graffit
Харків «Фоліо» 2009

ББК 84(4УКР)6
Т 69
Серія «Графіті»
заснована у 2004 році
Художник-оформлювач
О. Г. Жуков
Трициліндровий двигун любові / Ю. Андрухович; Л. Дереш;
Т 69 С. Жадан; Худож.-оформлювач О. Г. Жуков. — Харків: Фоліо,
2009. — 219 с. — (Графіті).
ISBN 978-966-03-4382-5.
«Трициліндровий двигун любові» є збіркою вибраних творів Ю. Анд-
руховича, Л. Дереша та С. Жадана, які не друкувались в окремих виданнях.
Зібравши під однією обкладинкою твори трьох авторів, видавництво мало
на меті показати широкій читацькій аудиторії дещо незвичний ракурс
творчості цих письменників. Пропоноване видання, поза сумнівом, має
ексклюзивний характер, оскільки в ньому вміщено ранні «армійські»
оповідання Юрія Андруховича, зібрано есеїстику Любка Дереша та
представлено «свіжу» прозу Сергія Жадана.
ББК 84(4 УКР)6
© Ю. Андрухович, 2007
© Л. Дереш, 2007
© С. Жадан, 2007
© О. Г. Жуков, художнє оформлення, 2007
ISBN 978-966-03-4382-5 © Видавництво «Фоліо», марка серії, 2004

Д Юрій
Андрухович
ЯК МИ ВБИЛИ ПЯТРАСА
П’ять оповідань
про кисневий голод

© Ю. Андрухович, 2007

Від себе,
себто від автора
Опубліковані тут п’ять оповідань — це більша частина
циклу, написаного мною 1984 року під час дійсної служби в
Радянській армії. Уточню: на другому році служби. Це суттєво.
Загалом їх сім, але інші два («С кей, Саламандра!» і «Свято
активного споглядання») я з різних причин вирішив до цієї
публікації не включати. Початковою назвою всього циклу була
«Фотографії в нагрудних кишенях». Саме цю назву я, здається,
й видрукував великими літерами на першій сторінці тієї са-
мопальної книжечки, яка з грудня 1984-го була запущена в обіг
поміж своїми тодішнім моїм патроном і Гуру Миколою
Юрійовичем Рябчуком. Там вона і крутилася майже п’ять років.
1989 року перебудова зайшла настільки далеко, що
харківський місячник «Прапор» (нині «Березіль») опублікував
цикл повністю, але помилково назвав його «Зліва, де серце» —
за назвою першого з оповідань. На мій превеликий подив, у
публікації обійшлося фактично без цензури і серйозних
правок, за що я досі невимовно вдячний редакторам. Для більшої
певності мою публікацію було захищено післямовою суперав-
торитетного Валерія Шевчука — дякую принагідно і йому.
Те, що я пропоную вашій увазі зараз, — нова, 2007 року,
насвіжо переписана власними руками версія тих оповідань.
Переписування, а отже, і змінювання первісної редакції, від-

бувалося загалом спонтанно і, напевно, спричинене двома
моментами: моїм особистим авторським досвідом, що так чи інак
змінювався упродовж останніх двадцяти трьох років, а також
цілковитим і остаточним витісненням із себе решток
внутрішнього цензора.
Таким чином, наважуся стверджувати, що перед вами —
своєрідна реактивація тих оповідань у покращеній версії,
б Моя особлива вдячність належить Ростиславові Твердо-
л ступу, моєму другові з Садгірської учебки, який по завершен-
* ні нашої служби отримав від мене другий примірник первіс-
«- ного машинопису і беріг його як зіницю ока. Оскільки перший
с примірник свого часу безслідно зник десь поміж своїми, то
* тільки завдяки йому, Ростикові, і стала можливою публікація
о 1989 року в «Прапорі», а відтак і ця нова редакція.
м
s 7 липня 2007 р.
X
о?

Зліва, де серце
У мене є препогана звичка — усамітнюватися. Я люблю,
коли на світі немає нікого, крім мене. Тоді мої гордощі
квітують і плодоносять, бо я — найвищий цар і володар. Чомусь я
не Адам.
Два тижні, цілих два тижні я не можу усамітнитися. Перші
два тижні з двох років. Два тижні, як я став курсантом — не
тим, що з них штампують офіцерів, а тим, що в найкращому
разі отримає лички сержанта і через півроку поїде в лінійні
війська мучити себе та собі подібних. Я курсант учбового
мотострілецького полку. Моя голова має ідеальну кулясту
форму — я дізнався про це щойно тут, після того як мене
постригли і поголили. Ще я дізнався тут про те, що підлогу слід мити
з милом — навіть коли вона чиста. Моя права рука німа і
безпорадна — на ній виразка, і вона міцно перев’язана несвіжим
бинтом.
Четвертий день я лежу в полковому лазареті —
останньому притулку гнаних і невиспаних, спасенній святині для
страдників з голими черепами. Тут також не дають поспати
довше і так само наказують мити підлогу з милом, але вдень
можна досхочу сидіти на заскленій веранді і вряди-годи
поклювати носом. Тиша і спокій. Мої вороги сержанти десь
дуже далеко.

Веранда, отже, має скляні стіни, крізь них приємно
спостерігати за полковою біганиною — з усвідомленням, що тебе
вона до пори до часу не стосується.
Проходить чергова зміна караулу: теліпання автоматів і
рівномірний тупіт чобіт, вервечка безнадійно стомлених роботів
на чолі з механічним сержантом, в якого ось-ось повідлітають
надміру тонкі ноги. Яка сьогодні рота в наряді? Ну звісно ж —
четверта! Найжалюгідніші, найнікчемніші виродки.
Проходять напрасовані і стрункі лейтенанти, схожі на
карикатурних божків цього світу — з-під кашкетів зліпки
спітнілого рідкого волосся (вже лисіють!), краватки на сорочках,
мов зелені висолоплені язики. Кінець травня. Спека.
Надвечір’я.
А ось — найповчальніше з видовищ: зустріч антиподів на
полковому плаці. З одного боку — рота дебелих розвідників у
маскувальних одностроях: двометрові кілер-акселерати,
каратисти і боксери з кам’яними щелепами й фалосами
повертаються із заняття у спортмістечку, де вони дві години місили
асфальт кулаками і вчилися непереможно кричати «я-a!». їхні
торси спливають ріками поту і нагадують грудні мішені, а
різкий голос їхнього ротного змушує полкових ластівок панічно
шугати в небеса. З другого боку — рота переважно
туркестанського походження, маленьких і чорних, кульгавих, впа-
логрудих, замурзаних — дикий легіон повертається з
будівельних робіт разом зі своїми грибками, мозолями, потертостями,
запухлостями, діареями й діурезами. Колони бійців віддають
одна одній честь — оркестр, туш!
О, ці сержанти, що ведуть нещасних синів Азії, наче отару
забрьоханих овець ханаанською рівниною! їм ще й
дев’ятнадцяти немає, а вони вже сповна зазнали чару влади над собі

подібними, п’янка суміш гордині і презирства розпирає їхні
груди, прикрашені гвардійськими значками, а звичка гнобити
й опускати стає найпекучішою залежністю їхніх напівдорос-
лих організмів. Якими їх дочекаються матері?
Це — учбовий мотострілецький полк, це віковічна муче-
ниця-піхота, сьоме коло Дантового пекла на чолі з п’яними
погоничами верблюдів. Це вигрібна яма, до якої скинуто
кілька сотень стрижених рахітів з хворими ногами. Тут вони
гниють, випорожнюються і щодня пожирають свої двадцять
грамів масла, а щонеділі два натвердо зварених яйця. Яйця
Гарантовані командуванням — так само як білий хліб і цукор
в обмежених статутом дозах.
На веранді поруч зі мною — збіговисько лазарів із
полкового медпункту. Усі вони кінчені шланги і військові
злочинці, яких треба судити за ухиляння. Маленький, схожий
на мавпочку капуцина вірменин з прізвищем (чомусь ніби
у царського генерала) Мамонтов — затятий спекулянт і чле-
новредитель (навмисне носить чоботи без онуч, щоб до крові
натерти ноги). Він тихий саботажник і антирадянщик, мріє
купити все командування коньяком, що його от-от навезе
папа, часто жвиндить про те, як у себе в Єревані катався
власною волжаною і колупався у тридцятилітніх курвах. Біля
нього осетин Жора Цакоев. Він не курсант. Він прослужив
уже понад рік на полігоні кухарем. Тут, у медпункті,
ховається від солдатської феміди і нібито лікує ваду серця. Кажуть,
ніби невдовзі загримить на два роки в дисбат, бо пару
місяців тому чухнув з полігону, лишивши молодого бдіти над
казанами з кашею, і, переодягнутий у цивільне, з
підробленим паспортом, був випадково затриманий в аеропорту
Бориспіль, звідки мав намір летіти до Ленінграда. У портфелі

(культурнейшие люди!) мав усього лише кілограмчик анаші.
Від зони його врятував сам командир дивізії, котрому дуже
смакує карський шашлик у його злочинному виконанні. Але
дисбату Цакоєву таки, здається, не минути. Третій лицар
печальної веранди — то молдаванин Попа з опухлими
багряними ногами. Сюди він прибіг після того, як у роті його
застукали на крадіжці годинників і кишенькових грошей.
Ноги послухали якось самі собою, а може, й від
хвилювання — у кожному разі дуже вчасно.
А четвертий тут я, з ідеальною лисою головою й виразкою
на правій руці, апатичний, мов крокодил. Я можу сидіти
годинами й ні про що не думати, втикаючи в одну й ту ж точку.
Я завжди хочу спати і сон є моєю останньою радістю. Я раніше
ніколи не був таким.
Повз нас гримотять відрами й баняками ще два кульгав-
ці — бульбаш Астапенка, худезний, мов хорт, і ненажерливий,
а другого я не знаю, але вигляд він має нічим не ліпший.
Сьогодні їхня черга носити для лазарів парашку, тож зараз вони
саме рушають по вечірню рибу. Дорога їм буде нескорою:
обидва ледь переставляють калічні ноги в чорних медпунктів-
ських капцях, що смердять формаліном. Отже, риба може поки
що спокійно плавати. Вони доповзуть до кухні не раніше, ніж
її буде впіймано, вбито і засмажено. Військовий злочинець
Жора Цакоєв наказує їм принести найбільшу з рибин, а краще
дві, для нього.
Черговий фельдшер — старший сержант Мурмило —
любить перевіряти своїх пацієнтів коротким і збоку майже
непомітним ударом під дих. Він високий і гарний, схожий на
арґонавта. Його удари нищівні, після них залишається
зламатися навпіл і впасти — єдино можлива для кожного шланга

рятівна реакція. Мене він не чіпав жодного разу. Як і мавпеня
Мамонтова — той купує його вірменськими сигаретами.
«Бстрє-є-є-є!» — пронизливо-огидним голосом Мурмило
підганяє обидвох кульгавців, і вони смішним підстрибом,
сцикливо озираючись і панічно торохкаючи відрами,
пускаються у своє ходіння за три моря. Це справляє враження на
медсестру Орисю. Вона, здається, захоплена ставним і мужнім
арґонавтом. Вона молода і товарна. Кажуть, ніби Мурмило
часто замикається з нею у фізкабінеті. Там є прохолодний,
вкритий цератою тапчан.
Вона сама запропонувала перев’язати мені руку. І дійсно,
бинт уже такий зашмульганий, що мені незручно. От вона його
зніме — а звідти полізуть черви. У неї дуже уважні руки. У неї
ще уважніший погляд. Білий халатик легкий і, якщо я ще
здатний вловлювати гарні запахи, духмяний. Він виграшно
окреслює тіло. Вона дуже близько, і ми самі у процедурній.
«Примкни двері», — каже вона, бо я дисципліновано
залишив їх напіввідчиненими. Старий бинт, мов сірий убитий птах,
спадає під ноги. Моя виразка — моя болюча квітка. Добра фея
не шкодує бальзаму — обережно і легко накладає шар мазі на
мою руку. А потім обв’язує все це найчистішим на світі новим
бинтом. Я врятований. Життя довге і прекрасне. Вона дуже
близько від мене. Але хто, ні, не так — але що я для неї? Голий
череп, салабон, виродок, дух? Я — почвара, я — чума, я —
згусток апатії й заціпенілості. Мою чоловічу силу випито разом з
бромом, який нам доливають до чаю й компоту. Мою чоловічу
гідність розплескано по підлозі, яку я одноруко шкребу
намиленою щіткою. І старший сержант Мурмило може щомиті
в'їхати мені під дих, а тоді переможно лягти з нею на тапчан
у фізкабінеті.

Я часто бачу, як мило вони щебечуть удвох. їй двадцять
три роки, а йому двадцять. Восени він вийде на дембель, а вона
зустріне собі іншого фельдшера. У неї дитина від одного з
таких фельдшерів — про це знаємо навіть ми, черепи.
Дні тягнуться повільно, як тільки можуть тягтися в армії:
сніданок з маслом, обід, вечеря. Ми просиджуємо дні на
веранді. Очі злипаються, голова хилиться донизу, і якась
непереборна космічна дрімота сповиває всього тебе. Вона часом
також чає поруч з нами на веранді. їй двадцять три роки,
і вона супер.
Мою руку вона перев’язує дедалі частіше, навіть по кілька
разів на день, однак лікування майже не дає наслідків. Рана
встигла загноїтися, рука пухне просто на очах. Коли ми знову
й знову залишаємось удвох і починаємо цілуватися, я чую себе
одноруким і невмілим. Хоч вона й шепоче мені, що все о’кей.
Про нас тут усі знають. Не знають, можливо, тільки того,
наскільки далеко все зайшло.
«Твоя ласка, — питаю я, — це примха світської пані чи
просто чуйність до пацієнта?» — «Це любов», — каже вона. Ого!
Увечері я з милом і лізолом вишуровую весь другий
поверх — однією лівою. Мені подобається бачити, як на руці
набухають вени. Старший сержант стоїть наді мною, мов
арґонавт-рабовласник: «Якщо поверх буде вимитий хуйово,
завтра виписую тебе в роту. Досить уже шлангувати.
Побігаєш з усіма».
Він лякає мене полігоном і маршами, адже почався
учбовий період. У полку тепер щодня тривоги, мої одноротники
бігають плацом з автоматами, протигазами і з торохкучими
мішками за плечима. Офіцери ходять у польовій формі. Це так,
нюи почалася війна.

У нас є кілька закамарків, куди ми залазимо, щоб
цілуватися. Її часто шукають по всьому лазарету, і товстий начмед
сердито виговорює їй. Він обіцяє з’ясувати, де це вона
пропадає цілими годинами. Він перебільшує: «цілими годинами» ми
ніколи не цілуємося. Часом ми сходимося на горищі — там
сутінки і теплий шар пилюки на дерев’яних балках. Коли її
починають гукати, вона зривається і дріботить підборами по
східцях, на ходу поправляючи халатик і зачіску. Мені хочеться
порятувати її.
Якось вона приносить мені одяг, загорнутий у
поліетиленовий пакет: теніска, старі вельветові штани і кеди. Вночі
після відбою я мушу до неї прийти. Вона живе зовсім близько, до
шостої ранку я обов’язково повернуся. Одяг поки що ховаємо
на горищі. «Я купила вина і яблук. У мене є магнітофон», —
каже вона.
Потім я вимиваю з милом кабінети лікаря і начмеда. їх
повинен би мити Жора Цакоєв, але він за правом старшого
передоручив це мені. «Тобі польожено», — пояснює він. «Усе-таки
краще, ніж на полігоні хуярити», — додає крихітка-вірменин.
Я згоден з ним, що краще. Говоріть собі що хочете. За лічені
години я буду в цілком іншому світі. Моя коханка вже
прибрала квартиру і застелила стіл святковим обрусом. Ми маємо
вино і яблука. Будемо слухати Еріка Клептона й Магавішну
Оркестра.
І коли увесь медпункт самовіддано засинає, коли сержан-
ти-медики й сержанти-пацієнти, досхочу нарізавшися в карти,
також влягаються, я, переодягнутий і однорукий, підходжу до
дзеркала. Вихудлий і голомозий, у завеликому одязі, що звисає
мішком, я можу нагадувати хіба що збезірокеженого панка.
Чи не взяти з собою в дорогу небезпечну бритву?

На веранді без задніх ніг хропе днювальний Астапенка, і
його величезний борлак вібрує від суремного реву. Я пролізу
крізь діру в паркані за клубом. Вартові туди майже не
потикаються — воліють дрихнути неподалік у причепі. У задній
кишені вельветових штанів — мій військовий квиток. Це на
випадок, якщо вночі нападуть імперіалісти або китайці й
почнеться війна.
Потім я йду нічним містечком, я знову самотній і майже
щасливий. Тільки б не ота права рука! Моя голена голова є
вінцем творіння. Я сміливий і зухвалий, мов Бельмондо. Мене
чекає солодка винагорода. І вино, і чисті простирадла, і тіло
жінки — легке, мов тростина, глибоке, мов колодязь. Чим я не
А дам?
Я приходжу до неї десь близько першої. Вона вже навіть
устигла занудьгувати в очікуванні. Але в нас усе ще попереду.
У неї одна кімнатка і дворічна дівчинка, яку не слід будити.
Тому вона увесь час вибачається і просить мене на кухню.
Маємо обмаль часу, тому поспішаємо і п’ємо вино гранчаками.
О шостій мені вже треба лежати на лазаретському ліжку.
А краще о пів на шосту —- так певніше. Нам не до яблук.
Вмикати магнітофон теж немає сенсу — навіть якщо зовсім по-
тихому. Та й як зовсім по-тихому слухати Міка Джеґґера? Мої
пальці тремтять, і в мені на зміну Бельмондо прокидається
якийсь навіжений молотобоєць, котрий часто і різко гупає
зсередини. Це там, зліва, в мені щось ожило. Я заплутався в її
одязі, волоссі, в її простирадлах (о королево, твоя мантія
важка, наче брила каменю, і в складках її заховано квіти всього
королівства).
«Може, залізеш у ванну?» — пропонує вона. Думка про
гарячу воду знову і вкотре робить мене щасливим.

Ми знову п’ємо, з кранів летить вода, я відставляю праву
руку вбік, ми куримо, п’ємо і цілуємось. А потім плаче
дитина, і вона щохвилини вибігає до неї в кімнату. Це сон, сон —
плач дитини в кімнаті, і гаряча вода, що обійняла мене
всього, і вино, що тече в мене крізь шийку важкої фаустпатронної
пляшки. І до чого тут ця напіввідмерла рука, і голий череп, і
шурування підлоги з милом? Я ж зовсім не такий, я
найвищий цар і володар, цар вина і гарячих потоків, і блакитних
кахлів. Я цар цієї жінки, що з яблуками прийшла до мене.
Я голий і первісний, і смугастий халат летить з її плечей
додолу і спадає до п’ят, відкривши мені істинну глибину і йог-
кість. Це сон, сон.
І звідки мені знати про те, що о третій ранку в полку
буде тривога? І всі роти стоятимуть на плаці в протигазах
та хімкомплектах, і хтось казатиме, що то напали
американці, а хтось інший відповість, що весь полк перекидають до
Афгану. Я не можу знати й того, що медпункт також
піднімуть за тривогою і, вишикувавши на веранді своїх уродіву
старший сержант Мурмило виявить мою відсутність, про
що негайно, як і належиться, доповість черговому по частині.
Той у свою чергу так само негайно доповість командирові,
а командир накаже негайно розшукати мене, для чого в
першу чергу зв’язатися з військовим комендантом залізничної
станції...
Але о шостій я сам повернуся до полку, всюди несучи на
собі мільйон відбитків її теплих і солонуватих губів. Я забуду
про обережність, і там, біля дірки в паркані за клубом, мене
затримає ретельний вартовий-узбек, що ані слова не тямить
російською. Я обізву його кутаком, але це мені не поможе. Тоді
я дам йому змогу вбити мене, бо спробую драпонути.

Пізніше мене вестимуть через плац, перед усім полком,
у цивільному мішкуватому одязі, з непокритою голеною
головою.
Мій вчинок назовуть підривом бойової готовності. За два
тижні мене відрахують з учебки як негідника, негідного
високого звання «сержант Радянської армії», і перекинуть на
гірський полігон у Середній Азії. Вона не напише мені жодного
листа.
Але зараз я нітрохи не здогадуюся про це. Я навіть нічого
такого не передчуваю. Мене зовсім не лякає, майбутнє, бо воно
прекрасне, наче в Адама, котрий прожив дев’ятсот шістдесят
років. Ми тільки удвох, ми кружляємо над вежами й садами.
Проженіть мене крізь лави і покарайте шпіцрутенами. Я не
боюся далеких країн і виколотих очей. Я літатиму горами на
бойовій машині і накрию все довкруги своїм нищівним
вогнем. Я сам відрізатиму язики душманам і чіплятиму їх собі до
пояса. І з рук моїх потече кров, коли я здійму їх до неба в
жахній погрозі.
Ми тільки удвох. Покарайте мене, якщо зможете.

Незначна пригода
з демобілізованим
Коли сержанта Кошачого почали товкти в побутовій
кімнаті, про це вже знала вся казарма. Щиро кажучи, всі знали
про це вже напередодні, адже Казах своїх намірів не
приховував. «Завтра Кошачий іде додому. Завтра Кошачому
проводи», — і недобре шкірився.
Казах був справжній казах — вилицюватий, горластий,
жеребцевидний. Крім нього, тілесних образ Кошачому
завдавали двоє «німців» — Шилейка і Василяускас, а також
представник рідкісного народу уйгурів Толя Абаєв. Усі вони
щойно, півтора місяця тому, стали кандидатами, себто
такими, що прослужили половину строку. Тепер їм уже
дозволялося відчути себе людьми: ходити з розстібнутим на
комірці гачком (і навіть верхнім ґудзиком), вживати
самогонку, курити в казармі (і навіть лежачи на койці), ушивати
одяг, набивати підбори на чоботах, а найголовніше —
захищати себе і, в разі потреби, піднімати руку на старші
призови. їм уже суворо заборонялося прибирати в казармі, мити
підлогу, прати чужі мундири. Хоча, з другого боку, їм ще не
дозволялося змушувати салабонів і молодих прати на себе,
носити з їдальні параилку і застеляти ліжка. Інакше кажучи,
вони хоч і стали кастою, та все ж не в усьому
привілейованою. Тож далеко не в усьому могли зрівнятися з

благодушними і лінивими дідами, чи тим більше з обережними і
заклопотаними дембелями. До того ж надто боліли недавні
утиски й приниження, надто багато невитраченої злості
просилося на волю з новоспечених кандидатів.
Того дня Кошачий саме повернувся зі штабу, де отримав
усі документи, щоб їхати додому. Він голосно величав себе
гражданською людиною. Про те, що його вирішено катрупити,
навіть не здогадувався і був самотній у своєму невіданні.
Напередодні він востаннє сказав молодому почистити новенькі,
відібрані свого часу в іншого молодого, черевики. Мабуть, ще
почував себе при владі. І зовсім не сподівався, що Казах
викличе його в побутову, де, відбиті в замурзаних дзеркалах, уже
чекали світлоголові довгоносі «німці» та по-мавпячому ру-
кастий нацмен Толя Абаєв. Одного з молодих вони заздалегідь
поставили при дверях на шухері, і той, як усі молоді,
зашуганий та розгублений, внутрішньо заметався, не знаючи, як бути.
Адже Кошачого він усе ще боявся не менше, ніж кандидатів.
А може, й більше.
Коли Кошачого почали товкти, жоден дембель не прийшов
йому на підмогу, не обстав за свій призов. Хоча всі вони знали,
що діється в побутовій. Але то вже як закон: дембель — сци-
кун, він не втручається в такі речі, бо ніколи не виключає
можливості, що піде додому останнім. І його буде копати ногами
вся казарма. Тож вони всі незворушно лежали горічерева на
койках і щосили вдавали сліпоглухонімих.
А Кошачий навіть не писнув — лише приймав удари і,
можливо, згадував перші місяці служби, коли на власній шкурі
відчув усю глибину вислову без пістонів — як без пряників. У ті
часи його молотили щодня, просто так, без причини, а часом
і заслужено — коли пропускав шухер, спав на тумбочці або

закурював у присутності старших. І от зараз, коли служба
назавжди доходила свого кінця, його молотили знову.
Йому випало в армії нелегке дитинство. Легким воно
взагалі не буває, а в нього було чорним. Досить сказати, що він
був єдиний салабон на всю казарму і тому все валилося на
нього, наче якась лавина з йобаних гір: нічні підмітання,
безконечна тумбочка, обслуговування тридцяти з лишком дєду-
шок — щоночі випрати п’яток-десяток хабе, підшити двадцять
комірців, стояти на шухері, коли благодійники п’ють або
грають у карти, щодня подавати в постіль найбільш припухлим
з них сніданки, обіди, вечері, хліб з маслом, чай, кілька разів
на тиждень вимити підлогу з милом плюс необмежена
кількість дрібних і особливо принизливих доручень: збігай-но
в караул, принеси-но цигарку, голку, люстерко, почухай-но
спинку, розкажи-но віршика.
І як віддяка — ляпаси та стусани, а також складання іспитів
на нічне водійство — з табуреткою в руках, наслідуючи
гудіння мотору, проповзати під койками з кінця в кінець казарми.
А ще — чистка сортирів зубною щіткою або відшкрібання
гівна ламкою мильницею як вінець земних радостей і насолод.
Майбутній сержант усе це запам’ятовував, накопичував у собі
злість і терпіння, напружував худі плечі і мріяв лише про те,
як заїбе всіх молодих, щойно сам стане дідом.
Перший рік був чорним, у прямому розумінні: він забув,
що значить умиватися, сидіти без діла, навіть розмовляти.
Адже молодий, якщо він дозволяє собі першим заговорити до
старшого, негайно дістає по зубах або у вухо чи на крайняк по
печінці.
І це тривало цілий рік, навіть трохи довше, аж поки в
частину не прийшли чергові салабони, а Кошачий врешті

перейшов у недоторкані — кандидати. Саме тоді начальство
кинуло йому дві лички і передало відділення шмаркачів, від яких
ще тхнуло мамою, школою та призовною комісією. їхні лисі
голови будили в ньому первісного звіра, вузькі очі Казаха й
уйгура нагадували про найбільш завзятих кривдників-азіатів,
а світлоголові й сумирно-тихі «німці» з їхнім нордичним
спокоєм та показною незворушністю доводили його до сатаніння.
Чому їм живеться легше, ніж у їхню пору жилося мені? Чому
вони не плачуть, не стогнуть, не обсираються? Чому так рідко
ходять з підбитими їдальниками?
Тож тепер, ембріоном скорчившись під усе щедрішими
ударами своїх мстивих візаві на запльованій підлозі
побутової, він, безумовно, згадував, як лише рік тому осінньою
дорогою вів цих виблядків у караул і щохвилини кричав їм
воздух або вспишкау щоразу змушуючи їх плюхатися в
калабані (так, він умів вибирати місця!), і як не давав їм спати,
вимагаючи слово у слово завчити напам’ять російськомовні
уставиу і як зимовими ночами ловив їх на постах — скоцюр-
блених і заснулих — а тоді здавав на розправу черговому по
частині.
Злості йому додавало й те, що салабони чомусь ніяк не
хотіли його полюбити, жодних стокгольмських синдромів.
Зате тяглися до молодшого сержанта Бойка, веселуна й
дотепника, який перестріляв усіх собак на території — в ньому
завжди своєчасно прокидався азартний мисливець. Бойко вмів
ніжно приголубити кожну тваринку (вони довірливо йшли до
свого вбивці, приязно метляючи хвостами), а потім,
прив’язавши її до дерева, зблизька розстріляти в голову. Найбільше
сміху було, коли він повісив на стільці в караулці кота. І хоч
салабонам від нього теж перепадало, вони якось по-своєму

любили його — мабуть, за ті зоологічні вправи і простий
життєрадісний норов.
А от Кошачий, завше похмурий і блідий, з гостро
випнутим борлаком і батьком-інвалідом десь на Донбасі,
жартувати не вмів і не хотів. Пожартував якось лиш одного разу, коли
вночі, нахлебтавшися самогонки, приповз із Михайлівки
п’яний і як ніколи спраглий розваг. Отож підняв переляканого
Абаєва — того самого Толю, котрий зараз молотив його в
побутовій всіма своїми мавпячими руками — і наказав
співати уйгурську пісню про мисливця і ведмедя. Уйгурська
пісня видалась йому довгою і не надто мелодійною, тож він
трохи послухав і сказав: «Хрєнова пайош!» А тоді протягом
півгодини навчав Абаєва стійко переносити удари в живіт і
в груди, а також інші тяготи и лишения воинской служби.
А вранці, коли черговий кусок побачив у казармі характерний
розгардіяш і побитого Абаєва, доповів, відвертаючи вбік про-
смерділий вчорашньою самогонкою рот, що це він, Абаєв,
уночі вчинив колотнечу з Казахом, мовляв, апять чурбани
чегой-то не поделили. Обидва молоді змовчали, а потім перед
полкачем підтвердили його слова, взявши провину на себе. їх
покарали. Уйгур навіть не поїхав у відпустку, яку йому
незадовго перед тим оголосили.
Сьогодні Казах і Абаєв повертали свої борги. І нордичні
литовці, завжди такі увічливі, не відставали в завзятті від оби-
двох монголоїдів. А Кошачий лежав побитим калачем на
запльованій підлозі, і недокурки липли йому до щік.
Цього дня він звільнявся в запас із лав Радянської армії.
Готова парадка з усіма регаліями і новенька, щедро
побризкана трьома одеколонами шинель чекали в каптерці.
«Дипломат» був спакований. І черевики, старанно начищені ще

вчора котримось із молодих, випромінювали рівномірний
блиск котячих яєць.
Потім він довго і мовчки вмивався і випльовував якісь
червоні згустки. А кандидати, звершивши акт чоловічого
правосуддя, допивали в побутовій останні два літри самогонки.
Розпашілий Казах, обійнявши Шилейку, співав щось
по-своєму, Абаєв суворо і мовчки курив одну за одною, а Василяускас,
довжина носа якого дорівнювала довжині двох сірникових
коробок, періодично вискакував поблювати.
Двома годинами пізніше сержант Кошачий назавжди
покинув рідну частину. Його, відмінника й улюбленця
начальства, мали проводжати з оркестром, і музиканти вже
виносили на плац свою до болю в очах перечищену мідь і ноти
«Слов’янки». Але він пішов так, що це радше нагадувало
втечу — нічого не сказавши і ні з ким не прощаючись. Що
більше — він пішов не через капепе, а лісом — обережно і
потайки, наче зачумлений дезертир. Була пізня осінь, вітер зі сходу
наганяв темні снігові хмари, і падолист голосно сичав під
ногами. Кошачий дерся крізь найгустіші зарості, кривлячись від
болю. Колючі гілки щосили цвьохкали по ньому, і від усього
того хотілося вити.
Починалось нове життя — вільне й незалежне, як у кожної
гражданської людини.

Королівські лови
Усі погоджуються з тим, що ця історія не варта й розмов
про неї. Адже, якщо говорити прямо, то нічого й не сталося.
Тільки одне нас досі цікавить: чи АЮ таки збирався поцілити
в начальника штабу, чи, може, його карабін гахнув випадково
(що нерідко траплялося з нашими ескаесами). І ще одне: про
що вони там перемовлялися у блакитному світлі постового
прожектора. І чи є в цьому який-небудь зв’язок із тим, що
через два дні, всього тільки через два дні, АЮ пішов додому,
найпершим серед наших дембелів.
Сам АЮ про це мовчить, а зараз уже він тим більше
нічого не розкаже, та й навряд чи хто-небудь із нас його ще
зустріне. Він розчинився навіки десь у своїй Москві. Щовечора
годинами їде на роботу, а потім годинами вистоює при
повному параді між дзеркалами й колонами, бо така в нього робота.
Якщо він її не змінив, хоч таку класну роботу змінювати ніяк
не варто. Він худий і довготелесий, і скельця його круглих
старосвітських окулярів, як завжди, іронічно поблискують.
Це ми так собі гадаємо, а насправді воно все, може, й
інакше. Тобто АЮ все-таки змінив роботу і, скажімо, одружився.
Або принаймні змінив окуляри.
Начальник штабу, чи, як ми його скоротили, Ен-Ша, звісно,
взагалі ніколи про це не згадує. Він усе більше випиває і

поступово стає хроном. Караул тепер перевіряє зовсім рідко, та
й без колишніх своїх штучок. Полюванням тішиться, як і
раніше, але вже чомусь не обставляє його з таким розмахом, як
колись — навіть сурмача не бере. Тільки інструктор-собаківник,
сучий син єфрейтор Гургула, і досі крутиться коло нього зі
своїми блохастими вихованцями, бо сподівається, що на дем-
бель поїде сержантом — це за свої собачі заслуги.
А колись усе було не так. І напивався Ен-Ша рідше, і
полював розкішніше. Але про все спочатку.
Коли він прибув за призначенням до нас у лісову іиарагу,
буяла весна, а його лице паленіло афганськими сонцем і
вітром. З тієї країни він привіз не лише засмагу, а й дві підпол-
ковницькі зірки, бойовий орден, легку контузію і якийсь такий
спраглий полиск очей. Ен-Ша був високий і ставний,
страшенно схожий на справжнього білого офіцера, якими їх любовно
зображують у наших історико-революційних фільмах. Надто
коли вдягав польову форму.
Новий начальник штабу — це подія, що всіх дуже
стривожила в нашому гофрованому легіоні. Але він почав
лагідно — з того, що посіяв нарциси на газоні перед штабом.
І потім ревно пильнував за тим, як вони розвиваються.
У травні нарциси заквітли, і він, зриваючи щоденно по
квітці, а часом і по три, носив їх штабній машиністочці Терезі,
оскільки інших жінок у полі зору не водилося. Якщо, звісно,
не лічити тлустезної кухарки тьоті Люди, що її часом з
великого п’яну дер котрийсь із дідів.
Так от, нічого іншого Ен-Ша, здавалось би, й не робив —
доглядав за квітами, слухав, засівши в альтанці, свій «Нешнл
панасонік» з одеситами або Висоцьким, а ще іноді пополу-
днями катав ту ж машиністочку Терезу лісовими околицями

на своєму помаранчевому італійському мотоциклі марки
«Дукат». Кажуть, що часто бачили, як вони удвох виходили
з лісу, тримаючись за руки, вона бліда й вим’ята, з
трав’яними відбитками на ліктях і дитячих колінцях, він засмаглий
і напрасований, завжди схожий на білого офіцера, особливо
коли закурював. Його сім’я перебувала десь до біса
далеко — чи то в Новоросійську, чи в Новосибірську — не має,
зрештою, значення де. 25
А чому ми всі стривожилися, коли він приїхав, то це тому, й
що не хотіли, аби він зруйнував нам нашу лафу. Бо мали в тому «
лісі не службу, а справді мед — звісно, для тих, кому перева- н
лило за рік. Пальцем об палець не вдаримо, в хуй не дунемо, =
дихаємо свіжим повітрям, граємо на гітарах, масу давимо і *
вночі, і вдень. Через добу виходимо в караул — от і вся служ- 5
ба. Все одно що якісь пенсіонери-сторожі на гражданці. На- “
чальником караулу ходить сержант — ясна річ, свій чувак, бо 2
куди він дінеться. Так що ми навіть на пости не завше вилази- *
мо, особливо вночі. На це в нас є третій пост — ближче до
штабу. Там наш вартовий виконує найвідповідальнішу місію —
шухер. І якщо хто-небудь з офіцерів надумає рушити з
перевіркою, третій пост устигає задзвонити в караулку, щоб усі
інші вартові повискакували через ліс на свої пости, а бодр-
ствующие дисципліновано посідали в караулці з партійними
газетами і військовими статутами.
Але Ен-Ша раптово взявся за службу — згідно з нашими
найгіршими передчуттями. Вже, мабуть, достатньо нарозслаб-
лявся після того Афгану. Бо він як бойовий офіцер занепадав
у наших глухих лісових умовах. Та й Терезка, вічно засоплив-
лена, явно йому обридла. Він тепер возив мотоциклом вже не
її, а якусь курву молоду вчительку з Качанівки.

Якось він прийшов на інструктаж особисто. Стояв з
лозиною в руці, широко розставивши стрункі ноги в лискучих
чоботах. Був напідпитку і видихав такі міазми, що перша
шерега аж умлівала. Однак відчувалося: втирає по-серйозному.
Спершу поманив до себе наших сержантів і стиха, але не без
агресивного притиску, з десять хвилин полоскав їм чайники,
так що до нас долітали лиш окремі слова — «злочинці»,
«шланги», «груші оббиваєте», «служби не бачили», «я навчу вас» плюс
велика кількість нецензурних. Тоді наказав їм стати на місця
і звернувся до нас приблизно так: «Солдати, ви злочинці і
сволоцюги... Ви систематично валите службу. Де це чувано,
щоб вартовий навіть на пост не виходив? У той час, коли
вашим братам душмани відрізають вуха й носи, ви тут
пухнете від сну по двадцять годин на добу, шланги гофровані!
З дня на день оббиваєте хуями груші, а на постах пиздять
бензин, та й бойову техніку скоро всю рознесуть по
гвинтикові — так ви її стережете... Та ви на цьому курорті служби
не бачили! Тому від сьогодні я особисто беруся за ваш караул.
Я буду з вами вдень і вночі. Влаштую вам невеличку
партизанську війну. Я навчу вас, що таке солдатський піт, синки.
Запитання є?»
Ми мовчали, а коли хтось голосно пустив гази і всі
заіржали, Ен-Ша ляснув себе лозиною по лискучій халяві чобота:
«Виклик прийнято! Тепер, злочинці, тримайтеся! Намилюйте
задниці!»
З того дня почався наш із ним двобій.
Ен-Ша — про це вже йшлося — любив полювання. У
плямистому комбінезоні та кепі кольору суперхакі, з пласким
широким ножем на поясі і розкішною англійською рушницею
на плечі, він був невідпорним. Його улюбленими жертвами

падали косулі та зайці, хоч іноді він убивав просто так навіть
їжаків і вужів. Полював завше напідпитку, але стріляв
цільно. Брав із собою для більшого галасу цілу свиту — як він
їх називав, догзжачих, загінниківу собашників. То були
переважно всілякі очколови, що всіма силами показували йому
свою гнилу відданість — штабники, шоферюги, каптенармус
(цей цілими днями просиджував у казармі, а на полювання
вилазив трохи розвіятись), словом, найбільш припухлі
мерзотники. Був серед них і полковий бібліотекар, котрий умів
сяк-так сурмити. Його завданням було грати тріумф, коли
чергова косуля, поранена й заюшена, переставала тіпатися
від останнього удару широкого і плаского ножа. А ще там
був єфрейтор Гургула.
Якось на інструктажі Ен-Ша завів мову про караульних
собак, чому в нас їх досі немає і що скоро вони нарешті
з’являться, бо він уже десь там їх замовив. Ми спершу не в’їхали,
на біса ті собаки. Аби, крім нас, ще й тварин коло того
залізяччя мучити? Але тут-таки й додули, що то будуть насправді не
караульні, а мисливські собаки — на зайців. А хитрозадий
Гургула навіть устиг запропонувати себе на собачого інструктора.
Ен-Ша його ініціативу схвалив, і так той шланг прогумовано-
гофрований Гургула спекався караульної служби. Відтепер він
лише доглядав за псами, годував їх відходами з кухні, наче
свиней, і спав по двадцять годин на добу. Ен-Ша, хоч і довірив
йому своїх тварюк, Гургулу не поважав, називав при всіх
дебілом і навіть личку єфрейтора кинув, аби познущатися, бо
немає в нашій гофрованій частині звання ганебнішого. Та й в усій
Червоній армії немає.
Кожне полювання Ен-Ша ставало для караулу тяжким
випробуванням. Щохвилини могла переможно заревіти сурма,

і під собачий гавкіт у караулку міг увірватися високий
супермен у плямистому комбінезоні. Третій пост нічого 6 не вдіяв —
він крутився перед штабом, а Ен-Ша крався лісом, озброєний
і дуже небезпечний. Він полював на одинадцятьох зайців з
караулу. Іноді міняв тактику і, сівши на мотоцикла, починав
кружляти частиною. Вартовий третього посту фіксував це і
дзвонив у караулку: «Ен-Ша завівся!» Вартові вискакували на
пости, в караулі наставала бойова готовність. Але минало
півгодини, година, а Ен-Ша все так само катався, наче й не думав
на нас наїжджати. Тоді смертельно втомлені бійці, плюнувши
на все, поверталися до караулки та й лягали спочивать. Аж із
цього моменту, ніби про все достеменно знаючи, він раптово
наддавав газу і виринав звідкілясь помаранчевою кометою,
забігав до караулки, де й накривав усіх, що називається,
голими руками.
Усіх, хто йому попадався, можна було відразу й судити —
на це є відповідна стаття. Але він вважав, що спроможний і
сам карати злочинців. Тож починав нас ґвалтувати — давав
одну зі своїх улюблених вводних, наприклад, пожежа на
третьому посту, і всі ми, виваливши язики, бігали туди й назад з
відрами, лопатами, піском і водою, тарабанячи на собі
вогнегасники, і так разів пять-шість, а час, який він фіксував,
робився все гіршим і гіршим, аж поки ми не перетворювались у
загнаних коней-здохляків. Тоді він давав відбій і починав
довбати нас морально. Спершу знаходилися серед нас і такі, що
не виконували його команд, ми ж усе-таки вільні лісові
хлопці. Але в нього були залізні долоні каратиста. І після того, як
він зламав носа Грузинові, ніхто більше й не залупився.
Вгадати його наміри, дії, час перевірки було неможливо.
Він міг заявитися о третій ночі і о п’ятій пополудні, через двері,

через вікно в їдальні, через люк в акумуляторній. Часом
приходив у доброму гуморі (надто коли полювання виходило
вдатним), і якщо в караулі все виглядало більш-менш,
садовив кількох караульних білувати скривавлену тушу — ми
сприймали це як заохочення. А він пив з нами чай, розповідав
анекдоти про статеві надмірності і частував усіх куривом з
фільтром. Незрозумілістю аж хлюпало з нього навсібіч, а
непостійність, напевно, була його девізом.
За такого розкладу нам лишалось одне — тягнути службу
чесно, як і належиться, щоб відвідини Ен-Ша не ставали для
караулу розгромами. Усіх нас дістало гуцикати за два
кілометри з вогнегасниками на горбах або ялозити черевами по
грязюці під колючим дротом.
Поступово ловець став помічати, що вартові на постах
тепер уже постійно. До яких лише нових викрутасів і
партизанських хитрощів не вдавався — упіймати в караулці не міг
нікого. Підсумовуючи свої здобутки, він, як звичайно
вгашений, одного разу проголосив таке: «Злочинці, завершився
перший етап моєї з вами війни. На пости виходити я вас,
здається, навчив. Але війна триває, сини мої! — Його п’яна
патетика робилася зловісною. — Тепер я доведу вам, що ви,
хоч і стоїте на постах, однаково ні хріна не охороняєте, і пер-
шому-ліпшому диверсантові зняти вас просто, як два пальці
облизати!»
Того ж таки вечора він привіз свою курву молоду
вчительку з Качанівки до нас на територію і; заглушивши
помаранчевого чорта в бузинових заростях поблизу стадіону, до першої
темряви віддавався з нею розпусті, про що свідчили
вчительчині зойки, відловлювані вартовим третього посту. Потім
мотоцикл начебто завівся і від’їхав, за даними з того ж третього

посту, в бік тієї ж таки Качанівки. Ми з полегшею відітхнули,
бо навіть і не сподівалися, що о другій ночі Ен-Ша вилізе з-під
ковдри своєї подружки і, озброєний самою лише зухвалістю,
прооре вісім кілометрів лісовою хащею, а тоді нечутно вирине
з-поза сховища № 33 на першому посту. Вартовим тоді стояв
один моторний парубок на другому році служби. Йому
страшенно хотілося спати, тож він не так вартував, як визирав, чи
не йде з дороги зміна. Ен-Ша налетів на нього ззаду, згріб під
себе, заткнув рота ганчіркою і, вирвавши карабін та знявши з
пояса набої,зв’язав його своїм ременякою і так полишив
лежати на території посту, між сховищами N° 33 і 34. А сам повз
караулку прокрався на другий пост, де вартовий саме солодко
спав, охороняючи бойову техніку і постеливши шинелю на
запасному колесі для скрепера. Для того щоб заволодіти і його
зброєю, Ен-Ша не довелося застосовувати силу і спритність.
І вартовий навіть не почухався.
Не почухався він і трохи згодом, коли під караулкою
почалася стрілянина — то Ен-Ша палив у небо відразу з обох
карабінів. Блідий і нажаханий начкар на ватяних ногах вилетів
з караулки і ослупів, побачивши перед собою нашого
супермена у войовничому запалі.
«Доповідаю, сержанте, — захрипів Ен-Ша, — на першому і
другому постах вартові обеззброєні і знищені підступним
диверсантом!.. Крім того, тебе вже теж немає: зачувши постріли,
ти мав би підняти караул і зайняти оборону, а не вискакувати
надвір під мої кулі, наче останній йолоп!»
У сержанта тремтіли губи й коліна, і він нічого не
відповів. Обидвох збезчещених вартових Ен-Ша тут-таки зняв
з караулу, і увесь наступний день вони прозаймалися тим, що
доводили до ідеального блиску всі полкові сортири. Решту

караулу він терзав до восьмої ранку, запропонувавши цілий
каскад нових і витончених вводниху як, наприклад,
пограбування магазину, напад на штаб, пожежа на складі пального.
О восьмій наші гімнастерки вже можна було викручувати,
а ноги і спини гули так, наче хтось довго і нудно молотив
по них нунчаками.
Це тривало кілька місяців, до глибокої осені. Ен-Ша
полював під сурму, захаращуючи свій кабінет у штабі все новими
рогами, шкурами, опудалами, так що навіть від секретних
паперів, за словами писаря Букіна, відгонило звіриною. Полював,
пиячив і вряди-годи влаштовував завжди неочікуваний наліт
на караул. Ми ненавиділи його, але й поважали теж. А може,
вже навіть і любили.
Улітку до нас прибув для дальшого проходження служби
той, що називав себе АЮ, насправді Арбузов Альберт
Юрійович. Служити йому залишалося ще одну осінь, тобто місяців
із чотири. АЮ належав до тих, кого називають кадрами.
Довгий і тонкий, худий, аж кістлявий, з бакенбардами і
залисинами, в круглих старомодних окулярах, що швидше
нагадували пенсне, він найменше скидався на солдата. АЮ був
москвичем, а москвичі на військовій службі — то особлива
категорія, що наслідком вроджених апломбу і лінощів
заслужила опінію найбезнадійніших шлангів і тормозів. АЮ був
уже старий — мав двадцять чотири роки і перед військом
працював ресторанним швейцаром. На службі він теж незле
прилаштувався: з першого дня потрапив до генеральської
лазні в дивізійному учбовому центрі, тож півтора року тер
спини вищому командному складові, забезпечував його парою
й віниками, а з часом — пивом, горілкою і комсомолками. Аж
поки, як сам розповідав, вигляд генеральських задниць і

зморщених пісюнів не спротивів йому настільки, що він ніби
ненароком ошпарив начальника автомобільної служби округу.
За що й поплатився — його відрахували з учбового центру
і перекинули в наші суворі лісові умови.
АЮ був закоренілим флегматом. Його спокій і
незворушність, викувані непростою школою столичних кабаків,
швидко створили йому серед нас шанобливу леґенду. Та це й не
дивно, адже всі ми значно молодші за нього, газет не
читаємо, крім обов’язкового перегляду програми «Час», тоді як
він усю центральну пресу проціджував від дошки до дошки,
тож знав напам’ять прізвища всіх генеральних і навіть
перших секретарів, такий був розумник. А ще полюбляв водити
попри казарму на мотузочку всенародного кота тлустого
Ваську (пізніше його пестунчика відомий приятель тварин
сержант Бойко таки повісив на табуретці в караульному
приміщенні).
АЮ неслабо грав у преферанс і на більярді, тож на цій
підставі й зійшовся з Ен-Ша, бо той і в цьому сенсі так само
був запеклим гравцем. По півночі загравалися вони над
зеленим столом в офіцерському готелі, випорожнюючи при
цьому одну-дві пляшки коньяку (отак — цілий підполковник
пив, як із братом, з рядовим бійцем!). А ще викурюючи п’ять-
шість пачок московської «Яви», що йшла до АЮ з дому
безперервним потоком. Якщо ж до них приєднувався секретар
комсомольської організації Букін, то писався Грандіозний
преф.
Згодом, якщо вірити Букіну, за одним із таких вечірніх
двобоїв Ен-Ша програв москвичеві свою качанівську вчительку.
Був саме дещо перебралий міруу тож засильно увійшов в азарт.
Зрештою, на той час він заволодів уже новим об’єктом вика-

тування на мотоциклі (пухка перукарочка з районного
центру). АЮ ночами лазив у Качанівку і вранці повертався ще
більш вихудлий, із запотілими від пристрасті скельцями, але
цілком задоволений. Однак Ен-ДІІа не терпів своїх поразок. Він
помітно прохолов до москвича, якось так відразу і рвучко
віддаливши його від себе. Навіть до караулу його перевів, ніби
першого-ліпшого штрафника.
Потім настала та осіння пора, час вичікування всіх дем-
белів, коли вони стають поміркованими й обережними. Кожна
мінімальна провина може надовго відтягнути строк їхнього
увільнення в запас.
Тієї ночі ми знову були в караулі. З третього посту
надійшла інформація, що ЕнтШа десь тут. Можливо, нишпорить
лісом. Можливо, п’є в готелі. Можливо, дивиться телевізор у
штабі. Можливо, годує тельбухами своїх чудовиськ на псарні.
Словом, як завжди — невловний і всюдисущий. Ніч видалася
холодна, мрячило. Такої ночі сподівайся чого завгодно.
Але того, що трапилося, все ж ніхто не міг сподіватися.
Коли між першою і третьою ночі з другого посту, де саме
стояв АЮ, бабахнуло, всі подумали, що то чергова штучка
Ен-Ша і, аби не влипнути на вводні, кинулися займати
оборону в караулці. Проте все було тихо, ніхто по-висоцькому
не хрипів знадвору, що ми синки, шланги і папуаси, ніхто не
стріляв більше і не вітав нашого сержанта з відмінно
заваленою службою. Тоді начкар з двома найближчими дружба-
нами, наготувавши карабіни для стрільби, сяк-так
поплелися на другий пост.
Блакитний прожектор потужно освітлював периметр
посту, і в його світлі вони побачили обидвох, АЮ і Ен-Ша. Вони
стояли зовсім поруч, майже впритул, і, як здавалося,

перемовлялися про щось дуже інтимне. АЮ тримав карабін перед
собою напереваги. Ен-Ша був простоволосий і — чи не
прожектор став причиною — геть блідий.
«Що сталося, хто стріляв?» — видихнув спантеличений
начкар, усе ж переходячи на маршовий крок, щоб доповісти.
Але Ен-Ша якось незграбно і по-цивільному замахав обома
руками і м’яким домашнім голосом наказав, ніби попросив:
«Ідіть назад... Ідіть назад, чуєте?.. Все гаразд...»
Його коліна були сильно заляпані грязюкою.
Начкар з бійцями залишили їх на місці, а самі
повернулися до караулки — сушити голови, що ж там усе-таки
відбулося. А ті двоє все ще стояли під прожектором, не дивлячись на
грубе порушення статуту караульної служби. Бо вартовий
повинен з усією пильністю охороняти пост, а не вести
задушевні бесіди з підпилими підполковниками.
А відбулося те, що АЮ вистрелив йому в голову. Він мав
на це повне право, адже закон особливо піклується
недоторканістю вартових. Щоправда, він промахнувся — лише зніс
кашкета. Пізніше ми знайшли його, той прострелений кашкет
Ен-Ша, в калюжі коло дерева. Тим продірявленим кашкетом
ми іноді граємо тепер у футбол.
Усі кажуть різне: що АЮ стрельнув випадково, що він хотів
лише полякати. А мені здається, він таки хотів убити. Бо такий
він чувак. Я немов бачу, як тієї ночі він напружено чекав на
пості, сторожко прислухався до лісу і все чекав, коли ж
підкрадеться Ен-Ша, — всі навколишні шерехи і згуки озивалися
в ньому луною під мрякотинням. То були лови, де зійшлись
один проти одного два мисливці.
Кажуть, що Ен-Ша стояв на колінах — тому вони й були
такі заляпані. Проте щось не віриться — він же кавалер бо-

йового ордена. Втім, не знаю — АЮ нічого не розповів нам,
а через два дні відбув на дембель додому.
Ен-Ша після того випадку дуже змінився. Караул перевіряє
абияк. Цілими днями просиджує в котельній, де пиячить і грає в
доміно зі слюсарями. Мотоцикла свого вгробив десь під Нараїв-
кою і, швидше за все, більше їздити на ньому не буде. А та курва
молода вчителька вийшла заміж і виявилась порядною жінкою.
Іноді ми згадуємо ту ніч. Хоча згадувати, як на мене, нічо- 35
го. А все ж війну ми виграли — єдиним пострілом. я
о
«
о.
н
«
Е
s
4
s
VO
CQ
5
2
ІС
Оч

Як ми вбили Пятраса
Пятрас Камінскіс помер за два дні до Нового року. Три з
половиною доби він пролежав у районній лікарні, так і не
прийшовши жодного разу до пам’яті.
Саша Мельник, останній, хто бачив Пятраса живим,
розповідає, що за дві хвилини до нещастя той насвистував собі
щось веселе. Вони вдвох вилізли на дах караулки, аби
поправити телевізійну антену, бо з Одеси саме показували «Біле
сонце пустелі» — улюблений фільм наших космонавтів.
Дивитися телевізор у караульному приміщенні
забороняється. Та що там дивитися — його взагалі не повинно там бути!
Але в нашій частині на це ніхто не зважав — до пори. Після
смерті Пятраса бійці самі принесли телевізор у штаб разом зі
злощасною антеною. Тепер наш командир у вільний від на-
стойоблих службових обов’язків час оглядає улюблену
передачу «Людина і закон».
Хоча, власне, злощасною була не антена, а труба. Труба
стояла на даху караулки, вона була зле прикріплена і хиталась. Не
далі як за тиждень до тієї ночі ми посилали когось із молодих
визирати, чи не йде дембельу і він — молодий — теж вилазив
на оту сучу трубу, але нічого не трапилося. Це ще одне
свідчення того, що у всякого своя доля і від неї не втечеш, як воно
й вийшло з Пятрасом.

Саша Мельник, якщо йому вірити, передчував щось
недобре. «Я жопой чуствовав», — каже нині Саша. Отож коли тіло
Пятраса вже виносили зі службового виходу районної лікарні,
Саша розповів Манукяну, як хотів затримати бідолаху і не
пустити його до тієї труби, що до неї була причеплена антена.
Але Пятрас лише насвистував собі щось веселе. А ще він
сказав: «Не сци, з нами, німцями, всьо буде чікі-пікі!» (Прибалтів
у нас називали німцями, і вони не ображалися, ба навіть
пишалися цим.)
Саша каже, що то були останні Пятрасові слова. Труба
захиталась і на мить перехилилася, мов Пізанська вежа, Пятрас упав
з неї навзнак на бетонний дах караулки, а труба впала на нього.
Про те, що труба перегнулась, як Пізанська вежа, саме як
Пізанська вежа, Саша чомусь повторює завжди, коли
розповідає ту історію. Мабуть, і на допитах він так само про це казав.
Саша закінчив інститут, він багато всякого знає. Але в ту мить
він заціпенів, приворожений калюжею крові, що прибувала
навколо Пятрасової голови.
Для сержанта Бузенка останні Пятрасові слова були
іншими. Він як начальник караулу сидів перед комутатором з
кухлем гарячого чаю і малював на постовій відомості голу бабу.
Виходячи назовні, Камінскіс підійшов до нього і, сягнувши
рукою до кишені, сипонув на стіл кілька м’ятних цукерок:
«Посмокчи, шефе!»
Бузенко зиркнув на нього знизу і прогарчав у відповідь:
«А цукор? Давай, бо в морду вчіплюся!»
Це був жарт. Камінскіс ошкірився і витягнув з кишені три
кубики рафінаду: «Більше не маю. Бля буду, Кеннеді!» Тому що
ми називали сержанта Бузенка Кеннеді.
І то були останні слова, які Бузенко почув від Камінскіса.

Дві хвилини по тому сердега вже вилазив на дах
караулки і, якщо вірити Саші Мельникові, насвистував собі щось
веселе. А ще через дві хвилини всі ми почули, як на даху
щось завалилося.
«Мабуть, елданулися», — сказав сержант Бузенко,
сьорбнувши чаю.
І щойно коли Саша Мельник закричав не своїм голосом,
ми кинулися надвір.
Стягувати з двометрової висоти вісімдесят кілограмів
безвладного тіла, з якого булькає кров, того самого тіла, яке
щойно сиділо поруч з нами, дивилося телевізор, перділо вголос і
частувало всіх цукерками, а зараз тільки посіпується і все —
справа невдячна. Надто коли у всіх дрижать руки й коліна, а
головами бродить жах. Тривало це страх як довго і для
стороннього ока виглядало б, напевно, страх як смішно. Але врешті
ми з ним, з отим тілом, упоралися. Бо ж усі без винятку були
зухами і стріляними горобцями на другому році служби.
Пятраса поклали в комутаторній на простелений
брезентовий плащ. Годину тому Манукян у тому плащі стояв на
посту. І навіть залишив у кишені пачку сигарет з фільтром. Плащ
просякнув кров’ю за лічені хвилини. Пізніше його хотіли
випрати, але так ніхто й не зважився і навіть молодих не
хотілося до цього змушувати. Але перш ніж викинути його на
звалище за третім постом, молоді знайшли в кишені пожмакану,
всю в засохлій крові пачку «Стюардеси». До речі, Манукян
ніколи більше не купував цієї марки. Манукян дуже вразливий
і блідне як стіна від самої тільки згадки про кров.
Ми всі згадали про Пятраса, коли ще пізніше побачили
рештки того плаща в автопарку: його порвали на ганчірки з
метою технічного обслуговування машин.

Коли у штабі почули про те, що в нас трапилося, і
викликали з райцентру швидку, Бузенко вже знав, що і як йому слід
говорити, щоб не залетіти під суд і на зону. Та й Саші
Мельникові Бузенко встиг утовкмачити, які слід давати свідчення.
І все ж Саша й далі дрижав, ніби у пропасниці, а земляк
потерпілого Бубеніс навіть плакав. Він узагалі був дивний, той
Бубеніс. Ніколи не чіпав молодих і завжди сам підшивав собі
комірці.
Незадовго до того проісшествія, а точніше, за два дні до
нього, сержант Бузенко подивився в райцентрівському кіно
польський фільм «Знахар», у якому розповідається про підневільне
життя незаможного селянства в панській Польщі. Дивлячись
на прибитого Камінскіса, наш Кеннеді згадав, як героїня фільму
розбилася на мотоциклі і проламала собі череп.
«Мабуть, у нього те саме», — сказав він лікареві швидкої і
кивнув на тіло Пятраса, що без перерви сіпалося. Без перерви,
але все рідше.
«Подивимось», — відказав лікар, ніби якийсь телемайстер,
котрому кажуть, що от чомусь телевізор перестав показувати.
Його білий халат був накинутий поверх шуби зі штучного
хутра, хоч надворі й не було аж так зимно — близько нуля.
Машина помчала, шалено розкидаючи грязюку з-під коліс.
А нас усіх, ясне діло, зняли з караулу, замінивши невиспаним
другим взводом. До ранку ми викурили все, що було в казармі,
і позасинали десь аж о п’ятій. О сьомій в частині вже
нишпорили всілякі військові і невійськові експерти, і закрутилося.
Три з половиною доби ми чергували в лікарні коло
Пятраса, але він усе ж помер. Шкода. Він був такий незлий хлопець,
щиросердий і простий. Розслідування дійшло висновку про
нещасний випадок з вини самого потерпілого. Кажуть, ніби

розтин показав, що в нього були відбиті легені й печінка,
тобто справа була не тільки в проламаному черепі. Лікарі й не
здогадувалися про це, так що помер він, можливо, й не від
голови.
Кажуть також, ніби Бузенко стояв перед командиром на
колінах, як тільки той почав тиснути на нього. Мовляв,
насправді винен в усьому він як начальник караулу. Хоч урешті
командир пожалів сержанта і не став ламати йому життя. Та
й відбріхувався той цілком пристойно, не те що Саша
Мельник, який, хоч і з верхньою освітою, та все одно дуб дубом —
свідчив плутано, весь час вагався і збивався. А всі інші
твердили одне: не бачив, не знаю. Так що нікого з нас не посадили.
І це найголовніше, бо що б воно помогло мертвому Пятрасові?
Усіх нас чекають удома, щоб ми щасливо повернулися.
З лікарні тіло знову доставили в частину, щоб оформити
всі документи на перевезення в литовське місто Каунас, а
звідти на село, до батьків. Бідолаха лежав у клубі цілий день, тож
пізніше вартові третього посту боялися вночі ходити попри
клуб. Особливо після того, як Молдаван розказав, що бачив
його між дерев, у самій білизні.
Пятраса вирішили спорядити в парадний мундир, і
молодий сержант Губан власноруч прасував для нього штани,
кітель та сорочку. Але прапорщик Головатюк відібрав ту парад-
ку, мовляв, вона цілком нова і шкода її просто так віддавати
на той світ. Замість неї дав іншу — стару й засмальцьовану.
І прасувати її вже було ніколи, бо слід було ще забити труну і
вкласти її в конверт — великий дерев’яний контейнер
захисного кольору, на якому наш ротний писар Варфоломейко
красивими літерами білою фарбою вивів адресу Пятрасових
батьків і навіть поштовий індекс.

У Литву вантаж повезли потягом, і всі земляки Каміне -
кіса супроводили його. Таким чином їм ще й пощастило
Новий рік зустріти вдома. На похороні з наших був тільки
Бубеніс, а всі інші навіть не заїхали до Пятрасових старих —■
навіщо роз’ятрювати людям горе? Щоправда, на вокзалі у
Каунасі вони допомогли батькам винести громіздкий
конверт захисного кольору. Усю дорогу в поїзді дурнуватий
Зеня Шюркус чіплявся до якоїсь курви і вночі пив з нею
в тамбурі вино.
Бубеніс каже, що похорон був не надто пишний, але зі
священиком, і той щось казав про сина. Тобто про сина, котрого
не дочекалися батьки, бо він віддав життя десь далеко від
рідної землі. Усі при цих словах буцімто заплакали, а надто Пятра-
сова дівчина Ґражина. Може, вона згадала, що в день, коли з її
хлопцем усе те трапилося, вона з подругою ходила на
комсомольську дискотеку.
Потім його поховали. Так, наче й не було Пятраса. Ось і вся
історія про його смерть.
Вона поволі забувається, хоч труба і досі лежить на даху
караулки, а Манукян не палить «Стюардеси». На вішаку в
казармі ще й зараз натикаєшся на стареньку шинелю, хлоркою
підписану ПЯТРАС. Тільки от ніхто не одягає її, хоч емблеми
з петлиць усе ж повідкручували, та й хлястика собі хтось від-
фігачив. Напевно, дурнуватий Зеня Шюркус, в якого вічно
щось губиться, і він мусить красти в товаришів.
Якось днями штабний сержант-секретник показав нам
віддрукований на машинці папірець. То була копія висновку
судово-медичної експертизи про смерть рядового Камінскіса
Пятраса Домініковича, 1964 року народження, литовця, члена
ВЛКСМ, освіта середня.

Зима і сни вартового
Тебе штовхають ліктями в боки і в спину, і ти змушений
прокинутися — прийшла твоя черга звільняти місце на
тапчані, розкішне затишне місце, де ти лежав, ніби з коханкою, з
батареєю, припавши до її вогнедишних ребер. Караулку
замітає снігом, і надворі мінус п’ятнадцять. І ти, звісно, не вийдеш
на пост.
Начальник караулу — сержант першого року служби,
Младшой — щось каже, винувато посміхаючись, можливо,
втирає, що зараз таки ліпше вийти і постояти, бо черговий ще
не перевіряв, тож імовірність росте з кожною хвилиною —
саме зараз він і може над’їхати. Ти зневажливо махаєш на це
рукою і закутуєшся в довгий сторожівський кожух з дірками
на ліктях. Заряджаєш калаша — очі так і злипаються —
вихопивши його з розпанаханих дверей піраміди, щось у ній
відчайдушно сигналить, і той зумер змушує тебе аж скривитися.
Автомат ставиш поруч, до стіни, оголеним штик-ножем
дряпаєш по заскленому портретові міністра оборони на стенді.
Хочеш перед ним вибачитися, але міністр незворушний мов
скеля, вдає, що нічого й не сталося, тільки ордени ледь чутно
задзвеніли на ньому, безліч орденів.
Ти так і не прокидаєшся — падаєш на стілець і, насунувши
вушанку на очі, знову йдеш споночілим лісом десь там,

околицею Ляйпциґу, бо тобі доручено знайти замаскований «Пер-
шинґ». Навпроти тебе так само на стільці дрімає ще один дід.
Він, як і ти, не хоче йти на пост — там мете снігом і мороз уже
перевалив через мінус п’ятнадцять.
Перша ночі, ти сидиш, закутаний у кожух, на стільці в ка-
раулці і водночас бредеш лісом в околицях Ляйпциґу, ліс там
ріденький, і заасфальтовані стежки всуціль обставлені
дороговказами, а все ж досить непросто знайти той факін «Пер-
шинґ» де-небудь у ліщині. Ти мрієш про німецьке пиво.
Пересохлими губами просиш води, точнісінько, як там, на тому
прикордонному полігоні, коли старший сержант Бекмурадов
змолотив тебе своїми чавунними кулаками, його кулаки, мов
гирі, падають на тебе з піднебесся, бо ти відстав на марші,
салабон задрочений, і ти разів з десять повторюєш «Спасибі,
товаришу старший сержант», облизуючи неживі губи спухлим
язиком, «Спасибі, товаришу сержант, товаришу старший
сержант», хоч тобі здається, що голосу в тебе вже немає, «Спасибі,
товаришу старший, спасибі, старший товаришу», аж поки
молодий начкар, Младшой, не приносить тобі кухоль води, і ти
п’єш її не прокидаючись, закутаний у кожух з дірками на
ліктях, солдат останнього четвертого періоду служби, ветеран
польової розвідки, геній дзю-до. «Тому що я рік служив у ге-
се-ве-ге, — пояснюєш якійсь бляді, а вона танцює. — Ге-се-ве-
ге — це Німеччина, східна. Там досі вбивають наших вартових.
І коли на другому році мене перевели назад у Союз, я плакав.
У Бресті я вискочив на перон і хотів упасти на груди кожному
тільки за те, що він наш...» Але блядь не зважає на твої брехні,
вона танцює все розкутіше й закличніше і манить тебе трохи
порухатися з нею, в тому ж ритмі, і ти терпляче починаєш
спочатку: «Тому що я рік служив у ге-се-ве-ге. Ге-се-ве-ге — це

Німеччина, східна. Там досі вбивають наших вартових. І коли
на другий рік мене перевели назад у Союз, я плакав. У Бресті
я вискочив на перон і хотів упасти на груди кожній суці
тільки за те, що вона наша...» Ти ніяк не перестрибнеш через ці
слова, а вона крутить перед тобою всіма своїми принадами, а
втім, то молодий начкар, Младшой,усе крутить і крутить
приймач, аж урешті виловлює в ньому Челентано, а міністр
оборони осудливо дивиться на тебе зі стенда, бо ти відстав на
марші, і тепер відсиджуєшся в караулці замість того, щоб іти
на пост, а це кримінальний злочин, тож, якщо тебе тут і зараз
накриє черговий, засудять і тебе, і Младшого, і всіх-всіх-всіх.
«Розумієте, товаришу маршал, — пояснюєш ти, — я на цій
вашій службі вже нев’їбенно стомився і маю деяке право. Тому
що в ге-се-ве-ге, де й досі, з вашого дозволу, вбивають наших
вартових, я пройшов розвідроту. Вам треба розказувати, що
це таке? Я знаю, наприклад, тисячу й один спосіб убивства
людини. Ви недаремно покладали на мене всі свої надії...»
Але він тебе не слухає — й починає гамселити гирею по
голові, бо ти відстав на марші, салабон задрочений, а старший
сержант Бекмурадов поливає тебе з фляги теплою водичкою
в окопі на прикордонному полігоні, за сто п’ятдесят метрів від
кордону з феерге, на підступах до якого саме відбуваються
великі маневри НАТО. І ви два тижні сидите в тих окопах,
прикипівши до біноклів, бо ви розвідники і повинні стежити
за ходом ворожих маневрів, ваші очі стали завбільшки з
блюдця, а голови розриваються від реву танків і бронемашин, і
наприкінці другого тижня від вас уже зле пахне, але ви й далі
сидите в окопах і бліндажах, бо вам так наказано.
Годинник на стіні караулки розмірено такає, скоро друга,
але якщо до третьої тебе тут накриють, то засудять. А втім,

може, й простять, як того казаха, що зґвалтував молоденьку
німочку в лісопарку під Ляйпциґом, де шукав замаскований
«Першинґ». Йому мали вліпити не менше восьми років. Ти не
забудеш, як величезний старшина повалив його двома
ударами в дих. Але наступного ранку казах вислизнув, і його
ловили аж десять діб, поки на одинадцяту німецька залізнична
поліція не затримала його на станції в Ґьорлітці, коло
польського кордону, тяжко в таких краях не зауважити казаха —
навіть якщо він п’яний, у джинсах і шкірянці, а при ньому
шістсот марок, мисливський ніж і пляшка рому. Його мали
судити якось по-особливому, показовим судом.
Старшина був родом з Сибіру, важив сто два кілограми і
підйом перевертом робив двадцять чотири рази, цілком
непоганий результат. Тебе він чомусь ніколи не чіпав, хоч якось
застукав сплячого на тумбочці. А казаха він поклав двома
ударами в дих.
Так от — чи судитимуть тебе, який зараз дрімає на стільці
в заметеній снігами караулці і водночас, сторожко озираючись,
походжає з автоматом на сторожі гарнізонних будівель під
Ляйпциґом, бо вас уже сповістили, що той навіжений казах
удруге втік і втрачати йому вже нічого, він десь тут, він кружляє
навколо частини, він хоче зняти вартового і заволодіти зброєю,
але ж мама так просила тебе бути обережним і не
відмовлятися від макаронів по-флотськи, адже вона ще пам’ятає, як ти
декламував віршика на дитсадківському новорічному ранку.
Але все це пусте — ніякий казах не налетить на тебе ззаду
з мисливським ножем, і загалом та історія матиме суперщас-
ливий кінець, ба навіть happy end, бо казаха вдруге заловлять
через тринадцять діб, на цей раз десь за Дрезденом, коло
чехословацького кордону, в барі, де він питиме пиво з солоними

коржиками, зодягнутий у темно-синю робітничу спецівку, QT
тільки розріз очей у нього й цього разу не зміниться. Його
навіть не засудять, визнають психічно проблемним (особлива
форма параної), тож відішлють до Союзу з понтом лікуватись,
а молоденька німочка, можливо, народить вилицюватого Ган-
са, степового вершника, що, зрештою, малоймовірно при
сучасному рівні протизаплідної медицини у братній НДР.
Годинник відлічує третю годину ночі, а Младшой частує
тебе смаженим хлібом, що ласо хрускотить на зубах, однак ти
все одно не прокидаєшся, уві сні пережовуєш хліб, яким набиті
твої кишені — це перший місяць у війську, і хліба не
вистачає — ти ходиш із відстовбурченими кишенями, повними
хліба і хлібних крихт, і тебе змушують пошвидше з’їсти весь той
хліб під глузування і стусани, тобі дають на це дві хвилини, й
оскільки ти не встигаєш, тобі приносять ще півбуханця
чорного й почату пачку солі, і ти пхаєш у себе той найчорніший
хліб, глевкий, кислуватий і солоний, ти, той самий, що склав
перший курс романо-германської філології й кількома
тижнями раніше сперечався з завкафедрою про Фауста і
гомункулуса.
А зараз тебе частують тонко накраяним смаженим хлібом,
він у міру масний і посолений, але ти ковтаєш його так, наче
тобі знову дали тільки дві хвилини, бо ти все ж не
прокидаєшся і крізь сон повторюєш: «Спасибі, товаришу
сержант», — як тоді на прикордонному полігоні, коли ви два
тижні скніли, поприлипавши до біноклів, і коли
американські танки «Абрамс», підсилені бундесовою мотопіхотою,
відверто розвернулися в бойовий порядок і рвонули просто на
вас, до кордону залишалося триста метрів — отак і
починалася третя світова — по всіх частинах ревла тривога, а ви,

рота розвідки, повинні були загнутися, пардон, загинути
першими, тут, коло чужих кордонів, поміж двома Німеччинами,
а танки «Абрамс» і беемпе «Мардер» сунули й сунули, двісті
метрів до кордону, і ваші радіотелеграфісти вже слухали у
власних навушниках, як американи зичать один одному
щасливого бою, і тоді ваш комроти, цілий капітан, бриластий
боксер-важковаговик, розрядник у дзю-до й самбо, який у
третій вправі валив з автомата всі мішені першою кулею, а
з пістолета вистрілював дев’яносто вісім зі ста, цей суперка-
пітан, цей ас розвідки, білий, мов підшивковий матеріал, про-
лепетів, звертаючись до сержанта Бекмурадова, тихо, але так,
що почули всі: «Рашидушко, я перевдягнуся в чисту
білизну...» А ти на це хотів крикнути, що мама просила тебе бути
обережним і їсти більше макаронів по-флотськи, і танкам
лишалося до вас якихось сто метрів, тому ти згадав, як
упився на проводах, й Оленка гладила тебе, а ти заснув лицем у
неї в долонях, а потім наблював їй на руки, а потім знову
заснув, не в змозі навіть обійняти її, тим усе і скінчилося, бо
на збірний пункт вона чомусь не прийшла.
Застиглу караулку розриває телефонний зумер: зі штабу
попереджують, що в караул виїхав черговий. Младшой
метушиться і панікує, розштовхує тебе і другого вартового, ти на
мить прокидаєшся і, хапонувши автомат, вилітаєш надвір, у
темряву і сніг, ти несешся на пост, метляючи полами
довжелезного кожуха, а мінус п’ятнадцять вриваються в тебе
крижаним повітрям, і пара валить з розігрітих легень.
Чергова машина просувається обережно, чмихаючи й
буксуючи у снігових заносах, потужними фарами вириваючи в
темряви добрячі шматки дороги — чи не промайне десь там,
У світлі фар, схарапуджена постать вартового, що намагається

вибігти на полишений пост. Але ти вже в безпеці, на своїй
території, так ніби завжди стояв тут, несеш службу бадьоро
і пильно, згідно зі статутом і законом.
Машина спиняється перед караулкою, і черговий,
порипуючи снігом, підходить до дверей. Тобі чутно, як він тисне на
кнопку дзвінка. Младшой біжить доповідати, двері
відчиняються, черговий входить у караулку.
Ти стоїш біля замерзлих бойових машин, вони
законсервовані тут, здається, навіки. Тобі зимно, ти ніяк не дочекаєшся,
поки черговий запише свою перевірку і поїде назад у штаб
давити масу. Тобі тяжко вистояти навіть цих десять хвилин —
такий мороз, така холоднеча навколо, а ти ж повинен би
вистояти тут, коло цих залізяк, цілих дві години — з першої до
третьої. А тому, хто замінить тебе о третій, буде взагалі
гаплик — з третьої до п’ятої мороз додає.
Черговий нарешті виходить з караулки, сідає в машину,
довго і невміло заводиться, але все-таки рушає, ось він уже
коло сусіднього посту — о’кей, можна повертатися до тепла і
сновидінь.
Ти настирливо дзвониш у двері, і Младшой відчиняє тобі.
Половина третьої, пахне смаженим хлібом. Ти підморгуєш
міністрові оборони на стенді і знову падаєш на стілець.
Тої ж миті, коли до кордону залишається сімдесят п’ять
метрів, коли твій комроти вже сягнув до мішка по чисту
білизну і знову відсунув його вбік, коли тисячі ракет і
реактивних снарядів набрякли вибухом, а десь в іншому далекому
житті Оленка гладила твою щойно пострижену голову, — тої ж
миті танки найманих убивць починають розвертатися. Вам ще
не віриться, але так воно є — вони відходять і згортають свої
бойові порядки.

«Чергова провокація, — каже замполіт, бо він завжди
мусить щось казати, у нього й емблема на петлицях із двох
перехрещених язиків, а рясні краплі так і котяться йому по лицю
з-під шолома, — чергова провокація, ми знову переконались,
як вони нас бояться». — «Слід було відкрити вогонь
першими», — каже зелений летьоха, командир взводу. «Витримка
і тільки витримка, товариші бійці!» — підсумовує замполіт,
брудним носовичком розмазуючи піт по обличчю. Звісно, та
хуна, що все вихиляється під музику, в цьому не шарить, тож
ти терпляче пояснюєш їй: «Я рік служив там, де дівчьонок
бачать лише зрідка по телевізору, це називається балет
телебачення гедеер, а якщо у когось від цього нестерпно стоїть, то
він ґвалтує німочку в лісопарковій смузі». А потім звертаєшся
до портрета на стенді: «Розумієш, ти, салабон задрочений, ми
надто змінюємося за два роки служби у твоєму відомстві, і я
не певен, чи на краще... Але ваш наказ, товаришу маршал, я
обов’язково виконаю і розшукаю той замаскований у лісах
“Першинґ”!» Над тобою тріпочуть знамена, і ти в парадній
формі, з блискуче начищеним автоматом, стоїш посеред
велетенського плацу, сонце шкварить безжально, і краплі поту
збігають десь по спині, ти повинен виступити і промовити
щось урочисте, і всі чекають, але з твоїх пересохлих вуст
зривається тільки те саме «Спасибі, товаришу сержант», і по цих
словах духовий оркестр спалахує міддю, лунають перші такти
«Слов’янки», і Младшой будить тебе, обережно струшуючи за
лікоть: третя година, твоя зміна скінчилася. У напівсні
скидаєш кожуха, розряджаєш калаша і бредеш у бік тапчана. Не
забуваєш підняти змінника, штовхаєш його в боки і спину, він
довго не вірить, що йому вже пора, але врешті таки звільняє
коштовне дідівське місце біля розпашілої батареї. Ти

заспокоюєш Младшого: «Я не засну, не сци, я просто полежу з
розплющеними очима», — і тут-таки засинаєш знову і вже біжиш
розжареним полігоном по спеці й піску, з повною викладкою,
а потім у тилу ворога захоплюєш командний пункт — це
тільки навчання, а ввечері у казармі б’єш молодого по борзій
мармизі, бо він, шланг, за весь день так і не виправ тобі мундир,
ти молотиш цього салабона задроченого звідкись із Вологди,
хоча ще вчора завкафедрою доводив тобі, що Ґете універсаль-
ніший від Шіллера.
На ранок хуртовина затихає, сніжинки кружляють легко й
повільно, на постах тиша і спокій, ніхто нікого не впіймав, ти
спиш під кружляння сніжинок, хоч насправді то вже весна,
осипається цвіт, і ти повертаєшся. Під Ляйпциґом саме цвіли
сади, коли вас уперше вишикували посеред плацу, а міністр
оборони урочисто пообіцяв, що за два роки сади цвістимуть
так само.
Скоро привезуть сніданок. Скоро зимі кінець, скоро ти
забредеш у саму гущавину, в той сад, де на балконі з виноградом
тебе чекає Оленка. Тільки б дочекалася і не вийшла заміж до
травня.
Тільки б тебе не застукали в караулці між сьомою та
дев’ятою.

П Любко
Дереш
ЕСЕ І

© Л. Дереш, 2007

3D для Європи
і
Відомий український психолог Олег Бахтіяров є автором
цілого напрямку досліджень людської психіки, котра
називається екстримологією. Ця наука вивчає людське сприйняття
в умовах надзвичайних, кризових ситуацій. Вся наука
базується на трьох максимах:
1. Неможливо зрозуміти екстремальну ситуацію, не будучи
її безпосереднім учасником.
2. Неможливо зрозуміти екстремальну ситуацію, будучи
ТІЛЬКИ її учасником.
3. Зрозуміти екстремальну ситуацію можна тільки за
умови об’ємної свідомості — свідомості, яка об’єднує регулярний
(нормальний) стан психіки та стан людини в екстремальній
ситуації.
Те, що відбувається в Україні, для європейського
сприйняття видається направду диким. Особливо коли в
європейця на наших землях немає доброзичливого супутника, який
би пом’якшив враження від пережитого. Тоді, можна
сказати, європейська людина і зазнає стану екстремальної
свідомості.
Європа велика, Азія ще більша, а Україна маленька і не-
співрозмірна із цими гігантами. Я — українець, і мої судження
з приводу процесів континентального характеру такі ж несут-
Е с е ї

Е с е ї
тєві та проміжні, як і положення моєї держави. Не
сприймайте все написане як претензію на розуміння чогось такого, су-
перправильного.
II
Мало хто з європейців почувається захищеним схід-
54 ніше Кракова. Та й взагалі, мало хто почувається
захищено на чужій території. Тому що там, НА ЧУЖІЙ
ЗЕМЛІ, ЗА НЕЗНАЙОМИХ ОБСТАВИН, світогляд піддається
суворим перевіркам на адекватність до дійсності. І якщо
він таки не відповідає дійсності, людина пролітає мимо
каси.
Відомий факт, що людина на незнайомій території (а
ширше — при незвичній ситуації) має дивні обмани сприйняття,
знані у клінічній практиці як ілюзії. Це часто відмічається в
горах, у пустелях. А нестійку людину може глюконути навіть
при переїзді в сусіднє місто. Психологи пояснюють це тим, що
людське сприйняття узалежнюється від того, що воно звично
бачить. І при різкій зміні середовища бачить те, чого немає
насправді.
Можна сказати, те саме поширюється на традиційно
європейські погляди на світ і себе.
Ілюзії, в широкому значенні, небезпечні тим, що вони
чимраз далі відсувають людину від справжнього стану речей. Поки
врешті це не заходить так далеко, що дії перестають
відповідати дійсності.
Ілюзія — це правда, пропущена крізь фільтр
самовпевненості.

Ill
Коли людина потрапляє у кризову, екстремальну ситуацію,
її психіка перебудовується таким чином, щоб оцінювати
ситуацію максиально адекватно до дійсності. Коли діло доходить
до виживання, немає часу на балачки про загальнолюдське та
про добробут. Фільтри вимикаються, свідомість
прояснюється. Учасники межових ситуацій переконують, що паніка
властива людині тільки тоді, коли вона підсвідомо знає, що
ситуація несмертельна. Коли життя справді висить на волосині,
свідомість діє максимально ефективно.
Але ця ясність приходить у кризовій ситуації. Як випливає
з положень екстримології, щоб зрозуміти справжній стан
речей, цього замало. Замало просто вимкнути фільтри
самовпевненості. Однозначно замало просто спостерігати збоку за тим,
що відбувається в зоні надзвичайної ситуації. Бо і перший, і
другий стани до певної міри пласкі, позаяк виключають один
одного.
IV
Так далеко від теми есею ми відійшли задля того, аби з
відстані побачити весь огром проблеми європейської
самовпевненості. Сите, спокійне, міщанське та культурне життя
призводить до витіснення зі сфери повсякденної уваги чогось
дуже важливого. Чогось, що надає життю високої цінності,
інтенсивності та напрямку.
Не сприйміть за блюзніра. Особисто мені дуже цікаво
дізнатися про психічний стан тих людей, котрі були у
близькій причетності до терактів у лондонському метро. Кажуть,
Е с е ї

ніщо не заохочує до життя так, як те, що в тебе стріляли
і промахнулись.
Безумовно, декотрі з тих людей, що пережили теракт,
відчули об’ємну свідомість, яка включала в себе і регулярне
сприйняття світу, і стан шоку та особливої гостроти,
котра допомогла їм оперативно накивати п’ятами з місця
трагедії.
Пре’мєр-міністр Тоні Блер заявив, що терористи не в змозі
змусити англійців змінити усталений спосіб життя. Людина,
котра не була безпосереднім учасником цього випадку, як-от
пан Блер, навряд чи має право розписуватися за всіх зокрема.
Тому панові Блеру довелося говорити від імені буржуазної
європейської самовпевненості, котра переконана, що зранку
в тебе буде орандж джюс і флейкс, і свіжий «тайме», і кап оф
кофі з яєшнею. Це добре, що хтось зумів озвучити цю
самовпевненість, цю ситу переконаність у тому, що соціальне
страхування сильніше долі, а виплати по безробіттю — досконала
загата перед натиском непевного майбутнього.
Це добре, що цю європейську самовпевненість врешті
озвучили. Тепер ворога знають в обличчя, і цей ворог — не якась
злочинна організація, а САМОВПЕВНЕНІСТЬ.
Бо то самовпевненість говорить кожному з нас, що спокій
та тиша, яка була ДО ТРАГЕДІЙ (ширше — до кризової
ситуації), — вони повернуться, і все буде, як було: орандж джюс, і
флейкс, і свіжий «тайме», і кап оф кофі з яєшнею. А дзуськи!
Вчора відійшло, сьогоднішнє вже минає. А завтра — під
знаком питання. Під знаком питання також опиняються орандж
джюс, і флейкс, і т. д. і т. д.
Тероризм — це площина, обмежена своєю мірністю 2D, де
присутні свої обґрунтування дій, свої закономірності. Те

саме — Європейський Захід, котрий обмежений площиною
свого достатку та, вибачте, рамками тупого самовдоволення.
V
Чим далі, то все менше залишається можливостей для
консервації власного світогляду у відриві від глобальних подій
сьогодення. Ще десять років тому здавалося, що в крайньому
випадку, коли все старе і добре полетить у тартар, можна буде
втекти десь на Північ, де дахи криті мохом, чи на Південь, де
неймовірної синяви небо, чи навіть в Урюпінськ, де, як
мовиться у відомому радянському анекдоті, не знають, що таке Ок-
тябрьская Революція.
А тепер? Куди втікати тепер? Світ наздоганяє тебе прямо
тут, у знайомому метро, змушує переглянути відношення між
тобою і життям, яке ти живеш, у лічені хвилини.
День сьогоднішній вимагає від суспільства розвитку в
об’ємне мислення, у тривимірність, яка вміщує в собі всі
існуючі площини. Об’ємне мислення не відгороджує себе від
всього страшного стіною неприйняття, а навпаки, інтегрує в себе
те страшне, робить його частиною себе і, врешті, обертає собі
на користь.
На даний момент в європейській шкалі цінностей просто
немає місця для користі, яку приносять лиха на кшталт терак-
тів. Про таке ніхто не задумується. Натомість домінуюча
реакція — неприйняття.
Світ змінюється, реально змінюється, і у свою чергу
вимагає змін від нас, європейського суспільства, у той час, коли ми
ловимо ґав. А коли зміни зрештою торкаються нас особисто,
ми плачемо. Тому що зміни болючі, а з погляду площини — ще

й безглузді. А ще тому, що вважали, що від «усього цього»
колись можна буде втекти в Урюпінськ.
Особисто ми не можемо дотягнутися до лиходіїв, котрі
підкладають бомби. Тому ми повинні прийняти тероризм як дію
чогось безособового, що увійшло в життя Об’єднаної Європи.
Життя вимагає визнати обмеженість самовпевненості, життя
вимагає усвідомлення, що вона, ця вищість, supremacy — це
фільтр між нами і фактичним станом речей. Така вимога
сьогоднішнього дня.
P. S. Ви відчуваєте внутрішню незгоду з прочитаним? Це
говорить ваша самовпевненість. Запам’ятайте її голос.

Колоніальні записки із Криму
59
Молодий татарин, студент економічного факультету Артур
Качкб запросив мене провести українські читання в
Сімферополі. Радикальнішу пропозицію я отримував хіба від «Клубу
сімейного дозвілля» — на виступ у Донецьку.
Кримсько-татарську ініціативу підтримав медіа-бренд «Те-
лекритика», в особі директора з розвитку Костянтина
Дорошенка, столичного маестро піару і персони, що заслуговує на
посаду «директора з розвитку Всього». В такій компанії поїздка на
Крим враз перетворилася на яскравий, з легким колоніальним
присмаком, хадж у культуру кримського Сходу. Двері містично
відчинялися нам, а серця людей були завше налаштовані
винятково дружньо. Курс лежав на древній Бахчисарай.
* * *
Поїзд зупинився у воротах Криму — Джанкої. Костянтин
питається у провідниці: «У нас буде час покурити на
платформі?» — «Буде час навіть потанцювати. Тільки на циганів
вважайте. Ніж їм, лучне мені зайві дєньгі вилажувайте» (останнє
слово вона утворила, напевне, від дієслова «вьіложить»). По
джанкойському пероні ходять місцеві, пропонуючи
наповнити наш споживчий кошик місцевим продуктом — від «водочкі
с півом по-домашнєму» до копченої риби та ікри. Особли-

Е с е ї
во — ікри. Її продавали в півлітрових слоїках по 50 грн. За
банку — і чорну, і червону. Чорна ікра за розмірами була
ідентична червоній, а червона була великою і яскравою.
Я грішним ділом спокусився на ікру за 50 грн., але чоловік,
з яким їхали в купе, пояснив, що тут стоять два заводи, які
виготовляють ікру, «ідентичну натуральній». Правда,
ідентичну тільки ззовні — смак від натуральної відрізняється.
во «Парні, пробуєм ікорочку», — пропонує хлопчина, що
невідь-як опинився в купе. Ага, знаємо. Спершу «пробуєм-паку-
паєм», а потім «папробовалі — дєньгі випажуваєм».
* * *
Подорож із професіоналом від мас-медіа продовжувалась.
Експресивний пан Дорошенко, щирий симпатик кримських
татар, ґрунтовно розповів мені, «ху із хто» у політиці автономії.
До кінця дня я вже знав, що татари у більшості своїй
підтримують Рух, але ненавидять Тимошенко, тоді як їх
континентальні колеги радять робити достоту навпаки. Довідався й те,
що в тісному клубку тут переплелися боротьба між проєвро-
пейськими і проросійськими силами, кожна з яких має свої
складні погляди на кримсько-татарську проблему, яка,
властиво, є жмутком невирішених питань довкола мови (українська?
російська? татарська?), культури, влади і т. д. Самі татари мають
власну опінію щодо того, як їм краще торувати свій шлях, що
і стає предметом гострих дискусій між інтелігенцією.
* * *
Відбув прийом у голови райради в Бахчисараї, покуштував
райрадівського чаю і обмінявся з паном Умеровим книгами
(той подарував мені збірку своїх промов). Тим часом пан Уме-

ров розповів моєму колезі абсолютно дику річ. Виявляється,
видання, що дотримуються об’єктивної щодо татарського
питання позиції, виходять скупими накладами у 3—5 тис.
екземплярів. Тоді як «Крьімская правда», кожен номер якої тягне
на статтю за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, має
наклад 50 тис. Очевидно, газета мусить триматися на дотаціях
(і то порядних!) відомо звідки.
* * *
Увечері до мене дійшло, що саме було «не так» на прийомах,
де мені довелося побувати впродовж дня, — у голови райради,
у бахчисарайського ювеліра-філігранника пана Айдер-ага, у
Мустафи і Бахітгуль — батьків Артура Качкб, у яких ми
зупинились. Ніхто жодного разу не запропонував випити. Не було
рефлекторного пориву за пляшкою і чарками, який можна
передбачити, не тільки будучи в Україні, але й гостюючи у
Польщі. Замість горілки чи коньяку татари скрізь пропонували —
навіть не пропонували, а пред’являли як факт — варену в турці
(по-татарськи — у джезвє) каву і кольорові подушечки із цук-
ру-пудри — парварду.
* * *
У Бахчисараї мешкає несамовитий знавець кримської
історії і культури Олекса Гайворонський. Пан Гайворонський
має слабкість до історичних екскурсів і ґрунтовних
коментарів. Він запросив нас на прогулянку до Євпаторії. По дорозі
знову ж таки зайшла річ за політику і знову дійшлося
висновку, що ніхто з можновладців не розуміє кримської проблеми
по-справжному: ані президент, ані Юля, не кажучи вже про
решту.

Е с е ї
Політичні розмови, сягнувши світового рівня
(протистояння Америки, Росії та Китаю), врешті себе вичерпали, й Олекса
Гайворонський постав перед нами як вишуканий знавець свого
краю. Найбільшою нашою забаганкою в Євпаторії (чи, як
кажуть татари, Ґєзлєве) було потрапити в так звану «Текіє-Дер-
віш» — єдиний і неповторний шедевр епохи «відродження»
кримського мусульманського зодчества. На території цього ар-
62 хітектурного музею збереглися текіє (обитель), медресе і мечеть.
Текіє-Дервіш — храм суфіської общини, збудована в XV ст.
орденом Мевлєві. Впродовж кількох століть блукаючі святі-дер-
віші мандрували у Текіє-Дервіш для проведення своїх
містичних ритуалів, серед яких — знаменитий танок дервішів зікр.
* * *
Пам’яткою № 1 на території Текіє-Дервіш є хранителька
цього музею — стара жінка-науковець, яка сорок років свого
життя присвятила вивченню суфізму і закритих суфійських
орденів. Сім років тому вона прийняла обітницю дервішів —
відмовилася від майна, покинула родину, поселилася на
території музею і всі свої сили направила на збереження і
примноження історичної пам’яті кримсько-татарських суфіїв. Звати
стару дервішку Аліфе Яшлавська. Щоб виказати повагу, гості
додають до її імені шанобливе звертання — Аліфе-ханум.
Попри те, що дехто з кримчан вважає Аліфе-ханум надміру
екстраординарною як на свій вік, ця пані видається бути в ясному
розумі. Вона вільно читає давньоперською, прекрасно
розбирається в історії та генеалогії Кримського ханства, ліпить з
глини портрети знаменитих дервішів давнини (наприклад,
Джалал-ад-діна Румі) й серфить по веб-сайтах, де
обговорюються теми, що торкаються її спеціальності.

* * *
Хоча чебурек — це слово, якого ми навчені боятись, при
в’їзді до Бахчисараю про ці страхи потрібно забути. Татарський
чебурек — пресмачніше їдло. Впродовж побуту в Криму він
являвся мені в кількох різних, але завше апетитних іпостасях.
Першим явився мені той різновид чебуреків, котрий тут
називають «янтих». Від звичайного чебурека (який був другою
іпостассю чебуреків у Криму) його відрізняло те, що смажиться 63
чебурек не на киплячій олії, а на сухій розпеченій пательні,
після чого змазується вершковим маслом і подаєтся до столу.
У Євпаторії історик Олекса Гайворонський відвів нас у
караїмський квартал, де, за його словами, готують найсмачніші
чебуреки на цілому півострові. Караїмські чебуреки були
соковитими, мов стиглі фрукти, але набагато жирнішими за
«янтих», бо смажаться по-звичному — в олії.
* * *
Маленький принц, як пам’ятаєте, щоранку перевіряв стан
своїх вулканів і слідкував, чи не ростуть баобаби. Пан
Гайворонський настільки ж добре орієнтується на своїй території,
що мимоволі нагадує маленького героя Екзюпері. Так, у
караїмський квартал ми прийшли мовби для того, щоби пан
Олекса зняв пробу з чебуреків і знову підтвердив їх якість і
відповідність статусу: «найсмачніші чебуреки півострова».
* * *
Після читань, що відбулися в Таврійському
університеті (Сімферополь) мені повідомили, що сьогодні минає рівно
53 роки від моменту передачі Криму Україні. На цьому про-
граму-мінімум із занурення в татарський край я повважав
виконаною і з чистою совістю рушив додому.
Е с е і'

Е с е ї
Дорога на Льоррах
під патронатом Йог-Сотота
64
Із перетином кордонів часом виникають проблеми.
Хочеться сказати — в українців (багатющий досвід нашого люду
це підтвердить), але наразі скажу про себе. Найбільш яскраве
моє вражіння від такого досвіду я мав у Німеччині.
Тоді я мешкав разом із Сергієм Жаданом у Берліні,
будучи на місячній літературній стипендії. Вілла знаходилась
на окраїні Берліна, в спальному районі, званому Wansee — від
назви озера, що лежало там. Була осінь. Властиво, жовтень, —
дивовижно теплий. І зі всіма німцями, з якими не було про
що до пуття поговорити, ми говорили про прекрасну, таку
нетипову для жовтня і для Берліна погоду. Наслідуючи моду
невідомо якої країни (скоріш за все, України), Берліном, та И
іншими містами, я гуляв у військовій куртці з маленькии
німецьким прапорцем, нашитим на плече. (Те, що ці куртки
мають глибокий зв’язок з Україною, говорять ціни: в
Парижі вони продаються по сорок євро, у Берліні по тридцять
євро, а у Львові я бачив такі самі по сто двадцять
гривень.)
Коли я був іще в Україні, організатор промоційного туру
(якраз виходив німецький переклад «Культу») написала, що
особливо сердечно мене запрошують на читання мешканці
містечка Льоррах (Lorrah), що на кордоні зі Швейцарією. На-

певне, мешканців міста з такою співучою назвою взяла за живе
історія про всяких йог-сототів та шуб-ніґурратів.
Організатор хотіла знати, як би я волів подорожувати до
Льорраху — літаком чи потягом. Літак поганий тим, що
доведеться вставати перед світом, зате вже близько десятої ранку
я буду на місці. Потяг добрий був тим, що вранці на нього не
потрібно було поспішати, зате й приїжджав він у Льоррах десь
о п’ятій пополудні — за годину до виступу. 65
Я, звісно, гонорово попросив зарезервувати мені квиток на
літак. Перед тим я кілька разів уточнював у різних шанованих
в українських видавничих колах людей: «Як щодо візи? Чи
потрібна вона для транзиту через територію Швейцарії?» На
що мені відповідали, що все о’кей, шенгену в паспорті для
транзиту через Швейцарію цілком достатньо. Я повірив, бо
чом би й не повірити?
Того ранку будильник мені задзвонив, як і слід було, десь
о пів на четверту ранку. Літак відлітав із Берліна, здається,
близько шостої. Можливо, якби я приїхав на летовище трохи
швидше, мені поталанило би переконати паспортний
контроль, що мені в їхній Швейцарії робити нема чого. Але...
Але вийшло цілком інакше. Я прибув до вікна авіакомпанії
в останні хвилини чек-іну. Вони глянули у свій компутер: «Ah
ja! Ja-ja, Herr Deresch!» — «Так, Дереш, Дереш», — втішився я
(і тут мої запаси німецької вичерпуються, бо те, що
говорилося мені далі, я досі не можу сформулювати жодною іншою
мовою, окрім нерідної). Бо творився якийсь «бєзпрєдєл». Мені
сказали, що я в жодну Швейцарію не полечу (на що я
погодився, бо ж летів у Льоррах). На що мені знову заперечили,
мовляв, у Льоррах я можу попасти тільки через територію
Швейцарії, в яку, як мені вже сказали, я не лечу. Я почав прозрівати
Е с е ї

і виясняти, якого це біса украгніше літератюр аутора не
пускають в якусь Швейцарію, я ж нікуди віткати не збираюся...
Але навіть потрясання письмовим запрошененям із міста-
героя Льорраха, де літератора Дереша просили прочитати
вголос про Йог-Сотота, не справив на паспортний контроль
ніякого враження.
Нарешті обидвох цьоток із авіакомпанії обламало
пояснювати мені, що до німецького видавництва о п’ятій ранку вони
дзвонити не збираються, і пішли собі на бокову. Залишаючи
мене із запрошенням на руках, печаллю на лиці й екзистенцій-
но — в дупі.
З Льоррахом не все так було просто. Навіть можу сказати,
що все було геть не просто. Бо Льоррахом цей рекламний тур
тільки відкривався. Далі, після Льорраха — Мюнхен, Ганновер,
Гамбург та інші міста й села Німеччини. Вони були з'єднані
тонкою павутиною квитків на потяги, з чисельними
пересадками. Якщо я не хотів платити за квитки зі своєї кишені, то
мусив таки дістатися Льорраха і продовжити, чи, властиво,
розпочати, свій хадж по німцях.
Тому з летовища я поїхав на вокзальну станцію Berlin Zoo
і, не довго думаючи, сів на потяг до Льорраха, що дуже
вдало відходив найближчим часом. Квиточок від Берлінчика до
Льоррашка, куплений у провіднички, потряс мене цінушкою
в 111 (!) євриків, які довелося відвалити з власної кишені. Досі
для мене парадокс — як так, що квиток на літак, який долітає
до Льорраха менш ніж за годину, коштує наполовину дешевше
за квиток на потяг, який (при всій моїй повазі до німецьких
швидкостей) добирається до Льорраха аж за шість годин?!
Десь на третій годині мандрівки я змирився зі ста
одинадцятьма євро, з чотирма годинами подорожі попереду, але не

тим фактом, що потяг, судячи з карти в тамбурі, все одно буде
перетинати територію Швейцарії! Так вже ті Альпи
розташовані, що інакше як через Швейцарію в Льоррах не потрапиш,
навіть автом.
На під’їзді до Баден-Бадена у вагоні залишалося чоловік зо
п’ять. Як я себе не переконував у зворотному, але ясно ставало
зрозуміло: сьогодні мені доведеться зустрітися з
швейцарськими паспортистами вдруге. 67
Перед містом Базель у вагон зайшли люди з написом
Ausweis Kontrolle на спині. Коли ми в’їхали в зону
паспортного контролю, у вагоні залишалося троє — білява дівчинка
років тринадцяти зі сластолюбивим лицем і
презентабельної зовнішності негр, який мовби зійшов з реклами Армані.
Останні кілька зупинок дівча гейби як фліртувало зі мною,
постійно озираючись на мене і щось підсміюючись. Я би й
радий був відповісти їй взаємністю, але що ближче ми
під’їжджали до кордону, то менше я міг думати про щось на
кшталт флірту з неповнолітньою швейцаркою. Негр не
звертав на мене уваги (і слава Богу).
Мене обсідали гнітючі передчуття. З досади, що зараз мене
викриють як нелегала, депортують і змусять заплатити штраф,
я накрився німецькою курткою і спробував заснути.
Прикордонники ввійшли у вагон і стали перевіряти
паспорт спершу в негра, потім у неспокійної білявки (вона,
побачивши, що на загравання я тупо не реагую, образилась і
більше не вертілась). Коли ж прийшла черга до мене (я все ще
намагався заснути), прикордонники поглянули на німецький
прапорець, за українською модою нашитий на плече куртки,
сприйняли мої спроби подрімати як належне й пішли собі на
вихід.
Е с е ї

Так я опинився на суверенній і недоторканній території
Швейцарії. Правда, з того переляку я вийшов не на німецькому
вокзалі Базеля, а знову ж таки на швейцарському. Ще близько
години ми з дівчиною, яка стрічала мене, пробували
вияснювати телефоном, біля якого ж це цукеркового кіоску ми чекаємо
одне на одного, поки не з’ясували, що біля того самого, тільки
в різних країнах.
Потім я розповідав цю історію пані Раабе із видавництва
Suhrkamp. Коли я дійшов до місця, де прикордонники махнули
рукою на мене, вкритого німецькою курткою, вона
прокоментувала: «Напевне, вони подумали: бідний німецький солдатик
втомився... Хай собі відпочине...» На що Сергій Жадан,який
усе це слухав, заперечив: «Ні, вони подумали: знову ці
українські емігранти косять під німців... задовбали вже...»

М’який сірий шум
Мій хороший колега Кубік (за освітою алкопанк), після
розмови з іншим хорошим приятелем, Рулоном (майбутнім
геніяльним режисером), сказав (давлячи сміх): «Мне
показалось, у Рулона проблеми с наркотиками».
«З чого ти взяв?» — зацікавився я.
«Он подходит ко мне с таким диким вьіражением и шипит:
“Сссечассс зра нових технологий, тьі пнмаешь, Кубик, ссечяс
все должн’ носить очки, тьі пнмаешь, а в очках... вот здесь...
должн’ отражаться... не часьі... не минутьі... а сссекундьі, тьі
пнмаешь, Кубик, сссекундьі... ВРЕМЕНИ НЕ ОСТАЛОСЬ! ВРЕ-
МЕНИ НЕ ОСТАЛОСЬ!”»
Те, що пробував висловити Рулон, насправді важливо
виключно для сучасної молоді: відчуття відсутності часу. Старше
покоління і молодше живе в поясах з різною часовою
інтенсивністю. Якщо дорослі здатні хіба сутужно зітхати про те, як
швидко злітають тижні, то погляди молодих людей усе частіше
фокусуються на самому моменті втрачання часу. Від цього
життя для них наповнюється глибиною. Таким чином, вони
Дедалі більше усвідомлюють мить ЗАРАЗ. Решта загнана в кут
браком часу. Хто не встиг, той опіздав {опиздал}. А хто
втямив — охуїв {охуел}. Мат дозволяє полегшити почуття
нестримної швидкості буття. Мат дозволяє сучасній молодій

Е с еї
людині спокійніше ставитися до розбіжності в поглядах на
життя з дорослими. Тобто зі світом повільних. Мат стає
точкою контакту.
Як на мене, для дослідника питання еволюції молодіжного
світогляду актуальним повинно бути не звернення до
минулого, бо для більшості сучасної молоді його не існує. І не
дослідження теперішньої ситуації, бо дослідник, сам будучи
70 добряче обтяжений минувшиною, не розгледить у тому, що
відбувається, нічого нового — така вже людина. Якщо ми
хочемо йти в ногу з часом, треба глянути в майбутнє. Звичайно,
дев’яносто відсотків зі ста, що ми, при визначенні основних
його рис, помилимося. Рятують ситуацію решта десять від-
стотків: хто дивиться в майбутнє, той живе в сучасному.
Схоже на те, що у відповідний час люди стають
безпосередньо зацікавленими у втечі від ЗАРАЗ. Можливо, це вікове.
Як на мене, це епохальне. Лемова лема про того, хто володіє
інформацією, і того, хто володіє світом (на сьогодні це дві
самостійні особистості), звучала б так: хто є зараз, той є тут. Хто
є тут, той ніде. Хто ніде, той може виявитися всюди. Хто може
бути всюди, той оволодів собою.
Грузить? Погнали далі.
Чим глибше ми занурюємося в майбутнє, яке для сучасної
молодої людини є теперішнім, а то й недавнім минулим (як
пожартували б у Пентагоні, future-in-the-past та past-in-the-
future),THM ближчими стаємо духові епохи, невловимому
флеру Ери, пройнятись яким мріє кожен сучасник. Мисліть
глобально!
Спробуємо зробити прогноз, яким чином буде
розвиватися молодіжне середовище. Те реальне середовище, яке можна
було б назвати переднім фронтом атаки на ЗАРАЗ. Попередні

зауваги: середовище незмінне за концепцією, постійно
оновлюється свіжими умами і позбавляється старих і заржавілих.
Прогнозувати далі, ніж до 2012 року, я не наважуюся: поки що
в хіт-параді дат кінця реальності (тепер молодь називає це так)
2012-й дивує безальтернативністю.
2004
Музика: (позаяк non заочно ми домовилися вважати
продуктом вторинним і далеким від ЗАРАЗ, про нього далі ні
слова).
Концепція THE ROCK канає в Лету; міцний гітарний риф
спростовується як явище.
Найінтенсивніший енергообмін — на фронті електронної
музики. Музика силіконових андроїдів. Розростання chaos-
естетизму означає розвиток раціональної сторони музичного
середовища, яка губиться і не може собі дати ради зі світом.
Свідоме звільнення від контролю над звуком. Примножується
все, що можна окреслити як minimal — як взаемодоповнення
для лівої сторони свідомості: тої нелогічної і «спіритичної».
Справжнього визнання дістає minimal ambient. Серед молоді
все більше цінується не музика як така, а власне оригінальне
сприйняття. Вона (музика), незалежно від форми, повинна
бути просторовоЮу настроєвоюу ритуальною.
2005
Музика матиме чи не найбільший вплив на формування
смаків молодої людини: пересичена візуальним потоком
інформації, вона, аби зберегти відбиток індивідувальності, при-
Е с е ї

ділитиме щораз більшої уваги таким «нетрадиційним»
каналам надходження інформації, як слух, нюх, тактильні відчуття.
Наслідок: революційне переосмислення призначення цих
чуттів.
Молоді стають свідомими колекціонерами нових вражень.
Будуються нові психо-карти довкілля з поправками на нові
відчуття. Сприйняття починає осмислюватися як практичний
інструментарій для досягення тих чи інших вражень. Ключові
відкриття року — у сфері роботи з увагою.
Рік, коли з’являється одразу сім взаємосуперечливих ку-
тюр’є — псевдопророків семи псевдоестетик. Страх і
ненависть, страх і ненависть у моді.
Рік суцільного псевдо-, коли в більшості сучасної
молоді оте горезвісне сприйняття впадатиме в абсолютні
протилежності: від екстатичних рейв-революцій до масових станів
спонтанного трансу і відверто божевільних заявок про
налагодження контакту з колективною космічною свідомістю «Ра-
фаїл-65» зі сузір’я Плеяд.
2006
Нова естетика, орієнтована на фактуру дотику.
Переворот у сфері екології запахів. Екологізація як
домінуюча сила, котра штовхає молодих людей до очищення.
В основному це виявлятиметься як свідоме позбавлення
шкідливих звичок, ведення «чистого» способу життя.
Чистота: ключовою концепцією стає «чистота», піднесена
до рангу абстрактного, абсолютизованого поняття. ООН
проголошує 2006-й Роком планетарного очищення. Піднесення
гігієни до рівня релігії.

Тотальна мода на пурифікацію (англ. purification —
очищення) у молодіжному середовищі має легко передбачуваний
ефект: з’являється страх забруднитися, такий же
абстрактний, як і саме поняття «чистота». Найпершим джерелом
«забруднення» визнають, природно, першого ближнього —
співбесідника, компаньйона, товариша. Саме від нього, вічного
джерела інформаційного спаму, йтимуть незбагненні флюїди
нечистотності. Психотерапевти реанімують поняття «семан- 73
тичні поля»; проблема екології ноосфери стає проблемою
№ 1 для не на жарт стурбованої своєю підвищеною
чутливістю молоді.
Мобільні телефони: страх перед психологічним «брудом»
розохочує більшість молодих людей до колективного
спілкування. У світі поголовної мобілізації «живе» спілкування
ставиться під сумнів і виявляється зайвим. Більшість зітхає з
полегшенням, хоч це й тимчасовий захід. «Нарешті від мене
відчепляться». Бажана чистота.
2007
Minimal-chaos усе тісніше труться одне об одне. У
безконечно ґлобалізованому світі, де вже все сказане і все почуте,
останнім острівцем вираження індивідуальності
залишатиметься
Безлад: тільки він неповторний і тричі непідробний.
Попри безконечну кількість варіантів вираження цієї естетичної
матриці в речах та ідеях, відбувається возвеличення
одноразової хаотичності, випадковості, збігу: ключові слова для
розуміння епохи. Як результат дії естетики тотального
мінімалізму, у побуті залишається мінімальна кількість описових
Е с е ї

Е с е ї
засобів для обміну думками щодо цієї самої випадковості.
Відтак зникають чіткі межі самого поняття «випадковість», бо про
нього вже не говорять.
Але дуже пильно спостерігають.
2008
74 Імовірна поява сенсаційного у своїй абсурдності повідом-
ленння з боку медиків про шкідливість чогось банального.
Наприклад: носіння рук у кишенях викликає рак.
Темп: суб’єктивне відчуття плинності часу набирає
загрозливих масштабів. За день стається подій, як за півроку, а за рік
людство долає 10 років. Дати п’ятирічку за три роки — це не
смішно, це науково підтверджений факт!
2009
Наркотики: жодних новинок для «золотої молоді»,
жодних пансіонатів для ЛСД-терапії. Концепція «наркотик»
нівелюється і переходить в інші формати: запахи, фактури,
темпоритми.
Чутки про появу певного блоку інформації
(інформаційної петлі), який хочеться сприймати знову і знову, аж до
повного виснаження. Страх перед глобальною інформаційною
петлею.
Ультрамодні нововведення, пов’язані з розвитком невізу-
альних каналів інформації. Наприклад: краплі для очей як
атрибут сучасної молодої людини. Атропінові краплі для
радикалів; краплі з іонізованим сріблом для еліти; дистилят

з легкою нотою ментолу — здорове ретро до м’ятного буму
ери жувальної Гумки.
2010
Молоде покоління наново відкриває для себе ТИШУ.
Народжене в суспільстві м’якого сірого шуму кремнієвих
технологій, тишу воно сприймає як явище екзистенційне.
Стають модними приватні покої тиші — звуконепроникні
камери гармонійних дизайнів фен-шуй. Ці кімнати радше
нагадують бункери, призначення яких — захищати від дедалі
реальнішої загрози інформаційних петель. Ця мода прийде зі
Сходу, як і мода на невербальне спілкування. Девіз року:
«Менше слів!»
У Малайзії зароджується товариство мовчазних радикал-
мінімалістів «Німі» — група молодих людей невузьких
поглядів, які сповідують радикальні способи боротьби з
патогенним шумом та інформаційним сміттям (спамом): теракти,
спрямовані на знищення Інтернету, підриви глобальної
стільникової мережі і тому подібне.
Одна з популярних реклам, що демонструє спосіб, у який
«Німі» борються з шумом. Кадр: у безодні космосу пролітає
вкритий інеєм мобільник.
SILENCE FOREVER. NOKIA.
2011
У передчутті 2012 року. Мотиви радісного прощання у поп-
культурі.
Е с е ї

Останній писк моди на стику дозвілля і релігії: масові
паломництва молоді на спеціальних баржах у відкритий океан.
Потужні настрої романтики та «інтелігентного язичництва».
Флотилія барж-колоній пересікає міжнародну межу зміни дат
у Тихому океані і першими зустрічає 2012 рік.
2012
Найхітовіша музика 2012 року нагадує м’який сірий шум.
М’який сірий шум. А потім — тиша.
2004

Психоактивна музика:
коли? як? чому?
Майбутнє — за психотехнологіями. Технології, які
використовують приховані ресурси свідомості, все більше входять у наше
життя, хоч це й наразі малопомітно. Я хотів би звернути увагу на
той бік життя, який постійно апелює до ресурсів свідомості (хоч
ніхто в здоровому глузді так це не називає). Маю на увазі
мистецтво. А конкретніше — такий екстравагантний прояв мистецтва,
як психоделічна музика. Тобто музика, яка самим своїм
існуванням декларує: крім буденного стану свідомості є й інші. Яким
чином музика може відсилати слухача до незвіданих теренів його
душі? Чим відрізняється психоделічна музика 60-х від психоделії
90-х? Які психотехнічні прийоми використовували музиканти,
аби розбурхувати уяву, а часом і якісь глибші сфери психіки, своїх
шанувальників? На ці питання ми будемо шукати відповідь.
Частина перша. Шістдесяті.
Кислотні тести
З латинської словосполучення «psyche delos»
перекладається як «те, що проявляє душу». Поняття це було введено
британським психологом містером Хамфрі Осмондом для
пояснення тих зцілючих переживань, які людина здатна отримати
під т. зв. психоделічними препаратами. Поява самого терміну
пов’язана також із письменником містером Олдосом Гакслі.

У 1957 році, на науковій конференції у Нью-Йорку,
присвяченій використанню галюциногена мескаліну у психіатрії,
м-р Гакслі підкинув м-ру Осмонду таку шараду:
То make this trivial world sublime,
take half a gram of phanerothyme1.
Фанеротим був новотвором м-ра Гакслі й перекладався з
грецької як «той, що проявлюе душу». Інтелектуал м-р Осмонд,
будучи просто в доброму гуморі (а не під мескаліном чи кана-
бісом), відписав, скориставшись своїми знаннями латини:
То fatliom Hell or soar angelic,
just take a pinch of psychedelic2.
Так у науковий обіг ввійшло слово «психоделік». Появу ж
психоделічної культури слід відносити до кінця п’ятдесятих —
початку шістдесятих років XX століття. Її виникнення тісно
пов’язане з масовим поширенням психоделічних препаратів
(та інформації про них) серед значної кількості населення
СІП А та вільної Європи. Освічений читач може заперечити,
що природні психоделіки відомі людству вже принаймні три
тисячі років, і матиме рацію. Існують навіть теорії
антропогенезу, згідно з якими еволюція людської свідомості й
виникнення мови могло відбутися тільки за умови симбіозу первісних
людей і галюциногенних грибів.
1 Щоб зробити цей плаский світ величним,
Прийміть півграма фанеротиму.
2 Пізнаєш пекло або ангельський злет,
Прийнявши дрібку психоделіку.

Однак зауважимо, що ситуація, яка склалася в 1960-х,
багато в чому унікальна. Ніколи до цього людство не
використовувало галюциногени так масово і при цьому без конкретної
метафізичної мети.
Перша хвиля психоделії в сучасній музиці припадає на
початок 1960-х років і появу психоделічного року (psychedelic
rock). Одним із зачинателів психоделічної культури став
американський письменник Кен Кізі (який, сере інших достоїнств, 79
є автором роману «Політ над гніздом зозулі»).
Том Вулф у документі епохи, книзі «The Electric Kool-Aid
Acid Test», пише, що своїми «кислотними тестами» Кізі та
група однодумців вигадали таке явище, як «дискотека». Вражений
власними глибинними переживаннями дійсності під дією ЛСД,
Кізі шукав технічні можливості відтворення цього стану в
людей, які прийняли ЛСД, але ще не торкнулися «основи
своєї свідомості», і «дискотека» (колективні танці під
музику і світло) була першою технологією введення людини у
змінений стан.
Спроби митців знайти певний «рецепт», виконавши який
можна впливати на свідомість слухача, дати пережити йому
щось потойбічне, — це, мабуть, і є серцевиною психоделічної
музики, те, що робить її психоделічною. Бо і звичайна музика
хоче повпливати на емоції слухача, але психоделічна музика
хоче повпливати на них так, аби слухач почувався, наче
прийняв «півграма фанеротиму».
(Варто згадати, що пересічні громадяни без
психоделічного досвіду сприймали «кислотні тести» як «нудний ряд
кольорових кінокадрів», «оглушливі потоки потворного шуму» і т. д.
Ці зізнання стануть нам у пригоді, коли ми будемо говорити
про сучасні форми психоделічної музики.) Приміщення для
Е с е ї

Е с е ї
«кислотних тестів» обладнувалися вигадливим освітленням
(стробоскопи, кольорові прожектори, ультрафіолет). Звуки,
одержані мікрофоном з натовпу безпосередньо під час
«тесту», пропускалися через складні системи запізнювання
сигналу, передавалися на гучномовці й створювали враження
розтягування подій у часі.
Як свідчить психологія сприйняття, переживання звуку і
80 «теперішнього моменту» тісно пов’язані. У змінених станах
свідомості цей зв’язок проявляє себе в суб’єктивному відчутті
«розтягування», «кільцювання» часу або ж, навпаки, у
стрімкому пришвидшенні його плину. Тому як психотехнічні
прийоми можна вважати використання в музиці 60-х
різноманітних реверберацій, відставання звуку, викривлення голосу
«вокодером».
Сьогодні типова танцювальна вечірка зберігає більшість
рис «кислотного тесту» 1960-х, однак психоделічний зміст «дис-
котечного» освітлення втрачений. Це приклад переходу
сакрального в культурне чи, краще сказати, індивідуального
досвіду розуміння дійсності в баналізоване загальне розуміння.
Какофонічний оркестр Кена Кізі та Веселих Батярів «New
Dimentions» викликав глибоке нерозуміння і нудьгу в
широких мас. Мабуть, тому більш успішним в комерційному
плані виявився синтез какофонічної імпровізації з рок-н-роль-
ною чи блюзовою формою, результати цкото дістали назву
psychedelic rock. Творчість таких гуртів, як ранні Pink Floyd,
Can, Tangerine Dream, Gong, Amon Duul, Hawkwind, становила
перший ешелон психоделічної музики.
Зрозуміло, що далеко не кожен твір тої чи іншої команди,
до якої кріпиться ярлик «психоделічна», справді такий. Не
кожна шумова композиція переростає у «психоделічну». Пси-

ходелія проявляється тільки у справді досконалих зразках,
коли композитор налагодив якісний зв’язок між буденною
свідомістю і одним із змінених станів, що були доступні йому
під час психоделічної сесії.
Тому не всяка експериментальна, насичена ламаними
ритмами та химерною перкусією музика підпадає під визначення
психоделії. Навіть фрі-джаз, який, у принципі, відповідає
вимогам спонтанності та відкритості до експериментів, не обо- 81
в’язково породжує психоделічний ефект.
У загальних рисах це видно в переході від психоделічного
року до суто арт-року і прогресив-року — стилів, де
переважають переслідування радше певних формальностей
(наприклад, метафоричні тексти ранніх Pink Floyd переросли в
політичну сатиру, пронизаність музичної теми відголосками
космічної свідомості перетворюється на декоративну
«красивість», шаманська спонтанність поміщається в академічний
джазовий етюд для інтелектуалів). Нам важливо відчути, де
закінчується психоделічна трансгресія, а де починається
інтелектуальна провокація чи естетичне хуліганство; де
закінчується істинне переживання: «я є ти, а ти є я», а де
починається солодкавий хіпівський пафос.
До правдиво психоделічних творів хвилі 60-х я б відніс
окремі твори представників арт-року (art-rock) і прогресив-
року (progressive-rock). Вони вводять новий елемент у
музику — а саме психоделічну драму. До виконавців з потужною
психоделічною драмою можна віднести King Crimson, окремі
композиції Pink Floyd, Led Zeppelin, Genesis, Deep Purple.
Багато з їхніх композицій мають схожу структуру, характерну
для більшості пісень хард-року, — вступ (мелодійний програш
електрооргана, гітари, вокал), наростання напруження (епічні
Есе і

Е с е ї
наступи гармоній), драматична розв’язка (наростаюче за
темпом соло електрооргана або електрогітари, що завмирають у
найвищій оргазмоподібній точці) і спад, часто знову з
ліричним вокалом.
Психолог Станіслав Ґроф у ході терапевтичних
досліджень ЛСД-25 виявив, що подібна форма драматичного
твору (завязка-розвиток-кульмінація-розвязка) має під собою
82 психофізіологічне підґрунтя. Чотири фази драми є
проекціями чотирьох стадій народження дитини — архетипними
переживаннями (т. зв. «базові перинатальні матриці»), які
відображають більшість сценаріїв людського життя. Такими
стадіями є:
I. Амніотична стадія (період до пологів) — «космічне
єднання», захищеність, блаженне незнання.
II. Космічна поглинутість і відсутність виходу (початок
родових спазмів, піхва закрита) — драма, переживання екзис-
тенційного відчаю та безвиході.
III. Боротьба смерті й відродження (вихід із матки) —
боротьба за життя, кульмінація композиції.
IV. Переживання смерті й відродження (спад
напруження) — екстатичне злиття зі світом, спад напруги, перемога,
заключна кода.
Трансперсональні психологи вважають, що проходження
через переживання з подібною структурою так чи інакше
скеровує психіку в бік більшої цілісності, а отже, в бік зменшення
внутрішньої напруги, розділеності. Такою є структура не
тільки ідеального психоделічного сеансу, але й психоделічиої
композиції. Згадаймо Deep Purple Child in Time, Led Zeppelin
Kashmiry The Doors The Endy Pink Floyd Careful With That Axe,
Eugene та ін.

Цікавим є момент використання у творчості груп 60-х
сюрреалістичної, езотеричної чи візіонерської лірики. Часто вона,
в прихованій чи явній формі, змальовує галюцинаторні
видіння (як у White Rabbit Jefferson Airplane чи In the Court of
the Crimson King King Crimson), або ж натякає на те, що її
творці «в темі» (наприклад, пісня «Бітлз» «Lucy in the Sky with
Diamonds» у назві містить абревіатуру LSD. Або ж відома
пісня гурту «Сап», присвячена «магічним грибам» — Here Comes
the Rain).
Характерним для музичної психоделії 60-х є інтерес до
духовних знань Сходу (здебільшого до Індії; можливо, через
персону Раві Шанкара, популяризатора гри на ситарі в
Америці). Це привнесло у психоделічний саунд східний мелос і ряд
екзотичних інструментів, таких як тамбура і табла, чиї тембри
відомі з композицій «Бітлз», «Дорс» чи «Роллінґ Стоунз».
Окремо слід сказати про такий напрямок у психоделії, як
космо-рок (space-rock), або ж краут-рок. У цьому жанрі
працювали Клаус Шульце, «Сап», «Tangerine Dream». Композиції,
що залишили після себе ці космомонстри, інколи ще
називають «електронними медитаціями» — часто це повільні,
величні, небагаті на аранжування треки на 20—30 хвилин, створені
спеціально для «від'їжджання». Родзинкою цих творів є
специфічне «вінтажне» звучання, яке нагадує
науково-фантастичні фільми про глибокий космос.
Частина друга. Сімдесяті
Нова ера: кому направо, кому наліво
Як пам’ятаємо, багато в чому психоделія 60-х всотала в
себе таємничі настрої Сходу. Інтеграція орієнтальних містич-

них концепцій в американській культурі привела до явища,
відомого тепер як «нью-ейдж» («нова ера»). Сплеск
зацікавлення питаннями духовності у США був настільки великим,
що чимало людей увірувало: для меркантильного західного
світу настає нова ера — ера просвітленості, гармонії та любові.
Цей термін — «новий вік» — прийшов до нас із книг
американської провидиці Аліси Бейлі, й стосувався він глобального
астрологічного переходу людства з ери Риб в еру Водолія. Як
містично-філософський рух, «нью-ейдж» характеризувався
повною еклектичністю ідей: релігійно-містичні практики
буддизму, даосизму, суфізму, шаманізму, тантри, йоги, дзен
упереміш із новітніми науковими ідеями з екології, синергетики,
теорії систем, квантової фізики породили масу сект і гуртків
медитації, а також цілу галузь комерції, яка цю тусовку
обслуговує, торгуючи кристалами кварцу, ароматичними паличками
й олійками, мандалами і «співаючим вітром», іншими
аксесуарами фен-шуй. Популяризатор йоги Андрій Сідерський
влучно охрестив цей бізнес «індустрією просвітлення».
У контексті музики вперше вислів «нью-ейдж» вжили
знамениті «Velvet Underground» у пісні «New Age». Музика «нью-
ейдж» гармонує з еклектичністю її культурного підґрунтя.
Здебільшого це електронно-інструментальні мелодії з
характерним етнічним присмаком, який зараз називають «world
music». Композиції жанру сповнені піднесення солодкого
умиротворення. Часто цю музику називають «музикою для
релаксації» чи «музикою для медитації». Якщо виконавці поміщені
в індуїстські контексти, у композиціях зустрічаються мантри;
якщо це, приміром, native americans, то не обійдеться без
героїчного індіянського «хейя, хейямі». У назвах виконавців та
їх творінь часто фігурують відсиланя до метафізичних тер-

мінів, асимільованих «нью-ейджем», наприклад, «Astral Voyage»
Кітаро, «Buddhas and Bonsai» Олівера Шанті та ін.
Однак «нью-ейдж» — не єдиний напрямок музики, у який
перемістилися «потойбічні» пошуки психоделії 60-х.
1974 року група молодих і злих людей відкрили новий
музичний лейбл — «Industrial Records». Емблемою студії став
освенцімський крематорій, а гаслом — «Промислова музика
для промисловх людей». Цим було започатковано ще одну му- 85
зичну лінію психоактивної музики, зовсім іншу, однак, ніж
«новий вік»: на світ з’явилася музика у стилі «індастріал».
Першими людьми, які записалися на цьому зловісному лейблі,
були батьки стилю «Throbbing Gristle», «Cabaret Voltaire», «Cris
and Cosey», «SPK», Monte Cazazza, а також письменник Вільям
Берроуз.
Берроуз для індустріальної музики став тим, ким був для
психоделії 60-х Кен Кізі. У своїх текстах Берроуз часто
використовував метод «розрізок» («cut-ups»), детально описаний
ним у творі «Електронна революція». Суть методу полягала в
тому, щоб написаний текст розрізати на окремі слова і фрази,
склеїти в новому порядку, а потім знову нарізати і склеїти
(і так далі). Берроуз убачав у впорядкуванні й розпорядку-
ванні текстів певну ірраціональну можливість впливу на світ.
Послідовники Берроуза використали ідею розрізок для
створення особливої музики. Тільки замість текстів і слів вони
використовували шматки магнітної плівки. Згодом такий
метод назвуть «семплерним», і він ляже в основу всієї сучасної
електроніки, комерційної та некомерційної.
Порівняно з психоделічним роком індустріальна музика
мала значно меншу популярність. На філософське підґрунтя
цієї музики, окрім магічних розрізок Берроуза, вплинули фі-
Е с е ї

Е с е ї
лософські ідеї Роберта Ентоні Вілсона, що об’єднували
еволюційну біологію, квантову фізику, гностицизм, нумерологію,
метафізику Алістера Кроулі та Остіна Османа Спеара.
Метафізична концепція, що рухала індустріальних музикантів, —
це ідея тоталітарного контролю над особистістю з боку
соціуму. Людина бачилась певним запрограмованим роботом
(основним «програмним забезпеченням» для якого, між ін-
86 шим, і була мова). Індустріальні гурти за допомогою шоку та
агресії намагалися розворушити у слухачеві його живе «я», яке
здатне самостійно мислиїи, аналізувати і діяти. Ці концепції
дозволяють відчути зв’язок з епохою 60-х, коли схожі ідеї
постулював гарвардський професор Тімоті Лірі з його теорією
ре-імпринтування особистості. Тільки якщо м-р Лірі роз-
програмовував людину за допомогою ЛСД, то «industrial
people» штурмували свідомість слухача шоком, негативом,
оспівуванням сексуальних відхилень та радикальними
політичними лозунгами.
Звучання індастріалу не сплутати ні з чим іншим. Це
химерні, немилозвучні колажі, приперчені немузичними
техногенними шумами, криками, окультними заклинаннями і
примовляннями — загалом явуїще доволі бісівське. Це анти-
музика — музика для де-програмування.
У 1981 році батько індустріальної музики Дженезіс Пі-Ор-
рідж заявив, що індустріальна музика померла і настала ера
пост-індастріалу, зі своїми цілями і методами.
Занурення триває. Ембієнт
Свій внесок у психоделію другої хвилі зробив альбом
Враяна Іно «Ambient» (1979). До розуміння концепції «звучання
місця» («ambient» перекладається як «оточення», «середови-

ще») Браян Іно прийшов так: «У січні 1975 року я потрапив у
ДТП. Не був тяжко пораненим, але довший час провів у ліжку.
Моя приятелька, J. N., відвідала мене тоді й принесла платівку
з музикою для арфи XVIII століття. Коли вона пішла, на
превелику силу я поставив платівку. Але, виявилось, підсилювач
був налаштований на мінімальну гучність, а один канал був
повністю заглушений. Однак я не мав сили підвестися і
відрегулювати гучність, звуки, що долинали з динаміків, були на
межі чутливості. Тоді мені спало на думку, що музику можна
трактувати зовсім інакше — як елемент оточення, так само як
колір світла або звук дощу».
Подібне переживання звуків — як певного фону — нагадує
стан спонтанної аудіальної деконцентрації, описаний
київським психологом О. Бахтіяровим. У стані деконцентрації
увага не виділяє жодного сигналу більше за інший, а рівномірно
розподіляється між ними, тож людина здатна чути всі звуки
одночасно. Ось як описують стан мимовільної аудіальної
деконцентрації при шизофренії: «Здається, що моя увага
захоплює все, хоча я і не цікавлюсь нічим конкретно...
розмовляючи з вами, я можу чути скрип найближчих дверей і шуми, що
долинають з коридору» (О. Бахтияров. «Деконцентрация»).
Деконцентрація уваги може слугувати початковою ланкою
при формуванні змінених станів свідомості. Відповідно, ми
можемо говорити про певний психотехнічний потенціал,
закладений в основу даного стилю. Ембієнт — це музика, яка
явно або неявно апелює до змінених станів свідомості
медитативного характеру.
Така музика повільна, плавна, велична. Ембієнт схожий на
свого батька — космо-рок, про який згадувалося в попередній
частині. Цей стиль музики сприяє роботі з активною уявою,

Е с е ї
заняттям аутотренінгом чи іншою формою самозаглиблення.
Ембієнт, заточений під роботу з фантазіями, дістав
узагальнюючу назву «dreambient» (від англ. dream — мріяти).
Для характеристики ембієнтних композицій часто
використовують термін «soundscape» — «звуковий пейзаж», аби
підкреслити фантазійність, споглядальність цього напряму.
Ембієнт, на відміну від індастріалу, аполітичний, але за уста-
88 новкою не менш психоактивний. Ембієнт не розказує історій,
не вводить слухача у психодраму (хоча певні винятки є). Він
передає стани і простори.
Як приклад таких психоделічних груп варто було б
навести творчість (чи окремі, зате винятково яскраві зразки
творчості) гуртів Psychic TV, Zoviet France, Thighpaulsandra, Hybryds,
Maeror Tri, Vidna Obmana, Jorge Reyes, Endura, Lustmord та ін.
Багато з них імітують ритуальну музику (ritual ambient)
різних епох та культур. Вони черпають натхнення в різного роду
окультних течіях як західного містицизму (європейських
алхіміків, кабалістів (Coil, Sulphur), сатаністів (Sleep Chamber),
нових язичників (Endura), так і сягаючи у скарбицю духовної
музики світу (доколумбова Америка (Jorge Reyes),
африканська музика (Steve Roach), Гімалаї (ОорЬої), Стародавній
Єгипет (Von Leusch, Mechthild). З’являється багате аранжування
етнічними інструментами: барабанами, флейтами, співаючими
чашами, дзвіночками. Це ще одне підтвердження підсвідомого
бажання індивіда вийти за межі соціально обумовленої
культури (яка тотожна звичайній, регулярній свідомості) й
пережити досвід сакрального.
У контексті ембієнтної психоделії варто відзначити ком-
позитора-мінімаліста Джона Кейджа. Його творчість добре

ілюструє схему провокації змінених станів свідомості, мабуть,
і тому, що композитор був послідовником дзен-буддизму.
Наставник дзен Яґю Муненорі так описує стан не-свідо-
мості: «Якщо дивишся на один-єдиний листок на дереві,
решти листків не бачиш. Якщо просто дивишся на дерево і не
фіксуєш зір на одному листку, то можеш побачити всі листки,
які тільки є на дереві. Якщо свідомість зосереджена на одному
листку, решти не бачиш. Якщо не сконцентруєш свідомість на
одному, бачиш сотні і тисячі листків».
Якщо перевести цю метафору у площину слуху, вона
добре відобразить суть психоактивності ембієнту: важко
насолоджуватися цією музикою, якщо увага стрибатиме з одного
звукового семпла на інший. Тільки певна розфокусованість
слуху дозволяє пережити красу цієї музики.
Ембієнт можна порівняти з абстрактним живописом. Ні в
першому, ні в другому випадках ми не можемо сказати
напевне, що конкретно бачимо (чуємо), однак і в першому, і в
другому випадках побачене (почуте) викликає в нас певні
почуття, навіює певні думки, ідеї.
Музика, що багата на добре відому символіку (сучасна
естрада, класична музика, джаз), має відгук у відповідному
психічному середовищі свідомості, багатому на знакову
інформацію. Це буденна свідомість. Відповідно, мало насичені
знаковою інформацією ділянки свідомості відповідають більш
раннім формам людської свідомості. їхня символіка простіша, зате
більш насичена. Ембієнт, особливо такі його форми, як архаїчна
музика («archaic music») чи «droning ambient» (гурти «Troum»,
«Маегог Тгі»), часто користуються саме такою символікою —
примітивною, але значущою: світло — пітьма, звук —■ тиша,
закритість — відкритість, активність — пасивність. Німецький

ембієнт-композитор Штефан Кнаппе («Тгоит») говорить: «Ми
використовуємо музику як прямий шлях у несвідоме, цілимося
в архаїчну сутність людської душі».
Такий вид стимуляції слухача, безумовно, відрізняється від
психоделу, інспірованого ЛСД-бумом та музикою 60-х.
Частина третя. Дев’яності
Третя хвиля психоделічної музики часто прив’язується до
першої — психоделії хіпі. Мова йде про ґоа-транс (goa-trance).
Цей напрямок музики виник наприкінці вісімдесятих. Історія
стверджує, що його появі слід завдячувати, з одного боку,
технічному прогресу (випуск у широкі маси культового
синтезатора Roland ТВ-303, чиє звучання відоме, зокрема, із ранніх
альбомів «The Prodigy»), з другого боку — завдяки старій ту-
совці хіпі, що перенесла свої психофармакологічні
експерименти та духовні пошуки з Америки в Індію, штат Ґоа.
Приблизно на початку 60-х років XX століття хіпі та все-
можливі шукачі духовності, що мандрували країнами Сходу,
відкрили для себе Ґоа — приємну місцину з теплим кліматом
на березі океану. До 1961 року Ґоа був колонією Португалії, і
присутність європейців не пройшла безслідно для обидвох
культур. Переплетіння індійської та європейської
ментальності сприяло появі особливого середовища, яке легко
прийняло в себе незручних для Західного світу хіпі.
Код: Goa
Уже акліматизувавшись, хіпі завели моду на так звані «goa-
parties» — багаття на березі океану, співи під акустичну гітару
і танці під галюциногенами.

Спершу це був психоделічний рок, а на початку 80-х — ін-
дастріал та electro body music. Коли наприкінці 80-х у це
специфічне середовище прийшла мода на електронну
танцювальну музику, тусівка відповіла тим, що подарувала світові таке
унікальне явище, як ґоа-транс.
Як пише Алєксєй Квашенков, «на хвилі цієї глобальної
інтеграції культур і появилася та “духовна” основа ґоа-трансу,
яка включає в себе індійські, ізраїльські, арабські та європей- 91
ські культурні традиції» (А. Квашенков. «Фрактальньїй цветок
Гоа»1).
Психо-кухня
Ґоа-транс характерний в першу чергу своїм прямим рівним
ритмом із характерним ковзким «кислотним» бітом 4/4,
частота якого коливається від 130 до 150—160 ударів на хвилину.
Із цього стає зрозуміло, що дана музика призначена зовсім не
для розслабленого самозаглиблення.
Ца відміну від звичайної танцювальної музики, ґоа-транс
використовує велику кількість спеціальних музичних
прийомів для зміни стану свідомості. У міру розвитку трансової
композиції ритм ніби напомповує енергію у простір звучання,
лінії мелодії галузяться і перетікають одна в одну,
породжуючи вельми гіпнотичне відчуття. Кращі композиції ґоа-трансу
провокують у слухача суб’єктивне переживання «завмирання»
або ж «зворотного ходу» часу. Цей достоту «психоделічний»
ефект досягається через циклічне повторення певних
звукових фраз (семплів). У міру розвитку трансової композиції
повторюваних ритмічних ліній стає усе більше, цикли відрізня-
1 Матеріали www.fmt-promo.ru.
Е с е ї

Е с е ї
ються між собою за тривалістю, а їх періоди входять у складні
динамічні фазові відносини. Від цього увага «пливе» і
починає видавати нетривіальні ілюзії зміщення плину часу.
Для посилення цього химерного переживання на ґоа-ве-
чірках неодмінно використовується стробоскоп. Інтенсивне
чергування спалахів і темряви теж створює ілюзію
«зворотного руху» танцюючих.
92 Ще раз процитуємо статтю А. Квашенкова: «Багато
композицій володіють потужною, яскраво вираженою мелодикою,
однак не вона є головною в ґоа-трансі. Прямий біт і циклічний
бас присипляють свідомість, звукові ефекти, які створюють
славнозвісну атмосферність, зміщують мисленнєвий процес
у дещо іншу площину. Нерідко це призводить навіть до
порушення логічного ланцюжка: очевидним стає зовсім інший
причинно-наслідковий зв’язок. Усі ці думки швидко змінюють
одна одну, не встигаючи оформитись із образів у дещо більш
конкретне, підкоряються плину мелодії. У цьому стилі сильне
асоціативне начало. Уяві доводиться додумувати те, що
відбувається. В реальному житті звук має своє джерело, в ґоа-трансі
його походження визначити важко: синтезаторний чи
оброблений живий звук настільки не схожі на реальні, що свідомості
доводиться «винаходити» об’єкти, котрі могли б породжувати
подібні звуки».
Цікаво, що ритм композицій відповідає частоті дельта-
хвиль мозку (1—4 Гц), які виникають у людини в стані
глибокого природного або наркотичного сну. Тому слова А.
Квашенкова про те, що «прямий біт і циклічний бас присипляють
свідомість», видаються небезпідставними.
Підвидом ґоа-трансу є так званий «psy-trance» (психоде-
лічний транс), більш жорсткий і напористий, на противагу

м’якому і «органічному» goa. Для псі-трансу мелодія має дуже
мале значення, тоді як на першому місці стоять тембри:
екзотичні, неземні, зі специфічним «кислотним» ухилом.
Для аранжування у традиційному ґоа-трансі
використовують музику Індії, Пакистану/Ізраїлю. У першу чергу, мабуть,
варто говорити про прив’язку ґоа-трансу саме до індійської
культурної та духовної спадщини, незважаючи на ареали
поширення. В назвах ґоа-проектів, альбомів та треків часто 93
використовуються метафізичні терміни зі санскриту: Astral
Projection «Mahadeva», Shiva Space Technology «The Digital
Dance Of Shiva», Space Tribe «Sonic Mandala». Втім, творців ґоа-
трансу надихала не тільки Індія, а й загалом усе незбагненне
і таємниче. Можна сказати, ґоа-транс живе у міфі сучасної
езотерики. Це і міф про зниклі цивілізації, і міф про літаючі
тарілки та прибульців з Оріону, психічні подорожі на інші
планети, контакти з позаземними цивілізаціями і тому подібне.
Правда, на відміну від нью-ейджу, який теж у загальній масі
слабує на езотеричний пронос, ґоа-транс позбавлений нудкої
солодкавості й не читає проповідей. Тут логіка проста:
«Танцюй, як ми, танцюй краще за нас, а не подобається — до
побачення».
Як і попередні стилі психоактивної музики, для ґоа-трансу
притаманна певна філософська позиція. В її основі лежить
прагнення до виходу за рамки особистості, до пробудження
замкнутого в тілі духу шляхом шаманського танцю,
повернення в лоно природи, єднання з Космосом.
Візитною карткою ґоа-трансу є так звані «open-air-parties» —
масштабні вечірки на свіжому повітрі. Для опен-ейрів часто
обирають безлюдні місця, де можна доторкнутися до енергії
стихій: на березі океану, посеред пустелі, у лісі. Скидається на
Е с е ї

Е с е ї
те, що опен-ейри є проявом архетипу містерій (діонісій),
відомих ще з античних часів. Під час повні проводяться full-moon-
вечірки, які навіть по часу (ніч, повня) відповідають давнім
ритуалам.
З усіх змінених станів ґоа-транс націлений в першу чергу
на екстаз. Як писав Мірча Еліаде, «шаманізм — це техніка
екстазу», а в діонісіях опен-ейрів кожен може віднайти всі еле-
94 менти шаманістичного ритуалу.
Батько трансперсональної психології С. Ґроф вважає, що
шаманістичний екстаз, як і голотропне дихання, — це спосіб
зцілення особистості, в основі якого — повне тілесне і
психічне розкріпачення. При роботі з музикою під час голотропного
сеансу Ґроф рекомендує: «У голотропній і психоделічній
терапії необхідно повністю віддатися потокові музики, дати їй
відгукуватись у цілому тілі, реагувати на неї спонтанним та
елементарним чином (...). Тут же необхідно дати повне
вираження усьому, що викликає музика, — тут потрібно плакати і
сміятися, кривлятися, трястися, рухати стегнами, звиватися
всім тілом, допускати будь-які емоційні, голосові й рухові
прояви». Діонісійські опен-ейри так чи інакше спонукають
слухача поводитись саме так.
Легендарний першопроходець ґоа-трансу ді-джей Ґоа-
Джил підтверджує: «Дух Ґоа — це більше ніж танці під
кокосовими пальмами. Насправді ді-джей постає перед людьми в
ролі сучасного шамана, який перетворює ді-джейський пульт
на вівтар (з індуїстськими символами, наприклад) і бере
учасників таїнства в духовну подорож крізь ніч, переписуючи
історію людства: треки, легкі та повільні спочатку, змінюються
на все більш і більш циклічні, важкі. На світанку музика сягає
апогею, після якого переходить у більш щасливе і мелодійне

звучання, аби зустріти схід сонця. Еволюція музичного сету
символічно демонструє руйнацію еґо перед тим, як створена
порожнеча наповниться світлом».
Ґоа-культура і психоактивні речовини
Ґоа-транс тісно асоціюється з «грибною свідомістю» —
психічними станами, які виникають внаслідок вживання
грибів виду Psilocybe, що містять психоделік псилоцибін. Образ 95
грибів-псилоцибів (а також мухоморів і загалом галюциноген-
них рослин) у великих кількостях присутній на флюорополот-
нах, що ними прикрашають інтер’єр вечірок (особливий
напрям псі-арту «psychedelic design»), на обкладинках альбомів
з ґоа-трансом,ба навіть у назвах ґоа-транс-проектів («Infected
Mushroom», «Domestic Mushroom», «Hallucinogen»).
Чимало «психонавтів» рапортують про певні відмінності
між психоделічними досвідами від штучно синтезованого
ЛСД і природнього псилоцибіну. Зокрема, на той факт, що
вживання психоделіка в його натуральній формі набагато
легше переноситься психікою та організмом, а сам контакт зі
«свідомістю гриба» часто призводить до відчуття єднання з
Природою, повернення в первинний Едем. Одним із важливих
понять («кодів ґоа») є «свідомість Ґайі» (Геї, Землі) —
переживання планети як живої істоти, злиття зі Світовою Душею.
Подібне переживання — велике відкриття для індивідуальної
свідомості. Воно здатне докорінно змінити її ставлення до
всього живого в бік прийняття, любові та екологізму. Ґоа-транс
у його перших формах, на березі океану, під зорями тропіків —
Це клич планетарного братерства в єдиній екстатичній,
океанічній свідомості. Такими виглядають і його прихильники —
відкриті, яскраві, екзальтовані.
Е с е ї

Есе!
Слід сказати, що ґоа-pyx є не виключно рухом людей, які
приймають психоделіки. Чимало трансерів не бачать потреби
вживати якісь речовини. Як сказав персонаж І. Охлобистіна із
фільму «Down House»: «Спасибо, не надо. Меня и так прет не
по-детски».
Особливим різновидом психоделічної трансової музики є
«psybient» — жанр, що ввібрав у себе елементи психоделічного
96 трансу, ембієнту, нью-ейджу, «world music». Цю музику
ставлять у паузах між активними фазами опен-ейру для релаксації
та відновлення сил. Вона атмосферична, загадкова, чарівна. До
відомих своїми псибієнтними композиціями належить
ветеран ґоа-сцени проект «Shpongle». Назва одної з композицій
проекту —- «Divine Moments of Truth» — є акронімом DMT,
потужного галюциногена. Флеш-анімація за мотивами цього
треку доступна в Інтернеті під назвою «Flashback». Вона є
взірцем психоделічного арту, який підсумовує в собі характерні
риси психоделії 90-х: рослинні галюциногени, мотиви
шаманської подорожі, зустрічі з духами та архетипами.
Частина четверта.
Now-here — No-where
Четверта хвиля психоделії встановлюється прямо зараз. Її
обриси ще нечіткі, тому її називають так само неконкретно
«сучасною електронною експериментальною музикою» (СЕЕМ).
Сюди входить ряд творів, близьких за жанровою
приналежністю до post-IDM, glitch, microsound, abstract techno, digital
noise та ін. Вона часто володіє характерними рисами цих
жанрів, однак ніколи повністю не перетворюється в цей
жанр. Можна сказати, експериментальна музика використовує

певні стилістичні контр-кліше для подолання тих же самих
кліше у сприйнятті слухача. Цю тезу ми розгорнемо
докладніше нижче. Наразі ж зробимо невеликий аналіз історичних
передумов виникнення чергової хвилі психоделічної музики.
Кожного попереднього періоду прорив до психоделічної
музики відбувався під впливом кількох факторів.
1. Виснаження старої музики. Неминучий етап
формалізації та механізації напрямків музики, які донедавна були дже- 97
релом натхнення, завжди створює занепадницькі настрої. Це
можна визначити за відгуками музичної критики, яка
періодично заявляє, що «нічого нового не відбувається», «сучасна
музика загниває» і т. д. Для допитливого слухача, який стежить
за «переднім краєм музики», залишаються дорогими серцю
старі перевірені виконавці, але інтерес до нового штовхає
довідатись, що справді свіжого готовий запропонувати ринок
експериментального аудіо. Зараз можна вважати морально
застарілими (ми вводимо термін виснаженими) більшість
самостійних електронних жанрів ембієнтного та техноїдного
походження в їх прямому трактуванні.
2. Перед виникненням нового концептуально цілісного
напрямку психоделічного толку спостерігається підвищення
активності музикантів на фронті експериментальної
музики. Напередодні виникнення психоделічного року був
бурхливий пошук на перетині з фрі-джазом, блюзом, академічною
електронною музикою. Напередодні виникнення ембієнту
привертали увагу експерименти з закільцьованими
магнітофонними плівками та експерименти з не-музикою. Перед
оформленням ґоа-трансу відбувалося дике бродіння
«карколомної суміші техно (techno), нової хвилі (new wave),
готики (gothic), етніки (ethnic), електро (electro), психоделічного
Е с е ї

року (psychedelic rock), індастріалу (industrial) і власне
трансу (trance)» (А. Квашенков).
3. Відкриття нових психоактивних речовин. Психоделіч-
ний рок, ембієнт і класичний індастріал були великою мірою
зумовлені поширенням ЛСД, псилоцибіну, ґоа-транс — екс-
тезі, псилоцибін, стимулятори амфетамінового ряду. Відомий
американський хімік Александр Шульгін передбачає в
найближчі роки бурхливий розквіт нового покоління психо-
деліків, синтезованих на базі сальвінорину, психоактивної
сполуки, що міститься в різновиді шавлії — сальвії дівіно-
рум.
4. Пожвавлення інтересу в культурних колах до змінених
станів свідомості — цей пункт перегукується з п. З, і є його
дзеркальною протилежністю. Це проявляє себе як
переосмислення досвіду психоделіків, використання нових психости-
мулюючих препаратів чи зацікавлення нефармакологічними
методами зміни (розширення) свідомості. Зараз, судячи з
усього, інтелектуальні еліти західної цивілізації показують
наростання зацікавлення проблематикою змінених станів, надосо-
бистісних (трансперсональних, холономних) станів свідомості
як реакцію на посилення глобалізаційних, інтегративних
процесів, загальної деіндивідуалізації, небаченого раніше
розквіту споживацької психології. Подібні коливання відбувалися в
ранніх шістдесятих (холодна війна зародження сучасної
псі-культури), кінець сімдесятих — початок вісімдесятих
(світова економічна криза — виникнення ембієнту), початок
дев’яностих (великі геополітичні перестановки, загострення
військових конфліктів: розвал СРСР, війна в Іраку, конфлікти
Ізраїлю і Палестини —■ ґоа-транс і його «мир, лояльність,
любов». Цікаво, що кожному сплеску наркотизації культури

відповідає антинаркотичний рух за здоров’я і нефармакологічні
методи розширення свідомості.
Таке поводження системи київський вчений В. Шевченко
назвав універсальним природним циклом і сформулював його
так: усі системи еволюціонують від високоентропійних
(хаотичних) систем з великим рівнем енергії до високоінформа-
ційних систем з низьким рівнем енергії. Осмислюючи відомості
про розвиток кожного стилю психоделічної музики, подібну
картину ми і спостерігали: малоформалізовані за жанром
твори з великим психоделічним потенціалом перетворюються на
чітко класифіковані твори з низьким психоделічним
потенціалом.
Одним із найбільших відкриттів музики минулого XX
століття є музичний семпл. Саме на основі циклічності,
серійності й виникла основна маса сучасних жанрів електронної
музики.
Семплерна музика — найкраще відображення основи основ
сучасної картини світу. Наш сучасник сприймає світ як
механізм, або ж як сукупність деталей, які можна відтворити
нескінченну кількість разів. Сучасне суспільство — це блочне,
детальне суспільство, воно володіє збірно-розбірною
структурою. Усе, що це суспільство породжує, також носить збірно-
розбірний характер. Таким є бачення, притаманне світові
механістичних технологій.
Як показує коґнітивна психологія, сприйняття людини теж
блочне. Воно схильне впорядковувати сигнали в певні легко
впізнавані форми: гештальти. На нашу думку, основні зусилля
сучасних електронних музикантів якраз і спрямовані на
ламання всеможливих гештальтів сприйняття. Вся увага не лише

Е с е ї
музиканта, але й слухача, спрямована на осмислення роботи
сприйняття як такого, на відслідковування того, як
малозрозумілий тембр, чи тон, чи гармонія починають поволі
нагадувати щось віддалено знайоме.
Отже, нова психоделія — це подолання механістичності,
інертності сприйняття. Тут доречним буде пригадати таке
поняття психології як коґнітивний дисонанс. У вузькому значен-
100 ні цей стан характеризується зіткненням у свідомості індивіда
протилежних інтерпретацій сигналу. Людина намагається
подолати коґнітивний дисонанс шляхом змінення одної із
суперечливих інтерпертацій і встановленням відповідності між
інтерпретацією і налаштуванням сприйняття. Коли
бандура звучить зовсім не так, як вона звичайно звучить (Andrey
Kiritchenko «Bandura sings about things»), це виводить
сприйняття із усталеного ланцюга інтерпретацій. Мікроскопічні
збурення сприйняття часто виникають, коли ми чуємо новий
тембр і мимоволі пробуємо встановити, на що він схожий.
Інтенсивні переживання коґнітивного дисонансу є типовими
для психоделічної сесії. Ось як описує свої враження від
прийому мескаліну Олдос Хакслі:
«Светило солнце, и тени от планок создавали полосатьій
узор на земле, скамейке и спинке садового стула, стоявшего в
зтом конце аллеи. (...) В течение, как казалось, неимоверно
долгого времени я смотрел, не зная и даже не желая знать, с
чем я столкнулся. В любое другое время я увидел бьі стул с
чередующимися полосами света и тени. Сегодня же о6т>ект
поглотил концепт. Я бьіл настолько погружен в созерцание, на-
столько поражен тему что вижу на самом деле, что не мог
знать ни о чем ином. Садовая мебельу планки, солнечний свет
и тени — зто били не более чем названия или понятияу чистая

вербализация дляутилитарньїх и научньїх целей уже после со-
вергиения собьітия. Собьітием же бьіл зтот непрерьівньїй ряд
лазурних топок, разделенньїх бездонними пропастями горечав-
ки» (О. Хаксли. «Двери восприятия»).
Альбом Zavoloka & AGF «Nature Never Produces the Same
Beat Twice» доволі точно відтворює цей стан «розвалу
сприйняття»: цілісності (техно-ритми, мелодії, музичні фрази,
людський голос, поезії) розпадаються і перетворюються на
яскраву окрошку, психоделічний калейдоскоп. Заледве свідомість
встигає оформити неоднорідний звуковий потік у якусь
подобу мелодії, коли й ця цілісність розпадається. Як писав Хак-
слі, «я смотрел, не зная и даже не желая знать, с чем я столк-
нулся».
Ще одна цитата з твору Хакслі натякає нам на деякий
глибинний зв’язок між психоделічним переживанням і
шизофренією.
«Я помню, что один старьій друг,умерший много лет назад,
рассказьівал мне о своей душевнобольной жене. Однаждьі на
ранней стадии болезни, когда у нее периодически еще бьіл яс-
ньій ум, он отправился в больницу поговорить с ней о детях.
Она слушала его какое-то время, а потом резко оборвала. Как
он смеет тратить время на пару отсутствующих тут детей,
когда в действительности, здесь и сейчас, играет роль лишь не-
вьіразимая красота узоров, которьіе он создает своим ко-
ричневьім твидовьім пиджаком всякий раз, когда двигает
руками?»
Нам здається, що сприйняття музики, побудованої на
помилках звучання, несподіваних фонах і елементарних
сигналах, у чомусь нагадує сприйняття цієї божевільної. Така от
музика тяжіє до того, аби бути тим, чим вона є. Переформу-

лювавши цю думку, скажемо, що сучасні музиканти
намагаються подати звук таким, яким він є, вказати слухачеві на
складну роботу його сприйняття з окультурення, семантизації
та естетизації цього звуку і показати на можливість (нехай
швидкоплинну) чистого сприйняття.
«Случайньїй и условньїй, зтот букет нарушал любьіе
правила традиционно хорошего вкуса. Тем утром за завтраком я
102 поразился яркому диссонансу его цветов. Но суть бьіла уже
не в зтом. Теперь я смотрел вовсе не на необьічную аранжи-
« ровку цветов. Я видел то, что видел Адам в день своего сотво-
рения, — миг за мигом чудо обнаженного бьітия.
— Букет нравится? — спросил кто-то.
— Не нравится и не не нравится, — ответил я. — Он
просто єсть» («Двери восприятия»).
Сучасна електронна музика несемантична. Вона не означає
нічого, не передає зрозумілих меседжів. Вона дорівнює самій
собі і означає саму себе («просто єсть»). Тому ми стверджуємо,
що музика ця безпосередньо покликана працювати зі слухачем,
з його увагою та сприйняттям. Андрій Кириченко, Франциско
Лопез чи Кім Кескаун часто працюють зі звуком на пороговому
рівні сприйняття, де потрібна особлива увага для того, аби від-
слідкувати динаміку і внутрішнє розгортання трека.
Деякі виконавці, навпаки, штурмують сприйняття
лавиною сигналів (наприклад, Kotra). Перевантаження сенсорних
каналів (як і особлива увага до сигналів порогового рівня) теж
має здатність вводити слухача в стан підвищеної
зосередженості, близький до «алертного гіпнозу» М. Еріксона.
Дослідниками встановлено, що людина мислить так, як
вона чує — звукова інформація розгортається у свідомості

лінійно. Це один із базових ґештальтів нашого звукового
сприйняття, і він, як гадають учені, перебуває в тісному
взаємозв’язку з домінуючим у нас лінійно-дискретним типом мислення.
Змінені стани свідомості часто характеризуються зміною
характеру мислення. Залежно від чинника, що сприяв зміні
свідомості (психоактивні речовини, медитативні практики
тощо), мисленнєвий процес може змінювати свою швидкість,
якісно міняти характер протікання (ставати об’ємним,
багатовимірним, переходити в інтуїтивні форми — інсайти,
і т. д.).
Як вже зазначалося, сприйняття звуку глибинно пов’язане
із відчуттям плину часу. Створюючи відповідні звукові ефекти,
музиканти цікавим чином здатні впливати на сприйняття
слухача. «Например, импровизации на ситаре индийских музьі-
кантов, как би останавливающих время, что достигается за
счет организации его [звучання. — Л.Д.] как некоего єдиного
звукового потока волнового типа, не расчлененного
дискретно на ритмические структури периодического характера (что
является основой современной европейской музьїки» (3. Ар-
темьев. «Заметки об злектронной музьіке»1).
Зв’язок музики і філософії як взаємопов’язаних продуктів
певних типів мислення заслуговує окремого дослідження.
Панівна в Європі арістотелівська логіка створила канон
класичної європейської музики. Індійська метафізика
породила адекватну своєму типові мислення музику, як висловився
Е. Артєм’єв, «єдиного звукового потока волнового типа».
Дослідники доколумбових цивілізацій встановили, що в
народностей науатль домінувало слухове сприйняття світу
(«співа1 Матеріали dgm.org.ua.

ючі гриби», «розмовляючі рослини»), яке витворило уже зовсім
химерні, з точки зору європейця, світоглядні системи, описані
в працях К. Кастанеди.
Складна, а то й надскладна організація звукового
простору в сучасній експериментальній музиці дає підстави вважати,
що при її створенні та адекватному прослуховуванні повинні
задіюватися нові типи мислення. Тільки за такої обставини
слухач може привести себе у відповідність до прослуховува-
ного матеріалу і відчути порозуміння з музикою. Інакше
музика залишиться закритою для нього, а отже, сприйматиметься
як нецікава і втомлююча.
Згідно з нашими спостереженнями, більшість людей, які
слухають експериментальну електронну музику, проходили
через певні стимулюючі ситуації (прийом психоактивних
речовин, спонтанний чи цілеспрямований трансперсональний
досвід, внутрішня робота чи природний інтерес до питання
свідомості), які служили поштовхом до актуалізації інших,
окрім лінійно-дискурсивного, типів мислення. Повторне за-
діяння цих зон уже є не такою складною справою, і
експериментальна музика, яку ми розглядаємо, цілком може виконати
роль провокатора змінених станів свідомості (висадити на
ізмєну:)).
Сучасна експериментальна музика дедалі більше відходить
від стереотипних уявлень про музику, які панували ще кілька
років тому. Міняються базові ідеї в музиці. Наприклад, змінює
своє значення присутність слухача. Якщо розглянути канон
класичної європейської музики, то в ньому слухач (суб’єкт)
немовби відсутній, і музика немовби твориться для певного
ідеального Споживача за Його ж таки Божественними прави-

лами. У сучасній експериментальній музиці про слухача
(аналог спостерігача у квантовій теорії) не забувається, навпаки,
активна участь слухача у сприйнятті музики є винятково
необхідною. Музиканти беруть до уваги, що, точно як результат
експерименту у фізиці, результат музикування залежатиме від
слухача. Тому психоделічна музика перестає бути просто
музикою чи навіть взагалі перестає бути музикою. Поскільки
в умовах сучасного суспільства музика не може виконувати Ю5
роль провідника сакрального (трансперсонального,
психоделічного) досвіду, вона мимоволі перетворюється на техно- S
логію передачі цього досвіду.
Отже, психоделічна експериментальна музика має більше
спільного із психотехнологіями, ніж із естетичними
вправляннями. Тому якщо й можна говорити про естетику чи красу
сучасної музики, то виключно в тому контексті, в якому
припустимо говорити про красу тої чи іншої психотехніки.
Сучасна електронна експериментальна музика спрямована
на активізацію раніше не задіюваних (або задіюваних за
незвичайних обставин) зон свідомості. Вперше за історію
сучасної психоделічної музики це спроба виходу за рамки відомого
найпрямішим, найрадикальнішим методом — просто
переживаючи це невідоме.

Е с е ї
Тернопіль інкоґніта
Столиця галицької контркультури
106
Теплі стосунки з Тернополем у мене почалися десь у 2003-му.
Тоді, на День Незалежності мене запросили відвідати гала-
концерт на даху однієї з тернопільських висоток. За
визначенням одного з корифеїв тернопільської сцени Зоряна Безкоро-
вайного,у своїх культурних провокаціях це місто вийшло за
рамки анде/раунду (що значить «під землею») і перейшло на
якісно новий рівень — аппер/раунд (що значить «ген там, за
хмарами»).
Про сам концерт та про його закінчення у вигляді появи
на даху наряду міліції я розповім трохи далі. Наразі ж —■
загальні риси до портрета тернопільського креативного
середовища. Це середовище молодих, талановитих і енергійних
людей справді не пасує назвати андеґраундом, тому що анде-
ґраунд передбачає певне утискання людей у правах. Тоді як я
в Тернополі ніяких слідів утискання чи ескапізму не помітив.
Навпаки, в розпорядженні Молодих і Креативних Людей, про
яких йде мова, є достатні ресурси, аби почувати себе більш-
менш розкуто (хочеться сказати: «почувати себе як удома»).
У них є кафе, де можна проводити творчі (літературні,
музичні, театрально-лялькові) експерименти, є креативний клуб
«Рейвах», який організовує масові гуляння для неформалів, є
приміщеня, де можна було (принаймні, донедавна) влаштову-

вати рок-концерти (з достойною поваги періодичністю — раз
на тиждень), є клуби, де підростаюча генерація електронних
музикантів та ді-джеїв може випробувати свої знахідки. Та
головне в Тернополі не матеріальні ресурси, а люди і
організація. Саме вони роблять можливим існування
тернопільського феномена як одної яскравої і крикливої цілісності. До
незбагненної креативної потуги тернопільчан, до всього
різноманіття музичних гуртів, самобутніх художніх знахідок та Ю7
вуличних хепенінґів ми ще повернемося. А саме зараз час
відкрити карти і пояснити, що
Тернопіль — це монархія.
А точніше, Тернопіль — це столиця Галицького князівства.
Державний лад — теократична монархія. Пануюча релігія —
даянізм. Король — Його Світлість Даян Перший (і Вочевидь,
Останній).
Очевидно, варто почати саме з нього — з Великого Комту-
ра Суверенного Галицького Ордену, Корунга Галицького,
Короля Даяна Першого (і Прецінь, Останнього).
Про себе в невиданій поки що книзі «Dajanizmy» Корунг
пише так: «Останній Король Галицький Даян-Ярослав Арсе-
нович Монастирський, 1979 р. н. (титул успадковано по лінії
Софії Данилівної, внучки Романа; повне родове прізвище:
Монастирський — Яросінський — Комаровський — Кондрат —
Чорний — фон Шварцбург). Неодружений, дітей немає».
Перші письмові згадки про діяльність на території
Галичини теократичної монархії (абсолютної!) датуються 2003
роком Божим, що співпадає з початком написання епохальної
праці «Даянізми». У даній праці вказується, що «Суверенний
Галицький Орден (СГО) є довічним оберегом Корони. Відлік
Е с е ї

часу СГО веде од моменту вступу на посаду Великого Комту-
ра. Дійсна ера розпочалася 16 серпня 1997 року од Різдва
Господа Нашого, коли Великим Комтуром став останній Король
Галицький».
Суверенний Галицький Орден починаючи з 2003 року
видає бюлетень «Вівтар», поширюваний головно через Інтернет
(www.ghalychyna.ukrbiz.net), і в невеликій кількості друком
(серед осіб, наближених до Круля). У бюлетені містяться статті
на історичну тематику (про походження галицького народу) та
публіцистика політичного штибу (веселий погляд на реалії
крізь призму Галицької Ідеї). У першому номері бюлетеня, як
і годиться, було розміщено Статут «Суверенного Галицького
Ордену», де, зокрема, декларується таке: «Метою діяльності
Ордену є творення новітньої ініціативної галицької еліти і
об’єднання її навколо національної ідеї... Орден є довічним
оберегом Галицької Ідеї і не підлягає розпуску за жодних
обставин.. . Орден не визнає жодного іншого режиму, вважаючи
такі за окупаційні, при тім використовуючи будь-які
офіційні організації для пропаганди Галицької Ідеї і творення
необхідних передумов Галицької державности».
Ліричний відступ. Стьоб зі стьобу зі стьобу...
Напевне, людині, котра ніколи не бачила і не чула, як
виглядає зібрання лицарів круглого столу чи інші велезначимі
для монархії події, важко уявити, що по-справжньому стоїть
за деклараціями та меморандумами, що періодично виходять
у світ (чи, радше, в Інтернет) під сигнатурою «Король Даян-
Ярослав». Тернопільска монархія — це не гра для тих, кому за
18, це віртуальна реальність, повна містифікацій і гумору. Вона
тонка, іронічна і химерна. Поскільки межа, яка відокремлює

серйозність від розіграшу, постійно тікає від спостерігача, цю
«Галицьку Монархію» можна назвати стьобом зі стьобу в
періоді.
«Сепаратисти»
Як на мене, вершиною специфічного гумору і творчого
натхнення «галицьких сепаратистів» є випуски газети «Digest-
news» (підзаголовок: «Останній галицький часопис!»; частково
матеріали можна знайти на блодзі жж-юзера dajan_kg та ін-
тернет-ком’юніті ghalychyna). На сторінках газети легко
можна надибати таке: «Галицькі вчені, дослідивши хомо сапіенс та
хомо галіціум на генетичному рівні, дійшли висновку про ріж-
ницю у віці обох видів, котра становить більш ніж кілька тисяч
років на користь хомо галіціум. Такий незначний для
антропогенезу період тим не менш є ще одним свідченням
приналежносте галичан до иншої цивілізації». Газета розрахована
на вузьке коло читачів, а саме на монархічну еліту: князів,
графів і т. д., тобто людей, які в курсі, хто є каштелян Белзький,
а хто барон Городенщини. Є там і рубрика «Rezonans» (!) зі
зверненням до Тернопільського відділеня Партії регіонів
(«Суверенний Галицький Орден має честь задекларувати, же
вестиме діяльог виключно з тими учасниками передвиборчого
маратону, хто втримуватиме реґійональну тотожність та щиру
зацікавленість і живу участь у поступі Галицького
поспільства...»). Є навіть розділи про світське життя. Ось коротка
замітка: “Король помер, хай живе король” — під таким
девізом 11 грудня відбулася закрита вечірка пам’яти дня смерти
Дж. Леннона і дня уродин Дж. Моррісона. На оказії були
запримічені блок партій Четвертого Рейвху та ПроЗсуфнутої
партії у повному складі, кілька представників Шляхетної та

Е с е і
Імперіалістичної партії, а також амбасадор Галицької Корони
в Україні, каштелян Погоринщини (пд. Волинь) Олег Худий,
котрий одразу ж по забаві відбув до Кийова».
Партія Четвертого Рейвху — це Зорян Безкоровайний,
один із лідерів креативного клубу «Рейвах». ПроЗсуфнута
Партія — члени експериментальної нойз-ембієнт формації Zsuf,
Олег Худий — музикант і (дозволимо собі так назвати) шоу-
110 мен локального масштабу, теж відома постать тернопільської
тусні. Але про цих персон і про їх вплив на контркультурне
життя Тернополя буде далі.
(Дасть Бог, далі буде...)

...Бильне вьіетупит еще в пяти городах Украиньї. В'реґионах шоу
самой зкетравагантной украинской певицьі проходят на ура, не-
приятньїй инцидент произошел только в Тернополе: несколько
человек питались забросать Иру яйцами.
Газета «ФАКТЬІ», 21 листопада 2006 р.
Тернопіль інкоґніта
Таємниці Четвертого Рейвху
Офіційним днем народження мистецько-креативного
клубу «Ііейвах» вважається 15 лютого 2003 року. Батьком креа-
тивного клубу напевне слід вважати Зоряна Безкоровайного,
відомого у простолюдді як (Великий) Зо-зо. На творчих
вечорах «Рейваху», які відбувалися що два тижні, виступали... втім,
хто там тільки не виступав: «Неймлес» (Тернопіль), «Скай»
(тоді ще теж Тернопіль), «Щастя» (Київ), «Ґодо» (Львів),
«Фактично самі» (Київ), «Тостер» (Львів) «Ті, що падають вгору»
(Тернопіль). Це щодо рок-сцени. Електронна теж не була
забута: «Хаммерман знищує віруси» (Суми), «Zsuf» (Тернопіль),
«Electrostatic Death» (Тернопіль), «BTR» (Львів) та інші.
Аби донести до людей сліди плодів своєї діяльності, креа-
тивний клуб «Дейвах» започаткував мультимедійний альманах
з такою ж назвою, який поширювався в Тернополі, а також
(методом із рук в руки) по решті території країни. Альманах
писався на прості сіді-ерки, виходив раз на півроку і являв
собою огляд акцій клубу за останній час. На диску «Кейваху»
№ 1, наприклад, є музика гуртів, що виступали на вечірці,
поезії, ознайомюючі статті з місцевими художниками та їх робо-
Е с е ї

тами, відеокліпи з місця події. Матеріалів справді достатньо:
^ за чотири місяці роботи в Тернополі відіграло ЗО колективів!
Чи може Львів похвалитися подібним? Не знаю.
Зорян Безкоровайний пояснює, в чому цимес
мультимедійних альманахів як явища для українського андеґраунду: «З їх
допомогою зацікавлені люди могли 6 легко скласти уявлення
про стан мистецтва в тому чи іншому місті чи регіоні. У Києві,
112 наприклад, є декілька тусовок, але немає об’єднуючого
фактора, тому дуже важко уявити, що в Києві роблять митці...»
u Мушу визнати, що ідея фіксації різнояких контркультурних
знахідок жива і сама себе реалізує. Незалежно від
Тернопільської тусні дуже схожий диск (лише без визначення
«мультимедійний альманах») мені подарували в Харкові. На ньому
теж є абсурдистський відео-арт, іронічний панк і впізнаваний
«стьоб у періоді», про який я писав. Та й назва проекту класна:
«Чорная Барада».
Зо-зо та рейвахівці мають талант проводити концерти часом
у дуже несподіваних місцях. Я вже писав, що на День
Незалежності 2003 року мене запросили на «Рейвах», що відбувався на
даху дев’ятиповерхівки. Цей контркультурний ривок було
оцінено як гостями заходу (мною та ще 50 приблизно людьми), так
і сусідами з нижчих поверхів. Як стверджує хроніка, «сусіди
знизу» зробили рівно двадцять дзвінків у міліцію з проханням
припинити неподобство у вигляді гучної музики і підозрілого сміху
на даху. Після чого правоохоронці таки завітали на це скромне
свято. Ситуація стала майже як в анекдоті, коли міліція стукає
: у двері неспокійних сусідів і запитує з підозрою: «Нам дзвонили,
що у вас тут шматами паленими смердить, сміх дурнуватий
чути... Чим ви тут взагалі займаєтесь?!» — «Чим займаємось?
Та нічим... Шмати палимо, сміємося...»

Гітарист гурту «Zsiif» (які так і не встигли виступити на
святі) писав до місцевої газети так: «...ситуація мала місце
24 серпня, у неділю, коли творчі кола тернопільської молоді
(музиканти, художники, поети), котрих не влаштовували
офіційні молодіжні заходи до Дня незалежності... вирішили
власними силами організувати собі альтернативне
святкування — міні-фестиваль «Рейвах на даху», обравши для цього
одну з дев'ятиповерхівок міста на вулиці Живова (поверхом
нижче жив автор цитованої статті Сашко Ротман. — Л. Д.).
Проте кілька десятків молодих тернополян, для котрих того
дня грали провідні тернопільські музичні рок-гурти, так і не
дочекалися завершення свята, кодою якого мала бути
презентація відеокліпу «Марічка» (за мотивами фільму С. Параджа-
нова «Тіні забутих предків») від гурту «ZSUF» та
мультимедійного журналу «Рейвах» (це все ще перший номер. — Л. Д.).
Якраз у розпалі свята, під час виступу найстарішого
місцевого гурту «Неймлес», фестиваль відвідали міліціонери, котрі в
категоричній формі наказали усе припинити, бо акція не має
дозволу міської ради, і окрім того, за їх словами, до міліції
надійшло 20 дзвінків від мешканців .цього та навколишніх
будинків, котрі скаржилися на надто голосну музику».
Появу на даху міліціонерів було зафільмовано на відеока-
меру оператором місцевого телебачення. У другому випуску
сіді-альманаху можна знайти короткометражний фільм, де в
гумористично-документальній формі змальовано всі події
того дня. Частина, де зафіксована поява міліції, стилізована під
німе кіно, з напівприкольними-напівабсурдними таблицями-
коментарями, з яких стає зрозуміло, що на дах прийшли олдові
растамани (у МЕЛИцейській формі), які виявились МЕЛИо-
раторами, котрі бажали зробити гостям свята МЕЛИровку,

Е с е ї
після чого всі зрозуміли, що перед ними — справжні МЕЛИ-
ціонери, і стали швиденько тікати з даху.
На жаль, після виходу другого числа альманаху «Рейвах»
наступила велика павза, яка затягнулася аж до сьогодні. Але
це не означає, що припинилися концерти, хепенінґи та інші
вар’ятства. Зорян Безкоровайний повний сил і не має наміру
залишати Тернопіль. Четвертий рейвх триває.
114
Життя npoZsufHyTHX яюдей
Вася Пункер (Сергій Василишин) — така ж важлива для
Тернополя особистість, як і Зо-зо чи Корунґ Даян. Вася
Пункер — художник, ідейний лідер і вокаліст дарк-нойз-ембієнт-
експеримент-команди Zsuf. Бодхісаттва. Стверджує, що дожив
до останньої своєї інкарнації в людській подобі й після смерті
зіллється з Брахманом.
Вася Пункер є батьком оригінального художнього
напрямку, що дістав назву «анемонії». Завдяки йому все місто
обклеєне яскравими абстрактними мікрокартинками з аракалу
(липкого кольорового паперу для зовнішньої реклами).
«Анемони» (тобто картинки-наліпки) пішли в народ, багато
молодих послідовників «анемонії» змагаються між собою, хто
зможе приклеїти свого «анемона» в більш недосяжному
місці — на стовпі, на міліцейському «бобику» і т. д. З часу, коли
«анемони» виникли у своєму первісному вигляді, напрямок
еволюціонував. Зорян Безкоровайний показував мені свій
портрет, зроблений у вигляді мозаїки з дрібних клаптиків
аракалу. Шикарно.
Пункер, Ротман і Меренко складають гурт Zsuf (zsuf.net),
про який уже згадувалося чимало. Разом із групою ґрафітчи-
ків SWB Crew «зсуфи» творять обличчя міста (до речі, не тіль-

ки Тернополя і не тільки через наклеювання «анемонів».
Написи «Zsuf» на львівських будинках — робота їхніх рук).
Щодо команди SWB. На сайті graffiti.org.ua можна знайти
фотографії малюнків цих ґрафітчиків. Можна по-різному
ставитися до графіті, це може подобатися чи ні, але я хочу
сказати про інше. Графіті — невід’ємна частина андеґраунд-культу-
ри, і вона в Тернополі представлена належним чином.
Zsuf — це багато в чому візитівка Тернополя
неформального. У контркультурному просторі України існує навіть
певне протистояння між ідеологіями гурту Zsuf і харківським
лейблом, що спеціалізується на експериментальній
електроніці — Nexsound. Якщо «Wexsound» представляє собою
передній край експериментальної сцени, дає високотехнологічний
і високоестетичний продукт (рекомендую ознайомитися з
виглядом некссаундівських релізів на nexsound.org), то Zsuf є
представниками «старої школи» індастріалу, якою вона була
на початку вісімдесятих: Throbbing Gristle, Psychic TV, Coil.
Особливістю звучання Zsuf є його «сирий» звук і
концептуальна не-музичність. А ще Zsuf’и мають слабкість до перфор-
менсів з вогнем, металом і тематичним реманентом
(наприклад, протигази), а також з місцем події. Тернопіль має кілька
місць із потужною індустріальною атмосферою: комбайновий
завод, завод Вольта. Всі ці місця ZsuPh знають і люблять, а
головне, вміють їх знаходити.
(У наступному випуску «Дерешленду» читайте про
фантастичного тернопільського ботанікау готичну культуру і мрії
про комуну.)

Тернопіль інкоґніта
Goths in TernopiT
Чільним представником готичної сцени у Файному Місті
є Р. Нагуляк, патріарх готик-клубу «Гаммадіон». У Тернополі
він більше відомий як «Заєць», в українському гот-коммюніті
як «Томаззо ді Торквемада». Прихильники ж монархічної
Галичини називають його просто Роман Маркович.
Про готику і готичність Роман Маркович говорить довго
і зі смаком, і слухати його хочеться ще і ще. Метафоричним
визначенням готики для Зайця є таке: готи — це певна
спільнота людей планети Земля, які реально перебувають в
очікуванні Апокаліпси. На думку P. М., готику часто хибно
ототожнюють виключно з готичною музикою. Для Романа бути готом
означає мати світовідчуття гота. Важливим елементом
такого світовідчуття є усвідомлення апокаліптичності нашого
буття. Що ж до естетики готів, то вона вкладається у формулу:
готика=вамп+панк (або кібер-панк)+садо-мазо. Щодо
останнього: різноманітні сексувальні ерверзії в готичній культурі
безпосередньо не культивуються, але чомусь усі готичні
фестивалі прямо кишать різноманітними перевертами-ексцент-
риками.
Знавець сучасної музики DJ Zavgosp (Ярослав «Завгосп»)
стверждує, що сам донедавна був готом. Він поділився зі
мною своїми міркуваннями про готичну культуру в

Тернополі: «Зараз хвиля зацікавлення готикою по цілій Україні
йде на спад, — каже Завгосп, — пік активності цієї субкуль-
тури спостерігався у 2004—2005 pp., як по всій Україні, так
і в Тернополі». В цей час готи Західного регіону України
(гот-клуб «Гаммадіон») та Український Готичний Портал
(gothic.com.ua) провели ряд важливих для становлення суб-
культури вечірок у Збаразькому замку, Зокрема, за півтора
року в Збаражі було проведено 4 готік-паті регіонального
значення «Некрополіс» і два великі дводенні фестивалі («Нав-
ський Великдень» і «Тризна»), на які були запрошені гурти
з Польщі, Москви і які збирали аудиторії по 2,5 тис. чол.
Між іншим, проведення готичних вечірок у старовинних
замках — вельми популярна практика серед європейських
готів. Одним із найбільш відвідуваних українцями
міжнародних готичних фестивалів є так званий «Castle Party»
у Польщі. Щоліта на цей фест злітаються готи і готеси з
Тернополя, Львова, Києва та Одеси — міст, де готична суб-
культура найбільш виразна.
Чому готичний рух в Тернополі йде на спад? Причина в
комерції. Готичні вечірки, на жаль, не окуповують себе, і їх
організаторам доводиться влітати з грішми. Іншою причиною,
через яку готичний рух вироджується, Завгосп називає
неперебірливість людей щодо того, яку музику вважати готичною.
Для того, аби залучити в рамки готичного руху якомога
більше людей, організатори готичних фестивалів (які, фактично,
є керманичами соціального процесу) тренд «готичної музики»
розширили під такі віддалені від готик-року стилі як dark folk,
dark wave, industrial, dark ambient, noise та ін.
Щодо тернопільської гот-спільноти, то її Завгосп теж
оцінює вельми критично. За його словами, зараз у Тернополі налі-

чується всього «півтора-два готи» і «кілька несвідомих дівча-
ток-готес», які погоди не роблять.
Молодше покоління готів та екс-готів з іронією ставиться
до «міфу про готичний світогляд». Приміром, Завгосп, на
відміну від Зайця, не вірить у «готичне світовідчуття». На його
думку, готом може називати себе тільки людина, котра слухає
готичну музику і носить готичний одяг. Усі інші (ті, що без
118 об’єктивних причин заявляють про готичність свого
внутрішнього світу) є імітаторами і самозванцями.
&>
U
Цікава ботаніка
Одна з найзагадковіших постатей галицького
королівства — фантастичний ботанік на псевдо Адам Евкрот.
Справжнє ім’я його з метою конспірації розголошувати не будемо,
хоча людина ця займається діяльністю на сто відстотків
легальною.
Займається та людина вирощуванням рослин із галюци-
ногенними властивостями, або, як любить їх називати сам
Адам — ентеогенів.
Четверо американських учених на початку сімдесятих
заявили, що слова «психотоміметик» та «галюциноген» завдають
шкоди адекватному сприйняттю «трансцендентних і
прекрасних станів єднання з божеством», що виникають після
вживання цих рослин. Дослівно з грецької слово «ентеоген»
означає «ставання божественним ізсередини». Якщо задуматися,
чому науковці вирішили обрати саме це слово, стане зрозу-
міліше, що саме дарують ентеогени людині.
Читачів, які напружилися при згадці про рослинні
галюциногени, прошу дихати глибоко і думати про приємне. Решті
читачів повідомлю, що пан Евкрот досконально ознайомлений

з кримінальним кодексом України в тій частині, що
регламентує вирощуваня та вживання наркотичних речовин природ-
нього походження. Мушу сказати, що пан Евкрот є взірцем
законослухняності. Усі рослини, що ростуть у нього в
теплицях, по відношенню до українського законодавства є
стовідсотково легальними, навіть попри те, що мають виражені
галюциногенні властивості. До незаборонених на території
нашої держави рослин (з тих, що ростуть в Адама Евкрота), ц$
відносять гавайську деревну троянду, степову руту
(могильник), південноафриканську рослину скелетіум, хеймію,
мексиканську калею («собача трава»), іпомею трикольорову. До
слова, цю останню квітку, схожу на барвінок, не криючись від
міліції продають у кожному квітковому магазині. Насіння
решти рослин панові Евкроту доводиться замовляти через
Інтернет.
Ось тут ми й напоролися на ряд принципових питань.
Чому забороняють рослини? За що їх забороняють? Чому одні
рослини з відповідною дією забороняють, а інші ні? І взагалі,
чи розповідь у газеті про легальні галюциногенні рослини є
пропагандою наркотиків, чи все-таки просвітницькою
діяльністю?
Як любить повторювати пан Евкрот, у рослинах немає
гріху, гріх є в людині. Він така людина, що коли говориш із
ним про ентеогени, завжди натикаєшся на великі запитання.
Евкрот переконаний, що за допомогою ентеогенів людина
справді може якщо й не пізнати внутрішнього бога, то
принаймні відчути, що таке внутрішня свобода. Однак
внутрішня свобода і соціальне життя несумісні. Евкрот нарікає на
те, що в результаті своїх експериментів отримав відповіді на
багато екзистенційних запитань, але як наслідок — не може
Е с е і

Е с е ї
знайти собі місця у «великому» суспільстві й веде
маргінальне існування.
Евкрот є автором принаймні двох «магічних напоїв». Вони
виготовлені за секретною рецептурою з додаваням відповідних
рослин і не містять алкоголю. Один коктейль називається
«Малятко» і допомагає бути енергійним цілу ніч. Інший
називається «Мальва Ланда» на честь однойменного роману
120 Ю. Винничука. На створення цього коктейлю Адама надихнув
епізод, у якому головного героя Бумблякевича відьма
намагається отруїти кавою, що виявляється люрою-з каналізації.
Чимало людей куштувало цей трунок і переживало пригоди,
не гірші, ніж сам герой роману. Адам Евкрот мріє про нагоду,
за якої можна було б пригостити цим коктейлем автора книги.

Серп і Молот у Парижі
Однієї з весен невиразним, але теплим вітром перемін мене
занесло в город-герой Париж. До того ж занесло не стільки по
літературній лінії, скільки по романтично-пригодницькій, по-
заяк моїм провідником у город-герой Париж став для мене
найбільший (точніше, найповажніший) еромант української
літератури Юрко Покальчук. Це трапилось весною, а до цього, їдучи
осіннім потягом разом із Покалем та нашим другом-українофілом
Грицьком Охотіним з Москви на Петербург, я почув від Грицька
підказку, що статтю про Петербург, якщо колись такій судилося
з’явитись, мені слід назвати «Серп і Молот у Петербурзі», позаяк
контраст (у плані комплекції та й взагалі) між мною і Покальчу-
ком описувала саме ця колгоспно-масонська емблема. Зі статтею
не вийшло, але ідея не вмерла.
Саме в Парижі я доторкнувся до такої сторони андеґраунд-
ного життя, як матрацна культура. Про матрацну культуру я
довідався з інтерв’ю Адама Ґріна —молодого американського
поета, чиї абсурдистські мелодекламації буквально порвали
на шмаття всю Європу (не знаю, правда, як Адамові Ґріну
ведеться зараз, але у 2003-му він був явно на вершечку хвилі).
В одному з інтерв’ю Адам Ґрін розповів по так звану
матрацну культуру, страшенно популярну серед молоді в
Америці. Полягає вона в тимчасовому проживанні десь у підвалі

Е с е ї
(гаражі) свого колеги. Пожив у цього — зібрав манатки,
скрутив матрац — і перебрався до іншого. Така собі американська
партизанка проти життя в стилі яппі — кар’єра, престиж,
соціальний успіх. Зі слів Ґріна, матрацною культурою
цікавляться все більше молодих американців, які не можуть віднайти
себе серед споживацьких і ліберальних цінностей Заходу. Ці
неприкаяні навіть музику власну вигадали — пост-фолк зо-
122 веться.
Що таке пост-фолк, уявити дуже просто.
Колись були чуваки, які дуже хотіли грати на гітарах, але
ні фіга не вміли. їх назвали панками. Пост-фолк — це чуваки,
котрі, на відміну від панків, не вміють грати на народних
інструментах. Хоча теж, в принципі, горять бажанням добувати
роздираючі душу звуки і записувати власні імпровізації на
різних некомерційних лейбах. Адам Ґрін — явище трохи
іншого плану, але в безбаштовий настрій пост-фолку він гарненько
вміщається.
Власне, про свою причетність до такого могутнього
культурного руху, як життя на матраці, я довідався вже
постфактум, проживши таким робом днів десять у майстерні
паризько-буковинського художника Темістокля Вірсти. Цей
фантастичний 85-літній дідусь — давній приятель і «старший
товариш по партії» Юрка Покальчука. Біографія Темістокля
Вірсти така ж химерна, як і його ім’я (до речі, у Темістокля був
брат Арістофан, теж родом із Буковини). Іще до Другої
світової війни він навчався в художній гімназії й планував стати
художником, але війна та прихід совєтів змусили його
мотатись Балканами, де впродовж кількох років так і не зміг
знайти собі притулку, а потім сунути далі в Європу — поки, врешті,
на початку п’ятдесятих не оселився в Парижі, де знову спро-

бував зайнятися ремеслом художника-пейзажиста. Та дуже
швидко він стикнувся з парадоксом: пейзажі, портрети коту-
валися дуже низько в порівнянні з абстракціонізмом і
сюрреалізмом.
Десь там, у середовищі паризької богеми п’ятдесятих, Вір-
ста вивів власний унікальний стиль нефігуративу, який
допоміг йому вижити, вжитися і, врешті, перетворити ремесло на
справжнє мистецтво.
Мені, чесно кажучи, слабо вірилося, що сивий, повільний
але зовсім не розбитий старістю чоловік працював разом із
Кокто над декораціями до фільму «Орфей», водив дружбу
із Сальвадором Далі (при цьому називав Великого Мастур-
батора «скромним і ввічливим»), перетинався із Сартром.
Про все це Вірста розповідав нам під час типових паризьких
сніданків — гарячого ще багету з камамбером та кави з
молоком.
Темістокль не мав нічого проти того, щоби ми з Юрком
пожили кілька днів у нього в майстерні, яка містилася в
підвалі під квартирою. Жив пан Вірста, до слова, недалеко від
станції Алєзья, про яку Покальчук співає у своєму хіті «Не
наступайте на любов»:
У Парижі перед рухомими сходами
На станції метро Алєзья
Я побачив написане великими літерами слово
Любов
І так ото, виділивши нам із Пако по матрацу, великий па-
ризько-буковинський художник ласкаво прийняв нас під свій
(а точніше, під своєї майстерні) дах.

Е с е ї
Париж — місто неприступне. Закохатися в нього з
першого погляду — все одно що закохатися в модель з обкладинки
журналу, котра, хоч і посміхається звабливо та приязно, однак,
друже, — не тобі. Тому не варто, не варто закохуватися в
Париж, перебуваючи в ньому на три-чотириденних гарячих
путівках, будучи стриноженим екскурсійною програмою тур-
оператора і власним бажанням урвати від цього міста якомо-
124 га більше. Закінчується це плачевно -- набором фотографій,
котрі нічого не нагадують, та сувенірів, котрі нагадують
невідомо що, — наприклад, хаотичні пошуки дрібних евро у «д’юті
фрі шопі» перед відльотом, аби купити щось «на пам’ять» —
але тільки не Париж.
Париж — місто, одноначно втрачене для туристів, якими
керує не стільки шик і гламур фасадів, скільки бажання від:
чути, що ж таке Париж насправді. Щоби доторкнутися до духу
Ужгорода чи Бахчисарая, чи навіть Києва, досить тижня, а то
й менше. Натомість Париж навряд чи відкриється по-щирому
навіть через рік. Замість нього, справжного, знову і знову
доводиться долати опір комерційного туризму, який сам воліє
визначати, що гостеві міста показувати, а що ні.
Але способи є. Одним і таких способів радикального пізна-
ня Парижа для мене стала поїздка на острів Сен-Дені (не
плутати із туристично культивованою вулицею з такою ж назвою).
Там, на острові Сен-Дені (про який навіть не скажеш, що це
острів), я мав нагоду зустрітися з українською громадою
Парижа (переважно пенсійного віку) і, серед інших виступаючих,
провести короткі, але вибухові читання на тему «Веселись у
подяку, як джміль у баку» за мотивами роману «Культ». Що ж
до самого острова Сен-Дені, то він, як виявилось, у парижан
вважається одним із найкримінальніших районів міста, таким

собі паризьким Сиховом-Борщагівкою. На о. Сен-Дені багато
негрів. Там я справді побачив, як це — «багато негрів». А
заодно відкрив для себе цікаву річ.
У наших краях років так двадцять тому вважалося
красивим тримати на стіні африканські маски з гіпсу. Тепер
африканські маски трапяються частіше дерев’яні, із закосом під
автентику. Мене завжди дивували ці маски —- яких
інопланетян майстри намагалися зобразити цими витягнутими рисами
обличчя, розкосими очима, сливоподібними підборіддями?
І тільки на острові Сен-Дені, в оточенні негрів і негритосок,
я зрозумів велику правду життя цих масок. Це зовсім не
художня стилізація — а навпаки, якийсь африканський гіпер-
реалізм! Візьми одного африканця із Сен-Дені і одну
африканську маску, і нічого не станеться. Але подивися на натовп
негрів, і ти впізнаєш — ось вони, ці народні типажі, всі
відображені в масках!
(Далі буде...)

Серп і Молот у Парижі-2
Париж — місто кохання. Але перш ніж почати думати про
кохання платонічно-романтичне, ти ловиш себе на думці про
кохання чисто плотське. І нічого радісного в таких думках
немає, навпаки, почуваєшся подавленим. Тому що Париж
пересичений сексуальними сигналами. Вони йдуть буквально
звідусіль — але, в першу чергу, з реклами. Ніколи не думав, що в
Парижі буду ловити себе на пуританських думках про те, що
ТАКУ рекламу потрібно забороняти.
Бо для мене це справді було занадто. Чому, коли
рекламується крем для лиця, потрібно фотографувати голу задницю
якогось шістнадцятирічного дівчиська? «І Ваша бузя буде як
у дитинстві!» (Дитинство! Ці педофіли тягнуть свої
кошмарні лапи в наше світле дитинство!) Для чого на рекламі
туристичної фірми (чи нового виду кредитування) зображати
закоханих хлопчиків-геїв?
Реклама в Парижі, а надто в центрі міста агресивна і чіпка,
орієнтована в першу чергу на сексуальну привабливість. Хоч
не хоч, а голі тіла (чи спокусливі дівочі обличчя) все одно
притягнуть твій погляд. Ну о’кей. Перші двадцять-тридцять
хвилин такі еротичні екскурси по біґ-бордах — це нормально. Але
коли ти ходиш по центру цілий день, то врешті починаєш
почуватися роздратованим і подавленим тою горою зайвої для

тебе інформації, яку ти виловлюєш, паралельно розглядаючи
дупи на високоякісній рекламі (від того, що дупи теж
високоякісні, стає ще скрутніше).
Так виглядає кошмар боротьби компаній за нашу увагу,
наші думки і наш час. З побаченого можу сказати, що в сексу-
ально-педофільній гонці рекламодавців у плані скандальності
упевнено перемагають косметичні компанії з їхніми
примочками, притирками і припарками для того, що у багатьох
парижанок вже давно відсохло, відпало або розсмокталось.
Ну, і тут варто було б врешті заговорити про один з
найбільших міфів про Париж і парижанок —■ буцім, ці чарівні
створіння — найпрекрасніше, що може зустрітися нам у цім
світі. Що ж, з гордістю повідомлю, що наразі найпрекрасніші,
найзвабливіші й найтендітніші дівчата, яких доводилось
зустрічати, локалізуються не деінде, як у неньці Україні.
Парижанки — це якась генетична відрижка від тривалих
кровозмішань. Відомо, що найкрасивіші люди народжуються
в портових містах, де заїжджі матроси, часто разом із чимось
заразним, вливають у дружньо розпростерті лона трохи
свіжого, яскравого генетичного матеріалу з далеких берегів. Пако
розповідав, що Париж довгий час перебував у своєрідній
консервації власної блакитної крові. Наслідки цього кількасотліт-
нього ізоляціонізму я міг щодня бачити на вулицях чи в метро.
Парижанки, ці «королеви краси», нагадували мені уривок з
роману Роберта Шеклі «Обмін розумів»:
«Марвін помітив, що вона красива. Мініатюрна, йому
заледве по груди, але складена бездоганно. Животик, неначе
точений циліндр, горда голівка нахилена до тіла під кутом
п’ять градусів (від такого нахилу щеміло серце). Риси личка
досконалі, починаючи від милих шишечок на чолі й закін-
127
Е с е ї

Е с е ї
чуючи квадратною щелепою. Два яйцеклади скромно
прикриті білою атласною шалею крою “принцеса”, оголюючи лиш
спокусливу смужку зеленої шкіри. Ніжки в помаранчевих
обмотках, що підкреслюють гнучкі сегменти суглобів... для
Марвіна вона була найсліііучішою красунею з усіх, кого йому
доводилося зустрічати на Цельсії. Від її краси у Марвіна
пересохло в горлі й зачастив пульс. Він піймав себе на тому,
128 ЩО не зводить очей із білого атласу, що приховував і
відтінював високі яйцеклади. Він потупився й зауважив, що
розглядає сластолюбне чудо — довгу членисту ногу. Густо
червоніючи, він змусив себе дивитися на зморщену родиму
шишечку на чолі».
Саме ці ознаки — «милі шишечки на чолі», «високі яцйекла-
ди», «гнучкі сегменти суглобів» — дозволяли безпомилково
відрізнити істинних, родовитих парижанок від всілякої
заїжджої швалі зі здоровим генофондом.
Приховати «високі яйцеклади» і «спокусливу зелену
шкіру» парижанкам допомагає неперевершене чуття стилю. Оце,
напевне, і є воно — те, що підіймає худих, плескатих, криво-
зубих сіромашок над фертильними, повними життєвих сил
італійками та іспанками. Зодягаються парижанки
неперевершено. Навіть остання паризька баба так спроможеться
начепити хустинку чи капелюшка, що миттю на неї сходить якась
магія і вона перетворюється з підстаркуватої міщанки на
істоту грації, елегантності й стилю.
Ту саму «магію» в Парижі освоїли й чоловіки, від чого
стає незрозуміло: чи то в Парижі так багато відвертих го-
мосексуалів, чи то якесь глибше тендерне зрушення, при
якому чоловіки жіночнішають, а жінки перетворюються на
мужеподібних Ліліт (якраз не Лоліт, а на Ліліт — тих самих,

котрі, якщо вірити легендам, були альтернативними,
«темними» Євами ще там, у Раю).
Повертаючись до теми «старіння крові». Пако розповів
мені, що за часів де Голля для покращення генофонду міста
існував таємний указ про сприяння переселенню до Парижа
мешканців інших країн. І теперішня навала турків, алжирців
та негрів у Парижі — результат саме цієї програми.
Турки не такі красиві й пропорційні, як негри, але в їхніх 129
обличчях набагато менше застиглого життя, ніж у французів.
Турки екстравертні й нахабні. Судячи зі сміху і незрозумілих
іншим реплік, якими вони зустрічають клієнтів своїх
фруктових яток чи міні-маркетів, вони потайки обговорюють
відвідувачів, особливо підсміюючись над туристами.
Щодо нас із Пако, то найчастіше ми виступали в ролі
італійців, іспанців або ж мексиканців. Юрко взагалі ас
перевтілювань. Він розповідав, як під час навчальної практики в
Індонезії він успішно «косив» під місцевих смаглявців,
просто примружуючи очі. (Пізніше цей епізод ввійшов у книгу
Покальчука «Паморочливий запах джунглів».) А в Мексиці
Пако так ввійшов у роль латиноса, що потім мусив
переконувати своїх колег-мексиканос у тому, що насправді він «ґрін-
ґо» (білий).
У Парижі я також вперше мав нагоду побачити, що таке
японці і японський колективізм. Очевидно, у кожної людини
десь у підсвідомості дрімають переживання іншого етносу і
прокидаються у всій красі, коли перед вами цього етносу
збирається критична маса. Переживання ці завжди інтенсивні й
чудернацькі. На кілька секунд здається, перед тобою
інопланетяни.
Е с е ї

Японці в Парижі схожі на ройову істоту. Вони
пересуваються групами по Луврі, по Нотр-Даму, по кафетеріях і
кав’ярнях, як один живий організм.
А японки схожі на бойківчанок. Від кримського митця
Ісмета Шейх-Заде мені доводилося чути екстравагантну
гіпотезу про те, що всі гірські народи походять з одного витоку,
що підтверджується схожим трибом життя і т. д. Як приклад,
230 пан Шейх-Заде наводив схожість нашої трембіти і тибетської
флейти канґлінґ, яку робили з гомілкової кістки людини (їх
« тембри і справді близькі).
Якби у слушний момент я не роздивився як слід японок,
я б відмахнувся від цієї ідеї як від надто вже одіозної.
Неймовірно, та все ж дещо невловимо схоже проскакує між
нашими красунями-бойківчанками і косоокими мешканками
Гімалаїв (тут я готовий вислухати зауваження про те, що коли
я не відрізняю японок від тибетянок, то бойківчанок і японок
сплутати такому типові — не дивина). Але придивімося разом!
По-перше, це доволі схожий мигдалевидний розріз очей. По-
друге, і ті й інші мають схожий смаглявий відтінок шкіри, карі
очі й блискуче чорне волосся. Ще більше бойківчанки і тибе-
тянки стають схожими на старість... Інформація для роздумів,
достойна нового «Шляху аріїв». ©

Throbbing Gristle
(спроба телепатії)
Гудіння паромів у далині.
Завивання вітру.
. Гудіння паромів у далині.
Чути багато гудків паромів різної висоти. Але всі вони
далеко. Ти стоїш на березі моря. Січе дрібненький, колючий дощ.
Вітер приносить його з моря, перемішує з піщинками й
жбурляє тобі це в лице. Море штормить, і його брудні хвилі раз по
раз змочують і без того сірий пісок. Небо розмальоване всіма
кольорами веселки, за умови, що сіро-чорна веселка існує
взагалі. На горизонті — суцільна темрява. Дощ боляче січе по
шкірі. Тобі зимно, ти береш мене за руку. Десь на периферії
зору шниряють підозрілі типчики в чорних кашемірових
пальтах з піднятими комірцями, в кашкетах — чорних, як небо.
Я боюсь їх теж — не менше, ніж ти.
У море веде дерев’яний пірс, збитий із білих дощок. Пірс
укритий болотяними латками, що відліпилися від підошов
сотень людей. Пірс густо загаджений чорними чайками.
Чайки літають над паромами й баржами, жалібно
скиглячи про порятунок. Вони виглядають за чимось смачненьким.
Часом один із птахів не витримує голоду й наважується
пірнути в чорну, масну юху моря. Такі більше не випірнають.
Тонка нафтова плівка миттю обволікує пір’я, і вони перетворю-
Е с е ї

ються на безпорадні ганчірки, які море по кількох днях викине
на берег.
Море, що б’ється об палі пірса, залишає на стовпах
смердюче шумовиння. Якщо Венера й справді народилася саме з
такої піни, то залишається тільки поспівчувати бідоласі. Не-
чистотні хвилі викидують на мокрий берег слизькі бурі
патички глибоководних водоростей або ж просякнуті райдужною
132 бензинововою плівкою трупики чорних чайок.
Гудіння паромів.
S Запах йоду.
Скімління чайок.
Під найбільшою купою гнилих водоростей, нанесених
припливом, сидить хлопчик — років так шести-семи, не більше.
Він бавиться здохлою чайкою, зовсім не відчуваючи нудотного
запаху гниття, солярки та йоду, що міазмує з її тільця. Хлопчик
одягнутий у лахміття, він дуже брудний. На ньому
розхристана темно-синя сорочка, така зашурґана й засмальцьована, що
виграє дешевим блиском жиру. Штанці настільки куці, що
дістають малому заледве до середини гомілок. Штани
коричневі й зашкарублі від бруду. Матня зяє брудним коричневим
ротом, у горлянці якого жовтіють несвіжі труси. На місці
видертих ґудзиків залишилися чорні нитки, що висять, як
чутливі вусики тарганів, заштивнілі від бруду й солі.
Хлопчику байдуже. Він уже так звик до своїх штанів, що
навіть брак запинок на матні він розцінює як належне.
Волосся у хлопчика збилось у масні блискучі пасма, в які набилися
дрібні піщинки.
Хлопчик підводить очі від мертвої, просяклої морем чайки
і прискіпливо дивиться на матросів, що стоять на пірсі. їх троє.
Вони стоять, невимушено витягнувши ноги, курять найдешев-

ші цигарки без фільтра і брудно лаються, спльовуючи густі
харчки в море.
Гудіння паромів,
Скімління чайок.
Туман, що насувається.
Дощ січе їх так само, як і нас із тобою, але вони — люди
бувалі. Вони звикли, давно звикли до холодного сирого вітру
з моря, до безперервного галдіння чайок і всеохоплюючого
туману довкола.
Матроси в літах. Вони сиві. Одягнуті в засмальцьовані,
латані в кілька шарів штани і смугасті, синьо-білі тільняшки.
З-під тільняшки в одного, десь посередині грудної клітки,
вибивається кучеряве волосся кольору «сіль з перцем». Цей
Матрос, як його другани, взутий у мілкі, але важкі від всотаної
вологи й солі черевики. Язик лівого черевика в нього
неправильно перекручений, а в дірках для шнурівок видно бліду
шкіру ступні й пролізле, таке ж сиве волосся. Ноги його взагалі
дуже волохаті й укриті частими пролисинами — пролисини
безпомилково вказують місця колишніх шрамів. Шрами — це
хронологія далеких виправ, п’яних буднів і нерівних сутичок,
їх багато, і вони різні: від затягнутого на нозі троса, від вістря
гарпуна, від якірного ланцюга. Крім того, у Матроса є V-подіб-
на близна десь на рівні серця. Але Матрос ніколи, навіть
будучи зарубаним у дим, не розповідає про його походження, хоч
і відомо: хвалитися шрамами у матросів — перша справа.
Матрос оцінююче поглядає на малого, що розважає себе
липким пір’ям чайки. Ти зауважуєш, що босі ступні малого від
постійного контакту з водою у глибині плоті стали синюшно-
фіолетовими. Верхні шари шкіри зробилися сірими,
крихкотілими і побралися грубими зморшками.

Е с е ї
Гудіння паромів.
Колючий дощ січе по обличчю.
Скімління чайок.
Матрос думає, чи можна було б у малого купити Час.
Купити... або просто взяти. Матрос скуповує час, кажеш ти.
Матрос живе завтра, наступного тижня, наступного місяця. Він
випереджує часовий потік, ніяк не маючи змоги сповільнити
134 себе й синхронізуватися зі світовим потоком. Люди, в яких він
скуповує Час, починають жити вчора, позавчора, минулого
тижня і т. д. — залежно від проданої порції Часу.
Матрос хижо посміхається. Ти кажеш, у нього немає
верхнього лівого ікла — зуб вибили під час бійки в портовій
таверні. У Матроса ніс алкоголіка — пористий, набряклий,
укритий сіточкою тріслих капілярів.
Його губи розтягуються у вишкірі. Вони сохнуть на
солоному вітрі. При посмішці вони кожен раз тріскають до крові.
Гудіння паромів.
Скімління чайок.
Колючі удари дощу.
Всеогортаючий туман.
Лютий 2002 р.

Притча про дрозофілів
1І5
Якось у мене в квартирі завелися дрозофіли. Вони
оселилися на кухні, тому що там було найбільше їдла,
придатного для їх, дрозофільного, травлення. За якийсь час
дрозофілів розвелося так багато, що, з погляду комахи, можна було
говорити про паралельний розквіт кількох культур, ба
цивілізацій.
Розквіт епохи дрозофілів почався з кухонного ящика, де я
тримав картоплю та моркву. Це, можна сказати, стало
колискою їх цивілізації. У мене були періоди, коли я тижнями не
з’являвся на квартирі, і мушки плодилися, не знаючи, що таке
страх божий. Коли я нарешті заглянув у ящик з картоплею, то
побачив, що вона запріла і погнила, а мушок розплодилося
тьма-тьмуща. Не подумавши, я розкрив кульок, у якому
загнила картопля, і звідти на білий світ вилетіла ціла хмара
комашні. Так почалося велике переселення комашок по кухні.
Спершу я мирився з їх присутністю. Можливо, своєю
тендітною мушачою увагою вони навіть лестили мені, такому
великому і довговічному. Тривалість життя дрозофіли
становить від семи до дванадцяти днів. Середнє арифметичне
звідси — дев’ять з половиною днів. Середня тривалість життя
чоловіків в Україні — 62 роки. З погляду дрозофіла середній
чоловік живе понад дві тисячі комашиних життів.
Е с с ї

Мушки літали по кухні й сідали на все, що бачили: на
горнятко, на печивко, на кінчик ножа. На сторінку книжки. Для
них не існувало жодних обмежень.
Одного дня я відчув, що мушу вчинити вплив на мушину
цивілізацію, інакше нам загрожує екологічна катастрофа.
Наголошу, що керувався я не людською дратівливістю, а суть
еволюційними побудженнями. Людина — хижак. їй властиво
захищати власну територію. Єдиний вихід для мене було робити
це благородно, відкрито, не прикриваючись видимістю моралі.
Приблизно так я думав, купляючи липок на мух.
Липок не спрацював. Можливо, він розрахований на
важких мух-зеленушок, на ос, а не на дрозофілів. Загинули
одиниці. З мого боку втратами можна вважати те, що я ненароком
замазав дверцята серванта мушачим клеєм.
Повертаючись до колиски цивілізації. Гнилу картоплю я
викинув, і це стало поштовхом до великого переселення
народів. Дрозофіли розділилися на дві чи три великі нації.
Одна згуртувалася на базі колонії у відрі для сміття. Як би я не
зав’язував кульок, кілька мужніх піонерів усе одно проникали
на заборонені території й продовжували свій рід.
Друга нація виросла з колонії, що оселилася на
торішньому часнику, про який я зовсім забув.
Третя нація залишилася на прабатьківщині — у ящику на
бульбу. З тих, що вижили після того, як зник їх основний харч,
розвинулася мізерна культура. Вони були зразком
декадансу — не цуралися посмоктати своїми присосками навіть
позаторішні плями жиру.
Я зрозумів, що перша спроба елімінації комах зазнала
нищівної поразки. Мушки знахабіли, сідали на обличчя,
залазили в носа.

У мушачій історії допоміг випадок.
Попередньо я ретельно прибрав усю надлишкову органіку
з поля зору дрозофілів, ретельно прочистив ящик, викинув
сміття. Але забув на столі пластикову пляшечку. У неї я
наливав собі персиковий сік. Сік випив, а пляшечку сполоснути
забув. Коли я вчергове, після тижневої відсутності, з’явився на
кухні, пляшечка зсередини була сірою від маси дрозофілів, що
набилася досередини в пошуках їжі. Я швидко закрив вихід 137
корком і поклав пляшку на балкон. На дворі було -20 *С, вони
всі загинули.
Пару раз я ще випробовував дієвість пляшкової пастки,
завжди успішно. Нарешті я вирішив зробити мега-пастку —
сполоснув трилітровий слоїк цукровим сиропом, і закрив його
капроновою кришкою, в якій вирізав отвір завбільши з 5-ко-
пійчану монету.
Так я став свідком занепаду плодючої цивілізації
дрозофілів.
Я придивлявся уважно до того, як різні мушки поводяться
в цьому світі. Більшість комашинок залізла в банку, де
віддалася розпусті та черевоугодству. Цікаво, що плотські гріхи
мушок, яких у достатній кількості було помітно крізь скло, не
викликали в мене сексуального збудження чи пуританського
неприйняття. Це було частиною їх способу життя, яке
становило менш ніж одну двохтисячну середнього життя чоловіка
в Україні. З погляду Вічності надто мізерно судити мушок за
їх розпусність чи схильність до переїдання, навіть у піст. У мо'іх
діях не було осуду, а тільки бажання звільнити свою територію.
Людина — хижак, що б не говорили вегетаріанці. Подивіться
на свої зуби-«трійки». Вони називаються «іклами».
Е с с ї

Е с е ї
Так на очах гинула колись могутня нація, просто
піддавшись поклику сиропу.
Але був й інший бік історії. Частина мушок, з невідомих
мені причин, завжди летіла до вікна, на світло. Вони повзали
по склу, слідили і билися об прозору перегородку, яка
відділяла їх від зовнішнього світу. У всіх мушок, котрі летіли на світ-
138 ло, доля була однаковою. Вони загинули від холоду. Може, не
загинули, може, впали в анабіоз — у будь-якому разі, вони
вибули з гри. їхня біда була не в тому, що вони летіли на
світло. Біда мушок у тому, що світло було надто холодним — хоч
і привабливе, але повністю байдуже до їх, мушачої, участі. Тіла
загиблих ще й досі лежать у мене на підвіконні. Я не
наважуюся змести їх, бо, в певному сенсі, шаную їхнє прагнення до
світла.
Зараз мушок практично не залишилося. Практично всі
загинули в сиропі, решту я прибив на льоту. Я старався робити
це на льоту, щоби мушка гинула достойно, у своїй стихії.
Наостанок пропоную вшанувати дух поодиноких мушок,
яких я досі зустрічаю в коридорі, у ванні чи спальні. Ці мушки
не розплодяться, бо в них немає пари. Як істоти вони
приречені — поза кухнею немає ні їжі, ні тепла.
Але ці мушки зробили подвиг. Не в шану нації, не в шану
батьківщини, від котрої не залишилося й сліду. Але в шану
своєму духові, котрий розкрив перед ними нові горизонти.
І хоча кінцевою точкою таких дрозофілів усе одно
залишається смерть, я точно знаю, що моя рука не підніметься на них,
де б вони не спочили.

БЛОК
НАТО

С. Жадан, 2007

Червоний Елвіс
(соціалістичні настрої серед домогосподарок)
141
Як схуднути без дієти
Кожна домогосподарка, включена в соціальну боротьбу,
має пам’ятати три речі. По-перше, самоорганізація.
Самоорганізація домогосподарок передбачає насамперед подолання
соціальної ізоляції як такої. Ось домогосподарка виходить
з дому, вона думає: ох, ця моя соціальна ізоляція, ця моя
виключеність із боротьби, що я можу із цим зробити, я
самотня вагітна домогосподарка, моя соціальна ізоляція
добиває мене, я просто стаю заручницею обставин, так вона
думає і робить першу помилку. Головні вороги
домогосподарки —■ менеджери, рекламні агенти й працівники
муніципалітету пильнують кожен її крок, вони вже готові перехопити
її, вони контролюють її соціальну активність, думаючи — ось
вона, ось вона, ця чортова домогосподарка, з її чортовою
соціальною ізоляцією, що вона собі думає, що вона, курва,
собі думає, вона думає, ми за неї будемо вирішувати
проблеми її виключеності з боротьби, вона думає на нас
перекинути цю проблему. Вона собі думає, що всі менеджери й
рекламні агенти, всі працівники нашого, курва,
муніципалітету, зараз кинуться вирішувати її соціальні проблеми, так?
Ну, то вона помиляється, говорять менеджери, так, вона
глибоко помиляється, і ось чому.
Блок НАТО

І вони зупиняють її й починають говорити приблизно
таке: мем, говорять вони, ми ознайомились із вашою
проблемою, так, мем, ми пробили всі варіанти, але сорі, мем, нічого з
цього не вийде, боїмось, ми не зможемо вирішити вашу
проблему, саме так, мем.
І тоді ти, вагітна домогосподарка, говориш собі: ну, я так і
знала, я знала, що так все обернеться, вся проблема в моїй
ізоляції, в моїй, блядь, невключеності в боротьбу, в цьому вся
проблема, так, вони праві, ці шалені працівники
муніципалітету, вони безперечно праві, ну куди мені з моєю ізоляцією,
з моїм токсикозом, куди?
Але стоп. Те, про що тобі говорять, має і свій зворотний бік.
Подивись — бачиш його? Це менеджер. Йому тридцять років.
У нього відсутність перспектив у цьому бізнесі й проблеми з
самоідентифікацією. Інакше кажучи, він гей, розумієш, він пі-
дар, повтори, давай, повторюй — пі-дар, молодець. Давай, ще
раз, хто це? Це менеджер. Так, але насамперед хто він? Пі-дар.
Голосніше! Підар. Ще голосніше!!! Підар! Це підар! Це менед-
жер-підар! Всі менеджери — підари! І всі рекламні агенти —
теж підари! Підари і сучі діти, додамо від себе! Так, підари і
сучі діти. Всі менеджери й рекламні агенти — підари і сучі діти!
Я вже не говорю про працівників муніципалітету!
Молодець. Це і називається самоорганізація.
По-друге. Кожна порядна домогосподарка повинна
пам’ятати про солідарність. Солідарність. Повтори! Со-лі-дар-
ність! Правильно, солідарність. Хто твій ворог? Підари і сучі
діти! Правильно, а ще працівники муніципалітету. Хто твої

друзі? Ти не знаєш? Ти не знаєш, хто твої друзі? Кожна
порядна домогосподарка солідарна з трудовими колективами
колгоспів, радгоспів, експериментальних господарств, а також із
працівниками важкої, вугільної та машинобудівної
промисловості. Повтори! Машинобудівної. Так, машинобудівної. Кожна
домогосподарка, активно включена в боротьбу, відчуває
братнє плече працівників машинобудівної промисловості. І
експериментальних господарств. Так, правильно — і експеримен- 143
тальних господарств. Подолання твоєї соціальної ізоляції
напряму пов'язане з солідарністю із трудовими колективами
експериментальних господарств. Ти це розумієш? Так. І вони
це розуміють, ці сучі діти, вони теж прекрасно це розуміють.
Тому вся їхня діяльність спрямована проти важкої, а
особливо — проти машинобудівної промисловості. Менеджери
контролюють тебе, ти це відчуваєш? Відчуваю. Що ти відчуваєш?
Менеджери контролюють мене. Контролюють мої вчинки, мої
платіжки, мої фінанси, вони контролюють мій секс. Який у тебе
секс? Ти самотня вагітна домогосподарка! О'кей, секс вони не
контролюють, вони контролюють мої фінансові канали, мої
капіталовкладення, мої податки, мої комунальні тарифи, мою
соціальну ізольованість, мою включеність у боротьбу, мою
солідарність із усіма працівниками важкої і всіма
працівниками машинобудівної промисловості, вони контролюють мої
телефонні розмови, моє харчування, моє самопочуття, моє
здоров'я, мої транквілізатори, мої сновидіння, мої
щоденникові записи, мою вагітність. Правильно — вони контролюють
твою вагітність. Хто контролює твою вагітність? Сучі діти.
Правильно, хто вони? Менеджери. А ще? Рекламні агенти і
працівники муніципалітету. Саме так — муніципалітету. А для
чого їм моя вагітність?
Блок НАТО

Блок НАТО
І останнє, третє. Кожна домогосподарка мусить пам’ятати
про правила протипожежної безпеки. Нічого не коштує так
дорого, як зневажання правилами протипожежної безпеки.
Щодня в країні гине близько сімдесяти самотніх
домогосподарок, котрі знехтували правилами протипожежної безпеки.
Це дуже багато. Причиною цього стає недбалість, неуважність,
а насамперед — надмірна соціальна ізольованість домашніх
144 господарок, їхня невключеність у боротьбу, саме вона зазвичай
і призводить до фатальних наслідків. Перш за все — газ. Газ —
найбільш ефективний спосіб боротьби з твоєю ізольованістю.
Система перекриває тобі крани, намагаючись повністю взяти
тебе під контроль, система тримає одну руку на крані, а іншою
рукою, що вона робить іншою рукою, ти знаєш, що вона робить
іншою рукою? Ні? А ти хочеш про це дізнатись? Так. Напевне
хочеш? Так, я хочу. Скажи — я хочу знати, що система робить
іншою рукою в той час, як однією перекриває мені кран. Я хочу
знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією
перекриває мені кран. Слухай: система — це однорукий
бандит! Це однорукий бандит, створений для того, аби
викачувати з тебе бабки. Аби викачувати бабки й контролювати кожен
твій крок. Це однорукий бандит, створений для тотального
пресингу. Одним словом — іншої руки у нього немає. Все,
кінець.
Як влаштувати незабутню корпоративну вечірку
І ось менеджери збираються після важкого робочого дня
в барі, жирні, важкі й малорухливі менеджери середньої ланки,
товчуться по бару, як тюлені, б’ють ластами й видають різкі
пронизливі звуки, перекрикують музичні автомати, труться
біля караоке, мчать, ляпаючи по підлозі своїми ластами, в сор-

тир, хо-хо, говорять один до одного, добре, що ми тут
зібрались, ми — менеджери середньої ланки, нам завжди є про що
поговорити після важкого робочого дня, давайте, друзі —
говорять один до одного — про що поговоримо сьогодні? Про
регбі чи про баб? В жопу регбі, заперечливо махає ластами
частина менеджерів! Давайте про баб! Так-так,
пожвавлюється решта менеджерів, давайте, давайте. І навіть ті, хто треться
біля караоке, пожвавлюються. І навіть ті, що відвалили в сор- 145
тир, мчать назад, б'ючи ластами по підлозі. Ну що, говоримо
про баб? — ще раз перепитує тато-тюлень. Так-так, ще раз,
вдруге за короткий час, пожвавлюються менеджери. І тоді
тато-тюлень говорить до них так:
Йо, — говорить він, — йо, друзі, що ви мені говорите, які
баби? — говорить він, — про що ви кажете, я знаю про баб усе,
і я можу вам розказати. Тому що я знаю про баб усе. І знаєте,
чому я знаю про них усе? Тому що я дивлюсь на бабу і вже
знаю, чого вона хоче, я завжди знаю, чого вона хоче. Йо! І ось
зі мною трапляється така історія — заходжу я до сусіднього
бару, я завжди знаю, чого я хочу, ви ж мене знаєте, і я підходжу
до бармена і так кажу йому — йо, хлопче, мені як завжди,
гаразд? Що — як завжди? — не розуміє цей молокосос. Ну, але
мене таким не проймеш, я знаю, що по чому в цьому житті.
Я йому говорю, значить так, хлопче, мені як завжди мій
улюблений крутий подвійний сандвіч із шинкою. Bay, — завивають
в один голос менеджери й захоплено б'ють ластами по підлозі.
Ага, — продовжує він, — саме так, йо, ви ж мене знаєте, саме
так. І тут цей ублюдок говорить мені — чоловіче, говорить,
чоловіче, де це бачено, аби в стриптиз-барах давали сандвічі з
шинкою? Але я знаю, що до чого, мене так просто не зіб'єш,
Блок НАТО

Блок НАТО
я йому на це відповідаю: бачу, — кажу, — хлопче, що ти собі
на умі, ну що ж, хай буде, хай буде, думаєш, ти найрозумніший,
думаєш взяти мене ось так просто за яйця, думаєш, ти такий
розумник, — і тут до мене підходить баба... Баба! — завивають
менеджери і нервово труться ластами, ага, баба! — переможно
говорить тато, — так-так, друзі, баба, ну ви мене знаєте, я таких
не пропускаю, що, кицю, говорю, що ти робиш у цьому сви-
146 нарнику? Взагалі-то, — говорить вона, — я тут працюю, але
якщо хочеш, можеш пригостити мене випивкою, що ж, кажу,
ясно, що тут за порядки, бачу, мені мого сандвіча таки не
принесуть, але гаразд, мала, що ти будеш? Пити буду, — говорить
вона, — і якщо ти не останній мудак, то заплатиш за мою
випивку. Ну, мені двічі повторювати не треба, я говорю бармену:
хлопче, кажу, чорт тебе забирай, зроби все, як хоче моя
дівчинка, о’кей? О’кей, каже цей ублюдок, о’кей, і говорить до неї: тобі
шо, каже, Маня, знову водяри? Водяри, — захлинаються від
захвату менеджери. Ага — водяри. Саме так. І ось я дивлюся,
як цей ублюдок крутиться навколо моєї дівчинки, і говорю,
що, мала, було б непогано пересісти. І ось ми пересідаємо, і
вона мені говорить: ти, — каже вона, — я бачу, добрий тато,
ага, — говорю, — йо, ти мене ще не знаєш, і тоді вона
торкається мого ласта. О! о! о! — заводяться менеджери. Так-так —
торкається мого ласта, і її рука рухається все нижче і нижче.
Нижче! Нижче! — скандують менеджери. Так — все нижче і нижче,
і коли вже нижче просто немає куди. Немає? —
захлинаються менеджери. Так, коли нижче вже немає куди, вона раптом
підіймає голову і каже: слухай, каже вона, у тебе що — взагалі
ніколи не стоїть? А! а! а! — відчайдушно й захоплено стогнуть
менеджери. —-1 ось це моя історія про баб, друзі! —
переможно вигукує тато-тюлень, і тут уже всі менеджери середньої

ланки підриваються зі своїх місць і кидаються хто до бару за
новою випивкою, хто до караоке, бити ластами, а хто просто
біжить до сортиру, не витримуючи цього безкінечного і
всеосяжного кайфу, і починає насипати просто на рукомийнику
довгі безкінечні білосніжні дороги і рухається цими дорогами,
втягуючи в себе магічні кристали важкого робочого дня, і
останнім вбігає зовсім юний менеджер, син полку середньої
ланки, і він теж ляскає своїми ручками, своїми ластами-недо-
ростками і кричить: і мені, друзі-менеджери, і мені, мені теж
дайте, але йому говорять: пішов в жопу, чувак, на сьогодні все,
всі дороги закриті, ні! — кричить він, — ні! як же це, я ж теж
слухав цю історію про баб, мене зараз просто розірве, дайте
хоч щось. — І тоді старий-мудрий тюлень висипає щось зі
своєї кишені і говорить: давай, синку, спробуй оце-о, воно тебе
вставить. Що це? — лякається син полку. Порошок, — говорить
тюлень. Який порошок? — перепитує син полку. Пральний.
Давай, синку, це твій перший пральний порошок. Зараз тебе
порве. Син полку підходить до рукомийника і думає: зараз мене
порве. І менеджери дивляться на нього, прикрившись ластами,
і думають: о, зараз його порве, його порве. І старий-мудрий
тюлень-підарас підштовхує його до рукомийника і ніжно
шепоче: давай, бебі, давай — зараз тебе порве. І він схиляється над
рукомийником і різко втягує в себе все, що бачить.
І тут його рве.
І ось домогосподарка приходить у відділ соціальної
допомоги і думає: ох, думає, я самотня вагітна домогосподарка, на
що я можу розраховувати? Ясна річ, мені ніхто не допоможе,
я не отримаю жодної такої соціальної допомоги, хто б мені її
надав — цю соціальну допомогу, всі двері для мене зачинено
147
Блок НАТО

Блок НАТО
і кожен клерк думає лише, як мене урити. І тут вона бачить
його, ох, думає, ну, так, звичайно, хіба що цей симпатичний
молодий клерк зможе мені допомогти, видно, що система ще
не вичавила з нього рештки людяного, схоже, в ньому ще
лишилось щось живе, можливо, у нього теж є мама, можливо,
вона теж колись була вагітна, ну, ясно — вона напевно колись
була вагітна, цим ось недоноском, до нього я і піду. І вона під-
148 ходить до нього і каже: ох, синку, тебе мені сам бог послав. Хто
послав? — не розуміє клерк. Так-так, синку, я ж то знаю, саме
тебе мені й треба. Адже у тебе теж є мама. Мама? — не розуміє
клерк. Ну, так, добре, — говорить домогосподарка, — я тобі як
рідному скажу — я домогосподарка, самотня вагітна
домогосподарка, розумієш, синку, і я припхалась сюди не просто так,
а за своєю соціальною допомогою, і якщо ти, недоноску, тут
сидиш, то, очевидно, тобі й відповідати за соціальну допомогу
самотнім вагітним домогосподаркам. А він їй на це і говорить:
значить так, мем, все зрозуміло, давайте будемо вирішувати
вашу проблему. Ось, синку, — каже вона, — тебе мені точно
сам бог послав. Мем, — відповідає він на це, — ніхто мене
нікуди не слав, давайте так, мем, давайте домовимось
відразу — ніхто мене нікуди не слав. Гаразд? Гаразд, —
говорить вона незадоволено. — То як там із моєю соціальною
допомогою? Значить, так, — говорить клерк, — із допомогою.
Давайте будемо вирішувати вашу проблему. Давайте, —
погоджується вона. Давайте, — говорить він. Ну, давайте, — не
заперечує вона. Значить, так, —- говорить він, — значить, ви —
самотня вагітна домогосподарка? Самотня, синку, — відказує
вона. І ви прийшли у наш відділ? — продовжує він. Прийшла,
синку, — відказує вона. І вам потрібна соціальна допомога? —
уточнює він про всяк випадок. Єс, синку, єс, — підтакує

вона, — соціальна допомога. А ми не дамо вам соціальної
допомоги, — говорить він і виходить з кабінету. Фак, — говорить
вона і виходить слідом за ним.
І ось він нервово заходить в сортир, сука, думає, во сука,
самотня вагітна сука, як же вона мене дістала, як же вони всі
мене дістали своєю соціальною допомогою, просто дістали, всі
ці самотні вагітні домогосподарки. В мене теж була мама, і вона 149
теж, очевидно, була вагітна, ну, ясно, що була, раз я зараз тут
сиджу з рулоном у руці, ясно, що була вагітна і що — вона
ходила просила соціальної допомоги? Так, ходила! І що — їй
хтось дав? Так — дали! І нічого мене тепер діставати своєю
допомогою, теж мені вагітна, — говорить він і починає мити
руки, — вагітна, таке враження, що вона збирається народити
Елвіса Преслі. Сука, де мило? — він дивиться по кімнаті. —
Я хоча б руки помити можу, сука? Де мило? Або хоча б
пральний порошок. І він раптом згадує вчорашній порошок.
І тут його знову рве.
Як зберегти родинний затишок
Кожна домогосподарка хоче стати мамою Елвіса.
Громадянський статус мами Елвіса сам по собі дає значні переваги.
Насамперед, проблема соціальної адаптації. Система пасує
перед мамою Елвіса. Домогосподарка приходить до свого
кредитного банку і говорить: о’кей, говорить вона, я мама
Елвіса, де я можу побачити керівника департаменту по
зв’язках із громадськістю? Значить, так, синку, говорить вона
начальнику департаменту, слухай мене уважно — я стара
самотня домогосподарка, можливо, щось у своєму житті я
робила не так, можливо, я не надто включена в боротьбу,
Блок НАТО

Блок НАТО
але чорт забирай, синку, мій Елвіс, мій малий, він знає що
робить, і ось що я вам скажу — такої срані, як у вашому
кредитному банку, я давно не бачила. А я в своєму житті,
до народження Елвіса, ясна річ, бачила стільки срані, що ти
собі уявити не можеш. І з цими словами вона лишає
начальника департаменту сам на сам із проблемами самоідентифі-
кації. Мама Елвіса приходить на біржу й говорить: ох, гово-
150 рить, і тут те саме, і тут та сама срань, послухайте, кричить
вона брокерам і маклерам, ви — сучі діти, я мама Елвіса і
щоб я здохла, якщо я бачила де-небудь таких лузерів, таких
мудозвонів, як ви! Що ви, мем, намагаються врятувати
ситуацію маклери, ми цілком нормальні чуваки, ми знаємо
вашого Елвіса, що за проблема, мем? Проблема в тому,
говорить їм мама Елвіса, що ви мудозвони, і чорт мене
забирай, якщо я зараз говорю неправду. Просто хотіла вам це
сказати: ви — мудозвони, нічого особистого.
Елвіс приходить для того, аби вирішити проблему із твоєю
страховкою. Елвіс говорить тобі: капіталізм не здатен
відібрати у нас головне — наше почуття самоорганізації. І
солідарності. Моя мама, говорить Елвіс, проста самотня
домогосподарка, навчила мене головному: система завжди тримає руку
на крані! Система завжди контролює рівень газу в твоєму
трубопроводі. В той час, як ти борешся за своє виживання, вона
перекриває клапани. В той час, як ти намагаєшся зробити щось
зі своєю страховкою, вона регулює силу напруги. В той самий
час, як ти займаєшся самоорганізацією, система тримає свою
руку на цьому чортовому крані. І коли вона тримає одну руку
на крані, знаєте, що вона робить іншою рукою, ви знаєте, що
в цей час вона робить іншою рукою? Ні? А ви хочете про це

дізнатись? Так. Напевне хочете? Так, ми хочемо. Скажіть — ми
хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як
однією перекриває нам кран. Ми хочемо знати, що система
робить іншою рукою в той час, як іншою перекриває нам кран.
Іншою рукою вона дрочить!
Мама Елвіса приходить додому, знаходить серед кімнати
купу порожніх банок з-під пива, знаходить у ванній самого \si
Елвіса, який спить у теплій воді, знаходить його гаманець, його
ковбойські чоботи, його засраний екологічно-чистий одяг, весь
у крові й кишках молодих менеджерів і рекламних агентів, ох,
Елвісе, говорить вона, мій безтурботний малий, мій
несамовитий Елвісе, в білому одязі й армійській спідній білизні,
мій улюбленець, сонце мого життя, що ж ти так нахуячився,
Елвісе, що ж ти так набрався, що спиш тепер просто у ванні,
просто у своїй армійській спідній білизні. Ох, Елвісе, говорить
вона, система бореться з нами всіма можливими способами,
система знає наші слабкі місця. Все правильно, Елвісе,
система — це справжній дворукий бандит, і доки одну свою руку
вона тримає на крані, іншою рукою вона дрочить. Причому
дрочить вона, Елвісе, тобі.
Як відмовити рекламному агенту
Агент приходить додому до домогосподарки і думає:
сучка, — думає він, — сучка, ось вона сидить собі вдома,
зачинилась, думає кинути мене, як же, думає — де цей агент,
зараз я його кину, зараз він у мене вигребе, я добре
приготувалась, зараз я його обов’язково кину, тільки зайду до неї,
відразу ж почне мене кидати, почне говорити про соціальні
служби, про страховку, про чоловіків, почне грузити мене
Блок НАТО

Блок НАТО
своїми чоловіками, вона думає, якщо я рекламний агент,
значить, мені можна розповідати про своїх чоловіків, я знаю
цих сучок, я знаю, про що вона буде говорити, про своїх
чоловіків, або про порошок, так-так, точно — про порошок,
вони всі думають про порошок, про пральний порошок,
пральний порошок — цей кокаїн для домогосподарок,
щуряча отрута для їхніх чоловіків, вона думає, мене легко ки-
152 нути, їй насрати, що я вже підв’язав із наркотою, що я вже
три місяці як чистий, їй, сучці, на це насрати, зараз почне
грузити мене своїм порошком, своїми чоловіками, почне
говорити мені про соціальні служби, а на те, що я три місяці
чистий, — їй насрати, ясно, це вам не пральний порошок і
не соціальні служби, які вже тут соціальні служби, три
місяці, ти розумієш, три місяці, що ти мені втираєш про свій
порошок, думаєш лише, як мене кинути, ага, давай, я син
пілота бомбардувальника, мій тато був пілотом
бомбардувальника, щоби ти знала, тому давай, що тут у тебе за
адреса, курва, де мої окуляри, де мій кейс, де мої таблетки?
1 коли він підходить до її дверей, вона думає: ох, думає вона,
добре, що сьогодні немає цього навіженого рекламного агента,
який жах, думає вона, минулого разу він намагався продати
мені вогнегасники, говорить, мем, такі вогнегасники, просто
диво, а не вогнегасники, беріть одразу три, ні — краще чотири,
ні, говорю я, для чого мені вогнегасники, два, насідає він,
беріть хоча б два, мем, не потрібні мені вогнегасники, —
говорю, — я довіряю соціальним службам, ось, — каже він, — ага, —
каже, — значить, соціальним службам? я, — каже він, — вже
третій місяць на цій роботі, і не говоріть мені цих дурниць про
соціальні служби, мій тато, — каже, — пілот бомбардувальни-

ка, — і той завжди брав із собою пару вогнегасників, пару? —
не повірила я, так, — каже, — пару, два, завжди брав із собою
на бойові вильоти два вогнегасники, господи, — говорю, —
навіщо ж йому два? Другий, — каже він, — для протипожежної
безпеки, — і що тепер?
І ось він дзвонить у двері, і каже: йо, мем, каже він, добре,
що я вас застав, на вулиці, знаєте, таке робиться, третій
місяць — таке робиться, я навіть не знаю, що думати, добре
виглядаєте, синку, — говорить вона йому на це, я не добре
виглядаю, у мене токсикоз, вітаю вас, — каже він, — вітаю, і
з цієї нагоди пропоную вам купити нашу новинку, я знаю,
всі перестали довіряти нормальній якості, всі намагаються
кинути нас — людей, які дбають про ваш добробут, всі
перестраховуються і довіряють лише цим чортовим соціальним
службам і думають лише про свій чортів траханий порошок,
про цей порошок, я вам таке скажу, мем, цей порошок, чортів
траханий порошок, його вже дівати нікуди, ну що ви з ним
будете робити, не вогнегасники ж ви ним заряджати будете,
пральним порошком, а, мем?
Але вона йому на це говорить: послухай, говорить, синку,
я самотня вагітна домогосподарка, у мене все є, я купила собі
вогнегасник, ось він, червоний, в кутку, бачиш, давай, синку,
йди собі з богом, мені не потрібна ваша новинка, знаю я ваші
новинки, знову або тостери перегорілі або масажери які-не-
будь, мені не потрібні масажери — у мене все є, плюс у мене
токсикоз, тому бачити тебе, синку, мені зараз просто
неприємно, що тут скажеш?

А він їй на це відповідає: о’кей, мем, зрозуміло, все ясно,
мем, тостери вам непотрібні, я розумію — для чого вагітній
домогосподарці тостери, правильно?
Правильно, — каже вона.
І навіщо їй масажери з її токсикозом, правильно? — насідає
він.
Так, синку, так.
А як щодо вогнегасників?
В кутку, червоний.
Вам би лише порошку побільше, правильно?
Синку, — нервує вона, — якого порошку, іди собі з богом.
Йо, мем, — продовжує він, — ну, ясно якого: прального
порошку, вам же, крім нього, нічого не треба, правильно?
Синку, — просить вона...
І те, що я третій місяць уже чистий, вам просто ні до чого,
правильно? Вам це просто нецікаво, з вашим порошком,
правда ж, мем? Те, що мій тато, пілот бомбардувальника, означував
як кризу соціальних комунікацій — вам це просто нецікаво,
правильно?
Синку, — питає вона, — а ти справді чистий?
Мем, — продовжує він, — послухайте, мем, я знаю, що
у вас в голові — порошок, цей чортів траханий порошок,
пральний порошок для вашої безрозмірної пральної
машини, для цієї корови вашого побуту, великої рогатої худоби
постіндустріального суспільства. Пральна машина, яку ви
годуєте жертовною кров’ю розтерзаних кроликів, машина,
яку ви обклеюєте порнолистівками, яку ви обписуєте
фашистськими гаслами — це вона приходить вночі до вас у
спальню і тривожно стогне над вами, це вона знищує ваші
запаси прального порошку, це вона викидає зі свого нутра

рештки домашніх тварин і ваш пошматований одяг. Ага, мем,
саме так — пральна машина, цей електричний стілець для
мідл-класу, вона убиває вас своєю чорною енергетикою,
пробиває ваші чакри, ви знаєте, мем, що вона робить, коли ви
засинаєте? Спитайте, спитайте у мене, що вона робить, коли
ви засинаєте, мем.
Ні, кричить вона йому, тільки не пральна машина, не чіпай 155
її, тільки не вона.
Йо, мем, — насідає він, — як це — не вона? Саме вона, хто ж
іще. Для кого ви купуєте весь цей пральний порошок?
Тільки не пральна машина, — плаче вона.
Коробки, великі картонні коробки з порошком усередині.
Мішки порошку, цілі мішки порошку, для кого ви це купуєте,
скажіть, мем?
Ні, — просить вона, —- ні.
Заради світлої пам’яті мого тата, пілота-бомбардувальника,
скажіть, мем.
О, тільки не це, — стогне вона.
Скажіть, скажіть мені, мем, що ви з ним робите, куди ви
його діваєте, весь цей чортів траханий порошок?!
Але я не купую прального порошку! — кричить вона.
Блок НАТО

Як не купуєте? — раптом зупиняється він.
Не купую! — ридає вона. — І ніколи не купувала! Ніколи!
Жодного прального порошку!!!
156
о
н
<
X
*
О
с
(А
Саме в пеклі! — відповідає він.
Тільки не в пеклі! — розпачливо кричить вона йому.
В пеклі! — відповідає він із пекла.
Є, є, — думає він, — ось так ми працюємо з постійними
клієнтами, ось так ми підтримуємо корпорацію, хай
наступного разу знає, як розмовляти з нашими рекламними
агентами, я її наскрізь бачу, аякже, хотіла мене кинути, бач що
надумала, порошок, говорить, пральний порошок, так ніби
я не знаю, що в неї на умі, аякже, аякже, корпорація мені
платить за мою роботу, я знаю всі ці історії про
страховки і соціальну службу, третій місяць, третій місяць чистий,
третій місяць, ще чотири — і кінець реабілітаційного курсу,
іяїбав...
Тоді хто, хто купує весь цей чортів траханий пральний
порошок? Хто? Я? Я, мем,уже три місяці не купую собі порошку,
тому що я чистий, три місяці чистий, і горіти вам у пеклі, мем,
разом із вашою пральною машиною, горіти вам у пеклі! —
каже він і вибігає на вулицю.
Ні! — кричить вона йому навздогін, — тільки не в пеклі!

Я знаю, — думає вона, — я знаю, чого вони від мене хочуть.
Вони стоять під дверима ванної кімнати, коли я беру душ,
стоять і слухають, як вода стікає по моєму животу, вони
приходять ремонтувати мою пральну машину і вставляють у неї
жучки й датчики, вони підслуховують рівний розмірений шум
. її двигуна, вони хочуть зупинити це безстрашне серце моєї
пральної машини, ось чого вони хочуть. Коли мій син
виросте і стане справжнім Елвісом, він буде носити білосніжний
екологічно-чистий одяг, він вийме з мого серця всі скалки, він
зробить так, що трояндові пелюстки лежатимуть у моїх
кишенях, і навколо не буде нічого, лише білий-білий сніг, і білі-білі
квіти, і ще цей білий-білий чортів траханий порошок.
Як харчуватися в супермаркетах
І тоді директор фабрики, яка виготовляє екологічно чисті
памперси, говорить — нічого, вона все одно не зможе
відмовитись від наших послуг, наш бізнес побудований таким
чином, що жодна суча домогосподарка не зможе врешті обійтись
без наших чортових памперсів, рано чи пізно вона прийде за
ними, прийде до великих прозорих супермаркетів, наповнених
нашими памперсами — найкращими на ринку, рано чи пізно
вона все одно за ними прийде. І знаєте чому? Чому? —
питається рада директорів.
Тому що система завжди тримає руку на крані. В той час,
як ти займаєшся своєю самотністю, вона вміло регулює
клапани. В той час, як ти намагаєшся зробити щось зі своєю
вагітністю, вона підвищує силу напруги. В той самий час, як ти
займаєшся домашнім господарством, система тримає свою
руку на цьому невидимому крані. І коли вона тримає одну

Блок НАТО
руку на крані, знаєте, що вона робить іншою рукою? Ви
знаєте, що в цей час вона робить іншою рукою? Ні, — відповідає
рада директорів, — ми не знаємо. А ви хочете про це дізнатись?
Так* — відповідає рада директорів, — ми хочемо. Ви напевне
хочете? Так, — офіційно повідомляє рада директорів, — ми
напевне хочемо. Скажіть — ми хочемо знати, що система
робить іншою рукою в той час, як однією перекриває нам кран, —
158 закликає їх директор. Ми хочемо знати, — повторює за ним
рада директорів, — що система робить іншою рукою в той час,
як іншою перекриває нам кран. То що, як ви думаєте? —
питається директор. Дрочить? — несміливо робить припущення
рада директорів. — Дрочить Елвісу? В цей час, — говорить
директор, — іншою рукою вона перекриває інший кран. Тому
що насправді кранів два, просто про другий кран мало хто
знає. А насправді їх два. І цей другий кран — наша з вами
беззахисність. Доки система одним краном контролює твоє
життя, другим краном вона контролює твою смерть. Саме
тому ми настільки залежні одне від одного, саме тому так чи
інакше кожна вагітна домогосподарка рано чи пізно прийде
до супермаркета купувати наші чортові памперси. Тому що
так чи інакше ми залежні від неї не менше, ніж вона залежна
від нас. І не розуміти цього не може жодна домогосподарка,
хоч би якою самотньою і вагітною вона не була.
Після цього вони отримують новий транш.
Як убити всіх
Йо, синку, давай, підіймайся, саме час поговорити
серйозно.
Хто ви?

Ми друзі, синку, ми твої друзі, йо.
Які друзі?
Вірні друзі. Послухай, синку, час думати про майбутнє. Ти
думаєш про майбутнє?
Так, думаю.
І що ти, синку, про нього думаєш?
Я думаю про нього тільки хороше.
Молодець, синку, це ти добре придумав — думати про
майбутнє тільки хороше! І як ти думаєш — які в тебе шанси?
Ну, я не знаю, потрібно в мами спитати.
Мама спить.
Так.
То ми тобі скажемо, синку. Ми — твої друзі. Твоя мама,
синку — самотня вагітна домогосподарка. Причому вагітна
вона тобою. І час би вже подумати про своє майбутнє. І тут
приходимо ми, йо, твої вірні друзі. Якщо ти маєш справу з
нами, ми беремо на себе всі видатки, розумієш? Ми
пропонуємо тобі умови, які тобі не запропонує ніхто. Ким ти хочеш
бути?
Домогосподаркою.
Синку, як ти думаєш — які в тебе шанси?
Ну, я не знаю.
Ми знаємо. Давай так, синку — домогосподаркою ти
станеш наступного разу. А ми тебе зробимо Елвісом. Хочеш
стати Елвісом?
А ви можете зробити мене домогосподаркою?
Синку, послухай нас, те, що ми пропонуємо, має тебе
зацікавити. Ми зробимо тебе справжнім Елвісом, справжнім
Елвісом у білому костюмі з діамантами. Ти будеш ходити в
екологічно-чистому одязі, ти будеш носити армійську спідню

білизну, ти виймеш усі скалки з сердець наших матерів. Ну, то
що — по руках?
Добре, а як же мама?
Мама спить.
Давайте її розбудимо. Всі разом.
Думаємо, не варто. Твоя мама, синку, не хоче бачити
очевидних речей. Вона захищає тебе від твоїх вірних друзів,
себто від нас. Вона ховає тебе в своєму животі, ніби ти кенгуру,
але ж ти не кенгуру, правильно, ти Елвіс.
Так, я не кенгуру.
Ось бачиш. Твоя мама не розуміє очевидних речей — нас
все одно не можна позбутись, рано чи пізно вона прийде до
нас, прийде до наших офісів і супермаркетів, прийде
домовлятись про твоє майбутнє, прийде його влаштовувати,
прийде просити соціальної допомоги. Вона не розуміє, що
незалежно від того, хоче вона того чи ні, незалежно від того,
чи хочемо цього ми, ми не можемо одне без одного, ми в
системі, синку, це як у випадку з тобою — ось ми знайшли
тебе, ось ми розмовляємо з тобою, про щось говоримо, і вся
різниця між нами лише в тому, з якого боку маминого
живота ми знаходимось.
А мама про це знає?
Мама, синку, знає про все.
Добре. Скільки?
Ось, це інша річ. Десять.
Скільки?
Десять. Десять баксів.
Добре — п’ять тепер, п’ять після народження.
Доволі неоднозначне рішення, враховуючи твоє
становище.

У мене нормальне становище, чуваки. Або так, або йдіть
в жопу.
І тут вони про щось шепочуться.
Добре, синку, добре, ось п’ятірка, ми її лишаємо твоїй мамі,
хай забере, коли прокинеться. Тільки ж не підведи нас.
Все?
Все-все. Ти хороший син своєї мами.
Побачимося в пеклі, ублюдки.
І коли він далі плаває в маминому домогосподарському
животі, то думає собі так:
Гаразд, — думає він, — це навіть добре. Незабаром я
народжусь і почну рости. Коли я виросту, у мене буде багато
вірних друзів. Вони допоможуть мені стати на ноги, вони
візьмуть на себе всі видатки і залагодять усі нюанси цієї справи.
Я стану справжнім Елвісом, справжнім червоним Елвісом, у
мене буде екологічно-чистий білий костюм із діамантами, а під
ним армійська спідня білизна, можливо, теж із діамантами.
І вже коли я стану справжнім червоним Елвісом, я витягну всі
скалки з сердець наших матерів і з серця своєї мами
насамперед, і навколо мене завжди будуть крутитися менеджери і
рекламні агенти, працівники муніципалітету і клерки, директори
фабрик і власники барів. І всі будуть мене любити і
підтримувати, тому що я буду їхнім Елвісом. І мама буде пишатись
мною, навіть попри те, що ми рідко будемо бачитись і мої
менеджери і рекламні агенти не пускатимуть її до мене, вона все
одно буде мною пишатись, вона розглядатиме здалеку мій кос-

Блок НАТО
тюм і говоритиме: ох, Елвісе, — говоритиме вона, — мій
безтурботний малий, мій несамовитий Елвісе, мій улюбленець,
сонце мого життя, система бореться з кожним із нас, система
знає наші слабкі місця, все правильно, Елвісе, але є один
момент: з кожним із нас система бореться по-своєму, і коли
одним вона перекриває кран, то тобі, мій Елвісе, вона дрочить.
Причому дрочить обома руками.
162
І тоді я покличу всіх своїх менеджерів і рекламних агентів,
усіх працівників муніципалітету і клерків, усіх знайомих
директорів фабрик і власників барів, і зберу їх усіх на незабутню
корпоративну вечірку.
А потім я їх всіх уб’ю.

Український мідл-клас
Становлення та розвиток середнього класу в Україні,
свідками яких ми можемо сьогодні бути, свідчить не стільки про
економічні трансформації в українському суспільстві, скільки
про надзвичайно цікаві соціальні процеси, котрі
супроводжували здобуття і закріплення Україною своєї незалежності.
Попри прискіпливу увагу з боку політичних чи економінчих
аналітиків до сьогодні мало хто намагався дати більш-менш
об’єктивний зріз тих цілком різнорідних, а багато в чому і
взаємовиключних соціально-культурних середовищ, що в сумі
своїй і складають основу та базис українського мідл-класу. На
перший погляд, подібний підхід є цілком виправданим —
середній клас, в своєму соціокультурному чи
релігійно-етнічному виявленні дотепер лишається доволі закритим суспільним
прошарком, не зацікавленим у власній репрезентації. Проте,
навіть поверховий огляд основних соціальних чи етнічних
груп, так чи інакше приналежних до становлення в Україні
середнього класу, дозволяє робити доволі оптимістичні
прогнози щодо можливої побудови в Україні відкритого
суспільства. Багато в чому саме діяльність згаданих нижче соціо-куль-
турних груп визначає рівень відкритості цілого суспільства,
тож оцінюючи цей огляд, слід доволі обережно поводитись із
висновками, хай навіть попередніми. Так чи інакше — відкри-

Блок НАТО
те суспільство все ширше розчиняє свої брами, і в якому стані
ти крізь них пройдеш — залежить лише від тебе.
Власники букмекерських контор — обмежена соціальна
група, чия діяльність безпосередньо пов’язана з розвитком в
Україні дитячого та юнацького спорту і, відповідно, коорди->
164 нується профільними комітетами кабінету міністрів. Перші
букмекерські контори, або ж так звані «Клуби фізкультурних
аналітиків», виникли ще в 60-ті роки минулого століття з
подачі правлінь кількох провідних спортивних товариств,-
зокрема «Динамо» та «Трудових резервів». «Динамо», як дочірня
структура міністерства внутрішніх справ, було особливо
зацікавлене в контролюванні ринку радянського букмекерства,
яке на той час функціонувало майже виключно в нелегальних
умовах, чому сприяла безсистемна діяльність так званих
«чорних букмекерів». Чорні букмекери, в основному
громадяни закавказьких республік, маючи традиційну схильність до
спортивної аналітики та яснобачення, легко захопили
найбільший — Кримсько-Ростовський кооперативний тоталізатор і,
вирізавши своїх конкурентів із Приазовського
фізкультурного товариства, практично стали монополістами в цьому
сегменті сфери громадських послуг. За такого розвитку подій
легалізація тоталізатора керівництвом спорттовариств та
комітетом комсомолу дозволяла останнім порушити приватну
монополію і значно розширити можливості радянського
фізкультурного руху. Тим більше що основу керівного складу
згаданих вище спорттовариств, а також згаданого вище
комітету комсомолу так чи інакше складали громадяни
закавказьких республік.

Діяльність перших «Клубів фізкультурних аналітиків» мало
чим нагадувала діяльність сьогоднішніх букмекерських
контор, виконуючи скоріше функцію спортивно-патріотичних
гуртків, клубів авторської пісні та аматорських релігійних сект.
В основному діяльність «Клубів» була прив’язана до роботи
державних іподромів, а також до календаря ігор чемпіонату
СРСР з футболу. Тут слід зазначити, що оскільки футбольний
чемпіонат не був у зоні впливу комітету комсомолу, ПОВНІСТЮ і65
контролюючись комуністичними партіями союзних республік,
то чорним букмекерам не лишалось нічого іншого, як повністю
зосередитись на непрофесійному футболі, що врешті-решт
дозволило їм розробити оригінальну систему спортивного
прогнозування, більше відому у вітчизняній криміналістиці як
«Азербайджанські гетри». Принцип його полягав у тому, що
кілька «Клубів фізкультурних аналітиків» об’єднували свої
уставні капітали і вкладали їх в одну з команд другої ліги
українського чи молдовського чемпіонатів, викуповуючи його
разом із гравцями, тренерами та розрізненою
інфраструктурою на два-три роки вперед. Вибір саме українських чи
молдовських команд пояснювався тим, що республіканські
комітети спорту України та Молдови не могли повною мірою
забезпечити кадрову політику любительських футбольних
колективів, тому тренерський склад багатьох команд другої, а
почасти і першої ліг складали громадяни закавказьких
республік, переведені сюди по профспілковій лінії. В цьому випадку
чорні букмекери продавали потрібні результати на сезон, а то
й два наперед, що автоматично збільшувало ставки і
зменшувало можливість у всьому цьому розібратись. При цьому
спортивні аналітики, як правило громадяни закавказьких республік
зі схильністю до яснобачення, визначивши ймовірне котиру-
Блок НАТО

Блок НАТО
вання улюбленої команди на рік вперед, за першої-ліпшої
нагоди залишали територію Української РСР, отримуючи через
структури мінкульту можливість службового просування
переважно в Амурській області та Єврейській автономній
республіці. Натомість будь-які спроби чорних букмекерів злитися
з офіційними структурами і в такий спосіб розширити ринок
щоразу зазнавали гучної поразки. Серед нечислених успішних
166 випадків проникнення чорного букмекерства в партійні та
господарські структури республіки можна згадати хіба що епізод,
пов’язаний із будпідрядом харківського міського іподрому,
більше відомий у вітчизняній криміналістиці як «Справа 12
кинутих фізкультурників». На початку 80-х харківський обласний
тоталізатор переживав природний занепад. Саме тоді в колах
місцевих фізкультурних аналітиків і було розроблено
ризикований план. Оскільки заступником голови міськбудплану було
призначено громадянина закавказької республіки, група
ентузіастів через мінплан змогла пробити довготривалий
будівельний підряд на проведення ремонтних робіт на території
харківського міського іподрому. На початок сезону 82-го року
в будівлі адмінкорпусу та підтрибунних приміщеннях
іподрому повним ходом почали вестись ремонтні роботи.
Відповідно, адміністрація змушена була призупинити доступ на
територію спортивного комплексу відвідувачів, а також учасників
змагань. Проте, останній факт, а саме факт відсутності на
території іподрому спортивних змагань, адміністрацією особливо
не розголошувався, тому працівники тоталізатора і далі
продовжували приймати ставки від населення. Факт складу
злочину було виявлено випадково, щойно із завершенням сезону,
себто пізньої осені 82-го, коли комсомольська будівельна
бригада імені Гризодубова, котра на той час здійснювала підготов-

чі роботи в підтрибунному приміщенні, під час обідньої
перерви несподівано вийшовши на бігові доріжки спорткомлексу,
не виявила там не те що якихось забігів, а й взагалі — жодного
духу змагань. Внаслідок проведених оперативних дій було
затримано, крім бригади імені Гризодубова, майже всю верхівку
харківського «Клубу фізкультурних аналітиків», котрий уже
встиг частково злитись із обласним відділенням УТОС
(товариство сліпих) і в такий спосіб успішно контролював діяльність 167
комітету соціального забезпечення. Поміченого у зловживанні
службовими обов’язками заступника голови міськбудплану
було переведено на посаду директора Амурської обласної
філармонії.
З отриманням Україною незалежності букмекерський рух
у країні зазнав кардинальних змін — вчорашні чорні
букмекери, зумівши провести в органи влади своїх представників
ще на початку дев’яностих, трансформували діяльність
спортивних тоталізаторів у суміжні сфери суспільного життя,
взявши активну участь у другій хвилі приватизації і створивши
кілька інститутів політичної аналітики. Втім, найбільш
успішним проектом вчорашніх букмекерів слід все ж таки вважати
їхню активну участь у парламентських виборах 98-го року,
коли розроблений і створений спортивними аналітиками
проект Партії зелених став головною сенсацією виборчих
перегонів, попри те що самі букмекери ставили на нього не більше
як 1:1,5. Остання спроба чорних букмекерів повернутись до
великого спорту так само зазнала гучної поразки, коли в
жовтні 98-го в Черкасах, у дні святкування річниці «Трудових
резервів» під час святкового банкету виделкою було заколено
керівника аналітичної служби ФК «Ністру» В. Стального (біль-
Блок НАТО

ше відомого у вітчизняній криміналістиці як Б. Вахабзаде). На
сьогодні в країні існує близько десятка серйозних структур,
котрі успішно поєднують букмекерську практику з
благодійною, правозахисною та кредитно-християнською діяльністю.
* * *
Окреме місце займають Масоии нової хвилі, чию
діяльність пов’язують із розвитком важкої промисловості та
індустріального освоєння Донбасу в другій половині XIX століття.
На відміну від першої хвилі, масони нового покоління
з’явились на території України разом із спеціалістами гірничо-
інженерної справи, виписаними Юзом для досліджень нових
родовищ. Прибуття в індустріальні райони групи масонів-ен-
тузіастів відразу ж викликало зацікавлення з боку царської
охранки, котра пов’язувана їхню появу з швидким
розповсюдженням протестантства. Спроба масонів перекласти вину на
татар, котрі здійснювали в робітничих селищах гуртову
закупівлю жіночого волосся, спричинила конфлікт між
татарськими гуртовиками та поліцією. Самі ж масони в конфлікт
намагались не вмішуватись, більшість вільного часу
проводячи в безрезультатному вивченні зразків виробленої породи.
Можна припустити, що справжньою метою перебування
масонів у районі заводських новобудов було проведення
геологічних розвідок, пов’язаних із видобуванням особливо цінних
порід корисних металів, що їх масони широко застосовували
при відправлення своїх зловісних ритуалів. Перші відомості
про присутність в ґрунтах Донецького Кряжа подібних
елементів з’явились безпосередньо в економічних звітах Юза,
переданих ним Королівській фінансовій палаті щойно після
проведення перших розвідувальних робіт. Слід також
відзначити, що ці відомості були й останніми.

З розвитком транснаціональних корпорацій масони нової
хвилі змушені корегувати свою діяльність, зважаючи на реалії
побуту фабричних робітників та найбідніших верств
селянства. На початку Першої світової війни шахтарськими
селищами прокочується хвиля масонських погромів, ініціаторами
яких виступали переважно радикально налаштовані члени
єврейських громад, котрі в такий спосіб хотіли привернути
увагу уряду до проблем малих народів Російської імперії.
Сприйнята масонами позитивно Велика жовтнева
революція разом із соціальною диференціяцією поклала край і
гонінням на масонів. Найактивніші з них починають співпрацювати
з радами робітничих та солдатських депутатів, беруть участь
у встановленні радянської влади на території Східної України,
активно підтримують ідею утворення Донецько-Криворізької
республіки як державного формування з яскраво вираженими
засадами франкомасонства. Розкол в українському масонстві
пов’язують зі вступом на територію республіки австрійських
окупаційних військ. Займаючись активним агітаторством
серед цісарських добровольців, частина масонів-агітаторів
поступово відійшли від ідей червоного федералізму, висловивши
природне бажання продовжити пошуки особливо цінних
порід корисних матеріалів для відправлення за підтримки
австрійської воєнщини своїх зловісних ритуалів. Проти цього
активно виступила інша частина масонів, котрі
дотримувались суто теоретичного впровадження ідей франкомасонства
в комуністичний побут. Але розкольників несподівано
підтримав головком Троцький, якого зацікавили як породи корисних
металів, так і зловісні ритуали як такі. Вже на середину 1920
року було створено дві Волосні ложі революційного франкма-

Блок НАТО
сонства — Комуністична ложа імені Троцького і Ложа гірни-
ків-каменярів «Лутугине-2». Усвідомлюючи непевність свого
становища, масони-гірники ще влітку 20-го спробували
домовитись із розрізненими загонами анархо-комуністів щодо
здійснення військового рейду в район Північної Персії, звідки,
за їхнім твердженням, і бере початок донецьке масонство, з
подальшим облаштуванням там Незалежної Території Дії
170 Прав і Понять, що в принципі не суперечило соціальним
поглядам анархо-комуністів. Утім, в останній момент анархісти
висунули низку вимог щодо майбутнього облаштування
території, вказуючи зокрема на несумісність ідей синдикалізму
з ідеями федерального устрою, що його традиційно
обстоювала ложа «Лутугине:2», після чого каменярі змушені були
повернутись до мирної масонської праці.
Як і слід було очікувати, з початком сталінських репресій
першого удару було завдано по колишній ложі імені
Троцького, котра, хоча кілька років перед тим і змінила назву на ложу
нового побуту імені Орджонікідзе, все ж від своїх правих
ухилів не відмовилась і була ліквідована як «терористична
організація націоналістичного спрямування», що ставила собі
на меті «шкідницьку діяльність та боротьбу з радянською
владою на індустріальному виробництві». Більшість масонів-троць-
кістів було відправлено на поселення до Амурської області,
багато хто з них до цього часу успішно асимілювався,
зберігаючи проте і рештки української самоідентифікації, зокрема,
мешканці амурської Громади комуністичних масонів активно
підтримували ідею наркома освіти Скрипника щодо
впровадження української мови в місцях компактного
проживання українців. Цікаво, що франкмасони амурського регіону і

дотепер намагаються підтримувати культурні зв’язки з
«материковою» Україною, запрошують до себе на виступй зірок
української естради, відкрили дві греко-католицькі церкви.
Натомість члени ложі «Лутугине-2» зуміли уникнути
репресій, перш за все за рахунок запропонованих ними нових
методів добування вугілля, впровадивши так званий «стаха-
новський» рух, котрий чималою мірою забезпечив успіх
сталінської індустріалізації.
У шістдесяті роки, передбачаючи неминучий розпад
Радянської імперії, масони Донбасу активно включились в рух
дисидентів. Тоді ж особливої популярності серед них набирає
ідея внутрішньої еміграції, що приводить багатьох із них в
лоно баптизму. З отриманням Україною незалежності
розрізнені масонські громади, котрі об’єднувались зазвичай навколо
баптистських центрів, намагаються пристосуватись до нових
соціальних реалій, разом із координаторами баптистського
руху на пострадянському просторі зайнявшись оптовою
торгівлею та представництвом на території України західних
корпорацій. Зокрема, саме масонськими громадами Східної
України було відкрито мережу ресторацій макдональдс, у
чиєму оформленні і до сьогодні легко можна розгледіти рештки
франкмасонської символіки, такої ж як і на зелених однодола-
рових купюрах США.
* * *
Комуністи України — радикальний політичний рух,
нараховує близько 130 тисяч активістів, легальне крило —
комуністична партія України (так звана «КПУ»), проте реальну стра-

Блок НАТО
тегію руху визначають бойові групи (так звані «бородачі
Щербицького») — нелегальні збройні формування, що
складаються в основному з учнів профтехучилищ та працівників
хімічної промисловості. Рух виник на початку 92-го року
після розгрому комуністичних сил та проведення новою
українською владою кривавої кадрової люстрації, внаслідок чого
українські комуністи постали перед дилемою — повернутись
172 ДО традиційних підпільних методів боротьби, зосередившись
на пропагандистській та просвітянській діяльності, чи все ж
таки спробувати домовитись із новою владою шляхом
болючих компромісів. Проти болючих копромісів виступило
молодіжне крило партії (так званий «комсомол»), під час
нелегального (так званого «Ворошиловградсько-Луганського»)
з’їзду партії запропонувавши третій — найбільш
адекватний — варіант партійного будівництва: партія переходить до
збройного спротиву, натомість залегалізованим лишається
політичне крило (так звана «КПУ»), котре очолюється
підставними особами з числа технічної інтелігенції, що співчуває лівій
ідеї. Підставний центральний комітет на чолі з інженером Си-
моненком виступає посередником між бойовими групами та
органами влади, своєрідним речником ідей повстанців. Проте
перед партією постав ряд проблем, перш за все —
фінансового характеру. Саме тоді активісти лівого руху, задіяні в хімічну
промисловість (так звані «хіміки»), вперше висувають ідею
необхідності проведення масових експропріацій, недвозначно
стаючи тим самим на позиції лівих есерів. Проти сповзання
на позиції соціал-революціонерів рішуче виступають
представники творчої інтелігенції, котрі підтримують ліву ідею
(так звана «група Олійника»), проте «хімікам» удається
локалізувати внутрішньопартійний конфлікт за рахунок моральної

ліквідації групи Олійника. Тоді ж бойові одиниці українських
комуністів проводять перші експропріації щойноутворених
комерційних банків. Усю відповідальність за зухвалу акцію
бере на себе КПУ. Чудово розуміючи, що за підставними
особами з центрального комітету насправді стоять люди із
«бородачів Щербицького», правоохоронні органи оприлюднюють
у суспільстві правдиву інформацію про бойовиків, що
допомагає політичному крилу комуністів перемогти на
парламентських виборах 94-го року.
Тоді ж активісти з-поміж найбільш послідовних і досві-
чених «хіміків», виступаючи проти централізації влади в
руках підставного цк, висувають ідею ескалації збройного спро-
тиву та створення на базі хімічних підприємств Східної
України з їх розгалуженою дистрибуторською мережею Кри-
ворізько-Бесарабської Промислової Автономії з
адміністративним центром у місті Щастя (тепер — Луганська область).
Проте ідея промислової автономії не знаходить підтримки
серед представників групи Олійника передусім з причин
відсутності на території Червоної Бесарабії промисловості як
такої.
На початок 1999 року в активі українських комуністів
нараховується вже близько 75 експропрійованих банківських
резервів, більше сотні випадків нападу на інкасаторів,
листонош та дрібних держслужбовців. Кілька банків загалом
змушені були згорнути власну діяльність внаслідок експропріацій,
здійснених українськими комуністами (так званий «скандал
навколо банку «Україна»»). Не маючи змоги самостійно
протистояти партизанському руху, Асоціація незалежних банкірів

Блок НАТО
проводить у парламенті проект постанови щодо внесення змін
у закон про банківську діяльність, згідно з яким комуністична
партія зобов’язана сплачувати комерційним банкам страхову
суму у випадку подальших актів захоплення своїми бойовими
групами банківських активів. Проект радо підтримала решта
парламентських фракцій, котрі за великим рахунком теж
складались із підставних осіб, залегалізованих центрвиборчкомом.
174 Проте парламентська більшість, безпосередньо задіяна в
розвиток та розгалуження дистрибуторської мережі активістів-
хіміків, не прийняла цих змін, що дозволило політичному
крилу комуністів упевнено йти на наступні президентські
вибори. Втім, не зацікавлені в повній легалізації своєї
дистрибуторської мережі, а відповідно, і в перемозі на президентських
перегонах, бойові групи комуністів рекомендували своєму
кандидату втриматись від подальшої агітації на свою користь
і почати переговори із представниками влади щодо
поглиблення мережі дистрибуторів-хіміків.
На сьогоднішній момент українські комуністи за великим
рахунком втратили свій вплив на органи влади, частково через
дворушницьку діяльність групи Олійника, частково — через
втрату контролю над мережею хіміків-дистрибуторів,
оскільки головна шняга хімії полягає в тому, що як би ти не хотів,
вона від тебе залежати не буде ніколи, натомість ти від неї
залежиш завжди.
* * *
Растамани, котрі свого часу прийняли українське
громадянство, місцем свого компактного проживання обрали
посушливі райони Таврії та Бессарабії, що не в останню чергу

було спричинене зовнішньою політикою уряду більшовиків.
Прикметною є сама історія появи перших растаманів на
території Радянської України. Вже від початку тридцятих років
наркомат зовнішніх справ, за посередництва Комінтерну,
спробував налагодити зв’язки з розрізненими марксистськими
гуртками Кінґстонського університету, намагаючись
перешкодити розповсюдженню серед місцевих студентів ідей троць-
кізму, що набирали на острові все більшої популярності.
Згідно з постановою наркома зовнішніх справ було створено
«Всесоюзний радянсько-растафаріанський комітет
взаємодопомоги», в обов’язки якого входила культурна та
просвітницька діяльність, а також проведення всеросійського займу
на підтримку працівників ямайських мануфактур. Саме
через згаданий комітет та утворені внаслідок його діяльності
структури, з території Радянського Союзу здійснювались
основні перевезення важких наркотиків та марксистської
літератури в іспанських перекладах до країн
антифашистського блоку.
На початку 1939 року, після жорстокого придушення
страйку кінґстонських ткачів, котрі виступили з вимогою
вільного доступу до сировини, задіяної у виробництві,
комуністична партія Ямайки, побоюючись репресій з боку
колоніального уряду, звернулася до керівництва Комінтерну з проханням
дати санкцію на проведення часткової репатріації активістів
лівого руху з території Ямайки. З ініціативою прийняти
репатріантів виступив уряд Радянської України. В свою чергу
представники ямайських профспілок звернулись за офіційним
благословенням до Ефіопської православної церкви. У квітні
39-го на позачерговому єпархіальному соборі ЕПЦ таке бла-
175
Блок НАТО

Блок НАТО
гословення було отримано, і перші репатріанти почали
готуватись до подорожі.
Вже наприкінці травня кораблі з ткачами прибули до
Одеси. Нова батьківщина зустріла вигнанців сонячною погідною
весною та масовими мітингами підтримки. На позачерговому
засіданні секретаріату кпб(у) було прийнято рекомендаційну
і 76 директиву щодо тимчасового облаштування на території
південної Таврії репатріаційних таборів для червоних ткачів
Ямайки, з подальшим наданням цим господарствам статусу
експериментальних радгоспів. Незабаром туди ж почали
прибувати й репатріанти — червоні хасиди, котрі внаслідок
масових маневрів Радянської армії на території Західної України
змушені були змінити місце свого компактного проживання.
Вже на вересень 39-го року на відведеній території були
створені перші 15 експериментальних радянських господарств
червоних хасидів і ткачів Кінгстона, з обмеженим правом
вільного товарообміну (у випадку з червоними хасидами) та
доступу до готової сировини (у випадку з ткачами Кінгстона).
Прикметно, що на відміну від червоних хасидів, котрі
відразу ж перейняли умови соціалістичного побуту та трипільну
систему ведення сільського господарства, переселенці-раста-
мани дотримувались більш звичних методів землеробства,
віддаючи перевагу традиційним видам сільськогосподарських
культур і вже до 12-ї річниці Великої жовтневої революції
відкривши дві перші артілі для обробки та збереження готової
сировини.
Посівна 40-го року пройшла в умовах напруженої
боротьби з посухою, що, втім, не завадило комунарам засадити від-

ведені їм території привезеним із батьківщини посівним
матеріалом і розраховувати на успішний урожай. З тими ж таки
сподіваннями підійшли до посівної й червоні хасиди. Втім, уже
на початку червня на території Бессарабії розпочались масові
маневри Радянської армії, метою яких було перешкодити
розповсюдженню серед місцевого пролетаріату ідей Муссоліні, що
набирали в районі північного Причорномор’я все більшої
популярності. Представники ямайських профспілок звернулись і 77
до уряду Радянської України з ініціативою впровадження
радянських методів сільського господарства в районі басейну та
дельти ріки Буг. Ініціативу червоних ткачів було підтримано і,
заручившись підтримкою єпархіальної колегії ЕПЦ,
добровільні загони ткачів Кінгстона вже взимку 40-го року перейшли
закутий у кригу Буг і спустились вниз до лиману. Прикметно,
що червоні хасиди переходити закутий у кригу Буг
відмовились, пославшись на складність та комплексність сповідуваної
ними трипільної системи ведення сільського господарства.
Попереду було освоєння нових земель і посівні роботи, проте
на перешкоді растаманам стали воєнні дії 41-го року.
Літня воєнна кампанія 41-го не лише завадила червоним
репатріантам зібрати перший урожай на освоєних землях, але
й принесла пряму загрозу знищення вцілілих запасів
посівного матеріалу та готової сировини. Уже наприкінці червня
представники ямайських профспілок звертаються безпосередньо
до голови президії Калініна з проханням дати дозвіл на
створення серед переселенців військових формувань із обмеженим
доступом до складів озброєння та готової сировини.
Незабаром такий дозвіл було отримано, і вже на середину липня
наркомат оборони переслав до київського військового округу
Блок НАТО

факультативну директиву щодо легалізації як окремих
військових частин Першого піхотного растафаріанського полку
та Окремої залізної сотні червоних хасидів. Прикметно, що
самі червоні хасиди з подібними проханнями до голови
президії Калініна не звертались, пославшись на необхідність
евакуації об’єктів народного господарства.
Уже в серпні 41-го репатріанти отримали бойове
хрещення. Згідно з загальним планом літньої кампанії, ткачі
Кінгстона зайняли кругову оборону в дельті ріки Буг, тоді як
червоним хасидам дісталась стратегічно важлива ділянка в
особливо посушливому районі південної Таврії. Слід
зазначити, що складні погодні умови, а також обмежений
доступ до складів озброєння та готової сировини тривалий
час не дозволяли командному складу растафаріан перейти
до контрнаступальних дій. Втім, проведений об’єднаними
парафіями Ефіопської православної церкви в екзилі збір
коштів допоміг представникам ямайських профспілок
зібрати достатню суму для закупівлі в тимчасового уряду
Алжиру кількох одиниць бойової техніки італійського
виробництва. Прикметно, що посередником у цій операції виступив
сам Муссоліні, котрий вже тривалий час намагався позбутись
кількох важких танків виробництва 1916 року, проводячи
отримані гроші офшором через кіпрське представництво
німецького народного банку. Вже наприкінці вересня
бойову техніку було нелегально завантажено на кораблі в
одному з турецьких портів і під виглядом комбайнів для
збирання бавовни відтранспортовано в невідомому напрямку.
Проте після несподіваного нальоту радянської авіації до
територіальних вод України ввійшов лише один танкер зі

смертоносним вантажем на борту. В перших числах жовтня
панцирник «Червона Абіссінія» був у розпорядженні
ямайських бійців. Тоді ж об'єднане командування червоних
репатріантів розробляє унікальну за своїми інженерно-технічними
характеристиками контрнаступальну операцію, у військовій
історіографії відому під кодовою назвою «Позитив».
Загітовані комісарами-растафаріанами, червоні хасиди так само
погоджуються брати участь у контрнаступі й, завантажив- 179
шись на баржу одного з риболовецьких господарств,
починають форсувати Буг у західному напрямку. Проте після
несподіваного нальоту радянської авіації баржу було
потоплено і контрнаступ на цій ділянці фронту довелось
відкласти на невизначений термін. Натомість передовим частинам
ткачів Кінгстона вдалось успішно зім'яти оборонні
укріплення супротивника, що складались в основному з
румунських штрафбатів, і, отримавши нарешті повноцінний доступ
до складів озброєння та готової сировини, безслідно
розчинитись у степах Бессарабії. Прикметно, що панцирник
«Червона Абіссінія» піхотинці змушені були залишити в дельті
ріки Буг, з огляду на його (панцирника) цілковиту нетранс-
портабельність.
У повоєнні роки растафаріани України активно
включились у відбудову народного господарства, повернувшись із
фронтів Другої світової до мирної праці. Протягом п'ятдесятих
років відбувається активна механізація та раціоналізація
виробничого процесу, шо дозволяє передовим господарствам
репатріантів достроково виконати поставлений перед ними
п'ятирічний план і надійно забезпечити себе на майбутнє го-
товою сировиною. Позитивно сприйнявши розвінчання куль-
Блок НАТО

ту Сталіна та процеси демократизації радянського суспільства,
ткачі Кінгстона вже в 60-ті роки починають впроваджувати
нові методи ведення сільського господарства, поєднуючи
вирощення традиційних для себе сільськогосподарських культур
із вирощенням нового для цих земель різновиду харчової
ямайської кукурудзи. З початком перебудови колективні
господарства растафаріан Херсонської та Миколаївської областей
переймають альтернативні методи господарювання та
адміністративного управління, внаслідок чого виникають перші
кооперативи з виготовлення з готової сировини сувенірної
продукції, продаж якої допомагає найбільш активним
господарствам успішно подолати наслідки дефолту й конкурувати
з державними підприємствами в умовах ринкової економіки.
Проголошення незалежності України відкрило перед раста-
манами Херсонщини та Миколаївщини можливість
комплексного та необмеженого доступу до готової сировини, а також
забезпечило їх можливістю подальшого вдосконалення
виробничого процесу унікальним за своїми інженерно-технічними
характеристиками методом безвідходного споживання та
переробки посівного матеріалу; Багато почесних растафаріан
нагороджено всесоюзними та державними преміями,
орденами та медалями. Четверо червоних репатріантів носять горде
звання кавалера ордену слави, двоє — ордену трудового
прапора, ще один — медаль за успішне форсування ріки Буг у
вересні 41-го і серпні 43-го. Прикметно, що на останніх
президентських виборах растамани України масово підтримали
кандидата Черновецького, справедливо вбачаючи в ньому
останнього представника абіссінської королівської династії,
здатного визволити їх з багатовікових утисків і вивести з-під
вавилонського гніту на світлі води Сіону.

Моя культурна революція
і
181
Історія моїх стосунків з культурою — це історія поразок.
Будучи від народження дитиною замкнутою і вразливою, я,
кожного разу натикаючись на артефакти, розсипані на
моєму життєвому шляху, боляче різався об гострі кути
національної культури, об її незачищені поверхні й невідшліфо-
вані покриття, проектуючи суспільні негаразди на власну
неврівноважену і недоформовану карму. Я ніколи не міг
говорити про культуру відсторонено й неуііереджено,
очевидно тому, що сприймав її надто інтимно, фрагментарно, так
би мовити; моя національна культура — це мої персональні
чакри і мій приватний онанізм, про який я теж не можу
говорити узагальнено, в контексті національно-визвольних
змагань, хоча, може, так було б і краще. Говорячи про
культуру, я не можу вживати слова «ми», оскільки не завжди
знав, хто сидів у сусідній камері ровд; будь-яка спроба
озирнутись і зробити бодай якісь висновки, як правило,
закінчувалась тим, що я обертався і починав перераховувати трупи.
О’кей, у мене не склалось із культурними стратегіями — із
усіх стратегій культурного позиціонування мені була відома
лише стратегія підліткового алкоголізму. Що за певних умов
теж може сприйматись як культурний спротив.
Блок НАТО

Мій культурний простір початку 90-х — це розхуячений
телевізор, взятий напрокат цілою комуною (спеціально брали
гуртом, щоби в разі чого нести колективну відповідальність,
оскільки пропити телевізор самому набагато спокусливіше,
аніж дружнім колективом), по якому з ранку до ночі, поміж
потужними рекламними блоками і гонконзькими бойовиками
крутять лайф-шоу роллінг стоунз і ганз-н-роузіс. Бляха-муха,
думаю я іноді, печально оглядаючи сьогодні яку-небудь ксе-
нофобську «пісню року», — у нас була велика епоха, ми, чорт
забирай, мали можливість щодня дивитись концерт роллінг
стоунз, і хай це був той самий концерт, з ранку до ночі той
самий, і хай це був не кращий концерт роллінг стоунз, але це
було в нашому ящику, в нашому ефірі. Що сталось із
культурою, що сталось із нами, що, зрештою, сталось із роллінг
стоунз, я мовчу про ганз-н-роузіс. Втім, із роллінг стоунз якраз
все ніштяк, потрапивши цього літа на їхній мюнхенський
концерт, я ще раз зі світлою ностальгією згадав наш дефолт і
відрізні купони, безумні рок-н-рольні дев’яності, коли ми не
могли дозволити собі бути конформістами, оскільки це було
фінансово невигідно. Фінансово вигідно натомість було взяти
гуртом напрокат телевізор і дивитись першу в совку (блін, ре-
бята, першу і останню в совку, оскільки і совка вже не було)
телевізійну музичну програму «Під веселим Роджером», яку
вів покійний, царство йому небесне, Сер, легендарний лідер
«КПП», веселий безбаштовий товстун, котрий десь на початку
дев’яностих навіть балотувався в депутати, і навіть набрав
своїх, здається, двісті з чимось голосів, і скільки йому не
вистачило для перемоги — ще тисяч сто, і чорт забирай — я би

і сам голосував за нього, але я не голосую, ось у чому
проблема, ось у чому проблема всіх нас — ми просто не
проголосували свого часу за Сера, ми не підтримали харківську рок-
школу, свідками занепаду якої несподівано стали, нам по хуй
був культурний простір, для нас набагато важливіше було не
пропустити черговий гонконзький бойовик, такими ось ми
були ублюдками.
Натомість, школа справді існувала, з усіма належними
школі атрибутами — з аншлаговими концертами в різних голімих
дк, з ксероксними афішами, з портвейном і проповідями, все
як нада — і «Різні люди», і «Ку Ку», і кандидат в депутати Сер —
ми мали на кого рівнятись. І навіть більше того.
З
Навесні 92-го року до Харкова приїхали «Брати Гадюкіни».
Людині байдужій, незацікавленій і незаангажованій у
культурний простір початку 90-х, ця інформація нічого не скаже, тоді
як для кожного чесного громадянина, котрий не пропускав
жодного гонконзького бойовика і жодного шарового
концерту в дк хемз (чесне слово, дк хемз — звучить не гірше за ман-
хетенський CBGB), це було щось на зразок апостольського
послання — мовляв, навесні 92-го року, з боку київської траси,
в супроводі учнів, продюсерів та інших юродивих, наше місто
з дружнім коротким візитом відвідав Господь наш Ісус Хрис-
тос і, давши два сольних виступи в дк хемз, своєчасно зник у
галілейському напрямку. Тут слід пояснити, чому саме «Брати
Гадюкіни». Адже в Харкові натоді,та й натепер із рок-н-ролом
усе було гаразд, до нас у ті психоделічні роки навіть «Лайбах»

Блок НАТО
приїздив, але з «гадами» була окрема історія. Річ у тім, що ми
не просто вибудовували свій культурний простір. Наш
культурний простір потребував безпосередньо національного
забарвлення, себто це ми потребували національного
забарвлення культурного простору, а нам натомість пропонували
гонконзькі бойовики. Можливо, саме через це ми й не
голосували за Сера, оскільки не пропонував Сер необхідних нашому
184 культурному простору речей — жодних погромів, жодних
трибуналів, жодних хунвейбінів — не було всього цього в його
передвиборчій програмі, ну то які можуть бути вибори —
говорили ми і повертались до телевізора. Натомість «Брати Га-
дюкіни»! Ці хитрі галицькі євреї (як говорили про них у не-
, численних і від того озлоблених націоналістичних колах)
пропонували справжній культурний продукт, з яким не
соромно було виступити навіть у дк хемз. Щойно перед цим вони
випустили свій другий альбом, «Ми — хлопці з Бандерштату»,
це була справжня платівка, ми всі її купили, і хоч слухати її не
було на чому (ну справді — не на телевізорі ж її слухати), все
одно — не мати вдома такої платівки було западло. І ще, до
речі — про продюсерів. Знайомий розповідав мені таку штуку,
що в ті благословенні часи, їдучи на гастролі, «Гадюкіни»
посилали вперед себе, як вони його звали, продюсера, котрий мав
пробивати їм у новому, невідомому для них місті, наркоту.
Думаю, що це чос, але чос красивий — у дусі трагічності
ранніх 90-х.
І коли вони приїхали, я чи не вперше зрозумів, що
культурний простір — штука примарна і плинна, що він легко
надається до трансформацій і розширення, особливо якщо ти
над цим старанно працюєш, і «Гадюкіни» це яскраво підтвер-

дили своїм життєвим прикладом, відбабахавши перший
концерт, і змішавши напередодні другого разом із нами двадцять
літрів розливного пива з літром чистого спирту, і ледь не
зірвавши виступ. І це було прекрасно, в сенсі не те, що вони
ледь не зірвали виступ, а те, що вони разом із нами мішали
пиво зі спиртом, і хоча затарений Кузя вже не в стані був
перетворити йорш на вино, а вино на воду, в нашому
культурному просторі все одно щось змінилось, можливо навіть — не
в кращий бік. В усякому разі зранку було погано всім.
Чому я наводжу тут приклади, котрі не надаються до
узагальнення, і описую такі інтимні епізоди? Мені йдеться
передусім про те, що жодного такого культурного простору
насправді не існує, це симулякр, або ж чос, справжній
конкретний чос — немає жодного культурного простору, є ти і твій
телевізор, і що ти в ньому побачиш, залежить лише від тебе.
Не перекладай відповідальність за безцільно прожиті роки на
управління культури, оскільки воно — управління
культури — просто не здогадується про твої духовні запити. Адже
це не управління культури змішувало нам пиво зі спиртом,
воно — управління культури — може б, і хотіло змішати наше
пиво з нашим спиртом, але хто б йому — управлінню
культури — дав. У будь-якому разі — не брати Гадюкіни. І не брати
Капранови.
4
90-ті —■ це безкінечний безіменний фестиваль, на який
збираються всі, хто може тримати в руках хоча б якийсь
інструмент, і після цього відразу ж починається святкове відмивання

Блок НАТО
бабла. Я пам’ятаю львівський «Вивих», коли в опері виступали
Бу-Ба-Бу, пам’ятаю такий дивний фестиваль «Тарас Бульба»,
де хеві-металісти виступали разом із Миколайчуком (хто
нині ще, крім мене, пам’ятає Миколайчука? А хеві-метал хто
пам’ятає???). Я пам’ятаю фестиваль «Альтернатива», на якому
мій приятель Чубай вперше (!) виконував пісню про «Вона»,
і всі плакали вже на репетиції. Та мало чого ще я пам’ятаю!
186 Пам’ятаю, роблячи у Харкові якийсь фестиваль, я домовився
зі своїм приятелем Чубаєм про виступ за 20 (двадцять!) баксів.
Двадцять баксів — тоді за цю суму я готовий був продати
батьківщину. Але в мене не було покупців.
Усе ж головним фестивалем, такою собі родовою травмою
молодого українського шоу-бізнесу, була, ясна річ, «Червона
рута». «Червона рута» хотіла навчити українську молодь грати
гранж, українська молодь натомість грала руський рок. Але на
руському році багато бабла не відмиєш. На гранжі, як
виявилося, теж. Гранж як елемент українізації: естетика 90-х — це
безсистемна робота сапера з ліквідації порожнин у
навколишньому просторі, була у всьому цьому доля здорової
Шизофренії, власне, лише вона там і була.
5
Я не можу нічого сказати про театр і кіно. Про театр я не
можу нічого сказати з тієї простої причини, що вважаю його —
театр — мистецтвом шкідливим і реакційним, театр
придумали шарлатани, і грають у ньому самі шарлатани. Більше того —
і ходять до театру виключно шарлатани. Я це зрозумів ще в
свої сімнадцять, спостерігаючи за безкінечними валками стар-

шокласників, яких заганяли на вистави бюджетних театрів,
суки, думав я, нє вєрю, але мене ніхто не слухав. Що я знаю
про театр? Театр моєї молодої республіки асоціюється в мене
з підозрілими фестивалями (ось — знову фестивалі) і
холодними залами, котрі не може прогріти своїм диханням неп-
манська публіка в шубах і махрових шаликах. Театр — це
народ у шубах і програмки, відбиті на ксероксах. Театр
однозначно потрібно закривати.
Навіть значно пізніше, працюючи в «Ля Мамі», під самим
боком у згаданого вище манхетенського CBGB, я цієї думки
не змінив. Іноді потрібно зберігати принциповість, навіть
попри її відсутність.
Натомість кіно. Те, чого мені не вистачало в моєму
просуванні важкими життєвими дорогами, і те, про що я можу
говорити годинами, із захватом і благоговінням: національне
кіно — останній шанс цієї країни, чудова можливість розрули-
ти всі соціально-економічні проблеми суспільства, не вдаючись
до громадянського протистояння і проектування газових
камер. Те, про що справді можна лише говорити, оскільки
жодного національного кіна так само просто не існує. Як і
культурного простору. А ось реакційний театр і тьотки в шубах із
ксероксними програмками існують. І в чому тут радість?
6
І звісно, література дев’яностих, цей химерний амбіційний
проект невидимих інженерів і злочинних політтехнологів,
засекречених агентів і радників президента країни на

громадських засадах. Знову ж таки — людині байдужій, незацікав-
леній і незаангажованій потрібно нагадати, що іще десять років
тому літератури в цій країні не було. Себто літератори були, а
літератури — ні. Оскільки паперу в країні не було і друкувати
ніхто нікого не друкував. Тому література дев’яностих — це
Цибуля, Володимир Цибулько, який ходив у малиновому
бандитському піджаку і святкував своє тридцятиріччя на
пароплаві (правильно — для чого йому книжки друкувати, якщо
в нього був пароплав, плюс малиновий бандитський піджак);
це «Польові дослідження з українського сексу» Забужко — їх
таки надрукували, я вже не знаю, на чому ми в цьому випадку
заощадили; це врешті-решт Подік, якому було найпростіше,
бо писати він не вмів, тому всі свої твори наговорив на плівку.
Велика література, скажу я вам, справжнє тобі розстріляне
відродження.
Усе змінилося наприкінці дев’яностих. На той час уже самі
літератори змирились із тим, що паперу в країні немає, навіть
Цибуля на своєму пароплаві з цим змирився, більше того —
з цим змирились читачі, а хто не змирився — помер голодною
смертю під час грошової реформи 96-го року, і здичавілі анда-
лузькі пси бігали холодними коридорами творчих спілок,
тягнучи в зубах цирозні печінки членів спілки письменників.
І тут прийшов Сорос.
7
Тому що українська культура 90-х — це перш за все
Сорос, так-так, старий-добрий Джордж, святий Микол ай
українських мистців, котрий залазив через забиті сажею комини

до офісів вітчизняних видавництв і галерей і лишав на
директорських столах гранти, транші та різну іншу гуманітарку,
там — згущене молоко, армійські американські шкарпетки,
мило, яким ніхто не користувався, і спирт для протирання
хромованих деталей, який усі вживали не за призначенням;
проставляв продажнім поетам України шенген у паспорти, робив
українським кураторам пластичні операції, аби вони могли
виїхати на чергове бієнале, давав хабарі українським чинов- 189
никам, аби вони мали можливість і надалі боротись із його
шкідливим впливом на місцеву молодь, одним словом, Со-
рос — цей тіньовий міністр культури молодої незалежної
республіки, людина, яка вбухала в цю країну грошей більше, ніж
президент Кучма у нерухомість, і якого в цій країні ненавидять
за це куди більше, ніж президента Кучму за його нерухомість,
можливо тому, що він єврей (в сенсі — не президент Кучма, а
Сорос), хоча я з цього приводу маю поважні сумніви — звідки
в єврея стільки грошей? Інша річ — президент Кучма. Так чи
інакше, історія культури кінця століття буде асоціюватись у
нащадків саме із божевільним Джорджем, котрий розоряв
провідні біржі світу, викачував із арабських нафтотерміналів
чорне золото і експропріював у жирних волстрітських членів
правління транснаціональних корпорацій родинні
коштовності, аби видати в Україні чергову книгу, накладом 1000
примірників, Присвячену проблемам тендеру і геноциду. Скільки
молодих, позбавлених досвіду і громадянської позиції
художників були відлучені від великої цицьки українського
мистецтва за колаборацію та співпрацю з Джорджем, скільки полотен,
^ мальованих за перемазані кров’ю палестинських немовлят
соросівські бабки, було спалено під час урочистих заходів із
нагоди святкування дня народження Кобзаря, скількох гале-
Блок НАТО

Блок НАТО
ристів було задушено подушками під час щорічних ночей
довгих ножів, котрі в новому українському календарі почали
святкуватись одразу по різдві; в кулуарах міністерства
культури України навіть було вигадано і рекомендовано до
вживання спеціальний термін на означення всіх зашкварених, хто
брав із рук Джорджа — грантоїди, влучне важке слово, яке
містить у собі граніт і камінь, вогонь, воду і мідні труби, через
190 які Джордж викачував із нафтотерміналів чорне арабське
золото, слово, подібне до слова «друїди», або ж масони, чи, якщо
бути точнішим — жидо-масони: о, в міністерстві культури
знали, з чим боротись, одним словом — хто рано встає, тому
Джордж дає.
8
Але — аллах великий — весь цей час^мені, як артисту
театру опери і балету, щось заважало. І я знаю що. Мені
заважала культурна політика моєї країни. Виявляється, вона завжди
існувала, ніде не дівалась і ні на що не зважала. Навіть на
відсутність у країні паперу не зважала. Виявляється, вона весь
час була поруч, виявляється, що поруч зі мною весь час
існувала офіційна культура. Виявляється, доки ми просто
виживали, вони виживали нас.
Саме тому вони мені і заважають.
Мені заважає культурне життя моєї країни, я вбачаю
ворога в культурних діячах, особливо — в заслужених діячах
мистецтв, народних артистах і лауреатах державних премій.
Народні артисти — це колаборанти, котрі вчасно залегалізу-
вались і перейшли на бік супротивника, лауреати державних
премій — це перебіжчики, котрі не витримали газових атак

української влади, заслужені діячі мистецтв — це старі
есесівці, котрим удалось вислизнути з залізного кільця народної
любові й успішно обжитись серед вічнозелених джунглів
Бразилії. Вони забули одну річ — злочини проти людства в царині
культури не мають терміну дії, скалічені силабо-тонікою і
хором Верьовки душі вислідять їх по їхніх норах і робочих
кабінетах, винюхають їх за невитравним духом, яким вони всі
просякнуті — духом міністерства культури, ЯКИЙ безпомил- 191
ково впізнаєш серед вуличних запахів. Офіційна культура має
запах спалених книг, має сірий піджачний колір, має міцні
залізні щелепи, якими вона перебиває хребти молодим поетам,
коли ті помиляються при римуванні. Офіційна культура,
культура, котра має всі підстави себе такою вважати з огляду на
членські квитки та державні нагороди, найбільше винна в
зростанні злочинності та демографічній кризі, яка підточує наше
молоде і здорове суспільство. Мене ніхто і ніколи не переконає,
що в цьому винні соціально-економічні, чи тим більше —
морально-етичні чинники. Тим більше — мене й переконувати в
цьому ніхто не буде. В українській мові немає слів «соціальні
проблеми», в українській мові є слова «духовне відродження»,
і за вживання цих слів потрібно реципієнту бити пику.
За всі прогалини і негаразди в економічному зростанні
країни насправді мають відповідати працівники міністерства
культури, саме вони — усі ці клерки з обласних управлінь,
культурні комісари і співаки з народних хорів, які носять у своїх
портфелях зі шкірзамінника, поруч із нотами і пісенниками,
ножі й важке морське каміння, яким вони забивають до
смерті противників українського народного хорового співу.
Велика депресія почалася саме з того, що їх випустили на сцену
Блок НАТО

Блок НАТО
і дозволили співати, велику депресію спричинила безупинна
п’ятнадцятирічна робота мінкульту, цих селекціонерів смутку
і невибагливості, котрі запороли на стадії розробки сам проект
нового культурного простору, та й старого, зрештою, теж.
В країні перемогла культурна контрреволюція, реакція
завжди була при владі, клерки розпанахали «мягкое подбрюшье»
192 довірливого українського мистецтва і вивалили його рожеві
тельбухи на свої операційні столи. Мао за такі речі, в
принципі, вбивав. Саме тому його так шанують китайці, яких, до речі,
стає все більше.
9
Методи боротьби з культурною політикою мають
визначатися, перщ за все, необхідністю контактної дії.
Першочерговим завданням культурного революціонера є локалізування
та нейтралізація осередків розповсюдження
контрреволюційних тенденцій, які — осередки — в нашому конкретному
випадку прямо пов’язані з державними структурами. Потрібно
позбавити клерків роботи, потрібно спалити всі ці їхні річні
плани підвищення культурного рівня населення наших
благословенних міст, потрібно, врешті-решт, закрити управління
культури, як такі, що не відповідають вимогам
санепідемстанції. Немає сенсу боротись із провладними фракціями в
парламенті — вони не мають жодного впливу на нашу прекрасну
молодь. Натомість архіважливою видається необхідність
боротьби з директорами клубів, дк і палаців піонерів. Чому ніхто
не бореться з реакційними тенденціями в роботі палаців
піонерів? Чому ніхто не порве баяни, на яких наші діти розучують

весь той смур, котрий потім виноситься на святкові майдани
і в прямі ефіри державного радіо? Чому ніхто не візьме в
заручники дикторів ут один із вимогою повернути на екрани
наших телевізорів гонконзькі бойовики і концерти роллінг
стоунз?
Культурний простір — це те, скількох клерків ти згоден
годувати. І скількох — повісити. J93
10
І найпростіше в цій ситуації думати, що я жартую.
Блок НАТО

Хороших китайців має бути багато
Поговорімо про Китай. Китай своїм безапеляційним
домінуванням нагадує арабські країни, лише замість нафти він
продукує китайців. Китайців так багато, що їх можна
експортувати. За визначенням письменника Сорокіна, китайський
ринок праці нараховує близько 600 мільйонів чоловік. Що не
може не лякати. Китай, цей гробівник імперіалізму, бере
кількістю. Я думаю, якби футбол вигадали в Китаї, то в командах
грало б не по 11 а по 12 гравців, з огляду на загальне
перенаселення країни.
Відповідно, Китай завжди вважав за доцільне по-своєму
інтерпретувати суспільно-поведінкові моделі,
запропоновані продажною західною цивілізацією. Скажімо, хунвейбіни.
Персонажі, котрі за жанровим означенням мали би належати
до персонажів популярної культури, в умовах китайського
марксизму так і не вийшли поза межі однієї великої групо-
вухи. Що теж можна списати за ментальні особливості,
оскільки згадана вище перенаселеність Китаю від початку
передбачає групові конотації щодо сексуальної поведінки населення,
інакше кажучи — з огляду на стереотипи сприйняття для
китайців груповуха більш відповідна, аніж, скажімо, для
вимираючих племен Центральної Африки. Те ж саме стосується

і китайських моделей агресивності. Навіть окупація Китаєм
Тибету має подвійне дно, оскільки є не стільки
територіальною, скільки духовною. Це те саме, якби Італія окупувала
Ватикан, себто земельне питання визначальним у цьому
випадку не було 6.
Але повернімося до хунвейбінів. Сам принцип
ідеологічної зачистки на місцях, локально впроваджуваний до того
Третім Рейхом чи СРСР в Китаї, звісно ж, відрізнявся
масовістю, розмахом, і — що характерно для Китаю взагалі та
Китаю маоїстського зокрема — партійною дисципліною, яка
межувала з садо-мазо. «Червоні охоронці», набрані Великим
Стерновим зі шкіл та пту, по-своєму, затято і химерно
розвинули, викривили й поглибили ідеї та принципи
західноєвропейської революції 68-го, переплутавши бунт дітей
проти батьків із бунтом абітурієнтів проти ректорів. Пете-
ушники, відпущені Мао на безстрокові канікули і
відправлені замість трудової колгоспної практики на святкові
погроми, до їхньої честі, так і не повернулись до аудиторій та
спортзалів, покинувши міста і розчинившись у туманному
мороці віддалених провінцій. Тому запропонований
компартією Китаю новий образ ліворадикального руху, котрого так
не вистачало ліберальній Європі в далекому 68-му, дозволяє
зробити кілька важливих висновків. Висновок перший —
в умовах диктатури пролетаріату навіть останній кінчений
петеушник має право на подвиг і нірвану. Висновок
другий — в умовах битви між транснаціональними
корпораціями сам термін «культурна революція» зовсім не обов'язково
повинен мати відношення до культури як такої, часто йдеть-

Блок НАТО
ся безпосередньо про погроми, мордобій та інші
народно-пісенні обряди. І останній висновок — можна, звісно,
спробувати передбачити можливість появи пересічного хун-
вейбіна на вітчизняних політико-культурних теренах,
проте не слід забувати, що хунвейбін — це звучить гордо, але
лише в Китаї. А як говорив інший письменник, В. Аксьонов:
«Однако то, что касается Китая, не относится к остальному
196 человечеству».

Вогонь по штабах
З чого би мали почати українські хунвейбіни, якби
раптом господь наш подав їм таємний знак, закликавши до
активної діяльності на благо вітчизни? Чи мали би вони фронт
роботи і підтримку на місцях? І наскільки можливим узагалі
є моральне зростання та духовна самореалізація
пересічного українського хунвейбіна в умовах накопичення
первинного капіталу? Питання лише на перший погляд видаються
риторичними. Паскудність політичної ситуації, за якої
молода шпана може брати участь у великій політиці лише на
правах стукачів-агітаторів, на зразок російських «наших», чи
наших молодих соціалістів, чия партійна символіка нагадує
рекламу мобільного оператора, так ось — подібна
паскудність значно обмежує фантазію молодого радикала, не
говорячи вже про його моральне зростання. Як казав Павло
Тичина, до кого говорить — в той час як нові ліві
відпрацьовують бабло російських нафтоконцернів, а нові праві
ганяють вулицями древнього Києва планокурів та
педерастів, легковажно плутаючись у термінах, мало кого взагалі
обходить необхідність формування нового культурного
простору, або, як любить говорити українська інтелігенція,
формування нової культурної парадигми. Тому, доки стару
культурну парадигму хапає кондратій соціальної неадекватності,
Блок НАТО

Блок НАТО
а адепти нової культурної парадигми більше переймаються
перевагами стартових пакетів, сама поява «нових гнівних»,
здатних заїхати в м’яку пахвину зажирілому адмінресурсу,
лишається більш ніж затребуваною. І ось чому.
Могильником української незалежності, або хоча б того
найкращого, що в ній є, обов’язково стане вітчизняна бю-
J98 рократія. Саме той незлічений соціально-класовий прошарок,
котрий надійно засів у тілі молодого українського
суспільства, мов м’ясна прожилка в святковій свинині, такий собі
мідл-клас для бідних, старі, пропалені димами дефолту
конторники, які підпилюють ніжки поступу та прогресу, що б
під цими стрьомними на загал термінами не розумілось. Ось
вони — ці конторники, тилові криси комсомолу — і скрутять
коли-небудь голову і старій парадигмі, і новій, і
ненародженій. Тому що все — і благородна в своїй психоделічності
ідея донбасько-криворізької федералізації, і строга в своєму
аристократизмі химера галицького монархізму, і непідробне
в своєму героїзмі мучеництво кримських пенсіонерок-шахі-
док, котрі кидаються на натівські лінкори з батлами
коктейлю Молотова, і навіть аскетичні в своїх відсотках по
кредиту духовні практики прихильників київського мера — все
це рівномірно і благополучно розбивається об цегляну
кладку, за якою бюджетник тримає кругову, відбиваючись від
ближнього космосу реальності та історичних перспектив.
І тому самі перспективи, не говорячи вже про реальність, і
навіть ближній космос, із дальнім включно, лишаються лише
мерехкими, як любить говорити українська інтелігенція, си-
мулякрами, що насуваються пізньої години з боку
карпатських перевалів у бік темних коридорів обласних управлінь

культури і зникають щоранку з першими променями сонця
і першими сигналами «Променя».
Таким чином, першим, засадничим пунктом морального
кодексу українського хунвейбіна має бути не вірність
політичній платформі чи сталева ідейна догматика, а скоріше
навпаки — вироблення і становлення українського народного
соборного дрес-коду, незалежно від політично-адміністративної
чи ойкуменічно-сексуальної орієнтації. Починати потрібно з
речей світоглядних, хай це будуть незначні стилістичні зміни,
скажімо, люстрація замість пенсії, або лсд замість пдв —
молодий організм республіки потребує стилістичного оновлення,
далі він сам подолає в собі цю невпевненість молодого
прищуватого петеушника, з його неконтрольованим потягом до
портвейнів та онанізму. Бог з нею — з чистотою марксистських
заповітів, куди важливіше пройтися піонерськими загонами
по бухгалтеріях і відділах кадрів, оскільки кадри, як відомо,
вирішують все, тому й починати потрібно з них. Усе не так вже
й складно. По-перше, потрібно реквізувати в населення всі
приймачі та транзистори — повірте мені, що місячна
звукоізоляція позитивно відіб’ється на генофонді нації. По-друге,
державна преса. Пропоную палити свіжі наклади разом із
коректорами. Потім пошта і телеграф. Знищуються як атавізм.
Можна лишити хіба що нет, і то в режимі порноресурсів. Не
слід також забувати про телебачення — ці мухомори
радянського побуту, геморой затишних осель, тоталітарні органи
нашої злочинної цивілізації.
Але насамперед усе ж таки — управління культури. Плюс
управління у справах сім’ї та молоді. В жодному разі не можна

Блок НАТО
забувати про управління у справах сім'ї та молоді. Полонених
не брати. Живими вони все одно не здадуться. Вони
забарикадують двері та вікна своїх управлінь звітами про
культурний розвиток регіону і будуть тягнути час, аби встигти
зжерти всі плани і графіки роботи культмасового сектору, що
накопичились у них від часів розвінчання культу Сталіна. Не
можна дозволити їм пережувати всі ці графіки, ці графіки в
200 обов'язковому порядку потрібно буде вивісити на граніті їхніх
братських могил, аби жодна сука в світлому майбутньому
навіть подумати боялась про виведення графіків культурного
розвитку регіону. В жодному разі не можна втрачати
пильності — вони за будь-яку ціну спробують пережувати все і
вислизнути поміж міцними хунвейбінськими долонями в
напрямку найближчої гілки метра. Тому ще раз нагадую —
полонених не брати. Якщо цю країну і може щось змінити, то
лише зміна замків на дверях адміністративних кабінетів.
Кабінети управлінь потрібно віддати дітям, хай вони займають
контори, хай заповнюють зали засідань усіма своїми
дерев'яними іграшками, усіма своїми скейтами і бордами, усіма
своїми косяками врешті-решт, але насамперед — своєю музикою,
тому що цю країну врятує лише ска, лише ска з його повною
відсутністю кримінальної складової, з його асоціальним
драйвом і субкультурним пафосом, так — ска і лише ска, більше
нічого. І я не маю на увазі хокейний клуб.

Святий Саддам
Безпосередньо смерті Саддама передував цілий ряд
знамень і атмосферних катаклізмів. З чорного вавилонського неба
на бриті голови найманців із тимчасового контингенту
пролився дощ із жаб — соковитих, накачаних біологічними
добавками жирних марсельських жаб, котрі безпомічно
стрибали центральними проспектами Багдада, вискакували на площу
імені Саддама Хусейна і покірно помирали під протекторами
американських бронемашин. У ті ж таки дні гаряче золото Ва-
вилону — коштовна і в’язка іракська нафта — в темних
сутінках нафтотерміналів перетворювалась на вино, ніби сам Аллах
оплакував душу Саддама — цього останнього ісламського
соціаліста, котрий трагічно переплутав бороду Маркса з
бородою пророка Моххамеда, не зумів розібратись у проблемах
шаріату й додаткової вартості, спалив не ті міста, перетруїв
сотні випадкових свідків його величі й занепаду, підкорив дикі
племена сунітів і шиїтів, курдів і євреїв, простягнув руку
дружби ліберальним демократам Росії, всім людям доброї волі,
яких насправді виявилось не так і багато. І голосили в
кучерявий ранок дванадцять найкращих саддамових двійників, яких
клонували в залитих сонцем і заповнених опіатами
інкубаторах Тора-Бори, і мовчки схиляли чубаті голови генерали
союзницьких військ, думаючи: так, це був справжній супротив-
Блок НАТО

Блок НАТО
ник, не те що наші мудозвони, і навіть сам Джордж дабл ю Буш,
абстинент від 1986 року, випив-таки за упокій повішеного нар-
комівську сотку колекційного джека деніелза, приспустивши
на ґанку свого ранчо зоряно-смугастого прапора, повішеного
туди невідомо ким і незрозуміло для чого. Легенди мають
помирати якщо не красиво, то у будь-якому разі трагічно, тому
важкий вузол і чорне пальто, в якому покійний був схожий на
202 Достоєвського, додавали подіям строгості й величі, якої так
бракує нашій стилістично невитриманій епосі. Вся сцена,
похапцем зафіксована на чиєсь корпоративне мобло, трагічно
доповнює сутність ісламського революційного руху, в цьому
випадку корпорація б’є діалектику, і Святий Саддам тихо й
нечутно відлітає на чорні вавилонські небеса, де на нього
давно з нетерпінням чекають отруєні ниіуі курди і страшні, як
смерть через повішення, шахідки, обмотані динамітом.
Я відчуваю себе частиною великого світу. Ніколи раніше
не відчував я такої спорідненості з великою Матір’ю^Систе-
мою, ніколи до цього з такою залежністю я не припадав до її
материнських грудей, не вбачаючи в цьому навіть натяку на
якусь еротику. Матір-Система — безстатеве створіння, яке
існує поруч із тобою і від якого ти залежиш фізіологічно. Вона
завжди бере квиток на сусідню полицю, вона дає тобі
зателефонувати зі свого телефону і викликати таксівку, більше
того — це її фірма займається пасажироперевезеннями, тому
вона нічого не втрачає. Система підгодовує тебе інформацією,
вона вихоплює з порожнього простору, ніби фокусник
лабораторних кроликів, нових ньюзмейкерів, аби ти відчував подих
часу, ритм життя, пульсацію епохи, вона вішає Саддама і
вбиває хіміотерапією Фіделя, вона розстрілює, мов перепелів, при-

хильників українського федералізму, вона перекручує в
кухонному комбайні свіжовирізані язики клерків і біржових
маклерів і накладає це в твій сніданок, тому що це твої
калорії — ця політика, ці диктатори, яких відстрілюють по
зимових лісах, це твій кислотно-лужний баланс, це твої святі,
вони літають над тобою, мов перепели, і сиплять тобі на
голову солодкий лютневий сніг. Саддам помер, нам усім буде його
не вистачати, ми назвемо його іменем електростанції й
підводні човни, якщо в цій країні коли-небудь почнуть робити
нормальні підводні човни, ми будемо називати його іменем наших
синів, і наших дочок теж, ми жорстоко помстимось усім його
ворогам, ми примусимо їх відновлювати іракські школи і
концтабори, виголошувати щоденні молитви і маніфести, одним
словом — нам усім тепер буде чим зайнятись, аж до його
воскресіння.
У своєму романі «Забіба і король» Саддам пише: «О Ірак,
земля пророків! Лише перед Всевишнім схилимося ми. Горе
боягузам і зрадникам! Горе тим арабам, котрі зрадили свою
націю». Горе, горе, дружно підхоплювали цей бойовий клич
пілоти ворожих бомбардувальників, розчиняючись у чорному,
ніби нафта, вавилонському небі, горе-горе — бідкались
генерали в оперативних штабах, змінюючи напрямки ракетно-
бомбових ударів, горе нам, горе — внутрішньо погоджувались
усі боягузи і зрадники Межиріччя, отримуючи гуманітарку з
рук червоного хреста. Великі слова, золотою в’яззю виведені
на чорних стінах танкерів, що вивозили в західному напрямку
мішки з прянощами і ящики з калашами. Горе всім, хто
долучився до великої містерії, хто працював на Саддама і хто
боровся з його режимом, хто йдюв урукопашну проти охуїлих
203
Блок НАТО

Блок НАТО
від безкарності янкі і хто друкував у глибокому
месопотамському підпіллі комуністичні листівки, горе тому, хто знімав
на своє мобло останні хвилини Саддама — рука йому всохне
і оператор відмовиться співпрацювати з ним, горе юзерам і
провайдерам, які розносили по світу печальну новину про
смерть і вознесіння святого Саддама, горе всім нам, кого в
черговий раз Велика Матір-Система залишила без солодкого.
204 Нам пощастило найменше.

Нестерпна легкість наркотиків
205
На могилі моїй посадіть
Легкі наркотики в цій країні ніколи не вживались за
призначенням. Саме поняття — легкі наркотики — не передбачає
якогось чітко окресленого призначення: в цьому випадку легкість,
ніби з журбою радість, обнялась із статтями карного кодексу,
ховаючи власне призначення від зацікавлених очей. Бо як
назвати людину, котра є адептом цих самих легких наркотиків?
Легким наркоманом? Подвійні стандарти, котрі суспільство,
відгодоване жирними й калорійними християнськими цінностями,
застосовує до вітчизняних планокурів, убивають своїм
подвійним зарядом будь-які спроби визначити цю саму легкість легких
наркотиків. Драп у цій країні давно й безнадійно став предметом
фарисейства та фінансових маніпуляцій, перейшовши з
площини красивого й корисного до площини офіційно забороненого
й системно узгодженого. Система і далі намагається витиснути
максимум із наших шкідливих звичок. Проблема лише в тому,
що вона сама не знає, які звички є шкідливими. Більше того —
цього не знаємо навіть ми, тому намагаємось свої звички
тримати при собі. Так чи інакше, легалайз у цій країні виявився
нікому не потрібним, і якщо з боку Системи боротьба з плано-
курами має яскраво виражене ідеологічне забарвлення, то
цілком несподіваним видається поведінка самих торчків. Мені ні-
Блок НА!'О

Блок НАТО
коли не подобались українські планокури, цілком припускаю,
що я теж не викликаю в них особливої любові, але проблему це
не вирішує — я не можу зрозуміти пафосу й нездорового
ентузіазму, з яким вони беруться до справи. Як будь-яка антисис-
темна штука, драп давно перестав давати радість і заспокоєння,
драп сьогодні — це кокаїн для бідних і убогих, ознака їх
належності до якихось міфічних субкультурних громад і паств,
2q$ предмет ненав’язливого колаборанства, символ включеності в
гру — ось мій драп, говорить український планокур, і клав я на
систему. Ось мої планокури, погоджується Система, і клала я на
драп. «Нічого дивного, що їх постійно в’яжуть, — писав свого
часу про планокурів Великий Бук, — вживати наркоту тихо, для
власного задоволення, вони не вміють; їм обов’язково потрібно
НА ПОВЕН ГОЛОС оголосити про те, до чого вони долучились.
Мало того, вони схильні пов’язувати все це з Мистецтвом,
Сексом, Відмовою від життя в суспільстві».
Українські планокури влаштовують марші свободи, на
яких навіть не вимагають легалізації драпу, вони говорять: ага,
ось це ми — планокури, ось це наш драп, нам забороняють
курити його в школах і макдональдсах, але мабуть так і треба,
що вже тут вдієш. Нічого не вдієш, — погоджуються з ними
представники МВС, після чого вони разом ідуть до
найближчого макдональдса. Думки макдональдса при цьому ніхто не
питається.
То в чому проблема? Як на мене, проблема полягає в тому,
що учасники протистояння просто не здогадуються про
існування одне одного, тому й протистояння як такого не
виходить. Натомість, якби хто-небудь запитав мене про можливі
варіанти виходу зі ступору, я сказав би таке.

Битва за урожай
Українська держава відверто легковажить легалайзом як
таким, вона демонстративно відвертається від безпритульних
та безхозних адептів, короткозоро не вбачаючи в них жодних
ознак електоральності. Українські клерки, через свою штуч-
новиведеність і пробірковість, навіть не здогадуються про
безкрайні культурологічні поля та соціальні сфери, котрі
відкриваються втаємниченим і закоханим у нестерпну легкість
наркотиків. Український клерк, як особа патологічно
непридатна до виживання в природному середовищі, взагалі не
може визначити для себе міру цієї легкості, для нього —
українського клерка — наркотиком є все, що не містить у собі
холестерину і не рекомендується до вживання секретаріатом
президента. Український клерк попросту ігнорує потужний
економічно-політичний потенціал, що його ховає в собі рас-
тафаріанство, за умови мудрої та виваженої державної
політики. Зрештою, означена проблема є показовою — державної
політики в цій державі взагалі не існує, тож і не дивно, що
замість того, аби, мов парость виноградної лози, плекати
ніжні пагінці української наркокультури, державна машина жене
порожняк, перекладаючи вирішення проблеми на тендітні та
ненадійні плечі рядових планокурів. Таким чином ніхто, крім
найбільш кмітливих працівників міністерства внутрішніх
справ, не може скористатись із цілком розбалансованої
стратегії спайки органів влади з органами розширення свідомості.
Здавалося б, ситуація безнадійна.
Проте мені особисто здається, що навіть за умов
хронічного несинхрону між державою та її громадянами українське
растафаріанство, як яскраво виокреслений соціокультурний
207
Блок НАТО

Блок НАТО
струмінь, могло би долучитись до тих психоделічних процесів,
котрі характеризують розбудову нашої молодої республіки,
поєднуючи своїм життєвим прикладом красиве і корисне без
жодного системного узгодження. Головна проблема, як на
мене, полягає не стільки в неприйнятті різних ідеологічних
чинників, котрі характеризують опонентів, скільки в тотальній
неспроможності визначити профільне спрямування при мож-
208 ливому вирішенні проблеми. Справді — хто би мав перебрати
на себе функцію посередника між Системою і планокурами?
Очевидно, що найменш ефективною в цьому випадку
видається діяльність силових структур, перш за все — з огляду на сам
силовий метод їхнього функціонування. Навіть попри те, що
міліція з народом, складно уявити представників внутрішніх
органів, котрі би мирно патрулювали плантації соковитого
херсонського драпу. Отже, силові структури рішуче
викреслюємо. Так само сумнівною видається доцільність переведення
проблеми в суто культурологічну площину з подальшим
інтегруванням растафаріанства в розгалужену і відпрацьовану
мережу міністерства освіти чи, скажімо — міністерства у
справах молоді, сім'ї та спорту, оскільки, якщо присутність у цьому
контексті молоді та сім'ї виглядає більш-менш виправданою,
то про жоден спорт наразі не йдеться. Хіба що про параолім-
пійські ігри. Ідеальним мені бачиться залучення до вирішення
проблеми міністерства охорони здоров’я, загалом — структур,
прямо пов’язаних із фармацевтикою. За такого розвитку подій
безпосередня локалізація джерел виробництва і ринків збуту,
відмова від сумнівного посередництва згаданих вище силових
структур і виведення фінансової складової вітчизняного
растафаріанства з кримінальної тіні дасть можливість розвитку
та відносної стабільності галузі, про яку йдеться. Можливе

також комплексне розподілення відповідальності, оскільки
так чи інакше проблема легалайзу стосується не лише
міністра культури чи міністра охорони здоров’я, а й міністрів
сільського господарства та зовнішньої політики. Єдиний, кого це
напевне не стосується, — міністр із надзвичайних справ Нес-
тор Іванович Шуфрич, оскільки в його випадку про легкі
наркотики не йдеться.
Моральний кодекс українського растамана
Натомість, що ж самі растамани? Вітчизняний растаман,
як істота засадничо асоціальна, так само чітко і послідовно
легковажить своїм соціальним статусом, уперто зводячи всі
свої стосунки з Системою в площину дії карного кодексу та
суспільної депресії. Вітчизняний растаман не вірить в
існування Системи, він говорить — яка Система? які вибори? яка
проблема двомовності? про яку мову ви говорите? про мову
жестів? — і багато в чому він має рацію, зокрема в мовному
питанні. Натомість, неприпустимою видається відсутність у
вітчизняного растамана саме громадянської позиції. Що би
могло її визначати?
По-перше, політична платформа. Український растаман не
може підтримувати так званий національно-демократичний
рух. Політичним інтенціям українського растафаріанства
відповідають, скоріше, принципи партій лівого спрямування.
Скажімо — соціалістичної партії України чи КПУ. Мається на
увазі проросійський інтеграційний вектор з подальшиим
поглибленням економічної співпраці між Україною та країнами
Середньої Азії, з їхніми озимими та яровими. Не чужою
українському растаману має бути й ідея федералізму з її
максиБлок НАТО

мальною децентралізацією, дезінтеграцією та глобальним
внутрішнім розщепленням аж до розчинення в безмежних
степах Херсонщини та Миколаївщини. Сюди ж має бути
зарахованою і орієнтація на конституційну реформу, оскільки в
чому кровно зацікавлений український растаман — то це саме
в розбудові парламентської республіки з прозорими ринками
збуту.
Що стосується економічної складової, то тут так само
очевидним є євразійський вибір українських планокурів,
оскільки будь-який поступ у напрямку європейського союзу лише
віддаляє прогресивне українське растафаріанство від омріяної
економічної стабільності. Тим більше що обов'язкове
впровадження євросоюзом ембарго на сільськогосподарську
продукцію саме по собі не може влаштовувати українського рас-
тамана з огляду на незрозумілість самого терміну ембарго.
У соціальній площині позиція вітчизняних планокурів
виявляється менш означено, перш за все через відсутність у
планокурів соціальних проблем як таких.
Інакше кажучи, проблема не в тому, який цього року буде
урожай. Проблема також не в тому, хто ти — удовбаний пла-
нокур чи сержант міліції. І навіть не в тому, що система давно
і надійно прорахувала всі можливі ходи цієї партії. Проблема
в тому, що проблеми як такої немає, трава — не наркотик,
Україна — не Росія, і, як говорять панки, скільки не кажи «гів-
но», «гівно», в роті солодше не стане. І ось саме такої мудрої
врівноваженості та незацикленості на собі і хочеться
побажати наостанок всім учасникам забави.

Любов, смерть, економіка
і
211
Економіка має форму дитячого конструктора. Кубики й
циліндри, кольорова цегла й сталеві балки в руках янголів
індустріалізації легко й стрімко перетворюються на
фабричні корпуси та заводські подвір’я, сталеві троси
протягуються в повітрі й забезпечують функціонування підйомних
механізмів, витягуючи з-під важкої підкладки землі чорний
рафінад кам’яного вугілля. Виробництво не пристосоване
для життя, в самій природі промислової архітектури
закладено ідею швидкої й безболісної смерті, згадані вище янголи
легко перекидають щойно збудовані кольорові
нагромадження об’єктів народного господарства, надламують
вертикальні витяжки труб і водонапірних веж, засипають обгортками
з-під цукерок провали шахт і мчать на кухню їсти свій
пудинг. Індастріел — щедра вигадка капіталізму, карточний
будинок стачкомів і профспілок, який, розвалюючись,
придавлює свої цементними плитами саму ідею
восьмигодинного робочого дня. Мертвий індастріел більш
формалістичний, аніж живе підприємство, позбавлений внутрішнього
руху, він набуває додаткової зовнішньої чіткості, коли ти
перестаєш відволікатися на постійні гудки чи шум
двигунів і повністю зосереджуєшся, скажімо, на гострій графіці
мертвого заліза чи на футуристичних проекціях переробних
Блок НАТО

Блок НАТО
цехів. Футуристична за своєю суттю промислова
архітектура, подібно як і сам футуризм, недовговічна і маловжиткова.
Шахти потрібні лише для того, аби добувати вугілля. Музеї
в них відкривати незручно. Відповідно, мертві шахти не
потрібні взагалі. Цим і зумовлюється строгість архітектурних
форм і надбудов: будувати шахти з розрахунку на вічність —
це те саме, що вставляти зубні протези ветеранам Першої
212 світової війни!
Мінімалізм, зумовлений функціональною необхідністю,
по-своєму оберігає ці померлі об’єкти від спокушання часом.
Щойно з припиненням власного існування вони самі
починають розкладатися на складові елементи, як і належиться
кубикам у дитячих конструкторах. Мінімалізм, разом з тим,
спричиняє появу химерних архітектурних уламків, специфічних
конструкцій зі своїм особливим драйвом — конструкцій
мертвої індустрії, пам’ятників колективній праці, обелісків
померлій економіці, яка не змогла оборонити власні об’єкти від
занепаду й зникнення. Мертві заводи — це меморіали, на
яких можна виховувати наступні покоління антиглобалістів,
справжня економіка завжди трагічна й людяна, відповідно, її
об’єкти навіть по своїй смерті зберігають здатність змусити
тебе думати не стільки про машини, скільки про людей, які їх
вимикали.
Разом з тим, по смерті індастріел впускає на свою
територію чужі для себе елементи, елементи найбільш природні
й очевидні — воду, рослинність, пісок, які зрештою теж
стають частиною формального вирішення архітектурних завдань,
доповнюючи своєю присутністю стилістику вертикалей та

горизонталей. При цьому вертикалі складаються з каменю і
заліза, горизонталі натомість — із води. Або неба. Дерева на
цій території майже не ростуть. Відповідно, горизонталі
завжди живі, рухливі, вони постійно заливаються свіжою
водою або засипаються новим піском, натомість вертикалі —
статичні й наповнені смертю, як будь-яке залізо. Як будь-який
конструктор.
2
Смерть становить зміст і значення промисловості.
Проживши свій виробничий мінімум, промислові об’єкти
втрачають доцільність, а отже — саму можливість подальшого
існування. Смерть проступає травою крізь розлами в стінах,
осипається кришеною цеглою на кам’яну підлогу, зі смертю
приходить зелень, вона густо вкриває нову територію, ніби
вірус, вселяючись до ослаблого тіла економіки. Мертві об’єкти
втрачають не лише державні субсидії, вони втрачають
головніше — можливість опиратися смерті, котра вгризається в
горлянку індастріелу всією своєю флорою і фауною, дикою
пшеницею і гіркою коноплею, лишайниками і очеретом,
золотом у шахтах і кров’ю на подорожнику.
Агітація, яка лишається на стінах мертвих заводів, знаки
і літери, розсипані на поверхні нерухомих об’єктів, ніби
наколки на мертвому тілі, вказують не стільки на економіку,
скільки на біографію, сліди життя фіксувались вербально на
поверхні механізмів і приміщень, що рано чи пізно мали
померти. Агітація, на жаль, не може врятувати від смерті,
натомість смерть позбавляє агітацію будь-якої вітальності,
Блок НАТО

Блок НАТО
зрештою — не лише агітацію. Знаки, залишені на стінах,
несуть у собі дуже мало інформації, направду це доволі
ужиткова орнаменталістика, не розрахована на багаторазове
перечитування. Інструкції, гасла, вказівки, дати, нумерація — все
це соціалістичне графіті, яке лишилось єдиною доступною
інформацією про епоху, що померла разом із своєю про-
. мисловістю — насправді занепад епохи це зовсім не мета-
214 фора, в цьому випадку на увазі мається безпосередній
занепад ремонтних цехів і вугільних шахт, метафорою це стає
вже пізніше, після власної смерті.
Що відбувається з промисловістю після смерті? Можна
припустити, що заводи і фабрики й надалі виконують
певні функції, інерція, закладена в графік фабричного життя,
очевидно, ще певний час примушує їх функціонувати за
новими правилами, і тоді труби, що вже встигли охолонути,
поєднуються до небес і викачують із них нову енергетику, і в
басейнах, в яких зберігався мазут та пальне, починає
відкладатись нове золото, і вугілля під шаром ґрунту починає
рухатись, пробиваючись на південь, до моря. З мертвими шахтами
ситуація особлива, вугілля саме по собі — найбільш твердий
і коштовний різновид землі, тому вугільні пласти, ніби русла,
важко перевертаються на глибині, потребуючи виходу
назовні. Загалом, у психоаналізі мав би існувати такий термін, як
«пам’ять функції мертвого індастріелу». Ці споруди, як
правило, вже не використовуються після свого природного
помирання, їм просто важко знайти інше призначення, вони
однофункціональні за своєю будовою і структурою, і тому,
втративши здатність виконувати свої природні функції, мертві
промислові об’єкти зберігають у собі інертну пам’ять річних

планів і соціалістичних зобов’язань. Втрачаючи зв’язок із
економікою, промислові руїни природно розчиняються в
топографії.
У цьому випадку цілком особливого значення набуває
ландшафт — гори, піски і суглинки, на яких закладались
фундаменти новобудов. Від’єднані від загальної системи
виробництва, виключені з обігу, мертві заводи змушені
інтегруватись у навколишній ландфашт, стаючи його частиною,
частиною, котра поступово видозмінюється й зникає. Над
мертвими цехами і підсобними приміщеннями раптом
з’являється багато неба. Воно набивається в труби, натікає в
порожні колодязі шахт, застряє в диких вишнях, що встигли
вирости на фабричних подвір’ях. Чим менше механіки —
тим більше повітря.
Склади й цехи, наповнені повітрям, яке вони зберігають у
собі, схожі на легені, промисловість після своєї реінкарнації
розчиняється в повітрі, роз’їдається киснем, архітектура
замінюється небом, видавлюється ним, винищується. Будинки, які
бачиш наскрізь, які просвічуються у вечірньому світлі, за
проламаними стінами й битими вікнами яких відкривається
панорама постіндустріалізму, — ці будинки свідчать про
тимчасовість архітектури і про вічність економіки як такої. Мертвий
індастріел насправді доволі оптимістична річ, оскільки смерть
минуща, а економічні відносини — вічні. І це наскрізне
бачення старих приміщень дозволяє побачити контекст, дає
можливість робити прогнози, і не лише щодо розвитку важкої чи
вугільної промисловості. Оскільки за мертвою архітектурою
завжди стоїть жива історія.
215
Блок НАТО

з
Любов залежить від архітектури. Починаючи розбирати
завали і пробиратися в старі душові кімнати, з оббитим кафе-
лем, обов’язково натрапляєш на сліди любові, себто на сліди
історії. Історія індустріалізації, так само як будь-яка історія
любові, надзвичайно візуальна, цей виробничий кінематогра-
фізм легко надається до багаторазового відтворення, до
прокручування на старих кіноапаратах, з відтворенням основних
сцен і представленням головних героїв.
Історія мертвої промисловості — це всі ті божевільні
інженери, чорні демони індустріалізації, котрі розкреслювали схеми
майбутніх цехів і насосних станцій, котрі проектували
майбутнє великого, жирного шматка території, змінюючи не просто
економіку своїх окремо взятих країн — змінюючи їхній темпо-
ритм, швидкість руху сонячних світил у небі своєї
батьківщини, швидкість реакції своїх співгромадян. Це так само історія
мільйонів безіменних будівничих, гарматного м’яса важкої
промисловості, котрі вкопувались у незаймані ділянки
простору, ніби ламали сервери індустріальної недорозвиненості своїх
республік, міцно й надійно вкладали один кубик конструктора
на інший, один іграшковий циліндр на другий, протягували
сталеві канати, котрі поєднували час із простором і життя зі
смертю. І звісно ж, все це — історія пролетаріату, чорної маси
ідеологічних бійців, котрі обороняли ці фортечні мури
соціалістичної системи. Пролетаріат — це абстракція, котра
легко розпадається на сотні й тисячі цілком реальних сюжетів,
облич, біографій, це те, що з’являється разом із фундаментом і
зникає разом із кризою перевиробництва. Знаків і свідчень цих

біографій стає все менше, йдучи зі своїх заводів, пролетаріт
забирає свої біографії з собою, позбавляючи індастріел
можливості свідчити. Ідучи, вони виносили за собою все — свої
речі, свої звички, свій травматизм. Саме тому в мертвому ін-
дастріелу завжди багато любові. Й ідеології.
Ідеологія — це не лише смерть, це, перш за все, кольори,
ядучі й густі кольори, якими пофарбовано обважніле тіло часу,
скажімо такі:
Червоний колір цегли, колір іржавчини, старих труб,
підпор, підйомних механізмів, червоним кольором перемащені
рейки, це колір вантажних вагонів, що прокочуються поруч із
старими розбомбленими корпусами, це колір, який зникає
останнім, він тримається найдовше, помирає лише в кінці, але
теж помирає.
Зелений колір трави, яка росте в колишніх приміщеннях,
він особливо ядучий і вологий, це колір смерті, він вбиває
рештки промисловості, рештки біографій, ховає в собі дроти
та електропроводку, всмоктує в себе розлиту нафту,
набуваючи темних відтінків. Трава, яка тут росте, отруйна, думаю, в її
жилах течуть нафтопродукти.
Білий колір бетонних плит, об які розбивається небо, коли
опускається надто низько. Білий колір тут сліпучий і різкий,
він перший нагадує про можливу відсутність кольорів узагалі,
про відсутність життя як такого.
Економіка — це, перш за все, ідеологія. Ідеологія мертвого
індастріелу — це ідеологія опору, ідеологія боротьби, що від-
217
Блок НАТО

Блок НАТО
бувається за нерівних умов — ти борешся не лише за
виконання плану, ти борешся за подолання смерті як такої,
заперечуючи її значення своєю професійною діяльністю, по-
збавляючи її права домінувати над тобою, лишаючи, в свою
чергу, собі право на якийсь час самому контролювати
ситуацію, контролювати виробництво, відповідати за свою
діяльність, за свою фабрику, за свою любов. Оскільки саме любов,
218 а не смерть становить основу політекономіки.

Зміст
ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ
Як ми вбили Пятраса
(П'ять оповідань про кисневий голод)
Від себе, себто від автора 5
Зліва, де серце 7
Незначна пригода з демобілізованим 17
Королівські лови 23
Як ми вбили Пятраса 36
Зима і сни вартового 42
ЛЮБКО ДЕРЕШ
Есеї
3D для Європи 53
Колоніальні записки із Криму 59
Дорога на Льоррах під патронатом Йог-Сотота 64
М’який сірий шум 69
Психоактивна музика: коли? як? чому? 77
Тернопіль інкоґніта. Столиця галицької контркультури 106
Тернопіль інкоґніта. Таємниці Четвертого Рейвху 111
Тернопіль інкоґніта. Goths in ТегпоріГ 116
Серп і Молот у Парижі 121
Серп і Молот у Парижі-2 126
Throbbing Gristle (спроба телепатії) 131
Притча про дрозофілів 135
СЕРГІЙ ЖАДАН
Блок НАТО
Червоний Елвіс (соціалістичні настрої серед домогосподарок) 141
Український мідл-клас 163
Моя культурна революція 181
Хороших китайців має бути багато 194
Вогонь по штабах 197
Святий Саддам 201
Нестерпна легкість наркотиків 205
Любов, смерть, економіка 211

Літературно-художнє видання
ТРИЦИЛІНДРОВИЙ ДВИГУН ЛЮБОВІ
Юрій АНДРУХОВИЧ
Любко ДЕРЕШ
Сергій ЖАДАН
Головний редактор Н. Є. Фоміна
Відповідальна за випуск Г. С. Таран
Художній редактор Б. П. Бублик
Комп’ютерна верстка: О. В. Підлісна
Коректор О. А. Кравець
1 Написано до друку 02.02.09. Формат 70x108/32.
Напір офсетиий. Гарнітура Міньйон. Друк офсетний.
Умов. друк. арк. 9,80. Умов, фарбовідб. 10,14. Облік.-вид. арк. 8,74.
Тираж 2500 прим. Замовлення Ж* 2365/132
ТОВ «Видавництво Фоліо»
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 3194 від 22.05.2008 р.
61002, Харків, вул. Чубаря, 11
Електронна адреса:
www.folio.com.ua
E-mail: realization@folio.com.ua
Інтернет магазин
www.bookpost.com.ua
Надруковано з готових позитивів
у ТОВ «Видавництво Фоліо»
61002, Харків, вул. Чубаря, 11
Свідоцтво про реєстрацію
ДК№3194 від 22.05.2008 р.

Книжки видавництва «Фоліо» ви можете придбати:
склад-магазин у м. Києві
вул. Трьохсвятительська, 4
тел. (044) 279-25-48
e-mail: foliokiev@kv.ukrtel.net
гуртова торгівля:
ТОВ «Аргумент-Принт»
м. Харків, вул. Чубаря,. 11
тел. (057) 714-91-73
e-mail: realization@folio.com.ua
відділ роботи з роздрібною
торгівлею
м. Харків, вул. Чубаря, 11
тел. (057) 706-25-13
e-mail: market@folio.com.ua
Інтернет-магазин «Фоліо»
www. bookpost. com. ua
Книга поштою
Книжковий клуб «Фоліо»
м. Харків, 61052, а/с 46
тел. (057) 715-61-19 з 9.00 до 18.00
e-mail: club@folio.com.ua
Висилається безкоштовний каталог.
ТОВ «Видавництво Фоліо»
61002, м. Харків, вул. Чубаря, 11
тел. (057) 700-44-29
e-mail: foliosp@kharkov.ukrpack.net
www.folio.com.ua
представництво в Києві
м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4
тел. (044) 279-25-48
e-mail: foliokiev@kv.ukrtel.net
МАГАЗИНИ ВИДАВНИЦТВА «ФОЛІО»
м. Київ
«Книги Фоліо»
ТЦ «Глобус» -1,2 лінії
тел. 8-068-348-50-41
«Книги Фоліо», магазин-склад
вул. Трьохсвятительська, 4
тел. (044) 278-82-64
Книжковий ринок «Петрівка»
Центральний ряд, місце 25
м. Львів
«Книги Фоліо»
вул. Коперніка, 3
тел. (032) 244-55-17
м. Харків
«Університетський будинок книги»
пл. Свободи, 6
тел. (057) 705-20-66
Книжковий ринок
«Райский уголок»
6-й ряд, місце 4
м. Полтава
«Книги Фоліо»
вул. Котляревського, 38/40
тел. (0532) 60-31-73