/
Автор: Литвин М.Р. Науменко К.Є.
Теги: історія україни біографії монографія історичні особистості збройні сили україни збройні сили
ISBN: 978-966-2918-12-0
Год: 2007
Текст
збройні сипи
УКРАЇНИ
Микола Литвин
Кім Науменко
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ А А СТ.
ГЕНЕРАЛИ І АДМІРАЛИ
Інститут українознавства
ім.І.Крнн’якевнча НАН України
Микола Лнтвнн
Кім Науменко
ЗБРОЙНІ
СИЛИ УКРАЇНИ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.
Генерали і адмірали
Львів 2007 Харків
«Видавництво САГА»
ІІІІК 63.3 (4УКР) 524
Л64
ТГіе топо^гаріт игійеп Ьу Ьійогіапї Мукоіа ІуК'уп апсі Кіт Маитепко (І .уіу) Ігасея І Не
Ьіїєз ап<1 тіїііагу асІМіу оґ і'пс 544 ^епегаїя ап<1 абтігаЦ їгот їке Цкгаіпіап агпичі Гоппаїіопк
оґ (ке ЙГ5І каїк ойіке і»епІіеік сепіигу.
Литвин М.Р., Науменко К.Є.
Л64 Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали
/ Іститут українознавства ім. І. Крип якевича НАН України. - Львів;
Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с.
І5ВИ 978-966 2913-12 0.
Монографія Миколи Литвина і Кіма Науменка відтворює життя і військову діяль-
ність понад 500 генералів і адміралів українських військових формацій першої половини
XX століття - доби Центральної Ради, Української Народної Республіки, Української
Держави, Західно-Української Народної Республіки, а також Карпатської Січі, Української
Повстанської Армії та Української Національної Армії.
ББК 63.3 (4УКР) 524
(є) Інститут українознавст ва
І8В\' 978-966-2918-12-0
ім. І.Крип’якевича і ІЛН України, 2007
<«) «Видавницт во СЛГЛ», 2007
ПЕРЕДМОВА
Тисячолітні історії держав свідчать, що їх існування залежало від
наявності боєздатних збройних сил. Тому армія традиційно і
цілком закономірно завжди займала найвищі становища і престиж
серед державних інституцій. Водночас історія війн вчить, що жодна
армія, незалежно від рівня озброєння і вишколу, не може перемагати
без досвідчених воєначальників і полководців. її лице завжди визна-
чають генералітет і офіцерський корпус - становий хребет війська,
який концентрує і втілює в собі історичний військовий досвід, націо-
нальні військові традиції, зберігає спадкоємність поколінь. Минулі
війни XX ст. ще раз довели: перемога або поразка визначаються не
лише співвідношенням сил і реальністю планів, але й особою, котра
стала на чолі війська.
Для українського народу перша половина XX ст. - хронологічні
рамки нашої праці - була періодом довготривалої напруженої бо-
ротьби за незалежність і соборність України. Від початку Першої
світової війни 1914-1918 рр. вона набула характеру збройних Україн-
ських визвольних змагань за участю національних військових фор-
мацій - від легіону Українських Січових Стрільців до Української
Повстанської Армії. В період існування Центральної Ради, Україн-
ської Народної Республіки, Української Держави, Західно-Україн-
ської Народної Республіки їх незалежність боронили багатотисячні
армії. Вони творилися і діяли зусиллями досвідчених і відданих
українській справі генералів, яких, за нашими підрахунками,
було більше як п’ятсот. Водночас три десятки адміралів служили в
Українському військово-морському флоті.
Впродовж багатьох десятиліть радянська історіографія, яка об-
слуговувала ідеологічні потреби комуністичного режиму, всіляко
замовчувала або брутально фальсифікувала перебіг Українських
визвольних змагань, відтак існування національних армій та їх
збройну боротьбу за незалежність і соборність. Були приречені на
забуття імена воєначальників і полководців, генералів і адміралів.
У жодній з радянських, навіть військових енциклопедій, які подавали
біографічні довідки про А.Денікіна, О.Колчака, П.Врангеля та інших
воєначальників білої армії, немає згадок про визначних військових
діячів України М.Безручка, М.Капустянського, М.Омеляновича-
3
Павленка, М.Юнаківа, О.Галкіна, О.Загродського О.Удовиченка та
інших генералів і адміралів, які служили в збройних силах держав-
них національних утворень.
Лише після розпаду Радянського Союзу і здобуття Україною
незалежності вітчизняна історіографія поповнилася працями, при-
свяченими генералітету України, зокрема О.Коляпчука, М.Л итвина,
К.Науменка, Я.Тинченка1. Перші біографічні довідники, що помітно
заповнили прогалини у важливій ділянці військової історії молодої
держави, були схвально прийняті в Україні та за її межами. На жаль,
неповні видання з малим накладом швидко стали раритетними.
Даний довідник є найповнішим, бо заповнює суттєві упущення
вітчизняної науки у ділянці військової біографістики новіт-
ньої історії України. У ньому продано 544 біограми генера-
лів і адміралів військових формацій першої половини XX ст.,
військової еліти часів Центральної Ради, Гетьманату, УНР, ЗУНР,
Карпатської України, УПА,УНА. Авторами опрацьовано і залучено
матеріали архівів, музеїв і бібліотек Києва, Львова, Москви, Варшави
і Праги. Особливо цінними джерелами стали документи Централь-
ного державного архіву вищих органів влади та управління України,
Російського державного військово-історичного архіву, довідково-
статистичні видання з Російської державної бібліотеки (Москва),
Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (Київ), Львів-
ської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України. Найпов-
ніша інформація почерпнута із архівних Послужних списків і наго-
родних матеріалів, Списків Генерального штабу - окремо генералів,
полковників, підполковників і капітанів, які щорічно видавалися в
Російській імперії, періодики та історико-мемуарних праць украї-
нської військової еміграції (Чехословаччина, Польща, Франція, Ні-
мечина, Великобританія, США, Канада).
Оскільки переважна частина генералів і адміралів України при-
були з російської армії і згодом через різні військово-політичні
обставини опинилися у складі білих армій,увагу авторів привернули
біографічні довідники генералітету, офіцерів гвардії і Генерального
штабу, що були видані у Російській Федерації в останні роки. На
відміну від України, російські видавництва заполонили книжкові
полиці великою кількістю літератури з історії білого руху, біогра-
фічними довідниками С.Волкова, М.Рутича, К.Залєського, Є.Волко-
ва, Н.Єгорова, І.Купцова, В.Клавінга, А.Хісамутдінова та ін.2 Військо-
ва біобліографістика є популярною серед читачів і в Польщі, Фран-
4
ції, Німеччині. Маловідому інформацію містять мартирологи білої
еміграції (у Москві вийшли перші чотири томи),“Некрополя старої
Одеси” (Київ), некрологи закордонних військових журналів “Воєн-
ная Бьіль”, “Часовой”, “Морской сборник”. Автори щиро вдячні за
допомогу, яку надали нащадки славних військовиків Р.Дашкевича,
В.Генбачова, В.Сікевича, Г.Стефаніва, О.Шайбле, К.Прісовського,
А.Долуда, О.Етінгена, М.Мариновича та ін., що нині проживають в
Україні, Росії, Німеччині, Польщі, США, Бразилії. Окремі сюжети, які
дозволили доповнити біографії генералів і адміралів, віднайдено у
воєнно-історичних і мемуарно-аналітичних працях Українського
воєнно-історичного товариства (1920-1939), виданнях української
діаспори, журналах “За державність”, “Табор”, “Визвольний шлях”,
“Вісті комбатанта”, “Літопис Червоної Калини”, змістовних спогадах
генералів М.Омеляновича-Павленка, М.Капустянського, О.Удови-
ченка, А.Кравса, Б.Монкевича, О.Вишнівського, В.Петріва та ін., які
стали доступними в останні десятиліття і зберігаються у відділах
україніки Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського і
Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника3, Центральному
військовому архіві Польщі. Незважаючи на вивчення неопублі-
кованої джерельної бази в Україні та за кордоном, авторам праці за
давністю часу не вдалося детально відтворити біографії декотрих
генералів і адміралів України. Отже, науковий пошук буде продов-
жуватися, чому сприятиме вихід у світ даного видання.
Переважна кількість генералів і адміралів українських військо-
вих формацій першої половини XX ст. пройшли фахову підготовку
в системі навчальних закладів Російської імперії, яка була однією з
кращих в Європі, адже складалася з кадетських корпусів (до 1882 р. -
військові гімназії), військових училищ і академій. Цю систему підго-
товки пройшли і отримали генеральські й адміральські ранги у
війську Центральної Ради із 68 - 65 осіб, в арміях Української Дер-
жави з 385 - 367 і УНР із 146 - 54.
Військове-політичне керівництво Російської імперії дбало про
фундаментальну підготовку командирських кадрів для армії і флоту.
Важливе місце в системі вишколу займала первинна ланка - кадет-
ські корпуси засновані на початку XIX ст. Серед найстаріших були
два московські, Новгородський графа Аракчеєва, Орловський Бах-
тіна, а також в Україні - Петровський Полтавський (1840) і Воло-
димирський Київський (1857). Згодом в Україні були створені Одесь-
кий і Сумський. Напередодні Першої світової війни в Російській
5
імперії діяли 29 кадетських корпусів, в яких протягом 7-8 років
навчалися водночас 11,6 тис. майбутніх офіцерів. До них приймалися
насамперед ді ти дворян, офіцерів і генералів, Георгієвських кавалерів
та інші кагеюрії віком 10-12 років4.
Каде тські корпуси стали основним джерелом поповнення вій-
ськових училищ, які випускали офіцерів для армії. За весь час їх
існування вони дали армії 64,5 тис. вихованців з досить високою
загальною і початковою військовою освітою. За нашими підрахун-
ками, через кадетські корпуси пройшли щонайменше 238 генералів
України. Вагомий внесок зробили Володимирський Київський та
Петровський Полтавський кадетські корпуси, 82 вихованці яких
згодом стали генералами. Крім того, генеральських рангів досягай
колишні кадети Одеського (4) і Сумського (2) корпусів. Зауважимо,
що з 525 генералів і адміралів щонайменше 256 народилися й вирос-
ли в Україні. Найбільше їх дали: Полтавщина - 41, Київщина - 38,
Чернігівщина- 19, Харківщина- 18,Херсонщина 11,Одещина- 13,
Львівщина і Сумщина - по 7.3 прикрістю відзначаємо, що на сьогод-
ні найменуваннями вулиць та меморіальними дошками українські
воєначальники вшановані лише в західному регіоні. Зокрема, у
Львові - іменні вулиці Є.Коновальця, О.Грекова, Р.Дашкевича, М.Тар-
навського, М. Мариновича, В.Курмановича, Д.Грицая, Р.Шухевича,
А.Мельника, С.Петлюри та ін.
Основним етапом підготовки офіцерських кадрів були: утворені
1863 р. Пажеський корпус і елітні 1-ше Павлівське, 2-ге Костян-
тинівське і 3-тє Олександрівське училища. Пажеський корпус існу-
вав з 1802 р. і впродовж семи років готував офіцерів для гвардії, до
якого зараховувалися лише діти не менш як генерал-лейтенантів і
таємних радників віком 12-17 років, зокрема відомі згодом воєна-
чальники і генерали України П.Скоропадський, А.Драгоманов, М.Го-
ловин, В.Долгоруков. Вищеназвані престижні училища (по 300 осіб
у кожному) поповнювали тільки випускники кадетських корпусів,
де навчалися впродовж двох років. Після успішного навчання вони
отримували звання підпоручника. Серед генералів України були
вихованці Павлівського училища - 51,2-го Костянтинівського - 52 і
Олександрівського - 39 осіб, тобто всього 122. Найбільше прислужи-
лися українській справі генерал-полковники О.Галкін і П.Шандрук,
генерал-лейтенант Г.Мандрика, генерал-майори Й.Білевич, В.Ген-
бачов, М.Кирей, О.Кузьма, С.Кульжинський, О.Осецький, В.Петрів
та інші.
6
Юнкери Сергієвського артучилища (Одеса)
Офіцери Окремої кінної бригади російської армії. Поч. XX ст.
7
М.Василько, С.Петлюра, В.Сікевич (зліва направо)
Володимир Генбачов із родиною
8
Доступнішими були юнкерські училища, засновані 1864 р. при
11 ггабах військових округів, до яких приймали випускників реальних
училищ, гімназій та інших середніх цивільних навчальних закладів.
11 а початку XX ст. їх діяло 13, з них в Україні - Київське, Одеське і
Чугуївське піхотні та Єлисаветградське (тепер Кіровоград) кінне.
Кожне з них мало по 400 юнкерів із дволітнім терміном навчання,
після якого вони отримували звання підпоручника. Загалом у цих
училищах отримали фахову підготовку не менше 87 генералів Украї-
ііи. 1911 р. юнкерські училища реорганізовано у військові з трьох-
річним терміном навчання. Майже половину юнкерів за соціальним
с таном складали діти селян, міщан і козацтва.
Чимало генералів ставали офіцерами після закінчення спеціаль-
них військових училищ, зокрема артилерійського, інженерного,
топографічного і військово-юридичного. Найбільша частка припа-
дає на Михайлівське артилерійське у Петербурзі, яке закінчили 43 ге-
нерали українських військових формацій, зокрема відомі артилерис-
ти О.Акерман, Е.Башинський, О.Березовський, С.Дельвіг, Ф.Колодій,
О.Михайлів, три брати Василь, Євген та Іван Пащенки, К.Смовський
та ін. Офіцерів-артилеристів готували також Костянтинівське учи-
лище в Петербурзі, Сергієвське в Одесі й Миколаївське у Києві.
Функції підвищення фахової освіти офіцерів і підготовки ви-
щого командного складу в російській армії здійснювали Академія
Генерального штабу, спеціальні академії та Офіцерські школи. Голов-
ним центром підготовки генералітету була Миколаївська академія
Генерального штабу заснована (1832 р.) з курсом навчання, розра-
хованим на два роки, куди приймали після успішної здачі іспитів
офіцерів у званні не нижче поручника, які прослужили більше двох
років. Загалом академію закінчило 4,4 тис. офіцерів. Вищу військову
освіту в ній здобули 222 генерали українських збройних формацій,
які займали високі посади військового міністра, головнокоман-
дувача Збройних сил (чи армій), начальника Генерального штабу,
командирів корпусів і дивізій. Серед них - М.Безручко, О.Березов-
ський, Б.Бобровський, В.Галкін, О.Греків, С.Дядюша, В.Змієнко,
М.Какурін. М.Омелянович-Павленко, О.Осецький, О.Удовиченко,
Г.Янушевський. 28 генералів закінчили Михайлівську артилерійську
академію в Петербурзі (заснована 1855 р.), де навчалися три роки.
У російській столиці функціонували також Миколаївська інженерна,
Воєнно-юридична та інтендантська академії, в яких отримували
вищу військову освіту 28 майбутніх генералів України5.
9
Офіцери російської армії, які за певних обставин не змогли
отримати академічну освіту, мали можливість підвищити квалі-
фікацію, щоб посісти вищі командні посади, в Офіцерських школах
за фахом з одно- і дворічним терміном навчання. Офіцерська стрі-
лецька школа в Царському Селі випускала командирів у ланках рота-
батальйон-полк. Офіцерська кінна школа для ротмістрів готувала
командирів ескадронів, Офіцерська артилерійська - командирів
батарей. Крім того, в ній стажувалися командири артилерійських
дивізіонів і бригад. Освіту в обсязі Офіцерських шкіл мали півсотні
генералів України. Всього з вищою військовою освітою нарахо-
вувалося 336 осіб, тобто 64%. (Зауважимо, на початку радянсько-
німецької війни 1941 р. у Червоній армії академічну військову освіту
мали лише 7% вищого командного складу).
Дещо іншу систему підготовки командирських кадрів мав Війсь-
ково-морський флот Російської імперії. Головним навчальним закла-
дом, який готував кадри флотських офіцерів, був Морський корпус
в Петербурзі (заснований 1752 р.). До нього приймали виключно
дітей офіцерів і дворян віком 15-18 років. З 1906 р. він готував
корабельних гардемаринів, які впродовж чотирьох років отримували
офіцерський чин на флоті. Підготовка офіцерів технічних
спеціальностей провадилася Морським інженерним училищем.
Вищу фахову освіту офіцери флоту здобували впродовж двох років
у Миколаївській Морській академії в Петербурзі, яка була заснована
1877 р. Крім того існували Офіцерські класи: мінні, водолазні, під-
водного плавання, артилерійські та ін. Зауважимо, щоб отримати
адміральський ранг, достатньо було закінчити Морський корпус.
Зокрема, випускники Морського корпусу С.Ворожейкін, В.Канін,
П.Левицький,М.Саблін, О.Хоменко, В.Шрамченко стали віце-адмі-
ралами українського Військово-морського флоту.
Нарешті слід відзначити, що військовики генеральського рангу
А.Валійський, О.Волох, Н.Григор’єв, П.Дяченко, брати Йосип і Кос-
тянтин Мандзенки, П.Самутін, В.Татарський та інші змогли досяг-
нути високого становища в армії УНР, закінчивши лише школи
прапорщиків. Вони були засновані в Росії в період Першої світової
війни. На початку 1917 р. діяла 41 школа, зокрема в Україні 1,2,3,4,
5-та Київські, 1 і 2-га Одеські (начальником останньої був генерал
М.Омелянович-Павленко) та при Київському й Одеському кадетських
корпусах. Вважається, що всі школи дали фронтові близько 100 тис.
прапорщиків6.
10
Олександр Удовиченко з дружиною
Командування 1-ї Синьої дивізії
Армії УНР
Штаб 3-ї стрілецької дивізії
Армії УНР
11
'І.ч інші генералів, зокрема Галицької армії, пройшла фахову
підготовку в військових навчальних закладах Австро-Угорщини. У
он гему вишколу офіцерських кадрів входили Кадетські школи,
()фіцс)ч їжі віїв, ькові школи і Військова академія. Кадетські школи
функціонували у Львові, Лободові під Краковом, Відні. Курс нав-
чання в них пройшли генерали Г.Стефанів, А.Кравс, В.Курманович,
Г.І Ііріц, А.Вольф. Віденську Офіцерську школу закінчили А.Вольф,
А.Кравс, М.Маринович, Я.Окуневський, Г.Ціріц. Лише В.Курма-
новичу і Г.Ціріцу вдалося закінчити військову академію у Вінер-
Нойштадті (заснована 1752 р.).Крім академії, з 1852 р. у Відні діяла
Вища військова школа. Варто зауважити, що вищу військову освіту
офіцерам-українцям у Австро-Угорщині отримати було значно
складніше, ніж у Росії. Про це переконливо свідчать статистичні дані
біографічних довідників генералітету Російської імперії.
Таким чином, якісний і кількісний склад генералів і адміралів
українських військових формацій, насамперед Центральної Ради,
генералітет якої повністю перейшов з російської армії, а також
Української Держави, цілком відповідав вимогам тодішнього часу і
давав можливість здійснити необхідне військове будівництво та
забезпечував кадрами розбудову національного війська в обороні
відродженої української держави.
Біограми енциклопедичного характеру не дозволяють детальні-
ше висвітлити життєвий шлях генералів і адміралів України першої
половини XX ст. У зв’язку з цим автори вважають подати короткий
огляд процесу формування генералітету на різних етапах української
державності, його становища і ролі в ході військового будівництва та
діяльності в надзвичайно складних і нестабільних умовах внутріш-
ньої і міжнародної ситуації. Адже на долі військовиків суттєво впли-
вали воєнна доктрина керівництва держави та її політичний курс.
Після переходу влади в Україні до утвореної в березні 1917 р.
Центральної Ради, політичне керівництво висунуло гасло автономії
для України в рамках Російської Федерації і припустилося фаталь-
ного прорахунку у військовій доктрині, відмовившись будувати
власні збройні сили. Домагання деяких військовиків створити боє-
здатну регулярну армію ігнорувалися7. Повільно виконувалися поста-
нови Всеукраїнських військових з’їздів про українізацію російської
армії і формування національного війська. Лише після проголошен-
ня в листопаді 1917 р. УНР, під проводом Генерального штабу, до
якого увійшли досвідчені генерали Б.Бобровський, О.Березовський,
12
М.Омелянович-Павленко, С.Дельвіг, Л.Дроздовський, військове
будівництво набрало більш-менш організованих форм8. Після утво-
рення в січні 1918 р. Військового міністерства пожвавилася розбу-
дова війська. Все ж тільки у квітні, вже після закінчення першої
російсько-української війни і за два тижні до падіння Центральної
Ради, врешті-решт схвалено план створення регулярної української
армії, зокрема формування восьми армійських корпусів під коман-
дуванням прийнятих на службу генералів С.Дядюші, Г.Васильченка,
Ф.Колодія, І.Мартинюка та ін.
В умовах відсутності своїх військових кадрів, особливо вищої
ланки, постала необхідність використати досвід генералів і адміралів
російської армії та флоту. Адже на території України восени 1917 р.
перебували війська найчисленнішого в Росії Південно-Західного
фронту (27 армійських корпусів), Румунського фронту, Київського
і Одеського військових округів. Після більшовицького Жовтневого
перевороту і в зв’язку з червоним терором в Росії, сотні генералів
залишилися в Україні або прибули до Києва. У ті часи в армії і на
флоті Росії служили 1500 генералів і адміралів, з них, за деякими
даними, в 1919-1920 рр. емігрували з України і приєдналися до
Збройних Сил Півдня Росії - Добровольчої армії генерала
А.Денікіна - близько 8009.
На жаль, провід України виявився безпорадним у військових
справах, не зумівши зберегти українізовані полки і дивізії, 6-й та
34-й корпуси, які розсіялися у процесі проголошеної демобілізації.
Не виправдала сподівання народна міліція. А коли приступили до
створення регулярної армії, не використали великий потенціал
командних кадрів старої армії. За даними російського військового
історика А.Кавтарадзе, у 1917-1920 рр. у Червону армію прийняли
775 генералів і адміралів, 1726 полковників Генерального штабу
збройних сил царської Росії10. На службу ж в українську армію восени
1917 і взимку 1918 р. прийнято лише 68, хоча бажаючих, тим більше
за умов збройної боротьби проти більшовицької Росії, було набагато
більше. У Центральному державному архіві вищих органів влади і
управління України зберігаються численні заяви генералів, до яких
докладалися прекрасні послужні списки і водночас (що викликає
подив) довідки про лояльність до української влади, написані часом
безграмотними головами домових комітетів. Унаслідок політичної
недовіри, як виявилося безпідставної, було прийнято далеко не всіх.
Адже після падіння Центральної Ради із зарахованих на службу,
13
лише дев’ять перейшли до денікінської чи Червоної армій, або невдовзі
емігрували.
Великої шкоди військовому будівництву завдала постанова Гене-
рального секретаріату військових справ від 17 листопада 1917 р. про
скасування військових персональних звань. В основу рантової систе-
ми було покладено посадовий стан. Відтак для осіб, які до того
займали генеральські посади, було впроваджено звання отамана
дивізії, отаман корпусу, Головний Отаман, що дорівнювало званням
генерал-майора, генерал-лейтенанта і генерал-полковника без будь-
яких відзнак. Це спричинило до таких негативних явищ, як відмова
значної кількості генералітету від продовження служби в україн-
ському війську або ігнорування нетрадиційних для всіх військовиків
звань. Зокрема, полковники-галичани Є.Коновалець і А.Мельник
відмовилися від отаманського рангу, бо він відповідав лише званню
майора австрійської армії.
Таким чином, за доби Центральної Ради до кінця квітня 1918 р. в
українській армії служили, за нашими даними, 68 генералів і адміра-
лів, серед яких були відомі військовики генерал-лейтенанти О.Галкін,
М.Володченко, С.Дельвіг, П.Скоропадський, В.Зелінський, М.Юна-
ків, Д .Меншов, генерал-майори М.Омелянович-Павленко, О.Греків,
контр-адмірали М.Саблін, Д.Нснюков та інші. Більшість з них - 47,
або 60% складали українці. Генералітет мав високу фахову військову
підготовку: закінчили кадетські корпуси 67%, військові училища або
Морські корпуси - 100%, Миколаївську академію Генерального шта-
бу, Михайлівську артилерійську та інші вищі військові заклади -
96%. Майже всі генерали і адмірали мали бойовий досвід: 97% брали
участь у Першій світовій, а 26% у російсько-японській та російсько-
турецькій війнах. Усі отримали генеральський чин у російській армії,
але серед них було чимало українців, національно свідомих військо-
виків, які безповоротно стали на шлях боротьби за самостійну
українську державу. За вірність українській справі розстріляні біль-
шовиками генерали Я.Гандзюк, К.Жданович, Д.Меншов, Я.Сафонов.
Слід відзначити, що із 68 лише 17 генералів і адміралів були задіяні
на командних посадах, решту - при штабах, в адміністрації, дип-
ломатичному корпусі, в запіллі; 28 знаходилися в резерві. І це тоді,
коли, наприклад, у січні 1918р. командувачем протибільшовицьким
фронтом призначено підполковника Ю.Капкана, а згодом капітана
Шинкаря. Отож, 30-тисячному більшовицькому війську, не дуже
високого гатунку, вдалося завдати поразки українській армії, яка
14
взимку 1918 р. не поступалася їй ні кількістю, ні озброєнням. До речі,
загальна чисельність армії катастрофічно падала: із 100 тис. у січні
до ЗО тис. у квітні 1918 р. Прорахунки голови Центральної Ради
М.Грушевського і Уряду УНР у військовому будівництві й кадровій
політиці мали трагічні наслідки, примусивши українців звернутися
за допомогою до Центральних держав.
Гетьман П.Скоропадський, який прийшов до влади в Україні в
результаті перевороту 29 квітня 1918 р., був генерал-лейтенантом
російської армії, мав прекрасну фахову військову підготовку, досвід
двох воєн. Він чіткіше, ніж попередній провід держави, розумів, що
запорукою існування Української держави є сучасна регулярна армія.
Визначний військовий діяч розгорнув цілеспрямовану роботу щодо
організації армії фактично з нуля, адже отримав незначну військову
спадщину. За короткий час були створені Штаб Гетьмана (началь-
ник - генерал Б.Стелецький), Генеральний штаб (полковник Ген-
штабу О.Сливинський), багатоструктурне боєздатне Військове міні-
стерство. Його очолив генерал-полковник російської армії О.Рагоза,
а заступниками стали генерали О.Лігнау, Ю.Корнієнко і контр-
адмірал М.Максимів". Створений у складі міністерства Головний
штаб (генерал О.Галкін) мав Управу персонального складу, яка вирі-
шувала кадрові проблеми, зокрема приймала на службу генералів
старої армії.
Виправляючи серйозну помилку керівництва Центральної Ради,
військовий міністр Української Держави О.Рагоза вже 16 червня
1918 р. наказом відновив персональні військові звання й відповідні
відзнаки. Отже, для генералітету були впроваджені звання: генерал-
хорунжий, генерал-значковий (генерал-поручник), генерал-бунчуж-
ний (генерал-полковник). Безперечно, це сприяло вступу на службу
великої кількості генералів і адміралів колишньої російської армії.
Згідно з опрацьованим планом армія Української держави по-
винна була мати 306 тис. вояків, з них 175 генералів і адміралів12.
Незважаючи на протидію німецького командування в Україні, вій-
ськове будівництво на основі створення постійної кадрової армії
провадилося досить широко. У червні були відновлені скасовані
Центральною Радою генеральські ранги. Впроваджені звання -
генерал-хорунжий, генерал-значковий і генерал-бунчужний під-
креслювали національну належність армії і опирались на історичне
минуле - добу Гетьманщини13. У липні прийнято закон про загаль-
ний військовий обов’язок. Розгорнуто формування 8 армійських
15
корпусів, 16 піхотних, 4 кінних дивізій, 84 полків артилерії, розпочато
відновлення 5 кадетських корпусів, зокрема, Київського, Полтав-
ського і Сумського, 19 військових училищ, з них 7 піхотних і 3 арти-
лерійських, планувалося відкриття військової академії14.
Військове будівництво потребувало великої кількості генералів.
За нашими підрахунками, влітку 1918 р. було прийнято на службу
близько 300 генералів і адміралів колишньої російської армії, а їх
загальна кількість у листопаді склала 385 осіб. Щоправда, близько
100 з них були зараховані до резерву чинів, Думи Георгіївських
кавалерів і різних комісій, тобто не займали командних і штабних
посад. Це дещо змінило лице генералітету збройних сил Української
Держави, насамперед національний склад: росіяни складали 51%, а
частка українців зменшилася до 39%. Фахова підготовка залишилася
на високому рівні: військові училища закінчили 96, а військові ака-
демії - 68%. Наявність достатньої кількості генералів дозволила
укомплектувати ними, на відміну від попередньої армії, усі командні
посади від командира бригади і вище. Значна кількість генералів
були задіяні у Військовому міністерстві, Головному штабі, у різних
комісіях і комітетах, де зосереджувались найдосвідченіші, серед них
українці: О.Рагоза, О.Галкин, М.Юнаків, П.Єрошевич, А.Прохо-
рович, В.Кирей.
Варта уваги розбудова військово-морських сил Української дер-
жави. В різні часи у ній брали участь 29 адміралів. Майже всі вони
мали серйозну фахову підготовку, досвід Першої світової, частково
російсько-японської воєн, звання отримали на російскому флоті. У
Міністерстві морських справ та Морському генштабі з осені 1917р.
плідно працювали: адмірал А.Покровський, контр-адмірали М.Мак-
симів, О.Гадд, М.Протасов, Ю.Свірський, С.Овод, генерал-хорунжі
флоту В.Богомолець, О.Степанов. Важливу роль в українізації Чор-
номорського флоту відіграли командувачі О.Колчак, згодом В.Лукін,
О.Немітц і особливо М.Сабліщякий очолював флот з грудня 1917 р.,
присягнув на вірність Україні і 29 квітня 1918 р. наказав підняти
національні прапори на всіх 80 бойових кораблях. Пізніше відмо-
вився, отримавши телеграму Леніна, перевести флот у Новоросійськ,
разом з П.Скоропадським рятував Чорноморський флот15. У склад-
них умовах, коли флот намагалися захопити більшовицька Росія,
німці, Антанта, Добровольча армія, адмірали М.Остроградський,
В.Клочковський, В.Шрамченко, С.Ворожейкин та інші, хто служив
на флоті, доклали чимало зусиль, щоб зберегти його для України.
16
Військові нагороди Російської імперії
17
Упр.іїік ькі військові нагороди
Орден (Хрест) Симона Петлюри
УНР
Орден Лицарів
Залізного Хреста УНР
Хрест Заслуги УПА
Галицький Хрест УГА
18
Наприкінці жовтня 1918 р. П.Скоропадському вдалося повернути
Чорноморський флот. Та невдовзі Добровольча армія окупувала
Крим, захопила кораблі та бази флоту. До неї перейшли більшість
адміралів, зокрема Д. Ненюков, С.Ворожейкін, О.Кликов, А.Покров-
ський, М. Саблін. Після падіння Гетьманату перейшли на службу до
Червоної армії О.Немітц, В.Єрмаков, О.Хоменко, а контр-адмірали
Ю.Свірський і В.Клочковський - до польської, де займали високі
посади. Директорія УНР вже не мала доступу до Чорного моря і
втратила флот. До речі, у листопаді 1920 р. П.Врангель майже всі
кораблі (всього 157) вивів до Туреччини. Але Морське міністерство
УНР існувало, його очолював у 1919 р. С.Шрамченко, а з травня
1920 р. - контр-адмірал В.Савченко-Більський.
Хоча військове будівництво Української Держави проходило в
більш сприятливіших умовах, створення регулярної армії відбува-
лося повільно внаслідок нестабільного внутрішнього становища,
впертого спротиву з боку німців, частково й російського генералі-
тету, не завжди зацікавленого в міцній українській армії. Характерно,
що відразу ж після падіння Гетьманату в грудні 1918 р. велика кіль-
кість генералів і адміралів перейшла на службу до Денікіна, інші, у
ході антигетьманського повстання і розгрому 65-тисячної гетьман-
ської армії, - до Директорії.
Після перемоги Директорії лише 36 генералів і адміралів були за-
лишені на службі в українській армії. Більшість виїхала за кордон,
або на південь України - в Одесу, Крим під захист Добровольчої армії.
Поступили на службу до Денікіна і зайняли високі посади А.Драго-
миров, М.Бредов, М.Головин, І.Барбович, Є.Ельснер та ін. У Червону
армію подалися 9 генералів і адміралів (О.Немітц, Н.Кирпічов,М.Ка-
куріщВ.Чернавин та ін.),до польської 5 - Ю.Свірський, В.Суходоль-
ський, С.Мокрецький, В.Гавронський та В.Клочковський. Негативну
роль у всьому зіграли недовіра політичного проводу, скасування
генеральських рангів, серйозні недоліки у військовому будівництві.
Останній період української державності за Директорії був най-
складнішим. Україна опинилася у вогні безперервної війни, до того
ж на кількох фронтах. Збройні сили Директорії у грудні 1918 р.
становили 100-130 тис. вояків16. Але кількість війська різко змен-
шувалася і вже у лютому 1919 р. становила лише 30-40 тис.17 У цій
ситуації уряд УНР був змушений енергійно розбудовувати збройні
сили. Військове міністерство, яке очолив генерал О.Осецький, залу-
чило до служби в армії 36 генералів гетьманської армії, зокрема,
19
М.Іальіна, 11.Кудрявцеиа, С.Кульжинського, П.Ліпка, М.Юнаківа та
і 11. Зн.і/каючп на те, 11і.о скасування військових рангів негативно впли-
нуло н.і нині.коне будівництво, головне управління (начальник -
оі.ім.іп (І.ІІІ.іїіблс) опрацювало закон про відновлення генераль-
ських рангів, порівняльний табель з рангами Росії та інших держав,
були впроваджені звання: генерал-хорунжий, генерал-поручник,
генерал-полковник. Генерали, які раніше служили в інших арміях,
не тільки відновлювали колишній ранг, але й мали право на підви-
щення відповідно до терміну служби в армії України. Розроблено
положення про атестаційні комісії18.
В результаті вказаних заходів чисельність генералів армії УНР на
кінець 1920 р. становила 99 осіб. У 1919-1920 рр. генеральські звання
отримали 63 українських старшин, значна частина яких закінчила
академію Генерального штабу Росії: М.Безручко, О.Удовиченко, А.Вовк,
М.Капустянський, О.Алмазов, В.Кущ, В.Петрів, В.Змієнко та ін.19
Здебільшого це були вихідці з народних низів, з яких у ході Визвольних
змагань формувався новий тип воєначальників. Вони відрізнялися
від генералітету старої школи, насамперед, високою національною
свідомістю, почуттям відповідальності за долю Батьківщини.
Закономірно те, що вони дещо поступалися фаховою підго-
товкою - академічну освіту мали 52%, військове училище, військові
школи, або школу прапорщиків закінчили 93%. Водночас 7% не
мали взагалі військової освіти. Це були повстанські командири, котрі
отримали звання отаманів дивізій, що відповідало генерал-хорун-
жому. Цей недолік компенсувала участь у Першій світовій війні
(98%) та визвольних змаганнях 1917-1919 рр. (100%). Слід зазначити,
що частка українців зросла до 77%, вони заступали майже всі команд-
ні посади. Із 36 генералів колишньої російської армії більшість слу-
жила в штабах, очолювала тилові, адміністративні, юридичні служби,
військові навчальні заклади. Генерали С.Дельвіг, В.Сікевич, В.Сінклер
та інші включалися до складу військово-дипломатичних місій.
1919 рік став вирішальним у збройній боротьбі УНР за незалеж-
ність. Нерівне протиборство з більшовицькою Росією та непевне
становище на заході - півдні влітку поставило 15-тисячну Армію
УНР у важкі умови. Трималася вона, відзначав М.Капустянський у
книзі “Похід українських армій на Київ-Одесу”, тільки за рахунок
“старшин генеральної булави, що вміло керували діями армії”. Після
об’єднання з 40-тисячною Галицькою армією українські збройні
сили здійснили вдалу наступальну операцію і звільнили Київ. Слід
20
Військові відзнаки
Армія Української держави
генерал-хорунжий
генерал-поручник
генерал-полковник
генерал-хорунжий генерал-поручник генерал-полковник
Галицька Армія
генерал-хорунжий
генерал-поручник
генерал-полковник
Український
військово-морський флот
контр-адмірал
віце-адмірал
адмірал
Українська Повстанська Армія
генерал-хорунжий
генерал-майор
генерал-полковник
21
відзі кічити, що в ній прекрасно проявили себе генерали УГА А.Кравс,
В.Курманович, М.Тарнавський, О.Микитка.
11а жаль, політичне керівництво УНР змусило армію вести бо-
нові дії на кількох фронтах, унаслідок чого восени 1919 р. армія
зазнала поразки і була інтернована у Польщу. Щоправда, їй вдалося
під проводом генерала М.Омеляновича-Павленка здійснити відомий
Перший Зимовий похід, під час якого з 6 грудня 1919 по 6 травня
1920 р. ще не раз проявився командирський хист генералів О.Загрод-
ського, А.Долуда, Ю.Тютюнника, М.Крата, А.Вовка та інших воєна-
чальників нової школи.
Серед операцій, проведених українськими генералами 1920 р.,
особливо слід відзначити оборону Замостя 6-ї Січової дивізії (коман-
дир - М.Безручко, начальник штабу - В.Змієнко). У 1964 р., колишній
начальник штабу маршала Фоша, французький генерал М.Вейган у
листі до Товариства колишніх вояків УНР у Франції писав: “Я належно
оцінюю ту операцію, яку провів генерал Безручко, командир 6-ї дивізії
Вашої Армії. Ця операція зупинила наступ корпусів Будьонного і нам
дозволила, таким чином, посилити ті армії, які захищали Варшаву”20.
Отже, Україна першою розпочала і останньою закінчила збройну
боротьбу за незалежність. Збройні сили, зокрема генералітет Украї-
ни, зробили все залежне від них, все можливе для перемоги і не іх
вина, що не вдалося відстояти суверенітет держави.
Після визвольних змагань уряд УНР в екзилі ще впродовж 70 ро-
ків свого існування здійснював практику присвоєння і підвищення
генеральських рангів активним учасникам збройної боротьби, вій-
ськовим діячам української еміграції. За нашими підрахунками,
понад 20 осіб отримали генеральський чин (Б.Барвінський, П.Дя-
ченко, В.Євтимович, П.Самутін та ін.), 11 - підвищені до рангу
генерал-полковників (А.Вовк, М.Капустянський, О.Удовиченко, П.Шан-
друк, М.Юнаків та ін.), 16 - до рангу генера-поручників (зокрема,
О.Вишнівський, М.Крат, І.Омелянович-Павленко, В.Филонович).
До збірника ввійшли біограми військовиків, відзначені генераль-
ськими рангами в Українській Повстанській Армії, яка діяла в Украї-
ні в роки Другої світової війни й пізніше проти нацистського та
більшовицького режимів, а також сформованої на початку 1945 р.
Української Національної Армії. Із 17 генералів дев’ять отримали
звання в УПА (Р.Шухевич, Л.Ступницький, Д Грицай та ін.) і вісім -
в УНА (П.Шандрук, П.Дяченко, М.Крат, В.Татарський, А.Валійський
та ін.), здебільшого колишні вояки Армії УНР.
22
Поелужной епиеоктз
И.д.Назальника Штаба 60-й пЬхотной лививіи,Генеа.львз.го Штаба,
Полковника—___________________________________
і.
і
1 Полювникь Александрь Яковловичь ИА.1БЛЕ
II
И.Д.Начальника Штаба 60-й тйх.диягзіи
пі.
ОрДАЛЯ И ЗНАКИ ОГ.'ІИ'ІІЛ.
Иміеть ордена:
Ов.Станислава 3-й степеня,Св.Аннн 3-й <яе-
пени,Св.Стаиислава 2-й степеня,Св.Аннн 4-й
степеня сь надписьюіва храброоть.Св.Аннн
2-й отеївііи сь мечами,Св.Разноапостольнаго
Князя Владияира'4-Я степеня-сь м&чами я 1 1
> ббії-тоіл. я 3-й степеня сь мечами.Печи кь ор
ІеВу Св.Стпнисяаза„2-й стеївни и Св.Аинн
-й степеня.ВНСОЧАїЖЕ благоволеніе; ;
Мей4лі:вь гіайять>І66-л£тїя бі/е^ебЙенной І
№едь,память 300-літія Царствоааиія ДОу
РОКАПОВЦХЬ я ва труди по отличному ви-
• :прлнен^ю..мабиф:чваціи 1914 г.
1878 года января 18 дня.
Когда родялся.
Ивь поселянь Херсонской губернія, урскеиеці
Веосарабской губернія.
І.’.ипго пІфош'.ііі'іПїдаша. Право слав І! аго.
бкоцчилдагіолнцй курсь Кяшен евена го реальні
Училища,Пансков воєннеє училище пС. '.'*
зряду,два кдасда Николаевской акадеьГтї
ТенВраЙАнаго штаба по 1-му равряду іі допіД
йитйггнннИ тлгпеь Ттсп^тяе". ?- -і5--.- І •
їйкї^:
нительикй іурсь "успішно”.
>/
Изь основного оклад а: .
іїолованья...........1536 руб. і
Отолозіясь...........1560 ,, !
1
Послужний список генерала О.Шайбле
23
І Іо різному <_ кл.опн і> їхні повоєнні долі. Велика група генералів
ГІІІ'т Ю’О \ рок.іх перебували в таборах інтернованих у Польщі, а
11 к <іч їх <і і ь він.н і.і і і.ілпіпіілпся у цьому краю, серед них В.Зелінський,
лі І< >н. її. їв, і д і.іід к >і і іа, < >.Ллмазов, Г.Базильський. Генеральські моги-
лі и < і ркк-ні.ьнмії хрестами розкидані по усьому світу: у Франції
і М (> х і < н я 111 ні 11 і І Іавлепко, брати О. і М.Удовиченки, М.Головин,
В. І >оі о моаен.і >,().( ісецький), Англії (В.Малець, Ю.Свірський), США
(< ГЗагродський, І І.Шандрук, М.Крат, В.Филонович), Канаді (М.Са-
поне ький, В.Сікевич, О.Сливинський), Німеччині (А.Вовк,М.Капус-
і я неї,кий, В.Петрів, Р.Дашкевич), Румунії (С.Дельвіг, М.Остроград-
ський), Болгарії (О.Лігнау), Угорщині (М.Аркас), Чехословаччині
(В.Кирей), Бразилії (А.Долуд), Чілі (В.Трутенко) та інших країнах.
Отож нехай нові наукові розвідки, а також назви вулиць та площ
незалежної України увічнять славні імена українських військовиків
у пам’яті вдячних нащадків.
1 Колянчук О., Литвин М.,Науменко К. Генералітет українських визволь-
них змагань. - Львів, 1995; Колянчук О. Увічнення нескорених: Україн-
ські військові меморіали 20-30-х рр. XX ст. у Польщі - Львів, 2003;
Литвин М., Науменко К. Військова еліта Галичини. - Львів, 2004; Тинченко
Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917-1921 роки.
- Київ, 1995; його ж. Голгофа русского офицерства в СССР. 1930-1931
годьі. - Москва, 2000.
2 Волков С.В. Белое движение: Знциклопедия гражданской войньї. - Моск-
ва, 2002; його ж. Офицерьі российской гвардии. - Москва, 2002;Рутьіч Н.
Биографический справочник вьісших чинов Добровольческой армии и
Вооруженньїх Сил Юга России. - Москва, 2002; Залесский К.А. Первая
мировая война. Биографический знциклопедический словарь. - Моск-
ва, 2000; Волков Е.В., Егоров Н.Д., Купцов М.В. Бельїе генерали Восточ-
ного фронта гражданской войньї. - Москва, 2003; Клавинг В.В. Белая
гвардия. Знциклопедический справочник. - Санкт-Петербург, 1999;
Хисамутдинов А.А. Российская змиграция в Азиатско-Тихоокеанском
регионе. - Владивосток, 2000.
’ Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. - Київ,
2002; Капустянський М. Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 ро-
ці. Ч. І—III. - Мюнхен,1946; Кравс А. За українську справу. - Львів,1937;
Монкевич Б. Організація регулярної армії Української Держави 1918 р. //
Україна в минулому. Вип. VII. - Київ; Львів, 1995; Випінівський ©.Пов-
станський рух і Отаманія. - Детройт,1973; Петрів В. Спомини. З часів -
-Української революції (1917-1921). - Львів, 1927.
24
Волков С.В. Русский офицерский корпус. - Москва,1993. - С. 119-124.
Гам само. - С. 130-136.
Гам само. - С.145.
'Іив.: Українська І Генеральна Рала. Док. і маг. у двох томах / В.Верстюк -
кер. упор. - Київ, 1996-1997; Верстюк В. Українська Центральна Рада. -
Київ, 1996; Голубко В. Армія Української Народної Республіки 1917-
1918. - Львів, 1997; Рубльов О., Реєнт О. Українські визвольні змагання
1917-1921 рр. - Київ, 1999; Тпнченко Я. Армии Украпим 1917-1920 го-
дов. /Москва, 2002.
Крип’якевич 1., Гнатевич Б. Історія українського війська. - Львів, 1936. -
С. 390.
Волков С.В. Русский офицерский корпус. - Москва, 1993. - С. 88.
Кавтарадзе А. Воеиньїе специалистьі на службе Республики Совегов
1917-1920 гг. - Москва, 1988. - С. 178.
Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923. -Т. II. - Ужгород, 1930. - С. 234.
Монкевич Б. Організація регулярної армії Української держави 1918 р. //
Україна в минулому. Вин. VII. - Київ; Львів, 1995. - С. 109.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління Украї-
ни (далі - ЦДАВОВУ). - Ф.1078, он. 2, спр. 6, арк. 60.
Монкевич Б. Організація... - С. 77-78.
Кравцевич В. Украинский державньїй флот. - Киев 1992. - С. 119.
Павленко Ю.,Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. - Київ,
1995.-С. 213.
Удовиченко О. У боротьбі за українську державність. - Вінніпег, 1954. -
С. 50; Какурин Н.Е. Как сражалась революция. Т. І. - Москва, 1990. -
С. 148.
ЦДАВОВУ. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 5, арк. 57-60.
Там само. - Ф. 1075, оп. 1, спр. 14, арк. 1-14.
Крат М. 1920 рік // За державність. 36. 10. - Торонто, 1964. - С. 79.
25
Список скорочень
арм. - армійський арт. - артилерійський військ. - військовий ГАУ - Головне арт. управління гарм. - гарматний гол. - головний ГПУ - Гол. політичне управління Добр. - Добровольча дух. - духовна закорд. - закордонний заст. - заступник зах. - західний ЗПСР - Збройні Сили Півдня Росії ЗУНР - Західно-Українська Народна Республіка НКВС - Народний комісаріат внутрішніх справ НТШ - Наукове товариство ім. Шевченка інж. - інженерний Інтенд. - інтендантський іст. - історичний кадет. - кадетський кін. - кінний ком. - командир навч. - навчальний нар. - народився нач. - начальник моб. - мобілізаційний ОУН - Організація Українських Націоналістів півд. - південний півн. - північний ІІОМ. - ПОМІЧНИК рос. - російський РАН - Російська академія наук РОВС - Російський військовий визвольний союз СБ - Служба безпеки світ. - світова ст. - старший стр. - стрілецький суд. - судовий сх. - східний т-во - товариство УГА - Українська Галицька Армія УВО - Українська Військова Організація укр. - український УНА - Українська Національна Армія УНР - Українська Народна Республіка ун-т - університет УПА - Українська Повстанська Армія упр. - управління УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка УСС - Українські Січові Стрільці УЦК - Український Центральний Комітет ЧУГА - Червона Українська Галицька Армя фак. ~ факультет юнкер. - юнкерський япон. - японський
піх. - піхотне повст. - повстанський юрид. - юридичний
26
АБАЗА
Віктор Іванович
Нар. 22 серпня 1864. Псковський кадет, корпус, Костянсинівське
арт. училище 1884. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905. Ком. батареї
4-ї арт. бригади, 10-го мортирного дивізіону. В роки І світ, війни
ком. дивізіону 9-ї гарм. бригади, ад’ютант штабу корпусу.
Учасник українізації частин рос. армії 1917, ком. куреня 4-го стр.
полку 1 -ї Української стр. дивізії (Сірої) у Володимирі Волинському,
в охороні кордонів з більшовицькою Росією на Чернігівщині. З
листопада 1918 ком. легкого гарм. полку, отаман Сірої дивізії в боях
з гетьманськими військами за Конотоп, Бахмач, Чернігів. Заснував
Інформаційне бюро і газету “Воля”, в яких працював поет Павло
Тичина. 1919 учасник боїв проти Червоної армії на Чернігівщині й
Правобережжі та польської армії Галлера на Волині, потрапив у
полон, перебував у таборі Ланцут.
З 1923 в еміграції у Чехословаччині, Польщі. Помер 28 липня
1931 у Варшаві, похований на цвинтарі Воля.
АБРАМОВИЧ-БАРАНОВСЬКИЙ
Василь
Генерал-майор рос. армії, в роки І світ, війни нач. інтендант, служб
дивізії, корпусу.
В армії Української Держави 1918 нач. Інтендант. Управи гол.
управління Генштабу.
АВЕРКОВ
Василь
Генерал-майор рос. армії.
В армії Української Держави нач. дивізії 8-го Катеринославського
арм. корпусу.
АГАПІЇВ
Всеволод Миколайович
Нар. 20 квітня 1877 на Чернігівщині. Михайлівський Воронезь-
кий кадет, корпус, 1-ше Павлівське військ, училище 1895, академія
Генштабу 1902. Офіцер 39-ї арт. бригади, ст. ад’ютант штабу Східно-
Сибірської стр. дивізії в рос.-япон. війні. З 1905 пом. ст. ад’ютанта
штабу Київського військ, округу, офіцер для особливих доручень
штабу 11-го арм. корпусу, ст. ад’ютант штабу округу, нач. відділу
Головного управління Генштабу. У роки І світ, війни нач. штабу
27
38-ї піх. дивізії, ком. 26-го піх. Могилівського полку Півд.-Зах. фрон-
ту. Генерал-майор.
З кінця 1917 в українській армії. За Гетьманату - заступник голо-
ви Військ.-наукового комітету, ком. 15-ї піх. дивізії, нач. штабу 5-го
арм. корпусу в Чернігові. 1919 нач. штабу Волинської групи Армії
УНР. Звільнений із військової служби улітку 1919. Восени 1920 пере-
бував у таборі військовополонених українських старшин у Домб’є
під Краковом. Відновлений на службі в Армії УНР у травні 1921.
Помер 28 липня 1931 у Варшаві. Похований на православному
цвинтарі Воля.
АГАШЇВ
Володимир Петрович
Нар. 9 червня 1876 у Варшаві. 1-й кад. корпус 1893, Миколаївське
кін. училище 1895, академія Генштабу 1901. Офіцер лейб-гвардії
Уланського полку, ст. ад’ютант штабу 4-ї кін. дивізії, офіцер з особли-
вих доручень 1-го кін. корпусу, 14-го арм. корпусу, нач. штабу 3-ї
Заамурської бригади. З 1907 - військ, аташе в Сербії, Бельгії, Голлан-
дії, нач. штабу 10-ї кін. дивізії. В роки І світ, війни ком. 2-го лейб-
гвардії Уланського полку, нач. штабу 6-го кін. корпусу,
В армії Української Держави командир Окремої кін. бригади в
Катеринославі.
З серпня 1918 - в Добр. армії Збройних Сил Півдня Росії (ЗСПР),
нач. штабу 2-го арм. корпусу, представник при штабі союзного ко-
мандування в Константинополі, генерал-лейтенант. Евакуйований
у Югославію, служив у Військ.-топографічному інституті (1920—
1937), Рос. Корпусі. З 1942 в Австрії, 1948 - Чілі, 1950 - в Аргентині,
нач. відділу Союзу російського закорд. воїнства, автор спогадів.
Помер 6 травня 1956, похований в Буенос-Айресі.
АДАМОВИЧ
Володимир Антонович
Нар. 12 серпня 1866.3-й Московський кадет, корпус 1885, Мико-
лаївське інж. училище 1886, інж. академія 1895. Офіцер 6-го сапер-
ного батальйону, інж. управлінь Харківського, Одеського військ,
округів, штаб-офіцер, нач. інж. управління Одеського військ, округу
(1912-1918). Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. Головного управління
ремонту військ України.
28
АЗАРІЇВ
Микола
Нар. 29 вересня 1865 в Тамбовській губ. Кадет, корпус 1884,3-тє
( іїісксандрівське військ, училище 1886. Учасник Китайської кампанії
1900-1901, рос.-япон. війни 1904-1905. У роки І світ, війни ком. 2-ї бри-
гади 4-ї Кавказької козачої дивізії Півд.-Зах. фронту, генерал-майор.
За Гетьманату 1918 член Думи Георгієвських кавалерів при Військ,
міністерстві у Києві.
З 1920 жив у Одесі. Помер 27 серпня 1933, похований на Новому
( геп. 2-й Християнський) цвинтарі (поле 27, лінія 18, мог. 26).
АКЕРМАН
Олександр Федорович
Нар. 4 квітня 1871. Володимирський Київський кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище 1891. Офіцер 3-ї гвардійської арт. бри-
гади. У роки І світ, війни ком. 2-ї арт. бригади, в.о. інспектора арти-
лерії 34 арм. корпусу Півд.-Зах. фронту, генерал-майор.
Учасник українізації корпусу 1917, який став 1-м Українським,
нач. артилерії корпусу в боях проти збільшовиченого 2-го гвардійсь-
кого корпусу в обороні Києва. За Гетьманату нач. артилерії 1-го Волин-
ського арм. корпусу. З серпня 1918 нач. штабугетьмана Скоропадського.
У 1919-1920 в ЗСПР на Кубані і в Криму. З 1921 в Болгарії, Юго-
славії, мешкав у Белграді. Голова полкових об’єднань ЗСПР. Автор
спогадів, історії 2-ї арт. бригади. Помер 5 листопада 1935, похований
в Діжоні (Франція).
АЛЕКСАНДРОВИЧ
Олексій
Генерал-майор медичної служби рос. армії.
Служив в українській армії Гетьманату корпусним лікарем 6-го
Полтавського арм. корпусу.
АЛМАЗОВ
Олекса Дмитрович
Нар. 6 січня 1886 у Херсоні. Тифліське реальне
училище, кадетський корпус, Олексіївське військ,
училище в Москві 1907, екстерном Михайлівське арт.
училище 1907. Вища електротехнічна школа 1914. У
роки І світ, війни ком. 53-го важкого арт. дивізіону.
Восени 1917 сформував і очолив окрему кін-
но-гірську гарм. батарею у складі Гайдамацького
29
Коша Слобідської України С.Петлюри, учасник боїв з більшовиць-
кими військами Муравйова, в обороні Києва у січні-лютому 1918.
В арміях Української Держави і УНР ком. Окремого кін.-гірського
гарм. дивізіону, учасник Першого Зимового походу та боїв на Збручі,
Дністрі, у наступі на Жмеринку 1920. Генерал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР у Польщі в таборах у передмісті
Кракова. 1923 виїхав до Чехословаччини, закінчив гідротехнічний
факультет Української господарчої академії в Подєбрадах, інженер-
гідротехнік Волинського воєводства, учасник громадського життя
Волині, голова філії Українського Центрального Комітету. Кавалер
Хреста, Симона Петлюри. Помер у Луцьку 13 грудня 1936.
АЛЬТФАТЕР
Дмитро Васильович
Нар. 23 травня 1874 в Бальтерсені (Німеччина). Реальне училище,
Михайлівське арт. училище 1894, арт. академія 1900, Офіцерська арт.
школа 1911. Офіцер 23-ї арт. бригади, ком. лейб-гвардії 1 -ї арт. бригади.
В роки І світ, війни ком. арм. бригади, 39-го арм. корпусу, генерал-майор.
В українській армії з кінця 1917,учасник боїв з більшовиками під
Києвом, Житомиром, на Волині. За Гетьманату ком. полку важкої арт.
бригади в Житомирі 1 -ї пішої дивізії 1 -го Волинського арм. корпусу.
Восени 1918 виїхав до Риги. З 1919 - інспектор артилерії Добро-
вольчого корпусу Рос. Зах. армії, ком. інтернованих рос. частин у
Німеччині, голова рос. колонії у м.Целле. З 1926 мешкав в Бальтер-
сені. Помер 15 жовтня 1931.
АНДРІЯНОВ
Павло Маркевич
Нар. 26 лютого 1877 у Миколаєві, Міське реальне училище, 2-ге
Костянтинівське училище 1897, академія Генштабу 1903. Офіцер для
доручень штабу Одеського військ, округу. З 1909 викладач Одеського
піх. юнкер, училища, генерал-майор.
Після утворення Центральної Ради в українській армії. За Геть-
манату губернський староста Київщини. Сприяв військ, будівницт-
ву, формуванню частин Української Держави і Вільного Козацтва,
член Комісії по утворенню постійних військ, шкіл та академії УНР.
АНІСІМОВ
Микола Володимирович
Нар. 21 жовтня 1871 на Чернігівщині. 1-ша Віденська гімназія,
Київське піх. юнкер, училище 1892, академія Генштабу. Ст. ад’ютант
ЗО
I I -ї піх. дивізії, офіцер для доручень штабів Київського і Віденського
військ, округів, викладач Чугуївськог піх. юнкер, училища, інспектор
Віденського піх. юнкер, училища. У роки І світ, війни ком. 754-го піх.
Тульчинського полку на Румунському фронті, генерал-майор.
Брав участь в українізації частин рос. армії. За Гетьманату член
Комісії Генштабу по створенню військових шкіл в Україні, нач. Пол-
тавської Юнацької пішої школи.
АНТОНОВ
Микола Олексійович
Нар. 16 грудня 1860.2-га Московська військова гімназія, Михай-
лівське арт. училище 1880, Олександрівська військово-юридична
академія. Військовий юрист. У роки І світ, війни - військ, суддя
Київського військ, округу, генерал-майор.
На службі в українській армії з 1917. За Гетьманату член Комісії по
утворенню військ, шкіл в Україні, нач. Полтавського кадет, корпусу.
АРКАС
Микола Миколайович
Нар. 1889 на Херсонщині у сім’ї культурно-освітнього діяча, автора
“Історії України” М.Аркаса. Миколаївська гімназія, Миколаївське кін.
училище 1913. Під час І світ, війни ком. кін. ескадрону, дивізіону.
З 1917 в українській армії. Ком. 2-го кін. Переяславського полку
2-ї Волинської, 5-ї кадрової дивізій, кін. групи в наступі Армії УНР
на Одесу в серпні 1919, ком. 2-го кін. ім. М.Залізняка полку 2-ї Волин-
ської дивізії у Першому Зимовому поході, боях Армії УНР на біль-
шовицькому фронті 1920, генерал-поручник.
Інтернований в Польщі перебував у таборі. Після відставки - у
Галичині, актор, режисер українських театральних колективів у
Станіславі, Коломиї. З 1929 - директор Руського театру в Ужгороді.
Автор кількох п’єс. Помер у Хусті 14 грудня 1938.
АРСЕНИЧ
Микола
Нар.27 вересня 1910 у с.Березів Нижній,теп.
Косівського р-ну Івано-Франківської обл.
Член ОУН. З 1939 на Заході, нач. пограничної
розвідки військової референтури, нач. Служби
Безпеки ОУН 1940, викладач старшинської шко-
ли ім. Є.Коновальця 1941. Член проводу ОУН на
31
УЗ 1943, гол. референт СБ, нач. відділу контррозвідки, Гол. керівник
СБ 1941-1947. Генерал СБ. Загинув 23 січня 1947.
АРХИПЕНКО
Петро Петрович
Нар. 21 грудня 1876. 3-й Московський кадет, корпус, Миколаїв-
ське інж. училище 1895, інж. академія 1907. Військ, інженер Гренадер-
ського саперного батальйону в Москві, Брест-Литовської фортеці.
У роки І світ, війни - на фронті.
З 1917 на службі в українській армії. За Гетьманату нач. управ-
ління Головного інспектора військ.-технічної управи Генштабу армії.
Генерал-хорунжий.
АРХИПОВИЧ
Микола Георгійович
Нар. 6 грудня 1869. Київський Володимирський кадет, корпус, Київ-
ське піх. юнкер, училище 1892, академія Генштабу 1898. Офіцер Гренадер-
ського полку в Петербурзі, ст. ад’ютант штабу 15-ї піх. дивізії Одеського
військ, округу, викладач Тверського кін., 3-го Олександрівського військ,
училища, нач. штабу 9-ї стр. бригади. У роки І світ, війни - ком. 14-ї кін.
бригади 3-ї піх. Заамурської прикордонної дивізії. Генерал-майор.
За Гетьманату 1918 член Думи Георгієвських кавалерів при Військ,
міністерстві, Комісії по військ, будівництву.
БАЖЕНОВ
Борис Петрович
Нар. 13 липня 1871 на Харківщині. 2-й Московський кадет, корпус,
Миколаївське кін. училище 1891, академія Генштабу. Офіцер 12-го улан-
ського Білгородського полку, ст. ад’ютант штабу 2-ї гвардійської кін.
дивізії, ст. офіцер для особливих доручень штабу Петербурзького військ,
округу, нач. штабу 1-ї гвардійської кін. дивізії, нач. військ, сполучень
Петербурзького військ, округу. У роки І світ, війни - генерал-квартир-
мейстер 6-ї армії Румунського фронту, генерал-майор.
За Гетьманату 1918 голова Української надзвичайної диплома-
тичної місії в скандинавських країнах.
БАЗИЛЕВСЬКИЙ
Павло
Офіцер російської армії. У роки І світ, війни - на фронті, учасник
Першого Всеукраїнського військового з’їзду в Києві 1917, старшина
32
І го Українського козачого полку ім. Б.Хмель-
ішцького, Пересильної команди в Кам’янці-
I Іодільському, ком. окремого куреня 3-ї Заліз-
11 и чної дивізії, учасник боїв на більшовицькому
фронті 1919-1920.
Після інтернування Армії УНР у Польщі в
таборі Каліша нач. школи підстаршин. Під час
німецько-польської війни 1939 потрапив у та-
бори військовополонених поляків. Засланий до
(ибіру, 1942 зголосився до польської армії гене-
рала Андерса, яка формувалася у СРСР. Виїхав
з нею за кордон і брав участь у бойових діях II світ, війни в Африці,
на Близькому Сході. Після війни в Англії. Голова Союзу українських
ветеранів. Генерал-хорунжий.
БАЗИЛЬСЬКИЙ
Гаврило Макарович
Нар. 25 березня 1880 у с.Соколівка тепер
Жашківського р-ну Черкаської обл. Золочів-
ська гімназія 1900, Чугуївське піх. юнкер, учи-
лище 1905. Офіцер Уманьського, 175-го Бату-
ринського (Глухів) піх. полків. У роки І світ,
війни - заст. ком. піх. полку, ком. 258-го піх.
Кишинівського полку на Румунському фронті.
1917 в українізованому 25-му арм. корпусі
сформував дивізію і через Румунію, Бесарабію,
Буковину вивів до Кам’янця-Подільського. За Гетьманату ком. 42-го
піх. Сумського полку в Полтаві, нач. 2-ї пішої дивізії, 1919 ком. 8-ї
дивізії Запорізького корпусу у наступі на Київ, в боях під Проску-
ровом і Вінницею, на денікінському фронті, учасник Першого Зимо-
вого походу. 1920 ком. запасними бригадами Армії УНР, ком. 1-ї
Запорізької дивізії Лівої групи Армії УНР у наступі на Вапнярку і
Жмеринку, Летичів, Літин.
Інтернований 1920 в Польщі, 1921-1924 перебував у таборах
Пикуличі, Вадовиці, Щипйорно біля Каліша, член управи Україн-
ської станиці у Каліші, опікувався Військовим цвинтарем у Щи-
пйорно, член УВІТ. Помер 17 березня 1937, похований на право-
славному цвинтарі Каліша.
2 М. Литвин
33
БАЙКОВ
Лев Львович
Нар. 15 червня 1869 в м.Ізюм, тепер Харківської обл. 1-й кадет,
корпус 1888,1-ше Павлівське військ, училище 1890, академія Геншта-
бу 1897. Ст. ад’ютант штабу 14-ї піх. дивізії Одеського військ, округу,
столоначальник Генштабу, нач. штабу 5-го округу Окремого корпусу
кордонної охорони, ком. 53-го піх. Волинського полку в Кишиневі.
В роки І світ, війни нач. штабу 32-го арм. корпусу, нач. 115-ї піх.
дивізії, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. Окремого корпусу кордон-
ної охорони.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, емігрував до Франції. Помер 31 грудня
1943 в Парижі. Похований на цвинтарі Біянкур.
БАЛЯСНИЙ
Михайло Дмитрович
Нар. 6 листопада 1865 на Харківщині. Юридичний факультет Хар-
ківського університету, Московське піх. юнкер, училище, Олексан-
дрівська військ.-юридична академія 1903. Офіцер 4-ї арт. бригади, пом.
військ, прокурора, військ, суддя Київського військ, округу. У роки І світ,
війни - військ, суддя Галицького губернаторства, генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Головної військ, судової
управи. 1919 пом. прокурора Київського окружного військ, суду.
БАНЬКІВСЬКИЙ
Володимир Олександрович
Нар. 19 червня 1860 у Могильовській губ. Володимирський Київ-
ський кадет, корпус, 3-тє Олександрівське військ, училище 1881,
Михайлівське арт. училище. Ком. 10-ї кін.-арт., запасної, 8-ї кін.-арт.
батареї Туркестанського військ, округу. Учасник воєнної кампанії
1892-1895, ком. 11-го кін.-гарм. дивізіону. У роки І світ, війни - на
фронті. Генерал-майор.
В українській армії 1918-1919 - генерал для доручень у Голов-
ному арт. управлінні. 1920 ком. 5-ї гарм. бригади 5-ї Херсонської
дивізії у боях на більшовицькому фронті.
БАРАНОВ
Вячеслав Григорович
Нар. 26 лютого 1888, з дворян станиці Луганської Донського
Війська. Донський кадет, корпус 1905, Миколаївське інж. училище
34
1908, офіцерська авіашкола 1911, Гатчинська авіашкола 1912. В роки
І світ. війни - ком. 7-го авіаційного дивізіону, Георгієвський кавалер.
В українській армії з грудня 1917, інспектор авіації у військових
міністерствах УНР, Української Держави, генерал-хорунжий.
З вересня 1918 в Донській, Добр. арміях, ком. авіадивізіону, ко-
мандувач авіації армії. 1920 в Рос. армії в Криму, заст. ком. авіацією
армії. В еміграції у Болгарії, Сербії, Франції, викладач Військ.-науко-
вих курсів у Парижі, з 1940 в Англії, служив у французькому міні-
стерстві авіації, голова Союзу рос. летунів. Помер 21 червня 1964 в
Лондоні. Похований на цвинтарі Вест-Промптон.
БАРАНОВ
Петро Михайлович
Нар. 2 вересня 1860 в Петербурзі, з дворян. 1-шаСибірська військ,
гімназія 1880,1-ше Павлівське військ, училище 1882, академія Ген-
штабу 1889. Офіцер 27-ї, 28-ї арт. бригад, Керченської фортеці; ст.
ад’ютант штабу 28-ї піх. дивізії, штаб-офіцер для доручень 3-го, 20-го
арм. корпусів, учасник рос.-япон. війни 1904-1905, нач. штабу 23-ї
ніх. дивізії, ком. 294-го Березинського, 329-го Бузулукського піх.
полків, бригад 32-ї, 42-ї піх. дивізій. В роки І світ, війни нач. 26-ї піх.
дивізії, ком. 4-го Сибірського корпусу. Генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918, в резерві чинів військового
міністерства.
З 1919 - в білій армії Північного фронту, нач. постачання фронту.
І Іотрапив у більшовицький полон, розстріляний 3 лютого 1920.
БАРАНЄВИЧ
Євген
Генерал-майор рос. армії, нач. інтендант, служби корпусу на
І Іівд.-Зах. фронті в роки І світ, війни.
За Гетьманату 1918 у складі Головної інтендант. Управи.
БАРБОВИЧ
Іван Гаврилович
Нар. 27 січня 1874 в Полтавській губ., з дво-
рян. Петровський Полтавський кадет, корпус,
Єлисаветградське кін. училище 1896, Офіцерська
стр. школа. Офіцер драгунського Інгерманлядсь-
кого полку. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905.
В роки І світ, війни - ком. 2-го ескадрону, 10-го
35
гусарського Інгерманлядського полку, генерал-майор, Георгієвсь-
кий кавалер.
В українській армії за Гетьманату, ком. 4-ї Харківської кін. дивізії.
1919 в Добр. армії ЗСПР, ком. 2-го кін. Дроздовського полку, кін.
дивізії 5-го кін. корпусу. 1920 в Рос. армії генерала П.Врангеля ком.
бригади, дивізії, 5-го кін. корпусу в боях проти більшовицьких військ
у Таврії. Наприкінці 1920 з інтернованими частинами рос. військ у
Туреччині, Болгарії. Емігрував до Франції, активний діяч Рос. Загаль-
ного військ, союзу (РОВС), голова Об’єднання кінноти та кінної
артилерії, нач. IV відділу Союзу в Югославії. З 1944 в Німеччині.
Помер 21 березня 1947 в Мюнхені.
БАРВІНСЬКИЙ
К Борис
„ Нар. 28 жовтня 1889 у с.Грищинці, тепер
Канівського району Черкаської області. Київ-
ська ДУховна семінарія, 1-ша Київська школа
чНЬ прапорщиків, школа сотенних командирів За-
хідного фронту. В роки І світ, війни - ком. стрі-
лецьких підрозділів 225-го піх. Лівненського
полку Північного фронту.
В українській армії 1917, ком. сотні Україн-
ського полку ім. Б.Хмельницького, куреня Київського полку Вільно-
го козацтва, учасник оборони Києва у січні-лютому 1918. За Гетьма-
нату пом. губернського коменданта Київщини. З липня 1919 пом.
ком. 3-го Січового полку, нач. охорони Головного Отамана.
У таборах інтернованих частин Армії УНР в Польщі 1920-1924.
З 1926 входив до складу II відділу Штабу Військового Міністра УНР,
відповідав за зв’язок з Україною, нелегально засилав емісарів в УРСР
Служив за контрактом у польській армії. 1941 входив до Укр. Гене-
ральної Ради Комбатантів. Деякий час - ком. 30-го полку дивізії
“Галичина” 1943. 1945 в 1-й Українській дивізії Української Націо-
нальної армії, брав участь у боях проти радянських військ під Бауце-
ном. Генерал-хорунжий. Після II світ, війни виїхав у США. Помер у
Нью-Йорку, похований на цвинтарі Бавнд-Брук.
БАРТОШЕВИЧ
Борис Володимирович
Нар. 23 липня 1872 на Херсонщині. Псковське реальне училище,
військ, курси Московського піх. юнкер, училища 1895, академія
36
Ієн штабу 1907. Офіцер 72-го піх. Тульського полку Іркутського військ,
округу, ст. офіцер для доручень штабу 2-го Сибірського арм. корпусу. В
Р< >ки І світ, війни ком. 436 піх. Новоладозького полку, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918.
БАСКОВ
Михайло Володимирович
Нар. 13 січня 1875 у Пскові. 1-й Московський кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище 1895, академія Генштабу 1904. Офіцер
/іейб-гвардії 2-ої арт. бригади, ст. ад’ютант штабу Виборзької фор-
теці, офіцер-перекладач Головного управління Генштабу, офіцер
канцелярії Головного управління Генштабу. У роки І світ, війни нач.
штабу 15-ї піх. дивізії Півд.-Зах. фронту.
В українській армії 1918, нач. Загальної управи Генштабу армії
І етьманату. Генерал-хорунжий.
БАТРАНЕЦЬ
Микола Леонтійович
Нар. 1 серпня 1872. Володимирський Київський кадет, корпус
1889,1-ше Павлівське військ, училище 1890, академія Генштабу 1902.
()фіцер 10-ї арт. бригади, ст. ад’ютант штабу 69-і піх. дивізії, пом. ст.
ад’ютанта штабу Одеського військ, округу, офіцер для особливих
доручень штабу 1-го Туркестанського арм. корпусу, офіцер для дору-
чень штабу 19-го арм. корпусу Київського військ, округу. У роки І
світ, війни нач. штабу 35-ї піх. дивізії, ком. піх. Охтирського полку,
генерал-майор.
1917 ком. 4-ї стрілецької Залізної дивізії на Півд.-Зах. фронті,
українізував і підпорядкував дивізію Центральній Раді, зарахований
до Армії УНР, 1918 ком. 4-ї Української дивізії в Одесі у складі Півд.
фронту УНР.
1919 в Добр. армії, в штабі військ Півд.-Зах. краю в Одесі. 1920 в
Російській армії в Криму, евакуйований в Югославію. Перебував у
м. Кабарро.
БАТРУК
Олександр Іванович
Нар. у Києві. Військ, училище, академія Генштабу 1915. В роки І
світ, війни ст. ад’ютант штабу 7-ї піх. дивізії.
В армії Української Держави 1918, нач. штабу, ком. 1-ї пішої
дивізії (Луцьк) 1-го Волинського арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
37
БАШИНСЬКИЙ
ЕсперІванович
Нар. 12 грудня 1878 в Ключівському, тепер
Ключі Камчатської обл., Росія. Полтавський
Петровський кадет, корпус 1899, Михайлів-
ське арт. училище 1902. Учасник рос.-япон.
війни. В роки І світ, війни ком. батареї, диві-
зіону 31 арт. бригади.
1917 в українському війську. За Гетьманату
ком. 40-го гарм. полку, 14-ї легкої гарм. бри-
гади в Білгороді 7-го Харківського арт. корпусу. 1919 ком. 2-ї гарм.
бригади, нач. артилерії Північної дивізії Волинської групи Армії УНР.
Під час Першого Зимового походу ком. Збірної гарм. бригади 2-ї Волин-
ської стр. дивізії. Кавалер ордену Залізного Хреста, генерал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР у Польщі в таборах, згодом виїхав в
Париж. Заст. голови Генеральної Ради українських організацій у Франції.
БЕЗКРОВНИЙ
Олександр Олексійович
Нар. 26 серпня 1866 на Катеринославщині. Петровський Полтав-
ський кадет, корпус 1884,3-тє Олександрівське військ, училище 1886,
академія Генштабу. Офіцер 55-го піх. Подольського полку, Бендер-
ської та Одеської фортець, ст. ад’ютант штабу 21-ї піх. дивізії Кав-
казького військ, округу, нач. штабів Усть-Двинської та Лібавської
фортець, 10-ї піхотної дивізії, штаб-офіцер управління 53-ї піх.
резервної бригади, нач. штабу 44-ї піх. дивізії, ком. 73-го піх. Крим-
ського полку у Вінниці. В роки І світ, війни нач. штабу, ком. 38-го,
33-го арм. корпусів Зах. фронту, генерал-лейтенант.
В українській армії за Гетьманату, ком. 10-ї пішої дивізії (м. При-
луки) 5-го Чернігівського армійського корпусу.
31919 - вДобр. армії, 1920-в Рос. армії ЗСПР. В еміграції голова Союзу
рос. інвалідів в Туреччині. Помер 26 квітня 1948 в Олександрії (Єгипет).
БЕЗРУЧКО
Марко Данилович
Нар. 31 жовтня 1883 у м.Великому Токмаку,
тепер Запорізької обл. Учительська семінарія,
Одеське піх. юнкер, училище 1908, академія
Генштабу 1914. Офіцер 106-го піх. Уфімського
полку у Вільнюсі. Під час І світ, війни ком. роти
38
ІОО-го Уфімського полку, офіцер для доручень, ст. ад’ютант штабів
І .’ го і 30-го арм. корпусів Півд.-Зах. фронту.
1917 учасник українізації рос. частин. З 1918 пом. нач. персо-
нального відділу Головного управління Генштабу, нач. штабу Окре-
мої Запорізької бригади, Окремого корпусу Січових Стрільців. На-
прикінці 1919 в таборі інтернованих українських частин в Ланцуті.
1920 ком. 6-ї Січової стр. дивізії в боях проти більшовицької 12-ї
армії на Правобережжі, 1-ї Кінної армії С.Будьонного під Замостям.
V вересні-листопаді ком. Середньої групи Армії УНР у наступі на
/К меринку і Вапнярку. Генерал-хорунжий.
З 1921 ком. групи інтернованих українських військ в таборах
Александрові Куявськім та Каліші. Військовий міністр, командувач
Армії УНР, член Вищої Військ. Ради, голова Воєнно-історичного
товариства, член Головної Ради Хреста Симона Петлюри. Автор
к 11 иги “Українські Січові Стрільці на службі Батьківщини”, статей з
історії українського війська, спогадів. Помер 10 лютого 1944 у Вар-
шаві. Похований на цвинтарі Воля.
БЕЛЬДЮГИН
Михайло
Генерал-майор медичної служби російської армії. Генерал-майор.
За Гетьманату 1918 дивізійний лікар 1-ї дивізії 1-го Волинського,
7-ї пішої дивізії 4-го Київського арм. корпусу.
БЕНЕСКУЛ
Тит
Генерал-майор російської армії. В роки І світ, війни - ком. гарм.
бригади на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії Гетьманату з травня 1918. Ком. 15-ї легкої
гарм. бригади 8-го Катеринославського арм. корпусу.
БЕНУА
Олександр Михайлович
Нар. 9 серпня 1862.2-га Петербурзька військ, гімназія 1881,1-ше
Навлівське військ, училище 1883. Офіцер 23-ї арт. бригади, 10-ї, 4-ї
Сибірської стр. арт. бригади. Учасник китайської кампанії, рос.-япон.
війни. В роки І світ, війни ком. 42-ї арт. бригади, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. 12-ї легкої гарм. бригади
в Ізюмі 7-го Харківського арм. корпусу.
39
БЕРЕЗОВСЬКИЙ
Олександр Іванович
Нар. 1 грудня 1867 на Полтавщині. Петровський Полтавський
кадет, корпус 1886, Михайлівське арт. училище 1889, академія Ген-
штабу 1896. Офіцер 33-ї арт. бригади, ст. ад’ютант штабів 9-ї кін.
дивізії, 12-го арм. корпусу, пом. ст. ад’ютанта штабу Київського,
Віденського і Казанського військ, округів, ком. 6-го Фінляндського
стр. полку, нач. штабу 14-ї піх. дивізії, ком. 57-го піх. Модлінського
полку. У роки І світ, війни ком. полку, 3-ї піх. Гренадерської дивізії
Півд.-Зах. фронту. Нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.
Генерал-лейтенант .
В українській армії 1917 у складі Українського Генерального
військ, штабу, з березня 1918 нач. підвідділу закордонного зв’язку
2-го генерал-кватирмейстерства. За Гетьманату ком. 6-го Полтав-
ського, 3-го Одеського арм. корпусів.
З 1919 у військах Збройних Сил Півдня Росії, в Одесі, Криму. З
1921 в еміграції в Німеччині, нач. III відділу РОВС (Об’єднання
Російського Військового Союзу). Помер 15 жовтня 1940 в Берліні.
БІЛЕВИЧ
Йосип Донатович
Нар. 9 жовтня 1866 в с.Дмитрово, тепер Вітебської обл., Білорусія.
1-й Михайлівський кадет, корпус, 3-тє Олександрівське військ, учили-
ще 1886. Ком. роти, 3-го Кавказького стр. батальйону, 9-го Кавказького
стр. полку. У роки І світ, війни - заст. ком. полку, ком. 45-го піх. Азов-
ського полку, бригади 12-ї піх. дивізії. Генерал-майор.
В українській армії з грудня 1917. За Гетьманату пом. ком. 3-ї
пішої дивізії 2-го Подільського арм. корпусу, 3-ї Залізної дивізії
генерала О.Удовиченка, ком. 2-ї Запасної бригади у боях на більшо-
вицькому та денікінському фронтах, Першого Зимового походу
Армії УНР, нач. залоги Кам’янця-Подільського.
З листопада 1920 у таборах інтернованих українських військових
частин у Польщі. Після ліквідації таборів 1924 мешкав у Кракові.
Помер 16 жовтня 1942.
БІЛЕЦЬКИЙ
Євген Тимофійович
Нар. 11 жовтня 1865. Владикавказьке реальне училище, Тифліське піх.
юнкер, училище 1887. Ком. роти 8-го Закаспійського стр. батальйону,
40
пом. ст. ад’ютанта, ад’ютант, ст. ад’ютант штабу
Туркестанського військ, округу. У роки І світ,
війни ком. частин і служб тилу Румун, фронту.
1917 учасник українізації частин рос. армії,
член Українського Генерального Військового
Комітету, його представник при штабі Румун,
фронту у Бухаресті, комісар уряду УНР при
(1-й кін. дивізії, нач. депо Херсонської ремонтної
комісії, ремонтної комісії Армії УНР. У 1919—
1921 нач. тилу Армії УНР, генерал-хорунжий.
Розстріляний органами НКВС на Волині 1945.
БІЛИМ-КОЛОСОВСЬКИЙ
Дмитро Семенович
Нар. 4 жовтня 1887 в Полтавській губ. Одеський кадет, корпус,
Київське піх. юнкер, училище 1908. В роки І світ, війни офіцер штабів
125-ї піх. дивізії, Одеського військ, округу, нач. штабу 125-ї піх. дивізії.
В армії Української Держави ком. батальйону гвардії, нач. управл.
штабу Одеського військ, округу, генерал-хорунжий.
БІЛИМ-КОЛОСОВСЬКИЙ
Семен Петрович
Нар. 2 лютого 1857 на Полтавщині. Одеське піх. юнкер, училище
1877. Учасник рос.-турецької війни 1877-1878, китайської кампанії
1900-1901 та рос.-япон. війни 1904-1905, нагороджений Золотою
Георгієвською зброєю. З 1905 комендант штабу Маньчжурської
армії, ком. батальйону Гродненської фортеці, 60-го піх. Замостів-
ського полку в Одесі, 1-ї бригади 10-ї Сибірської стр. дивізії. У роки
І світ, війни - на Півд.-Зах. фронті. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. 14-ї пішої дивізії у Бах-
муті, 8-ї пішої дивізії у Черкасах 4-го Київського арм. корпусу.
БІЛИНСЬКИЙ
Михайло Іванович
Нар. 4 листопада 1888 у с.Драбове-Барян-
тинське, тепер Драбівського р-ну Черкаської
обл. Морський корпус 1909. Під час І світ, вій-
ни - пом. ком. 2-го Балтійського флотсько-
го екіпажу.
В Українському військ.-морському флоті 1918.
За Гетьманату пом. нач. Головної господарчої
41
управи Морського міністра. 1919 Морський міністр уряду УНР.
Контр-адмірал.
І іісля інтернування 1920 у Польщі міністр внутрішніх справ УНР.
У часник Другого Зимового походу, нач. управління штабу Повстан-
чої армії. Загинув 17 листопада 1921 у бою під Базаром на Волині.
БІЛИНСЬКИЙ
Олександр Костянтинович
Нар. 24 листопада 1865 в Одесі. Одеська Рішельєвська гімназія
1886, Київське піх. юнкер, училище 1889, академія Генштабу. Нач.
школи підстаршин, ст. ад’ютант піх. полку, ком. піх. батальйону.
Учасник рос.-япон. війни 1904-1905, ком. полку. У роки І світ, війни
ком. бригади 5 7-ї піх. дивізії, генерал-лейтенант.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. 13-ї пішої дивізії 7-
го Харківського арм. корпусу. 1919 вийшов у відставку, виїхав до
Польщі. 1920 ком. 6-ї Запасної піх. бригади у Бердичеві.
У таборі інтернованих українських частин у Бересті-Литовсько-
му член правління Окружної філії Червоного Хреста. Помер 24
листопада 1922 у Бересті-Литовському.
БІСКУПСЬКИЙ
Василь Вікторович
Нар. 27 червня 1878.2-й кадет, корпус 1895,
Миколаївське кін. училище 1897. Ком. ескадро-
ну лейб-гвардії Кін. полку, 1-го лейб-гвардії
драгунського Московського полку, 2-го кін.
Усть-Медведицького полку. В роки І світ, війни
ком. 3-ї кін. дивізії на Румунському фронті. Гене-
рал від кавалерії, Георгієвський кавалер.
В українській армії 1917 ком. дивізії в Одесі.
За Гетьманату ком. 1-ї Чернігівської кін. дивізії, групи українських
військ в Одесі. В Армії УНР командувач Одеської групи військ, голова
місії УНР на переговорах з денікінським генералом М.Шілінгом.
З 1920 в еміграції. Перебував у Мюнхені, член Російського союзу
учасників війни. Спілкувався з А.Гітлером і Е.Людендорфом, учас-
ник Каппівського путчу. Голова Управління в справах рос. емігрантів
у Німеччині 1936-1945. На початку рад.-нім. війни 1941 наказав
емігрантам не вступати в німецьку армію. Помер 18 червня 1945
у Мюнхені.
42
БОБРОВСЬКИЙ
Борис Павлович
Нар. 7 січня 1868 на Полтавщині. Петровський Полтавський кадет,
корпус 1885,1-ше 1 Іавдівське військ, училище 1886, академія Генштабу
1893. Офіцер 6-ї арт. бригади Донської козачої дивізії. Учасник рос.-
япон. війни 1904-1905, ком. Сибірського стр. полку, нач. військ, спо-
лучень Віденського військ, округу. У роки І світ, війни на Північ.-Зах.
фронті, нач. штабу Двинської військ, округи. Генерал-лейтенант.
1917 голова Української військ, громади у Двинську, виїхав до
України, з листопада нач. штабуукр. війська, автор законів України
про постійне військо, однострій, військові відзнаки. За Гетьманату
1918 військ, аташе в Болгарії. Генерал-значковий. Розстріляний чер-
воноармійцями в Києві у лютому 1919.
БОГАЄВСЬКИЙ
Левко Олексійович
Нар. 21 лютого 1867. Петровський Полтавський кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище 1888, арт. академія. Ком. батареї морсь-
кого артполігону, нач. полігону Туркестанського, з 1906 - Київського
військ, округів.
В період І світ, війни ком. 9-ї арт. бригади на Півд.-Зах. фронті,
генерал-майор. В армії Української Держави ком. 6-ї важкої гарм.
бригади 6-го Полтавського арм. корпусу (Ромни).
БОГАЄВСЬКИЙ
Павло Павлович
Нар. 28 червня 1876 в Умані, тепер Черкаської обл. Володимир-
ський Київський кадет, корпус 1894,1-ше Павлівське військ, учили-
ще 1896. В роки І світ, війни - ком. бригади 15-ї піх. дивізії Румун-
ського фронту. Генерал-майор.
В українській армії з 1917, ком. 15-ї пішої дивізії в боях з більшо-
виками в Миколаєві, Одесі. За Гетьманату пом. ком. 6-ї пішої дивізії
3-го Одеського арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії на Кубані. Емігрував до Югославії, 1945 -
Італії. Помер 17 жовтня 1961 в Римі.
БОГАТКО
Михайло Йосипович
Нар. 5 жовтня 1864 на Чернігівщині. Київський Володимирський
кадет, корпус 1883,1-ше Павловське військ, училище 1885, академія
Генштабу 1892. Офіцер 36-го піх. Орловського полку в Кременчузі,
43
ст. ад’ютант штабу 2-ї козачої дивізії, ст. офіцер для доручень 11-го
арм. корпусу, штабу Київського військ, округу, нач. штабу 12-ї піх.
дивізії в Проскурові (тепер Хмельницький), 33-ї піх. дивізії в Києві,
ком. 17-го піх. Архангельського полку в Житомирі. В роки І світ,
війни Головний інтендант Військ, міністра Росії, генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918 нач. Інтендант, служби Військ,
міністерства. 1919 в ЗСПР, в Добр., Рос. арміях, 1920 емігрував до
Югославії. Помер ЗО червня 1930 в Белграді.
БОГДАНОВИЧ
Йосип Іванович
Нар. 19 березня 1862. Нижньоновгородська військ, гімназія, 2-ге
Костянтинівське військ, училище 1881. Ком. батареї 41 -ї арт. бригади,
учасник рос.-япон. війни 1904-1905, ком. дивізіону 42-ї, 22-і арт.
бригад. В роки І світ, війни ком. 24-ї арт. бригади. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. 1 -ї пішої Київської юнаць-
кої школи ім. Б.Хмельницького.
БОГДАНОВИЧ
Сергій Ілліч
Нар. 16 липня 1865 на Херсонщині. Київський кадет, корпус 1884,
1-ше Павлівське військ, училище 1886, академія Генштабу 1898.
Офіцер Брест-Литовської фортеці, артилерії 4-ї стр. бригади, 14-ї арт.
бригади, 14-го стр. мортирного дивізіону. Ст. ад’ютант штабу 17-ї
піх. дивізії у м.Холмі Варшавського військ, округу, штабів 14-го, 12-го
Сибірського арм. корпусів Приамурського військ, округу. Нач. штабу
Заамурського округу корпусу прикордонної охорони, 7-ї кін. дивізії
в Ковелі, 55-ї піх. дивізії, ком. 27-го піх. Вітебського полку у Тамбові.
В роки І світ, війни нач. штабу 3-го Сибірського арм. корпусу, ге-
нерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. 8-ї пішої дивізії в Черкасах
4-го Київського арм. корпусу.
БОГОМОЛЕЦЬ
Вадим Миколайович
Нар. 22 жовтня 1873 у Петербурзі в сім’ї
чернігівського козацько-шляхетського роду.
Кишинівська гімназія, юрид. факультет Харків-
ського університету, викладач римського права,
працівник Полтавського окружного суду. З 1904
44
слідчий, помічник військово-морського прокурора Чорноморського
флоту, нач. відділу військ, суду флоту.
Учасник українізації частин Чорноморського флоту 1917, член
Української Чорноморської громади, Українського Генерального
Військ. Комітету, один із організаторів Українського військово-
морського міністерства, нач. Головної Військово-морської судової
управи. За Гетьманату 1918 Головний військово-морський прокурор.
З 1919 військово-морський аташе в Румунії. У 1919-1921 очолював
Комітет спасіння України в Константинополі, генерал-хорунжий.
З 1922 жив у Франції. Помер 19 квітня 1936 в Парижі.
БОДЄ
Микола Андрійович
Нар. 28 листопада 1860. Нижньоновгородська Аракчеєвська військ,
гімназія, 2-ге Костянтинівське військ, училище 1882. Ком. роти 14-го
піх. Олонецького полку, офіцер-вихователь Симбірського кадет, кор-
пусу 1891-1900, ком. батальйону 148-го піх. Каспійського полку, ком. 95-
го піх. Красноярського полку. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905. У
роки І світ, війни - нач. 57-ї піх. дивізії, генерал-лейтенант.
В армії Української Держави член комісії при Військовому мі-
ністрі, Миколаївський губернський староста.
БОЖКО
Юхим
Нар. 1885. Миколаївське інж. училище. Офі- ,.
цер інж. частин рос. армії. В роки І світ, війни ,
підполковник, Георгієвський кавалер.
В українській армії з 1917, ком. стр. підроз-
ділів, учасник оборони Києва взимку 1918. За
Гетьманату нач. охорони залізниці Катерино- . .
слав-Синельниково. В листопаді 1918 сфор- ,. *: -
мував і очолив “Запорізьку Січ”, брав участь у 1
боях з гетьманцями, навесні зайняв район Бал- _
ти. Під ударами війська отамана М.Григор’єва
відступив у Румунію, Галичину. В травні 1919 призначений отаманом
2-ї піх. дивізії Запорізького корпусу. Внаслідок анархістських проявів
усунутий з посади. Сформував загін “Січі” й приєднався до Дирек-
торії. Під час заколоту проти С.Петлюри на початку грудня 1919 був
вбитий спільником О.Волохом.
45
БОЛБОЧАН
* _ * Петро Федорович
Нар. 5 жовтня 1883 у с.Гиждево, теп. Ярівка
ч Хотинського р-ну Чернівецької обл. Киши-
* нівська дух. семінарія. Чугуївське піх. юнкер,
училище 1909. В роки І світ, війни офіцер 38-
' го піх. Тобольському полку.
КЛр, ‘ 1917 ком. 1-го Українського полку 2-ї Сер-
.V" дюцької дивізії, в боях з більшовицькими вій-
1 ськами Муравйова. 1918 ком. куреня Окре-
мого Запорізького корпусу, Кримської групи
у поході на Харків, Донбас, Крим. За Гетьманату - ком. 2-го Запорізь-
кого полку, в армії УНР - отаман Запорізького корпусу. За вироком
Військово-польового суду УНР 29 червня 1919 розстріляний біля
с.Балина, нині Хмельницької обл.
БОНДАРІВСЬКИЙ
Михайло Дмитрович
Нар. 26 липня 1872 в Одесі. Міська гімназія, Одеське піх. юнкер,
училище 1896, академія Генштабу 1908. Офіцер183-го піх. Пултусь-
кого полку, нач. полкового транспорту, офіцер інтендантського
управління, нач. моб. відділу інтенд. управ. Варшавського військ,
округу. В Армії УНР старшина Гол. управ. Генштабу, штабу Головного
Отамана, 1920 нач. відділення Української військ, місії у Варшаві, нач.
постачання Армії УНР, генерал-хорунжий.
В таборах інтернованих частин Армії УНР у Польщі на посадах
Військового міністерства екзильного уряду УНР, член Українського
Центрального Комітету, керівник вишколу українських старшин у
польських військових навчальних закладах. Помер у Варшаві 1939,
похований на цвинтарі Воля.
БОНЧКОВСЬКИЙ
Борис
Генерал-майор рос. армії. Учасник І світ, війни.
В українському війську 1918, за Гетьманату нач. 3-ї пішої дивізії
2-го Подільського арм. корпусу у Вінниці.
БОРК
Костянтин Костянтинович
Нар. 10 березня 1869 в Могилівській губ. Орловський Бахтіна кадет,
корпус 1888, 2-ге Костянтинівське військ, училище 1890, академія
46
Генштабу 1902. Учасник рос.-япон. війни, ст. ад’ютант штабів 71-ї,
43-ї піх. дивізій Манчжурської армії. Офіцер для особливих доручень
штабу 1 -ї Кавказької армії, ст. ад’ютант Одеського військ, округу. В
роки І світ, війни нач. штабу 7-го арм. корпусу, генерал-майор.
В армії Української Держави нач. 3-ї пішої дивізії 2-го Поділь-
ського арм. корпусу у Вінниці.
БОРКОВСЬКИЙ
Петро
Полковник рос. армії, учасник І світ, війни.
В українській армії за Гетьманату, 1918 отаман Волинського
козачого Коша. З 23 серпня 1918 - Волинський губернський комен-
дант, нач. Волинської залоги Української армії. Генерал-хорунжий.
Репрезентував військову владу на Волині.
БОРОВЕЦЬ- БУЛЬБА
Тарас Дмитрович * :
Нар. 9 березня 1908 у с.Бистричі, тепер Бе- !
резнівського р-ну Рівненської обл. Закінчив ;
гімназію, член підпільної молодіжної органі-
зації “Українське Національне відродження”,
працівник відділу розвідуправління Генераль-
ного штабу УНР у Рівному, за його завданням, МЬк
неодноразово перетинав польсько-радянський V
кордон. 1934 польською поліцією ув’язнений у .
Березі Картузькій. 1939-1940 у Варшаві, не-
легально повернувся на Волинь. З початком рад.-нім. війни 1941
командувач Української Повстанчої Армії на Поліссі та Волині,
генерал-хорунжий. Утворив “Олевську республіку” під українським
самоуправлінням. 1942 розпочав дії проти німецьких окупантів та
радянських партизансько-диверсійних загонів.
У серпні 1943 виїхав до Варшави, де був арештований гестапо і
кинутий в концтабір Заксенхаузен. Після II світ, війни у Німеччині,
співпрацював з Українським Національним Об’єднанням, згодом
емігрував до США. Автор спогадів “Армія без держави”. Помер
15 жовтня 1981 у Нью-Йорку. Похований на цвинтарі Бавн Брук.
БОРОВСЬКИЙ
Олександр Олександрович
Нар. 6 червня 1875. Псковський кадет, корпус 1894, Павлівське
військ, училище 1896, академія Генштабу 1903. Офіцер лейб-гвардії
47
Литовського полку. У світ, війну ком. бригади
2-ї Сибірської стр. дивізії. Георгієвський кавалер.
В українському війську 1917, Київська шко-
ла прапорщиків. З 1918 в ЗСПР ком. Офіцер-
ського полку, нач. 2-ї піх. дивізії, ком. 2-го арм.,
Кримсько-Азовського корпусів, військ. За-
каспійської обл., генерал-лейтенант. Евакуйо-
ваний 1920 в Югославію.
Помер 22 квітня 1939 у м.Скопле.
БОРТНІВСЬКИЙ
Анатолій Генріхович
Нар. 2 7 вересня 1873 у м.Чердині, тепер Пермська область, Росія.
Міське реальне училище, Казанське піх. юнкер, училище 1894, акаде-
мія Генштабу 1907. Офіцер 104-го піх. Устюжському полку, ст. ад’ю-
тант штабу 14-ї кін., 51-ї піх. дивізій. У світ, війну - нач. штабу
фортеці Усть-Двинськ, ком. 120-го піх. Бесарабського полку.
В українській армії 1918. Нач. штабу 2-го Подільського арм. корпусу,
Волинської групи отамана В.Оскілка Армії УНР. Генерал-хорунжий.
БОЧКОВСЬКИЙ
Микола Андрійович
Нар. 6 грудня 1859 на Хотинщині. Хотинська гімназія, Одеське
піх. юнкер, училище 1882. Ком. роти 59-го піх. Люблінського полку.
Учасник рос.-япон. війни 1904-1905. Ком. роти, батальйону Одесь-
кого піх. юнкер, училища, ком. батальйону 59-го Люблінського полку.
В роки І світ, війни на Півд.-Зах. фронті. Генерал-майор. В україн-
ській армії 1918, за Гетьманату ком. Окремої Запорізької дивізії.
БРАНДТ
Петро Олександрович
Нар. 12 червня 1861. Сибірська військ, гімназія, Миколаївське інж.
училище 1880, інж. академія. Офіцер 6-го саперного батальйону, штаб-
офіцер з особливих доручень Головного інтендантського управління,
викладач офіцерських інтендант, курсів, член Технічного комітету Голов-
ного інтендант, управління, інтендант 9-го арм. корпусу Київського
військ, округу.
В роки І світ, війни на Зах. фронті, генерал-майор.
В армії Української Держави нач. техн. відділу Головної інтендант-
ської управи Генштабу.
48
БРЕДОВ
Микола-Павло-Костянтин Емілійович /^5:
Нар. ЗО жовтня 1873 в Івангороді, тепер '
І Іольща. 1-й Московський кадет, корпус 1889,
2-ге Костянтинівське військ, училище 1891,
академія Генштабу 1901. Ст. ад’ютант Київ-
ського військ, округу, 9-ї кін. дивізії у Києві.
Учасник рос.-япон. війни, штаб-офіцер з особ- Я
і ивих доручень штабів 10-го арм корпусу, Київ- ' '
ського військ, округу, штабу 44-ї піх. дивізії. В роки І світ, війни
генерал-кватирмейстер штабу армій Півн. фронту, ком. 21-го арм.
корпусу на Півд.-Зах. фронті, генерал-лейтенант.
В українській армії за Гетьманату 1918 у складі Генштабу, член
Комісії по утворенню постійних військ, шкіл та академій армії Укра-
їнської Держави.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. 7-ї, 15-ї піх. дивізій, командувач
2-им корпусом і групою військ на Правобережній Україні. 1920
інтернований в Польщі, через Румунію пробився до армії Врангеля
в Криму. З листопада 1920 в еміграції у Болгарії, голова відділення
РОВС, Союзу “Обов’язок Батьківщині”, будинку російських інвалідів
у Шипці. 1944 арештований органами НКВС СРСР і вивезений в
Сибір. Загинув у концтаборі.
БРИВКІН
Олександрович Дмитрович
Нар. 4 липня 1864 у Нижньому Новгороді. Нижньогородський
кадет, корпус 1882, Михайлівське арт. училище 1885, Воєнно-юри-
дична академія 1896. Генерал-майор воєнно-судового відомства. В
роки І світ, війни голова суду 36-го арм. корпусу.
В армії Української Держави член Головного військ.-юридичного
управління Військ, міністерства.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, член Касаційного суду, Комісії по
перегляду статуту щодо покарань, голова Одеського воєнно-окружно-
го суду. 1920 у більшовицькому полоні, згодом служив у Червоній
армії.
БРОНСЬКИЙ
Вячеслав Михайлович
Нар. 24 березня 1876 на Поділлі. Ананівська гімназія, Чугуївське
і ііх. юнкер, училище 1897, академія Генштабу 1907. Офіцер 17-го піх.
49
Архангельського та 139-го піх. Моршанського полків, учасник рос.-япон.
війни, нагороджений Золотою Георгієвською зброєю. Ст. ад’ютант
штабу 17-ї піх. дивізії, пом. ст. ад’ютанта штабу Казанського військ,
округу. У роки І світ, війни ст. ад’ютант штабу 4-ї армії, ком. 184-го
піх. Варшавського полку. Генерал-майор.
За Гетьманату 1918 голова Військ, наукового комітету Генштабу.
1919 пом. нач. Генштабу Армії УНР.
БУЙВІД
Іван Федорович
Нар. 1864. Кадет, корпус 1885, військ, училище 1891. В роки І світ,
війни нач. 42-ї піх. дивізії, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. Особл. полку в Києві.
З серпня 1919 в ЗСПР, нач. 1-ї арм. запасної бригади, 1-х інстр.
кулеметних курсів у Криму. З 1920 в еміграції.
БУЙНИЦЬКИЙ
Володимир Агафонович
Військово-юридична академія 1914. Військовий суддя Петро-
градського військ, округу. У роки І світ, війни слідчий 39-го арм.
корпусу, військ, суддя 8-ї армії Півд.-Зах. фронту, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. Головного військово-
юридичного управління Військового міністерства, голова Законо-
давчого управління Генштабу. В еміграції в Польщі. Помер 3 вересня
1939 у Варшаві, похований на цвинтарі Воля.
БУНЯКІВСЬКИЙ
Всеволод Вікторович
Нар. 5 квітня 1875. 1-й Московський кадет, корпус 1892, Мико-
лаївське інж. училище 1895, академія Генштабу 1902. Офіцер 17-го
саперного батальйону, ст. офіцер для доручень штабу Московського
військ, округу, викладач 3-го Олександрівського військ, училища,
штаб-офіцер з особливих доручень штабу, командувача Віденського
військ, округу, нач. курсу Генштабу. У роки І світ, війни викладач 3-
го Олександрівського військ, училища. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Комісії Генштабу по
створенню військ, шкіл, нач. 2-ї Київської військ, школи, кандидат
на посаду нач. академії Генштабу.
БУРКІВСЬКИЙ
Олександр Оттович
Нар. 1874 у м.Рівному на Волині. Чугуївське піх. юнкер, училище
50
1896. Офіцер 165-го піх. Луцького (Київ), 74-го Ставропольського
(Умань) полків. У роки І світ, війни - ком. 465-го піх. Уржумського
полку, нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.
В українській армії 1917, комендант Умані, ком. 32-го Сумського
полку. За Гетьманату офіцер штабу корпусу. З 1919 - нач. озброєння,
пом. ком. Запорізької дивізії, ком. 4-ї піх. Холмської дивізії Армії
УНР. Учасник боїв на більшовицькому і денікінському фронтах. 1920
ком. 8-ї стр. бригади 3-ї Залізної дивізії, 1-ї Кулеметної дивізії, пом.
командувача Правої групи Армії УНР. Генерал-хорунжий.
З грудня 1920 у таборах інтернованих у Польщі. Трагічно загинув
1921 у Пикуличах. Похований у Варшаві.
БУТЧИК
Михайло Михайлович
Нар. 2 липня 1868 в Петербурзі. Московська військ, гімназія,
Московське піх. юнкер, училище 1889, академія Генштабу 1897. Нач.
штабу 27-ї піх. дивізії Туркестанського військ, округу. В роки І світ,
війни нач. штабу 40-го арм. корпусу. Генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918 нач. штабу 27-ї піх. дивізії.
З листопада 1918 військ, міністр уряду М.Сулькевича в Криму,
пом. ком. Добр. армії генерала Май-Маєвського, в резерві чинів
військ Київської, Новоросійської обл., нач. Феодосійської військ,
бази. 1920 евакуйований до Константинополя.
ВАЛІЙСЬКИЙ
Аркадій Іванович
Нар. 8 лютого 1894 у Чернігові. Чернігівська
гімназія. Отримав офіцерський чин в роки ’ ♦
І світ, війни на фронті.
В українській армії 1917, ком. сотні, куреня ....
на більшовицькому фронті під Житомиром. 1918 7
інструктор Юнацької школи підготовки старшин
Армії УНР, ком. курсантського батальйону у Во- —лЯь іьА ЯкЕаі
линській групі, інструктор Кам’янець-Подільської Юнацької школи.
1920 інтернований до табору в Каліші, нач. опер, управління
Військ, міністерства УНР. Служив у польській армії, закінчив акаде-
мію Генштабу. У 1936-1939 нач. штабу Військового міністерства
уряду УНР в екзилі. Генерал-хорунжий. В роки II світ, війни інтерно-
ваний у Німеччині. 1945 нач. штабу УНА. Після війни у Військ,
міністерстві УНР опікувався ветеранськими організаціями. Автор
51
1
спогадів з історії визвольних змагань 1917-1921. Помер 16 вересня
1976 у Нью-Йорку, США.
ВАСИЛІЇВ
Михайло Миколайович.
Нар. 20 січня 1865. 2-га Київська гімназія, Київське піх. юнкер,
училище 1887. Офіцер 44-го піх. Камчатському полку, санітарного
управління Забайкальської армії, учасник китайської кампанії 1900-
1901, рос.-япон. війни 1904-1905.3 1907 нач. відділення штабу Іркут-
ського військ, округу. У роки І світ, війни - нач. штабу 37-го арм.
корпусу. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Думи Георгієвських
кавалерів, Таврійський губернський комендант, нач. Таврійської
залоги армії Української Держави.
ВАСИЛІЇВ-ЧЕЧЕЛЬ
Федір Миколайович
Нар. 2 лютого 1858. 2-га Петербурзька військ, гімназія, 1-ше
Павлівське військ, училище 1876, академія Генштабу 1885. Офіцер
лейб-гвардії Литовського полку, 3-ї гвардійської дивізії. Учасник
рос.-турецької війни 1877-1878. Ст. ад’ютант штабу Варшавського
військ, округу, офіцер для особливих доручень штабу Туркестан-
ського військ, округу, нач. штабу військ Ферганської області, штаб-
офіцер Азіатського відділу Головного штабу, командир 110-го піх.
Камського полку, нач. Азіатського відділу Головного штабу, ком. 1-ї
стр. бригади, нач. штабу Одеського військ, округу. В роки І світ, війни
ком. піх. дивізії, 6-го Сибірського корпусу Півн».-3ах. фронту, нач.
Одеського піх. училища, генерал-лейтенант.
1917 українізував 78-му піх. дивізію Румун, фронту, потрапив до
австрійського полону, перебував у таборі військовополонених у
Фрайштадті. 1918 формував у таборах частини 1-ї стрілецької ко-
зацької (Сірої) дивізії й відправляв до Володимира-Волинського. За
Гетьманату ком. Сірої дивізії на Чернігівщині. 1919 у штабі Північної
(Волинської) групи отамана Оскілка. Виїхав у Прибалтику до армії
генерала М.Юденича. Брав участь у боях проти радянської Росії.
Генерал-полковник. З 1920 у Червоній Армії.
ВАСИЛЬЧЕНКО
Гнат Михайлович
Нар. ЗО січня 1872 у м.Ізюмі, тепер Харківської обл. Ізюмське
реальне училище, Московське Олексіївське військ, училище 1895,
52
академія Генштабу 1906. Офіцер 11-ї, 32-ї арт. бригад, 121-го піх.
І Існзенського полку в Харкові, пом. ст. ад’ютанта штабу Кавказького
військ, округу, викладач Тифліського піх. юнкер, училища. У роки І
< віт. війни нач. штабу 5-і Туркестанської дивізії, ком. 8-го піх. Кав-
казького полку. Генерал-майор.
Делегат II Всеукраїнського військ, з’їзду 1917, учасник українізації
частин рос. армії, формування національних частин на Катерино-
славщині, з квітня 1918 ком. 8-го Катеринославського арм. корпусу.
1919 в ЗСПР ком. піх. бригади 3-го арм. корпусу Добр. армії,у
боях на більшовицькому фронті. 1920 ком. бригади 34-ї піх. дивізії,
боронив Юшунські позиції в час наступу Півд. фронту М.Фрунзе.
І Іокинув Крим у складі частин Рос. армії, перебував у таборі Галі-
поллі у Туреччині. (За іншими даними загинув у бою 1920).
ВЕВЕРН
Олександр Адамович
Нар. 4 липня 1865 в Гродненській губ. Росії. 2-й Московський
кадет, корпус 1883,3-тє Олександрівське військ, училище 1884, Офі-
церська арт. школа 1911. Офіцер 113-го піх. Староруського полку,
учасник рос.-япон. війни 1904-1905, ком. дивізіону 31 -ї арт. бригади.
В роки І світ, війни на фронті, ком. 31 -ї арт. бригади, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. арт. бригади 4-го Київ-
ського арм. корпусу.
ВЕЙЛЬ
Володимир Сигизмундович
Нар. 11 січня 1868. Володимирський Київський кадет, корпус, 2-ге
Костянтинівське військ, училище 1886, академія Генштабу 1893.
Офіцер лейб-гвардії Ізюмського полку, частин Туркестанського
військ, округу у Семиріччі, ком. 15-го піх. Шлісельбурзького полку,
нач. штабу Брест-Литовської фортеці. В роки І світ, війни нач. штабу
24-го арм. корпусу, 11-ї армії Півд.-Зах. фронту, генерал-майор.
В українській армп1917, представник Генерального секретаріату
УНР з військ, справ на Румун, фронті. За Гетьманату член Комісії
Генштабу по утворенню військ, шкіл, генерал для доручень при
військ, міністрі.
З 1919 в Добр. армії, ком. 188 піх. дивізії, Херсонський губернатор.
Емігрував 1920 до Франції.
Помер 18 березня 1928 у Парижі.
53
ВЕРБИЦЬКИЙ
Петро Іванович
Нар. 29 липня 1863 у Білій Церкві, тепер Київської обл. Міське
реальне училище, Миколаївське інж. училище 1883, інж. академія.
Ком. 9-го саперного батальйону в роки рос.-япон. війни; нач. штабу
3-ї саперної бригади, генерал для доручень при генеральній інспекції
інж. військ Генштабу, інспектор польових інж. військ Київського
військ, округу. В роки І світ, війни нач. інж. постачання військ Півд.-
Зах. фронту, генерал-лейтенант.
В армії Української держави нач. адміністративного відділу Го-
ловного інж. управління Військ, міністерства.
ВЕСЕЛОВСЬКИЙ
Павло
Військ, училище, академія Генштабу. В роки І світ, війни нач.
штабів корпусів, армій, генерал-майор.
За Гетьманату 1918 генерал для доручень при Військ,
міністерстві.
ВИНОГРАДСЬКИЙ
Олександр Миколайович
Нар. 24 квітня 1874. Павлівське училище 1893, академія Генштабу
1899. Офіцер лейб-гвардії кін. артилерії. В роки І світ, війни нач. рос.
місії при Румун, армії. Георгієвський кавалер, генерал-майор.
За Гетьманату 1918 член Військ.-історичної комісії.
З 1919 в ЗСПР. Евакуйований 1920 в Югославію, згодом у Франції,
викладач Вищих воєнно-наук. курсів у Парижі. Помер 2 грудня 1935,
похований на цвинтарі Сент-Женев’єв де Буа.
ВИСОЦЬКИЙ
Микола Федорович
Нар. 20 травня 1858. 2-га Московська військ, гімназія, 2-ге Кос-
тянтинівське військ, училище 1882, Михайлівське арт. училище 1884.
Офіцер 51-го піх. Литовського полку в Сімферополі, учасник рос.-
турецької 1878, рос.-япон. 1904-1905 воєн, ком. дивізіону 7-ї арт.
бригади. В роки І світ, війни ком. 100-ї арт. бригади, інспектор арти-
лерії 32-го арм. корпусу. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 в резерві Військ, міністра.
1919 в ЗСПР, емігрував до Югославії, помер 5 січня 1939 у м.Но-
ви-Бичей.
54
ВИШНІВСЬКИЙ
Олександр Володимирович
Нар. 12 серпня 1890 у с. Заливному,
тепер Новомиколаївського р-ну Запо-
різької обл. Гімназія, Чугуївське піх. юн-
кер. училище 1911. В роки І світ, війни -
на фронті. Перебув німецький полон.
1917 ком. куреня української Синьої
дивізії. В армії УНР 1918 ком. полку “Си-
пьожупанників” у групі М.Шаповала,
ком. 7-го стр. Синього полку 3-ї Залізної
дивізії, заст. голови військ, делегації УНР на
переговорах з представниками Галиць-
кої армії у Вінниці щодо об’єднання українських збройних сил, ком.
3-го Окремого кін. полку у Першому Зимовому поході. 1920 у складі
Окремої кін. дивізії полковника І.Омеляновича-Павленка.
З 1920 у таборах інтернованих українських частин у Вадовицях і
Щипйорно. Після ліквідації таборів у Польщі, виїхав у США, брав
участь у діяльності ветеранських організацій, автор книги “Історія
3-ї Залізної дивізії”, генерал-поручник. Помер 1975, Детройт, США.
ВІТОШИНСЬКИЙ-ДОБРОВОЛЯ
Йосип-Михайло
Нар. 1857 на Лемківщині. Віденська офі-
церська школа, австрійська Військ, академія. У
роки І світ, війни ком. 130-ї стр. бригади 2-го
корпусу генерала П.Гофмана на рос. фронті,
генерал-майор. У складі бригади діяв Легіон
Українських Січових Стрільців.
1919 у складі Начальної Команди Галицької
Армії, угрупування УГА і Армії УНР в Кам’янці-Подільському, учас-
ник боїв на більшовицькому фронті.
1920-1922 перебував у польському таборі Ланцут з інтерно-
ваними частинами Армії УНР. З 1923 працював в Австрійському
військ, архіві у Львові. Помер 9 грудня 1931 у Львові, похований на
Личаківському цвинтарі Львова.
ВЩЕНТІЇВ
Павло Кузьмич
Нар. 4 листопада 1875 у Ревелі. Міська Олександрівська гімназія,
Петербурзьке піх. юнкер, училище 1896, академія Генштабу 1906.
55
Ком. роти 91-го піх. Двинського полку в Ревелі. В роки І світ, війни
на штабних і командних посадах фронтових частин.
В українській армії за часів Гетьманату, нач. штабу 4-ї пішої
дивізії (Жмеринка) 2-го Подільського армійського корпусу, генерал-
хорунжий.
З 1919 в Добр. армії, ком. Чехословацького батальйону, Слов’ян-
ського стр. полку, нач. піх. дивізії 3-го арм. корпусу генерала Я.Сла-
щова Перекопського району. 1920 помер від тифу.
ВЛАСЬЄВ
Микола Іванович
Нар. ЗО липня 1872 у м.Великі Луки, тепер Псковської обл. Росії.
Міське реальне училище, військ, курси Московського піх. юнкер.
Училища 1894, академія Генштабу 1903. Офіцер 4-ї резервної, 68-ї
арт. бригади, пом. ст. ад’ютанта штабу Київського військ, округу, ст.
ад’ютант штабу 11-ї кін. дивізії, пом. ст. ад’ютанта, ст. ад’ютант штабу
Київського військ, округу. В роки І світ, війни нач. штабу 27-ї піх.
дивізії, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. відділу Головного управ-
ління Генштабу.
Емігрував до Франції, помер 26 вересня 1968.
ВОВК
Андрій Миколайович
। * Нар. 15жовтня 1882ус.Деньги,теперЗолото-
.12 польського р-ну Черкаської обл. Київський кадет.
корпус, Чугуївське піх. юнкер, училище 1906. У
роки І світ, війни ком. піх. батальйону, нач. військ,
сполучень армії на Румунському фронті.
1917 делегат II Всеукраїнського військ, з’їз-
ду, організатор українізації в частинах Румун,
фронту, ком. українського стр. полку в боях
проти більшовицьких частин в Бердичеві. В армії Української Дер-
жави 1918 комендант Могилів-Подільського повіту. З грудня 1918
ком. ударного загону, 5-ї стр. дивізії. 1919 ком. Залізнично-технічного
корпусу, 4-ї Київської дивізії, учасник Першого Зимового походу
Армії УНР, боїв на більшовицькому фронті 1920. Генерал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР у Польщі в Каліському таборі. З 1921
Військ, міністр УНР, засновник Товариства колишніх вояків Армії
УНР, голова Товариства охорони воєнних пам’яток, член правління
56
У країнської станиці у Каліші. Редактор журналу “Табор”, автор публі-
кацій з військової історії України та воєнного мистецтва. 1935 поль-
ськими властями ув’язнений у Березі-Картузькій. У роки II світ,
війни голова правління Української громади в Німеччині. З 1945 в
м.Нойє-Ульмі, поновлений на керівних посадах в уряді УНР. У 1957-
1961 Військовий міністр екзильного уряду УНР, генерал-полковник.
І Іомер 11 лютого 1969, похований на міському цвинтарі Нойє-Ульма.
ВОВКОБОЙ
Петро Романович
Нар. 26 червня 1859 на Полтавщині. Лубенська гімназія, Чугуїв-
ське піх. юнкер, училище 1884, академія Генштабу. Офіцер 130-го
Херсонського, 131-го Тираспольського (Київ) піх. полків, ком. ба-
тальйону 21-го піх. Східно-Сибірського полку у рос.-япон. війні
1904-1905, нагороджений Золотою Георгієвською зброєю. У роки І
світ, війни ком. полку, 3-ї піх. Фінляндської дивізії Особливої армії
на Півд.-Зах. фронті. Генерал-лейтенант.
В українській армії 1918. За Гетьманату ком. 7-го Харківського
арм. корпусу.
ВОЛОДЧЕНКО
Микола Герасимович
Нар. 20 листопада 1862 у м.Глухові, тепер Чернігівської обл. 3-я
Петербурзька військ, гімназія, Михайлівське арт. училище 1884,
академія Генштабу 1892. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905. Наго-
роджений Золотою Георгієвською зброєю. Нач. штабу Заамурського
окремого корпусу 1909. У роки І світ, війни ком. бригади 16-ї кін.
дивізії Півд.-Зах. фронту, генерал-лейтенант.
1917 головнокомандувач Півд.-Зах. фронту з осідком у Бердичеві,
впроваджував українізацію в армії. За його участю сформовано 1-й
Український корпус П.Скоропадського і 2-й Січовий Запорізький
корпус М.Мандрики. Сприяв переходу в українську армію генералів
і старших офіцерів фронту для участі в будівництві національних
збройних сил. У листопаді 1917 залишив посаду.
ВОЛОХ
Омелян Іванович
Нар. 1886 в станиці Кальниболото на Кубані. З 1893 в Донбасі,
1911-1914 навчався в школі живопису в Харкові. В роки І світ, війни
закінчив Київську школу прапорщиків 1915, ком. піх. підрозділів
54-го Сх.-Сибірського стр. полку. Штабс-капітан.
57
В українській армії 1917, ком. 2-го запасного полку в Харкові, куреня
Гайдамацького Коша Слобідської України С.Петлюри, ком. 3-го Гайда-
мацького полку в Донбасі, в.о. ком. Запорізького корпусу. Отаман корпусу.
Навесні 1919 намагався приєднати корпус до червоних. Користуючись
особистою прихильністю СПетлюри, отримав посаду Головного отама-
на повстанських загонів України, ком. Гайдамацької бригади. З грудня
1919 виступав проти уряду УНР, перейшов на бік радянської влади.
З 1920 працівник державних структур, арештований органами
ГНУ 1933 у справі СВУ, засуджений на 10 років ув’язнення, розстріля-
ний у жовтні 1937 на Соловках.
волошинов
Михайло Ілліч
Нар. 20 червня 1858. Чугуївське піх. юнкер, училище 1884. Офіцер
167-го піх. Острозького полку в Черкасах. Учасник І світ, війни.
В українській армії 1917 нач. штабу резервної дивізії.
За Гетьманату нач. штабу 6-го Полтавського арм. корпусу, Кате-
ринославський губернський комендант, нач. Катеринославської за-
логи. Генерал-значковий.
ВОЛХОВСЬКИЙ
Михайло Миколайович
Нар. 20 вересня 1868 у Києві. Володимира.кий Київський кадет,
корпус, 2-ге Костянтинівське військ, училище 1888, академія Ген-
штабу 1898. Офіцер 43-го піх. Охотського полку в Луцьку, ст. ад’ю-
тант штабів 44-ї піх. дивізії, 21-го арм. корпусу, офіцер для особли-
вих доручень штабу 21-го арм. корпусу, нач. штабу 19-ї піх. дивізії
(Умань) Київського військ, округу. У роки І світ, війни ком. дивізії.
В українській армії за Гетьманату 1918, ком. 14-ї пішої дивізії,
вартовий генерал при Військ, міністрі, ком. 4-го Київського арм.
корпусу, генерал-лейтенант.
1919 в Добр.армїї, член Комітету розгляду нагородних представ-
лень при штабі Головнокомандувача ЗСПР, ком. полку 31-ї піх. ди-
візії, Окремої піх. бригади. З 1920 в еміграції, голова Об’єднання
Окремого корпусу кордонної охорони. Помер 8 березня 1944 в Па-
рижі. Похований на цвинтарі Сент-Женевьєв де Буа.
ВОЛЬФ
Арнольд
Нар. 1877 у моравському містечку Простейові, тепер Чехія, у сім’ї
німецького купця. Кадет, школа, австрійська офіцерська військ.
58
111 кола 1901. У роки І світ, війни - на італійсько-
му фронті, підполковник австрійської армії.
З листопада 1918 в Галицькій армії, ком. бо-
нової групи, 3-ї Бережанської бригади в боях на
польському фронті. З липня 1919 ком. 2-го Га-
лицького корпусу. Учасник операцій об’єдна-
них армій УНР і ЗУНР: наступу на Київ, Корос-
тень, Старокостянтинів, Житомир проти де-
нікінських і більшовицьких військ.
З 1920 у таборах інтернованих частин Га-
лицької армії у Німецькому Яблонному, Йозефові, Ліберці в Чехо-
словаччині, ком. інтернованої бригади. Генерал-хорунжий. Помер 24
листопада 1924, похований у Простейові.
ВОРОЖЕЙКІН
Сергій Михайлович
Нар. 19 січня 1867 р. у дворянській сім’ї. Морський кадет, корпус
1886, Морське училище 1889. Ком. учбового судна “Крейсер”, есмінця
“Туркменец”, 1-го мінного дивізіону Балтійського флоту, ком. крейсе-
рів “Богатьірь” і “Россия” Чорноморського флоту. У роки І світ, війни
директор Морського кадет, корпусу в Севастополі. Віце-адмірал.
З 1918 на службі в Українському військ.-морському флоті. За Геть-
манату - нач. штабу Головного команданта чорноморських портів.
1919 у Добр. армії. Директор Севастопольського Морського кор-
пусу, віце-адмірал. Восени 1920 евакуйований з корпусом, який
очолював до 1923, в Константинополь, Бізерту (Туніс). Кавалер
Почесного Легіону, голова російської громади.
Помер 26 березня 1923 в Бізерті.
ВОСКОБОЙНИКОВ
Микола Порфирович
Нар. 1 травня 1880 у Кременчузі, тепер Полтавської обл. Міське
реальне училище, Київське піх. юнкер, училище 1901, академія Ген-
штабу 1911. Офіцер 35-го піх. Брянського полку у Кременчузі. Учас-
ник рос.-япон. війни 1904-1905. З 1911 - ком. лейб-гвардії Санкт-
Петербурзького полку, ст. ад’ютант штабу 14-го арм. корпусу. У роки
світ, війни нач. штабу 1-ї піх. дивізії на Півд.-Зах. фронті, генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. оперативного відділу
6-го Полтавського арм. корпусу. З 1919 нач. штабу Схід, фронту Армії
УНР, Запорізького корпусу. Помер у липні 1919.
59
ВРАСЬКИЙ
Єремія Якович
Нар. 5 грудня 1868 в Таганрозі, тепер Ростовської обл. Росії.
Військ, училище 1890, академія Генштабу 1898.УчасникІ світ.війни,
нач. Чугуївського юнкер, училища з 1917, генерал-майор.
1918 за Гетьманату нач. Чугуївського піх. юнкер, училища.
З грудня 1918 в Донській армії. Емігрував до Югославії, викладач,
директор 1-го Рос. кадет, корпусу-ліцею у Версалі (Франція).
ВЯЗМІТДІНОВ
Василь Єфремович
Нар. 1874. Одеське піх. юнкер, училище 1896, академія Генштабу
1904. Офіцер 21-го піх. Муромського полку, пом. ст. ад’ютанта штабу
Одеського військ, округу. Учасник рос.-япон. війни. Викладач Чугуїв-
ського піх. юнкер, училища. В роки І світ, війни ком. 6-го Сибірського
арм. корпусу. Генерал-лейтенант, Георгієвський кавалер.
За Гетьманату 1918 в резерві чинів. З 1919 в Добр. армії ЗСПР,
військ, і морськ. міністр Південнорос. уряду. В еміграції у Югославії.
Помер 29 січня 1929 в Белграді.
ГАБАЄВ
Прангістан Андрійович
Нар. 1853. Військ, училище 1874. Генерал-майор рос. армії.
За Гетьманату ком. рез. Офіцерської дружини. З 1919 в ЗСПР. Емігру-
вав до Югославії. Помер 15 лютого 1928 в Белграді.
ГАВРИЛОВ
Сергій Іванович
Нар. 21 серпня!866 в Москві. 3-й Московський кадет, корпус
1884, Михайлівське арт. училище 1887, академія Генштабу 1894. У
Київському військ, окрузі офіцер Київської фортечної артилерії, ст.
офіцер для особливих доручень штабу 12-го арм. корпусу, нач. штабу
19-ї піх. дивізії в Умані, 44-ї піх. дивізії, ком. 176-го піх. Перево-
лоцького полку у Чернігові. В роки І світ, війни нач. 100-ї піх. дивізії,
генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. пішої дивізії.
ГАВРОНСЬКИЙ
Віктор Костянтинович
Нар. 20 квітня 1863 у м.Брацлаві, тепер смт. Немирівського р-ну
Вінницької обл. Київська військ, гімназія, 2-ге Костянтинівське
60
иіііськ. училище 1883, Миколаївське інж. училище. Учасник рос.-
ипон.війни 1904-1905. У роки І світ, війни ком. бригади залізничних
військ, генерал-майор.
1917 у складі Українського Генерального Військового Комітету,
11 ач. відділу залізничних сполучень.
31919 в армії Польщі, шеф Залізничних військ. Генерал дивізії
Війська Польського. Помер 1946 у Варшаві.
ГАДД
Олександр Оттович
Нар. 12 лютого 1875. Морський корпус 1895. Ком. міноносця
“Осетр”, підводних човнів “Сиг”, “Макрель”, “Крокодил”, “Каймон”,
2-го дивізіону підводних човнів на Балтійському флоті. З 1910 на
Чорноморському флоті ком. канонерських човнів “Донец” “Куба-
і іец” з 1914 член контрольної комісії з будівництва бойових кораблів
на Чорноморському флоті.
В українському війську за Гетьманату 1918 заст. Морського міністра.
Емігрував до Данії. Помер 14 липня 1952 у Копенгагені.
ГАЛИН
Мортирій
Нар. 1856. Вища медична освіта. У рос. ар-
мії головний лікар і нач. Київського окружного
військ, шпиталю. У роки І світ, війни корпус-
ний лікар 9-го арм. корпусу, санітарний інспек-
тор 3-ї рос. армії генерала Вузького Півд.-Зах.
фронту, генерал-майор.
В українській армії 1917, саніт. інспектор
Київського військ, округу. За Гетьманату корпус-
ний лікар 4-го Київського арм. корпусу, член місії
Українського Червоного Хреста у Німеччині, опікувався військово-
полоненими в таборах.
З 1920 в еміграції у Бесарабії, діяч Української громади і Товариства
вояків УНР у Румунії. Автор спогадів, праць з військової медицини, росій-
сько-українських, латино-українських медичних словників. Помер 1943.
ГАЛКИН
Володимир Ісидорович
Нар. 18 червня 1872.2-га Петербурзька гімназія, Петербурзький
ун-т, Олексієвське військ. училище1904, академія Генштабу 1914. В
роки І світ, війни нач. штабу 82-ї піх. дивізії.
61
В українській армії 1918, нач. штабів 15-ї пішої дивізії, нач. штабу
8-го Катеринославського арм. корпусу армії Української Держави.
1919 в ЗСПР, Червоній армії. У квітні 1920 повернувся з Чорно-
морським Кошем до Армії УНР, перебував в таборах інтернованих
частин у Польщі, працював у Державному центрі УНР у Тарнові.
Генерал-хорунжий.
1921 скерований до підпільного Центрального повстанського
комітету у Києві. Арештований органами ГПУ 1931 у справі орга-
нізації “Весна” і розстріляний.
ГАЛКИН
Олексій Семенович
Нар. 21 вересня 1866 у Києві. Володимир-
ський Київський кадет, корпус 1885, 2-ге Кос-
тянтинівське військ, училище 1887, академія
Генштабу 1893. Офіцер лейб-гвардії Волинсько-
го полку (Варшава), ст. ад’ютант штабу 47-ї піх.
дивізії в Любліні, офіцер для особливих дору-
чень при штабах 19-го корпусу, Варшавського
військ, округу; нач. штабу піх. дивізії у Ченсто-
хові, ком. 40-го піх. Коливанівського полку, вартовий генерал штабу
округу. У роки І світ, війни - ком. піх. бригади, 5-ї піх. дивізії, варто-
вий генерал штабу Півд.-Зах. фронту, генерал-лейтенант.
1917 провадив українізацію військ Півд.-Зах. фронту, сприяв
формуванню національних частин. 1918 в Головному штабі, член
Української Військової Ради, за Гетьманату нач. Головного Штабу
Армії, нач. канцелярії Військ. Міністерства в уряді Директорії. У
червні 1919 під Тернополем потрапив у польський полон, перебував
у коцтаборі в Домб’є. 1920 в Армії УНР нач. Головного мобілізацій-
ного управління Військ, міністерства, віце-міністр військ, справ,
Військ, міністр УНР, член Вищої Військ. Ради, генерал-полковник.
Жив у Старому Самборі (Галичина), з 1929 у с.Посічі під Ста-
ніславом. Восени 1939 заарештований органами НКВС, кинутий до
львівської тюрми “Бригідки”, де й помер 1940.
ГАЛУЩИНСЬКИЙ
Йосип Вікторович
Нар. 1870. Київське піх. юнкер, училище, академія Генштабу. В
роки І світ, війни ком. 14-го піх. Олонецького полку на Румун, фрон-
ті. Генерал-майор.
62
В українській армії 1917, ком. 14-го піх. полку, 4-ї стр. Української
Залізної дивізії в Одесі, нач. інструкторської школи підстаршин. За
Іетьманату член комісії по утворенню військ, шкіл та академій,
директор Київського кадет, корпусу.
З 1919 в Добр. армії, нач. Атаманського військ, училища, 1920 в
Рос. армії в Криму.
Емігрував до Німеччини. Покінчив життя самогубством 1920 в
таборі Шлайфген під Мюнхеном.
ГАЛЬЧЕНКО
Іван
Нар. ТІ травня 1867. Санкт-Петербурзьке технічне училище,
І -ше Павлівське військ, училище 1888, академія Генштабу 1907. Пом.
нач., нач. інтендантської служби в академії.
В українській армії 1918-1920, нач. штабу 5-ї Херсонської дивізії,
учасник боїв на більшовицькому фронті. Генерал-хорунжий.
ГАМЧЕНКО
Дмитро Спиридонович
Нар. 16 жовтня 1866. Петровський Полтавський кадет, корпус,
2-ге Костянтинівське військ, училище 1891. Учасник рос.-япон. вій-
ни. У роки І світ, війни - ком. арт. частин на Півд.-Зах. фронті.
Генерал-майор.
В українській армії 1918, нач. артилерії Сердюцького полку, ком.
гарм. бригади 5-го Чернігівського арм. корпусу.
ГАМЧЕНКО
Євген Спиридонович
Нар. 27 липня 1874 в Житомирі, з дворян. Житомирська гімназія,
Київське піх. юнкер, училище 1897, академія Генштабу 1907.
Офіцер 5-ї, 38-ї арт. бригад, ст. ад’ютант штабів 7-ї Сибірської
стр. дивізії, Іркутського військ, округу. У роки І світ, війни нач. штабу
3-го арм. корпусу, ком. 115-го піх. Вяземського полку. Генерал-майор.
В українській армії з 1918. За Гетьманату нач. штабу Особли-
вої Сердюцької дивізії, нач. штабу 5-ї Херсонської, Волинської
стр. дивізій.
1919-1920 в Добр. армії ЗСПР, евакуйований в Югославію. Повер-
нувся в Армію УНР, нач. штабу групи військ в таборі Каліш у Польщі.
1923 виїхав в СРСР, викладач військових старшинських шкіл, ареш-
тований органами ГПУ у справі “Весна” в Києві, розстріляний 1931.
63
ГАМЧЕНКО
Іван Спиридонович
Нар. 29 жовтня 1864. Псковський кадет, корпус 1883,2-ге Костян-
тинівське військ, училище 1884. Ком. батареї З 2-ї арт. бригади, варто-
вий офіцер 3-ї піх. бригади, штабу Заамурського округу прикор-
донної охорони, ком. 3-го арт. дивізіону 9-ї Сибірської стр. арт.
бригади. В роки І світ, війни на фронті. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 пом. ком. 12-ї легкої арт. бри-
гади 6-го Полтавського арм. корпусу.
З 1919 в ЗСПР, 1920 - в Рос. армії в Криму, емігрував до Югославії.
ГАНДЗЮК
Яків Григорович
Нар. 21 березня 1873 в м.Лозове, тепер Де-
ражнянського р-ну Хмельницької обл. у сім’ї
священика. Вінницька гімназія, Одеське піх.
юнкер, училище 1896, Офіцерські стр. курси.
Учасник І світ, війни - ком. 91-го піх. Двин-
ського полку, нач. 104-ї піх. дивізії 34-го арм.
корпусу, генерал-майор.
1917 нач. 1-ї стр. дивізії 1-го Українського
корпусу генерала П.Скоропадського, брав участь в боях з частинами
збільшовиченого 2-го гвардійського корпусу, які наступали на Київ.
У січні 1918 ком. 1-го Українського корпусу. На початку лютого в
Києві потрапив у полон до більшовицьких частин М.Мурайова. За
відмову перейти на службу до червоних 10 лютого розстріляний.
Похований у Видубецькому монастирі.
ГАРМАШІВ
Всеволод
Нар. 1863 у Миколаєві. Вища медична освіта, лікар частин рос.
армії. З 1897 - ст. ординатор шпиталю Київського військ, округу. Під
час І світ, війни на фронті, генерал-майор медицини. Після проголо-
шення УНР продовжував службу у військ, шпиталях.
З 1920 в еміграції (Чехословаччина), професор біології та гігієни
Українського високого педагогічного інституту. У 1930-1933 - рек-
тор інституту. Заснував у Чехії клінічні санаторії для українських
вояків та емігрантів.
З 1945 жив у Німеччині.
64
ГАСИН
Олекса Іванович
Нар. 18 липня 1907 в с.Конюхи, теп. Козів-
і ького р-ну Тернопільської обл. Стрийська гім-
назія 1928, Львівська Політехніка 1930, поль-
ська школа підхорунжих 1929.
Член УВО-ОУН, і військ, референт Крайо-
вої Екзекутиви ЗУЗ 1935-1936, член Військ, ре-
ферентури ПУН, Рев. Проводу ОУН 1940-1941,
заст. міністра оборони уряду Я.Стецька у Ль-
вові 1941. Ув’язнений гестапо 1942, звільнений
боївкою ОУН. 1943-1945 заст. нач. Генштабу УПА, 1945-1949 нач. штабу.
Загинув у бою з відділом МДБ у Львові 31 січня 1949. Генерал-хорунжий.
ГЕНБАЧОВ
Володимир Йосипович
Нар. 10 липня 1872 у Полтаві, з дворян.
Петровський Полтавський кадет, корпус 18'90, V* "
3-тє Олександрівське військ, училище 1891,
академія Генштабу 1903. Офіцер артилерії Но- л
вочернігівської фортеці, 20-ї, 22-ї кін.-арт. ба- ШШ 4?^
гарей, 3-ї Запасної арт. бригади Варшавського
військ, округу; штабу 13-го арм. корпусу, 3-ї МИНИИк
Закаспійської арт. бригади, 141-го піх. Можай-
ського полку, ст. ад’ютант штабу 36-ї піх. дивізії у рос.-япон. війні.
Викладач Олексїївського військ, училища 1908-1912, штаб-офіцер
для особливих доручень штабу 12-го арм. корпусу, нач. штабу 2-ї арт.
бригади в Радомі. У роки І світ, війни - на фронті, нач. штабу 3-ї піх.
бригади, ком. 6-го піх. Лібавського полку, генерал-майор.
В українській армії з кінця 1917. За Гетьманату - нач. постачання
3-го арм. корпусу, нач. штабів Полтавської залоги, 6-го Полтавського
арм. корпусу. 1918-1919 в Галицькій армії, нач. штабу 3-го галицького
корпусу в боях проти польських військ.
Восени 1919 вибув у ЗСПР. 1920 евакуйований в Константи-
нополь. З 1923 у Франції. Помер 8 січня 1957. Похований на великому
Орлеанському цвинтарі.
ГЕРАСИМЕНКО
Володимир
Нар. 1892 у Києві. Київська гімназія, Київське піх. юнкер, учи-
лище 1916. У роки І світ, війни ком. роти на Півд.-Зах. фронті.
З М. Литвин
65
В українській армії 1917, ком. сотні, ес-
кадрону, 6-го кін. ім.К.Гордієнка куріня 6-ї
Січової стр. дивізії 1920, учасник травневого
походу на Київ, оборони Замостя у серпні 1920
проти 1-ї Кін. армії С.Будьонного. Генерал-хо-
рунжий. У роки II світ, війни - ком. Української
народної самооборони на окупованій німцями
території України. Помер 24 квітня 1975 в Буф- ЛІ
фало, США. Похований на цвинтарі св. Матвія.
ГЕРНГРОС
Борис Володимирович
Нар. 29 квітня 1878 на Полтавщині. Полтавський кадет, корпус
1896, Михайлівське арт. училище 1899, академія Генштабу 1906, Офі-
церська кін. школа 1907. Ст. ад’ютант штабу 11-ї, 9-ї кін. дивізій, ком.
ескадрону 10-го уланського Одеського полку, викладач Єлисавет-
градського кін. училища. В роки І світ, війни нач. штабу Донської
козачої дивізії, ком. 14-го Мітавського гусарського полку на Півд.-
Зах. фронті. Генерал-майор.
В українській армії з грудня 1917, ком. українізованих частин. За
Гетьманату - нач. Єлисаветградського кін. училища.
З грудня 1918 в ЗСПР, ком. 14-го Мітавського гусарського полку,
нач. штабу 2-ї кін. дивізії Рос. армії в Криму. Евакуйований до Туреч-
чини. Емігрував в Югославію, ком. 3-го кін. полку, 2-ї кін. бригади,
викладач Вищих військ.-наук. курсів у Белграді. Помер 4 липня 1943.
Похований на Новому цвинтарі в Белграді.
ГЛІБОВСЬКИЙ
Юрій Євграфович
Нар. 13 лютого 1879 на Полтавщині. Петровський Полтавський
кадет, корпус, Єлисаветградське кін. училище 1899. Офіцер 50-го
драгунського полку, навчальної команди Ломжинської бригади, ком.
кордонної охорони, Лісниківського, Хоржальського загонів, ад’ю-
тант 2-го полку Окремого корпусу кордонної охорони. З 1909 у складі
Заамурського Окремого корпусу кордонної охорони ком. Козеглов-
ського, Лебківського загонів. У роки І світ, війни - штаб-офіцер
Івангородської фортеці, нач. пункту формування автомобільних
частин у Петрограді.
Учасник II Всеукраїнського військ, з’їзду в Києві 1917, член Українсь-
кого Генерального військ, комітету, нач. канцелярії, пом. командувача
66
Київського військ, округу, ком. округу, керівник оборони Києва під
час більшовицького наступу. З лютого 1918 у відставці. Генерал-
поручник.
ГЛІНСЬКИЙ
Микола Сергійович
Нар. 14 листопада 1858 на Чернігівщині. Полоцька військ, гімна-
зія, 1-ше Павлівське військ, училище, Михайлівське арт. училище,
академія Генштабу 1885. Офіцер Одеського, Київського військ, окру-
гів, учасник китайської кампанії, рос.-япон. війни 1904-1905, нач.
і птабу Туркестанського військ, округу. В роки І світ, війни інспектор
ополчення Півд.-Зах. фронту. Генерал-лейтенант.
В українській армії 1918 за Гетьманату, член Військ.-наук. комі-
тету, комісії по утворенню військ, шкіл Генштабу, нач. Єлисавет-
градського кін. училища.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. відділу штабів 2-ї кін. дивізії, 2-го
генерал-кватирмейстерства Генштабу. Емігрував до Югославії. Викладач
Вищих військ.-наук. курсів у Белграді. Помер 4 липня 1943 в Белграді.
ГНИДА
Дмитро Іванович
Нар. 21 січня 1859 в Катеринославі, тепер Дніпропетровськ. Пол-
тавський кадет, корпус 1878, Михайлівське арт. училище 1881, ака-
демія Генштабу 1903. Офіцер 13-ї кін.-арт. бригади, ст. ад’ютант
штабу 16-ї піх. дивізії, офіцер для доручень штабу 8-го арм. корпусу,
штаб-офіцер 4-ї стр. бригади, ком. 76-го піх. Кубанського, 20-го
Східно-Сибірського стр. полків. У роки рос.-япон. війни 1904-1905
пом. нач. тилу Манчжурської армії, вартовий генерал штабу тилу
військ Далекого Сходу. Пом. нач. штабу Омського військ, округу, нач.
3-ї резервної Сибірської бригади. В роки І світ, війни нач. 43-ї піх.
дивізії, генерал-майор.
В українській армії 1918 за Гетьманату, ком. пішої дивізії.
годило-годлєвський
Олександр Єлизарович
Нар. 7 січня 1880 в Житомирі. Володимирський Київський кадет,
корпус, Михайлівське арт. училище 1901, арт. академія. Офіцер 12-ї
арт. бригади, військ, представник на ПІосткінському пороховому
заводі. У складі 5-ї мортирної, 5-ї Східно-Сибірської арт. бригад брав
участь у рос.-япон. війні. З 1907 - ад’ютант штабу, ст. офіцер батареї
З* 67
5-ї резервної арт. бригади, штаб-офіцер Одеського арт. полігону. У
роки І світ, війни на фронті - ком. батареї, дивізіону 47-ї арт. бригади.
В українській армії 1918 військ, комендант Рівненщини. За Геть-
манату пом. військ, коменданта Поділля, ком. гарм. частин 6-го
Полтавського арм. корпусу. 1919 - командувач гарм. частин Ліво-
бережної України, нач. арт. Запорізького корпусу, нач. постачання
корпусу, Схід, фронту, голова комісії з прийому майна Схід, фронту,
генерал-хорунжий.
Після інтернування української армії в Польщі перебував з 3-ю
Залізною дивізією в таборі Каліша.
годлєвський
Казимир
Нар. 5 грудня 1875 р. Поляк. Михайлівське арт. училище 1896,
арт. академія. У роки І світ, війни - ком. арт. частин на Півд.-Захід.
фронті. Генерал-майор.
За Гетьманату нач. корпусного арт. полігону в Чернігові.
ГОДЛЄВСЬКИЙ
Микола Казимирович
Нар. 8 грудня 1875.3-й Московський кадет, корпус, 2-ге Костянти-
нівське військ, училище 1894, арт. академія 1901. Ком. батареї 1-го
мортирного дивізіону. У роки І світ, війни - на фронті, ком. арт. частин.
В українській армії 1917, нач. арт. Волинської групи. За Геть-
манату - ком. 2-го гарм. полку 4-го Київського арм. корпусу, інспек-
тор артилерії 5-го Чернігівського арм. корпусу. В Дієвій армії УНР
ком. панцирного потягу, командувач артилерії Північної групи на
Волині. Восени 1919 сформував і очолив у Кам’янці-Подільському
14-й курінь у складі 3-ї Залізної стр. дивізії. Генерал-хорунжий.
ГОЛОВІН
Микола Миколайович
Нар. 22 лютого 1875 у Москві. З дворян-
ського роду, від боярина І.Головина, хрещеного
батька царя Івана III. Пажеський корпус у Пе-
тербурзі 1894, академія Генштабу1900. Офіцер
лейб-гвардії Кін. артилерії, 37-ї, 2-ї гвардій-
ських піх. дивізій, Варшавської фортеці, Петер-
бурзького військ, округу, нач. пересувань військ Петербурзько-Двин-
ського району і водночас секретар Товариства воєнних знань, редак-
68
тор журналу, 1907 професор академії Генштабу, на стажуванні у
французькій Військовій академії.
У роки І світ, війни ком. 2-го лейб-гвардії Гродненського полку,
генерал-кватирмейстер штабу 9-ї армії, 7-ї армії, нач. штабу Румун,
фронту, генерал-лейтенант, Георгієвський кавалер.
Сприяв українізації частин Рум. фронту. 1917 - у 2-му генерал-
кватирмейстерстві Генштабу української армії, опрацював план
відновлення постійної регулярної української армії.
За Гетьманату голова Воєнно-історичної комісії Головного управ-
ління Генштабу, член Київського воєнно-історичного товариства,
співробітник журналу “Науково-військовий вісник”.
З кінця 1918 в штабі Східного фронту армії О.Колчака, представ-
ник білої армії при Союзному командуванні. 1920 емігрував до Фран-
ції. Автор праць “Історія світової війни 1914-1918 рр.”, “Російська
контрреволюція 1917-1918 рр.”, засновник і керівник Вищих воєнно-
наукових курсів у Парижі (1927-1939) та Белграді (1931-1944) для
російського офіцерського корпусу інтернованих частин і еміграції,
голова Об’єднань лейб-гвардії Гродненського гусарського полку,
лейб-гвардії Кін. артилерії.
Помер 10 січня 1944, похований у Парижі на цвинтарі Сент-
Женев’єв де Буа.
ГОЛУБ
Іван Федорович
Нар. у м.Тисмениці, теп. Івано-Франківської
обл.
В роки І світ, війни - підпоручик 3-го піх.
Кавказького полку. Визначний організатор по-
встанського руху на Могилевщині в добу Укра-
їнської революції 1917-1922.1919 ком. повстан-
ського загону. Після короткого перебування
1920 в Галичині, утворив і очолив 1921 повстан-
ський полк (800 бійців) на Поділлі. Захоплений в полон, засланий
на Соловки. З 1934 - в м.Коломиї.
В роки II світ, війни з похідними групами ОУН-Б в Донбасі,
видавець укр. газет. 1942 утворив підпільну старшинську організа-
цію в районі Вінниця- Житомир, ініціатор формування Українського
Визвольного Війська. 1943 співпрацював з ком. УПА Т.Борівцем-
69
Бульбою. Навесні 1944 нач. укр. розвідшколи у Львові. Урядом УНР
в екзилі присвоєно звання генерал-хорунжого.
ГОЛУБ’ЯТНИКОВ
Павло Васильович
Нар. 14 січня 1855. Гімназія, Михайлівське інж. училище 1875,
інж. академія. Нач. Житомирського інж. училища. Офіцер для особ-
ливих доручень інж. управління Київського військ, округу, нач. інж.
служби Іркутського військ, округу. У роки І світ, війни військ, інж., нач.
служби розквартирування Київського військ, округу, генерал-майор.
За Гетьманату 1918 голова Технічного комітету Головного інж.
управління Генштабу.
ГОНЧАРЕНКО
Юрій Іванович
Нар. 10 квітня 1877 у Варшаві. Полоцький кадет, корпус 1895,
Миколаївське кін. училище 1897, академія Генштабу 1903. Офіцер
лейб-гвардії Кирасирського полку, ст. ад’ютант штабу 18-ї піх. дивізії,
діловод Генштабу, ст. офіцер для доручень Віденського військ, округу
ст. ад’ютант 3-ї кін. дивізії, нач. штабу Усть-Двинської фортеці. В
роки І світ, війни нач. штабу Гвардійського корпусу. Генерал-майор.
В армії Української Держави в штабі Гетьмана П.Скоропадського.
З 1919 в армії О.Колчака. Емігрував до Китаю, згодом перебував
у Латвії, Естонії. Письменник. Закінчив життя самогубством в Ризі
12 грудня 1942.
ГОРБОВ
Іван Іванович
Нар. З травня 1867 в Одесі. Одеське реальне училище 1887. Офіцер
59-го піх. Люблінського полку в Одесі, учасник рос.-япон., І світ. воєн.
В армії Української Держави 1918 нач. Особливої Запорізької дивізії.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР. 1920 в Рос. армії в Криму, пом. нач.
військ.-адміністративного р-ну, емігрував до Югославії, член Союзу
рос. інвалідів (1933). Генерал-лейтенант.
ГРЕБЕНЩИКОВ
Сергій Якович
Нар. 25 вересня 1874 в Петербурзі у сім’ї генерала від інфантерії.
Полоцький кадет, корпус 1893, Миколаївське кін. училище 1895,
академія Генштабу 1907, Офіцерська кін. школа 1908. В роки І світ,
війни ком. лейб-гвардії Драгунського полку. Генерал-майор.
70
В армії Української Держави 1918 військ, нач. Сумщини, в резерві
Головного управління Генштабу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, в штабі Кавказької армії. 1920 емігру-
вав до Югославії, голова Товариства офіцерів лейб-гвардії Драгун-
ського полку, викладач Вищих військ.-наук, курсів. Помер 20 вересня
1933 в Белграді.
ГРЕКІВ
Олександр Петрович
Нар. 24 листопада 1875 у с.Сопичі, тепер
Глухівського р-ну Сумської обл. Гімназія, юри-
дичний факультет Московського університету
1897, Московське військ, училище 1899, ака-
демія Генштабу 1905. Офіцер 2-ї Маньчжур-
ської армії, учасник рос.-япон. війни 1904-
1905. Ст. ад’ютант штабу військ, гвардії Петер-
бурзького військ, округу. У роки І світ, війни
нач. штабу 24-ї піх. дивізії, ком. полку 1-ої гвардійської дивізії, нач.
штабу 6-го арм. корпусу на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1917, ком. 11 -ї Сердюцької дивізії, нач. штабу
Київського військ, округу і українських збройних сил у столиці в
боях з більшовицькими військами М.Муравйова. 1918 Військ, мі-
ністр УНР, за Гетьманату голова Українського військ, товариства
“Батьківщина”, головнокомандувач українського Півд. фронту армії
УНР, голова військ, делегації на переговорах з командуванням фран-
цузького експедиційного корпусу і Добрармії в Одесі. 1919 Військ,
міністр УНР, наказний отаман, командувач УГА, підготував і блиску-
че провів Чортківську офензиву (8-28 червня 1919), генерал-поруч-
ник. У липні голова місії до Румунії, Австрії. З 1920 у Відні, голова
Українського військ, товариства, представник Товариства на пере-
говорах із дипломатами радянської України 1922-1923 щодо амністії
й умов повернення вояків Армії УНР на батьківщину. Співпрацював
із УВО-ОУН. У серпні 1948 заарештований у Відні органами НКВС
і засланий у Сибір на 10 років. Помер 2 грудня 1958 у Відні.
ГРИГОР’ЄВ
Никифор Олександрович
Нар. 18 в м.Дунаївці, теп. Хмельницької обл. Початкова школа.
Учасник рос.-япон. війни, служив у козачих військах. В роки І світ.
71
війни прапорщик 56-го піх. Житомирського полку, нач. навчальної
команди 35-го піх. Брянського полку в Феодосії, Бердичеві.
1917 учасник військ, з’їздів, українізації частин рос. армії, при-
хильник С.Петлюри, організатор українських військ, формувань в
Єлисаветграді. В армії Української Держави 1918 полковник, ком.
полку Запорізької дивізії. Під час антигетьманського повстання, як
отаман повстанської дивізії Півд. Групи армії УНР зайняв Херсон-
щину і Миколаївщину, вів бої з військами Антанти, Добр. армії
генерала Денікіна.
Наприкінці січня 1919 перейшов на бік більшовиків, виступав
проти армії УНР. Ком. бригади 1-ї Задніпровської дивізії червоних.
Зайняв Херсон і Одесу, призначений ком. армії для походу до радян-
ської Угорщини. У травні 1919 підняв заколот проти більшовиків,
який супроводжувався притаманними для Григор’єва погромами і
масовими розстрілами. Об’єднався з армією Н.Махно і 27 липня
1919 був вбитий махновцями у с.Сентово, теп. Олександрійського
р-ну Кіровоградської обл.
ГРИЦАЙ
Дмитро
Т Нар. 1 квітня 1907 у с.Дорожів, тепер Сам-
__ бірського р-н Львівської обл. Дрогобицька
гімназія, Польська підофіцерська школа, фіз.-
Д мат. факультет Львівського університету. Учас-
?, ник національно-визвольного руху україн-
1 ської молоді, член Української Військ. Орга-
’ нізації, Організації Українських Націоналістів,
” нач. військової референтури Крайового про-
воду на західноукраїнських землях, за участь
у вбивстві польського міністра внутрішніх справ Пєрацького пере-
бував у Березі Картузькій.
Під час польсько-німецької війни 1939 втік до Львова, ком. вар-
тової сотні ОУН під Краковом, член Революційного Проводу ОУН,
викладач на військ, курсах. У роки радянсько-німецької війни ком.
старшинської школи ОУН у Великих Мостах, керівник Військ, рефе-
рантури Проводу ОУН-бандерівці, нач. Генерального Військ, штабу
УПА (псевдо “Перебийніс”). Генерал-хорунжий.
Захоплений у полон при переході через Чехословаччину. Загинув
у Празькій тюрмі 22 грудня 1945.
72
ГРИШКОВ
Михайло Петрович
Нар. 15 жовтня 1847 на Полтавщині. Петровський Полтавський
кадет, корпус, 2-ге Костянтинівське військ, училище 1866, академія
Генштабу. Учасник рос.-турецької війни 1877-1878, ст. ад’ютант
штабу 5-ї піх. дивізії у Київському військ, окрузі, нач. відділу Голов-
ного управління військ.-навч. закладів, Головного управління військ,
вузів, генерал з особливих доручень Головного управління військ.-
навч. закладів. Генерал-лейтенант.
В українській армії 1918, за Гетьманату член комісії Генштабу по
утворенню військ, шкіл в Україні.
ГРОТЕН
Павло Павлович
Нар. 13 жовтня 1870. Воронезьке реальне училище 1891, Мико-
лаївське кін. училище 1893. Ком. ескадрону лейб-гвардії гусарського
полку, 1-го гусарського Сумського полку. В роки І світ, війни на
фронті - ком. лейб- гвардії Кін. гренадерського полку, нач. кін. учи-
лища. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. Окремого кін. загону.
Емігрував до Франції, голова товариства офіцерів. Помер 27
грудня 1962 в Парижі.
ГУДИМА
Віталій Оксентійович
Нар. З лютого 1861 на Полтавщині. 2-й Мос-
ковський кадет, корпус, Чугуївське піх. юнкер,
училище 1881. Офіцер 54-го піх. Мінського пол-
ку, ст. ад’ютант штабу Полтавської місцевої бри-
гади, Фрідріхштадтський повітовий військ, на-
чальник. Член товариства “Просвіта” у Полтаві
та Ніжині, брав участь у культурно-освітньому
житті краю. У роки І світ, війни - на фронті.
В українській армії 1917, ком. 4-го стр. пол-
ку Сірої дивізії в боях з більшовицькими військами в обороні північ-
них кордонів України під Конотопом і Бахмачем, за Житомир, Берди-
чів і Проскурів 1919, у наступі на Київ 1920.
Після інтернування Армії УНР у Польщі 1920 в Ченстохові,
Каліші. Генерал-хорунжий, нач. мобілізаційного управління Військо-
вого міністерства УНР. Помер 19 лютого 1929 у Каліші.
73
ГУЛИЙ-ГУЛЕНКО
Андрій (Тиміш)
Нар. 1886 в Ново-Архангельську, теп. Кі-
ровоградської обл. Гімназія, Михайлівське інж.
училище 1907. У І світ, війну - на фронті, ком.
саперних роти, батальйону.
За Гетьманату організатор і керівник повст.
руху, на Херсонщині й Катеринославщині. З
1919 ком. 1-ї Запорізької стр. дивізії, учасник
Першого Зимового походу Армії УНР відзна-
чився у наступі між Дністром і Збручем проти
частин радянської 41-ї стр. дивізії. Генерал-хорунжий. Ком. Бессараб-
ської групи у Другому Зимовому поході.
Емігрував до Румунії. 1922 повернувся в Україну, арештований
чекістами. 1927 втік до Польщі.
ДАНИЛОВИЧ
Микола Олександрович
Нар. 17 липня 1866. 2-й Московський кадет, корпус 1884, 3-тє
Олександрівське військ, училище 1885. Офіцер 33-ї, 42-і арт. бригади,
ком. 1 -го стр. арт. дивізіону. У роки І світ, війни - ком. 3-ї Кавказької стр.
арт. бригади, інспектор артилерії 39-го арм. корпусу, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. артилерії 3-го Одеського
арм. корпусу.
1919 в Рос. армії Врангеля в Криму. 1920 емігрував до Югославії,
служив у військ, міністерстві. Помер у лютому 1936.
ДАНЬКІВ
Іван Дем’янович
Нар. 6 липня 1881 у Галичині. Старшинська школа австрійської
армії 1902. В роки І світ, війни - ком. сотні на рос. фронті, перебував
у полоні.
Восени 1917 у Галицько-буковинському курені Січових Стрільців
Є.Коновальця, учасник боїв з більшовицькими частинами М.Мурав-
йова в обороні Києва, ком. сотні 1-го полку Січових Стрільців. За
Гетьманату 1918 пом. Київського губернського інтенданта. В армії
УНР ком. куреня, старшина для доручень Головного управління
Ремонту військ, Головний начальник постачання Армії УНР. Гене-
рал-хорунжий.
74
ДАШКЕВИЧ
Роман-Микола Іванович
Нар. 6 грудня 1892 в м.Тустановичі, тепер
частина м.Борислава Львівської обл. у сім’ї
священика. Перемиська гімназія 1911, юри-
дичний факультет Львівського університету.
Організатор і діяч товариства Січових Стріль-
ців, кошовий отаман “Січі” у Львові. У роки
І світ, війни офіцер артилерії австр. армії на
рос. фронті. 1915 у полоні, засланий до Сибіру.
1917 втік з табору, співорганізатор Галицько-
буковинського куреня Січових Стрільців у Ки-
єві, ком. гарм. батареї, учасник боїв з більшо-
вицькими частинами М.Муравйова в обороні Києва та визволенні
столиці у березні 1918. За Гетьманату ком. гарм. батареї Запорізького
корпусу, в Армії УНР ком. гарм. полку, бригади, нач. артилерії кор-
пусу Січових Стрільців.
1920 в еміграції, співорганізатор УВО. З 1921 у Львові керівник “Січі”,
“Лугу”, редактор “Січових вістей” та “Вістей з Лугу”. Восени 1939 виїхав
на Лемківщину до м.Риманова, з 1943 у Австрії, перебував у таборі
переміщених осіб у м.Куфштайні (Тироль). Автор спогадів,“Артилерія
Січових Стрільців в боротьбі за Золоті Київські ворота”, генерал-поруч-
ник. Помер 12 січня 1975 у Куфштайні. Батько історика Ярослава Дані -
кевича. Чоловік хорунжої УСС Олени Степанівни
ДАШКЕВИЧ-ГОРБАЦЬКИЙ
Владислав Владиславович
Нар. 16 серпня 1879 ум.Обухові, тепер Ки-
ївської обл. Реальне училище, Олександрівське
військ, училище 1899, академія Генштабу 1905.
Офіцер лейб-гвардії Литовського полку у Вар-
шаві, учасник рос.-япон. війни, офіцер, штабу
Гвардійського корпусу, штаб-офіцер для особ-
ливих доручень штабу 1 -го арм. корпусу. В ро-
ки І світ, війни - нач. штабу 50-ї, 28-ї піх. дивізій, ком. 96-го піх.
Омського полку, 24-ї піх. дивізії Півд.-Зах. фронту, генерал-майор,
нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.
В українській армії 1917, ком. дивізії. За Гетьманату нач. штабу
армії, Військ, міністр, нач. відділу морської піхоти Морського міні-
стерства, голова надзвичайної місії в Румунії.
75
З 1919 у військах Схід, фронту армії О.Колчака, ком. Північної групи
в Сибірському Льодовому поході. 1920 емігрував до Німеччини.
ДЕЙКО
Микола Миколайович
Нар. 1863 в Москві. Військ, училище, академія Генштабу 1895.
Офіцер Корпусу кордонної охорони. Учасник китайської кампанії
1900, рос.-япон. війни. В роки І світ, війни нач. штабу 46-го арм.
корпусу. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. Кам’янець-Поділь-
ської бригади Корпусу кордонної охорони.
ДЕЛЬВІГ
Сергій Миколайович
Нар. 4 липня 1866 у Москві, барон. 2-й Мос-
ковський кадет, корпус, Михайлівське арт. учи-
лище 1884, Офіцерська арт. школа, арт. ака-
демія. Офіцер 2-ї резервної арт. бригади, ком.
батареї лейб-гвардії 1-ї арт. бригади, професор
Михайлівського арт. училища, арт. академії, з
1899 нач. Офіцерської арт. школи. Учасник рос.-
япон. війни 1904-1905, нагороджений Золотою
Георгієвською зброєю. Професор Офіцерської арт. школи. У роки І
світ, війни ком. 24-ї арт. бригади, інспектор артилерії 9-го арм. кор-
пусу 3-ї армії Півд.-Зах. фронту, комендант фортеці Перемишль, ком.
40-го арм. корпусу, генерал-лейтенант.
В українській армії 1917, нач. інспекторату артилерії Генштабу.
За Гетьманату - Головний інспектор артилерії Генерального штабу,
член Головної шкільної управи. В УНР голова української військ, місії
у Варшаві, військовий аташе в українській дипломатичній місії в
Румунії, налагоджував постачання зброї та амуніції українській армії
в 1919-1920, засновник українських консульств у Чернівцях і Киши-
неві, голова Товариства колишніх вояків Армії УНР, Української
громади в Румунії, генерал-полковник.
Помер 1949 р. у Бухаресті.
ДЕМИДОВ
Микола Петрович
Нар. 26 серпня 1865. Олексіївський кадет, корпус, 1-ше Павлів-
ське військ, училище 1885, Михайлівське арт. училище, арт. академія
76
1895. Ком. батареї, дивізіону, 1-ї гвардійської арт. бригади. В роки І
світ, війни на фронті.
В українській армії за Гетьманату 1918, нач. штабу Київських
добровільних дружин, генерал-лейтенант.
З 1920 в Червоній армії, працював викладачем інституту в Ленін-
граді. Розстріляний 1931 у справі антирадянської організації “Весна”.
ДЕМ’ЯНОВИЧ
Борис Васильович
Нар. 21 лютого 1870. 2-й кадет, корпус 1888, 1-ше Павлівське
військ, училище 1889. Офіцер 2-ї резервної арт. бригади, ком. диві-
зіону 33-ї арт. бригади. Учасник рос.-япон. війни. В роки І світ, війни
ком. арт. бригади, генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату, ком. 7-ї легкої арт. бригади в
Святошино (Київ).
ДЗБАНІВСЬКИЙ
Генерал-майор медичної служби рос. армії. Учасник І світ, війни.
За Гетьманату - корпусний лікар 5-го Чернігівського арм. корпусу.
ДЕРЕВИЦЬКИЙ
Петро Олександрович
Нар. 29 червня 1854.2-ге Костянтинівське військ, училище 1878,
академія Генштабу, Офіцерська арт. школа. Учасник рос.-турецької
війни 1877-1878, ком. батареї 24-ї арт. бригади, дивізіону 36-ї, 59-ї,
68-ї, 4-ї резервних арт. бригад, ком. 33-ї арт. бригади. В роки І світ,
війни на Півд.-Зах. фронті, ком. арт. бригади, нач. артилерії корпусу.
В українській армії Гетьманату нач. арт. 5-го Чернігівського арм.
корпусу. Генерал-значковий.
динников
Павло Акимович
Нар. 10 січня 1874. Оренбурзький кадет, корпус 1891, Михай-
лівське арт. училище 1894, арт. академія, Офіцерська арт. школа.
Офіцер 33-ї арт. бригади, ком. батареї, дивізіону 34 арт. бригади, нач.
арм. полігону. Учасник І світ, війни. Генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату ком. 3-ї важкої арт. бригади 3-
го Одеського арм. корпусу.
З 1919 в Добр., Рос. арміях, ЗСПР, 1920 - нач. артилерії Керчен-
ської фортеці. Після евакуації в Туреччину нач. Офіцерської арт.
школи в Галліполі. Генерал-майор.
77
ДІДЕНКО
Анатолій Михайловч
Нар. 28 липня 1874 у Пскові, з дворян. Псковський кадет, корпус,
2-ге Костянтинівське військ, училище 1894, академія Генштабу 1902.
Офіцер 81-го піх. Апшеронського полку, ст. ад’ютант штабів 61-ї піх.
дивізії, 5-го Сибірського та 2-го Кавказького арм. корпусів, штаб-офіцер
для доручень штабів Іркутського військ, округу, 2-го Кавказького арм.
корпусу. Учасник рос.-япон. війни. Нач. штабу Михайлівської фортеці.
У період І світ, війни нач. штабу 123 піх. дивізії. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. 15-ї пішої дивізії, нач.
штабу 8-го Катеринославського арм. корпусу.
З 1919 в ЗСПР, ком. піх. полку, викладач Кубанського військ,
училища. 1920 потрапив у більшовицький полон. З 1923 в Червоній
армії, викладач військових дисциплін Комуністичного інституту.
Репресований органами ГПУ 1931.
ДМИТРІЇВ
Микола Олексійович
Нар. 6 грудня 1862. Михайлівське арт. училище 1884. Ком. батареї
навч. підрозділу Михайлівського арт. училища, 6-ї мортирної батареї
2-ї Туркестанської арт. бригади. У роки І світ, війни ком. 20-ї арт.
бригади на Півд.-Зах. фронті. Генерал-майор.
В українській армії з березня 1918, за Гетьманату ком. 22-го
легкого гарм. полку 8-ї бригади 4-го Київського арм. корпусу.
З 1919 в ЗСПР, емігрував у Югославію, США. Помер 18 червня
1955 в м.Онайда штату Нью-Йорк.
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ
Володимир Костянтинович
Нар. З березня 1849. Володимирський Київський кадет, корпус,
1-ше Павлівське військ, училище 1870, Офіцерська арт. школа. Офі-
цер 53-го піх. Волинського полку в Кишиневі. Учасник рос.-турець-
кої війни. Ст. ад’ютант нач. артилерії 7, 8-го арм. корпусів, ком.
батареї 4-го стр. арт. дивізіону, офіцер управління нач. артилерії 8-
го арм. корпусу, ком. 14-го арт. полку, 8-го мортирного дивізіону.
В армії Української Держави нач. артилерії 7-го Харківського арм.
корпусу, генерал-хорунжий.
ДОБРОРОЛЬСЬКИЙ
Михайло Миколайович
Нар. 21 грудня 1874. Київський кадет, корпус 1892, Михайлівське
арт. училище 1895, арт. академія 1900, Офіцерська арт. школа 1905.
78
Офіцер лейб-гвардії 3-ї арт. бригади, ком. батареї 37-ї арт. бригади.
В роки І світ, війни ком. дивізіону 23-ї арт. бригади, генерал-майор,
Георгієвський кавалер.
В армії Української Держави 1918, у складі Головного арт. управління.
1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. відділу ГАУ, інспектор артилерії
армії. 1920 евакуйований до Туреччини, Югославії, голова Товарист-
ва офіцерів-артилеристів. Помер 10 січня 1949 в Зальцбурзі.
ДОБРОРОЛЬСЬКИЙ
Сергій Костянтинович
Нар. 11 жовтня 1867.1-й Московський кадет, корпус 1885, Миколаїв-
ське інж. училище 1888, академія Генштабу 1894. Офіцер 6-го сапер,
батальйону, ст. офіцер для особливих доручень штабів 33-ї піх.
дивізії, 21 арм. корпусу, Київського військ, округу, генерал-кватир-
мейстера Головного управління Генштабу. В роки рос.-япон. війни
штаб-офіцер для доручень штабу 2-ї Манчжурської армії, нач. штабу
9-ї піх. дивізії; ком. 166-го Рівненського полку, нач. моб. упр. Генштабу.
З 1906 служив у Київському військ, окрузі. В роки І світ, війни ком. 10-го
арм. корпусу. Генерал-лейтенант.
В українській армії за Гетьманату пом. нач. Генштабу по мобі-
лізаційній роботі, член Воєнно-істор. комітету.
З 1919 в Добр.армії ЗСПР нач. 4-ї піх. дивізії, ком. 3-го арм.
корпусу, Таврійський губернатор, ком. військами Чорноморського
побережжя. З 1920 в Югославії. Помер після 1934.
ДОВГОРУКИЙ
Павло Олександрович
Піх. юнкер, училище, академія Генштабу.
В українській армії за Гетьманату з листопада 1918 заст. головно-
командувача Збройними Силами. Після падіння Гетьманату - у Кри-
му. Генерал-майор.
1920 емігрував у Туреччину, знаходився у таборі інтернованих
частин Рос. армії в Галліполі. Емігрував до Франції. Помер 4 листо-
пада 1925 у м.Нейн-Сюр-Сен.
ДОЛГОРУКОВ
Василь Олександрович
Нар. 1 серпня 1868 у старовинній князівській родині. Пажеський
корпус 1888, академія Генштабу. Ком. 3-го драгунського Новоросійсько-
го полку, лейб-гвардії Кін. Гренадерського полку, флігель-ад’ютант
79
імператора. У роки І світ, війни ком. 3-ї Донської козачої дивізії, 1-
го гвардійського корпусу Півд.-Зах. фронту, генерал-лейтенант.
В українській армії Гетьманату у складі Військ, міністерства.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, Рос. армії в Криму. Евакуйований 1920
в Туреччину. Перебував у таборі Галліполі. Загинув 10 червня 1927.
ДОЛГОРУКОВ
Олександр Миколайович
Нар. 27 грудня 1872 в Петербурзі, князь. 2-ге Костянтинівське
військ, училище 1893, академія Генштабу 1905. Офіцер Кавалергард-
ського кін. полку, учасник рос.-япон. війни, ком. сотні 2-го Читин-
ського козачого полку. Георгієвський кавалер. В роки І світ, війни
нач. 3-ї дивізії Дон. козаків, ком. 1-го кін. корпусу. Генерал-лейтенант.
В українській армії Гетьманату головнокомандувач Збройних
Сил Української Держави (з листопада 1918).
В грудні 1918 виїхав до Німеччини. 1919 в Півн.-Зах. армії, нач. 4-ї
піх. дивізії в боях з більшовицької Росією. Емігрував 1920 до Франції,
Марокко, нач. відділу РОВС у Марокко. Помер 17 січня 1948 в Рабаті.
ДОЛУД
Андрій
Нар. 15 жовтня 1893 у м.Єлисаветграді, те-
пер Кіровоград. Міська гімназія, Одеське піх.
юнкер, училище 1913. У роки І світ, війни - ком.
стр. підрозділів на фронті.
1917 член Української Центральної Ради,
делегат Всеукраїнського Військ, з’їзду, стар-
шина українській армії. З листопада 1918 ком.
Окремого козацького загону ім. І.Гонти Галиць-
кої армії ЗУНР, учасник українсько-польської
війни 1918-1919. брав участь у боях під Львовом, на Жовківському
відтинку фронту. З липня 1919 на командних посадах Армії УНР,
начальник штабу Армії УНР під час Першого Зимового походу, ком.
5-ї Херсонської дивізії в боях проти частин 1-ї Кін. армії С.Будьон-
ного. Генерал-хорунжий.
Наприкінці 1920 інтернований у Польщі, перебував у таборі
Каліша. Генерал-хорунжий. 1921 у Бразилії, учасник громадсько-
політичного життя української діаспори. В роки II світ, війни ком.
укр. військ, формувань: Запорізького полку (1944), резервної бри-
гади УНА (1945). Помер 6 вересня 1976 у м.Куритибі.
80
ДОРОШКЕВИЧ
Олександр Васильович
Нар. 20 серпня 1874 у Києві. 2-й Московський кадет, корпус, 3-тє
Олександрійське військ, училище 1895, академія Генштабу1904. Офі-
і і,ер 41 -ї арт. бригади у складі 2-ї Маньчжурської армії, учасник рос.-
япон. війни 1904-1905. Ст. ад’ютант штабу 17-ї, 43-ї піх. дивізій, пом.
ст. ад’ютанта штабу Віденського військ, округу, ст. ад’ютант штабу
І Іриамурського військ, округу, викладач Єлисаветградського кін. юнкер,
училища. У роки І світ, війни ком. 163-го піх. Ленкорань-Нашебурзького
і голку 41-ї піх. дивізії Півд.-Зах. фронту, генерал-майор.
В українській армії з кінця 1917, ком. Чернігівського полку. За
Гетьманату ком. 5-го Чернігівського арм. корпусу, член Головної
геодезійної управи Військового міністерства.
В грудні 1918 полонений більшовиками у Чернігові, розстрі-
ляний органами ЧК в тюрмі 12 січня 1919.
ДОЦЕНКО
Іван
Генерал-майор рос. армії. Учасник І світ, війни.
За Гетьманату - ком. 9-ї, згодом 13-ї піх. дивізії 7-го Харківського
арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
ДРАГОМИРОВ
Абрам Михайлович ~ '
Нар. 21 квітня 1868 в Петербурзі, з дворян /жи-гЧ
Чернігівської губ., син генерала від інфантерії.
Пажеський корпус 1887, академія Генштабу
1893. Офіцер лейб-гвардії Семенівського пол-
ку, ст. ад’ютант штабу Кавказької кін. дивізії, ,
ст. офіцер для особливих доручень штабу Кав- , .у
казького військ, округу, нач. штабу 7-ї кін. диві-
зії. З 1910 ком. 9-го гусарського Київського
полку, Окремої кін. дивізії Київського військ, округу. В роки І світ,
війни ком. 16-ї кін. дивізії, Звідного кін. корпусу, 9-го арм. корпусу,
командувач 5-ї армії. 1916 у резерві Київського військ, округу. 1917
головнокомандувач арміями Півн. фронту, генерал від кавалерії.
В українській армії 1918, за Гетьманату виконував окремі завдан-
ня Військового міністерства.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, пом. головнокомандувача, голова
Особливої Наради, головний нач. Київської губ., командувач групи
81
військ Київського напрямку, голова Військ. Ради, пом. головно-
командувача Рос. армії Врангеля в Криму. З 1921 - в еміграції у Сербії,
Франції, пом. голови Рос. Загального військ, союзу, голова Това-
риства офіцерів рос. Генерального штабу. Помер 9 грудня 1955,
похований на Паризькому цвинтарі Сент-Женев’єв де Буа.
ДРОЗДОВСЬКИЙ
Лев Антонович
Нар. 15 лютого 1869 в Керчі. Керченська Олександрівська гімназія,
Новоросійський університет, Київське піх. юнкер, училище 1893, ака-
демія Генштабу 1904. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905. Ст. ад’ютант
30-ї, 33-ї піх. дивізій, пом. ст. ад’ютанта штабів Віденського, Кавказького
військ, округів, штаб-офіцер для доручень штабу Туркестанського
військ, округу, Головного управління Генштабу, пом. ст. ад’ютанта штабу
Варшавського військ, округу. У роки І світ, війни ком. 137-го піх. Ніжин-
ського полку, нач. штабу 1-го гвардійського корпусу, генерал-майор.
В українській армії з 1917, за Гетьманату 1918 перший генерал-
кватирмейстер Генштабу Української армії і флоту, військ, аташе
українського посольства в Швейцарії, Німеччині.
В еміграції у Німеччині, з 1931 - Абісінії (тепер Ефіопія), 1948 -
Перу. Помер 15 жовтня 1951 у Лімі.
ДУБЛЯНСЬКИЙ
Іван Семенович
Нар. 9 січня 1861 в Суразькому пов., теп. Вітебської обл. Білорусії.
Петровський Полтавський кадет, корпус, 2-ге Костянтинівське військ,
училище 1881, академія Генштабу. Офіцер 16-го стр. батальйону, ст.
ад’ютант штабу Харківської місцевої бригади, штаб-офіцер управ-
ління Київської місцевої бригади, вартовий офіцер Генштабу при
штабі Приамурського військ, округу, ком. Харківської місцевої бри-
гади. У роки І світ, війни - на фронті. Генерал-лейтенант.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. Одеської місцевої
бригади. Керував діяльністю повітових військ, начальників Таврії,
Херсонщини, Поділля, комплектуванням частин 2-го Подільського
та 3-го Одеського арм. корпусів.
ДУБРОВИНСЬКИЙ
Сергій Георгійович
Нар. 20 вересня 1862 в Єлисаветграді. Міське реальне училище,
2-ге Костянтинівське військ, училище 1882, академія Генштабу 1894.
Офіцер 60-го піх. Замостівському полку в Одесі, ст. ад’ютант штабу
82
;>2-ї піх. резервної бригади, офіцер-вихователь Донського кадет,
корпусу, нач. канцелярії, ст. ад’ютант штабу Кавказького військ,
округу, нач. Владивостоцького військ, шпиталю, вартовий генерал
Іркутського військ, округу. Генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату нач. управління Харківської
м ісцевої бригади.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР в Новоросійську, з 1920 в Рос. армії в
Криму. Евакуйований до Туреччини.
ДЯДЮША
Сергій Іванович
Нар. 26 вересня 1870 у м. Хоролі на Полтав-
щині. Петровський Полтавський кадет, корпус,
1-ше Павлівське військ, училище 1888, академія
Генштабу 1902. Офіцер 2-ї, 35-ї арт. бригад, ст.
ад’ютант штабів 1-ї піх. дивізії, 1-ї Гренадерської
дивізії у Москві, пом. ст. ад’ютанта штабу Мос-
ковського військ, округу, викладач Олексїївсь-
кого військ, училища у Москві, штаб-офіцер для
особливих доручень, нач. штабу Гренадерського корпусу. У роки І світ,
війни - ком. 2-го гренадерського Ростовського полку, нач. штабів 84 піх.
дивізії, 4-ї арм. корпусу 6-ї армії Румунського фронту. Генерал-майор,
нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.
1917 в українському війську Центральної Ради, інспектор піхоти
1-го генерал-кватирмейстерства Українського генерального військ,
штабу, ком. Волинського корпусу Армії УНР. За Гетьманату ком.
Холмської групи українських військ, 1 -го Волинського арм. корпусу,
заст. нач. Генштабу. В Армії УНР нач. старшинських академічних
курсів при Генштабі, генерал для доручень Генштабу, водночас ви-
кладач Житомирської Юнацької школи. На початку 1920 другий
генерал-кватирмейстер Генштабу.
З листопада 1920 у таборі інтернованих частин у м.Каліші, гене-
рал-кватирмейстер Генштабу Дієвої Армії, генерал-поручник. Помер
23 травня 1933, похований на православному цвинтарі у Каліші.
ДЯЧЕНКО
Петро
Нар. ЗО січня 1895 в с.Березові Луки, теп. Миргородського р-ну
Полтавської обл. Реальна гімназія, агрономічна школа, Київське піх.
юнкер, училище. УІ світ, війну на фронті, офіцер 7-го арт. дивізіону.
83
В українській армії 1917, ком. 2-го Запо-
різького полку, Окремого Запорізького кін. диві-
зіону, 5-го кін. полку “Чорних Запорожців” у Пер-
шому Зимовому поході 1919-1920.
У міжвоєнний період - в таборах інтерно-
ваних частин Армії УНР в Польщі, контракто-
вий старшина Війська Польського, ком. ескад-
рону, пом. ком. 15-го Познанського уланського
полку, закінчив польську Військ, академію. 1939—
1940 у німецькому полоні. В роки радянсько-
німецької війни нач. штабу “Поліської Січі”
УПА, старшина дивізії “Галичина”, ком. 2-ї ди-
візії Української Національної Армії, генерал-хорунжий. Після війни
перебував у Мюнхені, згодом у США. Помер 22 квітня 1965 у Філа-
дельфії, де залишилася дружина Ольга з дітьми.
ЕЛЬСНЕР
Євген Феліксович
Нар. 12 грудня 1867. Ти-
фліський кадет, корпус 1885,
Михайлівське арт. учили-
ще 1886, академія Генштабу
1895. Офіцер 18-ї кін.-арт.
бригади, офіцер для дору-
чень, ст. ад’ютант штабу
Кавказького військ, округу, нач. штабу 6-го округу Окремого кордон-
ного корпусу, Ставропольський губернатор, офіцер управління Ген-
штабу, Азійського відділу Головного штабу, нач. відділу Головного штабу,
пом. нач. Головного управління розквартирування військ. ВІ світ, війну
нач. постачання Півд.-Зах. фронту. Генерал-лейтенант. В українській
армії 1918, за Гетьманату нач. Київської Юнацької інж. школи.
31919 нач. постачання Добр. армії, представник штабу ЗСПР в Рос.
армії в Криму. 1920 евакуйований до Югославії, викладач Кримського, 1-го
Рос. кадет, корпусів. Помер 5 липня 1937 в м.Біла Церква (Югославія).
ЕМАНУЕЛЬ
Олександр Миколайович
Нар.9вересня 1872.1-й кадет, корпус, Миколаївське кін. училище
1891. Офіцер 7-го уланського полку (Грубешів). У І світ, війну ком.
Кримського кін. полку 2-ї Козацької кін. дивізії.
84
В армії Української Держави 1918 ком. 2-ї кін. бригади 7-го Хар-
ківського арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, ком. Святохрестовського загону військ
11 івн. Кавказу, нач. Осетинської кін. дивізії. В Рос. армії в Криму ком.
кін. дивізіону 34-ї піх. дивізії. Евакуйований у Галліполі (Туреччина),
ком. дивізіону 1 -го Олексіївського кін. полку. Емігрував до Югославії.
І Іомер 26 квітня 1923 в м.Птуї.
ЕТІНГЕН
Оттон Оттонович
Нар. 24 листопада 1866 в м.Каліш, теп. Польща. 4-й Московський
кадет, корпус 1883, Миколаївське інж. училище 1884, академія Ген-
штабу. Офіцер 7-го понтонного батальйону, пом. нач. інж. служби
2-ї Маньчжурської армії на рос.-япон війні. Нач. інж. служби Омсь-
кого військ, округу, пом. нач., нач. інж. служби Київського військ,
округу, комендант Київської фортеці, інспектор інж. частин Віден-
ського військ, округу. В роки І світ, війни цач. інж. служби 8-ї армії
Півд.-Зах. фронту. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, член Комісії з організації
постійних військових шкіл та академій.
З кінця 1918 у відставці, виїхав до Одеси, помер в час епідемії
тифу 2 січня 1920. Похований на Лютеранському полі Нового (теп.
2-го Християнського) цвинтаря в Одесі. Його внук Андрій Етінген
нині живе в США.
ЄВДОКИМОВ
Сергій Володимирович
Нар. 26 серпня 1878. Морський корпус 1900. Офіцер рос. Тихо-
океанського флоту, учасник рос.-япон. війни 1904-1905, оборони
Порт-Артура. Після війни - ком. есмінців “Завидний”, “Живучий”.
З 1912 - на Чорноморському флоті, нач. навчальної частини флоту.
Учасник І світ, війни, морських боїв на Чорному морі. Контр-адмі-
рал. Георгієвський кавалер.
1918 в Українському військово-морському флоті. За Гетьманату -
молодший флагман Чорноморського флоту.
З 1919 в ЗСПР нач. служби зв’язку, нач. штабу Чорноморського
флоту, пом. нач. Морського управління в Криму. Евакуйований до
Туреччини. В еміграції в Югославії, Франції (таксист у Парижі), член
рос. Морських зборів. 1947 в США, член Товариства рос. морських
офіцерів в США. Помер 22 квітня 1960 в Нью-Йорку.
85
ЄВРЕЇНОВ
Микола Іванович
Нар. З червня 1854. Костянтинівський інститут, Московське піх.
юнкер, училище 1873, Офіцерська стр. школа. Учасник рос.-турець-
кої війни 1877-1978, ком. військ, підрозділів, викладач Варшавського
піх. юнкер, училища, ком. 32-го піх. Кременчузького полку у Варшаві.
В роки І світ, війни на фронті, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 член Комісії з організації по-
стійних військових шкіл та академій України.
ЄВСЕЄВ
Олександр Павлович
Нар. 14 вересня 1858. Гатчинський інститут, Санкт-Петербурзьке
піх. юнкер, училище 1886. Офіцер 64-го піх. Казанського, 63-го піх.
Углицького полків. У роки 1 світ, війни на фронті. Генерал-майор.
В українській армії 1917-1918, ком. Сердюцької бригади у боях з
більшовицькими військами під Жмеринкою, Вінницею, Козятином.
євтимович
Варфоломій Пименович
Нар. 28 серпня 1888 у с.Перегонівці, тепер Обухівського р-ну
Київської обл. Київська художня школа, Чугуївське піх. юнкер, учи-
лище 1914. Офіцер 168-го піх. Миргородському полку у Києві, ком.
маршової роти у Бресті-Литовському. В І світ, війну ком. піх. роти,
після поранення у 1915 служив у Полтаві.
Учасник українізації рос. частин, Всеукраїнських військ, з’їздів
1917, член Військового Генерального Комітету, нач. курсу 1-ї Україн-
ської школи прапорщиків, старшина для доручень при Шкільній
управі Військ. Генерального секретаріату. За Гетьманату - старшина
інспекторату військ, шкіл, старшина для доручень. З 1919 нач. 2-ї
Юнацької школи у Кам’янці-Подільському, старшина Шкільної
управи Генштабу Армії УНР, старшина для доручень штабу Запорізь-
кої групи.
1920 інтернований з частинами українських військ у таборах
Польщі, нач. відділу роботи серед населення 3-го генерал-кватир-
мейстерства. З 1924 у Львові, після вступу радянських військ 1939 -
у Варшаві, член Українського Національного Комітету, з червня 1941
уЛьвові. 1943 старшина дивізії “Галичина”, 1-ї дивізії УНА, заст. нач.
старшинської школи в Празі. Генерал-хорунжий. 1945 виїхав на
Захід. Перебував у т. Міттенвальд, Німеччина.
86
ЄЛЧАНІНОВ
Андрій Георгійович
Нар. 7 вересня 1868, із дворян. Симбірський кадет, корпус, Ми-
хайлівське арт. училище 1889, академія Генштабу 1894. Офіцер 6-ї
гарм. бригади, офіцер для особливих доручень штабу 4-го арм. кор-
пусу, пом. ст. ад’ютанта штабу Віденського військ, округу, Головного
управління Генштабу, викладач, професор академії Генштабу, член
арт. комітету Головного управління Генштабу. В роки І світ, війни нач.
10-ї Сибірської стр., 12-ї стр. дивізій Румунського фронту, гене-
рал-лейтенант.
В українському війську з листопада 1917 командувач Одеським
військ, округом. За Гетьманату - ком. 2-го Подільського арм. корпусу.
ЄЛЧАНИНОВ
Георгій Іванович
Нар. 16 серпня 1821. Кадет, корпус 1891, Миколаївське кін. учи-
лище 1853. У світ, війні ком. гусарського полку, Георгієвський кава-
лер. Генерал-майор.
За Гетьманату ком. кін. бригади 4-ї кін. дивізії.
ЄЛЧАНИНОВ
Олександр Георгійович
Нар. 1874, з дворян. Полоцький кадет, корпус, Михайлівське арт.
училище 1896. Служив у Варшавському військ, окрузі. У роки І світ,
війни - ком. 2-го дивізіону 37-ї арт. бригади.
В українській армії 1917, офіцер штабу Одеського військ, округу,
заст. ком. Окремої кін. дивізії, генерал-хорунжий.
Після інтернування у Польщі викладач Кам’янець-Подільської
Юнацької школи в Ланцуті, Вадовицях. Помер 1921.
єльшин
Олександр Якович
Нар. 13 серпня 1865. Гімназія, Морське військове інж. училище
1886, академія Генштабу 1894.
Офіцер лейб-гвардії Павловського полку, ст. ад’ютант штабу 4-ї
піх. дивізії Варшавського військ, округу, нач. штабу Керченської
фортеці, нач. військ, комунікацій Приамурського та Іркутського
військ, округів, ком. 104-го піх. Устюжського полку, пом. генерал-
кватирмейстера Головного управління Генштабу, офіцер штабу окру-
гу, нач. штабів 22-го, 3-го арм. корпусів Одеського військ, округу. В
87
роки І світ, війни на Захід, фронті, нач. 42-ї піх. дивізії, ком. 23-го
арм. корпусу.
В українській армії 1918, за Гетьманату у Генштабі, нач. штабу
головнокомандувача гетьманськими військами.
1920 в еміграції у США, голова Союзу рос. інвалідів, Товариства
ветеранів. Генерал від інфантерії. Помер 23 вересня 1951 в Сіетлі (США).
ЄРМАКОВ
Володимир Петрович
Нар. 24 січня 1867. Морський кадет, корпус 1887. Учасник рос.-
япон. війни 1904-1905, ст. офіцер крейсера “Володимир Мономах”,
ком. канонерського човну “Славянка”, навчального судна “Хаба-
ровск”, есмінця “Генерал Кондратенко”, 7-го, 3-го мінних дивізіонів
Балтійського флоту. Напередодні І світ, війни - ком. судна “Ни-
колаев” Чорноморського флоту. У роки війни - контр-адмірал.
За Гетьманату - ком. Дунайської флотилії.
Залишився в СРСР, загинув у радянських таборах в 1930-х рр.
ЄРМАКОВ
Мстислав Петрович
Нар. 25 червня 1867. Морський корпус 1888, Морська академія.
Учасник І світ, війни. Генерал-лейтенант флоту.
За Гетьманату головний інженер Дунайської флотилії.
1919-1920 в Добр. армії ЗСПР, Рос. армії в Криму. Евакуйований
в Туреччину. 1920 ст. морський нач. в Константинополі. Емігрував
до Франції. Помер 26 липня 1960 в Парижі.
ЄРОШЕВИЧ
Петро Констянтинович
Нар. 4 липня 1870 на Полтавщині. Петров-
ський Полтавський кадет, корпус, Михайлів-
ське арт. училище 1891, академія Генштабу 1898.
Ком. піх. роти, штаб-офіцер для особливих дору-
чень при штабах Приамурського військ, округу,
2-го Сибірського арм. корпусу,учасник воєнної
кампанії 1900-1901 у Китаї, рос.-япон. війни
1904-1905, нач. штабу 79-ї піх. дивізії. У роки
І світ, війни - ком. 2-го Запасного полку, нач. штабу 6-го арм. корпусу,
ком. 18-ї піх. дивізії, 11-го піх. Подільського арм. корпусу Півд.-Зах.
фронту, генерал-лейтенант.
88
1917 українізував дивізії 11-го корпусу, сформував і привів до
Кам’янця-Подільського в розпорядження Центральної Ради 12-ту
стр. дивізію. Зарахований до складу інспектури Українського Ген-
штабу. За Гетьманату 1918 командир 2-го Подільського арм. корпусу.
Ком. Волинської групи, заст. військ, міністра, Генеральний інспектор
Армії УНР.
З 1920 у складі інтернованих частин у Ченстохові (Польща), діяч
ветеранських організацій. З 1924 - у м.Томашові-Мазовецькому,
службовець польських підприємств. 1945 арештований органами
НКВС СРСР. Загинув у радянському концтаборі.
ЄФРЕМОВ
Сергій
Нар. 1893 р. Офіцер рос. армії, учасник
І світ, війни.
1917 голова Української Військової Ради
Катеринославщини, делегат 1-го та 2-го Все-
українських військ, з’їздів у Києві. 1918 ком.
Гайдамацького полку в обороні Катеринослав-
щини від більшовицьких військ.
З 1920 в еміграції на Закарпатті. У березні
1939 - головнокомандувач Карпатської Січі - збройних сил Карпат-
ської України в боях з угорськими військами. Генерал-хорунжий. У
роки II світ, війни служив у словацькій армії. З 1945 в еміграції у
США, голова Союзу українських ветеранів війни. Помер 8 грудня
1966 в м.Асторія штату Нью-Йорк.
ЄЩЕНКО
Микола Дмитрович
Нар. 26 жовтня 1878 у Києві. Реальне училище, Київське піх.
юнкер, училище 1902, Електротехнічна школа 1905, академія Геншта-
бу 1912. Офіцер 166-го піх. Рівненського полку в Києві. У роки І світ,
війни - на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. управління військ,
комунікацій, 1-й генерал-кватирмейстер Головного управління Ген-
штабу, нач. Головного управління Генштабу Армії УНР. Гене-
рал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР в Польщі перебував у Ченстохові,
з 1924 - в Югославії.
89
ЄЩЕНКО
Михайло Васильович
Нар. 22 травня 1863. Полтавський кадет, корпус. 1882,1-ше Пав-
лівське військ, училище 1883. Офіцер 156-го піх. Єлисаветградського
полку, ком. сапер, роти Новогеоргіївської фортеці Варшавського військ,
округу. В роки І світ, війни на фронті, генерал-майор.
З 1918 в армії Української держави, УНР, 1921 перебував у складі
інтернованих частин в Польщі.
ЖДАНОВ
Микола Олександрович
Нар. 21 грудня 1867 в Із’яславі, теп. Хмельницької обл. Орлов-
ський Бахтіна кадет, корпус, 3-тє Олександрійське військ, училище
1889, академія Генштабу 1903. Офіцер 18, 38-ї арт. бригад, учасник
рос.-япон. війни 1904-1905. Ст. ад’ютант штабу 1-го кін. корпусу, ст.
офіцер з особливих доручень штабу 19-го арм. корпусу, ст. ад’ютант
штабів військ Забайкальської області, 2-го Сибірського арм. корпусу,
нач. штабу 6-ї стр. Туркестанської бригади. В роки І світ, війни - нач.
штабу 65-ї піх. дивізії, генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату 1918 пом. нач. 13-ї пішої дивізії
в Харкові.
З 1919 у Червоній Армії.
ЖДАНОВИЧ
Кіндрат Миколайович
Нар. 8 березня 1847 в с.Медведівці, тепер Семенівського р-ну
Чернігівської обл., з дворян. 2-ге Костянтинівське, Михайлівське арт.
училище 1870. Офіцер Кавказької арт. бригади, ст. ад’ютант штабу
6-го арм. корпусу, арт. упр. Варшавського військ, округу, ком. Фін-
ляндського арт. полку, нач. Казанської місцевої бригади. В роки І світ,
війни ком. піх. дивізії, генерал-лейтенант.
За Центральної Ради - ком. Полтавської місцевої бригади. Вби-
тий збільшовиченими солдатами у Полтаві ТІ серпня 1917.
жнов
Олександр Іванович
Нар. З грудня 1865 в Ростові Ярославської губ. 4-й Московський
кадет, корпус, 3-тє Олександрівське військ, училище 1885, академія
Генштабу 1897. Офіцер17-Ї арт. бригади, ст. офіцер, для доручень
штабу 2-го арм. корпусу, ст. ад’ютант штабу Фінляндського військ.
90
округу, нач. штабу Свеаборзької фортеці, ком. 11-го стр. Фінлянд-
і якого полку. В роки І світ, війни нач. 132-ї піх. дивізії, штабу Мін-
। якого військ, округу. Георгієвський кавалер. Генерал-лейтенант.
За Гетьманату 1918 ком. 14-ї пішої дивізії у Бахмуті 7-го Харків-
і якого арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР на Кубані, викладач, нач. Корнілов-
і якого військ, училища. 1920 евакуйований в Туреччину, Болгарію,
11 ач. гарнізону рос. частин в Ямборі, викладач Олександрівського
військ, училища в Болгарії. Помер 20 січня 1946 в Софії.
ЖУКОВ
Володимир Якимович
Нар. 19 жовтня 1871. Полтавський кадет, корпус 1889, Михай-
лівське арт. училище 1890. Офіцер 312-ї арт. бригади, ст. офіцер
Михайлівського арт. училища, ком. 2-ї батареї 1-го Фінляндського
стр.-арт. дивізіону. В роки І світ, війни на фронті. Генерал-майор.
В армії Української Держави нач. артилерії 8-го Катеринослав-
ського арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, ком. арт. дивізіону, 4,34-ї арт. бригад.
Загинув у бою восени 1920 в Криму.
ЖУКОВ
Ілля Данилович
Нар. 20 липня 1857. Володимирський Київський кадет, корпус,
2-ге Костянтинівське військ, училище 1880. Ком. батареї 51-ї арт.
бригади, 5-го стр. арт. дивізіону, ком. 26-го арт. парку. У роки І світ,
війни - на фронті.
В українській армії 1918 за Гетьманату нач. артилерії 8-го Кате-
ринославського арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
ЖУКОВ
Петро-Павло Васильович
Нар. 10 червня 1865. Петровський Полтавський кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище 1892, академія Генштабу. Офіцер 20,21-ї
арт. бригад, ст. ад’ютант штабу 10-ї кін. дивізії, штаб-офіцер військ,
губернатора Приморської області, штаб-офіцер з особливих дору-
чень штабів 12-го арм. корпусу, Київського військ, округу. В роки І
світ, війни - на фронті. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, Полтавський губернський
комендант, нач. Полтавської залоги.
91
ЖУПІНАС
Дмитро Васильович
Нар. 24 травня 1892 у м. Сміла теп. Чер-
каської обл. Кін. юнкер, училище 1913. Офіцер
12-го драгун, полку, учасник І світ, війни.
В українській армії 1917. Учасник Першо-
го Зимового походу. 1919-1920 ком. 2-го кін.
полку Окремої кін. дивізії. Генерал-хорунжий.
З 1952 в США.
Помер 26 серпня 1968 у Нью-Йорку. Похований на цвинтарі
Бавнд Брук.
ЗАБОЛОТНИЙ
Аркадій Мойсейович
Нар. 7 січня 1870. в м.Остер, тепер Козелецького р-ну Чернігів-
ської обл. Чугуївське піх. юнкер. училище1894, академія Генштабу
1904. Офіцер 32-го Кременчуцького полку, пом. ст. ад’ютанта штабу
3-ї Манчжурської армії в роки рос.-япон. війни, ст. офіцер для дору-
чень Варшавського військ, округу, викладач Чугуївського піх. юнкер,
училища, ст. ад’ютант штабу Київського військ, округу. В роки І світ,
війни ком. 7-го стр. полку, генерал-майор.
За Гетьманату нач. штабу 4-го Київського арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР. В еміграції у Югославії. Помер 18
квітня 1928 у Белграді. Похований на Новому цвинтарі.
ЗАБОЛОТНИЙ
Василь Сельвестрович
Нар. 2 березня 1860. Київське військ, училище 1884. Офіцер 44-го
резервного батальйону, учасник рос.-япон. війни, офіцер 149-го піх.
Чорноморського полку. В роки І світ, війни ком. 297-го піх. Ковельського
полку. 1915 потрапив у полон. Повернувся інвалідом до Києва.
В українській армії за Гетьманату 1918, член Комісії з організації
постійних військ, шкіл та академій, нач. штабу 4-го Київського арм.
корпусу. З 1920 - у таборах інтернованих частин Армії УНР в Поль-
щі. Член таборової управи військових інвалідів (1926).
ЗАГНІЄВ
Микола Григорович
Нар. 18 грудня 1864 на Чернігівщині. Одеське реальне училище
1883, Одеське піх. юнкер, училище 1885, академія Генштабу 1900.
92
Офіцер 16-го стр. полку, ст. ад’ютант штабу 20-ї піх. дивізії, штаб-
офіцер для доручень 13-го арм. корпусу, нач. штабу 32 піх. дивізії
Кавказького військ, округу. В роки І світ, війни ком. 3-го піх. Нарв-
ського полку. Перебув німецький полон. Генерал-майор.
В армії Української Держави нач. канцелярії Військового міністра.
1919 в ЗСПР. Емігрував 1920 в Югославію. Помер після 1922.
ЗАГРОДСЬКИЙ
Олександр
Нар. 10 квітня 1889 у с.Зеленькові, тепер
Тальнівського р-ну Черкаської обл. Отримав
офіцерський чин у І світ, війну, ком. баталь-
йону на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1917пом.ком.полкуім. геть-
мана П.Дорошенка 1 -ї Сердюцької дивізії, за-
гону добровольців у боях проти більшовиць-
ких частин Муравйова під Конотопом і Дар-
ницею, в обороні Києва, 1918 ком. 1-го Запорізького куріня Окре-
мого Запорізького загону, 1 -го стр. полку ім. гетьмана П.Дорошенка
Запорізької дивізії, Запорізького корпусу. У період Гетьманату ком.
1-го Запорізького пішого полку. 1919 ком. 3-ї дивізії Армії УНР, ком.
2-ї Волинської дивізії у Першому Зимовому поході, 1920 заст. голов-
нокомандувача Армії УНР.
З грудня 1920 у таборі інтернованої 2-ї Волинської дивізії в
Каліші, член правління Української станиці в Каліші, Українського
військово-історичного товариства, Голова Ради Хреста Симона Пет-
люри, Спілки українських воєнних інвалідів у Польщі. Генерал-
полковник. З 1945 в Німеччині, 1949 - США. Помер 4 серпня 1968.
ЗАКРЖЕВСЬКИЙ
Василь Іванович
Нар. 29 грудня 1865 в м.Кобеляки, тепер Полтавської обл. Пол-
тавська гімназія, Московський ун-т, Московське піх. юнкер, училище
1884, Електротехнічна школа. Офіцер кадет, корпусів, ком. 1-ї Кав-
казької роти телеграф, зв’язку. У роки І світ, війни нач. радіотеле-
графного зв’язку Півд.-Зах. фронту.
В армії Української Держави інспектор радіочастин, член Комісії
з організації постійних військ, шкіл та академій, нач. електротех-
нічного відділу Головного інж. управління. В Армії УНР нач. Головної
інж. управи Генштабу. Генерал-хорунжий.
93
ЗАЛІСЬКИЙ
Петро Іванович
Нар. 5 жовтня 1867 на Слобожанщині. Петровський Полтав-
ський кадет, корпус, Михайлівське арт. училище 1888, академія Ген-
штабу 1895. Офіцер 23-ї, 17-ї кін.-арт. бригад, ст. ад’ютант штабу 7-ї
кін. дивізії, нач. стройового відділу Брест-Литовської фортеці, нач.
штабу 6-ї кін. дивізії, ком. 4-го драгунського Новотроїцького Кате-
ринославського полку Варшавського військ, округу. У роки І світ,
війни нач. штабу 6-го арм. корпусу, 1-го кін. корпусу, ком. 1-ї бригади
3-ї кін. дивізії, 2-ї бригади 13-ї кін. дивізії на Півд.-Зах. фронті.
Генерал-майор.
1917 учасник українізації частин 34-го корпусу. За Гетьманату
Харківський губернський староста, опікувався частинами Запорізь-
кого корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСРП, Рос. армії в Криму, 1920 редактор
газети“‘Военньш голос”, виїхав до Туреччини, а звідти до Югославії.
Автор низки військ.-наук, праць, політичних статей в “Хлібороб-
ській України”. Помер 1929 в Югославії.
ЗАЛЬФ
Артур Августович
Нар. 23 жовтня 1973 в Петербурзі. Петербурзьке піх. юнкер,
училище 1897, академія Генштабу 1906. Ст. ад’ютант штабу 30-ї піх.
дивізії, пом. ст. ад’ютанта штабу Віленського військ, округу, ст. офі-
цер для доручень штабу Віленського військ, округу. В роки І світ,
війни ком. 95-го піх. Красноярського, 143-го піх. Дорогобузького
полків. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. штабу 12-ї пішої дивізії
4-го Полтавського арм. корпусу, член Воєнно-наук. комітету.
1919 в Добр. армії ЗСПР, Рос. армії. 1920 емігрував до Естонії.
Помер після 1932.
ЗАНЬКІВСЬКИЙ
Петро Іванович
Нар. 4 січня 1872. Володимирський Київський кадет, корпус, 2-ге
Костянтинівське військ, училище 1891. Офіцер 39-їарт. бригади, ком.
батареї 51-ї арт. бригади. В роки І світ, війни ком. арт. полку, бригади.
В українській армії 1918, ком. гарм. полку Запорізького корпусу
Армії УНР. Генерал-хорунжий.
94
ЗАПОЛЬСЬКИЙ
Микола Володимирович
Нар. 9 червня 1875 на Чернігівщині. Полтавський кадет, корпус
1894, Костянтинівське арт. училище 1897, академія Генштабу 1904.
Офіцер гвардійської артилерії. В роки І світ, війни нач. штабу 7-ї
армії. Генерал-майор. В армії Української Держави 1918 нач. канцелярії
Військ, міністра.
З 1919 в Добр. і Рос. арміях ЗСПР. Евакуйований 1920 в Туреч-
чину. В еміграції перебував у Сараєві (Югославія). Помер після 1931.
ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Олександр Миколайович
Нар. 8 липня 1872 у с.Осняги, тепер Гадяцького р-ну Полтавської
обл. Московський ун-т 1894, Московське піх. юнкер, училище 1895,
Олександрівська воєнно-юридична академія 1902.
Офіцер 18-ї арт. бригади, кандидат на посаду військ, судді, пом.
військ, прокурора Варшавського військ, округу, слідчий Київського
військ, округу, генерал-майор. У армії Української Держави 1918,
член судового відомства Військ, міністерства.
ЗЕЛІНСЬКИЙ
Віктор Петрович
Нар. 13 грудня 1864 у с.Петраківці, те-
пер Катеринопільського р-ну Черкаської
обл. Псковський кадет, корпус 1883, Кос-
тянтинівське арт. училище 1884, Офіцер-
ська арт. школа 1889. Офіцер 9-ї Східно-
Сибірської арт. бригади, учасник рос.-япон.
війни 1904-1905, нагороджений Золотою
Георгієвською зброєю. В роки І світ, вій-
ни - 6-ї Сибірської стр. арт. бригади, ком.
6-ї стр. Сибірської дивізії Півд.-Зах. фронту, генерал-лейтенант.
Потрапив у німецький полон.
1918 у німецьких таборах військовополонених Раштаті, Вецлярі,
Зальцведелі формує 1-шу Українську стр. дивізію “синьожупан-
ників”. За Гетьманату ком. важкої гарм. бригади 1919 ком. Київського
фронту армії УНР. 1920 голова військ, місії УНР у Варшаві, голова
Української військово-ліквідаційної комісії з осоідком у Варшаві.
У міжвоєнний період діяч українських військових товариств і
об’єднань у Польщі, автор публікацій з історії визвольних змагань,
95
спогадів “Синьожупанники”. Помер 14 грудня 1940 у польському
містечку Сопоті (околиці Гданська).
ЗІГЕЛЬ
Дмитро Михайлович
Нар. 1864 на Херсонщині. Нижньогородський кадет, корпус 1887,
Костянтинівське військ, училище 1889, академія Генштабу 1898.
Учасник китайської кампанії і рос.-япон. війни 1904-1905, ст. ад’ю-
тант штабу 2-ї Маньчжурської армії, нач. штабу 2-ї Сибірської піх.
дивізії. В роки І світ, війни нач. штабу 2-го Туркестанського арм.
корпусу, нач. 127-ї піх. дивізії. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, член воєнно-наукового комі-
тету при Головному управлінні Генштабу.
1919 в Добр. армії ЗСПР генерал-кватирмейстер, нач. штабу, ко-
мандувач Кавказької армії, генерал-лейтенант. 1920 в Криму, комендант
Керченської фортеці. Помер 11 липня 1922 в м.Панчево (Югославія).
ЗМІЄНКО
Всеволод Юхимович
Нар. 28 жовтня 1886 в Одесі. Міське реальне
училище, Одеське піх. юнкер, училище 1906,
Офіцерська арт. школа 1912, академія Генштабу
1914. Офіцер 60-го піх. Замосцького полку. У
роки І світ, війни ком. батальйону, ст. ад’ютант
штабу 39-го арм. корпусу на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1917, нач. штабу Одесь-
кої гайдамацької дивізії, пом. коменданта Оде-
щини, голова демобілізаційної комісії УНР в
Таврії, на Херсонщині, Катеринославщині. За Гетьманату пом. нач.
штабу 3-го Херсонського корпусу. В Армії УНР нач. штабу Півд,-
Схід. групи українських військ в районі Одеси, 1-ї стр. дивізії, Окре-
мого корпусу Січових Стрільців у боях на більшовицькому і денікін-
ському фронтах, нач. штабу 6-ї стр. Січової дивізії в обороні Замостя.
Генерал-хорунжий.
З 1920 у таборах інтернованих українських військ Александрові
Куявському, Щипйорно, лектор курсів штабних старшин Армії УНР,
засновник і голова Українського військ.-істор. товариства, Громад-
ського українського суду, Варшавської філії Українського Централь-
ного Комітету в Польщі, член Товариства допомоги українським
емігрантам, Ради Хреста Симона Петлюри, редколегії військ.-істор.
96
журналу “Табор”. Автор спогадів і статей з історії українських ви-
звольних змагань. Помер ЗО жовтня 1938 у Варшаві, похований на
цвинтарі Воля.
ЗНАЧКО-ЯВОРСЬКИЙ
Іван Костянтинович
Нар. 24 червня 1854 у Полтаві, польського походження. Чугуїв-
ське піх. юнкер, училище 1877, Офіцерська школа, академія Генштабу.
Служив у 35-му піх. Брянському полку. Учасник рос.-турецької, рос.-
япон., І світ. воєн. Нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.
Генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату, нач. Головного арт. управління
Військового міністерства.
ЗОЛЬДНЕР
Герман Іванович
Нар. 12 листопада 1872 у Києві, з дворян.
Київське реальне училище 1889, Московське
Олексїївське військ, училище 1891, Офіцерська
арт. школа. В роки І світ, війни командир
115-ї арт. бригади.
В армії Української Держави 1918, ком. 5-ї
легкої гарм. бригади в Одесі 3-го Одеського
арм. корпусу.
1919 в армії Сх. фронту П.Колчака, інспектор артилерії Омської
групи військ, Далекосхідної армії, член Військової Ради, генерал-
майор. В еміграції у Китаї, пом. нач. відділу РОВС у Харбіні, голова
Об’єднання Олексіївського військ, училища. Помер 28 січня 1938
в Харбіні.
ЗУБОВ
Володимир Кирилович
Нар. 24 березня 1856. Московська військ, гімназія, Олександ-
рійське піх. юнкер, училище 1874. Офіцер 5-го піх. Східно-Сибір-
ського полку, учасник рос.-турецької війни 1877-1878, воєнних
компаній у Китаї 1880-1881,1900-1901 і рос.-япон. війни 1904-1905.
Ком. 27-го піх. Східно-Сибірського полку, 1-ї бригади 7-ї піх. Сибір-
ської дивізії. У роки І світ, війни ком. 108-ї піх. дивізії, 3-го Кавказь-
кого корпусу Зах. фронту. Генерал-лейтенант.
В українській армії за Гетьманату - нач. штабу арм. корпусу.
4 М. Литвин
97
ІВАНОВ
Володимир Степанович
Нар. 25 червня 1870 в Петербурзі. 1 -й Петербурзький кадет, корпус,
Миколаївське інж. училище 1890, академія Генштабу 1897. Ст. ад’ютант
штабу 16-го арм. корпусу, ст. офіцер з особливих доручень штабів 3-го
арм. корпусу, Віденського військового округу, нач. штабу 2-го округу
Окремого корпусу кордонної охорони. В роки І світ, війни вартовий
генерал штабу 6-ї армії Румунського фронту, генерал-майор.
В армії Української Держави пом. ком. Окремого корпусу кор-
донної охорони.
ІВАНОВ
Євграф Дмитрович
Нар. 22 березня 1871. Київський кадет, корпус 1889, Михайлівське
арт. училище 1892. Офіцер 13-ї арт. бригади, ком. батареї 342-ї арт.
бригади. Учасник І світ, війни. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. 6-ї легкої гарм. бригади в
Миколаєві, 3-го Одеського арм. корпусу.
1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. 5-ї піх. дивізії Дністровського загону
військ Новоросійської обл. 1920 у Рос. армії в Криму. Емігрував
до Югославії.
ІВАНОВ
Іван Васильович
Нар. 2 січня 1879 в Петербурзі. Технічна арт. школа 1903, академія Ген-
штабу. Нач. кадрового відділу штабу Ковенської фортеці, ст. ад’ютант Ми-
хайлівської фортеці. В роки І світ, війни ком. 6-го стр. полку. Генерал-майор.
В українській армії 1918, нач. Загального відділу Головного управ-
ління Генерального штабу.
1919 в Донській армії ЗСПР. Генерал-лейтенант.
ІВАНОВ
Микола Петрович
Нар. 19 вересня 1863 у Києві. Міська гімна-
зія, Михайлівське арт. училище 1884, арт. ака-
демія 1904. Нач. Чугуївського артполігону. У
роки І світ, війни - ком. 71 -ї арт. бригади. Ге-
нерал-майор.
В українській армії з 1917, нач. арт. управи
Київського військ, округу, член Українського
98
Іенерального Військового Комітету, Військового секретаріату Цент-
ральної Ради.
ІГНАТОВИЧ
Володимир Євграфович
Нар. 29 листопада 1864. 2-й Московський кадет, корпус 1882,
Михайлівське арт. училище 1885, Олександрівська військ.-юридична
академія 1892. Кандидат військ, судді Московського окружного суду,
пом. військ, прокурора Варшавського та Київського військ, округів,
суддя Київського військ, округу, пом. Головного військ, прокурора,
генерал-лейтенант.
В українській армії член Головної військ, судової управи Військо-
вого міністерства.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. Головного військового суду, 1920
в Рос. армії в Криму член Головного військ, суду. Емігрував до Юго-
славії. Помер 6 лютого 1931.
ІГНАТОВИЧ
Микола Євграфович
Нар. 1871. Військ, училище 1891, Олександрівська військ.-юри-
дична академія. Прокурор Київського військ, округу. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, член Головного військ, управи
Військового міністерства.
1919 в Добр. армії ЗСПР, прокурор Київського військ.-окружного
суду. 1920 евакуйований в Солоніки (Греція), емігрував до Югославії.
Помер 16 лютого 1956 в Белграді.
ІГНАТЬЄВ
Микола Миколайович
Військ, училище, академія Генштабу 1897. В І світ, війну ком.
бригади 1-ї гвардійської піх. дивізії. Генерал-майор.
В армії Української Держави ком. 6-ї піх. дивізії 3-го Одеського
арм. корпусу.
1919 в Добр. армії ЗСПР. Емігрував до Болгарії. Помер 20 лютого
1962 в Софії.
ІГНАТЬЄВ
Олексій Микитович
Нар. 7 лютого 1877. Тюменське реальне училище 1894, Москов-
ське піх. юнкерське училище 1896, академія Генштабу 1914.Офіцер
7-го Сх.-Сибірського батальйону, 13-го Сх.-Сибірського стр. полку
4*
99
у рос.-япон. війні. В роки І світ, війни ст. ад’ютант штабу Одеського
військ, округу, 8-ї армії Півд.-Зах. фронту. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918.
ІЗЕРГІН
Сергій Михайлович
Нар. 5 вересня 1875. Миколаївський кадет, корпус, Київське піх.
юнкер, училище 1898, академія Генштабу 1908. Ст. ад’ютант штабів
2-ї піх. дивізії (Новогеоргїївськ), 17-го арм. корпусу (Москва), 20-го
арм. корпусу Віденського військ, округу, нач. відділення штабу Све-
аборзької фортеці. В роки І світ, війни нач. штабу 53-ї піх. дивізії.
В українській армії 1918 за Гетьманату, нач. штабу 3-го Одеського
арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
1919 в армії Сх. фронту П.Колчака, нач. штабу Омського військ,
округу, ком. 1-го Уральського корпусу. В еміграції у Франції, помер
19 листопада 1933.
ІСАЇВ
Володимир Костянтинович
Нар. 1876 на Полтавщині. Військове училище, академія Генштабу
1908. Учасник І світ, війни. Генерал-майор.
В армії Української Держави нач. управління комунікацій Військ,
міністерства.
ІСАЇВ
Іван Георгійович
Нар. 13 лютого 1861. Оренбурзький Неплюєвський кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище 1882, інж. академія. Штаб-офіцер з особ-
ливих доручень інж. управління Туркестанського військ, округу, нач.
Самаркандської інж. дистанції. З 1908 нач. інж. служби Свеаборзької
фортеці, пом. нач. інж. служби Віденського військ, округу. В роки І
світ, війни нач. управління розквартирування військ Двінського
військ, округу, генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918, пом. ком. 10-ї пішої дивізії 5-го
Чернігівського арм. корпусу.
КАДОМСЬКИЙ
Дмитро Петрович.
Нар. 21 жовтня 1868 в Тамбовській губ. 4-й Московський кадет,
корпус 1886, 3-тє Олександрівське військ, училище 1888, академія
Генштабу 1894. Офіцер лейб-гвардії Волинського полку, ст. офіцер
100
для доручень, штаб-офіцер з особливих доручень штабу Казанського
військ, округу, нач. штабу 17-ї, 44-ї піх. дивізій, ком. 167-го піх.
Острозького полку, 1-ї бригади 5-ї піх. дивізії. Учасник рос.-япон.
війни. В роки І світ, війни нач. штабу 15-го корпусу. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. 6-ї пішої дивізії 3-го
Одеського арм. корпусу.
КАЗАНОВИЧ
Борис Ілліч
Нар. 1871. Могилевська гімназія 1890, Московське піх. юнкер,
училище 1892, академія Генштабу 1899. В роки І світ, війни нач. штабу,
ком. 6-ї Сибірської стр. дивізії, генерал-майор.
За Гетьманату 1918 в резерві чинів.
З 1918 в ЗСПР, нач. 1-ї дивізії, ком. 1-го арм. корпусу, командувач
військами Закаспійської обл., нач. піх. дивізії. Генерал-лейтенант. В
еміграції у Югославії, діяч об’єднань колишніх військовиків рос.
армії. Помер 2 травня 1943 в Панчево.
КАКУРІН
Микола Євгенович
Нар. 4 вересня 1883 у м.Орлі в дворянській
сім’ї. Житомирська гімназія, Михайлівське арт.
училище 1904, академія Генштабу 1910. Ст. ад’ю-
тант штабу 5-ї піх. дивізії. У роки І світ, війни -
ст. ад’ютант штабу 10-го арм. корпусу, нач. шта-
бу 3-ї Забайкальської козацької бригади, 71-ї
піх. дивізії, ком. 7-го піх. Кавказького полку.
В українській армії з березня 1918 генерал-
кватирмейстер Генштабу, забезпечував форму-
вання Запорізького корпусу, Окремого полку Січових Стрільців,
корпусів Армії УНР. За Гетьманату пом. нач. Генштабу, співавтор
законів про загальний військ, обов’язок, військ, судівництво, військ,-
санітарну службу, постачання армії. З грудня 1918 в Галицькій армії
ЗУНР, нач. штабу корпусу, учасник українсько-польської війни 1918—
1919, а після об’єднання УГА з Армією УНР 1919 - бойових дій на
більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал-хорунжий.
З лютого 1920 в Червоній армії, нач. штабу дивізії, помічник
командувача Зах. фронту М.Тухачевського. Учасник радянсько-
польської війни. З 1921 у Москві, професор Військ, академії Червоної
армії, нач. відділу історії громадянської війни при штабі Червоної
101
армії, професор військ, історії та історії військ, мистецтва в академії
Генштабу. Автор книг, двотомника “Как сражалась революция”. У
червні 1930 заарештований органами ДПУ, засуджений на 10 років
ув’язнення. Помер у тюрмі 29 липня 1936.
КАЛЬНИЦЬКИЙ
Михайло Миколайович
Нар. 6 листопада 1870 у Тифлісі (Грузія). Тифліська класична
гімназія, Московське піх. юнкер, училище 1891, академія Генштабу
1899. Учасник рос.-япон. війни. В роки І світ, війни нач. 123-ї піх.
дивізії, Георгієвський кавалер. Генерал-лейтенант.
В армії Української Держави нач. штабу Київського військ, округу.
З 1919 - в Добр. армії ЗСПР, ком. військами Полтавського району,
5-го кін. корпусу. В еміграції перебував в Югославії, Франції, голова
Союзу інвалідів. Помер 29 червня 1961 в Парижі. Похований на
цвинтарі Сент Женев’єв де Буа.
КАНДИБА
Василь
Виходець із дворян Чернігівщини. Генерал-майор медичної служ-
би рос. армії. Учасник І світ, війни.
В українській армії 1918, за Гетьманату корпусний лікар 3-го
Одеського арм. корпусу, на поч. 1919 нач. загальної управи Військо-
вого міністерства.
КАНІН
Василь Олександрович
Нар. 11 листопада 1862. Морський корпус 1882.
У роки І світ, командувач Балтійським флотом,
віце-адмірал.
В Українському військ.-морському флоті
1918 ком. Чорноморського флоту. За Гетьманату
- у складі ген. штабу Міністерства морських
справ. Емігрував 1920 до Франції. Помер 17
червня 1927 в Марселі.
КАНЦЕРІВ
Павло Григорович
Нар. З червня 1866 в Одесі. Одеське реальне училище, військ,
училище 1887. Офіцер 125-го Курського піх. полку в Рівному. В роки
І світ, війни ком. 71-го піх. Білевського полку, генерал-майор.
102
В армії Української держави 1918, нач. відділу штабу Київських
добровольчих офіцерських дружин.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. Марковської, 6-ї піх. дивізій,
генерал-лейтенант. З 1921 в таборах біженців у Румунії.
КАПКАН
Юрій Євгенович
Нар. 1875. Військ, училище. Офіцер 193-го
піх. Свіязького полку. В роки І світ, війни ви-
кладач Офіцерської стр. школи, автор “Ста-
туту кулеметної служби”. Підполковник.
1917 делегат Українських військ, з’їздів,
член Центральної Ради, Українського генераль-
ного військ, комітету, ком. 1-го Українського
козачого полку ім. Б.Хмельницького, 1-го Укра-
їнського полку охорони революції, отаман 1-ї
Сердюцької дивізії, з грудня командувач Збройними Силами Цент-
ральної Ради. За Гетьманату губернський комендант Таврії. 1919
інспектор піхоти Армії УНР. Пропав безвісті під Полтавою.
КАПУСТЯНСЬКИЙ
Микола Олександрович ..;
Нар. 5 лютого 1880 в с.Чумаки, тепер Дніпро-
петровського р-ну Дніпропетровської обл. Кате-
ринославська духовна семінарія, Одеське піх. ' ’ . . .
юнкер, училище 1904, академія Генштабу 1912.
Учасник рос.-япон. війни 1904-1905, викладач
Віденського піх. училища. У роки І світ, війни на . ' ’ ;г ''V .
Півн.-Зах. фронті, ст. ад’ютант штабу 5-ї стр. . '
бригади, піх. дивізії, штаб-офіцер для особливих , г
доручень штабів 3-го арм. корпусу, Півн. Зах.фрон- . , ...
ту, нач. штабу 3-го арм. корпусу, нач. 171 піх. дивізії. ІіУ ’
З 1917 нач. штабу 1-ї стр. дивізії 1-го Українського корпусу в боях
проти збільшовиченого 2-го гвардійського корпусу на Київщині,
старшина 2-го кватирмейстерства Генштабу, нач. оперативного управ-
ління Генштабу у ході серпневого 1919 наступу об’єднаних армій
УНР і ЗУНР на Київ і Одесу. 1920 генерал-кватирмейстер Головного
управління Генштабу.
У складі інтернованих українських частин у Польщі член Вищої
Військової Ради УНР, голова Української громади, Українського
103
Народного Союзу, ветеранської організації вояків УНР, співпрацю-
вав з Організацією Українських Націоналістів, голова її Військ, орга-
нізації, член Проводу. У роки II світ, війни член Української Гене-
ральної Ради Комбатантів у Кракові, Української Національної Ради
1941 в окупованому гітлерівцями Києві. 1943-44 мешкав у Львові, як
діяч ОУН заарештований і ув’язнений німцями. Після війни - в
Німеччині, член Української Національної Ради, Військ, міністр уряду
УНР в екзилі. Генерал-полковник. Помер 19 лютого 1969 у Мюнхені.
КАРАТЄЄВ
Валентин Павлович
Нар. 9 вересня 1865. Воронезький кадет, корпус 1883,1-ше Пав-
лівське військ, училище 1884. Офіцер 19-го піх. Костромського пол-
ку, офіцер-вихователь Нижньоновгородського кадет, корпусу, з
1908 - директор корпусу. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. кін. бригади.
КВЄЦІНСЬКИЙ
Михайло Федорович
Нар. З січня 1866 у Московській губ. 3-й Московський кадет,
корпус 1884, Олексіївське військ, училище 1885, академія Генштабу
1891. Учасник китайської кампанії, рос.-япон. війни. 1912 нач. штабу
Кавказького арм. корпусу. В роки І світ, війни командувач 3-ї армії,
військами Київського військ, округу, генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918.
1919 нач. штабу Півн. фронту білої армії. 1920 в еміграції.
КЕЛЛЕР
Федір Артурович
Нар. 12 жовтня 1857 в Курську (Росія) у
дворянській сім’ї. Підготовчі курси Миколаїв-
ського училища, Тверське кін. училище 1878,
академія Генштабу. Офіцер кін. школи, 1-го лейб-
гвардії драгунського Московського полку, учас-
ник рос.-турецькій війни 1877-1878. Ком. еска-
дрону, Кримського кін. дивізіону, ком. 15-го
драгунського Олександрійського, лейб-гвардії
Драгунського полків, ком. 1 -ї бригади Кавказь-
кої кін. дивізії. УІ світ, війну нач. 10-ї кін. дивізії,
ком. 3-го кін. корпусу на Півд.-Зах. фронті, генерал-лейтенант.
104
В українському війську 1918 у складі Військового міністерства
Гетьманату. З листопада - головнокомандувач армії Гетьманату.
21 грудня розстріляний козаками Чорноморської дивізії. Похований
на Лук'янівському цвинтарі.
КИРЕЙ
Василь Федорович
Нар. 1 січня 1879 в м.Батурин, тепер Черні-
гівської обл. у дворянській сім’ї. Оренбурзький
Неплюєвський кадет, корпус, 2-ге Костянти-
нівське військ, училище 1901, арт. академія,
академія Генштабу 1914. Офіцер 21-го мортир-
ного дивізіону. У І світ, війну ком. дивізіону,
32-ї гарм. бригади, інспектор арт. 6-го арм. кор-
пусу, ком. 23-го арм. корпусу.
В українській армії 1917, головнокомандувач
українськими збройними силами, пом. нач. штабу Гайдамацького
Кошу Слобідської України С.Петлюри. За Гетьманату ком. 35-го
легкого арт. полку, інспектор арт. 4-го арм. корпусу, член Комісії
Генштабу з організації військ, шкіл в Україні.
1919 в Добр. армії генерала Денікіна, нач. арт. постачання. 1920
референт в українських справах адмірала Врангеля в Криму, голова
місії на переговорах з делегаціями Головного Отамана С.Петлюри
та українських повстанців щодо спільних дій проти більшовицької
Росії, генерал-лейтенант. 1920 виїхав до Туреччини, емігрував до
Югославії, Болгарії, з 1924 р. у Чехословаччині, ком. 11-ї арт. бригади
інтернованих частин Добр. армії. Служив в армії ЧСР у званні гене-
рал-лейтенанта, з 1938 у відставці. Помер 5 червня 1945 у Празі.
КИРПИЧОВ
Лев Нілович
Нар. 18 листопада 1876, з дворян Псковської губ. Санкт-Петер-
бурзька гімназія, Костянтинівське арт. училище 1899, Офіцерська
арт. школа. Офіцер лейб-гвардії кін. артилерії, ком. дивізіону. В
період І світ, війни на фронті, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. кін. добровольчої дру-
жини, Звідного корпусу армії Гетьмана.
1919 виїхав до Німеччини, через Англію прибув до армії Колчака.
1921 в еміграції в Єгипті. Помер 31 червня 1928 у м.Луксор. (За
іншими даними 22 червня 1931 в Парижі).
105
КИРПИЧОВ
Ніл Львович
Нар. 2 листопада 1850, з дворян Пензенської губ. Полоцький
кадет, корпус, Михайлівське арт. училище 1869, інж. академія. Офіцер
навчального курсу академії, професор Пажеського корпусу, інж.
академії. З 1900 професор академії Генштабу, генерал-лейтенант.
Водночас професор інж. академії, член Технічного комітету військ,-
техн. управління Генштабу. У роки І світ, війни - ком. 25-го інж. полку
на Півд.-Зах. фронті.
В українському війську 1917. Зарахований до Генерального вій-
ськового штабу, керував формуванням інж.-техн. підрозділів і час-
тин Армії УНР. За Гетьманату ком. інж.-техн. загону.
З 1920 на службі в Червоній Армії, нач. воєнно-інж. управління
Генштабу, професор Воєнно-інж. академії. Помер 1927.
КИСЛИЙ
Порфирій Гигорович
Нар. 26 лютого 1874 на Кубані. Кубанське Олексіївське реальне
училище, Київське піх. юнкер, училище 1894, академія Генштабу 1906.
Офіцер 4-го Кубанського пластунського батальйону, пом. ст. ад’ю-
танта штабу Кавказького військ, округу, ст. ад’ютант штабу При-
амурського військ, округу. У роки І світ, війни ком. 23-го стр. Сибір-
ського полку, нач. штабу 5-го Сибірського арм. корпусу.
В українській армії з 1917. За Гетьманату нач. штабу 8-го Кате-
ринославського арм. корпусу, генерал-хорунжий.
1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. штабу Катеринославського загону.
Деякий час перебував у радянській Росії. Втік у Югославію, жив у
Спліті, Трієсті. Помер у будинку престарілих 1 січня 1960 в Сент-
Галлені (Швейцарія).
КИСЛИЦЯ
Володимир Олександрович
Нар. 9 січня 1883 у Києві. Холмська гімназія 1899, Одеське піх.
юнкер, училище 1900, Офіцерська кін. школа 1908. Учасник рос.-
япон. і І світ. воєн. Ком. 11-го драгунського полку, стр. полку 1-ї кін.
дивізії, нач. 3-ї кін. дивізії, ком. 3-го кін. корпусу.
В українській армії 1918, ком. 1-ї кін. бригади 3-ї кін. дивізії 7-го
Харківського арм. корпусу.
Вивезений до Німеччини, 1918 прибув на Півн. фронт білої армії
Є.Міллера, генерал для доручень, з липня в армії О.Колчака, ком. кін.
106
оригади, нач. Уфімської, 1-ї кін. дивізій, в Далекосхідній армії - ком.
І і окремої кін. бригади, нач. 1-ї Маньчжурської звідної дивізії, ком.
1-го Забайкальського корпусу, генерал від кінноти. Емігрував до
Ки таю. Голова об'єднання рос. емігрантів в Маньчжурії. І Іомер 17 трав-
ня 1944 в Харбіні, похований на Старому цвинтарі.
кислов
Олександр Ілліч
Нар. 18 жовтня 1875 у Пензі. Міське реальне училище, Москов-
ське піх. юнкер, училище 1894, академія Генштабу 1906. Офіцер 6-ї
арт. бригади в рос.-япон. війні 1904-1905, ком. роти, ст. ад’ютант 4-го
арм. корпусу, штаб-офіцер для доручень штабу 13-го арм. корпусу.
У роки І світ, війни - на фронті, нач. штабу 48-ї піх. дивізії. З 1916 у
німецькому полоні, в результаті поранення втратив ногу, повер-
нений до Росії.
В української армії 1918 за Гетьманату, нач. Одеської Юнацької
пішої школи, член Воєнно-наукового комітету Генштабу, Комісії з
організації військ, шкіл в Україні.
1919 в Донській армії ЗСПР, 2-й кватирмейстер штабу армії.
Генерал-майор. Емігрував до Югославії 1920, жив у м.Панчево. По-
мер 1 вересня 1937 в Белграді.
кисляков
Володимир Миколайович
Нар. 13 жовтня 1875. Олексіївський кадет, корпус 1893, Костян-
тинівське арт. училище 1894, академія Генштабу 1901. Офіцер 23-ї
арт. бригади, пом. ст. ад’ютанта штабу Фінляндського військ, округу.
З 1904 пом. ст. ад’ютанта генерал-кватирмейстера 2-ї Маньчжурської
армії, учасник рос.-япон. війни. З 1906 - штаб-офіцер для доручень
штабу Іркутського військ, округу, викладач Чугуївського піх. юнкер,
училища, штаб-офіцер для особливих доручень при командувачі
Одеським військ, округом. У роки І світ, війни - нач. військ, сполу-
чень Зах. фронту, генерал-майор. Восени 1917 входив до “Союзу
офіцерів армії і флоту”, брав участь у корніловському заколоті.
В українській армії 1917, заст. Генерального секретаря шляхів
сполучення на терені військ, дій.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. відділу упр. шляхів сполучення
при Ставці генерала А.Денікіна. Схоплений більшовиками у Полтаві,
розстріляний.
107
КИРПОТЕНКО
Сергій Антонович
Нар. 14 червня 1875 у Полтаві. Полтавська класична гімназія,
Київське піх. юнкер, училище 1895, академія Генштабу 1901. Офіцер
7-ї гарм. бригади, ст. ад’ютант штабу 11-го арм. корпусу в Рівному,
пом. ст. ад’ютанта, ст. ад’ютант штабу Київського військ, округу, нач.
мобілізаційного відділу Головного управління Генштабу. В роки
І світ, війни - на фронті, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. 5-ї пішої дивізії в Одесі
3-го Одеського арм. корпусу.
кликов
Олександр Михайлович
Нар. 7 серпня 1874. Морський корпус 1894. Пом. нач. учбового
загону, офіцер штабу навч. загонів Чорноморського флоту, ст. офіцер
канонерського човна “Кубанец”, ком. есмінця “Лейтенант Шестаков”. В
роки І світ, війни ком. есмінця на Чорноморському флоті.
На флоті Української Держави 1918 ком. загону бойових кораблів,
контр-адмірал.
1919 в ЗСПР, ком. порту Новоросійськ, загону бойових кораблів
у Криму. Евакуйований в Константинополь, емігрував до Франції. З
1949 в США. Помер 7 січня 1951 в Сіетлі.
КЛИМЕНКО
Віктор Іванович
Нар. 1857 в Києві. Київський кадет, корпус, Павлівське військ,
училище 1895. У роки І світ, війни ком. лейб-гвардії Гренадерського
полку, нач. 153-ї піх. дивізії 34-го арм. корпусу генерала П.Скоро-
падського. Генерал-майор.
1917 учасник II Всеукраїнського Військ, з’їзду і українізації частин,
ком. 2-ї стр. дивізії 1-го Українського корпусу в боях проти збільшо-
виченого 2-го гвардійського корпусу. 1918 р. ком. 2-го Подільського
корпусу армії УНР. За Гетьманату нач. Особливої Сердюцької дивізії.
З 1919 у складі Півн. фронту білої армії, ком. 5-ї стр. бригади.
КЛИМІВ
Іван
Нар. 29 жовтня 1909 в с.Сілець Белзький, теп. Сокальського р-
ну Львівської обл. Сокальська гімназія 1929, Львівський університет,
старшинська школа ім. Є.Коновальця 1940.
108
Член УВО-ОУН з 1929, провідник ОУН Со-
кальщини 1935-1937.3 1940 крайовий провід-
ник ОУН на ПЗУЗ, з ЗО червня 1941 міністр в
уряді Я.Отецька, згодом у підпіллі. Арештований
німцями у Львові 4 грудня 1942 і вбитий в тюр-
мі гестапо на вул. Пелчинського (теп. Д.Вітов-
ського) 5 грудня 1942.
Наказом Головнокомандувача УПА по-
смертно підвищений до звання генерала.
КЛІНГЕНБЕРГ
Михайло Михайлович
Нар. З травня 1861. Пажеський корпус 1880, академія Генштабу.
Учасник рос.-япон. війни 1904-1905, офіцер-вихователь Миколаїв-
ського, Псковського кадет, корпусів, генерал для доручень при Голов-
ному управлінні військ, навч. закладів, директор Петровського Пол-
тавського кадет, корпусу. Генерал-майор. В армії Української Держа-
ви 1918 член Комісії з організації постійних військ, шкіл та академій
в Україні. 1919 в Добр. армії ЗСПР. 1920 емігрував до Болгарії, жив у
Тирново. Помер 23 грудня 1939 в Княжево.
клочковський
В’ячеслав Євгенович.
Нар. 1873 у Петербурзі. Демидівський ліцей, Юридичний факуль-
тет Варшавського університету, Морський корпус 1899, Морська
академія. Офіцер 2-ї Тихоокеанської ескадри, учасник Цусімського
бою; ком. підводних човнів “Пескарь”, “Окунь”,. У роки І світ, війни
на Чорноморському флоті, ком. бригади підводних човнів, нач.
Севастопольської військ.-морської бази, контр-адмірал.
Учасник українізації флоту 1918, ком. дивізії підводних човнів,
голова української делегації на переговорах з німцями про збере-
ження флоту і його бази в Севастополі. З червня 1918 командувач
флоту, повернув майже усі захоплені німцями бойові кораблі (7 лін-
корів, 3 крейсери, 17 міноносців, 22 підводних човни та ін.), запро-
вадив військ, прапор і вимпел українського флоту, національний
однострій, перейменування кораблів.
1919 у Рос. армії в Криму, ком. бригади підводних човнів. 1920
емігрував у Польщу. Призначений заст. нач. департаменту морських
справ Військ, міністерства Другої Речі Посполитої, член військ.-
дипломат. місій у Лондоні, Парижі. Помер 5 квітня 1930 у Бидгощі.
109
КОВАЛЕВСЬКИЙ
Іван Валеріанович
Нар. 23 червня 1866. 2-й Московський кадет, корпусі885, 1-ше
Павлівське військ, училище 1887. Ком. роти 2-го гренадерського
Ростовського полку, ком. батальйону лейб-гвардії Московського
полку. У роки І світ, війни нач. штабу 47-ї піх. дивізії, ком. 33-го піх.
Сибірського полку, генерал-майор.
В українській армії 1918 за Гетьманату нач. канцелярії Військ,
міністерства, згодом служив у Військ, міністерстві УНР.
КОВАЛЕВСЬКИЙ
Михайло Володимирович
Нар. 21 липня 1874 в Ізюмі, тепер Харківської обл. Харківська
духовна семінарія, Чугуївське піх. юнкер, училище 1897, академія
Генштабу 1906. Офіцер 43-го піх. Охотського полку, ст. ад’ютант
штабу 12-го арм. корпусу, викладач Казанського військ, училища. В
роки І світ, війни ком. 33-го Сибірського стр. полку. Генерал-майор.
В українській армії 1918 за Гетьманату.
КОВАЛЬ-МЕДЗВЕЦЬКИЙ
Михайло Опанасович
Нар. 4 лютого 1868 у с.Нижній Кропивній,
тепер Хмельницької обл. Житомирська гімна-
зія, Московське піх. юнкер, училище 1890, геоде-
зичне відділення академії Генштабу 1901. Ком.
роти військ.-топограф, загону Туркестансько-
го військ, округу, нач. міжнародної астроно-
мічної обсерваторії в Чарджоу (Казахстан),
нач. військ.-топограф, відділення штабу При-
амурського військ, округу, геодезичного управ-
ління Генштабу, нач. Військ.-топограф, учили-
ща в Петербурзі. 1917 член Виконавчого комітету укр. військ, частин
Петроградського гарнізону, нач. Київської військ, топограф, станції,
Головного геодезичного управління Генштабу Армії УНР. За Гетьма-
нату - нач. Головної геодезичної управи армії, член Комісії з організа-
ції військових шкіл та академій України, член Військової Ради УНР,
голова комісії УНР на переговорах з поляками в Проскурові про
долю роззброєних бригад ЧУГА, генерал-поручник.
Після інтернування частин Армії УНР в Польщі 1920 член Україн-
ської військ, місії у Варшаві уряду УНР в екзилі, керівник астрономічної
ПО
обсерваційної станції в Кракові, працівник Варшавського бюро мір
і ваги, гравіметричних обсервацій у Варшаві, Гдині. Помер 10 вересня
1923 у Варшаві. Похований на цвинтарі Воля.
КОВАНЬКО
Василь Котянтинович
Нар. 31 жовтня 1871 у с.Липовка, теп. Глобинськогор-ну Полтав-
ської обл. Міське реальне училище, Московське піх. юнкер, училище
1891, академія Генштабу. Офіцер 10-го піх. Сх.-Сибірському полку,
ком. роти, учасник рос.-япон. війни 1904-1905, оборони Порт-Арту-
ра, нагороджений Золотою Георгієвською зброєю. З 1912 ком. баталь-
йону 10-го піх. Сх.-Сибірському полку. В роки І світ, війни ком. полку
162-ї піх. дивізії Півд.-Зах. фронту, 25-ї стр. бригади, нач. 162-ї піх.
дивізії, генерал-майор.
В українському війську 1917, ком. стр. дивізії Волинської групи.
За Гетьманату - пом. ком. 14-ї піх. дивізії у Бахмуті.
КОЗЬМА
Олександр Іванович
Нар. 12 лютого 1871 у с.Братолюбівці, тепер
Добровеличківського р-ну Кіровоградської обл. "*
Псковський кадет, корпус, 1-ше Павлівське військ. ;
училище 1891, Військ.-електротехнічна школа .
1895. Офіцер 2-го саперного батальйону 167-го
резервного Рівненського полку, учасник рос.-
япон. війни 1904-1905, ком. 2-ї іскрової (теле-
графної) роти. У роки І світ, війни ком. радіо-
телеграфного дивізіону на Півд.-Зах. фронті.
3 1917 учасник українізації війська, нач. відділу зв’язку Україн-
ського Генерального Військ, штабу, ком. інж.-техн. куреня Запорізь-
кого загону, ком. інж. полку, корпусний інженер Запорізького кор-
пусу на Лівобережжі, пом. нач. техн. військ, нач. інж.-техн. служби
армії, учасник Першого Зимового походу. 1920 організував виготов-
лення акумуляторів для телефонних і телеграфних апаратів, вироб-
ництво пороху у Могилеві-Подільському. Генерал-хорунжий.
З 1920 у складі інтернованих частин у Польщі, пом. нач. техн.
військ Дієвої Армії, інспектор Військ, електро-техн. школи в Каліші,
організатор системи табірної освіти, викладач Станичної гімназії
ім. Т.Шевченка 1937. Помер 1945 в Каліші (Польща).
Ш
КОЛАЧЕВСЬКИЙ
Олександр Костянтинович
Нар. 7 серпня 1865. Кадет, корпус, 3-тє Олександрівське військ,
училище 1885, Офіцерська арт. школа. Ком. 7-ї батареї 32-ї арт.
бригади. У роки І світ, війни на фронті.
Після проголошення УНР на службі в українській армії, 1918 ком.
2-ї гарм. бригади Волинського арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
КОЛОДІЙ
Федір Олександрович
Нар. 8 лютого 1872 у Києві. 4-й Московський кадет, корпус, Ми-
хайлівське арт.училище 1891, академія Генштабу. Учасник рос.-япон.
війни 1904-1905. Офіцер 1, 20-ї кін.-арт. батарей, 2-го кін.-арт.
дивізіону. У роки І світ, війни ком. 2-го кін.-гарм. дивізіону, арт.
бригади, інспектор арт. арм. корпусу на Румун, і Півд.-Зах. фронтах,
генерал-лейтенант.
1917 українізував частини 10-го і 26-го арм. корпусів, розгорнув
формування 3-го арм. корпусу в Одесі.
КОНДРАТОВИЧ
Лука Лукич
Нар. 17 жовтня 1866 у Мінську. Псковський
кадет, корпус, 3-тє Олександрівське військ, учи-
лище 1890, академія Генштабу 1895. Офіцер
15-го піх. полку Туркестанського військ, округу,
викладач Чугуївського піх. юнкер, училища. З
1904 у складі 2-ї піх. пластунської бригади Ку-
банського козачого війська брав участь у рос.-
япон. війні. Ком. 7-го стр. полку, нач. штабу
військ Семиріченської обл. У роки І світ, війни нач. штабу 23-го арм.
корпусу, 2-ї армії, нач. 1 -ї піх. дивізії Зах. фронту, в резерві Київського
військ, округу. Генерал-майор.
Учасник І і II Всеукраїнських військ, з’їздів 1917, член Укра-
їнського Генерального Військ. Комітету, голова комісії спецслужб,
консультативного відділу Комітету, генерал для особливих доручень
Генерального Секретаріату військ, справ УНР, організатор Сі-
рої дивізії.
1918-1919 командувач Білоруської Народної Армії, 1920 ком. 1-ї
Білорусько-Литовської дивізії польської армії.
112
КОНДРАТОВСЬКИЙ
Федір Федорович
Нар. 11 серпня 1869 в Нижньому Новгороді. Міське реальне
училище, Аракчеєвський кадет, корпус, 3-тє Олександрівське військ,
училище 1889, Офіцерська арт. школа. Офіцер 12-ї арт. бригади. В
роки І світ, війни на фронті. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, пом. ком. 6-ї важкої гарм.
бригади в Ромнах 6-го Полтавського арм. корпусу.
КОНОВАЛЕЦЬ
Євген Михайлович
Нар. 14 червня 1891 у с.Зашків, тепер Жов-
ківського р-ну Львівської обл. Українська Ака-
демічна гімназія у Львові, Львівський універ-
ситет, підстаршинські курси при 19-му піх.
полку у Львові, австрійська офіцерська школа
1915. Активний учасник українського моло-
діжного руху, діяч Студентського Союзу, това-
риства “Січ”, Української національно-демократичної партії. В роки
І світ, війни на рос. фронті в Карпатах. Потрапив у полон. Перебував
у таборах військовополонених у Царицині (тепер Волгоград).
Після утворення Центральної Ради прибув до Києва, розгорнув
формування Окремого Галицько-Буковинського куреня, Січових
Стрільців. Ком. куреня, полку Січових Стрільців, учасник боїв проти
військ більшовицької Росії, нач. охорони президента М.Грушев-
ського й уряду УНР. За Гетьманату в серпні 1918 відновив Окремий
загін Січових Стрільців у Білій Церкві, виступив на боці Директорії,
розгорнув загін у 30-тисячний Окремий корпус Січових Стрільців.
1919 в боях на більшовицькому, польському та денікінському фрон-
тах. На початку грудня 1919 притиснутий до польського кордону
корпус був розформований. Його залишки інтерновано в Польщі.
У серпні 1920 у Празі створив і очолив Українську Військову
Організацію (УВО) для продовження боротьби за незалежність
України. 1929 реорганізував в Організацію Українських Націоналістів
(ОУН). З 1926 жив у Берліні, Римі. Загинув від рук агента НКВС П.Судо-
платова 23 травня 1938 в Роттердамі, похований на міському цвинтарі.
КОПЕСТИНСЬКИЙ
Іван Григорович
Нар. 13 листопада 1869. Володимирський Київський кадет, кор-
пус, Михайлівське арт. училище 1891, Офіцерська арт. школа, арт.
113
академія. Офіцер 45-ї арт. бригади, ком. батареї 30-ї мортирної бри-
гади, учасник рос.-япон. війни 1904-1905. У роки І світ, війни ком.
2-ї арт. бригади. Генерал-майор.
В українській армії 1918. Ком. гарм. частин, 1919 нач. відділу
заявок і прийому Головного гарм. управління в Могилеві-Поділь-
ському. Під час Першого Зимового походу 1919-1920 пом. нач. гарм.
управління, нач. Головного гарм. управління Генштабу.
Після інтернування Армії УНР у Польщі перебував у таборах.
Помер 1934 у Варшаві, похований на цвинтарі Воля.
КОРДАШЕНКО
Олександр Миколайович
Генерал-майор рос. армій. У роки І світ, війни на Півд.-Зах. фрон-
ті, нач. штабу 3-ї піх. дивізії, ком. 115-го піх. В’яземського полку.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. штабу арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР генерала А.Денікіна.
КОРНІЄНКО
Юрій Антонович
Нар. 26 листопада 1875 на Слобожанщині. Чугуївське піх. юнкер,
училище 1897. Офіцер 46-го піх. Дніпровському полку. Після навчан-
ня на інтендантських курсах дивізійний інтендант 13-ї піх. дивізії,
учасник І світ, війни.
В українській армії 1918 заст. Військ, міністра Української Держа-
ви з питань інтендантської служби і постачання. Генерал-хорунжий.
КОТЕЛЬНИКОВ
Олександр Андрійович
Нар. 5 квітня 1873. в Таврійській губ. Полтавський кадет, корпус
1890,3-тє Олександрівське військ, училище 1892, академія Генштабу
1905. Ст. ад’ютант штабів 19-го арм. корпусу, Варшавського військ,
округу, викладач Оренбурзького козачого Віденського військ, учи-
лища. В роки І світ, війни ком. 132-го піх. Бендерського полку. Ге-
нерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. штабу пішої дивізії.
КОМАРНИЦЬКИЙ
Євген
Військ, училище, Інтендантська академія. В роки І світ, війни в
інтендант, управлінні Рум. фронту, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 у Головній інтендант, управі.
114
КОТЕЛЬНИКОВ
Олександр Іванович
Нар. 22 лютого 1858 у Смоленську. Міська гімназія, Тверське кін.
юнкер, училище 1879. Офіцер 4-го лейб-гвардії драгунського Псков-
ського полку, ком. ескадрону, кін. полку Жандармського корпусу. З
1911 викладач Оренбурзького козачого училища. В роки І світ, війни
- на фронті, нач. штабу 45-ї піх. дивізії. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. штабу 5-го Чернігівського
арм. корпусу, член Комісії з організації постійних військ, шкіл та
академій. В Армії УНР 1919 пом. командувача Півд. фронтом.
КОЧМЕРЖЕВСЬКИЙ
Бенедикт Костянтинович
Нар. 12 березня 1865 у м.Хасавюрт на Кавказі. Одеське реальне
училище, Миколаївське інж. училище 1885, Офіцерська електротехнічна
школа. Офіцер 4-го гренадерського Несвіжського полку, штаб-офіцер
Електротехнічної школи. У роки І світ, війни,- на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1918 член Інж. комітету Генштабу, полковник
для доручень штабу Армії УНР. Генерал-хорунжий (1920).
КРАВС
Антін
Нар.23листопада 1871 ум.Берегометі,тепер х
Вижницького р-ну Чернівецької обл. у сім’ї ,
німецького колоніста. Мати - українка. Віден- >
ський кадет, корпус 1891, Віденська офіцерська
школа. Служив у Галичині, командував сотнею,
куренем. У роки І світ, війни на рос. та італ.
фронтах, ком. 55-го Бережанського полку. Під- . \
полковник австрійської армії. С, •
З грудня 1918 в Галицькій армії ком. бойо-
вої групи “Хирів”, 8-ї Самбірської бригади, 3-го галицького корпусу
на польському фронті. 1919 ком. армійської групи у Київській насту-
пальній операції. Восени 1919 ком. 3-го корпусу на більшовицькому
і денікінському фронтах. Генерал-хорунжий.
1920 ком. бригади ЧУГА, приєднався до Армії УНР, ком. групи,
яка пробилася до Чехословаччини, перебував у таборах інтернованих
частин УГА. З 1924 у Відні, діяч ветеранських товариств УГА, автор
спогадів “За українську справу”. 1941 - член Української Генеральної
Ради Комбатантів. Помер 13 листопада 1945 у Відні.
115
КРАМАРЕНКО
Петро Павлович
Нар. 25 червня 1873 у Києві. Київська гімназія 1891, Чугуївське
піх. юнкер, училище 1893. Офіцер 30-го Полтавського, 76-го Кубан-
ського піх. полків, учасник рос.-япон. війни 1904-1905, оборони
Порт-Артура. Ком. батальйону 27-го Сх.-Сибірського стр. полку в
Іркутську, де потрапив у японський полон. Згодом ком. батальйону
280-го піх. Балаклавського полку. У роки І світ, війни ком. 223-го Оіх-
Одоївського полку, бригади, нач. 153-ї піх. дивізії, генерал-майор,
Георгієвський кавалер.
В українській армії 1917-1918 нач. штабу 1 -го Українського корпусу.
З 1919 в білій армії, нач. Омської Добровольчої дивізії Сх. фронту,
Добровольчої арт. бригади, 3-ї Іркутської дивізії Далекосхідної армії.
В еміграції у Китаї, з 1921 службовець на КВЖД. Помер 16 вересня
1944 в Харбіні.
КРАМАРОВ
Іван Іванович
Нар. 1875. Військ, училище 1897. У роки І світ, війни ком. лейб-
гвардії Кін. полку. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. відділу добровольчих офіцер-
ських Дружин у Києві. Загинув у бою 20 листопада 1918 під Києвом.
КРАТ
Михайло Миколайович
Народився 6 серпня 1892 у м.Гадячі, тепер
Полтавської обл. Петровський Полтавський
кадет, корпус, Чугуївське піх. юнкер, училище
1913. В роки І світ, війни, на фронті, ком. 93-го
піх. полку.
В українському війську 1917, заст. нач. опе-
ративного відділу Київського військ, округу,
член Українського генерального військ, штабу,
заст. ком. Запорізької дивізії, ком. 8-го Чорноморського полку 3-ї Заліз-
ної стрілецької дивізії, на більшовицькому і денікінському фронтах.
У Першому Зимовому поході Армії УНР нач. штабу 1-ї Запо-
різької дивізії. 1920 ком. гарм. дивізіону, заст. ком. Окремої кін.-
гірської гарм. бригади, перебував у таборах інтернованих частин у
Польщі, автор спогадів у журналах “Табор” і “За державність”. Слу-
жив у польській армії, учасник німецько-польської війни, перебув
116
німецький полон. Член Українського Національного Комітету 1941
у Варшаві, учасник формування У НА, нач. штабу 1-ї Укр. дивізії.
Після війни очолював табори укр. старшин у м.Шпітталь в Німеч-
чині та Белларії-Ріміні в Італії. Після ліквідації табору 1950 виїхав у
США, видав історію 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, генерал-поручник.
Помер у Детройті в 1979.
КРИВЕНКО
Олександр
Генерал-майор рос. армії. Учасник І світ, війни. За Гетьманату
1918 ком. 1-го арм. корпусу.
КРИШТОФОВИЧ
Володимир Михайлович
Нар. 4 лютого 1857 в Лубнах, теп. Полтавської обл. Пажеський
корпус 1878. Офіцер 3-ї лейб-гвардії арт. бригади, ком. батареї 1-ї
Фінляндської стр. арт. бригади. У роки рос.-япон. війни ком. батареї
2-ї Сх.-Сибірської арт. бригади, дивізіону 30-ї арт. бригади. Згодом
нач. артилерії Свеаборзької, Івангородської, Владивостоцької фор-
тець. Генерал-лейтенант.
В армії Української Держави ком. арт. бригади.
КРІҐЕР
Оскар-Густав-Олександр Пилипович
Нар. 21 червня 1870 в Тифлісі. Тифліський кадет, корпус 1889,2-
ге Костянтинівське військ, училище 1891, академія Генштабу 1901.
Ст. ад’ютант штабу З 8-ї піх. дивізії ст. офіцер для особливих доручень
19 арм. корпусу Варшавського військ, округу. Нач. штабів фортеці
Кушка, 17-і піх. дивізії Туркестанського військ, округу. В роки І світ,
війни нач. штабу 22-і піх. дивізії, генерал-майор.
В Українській армії 1917, нач. штабу 104-ї піх. дивізії, продов-
жував службу в армії Гетьманату.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР (Київ, Новоросійськ), Рос. армії в
Криму. Помер від тифу 26 березня 1920 в Феодосії.
КУДРЯ
Володимир Сергійович
Нар. 27 липня 1860. Ризьке піх. юнкер, училище 1882, Офіцерська
стр. школа. Ком. роти, батальйону 64-го піх. Казанського полку, ком.
22-го піх. Сибірського полку 5-го Сибірського корпусу в Хабаров-
ську. У роки І світ, війни - на Півд.-Зах. фронті.
117
В українській армії 1917, представник Українського Генерального
Військ. Комітету при штабі Румунського Півд.-Зах. фронтів, нач.
демобілізаційного відділу Головного управління Генштабу. Гене-
рал-хорунжий.
КУДРЯВЦЕВ
Павло Омелянович
Нар. 1873 на Полтавщині. Реальне училище, Казанське піх. юн-
кер. училище 1894. Офіцер 160-го піх. Абхазького полку в Гомелі
Віленського військ, округу. В роки І світ, війни ком. піх. полку.
В українській армії 1917, делегат II Всеукраїнського військ, з’їзду,
член Українського Генерального Військ. Комітету, учасник украї-
нізації рос. частин. Півд.-Зах. фронту.
За Гетьманату перебував в ув’язненні. В Армії УНР 1919 коман-
дувач укр. військ Полтавської губ., ком. Залізничної пішої дивізії на
більшовицькому і денікінському фронтах. 1920 заст. Військ, міністра
УНР. Генерал-хорунжий. Помер 1 лютого 1921 у Тернополі.
КУЗЬМІНСЬКИЙ
Олександр Хомич
Нар. 1884 у м.Тульчині, тепер Вінницької
' * **' обл. Володимирський Київський кадет, корпус,
... . Одеське піх. юнкер, училище 1905, академія
Іенштабу 1917. Учасник І світ, війни.
В українській армії 1917. Нач. штабу украї-
11 ізованої64-ї пішої дивізії, старшина Головного
НИк '. управління Генштабу Армії УНР. За Гетьманату
НИК штаб-офіцер для доручень штабу Сердюцької
дивізії, 2-го Подільського арм. корпусу. Стар-
шина оперативного відділу Головного управління Генштабу, штабу
Дієвої Армії УНР, пом. нач. оперативного відділу штабу Головного
Отамана, старшина з особливих доручень 3-го генерал-кватирмей-
стерства Генштабу Армії УНР.
Після інтернування українських військ у Польщі нач. розвід-
відділу Генштабу. Готував і відправляв агентів в Україну, член по-
встансько-партизанського штабу у Львові, учасник Другого Зи-
мового походу Армії УНР у листопаді 1921. Генерал-хорунжий. У
міжвоєнні роки у Львові. Після II світ, війни жив у Канаді. Помер
ТІ квітня 1985 у Торонто.
118
КУК
Василь Степанович
Нар. 11 січня 1913 в с.Красне, теп. Золо-
чівського р-ну Львівської обл. Золочівська
гімназія, Люблінський університет, військова
школа ОУН 1941.
Член ОУН з 1929, Золочівського повіто-
вого проводу 1930, організатор мережі ОУН
на Золочівщині, саботажник і диверсійних
акцій. Повітовий провідник Золочівщини,
неодноразово арештований і ув’язнений. Член
Проводу ОУН, організаційний референт, ство-
рив і очолив 1941 Центральний штаб Похід-
них груп ОУН. У 1941-1944 Керівник Похідної групи з осідком у
Дніпропетровську, оунівського підпілля Рейхскомісаріату “Україна”,
крайовий провідник ОУН. З 1944 командир групи УПА-Південь,
загонів УПА в Кременеччині, заступник Головнокомандувача УПА.
Після загибелі генерала Р.Шухевича з грудня 1950 - Голова Проводу
ОУН і Головний командувач УПА, генерал-хорунжий. 23 травня 1954
захоплений органами МДБ, ув’язнений. Звільнений 1960. Живе у
Києві, бере активну участь у громадсько-політичному житті України.
КУЛЖИНСЬКИЙ
Сергій Михайлович
Нар. 18 червня 1869 на Чернігівщині. 1-й
Московський кадет, корпус, 3-тє Олександрів-
ське військ, училище 1888, академія Генштабу
1900. Ком. ескадрону, ст. ад’ютант штабу 12-ї
кін. дивізії в Проскурові (тепер Хмельниць-
кий), штаб-офіцер для особливих доручень
штабу 15-го арм. корпусу, нач. штабу 9-ї кін.
дивізії Київського військ, округу. В роки І світ,
війни нач. штабу 12-ї кін. дивізії, 3-го кін. кор-
пусу на Півд.-Зах. фронті. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. 3-ї Подільської кін. ди-
візії. 1919 ком. 1-ї Окремої Волинської кін. бригади, 4-ї Подільської кін.
дивізії, нач. кін. старшинської школи, інспектор кінноти Армії УНР.
У 1920-1923 - викладач Кам’янець-Подільської юнацької школи,
старшинських шкіл у таборах Ланцут, Вадовиці. 1924 оселився у
Тарнові, помер 1936 в Познані (Польща).
119
КУПРІЯНОВ
Володимир Олександрович
Нар. в м.Ізюмі, тепер Харківської обл. Військ, училище, академія
Генштабу 1916. Учасник І світ, війни.
В армії Української Держави 1918, старшина штабу 2-ї піх. дивізії
в Житомирі. Генерал-хорунжий.
КУПЧИНСЬКИЙ
Микола Миколайович
Нар. 2 грудня 1870. Полтавський кадет, корпус 1888, Павлівське
військ, училище 1890. Офіцер Чугуївського піх. юнкер, училища і
мол. офіцер, ком. юнкер, взводу, роти. Офіцер-вихователь, директор
Полтавського кадет, корпусу. Учасник І світ, війни, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. 6-ї пішої дивізії (Одеса)
3-го Одеського арм. корпусу, 11-ї пішої дивізії (Полтава) 6-го Пол-
тавського арм. корпусу.
1919 в резерві чинів і штабістів Головнокомандувача, Кримсько-
Азовської Добр. армії ЗСПР . З 1920 в еміграції.
КУРМАНОВИЧ
Віктор Йосипович
Нар. 26 лютого 1876 у с.Вільшанці, тепер
Золочівського р-ну Львівської обл. у сім’ї свя-
щеника. Золочівська гімназія, Військ, кадет,
школа у Лобозові (передмістя Кракова), австрій-
ська військ, академія у Відні 1902. Офіцер 30-го
піх. полку у Львові, з 1908 у російському від-
ділі Генштабу австр. армії, легально і нелегаль-
но побував у Росії. У роки І світ, війни ком.
куреня 13-го піх. полку на Волині. Наприкін-
ці 1914 засланий у Росію, у Ковелі схоплений рос. контрозвідкою.
1915 обміняний, ком. піх. полку, ком. бригади на італійському фронті.
У Галицькій армії з листопада 1918 ком. групи “Північ”, керував
її боями на фронті від Белза до Янова. З січня 1919 ком. 1-го Галиць-
кого корпусу, з лютого 1919 нач. штабу Галицької армії, виконуючий
обов’язки Військ, міністра ЗУНР. Після відходу за Збруч і об’єднання
армій УНР і ЗУНР у серпні 1919 генерал-кватирмейстер штабу Голов-
ного Отамана, генерал-хорунжий.
З 1920 серед інтернованих частин УГА у Чехословаччині, ком. бри-
гади у таборі Йозефів. 1923 поселився у Відні. Тісно співпрацював з
120
УВО-ОУН, член Проводу ОУН. 1943 Почесний голова Військової
Управи дивізії “Галичина”. 1945 заарештований органами НКВС у
Відні. Перевезений до Одеси, помер у тюрмі в жовтні 1945.
КУШАКЕВИЧ
Олексій Юхимович
Нар. З лютого 1865. Київська військ, гімназія 1882,1-ше Павлів-
ське військ, училище 1884, академія Генштабу 1909. Ком. роти, ба-
тальйону лейб-гвардії Волинського полку в Петербурзі, 58-го піх.
Празького полку у Миколаєві. В роки І світ, війни ком. 1-го Тур-
кестанського арм. корпусу на Зах. фронті, генерал-лейтенант, Геор-
гієвський кавалер.
В армії Української Держави 1918 пом. нач. Головного штабу,
військ, комендант Києва, водночас голова Комісії проходження служ-
би, учасник розробки орденів Залізного Хреста, Ярослава Мудрого,
св. Ольги, св. Володимира Великого.
1919 в Добр. армії ЗСПР в Одесі, Криму. 1920 в еміграції, жив у
Парижі, голова Товариства офіцерів лейб-гвардії Волинського полку.
Помер 19 квітня 1932, похований на цвинтарі Сент-Женев’єв де Буа.
КУЩ
Віктор Максимович
Нар. 10 листопада 1878 у Катеринославі, те-
пер Дніпропетровськ. Одеське піх. юнкер, учи-
лище 1904, академія Генштабу 1912. Офіцер 15-го
піх. полку 2-ї Маньчжурської армії в роки рос.-
япон. війни 1904-1905. Ком. роти, батальйону
15-го стр. полку, 60-го Замостівському полку в
Одесі. У роки І світ, війни штаб-офіцер для дору-
чень штабу 4-го Сибірського арм. корпусу.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. відділу 1-го кватир-
мейстерстваГенштабу,нач.штабу 13-їпіх. дивізії. 1919 нач.організа-
ційного відділу Генштабу, нач. розвідвідділу Дієвої Армії, нач. штабів
1-ї Північної дивізії, Запорізького корпусу, Запорізької групи, гене-
рал-кватирмейстер Дієвої Армії УНР, нач. мобілізаційного відді-
лення Генштабу, генерал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР у Тарнові, Каліші, головний ре-
дактор військ.-істор. журналу “Табор” (1923-1939), голова управи
Української станиці у Каліші, співорганізатор Українського воєнно-
істор. товариства, автор публікацій з історії визвольних змагань,
121
стратегії і тактики армій, член Головної управи Українського Цент-
рального Комітету в Польщі. Помер у Варшаві 21 листопада 1924.
ЛАБА
Василь
Нар. 1 вересня 1887 в с.Бертишів, тепер Жи-
дачівського р-ну Львівської обл. Навчався в
університетах Львова, Інсбрука, Фрайбурга,
Відня. В роки І світ, війни польовий капелан
австрійської армії.
У 1918-1920 Начальний духовник Галицької
армії. Генерал-хорунжий. У міжвоєнні роки ми-
трат, соборний крилошанин Львівської ми-
трополичої капітули, дійсний член НТШ, кате-
хит середніх шкіл і професор Богословської Академії у Львові. У
1943-1945 - начальний духовник дивізії “Галичина”. Після Другої
світової війни - в Німеччині, засновник і ректор Української духов-
ної семінарії в Грішенбергу і Кулембергу в Голландії. З 1950 у Канаді,
вікарій єпархії УГКЦ в Едмонтоні, професор Українського като-
лицького університету в Римі (1963-1976). Автор спогадів з історії
визвольних змагань. Помер 16 листопада 1976 в Едмонтоні.
ЛАВДОВСЬКИЙ
Володимир Олександрович
Нар. 19 березня 1864 на Херсонщині. Новоросійський ун-т 1887,
Михайлівське арт. училище 1889, академія Генштабу 1898. Офіцер
15-ї арт. бригади, ст. офіцер для доручень штабів 8-го арм. копрусу,
Одеського військ, округу, нач. штабу 52-ї піх. дивізії, штаб-офіцер
53-ї резервної бригади, нач. штабу 4-ї стр. бригади, ком. 59-го Люб-
лінського полку в Одесі. В роки І світ, війни нач. 50-ї піх. дивізії,
генерал-лейтенант, Георгієвський кавалер.
В армії Української Держави 1918 ком. арм. корпусу.
В еміграції у Болгарії. Помер 14 вересня 1932 в Будинку рос.
інвалідів с.Княжево поблизу Софії.
ЛАХТІОНОВ
Володимир Нідович
Нар. 1 червня 1872. Михайлівський Воронезький кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище 1893, арт. академія. Офіцер Туркестан-
ської арт. бригади, викладач Офіцерської арт. школи, ком. батареї 18-ї
122
арт. бригади, учасник рос.-япон. війни 1904-1905, ком. 2-го дивізіону
9-ї арт. бригади. У роки І світ, війни - на фронті, ком. 4-ї Сибірської
стр. арт. бригади, інспектор артилерії корпусу, 8-ї армії. Нагородже-
ний Золотою Георгієвською зброєю, генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату - ком. 7-ї важкої гарм. бригади
в Харкові, нач. артилерії 7-го арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, інспектор артилерії Півд.-Зах. краю.
1920 в еміграції у Югославії. Помер 27 травня 1929 в Белграді, по-
хований на Новому цвинтарі (поле 43, могила 413).
ЛЕБЕДЄВ
Михайло Васильович
Нар. 5 жовтня 1872 в Одесі. Міське реальне училище, Одеське піх.
юнкер, училище 1893, академія Генштабу 1908. Учасник рос.-япон.
війни 1904-1905. Ст. ад’ютант штабу Іркутського військ, округу,
викладач Миколаївського кін. і Володимирського піх. училищ. У
роки І світ, війни ком. піх. полку, нач. дивізії, генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. штабу 2-го Поділь-
ського арм. корпусу, ком. 4-ї пішої дивізії у Жмеринці. З 1919 в
Червоній армії, викладач військ, школи ім. Каменева в Києві. 1930
арештований і 1931 розстріляний органами ГПУ в Києві.
ЛЕВІТСЬКИЙ
В’ячеслав Іванович
Нар. 19 лютого 1869 на Холмщині. Бєльська військ, гімназія, 3-є
Олександрівське військ, училище 1890, академія Генштабу 1903.
Офіцер 206-ї арт. бригади, штаб-офіцер з особливих доручень шта-
бів 3-го арм. корпусу, Віленського військ, округу, ст. ад’ютант відді-
лення Генштабу при штабі Віленського військ, округу, викладач
Віленського піх. юнкер, училища.
В українській армії з 1917, представник Українського Генштабу
на Сх. фронті. За Гетьманату - нач. 1,16-ї піших дивізій, військ, аташе
в Австрії. Генерал-хорунжий.
З 1920 в Червоній армії.
ЛЕВИЦЬКИЙ
Павло Павлович
Нар. З жовтня 1859. Морський корпус 1880. Ст. мінний офіцер
крейсера “Володимир Мономах”, броненосця “Сисой Великий”. Офі-
цер 2-ї Тихоокеанської ескадри, ком. крейсера “Жемчуг”, учасник
123
Цусімського бою. З 1906 на Балтійському флоті. В роки І світ, війни
ком. бригади підводних човнів.
Після жовтневого 1917 більшовицького перевороту - у Києві.
1918 в Українському флоті.
1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. управління резервів офіцерів флоту
та чинів Морського відомства, комендант Ялтинського порту, ст.
морський нач. Ялти. 1920 в еміграції у Туреччині, Греції (Салоніки),
Естонії, діяч ветеранських товариств Рос. флоту, віце-адмірал. Помер
31 липня 1938 в Талліні.
ЛЕВКОВЕЦЬ
Володимир Миколайович
Нар. 21 жовтня 1861. Псковське реальне училище, 1-ше Павлів-
ське військ, училище 1883. Офіцер 2, 16, 25-ї арт. бригад. Учасник
рос.-япон. війни. В роки І світ, війни ком. дивізіону 44-ї арт. бригади.
Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. 16-ї легкої гарм. бригади
в Олександрії.
ЛИНЕВИЧ
Василь Олександрович
Нар. 16 лютого 1860. Петровський Полтавський кадет, корпус,
1-ше Павлівське військ, училище 1880, Офіцерська арт. школа. Ком.
5-ї батареї 18-ї арт. бригади. В роки І світ, війни ком. арт. бригади 4-
ї армії, кордонної арт. бригади, генерал-майор.
В українській армії з 1917. Нач. арт. арм. корпусу.
ЛИНЕВИЧ
Олександр Миколайович
Нар. 18 січня 1882. Пажеський корпус 1901. Ком. батареї лейб-
гвардії Кін. артилерії, флігель-ад’ютант Його Величності. В роки І
світ, війни на фронті, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. тилу офіцерської дружини
генерала Кирпичова в Києві.
Емігрував 1919 до Німеччини. Помер 5 серпня 1961 в Берліні.
ЛИСЕНКО
Андрій Кононович
Нар. 29 серпня 1868 в с.Козляничі, теп. Сосницького р-ну Чернігів-
ської обл. 1-й кадет, корпус 1889, Павлівське військ, училище 1891.
124
Офіцер лейб-гвардії Фінляндського полку в Петербурзі. В І світ, війну
вартовий генерал штабу 9-ї армії Півд.-Зах. фронту, генерал-майор.
В армії Української Держави у штабі Головнокомандувача в Києві.
1919 в Добр. армії ЗСПР. 1920 емігрував до Югославії. Директор
притулку Рос. т-ва Червоного Хреста. Помер 26 листопада 1925 в
м.Іголо (Чорногорія).
ЛІБОВ
Євген
Нар. 1857. Штабний офіцер рос. армії, учасник І світ, війни.
В армії Української Держави 1918, генеральний старшина з особ-
ливих доручень при Гетьмані П.Скоропадському. Представляв Геть-
мана на відкритті Кам’янець-Подільського університету 22 жовтня
1918. Генерал-хорунжий.
ЛІГНАУ
Олександр Георгієвич
Нар. 28 лютого 1875 в Ялті, з дворян. Одеська Рішельєвська
гімназія, Московське піх. юнкер, училище 1898, академія Генштабу
1905. Офіцер лейб-гвардії Волинського полку, ст. ад’ютант штабу 3-
ї піх. Сх.-Сибірської дивізії, пом. ст. ад’ютанта відділу Генштабу
Владивостоцького краю, ст. ад’ютант штабу Заамурського округу
Окремого корпусу прикордонної варти. У І світ, війну - нач. штабу
152-ї піх. дивізії, ком. 170-го піх. Молодечнівського полку, начальник
штабу 7-го арм. корпусу Особливої армії. Генерал-майор.
В українській армії з 1917. Учасник українізації рос. військ, час-
тин. З вересня 1918 ком. 7-го арм. корпусу у Харкові.
1919 в Добр. армії ЗСПР в Одесі, в армії О.Колчака в Сибірі, 2-й
кватирмейстер штабу 1-ї Сибірської армії.
1920 в Червоній армії, викладач військ, академії, 1931-1933 пере-
бував в ув’язненні у справі антирадянської організації “Весна”. Викла-
дач військ, курсів “Вьістрел”, комбриг. В грудні 1937 арештований
органами НКВС, розстріляний 5 лютого 1938.
ЛІНГАРТ
Роман Ернестович
Нар. 4 липня 1880. Морський корпус 1900. Офіцер берегових
військ Морського відомства. Генерал-майор медичної служби.
В армії Української держави 1918. Корпусний лікар 1-го Волин-
ського арм. корпусу.
125
ЛІНИЦЬКИЙ
Олександр Іванович
Нар. 15 листопада 1871 у м.Охтирці, тепер Харківської обл. 2-га
Харківська гімназія, Миколаївське кін. училище 1892, академія Генштабу.
Офіцер 28-го драгунського Новгородського полку, ком. ескадрону, ст.
ад’ютант штабів 32-ї піх. дивізії, 11-го арм. корпусу, ком. роти Чугуїв-
ського піх. юнкер, училища, ст. офіцер з особливих доручень 11-го арм.
корпусу, нач. штабу 3, 4, 11-ї (Дубно) кін. дивізій. В роки І світ, війни
нач. штабу Кавказького кін. корпусу, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. окремої Катеринослав-
ської кін. бригади, нач. управління будівельних частин армії.
1919 в ЗСПР, член Комісії по воєнному законодавству. Евакую-
вався 1920 з Новоросійська в Крим, інспектор Миколаївського кін.
училища Рос. армії. Емігрував до Югославії. Мешкав у м.Крагуєвац.
Помер після 1931.
ЛІПКО
Петро Іванович
Нар. З грудня 1876. Воронезька учитель-
ська семінарія, Тифліське піх. юнкер, училище
1899, академія Генштабу 1911. Офіцер 3-го за-
пасного стр. батальйону, 108-го піх. Саратов-
ського полку, 17-го піх. Архангельського полку
у Житомирі, ком. стр. роти у рос.-япон. війні
1904-1905, нагороджений Золотою Георгієв-
ською зброєю. Ст. ад’ютант штабу 1-ї Донської
козачої дивізії. У роки І світ, війни нач. штабу
43-ї піх. дивізії Півд.-Зах. фронту.
В українській армії з 1917, старшина Генштабу. За Гетьманату ком.
2-ї пішої дивізії у Рівному. У період Директорії пом. генерал-ква-
тирмейстера, нач. розвідуправління Генштабу. У липні 1919 голова
військ, місії, підписав договір з Польщею про союз в боротьбі з
більшовицькою Росією. Нач. штабу Армії УНР у бойових діях на
більшовицькому фронті, у наступі на Київ, в обороні на Збручі й
Дністрі, у контрнаступі восени 1920 на Вапнярку і Жмеринку. Ге-
нерал-хорунжий.
З листопада 1920 перебував серед інтернованих частин Армії
УНР у таборах Польщі. Помер 1923 у Тарнові.
126
лотоцький
Яків
Генерал-майор рос. армії, учасник І світ, війни.
В українській армії за Гетьманату 1918, пом. ком. 16-ї пішої дивізії
8-го Катеринославського арм. корпусу.
ЛУКАШЕВИЧ
Сергій Володимирович
Нар. 6 жовтня 1868 в м.Пирятин, теп. Полтавської обл. Петровський
Полтавський кадет, корпус, Михайлівське арт. училище 1887, арт.
академія. В роки І світ, війни - ком. 102-ї арт. бригади, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. артилерії 4-го Київського
арм. корпусу, відділу Головного арт. управління.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, 1920 в Криму в резерві при штабі
головнокомандувача П.Врангеля. Емігрував до Туреччини Франції,
діяч Товариства офіцерів рос. артилерії. Помер 24 грудня 1935 в
Парижі, похований на цвинтарі Сент-Женец’єв де Буа.
ЛУКІН
Веніамін Костянтинович
Нар. 28 серпня 1866. Морський корпус 1887. Ком. міноносця
“Сторожевой”у рос.-япон. війні 1904-1905, учасник оборони Порт-
Артура. 1905 ст. офіцер лінійного крейсера “Лейтенант Ильин”, ескад-
ренного броненосця “Двенадцать Апостолов”. На Чорноморському
флоті ком. канонерськими човнами “Чорноморец” і “Запорожец”,
нач. оперативного відділу штабу Чорноморського флоту. У роки
І світ, війни ком. лінкора “Три Святителя”.
Учасник українізації флоту, 1917 ком. Чорноморським флотом.
З його ініціативи перейменовано ряд бойових кораблів: лінкор “Импе-
ратор Александр Третий” дістав назву “Воля”, крейсер “Адмирал
Нахимов” - “Богдан Хмельницький” з’явилися також есмінці “Гайдама-
ка”, “Україна”. З серпня 1917 в Українському Генеральному морському
штабі. За Гетьманату нач. матроського відділу штабу. Контр-адмірал.
ЛУНСЬКИЙ
Микола Іванович
Нар. З січня 1870. 2-й кадет, корпус 1888, 2-ге Костянтинівське
військ, училище 1890, Офіцерська арт. школа. Учасник рос.-япон.
війни, ком. 25-го мортирного дивізіону. В роки І світ, війни ком. 112-ї
арт. бригади, генерал-майор.
127
В українській армії за Гетьманату ком. гарм. бригади 2-го Поділь-
ського арм. корпусу в Проскурові, нач. артилерії 3-го арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, Рос. армії в Криму. 1920 евакуйований
в Туреччину, Югославію. Помер 21 травня 1937 в м.Парачин (Сербія),
похований на Новому цвинтарі в Белграді (поле 112, могила 586).
МАЗУРЕНКО
Марко Єрофійович
Нар. 25 квітня 1869 у м.Кам’янці-Подільському. Реальне учили-
ще, Одеське піх. юнкер, училище 1890. Офіцер 28-го піх. Полоцького,
8-го стр. полків. У роки І світ, війни ком. батальйону, 7,21,49-го піх.
запасного полків. За бойові заслуги отримав Золоту Георгієв-
ську зброю.
В українській армії з жовтня 1917, ком. Одеської Гайдамацької
бригади у боях з більшовицькими частинами. Узимку 1918 пора-
неним захоплений у полон, ув’язнений на судні-плавучій тюрмі
“Алмаз”. У жовтні 1918 ком. 3-го козачого полку. 1920 ком. 2-ї Запас-
ної бригади, нач. штабу 1-ї Кулеметної дивізії, генерал-хорунжий.
Після інтернування української армії в Польщі у таборах Пику-
личі, Стшалків, ком. 5-ї Херсонської дивізії. Мешкав у Каліші.
Помер 1943.
МАКАРОВ
Андрій (Альвіан) Львович
Нар. 4 жовтня 1853. Геодез. школа, Миколаївське інж. училище
1875, Офіцерська арт. школа. Учасник рос.-турецької війни. Офіцер
22,25,16-ї арт., Сх.-Сибірської стр. арт. бригад. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, нач. Загального відділу Голов-
ного інж. управління Військ, міністерства.
МАКСИМІВ
Михайло Лаврентійович
Нар. 25 жовтня 1880. За походженням дон-
ський козак. Морський корпус 1901, Мінний
офіцерський клас 1907, Водолазна школа 1908,
Морська академія. Учасник рос.-япон. війни
1904-1905, оборони Порт-Артура. Ком. мі-
ноносця “Прозорливий”, ст. офіцер крейсера
“Паллада” на Балтійському флоті. У роки І світ,
війни ком. есмінця “Бдительньїй”.
128
В українському військ.-морському флоті з 1918, ком. оборони
Кримського побережжя, заст. військ, міністра - Міністр морських
справ Української Держави. З листопада 1918 заст.Морського мі-
ністра із штабом в Одесі, контр-адмірал.
1919 виїхав до Франції. Помер 2 листопада 1953 в м.Ніцца.
МАКСИМІВ
Олексій Михайлович
Нар. 16 березня 1876, з дворян станиці Курмоярівської Війська
Донського. Кадет, корпус 1894, Костянтинівське арт. училище 1897,
академія Генштабу 1903. Інспектор Володимирського військ, учи-
лища. У роки І світ, війни ком. 59-ї арт. бригади.
В армії Української Держави 1918, член Комісії з організації
постійних військ, шкіл та академій, нач. 2-ї Київської юнацької пішої,
Інструкторської старшинської шкіл. Генерал-майор.
1919 в Донській армії ЗСПР, нач. штабу Інспекторату кінноти,
Отаманського військ, училища, ком. Донського пластунського юнкер,
полку. З 1921 в еміграції. Помер 22 лютого 1924 в Софії (Болгарія).
МАКШЕЄВ
Захар Андрійович
Нар.25 березня 1858. Нижньоновгородський кадет, корпус, Михай-
лівське арт. училище 1877, арт. академія. Ком. роти 1 -го кін. корпусу, нач.
Олександрійського кадет, корпусу. Учасник рос.-турецької війни 1877—
1878. З 1906 директор музею вищих військ, навч. закладів Росії. В
роки І світ, війни генерал від артилерії. Георгієвський кавалер.
В українській армії за Гетьманату 1918, член Думи Георгієвських
кавалерів при Військ, міністерстві Українсьої Держави.
1919-1920 в ЗСПР і Рос. армії в Криму. Евакуйований до Юго-
славії, викладач Кримського кадет, корпусу. Помер 1 березня 1935 в
Белграді, похований на Новому цвинтарі (поле 80, могила 4).
МАЛЕЦЬ
Віктор
Нар. 1 жовтня 1894 у Чугуєві, тепер Харків-
ської обл. Медичний ф-тет Харківського ун-ту,
Олександрівське військ, училище 1916. В роки
І світ, війни офіцер 7-го піх. Ревельського пол-
ку на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1917, ком. сотні 2-го
Запорізького полку, куренів 4-го Запорізького
5 М. Литвин
129
ім. Богуна полку, 6-ї Січової стр. дивізії, ком. 19-го Запорізького
полку Запасної бригади, нач. старшинських курсів 1-ї Запорізь-
кої дивізії.
З 1920 в таборах інтернованих частин Армії УНР в Польщі. З 1928 -
офіцер польської армії, закінчив 1936 академію Генштабу, ком. полку
на німецько-польській війні. В роки II світ, війни член Української
Генеральної Ради Комбатантів, учасник Похідних груп ОУН-М, нач.
військ, школи ОУН, 1943 - старшина Військової Управи дивізії
“Галичина” . Генерал-хорунжий. Помер 9 липня 1969 в Лондоні.
МАНДЗЕНКО
Йосип Полікарпович
Нар. 1887 у м.Голованівську, тепер Кірово-
градської обл. Після закінчення гімназії 1908
в рос. армії, отримав офіцерський чин у 3-й
запасній бригаді в Жмеринці. У роки І світ,
війни ком. півроти 74-го Сімферопольського
полку. З серпня 1915 в австрійському полоні
в Гарті, Йозефштадті. Голова таборової упра-
ви, 1917 формує курені до Сірої дивізії у Воло-
димирі-Волинському. 1918-1919 ком. сотні 1-го полку, ад’ютант
штабу полку, член суду старшинської честі. 1919 пом. ком. полку з
господарської частини. На Волині потрапив у польський полон. Пере-
бував у таборі Ланцут. 1920 повернувся до Дієвої Армії УНР, нач. філії
Головної інформслужби у Вінниці, в охороні Головного Отамана. В роки
II світ, війни старшина дивізії “Галичина”. Генерал-хорунжий.
МАНДЗЕНКО
Костянтин Полікарпович
Нар. 15 листопада 1896 у м.Голованівську.
Уманьська гімназія, 1-ша Київська школа пра-
порщиків 1915. На фронті ком. роти, нач. зв’яз-
ку 1-го лейб-гвардії Катеринославського полку.
Учасник українізації частин 1-ї Гренадер-
ської дивізії, 1918 ком. сотні охорони штабу
Запорізького корпусу, комендант станції Він-
ниця, ком. куріня штабу Запорізького кор-
пусу, корпусного обозу. Хворий тифом захоплений денікінцями у
полон, вивезений до Одеси. 1920 повернувся до Дієвої Армії УНР,
нач. охорони Головного Отмана.
130
Після інтернування у Польщі, закінчив Варшавський ун-т. В роки
11 світ, війни в дивізії “Галичина”, УНА. З 1945 у Мюнхені, з 1959 в Чикаго
(США). Помер 16 січня 1983 у м. Мільвуок.
МАНДРИКА
Георгій Якимович
Нар. 10 жовтня 1869 у м.Носівці, теп. Чернігівської обл. Київ-
ський кадет, корпус 1886,2-ге Костянтинівське військ, училище 1888,
академія Генштабу 1896. Учасник Китайської кампанії, рос.-япон.
війни, оборони Порт-Артура. Офіцер 4,24-ї арт. бригад, ст. ад’ютант
штабу 17-ї піх. дивізії, ст. офіцер для доручень штабу 20-го арм.
корпусу Варшавського військ, округу, пом. ст. ад’ютанта, штаб-
офіцер для доручень штабу Приамурського військ, округу, ст. ад’ю-
тант штабу Квантунської обл., нач. штабу Урало-Забайкальської
козачої, 2-ї Сх.-Сибірської дивізій, ком. 23-го Сибірського стр. полку
у Хабаровську. В роки І світ, війни нач. штабу 56-ї піх. дивізії, нач.
штабу, ком. 6-го арм. корпусу, генерал-лейїенант.
Учасник українізації 6-го корпусу. Сформував і очолив 1917 2-й
Січовий Запорізький корпус, який у листопаді-грудні вступив у бої
проти збільшовичених частин фронту, у січні 1918 на Півн. фронті.
За Гетьманату пом. Військ, міністра.
1919 в Генштабі, Ставці верх, головнокомандувача О.Колчака в
Омську, емігрував у Китай. Помер 6 травня 1937 в Харбіні. Похо-
ваний на Новому цвинтарі.
МАРИНОВИЧ
Микола
Нар. 21 грудня 1861 у с.Ішків, тепер Козівського р-ну Терно-
пільської обл. у сім’ї сільського вчителя. Бучацька гімназія, австрій-
ська Офіцерська школа 1887, військова академія Вінер-Нойштадт
1898. Офіцер піх. полків у Тернополі, Золочеві, Коломиї, Стрию. У
роки І світ, війни ком. 30-го піх. полку на рос. фронті. Після тяжкого
поранення 1916 на пенсії, жив у с.Селиська, тепер Перемишлян-
ського р-ну Львівської обл.
Під час Першолистопадового повстання 1918 вступив до Галиць-
кої армії, перший військ, комендант Львова, учасник боїв з поляками.
У подальшому на штабних посадах УГА. Генерал-хорунжий. З 1920
жив у Галичі, тепер Івано-Франківської обл. Брав участь у діяльності
ветеранських організацій УСС-УГА. Навесні 1944 закатований ра-
дянськими партизанами.
5*
131
МАРКС
Никандр Олександрович
Нар. 24 вересня 1861. Михайлівський Воронезький кадет, корпус,
3-тє Олександрівське військ, училище 1880, академія Генштабу. Офі-
цер лейб-гвардії Волинського полку, ст. ад’ютант штабу 3-ї гвардій-
ської піх. дивізії, офіцер штабу Кавказького, з 1890 - Сибірського
військ, округу, представник Військ, міністерства при Раді Москов-
ського військ, округу, генерал-лейтенант.
В українській армії з 1917, нач. штабу Одеського військ, округу.
1919 виїхав у Феодосію. За зв’язок з більшовицькою підпільною
організацією арештований врангелівською контррозвідкою. Звіль-
нений восени 1920. Займався науково-педагогічною діяльністю в
УСРР.Помер 1921.
МАРТИНЮК
Ілля Сильвестрович
Нар. 21 липня 1869 у Києві. Класична гімназія, Київське піх.
юнкерське училище 1890, академія Генштабу 1902. Офіцер 43-го
піх. Охотського полку в Луцьку, ком. роти, батальйону. У роки І
світ, війни начальник 159-ї піх. дивізії, генерал-майор, Георгієв-
ський кавалер.
В українській армії 1918, ком. Київського арм. корпусу, за Гетьма-
нату служив у Генштабі, член Думи Георгієвських кавалерів, ком. 4-
го Київського арм. корпусу. За Директорії викладач Житомирської
юнацької школи, пом. нач. штабу Волинської групи Армії УНР, 1919
ком. Сірого корпусу на Волині.
Інтернований з частинами Армії УНР у Польщі, 1920 у таборі
Ланцут, Стшалків, нач. військ, факультету Українського народного
університету, переклав українською мовою російські, англійські,
німецькі, французькі військові посібники, автор військ.-наук. праць.
Помер 1952 у Польщі.
МАСЛЯНИЙ
Антін Павлович
Нар. 17 січня 1865 в с.Кириківці, тепер Великописарівського р-
ну Сумської обл. Одеське піх. юнкер, училище 1887, академія Ген-
штабу. Ст. ад’ютант штабів 15-го арм. корпусу, Варшавського військ,
округу. У роки І світ, війни пом. вартового генерала, вартовий гене-
рал штабу на Півд.-Зах. фронті, генерал-майор.
132
В українській армії 1918 за Гетьманату пом. нач. Генштабу. 3 1919
у штабах Армії УНР. Пом. нач. мобілізаційно-персональної управи
Військ, міністерства, член Вищої Військ. Ради УНР.
Після інтернування українських військ у Польщі 1920 перебував
у Тарнові, Варшаві, нач. Пенсійної управи Головного штабу, член
Вищої Військової Ради, генерал-поручник.
Помер 1934 у Варшаві, похований на цвинтарі Воля.
МАТВІЇВ
Михайло Львович
Нар. 15 грудня 1864. Московський кадет, корпус, 3-є Олексан-
дрівське військ, училище 1884, академія Генштабу.
Офіцер Віленського військ, округу, ст. ад’ютант штабів 40-і піх.
дивізії, 3,20-го арм. корпусів, штаб-офіцер для доручень штабу 3-го
арм. корпусу, нач. штабу 18-ї піх. дивізії, ком. 184-го піх. Варшав-
ського полку, 2-ї бригади 4-ї Сибірської стр. дивізії. У роки І світ,
війни на фронті. Генерал-лейтенант.
На службі в армії Української Держави з 1918, нач. штабу Го-
ловнокомандувача українськими військами Херсонщини і Таврїї.
З 1919 в Добр. армії генерала А.Денікіна, її представник при
командуванні Французького експедиційного корпусу в Одесі. 1920
в еміграції.
МАТЮШЕНКО
Павло
Полковник рос. армії, учасник І світ, війни.
В українській армії 1918; 1919 ком. піших частин, груп військ
Армії УНР, генерал-хорунжий.
МАТЯШЕВИЧ
Василь Федорович
Нар. 24 лютого 1879 на Полтавщині. Полтавський кадет, корпус,
Чугуївське піх. юнкер, училище 1904, інж. академія. У роки І світ,
війни офіцер 6-го понтонного батальйону.
В українській армії 1917, член Центральної Ради від частин Київ-
ського гарнізону, делегат І Всеукраїнського військ, з’їзду.
За Гетьманату начальник Головного інж. управління у відділі
заступника Військ, міністра з господарсько-технічних справ, ге-
нерал-хорунжий.
133
МАХНО
Нестор Іванович
Нар. 26 жовтня 1888 в с. Гуляй-Поле, теп. За-
порізької обл. Початкова школа. З 1906 член анар-
хістської організації. 1910 засуджений за теро-
ристичні акції, до 1917 в тюрмі. Повернувшись
після Лютневої революції на Катеринославщину,
включився в політичну та військову діяльність.
На початку 1918 організатор повстанських селян-
ських загонів у боротьбі проти рос., австро-угор.
і німецьких військ в союзі з більшовиками.
1919 на чолі повстанської армії виступив проти денікінців і
більшовиків, уклав угоду з Директорією УНР й у складі укр. війська
брав участь у визволені Правобережної України, від жовтня громив
війська Денікіна на Лівобережжі, захопив Олександрівськ (Запо-
ріжжя), майже всю Таврію, Приазов’я до Таганрогу. Його армія мала
чотири корпуси (40 тис. багнетів, 10 тис. шабель, тисячу кулеметів,
20 гармат, 12, 5 тис. тачанок і возів).
У вересні-жовтні 1920 об’єднався з Червоною армією в боях за
Крим. Але після розгрому військ Врангеля більшовицька Росія роз-
горнула бойові дії проти армії отамана Махна. Після запеклої бо-
ротьби в серпні 1921 він відступив у Румунію, згодом у Польщі, з
1925 у Парижі, де помер 25 липня 1934. Урна з його прахом замуро-
вана в стіні комунарів на цвинтарі Пер-Лашез.
МАХРОВ
Петро Семенович
Народився 1 вересня 1876 в Тамбові. Міська
гімназія 1895, Віденське піх. юнкер, училище 1897,
академія Генштабу 1907. Офіцер 117-го піх. Ярос-
лавського, 119-го піх. Коломенського полків, шта-
бу Віденського військ, округу, учасник рос.-япон.
війни 1904-1905. У роки І світ, війни на Півд.-Зах.
фронті нач. штабу 34-ї піх. дивізії, ст. ад’ютант
оперативного відділення штабу 8-ї армії, ком. 13-го Сибірського стр.
полку, генерал-кватирмейстер 12-ї армії, штабу фронту.
В українській армії 1918, член Військ.-наук, комітету, Комісії з орга-
нізації військ, шкіл та академій України, Воєнно-історичної комісії
по збору документів І світ, війни на Півд.-Зах. і Румун, фронтах.
134
З 1919 у Добр. армії генерала А.Денікіна, нач. військ, сполучень
Кримсько-Азовської і Кавказької армії, генерал-кватирмейстер шта-
бу Головнокомандуючого, нач. штабу Рос. армії П.Врангеля в Криму.
1920 член дипломатичної місії у Польщі, формував рос. військ,
частини для участі в боях проти більшовиків. Генерал-лейтенант
1920 в еміграції, з 1925 жив у Парижі, з 1932 в Каннах. Автор
спогадів і воєнно-істор. праць. На початку радянсько-німецької
війни 1941 звернувся до посольства СРСР з проханням про службу
в Червоній армії. Арештований гітлерівцями і перебував у тюрмі.
Автор книги спогадів “У білій армії генерала Денікіна”. Помер 29
лютого 1964 у Каннах.
МЕЙСНЕР
Віктор Вольдемарович
Нар. 15 листопада 1855.2-га військ, гімназія у Санкт-Петербурзі,
Михайлівське арт. училище 1884, Офіцерська арт. школа. Ком. батареї,
дивізіону 24-ї гарм. бригади, ком. 32-ї гари- бригади. У роки І світ,
війни інспектор артилерії 3-ї армії Зах. фронту, генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918 нач. штабу корпусу Морської
берегової оборони Чорного моря.
1920 в еміграції у Франції. Помер 2 вересня 1928 в Парижі, похо-
ваний на цвинтарі Сент-Женев’єв де Буа.
МЕЛЬНИК
Андрій Атанасович
Нар. 12 грудня 1890 у с. Воля Якубова, те-
пер Воля Дрогобицького р-ну Львівської обл.
Стрийська гімназія 1910, Вища Земельна шко-
ла у Відні. З серпня 1914 в Легіоні Українських
Січових Стрільців, ком. чоти, сотні в боях на
рос. фронті. 1916-1917 у рос. полоні в Дубовці
під Царициним (тепер Волгоград). З січня 1918
нач. штабу куреня, полку Січових Стрільців у
Києві, 1919 заст. ком., ком. корпусу Січових Стрільців, нач. штабу
Дієвої армії УНР, пом. ком. групи Січових Стрільців, отаман корпусу
(генерал-поручник). У грудні 1919 інтернований у Польщі, інспектор
військ, місії УНР в Празі. Співзасновник і діяч Української військ,
організації, член Проводу Організації Українських Націоналістів, після
загибелі Є.Коновальця 1938 голова Проводу ОУН. З 1940 голова фракції
ОУН-мельниківці, лояльної до Німеччини, згодом опозиційної. 1944
135
в’язень німецького концтабору Заксенгаузен, з 1945 жив у Німеччині,
Люксембурзі, довічний голова ПУН. Помер 1 листопада 1964 ум. Кельні,
похований у Люксембурзі.
МЕНШОВ
Дмитро Петрович
Нар. 17 листопада 1855 на Слобожанщині.
1-ша Московська військ, гімназія, 3-тє Олек-
сандрівське військ, училище 1875, арт. акаде-
мія 1882. Ком. півбатареї 31-ї арт. бригади, ст.
ад’ютант арт. управління Харківського, з 1889 -
Київського військ, округів, пом., з 1908 - нач.
Київського Головного арт. складу. У роки І світ, війни - пом. нач. арт.
постачань Півд.-Зах. фронту, генерал-лейтенант.
В українській армії 1917 Гарматний отаман, член Генерального
військ, штабу. Зробив вагомий внесок у розвиток артилерії. Смер-
тельно поранений у Житомирі 29 грудня 1917 збільшовиченими
солдатами російської армії під час інспекційної поїздки.
Відомий дослідник історії України, фундатор і один з керівників Ки-
ївського військ, історичного товариства (1905), член Товариства Нес-
тора-літописця. Автор праць у “Русаком Архиве”,“Русской Старине”, “Во-
енно-Историческом вестнике”. Батько історика Н.Полонської-Василенко.
МЕНШОВ
Орест Володимирович
Нар. 7 лютого 1878 в Калузькій губ. Росії. 2-й кадет, корпус 1895,
3-є Олександрівське військ, училище 1897, академія Генштабу 1906.
Ст. ад’ютант штабу 14-ї піх. дивізії, ст. офіцер для доручень штабу
Одеського військ, округу. В роки І світ, війни ком. 4-го Фінляндського
стр. полку. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. кін. дивізії.
МЕСНЕР
Олександр Якович
Нар. 8 лютого 1874 в Одесі. Реальне училище 1892, Київське
військ, училище 1894, академія Генштабу 1900. Ст. ад’ютант штабів 11,
13-ї піх. дивізій, 8-го арм. корпусу, пом. нач. військ, сполучень Маньч-
журської армії в роки рос.-япон. війни. Штаб-офіцер Приамур-
ського, ст. ад’ютант штабу Туркестанського військ, округів. В роки
І світ, війни нач. військ, сполучень Румун, фронту, генерал-майор.
136
В армії Української Держави - 1918.
1919 в Добр. армії ЗСПР і Рос. армії. Нач. військ, перевезень
Одеського району, Новоросійського залізничного вузла, військ,
сполучень Добр. армії.
МЕЩЕРИНОВ
Павло Григорович
Нар. 6 вересня 1867. Пажеський корпус, Михайлівське арт. училище
1888, Офіцерська арт. школа. Штаб-офіцер лейб-гвардії 3-ї арт. бригади.
В роки І світ, війни ком. 8-ї Сибірської стр. арт. бригади. Генерал-майор.
В українській армії 1918 за Гетьманату, ком. 4-ї легкої гарм. бри-
гади 2-го Подільського арм. корпусу у Вінниці.
МИКИТКА
Осип
Нар. 21 лютого 1878 у с.Заланові, тепер
Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.
Перемиська гімназія, офіцерська школа австр.
армії 1905. У роки І світ, війни на рос. фронті,
ком. сотні, куреня 45-ї Перемиської дивізії. На
початку 1918 ком. легіону Українських Січо-
вих Стрільців у поході на Наддніпрянщину.
В Галицькій армії з листопада 1918, ком.
групи “Старе Село”, у лютому 1919 ком. 1-го
галицького корпусу, утримував фронт від Бел-
за до Львова, під натиском 60-тисячної армії генерала Галлера відсту-
пив до Чорткова. Брав участь у червневій Чортківській операції,
визволив Тернопіль, Золочів, наблизився до Львова. З липня у боях
на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал-хорунжий. У
листопаді 1919 командувач УГА, уклав договір про перемир’я з ко-
мандуванням армії Денікіна, намагався відвести армію в Румунію.
Заарештований органами ЧК і вивезений у підмосковний концтабір
Кожухів. За відмову перейти на службу більшовицькій Росії розстрі-
ляний у підвалах Луб’янки в серпні 1920.
МИХАЙЛІВ
Олександр Павлович
Нар. 1868. Кадет, корпус, Михайлівське арт. училище 1888, арт.
академія. Напередодні І світ, війни - нач. Хабаровського окружного
арсеналу. Генерал-майор.
137
В українській армії з 1917, нач. управління мобілізації і прийому
техніки. За Гетьманату 1918 член Арт.-технічної комісії, з 1920 нач.
Головного арт. управління Генштабу, нач. відділу Головного арт.
комітету Армії УНР, член Вищого військ, суду.
Після інтернування Армії УНР в Польщі 1921-1922 у Каліші в
складі Головної гарм. управи.
МІПІКОВСЬКИЙ
Євген Васильович
Нар. 9 лютого 1882 у шляхетській сім’ї на
Полтавщині. Переяславська церковна школа,
Полтавська духовна семінарія. Чугуївське піх.
юнкер, училище 1905, академія Генштабу 1912.
Офіцер 198-го резервного Олександра Невсь-
кого полку в Петербурзі, 197-го піх. Лісного
полку, ком. роти Лісного полку в Свеаборзі,
мобілізаційного відділу Петербурзького військ.
округу. В роки І світ, війни на Півд.-Зах. фронті нач. штабу 12-ї
Сибірської стр. дивізії, штаб-офіцер для особливх доручень штабу
32-го арм. корпусу, нач. служби зв’язку 2-ї армії у Ченстохові, нач.
штабу 105-ї піх. дивізії в Одесі, Туркестанської дивізії в Луцьку.
В українській армії 1918, представник Армії УНР при штабі
німецького піх. корпусу. За Гетьманату член української делегації на
переговорах з більшовицькою Росією, щодо демаркації українсько-
російського кордону, нач. оперативного відділу Генштабу. З грудня
1918 нач. штабу Галицької армії. У ході українсько-польської війни
керував реорганізацією армії, формуванням корпусів і бригад. З
березня 1919 нач. штабу Сх. фронту, Волинської групи, Армії УНР.
1920 1-й генерал-кватирмейстер. Генерал-хорунжий. В бою під Чор-
ним Островом 6 липня 1920 поранений. Помер 9 липня, похований
у Тернополі.
МОКРЕЦЬКИЙ
Степан Олександрович
Нар. 11 травня 1862 у м. Дітрики (Литва).
Псковський кадет, корпус, Ризьке піх. юнкер,
училище 1881. Офіцер 101-го піх. Пермського
полку, вишкільного управління Військ, міні-
стерства, нач. штабу 171-го піх. Кобринського
полку. У роки І світ, війни - на Півн. фронті,
138
ком. 171-го піх. Кобринського полку. У ході Східно-Пруської операції
восени 1914 пораненим потрапив у німецький полон, визволений,
як військовий інвалід, демобілізований. Генерал-майор.
В українській армії з березня 1918 ком. бригади Полтавського
арм. корпусу.
1919 на службі в польській армії, ком. 8-ї піх. дивізії. Нагородже-
ний російськими і польськими орденами. Генерал дивізії. Помер 9
квітня 1932 у Вільно (теп. Вільнюс, Литва).
мошинський
Євген Іванович
Нар. 13 грудня 1881 в с.Городище, тепер Сквир- *
ського р-ну Київської обл. Київський кадет, кор-
пус, Чугуївське піх. юнкер, училище 1906, Військ. -
юридична академія 1914. В роки І світ, війни пом.
військ, прокурора П-ї армії, Півд.-Зах. фронту.
Учасник І і II Всеукраїнських військ, з’їздів,
член Українського Генерального Військ. Комі-
тету, нач. судової управи Генерального Секре-
таріату. За Гетьманату 1918 нач. відділу Головної
військ, судової управи. 1919 заст. прокурора Вищого військ, суду, нач.
Головної військ, судової управи, Головний військ, прокурор, нач. судової
управи Київщини. Генерал-хорунжий.
1920 серед інтернованих частин Армії УНР в Каліші,член Повстан-
сько-партизанського штабу Другого Зимового походу 1921. Помер 29
липня 1925 у м.Лунинець (тепер Брестська обл., Білорусія).
МУСІЄНКО
Микола Васильович
Нар. 24 грудня 1881. Гімназія, Одеське піх. юнкер, училище 1904,
академія Генштабу 1912. Офіцер 136-го піх. Таганрозького полку,
учасник рос,- япон. війни 1904-1905, ком. роти 59-го піх. Люблін-
ського полку в Одесі. У роки І світ, війни - на фронті.
В українській армії з весни 1918. За Гетьманату - ком. дивізії,
генерал-хорунжий. 1919 в Добр. армії ЗСПР.
МУСТАФІН
Володимир Андрійович
Нар. 24 червня 1867. Олексієвський кадет, корпус, 2-ге Костян-
тинівське військ, училище 1887, Військ.-юридична академія 1898.
139
Офіцер 5-го гренадерського Київського полку, військ, слідчий у
Приамурському військ, окрузі, учасник китайській компанії 1900—
1901.3 1902 пом. військ, прокурора Туркестанського військ, округу,
слідчий краєвого суду Петербурзького військ, округу, нач. канцелярії
Туркестанського військ, округу, Туркестанського генерал-губер-
натора. В роки І світ, війни - нач. Судового відомства, генерал для
доручень при Головнокомандувачі арміями Півд.-Зах. фронту. Ге-
нерал-майор.
За Гетьманату 1918 Одеський генерал-губернатор і міський го-
лова Одеси.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, Ставропольський губернатор. 1920
емігрував до Югославії, Франції. Помер 21 лютого 1933 в Парижі,
похований на цвинтарі Сент-Женев’єв де Буа.
НАГІРСЬКИЙ
Степан Пилипович
Нар. 1 квітня 1870 на Чернігівщині. Ніжинська військ, гімназія, 3-тє
Олександрівське військ, училище 1892, Військ, електротехнічна школа
1912. Офіцер 19-го піх. Костромського полку в Житомирі, 5-го саперного
батальйону у Вінниці. Нач 2-ї іскрової (телеграфної) школи у Вар-
шавському військ, окрузі. Учасник І світ, війни. Генерал-майор.
За Гетьманату 1918 кошовий отаман Чернігівського козаць-
кого коша.
НАТІЇВ
Олександр
Нар. 1873. Костянтинівське арт. училище 1894, арт.академія. В
роки І світ, війни ком. 4-ї важкої арт. бригади. Генерал-майор.
В армії України з весни 1918, ком. Запорізької дивізії, Запо-
різького корпусу на більшовицькому фронті в боях за визволення
Слобожанщини і Криму. За Гетьманату ком. Запорізької дивізії.
Наприкінці 1918 - в Добр. армії ЗСПР, інспектор формування
військ на Кавказі, ком. Кавказького добровольчого батальйону в
Батумі. Загинув у бою з більшовиками 16 червня 1919 в Батумі.
НЕЛЬГОВСЬКИЙ
Василь
Нар. на Полтавщині. Полтавський кадет, корпус, Миколаївське
кін. училище. Офіцер 8-го уланського Вознесенського, 8-го запасного
кін. полків. Учасник І світ, війни.
140
В українській армії з 1918. Відзначився вдалими діями в Другому
Зимовому поході армії УНР у вересні-листопаді 1921. Ком. окремої
розвідувально-координаційної групи. Генерал-хорунжий.
НЕМІТЦ
Олександр Васильович
Нар. 26 липня 1879 у с. Котюжанах, тепер
Вінницької обл. Гімназія, Морський корпус
1900, офіцерські арт. класи 1903, Морська ака-
демія 1912.3 1903 на Чорноморському флоті,
офіцер бойових кораблів, викладач Морської
академії. В роки І світ, війни ком. канонерки
“Донецк”, 1-го дивізіону міноносців, Мінної
дивізії на Чорноморському флоті.
1917 голова Союзу офіцерів-республікан-
ців Чорноморського флоту, брав участь в
українізації військово-морських сил, 1917-командувач Чорномор-
ського Флоту.
З весни 1919 у Червоній армії, нач. штабу Півд. групи 12-ої армії
Й.Якіра. 1920 командувач радянського Чорноморського Флоту. З
1924 виконував особливі доручення голови РВР Л.Троцького, про-
фесор кафедри стратегії і тактики у Військо-Морській та Військово-
Повітряній академіях. Віце-адмірал. З 1947 у відставці. Помер 1 жовт-
ня 1967, похований у Москві.
НЕНЮКОВ
Дмитро Всеволодович
Нар. 18 січня 1869. Морський корпус 1889, Воєнно-морське відді-
лення академії Генштабу 1908. Учасник рос.-япон. війни, оборони
Порт-Артура. Офіцер канонерського човна “Храбрьій”, ком. тран-
спорту “Рига”, штаб-офіцер Морського Генштабу, ком. лінкора “Пан-
телеймон” на Чорному морі. 1913 у Морському Генштабі. В роки І
світ, війни ком. бойових кораблів на Балтійському і Чорноморському
флотах. Георгієвський кавалер.
В українському військово-морському флоті з 1918. Віце-адмірал.
1919 в Добр. армії нач. військ.-морської бази в Одесі, здійснив
евакуацію денікінських військ з Одеси до Криму, восени 1920 - Рос.
армії Врангеля з Криму до Туреччини. З 1921 в Югославії. Помер
5 липня 1929 в м. Земун.
141
НЕРІКЕ
Олександр Карлович
Нар. 6 квітня 1876 в Курляндії. Олександрівський кадет, корпус,
Миколаївське кін. училище 1896, академія Генштабу 1903. Офіцер
лейб-гвардії Кексгольмського полку в Варшаві. В роки рос.-япон.
війни пом. ст. ад’ютанта генерал-кватирмейстера 3-ї Маньчжурської
армії. Пом. ст. ад’ютанта Казанського військ, округу, ст. ад’ютант штабів
1 -ї гренадерської дивізії, 17-го арм. корпусу, Кавказького військ, округу,
штаб-офіцер для доручень штабу округу. Під час І світ, війни нач.
етапно-господарського управління штабу 7-ї армії, генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918, нач. відділу інтендантської
управи Військ, міністерства з осідком в Одесі.
1919 в Добр. армії ЗСПР,в резерві чинів Київської, Новоросій-
ської обл., Рос. армії в Криму. З 1920 в еміграції. Помер 1922.
николич
Микола Миколайович
Нар. 28 липня 1871. Військ, курс Київського університету, Київ-
ське піх. юнкер, училище 1895, військ.-юридична академія. Офіцер
3-ї пластунської бригади Кубанського козачого війська, учасник рос.-
япон. війни. З 1907 пом. військ, прокурора Одеського військ, округу.
Генерал-майор.
В армії Української Держави член Комісії по утворенні постійних
військ, шкіл та академій.
НИКОНІВ
Наум Архипович
Нар. 1 лиистопада 1873 в с.Варварівці, тепер
Красноградського р-ну Харківської обл. Полтав-
ська духовна семінарія, Чугуївське піх. юнкер, учи-
лище 1895. В роки І світ, війни на Півд.-Зах.
фронті ком. піх. полку, бригади 104-ї піх. дивізії
34-го арм. корпусу генерала П.Скоропадського.
1917 організатор українізації частин кор-
пусу, ком. 715-й піх. Бахмутського полку, 1-ї
сУкраїнської тр. дивізії у Бердичеві, брав участь у боях із збільшо-
виченими частинами 2-го гвардійського корпусу. За Гетьманату в
Запорізької дивізії. 1919 ком. 2-ї піх., 1-ї Волинської дивізій Холм-
сько-Волинської групи Армії УНР на більшовицькому фронті. Під
142
час Першого Зимового походу Армії УНР заст. ком. групи, ком.
резервних військ армії, генерал-хорунжий.
1920 представник Військ, міністерства в таборах інтернованих
українських військ у Польщі (Ланцут, Щипйорно), засновник Союзу
інвалідів Армії УНР, громадсько-освітніх таборових організацій,
Спілки захисту рідної мови, Агрономічного товариства. Помер
7 листопада 1925 в Каліші, похований на Українському військовому
цвинтарі в Щипйорно.
НІЛУС
Андрій Олександрович
Нар. 5 січня 1858 у Сімферополі. Міська гімназія, Михайлівське арт.
училище 1881, арт. академія. Офіцер Головного арт. полігону, пом. інспек-
тора, викладач Михайлівського арт. училища, з 1905 професор арт. ака-
демії, 1914 нач. Сергіївського арт. училища в Одесі. Генерал-лейтенант.
За Гетьманату 1918 нач. Одеської юнацької гарм. школи, профе-
сор, член Комісії з організації військових щкіл та академій України.
З 1919 в резерві головнокомандувача ЗСПР, нач. відділу військ,-
навч. закладів, нач. Сергіївського арт. училища, 1920 викладач учи-
лища Рос. армії в Криму. Евакуйований в Галліполі (Туреччина),
Тирново (Болгарія). В еміграції в Югославії.
Помер 1941 в Белграді.
новицький
Іван Матвійович
Нар. 12 січня 1860. Михайлівський Воронезький кадет, корпус,
2-ге Костянтинівське арт. училище 1880. Офіцер 5-ї арт., 1-ї резерв-
ній арт. бригад. В роки І світ, війни на Півд.-Зах. фронті, ком. 2-го
дивізіону 105-ї арт. бригади.
В українській армії 1918 член Головної комісії Генерального шта-
бу по утворенню військ, шкіл в Українській Державі. Навесні 1920
нач. відділу зброї Головної гарм. управи Військ, міністерства УНР.
Генерал-хорунжий.
НОВИЦЬКИЙ
Олександр Леонович
Нар. 27 березня 1859 в Одесі. Військ, гімназія, Одеське піх. юнкер,
училище 1884. Офіцер 26-го піх. Могилівському полку, учасник рос.-
япон. війни 1904-1905. В роки І світ, війни на Півд.-Зах. фронті, ком.
полку, бригади, нач. штабу дивізії, генерал-майор.
143
В українській армії 1917, учасник українізації частин російської
армії, штабний старшина Військ, міністерства. 1920-1922 у складі
Генштабу Армії УНР. Перебував у таборах інтернованих частин у
Польщі (Ченстохово, Каліш). Помер 1929 у Каліші.
ОБЕРУЧЕВ
Костянтин Михайлович
Нар. 4 червня 1864. Військ, гімназія, Михайлівське арт. училище
1884, арт. академія. Офіцер Київського арт. полігону, ком. бригади.
Влітку 1917 командувач Київський військ, округом. Брав участь у
формуванні українських полків ім. Т.Шевченка, Гетьманів Полуботка,
Сагайдачного, Дорошенка, Наливайка. Звільнений з посади урядом УНР
у листопаді 1917.1919в Добр. армії ЗСПР. Генерал-лейтенант.
овод
Семен Федорович
Нар. 12червня 1877. Морський корпус 1897.Учасник рос.-япон.
війни, оборони Порт-Артура. Ст. офіцер лінкора “Георгий Побе-
доносец”, ком. канонерського човна “Донец”, есмінця “Живой” на
Чорноморському флоті. Учасник І світ, війни. Контр-адмірал.
У воєнно-морському флоті Української Держави 1918 нач. Голов-
ного Морського штабу, заступник міністра Морських справ.
ОГОНЬ-ДОГАНОВСЬКИЙ
Іван Платонович
Нар. 15 листопада 1864.1-й Московський кадет, корпус, 3-тє Олек-
сандрівське військ, училище, військ.-юридична академія. Військ, про-
курор в Одеському військ, окрузі, пом. прокурора Київського військ,
округу, суддя Одеського військ, округу, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 пом. нач. Головного військ.-
юрид. управління Військ, міністра.
* ОКУНЕВСЬКИЙ
Ярослав
г .... Народився 1860 в с.Радівці на Буковині. Одер-
> *" -► жав диплом лікаря, служив в австрійській армії.
Брав участь у І світ, війні, медик австрійського
флоту. Адмірал.
Після утворення ЗУНР (1918) організатор
і керівник Української санітарної місії у Відні,
3^ організував постачання Галицької армії ме-
144
дикаментами, опікувався інтернованими частинами УГА у табо-
рах Чехословаччини.
З 1921 жив і працював у м.Городенці на Станіславщині. Помер 1929.
ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Володимир Осипович
Нар. 5 листопада 1870. Володимирський Київський кадет, корпус,
3-тє Олександрівське військ, училище 1891. Ком. роти, батальйону
167-го піх. Острозького полку в Черкасах. У роки І світ, війни на
фронті. Генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату 1918, ком. 12-ї пішої дивізії 6-го
Полтавського арм. корпусу в Лубнах. Розстріляний вояками Армії
УНР у грудні 1918.
ОЛЬШЕВСЬКИЙ
Володимир Антонович
Нар. 6 червня 1873 в Умані, тепер Черкась-
кої обл. Гімназія, Київський університет, Кбс-
тянтинівське піх. юнкер, училище 1899. У часник
рос.-япон. війни, ком. роти 21-го Сх.-Сибір-
ського стр. полку. В роки І світ, війни ком.
окремого дивізіону 2-го Запасного кін. полку.
В українській армії 1918, ком. 21-го пішого
Сквирського полку, 1919 пом. ком. 3-ї Залізної
дивізії в боях на більшовицькому фронті, учасник Першого Зимового
походу, ком. збройних сил на теренах Уманщини. 1920 ком. 9-ї стр.
бригади, пом. ком. 3-ї Залізної, Волинської дивізій. Генерал-хорунжий.
1920 у таборі Каліш, діяч Товариств вояків Армії УНР, допомоги
вихідцям з України, Воєнно-історичного товариства. 1924 поселився
із сім’єю у Познані. Помер 7 липня 1933.
ОМЕЛЮСІК
Микола Степанович
Нар. 1889 у с.Ставках, тепер Володарського
р-ну Волинської обл. Михайлівське арт. учи-
лище 1910. Офіцер 11-ї арт. бригади в Дубно.
У роки І світ, війни на Півд.-Зах. фронті, ком.
арт. батареї, дивізіону.
В українській армії 1917, брав участь в укра-
їнізації рос. частин, пом. ком. 1-го гарм. полку
145
в Рівному, ком. гарм. дивізіону. За Гетьманату 1918 ком. 1-го гарм.
полку, 11-ї гарм. бригади в Луцьку, 17-ї гарм. бригади. 1919 формує
гарм. частини Волинської групи, черговий отаман штабу Волинської
групи, учасник боїв на польському і більшовицькому фронтах. 1920
полонений денікінцями і вивезений в Крим, після повернення - в
гарматній управі Військ, міністерства УНР.
Після інтернування українських військ у Польщі в Каліському
таборі, закінчив сільськогосподарську академію в Чехословаччині,
замешкав у Почаєві. У II світ, війні в “Поліській Січі” Т.Бульби-
Боровця, нач. оперативного відділу штабу УПА-Північ на Волині
(1943-1944), генерал-хорунжий. Із загоном УПА пробився в Чехо-
словаччину, інтернований американцями. Після війни у США.
Помер 6 серпня 1970 у Філадельфії.
ОМЕЛЯНОВИЧ-КОНАШЕНКО
Юхим Омелянович
Нар. 1865, нащадок уродженця галицького Самбора гетьмана
українського козацтва (1616-1622) Петра Конашевича-Сагайдач-
ного. Військ, училище 1886, академія Генштабу. В роки І світ, війни
на фронті, ком. піх. полку.
В українській армії 1917. За Гетьманату член Великої Козацької
Ради, генеральний бунчужний у свиті П.Скоропадського. 1919 виїхав
у Галичину. У міжвоєнні роки мешкав у Львові, де помер 25 лютого
1943. Похований на Янівському цвинтарі.
ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО
Іван Володимирович
Нар. 31 серпня 1881 в Баку. Омський кадет,
корпус, Єлисаветградське кін. училище 1902,
академія Генштабу. Офіцер 8-го гусарського Лубен-
ського полку в Кишиневі. Учасник рос.-япон.
війни. У роки І світ, війни ком. кін. дивізіону,
8-го гусарського Лубенського полку.
В українській армії 1917, ком. 2-го ім. Геть-
мана Сагайдачного кін. полку в Лубнах. За Геть-
манату ком. Сердюцького Лубенського кін. по-
лку, отаман Харківського (Слобідського) ко-
зацького коша. З грудня 1918 у Галицькій армії, ком. бойової групи
“Наварія” в боях з поляками під Львовом і Городком. У лютому 1919
інспектор кінноти Армії УНР, восени хворим захоплений у полон
146
денікінцями, перебував у Кубанській армії ЗСПР, повернувся в Укра-
їну. 1920 ком. Окремої кін. дивізії у складі Правої групи Армії УНР.
З кінця 1920 у таборі інтернованих частин Армії УНР в Каліші.
У 30-х роках голова Української станиці, член Українського воєнно-
історичного товариства, Товариства вояків Армії УНР, Українського
Національного Комітету. В роки II світ, війни ком. 109-го україн-
ського охоронного куреня, нач. охорони Вінницького р-ну 1941 —
1943. Сприяв розвитку українського національного життя в регіоні.
Вів боротьбу з радянськими партизанами, ініціатор утворення Укра-
їнського Визвольного Війська. Після війни виїхав до США. Генерал-
поручник. Помер 8 вересня 1962 у Чикаго.
ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО
Михайло Володимирович
Нар. 8 грудня 1878 у Тифлісі в старовинній
військовій родині козацького походження.
Омський кадет, корпус 1898,1-ше Павлівське
військ, училище 1900, академія Генштабу 1913.
Офіцер лейб-гвардії Волинського полку, 34-го
Сибірського стр. полку, учасник рос.-япон. війни,
нагороджений Золотою Георгієвською зброєю. У
роки І світ, війни ком. навчальної команди,
ком. батальйону лейб-гвардії Волинського пол-
ку, нач. штабу 2-го гвардійського корпусу, ком. навчальних гвардій-
ських команд у Петрограді, нач. Петроградської школи прапор-
щиків, 2-ї Одеської військ, школи прапорщиків.
В українській армії з 1917 сформував і очолив українську бригаду
в Катеринославі, нач. відділу військ, шкільництва Генштабу. За Геть-
манату ком. 11-ї пішої дивізії в Полтаві, отаман Катеринославського
козацького коша. З грудня 1918 командувач Галицької армії ЗУНР,
провів її реорганізацію у стрілецькі корпуси і бригади, керував її
бойовими діями у ході українсько-польської війни 1918-1919. З
червня 1919 військовий радник президента ЗУНР, генерал з особ-
ливих доручень штабу Головного Отамана, ком. Запорізького кор-
пуса, командувач Армії УНР у Першому Зимовому поході, боях на
більшовицькому фронті 1919-1920.
1920 у таборах інтернованих частин в Польщі, з 1924 в Чехо-
словаччині, мешкав у Празі, викладач вузів, організатор Музею
визвольних змагань України, голова Товариства колишніх вояків
Армії УНР. Співпрацював з УВО-ОУН. В роки II світ, війни Військ.
147
міністр уряду УНР в екзилі, голова Української Генеральної Ради
Комбатантів. Генерал-полковник. З 1948 у Франції, помер 29 травня
1952 в Парижі, похований на цвинтарі Пер-Ляшез.
ОПАТОВИЧ
Андрій Павлович
Нар. 9 жовтня 1963 в Житомирі. Житомирська класична гімназія
1882, Єлисаветградське кін. училище 1886. Офіцер 32-го драгун-
ського Чугуївського полку, ком. ескадрону 10-го гусарського Інгер-
манландського полку, ротмістр 11 -го гусарського Ізюмського полку
в Луцьку. В роки І світ, війни ком. кін. бригади, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. кін. бригади 2-ї Волинської
кін. дивізії.
ОРЕЛ
Павло Йосипович
Нар. 9 червня 1873. Псковський кадет, корпус 1891, Михайлівське
арт. училище 1892, Офіцерська арт. школа. Офіцер лейб-гвардії 2,3-ї
арт. бригад, ком. арт. батареї, дивізіону. В роки І світ, війни інспек-
тор артилерії 2-го Сибірського арм. корпусу. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, в Головному арт. управлінні
Військ, міністерства.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР. Емігрував 1920 до Франції. Помер
2 березня 1939 в Парижі.
ОРЛОВСЬКИЙ
Микола
Генерал-майор артилерії рос. армії. В роки І світ, війни ком. арт.
бригади на Румунському фронті.
За Гетьманату 1918 ком. 2-ї легкої гарм. бригади 1-го Волинського
арм. корпусу.
ОСЕЦЬКИЙ
Олександр Вікторович
Нар. 24 червня 1873 у м.Кременець, тепер
Тернопільської обл. Полоцький кадет, корпус,
1-ше Павлівське військ, училище 1893, Офі-
церська стр. школа 1910, академія Генштабу
1917. Офіцер лейб-гвардії Преображенського
полку в Петербурзі. В роки І світ, війни ком.
148
3-го гренадерського Пярнувського полку, бригади 31-ї піх. дивізії.
Генерал-майор.
В українській армії з кінця 1917, ком. стр. дивізії 2-го Запо-
різького корпусу, нач. Головного штабу, ком. 6-го Полтавського
корпусу. За Гетьманату ком. 6-го Полтавського арм. Залізничного
корпусів. В Армії УНР 1918—1919 наказний отаман - командувач армії,
ком. Холмського фронту у боях з поляками. З 1920 голова військ,-
дипломат. місії УНР у Бельгії. З 1923 мешкав у Франції. Помер 26 лю-
того 1937 в Парижі.
ОСКІЛКО
Володимир Пантелеймонович
Нар. 16 липня 1892 у м.Городку, тепер Рів-
ненської обл. Гімназія, учительська семінарія.
В роки І світ, війни на фронті, отримав офі-
церський чин. 1917 комісар Тимчасового уря-
ду в Тулі, організатор українського війська
на Волині.
Восени 1918 у складі оперативного управ-
ління Українського Генштабу, сформував Пів-
нічну групу військ УНР, командувач групи
Півн.-Зах. фронту, генерал-хорунжий.
У квітні 1919 зробив спробу державного перевороту, зазнав
поразки і виїхав до Польщі. Перебував серед полонених українців у
таборі Домб’є під Краковом, голова української громади, брав участь
у виборах 1922 до сейму Польщі. Виїхав до Рівного, редагував газету
“Дзвін”. Підступно вбитий 19 червня 1926.
ОСТАФІЇВ (ОСТАПУРА, СТЕПОВИЙ)
Олександр Сергійович
Нар. 13 серпня 1867. 1-й Московський кадет, корпус, Михай-
лівське арт. училище 1886, інж. академія 1906. Офіцер 31-ї арт. бри-
гади, викладач Чугуївського піх. юнкер, училища. Визначний фахі-
вець у військовій фортифікації і геології, член-кореспондент РАН,
театральний діяч. У роки І світ, війни викладач Київського військ.-
інж. училища, ком. 22-го піх. Сибірського полку, нач. Київського
військ.-інж. училища. Генерал-майор.
В українській армії з 1917 нач. Головної шкільної управи Військ,
міністерства Центральної Ради, за Гетьманату пом. нач. Шкільної
управи, член Комісії з організації військ, шкіл та академій. Від 1919
149
нач. Головної шкільної управи Військ, міністерства, організатор
Житомирської, Кам’янець-Подільської юнацьких шкіл, голова дип-
лом. місії УНР в Туреччині, організатор Інж. школи.
1920 повернувся до Чугуєва. Вбитий чекістами 1923.
ОСТРОВСЬКИЙ
Леонід Степанович
Нар. 14 серпня 1872. Володимирський Київський кадет, корпус,
1-ше Павлівське військ, училище 1892, Офіцерська арт. школа. Офіцер
2-го мортирного полку, учасник китайської кампанії 1900-1901, рос.-
япон. війни 1904-1905, ком. батареї 1-ї Сибірської стр. арт., 31-ї арт.
бригад. У роки І світ, війни ком. 16,111-ї арт. бригад. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. 9-ї легкої гарм. бри-
гади 3-го Херсонського арм. корпусу, 8-ї гарм. бригади 4-го Київ-
ського арм. корпусу в Черкасах.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР і Рос. армії в Криму, ком. батареї, 5-го
арт. дивізіону, в еміграції - викладач Офіцерської арт. школи в Бол-
гарії, у Франції. Помер 10 грудня 1934 в Ліоні.
ОСТРОГРАДСЬКИЙ
Михайло Михайлович
Нар. 21 грудня 1870 на Полтавщині у старовинній козацькій сім’ї,
нащадків гетьмана Апостола. Морський корпус 1890, Морська академія.
Ст. офіцер канонерських човнів “Запорожец”, “Кубанец”, ком. есмін-
ця “Жуткий”, флігель-капітан штабу загону Чорноморського флоту,
ком. канонерських човнів “Терец”,“Запорожец”. В роки І світ, війни ком.
бригади лінійних кораблів Чорноморського флоту. Контр-адмірал.
В Українському Військово-Морському флоті 1917, комендант
Севастополя. У квітні 1918 очолив головні сили Чорноморського
флоту у Севастополі під українськими прапорами (7 лінкорів, З
крейсери, 10 міноносців, 22 підводні човни). Командувач флоту з
травня, заст. Військово-морського міністра, 1920 командувач Чор-
номорського флоту, голова військ.-морської місії УНР у Румунії.
Помер 30 жовтня 1923 у Бухаресті.
ОСТРЯНСЬКИЙ
Микола Максимович
Нар. 24 лютого 1867 у Конотопі, тепер Сумської обл. Володимир-
ський Київський кадет, корпус, Михайлівське арт. училище 1887,
академія Генштабу 1895. Ком. роти, ст. ад’ютант штабів 2-ї піх. дивізії,
150
19-го арм. корпусу Варшавського військ, округу, нач. стройового
відділу Михайлівської фортеці, офіцер для особливих доручень
штабів 9,19-го арм. корпусів, 64-ї піх. резервної бригади, нач. штабу
5-ї піх. дивізії Київського військ, округу в Житомирі, ком. 137-го піх.
Ніжинського полку в Рязані. В роки І світ, війни нач. штабу Ураль-
ського козачого війська, генерал-майор.
В українському війську 1918 член Військово-наукового комітету
Генштабу, ком. 8-ї пішої дивізії в Черкасах.
ПАВЛЕНКО
Віктор Олексійович
Нар. 1888 на Кубані. Піх. юнкер, училище
1909, Севастопольська (Качинська) летунська
школа. У роки І світ війни в летунських фронто-
вих частинах, 1917 нач. протиповітряної оборо-
ни Ставки імператора Миколи II у Мотилеві.
В українській армії 1917 учасник І Всеукраїн-
ського військ, з’їзду, член Українського Генераль-
ного Військ. Комітету, представник Центральної
Ради у Ставці. Організатор українізації корпусів Півд.-Зах. фронту,
голова делегації до головнокомандувача військами Росії Духоніна щодо
переводу українізованих частин на Україну, ком. Київського військ,
округу. Сформував два авіазагони (24 бойових літаки, 4 дирижаблі).
Один із керівників оборони Києва 1918, командувач летунськи-
ми частинами Армії УНР до кінця 1920. За Гетьманату створив 16
авіазагонів, що мали півтисячі літаків, передав Галицькій армії 60
літаків. Генерал-хорунжий. Після інтернування Армії УНР 1920 в
таборі Каліш. 1926 повернувся на батьківщину, працював сторожем
у колгоспі. Помер 1932 на Кубані під час голодомору.
ПАЛІЙ-НЕЇЛО
Борис Васильович
Нар. 1876 на Полтавщині у старовинній
родині українського шляхтича - військового.
Петровський Полтавський кадет, корпус, Кос-
тянтинівське арт. училище 1897, академія Ген-
штабу. У роки І світ, війни ком. арт. полку,
відзначений Золотою Георгієвською зброєю.
В українській армії 1917 учасник І і II Все-
українських військ, з’їздів, член Українського
151
Військ. Генерального Комітету, пом. інспектора артилерії, командант
українських військ, частин на Полтавщині та нач. міського гарнізону.
За Гетьманату 1918 пом. командувача військами у Києві, ком. 6-го
гарм. полку. 1919-1920 на командних посадах в Армії УНР, учасник
боїв на більшовицькому та денікінському фронтах. 1920 генерал з
особливих доручень при Головному Отамані, викладач артилерії у
Спільній юнацькій школі, генерал-хорунжий.
У таборі інтернованих частин Армії УНР в Ланцуті. З 1924 у
Перемишлі, де заснував і очолив філію Українського Центрального
Комітету, опікувався колишніми вояками УНР. 1944 виїхав у Німеч-
чину, перебував у таборі переміщених осіб Міттенвальд, обирався
отаманом Станиці українського вільного козацтва. Наприкінці 1940-х
емігрував до США. Помер 1956.
ПАНЧЕНКО-КРИВОРОТЕНКО
Павло Васильович
Нар. 26 червня 1874 в Єйську, тепер Краснодарського краю, Росія.
Реальне училище, Казанське піх. юнкер, училище 1898, академія
Генштабу 1907. Ком. роти 7-го гренадерського Самогитського полку
в Москві, ст. офіцер для доручень, пом. ст. ад’ютанта штабу Казан-
ського військ, округу, ст. ад’ютант штабів 41-ї піх. дивізії, 10-го арм.
корпусу у Харкові Київського військ, округу. В роки І світ, війни на
Півд.-Зах. фронті.
За Гетьманату 1918 нач. штабу 4-го Київського арм. корпусу.
Генерал-хорунжий.
1919 в Добр. армії ЗСПР, штабі Кавказької армії. 1920 в еміграції.
Помер після 1922.
ПАТТОН
Петро Іванович
Нар. 23 квітня 1866 в сім’ї дворян Симбірської губ. Морський
корпус 1886, Морська академія 1908. Ст. офіцер крейсера “Изумруд”
у рос.-япон. війні 1904-1905, учасник Цусімського бою, нагородже-
ний Золотою Георгієвською зброєю. Ком. канонерського човна “Ги-
ляк”, 8-го дивізіону міноносців на Балтійському флоті. 1911 за участь
у допомозі потерпілим італійських міст Мессіни і Калабрії наго-
роджений урядом Італії. В роки І світ, війни ком. лінкору “Синоп”
Чорноморського флоту, контр-адмірал.
В Українському військ.-морському флоті 1918 за Гетьманату. Нач.
оборони портів Півн.-Зах. Чорноморського побережжя.
152
З 1919 в ЗСПР, в Сухумі. Евакуйований у Константинопіль. В
еміграції перебував у Франції. Помер 7 вересня 1941 у Парижі.
ПАЩЕВСЬКИЙ
Павло Григорович
Нар. 15 січня 1874 у с.Великі Прицьки,
тепер Кагарлицького р-ну Київської обл. Ки-
ївська духовна семінарія, юридичний ф-т
Київського університету. Священик право-
славної церкви 1894.
1917 діяч українізації церкви, один із орга-
нізаторів церковного собору 1918 р., утворення
Української автокефальної православної церкви,
полковий священик українських Дорошенків-
ського, Чорноморського полків, 1919 митрат,про-
топресвітер, керуючий Головною управою Військ, духовенства Армії УНР.
Учасник Першого Зимового походу, боїв з більшовицькими військами.
Після інтернування української армії у Каліському таборі орга-
нізатор і керівник пастирських курсів, Головної управи братства св.
Покрови, викладач української гімназії ім. Т.Шевченка. З 1924 на-
стоятель церкви у Луцьку, катедрального собору у Варшаві. Помер
1944, похований на православному цвинтарі Воля у Варшаві.
ПАЩЕНКО
Василь Григорович
Нар. 9 березня 1868. Петровський Полтавський кадет, корпус.
Михайлівське арт. училище 1888, арт. академія. Офіцер Сестро-
рецького збройного заводу, Офіцерської арт. школи у Царському
Селі, ком. Лібавської фортеці, генерал для доручень при Генеральній
інспекції артилерії Військ, міністерства. У роки І світ, війни нач.
артилерії Кронштадтської фортеці, генерал-лейтенант.
В українській армії 1918 за Гетьманату нач. артилерії 6-го Полтав-
ського та 1-го Волинського арм. корпусів. Після падіння Гетьманату
у відставці.
ПАЩЕНКО
Євген Григорович
Нар. на Полтавщині. Петровський Полтавський кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище, арт. академія. В роки І світ, війни ком.
арт. бригади на Півд.-Зах. фронті. Генерал-майор.
153
В українській армії 1918 за Гетьманату, нач. артилерії 6-го Полтав-
ського арм. корпусу.
ПАЩЕНКО
Іван Григорович
Нар. 1 липня 1872 на Полтавщині. Петровський Полтавський
кадет, корпус, Михайлівське арт. училище 1892, арт. академія. Ком.
батареї 3-ї лейб-гвардії арт. бригади. В роки І світ, війни на фронті.
В українській армії 1917 нач. арт. відділу Українського генераль-
ного військ, штабу. За Гетьманату нач. артилерії 2-го Подільського
арм. корпусу у Вінниці, генерал-хорунжий.
З 1920 в еміграції. Жив у м.Сараєві, Югославія (1938).
ПЕРЕСАДА-СУХОДОЛЬСЬКИЙ
Михайло Степанович
Нар. 23 травня 1883 у м.Валках, тепер Хар-
ківської обл. Реальне училище, Чугуївське піх.
юнкер, училище,академія Генштабу 1913. Учас-
ник рос.-япон. війни 1904-1905, служив у 150-му
піх. Таманському полку в Кобрині (Білорусія).
У роки І світ, війни на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1917, нач. штабів ре-
зервної бригади, 4-ї стр. Київської дивізій, ква-
тирмейстер Київської групи Армії УНР на біль-
шовицькому і денікінському фронтах. У
кампанії 1920 - нач. штабу 6-ї Запасної дивізії, оперативного від-
ділення 1-го генерал-кватирмейстерства Ген. штабу, нач. штабу 3-ї
Залізної стр. дивізії, генерал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР у Польщі нач. відділу Повстан-
сько-партизанського штабу у Львові, представник Головного Ота-
мана при штабі групи Ю.Тютюнника у Другому Зимовому поході
восени 1921. Після ліквідації таборів поселився у Львові. Закінчив
Стрийську молочарську школу, працював у кооперативних структу-
рах Жовкви, Бережан. Член управи Львівської філії Українського
Центрального Комітету. Помер 29 липня 1938 у Львові.
ПЕРЕХРЕСТІВ
Андрій Олександрович
Нар. 30 листопада 1851 у м.Лебедині, тепер Сумської обл. Кадет,
корпус, Павлівське військ, училище 1870, академія Генштабу 1878.
154
Офіцер 33-го піх. Єлецькому полку в Полтаві, штаб-офіцер для дору-
чень штабу 13-го арм. корпусу, ст. ад’ютант штабу 13-ї кін. дивізії
Київського військ, округу, штаб-офіцер для доручень штабу Москов-
ського військ, округу, нач. штабу 1-ї кін. дивізії, ком. 4-го грена-
дерського Несвіжського полку у Москві, нач. штабу 9-го арм. кор-
пусу, нач. 5-ї піх. дивізії в Житомирі. Учасник рос.-япон. війни 1904-
1905. Генерал-лейтенант. В роки І світ, війни голова Особливої комісії
Військ, міністерства.
В українській армії 1917-1918. Голова Комісії допомоги інвалідам,
хворим воякам і сім’ям загиблих.
ПЕРМИКІН
Борис Сергійович
Нар. 4 квітня 1890. Петербурзький ун-т. Офіцерський чин нада-
ний на військ, службі. В роки І світ, війни штаб-ротмістр 9-го улан-
ського полку. Георгієвський кавалер.
В армії Української Держави 1918 ком. 5-го Кінбурзького кін.
полку 1 -го Волинського арм. корпусу.
З 1919 ком. офіцерського Загону, Галабського полку, ударної
групи, нач. 5-ї піх. дивізії Півд.-Зах. білої армії. 1920 ком. 3-ї Рос.
армії у Польщі, діяв у складі Армії УНР. Генерал-лейтенант.
В еміграції у Польщі, 1944-1945 зарахований до резерву Рос.
Визвольної Армії генерала А.Власова. Помер 11 березня 1971 у За-
льцбурзі (Австрія).
ПЕТЕРС
Костянтин Карлович
Нар. 2 лютого 1874 у Кременчузі, тепер Полтавської обл. Єли-
саветградське кін. училище 1894, академія Генштабу 1903.
Офіцер для доручень штабу Туркестанського арм. корпусу, ст.
ад’ютант штабу 11-ї кін. дивізії, офіцер для особливих доручень
штабу Приамурського військ, округу, нач. штабу Усурійської
кін. бригади.
У роки І світ, війни нач. штабу 3-ї кін. Кавказької дивізії Півд.-
Зах. фронту, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. штабу 1-ї Чернігівської кін.
дивізії. З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. штабу 1-го Кубанського
корпусу Кавказької армії.
155
ПЕТЛЮРА
Симон Васильович
Нар. 10 травня 1879 у Полтаві, козацького
роду. Навчався в Полтавській духовній се-
мінарії. Вчителював, працював у архіві Кубан-
ського війська. 1904-1905 перебував у Львові,
студіював курс в університеті, редагував ча-
сопис “Селянин”, згодом у Києві - місячник
“Вільна Україна”. З 1909 у Москві редагував
журнал “Украинская жизнь”. В роки І світ, вій-
ни уповноважений Союзу земств на Зах. фронті.
1917 голова Українського військ, комітету фронту, учасник Військ,
з’їздів у Києві, Генеральний секретар військ, справ Центральної
Ради.У грудні сформував і очолив Гайдамацький Кіш Слобідської
України, один з перших військ, формувань України. Учасник обо-
рони Києва, боїв на Лівобережжі, за “Арсенал”.
За Гетьманату голова Всеукраїнського союзу земств, перебув
ув’язнення в гетьманській в’язниці. Восени 1918 член Директорії,
керівник антигетьманського повстання, Головний Отаман Армії
УНР, з лютого 1919 Голова Директорії, очолював збройну боротьбу
українського народу за незалежність.
Внаслідок поразки у війні з більшовицькою Росією уклав війсь-
ково-політичну угоду з Польщею, що сприяло визволенню Право-
бережжя і Києва навесні 1920.
Після поразки визвольних змагань з 1920 серед військ інтернованої
Армії УНР у Польщі, голова уряду і Вищої Військової Ради УНР в екзилі.
За вимогою Москви змушений покинути Польщу, 1924 виїхав до Па-
рижа, де продовжував активну політичну діяльність.
Автор низки публіцистичних та науково-історичних праць з проб-
лем української державності.
Вбитий у Парижі 25 травня 1926 більшовицьким агентом. По-
хований на цвинтарі Монпарнас.
ПЕТРЕНКО
Петро
Генерал-майор рос. армії. В роки І світ, війни командир дивізії
на Зах. фронті.
В українській армії 1918 за Гетьманату ком. 16-ї пішої дивізії 8-
го Катеринославського арм. корпусу. Генерал-значковий.
156
ПЕТРІВ
Всеволод Миколайович
Нар. 2 січня 1883 у Києві в родині військо-
вих, прапрадід був шведським вояком, учасни-
ком битви під Полтавою 1709. Володимирсь-
кий Київський кадет, корпус, Павлівське військ,
училище 1902, академія Генштабу. У роки І світ,
війни офіцер Генштабу, нач. штабів 29,10-го
арм. корпусів, Туркестанської піх. дивізії
Зах. фронту.
Організатор українізації рос. частин на Зах фронті 1917, сфор-
мував Гайдамацький ім. Гордієнка кін. полк і привів його восени 1917
у розпорядження Центральної Ради. 1918 учасник оборони Києва
перед більшовицькими військами Муравйова, 1918 - рейду в Крим,
у ході якого звільняв Олександрівськ, Мелітополь, Сімферополь,
Бахчисарай. За Гетьманату інспектор піхоти Генштабу. 1919 нач.
Житомирської юнацької школи, ком. Волинсько-Холмської групи
Армії УНР у боях на польському і більшовицькому фронтах, заст.
міністра, а згодом Військ, міністр УНР.
1920 інтернований з військами УНР в Польщі, нач. Генштабу.
1923 переїхав до Праги, професор Українського педагогічного інсти-
туту ім. Драгоманова. З 1929 співпрацює з ОУН, член Проводу,
голова Українського Національного Комітету у Варшаві. В роки II
світ, війни член Української Генеральної Ради Комбатантів, 1941
Військ, міністр в українському уряді Я.Стецька у Львові, 1941 ув’яз-
нений у німецькому концтаборі. Після звільнення 1944 у Німеччині,
жив у м.Аусбурзі, брав участь у громадсько-політичному житті
української еміграції, член НТШ у Мюнхені. Помер 10 липня 1948,
похований в Аусбурзі.
ПЕТРОВ
Василь Петрович
Нар. 29 січня 1869 у м.Білгороді (Росія). Курське землемірне
училище 1889, Військ, топографічне училище 1891, академія Генштабу
1903. Офіцер 94-го піх. Єнісейського полку, пом. ст., ст. ад’ютант штабу
2-го Туркестанського арм. корпусу, викладач Іркутського військ, учи-
лища. В роки І світ, війни нач. штабу 34-ї піх. дивізії, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. штабу 1-го Волинського
арм. корпусу.
157
З 1919 в ЗСПР, вартовий генерал штабу Головнокомандувача Рос.
армії 1920 в Криму. У еміграції в Югославії.
Помер 1929 у Белграді.
ПИЛЬКЕВИЧ
Олександр Меркурійович
Нар. 1880 на Київщині. Київська гімназія,
Миколаївське інж. училище 1901, інж. акаде-
мія. У роки І світ, війни ком. інж. батальйону
на Півд.-Зах. фронті.
1917 член Центральної Ради, делегат І і
II Всеукраїнських військ, з’їздів, член Україн-
ського Генерального Військ. Комітету, голова
агітаційно-освітнього відділу, представник
Комітету при Генштабі рос. армії в Петербурзі,
член делегації Центральної Ради на переговорах з Тимчасовим урядом
Росії, нач. відділу Українського Генштабу, під час боїв у Києві з біль-
шовицькими загонами - ком. військ, підрозділу, член інспекції до Воло-
димира-Волинського, де формувалася Сіра дивізія. За Гетьманату зали-
шався без посади. Наприкінці 1918 відновлений на службі в Армії УНР,
ком. бригади Окремого кордонного корпусу. Генерал-хорунжий.
Після інтернування в Польщі, заснував культурно-освітний від-
діл, табірний театр, початкову та середню школи, бібліотеку в таборі
Ланцут. Голова координаційного комітету культурно-освітньої робо-
ти підпорядкованого Міністру військ, справ, засновник Народного
університету. Помер 13 жовтня 1922 у Каліші.
ПІОНТКОВСЬКИЙ
Іван Миколайович
Нар. 1 січня 1878 в Одесі. Міське реальне училище, Московське
піх. юнкер, училище 1898, академія Генштабу. Ком. роти 73-го піх.
Кримського полку Київського військ, округу в Умані, учасник рос.-
япон. війни 1904-1905, ст. ад’ютант 21-го арм. корпусу, 21-ї та 61-ї
піх. дивізій, ст. офіцер для особливих доручень штабів Кавказького
військ, округу, Заамурського округу корпусу прикордонної охорони,
ст. ад’ютант штабу Приамурського військ, округу, нач. штабу 1-ї
Кавказької козачої дивізії. У роки І світ, війни - на Кавказькому
фронті, ком. 2-го піх. Грозненського полку. Генерал-майор.
В українському війську за Гетьманату 1918 нач. штабу Сірої дивізії.
Внаслідок недовіри з боку уряду УНР змушений піти у відставку.
158
ПОДЖІО
Борис (Олександр)
Нар. 1875. Піх. юнкер, училище, академія Генштабу. У роки І світ,
війни нач. 16-ї піх. дивізії 6-го арм. корпусу Півд.-Зах. фронту, ге-
нерал-майор. 1917 учасник українізації дивізії, ком. 5-ї стр. дивізії
2-го Січового Запорізького корпусу, 1918 ком. 3-го Херсонського
арм. корпусу. За Гетьманату пом. ком. 4-ї пішої дивізії у Жмеринці.
1919 нач. штабу Запорізького корпусу, Окремого корпусу кордонної
охорони. Загинув 1920 р.
ПОКРОВСЬКИЙ
Андрій Георгієвич
Нар. 14 серпня 1862. Морський корпус 1882,
Морська академія 1900. Ст. офіцер крейсерів
“Африка”, “Адмирал Сенявин”, ком. міноно-
сців “Поражающий”, “Доброволец”, дивізіону
есмінців Балтійського флоту. З 1910 на Чорному
морі, ком. лінкору “Ростислав”, нач. штабу мор-
ських сил Чорного моря, ком. Чорноморської
мінної бригади. У роки І світ, війни нач. штабу
Чорноморського флоту. Віце-адмірал.
В українському військ.-морському флоті з 1918, нач. охорони
півд.-зах. побережжя Чорного моря, нач. військ, портів Чорного і
Азовського морів. За Гетьманату командувач Українським Чорно-
морським флотом в Одесі, Севастополі, Міністр морських справ.
Прийняв корабельний склад Чорноморського флоту, берегову інфра-
структуру від німецьких військ і очолив відновлений Український
військ.-морський флот на Чорному морі (близько 80 бойових ко-
раблів). Адмірал.
1919 ув’язнений владою УНР, з грудня в Добрармії, Рос. армії в
Одесі, Криму. З 1920 в еміграції у Болгарії, Австрії, Франції. У 1924-
1936 мешкав у Льєжі, згодом у Каїрі (Єгипет), де помер 1944.
ПОКРОВСЬКИЙ
Юрій Георгійович
Віце-адмірал рос. Чорноморського флоту. Учасник І світ, війни.
В українському військ.-морському флоті за Гетьманату 1918, ком.
військ.-морських портів Чорного і Азовського морів.
З 1919 в Добр. армії. 1920 емігрував до Бельгії, почесний голова
Союзу морських офіцерів, нач. V відділу РОВС. З 1938 у Єгипті.
159
полянський
Володимир Миколайович
Нар. 22 грудня 1879. Київський кадет, корпус 1897, Миколаївське
інж. училище 1889, інж. академія. Офіцер 14-го сапер, батальйону
на рос.-япон. війні. Викладач, професор інж. академії, генерал-майор.
В українській армії 1918 заст. голови Комісії з організації військ,
шкіл та академій України, нач. відділу Головного управління військ.-
навчальних закладів. З 1919 в Добр. армії ЗСПР. 1920 емігрував до
Югославії (м. Земун), голова товарииства “Рос. Сокол”, служив у юго-
славській армії. Помер 1939.
ПОНОМАРЕНКО
Мусій Андрійович
Нар. 1886. Піх. юнкер, училище, академія Генштабу. У роки І світ, вій-
ни ком. піх. полку, нач. штабу дивізії на Півд.-Зах. фронті, генерал-майор.
В українській армії 1918 за Гетьманату у Генеральному Військ,
штабі, згодом нач. штабу обозу Дієвої Армії УНР.
Після інтернування Армії УНР 1920 у таборі Каліша. Співзаснов-
ник і член проводу Товариства допомоги біженцям з України. Помер
1941 у Варшаві.
ПОПЛАВСЬКИЙ
Костянтин Олександрович
Нар. 11 вересня 1865. Псковський кадет, корпус 1884,2-ге Костян-
тинівське військ, училище 1885. Офіцер кін.-арт. бригади Оренбур-
зького козачого війська.
В армії Української Держави 1918 ком. кін. бригади, генерал-майор.
ПОПОВ
Олександр Костянтинович
Генерал-майор рос. армії. У роки І світ, війни на фронті, з 1917 у
резерві Мінського військ, округу.
В українській армії за Гетьманату 1918 член Комісії з організації
постійних військ, шкіл та академій України, нач. Київської Юнацької
арт. школи, служив у Головному арт. управлінні.
ПОРОХІВСЬКИЙ
Гнат
Полковник рос. армії. У роки І світ, війни ком. кін. полку 34-го
арм. корпусу на Півд.-Зах. фронті.
160
В українській армії 1917, учасник україні-
зації рос. частин 34-го корпусу, сформував і
очолив Чернігівський стр. полк ім. Гетьмана
І Іолуботка. Учасник боїв із збільшовиченими
частинами 2-го гвардійського корпусу в районі
Бердичева. За Гетьманату - нач. штабу 5-го
Чернігівського арм. корпусу. З 1919 ком. 6-ї
Запасної стр. бригади, 2-ї Кулеметної бригади на
більшовицькому фронті, генерал-хорунжий.
Після інтернування в Румунію 1920 пере-
бував у таборі м.Брашів. З 1926 військ, аташе УНР, голова Україн-
ського комітету в Бухаресті.
Автор військ.-історичних публікацій у журналах “Табор”, “Дні-
про”, “Літопис Червоної Калини”. З 1941 дорадник Генштабу румун-
ської армії, учасник її походу на Сталінград. 1944 арештований орга-
нами НКВС у Бухаресті.
Засуджений на 10 років ув’язнення. Помер у засланні.
ПОРОХОВЩИКОВ
Олександр Сергійович
Нар. 10 лютого 1865. Фізико-математичний ф-т Московського
університету 1888, 1-ше Павлівське військ, училище 1889, академія
Генштабу 1895.
Офіцер лейб-гвардії Семенівського полку, ст. ад’ютант штабів
Київського військ, округу, Брест-Литовської фортеці, 4-го округу
корпусу прикордонної охорони, нач. штабу військ Уральської облас-
ті, штаб-офіцер для доручень штабу Варшавського військ, округу,
нач. штабу 8-ї піх. дивізії. У роки І світ, війни ком. 145-го піх. Ново-
черкаського полку на Півд.-Зах. фронті, 1917 відкликаний у резерв
Генерального штабу, генерал-майор.
В Українських Збройних Силах 1918, нач. штабу 2-ї кулеметної
бригади, 6-ї запасної бригади Армії УНР, викладач Кам’янець-По-
дільської Юнацької школи.
Після інтернування у Польщі - викладач старшинської школи
3-ї Залізної дивізії, Академічних курсів Генштабу, Курсів іноземних
мов у таборах Ланцут та Вадовиці, нач. оперативного відділу штабу
Армії УНР. В 1930-х роках жив у містечку Яблонне поблизу Варшави,
викладач іноземних мов гімназії.
Помер 1945.
6 М. Литвин
161
ПРИХОДЬКИН
Дмитро Дмитрович
Нар. 31 жовтня 1870 у Києві. Петровський Полтавський кадет,
корпус, Михайлівське арт. училище 1891, академія Генштабу 1899. Ст.
ад’ютант штабу 10-кін. дивізії в Харкові, пом. ст. ад’ютанта штабу
Київського військ, округу, нач. штабу Єлисаветградського кін. училища,
нач. відділення кадрів Брест-Литовської фортеці. Напередодні Пер-
шої світової війни - начальник штабу 12-ї піхотної дивізії. В роки
війни - на Півд.-Зах. фронті, підвищений у ранзі до генерал-майора.
В українській армії 1918 генерал для доручень Головного управ-
ління Генштабу Армії УНР.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, Рос. армії, в резерві чинів військ
Новоросійської обл. (Київ, Одеса, Феодосія).
ПРІСОВСЬКИЙ
Костянтин Адамович
Нар. 1878 у Києві. Київський кадет, корпус, Костянтинівське
військ, училище 1899. У роки І світ, війни ком. 278-го піх. Кримського
полку, нач. 10-ї Туркестанської стр. дивізії.
В українському війську 1917, учасник оборони Києва під час
наступу більшовицьких частин Муравйова 1918, головнокомандувач
укр. військ. У березні - ком. бригади, відбив у більшовиків Сарни,
Бердичів, Житомир, разом із загонами С.Петлюри та Є.Коновальця
визволив столицю УНР, ком. Запорізької дивізії, комендант Київ-
щини. За Гетьманату комендант Києва, командувач українськими
частинами в Києві, генерал-хорунжий.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. Костянтинівського військ, учи-
лища. 1920 у Туреччині, Болгарії Югославії, Франції. Помер 15 бе-
резня 1966 в м.Мужен (Франція). Нащадки сім’ї Прісовських нині
живуть у Києві.
ПРОКОФІЇВ
Іван Федорович
Нар. 16 січня 1874. Кадет, корпус, 1-ше Павлівське військ, учили-
ще 1893, Офіцерська стр. школа. Учасник рос.-япон. війни у складі
1-го Східно-Сибірського стр. полку. В роки І світ, війни на фронті.
В українській армії 1918 за Гетьманату, ком. Київської місцевої
бригади, займався комплектуванням 1-го Волинського і 4-го Київ-
ського арм. корпусів, керував діяльністю повітових військ, началь-
ників Волині і Київщини, генерал-хорунжий.
162
ПРОМТОВ
Дмитро Миколайович
Нар. 13 серпня 1864 на Слобожанщині. Петровський Полтав-
ський кадет, корпус, Михайлівське арт. училище 1885. Офіцер 27-ї
арм. бригади, ком. Східно-Сибірськокої арт. батареї у рос.-япон. війні
1904-1905, командир 12,22-го мортирних дивізіонів, ком. дивізіону
Сергіївського арт. училища в Одесі, нач. Миколаївського арт. учи-
лища, генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату 1918 нач. Київської Юнацької
гарм. школи, професор, член Комісії з організацій постійних військ,
шкіл та академій в Україні.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР в резерві чинів військ. Київської та
Новоросійської обл. 1920 емігрував у Югославію. Служив у юго-
славській армії.
ПРОТАСОВ
Микола Іванович
Нар. З травня 1880. Морський корпус 1905. Офіцер 3-го дивізіону
міноносців на Балтійському флоті, 1912 у Морському Генштабі,
офіцер навч. арт. загону. В роки І світ, війни ст. флагманський офіцер,
ком. мінної бригади Чорноморського флоту, контр-адмірал.
З 1917 в Українському Військ.-морському флоті, другий пом. ко-
мандувача Чорноморським флотом, нач. Морського Генштабу. У груд-
ні 1918 емігрував у Францію. Помер 1957 у м.Ніцца, де й похований.
ПРОТОЗАНОВ
Тарас Михайлович
Нар. 25 лютого 1872 на Київщині. Кадет, корпус, піх. юнкер,
училище 1897, академія Генштабу 1908. Ст. ад’ютант штабу 38-ї піх.
дивізії, викладач Чугуївського піх. юнкер, училища. У роки І світ,
війни нач. штабу 101-ї піх. дивізї. Генерал-майор.
В українській армії 1917 служив у Генштабі. За Гетьманату член
Комісії з організації постійних військ, шкіл та академій в Україні,
організатор перших українських Житомирської та Львівської Юнаць-
ких піх. шкіл, нач. Чугуївського піх. юнкер, училища, пом. нач. Голов-
ної шкільної управи, член Воєнно-наук. комітету Головного управ-
ління Генштабу, нач. штабу Окремого корпусу кордонної охорони.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. Корніловського військ, училища
в Ставрополі, з 1921 в Галліполі (Туреччина).
6*
163
ПРОХОРОВИЧ
Антон Ілліч
Нар. 9 січня 1878. Володимирський Київський кадет, корпус, 1-ше
Павлівське військ, училище 1898, академія Генштабу 1907.
Офіцер 12-ї арт. бригади, ком. роти 125-го піх. Курського полку
в Рівному, пом. ст. ад’ютанта, ст. ад’ютант штабу Омського військ,
округу. У роки І світ, війни нач. 9-ї піх. дивізії на Півд.-Зах. фронті,
генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату начальник 2-го кватир-
мейстерства Генштабу, один із авторів закону про Загальний військо-
вий обов’язок, плану реорганізації армії, з грудня 1918 заступник
Військ, міністра.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. штабу десантного загону в Одесі.
ПУЗИЦЬКИЙ
Антін Олексійович
Нар. 15 січня 1878 у с.Ставище, тепер смт.
Київської обл. Реальне училище в Києві, Одесь-
ке піх. юнкер, училище 1902, Офіцерська школа.
У роки І світ, війни ком. 43-го піх. Гайворон-
ського полку 8-ї армії Півд.-Зах. фронту.
1917 організатор українізації свого полку,
ком. 4-ї стр. Української дивізії 2-го Україн-
ського Січового корпусу.
За Гетьманату ком. полку 16-ї стр. дивізії, Окремої дивізії корпусу
Залізничної охорони, 1-го полку Сірої дивізї. З листопада 1918 в армії
Директорії УНР, у боях з гетьманцями зайняв Конотоп, Бахмач і
домігся нейтралітету червоної Таращанської бригади, зайняв Крути,
Ніжин, Глухів. У його полку пропагандистську роботу проводив поет
Павло Тичина.
1919 ком. Коростенським протибільшовицьким фронтом, 1920
заст. ком. 1-ї Кулеметної, 5-ї Херсонської дивізій, ком. бригади 1-ї
кулеметної дивізії у боях з кіннотою Котовського під Могилевом у
листопаді 1920. Генерал-хорунжий.
Після інтернування перебував у Стшалкові, Каліші, опікун това-
риства “Запорожець”, активний учасник громадсько-політичного
життя української еміграції. Автор спогадів з історії Визвольних
змагань у збірнику “За державність”.
Помер 1945 в Каліші.
164
ПУЛЕВИЧ
Веніамін Михайлович
Нар. 9 жовтня 1878 у Єлисаветграді, тепер
Кіровоград. Володимирський Київський ка-
дет. корпус 1896, Єлисаветградське кін. учили-
ще 1898, академія Генштабу 1906. Штаб-офі-
цер для доручень штабу Приамурського військ,
округу, ст. ад’ютант штабів 4-ї піх. та 4-ї кін.
дивізій. З 1908 пом. ст. ад’ютанта, штаб-офіцер для доручень, ст.
ад’ютант штабу Варшавського військ, округу. У роки І світ, війни ком.
8-го гусарського Лубенського полку, нач. штабу Донської козачої дивізії.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Воєнно-наук. коміте-
ту Генштабу, нач. штабу 6-го Полтавського арм. корпусу, 2-й генерал-
кватирмейтер Головного управління Генштабу, генерал-хорунжий.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. штабу Донської козачої дивізії. Ева-
куйований 1920 з Криму до Югославії, ком. батальйону Рос. корпусу
в еміграції. З 1945 в Австрії, 1949 - в США, де помер 1 травня 1954.
РАГОЗА
Олександр Францович
Нар. 8 червня 1858 на Чернігівщині в сім’ї
священика. Полоцька військ, гімназія, Михай-
лівське арт. училище 1877, академія Генштабу
1883. Учасник рос.-турецької війни, боїв на
Шинці 1878, офіцер 3-ї гвардійської, Гренадер-
ської арт. бригад, ад’ютант штабу 5-ї піх. дивізії
Харківського військ, округу, помічник ад’ютан-
та штабу Приамурського військ, округу, нач.
відділення штабів Керченського краю, 32, 5-ї піх. дивізій, командир
18-го піх. Вологодського полку, 1-ї бригади 27-ї піх. дивізії, нач. штабу
3-го арм. корпусу, ком. Усть-Двинської фортеці, нач. 19-ї піх. дивізії.
У роки І світ, війни ком. 23-го арм. корпусу, 14-ї армії Зах. фронту,
4-ї армії Румун, фронту, генерал-полковник.
В українській армії 1918, Військовий міністр, керував створенням
регулярної армії Української Держави, до роботи залучив палких
прихильників української справи генералів: О.Галкина, С.Дельвіга,
М.Юнакова, О.Натіїва, М.Омеляновича-Павленка та інших, реорга-
нізував Генштаб, який приступив до формування восьми армійських
корпусів, створення академії Генштабу, військових навчальних закла-
дів, у військах впроваджував українську мову.
165
У листопаді 1918 усунутий з посади міністра, виїхав до Одеси, за від-
мову перейти на службу до Червоної Армії розстріляний 29 червня 1919.
РАДЗИВІЛ
Карл
Генерал-майор рос. армії. За Гетьманату 1918 нач. персонального
відділу Головного управління Генштабу, генеральний осавул.
РАЗГОНОВ
Олександр Костянтинович
Нар. 25 квітня 1873.Оренбурзький кадет, корпус 1892,1-ше Пав-
лівське військ, училище 1894, академія Генштабу 1903. Офіцер лейб-
гвардії Литовського полку, в роки рос.-япон. війни пом. ст. ад’ютанта
штабу 2-ї Маньчжурської армії, ст. офіцер для доручень 3-ї Маньч-
журської армії, ст. ад’ютант штабу 2-ї козачої дивізії, пом. ст. ад’ю-
танта, ст. офіцер для доручень штабу Туркестанського військ, округу,
14,6-го арм. корпусів Варшавського військ, округу. В роки І світової
війни нач. штабу 1-ї Кавказької козачої дивізії, генерал-майор.
В українській армії з грудня 1917, пом. нач. Генштабу, учасник
оборони Києва взимку 1918.
1919 в ЗСПР, емігрував до Франції, помер після 1938.
РАЄВСЬКИЙ
Дмитро Миколайович
Нар. 9 квітня 1866. Кадетський корпус, 1-ше Павлівське військ,
училище 1885, Михайлівське арт. училище, Офіцерська арт. школа.
З 1907 ком. батареї 4-го Сх.-Сибір. мортирного дивізіону, 59-ї арт.
бригади. У роки І світ, війни на фронті.
В українській армії 1917, нач. штабу Гайдамацького ім. Гордієнка кін.
полку, артилерії Гайдамацького Кошу Слобідської України, учасник боїв
з більшовицькими частинами в обороні Києва, генерал-хорунжий.
РАК
Онисим Григорович
Нар. 1883 на Полтавщині. Полтавський кадет, корпус, військ,
училище, академія Генштабу 1914. В роки І світ, війни ст. ад’ютант
штабу 49-ї піх. дивізії.
В армії Української Держави нач. штабу 11-ї пішої дивізії у Пол-
таві, ком. 10-ї пішої дивізії 5-го Чернігівського арм. корпусу в При-
луках, нач. відділу Головного управління Генштабу Армії УНР 1919.
Генерал-хорунжий.
166
РАУХ
Григорій Оттонович
Нар. 19 серпня 1860 на Херсонщині. Пажеський корпус 1881,
академія Генштабу 1889. Офіцер Кавалергардського полку, офіцер
для доручень штабу 1-го арм. корпусу, штабу Петербурзького військ,
округу, генеральний інспектор кінноти Головного штабу, ком. Лубен-
ського, Лейб-гвардії кирасирського полків, 10-ї кін., 2-ї гвардійської
кін. дивізій. У роки Першої світової війни нач. штабу 6-ї армії, ком.
2-ї кін. дивізії, 1, 2-го гвард. кінних корпусів на Півд.-Зах. фронті.
Генерал від кавалерії.
Улітку 1918 арештований органами ВЧК в Петрограді за участь
в антибільшовицькій організації. Втік в Україну, вступив до армії
Української Держави, представляв її інтереси перед командуванням
австро-угорської армії в Одесі.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, евакуйований з Одеси. Перебував в
еміграції у Празі. Помер ЗО листопада 1936 в Константинополі.
РАХМІН
Семен Петрович
Нар. 27 квітня 1870. Михайлівське арт. училище 1891. Офіцер
12-ї, 34-ї арт. бригад. Учасник Китайської кампанії, рос.-япон. війни
1904-1905. В роки І світ, війни на фронті.
В армії Української Держави 1918, ком. 2-ї важкої гарм. бригади
в Жмеринці.
1919 в ЗСПР Добр., Рос. арміях, з 1920 в еміграції в Лівані, мешкав
у Бейруті, помер після 1934.
РАФАЛЬСЬКИЙ
Григорій
Генерал-майор російської армії. У роки І світ, війни - командир
Рильського піх. полку 32-ї піх. дивізії Півд.-Зах. фронту. В україн-
ській армії 1918, член Думи Георгієвських кавалерів при Військовому
міністерстві.
РЕВІШИН
Олександр Петрович
Нар. 11 грудня 1870 в сім’ї дворян Харківської губ. Петровський
Полтавський кадет, корпус 1889, Миколаївське кінне училище 1891,
академія Генштабу 1904. Штаб-офіцер для доручень штабу 9-го арм.
корпусу Маньчжурської армії, учасник рос.-япон. війни 1904-1905,
167
ст. ад’ютант, штабу 2-ї козачої дивізії в Кам’янці-Подільському, викладач
Тверського кін. училища. У роки І світ, війни нач. штабу 2-го кін. корпусу
Півд.-Зах. фронту, нач. 9-ї кін. дивізії, генерал-майор.
В українській армії 1917, нач. пішої дивізії, за Гетьманату 1918
нач. 3-ї кін. дивізії, адміністративного управління Генштабу. 3 1919
у Добр. армії ЗСПР, інспектор формування чеченських частин, ком.
Чеченської кін. дивізії 1920 у Рос. армії генерала Врангеля в Криму,
ком. групи військ особливого призначення, ком. 3-ї кін. дивізії. Під
Мелітополем захоплений у полон будьонівцями і розстріляний 10
червня 1920.
РИБАКОВ
Іван Григорович
Нар. 16 липня 1857. Піхотне юнкерське училище 1886. Офіцер
185-го піх. Седлецького полку. Учасник І світової війни.
В українській армії 1918 за Гетьманату пом. ком. 8-ї пішої дивізії
(Черкаси) 4-го Київського арм. корпусу, генерал-хорунжий.
РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ
Михайло Михайлович
Нар. 25 лютого 1872. Морський кадет, корпус 1890. Служив у
штабах Балтійського флоту, Головному морському штабі. З 1908
офіцер канонерського човна “Хивинець”, ком. яхти “Стрела”, навч.
судна “Верньїй”, есмінця “Лейтенант Зацаренньїй”, викладач Мор-
ської академії. У роки І світової війни ком. загону бойових кораблів
Півн.-Зах. частини Чорного моря.
За Гетьманату 1918 комендант Миколаївського порту, контр-адмірал.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, Рос. армії в Криму, нач. штабу Чорно-
морського флоту, комендант Миколаївського порту. 1920 евакуйова-
ний в Югославію, емігрував до Данії, голова Товариства рос. мор-
ських офіцерів. Помер в лютому 1950 в Копенгагені.
РОДКЕВИЧ
Микола Миколайович
Нар. 9 квітня 1880. 2-й Московський кадетський корпус, Єли-
саветградське кін. училище 1898, академія Генштабу 1912. Офіцер
12-го драгунського Маріупольського полку у Волочиську, ад’ютант
штабів 1-ї Туркестанської козачої дивізії, 6-ї піх. дивізії, Влади-
востоцької фортеці. У роки Першої світової війни ком. 6-го піх.
Лібавського полку на Півд.-Зах. фронті.
168
У період Гетьманату 1918 нач. Одеського кадет, корпусу, член
Комісії з організації військових шкіл та академій України. Гене-
рал-значковий.
З 1920 в Червоній армії, викладач Одеської піх. школи. Арешто-
ваний органами ГПУ 1931, ув’язнений на 5 років.
РОДЦЕВИЧ-ПЛОТНИЦЬКИЙ
Леонтій Леонтійович
Народився 23 червня 1877 на Холмщині. Царськосільська гімна-
зія, Костянтинівське арт. училище 1899, академія Ген. штабу 1905,
учасник російсько-японської війни 1904-1905. В роки І світ, війни ком.
11-го піх. Псковського полку, нач. штабів 12-ї Сибірської стр. дивізії,
1-го гвардійського корпусу, ком. Заамурської піх. дивізії, нач. штабу
7-ї армії, у резерві Петроградського військ, округу, генерал-майор.
На службі в українській армії 1918, член Українського консуль-
ства у Батумі. У зв’язку із наступом військ Червоної армії 1921 виїхав
до Константинополя, став співробітником посольства УНР у Туреч-
чині. Емігрував до Франції.
Помер 6 липня 1959 у м. Медоні.
РОМАНОВ
Федір Миколайович
Нар. 7 червня 1874 на Київщині. Київський кадет, корпус 1893,
Миколаївське кін. училище 1895, академія Генштабу 1904.
Офіцер 24-го драгунського Лубенського полку, ст. ад’ютант шта-
бу 21 арм. корпусу Київського військ, округу, викладач Київського
військ, училища. В роки І світ, війни ком. 6-го гусарського Клястиць-
кого полку, генерал-майор. В армії Української Держави 1918 член
Військово-наукового комітету.
РОМАНОВСЬКИЙ
Микола Олександрович
Нар. 1 вересня 1860. Петровський Полтавський кадет, корпус,
Михайлівське арт. училище 1880, Офіцерська арт. школа.
Офіцер 40-ї, Східно-Сибірської арт. бригади, учасник китайської
кампанії 1900-1901, рос.-япон. війни 1904-1905. У роки Першої
світової війни нач. штабу 13-го арм. корпусу на Півд.-Зах. фронті,
генерал-лейтенант, Георгієвський кавалер.
За Гетьманату 1918 ком. 4-ї важкої гарм. бригади в Житомирі 4-го
Київського арм. корпусу.
169
РОСТКОВСЬКИЙ
Георгій (Юрій) Миколайович
Нар. 1872 у Пензі. Військове училище, академія Генштабу 1899.
Офіцер для доручень штабу Одеського військ, округу. У роки 1 світ,
війни ком. 460-го піх. Тимського полку, у резерві штабу Одеського
військ, округу.
В українській армії за Гетьманату, 1918 пом. нач. 12-ї пішої Лубенсь-
кої дивізії, член Комісії по створенню військових шкіл та академій
України, нач. штабу 6-ї пішої дивізії 3-го Одеського арм. корпусу.
РУСТАНОВИЧ
Василь Арсентійович
Нар. 21 вересня 1871. Владикавказький кадет, корпус 1890,1-ше
Павлівське військ, училище 1891, академія Генштабу 1900. Офіцер
Санкт-Петербурзького гренадерського полку, пом. ст. ад’ютанта
штабу Туркестанського військ, округу, нач. мобілізаційного відділу
Головного штабу, нач. штабу 45-ї піх. дивізії. У роки світової війни
нач. штабу 7-го арм. корпусу, ком. 7-ї Сибірської дивізії 6-ї армії,
генерал-лейтенант, Георгієвський кавалер.
В українській армії 1918 за Гетьманату. 1919 у Добр. армії ЗСПР, нач.
моб. відділу Генштабу. 1920 емігрував до Югославії, голова Об’єднан-
ня офіцерів лейб-гвардії Петроградського полку. Помер після 1938.
РЯБІНІН
Олександр Олександрович
Нар. 11 травня 1878 в м. Ярослав (Росія). Солікамське реальне
училище 1895, Казанське піх. юнкер, училище 1899, академія Ген-
штабу 1907. Офіцер 29-го піх. Чернігівського полку у Варшаві, 7-го
Сибірського стр. полку, ст. ад’ютант штабів 32-ї піх. дивізії в Києві,
37-і піх. дивізії в Петербурзі. В роки І світ, війни нач. штабу 37, 64-ї
піх. дивізій, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, член Комісії по утворенню
постійних військових шкіл та академій, нач. штабу 7-го Харківського
арм. корпусу.
З 1920 жив у Одесі, працював у обласному архіві. Арештований
1931 органами ГПУ, помер 1938 в тюрмі.
САБЛІН
Михайло Павлович
Нар. 16 квітня 1869. Морський корпус 1890, учасник китайської
кампанії 1900-1901, рос.-япон. війни 1904-1905, ком. канонерських
170
лодок “Завидний”, “Донец”, нач. 3-го мінного дивізіону, ком. лінкору
“Ростислав” на Чорноморському флоті. За бойові дії в роки І світ,
війни відзначений Золотою Георгієвською зброєю, віце-адмірал.
1917 підтримав будівництво Українських військово-морських
сил, увійшов до Центрального проводу Української ради Чорно-
морського флоту. З грудня 1917 ком. флотом (87 бойових кораблів,
серед яких 9 лінкорів, 10 крейсерів, 27 есмінців, 22 підводних човни).
29 квітня 1918 р. за його наказом на всіх кораблях піднято націо-
нальні прапори, командування флоту присягнуло на вірність УНР.
Коли німецькі війська підійшли до Севастополя надійшла дирек-
тива Москви перебазувати флот до Новоросійська, відмовився вико-
нувати цей наказ, а згодом наказ потопити кораблі у Новоросійську.
Лінкор “Свободная Россия” і 7 есмінців повернулися до Севастополя,
решта були затоплені більшовиками в бухті Новоросіська. 1919 в
Морському управлінні ЗСПР генерала Денікіна. 1920 командуючий
Чорноморським флотом. Помер внаслідок важкої хвороби 17 жовт-
ня 1920 і похований в Севастополі.
САВЕЛЬЄВ
Віктор Захарович
Нар. 21 січня 1875 на Дону. Донський кадет, корпус 1893, Михай-
лівське арт. училище 1896, академія Генштабу 1902. Офіцер 4,10,14-ї
Донських козачих батарей, ст. ад’ютант штабу 3-ї кін. дивізії, ст.
офіцер для доручень штабу Туркестанського військ, округу, нач.
Азіатської частини Головного штабу, штаб-офіцер Миколаївської
академії Генштабу. В роки 1 світ, війни нач. Єлисаветградського кін.
училища, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. Окремого корпусу кор-
донної охорони.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, ком. Донського козачого корпусу, 1-ї
Астраханської кінної дивізії, групи військ Донської армії. Вибув з
армії за пораненням у лютому 1920.
САВЕЛЬЄВ
Микола Петрович
Нар. 14 листопада 1870 в Петербурзі. Класична гімназія 1889,
Віленське піх. юнкер.училище 1892, академія Генштабу 1906. Офіцер
Свеаборзької фортеці, ст. ад’ютант штабу 41-ї піх. дивізії, штаб-
офіцер відділу військ, сполучень Головного управління Генштабу. В
роки І світ, війни пом. нач. відділу Управління військ, сполучень
171
Півд.-Зах. фронту, нач. штабу 1-ї Фінляндської стр. дивізії, ком. 125-го
піх. Курського полку, нач. штабу 49-го арм. корпусу, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, пом. 2-го генерал-кватирмейсте-
ра Генштабу, член Комісії з організації військових шкіл та академій.
З кінця 1918 в Добр. армії, у відділі військ, сполучень штабу ЗСПР.
Евакуйований 1920 з Новоросійська в Югославію. Служив в Ген-
штабі югославської армії.
В роки II світ, війни в Німеччині, після 1945 у Венесуелі. Помер
21 жовтня 1962 в Каракасі.
САВВИЧ
Олександр Сергійович
Нар. 1863. Генерал-лейтенант рос. армії. Учасник російсько-япон-
ської війни. В роки І світ, війни ком. 81-ї піх. дивізії.
В армії Української Держави 1918, член Думи Георгіївських кава-
лерів, в резерві чинів Військ, міністерства. 1920 виїхав у Єгипет.
Помер 1951.
САВЧЕНКО
Володимир Павлович
Нар. 14вересня 1882ум. Сквирітеп.Київ-
ської обл. Чугуївське піх. юнкер.училище 1905,
академія Генштабу 1918.
Офіцер 176-го Переволоцького, 70-го Ряжсь-
кого і 242-го Лепельського піх. полків, учасник
рос.-япон. війни 1904-1905, ст. ад’ютант штабів
18,136-ї піх. дивізій. В роки І світ, війни ком. піх.
батальйону 242-го піх. Лепельського полку на
Півн. фронті.
В українській армії 1918, нач. стройового відділу 7-ї пішої дивізії,
старшина штабу Броварської групи, нач. оперативного відділу шта-
бів Сх. фронту, Запорізької групи, 6,8-ї Запорізьких дивізій, 1920 нач.
відділу Головного управління Генштабу, генерал-кватирмейстер За-
порізької групи, генерал-хорунжий.
Після інтернування української армії в Польщі у таборі Каліша,
член Українського воєнно-історичного товариства, автор статей з
історії визвольних змагань 1917-1920 на сторінках річника “За дер-
жавність”, журналу “Табор”, у щорічних календарях-альманахах
“Дніпро”, газетах “Діло”, “Краківські Вісті”, “Львівські Вісті”, україн-
ських часописах “Свобода” (США) та “Новий Шлях” (Канада).
Після Другої світової війни жив у США, помер 18 листопада 1957.
172
САВЧЕНКО-БІЛЬСЬКИЙ
Володимир Олександрович
Нар. 14 липня 1867 в с. Олишівка, тепер
Чернігівського р-ну Чернігівської обл. у сім’ї
козацького походження. Піх. юнкер, училище
1893. Офіцер 22-го Нижньогородського пол-
ку. 1902 відряджений до Адміралтейства, слу-
жив на Північному флоті. У роки І світ, війни
на Чорноморському флоті, офіцер Севасто-
польського флотського півекіпажу.
1917 організував і очолив Раду Україн-
ської Чорноморської Громади, проводив укра-
їнізацію флотських екіпажів у Севастополі та Одесі. У грудні 1917
директор департаменту Українського Морського Міністерства у
Києві, заснував гардемаринські школи в Миколаєві, Севастополі,
Кам’янці-Подільському, 1919 нач. канцелярії Морського міністер-
ства, з травня 1920 ком. Чорноморським фдотом, нач. Воєнно-Мор-
ської управи, контр-адмірал.
1920 інтернований з частинами УНР у Польщі, перебував у Тар-
нові. Автор праць з історії Українського Воєнно-Морського флоту
у таборових виданнях “Табор”, “За державність”, “Український інва-
лід”, львівському альманасі “Літопис Червоної Калини” та ін. Виїхав
до Франції. Помер 21 вересня 1955 у м. Абодант.
САДОВСЬКИЙ
Михайло Вікентійович
Нар. 29 липня 1887 у Києві. Володимирський
Київський кадет, корпус 1911, Київське піх. юн-
кер. училище 1912. У роки І світової війни - на
фронті. Офіцер 167-го піх. Острозького полку.
В українській армії з 1917, старшина Голов-
ної шкільної управи Генерального штабу, нач.
канцелярії Військового міністерства при Ставці
Головного Отамана. Після інтернування Армії
УНР у Польщі перебував у таборі Каліша. Спів-
засновник і голова Українського воєнно-історич-
ного товариства у Варшаві, головний редактор журналу “За державність”.
В роки II світ, війни у Німеччині, з 1945 - у Канаді. Засновник і
директор Українського військового інституту і музею в Торонто,
генерал-поручник. Помер 28 грудня 1967 у Торонто.
173
САЛЬСЬКИЙ
Володимир Петрович
Нар. 24 липня 1885 у м. Острозі теп. Рів-
ненської обл. Віденське піх. юнкер, училище
1906. Академія Ген. штабу 1912. Офіцер 126-го
піх. Рильського полку., ком. роти 132-го піх.
Бендерського полку у Києві, нач. штабу піх.
дивізії. У роки І світ, війни штаб-офіцер 21-го
арм. корпусу Півд.-Зах. фронту, офіцер штабу
при розвідвідділі Київського військ, округу,
кватирмейстер 12-ї армії у Прибалтиці.
Учасник українізації російських частин Північного фронту 1917,
нач. штабу українських військ столиці 1918 в боях з більшовицькими
частинами Муравйова. За Гетьманату нач. штабу 1-ї Сердюцької
дивізії, член Комісії з організації військових шкіл та академій в
Україні. В армії УНР нач. штабу коменданта Києва, член Головної
шкільної управи Генерального штабу, ком. Запорізького корпусу,
військовий міністр УНР, генерал-хорунжий.
З 1920 у складі уряду УНР у Польщі. Перебував у Каліші, Варшаві,
входив до Вищої Військової Ради, Українського Центрального Комі-
тету, Об’єднання вояків армії УНР, управи Української станиці.
Автор спогадів, статей з історії визвольних змагань. Помер 5 жовтня
1940 у Варшаві.
САМУТІН
Петро Зотович
Нар. 1 серпня 1889 на Полтавщині. Київ-
ська кооперативна школа, 2-га Київська шко-
ла прапорщиків. В роки І світ, війни офіцер
15-го піх. Шліссельбурзького полку 6-го арм.
корпусу на Півд.-Зах. фронті.
1917 активний провідник українізації час-
тин корпусу, обирався делегатом II і III Все-
українських військ, з’їздів. За Гетьманату за-
кінчив Інструкторську школу старшин, служив у 2-му Волинському,
28-му Стародубському полках. В Армії УНР доби Директорії пом.
ком. полку, ком. куреня, комендант штабу 6-ї стрілецької Січової
дивізії. Відзначився в обороні Замостя, в боях з частинами 1 -ї Кінної
армії С.Будьонного.
174
Після інтернування Армії УНР в Польщі перебував в Александ-
рові Куявському, Щипйорно, служив у Війську Польському, 1933
закінчив Військову академію, брав участь у німецько-польській війні
1939. Після II світової війни жив у США, працював у комбатантських
організаціях українських вояків діаспори. Опублікував низку статей
з історії визвольних змагань, генерал-хорунжий. Помер 14 вересня
1982 у Балтиморі.
САННИКОВ
Олександр Сергійович ;
Нар. 18 квітня 1866. Володимирський Київ-
ський кадет, корпус 1883,1 -ше Павлівське військ. £
училище 1885, академія Генштабу 1892. Офіцер -
Білоруського полку, ст. ад’ютант штабу 31 -ї піх. г • /З"/
дивізії (Харків), ст. офіцер з особливих до- І і * іЯ
ручень штабу 21-го арм. корпусу (Київ), ст. .. -
ад’ютант штабу Київського військ, округу. З
1908 ком. 2-го уланського Чугуївського полку,
генерал-кватирмейстер штабу, нач. штабу Приамурського військ,
округу. В роки І світ, війни начальник штабу 9-ї армії Півд.-Зах.
фронту, нач. постачання Румун, фронту, генерал-лейтенант.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Військово-історич-
ної комісії по збору документів з історії І світ, війни на Півд.-Зах. і
Румун, фронтах Одеський міський голова.
З 1919 у Добрармії ЗСПР, член Особливої Наради, нач. поста-
чання армії, головнокомандуючий Одеською групою, нач. поста-
чання ЗСПР. 1920 виїхав до Константинополя, Югославії, в середині
1920-х - до Франції. Помер у Парижі 16 лютого 1931.
САПОЖНІКОВ
Микола Петрович
Нар. 13 січня 1874. Олексіївське військ, училище 1894, академія
Генштабу 1902. Офіцер 1-го Східно-Сибірського стр. полку в рос.-
япон. війні 1904-1905, частин Приамурського, Віденського, Київ-
ського, Петербурзького військ, округів. У роки І світ, війни нач.
штабу дивізії, арм. корпусу, ком. піх. полку, 3-ї Особливої дивізії,
генерал-майор.
В українській армії з 1917, ком. українізованої 44-ї піх. дивізії.
1918 в Червоній армії, викладач військ, академії. Арештований
органами ГПУ СРСР і розстріляний 1931.
175
САРАНЧОВ
Андрій Михайлович
Нар. 17 червня 1862. Київська військова гімназія 1879, 3-тє Олек-
сандрійське військ, училище 1881, академія Генштабу 1887. Офіцер лейб-
гвардії Павлівського полку, ст. ад’ютант штабу 12-го арм. корпусу, штаб-
офіцер для доручень штабів 9-го арм. корпусу, Київського військ, округу,
ст. ад’ютант штабу Кавказького військ, округу, нач. штабу Гренадерської
Кавказької дивізії, ком. 81-го піх. Апшеронського полку. 31905 директор
Сумського кадетського корпусу, генерал-лейтенант.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. відновленого Сум-
ського кадет, корпусу, член Комісії з організації військових шкіл та
академій України. З 1919 в Добр. армії ЗСПР, директор Київського
кадет, корпусу, нач. військ, навчальних закладів ЗСПР. 1920 емігрував
до Франції, голова об’єднань рос. офіцерів Кавказької армії, колиш-
ніх кадетів, співробітник редакції журналу “Часовой”. Помер 5 груд-
ня 1935 у Парижі.
САФОНОВ
Яків Васильович
Нар. 22 жовтня 1872. Олександрівська гімназія, Одеське піх.
юнкер, училище 1897, академія Генштабу 1905. Офіцер 136-го піх.
Таганрозького полку, учасник рос.-япон. війни 1904-1905. Пом. ст.
ад’ютанта штабу Одеського військ, округу, ст. ад’ютант штабу 34-ї
піх. дивізії в Катеринославі (Дніпропетровськ) штаб-офіцер для
доручень штабів Кавказького арм. корпусу, Іркутського військ, окру-
гу, нач. військ, перевезень Іркутської області. У роки І світової війни
ком. 15-го піх. полку, нач. штабу 34-го арм. корпусу на Півд.-Зах.
фронті, генерал-майор.
Восени 1917 корпус українізовано й названо 1-й Український
корпус, зайняв залізничні станції Вінницю, Бердичів, Фастів і пере-
крив шлях на Київ збільшовиченим частинам.
На початку лютого 1918 генерал Я.Сафонов з командиром кор-
пусу Я.Ганзюком виїхали до столиці, де були схоплені червоними і
10 лютого розстріляні.
САХАРОВ
Сергій
Кадет, корпус, Єлесаветградське кін. училище. В роки І світ, війни
ком. кін. полку, дивізії, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. кін. дивізії.
176
САХНО-УСТИМОВИЧ
Микола Ілліч
Нар. 17 січня 1866 в Лубнах, тепер Полтавської обл. Оренбурзька
військ, гімназія, офіцерські курси (екстерном) при штабі Туркестан-
ського військ, округу 1888. Ком. роти брав участь у рос.-япон. війні
1904-1905.3 1908 ком. 1-го Заамурського залізничного батальйону.
У роки І світ, війни ст. ад’ютант штабу Київського військ, округу.
В армії Української Держави 1918 старшина Вільного козацтва,
ком. Власного конвою гетьмана П.Скоропадського. Генерал-хорун-
жий. Загинув у 1918.
СВАРИКА
Василь Михайлович
Нар. 1 березня 1875 в с. Сологубівка, теп.
Ромненського р-ну, Сумської обл. Орловський
кадет, корпус 1893, Костянтинівське арт. учили-
ще 1895, Офіцерська арт. школа 1914. Офіцер
13-ї арт. бригади. У роки І світ, війни ком. 5-ї ба-
тареї 42-ї бригади, нач. арт. відділу штабу, пом.
нач. артилерії Особливої армії Півд.-3ах. фронту.
В українській армії 1918, інспектор арти-
лерії Запорізької дивізії, за Гетьманату ком.
11 -го легкого гарм. полку, пом. ком. 4-го легкого гарм. полку, інспек-
тор артилерії 8-го Катеринославського арм. корпусу. В армії УНР
пом. нач. Головного арт. управління, лектор Кам’янець-Подільської
Юнацької школи. У травні 1919 потрапив у польський полон. Після
звільнення - у Генеральному штабі, 1920 нач. Головного арт. управ-
ління Військового міністерства.
Після інтернування українських військ у Польщі перебував у таборі
Каліша. Нач. гарматної управи Генерального штабу. Генерал-значковий.
СВІРСЬКИЙ
Юрій Володимирович
Нар. 5 квітня 1882 у Каліші (Польща).Морсь-
кий корпус 1902. Ст. офіцер крейсера “Аскольд”,
ком. канонерського човна “Донец”, яхти “Кол-
хида”. З 1908 - штурман І розряду, офіцер бри-
гади лінкорів Чорноморського флоту. В роки
І світ, війни офіцер штабу командуючого Чор-
номорським флотом.
177
В Українському військово-морському флоті 1918, пом. нач. Голов-
ного Морського штабу. Очолював українську делегацію на перего-
ворах з німцями 1918, брав участь у переговорах із представниками
більшовицької Росії у Києві щодо розв’язання морських проблем, з
жовтня Міністр Морських справ.
З 1920 - на службі у збройних силах Польщі, заступник нач.
Морських справ Військового міністерства, заступник командувача
Морського Набережжя, член польської делегації на Паризькій мир-
ній конференції 1919, віце-адмірал. Учасник німецько-польської
війни 1939. Емігрував до Франції, жив у Парижі, з 1946 у Англії.
Помер 12 червня 1959 у Лондоні.
СВІРЧЕВСЬКИЙ
Іпполіт Вікторовіч
Нар. 12 серпня 1874 у Полтаві. Володимирський Київський кадет,
корпус, 1-ше Павлівське військ, училище 1895, академія Генштабу
1903, офіцер 14-ї арт. бригади, ад’ютант штабу 14-ї піх. дивізії Одесь-
кого військ, округу. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905.31911 штаб-
офіцер з особливих доручень штабу Одеського військ, округу. У роки
І світ, війни нач. штабів 63,125,151-ї піх. дивізій, 6-ї піх. Кавказької
та 4-ї піх. Туркестанської дивізій, ком. 62-го піх. Ординського полку
на Півд.-Зах. фронті, генерал-майор.
Брав участь в українізації частин рос. армії 1917, ком. 16-го полку,
1-ї Української дивізії. За Гетьманату ком. 16-ї піх. дивізії у Павло-
граді, нач. штабу 7-го арм. корпусу в Олександрії. Звільнений за
власним бажанням у жовтні 1918, виїхав до Одеси.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, ком. 8 Донської пластунської бригади.
СВЯТОПОЛК-МИРСЬКИЙ
Олександр Сергійович
Нар. 17 січня 1879. Володимирський Київський кадет, корпус
1896, Костянтинівське арт. училище 1897, офіцерська кін. школа.
Офіцер 1-го Таманського полку Кубанського козачого війська. Учас-
ник рос.-япон. війни 1904-1905.3 1906 ком. навч. підрозділу, викла-
дач Офіцерської кін. школи.
У роки І світ, війни ком. кін. полку, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 формував добровольчі дру-
жини у Києві з числа офіцерів колишньої рос. армії, студентської та
гімназійної молоді. Під час антигетьманського повстання Директо-
рії керував боями під Мотовилівкою, Васильковим, Києвом. Після
178
падіння Гетьманату у грудні 1918 виїхав з добровольчими дружи-
нами до Одеси.
СЕМЕНІВ
Віктор Олександрович
Генерал-майор рос. армії. У роки І світової війни - ком. 84-ї
піх. бригади.
В армії Української Держави 1918 за Гетьманату, генерал для
зв’язку з штабом генерала Крауса із складу німецько-австрійських
військ в Україні.
СЕНИГА
Іван
Офіцер російської армії, учасник І світ, війни.
Брав участь в українізації рос. армії. 1918 помічник Головного на-
чальника постачання Військового міністерства УНР. Генерал-хорунжий.
СЕНЧА
Володимир Іванович
Нар. 9 липня 1868 у Єлисаветграді, теп. Кіровоград. Міська гімна-
зія 1887, Єлисаветградське кін. юнкер, училище 1889, академія Ген-
штабу, офіцер 33-го драгунського Ізюмського полку, ад’ютант 11-ї
кін. дивізії, штаб-офіцер для особливих доручень 10-го арм. корпусу,
ад’ютанта штабів Оренбурзького козачого війська, 14-го арм. корпусу,
64-ї піх. резервної бригади, нач. штабу 2-ї кін. дивізії Віденського військ,
округу, ком. 14-го драгунського Малоросійського полку. У роки І світ,
нач. штабу 7-го кін. корпусу на Західному фронті, генерал-майор.
В українській армії 1918 член Комісії з проходження служби
старшинами Військ. Міністерства Гетьманату.
СЕРЕДИН
Костянтин Хризанфович
Нар. 20 жовтня 1874 у м. Єлисаветграді. Полтавський кадет,
корпус 1893, Єлисаветградське кін. училище 1895, академія Генштабу
1903. Офіцер 28-го драгунського Новгородського полку, офіцер для
доручень штабу Київського військ, округу, викладач Офіцерської
кінної школи, пом. ком. 26-го драгунського Бузького полку, штаб-
офіцер для доручень командувача Київського військ, округу. У роки
І світ, війни офіцер для доручень при головнокомандуючому Півд.-
Зах. фронту, ком. драгунського Приморського, 12-го уланського
Білгородського полків, генерал-майор.
179
В українській армії 1918 за Гетьманату, військ, аташе українського
посольства у Румунії.
СИБІРСЬКИЙ
Олександр
Генерал-майор мед. служби рос. армії. В роки І світ, війни нач.
Військ.-саніт. управи дивізій, корпусів на Півд.-Зах. фронті.
В армії Української Держави 1918 нач. відділу Головної військ-
саніт. управи.
сивицький
Петро Миколайович
Генерал-майор Рос. армії. У роки І світ, війни командир 23-ї піх.
запасної бригади.
В українському війську з кінця 1917, за Гетьманату служив у
Головній інспекції гарматних частин.
СИГАРІВ
Василь Опанасович
Нар. 2 серпня 1868 на Кубані. Реальне училище, Московське
піхотне юнкерське училище 1889, академія Генштабу 1901.
Офіцер 150-го піх. Таманьського полку в Кобрині, ком. баталь-
йону Київського піх. юнкер, училища.
В Українській армії 1917, лектор Київської інструкторської шко-
ли, пом. нач. навчального відділення Головної шкільної управи, ком.
полку Запорізької дивізії Армії УНР, комендант Києва (травень
1920), пом. ком. 7-ї Запорізької бригади, нач. відділу персонального
складу, управління комплектування, 2, 3-й генерал-кватирмейстер
Генштабу, генерал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР у Польщі перебував у таборах.
Згодом жив у Бересті на Бузі.
СИДЕЛЬНИКОВ
Семен Назарович
Нар. 15 квітня 1867. Технічне училище, піх. юнкер, училище 1890,
Миколаївська інж. академія.
Офіцер на штабних і командних посадах інженерних військ
російської армії, генерал-майор.
В українському війську 1918, за Гетьманату нач. Головного інже-
нерного управління Військ, міністерства.
180
СИНЄОКІВ
Микола Григорович
Нар. 14 листопада 1873 в станиці Новочеркаській. Донський
кадетський корпус 1891, Михайлівське арт. училище 1894, Михай-
лівська арт. академія 1899. Нач. артполігону, ком. навчальної батареї
Офіцерської арт. школи. У роки І світ, війни ком. 48-ї арт. бригади,
генерал для доручень при генер. інспекторові артилерії Півд.-Зах.
фронту, генерал-майор, Георгієвський кавалер.
В українській армії 1918,заГетьманату нач. артилерії 1-го Волинсько-
го арм. корпусу, нач. Головного арт. управління, генерал-значковий.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, у резерві чинів при штабі Головно-
командувача. 1920 в еміграції, помер після 1934.
СІКЕВИЧ
Володимир Васильович
Нар. 5 вересня 1870 у м. Таращі на Київ-
щині. Володимирський Київський кадет, кор-
пус 1890, Київське піх. юнкер, училище 1892.
Офіцер 131-го піх. Тираспольського полку в
Києві, ад’ютант батальйону, ком. роти, пом.
ком. батальйону по господарській частині, ком.
батальйону. У роки І світ, війни - на Півд.-Зах.
фронті, ком. 6-го піх. Ладозького полку, пом.
ком. 36-і піх. бригади, ком. 266-го піх. Поріченського полку, наго-
роджений Золотою Георгієвською зброєю, генерал-майор.
В українській армії 1917, ком. 2-го Українського полку, старшина
Гайдамацького Коша Слобідської України у боях з муравйовськими
військами в обороні Києва, ком. 3-го Гайдамацького піх. полку За-
порізької пішої дивізії. У квітні 1918 ком. Донецької групи, зайняв
Барвінкове, Слов’янськ, Багмут, Микитівку, вийшов на кордон з
Росією. Згодом ком. 43-го пішого Чернігівського полку, головний
комендант Черкащини, військовий аташе, голова репатріаційної
комісії УНР у Австрії, 1920 голова військ.-санітарної місії УНР у
справах військовополонених в Будапешті, генерал-поручник.
1924 виїхав до Канади, поселився в Торонто, організатор і керів-
ник управ ветеранських організацій вояків Армії УНР, голова Ради
Хреста Симона Петлюри. Автор спогадів “Сторінки із записної
книжки”, публікацій з історії українських визвольних змагань. По-
мер у Торонто 25 липня 1952.
181
СІМАШКЕВИЧ
Євген Євстахійович
Нар. 12 березня 1854. Михайлівський Воронезький кадетський
корпус 1874, Казанське піх. юнкер, училище 1877, Олександрівська
військово-юридична академія. Учасник рос.-тур. війни. Офіцер
158-го піх. Кутаїського полку, офіцер-вихователь Нижньоновгород-
ського, Оренбурзького кадет, корпусів, ком. роти Оренбурзького,
Полтавського, Ярославського кадет, корпусів, інспектор 1-го Мос-
ковського кадет, корпусу, директор Симбірського, Київського кадет,
корпусів. Генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918, директор відновленого Київ-
ського кадет, корпусу, член Комісії з організації військових шкіл та
академій України.
СІНКЛЕР
Володимир Олександрович
Нар. 21 січня 1879 у м. Новий Маргилан
(тепер Ферганська обл. в Узбекистані). Орен-
бурзький Неплюївський кадет, корпус 1896,
Михайлівське арт. училище 1899, академія Ген-
штабу 1905. Офіцер лейб-гвардії 2-ї арт. брига-
ди, ком. роти лейб-гвардії Павлівського полку,
ад’ютант штабів 45-ї піх. дивізії, 2-го гвар-
дійського корпусу, штаб-офіцер для доручень штабу військ гвардії
і Петербурзького військ, округу, ст. ад’ютант штабу округу. У роки І світ,
війни нач. штабу дивізії 2-го гвардійського арм. корпусу на Півд.-Зах.
фронті, ком. 176-го піх. Переволоцького полку, генерал-майор.
Учасник українізації рос. армії 1917, член Українського гене-
рального військ, штабу, Першого генерал-кватирмейстерства. За
Гетьманату член Військово-наукового комітету Генштабу, генерал-
поручник. В армії УНР Перший генерал-кватирмейстер Генштабу,
керівник розробки планів бойових операцій 1919, походу на Київ і
Одесу. Наприкінці 1919 нач. штабу Наддніпрянської Армії, керівник,
української військ, делегації на переговорах з представниками вій-
ськового відомства Польщі, що завершилися підписанням поль-
сько-української військової конвенції 24 квітня 1920 про спільні дії
проти більшовицької Росії. Після інтернування Армії УНР в Польщі
нач. штабу Армії УНР, член Вищої Військової Ради, 1924 поселився
у польському містечку Сосновєц на Шлеську, працював службовцем
182
залізниці, брав участь у громадсько-політичному житті української
громади в Польщі.
В роки радянсько-німецької війни арештований органами НКВС і
вивезений до Києва. Загинув наприкінці 1945 у Лук’янівській в’язниці.
СКОБЕЛЬЦИН
Володимир Степанович
Нар. 12 березня 1872 в Курську (Росія). Орловський кадет, корпус
1890, 1-ше Павлівське військ, училище, академія Генштабу 1899.
Офіцер лейб-гвардії Московського полку, викладач Павлівського
військ, училища, офіцер Гол. управління Генштабу, нач. штабу стр.
бригади. В роки І світ, війни, нач. штабу 17-го арм. корпусу, нач. 1-ї
Фінляндської дивізії, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, ком. пішої дивізії.
З 1919 в білій армії, ком. піх. дивізії на Північ, фронті. Емігрував
до Франції, помер 1944 у м. По.
СКОРОПАДСЬКИЙ
Павло Петрович
Нар. З травня 1873 у Вісбадені (Німеччина).
Походив із стародавнього козацького роду геть-
мана України у 1707-1722 Івана Скоропадського.
Пажеський корпус. Офіцер Кавалергадського пол-
ку. Під час рос.-япон. війни 1904-1905 ком. сотні
2-го козацького Читинського полку Забайкальсь-
кого козацького війська, за хоробрість нагород-
жений Золотою Георгієвською зброєю. Згодом
флігель-ад’ютант царя, ком. 20-го Фінляндського драгунського полку,
лейб-гвардії Кінного полку. В роки І світ, війни ком. 5-ї кін. бригади, 1-ї
Гвардійської кін. дивізії, 34-го арм. корпусу, генерал-лейтенант.
У липні-серпні 1917 українізував 34-й корпус найменований 1-м
Українським, обраний почесним Отаманом Вільного Козацтва Укра-
їни. У листопаді-грудні частини корпусу зупинили більшовицькі
війська в районі Шепетівки-Козятина-Старокостянтиніва, які на-
ступали на Київ. В знак протесту проти пасивної політики Централь-
ної Ради щодо створення регулярної української армії, пішов у
відставку. 29 квітня 1918 з’їзд Союзу хліборобів-власників про-
голосив Українську державу на чолі з П.Скоропадським.
У ході розбудови Збройних Сил Української Держави введено
обов’язкову військ, повинність, розгорнуто організацію регулярної
183
армії з восьми корпусів, Військово-морського флоту й авіації, ухва-
лено Закон про відкриття нових вищих військових навчальних за-
кладів. Серед них Інструкторська офіцерська школа, піхотні, кінні,
артилерійські, інженерні, юнацькі школи, кадетські корпуси, ака-
демія Генерального штабу.
В результаті повстання Директорії УНР 14 грудня 1918 відмо-
вився від влади і виїхав у Німеччину, поселився у м. Ванзее під
Берліном, заснував Український науковий інститут, Українську гро-
маду в Берліні.
У роки II світ, війни сприяв звільненню з концтабору діячів ОУН
- С.Бандеру і А.Мельника. Загинув під час нальоту американської
авіації 25 квітня 1945. Похований у Оберсдорфі
СЛАБОЛИЦЬКИЙ
Володимир Іванович
Нар. 22 березня 1866 у Києві. 1-ша міська гімназія, Київське
піхотне юнкер, училище 1887. Офіцер 136-го піх. Таганрозького
полку. У роки І світ, війни ком. 204-го піх. Венгрувського полку,
генерал-майор.
1917 зголосився на службу до української армії, 1918 пом. нач. 1-ї
піх. дивізії 1-го Волинського арм. корпусу армії Гетьманської Держави.
сливинський
Олександр Володимирович
Нар. 1886 на Полтавщині. Петровський Полтавський кадет, кор-
пус 1904, Миколаївське інж. училище 1906, академія Генштабу 1914.
У роки І світ, війни ст. ад’ютант штабів 3-ї кін. дивізії, 39-го арм.
корпусу, штаб-офіцер штабу головнокомандувача Румунським
фронтом. Нагороджений Золотою Георгієвською зброєю.
1917 брав участь в українізації російських частин фронту, делегат
І і II Всеукраїнських військ, з’їздів, увійшов до складу Українського
Генерального Військового Комітету, заступник нач. Генерального
військового штабу.
Після гетьманського перевороту 1918 нач. Генштабу. Керував
розробкою закону про загальний військовий обов’язок, плану роз-
гортання армії Української Держави. Генерал-хорунжий. За Дирек-
торії склав повноваження.
З 1919 в ЗСПР емігрував у Югославію, з 1925 у Німеччині. Після
II світ, війни 1954 виїхав у Канаду, помер 21 грудня 1953.
184
СЛЮСАРЕНКО
Володимир Олексійович
Нар. 5 травня 1857.1-ша Петербурзька військ, гімназія 1873,1-ше
Павлівське військ, училище 1875.
Офіцер 9-ї арт. бригади, ком. дивізіону 27-ї арт. бригади, ком. 45-ї
арт. бригади, 2-ї Гренадерської арт. бригади, нач. арт. 19-го арм.
корпусу, 2-ї Кавказької армії. В роки І світ, війни ком. 28-го арм.
корпусу, генерал від інфантерії.
В армії Української Держави 1918, ком. 6-го Полтавського арм.
корпусу, в резерві Військового міністра.
З 1919 в Добрармії ЗСПР, в резерві штабу Головнокомандувача
А.Денікіна в Єкатеринодарі (теп. Краснодар), член перевірочних
комісій тилових органів.
1920 емігрував до Франції. Помер 1933 р.
смовський
Костянтин Авдієрич
Нар. 21 травня 1892 в станиці Полтавській
на Кубані у сім’ї нащадків полтавських козаків,
висланих за Катерини II до Чорноморського
війська. Михайлівське арт. училище 1913.
В роки І світ, війни ком. кінно-гірської арт.
батареї, запасної арт. батареї у Москві.
1917 делегат III Всеукраїнського з’їзду
військ, на службі в українській армії, стар-
шина Гайдамацького кошу Слобідської Укра-
їни. Створив і очолив гарматну батарею Ко-
шу. Брав участь у вуличних боях із більшовицькими повстан-
цями, зокрема, за “Арсенал”, дніпровські мости, пом. військ, ко-
менданта в Острозі. За Гетьманату ком. батареї Окремого Чорно-
морського Кошу. У ході повстання Директорії сформував Чорно-
морський гарм. полк.
У боях на Лівобережній Україні з військами радянської Росії
взимку 1919 був поранений, з вибитим оком потрапив у полон. Після
втечі повернувся на фронт, брав участь у Першому Зимовому поході
Армії УНР, 1920 ком. бригади Окремої Кінної дивізії.
1921 емігрував до США. Активно діяв у ветеранських органі-
заціях вояків Армії УНР, генерал-хорунжий.
Помер 8 лютого 1960 в м. Міннеаполісі.
185
СНЕСАРІВ
Федір
Генерал-майор російської армії, в роки І світ, війни командир
артилерійської бригади.
1918 в українській армії Гетьманату, ком. 9-ї легкої гарм. бригади
у Ніжині 5-го Чернігівського арм. корпусу.
СОВАЧІВ
Василь
Нар. 1876 у м. Прилуки, теп. Чернігівської
обл. Військове училище 1896, медичний фа-
культет Київського університету 1902. Учасник
рос.-япон. війни. З 1907 нач. дивізійної ме-
дично-санітарної лабораторії, мед. закладів у
військових академіях Санкт-Петербурга. У ро-
ки І світ, війни на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1917, нач. Військ.-са-
нітарної управи, інспектор санітарної управи
Дієвої Армії УНР. 1920 в таборах інтернованих українських частин
у Польщі. Доктор медицини, генерал-хорунжий. Помер 1924 у міс-
течку Сливки в Карпатах.
СОКИРА-ЯХОНТОВ
Віктор Миколайович
Нар. 28 серпня 1874 у Санкт-Петербурзі. Тифліський кадет, кор-
пус 1893, Павлівське військ, училище 1894, академія Генштабу 1905.
Офіцер 202-го піх. Горійського резервного, 79-го піх. Курінського
полків, офіцер штабу Маньчжурської армії у рос.-япон. війні. З 1907
пом. інспектора Воронезького Бахтіна кадет, корпусу. У роки І світ,
війни ст. ад’ютант штабу 10-ї армії, ком. 25-го піх. Смоленського
полку, піх. бригади на Зах. фронті, генерал-майор.
В українській армії 1918, за Центральної Ради ком. 1-ї Української
козачої Сірої дивізії. В армії Української Держави ком. Сірої дивізії,
нач. Подільської залоги, ком. Подільського Козачого Коша.
1919 співпрацював з Добр. армією в Одесі, ком. української стр.
дивізії, отримав від денікінського генерала Шіллінга владу в Одесі.
У лютому 1920 здав місто більшовицьким військам, перейшов на
службу до Червоної армії, викладач курсів червоних старшин. У роки
радянсько-польської війни нач. штабу дивізії. 1921 виїхав до Варшави.
Невдовзі заарештований польською контррозвідкою як радянський
186
шпигун, обміняний Москвою на польського агента. Викладач військ,
учбових закладів. 1929 розстріляний органами ГПУ.
соловйов
Михайло Миколайович
Нар. 14 серпня 1869. Ярославська військова гімназія, Віленське
піх. юнкер, училище 1891. Офіцер 106-го піхотного Уфімського
полку, нач. відділу Головного управління Генерального штабу. В армії
Української Держави 1918, нач. організаційного відділу Управління
комунікацій Військового міністерства, генерал-хорунжий.
СОРОЧИНСЬКИЙ
Михайло
Генерал-майор медичної служби російської армії.
В українській армії за Гетьманату 1918, корпусний лікар 8-го
Катеринославського арм. корпусу.
сиєшнєв
Олександр Якович
Нар. 28 жовтня 1865. 1-й кадет, корпус 1884, 1-ше Павлівське
військ, училище 1885. Офіцер, ком. роти 111-го піх. Донського полку,
військовий нач. Сквирського повіту Київської губернії. В роки І світ,
війни на фронті, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, Військ, нач. Сквирського повіту.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, військ, нач. Сімферополя, 1920 емігру-
вав до Югославії.
СПИРИДОВИЧ
Олександр Іванович
Нар. 5 серпня 1873. Нижньоновгородський кадет, корпус, 1-ше
Павлівське військ, училище 1893. Офіцер Московського, Київського
губернських жандармських управлінь. У роки І світ, війни в Києві,
генерал-майор.
За Гетьманату 1918 нач. канцелярії Ради оборони при Військо-
вому міністерстві. 1919 емігрував до Франції. Автор праць з історії
Росії. Помер 1953 у Парижі.
СТААЛЬ
Герман Фердинандович
Нар. 4 жовтня 1870 у Херсоні. Міське реальне училище 1889.
Київське піх. юнкер, училище 1891, Технологічний інститут, академія
187
Генштабу. Офіцер 54-го піх. полку, учасник рос.-япон. війни 1904—
1905, ад’ютант польового управління, згодом нач. канцелярії Маньч-
журської армії, ком. піх. батальйону 59-го піх. Люблінського полку.
У роки І світ, війни на фронті.
1917 зголосився до української армії. За Гетьманату пом. нач. 11-ї
піх. дивізії (Полтава), генерал-хорунжий.
СТАВРОВИЧ
Микола Григорович
Нар. 14 травня 1857. Володимирський Київський кадет, корпус
1875,1-ше Павлівське військ, училище 1877, академія Генштабу.Ст.
ад’ютант штабу 16-ї дивізії Варшавського військ, округу, штаб-
офіцер з особливих доручень 4-го арм. корпусу, нач. стройового
відділу Івангородської фортеці, нач. штабу 43-ї піх. дивізії, ком. 95-го
піх. Івангородського полку Віденського військ, округу, ком. бригади
61 -ї піх. дивізії, нач. штабів 5-го Сибірського, 22-го арм. корпусів, ком.
2-ї гренадерської дивізії Петербурзького військ, округу. У роки І світ,
війни ком. 27-ї піх. дивізії на Півн.-Зах. фронті, генерал-лейтенант.
В українській армії 1918 за Гетьманату, входив до складу Думи
Георгієвських кавалерів, резерву чинів Військ, міністерства.
СТАРК
Павло Федорович
Нар. 1846. Військ, училище 1876. Інспектор 2-го Костянтинівсь-
кого військ, училища. В роки І світ, війни на фронті, генерал-майор.
В українській армії 1918, служив у Генштабі, член Комісії з орга-
нізації військових шкіл та академій в Україні, нач. бібліотеки Вій-
ськової академії.
Після падіння Гетьманату у грудні 1918 відбув до Добр. армії ЗСПР.
Перебував у резерві чинів штабу армії, 1920 евакуйований в Югославію,
викладач 1-го Рос. кадет, корпусу. Помер 13 січня 1926 в Сараєво.
СТЕЛЕЦЬКИЙ
Борис Семенович
Нар. 23 серпня 1872. Варшавська гімназія, Одеське піх. юнк.
училище 1894, академія Генштабу 1902. Ком. роти 4-го полку Варшав-
ської фортеці, ст. ад’ютант штабу Донської кін. дивізії, пом. ст. ад’ю-
танта, офіцер для доручень штабу Київського військ, округу, нач.
стройового відділу Івангородської фортеці, ст. ад’ютант штабу Київ-
ського військ, округу.
188
У роки І світ, війни нач. військових сполучень Дунайської армії
Румун, фронту.
1918 нач. штабу української армії Гетьманської Держави, генерал-
хорунжий.
СТЕПАНОВ
Олександр Іванович
Нар. 2 січня 1863. Морський корпус 1883, Морська академія
1886. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905, оборони Порт-Артура.
1907 ст. офіцер, нач. канцелярії Головного Морського штабу, гене-
рал-майор флоту.
На службі в Українському військово-морському флоті 1918, ком.
транспортною флотилією Чорного моря. Згодом - у складі адмі-
ністрації Головного Морського штабу.
СТЕФАНІВ
Гнат Петрович
Нар. 10 лютого 1886 у с. Топорівцях (теп.
Городенківський р-н Івано-Франківської обл.).
Коломийська гімназія 1902, австрійська кадет,
школа 1906. Офіцер 10-го Перемиського, 35-го
Золочівського піх. полків австро-угорської армії.
У роки І світ, війни ком. сотні на рос. фронті.
1915-1918 перебував у рос. полоні.
З листопада 1918 в Галицькій армії. Керівник повстання у Золо-
чеві, ком. Золочівської військ, округи. У листопаді командувач Га-
лицької армії. Замінений на посаді, виїхав до Києва, де вступив до
Армії УНР. Ком. стр. полку, резервної бригади, 3-го кінного полку
Окремої Кінної дивізії, учасник Першого Зимового походу Армії
УНР. 1920 військовий аташе ЗУНР у Чехословаччині з осідком в
м. Ужгороді.
В роки II світ, війни в Німеччині. Уряд УНР в екзилі надав звання
генерала-хорунжого.
Помер 21 червня 1949 у німецькому м. Регенбурзі.
СТЕФАНОВИЧ-СТЕЦЕНКО
Павло Спиридонович
Нар. 13 травня 1869 у м.Шина на Чернігівщині. Орловський
Бахтіна кадет, корпус, 3-тє Олександрівське військ, училище 1889,
академія Генштабу 1900. Офіцер 2-ї арт. бригади, пом. ст. ад’ютанта,
189
ст. ад’ютант, штаб-офіцер для доручень штабу Кавказького військ,
округу, нач. відділу передислокацій військ округу. У роки І світ, війни
нач. штабу 2-ї Кавказької стр. дивізії. Генерал-лейтенант.
В українському війську за Гетьманату 1918 ком. 9-ї пішої дивізії
5-го Чернігівського арм. корпусу.
СТЕЧИШИН
Микола Климентійович
Нар. 19 грудня 1890 у с.Новосіяцькому, те-
пер Мирне Цюрупінського р-ну Херсонської
обл. Кадет, корпус, військ, училище, академія
Генштабу. Учасник І світ, війни.
В українській армії 1917. У 1918 нач. штабу
Волинської кордонної бригади, комендант шта-
бу Волинської групи Армії УНР, нач. штабу
Могилівської повстанської залоги, заст. ком.
Могилівського Окремого кордонного відділу,
нач. штабу 3-ї Залізної дивізії, нач. канцелярії
Військ, міністерства УНР. Генерал-хорунжий.
В еміграції перебував у Каліші, голова Товариства охорони па-
м’ятників, опікувався військовими цвинтарями. 1929 відновив у
Щипйорно 187 могил українських вояків.
Помер 7 серпня 1977 у Мюнхені.
СТОЙКІН
Володимир Йосипович
Нар. 17 червня 1874 у Харкові. 2-га Харківська гімназія 1894,
Михайлівське арт. училище 1897, академія Генштабу 1903.
Офіцер лейб-гвардії 2-ї арт. бригади, ст. ад’ютант штабу 20-го
арм. корпусу, офіцер штабу, пом. нач. Головного управління козачих
військ, викладач Михайлівського арт. училища.
В роки І світ, війни генерал для доручень командуючого, нач.
штабу Особливої армії, генерал-майор.
В українській армії 1918 за Гетьманату, нач. постачання у Військ,
міністерстві УНР.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, в резерві чинів Головнокомандувача
військ Новоросійської обл. 1920 очолював місію Галицької армії в
ЗСПР, в лютому потрапив у більшовицький полон. Мобілізований
у Червону армію, ком. дивізії.
190
СТУПІН
Георгій Володимирович
Нар. 22 червня 1860 у Харкові. Гімназія, Київське піх. юнкер,
училище 1883. Офіцер 6-го піх. Житомирського полку. Учасник рос.-
турец., рос.-китай., рос.-япон. воєн. У роки І світ, війни ком. Вологод-
ського піх. полку, нач. Заамурської піх. дивізії, ком. 7-го Сибірського
корпусу на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1918 за Гетьманату, ком. звідної піх. дивізії,
голова Думи Георієвських кавалерів у Києві.
З 1919 у Добр. армії ЗСПР.
СТУПНИЦЬКИЙ
Леонід
Нар. 1892 у с.Романівці, тепер Попільнян-
ського р-ну Житомирської обл. Сквирська
міська гімназія, агрономічний факультет Київ-
ського університету. Призваний до рос. армії.
На фронті отримав офіцерський чин ротміст-
ра кінноти.
В українській армії 1918, ком. сотні, куре-
ня у складі Волинсько-Холмської групи Армії
УНР, учасник боїв на більшовицькому фронті.
З 1920 ком. полку Волинської дивізії, учасник Другого Зимового
походу Армії УНР 1921, ком. кін. групи Повстанчо-Партизанської
армії Ю.Тютюнника.
У міжвоєнні роки на Волині, агроном цукрового заводу в с. Ко-
лесниках Гощанського повіту. 1940 заарештований і ув’язнений
органами НКВС. У червні 1941 втік з тюрми, очолив школу україн-
ської міліції, відділ суспільної опіки в адміністрації м.Рівне. У березні
1943 вступив в УПА. Нач. штабу військ, округи “Заграва”, групи УПА-
Північ, командувач Самооборони на північно-західних українських
землях, організатор старшинських і підстаршинських шкіл УПА,
генерал-хорунжий. Загинув у бою з підрозділом НКВС ЗО липня 1944
у с.Дермань на Волині.
СУЛКОВСЬКИЙ
Борис Йосипович
Нар. ЗО квітня 1881 на Поділлі. Кам’янець-Подільська духовна
семінарія, Київське піх. юнкер, училище 1902, академія Генштабу.
Учасник рос.-япон. війни 1904-1905, оборони Порт-Артура. Офіцер
191
46-го піх. Сєвского полку, ком. роти 25-го піх. Сибірського полку. В роки
І світ, війни ст. ад’ютант штабу 16-ї кін. дивізії на Півд.-Зах. фронті.
1917 учасник українізації частин рос. армії, нач. штабу 2-го Січо-
вого Запорізького корпусу. За Гетьманату нач. відділу Головного
управління Генштабу, пом. 1-го генерал-кватирмейстера Генштабу
УНР, ком. Ударної групи, нач. штабу групи Січових Стрільців, нач.
розвідвідділу Головного управління Генштабу, старшина для дору-
чень штабу Головного Отамана, нач. штабу 3-ї Залізної дивізії.
Після інтернування Армії УНР в Польщі, нач. військ.-істор.
управління, організаційного управління, інспекторату Генштабу.
Генерал-хорунжий. З 1924 емігрант, мешкав у м. Бендзін, стояв на
обліку Генштабів Армії УНР і Війська Польського.
Помер 1942.
СУХОДОЛЬСЬКИЙ
Вячеслав Володимирович
Нар. 1 січня 1877 у Луцьку. Холмська гімназія, Чугуївське піх.
юнкер, училище 1896, академія Генштабу 1904. Офіцер 43-го піх.
Охотського полку в Луцьку, ст. ад’ютант штабів 8-ї кін., 52-ї піх.
дивізій, 14-го арм. корпусу, викладач Одеського піх. юнкер, училища.
Генерал-майор.
В українській армії 1918, член Комісії по утворенню постійних
військ, шкіл та академій Української Держави.
Після інтернування Армії УНР в Польщі, 1921 бригадний генерал
запасу Війська Польського. Помер 1939 в Сувалках.
ТАРНАВСЬКИЙ
Мирон Омелянович
Нар. 29 серпня 1869 у с.Барилів, тепер Ра-
дехівського р-ну Львівської обл. у сім’ї греко-
католицького священика. Німецька гімназія у
Бродах, Львівська старшинська школа, офіцер-
ська школа у Відні 1892.
Офіцер 18-го батальйону краєвої оборони у
Перемишлі, ком. сотні 35-го Золочівського піх.
полку австро-угорської армії. У роки І світ, війни
ком. сотні, куреня на рос. фронті. 1916 ком. Ви-
школу Легіону УСС (3 тис. стрільців і старшин). 1917 ком. куреня
35-го Золочівського полку, ком. Легіону УСС, 16-го піх. полку. 1918 ком.
піх. полку, офіцер штабу корпусу, референт зв’язку з українським
192
населенням Правобережжя, комендант 14-тисячного табору вій-
ськовополонених під Києвом.
3 12 лютого 1919 у Галицькій армії ЗУНР ком. 2-го Осадного
корпусу в боях з поляками під Львовом. У Чортківській операції
його корпус проломив ворожий фронт і розгорнув стрімкий наступ
на Львів. Відзначений званням генерал-четар. З липня 1919 коман-
дувач Галицької армії в боях з більшовиками і денікінцями на Право-
бережжі. Коли знекровлена боями і епідемією тифу, відрізана від
Армії УНР, УГА опинилася у листопаді перед катастрофою, задля
порятунку армії генерал уклав перемир’я з командуванням армії
Денікіна, за що був усунутий з посади і понижений у посаді до ком.
корпусу. 1920 під час перебування УГА в складі Червоної Армії і
масових арештів її старшин, переховувався в Києві, згодом пере-
брався до Галичини, де був арештований поляками й ув’язнений у
концтаборі під Гданськом. 1921 повернувся до Галичини, поселився
у с.Черниці на Бродівщині. Підтримував постійний зв’язок з вете-
ранськими організаціями, дбав про збереження пам’яток визволь-
них змагань, створення військового музею при НТШ.
Помер у львівському шпиталі 29 червня 1938. Похований на
Янівському меморіальному стрілецькому цвинтарі.
ТАТАРСЬКИЙ
Василь
Нар. 28 листопада 1898 у м.Мерефі, теп.
Харківської обл. Місцева гімназія, полкова
школа 9-го драгунського Казанського полку в
Житомирі, школа прапорщиків у м.Горі (Гру-
зія). В роки І світ, війни на фронті.
В українській армії 1918, старшина 4-го
Бердичівського полку, ком. сотні, куреня Півн.
групи, 2-ї Волинської дивізії, учасник Пер-
шого Зимового походу, 1920 ком. 2-го Берестейського полку За-
порізької дивізії.
Після інтернування Армії УНР в Польщі у таборі Каліша, закін-
чив польську старшинську школу, служив у польській армії. Під час
німецько-польської війни 1939 нач. штабу групи. 1944 в дивізії “Гали-
чина”, нач. штабу бригади Української Народної Армії 1945. Після
війни у німецькому таборі переміщених осіб у Нойє-Ульмі. Органі-
затор військ, товариств, співзасновиник і голова Союзу Українських
7 М. Литвин
193
Ветеранів у Німеччині, член Вищої Військової Ради УНР, генерал-
хорунжий. Помер 2 липня 1992 у Мюнхені.
ТЕЛЕШІВ
Ігор Костянтинович
Нар. 8 жовтня 1862. Класична гімназія, Костянтинівське арт.
училище 1883, академія Генштабу. Офіцер 23-ї резервної арт. бри-
гади, Миколаївського кін. училища, ком. батареї 3-ї арт. бригади,
учасник рос.-япон. війни. В роки І світ, війни ком. арт. бригади,
інспектор артилерії 3-го Сибірського арм. корпусу 4-ї армії Зах.
фронту. Генерал-майор.
В українській армії за Гетьманату, ком. 14-ї легкої гарм. бригади
в Білгороді 7-го Харківського арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, в резерві чинів головнокомандувача,
ком. 13-ї арт. бригади Рос. армії в Криму, артилерії Севастопольської
фортеці. 1920 евакуйований до Югославії.
ТЕРЛЕЦЬКИЙ
Олександр Дмитрович
Нар. 28 серпня 1864 в дворянській сім’ї Курської губ. 1-й Москов-
ський кадет, корпус 1882,3-тє Олександрівське військ, училище 1884.
Офіцер 30-го піх. Полтавського, 168-го Миргородського полків.
Учасник рос.-япон. війни. В роки І світ, війни ком. 18-го піх. Воло-
годського полку, нач. 129-ї піх. дивізії, генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату пом. ком. 15-ї пішої дивізії
8-го Катеринославського арм. корпусу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, в штабі 3-го арм. корпусу військ
Новоросійської обл., нач. штабу 34-ї піх. дивізії, комендант тилу
військ Новоросійської обл. 1920 в еміграції.
ТЕРПИЛО
ДанилоІлькович
Нар. 1886 в с.Трипіллі, теп. Київської обл. Реальне училище, Київ-
ський ун-т, вчитель. За участь в українському русі відбув заслання у
Холмогорах Архангельської губ. В роки І світ, війни на Зах. фронті.
За Гетьманату організатор повстанського руху на Київщині,
сформував і очолив 1 -шу Дніпровську дивізію у складі Армії УНР в
ході антигетьманського повстання восени 1918. У січні 1919 висту-
пив проти Директорії. Навесні мав близько 12 тис. бійців, спільно з
Армією УНР воював з більшовиками і денікінцями. Отаман дивізії.
194
Загинув у середині листопада 1919 вбоюз військами Денікіна. Похо-
ваний у Трипіллі.
ТИМЧЕНКО
Федір Васильович
Нар. 1868. В роки І світ, війни ком. піх. пол
ку, полковник.
В українській армії 1917 нач. постачання
Георгіївського запасного полку в Києві, коман-
дувач українськими військами Чернігівщини,
військ, комендант Одеси. За Гетьманату заст.
Військ, міністра з господарсько-технічних справ,
голова української делегації на переговорах з
командуванням Донської армії в Ростові-на-Дону.
1919 ком. повстанського загону, 1-ї Дніпровської, 2-ї Сірої дивізії, отаман
для доручень при Військ, міністрі УНР. Генерал-хорунжий.
Після інтернування армії в Польщі в таборах. Помер 1927 в
Закопаному.
ТИХМЕНЄВ
Олександр Іванович
Нар.уквітні 1879. Морський корпус 1901, Морська академія 1906.
В роки І світ, війни ком. бойових кораблів на Чорноморському флоті,
Георгієвський кавалер.
В українському Військово-морському флоті 1918, за Гетьманату
командувач Чорноморського флоту, у червні врятував від потоп-
лення більшовиками в Цемеській бухті частину флоту, привів до
Севастополя. Контр-адмірал.
З 1919 нач. Морського відділу Морського управління штабу
ЗСПР, нач. Морського управління евакуації військ Рос. армії з Криму,
1921 нач. бази, штабу рос. ескадри в Бізерті (Туніс), член колегії з
російських справ в Півн. Африці. Помер 25 квітня 1959 в Тунісі.
тихонович
Степан Андрійович
Нар. 2 листопада 1861. Київська військ, гімназія 1880, Михай-
лівське арт. училище 1883. Офіцер 5, 34-ї арт. бригад. У роки І світ,
війни на фронті.
В армії Української Держави ком. 1-ї легкої арт. бригади в (^умах
1-го Волинського арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
195
І ТКАЧУК
Михайло Герасимович
Нар. 11 серпня 1885 в Києві. Київський ка-
дет. корпус, Київське піх. юнкер, училище 1902.
В роки І світ, війни на фронті, полковник.
' В українському війську 1918, в Армії УНР
старшина Генштабу, Міністерства військ, справ,
ком. 3-го пішого Берестейського полку Волин-
ської групи, у Першому Зимовому поході нач.
постачання армії, вартовий отаман при штабі армії, генерал-хорунжий.
Після інтернування армії в Польщі перебував у таборах, з 1924
жив у Лодзі, 1933 - Гданську, 1951 - Щеціні, де помер 1972.
ТРЕМБИЦЬКИЙ
Микола Едуардович
Нар. 16 липня 1861. Михайлівська Воронезька військ, гімназія
1880, 2-ге Костянтинівське військ, училище 1882, Офіцерська стр.
школа. Офіцер 27-го Сибірського стр. полку, учасник рос.-япон.
війни. В роки І світ, війни на фронті. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918. Входив до складу Думи Геор-
гієвських кавалерів.
ТРОЦЬКИЙ
Микола
У роки І світ, війни ком. піх. батальйону на Румун, фронті.
В українській армії 1917, ком. сотні Кін.-гайдамацького куреня
ім. Кармалюка на Поділлі. За Гетьманату ком. полку Запорізької
дивізії. Влітку 1918 член військ, місії у справі звільнення військовопо-
лонених українців у Відні. В армії УНР ком. 3-ї ім. Кармалюка бригади.
Після інтернування у Польщі перебував у таборі Пйотркув,
генерал-хорунжий.
ТРУТЕНКО
Валентин Максимович
Нар. 12 березня 1881 у м.Звенигороді, тепер Черкаської обл.
Володимирський Київський кадет, корпус, Київське піх. юнкер, учи-
лище 1901, академія Генштабу. В роки І світ, війни ком. 175-го піх.
Батуринського полку на Зах. фронті.
1917 організатор Українського військ, з’їзду Зах. фронту у Ризі,
керівник українізації частин 12-ї рос. армії. У листопаді привів на
196
Чернігівщину українізований Батуринський полк, з яким брав участь
у боях з військами більшовицької Росії взимку 1918. За Гетьманату
ком. військ, частин на Катеринославщині, Черкащині, нач. водних
шляхів Катеринослав-Черкаси. В Армії УНР пом. нач. Юнацької
школи в Житомирі, нач. Могилів-Подільської Юнацької школи, пом.
ком. 3-ї Залізної дивізії, виконував обов’язки ком. під час Першого
Зимового походу. Генерал-хорунжий.
1920 в інтернованих частинах Армії УНР у Польщі, пом. нач.
Спільної Юнацької школи. 1924 виїхав у Німеччину, обирався отама-
ном Українського Вільного козацтва, був військовим аташе гетьман-
ського екзильного уряду у Німеччині. Після II світової війни пере-
бував у німецькому таборі Міттенвальді, 1948 емігрував у Чилі.
Помер ЗО січня 1953 у Сант-Яго.
ТЮТЮННИК
Василь Никифорович
Нар. 17 серпня 1882 у с.Єньках, тепер Хороль-
ського р-ну Полтавської обл. Хорольська гім-
назія, Тифліське піх. юнкер, училище 1905. Офі-
цер у піх. частинах рос. армії. У роки І світ, війни
ком. батальйону 25-ї Сибірської стр. дивізії.
В українській армії 1918, нач. відділу опе-
ративного управління Українського Генераль-
ного Військ. Штабу, заст. нач. Генштабу. За
Гетьманату продовжував службу. В Армії УНР заст. нач. Генштабу,
нач. оперативного управління під час наступу на Київ 1918. У травні-
липні 1919 нач. штабу, командувач Дієвої Армії, генерал-хорунжий.
Помер 19 грудня 1919 у шпиталі внаслідок захворювання тифом,
похований у м.Рівному.
ТЮТЮННИК
Юрій Никифорович
Нар. 20 квітня 1891 у с.Будищі, тепер Чер-
каського р-ну Черкаської обл. Агрошкола в
Умані. Офіцерський чин отримав в роки І
світ, війни на фронті.
В українському війську 1917, сформував
у Сімферополі український полк ім. П.Доро-
шенка, делегатом від 228-го піх. запасного
полку брав участь у роботі II Всеукраїнського
197
Військ, з’їзду у Києві, член Центральної Ради. Восени 1917 органі-
зував і очолив у Звенигороді Кіш Вільного Козацтва (20 тис. козаків).
У боях проти більшовиків зайняв Бірзулу і Вапнярку, роззброїв
частину 2-го рос. корпусу, кінну бригаду, розгромив у Бобринську
8-тисячну групу Муравйова, контролював великі терени Київщини
і Херсонщини. Влітку і восени повстанці вели бої з німцями і геть-
манцями. У лютому 1919 р. об’єднався з загонами М.Григоріїва у
військову групу (23 тис. багнетів і шабель, 52 гармати, 20 броне-
поїздів), став її нач. штабу. Повстанська армія в боях проти денікін-
ців, зайняла Миколаїв, Херсон, Одесу, повернула зброю проти біль-
шовицької Росії. У липні 1919 на чолі частини Повстанської армії
приєднався до Армії УНР. З грудня пом. командувача Армії УНР, ком.
Київської дивізії у Першому Зимовому поході, генерал-хорунжий.
Після інтернування українських частин у Польщі 1921 створив
у Львові Повстансько-партизанський штаб, здійснив у листопаді
Другий Зимовий похід в Україну, який закінчився трагічно: 359
полонених козаків більшовики розстріляли у м.Базарі на Жито-
мирщині. 1924 повернувся на радянську Україну. Поселився у Хар-
кові, викладав тактику і стратегію у Харківській школі червоних
старшин, написав спогади про Зимовий похід, кілька кіносценаріїв.
1929 арештований, вивезений до Москви і розстріляний у Бутир-
УДОВИЧЕНКО
Микола Іванович
Нар. 27 травня 1885 у м. Харкові. Міська
гімназія, Чугуївське піх. юнкер, училище 1907,
топографічне відділення академії Генштабу. В
роки І світ, війни ком. роти, батальйону 129-
го піх. Бессарабського полку, офіцер штабу
Півд.-Зах. фронту.
1917 делегат II Всеукраїнського військ, з’їз-
ду, член Українського Генерального Військ.
Комітету, комісар Центральної Ради у штабі
Півд.-Зах. фронту. Ком. українських загонів в обороні Києва, нач.
персональної управи Військ, міністерства УНР, на цій посаді зали-
шався за Гетьманату і Директорії. Генерал-хорунжий.
З 1920 у таборах інтернованих частин Армії УНР у Польщі. 1924
виїхав у Францію. Співпрацював з Товариствами колишніх вояків
ській в язниці.
198
Армії УНР, українських ветеранів І світ, війни, Українським військ.-
істор. товариством. Помер 21 липня 1937 у м.Омскурі.
УДОВИЧЕНКО
Михайло Дмитрович
В роки І світ, війни ком. 16-го Сибірського стр. полку.
В українському війську 1917, ком. пішого полку, за Гетьманату
1918 ком. 20-го пішого Дніпровського полку. Генерал-хорунжий.
З 1919 в ЗСПР, комендант Києва, ком. Звідного полку 4-ї піх.
дивізії, 16-го піх. полку і нач. бойового відтинку військ Київської обл.
1920 в еміграції, нач. кадру рос. 4-ї стр. дивізії в Смередово (Юго-
славія). Помер після 1930.
УДОВИЧЕНКО
Олександр Іванович
Нар. 20 лютого 1887 у Харкові. Міське ре-
альне училище, військ.-топограф, училище
1908, академія Генштабу 1916. Офіцер лейб-
гвардії Єгерського, Єнісейського полків. У ро-
ки І світ, війни офіцер штабів 21-ї піх. дивізії,
3-го Кавказького корпусу, Півд.-Зах. фронту,
ком. 129-го піх. Бессарабського полку.
1917 учасник Всеукраїнських військ, з’їз-
дів, організатор українізації 3-го Кавказького
корпусу, нач. штабу Гайдамацького Коша Слобідської України, один
з керівників оборони Києва у січні 1918, старшина відділу форму-
вання війська Генштабу армії УНР.
За Гетьманату старшина Генштабу. Восени 1918 ком. 2-ї дивізії
Окремого корпусу Січових Стрільців Армії УНР, генерал-кватир-
мейстер групи військ Півд.-Зах. фронту, ком. 3-ї Залізної дивізії у
боях з більшовицькими військами. У серпні 1919 ком. групи україн-
ських військ (9-та Залізна,9-та стр. дивізії, 11 -та бригада УГА), в боях
проти Півд. групи більшовицької 12-ї армії. 1920 ком. 3-ї Залізної
дивізії, спільно з польськими військами визволяв Київ.
Після інтернування в Польщі генеральний інспектор Армії УНР,
ком. табору Каліш. 1924 емігрував до Франції, голова Товариства
вояків УНР, Європейської Федерації українських військ, організацій,
віце-президент УНР в екзилі, генерал-полковник.
Помер 19 квітня 1975 у м.Ментеноні.
199
УШАКОВ
Олексій Никифорович
Нар. 10 лютого 1873. Донський кадет, корпус 1890, Миколаївське
кін. училище 1892, академія Генштабу 1902. Офіцер 10-го Донського
козачого полку у Варшавському військ, окрузі, ст. ад’ютант штабів
9, 5-ї піх. дивізій. В роки рос.-япон. війни 1904-1905 ст. офіцер для
доручень генерал-кватирмейстера 3-ї Маньчжурської армії, згодом
ст. ад’ютант штабів 10,1-ї кін. дивізій, нач. стройового відділу штабу
Севастопольської фортеці. В роки І світ, війни ком. 11-го Донського
кін. полку, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918.
ФАБРИЦЬКИЙ
Семен Семенович
Нар. 14 лютого 1874 в Одесі. Морський корпус 1894. Офіцер
бойових кораблів 2-го Балтійського флотського екіпажу, крейсера
“Адмирал Нахимов” на Тихому океані, ст. офіцер імператорської
яхти “Полярная Звезда” на Балтійському флоті. 3 1910 ком. есмінця
“Амурец”, 3-го дивізіону есмінців Балтійського флоту. В роки І світ,
війни нач. Окремої морської бригади, ком. Балтійської морської
дивізії, перекинутої 1917 на Чорне море. Контр-адмірал.
За Гетьманату 1918 ком. Корпусу берегової охорони.
З літа 1918 в ЗСПР, ком. Донської річної флотилії у складі Дон-
ської армії генерала Краснова. 1920 виїхав до Константинополя, з
1935 у Бельгії, голова Союзу рос. морських офіцерів. Помер 3 лютого
1941 в Брюсселі, похований на цвинтарі Юксель.
ФЕДЕНЯК-БІЛИНСЬКИЙ
Олександр
Нар. 1870. Київське піх. юнкер, училище. В роки І світ, війни ком.
піх. полку, бригади, нач. піх. дивізії, генерал-майор.
В українській армії 1918, ком. бригади Волинської групи Армії
УНР, перебув 1919 польський полон, 1920 ком. бригади 6-ї Січової
стр. дивізії. Загинув улітку 1920 в бою на більшовицькому фронті.
ФЕДОРОВ
Борис Якович
Нар. 27 липня 1875 у Варшаві. Псковський кадет, корпус 1893,
Костянтинівське арт. училище 1894, арт.академія. Офіцер Туркестан-
ської арт. бригади, ком. батареї 2-ї Сибірської стр. бригади, мол.
200
керівник Офіцерської арт, школи. Учасник рос.-япон., І світ. воєн.
Генерал-майор.
В українській армії з грудня 1918, служив у Головному арт. управ-
лінні, 1919 нач. ГАУ Армії УНР.
ФЕДОРЕНКО
Василь Тимофійович
Нар. 27 грудня 1871. Псковський кадет, корпус 1889,1-ше Павлів-
ське військ, училище 1891, академія Генштабу 1903. Офіцер 107-го
Троїцького, 106-го Уфімського, 169-го Новотроїцького піх. полків,
пом. ст. ад’ютанта, ст. ад’ютант, штаб-офіцер для доручень штабу
Віленського військ, кругу. В роки І світ, війни нач. штабу 28 піх. дивізії
на Зах. фронті, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918.
Загинув за нез’ясованих обставин 13 липня 1919 в зайнятій дені-
кінцями Одесі. Похований на військовому полі Нового (теп. 2-го
Християнського) цвинтаря.
ФЕДОСЄЄВ
Євген Васильович
Нар. 11 січня 1889. Офіцер рос. армії, учасник І світ, війни.
В українській армії 1918, служив у мобілізаційному управлінні
Генштабу Армії УНР, Військ, міністерстві, генерал-хорунжий.
Після інтернування армії в Польщі у таборі Каліш, діяч Україн-
ського Центрального Комітету, лектор старшинських курсів. Помер
1943 у Варшаві, похований на цвинтарі Воля.
ФЕДЯЙ
Леонід Васильович
Нар. 15 серпня 1859 у м.Хорол, тепер Полтавської обл. Петров-
ський Полтавський кадет, корпус 1877,2-ге Костянтинівське військ,
училище 1879, академія Генштабу 1888. Офіцер Іркутського піх.
юнкер, училища, штаб-офіцер для доручень 9-го арм. корпусу, офі-
цер з особливих доручень 11-го арм. корпусу Київського військ,
округу. З 1904 ком. 107-го піх. Грозненського полку, генерал-кватир-
мейстер штабу Туркестанського військ, округу. У роки І світ, війни
на Півд.-Зах. фронті. Генерал-лейтенант.
1917 голова Комісії з українізації військ Півд.-Зах. фронту. В
українській армії 1918, за Гетьманату нач. 14-ї піх. дивізії у Бахмуті,
7-ї піх. дивізії 4-го Київського арм. корпусу.
201
ФИЛОНОВИЧ
Василь Захарович
Я -<вг __ Нар. 15 січня 1890 у м.Суми в старовинній
. " козацькій родині. З 1910 служив в 123-му піх.
Козловському полку. Чугуївське піх. юнкер,
училище 1914. У роки І світ, війни на фронті.
Брав активну участь в українізації частин
рос. армії. 1917 військ, командант Сумщини,
сформував кін. полк, кілька стр. сотень.
Під час наступу більшовицьких рос. військ
на Київ 1918 очолював відтинок фронту Во-
рожба-Суми-Гайворон. За Директорії організував і очолив Сум-
ський окремий курінь (1500 багнетів) і приєднався до 4-го полку
Окремого корпусу Січових Стрільців. 1919 старшина для окремих
доручень при Ставці Головного Отамана. Брав участь у боях на
більшовицькому і денікінському фронтах влітку і восени 1919.
Полонений, вивезений денікінцями в Одесу, звідки втік на Ку-
бань. 1920 на чолі загону відступив у Грузію, був включений в україн-
ську військ, місію і зайняв посаду віце-консула у Поті, повернувся
до Армії УНР в Польщу. Призначений військ, аташе в Болгарію.
1921 виїхав у Чехословаччину, закінчив військово-технічну школу.
1939 нач. штабу Карпатської Січі в боях з угорською армією, перебув
полон, жив у Словаччині, з 1951 у США. Обирався головою Союзу
Українських ветеранів у США, Товариства прихильників України.
Генерал-хорунжий.
Помер 3 червня 1987 в Міннеаполісі, похований на цвинтарі
Форест Лавн у Сенг Полі.
ФИСЕНКО
Микола Іванович
Нар. 6 лютого 1861. Реальне училище, 3-тє Олександрівське військ,
училище 1883, Офіцерська стр. школа. Офіцер 1-го кін. Кавказького
полку Кубанського козачого війська, Офіцерської кін. школи, 1-го
кін. Хоперського полку, ком. 1-го Сунженського полку Терського
козачого війська, 1-і бригади 3-ї кін. Кавказької дивізії.
У роки І світ, війни на фронті, генерал-майор.
В українській армії 1918, голова організаційного відділу з форму-
вання козацьких військ при Генштабі, інспектор відділу ремонту,
член Комісії по створенню військових шкіл та академій.
202
ФІЛАТЬЄВ
Дмитро Володимирович
Нар. З вересня 1866.2-й Московський ка-
дет. корпус 1885,3-тє Олександрівське військ,
училище 1887, академія Генштабу 1898. Ст.
ад’ютант штабу 47-і піх. дивізії, ст. офіцер для
доручень, ст. ад’ютант, штаб-офіцер з особ-
ливих доручень штабу Віленського військ,
округу. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905,
ст. ад’ютант генерал-кватирмейстера 2-ї Маньч-
журської армії, нач. управління генерал-ква-
тирмейстера Генштабу. В роки І світ, війни
нач. канцелярії Військового міністерства, про-
фесор академії Генштабу, пом. нач. постачання Півд.-Зах. фронту,
генерал-лейтенант.
Вукраїнській армії 1918 за Гетьманату,в резерві чинів Київського центру.
З кінця 1918 в Добр. армії ЗСПР, нач. постачання армії в Києві,
Одесі. 1919 виїхав через Париж на Сх. фронт армії О.Колчака, пом.
головнокомандувача, головний нач. постачання військ фронту, голо-
ва комісії в Харбіні по заготівлі для армії отамана Семенова.
Емігрував до Франції. Помер 21 вересня 1932 в Ніцці, похований
на цвинтарі Кокад.
ФІЛАТЬЄВ
Олександр Валер’янович
Нар. 23 січня 1849. Воронезька військ, гімназія, Петербурзьке піх.
юнкер, училище 1871. Офіцер військ, частин Петербурзького військ,
округу, ком. Харківської місцевої бригади, генерал-майор. В роки І
світ, війни в резерві Київського військ, округу.
В армії Української Держави 1918 за Гетьманату.
ФОСТИКОВ
Петро Павлович
Нар. 5 жовтня 1866. Московське Олексїївське піх. військ, училище
1888, Офіцерська стр. школа. Офіцер 7-го стр. Фінляндського полку.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. 49-го піх. Брестського
полку в Севастополі, пом. ком. 10-ї пішої дивізії 5-го Чернігівського
арм. корпусу. Генерал-хорунжий.
З 1919 у Добровольчій армії А. Денікіна на Кубані. 1920 у Рос. армії
П.Врангеля в Криму.
203
ХАНУКОВ
Олександр Павлович
Нар. 18 грудня 1867. Реальне училище, Михайлівське арт. учи-
лище 1890, академія Генштабу 1899.
Офіцер 4-ї резервної арт. бригади, ст. ад’ютант штабів 5-ї піх.
дивізії, 9-го арм. корпусу у Київському військ, окрузі, нач. стройового
відділу штабу Владивостоцького краю, учасник рос.-япон. війни. З
1905 нач. штабу 15-ї піх. дивізії в Одесі.
У роки І світ, війни нач. штабу 41-го арм. корпусу 9-ї армії, ком.
5-ї прикордонної піх. Заамурської дивізії на Півд.-Зах. фронті, гене-
рал-лейтенант.
В українській армії 1918, за Гетьманату губернський староста Київ-
щини. Сприяв формуванню частин української армії.
ХАРЧЕНКО
Віктор Васильович
Нар. 1853. Військ, училище 1874, академія Генштабу. Учасник
рос.-турецької війни.
У роки І світ, війни нач. Пензенського окружного евакопункту,
генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату у складі Думи Георгієв-
ських кавалерів, ком. 2-го відділу Київської добр. дружини генерала
Кирпичова - групи гетьманаських військ (Ольвіопольський гусар-
ський, Кінбурзький драгунський полки, Житомирської загін та ін.)
в обороні Києва під час наступу частин Директорії.
ХОДОРОВИЧ
Микола Олександрович
Нар. 6 грудня 1957. Київське реальне учи-
лище, 2-ге Костянтинівське військ, училище
1879, академія Генштабу 1890.
Офіцер лейб-гвардії Литовського полку в
Варшаві, ст. ад’ютант штабу 1-ї Донської коза-
чої дивізії, пом. ст. ад’ютанта штабу Варшав-
ського військ, округу, нач. штабу 33-ї піх. ди-
візії, ком. 165-го піх. Луцького полку в Києві.
Учасник рос.-япон. війни, нач. військ, сполучень 3-ї Маньчжурської
армії. З 1906 нач. військ, сполучень Київського військ, округу, нач.
штабу Омського військ, округу, 1916 командувач Київського військ,
округу, генерал від інфантерії.
204
1917 брав участь в українізації армії, формуванні національних
військових частин, один із організаторів 1-го Українського полку
ім. Б.Хмельнииького. Восени 1917 пішов у відставку.
З 1919 в ЗСПР, емігрував до Югославії в Дубровники, 1922 виїхав
до Праги, служив у армії ЧСР, діяч Рос. Визвольного Військового
Союзу. Помер 21 липня 1936 у Празі.
ХОМЕНКО
Олександр Олександрович
Нар. 25 березня 1867. Морський корпус 1887. Ст. офіцером крей-
серів “Новик” і“ Азия” брав участь у рос.-япон. війні 1904-1905. Після
війни ком. крейсера “Абрек”, начального судна “Ринда”. 31911 комен-
дант Кронштадтського порту. У роки І світ, війни ком. транспортної
флотилії Чорноморського Флоту. Віце-адмірал.
В українському Військ.-морському флоті з 1918, голова демобілі-
заційної комісії Чорноморського флоту Гетьманату.
В 1919-1920 служив у Червоній Армії. Емігрував до Франції.
Помер 12 листопада 1939 в Швейцарії.
ХРИСТОФОРОВ
Володимир
Генерал-майор артилерії рос. армії. Учасник І світ, війни.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. гарм. бригади 3-го
Одеського арм. корпусу.
цицович
Олександр Андрійович
Нар. 7 жовтня 1853 в Омську. Міська гімназія, 2-ге Костянтинів-
ське військ, училище 1879, академія Генштабу. Офіцер лейб-гвардії
Ізмаїльського полку, ком. батальйону 3-го Олександрівського військ,
училища, батальйону Усть-Двинської фортеці, піх. полку Ковенської
фортеці. У роки І світ, війни - на фронті. Генерал-лейтенант.
Після утворення Центральної Ради і проголошення незалеж-
ності УНР 1917 військовий комендант Києва.
ЦІРІЦ
Густав
Нар. 15 лютого 1872 р. у м. Сату-Маре, теп. Румунія. Стрийська
гімназія 1891, Віденська кадет, школа, офіцерська піх. школа 1897,
Військ, академія 1909. Офіцер 95-го піх. Чортківського полку, Геншта-
бу австрійської армії, професор Львівської кадет, школи, кафедри
205
тактики і стратегії Вищих гарматних курсів у Відні. В роки І світ,
війни нач. штабу 43-ї піх. дивізії, у боях на рос. фронті під Львовом
і Чернівцями, нач. вишкільного відділу Військ, міністерства, ком. 29-ї
піх. дивізії. Генерал-майор.
З лютого 1919 в Галицькій армії. Під час українсько-польської
війни нач. штабу корпусу, заст. Військ, міністра, нач. штабу УГА. У
ході бойових дій на Правобережжі й тимчасового союзу армії з
червоними, 10 лютого 1920 заарештований органами ВЧК, виве-
зений з Одеси до Москви.
Влітку 1920 помер у тюремній лікарні.
ЧАБАНІВСЬКИЙ
Василь Федорович
Нар. 1887 на Полтавщині. Тифліське піх.
'* юнкер, училище 1910, академія Генштабу 1917.
В роки І світ, війни ком. роти 35-го піх.
Брянського полку.
В Українських Збройних Силах 1918. За
Гетьманату ст. ад’ютант штабу 6-го Полтав-
1 ського арм. корпусу. В армії УНР нач. оператив-
ного відділу Запорізького корпусу, нач. штабів 4-ї
стр. бригади і 5-ї Херсонської дивізії, вишкільного відділу, оператив-
ного відділу Головного управління Генштабу. Генерал-хорунжий.
В роки II світ, війни член Української Генеральної Ради Комбатантів.
ЧЕРЕМІСІНОВ
Володимир Михайлович
Нар. 12 липня 1875 в Тулі. Кадет, корпус, 3-тє Олександрівське
військ, училище 1894, академія Генштабу1900.
Ком. піх. роти, пом. ст. ад’ютанта, штаб-офіцер для доручень, ст.
ад’ютант штабу Одеського військ, округу. В роки І світ, війни генерал
для доручень ком. 7-ї армії, генерал-кватирмейстер Румун, фронту,
генерал-майор.
В українській армії 1918, у резерві Київського військ, округу. За
Гетьманату зав. Архівною частиною Генштабу, член комісії по збору і
вивченню документів І світ, війни Півд.-Зах. і Румун, фронтів, ко-
місії по утворенню постійних військ, шкіл та академій Української армії.
З 1919 в Добр. армії армії ЗСПР, в резерві чинів, штабі ЗСПР, нач.
військ.-істор. комісії військ Новоросійської обл. в Одесі. 1920 ева-
куйований в Югославію.
206
ЧЕРНАВІН
Віктор Васильович
Нар. 9 квітня 1877, з дворян Омської губ. Омська гімназія 1896,
Миколаївське інж.училище 1899, академія Генштабу 1904. Учасник рос.-
япон. війни. Ст. ад’ютант штабу 3-го арм. корпусу, пом. ст. ад’ютанта,
офіцер для особливих доручень штабу Віленського військ, округу, ви-
кладач Віденського піх. юнкер, училища. В роки І світ, війни ком. 24-го
Симбірського полку, нач. штабу 34-ї піх. дивізії, генерал-кватирмейстер
штабу 6-ї армії Румун, фронту, генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Комісії з організації
військ, шкіл та академій в Україні.
З 1919 у Добр. армії ЗСПР, нач. штабів 54-ї піх. дивізії, Азово-
Чорноморської армії, 3-го арм. корпусу Одеської групи генерала
ІПіллінга. З 1920 в еміграції, працівник Празького військ, архіву.
1945-1955 в’язень радянських таборів.
Помер 1956 у м.Оломоуц (Чехія).
ЧЕРНИКОВ
Іван Іванович
Нар. 23 жовтня 1863. Орловська військ, гімназія, 1-ше Павлівське
військ, училище 1886. Офіцер 124-го піх. Воронезького полку в Харкові,
ком. підрозділу Чугуївського піх. юнкер, училища, офіцер-вихователь
Михайлівського Воронезького кадет, корпусу. В роки І світ, війни в
Управлінні військ.-навч. закладів Генштабу. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Комісії з організації
військ, шкіл та академій України, губернський староста Катерино-
славищини, сприяв військ, будівництву на території губернії.
ЧЕРНИШОВ
Володимир Кузьмич
Нар. 9 грудня 1866. Морський корпус 1887, Морська академія
1894. Офіцер бойових кораблів рос. флоту, з 1909 викладач, пом.
інспектора Морського корпусу, контр-адмірал.
За Гетьманату 1918 пом. нач. Українського Генерального Мор-
ського штабу.
ЧЕРЯЧУКІН
Олександр Васильович
Нар. 12 березня 1872 в станиці Богоявленській Донської обл. Дон-
ський кадет, корпус 1890, Михайлівське арт. училище 1893, академія
207
Генштабу 1899. Офіцер лейб-гвардії 6-ї Донської козачої батареї. В
роки І світ, війни ком. 17-го Донського козачого полку, нач. штабу
4-ї кін. дивізії, ком. 2-ї козачої дивізії.
За Гетьманату 1918 при Військ, міністерстві Української Держави,
виїжджав у складі місії в Німеччину, евакуював на Захід рос. офіцерів
з Києва.
З кінця 1918 посол Війська Донського у Польщі. У 1920-1923
директор Донського кадет, корпусу. Генерал-лейтенант. В еміграції
у Франції, активний діяч об’єднань колишніх військовиків рос. армії.
Помер 12 травня 1944 у Ніцці.
ЧЕСЛАВСЬКИЙ
Василь Володимирович
Нар. 4 січня 1875 у м.Прилуки, тепер Чернігівської обл. Міська
гімназія, Одеське піх. юнкер, училище 1897, Офіцерська кін. школа 1908.
Офіцер 35-го піх. Брянського полку в Кременчузі, учасник китайської
кампанії 1900-1901, рос.-япон. війни 1904-1905, ком. ескадрону 3-го
драгунського Новоросійського, драгунського Приморського полків. У
роки І світ, війни ком. 10-го гусарського Інгерманляндського полку,
бригади 10-ї кін. дивізії на Півд.-Зах. фронті.
В українській армії 1918, за Гетьманату ком. 2-ї Волинської кін.
дивізії. Генерал-значковий.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, евакуйований 1920 з Новоросійська в
Туреччину. Емігрував до США, поселився в Чикаго. Помер після 1938.
ЧЕХОВИЧ
Олександр Олександрович
Нар. 23 листопада 1870 у Кам’янці-Подільському. Олександ-
рівська військ.-юридична академія. Військовий юрист рос. армії.
В армії Української Держави та УНР член Головної військ.-судо-
вої управи, пом. нач. Головної управи військ, суду, Головного проку-
рора УНР, нач. Головної військ.-судової управи Військ, міністерства,
водночас Головний прокурор УНР, генерал-хорунжий.
ЧИВАДЗЕ
Костянтин Олександрович
Нар. 20 травня 1866. Тифліський кадет, корпус, 3-тє Олександрів-
ське військ, училище 1884, Олександрівська військ.-юридична ака-
демія 1894. Військовий суддя, пом. військ, прокурора, військ, слідчий.
Військ, суддя Віленського військ, округу. Генерал-майор.
208
В українській армії 1918, нач. Головного військ.-юридичного
управління Армії Української Держави.
чистяков
Сергій Дмитрович
Нар. 23 вересня 1860 у Ярославлі (Росія). Ярославська гімназія
1879, Миколаївське кін. училище 1881, академія Генштабу 1888. Офі-
цер лейб-гвардії Уланського полку; ст. офіцер для доручень штабу
Одеського військ, округу, ст. ад’ютант штабу 7-ї кін. дивізії, штаб-
офіцер для доручень штабів 2-го арм. корпусу, Віленського військ,
округу, ст. ад’ютант штабу округу, керуючий справами Генштабу, нач.
штабу 18-го арм. корпусу, ком. бригади 29,46-ї піх. дивізій. В роки І
світ, війни в резерві чинів Одеського військ, округу, нач. відділу
підготовки прапорщиків, генерал-лейтенант.
В армії Української Держави 1918 за Гетьманату.
ЧОРНОГЛАЗОВ
Порфирій Дмитрович
Нар. 7 вересня 1856 на Катеринославщині. 2-га Київська класична
гімназія 1873, Київське піх. юнкер, училище 1877. Учасник рос,-
турецької війни. Офіцер 125-го піх. Курського полку, ст. ад’ютант
штабу 32-ї піх. дивізії, ком. 201-го Лебединського, 216-го резервних
батальйонів. В роки І світ, війни ком. 35-го піх. Брянського полку,
нач. 36-ї піх. запасної бригади, генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Думи Георгієвсь-
ких кавалерів.
З 1919 в Добр. армії, голова нагородної комісії. 1920 евакуйований
з Криму в Болгарію у складі Костянтинівського військ, училища.
Голова Союзу Георгієвських кавалерів, діяч РОВС. Помер 16 квітня
1939 в Софії.
ШАЙБЛЕ
Олександр Якович
Нар. 18 січня 1878 у м.Аккерман, тепер Білго-
род-Дністровський Одеської обл. з німецьких ко-
лоністів. Кишинівське реальне училище. Київ-
ське піх. юнкер, училище 1900, академія Ген-
штабу 1907. Офіцер 2-го піх. Софіївського полку в
Смоленську. Учасник рос.-япон. війни 1904-1905.
Ком. роти 6-го Гренадерського Таврійського
8 М. Литвин
209
полку, ст. ад’ютант штабу 8-ї Сх.-Сибірської стр. дивізії в Краснояр-
ську, ст. офіцер для доручень штабу 3-го Сибірського арм. корпусу,
ст. ад’ютант штабу Іркутського військ, округу. У роки І світ, війни
штаб-офіцер з особливих доручень штабу 28-го арм. корпусу, нач.
штабів 60-і піх. дивізії, 23-го арм. корпусу, ком. 315-го піх. Глухів-
ського полку на Півд.-Зах. фронті, учасник боїв у Галичині (Львів,
Перемишль, Жовква, Рава-Руська, Сокаль), мав десять бойових
нагород. Генерал-майор.
В українській армії 1918, за Гетьманату член Військ.-наук. комі-
тету, Комісії по утворенню військ, шкіл і академій України. 1919 нач.
Головного управління Генштабу УНР, автор Положень про Військове
міністерство, Генеральний штаб, Закону про відновлення скасованих
Центральною Радою і Директорією старшинських рангів, військо-
вих відзнак, проходження військової служби, створення атестацій-
ний комісій щодо підвищення старшин у ранзі. 1920 входив до
складу Ставки Головного Отамана, 2-го кватирмейстерства Генштабу
Дієвої армії УНР, генерал-хорунжий. Помер в Одеському шпиталі
23 грудня 1919. Похований на Військовому полі Нового (теп. 2-го
Християнського) цвинтаря (поле 60, мог. 15).
ШАНДРУК
Павло Феофанович
Нар. 15 лютого 1889 р. у с.Башуки, тепер
Кременецького р-ну Тернопільської обл. Ост-
розька класична гімназія, Ніжинський істор.-
філос. інститут, 3-тє Олександрівське військ,
училище 1913. У роки І світ, війни ком. баталь-
йону 70-го піх. Рязького полку.
В українській армії 1918, ком. бронепоїздів
“Полуботко”, “Запорожець” в бригаді генерала
О.Натієва, Окремого Запорізького куреня, 9-го
стр. полку 3-ї Залізної стр. дивізії, учасник
Першого Зимового походу Армії УНР. 1920 ком. 7-ї стр. бригади 3-ї
Залізної дивізії, відзначився в боях з більшовиками на Збручі й
Дністрі, наступі на Жмеринку і Вапнярку.
Після інтернування Армії УНР в Польщі - член правління Укра-
їнської станиці в таборі Каліш, співзасновник військ.-істор. журналу
“Табор”, голова комісії по створенню пам’ятників воякам Армії УНР.
З 1936 офіцер 18-го полку 26 дивізії піхоти Війська Польського. 1938
210
закінчив академію Генштабу польської армії. Учасник німецько-
польської війни 1939, ком. 29-ї піх. бригади, нагороджений вищим
військ, орденом Польщі Віртуті Мілітарі. Перебув німецький полон.
У роки німецької окупації у м.Скєрнєвіце. Восени 1944 розгорнув
формування Української Національної Армії, яка навесні мала дві
піх. дивізії. Армія брала участь у бойових діях, а 1945 була інтерно-
вана в Італії, вивезена до Англії, де розформована. Після II світ, війни
перебував у Німеччині, з 1949 - у США. Керівник ветеранських
організацій. Автор військ.-істор. публікацій, генерал-полковник.
Помер 15 лютого 1979 у м.Трентоні штату Нью-Джерсі (США).
ШАПОВАЛ
Микола Юхимович
Нар. 1886 у с.Сріблянці, тепер Артемів-
ського р-ну Луганської обл. Бахмутська гімна-
зія, Чугуївське піх. юнкер, училище 1909.
У роки І світ, війни ком. піх. роти, баталь-
йону, з 1915 у полоні в таборі військовопо-
лонених Раштат, командант таборової “Січі”,
член Союзу Визволення України. 1917 з вій-
ськовополонених українців сформував 1-й
Запорізький полк ім. Т.Шевченка (Синьожу-
панників), очолював Українську Громаду та
Шкільну Раду для організації українського шкільництва на Під-
ляшші, співзасновник першого українського часопису на Підляшші
“Рідне Слово”.
Наприкінці 1917 ком. 18-го Стародубського полку у боях з біль-
шовицькими військами Муравйова. 1918 член делегації УНР на
переговорах у Брест-Литовську, представник Центральної Ради при
штабі 45-ї німецької дивізії, ком. 1-го полку ім. Т.Шевченка Синьої
дивізії у Ковелі, 7-ї пішої дивізії Подільської групи Армії УНР на
більшовицькому фронті, нач. Спільної Юнацької школи у Кам’я-
нець-Подільську, генерал-хорунжий.
Після інтернування Армії УНР у таборах в Ланцуті та Вадовицях.
1920 нач. Юнацької школи, засновник ряду громадських організацій у
таборі Каліша, видавництва “Чорномор”, член Українського військ.-
істор. товариства, Товариства допомоги вихідцям із України. 1924 ви-
їхав у Чехословаччину, Францію, де очолював “Українську Громаду”.
Помер 25 червня 1948 у м.Солонкур.
8:
211
ШАПОВАЛ
Олександр Андрійович
Полковник рос. армії. Учасник І світ, війни.
В українській армії 1918, ком. Богданів-
ського пішого полку Запорізького корпусу,
командувач Холмсько-Галицьким фронтом,
нач. закордонного відділу Головного управ-
ління Генштабу армії УНР, виконував обов’яз-
ки Військ, міністра.
З 1920 в еміграції. Генерал-хорунжий.
ШЕВЕЛЄВ
Микола
Кадет, корпус, Миколаївське кін. училище. В роки І світ, війни
ком. кін. частин рос. армії. Генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 ком. Окремої кін. бригади.
ПІЕЛЛЬ
Густав-Адольф Якович
Нар. 25 березня 1862. Одеське реальне училище, Михайлівське
арт. училище 1883. Офіцер 14-ї арт. бригади, учасник китайської
кампанії 1900-1901 і рос.-япон. війни 1904-1905. Ком. батареї 15-ї
арт. бригади. У роки І світ, війни на фронті.
На службі в українській армії 1918, ком. 1-ї арм. гарм. бригади.
Генерал-майор.
1919 керівник антибільшовицького повстання німців-колоністів
Одещини. В Добр. армії ЗСПР нач. Самооборони німецьких колоній
Чорноморського краю. Трагічно загинув 7 лютого 1920 при вступі
частин Червоної армії в Одесу. Похований на Новому (теп. 2-му
Християнському) цвинтарі.
ШЕПЕЛЬ
Володимир Григорович
Нар. 1881. Одеське реальне училище, Одесь-
ке піх. юнкер, училище 1910. У роки І світ,
війни на фронті, ком. 366-го піх. Архангель-
ського полку, нагороджений Золотою Геор-
гієвською зброєю.
На службі в українській армії 1918, від-
ряджений до ЗУНР, ком. групи “Крукеничі” у
212
складі 8-ї Самбірської бригади Галицької армії. Учасник боїв з поль-
ськими військами. У травні 1919 з групою відступив до Чехословач-
чини. Перебував у таборі інтернованих галицьких частин у Німець-
кому Яблонному. Невдовзі повернувся до Армії УНР, старшина для
доручень штабу Кордонного корпусу, Головного штабу, Вишколу
армії, ком. навч. підрозділу Спільної Юнацької школи. 1920 ком. 4-ї
Сірої бригади, 2-ї Волинської дивізії на більшовицькому фронті,
генерал-хорунжий.
З грудня 1920 у таборі Каліша, член правління Української станиці.
ШЕСТАКОВ
Олекса
Кадет, корпус, військ, училище, академія Генштабу. В роки І світ,
війни в штабах армії, генерал-майор.
За Гетьманату 1918 в канцелярії Військ, міністерства.
Наприкінці року емігрував за кордон.
ШЛЕЙСНЕР
Михайло Олександрович
Нар. 1 травня 1864. Кадет, корпус, Миколаївське інж. училище
1887, інж. академія. Генерал-майор.
За Гетьманату 1918 пом. нач. Головного інж. управління Військ,
міністерства, нач. Київського інж. училища.
шольп
Олександр Густавович
Нар. 11 травня 1857 у м.Манглісі, тепер Тетрицкоройського р-ну
(Грузія). Син німецького колоніста. Єлисаветградська військ, гімна-
зія, Одеське піх. юнкер, училище 1877.
Офіцер 57-го піх. Модлінського полку в роки рос.-турецької
війни 1878, ком. роти, батальйону, нач. навчальної команди, ком.
57-го піх. Модлінського полку в Херсоні. В роки І світ, війни ком.
бригади 41-ї піх. дивізії, нач. 3-ї піх. дивізії Півд.-Зах. фронту. Генерал-
майор, Георгієвський кавалер.
В українській армії 1918, за Гетьманату пом. ком. 5-ї пішої дивізії
3-го Одеського арм. корпусу.
З кінця 1918 в Добр. армії ЗСПР, нач. гарнізону Керчі, в Рос. армії
1920 комендант і нач. гарнізону Керчі, генерал для доручень, нач.
постачання армії. Евакуйований в Галліпол (Туреччина), Сараєво,
служив у військ, відомстві Югославії, з 1934 в Болгарії нач. військ.
213
курсів, заст. голови Товариства Галліполійців, Георгієвських кава-
лерів. Помер 8 червня 1938 в Софії.
ШРАМЕНКО
Микола
Нар. 1891. Піх. юнкер, училище.
У світ, війні - на фронті. В укр. армії з 1917.
Ком. частин. Заст. ком. 4-ї Київської дивізії
1919-1920. Учасник Зимових походів Армії
УНР, генерал-хорунжий. Міністр військ, справ
екзильного уряду УНР.
Помер 1974, пох. у Мюнхені.
ШРАМЧЕНКО
Володимир Миколайович
Нар. 8 травня 1878. Морський корпус 1897. Учасник китайської
кампанії 1900-1901, рос.-япон. війни 1904-1905.3 1906 у Головному
Морському штабі, штаб-офіцер для доручень Морського Міністра.
У роки І світ, війни на Чорному морі.
В Українському Військово-морському флоті 1918 нач. відділу
перевезень Чорноморського флоту. За Гетьманату голова Ліквіда-
ційної комісії у справах транспортної флотилії Морського міністер-
ства. 1919 заст. Морського міністра УНР, нач. організаційного відділу
Українського Морського Генштабу, віце-адмірал.
ШРАМЧЕНКО
Сдо»', Святослав
' Нар. З травня 1893 у м.Баку (Азербай-
джан). Морський корпус 1914. У роки І світ,
війни на Балтійському флоті.
З 1918 у Києві, за Гетьманату ст. ад’ютант
міністра, заст. міністра морських справ. У
Військ.-морському флоті УНР 1919 нач. Гар-
ї:- демаринської школи, міністр морських справ
; . унр, віце-міністр, нач. оргвідділу Морського
-< Головного штабу. Контр-адмірал.
Після інтернування української армії у
Польщі в таборах, голова української громади в Ченстохові. З 1945
у Ерфурті (Німеччина), з 1950 у США. Автор понад 200 праць з
214
історії Українських визвольних змагань, Українського військово-
морського флоту. Помер у Філадельфії 24 червня 1958.
ШУБЕРСЬКИЙ
Олександр Миколайович
Нар. 20 серпня 1875 в Петербурзі. Пажеський корпус 1895, ака-
демія Генштабу 1904. Офіцер лейб-гвардії Кін. артилерії. В роки І світ,
війни нач. штабу Гвардійської стр. бригади 3-го Кавказького арм.
корпусу, генерал-кватирмейстер Київського військ, округу. Георгієв-
ський кавалер, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918, член Військ.-наук. комітету при
Генштабі, комісії по опрацюванню штатів армії, в.о. нач. Генштабу.
З 1919 в Добр. армії ЗСПР, нач. штабу 2-го Кубанського корпусу,
генерал-кватирмейстер штабу Київської обл., 1920 евакуйований з
Новоросійська у Константинополь, Югославію. Член об’єднання
лейб-гвардії Єгерського полку, організатор Вищих військ.-наук.
курсів, директор Військ.-наук. інституту в Белграді. З 1945 у Франції,
голова Союзу рос. військ, інвалідів у Ніцці.
Помер 11 червня 1963 в Ментоні.
ШУХЕВИЧ
Роман Володимирович
Нар. 17 липня 1907 у с.Краковець, тепер
Яворівського р-ну Львівської обл. у сім’ї пові-
тового судді. Українська Академічна гімназія
уЛьвові 1925, Львівська Політехніка. Учасник
молодіжного національного руху, член плас-
тових куренів “Лісові чорти”,“Чорноморець”,
структур УВО-ОУН. По службі у польській
армії 1928-1929 старшина запасу. З 1930 бойо-
вий референт Крайової Екзекутиви західно-
українських земель. За участь у організації атентату на міністра
Пєрацького відбував покарання у польському концтаборі Береза
Картузька. 1938-1939 член штабу Карпатської Січі у боях проти
угорських військ. З 1939 член Революційного проводу ОУН, 1941
політ, керівник українського легіону “Нахтігаль”, заст. Міністра
оборони Української держави в уряді Я.Стецька ЗО червня 1941 у
Львові. Після розформування німцями легіону заст. ком. 201-го
батальйону в Білорусії. 1942 на нелегальному становищі. Військовий
референт Проводу ОУН, з 1944 головнокомандувач УПА, 1944 Голова
215
Генерального Секретаріату і Генеральний секретар військ, справ
УГВР, нагороджений Золотим Хрестом бойової заслуги Першого
класу, Золотим Хрестом заслуги. Загинув 5 березня 1950 у бою з
загоном НКВС у с.Білогорщі під Львовом.
ЩЕДРІН
Костянтин Федорович
Нар. 21 лютого 1867. Тифліський кадет, корпус 1886, 3-тє Олек-
сандрівське військ, училище 1888, академія Генштабу 1897. Офіцер
73-го піх. Кримського полку в Умані, ст. офіцер для доручень штабів
Омського, Сибірського, Казанського військ, округів, 1-го Сибірського
арм. корпусу, нач. штабу 3-ї піх. дивізії, ком. 33-го піх. Єлецького полку
в Полтаві. В роки І світ, війни нач. штабу 12-го арм. корпусу.
В армії Української Держави 1918, нач. штабу арм. корпусу.
З липня 1918 в Добр. армії ЗСПР, в резерві чинів, голова комісії з
постачання, член особливих комісій перевірки військ, відомства,
Севастопольського військ.-морського суду, черговий генерал штабу
Головнокомандувача Рос. армії. Генерал-лейтенант. Евакуйований до
Туреччини, Югославії, емігрував до Франції, 1934 член Товариства
офіцерів Генштабу.
ЩЕРБАЧОВ
Дмитро Григорович
Нар. 6 лютого 1857. Орловська Бахтіна
військ, гімназія 1873, Михайлівське арт. учи-
лище 1876, академія Генштабу 1884. Офіцер
лейб-гвардії Кін. артилерії, лейб-гвардії Єгер-
ського полку, ст. ад’ютант штабу 2-ї гвардій-
ської піх. дивізії, штаб-офіцер Петербурзько-
го військ, округу, нач. штабу 2-ї гвардійської
піх. дивізії, ком. лейб-гвардії Павлівського полку, ком. 1 -ї Фінської
стр. бригади, 1907-1912 нач. академії Генштабу. У роки І світ, війни
ком. 9-го арм. корпусу, командувач 11, 7-ї армій Півд.-Зах. фронту,
головнокомандувач Румун, фронту. Генерал від інфантерії, Геор-
гієвський кавалер.
1917 проводив українізацію рос. частин Румун, фронту. Розробив
план створення на базі Півд.-Зах. і Румун, фронтів єдиного Україн-
ського фронту, підпорядкованого Центральній Раді.
1918 виїхав до Одеси, вступив до Комітету Південної України, під-
тримав генерала А.Денікіна, представник Добр. армії при команд.
216
військ Антанти. 1919 представник Верховного правителя О.Колчака
у Франції. На мирній конференції у Парижі презентував уряд білої
Росії. З 1920 перебував у Чехословаччині та Сербії. Емігрував до
Франції, діяч Вищих військ.-наук. курсів, Об’єднання лейб-гвардії
Павловського полку. Помер 18 січня 1932 у Ніцці.
ЩЕПУЛІНСЬКИЙ
Захар
Офіцер рос. армії, учасник І світ, війни. 1918 корпусний лікар 2-го
Подільського арм. корпусу армії Української Держави. Генерал-хо-
рунжий медичної служби.
ЩУЦЬКИЙ
Борис Йосипович
Нар. 11 серпня 1870 на Херсонщині. Нижньоновгородський
кадет, корпус. 1887,2-ге Костянтинівське військ, училище 1889, акаде-
мія Генштабу 1899. Офіцер 12, 29-ї арт. бригад, ст. ад’ютант штабу
43-ї піх дивізії, пом. ст. ад’ютанта, штаб-офіцер для доручень Віден-
ського військ, округу. В роки рос.-япон. війни нач. канцелярії військ,
сполучень 2-ї Маньчжурської армії. Пом. столоначальника генерал-
кватирмейстерства Генштабу, Керуючий справами Головного управ-
ління Генштабу, ком. 42-го Сибірського стр. полку в Омську. В роки
І світ, війни нач. 3-ї Кавказької стр. дивізії, генерал-майор.
В армії Української Держави 1918 нач. відділу Головного управ-
ління Генштабу.
ЮНАКІВ
Микола Леонтійович
Нар. 6 грудня 1871 у м.Чугуєві на Харків-
щині в родині генерала рос. армії. Орловський
Бахтіна кадет, корпус 1890, 1-ше Павлівське
військ, училище 1891, академія Генштабу 1897.
Офіцер лейб-гвардії Семенівського полку в
Петербурзі, ст. ад’ютант штабів 53-ї піх. брига-
ди, 27-ї піх. дивізії у Вільно, викладач Оранієн-
бурзької офіцерської стр. школи, Пажеського
корпусу, штаб-офіцер для особливих дору-
чень, нач. штабу 1-го Прикордонного корпусу,
нач. курсу і викладач Миколаївської академії Генштабу, професор
кафедри військ, мистецтва, автор наукових праць з військ, історії
217
(“Російсько-японська війна 1904-1905 рр.” та ін.), нач. 37-ї піх. бригади.
У роки І світ, війни ком. бригади, нач. штабів 25-го арм. корпусу, 4-ї армії,
ком. 7-го арм. корпусу, командувач 4-ї армії на Півд.-Зах. фронті.
Після утворення Української Центральної Ради командувач 4-ї
армії Румун, фронту, у період розпаду рос. армії зберігав боєздатність
українських формувань. 1918 за Гетьманату нач. Головної шкільної
управи 2-го генерал-кватирмейстерства і Комісії по утворенню
військ, шкіл та академій Генштабу, укладав військ, статути україн-
ської армії, організовував мережу військ, навчальних закладів. За
Директорії пом. Головного інспектора Армії УНР, нач. штабу Голов-
ного Отамана об’єднаних армій ЗУНР і УНР в період Київської
операції, визволення Правобережжя і столиці УНР. 1920 військовий
радник Української дипломатичної місії у Варшаві на переговорах з
Ю.Пілсудським щодо військово-політичних антибільшовицьких
угод 1920.
Після інтернування армії у Польщі - в Тарнові. Радник Військ,
міністра, Військ, міністр, член Вищої Військ. Ради УНР, Ради Україн-
ського Центрального Комітету в Польщі, голова Українського військ,-
істор. товариства, генерал-полковник. Помер 1 серпня 1931, похо-
ваний у Тарнові.
ЯКИМОВИЧ
Олександр Олександрович
Нар. 25 травня 1873 в Петербурзі. Пажеський корпус, 1894, ака-
демія Генштабу 1904. Офіцер 3-ї гвардійської, Гренадерської арт.
бригад, пом. нач., нач. відділення Головного управління Генштабу,
викладач Володимирського військ, училища. В роки І світ, війни пом.
нач. відділу у справах евакуації і військовополонених Головного
управління Генштабу, генерал-майор.
В армії Української Держави нач. відділу Головного управління
Генштабу, пом. 2-го генерал-квартирмейстера.
З 1919 в Червоній армії, воєнрук Сталінградського педінституту.
Розстріляний органами ГПУ 1931 у справі “Весна”.
яковлєв
Михайло Михайлович
Нар. 27 вересня 1857 в Чугуєві. Полтавська військ, гімназія 1875,
1-ше Павлівське військ, училище 1877, академія Генштабу 1886. Ст.
ад’ютант штабів 11-ї у Луцьку, 33-ї у Києві піх. дивізій, Київського
військ, округу, викладач Київського піх. юнкер, училища, нач. штабу
218
5-і піх. дивізії в Житомирі, ком. 129-го піх. Бессарабського полку у
Києві, викладач військ, учбових закладів, ком. бригади 33-ї піх. ди-
візії, генерал-лейтенант. В роки І світ, війни нач. 44-ї піх. дивізії, в
резерві чинів Київського військ, округу.
В армії Української Держави 1918 нач. пішої дивізії.
яницький
Федір Андрійович
Генерал-лейтенант медичної служби рос. армії. Учасник І світ, війни.
В українській армії 1918, за Гетьманату нач. Головного військ.-
санітарного управління Військ, міністерства.
ЯНІВ у
Трифон
Нар. 1898 у Бориславі, тепер Львів-
ської обл. 1914 доброволець легіону
Українських Січових Стрільців. Брав
участь у боях в Карпатах, на Стрипі,
Лисоні, був поранений. 1916 потра-
пив у рос. полон.
1917 діяч Української Військ. Ра-
ди в Одесі, ком. військ, повстанських загонів. Організатор антигеть-
манських повстанських частин на півдні України 1918, ком. Окремої
групи військ Півд. фронту генерала О.Грекова. Відзначився у боях з
Добр. армією під Роздільною, призначений ком. дивізії і підви-
щений у ранзі до отамана (генерал-хорунжого), наймолодший гене-
рал в Армії УНР.
Узимку 1920 потрапив у більшовицький полон, розстріляний.
ЯНУШЕВСЬКИЙ
Григорій Юхимович
Нар. 18 листопада 1861 на Поділлі в дворянській сім’ї. Подоль-
ська духовна семінарії, Варшавське піх. юнкер, училище 1883, акаде-
мія Генштабу 1890.
Ст. ад’ютант штабу 18-ї піх. дивізії, штаб-офіцер для особих
доручень штабу Варшавського військ, округу, нач. штабів 6-ї кін., 10-ї
піх. дивізій. Учасник рос.-япон. війни. З 1906 генерал-кватирмейстер
штабу Московського військ, округу, нач. штабу 9-го арм. корпусу. В
роки І світ, війни нач. 19-ї піх. дивізії, ком. 3-го арм. корпусу. В
українській армії 1918, за Гетьманату нач. штабу 1-го Волинського
219
арм. корпусу. В Армії УНР в оперативному відділі арм. групи у насту-
пі на Одесу.
Наприкінці 1919 на службі в Рос. армії. Влітку 1920 за дору-
ченням уряду УНР вів переговори з Врангелем. Відновлений на
службі в армії УНР, пом. нач. Ген.штабу. Генерал-поручник.
В еміграції в Польщі. Помер 1928 в Каліші.
ЯНУШКЕВИЧ
Микола Миколайович
Нар. 1 травня 1868. Миколаївський кадет, корпус 1885, Михай-
лівське арт. училище 1888, академія Генштабу 1896.
Офіцер лейб-гвардії 2-ї, 3-ї арт. бригад, пом. ст. ад’ютанта штабу
Віленського військ, округу, нач. законодавчого відділу канцелярії
Військового міністра, професор імператорської Миколаївської ака-
демії Генштабу.
В роки І світ, війни нач. штабу Ставки Верховного Головно-
командувача, пом. намісника імператора на Кавказі, нач. постачання
Кавказького фронту. Генерал від інфантерії, Георгієвський кавалер.
В українській армії 1917, ком. 2-го Подільського арм. корпусу в
часі його формування.
Арештований в Києві органами ВЧК в лютому 1918 і по дорозі
в Петроград вбитий більшовицьким конвоєм.
ЯНЧЕВСЬКИЙ
Микола Миколайович
Нар. 4 грудня 1875 у м. Ямпіль, тепер Сум-
ської обл. Чугуївське піх. юнкер, училище 1898.
Офіцер 165-го піх. Луцького полку у Києві.
У роки І світ, війни ком. батальйону, пі-
хотного полку. Нагороджений Золотою Геор-
гієвською зброєю.
1917 співзасновник Одеської Гайдамаць-
кої дивізії. 1918 старшина Міністерства військ,
справ, ком. куреня, пом. ком. 3-го піх. полку
Сердюцької дивізії.
За Директорії начальник інспекторського відділу штабу 6-ї Січо-
вої дивізії у боях на більшовицькому фронті. Генерал-хорунжий.
З листопада 1920 у таборі Каліша серед інтернованих українських
військ. Старшина для доручень інспекторського відділу Генштабу,
220
керівник просвітницьких товариств, Братства Кирила і Мефодія,
голова Комісії з розробки статутів Дієвої Армії УНР.
Помер 1934 у Тарнові.
ЯНЧЕНКО
Володимир Ананійович
Нар. 1866 у Києві. Костянтинівське піх. юнкер, училище 1888.
Офіцер 129-го піх. Бессарабського полку у Києві. В роки І світ, війни
ком. батальйону, 277-го піх. Переяславського полку.
В українській армії 1917, за Гетьманату ком. Запасного пішого
полку в Чернігові 5-го Чернігівського арм. корпусу.
В армії УНР ком. Холмської пішої дивізії Волинської групи, ком.
10 бригади 4-ї Київської дивізії у 1920, учасник Другого Зимового
походу Армії УНР 1921, генерал-хорунжий.
Перебував у таборі Щипйорно інтернованих військ УНР.
Помер 1924 у Каліші.
ЯСНИКОВ
Микола Олексійович
Генерал-майор рос. армії, учасник І світ, війни.
В українській армії 1918, за Гетьманату пом. командира 7-ї пішої
дивізії 4-го Київського арм. корпусу у Києві, начальник 15-ї пішої
дивізії у Катеринославі.
ЯСЬКЕВИЧ
Савелій Тимофійович
Офіцер рос. армії, учасник І світ, війни.
В українській армії 1917, ком. чоти, сотні,
куреня Сірої дивізії. Наприкінці 1920 ко-
мандир сотні Кам’янець-Подільської юнаць-
кої школи. Інтернований у таборах Ланцута і
Вадовиць (1921-1924). З 1924 проживав у Ста-
ніславі та Дрогобичі, працював службовцем у
нафтовій фірмі.
У роки II світ, війни секретар Українського допомогового комі-
тету нафтового басейну (1941 — 1942), служив у дивізії “Галичина”,
Першій Українській дивізії УНА, брав участь у боях із Червоною
армією. З 1949 жив в Австралії (Сідней). Урядом УНР в екзилі при-
своєно звання генерал-хорунжого. Голова Краєвої Управи Союзу
221
Українських Комбатантів в Австралії, з 1974 - голова Контрольної
комісії Союзу Українських організацій Австралії. Голова представ-
ництва УНР в Автралії (1964-1990).
ЯШНИЧЕНКО
Микола Іванович
Нар. 1 жовтня 1881 у м.Жмеринка, тепер
Вінницької обл. Орловський кадетський кор-
пус 1900, 3-є Олександрівське військове учи-
лище 1901.
У роки І світ, війни ком. 239-го піх. Костян-
тиноградського полку, бригади 9-ї піх. дивізії.
1917 українізував бригаду, пом. ком. Каневського пішого полку,
старшина 1-ї Запорізької дивізії в боях з більшовицькими части-
нами 1917-1918, ком. Уманського пішого полку, пом. ком. 1-ї За-
порізької дивізії, учасник Першого Зимового походу Армії УНР
1919-1920, генерал-хорунжий.
Після інтернування українських військ у Польщі в таборі Піку-
личі, Вадовиці, Щипйорно. В еміграції в Польщі був серед 50 гене-
ралів Армії УНР, які стояли на обліку уряду в 1934.
ТРЕЙКО
Іван Демидович
Нар.16 квітня 1898 р. в с. Старостинці, теп. Погребищенського
р-ну Вінницької обл. Військовий діяч, повстанський отаман (1919-
1924), ком. Київської повстанської групи (1923), консультант отама-
на Поліської Січі Тараса Бульби - Боровця (1941), генерал-хорунжий
УПА(1945). Вів зюройну боротьбу з більшовиками у Сквирському,
Білоцерківському і Таращанському повітах. З 1925 р. на Рівненщині
в с. Самостріли, поранений агентом ГПУ 1927р. З серпня 1941 у ла-
вах УПА „Поліська Січ“. 1942р. у м.Холм заарештований гестапо.
З другої половини 1943р. очолив відділ розвідки ШВО „Тютюник“
і з'єднання груп. Загинув 24 квітня1945р. у бою з військами НКВД
в с. Городниця Житомирської обл.
222
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА........................................З
АБАЗА Віктор Іванович........................27
АБРАМОВИЧ-БАРАНОВСЬКИЙ Василь................27
АВЕРКОВ Василь ..............................27
АГАПІЇВ Всеволод Миколайович.................27
АГАПІЇВ Володимир Петрович...................28
АДАМОВИЧ Володимир Антонович.................28
АЗАРІЇВ Микола...............................29
АКЕРМАН Олександр Федорович..................29
АЛЕКСАНДРОВИЧ Олексій........................29
АЛМАЗОВ Олекса Дмитрович.....................29
АЛЬТФАТЕР Дмитро Васильович..................ЗО
АНДРІЯНОВ Павло Маркович.....................ЗО
АНІСІМОВ Микола Володимирович................ЗО
АРСЕНИЧ Микола...............................31
АНТОНОВ Микола Олексійович...................31
АРКАС Микола Миколайович.....................31
АРХИПЕНКО Петро Петрович.....................32
АРХИПОВИЧ Микола Георгійович.................32
БАЖЕНОВ Борис Петрович.......................32
БАЗИЛЕВСЬКИЙ Павло...........................32
БАЗИЛЬСЬКИЙ Гаврило Макарович................33
БАЙКОВ Лев Львович...........................34
БАЛЯСНИЙ Михайло Дмитрович...................34
БАНЬКІВСЬКИЙ Володимир Олександрович.........34
БАРАНОВ Вячеслав Григорович..................34
БАРАНОВ Петро Михайлович.....................35
БАРАНЄВИЧ Євген..............................35
БАРБОВИЧ Іван Гаврилович.....................35
223
БАРТОШЕВИЧ Борис Володимирович.............36
БАРВІНСЬКИЙ Борис..........................36
БАСКОВ Михайло Володимирович...............37
БАТРАНЕЦЬ Микола Леонтійович...............37
БАТРУК Олександр Іванович..................37
БЕЗКРОВНИЙ Олександр Олексійович...........38
БЕЗРУЧКО Марко Данилович...................38
БАПІИНСЬКИЙ Еспер Іванович.................38
БЕЛЬДЮГИН Михайло..........................39
БЕНЕСКУЛ Тит...............................39
БЕНУА Олександр Михайлович.................39
БЕРЕЗОВСЬКИЙ Олександр Іванович............40
БІЛЕВИЧ Йосип Донатович....................40
БІЛЕЦЬКИЙ Євген Тимофійович................40
БІЛИМ-КОЛОСОВСЬКИЙ Дмитро Семенович........41
БІЛИМ-КОЛОСОВСЬКИЙ Семен Петрович..........41
БІЛИНСЬКИЙ Михайло Іванович................41
БІЛИНСЬКИЙ Олександр Костянтинович.........42
БІСКУПСЬКИЙ Василь Вікторович..............42
БОБРОВСЬКИЙ Борис Павлович.................43
БОГАЄВСЬКИЙ Левко Олексійович..............43
БОГАЄВСЬКИЙ Павло Павлович.................43
БОГАТКО Михайло Йосипович..................43
БОГДАНОВИЧ Йосип Іванович..................44
БОГДАНОВИЧ Сергій Ілліч....................44
БОГОМОЛЕЦЬ Вадим Миколайович...............44
БОДЄ Микола Андрійович.....................45
БОЖКОЮхим..................................45
БОНДАРІВСЬКИЙ Михайло Дмитрович............46
БОНЧКОВСЬКИЙ Борис.........................46
БОРК Костянтин Костянтинович...............46
БОЛБОЧАН Петро Федорович...................46
БОРКОВСЬКИЙ Петро..........................47
224
БОРОВЕЦЬ- БУЛЬБА Тарас Дмитрович............47
БОРОВСЬКИЙ Олександр Олександрович..........47
БОРТНІВСЬКИЙ Анатолій Генріхович............48
БОЧКОВСЬКИЙ Микола Андрійович...............48
БРАНДТ Петро Олександрович..................48
БРЕДОВ Микола-Павло-Костянтин Емілійович....49
БРИВКІН Олександрович Дмитрович.............49
БРОНСЬКИЙ Вячеслав Михайлович...............49
БУЙВІД Іван Федорович.......................50
БУЙНИЦЬКИЙ Володимир Агафонович.............50
БУНЯКІВСЬКИЙ Всеволод Вікторович............50
БУРКІВСЬКИЙ Олександр Оттович...............50
БУТЧИК Михайло Михайлович...................51
ВАЛІЙСЬКИЙ Аркадій Іванович.................51
ВАСИЛІЇВ Михайло Миколайович................52
ВАСИЛІЇВ-ЧЕЧЕЛЬ Федір Миколайович...........52
ВАСИЛЬЧЕНКО Гнат Михайлович.................52
ВЕВЕРН Олександр Адамович...................53
ВЕЙЛЬ Володимир Сигизмундович...............53
ВЕРБИЦЬКИЙ Петро Іванович...................54
ВЕСЕЛОВСЬКИЙ Павло..........................54
ВИНОГРАДСЬКИЙ Олександр Миколайович.........54
ВИСОЦЬКИЙ Микола Федорович..................54
ВИШНІВСЬКИЙ Олександр Володимирович.........55
ВІТОШИНСЬКИЙ-ДОБРОВОЛЯ Йосип-Михайло........55
ВІЦЕНТІЇВ Павло Кузьмич.....................55
ВЛАСЬЄВ Микола Іванович.....................56
ВОВК Андрій Миколайович.....................56
ВОВКОБОЙ Петро Романович....................57
ВОЛОДЧЕНКО Микола Герасимович...............57
ВОЛОХ Омелян Іванович.......................57
ВОЛОШИНОВ Михайло Ілліч.....................58
ВОЛХОВСЬКИЙ Михайло Миколайович.............58
225
ВОЛЬФ Арнольд...............................58
ВОРОЖЕЙКІН Сергій Михайлович................59
ВОСКОБОЙНИКОВ Микола Порфирович.............59
ВРАСЬКИЙ Єремія Якович......................60
ВЯЗМІТДІНОВ Василь Єфремович................60
ГАБАЄВ Прангістан Андрійович................60
ГАВРИЛОВ Сергій Іванович....................60
ГАВРОНСЬКИЙ Віктор Костянтинович............60
ГАДД Олександр Оттович......................61
ГАЛИН Мортирій..............................61
ГАЛКИН Володимир Ісидорович.................61
ГАЛУЩИНСЬКИЙ Йосип Вікторович...............62
ГАЛКИН Олексій Семенович....................62
ГАЛЬЧЕНКО Іван..............................63
ГАМЧЕНКО Дмитро Спиридонович................63
ГАМЧЕНКО Євген Спиридонович.................63
ГАМЧЕНКО Іван Спиридонович..................64
ГАРМАШІВ Всеволод...........................64
ГАНДЗЮК Яків Григорович.....................64
ГАСИН Олекса Іванович.......................65
ГЕНБАЧОВ Володимир Йосипович................65
ГЕРАСИМЕНКО Володимир.......................65
ГЕРНГРОС Борис Володимирович................66
ГЛІБОВСЬКИЙ Юрій Євграфович.................66
ГЛІНСЬКИЙ Микола Сергійович.................67
ГНИДА Дмитро Іванович.......................67
ГОДИЛО-ГОДЛЄВСЬКИЙ Олександр Єлизарович.....67
ГОДЛЄВСЬКИЙ Казимир.........................68
ГОДЛЄВСЬКИЙ Микола Казимирович..............68
ГОЛОВІН Микола Миколайович..................68
ГОЛУБ Іван Федорович........................69
ГОЛУБ’ЯТНИКОВ Павло Васильович..............70
ГОНЧАРЕНКО Юрій Іванович....................70
226
ГОРБОВ Іван Іванович........................70
ГРЕБЕНЩИКОВ Сергій Якович...................70
ГРЕКІВ Олександр Петрович...................71
ГРИГОР’ЄВ Никифор Олександрович.............71
ГРИЦАЙ Дмитро...............................72
ГРИ1ЛКОВ Михайло Петрович...................73
ГРОТЕН Павло Павлович.......................73
ГУДИМ А Віталій Оксентійович................73
ДАНИЛОВИЧ Микола Олександрович..............74
ДАНЬКІВ Іван Дем’янович.....................74
ГУЛИЙ-ГУЛЕНКО Андрій (Тиміш)................74
ДАШКЕВИЧ Роман-Микола Іванович..............75
ДАШКЕВИЧ-ГОРБАЦЬКИЙ Владислав Владиславович..75
ДЕЙКО Микола Миколайович....................76
ДЕМИДОВ Микола Петрович.....................76
ДЕЛЬВІГ Сергій Миколайович..................76
ДЕМ’ЯНОВИЧ Борис Васильович.................77
ДЗБАНІВСЬКИЙ................................77
ДЕРЕВИЦЬКИЙ Петро Олександрович.............77
ДИННИКОВ Павло Акимович.....................77
ДІДЕНКО Анатолій Михайловч..................78
ДМИТРІЇВ Микола Олексійович.................78
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Володимир Костянтинович......78
ДОБРОРОЛЬСЬКИЙ Михайло Миколайович..........78
ДОБРОРОЛЬСЬКИЙ Сергій Костянтинович.........79
ДОВГОРУКИЙ Павло Олександрович..............79
ДОЛГОРУКОВ Василь Олександрович.............79
ДОЛГОРУКОВ Олександр Миколайович............80
ДОЛУД Андрій................................80
ДОРОШКЕВИЧ Олександр Васильович.............81
ДОЦЕНКО Іван................................81
ДРАГОМАНОВ Абрам Михайлович.................81
ДРОЗДОВСЬКИЙ Лев Антонович..................82
227
ДУБЛЯНСЬКИЙ Іван Семенович....................82
ДУБРОВИНСЬКИЙ Сергій Георгійович..............82
ДЯДЮША Сергій Іванович........................83
ДЯЧЕНКО Петро.................................83
ЕМАНУЕЛЬ Олександр Миколайович................84
ЕЛЬСНЕР Євген Феліксович......................84
ЕТІНГЕН Оттон Оттонович.......................85
ЄВДОКИМОВ Сергій Володимирович................85
ЄВРЕЇНОВ Микола Іванович......................86
ЄВСЕЄВ Олександр Павлович.....................86
ЄВТИМОВИЧ Варфоломій Пименович................86
ЄЛЧАНІНОВ Андрій Георгійович..................87
ЄЛЧАНИНОВ Георгій Іванович ...................87
ЄЛЧАНИНОВ Олександр Георгійович...............87
ЄЛЬШИН Олександр Якович.......................87
ЄРМАКОВ Володимир Петрович....................88
ЄРМАКОВ Мстислав Петрович.....................88
ЄРОШЕВИЧ Петро Констянтинович.................88
ЄФРЕМОВ Сергій................................89
ЄЩЕНКО Микола Дмитрович.......................89
ЄЩЕНКО Михайло Васильович.....................90
ЖДАНОВ Микола Олександрович...................90
ЖДАНОВИЧ Кіндрат Миколайович..................90
ЖНОВ Олександр Іванович.......................90
ЖУКОВ Володимир Якимович......................91
ЖУКОВ Ілля Данилович..........................91
ЖУКОВ Петро-Павло Васильович..................91
ЗАБОЛОТНИЙ Аркадій Мойсейович.................92
ЗАБОЛОТНИЙ Василь Сельвестрович...............92
ЗАГНІЄВ Микола Григорович.....................92
ЖУПІНАС Дмитро Васильович.....................92
ЗАГРОДСЬКИЙ Олександр.........................93
ЗАКРЖЕВСЬКИЙ Василь Іванович..................93
228
ЗАЛІСЬКИЙ Петро Іванович.....................94
ЗАЛЬФ Артур Августович.......................94
ЗАНЬКІВСЬКИЙ Петро Іванович..................94
ЗАПОЛЬСЬКИЙ Микола Володимирович.............95
ЗЕЛЕНСЬКИЙ Олександр Миколайович.............95
ЗЕЛІНСЬКИЙ Віктор Петрович...................95
ЗІГЕЛЬ Дмитро Михайлович.....................96
ЗМІЄНКО Всеволод Юхимович....................96
ЗНАЧКО-ЯВОРСЬКИЙ Іван Костянтинович..........97
ЗОЛЬДНЕР Герман Іванович.....................97
ЗУБОВ Володимир Кирилович....................97
ІВАНОВ Володимир Степанович..................98
ІВАНОВ Євграф Дмитрович......................98
ІВАНОВ Іван Васильович.......................98
ІВАНОВ Микола Петрович.......................98
ІГНАТОВИЧ Володимир Євграфович...............99
ІГНАТОВИЧ Микола Євграфович..................99
ІГНАТЬЄВ Микола Миколайович..................99
ІГНАТЬЄВ Олексій Микитович...................99
ІЗЕРГІН Сергій Михайлович...................100
ІСАЇВ Володимир Костянтинович...............100
ІСАЇВ Іван Георгійович......................100
КАДОМСЬКИЙ Дмитро Петрович..................100
КАЗАНОВИЧ Борис Ілліч.......................101
КАКУРІН Микола Євгенович....................101
КАЛЬНИЦЬКИЙ Михайло Миколайович.............102
КАНДИБА Василь..............................102
КАНІН Василь Олександрович..................102
КАНЦЕРІВ Павло Григорович...................102
КАПКАН Юрій Євгенович.......................103
КАПУСТЯНСЬКИЙ Микола Олександрович..........103
КАРАТЄЄВ Валентин Павлович..................104
КВЄЦІНСЬКИЙ Михайло Федорович...............104
229
КЕЛЛЕР Федір Артурович...................104
КИРЕЙ Василь Федорович...................105
КИРПИЧОВ Лев Нілович.....................105
КИРПИЧОВ Ніл Львович.....................106
КИСЛИЙ Порфирій Гигорович................106
КИСЛИЦЯ Володимир Олександрович..........106
КИСЛОВ Олександр Ілліч...................107
КИСЛЯКОВ Володимир Миколайович...........107
КИРПОТЕНКО Сергій Антонович..............108
КЛИКОВ Олександр Михайлович..............108
КЛИМЕНКО Віктор Іванович.................108
КЛИМІВ Іван..............................108
КЛІНГЕНБЕРГ Михайло Михайлович...........109
КЛОЧКОВСЬКИЙ В ячеслав Євгенович.........109
КОВАЛЕВСЬКИЙ Іван Валеріанович............ПО
КОВАЛЕВСЬКИЙ Михайло Володимирович........ПО
КОВАЛЬ-МЕДЗВЕЦЬКИЙ Михайло Опанасович.....ПО
КОВАНЬКО Василь Котянтинович.............111
КОЗЬМА Олександр Іванович................111
КОЛАЧЕВСЬКИЙ Олександр Костянтинович.....112
КОЛОДІЙ Федір Олександрович..............112
КОНДРАТОВИЧ Лука Лукич...................112
КОНДРАТОВСЬКИЙ Федір Федорович...........113
КОНОВАЛЕЦЬ Євген Михайлович..............113
КОПЕСТИНСЬКИЙ Іван Григорович............113
КОРДАШЕНКО Олександр Миколайович.........114
КОРНІЄНКО Юрій Антонович.................114
КОТЕЛЬНИКОВ Олександр Андрійович.........114
КОМАРНИЦЬКИЙ Євген.......................114
КОТЕЛЬНИКОВ Олександр Іванович...........115
КОЧМЕРЖЕВСЬКИЙ Бенедикт Костянтинович....115
КРАВС Антін..............................115
КРАМАРЕНКО Петро Павлович................116
230
КРАМАРОВ Іван Іванович......................116
КРАТ Михайло Миколайович................... 116
КРИВЕНКО Олександр......................... 117
КРИШТОФОВИЧ Володимир Михайлович........... 117
КРМЕР Оскар-Густав-Олександр Пилипович..... 117
КУДРЯ Володимир Сергійович..................117
КУДРЯВЦЕВ Павло Омелянович..................118
КУЗЬМІНСЬКИЙ Олександр Хомич................118
КУК Василь Степанович.......................119
КУЛЖИНСЬКИЙ Сергій Михайлович...............119
КУПРІЯНОВ Володимир Олександрович...........120
КУПЧИНСЬКИЙ Микола Миколайович..............120
КУРМАНОВИЧ Віктор Йосипович.................120
КУШАКЕВИЧ Олексій Юхимович..................121
КУЩ Віктор Максимович.......................121
ЛАВДОВСЬКИЙ Володимир Олександрович.........122
ЛАХТІОНОВ Володимир Нілович.................122
ЛАВА Василь.................................122
ЛЕБЕДЄВ Михайло Васильович..................123
ЛЕВІТСЬКИЙ Вячеслав Іванович................123
ЛЕВИЦЬКИЙ Павло Павлович....................123
ЛЕВКОВЕЦЬ Володимир Миколайович.............124
ЛИНЕВИЧ Василь Олександрович................124
ЛИНЕВИЧ Олександр Миколайович...............124
ЛИСЕНКО Андрій Кононович....................124
ЛІБОВ Євген.................................125
ЛІГНАУ Олександр Георгієвич.................125
ЛІНГАРТ Роман Ернестович....................125
ЛІНИЦЬКИЙ Олександр Іванович................126
ЛІПКО Петро Іванович........................126
ЛОТОЦЬКИЙ Яків..............................127
ЛУКАШЕВИЧ Сергій Володимирович..............127
ЛУКІН Веніамін Костянтинович................127
231
ЛУНСЬКИЙ Микола Іванович....................127
МАЗУРЕНКО Марко Єрофійович..................128
МАКАРОВ Андрій (Альвіан) Львович............128
МАКСИМІВ Михайло Лаврентійович..............128
МАКСИМІВ Олексій Михайлович.................129
МАКШЕЄВ Захар Андрійович....................129
МАЛЕЦЬ Віктор...............................129
МАНДЗЕНКО Костянтин Полікарпович............130
МАНДЗЕНКО Йосип Полікарпович................130
МАНДРИКА Георгій Якимович...................131
МАРИНОВИЧ Микола............................131
МАРКС Никандр Олександрович.................132
МАРТИНЮК Ілля Сильвестрович.................132
МАСЛЯНИЙ Антін Павлович.....................132
МАТВІЇВ Михайло Львович.....................133
МАТЮШЕНКО Павло.............................133
МАТЯШЕВИЧ Василь Федорович..................133
МАХНО Нестор Іванович.......................134
МАХРОВ петро Семенович......................134
МЕЙСНЕР Віктор Вольдемарович................135
МЕЛЬНИК Андрій Атанасович...................135
МЕНШОВ Орест Володимирович..................136
МЕСНЕР Олександр Якович.....................136
МЕНШОВ Дмитро Петрович......................136
МЕЩЕРИНОВ Павло Григорович..................137
МИКИТКАОсип.................................137
МИХАЙЛІВ Олександр Павлович.................137
МІШКОВСЬКИЙ Євген Васильович............... 138
МОКРЕЦЬКИЙ Степан Олександрович.............138
МОШИНСЬКИЙ Євген Іванович...................139
МУСІЄНКО Микола Васильович..................139
МУСТАФІН Володимир Андрійович...............139
НАГІРСЬКИЙ Степан Пилипович.................140
232
НАТІЇВ Олександр...........................140
НЕЛЬГОВСЬКИЙ Василь........................140
НЕМІТЦ Олександр Васильович...............141
НЕНЮКОВ Дмитро Всеволодович...............141
НЕРІКЕ Олександр Карлович.................142
НИКОЛИЧ Микола Миколайович................142
НИКОНІВ Наум Архипович....................142
НІЛУС Андрій Олександрович................143
НОВИЦЬКИЙ Іван Матвійович.................143
НОВИЦЬКИЙ Олександр Леонович..............143
ОБЕРУЧЕВ Костянтин Михайлович.............144
ОВОД Семен Федорович......................144
ОГОНЬ-ДОГАНОВСЬКИЙ Іван Платонович........144
ОКУНЕВСЬКИЙ Ярослав.......................144
ОЛЬШЕВСЬКИЙ Володимир Антонович...........145
ОМЕЛЮСІК Микола Степанович................145
ОЛЕКСАНДРОВИЧ Володимир Осипович..........145
ОМЕЛЯНОВИЧ-КОНАШЕНКО Юхим Омелянович......146
ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО Іван Володимирович....146
ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО Михайло Володимирович..147
ОПАТОВИЧ Андрій Павлович..................148
ОРЕЛ Павло Йосипович......................148
ОРЛОВСЬКИЙ Микола.........................148
ОСЕЦЬКИЙ Олександр Вікторович.............148
ОСКІЛКО Володимир Пантелеймонович.........149
ОСТАФІЇВ (ОСТАПУРА, СТЕПОВИЙ)
Олександр Сергійович..................149
ОСТРОВСЬКИЙ Леонід Степанович.............150
ОСТРОГРАДСЬКИЙ Михайло Михайлович.........150
ОСТРЯНСЬКИЙ Микола Максимович.............150
ПАВЛЕНКО Віктор Олексійович...............151
ПАЛІЙ-НЕЇЛО Борис Васильович..............151
ПАНЧЕНКО-КРИВОРОТЕНКО Павло Васильович....152
233
ПАТТОН Петро Іванович......................152
ПАЩЕВСЬКИЙ Павло Григорович................153
ПАЩЕНКО Василь Григорович..................153
ПАЩЕНКО Євген Григорович...................153
ПАЩЕНКО Іван Григорович....................154
ПЕРЕХРЕСТІВ Андрій Олександрович...........154
ПЕРЕСАДА-СУХОДОЛЬСЬКИЙ Михайло Степанович...154
ПЕРМИКІН Борис Сергійович..................155
ПЕТЕРС Костянтин Карлович..................155
ПЕТРЕНКО Петро.............................156
ПЕТЛЮРА Симон Васильович...................156
ПЕТРІВ Всеволод Миколайович................157
ПЕТРОВ Василь Петрович.....................157
ПІОНТКОВСЬКИЙ Іван Миколайович.............158
ПИЛЬКЕВИЧ Олександр Меркурійович...........158
ПОДЖІО Борис (Олександр)...................159
ПОКРОВСЬКИЙ Андрій Георгієвич..............159
ПОКРОВСЬКИЙ Юрій Георгійович...............159
ПОЛЯНСЬКИЙ Володимир Миколайович...........160
ПОНОМАРЕНКО Мусій Андрійович...............160
ПОПЛАВСЬКИЙ Костянтин Олександрович........160
ПОПОВ Олександр Костянтинович..............160
ПОРОХІВСЬКИЙ Гнат..........................160
ПОРОХОВЩИКОВ Олександр Сергійович..........161
ПРИХОДЬКИН Дмитро Дмитрович................162
ПРІСОВСЬКИЙ Костянтин Адамович.............162
ПРОКОФІЇВ Іван Федорович...................162
ПРОМТОВ Дмитро Миколайович.................163
ПРОТАСОВ Микола Іванович...................163
ПРОТОЗАНОВ Тарас Михайлович................163
ПРОХОРОВИЧ Антон Ілліч.....................164
ПУЗИЦЬКИЙ Антін Олексійович................164
ПУЛЕВИЧ Веніамін Михайлович................165
234
РАГОЗА Олександр Францович..................165
РАДЗИВІЛ Карл...............................166
РАЗГОНОВ Олександр Костянтинович............166
РАЄВСЬКИЙ Дмитро Миколайович................166
РАК Онисим Григорович.......................166
РАУХ Григорій Оттонович.....................167
РАХМІН Семен Петрович.......................167
РАФАЛЬСЬКИЙ Григорій........................167
РЕВІШИН Олександр Петрович..................167
РИБАКОВ Іван Григорович.....................168
РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ Михайло Михайлович........168
РОДКЕВИЧ Микола Миколайович.................168
РОДЦЕВИЧ-ПЛОТНИЦЬКИЙ Леонтій Леонтійович.....169
РОМАНОВ Федір Миколайович...................169
РОМАНОВСЬКИЙ Микола Олександрович...........169
РОСТКОВСЬКИЙ Георгій (Юрій) Миколайович.....170
РУСТАНОВИЧ Василь Арсентійович..............170
РЯБІНІН Олександр Олександрович.............170
САБЛІН Михайло Павлович.....................170
САВЕЛЬЄВ Віктор Захарович...................171
САВЕЛЬЄВ Микола Петрович....................171
САВИЧЕВ Олександр Сергійович................172
САВЧЕНКО Володимир Павлович.................172
САВЧЕНКО-БІЛЬСЬКИЙ Володимир Олександрович...173
САДОВСЬКИЙ Михайло Вікентійович.............173
САЛЬСЬКИЙ Володимир Петрович................174
САМУТІН Петро Зотович.......................174
САННИКОВ Олександр Сергійович...............175
САПОЖНІКОВ Микола Петрович..................175
САРАНЧОВ Андрій Михайлович..................176
САФОНОВ Яків Васильович.....................176
САХАРОВ Сергій..............................176
САХНО-УСТИМОВИЧ Микола Ілліч................177
235
СВАРИКА Василь Михайлович.................177
СВІРСЬКИЙ Юрій Володимирович..............177
СВІРЧЕВСЬКИЙ Іпполіт Вікторовіч...........178
СВЯТОПОЛК-МИРСЬКИЙ Олександр Сергійович...178
СЕМЕНІВ Віктор Олександрович..............179
СЕНИГА Іван...............................179
СЕНЧА Володимир Іванович..................179
СЕРЕДИН Костянтин Хризанфович.............179
СИБІРСЬКИЙ Олександр......................180
СИВИЦЬКИЙ Петро Миколайович...............180
СИГАРІВ Василь Опанасович.................180
СИДЕЛЬНИКОВ Семен Назарович...............180
СИНЄОКІВ Микола Григорович................181
СІКЕВИЧ Володимир Васильович..............181
СІМАШКЕВИЧ Євген Євстахійович.............182
СІНКЛЕР Володимир Олександрович...........182
СКОБЕЛЬЦИН Володимир Степанович...........183
СКОРОПАДСЬКИЙ Павло Петрович..............183
СЛАБОЛИЦЬКИЙ Володимир Іванович...........184
СЛИВИНСЬКИЙ Олександр Володимирович.......184
СЛЮСАРЕНКО Володимир Олексійович..........185
СМОВСЬКИЙ Костянтин Авдієвич..............185
СНЕСАРІВ Федір............................186
СОКИРА-ЯХОНТОВ Віктор Миколайович.........186
СОВАЧІВ Василь............................186
СОЛОВЙОВ Михайло Миколайович..............187
СОРОЧИНСЬКИЙ Михайло......................187
СПЄШНЄВ Олександр Якович..................187
СПИРИДОВИЧ Олександр Іванович.............187
СТААЛЬ Герман Фердинандович...............187
СТАВРОВИЧ Микола Григорович...............188
СТАРК Павло Федорович.....................188
СТЕЛЕЦЬКИЙ Борис Семенович................188
236
СТЕПАНОВ Олександр Іванович...............189
СТЕФАНІВ Гнат Петрович....................189
СТЕФАНОВИЧ-СТЕЦЕНКО Павло Спиридонович....189
СТОЙКІН Володимир Йосипович...............190
СТЕЧИШИН Микола Климентійович.............190
СТУПІН Георгій Володимирович..............191
СТУПНИЦЬКИЙ Леонід........................191
СУЛКОВСЬКИЙ Борис Йосипович................191
СУХОДОЛЬСЬКИЙ Вячеслав Володимирович......192
ТАРНАВСЬКИЙ Мирон Омелянович..............192
ТАТАРСЬКИЙ Василь.........................193
ТЕЛЕШІВ Ігор Костянтинович................194
ТЕРЛЕЦЬКИЙ Олександр Дмитрович............194
ТЕРПИЛО Данило Ількович...................194
ТИМЧЕНКО Федір Васильович.................195
ТИХМЕНЄВ Олександр Іванович...............195
ТИХОНОВИЧ Степан Андрійович...............195
ТРЕМБИЦЬКИЙ Микола Едуардович.............196
ТРОЦЬКИЙ Микола...........................196
ТРУТЕНКО Валентин Максимович..............196
ТКАЧУК Михайло Герасимович................196
ТЮТЮННИК Василь Никифорович...............197
ТЮТЮННИК Юрій Никифорович.................197
УДОВИЧЕНКО Микола Іванович................198
УДОВИЧЕНКО Михайло Дмитрович..............199
УДОВИЧЕНКО Олександр Іванович.............199
УШАКОВ Олексій Никифорович................200
ФАБРИЦЬКИЙ Семен Семенович................200
ФЕДЕНЯК-БІЛИНСЬКИЙ Олександр..............200
ФЕДОРОВ Борис Якович......................200
ФЕДОРЕНКО Василь Тимофійович..............201
ФЕДОСЄЄВ Євген Васильович.................201
ФЕДЯЙ Леонід Васильович...................201
237
ФИСЕНКО Микола Іванович......................202
ФИЛОНОВИЧ Василь Захарович...................202
ФІЛАТЬЄВ Дмитро Володимирович................203
ФІЛАТЬЄВ Олександр Валерянович...............203
ФОСТИКОВ Петро Павлович......................203
ХАНУКОВ Олександр Павлович...................204
ХАРЧЕНКО Віктор Васильович...................204
ХОДОРОВИЧ Микола Олександрович...............204
ХОМЕНКО Олександр Олександрович..............205
ХРИСТОФОРОВ Володимир........................205
ЦИЦОВИЧ Олександр Андрійович.................205
ЦІРЩ Густав..................................205
ЧЕРЕМІСІНОВ Володимир Михайлович.............206
ЧАБАНІВСЬКИЙ Василь Федорович................206
ЧЕРНАВІН Віктор Васильович...................207
ЧЕРНИКОВ Іван Іванович.......................207
ЧЕРНИШОВ Володимир Кузьмич...................207
ЧЕРЯЧУКІН Олександр Васильович...............207
ЧЕСЛАВСЬКИЙ Василь Володимирович.............208
ЧЕХОВИЧ Олександр Олександрович..............208
ЧИВАДЗЕ Костянтин Олександрович..............208
ЧИСТЯКОВ Сергій Дмитрович....................209
ЧОРНОГЛАЗОВ Порфирій Дмитрович...............209
ШАЙБЛЕ Олександр Якович......................209
ШАНДРУК Павло Феофанович.....................210
ШАПОВАЛ Микола Юхимович......................211
ШЕВЕЛЄВ Микола...............................212
ШЕЛЛЬ Густав-Адодьф Якович...................212
ШАПОВАЛ Олександр Андрійович.................212
ШЕПЕЛЬ Володимир Григорович..................212
ШЕСТАКОВ Олекса..............................213
ШЛЕЙСНЕР Михайло Олександрович...............213
ШОЛЬП Олександр Густавович...................213
238
ШРАМЧЕНКО Володимир Миколайович.............214
ШРАМЕНКО Микола.............................214
ШРАМЧЕНКО Святослав.........................214
ШУБЕРСЬКИЙ Олександр Миколайович............215
ШУХЕВИЧ Роман Володимирович.................215
ЩЕДРІН Костянтин Федорович..................216
ЩЕРБАЧОВ Дмитро Григорович..................216
ЩЕПУЛІНСЬКИЙ Захар..........................217
ЩУЦЬКИЙ Борис Йосипович.....................217
ЮНАКІВ Микола Леонтійович...................217
ЯКИМОВИЧ Олександр Олександрович............218
ЯКОВЛЄВ Михайло Михайлович..................218
ЯНИЦЬКИЙ Федір Андрійович...................219
ЯНІВ Трифон.................................219
ЯНУШЕВСЬКИЙ Григорій Юхимович...............219
ЯНУШКЕВИЧ Микола Миколайович................220
ЯНЧЕВСЬКИЙ Микола Миколайович...............220
ЯНЧЕНКО Володимир Ананійович................221
ЯСНИКОВ Микола Олексійович..................221
ЯСЬКЕВИЧ Савелій Тимофійович................221
ЯШНИЧЕНКО Микола Іванович...................222
ТРЕЙКО Іван Демидович.......................222
239
НАУКОВЕ ВИДАННЯ
ЛИТВИН
Микола Романович
НАУМЕНКО
Кім Єлісєєвич
ЗБРОЙНІ
СИЛИ УКРАЇНИ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.
Генерали і адмірали
Українською мовою
Редагування і коректура
Марта Байтовий, Світлана Іванник
Художнє та технічне редагування
Уляна Густей, Орест Рак
Комп’ютерний набір тексту
Любов Дейнека, Петрук Олена
Дизайн обкладинки
Олексій Голота
Підписано до друку 19.03.2007. Формат 60х90’/«.. Папір офсетний.
Друк офсетний. Гарнітура Міньон. Ум. друк, арк.16,2. Обл.-вид. арк. 11,47.
Наклад 2000 прим. Зам. № 7-336.
«Видавництво САГА».
Україна, 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, к. 5-50.
Тел.: (057) 719-52-88.
Свідоцтво про державну реєстрацію:
серія ДК №2555 від 11.07.2006 р.
Виготовлення фотоформ і друк
ВАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»
Монографія львівських
істориків Миколи Литвина
і Кіма Науменка відтворює
життя і військову діяльність
понад 500 генералів і адміралів
українських військових
формацій першої половини
XX століття - доби Центральної
Ради, Української Народної
Республіки, Української
Держави, Західноукраїнської
Народної Республіки, а також
Карпатської Січі, Української
Повстанської Армії та
Української Національної Армії.