Текст
ББК 75.578я2 Ф96
УДК 796.332
Автори:
Богдан Білейчук, Володимир Боденчук, Юрій Бондар, Дмитро Гера-сименко, Василь Гнатюк, Михайло Дорошенко, Валерій Золотарьов, Євген Котельников, Петро Лейко, Микола Моторний, Валерій Реку* нов, Петро Римаренко, Василь Сайко, Олексій Семененко, Микола Шишов
Упорядник
А. М. Романенко
Фотокореспонденти Петро Лейко, Олексій Сіроиі
Ф
4202000000-090 М209(04)-88
КУ-5-219-88
І8ВИ 5-311-00392-8
© Видавництво «Здоров’я», 1988
СЕЗОН ВЕЛИКИХ ВИПРОБУВАНЬ
Перегорнуто ще одну сторінку радянського футболу. Яким був минулий сезон для наших спортсменів? Про це читачі довідаються з матеріалів чергового випуску нашого довідника-календаря. А на порозі — нові старти. їх у 1988 р. буде чимало. Найголовніші змагання року — Олімпійські ігри в Сеулі, фінал чемпіонату Європи у ФРН. Якщо на заключний етап континентальної першості радянські футболісти вже здобули заповітну путівку, то за право виступити на Олімпіаді—88 ще треба поборотися. В олімпійської збірної СРСР чудові перспективи. Сподіватимемось, що підопічні А. Бишовця доведуть справу до кінця.
Цього ж року стартує черговий чемпіонат світу, фінальна частина якого пройде в Італії 1990 р. Наші футболісти у відбірковій групі зустрінуться з недавніми знайомими — футболістами НДР й Ісландії, а також спортсменами Австрії та Туреччини. Дві кращі команди отримають путівку в Італію.
Цікавим обіцяє стати черговий чемпіонат Радянського Союзу, що пройде, як і раніше, в трьох лігах. У вищій виступлять команди: «Спартак» (Москва), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Жальгіріс» (Вільнюс), «Торпедо» (Москва), «Динамо» (Мінськ), «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк), «Арарат» (Єреван), «Нефтчі» (Баку), «Динамо» (Москва), «Металіст» (Харків), «Кайрат» (Алма-Ата), «Динамо» (Тбілісі), «Зеніт» (Ленінград), «Чорноморець» (Одеса) і «Локомотив» (Москва). Три кращі команди отримають відповідно золоті, срібні та бронзові медалі, а двоє аутсайдерів, що посядуть 15-е і 16-е місця, залишать групу найсильніших команд країни.
їхні місця займуть два кращі колективи першої ліги. Турнір у цьому ешелоні радянського футболу стартує в квітні й пройде за звичною схемою в два кола. В першості візьмуть участь колективи: ЦСКА, «Гурія» (Ланчхуті), «Даугава» (Рига), «Памір» (Душанбе), СКА «Карпати» (Львів), «Кузбас» (Кемерово), «Пахтакор» (Таш-кент), «Колос» (Нікополь), «Металург» (Запоріжжя), «Ростсільмаш» (Ростов-на-Дону), СКА (Ростов-на-Дону), «Геолог» (Тюмень), «Ко-тайк» (Абовян), «Шинник» (Ярославль), «Динамо» (Ставрополь), «Зоря» (Ворошиловград), «Ротор» (Волгоград), «Спартак» (Орджо-нікідзе), «Динамо» (Батумі), «Таврія» (Сімферополь), «Зірка» (Перм) і «Кубань» (Краснодар).
У дев’яти територіальних зонах пройдуть змагання команд другої ліги. Відділу футболу Держкомспорту УРСР і Федерації футболу республіки доручено проведення турніру в шостій зоні, де виступлять 26 команд. Ця першість стане одночасно і чемпіонатом України. Із складом української зони другої ліги можна познайомитись в наступному матеріалі довідника.
За усталеною системою пройде чемпіонат республіки серед команд колективів фізкультури на приз газети «Молодь України». Цікавими обіцяють бути також традиційні турніри на призи «Радянської України» (Кубок УРСР), «Робітничої газети» (чемпіонат Укрради ВДФСТ профспілок), «Спортивної газети» (Кубок цього ж товариства).
Цікавими мають стати змагання в усіх підрозділах дитячо-юнацького футболу, не затихатимуть пристрасті на футбольних полях великих стадіонів і на найпростіших спортивних майданчиках, у селах і в містах.
СТАРТУЄ ФУТБОЛЬНА УКРАЇНА
Вища ліга
«Дніпро» Дніпропетровськ
У вищій лізі —з 1972 (крім 1979, 1980). Чемпіон СРСР 1983, другий призер 1987, третій призер 1984, 1985. Чемпіонами країни стали 15 гравців команди.
Півфіналіст Кубка СРСР— 1954, 1973, 1976, 1982.
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах — О. Протасов (95 м’ячів). Рекордсмен за один сезон — О. Протасов (1985 — 35).
Команда здобувала призи: Кубок Федерації футболу СРСР — 1986; імені Г. Федотова— 1983; «Кубок прогресу»— 1983, 1987; «За волю до перемоги»— 1972; «Гроза авторитетів»— 1976 (осінь); Держкомспорту СРСР— 1984, 1987; Федерації футболу СРСР — 1984, 1987; газети «Труд» — О. Протасов (1985, 1987); журналу «Советский воин» — О. Протасов (1985); «Разом з командою» — 1985; «Справедливої гри»— 1985, 1986.
Кращими футболістами країни визнавалися Г. Литовченко (1984), О. Протасов (1987). Призом «Срібний бутс» для бомбардирів європейських національних чемпіонатів нагороджений О. Протасов (1985).
Дев’ять гравців «Дніпра» входили до списків 33 кращих футболістів країни.
50 і більше ігор у складі команди провели:
О. Лисенко Г. Литовченко 184 183 С. Башкиров Л. Колтун 115 115 О. Погорєлов В. Устимчик 74 63
В. Лютий 176 І. Вишневський 106 О. Серебрянський 62
С. Краковський 165 В. Поркуян 103 О. ДамІн 61
Р. Шнейдерман 159 П. Кутузов 100 С. Мотуз 59
А. Ділай 147 П. Яковлєв 99 Б. Шуршин 57
О. Протасов 145 С. Євсєєнко 96 С. Малько 56
М. Богданов 137 В. Мас лов 93 М. Федоренко 54
О. Таран 130 О. Чередник 93 А. Оленьов 53
П. Найда 129 В. Романюк 89 С. Скляр 53
Ю. Соловйов 125 О. Христян 87 О. Сорокалет 53
А. Пилипчук 124 М. Самойленко 80 М. Павлов 52
В. Кузнецов 116 В. Багмут 78 О. Крамаренко 51
С. Пучков 116 В. Федоренко 78 С. Собецький 51
Менше 50 ігор провели: А. Гринько — 49; В. Куцев, О. Томах і А. Шох — по 48; А. Шелест—47; В. Городов і В. Назаров — по 46; В. Шатохін — 43; В. Іванов — 42; М. Голіков — 39; В. Лябик — 35; М. Кудрицький — 34; П. Слободян — 33; Б. Кравчук — 32; В. Пет-рухін і А. Усенко — по 29; В. Зуєв і Є. Шахов — по 28; В. Данилев-ський/Ю. Ковба ҐВ. Тищенко — по 26; Ю. Гаврилов і В. Сергєєв — по 25; Ю. Ковальов і С. Надеїн — по 24; В. Шальнєв і В. Консе-вич — по 23; В. Матвієнко і С. Шлапак —по 21; А. Дем’яненко — 20; М. Артюх, В. Кобзарєв і В. Жуков— по 19; Ю. Миргородський— 18; В. Денеж— 17; О. Бобриков— 16; О. Яковенко— 15; С. Каталимов і В. Трошкін — по 14; О. Васютич—13; Е. Грунін, П. Паламарчук, В. Устинов, О. Червоний і О. Трошкін — по 12; С. Никифоренко, В. Семенов, В. Черних і В. Шардикін — по 11; В. Колядко—10; С. Бабенко, В. Сторчак, П. Чілібі, В. Шевченко і А. Назаренко — по 9; А. Кошлатенко і В. Шевчук — по 8; В. Данга і С. Павленко — по 7|
В. Павленко —6; С. Алексєєв, В. Казанков, С. Художилов і Е. Чижик— по 5; В. Геращенко, М. Кузьмін, В. Стрижевський, Р. Суанов і О. Федюков — по 4; 43. Кулинич, Р, Ашибоков, А. Куцев, Б. Мелікян і М. Пилипенко— по 3; Ю. Тимофєєв і О. Загребаєв — по 2; І. Ли-твинченко, М. Москаленко, І. Делі, В. Мозолюк, С. Парастаєв, Е. По-варов, В. Полевщиков, А. Сидельников і Е. Торопов — по 1.
«Динамо» Київ
У вищій лізі з 1936. Учасник усіх чемпіонатів країни. Чемпіон СРСР 1961, 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981,1985, 1986; друге місце— 1936 (весна), 1952, 1960, 1965, 1969, 1972, 1973, 1976 (осінь), 1978, 1982; третє місце— 1937, 1979.
Володар Кубка СРСР 1954, 1964, 1966, 1974, 1978, 1982, 1985, 1987, фіналіст— 1973, володар «Кубка сезону» (1980, 1985, 1986).
Володар Кубка кубків 1975, 1986, Суперкубка УЄФА 1975. Пів-фіналіст Кубка європейських чемпіонів 1977, 1987.
Кращими футболістами країни визнавалися: А. Біба (1966), В. Мунтян (1969), Є. Рудаков (1971), О. Блохін (1973, 1974, 1975), А. Дем’яненко (1985), О. Заваров (1986).
Призом найкращого футболіста Європи — «Золотий м’яч» — володіли: О. Блохін (1975), І. Бєланов (1986).
Чемпіонами країни були 67 гравців київського «Динамо», рекордсмени радянського футболу за кількістю золотих нагород — В. Мунтян та О. Блохін (по 7). По 6 золотих медалей в Є. Рудако-ва та В. Веремєєва, по 5 — у Л. Буряка, В. Колотова й В. Без-сонова.
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах країни — О. Блохін — 211 м’ячів (рекорд чемпіонатів). Рекорд за один сезон — О. Блохін—20 (1974).
Команда та її гравці здобували призи, що розігруються нині: імені Григорія Федотова— 1965, 1966, 1971, 1972, 1974, 1975, 1977, 1980, 1986; Держкомспорту СРСР— 1949, 1963, 1965, 1966, 1968, 1972, 1974, 1976 —осінь, 1977, 1980, 1981, 1982, 1983, 1985; Федерації футболу СРСР «Двома складами»— 1960, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1971, 1974, 1975, 1976 —осінь, 1977, 1980, 1981, 1982, 1983, 1985; «Великого рахунку»— 1965, 1966, 1967, 1969, 1971, 1975,1977, 1978, 1982; «Справедливої гри»— 1977; журналу «Старт»— 1966, 1967, 1971, 1974, 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1982; «Агресивного гостя»— 1966, 1968, 1971, 1977, 1980, 1981, 1985; «За волю до перемоги»— 1965, 1968, 1979; «Кубок прогресу»— 1971, 1985; газети «Труд»—О. Блохін— 1972, 1973, 1974, 1975, 1977; журналу «Ого-нек» — В. Банников (1964), Є. Рудаков (1969, 1971, 1972), В. Чанов (1986); газети «Социалистическая индустрия»— 1985, 1986.
Звання «Заслужений майстер спорту СРСР» удостоєні 37 футболістів київського «Динамо»: К. Фомін, А. Ідзковський, М. Махиня, А. Зазроєв, М. Михалина, Ю. Войнов, О. Макаров, Й. Сабо, А. Біба, В. Серебряников, В. Турянчик, В. Щегольков, Є. Рудаков, О. Блохін, Л. Буряк, В. Веремєєв, В. Колотов, В. Матвієнко, В. Мунтян, В. Онищенко, С. Решко, В. Трошкін, М. Фоменко, А. Коньков, С. Бал-тача, А. Баль, В. Безсонов, І. Бєланов, А. Дем’яненко, В. Євтушенко, О. Заваров, О. Кузнецов, М. Михайлов, В. Рац, В. Чанов, П. Яковен-ко, І. Яремчук.
64 гравці команди входили до списків 33 кращих футболістів.
О. Блохін
В. Веремєєв
В. Турянчик
50 і більше ігор у складі команди провели: 432
310
308
Л. Буряк 305
В. Мунтян 302
В. Серебряников 300
В. Соснихін А. Дем’яненко Є. Рудаков
291
283
258
А. Біба 246 В. Чанов 134 М. Гончаренко 77
Й. Сабо 246 Г. Пономарьов 131 І. Беланов 76
Ф. МедвІдь 243 С. Журавльов 127 М. Гаврилюк 76
В. Безсонов 235 В. Онищенко-П 123 М. ОлефІренко 76
С. Балтача 233 Е. Юст 123 О. Бойко 74
В. Євтушенко 225 В. Рац 121 С. Доценко 74
В. Лозинський 225 В. Фомін 120 П. Лайко 74
В. Колотов 218 О. Заваров 118 А. Зазроев 72
В. Хмельницький 217 В. Єрохін 117 А. Ідзковський 72
А. Пузач 215 Т. Попович 116 Ю. Роменський 72
В. Щегольков 211 П. Яковенко 115 В. Зуев 69
П. ВІньковатов 207 Ф. Дашков 111 Г. Лавер 69
В. Трошкін 206 В. Хлус 111 А. Принц 67
О. Макаров 205 М. Михалина 108 В. Терентьєв 67
С. Решко 200 А. Сучков 108 А. Боговик 61
А. Баль 195 О. Кузнецов 106 О. Дамін 61
В. Каневський 195 М. Михайлов 101 Я. Д уманський 60
А. Коньков 193 О. Бережний 99 1. Яремчук 60
В. МатвІєнко 188 Г. Граматикопуло 97 В. Севастьянов 59
А. Лерман 182 В. Жилін 97 Є. Лемешко 58
Ю. Войнов 174 С. Крулнковський 97 В. Поркуян 58
М. Фоменко 173 В. Євсєєв 94 3. Сенгетовський 55
Вол. Левченко 170 П. Комаров 92 М. Трусевич 54
М. Коман 169 О. Михайличенко 91 В. Юрковський 54
В. Голубев 168 І. Кузьменко 89 В. Богданович 53
О. Базилевич 162 В. Гребер 87 К. Калач 52
В. Банников 151 Д. Товт 85 А. Садовський 52
М. Махиня 151 П. Слободян 82 В. Трояновський 52
В. Лобановський 144 В. Шиловський 82 К. Щегоцький 52
А. Зубрицький 141 О. Клименко 81 В. Каплун 50
А. Бишовець 139 А. Жиган 80 А. Ларіонов 50
Л. Островський О. ХапсалІс 135 135 Й. ЛІвшиць 79 О. Сорокалет 50
Менше 50 ігор провели: В. Веригін і В. Сорокін — по 48; В. Ануф-рієнко і П. Дементьєв — по 46; М. Кольцов — 44; М. Балакін — 43; О. Кольцов — 42; С. Кузнецов — 41; Д. Васильєв і А. Голодець — по 40; Б. Афанасьєв — 39; С. Гулевич — 38; Б. Білоус — 33; В. Ка-щей і П. Тищенко—по 32; М. Голіков, М. Коротких і В. Са-мохін — по 31; В. Горілий і О. Жуков — по ЗО; О. Алпатов — 29; Ю. Ванкевич, В. Кочубинський, В. Соболєв і М. Чаплигін — по 28; В. Сухарєв — 27; І. Диковець і С. Коршунов —по 26; В. Семенов і О. Фесенко— по 25; І. Зайцев — 24; М. Мельник — 23; С. Васильєв, М. Горбунов і В. Правовєров — по 22; Ю. Ковальов-ІІ і А. Пилипчук— по 21; О. Щанов і А. Шепель — по 20; Л. Карчевський, Ю. Ковальов— І, О. Прохоров і А. Шевцов — по 19; В. Балакін, В. Журав-льов, Ю. Заболотний, В. Качур, В. Каратаєв, В. Онисько, Б. Разин-ський і В. Щербаков —по 18; М. Поварчук і В. Рогозянський — по 17; А. Гаваші, В. Кондратов, В. Маслов, М. Москаленко, І. Сєров і І. Фабіян —по 16; Р. Журавський—15; Вал. Левченко, К. Скрип-ченко і Ф. Тютчев —по 14; С. Шматоваленко і В. Онищенко-І — по 13; М. Бобков, 3. Гершин, П. Корнілов і О. Щербаков — по 12; М. Каштанов, М. Кузнецов і В. Черников — по 11; В. Бєльков, В. Глазков, С. Малько, А. Марченко і А. Матюнін — по 10; І. Балакін і В. Русланов — по 9; О. Гуйганов, М. Пінчук, І. Савельєв і С. Шкляр — по 8; В. Годничак, В. Денеж, М. Путистін, Г. Тимофєєв і І. Фєфлов — по 7; М. Волін, М. Кононенко, Ю. Махиня, В. Назаров, А. Рижиков, Л. Савінов і О. Таран — по 6; А. Богданович, Л. Грби-жовський, В. Звягінцев, А. Малявкін, К. Маргішвілі, С. Орлов, Г. Пасічний, А. Савицький, О. Скоцен—по 5; О. Тій, В. Гороза, В. Ки-риченко, Л. Клюєв, М. Таранець, Б. Чир’єв, В. Шевченко і В. Штан-ков — по 4; Ю. Бондар, Б. Висоцький, В. Дровецький, П. Котляр, В. Кравчук, Є. Кудименко, І. Паламар, А. Пушкарський, К. Фомін, В. Хоменко і С. Чопей — по 3; А. Александров, М. Богданов, О. Гущин, В. Єгоров, В. Лукашенко, В. Митін, В. Мукомелов, В. Мушта,
В. Насташевський, П. Паровишников, И. Перельман, Є. Пигулєв-ський, Т. Примак, І. Секеч, О. Христян, І, Шарій і О. Шпаков— по 2; Р. Ашибоков, М. Бобаль, В. Головін, Г. Дралюк, М. Золещук, П. Заєць, В. Зеленський, С. Іванов, В. Коман, І. Кравчук, С. Краков-ський, Б. Ліпський, В. Лябик, В. Маркевич, О. Морозов, В. Напуда, С. Павленко, Е. Павлоцький, О. Проскуряков, В. Рибалов, Ю. Сивуху, С. Собецький, Б. Соколов, О. Сопко, Б. Сорока, Л. Сугирей, І. Тер-лецький, М. Чеканов і С. Юрчишин — по 1.
«Шахтар» Донецьк
У вищій лізі — з 1938 (крім 1945—1948, 1953, 1954, 1972), Другий призер чемпіонатів 1975, 1979; третій призер 1951, 1978. Володар Кубка СРСР 1961, 1962, 1980, 1983; фіналіст 1963, 1978, 1985, 1986, Володар Кубка сезону 1984.
Кращим футболістом СРСР був В. Старухін (1979).
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах — М. Соколовський (87 м’ячів). Рекорд за один сезон—В. Старухін — 26 (1979).
Команда та її гравці володіли призами: Спорткомітету СРСР — 1967, 1969; «Кубок прогресу»— 1975, 1977; «Разом з командою» — 1982, 1983, 1986, 1987; «Кращому воротареві» — Ю. Дегтярьов (1977); газети «Труд» — В. Старухін (1979); «Справедливої гри»— 1987.
16 гравців «Шахтаря» входили до списків 33 кращих футболістів країни.
Звання «Заслужений майстер спорту СРСР» присвоєно В. Сап-
ронову. 50 і більше ігор у чемпіонатах СРСР у складі команди провели:
М. Соколовський 400 А. РодІн 124 Вал. Шевлюк 74
Ю. Дегтярьов 289 Б. Стрелков 124 І. Юрченко 73
В. Рудаков 276 І. Федосов 123 Ю. Захаров 72
В. Яремченко 266 І. Бобошко 122 В. Хмельницький 72
В. П'яних 257 В. Єлінскас 121 Є. Пєстов 71
В. Сальков 231 С. Акименко 115 А. Полак 69
О. Варнавський 221 О. Алпатов 114 О. Колосов 68
М. Головко 221 М. Кривенко 114 А. МотІн 68
В. Сафронов 221 О. Смолянинов 113 П. Прийменко 66
В. Старухін 217 С. Морозов 111 В. Самойлов 66
В. Грачов 208 В. Колесников ПО В. Захаров 65
В. Горбунов 207 А. Коньков ПО Л. СавІнов 64
В. Сапронов 205 О. Васін 109 М. Самарій 64
О. Сопко 193 А. Григор’єв 106 Г. Балаба 63
В. Кондратов 193 Ю. Коротких 104 Вік. Вік. Чанов 62
Ю. Губич 185 С. Кравченко 100 В. Брюшин 61
В. Аляб’ев 179 О. Говоров 96 В. Носов 60
В. Роговський 179 П. Пономаренко 95 Г. Несмєха 59
Ю. Дудинський 173 В. Савельей 95 В. Орлов 59
Д. Мізерний 168 М. Дегтярьов 91 Д. Іванов 58
С. Євсєєнко 166 Ю. Резник 87 Е. Козинкевич 58
С. Ященко 164 А. Зима 86 С. Попов 58
Ю. Ананченко 160 Ю. Ванкевич 85 М. Кононенко 56
М. Федоренко 159 В. Фомін 84 В. Шаличев 56
В.- Сорок! н 156 Г. БІкезін 83 1. Смагін 55
А. Дрозденко 154 І. Симонов 79 Є. Драгунов 55
В. Звягінцев 147 П. Іванчук 78 С. Покидін 55
А. Пилипчук 138 Вік. Чанов 77 К. Скрипченко 54
І. Петров 133 Г. Мазанов 75 О. Більдюк 53
В. Гошкодеря 132 Б. Росихін 75 В. Гавриленко 50
А. Раденко 132 М. Кузнецов 74 В. Зубков 50
Г. Снегирьов 126 А. Станкявічус 74 В. Лобановський 50
В. Пархоменко 124
Менше 50 ігор провели: П. Глодяніс—48; В. Бардешин, В. Сидоров і В. Юрецький — по 47; М. Васін—46; Вяч. Чанов — 45; М. Думанський, В. Малий і В. Морозов —по 44; С. Золотницький і А. Яковлєв — по 43; О. Пономарьов — 38; М. Олефіренко і В. Соколов— по 37; Г. Костинчак, Л. Малий і І. Путятєв — по 36; К. Ду-
бовицький і Я. Кікоть—-по 35; В. Бєлоусов, Н. Вардіміаді, М. Латиш і А. Налєсний —по 34; В. Жуков, О. Жуков і В. Тляругов —по 33; О. Базилевич, С. Герасимець і В. Куцев — по 32; І. Дибченко і В. Фадєєв — по ЗО; В. Андренко, В. Бурсенський, В. Єрмілов, Ю. Петров і П. Цунін — по 28; В. Лівенцев і В. Шумілій — по 27; Ю. Бондаренко, Л. Клюєв, А. Крощенко, О. Савка і О. Садовський — по 26; М. Іванов і І. Устинов — по 25; М. Гарбузников, С. Грибеник і В. Лейченко— по 24; А. Андрієнко, Ю. Гуляєв, В. Мещеряков і І. Панін — по 23; А. Огірчук — 22; М. Іванов і Ю. Мішин— по 20; Б. Зелькявічус, Л. Ключик, Вал. Левченко, В. Першин, В. Прокопенко і В. Юрченко — по 19; М. Паршин, В. Стрєльцов і Ю. Юрченко — по 18; А. Жуков, М. Чурсін і Є. Шпиньов — по 17; І. Диковець, В. Корнєв, Є. Король, А. Коршунов, С. Ралюченко, С. Свистун, М. Таранов, М. Чернишенко і Є. Шафоростов — по 16; В. Васильєв і Г. Сухих — по 15; А. Адамов, Ф. Ванзел, С. Мухін і С. Овчини-ков — по 14; В. Асланян, М. Захаров, В. Мар’єнко, Б. Нежурко і Г. Повар — по 13; М. Ажиба, С. Журавльов, В. Кулинченко, Б. Ло-бутєв, М. Наумов, О. Селіванов і М. Тимохін—по 12; Г. Денисенко, Р. Егізарян, А. Жуков, А. Савченко і А. Чіхладзе — по 11; А. Ако-пянц, В. Антоненко, О. Борисенко, О. Кольцов, О. Штурлак і А. Сам-сонов — по 10; В. Гусаров, Ю. Звьоздкін, М. Климов, В. Лущенко, П. Третяков, В. Смигунов, В. Шутильов і В. Щербак—по 9; В. Бєд-ний, В. Бузовський, В. Веригін, В. Головін, В. Грубчак, М. Красюк,-А. Миронов, В. Ніконов, А. Попович, Г. Путєвський, С. Хлиста і Вол. Шевлюк — по 8; Є. Бушной, Ю. Капсін, Ю. Костиков, В. Мілес, К. Павлов і О. Ярчук — по 7; І. Зайцев, А. Казаков, В. Малишев, В. Нікітін, Д. Пригунов, А. Райвич і А. Черемисін — по 6; В. Біляк, В. Босий, В. Бровкін, Г. Воробйов, М. Зайцев, Є. Лемешко, Ф. Ма-тюшевський, І. Василюк, В. Муравський, В. Полохов, Е. Холмогоров і В. Щегольков — по 5; С. Берников, Л. Гайдаш, В. Гостенін, В. Ку-денков, В. Майдюк, В. Михайлов, А. Путятов, В. Солдатченко, В. Сисоєнко і Г. Швець — по 4; В. Гаврилов, В. Кулаковський, В. Насташевський, А. Парахін, Ю. Розенков, В. Романюта, С. Фед-чун і А. Ходиков — по 3; Ю. Авруцький, А. Башкиров, В. Брюханов, В. Ломакін, В. Тритулін, А. Кузь, В. Седньов, М. Федющенко, А. Ха-ліулін, Г. Цигілаков і В. Дін — по 2; В. Анашкін, В. Аністрофоров, Ю. Беліченко, І. Бубличенко, В. Будник, В. Булгаков, В. Гетманен-ко, Ф. Заварзін, А. Золотухін, Є. Іоничев, Є. Канана, С. Клаптанов, О. Колосков, А. Куліш, С. Купцов, М. Лапідус, Г. Лобадзе, О. Ми-локостов, Л. Положенцев, В. Попов, Б. Потьомкін, А. Стук і Г. Ці-церон —по 1.
«Металіст» Харків
У вищій лізі — з 1938 («Сільмаш»— 1938, 1939; «Локомотив» — 1949, 1950, 1953, 1954; «Авангард»— 1960—1963; «Металіст» — 1982—1987). Найвище місце —6-е у 1961. Фіналіст Кубка СРСР 1983, півфіналіст 1981.
Кращий бомбардир команди в чемпіонатах — Ю. Тарасов (43 м’ячі). Рекорд за один сезон —Ю. Тарасов — 17 (1984).
50 і більше ігор у складі команди провели:
М. Уграїцький 164 С. Костюк 111 Є. Панфілов 89
С. Кузнецов 160 М. Маслеников 106 В. Онисько 88
В. Камарзаєв 154 В. Ожередов 104 І. Панчишин 86
ІО. Тарасов 142 І. Талько 104 П. Пономаренко 85
Ю. Сивуха 125 Г. Борзенко 97 М. Соловйов 84
В. Сусло 125 С. Чижов 96 В. Лінке 81
М. Корольов 123 В. Зуб 90 В. КапЛун 79
І. Якубовський 117 О. Крамаренко 90 С. Мотуз 74
Ю. Махиня 72
А. Азаров 71
В. Мар’енко 69
Ю. Нестеров 69
В. Тодоров 65
Р. Поточная 65
Ю. Бондаренко 64
О. Серов 63
В. Лозинський 62
Л. Сааков 60
Ю. Соколов 57
Л. Ткаченко 57
Д. Васильєв 52
М. Лабунський 52
І. Кутепов 51
С. Берников 51
Менше 50 ігор провели: А. Длександров — 49; О. Косолапов і О. Іванов — по 47; В. Безпалий і В. Рогозянський — по 46; Г. Аджо-єв—45; О. Горбик — 37; О. Баранов і В. Работяков — по 35; О. Єрошин —34; О. Горохов —33; І. Серов —32; О. Поскотін —31; В. Ващенко і В. Крячко — по ЗО; В. Межевикін, Л. Буряк і О. Па-нов — по 29; А. Бутенко, Я. Думанський і М. Голяков — по 26; Є. Золотухін, О. Єсипов, С. Свистун і В. Перевозчиков — по 25; Є. Брусов і А. Крощенко —по 24; Л. Колтун, В. Касумов, І. Соко-ловський, О. Малишенко і Ш. Ригвава — по 23; М. Таранець і В. МедвІдь— по 22; О. Браховецький, С. Дуйков і С. Язвецький — по 21; М. Каштанов, Б. Деркач і І. Братченко — по 19; І. Жеребкін, Ю. Ка-лабухов, 0. Єней, С. Шевченко і О. Норов —по 17; Ю. Воронов, О. Гурбич і О. Кравченко —по 16; Н. Бачіашвілі і О. Житник — по 15; І. Балакін, І. Бобошко, А. Оленьов, Е. Власенко і Б. Черни-шов — по 13; В. Гришко і О. Деревинський — по 12; А. Федецький, В. Яловський і В. Ярмак —по 11; Д. Алимов—10; І. Ледней, О. Бойко і І. Яворський — по 9; К. Нікішин — 8; І. Велично, М. Капов і С. Малько — по 7; Ф. Дашков, В. Дикий, А. Кецкало, Г. Лазунов, Г. Путевський, Б. ПІишков і Є. Щербина — по 6; О. Головін, С. Ов-чинников, Е. Дубинський, О. Зарапін, В. Майдюк, С. Петренко, С. Славинський і М. Федорков — по 5; О. Белоусов, С. Журавльов, В. Гунько, О. Довженюк, Ч. Кахлик, О. Назаренко, В. Шельменко і А. Недяк — по 4; В. Каніщев, В. Кірсанов, М. Кольцов, Ю. Пєтухов і Ш. Чрелашвілі — по 3; М. Авербух, О. Бакуменко, В. Баланський, О. Бондар, А. Квасов, А. Востров, О. Зотов, Г. Кереугленко, С. Ко-тьолкін, Я. Ланцфер, Г. Несмєян, А. Рухадзе, М. Садик, Б. Фіоктіс-тов, В. Шаленко, В. Шелег, М. Шутлер і П. Яковенко — по 2; А. Бли-ников, В. Бражник, А. Кудимов, О. Левченко, В. Леонов, С. Деркач, І. Мальованець, О. Нескородев, Я. Немировський, Ф. Покосенко, В. Полібін і І. Хаткевич — по 1.
«Чорноморець» Одеса
У вищій лізі — з 1965 (крім 1971—1973, 1987). Третій призер першості країни 1974. Півфіналіст Кубка СРСР 1966.
Кращий бомбардир команди у вищій лізі — В. Плоскина (44 м’ячі). Рекорд за один сезон —В. Фінк— 15 (1983).
Команда здобувала призи: «За волю до перемоги»— 1976 (осінь), 1985; «Кубок прогресу»— 1974; «Справедливої гри»— 1974, 1976 (осінь), 1984; «Гроза авторитетів»— 1980, 1982, 1984; «Разом з командою» — 1984.
До списків 33 кращих футболістів країни входили 4 гравці команди.
50 і більше ігор у складі команди провели:
В. Плоскина 341 О. Ярчук 144 П. Чілібі 102
В. Лещук 276 В. Нечаєв 138 Г. Шаломай 101
В. Іщак 239 І. Соколовський 136 В. Лисенко 100
В. Устимчнк 214 Г. Сапожников 135 В. Пасулько 100
С. Жарков 170 Є. Логвиненко 131 І. Жекю 97
В. Шевченко 163 С. Звениго- І. Наконечний 97
В. Зубков 162 родський 129 П. Цунін 94
О. Скрипник 160 І. Секеч 117 В. Фінк 94
В. Сиром’ятников 151 І. Беланов 116 Ю. Горячев 91
В, Москаленко 148 В. Головін 116 А. Дорошенко 91
В. Фейдман 144 І. Шарій 116 О. Шиманович 89
Ю. Роменський 88
В. Сак 85
А. Дегтярьов 84
О, Попичко 83
В. Бокатов 78
О. Погррелов 74
І. Буланкін 73
С. Решко 72
В. Дерябін 71
А. Рибак 71
М. Романчук 71
О. Солодкий 71
В. Сахно 69
В. Макаров 68
В» Прокопенко 66
В. Мирошяя 65
В. Гришко 60
Ю. Заболотний 60
В. Лобановський 59
В. Босий 56
Г. Качур 54
В. Кузьмін 54
О*. Щербаков 54
О. Морозов 53
Н. Локон І н 53
А. Напреєв 52
Ю; СмОТрИЧ 51
В. Маслов 50
Менше 50 ігор провели: І. Савельєв — 48; В. Архипенко і В. Пор-куян — по 47; С. Третяк і О. Багапов—іго 46; С. Варга — 45; В. Єлінскас — 41; А. Коршунов і А. ІПепель — по 39; В. Григор’єв— 38; І. Юрченко —36; О. Базилевич і А. Поліщук—по 35; А. Карток— 33; Р. Кучинскас і В. Родіонов—по 32; М. Михайлов— 29; О. Нефьодов — 27; С. Крамаренко — 26; Г. Перепаденко і Є. Михайлів— по 25; Л. Гайдаржі, В. Ковач, М. Павлов, О. Спіцин і Г< Псоміаді — по 24; С. Альтман, О. Дамін». О. Сич і В. Машкін — по 23; Ю. Хромов, Л. Чеботарьов і В. Каневський — по 22; Ю. Секі-наєв і В. Хлус — по 21; В. Дзюба і Т. Есебуа —по 20; Г. Городенко, О. Сапельняк і В. Устинов — по 19; В. Москвичов—18; Р. Алі-за-де—17; А. Чистов і К. Уралець — по 16; О. Медакін, ГЕ Найда і О. Таран — по 15; І. Іваненко і С. Романенко — по 14і; О. Довбій, М. Куліченков і Є. Тимошенко — по 13; Ю. Басалик—11; О. Ка-фаджі, В. Томашевський і В. Трояновський — по 10; О. Авер’янов і В. Єлісєєв — по 9; І. Гакман, С. Зірченко і О. Серебрянський — по 7; О. Скурський — 6; Л. Малий і В. Тищенко — по 5; В. Бутенко, С. Волкобой, О. Кацман, Б. Тропанець і А. Кулешевич — по 4; Л. Ба-рановський, В. Гасперський, М. Голдун, С. Давидов, С. Доценко, О. Криштан, В. Леонов і Ю. Самошкін — по 3; М. Молочков, А. Гу-зієнко, В. Покаринін, О. Тесляєв і О. Юдін — по 2; В. Андрієвський, В. Паламарчук, В. Богуславський, С. Шматоваленко, В. Кирєєв, В. Леонов, С. Павленко, В. Стрижаков і С. Циганков — по 1.
Перша ліга
СКА «Карпати» Львів
Засновано в 1964 («Карпати»). Під нинішньою назвою виступає з 1982.
У 1971—1977 і 1980 — у вищій лізі. Володар Кубка СРСР 1969. Команда здобувала призи великого футболу: імені Г. Федотова — 1976 (весна), журналу «Старт»— 1968.
У першій лізі з 1970. Переможець турнірів 1970, 1979, бронзовий призер 1984, 1985. У 428 матчах (10 турнірів) 202 перемоги, 107 нічиїх і 119 поразок, різниця м’ячів 623—431. Кращий бомбардир команди — С. Юрчишин (68 м’ячів), рекорд за один сезон — С. Юрчишин — 42 м’ячі (1979).
«Колос» Нікополь
Засновано в 1972. У першій лізі з 1980. Бронзовий призер 1982. У 348 матчах (8 турнірів) 148 перемог, 84 нічиї і 116 поразок, різниця м’ячів 478—412. Кращий бомбардир команди—Г. Колядюк (101 м’яч), рекорд за один сезон—Г. Колядюк — 26 м’ячів (1982).
«Металург» Запоріжжя
Засновано в 1950. У першій лізі з 197!. Найкраще місце — четверте (1971). У 698 матчах (17 турнірів) 253 перемоги, 181 нічия і 10
264 поразки, різниця м’ячів 881—844. Кращий бомбардир команди— Р. Шаріпов (118 м’ячів), рекорд за один сезон—І. Шарій — 31 м’яч (1979).
«Зоря» Ворошиловград
Засновано в 1938. Під нинішньою назвою виступає з 1964.
У 1967—1979 у вищій лізі. Чемпіон СРСР 1972. Чемпіонами країни стали 15 гравців команди. Фіналіст Кубка СРСР 1974, 19?5. Команда здобувала призи великого футболу: «Великого рахунку» — 1972; Федерації футболу СРСР— 1972; журналу «Старт»—1972, «Кубок прогресу»— 1972; «Справедливої гри»— 1976 (весна), 1978, 1979.
У першій лізі в 1980—1984, 1987. Найкраще місце —шосте (1982). У 260 матчах (6 турнірів) 94 перемоги, 67 нічиїх і 99 поразок, різниця м’ячів 343—353.
аТаврія» Сімферополь
Засновано в 1958. Під нинішньою назвою виступає з 1963.
У 1981 виступала у вищій лізі (17-е місце). У першій лізі в 1974— 1980, 1982—1984. Переможець турніру 1980, бронзовий призер 1977. У 408 матчах (10 турнірів) 176 перемог, 95 нічиїх і 137 поразок, різниця м’ячів 607—478. Кращий бомбардир — В. Науменко (97 м’ячів), рекорд за один сезон — В. Науменко—33 м’ячі (1980).
Друга ліга
/. «Нива» Тернопіль
У чемпіонатах СРСР бере участь з 1963 р. Матчі проводить на стадіоні «Авангард» (20 тис. місць). Другий призер першості республіки 1987 р.
2. «Прикарпаття» Івано-Франківськ
У чемпіонатах СРСР виступає з 1956 р. Матчі проводить на стадіоні «Спартак» (12 тис. місць). Чемпіон України 1972 р. Третій призер першості республіки 1987 р.
3. «Буковина» Чернівці
У чемпіонатах СРСР виступає з 1949 р. Матчі проводить на стадіоні «Буковина» (17 тис. місць). Чемпіон України 1982 р. Другий призер першості республіки 1980 р.
4. СКА Одеса
У чемпіонатах СРСР виступає з 1958 р. Матчі проводить на стадіоні СК ЧОдВО (30 тис. місць). Чемпіон України 1977 р. Третій призер першості республіки 1976 р.
5. «Нафтовик» Охтирка
У чемпіонатах СРСР виступає з 1986 р. Матчі проводить на стадіоні «Нафтовик» (8 тис. місцьХ Чемпіон України 1985 р. серед команд колективів фізкультури. Найкраще місце в другій лізі —6-е (1987 р.).
6. «Поділля» Хмельницький
У чемпіонатах СРСР виступає з 1960 р. Матчі проводить на стадіоні «Поділля» (10,5 тис. місць). Найкраще місце — 6-е (1972 р.).
7. «Океан» Керч
У чемпіонатах СРСР виступає з 1955 р. Матчі проводить на стадіоні «Металург» (12 тне. місць). Найкраще місце —8-е (1987 р.).
8. «Ворскла» Полтава
У чемпіонатах СРСР виступає з 1957 р. Матчі проводить на стадіоні «Колос» (ЗО тис. місць). Найкраще місце —8-е (1971 р.).
9. «Шахтар» Горлівка
У чемпіонатах СРСР виступає з 1959 р. Матчі проводить на стадіоні «Шахтар» (16 тис. місць). Найкраще місце — 6-е (1973 р.).
10. «Кривбас» Кривий Ріг
У чемпіонатах СРСР виступає з 1959 р. Матчі проводить на стадіоні «Металург» (38 тис. місць). Чемпіон України 1971, 1975, 1976, 1981 рр.
11. «Спартак» Житомир
У чемпіонатах СРСР виступає з 1959 р. Матчі проводить на стадіоні імені Ленінського комсомолу (18 тис. місць). Другий призер першості республіки 1973, 1975 рр. Третій призер—1971 р.
12. «Нива» Вінниця
У чемпіонатах СРСР виступає з 1958 р. Матчі проводить на стадіоні «Локомотив» (25 тис. місць). Чемпіон України 1984 р. Другий призер першості республіки 1981, 1985 рр. Третій призер— 1983 р.
13. «Авангард» Ровно
У чемпіонатах СРСР виступає з 1958 р. Матчі проводить на стадіоні «Авангард» (25 тис. місць). Третій призер першості республіки 1981 р.
14. «Чайка» Севастополь
У чемпіонатах СРСР виступає з 1954 р Матчі проводить на стадіоні «Чайка» (10 тис. місць). Найкраще місце — 6-е (1981, 1982 рр.).
15. «Торпедо» Луцьк
У чемпіонатах СРСР виступає з 1960 р. Матчі проводить на стадіоні «Авангард» (15 тис. місць). Третій призер першості республіки 1975 р.
16. «Суднобудівник» Миколаїв
У чемпіонатах СРСР виступає з 1937 р. Матчі проводить на стадіоні «Суднобудівник» (24 тис. місць). Чемпіон України 1974 р. Другий призер першості республіки 1971 р. Третій призер—1973, 1984, 1985 рр.
17. «Кристал» Херсон
У чемпіонатах СРСР виступає з 1958 р. Матчі проводить на стадіоні «Кристал» (20 тис. місць). Найкраще місце — 5-е (1976 р.).
18. «Закарпаття» Ужгород'
У чемпіонатах СРСР виступає з 1947 р. Матчі проводить на стадіоні «Авангард» (11 тис. місць). Другий призер першості республіки 1972 р.
19. «Торпедо» Запоріжжя
У чемпіонатах СРСР виступає з 1985 р. Матчі проводить на стадіоні «Торпедо» (12 тис. місць). Найкраще місце — 9-е (1986 р.).
20. «Шахтар» Павлоград
У чемпіонатах СРСР виступає з 1981 р. Матчі проводить на стадіоні «Шахтар» (7 тис. місць). Другий призер першості республіки 1983, 1984 рр. Третій призер — 1982 р.
21. «Маяк» Харків
У чемпіонатах СРСР виступає з 1972 р. Матчі проводить на стадіоні «Серп і молот» (5 тис. місць). Найкраще місце — 16-е (1982 р.), 12
22. «Зірка» Кіровоград
У чемпіонатах СРСР виступає з 1958 р. Матчі проводить на стадіоні «Зірка» (22 тис. місць). Найкраще місце —5-е (1975, 1977 рр.).
23. «Десна» Чернігів
У чемпіонатах СРСР виступає з 1960 р. Матчі проводить на стадіоні імені Ю. Гагаріна (12 тис. місць). Другий призер першості республіки 1982 р.
24. «Динамо» Біла Церква
У чемпіонатах СРСР виступає з 1984 р. («Динамо» Ірпінь). Найкраще місце— 16-е (1986 р.).
25. «Новатор» Жданов
У чемпіонатах СРСР виступає з 1960 р. Матчі проводить на стадіоні «Азовсталь» (15 тис. місць). Найкраще місце —9-е (1972 р.).
26. «Дніпро» Черкаси
У чемпіонатах СРСР виступає з 1958 р. Матчі проводить на стадіоні імені Ленінського комсомолу (15 тис. місць). Чемпіон України 1987 р. серед команд колективів фізкультури. Найкраще місце в другій лізі — 8-е (1982 р.).
Сумарні показники виступів команд у другій лізі подано в матеріалі «Велика таблиця другої ліги».
Резерви великого футболу
Нинішнього року дитячо-юнацький футбол республіки представляють:
— 5 шкіл-інтернатів спортивного профілю (ШІСП) в Києві, Дніпропетровську, Львові, Харкові і Ворошиловграді;
— 17 спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву (СДЮШОР). З них 13 у системі Укрради ДФСТ профспілок, 3 — Міністерства освіти УРСР, 1 — київського «Динамо»;
— 23 дитячо-юнацькі школи (ДЮСШ) при командах другої ліги;
— 490 відділень футболу в комплексних ДЮСШ. З них 90 процентів у системі Міністерства освіти УРСР.
У перших трьох підрозділах займаються 14,5 тисячі юних футболістів, працюють 290 штатних тренерів. У відділеннях ДЮСШ під керівництвом 1300 тренерів навчаються 52 тисячі хлопчиків.
До складів юнацьких збірних СРСР чотирьох вікових груп входять 31 вихованець футбольних шкіл України, що становить близько 40 процентів загальної кількості членів збірних команд.
Щороку 85—90 випускників футбольних шкіл республіки поповнюють команди майстрів.
Федерація футболу України
29 квітня 1987 р. відбувся звітно-виборний пленум Федерації футболу Української РСР. Було обрано керівників цієї громадської організації:
Ю. О. Пустоваров — голова
М. Ф. Фоміних — заступник голови
В. Р. Пащенко — заступник голови
Б. М. Шмигельський — відповідальний секретар
Головами комісій Федерації обрані:
А. В. Попов — науково-методична рада
Ф. М. Мартинюк—організаційно-масової роботи
В. Д. Байдюк — спортивно-технічна (СТК)
Л. О. Саркісов — республіканська колегія суддів М. М. Черниш — дитячо-юнацького футболу В. Т. Оратовський— виховної роботи А. Л. Ідзковський — рада ветеранів футболу В. Ф. Коритний — спортивних споруд Б. А. Нартовський — пропаганди Членами президії Федерації обрані:
М. М. Балакін
В. М. Банников
В. Р. Савчук
В. В. Снігур
В. А. Матвієнко
А. А. Сучков
Д. Д. Александренко
О. В. Капустін
Є. П. Кликов П. І. Тюриков
ПІДСУМКИ, ЦИФРИ, ФАКТИ
Пауза перед стрибком!
Отже, ювілейний для нашого футболу сезон став історією. Уявімо собі, що у зв’язку з цим написано звіт у «найяскравіших» рисах ще недавніх років. Бо чого б тоді зриватися на фальцет, як робили деякі оглядачі, оцінюючи перемогу «Жальгіріса» на Всесвітній Універсіаді, адже по суті професійний клуб обіграв у цьому турнірі кілька студентських команд, та й то не без пригод.
Безумовно, до першої, традиційно фанфарної, частини звіту по-трапили б наші збірні. Й справді, на перший погляд, їхні позиції виглядають досить міцно. А якщо поглянути в перспективі? Не секрет, що наша найголовніша команда під керівництвом В. Лобанов--ського цього року зіграла за рахунок того розбігу, який взяла в попередньому сезоні. Безумовно, планка майстерності, особливо в паризькому матчі, була піднята дуже високо, можливо, навіть на небувалу для нас останнім часом висоту. Але ж звітного сезону ми нічого подібного, на жаль, і не побачили. Так, ми обійшли і французів, і команду НДР, але у фіналі чемпіонату Європи колишнього запасу не вистачить, треба буде діяти, весь час нарощуючи зусилля. Гляньте на суперників — ФРН, Іспанія, Англія, Ірландія, Італія, Данія, Голландія. Якщо їх навіть розділити, то з якими суперниками ми можемо розраховувати на успіх за можливостями 1987-го? Навряд чи хто наважиться відповісти. Можливо, хтось здивується успіхові ірландців, однак не забувайте, що останнім часом вони виступають на всіх представницьких змаганнях.
Успіхи олімпійської збірної країни —- улюблена тема нашої преси. Безумовні симпатії викликає її молодий тренер Анатолій Бишовець, наприкінці сезону йому довірили і московське «Динамо». Бишовець погодився, бо будь-яка команда надійніша, ніж збірна,— в футболі це однозначно.
Левову частку для уявлення образу олімпійської збірної-87 внесла ефектна перемога в Швейцарії. Досягли її за рахунок новачків із «Жальгіріса» — Нарбековаса і Баранаускаса. В попередніх же матчах у ролі лідерів виступали Добровольський і Татарчук, Лютий і Михайличенко. Фактично, лише останній залишався стабільним лідером збірної, інші ж мінялися, й зовсім не через дийні непорозуміння між першою і олімпійською командами стосовно складу, а через нестабільність власної гри. Чи не тому наші олімпійці здебільшого показували посередній футбол, незважаючи на переможні результати.
Приємна звістка надійшла з Канади: наша юнацька збірна стала чемпіоном світу. Юні футболісти й раніше підносили приємні сюрпри
зи. От тільки, дивувалися ми, куди діваються вони згодом, переходячи в дорослий розряд. А нікуди. Не всі навіть закріплюються в командах майстрів. Просто в інших країнах «дитячим» чемпіонатам надають набагато менше значення, ніж «дорослим».
Ось, напевно, й усі успіхи минулого сезону, якщо не враховувати 300-го м’яча Олега Блохіна в залік клубу імені Г. Федотова — все-таки це подія неабияка на наших полях.
Ніяк не лягає на сторінки ювілейного звіту тема участі в європейських клубних турнірах. Якщо пригадуєте, ще один-два сезони тому ми дуже любили друкувати в газетах таблицю коефіцієнтів, ще б пак — аж чотирьом нашим командам довірили виступити в Кубку УЄФА — свідчення визнання успіхів радянського футболу. Отже, чотири на старті. Сьогодні, після першої половини розиграшу, немає жодної. Додайте сюди стартову невдачу в турнірі чемпіонів київських динамівців, і вималюється картина повного фіаско. На противагу цій думці не можна брати поки що успішного просування в Кубку кубків динамівців Мінська, до яких «сліпий жереб» дуже доброзичливий.
Чому ж так трапилося? Минулої осені в Кубку УЄФА від нас стартували, мрім «Спартака», аутсайдери внутрішнього чемпіонату. Звичайно, суперничати на рівних з такими грандами європейського футболу, як «Брюгге», «Вердер» і «Барселона», вони не змогли. Хтось може заперечити, що, мовляв, «Барселона» теж була не в найкращій формі. Тим сумніші для нас висновки з порівнянь, тим віддаленіше від наших клубів таке поняття, як середній європейський рівень. Чотири рази поставав перед нашими глядачами «Вердер», і лише один раз, у Москві, можна сказати, що він не контролював ситуації, хоча єдиний, і як потім з’ясувалося, дуже важливий м’яч забив. Ну, а в Бремені зробив усе, щоб продовжити подальшу боротьбу, наче й не звертаючи уваги на нашого чемпіона.
Цей матч став найчорнішою сторінкою минулого футбольного сезону. Ні, програвали ми й не менш відповідальні матчі (із «Стяуа», «Глазго Рейнджерсом», «Порто»), програвали ще з більшим рахунком (із «Брюгге»), але дошкульнішої поразки не було. Враз стихли захоплені голоси «спартаківських» футбольних оглядачів — адже не секрет, що в нашій спортивній журналістиці боліль-ницькі емоції давно вже взяли гору над здоровим глуздом. Так був зіпсований тріумф переможця ювілейного чемпіонату.
У нинішнього чемпіона ще були матчі, про які він волів би краще не згадувати (із «Жальгірісом» у Вільнюсі, з «Гурією» і «Дніпром» у Москві), але їх спартаківцям пробачили б. Капітуляції ж перед «Вердером» не помітити ніхто не наважився. «Спартак» виборов чемпіонський титул, але халепа вийшла серйозна, поводитися так чемпіонові просто непристойно.
Як сталося, що вихованці К. Бєскова здобули «золото»? Нагадаємо, що в сезоні 1986 р. вони були третіми, пропустивши по-перед себе динамівські колективи Києва й Москви. Виявляється, за рік у нашому футболі мало що змінилося, просто золотий і срібний призери не підготувалися як слід до чемпіонату і перше місце дісталося спартаківцям.
Таку схему підтверджує й срібний успіх «Дніпра». Є. Кучерев-ський не приховує, що, реально зваживши сили, команда поставила за мету увійти до п’ятірки, щоб виступити в європейському турнірі. «Дніпро» наполегливо шукав свою гру, а суперники наче почали розступатися перед ним. Залишалося добре виступити в Москві, і «Спартаку», перед яким уже навис нічийний меч, буде дуже нелегко.
Аж тут судилося навести порядок у Всесоюзній колегії суддів, члени якої, опинившись свого часу поза зоною критики, повірили в свою непогрішимість й почали творити, що заманеться. Були спроби списати всі накладки на мовби-то низьку кваліфікацію арбітрів. Нема слів, арбітрам вчитися треба, постійно підвищувати майстерність, фізичні кондиції, щоб встигати за подіями. Але найголовніше — бути завжди чесними. А. В. Кузнецов з Омська до того розперезався, що допоміг спартаківцям забити «Дніпру» два м’ячі. Ви пригадуєте, той матч закінчився з рахунком 2:2. Чи не тоді було підірвано віру команди в перспективу успіху в гонці із «Спартаком»? І ще один ключовий момент цієї гонки: двоє очок спартаківців у Києві. «Дніпро» дуже сподівався на киян, але вони були не в змозі цього разу «виручити».
І ще з одного приводу згадували «Дніпро». Йдеться про дивне інтерв’ю В. Жиздика, що з’явилося в пресі, але якого він... не давав. Видно, дуже вже комусь хотілося якомога швидше роздути сенсацію про перехід Протасова й Литовченка в київське «Динамо» і підтримати плітки про створення в Києві суперклубу. Передчасні й не завжди достовірні розмови лише заважали «Дніпру» зберегти в команді нормальну психологічну атмосферу й мобілізувати всі сили перед кидком на фініш.
Тепер про київське «Динамо». К. Бєсков у своєму чемпіонському інтерв’ю назвав киян серед трьох команд, які його найбільше здивували. «Жальгіріс», зрозуміло, виграв «бронзу» і ще й підніс «Спарта-ку» гірку пілюлю, ЦСКА — теж назбирав талантів і на чолі з тренером збірної вилетів у першу лігу. Ну, а «Динамо»? Тому, що дало змогу «Спартаку» фінішувати першим. Бєсков дивується: «Команда укомплектована чудовими футболістами, немає жодного слабкого-місця. Торік ми просто милувалися її грою», але далі сам робить логічне резюме: «Цього року ті фізичні і моральні затрати, як кажуть, аукнулися». В логіці тут не відмовиш старшому тренеру «Спартака», адже найсвіжішими в киян виглядали Михайличенко з Яремчуком, на яких випало трохи менше тягаря.
З «Динамо» «все зрозуміло» не лише Бєскову. Пригадується зустріч з А. П. Бондарчуком, заслуженим тренерОхМ СРСР, олімпійським чемпіоном, наставником Юрія Сєдих. На питання, в чому секрет спортивного довголіття Юрія, він відповів: «У власному розподілі великих навантажень. От і минулого сезону Сєдих пропустив чемпіонат світу, зате рік тому виграв все, що можна було, встановив світовий рекорд. Тепер узяв паузу перед Олімпіадою, щоб виграти її. Коли б не Лос-Анджелес, то це вже була б його четверта олімпіада».
Після ліонського тріумфу 1986 р. динамівці фактично жертвували собою в інтересах мексіканського чемпіонату світу. Ризик, звичайно, був великий. І Лобановський розумів це, як і те, що такої команди в 1990 р. у його розпорядженні може не бути. Чим все закінчилося, ви знаєте. Ще за інерцією динамівці виграли чемпіонат країни, вийшли до чвертьфіналу Кубка чемпіонів. Якби їм саме тоді потрапити під гарячу руку «Стяуа» і «Порто», все було б нормально. Але ці суперники чекали вже в наступному сезоні, після пікового, коли Бондарчук та Сєдих беруть паузу.
При бажанні можна й минулий динамівський сезон виправдати. Заявити, наприклад, що кияни виступали в матчі за Суперкубок УЄФА, дійшли до півфіналу Кубка чемпіонів, виграли Кубок СРСР і Кубок сезону, внесли найвагоміший вклад у перемогу збірної у від-бірковій групі. Так, до речі, дехто й казав, бажаючи уникнути серйозної розмови про стан справ у команді, боячись гласності, 16
м Команди 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 15 74 15 16 в Н П М'ячі 0
1 и Спартак" 2*1 24 2:5 54 Г-1 2-0 0:0 2-1 0-0 Г-0 04 3'4 24 2'4 Тї\ 24 Г-1 Г'1 0:0 2:1 2:1 0'4 3'1 Г'1 1:3 24 3'1 24 24 14 16 11 3 У-26 92
2 .Дніпро" Г-2 2'2 0'0 2:1 0:1 1'4 0:1 24 2-1 14 1:1 3’1 2:0 Г-2 го 1:0 1’4 1:1 0:1 24 0:0 Г-2 2-0 3:0 6'1 0'4 04 Г'1 2'1 ЗИ 15 9 6 ^2-22 39
3 „Жальгіріс* 54 0'3 0'4 1'4 & 2’1 Г-1 Г-З Г-0 3'4 1:1 2:1 2-0 0'1 1И ОН іі'4 ОН 2'0 14 24 3'1 2'1 0:1 14 2’2 3'4 04 24 /4 8 8 ^3-29 36
9 „Торпедо* 1:1 04 1'0 0-1 Г-1 Г-0 0:1 Г-З Г-1 2'2 Г1 2-1 0:1 3'1 0'0 Р1 24 1'4 04 14 0:0 2:1 14 24 3'4 ГИ 2’1 ГИ 1'4 34 12 12 б 55-25 39
5 „Динамо"Мн 04 1’4 14 2'4 Г-2 11 14 3:1 я 0:2 2-0 04 04 2'1 3:1 0'4 1'4 1'1 14 14 0'4 14 24 0’4 Г'З 3-0 0:1 ОН 14 3'4 12 12 9 9 55-25 53
6 „ДинамонК 04 0-1 Г2 о-і 3-1 0:1 1:1 2'2 24 0'4 Я 0:1 04 74 04 2-1 1'4 04 ОН 2-1 2--2 VI VI 2:1 3'1 14 14 14 24 04 21 11 10 9 57-27 32
7 „Шахтар" 0:0 0-3 Г-1 Г-З 2'3 Г-1 VI 1'4 04 04 1-0 0:0 я 2'1 1'2 Г-0 0-1 0'4 14 0:1 3:1 14 1'3 1'2 14 VI Г'З 2'1 Г-1 2-0 2-0 10 10 10 29-31 ЗО
8 „Арарат” О'-2 3:2 04 2'1 14 0'2 ГО Г-З 1'2 1'4 0-7 04 14 2-1 14 04 24 Г4 Г-0 0:1 14 3'2 0:1 2:1 0 0 2-1 3’4 0'1 3-2 0-2 13 3 /4 52-95 29
9_ „Неутчі" /•4 04 0’1 0:1 1:0 Г-1 04 VI 04 3:1 1'4 31 0:1 1'0 он 04 Я 2:1 0-0 Г2 2:0 1:3 64 34 02 Г-1 2'1 Р1 0'4 0'1 2’2 9 10 11 33-30 28
10 „Динамо" М 1:1 1:1 ОП Г1 14 ач 0'4 2'1 Г1 0-1 04 ГО 04 0:1 04 5'1 Г-2 0-0 Я 24 Г-1 0’1 1'4 ОП Г-1 Г-0 2-1 Г-0 2-2 14 Г2 9 11 10 27-30 28
11 „Металіст” 0’0 14 1'0 0'2 14 02 0'0 0'1 ОП 0:0 14 24 14 1'3 0:1 1-0 2'1 0'2 24 1’1 Я 0:1. ГО 2'1 1'3 2:1 0-1 0-2 2-1 0 0 Г-0 10 7 13 23-32 27
12 „Кайрат” Г2 0:0 0'0 2'1 0’1 2'1 0'4 1'4 2-1 0-2 Г-1 Г-1 0:1 за 0'1 2'4 3'1 0'6 14 0-1 1'4 0'1 0'3 3’4 14 2-1 0'2 0’4 0'2 14 Ю 6 /4 27-38 26
/3 „Динамо" ТО Г-3 Г1 04 0'4 14 14 0-1 2'2 0'4 3:1 1'4 14 2’1 0'1 Г-0 Г-2 0'3 2'4 1’0 VI 1'4 3'1 ЗШ 0:3 ШИЯ я 00 1'1 14 14 0:0 2:0 9 7 /4 31-90 25
/4 „Зеніт" за 2'4 14 00 ПО 0:1 0'4 Г-1 0'4 1'0 0:1 0-1 1:1 3:1 0'0 1:2 1-І 1'4 ОП 1'2 14 1'4 0'1 14 04 1'1 14 1:1 Г'1 14 7 10 13 25-37 29
15 ЦСКА 14 04 0'4 1’1 2-2 0-3 14 VI 14 0’1 2’1 0'2 1'4 1:1 0'4 14 Г'1 0’4 ИТ 24 2'4 14 24 24 2-1 0-1 0'1 Г-1 Я 04 Г'1 7 11 12 26-35 29
16 „Гурія" 172 о--і 1'2 1'4 0'0 0'2 0=1 0’3 7ГУ 2-1 0’0 1'4 ~Ш2 0:2 2'4 2'0 гО 2-2 0:1 2-І 0-0 0-1 24 ОН 0'4 04 1'1 0:1 0'4 Г'1 Я 5 8 17 18-38 18
Підсумкова таблиця чемпіонату СРСР 1987 р. Вища ліга
вдаючись до сміхотворних пояснень про стамбульський сніг і невміння Чанова реагувати на рикошети.
Гласність сьогодні не треба пов’язувати з госпрозрахунковими проблемами, мовляв, з’являться клуби, тоді й тіснішими стануть зв’язки футболістів з болільниками. Клуби*, безумовно, потрібна річ, і до суперклубів ми ще дійдемо, бо поки скуповуватиме «Барселона» зірок з усього світу, навряд чи справиться з нею навіть наша знаменита школа «Дніпро»-75.
Сезон-87 склав свої повноваження. Тижневик «Футбол — хоккей» оголосив ім’я найкращого футболіста країни. Помітили, як багато названо прізвищ? Це не тому, що сезон був щедрий на відкриття,— думки розділилися, бо явних претендентів на почесний титул не було. Що ж, вважатимемо, що це остання прикрість сезону.
Може справді, наші футболісти вирішили скористатися Бондар-чуковим досвідом, і сезон, що минув, був для них_ паузою перед стрибком на п’єдестал. От лише на який? Попереду їх два: чемпіонату Європи в ФРН і олімпійський. Може, цього разу фортуна вже не відвернеться од нас.
...і кілька цікавих цифр
Ювілейний чемпіонат країни тривав з 9 березня по 16 листопада 1987 р. «Спартак», вигравши першість в 11-й раз, зрівнявся за цим показником з московським «Динамо». А найчастіше чемпіоном ставало— 12 разів — київське «Динамо». Вперше срібні медалі дісталися футболістам «Дніпра», також уперше здобули бронзові нагороди гравці «Жальгіріса». Медалі отримали:
золоті — Р. Дасаєв, В. Хідіятуллін, О. Бубнов, Ф. Черенков, В. Пасулько, С. Родіонов, В. Шмаров, Ю. Суслопаров, Б. Кузнецов, А. Каюмов, О. Мостовий, Є. Кузнецов, М. Месхі, О. Бокій;
срібні — С. Башкиров, О. Протасов, І. Вишневський, О. Таран, О. Чередник, В. Городов, Г. Литовченко, Є. Шахов, В. Лютий, В. Тищенко, А. Шох, С. Пучков, О. Сорокалет, М. Кудрицький;
бронзові — А. Нарбековас, В. Расюкас, Р. Мажейкіс, В. Сукрис-тов, С. Якубаускас, А. Яноніс, С. Баранаускас, І. Панкратьєв, В. Іва-наускас, В. Бузмаков, К. Рузгіс, А. Мацкявічюс, В. Юркус, А. Ка-лінаускас.
Було проведено 240 матчів: 127 перемог за господарями, 42 — за гостями, 71 гра (33,8 процента) завершилась внічию. У порівнянні з сезоном 1986 р. перевага господарів стала відчутнішою.
Кожний четвертий матч закінчився з рахунком 1:0, а всього зафіксовано 16 різних результатів. Найбільшу кількість м’ячів було забито в матчах «Динамо» К — «Арарат» — 7:0, «Дніпро» — «Зеніт» — 6:1 і «Жальгіріс» — «Спартак» — 5:2.
Чотири московські команди постраждали від ліміту на нічиї: «Торпедо» недорахувалось двох очок, «Спартак», «Динамо» і ЦСКА — по одному. Армійцям ця втрата коштує місця у вищій лізі.
Господарі поля забили 328 м’ячів, гості—182. Отже, 510 м’ячів, забитих у 240 матчах чемпіонату,— це середня результативність 2,12 м’яча. Найчастіше зберігали свої ворота «сухими» динамівці Мінська—15, «Спартак»—14 і «Дніпро»—13 разів. Лише в п’яти матчах не забивав «Спартак», у семи — «Дніпро» і «Торпедо».
У минулому чемпіонаті було призначено 73 пенальті (у 1986 р.— 71): 56 пенальті били господарі, 17 — гості. Не реалізовано 17 оди-надцятиметрових. Найчастіше били пенальті динамівці Києва—10, «Арарат» — 8 і «Кайрат» — 7 разів. Найчастіше каралися одина-дцятиметровими штрафними ударами мінське «Динамо» і «Нефтчі» — по 8 разів. 5 разів виконував пенальті киянин І. Беланов і щоразу 18
вдало, по 4 рази без промаху били О. Бородюк («Динамо» М) і Аш. Хачатрян («Арарат»). 4 з 8 пенальті відбив воротар «Нефтчі» О. Жидков.
Матчі чемпіонату відвідали 6 376 030 любителів футболу (у середньому на гру 26 576 болільників).
«Срібна» течія «Дніпра»
Характер гартує гра. Це твердження довели минулого - сезону дніпропетровці, поповнивши клубну колекцію першими срібними медалями. Безперечно, це вагомий успіх, але шанувальники цієї самобутньої команди чекали від неї (і небезпідставно) вдалішого фінішу. Ще у першому колі стало ясно, що стомлене, пригнічене міжнародними невдачами київське «Динамо» не здатне відстояти титул чемпіона. Конкурувати ж з мінчанами, торпедівцями, «Жальгірісом» можна було на рівних. Особливої загрози не становив титулований «Спартак», бо виступав значно оновленим складом. Та виявилося, що честолюбні новобранці мають найсерйозніші наміри й судді їх підтримують. Дніпропетровцям на «авось» розраховувати не доводилося. Та й авторитет, здобутий у золотому сезоні 1983 р., підтверджений двічі «бронзою» у наступних чемпіонатах і так недбало розгублений у 1986 р., треба було повертати. Часу на роздуми не було... Новий наставник, заслужений тренер УРСР Євген Мефодійович Ку-черевський, на власний розсуд вніс зміни у навчально-тренувальний процес, зрозуміло, збільшивши навантаження. Не всім таке нововведення сподобалося, але не йти ж добровільно з колективу через примхи власних лінощів.
Уже контрольні матчі на півдні свідчили, що «Дніпро» відновлював свій стиль гри: енергійний, маневрений, комбінаційний — і, що найважливіше, формувався колектив однодумців. Швидко адаптувалися в новій команді новобранці: 24-річний В. Тищенко із львівського СКА «Карпати» та 25-річний Є. Шахов із запорізького «Металурга». На традиційній зустрічі з болільниками на порозі сезону і наставники, і гравці обіцяли докласти зусиль, аби потрапити до першої п’ятірки, що дає право виступати в європейському клубному турнірі. У десяти стартових матчах дніпропетровці спромоглися зберегти лише вісім очок. Песимісти (а без них не обходиться ні в якій справі) поквапилися наректи і цей сезон продовженням невдалого попереднього. Але логіки в тих судженнях не було. Звичайно, така гра не могла подобатися ні глядачам, ні самим футболістам. Досвідчені наставники не поспішали вдаватись до «хірургічних заходів». Слово Є. Кучеревському:
— Користуватися методом відрахування — значить розписатися у своїй неспроможності керувати колективом. Ми поговорили з кожним відвертЬ, і з часом самолюбство (в кращому розумінні цього слова) дало позитивний результат. У тій ситуації ще раз переконався у вірності одного із своїх принципів — між тренером і кожним підопічним мусить бути повне взаєморозуміння і довір’я.
А те, що головний тренер «Дніпра» мав рацію, підтвердило стрімке просування вверх по турнірній таблиці. Наздоганяти конкурентів, зрозуміло, нелегко. Це потребує значної витрати фізичних і моральних сил. Упоралися й із цим завданням. На фініші навіть була перспектива поборотися за медалі найвищої проби. Гіркий урок стартових невдач не пішов на користь сповна, бо стабільність впевненої ходи за медалями була порушена. Прикладом того стали бліді ігри з московськими динамівцями, ЦСКА, «Кайратом», «Зенітом». Справжній бійцівський характер футболістів «Дніпра» проявився
лише у суперництві з киянами, спартаківцями, вільнюсцями... Та цього не вистачило для другого «золотого» сходження.
— Другим місцем ми загалом задоволені, хоча могли виступити й краще,—об’єктивно оцінив виступ «Дніпра» у минулому сезоні Є. Кучеревський.— Справді, в ході чемпіонату ми мали добру нагоду кинути виклик лідеру, адже «Спартак» вичерпав ліміт нічиїх, та наша команда у вирішальний момент втратила психологічну рівновагу.
Безперечно, «Дніпру» буде сутужно без таких майстрів, як Литовченко і Протасов. Але незамінних не буває. У «Дніпра» нині добрий склад гравців: С. Башкиров, І. Вишневський, О. Таран, О. Чередник, В. Городов, Є. Шахов, В. Лютий, В. Тищенко, А. Шох, С. Пучков, О. Сорокалет, О. Лисенко, С. Краковський, молодші — М. Кудрицький, В. Багмуті В. Сторчак, В. Геращенко, О. Федюков... Не виключено, що команда доукомплектується, бо має у своєму розпорядженні надійний резерв, відзначений призом Держкомспорту СРСР за перемогу в турнірі дублерів. Будемо оптимістами і побажаємо «Дніпру» успіхів!
Кращий футболіст року
Переможцем традиційного передноворічного конкурсу-референду-му тижневика «Футбол-хоккей» став нападаючий дніпропетровського «Дніпра» і збірної СРСР Олег Протасов. Футбольні оглядачі газет, журналів, радіо і телебачення, інших журналістських організацій у своїх анкетах, а надійшло їх 153, назвали прізвища 31 футболіста з 13 команд вищої і першої ліг. Названий в анкеті першим отримує три очки, другим —два, третім — одне очко.
Олег набрав 256 очок (54 перших, 38 других і 18 третіх місць). На другому місці київський динамовець, гравець національної та олімпійської збірних Олексій Михайличенко—144 очки (24 перших, 25 других і 22 третіх місця). Третім став воротар «Спартака» і збірної країни Рінат Дасаєв—120 очок (23 перших, 22 других і 22-третіх місця).
До п’ятірки кращих увійшли також Федір Черенков («Спартак») — 116 і Олександр Заваров («Динамо» К) —54 очки.
Далі місця серед 11 кращих посіли: І. Добровольський («Динамо» М) — 53, А. Нарбековас («Жальгіріс») — 49, С. Родіонов («Спартак») — 29, В. Хідіятуллін («Спартак») — 25, С. Алейников («Динамо» Мн) і Є. Яровенко («Кайрат») — по 7 очок.
У анкетах згадувалися також: С. Гоцманов («Динамо» Мн), О. Жидков («Нефтчі»), Р. Шенгелія («Динамо» Тб)—по 6; С. Ба-ранаускас («Жальгіріс»), А. Зигмантович («Динамо» Мн)—по 5; В. Безсонов («Динамо» К), Л. Буряк («Металіст»), В. Городов («Дніпро») — по 4; В. Тищенко («Дніпро») — 3; О. Блохін («Динамо» К), О. Бубнов, О. Мостовой (обидва — «Спартак»), Г. Литовченко («Дніпро») —по 2; Ю. Гаврилов («Локомотив» М), Є. Драгу-нов («Шахтар»), О. Кузнецов, В. Рац (обидва — «Динамо» К), С. Кузнецов («Металіст»), В. Пасулько («Спартак»), Д. Харін («Торпедо») — по 1 очку.
Долі щасливі миті
Гол футбольні болільники сприймають як маленьке диво. Скільки радості, який вибух емоцій породжують прицільні удари! Минулого сезону 23-річний нападаючий Олег Протасов підтвердив репутацію бомбардира вітчизняного футболу. Посудіть самі: якщо після за
вершеная 45-го чемпіонату на його рахунку був лише один забитий м’яч, то наступного — уже сім. Стабільна гра у сезоні 1984 р. допомогла Олегу відшукати ключі до воріт суперників 17 разів. А 48-й чемпіонат, певно, тривалий час фігуруватиме в таблиці рекордів: О. Протасов перевершив рекорд найвищої результативності за один сезон, який утримував з 1950 р. московський спартаківець Микита Симонян (34 м’ячі). Олег «зіпсував» настрій воротарям суперників 35 разів! Це дозволило радянському бомбардиру підкорити одну з вершин європейського футболу (досі нікому з його попередників не доступну): з Парижа він повернувся лауреатом «Срібного бутса». І в наступних двох чемпіонатах Протасов демонстрував стабільну влучність: в сезоні-86 приплюсував ще 17 голів, а в наступному— 18, що дало змогу вступити до символічного клубу імені Г. Федотова й удруге вибороти приз кращого бомбардира чемпіонату. Сподіватимемося, що й надалі здібний форвард радуватиме любителів футболу красивими голами.
Дніпропетровець прийшов у великий футбол уже добре підготовленим до серйозних іспитів. Легкий, стрімкий біг, ефектне обігруван-ня суперників, імпровізація, тонке мислення, відчуття голевої ситуації, точний удар — ось далеко не повний перелік індивідуальних особливостей спортивної майстерності Протасова.
Удар, ще удар... А вони у Протасова точні. Мабуть, пам’ятаєте м’ячі, забиті ним під час відбіркового турніру мексіканського чемпіонату світу? Збірній Швейцарії він «подарував» два м’ячі (підсумковий рахунок 4:0). Важче далася перемога над командою Данії. Датчани виявилися міцним горішком (у першому поєдинку наша збірна поступилася). Тільки-но розпочався другий тайм, радянські футболісти додаЛи у швидкості, але на заваді став дощ. Тому технікою, стало зрозуміло, суперника не візьмеш. Та, виявилося, й примхи погоди не спроможні завадити Протасову, коли він «в ударі». Всюдисущий А. Дем’яненко точно направив м’яч зі штрафного по центру з розрахунком на випад когось із товаришів. Морозов хотів було вдарити, але встиг .лише в падінні направити м’яч Протасову. Захисники не вловили цю мить, вибіг і воротар, щоб перехопити м’яча, та Олег холоднокровно спрямував його у сітку. Отак і став героєм матчу.
І не лише того. Незабутнім у пам’яті болільників залишився гол у ворота ірландців. Протасов відгукнувся на подачу С. Гоцманова, перебуваючи в оточенні трьох захисників. Але з цієї ситуації він вийшов переможцем — у високому стрибку завершив атаку ударом головою — 2:0. Відзначився Олег у відбірковому матчі чемпіонату €вропи-88: в останній грі цього етапу із збірною Ісландії закріпив успіх нашої збірної — 2:0. Це був останній матч національної команди СРСР у третій групі, яку вона й очолила в підсумку. Про-граму-мінімум виконано, зачекаємо до літа... Сподіватимемося, що й на стадіонах ФРН радянські спортсмени порадують уболівальників...
Спорт — щедрий скульптор: сміливо і точно ліпить він особистості. Щоправда не кожен із багаточисельної армії фізкультурників підходить тому «скульпторові». Олега Протасова природа наділила спортивним талантом щедро і з любов’ю. А відомо — кому багато дано, від того й вимагають більше. Протасову довірили, і він сумлінно «відробляє» аванс технічною, видовищною, динамічною грою.
Перемога над собою важча, ніж над суперником. Цю істину Олег засвоїв ще в дитинстві: твердо й по-дорослому серйозно.
Протасов виріс неподалік од дніпропетровського стадіону «Метеор». Тому й закономірно, що бігав туди зі своїми однолітками спостерігати за тренуваннями «справжніх» футболістів. Дитяча
пам’ять фіксувала техніку удару, паса, відбору м’яча... А потім хлопчаки бігли гуртом у двір, ділилися на команди й грали, намагаючись повторити дії майстрів. ї вже тоді Олег виділявся рухливістю, нестримним бажанням боротися до кінця й, звичайно, умінням знаходити сприятливі моменти для взяття воріт.
Відомий нині футболіст в дитинстві відвідував секції плавання та спортивної гімнастики.
— Це пішло на користь,— згадує Олег.— Стало прекрасною базою для загального фізичного загартування. Та футбол усе-таки переважив. І в значній мірі завдяки батьковому захопленню ним: він завзятий болільник. Тому не сварив за гулі й синці, не докоряв традиційним: «Скільки можна ганяти того м’яча!», а, навпаки, стимулював: брав із собою на трибуну стадіону. Досі пам’ятаю перший похід на футбол. Дуже сподобалося, що так багато людей на трибунах. Тільки не міг зрозуміти, чому, коли м’яч потрапляє в сітку, дорослі зриваються з місць і голосно щось вигукують. З часом усвідомив, що то радість, емоційний сплеск при взятті воріт, бо й самі футболісти на радощах стрибають. Справді, важко стримати емоції в такий момент. А із кожним наступним відвідуванням стадіону відчував: є бажання стати учасником тієї гри, подумки навіть бачив себе у команді майстрів.
— Якій?
— «Дніпро», звичайно. Хоч уболівав і за київське «Динамо», а кумиром був тезко — Олег Блохін...
Безперечно, найважливішим чинником у досягненні мети була для юного Протасова повна самовіддача на тренуванні, під час змагань.
— Спочатку займався,— продовжує Олег — на стадіоні «Метеор» у Бориса Івановича Дановського. Потім мене зарахували до школи «Дніпро-75». Тут зустрівся й подружився з Геною Литовченком. Дружба в житті допомагає нам і на полі розумітися, як то кажуть, з півслова. Займалися ми у чудового тренера Ігоря Леонтійовича Вєтрогонова (йому я найбільше вдячний за науку). Згодом перейшли до групи Анатолія Олексійовича Білолюбського, який рекомендував мене до команди майстрів та юнацької збірної...
Спеціалісти помітили й оцінили працьовитість молодого нападаючого, відводячи йому роль лідера як у «Дніпрі», так і у збірних. Демонструючи гру високого класу (не обходилось, звісно, і без зривів), Олег став улюбленцем болільників. Він не любить хвалитися досягнутим, самокритично оцінює «мінуси» своєї підготовки, розуміючи, над чим слід працювати, що вдосконалювати.
— Як вдається підтримувати спортивну форму впродовж виснажливого сезону? — цікавлюся у співрозмовника.
— Завдяки систематичним, планомірним тренуванням. Можливо, немає сенсу порівнювати фізичну роботу спортсмена і робітника чи колгоспника, але, повірте, наша справа вимагає максимальної віддачі, навіть через «не можу», а ще самодисципліна й режим. Якось спробував підрахувати, скільки днів на рік буваємо вільні від тренувань та змагань, вийшло стільки, як того літа на півночі... Ось вам і «легке життя», як хтось собі уявляє. Та все ж. я щасливий...
Оптиміст Олег Протасов вступає в новий сезон з надією, що його кращі матчі ще не зіграні. Значить, ми ще не раз побачимо голи-красені у його виконанні.
Лідери сезону
Значні зміни сталися в затвердженому Федерацією футболу СРСР списку 33 кращих футболістів країни за підсумками минулорічного сезону. На цей раз у ньому представлені дев’ять команд вищої ліги: «Динамо» К—-7 (—5 у порівнянні з 1986 р.), «Спартак» —6 (+1), «Дніпро» — 5 (4-4), «Жальгіріс»— 5 (4-4), «Динамо» Мн— З (4-1), «Торпедо» —3 (0), «Динамо» М — 2 (—3), «Кайрат» — 1 (4-1), «Нефтчі»—1 (0). Втратили своїх представників у списку динамівці Тбілісі й «Зеніт», не представлені також «Шахтар», «Арарат», «Металіст», ЦСКА й «Гурія».
За традицією після прізвища футболіста в дужках зазначено дані про включення його до аналогічних списків у попередні сезони.
Воротарі: 1. Рінат Дасаєв («Спартак», 1979 — 1, 1980—1, 1981 — 1, 1982— 1, 1983— 1, 1984—2, 1985— 1, 1986— 1); 2.Дмитро Харін («Торпедо», 1986 — 3); 3. Олександр Жидков («Нефтчі»).
Захисники: праві—1. Володимир Безсонов («Динамо» К, 1977 — 2, 1978—1, 1979— 1, 1980— 1, 1981 — 1, 1982— 1, 1985— 1, 1986—1); 2. Віктор Лосєв («Динамо» М, 1986 — 3); 3. Сергій Баш-киров («Дніпро»); задні центральні—1. Вагіз Хідіятуллін («Спартак», 1979— 1, 1980— 1, 1981 — 3, 1986— 1); 2. Вячеслав Сукристов («Жальгіріс»); 3. Сергій Пригода («Торпедо», 1977— 1, 1978 — 2, 1986 — 3); передні центральні—1. Олег Кузнецов («Динамо» К, 1985 — 2, 1986— 1); 2. Ю. Суслопаров («Спартак», 1981 — 2);3. Ар-відас Яноніс («Жальгіріс», 1985 — 3, 1986—3); ліві—1. Євген Яро-венко («Кайрат»); 2. Олексій Чередник («Дніпро»); 3. Сігітас Яку-баускас («Жальгіріс», 1983 — 3).
Півзахисники: праві—1. Федір Черенков («Спартак», 1980 — 2, 1981 — 3, 1982 — 2, 1983— 1, 1984—3, 1985— 1); 2. Геннадій Ли-товченко («Дніпро», 1983 — 3, 1984— 1, 1985 — 2); 3. Павло Яковен-ко («Динамо» К, 1986— 1); центральні—1. Сергій Алейников («Динамо» Мн, 1982 — 3, 1983— 1, 1984 — 2, 1985 — 2, 1986 — 2); 2. Віктор Пасулько («Спартак», 1985 — 3); 3. ВадилІ Тищенко («Дніпро»); ліві—1. Ігор Добровольський («Динамо» М, 1986 — 3); 2. Сергій Гоцманов («Динамо» Мн, 1983 — 2, 1984— 1, 1985— 1, 1986 — 2); 3. Василь Рац («Динамо» К, 1985 — 2, 1986— 1).
Нападаючі: праві— 1. Олег Протасов («Дніпро», 1983 — 3, 1984 — 1, 1985—1, 1986 — 3); 2. Стасіс Баранаускас («Жальгіріс»); 3. Ігор Бєланов («Динамо» К, 1985 — 3, 1986— 1); центральні — 1. Олександр Заваров («Динамо» К, 1985— 1, 1986— 1); 2. Олексій Михайличенко («Динамо» К); 3. Юрій Савичев («Торпедо», 1986 — 2); ліві—1. Сергій Родіонов («Спартак», 1981 — 3, 1982 — 2, 1983— 1, 1984— 1, 1985—3, 1986 — 2); 2. Армінас Нарбековас («Жальгіріс»); 3. Георгій Кондратьєв («Динамо» Мн, 1985 — 2).
На цей раз серед найсильніших радянських футболістів дев’ятеро названі вперше: Жидков, Башкиров, Сукристов, Яровенко, Чередник, Тищенко, Баранаускас, Михайличенко і Нарбековас. Ще шестеро з'явилися в списку після перерви: Суслопаров, Якубаускас, Черенков, Литовченко, Пасулько, Кондратьєв. Отже, зрозуміло, що 15 гравців не зуміли втриматися серед лідерів нашого футболу після минулорічного сезону. Найбільше серед них київських динамівців — В. Чанов, С. Балтача, А. Дем’яненко, І. Яремчук, В. Євтушенко і О. Блохін (уперше за останні 16 років). Не включені до списку Т. Сулаквелідзе, О. Чівадзе, Б. Кузнецов, Б. Поздняков, Г. Морозов, В. Каратаєв, С. Дмитріев, О. Бородюк і М. Ахмедов.
. Лише троє з восьми торішніх дебютантів (Каратаєв, Бородюк і Ахмедов) не зуміли закріпитися серед найсильніших. А те, що
серед лауреатів відсутні А. Дем’яненко, І. Яремчук і О. Блохін, в активі яких виступи за національну збірну країни,— прикре непорозуміння.
Дасаев і Безсонов по дев’ять разів включалися в списки 33 кращих футболістів. А рекорд тут належить Блохіну— 15 разів підряд, з них 13 — під першим номером.
Нагороджена призами
Після завершення сезону командам і окремим гравцям були вручені призи редакцій газет, журналів, спортивних і громадських організацій.
Імені Григорія Федотова. Цю нагороду встановив ЦСКА для найрезультативнішої команди- чемпіонату. Вона діставалася командам: 1958 — «Спартак», 1959 — «Динамо» Тб, 1960 — «Динамо» Тб, 1961—«Торпедо» М, 1962 — «Торпедо» М, 1963 — СКА Р, 1964 — «Торпедо» М, 1965 — «Динамо» К, 1966 — «Динамо» К, 1967 — «Динамо» М, 1968 — «Спартак», 1969 — «Спартак», 1970 — «Динамо» М, 1971 — «Динамо» К, 1972 — «Динамо» К, 1973 — «Арарат», 1974 — «Динамо» К, 1975 — «Динамо» К, 1976 (весна)—«Карпати», 1976 (осінь)—«Зеніт», 1977 — «Динамо» К, 1978 — «Динамо» Тб, 1979 — «Спартак», 1980 — «Динамо» К, 1981—«Спартак», 1982 — «Динамо» Мн, 1983 — «Дніпро», 1984—«Зеніт», 1985 — «Спартак», 1986 — «Динамо» К, 1987 — «Спартак».
Приз спартаківцям дістався всьоме, а найчастіше — дев’ять разів — він мандрував до столиці України. Для здобуття нагороди москвичам вистачило 49 голів. Середня результативність кращої команди країни минулого сезону становить 1,63 гола щоматчу. Рекордним залишається показник ростовських армійців 1963 р.— 73 голи.
Минулого року більше сорока м’ячів у ворота суперників забили ще дві команди: «Жальгіріс»—43 і «Дніпро»—42. Найнижча результативність у гравців «Гурії»— 18 голів.
Газети «Труд». Цей приз — індивідуальний. Він дістається найкращому бомбардиру чемпіонату. Зрозуміло, що без допомоги всієї команди футбольним снайпером не станеш. 1958 — А. Ільїн («Спартак») — 19 голів, 1959 — 3. Калоєв («Динамо» Тб) — 16, 1960 — Г. Гусаров («Торпедо» М)—6, 3. Калоєв («Динамо» Тб)—20, 1961 — Г. Гусаров («Торпедо» М)—22, 1962 — Е. Маркаров («Нафтовик»), Ю. Севідов («Спартак») — по 16, 1963 — О. Копаєв (СКА Р)—27, 1964 — В. Федотов (ЦСКА) — 16, 1965 — 0. Копаєв (СКА Р) — 18, 1966 — 1. Датунашвілі («Динамо» Тб)—20, 1967 — М. Мустигін («Динамо» Мн) — 19, 1968—Б. Абдураїмов («Пахта-кор»), Г. Гавашелі («Динамо» Тб)— по 22, 1969 — М. Осянін («Спартак») — 16, 1970 — Г. Нодія («Динамо» Тб) — 17, 1971 — Е. Малофєєв («Динамо» Мн) — 16, 1972 — О. Блохін («Динамо» К) — 14, 1973 — О. Блохін («Динамо» К) — 18, 1974 — О. Блохін («Динамо» К)—20, 1975 — О. Блохін («Динамо» К) — 18, 1976 (весна) —А. Андреасян («Арарат») —8, 1976 (осінь) —О. Маркін («Зеніт») — 13, 1977 — О. Блохін («Динамо» К) — 17, 1978 — Г. Ярцев («Спартак») — 19, 1979 — В. Старухін («Шахтар»)—26, 1980 — С. Андрєєв (СКА Р)—20, 1981 — Р. Шенгелія («Динамо» Тб)— 23, 1982 — А. Якубик («Пахтакор»)—23, 1983 — Ю. Гав-рилов («Спартак») — 18, 1984 — С. Андрєєв (СКА Р) — 19, 1985 — О. Протасов («Дніпро») — 35, 1986 — О. Бородюк («Динамо» М) — 21, 1987 — 0. Протасов («Дніпро») — 18 голів.
Олег Протасов приз профспілкової газети завоював після річної
перерви. Якщо в 1985 р. він забив 35 м’ячів, то на цей раз для перемоги в конкурсі бомбардирів йому вистачило значно скромнішого доробку.
Тривалий час з Олегом суперничав А. Нарбековас («Жальгіріс»), який у підсумку відстав на два голи. Серед кращих бомбардирів також спартаківці С. Родіонов і Ф. Черенков — по 12, Г. Кондратьєв («Динамо» Мн) і Ю. Савичев («Торпедо») — по 10, О. Михайличенко («Динамо» К), Є. Пехлеваніді («Кайрат») і Р. Шенгелія («Динамо» Тб) — по 9 голів.
У порівнянні з сезоном 1986 р. свої позиції в бомбардирських лавах зберегли О. Протасов, С. Родіонов, Г. Кондратьєв, Ю. Савичев і О. Михайличенко.
«Великого рахунку». Тижневик «Футбол — хоккей» свій приз вручає команді, яка в матчах чемпіонату країни перемагає найбільшу кількість разів з перевагою в три і більше м’ячів. Нагородою володіли: 1961 — «Динамо» Тб, 1962 — «Спартак», 1963 — СКА Р, 1964 — «Торпедо» М, 1965—«Динамо» К, 1966 — «Динамо» К, 1967 — «Динамо» К, 1968 — «Дина.мо» М, 1969 — «Динамо» К, 1970 — «Спартак», 1971 — «Динамо» К, 1972 — «Зоря», 1973 — «Арарат», 1974 — «Спартак», 1975 — «Динамо» К, 1976 (весна)—«Динамо» Тб, 1976 (осінь)—«Зеніт», 1977 — «Динамо» К, 1978—«Динамо» К, 1979 — «Спартак», 1980 — «Динамо» Тб, 1981 — «Спартак», 1982 — «Динамо» К, 1983 — «Спартак», 1984 — «Зеніт», 1985 — «Спартак», 1986 — «Спартак», 1987 — «Жальгіріс».
Минулого року коло володарів призу розширилось до десяти команд. Литовським футболістам нагорода дісталась за три перемоги з великим рахунком. Така ж кількість перемог у три і більше м’ячів на рахунку «Спартака», але «Жальгіріс» у цих іграх досягнув кращої різниці забитих і пропущених м’ячів.
З українських команд лише два колективи перемагали з великим рахунком: «Дніпро» обіграв «Зеніт» — 6:1 і тбіліське «Динамо» — 3:0, а київське «Динамо» — «Арарат» — 7:0.
Цікаво, що п’ять команд («Зеніт», «Шахтар», «Металіст», ЦСКА і «Гурія») не записали на свій рахунок перемог з великим рахунком; така ж кількість колективів («Динамо» К, «Динамо» Тб, «Торпедо», «Дніпро» і «Металіст») не зазнала поразок з різницею в три і більше м’ячів.
Держкомспорту СРСР. Це один з найдавніших призів нашого футболу. З 1946 р. він вручається найсильнішому дублюючому складові команд вищої ліги: 1946 — «Спартак», 1947 — ЦБЧА, 1948 — ЦБЧА, 1949 —«Динамо» К, 1950 —ЦБЧА, 1951 —ЦБРА, 1952 — «Динамо» М, 1953 — «Спартак», 1954—«Спартак», 1955—«Спартак», 1956 — «Спартак», 1957 — «Динамо» М, 1958 — «Спартак», 1959 — «Торпедо» М, 1960 — ЦСКА, 1961 — «Спартак», 1962 — «Спартак», 1963 — «Динамо» К, 1964 — «Динамо» Тб, 1965 — «Динамо» К, 1966 — «Динамо» К, 1967 — «Шахтар», 1968 — «Динамо» К, 1969 — «Шахтар», 1970 — «Динамо» М, 1971—«Динамо» М, Іл е — «Динамо» К, 1973 — «Динамо» М, 1974 — «Динамо» К, 1975 — «Торпедо» М, 1976 (весна)—ЦСКА, 1976 (осінь)—«Динамо» К, 1977 — «Динамо» К, 1978 — «Динамо» Тб, 1979 —ЦСКА, !поо — «Динамо» к, 1981 — «Динамо» К, 1982 — «Динамо» К, 1983 — «Динамо» К, 1984 — «Дніпро», 1985 — «Динамо» К, 1986 — «Спартак», 1987 — «Дніпро».
Дніпропетровська команда і в 1986 р. реально претендувала на перемогу в турнірі дублерів, але тоді в результаті комбінації поза футбольним полем її обійшов московський «Спартак». Минулого року дублери «Дніпра» виключили будь-які випадковості, випередивши
спартаківців на п’ять очок. Пропонуємо підсумкову турнірну таблицю дублюючих складів:
В Н П М О В Н П М О
«Дніпро» 22 5 3 65—25 49 «Торпедо» 10 7 13 33—32 27
«Спартак» 21 2 7 79-35 44 «Нефтчі» 10 7 13 32—51 27
«Жальгіріс» 15 12 3 59-26 42 «Зеніт» 10 6 14 41—62 26
«Динамо» К 16 8 6 54—34 40 «Кайрат» 9 7 14 40—53 25
«Динамо» М 14 4 12 36—28 32 «Металіст» 8 7 15 27—39 23
«Динамо» Мн 13 6 11 55—43 32 «Динамо» Тб 7 7 16 37—53 21
«Шахтар» 12 6 12 35—38 зо «Гурія» 6 5 19 31—74 17
ЦСКА 12 5 13 50—54 29 «Арарат» 6 4 20 29—56 16
«Двома складами». Нагороду для колективів вищої ліги, що набирають найбільшу суму очок основним і дублюючим складами, встановила Федерація футболу СРСР. Найчастіше приз діставався київському «Динамо»—16 разів. Загалом, варто підкреслити, що нагорода вручалася лише семи командам. Київському «Динамо» належить ще один рекорд призу— 125 очок двома складами в 1968 р.
За підсумками минулого року приз після дворічної перерви повернувся до «Дніпра», гравці якого в матчах основних і дублюючих складів набрали 88 очок (39+49). Далі йдуть «Спартак» —86 (42+ + 44) і «Жальгіріс» — 78 (36+42) очок.
Інші українські команди мають такі показники в залік призу «Двома складами»: «Динамо» К — 72 (32+40), «Шахтар» — 60 ‘(30+30) і «Металіст» — 50 (27+23) очок.
Пропонуємо повний список лауреатів призу: 1958 — «Спартак», 1959 — «Торпедо» М, 1960 — «Динамо» К, 1961 — «Спартак», 1962 — «Спартак», 1963 — «Динамо» М, 1964 — «Динамо» Тб, 1965 — «Динамо» К, 1966 — «Динамо» К, 1967 — «Динамо» К, 1968 — «Динамо» К, 1969 — «Динамо» К, 1970 — «Динамо» М, 1971 — «Динамо» К, 1972 — «Зоря», 1973 — «Динамо» М, 1974 — «Динамо» К, 1975 — «Динамо» К, 1976 (весна) — «Динамо» М, 1976 (осінь)—«Динамо» К, 1977 — «Динамо» К, 1978 — «Динамо» Тб, 1979 — «Спартак», 1980 — «Динамо» К, 1981—«Динамо» К, 1982 — «Динамо» К, 1983 — «Динамо» К, 1984 — «Дніпро», 1985 — «Динамо» К, 1986 — «Спартак», 1987 — «Дніпро».
«За волю до перемоги». Редакція газети «Советская Россия» вручає щорічно свою нагороду команді вищої ліги, що виграє найбільшу кількість матчів, у ході Хяких вона спочатку програвала. Призом володіли: 1962 — «Спартак», 1963 — «Спартак», 1964—«Динамо» М, 1965 — «Динамо» К, 1966 — «Кайрат», «Нафтовик», 1967 — «Динамо» М, 1968—«Динамо» К, 1969 — «Динамо» М, 1970 — СКА Р, 1971 — «Пахтакор», 1972 — «Дніпро», 1973 — «Динамо» Тб, 1974 — «Арарат», 1975 — «Динамо» Тб, 1976 (весна)—Динамо Ми, 1976 (осінь)—«Чорноморець», 1977 — ЦСКА, 1978 — ЦСКА, 1979 — «Динамо» К, 1980 — «Кайрат», 1981 — «Спартак», 1982 — «Динамо» Мн, 1983 — «Жальгіріс», 1984 — СКА Р, 1985 — «Чорноморець», 1986 — «Динамо» Тб, 1987 — «Жальгіріс».
Знову литовські футболісти названі кращими за рахунок додаткових показників. «Жальгіріс», як і «Кайрат», виграв три матчі, пропустивши спочатку м’яч у свої ворота. Одну з цих перемог футболісти з Вільнюса здобули на полі суперника (в Єревані), що й дало їм мінімальну перевагу над алмаатинцями.
Журналу «Старт». Цей приз українського спортивного журналу вручають команді вищої ліги, котра добивається найбільшої різниці забитих і пропущених м’ячів у матчах чемпіонату країни. Втретє підряд нагороду виборов московський «Спартак», який забив 49 (перший результат) і пропустив 26 (четвертий результат) м’ячів,
що становить різницю— (+23). У «Дніпра» різниця забитих і пропущених м’ячів—(+20), «Жальгіріса» — ( + 14), «Торпедо» і київського «Динамо» — по ( + 10).
Лише сім команд добились позитивної різниці м’ячів, тільки три з них («Спартак», «Дніпро» і «Торпедо») більше забили м’ячів, ніж пропустили, на полях суперників. Список лауреатів призу журналу <Старт» має такий вигляд: 1966 — «Динамо» К ( + 49), 1967 — «Динамо» К (+40), 1968 —«Карпати» (+46), 1969 — «Спартак» (+36), 1970 — ЦСКА (+29), 1971 —«Динамо» К (+24), 1972 — «Зоря» (+22), 1973 — «Арарат» (+26), 1974 — «Динамо» К (+25), 1975 — «Динамо» К (+23), 1976 (весна) — «Арарат» (+9), 1976 (осінь) — «Торпедо» М ( + 11), 1977 —«Динамо» К ( + 39), 1978 —«Динамо» К (+22), 1979 — «Спартак» ( + 41), 1980 — «Динамо» К ( + 40), 1981 — «Динамо» К ( + 32), 1982 — «Динамо» К (+33), 1983 — «Спартак» ( + 35), 1984 — «Зеніт» (+28), 1985 — «Спартак» ( + 44), 1986 — «Спартак» (+31), 1987 — «Спартак» (+23).
«Агресивного гостя». Ще одне українське видання — газета «Ком-сомольское знамя» — встановило приз для команди вищої ліги, що набирає найбільшу кількість очок на полях суперників. Нагорода діставалась командам: 1966 — «Динамо» К, 1967 — «Динамо» М, 1968 — «Динамо» К, 1969 — «Спартак», 1970 — «Динамо» М, 1971 — ^Динамо» К, 1972 — «Арарат», 1973 — «Арарат», 1974—«Спартак», 1975 — «Динамо» М, 1976 (весна)—«Арарат», 1976 (осінь)—«Торпедо» М, 1977 — «Динамо» К, 1978—«Динамо» М, 1979 —«Спартак», 1980 — «Динамо» К, 1981 — «Динамо» К, 1982 — «Динамо» Мн, 1983 — «Спартак», 1984 — «Спартак», 1985 — «Динамо» К, 1986 — «Динамо» М, 1987 — «Спартак».
До «Спартака» приз перейшов од земляків-динамівців. Москвичі набрали на полях суперників 20 очок, випередивши за цим показником найближчого конкурента на п’ять очок. До речі, лише «Спартак» і «Дніпро» зуміли здобути на виїзді 50 і більше процентів можливих очок. По чотири очки на полях суперників вибороли «Арарат», «Кайрат» і «Гурія». Остання команда не зуміла здобути в гостях жодної перемоги. Українські команди на виїзді виступили так: «Дніпро» — 15, «Динамо» К — 13, «Шахтар» — 9 і «Металіст» — 8 очок.
Принагідно зазначимо, що найагресивнішими господарями минулого року були: «Жальгіріс» і «Арарат» — по 25, «Дніпро» — 24, «Динамо» Мн — 23, «Спартак» і «Кайрат» — по 22 очки. Київське «Динамо», як і одноклубники з Тбілісі, програло на своєму полі чотири матчі. Більшу кількість ігор у рідних стінах програли лише «Зеніт» і «Гурія». В «Шахтаря» 21 «домашнє» очко, в киян і «Металіста» — по 19.
«Кубок прогресу». Володаря цього призу за спеціальною системою підрахунків визначає київська «Робітнича газета». Нагороду дістає команда вищої ліги, що досягла найбільшого прогресу в порівнянні з попереднім сезоном. Приз удруге вручено «Дніпру». Цей колектив зумів піднятися в турнірній таблиці з 11-го місця в 1986 р. на друге в минулому сезоні. «Робітнича газета» свій кубок вручала командам: 19/1— «Динамо» К, 1972 — «Зоря», 1973 — «Динамо» М, 1974 — «Чорноморець», 1975—«Шахтар», 1976 (весна)—«Крила Рад», 1976 (осінь)—«Торпедо» М, 1977 — «Шахтар», 1978 — «Спартак», 1979 — «Динамо» Мн, 1980 — «Зеніт», 1981 — «Динамо» М, 1982 — «Дина-той ’ 1983— «Дніпро», 1984 — «Динамо» Тб, 1985 — «Динамо» К, 1986 — «Динамо» М, 1987 — «Дніпро».
«Кращому воротареві». Редакція журналу «Огонек» кращого голкіпера сезону визначає з 1960 р, коли список лауреатів відкрив
славетний Лев Яшин. З тих пір переможцями ставали 15 воротарів з дев’яти команд вищої ліги. 1960 — Л. Яшин («Динамо» М), 1961 — В. Маслаченко («Локомотив»), 1962 — С. Котрікадзе («Динамо»Тб), 1963 — Л. Яшин («Динамо» М), 1964 — В. Банников («Динамо» К), 1965 — А. Кавазашвілі («Торпедо» М), 1966 — Л. Яшин («Динамо» М), 1967 — А. Кавазашвілі («Торпедо» М), 1968—Ю. Пшенич-ников (ЦСКА), 1969 — Є. Рудаков («Динамо» К), 1970 — В. Банников («Торпедо» М), 1971 — Є. Рудаков («Динамо» К), 1972 — Є. Рудаков («Динамо» К), 1973—В. Пільгуй («Динамо М),
1974—О. Прохоров («Спартак»), 1975 — О. Прохоров («Спартак»), 1976 — В. Астаповський (ЦСКА), 1977 — Ю. Дегтярьов («Шахтар»), 1979 — О. Габелія («Динамо» Тб), 1980—Р. Дасаєв («Спартак»), 1981 — Вяч. Чанов («Торпедо» М), 1982 — Р. Дасаєв («Спартак»), 1983—Р. Дасаєв («Спартак»), 1984 — М. Бірюков («Зеніт»), 1985 — Р. Дасаєв («Спартак»), 1986 — Вік. Чанов («Динамо» К), 1987 — Р. Дасаєв («Спартак»).
«Справедливої гри». З 1974 р. приз для найкоректнішої команди сезону вручає редакція журналу «Человек и закон». Нагороду виборювали команди: 1974 — «Чорноморець», 1975 — СКА Р, 1976 (весна) — «Зоря», 1976 (осінь)—«Чорноморець», 1977 — «Динамо»^ 1978 — «Зоря», 1979 — «Зоря», 1980 — «Спартак», 1981 — «Торпедо» М, 1982 — «Спартак», 1983 — «Пахтакор», 1984 — «Чорноморець», 1985 — «Дніпро», 1986 — «Дніпро», 1987 — «Шахтар».
Десять разів приз отримувала одна з команд України. Минулого року найкоректнішими виявилися футболісти «Шахтаря». Гравці основного і дублюючого складів цього колективу отримали в матчах чемпіонату, Кубка СРСР і кубка Федерації футболу всього 11 попереджень. Таку ж кількість жовтих карток судді показали гравцям «Торпедо», але на рахунку автозаводців є одне вилучення з поля.
«Гроза авторитетів». Нагорода тижневика «Спортивная Москва» призначена для команди, яка найвдаліше зіграє в чемпіонаті Радянського Союзу проти призерів. Призом володіли: 1976 (весна) — «Крила Рад», 1976 (осінь) — «Дніпро», 1977 — «Динамо» М, 1978 — «Пахтакор», 1979 — «Динамо» Тб, 1980 — «Чорноморець», 1981 — «Динамо» М, 1982 — «Чорноморець», 1983 — «Жальгіріс», 1984 — «Чорноморець», 1985 — «Динамо» Тб, 1986 — «Динамо» Мн, 1987 — «Торпедо».
Минулого року призом уперше заволоділо московське «Торпедо». В матчах з лідерами воно набрало шість очок (перемоги над «Дніпром» і «Жальгірісом» і нічиї з «Спартаком» і «Жальгірісом»). Така ж кількість очок, набраних у іграх з авторитетами, у «Зеніта», але в ленінградців гірша позиція в турнірній таблиці.
Недавній авторитет — київське «Динамо» — в матчах з минулорічними призерами набрав лише три очки (нічия зі «Спартаком» і виграш у «Жальгіріса»).
«Перша висота». Редакція газети «Социалистическая индустрия» вручає свій приз кращій команді за підсумками першого кола чемпіонату. Нагорода діставалась командам: 1983 — «Жальгіріс», 1984—«Спартак», 1985—«Динамо» К, 1986 — «Динамо» К, 1987 — «Спартак».
Лише одним очком поступалося майбутньому чемпіонові після першого кола київське «Динамо». Але наш найтитулованіший колектив зумів утриматися лише на шостому місці.
«Кращому новачкові». Приз журналу «Спортивньїе игрн» було вручено вдруге. Від московського динамівця І. Добровольськогої він перейшов до спартаківця Олександра Мостового. На нагороду пре
теНДУвали також О. Ширинбеков («Торпедо») і С. Деркач («Динамо» ЛЛн).
«Разом з командою». Приз Федерації футболу ДФСТ профспілок V черговий раз дістався донецькому «Шахтарю». Лауреатами призу ставали: 1978 — «Динамо» Тб, 1979 — ЦСКА, 1980—«Кубань», 1981 — «Спартак», 1982 — «Шахтар», 1983 — «Шахтар», 1984 —«Чорноморець», 1985 — «Дніпро», 1986 — «Шахтар», 1987 — «Шахтар»,
Виходили на поле
Минулого року команди вищої ліги провели 240 матчів, у яких узяли участь 368 футболістів. Це на 12 спортсменів менше, ніж у 1986 р. У всіх іграх своїх команд (по ЗО) брали участь С. Баш-киров і О. Протасов («Дніпро»), А. Нарбековас і В. Расюкас («Жальгіріс»), О. Полукаров, Ю. Савичев і О. Ширинбеков («Торпедо»), С. Боровський, С. Гоцманов, А. Зигмантович і А. Сацункевич («Динамо» Мн), В. Рац («Динамо» К), Є. Драгунов і О. Смолянинов («Шахтар»), М. Маркарян («Арарат»), М. Ахмедов, І. Джавадов і І. Пономарьов («Нефтчі»), С. Кузнецов («Металіст»), В. Карачун і В. Масудов («Кайрат), Д. Баранник і М. Бірюков («Зеніт»), В. Хлус («Гурія»). Чотири футболісти — В. Рац, Ю. Савичев, М. Ахмедов і І. Джавадов — провели всі ігри і в 1986 р. І лише один В. Рац брав участь в усіх матчах три роки підряд.
Широкий діапазон використання футболістів різними командами: від 19 («Динамо» Мн) до 31 («Динамо» Тб). По 20 гравців виходили в складах «Дніпра», «Динамо» К і «Металіста», 21 — «Динамо» М, по 22 — «Жальгіріса» і «Шахтаря», по 23 — «Торпедо», «Ара-рата» і «Кайрата», 24 — «Нефтчі», по 25 — «Спартака» і «Зеніта», 28 —ЦСКА, 29 —«Гурії».
Ось хто виходив на поле в складах команд нашої республіки:
«Дніпро»: С. Башкиров, О. Протасов — по ЗО матчів; І. Вишнев-ський, О. Таран, О. Чередник — по 29; В. Городов, Г. Литовченко, Є. Шахов — по 28; В. Лютий — 27; В. Тищенко —26; А. Шох — 25; С. Пучков — 20; О. Сорокалет—17; М. Кудрицький—15; В. Баг-мут—10; В. Сторчак — 9; В. Геращенко, С. Краковський, О. Ли-сенко — по 2; О. Федюков — 1.
«Динамо» К: В. Рац — ЗО; А. Дем’яненко — 29; В. Євтушенко, О. Михайличенко, В. Чанов — по 28; О. Кузнецов—24; А. Баль, 1. Бєланов, П. Яковенко—по 23; В. Горілий — 21; О. Блохін — 20; С. Балтача—19; В. Євсєєв—16; О. Заваров—14; С. Шматовален-ко— 13; І. Яремчук— 12; В. Безсонов— 11; В. Каратаєв — 3; М. Ми-хайлов — 2; О. Морозов— 1.
«Шахтар»: Є. Драгунов, О. Смолянинов — по ЗО; С. Ященко — 29; В. Гошкодеря, М. Олефіренко, В. Пархоменко, О. Сопко — по 28; С. Герасимець — 26; В. Грачов — 23; І. Петров — 20; В. Юрченко — 19; С. Золотницький—17; С. Ралюченко, С. Свистун —по 16; В. Єлінскас— 13; А. Раденко— 10; М. Соколовський — 9; В. Бєдний, С. Хлисті—по 5; Ю. Гуляєв, С. Овчинников, М. Федющенко — по 2.
«Металіст»: С. Кузнецов — ЗО; О. Баранов, Л. Буряк, Ю. Тарасов — по 29; Ю. Махиня, І. Якубовський — по 28; І. Панчишин, Ю. Сивуха — по 27; О. Малишенко — 23; І. Талько—21; В. Сусло — 19; Б. Деркач—17; Г. Аджоєв—16; О. Іванов—14; В. Ващенко, О. Деревинський, О. Єней — по 12; О. Єсипов — 9; В. Яловський— 4; 1. Кутєпов — 3.
510 голів
Стільки голів записали на свій рахунок 157 футболістів вищої ліги у сезоні 1987 р.: 152 гравці забивали лише в чужі ворота, двоє (С. Гомонов та О. Зигмантович з мінського «Динамо») — у чужі й свої, а ще троє (В. Долгополов з Ленінграда, торпедівець Д. Чугу-нов і Б. Кузнецов із «Спартака») — лише в свої ворота. Найбільше бомбардирів було в складі «Шахтаря»—12, найменше — «Кайра-та» — 6. У дев’яти командах відзначались по 10 гравців.
По одному голкіперу з кожної команди провели понад 50 процентів ігор. За коефіцієнтом надійності найкращий показник має дніпропетровець В. Городов — 0,64 гола за матч. Далі йдуть Р. Дасаєв («Спартак») — 0,72, А. Сацункевич («Динамо» Мн) — 0,83, Д. Харін («Торпедо») — 0,85, Вік. Чанов («Динамо» К) — 0,86 гола. Ще п’ять воротарів пропускали рівно по м’ячу щогри: В. Юркус («Жальгіріс»), С. Золотницький («Шахтар»), О. Жидков («Нефтчі»), О. Прудников («Динамо» М) та І. Імнадзе («Гурія»). Решта стра-жів воріт пропускала в середньому щоматчу більше одного гола.
У складах команд України м’ячі забивали:
«Дніпро» —42. О. Протасов—18; Г. Литовченко, О. Таранно 6; А. Шох, В. Тищенко, Є. Шахов — по 3; В. Сторчак, В. Лютий, І. Вишневський — по 1. Середня результативність—1,40.
«Динамо» К — 37. О. Михайличенко — 9; І. Бєланов — 8; О. Зава-ров — 5; О. Блохін — 4; О. Кузнецов і В. Євтушенко — по 3; В. Рац — 2; О. Морозов, І. Яремчук, А. Дем’яненко — по 1. Середня результативність— 1,23.
«Шахтар» — 29. В. Юрченко, І. Петров, О. Смолянинов — по 4; С. Свистун, В. Грачов, Є. Драгунов — по 3; С. Герасимець, С. Ящен-ко—по 2; С. Хлиста, А. Раденко, О. Сопко, В. Гошкодеря — по 1. Середня результативність — 0,97.
«Металіст» — 23. О. Малишенко — 5; Л. Буряк — 4; І. Якубов-ський, Ю. Тарасов — по 3; Г. Аджоєв, О. Баранов — по 2; О. Єней, Б. Деркач, І. Талько, І. Панчишин — по 1. Середня результативність — 0,77.
Усім фіналам фінал
У чвертьфіналі розиграшу Кубка СРСР від нашої республіки грали одразу п’ять команд, серед яких і представник другої ліги сімферопольська «Таврія».
Динамівці Києва на цьому етапі приймали львівський СКА «Карпати», який невдало стартував у першості країни. Кияни провели гру спокійно, розраховуючи насамперед на перевагу в класі. Блискуче зіграв Блохін, який тричі примусив капітулювати голкіпера львів’ян Расулова, продемонструвавши завидне вміння доводити до логічного кінця атаки команди. Запам’ятався і чудовий гол Михайличенка.
По-іншому складалася гра на московському стадіоні «Динамо», де срібний призер чемпіонату країни екзаменував представника першої ліги — нікопольський «Колос». Упродовж 26 хвилин гості мали ігрову й територіальну перевагу, близькі до успіху були Гімро і Сафроненко. А на 29-й хвилині москвичі отримали право на штрафний, і Буланов уміло підкрутив м’яч. Паламарчук у відчайдушному стрибку парирував удар, однак раніше за всіх на добивання встиг Васильєв. За хвилину до фінального свистка ситуація повторилася біля воріт «Динамо», та м’яч після удару Хапсаліса пройшов поруч зі штангою.
У Харкові героєм зустрічі став голкіпер «Таврії» Білошапка, дууй не раз рятував команду після ударів Тарасова, Малишенка, Талька, Баранова, Махині. Самовпевненість негативно позначалася На діях футболістів «Металіста», які так і не змогли за 120 хвилин дедолати опір команди другої ліги,— 0:0. А у післяматчевих пенальті Білошапка двічі парирував удари харків’ян Деркача і Куз-недова. Таким чином, «Таврія» вийшла до півфіналу, а гравці стали майстрами спорту.
Мінські динамівці примусили скласти повноваження володаря Кубка-86 московське «Торпедо» — 3:2.
у першому півфіналі зустрілися чемпіон і срібний призер першості країни 1986 р.— київське й московське «Динамо». У першому таймі явну ігрову перевагу мали кияни, які помітно переважали гостей У швидкості й комбінаційних діях. Та на завершальній стадії атаки господарям бракувало точності.
Поступово гра вирівнялася, а під кінець основного часу суперники стали обережнішими. У додатковий час напруга матчу зросла ще більше — ризикувати ніхто не хотів. Матч закінчився з рахунком 0:0. У серії пенальті москвичів «підвів» юний Кир’яков — 5:4. Але віддамо належне господарям поля — вони заслужили цю важку перемогу.
За іншим сценарієм проходив поєдинок у Сімферополі, де прихильники «Таврії» сподівалися на успіх у грі з мінським «Динамо». Проте гості дуже серйозно поставилися до гри й провели її у високому темпі. Перевага динамівців у класі була відчутною в кожному ігровому епізоді. Лише ЗО хвилин зуміли протриматися сімферо-польці, а потім нерви підвели Галустова, який грубо зупинив Кон-дратьєва. Реалізувавши пенальті, мінчани продовжували гру у високому темпі. Перед перервою динамовець Шалімо скористався єдиною помилкою Білошапки — 2:0.
Отже, 14 червня минулого року у фінальному матчі на Центральному стадіоні імені Леніна в Москві зустрілися динамівські колективи Києва й Мінська. Футболісти обох команд продемонстрували надзвичайно яскраву, видовищну, справді драматичну в усіх аспектах гру, тримаючи глядачів у напрузі до останньої секунди.
Суперники зі старту повели позиційну боротьбу. Мінчани виглядали свіжішими й одразу вдалися до пресингу по всьому полю. Кияни ж на початку зустрічі відповіли нестандартними ходами: спочатку Михайличенко сильним низовим ударом потурбував воротаря Сацункевича, а згодом Заваров' прорвався крізь рій захисників, потім Блохін красиво пробив по воротах після подачі Михайличенка.
Небезпечно атакують і мінчани. На якийсь момент білоруські футболісти притисли суперників до воріт. Кияни спробували вибратися з цупких лещат мінських футболістів, але наразилися на стрімкий випад Сокола, який утік від Кузнецова й увірвався в штрафний майданчик. Чанов спробував зупинити мінчанина руками, обидва опинилися на землі. А довершив справу Кондратьєв, який Добив м’яч у порожні ворота.
Кияни відповіли кількома гострими атаками, на вістрі яких перебували Заваров, Михайличенко, Блохін. Відчувалося, що динамівці Києва не бажають йти на перерву, програючи в рахунку. У центрі уваги був Заваров, його дриблінг ставив у скрутне становище захист мінчан. За хвилину до перерви Заваров у черговий раз обіграв захисників мінчан і чудовим пасом вивів на ударну позицію ”аца, який точно послав м’яч у незахищений кут воріт.
Але на цьому перший тайм не закінчився. На останніх секундах у штрафний майданчик киян проривається Гоцманов, і Кузнецов вдруге припускається помилки, порушивши правила. Зигмантович чітко виконав пенальті.
У другому таймі кияни, намагаючись відігратися, пропустили гострий випад суперників. Зигмантович ніби виміряним до сантиметрів пасом вивів на ударну позицію Алейникова. Чанов був без* силий допомогти команді.
Здавалося б, доля гри вирішена. Але не пройшло і трьох хвилин, як мінчани в черговий раз збили з ніг Заварова, і Кузнецов зі штрафного потужним ударом у верхній кут воріт відквитав один гол.
У кінці другого тайму динамівці Києва буквально розтрощили захист суперників. Нестримним був Заваров, прекрасно діяв Кузнецов, який перейшов у півзахист і частіше став загрожувати воротам, нагнітали обстановку Євтушенко, Михайличенко, Баль, Яко-венко.
Коли стрілка секундоміра пішла на останнє коло, мінчанам здалося, що вони вже перемогли. Але тут в атаку пішов капітан динамівців столиці України Дем’яненко. Потім був точний пас Яковен-ку, два удари якого відбили воротар і захисник. Та ось м’яч потрапляє до Заварова, і той спрямовує його у ворота — 3:3.
У додатковий час суперники, які виснажили один одного, вели гру дуже обережно, вивіряючи кожний крок. Мінчани, які були шоковані голом на останніх секундах, зуміли вистояти в ці важкі півгодини, але відчувалося, що спортсмени перебувають на межі психічного зриву.
Пенальті. Кияни виконали їх бездоганно. Добре зіграв і Чанов. Отже, динамівці Києва увосьме стали володарями кришталевого призу (в основний і додатковий час — 3:3, по пенальті — 4:2).
Вісім автографів на Кубку СРСР
18 липня 1936 р. в кількох містах країни відбулися перші матчі другого за значенням призу нашого футболу — Кубка СРСР. А київські динамівці в цей час на своєму стадіоні «Динамо» знімалися у кінофільмі «Воротар». На матч 7з2 фіналу нового турніру в підмосковне місто Єгор’євськ з місцевим «Червоним прапором» вони не поїхали. В результаті — поразка без гри.
І лише через рік динамівці дебютували в Кубку СРСР — у */б4 фіналу вони приймали команду Будинку офіцерів (Смоленськ) і добилися перемоги — 3:0. Це сталося 27 травня 1937 р., а перший кубковий гол записав на свій рахунок Микола Махиня.
Динамівці столиці України тривалий час не могли добитися вагомого результату в кубковому турнірі. І лише 1954 р. прийшла перша перемога. Потім кияни ще сім разів привозили почесний трофей на берег Дніпра — в 1964, 1966, 1974, 1978, 1982, 1985 і 1987 рр. Пропонуємо хроніку всіх кубкових ігор київського «Динамо», проведених у 1937—1987 рр.
1937. 1/б4« К-да Будинку офіцерів (Смоленськ) — 3:0, '/зг- «Суднобудівник» (Ленінград)—8:1, ’/ів- «Динамо» (Горький)—5:0, ‘/в-«Торпедо» (Москва) — 4:2, 74- «Динамо» (Тбілісі) — 1:2.
1938. ‘/зг- «Локомотив» (Москва) — 2:0, 7іе. «Сталінець» (Ленінград) — 0:1.
1939. 7з2- «Спартак» (Мінськ) —1:0, 1/ів- «Динамо» (Алма-Ата) — 1:2.
1944. Ув. «Спартак» (Москва») —1:2.
1945. 7і6. «Локомотив» (Харків) — 0:2.
2 8 - 625
«Спартак» — «Динамо» К: це завжди цікаво
00
Ланкова колгоспу імені С. М. Кірова Бершадського району Вінницької області Тетяна Плахотна і кращий футболіст країни Олег Протасов — делегати ХХУ з’їзду ЛКСМУ
Олег Протасов — дев’ятнадцятий лауреат щорічного конкурсу-референдуму тижневика «Футбол-хоккей». Кращим футболістом країни він став у 23 роки. У наймолодшому віці цього звання добивалися Олег Блохін у 1973 р., Рамаз Шенгелія у 1978 р. і Геннадій Литовченко у 1984 р.
Переможцями референдуму футбольного видання ставали представники семи команд вищої ліги: «Динамо» К—вісім, «Торпедо» М і «Динамо» Тб— по чотири, «Спартака»— три, ЦСКА і «Дніпра» — по два, «Шахтаря» — один раз.
У конкурсі-референдумі 1975 р. Олег Блохін набрав 94 проценти всіх можливих очок, що залишається абсолютним рекордом.
Олег Кузнецов — оплот київського захисту
60 років тому, 12—24 серпня 1928 р., у /Москві відбулась Всесоюзна спартакіада, в якій взяли участь близько восьми тисяч радянських і зарубіжних спортсменів. До програми змагань входили Гімнастика, легка атлетика, велосипедний і мотоциклетний спорт, плавання, стрибки у воду, водне поло, боротьба, стрільба, важка атлетика, бокс, волейбол, теніс, гандбол, городки, веслування, парусний спорт і футбол.
У турнірі майстрів шкіряного м’яча взяли участь спортсмени-робітники кількох зарубіжних країн. У фінальному матчі зустрілися збірні Москви та України. Перемогу столичним футболістам приніс єдиний м’яч, забитий нападаючим москвичів Миколою Троїцьким. Команда нашої республіки залишилась на другому місці.
Футбол — не балет, а все ж...
Валерій Лобановський: «Головні завдання попереду»
І знову майже гамлетівське питання: «Бити чи не бити»?
Кращий футболіст України Олексій Михайличенко
Перший офіційний матч під егідою ФІФА збірна команда Радянського Союзу провела 15 липня 1952 р. з олімпійцями Болгарії.
Однак ще у 20—30-х роках наші футболісти провели ряд поєдинків з турецькими спортсменами. Пропонуємо результати тих матчів і авторів голів у радянській команді:
16 листопада 1924 р. Москва. СРСР — Туреччина — 3:0 (Буту-сов — 2, Шпаковський). Брали участь харків’яни І. Привалов І О. Шпаковський;
15 травня 1925 р. Анкара. Туреччина — СРСР—1:2 (Селін, Бутусов). Брали участь харків’яни М. Кротов та І. Привалов;
20 серпня 1931 р. Москва. СРСР — Туреччина—1:2 (М. Старостів). Брали участь харків’яни О. Бабкін, К. Фомін, М. Фомін та І. Привалов;
7 серпня 1934 р. Москва. СРСР — Туреччина — 2:1 (Щегоць-кий, П. Дементьєв). Брали участь кияни А. Ідзковський і К. Ще-гоцький, харків’янин К. Фомін.
Коли «Дніпро* атакує...
Лише три українські команди в різні роки виборювали звання чемпіона Радянського Союзу. Дванадцять разів це вдавалося зробити київським динамівцям і по одному разу — ворошилов-градській «Зорі* та дніпропетровському «Дніпру*.
Правда, слід пам’ятати, що 1924 р., коли у чемпіонаті країни змагалися збірні міст, першість у важкій боротьбі з москвичами та ленінградцями здобула команда Харкова. До її складу входив Цілий ряд високомайстерних футболістів — Роман Норов, Микола Кротов, Іван Натаров, Іван Привалов, Костянтин Фомін, Олексій Шпаковський та інші. Більшість з них виступали також у складах збірних команд України і Радянського Союзу.
Три пари — три поєдинки
1946. 7в. «Динамо» (Рига)—3:0, 7<. «Крила Рад» (Москва) — 2*1, 7ї «Спартак» (Москва) — 1:3.
’1947. /.. «Трактор» (Сталінград)—2:1, 7<. «Спартак» (Москва) — 0:2.
1948. 7ів- «Динамо» (Єреван) —2:1, 7з- «Динамо» (Ленінград) — 2:1» 7<- «Спартак» (Москва) —0:1.
1949. 7іб. «Торпедо» (Горький) —1:1 І 3:0, V». «Спартак» (Москва) — 1:4.
1950. 7б4. «Інкарас» (Каунас)—3:1, 7зг- К-да Балтфлоту (Тал-лїн) — 4:2, 7іб- «Динамо» (Єреван) — 2:3.
1951. 7в- «Спартак» (Москва) —0:1.
1952. 7з2. К-да м. Калініна — 2:4.
1953. 7з- «Динамо» (Тбілісі) —0:4.
1954. 7ів- «Спартак» (Вільнюс)—4:2, 7з- «Спартак» (Москва) — 3:1, 74. ЦБРА —3:1, 7г- «Зеніт»—1:0, фінал. «Спартак» (Єреван) — 2:1. Макаров, Ларіонов, Голубєв, Попович, Кольцов, Михалина, Богданович, Терентьєв (Віньковатов), Зазроев, Коман, Фомін. Тренер — О. Ошенков.
1955. 7в- «Динамо» (Тбілісі) — 2:3.
1957. 7іо- «Кайрат» —2:1, 7в- «Локомотив» (Москва) — 1:3.
1958. ’/8. «Спартак» (Москва) — 0:4.
1959. 7ів- «Сибелектромотор» (Томськ) —0:1.
1961. 7з2- «Чорноморець» — 2:1, 7ів- «Авангард» (Краматорськ) — 3:2, 7в. «Адміралтієць»—1:2.
1962. 7в- «Динамо» (Кіровабад) — 1:2.
1963. 7іб. «Локомотив» (Москва)—2:0, 7з- «Спартак» (Москва) — 0:1.
1964. 7іб- «Нафтовик» (Фергана) — 1:0, 7в- «Нафтовик» (Баку) — 4:1, 74- «Шинник» — 3:1, 7г- «Спартак» (Москва)—0:0 і 3:2, фінал. «Крила Рад» (Куйбишев) — 1:0. Банников, Щегольков, Соснихін, Островський, Сабо, Турянчик, Базилевич, Медвідь, Каневський, Біба, Серебряников. Тренер — В. Маслов.
1965. 7іб. СКА (Новосибірськ) — 1:2.
1966. Уїв «Динамо» (Ставрополь) —1:0, У8. «Зеніт» —3:0, ‘Д. «Спартак» (Москва)—4:1, 7г- «Динамо» (Мінськ) — 1:0, фінал. «Торпедо» (Москва)—2:0. Рудаков (Банников), Щегольков, Соснихін, Островський, Сабо, Турянчик, Бишовець, Серебряников, Медвідь, Біба, Хмельницький (Круликовський). Тренер — В. Маслов.
1967. 716- «Дніпро» (Кременчук) —2:0, 7в. ЦСКА —0:3.
1968. 7іб. «Спартак» (Москва)—3:0, 7в. «Шахтар» (Донецьк) — 0:1.
1969. 7іб. «Локомотив» (Москва)—3:2, 7в. «Шахтар» (Караганда) -5:1, 74. ЦСКА —0:1.
. 1970. 7іб. «Таврія» —2:1 і 2:1, 7в- «Зоря» —3:0 і 0:1, 74- «Зеніт»— 2:1, 7г. «Динамо» (Москва) — 1:2.
1971. 7іб. «Алга» — 2:1 і 1:0, 7з. «Зеніт» — 0:0 і 0:1.
1972. 7іб. «Текстильник» —2:1 і 1:1, 7з- СКА (Ростов-на-Дону) — 1:0 і 0:1 (пенальті — 8:9).
1973. Уїв. «Металіст» —3:0 і 3:0, 7з- «Кайрат»—1:1 і 2:1, 7<. ЦСКА — 2:0 і 3:0, 7г- «Динамо» (Москва) — 1:1 і 1:1 (пенальті — 6:5), фінал. «Арарат»—1:2.
1974. 7<. «Дніпро» (Дніпропетровськ)—3:2 і 2:1, 7г- «Динамо» (Тбілісі) — 1:0 і 0:0, фінал. «Зоря» — 3:0. Рудаков (СамохІн), Буряк (Шепель), Матвіенко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян, Онищенко, Колотов, Веремєєв, Блохін. Тренери — В. Лобановський, О. Базилевич.
1975. 7ч. «Динамо» (Тбілісі) — 1:2.
З 8-625 41
1976. ’Д. «Дніпро» (Дніпропетровськ) — 1:2.
1977. ’/іб. СКА (Хабаровськ) — 2:0, 7в. «Спартак» (Івано-Франківськ) — 2:0, !/4. «Динамо» (Москва) — 0:3.
1978. 1/ів- «Спартак» (Рязань) —- 3:0 і 3:1, 7в. «Чорноморець» — 1:2 і 4:0, 74. «Зеніт» — 3:2 і 0:0, У2. «Торпедо» (Москва) —2:1 і 2:1, фінал. «Шахтар» (Донецьк)—2:1. Юрковський, Безсонов, Балтача, Фоменко, Решко (Колотов), Лозинський, Буряк, Онищенко (Хапса-ліс), Бережний, Веремєєв, Блохін. Тренер — В. Лобановський.
1979. Зональний турнір. «Зеніт» — 4:0. «Динамо» (Мінськ) — 0:0, «Ністру»—1:0, «Спартак» (Орджонікідзе) — 1:1, «Іскра»—1:0, У4. ЦСКА —0:1.
1980. Зональний турнір. «Ністру» — 3:1, «Спартак» (Івано-Франківськ) — 2:0, «Дніпро» (Дніпропетровськ) — 3:0, «Локомотив» (Москва)— 4:0, «Карпати»—1:0, 7в. «Кайрат» — 2:0, 7<« «Динамо» (Москва) —2:0, 72. «Динамо» (Тбілісі) — 1:2.
1981. Зональний турнір. «Хімік» (Гродно) —1:0, «Прикарпаття»— 0:0, «Карпати» — 3:1, «Ністру» — 2:0, «Кайрат» — 3:0, 7в. «Кайрат» — 3:0, 74- «Спартак» (Москва) — 0:3.
1982. 74. «Динамо» (Мінськ) — 1:0, 7г- «Динамо» (Тбілісі)—2:0, фінал. «Торпедо» (Москва) — 1:0. Чанов, Сорокалет, Балтача, Журав-льов, Дем’яненко, Лозинський, Буряк (Думанський), Баль, Євтушен-ко, Веремєєв (Бойко), Блохін (Хлус). Тренер —В. Лобановський.
1983. 74. «Зеніт»—1:3.
1984. 7іб. СКА «Карпати» —3:1, 7в. ЦСКА —2:4.
1985. 7іб. «Ністру» — 4:2, 7в- «Динамо» (Москва) — 1:1 (пенальті— 6:5), 74. «Кайрат» — 2:1, 7г- «Іскра» (Смоленськ)—3:0, фінал. «Шахтар» — 2:1. Михайлов, Безсонов, Балтача, Кузнецов, Дем’яненко, Рац, Яковенко (Євсєєв), Баль, Заваров (Євтушенко), Бєла-нов (Яремчук), Блохін. Тренер — В. Лобановський.
1986. 7іб. СКА (Ростов-на-Дону)—4:2, 7в- «Спартак» (Москва)— 3:3 (пенальті — 3:4).
1987. 716- «Динамо» (Ставрополь) — 2:1, 7в. «Кяпаз» (Кіровоград) — 2:1, 74. СКА «Карпати» (Львів) —4:0, 7г- «Динамо» (Москва)— 0:0 (пенальті — 5:4), фінал «Динамо» (Мінськ)—3:3 (пенальті—4:2). Чанов, Михайличенко, Балтача, Кузнецов, Дем’яненко, Рац, Яковенко, Баль, Заваров, Євтушенко, Блохін, (Яремчук, Горілий). Тренер — В. Лобановський.
1988. 716- «Локомотив» (Москва)—2:1 і 2:1, 7в. «Ротор» (Волгоград) — 3:2 і 0:2.
Автори кубкових голів: О. Блохін — 29; Л. Буряк—12; В. Колотов — 11; М. Коман і К. Щегоцький — по 8; В. Безсонов, О. Заваров, В. Євтушенко, В. Мунтян і А. Пузач — по 7, В. Онищенко і Й. Сабо — по 6; О. Базилевич, А. Боговик, О. Бойко, П. Вінько-ватов, В. Каневський і В. Серебряннков — по 5; А. Біба, А. Бишо-вець, О. Михайличенко, А. Зазроєв, В. Рац, Ф. Медвідь, І. Бєланов, Д. Товт і В. Шиловський — по 4; С. Балтача, А. Баль, О. Бережний, В. Веремєєв, М. Гончаренко, П. Лайко, Г. Пономарьов, В. Те-рентьєв, І. Яремчук і В. Шевченко — по 3; А. Горохов, Г. Грамати-копуло, Ф. Дашков, А. Дем’яненко, О. Жуков, В. Каплун, В. Кащей, І. Кузьменко, Вал. Левченко, В. Трояновський, В. Турянчик, В. Фо-мін, В. Хмельницький і П. Яковенко — по 2; В. Жилін, В. Звягін-цев, К. Калач, Ю. Ковальов, О. Кольцов, П. Комаров, О. Кузнецов, С. Кузнецов, В. Лозинський, М. Махиня, М. Михалина, В. Поркуян, В. Рогозянський, В. Семенов, 3. Сенгетовський, П. Слободян, В. Трошкін, М. Фоменко, О. Хапсаліс, В. Хлус, Ю. Цимбалюк, О. Щанов, В. Щегольков, С. Юрчишин — по 1, Шість м’ячів суперники киян забили у власні ворота.
Стосунки з деякими командами
І В н п м І в Н п м
«Спартак» _4ллІТ» 15 10 4 5 1 2 10 3 19—28 14-8 «Арарат» «Динамо» Мн 4 4 2 3 0 1 2 0 7—7 5—3
«ДЄП1ІЖ л «Динамо» Тб «Кайрат» цска _ і*Лгж 8 7 7 2 в 3 1 1 0 5 0 4 8—13 15—4 10—10 «Чорноморець» «Зоря» «Шахтар» 3 3 3 2 2 2 0 0 0 1 1 1 7—3 6—1 4-3
7 3 2 2 6—8 «Металіст» 3 2 0 1 6—2
«динамо «Торпедо» м «локомотив» «Ністру» 5 7 4 5 в 4 0 0 0 0 1 0 11—4 16-7 10—3 СКА Р «Нефтчі» «Жальгіріс» 3 1 1 2 1 1 0 0 0 1 0 0 5—3 4—1 4—2
«Дніпро» 4 3 0 1 9—5
Володарі і фіналісти Кубка СРСР І936—1987 рр.
Рік Володар Фіналіст Ре-
зуль-
тат
1936 «Локомотив» М (О. Столяров, Д. Максимов) «Динамо» Тб (Ол-й Соколов) 2:0
1937 «Динамо» М (В. Дубінін, С. Ільїн) «Динамо» Тб (Ол-й Соколов) 5: 2
1938 «Спартак» М (К. Квашнін, Ан. Ста-ГїґїРтІм 1 «Червона зо- (К. Лемешев) 3 : 2
1939 «Спартак» М 1 1*1/ (П. Попов, Ан. Старо-стін) «Зеніт» Л (К. Єгоров) 3 : 1
1944 «Зеніт» Л (К. Лемешев, І. Курен- ЦБЧА (Б. Аркадьев) 2: 1
1945 ЦБЧА СБ. Аркадьев, Г. Федо- «Динамо» М (М. Якушин) 2: 1
1946 «Спартак» М (А. Вольрат, Вас. Со- «Динамо» Тб (А. Жорданія) 3:2
1947 «Спартак» М м і/лов / (А. Вольрат, Вас. Со-цл плаї «Торпедо» М (В. Маслов) 2:0
1948 ЦБЧА колон/ (Б. Аркадьев, Г. Федо- «Спартак» М (К. Квашнін) 3:0
1949 «Торпедо» М (К. Квашнін, О. Поно- «Динамо» М (М. Якушин) 2: 1
марьов)
1950 «Спартак» М (А. Дангулов, Вас. Со- «Динамо» М (В. Дубінін) 8:0
колов)
1951 ЦБРА (Б. Аркадьев, О. Гри- К-да м. Калі- (П. ЗенкІн) 2: 1
нін) ніна
1952 «Торпедо» М (В. Маслов, А. Гомес) «Спартак» М (В. Соколов) 1 :0
1953 «Динамо» М (М. Яку шин, К. Кри- К-да м. Куй- (П. Бурмист- 1 :0
женський) бишева РОВ)
1954 «Динамо» К (О. Ошенков, А. За- «Спартак» Єре- (Г. Андріасян) 2: 1
зроев) ван
1955 ЦБРА (Г. Пінаїчев, О. Пе- «Динамо» М (М. Якушин) 2: 1
1957 «Локомо- (Б. Аркадьев, В. Воро- «Спартак» М (М. Гуляев) 1:0
тив» М шилов)
1958 «Спартак» М (М. Гуляев, 1. Нетто) «Торпедо» М (В. Маслов) 1 :0
1980 «Торпедо» М (В. Маслов, О. Меда- «Динамо» Тб (А. Жорданія) 4:3
1961 «Шахтар» КІН) (О. Ошенков, В. Саль- «Торпедо» М (В. Маслов) 8И
1962 «Шахтар» ков) (О. Ошенков, В. Саль- «Знамено (А. Ільїчов) 210
ков) труда» (Орехо-
1963 «Спартак» М (М. Симонян, І. Нетто) во*оужво/ «Шахтар» (О. Ошенков) 2: 1
1964 «Динамо» К (В. Маслов, В. Канев- «Крила Рад» (В. Карпов) 1: 0
ський) (Куйбишев)
1965 «Спартак» М (М. Симонян, Г. Лото- «Динамо» Мн (О. Севідов) 0:0, 2:1
1966 «Динамо» К фсТ/ (В. Маслов, А. Біба) «Торпедо» М (В. Мар’енко) 2:0
1967 «Динамо» М (К. Бесков, В. Аніч- ЦСКА (В. Бобров) ЗіО
1968 «Торпедо» М кін) (В. Іванов, В. Шусти- «Пахтакор» (Є. Єлисеев) по
1969 «Карпати» ков) (Б. Юст, 1. Кульчи- СКА Р (Г. Матвеев) 2: 1
1970 «Динамо» м цькнй) (К. Бесков, В. АнІчкІн) «Динамо» Тб (Г. ЧохелІ) 2: 1
1971 «Спартак» М (М. Симонян, Г. Хуса- СКА Р (Й. Беца) 2:2,
1972 «Торпедо» М їнов) (В. Маслов, В. Шусти- «Спартак» М (М. Симонян) 1 :0 0:0,
ков) 1 : 1 по
пен.
Рік Володар Фіналіст Результат
1973 «Арарат» (М. Симонян, О. Зана-занян) (В. Лобановський, В. Колотов) «Динамо» К (О. Севідов) 2 : 1
1974 «Динамо» К «Зоря» (Є. Пестов) 8:0
1975 «Арарат» (В. Маслов, А. Андреа-сян) (Н. Ахалкаці, М. Ма-чаідзе) (О. Севідов, О. Долма- «Зоря» (Ю. Захаров) 3:1
1976 «Динамо» Тб «Арарат» (Е. Маркаров) 8 : 0
1977 «Динамо» М «Торпедо» М (В. Іванов) 1 :0
1978 «Динамо» К тов) (В. Лобановський, О. Блохін) «Шахтар» (В. Сальков) 2: 1
1979 «Динамо» Тб (Н. Ахалкаці, М. Ма-чаідзе) «Динамо» М (Є. Горянський) 0:0 по пен«
1980 «Шахтар» (В. Носов, В. Сафонов) «Динамо» Тб (Н. Ахалкаці) 2: 1
1981 СКА Р (В. Федотов, П. Гусєв) «Спартак» М - (К. Бєсков) 1 :0
1982 «Динамо» К (В. Лобановський, Л. Буряк) «Торпедо» М (В. Іванов) 1 :0
1983 «Шахтар» (В. Носов, М. Соколов* ський (О. Севідов, О. Нови- «Металіст» (Є. Лемешко) 1 :0
1984 «Динамо» М «Зеніт» (П. СадирІн) 2 :0
1985 «Динамо» К ков) (В. Лобановський, С. Балтача) «Шахтар» (В. Носов) 2: 1
1986 «Торпедо» М (В. Іванов, С. Пригода) «Шахтар» (О. Базилевич) 1 :0
1987 «Динамо» К (В. Лобановський, А. Дем’яненко) «Динамо» Мн (і. Савостиков) 3:3 по пен.
Вдома і в гостях
У червні 1987 р. стартував 47-й розиграш Кубка СРСР з футболу, який завершиться вже цього року. На першому етапі в ньому взяли участь 22 команди першої ліги та 42 — другої. Після першого етапу 6 команд першої ліги залишилися за бортом турніру. Серед них дві українські — одеський «Чорноморець» та ворошиловград-ська «Зоря».
Ігри 7з2 фіналу пройшли в гострій боротьбі, адже саме ці матчі назвали суперників для команд вищої ліги, що включилися в боротьбу за почесний трофей з наступного етапу. З боротьби за Кубок СРСР на другому етапі вибуло 10 команд першої ліги. Починаючи з Уїв фіналу, суперники зустрічаються уже двічі — вдома і в гостях.
Перші матчі 7іб фіналу пройшли за незаперечної переваги вищих за рангом команд, що виступали вдома. Лише «Атлантасу» з Клайпеди вдалося у Москві в матчі з «Торпедо» зіграти внічию.
Особливо солідним виявився виграш «Дніпра», який забив 10 «сухих» м’ячів у ворота «Уралана» (Еліста). Донецький «Шахтар» без особливих зусиль подолав опір тернопільської «Ниви» — 2:0.
Також з різницею у два м’ячі закінчився матч у Харкові, де «Металіст» обіграв ще одного представника другої ліги — «Червону Пресню» (Москва)—3:1.
Непростим був старт для динамівців Києва. Вони приймали московський «Локомотив», котрий виявився твердим горішком. Спочатку Рац після подачі Дем’яненка з правого флангу дотягнувся до м’яча й спрямував його в сітку, а згодом рахунок подвоїв Заваров. У гостей відзначився досвідчений Гаврилов.
Торпедівці Луцька в Москві поступилися ЦСКА з мінімальним рахунком — 0:1, що давало змогу їм розраховувати на реванш вдома.
Результати решти ігор 1Л« фіналу: «Спартак» — «Даугава» —* 1-0 «Торпедо» М — «Атлантас»—1:1, «Зеніт» — «Дружба» — 3:1, * динамо» Тб —«Шинник» —4:1, «Арарат» — «Атоммаш» — 6:2, «Гу-______«Ротор» — 4:2, «Динамо» Мн— «Динамо» Сх —2:1, «Динамо» М — «Кузбас» — 1:0, «Нефтчі» — «Пахтакор» Анд —4:0, «Кай-______«Пахтакор» Тш — 1:0, «Жальгіріс» — «Нафтовик» Ф — 8:3. Р Після повторних матчів */іб фіналу склали повноваження «Гурія», мінське і московське «Динамо», «Кайрат». Боротьбу за Кубок продовжили лише дванадцять колективів вищої ліги. Серед них — чотири українські.
Київські динамівці, незважаючи на опір московських залізничників все-таки довели свою перевагу в класі — 2:1.
«Дніпро», забезпечивши собі вихід у наступне коло ще в першому матчі, і повторний провів надійно, забивши три м’ячі «Ура-лану» ще в дебюті зустрічі — 0:3.
У Тернополі донецький «Шахтар» був нестримний в атаці, провівши у ворота місцевої «Ниви» 4 «сухих» м’ячі.
Довелося випробувати долю гравцям харківського «Металіста», який прагнув переграти в Москві «Червону Пресню» ослабленим складом. І ледь не поплатився за це: бо лише під завісу зустрічі Якубовському вдалося відновити рівновагу — 1:1.
У Луцьку місцеве «Торпедо» дало справжній бій армійцям столиці. Та спортивне щастя допомогло москвичам утримати потрібний для себе рахунок — 0:0.
Результати інших повторних зустрічей 1/іб фіналу: «Даугава» — «Спартак» — 1:2, «Атлантас» — «Торпедо» М — 0:1, «Дружба» — «Зеніт» — 1:0, «Шинник» — «Динамо» Тб — 0:2, «Атоммаш» — «Арарат»—2:4, «Ротор» — «Гурія» — 3:1, «Динамо» Сх — «Динамо» Мн—1:0, «Кузбас» — «Динамо» М—1:0 (по пенальті — 3:1), «Пахтакор» Анд — «Нефтчі» Б — 0:3, «Пахтакор» Тш — «Кайрат» — 2:0, «Нафтовик» Ф — «Жальгіріс» — 0:3.
Перші зустрічі Уз фіналу пройшли без сенсацій. У Харкові «Металіст» досить легко довів свою перевагу в класі над сухумським «Динамо». Уже на 1-й хвилині Буряк майстерно виконав штрафний, і м’яч затріпотів у сітці. До перерви Малишенко після відмінної триходівки завершив атаку точним ударом. І по перерві гра йшла, по суті, в одні ворота. Третій гол провів Іванов.
Нижче своїх можливостей зіграв «Дніпро» в Єревані. Вже на 5-й хвилині єреванці вели в рахунку — 2:0. І навіть коли Литовчен-ку вдалося скоротити розрив, перевага господарів була відчутна. Ще до перерви Погосян забив третій м’яч — 3:1.
Напруженим був поєдинок у Донецьку між «Шахтарем» і «Спар-таком». Майстерно виконаний Хідіятулліним удар зі штрафного приніс перемогу москвичам — 0:1.
Київські динамівці проводили зустріч з «Ротором» аж 20 листопада. Після швидкого гола Бєланова на 2-й хвилині, здавалося, що динамівці без особливих зусиль подолають одного з аутсайдерів першої ліги. Та волгоградці швидко відновили рівновагу. І далі гра проходила в гострих обопільних атаках: на гол Блохіна відповів точним ударом Суровикін. Лише під завісу матчу господарям вдалося вирвати перемогу — м’яч з пенальті забив Бєланов.
і.л ЄоУл?тати *нших зустрічей У8 фіналу: ЦСКА — «Торпедо» М — 1:0, «Зеніт» — «Динамо» Тб — 0:0, «Нефтчі» — «Кузбас» — 5:1, «Пахтакор» — «Жальгіріс» — 1:3.
У повторних матчах !/8 фіналу «Дніпро» у чудовому стилі обіграв єреванський «Арарат». У першому таймі ефектно й результативно зіграв Лютий, забивши два м’ячі. Логічним завершенням
техніко-тактичної переваги господарів стали красиві голи Шахова і Литовченка в другому таймі. Вірменські футболісти забили м'яч престижу з пенальті.
Незважаючи на поразку вдома, «Шахтар» у Москві в зустрічі зі «Спартаком» виявив справжній бійцівський характер. У першому таймі суперники обмінялися голами. Москвичам довелося докласти максимум зусиль, щоб вирвати перемогу — 2:1.
Харківський «Металіст» досить легко переграв у гостях єдиного представника другої ліги сухумське «Динамо» — 2:1.
Найбільша несподіванка трапилася у Волгограді, де місцевий «Ротор» переграв київське «Динамо» — 2:0.
Результати інших зустрічей фіналу: «Торпедо» М — ЦСКА — 4:0, «Динамо» Тб — «Зеніт»—1:0, «Кузбас» — «Нефтчі»—1:0, «Жальгіріс» — «Пахтакор» — 5:1.
Отже, боротьбу в У4 фіналу Кубка СРСР цього року продов-жать лише дві українські команди: дніпропетровський «Дніпро» та харківський «Металіст».
Кубок сезону
Цей приз газети «Комсомольская правда» розігрувався вже вшосте. Засновники його разом з Федерацією футболу СРСР вирі* шили провести експеримент: календарна гра чемпіонату Мала под-війну вартість — переможець матчу отримував два очки і ставав володарем Кубка, а в разі нічиєї долю нагороди мали вирішити післяматчеві пенальті.
Зустріч володаря Кубка СРСР 1986 р. московського «Торпедо» й чемпіона країни 1986 р. київського «Динамо», що відбулася у Лужниках, вийшла справді кубковою: гострою, динамічною, напруженою за змістом та ігровими моментами біля обох воріт.
У першому таймі ігрова й територіальна перевага була на боці господарів поля, які демонстрували швидкий футбол. Кияни вміло стримували натиск москвичів і вели гру на контратаках, свідомо віддавши середину поля суперникам. Динамівці створили багато моментів для взяття воріт. Але повністю тактичний задум не виконали.
По перерві гості перегрупувалися, помітно підвищили темп, відтак їхня перевага стала незаперечною — і пропущений м’яч відіграли, і перемогти могли (під час однієї з контратак господарів потужний удар удався Ширинбекову). Кияни відігралися за 9 хвилин до закінчення зустрічі, рахунок зрівняв Бєланов.
Кияни пробили пенальті бездоганно, а в москвичів, як це часто трапляється, схибив саме той, хто відзначився в грі,— Ширинбеков не зумів переграти Чанова.
Динамівці Києва втретє заволоділи призом «Комсомольской правдьі». Вони виступали в такому складі: Чанов, Безсонов, Бал-тача, Кузнецов, Дем’яненко, Рац, Михайличенко, Баль (Яковенко), Євсєєв (Євтушенко), Бєланов, Блохін. Старший тренер — В. Лоба-новський.
За сценарієм червоно-білих
Кубок Федерації футболу СРСР вперше було розіграно у 1986 р. Його володарем став дніпропетровський «Дніпро». Незважаючи на звичні нарікання тренерів з приводу додаткових навантажень, більшість команд взяла участь у другому розиграші цього призу, про« 46
«активно використавши паузи в чемпіонаті для тренувальної роботи {підтримання ігрового тонусу футболістів.
Ж Минулого року до фіналу ввійшли «Спартак» та харківський <Леталіст». Обидва фіналісти успішно провели групові турніри. «Спартак» посів перше місце в московській, а «Металіст» — в українській зоні. . . • , „
Далі шлях до фіналу і для москвичів, і для Харків ян був нелегким. У чвертьфіналі спартаківці в Москві лише в додатковий час вирвали перемогу у динамівців Тбілісі. Вирішальний м’яч на 105-й хвилині забив з пенальті Черенков — 2:1. З таким самим рахунком «іМеталіст» подолав команду мінського «Динамо». к У півфіналі москвичі з величезними труднощами обіграли на своєму полі дублюючий склад «Жальгіріса»—1:0, а харків’яни з честю витримали екзамен у Баку, перемігши «Нефтчі» — 3:1.
Фінал другого розиграшу за взаємною згодою учасників відбувся в столичному спорткомплексі «Олімпійський». Чемпіон країни вийшов на останню гру сезону в Москві в бойовому складі й відразу заходився атакувати ворота гостей. Харків’яни в обороні діяли уважно й старанно, однак відчувалося, що в цей вечір їм дуже важко: надто мало в них досвіду гри на синтетичному полі.
«Спартак» нарощував міць своїх атак і добився перемоги — 4:1. М’ячі у нового володаря Кубка Федерації футболу СРСР забили Є. Кузнецов, Черенков, Пасулько і Шмаров, у «Металіста» — Єней.
Після ювілейного чемпіонату
Минулого року наш футбол відзначив своєрідний ювілей — відбувся 50-й чемпіонат Радянського Союзу. З часу першого матчу між командами ленінградського «Динамо» й московського «Локомотива», що відбувся 22 травня 1936 р., і до заключної гри минулої першості («Динамо» К — «Гурія») пролягла понад півстолітня дистанція.
Лише дві команди — московське й київське «Динамо» — брали участь в усіх чемпіонатах. Ще два колективи — «Спартак» і тбіліське «Динамо» — пропустили по одному турніру. В 50 чемпіонатах країни було проведено 11 367 ігор, футболісти забили 29 368 м’ячів, що становить в середньому 2,58 м’яча за матч.
За традицією подаємо зведені результати 35 кращих команд Радянського Союзу. Підрахунки велись за таким принципом: перемога— два, нічия — одне очко.
Крім команд, що знайшли місце в таблиці, у вищій лізі в різні роки виступали: «Спартак» (Тбілісі) — 1950, 1951; «Динамо» (Одеса) —1938, 1939; СКА (Одеса) — 1965, 1966; «Таврія» (Сімферополь) — 1981; ВМС (Москва) — 1951; «Спартак» (Орджонікідзе) — 1970; «Уралмаш» (Свердловськ) — 1969; «Електрозавод», в інших джерелах — Профспілка електромашинобудівників (Москва) — 1938; «Локомотив» (Київ) — 1938; «Шинник» (Ярославль) — 1964; «Динамо» (Ростов-на-Дону) — 1938; «Темп» (Баку) — 1938; «Спартак» (Ленінград) —1938; «Калев» (Таллін) — 1960, 1961; «Динамо» (Кі-?поо^ад).— 1968; «Гурія» (Ланчхуті) — 1987; «Спартак» (Харків) — 1938; «Більшовик» або «Зеніт-2» (Ленінград) —1938; ОБО (Свердловськ) —1956; «Харчовик» (Москва) — 1938; «Локомотив» (Тбі-1968; команда м. Калініна —-1952 і «Буревісник» (Москва) — 1938 р.
Умовні позначення: Ч — кількість чемпіонатів, де виступали команди; І — загальна кількість ігор; В — виграші; Н — нічиї; П — поразки; М-*-різниця забитих і пропущених м’ячів; О —сума очок.
1. «Динамо» М
2. «Спартак»
3. «Динамо» К
4. «Динамо» Тб
5. «Торпедо» М
6. ЦСКА
7. «Зеніт»
8. «Шахтар»
9. «Динамо» Мн
10. «Арарат»
11. «Локомотив» М
12. «Нефтчі»
13. «Кайрат»
14. СКА Р
15. «Пахтакор»
10. «Чорноморець»
17. «Крила Рад» Кб
18. «Дніпро»
19. «Динамо» Лд
20. «Зоря»
21. «Металіст»
22. «Торпедо» Кт
23. «Жальгіріс»
24. «Ністру»
25. «Карпати»
26. «Трактор» Вд
27. «Даугава»
28. ВПС
29. «Крила Рад» М
ЗО. «Металург» М
31. «Кубань»
32. «АдмІралтІець»
33. «Червона зоря»
34. «Факел»
35. «Торпедо» Г
ч І В Н П М О
50 1373 665 371 837 2305—1331 1701
49 1339 662 352 325 2298—1366 1676
50 1369 624 420 325 2132—1466 1668
49 1364 606 388 370 2121—1608 1600
47 1341 547 398 396 1916—1563 1492
46 1274 556 350 368 1934—1396 1462
47 1342 448 393 501 1666—1832 1289
40 1174 404 340 430 1412—1505 1148
35 1031 339 308 384 1144—1289 986
29 912 316 249 347 1050—1178 881
35 911 281 260 370 1145—1323 822
26 854 248 263 343 879-1095 759
23 750 220 230 300 717—930 670
21 680 218 194 268 843—911 630
21 692 203 204 285 768—990 610
20 624 206 183 235 651—753 595
26 715 185 209 321 675—996 579
15 440 171 122 147 563—522 464
20 465 151 125 189 671—762 427.
14 412 125 135 152 416-469 885
14 438 136 ПО 192 421—566 382
13 438 103 129 206 391—653 835
9 270 79 78 113 271—399 236
11 312 68 84 159 312-534 222
9 244 68 85 91 250—301 221
9 239 78 51 ПО 310—414 207
7 203 51 48 104 198-311 150
6 161 58 32 71 235—270 148
6 143 32 39 72 145—259 103
4 91 40 17 34 173-170 97
3 102 29 26 47 111-145 84
3 84 26 17 41 122-149 69
5 80 22 18 40 112-173 62
2 66 20 17 29 63—83 57
3 85 14 27 44 58-143 55
Тривалий час титул чемпіона СРСР розігрували між собою лише три московські команди — «Динамо», «Спартак» і ЦБРА. Тільки 1960 р. до них приєдналися земляки-торпедівці, а ще через рік народився п’ятий в історії радянських клубних першостей чемпіон— київське «Динамо». А всього титул найсильнішої здобували 11 команд (з них п’ять — по одному разу). Найкраще про досягнення наших кращих колективів свідчать таблиці, що вміщено нижче. З них читачі довідаються про призерів усіх чемпіонатів країни, тренерів і капітанів найсильніших команд, які добилися успіхів у 1936—1987 рр.
Рік
1936 (весна) 1936
(осінь) 1937
1938 1939
1940 1945 1946 1947 1948 1949 1950 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957
1958
Чемпіон СРСР «Динамо» М
«Спартак»
«Динамо» М «Спартак» «Спартак» «Динамо» М «Динамо» М
«Динамо» М ЦБЧА ЦБРА «Спартак» «Спартак» «Динамо» М «Динамо» М «Спартак» «Динамо» М «Спартак»
Тренер К. Квашнін
Тренерська рада
В. ДубІнін К. Квашнін П. Попов Б. Аркадьев М. Яку шин Б. Аркадьев Б. Аркадьев Б. Аркадьев М. Якушин Б. Аркадьев Б. Аркадьев Вас. Соколов Вас. Соколов М. Якушин М. Якушин М. Гуляев М. Якушин М. Гуляев
Капітан С. ІльТн
О. Старостів
С. ІльТн
А. Старостів А. Старостів М. Якушин М. Семичасний Г. Федотов Г. Федотов Г. Федотов Л. Соловйов О. Грннін О. Гринін М. Дементьев М. Симонян К. Крижевський К. Крижевський і. Нетто
К. Крижевський М. Симонян
Чемпіон СРСР Тренер Капітан
Рік «Динамо» М «Торпедо» М «Динамо» К «Спартак» М. Яку шин В. Царьов
1959 1990 1961 В. Маслов В. Соловйов М. Симонян О. Медакін В. Каневський І. Нетто
1962 «Динамо» М «Динамо» Тб «Торпедо» М О. Пономарьов В. Царьов
1963 Г. Качалін Ш. ЯманІдзе
1964 В. Мар’енко В. Іванов
1965 1966 1967 1968 1969 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 «Динамо» К «динамо» к В. Маслов В. Маслов А. Біба В. Турянчик
«Динамо» К В. Маслов В. Турянчик
«Спартак» М. Симонян Г. Хусаїнов
ЦСКА В. Ніколаєв А. Шестерньов
«Динамо» К О. Севідов А. Бишовець
«Зоря» Г. Зонін О. Журавльов
«Арарат» «Динамо» К М. Симонян О. Заназанян
В. Лобановський В. Колотов
«Динамо» К В. Лобановський В. Колотов
«Динамо» М О. Севідов О. Долматов
(весна) 1976 «Торпедо» М В. Іванов В. Юрін
(осінь) 1977 1978 «Динамо» К В. Лобановський В. Колотов
«Динамо» Тб Н. Ахалкаці М. Мачаїдзе
1979 1980 1981 «Спартак» К. Бєсков О. Романцев
«Динамо» К В. Лобановський В. Безсонов
«Динамо» К В. Лобановський В. Безсонов
1982 «Динамо» Мн Е. Малофєєв Ю. Пудишев
1983 «Дніпро» В. Ємець О. Погорєлов
1984 «Зеніт» П. Садирін М. Ларіонов
1985 «Динамо» К В. Лобановський С. Балтача
1986 «Динамо» К В. Лобановський А. Дем’яненко
1987 «Спартак» К. Бєсков Р. Дасаєв
Рік Друге місце Тренер
1936 «Динамо» К М. Товаровсь-
(весна) кий
1936 (осінь) 1937 «Динамо» М К. Квашнін
«Спартак» К. Квашнін
1938 ЦБЧА М. Рущинський
1939 «Динамо» Тб М. Бутусов
1940 «Динамо» Тб М. Мінаєв
1945 ЦБЧА Б. Аркадьєв
1946 «Динамо» М М. Якушин
1947 «Динамо» М М. Якушин
1948 «Динамо» М М. Якушин
1949 ЦБЧА Б. Аркадьєв
1950 «Динамо» М В. Дубінін
1951 «Динамо» М М. Якушин
1952 «Динамо» К О. Ошенков
1953 «Динамо» Тб Б. Пайчадзе
1954 «Спартак» Вас. Соколов
1955 «Спартак» М. Гуляєв
1956 «Динамо» М . М. Якушин
1957 «Торпедо» М В. Маслов
1958 «Динамо» М М. Якушин
1959 «Локомотив» Є. Єлисєєв
1960 «Динамо» К В. Соловйов
1961 «Торпедо» М В. Маслов
1962 «Динамо» М В. Блінков
1963 «Спартак» М. Симонян
1964 «Торпедо» М Ю. Золотов
1965 «Динамо» К В. Маслов
1966 СКА Р Й. Беца
1967 «Динамо» М К. Бєсков
1968 «Спартак» М. Симонян
1969 «Динамо» К В. Маслов
1970 «Динамо» М К. Бєсков
1971 «Арарат» ЛІ. Глєбов
1972 1973 1974 1975 1976 (весна) «Динамо» К «Динамо» К «Спартак» «Шахтар» О. Севідов О. Севідов ЛІ. Гуляєв В. Сальков
«Арарат» Е. Маркаров
Трете місце «Спартак» Тренер Тренерська рада
«Динамо» Тб О. Соколов
«Динамо» К ЛІ. Товаровський
«Металург» М Б. Аркадьєв
ЦБЧА М. Рущинський
«Спартак» В. Горохов
«Торпедо» М Ф. Селін
«Динамо» Тб А. Жорданія
«Динамо» Тб А. Жорданія
«Спартак» К. Квашнін
«Спартак» А. Дангулов
«Динамо» Тб О. Соколов
«Шахтар» В. Новиков
«Динамо» М М. Семичасний
«Торпедо» М М. Морозов
«Спартак» Мн М. Бозененков
ЦБРА Г. Пінаїчев
ЦБРА Г. Пінаїчев
«Спартак» М. Гуляєв
цск мо Б. Аркадьєв
«Динамо» Тб А. Жорданія
«Динамо» М М. Якушин
«Спартак» М. Симонян
«Динамо» Тб А. Жорданія
«Динамо» Мн О. Севідов
ЦСКА В. Ніколаєв
ЦСКА В. Ніколаєв
«Нафтовик» А. Алескеров
«Динамо» Тб В. Соловйсв
«Торпедо» ЛІ В. Іванов
«Динамо» Тб Г. Чохелі
«Спартак» М. Симонян
«Динамо» Тб Г. Качалін
«Динамо» Тб Г. Качалін
«Динамо» М Г. Качалін
«Чорноморець» А. Алескеров
«Динамо» М О. Севідов
«Динамо» Тб Н. Ахалкаці
Рік Друге місце Тренер Трете місце Тренер
1976 «Динамо» К В. Лобановський «Динамо» Тб Н. АхалкацІ
(осінь) 1977 «Динамо» Тб Н. АхалкацІ «Торпедо» М В. Іванов
1978 «Динамо» К В. Лобановський «Шахтар» В. Сальков
1979 «Шахтар» В. Носов «Динамо» К В. Лобановський
1980 «Спартак» К. Бесков «Зеніт» Ю. Морозов
1981 «Спартак» К. Бесков «Динамо» Тб Н. АхалкацІ
1982 «Динамо» К В. Лобановський «Спартак» К. Бесков
1983 «Спартак» К. Бесков «Динамо» Мн В. Арзамасцев
1984 «Спартак» К. Бесков «Дніпро» В. Ємець
1985 «Спартак» К. Бесков «Дніпро» В. Ємець
1986 «Динамо» М Е. Малофєєв «Спартак» К. Бесков
1987 «Дніпро» Є. Кучеревський «Жальгіріс» Б. Зелькявічус
Не важко підрахувати, що радість сходження на найвищу вер-шину радянського футболу пізнали 23 наставники. В одному випадку на чолі колективу стояла тренерська рада. Пропонуємо читачам своєрідну класифікацію старших тренерів команд вищої ліги, які добивалися найбільших успіхів у чемпіонатах країни. За перше місце присуджувалось п’ять очок, за друге — два, за третє — очко (Ч — кількість перемог у чемпіонатах; С — другі місця; Б — треті місця; О — загальна кількість очок):
Ч О Б О
1. Михайло Якушин 6 в 1 43
2. Валерій Лобановський 7 3 1 42
3. Борис Аркадьев 6 2 2 36
4. Віктор Маслов 4 4 — 28
5. Костянтин Бесков 2 7 2 26
6. Микита Симонян 3 2 2 21
Ч С Б О
7. Олександр Севідов 2 2 2 16
8. Костянтин Квашнін 2 2 1 15
9. Микола Гуляев 2 2 1 15
10. Василь Соколов 2 1 — 12
11. Нодар АхалкацІ 1 1 3 10
Уперед вийшов Блохін
За підсумками сезону 1986 р. київський динамовець Олег Блохін отримав приз міської газети «Прапор комунізму» — «Вірність клубу». Того року Олег зіграв 412 матчів у чемпіонатах країни за рідну команду. Минулого року ця відзнака дісталася Михайлові Соколовському з донецького «Шахтаря», який зіграв свій чотирьохсотий матч у складі колективу гірників. Продовжував активні виступи на футбольному полі і київський форвард. О. Блохіну вдалося довести кількість зіграних матчів до 432 і очолити список ветеранів радянського футболу, які радували й радують прихильників популярної гри стабільними виступами на найвищому рівні.
І ще двоє наших земляків просунулися вперед: уже згадуваний Михайло Соколовський і Леонід Буряк, який минулий сезон провів у складі харківського «Металіста». А ще один киянин — Анатолій Дем’яненко — вперше потрапив до списку майстрів, які зіграли 300 і більше матчів у чемпіонатах країни.
Цей список, до речі, поповнили також тбілісець Олександр Чі-вадзе, московський торпедівець Сергій Пригода й воротар збірної СРСР і московського «Спартака» Рінат Дасаєв. Тепер до славної когорти входять шістдесят футболістів.
Хто може зіграти свої трьохсоті матчі у цьому сезоні? Таких футболістів з числа тих, хто виступав у минулому році, семеро. Це зенітовець В. Клементьєв — 293, О. Полукаров («Торпедо») і тбілісець Р. Шенгелія — по 278. Вяч. Чанов, якщо гратиме за команду вищої ліги,— 276, спартаківець Ф. Черенков — 275, єреванець А. Ха-чатрян — 273 і мінчанин С. Боровський — 270 матчів.
]. Олег Блохін —432
Віктор Шустнков —427
Галімзян Хусаїнов — 410
4. Микола Осянін — 402
б. Лев Бурчалкін — 400
Михайло Соколовський — 400
у. Сергій Бондаренко — 392
4. Володимир Федотов — 382
9. Слава МетревелІ — 375
10. Володимир Сахаров — 372
11. Леонід Буряк — 370
12. Едуард Маркаров — 370
13. Ігор Нетто — 367
14. Віктор Кузнецов — 355
15. Геннадій Логофет — 348
14. Михайло Лохов — 346
17. Анатолій Давидов — 343
1В. Володимир Полікарпов — 342
19. Автанділ Гогоберідзе — 341
20. Володимир Плоскина — 341
21. Берадор Абдураїмов — 340
22. Норік Месропян — 337
23. Олександр Бубнов — 335
24. Володимир Голубев — 335
25. Сергій Сальников — 334
26., Павло Садирін — 333
27. Віктор Ворошилов — 330
28. Олександр Ткаченко — 328
29. Олександр Новиков — 327
30. Лев Я шин — 326
31. Манучар Мачаїдзе —325
32. Олександр Чівадзе — 323
33. Олексій Петру шин — 322
34. Дмитро Багрнч — 321
35. Володимир Семиглазов — 320
36. Валерій Маслов — 319
37. Юрій Гаврилов — 318
38. Йожеф Сабо — 315
39. Володимир Маслаченко — 315
40. Гіві Нодія —314
41. Олексій Єськов — 312
42. Сергій Крамаренко — 312
43. Анатолій Куксов — 312
44. Володимир Веремєєв — 310
45. Сергій Пригода — 310
46. Михайло Гершкович — 308
47. Рінат Дасаєв — 308
48. Василь Турянчик — 308
49. Олександр Журавльов — 305
50. Володимир Юрін — 304
51. Володимир Гуцаєв — 303
52. Анатолій Дем’яненко — 303
53. Анатолій Коньков — 303
54. Анатолій Крутиков — 302
55. Володимир Мунтян — 302
56. Реваз Дзодзуашвілі — ЗОЇ
57. Олександр Мінаев — ЗОЇ
58. Андрій Якубик — ЗОЇ
59. Віктор Серебряников — 300
60. Шота Яманідзе — 300
Протасов розпочинає погоню
Чергові зміни сталися у списку ста кращих бомбардирів вітчизняних чемпіонатів. Упродовж останніх років його впевнено очолює київський динамовець Олег Блохін. Здавалося, що його показники тривалий час залишатимуться недосяжними. Однак у киянина з’явився гідний суперник — Олег Протасов. Буквально за кілька сезонів він вийшов на провідні позиції в бомбардирській табелі, й хоча перебуває нині в третій десятці кращих футбольних снайперів, за роками йде з випередженням рекордного графіка О. Бло-хіна.
Ще на один гол виріс «пропускний ценз» списку ста бомбардирів. його змушені були залишити О. Заназанян, А. Ісаєв, В. Шевченко, на рахунку яких по 56 голів. А відтіснили їх новачки — Георгій Кондратьєв з Мінська і Євстахій Пехлеваніді з «Кайрата». Цілий ряд майстрів гола поліпшив свої показники. Про О. Блохіна й О. Протасова вже згадувалося. Випередивши свого земляка — одноклубника 3. Калоєва, до чільної десятки увійшов тбілісець Рамаз Шенгелія. Ще кілька голів, і він зможе випередити кращого бомбардира провідної грузинської команди за всі роки — А. Гогоберідзе.
С. Родіонов, Ф. Черенков, В. Клементьєв, Ю. Желудков, Л. Буряк, В. Грачов, В. Євтушенко, І. Пономарьов — ось хто ще поліпшив свої результати в минулому сезоні.
Чималенький і «кандидатський» список. До нього входять: І. Бєланов («Динамо» К)—54, М. Ахмедов («Нефтчі»)—53, І. Гури-нович («Динамо» Мн) і О. Заваров («Динамо» К) — по 52, О. Таран («Дніпро») — 48, Г. Мхітарян («Арарат») — 46 голів.
1. Олег Блохін —211
2. Олександр Пономарьов — 152
3. Микита Симонян — 144
4. Сергій Соловйов — 143
5. Григорій Федотов — 132
Едуард Маркаров — 129
7. Автанділ Гогоберідзе
8. Валентин Іванов
9. Олег Копаєв
10. Рамаз Шенгелія
11. Заур Калоєв
12. Галімзян Хусаїнов
— 127 — 124 — 119 — 119 -116 — 115
13. Костянтин Бесков 14. Віктор Ворошилов — 106 — 106 57. Юрій ФалІн 58. Борис Копейкін — 72 — 71
15. Борис Пайчадзе — 106 59. Валерій Лобановський - 71
16. Андрій Я кубик — 105 60. Микола Осянін — 71
17. Геннадій Кр. сницький — 102 61. Геннадій Матвеев — 70
18. Борис Казаков — 101 62. Віктор Серебряников — 70
19. Сергій Сальников — 101 63. Олег Базилевич — 69
20. Бдуард Малофеев — 100 64. Андрій Біба — 69
21. Едуард Стрельцов — 100 65. Валерій Петраков — 69
22. Всеволод Бобров — 97 66. Василь Трофімов — 68
23. Берадор АбдураТмов — 95 67. Ігор Численно — 68
24. Олег Протасов — 95 68. Володимир Баркая — 67
25. ГІві Нодія — 93 69. Валентин Бубукін — 67
26. Хорей Оганесян — 93 70. Гайоз Джеджелава — 67
27. Володимир Федотов — 92 71. Микола Казарян — 67
28. Юрій Гаврилов — 91 72. Павло ВІньковатов — 66
29. Геннадій Гусаров — 91 73. Шота ЯманІдзе — 66
ЗО. Микола Дементьев — 91 74. Георгій Кондратьєв — 65
31. Валерій Газзаев — 89 75. Юрій Желудков — 64
32. Олексій Гринін — 89 76. Андрій Зазровв — 64
33. Віктор Каневський — 88 77. Андрій Редкоус — 64
34. Михайло Мустигін — 88 78. Борис Чучелов — 64
35. Михайло Соколовський — 87 79. Леонід Буряк — 63
36. Володимир Дьомін — 86 80. Володимир ІльТн — 63
37. Володимир Карцев — 86 81. Михайло Коман — 63
38. Сергій Родіонов — 86 82. Олексій Парамонов — 63
39. Анатолій ІльТн — 84 83. Євстахій Пехлеваніді — 63
40. Слава Метревелі — 84 84. Олександр Гулевський — 62
41. Віталій СтарухІн — 84 85. Віктор Колотов — 62
42. Валентин Ніколаев — 83 86. Володимир СавдунІн — 62
43. Сергій Андрєев — 82 87. Віталій Хмельницький — 62
44. Анатолій Банішевський — 81 88. Аркадій Андреасян — 61
45. Віктор Соколов — 81 89. Сергій КвочкІн — 61
46. Юрій Чесноков — 80 90. Олександр Тарханов — 61
47. Володимир Казачонок — 79 91. Віктор Грачов — 60
48. Лев БурчалкІн — 78 92. Георгій Жарков — 60
49. Давид КіпіанІ — 78 93. Вадим Євтушенко — 59
50. Сергій Коршунов — 78 94. Ігор Пономарьов — 59
51. Володимир ПолІкарпов — 76 95. Казбек Туаев — 59
52. Федір Черенков — 75 96. Петро Петров — 59
53. Іван Конов — 73 97. Михайло Гершкович — 58
54. Володимир Клементьев — 72 98. Володимир Мунтян — 57
55. Володимир Козлов — 72 99. Василь Панфілов — 57
56. Віктор Лотков — 72 100. Юрій Севідов — 57
Клуб поповнює лави
У минулорічному випуску довідника-календаря «Футбол» у матеріалі про символічний клуб імені знаменитого форварда радянського футболу Григорія Федотова було вміщено коротенький список кандидатів, які мали шанси приєднатися до членів клубу футбольних снайперів. До нього входили Олег Протасов, Федір Черенков і Володимир Кондратьєв.
Двоє з них оформили своє членство в клубі в минулому році. Першим це зробив дніпропетровець О. Протасов, який уже 18 червня в домашньому матчі з «Араратом» забив сотий м’яч.
У наступному місяці, 13 липня, в сумно відомому матчі «Спар-така» з «Дніпром», коли омський арбітр В. Кузнецов здивував мільйони шанувальників футболу цілим «букетом» помилок, необхідну норму виконав і Ф. Черенков. Команда доручила йому реалізувати 11-метровий штрафний удар, помилково призначений суддею. Тижневик «Футбол — хоккей» зазначав, що Федір не хотів виконувати пенальті, але все ж пробив по м’ячу з 11-метрової позначки і... вступив у клуб.
Приємно здивував любителів футболу Леонід Буряк. Здавалося, що він уже завершив кар’єру гравця. Тому й не було цього талановитого майстра серед кандидатів на вступ до клубу бомбардирів. Леонід після деяких роздумів з’явився в складі харківського «Ме-52
таліста» й досить стабільно провів минулий сезон. А вже на фініші, 8 листопада, в матчі з «Араратом» забив м’яч, що став сотим.
Минулого року сталася ще одна помітна подія в 20-річній історії клубу бомбардирів. Киянин Олег Блохін виконав потрійну норму, необхідну для вступу до клубу Г. Федотова. 4 жовтня під час матчу н Харкові з місцевим «Металістом» він забив трьохсотий м’яч в офіційних іграх.
Слід згадати ще двох футболістів, які минулого року значно поліпшили свої показники. Це Рамаз Шенгелія і Сергій Родіонов. А щодо кандидатів на поповнення, то коло їх значно розширилося. Це вже згадуваний В. Клементьєв, мінчанин Г. Кондратьєв, кияни В. Євтушенко, І. Бєланов, О. Заваров, ленінградець Ю. Желудков; В. Грачов з «Шахтаря», кайратовець Є. Пехлеваніді. Втім їхні по-казники зафіксовано в таблиці.
Умовні позначення: 3 — м’ячі, забиті в складах першої та олімпійської збірних країни; Є — у матчах європейських кубкових турнірів; Ч — чемпіонатів країни; К — Кубка СРСР; Р — разом.
3 Є Ч К Р 3 Є Ч К Р
І. Олег Блохін 2. Микита Симонян 3. Олександр Пономарьов 4. Валентин Іванов б. Сергій 44 26 12 — 26 — 211 144 152 124 21 23 16 12 302 179 168 162 24. Хорен Оганесян 8 25. Олег Протасов 12 26. Анатолій Банішевський 19 27. Микола Деменгьєв — 2 4 93 95 81 91 10 113 2 113 11 111 19 ПО
Соловйов 6. Едуард — — 143 18 161 28. ГівІ Нодія 5 29. Сергій 5 93 7 ПО
Маркаров 7. Рамаз — 12 129 16 157 Андрєєв 13 30. Олексій 2 82 12 109
Шенгелія 8. Едуард 10 18 119 8 155 Гринін — 31. Борис — 89 20 109
Стрельцов 9. Галімзян 25 3 100 14 142 Казаков 4 32. Геннадій — 101 4 109
Хусаїнов 10. Григорій 4 4 115 19 142 Гусаров 4 33. Анатолій — 91 11 106
Федотов 11. Автанділ — — 132 9 141 Ільїн 16 34. Давид — 84 6 106
Гогоберідзе 12. Сергій 1 — 127 6 134 КіпіанІ 9 35. Геннадій 10 78 9 106
Сальников 13. Заур Калоєв 14. Юрій Гаврилов 15. Костянтин Бєсков 16. Борис Пайчадзе 11 — 13 18 101 116 91 106 106 22 15 6 21 19 134 131 128 127 125 Красницький 1 36. Едуард Малофєєв 6 37. Валентин Ніколаєв — 38. Віталій Старухін — 39. Федір 3 102 100 83 84 3 106 — 106 23 106 18 105
17. Олег Копаєв 18. Всеволод 1 — 119 4 124 Черенков 16 40. Берадор 10 75 4 105
Бобров 19. Віктор б — 97 19 121 Абдураїмов — 41. Володимир — 95 9 104
Ворошилов 20. Сергій 1 — 106 8 115 ДьомІн — 42. Віктор 86 16 102
Родіонов 21. Андрій 8 16 86 5 115 Колотов 22 43. Михайло 8 62 10 102
Якубик 22. Валерій — 3 105 6 114 Соколовський — 44. Леонід 5 87 10 102
Газзаєв 23. Слава 6 7 89 11 113 Буряк 10 45. Володимир 14 63 13 100
МетревелІ 1. Володимир Клементьєв 2. Георгій Кондратьєв 3. Вадим Євтушенко 4. Ігор Бєланов 12 - 1 4 1 8 84 17 1 72 7 9 65 2 9 59 5 6 54 6 113 Федотов 4 Кандидати 5. Олександр 81 Заваров 6. Юрій Желудков 80 7. Віктор Грачов 8. Євстахій 74 Пехлеваніді 74 8 1 92 4 100 7 52 б 72 5 64 3 72 5 60 б 71 — 63 4 ьХ
Гвардійці українського футболу
Минулий сезон вписав нову яскраву сторінку в біографію укра-їнського футболу. Після річної перерви знову в призерах першості гравці дніпропетровського «Дніпра». Залікувавши травму, почав забивати м’ячі Олег Протасов і вдруге здобув приз найкращому бомбардиру, а також став кращим футболістом країни.
Київське «Динамо» втратило чемпіонський титул, але виграло два почесні призи —Кубок СРСР і Кубок сезону. Найбільше кияни відзначились в збірній країни, де під керівництвом В. Лобановсько-го після 16-річної перерви вибороли путівку у фінал європейської першості. Досягненням слід назвати також підвищення в класі «Чорноморця» й «Таврії».
Уже увісімнадцяте «Молодь України» провела традиційний референдум читачів «Найкращий футболіст республіки». У попередні роки свої симпатії болільники віддавали восьми спортсменам. Це — В. Мунтян («Динамо» К) — 1970, Є. Рудаков («Динамо» К) — 1971, О. Блохін («Динамо» К) — 1972—1978, 1980, 1981, В. Старухін («Шахтар») — 1979, А. Дем’яненко («Динамо» К) — 1982, 1985, О. Таран («Дніпро») — 1983, Г. Литовченко («Дніпро») — 1984, О. Заваров («Динамо» К) — 1986.
У нинішньому референдумі «Молоді України» взяли участь 5127 читачів газети. У них було нелегке завдання — визначити найкращого футболіста нашої республіки. Кому віддати перевагу? Хто в нинішньому сезоні зіграв найкраще? Нагадаємо, що учасники референдуму називали п’ять найкращих (на їхню думку) футболістів України. За умовами конкурсу гравець, названий першим, одержував п’ять очок, другим — чотири, третім — три, четвертим — два, п’ятим — одне.
Уперше читачі «Молоді України» найкращим футболістом нашої республіки за підсумками сезону 1987 р. назвали півзахисника київського «Динамо» майстра спорту міжнародного класу Олексія Михайличенка.
Олексій успішно виступив за національну та олімпійську збірні. Він набрав 2586 очок. Гостру конкуренцію переможцю склав Олег Протасов («Дніпро»), який посів друге місце. У референдумі він набрав 2347 очок.
Торік київський динамовець Олександр Заваров став переможцем референдуму «Молоді України». Його також визнали найкращим футболістом Радянського Союзу. Олександр вдало розпочав сезон-87. Навіть грав за збірну світу в Лондоні. Але травма не дозволила завершити сезон. Однак читачі поставили Заварова на трете місце—1865 очок.
Щороку претендує на високі місця в референдумі форвард київського «Динамо» Олег Блохін. У минулому сезоні Олег поліпшив ще два рекорди. Вперше серед радянських футболістів він забив 300-й м’яч в офіційних зустрічах. Крім того, Олег зіграв найбільшу кількість матчів у всесоюзній першості. Блохін посів четверте місце — 1638 очок.
П’яте місце читачі присудили півзахиснику дніпропетровського «Дніпра» Геннадію Литовченку—1351 очко.
Читачі часто називали у своїх прогнозах Бєланова, Тищенка, Буряка, Євтушенка, Яремчука, Городова, Грачова, Чередника, Чанова, Дем’яненка, Ба ля, Раца, Безсонова, О. Кузнецова, Гриш-ка, Перепаденка, Плоскину, Яковенка, Тарана, Шматоваленка, Тарасова.
№ основі пропозицій учасників референдуму складено першу , яоУГУ символічні збірні України:
1 перша — Городов, Безсонов, О. Кузнецов, Чередник, Литовченко, Тищенко, Рац, Протасов, Заваров, Михайличенко, Блохін;
1 круга—Чанов, Башкиров, Баль, Плоскина, Дем’яненко, Яковен-ко, Яреи’УИ* Буряк, Бєланов, Грачов, Таран.
Олексій Михайличенко: «Іншої команди не уявляю»
Сезон 1987 р. не склався для футболістів київського «Динамо». Однак це не стосується півзахисника Олексія Михайличенка. За підсумками референдуму читачів газети «Молодь України» його названо найкращим футболістом республіки. Торік Олексій успішно виступав за національну та олімпійську збірні СРСР. Ми попросили його розповісти про свій шлях у великий футбол.
____ Він, мабуть, типовий для багатьох футболістів. У восьмирічному віці мене прийняли в дитячо-юнацьку футбольну школу київського «Динамо». Першим моїм наставником був Анатолій Федорович Бишовець. Саме він і довів мене до дублюючого складу «Динамо». Майже чотири роки грав за молодіжний склад. Потім Валерій Васильович Лобановський почав зрідка ставити за основний склад. Позаторік уже закріпився в команді.
— Чому так довго тривав процес акліматизації в команді?
____Мені довго не вистачало стабільності. Міг вдало зіграти один-два матчі, а потім на третій поєдинок мене не вистачало. Та спасибі Валерію Васильовичу, він знову і знову давав мені шанс...
— Мабуть, пам’ятаєте свій дебют у вищій лізі?
—. Звичайно. Вперше надів футболку з літерою «Д» 29 квітня 1982 р. у півфінальному матчі розиграшу Кубка СРСР з тбіліськими одноклубниками. Хоч зіграв усього одну хвилину (наприкінці зустрічі замінив Олега Блохіна) і один раз торкнувся м’яча, але разом з хлопцями радів перемозі.
— Хто з партнерів вам найбільше імпонує?
— Олександр Заваров. Він, як справжній шахіст, розраховує на кілька ходів наперед. Сашко може красиво обіграти кількох суперників, несподіваним і точним пасом вивести партнера на зручну позицію. До речі, на полі розуміємо один одного з півслова.
— Який гол найбільше запам’ятався?
—• На моєму рахунку поки що не так багато забитих м’ячів. Найбільше запам’ятався м’яч, який я забив французу Батсу.
— З ким дружите в команді?
— У мене добрі стосунки з усіма хлопцями й тренерами. Нині в «Динамо» склався згуртований колектив. Тому всі радощі, прикрощі, успіхи й невдачі діляться на всіх. Інакше, мабуть, і не може бути, якщо команда постійно ставить перед собою високі турнірні завдання.
— Найщасливіший день у вашому житті?
— Народження еина. А ще перша золота медаль, і, звичайно, коли прийняли в «Динамо».
— Розкажіть про свою сім’ю.
— Народився я й робітничій сім’ї. Батько працює слюсарем-складальником на одному з київських заводів, а мама — фотохімі-ком на заводі «Київприлад». Дружина Інна закінчила медичне училище й працює медсестрою.
— Чи є у вас свій кумир?
. жж7* * ие один. З дитинства захоплювався грою Олега Блохіна і Мішеля Платіні,
— Якби не взяли в київське «Динамо», то за яку команду грали б?
— Іншої команди собі не уявляю.
— Чи всі мрії здійснилися?
— Збулося багато мрій дитинства. Часом мені навіть не віри-ться, що доля подарувала честь грати поруч з відомими майстрами шкіряного м’яча — Олегом Блохіним, Олександром Заваровим, Іго-рем Бєлановим, Олександром Чівадзе, Рінатом Дасаєвим. Вже поповнилася колекція нагород: перша золота медаль, жетон володаря Кубка СРСР. Що тут приховувати, це — щастя!
— Ким Мрієте стати після завершення спортивної кар’єри?
— Мабуть, з футболом не розлучуся. Нині навчаюся в Київському інституті фізкультури. Буду тренером. Але спочатку самому треба пройти «футбольні університети», а потім учити інших.
Кращі арбітри
На подання республіканської колегії суддів президія Федерації футболу України затвердила список десяти кращих арбітрів республіки. До нього увійшли: 1. Петро Кобичек (Чернівці), 2. Валерій Лисенко (Одеса), 3. Юрій Сергієнко (Харків), 4. Георгій Ільяков (Сімферополь), 5. Мирослав Ступар (Івано-Франківськ), 6. Анатолій Попов (Київ), 7. Олександр Балакін (Київ), 8. Віктор Звягінцев (Донецьк), 9. Євген Школа (Луцьк), 10. Василь Попович (Іршава).
Дві команди
Президія Федерації футболу Української РСР затвердила список 22 кращих футболістів республіки, які виступали в колективах другої ліги.
Найширше представництво в цій класифікації має «Таврія» — чемпіон республіки минулого року — 7 футболістів. По три гравці з «Буковини», одеського СКА і «Прикарпаття», два — з тернопільської «Ниви» й по одному — з «Океану», ірпінського «Динамо», ро-венського «Авангарду» і павлоградського «Шахтаря».
Воротарі: 1. І. Крапивкін (СКА Од), 2. Б. Білошапка («Таврія»).
Захисники: праві—1. І. Лялін («Таврія»), 2. С. Походзило («Буковина»), задні центральні — 1. О. Дюльдін («Таврія»), 2. М. Ти-мофєєв («Нива» Т); передні центральні — 1. С. Янушайтіс (СКА Од), 2. І. Захаряк («Океан»); ліві—1. І. Корнієць («Динамо»), 2. А. Чикало («Прикарпаття»).
Півзахисники: праві— 1. С. Шевченко («Таврія»), 2. Б. Самардак («Авангард»); центральні — 1. І. Юрченко («Прикарпаття»), 2. Ю. Шелепницький («Буковина»); ліві—1. І. Леонов («Таврія»), 2. В. Рудницький («Нива» Т).
Нападаючі: праві—1. С. Дементьєв («Таврія»), 2. В. Ведерников («Шахтар» П); центральні—1. С. Туринський («Прикарпаття»), 2. В. Олійник («Буковина»); ліві— 1. С. Гусєв (СКА Од), 2. С. Ранко («Таврія»).
Вісімнадцять і більше
Уповільнилося поповнення списку бомбардирів команд України новими іменами. Незмінним залишився і «пропускний бал» — 18 голів. Правда, одразу 15 гравців поліпшили свої показники.
« А Блохін — 211 52. О. Михайличенко — ЗО
» ь рив* • О. Протасов — 95 53. М. Гончаренко 29
я* В Канівський — 88 54. П. Лайко м» 29
4* М. Соколовський — 87 55. А. РодІн 29.
к* в Старухін — 84 56. І. Федосов 29
а В.* Лобановський 7* В. Серебряников 8» А» Біба — 71 — 70 — 69 57. А. Зазроев 58. М. Корольов 59. Г. Борзенко — 28 28 27
9* О. Базилевич — 69 60. І. Петров 27
10*. П. ВІньковатов м. Коман — 66 — 63 61. В. Москаленко 62. В. Сапронов 27 27
12.* В. Хмельницький — 62 63. Ю. Горячев — 27
13. В. Колотов — 62 64. В. Савельєв 26
14. Л. Буряк — 61 65. П. Пономаренко -*• 26
15. В. Євтушенко — 59 66. В. ФІнк —* 26
16< В. Грачов — 59 67. А. Дем’яненко —• 26
17. В. Мунтян — 57 68. О. Малишенко 25
18. В. Онищенко — 55 69. 1. Шарій —• 25
19. і. Бєланов — 54 70. С. Чижов 25
20. А. Бншовець — 49 71. С. Кравченко —• 25
21. А. Пузач — 49 72. С. Ященко шм» 25
22. Я. Сабо — 48 73. В. ВасІн —а 24
23. О. Таран — 45 74. В. Яремченко — 24
24. В. Плоскина — 44 75. Д. Товт 24
25. В. Поркуян — 43 76. Л. Броварський ~ 24
26. Ю. Тарасов — 43 77. Ю. Захаров —ч» 23
27. Ю. Ананченко — 42 78. О. Христян м» 23
28. В. Данилюк — 42 79. Ю. Войнов 22
29. А. Куксов — 42 80. В. Романюк 22
ЗО. М. Федоренко — 41 81. І. Бобошко — 22
31. В. Кузнецов («Зоря») — 40 82. С. Костюк — 22
32. О. ПогорєЛов — 40 83. Г. Граматикопуло 22
33. 0. Заваров — 39 84. С. Морозов 22
34. Г. Балаба — 38 85. В. Колесников — 21
35. І. Секеч — 38 86. В. Безсонов — 21
36. П. Комаров — 36 87. Г. Лихачов 21
37. Ф. Дашков - 36 88. В. Трошкін 21
38. Ю. Єлисєєв — 36 89. А. Коньков ми» 21
39. Г. Литовченко — 36 90. В. Роговський —- 21
40. Е. Козинкевич — 35 91. В. Макаров 20
41. А. Пилипчук — 35 92. Г. Пономарьов 20
42. С. Євсєєнко — 35 93. О. Пономарьов •— 20
43. В. Фомін — 34 94. Ю. Резник «а» 20
44. В. Шевченко — 34 95. Ю. Бондаренко 20
45. В. Устимчик — 34 96. Ф. Медвідь 19
46. В. Семенов — 33 97. В. Пасулько 19
47. В. Веремєєв — 33 98. С. Несмєха 18
48. В. Лютий — 33 99. В. Терентьєв •— 18
49. Р. Хижак — 32 100. П. Слободян 18
50. В. Хлус — 31 101. К. Щегоцький —. 18
51. В. Шиловський — 31 102. В. Сафронов — 18
Приємні переміщення
Монолітність, здорова атмосфера колективу, поєднані з технічною майстерністю та фізичною підготовкою гравців, є вирішальними складовими успіху команди. У нас небагато тренерів з педагогічним хистом, умінням «відмикати» душі вихованців, об’єднувати їх метою, робити однодумцями, прищеплювати молодим спортсменам найцінніші людські якості.
За приклад слугує доля «Чорноморця» впродовж двох останніх років. Саме розлад у команді в сезоні-86 спричинив пониження в ранзі. І врівноваженість нового старшого тренера одеситів А. Поло-її?а та вміння працювати з людьми, такт начальника команди
Заболотного сприяли «оздоровленню» морального клімату в колективі^ й поверненню на передовий рубіж радянського футболу.
Своїм стартом у торішньому турнірі першої ліги «Чорноморець» вразив і песимістів, й оптимістів. Такого тріумфального маршу до перемоги в цьому ешелоні ще не було. Одесити виграли у перших
восьми матчах. Безпрограшна серія тривала до 15 серпня, коли ще один фаворит — «Даугава»— завдає йому першої поразки в Ризі, За гонкою, запропонованою одеситами, інші явно не встигали.
Попервах за «Чорноморцем» розташувався «Шинник». Однак по* ступово він скотився в зону, де вирішувалися інші завдання — як не опинитися в другій лізі. Спроби включитися в боротьбу за путівку до вищого класу робили «Даугава», «Локомотив», «Колос», У цих командах, а також у новачка ешелону — «Ростсільмашу» — немало досвідчених футболістів. Саме вони в першу чергу забезпечували своїм колективам чільні позиції.
СКА «Карпати» деякий час перебував у кінці турнірної таблиці, а після серії вдалих матчів перемістився у верхню її частину. Хоч реально львів’яни вже не змогли замахнутися на одну з путівок у вищу лігу, та завдали прикрощів претендентам. Зокрема, в найга-рячіший час у Львові недорахувався двох очок «Локомотив».
Після трьох нищівних поразок у розпал сезону відступив «Колос», скотився нижче й «Ростсільмаш». Крім СКА «Карпати», підтяглася «Памір», «Пахтакор», «Кузбас». А одесити, як і раніше, трималися на значній відстані. Цьому сприяли суперники (як, приміром, СКА «Карпати» та «Даугава», котра в другому колі набрала на 10 очок менше, ніж у першому), власна нестабільність або надмірна обережність.
Вже не вперше ризькій «Даугаві» співчувають з приводу невдачі в боротьбі за перехід до вищої ліги. Та якщо в попередні роки ри-жанам не таланило, то минулої осені команда не досягла більшого з власної вини. Не вистачило характеру й цілеспрямованості. Не допомогло рижанам і очко, здобуте після безпрецедентного рішення Федерації футболу СРСР: через помилки куйбишевського арбітра І. Корольова* матч «Металург» — «Даугава» (перший результат — 4:3) перегравався—1:1. Прибалтійський клуб єдиний, кому вдалося відібрати три очки в «Чорноморця». Але в інших важливих матчах рижани поступилися.
Принциповою була вереснева зустріч «Локомотив» — «Даугава» — 3:1.
Раціональна, побудована на ретельному розрахунку й максимальному використанні можливостей окремих гравців, стратегія «Локомотива» й привела його на рейки вищої ліги. Наставник залізничників Ю. Сьомій «вгадав» також з уведенням до складу команди такого випробуваного гравця, як Гаврилов. Коли на першій стадії чемпіонату виручав здебільшого захист «Локомотива», то згодом і середня лінія запрацювала на повну потужність.
Під завісу чемпіонату вже ніхто не міг зупинити «Чорноморця^. За чотири тури до фінішу одесити разом з «Локомотивом» приймали вітання з поверненням у вищу лігу. Залізничники, виконавши завдання, все ж виявили малодушність: в останньому матчі в Москві програли одному з аутсайдерів — ростовському СКА. А вихованці А. Полосіна спростували припущення щодо повної викладки одеситів у заключних домашніх зустрічах з батумським «Динамо» та кутаїським «Торпедо», де великою мірою вирішувалося, чи залишаться ці кавказькі команди в першій лізі.
Те, що зриви морального характеру можуть призвести до значно складніших проблем, ніж це було з «Чорноморцем», наочно підтверджує біографія «Карпат». Вісім років тому внутрішні незгоди розвіяли по країні, безсумнівно, одну 6 найперспективніших команд. Результат праці тренера І. Секеча розтанув тоді на його ж очах. Повернути «Карпатам» колишню силу натужно намагався Я. Дмит-расевич. Однак нетерплячка місцевих керівників призвела до справ-
шяього кадрового калейдоскопу на посту старшого тренера львів-їїлї команди. Наставники мінялися мало не щороку. Не виправдав ^одівання й інший оргзахід — об’єднання «Карпат» з місцевим СКА. Керівники армійців майже перед кожним сезоном проголо-іпували курс на повернення до вищої ліги. Перед чемпіонатом-87 їм схоже, самим набридла словесна тріскотня, обіцянки, не підліплені копіткою роботою і найвідповідальнішим ставленням членів колективу до обов’язків. Лаврів вони вже не обіцяли. Та чехарди на тренерському посту це не обірвало. Й. Фалес, не попрацювавши з командою й року, подав у відставку.
Торішні стартові невдачі СКА «Карпати» пов язані не тільки з прорахунками наставників. Пішли в інші команди ключові гравці Тищенко й Малишенко, пропускали ігри дискваліфіковані Лендєл та Рафальчук. Парадоксально, але без старшого тренера у колективі відбулися зміни на краще. До фінішу СКА «Карпати» очолював другий тренер А. Карімов. Розсудивши про масштаби проблем команди і власні можливості, він відмовився від посади старшого тренера. Ним знову став І. Секеч.
Черговий сезон відбули в першій лізі нікопольський «Колос» та запорізький «Металург». У них були окремі яскраві спалахи, але в цілому минулий рік не приніс їм нічого нового.
Шанувальників футболу республіки турбувала доля ворошилов-градської «Зорі». На жаль, вберегти свої кращі сили ворошилов-градці не змогли. Майже весь чемпіонат команда перебувала в небезпечній зоні. Але в найважчий період дався взнаки міцний фундамент виховної роботи, закладений свого часу В. Добижею та Ю. Коняєвим. Заключний етап «Зоря» провела стабільно й дружно, покинувши небезпечну зону.
Загальною особливістю останнього турніру першої ліги стало збільшення кількості глядачів на стадіонах. У цьому певну роль зіграла продуманіша робота працівників спортивних споруд. Та головний критерій тут — гра та її кінцевий результат — голи.
Найрезультативнішими стали найдосвідченіші команди — «Чорноморець», «Даугава», СКА «Карпати», на рахунку яких відповідно 68, 65 і 62 забитих м’ячі. Список кращих бомбардирів очолив В. Пімушин. А. Азімов, С. Морозов, М. Федоренко та С. Осипов — також бувалі футболісти. А де молодь?
Останніми роками в цьому підрозділі вітчизняного футболу зібралося ціле суцвіття колективів з досвідом вищої ліги. Та нині їх кількість відчутно зменшилася: відразу три команди, за плечима в яких виступи серед провідних команд країни, за підсумками чем-піонату-87 перейшли в другу лігу. Така доля спіткала воронезький «Факел», кутаїське «Торпедо», «Крила Рад» (Куйбишев).
.и кілька цікавих цифр
У порівнянні з чемпіонатом 1987 р. було зафіксоване значне збільшення кількості глядачів на стадіонах. Матчі 22 команд першої ліги відвідали 5 мільйонів 554 тисячі 310 болільників. Це на 2 мільйони 411 тисяч 710 чоловік більше, ніж у минулому сезоні, коли виступали 24 команди.
Найбільшу кількість глядачів — по 55 тисяч — зібрали матчі «Пахтакора» у Ташкенті з командами «Памір», СКА й «Зоря», найменшу— 350 глядачів — поєдинок «Ростсільмаш» — «Колос» у Ро-"‘‘ві-на-Даду.
* зустрічах турніру забито 1046 м’ячів, що в середньому за атч становить 2,26 гола, Найрезультативнішою командою став
одеський «Чорноморець» — 68 м’ячів, 65 — на рахунку «Даугави». Найменше результативних атак у активі ярославського «Шинника» — 26.
Серед бомбардирів переміг 32-річний В. Пімушин з кемеровського «Кузбасу», який забив 23 м’ячі. На два менше в активі А. Азі-мова з «Паміру». По 18 голів на рахунку запорожця С. Морозова, нікопольця М. Федоренка і ставропольця С. Осипова.
41-річний В. Раздаєв з «Кузбасу» в останньому матчі турніру забив два м’ячі. Тепер на його рахунку 215 м’ячів за часи виступів у турнірах команд першої ліги. За ним в першу десятку бомбардирів входять В. Турсунов («Памір») —166, Р. Шаріпов («Металург», «Спартак» Нальчик) —118, В. Науменко («Таврія», «Геолог») —106, В. Манасян («Памір») —105, О. Старков («Даугава») — 104, Г. Колядюк («Колос») — 101.
У турнірі зафіксовано 10 «хет-триків», причому В. Пімушин забивав по три м’ячі у двох матчах. Чотири рази відзначився в одній зустрічі запорожець С. Морозов, однак той матч («Металург» — «Даугава») перегравався. По два м’ячі в одному поєдинку найчастіше — п’ять разів — забивав волгоградець С. Борисов.
Найменше гравців, які забивали м’ячі, в «Памірі» — 9, найбільше — в «Котайку» — 16.
В турнірі зафіксовано 14 «автоголів», тобто випадків, коли футболісти забивали м’ячі у власні ворота. Причому ростовський армієць С. Дикарєв двічі змусив свого голкіпера виймати м’ячі з власних воріт.
Було призначено 141 11-метровий удар, з яких забито 110. Гості били 33 рази (забили 27), а господарі — 108 (83). Цікаво, що право на 11-метрові удари на власному полі одержували всі команди. Найчастіше — по 7 разів — у рідних стінах це робили ростовські армійці (реалізовано 5), їхні земляки з «Ростсільмашу» (3), «Металург» (5) і «Колос» (6). Жодного пенальті судді не призначили у ворота господарів у Ворошиловграді, Ташкенті, Кемерові, Ярославлі, Орджонікідзе й Воронежі.
На виїзді найчастіше виконували пенальті гравці «Паміру» — 4 (реалізовано 4) і «Ротора» — 4 (1). Жодного разу не виконували 11-метрові поза рідними стінами футболісти «Металурга», «Шинника» і «Ростсільмашу».
Найкращий індивідуальний результат мають куйбишевець В. Попов і львів’янин І. Гамалій, які забили по 6 11-метрових із 6 спроб; 7 реалізованих пенальті, але після 9 ударів, на рахунку душанбинця А. Азімова. Стопроцентний результат реалізації — по п’ять з п’яти — мають одесит В. Плоскина, запорожець М. Федоренко, москвич Ю. Гаврилов і ставрополець С. Осипов.
Сумний «рекорд» установив волгоградець А. Хомутецький: до 11-метрової позначки він підходив 5 разів, але зумів реалізувати лише два пенальті. Лише одна вдала спроба з трьох на рахунку ростовського армійця О. Воробйова. Гравці «Ростсільмашу» С. Ан-дрєєв і А. Гицелов, а також абовянець В. Сукіасян двічі били пенальті й обидва рази — невдало.
Призначали пенальті 68 арбітрів. Найбільше — по 5 разів — це робили В. Звягінцев з Донецька, сімферополець Г. Ільяков і єреванець Р. Мірзабекян. По 4 пенальті призначали В. Агєєв з Кустаная, москвич В. Бутенко, Є. Канана з Донецька, киянин О. Ли-твиненко й харків’янин Ю. Сергієнко. Москвич О. Кирилов в одному матчі СКА «Карпати» — «Ротор» призначив 3 пенальті.
Матчі турніру команд першої ліги обслуговували 96 арбітрів. Найбільший загін делегувала московська суддівська колегія —
о
Команди / 2 3 9 і 6 7 8 9 Ю 11 12 13 /4 15 16 17 18 19 20 21 22 в Н П М'ячі 0
1 1 {„Чорноморець* і % у ТБ 0'1 ІШ її її її У, її її її її п її її її її її 25 12 5 68-31
ідщмщшйаг и ш №Ш її ББ 0’1 її зі її ^2:1 ТТ ГІ її її її 2'4 її і 23 13 6 59-26 58
3 „Даугава* Г1 я Ш^2 ш її 07 її її її її її її її 9:9 4ЇЇ 0:1 її її 2Б 1'4 0'4 її ~І9 15 8 65-35 —
4 „Памір* БТ ГО ЇЇ ЇЇ гай ш її ББ Г-1 ТБ 20 ТГ 1'0 її її її її її> її то 00 Б? 2'1 Й її 19 8 15 55-45 46
5 СКА „Карпати /4 Г2 п її у, ' І 0’1 НІ Т? ГО 02 6-2 ГІ 6'0 7Т 0'1 то 0’0 то 04 її ТГ 2'0 ББ Г1 ЇЇ2 2:’ 1’2 1'4 0:0 ЇЇ зо ББ 37 2 17 12 15 62-46 46
6 „Кузбас* 00 /*4 01 0'3 ОТ 0'0 її /7> ГІ □ З'-О ГО Г2 21 ТГ ГО тт 0’2 1'1 3'0 00 Н1 ТБ 2:2 0'1 2'0 1'2 НІ 00 5'4 ТО 2'1 ГО 0'0 ГО 0'0 її її 3 16 14 12 46-36 44
1 „Пахтакор* 01 21 1'1 1'2 11 1'0 її Т5 01 03 0-1 1 1 її но 1:3 ББ 3’0 0'0 2-0 0'2 1'4 3'1 01 2'1 То 2'1 ГО 0'4 Б* 2Б Бй 2'0 2:0 1’1 оі і: 16 12 14 91-^ 44
8 „колос* 1-2 Г7 Тб Г2 0'2 0:3 "2'.1 0'2 2:0 2’6 2:1 1’2 11 3'3 Т2 Г2 ЇЇ тт 1’2 Т2 2'1 2'1 2'2 0'4 2'4 1Б 0'2 її її Т2 її Р:/ її її 15 10 17 58-63 40
9 „Металург* 1'2 1'2 Тб 2Б 0:2 1:1 Ої? 0'0 06 ТТ 0’1 Бй 3-І її ТУТ 2:5 зо ТБ ГО її V? то Її ТТ 24 її її у, 1 ! 19 12 16 54-55 40
10 „Ростсільмаш* 0'2 14 2 1 ГІ 3’1 /7 її її 1:1 2’0 2’0 О'-З Би ГО Г2 24 ГЗ 2:2 її 2’1 2'4 її 3:3 Т2 0'1 2Й 0'2 її, її Г2 ЯЛ 1'2 5 1 19 13 15 <а-55 40
11 СКА Р н 1'3 1-1 її БП 0’0 І’І 0’3 0'3 0’0 Г2 2'1 її? 3'1 2'2 М07 ТБ 1:3 її її, ЇЇ її ЇЇ ББ 2'0 і 16 7 19 40-56 39
12 „Геолог* & її її її 02 1'0 ОБ И ББ 2=0 гз її її її їїг її ОБ 0'2 її її її її 4; 15 9 18 45-54 39
13 „Котайк* 0-2 2'0 03 її 2’1 Н2 її ТУЗ 2'2 ГЗ У її ш її її її її її її її 0 15 8 19 55-59 38
14 „Шинник* її ББ гз ОЙ 02 0'0 ГО 1:3 0:2 ГО 0-2 її 10 12 то 0:3 0:3 0'0 ГІ ш № її її Й \Тб \2:4 й £ 15 8 19 26-42 38
15 „Динамо* Ст ЇЇ 12 Г2 2'1 04 ТЛІ /7 її ББ Г-2 0% 2:0 7^5 27 ЇЇз ТУТ Ь'О І0ЇЇИЙ ІЕЕЙ1 п її ! няв® НЙЙЕ 27 |/7 її і /5 ІЗ 15 19 46-52 38
16 „Зоря* 2'2 97 /’/ И ТЗ 37 2 1 24 0'0 15 ЇЇ У м п її її її ЇЇ ] | ОБ 6 В 15 15 14 46-60 38
17 „Ротор" 0’2 з-з її її її Г2 2’1 0:і 1'2 її її м п її її 4:3 1'2 04 ЇЇо їй ж й її 0 15 10 19 45-50 36
18 „Спартак" ЇЇ 00 0'3 її ТТ о-о 0'1 0'0 ГО 0-2 її Г'2 0 3 4’0 0 2 2'4 ББ Н'З 20 0 1 її п І'-'О □ і ріо 00 ГО 0 2 12 12 18 37-46 36
19 „Динамо* Бт г, 12 01 й 1'4 37 $ 0’1 0'0 0-2 1:1 но п У/ 0'0 47 ц її Тб 0'0 її її і 2:7 ? 12 11 19 38-45 35
20 <Раал" № 1-2 Г2 її її БЗ 1’2 ЇЇ її їїо у, и ГО 0'0 0:1 2'0 її іо 12 ГО й № и ? « 16 15 35-37 34
21 „Торпедо" ОБ 1'2 ББ 0'2 1’1 2-0 її 0'0 ГЗ її її п її 0'3 VI ГІ ц р:0 її ТО 0:3 та 12 19 30-51 34
22 „Крила Рад* її % ТЗ 0'3 її БЗ 1'2 Уз 1-І 02 03 0’1 Ь1 01 1'1 /з ТПі 1'1 ТБ 2'0 27 20 1=0 її ТБ 20 и і/ ІлЗм 9-9^1 170 12 20 40-60 32
Підсумкова таблиця чемпіонату СРСР 1987 р. Перша ліга
21 суддю, по 17 арбітрів було з України та РРФСР, по 5 —з Грузії та Узбекистану, по 4 —з Вірменії, Литви та Казахстану, по З — з Ленінграда та Молдавії, по 2 — з Азербайджану, Білорусії, Латвії, Киргизії та Таджикистану, по одному — з Московської області, Туркменії та Естонії.
Найбільше матчів—10 — провів тбілісець Г. Сепіашвілі. По 9 — москвич В. Новиков, харків’янин Ю. Сергієнко, В. Агєєв з Кустаная, рижанин В. Лихолай та Н. Бартфель з Кишинева.
Найсуворішими арбітрами були Н. Бартфель, О. Горін (Кишинів), а також В. Лихолай, які винесли по 17 попереджень. Крім того, Горін вилучив одного, а Бартфель — двох гравців з поля. 12 попереджень і 1 вилучення — в «активі» Є. Школи з Луцька, 10 І2 — у В. Агєєва.
Найбільший «урожай» червоних і жовтих карток зібрав у матчі другого кола ростовських команд СКА і «Ростсільмашу» москвич С. Хусаїнов — 1 червона і 6 жовтих. По 2 вилучення і 3 попередження було зафіксовано в матчах «Зоря» — «Торпедо» (арбітр москвич О. Лунін), «Локомотив» — «Торпедо» (Н. Бартфель) і «Кузбас» — СКА «Карпати» (В. Новиков).
По 6 попереджень в одній зустрічі зробили саратовець С. Сер-дюков (матч «Зоря» — «Динамо» Бт), львів’янин В. Чекас («Пахтакор»— «Спартак») і В. Житкус з Вільнюса («Геолог» — «Пахтакор») .
Найкоректнішою командою турніру став кемеровський «Кузбас»— 9 разів його футболісти попереджалися і 1 вилучався з поля. Сумний рекорд встановили гравці орджонікідзевського «Спартака», на рахунку яких 34 жовті картки. В пасиві «Ростсільмашу» 32 попередження і 2 вилучення. 28 попереджень у «Колоса», 27 і 1 вилучення— у «Зорі», по 26 — у «Пахтакора» і ростовського СКА.
«Лідери» серед окремих порушників львів’янин І. Гамалій і спартаківець з Орджонікідзе В. Дзоблаев, які попереджалися по 6 разів; 5 жовтих карток і 1 червону пред’явили судді столичному залізничнику А. Калайчеву.
Всього протягом турніру арбітри показали футболістам 14 червоних карток. З них 3 — гравцям «Локомотива», по 2 — футболістам ростовських команд СКА і «Ростсільмаш», а також «Торпедо» Кутаїсі, по 1 — «Зорі», «Кузбасу», «Чорноморця», СКА «Карпати» і «Факела».
П’ять українських команд провели між собою протягом чемпіонату 20 матчів, причому всі вони відзначалися високою результативністю. Забито 65 м’ячів, тобто в середньому за гру по 3,75 м’яча. Лише одну нічию в цих поєдинках зробив одеський «Чорноморець», решту — виграв. Наводимо підсумкову таблицю цього міні-турніру земляків:
1. «Чорноморець»
2. СКА «Карпати»
3. «Металург»
М О
22—8 15
20-15 7
11-15 6
4. «Зоря»
5. «Колос»
М О
9-16 6
13—21 6
Не очікуючи попутного вітру
Після сезону у вищій лізі одеський «Чорноморець» прийшов до фінішу чемпіонату в кінці каравану команд майстрів. Моряки, віддавши чимало сил внутрішнім чварам й не зовсім спортивному суперництву, розпрощалися з вищою лігою. Команду покинула чи не половина гравців — серед них і дехто з провідних. Та виявилося, що «Чорноморець» не лише надалі не втратив ходи, а й вирівняв
а потім впевнено довів своє право знову бути серед найсиль-НІШИХ.
Звичайно, не все було так просто, як може видатися. Перед новим керівництвом колективу — старшим тренером Анатолієм Федоровичем Полосіним, начальником команди Юрієм Леонідовичем Заболотним — постали складні проблеми ігрового й психологічного плану. Вони зуміли створити в колективі атмосферу взаємодопомоги і взаєморозуміння, згуртували колектив на виконання важливих завдань. Надійними помічниками керівництва в справі відродження колективу стали його ветерани В. Іщак, С. Третяк, В. Плоскина, О Жарков.
Дбаючи про майбутнє, тренери найсерйознішу увагу в передсе-зонний період звернули на фізичну підготовку, що дозволило рівномірно, без зривів пройти турнірну дистанцію, уникнути несподіванок. «Чорноморець» одним з перших серед колективів першої ліги розпочав підготовку до сезону.
Наскільки результативною вона була, показав старт чемпіонату. Вісім матчів — вісім перемог! Двадцять турів — жодної поразки! Стрімкий початок дозволив одеситам відірватися од суперників уже після першого кола-—ризька «Даугава», що йшла другою, відстала на шість очок. Не збавив «Чорноморець» своєї ходи й надалі, хоча з кожним матчем очки здобувалися все важче — суперники грали з лідером максимально зібрано. Однак, до честі одеситів, вони не збилися з вірного курсу, хоча наприкінці першості захиталися на гребені лідерства, зазнавши трьох поразок. Та, видно, тимчасові невдачі не вплинули на турнірне становище команди, про що й засвідчив фініш — моряки стали першими, випередивши двох інших призерів відповідно на 4 та 12 (!) очок.
Завдяки ж яким складникам вдалося «Чорноморцю» блискуче провести операцію «Повернення»? Перш за все слід відзначити здруженість колективу, високий функціональний рівень підготовки, що стали надійною основою колективної гри, зумовили надійність тактичних і технічних дій гравців.
Помітно вирізнялися одесити серед інших стабільністю складу — по 36 і більше матчів провели 10 футболістів команди. Стабільними були також виступи на своєму та чужому полях — тут вони набрали відповідно 38 і 24 очки. Причому «Чорноморець» не можна звинуватити в бажанні перепочити. Безкомпромісними були його матчі з Чотирма іншими представниками України в першій лізі. З восьми матчів із земляками одесити виграли сім, а один звели до нічиєї, забиваючи при цьому по 3,75 м’яча за гру.
Найсильніші лінії команди — напад і півзахист. Тут підібралася група сильних гравців, серед котрих вирізнялися Щербаков і Фінк. Завершувати атаки в «Чорноморця» вміють чи не всі — авторами голів у ворота суперників були 13 моряків, найбільшою активністю виділялися Перепаденко, Зірченко, Секінаєв.
Заслуговує на добре слово і захист, хоча його гравці інколи помилялися. Надійно, на високому рівні провів сезон основний голкіпер Гришко.
До чинників успіху слід віднести і підтримку команди спортивними, господарськими й громадськими організаціями міста, які зробили все належне для створення необхідних умов для підготовки і виступів команди. Допомогу в комплектуванні колективу надало київське «Динамо», відрядивши до «Чорноморця» ряд перспектив* них гравців.
Отже, минулий сезон закінчився для «Чорноморця» на мажорній нбті. Проте безхмарним майбутнє не обіцяє бути,
— У новому сезоні на нас чекають важкі випробування,— вважає заслужений тренер Української та Молдавської РСР А. Ф. По-лосін.— Одна з головних проблем — кадрова. Не всім нинішнім гравцям під силу вимоги вищої ліги. Без поповнення не обійтися. Змінювати потрібно багато чого — те, що було придатне в першій лізі, у вищій може бути гальмом.
Підготовку до сезону у вищій лізі «Чорноморець» знову розпочав серед перших — у листопаді. Найпершим контрольним матчем на порозі нового сезону стала зустріч з болгарським клубом «Спартак» (Плевен). Нічия — 2:2. Однак на мирну гру «Чорноморець» не налаштовується. Вона, як засвідчив минулий сезон, не в характері оновленої команди.
Від першого — до вісімнадцятого
Душанбинський «Памір» — єдина команда, що виступала в першій лізі в усіх 18 турнірах. А всього в цих змаганнях взяла участь 61 команда з 57 міст країни. Подаємо сумарні здобутки команд, що братимуть участь у турнірі 1988 р., й усіх українських колективів (Т — кількість турнірів, у яких взяла участь команда; І — загальна кількість ігор; В — виграшів; Н— нічиїх; П —поразок; М — різниця м’ячів; О— сума очок):
Т І В Н П М О
«Памір» (Душанбе) 18 744 294 183 267 929—875 771
«Шинник» (Ярославль) 17 702 257 191 254 795—833 705
«Металург» (Запоріжжя) 17 698 253 181 264 881—844 687
«Кузбас» (Кемерово) 15 618 238 134 246 757-769 610
«Спартак» (Орджонікідзе) 15 614 217 132 265 649—766 566
СКА «Карпати» (Львів) 10 428 202 107 119 623—431 511
«Таврія» (Сімферополь) 10 4С8 176 95 137 607—478 447
«Кубань» (Краснодар) 10 408 146 104 158 484—504 306
«Даугава» (Рига) 9 378 141 114 123 497—420 396
«Колос» (Нікополь) 8 348 148 84 116 478-412 380
СКА (Ростов) 8 324 137 86 101 438—356 360
«Металіст» (Харків) 8 336 132 92 112 377—336 356
«Прикарпаття» (Івано-Франківськ) 9 366 122 90 154 405—488 334
«Гурія» (Ланчхуті) 7 302 127 56 119 397—437 310
«Пахтакор» (Ташкент) 6 240 104 70 66 344—250 278
«Ротор» (Волгоград) 6 256 102 54 100 363—352 258
«Зірка» (Перм) 7 274 91 75 108 310-359 257
«Зоря» (Ворошиловград) 6 260 94 67 99 343-353 255
«Дніпро» (Дніпропетровськ) 4 176 96 40 40 258—162 232
«Чорноморець» (Одеса) 4 160 90 37 33 274—138 217
«Динамо» (Ставрополь) 5 222 76 54 92 256—290 206
СКА (Одеса) 5 218 72 57 89 251—261 201
«Динамо» (Батумі) 4 172 61 36 75 202—242 168
ЦСКА 2 88 47 23 18 144—72 117
«Котайк» (Абовян) 3 130 45 26 59 145—178 116
СКА (Київ) 3 130 32 ЗО 68 129—202 94
«Ростсільмаш» (Ростов) 2 88 35 23 ЗО 135—124 93
«Кривбас» (Кривий Ріг) 2 76 20 18 38 93—121 58
«Шахтар» (Донецьк) 1 38 19 13 6 57—21 51
«Геолог» (Тюмень) 1 42 15 9 18 45-54 39
За явною перевагою
Як відомо, «Чорноморець» не затримався довго у першій лізі, повернувшись у клас найсильніших. Проте представництво команд нашої республіки у першій лізі від цього не зменшилося — путівку в цей ешелон вітчизняного футболу вибороли футболісти сімферопольської «Таврії».
Сезон-87 розпочався несподівано. Проект скорочення чисельного складу другої ліги знали всі учасники. Надійшло навіть положення про всесоюзну другу лігу. Але змін не сталося, й організатори зму-
тдені були повернутися до старої формули розиграшу. Другу несподіванку підготувала негода —матчі перших двох турів, що мали відбутися 15 і 19 березня, довелося перенести на червень.
Мало хто з болільників до початку турніру міг передбачити, що зустріч між «Прикарпаттям» і «Таврією» виявиться центральною подією не тільки туру, але й усього першого кола. Чемпіони України 1985 р. і срібні призери сезону-86 — кримські футболісти під керівництвом нових наставників — заслуженого тренера УРСР В. Соловйова й заслуженого тренера Узбецької РСР В. Каневського— впевнено лідирували в шостій зоні.
їхній суперник — команда «Прикарпаття» — у 1986 р. не зуміла увійти до групи учасників головного фіналу і задовольнилася посереднім 17-м місцем. А в 1987 р. команда Б. Стрєльцова кинула виклик визнаним фаворитам — на старті прикарпатці здобули сім перемог поспіль.
За матчем лідерів спостерігало 11 тисяч чоловік —лише кожен шостий з усіх бажаючих зміг потрапити на стадіон. Господарі поля виправдали надії своїх шанувальників, перемігши потенційного лідера («Таврія» зіграла на дві гри менше) —2:1. Це була перша поразка кримчан — за 7 турів до завершення першого кола. Ось як виглядала група лідерів на той час: «Прикарпаття» — ЗО очок, «Таврія» і тернопільська «Нива» — по 27, «Кривбас» — 25, СКА (Одеса) — 24.
Але вже через тиждень лідер зіграв унічию — 0:0 з «Нивою», а «Таврія», перемігши вдома горлівський «Шахтар» — 2:1, впритул наблизилася до прикарпатців, а за втраченими очками — випередила їх.
ЗО липня у грі другого кола в Сімферополі «Таврія» взяла реванш у підопічних Б. Стрєльцова з тим же рахунком — 2:1. І хоча до фінішу було ще далеко, основне питання практично вирішилося: найближчого переслідувача — «Прикарпаття» лідер випереджав на 4 очка, а за втраченими — на 10.
Так воно й сталося. Незважаючи на несподівані поразки «Тав-рії» — армійцям Одеси, «Новатору», «Кривбасу» — все ж, вигравши у торпедівців Луцька — 2:0, кримські футболісти достроково, за три тури до фінішу, стали переможцями. Три роки знадобилося їм, щоб знов повернутися в першу лігу.
Друге місце зайняла тернопільська «Нива». Два роки тому лише поразки в останніх матчах на виїзді перешкодили підопічним старшого тренера В. Полянського зайняти призове місце. І ось тепер — безперечний успіх. Третіми фінішували футболісти «Прикарпаття».
Треба відзначити виступ полтавської «Ворскли» (тренер В. По-жичевський). Дебютант другої ліги прагне відновити колишню славу полтавського футболу — команда увійшла до десятки найсиль-ніших.
Різко здали свої позиції володарі призу «Знак якості», встановленого редакцією «Спортивної газети» для команди, що користується найбільшою популярністю серед глядачів і готує гравців для команд вищих ліг. Торпедівці Луцька втратили перед початком сезону 5 гравців основного складу й посіли лише 16-е місце (у сезо-ні-86 — 5-е).
Окрема розповідь про так звану «битву аутсайдерів». «Новатор» (Жданов), «Динамо» (Ірпінь), «Десна» (Чернігів), «Зірка» (Кіровоград), «Маяк» (Харків) — ось її головні діючі особи. Як це не дивно, але серед них виявилися і армійці Києва — команда, яка виступала у першій лізі, шість років тому була чемпіоном республіки, нарешті, у сезоні-86 стала бронзовим призером. На фініші сезону у складі армійців з’явився вихованець Республіканської школи-
Інтернату спортивного профілю чемпіон світу серед юнаків — Юрій Макаров. Але й це не допомогло. Кияни, яких буквально напередодні першості очолив новий тренер В. Мальцев, колишній директор ДЮСШ цього клубу, змушені розпрощатися із статусом команди майстрів.
Короткий коментар тренера охтирського «Нафтовика» заслуженого майстра спорту А. Біби:
— Позиції лідера другої ліги — «Таврії» майже ніщо не загрожувало. Довга лава запасних, рівний склад гравців дали змогу рівно пройти марафонську дистанцію чемпіонату. Завдяки зіграному й збалансованому складу стабільно виступали тернопільська «Нива» й «Прикарпаття». Прикарпатці значно поліпшили гру з появою у складі досвідчених гравців — Ігоря Юрченка і Ярослава Дунайського.
Решта команд приблизно одного рівня, їх виступ великою мірою залежить від передсезонної підготовки. Серед молодих футболістів, на жаль, важко знайти здібних гравців, які б могли поповнити вищу лігу. Не вистачає і футболістів творчого плану, які вміють конструювати гру. Втім, це біда не тільки другої ліги.
Суперниками «Таврії» у перехідному турнірі за путівку до першої ліги стали смоленська «Іскра» та «Локомотив» із грузинського міста Самтредіа. Футболісти з Російської Федерації впевнено стартували, вигравши в гостях у «Локомотива» — 3:1. Але 29 жовтня чемпіони України буквально розгромили своїх основних суперників— 4:0 (відзначилися Шевченко, Дюльдін, Райко, Гуйганов). Кримські футболісти не залишили надій і кращій команді дев’ятої зони, де виступали колективи Закавказьких республік. Рахунок — 6:1 на користь господарів поля у матчі з «Локомотивом» — красномовно свідчить про це.
У зустрічі, що відбулася 8 листопада в Смоленську, лідера групи «А» влаштовувала нічия. На важкому, вкритому льодом і снігом, полі місцевого стадіону «Таврія» виконала завдання — 3:3. Незважаючи на те що в останньому матчі команда В. Соловйова програла в Самтредіа місцевому «Локомотиву» — 2:3, кримські футболісти здобули путівки в першу лігу.
Пропонуємо підсумкову таблицю перехідного турніру в групі «А»:
в н п м о
1. «Таврія» 2 1 1 15—7 5
2. «Іскра» 2 1 1 7—8 5
3. «Локомотив» 1 0 3 5-12 2
Призери
Турнір українських команд другої ліги є одночасно і чемпіонатом республіки. Гравці перших трьох команд, які взяли участь в не менш як половині матчів, нагороджуються медалями. Подаємо список футболістів, які виступали в складах команд-призерів.
«Таврія» Сімферополь
В. Будник — 49 (забив 6 м’ячів), В. Галустов — 47 (5), О. Бондаренко—47 (5), С. Дементьєв —46 (15), С. Причиненко — 45 (3), Б. Бєлошапка — 43, С. Шевченко — 43 (21), І. Леонов — 43 (17), О. Гуйганов —42 (4), І. Лялін —42, С. Осиновський — 41 (3), Ю. Бондаренко — 37 (15), С. Павлов — 37 (12), П. Ушаков — 34 (2), О. Серебрянський — 33 (4), С. Райко —27 (10), А. Дюльдін —26
(2), О. Петров —25, А. Безсмертний — 14, С. Глоба —4 (1), Д. Ду-яаевський —З, О. Галенко —2, В. Галикін — 2, М. Кондратенко — 2, К. Углєв —2, Г. Авоян —2, І. Лемешко — 2, В. Хропатий—1, С. Леженцев — 1, В. Гоцуляк — 1 матч.
«Нива» Тернопіль
В. Венгринович — 52 (9), М. Тимофєєв —50 (12), Р. Мацюпа — 50 (7), І. Цисельський — 48 (1), П. Прядун —48 (8), А. Назаренко—48 (11), І. Покидько —47 (1), В. Сухенко —47, І. Яворсь-кий —47 (23), В. Рудницький — 42 (6), І. Козуб —42, Ю. ПанфЬ лов — 40, Л. Галюта —35 (1), С. Квасников — 27, М. Мовчан — 19 (2), В. Опанасенко—18, І. Біскуп—13 (3), Р, Стрельба—11, В. Ряшко —9, М. Куриляк —8, Д. Гордєй —5 (1).
«Прикарпаття» Івано-Франківськ
А. Чикало — 52 (3), Я. Ватаманкж— 51, П. Мельник —50 (4), Б. Дебенко — 49 (5), В. Цимбал — 48 (1), М. Юрченко — 46 (5), Я. Дунайський — 46 (8), С. Туринський — 45 (23), М. Савка-^44 (2), В. Гуменяк —42, І. Юрченко —38 (10), А. Баталов — 33, А. Кузь — ЗО, О. Руденський — ЗО (1), В. Башта — ЗО, В. Моска-льов — 26, В. Єлисєєнко — 23, В. Москвін — 20 (5), Ю. Шулятиць* кий—15 (1), І. Мельничук —6, І. Стефанків —6 (1), В. Скоков — З, В. Середюк — 1.
...і кілька цікавих цифр
Сім місяців (216 днів) тривав чемпіонат в українській зоні другої ліги. За 54 ігрових тури 702 матчі провели команди в цьому турнірному марафоні.
На поле виходили 715 футболістів, з яких 73 — воротарі. В усіх матчах своїх команд узяли участь 17 гравців. Найбільше футболістів використали армійці Києва — 43. Найстабільнішим був склад «Нафтовика» — 19 гравців.
У першості був забитий 1661 м’яч. Це в середньому 2,36 за гру. М’ячі забивали 346 футболістів, крім того, зафіксовано 12 «ав-тоголів». Кращими бомбардирами стали В. Олійник («Буковина») і В. Шишков («Спартак») — по ЗО м’ячів.
Пропонуємо список футболістів, які стали кращими бомбардирами своїх команд (у дужках —голи з пенальті):
«Буковина» — В. Олійник — ЗО (2); «Спартак» — В. Шишков — ЗО (4); «Прикарпаття» — С. Туринський — 23 (0); «Нива» Тр — І. Яворський —23 (0); «Ворскла» — І. Шарій — 22 (4); «Таврія» — С. Шевченко — 21 (6); СКА Од — В. Сахно — 21 (5); «Авангард» — Б. Самардак—18 (7); «Закарпаття» — В. Мартиненко—16 (0); «Новатор» —О. Волков—16 (0); «Шахтар» Гр —Ю. Авдєєнко — 15 (5); «Океан» — С. Пронін—14 (0), О. Білозерський—14 (4); «Торпедо» Зп — В. Козлов—14 (6); «Торпедо» Лц—П. Філонкж — 13 (0); «Нафтовик» — Б. Шуршин—13 (7); «Кривбас» — С. Мотуз— 13 (6); О. Усатий—13 (0); «Нива» Вц —В. Снилик—12 (0); «Зірка» — М. Калита—12 (6); «Чайка»—В. Чалий—11 (0); «Суднобудівник» — Ю. Смагін — 11 (0); «Десна» — В. Жилін — 11 (0); «Поділля» —А. Саулевич—10 (0), Е. Валенко—10 (0), В. Бугай — 10 (0); «Кристал» — О. Меншиков—12 (3); «Маяк»—І. Леднєй — 10 (6); «Динамо» — А. Кондратович—10 (0); «Шахтар» Пг — О. Вобликов —7 (0); СКА К — О. Волотьок —7 (2).
Призначалося 198 пенальті (реалізовано—148). Найчастіше 11-метровими каралася «Чайка»—12 разів, «Таврія» найчастіше пробивала пенальті—13 разів. Найкращі пенальтвсти: Б. Самардак
(«Авангард») та І. Юрченко («Прикарпаття») — по 7 влучень з 7. Найневдаліше пробивали пенальті футболісти «Буковини», які спромоглися реалізувати тільки 2 з 9.
Зафіксовано 15 «хет-триків», причому А. Карпонай («Торпедо» Лц) забив в одному матчі 4 м’ячі, тричі по 3 м’ячі провів В. Шиш-ков («Спартак»), двічі — І. Яворський з тернопільської «Ниви».
«Рубіновий кубок» газети «Молодь України» найрезультативнішій команді вручено «Таврії». Сімферопольці довели свій же рекорд результативності за сезон до 125 м’ячів (2, 40 за гру). Вперше команда української зони пропустила за сезон більш як 100 м’ячів — це «досягнення» в пасиві «Новатора»—107 м’ячів.
93 матчі закінчилися з великим рахунком. А всього у 702 зустрічах зафіксовано 22 варіанти рахунку. Найчастіше, як і завжди, зустрічався рахунок 1:0 (158 разів). Майже чверть усіх матчів закінчилися внічию— 172 (24,5 процента).
Господарі виграли 420 матчів, гості — ПО, різниця м’ячів — 1120—541. Тільки «Таврія» і тернопільська «Нива» набрали на виїзді більше 50 процентів очок, відповідно 32 і 27 очок. Найгірший показник на виїзді у «Суднобудівника» — 5 очок.
704 попередження і 34 вилучення з поля — такий сумний підсумок першості. Найбільше попереджень зібрали «Авангард» і «Десна»— по 40. Найчастіше вилучалися з поля футболісти тернопільської «Ниви» — 4 рази.
Матчі минулої першості відвідали 2 912 440 глядачів (у середньому за гру — 4148). Найбільшу аудиторію зібрав полтавський стадіон «Колос» — 260 700 (10 026 за гру). Найменше любителів футболу відвідало зустрічі в Ірпені—17 100, тобто 657 глядачів за матч. На виїзді найпопулярнішою командою була «Таврія», матчі з її участю зібрали 153 300 глядачів.
Допоміг характер
Сімферопольська «Таврія» привчила своїх болільників до результативного, сміливого, атакуючого футболу. Судіть самі, в сезоні 1987 р. сімферопольці 125 разів засмучували суперників, забиваючи їм м’ячі. Це свідчить про явну перевагу «Таврії» в турнірі, упродовж якого вона була практично беззмінним лідером і достроково, за три тури до закінчення першості, стала чемпіоном України.
Як відомо, першість країни серед команд шостої зони другої ліги проводилася за звичною системою. Новий наставник «Таврії» В. Д. Соловйов головним у підготовці до сезону-87 вважав морально-вольову підготовку футболістів, яка у поєднанні з високими фізичними кондиціями досвідчених і молодих гравців повинна була забезпечити успіх на марафонській дистанції чемпіонату.
Кримчани зі старту очолили суперництво в своїй зоні, демонструючи зрілу гру, атакуючий футбол і високу результативність, що забезпечило солідний відрив.
Однак це не означає, що шлях лідера до титулу чемпіона України був легким, а футбольне життя — безхмарним. Не завжди впевнено діяла оборона, іноді дошкуляли збої в діях середньої лінії — вони спричиняли зриви в нападі й у захисті. Це призводило до несподіваних поразок, як-от у матчах з «Новатором», армійцями Одеси, «Кривбасом». Та постійна висока вимогливість тренерів, їхнє вміння своєчасно і безболісно варіювати складом допомогли сімфе-ропольцям утримати лідерство і по-бойовому настроїтися на боротьбу з переможцями інших зон за повернення до першої ліги.
Суперниками футболістів «Таврії» у перехідному турнірі за пу
тівку до першої ліги стали смоленська «Іскра» та «Локомотив» (Самтредіа).
У стартовому матчі на своєму полі кримчани перемогли свого основного суперника — смоленську «Іскру», забивши чотири «сухих» м'ячі. Ще переконливішою була перевага «Таврії» у зустрічі з «Локомотивом»— 6:1. Зігравши 8 листопада в Смоленську внічию з <Іскрою» — 3:3, футболісти сімферопольської «Таврії» після тривалої перерви знову здобули право виступати у першій лізі.
Після зустрічі в Смоленську наставник сімферопольців В. Д. Соловков сказав: «Ми не мали права вдруге спіткнутися в перехідному турнірі. Хлопці це розуміли і тому старалися. Сьогодні нам допоміг характер. Це добре. Добре й те, що в кожній з ігрових ліній команди є свої лідери. Однак попереду чимало роботи. Адже в цершій лізі вимоги значно вищі».
Лауреати другої ліги
Перший чемпіонат серед команд другої ліги відбувся у 1971 р. Наводимо список призерів чемпіонату республіки, що розігрується в рамках цього турніру.
1971 р. 1. «Кривбас» Кривий Ріг (тренери — А. Зубрицький — І коло, М. Фоміних—II коло). 2. «Суднобудівник» Миколаїв (Є. Лемешко). 3. «Автомобіліст» Житомир (М. Сосюра). Кращий бомбардир: С. Вовк («Кривбас») —21 м’яч.
1972 р. 1. «Спартак» Івано-Франківськ (В. Лукашенко). 2. «Говерла» Ужгород (Д. Товт). 3. «Таврія» Сімферополь (В. Бубу-кін). Кращий бомбардир: В. Байгузов («Шахтар» Кадіївка) — 24 м’ячі.
1973 р. 1. «Таврія» (О. Гулевський). 2. «Автомобіліст» Житомир (В. Стародубов). 3. «Суднобудівник» (Є. Лемешко). Кращий бомбардир: М. Русин («Говерла» Ужгород) —25 м’ячів.
1974 р. 1. «Суднобудівник» (Є. Лемешко). 2. «Металіст» Харків (М. Корольов). 3. «Кривбас» (А. Зубрицький). Кращі бомбардири: В. Жилін («Фрунзенець» Суми) і В. Дзіоба (команда м. Чернігів) — по 18 м’ячів.
1975 р. 1. «Кривбас» (О. Гулевський). 2. «Автомобіліст» Житомир (В. Жилін). 3. К-да м. Луцьк (Е. Кеслер). Кращі бомбардири: Є. Дерев’яга («Суднобудівник»), М. Завальнюк («Динамо» Хмельницький), А. Шидловський («Локомотив» Вінниця) і Р. Церекідзе («Хвиля» Севастополь) — по 14 м’ячів.
1976 р. 1. «Кривбас» (О. Гулевський). 2. «Металіст» (А. Паско-тін). 3. СКА Одеса (В. Шемєлєв). Кращий бомбардир: Ю. Цимба-люк («Металіст»)—21 м’яч.
1977 р. 1. СКА Одеса (В. Шемєлєв). 2. СКА Київ (Ю. Войнов). 3. «Колос» Нікополь (В. Ємець), Кращий бомбардир: С. Шмундяк (СКА Львів) — 20 м’ячів.
1978 р. 1. «Металіст» (Є. Лемешко). 2. «Колос» Нікополь (В. Ємець). 3. СКА Київ (Й. Сабо — І коло; В. Семенов — II коло). Кращий бомбардир: В. Сакалов («Буковина») — 19 м’ячів.
1979 р. 1. «Колос» Нікополь (В. Ємець). 2. СКА Київ (О. Мами-кін). 3. СКА Львів (В. Капличний). Кращі бомбардири: Ю. Бондаренко («Кристал» Херсон), Є. Дерев’яга («Суднобудівник»), В. Петров («Атлантика») — по 20 м’ячів.
1980 р. 1. СКА Київ (О. Мамикін). 2. «Буковина» Чернівці (Б. Розсихін). 3. СКА Львів (В. Капличний). Кращий бомбардир: В. Чирков («Авангард» Ровно) — 25 м’ячів.
1981 р. 1. «Кривбас» (В. Тугарін). 2, «Нива» Вінниця (І. Тер-
лецький). 3. «Авангард» Ровно (В. Матвієнко). Кращий бомбардир: С. Шевченко («Нива» Вінниця) — 22 м’ячі.
1982 р. 1. «Буковина» (О. Павленко). 2. «Десна» (Ю. Школьни-ков) 3. «Колос» Павлоград (О. Попиначенко). Кращий бомбардир: С' Левченко («Нива» Вінниця) —32 м’ячі.
1983 р. 1. СКА Київ (В. Фомін). 2. «Колос» Павлоград (О. Псн пиначенко). 3. «Нива» Вінниця (Ю. Школьников). Кращий бом-барЖ В‘ Насташевський (СКА Київ) —41 м’яч.
1 <Нива» Вінниця (Ю. Школьников). 2. «Колос» Павло-
град (О. Попиначенко). 3. «Суднобудівник» (Є. Кучеревський). Кращий бомбардир: В. Насташевський (СКА Київ)—22 м’ячі.
1985 р. 1. «Таврія» (А. Коньков). 2. «Нива» Вінниця (Ю. Школьников). 3. «Суднобудівник» (Є. Кучеревський). Кращий бомбардир: В. Науменко («Таврія») — 29 м’ячів.
1986 р. 1. «Зоря» Ворошиловград (В. Добижа). 2. «Таврія» (А. Полосін). 3. СКА Київ (В. Фомін). Кращий бомбардир: В. Насташевський («Кривбас») —25 м’ячів.
1987 р. 1 «Таврія» (В. Соловйов). 2. «Нива» Тернопіль (В. По-лянський). 3. «Прикарпаття» (Б. Стрельцов). Кращі бомбардири: В. Олійник («Буковина») і В. Шишков («Спартак» Житомир) — по ЗО м ячів.
Велика таблиця другої ліги
Ч І В Н П О М’ячі
1. «Суднобудівник» Миколаїв 2. «Буковина» Чернівці 3. «Нива» Вінниця 4. «Спартак» Житомир Б. «Кривбас» Кривий Ріг 17 17 17 17 15 734 736 734 736 644 310 316 302 303 291 209 193 211 207 198 215 227 221 226 155 829 825 815 813 780 891—671 881—670 885—668 889—699 $44—587
6. «Зірка» Кіровоград 17 736 271 198 267 740 787—807
7. «Закарпаття» Ужгород 17 734 274 191 269 739 800—794
8. «Авангард» Ровно 17 734 262 200 272 724 753—788
9. «Кристал» Херсон 17 734 257 195 282 709 800—895
10. «Чайка» Севастополь 17 736 256 194 286 706 800 838
11. «Поділля» Хмельницький 17 736 248 200 288 696 742—855
12. «Торпедо» Луцьк 17 734 230 197 307 657 699—889
13. «Десна» Чернігів 15 648 228 175 245 631 714—720
14. «Шахтар» Горлівка 15 666 220 183 263 623 720—833
15. «Новатор» Жданов 16 696 212 172 312 596 702—940
16. СКА Київ 17. «Ворскла» Полтава 11 13 484 568 221 176 137 157 126 235 579 509 676—466 538—664
18. «Фрунзенець» Суми 13 566 166 157 243 489 537—686
19. СКА Одеса 8 350 168 88 94 424 480—312
20. «Нива» Тернопіль 9 398 148 121 129 417 461—416
21. «Таврія» Сімферополь 6 272 155 67 50 377 524—252
22. «Прикарпаття» Ів.-Фр. 8 360 143 84 133 •370 372 37Д
23. «Стахановець» Стаханов 10 442 133 96 213 362 Оіь О і V 405 575
24. «Дніпро» Черкаси 10 444 114 120 210 348 Уу 0 9 0 340—552
25. «Шахтар» Павлоград 7 308 138 70 100 346 394—324
26. «Океан» Керч 9 400 124 98 178 346 402—517
27. СКА Львів 6 272 107 85 80 299 326—253
28. «Маяк» Харків 7 312 84 73 155 241 273 383
29. «Металург» Дніпродзерж. 7 308 84 73 151 241 271—410
ЗО. «Колос» Нікополь 4 172 94 43 35 231 235—141
31. «Металіст» Харків 4 164 85 51 28 221 239—115
32. «Динамо» Ірпінь 4 170 44 59 67 147 154—201
33. «Хімік» Северодонецьк 3 140 46 42 52 134 154—174
34. «Автомобіліст» Тирасполь 4 160 34 57 69 125 126—199
35. «Торпедо» Запоріжжя 3 132 39 37 56 115 142—172
36. «Нафтовик» Охтирка 2 92 38 25 29 101 114—90
37. «Зоря» Ворошиловград 2 80 39 20 21 98 115—75
38. «Локомотив» Донецьк 3 140 29 40 71 98 107—205
39. «Шахтар» Макіївка 2 90 31 32 27 94 96—87
40. «Сперанца» ДрокІя 1 44 12 9 23 33 43—73
41. «Харчовик» Бендери 1 38 5 6 27 16 14-73
Примітка. В різні роки в українській зоні виступали команди Молдавії,
Мета — підвищення у класі
12 команд нашої республіки за час існування другої ліги брали участь у перехідних змаганнях за право виступати у першій лізі. Кращі бомбардири у цих іграх: В. Науменко («Таврія») — 8 м’ячів (1985 р.) і О, Крамаренко («Металіст»)—6 м’ячів (1974 р.).
Подаємо таблицю сумарних результатів виступів українських команд у перехідних турнірах.
І ВНП М’ячі О І В Н П М’ячі О
1. «Таврія» 16 9 3 4 39—19 21 8. «Нива» Вц 4 112 3—3 3
2. «Кривбас» 19 8 4 7 27-20 20 9. «Судно-
3. «Металіст» 12 6 3 3 14—8 15 будівник» 5 113 4—6 3
4. СКА К 8 3 2 3 14—12 8 10. «Прикарпаття» 2 10 1 3—2 2
5. «Зоря» 4 3 0 1 8—5 6 11. «Буковина» 4 1 0 3 5—10 2
6. «Спартак» Ж 5 1 4 0 2—1 6 12. «Торпедо» Лц 5 0 0 5 1—12 0
7. СКА Од 2 110 5—2 3
Клуб бомбардирів
13 футболістів забили більше ста м’ячів, виступаючи за українські команди другої ліги. Символічний клуб бомбардирів має такий
вигляд:
1. В. Шишков
2. С. Шевченко
3. В. Насташевський
4. С. Шмундяк
5. В. Дмитренко
6. В. Дзіоба
7. О. Новиков
8. Г. Горшков
9. П. Касанов
10. В. Чирков
11. В. Мартиненко
12. Є. Дерев’яга
13. Ю. Смагін
«Спартак» Ж, «Торпедо» Лц,
«Кривбас» 1985 143
СКА Львів, «Нива» Вц 1984 135
СКА Київ, «Кривбас» 1984 134
СКА Львів, «Буковина» 1983 132
«Ворскла», «Кривбас» 1983 124
«Новатор», «Кривбас», «Десна» 1979 118
«Чайка», «Шахтар» Пг, «Океан» 1986 117
«Колос» Нк, «Десна» 1985 114
«Нива» Вц 1985 113
«Авангард» Р, «Шахтар» Пг 1985 108
«Чайка», «Закарпаття» 1987 105
«Суднобудівник» 1979 102
«Суднобудівник» 1987 101
Після прізвища футболіста вказано команди, за які він виступав, рік, коли забито сотий м’яч, а також сумарну кількість голів.
Найближчими кандидатами до вступу в клуб є В. Олійник («Фрунзенець» Суми, «Буковина») —95 м’ячів та І. Яворський («Шахтар» Гіг, «Нива» Тр) — 94.
МАСОВИЙ І МОЛОДІЖНИЙ ФУТБОЛ
На приз «Молоді України»
На початку травня 1987 р. у 54 містах і селах нашої республіки стартував чемпіонат України серед команд колективів фізкультури. Рівно п’ять місяців команди у шести зонах виборювали путівки на фінальний турнір. Лише переможці зональних змагань продовжували боротися за чемпіонський титул, путівку до ліги майстрів і перехідний приз республіканської комсомольської газети «Молодь України».
Перша зона: «Нива» (Бережани), «Прогрес» (Бердичів), «Карпати» (Сторожинець), «Нафтовик» (Долина), «Сокіл» (Гайсин), «Буревісник» (Кам’янець-Подільський), «Зірка» (Львів), «Маяк» (Богородчани).
Драматично склався турнір у цій зоні. Майже до самого фінішу вперто змагалися за путівку бердичівський «Прогрес» і долинський «Нафтовик».
Несподівано за тур до закінчення турніру «Нафтовик» на своєму полі програв сторожинецьким «Карпатам», які були на передостанньому місці. Пропустивши в першому таймі два м’ячі, долинці зуміли сквитати лише один.
А ось в очних поєдинках між «Прогресом» і «Нафтовиком» двічі перемагали спортсмени з Івано-Франківської областк— 2:1 і 1:0. Однак цього виявилось мало для загальної перемоги.
Становище команд:
В н п М О В Н П М О
1. «Прогрес» 9 2 3 27-13 20 5. «Нива» 5 4 5 19—17 14
2. «Нафтовик» 8 1 5 19-14 17 6. «Зірка» 4 4 6 17-12 12
3. «Сокіл» 7 3 4 24-15 17 7. «Карпати» 3 3 8 8—29 9
4. «Буревісник» 6 4 4 19-18 16 8. «Маяк» 1 3 10 11—26 5
Друга зона: «Зірка» (Житомир), «Цементник» (Миколаїв), «Цукровик» (Чортків), «Колос» (Заставне), «Колос» (Калуш), «Колос» (Серебрія), «Підшипник» (Луцьк), «Ізотоп» (Кузнецовськ).
Справжнім лідером другої зони став луцький «Підшипник». Волинські футболісти відразу заволоділи першим місцем і не поступалися ним до завершення змагань. У першому колі лучани зазнали лише однієї поразки, програвши своєму головному конкуренту — «Колосу» із села Заставне Берегівського району Закарпатської області. Тоді сільські футболісти виграли —1:0, а в другому колі «Підшипник» взяв переконливий реванш — 3:0. За два тури до фінішу «Підшипник» першим здобув путівку на фінальний турнір.
Становище команд:
1. «Підшипник»
2. «Цукровик»
3. «Колос» К
4. «Колос» Зет
В Н П М О
10 1 3 27—7 21
7 3 4 22-16 17
7 2 5 17—11 16
7 1 6 16—16 15
5. «Цементник»
6. «Зірка»
7. «Ізотоп»
8. «Колос» Срб
В Н П М О
6 2 6 15-17 14
5 4 5 21—21 14
5 2 7 11—22 12
1 1 12 14-35 З
Третя зона: «Схід» (Київ), «Автомобіліст» (Суми), «Авангард» (Лозова), «Паперовик» (Малин), «Дніпро» (Геронимівка), «Сула» (Лубни), «Явір» (Краснопілля), «Старт» (Харків), «Рефрижератор» (Фастів).
Напередодні сезону фахівці віддавали перевагу в боротьбі за перше місце двом командам — «Автомобілісту» й «Паперовику». Вже на старті сумчани очолили турнірну таблицю, але швидко здали позиції, а на перше місце вийшов малинський колектив.
Малинці лідирували півтора кола, однак втриматися на провідних ролях не зуміли. Чотири поразки поспіль відкинули їх на п’яте місце. Вперед вийшли геронимівські спортсмени, які вдало провели заключні поєдинки. Продемонструвавши безпрограшну серію з восьми матчів, черкащани за тур до завершення попереднього етапу вибороли перше місце.
В Н П Становище команд:
М О В Н П М О
1. «Дніпро» 12 1 3 35-10 25 6. «Авангард» 5 2 9 14-23 12
2. «Сула» 9 4 3 18-13 22 7. «Старт» 3 4 9 22—29 10
3. «Авто- 8. «Рефри-
мобіліст» 9 2 5 30—18 20 жератор» 4 2 10 14-37 10
4. «Схід» 8 4 4 19—9 20 9. «Явір» 3 3 10 17-32 9
5. «Паперовик» 6 4 6 15-13 16
Четверта зона: «Зоря» (Обухїв), «Нафтовик» (Пирятин), «Інгулець» (Кривий Ріг), «Локомотив» (Знам’янка), «Більшовик» (Київ), «Темп» (Черкаси), «Кремінь» (Кременчук), «Радист» (Кіровоград), «Будівельник» (Славутич).
Торік кременчуцький «Кремінь» фінішував третім у своїй зоні. Для виходу у фінал йому не вистачило чотирьох очок. Сезон-87 кременчуцькі футболісти провели результативно. їхні форварди 47 разів змушували капітулювати голкіперів суперників.
Тривалий час «Кремінь» переслідували кіровоградські футболісти. Та впевнена перемога в гостях над «Радистом» — 3:2 — забезпечила «Кременю» путівку на фінальний турнір.
Становище команд:
В
1. «Кремінь» 13
2. «Радист» 11
3. «Будівельник» 9
4. «Інгулець» 8
б. «Нафтовик» 7
Н П М О
2 1 47—13 28
1 4 36—20 23
З 4 31—20 21
З 5 30—20 19
4 5 22—14 18
6. «Більшовик»
7. «Зоря»
8. «Темп»
9. «Локомотив»
В н п м о
3 4 9 14—27 10
2 6 8 14—33 10
1 6 9 8—22 8
2 3 11 9—42 7
П’ята зона: «Трансформатор» (Запоріжжя), «Титан» (Арм’янськ), «Колос» (Осокорки), «Авангард» (Орджонікідзе), «Торпедо» (Мелітополь), «Судноремонтний» (Іллічівськ), «Динамо» (Одеса), «Енергія» (Нова Каховка), «Зірка» (Жовтневе), «Водник» (Миколаїв).
Кілька років поспіль гравці «Енергії» були учасниками заключного етапу змагань на першість України. Здавалось, новокаховська команда знову стане фіналістом. Але такі ж наміри мали й динамівці Одеси. Вони вперто змагалися з «Енергією» за перше місце у своїй зоні. Несподівані три поразки поспіль від «Зірки» — 0:2, «Трансформатора» — 0:3 і «Титана» — 0:2 звели нанівець попередні здобутки новокаховців. Одесити ж не зазнали жодної поразки й заслужено поїхали на фінальний турнір.
Становище команд:
В Н П М О В Н П М О
1. «Динамо» 13 5 0 45-11 31 6. «Торпедо» 6 4 8 22—29 16
2. «Енергія» 12 2 4 43—22 26 7. «Колос» 6 4 8 20—36 16
3. «Зірка» 11 1 6 41—24 23 8. «Авангард» 3 6 9 17—27 12
4. «Титан» 5. «Трансформа тор» 8 6 5 4 5 8 21-13 18—23 21 16 9. «Судноремонтних» 3 10. «Водник» 3 6 1 9 14 17—31 17—15 12 7
Шоста зона: «Шахтар» (Лутугіне), «Бажановець» (Макіївка), «Металург» (Куп’янськ), «Шахтар» (Дзержинськ), «Південсталь» (Єнакієве), «Шахтар» (Свердловськ), «Текстильник» (Донецьк), «Ко-мунарець» (Комунарськ), «Азовсталь» (Жданов), «Стахановець» (Стаханов).
На думку фахівців, шоста зона була найсильнішою. Саме тут зібралися невдаха другої ліги «Стахановець», минулорічні фіналісти куп’янський «Металург» і дзержинський «Шахтар». Особливо загострилася боротьба наприкінці зональних змагань. Перед останнім туром куп’янці випереджали гірників на два очки, а стахановців — на три. Однак заключний матч «Стахановець» вдома програв «Пів-'денсталі»—1:2, а дзержинці хоч і виграли, але не наздогнали куп’янську команду.
4 8-625 73
Становище команд:
В н п м о
1. «Металург» 12 З 3 25—10 27
2. «Шахтар» Дз 11 4 3 28—9 26
3. «Стахановець» 12 1 5 27—16 25
4. «Комунарець» 9 1 8 22—22 19
Б. «Південсталь» 8 3 7 19—25 19
В Н П М О
6. «Шахтар» Лут 7 4 7 15—15 18
7. «Шахтар» Св 6 4 8 19—22 16
8. «Текстильник» 5 5 8 21—22 15
9. «Азовсталь» 3 2 13 13—31 8
10. «Бажановець» 1 5 12 9—26 7
Фінальний турнір проходив на стадіонах Хуста і Виноградова, На турнір приїхали всі переможці зональних змагань.
Фаворитами фахівці вважали три команди — «Дніпро», «Кремінь» і «Динамо». Остання була вкомплектована найсолідніше. Ігор Соколовський, Теймураз Есебуа, Ігор Савельєв, Олександр Поліщук виступали за команди вищої ліги. А Олександр Погорєлов у складі дніпропетровського «Дніпра» 1983 р. навіть став чемпіоном СРСР. Динамівський колектив очолював досвідчений фахівець А. Алеске-ров, який свого часу тренував «Чорноморець» і «Нефтчі».
Геронимівська команда також поповнилась досвідченими гравцями — майстром спорту міжнародного класу Олександром Бережним, який грав за київське «Динамо», і Сергієм Шевченком з Вінниці.
У «Кремені» з’явилися Олександр Горбик та Вадим Шельменко, які раніше грали за харківський «Металіст». Готував «Кремінь» досвідчений наставник В. Фомін.
Та вже на старті змагань одесити поступилися «Металургу» — 1:2. А потім зазнали відчутних поразок від «Дніпра» —1:4 і «Кременя» — 0:2.
Організатори фінального турніру не помилились, поставивши матч «Дніпро» — «Кремінь» останнім. Він справді став вирішальним. Кременчуцька команда у чотирьох матчах набрала вісім очок (різниця м’ячів—11:2). Черкащини втратили очко в матчі з «Підшипником» — 0:0. Аби вибороти першість, їм потрібна була лише перемога.
«Кремінь» першим добився успіху. На 19-й хвилині відзначився Юрій Авраменко. «Дніпро» відігрався на 4-й хвилині другого тайму. А на 65-й хвилині черкащани з пенальті забивають переможний м’яч.
Футболістам «Дніпра» вручено перехідний кубок і дипломи першого ступеня Держкомспорту УРСР, золоті медалі й перехідний приз редакції газети «Молодь України». Чемпіонами республіки й володарями призу молодіжної газети стали: Пилипенко, Салюк, Пет-ровський, Кирилюк, Перепелиця, Довгалець, Сулла, Бережний, Дош-кар, Шевченко, Бойко, Кирилюк. Тренер — В. Перший.
Гравці «Кременя» одержали срібні нагороди й дипломи другого ступеня. Третіми фінішували куп’янці. Вони нагороджені бронзовими медалями й дипломами третього ступеня. Всі призери одержали також дипломи «Молоді України».
1. «Дніпро»
2. «Кремінь»
3. «Металург»
Підсумкова таблиця фінального турніру:
в Н п м О В Н П М О
4 1 0 10—2 9 4. «Підшипник» 12 2 2—4 4
4 0 1 12-4 8 5. «Динамо» 113 4-9 3
2 1 2 6—7 5 6. «Прогрес» 0 14 3-11 1
Вперше — «Південсталь»
Переможці обласних кубкових турнірів взяли участь у змаганнях на Кубок України, що нині проходять під егідою газети «Радянська Україна».
У фінал, подолавши всіх суперників, вийшли команда «Аван
гард» (Дрогобич) і колектив Єнакіївського металургійного заводу «Південсталь». Спочатку суперники зустрілися в Дрогобичі. Прикарпатські футболісти перемогли з рахунком 2:0. Гра-відповідь проходила у напруженій боротьбі. Київському арбітру О. Балакіну довелося тричі показувати червону картку і декілька жовтих.
Основний час — 2:0 на користь донецьких футболістів. Відзначилися Олександр Васютич (з пенальті) і Олександр Данилевич. Тільки у додатковий час господарі поля забили вирішальний м’яч. Його знов з пенальті провів О. Васютич. За результатами двох фінальних поєдинків «Південсталь» вперше виборола Кубок «Радянської України», зробивши чудовий подарунок рідному підприємству, якому в минулому році виповнилося 90 років.
Нагадаємо, що володарями Кубка УРСР були: 1937—1938 «Динамо» К, 1939— «Авангард» Краматорськ, 1940 — «Динамо» К, 1949 — команда Харкова, 1950 — «Спартак» Ужгород, 1951—1952 — «Металург» Запоріжжя, 1953 — «Торпедо» Кіровоград, 1954—1955 — «Машинобудівник» К, 1956 — «Колгоспник» Полтава, 1957 — СКВО Одеса, 1958 — «Торпедо» Харків; 1959 — «Шахтар» Коростишів, 1960—1961 —«Старт» Чугуїв, 1962 — «Авангард» Дніпропетровськ, 1963 — «Метеор» Дніпропетровськ, 1964 — «Більшовик» К, 1965 — «Титан» Запоріжжя, 1966 — ВПУ Львів, 1967 — «Більшовик» К, 1968 — ВПУ Львів, 1969 — «Шахтар» Макіївка, 1970 — «Авангард» Сімферополь, 1971—«Кольормет» Артемівськ;
1972 — «Автомобіліст» Житомир, 1973 — «Зірка» Кіровоград, 1974 — «Таврія» Сімферополь, 1975 — «Зірка» Кіровоград; 1976 — СКА К;
1977 — «Титан» Армянськ, 1978 — «Більшовик» К, 1979 — «Енергія» Нова Каховка, 1980 — «Нива» Підгайці, 1981—«Случ» Берез-не, 1982 — «Енергія» Нова Каховка, 1983 — «Схід» К, 1984 — «Торпедо» Запоріжжя, 1985 — «Автомобіліст» Львів, 1986 — «Машинобудівник» Бородянка, 1987 — «Південсталь» Єнакієве.
У нагороду — путівка
Як і раніше, змагання на приз «Робітничої газети» проводилися в колективах фізкультури за територіальним принципом. Найсиль-ніші команди вибороли право представляти свої області у фіналі чемпіонату. І все ж турнір 1987 р. відкрив нову сторінку в його історії. Адже вперше у цих республіканських змаганнях брали участь не тільки представники промислових підприємств (колишні авангардівці), а й найсильніші сільські команди, а також інші колективи, які раніше входили до складу різних спортивних товариств.
У фінал, що проходив у Жидачеві (Львівська обл.), крім господарів— футболістів місцевого «Авангарду», вийшли — «Хвиля» (Миколаїв), «Зірка» (Харків), «Буг» (Скальський район Львівської обл.).
Кращими гравцями турніру названі воротар В. Любов («Зірка»), захисник М. Саган («Буг»), півзахисник В. Мавров і нападаючий О. Силецький («Авангард»). Найрезультативнішим став форвард миколаївської «Хвилі» В. Бондаровський — 4 м’ячі.
Приз найкращого арбітра був вручений судді всесоюзної категорії Томашу Пфайферу з Ужгорода.
У складі переможців виступали: М. Луців, Р. Герин, Я. Коник, Т. Томич, І. Федорів, М. Федорів, О. Козар, В. Мавров, 3. Угрин, М. Кутельмах, В. Климюк, О. Силецький, В. Дімітров, В. Сидорович, І. Мош,
Коментар старшого тренера відділу футболу республіканської ради ВДФСТ профспілок заслуженого майстра спорту Олега Макарова:
— Розширення кола учасників турніру на приз «Робітничої газети» різко підвищило ціну перемоги на всіх стадіях розиграшу. Особливо напруженими були фінальні ігри. В Жидачеві зібралися добре підготовлені команди, котрі вже зараз у самовіддачі, вмінні повністю викладатися на полі не поступаються, а іноді і перевищують гравців вищого рангу.
Сказане насамперед стосується переможців турніру. Тренеру Євгену Камінському, який має досвід роботи з командами майстрів, вдалося створити сильний колектив, якому, за відгуками багатьох спеціалістів, під силу перехід у другу лігу. Команда відзначається доброю технікою й фізичною підготовкою, що дає змогу протягом усієї зустрічі підтримувати високий темп, при втраті м’яча використовувати метод колективного відбору. Технічні й мобільні півзахисники «Авангарду» забезпечують перевагу команди у центрі поля, ігрову ініціативу. Ще одна приваблива риса: тактично грамотна гра крайніх захисників, котрі, як і в кращих наших клубах, є «крилами» атаки.
Хочу підкреслити: команда, що представляє на республіканській арені робітничий колектив місцевого целюлозно-картонного заводу, успішно змагалася у кількох турнірах: «Авангард» — чемпіон і володар Кубка Львівщини.
Підбиваючи підсумки турніру, слід сказати, що у всіх командах ми побачили здібних молодих футболістів, які мають змогу стати справжніми майстрами — це захисник Мирон Саган («Буг»), півзахисник Валерій Курлейко, воротар Володимир Любов (обидва — з «Зірки»), господарі поля — нападаючий Ігор Мош і захисник Роман Герин. Ігри найсильніших профспілкових команд колективів фізкультури — помітна подія в спортивному житті республіки. І шкода, що жоден із тренерів команд другої ліги не побував на турнірі.
Нагадаємо, що першим переможцем 1973 р. став бердянський «Азовець». У наступні роки перемогу здобували: 1974 — кременчуцький «Металург», 1975 — тернопільський «Комбайнобудівник», 1976 — одеський «Шторм», 1977 — донецький «Калінінець», 1978 — калусь-кий «Хімік», 1979 — бердичівський «Шкіряник», 1980 — футболісти об’єднання «Одесагрунтомаш», 1981—команда ялтинського тресту «Кримспецбуд», 1982—1983 — команда Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім. Карла Лібкнехта, 1984 — луцький «Прилад», 1985 — «Ватра» (Тернопіль), 1986 — «Бистриця» (Надвірна).
За традицією разом з головним призом переможці турніру здобули право помірятися силами з найсильнішою робітничою командою Болгарії — володарем призу газети «Работническо дело». Цього разу його виборола команда металургійного комбінату «Георгі Де-м’янов» з міста Середньогоріє.
Гра між болгарськими та українськими футболістами пройшла у цікавій боротьбі. На початку другого тайму рахунок відкрив нападаючий гостей Віктор Димитров. Другий м’яч провів півзахисник Зиновій Угрин. Наприкінці зустрічі господарям поля вдалося скоротити рахунок. Свисток судді міжнародної категорії К- ҐІрзулова зафіксував перемогу «Авангарду» — 2:1.
Ось який вигляд має підсумкова таблиця 1987 р.:
В Н П М О
В Н П М О
«Авангард» «Хвиля»
3 0 0 9—2 6
2 0 1 7—5 4
«Зірка» «Буг»
0 2 2—4 2 0 3 2—9 0
1 0
На приз газети
Кубок республіканської ради товариства «Авангард»— так називався цей турнір. Нагадаємо, що його володарями у попередні роки ставали: «Шахтар» (Червоноград Львівської обл.), команда заводу сільськогосподарського машинобудування імені Жовтневої революції (Одеса), «Хімік» (Калуш Івано-Франківської обл.), «Шкіряник» (Бердичів Житомирської обл.), «Комбайнобудівник» (Тернопіль), «Цементник» (Миколаїв Львівської обл.), команда донецького шахтоуправління імені газети «Социалистический Донбасе», «Прилад» (Луцьк), «Прогрес» (Бердичів), команда шахти імені Засядька (Донецьк), «Пластик» (Виноградов). Після об’єднання профспілкових спортивних товариств розиграш призу «Спортивної газети» розширив свої межі. Як і завжди, змагання проводилися за олімпійською системою.
У двох вирішальних матчах зустрілися вінницький «Інтеграл» І сімферопольський «Метеор». У півфіналі вінничани перемогли футболістів львівського «Буревісника» — 2:1, а кримчани — харківську «Зірку» (основний час закінчився внічию — 2:2) перемогли по пенальті — 5:4.
Перший фінальний матч у Сімферополі виграли гості — 2:1. Вог ни ж стали сильнішими й у грі-відповіді. Перемогу вінницькій команді приніс точний удар нападаючого Володимира Мариновича після розиграшу кутового. Володарями Кубка «Спортивної газети» стали Анатолій Кристаль (капітан), Володимир Флорін, Валерій Подлєсецький, Віктор Бойко, Олег Хорошев, Олександр Юхимчук, Віктор Курнаєв, Олексій Беспалько, Юрій Сич, Ігор Шарко, Володимир Маринович, Леонід Мельник, Олег Гаєвик (тренер — Михай-* ло Куниця).
«Інтеграл» у двох поєдинках за суперкубок Республіканської1 ради ВФСТ профспілок зустрівся з володарем призу «Робітничої газети», переможцем чемпіонату республіки серед профспілкових команд — жидачівським «Авангардом».
У першому матчі, що пройшов у Вінниці, перемогли господарі поля—1:0. Цей м’яч з пенальті провів Володимир Маринович. В Жидачеві «Авангард» не залишив суперникам ніяких шансів, на успіх. Шість разів суддя міжнародної категорії Мирослав Ступар з Івано-Франківська фіксував взяття воріт вінничан. Відзначилися Роман Герин, Зіновій Угрин, Михайло Кутельмах, Вячеслав Мав-ров, Володимир Лозинський і Віктор Димитров (з пенальті). Прикарпатські футболісти стали першими володарями суперкубка Укр-профспорту. Усі кошти, виручені від продажу квитків, були перераховані в Радянський дитячий фонд імені В. І. Леніна.
Турнір без переможця
Нагороди турніру УЄФА, за які раніше боролися 18-річні футболісти, з 1982 р. розігрують 16-річні юнаки. В травні минулого року в різних містах Франції пройшли ігри чергового чемпіонату Європи серед юнаків 1971 і після серпня 1970 р. н. У фіналі виступали 16 збірних — по чотири в чотирьох групах.
Наші юнаки перемогли команду Югославії — 4:0 (м’ячі забили Арутюнян — два, Никифоров і Матвєєв), Австрії—1:0 (Беженар), Норвегії — 4:1 (Кадиров і Никифоров — три).
У півфіналі збірна СРСР зустрілася з господарями чемпіонату — командою Франції. 80 хвилин гри закінчилися унічию — 0:0. Наш воротар Окрошідзе відбив три 11-метрових удари. У підсумку — 3:0.
Фінальна гра у Парижі на знаменитому стадіоні «Парк де Пренс* між-командами СРСР та Італії закінчилася з рахунком 1:0 на користь італійців, хоча наші земляки більшу частину ігрового часу мали перевагу. Потім з’ясувалося, що у складі італійців виступав футболіст, який народився до 1 серпня 1970 р., що є порушенням правил. Але це вже нічого не могло змінити. Срібні медалі в складі збірної СРСР (тренери О. Пискарьов і Я. Луцишин) завоювали: Ю. Окрошідзе (Ленінград), В. Гузь (Волгоград), А. Асадов (Баку), Ю. Мокрицький і А. Мущинка (Львів), С. Беженар (Нікополь), Ю. Мороз і М. Русин (Київ), О. Матвєєв (Ростов-на-Дону), В. Ка-диров (Баку), М. Касимов (Ташкент), Ю. Никифоров (Одеса), С. Арутюнян та І. Геленава (Сухумі), І. Козлов і Г. Лисицин (Москва).
Цікаво, що радянські юнацькі команди вже чотири роки поспіль сходять на п’єдестал пошани. А ось переможці турнірів УЄФА: 1982 —Італія, 1984 —ФРН, 1985 —СРСР, 1986 — Іспанія.
_ Три призери європейської першості — збірні Італії, СРСР і Франції— здобули путівки на чемпіонат світу в Канаду — перший офіційний турнір для футболістів цього віку.
Згодом з’ясувалося, що дисциплінарна комісія УЄФА вирішила позбавити юнацьку збірну Італії звання чемпіона Європи. В усіх матчах першості італійцям було зараховано поразки з рахунком 0:3. Офіційно повідомлено, що турнір залишився без переможця. На другому місці — збірна СРСР, на третьому — Франції. УЄФА також вирішила, що італійці не виступатимуть в Канаді. Але Надзвичайний комітет ФІФА дозволив команді Італії грати на першості світу.
Кубок з рук короля футболу
Однією з найцікавіших сторінок довідника «Футбол-78> була розповідь про перемогу юнацької збірної СРСР на чемпіонаті світу в Тунісі. Прізвища героїв змагань з того часу постійно зустрічаються в усіх футбольних виданнях: Володимир Безсонов, Сергій Балтача, Андрій Баль, Вагіз Хідіятуллін, Валерій Новиков.
І ось через 10 років новий успіх — кубок і золоті медалі чемпіонів світу серед 16-річних.
Турнір проходив у Канаді 12—25 липня 1987 р. Стартовий матч — з першими переможцями пробного турніру — футболістами Нігерії. Нічия—1:1 (Русин відкрив рахунок, за хвилину до кінця Єке зрівняв).
У другому турі наші хлопці встановили рекорд результативності: рахунок гри СРСР — Мексіка — 7:0 (Мущинка, Беженар, Кадиров; Матвєєв і Никифоров — по два).
Вигравши у команди Болівії — 4:2 (Никифоров, Беженар, Асадов, Мущинка), наша збірна впевнено посіла перше місце в' групі.
Результати чвертьфіналів: Кот д’Івуар — Катар — 3:0, Італія — Південна Корея — 2:0, Нігерія — Австралія — 1:0, СРСР — Франція— 3:2 (Никифоров, Арутюнян — два).
Півфінали: Нігерія — Італія — 1:0, СРСР — Кот д’Івуар — 5:1 (Русин; Арутюнян і Касимов — по два).
Фінал: СРСР —Нігерія —4:2 (1:1, по пенальті — 3:1).
В основний час м’яч у нашій команді забив Никифоров. З пенальті — Беженар, Матвєєв, Никифоров, не забили — Касимов і Мокрицький. Дисциплінована гра наших футболістів була відзначена призом справедливої гри. Трофей переможцям вручив король футболу Пеле.
Звання чемпіонів завоювали воротарі Юрій Окрошідзе (Ленінград) і Віктор Гузь (Волгоград), захисники Аріф Асадов (Баку), Юрій Мокрицький (Львів), Сергій Беженар (Нікополь), Юрій Мороз (Київ), Іраклій Геленава (Сухумі), півзахисники Олег Матвєев (Ростов-на-Дону), Валерій Високос (Київ), Мірджалал Касимов (Ташкент), Анатолій Мущинка (Львів), Владислав Леміш (Баку), нападаючі Юрій Никифоров (Одеса), Сергій Арутюнян (Сухумі), Микола Русин і Юрій Макаров (обидва — Київ).
Як бачимо, серед чемпіонів — 8 представників футбольної школи нашої республіки. Кращий бомбардир збірної Никифоров народився в Одесі, де в минулому сезоні виступав за армійський клуб: на чемпіонатах світу і Європи забив по п’ять м’ячів (перший тренер — Юрій Скорик, СДЮШОР «Чорноморець»).
Вільний захисник Мокрицький починав у відомого в минулому форварда львівських «Карпат», нині тренера ДЮСШ у Львові Богдана Грещака. Передній центральний захисник Беженар тренувався в Нікополі у Василя Маслака. Юнака, найвитривалішого в нашій збірній, уже запрошено до «Дніпра». Лівий захисник Мороз почав грати в Смілі Черкаської області у Олександра Кривенка, потім навчався в київському спортінтернаті у Федора Медвідя. Високос — з Миколаєва (тренер — Станіслав Байда), Макаров — з Броварів Київської області (тренер — Володимир Позвигун). Макаров устиг пограти в основному складі київського СКА, зараз разом а Морозом і Високосом — у дублі київського «Динамо».
Русин — вихованець закарпатського футболу (тренер — Станіслав Асталош, СДЮШОР, Ужгород). Перший тренер лівого півзахисника Мущинки — Степан Варга (ДЮСШ, Мукачеве Закарпатської області). Анатолій разом з Мокрицьким навчався в Львівському спортінтернаті (тренери — Лев Броварський і Ярослав Луцишин). Мороз, Русин, Високос, Макаров продовжували навчання у Київському спортінтернаті у Ф. Медвідя.
Тренери збірної — Олександр Пискарьов, випускник Вищої школи тренерів, і Ярослав Луцишин — викладач Львівського спортін-тернату.
Наступний чемпіонат світу відбудеться в Шотландії у 1989 р.
За переваги європейців
У чотирьох чілійських містах проходив черговий чемпіонат світу серед юніорів.
Склад груп. «А»: Югославія, Австралія, Чілі, Того; «В»: Бразі-лія, Нігерія, Італія, Канада; «С»: НДР, Шотландія, Колумбія, Бахрейн; «О»: Болгарія, ФРН, США, Саудівська Аравія.
Результати чвертьфіналів: Югославія — Бразілія — 2:1, Італія — Чілі —0:1, НДР —Болгарія —2:0, ФРН — Шотландія — 1:1 (по пенальті перемогли західнонімецькі гравці).
Півфінали: Югославія — НДР — 2:1; ФРН — Чілі — 4:0. За третє місце: НДР —Чілі—1:1 (по пенальті — 3:1). Фінал: Югославія — ФРН — 1:1 (по пенальті — 5:4).
У вирішальній грі відзначився воротар югославської збірної та її капітан Левкович, який відбив удар кращого снайпера чемпіонату Вітечека (ФРН, забив 7 м’ячів).
Отже, шостий чемпіонат світу вперше виграла команда Югославії (тренер Мирко Жосич). Увесь п’єдестал пошани зайняли європейці— Югославія, ФРН, НДР. Нагадаємо попередніх переможців: 1977 р.—СРСР, 1979 р.—Аргентіна, 1981 р.— ФРН, 1983 і 1985 рр,—Бразілія.
Приголомшливий початок
Нелегка серія відбіркових зустрічей чемпіонату Європи чекала на нашу збірну, складену з футболістів віком до 18 років (народилися після 1 серпня 1969 р.). У групі разом з ними грали юнаки Румунії, Австрії, Туреччини.
26 червня в Румунії наша збірна несподівано поступилася господарям поля—-1:4 (у радянській команді м’яч забив Саленко).
У Анкарі збірна СРСР перемогла турецьких футболістів —1:0 (Саленко). Потім на своєму полі — команду Австрії — 3:0. Всі три м’ячі забив Тимошенко з московського «Динамо».
26 жовтня в Горі наші гравці взяли реванш у збірної Румунії — 2:0 (Попович, Саленко).
Склад нашої команди в останній грі: Г. Стауче («Жальгіріс»), О. Бенько («Торпедо» Луцьк), С. Заєць («Динамо»К), О. Табунов («Локомотив» М), М. Калатозішвілі, Б. Тедєєв (обидва — «Динамо» Тб), В. Попович (ЦСКА), А. Мущинка (СКА «Карпати»), О. Саленко («Зеніт»), О. Тимошенко, С. Кир’яков (обидва — «Динамо» М).
На заміну виходили А. Глеба («Динамо» К) і В. Тетрадзе («Динамо» Тб).
Старший тренер — Б. Ігнатьєв, тренери — Н. Аміреджібі і Є. Ко-тельников.
Переможці восьми відбіркових груп, а згодом і чемпіон континенту визначаться цього року.
СРСР Румунія
Турнірне становище в групі:
І В Н П М О
4 3 0 1 7—3 6 Австрія
3 2 0 1 6—4 4 Туреччина
І В н п м о 10 0 1 0—3 о 2 0 0 2 1—4 0
І знову невдача
Чемпіони Європи серед молодіжних збірних: 1972 — ЧССР, 1974 — Угорщина, 1976 —СРСР, 1978 — Югославія, 1980 —СРСР, 1982 — Англія, 1984 — Англія, 1986 — Іспанія.
Чергова першість континенту почалася ще в 1986 р. Збірна СРСР програла в Парижі команді Франції— 1:2 і в Сімферополі перемогла норвежців— 1:0. 28 квітня 1987 р. у Києві наші хлопці перемогли сильну команду НДР — 2:1. Вирішальний м’яч на стадіоні «Динамо» за дві хвилини до кінця гри забив І. Пономарьов з пенальті. А відкрив рахунок С. Шматоваленко.
8 вересня збірна СРСР несподівано поступилася в рідних стінах французам — 0:1. Ця поразка залишала господарям лише мінімальні надії на перемогу в групі. В останньому матчі наша команда в гостях зазнала нищівної поразки від збірної НДР—1:5. Тренери нашої команди — В. Родіонов і Л. Радін.
Становище команд І В Н П М О
Франція 4 3 0 1 5—3 6
СРСР 6 3 0 3 7—9 6
у груповому турнірі: І В Н П М О
НДР 4 2 11 7—3 5
Норвегія 4 0 13 1—5 1
Довели перевагу у фіналі
Футбол уже вдруге було включено до програми Всесвітніх студентських ігор. На Універсіаді-87 в Югославії радянський футбол представляли студенти, які грають у складі «Жальгіріса», Серед
них не було «лише трьох провідних гравців — воротаря Юркуса, захисника Якубаускаса і півзахисника Мацкявичуса — вони вже закінчили вузи.
На старті підрпічні Б. Зелькявічуса несподівано поступилися команді Південної Кореї, фактично олімпійській збірній цієї країни,— 2:3. Після цього перемогли господарів поля — футболістів Югославії, серед яких були олімпійці і кандидати у національну команду,—1:0. Єдиний м’яч, який вирішив долю зустрічі, за сім хвилин до кінця матчу забив А. Нарбековас.
Щоб вийти у наступне коло, радянським футболістам треба було виграти у бразільців з великим рахунком. І вони це зробили — 0:0 (три м’ячі забив В. Сукристов). Три команди набрали по 4 очки, але краща різниця м’ячів вивела на перше місце наших спортсменів.
Результати чвертьфінальних ігор: КНДР — Голландія — 7:0, Південна Корея — Японія — 3:0, КНР — США — 1:0, СРСР — Уругвай — 6:1.
У півфіналі наші футболісти обіграли збірну КНДР — 2:1 (вирішальний м’яч провів Панкратьєв). Другим фіналістом стала команда Південної Кореї, що перемогла китайців,— 3:1. Отож турнірна доля знов звела радянських і південнокорейських футболістів.
Вже на першій хвилині гри рахунок відкрив Сукристов. Згодом перевагу радянських студентів підтвердили влучні «постріли» Ба-ранаускаса, Нарбековаса, Расюкаса І знову Сукристова. Рахунок — 5:0 — звання чемпіонів Універсіади. Це була остання, 25-а, золота медаль радянської делегації в Загребі. Кращим бомбардиром турніру став А. Нарбековас, який забив 6 м’ячів.
За успішний виступ на УніверсІаді-87 Держкомспорт СРСР присвоїв звання майстрів спорту міжнародного класу гравцям «Жаль-гіріса» А. Калінаускасу, А. Концявічусу, В. Сукристову, Р. Мажей-кісу, А. Янонісу, В. Болтушнікасу, В. Бузмакову, В. Расюкасу, А. Нарбековасу, Р. Тауткусу, С. Баранаускасу, І. Панкратьєву, В. Бридайтісу, К. Рузгісу, В. Іванаускасу.
«Юність»
Змагання на приз ЦК ВЛКСМ «Юність» для 14—15-річних футболістів проходять у три етапи. Спочатку у кожній республіці змагаються збірні міст і областей. На другому етапі збірні союзних республік, міст Москви і Ленінграда визначають шістку фіналістів. Цього разу ними стали: Литва, Грузія, Москва, Азербайджан, РРФСР, Україна.
Почесний приз, першим володарем якого була збірна України, розіграно в 24-й раз. Але цього разу нашим хлопцям, які вісім разів вигравали турнір, не вдалося зробити це в третій раз підряд. На фініші змагань у Новочеркаську Ростовської області вони були другими, а переможцями стали футболісти Російської Федерації.
Цікаво, що юні футболісти РРФСР і України набрали по 7 очок. Однаковою виявилася і різниця забитих і пропущених м’ячів. Долю першого місця вирішили... порушення. У збірної РРФСР (тренер М. Худієв) їх виявилося менше. Бронзові нагороди — у юнаків Литви.
Ось хто вигравав змагання: Узбекистан—1965; Москва — 1966, 1967; Грузія —1968, 1969, 1970, 1972, 1973, 1979, 1981, 1983, 1984; РРФСР — 1971, 1975, 1978, 1987; Україна — 1964, 1974, 1976, 1977, 1980, 1982, 1985, 1986.
«Надія»
У всесоюзних змаганнях на приз ЦК ВЛКСМ «Надія» беруть участь 16—17-річні футболісти. Торік його розіграли вшістнадцяте.
Фінальним змаганням передували республіканські турніри. Шість найсильніших команд зібралися в Буську Львівської області. Господарі поля, вигравши у команд Херсонської та Хмельницької областей, упевнено вийшли у фінал. їхніми суперниками у вирішальній зустрічі стали донеччани, які випередили киян та кіровоградців.
Львів’яни забили два м’ячі у ворота, які захищав син відомого в минулому голкіпера донецького «Шахтаря» і збірної СРСР Ю. Дегтярьова — Олександр. Збірна Львівщини (тренери Р. Покора і В. Горячий) здобула кубок «Надії», встановлений ЦК ЛКСМУ. Третє місце посіли кияни, які по пенальті взяли гору над херсонцями.
Наприкінці серпня в Кременчуку збірна України, успішно виступивши в зональному турнірі, виборола путівку до всесоюзного фіналу. Ігри пройшли наприкінці жовтня в азербайджанському місті Мінгечаурі. Як і два роки тому, наші земляки не зуміли піднятися вище п’ятого місця. А трійку призерів склали: Москва, Азербайджан, Грузія.
Золотими лауреатами турнірів «Надія» були: Узбекистан — 1963; Україна — 1964, 1970, 1977, 1980, 1983; Ленінград — 1965; РРФСР — 1966, 1967, 1969, 1981; Грузія—1968, 1973, 1985, 1986; Азербайджан — 1971, 1982; Москва— 1975, 1979, 1984, 1987.
На «Переправі» — школярі
У 1978 р. уперше було проведено всесоюзний турнір «Переправа» на приз тижневика «Футбол — хоккей». Минулого року формулу його проведення у черговий раз було змінено. У турнірі, що вперше проходив у нашій республіці, брали участь учні 10—11-х класів шкіл-інтернатів спортивного профілю.
Шістнадцять команд, поділених на чотири групи, вели боротьбу за головний приз на стадіонах Закарпаття—Мукачевого, Берегового, Хуста і Виноградова.
Ось результати вирішальних зустрічей. Півфінали: Волгоград — Харків —0:1, Москва — Львів — 2:0. За третє місце — Волгоград — Львів — 0:0 (по пенальті — 5:3).
Фінал: Харків — Москва — 1:0. Цей переможний м’яч провів нападаючий харків’янин С. Дев’ятов.
Медалі, дипломи та кришталевий кубок тижневика «Футбол — хоккей» вручив нашим землякам заступник начальника Управління футболу і хокею Держкомспорту СРСР В. Іванов. Кращими гравцями «Переправи» визнано воротаря І. Хотяна (Харків), захисника С. Царьова (Москва), півзахисника Б. Євдокимова (Волгоград), нападаючого С. Товстоноженка (Москва).
Переможці виступали у такому складі: С. Дев’ятов, Ю. Матві-єнко, С. Калягін, Ю. Півторак, М. Приймак, О. Осташов, В. Зарай-ський, І. Пальчиков, С. Русляков, І. Кондак, І. Хотян, Б. Шарапа (капітан), В. Стариков, В. Корольов, О. Призетко, С. Романець. Старший тренер — С. Гейер, тренер — О. Довбій.
На аренах столиці України
Півфінальні турніри команд загальноосвітніх шкіл-інтернатів спортивного профілю проходили на стадіонах Москви, Ташкента 82
І Ставрополя. У змаганнях взяла участь 21 команда. Право виступати у фіналі вибороли юні футболісти Москви, Києва, Єревана (команди цих міст і раніше постійно боролися за нагороди), а також Мінська, Дніпропетровська і Ставрополя.
Вирішальні ігри пройшли у столиці України з 20 по ЗО липня. Основна боротьба розгорнулася між юними футболістами Мінська, Києва і Дніпропетровська. Три перемоги й дві нічиї__з таким ре-
зультатом перемогли юні футболісти столиці Білорусії. Другими фінішували дніпропетровці, третіми — кияни.
Кращими гравцями турніру стали воротар Г. Тумилович (Мінськ), захисник С. Сурело (Київ), півзахисник Є. Похлебаєв (Дніпропетровськ), нападаючий А. Бабаларян (Єреван).
Всесоюзні ігри учнів спортшкіл
У Тбілісі, де змагалися юні спортсмени, ртутний стовпчик щодня тримався на 40-градусній позначці У цих незвичних умовах футболісти Міносвіти УРСР зуміли дійти до фіналу, що відбувся на стадіоні «Динамо». Спочатку наші земляки впевнено виграли у переможця іншої зони — школярів з Російської Федерації — 3:0. Відзначилися Володимир Гашин (Луцьк), Олександр Тарасенко (Харків) і вінничанин Віктор Сидоренко. Вирішальна гра між футболістами збірної Грузії та українськими школярами завершилася з рахунком 2:1 на користь господарів турніру. Команда Міносвіти УРСР, основу якої складали вихованці Вінницької обласної ДЮСШ, посіла друге місце.
Зміна росте
Про старти за програмою XVIII Всесоюзної спартакіади учнів закладів профтехосвіти розповідає старший тренер з футболу Укр-ради ВДСТ «Трудові резерви» майстер спорту міжнародного класу Юрій Роменський:
— Право виступати у фіналі вибороли вісім найсильніших збірних. Команда Української ради ВДСТ «Трудові резерви» впевнено провела груповий турнір, перегравши збірні Грузії й Латвії з однаковим рахунком — 3*1 і поділивши очки з представниками Узбекистану — 0:0. В іншій підгрупі, де виступали команди Молдавії, Вірменії, Ленінграда та Киргизії, найсильнішою виявилася остання.
У вирішальному матчі зустрілися збірні України та Киргизії. Основний час — нічия—0:0. Серію пенальті краще виконали наші земляки — 6:5.
Чемпіонами спартакіади стали: львів’яни В. Бортничук, Вяч. Шевчук, Віт. Шевчук, І. Сушко, І. Брикайло, О. Біланюк, Б. Гарамита, Р. Кочмар, І. Мачоган, Л. Вовчук, Ю. Ярмоленко, киянин І. Семе-нюк, С. Соловей з Полтави, Ю. Векленко з Кременчука, К. Гордієнко з Костянтинівни Донецької області, А. Лендєл з Мукачевого. Тренери — В. Красношапка, В. Білоцерківський.
Новий рядок у календарі
У Сімферополі пройшли фінальні ігри юнацького чемпіонату країни серед 14—15-річних учнів СДЮШОР. Ці змагання у календарі з’явилися недавно. Тренерам юнацької збірної країни молодшого віку надано можливість перевірити кандидатів і відібрати команду для участі в міжнародних турнірах. Для 16-річних футболістів зараз проводяться європейські і світові першості.
У шести зонах юнаки боролися за вихід у півфінал. На цьому етапі було утворено дві групи: «А»— «Дніпро», «Металіст», «Кол-хозчі», ЦСКА, «Факел», «Уралмаш»; «Б» — «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Москва), «Таврія», ЕШВСМ (Москва), «Чорноморець», «Шинник».
Головний приз Всесоюзної ради ДФСТ профспілок завоювали футболісти СДЮШОР «Таврія» (тренер В. Шведюк).
Переможцями І Всесоюзних ігор учнів спортшкіл, що пройшли у Краснодарському краї, стали теж наші земляки — гравці збірної України. Команда була складена на базі школи нікопольського «Колосу». Друге місце посіла команда Вірменії, третє — Литви.
На полі — футбольна юнь
У Калуші (Івано-Франківська обл.) пройшли фінальні республіканські змагання на призи клубу ЦК ВЛКСМ «Шкіряний м’яч».
Призерами цього турніру стали у підлітковій групі — «Олімпієць» (Дубно), «Алмаз» (Харків), «Торпедо» (Бахмач); у середній групі — «Факел» (Київ), «Атлант» (Жданов), «Блискавка» (Феодосія); у юнацькій групі — «Паперовик» (Малин), «Надія» (Херсонська обл.).
Переможці республіканських і зональних змагань — 22 команди — виборювали у Фергані призи клубу ЦК ВЛКСМ «Шкіряний м’яч» для хлопців середньої вікової групи.
Володарем головного призу стали юні футболісти «Мрії» з білоруського міста Солігорська, які у вирішальному матчі перемогли «Стрілу» зі Пскова — 4:1.
Цього разу тільки третіми фінішували гравці київського «Факела», чемпіони й володарі призу сезону-86. У матчі за третє місце вони перемогли литовську команду «Неріс».
«Хазар» (Баку)—«Гігант» (селище Лантаурі Грузинської РСР) —* так виглядала пара найсильніших команд серед наймолодших. У фінальній грі перемогли бакинці — 7:1.
НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ
Курс — на Італію
Близько двох годин тривала церемонія розподілу 112 футбольних збірних у відбіркові групи чергового чемпіонату світу. Вона проходила 12 грудня 1987 г. у Цюріху. У футбольно-концертному спектаклі взяли участь президент МОК Самаранч, керівники ФІФА Авеланж, Блаттер, Нойбергер, президент оргкомітету чемпіонату світу 1990 р. Карраро, видатні футболісти Пеле, Платіні, Россі, знамениті італійські артисти Паваротті, Манніні, Челентано, Мутті, Пряма телетрансляція велась у 24 країни.
Оскільки два учасники майбутнього фіналу вже відомі (чемпіони світу 1986 р. аргентінці й господарі — італійці), то претендентів на решту 22 путівки розбито на цілий ряд відбіркових груп.
Європа —14 місць
Перша група. Данія, Болгарія, Румунія, Греція;
Друга група. Англія, Польща, Швеція, Албанія;
Третя група. СРСР, НДР, Австрія, Ісландія, Туреччина;
Четверта група. ФРН, Голландія, Уельс, Фінляндія;
П’ята група, Франція, Шотландія, Югославія, Норвегія, Кіпрі
Шоста група. Іспанія, Угорщина, Північна Ірландія, Ірландія, Мальта;
Сьома група. Бельгія, Португалія, Чехословаччина, Швейцарія, Люксембург.
Переможці всіх груп, а також другі команди III, V, VI і VII груп, де виступлять по п’ять збірних, отримають право грати 1990 р. в Італії одразу. Поїдуть в Італію ще дві команди з трьох, що займуть другі місця в І, II і IV групах. їх буде визначено за кращими показниками або в результаті додаткового турніру.
Південна Америка — 3 місця
Перша група. Уругвай, Перу, Болівія;
Друга група. Парагвай, Колумбія, Еквадор;
Третя група. Бразілія, Чілі, Венесуела.
Якщо переможці першої та третьої груп одразу стають фіналістами світового чемпіонату, то краща збірна другої ліги позмагається за путівку в Італію з кращою командою Океанії.
Океанія
Перша група. Нова Зеландія, Тайвань;
Друга група. Австралія, Фіджі.
Лідери груп, до яких приєднається Ізраїль, проведуть новий турнір, переможець якого зустрінеться з кращою командою другої групи південноамериканської зони.
Азія —2 місця
Перша група. Ірак, Катар, Іорданія, Оман;
Друга група. Саудівська Аравія, Сірія, Бахрейн, НДРЙ;
Третя група. Кувейт, ОАЕ, Пакистан, ПАР;
Четверта група. Південна Корея, Сінгапур, Малайзія, Індія;
П’ята група. КНР, Іран, Таїланд, Бангладеш, Непал;
Шоста група. КНДР, Японія, Індонезія, Гонконг.
Переможці груп проведуть двоколовий турнір з роз’їздами для виявлення двох володарів путівок.
КОНКАКАФ —2 місця
Перша група. (Антігуа — Антільські острови) — Сальвадор, (Ямайка — Пуерто-Ріко) — США, (Тринідад і Тобаго — Гайяна) — Гондурас;
Друга група. (Коста-Ріка — Панама)—Мексіка, (Гватемала — Куба) — Канада.
Спочатку виявляються переможці пар, зазначених у дужках. П’ять кращих команд після першого кола проведуть турнір за дві путівки в Італію.
Африка-—2 місця
Тут змагання пройдуть в три кола. На першому етапі зустрінуться вісім пар.
Перша пара. Ангола — Судан;
Друга пара. Лесото — Зімбабве;
Третя пара. Руанда — Замбія;
Четверта пара. Уганда — Малаві;
П’ята пара. Лівія — Буркіна-Фасо;
Шоста пара. Гана — Ліберія;
Сьома пара. Туніс — Гвінея;
Восьма пара. Того —Габон.
У другому колі 16 команд будуть вести боротьбу в чотирьох групах.
Група «А». Алжір, Кот-д’Івуар, переможці другої і п’ятої пар;
Група «В». Єгипет, Кенія, переможці четвертої і шостої пар; Група «С». Камерун, Нігерія, переможці першої і восьмої пар. Група «В». Марокко, Заїр, переможці третьої і сьомої пар.
У третьому колі зустрінуться між собою переможці груп «А» і «В», а також «С» і «И».
Відбіркові турніри мають завершитися в грудні 1989 р. Розклад ігор у групах погоджують самі учасники. Для визначення кращих місць прийнято такі критерії: кількість очок, різниця забитих і пропущених м’ячів, більша кількість забитих м’ячів, додаткові матчі за умови повної рівності вищезазначених показників.
Зксзу серед лідерів
Триває восьмий розиграш європейського чемпіонату, що завершиться фінальною частиною на футбольних полях восьми міст ФРН у другій половині цьогорічного червня.
Перший офіційний матч континентальної першості, тоді — Кубка Європи, відбувся 28 вересня 1958 р. у Москві. Суперником радянської команди була національна збірна Угорщини. Уже на 4-й хви* лині А. Ільїн відкрив рахунок голам у матчах Кубка Європи.
Наші спортсмени виграли не тільки перший матч — 3:1, а й весь турнір Наступного року збірна ще раз обіграла угорців, а вже 1960 р у Марселі і Парижі у півфіналі й фіналі подолала команди Чехословаччини і Югославії. Оскільки та перемога в престижному континентальному змаганні була першою й, на жаль, останньою, варто назвати склад радянської команди: В. Бєляєв, Л. Яшин, В. Кесарєв (усі — «Динамо» М), Г. Чохелі («Динамо» Тб), А. Мас-льонкін («Спартак»), Б. Кузнецов («Динамо» М), А. Крутіков («Спартак»), Ю. Войнов («Динамо» К), І. Нетто («Спартак»), В. Царьов («Динамо» М), С. Метревелі, Вал. Іванов (обидва — «Торпедо» М), А. Ісаєв («Спартак»), В. Понедєльник (СКА Р), М. Си-монян («Спартак»), В. Бубукін («Локомотив»), А. Мамедов («Динамо» М), М. Месхі («Динамо» Тб) і А. Ільїн («Спартак»). Тренер — Г. Качалін.
Надалі володарями Кубка, а згодом чемпіонами Європи ставали: 1964 — Іспанія, 1968 — Італія, 1972 — ФРН, 1976 — Чехословач-чнна, 1980 — ФРН, 1984 — Франція. Наша команда в ці роки виступала так: 1964 — друге місце, 1968 — четверте місце, 1972 — друге місце, 1976 — фіналу, 1980 — четверте місце у відбірковій групі, 1984 — друге місце у відбірковій групі.
Пропонуємо ознайомитись із загальною таблицею виступів збірної Радянського Союзу в Кубку (чемпіонатах) континенту.
Роки І В Н П м Ст. тренери і кількість ігор
1958-1960 4 4 0 0 9—2 Качалін — 3, Якушин — 1
1962—1964 6 3 2 1 11-5 Бєсков — 6
1966—1968 10 6 1 3 19-10 Якушин — 10
1970—1972 10 6 3 1 17-7 НІколаєв — 6, Гуляєв — 2, Поно-
1974-1976 8 4 1 3 12-10 марьов — 2 Бєсков — 1, Лобановський — 7
1978—1980 6 1 3 2 7—8 Симонян — 4, Бєсков — 2
1982—1984 6 4 1 1 11—2 Лобановський — 6
1986—1988 8 5 3 0 14—3 Лобановський — 8
(без фіналу) Разок; 58 33 14 11 100—47
Неважко спостерегти, що найбільше ігор збірна СРСР провела під керівництвом В. Лобановського. Взагалі, слід зазначити, сумар-
ні показники цього наставника вражають: 21 матч. 13 пепемпг ^нічиїх 3 поразки м’ячі 37-12. Не вистачає "ит пм“вого місІ
Найкращим бомбардиром головної команди нашої ^а°ш
чах нього турніру залишається В Колотов («Динамо» К) -7 голів. По 6 мячів забили О. Блохін («Динамо» Ю і В Понелєльник (СКА Р); по 5-В. Іванов («Торпедо» М) і А Бан“шевський («Нефтчі»); по 4-І. Бєланов («Динамо» К) і і йисленко (‘Динамо» М); по 3 — й. Сабо («Динамо» К), Е. Малофєєв («Динамо» Мн), А. Бишовець («Динамо» К) і Г. Єврюжихін («Дина« мо» М); по 2 —С. Метревелі, В. Вороній (обидва — «Торпедо» М) М. Хурцілава («Динамо» Тб), В. Шевченко («Нефтчі»), В. Мунтян’ В. Онищенко, А. Дем’яненко, О. Заваров (усі — «Динамо» К), В. фе-дотов, Ю. Чесноков (обидва —ЦСКА), А. Коньков («Шахтар», «Динамо» К), Ф. Черенков («Спартак») і С. Андрєєв (СКА Р); по 1—А. Ільїн («Спартак»), ІО. Войнов, В. Веремєєв, Л. Буряк, В. Безсонов, О. Хапсаліс, О. Михайличенко, В. Рац, і С. Балтача
(усі — «Динамо» К), Г. Гусаров і В. Маслов (обидва — «Динамо» М), Г. Хусаїнов, С. Родіонов, В. Хідіятуллін і Ю. Гаврилові (усі — «Спартак»), Е. Стрєльцов («Торпедо» М), Е. Козинкевич («Карпати»), Р. Шенгелія і Т. Сулаквелідзе (обидва — «Динамо» Тб), О. Протасов і Г. Литовченко (обидва — «Дніпро»), С. Алей-ников («Динамо» Мн) і М. Ларіонов («Зеніт»). Два м’ячі у власні ворота забили Шаймоші (Угорщина) і Вуйцицький (Польща).
За всі роки участі радянських футболістів у чемпіонатах Європи найбільшу кількість ігор за збірну СРСР провели: А. Шестеро ньов (ЦСКА)—21; О. Блохін («Динамо» К) — 20; А. Банішевський («Нефтчі»), Р. Дасаєв («Спартак»), В. Колотов, Є. Рудаков (обидва— «Динамо» К), М. Хурцілава («Динамо» Тб) —по 15; А. Коньков («Шахтар», «Динамо» К) —14; В. Безсонов, А. Дем’яненко (обидва — «Динамо» К), В. Хідіятуллін («Спартак»), І. Численно («Динамо» М)—по 13; Л. Буряк («Динамо» К) — 12; В. Вороній («Торпедо» М), В. Капличний (ЦСКА), В. Мунтян («Динамо» К) —• по 11; А. Бишовець («Динамо» К), В. Іванов («Торпедо» М), Ю. Істомін (ЦСКА), В. Онищенко («Зоря», «Динамо» К), В. Трош-кін («Динамо» К), Л. Яшин («Динамо» М) —по 10 матчів. З гравців нинішнього складу збірної країни, не згаданих вище, в матчах першості континенту виступали: С. Алейников («Динамо» Мн), О. Кузнецов, В. Рац (обидва — «Динамо» К), С. Родіонов («Спартак»)— по 7; І. Бєланов, О. Заваров, П. Яковенко (усі —«Динамо» К) —по 6; Г. Литовченко, О. Протасов (обидва — «Дніпро»)—» по 5; О. Михайличенко («Динамо» К) — 4; І. Добровольський («Динамо» М), І. Яремчук («Динамо» К)—по 2; С. Балтача («Динамо» К), О. Бубнов («Спартак»), В. Лосєв («Динамо» М) і В. Тищенко («Дніпро») —по 1 разу.
Яким же був шлях радянської збірної до завоювання заповітної путівки у фінал європейського чемпіонату? Вона провела вісім матчів з командами: Ісландії в Рейк’явіку—1:1 (м’яч у нашій команді забив Сулаквелідзе), Франції в Парижі — 2:0 (Бєланов, Рац), Норвегії в Сімферополі — 4:0 (Литовченко, Бєланов, Блохін, Хідіятуллін), НДР у Києві — 2:0 (Заваров, Бєланов), Норвегії в Осло —1:0 (Заваров), Франції в Москві—1:1 (Михайличенко), НДР у Берліні—1:1 (Алейников), Ісландії в Сімферополі— 2:0 (Бєланов, Протасов) .
25 футболістів з семи команд узяли участь в цих восьми матчах. Р. Дасаєв і В. Хідіятуллін виступили у 8 матчах, О. Кузнецов, А. Дем’яненко, В. Рац і С. Алейников — у 7, В. Безсонов, О. Заваров, І. Бєланов і П, Яковенко —у 6, Г. Литовченко, О, Протасов
і С. Родіонов —у 5, О. Блохін і О. Михайличенко — у 4, І. Добро-вольський, Т. Сулаквелідзе та І. Яремчук — у 2, С. Балтача, О. Буб-нов, В. Євтушенко, М. Ларіонов, В. Лосєв, В. Тищенко і О. Чівад-зе — у 1 грі. Підсумкова турнірна таблиця третьої відбіркової групи має такий вигляд:
в н п м о
1. СРСР 5 3 0 14—3 13
НДР 4 3 1 13-4 11
3. Франція 1 4 3 4—7 в
В Н П М О
4. Ісландія 2 2 4 4—14 6
5. Норвегія 1 2 5 5—12 4
Радянські футболісти захопили лідерство у своїй групі з перших турів і першими здобули право виступити на заключному етапі континентальної першості. Згодом путівки завоювали й решта шість збірних.
Пропонуємо підсумкові таблиці відбіркових турнірів:
Перша група п П’ята група
В Н М О В н п М О
1. Іспанія 5 0 1 14—в 10 1. Голландія 6 2 0 15—1 14
2. Румунія 4 1 1 13—3 9 2. Греція 4 1 3 12—13 9
3. Австрія 2 1 3 в—9 5 3. Угорщина 4 0 4 13—11 8
4. Албанія 0 Друга група В 0 н в п 2—17 М 0 О 4. Польща 5. Кіпр Шоста група 3 2 3 0 1 7 9—11 3-16 З 1
1. Італія в 1 1 16-4 13 В Н П М О
2. Швеція 4 2 2 12—5 10 1. Данія 3 2 1 4—2 8
3. Португалія 2 4 2 в—8 8 2. Чехословаччина 2 3 1 7—5 7
4. Швейцарія 1 5 2 9—9 7 3. Уельс 2 2 2 7-5 6
5. Мальта 0 2 Четверта група В в Н П 4—21 М 2 О 4. Фінляндія Сьома група 1 1 В н п 4 4—10 М 3 О
1. Англія 5 1 0 19-1 11 1. Ірландія 4 3 1 10—5 11
2. Югославія 4 0 2 13-9 8 2. Болгарія 4 2 2 12—6 10
3. ПІвн. Ірландія 1 1 4 2-10 3 3. Бельгія 3 3 2 16—8 9
4. Туреччина 0 2 4 2—16 2 4. Шотландія 5. Люксембург 3 3 2 0 1 7 7-5 2—23 9 1
Таким чином, було визначено сім учасників фінальної частини чемпіонату Європи. Восьмий став відомий давно. Право виступити на заключному етапі без відбіркових змагань отримали господарі — футболісти ФРН.
12 січня в Дюссельдорфі відбулося жеребкування, котре розподілило найсильніші команди континенту на дві групи. До першої увійшли збірні ФРН, Італії, Данії та Іспанії. До другої — Англії, Голландії, Ірландії і Радянського Союзу.
У півфіналі зустрінуться переможець першої групи з другою командою другої групи. Натомість краща команда другої групи поведе суперечку з колективом, що фінішує другим у першій групі-Пропонуємо повний календар ігор заключного етапу чемпіонату Європи.
Перша група
10 червня. ФРН — Італія
11 червня. Данія—Іспанія
14 червня. ФРН — Данія
14 червня. Італія — Іспанія
17 червня. ФРН — Іспанія
17 червня. Італія — Данія.
Друга група
12 червня. Англія — Ірландія
12 червня, Голландія — СРСР
15 червня. Англія — Голландія
15 червня. Ірландія — СРСР
18 червня. Англія — СРСР
18 червня. Ірландія —Голландія
Півфінали
21 червня. А-1 — В-2
22 червня. В-1 —А-2 Фінал
25 червня в Мюнхені
Олімпійським курсам
Офіційно футбол уперше увійшов до програми Паризької Олімпіади 1900 р. Але ще за чотири роки до цього в Афінах учасники і глядачі познайомилися з цим видом спорту. Збірні Данії та Греції провели показову зустріч, в якій гості здобули легку перемогу з рідкісним на сучасні мірки рахунком — 9:0. Відтоді футболісти Данії регулярно беруть участь в Олімпійських іграх, маючи на своєму рахунку чимало досягнень. Тричі (в 1908, 1912, 1960) збірна цієї країни була срібним призером, а 1948 р. здобула бронзові медалі.
Найчастіше золоті медалі вигравали англійські та угорські спортсмени. Але якщо британці домінували на зорі олімпійського руху (1900, 1908, 1912), то тріумф угорців припадає на пізніший час (1952, 1964, 1968), коли футбол зажив величезної популярності і перемагати стало не тільки почесно, а й важко.
На Олімпіадах, як правило, золоті медалі здобували європейські команди. Але є і винятки. Двічі перемагали уругвайці (1924 і 1928). Олімп підкорювали також канадці (1904), бельгійці (1920), італійці (1936), шведи (1948), югослави (1960), поляки (1972), футболісти НДР (1976), ЧССР (1980) і Франції (1984).
Є що згадати і радянським футболістам. їхній дебют 1952 р. у Фінляндії вдалим не назвеш, але вже тоді наша команда показала і характер, і волю до перемоги, і високий рівень майстерності.
15 липня у місті Котка в 7іб фіналу команда СРСР зустрілася з болгарами. Минуло дев’яносто хвилин, а на табло — нулі. Під час додаткової 30-хвилинки болгарин Колев «розмочує» рахунок. Статистика свідчить: той, хто за таких обставин перший досягає успіху, перемагає. Та з нею не згодні радянські футболісти. Вони боролися до кінця і були сповна винагороджені: В. Бобров і В. Трофімов забивають два м’ячі.
Матч 78 фіналу з югославами збурив усю спортивну пресу. Він і досі викликає подив і щире захоплення. Наші безнадійно програвали — 0:4. Промінь надії засвітив Бобров —1:4, та югослави знову збільшують розрив —1:5. А до кінця матчу 15 хвилин... Власне, історія офіційних міжнародних турнірів не зафіксувала випадку, коли б за подібних оказій можна було врятувати становище. І ось такий прецедент стався 20 липня 1952 р. у Тампере. Наші олімпійці повели нестримний штурм, і оборона суперників не витримала. Бобров, Трофімов, знову Бобров і О. Петров зрівнюють рахунок.
Це були неповторні хвилини, емоційне враження від яких не затьмарила навіть поразка у повторному матчі — 1:3. Зрештою ми поступилися, але в чесній спортивній боротьбі і гідному суперникові, який потім виграв срібні медалі.
Уроки Хельсінкської Олімпіади і досвід, набутий там, не пропали даремно. Через чотири роки в Мельбурні прийшло свято і на нашу вулицю.
Спочатку радянські футболісти подолали стійкий опір збірної ФРН — 2:1 (м’ячі забили Ісаєв і Стрєльцов). Потім сенсаційний дводенний раунд з індонезійцями — 0:0 і 4:0 (Сальников — 2, Іванов, І. Нетто).
А далі драматичний поєдинок із болгарами, який проходив уже за знайомим сценарієм чотирирічної давності: нульова нічия в основний час і гол болгарина Колева — у додатковий...
Стрілки годинника невблаганні, вони, здається, мчать із підвищеною швидкістю. Ніби змагаючись із ними, йдуть уперед радянські
футболісти. Стрєльцов зрівнює рахунок, а Б. Татушин ставить пере** можну крапку — 2:1.
Фінальний поєдинок з давніми суперниками — югославами проходив з перевагою наших хлопців. А «золотий» м’яч забив А. Ільїн.
Золоті медалі одержали Лев Яшин, Борис Кузнецов (обидва — «Динамо» М), Анатолій Башашкін, Михайло Огоньков, Анатолій Масльонкін, Ігор Нетто, Борис Татушин, Анатолій Ісаєв, Микита Симонян, Сергій Сальников, Анатолій Ільїн (усі — «Спартак»).
Після того фіналу ще тричі піднімалися на п’єдестал пошани посланці Країни Рад —у Мюнхені, Монреалі і Москві вони здобували бронзові медалі.
1972 р. наша збірна в попередній групі перемогла команди Бірми— 1:0 (Колотов), Судану — 2:1 (Єврюжихін, Заназанян), Мексі-ки — 4:1 (Блохін — 3, Семенов), у півфінальному турнірі — збірну Марокко — 3:0 (Семенов, Колотов, Єлисєєв), Данії—4:0 (Колотов, Семенов, Блохін, Сабо) і програла майбутнім чемпіонам — футболістам Польщі—1:2 (Блохін).
У матчі за третє місце з командою НДР було зафіксовано нічию — 2:2 (Блохін, Хурцілава). Бронзові медалі вручили обом суперникам.
Призерами стали Євген Рудаков, Віктор Колотов, Олег Блохін (усі — «Динамо» К), Муртаз Хурцілава, Реваз Дзодзуашвілі (обидва— «Динамо» Тб), Юрій Істомін, Володимир Капличний (обидва — ЦСКА), Євген Ловчев, Сергій Ольшанський (обидва — «Спартак»), Генна дій Єврюжихін, Володимир Пільгуй, Андрій Якубик, Йозеф Сабо (усі — «Динамо» М), Оганес Заназанян, Аркадій Андріасян (обидва — «Арарат»), Вячеслав Семенов, Анатолій Куксов, Юрій Єлисєєв, Володимир Онищенко (усі — «Зоря»).
1976 року олімпійська збірна СРСР була сформована на основі київського «Динамо». Як і чотири року тому, наші футболісти впевнено провели поєдинки в групі: з Канадою — 2:1 (Онищенко — 2), КНДР — 3:0 (Колотов, Веремєєв, Блохін), потім перемогли у півфіналі Іран — 2:1 (Мінаєв, Звягінцев), але з таким же рахунком програли команді НДР (Колотов), майбутньому олімпійському чемпіонові. Відносною втіхою послужив для наших футболістів успіх у матчі за третє місце з бразільцями — 2:0 (Онищенко, Назаренко), у складі яких виступали такі видатні майстри, як Карлос, Едіньо, Жуніор, Маріньо, Мауро, Жуліано, Еду. За одностайною думкою фахівців, це був найкращий поєдинок олімпійського турніру в Канаді.
Бронзові медалі одержали Володимир Астаповський, Леонід Назаренко (обидва — ЦСКА), Володимир Трошкін, Михайло Фоменко, Стефан Решко, Віктор Матвієнко, Анатолій Коньков, Віктор Колотов, Леонід Буряк, Володимир Веремєєв, Віктор Звягінцев, Володимир Онищенко, Олег Блохін (усі—«Динамо» К), Володимир Федо-ров («Пахтакор»), Олександр Мінаєв («Динамо» М).
1980 року базовою командою олімпійської збірної СРСР став московський «Спартак». Ми виступали вдома і, здавалося, мали всі шанси на успіх. Та нашим райдужним надіям не судилося збутися. Легко перемігши в групі збірні Венесуели— 4:0 (Андреєв, Черенков, Гаврилов, Оганесян), Замбії — 3:1 (Хідіятуллін — 2, Черенков) і Куби— 8:0 (Андрєєв — 3, Романцев, Шавло, Черенков, Гаврилов, Без-сонов), подолавши в чвертьфіналі впертий опір олімпійців Кувейту— 2:1 (Черенков, Гаврилов), радянські футболісти знову спіткнулися в півфіналі, який став для них традиційно нездоланним бар’єром. Після прикрої поразки від команди НДР —0:1—наша команда впевнено обіграла югославів — 2:0 і посіла третє місце.
Бронзових нагород були удостоєні Рінат Дасаєв, Вагіз Хідіятуллін, Олег Романцев, Сергій Шавло, Юрій Гаврилов, Федір Черенков (усі — «Спартак:»), Тенгіз Сулаквелідзе, Олександр Чівадзе, Реваз Челебадзе (усі — «Динамо» Тб), Сергій Балтача, Володимир Безсонов (обидва — «Динамо» К), Володимир Пільгуй, Сергій Нікулін Валерій Газзаєв (усі — «Динамо» М), Хорей Оганесян («Арарат»)’ Сергій Андрєєв (СКА Р), Олександр Прокопенко («Динамо» Мн).
Олімпійський футбольний п’єдестал має такий вигляд:
1900 (Париж) — 1. Великобританія. 2. Франція. 3. Бельгія.
1904 (Сент-Луїс) 1. Канада. 2. США - 1. 3. США - 2.
1908 (Лондон) — 1. Великобританія. 2. Данія. 3. Голландія.
1912 (Стокгольм) — 1. Великобританія. 2. Данія. 3. Голландія.
1920 (Антверпен) — 1. Бельгія. 2. Іспанія. 3. Голландія.
1924 (Париж) —• 1. Уругвай. 2. Швейцарія. 3. Швеція.
1928 (Амстердам) — 1. Уругвай. 2. Аргентіна. 3. Італія.
1930 (Берлін) —1. Італія. 2. Австрія. 3. Норвегія.
1948 (Лондон) — 1. Швеція. 2. Югославія. 3. Данія.
1952 (Хельсінкі) — 1. Угорщина. 2. Югославія. 3. Швеція.
1950 (Мельбурн) — 1. СРСР. 2. Югославія. 3. Болгарія.
1900 (Рим) — 1. Югославія. 2. Данія. 3. Угорщина.
1904 (Токіо) — 1. Угорщина. 2. ЧССР. 3. НДР.
1908 (Мехіко) — 1. Угорщина. 2. Болгарія. 3. Японія.
1972 (Мюнхен) — 1. Польща. 2. Угорщина. 3. СРСР і НДР.
1970 (Монреаль) — 1. НДР. 2. Польща. 3. СРСР.
1980 (Москва) — 1. ЧССР. 2. НДР. 3. СРСР.
1984 (Лос-Анджелес) — 1. Франція. 2. БразілІя. 3. Югославія.
Наступний футбольний турнір стане унікальним, бо вперше до нього допускаються як любителі, так і професіонали. Введено лише віковий ценз (гравці мають бути не старші 23 років).
Крім того, командам Європи та Південної Америки не дозволяється використовувати гравців, які виступали в матчах останнього чемпіонату світу.
Вочевидь, виступить у фінальному олімпійському турнірі і збірна СРСР, очолювана старшим тренером Анатолієм Бишовцем, хоча остаточно путівки до Сеула вона ще не завоювала.
Попередні поєдинки наша команда проводить доволі впевнено. Розпочавши в Осло з невиразної нульової нічиєї з норвежцями, вона потім послідовно перемогла олімпійців Туреччини — 2:0 (м’ячі— Лютий, Добровольський), Болгарії1:0 (Михайличенко), Норвегії— 1:0 (Лютий) і Швейцарії — 4:2 (Лютий, Добровольський, Баранаускас — 2). А Бишовцю поталанило створити боєздатну футбольну одиницю, де є неординарні гравці, насамперед Олексій Михайличенко, Євген Кузнецов, Вадим Тищенко, Володимир Лютий, Ігор Добровольський, Станісловас Баранаускас.
Зараз становище у відбірковій групі таке:
і в н п м о
1. СРСР 5 4 1 0 8—2 9
2. Болгарія 5 2 2 1 8—2 6
3. Швейцарія 6 2 2 2 8—8 6
Заключні поєдинки наша збірна реччиною, 27 квітня — з Болгарією,
і в н п м о
4. Норвегія 8 0 5 3 1—7 5
5. Туреччина 6 1 2 3 4—10 4
проведе вдома: 6 квітня — з Ту-10 травня — з Швейцарією.
Матчі збірної СРСР
Минулого року перша збірна Радянського Союзу провела 9 матчів з національними командами інших країн, що зафіксовані в офіційному реєстрі ФІФА. Перший з них відбувся ще 13 лютого, а останній — 28 жовтня.
5 ігор — це поєдинки відбірков-ого етапу чемпіонату Європиз з НДР у Києві— 2:0 (Заваров, Бєланов) і Берліні— 1:1 (Алейни-ков), Норвегією в Осло — 1:0 (Заваров), Францією в Москві —Г1 (Михайличенко), Ісландією в Сімферополі — 2:0, (Бєланов, Протасов). Ще 4 матчі — товариські: з Уельсом у Суонсі — 0:0, Швецією в Тбілісі— 1:3 (Льон — у свої ворота), Югославією в Белграді — 1:0 (Добровольський), Грецією в Москві — 3:0 (Добровольський, Протасов, Яремчук). Загальний баланс: 5 перемог, 3 нічиї, 1 поразка, різниця м’ячів 12—5.
Минулого року тренери збірної (В. Лобановському допомагали Ю. Морозов і С. Мосягін, начальник команди — М. Симонян) використали в іграх ЗО футболістів з 8 команд. Роком раніше така ж кількість спортсменів з 7 команд брала участь в 13 іграх збірної. Найширше було представлене київське «Динамо» — 13 футболістів, «Спартак» делегував у головну команду 4 гравці, московське «Динамо» і «Дніпро» — по 3, мінське і тбіліське «Динамо» й ЦСКА — по 2, «Кайрат» — 1 гравця.
Лише два футболісти — В. Рац і О. Протасов — брали участь в усіх дев’яти матчах. На рахунку інших спортсменів така кількість ігор: С. Алейников, О. Кузнецов, В. Хідіятуллін — по 8; І. БєланОв, Р. Дасаєв, А. Дем’яненко, П. Яковенко —по 7; О. Михайличенко — 6; Г. Литовченко — 5; В. Безсонов, І. Добровольський, О. Заваров, С. Родіонов — по 4; В. Лосєв, І. Яремчук — по З, С. Гоцманов, Т. Сулаквелідзе, В. Тищенко, Вік. Чанов, О. Чівадзе, Є. Яровен-ко — по 2; С. Балтача, О. Блохін, О. Бубнов, В. Брошин, В. Євтушенко, Б. Поздняков і В. Татарчук — по 1.
У збірній СРСР минулого року дебютували шестеро футболістів: Брошин і Татарчук, замінивши відповідно Чівадзе і Протасова в тбіліському матчі зі шведами 18 квітня; Михайличенко 29 квітня в Києві у відбірковому матчі з командою НДР; Лосєв, Тищенко і Яровенко 24 серпня в Белграді в товариській грі з югославами. З урахуванням минулорічних дебютантів загальна кількість гравців, які виходили на поле у футболках збірної СРСР, становить 318 чоловік з 24 команд.
Найбільша кількість їх з київського «Динамо» — 53 футболісти, які загалом бради участь у 993 матчах; 50 гравців делегувало в збірну московське «Динамо», 49 — «Спартак», 38 — ЦСКА, 28 — «Торпедо» М, 24 — «Динамо» Тб. Решта команд, які і минулого року були постачальниками збірної, мають такі показники: «Динамо» Мн—12, «Дніпро» — 5, «Кайрат» — 3 гравці.
Після завершення сезону 1987 р. список футболістів, які провели у складі збірної нашої країни найбільшу кількість ігор, набув такого вигляду:
1. Олег Блохін 108
2. Альберт Шестерньов 89
3. Лев Яшин 75
4. Рінат Дасаєв 74
5. Муртаз Хурцілава 87
6. Володимир Безсонов 66
7. Валерій Вороній 65
8. Анатолій Дем’яненко 60
9. Валентин Іванов 59
10. Володимир Капличний 59
11. Ігор Нетто 54
12. Віктор Колотов 53
13. Євген Ловчев 51
14. Ігор Численно 51
15. Анатолій БанІшевськнй 49
16. Реваз ДзодзуашвІлІ 49
17. Володимир Мунтян
18. Олександр Чівадзе
19. Юрій Гаврилов
20. Леонід Буряк
21. Слава МетревелІ
22. Євген Рудаков
23. Анатолій Коньков
24. Тенгіз Сулаквелідзе
25. Валентин Афонія
26. Володимир Онищенко
27. Йожеф Сабо
28. Вагіз Хідіятуллін
29. Сергій Балтача
ЗО. Анатолій Бишовець
31. Едуард Мало феє в
49
49
48
47
47
47
46
46
42
42
41
41
40
39
39
Інші члени збірної, які виступали в її складі минулого року, зіграли таку кількість матчів: Алейников— 38, Бубнов — 34, Протасов і Родіонов — по 29, Литовченко — 26, Кузнецов і Гоцманов — по 21, Заваров — 19, Бєланов — 18, Рац—17, Яковенко — 14, Євту-шенко — 12, Яремчук — 9, Поздняков — 7, Михайличенко — 6, Чанов і Добровольський — по 5, Лосєв — 3, Яровенко і Тищенко — по 2, Брошин і Татарчук—по 1 грі.
Минулого року в складі нашої головної команди не було лідера серед бомбардирів: по 2 м’ячі забили Заваров, Бєланов, Протасов і Добровольський, по 1 — Михайличенко, Яремчук і Алейников, 1 м’яч у власні ворота забив швед Льон. Усі 5 м’ячів пропустив Дасаєв. З усіх минулорічних суперників збірної СРСР лише футболістам Уельсу вдалося зберегти свої ворота «сухими». Рахунок своїм голам у складі національної команди відкрили минулого року Михайличенко і Добровольський. Тепер таких гравців стало 117: 29 — з київського «Динамо», які забили 161 м’яч; 16 — із «Спартака», 105 голів; 16 — з «Динамо» Тб, 61 гол; 17 — з «Динамо» М, 53 голи.
Десятка кращих бомбардирів збірної СРСР за всі роки має такий вигляд: 1. О. Блохін — 39, 2. Вал. Іванов — 26, 3. Е. Стрєльцов— 24, 4. В. Колотов — 22, 5. В. Понедєльник — 20, 6. А. Бані-шевський—19, 7. І. Численно—19, 8. А. Бишовець—15, 9. А. Ільїн— 15, 10. Ф. Черенков—13 голів. З гравців минулорічного складу збірної голи на своєму рахунку мають: Протасов—12, Бєланов, Родіонов і Хідіятуллін — по 8, Дем’яненко — 5, Безсонов і Литовченко — по 4, Алейников, Заваров і Чівадзе — по 3, Балтача, Яремчук, Гоцманов, Добровольський, Рац і Сулаквелідзе—по 2, Бубнов, Євтушенко, Михайличенко і Яковенко — по 1.
Лев Іванович Яшин продовжує очолювати список воротарів, які найбільшу кількість разів виходили у складі збірної СРСР. На його рахунку 75 матчів. Упритул до нього наблизився Р. Дасаєв — 74 гри, 47 матчів провів Є. Рудаков, ЗО — А. Кавазашвілі, по 17 — Ю. Дегтярьов і Ю. Пшеничников, 14 — В. Банников, по 12 — М. Гонтар і В. Пільгуй. За останні роки дещо погіршився коефіцієнт надійності у Дасаєва (51 пропущений м’яч у 74 матчах) — 0,69. Кращі показники тут у Дегтярьова — 0,58 (10—17) і Кавазашвілі— 0,66 (20—ЗО). Чудовий результат має киянин В. Чанов, який не пропустив ще жодного м’яча, але й провів лише 5 ігор.
Минулого року 5 разів капітаном команди був Дасаєв, 3 — Дем’яненко, 1—Хідіятуллін. Тепер п’ятірка найзнаменитіших капітанів має такий вигляд: А. Шестерньов — 67, І. Нетто — 52, О. Чівадзе — 26, Р. Дасаєв — 24, М. Хурцілава — 23 гри.
В. Лобановський був головним тренером збірної в усіх минулорічних матчах. Тепер список тренерів, які найчастіше очолювали головну команду країни, дещо змінився: Г. Качалін — 76, В. Лобановський— 44, К. Бєсков — 43, М. Морозов — 31, М. Симонян —29, М. Якушин — 28, Е. Малофєєв — 25, В. Ніколаєв—15, О. Пономарьов — 14, Є. Горянський— 10 ігор.
За 35 років (з 15 липня 1952 р.) збірна Радянського Союзу провела 329 офіційних матчів з національними командами 54 країн. Баланс цих зустрічей такий: 186 перемог, 80 нічиїх, 63 поразки, різниця м’ячів 618—286.
На клубній орбіті
Кубок європейських чемпіонів. Цим найпрестижнішим для клубного футболу Європейського континенту призом володіли: 1956—
1960 —«Реал» (Мадрід, Іспанія), 1961—1962 — «Бенфіка» (Ліссабон, Португалія), 1963—«Мілан» (Італія), 1964—1965 — «Інтер» (Мілан, Італія), 1966 — «Реал» (Мадрід, Іспанія), 1967 — «Селтік» (Глазго, Шотландія), 1968 — «Манчестер Юнайтед» (Англія), 1969 — «Мілан» (Італія), 1970 — «Фейеноорд» (Роттердам, Голландія), 1971—1973 — «Аякс» (Амстердам, Голландія), 1974—1976—-«Баварія» (Мюнхен, ФРН), 1977—1978 — «Ліверпуль» (Англія), 1979—1980 — «Ноттінгем Форест» (Англія), 1981—«Ліверпуль» (Англія), 1982 —«Астон Вілла» (Бірмінгем, Англія), 1983 —«Гамбург» (ФРН), 1984 —«Ліверпуль» (Англія), 1985 — «Ювентус» (Турін, Італія), 1986 — «Стяуа» (Бухарест, Румунія), 1987 —«Порто» (Португалія).
На заключній стадії цього розиграшу події розгорталися так. У чвертьфіналі динамівці Києва двічі зустрілися з турецьким клубом «Бешикташ» (Ізмір). Перший матч після кількаразових відкладань відбувся в Стамбулі — Ізмір так і не зумів визволитись із снігової облоги. Кияни грали потужно, винахідливо й легко довели свою перевагу в класі — 5:0 (Бєланов, Блохін — 2, Євтушенко —2).
Повторний поєдинок, що відбувся в Києві через чотири дні, перетворився в чисту формальність. В присутності 100 тисяч глядачів господарі поля перемогли — 2:0 (Блохін, Євтушенко) і вийшли до наступного кола турніру.
У півфіналі на киян чекав португальський клуб «Порто». На перший погляд здавалося, що динамівцям столиці України пощастило на суперника, адже другу пару півфіналістів склали славнозвісні мюнхенська «Баварія» та мадрідський «Реал».
Сподівання на вдале завершення двобою не полишало прихильників київського «Динамо» і після першого матчу в Порту, де на стадіоні «Антеш» 90 тисяч глядачів палко підтримували своїх улюбленців. Після двох голів у ворота Чанова (один з них — з пенальті), влучний удар удалося нанести Яковенку^-2:1 на користь господарів.
Але надіям не судилося справдитись. Уже на 4-й та 11-й хвилинах португальцям удалося здійснити дві стрімкі контратаки. І хоча ще через хвилину влучний удар наніс Михайличенко — 1:2, на більше в киян не вистачило ні вміння, ні сил, ні везіння. А шкода, за класом наші земляки не поступалися майбутньому володарю Кубка чемпіонів, Суперкубка УЄФА і Міжконтинентального кубка.
Утім, ми дещо забігли вперед—у фіналі на «Порто» чекала «Баварія», котра за сумою двох матчів перемогла «Реал» — 4:1 і 0:1. Вирішальний поєдинок відбувся у Відні. Результат його відомий — 2:1 на користь «Порто». Склад переможців: Млинарчик, Бенту, Пінту, Луїш, Перейра, Селсу, Кім, Магальяеш, Маджер, В’єйра, Гомеш, Футре, Жуарі, Андре. Тренер — Артур Жоржі.
Київське «Динамо» стартувало і в новому рознграші Кубка чемпіонів. На жаль, боротьбу довелося припинити вже після першого туру змагань. Жереб вибрав нашим футболістам у суперники клуб «Глазго Рейнджерс» з Шотландії. Перша гра відбулася в Києві. Господарі перемогли—1:0. Єдиний м’яч з пенальті забив Михайличенко.
Такої переваги виявилося замало. В повторному матчі на стадіоні «Айброкс» господарі провели два голи і вийшли до наступного кола. Особливо прикрим для киян виявився перший з них, що став наслідком курйозної помилки воротаря Чанова. Той випадок і до сьогодні «прокручують» телестудії десятків країн, як незбагненний.
Тепер у Кубку чемпіонів у вересні цього року старт візьме московський «Спартак», чемпіон країни 1987 р. А на 1 січня ц. р. здобутки радянських команд у розиграші призу такі:
Т І В Н П М о
1. жДннамо» к ю 52 28 11 13 72—42 07
І. «Арарат» 1 0 5 0 1 14—5 10
& «Спартак» 2 8 4 1 3 16—8 о
4. «Динамо» Мн 1 0 3 2 1 13—8 8
& «Зеніт» 1 4 3 0 1 7—4 6
Т І В н п м
6. «Дніпро» 1 0 2 2 2 8—0
7. ЦСКА 14 2 1 15-3
8. «Зоря» 14 2 11 3—1
9. «Торпедо» М 2 4 0 3 1 0—1
10. «Динамо» Тб 1 4 1 0 3 7—8
О 0 5 5 З 2
Кубок володарів кубків. Призом володіли: 1961 — «Фіорентина» (Флоренція, Італія), 1962 — «Атлетіко» (Мадрід, Іспанія), 1963 — «Тоттенхем Хотспур» (Лондон, Англія), 1964 — «Спортінг» (Лісса-бон, Португалія), 1965 — «Вест Хем» (Лондон, Англія), 1966 —«Бо-руссія» (Дортмунд, ФРН), 1967 — «Баварія» (Мюнхен, ФРН), 1968 — «Мілан» (Італія), 1969 — «Слован» (Братіслава, ЧССР), 1970 — «Манчестер Сіті» (Англія), 1971—«Челсі» (Лондон, Англія), 1972 — «Глазго Рейнджерс» (Шотландія), 1973 — «Мілан» (Італія), 1974 — «Магдебург» (НДР), 1975 — «Динамо» (Київ, СРСР), 1976 — «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), 1977 — «Гамбург» (ФРН), 1978 — «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), 1979 — «Барселона» (Іспанія), 1980 — «Валенсія» (Іспанія), 1981—«Динамо» (Тбілісі, СРСР), 1982 — «Барселона» (Іспанія), 1983 — «Абердін» (Шотландія), 1984 — «Ювентус» (Турін, Італія), 1985 — «Евертон» (Ліверпуль, Англія), 1986 — «Динамо» (Київ, СРСР), 1987 — «Аякс» (Амстердам, Голландія).
У турнірі, що завершився в травні 1987 р., від Радянського Союзу виступав колектив московського «Торпедо». Про його матчі на двох перших етапах розиграшу розповідалося в минулорічному випуску нашого щорічника.
А в чвертьфіналі автозаводці зустрілися з французьким клубом «Бордо». Перший матч відбувся на муніципальному стадіоні Бордо й приніс перемогу господарям — 1:0. Через два тижні в Тбілісі пройшов повторний поєдинок. Торпедівці перемогли — 3:2 (два м’ячі з пенальті забив Агашков, ще один — Ширйнбеков), але за рахунок голів на полі суперника до півфіналу вийшли французькі футболісти.
У вирішальному матчі в Афінах зустрілися «Локомотив» (Лейп-ціг, НДР), який зумів подужати по пенальті «Бордо», і голландський «Аякс» з Амстердама, котрий у обох півфінальних матчах обіграв іспанську «Сарагосу».
«Аякс» переміг і у фіналі—1:0. Єдиний м’яч у першому таймі забив кращий бомбардир чемпіонатів європейських країн Ван Бастей. Голландський клуб уперше заволодів Кубком кубків. У його складі виступали: Менцо, Верлаат, Рийкаард, Силой, Бове, Вінтер, Вотерс, Мюрен, Схолтон, Вічге, Бергкамп, Ван Бастен, Ван Схін. Тренер — Йохан Круїфф.
У «Торпедо» естафету прийняло мінське «Динамо» — фіналіст Кубка СРСР 1987 р. Білоруські футболісти зуміли пробитися до чвертьфіналу, залишившись єдиним представником радянського футболу в європейських кубкових турнірах. Ось результати мінчан в 1/іб і 7в фіналу КВК: з клубом «Генчлербірлігі» (Туреччина)—2:0 у Мінську (Зигмантович, Метін— у свої ворота) і 2:1 в Анкарі (Деркач, Кондратьєв); з іспанським «Реалом» (Сан-Себастьян) — 1:1 (Кондратьєв) на виїзді і 0:0 в Мінську.
Тепер на динамівців чекають два матчі з бельгійським клубом «Мехелен». А показники радянських команд у цьому турнірі на 1 січня 1988 р. мають такий вигляд:
т
1. «Динамо» К З
2. «Динамо» М 4
3. «Динамо» Тб З
4. «Торпедо» М 5
5. «Спартак» 2
І В н п м о 24 18 З 3 60—19 39 29 15 8 6 46—25 38 21 11 3 7 30—17 25 19 8 7 4 25—16 23 10 4 З 3 14—10 11
Т І В н п м о
6. «Шахтар» 2 8 4 2 2 16—12 10
7. СКА Р 1 4 3 0 1 6—2 6
8. «Динамо» Мн 1 4 2 2 0 5—2 6
9. «Арарат» 14 12 1 12—5 4
10. «Карпати» 12 0 11 3—4 1
Кубок УЄФА. У 1958—1970 рр. був відомий як Кубок ярмарків* Призом володіли: 1958 —м. Барселона (Іспанія), 1960 — «Барсело-на» (Іспанія), 1961— «Рома» (Рим, Італія), 1962 і 1963 —- «Валенсія» (Іспанія), 1964 — «Сарагоса» (Іспанія), 1965 — «Ференцварош» (Будапешт, Угорщина), 1966 — «Барселона» (Іспанія), 1967 —«Динамо» (Загреб, Югославія), 1968 —«Лідс» (Англія), 1969 — «Нью-касл» (Англія), 1970 — «Арсенал» (Лондон, Англія), 1971 — «Лідс» (Англія), 1972 — «Тоттенхем Хотспур» (Лондон, Англія), 1973—• «Ліверпуль» (Англія), 1974 — «Фейєноорд» (Роттердам, Голландія), 1975 — «Боруссія» (Менхенгла дбах, ФРН), 1976 — «Ліверпуль» (Англія), 1977 —«Ювентус» (Турін, Італія), 1978 — «Ейндховен» (Голландія), 1979 — «Боруссія» (Менхенгладбах, ФРН), 1980 — «Ейнтрахт» (Франкфурт-на-Майні, ФРН), 1981—«Іпсвіч» (Англія), 1982 — «Гетеборг» (Швеція), 1983 — «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), 1984 — «Тоттенхем Хотспур» (Лондон, Англія), 1985 і 1986 — «Реал» (Мадрід, Іспанія), 1987 — «Гетеборг» (Швеція).
«Гетеборг» добився перемоги в Кубку УЄФА після п’ятирічної перерви. В матчі на своєму полі шведи виграли в шотландського клубу «Данді Юнайтед» з рахунком 1:0, а в повторній зустрічі в Данді добилися нічиєї —1:1. У складі переможців виступали: Вер-нерссон, Карлссон, Хісен, Ларссон, Фредрікссон, Юханссон, Р. Нільс-сон, Торд Хольмгрен, Зеттерлунд, Андерссон, Томмі Хольмгрен, Пет-терссон, Л. Нільссон. Тренер — Гленн Бенгтссон.
У турнірі 1987—1988 рр. Радянський Союз отримав право виставити одразу чотири команди. Ними стали московські «Спартак» і «Динамо», ленінградський «Зеніт» і тбіліське «Динамо». На жаль, усі вони вже вибули з розиграшу.
Пропонуємо результати наших команд у матчах Кубка УЄФА. ’/за фіналу: «Спартак» — «Динамо» (Дрезден, НДР)—3:0 у Москві (Мостовой — 2, Черенков) і 0:1; «Зеніт» — «Брюгге» (Бельгія) — 2:0 в Ленінграді (Чухлов, Желудков) і 0:5; «Динамо» М— «Грасс-хопперс» (Цюріх, Швейцарія)—4:0 в гостях (Бородюк — 3, Каратаєв) і 1:0 (Васильєв); «Динамо» Тб — «Локомотив» (Софія, Болгарія)—1:3 в гостях (Шенгелія) і 3:0 (Сулаквелідзе, Гурулі, Чівадзе). Лише «Зеніт» вибув з боротьби після першого кола.
У ’/іб фіналу наші команди зіграли: «Динамо» М — «Барселона» (Іспанія)—0:2 в гостях і 0:0; «Динамо» Тб — «Вікторія» (Бухарест, Румунія) —2:1 в гостях (Чедія, Шенгелія) і 0:0; «Спартак» — «Вердер» (Бремен, ФРН)—4:1 у Москві (Мостовой, Родіонов — 2, Пасулько) і 2:6 у Бремені (Черенков, Пасулько).
Таким чином, у '/* фіналу вийшли тільки тбіліські динамівці, яким жереб вибрав у суперники той самий «Вердер». І на цей раз футболісти з ФРН стали для наших майстрів каменем спотикання. У Бремені динамівці поступилися —1:2 (Шенгелія), а в Тбілісі зіграли внічию—1:1 (Сулаквелідзе).
Цього року в Кубку УЄФА від Радянського Союзу знову зможуть стартувати чотири команди. Вони стануть відомі після завершення розиграшу Кубка СРСР 1988 р. А на 1 січня ц. р. здобутки наших команд у Кубку УЄФА такі:
Т І в н п м о
1. «Спартак» 10 62 31 8 13 88—59 70
2. «Динамо» Тб 0 26 13 5 8 39—32 31
3. «Динамо» К 5 18 8 6 4 19—12 22
4. «Торпедо» М 2 10 6 2 2 24—14 14
& «Шахтар» 3 10 6 1 3 14—12 13
6. «Динамо» М б 14 б 3 6 15—15 13
Т І В Н П М О
7. «Динамо» Мн
8. «Арарат»
9. «Дніпро»
10. «Чорномо
її.
12. «Зеніт»
2 10 5 1 4 18—10 11 1 6 5 0 1 11—5 ІЗ
2 8 3 2 3 8—8 8
2 6 2 1 3 6—9 5 12 10 1 2—2 2
2 4 1 0 3 4—11 2
Минулого року відбулося два поєдинки за Суперкубок УЄФА. В лютому в Монако зустрілися румунська «Стяуа» і київське «Динамо» — володарі КЄЧ і КВК 1986 р. Долю призу вирішив єдиний м’яч Ходжу, забитий за хвилину до закінчення першого тайму.
А в січні 1988 р. з’ясували стосунки володарі призів 1987 р.— «Порто і «Аякс». Знову сильнішими стали переможці чемпіонського турніру португальці, вони були кращими за сумою двох матчів — 1:0 і 1:0. Тепер повний список володарів Суперкубка УЄФА має такий вигляд: 1973 — «Аякс» (Амстердам, Голландія), 1975 — «Динамо» (Київ, СРСР), 1976 — «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), 1977 — «Ліверпуль» (Англія), 1978 — «Андерлехт» (Брюссель, Бельгія), 1979 — «Ноттінгем Форест» (Англія), 1980 — «Валенсія» (Іспанія), 1982 — «Астон Вілла» (Бірмінгем, Англія), 1983 — «Абердін» (Шотландія), 1984 — «Ювентус» (Турін, Італія), 1986 — «Стяуа» (Бухарест, Румунія), 1987 — «Порто» (Португалія).
Після матчів, що відбулися в 1987 р. сумарні показники радянських команд у європейських кубкових турнірах мають такий вигляд (ураховано матчі київського «Динамо» за Суперкубок УЄФА в 1975 і 1987 рр.):
Т І В Н П М О
1. «Динамо» К 20 97 5в 20 21 154-74 132
2. «Спартак» 14 70 39 12 19 118—77 90
3. «Динамо» Тб 10 51 25 8 18 76—57 58
4. «Динамо» М 9 43 20 11 12 61—40 51
5. «Торпедо» М 9 33 14 12 7 49—31 40
6. «Динамо» Мн 4 20 10 5 5 36—20 25
7. «Арарат» 3 їв 11 2 3 37-15 24
8. «Шахтар» 5 18 10 3 5 30-24 23
9. «Дніпро» 3 14 5 4 5 16-14 14
10. «Зеніт» 3 8 4 0 4 11-15 8
11. ЦСКА 2 6 3 1 2 7-5 7
1?. СКА Р 1 4 3 0 1 6-2 6
1л «Зоря» 1 4 2 1 1 3-1 5
14. «Чорноморець» 2 в 2 1 3 6-9 5
15. «Карпати» 1 2 0 1 1 3—4 1
Разом 392 204 81 107 613—387 489
«Золотий м’яч». Ця нагорода тижневика «Франс футбол» перейшла від киянина І. Бєланова до голландця Рууда Гулліта, який виступає за італійський «Мілан». Він набрав у традиційному референдумі спортивних видань Європи 106 очок, випередивши П. Фут-ре (Португалія, «Атлетіко» Мадрід)—91, Е. Бутрагено (Іспанія, «Реал» Мадрід) —61, Гонсалеса Мічела (Іспанія, «Реал» Мадрід) — 29, Г. Лінекера (Англія, «Барселона») — 13 очок. У десятці кращих також англієць Д. Барнс, голландець М. Ван Бастен, італієць Д. Віаллі, англієць Б. Робсон, К. Аллофс з ФРН і швед Г. Хісен.
«Золотий бутс». Нагорода тижневика «Франс футбол» і фірми «Адідас» для кращого бомбардира національних чемпіонатів дісталася Р. Кеметару (Румунія, «Динамо» Бухарест), який забив у чемпіонаті своєї країни 44 м’ячі. «Срібний бутс» — в австрійця А. Поль-стера — 39, «Бронзовий бутс» — у болгарина Н. Сіракова —36 м’ячів. Кеметару не дотягнув до рекорду свого земляка Д. Джорджес-ку, який у 1977 р. забив 47 м’ячів.
СКЛАДИ КОМАНД ВИЩОЇ ЛІГИ
«Спартак» Москва
^Головний тренер — заслужений майстер спорту (змс), заслужений тренер (зтр) СРСР Костянтин Іванович Бесков.
Начальник команди — змс Микола Петрович Старостів.
Тренери — мс, зтр РРФСР Федір Сергійович Новиков, мс, зтр РРФСР Петро Євгенович Шубін.
Воротарі: Рінат Дасаєв (1957), Заур Хапов (1964).
Захисники: Олександр Бубнов (1955), Борис Кузнецов (1957), Юрій Суров (1963), Андрій Муравйов (1966), Дмитро Градилен-ко (1969), Олександр Бокій (1957), Валерій Шикунов (1968).
Півзахисники: Юрій Суслопаров (1958), Вагіз Хідіятуллін (1959), Євген Кузнецов (1961), Віктор Пасулько (1961), Сергій Новиков (1961), Андрій Митін (1965).
Нападаючі: Федір Черенков (1959), Сергій Родіонов (1962), Володимир Капустін (1960), Олександр Мостовой (1968), Ігор ІІІалі-мов (1969), Олег Кужлєв (1966), Валерій Шмаров (1965), Артур Шамрін (1969).
«Дніпро» Дніпропетровськ
Головний тренер — зтр УРСР Євген Мефодійович Кучеревськйй. Начальник команди — зтр УРСР Геннадій Опанасович Жиздик. Тренери — мс, зтр УРСР Леонід Якович Колтун, мс Ігор Олександрович Надеїн.
Воротарі: Сергій Краковський (1960), Віктор Городов (1961), Олег Колесов (1969).
Захисники: Олександр Сорокалет (1957), Сергій Пучков (1962), Сергій Башкиров (1959), Іван Вишневський (1957), Олексій Чередник (1960), Володимир Геращенко (1968), Петро Буц (1966), Олег Федюков (1963), Сергій Беженар (1970), Ігор Товкач (1968)., Віктор Скрипник (1969).
Півзахисники: Антон Шох (1960), Володимир Багмут (1962), Вадим Тищенко (1963), Юрій Вернидуб (1966), Петро Нейштетер (1966).
Нападаючі: Володимир Лютий (1962), Олег Таран (1960), Вадим Євтушенко (1958), Микола Кудрицький (1962), Андрій Сидельников (1967), Василь Сторчак (1965), Євген Шахов (1962), Віктор Печер-ський (1969), Едуард Сон (1964), Сергій Морозов (1961).
«Жальгіріс» Вільнюс
Головний тренер — мс, зтр ЛитРСР Беньямінас Вікторович Зель-кявічюс.
Начальник команди — Ромуальдас Вітаутович Восілюс.
Тренери — Євген Савелійович Рябов, Вітас Вітович Янчаускас, мс Гінтас Стасевич Каледінскас.
Воротарі: Вацлавас Юркус (1958), Арвідас Концявічюс (1963), Альмонтас Калінаускас (1967), Вальдас Мартинкенас (1968).
Захисники: Арвідас Яноніс (1960), Ромас Мажейкіс (1964), Володимир Бузмаков (1963), Робертас Тауткус (1963), Вячеслав Су-кристов (1961), Арунас Жекас (1966), Рітіс Нарушявічюс (1967), Вайдас Петраускас (1969), Ремігіюс Сакалас (1968), Річардас Ка-пустас (1969), Роландас Гірджюс (1966).
Півзахисники: Відмантас Расюкас (1960), Альгіс Мацкявічюс (1958), Ігор Панкратьєв (1964), Стасіс Тамулявічюс (1962), Віргі-ніюс Балтушнікас (1968), Вальдас Іванаускас (1966), Гінтас Квіт-каускас (1967), Гедімінас Шугжда (1968), Вікторас Бридайтіс (1965).
Нападаючі: Сігітас Якубаускас (1958), Стасіс Баранаускас (1962), Армінас Нарбековас (1965), Віталіус Лявандраускас (1964), Гітас Квілюнас (1965), Кестутіс Рузгіс (1962), Робертас Фрідрікас (1962).
«Торпедо» Москва
Головний тренер —змс, зтр РРФСР Валентин Козьмич Іванов. Начальник команди — мс, зтр РРФСР Юрій Васильович Золотов. Тренери — мс Володимир Іванович Юрін, мс Вадим Станіславо-вич Ніконов.
Воротарі: Валерій Саричев (1960), Олександр Гутеев (1967), Олексій Прудников (1960).
Захисники: Сергій Пригода (1957), Віктор Круглов (1955), Валентин Ковач (1961), Сергій Муштруев (1967), Дмитро Чугунов (1968), Сергій Бодак (1964), Віталій Янець (1971), Олег Тарасов (1970), Олексій Полукаров (1959), Віктор Роговський (1962).
Півзахисники: Юрій Савичев (1965), Микола Савичев (1965), Сергій Агашков (1962), Володимир Гречнев (1964), Валерій Плот-ников (1962), Олександр Кузьмичов (1970), Сергій Шустиков (1970), Дмитро Ульянов (1970), Ігор Чугайнов (1970), Олег Ширин-беков (1963).
Нападаючі: Володимир Кобзєв (1959), Андрій Рудаков (1961), Геннадій Гришин (1964), Микола Писарєв (1968), Юрій Тишков (1971), Сергій Жуков (1967), Олексій Єременко (1964).
«Динамо» Мінськ
Головний тренер — мс, зтр БРСР Іван Іванович Савостиков.
Начальник команди — мс Михайло Никифорович Вергєєнко.
Тренери — зтр БРСР Олександр Іванович Горбильов, Іван Григорович Щекін, Анатолій Іванович Боговик.
Воротарі: Андрій Сацункевич (1966), Олег Сироквашко (1961), Валерій Паламарчук (1963).
Захисники: Юрій Курненін (1954), Сергій Боровський (1956), Віктор Янушевський (1960), Юрій Трухан (1961), Сергій Широкий (1967), Геннадій Лесун (1966). .
Півзахисники: Сергій Гоцманов (1959), Андрій Зигмантович (1962), Сергій Алейников (1961), Олександр Кистень (1957), Павло Родньонок (1964), Сергій Павлючук (1966), Олександр Метлицький (1964), Микола Шпилевський (1965), Юрій Малєєв (1968), Вячеслав Никифоров (1966), Олександр Михальченко (1965), Олександр Герасимчук (1965), Михайло Мархель (1966).
Нападаючі: Георгій Кондратьєв (1960), Віктор Сокол (1954), Андрій ПІалімо (1964), Сергій Деркач (1966), Юрій Ходорьонок (1965), Михайло Смирнов (1966), Сергій Гомонов (1965), Сергій Волкович (1966), Олександр Журкін (1963).
«Динамо» Київ
Головний тренер — мс, зтр СРСР Валерій Васильович Лобановський.
Начальник команди — змс, зтр УРСР Володимир Григорович Веремєєв.
Тренери — мс, зтр УРСР Анатолій Кирилович Пузач, змс, зтр УРСР Віктор Михайлович Колотов.
•Воротарі: Віктор Чанов (1959), Олександр Жидков (1965), Андрій Ковтун (1968), Олександр Мороз (1968).
Захисники: Анатолій Дем’яненко (1959), Сергій Балтача (1958), Олег Кузнецов (1963), Володимир Безсонов (1958), Андрій Баль
(1958), Сергій Заєць (1969), Володимир Горілий (1965), Віталій Помомаренко (1969), Юрій Мороз (1970), Ігор Корнієць (1967), Сергій Шматоваленко (1967), Володимир Бєдний (1968).
Півзахисники: Василь Рац (1961), Павло Яковенко (1964), Іван Яремчук (1962), Геннадій Литовченко (1963), Олексій Михайличенко (1963), Віктор Мороз (1968), Ігор Жабченко (1968), Михайло Стельмах (1968), Сергій Погодін (1968), Анатолій Мущинка (1970), Юрій Макаров (1970), Валерій Високос (1970).
Нападаючі: Олег Блохін (1952), Олександр Заваров (1961), Ігор Бєланов (1960), Олег Протасов (1964), Сергій Юран (1969), Микола Русин (1970).
«Шахтар» Донецьк
Головний тренер — змс Анатолій Дмитрович Коньков.
Начальник команди — Олександр Михайлович Карпеньов.
Тренери — мс Михайло Григорович Соколовський, Віктор Степанович Малишев, мс Микола Федосієвич Гарбузников.
Воротарі: Олександр Биткін (1967), Сергій Золотницький (1962), Сергій Шиловський (1965).
Захисники: Олександр Сопко (1958), Валерій Гошкодеря (1959), Володимир Пархоменко (1957), Михайло Олефіренко (1960), Євген Драгунов (1964), Ігор Леонов (1967), Василь Євсєєв (1962), Олег Сердюк (1965), Микола Федющенко (1966), Віктор Громов (1964).
Півзахисники: Сергій Ященко (1959), Олег Смолянинов (1959), Юрій Гуляєв (1963), Віктор Онопко (1969).
Нападаючі: Віктор Грачов (1956), Ігор Петров (1964), Сергій Свистун (1962), Сергій Герасимець (1965), Сергій Хлиста (1965), Олександр Кобозєв (1967), Володимир Юрченко (1962), Олег Рідний (1967).
«Арарат» Єреван
Головний тренер — мсмк, зтр ВірмРСР Аркадій Георгійович Андреасян.
Начальник команди — Сергій Миколайович Арутюнян.
Тренери — Самвел Андріанікович Дарбинян, мс Сурен Левонович Мартиросян.
Воротарі: Олександр Подшивалов (1964), Альоша Антонян (1961), Славік Сукіасян (1965), Гурген Асланян (1964).
Захисники: Апют Хачатрян (1959), Рафаель Галустян (1956), Альберт Саркісян (1963), Арсен Чилінгарян (1962), Артур Мірзо-ян (1966), Арутюн Айвазян (1960), Карен Галстян (1967), Саркіс Оганесян (1968), Вардан Хачатрян (1968), Геворк Камалян (1965).
Півзахисники: Овік Кіракосян (1956), Мкртич Маркарян (1959), Погос Галустян (1961), Оганес Погосян (1967), Ваган Хачатрян (1962), Рафік Акопян (1958), Гайк Багірян (1969), Арамаш Гоноян (1969), Ераст Осипян (1965), Гурген Єнгібарян (1964).
Нападаючі: Гамлет Мхітарян (1962), Роберт Кочарян (1963), Ар-так Карапетян (1966), Бабкен Мелікян (1960), Абрам Хашманян (1967), Карен Маркосян (1968), Бега Сафарян (1964).
«Нефтчі» Баку
Головний тренер — мс Агасалім Сеїдахмедович Мірджавадов.
Начальник команди — Чингіз Мамедович Ісмаїлов.
Тренери — мс Анатолій Андрійович Грязєв, Юрій Костянтинович Лукін, Рашид Ягубович Узбеков.
Воротарі: Михайло Михайлов (1959), Ельхан Гасанов (1967), Юрій Перескоков (1963).
Захисники: Олександр Гоетенін (1955), Шакір Гарібов (1956), Аскер Абдуллаев (1960), Володимир Пивцов (1960), Валерій Пан> чик (1963), Новруз Азімов (1960), Андрій Федоровський (1963), Віталій Алхазов (1966), Расім Абушев (1963), Арід Асадов (1970), Півзахисники: Ігор Пономарьов (1960), Яшар Вахаб-заде (1960), Назим Сулейманов (1965), Мехман Аллахвердієв (1960), Арзу Мір-зоев (1962), Відаді Рзаєв (1967), Шахін Дінієв (1966),’ Владислав Кадиров (1970).
Нападаючі: Іскандер Джавадов (1956), Машалла Ахмедов (1959), Юніс Гусейнов (1965), Веллі Касумов (1968), Самір Алекбе-ров (1968), Афган Талибов (1964).
«Динамо» Москва
Головний тренер — мсмк Анатолій Федорович Бишовець.
Начальник команди — мс Микола Олександрович Толстих.
Тренер — мс Адамас Соломонович Голодець.
Воротарі: Олександр Уваров (1960), Віктор Дербунов (1967), Дмитро Харін (1968).
Захисники: Геннадій Морозов (1962), Борис Поздняков (1962), Ігор Буланов (1963), Віктор Лосєв (1959), Сергій Силкін (1961), Володимир Демидов (1964), Валерій Попелнуха (1963), Сергій Уша-ков (1965), Анзор Шургая (1970), Костянтин Сарсанія (1968), Ра-віль Сабітов (1968), Валерій Зубов (1968).
Півзахисники: Василь Каратаєв (1962), Андрій Кобелєв (1968), Ігор Добровольський (1967), Ігор Скляров (1966), Ігор Ющенко (1969), Федір Гаглоєв (1966), Андрій Новгородов (1969), Сергій Щетников (1969).
Нападаючі: Сергій Стукашов (1959), Олександр Бородюк (1962), Віктор Васильєв (1959), Ігор Коливанов (1968), Сергій Кир’якбв (1970), Андрій Тимошенко (1969), Олександр Смирнов (1968), Кирило Рибаков (1969).
«Металіст» Харків
Головний тренер — мс, зтр УРСР Євген Пилипович Лемешко.
Начальник команди — мс Леонід Іванович Ткаченко.
Тренери — мс Віктор Олександрович Арістов, мс Роман Павлович Шподарунок, Віктор Михайлович Удовенко.
Воротарі: Юрій Сивуха (1958), Ігор Кутєпов (1965), Віталій Са-лов (1963).
Захисники: Микола Романчук (1961), Іван Панчишин (1961), Віктор Яловський (1965), Олександр Єней (1965), Борис Деркач (1964), Руслан Колоколов (1966), Ігор Лунін (1965), Ігор Красно-кутський (1970).
Півзахисники: Леонід Буряк (1953), Віктор Сусло (1961), Ігор Талько (1959), Віктор Ващенко (1965), Олександр Баранов (1960), Олег Назаренко (1967), Олег Рубан (1965).
Нападаючі: Роман Хагба (1964), Олег Деревинський (1966), Юрій Тарасов (1960), Ігор Якубовський (1960), Олег Морозов (1961), Олексій Осташов (1970), Олександр Іванов (1965), Олександр Єсипов (1965), Сергій Сохань (1965), Юрій Ушмаєв (1965), Віктор Павлюк (1965), Анатолій Шинкарьов (1970).
«Кайрат» Алма-Ата
Головний тренер — мс, зтр КазРСР Тимур Санжарович Сегізбаев.
Начальник команди —мс, зтр КазРСР Куралбек Досжанович Ордабаєв.
Тренери —мс, зтр КазРСР Євген Іванович Кузнецов, мс СеТльда Ікрамович Байшаков.
Воротарі: Олександр Убикін (1953), Сергій Бураков (1963), Сергій Чекмезов (1964).
Захисники: Борис Джуманов (1959), Алімжан Рафіков (1962), Сергій Кулініч (1960), Аскар Кожабергенов (1965), Юрій Гриджан (1960), Сергій Пасько (1966), Марат Сизднков (1966), Серік Абду-алієв (1966), Володимир Федченко (1964), Ігор Свєчников (1962).
Півзахисники: Володимир Нікітенко (1957), Вахіт Масудов (1959), Сергій Лєдовських (1953), Фанас Салімов (1964), Сергій Волгін (1960), Дмитро Огай (1960), Олександр Жидков (1966), Сергій Тимофєєв (1965), Володимир Бодров (1958), Олександр Ма-нюк (1964), Геннадій Ремезов (1965), Євген Яровенко (1963).
Нападаючі: Євстахій Пехлеваніді (1960), Віктор Карачун (1959), Валерій Фомін (1958), Юрій Найдовський (1963), Олександр Нес-теров (1959), Михайло Петров (1962), Микола Зайцев (1964), Ігор Тюрін (1964).
«Динамо» Тбілісі
Головний тренер — мс, зтр РРФСР Герман Семенович Зонін.
Начальник команди — змс Володимир Гаврилович Гуцаев.
Тренери — Нодар Іродійович Акобія, мс Шота Шотайович Чей-швілі.
Воротарі: Отар Габелія (1953), Гела Чантурія (1964).
Захисники: Мамука Калатозішвілі (1969), Тенгіз Сулаквелідзе (1956), Гела Кеташвілі (1965), Віссаріон Чедія (1965), Кахабер Циклаурі (1970), Ахрік Цвейба (1966), Омар Тетрадзе (1969), Георгій Пірцхалава (1965), Малхаз Арзіані (1964).
Півзахисники: Заур Сванадзе (1958), Отар Коргалідзе (1960), Джемал Губаз (1968), Заза Ревішвілі (1968), Гоча Ткебучава (1963).
Нападаючі: Рамаз Шенгелія (1957), Михайло Месхі (1961), Михайло Джішкаріані (1969), Гія Гурулі (1964)», Мамука Панцулая (1968), Гурам Аджоєв (1961), Василь Мікашавідзе (1968), Бахва Тедєєв (1969), Тимур Кецбая (1968), Гія Джішкаріані (1967).
«Зеніт» Ленінград
Головний тренер — мс Станіслав Петрович Завідонов.
Начальник команди — Сергій Андрійович Скоркін.
Тренери — мс Володимир Григорович Голубєв, мс Вадим Григорович Храповицький, мс Лев Дмитрович Бурчалкін.
Воротарі: Михайло Бірюков (1958)", Сергій Приходько (1962), Юрій Окрошідзе (1970).
Захисники: Анатолій Давидов (1953), Олексій Степанов (1960), Сергій Кузнецов (1960), Микола Воробйов (1960), Костянтин Іванов (1964), Євген Герасимов (1968).
Півзахисники: Микола Ларіонов (1957), Аркадій Афанасьєв (1959), Дмитро Баранник (1963), Олександр Каніщев (1960).
Нападаючі: Володимир Клементьев (1956), Юрій Желудков (1959), Борис Чухлов (1960), Сергій Дмитрієв (1964), Олег Сален-ко (1969), Ігор Данилов (1965).
«Чорноморець» Одеса
Головний тренер — зтр УРСР Анатолій Федорович Полосін.
Начальник команди — мс, зтр УРСР Юрій Леонідович Заболотний.
Тренер — мс Семен Йосипович Альтман.
Воротарі: Віктор Гришко (1961), Іван Жекю (1957).
Захисники: Володимир Плоскина (1954), Василь Іщак (1955), Сергій Жарков (1958), Сергій Третяк (1963), Сергій Кожанов (1964), Леонід ГайдаржІ (1959), Сергій Кузнецов (1963).
Півзахисники: Ігор Наконечний (1960), Геннадій Перепаденко (1964), Сергій Зірченко (1964), Сергій Процюк (1963), Вадим Кара-таев (1964), Олександр Никифоров (1964), Олександр Імреков (1962).
Нападаючі: Володимир Фінк (1958), Олександр Щербаков (1960), Юрій Секінаєв (1962), Валентин Стрижаков (1966), Юрій Никифоров (1970), Олександр Гущин (1966), Сергій Гусев (1967).
«Локомотив» Москва
Головний тренер — мс, зтр ТаджРСР Юрій Павлович Сьомій.
Начальник команди — мс Віталій Вікторович Шевченко.
Тренери — зтр УРСР Олександр Сигизмундович Петрашевський, мс Володимир Петрович Коротков.
Воротарі: Андрій Ширяєв (1957), Станіслав Черчесов (1963), Андрій Михаличев (1965).
Захисники: Сергій Базулев (1957), Андрій Калайчев (1963), Євген Мілешкін (1960), Олександр Головня (1958), Олег Шинкарев (1966), Андрій Соловцов (1967).
Півзахисники: Ігор Коняев (1960), Олександр Дозморов (1962), Сергій Горлукович (1961), Хабіб Ілялетдінов (1965), Дмитро Горь-ков (1964), Рашид Галлакберов (1966), Ігор Теренін (1962), Юрій Гаврилов (1953), Ренат Атаулін (1965).
Нападаючі: Олександр Калашников (1957), Валерій Абрамзон (1966), Михайло Русяев (1964), Ігор Гуринович (1960), Павло Ма-зурин (1966),
ВИЩА ЛІГА: КАЛЕНДАР ІГОР ЧЕМПІОНАТУ, КУБКА СРСР, КУБКА ФЕДЕРАЦІЇ ФУТБОЛУ СРСР, МІЖНАРОДНИХ ЗУСТРІЧЕЙ
1 березня (вівторок)
Кубок сезону. «Спартак» Москва — «Динамо» Київ
2 березня (середа)
Кубки УЄФА — матчі 1/4 фіналу
Перше коло чемпіонату
1-й тур
7 березня (понеділок)
1. «Динамо» Тбілісі «Жальгіріс» Вільнюс
2. «Арарат» Єреван — «Динамо» Мінськ
8 березня (вівторок)
3. «Шахтар» Донецьк — «Металіст» Харків
4. «Дніпро» Дніпропетровськ — «Динамо» Київ
5. «Чорноморець» Одеса — «Торпедо» Москва
6. «Нефтчі» Баку — «Локомотив» Москва
9 березня (середа)
7. «Спартак» Москва — «Кайрат» Алма-Ата
10 березня (четвер)
8. «Динамо» Москва — «Зеніт» Ленінград
2-й тур
11 березня (п'ятниця)
9. «Динамо» Тб — «Динамо» Мн
12 березня (субота)
10. «Шахтар» -- «Динамо» К
11. «Дніпро» — «Металіст»
12. «Чорноморець» — «Кайрат»
13. «Арарат» — «Жальгіріс»
13 березня (неділя)
14. «Спартак» — «Торпедо»
15. «Нефтчі» — «Зеніт»
14 березня (понеділок)
16. «Динамо» М — «Локомотив»
16 березня (середа)
Кубки УЄФА — повторні матчі
’/4 фіналу
3-й тур
19 березня (субота)
17. «Металіст» — «Спартак»
18. «Динамо» К — «Чорноморець»
19. «Торпедо» — «Шахтар»
20. «Кайрат» — «Дніпро»
21. «Жальгіріс» — «Динамо» М
22. «Зеніт» — «Динамо» Тб
20 березня (неділя)
23. «Динамо» Мн —«Нефтчі»
24. «Локомотив» — «Арарат»
23 березня (середа)
Греція — СРСР (товариський матч)
4-й тур
27 березня (неділя)
25. «Металіст» — «Чорноморець»
26. «Динамо» К —* «Спартак»
27. «Торпедо» — «Дніпро»
28. «Кайрат» — «Шахтар»
29. «Жальгіріс» — «Нефтчі»
ЗО. «Зеніт» — «Арарат»
28 березня (понеділок)
31. «Динамо» Мн — «Динамо» М 32. «Локомотив» — «Динамо» Тб Кубок Федерації футболу СРСР
1-й тур
1 квітня (п'ятниця)
А—1. «Динамо» К — «Динамо» Мн
2 квітня (субота)
С—1. «Торпедо» — «Локомотив»
З квітня (неділя)
А—2. «Жальгіріс» — «Зеніт»
В—1. «Динамо» Тб — «Кайрат»
В—2. «Нефтчі» — «Арарат»
С—2. «Спартак» — «Динамо» М Д—1. «Шахтар» — «Чорноморець» Д—2. «Металіст» — «Дніпро»
6 квітня (середа)
СРСР — Туреччина (відбірковий матч олімпійського турніру) Кубки УЄФА — матчі У2 фіналу
5-й тур
9 квітня (субота)
33. «Спартак» — «Шахтар»
34. «Чорноморець» — «Дніпро»
35. «Динамо» К —«Металіст»
36. «Кайрат» — «Торпедо»
37. «Зеніт» — «Локомотив»
38. «Арарат» — «Нефтчі»
10 квітня (неділя)
39. «Жальгіріс» — «Динамо» Мн 40. «Динамо» Тб — «Динамо» М
Кубок СРСР 1987—1988 рр.— ’/4 фіналу 12 квітня (вівторок) «Металіст» — «Ротор»
13 квітня (середа) «Дніпро» — «Динамо» Тб «Торпедо» — «Спартак» «Жальгіріс» — «Нефтчі»
49. «Арарат» — «Динамо» М (матч 7-го туру)
6-й тур
15 квітня (п'ятниця)
41. «Динамо» Мн — «Зеніт»
17 квітня (неділя)
42. «Шахтар» — «Чорноморець»
43. «Дніпро» — «Спартак»
44. «Металіст» — «Торпедо»
45. «Кайрат» — «Динамо» К
46. «Локомотив» — «Жальгіріс»
18 квітня (понеділок)
47. «Динамо» Тб-^ «Арарат»
48. «Динамо» М — «Нефтчі»
20 квітня (середа)
Кубки УЄФА — повторні матчі
Уз фіналу
7-й тур
21 квітня (четвер)
50. «Шахтар» — «Дніпро»
51. «Чорноморець» — «Спартак»
52. «Металіст» — «Кайрат»
53. «Динамо» К — «Торпедо»
54. «Зеніт» — «Жальгіріс»
24 квітня (неділя)
55. «Локомотив» — «Динамо» Мн
56. «Нефтчі» — «Динамо» Тб
27 квітня (середа)
СРСР —НРБ (відбірковий матч олімпійського турніру) ЧССР — СРСР (товариський матч)
8-й тур
ЗО квітня (субота)
57. «Жальгіріс» — «Металіст»
58. «Локомотив» — «Торпедо»
59. «Зеніт» — «Кайрат»
60. «Динамо» Тб — «Шахтар»
61. «Арарат» — «Дніпро» 62. «Нефтчі» — «Чорноморець»
9-й тур
З травня (вівторок)
65. «Динамо» М — «Чорноморець»
4 травня (середа)
66. «Динамо» Мн — «Металіст» 67. «Жальгіріс» — «Динамо» К 68. «Локомотив» — «Кайрат» 69. «Зеніт» — «Торпедо» 70. «Динамо» Тб — «Дніпро» 71. «Арарат» — «Шахтар» 72. «Нефтчі» — «Спартак»
Кубок УЄФА — перший фінальний матч
8 травня (неділя)
Кубок Федерації футболу СРСР 2-й тур
А—3. «Динамо» Мн — «Жальгіріс» А—4. «Зеніт» — «Динамо» К В—3. «Арарат» — «Динамо» Тб В—4. «Кайрат» — «Нефтчі» С—3. «Динамо» М — «Торпедо» С—4. «Локомотив» — «Спартак» Д—3. «Шахтар» — «Металіст» Д—4. «Дніпро» — «Чорноморець»
10 травня (вівторок)
СРСР — Швейцарія (відбірковий матч олімпійського турніру) 11 травня (середа) Фінальний матч Кубка кубків УЄФА
10-й тур
13 травня (п'ятниця) 73. «Спартак» — «Динамо» Тб
14 травня (субота)
74. «Дніпро» — «Нефтчі»
75. «Чорноморець» — «Арарат» 76. «Металіст» — «Локомотив» 77. «Динамо» К — «Зеніт» 78. «Торпедо» — «Динамо» Мн 79. «Кайрат» — «Жальгіріс» 80. «Динамо» М — «Шахтар»
Примітка. В разі виходу команди «Динамо» Мн у фінал Кубка кубків гра «Торпедо» — «Динамо» Мн відбудеться в резервний день.
18 травня (середа)
Кубок УЄФА — другий фінальний матч
Кубок СРСР 1987—1988 рр.— 1/2 фіналу
63. «Динамо» Мн — «Динамо» К (матч 8-го туру)
104. «Кайрат» — «Динамо» М (матч 13-го туру)
22 травня (неділя)
Ірландія — СРСР (товариський матч)
Кубок Федерації футболу СРСР
3-й тур
С—5. «Динамо» М — «Локомотив»
23 травня (понеділок)
А—5. «Жальгіріс» — «Динамо» К А—6. «Зеніт» — «Динамо» Мн В—5. «Динамо» Тб — «Нефтчі»
В—6. «Арарат» — «Кайрат» С—6. «Торпедо» — «Спартак» Д—5. «Дніпро» — «Шахтар» Д—6. «Чорноморець» — «Металіст» 25 травня (середа) Кубок чемпіонів УЄФА — фінальний матч
11-й тур
27 травня (п'ятниця)
81. «Шахтар» — «Нефтчі»
82. «Дніпро» — «Динамо» М
83. «Спартак» — «Арарат»
84. «Чорноморець» — «Динамо» Тб
85. «Металіст» — «Зеніт»
86. «Динамо» К — «Локомотив»
87. «Кайрат» — «Динамо» Мн
28 травня (субота)
Кубок СРСР 1987—1988 рр.— фінальний матч
Примітка. Матчі 11-го туру для команд, що вийшли у фінал Кубка СРСР, відбудуться у резервний день
29 травня (неділя)
88. «Торпедо» — «Жальгіріс»
1 червня (середа)
Товариські матчі збірних команд СРСР 4—5 червня (субота'— неділя) Кубод СРСР 1988—1989 рр.— матчі 1/16 фіналу (див. с. 109— 116) 8 червня (середа) Резервний день 11 червня (субота)
Кубок Федерації футболу СРСР
4-й тур
А—7. «Динамо» Мн — «Динамо» К А—8. «Зеніт» — «Жальгіріс» В—7. «Динамо» Тб — «Арарат» В—8. «Нефтчі» — «Кайрат» С—7. «Локомотив» — «Торпедо» С—8. «Динамо» М — «Спартак» Д—7. «Дніпро» — «Металіст» Д—8. «Чорноморець» — «Шахтар»
16 червня (четвер)
Кубок Федерації футболу СРСР
5-й тур
А—9. «Динамо» К — «Жальгіріс» А—10. «Динамо» Мн — «Зеніт» В—9. «Кайрат» — «Арарат» В—10. «Нефтчі» — «Динамо» Тб С—9. «Спартак» — «Локомотив» С—10. «Торпедо» — «Динамо» М Д—9. «Чорноморець» — «Дніпро» Д—10. «Металіст» — «Шахтар»
20 червня (понеділок) > Кубок Федерації футболу СРСР
6-й тур
А—11. «Динамо» К —«Зеніт» А—12. «Жальгіріс» — «Динамо» Мн В—11. «Кайрат» — «Динамо» Тб В—12. «Арарат» — «Нефтчі» С—11. «Спартак» — «Торпедо» С—12. «Локомотив» — «Динамо» М Д—11. «Шахтар» — «Дніпро» Д—12. «Металіст» — «Чорноморець»
12-й тур
26 червня (неділя)
89. «Динамо» Мн — «Шахтар» 90. «Жальгіріс» — «Дніпро» 91. «Зеніт» — «Чорноморець» 92. «Динамо» Тб — «Металіст» 93. «Арарат» — «Кайрат» 94. «Динамо» М — «Торпедо»
13-й тур
ЗО червня (четвер) 97. «Динамо» Мн — «Дніпро» 98. «Жальгіріс» — «Шахтар» 99. «Локомотив» — «Чорноморець» 100. «Зеніт» — «Спартак» 101. «Динамо» Тб — «Динамо» К 102. «Арарат» — «Торпедо» 103. «Нефтчі» — «Металіст»
4 липня (понеділок)
Резервний день
64. «Динамо» М — «Спартак» (матч 8-го туру)
96. «Нефтчі» — «Динамо» К (матч 12-го туру)
14-й тур
7 липня (четвер)
105. «Торпедо» — «Динамо» Тб
8 липня (п'ятниця)
106. «Шахтар» — «Локомотив»
107. «Дніпро» — «Зеніт»
108. «Чорноморець» — «Жальгіріс»
109. «Динамо» К — «Арарат» 110. «Динамо» М — «Металіст» 111. «Нефтчі» — «Кайрат»
9 липня (субота)
112. «Спартак» — «Динамо» Мн
15-й тур
11 липня (понеділок)
113. «Торпедо» — «Нефтчі»
12 липня (вівторок)
114. «Шахтар» — «Зеніт»
115. «Дніпро» — «Локомотив»
116. «Чорноморець» — «Динамо» Мн
117. «Металіст» —«Арарат»
118. «Кайрат» — «Динамо» Тб
119. «Динамо» М — «Динамо» К
13 липня (середа)
120. «Спартак» — «Жальгіріс»
16 липня (субота)
Резервний день
177. «Металіст» — «Дніпро» (матч 23-го туру)
192. «Динамо» М — «Жальгіріс»
17 липня (неділя)
Резервний день
96. «Локомотив» — «Спартак» (матч 12-го туру)
20 липня (середа)
Кубок СРСР 1988—1989 рр.— повторні матчі 1/16 фіналу (див. с. 109—110) 25 липня (понеділок)
Резервний день
Друге коло чемпіонату
16-й тур
31 липня (неділя)
«Динамо» Мн — «Торпедо» «Жальгіріс» — «Кайрат» «Локомотив» — «Металіст» «Зеніт» — «Динамо» К «Динамо» Тб — «Спартак» «Арарат» — «Чорноморець» «Нефтчі» — «Шахтар»
1 серпня (понеділок) «Динамо» М — «Дніпро»
17-й тур
4 серпня (четвер) «Динамо» Мн—«Кайрат» «Жальгіріс» — «Торпедо»
«Локомотив» — «Динамо» К «Зеніт» — «Металіст» «Динамо» Тб — «Чорноморець» «Арарат» — «Спартак» «Нефтчі» — «Дніпро»
5 серпня (п'ятниця) «Шахтар»— «Динамо» М
18-й тур
8 серпня (понеділок) «Спартак» — «Нефтчі» 9 серпня (вівторок) «Шахтар» — «Динамо» Тб «Дніпро» — «Арарат» «Чорноморець» — «Динамо» М «Металіст» — «Динамо» Мн
«Динамо» К — «Жальгіріс» «Торпедо» — «Локомотив» «Кайрат» — «Зеніт»
19-й тур
13 серпня (субота) «Шахтар» — «Арарат» «Дніпро» — «Динамо» Тб «Спартак» — «Динамо» М «Чорноморець» — «Нефтчі» «Металіст» — «Жальгіріс» «Динамо» К — «Динамо» Мн «Кайрат» — «Локомотив» 14 серпня (неділя) «Торпедо» — «Зеніт» 17 серпня (середа) Фінляндія — СРСР (товариський матч) «Динамо» М — «Динамо» Тб (матч 20-го туру)
20-й тур
20 серпня (субота) «Спартак» — «Дніпро» «Чорноморець» — «Шахтар» «Металіст» — «Динамо» К «Торпедо» — «Кайрат» «Жальгіріс» — «Локомотив» «Зеніт» — «Динамо» Мн «Нефтчі» — «Арарат» 21-й тур
24 серпня (середа) «Шахтар» — «Спартак» «Дніпро» — «Чорноморець» «Торпедо» — «Динамо» К «Кайрат» — «Металіст» «Динамо» — «Нефтчі» 25 серпня (четвер) «Локомотив» — «Зеніт» 28 серпня (неділя) Кубок ФеферацІЇ футболу СРСР — 1/4 фіналу
31 серпня (четвер) ВідбІрковий матч чемпіонату світу 1990 р.
22-й тур
З вересня (субота) «Дніпро» — «Шахтар» «Спартак» — «Чорноморець» «Динамо» К — «Кайрат» «Торпедо» — «Металіст» «Динамо» Мн — «Локомотив» «Жальгіріс» — «Зеніт» «Арарат» — «Динамо» Тб «Нефтчі» — «Динамо» М 7 вересня (середа) Кубки УЄФА — матчі першого туру 11—12 вересня (неділя, понеділок) Кубок СРСР 1988—1989 рр.— 1/8 фіналу 23-й тур 18 вересня (неділя) «Динамо» К — «Шахтар» «Торпедо» — «Чорноморець» «Кайрат» — «Спартак» «Динамо» Мн — «Арарат» «Жальгіріс» — «Динамо» Тб «Зеніт» — «Нефтчі» 24-й тур 25 вересня (неділя) «Пахтакор» — «Кайрат» «Дніпро» — «Торпедо»
«Спартак» — «Металіст» «Чорноморець» — «Динамо» К «Динамо» Тб — «Локомотив» «Арарат» — «Зеніт» «Нефтчі» — «Динамо» Мн ЗО вересня (п'ятниця) і 1 жовтня (субота)
Кубок СРСР 1988—1989 рр____
повторні матчі 1/8 фіналу 5 жовтня (середа)
Кубки УЄФА — повторні матчі першого туру
25-й тур
11 жовтня (вівторок) «Металіст» — «Шахтар» «Динамо» К — «Дніпро» «Торпедо» — «Снартак» «Кайрат» — «Чорноморець» «Динамо» Мн — «Динамо» Тб «Жальгіріс» — «Арарат» «Зеніт» — «Динамо» М «Локомотив» — «Нефтчі» 16—17 жовтня (неділя — понеділок) Кубок Федерації футболу СРСР— 1/2 фіналу 19 жовтня (середа) ВідбІрковий матч чемпіонату світу 1990 р.
СРСР — Австрія
26-й тур
22 жовтня (субота) «Шахтар» — «Торпедо» «Дніпро» — «Кайрат» «Спартак» — «Динамо» К «Нефтчі» — «Жальгіріс» «Чорноморець» — «Металіст» «Динамо» Тб — «Зеніт» «Арарат» — «Локомотив» «Динамо» М — «Динамо» Мн 26 жовтня (середа) Кубки УЄФА — матчі другого туру 27 жовтня (четвер) «Динамо» М — «Арарат» (матч 21-го туру)
27-й тур
31 жовтня (понеділок) «Металіст» — «Динамо» М «Динамо» Мн — «Спартак» «Жальгіріс» — «Чорноморець» «Локомотив» — «Шахтар» «Зеніт» — «Дніпро» «Динамо» Тб — «Кайрат» «Арарат» — «Динамо» К «Нефтчі» — «Торпедо»
28-й тур
4 листопада (п'ятниця) «Динамо» К — «Динамо» М «Кайрат» — «Нефтчі» «Динамо» Мн — «Чорноморець» «Жальгіріс» — «Спартак» «Локомотив» — «Дніпро» «Зеніт» — «Шахтар» «Динамо» Тб — «Торпедо» «Арарат» — «Металіст»
8 листопада (вівторок) «Локомотив» — «Динамо» М (матч 23-го туру)
9 листопада (середа)
Кубки УЄФА — повторні матчі другого туру
29-й тур
14 листопада (понеділок) «Шахтар» — «Жальгіріс» «Дніпро» — «Динамо» Мн «Спартак» — «Локомотив» «Чорноморець» — «Зеніт» «Металіст» — «Нефтчі» «Динамо» К —• «Динамо» Тб «Торпедо» — «Динамо» М «Кайрат» — «Арарат»
30-й тур
19 листопада (субота) «Шахтар» — «Динамо» Мн «Дніпро» — «Жальгіріс»
«Спартак» — «Зеніт» «Чорноморець» — «Локомотив» «Металіст» — «Динамо» Тб «Динамо» К —«Нефтчі» «Торпедо» — «Арарат» «Динамо» М — «Кайрат» 23 листопада (середа) Кубок УЄФА — матчі 1/8 фіналу 27 листопада (неділя) Фінал Кубка Федерації футболу СРСР 7 грудня (середа) Кубок УЄФА — повторні матч! 1/8 фіналу
Примітки:
1. На резервні дні призначено ігри 12-го туру для команд «Спартак» — «Динамо» К, представлених великою групою гравців у національній збірній СРСР, яка бере участь у фінальному турнірі чемпіонату Європи 1988 р.» та ігри 23-го й 24-го турів для команди «Динамо» М, представленої групою гравців у олімпійській збірній СРСР.
2. Можуть бути скориговані дати матчів для команди-учасниці турніру Кубка кубків або Кубка УЄФА, що буде визначена результатом розиграшу Кубка СРСР 1987—1988 рр.
ПЕРША ЛІГА: КАЛЕНДАР ІГОР ЧЕМПІОНАТУ І КУБКА СРСР Перше коло чемпіонату
4 квітня (понеділок)
18. «Памір» Душанбе — «Ротор» Волгоград
1-й тур
7 квітня (четвер)
1. «Зоря» Ворошиловград — «Динамо» Ставрополь
2. «Ростсільмаш» Ростов-на-Дону — «Спартак» Орджонікідзе
3. «Динамо» Батумі — «Кузбас» Кемерово
4. «Гурія» ЛанчхутІ — ЦСКА (Москва)
5. «Металург» Запоріжжя — «Зірка» Перм
6. «Колос» Нікополь — «Геолог» Тюмень
7. «Пахтакор» Ташкент — «Ротор»
8. «Памір» —
СКА Ростов-на-Дону
9. «Котайк» Абовян — СКА «Карпати» Львів
10. «Кубань» Краснодар — «Даугава» Рига 2-й тур
10 квітня (неділя)
11. «Зоря» — «Спартак»
12. «Ростсільмаш» — «Динамо» Ст
13. «Динамо» Бт — ЦСКА
14. «Гурія» — «Кузбас»
15. «Металург» — «Геолог»
16. «Колос» — «Зірка»
17. «Пахтакор» — СКА
19. «Котайк» — «Даугава»
20. «Кубань» — СКА «Карпати»
21. «Таврія» Сімферополь — «Шинник» Ярославль 12 квітня (вівторок) Кубок СРСР 1987-1988 рр.-1/4 фіналу
3-й тур
16 квітня (субота)
22. «Ротор» — «Кубань»
23. СКА — «Котайк»
2 травня (понеділок)
Кубок СРСР 1988—1989 рр.— матчі 1/64 фіналу «Нива» Тернопіль — «Металург» Запоріжжя, «Океан» Керч — «Таврія» Сімферополь (переможець — «Спартак» М)
СКА Одеса — «Колос» Нікополь, «Поділля» Хмельницький — «Атлантас» Клайпеда (переможець — «Динамо» М) «Динамо» Брест — СКА «Карпати» Львів, «Балтика» Калінінград — «Прикарпаття» Івано-Франківськ (переможець — «Арарат»)
24. «Зірка» — «Пахтакор»
25. «Геолог» — «Памір»
26. ЦСКА — «Металург»
27. «Кузбас» — «Колос»
28. «Динамо» Ст — «Динамо» Бт
29. «Спартак» — «Гурія»
ЗО. «Шинник» — «Зоря»
31. «Таврія» — «Ростсільмаш»
32. СКА «Карпати» — «Даугава»
4-й тур
19 квітня (вівторок)
33. «Ротор» — «Котайк»
34. СКА - «Кубань»
35. «Зірка» — «Памір»
36. «Геолог» — «Пахтакор»
37. ЦСКА — «Колос»
38. «Кузбас» — «Металург»
39. «Динамо» Ст — «Гурія»
40. «Спартак» — «Динамо» Бт
41. «Шинник» — «Ростсільмаш»
42. «Таврія» — «Зоря»
5-й тур
25 квітня (понеділок)
43. «Даугава» — «Ротор»
44. СКА «Карпати» — СКА
45. «Динамо» Бт — «Шинник»
46. «Гурія» — «Таврія»
47. «Металург» — «Динамо» Ст
48. «Колос» — «Спартак»
49. «Пахтакор» — ЦСКА
50. «Памір» — «Кузбас»
51. «Котайк» — «Зірка»
52. «Кубань» — «Геолог»
53. «Ростсільмаш» — «Зоря»
6-й тур
28 квітня (четвер)
54. «Даугава» — СКА
55. СКА «Карпати» — «Ротор»
56. «Динамо» Бт — «Таврія»
57. «Гурія» — «Шинник»
58. «Металург» — «Спартак»
59. «Колос» — «Динамо» Ст
60. «Пахтакор» — «Кузбас»
61. «Памір» — ЦСКА
62. «Котайк» — «Геолог»
63. «Кубань» — «Зірка»
«Буковина» Чернівці — «Даугава» Рига, «НІстру» Кишинів — «Нафтовик» Ахтирка (переможець — «Динамо» Тб)
«Текстильник» Іваново — СКА Ростов-на-Дону, «Спартак» Нальчик — «Шинник» Ярославль (переможець — «Дніпро»)
«Крила Рад» Куйбишев —* «Ростсільмаш» Ростов-на-Дону, «Машук» П’ятигорськ — «Спартак» Рязань (переможець — «Зеніт»)
«Іскра» Смоленськ — «Динамо» Ставрополь, «Зоря» Калуга — «Зоря» Ворошиловград (переможець — «Нефтчі»)
«Факел» Воронеж — «Кубань» Краснодар, «Дружба» Майкоп — «Сокіл» Саратов (переможець—«Динамо» Мн)
«Меліоратор» Чимкент — «Кузбас» Кемерово, «Динамо» Самарканд — «Зірка» Перм (переможець — «Торпедо» М)
«Меліоратор» Кзил-Орда — «Геолог» Тюмень, «Нафтовик» Фергана — «Алга» Фрунзе (переможець — «Металіст»)
«Динамо» Барнаул — «Пахтакор» Ташкент, «Хімік» Джамбул — «Металург» Новокузнецьк (переможець — «Шахтар»)
СКА Хабаровськ — «Памір» Душанбе, «Трактор» Павлодар — «Ханкі» Ханкі (переможець — «Локомотив») «Шевардені» Тбілісі — «Котайк» — Абовян, «Колхеті» Поті — «Спартак» Орджонікідзе (переможець — «Жальгіріс») «Рубін» Казань — «-Гурія» Ланчхуті, «Локомотив» Самтредіа — «Динамо» Сухумі (переможець — «Динамо» К) «Іртиш» Омськ — ЦСКА, «Уралмаш» Свердловськ — «Динамо» Батумі (переможець — «Кайрат») «Торпедо» Кутаїсі — «Ротор» Волгоград, «Гастелло» Уфа — «Зеніт» Іжевськ (переможець — «Чорноморець»)
7-й тур
6 травня (п'ятниця)
64. «Зірка» — «Даугава»
65. «Геолог» — СКА «Карпати»
66. ЦСКА — «Котайк»
67. «Кузбас» — «Кубань»
68. «Динамо» Ст — «Пахтакор»
69. «Спартак» — «Памір»
70. «Шинник» — «Колос»
71. «Таврія» — «Металург»
72. «Зоря» — «Динамо» Бт
73. «Ростсільмаш» — «Гурія»
8-й тур
8 травня (неділя)
74. СКА — «Ротор»
9 травня (понеділок)
75. «Зірка» — СКА «Карпати»
76. «Геолог» — «Даугава»
77. «Кузбас» — «Котайк»
78. «Динамо» Ст —«Памір»
79. «Спартак» — «Пахтакор»
80. «Шинник» — «Металург»
81. «Таврія» — «Колос*»
82. «Зоря» — «Гурія»
83. «Ростсільмаш» — «Динамо» Бт
11 травня (середа)
84. ЦСКА — «Кубань»
9-й тур
15 травня (неділя)
85. «Даугава» — «Кузбас»
86. СКА «Карпати» — ЦСКА
87. «Ротор» — «Зірка»
88. СКА — «Геолог»
89. «Металург» — «Зоря»
90. «Колос» — «Ростсільмаш»
91. «Пахтакор» — «Шинник»
92. «Памір» — «Таврія»
93. «Котайк» — «Динамо» Ст
94. «Кубань» — «Спартак»
95. «Гурія» — «Динамо» Бт
10-й тур
18 травня (середа)
96. «Даугава» — ЦСКА
97. СКА «Карпати» — «Кузбас»
98. «Ротор» — «Геолог»
99. СКА —«Зірка»
100. «Металург» — «Ростсільмаш»
101. «Колос» — «Зоря»
102. «Пахтакор» — «Таврія»
103. «Памір» — «Шинник»
104. «Котайк» — «Спартак»
105. «Кубань» — «Динамо» Ст
Кубок СРСР 1987—1988 рр.— 1/2 фіналу
Примітка. В разі виходу команди «Ротор» у півфінал Кубка СРСР гра «Ротор» — «Геолог» відбудеться 12 травня.
22 травня (неділя) Кубок СРСР 1*88—1989 рр — матчі 1/32 фіналу
Зустрічаються переможці пар 1/64 фіналу (див. с. 109—110)
11-й тур
26 травня (четвер)
106. ЦСКА — «Ротор>
107. «Кузбас» — СКА
108. «Динамо» Ст — «Даугава»
109. «Спартак» — СКА «Карпати»
110. «Шинник» — «Кубань»
111. «Таврія» — «Котайк»
112. ««Зоря» — «Пахтакор»
113. «РостсІльмаш» — «Памір»
114. «Динамо» Бт — «Колос»
115. «Гурія» — «Металург»
12-й тур
29 травня (неділя)
116. «Кузбас» — «Ротор»
117. «Динамо» Ст —СКА «Карпати»
118. «Спартак» — «Даугава»
119. «Шинник» — «Котайк»
120. «Зоря» — «Памір»
121. «РостсІльмаш» — «Пахтакор»
122. «Динамо» Бт — «Металург»
123. «Гурія» — «Колос»
124. «Зірка» — «Геолог»
ЗО травня (понеділок)
125. ЦСКА — СКА
126. «Таврія» — «Кубань» 4—5 травня (субота — неділя) Кубок СРСР 1988—1989 рр.— 1/16 фіналу (див. с. 109—110)
13-й тур
8 червня (середа)
127. «Даугава» — «Таврія»
128. СКА «Карпати» — «Шинник»
129. «Ротор» — «Динамо» Ст
130. СКА — «Спартак»
131. «Зірка» — ЦСКА
132. «Геолог» — «Кузбас»
133. «Пахтакор» — «Динамо» Бт
134. «Памір» — «Гурія»
135. «Котайк» — «РостсІльмаш»
136. «Кубань» — «Зоря»
14-й тур
11 червня (субота)
137. «Даугава» — «Шинник»
138. СКА «Карпати» — «Таврія»
139. «Ротор» — «Спартак»
140. СКА — «Динамо» Ст
141. «Зірка» — «Кузбас»
142. «Геолог» — ЦСКА
143. «Пахтакор» — «Гурія»
144. «Памір» — «Динамо» Бт
145. «Котайк» — «Зоря»
146. «Кубань» — «РостсІльмаш»
147. «Колос» — «Металург»
15-й тур
16 червня (четвер)
148. «Динамо» Ст — «Зірка»
149. «Спартак» — «Геолог»
150. «Шинник» — СКА
151. «Таврія» — «Ротор»
152. «Зоря» — «Даугава»
153. «РостсІльмаш» —
СКА «Карпати»
154. «Динамо» Бт — «Кубань»
155. «Гурія» — «Котайк»
156. «Металург» — «Пахтакор»
157. «Колос» — «Памір»
158. «Кузбас» — ЦСКА
16-й тур
19 червня (неділя)
159. «Динамо» Ст — «Геолог»
160. «Спартак» — «Зірка»
161. «Шинник» — «Ротор»
162. «Таврія» — СКА
163. «Зоря» — СКА «Карпати»
164. «РостсІльмаш» — «Даугава»
165. «Динамо» Бт — «Котайк»
166. «Гурія» — «Кубань»
167. «Металург» — «Памір»
168. «Колос» — «Пахтакор»
17-й тур
24 червня (п'ятниця)
169. «Даугава» — «Динамо» Бт
170. СКА «Карпати» — «Гурія»
171. «Ротор» — «Зоря»
172. СКА — «РостсІльмаш»
173. «Зірка» — «Шинник»
174. «Геолог» — «Таврія»
175. ЦСКА — «Динамо» Ст
176. «Кузбас» — «Спартак»
177. «Котайк» —«Колос»
178. «Кубань» — «Металург»
18-й тур
22 червня (понеділок)
179. «Даугава» — «Гурія»
180. СКА «Карпати» — «Динамо» Бт
181. «Ротор» — «РостсІльмаш»
182. СКА — «Зоря»
183. «Зірка» — «Таврія»
184. «Геолог» — «Шинник»
185. ЦСКА — «Спартак»
186. «Кузбас» — «Динамо» Ст
187. «Котайк» — «Металург»
188. «Кубань» — «Колос»
189. «Памір» — «Пахтакор»
19-й тур
4 липня (понеділок)
190. «Шинник» — ЦСКА
191. «Таврія» —«Кузбас»
192. «Зоря» — «Зірка»
193. «РостсІльмаш» — «Геолог»
194. «Динамо» Бт — «Ротор»
195. «Гурія» — СКА
196. «Металург» — «Даугава»
197. «Колос» — СКА «Карпати»
198. «Пахтакор» — «Котайк»
199. «Памір» — «Кубань»
20-й тур
7 липня (четвер)
200. «Шинник» — «Кузбас»
201. «Таврія» — ЦСКА
202. «Зоря» — «Геолог»
203. «РостсІльмаш» — «Зірка»
204. «Динамо» Бт — СКА
205. «Гурія» — «Ротор»
206. «Металург» — СКА «Карпати»
207. «Колос» — «Даугава»
208. «Пахтакор» —«Кубань»
209. «Памір» — «Котайк»
210. «Спартак» — «Динамо» Ст
21-й тур
13 липня (середа)
211. «Даугава» — «Пахтакор»
212. СКА «Карпати» — «Памір»
213. «Ротор» — «Колос»
214. СКА — «Металург»
215. «Зірка» — «Динамо» Бт
216. «Геолог» — «Гурія»
219. «Динамо» Ст — «Шинник»
220. «Спартак» — «Таврія»
221. «Котайк» — «Кубань»
14 липня (четвер)
217. ЦСКА — «Зоря»
218. «Кузбас» — Ростсільмаш»
22-й тур
16 липня (субота)
222. «Даугава» — «Памір»
223. СКА «Карпати» — «Пахтакор»
224. «Ротор» — «Металург»
225. СКА —«Колос»
226. «Зірка» — «Гурія»
227. «Геолог» — «Динамо» Бт
230. «Динамо» Ст — «Таврія»
231. «Спартак» — «Шинник»
17 липня (неділя)
228. ЦСКА — «Ростсільмаш»
229. «Кузбас» — «Зоря»
21 липня (четвер)
Кубок СРСР 1988—1989 рр.— повторні матчі 1/16 фіналу ЗО липня (субота)
Кубок першої ліги — 1/2 фіналу
Друге коло чемпіонату
23-й тур
З серпня (середа)
232. «Зоря» — «Шинник»
233. «Ростсільмаш» — «Таврія»
234. «Динамо» Бт — «Динамо» Ст
235. «Гурія» — «Спартак»
236. «Металург» — ЦСКА
237. «Колос» — «Кузбас»
238. «Пахтакор» — «Зірка»
239. «Памір» — «Геолог»
240. «Котайк» — «Ротор»
241. «Кубань» — СКА
24-й тур
6 серпня (субота)
241. «Зоря» — «Таврія»
243. «Ростсільмаш» — «Шинник»
244. «Динамо» Бт — «Спартак»
245. «Гурія» — «Динамо» Ст
246. «Металург» — «Кузбас»
247. «Колос» — ЦСКА
248. «Пахтакор» — «Геолог»
249. «Памір» — «Зірка»
250. «Котайк» — СКА
251. «Кубань» — «Ротор»
252. «Даугава» — СКА «Карпати»
25-й тур
12 серпня (п’ятниця)
253. «Ротор» — «Даугава»
254. СКА — СКА «Карпати»
255. «Зірка» — «Котайк»
256. «Геолог» — «Кубань»
257. ЦСКА — «Пахтакор»
258. «Кузбас» — «Памір»
259. «Динамо» Ст — «Металург»
260. «Спартак» — «Колос»
261. «Шинник» — «Динамо» Бт
262. «Таврія» — «Гурія»
26-й тур
15 серпня (понеділок)
263. «Ротор» — СКА «Карпати»
264. СКА — «Даугава»
265. «Зірка» — «Кубань»
266. «Геолог» — «Котайк»
267. ЦСКА —«Памір»
268. «Кузбас» — «Пахтакор»
269. «Динамо» Ст — «Колос»
270. «Спартак» — «Металург»
271. «Шинник» — «Гурія»
272. «Таврія» — «Динамо» Бт
273. «Зоря» — «Ростсільмаш»
27-й тур
21 серпня (неділя)
274. «Даугава» — «Зірка»
275. СКА «Карпати» — «Геолог»
276. «Динамо» Бт — «Зоря»
277. «Гурія» — «Ростсільмаш»
278. «Металург» — «Шинник»
279. «Колос» — «Таврія»
280. «Пахтакор» — «Динамо» Ст
281. «Памір» — «Спартак»
282. «Котайк» — ЦСКА
283. «Кубань» — «Кузбас»
284. «Ротор» — СКА
28-й тур
24 серпня (середа)
285. «Даугава» — «Геолог»
286. СКА «Карпати» — «Зірка»
287. «Динамо» Бт — «Ростсільмаш»
288. «Гурія» — «Зоря»
289. «Металург» — «Таврія»
290. «Колос» — «Шинник»
291. «Пахтакор» — «Спартак»
292. «Памір» — «Динамо» Ст
293. «Котайк» — «Кузбас»
294. «Кубань» — ЦСКА
29-й тур
29 серпня (понеділок)
295. «Зірка» — «Ротор»
296. «Геолог» — СКА
297. ЦСКА — «Даугава»
298. «Кузбас» — СКА «Карпати»
299. «Динамо» Ст — «Котайк»
300. «Спартак» — «Кубань» ЗОЇ. «Шинник» — «Пахтакор» 302. «Таврія» — «Памір» 303. «Зоря» — «Металург»
304. «Ростсільмаш» — «Колос»
30-й тур
1 вересня (четвер)
305. «Зірка» — СКА
306. «Геолог» — «Ротор»
307. ЦСКА - СКА «Карпати»
308. «Кузбас» — «Даугава»
309. «Динамо» Ст —«Кубань»
310. «Спартак» — «Котайк»
311. «Шинник» — «Памір»
312. «Таврія» — «Пахтакор»
313. «Зоря» — «Колос»
314. «Ростсільмаш» — «Металург»
315. «Динамо» Бт — «Гурія»
31-й тур
8 вересня (четвер)
316. «Даугава» — «Динамо» Ст
317. СКА «Карпати» — «Спартак»
318. «Ротор» — ЦСКА
319. СКА —«Кузбас»
320. «Металург» — «Динамо» Бт
321. «Колос» — «Гурія»
322. «Пахтакор» — «Зоря»
323. «Памір» — «Ростсільмаш»
324. «Котайк» — «Шинник»
325. «Кубань» — «Таврія»
326. «Геолог» — «Зірка»
32-й тур
11 вересня (неділя)
327. «Даугава» — «Спартак»
328. СКА «Карпати» — «Динамо» Ст
329. «Ротор» — «Кузбас»
330. СКА - ЦСКА
331. «Металург» — «Гурія»
332. «Колос» — «Динамо» Бт
333. «Пахтакор» —«Ростсільмаш»
334. «Памір» — «Зоря»
335. «Котайк» — «Таврія»
336. «Кубань» — «Шинник»
11—12 вересня (неділя — понеділок)
Кубок СРСР 1988—1989 рр.
1/8 фіналу
Примітка. В разі виходу команд першої ліги в 1/8 фіналу Кубка їхні матчі 32-го туру відбудуться 5 вересня.
33-й тур
17 вересня (субота)
337. ЦСКА - «Зірка»
338. «Кузбас» — «Геолог»
339. «Динамо» Ст — СКА
340. «Спартак» — «Ротор»
341. «Шинник» — «Даугава»
342. «Таврія»*—СКА «Карпати»
343. «Зоря» — «Котайк»
344. «Ростсільмаш» — «Кубань»
345. «Динамо» Бт — «Пахтакор»
346. «Гурія» — «Памір»
347. «Металург» — «Колос»
37-й тур -
6 жовтня (четвер)
379. «Динамо» Ст — ЦСКА
380. «Спартак» — «Кузбас»
381. «Шинник» — «Зірка»
382. «Таврія» — «Геолог»
383. «Зоря» — СКА
384. «Ростсільмаш» — «Ротор»
385. «Динамо» Бт — «Даугава»
386. «Гурія» — СКА «Карпати»
387. «Металург» — «Котайк»
388. «Колос» — «Кубань»
389. «Пахтакор» — «Памір»
34-й тур
20 вересня (вівторок)
348. ЦСКА — «Геолог»
349. «Кузбас» — «Зірка»
350. «Динамо» Ст — «Ротор»
351. «Спартак» — СКА
352. «Шинник» — СКА «Карпати»
353. «Таврія» — «Даугава»
354. «Зоря» — «Кубань»
355. «Ростсільмаш» — «Котайк»
356. «Динамо» Бт —«Памір»
357. «Гурія» — «Пахтакор»
35-й тур
26 вересня (понеділок)
358. «Даугава» — «Зоря»
359. СКА «Карпати» — «Ростсільмаш»
360. «Ротор» — «Таврія»
361. СКА — «Шинник»
362. «Зірка» — «Динамо» Ст
363. «Геолог» — «Спартак»
364. «Пахтакор» — «Металург»
365. «Памір» — «Колос»
366. «Котайк» — «Динамо» Бт
367. «Кубань» — «Гурія»
368. ЦСКА - «Кузбас»
36-й тур
29 вересня (четвер)
369. «Даугава» — «Ростсільмаш»
370. СКА «Карпати» — «Зоря»
371. «Ротор» — «Шинник»
372. СКА — «Таврія»
373. «Зірка» — «Спартак»
374. «Геолог» — «Динамо» Ст
375. «Пахтакор» — «Колос»
376. «Памір» — «Металург»
377. «Котайк» — «Гурія»
378. «Кубань» — «Динамо» Бт
ЗО вересня (п’ятниця) — 1 жовтня (субота) Кубок СРСР 1988—1989 рр. — повторні матчі 1/8 фіналу
38-й тур
9 жовтня (неділя)
390. «Динамо» Ст —«Кузбас»
391. «Спартак» — ЦСКА
392. «Шинник» — «Геолог»
393. «Таврія» — «Зірка»
394. «Зоря» — «Ротор»
395. «Ростсільмаш» — СКА
396. «Динамо» Бт —
СКА «Карпати»
397. «Гурія» — «Даугава»
398. «Металург» — «Кубань»
399. «Колос» — «Котайк»
39-й тур
15 жовтня (субота)
400. «Даугава» — «Колос»
401. СКА «Карпати» — «Металург»
402. «Ротор» — «Динамо» Бт
403. СКА —«Гурія»
404. «Зірка» — «Зоря»
405. «Геолог» — «Ростсільмаш»
406. ЦСКА — «Шинник»
407. «Кузбас» — «Таврія»
408. «Котайк» — «Пахтакор»
409. «Кубань» — «Памір»
410. «Динамо» Ст — «Спартак»
40-й тур
18 жовтня (вівторок)
411. «Даугава» — «Металург»
412. СКА «Карпати» — «Колос»
413. «Ротор» — «Гурія»
414. СКА — «Динамо» Бт
415. «Зірка» — «Ростсільмаш»
416. «Геолог» — «Зоря»
417. ЦСКА — «Таврія»
418. «Кузбас» — «Шинник»
419. «Котайк» — «Памір»
420. «Кубань» - «Пахтакор»
Примітка. В разі виходу команд першої ліги в 1/8 фіналу Кубка їхні м&тчі 36-го туру відбудуться у резервний день 22 жовтня
41-й тур
25 жовтня (вівторок)
421. «Шинник» — «Динамо» Ст
422. «Таврія» —• «Сяартак»
423. «Зоря» — ЦСКА
424. «РостсІльмаш» — «Кузбас»
425. «Динамо» Бт — «Зірка»
426. «Гурія» — «Геолог»
427. «Металург» — «Ротор»
428. «Колос» — СКА
429. «Пахтакор» — «Даугава»
430. «Памір» — СКА «Карпати»
431. «Кубань» — «Котайк»
42-й тур
28 жовтня (п'ятниця)
432. «Шинник» — «Спартак»
433. «Таврія» — «Динамо» Ст
434. «Зоря» — «Кузбас»
435. «РостсІльмаш» — ЦСКА
436. «Динамо» Бт — «Геолог»
437. «Гурія» — «Зірка»
438. «Металург» — СКА
439. «Колос» — «Ротор»
440. «Пахтакор» — СКА «Карпати»
441. «Памір» — «Даугава»
43-й тур
2 листопада (середа)
442. «Даугава» — «Котайк»
443. СКА «Карпати» — «Кубань»
444. «Ротор» — «Пахтакор»
445. СКА — «Памір»
446. «Зірка» — «Металург»
447. «Геолог» — «Колос»
448. ЦСКА —«Гурія»
449. «Кузбас» — «Динамо» Бт
450. «Динамо» Ст — «Зоря»
451. «Спартак» — «РостсІльмаш»
44-й тур
5 листопада (субота)
452. «Даугава» — «Кубань»
453. СКА «Карпати» — «Котайк»
454. «Ротор» — «Памір»
455. СКА — «Пахтакор»
456. «Зірка» — «Колос»
457. «Геолог» — «Металург»
458. ЦСКА — «Динамо» Бт
459. «Кузбас» — «Гурія»
460. «Динамо» Ст — «РостсІльмаш»
461. «Спартак» —«Зоря»
462. «Шинник» — «Таврія»
12 листопада (субота) Фінальний матч Кубка першої ліги
КАЛЕНДАР ІГОР ЧЕМПІОНАТУ СРСР СЕРЕД КОМАНД ДРУГОЇ ЛІГИ (ШОСТА ЗОНА) НА 1988 РІК
Перше КОЛО
1-й тур
26 березня (субота)
«Кристал» (Херсон) — «Зірка» (Кіровоград) «Шахтар» (Павлоград) — «Дніпро» (Черкаси) «Кривбас» (Кривий Ріг) — «Десна» (Чернігів) «Океан» (Керч) — «Нафтовик» (Охтирка) «Чайка» (Севастополь) — «Ворскла» (Полтава) «Суднобудівник» (Миколаїв) — «Шахтар» (ГорлІвка) СКА (Одеса) — «Маяк» (Харків)
«Новатор» (Жданов) — «Нива» (Вінниця)
«Торпедо» (Запоріжжя) — «Поділля» (Хмельницький) «Нива» (Тернопіль) — «Авангард» (Ровно) «Буковина» (Чернівці) — «Торпедо» (Луцьк) «Закарпаття» (Ужгород) — «Динамо» (Біла Церква) «Спартак» (Житомир) — «Прикарпаття» (Івано-Франківськ)
2-й тур
29 березня (вівторок) «Динамо» — «Прикарпаття» «Шахтар» ПГ —«Десна» «Кривбас» — «Дніпро» «Океан» — «Ворскла» «Чайка» — «Нафтовик» «Суднобудівник» — «Маяк» СКА — «Шахтар» Г «Новатор» — «Поділля» «Торпедо» Зп — «Нива» Вц «Нива» Тр — «Торпедо» Лц «Буковина» — «Авангард»
3-й тур
2 квітня (субота) «Спартак» — «Кристал» «Динамо» — «Зірка» «Авангард» — «Закарпаття» «Торпедо» Лц — «Прикарпаття» «Нива» Вц —«Нива» Тр «Поділля» — «Буковина»
«Маяк» — «Новатор» «Шахтар» Г — «Торпедо» Зп «Десна» — «Суднобудівник» «Дніпро» — СКА «Ворскла» — «Кривбас» «Нафтовик» — «Шахтар» Пг «Чайка» — «Океан»
4-й тур
5 квітня (вівторок) «Спартак» — «Зірка» «Динамо» — «Кристал» «Авангард» — «Прикарпаття» «Торпедо» Лц — «Закарпаття» «Нива» Вц — «Буковина» «Поділля» — «Нива» Тр «Маяк» — «Торпедо» Зп «Шахтар» Г — «Новатор» «Десна» — СКА «Дніпро» — «Суднобудівник» «Ворскла» — «Шахтар» Пг «Нафтовик» — «Кривбас»
6-й тур
9 квітня (субота) «Новатор» — «Десна» «Торпедо» Зп — «Дніпро» 10 квітня (неділя) «Кристал» — «Авангард» «Зірка» — Торпедо» Лц «Динамо» — «Спартак» «Кривбас» — «Чайна» «Шахтар» Пг —«Океан» «Суднобудівник — «Ворскла» СКА — «Нафтовик» «Нива» Тр — «Маяк» «Буковина» — «Шахтар» Г «Закарпаття» — «Нива» Вц «Прикарпаття» — «Поділля»
6-й тур
12 квітня (вівторок) «Новатор» — «Дніпро» «Торпедо» Зп — «Десна» 13 квітня (середа) «Кристал» — «Торпедо» Лц «Зірка» — «Авангард» «Кривбас» — «Океан» «Шахтар» Пг — «Чайка» «Суднобудівник» — «Нафтовик» СКА — «Ворскла» «Нива» Тр —«Шахтар» Г «Буковина» — «Маяк» «Закарпаття» — «Поділля» «Прикарпаття» — «Нива» Вц
7-й тур
11 квітня (неділя) «Авангард» — «Спартак» «Торпедо» Лц — «Динамо» «Нива» Вц — «Зірка» «Поділля» — «Кристал» «Маяк» — «Закарпаття» «Шахтар» Г — «Прикарпаття» «Десна» — «Нива» Тр «Дніпро» — «Буковина» «Ворскла» — «Новатор» «Нафтовик» — «Торпедо» Зп «Чайка» — «Суднобудівник» «Океан» — СКА «Шахтар» Пг — «Кривбас»
8-й тур
20 квітня (середа) «Авангард» — «Динамо» «Торпедо» Лц — «Спартак» «Нива» Вц — «Кристал» «Поділля» — «Зірка» «Маяк» — «Прикарпаття» «Шахтар» Г — «Закарпаття» «Десна» — «Буковина» «Дніпро» — «Нива» Тр «Ворскла» —«Торпедо» Зп «Нафтовик» — «Новатор» «Чайка» — СКА «Океан» — «Суднобудівник» 9-й тур
25 квітня (понеділок) «Кристал» — «Шахтар» Г «Зірка» — «Маяк» «Спартак» — «Нива» Вц «Динамо» — «Поділля» «Торпедо» Лц — «Авангард» «Суднобудівник» — «Кривбас» СКА — «Шахтар» Пг «Нива» Тр —«Ворскла» «Буковина» — «Нафтовик» «Закарпаття» — «Десна»
«Прикарпаття» — «Дніпро» 26 квітня (вівторок)
«Новатор» — «Чайка» «Торпедо» Зп — «Океан»
10-й тур
28 квітня (четвер) «Кристал» — «Маяк» «Зірка» — «Шахтар» Г «Спартак» — «Поділля» «Динамо» — «Нива» Вц «Суднобудівник» — «Шахтар» Пс СКА — «Кривбас» «Нива» Тр — «Нафтовик» «Буковина» — «Ворскла» «Закарпаття» — «Дніпро» «Прикарпаття» — «Десна» 29 квітня (п'ятниця) «Новатор» — «Океан» «Торпедо» Зп — «Чайка»
11-й тур
5 травня (четвер) «Нива» Вц — «Авангард» «Поділля» — «Торпедо» Лц «Маяк» — «Спартак» «Шахтар» Г — «Динамо» «Десна» — «Кристал» «Дніпро» — «Зірка» «Ворскла» — «Закарпаття» «Нафтовик» — «Прикарпаття» «Чайка» — «Нива» Тр «Океан» — «Буковина» «Кривбас» — «Новатор» «Шахтар» Пг — «Торпедо» Зп СКА — «Суднобудівник»
12-й тур
8 травня (неділя) «Нива» Вц — «іорпедо» Лц «Поділля» — «Авангард» «Маяк» — «Динамо» «Шахтар» Г — «Спартак» «Десна» — «Зірка» «Дніпро» — «Кристал» «Ворскла» — «Прикарпаття» «Нафтовик» — «Закарпаття» «Чайка» — «Буковина» «Океан» — «Нива» Тр «Кривбас» — «Торпедо» Зп «Шахтар» Пг —«Новатор»
13-й тур
13 травня (п'ятниця) «Кристал» — «Нафтовик» «Зірка» — «Ворскла» «Спартак» — «Десна» «Динамо» — «Дніпро» «Авангард» — «Маяк» «Торпедо» Лц — «Шахтар» Г « Нива» Вц — « Поділля» «Новатор» — «Суднобудівник» «Торпедо» Зп — СКА «Нива» Тр —«Кривбас» «Буковина» — «Шахтар» Пг «Закарпаття» — «Чайка» «Прикарпаття» — «Океан»
14-й тур
16 травня (понеділок) «Кристал» — «Ворскла» «Зірка» — «Нафтовик» «Спартак» — «Дніпро» «Динамо» — «Десна» «Авангард» — «Шахтар» Г «Торпедо» Лц — «Маяк»
«Новатор» — СКА
«Торпедо» Зп — «Суднобудівник» «Нива» Тр — «Шахтар» Пг «Буковина» — «Кривбас» «Закарпаття» — «Океан» «Прикарпаття» — «Чайка»
15-й тур
22 травня (неділя) «Маяк» — «Нива» Вц «Шахтар» Г — «Поділля» «Десна» — «Авангард» «Дніпро» — «Торпедо» Лц «Ворскла» — «Спартак» «Нафтовик» — «Динамо» «Чайка» — «Зірка» «Океан» — «Кристал» «Кривбас» — «Закарпаття» «Шахтар» Пг — «Прикарпаття» «Суднобудівник» — «Нива» Тр СКА — «Буковина» «Торпедо» Зп — «Новатор»
16-й тур
25 травня (середа) «Маяк» — «Поділля» «Шахтар» Г —«Нива» Вц «Десна» — «Торпедо» Лц «Дніпро» — «Авангард» «Ворскла» — «Динамо» «Нафтовик» — «Спартак» «Чайка» — «Кристал» «Океан» — «Зірка» «Кривбас» — «Прикарпаття» «Шахтар» Пг — «Закарпаття» «Суднобудівник» — «Буковина» СКА —«Нива» Тр
29 травня (неділя) «Закарпаття» — «Спартак» (матч 2-го туру)
17-й тур
2 червня (четвер)
«Кристал» — «Шахтар» Пг «Зірка» — «Кривбас» «Спартак» — «Чайка» «Динамо» — «Океан» «Авангард» — «Ворскла» «Торпедо» Лц — «Нафтовик» «Нива» Вц — «Десна» «Поділля» — «Дніпро» «Маяк» — «Шахтар» Г «Нива» Тр —«Новатор» «Буковина» — «Торпедо» Зп «Закарпаття» — «Суднобудівник» «Прикарпаття» — СКА
18-й тур
5 червня (неділя) «Кристал» — «Кривбас» «Зірка» — «Шахтар» Пг «Спартак» — «Океан» «Динамо» — «Чайка» «Авангард» — «Нафтовик» «Торпедо» Лц —«Ворскла» «Нива» Вц — «Дніпро» «Поділля» — «Десна» «Нива» Тр — «Торпедо» Зп «Буковина» — «Новатор» «Закарпаття» — СКА «Прикарпаття» — «Суднобудівник»
19-й тур
9 червня (четвер) «Десна» — «Маяк» «Дніпро» — «Шахтар» Г
«Ворскла» — «Нива» Вц «Нафтовик» — «Поділля» «Чайка» — «Авангард» «Океан» — «Торпедо» Лц «Кривбас» — «Спартак» «Шахтар» Пг — «Динамо» «Суднобудівник» — «Кристал» СКА — «Зірка» «Новатор» — «Закарпаття» «Торпедо» Зп — «Прикарпаття^ «Нива» Тр — «Буковина»
20-й тур
12 червня (неділя) «Десна» — «Шахтар» Г «Дніпро» — «Маяк» «Ворскла» — «Поділля» «Нафтовик» — «Нива» Вц «Чайка» — «Торпедо» Лц «Океан» — «Авангард» «Кривбас» — «Динамо» «Шахтар» Пг —«Спартак» «Суднобудівник» — «Зірка» СКА — «Кристал» «Новатор» — «Прикарпаття» «Торпедо» Зп — «Закарпаття»
21-й тур
/7 червня (п’ятниця) «Кристал» — «Новатор» «Зірка» — «Торпедо» Зп «Спартак» — «Суднобудівник» «Динамо» — СКА «Авангард» — «Кривбас» «Торпедо» Лц—«Шахтар» Пг «Нива» Вц —«Чайка» «Поділля» — «Океан» «Маяк» — «Ворскла» «Шахтар» Г — «Нафтовик» «Дніпро» — «Десна» «Закарпаття» — «Нива» Тр «Прикарпаття» — «Буковина»
22-й тур
20. червня (понеділок) «Кристал» — «Торпедо» Зп «Зірка» — «Новатор» «Спартак» — СКА «Динамо» — «Суднобудівник» «Авангард» — «Шахтар» Пг «Торпедо» Лц — «Кривбас» «Нива» Вц — «Океан» «Поділля» — «Чайка» «Маяк» — «Нафтовик» «Шахтар» Г —«Ворскла» «Закарпаття» — «Буковина» «Прикарпаття» — «Нива» Тр
23-й тур
24 червня (п’ятниця) «Ворскла» — «Десна» «Нафтовик» — «Дніпро» «Чайка» — «Маяк» «Океан» — «Шахтар» Г «Кривбас» — «Нива» Вц «Шахтар» Пг —«Поділля» «Суднобудівник» — «Авангарді СКА — «Торпедо» Лц «Новатор» — «Спартак» «Торпедо» Зп — «Динамо» «Нива» Тр — «Зірка» «Буковина» — «Кристал» «Прикарпаття» — «Закарпаття
27 червня (понеділок) «Ворскла» — «Дніпро» «Нафтовик» — «Десиа» «Чайка» — «Шахтар» Г «Океан» —- «Маяк» «Кривбас» — «Поділля» «Шахтар» Пг — «Нива» Вц «Суднобудівник» — «Торпедо» Лц СКА — «Авангард» «Новатор» — «Динамо» «Торпедо» Зп — «Спартак» «Нива» Тр — «Кристал» «Буковина» — «Зірка»
25-й тур
2 липня (субота) «Кристал» — «Прикарпаття» «Зірка» — «Закарпаття» «Спартак» — «Нива» Тр «Динамо» — «Буковина» «Авангард» — «Новатор» «Торпедо» Лц — «Торпедо» Зп
«Нива» ВЦ — «Суднобудівник» «Поділля» — СКА «Маяк» — «Кривбас» «Шахтар» Г — «Шахтар» Пг «Десна» — «Чайка» «Дніпро» — «Океан» «Ворскла» — «Нафтовик»
26-й тур
5 липня (вівторок) «Кристал» — «Закарпаття» «Зірка» — «Прикарпаття» «Спартак» — «Буковина» «Динамо» — «Нива» Тр «Авангард» —• «Торпедо» Зп «Торпедо» Лц — «Новатор» «Нива» Вц —СКА «Поділля» — «Суднобудівник» «Маяк» — «Шахтар» Пг «Шахтар» Г — «Кривбас» «Десна» — «Океан» «Дніпро» — «Чайка»
ДРУГЕ КОЛО
27-й тур
// липня (понеділок) «Прикарпаття» — «Кристал» «Закарпаття» — «Зірка» «Нива» Тр —«Спартак» «Буковина» — «Динамо» «Новатор» — «Авангард» «Торпедо» Зп — «Торпедо» Лц «Суднобудівник»—«Нива» Вц СКА — «Поділля?
«Кривбас» — «Маяк» «Шахтар» Пг —«Шахтар» Г «Чайка» — «Десна» «Океан» — «Дніпро» «Нафтовик» — «Ворскла»
28-й тур
14 липня (четвер) «Закарпаття» — «Кристал» «Прикарпаття» — «Зірка» «Буковина» — «Спартак» «Нива» Тр —«Динамо» «Торпедо» Зп — «Авангард» «Новатор» — «Торпедо» Лц СКА —«Нива» Вц «Суднобудівник» — «Поділля» «Шахтар» Пг — «Маяк» «Кривбас» — «Шахтар» Г «Океан» — «Десна» «Чайка» — «Дніпро»
29-й тур
20 липня (середа) «Десна» — «Ворскла» «Дніпро» — «Нафтовик» «Маяк» — «Чайка» «Шахтар» Г — «Океан» «Нива» Вц —«Кривбас» «Поділля» — «Шахтар» Пг «Авангард» — «Суднобудівник» «Торпедо» Лц — СКА «Спартак» — «Новатор» «Динамо» — «Торпедо» Зп «Зірка» — «Нива» Тр «Кристал» — «Буковина» «Закарпаття» — «Прикарпаття»
30-й тур
23 липня (субота)
«Дніпро» — «Ворскла» «Десна» — «Нафтовик» «Шахтар» Г —«Чайка» «Маяк» — «Океан» «Поділля» — «Кривбас» «Нива» Вц —«Шахтар» Пг «Торпедо» Лц — «Суднобудівник» «Авангард» — СКА «Динамо» — «Новатор» «Спартак» — «Торпедо» Зп «Кристал» — «Нива» Тр «Зірка» — «Буковина»
31-йтур
27 липня (середа) «Новатор» — «Кристал» «Торпедо» Зп —«Зірка» «Суднобудівник» — «Спартак» СКА — «Динамо» «Кривбас» — «Авангард» «Шахтар» Пг —«Торпедо» Лц «Чайка» — «Нива» Вц «Океан» — «Поділля» «Ворскла» — «Маяк» «Нафтовик» — «Шахтар» Г «Десна» — «Дніпро» «Нива» Тр — «Закарпаття» «Буковина» — «Прикарпаття»
32-й тур
ЗО липня (субота) «Торпедо» Зп — «Кристал» «Новатор» — «Зірка» СКА — «Спартак» «Суднобудівник» — «Динамо» «Шахтар» Пг — «Авангард» «Кривбас» — «Торпедо» Лц «Океан» — «Нива» Вц «Чайка» — «Поділля» «Нафтовик» — «Маяк» «Ворскла» — «Шахтар» Г «Буковина» — «Закарпаття» «Нива» Тр — «Прикарпаття» 33-й тур 5 серпня (п’ятниця) «Маяк» — «Десна» «Шахтар» Г — «Дніпро» «Нива» Вц — «Ворскла»
«Поділля» — «Нафтовик» «Авангард» — «Чайка» «Торпедо» Лц — «Океан» «Спартак» —• «Кривбас» «Динамо» — «Шахтар» Пг «Кристал» — «Суднобудівник» «Зірка» - СКА «Закарпаття» — «Новатор» «Прикарпаття» — «Торпедо» За «Буковина» — «Нива» Тр
34-й тур
8 серпня (понеділок) «Шахтар» Г — «Десна» «Маяк» — «Дніпро» «Поділля» —«Ворскла» «Нива» Вц — «Нафтовик» «Торпедо» Лц — «Чайка» «Авангард» — «Океан» «Динамо» — «Кривбас» «Спартак» — «Шахтар» Пг «Зірка» — «Суднобудівник» «Кристал» — СКА «Прикарпаття» — «Новатор» «Закарпаття» — «Торпедо» Зп
35-й тур
12 серпня (п'ятниця) «Шахтар» Пг — «Кристал» «Кривбас» — «Зірка» «Чайка» — «Спартак» «Океан» — «Динамо» «Ворскла» — «Авангард» «Нафтовик» — «Торпедо» Лц «Десна» — «Нива» Вц «Дніпро» — «Поділля» «Шахтар» Г — «Маяк» «Новатор» — «Нива» Тр «Торпедо» Зп — «Буковина» «Суднобудівник» — «Закарпаття» СКА — «Прикарпаття»
36-й тур
15 серпня (понеділок) «Кривбас» — «Кристал» «Шахтар» Пг — «Зірка» «Океан» — «Спартак» «Чайка» — «Динамо» «Нафтовик» — «Авангард» «Ворскла» — «Торпедо» Лц «Дніпро» — «Нива» Вц «Десна» — «Поділля» «Торпедо» Зп — «Нива» Тр «Новатор» — «Буковина» СКА — «Закарпаття» «Суднобудівник» — «Прикарпаття»
37-й тур
22 серпня (понеділок) «Нива» Вц — «Маяк» «Поділля» — «Шахтар» Г «Авангард» — «Десна» «Торпедо» Лц — «Дніпро» «Спартак» — «Ворскла» «Динамо» — «Нафтовик» «Зірка» — «Чайка» «Кристал» — «Океан» «Закарпаття» — «Кривбас» «Прикарпаття» — «Шахтар» Пг «Нива» Тр — «Суднобудівник» «Буковина» — СКА «Новатор» — «Торпедо» Зп
38-й тур
25 серпня (четвер) «Поділля» — «Маяк»
«Нива» Вц — «Шахтар» Г «Торпедо» Лц — «Десна» «Авангард» — «Дніпро» «Динамо» — «Ворскла» «Спартак» — «Нафтовик» «Кристал» — «Чайка» «Зірка» — «Океан» «Прикарпаття» — «Кривбас» «Закарпаття» — «Шахтар» Пг «Буковина» — «Суднобудівник» «Нива» Тр —СКА
39-й тур
ЗО серпня (вівторок) «Нафтовик» — «Кристал» «Ворскла» — «Зірка» «Десна» — «Спартак» «Дніпро» — «Динамо» «Маяк» — «Авангард» «Шахтар» Г — «Торпедо» Лц «Поділля» — «Нива» Вц «Суднобудівник» — «Новатор» СКА — «Торпеда» Зп «Кривбас» — «Нива» Тр «Шахтар» Пг — «Буковина» «Чайка» — «Закарпаття» «Океан» — «Прикарпаття»
40-й тур
2 вересня (п'ятниця) «Ворскла» — «Кристал» «Нафтовик» — «Зірка» «Дніпро» — «Спартак» «Десна» — «Динамо» «Шахтар» Г — «Авангард» «Маяк» — «Торпедо» Лц СКА — «Новатор» ч «Суднобудівник» — «Торпедо» Зп «Шахтар» Пг —«Нива» Тр «Кривбас» — «Буковина» «Океан» — «Закарпаття» «Чайка» — «Прикарпаття»
41-й тур
6 вересня (вівторок) «Авангард» — «Нива» Вц «Торпедо» Лц —«Поділля» «Спартак» — «Маяк» «Динамо» — «Шахтар» Г «Кристал» — «Десна» «Зірка» — «Дніпро» «Закарпаття» — «Ворскла» «Прикарпаття» — «Нафтовик» «Нива» Тр —«Чайка» «Буковина» — «Океан» «Новатор» — «Кривбас» «Торпедо» Зп —«Шахтар» Пг «Суднобудівник» — СКА
42-й тур
2 вересня (п'ятниця) «Торпедо» Лц — «Нива» Вц «Авангард» — «Поділля» «Динамо» — «Маяк» «Спартак» — «Шахтар» Г «Зірка» — «Десна» «Кристал» — «Дніпро» «Прикарпаття» — «Ворскла» «Закарпаття» — «Нафтовик» «Буковина» — «Чайка» «Нива» Тр — «Океан» «Торпедо» Зп —«Кривбас» «Новатор» — «Шахтар» Пг
43-й тур
14 вересня (середа)
«Шахтар» Г — «Кристал» «Маяк» — «Зірка» «Нива» Вц — «Спартак» «Поділля» — «Динамо» «Авангард» — «Торпедо» Лц «Кривбас» — «Суднобудівник» «Шахтар» Пг — СКА «Ворскла» — «Нива» Тр «Нафтовик» — «Буковина» «Десна» — «Закарпаття» «Дніпро» — «Прикарпаття» «Чайка» — «Новатор» «Океан» — «Торпедо» Зп
44-й тур
/7 вересня (субота) «Маяк» — «Кристал» «Шахтар» Г — «Зірка» «Поділля» — «Спартак» «Нива» Вц — «Динамо» «Шахтар» Пг — «Суднобудівник» «Кривбас» — СКА «Нафтовик» — «Нива» Тр «Ворскла» — «Буковина» «Дніпро» — «Закарпаття» «Десна» — «Прикарпаття» «Океан» — «Новатор» «Чайка» — «Торпедо» Зп
45-й тур
24 вересня (субота) «Спартак» — «Авангард» «Динамо» — «Торпедо» Лц «Зірка» — «Нива» Вц «Кристал» — «Поділля» «Закарпаття» — «Маяк» «Прикарпаття» — «Шахтар» Г «Нива» Тр — «Десна» «Буковина» — «Дніпро» «Новатор» — «Ворскла» «Торпедо» Зп — «Нафтовик» «СуднобVд^вник» — «Чайка» СКА — «Океан» «Кривбас» — «Шахтар» Пг
46-й тур
27 вересня (вівторок) «Динамо» — «Авангард» «Спартак» — «Торпедо» Лц «Кристал» — «Нива» Вц «Зірка» — «Поділля» «Прикарпаття» — «Маяк» «Закарпаття» — «Шахтар» Г «Буковина» — «Десна» «Нива» Тр — «Дніпро» «Торпедо» Зп —«Ворскла» «Новатор» — «Нафтовик» СКА — ^Чайка» «Суднобудівник» — «Океан»
47-й тур
З жовтня (понеділок) «Десна» — «Новатор» «Дніпро» — «Торпедо» Зп «Авангард» — «Кристал» «Торпедо» Лц — «Зірка» «Спартак» — «Динамо» «Чайка» — «Кривбас» «Океан» — «Шахтар» Пг «Ворскла» — «Суднобудівник» «Нафтовик» — СКА «Маяк» — «Нива» Тр «Шахтар» Г —«Буковина» «Нива» Вц — «Закарпаття» «Поділля» — «Прикарпаття»
48-й тур
6 жовтня (четвер) «Дніпро» — «Новатор» «Десна» — «Торпедо» Зп «Торпедо» Лц —«Кристал» «Авангард» — «Зірка» «Океан» — «Кривбас» «Чайка» — «Шахтар» Пг «Нафтовик» — «Суднобудівник» «Ворскла» — СКА «Шахтар» Г — «Нива» Тр «Маяк» — «Буковина» «Поділля» — «Закарпаття» «Нива» Вц — «Прикарпаття»
49-й тур
10 жовтня (понеділок) «Кристал» — «Спартак» «Зірка» — «Динамо» «Закарпаття» — «Авангард» «Прикарпаття» — «Торпедо» Лц «Нива» Тр — «Нива» Вц «Буковина» — «Поділля» «Новатор» — «Маяк» «Торпедо» Зп — «Шахтар» Г «Суднобудівник» — «Десна» СКА — «Дніпро» «Кривбас» — «Ворскла» «Шахтар» Пг — «Нафтовик» «Океан» — «Чайка»
50-й тур
13 жовтня (четвер) «Зірка» — «Спартак» «Кристал» — «Динамо» «Прикарпаття» — «Авангард» «Закарпаття» — «Торпедо» Лц «Буковина» — «Нива» Вц «Нива» Тр —«Поділля» «Торпедо» Зп — «Маяк» «Новатор» — «Шахтар» Г СКА — «Десна» «Суднобудівник» — «Дніпро» «Шахтар» Пг — «Ворскла» «Кривбас» — «Нафтовик» 51-й тур
18 жовтня (вівторок) «Зірка» — «Кристал» «Дніпро» — «Шахтар» Пг «Десна» — «Кривбас» «Нафтовик» — «Океан» «Ворскла» — «Чайка» «Шахтар» Г — «Суднобудівник» «Маяк» — СКА «Нива» Вц —«Новатор» «Поділля» — «Торпедо» Зп «Авангард» — «Нива» Тр «Торпедо» Лц — «Буковина» «Динамо» — «Закарпаття» «Прикарпаття» — «Спартак»
52-й тур
21 жовтня (п’ятниця) «Прикарпаття» — «Динамо» «Спартак» — «Закарпаття» «Десна» — «Шахтар» Пг «Дніпро» — «Кривбас» «Ворскла» — «Океан» «Нафтовик» — «Чайка» «Маяк» — «Суднобудівник» «Шахтар» Г — СКА «Поділля» — «Новатор» «Нива» Вц —«Торпедо» Зп «Торпедо» Лц — «Нива» Тр «Авангард» — «Буковина»
Справочное издание
Билейчук Богдан Михайлович, Боденчук Владимир Иванович, Бондарь Юрий Владимирович и др.
ФУТБОЛ-88
Справочник-календарь
Составитель Романенко Андрей Николаевич
Киев, «Здоровья»
(На украинском язьіке)
Завідуючий редакцією Б. А. Нартовський Редактори В. Ф. Авраменко, Б. А. Нартовський Художник обкладинки Є. В. Чурій Художній редактор М. Ф. Кормило Технічний редактор В, П. Бойко Коректори Т. В. Гладка, Н. В. Гармаш
ІБ № 4034
Здано до складання 11.02.88. Підп. до друку 18.03.88. БФ 05089. Формат 84ХЮ8/з2. Папір друк. № 2. Гарн. літ. Друк вис. Ум. друк. арк. 6.30. Ум. фарб.-відб. 6,72. Обл.-вид. арк. 9,48. Тираж 200 000 прим. Зам. 8—625. Ціна 60 к.
Видавництво «Здоров’я», 252601, МПС, м. Київ-1, вул. Чкалова, 65.
Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання «Поліграф4 книга», 252057, Київ, вул. Довженка, З,
60 к.