УКРАЇНСЬКА ДЕРЕВ’ЯНА АРХІТЕКТУРА ♦ ^^ККАINIАN^^.ОО^Е^ АКСНІТЕСТИ/С
Тіііз іззпе іпігобисез іЬе тазгетріесез оГ Икгаіпіап
> у/оосіеп агсйііесіиге го ікс геайегз. Шосі таз їйе
то8Г тайезргеай таіегіаі, уЛїІсЬ таз изесі Ьу йіе тосіегп
Пкгаіпіап апсезгогз пог опіу ю ЬиіИ, Ьиі аізо іо таке аіі у/каї
із песеззагу. Тііеу [геагесі таюб тоїк йие гезресї сопіетріаііп^
іі аз а 1Іуіп§ апсі зрігіїиаі зиЬзіапсе заіиїагу Гог ііитап Ьеіп^з,
А11 ікс агскпесіигаї тазгегріесез Геагигей іп їкіз аІЬит
у/егс сгеаіей таск їЬє кеір ок ап ахе апсі зоте оскег
ргітіїіуе сооіз. Ткаї із у/ку іксу Іоок тоге Ііке зсиїршгсз,
аз іГ гешіпіп^ ікс тагтйі оГ гЬеіг сгеагогз’ зкіІІЇиІ капсіз.
Видання знайомить читачів із шедеврами української дерев’яної архітектури. Дерево було найпо-
ширенішим матеріалом, з якого предки сучасних українців не тільки зводили різноманітні будівлі,
а й виготовляли все необхідне для життя. У них було особливе, дуже шанобливе ставлення до дерева
як до матеріалу живого й одухотвореного, прихильного до людини.
Зразки народного житлового будівництва, традиційні українські млини, сакральні пам’ятки, пред-
ставлені на сторінках альбому, збудовані за допомогою найпростіших інструментів. Саме тому вони
створюють враження рукотворної, майже скульптурної роботи й ніби бережуть тепло рук давніх
майстрів.
Издание знакомит читателей с шедеврами
 украинского деревянного зодчества. Дерево
являлось самим распространенньїм материалом, из ко-
торого предки современньїх украинцев не только воз-
водили разнообразньїе здания, но и изготавливали все
необходимое для жизни. У них сложилось особое, очень
почтительное отношение к дереву как к матеріалу живо-
му И одухотворенному, благосклонному К ЧСЛОВСКу.
Образцьі народного жилищного строительства, тради-
ционньїе украинские мельницьі, сакральньїс памятники,
представленньїе на страницах альбома, построеньї с по-
мощью простейших инструментов. Именно позтому они
производят впечатление рукотворной, почти скульптур-
ной работьі и словно хранят тепло рук древних мастеров.

В. ВЕЧЕРСЬКИЙ V. УЕСНЕК8КУ
УКРАЇНСЬКА . НКНАШІАМ

життя: меблі, посуд,
Івано-Франківщина,
місто Коломия.
Благовіщенська церква
(XVI ст.» реставрована
1980 р.)
З давніх-давен біль-
ша частина території
сучасної України була
вкрита лісами. Навіть
на широких степових
просторах Південної
України, у долинах річок
росли великі діброви.
Тож дерево було найпо-
ширенішим матеріалом,
з якого предки сучас-
них українців не лише
зводили різноманітні
будівлі, а й виготовляли все необхідне для	кування
хатнє начиння, господарський реманент, виробниче уста у ,
транспортні засоби. У них було особливе, шано ливе ст^
до дерева як до матеріалу живого й одухотвореного; ”Р .
до людини. Аж до кінця XVIII століття всі в УкРа‘™	пе.
стого селянина до ясновельможного гетьмана	палаці
реконані, ЩО жити слід тільки у дерев’яному будинку ов»я’
бо кам’яні та цегляні будівлі є вкрай шкідливими;цля Д
В історико-культурологічному плані Це Перекопа г
жарт з українським народом. Мурованих палат, замків, хр	у
дували мало, а дерев яні. яких було безліч, усі у
торична та культурна спадщина України виявила	і ктура
ненею- Про те, якою вражаючою була наша дерев яна аРх
ми можемо лише здогадуватися на підставі резулкга^ артеоло
_~іт,имків-інозємців та
гічних досліджень, захоплених описів мандр1ви
тих окремих дерев’яних пам’яток, які ще вціліли.	„
_ г .	-	-	^п’яної архітектури в
Основним і наимасовішим витвором дерев г
Україні завжди залишалося житло. Народне житлове уді

-----------2---------
Іуапо-Ггапкіузк героп,
Коїошууа квд.
ТЬе скпгск
о£ Йіе Аппппсіайоп
(16Йі сепіпгу,
гезіогей іп 1980)
було водночас консер-
вативним, зберігаючи
тисячолітні традиції,
і сприйнятливим до но-
вацій. Метод створення
традиційного народно-
го житла відрізняється
від сучасного проекту-
вання: житлові будин-
ки, а також господар-
ські споруди будували
не за проектами, а за
зразками вже існуючих
будівель і згідно з традиціями, властивими певному регіону чи на-
віть окремому селу. Ці народні будівельні традиції, як і пісенний
фольклор, передавалися з покоління в покоління. На жаль, зразків
архітектурного фольклору з кожним роком залишається дедалі
менше. Познайомитися з кращими з них можна в музеях народної
архітектури та побуту.
В Україні житлові будинки для постійного мешкання назива-
ються хатами, а для сезонного чи тимчасового — колибами, куре-
нями. Не менш важливими, ніж хати, були господарські споруди,
що утворювали комплекс селянського двору: комора для збері-
гання всього найціннішого, погріб, стайня, возівня, де тримали
вози й ґринджоли (сани), хлів для худоби, саж для свиней, курник,
нерідко — колодязь із «журавлем», а також клуня для зберіган-
ня необмолоченого хліба, що ставилася окремо. Селянське обій-
стя поділялося на дві половини: так званий чистий двір і госпо-
дарський. Неодмінною приналежністю кожної садиби були сад
і город. Суворі історичні умови призвели до появи унікального
явища — окружного двору, який у Карпатах називали граждою.
Київ, селище Пирогів.
Музей народної архітектури
та побуту України.
Поліські вулики
та Воскресенська церква
із села Кисоричі Рівненської
області (XVIII ст.)
-----------2---------------
Куіч РугоЬіу ¥ІІ1а£е.
Мизеит о£ Йіе Ьоік
АгсЬйесіиге ап сі
Сизієш оГЦкгаіпе.
ТЬе Роїйвуа гедіоп апсіепі
ЬееЬі¥Є8, апсі іЬе сНигсН
о£ ГЇіе Кеяиггесііоп огщіпаїесі
£гот їЬе уіііа^е обКузогусЬі,
Кіупє ге^іоп (18іЬ сепіигу)
В ньому всі будівлі й споруди групувалися довкола внутрішньо-
го двору, утворюючи невеличку фортецю з глухими зовнішніми
стінами й однією брамою. Це — ніби наочне українське втілення
знаменитої англійської приказки: «Мій дім — моя фортеця».
Традиційна українська хата є справжнім шедевром, в якому по-
єдналися виняткова раціональність задуму та високий мистець-
кий рівень виконання. Найчастіше її робили з одним житловим
приміщенням, до якого могли прилягати допоміжні — сіни, ко-
мора; а також із двома житловими приміщеннями, з якими по-
єднувалися у різних комбінаціях допоміжні й навіть виробничі.
Матеріалом для стін слугувало дерево в різних варіантах: зруб
із колод, брусів чи плах, каркас із комбінованим заповненням
(дрібне дерево, хмиз, глина з соломою). Найкращим деревом для
стін вважалася липа. Дахи вкривали соломою, очеретом, дрібними
дерев’яними дощечками — ґонтом чи дранкою.
Декор в українській дерев’яній архітектурі був дуже різнома-
нітний і вишуканий, проте заснований на суто раціоналістичних
засадах: прикрашали тільки ті частини будівлі, що завжди були
на виду; застосовували принцип художнього контрасту (контраст
кольору, форми, матеріалу, фактури), який при мінімумі вжитих
засобів давав максимальний мистецький ефект.
Окрім споруд традиційного селянського двору» старе українське
село створило прекрасні зразки громадських будівель. До них на-
лежать церква, школа, сільська управа, корчма, гамазей (велика
комора для зберігання громадських запасів зерна). Життя й еко-
номічна діяльність були б неможливими без відповідних вироб-
ничих споруд: тартаків (лісопилок), сукновалень, олійниць, кру-
порушок, кузень.
Традиційні українські млини — це витвори народної інженер-
ної думки, що забезпечували потреби старого українського села
в доступній, дешевій та екологічно безпечній енергії. Найстаро-
давнішими на наших теренах є водяні млини. Вітряні з’явилися
тільки у XVIII столітті.
Найвищих злетів українська дерев’яна архітектура досягла
в церковному будівництві. Саме у цій сфері створено шедеври
архітектурного мистецтва: величні собори та маленькі каплички,
парафіяльні церкви та дзвіниці, огорожі, брами та башти. І не ви-
падково. Адже храм — не лише осередок духовного спілкування
людини з Богом. Це також центр громадського життя.
Дерев’яне церковне будівництво в Україні розпочалося ще до
офіційного запровадження християнства. З часом воно стало ма-
совим і справді народним. Саме в дерев’яному будівництві май-
стри зберігали композиційні принципи та архітектурні форми, за-
повідані предками. Водночас це була робітня нових форм для всієї
національної архітектури, зокрема мурованої та елітарної.
У дерев’яному церковному будівництві основним будівельним
матеріалом був сосновий, дубовий, грабовий брус, обтесаний
найчастіше на чотири канти. Використовувалися також кругляк
(круглі колоди) та плениці або плахи (круглі колоди, розрізані
вздовж). Цілу будову зводили без застосування залізних цвяхів
чи інших залізних конструктивних елементів. Це пояснюється не
браком заліза чи невмінням його використовувати, а мудрістю
давніх будівельників: вони давно помітили, що залізні елементи,
іржавіючи від вогкості, роз’їдали деревину, послаблюючи міцність
і жорсткість конструкцій. Тож у разі необхідності замість залізних
з’єднувальних елементів застосовували тиблі — кілочки з твердих
порід дерева (дуб, бук).
Як підмурки для храмів і дзвіниць використовували вертикаль-
но вкопані в землю обрубки дубових колод — так звані стояни,
або стендари. З кінця XVIII століття церкви та дзвіниці почали
ставити на кам’яні або цегляні підмурки.
Довговічність будь-якої дерев’яної будівлі залежить від того,
наскільки надійно вона захищена від руйнівної дії вологи — до-
щу та снігу. Для українського підсоння характерна досить велика
кількість опадів, особливо в Карпатах. Тому дахи тут робили висо-
кими, стрімкими, щоб дощова вода і сніг на них не затримувалися.
Вкривали дахи ґонтом — тоненькими клинчастими дощечками,
а також дранкою і тесом (тонкими дошками). Нижні частини стін
додатково захищали від опадів опасанням або піддашшям — не-
великим дашком, що оточував будівлю по периметру й спирався


або на стовпчики, або на виступи нижніх вінців зрубів, зроблені
у вигляді кронштейнів.
Представлені на сторінках альбому архітектурні дива створено
за допомогою самої лише сокири та інших найпростіших інстру-
ментів. Саме тому вони справляють враження рукотворної, майже
скульптурної роботи й ніби бережуть тепло рук давніх майстрів.
Усі відомі в Україні дерев’яні церкви належать до одного з двох
основних типів: тридільного або хрещатого. Тридільний храм є
найпоширеніший. Він складається з трьох основних зрубів: цен-
трального — нави, східного — вівтаря та західного — бабинця.
Такі церкви бувають одноверхими і триверхими. Хрещаті храми,
як правило, центричні, п’ятизрубні або дев’ятизрубні. Вони мають
непарну кількість верхів — один, три, п’ять, дев’ять.
У всіх типах дерев’яних церков об’єднуючим модульним еле-
ментом був центральний зруб, верх якого завжди робили щонай-
менше на один ярус вищим від бічних. Серед тридільних храмів
найпоширенішими були типи з прямокутною чи восьмигранною
навою, гранчастим вівтарем і таким же або прямокутним бабин-
цем. У церквах хрещатих типів центральний зруб здебільшого був
квадратний і за шириною дорівнював бічним раменам. Висотні
пропорції храмів різнилися залежно від регіону.
Серед уцілілих дотепер дерев’яних церков знаходимо і найпро-
стіші типи, подібні до хат чи навіть комор, і водночас — найроз-
виненіші, такі як Троїцький собор у Новомосковську, що не має
аналогів у мурованому зодчестві. Дерев’яна церковна архітектура
так само різноманітна, як і природа України: високі, неначе смере-
ки, бойківські церкви, витончені лемківські, винятково гармонійні
подільські, присадкуваті галицькі й волинські, а також найвищі,
багатозаломні — у східних регіонах, де вони колись височіли, не-
мов маяки серед степу.
Дзвіниці — особливі споруди, невід’ємні від церковних комп-
лексів. їхні архітектурні форми беруть початок від стародавніх
сторожових і фортечних башт. Нагадуванням про це є так зване
підсябиття (назва походить від поняття «під себе бити») — кон-
сольна галерея горішнього ярусу, що теоретично дозволяє оборо-
нятися від нападників, стріляючи в них зверху або скидаючи вниз
на їхні голови каміння тощо.
Серед дерев’яних дзвіниць відомі два основні конструктив-
ні типи — каркасний і зрубний. Конструктивний тип залежав
від техніки дзвоніння: розгойдування всього дзвона чи тільки йо-
го язика. Техніка розгойдування всього дзвона, що була пов’язана
зі значними динамічними навантаженнями, вимагала жорсткішої
конструкції дзвіниці. Тому в західних регіонах, де здебільшого
розгойдували весь дзвін (Галичина і Волинь), переважали каркас-
ні дзвіниці, а в решті регіонів — зрубні чи зрубно-каркасні (ниж-
ній ярус зрубний, верхній — каркасний).
Фахівці й досі не дійшли згоди у питанні стосовно кількості ре-
гіональних шкіл в українській дерев’яній церковній архітектурі.
Проте мистецький аналіз храмів дозволяє нам стверджувати, що
відмінності між усіма регіональними школами менш суттєві, ніж
спільні риси. Це пояснюється єдністю українського етносу та його
архітектурно-будівельної практики.
Пам’ятки дерев’яного будівництва є найбільш вразливою час-
тиною національної культурної спадщини. Вони гинуть від води,
вогню, жуків-короїдів і шашелів, а найбільше — від людської не-
дбалості й безкультур’я. Тому не тільки в Україні, айв усій Євро-
пі вчені ще з XIX століття переймалися проблемою збереження
для нащадків здобутків народного дерев’яного зодчества. Однією
з найпоширеніших і найефективніших форм збереження цих
пам’яток стали музеї просто неба. Зараз в Україні є кілька таких
музеїв: у Києві, Переяславі-Хмельницькому, Львові, Чернівцях,
Ужгороді та в селі Крилос поблизу Івано-Франківська. Тут тра-
диційне будівельне мистецтво українського народу представлене
своїми найвищими досягненнями.
І все ж таки це національне надбання під дією невблаганного
часу поступово відходить у минуле. Вивчити його, зберегти й пе-
редати наступним поколінням — у цьому вбачають свою місію су-
часні науковці, архітектори, співробітники музеїв і реставратори.
Цій же меті слугуватиме й наш альбом, присвячений суворій, не-
показній красі дерев’яної архітектури України.
Київ, селище Пирогів.
Музей народної архітектури
та побуту України.
Зона «Полісся»
з Михайлівською церквою
(XVIII ст.) із села Дорогинка
Київської області
-----------3-------------
Куіу РугоЬіууіІІа^е. Мизешп
о£ Йіе Роїк АгсЬііесіиге
апсі Сіізіот о£іІкгаіпе.
Агеа о£ РоШзуа
ууіГЇі іЬе. Зі. МіскаеГз сЬигсЬ
(18йі сепіигу) огі£іпаіес1
£гот іИе ВогоЬупка уіііа^е
о£Куіуге£Іоп
Львів. Музей народної
архітектури та побуту.
Настінні розписи
Михайлівської церкви
(XIX ст.) із села Тисовець
Львівської області
-—4-----------------
І.’уіу. Мизеит о£ йіе Роїк
Агскйесіиге апсі Сизіот.
Мигаї раіпііп§ о£ іке скигск
о£ 8і. Міскаеі (19Йі сепіигу)
огі£іпаіе<3 £гот іЬе уіііа^е
о£Ту£О¥ЄІ8, ЕуІУГЄ$ІОП
8іпсе іЬе ііте іттетогіаі, ійе
та)ог рагі о£ ргезепі-сіау ЕГкгаіпе
Ьаз Ьееп соуегесі ууіііі ітраззіЬІе
ууоосіз. Еуєп іп іЬе уазі зіерре ех-
рапзез о£ 8оиікегп ЕГкгаіпе, кпоу/п
іп іке окі сіауз аз Т>уЬке Роїеії (\Уік1
Еіекі), іке уаііеуз о£ ууіпсііп^ гіусгз
луєгє £гееп ууіік ІеаГу ^гоуєз. УУоосі,
аз іке ргеуаіепі таіегіаі, ууаз изесі
Ьу ЕІкгаіпіапз’ апсезіогз пої опіу іп сопзігисііоп Ьиі аізо іп рго сіисіп^
£игпііиге, кііскетуаге, ИоизекоИ едиіртепі, а^гісиїіигаї апсі тапи-
£асіигіп$ іооіз аз ууєіі аз с1і££егепі теапз о£ Ігапзрогіаііоп. Ткеу ігеаіесі
угоосі уч іХН сіие гезресі сопіетрІаНп^ іі аз а 1іуіп$ апсі зрігііиаі зиЬзіапсе
заіиіагу £ог китап Ьеіп^з. Аз Іаіе аз ипйі іке епсі о£ іке 18ік сепіигу,
еуегуопе іп ЕГкгаіпе, £гот а роог реазапі іо ап аШиепі тадпаіе, у/аз
сопуіпсесі ікаі 1іуіп£ іп а Ьгіск сопзіг исііоп суаз регпісіоиз £ог Ьитагїз
кеаіік, ууііііе а ууоосіеп коизе ог раїасе ууаз іке опіу зиііаЬІе йаЬііаііоп.
Сепіигіез Іаіег, іке зате асіатапі Ье1іе£ ріауесі а теап ігіск оп іке па-
ііоп. 8іопе тапзіопз, сазіїез апсі скигскез ууеге зсагсе, уЛіііє ууоосіеп
сопзігисіюпз, уукіск опсе касі Ьееп іп аЬипсІапсе, зооп сіеіегіогаіесі апсі
соїіарзесі. ТЬиз, ЕГкгаіпез кізіогісаі ап сі сиііигаї кегііа^е \уаз агіійсіаііу
ітроусгізіїесі, О£ко\у ітргеззіуе оиг ууоосіеп сопзігисііопз іоокесі Ііке
із апуопез £иезз. Ноууєуєг, ґііеіг Іоокз сап Ье гезіогесі оп іке (>,гоипс1з о£
агскеоіо^ісаі Гіпсіз, £огеі$п ігауеіегз’ гаріигоиз сіезсгірііопз оіЕГкгаіпіап
ууоосієп агскііесіиге ап сі £єау ІітЬег зігисіигез, уукіск Ьяує тігасиїоизіу
зигуіуесі ікгои^к іке а$ез.
УУоосІеп ргетізез сопзігисііоп сс аз риі оп іке тазз ргосіисііоп іп
ЕГкгаіпе. Роїк Ьоизе агскііесіиге, уукіск скегізкесі ікоизапсі-уеаг-окі
ігасіііюпз, у/аз Ьоік сопзегуаііуе апсі ореп іо іппоуаііопз. Сопзігисііоп
іескпіциез аррііесі Іо £о1к агсіїііесіигс сШГегес! £гот іЬозе о£ тосіегп
Ьиікііп^ еп£Іпеегіп£. Цпііке ікеіг ргезепі- сіау соипіеграгїз, уукіск аге
їїгзі саге£и11у сіезі^пе ск ассоттосіа-
ііоп апсі иіііііу ргетізез уусгє тосі-
еіесі аЙег зітіїаг сопзігисіїопз, £о1-
клуіП£ іііе ігасііііопз о£ а рагіісиїаг
ге£Іоп ог УІІІа^е. ТЬезе £о1к сопзігис-
ііоп сизіотз, Ііке £о1к зоп^з, ууеге
раззесі £гот ^епегаііоп іо ^епегаііоп.
Еіпкліипаіеіу, еасЬ уеаг тоге апсі
тоге затріез о£ £о1к агскііесіиге
сіізарреаг. Тііиз, уізіііп^ тизеитз о£ £о1к агскііесіиге апсі гигаї 1і£е ікаі
£еаіиге іііе тозі ассотріізке сі ехатріез о£ сопзігисііоп агі із регЬарз іііе
еазіезі ¥/ау іо §еі асдиаіпіесі угіік ікіз ипідие ркспотепоп.
Іп ЕГкгаіпе, Ьоизез £ог аіі-іке-уеаг-гоипсі ЬаЬііаііоп ууєгє саііесі
‘ккаіа’, ууЬііє зеазопаї ог іетрогагу сКуєіііп^з їуєгє кпспуп аз ‘коїуЬа’ ог
‘кигеп. ЕГїіІііу ргетізез, ууЬісН сопзіііиіесі а іурісаі реазапі котезіеа сі
апсі іпсіисіесі а зкєсі £ог зіогіп^ уаІиаЬІез, а сеііаг, а зіаЬІе, а сагі-
зкесі £ог зіогіп£ сагіз апсі зіесі^ез, а саіік-зкссі, а рі^-реп, Ьеп-коизе,
а ууєіі іуііЬ а зсуеер апсі а Ьагп £ог ипкиїїесі сукеаі, Іосаіесі оиізісіє
іЬе соигіуагсі, ууєгє ]изі аз ітрогіапі. А іурісаі £агт сотргізесі а зо-
саііесі скап апсі иіііііу уагсі. Ап огсЬагсі апсі а кііскеп ^агсіеп ууеге
ап іпіедгаї рагі о£ еасЬ £агт. Тке Ьагзіі паіигаї сопсііііопз гезиііесі
іп іке сіеуеіортепі о£ а ипідие агскііесіигаї рЬепотепоп, а суаііссі
£агт, кпоууп іп іке СаграіЬіапз аз ‘ЬгахЬсІа’ Ргетізез, сопйпіпд а
соигіуагсі, £огтес1 а зтаїї сазіїе іуіііі Ьіапк ехіетаї и аііз апсі а &аіе.
ТЬе Чігагксіа’ Ьесате а уіуісі етЬосіітепі о£ іііе Еп^ІізЬ ргоуегЬ ‘Му
Ьоте із ту сазіїе’.
А ігасііііопаї ЕГкгаіпіап ‘ккаіа* із ап епсіигіп^ тазіегріесе о£ агскі-
іесіиге, сіізііп^иізке сі Ьу Ьоік ап е££ісіепі сопзігисііоп сіезі^п апсі Ьі$Ь
агіізііс уаіие. Мові ‘ккаіаз’ сопзізіесі о£ опе ог іу/о 1іуіп£ циагіегз. Опе-
гоот ‘ккаіаз’ ууегс ас1]асепі іо ап іппег рогсЬ апсі а зііесі, уЛіііє іууо-
гоот Ьиіїсііп^з аЬиііесІ оп уагіоиз иіііііу ргетізез, апсі іп зоте сазез
Іо ууогкзкорз. ‘Ккаіа’ гуаз о£ а гесіап^піаг зкаре соуєгєсі тік а кірресі
гоо£. її угаз еазу Іо риі ир апсі таіпіаіп зиск а 8ітр1е апсі е££ісіепі1у сіе-
8І£пед сопбігисііоп, ав \ує11 аз іі уузб еазу Іо ууагт іі ир іп тпіегііте.
‘Ккаіаз’ ууєґє Ьиііі о£ сІіЙегепі ууоосісп зігисіигаї таїегіак, іпсіисііп^,
1о£8, іігаЬег ог Ьіоскз. $отеіітез а ууоосієп £гате у/аз іїііесі ир тік
зауусіизі, зргі£з ог сіау тіхесі ир ууііЬ зігауу. Ілпсіеп у/аз сопзісіегесі
іке Ьезі ігее £ог сопБігисіюп ригрозез. Коо£з гуеге соуєгєсі тік ікаїск,
геесі ог ікіп тххіеп ріапкз - зкіп^іез ог сІарЬоапк.
Аіікои^к еіе^апі апсі йіуєгзє, іке іпіегіог о£ Цкгаіпіап тюсіеп соп-
8ІгисІіоп5 угаз £ігзі о£ аіі скзііп^иізкесі £ог ііз ейісіепі Леві^п - опіу
іке уізіЬІе рагіз о£ іке Ьиікііп^ гуеге сіесогаїесі апсі іке теїко 4 о£ соїог,
зкаре, таіегіаі апсі 8іу1е сопіга8І, іукіск аііоууесі аскіеуіп£ Іке кі§Ье8і
агіізііс е££есі тік Іке тіпітит Іескпідиез аррііесі, угаз тсіеіу изесі.
Арагі £гот ігасііііопаї реавапі сопзігисііопз, Іке Цкгаіпіап £оік аг-
скіїесіиге із кпоті £ог зоте Йпе ехатріез о£ риЬІіс Ьиі1гііп§8, іпсіисі-
іп£ скигскез, зскоок, уіііа^е соипсік, іппз апсі Іаг^е Ьат8 £ог зіогіп£
£гаіп. Ціііііу ргетізез - угаіег апсі тпсі тіїк, заттіїк, £и11іп£-ті1к,
оіі ргеззіп^ тіїк, £гііз сиаегз апсі зтіікіез - сопбіііиіесі ап іпсіізрепза-
Ьіе рагі о£1і£е апсі есопоту о£ а Цкгаіпіап уШа^е.
Скеар апсі епуігоптепі-£гіепс11у сопБІгисііопз ікаі заіізГіе4 Іке
пееск о£ а Цкгаіпіап £агтег, ігасііііопаї Цкгаіпіап угіпгітіїїз аге атоп£
8оте о£ Іке тозі іп^епісиз іпуепііопз о£ еп£іпеегіп£. Іке еагііезі тіїк
кпоті іп Цкгаіпе уеге угаіег тіїк, ууЬііє тисі тіїк аррєагесі опіу іп
іке 18ік сепіигу. А11 Іке тпдтіїїз £а11 іпіо іую таіп Іурез: роїе-ііке
сопБІгисііопз тік Іке Міоіе Ьосіу о£ а тіїї гоіаіесі Ьу іке тпсі, апсі
роїукеЛгаї ог Циіск тіїк, іп уукіск опіу іке иррег рагі о£ Іке тіїї іо-
£еїксг тік іке уапез І8 Іигпесі. Іп іке оісі сіауз, тпсі апсі ууаіег тіїк
соиісі Ье £оипс1 іп еуегу уіііа^е ог іоууп, ууЬ ііе іп Іаг^ег зе111етепі8 іке
атоипі о£ тіїк геаскесі зеуегаї сіогепз.
¥еі, іке кі£ке8і реак о£ ііз Леуеіортепі Іке Цкгаіпіап ууоосієп аг-
скіїесіиге сіетопзігаіез іп скигск сопБІгисііопз. Атоп£ іке єпсіигіп^
тазіегріесез о£ тюсіеп агскіїесіиге аге Іаг^е саікесігак апсі зтаїї
скарек, рагізк скигскез апсі Ье1£гіез, Гепсез, £аіез апсі іоууєгз. Апсі іі із
по ууопсіег ууку. Тке скигск ууаз поі опіу а зрігііиаі запсіиагу £ог ууоґ-
зкірріп^ апсі тесіііаііопз, киї ако ріауесі а £оса! рагі іп риЬІіс 1і£е.
Рігзі ууоосієп скигскез касі Ьееп Ьиііі 1оп£ Ье£оге Скгізііапііу угав
о££ісіа11у іпігосіисесі оп іке іеггіїогу о£ Цкгаіпе. \Уіік Ііше, ууоосієп
скигск агскіїесіиге ^аіпесі рориіагііу ап сі асіорієсі сегіаіп £о1к £еаіигез.
Іі уаз іп сопзігисііп£ у/оодеп скигскез ікаі агскіїесіз тапа^есі іо рге-
8егуе іке £огпі5 апсі гіезі^пз о£ апсіепі засгаї еЛійсе8. 8ігап§е аз іі туаз,
іке зате скегізкесі оігі ігасііііопз Іаісі £оипс!аііоп £ог <1еуе1оріп£ пєуу
іескпідиез іп пайопаї агскіїесіиге.
Іп Ьиіїсііп^ ууоосієп скигскез, ріпе-ігее, оак, когпкеат здиагесі іпіо
£оиг сапіз ууеге атоп£ іке тозі ехіепзіуеіу изесі зігисіигаї таіегіаі.
Оікег рориіаг Ьиі1с1іп£ таїегіак ууєгє гоипсі Іо^з ог 1о£8 сиі Іеп^ік-
у/І8Є. УУоосІеп есіііісез ууєгє егесіесі ууіікоиі а зіпріє ігоп паіі ог апу
оікег ігоп іосЯз. Апсі Ікаі луаз сіопе поі £ог іке Іаск о£ ігоп ог оиг апсез-
іогз’ іпакіїііу іо изе ігоп паііз. Ткіз зоркізіісаіесі Іескпідие у/аз Ьазесі
оп іке окзегУаііоп ікаі кі^к китісіііу тагіе ігоп сопбігисііоп іоок,
8иск аз паііз, гизіу. Апсі ікіз уегу гизі сіеіегіогаіесі іке у/оосі, Ікиз так-
іп£ іке сопБігисііоп гіскеіу апсі іпзесиге. І£ пеесі Ье, ігоп |оіпіп£ таіе-
гіаі ууаз зиЬзіііиіесІ тік ре§з о£ 8ігоп§ їусхісі (оак ог Ьееск).
Скигскез апсі Ьеіїгіез ууеге зиррогіесі Ьу зіитрз о£ оак 1о£8 уегіїсаііу
с1и£ іпіо іке ^гоипсі ипсіег іке сопзігисііоп. Тке Ігадіііоп о£ риіііп^ ир
скигскез оп зіопе ог Ьгіск Ляіпсіаііопз огі^іпаіесі іп Іке Рсхііііуа ге^іоп
апсі Ьу іке епсі оГ іке 18ік сепіигу угаз саи^кі ир Ьу іке тезі о£Цкгаіпе.
Тке сІигаЬіІііу о£ апу ууоосіеп зігисіиге сіерепсіз оп іке теазигез
іакеп Іо ргоіесі іі £гот гаіп апсі зпот Тке атоипі о£ ргесірііайоп
іп Цкгаіпе апсі езресіаііу іп іке Саграікіапз із гаікег кі^к. Ткиз, гоо£з
у^еге тасіе кі^Ь апсі зіеер £ог іке гаіп гуаіег апсі бпоуу іо зігеат сіоууп
£гот іке кірз. Атоп§ іке тозі рориіаг гооГт§ таіегіаі ууєгє зкіп^іез
(ікіп, оЬ1оп£ ріесез о£ іуоой изесі іо соуєг іке гоо£з апсі зісіез о£коизе8,
іке Бо-са11е<1 Чуоосіеп Іііез’), сІарЬоагсІз апсі ікіп ріапкз. Тке Іосуег
рагіз о£ Іке и/аііз угеге асісііііопаїїу зесигесі £гот гаіп ог зпоуу Ьу ‘ип-
сІег-гооГз’ - а гоо£ сігсит8СгіЬіп£ іке Ьиіїсііп^ апсі ге8ііп£ оп соїитпз
ог рго|есііп£ іоууєг гот о£ІО£8, аізо саііесі согЬеІз ог ргоігизіопз.
А11 іке агскііесіигаї та£іегріесе8 £еаіиге сі іп ікіз аІЬит у/еге сгеаіесі
тік Іке кеір о£ ап ахе апсі зоте оікег ргітіііуе іооіз. Ткаі іб гуку ікеу
Іоок тоге Ііке зсиїріигез, аз і£ геіаіпіп^ іке луагтік о£ ікеіг сгеаіогз’
8кіі1£и1 капсіз.
Київ, селище
Пирогів. Музей
народної архітектури
та побуту України.
Покровська церква (кінець
XVIII ст.) із села Канора
Закарпатської області
-----------5--------------
КуіУ, РугоЬіу уіііа^е.
Мизеит о£ іке Роїк
Агскйесіиге апсі Сизіот
о£Цкгаіпе. Скигск
с£ йіе ІПІЄГСЄ8£ІОП
(іке епсі с£ 18ік сепіигу)
£гот іке Капога уі11а£Є,
Еакаграіііа героп
А11 іке РТкгаіпіап ууоосіеп скигскез £а11 іпіо іо таіп іурез: ікгее-
сотрагітепі апсі сго££-1іке сопзігисііопз. ТЬе ргеуаі1іп£ іуре І£ сіеїї-
пііеіу ікаі о£ а ікгее-сотрагітепі сопзігисііоп. Зиск скигскез сопзізі
о£ ікгее таіп скатЬегз - сепігаї сЬатЬег ог пауе, еазіегп сЬатЬег
ог аііаг апсі ууезіегп скатЬег ог пагікех. Ткгее-сотрагітепі скигскез
аге еіікег опе-гоо£ес! ог ікгее-гоо£ес1.
Сго££-1іке скигскез аге изиаііу £іує ог піпе-сотрагітепі зігисіигез
ог Ьауе іке зкаре о£ а Сгеек сго££ уіік агтз о£ едиаі Іеп^ік. Зиск соп-
зігисііопз аге сгоуупєсі Ьу опе, ікгее, £іує ог піпе сіотез.
УХ'каіеуег іке іуре а ууоосієп скигск Ьеіоп^есі іо, іке ипіііп£ еіе-
тепі £ог а!1 іке скатЬегз \уаз іке сепігаї сотрагітепі ог пауе, ууііісіі
угаз тасіе опе ііег кі^кег ікап Іке зісіе сотрагітепіз. ТЬе сіотіпаі-
іп£ <1е5І£п о£ ікгее-сотрагітепі скигскез сотргізеЛ а гесіап^иіаг
ог осіакесігаї пауе, а роїукесігаї аііаг апсі а роїуЬе сігаї ог гесіап^иіаг
пагікех. Іп сгоз£-1іке скигскез іке сепігаї сотрагітепі, іп то£і сазез,
«газ здиаге ууііііт еасЬ зісіе едиаі іке ууісіііт о£ зісіе сотрагітепіз. Тке
кеі^кі о£ скигскез діЙегеЛ ігот ге£іоп іо ге^іоп.
Атоп£ іке уісіе уагіеіу о£ еІаЬогаіесі агскііесіигаї Гогть, ікеге аге
скигскез о£ зітріе оиіііпез, уукіск Іоок тоге Ііке зітріе реазапі коизез
ог Ьагпз. Аі іке £ате ііте, ікеге аге есіійсез, атопр ікет іке £атоиз
Тгіпііу скигск іп кіоуотоєкоузк, угкозе ехдиівііе сіезірі апсі ассот-
ріізкесі єкареє ріасе ікет £аг аЬоуе іке тозі гепоутесі засгаї соп£ігис-
ііоп£. кікгаіпіап ууоосієп скигск агскііесіиге І£ а£ сііуєгзє аз Цкгаіпез
іапсізсарез. Таїї аз роріаг ігее£ аге скигскез іп іке Воікіузскупа ге£Іоп,
еіерапі іп іке Ьеткіузскупа ге£іоп, кагтопіоиз іп іке Росііііуа героп,
8отеу4іаі кеауузеі іп іке Наїускупа апсі Уоікуп ге^іопз, ог топитеп-
іаі Ііке 1і£кікои£ез іп еазіет ге^іопз.
Ап іпіе£га1 рагі о£ а засгаї сопзігисііоп сотріех із а ЬеІІ іоууєґ,
укіск Ьоггоу/есі ііз агскііесіигаї оиіііпез £гот апсіепі угаіск ог £огіі£і-
саііоп іоугегз. Опе о£ іке гетаіпсіегз о£ ікіз ‘кіпєкір’ із а согЬеІ раїїегу
оп іке иррег ііег о£ тиііі-ііегей ЬеІІ іоу/егз, укіск ікеогеіісаііу аііоууесі
коИіп£ іке с!е£епзе а^аіпзі епетіез.
А11 іке ууоосієп ЬеІІ іоугегз £а11 іпіо іую таіп іурез - £гатес! £ігис-
іиге сопзігисііопз апсі к>£ сопзігисііопз. Тке іуре о£ іке ЬеІІ іслуєг
Іаг&е!у сіерепсіе сі оп іке скітіп^ іескпідиез изесі, еіікег іке ууКоіє ЬеІІ
ууаз зутп£ ог опіу іі£ іоп^ие. $У7іп£іп£ іке укоіе ЬеІІ іо скіте риі
асісііііопаї сіупатіс Іоасі оп іке соп£ігисііоп. Ткиз, іке Ьиіїсііп^ касі іо
Ье о£ а зігоп^ег, і.е. £гатес1, зігисіиге. Ткаі із гуку £гатес! ЬеІІ іоууєгз
ргеуаіі іп ууезіегп геропз (Наїускупа апсі Уоікуп), укеге Ьєіі-зууіп^-
іп£ із іке рге£еггес1 іескпідие. Іп оікег ге£Іопз, тозі ЬеІІ іоууєгз аге о£ а
1о£, ог 1о£ апсі £гатес! (іке іоууєг ііег іуаз тасіе о£ Іорз, уукіїе іке иррег
ііегууаз £гате<1) зігисіиге.
Зсіепіізіз £іі11 сіізриіе аЬоиі іке атоипі о£ ге^іопаї ууоосіеп скигск
агскііесіигаї зскооіз іп кікгаіпе. Ноууєуєг, а рго£оипс! зіисіу о£ есіііісез
о£ ти1іі£агіои£ £огтз апсі Лезіріз тасіе зсіепіієіз а^гее ікаі Іке £іті-
Іагіііез <1етоп£ігаіе сі Ьу аіі іке агскііесіигаї зскооіз ипсіегріп іке ипііу
о£ іке ЬТкгаіпіап паііоп апсі іке ипапітііу іп агскііесіигаї апсі соп-
зіпісііоп арргоаскез.
ІУоосІеп сопзігисііопз аге іке рагі о£ паііопаї кегііа^е тозі зизсеріі-
Ьіе іо сіеіегіогаііоп. Ткеу сііе о£ ууаіег, йге, Ьагк Ьееііез ап сі зкірууогтз,
уеі реоріез сагеїеззпезз апсі і^погапсе гетаіп£ ікеіг тозі сіап^егоиз
епету. Веіп£ ап асиіе ргоЬіет поі опіу £ог Икгаіпе Ьиі £ог Еигоре іп
£епега1, іке із£ие о£ ргезегуіп^ ууоосієп агскііесіигаї топитепіз гуаз
гаізесі Ьаск іп іке 19ік сепіигу. Ог£апігіп£ ореп-аіг тизеитз о£ £о!к
агскііесіиге Ьесате опе о£ іке тозі рориіаг апсі е£йсіепі игауз о£ рге-
8ЄГУІП£ УУООСІеп СОП8ІГиСІІОП8.
Тосіау, Цкгаіпе Ьоазіз зеуегаї ореп-аіг тизеитє о£ £о1к агскііесіиге
іосаіей іп Куіу, Регеуазіау-Кктеїпуізку, Ьуіу, Скегпіуізу, кТгккогосІ
апсі Іке УІІІа^е о£ Кгуїоз поі £аг £гот Іуапо-Егапкіузк. Еаск тизеит
ргезепіз а гіск соїіесііоп о£ таєіегріесез, геуеаііп^ іке аскіеуетепіз
іп £о!к ууоосієп агскііесіиге. Ткезе ехкіЬііз аге уаІиаЬІе сЬапк сіерозііз’
укіск саппоі Ье зрепі Ьиі опіу іпсгеазесі апсі тиііірііе сі.
Уеі, по таїіег Ьоуу тиск е££огі із тасіе іо ргезегуе ікі£ рагі о£
паііопаї кегііа^е, іке ііте, іке ітріасакіе епету о£ агі, іакез аууау
іке Ьезі тазіегріесез. То £їийу, £иагс1 апсі зесше ікет £ог іке £о11оигіп£
£епегаііопз із іке тіззіоп о£ тосіегп зсіепіізіз, агскііесіз апсі гезіог-
егз. Рге£епііп£ іке гІ£Іс! Ьеаиіу о££Ткгаіпез ууоосієп агскііесіиге, іке
аиікогз о£ ікіз аІЬит ригзие іке зате аіт.
Ткі£ Гі^кі зкоиісі до оп, ипііі реоріе Іеагп іо арргесіаіе Ьеаиіу, ге-
зресї игогкз о£ агі апсі іке гетаіпз о£ оиг опсе гіск кегііа^е.

Київщина,
місто Переяслав-
Хмельницький.
Музей народної
архітектури
та побуту. Вітряк
— б---------------------
Куп героп, РегеуаБЇаУ-
КЬтеІпуІвкуі іжгп.
Мнзеит о£ йіе Роїк
Агскііесіигс апсі СііБІот.
УУіпсІтпіІІ
С древних Бремен большая часть терри-
тории, которую занимает сегодня Украйна,
бьіла покрьіта лесами. Даже на ее южньїх
степннх просторах, в долинах рек росли
густьіе дубравьі. Позтому дерево являлось
самьім распространенннм материалом, из
которого наши предки не только возводили
разнообразньїе здания, но и изготавливали
все необходимое для жизни: мебель, посуду,
домашнюю утварь, хозяйственньїе инстру-
ментьі, производственное оборудование,
транспортньїе средсгва и т. д. У них спожи-
лось особое, очень почтительное отношение
к дереву как к материалу живому и одухот-
воренному. Вплоть до конца XVIII века все
в Украине — от простого крестьянина до
светлейшего гетмана — бьіли увереньї, что
жить следует только в деревянньїх домах и
дворцах, так как каменнне и кирпичнне зда-
ния крайнє вредньї для здоровья. В историко-культурологическом
плане зто убеждение сьіграло с украинским народом злую піутку,
так как каменньїх палат, замков, храмов строили мало, а из множе-
ства деревянньїх почти все погибло. Позтому историческое и куль-
турнеє наследие Украиньї сказалось искусственно обеднено. О том,
насколько впечатляюща бьіла наша деревинная архитектура, мьі
можем лишь догадьіваться, основьіваясь на результатах археологи-
ческих исследований, на восторженньїх описаннях иностранцев-пу-
тешественников и знакомясь с единичньїми уцелевшими деревян-
ньіми памятниками.
Основними произведениями деревянной архитектурьі в Украине
всегда оставались жильїе постройки. Народнеє жилищное стро-
ительство бьіло консервативно. Однако, сохраняя тьісячелетние
устои, оно не отказьівалось и от нововведений. В прошлем метод
создания народного жилья весьма отличалея от современного про-
ектирования: жильїе дома и хозяйственньїе сооружения строили не
по проектам, а по образцам уже существуюіцих
зданий и согласно традициям, присущим опреде-
ленному региону или даже отдельному селу. Зти
народньїе традиции зодчества, как и песенньїй
фольклор, передавались из поколения в поколе -
ниє. К сожалению, памятников архитектурного
фольклора с каждьім годом остается все меньше.
Ознакомиться с лучпіими из них можно в музеях
народной архитектурьі и бита.
В Украине дома для постоянного проживання
назьіваются хатами, а для сезонного или времен-
ного — кольїбами, шалапіами. Не меньшее зна-
чение. чем хатам, придавалось хозяйственньїм
сооружениям. формировавшим комплекс крес-
тьянского двора: коморе (амбару), где хранили
все самое ценное, погребу, конюшне, возовне
для хранения телег и грьінджол (саней), хлеву,
свинарнику, курятнику, нередко — колодну с
«журавлем», а также стоявшей сідельно от двора
клуне (овину, куда свозили с поля необмолоченньїй хлеб). Крестьян-
ская усадьба делилась на две половиньї — так назьіваемьій чистий
двор и хозяйственньїй. Непременной составляющей каждой усадь-
бьі бьіли сад и огород. Суровьіе исторические условия определили
возникновение уникального явлення — окружного двора, именуе-
мого в Карпатах граждой. В нем все здания группировались вокруг
внутреннего двора, образовьівая небольшую крепость с глухими
внешними стенами и одними воротами. Окружной двор — словно
нагляднеє украинское воплощение знаменитой английской пого-
ворки: «Мой дом — моя крепость».
Традиционная украинская хата являетея настояіцим шедевром,
в котором переплелись исключительная рациональность замьіс-
ла и вьісокий художественньїй уровень исполнения. Чаще всего
ее строили с одним жильїм помеїцением, к которому могли при-
микать подсобнне — сени, кладовая, а также с двумя жилими по-
меіцениями, соединенньїми в разньїх комбинациях с подсобньїми
и даже с производственннми. Материалом для стен служило де-
рево в разньїх вариантах: сруб из бревен, брусьев или плах, каркас
с комбинированньїм заполнением (мелкое дерево, хворост, глина
с соломой). Лучшим деревом для стен считалась липа. Крьпии по-
кривали соломой, камьішом, деревинними дощечками — лемехом
(гонтом) или дранкой.
Декор в украинской деревянной архитектуре бнл необнчайно
разнообразен и изискан, тем не менее, в его основе лежал строгий
рационализм: украшали только те части здания, которне всегда
били на виду; применяли принцип художественного контраста
(контраст цвета, форми, фактури), дававший при минимуме ис-
пользованннх средств максимальний зстетический зффект.
Кроме сооружений традиционного крестьянского двора, старое
украинское село создало прекраснне образни обшественннх зда-
ний. К ним относятся церковь, школа, сельская управа, корчма,
гамазей (большой амбар для хранения общественньїх запасов зер-
на). Жизнь и зкономическая деятельность бнли би невозможнн
без соответствующих производственннх сооружений, например,
без сукновален, маслобоен, тартаков (лесопилок), крупорушек,
кузниц.
Традиционнне украинские мельницн — зто произведения на-
родной инженерной мисли, обеспечивавшие нужди старого укра-
инского села в доступной, дешевой и зкологически безопасной
знергии. Первнми на нашей территории появились водянне мель-
ници. Ветрянне стали использовать лишь в XVIII веке.
Наиболее високих вершин украинская деревинная архитектура
достигла в церковном строительстве. Именно в зтой сфере созда-
нн шедеври архитектурного искусства — величественнне собори
и маленькие часовенки, приходские церкви и колокольни, изгоро-
ди, ворота, башни. И не случайно. Ведь храм — не голько место
духовного общения человека с Богом. Он также является центром
общественной жизни.
Деревянное церковнеє строительстве в Украине началось еще
до официального введення християнства. Со временем єно стало
наиболее массовнм и в самом деле народним. Именно в деревян-
ном строительстве мастера сохраняли композиции и архитектур-
нне форми, оставленнне в наследство предками. Вместе с тем зто
била кузница нових форм для всей национальной архитектурн,
в том числе каменной и злитарной.
В деревянном церковном зодчестве основним строительньїм ма-
териалом бнл сосновий, дубовнй, грабовнй брус, обтесанннй ча-
ще всего на четнре канта. Использовались также кругляк (круптне
бревна) и пленицн или плахи (круглне, разрезаннне вдоль брев-
на). Все строение возводили без применения железних гвоздей или
других железних конструктивньїх злементов. Зто обт>ясняется не
недостатком железа или неумением его использовать, а мудростью
древних строителей: єни давно подметили, что железнне злемен-
тьі, ржавея от спрости, разьедали дерево, ослабляя прочность и
жесткость конструкций. Позтому в случае необходимости вместе
железних соединительньїх злементов применяли тнбли — келиш-
ки из твердих перед дерева (дуб, бук).
Фундаментом для храмов и колоколен служили вертикально вко-
панньїе в землю обрубки дубових бревен — так назнваемне стоя-
нні (стояки), или стендарьц С конца XVIII века церкви и колокольни
начали сгроить на каменних или кирпичньїх фундаментах.
Долговечность любого деревинного здания зависит от того, на-
сколько надежно оно защищено от разрушительного действия
влаги — дождя и снега. Для украинского климата характерно до-
вольно большое количество осадков, особенно в Карпатах. По-
зтому криши здесь делали внеокими, отвесньїми, чтобн дождевая
вода и снег на них не задерживались. Покривали криши лемехом
(гонтом) — тоненькими клинообразними дощечками, а также
дранкой и тесом (тонкими досками). Нижние части стен допол-
нительно защищали от осадков опасаньем или навесом — неболь-
шой крншей, окружавшей здание по периметру и опиравшейся
на столбики или на виступи нижних венцов ерубов, еделаннне
в виде кронштейнов.
Представленньїе на страницах книги архитектурнне шедеври
вьіполненн с помощью только топора и некоторнх других про-
стейших инструментов. Именно позтому они производят впечат-

ление рукотворной, почти скульптурной рабстві и словно хранят
тепло рук древних мастеров.
Все известнне в Украине деревянньїе церкви относятся к одно-
му из двух основньїх типов: трехчастному или крещатому. Трех-
частньїй храм является наиболее распространенньїм. Он состоит
из трех основньїх срубов: центрального — нефа, восточного — ал-
таря и западного — бабинца. Такие церкви бьівают одноверхими
и трехверхими. Крещатне храмьі как правило центричньїе, пяти-
срубньїе или девятисрубньїе. Они имеют нечетное количество вер-
хов — один, три, пять, девять.
Для всех типов деревянньїх церквей обьединяющим модульним
елементом служил центральний сруб. Его верх всеїда бнл как ми-
нимум на один ярус вьшіе бокових. Среди трехчастньїх храмов
наиболее распространенн типи с прямоугольннм или восьми-
гранним нефом, граненим алтарем и таким же или прямоуголь-
ньім бабинцем. В церквях крещатьіх типов центральний сруб бнл
преимущественно квадратним и равнялся по піирине боковим
частим. Внсотньїе пропорции храмов различались по регионам.
Среди уцелевпіих до настоящего времени деревянньїх церквей
єсть и простейшие типи, напоминающие хати или даже амбарн,
и вместе с тем — наиболее соверіпеннне, такие как Троицкий собор
в Новомосковске, не имеющий аналогов в каменном зодчестве. Де-
ревянная церковная архитектура так же разнообразна, как и при-
рода Украинн: вьісокие, словно смереки (разновидность карпатской
ели), бойковские церкви, изящнне лемковские, исключительно гар-
моничнне подольские, приземистьіе галицкие и волннские, а также
самне високие, с многочисленннми заломами — в восточньїх реги-
онах, іде они возвьішались когда-то, будто маяки в степи.
Особнми сооружениями, неот'ьемлемьіми от церковних ком-
плексов, являются колокольни. Их архитектурньїе форми проис-
ходят от старинннх сторожевнх и крепостннх башен. Об зтом
напоминает так назнваемое подсябитье (наименование возникло
из понятий «под себя бить») — консольная галерея верхнего яруса,
теоретически позволяющая обороняться от нападающих, стреляя
по ним сверху, сбрасьівая им на голови камни и т. п.
Среди деревянньїх колоколен известнн два основньїх конструк-
тивних типа — каркасний и срубннй. Конструктивний тип за-
висел от техники звона: раскачивания всего колокола или только
его язика. Техника раскачивания всего колокола, связанная со зна-
чительньїми динамическими нагрузками, требовала жесткой кон-
струкции колокольни. Позтому в западннх регионах, где, как пра-
вило, раскачивали весь колокол (Галичина и Волинь), преобладали
каркаснне колокольни, а в остальннх регионах — срубнне или
срубно-каркаснне (нижний ярус срубннй, верхний — каркасний).
Специалистн до сих пор не пришли к єдиному мнению в во-
просе о количестве региональних школ в украинской деревянной
церковной архитектуре. Однако искусствоведческий анализ зтих
храмов позволяет утверждать, что отличия между всеми регио-
нальннми школами менее существеннн, чем общие чертн, и зто
обьясняется единством украинского зтноса и его архитектурно-
строительной практики.
Памятники деревянной архитектурн — наиболее беззащитная
часть национального культурного наследия. Они гибнут от води,
огня и жуков-короедов, но больше всего — от человеческой не-
брежности и бескультурья. Позтому не только в Украине, но и во
всей Европе ученне еще с XIX века обращали внимание на пробле-
му сохранения для потомков наследия народного деревинного зод-
чества. Одной из самих распространенннх и зффективннх форм
защитьі таких памятников стали музей под открьітьім небом. Сей-
час в Украине єсть несколько таких музеев: в Києве, Переяславе-
Хмельницком, во Львове, Черновцах, Ужгороде и в селе Крнлос
близ Ивано-Франковска. Здесь традиционное строительное ис-
кусство украинского народа представлено своими величайшими
достижениями.
И все таки зто национальное достояние под действием неумоли-
мого времени постепенно отходит в прошлое. Изучить его, сохра-
нить и передать последующим поколениям — в зтом усматривают
свою миссию современнне ученне, реставратори и сотрудники му-
зеев. Зту же цель преследует и наша книга, посвяшенная суровой,
скромной красоте деревянной архитектурн Украиньї.
Київ, селище Пирогів.
Музей народної
архітектури
та побуту України.
Подільська хата
— 7 —
Куіу, Ругойіу уіііа^е.
Микешп о£ Йіе Еоїк
АгсЬйесіиге
апсі Сизіот о£ Цкгаіпе.
Ноизе £гот РойіИуа
Київ, селище
Пирогів. Музей
народної архітектури
та побуту України.
Куточок зони «Карпати»
Куіу, РугоЬгу уіііа^е.
Мизепт о£ Сіте Гоїк
АгсЬіІесіиге аші Сизіот
оГПкга'те. ТЬе ‘СаграіЬіап
тоипііп^в агеа
Київ, селище
Пирогів. Музей народної
архітектури та побуту
України. Михайлівська
церква (XVIII ст.)
із села Дорогинка
Київської області.
-----------р--------------
Куіу, РугоЬп уі11а&е.
Мизешп о£ Йіе Гоїк АгсЬііес-
Шге ап<1 Сизіот о£ Скгаіпс.
ТЬе сЬигсЬ о£ іЬе 8і. МісЬаеІ
(18Йі сепіигу) огідіпаіесі
&от іЬе ВогоЬупка
¥І11а§е, Куіг ге£Їоп



Київ Інтер’єр
Макаріївської церкви
----------ю-----------
Куіу. ТЬе іпгегіог
о£ іЬе 8і. Масагшк сЬигсЬ
Київ.
Макаріївська
церква (XIX ст.)
-----------11 “
Куіу. ТЬе сЬигсЬ
о£ йіе Масагиіз
(19іЬ сепіигу)
Київ. Церква
Преподобного
Серафима Саровського
(початок XX ст.)
—12---------------
Куіу. ТЬе сЬигсІї
о£ ГЇіе Уепегеаі
81. БегарЬіпі
о£ 8агоу (Ье£іппіпц
о£ іЬе 20іЬ сепїигу)
55 -
Різьблений іконостас
церкви Преподобного
Серафима Саровського
(1910 р.)
-ІЗ——
8сгі1ріигед ісопояіаз
оГ іЬе сЬигсЬ о£ іЬе
Уепегеаі 81.8егарЬіт
о£ 8агог (1910)



Київщина,
місто Переяслав-
Хмельницький.
Музей народної
архітектури та побуту.
Козацька церква із села
Піщики (XVII ст.)
----------ц------------
Куіу гедіоп, Регеуазіау-
КЬтеІпуїзкуі іхжп.
Микеит о£ Йіе Роїк
АгсЬііесІиге агмі СизЮт.
ТІїе Когакз сііигск
£гот Йіе уіііаде оГРікскуку
(17Ш сепіигу)
Київщина, місто
Переяслав-Хмельницький.
Куточок Музею народної
архітектури та побуту
------------------------
Куіу гедіоп, Регеуакіау-
КЬтеІпуІзкуі іочуп.
А Ггадтепї о£ іЬе іеггіїогу
о£Мизеипі о£ іЬе Роїк
Агскіїесїиге апВ Сизїот
Київщина,
село Підгірці. Іконостас
Михайлівської церкви
і фрагмент настінного
розпису (XIX ст.)
—16-17----------------
Ку ІУ ГЄ£ІОП,
іИе УІПаде оГРісШігЬі.
ІСОПО8ІН8 оГ Й1Є СІ1НГСІ1
оГ іЬе 8і. Місіїаеі,
ап д а Ега&тепі
оЕ Шс тигаї раіпііпд
(19йі сепшгу)
Київщина,
село Підгірці.
Михайлівська
церква (XVIII ст.)
—18---------------
Куіу гедіоп. Йіе уіііа^е
оГРкіЬігІзі ТЬесЬигсИ
оЕ йіе 81. МісЬаеІ
(18111 сепіигу)


Київ,
селище Пирогів.
Музей народної
архітектури та побуту
України. Група вітряків
-------------19—
Куп; РугоЬіу УІІІа^е.
Мияеит о£ Йіе Гоїк
Агсіїііесіиге ап<1 Сивіот
оГЦкгаіпе. Сгоир
оГ Йіе у\іпс1тіІІ8
Чернігівщина,
селище Седнів.
Георгіївська церква
(перша половина
XVIII ст.)
-----20----
СЬегпіЬіу ГЄ£ІОП,
Йіе 8ейпі¥ втаїї іоууп
ТЬе сішгсії о£ іЬе
81. Сеог£е (іЬе ЙГБІ
рагі о£ іЬе 18іЬ сепіигу)
Чернігівщина,
село Волосківці.
Успенська церква
(XVIII ст.)
-21-------------
СЬегпіИіу ГЄ£ІОП,
Йіе уіііадс о£ УоІовкМєі.
ТЬе сііигсії о£ іЬе
Азштрііоп
(18їЬ сепїигу)
Чернігівщина, село
Синявка. Покровська
церква (XVIII ст.)
•—22 *-------------
СЬегпіЬіу гедіоп,
іЬе уіііаде о£ Бупіаука.
ТЬе сііигсії оГ іЬе
ІПІЄГСЄ88ІОП
(18Й1 сепїигу)




Сумщина,
село Пирогівка.
Покровська церква
та дзвіниця
(ХУШ-ХІХст.)
----------23_
8шпу ГЄ£ІОТ1, 1Ье ¥І11а£Є
о£РугоЬіука. ТЬе сЬигсЬ
о£ іЬе ІПІЄГСЄ88ІОП,
ап<1 йіе Ьеіі іоууєг
(18-19Й1 сеійигіев)
Сумщина»
місто Лебедин.
Воскресенська
церква (XVIII ст.)
-----------ц-
Биту ге^іоп,
ЬсЬссІуп іоууп.
ТЬе сЬигсЬ
о£ іЬе Кешггесіїоп
(18Й1 сепїигу)
Черкащина,
село Суха Калигірка.
Церква Івана Богослова
(ХУІП-ХІХ ст.)
---------2$------------
СЬегказу ге£іоп,
8ика КаїуЬігка уШа^е.
ТЬе сЬшсЬ о£ ікс 8к ІоЬп
Лс ТЬеоІо^іап
(18-19ГЇ1 сепіигу)
Черкащина,
село Суха Калигірка.
Інтер’єр церкви Івана
Богослова (XVIII-XIX ст.)
-----------------------
СЬегказу ге£іоп,
8иЬа КаїуЬігка уїПа^е.
Іпіегіог о£ Лс скигск о£ іЬе
81. )оЬп іЬе ТЬеоІо^іап
(18-19Й1 сепіигу)




Херсонщина,
місто Берислав.
Введенська церква
(XVIII ст.)
“ 2/“
КИегзоп герой,
Вегукіау гоіуп. ТЬе сЬшсИ
о£ іЬе Рге8спіаІіоп о£ Магу
(18Л сепШгу)
Дніпропетровщина,
місто Новомосковськ.
Троїцький собор
(XVIII ст.).
Загальний вигляд
і фрагмент фасаду
---------28—2$"-----------
СпіргореІгоу8к герой,
Моуотоакоувк іоіуп.
ТЬе саіЬескаІ о£ Йіе Чїіпіїу
(18Йісепіигу). Сепегаї
уієіу, апй ІІіе Гга^тепі
о£ іііе £а^а<1е
Хмельниччина,
село Старий Кривин.
Воскресенська церква
(XVIII ст.)
-ЗО-------------
Кіітеїпуіккуі ге^іоп,
Зіагуі Кгуууп уіііа^е.
ТЬе сЬигсЬ о£ ікс
Кезиїтесііоп
(18і1і сепіигу)
Хмельниччина, місто
Кам'янець-Подільський.
Хрестовоздвиженська
церква (ХУІІІ-ХІХ ст.)
—Зі-
КЬтеІпуіккуі ге^іоп,
Катіапеій-РосШйкуі
іоууп. ТЬе сЬигсЬ оГ іЬе
Ехаїіаііоп о£Но1у Сгоєз
(18-19111 сепіигіез)




Рівненщина, село Пляшева.
Михайлівська церква
(XVII ст., перенесена
і реконструйована
на початку XX ст.)
----------52_
Кіупе гс^іоп, РІіаєЬеуа
уіііа^с. ТЬе сііигсії
о£ іЬс 8і. МісЬаеІ
(17111 сепіигу, Ігапбіеггесі
ап<1 гесоп8ігисґес1 аі іііе
Ье£Іппіп£ о£ 20іЬ сепіигу)
Рівненщина, село Пляшева.
Вхід до підземної галереї
перед вівтарем
Михайлівської церкви.
Урочистий молебень
на території меморіалу
«Козацькі могили»
——33-34-
Кі¥пс ге£Іоп, РІіайЬеуа ¥І11а£е.
Епітапсе Іо іЬе ішс1ег£гоипс1
^аііегу іп £гопІ оГ Йіе аііаг
о£ Йіе сЬигсЬ оГ іііе 51. МісЬаеІ.
ТЬе 8ОІетп шоІеЬеп оп Йіе
Іеггііогу о£ Йіе гевегуе ‘Когаїзкі
Моїіуіу’ (Когакз* &га¥Є8)
Івано-Франківіцина,
місто Коломия.
Благовіщенська церква
(XVI ст„ реставро-
вана 1980 р.)
-35-
Іуапо-Ргапкіузк ге^іоп,
Коїотууа іоіуп.
ТЬе сІиігсЬ о£ Йіе
Аппипсіаііоп
(Ібік сепіигу,
ге^іогссі іп 1980)
Івано-Франківщина,
місто Рогатин. Церква
Зішестя Святого Духа
(ХУІ-ХУП ст.)
Іуапо-Егапкіуєк ге^іоп,
КоЬаіуп 1о\уп. ТЬе сЬигсЬ
о£ їЬе Бєбсєпі о£іЬе Ноіу
Брігії (16-17іЬ сепіигіез)




Івано-Франківіцина,
село Манява.
Скит Манявський
із Хрестоздвиженською
церквою (XVII ст.,
відтворена 2002 р.)
-----------У!-------------
Іуапо-Ргапкіукк героп,
Мапіауа Уіііа^е.
ТЬе Мапіауа Іісгтіїа^е
ап<1 Йіе сИигсИ
оНке ехаїїаіїоп
оЕ іке Ноіу Сгобб
(17111 сепіигіе,
ГЄСОП8ІГИСЇЄСІ іп 2002)
Івано-Франківщина,
село Устя, Михайлівська
церква (XIX ст.)
--------------------------
Іуапо-Ргапкіукк героп,
Шіа уіііа^е. Тке скигск
оЕНіе 81 Міскаеі
(19іЬ сепїигу)
Івано-Франківіцина, село
Смодна. Церква Святих
Іоакима і Ганни (XIX ст.)
——
Іуапо-ГїапкІУйк героп,
Зпмміпа уіііа^е. Тке сЬигск
о£ іЬе 8К ап<1 УепегаЬІе
Уоаскіт апй Аппе
(19їЬ сеійигу)
Івано-Франківщина,
місто Яремна. Церква
Святого Івана
Милостивого
(ХУІП-ХІХ ст.)
----------40------------
Іуапо-Ргапкіу$к ге^іоп,
Уагетска іоіуп. ТЬе скигск
оГ ІІіе МегсіГиІ 81. ІоЬп
(18-19111 сепіигіев)
4і-
І

5'У
м
Закарпаття, село Ясиня.
Вознесенська церква
(XIX ст.)
-41—
ТгапксаграЙііап гс^іоп,
Уазупіа уіііа^е. ТІїе сЬигсИ
о£ Піе Кекиггесііоп
(19111 сепіигу)
Закарпаття,
село Крайникове.
Михайлівська церква
(XVII ст.)
---------42—
ТгапзсаграіЬіап герой.
Кгаупукоуе уіііар.
ТЬе сИигсИ
оГіЬс §1. МісИаеІ
(17111 сепіигу)
Закарпаття,
місто Свалява.
Миколаївська церква
(ХУІХУШст.)
—
ТгапзсаграЙііап героп,
Зуаііауа іоіуп. ТЬе скигск
оГ іЬе Зі. КісЬоІак
(16-18111СЄПІШІЄ8)
Закарпаття,
село Середнє Водяне.
Миколаївська церква
(XVII ст.)
---------44------------
ТгапБсаграіЬіап ге^іоп,
Зегссіпе Уойіапе уіііа^е.
Зі КісЬоІаз’ сЬигсЬ
(17іЬ сепіигу)

І

Тернопільщина,
село Скорики. Церква
Івана Богослова (1700 р.)
--------0----------
Тегпорії ГС£ІОП,
Бкогуку уіііа^е.
ТЬе сЬигсЬ о£ Ле §1. /оЬп
Йіе ТЬеоіО£Іап (1700)
Львівщина, село Ісаїв.
Михайлівська церква
(XVII ст.)
~—
іл’іу ге^юп, каіу У’Ша^е.
$і МісИаеІз сЬигсЬ
(17ІЇ1 сепіигу)
Львівщина,
село Орявчик.
Церква Святого
Миколи (XX ст.)
—47_
Еуіу ге^іоп,
ОгіаусЬук У’ПІа^е.
"Піе сЬигсЬ
оЕ Йіе 8і. КісЬоІаз
(20Й1 сепіигу)
Львівщина, село Крехів.
Церква Святої Параскеви
(XVIII ст.)
------«Я-
Ь\'І¥ ГЄ£ІОІ1,
КтскНіу ¥І11а§е.
8і Рагавкеуаз сЬигсЬ
(18111 сепґигу)




Львівщина, неподалік
від перевалу Верхні
Ворота. Церква Собору
Пресвятої Богородиці
(1902 р.)
~49~
Е\'І¥ ГЄ£ІОП, пеаг іЬе
ра§8іп§ оГ УегкЬпі Уіогоіа.
ТЬе сЬигсЬ оГ іЬе СаіЬесІгаІ
оі іЬе Ноіу Магу (1902)
Львівщина, неподалік
від перевалу Верхні
Ворота. Миколаївська
церква (XVIII ст.)
-----------у-----------
Еуіу ге^іоп, пеаг іНе
ра88іп§ о£ УегкЬпі Уогоіа
ТЬе сЬигсЬ о£ іЬе
ХісЬо1а8 (18іЬ сепіигу)
Львів. Музей
народної архітектури
та побуту. Храм Святих
Володимира і Ольги
(церква лемківського
типу, XVIII ст.,
відтворена 1992 р.)
~—51-----------------
Ілтс. Мизеигп о£ іНс Гоїк
АгсЬіїесіиге апсі Сизіот.
ТЬе саЙіесігаї о£ Йіе
818. Уоіосіутуг апсі ОІЬа
(іЬе Ьетку’з іуре
скигсЬ, 181к сетіїигу,
гесоп^ііисїесі іп 1992)
Львів. Музей народної
архітектури та побуту.
Миколаївська церква
(XVIII ст.) із села Кривка
Львівської області
------------------------
Ілтс. Мияеиш оГ іНе Гоїк
Агскіїесіиге апй Сизіот.
ТЬе сЬигсЬ оГ іЬе
81. МісЬоІая (18йі сепіигу)
огі^іпаіесІ (гот іЬе уіііа^е
оґКгуука, іаїа ге^іоп




Львівщина, село Тухолька.
Успенська церква (XIX ст.)
—53--------------
Ь’уіу ге^іоп, ТикЬоІка
уі11а§е. ТЬе сЬигсЬ
о£ Йіе Акяитрїіоп
(19Й1 сепіигу)
Львівщина, село Матків.
Церква Різдва Богородиці
(XIX ст.)
;----------54------------
і’уіу ге£Іоп, Маікіу уі11а§е.
Тке скигск о£ Йіе Каїіуііу
о£ Йіе 8і. ¥іг§іп
(19Йі сепїигу)
Львівщина, село Підгірці.
Михайлівська церква
(XVIII ст.)
-55"
ЬУІУ ГЄ£ІОП, РІСІКІГ І8І
уіііа^е. Тке сИіігсЬ
о£ ІІіе Зі. Місіїаеі
(18111 сепіигу)
Львівщина,
село Ясениця Замкова.
Дзвіниця Михайлівської
церкви (XVIII ст.)
------------------------
Ьуіу героп, Уазепуіза
Хаткоуа уШа^е. Тке Ьеіі
іо^ег о£ МіскаеГз
сііигсії (18111 сепШгу)



ИЛЛЮСТРАЦИИ
1.	Ивано-Франковская область, город
Коломия. Благовещенская церковь
(XVI в., отреставрирована в 1980 г.).
2.	Киев, поселок Пирогов.
Музей народной архитєктурм
и бьіта Украиньї. Полесские ульи
и Воскресенская церковь из села
Кисоричи Ровенской области
(XVIII в.).
3.	Киев, поселок Пирогов.
Музей народной архитектурьі
и бьіта Украиньї. Зона «Полесье»
с Михайловской церковью (XVIII в.)
из села Дорогинка Киевской области.
4.	Львов. Музей народной архитектурьі
и бьіта. Настенньїе росписи
Михайловской церкви (XIX в.)
из села Тисовец Львовской области.
5.	Киев, поселок Пирогов.
Музей народной архитєктурм
и бьіта Украиньї. Покровская
церковь из села Канора
Закарпатской области.
6.	Киевская область, город Переяслав-
Хмельницкий. Музей народной архи-
тектурьі и бьіта. Ветряная мельница.
7.	Киев, поселок Пирогов.
Музей народной архитектурьі и бьіта
Украиньї. Подольская хата.
8.	Киев, поселок Пирогов.
Музей народной архитектурьі и бнта
Украиньї. Уголок зоньї «Карпати».
9.	Киев, поселок Пирогов.
Музей народной архитектурьі
и бнта Украиньї. Михайловская
церковь (XVIII в.) из села Дорогинка
Киевской области.
10.	Киев. Интерьер Макарьевской
церкви.
11.	Киев. Макарьевская церковь (XIX в.).
12.	Киев. Церковь Преподобного Сера-
фима Саровского (начало XX в.).
13.	Резной иконостас церкви Преподоб-
ного Серафима Саровского (1910 г.).
14.	Киевская область, город Переяслав-
Хмельницкий. Музей народной архи-
тектурьі и бьгга. Казацкая церковь
из села Пищики (XVII в.).
15.	Киевская область, город Переяслав-
Хмельницкий. Уголок Музея народ-
ной архитектурьі и бьіта.
16-17. Киевская область, село Подгорцьі.
Иконостас Михайловской церкви
и фрагмент настенной росписи
(XIX в.).
18.	Киевская область, село Подгорцьі.
Михайловская церковь (XVIII в.).
19.	Киев, поселок Пирогов. Музей
народной архитектурьі и бьіта
Украиньї. Группа ветряньїх мельниц.
20.	Черниговская область, поселок
Седнев. Георгиевская церковь
(первая половина XVIII в.).
21.	Черниговская область, село Волосков-
цьі. Успенская церковь (XVIII в.).
22.	Черниговская область, село Синявка.
Покровская церковь (XVIII в.).
23.	Сумская область, село Пироговка.
Покровская церковь и колокольня
(ХУПІХІХвв.).
24	Сумская область, город Лебедин.
Воскресенская церковь (XVIII в.).
25.	Черкасская область, село Сухая
Калигорка. Церковь Иоанна
Богослова (ХУШ-ХІХ вв.).
26.	Черкасская область, село Сухая
Калигорка. Интерьер церкви
Иоанна Богослова (ХУІП-ХІХ вв.).
27.	Херсонская область, город Берислав.
Введенская церковь (XVIII в.)
28-29. Днепропетровская область,
город Новомосковск. Троицкий
собор (XVIII в.). Общий вид
и фрагмент фасада.
ЗО.	Хмельницкая область,
село Старьій Кривин.
Воскресенская церковь (XVIII в.).
31.	Хмельницкая область, город Каменец-
Подольский. Крестовоздвиженская
церковь (ХУШ-ХІХ вв.).
32.	Ровенская область, село Пляпіева.
Михайловская церковь (XVII в., перене-
сена и реконструирована в начале ХХв).
33-34. Ровенская область, село Пляпіева.
Вход в подземную галерею перед
алтарем Михайловской церкви.
Торжественньїй молебен на террито-
рии мемориала «Казацкие могильї».
35.	Ивано-Франковская область, город
Коломия. Благовещенская церковь
(XVI в., отреставрирована в 1980 г.).
36.	Ивано-Франковская область, город
Рогатин. Церковь Сошествия Святого
Духа (ХУІ-ХУП вв.).
37.	Ивано-Франковская область, село
Манява. Скит Манявский с Кресто-
воздвиженской церковью (XVII в.,
воссоздана в 2002 г.).
38.	Ивано-Франковская область, село
Устя. Михайловская церковь (XIX в.).
39.	Ивано-Франковская область,
село Смодна. Церковь Святьіх
Иоакима и Анньї (XIX в.)
40.	Ивано-Франковская область, город
Яремча. Церковь Святого Иоанна
Милостивого (ХУІП-ХІХ вв.).
41.	Закарпатская область, село Ясиня.
Бознесенская церковь (XIX в.).
42.	Закарпатская область, село Крайнико-
во. Михайловская церковь (XVII в.).
43.	Закарпатская область» город
Свалява. Николаевская церковь
(ХУІ-ХУПІ вв.).
44.	Закарпатская область,
село Среднее Водяное.
Николаевская церковь (XVII в.).
45.	Тернопольская область,
село Скорики. Церковь
Иоанна Богослова (1700 г.).
46.	Львовская область, село Исаев.
Михайловская церковь (ХУП в.).
47.	Львовская область, село Орявчик.
Церковь Святого Николая (XX в.).
48.	Львовская область, село Крехов.
Церковь Святой Параскевьі (ХУШ в.).
49.	Львовская область,
вблизи перевала Верхние Ворота.
Церковь Собора Пресвятой
Богородицьі (1902 г.).
50.	Львовская область,
вблизи перевала Верхние Ворота.
Николаевская церковь (ХУІП в.).
51.	Львов. Музей народной архитєктурм
и бьіта. Храм Святих Владимира
и Ольги (церковь лемковского типа,
XVIII в„ воссоздана в 1992 г.).
52.	Львов. Музей народной архи-
тектурьі и бьіта. Николаевская
церковь (ХУПІ в.) из села Кривка
Львовской области.
53.	Львовская область, село Тухолька.
Успенская церковь (XIX в.).
54.	Львовская область, село Маткив.
Церковь РОждества Богородицьі
(XIX в.).
55.	Львовская область, село Подгорцьі.
Михайловская церковь (XVIII в.).
56.	Львовская область, село Ясеница
Замковая. Колокольня Михайловской
церкви (XVIII в.).