Текст
'/А
Ідоменко
Підручник для студентів
екологічних спеціальностей
вищих навчальних закладів
Івано-Фронкіеськ 1999
Олег
Мскимович доменно
; Іоитор геог. .го-м. «оологічних нами, професор,академік, лаур<. от Держа. ної їх лії СРСР в галузі наук.’, директор Інстип ,-у ек<'логічної г ,иі природних ресур їв.
завідувач кс ‘едри еког її Івано-Франківсь- де.р» "~>& .ого
те? чного уні£*о'итету нафті і нззу. нроректс,. з наукової робо ги інституту г знеджменту -а економіки -це-президент комісії з і еоорхеог. '"її палеоліту і-Лі: "народної . Союзі по вивч-нню четвертинного періоду МфІІА).
Народився 1935 р. на Чернігів^, •> закінчив Сонкт-Пг-терР пзький гірничий інститут (1957}, працював у польових геолс гічних. археологічних, географічних та екологічних експедиціях у Західному та Східному Сибіру, Ялтаї, Саянах, Прибайкаллі та Забайкаллі, в Бурятії і Якутії, у Хібінах, Монголії. Казасані, Киргизії, Туркмоністані, в Карпатах, Причорнсмор і. Молдові, Чехії, Угорщині, Румунії Опублікувс з понад 400 наукових г.р лО, із них 15 монографій і два підручники з. іології, " 'ології, археології, геоморфології, пс. іеогеографії, геотектоніки й охорони навколишнього сер ідовища.
Л73 + УЗ(%'р)М
ББК 28.081
А28
УДК 301+574(07)
У підручнику викладено теоретичну частину курсу, методичні вказівки до його вивчення, розроблено комплекс практичних занять та методику їх виконання, наведені робоча програма, робочий план, варіанти контрольних завдань для студентів заочної форми навчання, літературні джерела до кожного розділу, а також методика модульно-рейтингової оцінки знань. Усе це допоможе студентам опанувати основи науки, навчальної дисципліни і галузі людської діяльності -соціальної екології, яка вивчає закономірності взаємодії суспільства і природи з метою оптимізації та гармонізації цієї взаємодії.
Центральна наукова вівліотека
Акт*
Рецензенти:
доктор географічних наук, професор В. М. Гуцуляк, доктор біологічних наук, професор В. І. Парпап
Відповідальний за випуск
доктор геолого-мінєралогічних наук, професор О. М. Адаменко
Друкується за рішенням ради Інституту менеджменту та економіки
І8ВК 966-7515-01-Х
©Адаменко Олег Максимович, 1999
ЗМІСТ
Вступ.................................................................. 5
1. Частина перша. Методика вивчення дисципліни......................... 6
І. І. Робоча програма, робочий план та методичні вказівки до вивчення дисципліни 7
1.1.1. Робоча програма................................................. 7
1.1.1.1. Теоретичний курс.............................................. 7
1.1.1.2. Практичні заняття............................................. 9
1.1.13. Теми рефератів для контрольних робіт заочної форми навчання.. 10
1.1.1.4. Самостійні домашні завдання.................................. 11
1.1.1.5. Аудиторні контрольні роботи для рейтингової оцінки знань..... 12
1.1.2. Робочий план................................................... 15
1.1.3. Методичні вказівки до вивчення теоретичного курсу.............. 16
2. Частина друга. Теоретичний курс.................................. 25
2.1. Модуль 1......................................................... 26
2.1.1. Тема: Вступ.................................................... 26
2.1.1.1. Проблемна лекція 1. Вступ до соціальної екології............. 26
2.1.2. Тема: Екологічні проблеми України.............................. 33
2.1.2.1. Проблемні лекції 2, 3. Екологічні проблеми України: стан, причини, шляхи подолання. Частина 1 - атмосфера, літосфера......................... 33
2.1.2.2. Проблемна лекція 4. Екологічні проблеми України: стан, причини, шляхи подолання. Частина 2 - педосфера, біоресурси фіто- та зоосфери...... 46
2.1.23. Проблемна лекція 5. Соціально-екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи................................................................ 57
2.13. Тема: Із історії соціальної екології............................ 71
2.13.1. Проблемна лекція 6. Розвиток соціально-екологічної думки в процесі еволюції людства.......................................................... 71
2.1.3.2.Контрольна робота №1.......................................... 76
2.2. Модуль 2......................................................... 78
2.2.1. Тема: Від біосфери до соціосфери............................... 78
2.2.1.1. Проблемна лекція 7. Соціально-екологічні проблеми розвитку біосфери 78
2.2.1.2. Проблемна лекція 8. Ноогеннин стан розвитку біосфери........ 111
2.2. ІЗ. Проблемна лекція 9. Соціосфера, соціосферні проблеми та перспективи їх розв'язання........................................................... 115
2.2.І.4. Проблемна лекція 10. Концепція стійкого (сталого) екологічно безпечного розвитку суспільства..................................................... 121
2.2.1.5. Проблемні лекції 11, 12. Етнос і природне середовище........ 124
2.2.1.6. Контрольна робота №2........................................ 134
2.3. Модуль 3........................................................ 136
23.1. Тема: Соціоекологія і ресурси.................................. 136
23.1.1. Проблемні лекції 13, 14. Соціально-екологічне значення природних ресурсів................................................................. 136
23.1.2. Проблемні лекції 15, 16. Соціально-екологічні проблеми використання продовольчих, енергетичшіх та інших ресурсів............................. 150
2.3.2. Тема: Загальні поня ггя соціоекології......................... 156
23.2.1 . Проблемна лекція 17. Екологічна культура................... 156
23.2.2 . Проблемна лекція 18. Міжнародні проблеми охорони живої та неживої природи 159
23.23. Контрольна робота №3........................................ 167
3. Частина третя. Практичні заняття................................. 169
3.1. Модуль 1....................................................... 170
3.1.1. Практичне заняття №1. Структура соціоекосистеми, її подібність і різниця
з екосистемою, геосистемою, географічною оболонкою, природно-антропогенною системою, біогеоценозом................................................. 170
3.1.2. Практичне заняття №2. Екологічні проблеми України............ 172
3.1.3. Колоквіум №1................................................. 174
3.2. Модуль 2....................................................... 175
3.2.1. Практичне заняття №3. Екологічні проблеми Івано-Франківщини. 175
3.2.2. Практичне заняття №4. Історичні корені соціоекології, біосфера, ноосфера, соціосфера та етапи їх розвитку......................................... 177
3.2.3. Колоквіум №2................................................. 179
3.3. Модуль 3....................................................... 180
3.3.1. Практичне заняття №5. Вивчення державної системи управління станом навколишнього природного середовища та інформаційної системи державного екологічного моніторингу. Розташування спостережної мережі за екологічними показниками геологічного середовища. Мережа інженерно-екологічного моніторингу .. 180
3.3.2. Практичне заняття №6. Формування мережі режимних спостережень за геохімічними показниками геологічного середовища. Вибір оптимальної кількості показників спостережень. Проектування мережі спостережних свердловин для проведення моніторингу підземних вод в межах різномасштабних природно-технічних систем 183
3.3.3. Практичне заняття №7. Демосферні процеси та їх вирішення соціоекологічними методами.............................................. 186
3.3.4. Практичне заняття №8. Екологічна культура, міжнародні екологічні відносини та екологічне право........................................... 188
3.3.5. Колоквіум №3............................................... 190
4. Критерії оцінки практичних занять................................ 191
ВСТУП
МЕТА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
На схилі XX ст. людство намагається осмислити пройдене, підсумувати здобутки і втрати. У різних сферах - економіці, політиці, екології, освіті, праві тощо - розробляються моделі входження у наступне тисячоліття. Найважливішою прикметою цієї діяльності є бажання вийти на модель стійкого екологічно безпечного розвитку, за допомогою якої можна буде збалансовано розв’язувати соціально-економічні завдання, зберегти природне середовище і природно-ресурсний потенціал, бо такою є настійна вимога дотримуватися законів Природи і розуміти обмеження, які вони накладають.
Школа майбутнього уявляється як школа всебічного, передусім духовного розвитку особистості, якій притаманні екологічний світогляд, екологічне мислення, екологічна культура, мораль, етика. Істотною складовою системи стає екологічна освіта, без якої вже не мислиться стійкий життєствердний розвиток суспільства.
Україна приєдналася до Концепції стійкого екологічно безпечного розвитку, сформульованої на Конференції ООН «Природне середовище і розвиток», що відбулась в Ріо-де-Жанейро у 1992р. Підписавши документ Ріо, Україна визначила свій курс на тривалу перспективу. Ця обставина вимагає узгодження концептуальних засад, науково-педагогічних підходів, організаційних та інших основ екологічної освіти відповідно до ролі, яка відводиться їй щодо реалізації переходу до стійкого розвитку. Отже, екологічна освіта та виховання потребують оптимізації на основі глибокого філософського і пснхолого-педагогічного осмислення феномену екології з урахуванням структури екологічних знань, рівня розвитку екологічної науки та соціальних функцій, які виконує екологія у сучасному суспільстві,
ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ
Завданням курсу «Соціальна екологія» передусім є формування нового світобачення і нового способу буття людини через усвідомлення нею органічної і нерозривної єдності зі своєю Землею (природним середовищем). Єдність етносу і природного середовища -фундаментальна властивість біосфери. Порушення цієї єдності є однаково небезпечним як для людини, так і для всієї біосфери.
Курс має на меті також набуття знань про екологію природного середовища, природні ресурси, які одночасно є засобом розвитку продуктивних сил суспільства і середовищем, у якому живе люд ина.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВИВЧЕННЮ ДИСЦИПЛІНИ
Специфіка курсу «Соціальна екологія» полягає вії гуманітарному спрямуванні. Програма побудована на основі концептуальних засад, опрацьованих для навчальних планів вищих навчальних закладів, де соціоекологія вивчається у базовому змісті освіти.
На сьогодні ще бракує підручника такого змісту, тому програма побудована так, щоб студент міг цілеспрямовано опановувати курс з означеної навчальної дисципліни.
Збалансування природничого, гуманітарного та практичного компонентів, необхідних для розуміння світоглядних основ і глибокого змісту сучасної екології, досягається введенням до навчального курсу нових тем, зокрема таких, як «Концепція стійкого екологічного розвитку суспільства», «Етнос і природне середовище», «Екологія і культура» тощо.
1. ЧАСТИНА ПЕРША
МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
1.1. РОБОЧА ПРОГРАМА, РОБОЧИЙ ПЛАН
ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
1.1.1. РОБОЧА ПРОГРАМА
1.1.1.1. ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС
№ п/п Зміст Кількість годин
денна форма навчання заочна форма навчання
лекції’ прак. зал. лекції прак. зан.
1 2 3 4 5 6
1. Модуль 1. ВСТУП.
Лекція І. Вступна лекція. Аналіз і порівняння головних соціоекологічних напрямків, теорій і концепцій. Визначення місця со-цюекології у формуванні екологічного світогляду, культури, моралі та інших загальнолюдських цінностей. Звязок між соціоекол огіею та іншими складовими екології. Предмет і методи соціоекології. Економічна криза природного середовища. Матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки в ско- 2 2 1
логічних системах. Соціогенний (культурогенний) потік інформації як визначальний фактор системи
2. "людин а+природне середовище"... ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ
Лекції 2, 3, 4. Екологічні проблеми України: стан.
причини, шляхи подолання. Політичні мотиви та державна політика в бувшому СРСР- основна причина створення екологічної кризи в Україні. Сучасні тенденції змін екологічної ситуації на прикладах деірадації земельних ресурсів та лісів, забруднення та виснаження водних ресурсів, Деформації атмосферних процесів та вплив глобального парникового ефекту, зменшен- 4 4 2 2
ня біологічних ресурсів та ріст захворюваності на-
селения у залежності від екологічних чинників.
Лекція 5. Соціально-екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи. Катастрофа століття та її вплив на екосистеми України, Євразії та інші континенти. Психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи. Проблеми деформації екологічної свідомості населення. В ІСТОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ 2 2
3. 2 2
Лекція 6. Розвиток суспільно-екологічної думки в процесі еволюції людства. Античні уявлення про єдність космосу, природи і людини. Еволюція поглядів на стосунки людини 3 природою в Київській Русі, середньовіччі, гетьманській добі. Причетність українських вчеііих-гумаїїі-гаріїв і класиків природознавства до становлення сучасної екології взагалі і соціальної зокрема. Біо-сферно-ноосфсрна концепція В.Вернадського, екотопи П.Погрсбняка, антропографічні погляди С.Рудницького, В.Кубійовича, П.Тутковського. Сучасні концепції М.Голубця та ін.
4. Модуль 2. ВІД БІОСФЕРИ ДО СОЦЮСФЕРИ Лекція 7. Соціально-екологічні проблеми розвитку 5іо сфери. Біотична суть біосфери. Живі системи в природі. Рівні організації живого і місце серед них біосфери. Біосфера - глобальна екосистема. Еволюція біосфери. Геохронологія розвитку біоти. Механізми ево- 2 2 2 2
люції. Етапи еволюції біосфери.
т
2
Лекція 8. Ноогенний етап розвитку біосфери. В.Вернадський про ноосферу. Тлумачення ноосфери після В.Вернадського. Сучасні риси ноосфери. Ноосфера серед інших сфер. Структурно-функціональні взаємовідношення між людиною і біосферою. Соціальна суть людини. Біотичний і соціальний блоки на Землі.
Лекція 9. Соціосфера, соціосферні проблеми і перспективи їх розв'язання.
Соціосфера - планетарна надсистема та її структур ні особливості. Класифікація внутрішньо-сошосфер них структур. Історія розвитку соціосфери.
Соціосферна концепція. Сучасні геосоціальні проб леми і наукові підходи до їх розв'язання. Надійний зворотний зв'язок - головна умова успішного управ піння соціосферними процесами і сталого розвитку. Подолання глобальних екологічних та соціальних кризових явищ. Основні передумови прогресивного соціосферного розвитку.
Лекція 10. Концепція стійкого (сталого) екологічно безпечного розвитку суспільства.
Декларація Конфс] " ~г'
ще і розвиток" (Рі<
V
5.
Декларація Конференції ООН "Природне середови ще і розвиток" (Ріо-де-Жанейро, 1992) принципів розв'язання екологічних проблем у контексті стійко го (сталого) розвитку. Національні концепції стало го розвитку України та інших держав - Росії, СІЛА, Японії, Китаю та пт. Місце науки і освіти в реаліза ції концепцій сталого розвитку.
Лекції 11, 12. Етнос і природне середовище.
Сутність теорії звязку етносу і природного середовища. Вплив екології на історичну долю України та її народу. Природне середовище як фактор'фор-мування етносу. Архетип Г.Юнга. Дух Землі ІТТей яра де Шардена. Концепція А.Д.Тоинбі. Звязок етносу і природного середовища в концепції Л.Гумі-льова. Природне середовище і сучасна геополітика.
Модуль З.СОЦІОЕКОЛОГІЯ І РЕСУРСИ
Лекції 13, 14. Соціально-екологічне значення природних ресурсів.
Природні ресурси як засіб розвитку продуктивних сил суспільства і середовища життя й діяльності людини. Дуалістична природа природних ресурсів. Природні ресурси в еколого-економічних моделях! соціальних програмах. Екологічний імператив у визначенні стратегії використання природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал України, Карпатського регіону, області.
Роль ресурсів літосфери в розвитку суспільства та бережливого ставлення до них Вида ресурсів літосфери та екологічні обмеження щодо їх використання. Формування бережливого відношення до водних ресурсів через знання про роль води в житті людини і живих організмів, закономірності формування їх якісного і кільюсного вичерпування, відновлення і охорони. Особливості розв’язання проблеми питної води у світі і в Україні.
Використання та охорона екосистемних ресурсів живої природи. Земельні, рослинні та тваринні ре сурси, іх використання на сучасному етапі. Харчова проблема людства і перспективи її розв'язання.
1 2 3 4 5 6
6. Лекції 15.16. Соціально-екологічні проблеми забруднення та змін природного середовища. Вплив змінного навколишнього середовища на со ціально-економічні умови життя людини. Поняття якості життя і методи його оцінки. Забруднення довкілля як соціально-екологічна проблема. Зміни демографічної ситуації в світі та Україні. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ СОЦІОЕКОЛОГІЇ 4 4
Лекція 17. Екологічна культура. Базові поняття і основні складники екологічної культури. Зміст екологічної культури як особливої форми суспільної свідомості і суспільних відносин, що діють у сфері взаємодії людини з природою. Екологічна культура як форма адаптації етносу до природних умов і спосіб облаштування середовища свого існування. Циклічний розвиток культур у звязку з динамічними змінами природного середовища, спричинюваними динамікою геологічних ре жимів (періодів) у працях О.Чмихова. Рівні функціо нування екологічної культури: рівень особистісних цінностей; рівень ментальності, традицій, історичного досвіду народу; рівень філософських та релігій них систем. Екологічний дуалізм культури науково-технічного прогресу. Лекція 18. Міжнародні проблеми охорони живоїта неживої природи. Екологічне прогнозування та 2 2 1 1
екологічний менеджмент. Механізми виникнення міжнародних екологічних проблем (міграція тварин, глобальні циркуляційні процеси, ефект Ель Ніньо, трансгресивне перенесення речовин тощо) та шляхів їх розв'язання. Осо бливості охорони природи в різних частинах світу. Причини виникнення міжнародних екологічних проблем. Міжнародний екологічний рух. Зміст екологічного прогнозування та екологічної експертизи. Методи оцінки втручання людини в природу. Оцінка впливу на навколишнє середови ще підприємства, галузі народного господарства. Приклади екологічного прогнозування. Екологічне обгрунтування, екологічний нагляд та екологічна експертиза. Наукові основи та особливості практичної організа ції управління екологічною ситуацією в природно-антропогенних екосистемах. Комп'ютерні системи екологічного моніторингу, техногенно-екологічної безпеки, прогнозу та попередження надзвичайних ситуацій. Поняття про екологічний менеджмент: технологічний, економічний, правовий, соціальний. Математичні (комп'ютерні) моделі стійкого екологічно безпечного розвитку. 2 2 1 1
ВСЬОГО: 36 36 12 12
1.1.1.2. ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
І. Структура соціоекосистеми, її подібність і різниця з екосистемою, геосистемою, географічною оболонкою, природно-антропогенною системою, біогеоценозом.
2. Екологічні проблеми України.
3. Екологічні проблеми Івано-Франківщини.
4. Історичні корені соціоекології, біосфера, ноосфера, соціосфера та етапи іх розвитку.
5. Вивчення системи державного управління станом довкілля та інформаційної системи
державного моніторингу навколишнього середовища. Розташування спостережної мережі за екологічними показниками геологічного середовища. Мережа інженерно-екологічного моніторингу.
6. Формування мережі режимних спостережень за геохімічними показниками геологічного середовища. Вибір оптимальної кількості показників спостережень. Проектування мережі спостережних свердловин для проведення моніторингу підземних вод в межах різномасштабних природно-техногенних систем.
7. Демографічні проблеми та їх вирішення соціоекологічними методами.
8. Екологічна культура, міжнародні екологічні відносини та екологічне право.
1.1.1.3. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ Д ЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТЗАОЧНОЇФОРМИ НАВЧАННЯ
1. Історія екології. Еволюція терміну «екологія» за останнє століття.
2. Природно-антропогенні геосистемита їх екологічний стан.
3. Геосфери Землі.
4. Біосфера і ноосфера.
5. Вчення академіка В.І.Вернадського про біосферу.
6. Екологічні питання в директивних документах Президента України, Верховної Ради та Уряду України.
7. Міжнародне співробітництво в охороні навколишнього середовища.
8. Космічна екологія і космічні ресурси.
9. Енергетичні фактори формування довкілля.
10. Глобальна екологія.
11. Ядерна зима.
12. Озонові діри.
13. Парниковий ефект.
14. Охорона надрових ресурсів.
15. Небезпечні геологічні процеси в Карпатському регіоні.
16. Геотехнологія та геоекологія.
17. Раціональне використання мінерально-сировинних ресурсів України у зв'язку з розбудовою її державності.
18. Геофізичні поля і здоров’я людини.
19. Геопатогенні зони.
20. Раціональне використання територіальних ресурсів.
21. Водні ресурси України.
22. Проблеми збереження малих річок.
23. Меліорація та екологія.
24. Зворотне водопостачання.
25. Світовий океан. Чорне та Азовське моря і їх охорона.
26. Раціональне використання кліматичних ресурсів.
27. Охорона атмосферного повітря.
28. Основні забруднювачі довкілля Івано-Франківщини.
29. Земельні ресурси України.
ЗО. Екологічна роль грунтів, їх забруднення і самоочищення.
31. Чорнобильська аварія та її наслідки для України.
32. Радіоактивні плямив Карпатському регіоні.
33. Аутоекологія, екологія популяцій, екологія угруповань, біоценози, екосистеми.
34. Лісо-рослинні ресурси Карпат.
35. Національні парки України.
36. Екологія тваринного світу.
37. Червона книга України.
38. Соціоекологія та екологія техносфери.
39. Демосфера та екологія людини.
40. Медична екологія та медична географія.
41. Сучасна екологічна ситуація в Україні, твоєму регіоні, області, районі, місті, на підприємстві, де працюють твої батьки.
42. Екологічні прогнози.
43. Системи екологічного моніторингу.
44. Державне управління охороною навколишнього середовища і раціональним використанням природних ресурсів.
1.1.1.4. САМОСТІЙНІ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ
Для самостійного опанування матеріалом з екологічних проблем студенту рекомендується література з різних тем основної програми, а також ознайомлення з тими питаннями, які викладені неоднозначно, альтернативно в різних підручниках та монографіях.
І. Співвідношення понять «екологія», «охорона навколишнього середовища», «охорона природи», «раціональне природокористування», «біоекологія», «геоекологія», «промислова та інженерна екологія».
2. Біосфера та ноосфера.
3. Проблеми екології в директивних документах.
4. Міжнародне співробітництво в області екології та охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування. ЮНЕП, МСОП та інші організації.
5. Земельні ресурси. Раціональневикористаннягруштввпромисловосгіісільському господарстві.
6. Агротехніка. Ерозія грунтів і рекультивація. Іригація, меліорація, їх типи та екологічне значення.
7. Мінерально-сировинні ресурси та охорона надр. Геологічний моніторинг та геоінформаціині системи.
8. Раціональне використання енергетичної сировини та інших корисних копалин. Альтернативні джерела енергії.
9. Водні ресурси. Водоспоживання, водокористування, водовідведення.
10. Водний і водногосподарський баланс. Проблеми міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів. Самоочищення в гідросфері.
11. Атмосферне повітря. Залежність його від природних та антропогенних факторів. Парниковий ефект.
12. Повітряний басейн міста. Тверді, рідкі та газоподібні забруднення від стаціонарних джерел. Забруднення від транспорту та транскордонних переносів.
13. Рослинні ресурси. Природний і штучний рослинний покрив. Лісові екосистеми.
14. Лісогосподарська діяльність людини. Національний парк. Режими лісокористування. Проблеми лісів Карпат.
15. Агротехніка. Хімізація сільського господарства. Біологічні методи захисту рослин.
16. Тваринний світ. Екологічне значення ссавців, птахів, комах, риб та інш. Токсикоз диких і свійських тварин.
17 Червона книга і охорона тварин. Природно-заповідний фонд.
18. Довкілля міських і сільських населених пунктів. Проблемні перспективи покращання в них екологічної ситуації.
19. Навколишнє середовище промвузлів, промислових зон, комплексів, об’єктів. Перспективи покращання екологічної ситуації.
20. Екологія людини. Медична географія та медичнаекологія. Медико-біологічш проблеми.
21. Вплив забруднення довкілля на організм людини. Організація санітарно-епідеміологічної служби.
22. Глобальні екологічні проблеми. Шляхи їх подолання. Озонові діри, парниковий ефект, забруднення Світового океану, деградація лісів і грунтів.
23. Вплив екологічних проблем на регіон, басейн, місто і здоров’я людини.
24. Екологічне обгрунтування та екологічна експертиза проектів будівництва, розширення і реконструкції народногосподарських об’єктів.
25. Екологічні проблеми галузей нафто-газопромислового, машинобудівельиого, енергетичного і хімічного профілів.
26. Можливості і методика прогнозу змін довкілля під антропогенним впливом.
27. Довгострокові комплексні програми охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.
28. Основи планування раціонального природокористування.
29. Тенденції розвитку окремих компонентів природи під впливом антропогенного пресу.
ЗО. Принципи утворення незворотних процесів та явищ в природі.
1.1.1.5.АУДИТОРНІКОНГРОЛБНІ РОБОТИ ДЛЯ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ
Варіант 1
І. Визначення екології як науки і учбової дисципліни.
2. Що таке космічні ресурси?
3. Зміст поняття «охорона надр».
Варіант 2
1. Що таке загальна, соціальна, інженерна та промислова екологія?
2. Основні проблеми глобальної екології.
3. Раціональний підхід до створення мінерально-сировинноїбази України.
Варіант З
1. Що таке біоекологія і геоекологія?
2. Енергетичні фактори формування довкілля.
3. Геологічне середовище і геологічні процеси.
Варіант 4
І. Зміст термінів «охорона навколишнього середовища» та «раціональне природокористування».
2. Глобальні екологічні прогнози.
3. Дистанційне зондування Землі.
Варіант 5 г
1. Біосфера і ноосфера.
2. Ядерна зима.
3. Моніторинггеологічногосередрвища.
Варіантб
1. Основні етапи розвитку екологічної науки.
2. Екосистеми і біогеоценози.
3. Геоінформаційні системи.
Варіант 7
1. Роль В.І.Вернадського в екології.
2. Рекультивація земель при геологічних дослідженнях.
3. Вплив гравітаційних і магнітних полів на здоров’я людини.
Варіант 8
1. Геотехнологія та геоекопогія.
2. Вплив радіаціїна здоров’я людини.
3. Що таке територіальний ресурс?
Варіант 9
1. Вплив теплових і електричних полів на екологічний стан довкілля і здоров’я людей.
2. Екзо- та ендогенні геодинамічні процеси.
3. Роль води у розвитку біосфери.
Варіант 10
1. Геопатогенні зони.
2. Палеогеографічні тенденції розвитку рельєфу.
3. Водний баланс.
Варіант 11
1. Джерела забруднення водойм.
2. Характеристика атмосфери.
3. Основні типи грунтів.
Варіант 12
1. ГДК шкідливих речовин у прісній воді.
2. Тверді, рідкі та газоподібні забруднювачі атмосфери.
3. Деградація грунтів під впливом ерозійних процесів.
Варіант 13
1. Самоочищення в гідросфері.
2. Парниковий ефект і глобальне потепління клімату.
3. Аутоекологія.
Варіант 14
1. Охорона Світового океану, морів, озер, лиманів.
2. Екологічні наслідки меліорації.
3. Популяційна екологія.
Варіант 15
1. ГД К шкідливих речовин у грунтах.
2. Екологія угрупувань, біоценози, екосистеми.
3. Лісо-рослинні ресурси.
Варіант 16
1. Токсикоз диких і свійських тварин.
2. Охорона природних ландшафтів.
3. Соціоекологія.
Варіант 17
1. Екологія техносфери.
2. Математичне і картографічне моделювання соціоекосистем.
3. Шумове, радіаційне, електромагнітне забруднення
Варіант 18
1. Медична екологія та медична географія.
2. Червона книга.
3. Визначення сучасного екологічного стану регіону, області, району, міста.
Варіант 19
1. Медико-біологічні проблеми у зв'язку з екологією.
2. Прогноз розвитку екологічної ситуації.
3. Екологічні стандарти.
Варіант 20
1. Професійні захворювання людей і екологія.
2. Екологічні конфлікти, кризи, катастрофи, біди, ситуації, шляхи подолання.
3. Екологічні експертизи те екологічні обгрунтування проектів.
Варіант 21
1. Екологічний наглвд.
2. Статичні моделі екологічного моніторингу.
3. Екологічна освіта.
Варіант 22
1. Динамічні моделі екологічного моніторингу.
2. Екологічне виховання.
3. Державне управління раціональним природокористуванням.
Варіант 23
1. Екологічна паспортизація підприємств.
2. Екологічна пропаганда.
3. Екологічні обмеження господарської діяльності.
Варіант 24
1. Екологічна паспортизація територій.
2. Система екологічного моніторингу України.
3. Банки екологічної інформації.
Варіант 25
1. Допустиме антропогенне навантаження на природу.
2. Охорона малих рік.
3. Системи регіональної екологічної безпеки.
Варіант 26
1. Охорона лісових ресурсів.
2. Контрольно-вимірювальна мережа екологічних полігонів, станцій, гостів.
3. Довгострокові екологічні програми.
Варіант ТІ
1. Екологічний стан тваринного світу.
2. Оперативні заходи покращання екологічного стану.
3. Ландшафтний аналіз природно-антропогенних геосистем.
Варіант 28
1. Повторне та зворотне водопостачання.
2. Забруднення грунтів хімічними сполуками.
3. Плата за використання природних ресурсів.
Варіант 29
1. Геоморфологічні умови території і територіальний ресурс.
2. Несприятливі гідрологічні явища.
3. Плата за забруднення навколишнього середовища.
Варіант ЗО
1. Правові питання в екології. Міжнародне екологічне право.
2. Наслідки Чорнобильської аварії.
3. Державне геоекологічне картування.
1.1.2. РОБОЧИЙ ПЛАН
Згідно з навчальним планом та робочою програмою на вивчення дисципліни «Соціальна «ологія» передбачено протягом 4 семестру: лекцій - 36 годин, включаючи і контрольні роботи на лекціях, практичні заняття - 36 годин, в тому числі і колоквіуми, самостійна домашня робота - 36 годин, залік - в 4 семестрі, всього 108 годин. Навчальний процес та поточний і підсумковий контролі знань проводиться за модульно-рейтинговою системою:
№ п/п Зміст занять і вид контролю Тиждень Обсяг часу на виконання, годин Максимальна оцінка, в балах
1 2 3 4 5
4 семестр (1-18 тижні) Модуль 1(1-6 тижні)
1. Лекції 1,2, 3, 4, 5,6 1,2,3,4,5 12 -
2. Контрольна робота №1 6 - 9
3. Самостійні домашні завдання №1,2,3 2. 4.6 - 6
4. Практичні заняття №1,2 1,2,3,4,5 10 15
5. Колоквіум №1 6 2 5
Всього за модуль 1 35
Модуль 2 [7-12 тижні)
1. Лекції?, 8, 9, 10, 11, 12 7,8,9,10,11,12 12 -
2. Контрольна робота №2 12 - 9
3. Самостійні домашні завдання № 4, 5, 6 8, 10, 12 - 6
4. Практичні заняття № 3, 4 7, 8,9, 10, 11 10 15
5. Колоквіум №2 12 2 5
Всього за модуль 2 35
Модуль 3(13- 18 тижні)
1. Лекції 13, 14, 15. 16. 17, 18 13,14,15,16,17,18 12 -
2. Контрольна робота №3 18 - 9
3. Самостійні домашні завдання № 7, 8, 9 14. 16, 18 - 6
4. Практичні заняття № 5, 6, 7, 8 13,14,15,16,17 10 10
5. Колоквіум №3 18 2 5
Всього за модуль 3 зо
Разом за весь курс 100
1.1.3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО КУРСУ
Вступ (лекція 1)
Прискорений соціально-економічний розвиток нашого суспільства передбачає підвищення ефективності заходів по охороні навколишнього природного середовища та раціональному використанню природних ресурсів. Організація взаємодії людини з природою вимагає детального вивчення, комплексного аналізу природного середовища по всіх складових його компонентах, визначення джерел шкідливого впливу антропогенного навантаження, а також розробка оптимальних шляхів та способів вирішення екологічних проблем. Базою для цього повинні стати знання, набуті студентами при вивченні загальної, соціальної та інженерної екології, геоекології та біоекології, охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Метою вивчення даної дисципліни є:
- визначення різних понять з екологічної галузі знань, практичне значення екології, її задач та проблем:
- знайомство з основами соціальної екології, її основними підрозділами, напрямками антропогенного впливу на довкілля;
- знання методик екологічного контролю, управління станом довкілля на основі екологічних прогнозів;
- вивчення методів охорони природних ресурсів та нормативно-правових основ захисту навколишнього середовища;
- економічна, екологічна та соціально-психологічна оцінка природоохоронних заходів:
, - охорона та раціональне використання природних ресурсів.
Майбутній спеціаліст повинен розуміти, яке місце займає соціальна екологія з сучасному світі, та в системі інших наук, взаємозв'язок екології з іншими природничими В та технічними науками, практичне значення екологічних знань, необхідністьВ збереження довкілля, охорони біологічного різноманіття - рослинного і тваринного И світу, дбайливого використання природних ресурсів з максимальним їх відновленням.
Спеціаліст повинен знати законодавчі акти та директивні документи виконавчої та г законодавча влади, нормативні акти природоохоронної галузі, завдання інженерної екології м
на сучасному' етапі розвитку суспільства, особливості взаємодії людини з природою в умовах науково-технічної революції, методи та засоби контролю за станом навколишнього середовища, основні причини деградації довкілля та прогноз його стану на майбутнє з метою запобігання небажаних наслідків шкідливого антропогенного впливу.
Спеціаліст повинен вміти виявляти причини та джерела порушення екологічної рівноваги в навколишньому середовищі, здійснювати екологічний моніторингта аналіз навколишнього середовища на глобальному, національному, регіональному та локальному рівнях, визначати норми антропогенного навантаження на екологічні системи різних порядків, оптимізувати ш технологічні, інженерні та проектно-конструкторські рішення, виходячи з можливості 45 мінімальних збитків навколишньому середовищу та здоров’ю людини, прогнозу вати та оцінювати можливі негативні наслідки антропогенного впливу, давати еколого-економічну оцінку природоохоронним заходам.
Екологічні проблеми України (лекції 2,3,4) я
Більше десяти років минуло з дня вибуху й пожежі на четвертому енергоблоці * Чорнобильської АЕС. а люди й зараз отямитись не можуть. Щоправда, вже не сам вибух, а його наслідки і досі прикро вражають людську свідомість. із
Треба зауважити, що психологічно ці наслідки були «запрограмовані» ще задовго до “ч:
атомної аварії. З початку ери ядерного протистояння у людську свідомість настійно впроваджувався страх перед атомним вибухом. Робилося це з благородних міркувань: ™ застерегти людей від легковажного ставлення до страшної зброї, утримати нерозважливих політиків від розв’язування нової світової війни. Але у непередбачений час обернулося воно
16 і
/РСУ
редбачає ;овищата іриродою іа по всіх огенного алогічних гагальної, гишнього
їкології, її
примхами
на основі
овзахисту
їх заходів;
колегія з
ОДНИЧИМИ □хідність іаринного звленням. знавчої та юї екології ю в умовах лишнього нє з метою
і рівноваги ПИШНЬОГО визначати гимізувати ожливості озувати та кономічну
іергоблоці ам вибух, а
задовго до ь настійно иіркувань: □важливих улося воно
не на користь. Коли сталася аварія у Чорнобилі, люди злякалися, перш за все, радіаційних наслідків ядерного вибуху, бо нічого конкретного, крім того, що від радіації іреба ховатися, вони, власне, не знали. На жаль, і сьогодні ми знаємо про неї не вбагато більше. Справді, побільшало спеціальних наукових досліджень, але маси жщей осягають цю науку переважно на власному досвіді.
Люди, які спостерігають наслідки радіації, прагнуть збагнути, що саме трапилось. Вони сприймають, обмірковують, намагаються витлумачити те, що діється навкруги. Усе. що не піддається їхньому розумінню, універсально пов’язується з лихом, яке сталося.
Цілком зрозуміло, що у свідомості людей виникає напруження, біль, передчуття юнця світу, відчай. Хто б розрадив, хто б утішив? Нема кому: ті, що міряли радіацію, роз'їхались, постійні пункти радіаційного контролю, які є у деяких селах, теж мовчать. Ніхто жодної інформації не дає. У людей мимоволі виникає думка, що «начальство» ось від них приховує, а вони ж бажають знати все, яким би гірким це знання не було, підсвідомо чекаючи не тільки невтішної інформації, а й надії на порятунок. Ця надія ве згасає, бо факти, які люди спостерігають, зовсім не є однозначними. Скажімо, на ,-пй «мертвій землі» іноді нічого не росте, а іноді саме на таких плямах краще ростуть „озимі, швидше достигає овес. Отже життя позитивно стверджує себе навіть в таких умовах. Оце і є та жаринка надії, саме те, що повинні пояснити людям вчені.
Навіть не одержуючи відповідей на одні запитання, людська думка продовжує шукати ові факти, знову ж таки використовуючи безпосереднє сприйняття того, що діється довкола.
Нові умови існування породжують своєрідні форми мислення і сприйняття дійсності. Людська свідомість у пошуках виходу деформується, шукає нові форми адекватності. Більшість жителів районів з радіаційним забрудненням вже навіть не цікавляться об’єктивним станом довкілля у незрозумілих цифрових вимірах, їм хотілося б знати, що діється тепер у природі, чого слід, чекати у майбутньому, як треба себе поводити, на що позитивне сподіватися.
Матеріали психологічноготестування на рівні підсвідомості мешканців зон радіаційного забруднення свідчать про поступовий перехід змісту їхніх психологічних установок у простір виключно негативного розвитку. Це є свідченням того, що острах перед радіацією за психологічно ніким не контрольованих обставин набув самодостатності і вже глибоко вкоренився у підсвідомості. На рівні свідомості люди ще намагаються якось захищатися, хоч і не завжди успішно. Такий стан є дуже небезпечним для підтримання здатності людей адаптуватися до нових умов існування, підтримання їхнього життєвого тонусу, пошуків оптимальних варіантів психологічного самозахисту, профілактики і релаксації можливих нервово-психічних зривів.
З матеріалів різних досліджень випливає, що ця обставина негативно позначається, по-перше, на розумінні суті поняття екологічного забруднення (крім радіації, інших екологічно небезпечних факторів ніби і не існує), по-друге, на ставленні до життя взагалі (як кажуть, руки опускаються), і, по-третє, на морально-психологічному стані населення.
Підсумовуючи сказане, спід зробити такі висновки:
1. Екологічна свідомість людей, що проживають у радіаційно забруднених районах, є деформованою. Деформація диференційована за змістом і глибиною, має тенденцію до негативного розвитку.
2. Як індивідуальна, так і масова екологічна свідомість перебувають у стані динамічного процесу: з одного боку, вони піддатливі до негативного впливу, з іншого - мимоволі шукають різноманітних форм психологічного самозахисту.
3. Стохастично спотворені, ненаукові, занадто загальні уявлення про радіацію породжують жах, сумніви, тривоги, фіксують установки фатальності, приреченості, відчаю.
4. Суб’єктивний чинник радіації з його хронічним і затяжним характером та латентно зростаючим напруженням уже пішов у глибинні структури самосвідомості, що загрожує
непередбаченими нервово-психічними зривами.
Незважаючи на надзвичайну актуальність практичного вирішення цих питань, ие тільки національна, а й світова наука не має достатніх знань і досвіду для такої роботи. Потрібні міжнародні проекти глибинних досліджень вивчення самого «феномену Чорнобиля», створення сучасних психолого-педагогічних і соціальних технологій підтримки, реабілітації і корекції екологічної свідомості населення, яке постраждало від атомної аварії.
Із історії соціальної екології (лекція 5)
Вихідним принципом екологічного мислення, яким спід керуватися в екологічній освіті, є ідея органічної єдності природи, суспільства і людини. Саме тому ефективність екологічного виховання визначається, з одного боку, поширенням цієї ідеї серед широких верств населення, а з іншого - її інтеріоризацію, перетворенням на власне переконання. У деяких культурах (скажімо, в Індїі) уявлення про єдність природи і людини формується духовною атмосферою суспільства, перш за все пануючим індуїстським ученням про переродження. В українській культурі, яка розвивалася протягом століть переважно серед селянства, відчуття єдності з навколишнім світом, глибока любов до багатої та щедрої української природи була найважливішою рисою українського менталітету. Підтвердженням цьому є широке поширення принципу перевертання у міфологічних уявленнях наших предків аж до середини XIX ст. Міфи про вовкулаків, про взаємне перевертання людей, тварин і рослин свідчать про заглиблення людини в єдину стихію природи, в оточуючий її всесвіт.
Щодо західноєвропейської культури, то основою класичного виховання тут завжди були античні зразки Древньої Греції. І це не випадково, оскільки, починаючи з епохи Відродження, всі значні європейські культурницькі починання так чи інакше шукали своє коріння в античній культурі. У цьому плані проблеми античної історії, античної культури завжди лишалися злободенними і сучасними.
Культура Древньої Греції є поодиноким явищем в історії світової культури. Її характерною ознакою є гармонійне поєднання природи, суспільства і людини. У подальшому розвитку західноєвропейської культури єдність природи і людини було у значній мірі втрачено. В епоху середньовіччя тяжіння до божественного, надчуттєвого призвело до нехтування всім природним, відсунуло природу на другий план. За Нового часу характерним стали уявлення про необхідність «завоювати» природу, опанувати нею. Негативні наслідки такого ставлення загальновідомі. І, відкидаючи сьогодні суто утилітарне ставлення до природи, що нас оточує, людство неминуче повертається до тих зразків, де висока духовність перебуває в єдності з природою, зі всесвітом, тобто до класичної античної культури.
Однією з визначних постатей у сучасних дослідженнях проблем особистості і долі людини у тисячолітній історії культури є Олексій Федорович Лосєв (1893-1948). Його творчість охоплює цілий корпус наук - філософія та естетика, класична філологія та мовознавство, історія міфології та теорія міфу, історія та теорія культури, історія та теорія літератури, логіка та математика, історія та теорія музики, мистецтвознавство. Тоталітарній державі було байдуже до проблеми спадкоємності загальнолюдських традицій. О.Ф. Лосєв був чи не єдиним науковцем і діячем вищої школи, який методично привчав читача до найскладніших філософських проблем і творів великих мислителів - Платона, Аристотеля, Плотіна, Прокла та інших неоплатоників, що протягом десятиліть були зовсім небажаними. О.Ф.Лосєву було заборонено займатися філософією. Починаючи з 1930р., він був змушений (до 1942р.) викладати у різних провінційних вузах. У 1939-1941рр. цей видатний учений працював у Полтаві, викладаючи античну літературу і стародавні мови на філологічному факультеті місцевого педвузу. Саме завдячуючи О.Ф.Лосєву, ми можемо сьогодні говорити про спадкоємність культури античної і культури сьогодення, не вважати інтерес до античності якоюсь архаїкою.
У період розвитку культури Давньої Греції (середина V ст. до н.е.) абсолютною цінністю був громадянин. Інші орієнтації були наслідком фундаментальної, гармонізуючої 18
цих питань, іу для такої ння самого соціальних
хлення, яке
нічній освіті, жологічного гв населення, їх культурах атмосферою і українській ггя єдності з іироди була Е поширення ІиниХІХст. відчать про
ювання тут починаючи к чи інакше чної історії,
карактерною му розвитку ієно. В епоху ування всім •ши уявлення го ставлення о нас оточує, іє в єдності з
стості і долі 1948). Його філологія та і, історія та вознавство.
ЇОЛЮДСЬКИХ < методично мислителів
з протягом займатися іти у різних у Полтаві, факультеті ворити про інтерес до
ІОЮ цінністю монізуючої
настанови єдності цілого і частини, поліса і громадянина (полісна будова давньогрецького суспільства являла собою сукупність соціально-політичних, правових механізмів, що гарантували реальні свободи, насамперед громадянам). Грекам у значній мірі вдалося подолати заданість традиційних кровнородинних відносин, що придушували індивідуальність. її ініціативу, і замінити їх громадянськими, правовими відносинами, які були ними ж осмислені і сконструйовані. Якщо цінності культури східного типу, подібно до фатуму, сковували індивідуальні поривання, то надособистісні цінності класичної Греції підносили індивіда, виражали загальне піднесення громадянського духу, свідомість спільних перемог індивідуально вільних, самостійних громадян. Зазначимо, що різноманітність державної будови полісів класичної Греції породжувала нерівномірність розвитку особистісних спрямувань. Найповніше вони виразилися в Афінах, найменше - у Спарті.
Ураховуючи актуальність проблем виховання, пов’язаних з формуванням цілісного соціально-екологічного знання, чи не найважливішою особливістю давньогрецької культури слід вважати гармонійну рівновагу релігійних, матеріальних та індивідуальних ціннісно-розумових орієнтацій. Грецька міфологія в цілому позбавлена рис трансцедентності, спрямування до надчуттєвого божественного буття і є по-мирському приземленою, такою, шо одушевляє і персоніфікує все суще. Антропоморфні боги, як і люди, радіють і страждають, творять, виступають співучасниками подій, що розгортаються у світі. Багато хто з греків, подібно до героїв гомерівської «Іліади», навіть бачили у цих богах своїх прямих предків. Як пише Ф.Ніцше. «греки взирали на гомеровских богов не как на своих владьік и не сознавали себя их рабами, подобно иудеям. Они видели в них как бьі лишь отражение самьіх удачньїх зкземпляров своей собственной красотьі, т.е. идеал своего собственного существа, а не его противоположность. Люди и боги чувствуют себя родственниками друг другу, между ними сушествует взаимньїй интерес, некоторого рода симмахия. Человек имеет вьісокое мнение о себе, создавая себе таких богов, и становится к ним в отношение, подобное отношению низшей знати к вьісшей».
Додамо до цього, що матеріальне тяжіння (до багатства, до розкошів тощо) не було в житті греків домінуючим. Отже, незмінність і збалансованість фундаментальної релігійно-матеріально-індивідуалістської ціннісно-розумової структури, яка становила ядро духовного простору античної культури, і є тим основним надбанням, яке було засвоєне (а також переосмислене) римлянами, а пізніше - ранньохристиянськими державами Західної Європи, де набуло подальшого розвитку. Згадаємо влучний вислів Гегеля «У греков мьі сразу чувствуем себя дома».
Проте західноєвропейська культура пройшла через період заперечення античних зразків. У Середньовіччі домінували релігійні цінності, боротьба з язичницькою культурою античності спричинилася до встановлення примату духовного, божественного над тілесною, тваринною природою. Це у значній мірі призвело до формування традицій споживацького ставлення до природи. В епоху Відродження релігійно-матеріально-індивідуалістську рівновагу було відновлено, але, починаючи з XVII ст., поширюються суто матеріальні та індивідуалістичні спрямування: ці тенденції домінують і сьогодні. Антропогенний вплив на природу став таким значним, що виникла загроза екологічної кризи. Вихід із цього глухого кута неможливий без формування у суспільстві світогляду, який грунтується на нерозривній єдності людини і природи. Одним із перших кроків у цьому напрямку є осмислення досягнень культури Давньої Греції, яка лишається недосяжним зразком гармонійного способу життя.
Спинимось на проблемі єдності космосу, природи і людини в античній філософії, як її розглядає О.Ф.Лосєв:»...мьі, везде по мере сил старались подчеркнуть именно зто тождество субьекта й обьекта, лежашее в осиове античних представлений о бьітии, включая также и его «гармоническую» природу. И везде явно или неявно вьітекало понимание всей античной философии как именно истории зстетики. Часто позтому и не бьіло необходимости
говорить специально об зстетической значимосте античной философии, если почти вся она с начала и до конца понималась у нас именно как зстетика». Першою концепцією космологічно-антропологічного синтезу є естетика Платона, який за первинне вважав потойбічний світ незмінних, вічних і непорушних загальних ідей (грецьке ідеа - поняття, уявлення). Як зазначає О.ФЛосєв, ідея - це те, що видно у речі. Ідея є сутністю речі, що її помітно розуму; це внутрішньо-зовнішній образ речі. Платон занурює свої ідеї у надра космічного буття. Це дозволяє йому інтерпретувати живий і божественний космос (що оспівувався досократиками) з точки зору його ідеальних зв'язків, розчленувати у ньому фізичне і смислове. Завдячуючи цьому, Платонівська ідея виявляється субстанціонально даною, такою, що породжує і сам космос, і все, що знаходиться всередині його. Тому космос, як і все, що є у ньому, -справжня краса, справжній витвір мистецтва. Це і є синтез космологічної та антропоморфної естетики.
У перекладі з грецької «космос» означає «порядок». Філологічними дослідженнями було встановлено, що первісне значення цього слова відноситься до людського суспільства і держави, а також до людської душі в їхньому впорядкованому стані. Перенесення принципу порядку на всесвіте вторинним. Дослідження також показали, що поняття «космос» набуло свого сучасного значення («всесвіт») тільки за епохи еллінізму і пізніше, особливо у християнській культурі, де поняття «порядок» уже відмежовується від «всесвіту», де «всесвіт» тлумачиться як «зло», як те, шо погано впорядковане або позбавлене будь-якого порядку. Такі уявлення про всесвіт не властиві класичній грецькій філософії. У «Тимеї» Платон розвиває вчення про космос як про живу, універсальну, обдаровану розумом істоту. «Космос у него єсть вполне видимое й вообще чувственно воспринимаемое целое. воспринимаемое в первую очередь в виде правильних движений небесного свода. Однако зтот же самьій вполне чувственньїй космос является у него и максимально завершенньїм, предельно осуществленньїм миром идей. Сами идеи - вьіше космоса. но существуют оии исключительно ради порождения космоса... Вечная закономерность небесньїх движений єсть окончательная и наивьісшая красота; и все остальное, что претендует на красоту, должно согласовьіваться с зтой вечно подвижной, но и вечно возвращающейся к самой себе красотой звездного неба. Нужно бьіло иметь глубокую и очень упорную интуицию живого й внеличностного тела как реального единственного производителя всех ценностей для того, чтобьі и всю человеческую, и всю мировую, и всю божественную красоту понять как творческий процесе универсально-космического тела».
Платон уперше розглядає калокагатію (прекрасне і добре)як співрозмірність душі, співрозмірність тіла, як сферу, де зливаються та ототожнюються стихії душі й тіла. Платон захоплюється людиною, яка відзначається піднесеним характером і несе на собі відбиток ідеального світу. За ним, сходження до чистої краси починається з прекрасного тіла, переходить до багатьох прекрасних тіл і вже потім - до тієї краси, яка обіймає всі тіла. Справжню красу людського тіла Платон знаходить у гармоніїтіла з душею і всіляко проповідує одночасну турботу і про одне, і про інше,
У цілому філософія та естетика Платона не обмежується тільки структурно-смисловими або тільки суб’єктивними категоріями. Усі категорії у нього завжди онтологічні і завершуються онтологічними висновками. Естетичний принцип Платона - це синтез внутрішнього і зовнішнього, суб’єктивного та об’єктивного. На думку О.Ф.Лосєва, естетичний принцип Платона набуває свого завершення у міфології. Відкинувши традиційну грецьку міфологію, Платон вважає небезпечним і непідсильним для дитячого віку ознайомлення з більшістю міфів. Він не відкидає богів традиційної міфології, проте вимагає філософського очищення міфів від усього грубого, аморального і фантастичного, що накопочилося за багато століть і роздмухувалося поетами.
і почти ершою ' ікий за их ідей зидно у | •аз речі. | етувати зу його цьому,
ує і сам І іьому, -чної та
ІМИ було льства і ринципу > набуло । бливо у (всесвіт» юрядку. | Платон і істоту, е целое, > свода. гмально сосмоса, Вечная га; и все й вечно . Нужно тела как зі и всю ірческиіі
ль душі, . Платон відбиток ого тіла, всі тіла.
юповідує
гсловими ішуються шнього і принцип фологію, ільшістю
•чищення > століть і
Отже, у Платона тілесними були не тільки неорганічні та органічні істоти, але і суспільство, космос і боги. При цьому справжні боги для Платона - це його ідеї, які діють на космос, а також на все, що до цього космосу належить, утворюючи вище божество - Єдине. «Короче говоря, философия Платона єсть всеобщая теоретическая диалектика вещественного и живого мира. Красота здесь єсть то, что божественно-космично и вещественно-диалектично как в космосе, так и в природе и в человеке».
Вирішуючи сьогодні питання практичної організації роботи закладів освіти, ми обрали за магістральний напрямок шлях повернення до загальнолюдських цінностей. Це знаходить своє відображення у гуманітаризації як середньої, так і вищої освіти. Сьогодні навчальні плани загальноосвітніх шкіл відводять на предмети соціально-гуманітарного циклу не менше як 46 відсотків навчального часу. Більше того, чверть навчального часу може бути використана радою навчального закладу для селективних курсів і факультативів з латині, старослов’янської мови, давньогрецької міфологи, історії культури тощо. Переклад латинського слова «культура» - «обробка», «розробка», «переробка», «обробіток». Це означає, як писав О.Ф.Лосєв, що культура ніколи не може бути тільки наївною. Вона завжди є свідомою роботою духу над власним самовдосконаленням і впорядкуванням усього того, що оточує людину. На жаль, давньогрецька міфологія, твори Платона, Аристотеля. Гомера часто сприймаються учнями лише як навчальний матеріал, далекий від проблем сучасності. Формуючи сьогодні нову генерацію філософів, діячів літератури і мистецтва, нову технічну інтелігенцію, ми мусимо пам’ятати, що «античность дала фактическое обоснование тому, чем мьі на Земле можем бьггь в качестве людей... Все великие взлетьі человеческого бьггия происходили на Западе посредством соприкосновения и размежевания с античностью. Там, где о ней забьівали, наступало варварство. Оторвавшемуся от своей почвьі суждено колебаться, будучи лишенньїм опорьі, и именно таково будет наше состояние, если мьі утратим связь с античностью».
Не будемо також забувати, що сучасне соціально-екологічне знання потребує «вміння мислити у планетарному аспекті» (В.І.Вернадський). Сьогодні, коли носій інтелекту досяг незнаного досі рівня панування над природою, формування і поширення культурно-психологічних механізмів стримування є дуже складним завданням. Розв'язання вказаного протиріччя неможливе без широкого запозичення і гармонійного розвитку започаткованих античною культурою релігійних, матеріальних та індивідуалістських ціннісно-розумових орієнтацій.
Від біосфери до соціосфери (лекції 6-11)
Минуло лише півсторіччя відтоді, як В.І Вернадський відкрив могутню геологічну силу людського розуму і керованої ним праці, що вивела біосферу на якісно новий етап її розвитку.' В історії цивілізації - це надто малий проміжок часу, аби усвідомити обмеженість природного простору поширення людини і вичерпність необхідних для неї природних ресурсів. Тим більше він недостатній для того, щоби змінити формовану століттями психологію і поведінку людей та спрямувати їх у русло розумного обмеження, нормування господарської діяльності, керування нею в планетних масштабах. До того ж, значною перешкодою для взаємопорозуміння щодо загальноприйнятих і справедливих способів розв'язання глобальних проблем стоять різні рівні розвитку економіки і культури, специфічні риси світогляду, ментальності й моралі окремих націй і держав, їх генетичних чи релігійних сукупностей.
Сьогодні людський розум і керована ним праця за потужностями і потенційними можливостями перевищили всі інші біотичні та абіотичні чинники. Людство стало організатором планетної надсисгеми - соціосфери, роль пам’яті і регулятора якої належить інтегральному інтелектові. Через недосконалість регуляторних механізмів, їх функціонування на засадах застарілих біологізаторських концепцій структурної підпорядкованості людського суспільства біосфері, між розмахом і наслідками господарської діяльності в соціосфері і
можливостями розумового управління соціосферними процесами виникли істотні диспропорції. Вони проявляються численними соціально-економічними, екологічними, демографічними, політичними та іншими кризами. Подальше їх поглиблення може завершитися великими катастрофами, руйнівними як для самого людства і сфери його суспільно-виробничої діяльності, так і для біосфери - природного середовища виникнення людини, без якого вона як жива істота неспроможна існувати.
Перед всесвітнім людством постає якісно нове, грандіозне завдання: виробити способи подолання згаданих диспропорцій і забезпечити собі нормальні умови існування і прогресивний розвиток на ближчу і далеку перспективу.
Історичний досвід, практика останнього сторіччя і наукові здобутки в різних галузях знань дають підставу для узагальнення про те, що головними засобами вирішення теперішніх соціосферних проблем є: а) розвиток науки і всестороннє пізнання законів розвитку соціосфери, взаємозв'язків між її компонентами, взаємозумовленості їх еволюційних перетворень; б) розвиток освіти і виховання свідомої, обізнаної людини, здатної розуміти різноманітні (екологічні, демографічні, соціальні, економічні, культурні тощо) процеси на планеті і відчувати відповідальність за їх перебіг та наслідки; в) постійне слідкування хоча б за визначальними процесами у соціосфері (демографічними, економічними, суспільно-політичними, технологічними тощо) і якнайширше інформування світової громадськості про стан справ на планеті; г) створення всесвітньої служби аналізу моніторингової інформації, моделювання і прогнозування глобальних процесів та опрацювання управлінських рішень щодо підтримання оптимальних параметрів існування людства; д) створення всесвітніх органів (служб, структур, організацій) підтримання глобального порядку на засадах міжнародного співробітництва, міжнародного права, рівності, суверенності, гуманності й демократизму; е) активне управління всіма визначальними соціосферними процесами - від відтворення людської популяції і чисельності населення Землі до розмірів і темпів використання природних ресурсів, від подолання голоду, соціальної і расової нерівності до розвитку атомної енергетики, освоєння космічного простору і припинення збройних конфліктів, від охорони здоров’я людини до охорони біотичного різноманіття планети, стабільності розвитку біосфери і сприятливого для людини стану довкілля тощо.
На вирішення цих та інших проблем мусить бути мобілізований весь глобальний інтелект, всі сили і кошти. Планета Земля, її біосфера обмежені в просторі і за запасами природних ресурсів. Людство на Землі стало єдиним, цілісним структурно-функціональним блоком соціосфери. За таких умов безконтрольний, хаотичний, стихійний розвиток соціосферних процесів є згубним для людства Розумне управління цими процесами стало об’єктивною реальністю і природною необхідністю. Без нього існування соціосфери і сталий суспільний розвиток неможливі.
Соціоекологія і ресурси (лекції 12-16)
Переходячи до ресурсної частини природоформуючих компонентів, зробимо загальне зауваження, що для всіх них головним є поєднання організаційних, технологічних, технічних і економічних заходів, наділених на раціональне використання і комплексну переробку мінерально-сировинних (надрових), водних, земельних та кліматичних ресурсів. Особливу увагу слід звернути на природоохоронні технології переробки сировини, знешкодження та утилізації твердих, рідинних та газоподібних промислових відходів, застосування безвідходних та маловідходних технологій.
У розділі про раціональне використання мінерально-сировинних ресурсів дається характеристика корисних копалин, ролі окремих галузей добувної промисловості в розвитку паливно-енергетичного комплексу, особливо важливого зараз для України. Питання комплексного використання основної сировини і попутних матеріалів, утилізації порід
ивного шару родовищ, використання шахтних і пластових вод і попутних газів, .но висвітлюється велике значення сировинних ресурсів нафти, газу, руд у вому океані, їх запасах та перспективах розробки. Раціональне використання зних ресурсів стає ефективнішим при комплексуванні їх з нетрадиційними лами енергії - вітрової, приливної, сонячної, геотермальної, гідроенергетики яєєі.-іх річок, малодебітних нафтових свердловин, малих газових родовищ.
При викладенні матеріалів про водні ресурси основна увага надається проблемі злення поверхневих і підземних вод, багаторазового їх використання без істотних втрат, рикладі конкретних виробництв України і Карпатського регіону ілюструються явегоди раціонального водокористування, очистки стічних вод, умов скидання забруднених вод у поверхневі і підземні водопункти, прийоми штучного збільшення запасів підземних вод. Особливу увагу слід звернути на використання вод Світового з-еану для транспортних, господарських та інших цілей. Найбільшу загрозу морям і -геанам надають аварії танкерних суден, видобуток корисних копалин на шельфах. _• цьому плані особливу увагу слід приділити збереженню Чорного та Азовського морів.
Закріпленню матеріалів по очистці стічних вод сприяє технічна екскурсія на міські ЛіИСНІ споруди. Студенти знайомляться з технологічним процесом очистки міських ~'.чних вод, методами контролю за ефективністю роботи та їх аналізами, а також з .сробкою осадків (шламу) стічних вод.
При вивченні розділу про атмосферу звертається увага на взаємозв'язок процесів забруднення інших компонентів навколишнього середовища: грунтів, поверхневих вод, рослинного покриву. При знайомстві з роботою газоочисних установок підкреслюється еобхідність комплексної переробки та знешкодження газоподібних, рідких та твердих відходів. Приводяться приклади розрахунків граничнодопустимих скидів (ГДС) неочищених ?а недостатньо очищених вод, а також гранично допустимих виквдів (ГДВ) шкід ливих речових в атмосферне повітря. Студентам надаються певні знання з методів знешкодження забруднень різних природних середовищ, а також розробки заходів позапобіганню забруднень територій газовими викидами промислових підприємств та автотранспорту.
Загальні питання соціоекології (лекцП 17,18)
Соніоекологія вивчає розвиток суспільства у взаємозв'язку і взаємодії з абіотичними (геосферними) і біотичними (біотосферними) компонентами навколишнього середовища. Соніосфера об’єднує техносферу і демосферу.
Демосфера - це вся спільність людей Землі з їх фізичним і психічним станом, а також захворюваннями в залежності від екологічних факторів, санітарно-гігієнічного та медико-біологічного стану тої чи іншої території, віку людини, професій них умов праці. Здоров’я людини, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, залежить на 50° овід соціальних умов, на 20% від екології, на 20% від генетики і на 10% від рівня медичного обслуговування. І хоч доля екології в середньому невелика (лише 20%), в деяких районах вона зросла уже більше як на половину і надалі буде зростати досить істотно. Тому екологія демосфери - це наша найважливіша задача. Всі інші компоненти довкілля вивчаються з метою поліпшення екологічних умов для людини, збереження її здоров’я, забезпечення передачі нормальної генетичної інформації наступним поколінням.
Техносфера - це все те, що людина створила на Землі за сотні тисячоліть своєї діяльності: народногосподарський комплекс з заводами і фабриками, транспортними артеріями і водосховищами, мільйонами гектарів розораних земель і т.інш. Це також мільярди тон твердих промислових і побутових відходів, сотні мільйонів кубометрів забруднених скидів у ріки та моря, небезпечних викидів у повітря, це теплове, шумове, радіаційне, електромагнітне забруднення навколишнього середовища, одним словом - це все те, що створено людиною і що тепер повернулось проти неї, її здоров'я, її спадкоємності, її життя і існування людини як біологічного виду на Землі.
Щоб визначити екологічний стан тієї чи іншої природно-антропогенної геосистеми, зробити прогноз її подальшого розвитку, запобігти негативним наслідкам її впливу на людей - необхідно вивчити динаміку природних змін усіх компонентів та вплив на них антропогенних факторів. Таке вивчення можна здійснити лише методами екологічного моніторингу.
Моніторинг - безперервне стеження за динамікою змін усіх компонентів довкілля -повинен забезпечити охоплення усіх екосистем - від глобальних до локальних. Виділення екосистем, або природно-антропогенних геосистем (ПАГС) проводиться на базі ландшафтного районування території.
Кожний компонент навколишнього природнього середовища повинен мати максимально можливу характеристику як у просторі, так і в часі. Наприклад, аналіз геологічного середовища необхідно починати з визначення природно-історичних тенденцій його змін, тобто з поетапних палеогеографічних карт, які б відображали ці тенденції, виявляли, в якому напрямі йде розвиток геологічного середовища - основи усієї геосистеми, щоб своїми екологічними заходами ми не пішли проти природних тенденцій. Палеогеографічна інформація, особливо за четвертинний період і його останній етап - голоцен, може істотно змінити наші традиційні уявлення про періодичні коливання клімату. Наприклад, палеогеографія уже зараз попереджує нас, що в наступні 20-30 років у степовій зоні України треба чекати багаторічних періодів посух. Відповідною повинна бути реакція наших керівних органів, особливо в стратегії ведення сільського та водного господарств.
На основі цієї інформації проводиться комп’ютерне управління екологічним станом міста, району, області чи регіону. На екрані дисплею кожний день можна бачити ту ситуацію, яка склалась, прогнозувати, що буде далі, якщо нічого не міняти чи вносити відповідні команди в інформаційно-керуючу систему, щоб оптимізувати чи покращити екологічну ситуацію на тій чи іншій території. Через екологічні паспорти у системі задіяні всі промислові підприємства і тому кожного дня можна визначити, хто конкретно є винним в погіршенні загальної екологічної ситуації і який режим треба задати тому чи іншому підприємству, щоб покращити її.
Звичайно, що керований контроль довкілля (екологічний менеджмент), буде діяти ефективно, якщо ми в банк даних будемо вносити достовірну інформацію з екологічної паспортизації підприємств, якісного інструментального визначення параметрів екологічного стану природних компонентів на геоекологічних стаціонарах - полігонах, а також об’єктивної' оцінки загального стану екологічної ситуації в регіоні.
Організація екологічного менеджменту України, її регіонів, адміністративних областей, районів, міст - це невідкладна державна задача екологічної науки і державної природоохоронної служби.
2. ЧАСТИНА ДРУГА
ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС
2.1 МОДУЛЬ 1
2.1.1 ТЕМА: ВСТУП
2.1.1.1 Проблемна лекція 1.
ВСТУП ДО СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ
План
1. Визначення соціальної екології як науки і навчальної дисципліни.
2. Аналіз і порівняння головних соціоекологічних напрямків, теорій і концепцій.
3. Визначення місця соціальної екології у формуванні екологічного світогляду, культури, моралі та інших загальнолюдських цінностей.
4. Зв'язок між соціоекологією та іншими складовими екології.
5. Предмет і методи соціальної екології.
6. Контрольні питання.
7. Література.
1. ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Соціальна екологія - це інтегративна наука і дисципліна, що вивчає основні закони та закономірності взаємодії суспільства та природи з метою оптимізацїїта гармонізаціїїх взаємодії.
XX століття - це є час великих соціальних потрясінь, революцій, світових воєн, різкого зростання науково-технічного потенціалу людства, ліквідації колоніальної системи, становлення національних незалежних держав, винайдення зброї масового знищення, початок широкої міждержавної інтеграціїтощо. Все це не могло не вплинути на різке втручання людини в природу, що супроводжувалось нещадною експлуатацією природних ресурсів, руйнуванням та забрудненням навколишнього середовища. Так виникли складні екологічні ситуації, екологічні конфлікти і катастрофи, що привело врешті решт доглобальної екологічної кризи.
На рубежі тисячоліть людство зрозуміло, що треба шукати вихід із кризи, що загрожує існуванню людини як біологічного виду. Шлях до спасіння людства вже не можуть вказати класичні аналітичні науки - фізика, хімія, біологія, математика і т.д. Потрібна якісно нова наука, яка б змогла пояснити процеси, що відбуваються в глобальній екосистемі планетарного масштабу -біосфері Землі, що перетворюється, як і передбачав В.І.Вернадський, в ноосферу або глобальну соціоекосистему (Бачинський та ін., 1995), що розвивається не тільки за природними і соціальними законами, а й за специфічними - соціоприродними. Такою наукою, навчальною дисципліною і галуззю людської діяльності і повинна стати соціальна екологія (рисунок 1).
Рисунок 1 - Місце соціальної екології в системі наук
: АНАЛІЗ І ПОРІВНЯННЯ ГОЛОВНИХ СОЦІОЕКОЛОГІЧНИХ НАПРЯМКІВ, ТЕОРІЙ І КОНЦЕПЦІЙ
Формування нової інтегрованої міждисциплінарної науки про особливості [існування соціоекосистем та управління їх розвитком з методою оптимізації і нізації було не простим процесом. В індустріально розвинутих країнах Заходу соціальна \тогія, що виникла ще в 20-х роках нашого століття, почала інтенсивно розвиватись після •тої світової війни. Енергетична криза 70-х років та перші доповіді найвидатніших вчених : ту. об’єднаних у Римському клубі, сприяли значному росту популярності екологічних зблем в свідомості населення. Масові протести занепокоєної громадськості, тиск •родоохоронних організацій, громадська думка значною мірою вплинули на політику урядів .устріально розвинених країн та спонукали їх до конкретних дій щодо скорочення ативного впливу техносфери на оточуюче (навколишнє) природне середовище.
В колишньому Радянському Союзі розв'язання всіх проблем, в тому числі і екологічних, підв'язувалося з побудовою комунізму, що привело до гігантизму у всіх галузях народного - дарства. А це, в свою чергу, спричинило важкі економічні проблеми. Лише з початком перебудови і гласності, особливо після Чорнобильської катастрофи, наслідки якої вже не «на було приховати від світової спільноти, почався прорив інформації про екологічні /леми до свідомості широких мас населення. Стихійний «зелений рух» потім вилився в ітичну боротьбу, що привело до падіння тоталітарного режиму.
Україна після завоювання незалежності залишилась сам-на-сам зі складними логічними проблемами бувшого СРСР. їх розв'язанню і повинна служити соціально-логічна галузь людської діяльності.
3. ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ЕКОЛОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ, КУЛЬТУРИ, МОРАЛІ ТА ІНШИХ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ
Реалізація науково обгрунтованої соціально-екологічної політики залежатиме від "геконаності та активності безпосередніх виконавців, всього суспільства в цілому і кожного г смадянина зокрема. Лише тоді, коли переважна більшість людей зрозуміє всю небезпеку вшіоекологічної кризи для подальшого існування людства і усвідомить необхідність гровільної відмови від деяких матеріальних благ заради відведення цього лиха, можна де ліквідувати гостру кризу між людським суспільством та навколишнім середовищем. В • і полягають проблеми формування екологічного світогляду, культури, моралі та інших ...•нелюдських цінностей.
4. ЗВ’ЯЗОК МІЖ СОЦІОЕКОЛОГІЄЮ ТА ІНШИМИ СКЛАДОВИМИ ЕКОЛОГІЇ
З рисунку 2 видно, що соціоекологія мас тісні зв'язки з природничими, гуманітарними -і соціально-політичними дисциплінами.
5. ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Поняття «екологія» було введено в науку німецьким вченим Е.Геккелем, який в 1866р. : .з таке визначення: «під екологією ми розуміємо науку про економію, домашній побут зринних організмів. Вона досліджує загальні відносини тварин як до неорганічного, так і органічного середовища, їх дружні і ворожі відносини з іншими тваринами і рослинами, тими вони вступають в прямі і непрямі контакти, або, одним словом, всі ті заплутані взаємовідносини, які Дарвін умовно означив як боротьбу за існування». Отже об’єкт науки хлопі був чітко означений вже тоді.
Об 'єкт екології - це взаємовідносини живого організму з оточуючим його середовищем. .; вчених схиляється до думки, що екологія - універсальна біологічна наука, яка вивчає не темі організми, а їх популяції (групи організмів одного виду) та утворювані ними
СОЦЮЕКОЛОГІЯ
Біогеохімія
Рисунок 2 - Структура соціоекології як інтегральної міждисциплінарної науки
співтовариства різноманітних видів (біоценози). Але вони не можуть існувати бе довкілля (неживої природи) і тому правильніше вважати об’єктом екології біогеоценозі (В.М.Сукачев).
^ЄОГРАФія
Ґ еоекологія
Пізніше термін біогеоценоз все більше витіснявся введеним у 1935р. англійським екологом А.Генслі поняттям «екосистема», що означає взаємообумовлений комплекс організмів, об’єднаних біологічними зв'язками, та елементів іх абіотичного середовища. Отже, в сучасну епоху об 'єктом екології є екологічні системи, а сама наука екологія визначається! як наука про найбільш загальні закони та закономірності взаємодії живих організмів та їх( стійких сукупностей з оточуючим їх природним середовищем. Екосистеми і геосистеми (рисунок 3) тісно пов’язані з ландшафтною сферою (рисунок 4), природними та антропогенними ландшафтами (рисунок 5), географічною оболонкою (рисунок 6) та плівкою життя (рисунок 7).
Рисунок 3 - Прості моделі екосистеми (1) і геосистеми (2).
АІ, А2, АЗ - абіотичні компоненти, Б - біота. Лінії означають міжкомпонентні зв'язки
сппрв ВИК ООГІ окха
1 форт ідб]
б*вп ВЛ.1 Всесс щога зіфЧ < облаї 1 суспі
І суспії ОПТИ1 г прогі розви с та всі
свати бе: еоценози
Рисунок 4 - Земля у розрізі (за Армандом, 1975).
Масштаб окремих сфер збережений. На вставці - те саме, але в меншому масштабі. 1 - екзосфера; 2 - іоносфера; 3 - мезосфера; 4 - стратосфера і тропосфера; 5 -гідросфера і літосфера; 6 - мантія (барисфера), шар В; 7 - мантія, шар С; 8 - мантія, шар Д; 9 - зовнішнє ядро; 10 - внутрішнє ядро (суб’ядро); 11 - на вставці -ландшафтна сфера, масштаб не дає змоги зобразити окремі її геосфери.
уки
глійським] комплекс] іща. Отже,| налається] іізмівтаїхі
Екологія розвивалась як біологічна наука («екологія риб» і т.д.) з одночасним виділенням окремих галузей («екологія Дністра», «екологія нафтогазового комплексу» і т.д.). Але коли справа дійшла до екології людини або медичної екології, тоді з’явилась ціла серія різних назв в різних країнах: теосозологія, енвароменталістика, природокористування, ресурсе лоті я, аоогенетика, соціально-економічна екологія, соціально-географічна екологія, глобальна екологія, інженерна екологія, соціальна екологія, соціоекологія і т.д.
Ще на початку XX ст. В США, після робіт Р.ЕПаркса, ЕУ.Бреджеса та Р.Маккензі, почала формуватись зосіаі або Іштап есоіо^у - тобто соціальна екологія. Її прискорений розвиток відбувся в 60-ті роки (всесвітній конгрес соціологів, 1996). В 1970р. був створений Дослідницький комітет з проблем соціальної екології Всесвітнього об’єднання соціологів. В
«системи 'чвшому СРСР соціальна екологія як наука була розвинута працями Е.В.Гірусова, дними та 3.Д.Комарова, Ю.Г.Маркова, Г.О.Бачинськоготаін. В 1986р. уЛьвові проведена Перша га плівкою Всесоюзна конференція «Проблеми соціальної екології», на якій остаточно було визнано, що галузь науки «соціальна екологія» досліджує взаємовідносини людини як соціальної істоти | з природою.
Об'єктом соціальної екології є соціоекосистеми: глобальна, регіональні (державні, обласні, районні) та локальні (міські, промислові, сільськогосподарські та ін.).
Предметом соціальної екології є основні закони та закономірності взаємодії суспільства і природи, розвитку системи «суспільство-природа».
Предметом теоретичної соціальної екології є вивчення закономірностей взаємодії І суспільства та оточуючого середовища і розробка на цій основі загальної програми оптимізації та гармонізації цієї взаємодії.
і Предметом прикладної соціальної екології є вивчення та моделювання і ' прогнозування соціоекосистем з метою їх оптимізації та управління гармонійним
розвитком.
Специфіка соціоекологїї в тому, що вона вивчає закономірні зв'язки між соціальною та всіма іншими формами руху матерії.
зв'язки
ЛАНДШАФТНА СФЕРА ЗЕМЛІ
Рисунок 5 - Таксономічна система типологічних одиниць природних й антропогенних ландшафтів (за Мильковим, 1990)
З» з з
І
ІНИЙ
Рисунок б Місце ландшафтної сфери в системі географічної оболонки
(заМильковим, 1990)
Метод соціоекології - це системний аналіз соціоекосистем, це комплексний метод мііально-екологічного моделювання та соціально-екологічного прогнозування з метою ірмонізації відносин між суспільством, господарством і природою.
Основні функції соціальної екології: теоретико-пізнавальна, методологічна, світоглядна, «повна, іноваційна, прикладна, прогностична.
Метою соціальної екології є пізнання закономірностей формування, функціонування і лвитку різноманітних соціосистем, описання їх у вигляді теоретичних законів і розробка «цій основі стратегії раціонального природокористування для оптимізаціїта гармонізації іммодії суспільства і природи.
12 з 43 56 7653 4 8 9
а
Рисунок 7 - Схема розташування плівки життя та її товщини (за М.А.Голубцем)
1 - вічні сніги: 2 - тундра; 3 - тайга; 4 - широколистяні ліси; 5 - субальпійський пояс;
6 - альпійський пояс; 7 - нівальний пояс; 8 - ріки; 9 - лісостеп; 10 - озера; 11 - степ;
12 - напівпустеля; 13-субтропічні ліси; 14-шельфи, естуарії, апвелінги; 16-відкрите море; А -лінія поверхні літосфери; Б - лінія поверхні планети; а - розсіяне життя;
' б - суцільна плівка життя.
6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Дайте визначення соціальної екології як науки, навчальної дисципліни і галузі людської діяльності.
2. Чому соціальна екологія є інтегративною і новою наукою,
3. Куди відноситься соціальна екологія - до суспільних, гуманітарних чи природничих наук?
4. Які визначні події XX ст. привели до виникнення соціальної екології?
5. Визначити місце соціальної екології серед інших розділів екології та показати зв'язок соціальної екології з іншими науками.
6. Що є об’єктом екології та соціальної екології, що таке метод, предмет, основні функції і мета соціальної екології?
7. ЛІТЕРАТУРА
1. Бачинськнй Г.А. Социозкология: теоретнческие и прикладньїеаспектьі. К.: Наукова думка, 1991.
2. Герасимов И.П. Зкологические проблеми в прошлой, настоящей и будущей географии мира. М.: Наука, 1986.
3. Історико-географічне вивчення природних та соціально-економічних процесів на Україні. К.: Науковадумка, 1988.
4. Киселев Н.Н. Мировоззрение и зкология. К., 1990.
5. Комаров В.Д. Социальная зкология: философские аспекти. Л., 1990.
6. МарковЮ.Г.Социальная зкология. Новоснбирск, 1986.
7. Основи соціоекології. За ред. Г.О.Бачинського. К. .-Вища школа, 1995.242 с.
8. балтійський О.І. Основи соціальної екології. Київ, МАУП, 1997,166 с.
”4
тліни і галузі!
уприродничих |
?
сказати зв'язок
основні функції
гьі. К.: Наукова рдей географии шх процесів на
5,242 с.
ІС.
2.1.2 ТЕМА: ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ
2.1.2.1 Проблемні лекції 2,3.
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ: СТАН, ПРИЧИНИ, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ЧАСТИНА 1. АТМОСФЕРА. ГІДРОСФЕРА
План:
І. Політичні мотиви та державна політика в бувшому СРСР - ОЯЮВНа Причина СТВОрСННЯ екологічної кризи вУкраїні.
2. Основні засади державної екологічної політики в Україні.
3. Природні умови та історія природокористування в Україні.
4. Екологічний стан атмосферного повітря.
4.1. Загальнідані.
4.2. Атмосферні опади.
4.3. Техногенний та антропогенний вплив на стан атмосферного повітря.
4.3.1. Стаціонарні джерела.
4.3.2. Рухомі джерела.
4.4. Стан озонового шару.
5. Екологічний стан поверхневої гідросфери.
5.1. Загальні відомості.
5.2. Хімі ч не забруднення.
' 5.3. Радіаційний стан річок і водоймищ.
5.4. Морські води.
5.5. Антропогенний та техногенний вплив на водні ресурси.
5.5.1. Забір та використання води.
5.5.2. Скид забруднюючих речовин у водні об’єкти.
5.5.3. Особливості басейну р.Дніпро.
5.5Л. Якість питної води.
5.5.5. Питне водопостачання.
6. Контрольні питання.
7. Література.
1. ПОЛІТИЧНІ МОТИВИ ТА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В БУВШОМУ СРСР -ОСНОВНА ПРИЧИНА СТВОРЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ
Україна як бувша республіка колишнього Радянського Союзу займала біля 2,7" о його території, а економічний потенці ал складав майже 22% загальносоюзного. Завдяки цьому Україна приймала 25% всіх забруднень бувшого СРСР. Така політика надзвичайної концентрації гірничовидобувної. металургійної, машинобудівної галузей промисловості на виносно невеликій, але густо населеній території України привела до надзвичайно критичного екологічного стану, до складної санітарно-гігієнічної ситуації в Україні. Такий спадок залишився нам від СРСР і вирішувати його треба самим.
2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
Як свідчить досвід передових країн світу, проводити ефективну екологічну політику в державі досить важко, навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядала проблема охорони довкілля в Україні, новій державі, яка переживає глибоку системну кризу І і змушена вирішувати одночасно безліч проблем. Тим не менш екологічна реформа в Україні [розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності.
Перш за все, на державному рівні було чітко сформульовано мету природоохоронної иіяльності, що полягає у досягненні оптимального балансу між шкідливими для довкілля
І Центральна вагхова І .,
І бібліотека і 33
І в*, в і. . 5
I |
наслідками, що супроводжують розвиток суспільства, і потенційними можливостями В природи до самовідновлення. В
В основу формування державної екологічної політики було покладено базовий V принцип, згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і И складовою національної безпеки. Положення, що розвивають цей принцип, було І со закріплено цілою низкою законів та документів, включно із Конституцією України. М С« Пріоритетність екологічних імперативів передбачається і структурною перебудовою ш 05 економіки України та докорінною реформою існуючоїпрактики природокористування. І 55
Розроблені Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної І
безпеки Концепція та «Основні напрями державної екологічної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічноїбезпеки» визначили не лише мету та пріоритетні завдання, але й механізми реалізації завдань, напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України у європейському екологічному процесі.
Саме на підставі цього документа, що поєднує стратегічні цілі з конкретними завданнями, вже більше двох років розробляються програми Уряду в галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. На сьогодні вже функціонує програма «Заповідники», схвалено Урядом Національну програму оздоровлення ріки Дніпро, для реалізації якої залучено міжнародну допомогу з обсягом понад 5 млн. доларів США, розроблено низку регіональних екологічних програм.
Відповідно до «Основ національної екологічної політики» здійснюється удосконалення структури управління природоохоронною діяльністю. Розпочавши з реорганізації Комітету з охорони природи (1991р.), вже наприкінці 1994 року відповідно до Указу Президента було утворено нове міністерство, до компетенції якого віднесено усі питання регулювання та контролю в галузі екологічної та ядерної безпеки. Впершев Україні було сформовано сучасну систему управління, що відповідає досвіду та практиці розвинених країн Заходу.
1991 - 1996 роки були також роквми формування основних засад екологічного законодавства незалежної держави. За досить короткий час було розроблено і ухвалено низку Законів України у сфері регулювання екологічної та яд ерної безпеки, використання природних ресурсів, охорони довкілля. Загалом сформовано окрему галузь - екологічне право - на основі якої й здійснюється практична реалізація екологічної реформи. М
Підсумовуючи, маємо усі підстави стверджувати, що попри негаразди та економічну К скруту, за останні роки в Україні закладено базові основи (інституціональні, науково- аи методологічні, правові, економічні) державної екологічної політики, що притаманні країнам гс< з ринковою економікою. Сьогодні забруднювати довкілля та надмірно споживати природні , щ ресурси стає економічно невигідним. 1 це головний результат проведеної роботи. Безумовно. І ефективність всього, що зроблено, зросте у багато разів за умов виходу економіки з кризи. В ад Причому, новий підйом виробництва вже ніколи не буде загрожувати втратою найціннішого, Г що є у державі - чистого довкілля.
3. ПРИРОДНІ УМОВИТА ІСТОРІЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ. ії
Україна розташована в центрі Європи, характеризується помірним кліматом, прекрасними І грунтами, густою сіткою гідромережі та іншими сприятливими умовами і тому вона заселена І досить давно, а, звідси. і відносини між людиною і довкіллям мають давню історію. І
На цій території сформувались певні біоти, ландшафти та екосистеми, що було зумовлено И в з; особливостями гірських систем Карпат і Криму, характером залягання Українського кристалічного щита, континентальним впливом материкової суші, морськими трансгресіями та льодовиковими Дд
покровами. На території України виділяють 3 ландшафіно-екологічні(фізико-географічні)зони:^и.ийі лісову (Полісся, 20% території України), лісостепову та степову. И. веч
34 В
ивостями
> базовий ментом і іип, було України, гбудовою :стування. та ядерної їй в галузі есурсів та шня, але й си України івданнями, оологічної щіональну іопемогу з програм.
жоналення її Комітету цента було ювання та іно сучасну
>логічного пенс низку
Загальне розташування:
52°22'54” -44°23'18" півн. широти (900 км по меридіану),
22°08'42" - 40° 13'05'' східн. довготи (1300 км вздовж паралелі).
Клімат помірно-континентальний, на південному березі Криму - субтропічний. Сумарна сонячна радіація -від 4022 до 5237,5 МДж/м:, радіаційний баланс -від 1760 до 2640 МДж/мг. Середні температури - від +20 - +25°С (липень) до +3 - - 10°С (січень). Кількість опадів - від 1500 мм/рік(ст.Турбат,Карпати)до 300 мм/рікнаАзово-Чорноморськомуузбережжі(влісосгепу 550 - 760 мм/рік). Переважає північно-західний повітряний перенос.
Найвища точка України - гора Говерла (2061 м). Щільність річкової мережі - 0,25 км/км:. Площа озер - 0,3% території України. Довжина берегової лінії морів - близько 1050 км, тобто 2см накожного жителя України.
Особливістю ландшафтів України є наявність боліт не тільки в Поліссі, а й у пісостеповій зоні. В лісостеповій і степовій зонах характерні азональні комплекси - колкові та заплавні ліси, степові останці в лісостепу, піски, солонці та солончаки на півдні, кам’яні та крейдяні відслонення на заході і в центрі.
Клімат і геологічна будова зумовили появу значної кількості ендемічної рослинності: із 348 рослинних формацій - 93 рідкісних, 13 ендемічних і 25 реліктових.
Провідною формою природокористування в Україні з трипільських часів (IV - III тисячоліття до н.е.) було орне землеробство, яке супроводжувалось формуванням певного відношення до навколишнього середовища - природршанування. Любов до землі обумовила природну працелюбність українського народу, адаптацію етносу до довкілля. Причиною екокризових ситуацій, що можуть переростати в екологічні кризи, є негативна дія різких змін у структурі етносу, соціально-політичних стратегіях або в насильних змінах структури природокористування: татаро-монгопьськеіго, польське панування, Російська імперія. Україну розглядали як джерело природних ресурсів. В 1913р. тут добувалось 70% сировини всієї імперії і тільки 15% вироблялось готової продукції (О.Субгельний). Бурхливий розвиток промисловості привів до однобокості в економіці і криз в екології.
природних
>-на основі
жономічну і. науково-нні країнам ті природні Безумовно, іки з кризи, йціннішого,
КРАЇНІ.
ірекрасними >на заселена ію.
о зумовлено зистапічного довиковими афічні)зони:
Столипінська реформа (1909р.), з одного боку, сприяла відродженню традиційного для України хутірського (фермерського) господарювання, з другого - привела до широкого Ьозорювання степу і неугідь і створенню нових екологічних проблем.
Те ж саме відбувалось в Закарпатті, де, завдяки регуляції річок, осушенню боліт, викорчовуванню чагарників, значно зросла площа земельних угідь. З’явилось «вільне господарювання», коли недотримувались порядку чергування культур аби заробити на високому попиті на якусь одну культуру. Це привело до значного виснаження грунтів.
Вчені піднялись на захист природи (В.В.Докучаєв та ін.). Саме в Україні був створений перший в Російській імперії заповідник Асканія-Нова. В 1919р. вийшла книжка «Зміна природи України під впливом діяльності людини», де вже ставилось питання про пам’ятники природи, національні парки тошо.
Соціалістичний спосіб господарювання був в жорстокій суперечці з традиційними методами природокористування. Довгі роки панував лозунг: «Нам немає чого чекати від природи, взяти у неї - наша задача!». І хоч І.В.Мічурін, автор цього гасла, мав на увазі зовсім інше, але від природи брали, брали, брали...
В повоєнні роки здійснювався Сталінський план перетворення природи, який ігнорував її закони. В 1951р. Сталін розформував і закрив більшість заповідників в Україні.
В 1960р. був прийнятий перший закон про охорону природи, а в 1968р. створено Держкомітет України по охороні природи і раціональному природокористуванню. Але відсутність економічного механізму природокористування вело до поглиблення кризових
явиш в екології.
Продовжувалась практика грандіозних перетворень природи: каскад ГЕС на Дніпрі, осушення боліт Полісся, іригація на півдні, хімізація землеробства і т.ін. Найбільшою
трагедією стала аварія на Чорнобильській АЕС, яка вразила прабатьківщину слов’янства. Значна частина екологічних негараздів пов’язана з заборонами на наукові дослідження в багатьох галузях біології, екології і т.д. В 80-х роках Україна опинилась на грані екологічної кризи. Незалежній Україні дісталась важка спадщина.
Вперше в Конституції України було проголошено право людини на здорове довкілля.
4. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
4.1. ЗАГАЛЬНІ ДАНІ
Світові дані стану забруднення атмосфери (таблиця 1, рисунки 8,9) свідчать, що за останні десятиліття іроки відбувається значне їїзабруднення, частину якого постачає і наша держава.
Спостереження за забрудненнями повітря в Україні проводяться у 53 містах на 171 стаціонарному посту. Визначається вміст 36 забруднюючих речовин: пил, двоокис сірки, окис вуглецю, двоокис азоту, окис азоту, аміак, сірководень, фенол, фтористий водень, формальдегід, хлористий водень, бенз(а)пірен і т.д. Оцінка забруднення ведеться за ГДК, визначаються середньорічні концентрації полютантів.
Рисунок 8 - Викиди в атмосферу (млн.т/рік) в світі 8Ох,МОх, СО та завислих частинок
Таблиця 1 - Природні і антропогенні надходження деяких забруднювачів в атмосферу, т/рік
Забруднювачі Природні надходження Антропогенні викиди
Оксид вуглецю СО - 3,5-108 *
Оксид сірки (IV) 80, 1,4-108 1,45-108
Оксиди азспу - N0, 1,4-10’ (1,5-2,0)-107
Галогенорганічні сполуки - 2,0-106*
Вуглеводневі сполуки 1,0-КР 1,0-106
Важкі метали*
свинець РЬ - 2,0-105
ртуть Нз - 5,0-1О3
Аерозолі різних видів (7,7-22,0)-10"’ (9,6-25,0)-1010
* за іншими оцінками антропогенні викиди в кілька разів більші
В 1995р. найбільшезабрудненняатмосферного повітря спостерігалось (виквди в тис.т/рік)
в Кривому Розі (454,7). Маріуполі (340,4), Донецьку (298,4), Дніпропетровську (177,1), Запоріжжі
(143,4), Макіївці (121,2) та ін. (таблиця 2, рисунок 10). Найбільші забруднення спричинені бенз(а)піреном, фенолом, двоокисами сірки і азоту, пилом, формальдегідом та ін. Головні забруднювачі - вугільна, металургійна, енергетична, гірничоввдсбувна, хімічна, машинобуд івна галузі (таблиця 3). В 60-80% міст України вміст забруднювачів перевищує 1 ГДК, а в 8-10% міст -5 ГДК.
ібатьківшину іми на наукові їна опинилась
ина.
їй на здорове
ь. що за останні наша держава.
З містах на 171 жис сірки, окис истий водень, деться за ГДК,
Рисунок 9 - Концентрація СО; в атмосфері
Спостереження за вмістом важких металів проводилось в 42 містах. Визначався вміст заліза, кадмію, марганцю, міді, нікелю, свинцю, хрому, цинку. Найбільші середньомісячні онцентрації (в ГДК) становили по:
міді-в Донецьку-5,0; Одесі-4,5; Запоріжжі- 1,9;Сумах-1,3;
марганцю - в Запоріжжі -1,9; Донецьку -1,2;
кадмію - в Горлівці -1,1;
залізу-у Вінниці і Дзержинську- 14.
Аналіз змін забруднення атмосферного повітря показав, що за останні 3 роки спостерігається зменшення викидів.
іих частинок
тмосферу, т/рік
ТдУІбТ1 Енергодар
іні викиди
І№~ ю8
В)-10’ о6*
і о6
1 Горлщка ^3^^143.41 Запоріжжя
Єнакієве
Кривий Ріг
0 100 200 300 400 500 тис т
10і
10’
оую10
Рисунок 10- Міста з найбільшою кількістю викидів забруднюючих речовин (1995 р.)
кидивтис.т/рік) 77,1), Запоріжжі І ння спричинені я та ін. Головні машинобудівна К. а в 8-10% міст
4.2. АТМОСФЕРНІ ОПАДИ.
В 33 пунктах спостережень визначалось забруднення дощу і снігу на вміст сульфатів, пратів, азоту амонійного, хлоридів і гідрокарбонатів, а також мікроелементів: натрію, калію, гальці ю. магнію. В перерахунку на чисту речовину вміст загальної сірки коливався від 0,2 до 2_6г/м; (при 2г/м’ починається деградація лісу). Максимальна кількість кислотних дощів зафіксована в літній період у Раві-Руській (Львівська обл.), Закарпатті та Остері (Чернігівська •зол.), а в холодний період - в Криму (Нікіта).
Вміст загального азоту коливається від 0,1 до 3,2 г/мг в тих же пунктах, а також у Лошкарівці (Дніпропетровська обл.).
Найбільший вміст металів установлено в Баришівці (Київська обл.): натрію - від 0.8 до 11.4 мг/л, калію - 0,4 - 12,8 мг/л, кальцію - 0,9 - 7,9 мг/л, магнію - 0,5 - 4,5 мг/л.
Таблиця 2 - Перелік міст, в яких спостерігався найбільший рівень забруднення атмосфери в 1995 році, (в алфавітному порядку)
Місто Речовини, які визначають високий рівень забруднення Галузі промисловості, підприємства яких впливають на високий рівень забруднення
Горлівка Фенол, двоокис азоту, аміак, бенз(а)пірен, окис вуглецю, сірководень Вугільна, металургійна хімічна автотранспорт
Дзержинськ Бенз(а)пірен, фенол, двоокис азоту, сірководень, двоокис сірки, пил Вугільна, металургійна, автотранспорт
Дніпропетровськ Бенз(а)пірен. формальдегід, аміак, фенол, двоокис азсту Металургійна, машинобудування, енергетика, нафтохімія
Донецьк Бенз(а)пірен, формальдегід, аміак, фенол, двоокис азсту, стирол Вугільна, металургійна, хімічна
Єнакієве Фенол, бенз(а)пірен, двоокис азоту, двоокис сірки, сірководень Вугільна, металургійна, виробництво будматеріалів, автотранспорт
Запоріжжя Бенз(оі)пірен, формальдегід, фенол, двоокис азоту, пил Металургійна машинобудування, енергетика, автотранспорт
Краматорськ Бенз(а)пірен, фтористий водень, фенол, двоокис, азоту Машинобудування, енергетика, виробництво будматеріалів, автотранспорт
Кривий Ріг Бенз(а)пірен, формальдегід, аміак, фенол, двоокис азоту, пил Металургійна, машинобудування, автотранспорт
Луганськ Бенз(а)пірен, формальдегід, пил, фтористий водень, двоокис азсту Машинобудування, виробництво будматеріалів, енергетика, автотранспорт
Маківка Бенз(а)пірен, пил, фенол, двоокис азоту, стирол ’ Вугільна, металургійна, автотранспорт
Маріуполь Бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень, аміак, фенол, двоокис азоту Металургійна, виробництво будматеріалів, автотранспорт
Одеса Формальдегід, бенз(а)пірен, фенол, фтористий водень, двоокис азоту, пил Нафтохімічна, машинобудування, енергетика, виробництво будматеріалів
4.3 ТЕХНОГЕННИЙ ТА АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ
НАСТАНАТМОСФЕРНОГОПОВГГРЯ і
4.3.1 < і ьціонарш джерела
За останні роки спостерігається зменшення викидів в зв'язку з економічною кризою. ЗІ 1990р. по 1995р. викиди зменшились на 3752,1 тис.т, або на 40%. Всього ж у 1995р. було! викинуто 5687.0 тис.т, що на 8?-о менше, ніж у 1994р. (рисунки 11,12). К
В той же час у деяких містах (Слов’янськ, Маріуполь, Ялта, Одеса та ін.) спостерігаєтьа^^Ь збільшення викидів, що зв'язано з погіршенням паливного балансу (вживання вугілля мазуту замість газу). Найбільший обсяг викидів (79%) - у Донецько-Придніпровському рспоні-Ж^ При цьому найбільшими забруднювачами є підприємства енергетики (33%), металургії (25%)^И вугільної (23%), хімічної та нафтохімічної промисловості (2%).
Зменшення викидів відбулось не тільки від скорочення виробництва, а й завдяк^^№кун<
ення
І, іають нення
чічна.
зувая-я
мічна
ІІВ,"
дувпаспорт
-етика, ІІВ,
дуван-
ібниц-ітика,
тво порт
дуван-цтво
кризою. З 95р. було
грігається, зугілля та: иу регіоні, ргії (25'1 о),
й завдяки
здійсненню заходів по зменшенню викидів.
Таблиця 3 - Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі за даними спостережень Держкомгідромету в 1995 році
Домітіки Кількість міст, які включені до узагальнення Середньорічна концентрація, мт/м3 Максимальна концентрація, мг/м3 Частка (%) міст, в яких максимально разові концентрації перевищували:
1 ГДК 5 ГДК 10 ГДК
Пил 51 0,2 4,9 56 2 -
Двоокис сірки 51 0,025 0,740 10 - -
Окис вуглецю 52 2 22 64 - -
Двоокис азоту 51 0,05 0,83 90 8 -
Окис азоту 27 0,03 0,74 6 - -
Аміак 23 0,05 0,99 50 - -
Сірководень 18 0,004 0,044 80 11 -
Фенол 25 0,005 0,050 84 - 1
Фтористий водень 17 0,004 0,080 60 - -
Формальдегід 23 0,009 0,167 64 - -
Хлористий водень 10 0,05 0,92 60 - -
Бенз(а)пірен, нг7м3 46 1,9 23,5* ГДК максимально разової немає
* максимальна з середньомісячних концентрацій
тис. т
0 І . _ .
1985 1987 1989 1991 1993 1995
Рисунок 11 - Динаміка викидів двоокису сірки, окислів азоту, окису вуглецю, вуглеводнів та ЛОС від стаціонарних джерел
Інші
Металургійна
Рисунок 12 - Процент викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел в розрізі міністерств та окремих галузей у 1995р.
4.3.2. Рухомі джерела
Автотранспорт у 1995р. дав 1796,5 тис.т/рік (24% від загальних викидів), особливо багато окису вуглецю (49%), вуглеводнів (32%). окислів азоту (20%). Подекуди автотранспорт - головний забруднювач (Чернівецька обл. - 71%, Волинська - 69%, Одеська - 66%, Закарпатська - 64%, Чернігівська - 62%, Рівненсьа - 61%, Житомирська - 55%, Хмельницька -51%). В деяких містах України (Вінниці, Луцьку, Ужгороді, Івано-Франківську, Львові, Одесі, Тернополі, Хмельницькому) автотранспортом викидається 60 - 90% шкідливих речовин від їх загальної кількості.
4.4. СТАН ОЗОНОВОГО ШАРУ \
Спостереження за загальним вмістом озону (ЗВО) над територією України здійснюється наб озонометричних станціях (Кий, Бориспіль, Богуслав, Одеса, Львів, Карадагв Криму). Розраховується середньодобове відхиленнязначеньЗВОвідкліматичнбїнормиводиницях (стандартне відхилення). Якщо воно дорівнює або більше -2,5, то має місце озонова аномалія («дірка»).
1.02,2.02 та 23.08.95р. відхилення ЗВО досягало 2,6, арічне -0,494, іцо перевищувало показник 1994р. (0,38). Стан озонового шару погіршується.
5. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ПОВЕРХНЕВОЇ ГІДРОСФЕРИ
5.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Оцінка річного використання води в світі (рисунок 13) свідчить, що відбувається швидке зростання потребуводі.Такажтевденціяхарактернаідля України (рисунки 14-16). Динаміка скиду використаних і в різній мірі забруднених вод хоча і показує їх зменшення (рисунки 17. 18), але це відбувається не тому, що покращуються системи очистки вод, а, в основному, завдяки спаду виробництва.
Спостереження за гідрохімічними показниками поверхневих вод суходолу проводиться в Україні на 125 річках, 15водосховищах, 7 озерах, 2 каналах, 1 лимані, а за гідробіологічними показниками - на40 річках та 7 водосховищах в 86 пунктах на 161 ст ворі.
Рисунок 13 - Оцінка річного використання води в світі
мгн м3
35000
30000
25000
20000
15000
10000
5000
0
ВВІ
1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 Г.З за&р води всього вічі липемних джерлл
Рисунок 14 - Динаміка забору води з поверхі іевих та підземних водних об’єктів
(МЛН.М’)
ЦИПП1В4М потреби
іеревищувало
у проводиться ^біологічними
йснюєтьсянаб Розраховується не відхилення).
ається швидке -16). Динаміка ія (рисунки 17. в основному,
з питні
хподарське водопостачання
унок 15 - Використання води
на потреби господарства
ру води іних об’єктів
93 1994 1995
підземних джерел
І 1994 р □ 1995 р
МЛИ М-
іів), особл >). Подеку, 69%, Одеська зрська - 55°:. зроді, Івано-< викидається
на зрошення
"вгреби
.'С 3000 4500 6000 7500 9000 10500
сільське господарство 34,0%
житлово-ксг.луналЕне інші
госгюдарство 1,0%
20%
прокисло вість
45,4%
Рисунок 16 - Найкрупніші споживачі
унок 17 - Скид зворотніх вод у водні об’єкти по основних галузях у 1995р. (млн.м3)
по основних галузях економіки України (млн.м3)
І І
5.2. ХІМІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ.
і Водні об’єкти України забруднені переважно сполуками азоту, нафтопродуктами,
І фенолами, важкими металами, легкоокисними органічними речовинами (по БСК 5). Найбільш
забрудненими єрічки басейнів Західного Бугу, Сіверського Дінця, Приазов’я (таблиці 4,5). В басейні Дністра найбільш забрудненими є рр.Ворона, Бистриця Солотвинська, Золота Липа, Стрий, Серет. В них вміст легкоокисних органічних речовин (по БСК 5) (середньорічний вміст/ГДК) -1, нафтопродуктів 4/32-93, азоту амонійного 6-7/12-19, сполук міді 8/31-53, сполук цинку 7-8/10-13, сполук марганцю 8-10/10-12, фенолів 1-7/15.
5.3. РАДІАЦІЙНИЙ СТАН РІЧОК І ВОДОЙМИЩ.
На території, що зазнала впливу Чорнобильської катастрофи, вмістрадіонуклідів у воді річок і водоймищ становить (0,1 - 3,9) пКі/л по радіоцезію і (0,1 - 4,8) пКі/л по стронцію-90, що значно нижче ГДК. Радіоактивне забруднення зрошувальних систем (0,1-3,9) по Св і (0,6 - 6,1) по 8г-90, що на 2-3 порядки нижче допустимого.
Середньомісячна сумарна бета-активність вод Дніпровського каскаду водосховищ становить 11 Кі/л.
Гранично допустимі концентрації: для суми Св-134 і Ся-137 - 500 пКі/л, 8г-90 -100 пКі/л.
5.4. МОРСЬКІ ВОДИ.
Забруднення морського середовища Світового океану щорічно зростає (рисунок 19). Та ж сама тенденція характерна і д ля українських морів - Чорного і Азовського. Спостереження за забрудненням морських вод України проводяться в Сухому лимані, Одеській затоці, Одеському порту, Каламитській затоці, озері Донузлав, Севастопольській бухті, на Південному узбережжі Криму, в Дунайському і Дніпро-Бузькому гирлах, в Маріуполі, Утлюкському лимані, Керченській і Комиш-Бурунській затоках. Забруднювачі: нафтові вуглеводні, феноли, синтетичні ПАР, хлорорганічні пестициди, важкі метали, сполуки азоту і фосфору.
ВІЦІ І
Нафтопродукти (1-6 ГДК) найбільше зустрічаються в гирлі Південного Бугу, Севастополі (до 382 ГДК), Керчі і т.д.
Згідно з комплексною оцінкою якості, води порту Одеса класифіковані як дуже брудні в Дніпро-Бузькому лимані і Севастопольській бухті - як брудні; в Сухому лимані та прилеглії акваторії моря, оз. Донузлав, курортній зоні Ялти - як забруднені; в зоні Алупки-Гурзуфа - яі помірно забруднені; в Маріуполі - як брудні; в Керченській і Комиш-Бурунській затоках - яі
Тагілипи 4 Ішт ні' ин.і ііопйрхікчіїї < і" "і у рпірі «І рРікііиих пні пнів
Басейни рік Лсгкоокисні органічні речовини (по БСК5) Нафтопродукти Азог амонійний Азот нітратний Сполуки міді Сполуки цинку Сполуки марганцю Феноли Всього випадків високого забруднення
Середньорічний вміст/Максимальні значення, ГДК
р.Західний Буг р. Полів а 1-1,4 23 - 24 1 - 2 1,3-2 3 - 11,2 9-10/11-18 2,5 - 4,5 4 - 8/22 3 - 6 2/53 7 4 8 60
р.Дунай Притоки Дунаю 2-9,5 1 - 11 і - 2,5 4 - 5 2-19/32-54 5-7/38 1 - 8 4-6/46 зо
р. Дністер Р-Тисьмениця Притоки Дністра* 1 1 1 - 7 2 - 4 /32 - 93 1-1,4 6-7/11-13 1 - 1,4 6-7/12-19 1-1,4/10-20 8 /31-53 3 7-8/10-13 4-9/11-14 8-10/12 1-7/15 32
р-Південний Буї' Притоки Південного Бугу 1 - 2 2 1 - 2 1 - 2 1-3/24 1-4/11-19 3 - 4 2 - 4 4-6/41 1 - 3 12-14/56 32
р.Дніпро Притоки Дніпра 1 - 3/12- 53 1 - 8 2 1-14/1-55 3/15 1-11/12-53 2 - 6 3-26/51-96 4-7/10-14 3-11/10-45 4-8/15-34 4-26/11-61 1 - 2 2-6 294
Річки Криму 1 1 - 3 1 - 5
р.Сіверський Донець Річки басейну Сівсрського Донця 1 - 2 /5 2-20/69-97 1-4/10-11 /10-26 1-7/11-13 /10-38 3 - 5 /36 4-12/10-34 /10-44 1-14/11-29 /12-54 1 - 10 185
Річки Приазов'я 1 - 2 1-42/21-96 1 - 5 1-22/10-34 3- 10 1-12/21 3-15/36 1 - 8 78
Таблиця 5 - Забруднення поверхневих вод Дніпровського каскаду водосховищ
Басейни водосховищ Легкоокисні органічні речовини (по БСК5) Нафтопродукти Азот амонійний Азот нітритний Сполуки міді Сполуки цинку Сполуки марганцю Феноли
Середньорічний вміст/Максимальні значення, ГДК
Київське Канівське Кременчуцьке Дніпродзержинське Дніпровське Каховське 2-3 1 - 3 1 - 4 1-4/11-24 2 /10 1/36 2-4 2 - 4 2-11/64 2- 11 4-9/30 1 - 2 5 - 6 5-6/10-20 7-19/11-96 7 - 19 4-9/11-17 4-7/10-62 5-12/10-44 5-12/11-30 6-25/11-72 6-25 9-15/10-21 1 - 2 1 - 4 1 - 4 2-4 2- 4 3-4 1
5.5. АНТРОПОГЕННИЙ ТА ТЕХНОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ВОДНІ РЕСУРСИ
5.5.1. Забір та використання води
В 1995р. забрано 24,9 млрд.м’ поверхневої води і 4,3 млрд.м3 підземної води, що менше, иіж у попередні роки, в зв'язку зі спадом виробництва. До 60% води забирається з Дніпра. Із річок Сіверський Донець, Південний Буг, Дунай, Дністер та Інгулець забирається відповідно 12,6,6,1,5,8,4,6 та 2,3% води. Найбільшими споживачами залишаються промисловість (45,4%), в т.ч. енергетика та чорна металургія, сільське господарство (34,0%), житлово-комунальне господарство (19,6%). Використано в 1995р. 19,4 млрд.м5 води, в т.ч. із підземних джерел 3,2 млрд.м ’. Безповоротне водоспоживання складало 9630 млн.м3 (37%).
У поверхневі об’єкти було скинуто 14175 млн.м3 зворотних вод, що менше, ніж в 1994р. на854млн.м3, із них недостатньо очищених-3740 млн.м’, вт.ч. без очистки 911,8 млн.м3.
5.5.2. Скид забруднюючих речовин у водні об’єкти
В1995р. скинуто 4325,4 тис.т забруднюючих речовин, що на 441 тис.т менше порівняно з 1994р. Найбільшу кількість скидає Донецька обл. (36%), Луганська обл. (14%). Дніпропетровська обл. (12%), Автономна Республіка Крим (10,3“ о). 28% забруднюючих речовин надходить у Дніпро, майже 17% - в басейн Сіверського Донця, більше 5% - в Чорне море.
Загальна потужність очисних споруд України на 1.01.96р. становила 8419 млн.м’ і зменшилась порівняно з 1994р. на 4%. • ]
5.5.3. Особливості басейну р.Дніпро
Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, близько ЗО млн. чоловік. 50 великих міс М іпромислових центрів, близько Ютис. підприємств, 2,2тис. сільських і понад І тис. комунальнихИ господарств, 50 великих зрошувальних систем (5-6 км') і 4 атомні електростанції.
На жаль, ще 50% йде на технологічні потреби, а можна це робити за рахунок повторного використання води. Втрати води під час транспортування сягають 10-20° п.
Найбільшим споживачем є сільське господарство (5 км ’) - 30° о, у нього є найбільш безповоротні втрати - 80%.
Дефіцит води 6,8 км’, а в 2000р. він може досягнути 8 км’.
Зі стічними водами в 1995р. скинуто 1209 тис.т забруднюючих речовин. Найбільш забруднені території знаходяться поблизу Узина (100 км;), Білої Церкви, дендрологічного парку «Олександрія». ;
Востанні роки завдяки загальному підйому рівня грунтових вод в басейнах рр.Прип'ят і Дніпро підвищується вміст органіки (гумусу), що приводить до подавлення фітопланктон) (водоростей) у водосховищах Дніпровського каскаду. За прогнозами Укрдержгідромету. де 2005 - 2007рр. Прип’ять буде збільшувати свою водність і органіки у Дніпро буде поступати ще більше. Тому для дніпровських станцій водопідготовки наступають важкі часи. Знешкодження органіки потребує використання додаткової кількості хімпрепаратів діє очистки питної води. А це неминуче приведе до погіршення її якості.
В басейнах Прип’яті і Дніпра знаходиться 450тис. кюрі С.5-137 і майже 70 тис.кюрі 81-90 За рік потенційне надходження радіонуклідів із забруднених територій може складати 1 -2" • Значну шкоду наносять ерозійні процеси і берегоруйнування. Розораність 65%, а в Херсонськії обл. - 80-88%(при нормі 40%), алісистість 14° опри нормі не менше 30%. <,
З 3079 км берегів водосховищ - третина потребує укріплення. Внаслідок абразії вж втрачено 6176 га землі. До водосховищ за останні 35років надійшло 337 млн.м' продукт» руйнування берегів.
В малі ріки скидаються до 15% усіх стічних вод і забирається 2.1 км’ води.
Все це привело до деградації екосистеми Дніпра. Найпоширеніші забруднювачі: нітри « азот амонійний, біогенні та органічні речовини, важкі метали, нафтопродукти, феноли. Во.'Ж - забруйіена та брудна. Україна за запасами водних ресурсів у розрахунку на одиницю плої Ж
11*11* п
ІГДП
1 Лєж
2 1ПЗСОЇ
З
4 2*3 с.
лного жителя - на одному з останніх місць серед країн Європи, а по водоємності валового продукту - на одному із перших.
5.5.4. Якість питної води
Якість питної води в Україні, як і в цілому світі постійно знижується із-за забруднення джерел водопостачання, втрат при транспортуванні, частих аварій, порушення режиму «сплуатації, відсутності дезинфікацїі мереж.
Стічні води скидають 2794 об’єкти, в т.ч. 1629 - без очищення. Найбільша ступінь Лекального забруднення у водоймищах Хмельницької (70%), Чернівецької (69,6%), Львівської І52.2°о) та ін. областей. В багатьох водоймищах знаходять збудників паразитарних захворювань. Кожного року фіксується до 5 - 8 спалахів гострих кишкових інфекцій (Миколаїв, Оаеса, Крим), холери (Миколаїв, Луганськ), вірусного гепатиту, черевного тифу.
5.5.5. Питне водопостачання
Кількість водопроводів централізованого водопостачання - 22859, комунальних - 1093, відомчих - 6748, сільських - 8218. Не відповідають санітарно-гігієнічним нормам 5,4 - 22,5% зрізних причин: немає очисних споруд, висока аварійність, відсутність санітарно-захисних зонта іи. Немає знезаражуючих установок в Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській, Луганській областях. Від 8 до 12° і, проб води не відповідають ДЕСТ «Питна вода». Особливо жахливий стан в сільській місцевості, де вода із індивідуальних свердловин і колодязів далека від санітарно-гігієнічних норм.
6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
І. Якими політичними та соціально-економічними факторами зумовлена складна «ологічна ситуація в Україні?
2. Що положено в основу нової екологічної політики в новій незалежній державі Україні?
3. Чим зумовлене характерне для України природошанувальне відношення до землі?
4. Природні умови України.
5. Основні ландшафтно-екологічні зони України.
6. Стан атмосферного повітря та його забруднення від стаціонарних та рухомих джерел.
7. Озонові дірки.
8. Хімічне забруднення та радіаційний стан річок і водоймищ України.
9. Екологічний стан Чорного і Азовського морів.
10. Якими речовинами забруднюються поверхневі води України?
11. В чому полягають особливості басейну р.Дніпро?
12. Якісгь питної води в Україні.
7. ЛІТЕРАТУРА
І. Охорона навколишнього природного середовища в Україні (1994-1995рр). К.: ввд-во Раєвського, 1997,95 с.
2. РомановаЗ.П., Кулакова Л.И., Ермаков Ю.Г. Природньїе ресурси мира. Учебное пособие. М.: изд-во МГУ, 1993, 304 с.
3. Україна. Природне середовище і людина. Серія карт. К., 1993.
4. Яншин А.Л., Мелуа А.И. Уроки зкологических просчетов. М.: Просвещение, 1991, 283 с.
2.1.2.2. Проблемна лекція 4
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ:
СТАН, ПРИЧИНИ, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ '
ЧАСТИНА 2. ПЕДОСФЕРА, БІОРЕСУРСИ ФІТО- ТА ЗООСФЕРИ
План:
І. Екологічний стан педосфери.
І. І. Загальні відомості.
1.2. Забруднення грунтів пестицидами.
1.3. Забруднення грунтів важкими металами та токсикантами.
1.4. Техногенний та антропогенний вплив на стан земель.
2. Екологічний стан біоресурсів фітосфери та зоосфери.
II. Ліси.
2.1.1. Загальні відомості.
2.1.2. Лісовідновлення і лісорозведення.
2.1.3. Техногенний і антропогенний вплив иа ліси.
2.1.4. Стан зелених насаджень у межах міст та інших населених пунктів.
2.2 . Охорона та використання тваринного світу.
2.2.1. Загальні дані.
2.2.2. Ведення рибного господарства.
2.2.3. Охорона тварин, занесених до Червоної книги України.
2.2.4. Стан та використання ресурсів дикорослих лікарських рослин.
2.2.5. Території та об’єкти, які підлягають особливій охороні.
3. Контрольні питання.
4. Література.
1. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ПЕДОСФЕРИ
1.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Інтенсивне використання земельних ресурсів привело до їх значної деградації виснаження, опустелювання на всіх континентах Землі (рисунки 20-23).
Із 700 типів і різновидностей грунтів, що позначені на грунтовій карті бувшого СРСР, н території України зустрічається понад 100. Спостереження за їх забрудненням пестицидами важкими металами та радіонуклідами ведеться у всіх областях.
1.2. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТІВ ГЕСТИЦИДАМИ
В 35 районах 19 областей України зафіксовані перевищення ГДК по пестицидах хлорорганічні пестициди (ХОП), ДДТ, ДДЕ, ізомери альфа і гама - ГХЦГ. тісдан, трефлав рогар. Середній вміст пестицидів не перевищує 0,2 ГДК, а загальна площа забруднень ?' від обстеженої.
13. ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТІВВАЖКИМИМЕТАЛАМИТА ТОКСИКАНТАМИ
Обстеження ведеться в 11 містах, 27 районах 17 областей України. Визначається вміє цинку, міді, свинцю, кадмію, марганцю, нікелю, сірки. Як правило, забруднюючі речовин» що містяться в грунтах, осідають в радіусі до 5 км від джерел викидів. Основні забруднювач енергетика і металургія. Важкими металами найбільше (до 3-6-10 ГДК) забруднена міськ територія Києва, Боярки, Вишгорода, Краматорська, Маріуполя, Херсона, Луганська, Львоеа Чернігова та ін. Сільгоспугіддя найбільше забруднені свинцем, кадмієм, цинком, мідді (1,2 - 8,4 ГДК) в Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Черкаськії Львівській та ін. обл. ІС
'ЕРИ
1%
задації.І
:РСР,н1 цидами.І ицидаха рефлан.1 нень 2°/1
ЛИ І зся вміиі
ЇЧОВИНШ інювачі: іа міська! .Львова, л. міддю! жаськііц
Рисунок 20 - Світовий баланс деградації педосфери
Рисунок 21 - Основні причини деградації педосфери в світі
Рисунок 23 - Процент засушливих земель, що зазнали опустелювання
За класифікацією ДЕСТ, грунти поділяються на: її
сильно забруднені (кілька ГДК), Ж
середньо забруднені (вміст забруднювачів више ГДК, але без змін властивостей грунтів), слабо забруднені (вміст менше ГДК).
1.4. ТЕХНОГЕННИЙТА АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА СТАН ЗЕМЕЛЬ І
Україна володіє 40% світової площі чорноземів. Але стан їх використання далекий від раціонального. Загальний земельний фонд України 60,35 млн.га, в т.ч. близько 58 млн.га^В суші. Структура земельних ресурсів (рисунок 24):
рілля - 55%, відкриті землі - 2%, Д1
ліси -18%, болота - 2%, пасовища - 9° о, забудовані землі - 4%, ІГ
сіножаті - 4%, багаторічні насадження - 2%, И
води-4%. Д
Землі, що не порушені людською діяльністю, складають 27% (в Росії - 47%, в Канаді Ж 65%). Розораність 57,2%(в США 15,8%, а в Німеччині, Франції, Великобританії не перевищував 32%). Щорічно для несільськогосподарського використання вилучається 4 тис.га, в т.ч.^В Зтис.гаріллі. Ц
Державний земельний кадастр налічує 15,5 млн.га особливо цінних продуктивних земеїг і
з них чорноземи -11,9%, але вони деградують (рисунок 25). І
Ерозія вразила 18% території України, підтоплення охопило 17%, особливо н^^І зрошуваних землях, вторинне засолювання 11-25%. Особливо негативно вплива^^И» Дніпровський каскад водосховищ (700 тис.га), якими затоплені заплави та низькі надзаплавиЖ тераси: підтоплено 60 тис.га сільськогосподарських угідь. 6 тис.га земель зруйнован Ж береговою абразією. 27% території України уражено відкритим карстом.
кам'янисті
дефляціинонебезпечні
млн га
0 2 4 6 8 10 12 14 16 18 20
сунок 24 - Характеристика сільгоспугідь України за агрофізичними показниками та ознаками, що впливають на родючість
100
80
60
40
20
0
Відпрацьовано
536 485 432 447 464 423
іо2 .... Рекультивовано
— ... 12 89 88 Т4 о 4
1990 1991 1992 1993 1994 1995
Рисунок 25 - Динаміка порушених, відпрацьованих земель та їх рекультивація
Зсуви охопили 50%освоєних площ схилів: 13,8 тис. зсувів і 2,5тис. карсговосуфозійних об’єктів. В Івано-Франківській, Закарпатській областях та в АРК 3-25% території уражено селями. Особливо жахливий стан земель в межах міських територій, що постійно забруднюються акантами, відходами виробництва (таблиці 6,7, рисунки 26,27).
Таблиця 6 - Забруднення міських грунтів важкими металами
1 Місто Забруднюючі речовини (макс.вміст, ГДК) Ступінь
РЬ Мп N1 Си 2п са забруднення
Боярка, Вишгород 1,8-1,9 - - 1,1-1.5 - 1,2 слабо
Костянтинівна 8.3 - - 1,8 3 10 сильно
Краматорськ - • - 1,1 1,7 - слабо
Красноперекопськ 1,6 1,1 - 2 3 1,5 середньо
Марганець 2,0 1,1 - 6,3 - - середньо
Маріуполь 4,5 - - 5,1 2,9 3,0 середньо
Луганськ 3,4 1,2 1,1 3,8 1,6 2 середньо
.Львів 1,6 1,6 - 1,5 1,6 2 середньо
Херсон 2 - - 7,3 - - середньо
Чернігів - - 1,2 - слабо
к
Таблиця 7 - Забруднення сільгоспугідь промисловими токсикантами
Свинець Кадмій Цинк Мідь
Області ГДК Перевищення фонового рівня
серед. макс. серед. макс. серед. макс. серед. макс.
Вінницька 1,6 2,4
Дніпропетровська 1,4 2,4
Запорізька Київська 1-1,5 1 2 2,2
Кіровоградська 1,9
Луганська 2,3 1,3 1,3
Львівська 1,2 2 5,6 12
Миколаївська 1,3 4 1,5 1,7
Одеська Полтавська 1,4 6
(Кобеляцький р-н) Рівненська 1,6 8 1,4-1,6
Харківська Херсонська 1.7 4 2,2 2,3
Хмельницька Черкаська 2,1 1,7 6 8 2,2
Чернівецька 1,5 1,6 4 1,9
В районах гірничовидобувної промисловості розвинуто переосушення, засолення, зрушення гірських порід і просадка над гірськими виробками. В Кривбасі просадка 3 - 3,5 м, а в Донбасі - 2,7 - 5.6 м. Таких земель уже 700 тис. га над 400 порожнинами. |
Щорічно площа еродованих земель збільшується на 80-100 тис.га. Сотні тисяч тон гумусу виносяться в ріки і водосховища. Вітрова ерозія порушила вже 20 млн.га земель.
На жаль, багаточисельні програми захисту земельних ресурсів не спрацьовують. і
Вода Стічні води
625 тис.т на добу 500 тис.т на добу
Продукти харчування Тверді відходи
2 тис.т на добу 2 тис.т на добу
Енергетичні матеріали Вугілля - 4 тис.т на добу Газ - 2700 т на добу Нафта - 2800 т на добу Бензин -1 тис.т на добу
Газоподібні викиди
Пил - 150 т на добу
Окисли сірки -150 т на добу
Окисли азоту -100 т на добу
Вуглекислий газ - 450 т на добу
Органічні речовини - 100 т на добу
Рисунок 26 - Приблизне споживання та відходність міст із населенням у 1 млн.жителів (за Стадницьким та Родіоновим, 1988)
Рисунок 27 - Схема переробки міських відходів, що знижує екологічну шкоду від них
2. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН БІОРЕСУРСІВ ФІТОСФЕРИ ТА ЗООСФЕРИ
2.1. ЛІСИ
2.1.1. Загальні відомості
Площа лісового фонду України 10 млн.га, із низ 8,6 млн.га вкрито лісом. Лісистість - • ... із них 40% - штучні насадження. Загальний запас лісу 1,3 млрд.м', середній запас гесезинина 1га складає 153 м’.арічний приріст 4,2м3.Середня рубка лісу 10,6 млн.м’/рік. ' ассплуатації уже виключено 30% лісових насаджень.
Загальний стан лісів не відповідає екологічним вимогам. Значної шкоди завдано в роки яшгутови народного господарства. Рубки перевищували науково обгрунтовані норми. Структура -----зрушена, значна територія висихає, широко розповсюдились шкідники і хвороби.
Іефіцит деревини 18-20 млн.м3 щорічно. Обсяги заготівель зменшились з 15,3 млн.м3 в . до 12,1 млн.м3 в 1995р. В той же час значно зросло розкрадання лісу.
2.1.2. Лісовідновлення і лісорозведення
За рік лісовідновлення складає 38,6 тис.га, створення лісових насаджень в ярах, балках, нт лісках та інших невгіддях - 12,9 тис.га, створення полезахисних лісосмуг - 1.9 тис.га. Уже та-рено 1,4 млн.га протиерозійних лісових насаджень, 150 тис.га водозахисних смуг на ЯО.ГИХ річках, 440 тис.га полезахисних смуг, під захистом яких знаходиться 13 млн.га орних
2.1.3. Техногенний і антропогенний вплив на ліси
Аналіз світових даних показує, що йде неконтрольована деградація лісів (рисунок 28). 5 Україні рубки головного користування зменшуються, постійно проводяться лісокультурні -кости. Багато лісу гине від пожеж. Різко змінюється співвідношення первинного і сучасного то покриву (таблиці 8-10).
'зраз в Україні відбувається зміна напрямку лісокористування від «ресурсного» до рерного». Загальноприйнятим стає природоохоронна функція лісів, які зберігають еру від руйнування.
Практично всі ліси України знаходяться в зоні інтенсивного антропогенного впливу.
- ої шкоди їм завдала Чорнобильська катастрофа. Ліси забруднені радіонуклідами на 3,5 млн.га, з них вилучено з лісоексплуатації 200 тис.га. Недобирається щорічно 11
І 51
млн.м’ деревини, а також значна кількість грибів, ягід, горіхів, лікарських трав.
Щорічно виникає понад 3000 пожеж, які пошкоджують 2-3 тис.га лісу.
Райони загибелі лісів (млн.га за рік)
Середньорічний процент загибелі лісів
регіон
Рисунок 28 - Загибель тропічних лісів
Таблиця 8 - Співвідношення площ сучасного і первинного лісового покриву Українських Карпат (у сучасних межах земель державного лісового фонду)
Ліси Пжрив
первинний, тис.га (“'о) сучасний, тис.га (%)
Дубові Букові в т.ч. з домішкою смереки Ялицеві в т.ч. з домішкою смереки Смерекові Інші 46,1 (3,7) 680,0 (54,9) 287,4 (23,2) 118,2(9,6) 26,0 (2,1) 393,0(31,8) 43,9 (3,5) 407,8 (33,0) 212,5(17,2) 82,0 (6,6) 61,1 (4,9) 691,3(55,9) 12,3(1,0)
Таблиця 9 - Показники інтенсивності антропізаиії біогеоценотичного покриву гірської частини верхів’я басейну Дністра
Показник Сучасний покрив Первинний покрив
Лісистість території 51 97
Загальна продуктивність фітомаси, млн.т/рік 3,2 4,5
Загальна продуктивність кисню, млн.т/рік 4,4 6,3
Загальне поглинання вуглекислоти, млн.т/рік 5,8 8,9
Акумульована фітомаса на гектар території т/га 63,9 562,8
Річний приріст фітомаси, т/га 8,3 11,5
Площа лісу на 1 мешканця, га 0,93 -
Площа ріллі на 1 мешканця, га 0,29 -
Кількість жителів на 1 км2 території 55 -
Кількість поселень на 1000 км2 2,6 -
Протяжність шосейних доріг, км на 1000 км2 87 -
Протяжність залізниць, км на 1000 км; 54 -
Таблиця 10 - Етапи змін плівки життя в антропогені
Етап Вік етапу Характерні риси Основні чинники
початок кінець
V космічний початок 21 сторіччя Розумне управління екологічними і соціально-економічними процесами Перетворення біосфери в об'єкт виробничого використання, освоєння Космосу, розвиток інформатики і кібернетики
IV глобальний 50-ті роки 20 сторіччя початок 21 сторіччя Активне використання ресурсів та опустелен-ня плівки життя, забруднення довкілля Різкий приріст населення, недостаток продуктів харчування, глобальність інформатики, звязку й екологічних процесів
ш океанічний кінець 18ст. 50-ті роки 20 сторіччя Інтенсивна перебудова структури плівки життя, нищення природних і творення шіуч-них екосистем, забруднення гідросфери Розвиток машинобудування та інших галузей промисловості, інтенсивного землеробства, розбудова шляхів споду чення, урбанізація
II | материковий 2-4 тисячоліття до н.е. кінець 18ст. Активний вплив на структуру популяцій рослин і тварин та на біогеоценоти чни й покрив суші Розвиток мисливства, рибальства, скотарства, землеробства
І 1 йщіальннй 40-50 тис.р до н.е. 2-4 тисячоліття до н.е. Первісний вплив на чисельність популяцій рослин і тварин Збирання харчової сировини, захист від хижаків і ворогів
2.1.4. Стан зелених насаджень у межах міст та інших населених пунктів
Всього таких насаджень 501 тис.га, із них 15% під постійним наглядом. Щорічно саджується 142 - 249 га.
Рівень зелених насаджень на одного жителя знижується і не відповідаєустановленим нормам.
2.2. ОХОРОНА ТА ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИННОГОСВГГУ
2.2.1. Загальні дані
В межах території України, включаючи і економічну зону Чорного і Азовського морів, лінується 44800 видів тварин, із них риби - більше 200, земноводні - 17, плазуни - 20, ахи - 344, ссавці - 101.
Добування мисливських тварин (таблиця 11) знаходиться на рівні: лось - від 1380 у МЧІр. до 211 в 1995р при чисельності відповідно 14796 і 9068, олені - 1083 (із 24925) і 649 £) 22673), кабан - 7354 (із 59739) і 3372 (із 47070), заєць-русак - 350877 (із 1956813) і 309308 (Ь 2062599)і т.д. Чисельність та добування лося і кабана зменшилась, а оленів, зайця, зубра, лисиці стабілізувалось. Загальна площа мисливських угідь 50,8 млн.га. Значно зросло браконьєрство.
2.2.2. Ведення рибного господарства
Світовий вилов риби продовжує зростати (рисунок 29), хоча в Україні він значно вмивається в різних басейнах (рисунок 30).
Рибогосподарський фонд України: 7630 км! водосховищ, 1900 км: озері лиманів, 690 кмг ставів, в т.ч. 536 км: нагульних.
Обсяг вилову риби скорочується: забруднення водойм, недостатній попуск води в нижні б’єфи ГЕС, відсутність ефективного захисту риб на водозбірних спорудах, недостатній контроль за виловом.
На морях зменшується вилов камбал, бичків, катрана і скатів, мідії, філофлори, зостери. Зростає добування шпротів, хамси, молюска рапана, судака, тюльки.
Для підвищення виловів необхідно зменшити техногенний вплив на водойми, щоб запобігти деградації водних екосистем.
Таблиця 11 -Динаміка чисельності тадобування основних видів мисливських тварину 1991-1995рр.
Вид тварин 1991 1992 1993 1994 1995
чисельніль добування чисельність добування чисельність добування чисельність добування чисельність добування
Лось 14796 1380 13845 1029 12194 669 10839 428 9068 211
Олені 24925 1083 23408 902 22315 936 21956 867 22673 649
Кабан 59757 7354 58067 6554 53680 5074 49788 4433 47070 3372
Козуля 172348 7396 171677 7410 161963 6382 159626 6444 157035 5208
Зубр Заєць- 619 12 685 8 633 8 664 16 659 7
русак 1956813 350877 2036849 345574 2007725 302110 2029187 317251 2062599 309308
Лисиця 82881 10169 77122 11851 77460 12797 81029 16076 87086 20859
Рисунок 29 - Світовий вилов риби
Рисунок ЗО - Промисловий вилов риби організаціями України (тис.т)
2.2.3. Охорона тварин, занесених до Червоної книги України
Світова спільнота дуже стурбована зменшенням біорізноманіття (рисунок 31), що потребує захисту тварин.
До Червоної книги України занесено 382 види тварин: гідроїдні поліпи (2 види), черви круглі (2), ракоподібні (більше 6), комахи (173). молюски (12), риби (32), плазуни (8), птахи (67), ссавці (41) і тд.
Охорона їх здійснюється шляхом обмеження їх використання, посилення відповідальності за незаконне добування або знищення, створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду у місцях, які мають важливе значення д ля цих тварин.
| 1 | Під загрозою вимирання
І 2 '1 Потребують захисту
| з | Рідкісні
Вимерли (після 1600 року)
Рослини 1 1,-іЛІЬ." •[ 3 ~|________
0 5000 10 000 15000
^исунок ЗІ - Світове різноманіття видів постійно зменшується, що є загрозою для нормального розвитку тваринного світу
2.2.4. Стан та використання ресурсів дикорослих лікарських рослин
Близько 250 видів флори України віднесено до лікарських рослин, а ще 1100 вміщують тгічно активні речовини, що використовуються в фармакології. 85% лікарської сировини ається на місцях її проростання. Але кількість таких рослин не перевищує 15 видів.
-ішуються ареали таких рослин і їх якість із-за забруднення.
Надмірна заготівля крушини та кореневищ аїру споживчою кооперацією привело до ішєння природних запасів. Під загрозою знаходяться солодка гола, багно звичайне, ець повзучий, синюха, плаун булавовидний, барвінок малий.
Необхідна термінова розробка нормативних актів по захисту лікарських рослин.
2.2.5. Території та об’єкти, які підлягають особливій охороні
Територія бувшого СРСР, в тому числі і України, були одною з найменш заповідних у скті (рисунок 32).
Рисунок 32 -Світовий баланс природно-заповідного фонду
До складу природно-заповідного фонду України (таблиця 12) станом на 1.01.96р. входять оиродних і 3 біосферних заповідники, 5 національних природних парків, 259 заказників, . - тм’ятки природи, 17 ботанічних садів, 6 зоопарків, 24 дендрологічних парки, 87 парків-55
пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, решта - об єкти місцевого значення. Всього мережа заповідного фонду налічує 6450 територій та об’єктів загальною площею 1665 тис.га (2,8% території України).
Таблиця 12 - Природно-заповідний фонд України (за станом на 1993р., * - дані 1997р.)
Категорія охоронних об'єктів Кількість Загальна площа, га
Природні та біосферні заповідники* 17 309348,2
Національні парки* 7 487015,2
Заказники державного значення 227 329995,3
Заказники місцевого значення 1639 473505,8
Пам'ятники природи державного значення 123 4847,8
Пам'ятники природи місцевого значення 2684 12498,8
Ботанічні сади державного значення* 13 1493
Дендрологічні парки* 16 1770,2
Зоологічні парки державного значення* 7 2408
Парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва 416 7406,2
Регіональні ландшафтні парки 3 79630,2
Заповідні урочища 710 74909,4
3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Екологічний стан земельних ресурсів: чим він визначається?
2. Головні забруднювачі грунтів.
3. Які території в Україні найбільш уражені небезпечними для грунтів процесами?
4. Структура земельних ресурсів України та її зміни під впливом техногенного тиску.
5. Екологічнезначення лісів.
6. Що таке лісовідновлення, лісовідведення, лісорозведення?
7. Як впливають зелені насадження міст на стан здоров’я людини?
8. Мисливство та рибальство - традиційні форми природокористування та їх екологічі обмеження.
9. Охорона рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України.
10. Чи потрібно збільшувати природно-заповідний фовд України?
4. ЛІТЕРАТУРА
1. Агадшанян Н.А. Чеповек и биосфера. Медико-биологические аспекти. М.: Наука, 1987,891
2. Барабаш М.Б. Зкологические проблемні Украиньї. К.: Наукова думка, 1989,471 с.
3. Боков В. А. и др. Геозкология. Научно-методическая книга позкологии. Симферополі Таврия, 1996,382 с.
4. ГоревЛ.М., ПелешенкоВ.И., Хильчевский В.К. ГцдрохимияУкраиньї. К.: Вища школі 1995, 307 с.
5. Географія України. Навчальний посібник. За ред. В.Ю.Некоса. Харків: вид-во X/
1993, 183 с.
б. Заставний Р.Д. Географія України. Львів: Світ, 1994,250 с.
7. МаслякП.О., Тищенко П.Г. Географія України. К.: Зодіак-ЕКО, 1996,432с.
8. Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні. К., 1993.
9. Національна доповідьУкраїни (конференція ООН «Навколишнєсередовише і розвито Ріо-де-Жанейро, 1992). К., 1992.
10. Небел Б. Наука об окружаюшей среде. Как устроен мир. В 2-х томах. Пер. С англ.' Мир, 1993,т.1 -424с,т.2-336 с.
11. Реймерс Н.Ф. Зкология (теория. законні, правила, принципи, гипотезьі). М.: Рос молодая, 1994,367 с.
2.І.2.З. Проблемна лекція 5
СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
План:
1. Катастрофа століття та її вплив на екосистеми України, Євразіїта інших континентів
2. Об’єкти, що становлять ядерну та радіаційну небезпеку
3. Радіаційний стан території України
3.1. Радіаційний стан в районах уранодобувної та уранопереробної промисловості
3.2. Території, радіаційно забруднені після аварії на ЧАЕС '
4. Регулювання ядерної та радіаційної безпеки в Україні
5. Інші техногенно небезпечні об’єкти в Україні
6. Контрольні питання
7. Література
1. КАТАСТРОФА СТОЛІТТЯ ТА її ВПЛИВ НА ЕКОСИСТЕМИ УКРАЇНИ, ЄВРАЗІЇ ТА ІНШИХ КОНТИНЕНТІВ
Залишки зруйнованого в 1986р. 4-го енергоблоку локалізовані у так званому об’єкті «Укриття» («Саркофаг»), Джерелами ядерної та радіаційної небезпеки є паливо зруйнованого реактора та численні радіоактивні відходи різноманітного походження. В «Укритті» знаходиться 205 т ядерного палива у вигляді двоокису урану і плутонію.
Для радіаційного стану приземного шару повітря, підземних, поверхневих та стічних вод зони відчуження характерним є те, що рівень вмісту радіонуклідів стронцію і цезію в !995р. мало чим відрізняється від їх вмісту в 1994р., а міждекадні і міжсезонні коливання знаходяться в допустимих нормах. Але це не значить, що стан поліпшується. В ставках-накопичувачахта озерах іде зростання кількості радіонуклідів.
Дещо зменшилась радіація в грунтових водах і Київському водосховищі. Негативно впливають великі паводки і заторні явища. Великі паводки можуть привести до забруднення Дніпровського каскаду водосховищ. Зараз сумарне забруднення заплавних територій складає: і 5000 кюрі Ся-137, 10000 кюрі 8г-90, 300 кюрі Ри (таблиця 13).
Таблиця 13 - Площі забруднених територій у трьох державах (станом на 1987р.), км2
Держави Щльнісгь забруднення, Кі/кмг
5- 15 15-40 Понад 40
Білорусь 10160 4210 2150
Україна 1960 820 640
Російська Федерація 5760 2060 310
Разом: 17880 7090 3100
2. ОБ’ЄКТИ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ЯДЕРНУ ТА РАДІАЦІЙНУ НЕБЕЗПЕКУ
Це - АЕС, дослідницькі реактори та збірки, підприємства по видобуванню та переробці урану та ін. (рисунок 33).
Підприємства по видобутку та переробці урану знаходяться у Дніпропетровській, Кіровоградській та Миколаївській областях і належать ВО «Східний гірничозбагачувальний комбінат». Видобування ведеться на 3 родовищах: Жовті Води, Кіровоград, Смоленське. Рекультивація проводиться на закритих родовищах Девладовському і Братському. Готуються до освоєння Новокостянтинівськета Інгульське родовища.
чмс
Рисунок 33 - Обєкти потенційної ядерної та радіаційної небезпеки в Україні
Переробка руди ведеться на гідрометалургійному заводі в м.Жовті Води. Джерелами радіаційної небезпеки є уранова руда, концентрат, шламнта відпрацьовані породи.
В 1995р. в Україні діяло 15 енергоблоків на 5 АЕС (таблиці 14-23), 2 дослідницьки: реактори і 1 підкритична збірка. Джерелами ядерної та радіаційної небезпеки є реакто, (збірка), відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні відходи.
Таблиця 14 - Характеристика викидів ЗАЕС
Викиди ГДВ, (Бк/рік) Сумарна А, (Бк/рік) Індекс ГДВ, %
ІРГ 3,35е+16 1,18е+14 0,352
ДЖН 1,00е+12 9,30е+07 0,009
1-131 6,50е+11 2,16е+09 0,331
Сг-51 3,30е+10 8,79е+08 2,660
Мп-54 2,19е+07 1,92е+07 87,650
Со-60 3,30е+10 2,45е+07 0,074
Зг-90 3,30е+10 - -
Сз-137 3,30е+10 6,03е+06 0,018
Примітка (тут і далі): А - активність радіонуклідів: ГДВ, ГДС - граничнодопустимі внки та скиди; індекс ГДВ, індекс ГДС - відношення деякої величини до її граничного значені виражене у %; ІРГ - інертні радіоактивні гази; ДЖН - довгоживучі нукліди
Таблиця 15-Характеристика скидів радіонуклідів ЗАЕС
Скиди радіонуклідів Факг.скид., (Бк/рік) Обємна А, (Бк/рік) ГДС, (Бк/рік) Індекс ГДС, %
Со-60 1,40е+07 1,03е+01 7,40е+09 0,190
81-90 1,70е+07 1,20е+01 2,20е+09 0,773
Сз-134 4,10е+07 3,01е+01 6,70е+08 6,119
Сз-137 1,10е+08 8,45е+01 3,30е+09 3,333
Таблиця 16 - Характеристика викидів ПУАЕС
Викиди ГДВ, (Бк/рік) Сумарна А, (Бк/рік) Індекс ГДВ, %
ІРГ 2,00е+16 З.ЗОе+ІЗ 0,165
ДЖН 6,10е+11 1,10е+08 0,022
1-131 4,10е+11 7,20е+06 0,002
Сг-51 2,00е+10 5,10е+07 0,255
Мп-54 2,00е+10 2,60е+07 0,130
Со-60 2,00е+10 4,70е+07 0,235
8г-90 - - -
Сз-137 2,00е+10 5,90е+06 0,029
Таблиця 17 - Характеристика скидів радіонуклідів ПУАЕС
Скиди радіонуклідів Факг.скид., (Бк/рік) Об'ємна А, (Бк/рік) ГДС, (Бк/рік) Індекс ГДС, %
Со-60
81-90 1,80е+06 4,44е+01 1,30е+09 0,138
Ся-134 3,00е+05 7.40е+00 1,30е+09 0,023
Ся-137 4,00е+05 1,00е+01 4,20е+09 0,010
Таблиця 18 - Характеристики газоаерозольних викадіврадіонуклідів РАЕС
Викиди ГДВ, (Бк/рік) Сумарна А, (Бк/рік) Індекс ГДВ, %
ІРГ 9,400е+15 8,130е+13 0,864
джн 2,808е+11 1,473е+08 0,053
1-131 1,888е+11 1,302е+09 0,069
Сг-51 9,360е+09 3,380е+07 0,361
Мп-54 - -
Со-60 9,360е+09 2.530е+07 0,251
81-90 9,360е+09 6,750е+05 0,022
Ся-134 9,360е+09 1,104е+07 0,118
Ся-137 9,360е+09 2,088е+07 0,360
Таблиця 19 - Характеристики газоаерозольних сквдів радіонуклідів РАЕС
Скиди радіонуклідів Факг.скид., (Бк/рік) ГДС, (Бк/рік) Індекс ГДС, %
Со-60 11,129е+09 14,1 Юе+10 7,887
8г-90 6,043е+08 2,076е+І1 0,290
Ся-134 6,530е+09 7.629е+10 8,559
Ся-137 2,270е+10 1.185е+11 5,220
Таблиця 20 - Характеристика викидів радіоактивних речовин ХАЕС
Викиди ГДВ, (Бк/рік) Сумарна А. (Бк/рік) Індекс ГДВ, %
ІРГ - -
Джн - - -
1-131 1,35е+12 І,28е+08 0,009
Сг-51 6,67е+09 І,96е+07 0,294
Мп-54 6.67е+09 2,88е+06 0,043
Со-60 6,67е+09 7,16е+06 0,107
8г-90 6,67е+09 1,08е+05 0,016
Ся-137 6,67е+09 3,04е+06 0,046
Таблиця 21 - Характеристика скидів радіоактивних речовин ХАЕС
Скиди радіонуклідів Факг.скид., (Бк/рік) Обємна А, (Бк/рік) ГДС, (Бк/рік) Індекс ГДС, %
Со-60 1,86е+06 1,56е+01 1,07е+10 0,017
8г-90 2,56е+06 2,15е+01 2,15е+08 1,189
Ся-134 - - - -
Ся-137 8,89е+07 7,47е+02 1,11е+09 8,000
Таблиця 22 - Площі сільськогосподарських угідь, які забруднені цезієм-137 в найбільш забруднених областях України станом на 1.01.96, тис.га
Область Всього сільсько-господарських угідь Щпьність по цезію 134-137, Кі/км2
ДО 1 від 1 до 5 від 5 до 15 15 і більше
Вінницька 1326,6 1227,1 99 0,5 -
Волинська 137,5 122,1 15,4 - -
Житомирська 1479,3 1122,7 274,9 61,5 20,2
Івано-Франківська 203 170,8 32,2 - -
Київська 1346,9 1104,9 198,2 28,9 14,9
Рівненська 670,9 514,4 145 11,5
Сумська 313,9 302,6 11 0,3 -
Тернопільська 231,8 231,4 18,8 - —
Хмельницька 235,3 211,8 23,5 - -
Черкаська 568 414,8 146,6 6,5 0,05
Чернівецька 135,6 118,2 17,2 0,2 -
Чернігівська 1836,9 1762,2 68,8 5,4 0,5
Всього 8485,7 7303 1050,6 114,8 35,65
Таблиця 23 - Площі сільськогосподарських угідь, які забруднені стронцієм-90 в найбільш забруднених областях України станом на 1.01.96, тис.га
Область Всього сільсько-господарських угідь Щільність по стронцію-90, Кі/км2
ДО 1 від 1 до 5 від 5 до 15 15 і більше
Вінницька 1326,6 1010,4 272,7 43,5 0
Волинська 137,5 19,1 3,4 0 0
Житомирська 1479,3 109,2 1076,9 104,3 0,6
Івано-Франківська 203 23,6 170,9 9,3 0
Київська 1346,9 29,7 96,1 44,6 0,2
Рівненська 670,9 38,9 75,1 3,4 0
Сумська 313,9 293 20,9 0 0
Тернопільська 231,8 18.8 122,4 0 0
Хмельницька 235,3 52,2 170,9 20,5 0
Черкаська 568 0 0 0 0
Чернівецька 135,6 23,7 97 5 0
Чернігівська 1836,9 53 1694,6 87,7 0,6
Всього 8485.7 1671,6 3800,9 318,3 1,4
Спеціалізовану діяльність по поводженню з радіоактивними відходами виконує УкрДО «Радон», яке має у своєму складі 6 спецкомбінатів: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Харків.
В Україні існує понад 8000 підприємств та організацій, які використовують більше 100 тисяч джерел іонізуючого випромінювання.
Загальний рівень радіаційної безпеки в Україні - низький.
Світове виробництво радіоактивного палива, на жаль, все ще зростає, що не виключає виникнення ядерних конфліктів і війн, які можуть привести до екологічної катастрофи -ядерної зими (рисунок 34).
Рисунок 34 - Зміни середньої температури суші за різних сценаріїв ядерної війни (за Голіцинимі Гінзбургом, 1986):
І - 5000 Мт; 2-100 Мт, атака на великі міста; 3 - 10000 Мт, максимальна кількість пожеж
І
3. РАДІАЦІЙНИЙ СТАН ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
3.1. РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ УРАНОДОБУВНОЇТА УРАНОПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Ї В радіоактивних відходах, викидах та скидах міститься радон-222. Загальний радіаційний
стан зберігається прийнятним. Виняток - м.Жовті Води, де значний вплив радіації на довкілля було вчинено ще в 50-ті роки, коли радіоактивні матеріали використовували д ля будівництва доріг, тротуарів, житлових будинків.
В Жовтих Водах радіація 8-33 мкР/год, а на 3% території 120 мкР/год, в 70% приміщень вміст радону в 20000 разів більше допустимого.
Основні забруднювачі: уран, торій-232, полоній-210, свинець-210, радій-226.
Найбільша небезпека - хвостосховища (2859 тис.м; площі, 41,2 млн.т відходів, 62,1 тис.кюрі - загальна активність). Таких - два. В чашах хвостосховищ радіація 120 - 200 мкР/год, а на випусках до 460 мкР/год.
На деяких вугільних шахтах Донбасу мули після очистки шахтних вод мають до 200 мкР/год, а в одному із квершлагів на глибині 600 м установлено до 900 мкР/год.
3.2. ТЕРИТОРІЇ. РАДІАЦІЙНО ЗАБРУДНЕНІ ПІСЛЯ АВАРІЇНА ЧАЕС
Це території, де за рік населення може отримати більше 1 мЗв за рахунок грунтів і вод. Сільгоспугіддя забруднені Сз-137:
Житомирська обл. - 1479,3 га, від 5 до 15 кюрі/кмг -61,5 і більше 15 - 20,2;
Київська обл. - відповідно 1346,9, 28.9, 14.9;
Івано-Франківська обл. - 203 га, із них до І кюрі - 170,8, 1 - 5 кюрі - 32,2;
Чернівецька обл. - 135.6 га, із них до 1 кюрі -118,2 га, 1 -5кюрі- 17,2 га, 5- 15кюрі-0,2 га. Сільгоспугіддя, забруднені 8г-90: приблизно та ж картина.
4. РЕГУЛЮВАННЯ ЯДЕРНОЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ
Згідно із законодавством України функції державного регулювання безпеки використання ядерної енергії здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і Міністерство охорони здоров’я. Розроблені і прийняті відповідні закони, але їх явно недостатньо.
5. ІНШІ ТЕХНОГЕННО НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ’ЄКТИ В УКРАЇНІ
Водосховища
На території України, в умовах значної нерівномірності розподілу річкових стоків, з метою їх регулювання створено велику кількість водосховищ, а саме: з об’ємом від 1 до 10 млн.м’ - понад 800, від 10 до 100 млн.м’ - близько 100 і понад 100 млн.м’ - 13 (таблиця 24).
В перелік включено лише великі водосховища, пов’язані з регулюванням стоків річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець.
Таблиця 24 - Головні водосховища України
Водосховище Рік введення в експлуатацію Перепад між верхнім і нижнім бєфами греблі, м
ДНІПРОВСЬКИЙ КАСКАД ВОДОСХОВИЩ Київське Канівське Кременчуцьке Дніпродзержинське Дніпровське Каховське р.ДНІСТЕР Дністровське р.ГПВДЕННИЙ БУГ Ладижинське Глибочицьке Сутиське р.СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ Краснооскольське Печенізьке 1964 1978 1959 1963 1932 1955 1981 1964 1960 1957 1958 1964 11,5 10,5 17,0 12,6 35,4 15,93 55,0 17,85 12,8 6,2 12,5 9,5
Ці водосховища віднесені до екологічно небезпечних у звязку з великим об’ємом, значним перепадам рівнів між верхнім і нижнім б’єфами, що при катастрофах може спричинити затоплення земель і населених пунктів, у період повеней - значні підтоплення, при льодоставі - придуху, а під час льодоходу можливі затори з негативними наслідками.
В період спрацювання рівнів водосховищ є загроза створення ситуацій з негативними' екологічними наслідками для рибного господарства та тваринного і рослинного світу (зокрема висихання мілководь, придавлення риби льодом, пошкодження гнізд птахів тощо). Водосховища можуть стати також акумуляторами забруднень при аваріях, як це мало місце на Київському та Дністровському водосховищах. ।
111-
Нафтопроводи та нафтопродуктопроводи, газопроводи, аміакопроводи, хлоропроводя
В Україні існує велика мережа нафтопроводів, нафтопродуктопроводів і газопроводів (таблиці 25-30), більшість з яких побудовано ще 15 - 20 років тому. Внаслідок спрацювання труб та обладнання тут щорічно реєструється значна кількість аварійних викидів нафтопродуктів у навколишнє природне середовище, які завдають великих збитків водному господарству та сільськогосподарським угіддям. Так, забруднення водойм нафтопродуктами, не тільки негативно впливає на водні екосистеми, але викликає зупинення водозаборів,! призначених для населення і об’єктів народного господарства. І
В звязку з енергетичною кризою мають місце випадки пошкодження трубопроводівм метою розкрадання нафтопродуктів і, як наслідок, - забруднення навколишнього середовища 1 Тому експлуатація всіх нафтопродуктопроводів вимагає посиленого державного контролю• І боку природоохоронних органів. І
Аварії иа газопроводах, аміакопроводах і хлоропроводах можуть викликати глобальні забруднення навколишнього природного середовища, тяжкі отруєння людей і тварин, пошкодження і знищення рослинності.
В перелік включені лише нафтопродуктопроводи та газопроводи довжиною понад 75 км, аміакопровід Тольятті-Одеса та хлоропроводи станції по підготовці води для Харкова.
Таблиця 25 - Нафтопродуктопроводи України
Траса нафгопродуктопроводу Рік введення в експлуатацію Довжина, км Діаметр, мм Робочий тиск, атм
Кременчук-Лубни, 1975 129,7 - -
в т.ч. магістраль 1975 116,3 350 55
Лубни-Київ (Боргничі), 1975 262,5 - -
в т.ч. магістраль 1975 197,2 300 50
Кременчук-Полтава, 1989 152,1 - -
в т.ч. магістраль 1989 116,9 200 49
Лубни-Ромни, 1988 107,8 - -
в т.ч. магістраль 1988 105,0 150 52
Кременчук-Кіровоград- 1979 286,8 - -
Черкаси, в т.ч. магістраль 1979 162,3 300 52
Лисичанськ-Нижньодні- 1980 399,5 - -
провськ, в т.ч. магістраль 1980 288,4 300 56
Лисичанськ-Луганськ 1985 111,9 - -
1985 99,6 200 46
Лисичанськ-Трудова-
Донецьк-Маріуполь, 1982 391,9 - -
в т.ч. магістраль 1984 249,0 400 40-45
В.Анадоль-Мелітополь, 1985 376,5 - -
в т.ч. магістраль 1988 202,0 400 11-29
Таблиця 26 - Газопроводи України
Траса газопроводу Рік введення в експлуатацію Довжина, км Діаметр, мм Робочий тиск*, атм
1 2 3 4 5
УМГ "Донецьктрансгаз"
Таганрог-Маріуполь 1969 1960 1959 302,3 720x8 426x9 50/55 50/55 45/55
Маріуполь-Бердянськ 1972 100,0 529x7,5 30/35
Таганрог-Амвросіівка 1957 1959 122,2 529x8 720x8 50/55
Амвросйвка-Донецьк 1959 57,4 529x8 35/40
1975 46,6 530x8 40/45
Поводар'ївка-Амвросіївка Амвросіівка-Слсв янськ 1974 99,8 720x8 46/51
1961 1968 134,9 529x7 720x8 50/55
Луганськ- Лисичанськ-Рубіжне 1959 148,1 720x9 50/55
Новопсков- Краматорськ 1978 94,8 1020x10,5 720x9 55/61
Новопсков-Лоскутівка 1983 1984 126,1 1220x15,4 1220x12,0 1220x13,6 55/61
в чисельнику - літо, в знаменнику - зима
Продовження таблиці 26
1 2 1 з 1 ?
УМГ “Кнівтрансгаз”
Дашава-Київ 1948 461,9 508x6,35 45
Ки'ів-Брянськ 1951 366,9 508x8 46
Шебели нка- Полтава- Київ 1961 477,4 720x9 55
Єфремівка-Диканька-Ки'ів 1970 477,8 1020x10 55
Київ-Захід України-1 1970 367,3 1020x8,5 55
Київ-Захід Укршни-2 1973 505,9 1020x10 55
Шебели нка-Диканька-Киів 1973 549,8 1220x12 55
Червонопартизан ське
підземне сховище газу-Киів 1984 90,8 820x11 55
Єлець-Курськ-Диканька 1984 182,8 1220x13,6 55
Курськ-Київ 1985 439,9 1220x9,5 55
Уренгой-Ужгород 1983 270,1 1420x16,5 75
1220x15,4
Єлець-Кременчук-Кривий Ріг 1986 288,7 1420x16,5 75
"Прогрес" 1988 221,6 1420x16,8 75
Бельськ-Київ 1963 108,5 426x9 55
УМГ "Прнкарпапрансгаз"
"Союз" 1978 376,4 1420x19,5 75
Долина-Ужгород-Держкордон 1967 198,5 820x8,5 55
Доли н а- Ужгород-
Д ержкордон- П/н 1974 267,8 1420x17 55
Угерско - Івано-Франківськ -
Чернівці 1962-1964 211,1 529x7 40
Уренгой-Помари-Ужгород 1982 341,8 1420x15,7 75
Кривий Ріг-Одеса 1963 112,5 529x7 55
Шебелинка-Дніпропетровськ-
Кривий Ріг-Ізма'іл 1963 394,5 820x10 55
О деса-Кишинів-Рибниця 1963 165,0 529x7 55
Роздільна-Ізмаїп 1974 368,9 820x9 55
Ананьїв-Тирасполь 1986 99,9 1220x12,5 75
УМГ "Львівтрансгаз"
Івацевичі-Долина, 2 нитки 1976 355,2 1220x12 55/53
Івацевичі-Долина, 3 нитки 1979 369,4 1220x12 55
Торжок-Доли на 1990 223,9 1420x15,7 75
Івацевичі-Комарно Іи.
(Дашава- Мінськ) 1960 384,3 820x9/11 50/53
Київ-Захід України Ін. 1970 183,6 1020x8,5 55/48
Київ-Захід України Пн. 1972-1986 216,3 1020x10 55
Київ-Захід України
(Дашава-Київ) 1948 222,7 508x6,3 25
Кам'янка-Бузька - Рівне Ін. 1961 171,9 529x8 53
Камянка-Бузька - Рівне Пн. 1973 156,0 530x7 55
Комарно-Дроздовичі 1975 78,4 720x9 55
Комарно-Дроздовичі 1961 78,3 529x8 55
Комарно-Самбір 1957 96,9 529x8 45
УМГ "Харківтрансгаз"
Шебели нка-Харків 1956
І нитка 57,7 426x11 63
II нитка 67,8 1020x10 25
III нитка 19,7 720x8 25
Єлець-Курськ-Київ 1982-1985 256 1220x12 54
Єлець-Курськ-Диканька 1984 252,7 1220x12 55
Уренгой-ҐІомари-Ужгород 1983 255,7 1420x16,7 75
Єлець-Кременчук-Кривий Ріг 1986 470,4 1420x16,7 75
“Прогрес" 1988 191,1 1420x16,7 75
Шебелинка-Дніпропетровськ-
Одеса 1957-1975 1991,0 1220x12 57
Херсон- Крим 1970 114,4 720x9 49
ІЦЛКРІ-Крим 1988 201,1 1020x10,5 55
Кременчук-Кривий Ріг 1968 91,0 720x8 45
Таблиця 27 - Аміакопровід
г - заса Рж введення В експлуатацію Довжина, км Діаметр, мм Робочий тиск, атм
льятті-Одеса 1985 810 400 60
Таблиця 28 - Хлоропроводи України
Назва Довжина, км Діаметр, мм Робочий тиск, атм Витрати, т/добу
УВКГ "Донець", 1 нитка 1500 57x3,5 12-16 5-10
іСкіад хлору, 2 нитка Станція по підготовці 1000 57x3,5 12-16 5-10
води для Харкова,3 нитка 900 57x3,5 12-16 5-10
Підприємства, що використовують хлор
Ці підприємсгва(таблиці 29, ЗО) віднесені до екологічно небезпечних тому, що вони пов’язана а зберіганням особливо небезпечної отруйне» речовини -хлору в ємностях. Під час промислової шаріїможутьбути надзвичайно тяжкі наслідки, пов’язані з людськими і матеріальними втратами. Підприємства, як правило, відносяться до першого ступеня небезпечності.
Таблиця 29 - Підприємства по виробництву хлору
Підприємство Потужність, т/добу
Периютравневе ВО "Хімпром" Дніпродзержинське ВО "Азот" Калуське об'єднання "Оріана" 400
130
530
Таблиця ЗО - Підприємства, що використовують хлор
Підприємство
Промислові підприємства
Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат
Херсонський целюлозно-картонний комбінат
Запорізький завод "Кремнійполімер"
Підприємства комунального господарства
Аульська хлорпереливна станція (Дніпропетровська обл., Дніпроцзержинський р-н, с.Аул)
Київський ВУВКГ ''Десна”
Київський ВУВКГ "Дніпро"
Підприємства металургійної промисловості
Підприємства металургійної промисловості (таблиця 31) особливо забруднюють атмосферу і водойми викидами і скидами забруднюючих речовин. В повітря викидаються окисли азоту, вуглецю, сірчаного ангідриду, пилу та інші шкідливі речовини. Вода, що використовується для охолодження, забруднюється механічними завислими речовинами, розчинними речовинами, гідроокислами кальцію, нафтопродуктами, сульфатами, хлоридами, вуглеводами, фенолами, аміаком, ціанідами, роданітами тощо. На цих підприємствах, як
правило, є накопичувані, де містяться значні обсяги відходів виробництва і забруднених стічних вод.
Аварії на таких підприємствах є загрозою навколишньому середовищу в регіональному масштабі, причиною загибелі людей та значних втрат народного господарства.
До переліку ввійшли, в основному, підприємства металургійної промисловості Донецько-Придніпровського регіону, гцо найбільш піддасться їх шкідливому впливу.
Таблиця 31 - Підприємства металургійної промисловості України
Підприємство Скиди
забруднених стічних вод у водойми, млн.м’/рік викиди забруднюючих речовин у повітря, тис.т/рік
Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча, Донецька обл. Маріупольський металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька обл. Макіївський металургійний комбінат ім.Кірова Макіївський труболиварний завод ім.Куйбишева Донецький металургійний завод імЛеніна Комбінат "Запоріжсталь" Дніпровський алюмінієвий завод, м.Запоріжжя Запорізький коксохімічний завод Алчевський металургійний комбінат, -Луганська обл. ’ Дніпровський металургійний завод ім .Петровського Дніпровський металургійний комбінат імДзержинського, мДніпродзержинськ Металургійний комбінат "Криворіжсталь", м.Кривий Ріг Єнаюєвський металургійний завод, Донецька обл. Єнаюєвський коксохімічний завод, Донецька обл. Ясинівський коксохімічний завод, м.Макіївка Донецької обл. Авдйвський коксохімічний завод, Донецька обл. Макіївський коксохімічний завод, Донецька обл. Маріупольський коксохімічний завод, Донецька обл. Гсрлівський коксохімічний завод, Донецька обл. Алчевський коксохімічний завод, Луганська оби. Балтійський коксохімічний завод, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровський коксохімічний завод Криворізький коксохімічний завод, Дніпропетровська обл. Костянтннівський завод "Укрцинк", Донецька обл. Нікопольський південногрубний завод, Дніпропетровська обл. 50,3 220,0 2,9 97 4,4 132 180 83 1.2 0,61 4,7 0,88 0,06 0,26 46 577,0 153,0 147,5 58,1 11.5 126,8 16,7 4,9 135,5 34,6 172,4 238,8 92,7 5,0 19,0 50,0 6,8 15,3 11,5 15,5 14,7 3,2 24,5 9,5
Підприємства хімічної та нафтопереробної промисловості
Ці підприємства пов’язані з виробництвом фосфору, фосфорної кислоти, добрив, карбіду кальцію, соди, бікарбонату кальцію, кислот та переробкою нафти. Вони є екологічно небезпечними внаслідок забруднення повітря хлором, хлористим воднем, вінілхлоридом, сірчаним ангідридом, сірководнем, оксидами азоту, аміаком, фосгеном, сірковуглецем, формальдегідом та іншими сполуками (таблиці 32, 33).
Як правило, ці об’єкти мають накопичувачі, де зберігаються стічні води, які містять органічні речовини, азот амонійний, магній, формальдегід, хлорид, сульфат, нітрити, нітрати, нафтопродукти, залізо, важкі метали. Аварії на таких підприємствах можуть викликати надзвичайні ситуації регіонального масштабу з великою шкодою для навколишнього природного середовища, призводити до загибелі людей та завдавати матеріальних втрат народному господарству.
Таблиця 32 - Підприємства хімічної промисловості України
Підприємство Скиди
забруд. стіч. вод у водойми,млн.м’/рік викиди забруднюючих речовин, тис.т/рік
Калуське ВО "Оріана", м. Калуш Івано-Франківської обл. Новороздольське ВО "Сірка" асоціації "Укрміндобрива", Львівська обл. Яворівське ВО "Сірка" асоціації "Укрміндобрива", Львівська обл. Стебницький калійний комбінат, Львівська обл. Лисичанський содовий завод компанії “Укрхімпром", Луганська обл. Слов'янський содовий завод компанії "Укрхімпром" Рубіжанське ВО "Барвник" компанії "Укрхімпром", Луганська обл. ВО "Придніпровський хімічний завод” Мінмашпрому України, Дніпропетр. обл. Сєвєродонецьке ВО "Азот" Мінпрому України, Луганська обл. Черкаське ВО "Азот” асоціації "Укрміндобрива" Дніпродзержинське ВО "Азот" асоціації "Агрохімпром" Рівненське ВО "Азот" асоціації "Укрміндобрива" Черкаське ВО "Хімволокно" компанії "Укрхімпром" Київське ВО "Хімволокно" компанії "Укрхімпром" "Тнтан" Мінпрому України, м.Армянськ, Республіка Крим Кримський содовий завод, м.Красноперекопськ Перекопський бромний завод Мінпрому України, м.Красноперекопськ Сєвєродонецьке ВО 'Склопластик" Горлівське ВІЗ 'Стирол" Мінпрому України, Донецька обл. Горлівський хімзавод Мінмашпрому Сокальське ВО "Хімволокно" Мінпрому України, Львівська обл. Одеський припортовий завод асоціації "Уіфміндобрива" Вінницьке ВО"Хімпром" МінпромуУкраїни 28,0 6,9 31,5 0,07 18,6 0,7 41,0 112,0 1.6 27,3 9,9 9,0 10,3 10,5 15,4 11,7 7,7 7,0 1,4 10,2 4,7 2,9 0,06 27,2 19,5 5,9 2,5 8,3 12,8 7.5 7,1 3,0 1.7 25.2 18,2 2,6 2,3 5,1 0,51 7,4 2,0 3,0
Таблиця 33 - Підприємства нафтопереробної промисловості України
Підприємство Скиди
забруд. стіч. вод у водойми ,млн.м3/рік викиди забруднюючих речовин, тис.т/рік
Лисичанський нафтопереробний завод, Луганська обл. Кременчуцький нафтопереробний завод, Полтавська обл. 0,135 73,5
3,1 100,1
Дрогобицький нафтопереробний завод, Львівська обл. 0,001 23,2
Херсонський нафтопереробний завод - 33,5
Надвірнянський нафтопереробний завод, Івано-Франківська обл. 5,9 25,5
Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства
До екологічно небезпечних об’єктів віднесені, як правило, очисні споруди великих міст (таблиця 34), де забезпечується ефективна очистка стічних вод і у водойми скидається значна кількість забруднюючих речовин: органіки, нафтопродуктів, азоту амонійного, нітратів, фосфору. Ці скиди можуть спричинити виведення з ладу нижчерозташованих водозаборів, призначених для господарсько-питних потреб, та нанести значних збитків екосистемам водойм.
Таблиця 34- Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Держжитлокомунгоспу України
Підприємство Скиди забруднених стічних вод у водойми,мли.мУрік. водоприймач
Запорізьке виробниче управління водопровідно-каналізаційногого господарства (ВУВКТ) Луганське ВУВКТ Дніпродзержинське міське ВУВКТ Дніпропетровське ВУВКТ Комплекс споруд каналізації на Диканівці, управління комунальних підприємств Комплекс споруд каналізації на Безлюдівці, управління комунальних підприємств "Харківкомуночиствод" Черкаське ВУВКТ Севастопольське ВУВКТ Житомирське ВУВКТ Орендне підприємство "Одесаводоканал" Миколаївське ВУВКТ Кіровоградське ВУВКТ Тернопільське ВУВКТ 86,0 р.Дніпро 29,0 р.Лугань 27,0 р.Дніпро 188,0 рДніпро 228,0 р.Лопань 79,0 р.Уди 21,6 Кременчуцьке водосховищ: 41,8 в т.ч.неочишзн. 3,6 млн.м3 Чорне море 35,0 р.Тетерів 77,0 Чорне море 166,0 Бузький лиман 37,4 р.1нгул 11,4 р.Сірет
Підприємства енергетики
До екологічно небезпечних віднесені основні ДРЕС і ТЕЦ (таблиця 35), які інтенсивно забруднюють повітря сірчаним ангідридом, окислами вуглецю і азоту, пилом, сажею тощо. Стічні води від ДРЕС і ТЕЦ можуть бути забруднені нафтопродуктами, завислими речовинами, солями. Значну шкоду природному середовищу завдає теплове забруднення та золошламові відходи.
Таблиця 35 - Підприємства енергетики України
Підприємство Викиди в атмосферу, тис.т/рік Золовідвали, утворюється золи, тис.т/рік
Курахівська ДРЕС Криворізька ДРЕС Буршгинська ДРЕС Придніпровська ДРЕС СтаробешівськаіДРЕС Луганська ДРЕС Ладижинська ДРЕС Запорізька ДРЕС Змївська ДРЕС Вуглегірська ДРЕС Трипільська ДРЕС Слов'янська ДРЕС Добротворська ДРЕС Миронівська ДРЕС Зуївська ДРЕС-2 Чернігівська ТЕЦ Калуська ТЕЦ Камиш-Бурунська ТЕЦ Черкаська ТЕЦ 174 435 167 138 230 155 92 193 234 170 165 43 20 68 55 18 21 7 12 1806 1720 1377 467 740 796 1038 1224 1027 385 560 240 99 136 348 32 81 9 14
Гіриичозбагачувальні підприємства
Значна частина таких підприємств віднесена до категорії екологічно небезпечних (таблиця 36), тому що мають в своєму складі хвостосховища, в яких у значних об’ємах (від 16 до 400 млн.м3) накопичилися шлами: залізовмісні, марганцевовмісні, титановмісні, урановмісні. Пошкодження захисних загат хвостосховищ, або переповнення їх можуть призвести до тяжких наслідків, пов’язаних не тільки з забрудненням навколишнього природного середовища, але й зі значними матеріальними втратами.
Таблиця 36 - Гіриичозбагачувальні підприємства України
Підприємство Хвостосховища, утворюється за рік, млн.м3
Шлами залізовмісні Ново-Криворізький ГЗК Південний ГЗК Північний ГЗК Інгулецький ГЗК Центральний ГЗК Полтавський ГЗК Камиш-Бурунський залізорудний комбінат Шлами марганцевовмісні Орджонікідзевський ГЗК Марганецький ГЗК Шлами рідкоземельних елементів Верхньодніпровський ГМК Шлами титановмісні Лемненський рудник Іршанського ГЗК Шлами урановмісні Східний ГЗК Шлами вапнякові Балаклавське управління об'єднання "Південруда" 13,8 18,2 11,6 6,5 6,0 65 5,0 3,1 4,0 1,7, Скид у Черне мере 1,3 млн-м’/рік забруднених стоків з концентрацією завислих речовин близько 800 мг/л
Підприємства вугільно добувної промисловості
Багато з цих підприємств можна віднести до екологічно небезпечних (таблиця 37), оскільки там є накопичувані, де проходять відстій (механічна очистка) від домішсг води шахтного водовідливу, які мають високу мінералізацію (1 - 9г/літр), кислу реакці.--та забруднені завислими речовинами.
Таблиця 37 - Підприємства вугільнодобувної промисловості України
Підприємство Накопичувані, утворюється за рік, млн.м3
Центральні збагачувальні фабрики: "Кальміуська" "Дзержинська” "Комендантська" "Комсомольська" "Павлоградвугілля" "Селідовська" "Жовтнева” 1,1 1,2 3,3 2,4 4,0 1,4 1,8 1
Полігони твердих побутових відходів и Є екологічно небезпечними, оскільки внаслідок фільтрації можуть бути значиш осередком забруднення підземних водоносних джерел токсичними речовинами (таблиця ЗЯ Таблиця 38 - Полігони твердих побутових відходів , рой ЯВНІ сшьс К ?ж
Полігон Рік введення Проектна потужність, млн.м3/га Щорічне утворення, Ч млн.м’/ргк 11 ж £ ЗР
Чернівецький Запорізький Одеський Рівненський Львівський Алушгинський Феодосійський Київський 1991 1954 1984 1974 1975 1959 1956 1949 1972 1983 1 черга 14,5 4 96 25 5,1 31 18,5 0,4 0,24 и 0,12 2,0 Ж 2,о д 0,145 Ч 0,99 . 0,04 і 0,24 1,1 і Л 1 г 0 :в® І - пс 1 Юмб
6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ | 1. Які політичні причини привели до Чорнобильської катастрофи? « 2. Як вплинула аварія на ЧАЕС на екосистеми України та інших країн? 1 3. Що відноситься до об’єктів, які становлять ядерну та радіаційну небезпеку чш території України? ЧВ 4. Які основні складові визначають радіаційну небезпеку врайонах видобутку уранових р> Л 5. Які території України були найбільше уражені радіонуклідними викидами ЧАЕС? І 6. Хто здійснює в Україні регулювання в області ядерної та радіаційної безпеки? Д 7. Які закони прийняла Верховна Рада для захисту населення, що постраждало еЛ наслідків аварії на ЧАЕС? |і г Г1 1 к 1
7. ЛІТЕРАТУРА Я 1. Медведь Р.У. Чернобьільская тетрадь. К.:Дніпро, 1990,120 с. 2. Охорона навколишнього природного середовища в Україні (1994-1995рр.). К.: вид-в Раєвського, 1997,95 с. Ч
70
2.1.3. ТЕМА: ІЗ ІСТОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ
2.1.3Л. Проблемна лекція 6
РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ
• В ПРОЦЕСІ ЕВОЛЮЦІЇ ЛЮДСТВА
План:
І. Античні уявлення про єдність космосу, природи і людини
2. Середньовіччя (V - XV ст.ст.): боротьба церкви з наукою
3. Натурфілософські вчення про Землю і природу (кінець XV - XVIII ст.ст.)
4. Розвиток природничих наук і перші екологічні дослідження (кінець XVIII - XIX ст.ст.) 5. Формування основних напрямків екологічної науки (перша половина XX ст.)
6. Сучасний етап розвитку екології
7. Контрольні питання
8. Література
1. АНТИЧНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ЄДНІСТЬ КОСМОСУ, ПРИРОДИ І людини
Цей етап розвитку первісних екологічних уявлень найбільш тривалий - понад 10 тис. років. Людина в своїх стосунках з природою робила спроби зрозуміти причини тих чи інших явиш для запобігання їх негативного впливу: вирубка лісів, оранка земель під сільськогосподарські угіддя, захист від повені, іригація і меліорація, гірські роботи і т.ін. Великі паводки привели до уявлення про «Всесвітній потоп». Виверження вулканів наводили на думки про внутрішній вогонь Землі, отже, на її будову і походження. Загибель Атлантвди можливо навіяна вибухом вулкану Санторін в 120 км від Кіпру (3370± 100 р. назад) і загибеллю Мінойського царства. В древній Греції Анаксагер писав про «панспермію» - невидимі світові зародки життя. Аристотель сформулював уявлення про періодичність палеогеографічних процесів - затоплення і осушення Землі, про залежність землетрусів від космічних причин. До IV ст.до н.е. відноситься початок біологічних досліджень (Арнстотель, Теофраст). Тоді з’явились терміни «хімія» і «алхімія», а в III ст.до н.е. - «географія». В цілому антична доба -це пошуки взаємних звязків і взаємної обумовленості процесів у природі.
Основні дати:
VIII тисячоліття до н.е.: в Передній Азії розповсюджуються різні методи обробки землі.
У'ІІ-\/І тис.до н.е.: заселення долин Євфрата і Тигра, прокладання каналів, будівництво дамб, осушення боліт.
\/І-ІІтис.до н.е.: початок землеробства у Європі.
2700 - 2400 рр. до н.е.: піраміди Єгипту, бронзова доба в Передній Азії.
2000 р. до н.е.: у Вавілоні написана книга «Про створення світу», в якій задовго до Біблії описано Всесвітній потоп.
1530 р. до н.е.: затоплення Балкан, островів Середземномор’я - це мабуть і послужило уявленню про Всесвітній потоп у Біблії.
1400 р. до н.е.: вибух Санторіна та загибель Мінойського і Егейського царств (Атпантиди). Кінець II - початок І тисячоліття до н.е.: початок залізної доби.
1217 р. до н.е.: в Китаї на кості зроблено написз прогнозом погоди.
VI ст.до н.е.: Фалес (Греція) вважає, що вода підземна утворилась із моря.
VI ст.до н.е. (друга половина): Гекатей Мілетський (Греція) в книзі «Землеопис» дав картину і опис древнього світу.
У-І\/ ст.до н.е.: Платон рекомендував заліснювати пагорби для захисту їх від ерозії і збереження води.
IV ст.до н.е.: Аристотель «Про дослідження тварин» -основи зоології. Дані визначення фізики - науки про природу, ботаніки - науки про рослини, політики - науки про державу.
Тоді ж - Теофраст і Ерес: ботаніка, фізіологія рослин, мінералогія.
III ст.до н.е.: Ератосфен «Географічні записки».
1 ст.до н.е.: Лукрецій Кар «Про природу речей».
І ст.н.е. (перша чверть): Страбон «Географія» в 17 кн. і «Історія» в 43 кн. Середина І ст.: Пліній Старший «Природна історія» в 37 кн.
79 рік - загибель Помпеї.
2. СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (V - XV СТ.СТ.): БОРОТЬБА ЦЕРКВИ З НАУКОЮ
Лише експериментальні природознавчі дослідження (хімія та ін.) продовжувались в 2 етапі розвитку екології. Теоретичні ж надбання наук блокувались християнською церквою Це - етап мракобісся, темряви, інквізиції, боротьби з ідеями, що суперечили релігійним догмам. Розвиток природознавства було призупинено. Палеонтологічні рештки вважаліь фігурними каменями, грою природи, божою карою. Лише на Близькому Сході ш. продовжувались традиції класичної античної науки про природу і людину (Авіцена, Аль-Біруні, Насиредін). В 1473р. в Німеччині вперше з’явився термін «геологія» (А.де Бюра) однак в зовсім іншому, ніж сьогодні значенні - як комплекс «правил і законів земного буття» на відміну від «теології».
Основні дати:
313 р.: римський імператор Костянтин дозволив християнам будувати храми. Почалась боротьба релігії з наукою.
IV ст.: розквіт алхімії у Європі.
X ст.: перський вчений Караді «Пошуки скритих під землею вод».
1196 р.: землетрус у Києві.
ХІІ-ХІП ст.: поява університетів у Європі: Болонія (1119р.), Париж (1160р.). Оксфор» (1167р.), Кембрідж( 1209р.), Падуя (1222р.), Неаполь (1224р.).
1260-1295 рр.: плавання Марко Поло.
1320 р.: Дайте Алігієрі в трактаті «Вода і Земля» стверджує, що якась сила за наказе Бога утворила землю і воду з Космосу.
3. НАТУРФІЛОСОФСЬКІ ВЧЕННЯ ПРО ЗЕМЛЮ І ПРИРОДУ І
(КІНЕЦЬ XV - XVIII СТ.СТ.)
Великі географічні відкриття (Х.Колумб, 1492р.; Васко да Гама, 1498р.; Ф.Магеллан. 1521 р.) разом з гуманістичними ідеями Відродження (Леонардо да Вінчі та ін.) стали могутнім зрушенням у пізнанні природи. Почались Великі Сибірські експедиції. Утверджується геліоцентристська система в астрономії (М.Копернік, 1543р.; Д.Бруно, 1600р.). І.Ньютон, ГКеплер та ін. поставили фізику на реалістичну основу.
У .Гільберт (1600р.) вважав Землю великим магнітом, який складається з покрова (земля, повітря, води), в якому відбуваються всілякі перетворення. За ним Б.Вареній (1650р.) у «Загальній географії» виділив різні сфери Землі. Це був початок уявлень про біосферу Землі.
Утвердились уявлення про органічне походження палеонтологічних решток (М.Хейл. 1685р.; Д.Рей, 1692р.; Р.Гук, 1705р. та ін.). К-Лінней (1735р.) упорядкував види і роди тварин та рослин.
31749р. почала публікуватись «Природнича історія» ЖЛ .Бюффона в 36 т. Він же виділив і епохи природи, що завершувались катаклізмами. Всупереч йому Г.В.Лейбніц (1758р.) формулював ідеї неперервності та спадкоємності, шо матиме велике значення для прогнозування в екології.
В XVII ст. сформулювались начала стратиграфії(І.ГЛеман, 1756р.; Г.Х.Фюксель, 1762р_: Ж.Сулаві, 1779р.). Ф.Бекон (1605р.) дав класифікацію наук, а Р.Декарт (1644р.) став на матеріалістичні позиціїу пізнанні природи.
Продовжувалосьстворенняуніверситетів(Фрайберг, 1457р.; Копенгаген, 1479р.; Кошице, і 1657р.; Москва, 1755р. та ін.)і Академій наук (Рим, 1603р.; Німеччина, 1652р.; Париж, 1666:
Санкт-Петербург, 1724р.), що створило сприятливі умови для початку систематичних екологічних досліджень наступного етапу.
Основні дати:
1492р.: Х.Колумб відкрив Америку.
1498р.: Баско да Гама обігнув Африку.
1517р.: Леонардо да Вінчі пояснив істинну природу палеонтологічних решток.
1521р.: Ф.Магеллан - перше кругосвітнє плавання.
1569р.: Г.Меркатор склав першу карту Європи.
1581р.: Козачий отаман Єрмак Тимофійович поклав початок освоєння Сибіру.
1619р.: ГКаплер: Земля впитує морську воду і віддає її прісною.
1673р.: АЛевенгук винайшов мікроскоп і опублікував перші зображення мікроорганізмів. 1703р.: Петро І видав указ про охорону лісів.
1705р.: Р. Гук вважав, що Земля після свого створення змінювала свій лик багато разів завдяки переміщенням суші і моря.
1736р.: К-Лінней «Основи ботаніки».
1749р.: Початок виходу багатотомної «Природничої історії» ЖЛ.Бюффона.
1755р.: І.Кант: Всесвіт - це система, що розвивається.
1758р.: Г.В .Лейбніц про успадкованість розвитку.
1762р.: Ш.Бонне - термін «еволюція».
1765р.: Вільне економічне товариство у С.-Петербурзі, яке опублікувало ряд класичних праць з географії, в т.ч. і «Російський чорнозем» В.В.Докучаєва (1883р.).
4. РОЗВИТОКПРИРОДНИЧИХНАУКІ ПЕРШІ ЕКОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ (КІНЕЦЬ XVIII - XIX СТ.СТ.)
На цьому етапі відбулась диференціація природознавства на окремі класичні науки: геологія (геогнозія), біологія, гідрогеологія, палеонтологія, стратиграфія. Починається формування наукових напрямків на стику наук: біогеографії, агрохімії, грунтознавства, палеогеографії. В цей етап з’явився термін «екологія».
Формулюються основні філософські засади діалектичного матеріалізму (Гегель, 1807 -1817рр.), катастрофізму та уніформізму в палеонтології, актуалізму, нептунізму і плутонізму в геології, органічного звязку тварин і рослин з довкіллям, гігантських зледенінь в історії Землі. Екологічні ідеї найбільший розвиток отримали завдяки відкриттю ботанічних садів, великих дослідницьких експедицій, появі численних натуралістичних товариств, оформленні теорії еволюційного розвитку, вчення про мікроорганізми, боротьбу видів, фаці’ї і формації. • Все це привело Е.Геккеля (1866р.) до терміну «екологія», а К.Ф.Рульє (1854р.) до порівняльно-історичного методу. В.О.Ковалєвський (1875р.) - палеоекологія, а за ним О.П.Карпінський, Л.Долло, М.І-Андрусов, Е.3юсс, В.В.Докучаєв, М.О.Головкінський широко розвинули вчення про організми і довкілля, як в світлі ідей Ч.Дарвіна, так і за самостійними напрямками. Якщо на початку XIX ст. переважали ідеї залежності організмів від довкілля, то наприкінці його вже багато говорили про перетворення природи для людини (конструктивна географія).
Основні дати:
1779р.: Г.Соссюр ввів у науку сучасне розуміння геології.
1780 - 1784рр.: 7-томна «Природнича історія Південної Франції» аббата Ж.Сулаві зі стратиграфічною схемою.
1797р.: Ж.Кюв’є про мамонтів, як вимерлих тварин.
1800р.: К.Ф.Бурдак - термін «біологія» як наука про життя.
1802р.: Ж.БЛамарк- гідрогеологія.
1805р.: А.фон Гумбольдт «Географія рослин».
1813р.: У.У.Уеллс-різниця між людськими расами визначається особливостями довкілля. 1817р.: Мінералогічне товариство в С.-Петербурзі.
1828р.: К.Бер «Про історію розвитку тварин».
1830р.: ЧЛайель «Основи геології».
1832р.: в США перша охорона гарячих джерел в Арканзасі.
1859р.: Ч.Дарвін «Походження видів шляхом природного відбору».
1863р.: Дж.Дена склав карту розподілу суші і моря.
1866р.: Ернст Геккель - термін «екологія».
1869р.: Періодична система елементів Д.І.Менделєєва.
1883 - 1909рр.: Е.Зюсс «Лік Землі».
1898р.: Ф.Фальц-Фейн організував перший в Російській імперії на території України заповідник Асканія-Нова.
5. ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ НАУКИ (ПЕРША ПОЛОВИНА XX СТ.)
Поряд з подальшою диференціацією наук на їх рубежах виникали все нові і нові напрямки. Оформилось вчення про біосферу (ВЛ.Вернадський, 1926р. та ін.), про ноосферу як арену активних взаємодій людини і природи, поглиблюються знання про екологічні зони Землі з появою уявлень про сукцесїї, екологічні ніші, екосистеми, біогеоценози. Активізуютья природоохоронні дії, утворюються нові резервати природи. Великий поштовх розвитку екології спричинили космічні, атомно-ядерні, кібернетичні, біохімічні та інші дослідження. І все ж на цьому етапі стратегія людства продовжувала діяти у відповідності до гасла: «Ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї - наша задача!».
Основні дати:
1902р.: Д.Н.Анучин - антропосфера.
1903р.: К.Е.Ціолковський запропонував проект реактивного двигуна.
1908р.: С.А.Арреніус відродив уявлення про панспермічне походження життя на Землі.
1909р.: А.Пенк і Е.Брюкнер - монографія про льодовиковий період в Альпах.
1911р.: Нобелівська премія М.Склодовській-Кюрі за відкриття радіоактивності.
1915р.: О.Л.Чижевський - періодичні впливи Сонця на біосферу Землі.
1917 - 1927рр.: Дж.Грінелл і Ч.Елтон-екологічні ніші.
1920р.: М.І.Вавілов - імунітет рослин.
1922р.: Л.С.Берг про географічну зональність.
1922р.: А.А.Фрідман - модель Всесвіту, шо розширюється.
1924- 1929рр.: Д.Н.Соболєв про еволюцію і революцію живих організмів.
1935р.: А.Тенелі - екосистеми.
1940р.: В.М.Сукачов про біогеоценоз.
1943р.: О.Ю.Шмідт про акрецію Землі і планет Сонячної системи.
1943р.: В.А.Амбарцумян - процес утворення зірок продовжується і зараз.
1947р.: Н.Вінер - кібернетика.
1953р.: Уотсон і Крік - генетична інформація в молекулі ДНК.
1954р.: перша в світі АЕС в СРСР.
1956р.: Л.Кол - екосфера (близько до ноосфери).
1957р.: перший штучний супутник Землі в СРСР.
6. СУЧАСНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЇ
Перехід від споживацького до бережливого відношення з довкіллям. Нова стратегія: природу не тільки треба зберігати (Червоні книги), а й зберігати людину як біологічний ввд. Екологічні дослідження виходять на передній план у всіх науках. Екологія оформляється як крупний, самостійний науковий напрямок, що було обумовлено науково-технічною революцією.
Вплив людини на довкілля досяг таких масштабів, які можна назвати критичними, і
виникла необхідність термінової розробки заходів та прийняття мір, щоб не допустити катастрофічних незворотних наслідків. Ці заходи повинні здійснюватись в державних масштабах при активному міждержавному співробітництві. Екологія при цьому невинна грати роль такої науки, яка б здійснювала функції контролю допустимих змін, £Юїробляла б міри раціонального природокористування, пов’язувала висновки і жкилля різних наук по вивченню взаємодії людини і органічного світу в цілому з шнколишнім середовищем.
Основні дати:
1958р.: ГІ.Шмальгаузен - біокібернетика.
1960р.: Л.В.Канторович-економіка природокористування.
1961р.: Ю.О.Гагарін в космосі.
1959 - 1962рр.: Ю.К.Єфремов, а за ним Б.П.Висоцький - соціосфера.
1965р.: Б-Л.Личков - хвилі життя, що співпадають з половиною космічного року.
1968р.: утворено Римський клуб.
1970р.: програма ЮНЕСКО «людина і біосфера».
1975р.: Ю.Одум «Основи екології» - опубліковано в СРСР.
1978р.: перша «Червона книга СРСР».
1980р.: на Міжнародному геологічному Конгресі в Парижі виділено геологічне гвредовище як частина літосфери.
1982р.: ООН - «Всесвітня хартія природи».
1984р.: Кримський геодинамічний полігон з літомоніторингу.
1987 - 1993рр.: Екологічні словники і довідники.
1989р.: Інститут географії НАНУ видав карту еколого-географічної ситуації в Україні.
: 991 - 1999рр.: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України і Адміністрація = іидента України видали ряд законодавчих актів про охорону довкілля (360 документів -іьним обсягом 1850стор.).
7. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Коли зародились екологічні уявлення у наших древніх предків?
2. Які цивілізації народжувались і гинули впродовж античної доби?
3. Як узгоджувались економічні та екологічні проблеми у наших предків?
4. Чому церква боролась з наукою?
5. Чи впливали екологічні катастрофи на розвиток суспільства?
6. Як вплинули великі географічні відкриття на розвиток цивілізації, суспільства, науки, ’ - - і екології?
Коли почались екологічні дослідження в Російській імперії і в Україні?
'. Розвиток природничих наук і перші екологі чні дослідження в кінці XVIII - на початку
Якими рисами характеризувався розвиток екології на початку XX ст.?
. 3. В чому полягають особливості сучасного розвитку екологічної науки?
8. ЛІТЕРАТУРА
’.. Гаврюшин Н.К. Християнство и зкология. Вопросьі философии, 1995, КвЗ, с.53-59.
2. Григорьев А. А. Зкологические кризисьі прошлого и современности. М.: Мьіспь. 1991.
3. Кочуров Б.И. Зкологическая карта СССР. Земля и Вселенная, 1991, №2, с.26-30.
-. Кухарь В.П. и др. Зкотехнология. Оптимизация технологии производства и ^допользования. К., 1989, 263 с.
5. Моисеев Н.Н. Зкология человечества глазами математика. М.: Молодая гвардия, 1988,
6. Рамад П. Основи прикладной зкологии: воздействие человека на биосферу. Пер. с
франц. Л.: Гидрометиздат, 1981, 543 с.
7. Соловьев В.О., Немец К.А. Зкология: зтапьі развития и основньїе направлення исследований. Харьков: изд-во «РА», 1998. 104 с.
8. Урбозкология. Сб.под ред Т.И.Алексеева. М., 1990, 240 с.
9. Фолта Я.. Навье А. История естествознания в датах: хронологический обзор. Пер.со словацкого. М.: Прогресе, 1987,495 с.
10. Шейдеггер А.Е. Физические аспектні природних катастроф. Пер.с англ. М.: Недра, 1981,232 с.
11. Зкологическая биотехнология. Под ред. К.В.Форстера. Л.: Химия, 1990,382 с..
12. Зкологиягородаи проблемні управлення. Мат.совещ. 1986- 1988гг. М., 1989, 183с.
13. Яковлев Є.О. Екологічна геологія. На межі двох наук. Мінеральні ресурси України, 1994, №1, с.21-23.
14. Яншин А.Л. Опереломномзтапевразвитиизкологии. ВестникРАН, 1992, №10, с.70-73.
2.1.3.2. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1
Протягом 15хвилин студенти на лекції (6 тиждень) повинні дати відповіді на запитання у писвмовій формі (максимальна оцінка 9 балів):
1. Дайте визначення соціальної екологіїяк науки, навчальної дисципліни і галузі людської діяльності.
2. Якими політичними та соціально-економічними факторами зумовлена складна екологічна ситуація в Україні?
3. Екологічний стан земельних ресурсів: чим він визначається?
4. Які політичні причини привели до Чорнобильської катастрофи?
5. Коли зародились екологічні уявлення у наших древніх дредків?
6. Чому соціальна екологія є інтегративною і новою наукою?
7. Що положено в основу нової екологічної політики в новій незалежній державі Україні?
8. Головні забруднювачі грунтів.
9. Як вплинула аварія на Чорнобильській АЕС на екосистеми України і інших країн світу?
10. Які цивілізації народжувались і гинули впродовж античної доби?
11. Куди відноситься соціальна екологія - до суспільних, гуманітарних чи природничих наук?
12. Чим зумовлене характерне для України природошанувальне відношення до землі?
13. Які території в Україні найбільш уражені небезпечними для грунтів процесами?
14. Що відноситься до об’єктів, які становлять ядерну та радіаційну небезпеку для території України?
15. Як узгоджувались економічні та екологічні проблеми у наших предків?
16. Які визначні події XX ст. привели до виникнення соціальної екології?
17. Природні умови України та їх вплив на формування соціоекосистем.
18. Структура земельних ресурсів України та їх зміни під впливом техногенного тиску.
19. Які основні складові визначають радіаційну небезпеку уранових руд?
20. Чому церква боролась з наукою в середні віки?
21. Визначте місце соціальної екології серед інших розділів екології та покажіть звязок соціальної екології з іншими науками.
22. Основні ландшафтно-екологічні зони України: коротка характеристика.
23. В чому полягає екологічне значення лісів?
24. Які причини зумовили екологічну катастрофу листопада 1998р. в Закарпатті?
25. Які території України найбільше уражені радіонуклідами від Чорнобильської катастрофи?
26. Чи вплинули екологічні катастрофи на розвиток суспільства?
27. Що є об’єктом екології та соціальної екології, що таке предмет, метод, основні с-нкції і мета соціальної екології?
28. В якому стані знаходиться атмосферне повітря України, його забруднення від . - їціонарних та рухомих джерел?
29. Що таке лісовідновлення, лісорозведення, лісовідведення?
ЗО. Хто здійснює в Україні регулювання в області ядерної та радіаційної безпеки?
31. Як вплинули великі географічні відкриття на розвиток цивілізації, науки і в т.ч. оології?
32. Як впливають озонові дірки на розвиток економіки країни?
33. Як впливають зелені насадження міст на стан здоров’я населення?
34. Які закони прийняла Верховна Рада України для захисту населення, що постраждало »д наслідків аварії на Чорнобильській АЕС?
35. Коли почались екологічні дослідження в Російській імперії та в Україні?
36. Хімічні забруднення та радіаційний стан річок і водоймищ України.
37. Мисливство та рибальство - традиційні для України форми природокористування та їж екологічні обмеження.
38. Розвиток природничих наук і перші екологічні дослідження в кінці XVIII - на початку XIX ст.
39. Екологічний стан Чорного і Азовського морів.
40. Охорона рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.
41. Якими рисами характеризувався розвиток екологічної науки на початку XX ст.?
42. Якими речовинами забруднюються поверхневі води України?
43. Чи потрібно збільшувати природно-заповідний фонд України?
44. В чому полягають особливості розвитку екологічної науки на сучасному етапі?
45. Екологічні особливості басейну р.Дніпро.
46. Якість питної води в Україні.
47. Екологічне значення річкових систем України.
48. Основні екологічні проблеми Карпатського регіону.
2.2. МОДУЛЬ 2
2.2.1. ТЕМА: ВІД БІОСФЕРИ ДО СОЦІОСФЕРИ
2.2.І.І. Проблемна лекція 7.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ БІОСФЕРИ
План:
1. Учення про біосферу (біосферологія)
2. Біотична суть біосфери. Рівні організації живого і місце його в біосфері
3. Біосфера як геологічний феномен
4. Сутність життя
5. Теорія виникнення життя і біосфери
6. Експериментальні докази виникнення життя
7. Передумови і природні фактори виникнення біосфери
7.1. Вуглець - основа живого
7.2. Вода
7.3. Фактори зародження життя космічної і земної природи
7.4. Арена зародження життя
8. Земля - планета життя
8.1. Параметри Землі, що сприяли виникненню життя
8.2. Клімат Землі як умова формування біосфери
8.3. Тектонічні особливості планети Земля
8.4. Походження і будова Землі
9. Біосфера - глобальна екосистема Землі
10. Еволюція біосфери та геохронологія розвитку біоти
11. Контрольні питання
12. Література
1. УЧЕННЯ ПРО БІОСФЕРУ (БІОСФЕРОЛОГІЯ)
Упродовж величезного геологічного часу розвиток життя на Землі постійно пов’язується зі змінами складу і структури біосфери, яка існує понад 4 млрд.років, бо, як справедливо зазначив наш великий земляк - перший президент АН України академік В.І.Вернадський, ні саме життя, ні еволюція його форм не можуть бути незалежними від біосфери. Величезне значення екології д ля збереження життя на Землі образно відтворив Р.Коуен в своїй книзі «Історія життя» (1982р.): «Хоча рослини і тварини можуть змінюватися внаслідок еволюції, вимирання чи змін одних популяцій іншими, їхній спосіб життя у кінцевому підсумку
управляється незмінними екологічними принципами...».
Біосфера - глобальна саморегулююча відкрита система, яка охоплює і активно перетворює речовинні і енергетичні характеристики літосфери, гідросфери й атмосфери завдяки невпинній діяльності живих організмів упродовж всієї геологічної історії Землі (П.Тейяр де Шарден. ВЛ.Вернадський, С.А.Мороз,М.А.Голубець та ін.) (таблиця 39, рисунок35).
99% біомаси планети зосереджено на материках. Саме тут знаходяться найскладніші
біологічні угруповання. Наприклад, в тропічних лісах налічується понад 1 млн. різних видів біоти. В 1см' лісового грунту живе близько 10 млн. бактерій. 200 тис. мікроскопічних
водоростей, а сумарна довжина гіфів (ниток) грибів досягає 2 км. Маса рослинної речовини
у вологих тропіках становить 65 кг на кожний м;. а у тайзі - лише 20 - 25 кг. У тропічних лісах - 60% всієї живої речовини планети, 10% її зосереджено у заплавах і дельтах великих
рік, що займають тільки 1%суші.
Якщо всю масу живої речовини Землі рівномірно розподілити по її поверхні, то утвориться шар товщиною 2 см (плівка життя, по М.А.Голубцю). Оновлення біомаси Землі відбувається за 8 -10 років.
Таблиця 39 - Біогеохімічні і технохімічні агенти в біосфері (за В.А.Ковдою, 1975)*
Агенти біосфери Одиниці виміру Кількість
Біомаса суші т Зх1012-1х1013
Річний фотосинтез на суш т 10м-10"
Річний обіг зальних органогенів на суш без азоту т 1040’
Річний обіг зольних органогенів разом з азотом Річне винесення зі стоками рік: т до 1010
розчинних речовин т 3x10’
завислих речовин т 1,6x10м
Річне виробництво добрив туки 3x108
Пил індустріальний т/рік т/рік т/рік 0,25x10’
Видобуток гірських порід 5ХІ09
Сміття, відходи, потолоч 2x10м
Індустріальні і міські скидні зони м3/рік до 5,5x10’2
Аерозолі і газові викиди т/рік до пхЮ’
Гази токсичні та ін. т/рік т/рік 7-6х108
Оксиди вуглецю 15-25x10’
*) слід мати на увазі, що за останні 20 років кількість техногенних агентів значно зросла
Поле стійкості життя (екстремальні межі виживання організмів) - від надглибших океанічних глибин до 20 - 25 км в атмосфері.
Поле існування життя (область можливого відтворення, розмноження організмів) - від дна Маріанської западини до вершини Евереста. Анаеробна мікрофлора підземних вод сягає глибини до 3 км.
Біосфера складається з біогеоценозів (екосистем), які найбільш різноманітні в річкових басейнах.
В геологічному віці розвитку біосфери передувала (від 4,6 до 4,0 млрд.років) неорганічна еволюція Землі. Саме утворення на ній біосфери - це велика перша біогеохімічна революція, коли близько 4 млрд. років тому виникло життя на нашій планеті.
Первинне життя було представлене примітивними прокаріотичними організмами (ціані та бактерії), що існували у водному середовиші за умов атмосфери відновного характеру. Поступово життя урізноманітнювалось, ускладнювалось. В результаті відбулась друга біогеохімічна революція (близько 3 млрд.років тому): рослинна біота почала використовувати вуглекислий газ для фотосинтезуючих процесів, унаслідок дії яких утворився вільний кисень, що містить у собі величезний запас життєвоїенергії. Почався процесформування кисневої атмосфери, а разом з нею і озонового шару, що дозволив вийти живим організмам на сушу, захистивши їх від згубного ультрафіолетового випромінювання.
Третя біогеохімічна революція відбулась близько 1,5 млрд.років тому: появились багатоклітинні організми. А далі пішла боротьба між живим та довкіллям иа фоні історико-геологічної егапності розвитку Землі, яка була обумовлена як внутрішніми, так і космічними змінами. Енергетична база цих змін - сонячне сяйво, яке сягає Землі і залишає на ній 1015 -10” ккал.
Четверта біогеохімічна революція (220 - 280 млн.р.тому) - перша епоха великого карбонового вуглеутворення. П’ята - загальнобіосферне поширення форамінофер у крейдяному періоді (Р.Фейбрідж, 1970р.).
Існує великий кругообіг елементів у розвитку абіотичної літосфери, на фоні якого розвивається малий (органічний) кругообіг, що постійно підтримує життя в біосфері. Деякі елементи концентруються біосферою і захороняються в літосфері: С - вугілля, торф, нафта і газ; 8і - губки, радіолярії та ін., Са - вапняки і т.д. Біотичний кругообіг за 2 тис.років переробляє весь кисень планети, за 300 років - СО„ а за 2 млн.років всю воду річок, морів і океанів. Біотичний кругообіг здійснюють майже 2 млн.видів біоти, маса яких становить 2.4- 10й т сухої ваги. Всього ж за геологічну історію Землі утворилось більше 1 млрд.видів.
які вимерли в процесі еволюції. Щорічна продукція живої речовини 2,3'10й т. Отже щоб урівноважити її з масою земної кори потрібно 500 млн.років історії.
1. Електромагнітне поле Землі фізичний вакуум 1000 до 500 км частково перекривається електромагнітним полем Сонця
2. Іоносфера
500 до 100 км
3. Стратосфера 100 до 15 км Газ частково іонізований
+30
+20
+10
0
-10
-20
-30
-40
-50
4. Тропосфера
15 до 0 км Газ. водяна пара 5Л Геохори з наземним життям 0-1.3 км
56 Область підземного життя з підземною тропосферою 0-1.3 км
5’ Гідросфера з під-ЄОДіЮЮ тропосферою
Тихий океан
6. Стратисфера найбільша глибина 8.5 км
7а верхня і Метаморфічна
7* нижня > геосфера
8. Гранітна оболонка
Світовий океан
Найбільша глибина 10.2 км
Відсутні під Тихим океаном
* Середня глибина 3,8 км
9. Важка підгранітна оболонка максимум планетної температу-
_ 7“ ри. З глибиною температура понижується. Загальна потужність < до 1500 км
5 10. Пластична глибинно-планетна алюмо-феро-силікатна оболонка
< 11. Гіпотетичне важке металеве ядро (пит. вага >8)
Рисунок 35 - Схема розташування біосфери серед інших геосфер (за Шипуновим, 1980)
2. БІОТИЧНА СУТЬ БІОСФЕРИ.
РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОГО І МІСЦЕ ЙОГО В БІОСФЕРІ
Біогеоценоз і біосфера - це конкретні природні системи, які докорінно відрізняютьсх між собою за просторовими і часовими параметрами і є різними ступенями системне організації. Біогеоценози є компонентами біогеоценотичиого покриву (плівки життя).. біосфера - це глобальна екосистема Землі.
Живі системи:
1) організми і все те, шо можна виділити всередині них - макромолекули, органелва клітини, тканини, органи, системи органів тощо: і
80 :
2) системи, котрі € поєднанням живих істот (родини, колонії, стада, популяції, види, : ти. біоценози), основані на постійному обміні інформацією, енергією і речовиною;
3) системи, центральними організаторами яких є живі організми, їх сукупності чи жива : овина, тобто екосистеми всіх рангів - від консорцїї і біогеоценозу до біосфери.
Отже, заМ.А.Голубцем (1997р.), можна говорити, що в біосфері є три основні рівні організації: оргаиізмовий, популяційний та екосистемний (рисунки 36,37).
Г 3. БІОСФЕРА ЯК ГЕОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН
Сьогодні, коли дедалі більшою мірою стає загроза екологічного колапсу, саме геологія має сформулювати свою власну думку стосовно майбуття біосфери, спираючись на досвід її (попередньої 4-мільярдорічноїгеологічної історії.
Ще в 1802р. Ламарк в своїй «Гідрогеології» дійшов висновку, що гірські породи - це продукти діяльності живих організмів.
Ж .Кюв’є (1812р.): перетворення на земній кулі.
Е.Зюсс (1875р.): термін «біосфера».
І.ДЛукашевич (1909р.): жива речовина.
Сучасні біологи намагаються обмежити рамки біосфери межами біогеоценології.
В.І.Вернадський(1917р.): колишні біосфери.
Б.С.Соколов (1986р.): сучасна біосфера є продуктом розвитку біосфер минулих геологічних періодів. Геобіологія - наука про колишні біосфери (П.Тейяр де Шарден).
Біосферна форма руху матерії - це закономірний процес еволюції космічної матерії в -..шах Землі.
Ю.М.Мілановський (1990р.): геологія біосфери.
М.М.Мойсєєв: математичні моделі змін клімату.
4. СУТНІСТЬ ЖИТТЯ
Чим глибше людський розум проникає в таємницю життя, тим здоровішим, творчо пліднішим і довголітнішим стає буття людей. Тому проблема сутності життя, пізнання механізму та історії біосфери приховує в собі те таємничо чарівне і мудре, звідки бере витоки вселюдська висока духовність.
Біблія і Коран не дають однозначної відповіді про походження життя.
Самозародження (гетерогенез) життя із води, гною, мулу: Фалес, Емпедокл, Демокріт, Епікур та ін. античні філософи і вчені.
Неоплатоністи, віталісти, І.Кант, Г.Гегель: життєва сила, світовий розум і т.ін. «вдихнуло» киття в абіоту.
Схоласти (Парацельс, Бекон, Декарт) могли допускати зародження мишей із пшениці, скорпіонів із базиліки, людей із шлунка коня і т.д.
Ф.Реді першим в епоху Відродження експериментально доказав, шовсе живе походить від живого.
Е .Геккель: «Або життя самозароджується мимовільно, на основі тих чи інших закономірностей, або воно створене надприродними силами».
Ч .Дарвін: Будь-якадумка стосовно походження життя-безглуздя.
Доктрина панспермії (від грецьк. суміш всякого насіння) - гіпотеза про занесення зародків живих істот із Космосу на Землю. Вона виникла ще в древній Греції (Анаксагор у IV ст.до н.е) і відродилась в XVIII - XIX ст.ст.: С.Ареніус, Дж.Максвел, І.Лукашевич, Х.Гельмгольц, Л.Пастер, В.І.Вернадський, Л.С.Берг, О.Ю.ПІмідт, Й.С.Шкловський. Носіями космічного життя можуть бути комети: там є вода і органіка, а від згубного ультрафіолету вони захищені частинками графіту (таблиця 40). Але навіть якщо живе було посіяне на Землю із Космосу, це невирішує проблему живого, а лише його поширення. Немає необхідності залучати Космос, аби розкрити таємницю життя: ця таємниця схована саме на Землі.
Рисунок 36 - Три основні рівні організації живого (стрілками зображені структурно-функціональні звязки між ними)
Рисунок 36 - Три основні рівні організації живого (стрілками зображені структурно-функціональні звязки між ними)
Рисунок 37 - Ієрархія рівнів організації в природі. Основні структурні рівні -організменний, популяційний та екосистемний - виділені пунктиром
Гіпотеза Опаріна-Холдегіна: передбіологічні білкові системи в первісному бульйоні океану, перші живі або напівживі об’єкти - це великі молекули, синтезовані під впливом сонячного випромінювання. Напівживі молекули, завислі у воді у виді маслянистої плівки, еволюціонували протягом мільйонів років, життя знаходилось у молекулярній стадії, перш ніж придатний набір елементарних одиниць виявився зібраним у першій живій клітині. Але поки експериментально не буд е синтезовано хоча б один фермент, всі гіпотези про походження життя перебуватимуть у стадії спекуляції.
Таблиця 40 - Основні органічні сполуки, знайдені у вуглистих хондритах
Вуглеводні Інші сполуки
Насичені вуглеводні н-Алкани Алкани з розгалуженим ланцюг ом Ізопреноїди Циклоалкаии Олефінові вуглеводні Ароматичні вуглеводні Алкінбензоли Нафталін Аценафтени Аценафтілени Фенаитрени Карбонові кислоти Жирні кислоти з нерозгалужен им ланцюгом Бензолкарбонові кислоти Оксибензойні кислоти Азотисті сполуки Піримідини Пірини Гуанілсечовина Тріазини Порфірини Амінокислоти
Історія виникнення життя - це історія виникнення біосфери, так вважав В.І.Вериадський. На жаль, цей висновок за радянських часів приховувався від громадськості, тому що це суперечило марксистсько-ленінському діалектичному твердженню, що живезароджувалось із неживого шляхом «закономірного» переходу хімічного руху матерії в біологічний (Ф.Енгепьс).
М.Г.Холодний, опираючись на Ф.Енгельса, вважав, що з коєної матерії може виникнути жива.
Ю.В.Кононов в книзі «Бог Землі» розвиває позанаукові уявлення про походження життя: в земній корі, в зонах глибинних розломів народжується плазма, яка впливає на всі земні процеси, в т.ч. і на утворення живого.
5. ТЕОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЖИТТЯ І БІОСФЕРИ
В иаш час всі гіпотези зблизились. Добіологічна матерія з’явилась разом з утворенням Землі. Потім шляхом хімічної еволюції були пройдені усі можливі стадії від неживого до живого. Таким чином, проблема виникнення життя на Землі зачіпає все природознавство (рисунки 38,39).
Наша
•Р«
1 млрд років
Рисунок 38 - Схема переходу від хімічної еволюції до біологічної (за Т.Ніколовим. 1986)
6. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОКАЗИ ВИНИКНЕННЯ ЖИТТЯ
Синтез органічних молекул, амінокислот, білків вже не проблема, але ніякі їх комбінації ще не дали живу клітину.
7. ПЕРЕДУМОВИ І ПРИРОДНІ ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ БІОСФЕРИ
7.1. ВУГЛЕЦЬ- ОСНОВА ЖИВОГО
Чому саме він став основою живих молекул?
Тому що саме вуглець має унікальні властивості утворювати ковалентні звязки вуглець-вуглепь і тим самим створювати стійкі каркаси органічних сполук. Вуглець утворює також стійкі ковалентні сполуки з киснем, воднем, азотом і сіркою. І тому вони складають 99° хімічного складу живих організмів.
Рисунок 39 - Схема розвитку життя з переджиття
7.2. ВОДА
Вода - це основа всіх рухів (рисунок 40) всередині біосфери. Вона визначає всю геологічну історію Землі. Вода зменшує свій об’єм до +4°С, а потім починає розширятись. Після замерзання водоймища холодна вода опускається вниз, бо вона більш важка, а тепла (легша) піднімається догори. І так відбувається поки вся вода під кригою не прийме температуру +4°С. Все живе зберігається.
Тому вода - це сік життя.
7.3. ФАКТОРИЗАРОДЖЕННЯЖИТТЯКОСМІЧНОЇІЗЕМНОЇПРИГОДИ
Щорічно на Землю випадає до 1 млн.т космічної речовини. За 4,6 млрд.років Земля могла б покритися шаром в кілька км. 4,2 - 3,8 млрд.років тому Земля разом з Місяцем зазнала жахливого бомбардування метеоритами. Аби не ерозія, ми б мали на Землі астроблем в 20 -ЗО разів більше, ніж на Місяці. Це був період, коли було ядро, а земна кора була ше тонкою. Таке бомбардування зіграло велику роль в диференціації земної речовини і початку конвекції
В останні роки установлено, що міжзоряна органічна речовина є в Космосі у великій кількості. У туманностях під час утворення зірок і планет виникають молекули, котр призводять до формування молекул амінокислот, жирних кислот та інших складових живого.
Багато органіки і води у складі комет, які часто відвідують Сонячну систему. Вони могли поставляти на Землю необхідний матеріал для хімічної а потім і біологічної еволюції речовини.
Марс мав атмосферу із води і вуглекислого газу, був парниковий ефект. Випадали дощі, які утворили водно-ерозійні долини і акумулятивні накопичення опадів у низинах. Могло зародитись життя, тому що був первісний так званий Південний океан. Метеоритні уламки від Марса під час бомбардування долітали до Землі і могли занести життя.
Отже, виникнення органічної речовини у давніх космічних умовах, під час формування самої Сонячної системи свідчить про можливість одночасного утворення біосфери Землі живого. Правда, ще не доведено, чи могла хімічна еволюція, розпочата у космічному простер перейти в біологічну еволюцію в земних умовах, чи відбулося утворення первісних ДНК і де в космосі, а повна реалізація їхніх можливостей мала місце у насичених органічною речовиною водоймах ранньої Землі.
В глибинах Землі (свердловина СГ-3 на Кольському півострові, глибина 7 км, гранітний шар) виявлені органічні сполуки. В рідких включеннях мінералів з кристалічних щитів також є органіка: гази і рідини. Є амінокислоти і в продуктах виверження вулканів. Значить ще мільярди років тому органіка запечаталась в глибинах земної кори і також могла бути джерелоч хімічної, а потім і біологічної еволюції.
7.4. АРЕНА ЗАРОДЖЕННЯ ЖИТТЯ
Хвилеприбійна зона на рубежі суші і моря із піни породила чудо життя, а згодом і міфічну Афродіту.
Колискою життя була морська вода, яка тоді була в 20 - ЗО разів більш радіоактивною, ніж тепер. Вона ж захищала первинні форми життя від згубного ультрафіолетового випромінювання. Це прискорювало синтез органічних речовин, підвищувало мутантність білків, їх еволюційні можливості. За підрахунками Д.М.Гродзинського, близько 4 млрд.років тому Земля за рахунок радіоактивності виділяла в 3 рази більше теплової енергії, ніж тепер. Це теж прискорювало еволюцію.
Життя на Землі зародилось в докембрії (рисунок 41) і швидко поширилось по всій планеті
8. ЗЕМЛЯ - ПЛАНЕТА ЖИТТЯ
8.1. ПАРАМЕТРИ ЗЕМЛІ. ЩО СПРИЯЛИ ВИНИКНЕННЮ ЖИТТЯ Передумова виникнення біосфери і життя - це єдність хімічної основи Всесвіту. Зі підрахунками Х.Шеплі, виходячи з цього, життя може з’явитися на 108 планетах Всесвіту.
о н
СЕ
4' ’и> и
й сг
§ Е
2 л>
З
О
Я £ л>
і Р1ГЦ З 1 і я £ і з -а.
к Й 5 » « Й § « в .=: Р ?
| 8
2 И
а
§
Рисунок 40 - Схема кругообігу води на Землі 1 - кругообіг води над океаном; 2 - кругообіг води над сушею: 3 - кругообіг води між сушею і океаном; 4 - геологічний кругообіг
Рисунок 41 - Місця знаходження викопних залишків докембрію (позначені крапками). Уже в докембрії життя поширилося по цілій планеті (за Кошмиловим, 1979)
Але для цього потрібні необхідні умови, перш за все певна величина їх маси. В.Г.Фесенков вважав, що лише 1% планет Всесвіту придатні за своєю масою для виникнення живого.
Сьогодні маса Землі 5,98- І О2’ г, середня щільність 5,52 г/см5 при щільності земної кори лише 2,67 г/см5. Екваторіальний радіус планети 6378,104 км, а полярний - 6356,715 км. У протерозої діаметр був лише 55% сучасної величини, на початку мезозою (200 мли.років тому) - 80%.
Умовами виникнення біосфери були:
гравітаційне, магнітне, електричне, теплове поля;
атмосфера і гідросфера, рельєф і надра, земна кора, мантія і ядро Землі, тектоно-магматичні процеси, конвекція мантійної речовини, мобільність літосферних плит, сейсмічність, вулканізм, метаморфізм, седіментогенез та гіпергенез.
8.2. КЛІМАТ ЗЕМЛІЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ БІОСФЕРИ
Термодинамічні фактори регуляції клімату, зовнішні (астрономічні) фактори, географічні зони, рух континентів і полюсів у минулому та інші фактори були істотними для еволюції біосфери (рисунки 42,43).
Рисунок 42 - Зміни кількості кисню протягом фанерозою (за Будико, 1984)
Рисунок 43 - Можлива історія атмосферного кисню та диоксиду вуглецю (заРуттеном, 1973)
8.3. ТЕКТОНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ
Тектонічне районування суші континентів і дна океанів, літосферні плити, орогени, геосинкліналі, платформи, рифтові зони, серединно-океанічні хребти, острівні дуги, глибоководні жолоби - все це важливі елементи еволюції біосфери (таблиці 41-44, рисунки 44-48).
Таблиця 41 - Площа материків і океанів, млн.км:
Континент Площа Океан Площа
Євразія 54,2 Тихий 180,5
Африка 29,8 Атлантичний 92,2
Північна Америка 24.2 Індійський 75,0
Південна Америка 18.0 Північний Льодовитий
Антарктида 13,1 (Арктичний) 14,0
Австралія Вся суша 7.7 147,0 Всі океани 361,7
Таблиця 42 - Найглибші западини, м
Океан Западина Глибина
Тихий Філій інська 11516
Маріанська 11022
Тонга 10882
Атлантичний Індійський Пуерто-Ріко Діамантіна 9200 8047
Північний Льодовитий ЛІтке 5449
Таблиця 43 - Найвищі гірські вершини
Континент Вершина Висота над рівнем моря, м
Євразія Південна Америка Північна Америка Африка Антарктида Австралія Джомолунгма (Еверест) Аконкагуа Мак-Кінлі Кіліманджаро Він сон Косцюшко 8848 6959 6193 5895 5140 2230
Таблиця 44 - Хімічні й морфологічні викопні, знайдені в найдавніших породах (за М.Кальвіним, Дж.Шопфом та ін.)
і Страти графічн и й підрозділ, породи Абсолютний вік, млрд. років л - Фосилп
Морфологічні Хімічні
Строматолітові породи (Південна Африка, Трансваль) 2,3 Коккоідні і нитчасті водорості 3 клітинними стінками і перетинками Складні органічні сполуки і з групи фуранів, бензо-нприлів і оліфатичних нітрилів
Серія Вітватсрсранд (Південна Африка) 2,6 Нитчасті та коккоїцні синьозелені водорості Ароматичні вуглеводні та ароматичні сірчані сполуки
Строматолітові породи вапняків Булавайо (Південна Африка) 2.7 Керогенні мікрофосилії: коккоїцні (1,2-4,3 мкм) і видовжені (3,7-9,8мкм) Ароматичні за оліфотичш вуглеводні, в малих кількостях формальдегід і бензонітрил
Серія Фіг-Три 3,1 Еліпсоїдальні утворення (3-36 мкм) Ароматичні вуглеводні й н-алкапи
Серія Онфервахт (Південна Африка) 3,7 Округлі та еліпсоїдальні тільця (6-196 мкм) і сфе ричні червоиуватобру-патпі частки (2-9 мкм) з оболонкою, схожою на подвійну стінку Ароматичні вуглеводні
Метакварцити (Гренландія) 3,8 Глобулярні ірафітові утворення Метан, можливо, неорганічного походження
90
БШ ' Й1ШЙ 5 І 5 |---------------------1 < |««**| * І ~| < 1 7 |~*п^г| в І -"**« і »
Рисунок 44 - Тектонічна Судова Землі
І - платформи; 2 - щити; 3 - давні ядра платформ; 4 - зони стиснення; 5 - о сфіолітові зони; 6 - контури серединно-океанічних хребтів; 7 - рифтові долини (зони розтягу): 8 - поперечні розломи; 9 - глибоководні жолоби
Рисунок 45 - Основні літосферні плити
Рисунок 46 - Розташування областей землетрусів
<2 І - 3 - землетруси (1 - мілкофокусні, 2 - середньофокусні, 3 - глибокофокусні); 4 - зони спредингу; 5 - напрямки руху літосферних плит
Рисунок 45 - Основні літосферні плити
Рисунок 47 - Діючі вулкани Землі
Рисунок 48 - Траєкторія руху Північного полюсу відносно Європи і Північної Америки упродовж останніх 400 млн.років
8.4. ПОХОДЖЕННЯ І БУДОВА ЗЕМЛІ
Різні гіпотези та сучасні уявлення базуються на сейсмічній моделі Землі.
Великі вимирання в історії Землі: динозаври, мамонти, ірідієвий шар, пізньомаастрихтський «фітопланктонний вибух», зледеніння квартеру і древніх геологічних епох, геологічний час і мінливість тривалості року в історії Землі (рисунки 49-70).
Рисунок 49 - В Аргентині знайдені яйця, відкладені динозаврами 70 мільйонів років тому
О, 10% - точка Беркнер*-н £ Маршалла __________-100% -о о*1 ^--УегіеЬгаїа
Еобіонти гетеротрофні прокаріоти
0; 1% ВІД сучасного рівня
Г риби
Бактерії
О|О
,'&нд
Архей
; Мезозой
Палеозой
Криптофіт
Нижній рнфей
Середній рнфей
Афебій (нижній і середній протерозой)______
„ Теломофіт Фанерозой
Строматоліти Мікрофітоліти
Ціанофпи Прокаріоти
Рифеи (верхній протерозой) г . . . Талофіт ~ '
Еофанерофіт ' —' Криптозой
3.7-3.5 2.6+0.1 1.9±0.1 1.6І0.1 1.35 -1.0 675±25 -570 -225 -65
МЛРД.РОКІВ
МЛН.РОКІВ
Рисунок 50 - Схема розвитку органічного світу (за Соколовим, 1986)
. НетісЬогдаіа ЕсНгпогіегтаїа РодопорЬога ВгасФорода МаІІизка ~ АННгорода Аппеїгра Соеіеліегаїа АгсНаесуазіЬа СпЬпсуаІНа Рогіїега
РгоТогоа
ТеїоторНуїа МеГаріїуІа РИаеорЬуіа РКогіорЬуіа РуггорЬуіа СНІогорІзуІа Фітоплактон
Еукаріати
600 500 400 300 200 100 о
Т-10* ромі» до и. ♦.
Рисунок 51 - Мінливість середньої глибини океану в фанерозої
Рисунок 50 - Схема розвитку органічного світу (за Соколовим, 1986)
Рисунок 52 - Зміна співвідношення моря і суші в межах сучасних континентів (графік глобальних регресій та трансгресій) у фанерозої та в епоху глобального похолодання І - похолодання без прояву покривних льодовиків; 2 - похолодання з материковими зледеніннями
Рисунок 53 - Зміна середніх річних температур
мли рокіп
Рисунок 54 - Зміна температурного режиму і концентрації вуглекислого газу протягом фанерозою: 1 - палеотермометричні показники; 2 - середні значення температур за палеогеографічними реконструкціями
Рисунок 55 - Зміна вмісту кисню в атмосфері Землі протягом фанерозою
І
1
Рисунок 56 - Епохи вимирання і розквіту тваринного світу 1 - розквіт; 2 - вимирання
Рисунок 57 - Зміни палеогеографічних умов протягом фанерозою
Рисунок 58 - Розпад Пангеї
А - наприкінці пермського періоду; Б - наприкінці тріасового періоду; В - наприкінці юрського періоду; Г - наприкінці крейдового періоду
Рисунок 59 - Схематичні палеокліматичні карти (за Ушаковим, Ясмановим, 1984): А - кембрійський період, Б - ордовицький період, В - силурійський період, Г - середньодевонський період
Рисунок 60 - Схема тектонічного районування території України (за даними Інституту геологічних наук НАН України)
120 60 0 6С 120 180 120
Рисунок 61 - Карта поширення верхньорифейських і вендських льодовикових відкладів (заЛ.І.Солопом, 1973)
Рисунок 62 - Зледеніння у Південній півкулі у кам’яновугільному і пермському періодах 1 - області розповсюдження тилітів (моренних відкладів); 2- орієнтування льодових борозн на породах, що підстелюють тиліти та визначають напрямок руху льодовика
Рисунок 63 - Максимальне зледеніння антропогену
Рисунок 64 - Останній Євразійський льодовиковий покрив
1 - океан; 2 - прісноводні басейни; 3 - вільна від криги суша; 4 - границі льодовиків; 5 -лінії руху льодовиків; 6 - рівень водойми (в метрах) відносно сучасного; 7 - напрямок стоку води
Рисунок 65 - Профіль відношення ,8О у крижаній колонці Кемп Сенчурі (Гренландія) з а останні 14 тис.років (за М.О.Ясмановим, 1985)
в а
20
за
50
410
60
80
1650 Г780
920
110
130
Клімат
Сучасний
Дофі мінський
Бузький
Завадівський
Залізо
Бронза Енеоліт
Неоліт Мезоліт Азель
Археологічна шкала
Причорноморський
Пізній палеоліт
Сслюгре. Орин’як)
Етап ("Горизонт")
180 : Кайдацький
270 | Дніпровський
Прилуцький
Тясминський
Витачівський
Удайський
1000 > Приазовський
Характерні стоянки древньої людини
Межиричі. Мізині Пушкарі. Клюси. Осокорівка, Липа. Гінці. Тимонівка
Шутнівці
Королево
Куличівка Радомишль Володям и рі вка
Старосілля, Хотильове, Ріхта. Суха Меїтка.
Антонівка. Лабушне
Молодова Буковинська.
Холодна Балка
Кам’янка Дніпровська
Колак
Киїк-Коба
1400 ЦІирокин-ський
Сульський
Мартоноський
Рисунок 66 - Крива мінливості клімату на території України упродовж антропогену 1 - територія Північної України; 2 - територія Південної України
І 5 ; Городище
! З Лука-Врублевська
Рисунок 67 - Зміна середньорічних температур протягом кайнозою (за М.О.Ясамановим, 1985) 1 - Північне море; 2 - центральна і західна частини Тихого океану; 3 - центральні та південні райони Східно-Європейської платформи, Карпати. Крим. Кавказ
Рисунок 68 - Кліматична зональність у сучасну епоху (М.О.Ясаманов, 1985)
1 - сектори високого рівномірного зволоження; 2 - сектори перемінно вологого клімату; З - сектори недостатнього зволоження
Рисунок 69 - Зміна середньорічних температур липня ( 7/) і січня (та річної суми атмосферних опадів протягом останніх 15 млн.років й у наступному столітті
9. БІОСФЕРА - ГЛОБАЛЬНА ЕКОСИСТЕМА ЗЕМЛІ
Необхідно відтінити специфічні риси біосфери:
1) це унікальна, незамінна і неповторна біотична система. Дрібних екосистем типа консорції чи біогеоценозу є безліч, вони - взаємозамінні;
2) біосфера відрізняється від інших екосистем значною тривалістю (4 млрд.років) її існування;
3) біосфера зберігає величезний обсяг інформації, її генетична пам’ять - це інтегральна пам’ять всіх екосистем Землі;
4) біосфера е найдосконалішою саморегульованою системою;
5) на відміну від малих екосистем біосфера характеризується величезними запасами вільної енергії;
6) біосфера вирізняється величезним різноманіттям життєвих форм;
7) вонає колискою людства.
Рисунок 70 - Мінливість тривалості років в історії Землі
10. ЕВОЛЮЦІЯ БІОСФЕРИ ТА ГЕОХРОНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ БІОТИ
В розвитку біосфери Землі виділяється кілька ер і періодів, що поділяються на менші відрізки часу (таблиці 45-48, рисунок 71).
М.А.Голубець (1997р.) виділяє 5 якісно відмінних етапів еволюції біосфери і 4 розташованих між ними революційних перебудов: 1) гетеротрофної біосфери з домінуванням прокаріотів, 2) автотрофної біосфери, зосередженої у водному середовищі, 3) суцільнопланетної біосфери, утвореної після освоєння живими істотами суші, 4) ноосферний і 5) соціосферний.
Таблиця 45 - Космохімічна послідовність подій, які призвели до утворення Землі (за В.О.Рудником, Е.В.Соботовичем, 1984)
Астрономічні дані, млрд.р. Дані ядерної астрофізики та астрохімії, млрд.р. Подія
18,0+1,8 12,0+3,0 5,0+0,5 15,0+3,0 14,2-9,5 12,0-5,0 5,0 - 4,7 4,8 - 4,6 4,6+0,1 Виникнення Всесвіту шляхом “великого вибуху" Утворення Галактики, формування зірок періїюго покоління Початок синтезу важких та понадважких нуклідів, зокрема урану та торію в понадважких зірках 1-го типу. Початок формування зірок другого покоління Формування зірок другого та третього по коління, утворення протосонячної туман ності та реліктових ти Сонячної системи Спалах останньої Наднової зірки в окопи ці протосонячної туманності, додання цій туманності несбхідного для упорядкування імпульсу та "зараження" радіоактивними нуклідами Утворення Сонячної системи, Сонця, планет та деяких дрібніших тіл Утворення Землі
Таблиця 46 - Геохронологічна шкала
1. Акротема 2. Еонотема 3. Ератема 4. Система 5. Відділ 6. Ярус 7. Зона... Розділ 8. Ланка 9. Ступінь (Етап) 1. Акрон (до 2000 млн.р.) 2. Еон (1000-570 млн.р.) 3. Ера (340-65 млн.р.) 4. Період (80-22 млн.р.) 5. Епоха (40-12 млн.р.) 6. Вік (9-3 млнр.) 7. Фаза (1,5-0,7 млн.р.) 8. Доба (0,5-0,2 млнр>.) 9. Термохрон (сер.0,04 млн.р.)
Таблиця 47 - Періоди розвитку життя на Землі, за В.М.Шиманським (1987)
Ера Період Абсолютний вік, млн .років тому
початок кінець
Кайнозойська Мезозойська Палеозойська Протерозойська Архейська Антропогеновий Неогеновий Палеогеновий Крейдовий Юрський Тріасовий Пермський Кам'яновугільний Девонський Силурський Ордовицький Кембрійський Вендський Рифейський 1,8 25+2 66+3 132+5 185+5 235+10 280+10 345+10 400+10 435+10 490+15 570+20 650+20 2600+100 4600+200 наш час 1,5+0,5 25+2 66+3 132+5 185+5 235+10 280+10 345+10 400+10 435+10 490+15 570+20 650+20 2600+100
Таблиця 48 - Історія розвитку плівки життя на фоні стратиграфічної шкали (заЄршовим. Новиковим, Поповою, 1986) * - початкова стадія формування; ** - стадія розвитку; *** - сформована плівка
Еон Ера Період (система) Вік (початок) млп.р. тому Органічний світ Плівка життя
водна наземна
Ф А Н Е Р 0 3 0 й Кайнозойська Четвертинний 1,8 Розвиток сучасною тваринного і рослинного світу 1 1 ** ***
Неогеновий 23±1 Розквіт покритонасінних. Поява близьких до сучасних форм ссавців. Розвиток людиноподібних мавп. 3 безхребетних - черевоногі і двостулкові молюски
Палеогеновий 65±3 Розвиток покритонасінних. Бурхливий розквіт приміїивних ссавців. 3 безхребетних - форамініфери, черевоногі і двосіулкові молюски
Мезозойська Крейдяний 130 ±5 Поява покритонасінних. Вимирання в другій половині амонітів і белемнітів
Юрський 204+5 Хвойні, цикадові, гінкгові. Розквіт рептилій у воді, на землі і в повітрі. Поява птахів, з безхребетних - амоніти і белемніти
Тріасовий 245±10 Розвиток хвойних, гінкгових, цикадових. Поява ссавців. Значне поширення амонітів і белемнітів
П а л е 0 3 0 й с ь к а Пермський 290±10 Поява і розвиток хвойних і цикадових рослин. Розвиток рептилій. 3 безхребетних - амоноідеї, брахіоподи
Кам'яновугільний 360±10 Буйна деревовидна рос. шннісгь (хвоні, плауни). Розвиток амфбій. Поява комах. 3 безхребетних - брахіоподи, форамініфери, корали, голкошкірі
Девонський 400+10 Поява предків папоротей. Розквіт панцирних риб. Поява земноводних стегоцефалів. 3 безхребетних - брахіоподи і корали
Силурський 418+15 Подальший розвиток псилофітів
Ордовицький 495±20 Поява панцирних риб. Широкий розвиток трилобітів, граптолігів, головоногих молюсків, брахіоподів, коралів, моховаток | ** • •
Кембрійський 570±10 Поява найпросгіпих наземних рослин - псилофітів. Розвиток водоростей і бактерій. 3 безхребетних - трилобіти, археоціати
к о и Про-теро-зои-ська 2600+100 Водорості, бактерії. Погано збережені залишки безхребетних ♦
Архейська 4500±100 Сліди примітивних органічних форм
1979). Лінія, що закінчується крапкою, вказує на вимирання; лінія, яка закінчується
стрілкою, вказує на те, що група існує й тепер
11. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Дайте визначення біосфери.
2. Основні параметри біосфери та її структура (внутрішня будова).
3. Що таке біосфера, біогеоценоз, екосистема?
4. Які біохімічні революції відбувались протягом геологічної історії Землі?
5. Дайте характеристику рівнів організації в біосфері.
6. Чому біосферу називають геологічним феноменом?
7. В чому полягає сутність життя?
8. Які гіпотези виникнення життя на Землі ви знаєте?
9. В чому полягає сучасна теорія походження життя і біосфери?
10. Чи є експериментальні підтвердження походження живого із неживого (біоти із абіоти)?
11. Що таке хімічна і біологічна еволюція?
12. Чому вуглець і воду вважають основою життя?
13. Які земні і космічні фактори вплинули на зародження життя?
14. Де на Землі могло виникнути життя?
15. Які параметри планети Земля сприяли виникненню життя?
16. Чому клімат Землі зіграв вирішальну роль у формуванні біосфери?
17. Як утворилась планета Земля і яка її внутрішня будова?
18. Якими специфічними рисами володіє біосфера?
19. Які основні еволюційні та революційні етапи можна виділити у розвитку біосфери Землі?
20. Чи можна передбачити подальшу історію біосфери Землі?
12. ЛІТЕРАТУРА
1. Вернадськин В.І. Вибрані праці. К.: Наукова думка, 1969.
2. Войткевич Г.В., Вронский В.А. Основні учення о биосфере. М., 1989.
3. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. Львів: Поллі, 1997, 252 с.
4. Мороз С.А. Історія біосфери Землі. К.: Заповіт. 1996,440 с.
5. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. М., 1990.
6. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Пер.с англ. М.. 1987.
7. Шипунов Ф.Я. Организованность биосферьі. М.: Наука, 1980,292 с.
2.2.І.2. Проблемна лекція 8.
НООГЕННИЙ СТАН РОЗВИТКУ БІОСФЕРИ
План:
1. Із історії питання
2. В.І.Вернадський про ноосферу
3. Тлумачення ноосфери після В.І.Вернадського
4. Ноосфера - сучасний етап розвитку біосфери
5. Сучасні риси ноосфери
6. Ноосфера серед інших сфер
7. Контрольні питання
8. Література
1. ІЗ ІСТОРІЇ ПИТАННЯ
Першим використав термін «ноосфера» французький математик і філософ Ле Руа: це сучасна стадія, яку в геологічній історії переживає біосфера (1927р.). Його друг П.Т.деШарден вживав цю назву ще в 1925р.: історія розвитку біосфери від геогенезу продовжується в біогенезі, а потім у психогенезі (людинотворенні).
2. В.І.ВЕРНАДСЬКИЙ ПРО НООСФЕРУ
В.І.Вернадський, прийнявши термін від П.Т.де Шардена, під впливом руйнівної другої світової війни розвинув ці ідеї. Вернадський розглядав еволюцію як спонтанний, стихійний природний процес. Його біосфера - це суцільна, глобальна, товщиною в кільканадцять км оболонка, створена життям і насичена живою речовиною, а ноосфера - це новий етап еволюції біосфери, зумовлений розумовою і виробничою діяльністю людини. Перспективу ноосфери вчений бачить у розумній виробничій діяльності, що грунтується на здобутках науки і передової практики всесвітнього людства.
Якщо людство зрозуміє, що воно є части нею біосфери і має свої певні функції, якщо людство не буде використовувати свій розум і свою працю д ля самознищення, перед ним у геологічній історії відкриється прекрасне майбутнє (Вернадський, 1967: Голубець, 1997).
Початок ноосфери В.І.Вернадський пов’язував з появою Ното яаріепя, її переживанням льодовикового періоду, боротьбою із ссавцями за територію, з появою домашніх рослин і тварин, а потім вогню і землеробства (100-50 тис.років тому). З’явилась нова геологічна сила - мислення, наукова думка і господарська діяльність. Поступово через древньоєгипетську та древньогрецьку цивілізації, виникнення погіки і математики, а врешті-решт і нової якості - всесвітності в кінці XIX ст. На зломі XIX - XX ст. наукова думка охопила всю біосферу, все людство і виявилася потужною геологічною силою, яка спричинила до істотних структурно-функціональних перебудов і до переходу її в нову стадію організованості - ноосферу.
П.Т.де Шарден вважав, що ноосфера замкнеться в собі, і що не в просторовому, а в психічному напрямі вона знайде, не покидаючи Землі і не виходячи за її межі, лінію своєї втечі. Тобто відбудеться відокремлення свідомості від своєї матеріальної матриці, щоб мати можливість «своєю силою спочивати в базі - омезі» - тобто повернутись до того, з чого почався розвиток Всесвіту, ТутТейярдеШарденвпавдо містифікації, чогоВ.І.Вернадський несприйняв.
3. ТЛУМАЧЕННЯ НООСФЕРИ ПІСЛЯ ВЛ.БЕРНАДСЬКОГО
Майже кожний дослідник намагався дати своє тлумачення цього важливого і непростого поняття, а ще частіше взагалі не створював собі труднощів з його науковим аналізом і використовував модний термін «ноосфера» для прикраси і осучаснення публікації. Терміном «ноосфера» називали все, що має відношення до розуму, розумової діяльності і носія розуму, охопленої ним сфери і навіть, до суспільно-політичних формацій.
Ю.П.Трусов (1968р.): ноосфера - це особливий структурний елемент космосу.
Б.П.Висоцький (1968р.) пов’язував ноосферу з иерозумовою і розумовою діяльністю людей.
О.Н.Олейников (1971р.) звернув увагу на тісну взаємодію літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери, а ноосфера - це система живої речовини, охоплена людським розумом.
О.І.Перельман (1964р.) вважав, що ноосфера - це техногенно перетворена біосфера, яку можна підняти на інші планети і занурити в літосферу з допомогою людського розуму.
І .О.Козиков (1968р.), БЛ.Гиляров (1977р.), М.М.Камшилов (1979р.) пов’язують ноосферу з високою технологізацією суспільства на шляху до побудови комунізму.
Д.М. Армавд (1975р.) звинуватив В.І.Вернадського в «придумуванні різних сфер», й кинув тінь недовіри на вчення про біосферу - ноосферу.
О.І.Яншин розвивав вчення В.І.Вернадського про ноосферу, виділив 6 передумов її розвитку, але не минув комуністичної ідеології, прогнозуючи її розвиток на майбутнє.
М.І.Будико (1984р.): ноосфера тільки почала формуватись і в майбутньому розшириться далеко за межі нашої планети.
В .П.Казначеєв (1989р.): ноосфера включає людство-виробництво-природу. Нею треба керувати з допомогою глибокого знання природно-історичних закономірностей.
М.А.Голубець(І997р.)вважає, що він розвиває зовсім інший підхід до еволюціїбіосфери, яка переживає зараз ноогенний період розвитку.
4. НООСФЕРА - СУЧАСНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ БІОСФЕРИ
М.А.Голубець очищає вчення В.І.Вернадського від ідеологічних нашарувань і термінологічної плутанини, щоб відтворити його глибоку гносеологічну суть і розкрити можливості його широкого практичного використання.
«Функціонально поєднавши процеси розвитку органічного світу (еволюційна теорія Дарвіна), цефалізації живої речовини (психозойська ера Ле-Конта), зростання геологічної ролі людини (антропогенна ера Павлова), інтеграції всесвітнього людства внаслідок удосконалення засобів транспорту і звязку та результату руйнівної дії війни на величезних просторах земної кулі, а також оцінивши, що могутність людства визначається не масою його речовини (за відношенням до маси планети вона мізерна), а пов’язана «з його мозком, його розумом і спрямованою цим розумом його працею», В.І.Вернадський в 1944р. зробив геніальний висновок про те, що «людство, взяте в цілому, стає потужною геологічною силою... Перед ним, перед його думкою і працею постає питання про перебудову біосфери». Наслідком цієї перебудови, - продовжує М.А.Голубець (1997р.) буде «новий стан біосфери», який має назву «ноосфера».
Формування ноосфери - спонтанний, стихійний природно-історичний процес, пов’язаний з розумовою, але не обов’язково розумною діяльністю людства. Але з часом розумна діяльність переважатиме, тому що тільки вона зможе подолати глобально соціально-економічні, демографічні, екологічні та інші спільні для людства проблеми. Але пов’язувати виникнення ноосфери з розумною, а тим більше соціалістичною чи комуністичною діяльністю було би неправильним.
Межі ноосфери як стадії біосфери співпадають з останньою: в глибину до 3 км і вверх - до озонового шару. Вихід людини в Космос чи її проникнення в глибини літосфери не розширює межі ноосфери. Людина побувала на Місяці, досліджує Марс. Венеру. Юпітер, вийшла за межі Сонячної системи (Марінер-2), але це - не ноосфера, а може бути якась інша сфера людської діяльності.
Часові межі ноосфери: початок її звязується з появою людини розумної. Тобто, відлік появи ноосфери треба робити не від появи носія інтелекту, а від перших проявів розумової діяльності (скотарство, землеробство), а значить - з неоліту. Тут М. АТолубець (1997р.) явно суперечить самому собі - спочатку він писав про 100-80 тисяч років тому, хоча Ното заріепБ з’явився 25 - 28 тисяч років тому назад, тепер він пише про неоліт, а це 10 - 8 - 5 тисяч років
тому назад.
М.М.Мойсеєв (1987р.) вважає, що ноосфера почнеться, коли людство, об’єднавшись, перейде до розумної діяльності.
В .П.Казначеєв (1989р.): процес ноосферогенезу поєднується з появою суспільства, але прискорений перехід до неї почався тільки в XX ст.
М.А.Голубець (1997р.): початок переходу до ноосфери від біосфери - це середина XX ст. (40-і роки). Після цього почались глибокі і відчутні зміни у взаємовідношеннях між суспільством і природою, якісні структурні і речовинно-енергетичні перетворення не лише в біосфері, але й у її довкіллі.
5. СУЧАСНІ РИСИ НООСФЕРИ
Людина втрутилась у всі ланки біосфери. Якщо 500 років тому населення Землі ледве перевищувало 400 млн. осіб, то нині воно досягає майже 6 мпрд. Його подвоєння може настати через 50-60 років. Ось як росло населення Землі:
5000 р.до н.е. - 30 млн.осіб
0 р. - 230 млн.осіб
1000 р. - 305 млн.осіб
1500 р. - 440 млн.осіб
1800 р. - 952 млн.осіб
1900 р. -1656 млн.осіб
1952 р. - 2485 млн.осіб
1960 р. - 2982 млн.осіб
1970 р. - 3635 млн.осіб
1990 р. - 5438 млн.осіб
Прогноз
2000 р. - 6493 млн.осіб
2050 р. - 9500 млн.осіб
2100 р. -10500 млн.осіб
Найбільший вплив від людської діяльності відчула літосфера: щорічно на кожного жителя
Землі видобувається 20 т мінеральної сировини. За рік піднімається на поверхню 100 млрд.т породи. За останні 150 років на поверхні Землі виникло 100 км3 відвалів і 50 - 60 км3 кар’єрів.
Велике забруднення відчуває атмосфера. Поблизу промислових об’єктів створені геохімічні антропоаномалії (Ковда, 1975р.).
До Світового океану щорічно потрапляє 50 тис.т пестицидів, 5 т ртуті, 10 млн.тнафти і т.д.
Значно порушені кругообіги в біосфері вуглецю, кисню, азоту, фосфору та ін.елементів. Кожні 7-10 років подвоюється виробіток електроенергії.
1 0,5% новонароджених дітей - з генетичними дефектами, значно зростає захворюваність і смертність населення.
Значно порушені фіто- та зоосфери: щороку зникає один вид, в той час як від 1600р. до 1950р. один вид зникав за 10 років. Глобальне розмаїття в 2000р. знизиться на 1/6, що відповідає зникненню 500 тис.видів.
Протягом останніх 40 років площа ріллі на Землі була майже незмінною і становила 1,5 млрд.га, але кількість населення подвоїлась і тому рілля зменшилась від 0,5 га/чол. в 1960р. до 0,23 га/чол. Середня ж урожайність збільшилась лише на 30%, що й привело до загострення продовольчої проблеми.
Величезну шкоду людству завдають війни, особливо в наші часи.
Загроза ядерної війни може перерости в ядерну ніч, а потім і в ядерну зиму.
Спасти людство від загрози загибелі біосферологія вже не спроможна, потрібна нова наука - ноосферологія, яка б враховувала і природні і соціальні процеси.
Внаслідок Чорнобильської катастрофи було забруднено в Білорусі 10160 га (щільність 5
- 15 кюрі на км2), 4210 га (15 -40 кюрі накм2) і 2150 га (більше 40 кюрі на км2), в Україні відповідно 1960, 820 і 640 га, в Росії - 5760,2060 і 310 га.
Отже, без розумної розумової діяльності людини ці проблеми людство не вирішить.
6. НООСФЕРА СЕРЕД ІНШИХ СФЕР
Термін «техносфера» (С.В.Колесник) означає сукупність штучних об’єктів, створених людиною.
Р.К.Баландін (1973р.): техносфера виникла з початком цивілізації, тобто 2 тис.років до н.е. Це - нова технозойська ера.
Г.Ф.Хільмі (1975р.): біотехносфера відрізняється від первинної біосфери.
Ю.А.Косигін (1986р.): біосфера взагалі не має свого простору, тому що жива речовина проникає у всі абіотичні сфери. Біосферу він поділяє на фіто-, зоо- і антропосфери. З останньою тісно пов’язані техносфера і ноосфера.
Р. А.Новиков (1988р.) вважає за необхідне виділити космосферу в звязку з виходом людини за межі біосфери Землі, у Космос.
Людина, яка натракторі оре землю, належить до антропосфери, діє як член соціосфери. впливає як фактор соціосфери, трактор належить до техносфери, рілля - до агросфери, а грунт - до педосфери. Значить, можна настворювати безліч сфер: віросфера, гайкосфера, птахосфера, жабосфера, ринкосфера, мафієсфера і т.д. (Голубець, 1997).
7. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Звідки з’явився термін «ноосфера»?
2. Як визначав «ноосферу» В.І.Вернадський?
3. Коли почалась ноосферна стадія біосфери за В.І.Вернадським?
4. Яке майбутнє у ноосфери?
5. Розкажіть, як тлумачили вчені «ноосферу» після В.І.Вернадського.
6. Що вплинуло на тупикові гілки розвитку вчення про ноосферу?
7. Чи можна проводити аналогію між ноосферою і суспільно-політичною формацією, наприклад, соціалізмом чи комунізмом?
8. Ноосфера - сучасний етап розвитку біосфери.
9. Що можна сказати про сучасні риси (ознаки) ноосфери?
10. Яке місце займає ноосфера серед інших сфер?
8. ЛІТЕРАТУРА
І. Будьїко М.И. Зволюция биосферьі. Л.: Г идрометеоиздат, 1984,488 с.
2. Вернадский В.И. Несколько слово ноосфере. Биосфера. М.: Мьісль, 1967. с.349-358.
3. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. М.: Наука, 1989, 263с.
4. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери. Львів: Поллі, 1997,250 с.
5. Зербино Д.Д. Антропогенньїе зкологические катастрофи. К.: Наукова думка, 1991, 138 с.
6. КазначеевВ.П.,ЯншинАЛ.Преобразованиебиосферьіипроблемьізкологиичеловека. Вестник АНСССР, 1980,№9, с.67-71.
7. КамшиловМ.М. Зволюция биосферьі. М.: Наука, 1979,254с.
8. Ковда В. А. Биосфера и человечество. В кн.: Биосфера иее ресурси. М.: Наука, 1971. с.7-57.
9. Косьігин Ю.А. Земля и общество. В кн.: Кибернетика, ноосфера и проблеми мира. М.: Наука. 1986, с.12-19.
10. Лапо А. В. Следьі бьільїх биосфер. М.: Знание, 1987, 208 с.
11. Недел Б. Наука об окружающей среде. Как устроен мир. В 2-х томах. М.: Мир, 1993. т. 1,420 с.
2.2.1.3. Проблемна лекція 9.
СОЦІОСФЕРА, СОЦІОСФЕРНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ
План:
1. Структурно-функціональні взаємовідносини між людиною і біосферою
2. Соціальна сутність людини
3. Взаємовідношення між біотичним і соціальним блоками на Землі
4. Соціосфера - планетарна надсистема
5. Структура соціосфери
6. Класифікація внутрішньосоціосферних структур
7. Історія розвитку соціосфери
8. Філософськезначення соціосферної концепції
9. Управління соціосферними процесами
10. Подолання глобальних екологічних та соціальних кризових явиш
11. Основні передумови прогресивного соціосферного розвитку
12. Контрольні питання
13. Література
1. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ЛЮДИНОЮ І БІОСФЕРОЮ
У межах біосфери з’явилася специфічна жива істота, розумна істота, яка започаткувала новий, вищий від біотичного рівень організації - соціальну форму речовинно-енергетично-інформаційного обміну, новий тип і новий характер взаємовідношень між структурними компонентами глобальних систем, якісну перебудову в найбільшій системі - біосфері. Виникли зовсім інші взаємовідносини всередині біосфери, як історичні, так і структурно-системні, генетичні, кібернетичні.
2. СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ
М.П.Дубінін (1983р.) найбільш аргументовано розкрив суть взаємовідношень між людиною і біосферою, людством і природою, біотичною і соціальною формами організації.
Розвиток людини: австралопітек, неандерталець, людина вміла, людина прямостояча і людина розумна. Перед австралопітеком були: рання протолюдиноподібна мавпа - предок сучасного гібона, рання людиноподібна мавпа - предок шимпанзе і горили, дріопітек - перша викопна людиноподібна мавпа, рамапітек - найдавніший предок людини розумної.
Найдавніша датована 48 тис.р.т. людина в Північній Америці, а 20 - ЗО тис.р.т. людина розумна розселилась по всіх континентах. Ното заріепз відповідає всім критеріям зоологічного виду, разом з тим - він є соціальною одиницею, але підпорядковується всім біологічним законам.
Щоб новонароджена дитина набула свідомості, а за рахунок тільки біотичних умов вона цього зробити не зможе, вона повинна бути членом суспільства, тобто соціальною одиницею. В цьому і є соціальна сутність людини, яку вона набуває, опановуючи результатами праці людей, культурою, наукою і т.д. Тобто людина має біотичну і соціальну спадковості.
Особистість людини (ОЛ) складається з генетичної програми (ГП), соціальної програми (СП) та соціального успадкування (СУ):
ОЛ = ГП+СП + СУ.
Для того, щоб сформувався біологічний вид Ното заріепз потрібно було 20 млн.років, а д ля того, щоб піднятися від багаття і печери до атомної енергетики, космічних кораблів, комп’ютерів і синтезу гену - всього 40 тис.років. Людина біологічно вже не міняється, а лише швидко росте її соціальність.
3. ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ МІЖ БІОТИЧНИМ І СОЦІАЛЬНИМ БЛОКАМИ НА ЗЕМЛІ
Схема формування суспільних сукупностей людей:
суспільно-етнічна суспільно-географічна
лінія (територіальна) лінія
Рисунок 72 - Схема формування соціальних сукупностей людей (за М. А.Голубцем)
4. СОЦЮСФЕРА - ПЛАНЕТАРНА НАДСИСТЕМА
Соціосфери - це самоорганізована, саморегульована планетна система, до складу якої належить біосфера, інші охоплені виробничою діяльністю геосфери та прилеглий до Землі Космос і людське суспільство з усіма наслідками його розумової і господарської діяльності.
Ноосфера (біосфера на сучасному етапі свого розвитку) є підсистемою (блоком) соціосфери. Тобто термін «ноосфера» виявився непридатним для означення найвищої форми природноїорганізованості. Такою формою є соціосфера, а ноосфера (біосфера) лише входить до її складу.
5. СТРУКТУРА СОЦІОСФЕРИ (рисунки 73-75)
Рисунок 73 - Схеми структури геосоціосистеми і взаємозв’язків між її блоками Блоки: І - демографічний (населення, людство), II - природний (біосферне, космічне, стратосферне і літосферне середовище), ПІ - соціальний, IV - економічний, V -політичний, VI - освітньо-культурний, VII - науковий, технологічний, VIII -житлово-промисловий, IX- енергетичний
Рисунок 74 - Будова соціосфери і взаємозв’язки між її блоками
МІ
Рисунок 75 - Структура соціоекосистеми
6. КЛАСИФІКАЦІЯ ВНУТРІШНЬОСОЦІОСФЕРНИХ СТРУКТУР (рисунок 76)
геосоціосистеми
Рисунок 76 - Класифікація геосоціосистем: І - адміністративно-територіальний ряд. II - топологічний ряд: а - материковий, б - морський, в - космічний.
7. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОСФЕРИ
Людство розселилось по планеті зовсім недавно. 7000 років тому на Землі було 20 - ЗО млн.осіб, за 6 тис.років з того часу населення зросло в 10 разів, а за останнє тисячоліття в 20 разів (Ковда, 1975р.; Алексеев, 1984р.; Тейяр де Шарден, 1987р.; Казначеев, 1989р.).
100 тис.років тому почала розвиватись ноосфера, коли людина оволоділа вогнем і стала перетворювачем біосфери. Але соціосферу ми не можемо ототожнювати з ноосферою. Розвиток їх почався одночасно, але історія ноосфери - це історія наслідку антропогенного впливу на довкілля, на біосферу, а історія соціосфери - це історія причин, історія виникнення і розвитку на планеті вищого за біотичний рівня організованості - соціальний, пов’язаний з розумовою діяльністю людини, формуванням людського суспільства. Поступово соціосфера перетворила біосферу в свою підсистему.
Неоліт - це початок якісно нового процесу у розвитку планети, а саме - соціосферного, в тому числі і ноосферного. Тут у М.А.Голубця (1997р.) знову протиріччя у хронології (в роках): спочатку йшлося про 100 тис.років, а потім - про неоліт, тобто 10-12 тис.років тому.
А далі тисячі років було потрібно, щоб соціосферний процес охопив усю Землю, перетворив біосферу в її новий ноосферний стан. Соціосфера не має просторових біотичних меж, вона охоплює все дальші і дальші простори Космосу і все більші і більші глибини Землі. А ноосфера залишилася в межах біосфери, бо вона є її станом, її новою стадією існування.
8. ФІЛОСОФСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ СОЦІОСФЕРНОЇ КОНЦЕПЦЙ
На її підставі вдалося знайти відповідь на одне з найважливіших питань природознавства і сучасної філософії - взаємовідношення між біотичною і соціальною формами організації' та структурно-функціональних зв’язків між ними, місця і ролі людського суспільства у теперішніх складних глобальних процесах.
9. УПРАВЛІННЯ СОЦЮСФЕРНИМИ ПРОЦЕСАМИ
Основний принцип управління - глобальний, національний, регіональний, обласний, районний, міський, об’єктовий екологічний моніторинг з надійним зворотним зв’язком. Велику роль в цьому повинна грати громадськість, жінки і науковці.
10. ПОДОЛАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ КРИЗОВИХ ЯВИЩ
Тепер ми керуємо з допомогою кібернетики, тобто автоматизації всіх процесів, а треба перейти до біонізацїї - від впливу на природу до керування взаємодією з нею.
Віце-президент США Альберт Гор вважає, що треба впровадити Глобальний План Маршала:
1) стабілізація чисельності населення Землі:
2) швидке створення сприятливих для довкілля технологій;
3) нова глобальна економіка на ринковій основі;
4) нова генерація міжнародних угод, в котрих діють правові екологічні норми для всіх держав;
5) глобальна система екологічної освіти і виховання.
11. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ ПРОГРЕСИВНОГО СОЦІОСФЕРНОГО РОЗВИТКУ М.А.Голубець вважає, що це:
1) перебуд ова людської свідомості;
2) збереження різномаїття в біосфері у гармонії з різномаїттям геосоціосистем;
3) охорона біосфери як природного середовища існування людей;
4) збереження і збагачення інтелектуальної пам’яті;
5) демократичні засади управління соціосферними процесами;
6) активне керування глобальними соціосферними процесами на засадах міжнародного права;
7) моніторинг процесів у соціосфері;
8) забезпечення національної можливості малим державам самостійно вирішувати свій шлях на основі свого менталітету, але в рамках міжнародного права.
Майбутнє людини твориться нею ж самою.
12. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. В чому полягають особливості структурно-функціональних взаємовідносин між людиною і біосферою?
2. Історичний шлях розвитку людини; які видові зміни пройшов біологічний рід Ното?
3. Хто були предками людини?
4. Назвіть основні хронологічні дати еволюції Ното?
5. Де з’явилась людина і як вона розселялась по земній кулі?
6. Людина; це - продукт еволюції чи одноактного творіння вищої сили?
7. В чому полягає сутність людини?
8. Що такебіотична і соціальна спадковість?
9. В чому полягає суть взаємовідносин між біотичними і соціальними блоками на Землі?
10. Дайте визначення соціосфери.
11. Яке співвідношення між біосферою, ноосферою і соціосферою?
12. Які блоки виділяються в структурі соціосфери?
13. Дайте класифікацію внутрішньосоціосферних структур.
14. Розкажіть про історію розвитку соціосфери.
15. В чому полягає філософське значення соціосферної концепції?
16. На чому повинно грунтуватись управління соціосферними процесами?
17. Які шляхи подолання глобальних екологічних та соціальних кризових явищ пропонують американські і українські вчені?
18. В чому Ви бачите основні передумови прогресивного соціосферного розвитку?
13. ЛІТЕРАТУРА
1. Алексеев В.П. Становление человечества. М.: Политиздат, 1984,462 с.
2. Антропогенні зміни біогеоценогичного покриву в Карпатському регіоні. К.: Наукова думка, 1994,166 с.
3. БаландинР.К.СудьбаЗемли. Минск: Урожай, 1973,119с.
4. Вернадский В.И. Размьішления натуралиста. Научная мьісль как планетное явление. Кн.вторая. М.: Наука, 1977,192 с.
5. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. Львів: Поллі, 1997, 270 с.
6. Дубинин Н.П. Что такое человек? М.; Мьісль, 1983,344 с.
7. Казначеев В.П. Очерки теории и практики зкологии человека. М.: Наука, 1983,260 с.
8. Перельман А.И. Геохимия биосферьі. М.: Наука, 1973, 167 с.
9. РуттенМ. Происхождениежизни. М.:Мир, 1973,413с.
10. Ушаков С.А., Ясаманов Н.А. Дрейф материков и климатьі Земли. М.: Мьісль, 1984. 207 с.
11. Шипунов П.Я. Организованносгь биосферьі. М.; Наука, 1980,292 с.
12. Яблоков А. В., Юсуфов А.Г. Зволюционное учение. М.: Вьісшая школа, 1981,344 с.
13. ЯницкийО.Н. Зкология города. Зарубежньїемеждисциплинарньїеконцепции. М.: Наука, 1984,240 с.
14. Яншин А.Л. В.И.Вернадский и его учение о биосфере и переходе ее в ноосферу. В кн.: В.И.Вернадский и современносгь. М.: Наука, 1986, с.28-40.
2.2.1.4 Проблемна лекція 10.
КОНЦЕПЦІЯ СТІЙКОГО (СТАЛОГО) ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
План:
1. Із історії питання.
2. Концепція сталого розвитку
3. Ріо-де-Жанейрська конференція ООН про сталий розвиток
4. Підтримання біотичних і соціальних функцій соціосфери - передумова сталого розвитку
5. Розумне керування соціосферними процесами - запорука сталого розвитку
6. Контрольні питання
7. Література
1. В ІСТОРІЇ ПИТАННЯ
В кінці 60-х років нашого століття з ініціативи Ауреліо Печчеі розгортає діяльність Римський клуб, завданням якого було вивчення глобальних взаємопов’язаних й взаємозумовлених соціальних, економічних, технічних, демографічних і політичних проблем і, зокрема, таких явиш, як безконтрольне збільшення чисельності населення Землі, безробіття, голод, виснаження природних ресурсів, енергетична криза, деградація природного довкілля, занепад моральних цінностей і віри. Це - загроза не окремим країнам, а всій людській спільноті на Землі і тому дослідження Римського клубу треба доводити до свідомості і президентів і простого люду.
В 1964р. в Парижі схвалено Міжнародну Біологічну Програму (МБП), яка здійснювалась 8 років і вивчала в основному біологічну продуктивність д ля харчового забезпечення землян. Виконавцями були спочатку 55, а в кінці 80 країн.
На початку 70-х років ЮНЕСКО розпочало нову програму «Людина і біосфера» (МАБ), що складалась з 14 проектів, які вивчали взаємодію і вплив людини на різні типи екосистем Землі. Виконували національні комітети ЮНЕСКО в 102 країнах. Після 11 років роботи в 1982р. ООН створила «Міжнародну комісію з навколишнього середовища і розвитку» під керівництвом прем’єр -міністра Норвегії Гро Харлем Брундтлацд. Комісія за завданням ООН працювала пліднов 1984-1986рр. іповинна була запропонувати довготермінові стратегіїв галузі довкілля, щоб забезпечити сталий розвиток до 2000р. і далі. Результати в 1987р. викладені у фундаментальному звіті «Наше спільне майбутнє».
В1988р. у Женеві створена міжнародна благодійна організація - Центр «За наше спільне майбутнє», що об’єднав понад 200 організацій у 70 країнах і поширює свої видання у 170 країнах.
В 1992р. в Ріо-де-Жанейро проведена Конференція ООН на рівні глав 179 держав з питань довкілля і розвитку. Рішення: всі держави повинні базувати свою політику на схвалених Конференцією принципах:
Декларації з довкілля і розвитку,
Порядок денний на XXI сторіччя,
Заяву про принципи управління сталим розвитком і захистом довкілля,
Конвенцію ООН про зміни клімату,
Конвенцію про збереження біологічного різноманіття.
2. КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Сталий розвиток - це такий, що задовільняє потреби теперішні, але не ставить під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби, тобто сталий розвиток -
це соціально-економічний процес, який забезпечує високу якість довкілля і здорову економіку всіх народів світу (Наше общее..., 1989; Програмна действий..., 1993).
Сталий розвиток вимагає від керівників всіх рівнів при прийнятті рішень враховувати комплекс факторів економіки, соціальної сфери і екології.
Шлях до розв’язання проблем сталого розвитку пролягає через системно-функціональний аналіз глобальних взаємозв’язаних і взаємозумовлених екологічних, демографічних і соціально-економічних процесів і подій, оцінку їх теперішнього стану і перспектив розвитку та розумне керування ними.
3. РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ ООН ПРО СТАЛИЙ РОЗВИТОК
Вищеназвані 5 документів Конференції визначили чітку стратегію. Тепер головне -впровадити її в життя у всіх країнах Землі.
Мета сталого розвитку:
1) особливості будови і функціонування тій системи, в якій треба досягти стану стійкості, збалансованості, стабільності (сталості), треба знати досконало,
2) ця система має просторову і ресурсну обмеженість,
3) майбутнє цієї системи залежатиме від того, наскільки в ній буде розумовою, науково обгрунтованою збурювальна, організаційна і спрямувальна функції суспільного розуму, виробничої діяльності, людської поведінки.
Такою системою є соціосфера і її основа - біосфера в її ноосферній стадії розвитку. Отже, щоб досягти мети сталого розвитку, необхідно правильно керувати соціосферними процесами.
В «Порядку денному на XXI сторіччя» сказано: «Уряди повинні взяти до уваги економічні, соціальні, демографічні та екологічні фактори і лише після цього опрацьовувати закони, адміністративні приписи та економічні стимули, які спонукатимуть до раціонального використання земельних ресурсів та управління ними».
Основні теми «Порядка денного...»:
- збереження земельних ресурсів,
- озеленення планети лісами,
- боротьба з опустелюванням і посухами (2/3 посушливих земель планети охоплені пасовищною та іригаційною деградацією грунтів),
- збереження гірських ландшафтів (гори - це комори біорізноманіття, джерела води, енергії, корисних копалин, лісу. Під впливом гірських екосистем проживає половина населення планети, а 10% живе безпосередньо в горах),
- одним з найбільших перетворювачів природи є сільське господарство, яке повинно забезпечити харчами всіх людей планети,
- збереження біотичного різноманіття, бо це невичерпний резерв збагачення сировиною, генетичним фондом для удосконалення довкілля,
- ствворення екологічно чистих і безпечних біотехнологій для підвищення сільськогосподарської продуктивності,
- раціональне використання біотичних ресурсів морів і океанів,
- охорона і збереження прісних вод,
- підвищення безпеки використання токсичних хімічних речовин та утилізації відходів,
- забруднення атмосфери,
- зміни клімату від парникових газів,
- збереження озонового шару,
- кислотні дощі,
- боротьба з новими хвороботворними бактеріями і вірусами та інші екологічні проблеми.
4. ПІДТРИМАННЯ БІОТИЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ СОЦІОСФЕРИ -ПЕРЕДУМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Соціосфера та її підсистема біосфера повинні розвиватись як за біотичними, так і соціальними законами, інакше людина як біологічний вид і соціальна субстанція не зможе забезпечувати сталий розвиток.
5. РОЗУМНЕ КЕРУВАННЯ СОЦЮСФЕРНИМИ ПРОЦЕСАМИ - ЗАПОРУКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
В самій структурі соціосфери (див. розділ 5 лекції 8) закладені принципи сталого розвитку геосоціосисгеми. Науково обгрунтоване управління соціосферними процесами в умовах сталого розвитку повинно здійснюватись на базі ієрархічної системи моніторингу від глобального до локального.
6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Коли вперше міжнародна спільнота зацікавилась глобальними екологічними і соціально-економічними процесами?
2. Що таке Римський клуб?
3. Як виконувалась перша міжнародна програма з проблем забезпечення людства продуктами харчування?
4. Що таке програма МАВ - «Людина і біосфера»?
5. Які рішення прийняла Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992р.?
6. В чому суть концепції сталого розвитку?
7. Які теми висвітлюються в «Порядку денному на XXI сторіччя»?
8. Чому треба підтримувати біотичну і соціальну функції біосфери?
9. Що є запорукою сталого розвитку?
10. На чому може базуватись розумне керування соціосферними процесами?
7. ЛІТЕРАТУРА
1. ВернадскийВ.И. Биосфера. М.: Наука, 1967,376 с.
2. Волошин В.В., Горленко І.О., Кухар В.П., Руденко Л.Г., Шевчук В.Я. Підходи до концепції сталого розвитку та її інтерпретації стосовно України. Укр.географ.журнал, 1995, №3, с.3-10.
3. Голубець М.А. Плівка життя. Львів: Поллі, 1997,188 с.
4. Конева И. Г. Социальньїй блок в системе зкологического мониторинга. География и природньїе ресурсьі, 1996, №2, с. 13-17.
5. Наше общее будушее. Доклад Междунар.комиссии по охр.окр.средьі и развитию (МКОСР). М.: Прогресе, 1989,376 с.
6. Програмна действий. Повесткадня на XXI век идругие документи коиференциив Рио-де-Жанейро в популярном изложении. Женева, Центр «За наше общее будущее», 1993, 70 с.
7. Украинские Карпати. Природа. К.: Науковадумка, 1988,208 с.
8. Человек в биосфере: ученьїе Украинской ССР в реализации программи ЮНЕСКО. К.: Науковадумка, 1989,125 с.
9. Чорнобильська катастрофа. К.: Науковадумка, 1996,574 с.
2.2.І.5. Проблемні лекції 11,12.
ЕТНОС І ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
План:
1. Шлях первісної людини від зародження до розселення на всіх континентах Землі
1.1. Перші людиноподібні мавпи
1.2. Від рамапітека до Ното ІіаЬіІіи
1.3. Ранній палеоліт - Ното егесіиз
1.4. Середній палеоліт- Нотоааріепз
1.5. Пізній палеоліт - кроманьонець та виникнення мистецтва
1.6. Зародження рас
1.7. Зв’язок етносу з навколишнім середовищем
2. Етнічні виміри довкілля
3. Образ довкілля у свідомості людей і пам’яті етносу
4. Виникнення етнічних культур та їх екологічність
5. Еколого-етнічні символи
6. Химерні етноси
7. Контрольні питання
8. Література
1. ШЛЯХ ПЕРВІСНОЇ ЛЮДИНИ ВІД ЗАРОДЖЕННЯ ДО РОЗСЕЛЕННЯ НА ВСІХ КОНТИНЕНТАХ ЗЕМЛІ
1.1. ПЕРШІ ЛЮДИНОПОДІБШ МАВПИ
Досягнення археології, антропології, палеогеографії і четвертинної геології останніх років (Хроніка людства, 1996) свідчать, що проблема походження людини, виділення її з царства тварин та той шлях, що пройшли наші предки від первісних мисливців до підкорювачів Космосу, хоча ще далекий від послідовного наукового висвітлювання добутими фактами, але вже достатньо аргументований (рисунок 77). Перехідний еволюційний етап від тварини до людини зайняв біля 600 тисяч поколінь (від 25 до 2 мільйонів років геологічної історії Землі).
Історія становлення людського суспільства охоплює міоцен (25 - 12 мільйонів років тому назад), пліоцен (12 - 2,5 млн.р.т.н.) і антропоген (2,5-0 млн.р.т.н). Протягом міоцену і пліоцену продовжувалась еволюція людиноподібних мавп, яка на рубежі 2,5 млн.р.т.н. привела до появи первісної людини - Ното ІіаЬіІіх (людина вміла).В епоху міоцену, з якої починається передісторія людства, на Землі панував тропічний і субтропічний клімат. Обширні території у Європі, Північній Азії і в північній половині Північної Америки займали ліси типу сучасної флори заболочених рівнин Флоріди. Південніше, у центральній частині Африки і на півдні Азії, панували відкриті ландшафти типу сучасних саван.
З часом кліматичні умови ускладнювались, ставало більш прохолодніше. Особливо це впливало на тваринний світ саван, хоча в лісовій зоні зміни відбувались повільніше. Вже мільйони років тут мешкало кілька видів приматів, серед яких пліопітек і проконсул - далекі предки сучасних людиноподібних мавп. Біля 20 млн.років назад з’явились ореопітек і дріопітек, що населяли Східну Африку, Європу, Китай. Дріопітек проіснував від 20 до 8 млн.років назад і вважається першим відомим науці представником еволюційної гілки, що вела до людини.
На рубежі між міоценом і пліоценом (біля 12 млн.років назад) від дріопітека відокремився рамапітек - найстаріший прямий предок людини ростом біля 1 м. Рамапітек був ще людиноподібною мавпою, але деякі ознаки свідчать про те, що в ньому природа зробила свій перший крок на шляху до людини. І хоча рамапітек, подібно шимпанзе, жив на деревах 124
у рідколісних зонах, однак його їжа відрізнялась від їжі інших людиноподібних мавп. Якщо інші його родичі вживали в основному м’які плоди, то він, рамапітек, віддавав перевагу горіхам, насінню, корінням та іншій грубій їжі. Це привело до формування широких корінних зубів, твердої емалі, деградації іклів і т.ін. Овал обличчя рамапітека вже менше видавався вперед і його загальний імідж вже був менше звірячим, більш схожим з людиною. Пристосування до грубої і більш сухої їжі забезпечило рамапітеку подальшу еволюційну стійкість, що було важливо в зв’язку з похолоданням та аридизацією клімату пліоценової епохи.
Рисунок 77 - Схематичний рисунок, що символізує розвиток людського пласта (заТейярдеШарденом, 1987)
1.2. ВІД РАМАПІТЕКА ДО НОМОНАВІЬІВ
Вважається, шо пліоцен (12 - 2,5 млн.р.т.н.) - це одна з найбільш безплідних епох в історії Землі, коли на фоні поступового похолодання нові види майже не утворювались, а існуючі поступово вимирали. В пліоцені вже відбулось зледеніння полюсів Землі.
Рамапітек на протязі пліоцену майже незмінювався, хоча дані від 8 до 4 млн.р.т.н. поки що відсутні. Близько 4 млн.років назад, тобто ше до закінчення пліоцену існувало 2 наступники рамапітеків, які ще ближче підійшли до людини. Це - австралопітек і Ното (іаНИа. Останній, за даними його першовідкривача, Л .Л іки, був вже первісною людиною. Обидва роди жили на одній і тій же території Африки від 4 до 1,5 млн.років назад, тобто вони перейшли верхній рубіж пліоцену (2,5 млн.р.т.н.) і жили вранньому антропогені аж до 1,5 млн.р.т.н. (рисунок 78).
Австралопітек (мавпа південна) був боковою гілкою на шляху до людини, а його сучасник Ното ІіаЬИія (людина вміла) мав значно більшерис людини. В Африці від 4 до 1,5 млн.р.т.н. жило 3 види роду Аимгаіорпіксиа: а/гіати.'і, юЬіаіиа іЬоічеі. Останній вид відомий під назвою
зинджантроп і колись вважався зв’язуючою ланкою міжрамапітеком і Ното каЬіІк. Всі три види австралопітеків були прямоходячими двоногими. Мозок їх був ще далеким від людського.
Ното каЬіІіз при відносно невисокому рості (1,2 - 1,25 м) мав достатньо розвинутий мозок, вигнуту стопу, пристосовану для прямоходіння і бігу. Він використовував виготовлені власноручно камінні знаряддя. Це означало остаточне виділення людини вмілої з тваринного світу. Так почався перший в історії Землі період людської історії -палеоліт (древньокамінний вік), який поділяється на ранній, середній і пізній.
Рисунок 78 - Схема еволюції гомінід (за Д.Джохансоном, 1984)
1.3. РАННІЙ ПАЛЕОЛІТ- Н0М0ЕКЕСТЦ5
Вад Ното егесіиа (людина прямоходяча) з’явився 1,5- 2млн.років назад, поступово розселившись на різних континентах земної кулі. Тому в різних регіонах Землі, у залежності від природних умов, він відрізнявся від своїх аналогів.
2 млн.років назад на острові Ява жив Ното егесіих тосііокепепзк, названий так по місцевості Моджокерто, де були знайдені його останки. Це були люди міцного тіла -мегантропи (1,6 -1,7 м росту), що полювали на звірів з допомогою примітивних знарядь, так званої аббевільської культури.
Після мегантропів Моджокерто, приблизно 600 тисяч років тому (перед першим -гюнцським зледенінням, яке датується 590 - 540 тисяч років тому) на острові Ява з’явився Ното егесіиз егесіиа відомий вже півтора століття -з часів дискусїїміж Уоллесом і Ч.Дарвіном
про бракуючу ланку між людиноподібною мавпою і людиною, або пітекантропом (трипільська людина), що активно полював на багатий тваринний світ Яви. Біля 500 тисяч років назад пітекантропи і багата фауна Яви зникли, можливо після катастрофічних вивержень вулканів.
Приблизно в той же час, що і на Яві, людина прямоходяча з’явилась і в Європі. Зараз відомі 2 підвиди: Ното егесіиз кеіііеІЬег^епзіз (Німеччина) і Ното егесіизраїаеокип^агісиз (Угорщина). Ці люди, як і на Яві, бродили стадами по лісах, не мали постійного житла, полювали на тварин і виготовляли примітивні знаряддя.
У Африці, спочатку на її сході, людина прямоходяча з’явилась 1,6 -1,3 млн.років назад. Це був Ното егесіиз Іеакеуі. Пізніше, біля 500 тис.років назад, він поступово розширив свій ареал і еволюціонував до нових підвидів: Ното егесіиз таигіїапісиз (узбережжя Північної Африки) і Ното егесіиз сарепзіз (Капська провінція).
Пізніше за всі регіони, приблизно 500 - 400 тис.років назад, Ното егесіиз з’явився в Китаї - це так звана пекінська людина (Ното егесіизрекіпепзіз) або синантроп. Пекінська людина була нащадком більш древньої форми - Ното ІіаЬіІізуиаптоуепзіз, що існувала за 500 тис.років до нього, тобто від 1 до 0,5 млн.років назад.
Синантропи і, можливо, їх аналоги на інших континентах Землі вже використовували вогонь, можливо у них з’явились зачатки мови.
Слід підкреслити, що досить бурхливе утворення видів і підвидів Ното егесіиз напевне було зв’язано з швидкою зміною природних умов, що виразилось у періодичних змінах епох зледеніння (гюнц, 590 - 540 тис.років назад; міндель, 480 - 430 тис.років назад) та міжльодовикових епох (гюнц-міндель, 540 - 480 тис.років назад: міндель-рісс, 430 - 240 тис.років назад), які в свою чергу, часто ускладнювались більш короткими, але контрастними в кліматичному відношенні інтергляціалами та інтерсгадіалами.
1.4. СЕРЕДНІЙ ПАЛЕОЛІТ - НОМО8АРІЕИ8
Прямими нащадками людини прямоходячої є найдавніші представники Ното заріепз -людини розумної. Останки їх розповсюджені досить широко на всіх континентах Землі (крім Антарктиди) і вченим добре прийшлось «поламати» голови, щоб відновити родовідне дерево.
В епоху відносного потепління між міндельським і рісським зледеніннями, приблизно від 350до 200 тис.років назад, на території нинішніх Німеччини, Англії, Франції та Іспанії мешкав Ното заріепз зіеіпскеітепзіз (за назвою містечка Штейнхейм біля Штутгарту), який виготовляв камінні знаряддя досить правильної геометричної форми - рубила, ножі, скребла, а також дерев’яні дубини і списи. Це - ашельська культура.
Пізніше, приблизно 150тис.років назад, в епоху рісс-вюрмської міжльодовикової епохи (180-120 тис.років назад) в Європі з’являється нащадок штейнхеймської людини - Ното заріепз пеап<1егіЬаІепзіз (неандерталець), якому від 120 тис.років назад прийшлось вести жорстоку боротьбу за життя в умовах льоду і морозу вюрмського зледеніння (120-20тис.років назад). Неандерталець живу південній частині обширної льодовикової пустелі вюрмського зледеніння, приблизно в умовах, в яких нині живуть ескімоси. Мерзла тундра тільки на півдні Європи переходила у степ з травяним покривом і рідколіссям тайги. Вижити в таких умовах можна лишедобре пристосувавшись до них. Так неандерталець став сильним, вмілим і хитрим мисливцем, який міг справитись з велетенськими тваринами - мамонтом, сибірським носорогом або печерним ведмедем. Полюванням він добував не тільки багату калоріями м’ясну їжу, а й життєво необхідні шкіри тварин для захисту від суворого довкілля. Неандертальці розселились досить широко: їх стойбища знайдені по всій Європі, а також в Узбекистані. Ближньому і Далекому Сході, в Африці.
Обсяг мозку неандертальця був близький до сучасноїлюдини і тому не дивно, що вонивже починали задумуватись над питаннями життя і смерті, дотримувались певних ритуалів, робили перші спроби художньогозображення світу, могли виражати своїдумки примітивною мовою.
Сучасником неандертальця була так звана нгандонська людина на острові Ява. яка ще зберігала окремі риси Ното егесіи.ч. На півдні Африки жив інший ранній представник виду Ното заріепз - родезійська людина, що вимерла біля 40 тис.років иазад.
Молодшою різновидністю неандертальця була знайдена на Близькому Сході палестинська людина, яка, можливо, була предком сучасних жителів Центральної Європи (Ното ьаріепа харіепи - кроманьонець), тому що в період між 40 і 35 тисячами років том} назад європейські неандертальці вимерли і в Європу зі сходу прийшли племена мисливців з усіма основними рисами сучасної людини.
1.5. ШЗШЙ ПАЛЕОЛІТ-КРОМАНЬОНЕЦЬ ТА ВИНИКНЕННЯ МИСТЕЦТВА
Ношо заріепз заріепа (кроманьонці), що заселили Європу 40 - 35 тис.років назад, мало чим анатомічно відрізнялись від сучасних людей. Вони були вмілими мисливцями на мамонтів, носорогів, оленів та ін. Вони мали добре розвинуту мову, вміли координувати спільні дії, використовували дубини і списи, вміли заманювати звірів у ями-пастки, з великою майстерністю виготовляли гострі наконечники для списів і стріл, кам’яні ножі, кам’яні гарпуни і гачки для ловлі риб, прекрасні рубила, сокири та ін. Кроманьонці широко розселились по Європі і Азії, аж до Східного Сибіру і Далекого Сходу (таблиця 49).
Дуже широко розповсюдилось первісне мистецтво: глиняні фігурки звірів, проткнуті списами, наскельні (і настінні у печерах) зображення звірів і сцен полювання, як скульптурні, так і намальовані охрою. Отже, зародження мистецтва відбулось близько 40 тис.років назад. Розвивався культ жінки (костяні і кам’яні Венери і т.ін.), що свідчить про епоху матріархату. Кроманьонці жили первісними общинами, в яких нараховувалось по кілька тисяч членів. Появились вперше в історії більш-менш постійні поселення: житла у вигляді вігвамів, чумів, яранг виготовляли з кісток мамонта, а також з жердин.
е а
Таблиця 49 - Динаміка розселення людства на поверхні планети
Історичний час Площа ойкумени
млн.км2 % площі Землі
Палеоліт 100 20
Неоліт 115 22
Вік великих відкриттів 132 25
Сучасна епоха 450 84
1.6. ЗАРОДЖЕННЯ РАС
Одночасно з європейськими кроманьонцями люди того ж типу жили у Азії і Африці, відрізняючись лише деякими анатомічними особливостями. Т ому на кінець пізнього палеоліту (15 - 10 тис.років назад) відносять появу рас: європеоїдної, монголоїдної, негроїдної. Монголоїди Східного Сибіру через Берінгію (сушу між Азією і Північною Америкою, що виникла в період регресії моря під час останнього зледеніння, 22 - 10 тис.років назад) проникли в Америку. Можна із впевненіст ю сказати, що в 14 - 12 тисячоліттях до н.е. вже була заселена вся Північна Америка і частина Південної. Трохи пізніше, в самому кінці палеоліту, тобто 10 тис.років назад, мігранти з Азіїчерез Малайський і Зондський архіпелаги з’явились в Австралії.
Таким чином, уже в кінці палеоліту, після танення останнього льодовика, люди розселились в межах всього сучасного їх ареалу, тобто по всіх конти нентах Землі. Подальший ріст населення Землі (рисунки 79 - 82, таблиці 50,51) створив цілий ряд соціально-економічних проблем, які продовжують ускладнюватись.
1.7. ЗВ’ЯЗОК ЕТНОСУ З НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ
Кожний етнос виступає носієм певних цінностей, своєрідних культурних та психічних ознак, мови, духовності, матеріальної культури, популяційно-расових особливостей тощо. Формування цих характеристик як в історії народу, так і в індивідуальному житті кожного з його представників здійснюється в певному природному середовищі.
Рисунок 79 - Ріст людської популяції (за А.Ооге, 1992).
Чисельність населення Землі тривалий час практично не змінювалася. Поступове її збільшення було зумовлене землеробською революцією кілька тисяч років тому. Значне збільшення почалося під час промислової революції. В XX столітті темпи приросту населення різко зросли. Що десять років воно збільшується на мільярд. На початку 1992р. досягало 5,5 млрд., у 2032р. може становити 9 млрд.
Рисунок 80 - Демографічні процеси в людському суспільстві.
1 - народжуваність, 2 - смертність. А - зона примітивної стабільності, Б -демографічний перехід, В - зона цивілізованої стабільності
Таблиця 50 - Динаміка щільності народонаселення Земної кулі
Період часу Епоха Щльність населення, особин/100 км!
Сучасність 80 років тому 180 років тому 230 років тому 330 років тому 2000 років тому 6000 років тому 10 тис.років тому 25 тис.років тому ЗО тис.років тому 100 тис.років тому Індустріальна Індустріальна Аграрно-індустріальна Аграрно-індустріальна Індустріально-аграрна Аграрна Перші міста Мезоліт Верхній палеоліт Середній палеоліт Нижній палеоліт 1700 1100 620 490 370 100 75 4 4 1,2 0,4
Рисунок 81 - Кількість людей, убитих у війнах, млн.чоловік:
1 - у першій світовій війні (близько 7); 2 - у другій світовій війні (близько 60);
З - усього в світі (близько 22); у війнах 1945 - 1985рр. (З - 10);
4 - на Далекому Сході (близько 11): 5 - у Африці (близько 4,5);
6-у Південній Азії (2,5); 7 - на Середньому Сході (1,3);
8-у Латинській Америці (0,8); 9-у Європі (0,3); 10-у Індокитаї (близько 7)
Таблиця 51 - Динаміка чисельності населення протягом останніх століть
Роки Чисельність населення, млн.чол. Середньорічний приріст, %
1988 5000 1,6
1980 4437 1,9
1950 2501 0,8
1900 1650 0,5
1850 1262 0,5
1800 978 0,4
1600 486 0,4
1500 446 0,1
1400 373 0,3
1300 384 0,0
1200 ' 348 0,1
Рисунок 82 - Розподіл населення Землі між Північчю та Півднем
До цього питання є різні методологічні підходи. Один із них - актуалістична (уніформістська) методологія, згідно якої феномен минулого приміряють до сьогодення. Якщо так, то тоді неандертальця з печери Ля Шаппель треба вважати французом, синантропа із Чжокоудяня - китайцем, а неоантропа із Старосілля - українцем. Є хиби у іншої міграціоністсько-емерджентної методології, за якою етноси виникають спалахово, десь у глибинах континентів, а потім мандрують по світу, змінюючи один одного на певній території. Тоді трудно відповісти, куди зникають кімерійці і постають сармати, де діваються останні і звідки прийшли скіфи, як їх вижили анти і чому вже їм на зміну прийшли русичі-поляни і що роблять на цих землях українці?
Більшу перевагу мають еволюціоністські та структуралістські методології. Перша з них уже з другої половини XIX ст. обгрунтовує еволюцію культури як розвиток від нижчого до вищого, подібність шляхів різних народів та їх культурну єдність, на фоні чого виникали селективні етноси. Структуралістський генетичний підхід розглядає етноси як явища еколого-еволюційні, як адаптація етносу до певних умов свого довкілля.
Всесвіт, у якому мн живемо, єдино можливий для виникнення життя. Але для конкретної людини, етносу і людства в цілому Всесвіт - це різні поняття. Якщо д ля людства Всесвіт - це як мінімум Сонячна система, то для малого Тараса («Мені тринадцятий минало...») він закінчується за ближнім гайком. Так само і для популяції чи етносу важливішим є не фізичний Всесвіт, а те безпосереднє довкілля, яке їх викликало до життя і дає змогу його підтримувати.
2. ЕТНІЧНІ ВИМІРИ ДОВКІЛЛЯ
Серед етнічних маркерів чільне місце посідає поряд з психоаналізом також екоаналіз, який допомагає людині осягнути найглибші шари етнокультури і етнопсихології, які іноді можуть бути втрачені.
Гуцули та їх специфічна культура: глибока майстерність, почуття природи, церкви-смереки, сувеніри, працелюбство і т.ін.
Конкретний етнос формується з певного поєднання чинників ландшафтних, геологічних, орографічних, генетичних і т.д. Отже довкілля етносу - не сцена, де він грає, а потім сходить зі сцени, а це його власна складова, його частина. Значить система «етнос-довкілля» є синтетичною. Для етносу дуже важливими є відчуття (поняття) батьківщини, краю, світу.
Батьківщина - це місце, де розташовані родинні гнізда, де знаходяться джерела людини, причому кожної зокрема. Раніше використовували термін «дідизна», шо ще глибше занурювало корені нині сущих. Етнос проживає на землі своїх предків - батьків. Збагачення терміну: обійстя, садиба, дім - це економічно діяльнісні категорії, які і утворюють батьківщину.
Край - рідна земля, батьківщина, вітчизна, етнічний терен даного народу. Може бути свій або чужий край. Краяни - співвітчизники. Стосовно «рідної землі» край майже тотожний «країні», але може означати і її регіон (область). Україна бере назву свок від слова «край». Діаспора українська розрізняє українців, що живуть у своєму краї . емігрантів, що живуть в інших краях.
Світ - це дуже широке поняття, від усього Космосу, Всесвіту до свого найближчого довкілля. Іноді світ - це не Україна, а інші краї.
3. ОБРАЗ ДОВКІЛЛЯ У СВІДОМОСТІ ЛЮДЕЙ І ПАМ’ЯТІ ЕТНОСУ
Образ світу в масовому світогляді та науковій літературі іноді складається по-різному.
Образ українського світу: ще з часів Гомера земля, де тепер живуть українці, зображалась суворою, прохолодною, обширною, багатою країною, на теренах якої мешкали грізн войовничі племена.
Інші давньогрецькі племена нашу землю описували квадратом, обмеженим на півдні Понт Евксінським - Меотидою (Азовське море), на сході - Танаїсом (Доном), на заході -Істром (Дунаєм) і Карпатами, а на півночі - Океан або льодова пустеля.
Скандинавські джерела називали східну частину Європи - Велика Свитьоу, або Руссія, або Гардарик. або Скіфія.
З давніх ,час(в у європейців склалася думка, що нинішня територія України, це щось окреме, єдине ціле. Мінялись народи, а геополітичне положення цього чотирикутника лишалось майже незмінним на протязі тисячоліть.
Цей висновок світової спільноти цілком відповідає образу свого Краю, який формувався у його автохтонного населення: обшири Київської Русі, кордони Великого князівства Руського - за Б.Хмельницьким, кордони України-Руси - за пактами І. Мазепи і П.Орлика, межі соборної Української НР-за IV Універсалом Центральної Ради, кордони УРСР, а тепер і Україна (хай і значно обкарнана) є надзвичайно сталими і якщо порушувалися, то завжди політично, але не етнічно.
На цьому чотирикутнику змінилось багато етносів, з нього ходили війнами (анти і русичі - на Візантію, роксолани - у Мезію, козаки - у Крим, Монгольщину, на Понту чи Польщу), але завжди повертали назад бо почуття до рідного Краю завжди переважало вигоди від колонізації нових земель. І за цією ознакою аборигени Краю (тобто українці) докорінно відрізнялися від етносів імперського типу, починаючи від татаро-монгол та московитів і закінчуючи англосаксами чи іспанцями (Крисаченко, 1996).
Але з цим можна сперечатись: адже московітів породили наші земляки, які осіли на завойованих ними північних землях, змішавшись там з місцевими і татаро-монгольськими племенами.
Жителі Краю постійно перебували у напруженому двоборстві з півднем і заходом, а зі сходу і півночі, які він міг би підкорити, йому завдавали ударів: у IV - V ст.гуни і авари, XIII - татаро-монголи, XVII - ХУІП - московіти.
Жителі Краю не йшли далеко за межі своїх лісостепових ландшафтів, тобто власне довкілля їх тримало «в руках». Гори, море, суцільні ліси і степи нашим краянам не подобались. Лісостеп - дуже різноманітний ландшафт, насичений великою кількістю екосистем - боліт, річкових долин, луків і т.д. Степ північний, де мешкали краяни, значно відрізнявся від чужого для них південного степу - Дикого Поля, бо північний степ - це піднята рівнина, розчленована глибокими ярами, балками, річковими долинами з вкраплениками лісу, луків і т.ін.
Дикий степ - це плоска як стіл рівнина. І вони перетворювали її із двомірного простору у трьохмірний, будуючи кургани, ставки, вітряки, насаджуючи пірамідальні тополі і тл. Таким чином Дике Поле, цей новий для наших предків-краян світ став більш багатовимірним, звичним і ріднішим.
Двір українця - це мікрокосм, де все є своє: сад, квітник, город і т.д. Він відрізняється
від російського чи степового, де навіть огорожі може не бути. Отже хутір українця - це автономна система. Це також фіксується у ментальності етносу, його історико-культурних цінностях.
4. ВИНИКНЕННЯ ЕТНІЧНИХ КУЛЬТУР ТА ЇХ ЕКОЛОПЧНІСГЬ
Зараз, в умовахсамостійноїУкраїнської держави, нам важливо найти правічний духовний світ нашого народу. Він, цей світ, нагадує Ельдорадо, де самородки і самоцвіти лежать у багні і їх треба відкопати і відмити. Історична пам’ять народу збереглась в його фольклорі -колядках, щедрівках, думах, легендах, переказах, літописах. Нерідко звичаї; вподобання та побут описували чужинці (Геродот та інші), але до них треба теж віднестись обережно, бо наші предки для них були іновірцями, поганцями.
В другій половині XIX ст. етнолог Іван Левицький (він же письменник Нечуй-Левицький) упраці «Світогляд українського народу» писав, що всі образи своєїрелігії давні українці брали з природи - геоморфні і зооморфні форми. Побут був пастушим і патріархально-хліборобським. І навіть християнство, що прийшло на Україну в X ст., ввібрало в себе багато язичницького і у віруваннях і у святах. В українській міфології панують образи з природи: Сонце, Зоря, Хмара, Весна, Господар, Громовик, Святовит, Купайло, Коляда, а протистоять їм темні сили -русалки, мавки, полісуни, польовики, домовики, чорти, відьми, упирі, вовкулаки, Доля і Злидні. Зачатки згаданої системи уявлень слід віднести до мадленської епохи.
5. ЕКОЛОГО-ЕТНІЧНІ СИМВОЛИ
Є риси і прикмети, за якими можна визначити, до якої етнічної культури чи етносу відноситься та чи інша людина. І це не лише антропологічні, етнографічні, мовні та інші ознаки, а й певна сукупність субстанцій ментальних, природних чи культурних об’єктів і явищ. Коли ми кажемо «щі», то віє російським духом, а при слові «борщ» - українським. «Береза» більше символізує Росію, а «калина, верба, тополя» - Україну. При словах «рис» чи «банани» асоціації інші, ніж «маїс» або «фініки». Глибинні корені цих етнічних символів - у природному середовищі відповідних етносів.
Хліб - це символ орачів, хліборобів, які тисячоліттями населяли простір від Дністра до Дону. Навіть у Біблії під час Святої вечері хліб - то тіло Боже. Пшениця, пшенична солома, дідух - це все притаманне нам і йде з давніх давен.
На Різдво свічку ставили у хлібину. На Новий рік віншування: «Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю!». А особливе шанування хлібу - на Паску.
Земля - це джерело всякого добробуту. На Благовіщення (7 квітня) Бог вкладає свою голову у землю, щоб розбудити ії дати всяке життя. Після цього можна було починати оранку.
Вода - з давніх давен був поширений культ води - богині Дани (від «да» - вода, «на» -неня, мати). Звідси маємо назви рік: Дніпро, Дністер, Дунай, Дон. Дівчата вмивалися утрішньою росою. Не плюй в колодязь! Цілющі джерела - мінводи.
Свято Водохреща (Йордана) - культ святої води.
Вогонь - культ Сонця (Дажбога), вогник у степу - путеводій, багаття у лісі відлякувало нечисту силу. Бог Перун, блискавка, спалювання сміття на городі, лікування свічкою. Гуцули починали весну великою ватрою (на Юрія, 6 травня). Свято Купайла, очищення ватрою.
Флора і фауна - верба, дуб, сосна, любисток, калина і тд. З великою любов’ю відносились до деревини. Вербна неділя. Зілля в ніч на Івана Купала. Легендарне цвітіння папороті? Його насправді нема, але треба шукати (заклик до вічного пошуку).
Тури, олені, кабани, бджоли, воли, корови і тд.
Барви - етнічні кольори жовто-синього прапора:
За синіє небо, за жовте колосся ...
Чорні хати на Буковині, малинові прапори запорізьких козаків - це мотив калини. Білі хати лісостепу. Глинобитні - на півдні степу.
Значить в екологічній культурі проявляється єдність еколого-етнічного середовища народу, природного та культурного начал в його життєдіяльності. 1 руйнування його приводить до втрат, як у довкіллі, так і в суспільстві.
6. ХИМЕРНІ ЕТНОСИ
Етногенез і біосфера. Раніше панував сталінський підхід до етногенезу: рід - плем’я -народ - буржуазна нація - соціалістична нація. Вважали, що ми нова етнічна єдність -совєтський народ. Але насправді від контактів різних націй народжується не тільки дружба народів, а й міжетнічні конфлікти: Афганістан після виведення радянських військ, Нагірний Карабах, Ош, Чечня, Югославія і т.д.
Ще Л.М.Гумільов показав, що розвиток етносів та біосфери є взаємопов’язаним процесом. Варварські дії до природи того чи іншого краю, як правило, здійснюють пришлі люди, чужинці, мігранти: римляни, татаро-монголи. Він сформулював концепцію «химерного етносу» - негармонійного поєднання двох-трьох елементарних етносів, які мають різний світоглядний устрій, практику природокористування, етнічні цінності тощо.
Це пояснює, чому не вдалось утвердити єдиний радянський народ. Політика гігантоманії, великого сталінського плану перетворення природи привела до збитків у довкіллі і переселенню інших етносів в Україну та інші терени, що потім привело до національних проблем.
Навіть відсутність єдиної релігії в Україні розхитує єдність нашого етносу.
7. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. В чому полягає сутність етносу?
2. Як впливає довкілля на формування етносу?
3. Що таке «образ українського світу»?
4. Розкажіть про витоки еколого-етнічноїкультури.
5. Яким чином з довкілля виокремлюється світ людських цінностей?
6. Що таке етнічні символи? Який їх екологічний зміст?
7. Які традиції етносу породжені екологі чними особливостями території його утворення?
8. Як з часом мінялись антропогенні ландшафти Дикого Поля?
9. Що таке химерні етноси?
10. В чому єдність етносу і біосфери?
8. ЛІТЕРАТУРА
1. Гумилев Л.Н. География зтноса в исторический период. Л-, 1990.
2. Етнос і соціум. Відп.ред. Б.В.Попов. К., 1993.
3. ЗнойкоО.П. Міфи Київської землі і подіїстаровинні. К., 1989.
4. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К.: Заповіт. 1996,350 с.
5. Людина і довкілля. Антологія у 2-х т. Упоряд. В.С.Крисаченко. К., 1995.
6. Яворницький Д.1. Історія запорізьких козаків. У 3-х т. Львів, 1990-1992.
2.2.1.6 КОНТРОЛЬНА РОБОТА №2
На лекції 12 протягом 15 хвилин кожний студент повинен дати письмову відповідь иа індивідуальне питання відповідного варіанту:
1. Звідки з’явився термін «ноосфера»?
2. В чому полягають особливості структурно-функціональних взаємовідносин між людиною і біосферою?
3. Що таке етнос і в чому його сутність?
4. Коли вперше міжнародна спільнота зацікавилась глобальними екологічними і
соціально-економічними процесами?
5. Як визначив ноосферу В.І.Вернадський?
6. Історичний шлях розвитку людини: які видові зміни пройшов біологічний рід Ното?
7. Як впливає довкілля на формування етносу?
8. Що таке Римський клуб?
9. Коли почалась ноосферна стадія біосфери за В.І.Вернадським?
10. Хто були предками людини?
11. Що таке «образ українського світу»?
12. Як виконувалась перша міжнародна програма з проблем забезпечення людства продуктами харчування?
13. Яке майбутнє у ноосфери?
14. Назвіть основні хронологічні дані еволюції роду Ното.
15. Розкажіть про витоки еколого-етні чної культури.
16. Щотаке програма МАБ - «Людина і біосфера»?
17. Розкажіть, як тлумачили вчені «ноосферу» після В.І.Вернадського?
18. Де з’явилась людина і як вона розселялась по земній кулі?
19. Яким чином з довкілля виокремлюється світ людських цінностей?
20. Які рішення прийняла Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992р.?
21. Що вплинуло на тупикові гілки розвитку вчення про ноосферу?
22. Людина: це продукт еволюції чи одноактного творіння вищої сили?
23. Що таке етнічні символи? В чому їх екологічна суть?
24. В чому суть концепції сталого розвитку?
25. Чи можна проводити аналогію між ноосферою і суспільно-політичною формацією, наприклад, соціалізмом чи комунізмом?
26. В чому полягає сутність людини?
27. Які традиції етносу породжені екологічними особливостями території його утворення?
28. Які теми висвітлюються в «Порядку денному на XXI сторіччя»?
29. Ноосфера - сучасний етап розвитку біосфери.
ЗО. Що таке біотична і соціальна спадковості?
31. Як з часом мінялись антропогенні ландшафти Дикого Поля?
32. Чому треба підтримувати біотичну і соціальну функціїсоціосфери?
33. Що можна сказати про сучасні риси ноосфери?
34. В чому полягає суть взаємовідносин між біотичним і соціальним блоками иа Землі?
35. Щотаке химерні етноси?
36. Що є запорукою сталого розвитку?
37. Яке місце займає ноосфера серед інших сфер?
38. Дайте визначення соціосфери.
39. В чому єдність етносу і біосфери?
40. На чому може базуватись розумне керування соціосферними процесами?
41. Яке співвідношення між біосферою, ноосферою і соціосферою?
42. Які блоки ВИДІЛЯЮТЬСЯ в структурі соціосфери?
43. Основні етапи в історії розвитку соціосфери.
44. В чому полягає філософське значення соціосферної концепції?
45. В чому Ви бачите основні передумови прогресивного соціосферного розвитку?
Максимальна оцінка - 9 балів.
2.3. МОДУЛЬ З
2.3.1. ТЕМА: СОЦІОЕКОЛОГІЯ І РЕСУРСИ
2.3.1.1. Проблемні лекції 13,14.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
План:
1. Природа як ресурс
2. Обмеженість природних ресурсів
3. Мінерально-сировинні (надрові, літосферні) ресурси
4. Використання потенцій атмосфери
5. Водні ресурси гідросфери
6. Земельні ресурси педосфери
7. Біологічні ресурси
8. Контрольні питання
9. Література
1. ПРИРОДА ЯК РЕСУРС
«Природа зберігає частини, які її утворюють, у рівновазі, немовби боячись, щоб при порушенні співвідношення частин не обвалився світ»
Римський філософЛуцій Анней Сенека
До цього часу розвивались дві стратегії відношення до природи: господарська і завойовницька.
Перша - господарська: бери від природи як з комори все, щотобі необхідне. Вершиною цієї стратегії були 30-40-і роки, коли панував лозунг І.В.Мічуріна (хоча він це сказав з іншого приводу):
«Нам нечего ждать милосгей от природьі, взять их - наша задача!»
І брали, брали, брали... І довели природу до крайнього виснаження.
Друга стратегія - завойовницька, хижацька: бери все, шо хочеш і не звертай уваги иа завойоване.
Зрозуміло, що обидві стратегії для природи згубні. Нам необхідна третя стратегія, одинаково прийнятна як для природи, так і для людини. Для цього необхідно дотримуватись принципу економії або рівноваги.
2. ОБМЕЖЕНІСТЬ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
Довгий час ця проблема не розглядалась. Потім виникла необхідність завоювання того чи іншого простору (нових земель, лісів, прісних вод, корисних копалин та ін.) в зв’язку з невистачанням власних ресурсів. Так сформувалась неефективна ресурсозатратна економіка, що було характерно всередині XX ст. для імперіалістичних держав, в т.ч. і для СРСР.
В тих країнах, де ресурсів було обмежено (Японія, Західна Європа), взяли курс на ресурсозберігаючі, наукомісткі технології. Про дефіцит ресурсів Землі вперше заявив Римський клуб у доповіді «Межі зростання» (1972р.), хоча його керівник Олександр Кінг вважав, що ми переоцінюємо небезпеку. Насправді загроза людству в тому, що ми не тільки творимо нову, а й деформуємо реальність стару - природну, врівноважену. Тобто мова повинна йти про таке використання природних ресурсів, яке б не суперечило законам функціонування біосфери.
3. МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННІ (НАДРОВІ, ЛІТОСФЕРНІ) РЕСУРСИ
Римський клуб (Д.Медоуз) пропонує індекс споживання сировинних ресурсів - на скільки років вистачить даної сировини. Він може бути статичний (кількість/рік не міняється) і 136
динамічний. Наприклад, динамічний індекс для
вугілля - 100 років
хрому - 96 років
залізної руди - 86 років
марганцю - 62 років
алюмінію - 60 років
нікелю - 55 років
нафти - 36 років
міді - 26 років
газу - 24 років
Так вважали експерти у 1976р., але час виявився милостивішим для людства (таблиця 52, рисунок 83), що зумовлено такими чинниками:
1) незважаючи на абсолютний ріст видобутку, споживання сировини стає більш економним і комплексним,
2) вдосконаленням методів розвідки.
3) заміною традиційних матеріалів композиційними і т.ін.
Таблиця 52 - Потенційні запаси мінеральної сировини (вміст елементів в І км’ земної кори і в морській воді, т)
Елемент Земна кора Морська вода
Хлор 5 700 000 19 800 000
Марганець 1 809 000 1,9
Цинк • 170 000 2,0
Хром 130 000 0,2
Нікель 100 000 2,0
Мідь 86 000 2,0
Кобальт 32 000 0,05
Уран 7 800 3,3
Олово 5 700 0,8
Срібло 160 0,3
Золото 5 0,01
1000 кг нафти на душу населення
Рисунок 83 - Світове використання нафти
Запаси великі, проблема - в економічно вигідних, екологічно безпечних технологіях видобутку, збагачення і виплавці.
Переоцінка запасів вивела, наприклад, вугілля на нові індекси споживання: 13800 млрд.т
вистачить не на 100, а на 300 - 500 років. Такі ж запаси мають нафта і газ, а бітумінозні піски, горючі сланці - і того більше. Уран - кілька млн.т і т.д. Залізних руд, навіть при споживанні в І млрд.т щорічно, вистачить на багато століть. Запаси міді оцінюються в 511 млн.т, а річне споживання 8 млн.т. Те ж саме - з алюмінієм, Мп, М§, Ті, РЬ, 2п та ін. На багато століть вистачить і будівельних матеріалів - цементу, азбесту, каміння, глини, піску, вапна, сировини для скла і т.ін.
Проблема не в нестачі тих чи інших корисних копалин, а в тих наслідках, яких зазнає природа в ході їх видобування, переробки та використання (таблиці 53-55).
Таблиця 53 - Геоструктурні області та глибина використання надр України
Геоструктурна область Глибина використання надр, м
Український щит Дніпровсько-Донецька западина Донбас Волино-Подільська плита Схил Воронезького масиву При чорноморська западина Передкарпатський прогин Складчасті Українські Карпати Закарпатська западина Добруцжа Степовий Крим та Індоло-Кубанська западина Гірський Крим 1000 - 1500 1000 - 6000 300- 1200 320 - 900 20- 100 20-40 500 - 5800 0 - 100 0-500 0- 100 0-400 0 - 600
Таблиця 54 - Ресурси і запаси горючих корисних копалин, продуктів біомаси та баланс СО.
Ресурси Вугільний еквівалент, т Вуглець, т Органічна речовина, т Енергія, Дж
Розвідані запаси: вугілля 5-Ю" -
нафта 2-Ю11 - - -
газ і-ірц 8-Ю11 - 3-Ю22
Ймовірні ресурси: вугілля 85-10" - -
нафта 5-Ю" - - -
газ 3-Ю" - - -
Нетрадиційні джерела нафти та 20-10" - - 3-Ю23
газу Щррічний фотосинтез 113-10" 8-10*° 2-Ю"
Нагромаджена біомаса - 8-Ю" - 3-Ю2'
Щорічне світове споживання 5-Ю4 * * * * 9 - 2-Ю22
енергії - (без викопного 3-Ю20
СО, в атмосфері палива) 7-Ю" -
СО2 у поверхневому шарі океану - 6-Ю" -
4. ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІЙ АТМОСФЕРИ
Атмосфера - це найвразливіша з оболонок Землі. Екологічні проблеми пов’язані зі
І) змінами її компонентного, газо-пилового складу (рисунок 84),
2) змінами температурного режиму (рисунок 85),
3) порушеннями структури атмосфери не тільки у зв’язку з земними, але й космічними
причинами.
Таблиця 55 - Передбачуваний термін повного виснаження запасів корисних копалин на Землі, роки
Корисні копалини За сучасних обсягів споживання За обсягів споживання в 2030-му році
Резерви Запаси Резерви Запаси
Нафта 35 83 3 7
Кам'яне вугілля 206 3226 29 457
Мідь 41 277 4 26
Кобальт 109 429 10 40
Молібден 67 256 8 33
Нікель 66 163 7 16
Метали платинової групи 225 413 21 39
Алюміній 256 805 124 407
Рисунок 84 - Зв’язок між концентрацією свинцю у льодах Гренландії (1) і використанням тетраетилу свинцю на Північній півкулі (2)від початку його виробництва в 1920р.
(зРамада, 1981)
Рисунок 85 - Збільшення температури атмосфери Землі за рахунок СО2 (а), СН4 (б), М2О (в), фреонів (г) і в цілому (д):
пунктирна лінія в правій частині кожного графіка вказує на підвищення температури й кількості парникових газів у тому разі, коли антропогенний тиск на довкілля зростатиме тими ж темпами, що й нині, штрих-пунктирна - на збільшення температури за умови запровадження найсуворіших екологічних обмежень
Сучасна атмосфера - це наслідок дії живих організмів, вона ж є і умовою їх існування. Тому діяльність людини може підірвати не тільки атмосферний компонент біосфери, а й її саму.
Основа життя - кисень - міститься у кількості 1,5-10” т. Він пожирається диханням живих істот, промисловими підприємствами, а відновлюється фотосинтезом. Тільки за останні 10 тис.років площа лісів планети скоротилась з 6,2 млрд.га до 4,2. Щорічно з атмосфери вилучується стільки кисню, скільки потрібно для дихання 50 млн.чоловік.
Кислотні дощі стають великою проблемою: гинуть вишні, огірки і т.ін.
Парниковий ефект (рисунок 86). За останні 100 років вміст СО2 виріс з 0,0265% до 0,034%. Середня глобальна температура Землі в 2010р. підвищиться на 4-5°С, а рівень Світового океану - на 0,5 -1 м.
Необхідно змінити баланс у споживанні паливно-енергетичної сировини і сміливіше переходити до нетрадиційної енергетики.
Рисунок 86 - Глобальний вплив парникового ефекту подвоєння вмісту СО2 у атмосфері до 2040-го року призведе до підвищення температур, зазначених на рисунку
Озонова проблема (рисунок 87). В атмосфері Землі О, всього 5 млрд.т (25 - 60 км від поверхні Землі). Коли виникли озонові діри (80-і роки), кількість озону зменшилась всього на 3%.
1985р. - Віденська угода про збереження озонового шару (50 держав),
Монреальський протокол,
1997р. - Конференція у Кіото.
Таким чином, в екології атмосфери спостерігаються дві тенденції:
1) продовжується забруднення від техносфери,
2) міжнародна спільнота почала реальні кроки за її збереження.
Важливими також є захист від кислотних дощів (рисунок 88), транскордонних переносів (рисунок 89), а також загальне покращання стану атмосфери (рисунок 90).
Рисунок 87 - Руйнування озонового шару атмосфери (а) та утворення озонової діри (б): на шкалі наведено концентрацію озону, виміряну в жовтні, в добсонах
5. ВОДНІ РЕСУРСИ ГІДРОСФЕРИ
Загальний об’єм води на планеті 1,6 млрд.км3, однак лише 1,2% цієї води знаходиться поза межами Світового океану у вигляді льоду, рік. озер, вологи атмосфери (таблиця 56).
Обсяг сучасного водозабору незначний, але використовуються найбільш прісні води рік, озер, водосховищ і менше прибережні води морів. В ці ж джерела йде скид забруднених вод. Тому проблема використання та охорони гідросфери досить нагальна.
Рисунок 88 - Регіони негативного впливу кислотних дощів (1989р.)
1 - Великобританія - пошкоджено 67% лісів; 2 - Південна Норвегія - 80% озер стали біологічно мертвими; 3 - Швеція - 20 тис.озер закислені, в 4 тис.озер риба жити не може; 4
- Західна Німеччина - пошкоджено понад 50% лісів; 5 - Польща - пошкоджено лінії залізниць, частина лісів; 6 - Україна, Бєларусь - значно пошкоджено ліси Полісся та Карпат; 7 - Японія - в Токіо кисле повітря с серйозною загрозою для здоров’я людей: 8 -Китай - у ряді районів ушкоджено рисові поля; 9 - Індія - ушкоджено не лише ліси, але й будинки в Бомбеї та Тадж Махал; 10 - Південна Африка - руйнуються будинки, пошкоджено овочеві плантації; 11 - Греція - руйнуються Пантеон й інші пам'ятки архітектури; 12 - Швейцарія - в центральних районах Альп загинуло або пошкоджено близько половини хвойних лісів; ІЗ - Бразилія - в Сан-Пауло завдано шкоди здоров'ю населення, будівлям; 14 - США - завдано великої шкоди хвойним лісам Апалачів, деяким озерам, здоров’ю жителів великих міст; 15 - Канада - пошкоджено рідкісні дерева, цінні будівлі, 300 озер у Оіггаріо мають рН<5
Рисунок 89 - Транскордонні переноси між Україною й країнами Європи: а - оксиди сірки; б - оксиди азоту (середньорічні показники за 1987-1990рр.)
Рисунок 90 - Забруднення навколишнього середовища України викидами в атмосферу
Таблиця 56 - Вільна вода на Землі та її відтворення
Джерело Обсяг, МЛН.КМ3 Період відтворення
Моря і океани Вільні води у 16-тн кілометровому шарі земної кори в т.ч. доступні води з 5-км шару доступні води з 1-км ітиру Льодовики Озера Водосховища Ріки Пари атмосфери 1370 300 60 4 27 0,75 0,003 0,0012 0,014 37 тис.р. 4,6 тис.р. 0,3 тис.р. 15 тис.р. 12 діб 9 діб
Озеро Байкал містить 1,5% світових запасів прісної води.
Забруднення води (рисунок 91). В Світовий океан вже скинуто 20 млрд.т сміття, тобто по 4 т/чол. Рейн, Маас та Ельба щорічно виносять у Північне море 38 тис.т 2п, 13,5 тис.т РЬ. 5,6 тис.т Си та ін. На 100 км ділянці берега Аляски було виявлено 24 тис.штук різних виробів із пластмаси. На ділянці Тихого океану (3x4 км) було виявлено 6 пластмасових пляшок, 22 пластикових шматки, 12 скляних поплавців, 4 скляні пляшки, мотузку, автомобільну камеру, дошку, щітку, резинову сандалію, банку з-під кави, 3 картонні коробки.
При аваріях танкерів в воду виливається до 240 тис.баррелів нафти (танкер «Ексон»).
6. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ПВДОСФЕРИ
Щорічні втрати ріллі відопустелювання 9,3 млн.га.
Колись могутньою була цивілізація Інд, а зараз на її місці пустеля Тар.
В США було 2 грунтові кризи. В 30-і роки із-за надмірної експлуатації орних земель пилові бурі охопили штати Колорадо, Канзас, Оклахома, Техас, Нью-Мексіко. Було зруйновано 5-25 см шар грунтового покриву, а у повітря було піднято млрд.т пилу. На північ із Великих рівнин пішло багато мешканців.
Друга грунтова криза в США була в 70-і роки, коли вихід СРСР на світовий ринок зерна вдвічі підняв вартість хліба. Американські фермери миттєво зреагували на це, розоравши мільйони га високоерозійних земель. Внаслідок щороку втрачалось 3,1 млрд.т верхнього шару грунту (6 т грунту на кожну вироблену тону зерна). Були прийняті спеціальні федеральні закони про захист землі, її вилучення для відпочинку і т.д.
В Україні 2/3 земельного фонду - еродовано. В 1928р. пилова буря підняла 15 млн.т чорнозему. Зараз з 32 млн.га ріллі майже 14 млн.га розташовано на крутосхилах. Щорічно від ерозії втрачається 600 млн.т грунту (ЗО-40 т гумусу з 1 газарік). Від меліорації на Півдні - мільярди доларів збитків.
Величезної шкоди земельним ресурсам завдають хімічні забруднення (рисунок 92). Необхідні докорінні зміни в землекористуванні всієї планети.
7. БІОЛОПЧНІ РЕСУРСИ
Ще наприкінці XVIII ст. в американських преріях паслось до 60 млн.бізонів. Лише в 1871 -72рр. було вбито 8,5 млн. штук, а зимою наступного року було вивезено 1,5 млн.шкір бізонів, які йшли по 3 долари за штуку. В 1894р. було знищено останнього бізона.
В наші часи щодня зникає той чи інший вцд тварин. За останні 100 років зникло 20% видового складу зоосфери.
Щоб зберегтися самому, людству необхідно піклуватись про збереження різномаїггя біоти. Великого знищення зазнали ліси планети (рисунки 93-95), що забезпечують нас киснем.
^ипадіння;оі>удних//доиііб
хімічна обробка Свердловини
. полів. з 0 качки
іригація
Свердловини відкачки Звалища, сміттс збірники
Пара
Випаровування
Лромус'лобі І і і і
об'єкти} • ) ) ) )
іл' И \ \ (
Насосна станція
Військові об'єкти
Каналізація.
Рівень підземних вод
ТІ--------
№
Фільтрація і
Протікання
Відстійники | бруду
Розвантаження |
Протікання
водосховища
Фільтрація
Протікання |
Грунтові води
Артезіанські води (прісні)
Розвантаження забруднених, вод у глибокі горизонти гірських порід
Артезіанські води Г (солоні)
Рух підземних вод '' Навмисне забруднення Ненавмисне забруднення
Рисунок 91 - Шляхи й джерела забруднення підземних вод
Ерозія спричинена водою Ерозія спричинена вітром
Хімічна деградація
Фізична деградація
Надмірне пасовищне тваринництво
Збіднення і вимирання лісових масивів
Сільськогосподарська діяльність
Надмірна експлуатація
Інші
Рисунок 92 - Показники деградації грунтів планети (за «Програмою дій...», 1993) 1 - процес деградації; 2 - причини деградації
Забруднення Світового океану призвело до деформації багатьох гідробіоекосистем, значного зменшення гідробіологічних ресурсів (рисунок 96). Так, світовий вилов риби в період з 1950р. по 1970р. зріс з 21 млн.т до 66 млн.т, а в 80-і роки - до 75 млн.т. Зараз споживання «дарів моря» щорічно зменшується на 1 %. Із-за порушень режиму існування фітопланктону запаси риби зменшуються, те ж саме - і морських ссавців. Гине велика кількість тюленів від захворювання типу гепатиту, а також від нових мікроскопічних водоростей коричневого кольору («червона смерть»). Ця мікроістота подвоюється кожні 20 год і утворює на морях килими товщиною 2-3 м. Килим наступає на чисту воду зі швидкістю 25 км/год.
Особливо небезпечне цвітіння води для водоймищ: забирається багато кисню, а коли водорості гинуть, килими опускаються на дно і гниють там (евтрофікація). Це було спровоковано надмірним використанням нітратів та фосфатів.
Рисунок 93 - Схематичні карти поширення лісів у США (за Оаяш ап, 1972; з Рамада, 1981) а - первісне поширення лісів; б - сучасні ліси
Рисунок 94 - Схематична карта лісів України в першому тисячолітті н.е. (реконструкція: за Генсіруком, 1980)
Рисунок 95-Схематичнакарталісів України нашого часу (за Генсіруком, 1980)
Рисунок 96 - Забруднення Середземного й Чорного морів за даними космічного екомоніторингу (1991р.):
1 - відносно чисті регіони моря з мінімальною кількістю планктону, що живиться продуктами антропогенних стоків; 2 - забруднені антропогенною діяльністю ділянки моря (самовідновлення екосистем ще можливе); 3 - дуже забруднені регіони з бурхливо розвинутим планктоном великих концентрацій (екосистеми поступово гинуть); 4 - райони екологічної катастрофи
Необхідно діяти! Досвід вже є: очищення Темзи в Англії, Великих Озер в США. Важливим також є збільшення площ заповідних територій (рисунок 97), за якими Україна значно відстає від передових країн.
Рисунок 97 - Площі заповідних територій України в 1989р., % загальної площі областей: І - до 0,5; 2 - 0,6 -1,0; 3 -1,1 - 3,0; 4-3,1 - 5,0; 5-5,1 - 7,0
8. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які види природних ресурсів Ви знаєте?
2. Як співвідносяться природні ресурси з компонентами екосистеми?
3. Що таке принцип економії або рівноваги в природі?
4. Чому природні ресурси обмежені?
5. Що таке індекс споживання сировинних ресурсів?
6. Які результати отримав Римський клуб при першій оцінці природних ресурсів Землі?
7. Як оцінюються потенційні запаси корисних копалин в наші часи?
8. В чому проблема використання надрових ресурсів літосфери?
9. Як використовуються ресурси атмосфери?
10. Що таке кислотні дощі?
11. Як впливає парниковий ефект на екологічний стан біосфери?
12. Озонові діри та їх вплив наздоров’я людей.
13. Які міжнародні угоди прийняті для захисту атмосфери?
14. Як використовуються водні ресурси гідросфери?
15. Як впливає забруднення води на екологічний стан гідросфери?
16. Що вплинуло на 2 грунтові кризи в США?
17. Як використовуються і охороняються земельні ресурси в Україні?
18. Коли людина зрозуміла обмеженість біологічних ресурсів?
19. Як ми користуємося запасами гідробіонтів?
20. Що треба робити для збереження фітосфери і зоосфери?
9. ЛІТЕРАТУРА
1. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К.: Заповіт, 1996,352 с.
2. Медоуз Д.Х. идр. Предельї роста. М., 1977.
3. Мир восьмидесятих годов. Под ред. Л.Р.Брауна. М., 1989.
4. Наше обіцее будущее. М., 1989.
5. Скиннер Б. Хватит ли человечеству земних ресурсов? М., 1989.
6. Уайт Г. География, ресурси и окружающая среда. М., 1990.
2.З.І.2. Проблемні лекції 15,16.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОДОВОЛЬЧИХ. ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТА ІНШИХ РЕСУРСІВ
План:
1. Природні ресурси і розвиток людства
1.1. Голод
1.2. Харчові потреби людини
1.3. Харчові потенції біосфери
1.4. Продовольче забезпечення
1.5. Шляхи розв’язання продовольчої проблеми
1.6. Соціокультурний статус їжі
1.7. Подолання голоду
2. Енергетична основа життєдіяльності людини
2.1. Енергетика біосфери
2.2. Ланцюги харчування
2.3. Природна та антропогенна інтенсифікація енергетики екосистем
2.4. Історична еволюція енергоспоживання
2.5. Структура сучасного енергоспоживання та шляхи подолання енергетичної кризи
3. Контрольні питання
4. Література
1. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ І РОЗВИТОК ЛЮДСТВА
1.1. ГОЛОД
Великий голод зазнала Київська Русь у 976р., коли голодувала навіть дружина - гвардія великого князя Святослава. Голод виникав у 1008, 1017, 1024, 1057, 1070рр. Надзвичайно голодними були 20-30-і роки XII ст.: 1128, 1143.1161-1168. 1187 та ін. На початку XIII ст.. перед татарською навалою, Русь втратила багато людей від голоду. В період 1211-1230рр. було 14 голодних літ. В XIV ст. було 29 голодних років (із них 4 стосувались всієї Європи), у XV ст. - 38, у XVI ст. - 45, у XVII ст. - 32 голодних роки. Це було характерно і для багатьох інших країн передіндустріального суспільства. Сама по собі нестача їжі не була причиною масових вимирань. До смертності призводило поєднання неврожайних періодів з чинниками медико-кліматичними чи соціально-політичними.
В 1932-33рр. на Україні від голоду померло 7 млн.чол. (сталінський план знелюднення). Був післявоєнний голод 1946-47рр.
Але найважливіша проблема: чи загрожує людству глобальний голод?
1.2. ХАРЧОВШОГРЕБИ ЛЮДИНИ
За медичними нормами людині щоденно потрібно: 1,7 - 2,2 л води, 80 -100 г білків, із них 50 г- тваринного походження, незамінимих амінокислот 20 -35 г, замінимих амінокислот 44 - 49 г, вуглеводів 0,5 кг, жирів - 80 -100 г, мінеральних речовин від часток міліграма до декількох грамів, вітамінів також від часток мг до декількох мг. А ще - органічні кислоти, клітковина, пектини, колагени, ефірні масла, алкалоїди та дубильні речовини, холестерин і фосфоліпіди тощо. Всього на 3000 ккал, але все повинно бути збалансованим, інакше здоров’я людини буде розладнаним.
1.3. ХАРЧОВІ ПОТЕНЦІЇ БІОСФЕРИ
Російський еколог і математик Ю.М.Свирежев (1989р.) визначив максимальну харчову
потужність біосфери: 5-Ю17 ккал/рік, а річна потреба людини - 10б ккал, тобто виходить, що верхньою межею для зростання людства є 500 млрд.чол. Якщо ж від зібраної продукції відняти втрачену, то сільське господарство планети може прогодувати 6,7 млрд.чол. за сучасними технологіями, а якщо їх покращити, то можна прогодувати 170 млрд.чол. Отже, потенціал біосфери великий.
Чим же пояснити, що кожний п’ятий житель планети голодує?
1.4. ПРОДОВОЛЬЧЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Людство у задоволенні харчових потреб пройшло кілька стадій:
1 -збирацтво та мисливство,
2 - примітивне землеробство і скотарство,
З - екстенсивне землеробство і скотарство,
4 - інтенсивне агропромислове виробництво,
5 - біотехнологія, яка зможе зробити докорінний переворот у забезпеченні людства продуктами харчування.
Ріст виробництва зерна, в млн.т.: 1950р.-624, 1960р.-841, 1970р.- 1093, 1980р.- 1423, 1985р. - 1667, тобто за кожне десятиріччя на 30%. Якщо урахувати ріст населення, то на душу виходить: 1950-60рр. - 1,2%, 1960-70рр. - 0,8%, 1970-80рр. - 0,5%. Тобто процес забезпечення гальмується.
Вироблене зерно розподілене вкрай нерівномірно: одні країни не відчувають нестачі продовольства, а другі -голодують.
Харчовий раціон на людину у 1977р. (в ккал/добу):
США - 3578, Західна Європа - 3376, Східна Європа - 3481, Японія - 2946, Латинська Америка - 2557, Африка - 2205, Китай - 2386 і т.д.
Існуюча соціальна нерівномірність призводить до того, що і в розвинутих країнах також певний відсоток населення постійно недоїдає. Наша Україна також перебуває у досить скрутній ситуації (майже 40 млн.чол. живуть поза межею бідності і отримують неповноцінне харчування, тобто взагалі живе впроголодь).
1.5. ШЛЯХИРОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ
Якщо не ставити під контроль народжуваність (різними методами - від пропаганди до примусової стерилізації), то найрадикальнішими заходами подолання продовольча проблеми є:
1) Збільшення посівних площ під зернові культури (а це 2/3 всієї ріллі). З 1950р. до
1990р. площі зросли з 590 млн.га до 725 (цілина в СРСР в 50-ті роки, в США і Бразилії - в 70-ті роки). Почались бурі, інші негативні процеси, в результаті чого йде зменшення ріллі. В США 18 млн.га поставлено на відпочинок, в СРСР 25 млн.га взагалі списано, а в Китаї площі піл зерновими зменшились з 98 до 88 млн.га.
На душу населення: в Північній Америці (0,9 га) найбільший показник і в Китаї (0,1 га) - найменший.
Якщо виходити з науково обгрунтованих норм землекористування, то сільгоспугіддя повинні займати 1/3 суходолу, як у США, Франції, ФРН, Швеції та ін. А площа ріллі - теж 1/ З від сільгоспугідь, що теж досягнуто у згаданих країнах.
На жаль, в Україні - інакше: в 1996р. загальна площа сільгоспугідь 69% території, з яких понад 80% розорювалися. Це -звинувачення командно-тоталітарній системі!
2) Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва:
внесення міндобрив,
застосування прогресивних агроприйомів, поліпшення родючості шляхом меліорації, використання високоврожайних сортів рослин і порід тварин, поліпшення збереження та транспортування сільгосппродукції,
введення в агровиробництво нових видів рослин і тварин, ефективна організація праці, приватизація і продаж землі.
1.6. СОЦЮКУЛБТУРНИЙСТАТУСЇЖІ
Харчовий раціон у різних народів різний, що обумовлено етнічними, культурними, географічними, релігійними чинниками.
Це також треба використати при вирішенні продовольчої проблеми.
1.7. ПОДОЛАННЯ ГОЛОДУ'
Чи можна подолати голод? Поза всяким сумнівом, так.
Людство має всі підстави, щоб зробити 16 жовтня - світовий день продовольства - днем спогаду про жахи голодоморів минулого. А вихід надзвичайно простий та реальний. Щорічно мілітарне безумство поглинає близько трильйона доларів. Ця цифра на порядок перевищує всі кошти, які необхідні людству для подолання голоду. Тому боротьба за здорове та сите життя - це, водночас, рух до роззброєння, конверсія економіки. Тільки так можна не лише прогодувати людей планети, а й зробити їхнє життя розумним.
2. ЕНЕРГЕТИЧНА ОСНОВА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
2.1. ЕНЕРГЕТИКА БІОСФЕРИ
Головне джерело енергії в біосфері -Сонце. Біосфера сонячну енергію
засвоює,
накопичує,
трансформує!
перерозподіляє.
Хімічна енергія, що виділяється при з’єднанні атомів, атомна, що виділяється при розщепленні їх, а також ядерна, що виділяється при синтезі атомів, - це теж похідні від сонячної енергії.
Вся енергія, що приходить від Сонця на Землю, становить
3-10!4Дж- 100%.
В процесі фотосинтезу акумулюється 0,1% цієї енергії (З- 10!І Дж), для приготування їжі використовується 0,001% (1,5• 1019 Дж). До річного показника фотосинтезу нині майже сягають сукупні енергетичні витрати людства, але це відбувається і за рахунок енергетичних ресурсів, накопичених автотрофами у минулі геологічні епохи (вугілля, нафта, газ). Значить, енергетика біосфери складається і визн ачається сукупним потенці алом вуглецю і його сполук. Ми живемо за рахунок того, що було нагромаджено за попередні геологічні періоди, ще до появи людини. Люди вже спалили приблизно стільки, скільки було нагромаджено за 200 млн.років (таблиці 57-60, рисунок 98).
Таблиця 57 - Динаміка енергоспоживання в історії людства, ккал/добу
Споживач Харчування Побут і обслуговування Промисловість і сільське господарство Транспорт Всього
Первісна людина 2 2
Мисливець 3 2 5
Первіснний землероб 4 4 4 12
Культурний землероб 6 12 7 1 26
Людина "індустріальна" 7 32 24 14 77
Людина "технологічна" 10 66 91 63 230
Таблиця 58 - Історична динаміка структури сукупного енергобалансу
Рік Вид енергії та її частка у сукупному енергобалансі, %
Мязева Органічні рештки Дерево Вугілля Вода Нафта Газ Ядерне паливо
0,5 млн. років тому 100 - - - - - - -
П тисячоліття до н.е. 70 25 5 - - - - -
1500 10 20 70 - - -
1910 - 16 15 63 3 3 -
1935 - 15 6 55 6 15 3
1972 - 2 - 32 8 34 18 6
2000 - - - 21 6 зо 22 21
Таблиця 59 - Виробництво первинної енергії*
Первинне джерело 1975 р. (базовий) 2000 р.
мінімальний варіант максимальний варіант
Нафта 3,62 4,75 5,89
Газ 1,51 2,53 3,11
Вугілля 2,26 3,93 4,95
Реактори (на звичайній воді) Реактори- примножувачі 0,12 1,27 1,70
(на швидких нейтронах) 0,00 0.02 0,04
Пдроенергія 0,50 0,83 0,93
Сонячна енергія 0,00 0,09 0,10
Інші 0,21 0,17 0,22
Сукупно 8,21 13,59 16,84
* Одиниця вимірювання - террават-років/рік, кожен з яких становить 107 кіловат-років/рік
Таблиця 60 - Структура енергетичних ресурсів України
Вид ресурсу Обсяги споживання
млн.тон нафтового еквіваленту %%
Природний газ Вугілля Ядерна енергія Мазут Гідроенергія 27 18,2 17,3 9,2 2,4 36,4 24,6 23,3 13,4 3,2
2.2. ЛАНЦЮГИ ХАРЧУВАННЯ
Це переміщення енергії віл одних організмів, більш простих, до інших, більш організованих форм - це поїдання (травоядність і плотовдність). Зустрічається також паразитизм і симбіоз.
Приклади ланцюгів:
Сонячна енергія стимулює розвиток злаків (пшениці), а хліб споживає людина.
Морква - заєць - вовк.
Зерно-миша-кіт.
Сонячне світло - фітопланктон - бактеріопланктон - коловертки - хижий зоопланктон - личинки риб - риби планктофаги - хижі риби - хижі морські ссавці - людина. Цей ланцюг має 10 ланок.
В процесі проходження енергії по ланцюгу її витрачається понад 80-90%. Для обліку енергії пропонують різні екологічні піраміди: чисел, біомаси, енергії, вікові, розмірності особин, виживання тощо.
Рисунок 98 - Вплив антропогенного фактору на кругообіг енергії
2.3. ПРИЮДНАТААНТГОПОГЕННАШТЕНСИФІКАЦІЯ ЕНЕРГЕТИКИ ЕКОСИСТЕМ
Людина завжди бажала розширити енергетику, яку використовувала, шляхом: залучення все більш значних запасів біопродукцїї, інтенсифікації тих екосистем, вкотрих живе людина. Це екстенсивний і інтенсивний шляхи.
2.4. ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ
Людина пройшла довгий час енергоспоживання:
Енергія рук первісної людини,
Використання енергії, концентрованої з допомогою знарядь (рубил, сокир, скребків, молотків і т.ін.),
Використання вогню та зовнішніх укрить - печера, одежа і т.д.
Енергія домашніх тварин.
Енергія води і вітру.
Енергія фізико-хімічних процесів згорання дров, вугілля, нафти і т.д.
Енергія ядерного поділу та енергія термоядерного синтезу.
Коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва - збільшення кількості виробленого продукту на одиницю енергії.
2.5. СТРУКТУРАСУЧАСНОГО ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ ТАШЛЯХИПОДОЛАННЯЕНЕРГЕТИЧНОЇКРИЗИ
Найважливішим джерелом є нафта - газ - вугілля, до яких все більше додається атомна енергія.
Вичерпні невідновлювальні ресурси:
Вугілля: всього 10“%, вже спалено 150 млрд.т, а розвідано 600 (США - 30,8%. Східна Європа - 21 ,4°і, Китай -13,5% і т.д.).
Нафта: розвідано 100 млрд.т, а щорічно добувається 3(можна збільшити вдвічі, аби не ОПЕК). Основні запаси: Близький Схід - 53%, Росія - 15%, США - 5%, Африка -16% і т.д.
Газ: його споживання сягне 60% енергетичного балансу. Основні володарі - СИТА і Росія (2/3 всього, що видобувається).
Бітумінозні сланці.
Стала проблема: велике забруднення атмосфери від невідновлювальних енергоресурсів.
Невичерпні ресурси:
Атомна енергетика: АЕС є в 25 країнах (її частка в енергетичному балансі: Франція
154
- 70%, Бельгія - 66%, Угорщина - 49%, Швеція - 47%. США - 20% і т.д.).
Велика небезпека буде стримувати прогрес атомної енергетики, тому треба більше уваги нетрадиційним джерелам енергії (рисунок 99):
малі ГЕС, вітер, гідротерми, припливи-відпливи, сонце, фотосинтез та ін.
В цьому - глобальна стратегія людства. Енергетичні потужності людства вже перевищили ту межу, за якою може розпочатись некерований енергетичний розлад екосистем та їх знищення. Необхідно значно знизити енергоємність нашого буття.
Рисунок 99 - Альтернативні джерела енергії
3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Що таке продовольча проблема?
2. Що такеголод?Які його основні виміри та причини: для окремої людини, спільноти, людства?
3. В чому виражаються харчові потреби людини?
4. Що таке збалансованість енергетичної та якісної сторін їжі?
5. Якими показниками характеризується реальна та потенційна продуктивність біосфери?
6. Порівняйте біопродуктивність природних і штучних екосистем.
7. Що такедемографічна місткість ландшафту?
8. Якими шляхами можна розв’язати продовольчу проблему?
9. В чому полягає соціокультурний статус їжі?
10. Які причини і наслідки голодомору-33 для України?
11. Як мінялось продовольче забезпечення людства протягом історичного розвитку?
12. Що таке енергетична основа життєдіяльності?
13. Які основні джерела енергетики біосфери?
14. Як проходить і перетворюється енергія в ланцюгах харчування?
15. В чому полягає інтенсифікація природної та антропогенної енергетики в екосистемах?
16. Як мінялось використання енергії на протязі історичного розвитку людства?
17. Як використовувались вичерпні та невичерпні джерела енергопостачання людства?
18. Перспективи використання вугілля, нафти, газу?
19. Які можливості у ядерної енергетики?
20. Які шляхи подолання енергетичної кризи?
21. В чому полягає феномен Чорнобиля: психологічні, екологічні, культурні тасвітопвщні аспекти?
4. ЛІТЕРАТУРА
1. Алексахин В.М. Ядерная знергия и биосфера. М., 1985.
2. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К.: Заповіт, 1996,352 с.
3. Марплз Д.Р. Чорнобильська катастрофа: погляд із заходу. Ойкумена, 1991, №4, с.27-31.
4. Одум Г., Одум 3. Знергетический базис человека природьі. М., 1978.
5. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров’я людини та екологія. К., 1995.
6. Зкхольм 3. Окружаюшая среда и здоровье человека. М., 1980.
2.3.2. ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ СОЦІОЕКОЛОПЇ
2.З.2.І. Проблемна лекція 17.
ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА
План:
1. Поняття «культура»
2. Екологічна культура
3. Екологічна життєдіяльність
4. Основні виміри екологічної культури
5. Контрольні питання
6. Література
І. ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА»
Термін «культура» від лат. «сиішга» означає обробіток, догляд, землеробство, виховання, освіта, розвиток, поклоніння, шанування. Неоднозначно і багатозмістовно! В давні часи цим терміном позначали сільськогосподарську діяльність людини, атакож виховання дітей, в т.ч. і фізичне.
В наші часи культура - це певні способи організації та розвитку людської діяльності, представленої в продуктах матеріальної та духовної праці, в системі соціальних норм та настанов, удуховних цінностях, у сукупності ставлення людини до природи, до інших людей, до себе самої.
Культура е засобом осягнення навколишнього світу і внутрішнього світу людини, регулюючим началом у відносинах її з навколишнім середовищем - природним та соціальним.
2. ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА
Екологічна культура - це здатність людини відчувати живе буття світу, приміряти і пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні потреби і устрій природного довкілля.
Екологічна культура повертає нас до вихідного, первісного поняття культури загалом, яке означає мистецтво впорядковувати навколишнєсередовище, а також реалізувати людське життя на певній природній основі. Екологічна культура зведена до двох світів - природного довкілля і внутрішнього світу людини. Про це казав ще І.Кант у ХУЛІ ст.
Поняття «екологічна культура» ще в 20-ті роки ввели американські вчені - прихильники «культурна екології».
Екологічна культура спрямована на подолання власної обмеженості людини як природної істоти щодо пристосування в біосфері в умовах постійної конкуренції з боку тих чи інших форм живої речовини. Екологічна культура становить саму функціональну основу існування людини, уможливлюючи доцільне і ефективне природокористування. Людські спільноти, обдаровані екологічною культурою, значною мірою виходять за межі тиску біотичних чинників, а людина внаслідок цього стає в біосфері пануючим, домінантним видом.
Екологічна культура стає набутком всієї біосфери, шляхи та напрямки розвитку якої в таких умовах вже не можуть залишатися попередніми.
3. ЕКОЛОГІЧНА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ
Екологічна культура як діяльність є відтворенням умов людського існування в довколишньому природному світі, в тому числі і антропогенно зміненому. Це передбачає спрямування зусиль людини на формування певних структур та систем, використання потенцій існуючих природних об’єктів та процесів, акумуляцію та нагромадження їх кількості, що потребує відповідних умінь, засобів, технологій, знарядь, предметів тощо, тобто передбачає певну організаційно-персональну діяльність.
Осердям екологічної культури е екологічна життєдіяльність, яка може виявлятися в різних формах та втіленнях. Життєдіяльність взагалі є процесом існування та самореалізації індивіда в єдності всіх його життєвих потреб і можливостей. Тому екологічна життєдіяльність являє собою таку діяльність людей, такі форми їх поведінки, котрі спрямовані на той чи інший екологічний об’єкт, і за цим показником вона диференційована на декілька форм:
1) аутонарна. спрямована на власний організм;
2) предметна, спрямована на такі об’єкти довкілля, які не відповідають доцільною реакцією на цей вплив;
3) соцієтарна, що здійснює вплив на такі біоснстеми, які реагують на нього доцільною зміною власної поведінки.
Об’єктами, на які спрямована життєдіяльність людини, можуть бути як із живої, так і з неживої природи.
4. ОСНОВНІ ВИМІРИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Носієм екологічної культури є людина - як індивід, як член спільноти, або як частинка етносу чи соціуму. Ставлення до довкілля з боку людини визначається реальним місцем конкретного суб’єкта у світі, його можливєхлями та потребами. Якщо американський фермер вирощує до 100 ц/га пшениці, а російський селянин не дотягує до 10, то, зрозуміло, що екологічна культура (чи некультура) одних є абстрактною річчю для інших.
Основні виміри:
1) Екологічна культура є засобом самоорганізації сутнісних сил людини в умовах конкретного природного середовища. Людина сама впорядковує свій світ. Довкілля трансформується за образом і подобою людини.
2) Одночасно екологічна культура є процесом номінації, тобто означення, надання об’єктам природного довкілля соціального звучання. Якщо для вченого-хіміка всі елементи таблиці Менделєєва однакові і заслуговують вивчення, то для вченого-еколога або геохіміка кожний елемент має різну ціну д ля біосфери, д ля життя. Такої ж ціннісної оцінки набувають і об’єкти живої природи. Верба або тополя - не тільки види дерев, а й символ батьківщини.
3) Екологічна культура - глибоко телеологічне явище, тому що в процесі освоєння довкілля людина надає їм духовні оцінки, що витікають з самої поведінки людини. Завжди є та чи інша мета у тих людей, хто втручається у життя біосфери.
4) Екологічна культура є явищем історичним, плинним і змінним у вирі життя, в ході людського поступу. Вона формується в процесі коеволюцїї етносів та екосистем, при цьому у людей формується певний архетип, ментальність етносу, які укорінюються спадково як культурно, так і генетично.
Інтродукція спільнот у інше природне середовище вимагає багато часу і не завжди результативно. Наприклад, похід угрів під керівництвом короля Арпада 1000 років тому з верхів’їв Волги в басейн Дунаю дав нове місце для етносу і нову державу - Угорщину. А переселення кримських татар, чечен, інгушів і т.д. у Середню Азію не дало нічого.
5) Екологічна культура - це втілення процесуально-предметних технологій, а також створення заїх участю штучної нової реальності. За допомогою нових технологій створюють новий предметний світ, котрий ще треба узгодити з біосферою.
6) Механізм реалізації здобутків екологічної культури міститься в способах та формах природокористування.
В цих питаннях людина спочатку постає «вмілою», а вже потім розумною. Природокористування може бути як шанобливо-ощадливим, так і безжально-руйнівним, згубним.
7) Категоріальний лад екологічної культури визначається її здатністю поєднувати два світи - природний і соціальний. Базовою є тріада «людина - діяльність - природа».
8) Закономірності екологічної культури ще лише визначаються. Це, наприклад, висновки про те, що людина е домінантним видом у біосфері і остання є її екологічною нішею; положень про розширення енергетичної і субстральної основи в процесі людського поступу; про стійкий зв’язок між стабільними періодами в існуванні етносу та збалансованістю його відносин з природним довкіллям і т.д.
Екологічна культура - це окрема галузь людської діяльності, пізнання та практика, яка визначає характер та способи відносин людини і біосфери. Набуття екологічної культури є неодмінною потребою забезечення виживання та поступу людства.
5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Що таке культура?
2. В чому полягає суть екологічної культури?
3. Щотакедіяльнісний підхід до екологічної культури?
4. Що таке сенс екологічної життєдіяльності?
5. Проаналізуйте основні виміри екологічної культури.
6. Яким є категоріальний лад концепції екологічної культури?
7. Порівняйте екологічну культуру з іншими напрямами життєдіяльності людини.
6. ЛІТЕРАТУРА
1. Голубець М.А. Екологія й культура: до питання про структурно-функціональні зв’язки. Ойкумена, 1991, № 1, с.29-40
2. Гродзинський Д.М. На шляху до екологічної моралі. Ойкумена, 1991, №1, с.22-29.
3. Екологія і культура. За ред. В.С.Крисаченко. К., 1991.
4. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К.: Заповіт, 1996,352 с.
5. Межуев В.М. Культура и история. М., 1977.
6. Тарасенко Н.Ф. Природа, технология, культура. К., 1983.
2.З.2.2. Проблемна лекція 18.
МІЖНАРОДНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ТА НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ
План:
1. Екологічні кризи
2. Типологія екологічних криз
3. Природні екологічні кризи
4. Антропогенні екологічні кризи
5. Класифікаційні моделі антропогенних екологічних криз
6. Моделювання соціально-екологічних процесів
7. Прогнозування соціально-екологічних процесів
8. Прогнозування майбутнього системи «суспільство - природа»
9. Проблеми оптимізаціїта гармонізації глобальної соціосистеми
10. Соціально-екологічна політика
11. Контрольні питання
12. Література
1. ЕКОЛОГІЧНІ КРИЗИ
Що таке криза взагалі? Це - суттєві порушення ознак, глибокий занепад чогось, погіршення звичних для сприйняття чи існування параметрів духовності, економіки, культури, міждержавних та міжетнічних стосунків, мистецтва, релігії, зрештою - навколишнього світу (рисунок 100). Криза передбачає можливість повернення до попереднього стану, тоді як катастрофа - це руйнація системи.
Сутність екологічних криз полягає в тому, що це загрозливі для екосистеми процеси. Такі кризи загрожують людині як суб’єкту біосфери. Багато екологічних криз виникло ще до появи людини.
Рисунок 100 - Зміни концентрації СО, (а), температури повітря біля земної поверхні (б), продуктивності рослинного покриву (в), середніх широтних меж географічних зон (г) в неогені та сучасну епоху (за Будиком, 1984)
2. ТИПОЛОГІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ КРИЗ
Основні типи:
1. За спричиненням (рушієм) екологічні кризи бувають:
1.1. природного походження,
1.2. антропогенного походження.
2. За визначеністю об’єкту: де відбувається кризовий процес - в долині ріки, в степу і т.д. Об’єктом можебути і людина.
3. Ієрархічний статус екологічної кризи визначається статусом екосистеми: що це -біосфера в цілому чи ієрархічно нижчі екосистеми?
4. За ефектом дії: локальний, регіональний та панойкуменні (глобальні).
3. ПРИРОДНІ ЕКОЛОГІЧНІ КРИЗИ
Вони спричинялися абіотичними і біотичними чинниками.
3.1. АБІОТИЧНІ ЧИННИКИ: катастрофам в палеонтології, іридієва гіпотеза масових вимирань (американські палеонтологи Вальтер та Луїс Альвареси), концепція 26-мільйонних циклів вимирання через своєрідне вичерпання життєвості видів (Д .Рауп і Дж.Сепкоськи). вимирання під впливом зірки Немезіди - невідомого досі супутника Сонця, вимирання від впливу невидимої десятої планети, що відхиляє орбіти комет, вимирання від змін космічної радіації, зв’язаної з коливаннями Сонця відносно площини Галактики, вимирання від дії гравітаційних сил міжзоряних хмар і т.ін. Докази цих причин поки що неоднозначні. В той же час безсумнівно є астрофізична циклічність: 9-11 річні коливання сонячної активності, коливання сонячної радіації із-за змін нахилу земної осі до площини екліптики з кроком 1800 років, 4000 років, 20 -25 тис.років, 90 тис.років, галактичний рік в 170 - 190 млн.років. Усі ці причини вимирання - екзогенні, зв’язані з земними причинами: зміни клімату, трансгресії і регресії, гороутворення та ін.
3.2. БІОТИЧНІ ЧИННИКИ також є внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні).
Внутрішні визначаються особливостями онтогенезу виду, спадковістю, а зовнішні впливом довкілля, боротьбою за існування. Тому теорія Ч.Дарвіна живуча.
4. АНТРОПОГЕННІ ЕКОЛОГІЧНІ КРИЗИ
Вони переважають на сучасному (неогенному) етапі розвитку біосфери, тому що: людина стала потужною геологічною силою, самі кризи обертаються як бумеранг до людини, загрожуючи її існуванню.
Для розуміння природи антропогенних екологічних криз причини їх виникнення можна поділити на:
1) прагматично-утилітарні, тобто значний прес науково-технічного прогресу,
2) атрибутивно-апріорні - людина є людина і вона не може не нищити довкілля,
3) адаптивно-універсальні - людина адаптується до навколишнього світу і тому переробляє його «під себе».
5. КЛАСИФІКАЦІЙНІ МОДЕЛІ АНТРОПОГЕННИХ ЕКОЛОГІЧНИХ КРИЗ
Основними моделями є:
1. Ландшафтна,
2. Ценотична,
3. Антропогеоценотична,
4. Антропогенна.
Є позитивні моменти в такій класифікації, але більше негативних. Тому пропонується генетико-ієрархічна класифікація:
1. Компонентні (видові) - зникнення певних видів, Червона книга і т.ін.
2. Репрезентативні (локальні).
3. Тотальні (панойкуменні).
4. Глобальні (біосферні).
6. МОДЕЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
Д ля запобігання екологічних криз треба навчитись моделювати соціально-екологічні процеси, їх прогнозувати для подальшого керованого контролю.
Модель об’єкту може бути або його копією, або відображати певні його особливості. Найбільш перспективними для соціоекосистеми є моделі системні (Г.О.Бачинський) та імітаційні (М.М.Моісеєв).
Системне моделювання - подача об’єктів різної природи у вигляді систем, що складаються із взаємопов’язаних елементів, вибір математичної структури, що відображає взаємодію цих елементів та дослідження моделі за допомогою засобів кібернетики.
Імітаційне моделювання - це процес конструювання моделі та постановки иа ній експериментів з метою зрозуміти поведінку системи і оцінити (в рамках обмежень, що накладаються певними критеріями, чи їх сукупністю), різноманітні стратегії, що забезпечують функціонування даної системи.
Найвідоміші моделі Римського клубу. Дж Форрестер розробив модель Х¥ОКЬВ-2, яка основана на 5 показниках глобального розвитку: ріст народонаселення, зростання промисловості, зростання сільського господарства, використання природних ресурсів і забруднення довкілля. При сучасних темпах зростання вже в першій половині XXI ст. настане глобальна катастрофа.
Д.Медоуз розробив модель УУОКШ-З за 12 показниками. З’явились інші моделі, які застерегли людство. Почалось глобальне переосмислення нашого буття. Світова спільнота діє вже з певною направленістю для подолання екологічних криз.
В1983р. американський астроном К.Саган оприлюднив можливі наслідки ядерної війни між США та СРСР. М.М.Моісеєв змоделював такі наслідки та їх вплив на клімат, ядерна ніч та ядерна зима. В США провели дослідження на моделях Біосфера-1 і 2. Все це привело до важливих міжнародних угодпозапобіганню розвитку парниковогоефекту, руйнації озонового шару, змін клімату тощо.
Головною метою соціально-екологічного моделювання є отримання максимально адекватної інформації про взаємодію суспільства і природи, яка б могла бути покладена в основу управління розвитком соціоекосистем.
Основні завдання соціально-екологічного моделювання:
1) виявити структуру соціоекосистем та закономірності їх функціонування, особливості взаємодіїїх природних та соціально-економічних компонентів;
2) визначити основні параметри динамічної рівноваги та оптимального стану кожної конкретної досліджуваної соціоекосистем и;
3) встановити міру наближеності соціоекосистем д о граничної межі, за якою починаються незворотні процеси їх розпаду;
4) прогнозувати розвиток соціоекоситем при різноманітних стратегіях антропогенного впливу;
5) визначити оптимальну функціональну структуру досліджуваної соціоекосистеми, яка забезпечує оптимальний режим природокористування та функціонування кожної конкретної соціоекосистеми;
6) вибрати оптимальну стратегію соціально-економічного розвитку досліджуваних соціоекосистем;
7) сприяти оптимізації управління розвитком соціоекосистем, прийняттю максимально адекватних управлінських рішень.
7. ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
Під прогнозуванням розуміють метод побудови прогнозу - вірогіднісного знання про явища майбутнього, а також про способи її досягнення, чи, навпаки, про можливі шляхи запобігання тим чи іншим їх негативним наслідкам. Це необхідно для підвищення ефективності управлінських рішень в різних сферах людської діяльності.
Соціально-екологічний прогноз повинен мати не статичний, а динамічний характер.
Достовірність прогнозування досягається:
1) на основі знання соціально-екологічних законів, які описують закономірності взаємодії суспільства, економіки і природи;
2) врахуванням особливостей антропогенного тиску і його динаміки.
Основні функції соціально-екологічного прогнозування:
1) визначити граничні стани соціоекосистем, межі, які не можна переходити у впливі на довкілля, за якими починається незворотне руйнування механізмів саморегуляції природних систем;
2) сформулювати проблемну картину майбутнього у взаємовідносинах суспільства з оточуючим природним середовищем, тобто тих труднощів, з якими може зіткнутися людина у взаємодії з природою у майбутньому;
3) дати найбільш повний перелік альтернатив у розвитку локальних, регіональних та глобальної соціосистем, побудувати моделі можливого майбутнього;
4) сформулювати набір альтернативних цілей розвитку людської цивілізації, які б враховували не лише безпосередні потреби суспільства, ай «запити» природи.
В цілому, соціально-екологічний прогноз - це отримана в рамках соціально-екологічної теорії вірогіднісне знання про майбутні характеристики і стани соціоекосистем, а також виявлені оцінюючим шляхом умови досягнення бажаного стану цих систем.
8. ПРОГНОЗУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО СИСТЕМИ «СУСПІЛЬСТВО - ПРИРОДА»
Футурологи світу активно працюють над цією проблемою, тому що вироблення стратегії нашого поводження з довкіллям набуває головного значення для людства порадз економікою і політикою.
Перші спроби такого прогнозу дали російські вчені ще в минулому столітті: «російський космізм» (незакінчений науково-фантастичний роман-утопія «4338 рік» В.Ф.Одоєвського). Одоєвський критикував теорію Т.Р.Мальтуса (1766-1834рр.) і описував майбутнє як екологічний рай. Російський космізм - це ідея єдності людей та природи не з позицій соціального, політичного, ідеологічного порядку, а виходячи з позицій соціально-економічних, з відношення людини до природи. Це своєрідне відродження ідеї І.Канта.
В рамках російського космізму було розроблено концепцію природно-історичного тіла (В.В.Докучаєв), складено прообраз першого глобально-екологічного прогнозу (М.І.Умов), сформульовано ідею геокосмічної цивілізації (М.Ф.Федоров, К.Е.Ціолковський), висунуто вихідні положення теорії ноосфери (В.І.Вернадський), проведено розмежування між антропоцентризмом і антропокосмізмом (М.Г.Холодний), виявлена залежність між поведінкою людини та «космічною активністю» (О.Л .Чижевський). Деякі з них актуальні і зараз. Ціолковський спочатку був за широке розселення нашої цивілізації в Космосі, а потім - за перетворення Землі на колиску людства.
Подібних поглядів притримується і А.Д.Урсул, який вважає, що коли космічний транспорт подешевшає, то в Космос треба перенести всі шкідливі виробництва.
М.Ф.Федоров вважає, що подолання глобальних екологічних проблем - в моральному вдосконаленні людини.
В.І.Вернадський: наше майбутнє в ноосфері і високій моральності та духовності.
Радянська наука трактувала екологічну кризу як наслідок хижацького капіталістичного відношення до природи. Проте, після доповідей Римського клубу вчені почали
переходити на реалістичні позиції.
Весь багатий спектр футурологічних течій сучасності можна поділити на дві групи: 1) екопесимістична (неомальтузіанство, теорія нульового росту, екоалармізм тощо), 2) технооптимістична (теорії постіндустріального, технотронного суспільства, техноапологетизм тощо).
9. ПРОБЛЕМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ ГЛОБАЛЬНОЇ СОЦІОСИСТЕМИ
Оптимізація відносин суспільства з природою означає поєднання елементів пристосування суспільства до природи з усе більшим посиленням елементів оволодіння нею на основі пізнання та практичного застосування її об’єктивних законів.
Основні етапи та напрямки оптимізації відносин у системі «суспільство - природа»:
1) на перших порах все більш широке застосування та систематичне вдосконалення очисних споруд на виробництвах, щозабруднюють довкілля;
2) повсякчасна і повсюдна експансія та збереження природних ресурсів: сировини, матеріалів, пального, енергії:
3) поступовий перехід народного господарства на маловідходне, а потім і безвідходне виробництво;
4) створення замкнених циклів кругообігу речовин та енергії, які формуються людською природоперетворюючою діяльністю, або гармонійне вписання їх у природні колообіги.
Категорія гармонії - це співставлений всезагальннх норм буття людей з нормами буття природи. Гармонія передбачає таку узгодженість, яка відповідає законам доцільності, оптимальності та краси, являючи собою їх органічну єдність.
Гармонізація означає певне облаштування, впорядкування, тобто активність, направлену на подолання розладу, досягнення узгодження, скріплення розірваного. Гармонізація взаємовідносин між суспільством і природою зможе настати в результаті такої зміни людської діяльності, коли людство, базуючись на пізнаних природних закономірностях, прийме на себе функцію управління природними процесами, тобто при переході біосфери в ноосферу.
Взаємодія суспільства та природи - це рівновага не сил. а процесів, гармонійність цієї взаємодії може полягати в безперервному процесі досягнення динамічної рівноваги та, одночасно, вії подоланні, без чого неможливий подальший прогресивний розвиток цивілізації.
10. СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА
Це сукупність науково обгрунтованих принципів охорони та формування навколишнього середовища, що базуютьсяна всесторонньому врахуванні законів його розвитку і перед бачають оптимальну структуру виробничих сил, темпи і пропорції розвитку яких забезпечують відтворення природного середовища та гарантують суспільству економічне процвітання і благополуччя у відповідності до природоохоронного законодавства (таблиця 61).
Таблиця 61 -Перелік основних нормативних документів
1. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерне» безпеки України. Затверджено Указом Президента України від 10 лютого 1995р.
2. Положення про Головну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993р.
3. Закон України про охорону навколишнього природного середовища від 25 червня 1991р.
4. Земельний кодекс України від 13 березня 1992р.
5. Водний кодекс України від 6 червня 1995р.
6. Кодекс України про надра від 27 липня 1994р.
7. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994р.
8. Закон України про тваринний світ від 3 березня 1993р.
9. Закон України про охорону атмосферного повітря від 16 жовтня 1992р.
10. Закон України про природно-заповідний фонд від 16 червня 1992р.
11. Закон України про екологічну експертизу від 9 лютого 1995р.
12. Закон України про використання ядерної енергії від 8 лютого 1995р.
13. Закон України про поводження з радіоактивними відходами від ЗО червня 1995р.
14. Положення «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів республіканського значення» від 28 серпня 1992р.
Мета соціально-екологічної політики полягає у забезпеченні гармонійної взаємодії суспільства і довкілля. Її суб’єктом є держава. Головним об’єктом є економіка. У структурі соціально-екологічної політики єтакі основні рівні - локальний, регіональний, національний і глобальний.
Основні напрямки соціально-екологічної політики:
1) реалізація суб’єктами природокористування, за сприянням та контролем з боку держави, програми раціонального природокористування, економії сировини, енергії та матеріалів;
2) корінна зміна характеру виробничої діяльності з точки зору екологічних наслідків, впровадження маловідходних та безвідходних технологій, екологічно чистих, замкнених циклів водоспоживання, екологічна безпека роботи підприємств, виробництво екологічно чистих продуктів харчування;
3) інформаційність та гласність екологічних експертиз, доступність екологічної інформації для всіх громадян держави;
4) формування екологічної свідомості, екологічної культури та екологічної відповідальності у всіх членів суспільства і, в першу чергу, у керівників підприємств, галузі, міст і регіонів, які приймають керівні рішення;
5) участь у міжнародному співробітництві з соціально-екологічних проблем (таблиця 62).
Система ефективних інструментів здійснення соціально-екологічної політики:
1. Безпосереднє здійснення державою різноманітних заходів природоохоронного характеру:
- організація та фінансування науково-дослідних робіт та дослідно-конструкторських розробок, підготовка кадрів спеціалістів з питань природоохоронної діяльності, систем інформаційного забезпечення соціально-екологічної політики;
- планування та облаштування територій, регулювання процесів землекористування і територіального розміщення господарських об’єктів;
- здійснення конкретних заходів загальнонаціонального рівня по окремих проектах соціально-екологічної політики (відновлення лісів, охорона земель і т.ін.);
- виконання зобов’язань в рамках міжнародних угод з питань охорони довкілля і участь в їх підготовці, участь в діяльності міжнародних природоохоронних організацій.
2. Державне економічне регулювання і підтримка соціально-екологічної діяльності приватного сектору:
- прямі та непрямі субсидії приватним фірмам та місцевим органам влади на здійснення ними соціально-екологічної діяльності;
- кредити за низькими відсотками фірмам, що займаються соціально-екологічною діяльністю;
- надання режиму прискореної амортизації екотехніки, що сприяє її прискореному оновленню та вдосконаленню;
- пільгові ставки на непрямі податки, або й повне звільнення від них, на продаж екотехніки приватними виробниками;
і
й
я
я
Таблиця 62 - Міжнародні конвенції в галузі охорони навколишнього природного середовища, стороною яких є Україна (стан на 1.01.1996р.)
Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою Москва, 1963 ратифікована у 1963р.
Ковенція ВОЗ про захист від іонізуючої радіації Женева, 1960 ратифікована у 1969р.
Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення Лондон, Москва, Вашінггон, 1971 ратифікований у 1971р.
Конвенція про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів біологічної та токсичної зброї та їх знищення Лондон, Москва, Вашінггон, 1972 ратифікована у 1975р.
Конвенція про запобігання забрудненню моря скидами відходів та інших матеріалів Лондон, 1972 ратифікована у 1975р.
Конвенція про охорону світової культурної та природної спадщини Париж, 1972 ратифікована у 1988р.
Конвенція про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє середовище Женева, 1976 ратифікована у 1978р.
Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані Женева, 1979 ратифікована у 1980р.
Протокол про довгострокове фінансування спільної програми спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані в Європі (ЕМЕП) до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані Женева, 1984 ратифікований у 1985р.
Протокол про обмеження викидів сірки, принаймні на 30% до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані Хельсінкі, 1985 ратифікований у 1986р.
Протокол про обмеження викидів окислів азоту чи їх транскордонних потоків до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані Софія, 1988 ратифікований у 1989р.
Протокол про обмеження викидів летючих органічних сполук чи їх транскордонних потоків до Конвенції 1979 року7 про транскордонне забруднення повітря на великі відстані Женева, 1991 підписаний у 1991 не ратифікований
Протокол про подальше скорочення викидів сірки Осло, 1994 не ратифікований
Віденська конвенціям про охорону озонового шару Відень, 1985 ратифікована у 1986р.
Монреальський протокол по речовинах, що руйнують озоновий шар Монреаль, 1987 ратифікований у 1988р.
Конвенція про оперативне сповіщення у випадку ядерної авари Відень, 1986 ратифікована у 1986р.
Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи аварійної ситуації Відень, 1986 ратифікована у 1986р.
Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу Відень, 1987 ратифікована у 1993р.
Конвенція про біологічне різноманіття Ріо-де-Жанейро, 1992 ратифікована у 1994р.
Конвенція про захист Чорного моря від забруднення Бухарест, 1992 ратифікований у 1994р.
- податкові пільги на прибутки від власних соціально-екологічних програм приватних фірм;
- пільгові тарифи на переробку муніціпальних відходів та стимулювання участі в цьому секторі економіки приватників.
3. Державні заходи, направлені на примус природокористувачів до охорони довкілля:
- екологічна експертиза державними природоохоронними органами господарських об’єктів та заборона їх введення в дію у випадку невідповідності існуючим вимогам охорони довкілля:
- розробка соціально-екологічних нормативів, норм і стандартів господарської діяльності та контроль за їх дотриманням всіма суб’єктами природокористування:
- стягнення платежів за забруднення оточуючого середовища з суб’єктів природокористування і фінансування на їх основі загальнонаціональних заходів охорони оточуючого середовища та проведення наукових досліджень;
- стягнення штрафів за порушення соціально-екологічного законодавства суб’єктами природокористування незалежно від їх статусу.
4. Спонукальні заходи держави, що направлені на охорону природи:
- спонукальні прогресивні відрахування за перевищення норм забруднення довкілля;
- купівля-продаж прав суб’єктами природокористування на забруднення оточуючого природного середовища.
Соціально-екологічна політика виступає як один з найважливіших засобів досягнення гармонії у відношенні людини і природи.
11. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Що означає моделювання соціоекологічних процесів і систем?
2. Які види моделювання Ви знаєте?
3. Основні завдання соціально-екологічного моделювання.
4. В чому полягають основні принципи соціально-екологічного моделювання?
5. Що таке екологічний прогноз?
6. Головні напрямки екологічного прогнозування.
7. В чому сутність «криз»?
8. Чим відрізняються кризи від катастроф?
9. Дайте визначення екологічних криз.
10. Як впливають екологічні кризи на суспільство і біосферу?
11. Розкрийте динаміку та види екологічних криз в процесі історичного розвитку людства.
12. В чому різниця між природними і антропогенними екологічними кризами?
13. Чорнобильська аварія - це криза чи катастрофа?
14. Повінь і зсуви в Закарпатті - це криза чи катастрофа?
15. Які існують класифікації екологічних криз? Порівняйте переваги та недоліки різних систем.
16. Чи існують шляхи подолання екологічних криз?
17. Яке майбутнє пророчили нашій земній соціоекосистем! футурологи ХУЛІ, XIX і XX століть?
18. Що таке концепція «російського космізму»?
19. Що таке екопесимістичні і технооптимістичні течії в прогнозуванні соціально-екологічного розвитку?
20. Розкрийте проблеми оптимізацїї та гармонізації системи «суспільство - природа».
21. Що таке соціально-екологічна політика? Яка її мета, об’єкти і суб’єкти?
22. В чому полягають особливості екологічної політики на локальному, регіональному, національному і глобальному рівнях?
23. Які основні напрямки і механізми здійснення соціально-екологічної політики?
24. Якими інструментами держава може здійснювати свою соціально-екологічну політику і як її узгоджувати з міжнародною спільнотою?
12. ЛІТЕРАТУРА
1. Буко А. Зволюция и темпьі вьімирания. М., 1979.
2. Болт Б.А. и др. Геологические стихни. М., 1978.
3. Гончаренко А.Н. Комплекснеє прогнозирование в системе «обгцество -окружаюшая среда». К.. 1986.
4. Горелов А.А. Возможности метода моделирования врешении зкологической проблемні.
В кн.: Философские проблеми глобальной зкологии. М., 1983, с.215-230.
5. Григорьев А. А. Уроки зкологических катастроф. СПб, 1992.
6. Екологія і культура. К., 1991.
7. Дуглас У.С. Трехсотлетняя война: Хроника зкологического бедствия. М., 1975.
8. Катастрофи в истории Земли: Новьтйуниформизм. М., 1986.
9. Крисаченко В.С. Природні катастрофи: легенди, гіпотези, факти. К., 1989.
10. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К.: Заповіт, 1996,352 с.
11. Моисеев Н.Н. Модели зкологии и зволюции. М., 1983.
12. Моисеев Н.Н. Человек. среда. общество. М., 1982.
13. П ианка 3. Зволюционная зкология. М.. 1981.
14. Соииально-зкологическая система как обьект управлення. Под ред. Ю.Г.Маркова. Новосибирск, 1990.
15. Харузлл М. И др. Последствия ядерной войньї. Воздействие на зкологию и сельськое хозяйство. М., 1988.
1 <5. Хзллем 9. Вепикие геологические спорьі. М-, 19В1.
17. Шибко В.Я. Екологія і політика. К., 1991.
2.З.2.З. КОНТРОЛЬНА РОБОТА №3
1. Які види природних ресурсів Ви знаєте?
2. Що таке продовольча проблема?
3. Що таке культура?
4. Що означає моделювання соціоекологічних процесів і систем?
5. Як співвідносяться природні ресурси з компонентами екосистеми?
6. В чому виражаються харчові потреби людини?
7. В чому полягає суть екологічної культури?
8. Основні завдання соціально-екологічного моделювання?
9. Що таке принцип економії або рівноваги в природі?
10. Щотаке збалансованість енергетичної та якісної сторін їжі?
11. Щотаке діяльнісний підхіддоекологічної культури?
12. В чому полягають основні принципи соціально-екологічного моделювання?
13. Чому природні ресурси обмежені?
14. Якими показниками характеризуються потенційна та реальна продуктивність біосфери?
15. Що таке сенс екологічної життєдіяльності?
16. Що таке екологічний прогноз?
17. Що таке індекс споживання сировинних ресурсів?
18. Порівняйте біопродуктивність природних і штучних екосистем.
19. Проаналізуйте основні виміри екологічної культури.
20. В чому полягають головні напрямки екологічного прогнозування?
21. Які результати отримав Римський клуб при першій оцінці природних ресурсів Землі?
22. Що таке демографічна місткість ландшафту?
23. Яким є категоріальний лад концепції екологічної культури?
24. В чому сутність «криз»?
25. Як оцінюються потенційні запаси корисних копалин в наші дні?
26. Якими шляхами можна розв’язати продовольчу проблему?
27. Порівняйте екологічну культуру з іншими напрямками життєдіяльності людини.
28. Чим відрізняються екологічні кризи від екологічних катастроф?
29. Як використовуються ресурси надр і атмосфери Землі?
ЗО. В чому полягає соціокультурний статус їжі?
31. Розкрийте динаміку та види екологічних криз в процесі історичного розвитку людства.
32. Що таке кислотні дощі?
33. Які причини і наслідки голодомору-33 в Україні?
34. В чому різниця між природними і антропогенними екологічними кризами?
35. Як впливає парниковий ефект на екологічний стан біосфери?
36. Як мінялось продовольче забезпечення людства протягом його історичного розвитку?
37. Чорнобильська аварія - це криза чи катастрофа?
38. Озонові діри та їх вплив на здоров’я людей.
39. Що таке енергетична основа життєдіяльності?
40. Повінь і зсуви в Закарпатті-1998: це криза чи катастрофа?
41. Які міжнародні угоди прийняті для захисту атмосфери?
42. Які основні джерела енергетики біосфери?
43. Які існують класифікації екологічних криз? Порівняйте переваги та недоліки різних систем.
44. Як використовуються водні ресурси гідросфери?
45. Як проходить і перетворюється енергія в ланцюгах харчування?
46. Чи існують шляхи подолання екологічних криз?
47. Як впливає забруднення води на екологічний стан гідросфери?
48. В чому полягає інтенсифікація природної та антропогенної енергетики в екосистемах?
49. Яке майбутнє пророчили нашій земній соціоекосистемі футурологи ХУШ, XIX і XX століть?
50. Що вплинуло на 2 грунтові екологічні кризи в США?
51. Як мінялось використання енергії на протязі історичного розвитку людства?
52. Що таке концепція «російського космізму»?
53. Як використовуються і охороняються земельні ресурси в Україні?
54. Як використовувались вичерпні та невичерпні джерела енергопостачання людства?
55. Що таке екопесимістичні та технооптимістичні течії в прогнозуванні соціально-екологічного розвитку?
56. Коли людина зрозуміла обмеженість біологічних ресурсів?
57. Перспективи використання вугілля, нафти, газу.
58. Розкрийте проблеми оптимізацїї та гармонізації в системі «суспільство - природа».
59. Як ми користуємось запасами гідробіонтів?
60. Які можливості у ядерної енергетики?
61. Що таке соціально-екологічна політика? Яка її мета, об’єкти і суб’єкти?
62. Що треба робити для збереження фітосфери і зоосфери?
63. Які шляхи подолання енергетичної кризи?
64. В чому полягають особливості соціально-екологічної політики на локальному, регіональному, національному і глобальному рівнях?
65. В чому полягає феномен Чорнобиля: психологічні, екологічні, культурні та світоглядні аспекти?
66. Які основні напрямки і механізми здійснення соціально-екологічної політики?
67. Якими інструментами держава може здійснювати свою соціально-екологічну політику і як її узгоджувати з міжнародною спільнотою?
3. ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
3.1 МОДУЛЬ 1
3.1.1 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1
ТЕМА: СТРУКТУРА СОЦЮЕКОСИСТЕМИ, її ПОДІБНІСТЬ І РІЗНИЦЯ З ЕКОСИСТЕМОЮ, ГЕОСИСТЕМОЮ, ГЕОГРАФІЧНОЮ ОБОЛОНКОЮ, ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННОЮ СИСТЕМОЮ, БІОГЕОЦЕНОЗОМ
Обсяг часу - 4 години.
Мета: Ознайомити студентів із структурою соціоекосистеми, її основними компонентами та відмінностями або подібністю з екосистемою, геосистемою, географічною оболонкою, природно-антропогенною системою, біогеоценозом.
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
1. Основи соціоекології. Навч. посібник за ред.Г.О.Бачинського. К., «Вища школа», 1995, с. 11-13,40-49, 52-58.
2. Геоекологія України. К., «Манускрипт», 1993, с.7-49.
3. Соціальна екологія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни для підготовки бакалаврів екології. Івано-Франківськ, ІФДТУНГ, 23с.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ:
1. Причини, шо зумовили виникнення соціоекології як науки.
2. Формування глобальної земної соціоекосистеми.
3. Ранні стадії взаємодії суспільства і природи.
4. Соціоекосистеми.
5. Геосистеми.
6. Географічна оболонка.
7. Природно-антропогенна геосистема
8. Біогеоценоз.
Користуючись вихідними матеріалами, студент повинен визначити для себе кожне із вищеозначених понять (соціоекосистема. геосистема, географічна оболонка, природно-антропогенна геосистема. біогеоценоз), прослідкувати його виникнення та еволюцію, розібратись, в чому їх подібність і різниця, дати конкретне визначення кожному поняттю і нарисувати в альбомі його структуру.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ:
1. В спеціальному альбомі для практичних робіт викреслити структуру соціоекосистеми та співвідношення дисципліни соціоекології з іншими науками.
2. Дати письмове визначення соціоекосистеми, геосистеми, географічної оболонки, природно-антропогенної геосистеми. біогеоценозу.
3. Далі д іяти згідно свого варіанту.
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи в окремому альбомі
1. Структура природно-антропогенної системи та визначення кожного із Ю її складових компонентів.
2. Структура геологічного середовища (літосфери) та його взаємодія з суспільством.
3. Космічні ресурси, їх використання і вплив на розвиток суспільства і стан здоров’я людей.
4. Структура геоморфосфери. Небезпечні екзо- та ендодинамічні процеси, їх вплив на
літосферу та господарську діяльність людей.
5. Структура гідросфери та її взаємодія з літо- і атмосферою. Значення гідросфери для розвитку суспільства.
6. Структура атмосфери.
7. Вплив метеокліматичних умов на господарську діяльність людей та стан їх здоров’я.
8. Структура педосфери. Роль грунтового покриву у розвитку соціоекосистем.
9. Використання земельних ресурсів та їх екологічний стан.
10. Аналіз і порівняння головних соціоекологічних напрямків, теорій і концепцій.
11. Визначення місця соціоекології у формуванні екологічного світогляду, культури, моралі та інших загальнолюдських цінностей.
12. Зв’язок між соціоекологією та іншими складовими екології.
13, Предмет, методи і складові частини соціоекології.
14. Екологічна криза природного середовища та її вплив на суспільні процеси.
15, Матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки в соціоекологічних системах.
16. Соціально-культурні аспекти екології, їх вплив на систему «природа-господарство-людина».
17. Причини виникнення соціоекології як науки, навчальної дисципліни і галузі суспільно-політичної діяльності
18. Стадії розвитку глобальної земної соціоекосистеми.
19. Географічне середовище та географічна оболонка Землі
20. Екологія - геоекологія - соціоекологія.
21. Структура фітосфери.
22. Плівка життя та її роль у формуванні соціоекосистем.
23. Структура зоосфери та її співвідношення з іншими компонентами біосфери Землі.
24, Структура демосфери.
25. Техносфера, її структура, складові частини, вплив на інші 9 компонентів природно-антропогенної геосистеми.
ЗВІТНІСТЬ.
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи і захищає її, отримуючи відповідну кількість балів. За практичне заняття №1 максимальна кількість балів-10.
3.1.2 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
ТЕМА: ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ.
Обсяг часу - 6 годин.
Мета: Навчити студентів самостійно визначати екологічний стан природних та природно-антропогенних екологічних систем в будь-якому регіоні України.
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
1. Адаменко О.М., Рудько Г.И. Основи зкологическойгеологии. К., «Манускрипт», 215с.
2. Адаменко О.М., Рудько Г.І. Екологічна геологія. К., «Манускрипт», 1998,350с.
3. Геоекологічні дослідження екосистем України. К., «Манускрипт», 1996,124с.
4. Адаменко О.М., Гольберт А.В., Осиюк В.А и др. Четвертинная палеогеография зкосистемьі Нижнегои СреднегоДнестра. К., «Феникс», 1996,200с.
5. Адаменко О.М., Гольберт А.В., Осиюк В.А и др. Четвертинная палеогеография зкосистемьі Нижнего и Среднего Прута. К., «Манускрипт», 1997, 233с.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
1. Політичні мотиви та державна політика в колишньому СРСР - основна причина створення екологічної кризи в Україні
2. Соціально-екологічні та економічні наслідки екологічної кризи в Україні
3. Шляхи подолання кризових явищ в екологічному стані довкілля України. Користуючись вихідними матеріалами, студент повинен у відповідності до свого варіанту визначити екологічну ситуацію на території того чи іншого регіону України, ії адміністративної області або району, в місті чи на підприємстві Найбільшу увагу при цьому необхідно звернути на політичні, економічні, соціальні корені виникнення тих чи інших екологічних проблем, тенденцію їх розвитку впродовж певного часу, підсилення їх антропогенним впливом, а також можливі шляхи подолання.
ПОРЯДОКВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. В спеціальному альбомі для практичних робіт викреслити оглядову карту України з позначенням свого варіанту регіону, області, району, міста або підприємства.
2. Користуючись опублікованими роботами з вихідних матеріалів, визначити сучасну екологічну ситуацію на своєму об’єкті у вигляді еколого-географічноїкарти, схеми, плану, діаграми т.ін.
3. Дати письмову характеристику екологічного стану кожного з компонентів довкілля на своєму об’єкті і загальну характеристику екосистеми.
4. Запропонувати комплекс заходів покрашення екологічних і соціально-економічних умов на своєму об’єкті
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Екологічний стан геологічного середовища як арени господарської діяльності людей на прикладі території західних областей України.
2. Опорні геологічні розрізи в долині р.Прут як палеогеографічні пам’ятники і основи методики їх вивчення з ілюстраціями розрізів.
3. Гірничо-промислові природно-техногенні системи Західної України та проблеми покращення екологічної ситуації в зоні їх впливу.
4. Екологічний стан геоморфосфери Розточчя (Львівська область України, Республіка Польща). Динаміка річкових систем. Природно-заповідні та рекреаційні ресурси.
5. Еколого-економічна характеристика мінерально-сировинних ресурсів Карпатського регіону.
6. Річкові тераси Дністра - свідки екологічних змін в минулих геологічних епохах.
7. Кліматичні умови та їх вплив на екологічний стан Карпатської гірсько-складчастої області
8. Ландшафтні умови розвитку геологічного середовища Передкарпаття.
9. Лінійна ерозія схилів та її вплив на екологічний стан Закарпаття.
10. Екологічний стан Чорного моря.
11. Санітарно-біологічний стан Дністра за даними дослідження гідробіонтів.
12. Моніторинг лісового покриву України.
13. Зсувні процеси та їх вплив на екологічний стан Західних областей України.
14. Механізм прийняття управлінських рішень для різних цілей використання геологічного середовища.
15. Екологічні проблеми м.Івано-Франківська.
16. Зв’язок захворюваності дитячого населення м.Дніпропетровська з забрудненнями навколишнього середовища.
17. Екологічне значення кліматичних ресурсів Українських Карпат та їх використання для нетрадиційної енергетики.
18. Палеоландшафтні реконструкції грунтового і рослинного покривів Передкарпаття для вивчення тенденцій палеоекологічних змін.
19. Визначення співідношень між річковими терасами і покровними утвореннями в долині Дністра для екологічних цілей.
20. Розвиток природного середовища України в антропогені.
21. Тенденції і етапи розвитку грунтів і рослинності для реконструкції змін клімату в долинах Прута і Дністра.
22. Прогноз розвитку сельового і карстового процесів у Карпатах.
23. Екологічний стан довкілля в зоні впливу окремих підприємств (на прикладі птахофабрики).
24. Оцінка впливу на довкілля Бурштинської ТЕС.
25. Техногенні зсуви в Карпатах.
ЗВІТНІСТЬ
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи в спеціальному альбомі, захищає її і може отримати максимальну кількість балів - 20.
3.1.3. КОЛОКВІУМ №1 ТЕМА: МОДУЛЬ 1.
Обсяг часу - 2 години
Тема: Перевірити та закріпити знання студентами теоретичного матеріалу 1 модуля (лекції 1-5) та практичних занять 1-2.
ПРОГРАМА
Протягом 2 годин всі студенти відповідають на свій варіант завдання з 10-хвилинною попередньою підготовкою, а також на будь-яке питання згідно робочої програми і методичних вказівок з теоретичного курсу. Колоквіум проводиться у формі свобідного обміну думками, де студенти також можуть задавати питання один одному.
ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ
1. Аналіз і порівняння головних соціоекологічних напрямків, теорій та концепцій.
2. Визначення місця соціоекології у формуванні соціоекологічного світогляду, культури, моралі та інших загальнолюдських цінностей.
3. Соціальна екологія - наука, навчальна дисципліна, галузь людської діяльності.
4. Предмет, задачі і методи соціальної екології.
5. Зв’язок між соціальною екологією та іншими складниками екологи.
6. Екологічна криза природного середовища.
7. Матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки в екологічних системах.
8. Античні уявлення про єдність Космосу, людини і природи.
9. Еволюція поглядів на стосунки людини з природою в Київській Русі, Середньовіччі, гетьманській добі
10. Причетність українських вчених-гуманістів і класиків природознавства до становлення сучасної екології взагалі і соціальної екології зокрема.
11. Біосферно-ноосферна концепція В.І.Вернадського, екотопи П.Погребняка, антропографічні погляди С.Рудницького. В.Кубійовича. П.Тутковського.
12. Сучасні екологічні концепції Ф.Реймерса, М.А.Голубця, К.М.Ситника та ін.
13. Розвиток соціально-екологічної думки в процесі еволюції людства.
14. Теоретичні і прикладні напрямки в соціальній екології.
15. Структура соціоекосистеми.
16. Роль соціальної екології у розвитку екологічної культури.
17. Роль соціальної екології в екологічній освіті та вихованні.
18. Соціальні та політичні корені екологічних проблем України.
19. Сучасні тенденції змін екологічної ситуації на прикладі Івано-Франківської області.
20. Соціально-екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи.
21. Психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи.
22. Участь міжнародної спільноти у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
23. Проблеми деформації екологічної свідомості населення.
24. Причини виникнення соціальної екології та необхідність розповсюдження соціально-екологічних знань.
25. Природа та соціальне буття людини.
ЛІТЕРАТУРА
1. Геоекологія України. К., «Манускрипт», 1997,117с.
2. Геоекологічні дослідження екосистем України. К., «Манускрипт», 1996,124с.
3. Основи соціоекології К., «Вища школа», 1995,240с.
4. Салт^вськийО.І. Основи соціальної екології К., МАУП, 1997,166с.
3.2.МОДУЛБ2
3.2.1. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3
ТЕМА: ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ.
Обсяг часу - 8 годин
Мета; Навчити студентів самостійно визначати сучасний екологічний стан на
території Івано-Франківської області, її районів і міст, а також окремих народногосподарських об’єктів.
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
І.Геоекологія України. К., «Манускрипт», 1997,117с.
2. Геоекологічні проблеми Івано-Франківщини та Карпатського регіону. Івано-Франківськ, «Екор», 1998,238с.
3. Екологія і оптимізашя природокористування. Івано-Франківськ, 1996,137с.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
1. Основні причини складної екологічної ситуації в Івано-Франківській області.
2. Державна екологічна служба та громадські організації на захисті довкілля.
3. Довгострокова екологічна програма та термінові заходи по захисту довкілля та оптимізації екологічної ситуації в Івано-Франківській області.
Користуючись вихідними матеріалами, студент повинен у відповідності до свого варіанту визначити сучасну екологічну ситуацію на території свого об’єкту. Найбільшу увагу при цьому необхідно звернути на політичні, економічні, соціальні корені виникнення тих чи інших соціоекологічних проблем, тенденцію їх розвитку впродовж певного часу, підсилення їх антропогенним (техногенним) впливом, а також можливі, найбільш оптимальні, економічно реальні шляхи подолання складних екологічних ситуацій, екологічних конфліктів і криз.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. В спеціальному альбомі для практичних занять викреслити оглядову карту Івано-Франківської області з позначенням свого варіанту району, міста або народногосподарського об’єкту.
2. Користуючись опублікованими роботами з вихідних матеріалів, визначити сучасну екологічну ситуацію на своєму об’єкті у вигляді еколого-географічної, сколого-ландшафтної карти, схеми, плану, діаграми і т. ін.
3. Дати письмову характеристику екологічного стану кожного з компонентів довкілля на своєму об’єкті і загальну характеристику стану екосистеми.
4. Запропонувати комплекс заходів покращення екологічної ситуації, а також умов праці і проживання населення.
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Екологічна оцінка земельних ресурсів Івано-Франківської області.
2. Аналіз природних та техногенних факторів екологічних змін геологічного середовища в межах Долинського району.
3. Екологізація сільськогосподарського виробництва та охорона довкілля в зонах радіонуклідного забруднення на території Снятинського району.
4. Природні передумови організації екологічного моніторингу на території Івано-Франківської області.
5. Екологічний стан Верхньопрутської рекреаційної зони.
6. Екологічна оцінка рослинних ресурсів Івано-Франківської області.
7. Відшкодування збитків, заподіяних екологічними правопорушеннями в Івано-
Франківській області.
8. Практичне значення досліджень гірсько-лісових екосистем на основі геоекологічного моніторингу в Івано-Франківській області.
9. Літогенні особливості в ландшафтах Горган та перспективи їх використання.
10. Вплив сучасних екзогенних геологічних процесів на екологічний стан народногосподарських об’єктів і земель Івано-Франківської і Чернівецької областей.
11. Оцінка впливів на навколишнє середовище при експлуатації Новосхідницького та інших нафтових родовищ.
12. Аерокосмічне картування геодинамічних структур Івано-Франківської області д ля виявлення сейсмонебезпечних ділянок та інших порушень геологічного середовища.
13. Екологічний стан та перспективи використання рекреаційних зон Івано-Франківщини.
14. Екологічна оцінка лісових ресурсів Івано-Франківської області.
15. Економічні механізми оптимізації природокористування в Івано-Франківській області.
16. Екологічна оцінка мінерально-сировинних ресурсів промисловості будівельних матеріалів в Івано-Франківській області.
17. Екологічні наслідки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в Івано-Франківській та інших областях західного регіону України.
18. Екологічний стан природно-заповщних об’єктів Івано-Франківщини.
19 .Екологія атмосфери та проблеми охорони повітряного середовища в Івано-Франківській області
20. Екологія геофізсфер в м.Івано-Франківську заданими вимірювання електричних, магнітних та електромагнітних полів.
21. Ландшафтний аналіз міських територій для організації екологічного моніторингу.
22. Екологічний стан м.Коломиї.
23. Палеоекологічний аналіз будівництва та функціонування об’єктів нафтогазового комплексу на території Івано-Франківщини і Молдови.
24. Екологічний стан гідросфери та проблеми використання енергії малих рік Івано-Франківщини.
25. Оцінка екологічного стану атмосферного повітря та ґрунтового покриву міст Івано-Франківська та Надвірної.
ЗВІТНІСТЬ
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи в спеціальному альбомі, захищає її і може отримати максимальну оцінку в 20 балів.
3.2.2. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4
ТЕМА: ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ СОЦІОЕКОЛОГІЇ, БІОСФЕРА, НООСФЕРА, СОЦІОСФЕРА ТА ЕТАПИ ЇХ РОЗВИТКУ.
Обсяг часу - 2 години.
Мета: Ознайомити і навчити студентів розумінню історичності виникнення і розвитку соціоекології як науки, навчальної дисципліни та галузі людської діяльності, привити їм навики аналізу еволюційних і революційних перетворень і розвитку природного середовища і суспільства.
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
1. Адаменко О.М., Рудько Г.И. Основні зкологической геологии. К., «Манускрипт», 1995,215с.
2. АдаменкоО.М., Рудько Г.І. Екологічна геологія. К., «Манускрипт», 1998,350с.
3. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери. Львів, «Поллі», 1997, 252с.
4. Мороз С. А. Історія біосфери Землі У 2-х кн. Навч.посібник. К., «Заповіт», 1996, ки. 1 -439с., КН.2-42ІС.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
1. Розвиток суспільно-екологічної думки в процесі еволюції людства.
2. Біосферно-ноосферна концепція В.І.Вернадського.
3. Від біосфери до соціосфери.
4. Концепція сталого (стійкого) екологічно безпечного розвитку суспільства. Користуючись вихідними матеріалами, студент повинен у відповідності до свого варіанту визначити історичну етапність еволюції людського суспільства у взаємозв’язку і взаємній залежності від розвитку навколишнього середовища та його постійних змін як природним шляхом так і під впливом антропогенного (техногенного) тиску.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. В спеціальному альбомі для практичних занять дати визначення понять біосфера, ноосфера і соціосфера, підкресливши визначну роль у розвитку їх українських вчених В.І.Вернадського, С.Рудницького, П.Тутковського, М.А.Голубцятаін.
2. Користуючись опублікованими роботами з вихідних матеріалів, у відповідності до свого варіанту викласти у стислій конспектовній формі основні періоди розвитку біосфери, ноосфери, соціосфери чи інших соціоекологічних категорій.
3. Текстову частину максимально насищувати ілюстраціями: рисунками, схемами, діаграмами, таблицями і т.ін.
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБІТ
1. Античні уявлення про єдність космосу, природи і людини.
2. Еволюція поглядів на стосунки людини і природи в Київській Русі, Середньовіччі, гетьманській добі.
3. Вплив різної діяльності людини на біосферу.
4. Екологічні закони та біосферна етика. Характер і масштаби взаємодії людини та природи в різні історичні періоди.
5. Методичні основи управління геологічним середовищем.
6. Біосфера-глобальна екосистема.
7. Еволюція біосфери за літературними джерелами.
8. Геохронологія розвитку біоти.
9. Мезанізми еволюції біоти.
10. Біосфера як геологічний феномен. Методолого-теоретичні засади пізнання біосфери.
Концептуальні можливості екологічного прогнозування.
1І. Ноосферний етап розвитку біосфери. В.І.Вернадський про ноосферу. Ноосфера серед інших сфер.
12. Виникнення і розвиток життя на Землі.
13. Передумови і природні фактори виникнення біосфери Землі.
14. Екологічний контроль геологічного середовища та вплив біоти на його розвиток.
15. Екологічна роль геодинамічних природних і техногенних процесів.
16. Регулятивні чинники переходу біосфери в ноосферу. Характерні риси сучасної біосфери. Вплив антропогенних факторів.
17. Палеонтологічний опис еволюції біосфери.
18. Структурно-функціональні взаємовідношення між людиною і біосферою.
19. Соціосфера - планетарна надсистема.
20. Класифікація внутрішньосоціосферних структур.
21. Соціосферні проблеми і перспективи їх розв’язання.
22. Пошуки способів подолання глобальних екологічних проблем і роль в цьому соціосферної концепції.
23. Декларація Ріо-92 «Програма дій на XX століття».
24. Концепція стійкого (сталого) розвитку.
25. Теорії виникнення життя і біосфери на Землі
ЗВІТНІСТЬ
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи в спеціальному альбомі, захищає її і може отримати максимальну оцінку в 10 балів.
3.2.3. КОЛОКВІУМ №2 ТЕМА: МОДУЛЬ 2.
Обсяг часу - 2 години.
Мета; Перевірити та закріпити знання студентами теоретичного матеріалу 2 модуля (лекції 6-11) та практичних занять 3-4.
ПРОГРАМА
Протягом 2 годин студенти відповідають на свій варіант завдання з 10-хвилиниою попередньою підготовкою, а також на будь-яке питання згідно робочої програми і методичних вказівок з теоретичного курсу. Колоквіум проводиться у формі свобідного обміну думками, де студенти також можуть задавати питання один одному.
ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ
І. Соціально-екологічні проблеми розвитку біосфери.
2. Ноогенний етап розвитку біосфери та перехід її до соціосфери.
3. Соціосфериі проблеми і перспективи їх розв’язання.
4. Концепція сталого (стійкого) розвитку суспільства.
5. Біотична суть біосфери.
6. Живі системи в природі.
7. Рівні організації живого і місце серед иих біосфери.
8. Біосфера - глобальна екосистема Землі.
9. Еволюція біосфери. Геохронологія розвитку біоти.
10. Механізми і етапи еволюції біосфери.
11. Теорія зв’язку етносу і природного середовища.
12. Вплив екологіїта історичну долю України і її народу.
13. Природне середовище як фактор формування етносу.
14. Уявлення Г.Юнга, Т-деШардена, А.Д .Тойнбі про процес етногенезу.
15. Зв’язок етносу і довкілля в концепції Л.Гумільова.
16. Природне середовище і сучасна геополітика.
17. В.І.Вернадський про ноосферу.
18. Сучасні риси ноосфери. Концепція М.АТолубця.
19. Ноосфера серед інших сфер Землі.
20. Структурно-функціональні взаємовідношення між людиною і біосферою.
21. Соціальна суть людини. Біотичний і соціальний блоки на Землі.
22. Соціосфера - планетарна надсистема та її структурні особливості.
23. Класифікація внутрішньосоціосферних структур та історія їх розвитку.
24. Основні передумови прогресивного соціосферного розвитку.
25. Декларація Конференції ООН в Ріо де Жанейро (1992), принципи сталого розвитку суспільства в XXI столітті.
ЛІТЕРАТУРА
1. Геоекологічні проблеми Івано-Франківщини та Карпатського регіону. Івано-Франківськ, «Екор», 1998,238с.
2. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери. Львів, «Поллі», 1997,254с.
3. Мороз С.А. Історія біосфери Землі Кн. 1 Навчальний посібник. К.. «Заповіт», 1996,440с.
4. Основи соціоекологіі За ред. Г.О.Бачинського. К., «Вища школа», 1995,240с.
5. Соціальна екологія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни для підготовки бакалаврів екології Івано-Франківськ, ІФДТУНГ, 1998,23с.
6. СалтовськийО.І. Основи соціальної екології. К..МАУП, 1997,166с.
3.3. МОДУЛЬ з
3.3.1. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5
ТЕМА: ВИВЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТАНОМ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ. РОЗТАШУВАННЯ
СПОСТЕРЕЖНОЇ МЕРЕЖІ ЗА ЕКОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА. МЕРЕЖА
ІНЖЕНЕРНО-ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ.
Обсяг часу - 2 години.
Мета: ознайомлення студентів з принципами організації Системи екологічного моніторингу України (СЕМ «Україна»), завданнями міністерств та відомств, які здійснюють державний моніторинг навколишнього природного середовища в Україні
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
1. Положення про Державний моніторинг навколишнього природного середовища, затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 23 вересня 1993 року, N° 785.
2. Геоекологія України. Збірка наукових праць. Київ, вид-во «Манускрипт» при Управлінні справами Президії Національної АН України. 1993, стор.7-49.
3. Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. К., «Манускрипт», 1996,208с.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
1. Інформаційно-керуючі системи розвитку території в умовах екологічних обмежень.
2. Принципи і моделі статичного та динамічного екологічного моніторингу (на прикладі Карпатського регіону).
3. Екологічний стан природно-антропогенної системи (П АГС).
4. Екологічний моніторинг природно-антропогенних геосистем.
5. Методика екологічних досліджень ПАГС.
6. Еколого-географічні карти як моделі ПАГС.
7. Статична модель екологічного моніторингу.
8. Динамічна модель екологічного моніторингу.
9. Розташування мережі стеження за екологічними показниками геологічного середовища.
10. Мережа інженерно-екологічного моніторингу.'
11. Ознайомлення з інформаційною системою Державного моніторингу навколишнього природного середовища.
12. Ознайомлення з порядком формування байку екологічної інформації.
13. Основні теоретичні положення.
На сучасному етапі розвитку людського суспільства раціональне природокористування і питання охорони навколишнього середовища перетворилися в одну із найважливіших проблем всіх галузей народного господарства. Поліпшення екологічної ситуації викликає підвищений інтерес до екологічних досліджень і можливостей прогнозу та зменшення гостроти екологічних ситуацій. Такі дослідження вимагають постійно «свіжої» інформації про екологічний стан навколишнього середовища. Так виникла необхідність в постійних режимних спостереженнях за екологічним станом навколишнього середовища.
23 вересня 1993 року Постановою Кабінету Міністрів України №785 затверджено «Положення про Державний моніторинг навколишнього природного середовища».
Державний моніторинг - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання,
збереження та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його змін та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.
Студентам демонструється і пояснюється «Організаційна структура системи менеджменту природоохоронної діяльності» та «Інформаційна схема системи Державного моніторингу навколишнього середовища».
Порядок формування банку екологічної інформації. Основні джерела:
- екологічна паспортизація підприємств,
- режимні спостереження по лінії Мінекобезпеки України,
- відомча система екологічного моніторингу.
Кінцевим продуктом моніторингових досліджень є комплекс показників, які дозволяють оцінити екологічну ситуацію будь-якої території чн розташування народногосподарського об’єкту. Вся інформація, як правило, в автоматизованому режимі передається від локальних та регіональних центрів екомоніторингу до національного центру.
Управління станом навколишнього середовища є комплекс інженерних заходів на базі проведення постійних спостережень (контролю), що дозволяють здійснювати його охорону, захист та раціональне використання. Практична реалізація управління здійснюється на державному, регіональному, обласному, районному, міському або об’єктовому рівнях.
Технологічна схема управління передбачає реалізацію управлінських рішень по здійсненню інженерних та соціально-економічних заходів щодо оптимізації навколишнього середовища.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Накреслити схему інформаційного забезпечення та джерел поступлення інформації в банк даних екологічного моніторингу.
2. Накреслити схему управління станом навколишнього середовища.
3. Проаналізувати ефективність функціонування СЕМ «Україна».
4. Дати текстові пояснення.
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Методологічні засади організації і проведення Державного екологічного моніторингу України.
2. Принцип побудови комп’ютерної інформаційно-керуючої системи екологічного моніторингу.
3. СЕМ держави масштабу 1:1 000000.
4. СЕМ регіону в масштабі 1:500 000.
5. СЕМ адміністративної області в масштабі 1:200 000.
6. СЕМ району в масштабі 1:50 000.
7. СЕМ басейнової екосистеми в масштабі 1:25 000.
8. СЕМ рекреаційної зони в масштабі 1:25 000.
9. СЕМ міста в масштабі 1:10 000.
10. СЕМ промислової зони в масштабі 1:5000.
11. СЕМ локальної екосистеми в масштабі 1:2 500.
12. СЕМ промислового, аграрного, транспортного, енергетичного, хімічного та інших підприємств в масштабі 1:1000.
13. Динамічна модель екологічного моніторингу.
14. Статична модель екологічного моніторингу.
15. Сучасний стан екологічної системи.
16. Банки екологічної інформації
17. Біотосферний блок ПАГС.
18. Соціосферний блок ПАГС.
19. Геосферний блок ПАГС.
20. Структура баз даних окремих компонентів ПАГС.
21. Ієрархія систем екологічного моніторингу України.
22. Глобальний, державний, регіональний і локальні рівні екологічного моніторингу.
23. Ландшафтно-геохімічні полігони - основа екологічного моніторингу.
24. Компоненти навколишнього середовища (довкілля).
25. Природно-ресурсний потенціал ПАГС.
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
1. Для чого потрібен екологічний моніториг державі, регіону, області, місту?
2. Чи є принципова різниця між екологічними моніторингами держави і регіону, регіону і області, області і району, району і міста?
3. Які прилади необхідно мати для організації екологічного моніторингу?
4. Що таке природно-антропогенна геосистема (ПАГС)?
5. Чим відрізняється ПАГС від екосистеми, від геобіоценозу?
6. Що таке статична модель екологічного моніторингу?
7. Що означає: державне управління станом довкілля?
8. Як побудовані інформаційні системи державного моніторингу навколишнього середовища?
9. Зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1993р. №785 «Про державний моніторинг навколишнього середовища».
10. Щотаке загальний моніторинг?
11. Що таке фоновий моніторинг?
12. Щотаке науковий моніторинг?
13. Що таке спеціальний моніторинг?
14. Щотаке критичний моніторинг?
15. Щотаке радіоекологічний моніторинг?
16. Розкажіть про систему глобального космічного моніторингу Землі.
17. Як проводиться екологічний моніторинг геологічного середовища (літосфери)?
18. Що таке екологічний моніторинг геоморфосфери?
19. Чи можна визначити вплив геофізичних полів різного походження - земного і космічного?
20. Що таке моніторинг гідросфери?
21. Яким чином організовані спостереження за змінами в атмосфері?
22. Хто проводить аерокосмічний моніторинг природи Землі?
23. Як виконуються спостереження за змінами грунтів?
24. Щотаке педомоніторинг?
25. Що таке фіто-, зоомоніторинг? Як організовується санітарно-гігієнічний та медико-біологічний моніторинги?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1. Структурні типи відношень між природою-населенням-господарством у схемі регіонального геоекологічного моніторингу.
2. Природні передумови організації геоекологічного моніторингу Українських Карпат.
3. Фізико-географічне (ландшафтне) районування - основа екологічного моніторингу.
4. Геомоніторинг-біомоніторинг-соціомоніторинг.
5. Практичне значення різних систем екологічного моніторингу.
ЗВІТНІСТЬ
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи в спеціальному альбомі, захищає її і може отримати максимальну оцінку в 10 балів,
3.3.2. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №6
ТЕМА: ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ РЕЖИМНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ГЕОХІМІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ ПОКАЗНИКІВ СПОСТЕРЕЖЕНЬ. ПРОЕКТУВАННЯ МЕРЕЖІ СПОСТЕРЕЖНИХ СВЕРДЛОВИН ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГУ ПІДЗЕМНИХ ВОД В МЕЖАХ РІЗНОМАСШТАБНИХ ПРИРОДНО-ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ.
Обсяг часу - 4 години.
Мета: На базі аналізу природних та техногенних умов розвитку геологічного середовища виділити пріоритетні екзо- та ецдогеодинамічні процеси за результатами рекогносцировочних маршрутних інженерно-геологічних досліджень, вибрати масштаби спостережень та сформувати мережу полігонів.
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
1. Фізико-географічне (ландшафтне) районування Карпатського регіону в масштабі 1:500 000 - карта кафедри фізгеографїї Львівського державного університету.
2. Положення про Державний моніторинг навколишнього природного середовища.
3. Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. Київ, вцд-во «Манускрипт», 1996,208с.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
1. Аналіз об’єкту досліджень за природи ими умовами розвитку геологічного середовища та характером техногенного навантаження.
2. Вибір масштабу інженерно-екологічних та інженерно-геологічних спостережень.
3. Обгрунтування необхідної мережі екологічних полігонів.
4. Основні теоретичні положення.
Система екологічного моніторингу геологічного середовища (ГС) - динамічна система з гнучкою інфраструктурою, яка дозволяє виконати безперервний контроль або періодичні спостереження за станом об’єкту досліджень, його геодинамічною активністю, виконати моделювання екосистеми з різним техногенним навантаженням, видати прогнозні оцінки та розробити заходи з охорони та раціонального використання ГС та його складових. Ведення екологічного моніторингу передбачає виконання наступних завдань:
1. Дослідження ГС як об’єкту управління.
2. Побудови моделей ГС і забезпечення їх інформаційною системою.
3. Аналіз моделей ГС і прогноз екологічного стану ГС.
4. Управління станом ГС.
Дослідження ГС як об’єкту управління передбачає розробку моделі ГС - упорядкованої сукупності умов та факторів розвитку ГС та обгрунтування мережі спостережень.
Останнє є одним з найбільш складних процесів при проектуванні та організації екологічного моніторингу. Сітка спостережень повинна в певній мірі висвітлювати закономірності розвитку природно-техногенного об’єкту. При проектуванні, як правило, обґрунтовують мережу таким чином, щоб фактичні дані були одержані по кожному см: карти відповідного масштабу.
Така сітка спостережень забезпечує системний підхід до комплексу досліджень, строгу просторову прив’язку пунктів спостережень, наступне двохмірне (картографічне) зображення. Крім того, регулярна сітка спостережень забезпечує найбільш надійну комп’ютерну обробку 183
даних, побудову в автоматизованому режимі різних картографічних матеріалів.
Розробка моделі ГС для потреб геодинамічного моніторингу базується на аналізі природних та техногенних умов розвитку ГС. Найбільш суттєво впливають на розвиток екзогенних процесів такі умови та фактори:
- літологічні особливості корінних порід та їх фізико-механічні властивості,
- умови залягання корінних відкладів,
- орографічні умови досліджуваної території (рельєф, найвища і найнижча його точки, розчленованість території, напрям гірських хребтів та інше),
- ландшафтні особливості території (характер рослинного покриву, грунтів, клімат),
- характер техногенного навантаження.
Проектування мережі спостережень за екзогенними процесами та вибір мережі полігонів проводитьсязурахуванням результатів попередніхмаршругних інженерно-геологічних досліджень. Вибір масштабу спостережень проводиться на базі величини враженості території екзогенними процесами. В зв’язку зтим.щорезультати попередніхрекогносцировочних досліджень даютьтільки кількісну характеристику розвитку екзогенних процесів,то ураженість вираховується яквідношення кількості проявівекзогенних процесів до плоші досліджуваної території:
N
-у процесів
8км2
Відповідно до величини У вибираємо масштаб досліджень.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Характеристика об’єкту досліджень. Даний об’єкт геологічного простору характеризується визначеними умовами та факторами розвитку ГС. Особливо необхідно виділити ті, що сприяють катастрофічному розвитку геодинамічних процесів екзогенного походження (повені, тривалі дощі тощо).
2. Вирахування ураженості території екзогеодинамічними процесами і вибір масштабу інженерно-геологічних спостережень.
3. Висновки про інформативність величини ураженості території екзогенними процесами та аналіз умов і факторів розвитку екзогеодинамічних процесів.
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Науково-методичні основи моніторингу геологічного середовища (ГС).
2. Оцінка сучасного екологічного стану ГС.
З, Інформаційні системи екомоніторингу ГС.
4. Природничі основи екомоніторингу.
5. Вплив кліматичних умов на ГС.
6. Ґрунтовий покрив та його зв’язок з літосферою.
7. Рослинний покрив і тваринний світ як об’єкти екологічного моніторингу.
8. Геолого-структурні особливості території та їх вплив на мережу екомоніторингу.
9. Зв’язок гідрологіїз гідрогеологічними умовами ГС.
10. Місце корисних копалин в системі екомоніторингу ГС.
11. Рекреаційні ресурси і моніторинг ГС.
12. Природні передумови регіонального розвитку Карпатського регіону.
13. Природні передумови регіонального розвитку Івано-Франківської області
14. Місце земельних ресурсів в СЕМ «Україна».
15. Кліматичні ресурси та метеомоніторинг.
16. Водні ресурси і моніторинг гідросфери.
17. Що таке геологічне середовище?
18. Екологія літосфери.
19. Екологія геоморфосфери.
20. Екологія геофізсфер та вплив фізичних полів на екологічний стан ландшафтів і здоров’я людини.
21. Основні принципи побудови еколого-геологічних карт.
22. Мінерально-сировинні ресурси України та принципи їх моніторингу.
23. Радіологічний моніторинг ГС.
24. До і після Чорнобиля: стан ГС в забруднюючих зонах.
25. Методика організації екологічного моніторингу ГС.
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
1. Що таке екологічний моніторинг ГС?
2. Як поширюються екзогенні геодинамічні процеси в різних структурно-тектонічних зонах (на прикладі Карпатського регіону).
3. Що таке ураженість території екзогенними процесами?
4. Як розраховується ураженість території і як вона впливає на мережу екомоніторингу ГС?
5. Що таке модель ГС?
6. Які Ви знаєте умови та фактори розвитку ГС?
7. Що таке загальний моніторинг ГС?
8. Що таке фоновий моніторинг ГС?
9. Що таке науковий моніторинг ГС?
10. Що таке спеціальний моніторинг ГС?
11. Що таке кризовий моніторинг ГС?
12. Що таке стандартний моніторинг ГС?
13. Що таке оперативний моніторинг ГС?
14. Які директивні документи регулюють організацію моніторингу навколишнього природного середовища?
15. Які рівні екомоніторингу виділяють?
16. Що таке СЕМ»Україна»?
17. Які міністерства і відомства України відповідають за організацію і проведення екологічного моніторингу навколишнього природного середовища?
18. Розкажіть про організаційну структуру СЕМлУкраїна».
19. Що означає «оцінка екологічної ситуації»?
20. Яка різниця між екологічним моніторингом і екологічною безпекою?
21. Щотакеінформаційно-керуючі системи розвигкутериторіївумовах екологічних обмежень?
22. ЩотакеПАГС?
23. Чи можна вважати карту ландшафтного районування основою екомоніторингу ГС?
24. Структура природно-антропогенної геосистеми.
25. Яка різниця між геологічним середовищем і літосферою?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1. Наукове та методичне обгрунтування управління станом геологічного середовища.
2. Системна організація геологічного середовища.
3. Основи методики розробки регіональних систем екологічного моніторингу на прикладі Карпатського регіону. Південно-Західної окраїни Східно-Європейської платформи.
4. Обгрунтування регіональної схеми екологічного моніторингу Подільської плити.
5. Сучасні тектонічні рухи та їх відображення в моніторингових дослідженнях.
6. Системи моніторингового контролю за сейсмічністю території, розвитком карстового процесу, зсувами, селями та іншими небезпечними еколого-геологічними процесами.
7. Постійно-діючі моделі - геоінформаційні системи забезпечення функціонування регіонального екологічного моніторингу.
ЗВІТНІСТЬ
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи, захищає її і може отримати максимальну оцінку в 5 балів.
З.З.З. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7
ТЕМА: ДЕМОСФЕРНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ СОЦІОЕКОЛОГІЧНИМИ МЕТОДАМИ.
Обсяг часу - 2 години
Мета: Навчити студентів аналізувати демосферні процеси, що супроводжують техногенні перетворення соціосистем, а також розробляти ті заходи, що знижують антропогенний тиск на людину та підвищують безпеку її життєдіяльності
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
1. Голубець М.А. Плівка життя. Львів, «Поллі», 1997, 185с.
2. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К., «Заповіт», 1996,349с.
3. Основи соціоекології. За ред. Г.О.Бачинського. К., «Вища школа», 1995,239с.
4. Салтовський 0.1. Основи соціальної екології. К., МАУП, 1997, 166с.
5. Соціальна екологія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни для підготовки бакалаврів екології. Івано-Франківськ, ІФДТУНГ, 1998,23с.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Етнос і природне середовище.
2. Сутність теорії зв’язку етносу з довкіллям.
3. Вплив екології на історичну долю України та її народу.
4. Природне середовище і сучасна геополітика.
Розкриваючи цю тему, студент повинен зрозуміти, що перед світовою спільнотою постає нова, грандіозна задача: виробити способи подолання тих диспропорцій, що вже склалися між природою, господарством і людиною, між етносом і біосферою, забезпечити людству нормальні умови існування і прогресивний розвиток на близьку і подальшу перспективу.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. В спеціальному альбомі для практичних занять викреслити схеми біосфери, ноосфери і соціосфери.
2. Користуючись опублікованими роботами з вихідних матеріалів, визначити зв’язки етносу з соціоекологічними проблемами у вигляді діаграм, таблиць тощо.
3. Дати текстове пояснення висвітлених проблем та запропонувати заходи по гармонізації стосунків між людиною та створеною нею техносферою.
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Взаємодія суспільства і природи в їх історичному розвитку.
2. Природа та соціальне буття людини.
3. Вплив екології на історичну долю України та її народу.
4. Природне середовище як фактор формування етносу. Концепції Г.Юнга, Т деШардена, А.Д.Тойнбі.
5. Зв’язок етносу і природного середовища в концепції Л .Гумільова.
6. Природне середовище і сучасна геополітика.
7. Біосфера як область взаємодії суспільства і природи.
8. Специфіка взаємодії людини, господарства і природи.
9. Екологічний зміст науково-технічної революції.
10. Медичні аспекти взаємодії суспільства і природи. Екологія людини. Медична екологія.
11. Екологізація людської діяльності
12. Екологізація пізнання природи і процесів, які в ній відбуваються.
13. Екотелеологічна життєдіяльність. Екологізація духовно-практичної діяльності
14. Що таке екологічний імператив?
15. Негативний вплив на людство антропогенних порушень біосфери.
16. Урбанізація та інші проблеми демосфери.
17. Гігієна, медина географія, санітарно-біологічний стан території і об’єктів господарської діяльності, гармонізація взаємодії людини і природи.
18. Технологічні аспекти взаємодії людини і природи. Екологічна технологія, її об’єкт, предмет, методи і завдання.
19. Зростання техногенного впливу на природу. Джерела і види руйнування та забруднення навколишнього середовища.
20. Плівка життя в біосфері Землі
21. Біогеоценотичний покрив В.М.Сукачова.
22. Історія розвитку біосфери та причини виникнення людини і етносів.
23. Плівка життя і соціосфера.
24. Антропогенні зміни та сучасний стан довкілля в зонах існування різних етносів і цивілізацій.
25. Розумне керування соціосферними процесами - запорука сталого розвитку, збереження біосфери та безпеки подальшої життєдіяльності етносів.
ЗВІТНІСТЬ
Кожний студент виконує свійваріант практичної роботи вспеціальному альбомі, захищає її і може отримати максимальну оцінку в 5 балів.
3.3.4. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №8
ТЕМА: ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА, МІЖНАРОДНІ ЕКОЛОГІЧНІ ВІДНОСИНИ ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО.
Обсяг часу - 2 години.
Мета: Дати студентам основні поняття і навики у розвитку екологічноїкультури, розкрити її значена на сучасному етапі розвитку соціоекосистеми Землі в межах демократичних міжнародних відносин та опираючись на міжнародне та вітчизняне екологічне право.
ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ:
1. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К., «Заповіт», 1996,349с.
2. Основи соціоекології". Заред. Г.О.Бачинського. К., «Вища школа», 1995,239с.
3. СалтовськийО.І. Основи соціальної екології. К., МАУП, 1997,166с.
4. Соціальна екологія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни для підготовки бакалаврів екології. Івано-Франківськ, 1998,23с.
ПРОГРАМА ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Базові поняття і основні складники екологічної культури.
2. Зміст екологічної культури як особливої форми соціальної діяльності.
3. Міжнародні проблеми охорони довкілля.
4. Екологічне право - основа вирішення міжнародних екологічних конфліктів. При розробці тематики цього практичного завдання необхідно уяснити, що екологічна культура -це форма адаптації етносу до природніх умов і спосіб облаштування середовища свого існування. Особливу увагу слід звернути на циклічний розвиток культур в зв’язку з динамічними змінами природного середовища. Дуже важливим є і те, що рівні функціонування екологічної культури відповідають рівням особистісних цінностей, рівням ментальності, традицій, історичного досвіду народів, рівню філософських та релігійних систем.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. В спеціальному альбомі для виконання практичних завдань викреслити схему соціоекосистеми та підкреслити роль еколого-культурного складника в її структурі.
2. Користуючись опублікованими роботами з вихідних матеріалів, визначити зв’язки екологічної культури з іншими компонентами соціоекосферології.
3. Описати у вигляді текстового матеріалу закономірності формування екологічної культури, виходячи з свого варіанту завдання.
ВАРІАНТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Екологічна культура як частина соціальноїдіяльносгі людей.
2. Основні виміри екологічної культури.
3. Поняття і система соціоекологічного права.
4. Моделювання та прогнозування соціоекологічних процесів і систем.
5. Екологічна свідомість і екологічна культура.
6. Юридичні аспекти взаємодії суспільства і природи. Соціоекологічнеправо та його функції.
7. Міжнародні проблеми охорони неживої та живої природи.
8. Екологічне прогнозування та екологічний менеджмент.
9. Екологічний бізнес та екологічний аудит.
10. Механізми виникнення міждержавних екологічних проблем.
11. Просторові обшири людської життєдіяльності.
12. Формування ареалу людства.
13. Природоохоронні традиції в Україні.
14. Екологічна культура етносу: смисловизначення, архетипи екологічної культури,
етнокультурна вимірність довкілля, химерні етноси.
15. Перспективи розширення ареалу людства. Поняття про усталеність цілісного образу планети. Розмірність залюдненого довкілля.
16. Соціально-екологічне виховання та екологічна культура.
17. Проблема майбутнього системи «суспільство-природа».
18. Проблеми оптимізації системи «суспільство-природа» та соціально-екологічна політика в світі, Європі, Україні. Екологічна культура як засіб самоорганізації системи «людина-біосфера». Динаміка світоглядних підстав екологічної культури. Привласнююче, продуктуюче, інноваційне, ноосферне (інформаційно-конструктивістське) природокористування.
19. Передумови людської діяльності і виникнення цивілізацій. Природні ресурси первинні і вторинні
20. Діяльність людини і екологічні кризи. Поняття «криза»: сутність, типологія, генетично-ієрархічна класифікація екологічних криз.
21. Продовольчі ресурси і розвиток людства.
22. Енергетична основа людської життєдіяльності.
23. Міжнародний екологічний рух.
24. Екологічна культура та проблеми сталого розвитку.
ЗВІТНІСТЬ
Кожний студент виконує свій варіант практичної роботи в спеціальному альбомі, захищає її і може отримати максимальну оцінку в 5 балів.
3.3.5 КОЛОКВІУМ №3 ТЕМА: МОДУЛЬ З
Обсяг часу - 2 години
Мета: Перевірка та закріплення знання студентами теоретичного матеріалу 3 модуля (лекції 12-18) та практичних занять 5-8.
ПРОГРАМА
Протягом 2 годин всі студенти відповідають на свій варіант завдання з 10-хвилинною попередньою підготовкою, а також на будь-яке питання згідно робочої програми і методичних вказівок з теоретичного курсу. Колоквіум проводиться у вигляді свобідного обміну думками, де студенти також можуть задавати питання один одному.
ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ
1. Що таке екологічна культура?
2. Міжнародні проблеми охорони неживої та живої природи.
3. Екологічне прогнозування.
4. Екологічний менеджмент.
5. Екологічний бізнес.
6. Міжнародне та вітчизняне екологічне право.
7. Наукові основи та особливості практичної організації управління екологічною ситуацією в природно-антропогенних екосистемах.
8. Соціально-екологічне значення природних ресурсів.
9. Роль ресурсів літосфери у розвитку суспільства та бережного ставлення до них.
10. Базові поняття та основні складники екологічної культури.
11. Механізм виникнення основних міжнародних екологічних проблем та шляхи їх роз’язання.
12. Зміст екологічного прогнозування та екологічної експертизи.
13. Природні ресурси як засіб розвитку продуктивних сил суспільства і середовища життя людини.
14. Екологічна культура як форма адаптації етносу до природних умов і спосіб облаштування існування свого середовища.
15. Міжнародний екологічний рух.
16. Комп’ютерні системи екологічного моніторингу, техногенно-екологічної безпеки, прогнозу і передбачення надзвичайних ситуацій.
17. Природні ресурси в еколого-економічних моделях і соціальних програмах.
18. Соціально-екологічні проблеми забруднення та змін довкілля.
19. Циклічний розвиток культур у зв’язку з динамічними змінами природного середовища.
20. Рівні функціонування екологічної культури, рівень особистісних цінностей, рівень ментальності, традицій, історичного досвіду народу, рівень філософських та релігійних систем.
21. Методи оцінки втручання людини в природу.
22. Екологічне обгрунтування проектів, екологічний нагляд за виконанням проектів, екологічна експертиза проектів.
23. Використання та охорона заповідного фонду природи в Україні.
24. Харчова проблема людства і перспективи її розв’язання.
25. Екологічний дуалізм культури епохи науково-технічної революції.
ЛІТЕРАТУРА
І. Голубець М.А. Плівка життя. Львів, «Поллі», 1997, 186с.
2. Екологія і оптимізація природокористування. Івано-Франківськ, «Таля», 1996,140с.
3. Злобін Ю.А. Основи екологи К., «Лібра», 1998,250с.
4. Крисаченко В.С. Екологічна культура. К., «Заповіт», 1996,352с.
5. Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. К, «Манускрипт», 1996,208с.
6. Соціальна екологія. Методичні вказівки до вивчення дисципліни для підготовки бакалаврів екології. Івано-Франківськ, ІФДТУНГ, 1998,23с.
4. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Кожне практичне заняття оцінюється окремо. В залежності від його складності максимальна оцінка може бути 20,10 або 5 балів. Максимальна оцінка відповідає повному виконанню практичного завдання, з високою якістю оформлення та відмінним захистом. При невиконанні цих умов оцінка може бути знижена до 20% від свого максимального номіналу, тобто до 4,2 і І балу. Якщо виконання практичного завдання нижче цього рівня, то воно повертається студенту для переробки або повторного виконання.
За кожний модуль студент повинен набрати не менше 50 % можливих балів. Сумарна оцінка за модуль є середньою із суми балів за теоретичн ий курс, практичні заняття і колоквіум. При цьому студент отримує оцінки:
Відмінно - 91-100 балів,
Добре - 76-90 балів,
Задовільно - 51-75 балів,
Незадовільно - 50 і менше балів.
Студенти, що отримали за модулі відмінні і добрі оцінки, звільняються від іспитів, а в іспитові відомості та залікові книжки відповідні оцінки вносяться автоматично.
Навчальне видання
Адаменко Олег Максимович
СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ
Підручник для студентів екологічних спеціальностей вищих навчальних закладів
1^'0°
Відповідальний за випуск О. М. Адаменко Макет і комп’ютерна верстка В. В. Врюкало Обкладиика В. Кузьмина
Здано на виробництво 07.09.99 Підписано до друку 20.09.99. Папір офсетний. Гарнітура Тігпез Исїу Котап. Друк офсетний Умови, друк. арк. 22,3. Умови, фарбовідб. 22.3. Обл.-вид. арк. 22,2. Тираж 300 примірників. Вид№ 13. Замовне. Ціна за домовленістю.
Віддруковано на поліграфічній дільниці фірми «Сіверсія» ЛТД
Адаменко О. М.
А28 Соціальна екологія. Підручник для студентів екологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. За редакцією автора. Івано-Франківськ, «Сіверсія», 1999
І8ВИ 966-7515-01-Х
У підручнику викладено теоретичну частину курсу, методичні вказівки до його вивчення, розроблено комплекс практичних занять та методику їх виконання, наведені робоча програма, робочий план, варіанти контрольних завдань для студентів заочної форми навчання, літературні джерела до кожного розділу, а також методика модульно-рейтннгової оцінки знань. Усе це допоможе студентам опанувати основи науки, навчальної дисципліни і галузі людської діяльності - соціальної екології, яка вивчає закономірності взаємодії суспільства І природи з метою оптимізації та гармонізації цієї взаємодії.
ББК 28.081