНД ВИЩОЇ ЛІГИ «Дніпро» Дніпропетровськ
Головний тренер — заслужений тренер (зтр) СРСР Євген Мефо-дійович Кучеревський.
Начальник команди — зтр УРСР Микола Федорович Філіповський. Тренери — майстер спорту (мс), зтр УРСР Леонід Якович Кол-тун, мс Олександр Петрович Лисенко.
Воротарі: Сергій Краковський (1960), Віктор Городов (1961).
Захисники: Олександр Сорокалет (1957), Сергій Пучков (1962), Сергій Башкиров (1959), Іван Вишневський (1957), Олексій Чередник (1960), Володимир Геращенко (1968), Євген Яровенко (1963).
Півзахисники: Антон Шох (1960), Володимир Багмут (1962), Вадим Тищенко (1963), Анатолій Червоний (1961), Сергій Художи-лов (1965), Микола Кудрицький (1962).
Нападаючі: Володимир Лютий (1962), Марат Кабаєв (1961), Андрій Сидельников (1967), Ігор Шквирін (1959), Євген Шахов (1962), Едуард Сон (1964).
«Динамо» Київ
Головний тренер — мс, зтр СРСР Валерій Васильович Лобановський.
Начальник команди — заслужений майстер спорту (змс), зтр УРСР Володимир Григорович Веремеев.
Тренери — мс, зтр УРСР Анатолій Кирилович Пузач, змс, зтр УРСР Віктор Михайлович Колотов.
Воротарі: Віктор Чанов (1959), Олександр Жидков (1965), Андрій Ковтун (1968).
Захисники: Анатолій Дем’яненко (1959), Олег Кузнецов (1963), Андрій Баль (1958), Сергій Заєць (1969), Володимир Горілий (1965), Юрій Мороз (1970), Ігор Корнієць (1967), Сергій Шматоваленко (1967), Сергій Беженар (1970), Олег Лужний (1968).
Півзахисники: Василь Рац (1961), Павло Яковенко (1964), Іван Яремчук (1962), Геннадій Литовченко (1963), Олексій Михайличенко (1963), Віктор Мороз (1968), Михайло Стельмах (1966), Валерій Високос (1970), Сергій Погодін (1968), Анатолій Мущинка (1970).
Нападаючі: Ігор Бєланов (1960), Олег Протасов (1964), Сергій Юран (1969), Андрій Кончельскіс (1969), Олег Саленко (1969), Олег Матвєєв (1970), Юрій Никифоров (1970).
«Торпедо» Москва
Головний тренер — змс, зтр СРСР Валентин Козьмич Іванов.
Начальник команди — мс, зтр РРФСР Юрій Васильович Золотов.
Тренери — мс Володимир Іванович Юрін, мс Вадим Станіславо-вич Ніконов.
Воротарі: Валерій Саричев (1960), Євген Крюков (1963), Олександр Гутєєв (1967).
Захисники: Олексій Полукаров (1959), Вадим Роговськой (1962), Валентин Ковач (1961), Сергій Муштруєв (1967), Дмитро Чугунов (1968), Сергій Бодак (1964), Максим Чельцов (1970).
Півзахисники: Юрій Савичев (1965), Микола Савичев (1965), Сергій Агашков (1962), Володимир Гречнєв (1964), Сергій Шусти-ков (1970), Ігор Чугайнов (1970), Олег Ширинбеков (1963).
Нападаючі: Андрій Рудаков (1962), Геннадій Гришин (1964), Микола Писарєв (1964), Юрій Тишксв (1971), Сергій Жуков (1967).
«Спартак» Москва
Головний тренер — майстер спорту міжнародного класу (мсмк) Олег Іванович Романцев.
Начальник команди —змс, зтр РРФСР Микола Петрович Старостін.
Тренер — мс, зтр РРФСР Федір Сергійович Новиков.
Воротарі: Олексій Прудников (1960), Станіслав Черчесов (1963), Валерій Пчельников (1970).
Захисники: Олександр Бубнов (1955), Геннадій Морозов (1962), Борис Поздняков (1962), Юрій Суров (1963), Дмитро Градиленко (1969), Олександр Бокій (1957), Валерій Шикунов (1968).
Півзахисники: Юрій Суслопаров (1958), Андрій Іванов (1967), Євген Кузнецов (1961), Віктор Пасулько (1961), Сергій Новиков (1961), Андрій Митін (1965), Валерій Новиков (1970), Віктор Куль-ков (1968).
Нападаючі: Федір Черенков (1959), Сергій Родіонов (1962), Володимир Капустін (1960), Олександр Мостовой (1968), Ігор Шалі-мов (1969), Олег Кужлев (1966), Валерій Шмаров (1965).
«Жальгіріс» Вільнюс
Головний тренер — мс, зтр ЛитРСР Беньямінас Вікторович Зель-кявічюс.
Начальник команди — Ромуальдас Вітаутович Восілюс.
Тренери — Євген Савелійович Рябов, Вітас Вітович Янчаускас, мс Гінтас Стасевич Каледінскас.
Воротарі: Вацлавас Юркус (1958), Арвідас Концявічюс (1963), Альмонтас Калінаускас (1967), Вальдас Мартинкенас (1968).
Захисники: Арвідас Яноніс (1960), Ромас Мажейкіс (1964), Володимир Бузмаков (1963), Робертас Тауткус (1963), Вячеслав Су-кристов (1961), Арунас Жекас (1966).
Півзахисники: Відмантас Расюкас (1960), Ігор Панкратьєв (1964), Віргініюс Балтушнікас (1968), Вальдас Іванаускас (1966), Гінтас Квіткаускас (1967), Гедімінас Шугжда (1968), Вікторас Бри-дайтіс (1965).
Нападаючі: Сігітас Якубаускас (1958), Стасіс Баранаускас (1962), Армінас Нарбековас (1965), Гітас Квілюнас (1965), Річар-дас Зданчюс (1967), Робертас Фрідрікас (1967).
«Зеніт» Ленінград
Головний тренер — мс Станіслав Петрович Завідонов.
Начальник команди — Сергій Андрійович Скоркін.
Тренери — мс Володимир Григорович Голубєв, мс Вадим Григорович Храповицький, мс Лев Дмитрович Бурчалкін.
Воротарі: Михайло Бірюков (1958), Юрій Окрошідзе (1970).
Захисники: Анатолій Давидов (1953), Олексій Степанов (1960), Валерій Попелнуха (1963), Валерій Панчик (1963), Микола Вороф-йов (1960), Костянтин Іванов (1964), Геннадій Тимофеєв (1963), Дмитро Ігнатенко (1969).
Півзахисники: Микола Ларіонов (1957), Аркадіи Афанасьєв (1959), Дмитро Баранник (1963), Сергій Веденєєв (1957).
Нападаючі: Юрій Желудков (1959), Борис Чухлов (1960), Ігор Данилов (1965), Борис Матвєєв (1970).
«Локомотив» Москва
Головний тренер — мс, зтр ТаджРСР Юрій Павлович Сьомій. Начальник команди — мс Віталій Вікторович Шевченко.
Тренери — зтр УРСР Олександр Сигизмундович Петрашевський, мс Володимир Петрович Коротков.
Воротарі: Андрій Ширяєв (1957), Андрій Михаличев (1965).
Захисники: Сергій Базулєв (1957), Андрій Калайчев (1963), Євген Мілешкін (1960), Олександр Головня (1958), Андрій Соловцов (1967).
Півзахисники: Ігор Коняєв (1960), Сергій Горлукович (1961), Хабіб Ілялетдінов (1965), Дмитро Горьков (1964), Рашид Галлак-беров (1966), Ренат Атаулін (1965).
Нападаючі: Іскандер Джавадов (1956), Валерій Абрамзон (1966), Михайло Русяев (1964), Павло Мазурин (1966).
«Шахтар» Донецьк
Головний тренер — змс Анатолій Дмитрович Коньков.
Начальник команди — Олександр Михайлович Карпенєв.
Тренери — мс Євген Григорович Король, Віктор Степанович Ма-лишев, мс Микола Федосійович Гарбузников.
Воротарі: Михайло Михайлов (1959), Сергій Шиповський (1965),
Захисники: Олександр Сопко (1958), Валерій Гошкодеря (1959), Володимир Пархоменко (1957), Володимир Бєдний (1968), Євген Драгунов (1964), Василь Євсєєв (1962), Олег Сердюк (1965), Микола Федющенко (1966).
Півзахисники: Сергій Ященко (1959), Олег Смолянинов (1959), Юрій Гуляєв (1963), Віктор Онопко (1969), Сергій Підпалий (1963), Ігор Леонов (1967).
Нападаючі: Віктор Грачов (1956), Ігор Петров (1964), Сергій Свистун (1962), Сергій Щербаков (1971), Олексій Кобозев (1967), Володимир Юрченко (1962), Олег Рідний (1967).
«Арарат» Єреван
Головний тренер — мсмк, зтр ВірмРСР Аркадій Георгійович Андреасян.
Начальник команди — Сергій Миколайович Арутюнян.
Тренери — мс Самвел Олександрович Петросян, мс Сурен Лево-нович Мартиросян.
Воротарі: Олександр Подшивалов (1964), Альоша Антонян (1961), Арутюн Абрамян (1969).
Захисники: Ашот Хачатрян (1959), Арсен Чилінгарян (1962), Артур Мірзоян (1966), Арутюн Айвазян (1960), Карен Галстян (1967), Саркіс Оганесян (1968), Вардан Хачатрян (1968), Геворк Камалян (1965).
Півзахисники: Овік Кіракосян (1956), Мкртич Маркарян (1959), Погос Галустян (1961), Оганес Погосян (1967), Ваган Хачатрян (1962), Рафік Акопян (1958), Арамаш Гоноян (1969), Ераст Осипян (1965), Гурген Єнгібарян (1964).
Нападаючі: Роберт Кочарян (1963), Едуард Веранян (1963), Баб-кен Мелікян (1960), Абрам Хашманян (1967), Карен Маркосян (1968), Бега Сафарян (1964).
«Динамо» Москва
Головний тренер — мсмк, зтр СРСР Анатолій Федорович Бишовець.
Начальник команди — мс Микола Олександрович Толстих.
Воротарі: Олександр Уваров (1960), Віктор Дербунов (1967), Дмитро Харін (1968).
Захисники: Ігор Буланов (1963), Віктор Лосєв (1959), Сергій Силкін (1961), Сергій Кузнецов (1960), Володимир Долгополов (1961), Костянтин Сарсанія (1968), Валерій Зубов (1968).
Півзахисники: Василь Каратаєв (1962), Андрій Кобелєв (1968), Ігор Добровольський (1967), Ігор Скляров (1966), Євген Смертін (1969), Андрій Новгородов (1969), Сергій Щетников (1969), Олексій Єрьоменко (1964).
Нападаючі: Сергій Стукашов (1959), Олександр Бородюк (1962), Сергій Дмитрієв (1964), Сергій Деркач (1966), Ігор Коливанов (1968), Сергій Кир’яков (1970), Олександр Смирнов (1968).
«Металіст» Харків
Головний тренер — мс, зтр УРСР Євген Пилипович Лемешко.
Начальник команди — мс Леонід Іванович Ткаченко.
Тренери — мс Віктор Олександрович Арістов, мс Роман Павлович Шподарунок.
Воротарі: Юрій Сивуха (1958), Ігор Кутєпов (1965).
Захисники: Микола Романчук (1961), Іван Панчишин (1961), Віктор Яловський (1965), Олег Деревинський (1966), Борис Деркач (1964), Руслан Колоколов (1966).
Півзахисники: Віктор Суслов (1961), Віктор Ващенко (1965), Олександр Баранов (1960).
Нападаючі: Гурам Аджоєв (1961), Юрій Тарасов (1960), Ігор Якубовський (1960), Олег Морозов (1961), Сергій Ралюченко (1967), Олександр Іванов (1965), Олександр Єсипов (1965).
«Динамо» Мінськ
Головний тренер — змс, зтр БРСР Едуард Васильович Малофєєв. Начальник команди — мс Михайло Никифорович Вергєєнко.
Тренери — зтр БРСР Олександр Іванович Гор’бильов, Іван Григорович Щекін, мс, зтр БРСР Іван Іванович Савостиков.
Воротарі: Андрій Сацункевич (1966), Олег Сироквашко (1961), Микола Гришин (1970).
Захисники: Віктор Янушевський (1960), Володимир Демидов (1964), Сергій Широкий (1967), Геннадій Лесун (1966).
Півзахисники: Сергій Гоцманов (1959), Андрій Зигмантович (1962), Сергій Алейников (1961), Павло Родньонок (1964), Сергій Павлючук (1966), Олександр Метлицький (1964), Анатолій Алейников (1969), Юрій Малєєв (1968), Юрій Антонович (1970), Михайло Мархель (1966).
Нападаючі: Сергій Герасимець (1965), Ігор Гуринович (1960), Віктор Сокол (1954), Андрій Шалімо (1964), Андрій Тимошенко (1969), Михайло Смирнов (1967), Сергій Гомонов (1965), Сергій Волкович (1966), Олександр Журкін (1963).
«Чорноморець» Одеса
Головний тренер — мс, зтр УРСР Віктор Євгенович Прокопенко.
Начальник команди — мс, зтр УРСР Юрій Леонідович Заболотний.
Тренер — мс Семен Йосипович Альтман.
Воротарі: Віктор Гришко (1961), Іван Жекю (1957).
Захисники: Володимир Плоскина (1954), Василь Іщак (1955), Сергій Третяк (1963), Сергій Кузнецов (1963), Олександр Спіцин (1963), Андрій Телесненко (1966).
Півзахисники: Ігор Наконечний (1960), Геннадій Перепаденко (1964), Сергій Зірченко (1964), Сергій Проток (1963), Юрій Куліш (1963), Юрій Смотрич (1962), Олександр Никифоров (1967), Юрій Шелепницький (1965).
Нападаючі: Георгій Кондратьєв (1960), Олександр Щербаков (1960), Юрій Секінаєв (1962), Валентин Стрижаков (1966), Олег Імреков (1962), Олександр Гущин (1966), Сергій Гусєв (1967).
«Динамо» Тбілісі
Головний тренер — змс Давид Давидович Кіпіані.
Начальник команди — змс Володимир Гаврилович Гуцаєв.
Тренери — Нодар Іродіонович Акобія, мс Шота Шотайович Чей-швілі.
Воротарі: Отар Габелія (1953), Заур Хапов (1964), Гела Чанту-рія (1964).
Захисники: Гела Кеташвілі (1965), Сосо Чедія (1965), Кахабер Циклаурі (1970), Ахрік Цвейба (1966), Омар Тетрадзе (1969), Георгій Пірцхалава (1965), Малхаз Арзіані (1964), Кахабер Цхакадзе (1968), Каха Гогічайшвілі (1968), Енукі Тевзадзе (1959).
Півзахисники: Заур Сванадзе (1958), Отар Коргалідзе (1960), Джемал Губаз (1968), Заза Ревішвілі (1968), Мераб Тевзадзе (1964), Гія Джішкаріані (1967).
Нападаючі: Григорій Цаава (1962), Михайло Джішкаріані (1969), Мамука Панцулая (1968), Гоча Ткебучава (1963), Бахва Тедєєв (1969), Тимур Кецбая (1968).
«Памір» Душанбе
Головний тренер — мс, зтр ТаджРСР Олег Йосипович Хабі.
Начальник команди — Закір Даджанович Урунов.
Тренери — мс Абдулгапор Саттарович Юлдашев, мс Валерій Тур’» сунович Турсунов.
Воротарі: Андрій Мананников (1965), Олександр Гертнер (1966).
Захисники: Хакім Фузайлов (1964), Володимир Єрмолаев (1961), Ігор Лагутенко (1961), Анатолій Воловоденко (1963), Володимир Сисенко (1962), Сергій Арсланов (1966), Ігор Омельченко (1965).
Півзахисники: Юрій Батуренко (1964), Олександр Азімов (1961), Рашид Рахімов (1963), Володимир Долганов (1956).
Нападаючі: Вазген Манасян (1958), Мухсин Махамадієв (1966), Ораз Назаров (1970), Сергій Ібадуллаев (1962).
«Ротор» Волгоград
Головний тренер — мс, зтр РРФСР Петро Євгенович Шубін.
Начальник команди — зтр РРФСР Володимир Дмитрович Горю-нов,
Тренер — зтр РРФСР Анатолій Анатолійович Коваль.
Воротарі: Валерій Клейменов (1965), Сергій Приходько (1962).
Захисники: Олександр Хомутецький (1960), Володимир Осколков (1962), Олександр Скрипник (1958), Сергій Кузнецов (1966).
Півзахисники: Ігор Суровикін (1962), Олег Стогов (1965), Юрій Чупін (1961), Юрій Калитвинцев (1968).
Нападаючі: Олег Сергєєв (1968), Сергій Сергеєв (1965), Сергій Борисов (1964), Валерій Плотников (1962), Олександр Нікітін (1960), Герман Андрєєв (1966), Олексій Большаков (1966).
г. ;*, ‘.-/і'.'''": 'Х'Сж-' -;•/ «иВк;
70 к.