/
Текст
ЬЪ ЦЕЧЛ1НІ1 І'»І ! II ! і .!! ’І НА П
2
ПЕЧАТАТЬ ПОЗВОЛЯЕТСЯ
С.-Петербургъ, 21-го Ноября 1860 года.
Ценсоръ Архи хандритъ ФОЦГІ
Ценсоръ В. БЕКЕТОВЪ.
ВЕЛИКА АЗБУКА.
Я Ѳ V
а б в гд ежзпійк
прстуфхцчш]
Ѣ 9 Ю Я Ѳ V
л м н о
г ъ ы ь
СКЛАДЫ.
Стихъ первый.
Чи-е іцо луч-че, кра-ще въ сві-ти,
Якъ у-ку-пи жй-ты,
Зъ брй-томъ дбб-рымъ доб-ро пёв-не
По-знать, не-ди-лы-ти.
Стихъ другый.
По-мо-лю-ся Гос-по-де-ви
Сёр-цемъ о-ди-нб-кымъ
И-на злыхъ мо-йхъ пс-гля-ну
Не-злымъ мо-ймъ д-комъ.
Стихъ третій.
Спа-сы ме-нё, по-мо-лю-ся
II вос-пд-ю знб-ву, —
Тво-и блй-га чй-стымъ сёр-цемъ
Псал-момъ ты-химъ, нд-вымъ.
Стихъ четвёртый.
Го-спддь ЛЮ-бцті. сво-и лю-де.
. 1 ю-бигь, не-о-стй-вшъ
До-жы-да-е. по-ки прйв-да
Пс-редъ ны-ми ста-пе.
Стихъ п:ітый.
Влёв-лять ду-шу пра-вед-пи-чу,
Кровъ дё-бру о-су-ДЯть,
Мы-нй Го-спё-дь при-стА-ны-ще
За-ступ-ны-комъ бу-де.
II воз-дастъ имъ за ді-лА ихъ
Кро-вА-ви лу-кА-ви, •
По-гу-быть ихъ, и ихъ слА-ва
Ста-не имъ въ не-сла-ву.
Стихъ
Пса-лёмъ нё-вый Го-спо-де-ви
II нё-ву-ю слА-ву
Вос-по-ёмъ чест-нымъ со-бё-ромъ
Сёр-цемъ не-лу-кА-вымъ,
Во-псал-ты-ри и тым-пА-ни
Вос-по-ёмъ бла-гА-я,
Я-ко Богъ ка-рА не-прА-выхъ
ПрА-вымъ по-ма-гА-е,
Пре-по-дёб-ні-и во слА-ви
И на ты-хихъ ло-жахъ
РА-ду-ют-ця, сла-во-слёв-лятъ
ХвА-лятъ и-мя Бб-жс.
ПСАЛОМЪ схххп.
Чи о що краіце, лучче въ світи
Якъ у купи житы
Зъ братомъ добрымъ, добро пёвне
Пожить не дилыти?
Яко миро добро-вбнне
Зъ головы чеснои
На бороду Аарбню
Спадаё росою,
На гаптбвани омёты
Ризы дорогой;
Або рбсы Ермонскіи
На святіи горы
Высбкіи Сібньскіи
Спадаютъ
Добро тварямъ земнорбднымъ
И земли и людямъ . . .
Оттёкъ братйвъ благихъ своихъ
Господь не забуде.
Воцаритця въ дбму тыхимъ
Въ семьй тіЙ велыкій,
И пошло'имъ добру долю
Одъ віка до віка.
и творятъ
МОЛИТВИ. ‘
I
Іисусъ Христосъ, сынъ Бджій снятымъ ді- 1
хомъ, воплощённый одъ пречйстоі и пренепо- |
рОчноі дивы Маріи, научйвъ людОй- беззакОн- 1
ныхъ слову правды и любОви, единому свя-
тому закону. Люды беззаконіи не налы віры его
искреннему святому слову, и роспялы егО на .1
Хрести мёже разбойниками, яко- усОбныкя а 1
Богохула. Апостолы, снятіи ученики его роэ- I
несли по всій земли слово правды и любОви.
и егО святую Молитву.
_______ я
Отче на
иже есй на небесѣхъ! да свя-
ти гея имя Твое, да пріидетъ царствіе Твоё, да
будетъ воля Твоя, яко на небеси и на земли.
Хлѣбъ нашъ насущный даждъ намъ днёсь и
остйви намъ долги наша, яко же и мы остав-
ляемъ должникомъ нашимъ и не введи насъ во
искушеніе, но избйви насъ ось лукаваго. . а 1
Яко Твбе оси. царство, и сила, и слава во
вѣки. Аминь. -
Ширилось и ширилось снятое слово Хри-
стово. на опоганеній земли. Огнемъ и кровію
лююною очйстылося, яко злйто въ горныли тёе
святое Божее слово, алё своимъ святимъ ты-
/
ХИМЬ. яснымъ свитомъ, тойдижъ ослипыло
очи людей поганыхъ; найшлысь лжё - учи-
тели и лжё-пророки. Той ди, въ 315 року,
по воплощеніи сына Божія, въ городи Никеи
зибралысь лрисвйтери и епископы, ревнители
святой Христовой зйповиди, и одностайне.
однод'шне. написалы Хрестіанамъ символъ
виры.
Вѣрую во единаго Бога, Отца, вседержителя
Творца нёбу и земли, видимымъ же всѣмъ и
невидимымъ; и во единаго Господа Іисуса
Христа, сына Бодая единороднаго, Иже отъ
Отца рождённаго прежде всѣхъ вѣкъ, свѣта
оть свѣта, Бога истинна отъ Бога іістинна рож-
денна. несотворённа. единосущна Отцу. Имжс
вся быта, насъ ради человѣкъ, и нйшего рйди
спасенія, сшедшаго съ небесъ, и воплотивша-
гося оть Духа Свята и Маріи Дѣвы, и воче-
ловѣчашася; распятаго же за ны при Понтій-
стѣмъ Иплатѣ п страдавши, и погребенна*
и воскресшаго въ третій день по писаніемъ*
и возшёдшаго па небеса, и седящаго одеснѵю
Отца*, и паки грядущаго со славою, судити жи-
выхъ и мёртвыхъ. Его же Царствію не бу-
детъ конца; и въ Духа Святаго, Господа жи-
вотворящаго, Иже отъ Отца исходящаго, Иже
со Отцемъ и Сыномъ сноклоняема и славима,
глаголавшаго Пророки; во и единую, святую;
соборную и Апостольскую Церковь; исповѣ-
дую едино - крещеніе во оставленіе грѣховъ.
Чаю воскресенія мёртвыхъ, и жизни будущаго,
вѣка. Аминь. 3
Беззаконіе и неправда вкрались знову въ
душу людскую, и Правдоучйтели сховйлысЯ въ
и вертёпи; побудовали соби скиты, г
и святіи монастерй; и въ своему свя-
дебри
кёліи.
тому пристаныщи молилыся Богу; и ііноди пода-
валы святёе правды слово беззаконнымъ тёмнымъ
людямъ. Той ди, коло 372 року, въ тыхій свйій
кёліи, озвавсЯ за слёво Христёве Эдёсскій ді-
яконъ Ефремъ Сиринъ, и поучая людей.и
Церкви ипау.іыци. яко заповиді, Христову пе-
редавъ намъ свою святую молытву.
: Господи и владыко живота моего! Духъ прйзд-
дности, унынія. любоначалія и празпословія не
даждь ми.
Духъ же цѣломудрія смиренномудрія и тер-
пѣнія, любвё даруй ми рабу Твоему.
Ей Гдсподи Царю даруй ми зрѣти моя
прегрѣшенія и не осуждати брата моего, яко
благословенъ есй во вѣки вѣковъ. Аминь.
РУКОПИСНА АЗБУКА. ВЕ.1ЫКА.
ЛИЧБЛ.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.
100. 1000. 10000. 100000. 1000000.
9 10
6 8 1012 14 16 18 20
9 12
15
16 20
1821 24
24 28 32 36'40
25 30 35 40 45'50
27130
I
6
36 42 48 54'60
__________I__
49 56:63 70
I
9
ю;
81:901
іін;
14
*
ДУМА ПРО ПЫРЯТІІІІСКОГО ПОПОВИЧА
ОЛЕКСІЯ.
На сынёму мори, на билому камёни
Ясненькій соколъ жалібно к вплыть,, вроквыляе,
Смутно себе мае. на сыпѣе море спыльна по-
глядае,
ІЦо на сынёму мбри не добре іцось-починае:
ІЦо на нёби вси зори потмарило,
Половина міісяця въ хмары вступило;
А изъ низу буйный вптеръ повивае,
А по сынёму морю супротывну хвылю поднимае.
Судна козацькй на тры части розбывае:
Одну часть взяло,
Въ землю Агарьску занеслд;
Другу часть гирло
Дунайськее пожёрло;
А 'трети — дежъ ся-мае ?
Въ сынёму мори потопае! —
При той части бувъ Грыцько Зборовській.
Отаманъ козацькій запорбзіжій.
Той по судну похожіе, словами промовляе:
„Хто-сь межъ намы, панове, великій грихъ на
собй мае.
ІЦо-сь лужо злАя хуртовйна на насъ налягте;
СповндАйтесь. браты. милосердному Погони,
Гын№у МО|М'ВИ. и МСІІИ отйманови кошовбму I
Въ синѣе море впадайте,
Війська козАцького не губйте!*
То козакы тёе зачувАлы,
Та й всп замовчалы:
Во въ грихахъ себе не знавалы.
Тільки обизвався писарь військовый,
Козакъ лейстровйй,
Пйрятинскій поповичъ Олексій:
.Добре вы. братця, учыните,
Мене самого возьмите,
Мена черною китайкою очи завяжите,
До шыи билый камень причепйте,
Та й у синѣе море зопхнйте!
Нехай буду одынъ погибаты,
Козацького вийсыса не збав.іяти!"
То козакй тёе зачували,,
До Олексія поповича словами промовляли:
-Ты-жъ святое письмо въ руки берешь, читаетъ,
Насъ простыхъ людей на все добре научаешь:
Якъ же найбілыие одъ насъ на собі гріхівъ
маешь I
-Хоча святёе письмо я читаю,
- 16 —
I
Васъ простыхъ людей на все дббре научаю:
Л я все гамъ недобро ночіініію.
Якъ я изъ города зъ Пырнтипа. панове, вы-
іізжавъ,
Оп]нніѴ'ііъя зъ пап-отцёмъ и зъ панй-мйткою
не бравъ; <
II на свого старшого брйта пелы кій гнивъ по-
кладйвъ.
II блызькпхъ сусйдивъ хлйба й соли безневынно
збавлявъ;
Диты мадій. вдовы старій стременемъ у груды
штовхйвъ;
Безпечно по улицахъ конёмъ гулявъ;
Противъ церквы. дому Ббжого. произжавъ —
Піалки зъ себе не знймйвъ.
За те. панове, великій грихъ маю.
Тепёръ погибаю!
Не естъ се. панове, по синему морю хвыля
I. * “І^СІ сИНІС <Л (Я
А есть се — мене отцёвська й матерынська
молытва карйе!
Колыбъ менё сяя
Хуртовына злйя
Въ мбри не втопила,
Одъ смерти молытва бороныла;
То знавъ бы я отця й матіръ шановАты, по-
важАты!
То знавъ бы я стАріпого брАта за ридпого
бАтька почитАты;
И сестру риднёньку за нёньку у себе мАты!“
То якъ ставъ поповичъ Олексій грихи свой
’ сповидАты;
То стала злая хуртовына по сынёму морю
Г стихАты;
СуднА козАцькій до-горы, якъ рукАмы, пидыймала;
До Тендера острова прыбивАла.
То вси тойди козакы дывомъ дывовАли:«
Що по якому сынёму морю, по быстрій хвйлі
потопйли;
А ни однбго козака зъ-мёжи вяйська не втерялы!
Отъ-же тойди Олексій Поповичь изъ судна
выхожАе.
Бере святее письмо въ руки, читае,
И всихъ добрыхъ людёй на все дббре4научАе.
До Козаковъ промовляе:
„От-тымъ бы-то, панове, треба людёй по-
С* ’ ' важйты,
Пан-отця и панй-матку дббре шановАты!
Бо который чоловикъ тее уробляе.
Повикь той счАстя собіі мАс.
Смертельный мечъ того миііііс,
Отцёва й матчпна молытва зо-дпа моря выймае:
Одъ грихйвъ смертельныхъ душу откупляе;
На поли й на мори на помочь помагае!*
ДУМА ПРО МАРУСЮ ПОПИВНУ БОГУСЛАВКУ.
Що на сынёму мбрі,-
На кймени билёнькому,
Тамъ стояла темныця каменная.
ТТТо у тій-то темныци пробувало симъ-сотъ ко-
закивъ,
Видныхъ невбльныкивъ.
То воны тридцать литъ у неволи пробувають.
Ббжого свиту, сбнця праведного у вйчи собн
не выдають.
То до ихъ дивка бранка,
Маруся, попивна Богуславка,
» Прихождае,
Словами промовляе:
. „Гей козакы,
Вы, бидніи невбльпыки!
Угадайте, щб въ нашій земли Христіяньскій за
дёнь тепёра?”
ІЦо тодй бидни невольники зачувалы
Марусю, попивну Богуславку,
По ричахъ пизнавалн,
Словами промовлялы:
„Гей ты дйвко бранко,
Марусю, попйвно Богуславко!
Чбму мы можемъ знати.
Щд въ напгій земли Християнській за день тепёра?
ІЦо тридцать литъ у неволи пробуваемъ,
Божога свиту, сонця нраведного у вйчи собй
не видаемъ.
То мы не мбжемо знати,
Щд въ надіій земли Христянсіькій за дёнь те-
пёра. “
Тодй дйвка бранка.
Маруся, попйвна Богуславка,
Тёе зачувёе, -
До козакйвъ словами промовляе:
„Ой козаки,
’ Ви. бидніи невольники!
Що сёгбдня у нашій земли Христіянській Ве-
лиі;' 'Дііая су бо га.
А завтра сіштий празпыкъ. роковый день Во-
20
То тодй то козакы тёе зачувалы,
Вилымъ лицемъ до сырой земли припадали,
Дйвку бранку,
Марусю, попйвну Богуславку,
Кляли - проклинали:
„Та бодай ты, дйвко бранко.
Марусю, попйвно Богуславко,
Щастя и дё.ти соби не мала,
Якъ ты намъ святый гразникъ,- роковый день Ве-
ликъ-день сказала!*4
То тодй дйвка бранка,
Маруся, попйвна Богуславка.
Тёе задувала,
Словами промовляла:
„Ой козаки,
Ви, бидни невольники'.
Та не лайте менё, не проклинайте;
Бо якъ буде нашъ панъ Турёцький до ме-
чети выизжати.
То буде менй, дйвци бранци,
Маруси, попгівни Богуславци,
На руки ключи отддаваты;
То буду я до темныци прнхождаты,
Темиыцю видмикати,
Васъ психъ, бпднихъ невбльиыкивъ. на нолю
випускаты."
То на снятій празпыкъ, роковый день Ве-
лыкъ-день,
Ставъ панъ Турецкій до мечети виізжаты
Ставъ дйвци бранци,
Маруси, нопйвни Богуславци,
На руки ключи отддаваты.
Тойдй діівка бранка,
Маруся, попйвна Богу славка,
Дббре дбае —
До темныци прыхождае,
Темныцю оддмыкае,
Всихъ козакйвъ,
Бйдныхъ невбльныкивъ,
На волю выпускае,
И словамы промовляе:
гОй козакы,
Ви. бидніи невольники!
Кажу я вамъ, дббре дбайте,
Въ городи Християнські утпкайте;
Тйльки прошу я васъ, одного города Богуслава
не мынайге.
Моему баткови й матери знаты даваніе:
Та пехай мій батько дббре дб;іе,
оо
Грунтівъ. великихъ маётківъ пехай пе збувае.
Великихъ скарбивъ пе збирае,
Та пехай менё, дивкы бранки,
Марусі, поипвны БогусЛавки
Зъ неволи не ъыкупае;
Во вже я потурчилась,. иобусурмёнылась,
Для роскоши Турёцькои,
Для лакомства неіцасного!"
Ой вызволи, Боже, насъ вснхъ, бгідныхъ не-
ВОЛЬНЫКИВЪ.
Зъ тяжкой неволи,
Зъ вііры бусурмёнськои,
На ясни збри,
На тыхи воды,
У край весёлый,
У міръ хрещёный!
Вйслухай, Боже въ прозьбахъ щирыхъ,.
У нещасныхъ молытвахъ
Насъ, бйдныхъ невбльиыкивъ!
швмѵвмьыышмв
ПАРОДІИ! ІЮС.ЮВЫЦИ.
%
Дбп булы нобрязкачіі.
То б'ДѴТЬ И ІІОСЛѴХЯЧМ.
• • • —
А би мыші міісяці.
кулакомъ достану.
• *
свиты въ;. а
I
1
Або ты. тагу, иды но дрова.
А я буду дома;
Або жъ я буду дома.
А ты иды по дрова.
4
Брехнёю у весь свитъ пройдетъ
задъ не вернется.
Гости пёршого дня — золото:
Другого — сриблб;
А трётёго — мидь.
Хочь додбму идь!
Богато паіиівъ — а па грёблю й тікому.
Заставь дурівчо Г>огу молытця — то вонь
лобъ пробы*.
--------------------->__
Зъ брехші не чруть —
Та вГіры бп.ііпъ не-ймуть.
Зъ дулгымъ — не борись;
А зъ бататымъ — не сѵдысь.
* •
Кому-кому. а куцему бу де!
* • • • •
Казавъ панъ: <
Колахъ дамъ —
ГП СЭ г г
Іа и слово Сто тспле.
• 1/
• * •
/ ..
Ледачому л;ывотовп — и пироги па.ідть.
* • • к *
Не виръ
То звирь:
Хочь не вкусить — то злякйе. .