/
Похожие
Текст
УКРАіНСЬКА ПРАВНИЧА ф У Н D ЛІ _р Я
U t.:Jt.ЛI N ІAN l (C ЛL fOUNDAT!ON
ПРАКТИКА
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ
З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ. КОМЕНТАРІ
2(14)'2002
,.·;··-.
;;
"
~
~
~•'
;
';.~і;
УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВНИЧИХ СТУДІЙ
КИЇВ• 2002
© Українська Правнича Фундація, 2002
© Український Центр Правничих Студій, 2002
Усі надруковані в цьому числі журналу переклади є неофіційними.
Передрук матеріалів журналу можливий тільки зі згоди видавця.
Проект перекладу та видштя рішепь
Європейського суду з прав л10дит1
за11очаткова110 Украіі1сько10 Правт1чо10
Фупда~{ією па честь 50-річчя Ради Єврот,
Т/1е pl'Oject 1-egardi11g t/1e t1-a11slatio11 ат/ puhlicatio11
о/ t/1e Еиrореш, Сош-t о/ Нита11 Rig/1ts' Judgme11ts
/ias hee11 i11itiated hy t/1e Uk1-ai11ia11 Legal Fo1111datio11 і11 orda
to mal'k tl,e 5()'h A1111iversary o_f tl,e Сош,сіl o_f ЕиІ'Оре
Projet (/е tracluction et (/е publicatio11 (/es Arrets
de /а Cour europienne des Droits de /'Нотте. Rialisi
par /а Fo11datio11 juridi(Jue ukrai11ie1111e а l'occasio11
du 50-е a1111iversaire (/u Conseil (/е l'Europe
'l(ожен має праВо nicJLя Використання Bci;ic націонаJLьни;~с
засобіВ праВоВого за7(].1сту зВертатися за за7(].1сто.м
сВої;~с праВ і сВобоg go BignoBigнu;ic .міжнароgни;~с cygoBu;ic
устаноВ чи go BignoBigнu;ic органіВ .міжнароgни;~с організацій,
чJLено.м або учасник.ом яки;~с є Україна.
(Частипа четверта статті 55 КопстиmуІ(ії Украііш)
rчинні .міжнароgні gогоВори, згоgа на обо В 'язк.оВість яки;~с
наgана 13ер;~соВною Раgою України, є частиною націонаJLьного
зак.оноgаВстВа України.
(Час1111111а перша статті 9 Копс11111111JІ/{іЇ Украііш)
Україна поВністю Визнає на сВоїй території gію статті 25
'l(онВенції про за;~сист праВ і осноВни;~с сВобоg JLюguнu 1950 року
щоgо Визнання компетенції ЄВропейськ.ої ко.місії з праВ JLюguнu
приймати Big буgь-як.ої особи, неуряgоВої організації
або групи осіб заяВи на ім 'я :ГенераJLьного Секретаря Pagu ЄВропи
про порушення Україною npaB, Buк.JLageнu;ic у 'І(рнВенції,
та статті 46 'І(!)нВенції про за;~сист npaB і осноВни;~с сВобоg
JLюguнu 1950 рок.у щоgо Визнання обоВ 'язк.оВою і без укJLаgення
спец,іаJLьної угоgи юрисgик.цію ЄВропейськ.ого cygy з праВ JLюguнu
В yci;ic питання;,,;_, що стосуються mJLу.мачення
і застосуВання 'l(онВенції.
(Часпиша перша пynk,11y 1 Закопу Украііш «Про ра11111фікаІ(і10 КопвеnІ(іїпро захист прав
і осповm,х свобод шод1ш11 1950 року, Першого протоколу та 11ро111оkшtів No 2, 4, 7
та 11 до КопвеnІ(ііі> No 475197-ВР від 17 лшшя 1997 року)
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі
♦
Case La,v of the European Court of Human Rights
Judgments. Commentaries
♦
Jш·isp1·udencc dc Іа Сош· сш·орссппс des D1·oits de l'Hommc:
Aпets. Commcntai1·es
Редакціііиа рада:
СергШ ГОЛОВАТИЙ,
народний депутнт України.
президент Української Правничої Фундації.
?.О:1rнш P1.:r)aKl(iй11oi раои
Волод11м11р БУТКЕВИЧ ,
суддя Європейського суду з прав людини
Волод 11 .,111р СВІНТОВ,
віце-президент Європейського комітету
із запобігання тортурам (Рада Європ и) .
:Jастут-шк ?.олот1 Реоакційної ршJи
Юрій ЗАЙЦЕВ,
директор Центру правн11чої термінології.
п ерекладів і словників УЦПС,
голrнтuй реоактор
Вас11ль МАЛЯРЕНКО,
заступник Голови Верховного Суду України
Наталя ПЕТРОВА,
адвокат
Волод1ш11р ШАПОВАЛ,
суддя Консппуц ііін ого Суду Укра їни
Юрій ГРОШЕВОЙ,
віце-президент
Академії правових на ук Укра їни
Волод,,ошр ЗАБІГАЙЛО,
завідувач кафедри порівняльного правознавства
Інсппуту м і жнародних відносин
Київського університету імені Тараса Шевченка
Ніна КАРПАЧОВА,
Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини
Олександр ПАВЛІЧЕНКО,
директор Бюро інформації
Ради Європи в Україні
Петро РАБІНОВИЧ,
керівник Льв і вської лабораторії
прав пюднни АПрН України
Олександр ЧАЛИЙ,
Державний секретар МЗС України
з питань європейської інтеrрнції
Петро ШЕВЧУК,
заступннк Голови Верховного Суду Україн11
Станіслав ШЕВЧУК,
директор Центру порівняльного права
при Міністерстві юстиції України
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі
♦
Case La,v of the European Court of Human Rights
Judgments. Commentaries
♦
Jui·isp1·udencc de Іа Coui· eui·opeenne des D1·oits de l'Hommc:
У uьому числі журналу
подаються матеріали щодо
практики Європейського
суду з прав mодини за таки
ми рубриками:
1. Повиі текспш рішеиь
иового Суду
2. Іифорл,ація
иро поточиі рі111е1111я Суду
З. Рішетт колишuього Суду
4. Науково-доо1ідиицькі
1,1а111еріали
5. Порядок звериеиия
до Європейського суду
з прав шодиии
Матеріали до журналу
надаються Бюро інформації
Ради Європи в Україні, а
також отримуються із ре
сурсів Ради Європи через
глобальну мережу lпteгnet.
Aпcts. Commentai1·es
Tl1is issнe coпtains the
111аtегіаІ оп the case la\v of
the Ешореап Сошt
of
Ншпап Rigl1ts
gгoLІped
нпdеr tl1e follo,viпg headiпgs:
1. Full Texts ofJшlgments
oftfte Neiv Court
2. /11for111atio11 011 Actual
Jшlgmellts oftl1e Соигt
Се 11 t1111 ero de Іа revue сопtіепt
Іе 111ateriel coпcemant І а pratique
de Іа Сонr еurорееппе des Droits
de l 'Hom111e reparti en 111briques
suivaпtes:
1. Textes integraux tfes arrets
cle la Соиг Nouvelle
2. lnformations s11г les arrets
recents сІе /а Соиг
З. Jшlgments oftl1e Olcl Соигt З. Arrets de l'a11cie1111e
Соиг
4. Researc/1
5. Appeal Procetfure
to t/1e Е11гореа11 Court
ofН11111а11 Rig/1ts
ТІ1е 111аtегіаІ is provided Ьу
the Іпfоппаtіоп Office of tl1e
СонпсіІ of Енrоре іп Ukгаіпе
or obtaiпed fro111 the lпterпet
resouгces of the СонпсіІ of
Ешоре.
4. Recl1ercl1es et
commentaires
5. La Ргосес/11ге cle saisine сІе
!а Соиг
Le materiel рLІЬІіе dans Іа
revue est аі111аЬІе111епt 111is а
пotre dispositioп par Іе Bureau
d'iпformation du СопsеіІ de
l'E urope еп Ukraiпe; 1111е partie
de І' inforIПation provient des
pages de l ' lпternet fоппееs au
СопsеіІ de l 'E urope.
ЗМІСТ
ЗМІСТ• CONTENTS
КОЛОНКА РЕДАКТОРА
СНІЕF EDIТOR'S COLUMN
• Юрій Зайцев. Поняття ЗАКОН та ЗАКОННІСТЬ: бачення Євро
пейсьн:ого суду з прав людини (Уuгіі Zaitse11 . «Law» a11d «Lawf11/11ess»:
а.1· 1•іен•еd Ьу t/1e Em·opean Com·t о/ Н11111а11 Rig/1ts)
.
.
.
.
.
.
.
.
.
9
Розділф ПОВНІ ТЕКСТИ РІШЕНЬ нового СУДУ
FULL TEXTS OF JUDGMENTS OF ТНЕ NEW COURT
• Справа <<Реквеньї проти Угорщини» (Case of Rekvenyi v. Hungary)
17
• Справа «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства»
(Case of Hashшan and Harrup v. the United Кingdom)
44
• Справа «Константинеску проти Румунії»
(Case of Constantinescu v. Roшania)
60
• Справа «Тома протн Люксембургу» (Case ofThoшa v. Luxeшbourg)
78
• Справа «Мін:улич проти Хорватії» (Case of Mikulic v. Croatia)
99
• Справа «fавенда проти Польщі» (Case of Gawfda v. Poland)
113
Роздіпф ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОТОЧНІ РІШЕННЯ СУДУ
INFORMATION ON ACTUAL JUDGMENTS OF ТНЕ COURT
• Рішення палатну справі «Нікула проти Фінляндії». Комюніке
Секретаря Суду . (Chaшber Judgшent in the Case of Nikula v. Finland) 129
• Заяву Мілошевича оголошено неприйнятною. Комюніке Секретаря
Суду . (Application Ьу Milosevic decklared inadшissible) . . . . . . . . 133
• Справи, прийняті д,r1я передання їх на розгляд Великої палати. Комю-
ніке Секретаря Суду. (Cases accepted for referral to the Grand Chamber) 135
• Рішення палати у справі «Язар, Караташ, Аксой та Народна трудова
парті11 (НТП) проти Туреч•111111ш. Комюніке Секретар11 Суду .
(СІшшЬеr Judgшent in the Case of Yazar, Karata~, Aksoy and the
People'sLabourParty(НЕР)v.Turkey) ...............
136
• Рішення палати у справі «Под~,ользіна проти Латвії». Комюніке
Секретаря Суду. (Chaшber Judgшent in the Case of Podkolzina v. Latvia) 140
• Прітті протн Сполученого Королівства. Комюніке Секретаря Суду.
(Prettyv.theUnitedКingdom) ........................ 143
• Рішешш палатну справі «Прітті проти Сполученого Королівства».
Комюніке Секретаря Суду. (СІшшЬеr Judgшent in the Case of Pretty
v.theUnitedКingdoш)............................. 145
Практика Європейського суду з прав людини
7
Рішення. Коментарі. 2'2002
•
~М.І.9.І. ....... .... .......... ... ... .. ..... ........ ... ... ... .. ... .. ... ... .... .. .... ... .... ... .... .. ........... .. .. .. ...... .. .... . ..... .. ..... .
• Рішешш палати у справі «Мак-Вікар проти Сполученого
Королівств а » . Комюніке Секретаря Суду. (Chamber Judgment in the
CaseofМсVісагv.theUnitedКingdom) .................. 151
• Перше рішення стосовно Росії: «Бурдон проти Росії». Комюн і ке
Секретаря Суду. (First Judgment Concerning Russia : Burdov v. Russia) 156
• Рішення палати у справі «Шемсе Опеп проти Туреччини».
Комюніке Секретаря Суду. (Chamber Judgment in the Case of 1;,emse
бпеnv.Turkey) ................................. 159
• Рішення палати у справі «D.G . проти Ірландії» . Комюніке Секретаря
Суду.(ChamberJudgmentin the Case ofD.G. v. Ireland) . . . . . . . . 163
• Рішення Велшеої палати у справі «Кінrзлі проти Сполученого
Королівства». Комюн і ке Секретаря Суду . (Grand Chamber Judgment
intheCaseofКingsleyv.theUnitedКingdom) .............. 167
• Рішення Великої палати у справі «Стаффорд проти Сполученого
Королівства». Комюн і ке Секрет а ря Суду. (Grand Chamber Judgment
intheCaseofStaffordv.theUnitedКingdom) ............. 172
• Рішення Ветшої nалатн (стаття 41) у справі «Беєлер проти [талії».
Комюн і ке Секретаря Суду . (Grand Chamber Judgment (АгtісІе 41)
intheCaseofВеуеІегv.Italy) ....................... 176
• Рішення палати у справі «Ма1с - Шейн проти Сполученого
Королівства». Комюн і ке Секретаря Суду . (Chamber Judgment in the
CaseofMcShanev.theUnitedКingdom) .................. 180
Розд;лф РІШЕННЯ КОЛИШНЬОГО СУДУ
JUDGMENTS OF ТНЕ OLD COURT
• Справ а «Чорхерр проти Австрії» (Case of Chorherr v. Austria)
187
Розд;л® НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКІ МАТЕРІАЛИ
RESEARCH
Зоряна Бортновська. С11рав11 з 1111111а11ь 011ода111кувю111я: Jf1e.11ci
застосувюшя статті 6 КоивеІІІ(ІЇ про захист 11рав людшш та осиовuих
свобод (Zогуапа Boгt110 1 ·ska. Тах са .1·е.5: .1·соре о/ A1·ticle 6 о/ t/1e
Pгotectio11 о/ Н11111ш1 Rigl1t.1 · a11d F1111da111e11tal F1·eedom.\ ')
.
.
.
.
.
.
.
.
.
201
Розд;лф ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ
8
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
APPEAL PROCEDURE
ТО ТНЕ EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS
• Пояснювальна нотатка для осіб, які мають намір звернутися
до Європейського суду з прав люд1111и (Explanatory Note for Persons
\.Vho lntend to АрреаІ to the European Court of Human Rights)
223
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2 '2002
........ ... .. ... .... ..... ........ ............................................ ...... ............... .. ...~.~:'.1!>.Н.І<.З..Р~А:з.1<!<>.Р..З.
Юрій Зайцев, головний редактор журналу
«Практика Європейського суду з прав людини.
Рішення. Коментарі»
Започаткування нової рубрики "Колонка редактора» є результатом
безпосереднього спілкування з читачами журналу - передовсім із
суддями та адвокатами - на семінарах і конференціях. Саме в навчаль
ному процесі, під час дискусій та практичних занять, найповніше вияв
ляються проблеми в розумінні практики Європейського суду з прав лю
дини, вимальовується коло та спрямування інтересів слухачів .
Починаючи з цього числа журналу і надалі, ми враховуватимемо
необхідність задоволення цих інтересів при відборі справ для друку, а в
"Колонці редактора» даватимемо короткий огляд проблеми.
Поняття
ЗАКОН
та
ЗАКОННІСТЬ:
бачення
Європейського
суду з прав
людини
На семінарах, присвячених особливостям
застосування статті 1О Конвенції про захист
прав людини та основних свобод «Свобода
вираження поглядів», під час аналізу питання
щодо пропорційності втручання держави в
здійснення визначених цією статтею прав та
свобод виявилася цікава тенденція .
Відомо, що Європейський суд з прав люди
ни при розгляді справи за статтею 1О з'ясо
вує, чи було втручання встановлене законом,
наскільки воно відповідало законній меті та чи
було воно необхідним у демократичному
суспільстві.
Із цієї тріади питання законної мети проб
лем у слухачів, як правило, не викликає з
огляду на чіткість його викладу в матеріалах
справи, оцінка за критерієм встановленості
втручання законом зводиться до з'ясування
наявності в національному законодавстві від
повідного акта, - і слухачі з відчуттям завер
шення всіх формальностей та ритуалів пори
нають у жваву та цікаву з погляду новизни і
незвичайності правової матерії дискусію, яка
виникає в контексті обговорення питання
щодо необхідності в демократичному суспіль
стві.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Ком ентарі. 2'2002
9
10
Тобто на аспект, чи є втручання встановле
не законом, ніхто власне й не звертає уваги -
мабуть, у зв'язку з його гаданою очевидність.
Якщо п ідходити з формально-примітивного
погляду, то для визначення правомірності об
меження за цим критерієм достат ньо мати як
законодавчу підставу для такого обмеження
нормативний акт, який: а) називається «за
кон», б) прийнятий належним суб'єктом (пар
ламентом), в) офіційно оприлюднений та на
був чинності належним чином, г) на момент
застосування не був скасований чи змінений в
частині, що стосується конкретної справи.
Однак, як свідчить практика Європейського
суду з прав людини, такий схематизований
підхід суперечить самому духові Конвенції і не
може розглядатися як такий, що достатньою
мірою забезпечує належний захист конвенцій
них прав і свобод.
Так, у справі «Гешмен і Герруп проти Спо
лученого Королівства», Суд, ще не розгляда
ючи конкретних обставин, вдався до оцінки
того, чи відповідало втручання у свободу ви
раження поглядів заявників критерію передба
чуваності.
Проаналізувавши справу в контексті поло
ження встановлено законом, Суд дійшов ви
сновку, що притягнення заявників до юридич
ної відповідальності на підставі критерію
поведінки contra bonos mores (визначено в
британському законодавстві як поведінка, яка,
на думку «більшості сучасних співвітчизників, є
скорше поганою, ніж доброю») не було ви
правданим у контексті вимог Конвенції, оскіль
ки зазначене формулювання є неточним і не
дає заявникам достатньо чіткої вказівки, як
саме поводитися в майбутньому. На цій під
ставі Суд констатує, що було порушення статті
1О Конвенції, і вирішує, що розглядати решту
скарг потреби немає (!).
В іншій же справі («Реквеньї проти Угор
щини») Суд, навпаки, надзвичайно докладно
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
проаналізувавши не тільки конкретний закон, а
й увесь законодавчий масив, систему право
вого інформування тощо (в термінології рішен
ня - «правове обрамлення в цілому»), дохо
дить висновку, що правове регулювання
обмеження на свободу вираження поглядів
було досить всебічним, що давало заявникові
можливість регулювати свою поведінку.
Звернімо увагу на згаданий вище термін
правове обрамлення в цілому. Він дуже чітко
характеризує скрупульозність, з якою Суд
підійшов до з'ясування того, чи відповідало
законодавство, яким встановлювалося обме
ження на свободу вираження поглядів, крите
рію передба чуваності.
У ц1и справі Суд застосував методику
системної оцінки усього правового поля Угор
щини, вивів своє бачення вимог щодо чіткості
формулювання правових норм залежно від ви
ду нормативних актів, якими вони встановлю
ються, ієрархі чного співвідношення між цими
актами, особливостями та межами тлумачення
законів національними судами і навіть вивчив
питання щодо можливості осіб, права яких
обмежуються, отримати відповідні компетентні
роз'яснення.
Показовою з погляду оцінки якості закону
як підстави для втручання у свободу виражен
ня поглядів є справа «r'авенда проти П ольщі»,
розглянута в березні 2002 року, де заявникові
було відмовлено в реєстрації двох періодич
них видань у зв'язку з тим, що їхні назви «су
перечать реаліям»; законність відмови під
твердили рішення польських судів .
Європейський суд з прав людини, проана
лізувавши обстав и ни справи у світлі власної
практики, до х одить в и сновку, що «назва пе
ріодичного видання не є заявою я к такою,
оскільки її функція, по суті , полягає в тому,
щоб потенційні читачі дан о го в ида ння могли
ідентифікувати його на ринку преси». Суд ви
знає, що тл у мачення національних судів мало
Практика Європейського суду з прав людини
Р і шення. Коментарі. 2 '2002
11
12
бути санкціоноване законодавчим положен
ням. Однак тлумачення, яке дали польські су
ди, запроваджувало нові критерії, які не можна
було передбачити з тексту відповідного націо 0
нального закону .
На цій підставі Суд доходить висновку, що,
«оскільки цей закон не був сформульований з
достатньою чіткістю, яка дала б заявникові
змогу реr'улювати свою поведінку, застосовані
щодо нього обмеження не були встановлені
законом, як того вимагає стаття 1О». На цих
підставах Суд постановив, що допущено пору
шення статті 1О Конвенції.
Наведені висновки Суду спираються на
його усталену практику, суть якої дуже чітко
висловлена в рішенні «Таммер проти Естонії»
(надруковано в журналі «Вісник Верховного
Суду України», No (29)'2002). У цій справі, яка
стосувалася знову ж таки статті 1О, Суд наго
лосив, що «одна з вимог, яка випливає з по
няття «встановлене законом», є передбачува
ність наслідків. Правова норма не вважається
«законом», якщо вона не сформульована
достатньо чітко для того, щоб громадянин міг
реr'улювати власну поведінку: громадянин по
винен мати змогу, користуючись, у разі потре
би, відповідною допомогою, передбачити (у
розумних межах і за певних обставин), які
наслідки може мати конкретний вчинок».
Із наведеного вище є очевидним, що тер
мін закон у контексті практики Європейського
суду з прав людини має ширше значення, ніж
його «технічне» розуміння, більше того, він
тісно пов'язаний з таким поняттям, як закон
ність.
Особливо рельєфно це виражено у справі
«Стіл та інші проти Сполученого Королівства»
(буде надруковано в No З журналу «Практика
Європейського суду з прав людини . Рішення .
Коментарі" за 2002 рік), де поняття закон та
законність розглядаються уже в контексті не
тільки статті 1О , а й пункту 1 статті 5 «Право на
Практик а Європейського суду з прав людини
Рішення. Ко ментарі. 2'2002
... ...... ... .................... .......... .. .. ..... ... .... .. .......... .... ........................................... --~-~!.1-~-~~.3. ..Р..~А~-~!~Р..3.
свободу та особисту недоторканність». Тут
Суд прямо вказує, що «вимога пункту 2 статті
1О про те, що обмеження здійснення свободи
вираження поглядів має бути «встановлене
законом», є рівнозначною вимозі, передбаче
ній у пункті 1 статті 5 про те, що будь-яке
позбавлення свободи має бути "законним"».
У цій самій справі знаходимо підтверджен
ня розширювального бачення Судом зазначе
них понять: Суд наголошує, що Конвенція
вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи
неписане (а не тільки закон у «техні чному » ро
зумінні. - Ю. 3.), було достатньо чітким, щоб
дозволити громадянинові, якщо виникне по
треба - з належною порадою, передбачати
певною мірою за певних обставин наслідки,
які може спричинити певна дія.
Новий відтінок вносить Суд у конвенційний
сенс понять закон і законність, розглянувши
їх, так би мовити, навиворіт: «... вирази «закон
ний» та «згідно із процедурою, встановленою
законом» у пункті 1 статті 5 зумовлюють не
лише повне дотримання основних процесуаль
них норм внутрішньодержавного права, а й те,
що будь-яке позбавлення свободи відповідає
меті статті 5 і не є свавільним».
Таким чином, категорії закону та законно
сті у поєднанні з їхнім антиподом - свавіллям
дають розуміння, а через практику Євро
пейського суду з прав людини і конкретне
правове наповнення, однієї з основних скла
дових верховенства права - принципу право
вої певності (legal certainty).
***
З огляду на наведене вище, «легкий смуток»
викликає заплутаність і невизначеність укра
їнської правничої термінології та повна технічна
невпорядкованість законодавства загалом, роз
порошеність правозастосовчої практики з точ
ністю «до навпаки», спірність офіційних тлума
чень та низка інших, передовсім юридико-тех
нічних, проблем національного законодавства, в
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
~С?~.?':І~.~- -!'~~~.К.1:~.!'.~............................. ..................... .................................... ...... .... ......................
14
основі яких лежить відсутність правового регу
лювання питань нормопроектувальної діяльності
та нормотлумачення. Але це вже предмет для
іншої статті .
Що ж стосується наведених вище мірку
вань, то, на нашу думку, вони дадуть бодай
загальне уявлення про те, чим може оберну
тися для держави спроба регулювати поведін
ку своїх громадян нормативними актами, зміст
яких вони, ці громадяни, зрозуміти не в змозі .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
ПОВНІ ТЕКСТИ РІШЕНЬ
НОВОГО СУДУ
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «РЕКВЕНЬЇ ПРОТИ УГОРЩИНИ»
(CASE OF REKVENYI v. HUNGARY)
(Заява No 25390/94)
Рішення
Страсбург'
20 травня 1999 року
У справі «Реквеньї проти Угорщини,,
Європейський суд з прав людини, засідаючи Великою палатою -
відповідно до статті 27 Конвенції про захист прав людини та основних
свобод (Конвенція), до якої було внесено поправки згідно з Протоколом
No 11 1 , та відповідних положень Регламенту Суду2 , - до складу якої
увійшли такі судді:
п. Л. Вільдхабер (L. Wildhaber), Голова Суду
пані Е. Палм (Е. Palm)
сер Ніколас Братца (Sir Nicolas Bratza)
п. А. Пастор Рідруехо (А. Pastor Ridruejo)
п. Дж. Бонелло (G. Bonello)
п. Є. Макарчик (J. Makarczyk)
п . П. Куріс (Р. KOris)
п. Р. Тюрмен (R. Turmen)
пан і Ф. Тюлкен (F. Tulkens)
пані В. Стражницька (V. Straznicka)
п. М. Фішбах (М. Fischbach)
п. В. Буткевич (V. Butkevych)
п. Х. Касадеваль (J . Casadevall)
пані Х. С. r'рев (Н. S. Greve)
п. А. Б. Бака (А. В. Baka)
п. Р. Марусте (R. Maruste)
пані С. Ботучарова (S. Botoucharova),
а також п. П. Дж. Махоуні (P.J . Mahoney), заступник Секретаря Суду,
Примітки канцелярії:
1•2 Протокол No 11 та Регламент Суду набрали чинності 1 листопада 1998 року .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
17
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
п і сля наради за зачиненими дверима 28 січня, лютого та 21 квітня
1999 року
постановляє таке рішення, ух в алене в останн і й із зазна ч ених днів:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа була передана до Суду, згідно з колишньою статтею 19
Конвенції 1 , Європейською коміс і єю з прав людини (Коміс і я) 15 вересня
1998 року, громадянином Угорщини п. Ласло Реквеньї (Lasz/6 Rekvenyi)
(заявник) 21 вересня 1998 року та Урядом Угорщини (Уряд) 5 жовтня
1998 року - в межах тримісячного строку, передбаченого пунктом 1
статті 32 і статтею 47 Конвенції. Справу розпочато за заявою
(No 25390/94) проти Республіки Угорщина, поданою до Комісії, згідно зі
статтею 25, п. Реквеньї 20 кв і тня 1994 року .
У своєму запит і Комісія посилалася на ко л ишні статті 44 і 48 Конвен
ції та на заяву, якою Угорщина визнала обов'язковіст ь юрисдикції Суду
(колишня стаття 46);_□. Реквеньї у сво ї й заяві посилався на колишню
статтю 48 із поправками, внесеними до неї Протоколом No 9 2 , ратифіко
ваним Угорщиною; Уряд у своїй заяві посилався на колишню статтю 48.
Запит і заяви були подані з метою отримання рішення про те, чи
становлять факти у справі порушення державою-відповідачем зобов'я
зань за статтями 1О та 11 Конвенції, взятих окремо або у поєднанні зі
статтею 14.
2. Заявник призначив адвоката, який представлятиме його (правило
31 колишнього Регламенту Суду «В» 3 ).
З. Як голова палати, початково створеної (колишня стаття 43 Кон
венції та колишнє правило 21) для розгляду, зокрема, процедурних
питань, що могли виникнути до набрання чинності Протоколом No 11,
п. Р. Бернхардт (R. Bernhardt), тодішн і й Голова Суду, діючи через Секре
таря Суду, порадився з уповноваженою особою Уряду, адвокатом заяв
ника та представником Комісії стосовно організації письмового про
вадження. Відпов ідно до виданого після цього розпорядження, Секре
тар Суду одержав 30 листопада 1998 року меморандум заявника. Уряд
відпов і в 9 грудня 1998 року.
4. П і сля того, як 1 листопада 1998 року Протокол No 11 набрав чин
ності, та відповідно до пункту 5 статті 5 цього Протоколу, справу було
передано на розгляд Великої палати Суду. До складу Великої палати
1 Від часу набрання чинност і Протоколом No 11, яким було внесено
поправки до статті 11, Суд функціонує на постійній основі .
2 Протокол No 9 набрав чинності 1 жовтня 1994 року і був скасований
Протоколом No 11.
3 Реr'ламент Суду «В», який набрав чинності 2 жовтня 1994 року,
застосовувався до 31 жовтня 1998 року в усіх справах щодо держав,
зобов'язаних дотримуватися Протоколу No 9.
18
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
увійшли за посадою п. А. Б. Бака, суддя, обраний від Угорщини (пункт 2
статті 27 Конвенції та пункт 4 правила 24 Реr'ламенту Суду),
п. Л. Вільдхабер, Голова Суду, пані Е. Палм, заступник Голови Суду, сер
Ніколас Братца, голова секції, та п. М. Фішбах, заступник голови секції
(пункт 3 статті 27 Конвенції та пункти 3 та 5 (а) правила 24 Реr'ламенту
Суду). Іншими членами Великої палати було призначено: п. А. Пастора
Рідруехо, п. Дж. Бонелло, п. Є. Макарчика, п. П. Куріса, п. Р. Тюрмена,
пані Ф. Тюлкен, пані В. Стражницьку, п. В. Буткевича, п. Х. Касадеваля,
пані Х. С. r'рев, п. Р. Марусте та пані С. Ботучарову (пункт 3 правила 24
та пункт 4 правила 1ОО).
5. На запрошення Суду (правило 99) Комісія делеr'увала одного зі
своїх членів, пані М. Хіон (М. Ніоп), для участі у провадженнях у Великій
палаті.
6. Відповідно до ухвали Голови Суду, відкрите слухання справи від
булося в Палаці прав людини в Страсбурзі 28 січня 1999 року.
На судовому розгляді були присутні:
а) від Уряду:
п. Л. Хе льцль (L. H6/tzl), заступник міністра,
п. Т. Бан (Т. Ва.п) ,
п. З. Таллоді (Z. Tal/6di},
пані М. Веллер (М. Weller),
Ь) від заявника
п. В. Масенко-Маві (V. Masenko-Mavi),
від Будапештської спілки адвокатів,
с) від Комісії
п. М. Хіон (М. Ніоп),
пані М.-Т. Шоепфер (М.-Т. Schoepfer),
ЩОДО ФАКТІВ
уповноважена особа,
помічник
уповноваженої особи,
радники;
представник;
представник,
Секретар Комісії.
І. КОНКРЕТНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. У час, що розглядається у справі, заявник був працівником поліції
і генеральним секретарем Незалежної професійної спілки поліцейських.
8. 24 грудня 1993 року в Угорському офіційному бюлетені було
оприлюднено Закон No 107 1993 року про внесення деяких поправок до
Конституції (az Alkotmany m6dosftasar6/ sz6/6 1993. evi CV/1. t6rveny). Цей
закон, зокрема, вносив поправку до пункту 4 статті 40/В Конституції .
Поправка передбачала, що з 1 січня 1994 року військовослужбовцям,
працівникам поліції та служб безпеки заборонялося вступати до
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
19
•
Повні тексти рішень нового Суду
Рекв ень ї проти Угорщини
політ ичних партій і займатися політичною діяльністю (див. те кст статті у
пункті 13 нижче).
9. У циркулярному листі від 28 січня 1994 року начальник дер жавної
поліції зажадав, з огляду на наближення парламентських виборів, щоб
працівники поліції утримувалися від політичної діяльності . Він послався
на пункт 4 статті 40/В Конституц ії з поправкою, внесеною Законом
No 107 1993 року . Він зазначив, що ті, хто бажає продовжувати політич
ну діяльність, мають звільнитися з поліційної служби.
1 О. У другому циркулярному листі від 16 лютого 1994 року началь
ник державної поліції оголосив, що не може бути жодних винятків із
зазначеної заборони, передбаченої пунктом 4 статті 40/В Конституції.
11. 9 березня 1994 року Незалежна професі йна спілка поліцейських
подала до Конституційного суду конституційну скаргу, в якій стверджу
валося, що пункт 4 статті 40/В Конституції із внесеною до нього Зако
ном No 107 1993 року поправкою порушує конституційні права кадрових
працівників поліції, суперечить за гальновизнан им нормам міжнародного
права і прийнятий парламентом на порушення Конституції.
12. 11 квітня 1994 року Конституц і йний суд відхилив консти туційну
скар гу, постановивши, що він неправоможний скасувати положення са
мо ї Конституції.
11. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО
1 З. У відповідних статтях Консти туції Республіки Угорщина (Закон
No 20 1949 року з неодноразово внесеними до нього поправками)
сказано:
20
Пункт 4 статті 40/В (у редакції, чинній з 1 січня 1994 року)
«Кадровий склад збройних сил, поліції та цивільних державних
служб безпеки не вступає до політичних партій і не займається полі
тичною діяльністю».
(«А fegyveres erok, а rendorseg es а polgari nemzetbiztonsagi szolgalatok
hivatasos аІ/отапуи tagjai пет lehetnek tagjai partnak es politikai
tevekenyseget пет folytathatnak» ).
Пункт 1 статті 61 (у редакції, чинній з 23 жовтня 1989 року)
«У Республіці Угорщина кожен має право на свободу вираження
поглядів, одержання та передання інформації, яка становить публіч
ний інтерес».
(«А Magyar Koztarsasagban mindenkinek joga van а szabad
velemenynyilvanftas ra , tovabba arra, hogy а kozerdekй adatokat megismerje,
illetoleg terjessze»).
Пункт 1 статті 78
«... Уряд забезпечує реалізацію положень Конституції Республіки
Угорщина».
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
(«А Magyar Kдztarsasag a/kotmanya ... vegrehajtasar6! а Коrтапу
goпdoskodik» ).
Пункт 2 статті 78
«Уряд подає до парламенту ті законопроекти, які потрібні для
реал ізації Конституції».
(«А Коrтапу kдteles az alkotmany vegrehajtasahoz szйkseges
tдrvenyjavaslatokat az Orszaggyйles еІе terjeszteni»).
14. У Законі No 17 1989 року про референдуми, у редакції, чинній на
час, який розглядається у справі, зазначено:
Пункт 4 статті 1
«Збирання підписів не може проводитися в осіб, які служать у
збройних силах чи збройних формуваннях, що несуть постову служ
бу, або під час виконання такими особами своїх обов'язків ... »
(«Nem gyйjthetд alafras ... fegyveres еrдkпеІ es fegyveres testйleteknel
szolgalati viszonyban Іеvд szemelyektдl, а szolgalati hеІуеп vagy szolgalati
feladat teljesftese kдzЬеп ... »)
Пункт 1 статті 2
«Громадяни, які мають право голосу чи право балотуватися на
виборах ... , мають право брати участь у референдумах ... »
(«А nepszavazasbaп ... va/6 reszvetelre va/aszt6Joggal reпdelkezд
allampolgarok ... Jogosultak»).
15. У Законі No 34 1989 року (з неодноразово внесеними до нього
поправками) про парламентські вибори, у редакції, чинній на час, який
розглядається у справі, зазначено:
Пункт 1 статті 2
«У Республіці Угорщина кожний громадянин Угорщини, ... який
досяг свого повноліття (далі
виборець), має право голосу на
парламентських виборах,, .
(«А Magyar Kдztarsasagban az orszaggyй/esi kepvise/дk va/asztasan
valaszt6Joga vап ... тіпdеп nagykonJ magyar al/ampo/garnak (а tovabbiakban:
valaszt6polgar)» ).
Пункт З статті 2
«Кожен, хто має право голосу та постійно проживає в Угорщині,
має право балотуватися на виборах».
(«Mindeпki valaszthat6, aki valaszt6Joggal reпdelkezik es аІІапd6 /ak6helye
Magyarorszagoп vап») .
Пункт 1 статті 5
«Виборці .. . кожного окремого виборчого округу мають право
висувати кандидатів [у даному виборчому окрузі] ... »
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
21
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
(« Az еgуепі valaszt6kerйletbeп а valaszt6polgarok ... jelдlhetпek .. .. »)
Пункт 1 статті 1 О
«Виборці мають право збирати документи про висунення канди
дата на виборах, роз ' яснювати виборчі програми, підтримувати
кандидатів та організовувати зустрічі в рамках виборчої кампанії .. .»
(«Barmely valaszt6polgar gyйjthet je/6/tet аjап/6 szelveпyeket, ismertethet
va/as z tasi programot, nepszerйsfthet Je/6/tet, szeгvezhet valasztasi gyйlest... »)
Пункт З статті 1О
«До кументи про висунення кандидата на виборах не можуть зби
ра ти ся в осіб , які про ходять службу в збройних силах чи збройних
формуваннях , ... що несуть постову службу, або під час виконання
такими особами своїх обов'язків ... »
(«Nem gyйjthet6 je/6/tet аjап/6 szelveny .. . а fegyveres er6knel, а
rend6rsegnel ... szolgalati viszonyban Іеv6 szemelyt6!, а szolgalati helyen vagy
szolgalati fe/adat teljesftese k6zben ... »)
16. У Законі No 55 1990 року про правовий статус членів парламен
ту, в редакції, чинній на час , який розглядається у справі, зазначено:
22
Пункт 1 статті 1
«Роботодавці працівників (службовців), які є кандидатам и на пар
ламентських виборах... , надають їм, за клопотанням, неоплачувану
відпуст ку з моменту їх ньої реєстрації як кандидатів і до завершення
в и борів або , у разі їхнього обрання, до моменту, коли вони присту
пають до виконання своїх обов'язків».
(« Az orszaggyй/esi kep vise/6.. . je/6/tet je/6/tsegenek nyilvantartasba
vetelet6! а valasztasanak befejezeseig, illetve megvalasztasa eseten а
mandatuma igazo/asaig а munkaltat6 - keresere - k6teles fizetes пе/kй/і
szabadsagban reszesfteni») .
Пункт 4 статті 1 (у редакції, чинній до ЗО вересня 1994 року)
«Пункт 1 ... [статті 1] застосовується відповідним чином до
к андидатів, ... я к і служать
...у
поліції .. .»
(«А ... rend6rsegnel ... szolgalati viszonyban ... а.116 kepvise/6je/6!tre az [1.§]
(1) ... bekezdes rendelkezeseit ke/1 megfele/6en alkalmazni» ) .
Пункт 1 статті 8 (у редакції, чинній до З квітня 1997 року)
«Член парламенту ... усуває будь-яку ситуацію, н есу м існу з й ого
посадою, упродов ж тридцяти днів з м оменту всту п у н а посаду ... »
(«А kepvise/6 а mandatuma eгvenyessegenek megal/apftasat6! .. . szamftott
harminc пароп Ье/Ш k6teles а vele szemben fenna/16 6sszeferhetet!ensegi okot
megszйntetni .. _, , )
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2 002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
17. У Закон і No 64 1990 року про вибори членів місцевих органів
влади та мер і в, у редакції, чинній на час, що розглядається у справі , за
значено:
Пункт 1 статті 23
«Виборці мають право роз'яснювати виборчі програми, агітувати
за кандидатів чи організовувати зустрічі в рамках виборчої кампа
нії .. . за тридцять чотири дні до дати виборів».
(«Barme ly va laszt6po/gar - а szavazast теgеІдzд 35. napt6/ - ismertethet
valasztasi programot, nepszerйsfthet jelдltet, szervezhet valasztas i gyйlest ... »)
П ункт 1 статті 25
«Виборець, який здійснює своє право голосу в окремому вибор
чому окрузі, має право висувати кандидатів [у даному виборчому
окрузі]».
(«Jelдltet ajanlhat az а va laszt6polgar, aki а valaszt6kerйletben
valaszt6jogat gyakorolhatja ... »)
18. У Законі No 34 1994 року про поліцію (Закон 1994 року про по
ліцію), який набрав чинності 1 жовтня 1994 року, зазначено:
Пункт З статті 2
«Поліція виконує свої обов'язки без впливу будь-якої партії » .
(«А Rendдrseg а fe ladatanak ellatasa soran partbefolyast6! mentesen jar еІ. »)
Пун кт 9 статті 7
«Якщо працівник поліції має намір балотуватися кандидатом на
виборах до парламенту, місцевого органу влади або на посаду ме
ра, він повинен заздалегідь попередити начальника поліційного
управл і ння [в якому він служить] про свій намір . У такому випадку
перебування його на службі зупиняється з дня, коли до виборів за
лишається шістдесят дн і в, і до дня оприлюднення результатів
виборів».
(«На а rendдr orszaggyй lesi vagy helyi дnkormanyzati kepviselдi, illetдleg
polgarmesteri valasztason jelдltkent indul, kдteles е szandekat а rendдri szerv
vezetдjenek elдzetesen bejelenteni. А valasztas napjat теgеІдzд 60 . napt6!
kezdдdдen а valasztas eredmenyenek kдzzetete leig а szolgalati jogviszonya
szйnete/») .
Пункт 1 О статті 7
«Праці вники поліції мають право вступати до професій н их ч и ін
ших організацій, мета яких полягає в захисті ч и представ ництві їхніх
інтересів і пов'язана з виконанням професійн их обов ' яз к ів, а також
обіймати посади в таких організаціях; членство і діяльність у таких
організаціях не повинно завдавати будь-якої шкоди кар'єрному
зростанню. П раці вн ик поліції повинен повідомити начальника
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Комента рі . 2'2002
23
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
поліційного управління [в якому він служить] про членство або намір
вступити до організації, яка не пов'язана з його професійними
обов'язками . Начальник [відповідного] поліційного управління має
право заборонити цьому працівникові поліції стати чи залишатися
членом такої організації, якщо це не сумісно з його професійною
діяльністю чи функціями працівника поліції або якщо це стоїть на за
ваді чи загрожує інтересам поліції. Така заборона оформляється у
вигляді рішення. Це рішення може бути оскаржене в апеляції до
начальника вищого поліційного органу. Рішення органу вищого рівня
стосов140 апеляції може бути оскаржене в судах».
(«А rendor а hivatasaval osszefйggo szakmai, erdekvedelmi,
erdekkepviseleti szervezetnek tagja /ehet, аЬЬап tisztseget va/lalhat, е tagsagi
viszonya es tevekenysege miatt szolgalati jogviszonya koreben hatranyt пет
szenvedhet. А rendor koteles а hivatasaval ossze пет fйggo tarsadalmi
szervezettel fenna/16, illetoleg az ujonnan !etesй/6 tagsagi viszonyt elozetesen а
rendori szerv vezetojehez bejelenteni. А rendori szerv vezetoje а tagsagi
viszony fenntartasat vagy letesfteset megtilthatja, ha az а rendori hivatassal
vagy szolgalati beosztassal пет egyeztethet6 ossze, illet6/eg а szolgalat
erdekeit serti vagy vesze!yezteti. Е dontest hatarozatba ke/1 foglalni. А hatarozat
еІІеп а felettes szerv vezetojenel panasszal lehet еІпі. А felettes szervnek а
panasz kivizsga/asa eredmenyekent hozott hatarozata а bfr6sag elott
megtamadhat6» ).
19. В Указі No 1/1990 від 1О січня 1990 року міністра внутрішніх
справ (Указ 1990 року), який встановлював службові правила діяльності
поліції і який був чинним до 30 березня 1995 ро ку, зазначено:
24
Правило 430
«... У приміщеннях полщII не допускається жодна партійно-полі
тична діяльність; під час службових зборів не допускається обгово
рення будь-яких питань, я кі стосуються партійної політики».
(« ... А rendorsegen partpolitikai tevekenyseg пет tolytathat6, munkahelyi
ertekezleteken partpolitikai kerdesek пет targyalhat6k» ).
П рави ло 432
«Працівники поліції .. . мають право формуват и й підтримуват и
громадські організації [tarsadalmi szervezet] (профспілки, масові рухи,
організації, які захищають їх ні інтереси, асоціації тощо), за в и н ят ком
політичних партій і за умови, що цілі таки х о р ганізацій не суперечать
правови м поло женням і правилам, я к і регулюють пол і ці й ну службу» .
(«Rend6r6k 6nmagukb6/ - part kivete!evel -
...
а szolgalati viszon yra
vonatkoz6 jogszaЬalyokkal, rendelkezesekkel пет ellentetes сеІи tarsadalmi
szervez etet
letrehozhatnak
es
mй kodtethetne k (szakszervezet,
tomegmozgalom, erdekkepviseleti sz ervezet, egyesй!et s tb. »)
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Правило 433
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
«Працівники поліції мають право вступати до будь-якої громадсь
кої організації [tarsadalmi szervezet] і, зокрема, до політичної партії,
заснованої законним чином і зареєстрованої судом. Членство пра
цівників поліції в організації чи їхні партійні зв'язки не дають їм жод
них переваг і не стають на заваді їхній професійній кар'єрі».
(«А rend6r ЬаrтеІу t6rvenyesen megalakult, illetve bfr6sag altal
nyi!vantartasba vett tarsadalmi szervezetnek - beleertve а politikai partot is -
tagja lehet. Szervezeti hovatartozasa, partallasa miatt szolga!ati viszonya
kereteben semmife!e еІ6пуЬеп vagy hatranyban пет reszesfthet6»).
Правило 434
«У приміщеннях полі ції не допускається демонстрація партійних
значків (емблем) та символів. Під час виконання службових
обов'язків працівники поліції повинні утримуватися від носіння
значків, які вказують на їхню політичну орієнтацію».
(«А rendorseg hivata!i helyisegeiben, korleteiben partok Jelvenyei, Jelkepei
пет helyezhetok е!. А rendor szolgalatban politikai hovatartozasara uta /6
jelvenyt пет viselhet»).
Правило 435
«Працівники поліції не повинні на прохання політичних партій ви
ступати експертами або радниками з питань поліційної служби, за
винятком випадків, коли вони дістають на це дозвіл міністра
внутрішніх справ».
(«А rend6r partok reszere а rend6ri szolgalattal 6sszefйgg6 kerdesekben
szakert6i, szaktanacsad6 feladatokat csak а be/йgyminiszter eпgedelyevel
vegezhet» ).
Правило 437
«У приміщеннях поліції право на свободу зібрань може бути
здійснене лише з дозволу вищого начальника, спільного для всіх
організаторів [будь-якого зібрання]».
(«А rend6rseg objektumaiban а gyй!ekezesi jog csak а szervez6k k6z6s
el6/jar6inak engedelyevel gyakorolhat6» ).
Правило 438
«Працівники поліції мають право бр_ати участь у законним чином
організованих ... зборах (мирних зібраннях, процесіях та демонстра
ціях) у вільний від роботи час. Під час таких заходів вони повинні
утримуватися носити уніформу, за винятком випадку, коли метою
таких зборів є представництво чи захист інтересів, пов 'язаних з
[поліційною] службою. Вони повинні утримуватися від носіння
службової зброї чи іншої вогнепальної зброї, якою вони володіють
П рактика Європейського суду з прав людини
Рішен н я. Коментарі. 2'2002
25
•
П овні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
26
на законних підставах. У разі видання розпорядження про розпуск
зборів вони повинні негайно залишити місце їх проведення».
(«А rendдr szabad idejeben reszt vehet а .. . jogszerйen tat1ott
rendezvenyen (Ьekes дsszejдvetelen, felvonulason, tйntetesen) . /Іуеп esetben
egyenruhat csak akkor viselhet, ha а rendezveny ce/ja а szolga.Jati viszonnyal
дsszefйggд erdekek kepviselete, vedelme. Szolga.Jati vagy mas jogszerйen
tat1ott Jдfegyveret пет tat1hatja maganal. На а rendezveny feloszlatasara kerйl
sor, kдteles а helyszfnt azonnal дnkent elhagyni») .
Пр а вило 470
«Працівники поліції мають право, на прохання преси чи радіо- або
телевізійних станцій, ... робити заяви стосовно питань, пов'язаних з
безпекою дорожнього руху, громадською безпекою чи певними пра
вопорушеннями, за умови збереження ними [при цьому] конфіден
ційності службової інформації, дотримання принципу презумпції
невинуватості, поваги до особистих прав [szemelyiseghez fйzдdд jogok],
а також незавдання шкоди розглядові та розслідуванню справ ... »
(«А rendдr, а sajt6, а radi6 es а televfzi6 megkeresese a/apjan а
kozlekedes- ,
а kдzbiztonsag kerdeseirдl, egyes bйncselekmenyekrдl, а
szolgalati titok megorzesevel, az йgyek vizsgalatanak es felderftesenek
veszelyeztetese пеІkйІ, valamint az at1atlansag velelmenek figyelembe vetelevel
es а szeme/yiseghez fйzдdд jogok tiszteletben tat1asaval ... nyilatkozhat ... »)
Правило 472
«.. . [Працівники поліції] мають право читати лекції або брати
участь у радіомовни х чи телевізійних програмах з питань політики,
науки, літератур и чи спорту без попереднього дозволу, але за від
сутності будь-якого пос илання на їхню поліційну службу».
(« .. . [А rendдr] politikai, tudomanyos, szepirodalmi es spot1 temaju
elдadasokat, szereplest (а radi6ban es а televfzi6ban is) engedely пеІkйІ
vallalhat rendдri a.1/asara va/6 utalas пеІkй/»).
Правило 473
«Працівники поліції мають право робити заяви та публікувати
статті у в идання х М іністерства внутрішні х справ , не дістаючи на це
дозволу, але дотр и мую ч ись прав ил збереже нн я службової та офіці й
ної таємн и ці» .
(«А Belйgyminiszterium lapjaiban а szolgalati- es az allamtitokra vonatkoz6
szаЬг.Іуоk betat1asaval а rendor engedely пеІkйІ nyilatkozhat es publikalhat»).
Правило 474
« Працівн ики поліції мають право публікувати п ідручн ики й до ку
ментальну л ітературу, я кі стосуються пол і ці йн ої діяльності , ли ше
діставш и на це попередні й дозвіл ... »
(«А rendдri vonatkozasu kerdeseket targy a/6 szak- es teny irodalmi mй ve t а
rendдr csak e/дzetes engedel/y e/ jelentetheti me g ... »)
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2 '2002
Правило 477
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
« Працівники поліції мають право публікувати художні твори ... та
праці з питань науки, політики чи спорту... , не пов'язані з поліційною
діяльністю, не дістаючи на це попереднього дозволу, але за відсут
ності будь-якого посилання на їхню поліційну службу».
(«А rendor - а rendori al!asra va/6 utalas пеІkйІ - szabadon kozolheti,
illetve kiadhatja а пет rendori vonatkozasu szepirodalmi ... , tudomanyos,
politikai kerdeseket targya/6, sporttal foglalkoz6 mйveit ... »)
20. Указ No 3/1995 від 1 березня 1995 року міністра внутрішніх справ
(Указ 1995 року), який прийнято згідно із Законом про поліцію 1994
року з метою виконання йо го положень і яким встановлено службові
правила діяльності поліції, набрав чинності 31 березня 1995 року. У
ньому зазначено:
Пункт 5 статті 106
«Працівники поліції, виступаючи як такі або як експерти, не по
винні робити заяви пресі чи брати участь у радіомовних чи телеві
зійних програмах або у фільмах, за винятком випадків, коли їм
дозволяє це зробити начальник державної поліції або один з його
заступників. Дозвіл не потрібен для проведення наукових чи куль
турно-просвітницьких лекцій або для будь-яких інших публічних
виступів такого характеру (зокрема й для участі в радіомовних чи
телевізійних програмах), якщо під час заходу немає посилання на
поліційну службу».
(«А rendor а rendorseg kepviselojekent, szakertojekent а sajt6ban, а radi6
es televfzi6 mйsoraiban, filmekben csak az orszagos rendorfokapitany, illetve
helyettesei elozetes hozzajarulasaval szerepelhet. А rendori allasra utalas
пеІkйІ tartott tudomanyos, kultura/is e/6adasok megtartasahoz, іІуеп iranyu
egyeb kozszerepleshez beleertve а radi6ban es televfzi6ban torteno szereplest
is) engede/y пет ke/1»).
Пункт 6 статті 106
«Працівники поліції мають право робити заяви та публікувати
статті в поліційних виданнях без дозволу, однак дотримуючись пра
вил збереження службової та офіційної таємниці».
(«А rendorseg /apjaiban а szolgalati es az allamtitokra vonatkoz6 szaЬalyok
betartasava l а rendor engedely пеІkйІ nyilatkozhat es publikalhat»).
Пункт 9 статті 106
«Працівники поліції, діючи як службові особи, не виступають пуб
лічно, за винятком випадків, коли вони мають дозвіл на це началь
ника поліційного управління. Під час такого виступу працівники полі
ції утримуються від політичних заяв і виявляють нейтральне ставлен
ня до будь-якої громадської організації [tarsadalmi szervezetek]».
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
27
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
(«Nyilvanos szerepleshez (ha az rend6rkent t6rtenik) engedelyt ke/1 kerni а
rend6rf6kapitanyt6!. А rend6r іІуеп k6zeleti szereplese soran tart6zkodjek а
politikai nyilatkozatokt6!, magatartasa а tarsadalmi szervezeteket illet6en
semleges legyen»).
Пункт 1 О статті 106
«Працівники поліції мають право брати участь у законним спосо
бом організованих ... зборах у вільний від роботи час . Під час таких
заходів вони повинні утримуватися від носіння форми одягу та
службової зброї чи іншої вогнепальної зброї, якою вони володіють
на законних підставах. У разі видання розпорядження про розпуск
зборів вони повинні негайно залишити місце їх проведення».
(«А rend6r szabad idejeben reszt vehet а ... Jogszerйen tartott
rendezvenyen. 1/уеп esetben egyenruhat пет viselhet. Szolgalati vagy mas
Jogszerйen tartott !6fegyveret пет tarthatja maganal. На а rendezveny
feloszlatasara kerйl sor, k6teles а he lyszfnt azonnal 6nkent elhagyni»).
ПРОВАДЖЕННЯ В КОМІСІЇ
21. Пан Ласло Реквеньї звернувся із заявою до Комісії 20 квітня
1994 року. Він стверджував, що згадані заборони, передбачені пунктом
4 статті 40/В Конституції Угорщини, порушують його права за статтями
10 і 11 Конвенції, взятими окремо або в поєднанні зі статтею 14.
22. Комісія оголосила заяву (No 25390/94) прийнятною 11 квітня
1997 року . У своїй доповіді від 9 липня 1998 року (колишня стаття 31
Конвенції) вона висловила думку, що допущено порушення статті 1О (21
голос проти 9); що жодного порушення статті 11 (21 голос проти 9) не
допущено; що немає необхідності розглядати скаргу заявника, подану з
посиланням на статтю 14, взяту в поєднанні зі статтею 1О (25 голосів
проти 5), і що жодного порушення статті 14, взятої в поєднанні зі
статтею 11 (22 голоси проти 8), не допущено. Повний текст думки
Комісії та чотири окремі думки, що не збігаються з позицією більшості,
містяться в доповіді, наведеній у додатку до цього рішення Суду1.
ОСТАТОЧНІ ПОДАННЯ ДО СУДУ
23. У меморандумі заявник звертався до Суду з проханням визнати,
що держава-відповідач порушила свої зобов'язання за статтями 1О і 11
Конвенції, взятими окремо або в поєднанні зі статтею 14, і присудити
йому справедливу сатисфакцію згідно зі статтею 41.
Уряд, зі свого боку, попрохав Суд відхилити скарги заявника, подані
з посиланням на статті 1О і 11 Конвенції, взяті як окремо, так і в
поєднанні зі статтею 14.
1 Примітка канцелярії: З практичних міркувань цей додаток буде надруко
вано лише разом з остаточною версією судового рішення (в офіційному збір
нику вибраних рішень та ухвал Суду), але копію доповіді Комісії можна
одержати в канцелярії Суду .
28
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
ЩОДО ПРАВА
І . СТВЕРДЖУВАН Е ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 10 КОН ВЕНЦІЇ
2 4 . Заявник стверджував, що заборона брати участь у «політичній
діяльності» , передбачена пунктом 4 статті 40/В Конституції Угорщини,
становить невиправдане втручання в його право на свободу вираження
поглядів, що є порушенням статті 1О Конвенції, у якій сказано :
«1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і пере
давати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і
незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вима
гати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінемато
графічних підприємств.
2. Здійснення ци х свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам,
обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадської
безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам , для охоро
ни здоров'я або моралі , для захисту репутації або прав інших осіб,
для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для
підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним и в
демократичному суспільстві» .
25. Комісія дійшла того самого висновку, тобто що оскаржена забо
рона сформульована нечітко й розпливчасто, а отже, не може вважа
тися «встановленою законом», як цього вимагає пункт 2 статті 1О.
Уряд не заперечував того, що заявник має право посилатися на
їарантії статті 1О, так само як і того, що ця заборона становила втручан
ня в його права, передбачені цією статтею . Однак Уряд стверджував,
що втручання здійснене на підставі пункту 2 статті 1О .
А. Щодо застосов ності статті 1О та наявності втручання
26. На думку Суду, докази того, що ведення діяльності політичного
характеру підпадає під сферу застосування статті 1О , не потрібні ,
оскільки свобода політичної дискусії становить окремий аспект свободи
вираження поглядів. Фактично саме свобода політичної дис кусії є
стрижнем концепції демократичного суспільства (див . рішення у справі
« Лінїенс проти Австрії» (Lingens v. Austria) від 8 липня 1986 року, серія А,
No 103, с. 26, п. 42). Крім того , передбачен і статтею 10 Конвенції
їарантії поширюються на війсь ковослужбовців та державних службовці в
(див. рішення у справі «Енїель та інші проти Нідерландів» (ЕпgеІ and
Others v. the Netherlands) від 8 червня 1976 року, серія А, No 22, с. 41-42,
п. 1ОО; та у справі «Воїт проти Німеччини» (Vogt v. Germany) від
26 вересня 1995 року, серія А, No 323, с. 22-23, п. 43) . Суд не вбачає
Практика Європейського суду з прав людини
Р ішення. Коментар і . 2'2002
29
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
-
підстав робити інший висновок стосовно працівників поліції, і ті, хто
постав перед Судом, це не оспорювали.
Не спростовували також і того, що згадана заборона, обмеживши
право заявника на участь у політичній діяльності, становила втручання у
здійснення права на свободу вираження поглядів . Суд, зі свого боку,
також визнає, що мало місце втручання у право заявника на свободу
вираження поглядів.
В. Чи були підстави для втручання
27. Таке втручання становитиме порушення статті 10, якщо не
можна довести, що воно «встановлене законом», має законну мету чи
цілі, визначені в пункті 2, і є «необхідним у демократичному суспільстві »
для забезпечення цієї мети (цілей).
1. Чи було втручання «встановлене законом»
а) Подання тих, хто постав перед Судом
і) Подання заявника
28. Заявник доводив, що заборона, про яку йдеться, має неприй
нятно загальний характер і може тлумачитися свавільно. Розпливчастий
характер конституційної заборони політичної діяльності суперечив
будь-якому законові нижчого рівня, який дозволяє займатися певною
діяльністю політичного характеру. Оскільки поняття «політичної діяль
ності» не визначене в жодному угорському законі, не можна було пе
редбачити, чи підпадає певна діяльність під цю заборону. Ця юридична
ситуація існувала з 1 січня 1994 року, і прийняті пізніше закони, зокрема
й Закон 1994 року про поліцію, не виправили її.
іі) Подання Уряду
29. Під час провадження в Комісії Уряд доводив, що Закон 1994
року про поліцію та Указ 1995 року забезпечили досить повне правове
підr'рунтя для визначення обмежень стосовно участі працівників поліції в
політичній діяльності у спосіб, який відповідає пункту 2 статті 1О.
30. У поданні, викладеному в Суді, Уряд послався на статтю 78 Кон
ституції Угорщини (див. пункт 13 вище). Маючи на увазі стверджувану
суперечність між конституційною забороною і дозволом, передбаченим
законом нижчого рівня, Уряд пояснив, що ці два положення не перебу
вають у конфлікті, а доповнюють одне одне. Він стверджував, що в
правовій системі Угорщини склалася практика, коли певні положення
Конституції можуть мати належне тлумачення лише у поєднанні із зако
нодавством нижчого рівня, яке доповнює та роз'яснює їхній точний
зміст. Згідно із сучасною законодавчою методикою, визначення загаль
них понять, вжитих у законах вищого рівня , часто залишається за зако
нами нижчого рівня - законотворчий метод, загальноприйнятий при
наймні в правових системах континентальних держав, що його у
30
Практика Європейського суду з прав людини
Р ішення . Комента рі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
принципі ніколи не заперечували органи Конвенції. Загалом Конститу
ційний суд був правоможний встановити будь-яку потенційну супереч
ність між Конституцією та іншим законодавством.
31. Крім того, законодавство, чинне як до, так і після прийняття
Закону 1994 року про поліцію та Указу 1995 року, задовольняло вимоги
передбачуваності, причому два останні документи просто розшифрува
ли вже чинні положення. Отже, конституційне обмеження, про яке
йдеться, було «встановлене законом» протягом усього часу до набран
ня ним чинності . До 1 жовтня 1994 року умови ведення різних видів
діяльності політичного характеру, в якій працівникам поліції завжди
дозволялося здійснювати певні права стосовно свободи вираження
поглядів, викладені, зокрема, в Законі No 34 1989 року про парла
ментські вибори, Законі No 55 1990 року про правовий статус членів
парламенту, Законі No 64 1990 року про вибори членів місцевих органів
влади та мерів, Законі No 17 1989 року про референдуми (право збира
ти «документи про висунення кандидата на виборах», роз'яснювати
виборчі програми," підтримувати кандидатів та організовувати зустрічі в
рамках виборчої кампанії, висувати кан дидатів на виборах, голосувати і
виступати кандидатом на виборах до парламенту, до місцевих органів
влади і на посаду мера, а також брати участь у референдумах), а також
в Указі 1990 року (право вступати у профспілки, асоціації та інші орга
нізації, які представляють та захищають інтереси працівників поліції,
брати участь у мирних зібраннях, робити заяви в пресі, брати участь у
радіомовних чи телевізійних програмах або публікувати праці, які
стосуються політики, тощо) (див. пункти з 14 по 17 та 19 вище).
ііі) Подання Комісії
32. У своїй доповіді Комісія, розглянувши відповідне національне
право, наведене Урядом у провадженні в Комісії, зауважила, що Закон
1994 року про поліцію та Указ 1995 року набрали чинності лише в
жовтні 1994 року та березні 1995 року, відповідно. Отже, Комісія дійшла
висновку, що протягом періоду, який розглядається, оскаржуване обме
ження їрунтувалося виключно на пункті 4 статті 40/В Конституції. Крім
того, Комісія вважала, що поняття «політична діяльність» не чітко сфор
мульоване й неконкретне і що Уряд не навів жодного прецедентного
рішен ня з тлумаченням цього поняття. Таким чином, конституційне
обмеження саме по собі не достатньо визначене, що не дало заявнико
ві змогу реїулювати свої дії в цьому відношенні. Комісія зробила висно
вок, що у зв'язку з цим не задоволено вимогу передбачуваності і, отже,
втручання не «вста новлене законом».
33. У поданні до Суду представник Комісії пояснила, що низка зако
нів, на які Уряд посилався у своєму меморандумі, зокрема Указ 1990
року, були ухвалені ще до того, як прийнято оскаржувану поправку до
Конституції . Єдиними правовими положеннями, які можна вважати
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
такими, що наводять подальше визначення конституційного обмеження
політичної діяльності працівників поліції, містилися в Законі про поліцію
1994 року та Указі 1995 року. Отже, лише тоді, коли Закон про поліцію
1994 року та Указ 1995 року набрали чинності, правова ситуація стала
відповідати вимозі передбачуваності.
Ь) Оцінка Суду
34. Згідно з усталеною прецедентною практикою Суду , однією з
вимог, що випливають зі слів «встановлений законом», є вимога перед
бачуваності. Таким чином, норма не може вважатися «законом», якщо
вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає громадянинові
змогу керуватися цією нормою у своїх діях: він має бути здатний -
якщо необхідно, за допомогою відповідної консультації - передбачити,
достатньою за даних обставин мірою, наслідки, які може спричинити
дана дія. Передбачуваність цих наслідків з абсолютною певністю не
потрібна: досвід показує, що цього досягти неможливо. Хоча певність,
безумовно, бажана, прагнення забезпечити її може призвести до
надмірної ригідності, тимчасом як закон має завжди відповідати обста
винам, що змінюються. Отже, чимало законів неодмінно формулюються
більшою чи меншою мірою нечіткими термінами, тлумачення та засто
сування яких є питанням практики (див. рішення у справі «"Санді Таймс"
проти Сполученого Королівства» (No 1) (Sunday Тітеs v. the United Кingdom
(по. 1) від 26 квітня 1979 року, серія А, No 30, с. 31, п. 49) та у справі
«Коккінакіс проти Греції» (Kokkinakis v. Greece) від 25 травня 1993 року,
серія А, No 260-А, с. 19, п . 40). Роль судового розгляду полягає саме в
тому, щоб розвіювати такі інтерпретаційні сумніви, якщо вони є (див.,
mutatis mutandis, рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni
v. France) від 15 листопада 1996 року, Reports of Judgments and Decisions,
1996-V, с. 1628, п. 32). Ступінь чіткості, що має забезпечуватися у
формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може
передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою зале
жить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний
закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований
(див. згадане вище рішення у справі Вогта, с . 24, п . 48). Ступінь
чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних
положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в
інших законах.
35. Суд бере до уваги твердження Уряду про те, що пункт 4 статті
40/8 Конституції, який містить загальний термін «політична діяльність»,
слід тлумачити й розглядати у поєднанні з додатковими положеннями
різних законів, які наведено, та з Указом 1990 року (див. пункти від 14
до 17, 19 та 31 вище). Як Суд неодноразово зазначав у своїй преце
дентній практиці, тлумачити й застосовувати національне законодавство
повинні насамперед національні органи влади (див . , наприклад, рі
шення у справі «Чорхерр проти Австрії» (Chorherr v. Austria) від 25 серпня
32
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
1993 року, серія А, No 266-8, с. 35-36, п. 25). У зв'язку з тим, що заяв-
•
ник не навів будь-яких національних прецедентів протилежного змісту,
Суд вважає, що наведені Урядом докладні положення не можна вважати
такими, що суперечать загальному тексту Конституції. Крім того,
прийняття даної конституційної поправки не призвело до скасування
Указу 1990 року. Отже, коли видавалися оскаржені циркулярні листи,
цей Указ був чинним. Це означає, що в час, про який ідеться у справі,
існували базові положення, які частково дозволяли - у деяких випадках
вимагаючи наявності дозволу - і частково обмежували участь праців-
ників поліції у певних видах політичної діяльності.
36. Щодо формулювання цих положень, Суд вважає, що дії, які мо
жуть мати наслідком участь у політичній діяльності, не можна визначити
з абсолютною чіткістю. Отже, найімовірніше, є прийнятним те, що Указ
1990 року (див. пункт 19 вище) - як і Закон 1994 року про поліцію та
Указ 1995 року (див. пункти 18 та 20 вище) - встановлює умови вчи
нення дій та заняття видами діяльності, які можуть мати політичну спря
мованість. Такою діяльністю визначаються участь у мирних зборах,
виступи із заявами у пресі та з публікаціями, участь у радіомовних чи
телевізійних програмах або членство у професійних спілках, об'єднан
нях чи інших організаціях, які представляють і захищають інтереси пра
цівників поліції.
37. Суд переконався, що, за даних обставин, ці положення були
достатньо чіткими, і тому давали заявникові змогу відповідним чином
керуватися ними у своїх діях. Навіть допускаючи, що в певних випадках
працівники поліції не в змозі визначити з певністю, чи суперечитиме
дана дія - взята в контексті Указу 1990 року - пункту 4 статті 40/8
Конституції, проте вони можуть заздалегідь звернутися за порадою до
своїх начальників або домогтися пояснення закону у вигляді судового
рішення.
38. Виходячи з цих міркувань, Суд визнає, що дане втручання було
«встановлене законом», як цього вимагає пункт 2 статті 1О.
2 . Законність мети
39. У поданні Уряд стверджував, що дане конституцIине положення
призначене для деполітизації поліції, і це у період, коли Угорщина
здійснювала перехід від тоталітарного режиму до плюралістичної демо
кратії. З огляду на прихильність поліції до колишньої панівної політичної
партії, це обмеження с11ужило для захисту національної та громадської
безпеки, а також охорони порядку.
40. Ані заявник, ані Комісія не висловили думки з цього приводу.
41 . У цій справі обов 'язок, який вимагає від певних категорій дер
жавних службових осіб, зокрема працівників поліції, утримуватися від
політичної діяльності, має на меті деполітизацію таких служб і сприяння
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
33
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
таким чином консолі дації та збереженню плюралістичного демократич
ного суспільства у даній краї ні. Суд зазначає, що не лише Угорщина, а
й низка інших Договірних держав обмежують право поліції займатися
певними видами політичної діяльності. Працівники поліції наділені пов
новаженнями примусового характеру , які дають їм змогу кон тролювати
дії громадян, а в деяких кра їнах їм дозволено носити зброю під час
виконання обов'язків . Зрештою, працівники поліції перебувають на
служб і у держави. Отже , представники громадськості мають право очі
кувати, що у своїх стосунках з поліцією вони мають справу з політично
нейтральними праці вни ками, які не залучені в пол іт ичні баталії, якщо
перефразувати текст нещодавнього рішення у справі «Ахмед та інші
проти Сполученого Королівства» (Ahmed and Others v. the United Кingdom)
від 2 вересня 1998 року, Repoгts 1998-VI, с. 2376-2377, п. 53. Це рі
шення стосувалося відповідності обмежень щодо участі старших поса
довців місцевих органів влади у певних видах політичної діяльн ості
статт і 1О) . На думку Суду, бажання забезпечити, щоб вирішальну роль
поліц ії в сусп ільстві не підривала корозія політичного нейтралітету її
працівників, відповідає демократичним принципам.
Таке прагнення набуває в Угорщині особливого історичного значен
ня у зв'язку з дотеперішнім тоталітарним режимом, який значною м ірою
спирався на безпосередню прихильність поліц ії до панівної партії (див . ,
mutatis mutandis, з гадан е вище рішення у справі Воr'та, с. 25, п . 51 ).
Отже, Суд доходить висновку, що дане обмеження мало законну
мету, як того вимагає пункт 2 статті 1О, а саме - захист національної та
громадської безпеки, а також охорону порядку.
З. «Необхідність у демократичному сус піль стві»
а) Загальні принципи
42. У згаданому вище рішенні у справі Воr'та (с. 25-26, п. 52) Суд
підсумував основні принципи стосовно статті 1О, напрацьовані в його
прецедентній практиці:
і) Право на свободу вираження поглядів становить одну з неодмінни х
підвалин демократичного суспільства, одну з основних умов його
прогресу та самореалізації кожної особи . За умови дотримання пункту 2
статті 1О, це право стосується не лише тієї «інформації» чи ти х «ідей» ,
що сприймаються схвально або вважаються необразливими чи незначу
щи ми, а й такої інформації чи ідей, які викликають образу, обурення чи
занепокоєння. Такими є вимоги плюралізму , терпимості та широти
мислення, без яки х «демократичне суспільство» н еможливе . Як за з н а
чено у статті 1О, ця свобода обме жується низкою в и нятків , які , одна к ,
мають · бути чіт ко визначені, а необхідність будь-я ких обмежень м ає бути
пере к онливо встановлен а.
іі) У контексті пункту 2 статті 1О прикметник «необхідний» передбачає
наявність «нагальної суспільної потреби». Договірні держави, оцінюючи,
34
Практ ика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
чи існує така потреба, користуються певною свободою розсуду. Але це
здійснюється в безпосередньому зв'язку з європейським наглядом, що
охоплює як законодавство, так і рішення щодо його застосування, на
віть ті, які ухвалили незалежні суди. Отже, Суд уповноважений винести
остаточну ухвалу стосовно того, чи є це «обмеження» сумісним зі
свободою вираження поглядів, їарантованою статтею 1О.
ііі) Здійснюючи наглядову юрисдикцію, Суд не ставить своїм завдан
ням підміняти компетентні національні органи, але повинен перевірити,
чи відповідають статті 1О рішення, які ці органи винесли, користуючись
своїм правом на свободу розсуду. Це не означає, що нагляд обмежу
ється з'ясуванням того, чи здійснила держава-відповідач своє дискре
ційне право розумно, обмірковано й добросовісно ; для цього Суд має
розглянути оспорюване «втручання» у світлі всієї справи і визначити, чи
воно «відповідало законній меті» і чи були підстави, якими національні
органи виправдовують це втручання, «доречними і достатніми». При
чому Суд має переконатися, що національні органи застосували норми,
які відповідають принципам, втіленим у статті 10, і що вони також
виходили із прийнятної оцінки відповідних фактів.
43. У цьому самому рішенні Суд оголосив, що «ці принципи також
застосовуються до державних службовців.' Хоча держава має законні
підстави надавати дискреційні повноваження державним службовцям, з
огляду н а їхній статус, проте державні службовці - це ще й індивідууми,
що як такі мають право на захист статті 1О Конвенції . Отже, беручи до
уваги обставини у кожній справі, Суд має з'ясувати, чи було забезпе
чено справедливу рівновагу між основним правом особи на свободу ви
раження поглядів та законним інтересом демократичної держави в
тому, щоб її державна служба належним чином сприяла досягненню
цілей, наведених у пункті 2 статті 1О . Здійснюючи таку перевірку, Суд
бере до уваги , що при розгляді права державних службовців на свободу
вираження поглядів «обов'язки та відповідальність» , на які посилається
пункт 2 статті 1О, мають особливе значення, що виправдовує надання
національним органам влади певної свободи розсуду у з'ясуванні того,
чи оскаржуване втручання є пропорційним даній законній меті (с. 26,
п. 53) . Такий підхід застосовується і до військовослужбовців (див .
згадане вище рішення у справі Енїеля та інших, с. 23 та 41-42, п. 54 і
100) та працівників поліції (див. пункт 26 вище).
Ь) Застосування зазначених вище принципів до цієї справи
44. Уряд стверджував, що десятки років, які передували поверненню
в 1989-1990 роках Угорщини до демократії, поліція відкрито заявляла
про себе як про знаряддя панівної партії і брала активну участь у
реалізації партійної політики. Кадрові працівники поліції мали бути полі
тичними прихильниками панівної партії. Беручи до уваги мирну і посту
пову трансформацію Угорщини в плюралістичне суспільство без
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
35
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
загального чищення в структурах державного управління, необхідно бу
ло деполітизувати, зокрема, поліцію й обмежити право її працівників на
політичну діяльність таким чином, щоб громадяни надалі вважали її охо
ронцем демократичних інституцій, а не прихильником тоталітарного ре
жиму.
45. Ані заявник, ані Комісія не висловили думки з цього приводу .
46. Зважаючи на роль поліції в суспільстві, Суд визнав, що забезпе
чення політичної нейтральності поліції є законною метою будь-якого
демократичного суспільства (див. пункт 41 вище). Беручи до уваги істо
ричні особливості розвитку, національні органи влади деяких Договірни х
держав можуть, з метою забезпечення консолідації та підтримання
демократії, вважати за необхідне встановлювати конституційні гарантії
досягнення такої мети шляхом обмеження права працівників поліції на
ведення політичної діяльності , і зокрема на участь у політичній дискусії .
Залишається з'ясувати, чи можна вважати конкретні обмеження, які
були встановлені в даній справі, «необхідними в демократичному
суспільстві» .
4 7. Суд стверджує, що у період з 1949 до 1989 року в Угорщині
існувала одна панівна партія. У ба гатьох соціальних сферах членство в
цій партії вважалося проявом прихильності даної людини до режиму.
Така думка особливо переважала серед збройних сил та поліції, і член
ство в партії переважної більшості особового складу цих структур га
рантувало безпосередню реалізац і ю політичної волі панівної партії. Це
саме той недолік, що його покликані усунути норми щодо політичної
нейтральності поліції. Лише в 1989 році угорське суспільство спро
моглося побудувати інститути плюралістичної демократії, наслідком чо
го стали багатопартійні парламентські вибори, перші за понад сорок
років, які відбулися 1990 року . Оскаржувану поправку до Конституції бу
ло прийнято за кілька місяців до других демократичних парламентськ и х
виборів у 1994 році.
4 8 . Беруч и до уваги надану в цьому контексті національним органам
влади свободу розсуду, Суд визнає, що - особливо з огляду на істо
ричне минуле - відповідні заходи, вжиті в Угорщині з метою за х исту
поліції від пря м ого впливу партійної політики, можна вважати за такі, що
відповідають « нагальній соціальній потребі» в демократичному суспіль
стві.
4 9. Що стосується міри обмеження свободи заявника виражати свої
погляди, то, незважаючи на передбачену у формулюванні пункту 4 статті
40/В абсолютну , на перш и й погляд, заборону політичної діяльності, пр и
ознайомленні з відповідними законами видно, що за працівни к ами полі
ції фа ктично залишається право займатися пев н ою діяльністю , я к а да є
їм можливість виражати свої політичні погляди та пе реконання . Зокре ма,
36
Практика Європейського суду з пр ав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
попри існування в деяких випадках обмежень, встановлених в інтересах
служби, працівники поліції мають право роз ' яснювати виборчі програми,
висувати кандидатів та сприяти їхньому просуванню, організовувати
зустрічі в рамках виборчої кампанії, голосувати й балотуватися на ви
борах до парламенту, місцевих органів влади та на посаду мера, брати
участь у референдумах, вступати до профспілок, об'єднань та інших
організацій, брати участь у мирних зібраннях, робити заяви у пресі,
брати участь у радіомовних та телевізійних програмах чи публікувати
праці з питань політики (див. пункти 14-20 включно). За таких обставин
сфера застосування й дія оскаржуваних обмежень стосовно здійснення
заявником права на свободу вираження поглядів не виглядають
надмірними.
50. Виходячи із наведених вище міркувань, Суд доходить висновку,
що засоби, використані для досягнення поставленої законної мети, бу
ли пропорційними. Отже, оскаржуване втручання у свободу вираження
заявником своїх поглядів не порушило статті 1О .
11. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТ І 11 КОНВЕНЦІЇ
51 . Заявник стверджував, що заборона вступати до партії, встанов
лена пунктом 4 статті 40/В Конституції, порушила його право на свобо
ду об'єднання з іншими, гарантоване статтею 11 Конвенції, в якій ска
зано:
« 1. Кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу
об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і
вступати до них для захисту своїх інтересів.
2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за
винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або
громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочи
нам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і
свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві . Ця
стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на
здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил,
поліції або органів державного управління».
52 . Як Ком іс ія, так і Уряд погодилися з тим, що факти, оскаржені
заявником, потребували застосування гарантії, викладеної в статті 11, і
що заборона становила втручання у здійснення його права, передбаче
ного цією статтею . Однак вони вважали, що втручання було допущене
на п ідст авах, викладених в останньому реченні пункту 2 статті 11.
А. Подання осіб, які постали перед Судом,
стосовно того, чи було втручання виправдан и м
1. Подання заявника
53. Заявник стверджував, що, хоча правило 433 Указу 1990 року, яке
залишалося чинним до березня 1995 року, дозволяло членство
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі . 2'2002
37
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
працівників поліції у партії, пункт 4 статті 40/В Конституції прямо забо
роняв це, починаючи з 1 січня 1994 року. Ця ситуація, яка тривала п'ят
надцять місяців, була суперечливою й неконституційною.
Більше того, цілі. оскаржуваної заборони в законодавстві Угорщини
визначено не було. Фактично заборону можна було вважати лише та
кою, що служить політичним інтересам, а отже, вона не має «законної
мети», як цього вимагає пункт 2 статті 11.
54. Крім того, хоча в останньому реченні пункту 2 статті 11 немає
прямого посилання на вимогу «необхідності», дане обмеження все-таки
мало бути «необх ідним у демократичному суспільстві», щоб бути ви
правданим за цим пунктом, і даної умови не було дотримано в цій спра
ві. Той факт, що Угорщина нещодавно стала країною з плюралістичною
демократією та членом Ради Європи, не повинен давати право на
поблажливість при розгляді критеріїв, які виправдовують втручання. Так
само втручання не можна вважати «пропорційним» поставленим цілям, з
огляду на те, що дане обмеження фактично становило повну заборону
здійснення працівниками поліції свого права на свободу об'єднання .
2. Подання Уряду
55. Уряд висловив думку, що в будь-якому разі останнє речення
пункту 2 статті 11 надає достатні підстави для обмеження оскаржува
ного права на свободу об'єднання, якщо воно не виправдане першим
реченням цього пункту. На його думку, підстави, передбачені останнім
реченням, цілком незалежні від підстав, викладених у першому реченні;
інакше це положення було б зайвим.
56. Що стосується положення, викладеного в останньому реченні
пункту 2 статті 11, згідно з яким обмеження має бути «законним», Уряд
насамперед зазначив, що предметом розгляду є положення Конституції
Угорщини. У відповідь на аргумент заявника, що із січня 1994 року до
березня 1995 року правило 433 Указу 1990 року суперечило оскаржува
ним конституційним положенням, вони пояснили, що таку невизначеність
у законі мав розв'язати Конституційний суд. Уряд стверджував, що намір
деполітизувати поліцію не можна вважати «незаконним» у тому сенсі, що
це є свавіллям. З цього приводу Уряд головним чином знову наводив
свої аргументи стосовно статті 1О (див. пункти 39 і 44 вище) і ствер
джував, зокрема, що заборона членства працівників поліції у партії
призначена сприяти усуненню будь-якого прямого партійно-політичного
впливу на поліцію шляхом розриву інституційних зв'язків, які раніше
існували між збройними силами та поліцією, з одного боку, і політичними
колами - з іншого. Крім того, цю заборону не можна вважати непропор
ційною поставленій законній меті, оскільки право працівників поліції на
свободу об'єднання обмежувалося виключно по відношенню до полі
тичних партій у контексті Закону No 33 1989 року про політичні партії.
38
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
З. Подання Комісії
57. Комісія дотримувалася думки, що цю заборону слід розглядати у
світлі останнього речення пункту 2 статті 11. Щоб бути «законною», як
того вимагає це речення, обмеження має відповідати національному
законові і не допускати свавілля. Оскільки заборона встановлена Кон
ституцією, її треба розглядати як таку, що відповідає національному
законові . Щодо свавілля, Комісія нагадала, що державам треба надава
ти широке дискреційне право, яким вони користуються при забезпе
ченні захисту своєї національної безпеки (див. рішення у справі «Ліндер
проти Швеції» (Leander v. Sweden) від 26 березня 1987 року, серія А,
No 116, с. 25, п. 59 у кінці). Зважаючи на нещодавню історію Угорщини
та наслідки політичної заанїажованості поліції, яку тоталітарний режим
десятки років використовував у своїх інтересах, Комісія зазначила, що
зусилля з деполітизації поліції не можна вважати свавільними . Отже,
заборона була «законною» також у світлі ширшого змісту цього терміна
в другому реченні пункту 2 статті 11.
В. Оцінка Суду
58 . Незважаючи на автономну роль та конкретну сферу засто
сування, статтю 11 у цій справі треба також розглянути у світлі статті 1О.
Як Суд уже пояснював у попередніх рішеннях, «захист особистих думок,
передбачений статтею 1О, є однією з цілей свободи зібрань та
об'єднання, яку їарантує стаття 11 » (див. згадане вище рішення у
справі Воїта, с. 30, п. 64).
59. Останнє речення пункту 2 статті 11 - яке, безперечно, застосо
вується в цій справі - надає право державам встановлювати «законні
обмеження» щодо здійснення працівниками поліції права на свободу
об'єднання. Як і Комісія, Суд вважає, що під терміном «законний» у
цьому реченні мається на увазі та сама концепція законності, про яку
йдеться в інших таких самих чи подібних формулюваннях у Конвенції,
зокрема у словосполученнях «відповідно до закону» і «встановлений
законом», які містяться у другому пункті статей 9, 1О та 11 . Як згаду
валося вище стосовно статті 1О, концепція законності в Конвенції, окрім
вимоги відповідності з національним законом , вимагає також забезпе
чення певної якості національного закону, наприклад, передбачуваності,
і взагалі вимагає відсутності свавілля (див. пункт 34 вище) .
60. У зв'язку з критичною оцінкою заявником підстав, передбачених
національним законом для даного обмеження (див . пункт 53 вище), Суд
знову наголошує на . тому, що тлумачити і застосовувати національне
законодавство мають передусім національні органи влади, особливо
якщо є необхідність пояснення нечітких формулювань (див . рішення у
справі «S .W . проти Сполученого Королівства» (S. W . v. the United Кingdom)
від 22 листопада 1995 року, серія А, No 335 - В, с . 42, п. 36, а також
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2'2002
39
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
згадані вище рішення у справах Чорхерра та Кантоні). Однак у цій спра
ві заборона, яка міститься в пункті 4 статті 40/В Конституції, стосовно
членства працівників поліції у політичних партіях сформульована чітко
(див . пункт 13 вище), і не здається спірним те, що підпорядковане зако
нодавство, запроваджене років на чотири раніше (правило 433 Указу
No 1/1990 від 1О січня 1990 року - див. пункт 19 вище), змогло вплину
ти на сферу застосування цієї заборони. За цих обставин Суд доходить
висновку, що правове становище було достатньо чітким, щоб заявник
міг керуватися ним у своїх діях, а отже, що вимогу передбачуваності
задоволено . Крім того, Суд не вбачає підстав для висновку, що обме
ження, встановлене стосовно здійснення заявником свого права на
свободу об'єднання, є свавільним. Отже, оскаржуване обмеження було
«законним», як того вимагає пункт 2 статті 11.
61. У цій справі також немає необхідності вирішувати спірне питання
про те, якою мірою дане втручання, з огляду на друге речення пункту 2
статті 11, звільняється від необхідності задоволення інших умов, окрім
умови законності, наведеної у першому реченні цього пункту. На підста
вах, викладених вище стосовно статті 1О (див. пункти 41 , 46-48 вище),
Суд вважає, що в будь-якому разі втручання у право заявника на сво
боду об'єднання задовольняє ці умови (див., mutatis mutandis, згадане
вище рішення у справі Воїта, с. 31, п. 68).
62. Загалом можна вважати, що втручання було правомірним на під
ставі пункту 2 статті 11. Отже, порушення статті 11 не допущено.
11. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 14 КОНВЕНЦІЇ,
ВЗЯТОЇ У ПОЄДНАННІ ЗІ СТАТТЕЮ 10 АБО 11
63. Заявник також стверджував, що оскаржувана заборона займа
тися політичною діяльністю та вступати до партії мала дискримінаційний
характер . Він посилався на статтю 14 Конвенції, в якій сказано:
«Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, їаранту
ється без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору
шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного
або соціального походження, належності до національних меншин,
майнового стану, народження або інших обставин».
64. У своєму меморандумі заявник не порушував питання з посилан
ням на статтю 14, узяту в поєднанні зі статтею 1О .
Що стосується статті 14, взятої в поєднанні зі статтею 11, він ствер
джував, що для заборони членства в партії немає жодних об'єктивних і
розумних підстав як по відношенню до працівників поліції, так і щодо
інших груп державних службовців . Практично питання партійної належ
ності мало дуже обмежений зв'язок з обов'язками та функціями, які ви
конує склад збройних сил та поліції. Будь-яка дискримінація стосовно
40
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
можливості вступу до партії не повинна грунтуватися на забороні
неприйнятно загального характеру.
65. У поданні Уряд стверджував, що дані обмеження були встанов
лені не лише стосовно працівників поліції, а й щодо складу збройних
сил, суддів, суддів Конституційного суду та державних прокурорів. За
його словами, будь-яка відмінність між працівниками поліції та іншими
групами громадян у здійсненні права на свободу вираження поглядів і,
mutatis mutaпdis, свободу об'єднання може бути правомірною на під
ставі відмінностей між умовами військового та цивільного життя і,
зокрема, з огляду на відмінність обов'язків та функцій військовослуж
бовців і працівників поліції. З цього приводу Уряд посилався на згадане
вище рішення у справі Енгеля та інших (с. 42, п. 103).
66. Комісія не визнала за необхідне розглядати скаргу заявника, у
якій він посилався на статтю 14, взяту у поєднанні зі статтею 1О.
Що стосується статт і 14, взятої у поєднанні зі статтею 11 , Комісія
зазначила, що особливий статус заявника вона взяла до уваги, коли
розглядала підстави для даної заборони, які містяться в пункті 2 статті
11. Комісія визнала, що ці міркування так само чинні у контексті статті
14, і дійшла висновку, що не було жодних ознак дискримінації на по
рушення цієї статті, взятої у поєднанні зі статтею 11.
67. Висновки Суду про те, що оскаржувані обмеження не становлять
порушення статей 10 і 11 (див. пункти 50 і 62 вище), не заважають зро
бити висновок про порушення статті 14 Конвенції. Хоча фактично га
рантія, закладена в статті 14, не існує незалежно у тому сенсі, що за
умовами цієї статті вона стосується виключно «прав та свобод, викладе
них у цій Конвенції», захід, який сам по собі відпоsідає вимогам статті,
що гарантує дане право або свободу, може становити порушення цієї
статті, якщо її розглядати у поєднанні зі статтею 14 у зв'язку з дискри
мінаційним характером такого заходу (див. справу, яка «стосується
певних аспектів законів щодо вживання мов у системі освіти Бельгії» (по
суті), рішення від 23 липня 1968 року, серія А, No 6, с. 33-34, п. 9).
68. Міркування, на яких грунтуються висновки Суду про те, що втру
чання у право заявника на свободу вираження поглядів та об'єднання
було правомірним на підставі пункту 2 статті 1О та пункту 2 статті 11,
уже враховували особливий статус заявника як працівника поліції (див.
пункти 41, 46-49 і 69 вище). Ці міркування так само чинні в контексті
статті 14, і, навіть припускаючи можливість порівнянності статусу пра
цівників поліції зі статусом звичайних громадян, вони виправдовують
оскаржувану різницю в підходах. Отже, порушення статті 14, взятої у
поєднанні зі статтею 1О або 11, допущено не було.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
41
•
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
На цих підставах Суд
1. Постановляє одноголосно, що порушення статті 1О Конвенції до
пущено не було.
2. Постановляє шістнадцятьма голосами проти одного, що порушен
ня статті 11 Конвенції допущено не було.
З. Постановляє одноголосно, що порушення статті 14 Конвенції, взя
тої у поєднанні зі статтями 1О або 11, допущено не було.
Вчинено англійською та французькою мовами й оголошено на
відкритому засіданні у Палаці прав людини, Страсбург', 20 травня 1999
року .
Пол Махоуні,
заступник Секретаря Суду
Люціус Вільдхабер,
Голова Суду
Відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74
Реїламенту Суду, до цього рішення додано окрему думку судді
Фішбаха, яка частково не збігається з позицією більшості.
л. в.
П.Дж. М.
ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ ФІШБАХА,
ЯКА ЧАСТКОВО НЕ ЗБІГАЄТЬСЯ З ПОЗИЦІЄЮ БІЛЬШОСТІ
Хоч я погоджуюся з більшістю, що не допущено порушення статті 1О,
мені шкода, але я не можу приєднатися до їхньої думки, що не було
порушено статтю 11 Конвенції.
Читаючи протоколи з підготовки Конвенції (travaux preparatoires), у
місці, де йдеться про статтю 11 Конвенції (див. пункти ІХ, сторінки 18 і
19), знаходжу, що обмеження свободи об'єднання мають бути не лише
законними, як цього вимагає друге речення пункту 2 статті 11, а й
необхідними в демократичному суспільстві.
Я не бачу жодного ПЕ?реконливого арїументу, який у плюралістично
му демократичному суспільстві міг би виправдати заборону на членство
у політичній партії.
Навпаки, я вважаю, що сумний досвід, здобутий за часи комуністич
ного режиму, мав підштовхнути політичне керівництво дотримуватися
нового підходу, який би забезпечував консолідацію демократичного
42
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Реквеньї проти Угорщини
процесу і побудову майбутнього в дусі неупередженості й толе
рантності.
Оскільки поліціs~ вже не перебуває на службі в комуністичної партії, а
служить демократії, дуже важливо, щоб разом із цією зміною вживалисs~
заходи, призначені поліпшити розуміннs~ демократичного плюралізму
завдs~ки ознайомленню з різними політичними поглs~дами, siкi підживлю
ють дискусію навколо ідей.
Заборона працівникам поліції вступати до політичної партії позбав
лs~є їх s~кщо не демократичного обов's~зку, то права, siкe мають усі
громадs~ни, - права висловлювати думки та політичні переконаннs~, бра
ти безпосередню участь у державних справах та у формуванні волі
народу і держави.
Звичайно, право висловлювати свої особисті переконаннs~ шлs~хом
вступу до партії не можна плутати зі свободою виражати думки та
політичні переконаннs~, незважаючи на час чи місце, або передусім зі
свободою публічно висловлюватисs~ про дії політичних лідерів. Ці сво
боди мають завжди узгоджуватисs~ з обов's~зком дискреції, s~кий повинні
виконувати всі державні службовці, і тим паче працівники полщ11 - з
оглs~ду на необхідність дотриманнs~ принципу безсторонності і лоs~ль
ності.
Саме тому 11 поділs~ю думку більшості, що порушеннs~ статті 1О допу
щено не було.
Однак 11 вважаю, що цілковита заборона членства в політичній партії
і, отже, відмова законодавчого органу надати працівникам поліції право
брати участь у внутрішньому житті партії не відповідає критерію необ
хі дного і видаєтьсs~ ще несправедливішою, коли враховувати факт, що
той самий законодавчий орган надає всім працівникам поліції право
балотуватисs~ на національних, місцевих чи муніципальних виборах за
умови, що вони про свій намір попереджають начальника поліції, а їхнє
перебув аннs~ на службі зупинs~єтьсs~ з днs~, коли до виборів залишаєтьсs~
шістдесs~т днів, і триває до днs~ оприлюднення результатів.
Маю великий сумнів щодо ефективності такого права балотуватися
на виборах, адже його здійснення безпосередньо залежить від надання
даній особі права на свободу ознайомлення з партійними ідеями, мето
дами та механ ізмом діяльності партії, а також від надання їй достат
нього часу, щоб дістати уявлення про політику та розпочати політичну
кар'єру.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментар і . 2'2002
43
•
Повні тексти рішень нового Суду
Гешм е н і Герруп проти Сполученого Королівства
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА « ГЕШМЕН І ГЕРРУП ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
(CASE OF HASHMAN AND HARRUP v . ТНЕ UNITED КINGDOM)
(Заява No 25594/94)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРЇ
25 листопада 1999 року
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства»
Європейський суд з прав людини , засідаючи Великою палатою -
згідно зі статтею 27 Конвенції про захист прав людини та основних
свобод (Конвенція), до якої було внесено поправки згідно з Протоколом
No 11 1 , та відповідними положеннями Реr'ламенту Суду 2 , - до складу
я кої увійшли так і судді:
п . Л. Вільдхаб е р (L . Wildhaber), Голова Суду
пані Е. Палм (Е . Palm)
п. А. Пастор Рідруех о (А. Pastor Ridruejo)
п . Дж. Бон елло (G . Bonello)
п. П. Куріс (Р. KOris)
п. Р. Тюрмен (А. Turmen)
п. Ж.-П. Коста (J. -P. Costa)
пані Ф. Тюлк е н (F . Tulkens)
пані В. Стражни цька (V. Straznicka)
п . П. Лоренц е н (Р. Lorenzen)
п. М. Фішбах (М. Fischbach)
п. В. Буткевич (V . Butkevych)
п. Х. К а садеваль (J . Casadevall)
п. А. Б. Бака (А.В . Baka)
п . Р. Марусте (А . Maru ste)
п а ні С. Ботуч а рова (S. Botoucharova)
лорд Рід (Reed) , суддя ad hoc ,
а також п . П.Дж. Махоун і (P .J . Mahoney), заступник Секретаря Суду,
Примітки канцелярії Суду:
1-2 Протокол No 11 та Реїламент Суду набрали чинності 1 листопада 1998 року.
44
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі . 2 '2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп про ти Сполучено го Королівства
після наради за зачиненими дверима 23 червня та 27 жовтня 1999
року
постановляє таке рішення, винесене в останній із зазначених днів:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа передана до Суду, згідно з колишньою статтею 19 Кон
венції, Європейською комісією з прав людини (Комісія) 2 листопада
1998 року - в межах тримісячного строку, передбаченого пунктом 1
статті' 32 та статтею 47 Конвенції. Справу розпочато за заявою
(No 25594/94) проти Сполученого Королівства Великої Британії та Пів
нічної Ірландії, поданою до Ком і сії, згідно зі статтею 25, двома гро
мадянами Сполученого Королівства: п. Джозефом Гешменом (Joseph
Hashman) та пані Вандою Герруп (Wanda Harrup) 19 серпня 1994 року.
Заявників представляв п. Дж. Бейт (J. Bate), соліситор, який практикує в
м . Воук і нї (Woking).
У своєму запиті Ком і сія посилалася на колишні статті 44 і 48 та на
заяву, якою Сполучене Корол і вство визнало обов'язковість юрисдикції
Суду (колишня стаття 46). Метою запиту було отримання рішення про
те, чи становлять факти у спра в і порушення державою-відповідачем
сво їх зобов'язань за статтею 1О Конвенції.
2. Згідно з положеннями пункту 4 статті 5 Протоколу No 11, взятими у
поєднанні з п унктом 1 правила 1ОО та пунктом 6 правила 24 Реїламенту
Суду, коле їія судд і в Великої палати ухвалила 20 січня 1999 року, що
справу розглядатиме Велика палата Суду. До складу Великої палати
ув і йшли за посадою: сер Ніколас Братца (Nicolas Bratza), суддя, обраний
від С п олученого Королівства (пункт 2 статті 27 Конвенції та пункт 4 пра
вила 24), п. Л. Віл ьдхабер, Голова Суду, пані Е. Палм, заступник Голови
Суду, а також п . Ж.-П. Коста і п. М. Фішбах, заступники голів секцій
(пункт 3 статті 27 Конвенції та пункт 3 і 5 (а) правила 24). Іншими членами
Великої палати було призначено: п . А. Пастора Рідруехо, п. Дж. Бонелло,
п. Є. Макарчика (J. Makarczyk), п. П. Куріса, п. Р. Тюрмена, пані Ф . Тюлкен,
пані В. Стражницьку, п. П. Лоренцена, п. В. Буткевича, п. А. Б. Баку,
п. Р . Марусте та пані С. Ботучарову (пункт 3 правила 24).
З годом сер Ніколас Братца, який брав участь у заходах Комісії з
розслідування справи, вийшов зі складу Великої палати (правило 28).
13 травня 1999 року Уряд Сполученого Королівства (Уряд) призначив
лорда Ріда для участі в засіданні як суддя ad hoc (пункт 2 статті 27
Конвенції та пункт 1 правила 29). Після цього замість п. Макарчика,
який не м і г взяти участ ь у подальшому розгляді справи, було призначе
но п. Х. Касадева л я (пункт 5 (Ь) правила 24).
З. Зг ідно з рішенням Голови Суду, відкрите слухання справи відбу
лося у Палаці прав людини в Страсбурзі 23 червня 1999 року .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
45
•
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
На судовому розгляді були присутні:
а) від Уряду
п. М. Ітон (М. Eaton),
п. Дж. Морріс (J. Morris), королівський адвокат,
генеральний аторней,
п. Р. Сінїх (R. Singh),
пані М. Деметріу (М. Demetriou),
пані К. Стюарт (С. Stewart),
п . С. Бремлі (S . Bramley), Міністерство внутрішніх
справ,
Ь) від заявника
п. П. Коднер (Р. Codner),
уповноважена особа;
консультанти;
радники;
представник.
Суд заслухав звернення п . Коднера та п . Морріса .
ЩОДО ФАКТІВ
І. КОНКРЕТНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. 3 березня 1993 року заявники сурмили в мисливський ріжок та
улюлюкали, щоб привернути увагу й зірвати Портманське полювання
(Portman Hunt). Скаргу було подано до маїістрату в м. Джиллінгем
(Gillingham) з метою змусити заявників взяти зобов'язання перед судом,
під поручництвом або без нього, дотримувати громадського спокою та
поводитися належним чином, як цього вимагає Закон 1361 року про
мирових суддів.
5. 7 вересня 1993 року заявників зобов'язали дотримувати гро
мадського спокою та добре поводитися - під заставу в 1ОО фунтів
стерлінїів і на період у дванадцять місяців. Вони звернулися з апеля
цією до Суду корони, який заслухав апеляції 22 квітня 1994 року в
м. Дочестер (Dorchester).
б. Суд корони, який складався із судді цього суду та двох ма
їістратів, з'ясував, що заявники не порушили громадського спокою і що
їхня поведінка найімовірніше не спричинила порушення громадського
спокою . Суд встановив такі факти :
46
«а) 3 березня 1993 року Едвард Лісетт 1рін (Edward Lycett Green),
один з організаторів Портманського полювання, побачив [заявників]
на околиці Ренстонського маєтку і почув звук мисливського ріжка,
що долинав з боку заявників. Пізніше, приблизно о 13 .15, він поба
чив машину [заявників] на Івернському пагорбі і знову почув, як
сурмили в мисливський ріжок. Цього разу він також почув улюлю
кання [другого заявника]. Кілька мисливських собак кинулися в той
бік, і мисливці мусили роз'єднати свої лави, щоб повернути їх.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
Ь) Приблизно о 13.45 один із гончаків вибіг із Рольфського лісу •
( на Шафтезберське шосе. Несподівано і без будь-яких очевидних
причин він побіг через дорогу, і його збила вантажівка, що їхала в
напрямку Блендфорд Форума.
с) Приблизно о 15.45 [перший заявник] повідомив констебля , що
він сурмив у мисливський ріжок, але далеко від місця, де було вбито
гончака. Поліцейський конфіскував мисливський ріжок.
d) Івернський пагорб міститься приблизно за милю від місця, де
було вбито гончака, коли він біг від місця полювання та від
Івернського пагорба. Згідно із зізнаннями [заявників], кожен із них
саботував полювання. [Перший заявник] зізнався, що він сурмив у
ріжок, а [друга заявниця] - що вона кричала на гончих. Їхньою
метою було відволікти собак від полювання на лисиць.
f) Експерт, п. А. Дауніз (А. Downes), повідомив, що він спостерігав
полювання протягом багатьох років і часто бачив на дорозі гончих,
які відбилися від гурту. На його думку, це становило небезпеку для
гончих і тих, хто користувався дорогою» .
7. На підставі цих фактів Суд корони дійшов такої думки:
«а) Поведінка [заявників] була навмисною спробою перешкодити
Портманському полюванню й відволікти гончих з-під контролю
мисливців та вижлятників.
Ь) У цьому відношенні дії [заявників] були протиправними і нара
жали собак на небезпеку .
с) Насильства чи погрози вчинення насильства у цьому випадку
не було, отже, не можна стверджувати, що було вчинено чи існувала
загроза вчинення порушення громадського спокою.
d) [Заявники] знову вчинили б та кі дії, якби їх не зупинили
санкцією зобов'язання [приписаної поведінки].
е) Поведінка [заявників] суперечила правилам доброго тону
(contra Ьопоs mores).
f) Рішення у справі «R . проти Гаувелла» (R. v . Howe/1) [див. нижче]
відрізнялося тим, що воно стосувалося повноваження на арешт за
порушення громадського спокою; цей арешт можна здійснювати
лише у разі вчинення насильства або явної можливості його вчи
нення.
g) повноваження зобов'язати «дотримуватися громадського спо
кою та правил доброї поведінки» ширше, ніж повноваження здійсни
ти арешт, і могло бути виконане у будь-якому випадку, коли доведе
но, що порушено громадський спокій або що мала місце поведінка
contra bonos mores, оскільки порушення громадського спокою є ех
hypothesi contra bonos mores, а слова •«дотримувати громадського
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
47
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
спокою» не мають додаткового значення, бо вимагають від підсуд
ного обіцянки "дотримувати правил доброї поведінки"».
8. Суд зазначив, що ані доповідь Комісії з питань права стосовно
взяття перед судом зобов'язання про дотримання певних правил чи
здійснення певних дій, ані Європейська конвенція не становлять части
ни національного права.
9. Суддя Суду корони погодився доповісти про суть справи Високо
му суду, але 5 серпня 1994 року було відмовлено в наданні безоплатної
правової допомоги для такого заходу. Апеляції заявників проти цих
ухвал відхилено 19 вересня 1994 року.
11. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО І ПРАКТИКА
А. Порушення громадського спокою
і поведінка contra bonos mores
1 О. Порушення громадського спокою (breach of the реасе) - що не
становить кримінального порушення («R. проти Апеляційного комітету
суду квартальних сесій графства Лондон» за заявою комісара столичної
поліції (R . v. County of London Quarter Sessions Appea/s Committee, ех parte
Metropolitan Ро/ісе Commissioner) [1948] 1 Кing's Bench Reports 670) - є
поняттям загального права, джерела якого сягають глибокої давнини.
Однак, як зазначив лорд-суддя Воткінз (Watkins) у січні 1981 року, вино
сячи рішення апеляційного суду у справі «R. проти Гаувелла» ([1982] 1
Queen's Bench Reports 416):
«Повне визначення терміна «breach of the реасе» формулювалося
дуже рідко ... » (с. 426).
Він продовжував:
«Ми беремо на себе сміливість сказати, що є ймовірність пору
шення громадського спокою у будь-якому випадку, коли фактично
має місце вчинення шкоди, або коли є ймовірність її вчинення особі,
або в її присутності вчинення шкоди її власності, або особа має
побоювання, що вона зазнає шкоди внаслідок образи, бійки в гро
мадському місці, масових заворушень, незаконного зібрання або
іншого заворушення» (с. 427).
11. В іншій справі ( «Персі проти генерального прокурора» (Percy
v. Director of Public Prosecutions) [1995] 1 Weekly Law Reports 1382), що
розглядалася в апеляційному відділі Високого суду правосуддя, суддя
Коллінз (Collins) дотримувався підходу, застосованого в рішенні у справі
Гаувелла, визнавши, що порушення громадського спокою має місце
лише за наявності ризику вчинення насильства. Однак вчинення цього
насильства саме підсудним не було необхідною умовою, якщо встанов
лено, що природним наслідком його поведінки було б підбурення інших
до насильства:
48
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
«Така поведінка сама по собі не може бути протизаконною або
становити порушення кримінального законодавства. Достатньо того,
щоб її природним наслідком, у разі її подальшого прояву, було
підбурення інших до насильства, а отже, встановлювалася наявність
фактичної небезпеки громадському спокою» (с. 1392).
12. У рішенні у справі «Ніколь та Сельванаяr'ам проти генерального
прокурора» (Nico/ and Se/vanayagam v. Director of Public Prosecutions) ( [ 1996]
160 Justice of the Реасе Reports 155), лорд-суддя Симон Браун (Simon
Brown) зазначив:
«... суд напевно не встановить доведеності факту [порушення
громадського спокою], якщо насильство, яке могли спровокувати
інші, виявиться не лише незаконним, а й абсолютно нерозумним -
як, звичайно, це було б у випадку, якби поведінка підсудного була
не просто законною, а такою, що суттєво не перешкоджає правам
інших. Тим паче, якби підсудний належним чином здійснював свої
основні права або право на зібрання, демонстрацію чи свободу
слова» (с. 163).
1З. Поведінку contra bonos mores характеризували як «поведінку , яка,
на думку більшості сучасних співвітчизників, є скорше поганою, ніж
доброю» (за словами лорда-судді r'лайдвелла (G/idewe/1) в рішенні у
справі «Г'юз проти Голлі» (Hughes v. НоІІеу) [1988] 86 Criminal АрреаІ
Reports 1ЗО).
14. В рішенні у справі «R . проти Сендбаха» (R. v . Sandbach, ех parte
Williams ([1935] 2 Кing's Bench Reports 192) апеляційний відділ Високого
суду правосуддя відмовився від думки, що особу не можна зобов'язати
дотримуватися правил доброї поведінки без встановлення факту пору
шення громадського спокою . Як і у випадку з покладенням зобов'язан
ня дотримуватися громадського спокою, мають бути певні підстави
вважати, що до появи розпорядження про належне поводження дана
особа знову може вдатися до оскаржуваної поведінки.
В. Покладення зобов'язання
15. Маr'істрати наділені повноваженнями «покладати зобов'язання»
на осіб, згідно із Законом 1980 року про маr'істратські суди (Закон 1980
року), загальним правом та Законом 1361 року про мирових суддів
(Закон 1361 року).
Розпорядження про покладення зобов'язання вимагає від особи
«підписки» чи зобов'язання - яке забезпечується певною сумою гро
шей, встановленою судом, - дотримуватися громадського спокою або
правил доброї поведінки протягом . певного часу. Якщо особа відмовля
ється виконати це розпорядження, суд має право помістити її у в'язни
цю на строк до шести місяців - у випадку розпорядження , виданого
згідно із Законом 1980 року, - або на невизначений строк у випадку
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
49
•
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
розпорядження, виданого згідно із Законом 136 1 року або загальним
правом . Якщо розпорядження видано , але в ме жах встановленого стр о
ку його було порушено, ос о ба, яка дала підписку, позбавляється за
ставної суми. Розпорядження про покладення зобов'язання не вважа
ється кримінальним засудженням («R. проти Суду квартальних сесIи
графства Лондон» , за заявою комісара столичної поліції [1948] 1 Кіпg 's
Вепсh Reports 670).
1. Покладення зобов 'язання згідно із Законом 1980 року
про магістратські суди
16. У статті 115 Закону 1980 року сказано:
«1) Повноваження магістратського суду стосовно скарги якої-не
будь особи з вимогою рішення про взяття з іншої особи підписки ,
під поручництвом або без нього, дотримуватися громадського спо
кою або добре поводитися по відношенню до скаржника здійсню
ється шляхом видання розпорядження стосовно с карги .
3) Якщо яка-небудь особа, з якої, згідно з підпунктом ( 1) вище,
магістратський суд розпорядився взяти підписку, під поручн и цтвом
або без нього, дотримуватися громадського спокою або добре по
водитися, не виконала цього розпорядження, суд має право віддати
її під варту на строк, що не перевищує 6 місяців, або доти, доки
вона не виконає це розпорядження».
2 . Покладення зобов'язання згідно із загальним правом
та Законом 1361 року про мирових сумів
17. На додаток до передбачено ї законом процедури, магістратські
судді мають повноваження покладати зобов'язання згідно із загальним
правом та Законом 1361 року. Ці повноваження дозволяють магістратам
на будь-якому етапі провадження, яке вони здійснюють, покладати
зобов'язання на будь-якого учасника цього провадження, якщо вони
вважають, що дії даної особи можуть призвести до порушення гро
мадського спо кою або що її поведінка суперечить правилам доброго
тону (contra bonos mores) . У розпорядженн і про покладення зобов'язання
мировий суддя не має права вказуват и конкретн і умови ( Ауи [1959] 43
Criminal АрреаІ Reports 31 ; «Гудлед прот и начальн и ка поліції Південно го
Йоркш 1,1ру» (Goodlad v. Chief Constable of South Yorkshire) [ 1979] Criminal La w
Review 51 ).
З. Апеляції
18. Розпорядження м агістратів про взяття з особ и підпис ки дотр и
муватися громадського спокою або добре поводитися може бути оскар
жене або у Високому суді, або в Суді корони. Апеляція до Високого
суду може містити лише питання права, і в такому провадженні
50
Практика Європейського суду з прав людини
Ріш е ння . Коментарі. 2 '2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
розглядаються «спірні питання справи». Провадження з апеляції до
Суду корони, згідно зі статтею 1 Закону 1956 року про магістратські су
ди (апеляції проти розпоряджень про покладення зобов'язань), містить
повторне слухання всіх питань факту і права.
4. Доповідь Комісії з питань права стосовно покладення
зобов'язання
19. У відповідь на прохання лорда-канцлера розглянути повноважен
ня стосовно покладення зобов'язання, Комісія з питань права (передба
чений законом орган із проведення правової реформи в Англії та Уель
сі) опублікувала в лютому 1994 року доповідь під назвою «Покладення
зобов'язання», в якій вона зазначила:
«4.34 Ми вважаємо посилання на поведінку contra bonos mores
таким, що безсумнівно, а посилання на порушення громадського
спокою - досить вірогідно суперечить елементарним поняттям того,
чого вимагають принципи природної справедливості, коли дефініції
використовуються як підстави для видання розпорядження про
покладення зобов'язання. Оскільки покладення на особу зобов'язан
ня добре поводитися формулюється широко, таке розпорядження не
може служити для неї достатнім покажчиком поведінки, якої вона
повинна уникати, щоб не зазнати примусових санкцій ...
6.27 Ми впевнені, що існують суттєві заперечення принципового
характеру стосовно збереження практики винесення розпоряджень
про покладення зобов'язання дотримуватися громадського спокою
чи добре поводитися. Якщо коротко, ці заперечення полягають у то
му, що поведінка, яка може братися як підстава для видання такого
розпорядження, визначена дуже нечітко; розпорядження про покла
дення зобов'язання формулюються в термінах, які занадто нечіткі, і
тому потенційно репресивні; повноваження ув'язнювати особу в разі
її відмови дати підписку аномальні; розпорядження, які обмежують
свободу суб'єкта, можуть видаватися без доведення кримінальної
відповідальності чи надання будь-яких доказів у зв'язку з наявністю
чітко визначеного тягаря доведення; а також у тому, що зобов'я
зання може покладатися на свідків, скаржників або навіть виправда
них підсудних без відповідного попереднього повідомлення про
наявність будь-якого обвинувачення чи скарги проти них». (Доповідь
Комісії з питань права No 222).
Комісія з питань права рекомендувала скасувати повноваження
покладати зобов'язання.
ПРОВАДЖЕННЯ В КОМІСІЇ
20. Заявники звернулися до Комісії 19 серпня 1994 року. Вони
стверджували про наявність порушення статей 5, 1О та 11 Конвенції.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення.· Коментарі. 2'2002
51
І
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
21. Комісія оголосила заяву (No 25594/94) частково прийнятною 26
червня 1996 року. У своїй доповіді від 6 липня 1998 року (колишня
стаття 31 Конвенції) вона висловила думку, що допущено порушення
статті 1О Конвенції (двадцять п'ять голосів проти чотирьох). Повний
текст думки Комісії та двох окремих думок, які містяться в доповіді,
наведено в додатку до цього рішення 1 .
ОСТАТОЧНІ ПОДАННЯ ДО СУДУ
22. Уряд звернувся до Суду з проханням визнати, що факти у справі
не свідчать про порушення Конвенції . Заявники попрохали Суд визнати
порушення статті 1О Конвенції та присудити компенсацію за судові
витрати.
ЩОДО ПРАВА
І. РАМКИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ В СУДІ
23. Під час розгляду справи в Комісії заявники подали скаргу, поси
лаючись на статтю 11 (див. пункт 20 вище).
24. Суд не підтримав цю скаргу і не вбачає підстав розглядати її з
власної ініціативи (див., наприклад, рішення у справі «Сталлінгер та
Кусо проти Австрії» (Stallinger and Kuso v. Austria) від 23 квітня 1997 року,
Reports of Judgments and Oecisions, 1997-11, с . 680, п. 52).
11. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 10 КОНВЕНЦІЇ
25. Заявники стверджували, що було порушено статтю 10 Конвенції.
Зокрема, вони доводили, що висновок про те, що їхня поведінка
характеризувалася як contra bonos mores, та подальше розпорядження
про покладення на них зобов'язання становили втручання в їхні права,
гарантовані статтею 1О, і це втручання не було «встановлене законом»,
як вимагає це положення . У відповідних частинах статті 1О сказано:
« 1 . Кожен має право на свободу вираження погляді в. Це право
включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і пере
давати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і
незалежно від кордонів ...
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам,
обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах
охорони порядку або запобігання злочинам ... [або] для захисту
репутації або прав інших осіб, ... і є необхідними в демократичному
суспільстві».
1 Примітка канцелярії: 3 практичних міркувань цей додаток з'явиться
лише з остаточною друкованою версією рішення (в офіційному збірнику рі
шень та ухвал Суду), але ко пію доповіді Комісії можна отримати в канцелярії
Суду.
52
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
26. Суд повинен з'ясувати, чи свідчать факти у справі про втручання
в право заявників на свободу вираження поглядів, і якщо так, чи було
таке втручання «встановлене законом», мало законну мету та було
«необхідним у демократичному суспільстві», як передбачає пункт 2
статті 1О.
А . Щодо наявності втручання
у право заявників на свободу вираження поглядів
27. 3 березня 1993 року заявники, «саботажники полювання», зірва
ли Портманське полювання. Було відкрито провадження, внаслідок яко
го на них покладено зобов'язання не порушувати громадського спокою
і добре поводитися протягом дванадцяти місяців.
28. Суд нагадує, що провадження відкрили проти заявників у зв'язку
з ї хньою поведінкою, коли вони протестували проти полювання на ли
сиць і мали намір зірвати полювання. Фактично протест виражався
діями, що мали на меті перешкодити полюванню, яке вони засуджували,
ал е, незважаючи на це, Суд вважає, що протест являв собою виражен
ня думки, як передбачає стаття 1О (див., наприклад, рішення у справі
«С т іл та інші проти Сполученого Королівства» (Stee/ and Others v. the United
Кingdom) від 23 вересня 1998 року, Reports 1998-VII, с. 2742, п. 92).
Отже, заходи проти заявників становили втручання в їхнє право на
свободу вираження думки .
В. Чи було втручання «встановлене законом»
29. Уряд стверджував, що концепції порушення громадського спо
кою та поведінки contra bonos mores були достатньо чіткими і напевно
відповідали пункту 2 статті 1О, згідно з яким будь-які обмеження сво
боди вираження поглядів мають бути «встановлені законом». Конкретно
посилаючись на концепцію поведінки contra bonos mores, Уряд погодився
з тим, що це визначення повноваження надто загальне, але стверджу
вав, що воно необхідне для забезпечення цілей повноваження і
достатнє для того, щоб задовольнити вимоги Конвенції. За словами
Уряду, повноваження покладати на особу зобов'язання добре поводи
тися надає магістратам надзвичайно потрібний засіб боротьби з анти
соціальною поведінкою, яка має потенційну здатність набувати кримі
нального характеру. Уряд також стверджував, що загальне визначення
сприяє здійсненню правосудця, оскільки змінюються суспільні стан
дарти і громадське бачення прийнятної поведінки. Уряд не погодився з
висновком Комісії про те, що в даному визначенні не було жодних
об'єктивних ознак, які могли б допомогти особі регулювати свою пове
дінку: Уряд посилався на справу Чорхерра, в якій адміністративне пра
вопорушення у вигляді «порушення громадського спокою, спричинене
діями, спроможними викликати роздратування» розглядалося в рамках
концепції «встановлених законом» обмежень (рішення у справі «Чорхерр
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
53
•
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
проти Австрії» (Chorherr v. Austria) від 25 серпня 1993 року, серія А,
No 266-В, с. 35-36, п . 25) . Уряд також вказував на передбачений
англійським законодавством критерій, за яким встановлюється, чи діяла
особа «безчесно», як це визначено в Законах про крадіжку 1968 та 1978
років, і який принаймні певною мірою був критерієм повсякденної ро
зумної і пристойної поведінки людини (справа «R. проти Гоша» (R.
v. Ghosh) [1982], Кing's Bench Reports 1053), а також на критерій, за яким
встановлюється, чи було оприлюднення наклепницьким, а саме - чи
принизила дана заява особу в очах благомислячих членів суспільства.
Нарешті, за словами Уряду, факти справи свідчать про те, що заявники
повинні були знати, що їхні вчинки становили поведінку coпtra bonos
mores, як знати й те, яким чином уникнути такої поведінки в майбут
ньому. Адже вони діяли так, щоб зірвати законну діяльність інших, і для
них мало бути безсумнівним те, що їхня поведінка протиправна і не
повинна повторитися. Уряд нагадав, що Суд розглядає цю справу, а не
саму по собі сумісність національного права з Конвенцією.
ЗО. Заявники, посилаючись на доповідь Комісії та на доповідь Комісії
з питань права (див . пункт 19 вище), зазначили, що закон стосовно
поведінки contra bonos mores не містить достатнього об'єктивного кри
терію, щоб задовольняти вимоги пункту 2 статті 10. Вони також вважа
ли, що розпорядження не допускати поведінки contra Ьопоs mores не
може бути встановлене законом, оскільки в ньому не зазначалося, що
являють собою дії, які суб'єкт цього розпорядження може вчинити за
конно або незаконно.
31. Суд нагадує, що однією з вимог, яка випливає із словосполучен
ня «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вва
жати «законом», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю,
що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого
боку, хоча певність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може
призвести до надмірної ригідності, тимчасом як закон ніколи не пови
нен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають
забезпечувати формулювання національних законів - і яка в жодному
випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, - значною
мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширю
ється даний закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресо
ваний (див. загалом з цього приводу рішення у справі «Реквеньї проти
Угорщини» (Rekvenyi v. Hungary [GC], No 25390/94, п . 34, ECHR 1999-111).
32. Суд також нагадує, що попереднє обмеження свободи виражен
ня поглядів має грунтуватися на найретельнішому аналізі відповідних
підстав для такого заходу (див., у контексті необхідності попереднього
обмеження, рішення у справі «"Санді Таймс" проти Сполученого Коро
лівства» (No 2) (Sunday Тітеs v. the United Kingdom (по . 2)) від 26 листопада
1991 року, серія А, No 217, с . 2930, п. 51 ).
54
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
33. У згаданому вище рішенні Стіла та інших Суд уже розглядав
питання «законності» для цілей статті 5 Конвенції стосовно розпоряд
жень про покладення зобов'язань дотримуватися громадського спокою
й добре поводитися (с. 2738-2740, п. 71-77) . У тій справі Суд устано
вив, що ознаки порушення громадського спокою в англійському праві
визначені адекватно (див. там само, с. 2739, h. 75).
34. Суд також розглянув, чи були розпорядження про покладення
зобов'язань у цій справі достатньо конкретними, щоб їх можна було
належним чином віднести до «законних вимог суду», як це зазначено в
підпункті (Ь) пункту 1 статті 5 Конвенції . У пункті 76 рішення Суд
зазначив, що:
«... Розпорядження викладені досить нечітко і загальними сло
вами; словосполучення «добре поводитися» особливо неточне і для
особи, на яку покладалося зобов'язання, не було достатнім керів
ництвом стосовно того, які дії становитимуть порушення цього роз
порядження. Однак щодо кожного заявника таке розпорядження
було видане після встановлення факту порушення ним (нею) гро
мадського спокою. Розглянувши всі обставини , Суд переконався,
що, виходячи з контексту, було достатньо очевидним, що заявникіs
попрохали утримуватися від подальших подібних порушень гро
мадського спокою протягом наступних дванадцяти місяців».
Суд також зазначив, що положення пункту 2 статті 1О, згідно з яким
втручання у здійснення свободи вираження поглядів має бути «встанов
лене законом», є подібним положенню пункту 1 статті 5 , за яким по
збавлення свободи має бути «законним» (див. там само, с. 2742, п . 94).
35. Особливістю цієї справи є те, що вона стосується допущеного
втручання у свободу вираження поглядів не у вигляді «санкції», або
покарання, за певну поведінку, а у вигляді розпорядження про те, щоб
заявники не порушували громадського спокою чи не допускали пове
дінки contra bonos mores у майбутньому. Таким чином, згадане розпо
рядження в цій справі мало суто передбачуваний наслідок. Воно не
вимагало встановлення факту порушення громадського спокою . Отже,
ця справа відрізняється від справи Стіла та інших, у якій судові пере
слідування першого і другого заявників стосувалися фактів порушення
громадського спокою, наявність яких була встановлена згодом.
36. Суд повинен розглянути питання, чи є поведінка contra Ьопоs
mores адекватно визначеною для цілей пункту 2 етапі 1О Конвенції.
37. Найперше, нагадує Суд, у рішенні у справі Стіла та інших він
зазначав, що словосполучення «добре поводитися» «особливо неточне і
для особи, на яку покладалося зобов'язання, не було достатнім керів
ництвом стосовно того, які дії становитимуть порушення цього розпо
рядження» (див . там само, с. 2739- 2740, п . 76) . Ці міркування також
Практика Європейського суду з прав людини
-
Рішення. Коментарі. 2'2002
55
•
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
слушні у цій справі, в якій заявників не обвинувачували в кримінальному
правопорушенні і факту порушення ними громадського спокою вста
новлено не було.
3 8. Далі Суд зазначає, що поведінка contra bonos mores визначена як
дії, які, ·«на думку більшості сучасних співвітчизників, є скорше пога
ними, ніж добрими» (див . пункт 13 вище) . Суд не може погодитися з
Урядом, що це визначення має таку саму об'єктивну ознаку, що й у
діях , які «спро м ожні викликати роздратування» і які були предметом
розгляду у справі Чорхерра (див . пункт 29 вище) . Суд вважає, що
питання про спроможність певних дій «викликати роздратування» є
головним при визначенні того, які дії заборонені: це - дії, наслідком
яких може бути роздратування інших. Так само, у визначенні стосовно
порушення громадського спокою, наведеному у справі «Персі проти
генерального прокурора» (див. пункт 11 вище), - яке охоплює дії,
природні наслідки яких можуть спровокувати інших до насильства, -
поведінка також характеризується через посилання на її наслідки . На
відміну від цього, дії, які, «на думку більшості сучасних сп і ввітчизників, є
скорше поганими, ніж добрими», є діями, які зовсім не характеризу
ються, а лише визначаються такими, що вважаються «поганими» на
думку більшості громадян.
39. Суд не може погодитися і з тим, що наведені Урядом інші прикла
ди поведінки, що визначається за допомогою стандартів, дотримання
яких вимагає nереважна більшість сучасників, схожі з поведінкою contra
bonos mores, адже у кожному наведеному Урядом прикладі міститься лише
один елемент ширшого визначення забороненої поведінки.
40. Посилаючись на конкретні факти цієї справи, Суд не погоджу
ється з тим, що заявники повинні були знати, що їм заборонялося
робити протягом строку дії їхнього зобов'язання перед судом. Незважа
ючи на встановлений у справі Стіла та інших факт порушення заявни
ками громадського спокою і визнану Судом безперечність того, що
розпорядження у справі Гешмена про взяття зобов'язання перед судом
стосувалося схожої поведінки (див . там само), у цій справі заявники не
порушили громадського спокою , і, беручи до уваги нечіткість визначен
ня, про я ку йшлося вище, не можна стверджувати , що вони повинні
були розуміти, що саме їх зобов'язали не робити.
41 . Таким чином, Суд визнає , що розпорядження , я ке зобов'язувало
заявників дотримувати громадського спокою і не допускат и поведінки
contra bonos mores, не відпов ідало положенню пункту 2 статті 1О Конвен
ції , згідно з яким воно мало бути «встановлене законом» .
42. За цих обставин Суд не зобов'язан и й розглядати решту пита нь у
світлі статті 1О Конвенції .
43. Звідси випл иває, що було допущено порушення статті 1О Кон
венції .
56
Пр а кт ика Європейського суду з прав людини
Ріш е ння . Ком е нтарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
ІІІ . ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
44. У статті 41 Конвенції сказано:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до
неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності ,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію» .
А. Судові витрати
45. Заявники вимагали компенсації загальною сумою в 6000 фунтів
стерлінгів, плюс компенсації податку на додану вартість стосовно
судових витрат, зазнаних у провадженні в Страсбурзі, з вирахуванням
сум, отриманих у вигляді безоплатної правової допомоги в провадженні
в Суді та Комісії. Уряд погодився з цією цифрою.
Суд переконався, що вимога компенсації за судові витрати є
обгрунтованою і має бути відшкодована в повному розмірі .
В. Відсотки у разі несвоєчасної сплати
46. За наявною у Суду інформацією, встановлена законом відсотко
ва ставка, чинна в Англії та Уельсі на день ухвалення цього рішення,
становить 7,5 % на рік .
На цих підставах Суд
1. Постановляє одноголосно, що немає необхідності розглядати
скаргу заявників, у якій вони посилаються на статтю 11 Конвенції .
2. Постановляє, шістнадцятьма голосами проти одного, що було
допущено порушення статті 10 Конвенції.
З. Поете.новляє одноголосно,
а) що держава-відповідач має сплатити заявникам упродовж
трьох місяців компенсацію за судові витрати в розмірі 6000 (шість
тисяч) фунтів стерлінгів, разом з компенсацією, у разі потреби,
податку на додану вартість, з вирахуванням сум, виплачених у
вигляді безоплатної правової допомоги;
Ь) що простий відсоток, 7,5 % річних, виплачуватиметься зі
спливом зазначених вище трьох місяців до повного розрахунку .
Вчинено англійською та французькою мовами і повідомлено на від
критому слуханні у Палаці прав людини, Страсбург', 25 листопада 1999
року .
Пол Махоуні,
заступник Секретаря Суду
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Люціус Вільдхабер,
Голова Суду
57
•
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
Відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74
Реїламенту Суду, до цього рішення додано окрему думку судді Баки,
що не збігається з позицією більшості.
ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ БАКИ,
л.в.
П.Дж.М.
ЩО НЕ ЗБІГАЄТЬСЯ З ПОЗИЦІЄЮ БІЛЬШОСТІ
Завдання міжнародного судді не полягає в захисті нац і ональної уста
нови, що явно має певні недоліки . Повноваження маїістратів покладати
зобов'язання на особу - як пояснено в доповіді Комісії з питань права
-
здійснюється на підставі «поведінки, яка ... визначена дуже нечітко;
розпорядження про покладення зобов'язання формулюються надто
загальними словами, тому вони потенційно репресивні; ... повноваження
ув'язнювати особу в разі її відмови взяти зобов'язання аномальне ... » На
цих та інших підставах Комісія з питань права навіть рекомендувала
скасувати повноваження покладати зобов'язання на особу.
З і ншого боку, нелегко зруйнувати старі, зміцнілі інститути, які гли
боко вкоренилися в правову систему країни і протягом століть уже до
вели свою корисність для захисту прав громадян, як має місце в цій
справі . Якщо подивитися на конкретні обставини справи, вчинені заяв
никами дії, як зазначено у висновку національних судів, були «нав
мисною спробою перешкодити Портманському полюванню й відволікти
гончих з-під контролю ... » Їх було визнано саботажниками полювання, і,
я к такі, вони навмисно намагалися серйозно перешкодити організова
ним у законний спосіб розвагам і дозвіллю інших людей або навіть
зірвати їх взагалі. Їхні дії, як зазначено у висновках Суду корони, не
призвели до «насильства чи погрози вчинення насильства у цьому
випадку, а отже, не можна стверджувати, що було порушено чи існувала
загроза вчинення порушення громадського спокою». З іншого боку, на
мою думку, їхня поведінка, безумовно, вимагала адекватних і пропор
ційних дій у відповідь, щоб захистити інших. Я погоджуюсь із Судом, що
ця справа відрізняється від справи «Стіл та інші проти Сполученого
Королівства» (рішення в ід 23 вересня 1998 року, Reports of Judgments and
Decisions 1998-VII), у якій рішення про покладення зобов'язання виноси
лося на підставі наявності порушень громадського спокою, тимчасом як
у цій справі підставою для рішення стосовно заявників була поведінка
contra bonos mores. У справ і Стіла та інших Суд переконався, що розпо
рядження про взяття зобов'язання перед судом були видані після вста
новлення факту порушення заявниками громадського спокою, ознаки
якого - згідно з висновками Суду
-
«в англійському праві визначені
58
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства
адекватно» (див. рішення у справі Стіла та інших, с. 2739, п. 75). Я не
згоден із тим, що «розпорядження, яке зобов'язувало заявників дотри- ,
муватися громадського спокою і не допускати поведінки contra bonos
mores, не відповідало · положенню пункту 2 статті 1О Конвенції, згідно з
яким воно мало бути "встановлене законом"» (див. пункт 41 рішення
Суду).
Аналізуючи положення п ункту 2 статті 1О, згідно з яким обмеження
має бути «встановлене законом», Суд завжди наголошував, що «ступінь
чіткості, яка має забезпечуватися у формулюваннях національних зако
нів - яка в жодно му випадку не може охопити всі непередбачувані
обставини, - значною м ірою залежить від змісту даного документа,
сфери, на яку поширюється даний закон, а тако ж кількості та статусу
тих, кому він адресований». Він також зазначав, що «саме національні
органи влади повинні тлумачити й застосовувати національні закони»
(див. рішення у справі «Чорхерр проти Австрії» від 25 серпня 1993 року,
серія А, No 266-8, с . 35-36, п. 25).
Зважаючи на ці ознаки передбачуваності, я дотримуюся думки, що
за конкретних обставин справи заявники повинні були знати, які дії ста
новлять поведінку contra bonos mores. Звичайно, визначення цієї вимо
ги надто загальне, але, беручи до уваги характер порушення громадсь
ко го порядку та обмежену кількість правопорушників, покладення зо
бов'язання про належне поводження було безпомилковим заходом сто
совно заявників, адже їх зобов'язали утримуватися від будь-яких образ
л ивих і навмисних дій, які можуть перешкоджати організованій у закон
ний с посіб діяльності інших людей, залучених у полювання на лисиць .
На мою думку, зобов'язання «дотримуватися громадського спокою чи
добре поводитися» має тлумачитися у світлі конкретної антисоціальної
поведін ки, яку доп уст ил и заявники . Я вважаю, що в цьому контекс1 і
вимога такого зобов'язання була передбачуваною й давала заявникам
змогу достатньою мірою кориїувати свою поведінку .
З огляду на це, вважаю, що втручання у право заявників на підставі
пункту 2 статті 1О не лише служило законній меті, а й було встановлене
законом і було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, я
доходжу висновку про відсутність порушення статті 1О Конвенції.
• Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
59
Повні тексти рішень нового Суду
І<_'?Н..~_т~!! :.И..Н.~.С.К.У. ГІ.r?_?.Т.И...Р.У..":"ХН.!!:.... ......... ................. ... ........ .. ... .. ....... .... ... .... ....... ...... .. ................. .
***
*
*
*
*
*
*
***
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «КОНСТАНТИНЕСКУ ПРОТИ РУМУНІЇ»
(CASE OF CONSTANTINESCU v. ROMANIA)
(Заява No 28871/95)
РІШЕННЯ
СТРАСБУР1
27 червня 2000 року
У справі «Константинеску проти Румунії»
Європейсь кий суд з прав людини (перша сещія), засідаючи пала-
тою, до складу якої увійшли судді:
пані В. Томассен (W. Thomassen), голова
п. Л. Феррарі Браво (L . Ferrari Bravo)
п . r'аукур Йорундссон (Gaukur Jorundsson)
п. Р. Тюрмен (R . Turmen)
п. й. Касадеваль (J. Casadevall)
п. Б. Жупанчич (В. Zupancic),
п. Ш. Беліr'редяну ($. Beligradeanu), суддя ad hoc,
та п . М. О'Бойл (М. О ' ВоуІе), секретар сеКLііЇ,
після наради за зачиненими двери ма 21 березня та 6 червня 2000
року
60
постановляє таке рішення, ухвалене в останній із заз начени х днів:
Практика Європейськ(іго суду з прав людини
Ріш.ання. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
ПРОЦЕДУРА
1. Справа була передана до Суду громадянином Румунії п. Михаїлом
Константинеску (Mihail Coпstaпtiпescu) (заявник) 27 липня 1999 року та
Європейською комісією з прав людини (Комісія) 11 вересня 1999 року в
межах тримісячного строку, передбаченого пунктом 1 колишньої статті
32 та колишньою статтею 47 Конвенції про захист прав людини та
основних свобод (Конвенція).
2. Справу розпочато за заявою (No 28871/95) проти Республіки Ру
мунії, поданою 4 квітня 1995 року до Комісії, згідно з колишньою стат
тею 25 Конвенції . Заявник скаржився на порушення свободи вираження
поглядів, r'арантованої статтею 10 Конвенції, допущене внаслідок його
засудження за дифамацію; на несправедливість відповідного судового
провадження, що було порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції; на
порушення йо го права на свободу зібрань, що було порушенням статті
11 Конвенції.
23 жовтня 1997 року Комісія оголосила прийнятними скарги стосов
но порушення свободи вираження поглядів та несправедливості судо
вого провадження, а решту скарг у заяві оголосила неприйнятними. У
своїй доповіді від 19 квітня 1999 року (колишня стаття 31 Конвенції)
Комісія висловила одностайну думку, що допущено порушення пункту 1
статті 6, і пос тановила (21 голос проти семи), що порушено статтю 1О.
З. Заявникові було надано безоплатну правову допомогу .
4. Після 1 листопада 1998 року, коли набрав чинності Протокол
No 11, та в і дповідно до пункту 4 статті 5 цього Протоколу, взятого у
поєднанні з пунктом 1 правила 1ОО та пунктом 6 правила 24 Реr'ламенту
Суду, колегія суддів Великої палати ухвалила 7 липня 1999 року, що
справу має розглянути палата, створена зі складу однієї із секцій Суду.
5. Згодом, згідно з пунктом 1 правила 52, Голова Суду п. Л. Вільдха
бер доручив розгляд справи першій секції. До складу палати, створеної
зі складу цієї секції, увійшли за посадою п. К. Бірсан (С. Віrsап), суддя,
обраний від Румунії (пункт 2 статті 27 Конвенції та пункт 1 (а) правила
26), та п. Х. Касадеваль, який узяв на себе головування в секції і, отже,
в палаті (правило 12 та пункт 1 (а) правила 26) під час обговорення
21 березня 2000 року. Іншими членами палати, яких призначив п. Каса
деваль, стали п . Л . Феррарі Браво, п. г'аукур йорундссон, п. Р. Тюрмен,
пані В . Томассен та п. Р. Марусте (R. Maruste) (пункт 1 (Ь) правила 26).
Згодом п. Бірсан, який брав участь у заходах Комісії з розслідування
справи, відмовився від участі в засіданнях палати (правило 28). Тому
Уряд Румунії (Уряд) призначив п. Ш. Белігредяну судцею ad hoc (пункт 2
статті 27 Конвенції та пункт 1 правила 29). 6 червня 2000 року пані
Томассен взяла на себе головування в секції і, отже, в палаті (правило
12 і пункт 1 (а) правила 26). Замість п. М~русте, який не міг брати
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
61
а
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
участь у подальшому розгляді справи, до складу палати увійшов п. Жу
панчич, підмінний суддя (пункт 1 (с) правила 26 і правило 28).
б. Заявник і Уряд подали меморандуми до канцелярії 6 і 9 лист опада
1999 року, відповідно.
7. Згідно з рішенням палати, 21 березня 2000 року відбулося від
крите слухання справи у Палаці пр ав людини, Страсбурї.
На судовому розгляді були присутні:
а) від Уряду
пані Р. Різою (R. Rizoiu),
пані К . Тарча (С. Тагсеа), Міністерство юстиції,
п. Т. Корлетян (Т Corla(ean), Міністерство
закордонних справ,
Ь) від заявника
уповноважена особа,
радники;
п. К . Діну (С. Оіпи), Бухарестська спілка адвокатів, представник.
Суд заслухав звернення п. Діну, пані Різою та пані Тарча.
ЩОДО ФАКТІВ
І. КОНКРЕТНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. 8 червня 1992 року на загальних зборах профспілки вчителів по
чаткових та середніх шкіл другого району Бухареста (спілка) було обра
но нове керівництво. Заявника обрали генеральним секретарем.
9. 29 червня 1992 року спілка подала скаргу проти А.Р. і R.V.,
коли шні х менеджерів, та М.М., колишнього секретаря профспілки, - усі
вони були вчителями. У скарзі стверджувалося про факти крадіжки,
незаконного привласнення коштів та незаконного заволодіння майном
шляхом шахрайства. Профспілка скаржилася, що, приступаючи до своїх
обов'язків, нове кері вництво відмовилося повернути майно профспілки
та облікові документи і використало їх для організації нової професійної
спілки.
1 О. Листом від 2 жовт ня 1992 року заявник від і м ені профспілки
звернувся до прокуратури м. Бухареста із прохан ю м надати йому
інформацію про перебіг розслідування, але відпо в ,. не дістав. У
наступному листі, від 9 грудня 1992 року, він повторно в ,1 клав свій запит
до тієї самої прокуратури, а також поскаржився на п ов ільний перебіг
кримінального розслідування. Відповіді на листа він не дістав.
11. 8 лютого 1993 року прокурор прийняв рішення про припинення
провадження за скаргою профспілки проти А. Р., R.V. та М.М. Повідом
лення про рішення надіслано 18 січня 1994 року лише цим трьом особам.
12. У 1993 році заявник, як представник профспілки, звернувся до
суду першої інстанції другого району Бухареста з вимогою видати
62
Практ и ка Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
розпорядження, згідно зі статтями 998 та 999 Цив ільно го кодекс у , які
регулюють питання цивільно-правової відповідальності, про повернення
профспілці внесків її членів на суму 170 ООО румунських леїв.
1 З. Одного разу (дата невідома) заявник мав розмову з журна
лістом, під час якої висловив незадоволення повільним перебігом кри
мінального розслідування . 23 березня 1993 року в газеті «Вільна мо
лодь» (Тineretul LiЬer) було опубліковано таку статтю:
«Профспілка вчителів початкових та середніх шкіл другого району
Бухареста ... є найактивнішою спілкою, оскільки заради забезпечен
ня поваги до закону та прав учителів вона боротиметься проти
будь-кого. Наводимо заяви Михаїла Константинеску, вчителя школи
M.S. , який сказав нам : «У зв'язку з невиконанням угоди, досягнутої
під час колективних переговорів, я подав скаргу до Бухарестського
інспекторського управління шкіл (lnspectoratul); розгляд питання було
заплановано на 29 квітня. Ми подамо скаргу проти поліції та
прокуратури, які вживають антипрофспілкових заходів, уповільнюючи
кримінальне розслідування стосовно деяких delapidatori [осіб, яких
було визнано винними в незаконному заволодінн і коштами шляхом
шахрайства] - R.V ., А.Р., М . М, вчителів другого району; у своєму
розпорядженні ми маємо письмові докази та зізнання . дво х із них
про наявність у них певної суми коштів, яка належить спілці і яку во
ни не повернули . Антипрофспілкові заходи вживаються навмисно ... »
14. 22 квітня 1993 року А.Р., R.V . та М.М . висунули проти заявника
обвинувачення в наклепі , і суд першої і нстанції (judecatoria) третього
району м. Бухареста відкрив відповідне кримінальне пр<?вадження .
15. Судовий розгляд відбувся 25 лютого 1994 року . Суд у складі
одного судді виніс рішення 18 березня 1994 року.
1 б . Заслухавши докази від шести свідків з боку позивачів та трьох з
боку захисту, від заявника і трьох учителів, суддя виправдав заявника .
Він зазначив, що на день появи даної статті ці троє вчителів були
об'єктами кримінального розслідування у зв'язку з обвинуваченням у
незаконному заволодінн і майном шляхом шахрайства і що до появи цієї
статті, тобто до 18 січня 1994 року, про рішення стосовно при п инення
судового провадження їх не інформували. Крім того, зазначив суддя ,
питання про те, що вчителі не повернули _певні грошові суми, які нале
жать профсп ілці , предметом спору не було . Отже , суддя дійшов виснов
ку, що заявник не мав наміру зводити наклеп на вчителів , а лише хотів
поінформувати громадськість про те, що його профспілка має намір
подати скаргу проти пол і ції та nрокуратур и , звинувачуюч и їх у затримці
кр и мінального розслідування стосов н о трьох уч ителів .
17. А.Р., R.V. та М.М. звернулися з апеляцією до Бухарестського
окружного суду, який задовольнив її. Суд скасував рішення від 18 березня
1994 року та ухвалив провести повторний розгляд справи по суті .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі . 2'2002
63
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску.проти Румунії ...................................................................... ................... ..........
18. Судовий розгляд відбувся 26 вересня 1994 року. На підставі
наявних документів Суд не в змозі встановити, чи м ав адвокат заявника
можливість зробити усні подання. Однак у письмовій заяві підстав за
хисту адвокат заявника стверджував, що його клієнт висловив свою
думку від імені профспілки; що мета заявника полягала у поновленні
фондів профспілки; і що суди оголосили створення нової професіо н аль
ної спілки незаконною. Адвокат посилався на докази, подані свідками в
суді першої інстанції, які підтверджували недбале управління майном
профспілки з боку трьох учителів та їхню відмову повернути певні гро
шові суми й документи. Він додав, що слова· заявника, сказані в розмові
з журналістом, у статті були викривлені, а також те, що заявник не мав
наміру вчиняти позов проти преси.
19. Хоча заявник був присутнім на судовому розгляді, подання від
нього суд не заслуховував. Жодних доказів подано не було. У протоколі
слухання не згадано, що подання прокурора нібито містило клопотання
виправдати заявника, а лише зазначено, що адвокати сторін мали змогу
звернутися до суду.
20. Постановлення рішення відстрочили до . З жовтня 1994 року, а
потім - до 1О жовтня 1994 року, коли його й винесли за відсутності
заявника та його адвоката : Суд постановив, що заявник мав намір
завдати шкоди честі . та репутації трьох учителів, на порушення статті
206 Кримінального кодексу, оскільки його висловлювання були опри
люднені в газеті після появи 8 лютого 1993 року рішення про припи
нення судового провадження . Суд також зазначив, що після цієї дати
заявник відвідав школи, в яких працювали А.Р ., R.V. та М.М., і звину
ватив їх у втечі разом з профспілковими коштами .
21. Заявника було визнано винним у кримінальному правопорушенні
-
наклепі . Суд наклав на нього штраф у розмірі 50 ООО румунських леїв
та наказав сплатити 500 ООО румунських леїв як компенсацію за нема
теріальну шкоду кожному з трьох учителів.
22. 19 жовтня 1994 року • заявник подав апеляцію. 18 листопада
1994 року Бухарестський апеляційний суд оголосив її неприйнятною,
посилаючись на те, що дане рішення не підлягає оскарженню і є оста
точним.
23. Заявник (дата невідома), виплатив трьом учителям суми, які йому
було наказано сплатити . 28 березня 1995· року він сплатив штраф у
розмірі 50 ООО румунських леїв.
24. Заявник (дата~ невідома) звернувся з проханням до генерального
прокурора при Верховному суді :~юєтиції подати клопотання про скасу
вання рішення від 10 жовтня 1994 року.
25. 26 травня 1995 року заявника повідомили, що генеральний про
курор відмовився подати клопотання про скасування рішення.
64
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
26. 28 січня 1997 року, офіційно розглянувши справу в закритому
засіданні, Бухарестський окружний суд виніс рішення, яким виправив
канцелярські помилки в протоколі слухання від 26 вересня 1994 року та
в рішенні від 1О жовтня 1994 року.
27. Окружний суд вніс поправки до протоколу слухання справи від
26 вересня 1994 року, зафіксувавши присутність прокурора, L.S . , який у
своєму письмовому поданні прохав задовольнити апеляції вчителів та
оштрафувати заявника за кримінально караний наклеп і зажадати від
нього сплати компенсації· за нематеріальну шкоду. Крім того, згідно з
інформацією суду, востаннє заявник звернувся до нього 26 вересня
1994 року.
28. Суд також ухвалив виправити текст рішення від 10 жовтня 1994
року, зафіксувавши в ньому перенесення дати його винесення з З на 1О
жовтня 1994 року, а також відзначивши присутність під час цієї проце
дури прокурора L.S.
29. 28 січня 1997 року сторони у суд не викликали і під час проце-
дури винесення рішення вони присутніми не були.
•
ЗО. Рішенням від 12 березня 1997 року Бухарестський суд першої
інстанції задовольнив позов про відшкодування шкоди, поданий проф
спілкою проти R.V. у 1993 році, і зажадав від R.V. повернути 170 ООО
румунських леїв та нараховані відсотки. Суд зазначив, що у період з
1990 до 1992 року R.V. була скарбником профспілки і на цій посаді за
цей час отримала 170 ООО румунських леїв у вигляді внесків членів
профспілки. Суд також зазначив, що, залишивши посаду , R.V . відмови
лася повернути профспілці документи про те, що зазначену суму
покладено в банк на збереження, назавжди позбавивши профспілку
змоги повернути ці гроші.
З 1. 6 січня 1998 року Уряд на вимогу Комісії подав копію протоколу
слухань у Бухарестському окружному суді, що відбулися З та 1О жовтня
1994 року. У протоколі лише зазначено перенесення винесення рішення
з З на 1О жовтня 1994 року та висновок про вину заявника.
32. Листом від 14 грудня 1998 року Уряд повідомив Комісію про те,
що він не м оже надати копію протоколу, зробленого секретарем суду
(caietul grefierului) під час слухання 26 вересня 1994 року, оскільки, відпо
відно до циркуляра Міністерства юстиції No 991/С/1993 (Ordinul
tninistrului), протоколи, які містять записи судового секретаря, опечату
ють і зберігають в архіві протягом трьох років.
33. 11 грудня 1998 року генеральний прокурор при Верховному суді
юстиції подав клопотання про скасування рішення від 1О жовтня
1994 року. Він клопотав про виправдання заявника через відсутність
встановлених ознак вчинення правопорушення - наклепу.
34. На слуханн і 21 березня 2000 року Уряд подав до Суду рішення
Верховного суду юстиції від 4 лютого 2000 року, яке задовольняло
Практика Європейського суду з прав людини
Р і шення. Коментарі. 2'2002
65
•
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску. проти. Румунії .................................................................................. ... ..............
клопотання генерального прокурора про скасування рішення від
1О жовтня 1994 року та виправдання заявника на тій підставі, що ознаки
вчинення правопорушення - наміру вчинення дифамації
-
встановлено
не було .
35. Уряд також подав до Суду копію листа від 6 березня 2000 року ,
в якому Бухарестський суд першої інстанції прохав податкове управлін
ня третього району м . Бухареста повернути заявникові 50 ООО румунсь
ких леїв, стягнутих із нього як штраф після визнання його винним
1О жовтня 1994 року.
11. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
.А.
Кримінальний кодекс
Зб. У відповідних положеннях Кримінального кодексу сказано :
Стаття 206
«Кожен, хто робить стосовно певної особи будь-яку публічну
заяву чи твердження, яке, у разі його підтвердження, могло б при
звести до кримінального, адміністративного чи дисциплінарного по
карання цієї особи, або публічно ганьбить її, підлягає ув'язненню на
строк від трьох місяців до одного року або сплаті штрафу».
Стаття 207
«Доказ правдивості такої заяви чи твердження допустимий у ви
падку, коли заява чи твердження було зроблене з метою захисту за
конного інтересу. Доведення правдивості заяви чи твердження усуває
ознаки вчинення правопорушення у вигляді образи чи дифамації».
37. У відповідних положеннях Кримінально-процесуального кодексу
сказано:
Пункт 2 статті 385-6
«Суд, який · розглядає · позов (recurs), учинений безпосередньо
проти рішення 1щ!ке не- підлягає оскарженню шл~хом провадження 1
ареІ, вивчає кожний,. аспект , справи;,- незалежно від підстав апеляції та
клопотань сторін ... »
Стаття 385-9
«Рішення підлягає оскарженню у таких випадках:
1О) коли рішення суду не стосується жодного з обвинувачень,
висунутих проти обвинуваченого в судовому наказі про взяття під
варту, або прийнятих певних доказів чи певних клопотань, які мають
1 Стосовно певних злочинів існує один рівень апеляційної юрисдикції
(recurs), а не два рівні (тобто провадження recurs іде після провадження apen,
після чого виноситься остаточне рішення .
66
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
суттєве значення для сторони, оскільки можуть гарантувати права
цієї сторони або вплинути на результат судового розгляду;
))
Стаття 385-15
«Виносячи рішення стосовно апеляції, суд має право або ... :
2. задовольнити цю апеляцію, скасувати рішення нижчого суду,
або ... (d) винести рішення про повторний розгляд справи .. .»
Стаття 385-1 б
«У випадку, коли суд, який за апеляцією виніс рішення про пов
торний розгляд справи, зобов'язує провести повторний розгляд
с п рави згідно з пунктом (2) (d) статті 385-15, він також приймає
ухвалу з питань, які стосуються прийняття доказів, та встановлює
дату судового розгляду ... »
Стаття 385-19
«Після скасування першого рішення суду, другий судовий роз
гляд проводиться згідно з положеннями розділу І (Судовий розгляд
-
Загальні положення) та розділу 11 (Судовий розгляд у першій
інстанції) частини 11, яка застосовується mutatis mutandis». •
ЩОДО ГІРАВА
І. ПОПЕРЕДНЄ ЗАПІ:РЕЧЕННЯ УРЯДУ
38. Під час слухання 21 березня 2000 року Уряд стверджував, що
виправдання заявника, згідно з ріше,1ням від 4 лютого 2000 року Вер
ховного суду юстиції, «по суті» становило визнання «стверджуваного
порушення Конвенції». На цій підставі Уряд звертався до Суду з прохан
ням в·ідхилити заяву, оскільки заявник більше не є «потерпілим» .
39. Заявник не подав зауважень з ·-1ього приводу.
40. Суд знову наголошує, що «рішення або захід на користь заяв
ника у принципі не є достатніми для позбавлення заявника· статусу
«потерпілого», якщо національні органи влади не визнали, прямо чи по
суті, порушення Конвенції, а потім не надали сатисфакцію за це пору
шення» («Далбан проти Румунії» (Dal.?an v. Romania) [GC], No 28114/95,
п. 44, ECHR 1999-VI).
41. У цій справі Суд зауважує, що 4 лютого 2000 року Верховний суд
юстиції задовольнив клопотання сторt)НИ обвинувачення про скасування
обвинувального вироку, який був предметом скарг, поданих заявником
з посиланням на статті 6 і 1О (див. пуі1кт 34 вище).
42. Суд зазначає, що рішення про виправдання заявника, винесене
після повторного судового провадження і понад п'ять рок і в після за
судження заявника остаточним рішенням, грунтувалося виключно на
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
67
І
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••• ••
відсутності наміру зводити наклеп . У рішенні не мі~;:тилося будь-якого
посилання на провадження в Бухарестському окружному суді або на
скарги заявника з цього приводу .
На думку Суду, рішення від 4 лютого 2000 року Верховного суду
юстиції не може розглядатися як визнання .: . .L. пряме або по суті
-
стверджуваного порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, і в будь-якому
випадку це рішення не забезпечує достатньої сатисфакції, як цього
вимагає прецедентна практика Суду, через при'чини, наведені нижче.
43. Що стосується стверджуваного порушення статті 1О, то навіть
припускаючи, що назване рішення можна було б · розглядати як визнан
ня по суті такого порушення, Суд вважає, що '~зона · не забезпечує рівно
значної сатисфакції, як цього вимагає прецёдентна практика Суду.
По-перше, жодної компенсацf'і заявникові за :;йЬго (неправомірне) за
судження надано не було і, по-друге, суми ,: сплачені заявником трьом
учителям як компенсація за нематеріальну шкоду, йому не повернуто.
Що стосується кримінального штрафу, Суд зазначає, що, хоча вже ми
нуло п'ять років відтоді, як заявник сплатив 'йЬго, у листі від 6 березня
2000 року, · відправленому Бухарестським · судом першої інстанції до
податкового управління третього району Бухареста, в якому містилося
прохання повернути заявникові стягнену суму (див. пункт 35 вище), не
враховано інфляцію за попередні роки.
44. Як підсумок, Суд вважає, що заявник ·м·оже вимагати компенсації
як «потерпілий», як це передбачає стаття 34 Конвенції .
• · 11. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНїсrу ~ 11 :с:тдп1 6 КОНВЕНЦІЇ
45. Заявник стверджував, що вгн ·не ·:щійснив ' право на справедливий
судовий розгляд у Бухарестському окружнdму суді, на порушення
пункту 1 статті 6 Конвенції, в якому сказано:
«Кожен при ... встановленні"· Обr'рунтЬgаfіоtті будь-якого кримі
на.rіьно'го dбвинувачення, висунутоrо'Г проти нього, має право на
•• , ., , ·· '' справедливий і відкритий розгляд\}rф·dд8вж розумного строку неза
лежнйм 1·безстороннім · судом ,' вста'нdв'іfеним законом .. . »
46. Заявник скаржився, що бухарестськии 1 ·суд засудив його, не за
слухавши докази від нього особисто. Він стве'рджував, що окружний суд
, ухвалив рііlіення виключно · на підставі доkазіІt ; поданих до суду першої
інстанції: · які складалися з ' · показань свідків' ~а його власної заяви,
стисло сформульованої у ·«п'яти» рядках·: • Пf;n!"час слухання 26 вересня
1994 року; яке тривало «не більше чотирьоі• хвилин», ані він, ані його
адвокат не мали змоги звернутися до судуі''·З· ·-цього приводу він ствер
джував, що протокол слухання, проведенсігсі' 26 вересня 1994 року,
жодним чином не відбиває реальної ситуації'· у справі, оскільки його
адвокат не мав змоги зробити подання, а лише дістав право подати
письмову заяву підстав захисту.
68
Практика Європі;ійського суду з прав людини
,, rt-•Ріwення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень н ового Суду
Константинеску проти Румунії
4 7. Заявник також оспорював правильність формулювань судового
рішення від 28 січня 1997 року, яким було виправлено канцелярські по
милки, стверджуючи, що в і н не звертався до суду під час слухання
26 вересня 1994 року і що прокурор прохав про виправдання заявника,
а не про його засудження, як це стверджує Уряд. Ві н також доводив, що
рішення від 28 січня 1997 року йому не вручали , але він дізнався про
нього, коли Комісія надіслала йому це рішення.
48. Нарешті, заявник скаржився , що рішення Бухарестського окруж
ного суду від 1О жовтня 1994 року r'рунтувалося виключно на показан
ня х свідків обвинувачення і не брало до уваги показання чотирьо х
свідків захисту, хоча їхні докази мали вирішальний характер, оскільки ці
свідки стверджували, що троє вчителів не повернули гроші й докум енти,
належні профспілці, яка доручила заявникові забезпечити повернення
грошей.
49. Уряд наполягав, що висновок П:JО винуватість заявника , ухвале
ний виключно на підставі доказів, поданих до суду першої інстанції, не
становив порушення принципу справедливого судового розгляду, як
цього ви м агає пункт 1 статті 6 Конвенції . Ця стаття не вимагає за
слуховування доказів від самого обвинуваченого в апеляційному суді ,
завдання якого полягає лише в розгля,L:і питань права . Хоча, з теоретич
ного погляду, Бухарестський окружни11 суд все - таки мав юрисдикцію
розглянути питання факту і права, він ➔ е був зобов ' язаний з ' ясовувати
питання факту в цій справі , оскільки ці факти, якими їх встан о вив Буха- ·
рестський суд першої інстанції, не б'І ГJИ предметом спору між сторо
нами . Отже, Бухарестськ ий окружний суд повинен був ухвалити рішення
лише стосовно питання права, яке стосується суб'єктивної ознаки пра
вопорушення, тобто з'ясувати, чи ма, , місце намір зведення наклепу .
Для того щоб встановити , чи доведено цю ознаку , суд зовсім не
повинен заслуховувати докази заявника .
50 . Уряд стверджував, що загалом : Jаявник звернувся до суду остан
нім, про що свідчить рішення від 28 сі ч ня 1997 року, яким було виправ
лено канцелярські помилки.
51 . Уряд також спростовував твердження заявн и ка про те, що про
курор про хав відхилення апеляції . З цього приводу він пос илався на
• рішення від 28 січня 1997 року, з якого видно, що прокурор прохав
задовольнити апеляцію і визнати заявни ка в инним. Уряд доводи в , що
суди були незалежним и і що прокурор не мі г справити на н их вплив
своєю посадою .
5 2. Нарешті , Уряд наполегливо стверджував, що адво кат заявн ика
звернувся до суду під час слухання 2'3 вересня 1994 ро ку, а також до
водив, що адвокат подав письмову заsIву п ідстав для захи сту.
53. Суд знову наголошує , що характер застосуван н я статт і 6 до п ро -·
вадження в апеляційному суді залежить від конкретних рис такого
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2 002
69
•
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску. проти. Румунії .................. ........ ...................................................................... .. .
провадження; при цьому слід брати до уваги все судове провадження
загалом у національному правовому порядку, а також роль у цьому про
вадженні апеляційного суду. У випадку, коли в першій інстанції відкрите
слухання вже проведено, відсутність такого слухання на щ1еляційному
етапі провадження можуть виправдовувати особливі риси такого судо
вого провадження, з урахуванням характеру національної апеляційної
системи, рамок повноважень апеляційного суду, а також способу, в
який інтереси заявника фактично представляли й захищали в апеляцій
ному суді, особливо зважаючи на характер питань , які в ньому вирішу
валися (див. рішення у справі «Боттен проти Норвегії» (Botten v. Norway)
від 19 лютого 1996 року, Reports of Judgments and Decisions, 1996-1, с. 141,
п. 39).
54. В апеляційному суді, який здійснює юрисдикцію як стосовно пи
тань факту, так і стосовно питань права, стаття 6 не обов'язково !'а
рантує право на відкрите слухання чи, якщо таке слухання має місце,
право особисто брати участь у судовому провадженні (див., наприклад,
рішення у справі «Фейде проти Швеції» (Fejde v. Sweden) від 29 жовтня
19~1 року, серія А, No 212-С, с. 69-70, п. 33).
55. Однак Суд у своїх рішеннях уже зазначав, що у випадку, коли
апеляційний суд має розглянути питання факту й права у справі та дати
повну відповідь на питання винуватості чи невинуватості заявника, він
не може, з огляду на необхідність забезпечення справедливого судово
го розгляду, належним чином з'ясувати ці питання без безпосередньої
оцінки доказів, наданих особисто самим обвинуваченим, який ствер
джує, що він не вчиняв дії, яка вважається кримінальним правопорушен
ням (див. рішення у справі «Екбатані проти Швеції» (Ekbatani v. Sweden)
від 26 травня 1988 року, серія А, No 134, с . 14, п. 32).
56. Отже, для того щоб з'ясувати, чи допущено порушення статті 6 у
цій справі, необхідно розглянути роль Бухарестського окружного суду
та характер питань, які він мав вирішити.
57. Суд знову наголошує на тому, що в · цій справі рамки повно ва~
жень Бухарестського окружного суду, коли він здійснював апеляційне
провадження, визначені в статтях 385-15 та 385-16 Кримінально-проце
суального кодексу . Згідно зі статтею 385-15, окружний суд, засідаючи
як апеляційний суд, не був зобов'язаний виносити нове рішення по суті
справи, але міг це зробити . 1О жовтня 1994 року Бухарестський окруж
ний суд скасував рішення від 18 - березня 1994 року і виніс нове рішення
по суті справи . Із згаданих вище законодавчих положень випливає, що
провадження в Бухарестському окружному суді фактично були повно
цінним розглядом, який здійснюється за тими самими нормами, що й
судовий розгляд по суті справи, і при цьому суд був зобов'язаний
розглянути як факти справи, так і питання права. Окружний суд міг або
підтвердити виправдання заявника, або визнати його винним, але
70
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
спочатку він мав ретельно проаналізувати питання його винуватості або
невинуватості, а в разі необхідності взяти нові показання (див. пункт 37
вище).
58. У цій справі Суд зазначає, що, скасувавши рішення про виправ
дання заявника, ухвалене в суді першої інстанції, Бухарестський окруж
ний суд розглянув кримінальне обвинувачення проти заявника, і, не
заслухавши докази від нього, визнав його винним у кримінально кара
ному наклепі . Суд не визнав переконливим аргумент Уряду, згідно з
яким той факт, що обвинувачений звернувся до суду останнім, був у цій
справі достатнім. По-перше, зазначає Суд, позиції Уряду і заявника сто
совно того, чи справді заявник звернувся до суду останнім, розійшлися .
По-друге, наголошує Суд, хоча право обвинуваченого звернутися до
суду останнім є, безперечно, важливим, його не можна ототожнювати з
його правом бути заслуханим під час судового розгляду.
59. Виходячи з цього, Суд визнає, що Бухарестський окружний суд
встановив обr'рунтованість кримінального обвинувачення проти заявни
ка і визнав його винним у наклепі, не надавши йому змоги подати до
кази і захистити себе. Суд вважає, що Бухарестський окружний суд
повинен був заслухати докази з боку заявника, беручи, зокрема, до
уваги той факт, що це був суд першої інстанції, який засуджував його в
провадженні, розпочатому з метою встановлення обr'рунтованості вису
нутого проти нього кримінального обвинувачення .
60. Оскільки цю вимогу задоволено не було, Суд вважає, що пору
шено пункт 1 статті 6. За цих обставин Суд не вважає за потрібне
додатково розглядати питання, чи відповідали цьому положенню інші
аспекти провадження в Бухарестському окружному суді.
61. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
ІІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 10 КОНВЕНЦІЇ
62. Заявник стверджував, що визнання його винним у наклепі пору
шило його право на свободу вираження поглядів, r'арантовану статтею
1О Конвенції, в якій сказано:
« 1. Кожен має право на свободу вираження поглядів . Це право
включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і пере
давати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і
незалежно від кордонів: Ця стаття не перешкоджає державам вима 0
гати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінемато
графічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам,
обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах на-
. ціональної
безпеки, територіальної цілісності або громадської •
Практика Євро п ейського суду з прав людини
Рі шення. Коментар і. 2'2002
71
•
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
.. ...... . .... .. . . .. ..... .. ... . .... .. .. .. . .. ... ... . .. ...... . ... ... .. .. .... ..... .. ..... ..... . ... .... ..... ...... ...... .... ... . . .. .. ...... .. . ..... . .. . .............. ..
безпе ки , для охорони порядку або запоб іган ня злочинам, для охоро
н и здоров'я або мор ал і , для захи сту репутації або прав інших осіб,
для запобіга ння роз голошенню ко нфіден ційно ї інформації або для
підтр и мання авторитету і безсторонност і суду і є необхідним и в
демократично му суспіл ьств і » .
63. Заявник стверджував, що й ого засудження суперечить поло жен
ням статт і 1О Конвенції . Бухарестський окружний суд не надав йому
з м ог и довест и правдивість свої х тверджень, і те, що прокуратура
прийняла рішення пр и пинити судове провадження проти трьох учителів
(яке органи влад и нікол и йому не вручали), аж ніяк не означало, що ці
вчителі вже повернул и гроші, які належать профспілці .
6 4 . Уряд доводив, що засудження заявника відповідало вимогам
другого пункту статті 1О Конвенції . Найперше, мета засудження поля
гала в зах исті репутації та прав інших, оскільки заявник назвав трьох
учителів «delapidatori», незважаючи на те, що Суд їх не засуджував. При
значена йому міра покарання жодним чином не була надмірною, якщо
враховувати прийнятний розмір штрафу та компенсації за шкоду, спла
ти яких зажадали від нього .
6 5 . Комісія встановила, що втручання було «необхідним у демокра
тичному суспільстві » ; оскільки заявник міг би висловити свою критику в
і н ший спосіб, не називаючи вчителів «de/apidatori», коли суд їх винни ми
ще не визнавав .
6 6 . У цій справі, зазначає Суд , предмето м спору не є те, що за
судження заявн и ка за наклеп становить втручання з боку державн их
органів у здійск.ення заявником свого права на свободу вира ження по
глядів, r'арантоване статтею 1О Конвенції .
67. Питанн я полягає в тому , чи є підстав и для цьо го втручання в
пункті 2 цього положення. Отже , необхідно розглянути, чи було втручан
ня «встановлене законом», ч и мало воно законну мету за цим пункто м і
ч и «було необ хідним у демократичному суспільств і » (див . рішення у
справ і «Лінr'енс проти Австрії» (Lingens v. Austria) від 8 липня 1986 року,
серія А, No 103, с. 24-25, п. 34-37).
68. Суд вважає, що втручання «встановлене законом» , чого, до того
ж, сторони не заперечували; заявника засуджено на підставі статті 206
Крим і нального кодексу Румунії (див. пункт 36 вище). Засудження мало
законну мету, передбачену пунктом 2 статті 1О, а саме - захист репута
ції та прав інших . Залишається розглянути, чи було оскаржуване втру
чання «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої
мети.
69. Отже, згідно з усталеною практикою Суду, необхідно з'ясувати,
чи відповідало оскаржуване втручання нагальній суспільній потребі, чи
було воно пропорційним поставленій законній меті і чи були підстави,
72
Практика Європейського суду з прав людини
Ріш е ння. Коме нта рі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
наведені національними органами влади на його виправдання, відповід
ними й достатніми. Завдання Суду полягає не в підміні національних су
дів, а в тому, щоб перевірити - у світл і статті 1О та з урахуванням усієї
справи загалом законність рішень, які вони постановили, користу
ючись наданою їм свободою розсуду (див. згадане вище рішення у
справі Далбана , п. 47). Тому Суд повинен розглянути висловлювання ,
про які йдеться, у їхньому справжньому контексті, беручи до ува ги
обставини спр ави.
70. Суд зазначає, що твердження заявника містить два аспекти : кри
тику поліції та про ку р а тури - заявник критикував ї х за небажанн я
завершити розслідува нн я у зв'язку з і скаргою, по даною проти А.Р., R.V .
і М.М., та судження заявника про т е, що троє вч ит е лів є delap ida tori.
71. Суд зазначає, що порушення права заявника на свободу вира
ження поглядів стосується лише другого аспекту. Під с т авою для рі
шення Бу ха рестського окружного суду про визнання п. Конст а нтинеску
ви нни м стало вжите ним слово, яким він назвав трьо х учителів і яке вва
жалося дискредитуючим, а не той факт, що заявник висловився кри тич
но про пра ктику розгляду профспілкових спорів у судах.
72. Н авіть попри те , що висловлюв ан ня заявника зроблен і в кон
те ксті дискусії стосовно незалежності пр офспілок та роботи судів, у
зв'язку з чим вони становили суспільний інте рес, право на свободу в"·
раження поглядів підлягає певним . об м еження м . Незважаючи на
особливу роль, яку заявник відігравав як представник профспілки, йому
треба було проре аїува ти , не виходячи за встановлені межі, зокрема в
інтересах «захис ту репутації чи прав інших», включно з п резум пцією
невинуватості . Отже, необхідно встановити , чи вийшов він за межі до
пустимої критики.
73. На думку Суду, слово «delapidatori», яким називають ос іб , визна
них винними в ша храйському привласненні коштів, є таким, що могло
образити трьох учителів, оскільки суд не визнав їх винними.
74. Суд вважає, що заявник мав достатньо засобів для висловлення
критики - і тим самим зробити внесок у вільну гро мадську дискусію
навколо справ профспілки, - не вживаючи слова «delapidatori» .
75. Відповідно, законний інтерес дер жави в захисті репутації трьох
уч ителів не суперечив інтересові заявника в участі у згаданій вище
диск усі ї.
76. Отже, Суд переконався, що підстави, наведені національними
органами влади, були «в ідповідними і достатні ми» для цілей пункту 2
статті 10.
77. Суд також зазначає, що, з огляду на обставини справи, допуще
не втручання було пропорці йним поставленій законній меті. Суд вва жа є ,
що призначене по ка рання, а саме - штраф у розмірі 50 ООО р уму нськи х
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
73
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску_ проти_ Румунії ...................................................................................................
леїв та наказ сплатити 500 ООО леїв як компенсацію за нематеріальну
шкоду кожному вчителеві, було пропорційним.
78. Отже, оскільки немає підстав вважати, що Бухарестський окруж
ний суд перевищив межі свободи розсуду, яка надається національним
органам влади, порушення статті 1О не встановлено.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
79. У статті 41 Конвенції сказано :
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до
неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
А. Шкода
80. Заявник вимагав присудити йому сто мільйонів американських
доларів як компенсацію за нематеріальну шкоду, якої він зазнав
унаслідок дискредитації після обвинувального вироку суду . За пунктом
матеріальної шкоди заявник вимагав повернення йому суми криміналь
ного штрафу, який він сплатив після визнання його винним, а також
сум, сплачених трьом учителям. Він також стверджував, що втратив за
:: обіток, оскільки у зв'язку зі стресом та неприєrч1ностями, спричинени-
1\ІИ різними судовими провадженнями, у яких він був стороною, не .зміг
,: публікувати книжку, яку він написав і яку прийн ~ла друкарня . Тому він
зимагав компенсування матеріальної шкоди в сумі два мільярди ру
мунських леїв,
81. Уряд доводив, що висновок про наявність порушення вже сам по
собі становить справедливу сатисфакцію.
82. Насамперед Суд зазначає, що на підтвердження своєї претензії
про втрату заробітку заявник не навів жодних доказів. Суд вважає, що
єдиною підставою, на якій у цій справі може бути присуджена справед
л ,1ва сатисфакція, є те, що . заявник не здійснив свого права на справед
ливий судовий розгляд у Бухарестському окружному суді. Звичайно,
Суд не може передбачити , яким би був результат судового розгляду за
умови іншого підходу суду, але, на його думку, є підстави вважати, що
цей судовий розгляд був для заявника фактично безперспективним
(цив. рішення у справі «Пелісьєр і Сассі проти Франції» (Pelissier апd
t:·assi v. Fraпce) [GC], No 25444/94, п. 80, ECHR 1999-11). Керуючись
принципом справедливості, як передбачає стаття 41, Суд присуджує
з'аявникові 15 ООО французьких франків, які мають бути конвертовані в
~-умунські леї за курсом, чинним на день вреІ'улювання спору .
74
Практика Європейсь~tІ)ГО суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002 _
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
В. Судові витрати
83. Заявник вимагав відшкодування судових витрат, яких він зазнав
у всіх провадженнях у національних органах, а саме - у розмірі, екві
валентному 200 ООО румунських леїв 1994 року.
84. З цього приводу Уряд не висловив жодного зауваження.
85. Суд бере до уваги, що заявник здійснив свій захист у Комісії і
що здійснювалося його представництво під час слухання в Суді. Суд
також вра ховує, що Рада Європи надала п. Константинеску безоплатну
правову допомогу розміром 1О 806, 1О французького франка. Зважаючи
на те, що було ухвалено висновок про наявність порушення пункту 1
статті 6 Конвенції, Суд, керуючись принципом справедливості, присуд
жує заявникові 20 ООО французьких франків, з відрахуванням уже спла
ченої Радою Європи згаданої вище суми. Залишок має бути конверто
ваний у румунські ле ї за курсом, чинним на день врегулювання спору.
С. Відсо.тки у разі несвоєчасної сплати
86. Суд вважає за доцільне використати встановлену законом від
соткову ставку, чинну у Франції на день постановлення цього рішення, а
саме - 2,47 % річних.
На цих підставах Суд
1. Постановляє одноголосно, що заявник має право вимагати ви
знання його «по терпіли м» внаслідок псрушення пункту 1 статті 6 Кон
венції, як передбачено статтею 34 Конвенції.
2. Постановляє, п'ятьма голосами прли двох, що заявник має право
вимагати визнання його «потерпі лим» :Знаслідок порушення статті 1О
Конвенції, як передбачено статтею 34 Кс,нвенції.
З. Постановляє одноголосно, що порушено пункт 1 статті 6 Кон
венції .
4. Постановляє, шістьма голосами проти одного, що порушення
статті 1О Конвенції допущено не було.
5. Постановляє одноголосно,
а) що держава-відповідач має fзиплатити заявникові протягом
трьох місяців 15 ООО (п'ятнадцять тисяч) французьких франків як
компенсацію за матеріальну й Н'3матеріальну шкоду та 20 ООО
(двадцять тисяч) французьких фрRнків за судові витрати, з вира
хуванням 1О 806, 1О (десяти тисяu восьмисот шести французьких
франків і десяти сантимів). Залv, шок суми при цьому має бут~,,
конвертовано в румунські леї за курсом, чинним на день врегу
лювання спору;
Ь) що з цієї суми, зі спливом зазначених трьох місяців і до розра
хунку, мають виплачуватися річні прості відсотки у розмірі 2,47%.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
75
•
Повн і тексти рішень нового Суду
/(_?_f!.С..~~.І-!:.И..':.~.с.~У..'!.r?.~.Т.И...Р.У":'1У..1:.!!. ... ... ...... .. ....... ........... .. .. ..... ..... .... .... .... ... .. ......... ... .... .. ....... ... ..... ...
6. Відхиляє одноголосно решту вимог заявника щодо справедливої
сатисфакції.
Учинено французькою мовою й повідомлено в письмовій формі 27
червня 2000 року , відповідно до пунктів 2 і З правила 77 Реr'ламенту
Суду .
Майкл О'Бойл,
секретар
Вільгеміна Томассен,
голова
Відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74
Реr'ламенту Суду, до цього· рішення додано окрему думку судці
Касадеваля, яка частково не збігається з позицією більшості.
в. т.
М.О.Б.
ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ КАСАДЕВАЛЯ,
ЯКА ЧАСТКОВО НЕ ЗБІГАЄТЬСЯ З ПОЗИЦІЄЮ БІЛЬШОСТІ
1 . Разом із більшістю я голосував за висновок, що допущено
порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Проте стосовно статті 10 я маю
інші міркування і вважаю, що її також порушено.
2. Оскільки Суд дійшов висновку, що порушення пункту 1 статті 6
мало місце з огляду на те, що суд не заслухав докази з боку заявника,
всебічний аналіз фактів неминуче приводить до висновка, що порушено
статтю 1О . Частина рішення Суду стосовно попереднього заперечення
Уряду і особливо пункт 43 підтверджують мою думку.
З. Якщо пункт 1 статті 6 не порушено, тобто якщо під час судового
розгляду в Бухарестському окружному суді, який визна!:! заявника винним
у кримінально караному наклепі, заявник мав можливість подати докази
та здійснити свій захист у справі, доводячи свою добросовісність, і
зокрема правдивість своїх тверджень, як міг зробити будь-який обвину
вачений на підставі статті 207 Кримінального кодексу Румунії, то резуль
тат судового розгляду кримінальної справи міг би бути іншим. Крім того,
це припущення підтверджується подіями, що відбулися згодом.
4 . Як Суд зазначає в пункті 72 рішення, висловлювання, про які
йдеться, були зроблені у контексті вільної дискусії стосовно незалеж
ності перших професійних спілок, створених у Румунії після розпаду ко
лишньої системи, та стосовно діяльності судів. Оцінювати термін
adelapidatori», яким було названо громадян А . Р,. R.V. та М . М., належить у
світлі справи загалом та в контексті, у якому заявник вжив це слово,
76
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення ; Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Константинеску проти Румунії
відтворене згодом у статті журналіста. Ніхто не може сумніватися в
тому, що предметом дискусії було питання, яке становило суспільний
інтерес.
5. Не можна стверджувати, що вжиті заявником слова були зовсім
безпідставними, адже у виправдувальному вироку суду першої інстанції
зазначено, що вчителі не повернули певних сум грошей, які належать
профспілці. Також не було встановлено недобросовісності з боку заяв
ника, оскільки той самий суд визнав, що на той час, коли були зроблені
згадані висловлювання, рішення прокурора про припинення судового
провадження не над і слали ані цим трьом учителям, ані заявникові
(пункти 16 та 63 рішення Суду) .
Ці два фактори (те, що висловлювання не були зовсім безпідставни
ми, та відсутність недобросовісності) Бухарестський окружний суд не
заперечував, але, незважаючи на це, він визнав заявн ика винним, навіть
не розглянувши його аргументів на свій захи ст.
Я вважаю, що таке втручання не було необ х ідним; зокрема, не
доведено факту наявності «нагальної суспільної потреби » - умови, яку
встановив і на якій постійно наголошує Суд у своїй практиці . Хоча не
можна передбачити, якого висновку дійшов би Буха рестський окружний
суд, якби розглянув запропоновані аргументи заявника на підтверджен
ня правдивості своїх висловлювань, я вважаю, що непроведення окруж
ним судом розгляду ци х аргументів захисту , я к і були неспростовно важ
ливими (згідно зі статтею 207 Кримінального кодексу Румунії, дове
дення правдивості твердження усуває ознаки правопорушення у вигляді
дифамації , про яку йдеться в статті 206 зазначеного Кодексу), стано
вить втручання у здійснення заявником права на свободу вираження
поглядів, і це втручання не задовольняє критерію необхідност і.
6. Нарешті, виявляється, що через більше ніж два роки Бух арестсь
кий окружний суд виніс, з власної ініціативи, рішення, яким виправив
низку канцелярських помилок (чи, радше, пропусків) у протоколі слухан
ня та в рішенні від 1О жовтня 1994 року, яким було засуджено заявника.
Іще значущішим фактом є те, що через п'ять років після його засуджен
ня Верховний суд юстиції, знову з власної ініц і ативи , задовольняючи
клопотання генерального прокурора про скасування рішення від
1О жовтня 1994 року, виправдав заявника, посилаючись на. недоведену
оз_наку вчинення правопорушення - наміру вчинення дифамації (пункт
34 рішення Суду) . Це рішення, ухвалене без сприяння з боку заявника і
надто запізно (до слухан ня в Страсбурзі залишалося тільки сорок п'я ть
днів) , може лише означати опосередковане визнання наявності пору
шення статті 10 Конвенції .
7. Отже, на відміну від більшості, я не переконався в тому, що втру
чання було необхідним і що підстави, наведені для цього національними
органами, були «відпов ідн ими і достатніми».
Прс1ктика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
77
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ТОМА ПРОТИ ЛЮКСЕМБУРn'»
(CASE OF ТНОМА v. LUXEMBOURG)
(Заява No 38432/97)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ"'
29 березня 2001 року
У справі «Тома проти Люксембурr'у»
Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою,
,1,0 складу якої увійшли такі судді:
п. К. Л. Розакіс (С. L. Rozakis), голова
п. Б. Конфорті (В. Conforti)
п. r'. Бонелло (G. Bonello)
пані Ф. Тюлкен (F. Tulkens)
пані В. Стражницька (V. Straznicka)
п. П. Лоренцен (Р. Lorenzen)
пані М. _Цаца-Ніколовська (М. Tsatsa-Nikolovska),
а також п. Е. Фріберг (Е . Fribergh), секретар секції,
після наради за зачиненими дверима ЗО листопада 2000 року,
1 лютого та 8 березня 2001 року
постановляє таке рішення, ухвалене в останній із зазначених вище
днів:
78
Практика Європейс~-'1еого суду з прав люди н и
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
ПРОЦЕДУРА
1. Справу розпочато за заявою (No 38432/97) проти Люксембургу,
поданою до Європейської комісії з прав людини (Комісія) на підставі
колишньої статті 25 Конвенції про захист прав людини та основних
свобод (Конвенція) громадянином Люксембурr'у Марком Тома (Marc
Thoma) (заявник) 9 вересня 1997 року .
2. Заявника представляв п . Пол Урбані (Ро/ Urbany), адвокат, який
пр актикує в Люксембурзі. Уряд Люксембурїу представляла його упов
новажена особа Роджер Нотар (Roger Nothar), адвокат, який практикує у
Люксемб урзі .
З. Заявник, зокрема, стверджував про порушення його права на
свободу вираження поглядів, їарантованого статтею 1О Конвенції.
4. Заяву передано до Суду 1 листопада 1998 року після набрання чин
ності Протоколом No 11 до Конвенції (пункт 2 статті 5 Протоколу No 11).
5. Заяву було передано до другої секції Суду (пун кт 1 правила 52
Реїламенту Суду) . Пан Марк Фішбах (Marc Fischbach), судця, обраний від
Люксембурїу, відмовився в ід участі в розгляді цієї справи (правило 28).
Для розгляду справи замість нього Голова Суду призначив пані Фран
суазу Тюлкен , судцю, обрану від Бельгії (пункт 2 статті 27 Конвенції та
пункт 1 правила 29) .
6. Рішенням від 25 травня 2000 року палата оголосила заяву частко
во прийнятною.
7. Заявник та Уряд подали свої зауваження щодо суті справи (пункт
1 правила 59 Реїламенту) .
8. Відкрите слухання відбулося у Палаці прав людини у Страсбурзі
30 листопада 2000 року (пункт 2 правила 59) .
На судовому розгляді були присутні ,
а) від Уряду-відповідача
п . Роджер Нотар,
пані Андре Клеман (Andree Clemang),
п. Жерар Філіпп (Gerard Philipps),
Ь) від заявника
уповноважена особа,
консультанти;
п. Пол Урбані ,
консультант.
Суд заслухав виступи п. Нотара та п. Урбані, а також їхні відповіді на
запитання одного із членів Суду.
ЩОДО ФАКТІВ
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. 9 л истопада 1991 року лю ксембурзька щоденна газета «Таїеблат»
(Tageblatt), яка видається німецькою мовою, надрукувала статтю
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
79
Повні тексти рішень нового Суду _
Тома проти Люксембургу
журналіста йозі Брауна (Josy Braun) про різні методи відновлення лісо
вих насаджень, що їх було застосовано після ураганів на початку 1990
року, які спустошили частину люксембурзьких лісів. Стаття вийшла під
заголовком «Wiederaufforstung ... das ganze noch einma/» («Відновлення лісо
вих насаджень . .. все спочатку»), і в ній говорилося:
«Цинізм справді не знає меж, оскільки не слід забувати, що ці
лісники вирубують дерева, купують, насаджують, розпоряджаючись
державними фондами на мільйони франків. (Міністри, прислухай
тесь!)
Що за всім цим криється? Звичайно, всі зацікавлені особи пов
н і стю все заперечуватимуть, але висновок, який випливає з числен
них дискусій з людьми, які працюють у цій галузі, має бути таким:
краще засаджувати площі двічі або тричі рослинами, придбаними у
продавця, який дає щедрі відсотки, ніж один раз рослинами, які куп
лено у фірми, що має мужність відмовитися від сплати хабарів. (Ко
ментар особи, яка знайома з цією системою : «Я знаю лише одну
непідкупну людину». Він назвав ім'я одного лісоохоронця з «Лісона
садження»).
«Звісно», це справа бульварної преси, яка знову публікує «непід
тверджені страшні історії», «звісно» ж, у жодній із них немає правди,
але власники лісів - чи то держава , а чи муніципалітети або при
ватні особи - повинні усвідомити одну річ: саме вони є тими, хто
повинен сплачувати за повторні лісовідновлення сумнівної користі, і
саме вони пОЕ::инні вимагати, щоб політики розчистили авгієві стайні
замість того, щоб з перемінним успіхом робити спроби заткнути
рота тим, хто мав мужність поставити громадські інтереси вище за
приватні інтереси кількох «паразитів на тілі заможної держави»
(твердження Деr'енхарда)» .
10. У той час заявник працював журналістом на радіостанції «RTL
92,5», для якої він готував щотижневу програму в Letzeburgesch під назвою
«Oekomagazin», у якій ішлося про природу та довкілля. Він порушував
питання про проблеми, пов'язані з відновленням лісових насаджень після
ураганів 1990 року, багато разів у своїй програмі та паралельно з іншими
люксембурзькими виданнями натякав на руйнування цієї системи.
11. Темою своєї програми «Oekomagazin» 6 листопада 1991 року
_
заявник вибрав проблему відновлення лісових насаджень. Він розпочав
програму із вступу, в якому нагадав слухачам, що минулого тижня він
розповів про «спокусу для людей із Комісії з питань лісового госпо
дарства зловживати своїм становищем, коли трапляється така нагода», і
посилався «на низку телефонних дзвінків від людей з усіх куточків краї
ни, які мали цікаві історії для розповіді». Далі він сказав : «У будь-якому
разі зрозуміло одне : управління лісовим господарством набагато делі
катніша справа, ніж люди думали» . Він також повідомив, зазначаючи,
80
Практика Європейського суду з прав люди·ни
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
................................... '. ' . . ................ .... ' .............. ........... ... . ........................ , ................................. .... . .
що наводить приклад, про те, як власник лісової ділянки після вико
нання робіт приватним підрядником у його лісі «не знав, куди кинутись»,
коли отримав рахуно_к за виконану роботу від Комісії з питань лісового
господарства, саме на яку покладається відповідальність за цей сектор,
а не на приватного підрядника. Після такого вступу він продовжував
наводити конкретні уривки з зазначеної вище статті, яка, за його
словами, містила «р ізкі висловлювання». Зокрема, він сказав:
«На лісопильному заводі можна робити гроші так само, як і в лісі.
Т е саме стосується й лісонасаджень, тому що їх нараховується
мільйони. У статті, що займає дві сторінки у сьогоднішньому випуску
«Таr'еблатт», йозі Браун говорить прямо, викриваючи різноманітні
методи лісонасаджень, які застосовує Комісія з водних та лісових
ресурсів, і не робить жодних поступок. Журналіст пише, а я цитую:
« Необ х ідно мати певну дозу цинізму, щоб не забути, що ці лісники
розчищають, купують, насаджують та (у лапках) піклуються про гро
мадські ліси не за власні гроші, а за м ільйони з державних фондів».
Далі йозі Браун наводить доказ (fazit) такого твердження: «Краще за
саджувати ще раз двічі або тричі рослинами, купленими у продавця,
який платить відсоток, ні ж один раз рослинами, які куплено у фірми,
що має мужність відмовитися від виплати відсотків». Далі журналіст
« Таїеблатт» наводить слова авторитетного джерела в цій галузі,
якого він цитує: «Я знаю лише одну людину , що є непідк упною». У
зв'язку з цим наводиться ім'я охоронця лісу з Baumbusch. «В ласники
наших лісів - чи то держава, а чи муніципалітети або приватні осо
би - повинні усвідомити одну річ: саме вони мусять розплачуватися
за незліченні сумнівні проекти з відновлення лісових насаджень»;
цитую далі журналіста «Та r'еблатт »: «Саме вони повинні вимагати від
політиків розчистити авгієві стайні раз і назавжди ... »
12. Заявник пояснив , що у статті, яка містила різкі висловлювання,
Йозі Браун імпліцитно посилався на положення Кримінального кодексу
стосовно тієї частини, що забороняє державним службовцям, які пра
цюють на державу або муніципалітети, використовувати своє службове
становище задля отримання особистої вигоди . Він додав, що люди, які
працюють у Комісії з водних та лісових ресурсів, «мають пристойну за
робітну плату і не можуть за жодних обставин вимагати подачок та зба
гачуватися за рахунок лісів, які перебувають у громадській власності
або належать приватним власникам, покупцям деревини або торговцям
рослинами».
1 З. Далі він продовжив свої пояснення і поставив запитання інжене
рові К'Омісії з водних та лісових ресурсів W., перед тим як розпочати
опитування приватного власника лісових масивів А.:
«У сьогоднішній ранковій статті журналіста йозі Брауна, що напи
сана в різкому тоні, говориться: «краще засаджувати площі двічі або
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
81
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
тричі рослинами, придбаними у продавця, який дає щедрі хабарі,
ніж один раз рослинами, які куплено у фірми, що має мужність від
мовитися від сплати такого хабара» . Пане R., яка ваша думка щодо
цієї різкої фрази? Ви також трохи працюєте у цій галузі: яким є ваш
досвід у цій сфері? Чи правда є те, що каже йозі Браун?»
14. Після того як п. R. відповів на це запитання, заявник продовжу
вав ставити запитання з приводу доставки рослин з-за кордону, питан
ня, яке він уже порушував у розмові з інженером W. Він поставив R . такі
запитання:
«А якої ви думки стосо вно доставки рослин з-за кордону, можли
во, через люксембурзьких торговців? Чи можливо, що рослини, які
надходять з Угорщини та Іспанії, доставляються без перевірки?»
15. Після того як власник висловив свою думку з цього приводу, заяв
ник завершив свою програму дебатами на тему державних тендерів.
1 б. У прес-релізі від 19 листопада 1991 року Асоціація люксембурзь
ких лісників оголосила про свій намір подати скаргу, звинувачуючи за
явника в наклепі. Проте вона цього не зробила.
17. У період з листопада 1991 року по лютий , 1992 року п'ятдесят
чотири лісоохорон ці та дев'ять інженерів nісового господарства вчиниnи
цивільні позови, вимагаючи від заявника відшкодування шкоди і ствер
джуючи, що він підірвав їхню репутацію. Кожен із них вимагав 1 ООО ООО
люксембурзьких франків як компенсацію, посилаючись на те, що він
цитував звинувачення зі статті, опублікованої у випуску «Таr'еблатт» від
6 листопада 1991 року, жодним чином не пом'якшуючи, не кориr'уючи та
не коментуючи їх «бодай з найменшою мірою критичності», і що він ви
дав їх за свої власні. У такий спосіб він проінформував громадськість
-- ,,,
про те_, що лісоохоронці в Люксембурзі (яких тоді налічувалося 80) та всі
люксембурзькі інженери лісового господарства були , лише за єдиним
винятком , корумпованими. У своїх позовних заявах вони навели цитату
з рішення Люксембурзького суду від 1989 року, де було постановлено
таке:
82
«Встановлюючи свободу преси, Конституція жодним чином не
обмежує основний принцип, що міститься у статтях 1382 та 1383
Цивільного кодексу. Свобода преси не є необмеженою і закінчується
там, де порушує законні права та інтереси інших. Журналісти не
мають жодних привілеїв, які _ звільняли б їх від обов'язку виявляти
увагу до всіх осіб і навіть до держави та її інституцій, і будь-яке по
рушення цього обов'язку, навіть незначне, є протиправним, відпо
відно до зазначених вище статей Цивільного кодексу, які зобов'я
зують кожного, хто, через вчинене правопорушення, недбалість або
бездіяльність спричинив шкоду іншій особі, відшкодувати збитки.
Журналісти можуть притягуватися до відповідальності за пору
шення •обов'язку • бути правдивими та об'єктивними» (рішення
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембур,у
No 9.637 від 13 листопада 1989 року, справа «Сепал проти Бевера»
(Сера/ v. Bever))».
18. Позовні вимоги в шістдесяти трьох позовах було викладено в
більш-менш однакових висловах.
19. Заявник звернувся з проханням об'єднати різні позови проти
нього, а також попросив оголосити їх неприйнятними на тій підставі, що
він лише цитував твердження, які було зроблено цілком конкретною
особою . Він запропонував долучити до справи свідчення, щоб довести,
що його розслідування виявили численні порушення у сфері, яка має
стосунок до справи. Він також вчинив зустрічний позов проти кожного із
позивачів з вимогою сплатити 25 ООО люксембурзьких франків як від
шкодування витрат на підготовку справи до розгляду в суді та 1ОО ООО
люксембурзьких франків за порушення процесуальних норм та обтяж
ливе сутяжницьке провадження у справі. Він також вимагав відшкоду
вання судових витрат.
20. Окружний суд Люксембурга розглянув шістдесят три справи під
час одного слухання та постановив шістдесят три майже однакові рі
шення 14 липня-· 1993 року. Він прису,с..;ив кожному з позивачів симво
лічне відшкодування розміром в один франк, відхилив зустрічні позови
та наказав заявникові оплатити судові п нрати.
21. Після вивчення тексту з3.значенJї статті з «Таг'еблатт» і наведе
них вище цитат із записів радіопрогр ,_;• ми заявника окружний суд, між
І
іншим, постановив:
•Ф·
«Журналіст Тома скористався статтею йозі Брауна, і зокрема
тією її частиною, яка оскаржуєтьс11, для того, щоб переконати гро
мадськість у тому, що чинне законJдавство не дотримується, а та
кож щоб погодитися з підсумковим висновком йозі Брауна .
Суд вважає, що використання rзких слів, як «Forstleit, Forstverwal-
tuпg», з метою звузити коло людей, які мають відношення до програ
ми, використання висновку Браунr,. з метою підтримки тверджень,
наведення слів особи, яка, як можна припустити, знайома з цим
колом (Berufeпer Stemm aus dem МіJі, ю), та твердження, що ця особа
знає лише одну людину - з цього оточення,
-
яка не є корумпова
ною, означало, що тих, кому висунуто звинувачення, досить легко
впізнати.
Зважаючи на його посаду (прг.•-1івник Комісії з питань лісового
господарства), позивач на законній підставі довів, що зауваження
Тома спрямоване проти нього.
Суд має проаналізувати, чи є д·, яння, вчинені відповідачем, таки
ми, що підпадають під дію статей 1382 та 1383 Цивільного кодексу.
Справді, преса має право і Нс\Віть обов'язок піддавати критиці
зловживання, які виявляються у громадському житті (CSJ 23 March
1912 Р.8, р. 346).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
83
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
На професійних журналістів покладено обов'язок оприлюднювати
новини, як тільки вони з'являються, повідомлення та взагалі все, що,
на їхню думку, становить інтерес (Окружний суд Люксембурга,
14 лютого 1990 року, No 100/90). Преса має зберігати своє право на
критику суспільної діяльності осіб, тобто всіх, чиї справи зачіпають
інтереси суспільства. Преса має право повідомляти про те, що вона
думає про їхню діяльність, за умови, що вона не завдаватиме шкоди
їхній репутації і що діятиме добросовісно (Окружний суд Люксем
бурга, 27 жовтня 1986 року, Feuillets de ljaison de conference St Yves
по. 69, р. 43).
Відповідно, Марк Тома мав повне право на розслідування проб
лем, що порушувалися під час відновлення лісових насаджень після
ураганів, а також на викриття та критику дій, які він вважав такими,
що суперечать законам і правилам .
І справді, люксембурзькі журналісти, опублікувавш~ серію статей
у пресі, скористалися -нагодою привернути увагу громадськості та
державних органів до справ, які, на їхню думку, вони зобов'язані
були піддати критиці.
Тимчасом як насправді від журналістів не можна вимагати абсо
лютної об'єктивності, зважаючи на порівняно ненадійні засоби їхньо
го розслідування, вони все-таки зобов'язані працювати ·з інформа
цією, яка перевірена такою мірою, наскільки t\e в розумних межах
дозволяють доступні їм засоби . Закон вимагає від журналістів діяти
добросовісно і не намагається надати імунінп особам, які через
недоброзичливість, злобу або нерозсудливість намагаються дискре
дитувати інших своїми публікаціями . Недобро::овісний намір може
виникати, коли журналіст мав підстави для сумнівів щодо .правди
вості фактів або можливість навести свідчення, що встановлюють їх
(Civ. Брюссель, 29 червня 1987 J .T . 1987).
У даній справі с·а·ме Тома мав довести той факт, що він отримав
достатні докази, які дали йому можливість погодитися із висловлю
ванням Брауна і стверджувати, що позивач винен у корупції, пов'я
заній з відновленням лісових насаджень на лісових ділянках».
22. Після відхилення клопотання заявника про долучення до справи
свідчень - з огляду на те, що вони надто туманні, окружний суд дійшов
висновку:
84
«Відповідно, Марк Тома не довів, що має достатні докази для то
го, щоб довести, начебто позивач винен у корупції, пов'язаній із
відновленням лісових насаджень на лісових ділянках .
Суд не зобов ' язаний призначати чи завершувати слідчі дії з
власної ініціативи для того, щоб допомогти журналістові виконати ех
post facto пошуки та розслідування, які він повинен був провести до
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
публікації оспорюваної статті. Без доказів та застережень створю- І
ючи враження, що всі ті службові особи Комісії з водних та лісових
ресурсів, які були причетними до робіт, пов'язаних з відновленням
лісових насаджень, за винятком лише однієї, були корумпованими,
Тома переступив межі свого права добросовісно передавати ін
формацію і, відповідно, вчинив правопорушення».
23. Заявник оскаржив усі шістдесят три рішення. У своїх апеляційних
поданнях він просив об'єднати п'ятдесят чотири справи, розпочаті
уповноваженими з охорони лісів, та дев'ять справ, порушених лісника
ми . Опоненти заявили протест проти його клопотання. Заявник не по
новив клопотання про долучення до справи свідчень, як він зробив у
суді першої інстанції.
24. Апеляційний суд Великого Герцоїства Люксембурї (сьома пала
та) виніс своє рішення в майже ідентичних судових рішеннях, постанов
лених 30 січня 1996 року. Він погодився з проханням заявника про
об'єднання справ і залишив ' без зміни рішення суду, які оскаржувались .
На підтримку свого рішення про спл:зту кожному позивачеві символіч
ного відшкодування в розмірі одного Qранка апеляційний суд додав такі
підстави до тих, на які вже спирався окружний суд:
«Відносячи фрази «Я знаю л11ше одну непідкупну людину. Sie
nannte den Namen des Baumbusch-F-:'.' rsters» не до конкретної людини, а
до «berufene Stimme aus dem МіІіеи" - людини, яка в курсі подій, які й
відомі конфіденційні справи і нс1 ї•равдивість інформації якої покла
даються, стаття Брауна, текст яксі цитується скаржником, наводить
громадськість на думку, змушує людей повірити у те, що, окрім
лісничого інспектора, відповідат,ного за Baumbusch, у Комісії з
водних та лісових ресурсіВ' немає жодного некорумпованого
службовця - чи то серед пересічних лісників, чи навіть членів її
правління.
З цього випливає, що, всупщ:еч твердженням апелянта, текст,
цитований ним, кваліфікує як к:Jрумповану «певну групу . певних
осіб», оскільки наводить на думку, що всі службові особи Комісії з
питань водних та лісових ресурсів цозволяють собі таке і разом вони
становлять певну групу певних осіб.
Із викладеного вище випливає, що позивачі у першій інстанції та
відповідачі щодо цієї апеляції, на с1ких лежить тягар доведен~,я їхніх
позовів щодо суті, зважаючи на ·.хні посади (як штатний персонал
комісії), довели, що текст статті Б,Jауна, яку цитував заявник, спря
мований . проти них.
Далі заявникові не вдалося доС:ягти успіху і заперечити свою від
повідальність, довести, що його зауваження - лише цитати з оспо
рюваної статті Брауна.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2'2002
85
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
Журналіст не може уникнути відповідальності, аргументуючи свої
доводи тим, що оспорювана стаття, яку він опублікував, є просто
відтворенням уже опублікованої кимось іншим, адже, вибираючи
статтю для відтворення, він привласнює твердження, які містяться у
цьому тексті, і тим самим бере на себе особисту відповідальність .
Таким є стан речей, і журналіст, який просто цитує вже надруко
вану статтю, уникне відповідальності лише у тому випадку, якщо він
офіційно відмежується від статті та її змісту і якщо висвітлення події,
про яку йдеться в цій статті, становить інтерес для громади.
У даній справі цілком зрозуміло, що, повторюючи у програмі
«Oekomagaziп» від 6 листопада 1991 року в Letzeburgesch оспорюва
ний уривок зі статті йозі Брауна у випуску «Тагеблатт» того самого
дня, апелянт не відмежувався від цитованого тексту і, зокрема, від
зазначеного вище твердження , яке містилося в ньому.
Отже, навіть припускаючи, що апелянт просто цитущш оспорюва
ний уривок зі статті йозі Брауна, таке цитування все ж_ таки покла
дало на нього відповідальність.
На завершення апеляційний суд постановляє нижче, що апелянт,
по суті, не довів наявність корупції, про яку йшлося в оспорюваній
статті йозі Брауна, з якої він наводив цитати, офіційно не відмежу
вавшись від неї. За цих обставин уже саме твердження доводить,
що _коли 6 листопада 1991 року у випуску «C,ekomagaziп» апелянт без
застережень повторив уривок зі статті Брау,ш, який містив це твер
дження, то це, всупереч тому, що він заяв_ Iяє, було не «без злого
умислу» з його боку...
З цього випливає, що, примушуючи громадськість повірити без
доказів у те, що увесь склад Комісії з питань водних та лісових ре
сурсів, від лісових інспекторів до директора, був корумпованим і
лише лісовий інспектор з Baumbusch був єдиним чесним працівни
ком, апелянт не виконав свого обов'язку надавати добросовісну
інформацію, а отже, вчинив цивільне правопорушення, за яке на
нього покладається відповідальність згідно зі статтями 1382 та 1383
Цивільного кодексу.. .»
25. Заявник оскаржив це рішення в Касаційному суді, який відхилив
його скарги двома рішеннями від 20 е>ерезня 1997 року. Зокрема,
Касаційний суд заявив, що статті 1382 та 1:383 Цивільного кодексу
встановлюють систему відшкодування і що, ві;1,повідно до останнього
речення статті 24 Конституції та пункту 16(2) Закону про пресу від 20
листопада 1869 року, сфера дії цих статей у справах, пов'язаних з
, пресою, не обмежується, хоча, як і в кожній іншій сфері, суди братимуть
.до
уваги особливий характер діяльності журналістів; вирішуючи, чи було
вчинено цивільне правопорушення . Суд додав, що суди нижчих інстан
цій постановили свої рішення про вчинення ци~·льного правопорушення
на законній підставі .
86
Практика Європейс11окого суду з прав людини
Fішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
11. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО
26. Відповідні положення Цивільного кодексу Люксембурїу щодо
відповідальності за загальним правом передбачають:
Стаття 1382
«Будь-яка дія, вчинена особою, що завдала шкоду іншій особі,
покладає на особу, через порушення якої було завдано шкоди,
відповідальність відшкодувати шкоду».
Стаття 1383
«Кожен несе відповідальність за шкоду, спричинену не лише
діями, а й недбалою бездіяльністю або дією».
27. Згідно з положеннями статей 1382 та 1383, цивільне правопору
шення може бути наслідком порушення норми кримінального права. У
таких можливих випадках потерпіла сторона може вчинити цивільний
позов або порушити кримінальну справу чи приєднатися до проваджен
ня у кримінальній справі як цивільна сторона.
28. Правопорушення, пов'язане із завданням шкоди репутації осо
би, передбачене статтею 443 Кримінального кодексу, у якій сказано:
«Кожен, хто за обставин, викладених далі, зі злочинним наміром
звинувачує іншого в чомусь, що шкодить репутації цієї особи або
виставляє її на публічне приниження, має бути визнаний винним у
наклепі, якщо у випадках, коли за законом дозволено наводити
аргументи на виправдання, не буде наведено прийнятних доказів на
підтримку обвинувачення. Особа має бути визнана винною в накле
пі, якщо законом не дозволяється наводити аргументи на виправ
дання».
29. Стаття 16 Закону про пресу передбачає:
«На кожного, хто брав участь у правопорушеннях, пов'язаних із
діяльністю преси, як виконавець злочину, співвиконавець або спів
учасник, покладається кримінальна і цивільна відповідальність.
• Проте, якщо особу виконавця встановлено і він є люксембурж
цем та постійно проживає у Великому Герцогстві, видавець, ре
дактор та будь-який співучасник звільняються від судового переслі
дування».
ЗО. Це положення запровадило поняття «непряма відповідальність»
для проваджень у справах проти преси. На думку коментаторів з питань
права, така система усуває необхідність попередньої цензури авторсь
ких робіт з боку редактора, видавця або розповсюджувача. Тому
йдеться не про послаблення в ідповідальності, а про закріплення її за
однією особою. Цією особою є автор, якщо його особу встановлено і
він постійно проживає у Люксембурзі, якщо ж ні - цією особою є
редактор, видавець або розповсюджувач.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
87
Повні те ксти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
•••••••••••••••••••••••••••••••0••••••0••000000000000000000000000000000,о•оо•оооо••••••о•ооооооооО••о••••Н•••ооооооооооо••ооОооооо,оооОоооооо,о,ооооооооОО•о•••••
З 1 . Стаття 18 цього закону передбачає:
«Ніхто не має права пос илати ся з метою вибачення або виправ
дання на той факт , що написан і , надруковані матеріали , малюнки
або емблем и є просто відтворенням матеріалів, опубліковани х у
Великому Герцоr'ств і або за кордоном » .
ЩОДО ПРА ВА
І . СТВЕРДЖУВАНЕ ПОР УШ ЕНН Я СТАТТІ 10 КОНВЕНЦІЇ
32. З ая в ник в в ажав, що йо го за с уджен ·ня становить невиправдане
втр учання у й ого прав о н а свободу вираження поглядів, на порушення
статті 1О Ко нвенції, в я кі й с казано:
«1. Ко ж ен м ає право на свободу вира ж ення поглядів. Це право
в ключає свободу дотримуватися свої х погляді в , одер жувати і пере
давати інформацію та ідеї без втручання орган і в державної влади і
незале жно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вима
гати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінема
тографічни х підприємств .
2 . Зді й снення ци х свобод , оскільки воно пов'язане з обов'язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям , обмежен
ням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної
безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для
охорони порядку або запобігання злочинам , для охорони здоров ' я
або м оралі , для за хисту репутації або прав і нш их осіб, для запобі
гання розголошенf-'Ю конфіденційної інформації або для підтримання
авторитету r безсторонності суду і є необ хідними в демо кр ати чн ому
суспільстві ».
1. Д о води сторін
а) Заявник
33. Заявник вважав, що його засудження, безперечно, рівнозначне
втручанню в його право на свободу вираження поглядів, оскільки наказ
нав іть про символічне відшкодування збитків становить втручання у це
право . У будь-якому разі, йому було видано наказ оплатити вартість
провадження у справі.
3 4. Він доводив , що це втручання не передбачене законом, бо
формулювання статей 1382 і 1383 Цивільного кодексу надто невизна
чене і не відповідало вимогам передбачуваності . Він наголошував на
тому принципі, що спеціальному законові слід віддавати перевагу над
загальним законом , тому що до провадження , порушеного п р от и ж ур
наліста, м ав застосовуватися Закон про пресу від 20 л и пня 1869 ро ку ,
я кий відпов ідає вимога м доступності та передбачуваност і. Ста ття 16 За
кону про пресу , якою встановлюється с и стема непря м о ї
88
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
відповідальності, виключає будь-яке втручання у свободу вираження
поглядів заявника, оскільки він лише процитував цілком конкретного
автора. Крім того , це втручання виключене вищою законодавчою нор
мою, а саме - статтею 24 Конституції Люксембургу . Зрештою, він по
слався на рішення Касаційного суду Франції, яким була відхилена апе
ляція проти рішення Паризького апеляційного суду . Останнє відхиляло
вимогу заявник ів за статтею 1382 Цивільного кодексу у провадженні
проти преси . Він наполягав на тому, що у цій справі саме це рішення є
застосов ни м.
35. Заявник сказав, що це втручання не мало законної мети, оскіль
ки він особисто не висловлював образливих тверджень, а просто про
цитував статтю, написану йоз і Бр ауном. Отже, хоча, можливо, втручан
ня у свобо ду вираження поглядів йозі Бр ау но м може вважатися таким,
що переслідувало законну мету, це несправедливо стосовно . втручання
заявника у свободу вираження поглядів.
36 . Пос илаючись на рішення у справі «Єрсілд проти Данії» (Jersild
v. Denmark, від 23 вересня 1994 року, серія А, No 298), заявник додав
останнє зауваження, що втручання не було необхідним у демократично
му суспільстві . Він пояснив, що він навіть вжив запобіжних за ходів , чітко
зазначивши , що цитує уривки зі статті, опублікованої іншим журна
лістом, і що він запрошує гостей у своїй програмі висловити свою точку
зору . Він додав, що ця тема широко обговорювалася і що було розпо
чато вісім дисциплінарних розслідувань діяльності посадових осіб Комі
с ії з питань водних та лісових ресурсів. Він також стверджував, що
покарання було непропорційним, тому що судові витрати, які йому було
наказано сп лат ити, дуже великі .
37. Він наполягав на тому, що працівники Комісії з питань водних та
лісових ресурсів не можут ь вважатися такими, що мають право на
спеціальний захист, дозволений у рішенні у справі « Яновський -проти
Польщі » (Janowski v. Poland [GC], No 25716/94, ECHR 1999-1) , оскільки
факти у тій справі відрізняються від фактів у справі, що розглядається.
38. Заявник дійшов висновку, що органи влади Люксембургу пору
шили йо го пр аво на свободу вираження поглядів.
Ь) Уряд
39. Уряд запевняв, що засудження заявника не становить втручання
в його право на свободу вираження поглядів , оскільки йому було
наказано сплатити лише номінальну суму відшкодування, а отже, він не
зазнав жодних грошових втрат . Більше того, покарання , яке було суто
символ ічн им, не становило обмеження або порушення свободи вира
ження поглядів заявника . Суди просто нагадали заявникові, що свобо
да, про яку йдеться, є відносною .
40. Уряд стверджував, що втручання було так чи іна к ше передбаче
не законом, більш конкретно - статтями 1382 і 1383 Цивільного
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі . 2'2002
89
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
кодексу, які встановлюють загальну норму відповідальності за цивільне
правопорушення в Люксембурзі. Оскільки не було кодексу поведінки
для визначення зобов'язань журналістів у цій сфері, застосовувався цей
загальний закон. Положення статей 1382 та 1383, які покладали
відповідальність на особу, що з власної вини або через недбалу дію чи
бездіяльність спричинила шкоду іншому, і зобов'язували відшкодувати
збитки, завдані цими діями, були точними та доступними. Ці принципи,
зокрема їх застосування до журналістів, було роз'яснене й уточнене
судами. Далі Уряд продовжував, що заявник не може посилатися на
статтю 16 Закону про пресу, що встановлює систему непрямої
відповідальності, оскільки його не було засуджено на підставі цього
положення . його засудили за неправильне застосування слів йозі
Брауна, оскільки він поставив перед цією цитатою уривки зі статті
останнього, що відображають його власну думку. Таким чином, заявник
використав у своїй програмі ,,Oekmagaziп» статтю йозі Брауна, опублі
ковану в ранковому випуску «Таr'еблатт», не перевіривши доречність і
правдивість цього матеріалу, з єдиною метою - підтвердити свою
особисту думку.
41. Уряд твердив, що це втручання мало законну мету, оскільки воно
було виправдане необхідністю захистити репутацію і права лісоо хорон
ців та презумпцію невинуватості, яка спрацьовувала на їхню користь.
42. І останнє, що стверджував Уряд: це втручання було необхідним у
демократичному суспільстві та пропорційним поставленій меті. У зв'язку
з цим Уряд наголошував на фактичних обставинах справи. Програма,
що була предметом обговорення, транслювалася по національному
радіо наприкінці довготривалої кампанії проти менеджерів лісів. Більше
того, оскільки Люксембург - маленька країна з невеликою кількістю
лісоохоронців та лісників, ті, хто слухав цю програму, чітко впізнавали
осіб, про яких ішлося в передачі . Було також очевидно, що заявник із
самого початку програми стверджував, що офіційні особи Комісії з
питань водних та лісових ресурсів корумповані. Отже, цитата зі статті
його колеги-журналіста була тільки ілюстрацією твердження, яке він на
той час уже висловив і яке він і далі продовжував підсилювати, явно
посилаючись на положення стосовно правопорушення у вигляді «втру
чання не в свої справи». У зв'язку з цим Уряд -більш детально посилався
на рішення у справі Яновського, цитоване вище, в якому Суд, зазначив
ши, що службові особи потребують довіри загалу, для того щоб викону
вати свої обов'язки, постановив, що граничний рівень оцінювання не
було перевищено, коли Яновського було засуджено за образливі сло
весні випади проти службових осіб. Так само Уряд стверджував, що
втруч... ;,чq було необхідним з огляду на важливість захисту репутації лі
соохороН-.t• - . ,1 брак доказів на підтримку тверджень заявника. Воно
було також пμог,орційним заr:онній меті, оскільки присуджене відшко
дування було символічним і судді не видали наказу щодо опублікування
судового рішення.
90
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
1. Оцінка Суду
1. Загальні засади
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
43. Суд знову повторює, що свобода вираження поглядів становить
одну з найважливіших підвалин демократичного суспільства та одну з
основних передумов для його проїресу і самореалізації кожного
індивіда (див. рішення у справі « Лінїенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)
від 8 липня 1986 року, серія А, No 103, с . 26, п . 41 ). Хоча свобода вира
ження поглядів може підлягати обмеженням, вони «маю ть тл ума чити ся
вузько, і необхідність будь-яких обмежень має бути п ереконливо вста
но влена» (див. рішення у справі «"Обзервер " і "г'ардіан" п ро т и Сполуче
ного Королівства» (the Observer and Guardian v. the United Кingdom) від
26 листоп ада 1991 року, серія А, No 216, с . 30, п. 59).
44. Згідно з пунктом 2 статті 1О, свобода вираження поглядів засто
совується не лише до «інформа ції » або «ідей», що сприймаються спри
ятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, а й до таких,
що ображають, шокують або бентежать. Такими є вимоги плюралізму,
толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного
суспільства» (див . рішення у справі «Гендісайд проти Сполученого Ко
ролівства» (Handyside v. the United Кingdom} від 7 грудня 1976 року, серія
А, No 24, с . 23, п. 49, та рішення у справі «Єрсілд проти Данії» від
23 вересня 1994 року, серія А, No 298, с. :~6 . п. 37).
45. Преса відіграє важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча
вона не повинна переходити певні меж і , зокрема по відношенню до
репутації та пр а в інш их, проте її обов'я ..:: ком є передавати і нф ормацію
та ідеї з усіх пит а нь, що становлять інтерес для гро мадськості, у такий
спосіб , що є сумісним з її обов'язками ти відповідальністю (див . рішен
ня у справі «Де Гаєс і г'ійзелс прот и Бель1·ії,, (Ое Haes and Gijsels v. Belgium
від 24 лютого 1997 року, Reports of ,.!udgments and Oecisions 1997-1,
с. 233-234, п. 37). Не лише преса має завдання передавати таку
інформацію та іде'і : громадськість також має право отримувати їх. Якби
було ін ак ше, преса не змогла б відігравати свою надзвичайно важливу
роль « гро мадського сторожового пса» (,~:,ив. рішення у справі «Торїейр
Торїейрсон проти Ісландії» (Thorgeir Thorgeirson v. /celand) від 25 червня
1992 року, серія А, No 239, с. 28, п. 63, ·,а «"Бладет Тромсо" і Стенсаас
проти Норвегії» (8/adet Tromso and Stensaas v. Norway) [GC], No 21980/93,
Reports 1999-111, п. 62). Стаття 10 захищає не лише суть ідей та інфор
мації, що їх було виражено, а й форму, в якій їх було передано (див.
рішення у справі «Обершлік проти Австрії» (Obersch!ick v. Austria) від
23 травня 1991 року, серія А, No 204, с. ~,5, п. 57).
46. Журналістська свобода поширf;Jється також і на певну міру
перебільшення чи навіть провокування (див. рішення у справі «Прагер і
Обершлік проти Австрії» (Prager and Oberschlick v. Austria) від 26 квітня
1995 року, серія А, l'J2313, с. 19, п. 38).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
91
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
47. Як і політики, державні службовці, що діють як офіційні особи,
більше відкриті для прийнятної критики, ніж приватні особи. Проте не
можна сказати, що державні службовці свідомо піддаються такому ж
ретельному розгляду кожного їхнього слова чи вчинку, як і політики, і
що з ними слід обходитися нарівні з останніми, коли доходить до кри
тики їхньої поведінки (див. рішення у справі «Обершлік проти Австрії»
(No 2) від 1 липня 1997 року, Reports 1997-IV, с. 1275, п. 29, та рішення у
справі Яновського, цитоване вище, п. 33).
48. Крім того, за загальним принципоr:,,1, «необхідність будь-якого
обмеження на свободу вираження поглядів має бути переконливо дове
дена. Зазвичай, передусім саме національні органи влади повинні оці
нювати наявність «нагальної суспільної потреби» для цього обмеження,
і, здійснюючи таке оцінювання, вони користуються певною свободою
розсуду. У справах, що стосуються преси, свобода розсуду національ
них органів влади окреслюється інтересом демократичного суспільства
у забезпеченні та підтримці вільної преси. Так само цей інтерес значно
переважатиме при визначенні, яке має бути зроблене згідно з пунктом
2 статті 1О, чи було це обмеження пропорційним поставленій законній
меті (див., mutatis mutandis, рішення у справі «г'удвін проти Сполученого
Королівства,, (Goodwin v. the United Кingdom) від 27 березня 1996 року,
Reports 1996-11, с. 500-501, п. 40, та рішення у справі «Ворм проти
Австрії» (Worm v. Austria) від 29 серпня 1997 року, Reports 1997-V, с. 1551,
п. 47).
49. Завдання Суду при здійсненні наглядової юрисдикції полягає не
в тому, щоб замінити національні судові органи, а в тому, щоб розгля
нути у світлі статті 10 ті рішення, які вони прийняли згідно зі.. своїми
повноваженнями щодо оцінювання. При цьому Суд повинен подивитися
на оскаржуване «втручання» у світлі справи в цілому і вирішити, чи є
«слушними і достатніми» підстави, наведені національними органами
влади на його виправдання (див., серед інших авторитетних джерел,
рішення у справі «Фрессоз і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire
v. France) [GC], No 29183/95, ECHR 1999-1, п . 45).
2. Застосування зазначених вище принципів до цієї справи
50. У цій справі заявникові було наказано сплатити символічне від
шкодування разом із судовими витратами за те, що він не виконав
свого обов'язку добросовісно надавати громадськості інформацію. Він
процитував зі статті, в якій його колега-журналіст, посилаючись на дже
рело в цій галузі, заявив, що, крім одного, всі службовці Комісії з вод
них та лісових ресурсів є корумпованими. Апеляційний суд постановив,
що заявник офіційно не дистанціювався від цитованого тексту і, як вва
жалося, погодився із твердженням, яке там містилося. Далі суд ухвалив,
що заявник не встановив, що це твердження є обгрунтованим, тому він
підлягає притягненню до відповідальності.
92
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
51. Засудження, про яке йдеться, безсумнівно, становить «втручан
ня» у здійснення заявником його права на свободу вираження поглядів
(див. рішення у справі «Легіде та Ізорні проти Франції» (Lehideux апd
Jsorni v. France) від 23 вересня 1998 року, Reports 1998-VII, с. 92, п. 39).
52. Питання полягає в тому, чи може це втручання бути виправда
ним у світлі пункту 2 статті 10. Отже, необхідно розглянути, чи було во
но «передбачене законом», чи мало «законну мету» згідно з цим
пунктом та чи було «необ_хідним у демократичному суспільстві» (див.
рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року , серія А,
No 103, с. 24-25, п. 34 - 37).
53. Суд зазначає, що статті 1382 та 1383 Цивільного кодексу вста
новлюють принципи, якими регулюється правова відповідальність, і що
суди Люксембургу застосовують у сво'ій практиці ці положення до жур
налістів . Далі Суд зазначає, що стаття 18 Закону про пресу 1869 року
передбачає, що «Ніхто не має права посилатися з метою виправдання
на той факт, що написаний, надрукований матеріал, фотографії чи
емблеми є лише відтворенням матеріалів, опублікованих у Великому
Герцогстві Люксембург чи за кордоном». Отже, Суд вважає, що заявник
міг розумною мірою передбачити , у разі необхідності попросивши пора
ди у тих, хто міг її кваліфіковано надати, що його коментарі, висловлені
під час передачі, не надавали йому імунітету від позову і що це втру
чання може вважатися таким, що «передбачене законом» (див. рішення
у справі «"Санді Таймз" проти Сполученого Королівства» (the Sunday
Тітеs v. the United Кingdom) від 26 квітня 1979 року, серія А, No 30).
54. Суд вважає, що підстави, на які посилалися суди Люксембургу,
відповідали законній меті захисту репутації та прав інженерів лісового
господарства та лісоохоронців, а також презумпції невинуватості, що
діє на 'іхню користь. Таким чином, метою втручання було захистити «ре
путацію і права інших».
55. Тепер Суд має розглянути, чи було оскаржуване втручання «не
обхідним у демократичному суспільстві» для того, щоб ціє'і мети було
досягнуто, а отже, визначити, чи відповідало воно нагальній суспільній
потребі, чи було пропорційним поставленій законній меті і чи були
підстави, подані національними органами влади на його виправдання,
слушними і достатніми.
56. Суд одразу зазначає, що слід взяти до уваги особливості з огля
ду на величину кра'іни. Навіть якщо заявник і зробив сво'і зауваження ,
не називаючи ніяких імен, слухачі легко впізнавали інженерів та охо
ронців, виходячи з обмеженої кількості службовців, які працюють в Ко
місії з питань водних та лісових ресурсів Люксембургу .
57. Суд визнав, що деякі зауваження, зроблені заявником під час
програми 6 листопада 1991 року щодо цих службовців, були
Практика Європейського суду з прав людини
Р і шення. Коментарі. 2'2002
93
•
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
небезпідставними. Крім цитування статті йоз і Брауна , заявник , серед
іншого, посилався на «спокусу для людей із Комісії з питань лісового
господарства скористатися можливістю, коли вона з'являється (з'явля
лася)». Він також натякав на серйозне правопорушення, що полягало у
«втручанні у справи» приватної торгівлі в лісовому господарстві з боку
працівників Комісії з питань водного і лісового господарства, тимчасом
як державні службовці розраховують на довіру загалу при виконанні
своїх обов'язків (див. рішення у справі «Яновський проти Польщі» від
21 січня 1999 року, Reports 1999-1, п . 33) .
5 8. Однак Суд повинен зазначити, що тема, порушена у програмі,
широко обговорювалася в засобах масової інформації Люксембургу і
стосувалася проблеми, що становила загальний інтерес, - сфери, у
якій обмеження на свободу вираження поглядів мають особливо точно
тлумачитися. Відповідно , Суд повинен діяти обережно, коли, як у цій
справі, національні органи влади вживають заходів чи призначають по
карання, що мають на меті переконати пресу не брати участі в обго
воренні проблем, що становлять громадський інтерес (див . рішення у
справі Єрсілда, цитоване вище, с. 25:-26 , п . 35).
•59. Питанням першочергової ваги є те, чи правильно здійснювали
свої дискреційні повноваження національні органи влади, коли вони
засудили заявника за порушення його обов'язку добросовісно надавати
громадськості інформацію.
6 0. З цього приводу Суд зазначає, що не буде нерозумним розгля
дати цю ситуацію так, як це зробив Уряд, який, беручи до уваги ко
ментарі заявника впродовж програми в цілому, ді йшов висновку, що він
погодився - принаймні частково
-
зі змістом оспорюваної цитати.
61. Проте, для того щоб оцінити, чи переконливо було доведено
«необхідність» обмеження на здійснення свободи вираження поглядів,
Суд має розглянути це питання в основному з погляду міркування,
застосованого судам и Люксембургу. У зв ' язку з цим Суд зобов'язаний
зазнач ити , що апеляційний суд взяв до уваги лише · цитату, наведену
заявником з уривка його колеги -журналіста, і що лише на цій підставі
він визнав, що заявник погодився з твердженням, яке містилося у
процитованому тексті, оскільки він офіційно не відмежувався від нього .
62. Суд іще раз наголошує, що «покарання журналіста за те, що він
допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою,
серйозно перешкоджатиме участі преси в обговоренні проблем, які
становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за
наявності особливо переконливих підстав для того, щоб зробити це»
(див . рішення у справі Єрсілда, цитоване вище, с . 25-26, п. 35) .
6 3. У цій справі апеляційний суд спочатку розглянув зміст оспорю
ваної цитат и. Суд визнав, що, відносячи оспорюване висловлювання ( «Я
94
Практ и ка Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
знаю лише одну особу, яка є непідкупною») на рахунок особи, знайомої
з цією галуззю, тобто того, хто в курсі справи і на кого «можна
по кл астися, що він не надасть хибної інформації», стаття йозі Брауна
«натякає громадськості і наводить люде й на думку, що, крім охоронця,
відповідального за Baumbusch, немає жодного іншого службовця Комісії
з питань водни х та лісови х ресурсів, ... який би був непідкупним». Далі
апеляц ійний суд постановив, що заявник не мож е уникнути відповідаль
н ості, стверджуючи, що він просто цитував статтю йозі Брауна. Суд
пояснив: «журна ліст, який просто цитує статтю, яка щойно з'явилася,
зможе уникнути відповідальності, як що він офіційно дистанціюється від
ці єї статті та її змісту ... » Насамкінець суд зазначив, що, оскільки заявник
без будь-яких застережень цитував уривок зі статті йозі Брауна, в якій
м і сти лося це твердження - основних арїумен тів якого він, по суті , не
довів, - він робив це не «без умислу» .
64. Суд вва жає, що за обставин даної справи ці арїументи не
можуть вважатися «особливо переконливими підставами» , які могли б
виправдати покарання, призначене журналістові . Загальна вимога, щоб
журнал іст и систематично й офіційно дистанціювалися від змісту цитати,
яка може образити або спровокувати інших чи завдати шкоди їхній
репутації, не узгоджується з роллю преси у наданні інформації про
поточні події, погляди та ідеї. У даній справі стислий виклад програми
показує, що в будь-якому випадку заявник постійно обережно зазначав,
що починає цитувати автора; кр і м того, коментуючи статтю свого ко
л еr'и-журна ліс та, він описував її як «різку та лайливу» . Він також запитав
третю сторону, власника одного з лісів, чи вважає він, що йозі Браун
написав у своїй статті правильно.
65. У світлі зазначеного вище підстави, наведені на виправдання
засудження заявника, є недостатніми для того, щоб переконати Суд у
то му, що втручання у здійснення заявником права на вираження погля
дів було «необхідним у демократичному суспільстві». Зокрема, засто
совані засоби були непропорційними меті «захисту репутації або прав
інших» .
66. Таким чином, це засудження порушувало статтю 1О Конвенції.
11. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
67. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до
неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
68. У разі якщо Суд визнає факт порушення Конвенції, Уряд просив
ухвалити рішення щодо присудження суми справедливої сатисфакції ех
aequo et Ьопо (на сп г1 ведливій основі).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
95
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
А. Шкода
1. Матеріальна шкода
69. Заявник вимагав суму в 43 538 люксембурзьких франків за ма
теріальну шкоду, що включала 23 520 люксембурзьких франків - його
особисті витрати на поїздки до адвокатів та в суди, 63 люксембурзькі
франки - номінальне відшкодування, яке він виплатив шістдесяти трьом
опонентам, а решта - загальна сума витрат, яких він зазнав під час
листування і телефонних переговорів зі своїми адвокатами.
70. Заявник також вимагав відшкодування судових витрат у розмірі
1 678 648 люксембурзьких франків, у тому числі 362 884 люксембурзькі
франки як судові витрати іншої сторони та 1 315 764 люксембурзькі
франки як гонорар за правову допомогу -_ такий рахунок виставив його
адвокат. На думку Суду, ці видатки, якщо припустити, що вони є ви
правданими, мають проходити під статтею матеріального відшкодування.
71. Суд знову повторює, що, згідно з його прецедентним правом,
сума, сплачена в порядку відшкодування завданої шкоди, може бути по
вернута лише в тому випадку, якщо буде встановлено причинний
зв'язок між порушенням Конвенції та завданою шкодою. Отже, у цій
справі можуть бути враховані суми, які заявник був змушений виплатити
іншій стороні на підставі судових рішень (номінальна шкода 63 люксем
бурзькі франки, судові видатки іншої сторони в розмірі 362 884 люксем
бурзькі франки) плюс витрати (378 493 люксембурзькі франки) із вру
чення процесуальних документів, що є обов'язковою - передумовою
чинності провадження, згідно із законами Люксембурr'у.
72. Таким чином, сума, що має бути присуджена заявникові, стано
вить загалом 741 440 люксембурзьких франків .
2. Моральна шкода
73. Заявник вимагав 1 500 ООО люксембурзьких франків як компен
сацію за моральну шкоду, завдану йому неr'ативною рекламою та емо
ційним напруженням внаслідок його засудження.
74. Суд вважає, що рішення люксембурзьких судів проти заявника
вочевидь спричинили йому деякі незручності. Однак сам , факт визнання
порушення Конвенції становить достатню справедливу сатисфакцію.
В. Судові витрати
75. Суд зазначає, що суми, виплачені іншій стороні після засуджен
ня заявника судами Люксембурr'у, та вартість вручення документів у
провадженні й національних судах мають вважатися як матеріальна
_шкода і їх уже було розглянуто під цією статтею.
76. Щодо судових витрат, пов'язаних із представництвом у суді,
заявник вимагав 12 149 927 люксембурзьких франків, тобто 8 649 777
96
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембургу
··•· ·••• ··••··········•···•··••••••• •••• •••••• •••••••••••••••••••••• •••• •••••••• •••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••• •••••••••••••••• •••••••• ••••
люксембурзьких франків за провадження в національних судах і З 500 150
люксембурзьких франків за провадження в інституціях Конвенції.
77. Суд іще раз наголошує, що заявникові можуть бути відшкодовані
ЙОГО судові витрати ЛИШе В ТОМУ випадку, ЯКЩО ЇХ справді зазнав ЗаЯВ·
НИК, якщо вони були необхідними та розумними щодо розмірів (див. рі
шення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. ltaly), No 34884/97,
ECHR 1999-V). Суд вважає судові витрати, яких вимагає адвокат заявни
ка у ці й справі, надмірними, тому, враховуючи наявну в нього інформа
цію та зазначені вище критерії, керуючись принципом справедливості,
п рисуджує заявникові 600 ООО люксембурзьких франків.
С. Відсотки у разі несвоєчасної сплати
78. З г ідно з наявною у Суду інформацією, офіційна відсоткова
ставка, застосовна у Люксембурзі на день ухвалення цього рішення,
становить 5,75 % річних .
На цих підставах Суд
1. Постановляє одноголосно, що було порушено статтю 1О Конвенції.
2. Постановляє шістьма голосами проти одного, що визнання пору
шення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за
моральну шкоду, завдану заявникові.
З. Постановляє одноголосно,
а) що упродовж трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточ
ним, згідно з пунктом 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач
має виплатити заявникові такі суми:
і) 741 440 (сімсот сорок одна тисяча чотириста сорок) люксем
бурзьких франків;
іі) 600 ООО (шістсот тисяч) люксембурзьких франків за судові
витрати;
Ь) що на цю суму встановлюєть~я проста відсоткова ставка - 5,75 %
річних, яка має сплачуватися, починаючи з дня винесення цього
рішення і до моменту повної виплати всієї компенсаційної суми.
4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено французькою мовою і повідомлено у письмовій формі 29
березня 2001 року, відповідно до пунктів 2 і З правила 77 Регламенту
Суду.
Ерік Фріберг,
секретар
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Крістос Розакіс,
голова
97
Повні тексти рішень нового Суду
Тома проти Люксембур,У
Відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74
Реr'ламенту Суду, до цього рішення додається окрема думка судді
Бонелло, яка частково не збігається з поз~щією більшості.
К.Р.
Е.Ф.
ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ БОНЕЛЛО,
ЯКА ЧАСТКОВО НЕ ЗБІГАЄТЬСЯ
З ПОЗИЦІЄЮ БІЛЬШОСТІ
Я не поділяю думку більшості стосовно того, що визнання порушен
ня статті 1О Конвенції саме по собі становить достатню справедливу
сатисфакцію стверджуваної моральної шкоди, завданої заявникові.
Вважаю, що така «відмова в засобі судового захисту» є незадовільною,
незалежно від того, якого суду це стосується. Більше того, вона
несумісна з положеннями Конвенції, як я детально пояснював у своїй
окремій думці, що частково не збігалася з позицією більшості, у справі
«Аквіліна проти Мальти» (АqиіІіпа v. Malta) від 29 квітня 1999 року.
98
Практика Європейського суду з прав людини
Р і шення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «МІКУЛИЧ ПРОТИ ХОРВАТЇ»
(CASE OF MIKULIC v. CROATIA)
(Заява No 53176/99)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРr'
7 лютого 2002 року
У справі «Мікулич проти Хорватії))
Європейський суд з прав людини (перша секція), засідаючи
палатою, до складу якої увій шли судді:
п. К. Л. Розакіс (С. L. Rozakis), голова
пані Ф. Тюлкен (F. Tulkens)
п. П. Лоренцен (Р. Lorenzen)
пані Н. Важич (N. Vajic)
п. Е. Левіц (Е. Levits)
п . А. Ковлер (А. Kovler)
п . В. Заr'ребельський (V. Zagrebelsky) ,
а також п. Е. Фріберг (Е. Fribergh), секретар секції,
після наради за зачиненими дверима 17 січня 2002 року
постановляє таке рішення, винесене в останній із зазначених днів :
ПРОЦЕДУРА
1. Справу розпочато за заявою (No 53176/99) проти Республіки
Хорват ії , поданою згідно зі статтею 34 Конвенції про захист прав
людини та основних свобод (Конвенція) громадянкою Хорватії пані
Монтаною Лореною Мікулич (Мопtапа Lorena Mikulic) (заявниця) 9 жовтня
1999 року.
2. У Суді заявницю представляв п . Ханзекович (Haniekovic) та
п . Радакович (Radakovic), адвокати, які практикують у м. Загребі. Уряд
Практика Європейського суду з прав людини
Ріше н ня. Коментарі. 2'2002
99
Повні тексти рішень нового Суду
Мікули,ч проти Хорватії
···· ······· ·· ·· ···· ········· ··· ······ ··••
·••··· ··· ··· ··· ····· ······ ··· ··· ····· ······ ·· ····· ··· ···· ···· ···· ..... ..... ... ... ..... .............. ..... ....... ......... .
Хорватії (Уряд) представляла уповноважена особа, пані Лідія Лукіна-Ка
райкович (Lidija Lukina-Karajkovi6).
З. Заявниця стверджувала, зокрема, що тривалість судового про
вадження у справі про право на батьківство перевищило вимогу « ро
зумного строку » , що її право на повагу до приватного та сімейного
ж иття порушено через надмірну тривалість цього провадження і що
вона не мала ефективного засобу правового зах исту для прискорення
розгляду справи або забезпечення явки в ідповідача до суду.
4. Заяву перед а но четвертій секції Суду ·(пункт 1 правила 52 Реr'ла
м енту Суду ). Для розгляду справи зі складу секції було створено палату
(пун кт 1 статті 27 Конвенції), як передбачає пункт 1 правила 26 Реr'ла
менту Суду .
5 . Рішенням від 7 грудня 2000 року (пункт 4 правила 54) Суд оголо
сив заяву частково прийнятною .
6 . Як заявниця, так і Уряд подали зауваження по суті справи (пункт 1
правила 59) . Після консультації зі сторонами Суд вирішив, що проводи
ти слухання по суті справи потреби немає (пункт 2 правила 59 у кінці).
Сторони відповіли одна одній на зауваження у письмовій формі.
7. 7 листопада 2001 року заяву передано на розгляд першій секції.
Для розгляду справи зі складу секції було створено палату (пункт 1
статті 27 Конвенції), як передбачає пункт 1 правила 26 Реr'ламенту
Суду .
ЩОДО ФАКТІ В
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8 . Заявниця є позашлюбною дитиною, що народилася 25 листопада
1996 ро ку . 30 січня 1997 року заявниця та її мати вчинили цивільний
позов проти Н . Р. до Заг'ребського муніципального суду (Opcinski sud и
Zagrebu) з вимогою встановити батьківство.
9. На слуханні 17 червня 1997 року муніципальний суд оголосив
рішення на користь позивачки внаслідок нез'явлення відповідача . Однак
Закон про шлюб та сім'ю (Zako n о braku і porodicnim odnos ima - 1977 ,
1980, 1982 , 1984, 1987, 1989, 1990, 1992 та 1999 років) прямо заборо
н я є ухвалення такого рішення у спорах, які стосуються цивільного
статусу (statusni sporovi). 1 липня 1997 року відповідач подав проти цього
рішення апеляцію.
1 О . На слух анні 6 жовтня 1997 року Заг'ребський муніципальний суд
скасував своє рішення. Наступне слухання було заплановано на 9
грудня 1997 року.
11. Тим часом Н.Р . подав клопотання з обвинуваченням головуючо
го судді в упередженості, і 27 січня 1998 року голова Заг'ребського
100
Практика Європейського суду з прав людини
Рі ше н ня . Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
муніципального суду задовольнив його. Згодом, 23 лютого 1998 року,
справу було передано до іншого судді.
12. Слухання, заплановане на 18 червня 1998 року, відстрочили че
рез нез'явлення представника Н. Р.
13. Слухання, заплановане на 14 липня 1998 року, відстрочили у
зв'язку зі смертю представника Н. Р.
14. На слуханні 14 жовтня 1998 року новий представник Н. Р . дово
див, що у відповідний період мати заявниці мала стосунки не з Н . Р., а з
іншими особами (exceptio plurium сопсиЬепtіит), і попрохав суд викликати
к іль кох свідків.
15. .На слуханні
21 січня 1999 року було заслухано лише двох свідків,
тимчасо м як інші свідки не з'явилися.
16. На наступному слуханні 18 березня 1999 року суд видав розпо
рядження про проведення аналізу крові на ДНК. Для цього у відповідній
клініці було призначено процедуру на 21 травня 1999 року, але Н. Р . не
з'явився .
17. Наступну домовленість про проходження експертизи в клініці бу
ло заплановано на 18 червня 1999 року, але Н. Р. повідомив суд, що з
1 червня 1999 року до 15 вересня 1999 року він буде відсутній.
18. 19 липня 1999 року суд розпорядився про призначення ще
одного прийому для взяття аналізу крові, і його було заплановано на
27 вересня 1999 року, але Н. Р. знову не з'явився.
19. 13 жовтня 1999 року суд видав розпорядження про призначення
прийому вчетверте, і його було заплановано на 22 жовтня 1999 року,
але Н. Р. поінформував суд, що його в цей день не буде.
20. 28 листопада 1999 року суд уп'яте розпорядився про призна
чення прийому, запланованого на 6 грудня 1999 року, і знову Н. Р. не
з'явився.
21. Наступне слухання, призначене на 17 лютого 2000 року, відклали
через нез'явлення відповідача Н . Р.
22. На слуханні 29 лютого 2000 року суд заслухав показання сторін і
вшосте призначив прийом для проходження експертизи на ДНК, цього
разу на 25 квітня 2000 року . Н. Р. не з'явився .
23. Наступне слухання, заплановане на 5 червня 2000 року, було
перенесене з причини нез'явлення Н. Р.
24. 12 липня 2000 року суд припинив судовий розгляд.
25. 3 жовтня 2000 року представник заявника одержав рішення муні
ципального суду від 12 липня 2000 року, який встановлював батьківство .
відповідача і присуджував заявниці право на одержання від нього алі
ментів. Суд першої інстанції визнав , що уникнення громадянином Н . Р.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі . 2'2002
101
І
Повні тексти рішень нового Суду
Мікули ч проти Хорватії
проходження експертизи на ДНК доводило твердження заявниці.
27 листоп ада 2000 ро ку Н . Р. подав апеляцію проти цього рішення .
26. З квітня 2001 року Загребський окружний суд (Zupaпijski sud и
Zagrebu) скасував рішення суду першої інстанції і повернув справу для
повторно го розгляду. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої
інстанції не зміг встановити всі належні докази і що уникнення Н. Р.
про ходження е ксперт и зи на ДНК не могло бут и основною підставою
для встановлення його б атьківства . Апеляційний суд розпорядився, щоб
суд першої інстанції заслух ав кілько х свідків, які, за словами Н. Р., ма л и
інтим ні стос у н ки з м атір'ю з а явниці упродов ж відповідного періоду.
27. 15 травня та 13 липня 2001 року заявниця звернулася до голови
Вер х овного суду з про х анням прискорити судове провадження.
28 . Слухання, заплановані на 26 липня та 30 серпня 2001 року в
З а гребському муніципально м у суд і , перенесли через нез'явлення Н . Р.
та його представника .
2 9 . На слуханні 27 вересня 2001 року представник Н. Р. звинуватив
головуючого суддю в упередженості.
ЗО . 19 листопада 2001 року суд першої інстанції припинив судовий
розгляд і виніс рішення, яке встановлювало батьківство відповідача і на
казувало йо му випл·ачувати аліменти заявниці . Суд встановив, що
у никнення паном Н . Р . про х одження експертизи на ДНК підтверджувало
показання матері заявн и ці .
31. 7 грудня 2001 року заявниця подала апеляцію проти рішення су
ду першої інстанції, заперечуючи проти розміру аліментів, я кі мав спла
чувати їй Н. Р. Пан Н. Р. також оскаржив це рішення.
32. Як свідчать м атеріал и справи, судове провадження в апеляцій
ному суді й досі триває .
11. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО
33 . У статті 8 Цивільно - процесуального закону (Zakon о graaanskom
postupku, офіці й ний бюлетень No 53/199 1, 9 1/ 1992 та 112/1999)
зазначено, що суди мають вирішувати цивільні спори на власний роз - ·
суд, після ретельного аналізу всі х доказів, в окремому порядку і в ціло
му, а тако ж узявши до уваги результати всього судового провадження .
34. У пункті 4 статті 59 Конституційного закону про Конституційний
суд (набрав чинності 24 вересня 1999 року, далі - Закон про Консти
туційний суд (Ustavni zakon о Ustavnom sudu) сказано:
102
«Конституційний суд має право, у виняткових випадках, розгля
дати конституційну скаргу до моменту вичерпання інших наявни х
засобів правового зах исту, якщо він переконався, що оскар жувана
дія чи бездіяльність упродовж розумно необхідного стро ку станов ить
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2 '2002
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
серйозне п орушення конституційних прав та свобод сторони і не
вжиття ним заходів загрожує стороні серйозними й невиправними
наслідками».
ЩОДО ПРАВА
І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
35. Заявниця ствердж у вала, що судове пров адження стосовно вста
новлення батьківства Н. Р. не було закінчено в межа х розу мн ого строку,
як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, у відповідному попоженні
яко г о сказано:
« Кожен при вирішенні питання щодо його цивіп ьних прав та
обов'яз к і в ... має право на
...
розгляд упродовж розумного строку
.. .судом ... »
А . Період , який має братися до уваги
36. Суд зазначає, що судове провадження почалося ЗО січня 1997
року, копи заявниця подала до Заїребського муніципального суду
цивільний позов з вимогою встановити батьківство Н. Р . Одн ак період,
на який поширюється юрисдикція Суду, починаєтьс,:; не з цієї дати, а з
6 пистопада 1997 року - після того як Конвенція набрала чинн ості
стосовно Хорватії (див. рішення у справі « Фоті та інші проти Італі ї » (Foti
and Others v. !taly) від 10 гр удня 1982 року, серія А, No 56, с. 18, п . 53).
Судове провадження в апеляці йному суді триває й досі . Таким чином,
на цей ч а с його тривалість становить приблизно п'ять ро:<ів, з яких Суд
уповноважений розглянути пер і од тривалістю чотири ~;юки та два місяці.
37. Суд також зазначає, що для з'ясування розумності строку, який
розглядається, необ х ідно взяти до уваги стан цієї справи н а 5 листо
пада 1997 року (див . , зокрема, рішення у справі « Стира новський проти
Польщ і » (Styranowski v. Po/and) від ЗО жовтня 1998 року , Reports of
Judgments and Oecisioпs 1998-VIII). З цього приводу Суд зазначає, що н а
час, коли Конвенція набрала чинності стосовно Хорватії, судове про
вадження вже тривало упродовж дев'яти місяців.
В. Критерії застосування
38. Суд знову наголошує, що розумність тривалості судового про
в адження треба оцінювати у світлі обставин справи та критеріїв, встанов
пени х Судом у своїй прецедентній практиці, зокрема , беручи до уваги
складніс т ь справи, поведінку заявника та відповідн их органів влади, а та
кож значущість для заяв ни ка даного питання (див., серед останніх рішень,
рішення у сп рав і «Гумен проти Польщі» (Нитеп v. Poland) [GC], No266 14/95,
п. 60, від 15 жо втня 1999 року, неопубліковане, та у справі «Хорват пр оти
Хорваті ї » (Ho rva t v. Croatia), No 51585/99, п . 52, від 26 липня 2001 року, що
має бути опубліковане в оф іці й ном у збірнику Суду).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
103
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
С. Подання сторін
39. Уряд у поданні стверджував, що судовий розгляд сімейної
справи потребує особливої оперативності. Однак розв'язати такий спір
нелегко через необхідність обережного врахування стосунків між залу
ченими в нього сторонами. Одним із принципів цивільного провадження
є те, що суди здійснюють дискреційні повноваження, оцінюючи всі від
повідні докази і доходячи висновку стосовно фактів справи. У зв'язку з
цим Уряд стверджував, що в цій справі суд оцінив факти на підставі
поданих сторонами доказів.
40. Стосовно поведінки заявниці, Уряд стверджував, що вона спри
чинила збільшення тривалості провадження, адже, хоч у своєму першо
му позові вона прохала суд провести медичну експертизу та аналіз
крові, про проведення експертизи на ДНК вона конкретно попрохала
лише через десять місяців від початку судового провадження. Крім то
го, до лютого 2000 року вона не подавала додаткових доказів.
41. Заявниця оспорювала подання Уряду і стверджувала, що в пер
шому позові вона запропонувала провести аналіз крові і що такий
аналіз передбачає й експертизу на ДНК.
42. Що стосується дій з боку судів, Уряд стверджував, що оператив
но провести провадження у справі суду заважали дії відповідача, який
неодноразово не з'являвся на призначену процедуру для проходження
експертизи на ДНК та на судові слухання.
43. Заявниця стверджувала, що саме суд мав забезпечити виконан
ня відповідачем його розпоряджень. Вона також стверджувала, що суд
ухвалив рішення на її користь внаслідок нез'явлення відповідача, чим
було порушено положення, які регулюють спори про встановлення
батьківства, і спричинено затримку судового провадження. Це також
дало відповідачеві змогу звернутися з проханням про відсторонення
головуючого судді. Від моменту ухвалення судового рішення і до дати,
коли це рішення скасовано, а справу передано іншому судді, минуло
вісім місяців.
D. Оцінка Суду
44. Суд знову наголошує, що справи, які стосуються цивільного
статусу та правоздатності, потребують особливої ретельності (див.
рішення у справі «Бок проти Німеччини» (Bock v. Germany) від 29 березня
1989 року, серія А, No 150, с. 18, п. 49).. З огляду на значущість для
заявниці питання, яке вирішувал о ся в цій справі, тобто доведення чи
спростування її права на встановлення батьківства, що усунуло б
невизначеність стосовно того, хто є її справжнім батьком, Суд вважає,
що відповідні національні органи були зобов'язані, згідно - з .пунктом 1
статті 6, діяти з особливою ретельністю, щоб забезпечити просування
судового провадження.
104
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
'
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
45. Суд бере до уваги те, що протягом періоду, який має враховува
тися, тривалість провадження в суді першої інстанції становила при
близно чотири роки, а в апеляційному суді - приблизно чотири місяці.
Суд першої інстанції призначав 15 слухань, шість із яких переносили у
зв'язку з нез'явленням відповідача, тимчасом як жодне слухання не
було відкладене через дії заявниці. Суд першої інстанції шість разів
призначав час і місце для проходження експертизи на ДНК, але відпові
дач жодного разу не з'явився. Що стосується твердження Уряду, що
суду першої інстанції перешкоджало провадити провадження невико
нання відповідачем розпоряджень суду про з'явлення на слухання та
для проходження експертизи на ДНК, Суд знову зазначає, що Договірна
держава має організувати правову систему таким чином, щоб суди
могли гарантувати кожному право домагатися остаточного рішення
щодо спорів, які стосуються цивільних прав та обов'язків, упродовж
розумно необхідного строку (див., зокрема, рішення у справі «G.H.
проти Австрії» (G.H. v . Austria), No 31266/96, п. 20, від З жовтня 2000
року, неопубліковане).
46. У світлі встановлених прецедентною практикою критеріїв та бе
ручи до уваги всі обставини справи, Суд вважає, що оскаржена трива
лість судового провадження, яке відбувається й досі, не задовольняє
вимогу розумного строку. Отже, було допущено порушення пункту 1
статті 6 .
11. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 8 КОНВЕНЦІЇ
47. Заявниця також скаржилася, що було порушено її право на по
вагу до приватного й сімейного життя, оскільки національні суди вияви
лися неспроможними вирішити питання у зв'язку з її позовом про • вста
новлення батьківства і, отже, залишили невизначеною також її власну
особу. Вона посилалася на статтю 8 Конвенції, в якій сказано:
« 1 . Кожен має право на повагу до його приватного і сімейного
життя, до житла і до таємниці кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення
цього права інакше ніж згідно із законом і коли це необхідно в
демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської
безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я_ чи моралі або з
метою захисту прав і свобод інших осіб».
А. Застосовність статті 8
48. Уряд стверджував, що тривалість судового розгляду справи про
встановлення батьківства не підпадає під сферу застосування статті 8
Конвенції. На його думку, в. цій справі Н . Р. не висловлював бажання
встановити будь-які сімейні відносини із заявницею.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
105
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
49. Заявниця стверджувала, що через недієвість національних судів
вона перебувала в тривалому стані непевності стосовно власної особи.
Якби суд оперативно вирішив справу, то її родинні відносини з батьком
могли б налагодитися на ранньому етапі її життя .
50. Суд повинен з'ясувати, чи підпадає заявлене право під сферу
застосування поняття «повага» до «приватного і сімейного життя», яке
міститься в етапі 8 Конвенції.
51. Що стосується судового розгляду справи про встановлення
батьківства, то Суд уже неодноразово визнавав, що таке провадження
підпадає під сферу застосування етапі 8 (див., наприклад, рішення у
справі «Расмуссен проти Данії» (Rasmussen v. Denmark) від 28 листопада
1984 року, серія А, No 87, с. 13, п . 33, та у справі «Кіr'ан проти Ірландії»
(Keegan v. /re/and) від 26 травня 1994 року, серія А, No 290, с. 18, п. 45). У
зв'язку з цим Суд постановляв, що в етапі 8 поняття «сімейне життя»
означає не лише в ідносини, засновані завдяки шлюбу, а й може
означати інші «сімейні зв'язки», які існують де-факто і характеризуються
достатньою сталістю (див., наприклад, рішення у справі «Кроон та інші
проти Нідерландів» (Kroon and Others v. the Netherlands) від 27 жовтня 1994
року, серія А, No 297-С, с. 55-56, п. 30).
52. Ця справа відрізняється від згаданих вище справ про встанов
Л9ННЯ батьківства тим, що між заявницею та її сrверджуваним батьком
ж одних сімейних зв'язків не налагоджено. ОдІ-'ак Суд повторює, що
стаття 8, зі свого боку, захищає не лише «сім'ю», а й «приватне» життя.
53. На думку Суду, поняття «приватне життя» передбачає фізичну та
психологічну цілісність людини, а іноді може означати деякі аспекти її
<1:- ізичноr9 та соціального «я». Повага до «привитного життя» повинна
пgвною мірою також містити в собі право встановлювати стосунки з
іншими людьми (див ., mutatis mutandis, рішення у справі «Німец проти Ні
меччини» (Niemietzv. Germany) від 16 грудня 1992 року, серія А, No 251-8,
С.. 33, П. 29).
Крім того, немає підстав вважати, що існують якісь принципові
п дстави для виключення із поняття «приватне життя» вирішення питань ,
пов'язаних з правовими відносинами між позашлюбною дитиною та її
біологічним батьком.
54. Суд постановив, що, згідно з положенням про повагу до приват
~-;ого життя, кожен повинен мати змогу з'ясувати конкретні відомості про
сзою особу як конкретну людину і що право людини на таку інформацію є
зс1ачущою завдяки своєму визначальному впливу на її особистість (див.
рішення у справі «Гаскін проти Сполученого Королівства» (Gaskiп v. the
United Кіпgdот) від 7 липня 1989 року, серія А, No 159, с . 16, п . 39).
55. У цій справі заявниця є позашлюбною цитиною, яка домага
ється, шляхом судового розгляду, встановити, хто є її справжн ім
106
Практика Європейсьr.оrо суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
батьком. Провадження у цій справі про встановлення батьківства, від
крите за її позовом, має визначити її правові відносини з Н. Р. через
встановлення біологічної реальності. Отже, існує прямий зв'язок між
встановленням батьківства та приватним життям заявниці.
З огляду на це, факти справи підпадають під сферу застосування
статті 8.
В., Дотримання статті 8
56. Аргументи заявниці по суті означали не те, що державі слід
утримуват ися від дій, а нав п аки, що сл ід вжи вати заход і в для забезпе
чення належного вирішення спору про встановлення батьківства з ме
тою ефективного усунення непевності стосовно її особи . Отже, заявни
ця, по суті, оскаржувала не дію, а бездіяльність держави.
57. Суд знову наголошує на · тому, що, хоча неодмінною метою статті
8 є захист людини від свавільного втручання з боку державних органів
влади, вона зобов'язує державу не лише утримуватися від такого втру
чання: на додаток до такого негативного обов'язку, на неї можуть по
кладатися позитивні обов'язки, що природно випливають із поняття
фактичної поваги до приватного чи сімейного життя. Ці обов'язки
можуть означати вжиття заходів з метою забезпечення поваги до при
ватного життя навіть у сфері взаємин між самими людьми (див. рішення
у справі «Х та У проти Нідерландів» (Х and У v. the Netherlands) від 26
березня 1985 року, серія А, No 91, р. 11, п . 23; та у справі «Ботта проти
Італії» (Botta v. ltaly) від 24 лютого 1998. року, Reports 1998-1, с. 422,
п. 33).
58. Проте межі між позитивними та негативними обов'язками
держави за статтею 8 не допускають точного визначення. Незважаючи
на це, принципи, які застосовуються, схожі. При з'ясуванні, чи існує
такий обов'язок, необхідно приділити увагу справедливій рівновазі, яка
має бути забезпечена між загальним інтересом та інтересами даної лю
дини; в обох випадках держава має право на певну свободу розсуду
(див., наприклад, рішення у справі «Кіган проти Ірландії» від 26 травня
1994 року, серія А, No 290, с. 19, п. 49; та у справі «М.В. проти Сполуче
ного Королівства» (М.В. v. the United Кingdom), заява No 22920/93, рішення
Комісії від 6 квітня 1994 року, Decisions and Reports (DR) 77-А, с. 116).
59. Суд знову наголошує, що його завдання полягає не в тому, щоб
п ідмі н ити собою в ідп ов ідні. орга ни Хо рватії у визначенні найприйнят
ніших методів встановлення батьківства у процесі судового розгляду в
Хорватії, а в тому, щоб перевірити, у світлі Конвенції, законність рішень,
ухв ален их цими органами із застосуванням свого права на свободу
розсуду . Отже, Суд ро зглядатиме, чи порушила Хорватія, вирішуючи
справу зая в ниці про встано вл ення батьківства, свій позитивний обов'
язок за статтею 8 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі
Практика Європейського суду з . прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
107
•
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
«Хокканен проти Фінляндії» (Hokkanen v. Finland) від 23 вересня 1994 ро
ку, серія А, No 299-А, с. 20, п . 55; та у справі, mutatis mutandis, «Хендісайд
проти Сполученого Королівства» (Handyside v. the United Кingdom) від
7 грудня 1976, серія А, No 24, с. 23, п . 49).
60. У даній справі єдиний засіб, за допомогою якого заявниця може
встановити , чи є Н . Р . її біологічним батьком, - це судове провадження
в цивільному суді , оскільки Н. Р. заперечує батьківство .
61. У зв'язку з цим Суд бере до уваги, що національне право не
передбачає заходів, якими можна було при.мусити Н. Р. виконати роз
порядження суду першої інстанції про проходження експертизи на ДНК.
Немає й жодного положення, яке прямо передбачало б наслідки такого
невиконання . Однак фактично в цивільному провадженні суд, згідно зі
статтею 8 Цивільно-процесуального закону, повинен винести рішення
на власний розсуд, після аналізу всіх доказів, в окремому порядку та в
цілому. При цьому суд має право дійти висновку, взявши до уваги той
факт, що сторона перешкоджає встановленню певних фактів.
62. Через три з половиною роки, упродовж яких Н. Р. шість разів не
з'являвся у призначені місце й час для проходження експертизи на
ДНК, суд першої інстанції дійшов висновку, що Н. Р . фактично є
батьком заявниці. Підставою для такого висновку було показання матері
заявниці та той факт , що Н. Р. уникає проходження експертизи на ДНК .
З іншого боку, апеляційний суд визнав такі доказ и недостатніми для
встановлення батьківства відповідача . У зв'язку з цим Суд зазначає, що
процедурне положення загального характеру, яке надає судам право
оцінювати докази на власний розсуд, не є саме по собі достатнім та на
лежним засобом встановлення батьківства у справі, в якій гаданий
батько ухиляється від виконання розпорядження суду про проходження
експертизи на ДНК.
63. Крім того, суд першої інстанції не зміг вирішити питання батьків
ства шляхом оцінки інших належних доказів . Уряд доводив, що це відбу
лося через відмову Н. Р . співпрацювати в процесі провадження . Однак
матеріали свідчать, що суд не спромігся знайти належні процедурні
засоби, щоб запобігти діям відповідача, які перешкоджали провадженню .
64. На думку Суду, особа, яка перебуває в такому становищі, як
заявниця, має захищений Конвенцією життєвий інтерес в одержанні ін
формації, необхідної для виявлення правди про важливий аспект своєї
особи. Однак при цьому треба пам'ятати, що інтерес захисту прав
третіх осіб може виключати можливість примусового притягнення їх до
проходження будь-якої медичної експертизи, зокрема й експертизи на
ДНК .
Держави, що підписали Конвенцію, мають різні підходи до розв'
язання проблеми, яка виникає, коли гаданий батько відмовляється
108
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватіі
виконати розпорядження суду про проходження експертизи, необхідної ,,
для встановлення фактів . У деяких державах суди можуть накласти на
таку особу штраф або покарати її ув'язненням. В інших невиконання
розпорядження суду може створювати презумпцію батьківства або
квал іфікуватися як неповага до суду, що може підлягати кримінальному
переслідуванню.
Система, •що існує в Хорват ії , яка не має засобів примусу ствер
джувано го батька до виконання розпорядження суду про проходження
експер тизи на ДНК, може у принципі розглядатися як т ака, що відпові
дає зобов'яза нням, які випливають із статті 8, беручи до уваги наявність
у цієї держави свободи розсуду. Однак Суд вважає, що в такій системі
мають забезпечуватися інтереси людин и , яка домагається встановлення
батьківства в ситуації, коли його не можна встановити шляхом прове
дення експертизи на ДНК. Відсутність процедурного засобу, за допомо
гою якого можна було б змусити гаданого батька виконати розпо
рядження суду, не суперечитиме принципу пропорційності лише тоді,
коли передбачаються альтернативні засоби, що дають змогу незалеж
ному органові оперативно вирішити справу про встановлення батьків
ства. У цій справі заявниця не мала доступу до жодно го такого засобу
(див . , mutatis mutandis, згадане вище рі'uення у справі Гаскіна, с. 20,
П. 49).
65. До того ж при розгляді заяви про встановлення батьківства суд
зобов'язаний брати до уваги основний ї'ринци п забезпечення інтересів
дитини. Суд визнає, що процедура, якс10 мож на було скористатися, не
забезпечує справедливої рівноваги м і ; , правом заявниці на усунення
непевності стосовно своєї особи без за 1: •вої затримки та право м її гада
ного батька не про ходити експертизу на ДНК. Суд вважає, що при цьо
му не забезпечується пропорційний захист залучених у процедуру
інтересів .
66. Отже, через недієвість судів заяє1,.,иця залишилася у стані трива
лої непевності стосовно своєї особи. це означає, що органи влади
Хорватії не забезпечили права заявн1-ці на «по вагу» до приватного
життя, на яке вона має право згідно з Кснвенцією.
Отже, було допущено порушення статті 8 Конвенції.
ІІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕН~Я СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
67. Заявниця тако ж стверджувала,
'J. .\O у неї не було ефективного
засобу правового захисту, за допомого10 якого вона могла б порушити
питання про надмірну тривалість судов · ) го провадження у справі. Крім
того, національна правова система н1~ передбачає засобу, який би
зобов'язував підсудного в спорі про вс1 ановлення батьківства виконати
розпорядження суду про проходження експертизи на ДНК. На її думку,
це становило порушення статті 13 Конвенції, в якій сказано:
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
109
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
«Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушу
ються, має право на ефективний засіб правового захисту у відпо
відному національному органі, навіть якщо таке порушення було
вчинене особами, що діяли як офіційні особи».
68. Уряд звернувся до Суду з проханням визнати цю частину заяви
явно погано обгрунтованою. Уряд стверджує, що заявниця мала можли
вість подати заяву на підставі пункту 4 статті 59 Закону про Конститу
ційний суд. На думку Уряду, така можливість становила ефективний
засіб правового захисту стосовно судовог~ провадження у справі заяв
ника.
69. Суд зазначає, що скарга заявниці за статтею 13 Конвенції містить
дві частини. По-перше, вона скаржилася на відсутність ефективного
засобу правового захисту стосовно тривалості судового провадження.
70. З цього приводу Суд зазначає, що у справі Хорвата він визнав,
що пункт 4 статті 59 Закону про Конституційний суд не є ефективним
засобом правового захисту стосовно тривалості цивільного проваджен
ня (див. згадане вище рішення у справі «Хорват проти Хорватії», п. 65).
71. Так само і в цій справі Суд визнає, що було допущено порушен
ня статті 13 Конвенції, оскільки заявниця не мала засобу правового
захисту в національних судах, який дав би їй змогу здійснити право на
«розгляд упродовж розумного строку», r'арантоване пунктом 1 статті 6
Конвенції.
72. Що стосується другої скарги з посиланням на статтю 13, заявни
ця стверджувала, що національне законодавство не передбачало засо
бів, за допомогою яких можна було забезпечити присутність відповідача
в суді на розгляді справи про встановлення батьківства.
73. Суд уже взяв цей аспект до уваги, розглядаючи справу у світлі
статті 8 Конвенції. Зважаючи на свIи висновок стосовно статті 8 (див.
пункти 57-66 вище), Суд не вбачає необхідності розглядати те саме
питання у світлі 13 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
74. У статті 41 Конвенції сказано:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до
неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію», с
А. Шкода
75. Заявниця вимагала присудження їй 3 ООО ООО німецьких марок
як компенсацію за страждання, яких вона зазнала внаслідок порушення
Конвенції.
110
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
76. Уряд звернувся до Суду з проханням оцінити суму, яка має бути
присуджена як справедлива сатисфакція, виходячи з його прецедентної
практики в цивільних справах, що вимагають звичайної ретельності.
77. Суд погоджується з тим, що заявниця зазнала шкоди немате
ріального характеру внаслідок тривалості судового провадження. До
того ж Суд визнав, що заявниця постраждала внаслідок процедурних
похибок у цьому провадженні. Це сталося через невиконання державою
своїх позитивних обов'язків стосовно права на повагу до приватного
життя.
78. Отже, Суд доходить висновку, що заявниця зазнала певної не
матеріальної шкоди, яку недостатньо компенсує висновок про наявність
порушення Конвенції. Оцінюючи компенсацію за принципом справедли
вості, як цього вимагає стаття 41, Суд присуджує заявниці 7000 євро.
В. Судові ви.-рати
79. Заявниця, яка одержала безоплатну правову допомогу від Ради
Європи у зв'язку з підготовкою своєї справи, відшкодування судових
витрат не вимагала. Отже, Суд вважає, що необхідності присуджувати
компенсацію за цим пунктом немає.
С. Відсотки у разі несвоєчасної сплати
80. За наявною у Суду інформацією, встановлена законом відсотко
ва ставка, чинна в Хорватії на день уха,тення цього рішення, становить
18%нарік.
На цих підставах Суд ОДНОГОЛОСН(,
1. Постановляє, що допущено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
2. Постановляє, що допущено порушення статті 8 Конвенції.
З. Постановляє, що допущено порушення статті 1З Конвенції сто
совно скарги, поданої з посиланням на пункт 1 статті 6 Конвенції.
4. Постановляє, що немає необхіднс.:сті розглядати скаргу, подану з
посиланням на статтю 1З Конвенції, у світлі статті 8 Конвенції .
5. Постановляє, .
а) що держава-відповідач має сплатити заявниці у трьохмісячний
строк від дати, на яку це рішєння стає остаточним, згідно з
пунктом 2 статті 44 Конвенції, 70(0 (сім тисяч) євро як компенса
цію за нематеріальну шкоду - ц~· сума має бути конвертована в
хорватські куни за курсом, чинн ,1м на день вреr'улювання, - а
також компенсувати будь-який податок, якщо він підлягає сплаті;
Ь) що простий відсоток, 18 % річних, виплачуватиметься зі спли
вом зазначених вище трьох місяців до повного розрахунку.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
111
•
Повні тексти рішень нового Суду
Мікулич проти Хорватії
6. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфак -
цїі.
Вчинено англ1иською мовою і повідомлено у письмовій формі 7 лю
того 2002 року, згідно з пунктами 2 і З правила 77 Реr'ламенту Суду .
112
Ерік Фрі б ерг,
секретар
Крістос Л. Розакіс,
голова
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2 ·2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гавенда проти Польщr
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «І'АВЕНДА ПРОТИ ПОЛЬЩІ))
(CASE OF GAWE;DA v. POLAND)
(Заява No 26229/95)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ'
14 березня 2002 року
У справі ,,r'авенда проти Польщі))
Європейський суд з прав людин и (перша секція), засідаючи пала-
тою, до складу якої увійшли судді:
пані Е. Палм (Е. Palm), голова
пані В. Томассен (W. Thomassen)
п. r'аукур Йорундссон (Gaukur J6rundsson)
п. Є. Макарчик (J . Makarczyk)
п. Р. Тюрмен (R. Turmen)
п . Х. Касадеваль (J. Casadevall)
п . Б. Жупанчич (В. Zupancic)
та п. Майкл О'Бойл (М. О'ВоуІе), секретар секції,
після наради за зачиненими дверима 21 лютого 2002 року
постановляє таке рішення, ухвалене в останній із зазначених днів:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа передана до Суду, відповідно до положень, чинних до
набрання чинності Протоколом No 11 до Конвенції про захист прав
людини та основних свобод (Конвенція) 1 , Європейською комісією з прав
людини (Комісія) 17 травня 1999 року (пункт 4 статті 5 Протоколу No 11
та колишні статті 47 і 48 Конвенції).
1 Примітка канцелярії:
Протокол No 11 набрав чинності 1 листопада 1998 ро ку.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
113
•
Повні те ксти ріш е нь нового Суду
Гавенда проти Польщі
2 . Справу розпочато за заявою (No 26229/95) проти Республік и
Польщі, поданою ЗО січня 1994 року до Комісії на підставі колишньої
статті 25 Конвенції громадянином Польщі Йозефом г'авендою (J6zef
Gawrгda) (заявн ик).
З . Заявни к , зокрема, стверджує, що польські суди відмовилися за
реєструват и назв и дво х періодичних видань, що послужило для нього
перешкодою для організації в и ходу їх друком.
4 . 15 січня 1996 ро ку Комісія оголосила заяву частково прийнятною .
У своій доповіді від 4 грудня 1998 року (колишня стаття 31 Конвенці ї )
вона висловила думку (25 голосів проти 1), що допущено порушення
статті 1О Конвенції .
5. Заявника в Суді представляв Венчислав г'жиб (VVienczyslaw Grzyb) ,
адвокат, який практикує в м . Живець (Zywiec). 31 березня 1999 року
колегія суддів Великої палати вирішила, що справу має розглянути одна
із секцій (пункт 1 правила 1ОО Регламенту Суду). Після цього її було пе
редано першій секції . Як передбачено пунктом 1 правила 26 Регламенту
Суду, зі складу секції було створено палату для розгляду цієї справи
(пункт 1 статті 27 Конвенції) .
ЩОДО ФАКТІВ
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6 ~ 9 вересня 1993 року регіональний суд м. Бєльсько-Бяла
(Bielsko-Biala) відхилив прохання заявника зареєструвати пері одичне ви
дання під назвою «Соціальний та політичний щомісячник - Європейсь
кий моральний суд» (<<Miesirгcznik spoleczno-polityczny, europejski sqd
moralny»), який мав видаватися в м . Кенті (К(гtу) . Суд вважав, що, згідно
із Законом про пресу та Наказом міністра юстиції стосовно реєстрації
періодични х видань, найменування такого видання має відповідати його
змістові . Запропонована заявником назва означала, що в м . Кенті було
засновано європейську установу, а це не відповідало дійсності і вводи
ло б в оману майбутніх покупців видання. Крім того, запропонована
назва не співмірна з фактичним значенням і колом читачів цього періо
дичного видання, оскільки важко уявити, щоб періодичне видання євро
пейського масштабу могло публікуватися в м. Кенті. Далі суд зазначав:
« ...
заявник уперто звертається з проханням про реєстрацію
періодичних видань, із назв яких випливає, що в Кенті існує установа
міжнародного характеру (така, як Європейський моральний суд чи
Світовий суд моралі), і коли суд прохає його змінити назви , він заяв
ляє , що не робитиме цього» .
7 . 17 грудня . 1993 року Катовіцький (Katowice) апеляційний суд відхи
лив апеляцію заявника проти цього рішення. Апеляційний суд, зокрема,
зауважив, що під час провадження в суді першої інстанції заявникові
114
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гавенда проти Польщі
порадили змінити запропоновану назву, вилучивши з неї слова «Євро
пейський моральний суд», але він відмовився.
8. Згодом заявник учинив кілька позовів, домагаючись реєстрації ін
ших пер і одичних видань.
9. 6 травня 1994 року міністр юстиції відмовився надати дозвіл на
подання надзвичайної апеляції проти рішення від 17 грудня 1993 року,
визнавши, що р і шення відповідає законові.
1 О. 17 лютого 1994 року рег'іональний суд м. Бєльсько-Бяла відхилив
наступне прохання заявника - про реєстрацію ще одного періодичного
видання під назвою «Німеччина - тисячолітній ворог Польщі». Під час
слухання 17 лютого 1994 року суд зазначив, що на прохання змінити за
пропоновану назву, щоб позбавити її нег'ативної конотації, заявник від
мовився зробити це. Суд вважав, що реєстрація періодичного видання
з такою назвою, як її запропонував заявник, зашкодить справі польсь
ко-німецького примирення і добросусідським відносинам між цими
країнами.
11. Заявник подав проти цього рішення апеляцію, в якIи стверджу
вав, що р і шення суду незрозуміле і являє собою цензурне втручання.
12. 12 квітня 1994 року Катовіцький апеляційний суд підтвердив за
конність оскаржуваного рішення. Він зауважив, що в запропонованому
заявником вигляді назва надмірно зосереджувала б увагу на нег'ативних
аспектах польсько-німецьких відносин. На думку апеляційного суду,
така назва створювала б однобоку картину існуючих фактів і, отже,
суперечила б реальній ситуації. Апеляційний суд також визнав, що суд
нижчої інстанції мав усі підстави відмовити в реєстрації, посилаючись на
те, що назва зашкодить процесові польсько-німецького примирення і
добрим відносинам між Польщею та Німеччиною.
Н. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
1 З. Згідно зі статтею 20 Закону про пресу від 26 січня 1984 · року,
для того щоб періодичне видання дістало право на вихід друком, його
найменування має бути зареєстроване рег'іональним судом. У клопо-
. танні
про реєстрацію потрібно зазначити запропоноване найменування,
адресу редактора, прізвище та інші особисті дані головного редактора,
назву та адресу друкарні, а також інформацію про частотність виходу
періодичного видання . Рішення про реєстрацію має бути ухвалене в
межах тридцяти днів від дати надходження клопотання до суду. Суд
відмовляє в реєстрації, якщо клопотання не містить необхідних даних
або якщо запропоноване найменування завдаватиме шкоди праву на
захист найменування будь-якого існуючого періодичного видання. У
статті 45 Закону про пресу зазначено, що в разі виходу друком
періодичного видання без необхідної реєстрації з відповідальної за це
особи стягується штраф.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
115
Повні те ксти рішень нового Суду
(авенда проти Польщі
········ ········ ··········· ···············...·.. ···""'''' ''''''''"''''''''' ''''' ' ''''''''''' ' ''''''' '"' '''' '''''"' ' '' "'' ''''' "''' ''' ' ''''' ·' ' '' ' ' ''' ''''' " " '
14. Стаття 23 {а) Закону про пресу уповноважує міністра юстиції ви
давати накази, якими визначається порядок реєстрації друкованих ви
дань .
15. У статті 5 Наказу міністра юстиції про реєстрацію періодичних
видань {Наказ) , чинній на той час, зазначалося, що реєстрація- не
дозволяється , якщо видання суперечить чинним нормативно-правовим
актам та реаліям («sqd піе moze zarzqdzi6 wpisu do rejestru, Jei:eli wpis tеп Ьу/Ьу
niezgodпy z przepisami prawa ІиЬ z _istniejqcym staпem rzeczy») .
1б . 1 листопада 1997 статтю 5 Наказу було вилучено .
ЩОДО ПРАВА ,
І . СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 10 КОНВЕНЦІЇ
17 . У своїй скарзі заявник стверджував, що відмова зареєструвати
найменування цих періодичних видань становила порушення статті 1О
Конвенції, в якій сказано:
« 1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і пере
давати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і
незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вима
гати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кіне
матографічних підприємств .
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'яз ками
і відповідальністю , може підлягати таким формальностям, умовам ,
обмеженням або санкціям , що встановлені законом в інтересах на
ціональної безпеки, територіальної цілісності або громадської без
пеки, для охорон и порядку або запобігання злочинам , для охорони
здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для
запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для під
тримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демо
кратичному суспільстві» ·.
А. Розглянуті Судом ар(ументи
18. Насамперед Уряд підтвердив своє глибоке переконання, що
свобода вираження поглядів становить одну з основних підвалин демо
кратичного суспільства. Отже, будь-які встановлені у зв'язку з цим
обмеження повинн і мати вузьке тлумачення і їх необхідність має бути
переконливо доведена.
19. Уряд погодився з тим, що в цій справі рішення про відмову за
реєструвати найменування періодичних видань становили втручання в
права заявника, r'арантовані статтею 10 Конвенції. Що стосується відпо
відності цього втручання положенням, викладеним у пункті 2 цієї статті,
116
Практика Європейсьt:ого суду з прав людини
Рішення. Коментарі . 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гавенда проти Польщі
згідно з якими таке втручання має бути «встановлене законом», Уряд не
погодився з висновком Європейської комісії з прав людини, що націо
н альне законодавс тво , про яке йдеться, Закон про пресу та Наказ не
були сформульов ан і з достатньою чіткістю, яка дала б заявникові змогу
керуватися ними у своїх діях. На думку Уряду, це законодавство чітко
сформульоване, зрозуміле, конкретне і доступне.
20. Уряд також наголошував, що реєстрація періодичних видань, яка
існувала на підставі чинного на той час законодавства, здійснювалася в
судовому порядку. У процесі реєстрації періодичних видань положення
як Закону про пресу, так і Наказу тлумачили і застосовували вищі суди.
Запровадження такої системи мало гарантувати, що навіть у разі виник
нення будь-яких труднощів у тлумаченні такі проблеми розв'язуватиме
незалежний і безсторонній суд. Уряд посилався з цього приводу на
прецедентне рішення Суду, згідно з яким покладена на суди роль су
дового розгляду справи саме й полягає в розвіюванні таких сумнівів у
тлумаченні (рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Сапtопі v. France)
від 15 листопада 1996 року (Reports 1996-V, с . 1628, п. 32)). Уряд також
нагадав, що перевірку на якість її як закону правова норма витримує,
якщо вона визнається «достатньо чіткою в переважній більшості справ»
(п. 31 рішення у справі Кантоні). Уряд доводив, що під час розгляду в
польських судах більшості справ, пов'язаних із реєстрацією, конкретних
проблем тлумачення не виникало.
21. Крім того, у своєму поданні Уряд стверджує, що дане законо
давство давало кожній особі змогу керуватися ним у своїх діях і, отже,
передбачити їхні наслідки. У цій справі заявник сам продемонстрував,
що для нього національне законодавство є зрозумілим - про це свід
чить той факт, що він учинив чимало позовів , на підставі яких відкри
вали реєстраційні провадження. Отже, треба визнати, що заявник мав
достатні і практичні знання чинних законів.
22. Уряд також посилався на принцип, на якому неодноразово наго
лошував Суд: закон має бути настільки чітко сформульованим, щоб сто
рона в судовому провадженні «була здатною - якщо необхідно, за
допомогою в ідпо відної консультації - передбачити, достатньою за даних
обставин мірою, наслідки, які може спричинити дана дія . Передбачу
ваність цих наслідків з абсолютною певністю не потрібна: досвід показує,
що цього досягти неможливо» (рішення у справі «Реквеньї проти
Угорщини» (Rekvenyi v. Hungary) [GC], No 25390/94, п. 34, ECHR 1999-11 1,
с. 16, п. 34). У цій справі законодавство, про яке йдеться, та досвід
заявника давали йому можливість регулювати свою поведінку набагато
більшою мірою, ніж це можна було забезпечити у справі Реквеньї.
23. Уряд також посилався на статтю 5 Наказу, згідно з яким рішення
про реєстрацію не можна було видати, якщо така реєстрація не відпові
датиме чинним нормативно-правовим актам . За словами Уряду, закон
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
117
І
Повні тексти рішень нового Суду
Їавенда проти Польщі
треба розглядати як комплексне зведення норм загального характеру.
Точність і зрозумілість формулювань юридичних положень не обов'яз
ково має забезпечуватися надмірно казуїстичним регламентуванням.
Щоразу, коли законодавство вимагає, щоб щось відповідало «чинним
нормам», які грунтуються на законі, під цим треба розуміти необхідність
врахування будь-якої потенційно застосовної юридичної норми. Суди
мають достатні засоби й можливості для з'ясування, які норми мають
враховуватися в ко ж ному конкретному випадку . Отже , у цій справі не
потребується будь - якого посилання на конкретний нормативно-право
вий акт .
24. Уряд погодився з тим, що певні труднощі з тлумаченням можуть
виникнути у зв'язку з визначеною у статті 5 Наказу другою умовою для
реєстрації . Згідно з цією умовою, в реєстрації може бути відмовлено,
якщо видання не «відповідає реальній ситуації». Саме через цю причину
Уряд вилучив статтю 5 із Наказу, щоб усунути можливості для непра
вильного тлумачення.
2 5 . Однак Уряд наголошував , що в процесі судової реєстрації суди,
як правило, мають з'ясувати, чи є правдивими факти, на які посила
ється претендент на свідоцтво про реєстрацію . Ця вимога типова для
будь-якої реєстраційної процедури, що стосується, наприклад, реєстра
ції фактів народження, смерті та шлюбу; реєстрації об ' єднань, профе
сійни х спілок та політичних партій . Така реєстраційна процедура, як
правило, вимагає від сторони, якої вона стосується, подати певну
інформацію, правдивість якої повинен перевірити реєстраційний орган .
Застосування юридичних обмежень у процесі реєстрації могло виправ
довуватися - як у випадку з реєстрацією найменувань
-
суспільними
інтересами (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Стьєрна проти
Фінляндії» (Stjerna v. Fiпland) від 25 листопада 1994 року, серія А,
No 229-В, с. 61, п. 39).
26. Нарешті, наголошувалося, що заявник мав змогу друкувати свої
періодичні видання, якби змінив запропоновані найменування . Отже,
відмову в реєстрації найменувань не можна вважати обмеженням сво
боди вираження поглядів чи цензурою . Головним чином вона була
наслідком невирішеного технічного питання реєстрації періодичних ви
дань і не становила заборони поширення чи повідомлення конкретних
ідей. Уряд доводив, що в усіх періодичних виданнях, зареєстрованих за
явником, він міг здійснити і фактично здійснив своє право на свободу
вираження поглядів як автор і видавець. Реєстраційна процедура не
являла собою й «ліцензування», про яке йдеться в пункті 1 статті 1О
Конвенції.
27. Зрештою , Уряд висловив думку, що система реєстрації періо
дичних видань, яка функціонувала на підставі польського законодавства,
чинного на час , про який ідеться в справі, не перебувала у відкритому
118
П рактика Європейського суду з прав людин и
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гавенда проти Польщі
конфл ікті з вимогами статт і 1О Конвенції . На думку Уряду, відмова в
реєс т рації періодичних видань заявника не лише встановлена законом,
а й була необхідною в демократичному суспільстві в інтересах охорони
порядку або запоб і гання злочинам, дл я охорони здоров'я, а також для
захисту репутації або прав інших осіб. Однак Суд зазначає, що на під
тримку цього висновку і нших додаткових аргументів висунуто не було.
28. Заявник стверджував, що відмова регіонального суду м. Бєльсь
ко-Бя л а та Кат овіцького апеляційного суду зареєструвати найменування
періодичних видань «Німеччина - тисячолітн і й ворог Польщі» і «Соціаль
ний та політичний щомісячник - Європейський моральний суд», поза вся
ким сумн і вом, становила порушення статті 1О Конвенції. Рішення цих судів
суперечили положенням Конституції Польщі, які гарантують свободу ви
ражен н я поглядів, а також порушили чинні положення польського права.
29. Згідно і з Законом про пресу, назви періодичних видань, а також
дані, перелічен і в статті 20 цього закону, мають бути занесені до
реєстру в регіональному суді, компетентному в даному регіоні . Стаття 5
Наказу міністра юстиції, виданого 9 липня 1990 року відповідно до пов
новажного положення, яке міститься в статті 23 (а) Закону про пресу,
передбачала відмову в реєстрації, якщо назва видання не відповідає
чинним нормативно-правовим актам чи суперечить реаліям . Заявник
підкреслював, що формулювання цього положення виходило за межі
наданого мін і строві Законом про пресу повноваження регулювати поло
женнями своїх наказів порядок проведення реєстрації друкованих ви
дань. Також варто згада т и, що після подій, розглянутих у цій справі,
статтю 5 скасовано.
ЗО. Заявник доводив, що нав і ть у час, коли стаття 5 Наказу ще була
чинною, всі судові рішення, які Суд розглядає в даній справі, у
будь - якому випадку супере ч ил и відповідним нормативно-правовим
актам П ольщ і . Так було тому, що суди відхилили клопотання про ре
єстрац і ю найменувань, посилаючись на те, що вони суперечили реа
ліям. Проте стосовно періодичного видання «Соціальний та політичний
щомісяч н ик - Європейський моральний суд» не було підстав, які б да
вали п раво стверджувати, що ця назва, яка має літературний і метафо
ричний характер, суперечить або не суперечить реаліям, як сказано в
статт і 5 Наказу. Якщо припустити можливість розгляду найменування
друкованого видання з такого погляду, це призведе до абсурдних
насл ідків, як-от неможливість публікації таких періодичних видань, як
«Дер Шпігель» («Der Spiege/») або «Сан» («The Sun»), оскільки насправді
їхні автори не пишуть про «дзеркало» або «сонце». Що стосується дру
гого найменування, «Німеччина - тисячолітній ворог Польщі», то воно
також має метафоричний характер, і тому неможливо вирішити, чи від
повідає воно реаліям. Таке найменування становить радше оцінне
судження, а не заяву факту, і було вжите з метою спонукання до розду
му та дискусії стосовно польсько-німецьких відносин .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
119
•
Повні тексти рішень нового Суду
(авенда проти Польщі
31. Нарешті, заявник доходить висновку, що оскаржувані рішення
становили явне порушення статті 1О Конвенції про захист прав людини
та основних свобод.
В. Оцінка Суду
1. Загальні принципи
32. Суд знову наголошує , що право на свободу вираження поглядів
становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну
з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної люди
ни (див. рішення у справі «Лінr'енс проти Австрії» (Lingens v. Austria) в ід
8 липня 1986 року, серія А, No 103, с. 26, п. 41 ). Хоча свобода виражен
ня поглядів може обмежуватися певними винятками , вони «мають бути
чітко визначені, а необхідність будь-яких обмежень має бути перекон
ливо встановлена» (див. рішення у справі «"Обсервер" і "г'ардіан" проти
Сполученого Корол івств а» (Observer and Guardian v. the United Кingdom) від
26 листопада 1991 року, серія А, No 216, с. 30, п . 59) .
33. За умови дотримання пункту 2 статт і 1О, свобода вираження по
глядів стосується не лише «інформації» чи «ідей», що сприймаються
схвально або вважаються необразливими та незначущими , а й такої
інформації чи ідей, які викликають образу, обурення або неспокій. Таки
ми є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «де
мократичне суспільство» неможливе (див. рішення у справі «Хендісайд
проти Сполученого Королівства» (Handyside v. the United Кingdom) від
7 грудня 1976 року, серія А, No 24, с. 23, п. 49; та у справі «Єрсілд
пр оти Данії» (Jersi/d v. Oenmark) від 23 вересня 1994 року, серія А, No 298,
с. 26, п. 37).
34. У демократичному суспільстві преса відіграє дуже важливу роль .
Хоча преса не повинна переступати певних меж, зокрема, коли йдеться
про репутацію та права інших, її обов'язок все-таки полягає в пові
домленні - у порядку, зумовленому її зобов'язаннями та функц і ями,
-
інформації та ідей з будь-яких питань, які становлять суспільний інтерес
(див. рішення у справі «Де Гаєс та г'ійзелс проти Бельгії» (Ое Haes and
Gijsels v. Belgium) від 24 лютого 1997 року, Repoгts 1997-1, с. 233-234,
п. 37). На пресу покладається не просто завдання повідомляти таку
інформацію та ідеї, - громадяни також мають право отримувати їх.
Інакше преса не була б спроможною відігравати роль «сторожового
пса» громадськості (див. «Торr'ейр Торr'ейрсон проти Ісландії» (Thorgeir
Thorgeirson v. /ce/and) від 25 червня 1992 року, серія А, No 239, с. 28,
п. 63; та у справі «"Бладет Тромсо " та Стенсаас проти Норвегії» (B/adet
Tromso and Stensaas v. Norway) [GC], No 21980/93, Reports 1999-111, п. 62).
Стаття 1О захищає не лише зміс т ідей та інформації, а й форму, в якій
вони передаються (див. рішення у справі «Обершлік проти Австрії»
(Oberschlick v. Austria) від 23 травня 1991 року, серія А, No 204, с. 25,
120
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гавенда проти Польщі
п. 57). Журналістська свобода, зокрема, передбачає можливість вико
ристання деякого перебільшення або навіть провокації (див. рішення у
справі «Праrер та Обершлік проти Австрії» (Prager and Oberschlick
v. Austria) від 26 квітня 1995 року, серія А, No 313, с . 19, п. 38; у справі
«Тома проти Люксембургу» (Thoma v. Luxembourg), No 38432/97, п . 43- 45.
35. Нарешті, Суд нагадує, що стаття 10 Конвенції не містить прямої
заборони встановлювати стосовно видань попередні обмеження. Однак
за своїм характером такі обмеження можуть бути настільки небезпечни
ми, що це диктує необхідність найретельнішого їх розгляду (рішення у
справі «"Обсервер" і "r'ардіан" проти Сполученого Королівства» від
26 листопада 1991 року, серія А, No 216, с. 30, п. 60).
2. Застосування даних принципів до цієї справи
36. Суд передусім зауважує, що, згідно з польським правом, відмо
ва суду зареєструвати найменування періодичного видання рівнозначна
відмові надати право на його друкування.
37. З огляду це , Суд вважає, що оскаржувані рішення про відмову в
реєстрації становлять втручання в права заявника, гарантовані статтею
1О Конвенції. Це втручання спричиняє порушення такого положення,
якщо не можна довести, що воно було «встановлене законом», мало
одну або кілька законних цілей, визначених у пункті 2, і було «необхід
ним у демократичному суспільстві».
38. Насамперед необхідно з'ясувати, чи було оскаржуване втручан
ня «встановлене законом».
39. Суд нагадує, що однією з вимог, що випливають із виразу «вста
новлений законом», є вимога передбачуваності даного заходу. Норма
не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достат
ньою чіткістю, яка дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх
діях : особа має бути здатна - у разі необхідності, за допомогою відпо
відної консультації - передбачити, достатньою за даних обставин мі
рою, наслідки, які може спричинити дана дія (див., наприклад, рішення
у справі «Реквеньї проти Угорщини» [GC], No 25390/94, п . 34, ECHR
1999-111; у справі «Фельдек проти Словаччини» (Feldek v. Slovakia)
No 29032/93, п. 56).
40. Суд вважає, що, хоча стаття 1О Конвенції не містить прямої за
борони встановлювати стосовно видань попередні обмеження (див.
п. 35 вище), відповідний закон повинен чітко зазначати обставини, за
яких дозволено встановлювати такі обмеження, а особливо вказувати,
коли наслідки такого обмеження , як у цій справі, мають повністю забло
кувати публікацію періодичного видання . Це зумовлено тією потен
ційною небезпекою, яку такі попередні обмеження, за самим своїм
характером, становлять для свободи вираження поглядів, гарантованої
статтею 1О .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
121
•
Повні тексти рішень нового Суду
(авенда проти Польщі
41. У цій справі система реєстрації періодичних видань рег'улюється
Законом 1984 року про пресу. Згідно зі статтею 20 цього закону, суд
може відмовити в реєстрації лише у випадку, коли він встановлює, що в
клопотанні на реєстрацію не міститься низки даних стосовно майбут
нього періодичного видання. По-друге, в реєстрації може бути відмов
лено, якщо суд виявить, що це зашкодить праву на захист наймену
вання будь-якого існуючого періодичного видання. Стаття 5 Наказу про
реєстрацію періодичних видань, у чинному на той час вигляді, перед
бачала, що реєстрація неможлива, якщо вона вступає в конфлікт із
чинними нормативно-правовими актами або «суперечить реаліям».
42. Суди, відмовляючи в проханні заявника зареєструвати ці два
періодичні видання, посилалися, по суті, на статтю 5 Наказу, оскільки
вона вимагала відмови в реєстрації у випадку, коли назва видання «су
перечить реаліям» . У своєму рішенні від 9 вересня 1993 року рег'іональ
ний суд м. Бєльсько-Бяла відмовив у реєстрації, вважаючи, що запро
поноване найменування означатиме, що в м. Кенті було засновано
європейську установу, а це явно не відповідало дійсності . 17 лютого
1994 року у своєму подальшому рішенні, що розглядається в цій справі,
суд висловив думку, що реєстрація періодичного видання під назвою
«Німеччина - тисячолітній ворог Польщі» суперечила б реальній ситуа
ції, оскільки це видання несправедливо зосереджувало б увагу на нег'а
тивних аспектах польсько-німецьких відносин, створюючи спотворену
картину існуючих фактів.
43. Із наведеного вище видно, що суди в цій справі виходили з
поняття «суперечить реаліям», яке міститься в статті 5 Наказу, з повно
важення відмовити в реєстрації, якщо вони вважають, що найменування
не задовольняє критерію дійсності, тобто що запропоновані наймену
вання періодичних видань, по суті, вводять в оману . Хоча терміни, вжиті
в цьому словосполученні, двозначні й недостатньо чіткі, всупереч тому,
як це має бути в юридичному положенні такого характеру, вони щонай
більше означають, що в реєстрації може бути відмовлено у випадку,
коли заява на реєстрацію не відповідає конкретним технічним вимогам,
зазначеним у статті 20 Закону про пресу. Подальші дії , до яких удалися
суди в цій справі, вимагаючи від заявника втілення в найменуванні
журналу правдивої інформації, були, передусім з погляду свободи
преси, недоречними . Найменування періодичного видання як таке не є
твердженням, оскільки його функція, по суті, полягає в ідентифі кації да
ного видання на ринку преси для його вже існуючих та потенційних
читачів. Крім того, таке тлумачення вимагало б законодавчого положен
ня, яке прямо уповноважувало б суди на такі дії. Іншими словами,
тлумачення, яке дали суди, встановило нові критерії, які не можна було
передбачити, спираючись на текст, де зазначено обставини, за яких у
реєстрації може бути відмовлено.
122
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2 '2002
Повні тексти рішень нового Суду
Гавенда проти Польщі
44. Суд також бере до уваги аргумент Уряду про те, що правов~ по
ложення може витр имати перевірку його на якість, якщо це положення
є достатньо чітким у перев ажній більшості справ, що їх розглядали на
ціональні органи. Уряд також доводив, що під час розгляду в польських
судах більшості справ, пов'яз аних із реєстрацією, жодних конкретних
проблем тлумачення не виникало.
45. Однак завдання Суду полягає лише в оцінці обставин окремої
с пр ави, яку він розглядає. Було зазначено, що попереднє тл умачення
цього положення не послужило підставою для підходу, застосованого
судами в цій справі. Крім того, на погляд Суду , той факт, що практика
польських судів стосовно реєстрації видань не свідчить про наявність
особливих труднощів у тлумаченні таких положень, є лише доказом
відсутності передбачуваності тлумачення, яке суди дали в цій справі.
46. Нарешті, Суд також бере до уваги аргумент Уряду про те, що
особливою перевагою системи реєстрації періодичних видань, що
грунтується на положеннях Закону про пресу, було те, що реєстрація
здійснювалася в судовому порядку (див. пункт 20 вище). Отже, завдан
ня реєстрації періодичних видань було покладене на незалежні суди .
47. Суд погоджується з тим, що судовий порядок системи реєстра
цїі є важливою гарантією свободи преси . Однак рішення, винесені на
ціональними судами в цій сфері, мають також відповідати принципам
статті 10. Суд зауважує, що в цій справі це само по собі не заважало
судам встановлювати стосовно друковани х засобів масової інформації
попередні обмеження у спосіб, який призводив до повної заборони
друку періодичних видань на підставі їхніх найменувань .
48. Суд доходить висновку, що закон, який застосовується в цій
справі, не був сформульований з достатньою точністю, що дало б заяв
никові змогу керуватися ним у своїй поведінці. Отже, спосіб застосу
вання обмеження на здійснення заявником права на свободу вираження
поглядів не був «встановлений законом», як того вимагає пункт 2 статті
1О Конвенції.
49. Ви ходячи з наведених вище міркувань, Суд не вважає за необ
хідне розглядати, чи було задоволено інші вимоги пункту 2 статті 1О
Конвенції. Суд також зазначає з цього приводу, що загалом Уряд не
розвинув аргументів на підтримку свого висновку, що в цій справі ці
вимоги виконано (див. пункт 29 вище).
50. Отже, Суд доходить висновку, що допущено порушення статті 10
Конвенції.
11. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
51. У статті 41 Конвенції сказано :
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до
неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
123
І
Повні тексти рішень нового Суду
Їавенда проти Польщі
_передбачає лише часткову компенсацію, Суд, у разі необхідності,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
А. Шкода
52. Заявник стверджував, що в 1993 році він уже мав багатий досвід
як видавець. У період від 1992 до 1994 року дві видавничі компанії
«Фактор» та «r'авенда», якими він керував, провели ринкове досліджен
ня, результати якого дали змогу дійти висновку, що до 80 % опитуваних
готові купувати незареєстровані періодичні видання. Він також хотів,
щоб періодичні видання, які вже виходили або вихід яких друком
планувався, мали інші найменування. Він планував, що тираж обох жур
налів становитиме 400 ООО примірників щомісяця, й очікував майбутній
прибуток у розмірі 4 ООО ООО євро. Заявник вимагав справедливої са
тисфакції, яка становить 1О % від передбачуваної суми його майбутніх
прибутків, тобто 400 ООО.
53. Уряд стверджував, що вимоги заявника занадто надмірні і що
шкоду, якщо її взагалі зазнав заявник, слід оцінювати у світлі відпо
відних прецедентних рішень Суду у справах проти Польщі, беручи при
цьому до уваги реальну економічну ситуацію в країні, зокрема купі
вельну спроможність мінімальної сумарної заробітної плати.
54. Суд зауважив, що вимога заявника стосовно компенсації мате
ріальної шкоди грунтується на стверджуваній втраті комерційних мож
ливостей. Суд не може передбачити розмір прибутку, який заявник міг
би отримати завдяки публікуванню періодичних видань, які не було
зареєстровано. Він також зазначає про неможливість точного підра
хунку, спираючись на наведені заявником аргументи на підтримку вимо
ги справедливої сатисфакції, розміру втраченого у зв'язку з цим при
бутку.
З іншого боку, Суд не виключає ймовірності втрати заявником пев
них економічних можливостей, що треба взяти до уваги («Озтюрк проти
Туреччини» (Oztйrk v. Turkey), No 22479/93, п. 80).
Керуючись принципом справедливості та беручи до уваги всю наяв
ну в його розпорядженні інформацію, Суд присуджує заявникові ком
пенсацію за цим пунктом у розмірі 1О ООО польських злотих.
В. Судові витрати
55. Заявник домагався відшкодування витрат, понесених у судових
провадженнях, у розмірі 30 ООО польських злотих.
56. Уряд звернувся до Суду з проханням ухвалити рішення стосовно
компенсації за судові витрати лише в разі, якщо вони були фактично
понесені, були неминучими і їхній розмір був прийнятним. У зв'язку з
цим Уряд посилався на рішення у справі «Циммерман і Штайнер проти
124
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Повні тексти рішень нового Суду
(авенда проти Польщі
Швейцарії» (Zimmerman and Steiner v. Switzerland) від 13 липня 1983 року
(серія А, No 66, с. 35, п. 36).
57. Визначаючи розмір компенсації за принципом справедливості,
Суд присуджує заявникові 6000 польських злотих, включаючи компен
сацію будь-якої суми можливого податку на додану вартість.
С. Відсотки у разі несвоєчасної сплати
58. За наявною в Суду інформацією, встановлена законом відсотко
ва ставка, чинна в Польщі на день ухвалення цього рішення, становить
20%нарік.
На цих підставах Суд ОДНОГОЛОСНО
1. Постановляє, що було допущено порушення статті 1О Конвенції.
2. Постановляє:
а) що у тримісячн~й строк держава-відповідач має сплатити заяв
никові, разом з компенсацією, у разі потреби, будь-якого податку
на додану вартість, такі суми:
і) 1О ООО (десять т_исяч) польських злотих стосовно немате
ріальної шкоди;
іі) 6000 (шість тисяч) польських злотих стосовно судових ви
трат;
Ь) що простий відсоток, 20 % річних, виплачуватиметься зі спли
вом зазначених вище трьох місяців до повного розрахунку .
З. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 14 бе
резня 2002 року, згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реr'ламенту Суду.
Майкл О'Бойл,
секретар
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Елізабет Палм,
голова
125
•
ІНФОРМАЦІЯ
ПРО ПОТОЧНІ РІШЕННЯ СУДУ
158
21.03 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ «НІКУЛА ПРОТИ ФІНЛЯНДІЇ»
У рішенні 1 (викладене лише англійською мовою), винесеному в
Страсбурзі 21 березня 2002 року у справі «Нікула проти Фінляндії»
(Nikula v. Finland) (заява No 31611/96), Європейський суд з прав людини
постановив, п'ятьма голосами проти двох, що було допущено порушен
ня статті 1О (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з
прав людини .
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд при
судив заявниці (п'ятьма голосами проти двох) 5042 євро компенсації за
нематеріальну шкоду, 1900 євро за матеріальну шкоду та 6500 євро за
судові витрати.
1. Основні факти
Анна Нікула (Аппе Nikula) - громадянка Фінляндії, 1962 року на
родження, адвокат, проживає в Гельсінкі. У 1992-1993 роках вона була
захисником у кримінальній справі, що розглядалася у двох проваджен
нях у міському суді м. Коккола (Kokko/a) і стосувалася ліквідації компаній.
У цій справі її клієнта обвинувачували в сприянні вчиненню шахрайства,
підбурюванні до нього і зловживанні відповідальною посадою. Прокурор
викликав колишнього співпідозрюваного для давання показань . Заявни
ця заперечила проти цього і підготувала меморандум, у якому засудила
тактику прокурора, зазначивши, що це - «маніпуляція і незаконне по
дання доказів ». Міський суд, який займався цією справою як перша
інстанція, відхилив її заперечення, і після цього її клієнта було визнано
винним.
Згодом прокурор порушив в апеляційному суді кримінальне про
вадження проти заявниці за дифамацію . 22 серпня 1994 року її було ви
знано винною в «неумисній дифамації», тобто вона висловила думку
1 Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох
м ісяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може,
у виняткових випадках; звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозни х питань або
проблем не виникає, колегія в ідхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточ
ним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених ви
ще трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться
із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
129
•
стосовно чиєїсь поведінки, не ставлячи правопорушення за вину, зна
ючи, що його вчинено не було. На неї наклали штраф і наказали спла
тити компенсацію за шкоду прокуророві й оплатити судові витрати на
користь держави. Як заявниця, так і прокурор звернулися з апеляцією
до Верховного суду, який підтримав аргументацію рішення апеляційного
суду, але скасував вимогу сплатити штраф, вважаючи, що правопору
шення дрібне; проте обов'язок сплатити компенсацію за шкоду та
покрити розмір судових витрат було підтверджено.
2. Процедура і склад Суду
Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 20 травня
1996 року і передано до Суду 1 листопада 1998 року. Справу було пе
редано для розгляду тодішній четвертій секції Суду, яка 30 листопада
2000 року оголосила заяву частково прийнятною.
Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім
суддів:
1eopr' Ресс (Georg Ress, Німеччина), голова
Антоніо Пастор Рідруехо (Anton io Pastor Ridruejo, Іспанія)
Люціус Кафліш (Lucius Caflisch, Швейцарія)
Іренеу Кабраль Баррето (lreneu Cabral Barreto, Португалія)
Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych, Україна)
Ніна Важич (Nina Vajic, Хорватія)
Матті Пеллонпя (Matti Pellonpaa, Фінляндія),
а також Венсан Берже (Vincent Berger), секретар секції.
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Заявниця скаржиться, посилаючись на статтю 1О.
Рішення Суду
Стаття 10
Суд зауважив, що межі прийнятної критики на адресу державних
службовців, які здійснюють свої повноваження, у деяких випадках мо
жуть бути ширшими, ніж на адресу приватних осіб. Однак не можна
стверджувати, що державні службовці свідомо і тією мірою, в якій це
роблять політики, залишають кожне своє слово і вчинок відкритими для
безпосереднього ретельного розгляду і що, з огляду на це, критика дій
державних службовців не може здійснюватися за такими самими крите
ріями, за якими це робиться щодо політиків. Навпаки, може виявитися
необхідним захист державних службовців під час виконання ними
службових обов'язків від агресивних та образливих словесних нападок.
130
Практика Європейського суду з прав людин и
Рішення. Коментарі. 2'2002
У цій справі заявницю було визнано винною за критичні висловлю
вання на адресу прокурора у зв'язку з рішеннями, прийнятими ним у
межах своєї компетенції як стороною в кримінальному провадженні, в
якому заявниця була захисником обвинуваченого. Фактично заявниця І
обвинуватила прокурора Т . в незаконних діях, але ця критика була
спрямована проти стратегії обвинувачення, яку нібито обрав Т., а саме
-
проти двох конкретних рішень, які він прийняв перед судовим розгля-
дом і які, на думку заявниці, становили «рольову маніпуляцію ... , на
порушення його службових обов'язків» . Хоча деякі з висловлювань були
недоречними, її критика стосувалася виключно виконання Т. своїх про
курорських функцій у справі проти клієнта заявниці і не зачіпала загаль-
них професійних та інших якостей Т . У цьому процедурному контексті Т .
мав терпимо поставитися до дуже критичних висловлювань заявниці як
захисника обвинуваченого. Крім того, Суд взяв до уваги, що арrу,менти
в поданні заявниці пролунали лише в межах зали судового засідання,
на відміну від критичних зауважень проти судді чи прокурора, вислов
люваних, наприклад, у пресі. Суд також не міг зробити висновок про те,
що критичні висловлювання заявниці на адресу прокурора, які мали
процедурний характер, становили особисту образу.
Далі Суд знову наголосив на тому, що, незважаючи на неналежність
заявниці до адвокатської асо ціації і, отже, неможливість розгляду її дій
шляхом дисциплінарної процедури, вона все -таки мала бути під нагля
дом та контролем суду першої інстанції. Не було фактів, які свідчили б
про те, що прокурор Т. попроха в головуючого суддю прореаrу,вати на
критику заявниці якимось іншим чином, окрім прийняття ухвали сто
совно процедурного заперечення сторони захисту щодо заслуховуван
ня згаданого свідка обвинувачення. Міський суд фактично обмежився
відхиленням цього заперечення. Однак головуючий суддя міг би пере
рвати виступ заявниці, спрямований проти позову, та зробити їй заува
ження, навіть за відсутності відповідного прохання прокурора . Міський
суд міг би навіть скасувати її призначення як захисника для надання в
цій справі безоплатної правової допомоги або не допустит и виконання
нею функцій захисника в даному судовому розгляді. У цьому контексті
Суд наголосив, що роль судів та головуючого судді полягала в тому,
щоб спрямовувати провадження у спосіб , який забезпечував би на
лежну поведінку сторін і передусі м справедливість судового процесу, а
не залишати розгляд прийнятності заяв сторін, зроблених у судовій
залі, під час подальши х проваджень.
Фактично, після приватного судового переслідування, ініційованого
прокурором Т . , заявницю було визнано винною лише в дифамації, вчи
неній через недбальство . Зрозуміло й те, що Верховний суд скасував
міру її покарання, вважаючи, що правопорушення має дрібний характер .
Завдяки цьому накладений штраф було скасовано, але саму її не
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
131
звільнено від обов'язку компенсувати шкоду та оплатити судові витрати.
Навіть за ци х умов загрозу розгляду ех post facto критики, висловленої
захисником на адресу ще однієї сторони в кримінальному провадженні
-
якою, без сумніву, треба вважати прокурора, - важко узгодити з
обов'язком захисника у справі сумлінно захищати інтереси клієнтів . Це
означає, що передусім сам захисник, під наглядом членів суду, має
оцінювати доречність і доцільність ар,ументів захисту, не побоюючись
можливого «охолоджувального ефекту» навіть стосовно незначної
кримінальної санкції чи покарання у вигляді сплати компенсації за
завдану шкоду чи понесені витрати .
Отже, в умовах демократичного суспільства обмеження - навіть у
формі м'якого кримінального покарання - свободи захисника виражати
свою думку може вважатися необхідним лише у виняткових випадках.
Як ухвала виконувача обов'язків обвинувача про невисунення обвинува
чень проти заявниці, так і думка меншості у Верховному суді свідчать
про те, що національні органи також були далекі від одностайного
висновку про наявність достатніх підстав для даного втручання. На дум
ку Суду, наявність таких підстав доведено не було, і, отже, обмеження
стосовно свободи самовираження пані Нікули не відповідало «нагальній
соціальній потребі». На цих підставах Суд дійшов висновку, що статтю
1О було порушено, адже підтвердження Верховним судом рішення про
визнання заявниці винною та стягнення з неї компенсації за шкоду та
· судові витрати не було пропорційним поставленій законній меті.
Судді Пастор Рідруехо і Кафліш висловили окрему думку, яка не збі
гається з позицією більшості . Окрему думку додано до судового рі
шення .
132
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
171
27 .03 .2002
Комюніке Секретаря Суду
ЗАЯВУ МІЛОШЕВИЧА ОГОЛОШЕНО НЕПРИЙНЯТНОЮ
Європейський суд з прав людини оголосив неприйнятною заяву
Слободана Мілошевича {Slobodan Milosevi6), колишнього президента Фе
деративної Республіки Югославії. 20 грудня 2001 року п. Мілошевич,
1940 року народження, який нині перебуває під вартою у слідчому
ізоляторі ООН у Гаазі, подав заяву проти Нідерландів.
31 серпня 2001 року в сумарному провадженні, розпочатому у
зв'язку зі зверненням п . Мілошевича з проханням негайно звільнити
його з-під варти і повернути до Югославії, голова Гаазького регіональ
ного суду визнав, що Міжнародний трибунал з розгляду злочинів, учи
нених у колишній Югославії (ІСТУ), фактично має достатнє правове
підгрунтя, що він надав достатні процедурні гарантії, як визнав Євро
пейський суд з прав людини у рішенні «Налетилич проти Хорватії»
(Naleti!i6 v. Croatia) (No 51891/99, 4 травня 2000 року), і що суди Нідер
ландів не правоможні розглядати прохання заявника про звільнення
його з-під варти, оскільки Королівство Нідерланди на законних підста
вах передало свою юрисдикцію щодо справ обвинувачених у злочинах,
вчинених у колишній Югославії, Міжнародному трибуналу з розгляду
таких злочинів.
Звертаючись до Європейського суду з прав людини, п. Мілошевич
посилався на так і статті Європейської конвенції з прав людини : статтю 5
(право на свободу та особисту недоторканність), 6 (право на спра
ведливий судовий розгляд), 1О (свобода вираження поглядів), 13 (право
на ефективний засіб правового захисту) та 14 (заборона дискримінації).
його скарги були спрямовані проти арешту і взяття його під варту та
проти судового провадження, яке здійснює проти нього Міжнародний
трибунал з розгляду злочинів, учинених у колишній Югославії.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини найперше зазна
чив, що не зрозуміло, чи подавалися всі скарги, які надійшли до нього,
спочатку на національному рівні. Якщо заявник таких скарг не подавав,
то він не вичерпав засобів правового захисту, якими міг скористатися
на національному рівні.
Якщо ці скарги подавалися до національних судів, то заявник не ско
ристався можливостями, наданими йому законодавством Нідерландів
стосовно спростування оскаржуваного рішення. Він відкликав апеляцію
проти рішення від 31 серпня 2001 року, яку він подавав до апеляційного
суду . У такий спосіб він також позбавив себе можливості подання
подальшої апеляції з питань права до Верховного суду.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
133
І
Отже, компетентна палата другої секції Суду ухвалила одностайне
рішення, що, згідно з пунктами 1 і 4 статті 35 Конвенції, заява має бути
відхилена у всій сукупності з огляду на невичерпання національних
засобів правового захисту.
134
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2 '2002
177
27.03 .2002
Комюніке Секретаря Суду
СПРАВИ, ПРИЙНЯТІ ДЛЯ ПЕРЕДАННЯ ЇХ
НА РОЗГЛЯД ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ
Сьогодні колегія з п'яти суддів Великої палати прийняла для пере
дання на розгляд Великої палати, згідно зі статтею 43 Європейської
конвенції з прав людини, такі справи:
1. «Геттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and
Others v. the United Кingdom) - рішення від 2 жовтня 2001 року стосовно
нічних рейсів в аеропорту «Хітроу» та висновок про наявність порушення
статей 8 і 13 Конвенції (див. комюніке No 692, 02.10.2001).
2. «Сахін проти Німеччини» (Sahin v. Gemany) - рішення від
11 жовтня 2001 року, яке стосується права батька бачитися зі своєю
позашлюбною дитиною, та висновок про наявність порушення статті 8 і
статті 8, узятої у поєднанні зі статтею 14 Конвенції (див. комюніке
No 722, 11 . 10.2001),
З. «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany) -
рішення від 11 жовтня 2001 року, яке стосується права батька бачитися
зі своєю позашлюбною дитиною, та висновок про наявність порушення
статті 8, статті 8, узятої у поєднанні зі статтею 14 Конвенції, та статті 6
Конвенції (див. комюн і ке No 722, 11.10.2001).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
135
І
.•~ф()_!>r_,ІІ~Чі Я. .':І Р..()..~°.!°.~.~і..Р..і.~.І.:.Н.!і.Я. ..с;.У.АУ.. . . . . . . .. . . . .. . ......... ... .. .. ..... .. . . . . . ... ... ... .... .. .... .. ...
191
09.04.2002
Комюніке Секр е таря Суду
РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ « ЯЗАР, КАРАТАШ , АКСОЙ
ТА НАРОДНА ТРУДОВА ПАРТІЯ (НТП) ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ »
Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій
формі рішення 1 (яке викладене лише фр а нцузькою мовою) у справі
«Язар, Караташ, Аксой та Народна трудова партія (НТП) проти Туреччи
ни» (Yazar, Karata§, Aksoy and the Peop/e's Labour Party (НЕР) v. Turkey) (заяви
No 22723/93 , 22724/93 та 22725/93).
Суд одноголосно постановив:
-
що допущено порушення статті 11 Європейської конвенції з прав
людини (свобода зібрань та об'єднання);
-
що не було потреби з ' ясовувати, чи допущено порушення статті 9
Конвенції (свобода думки), статті 10 (свобода вираження поглядів) та
сl'атті 14 (заборона дискримінації);
-
що стаття 6 (право на справедливий судовий розгляд) у цій справі
не застосовується .
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд при
судив ко жному із трьох заявників по 1О ООО євро за нематеріальну шко
ду, що загалом становить компенсацію в ЗО ООО євро, а також 1О ООО
євро всім трьом за судові витрати.
1. Основні факти
Народну трудову партію (Halkin Emegi Partisi) засновано в 1990 році . У
час, про який ідеться в цій справі, Ферідун Язар (Feridun Yazar) був її
головою, Ахмет Караташ (Ahmet Karata§) - заступником голови, а Ібрагім
Аксой (lbrahim Aksoy) - генеральним секретарем. Усі троє
-
громадяни
Туреччини, проживають ум . Анкара .
З липня 1992 року головний державний обвинувач Касаційного суду
звернувся до Конституційного суду Туреччини з проханням розпустити
1 Згідно з і статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох
місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може,
у виняткових випадка х , звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати Суду, яка склада ється з 17 суддів. Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення . Якщо серйозних питань або
проблем не виникає, колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточ
ним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених ви
ще трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться
із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.
136
Практика Європе й ського суду з прав л юдини
Ріш ен н я. Ко м ентарі. 2'2002
НТП, посилаючись на те, що вона підірвала цілісність держави, до
пустивши з боку своїх лідерів та посадових осіб заяви, . які суперечать
Конституції та порушують законодавство про політичні партії, а також на
давши захист і допомогу деяким своїм членам, які вчинили незаконні дії.
На прохання заявників голові НТП було дозволено усно викласти
свої арїументи Конституційному судові, і рішенням від 14 липня
1993 року цей суд оголосив розпуск партії, обїрунтовуючи це тим, що її
діяльність може підірвати територіальну цілісність держави та єдність
нації. Конституційний суд критикував НТП, зокрема, за «спроби поділити
турецький народ на турків, з одного боку, і курдів - з іншого, з метою
створення окремих держав», а також за «спроби знищити національну й
територіальну цілісність». З огляду на незавершеність судових розглядів
у кількох кримінальних справах, Конституційний суд відхилив другий
арїумент головного державного обвинувача Касаційного суду стосовно
того, що НТП допустила вчинення її членами незаконних дій.
2. Процедура і склад Суду
Заяви подано до Європейської комісії з прав людини 24 вересня
1993 року. Оголосивши заяви прийнятними, Комісія у своїй доповіді від
1 березня 1999 року висловила одностайну думку про те, що допущено
порушення статті 11, що жодного окремого питання у світлі статей 9 і
1О не постає і що немає необхідності розглядати окремо питання щодо
наявності порушення статті 14. Вона також дійшла висновку, 22 голоса
ми проти 4, що порушення пункту 1 статті 6 допущено не було. Справу
передано до Суду 3 червня 1999 року.
Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім
суддів:
Мапі Пеллонпя (Matti Pellonpaa, Фінляндія), голова
Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)
Вєра Стражницька (Viera Straznicka, Словаччина)
Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембурї)
Хосе Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)
Райт Марусте (Rait Maruste, Естонія)
Фейяз r'ьольчюклю (Feyyaz Gёlcuklu, Туреччина), суддя ad hoc,
а також Майкл О'Бойл (Michael О'ВоуІе), секретар секції.
З. Стислий виклад судового рішення 1
Оскарження
Заявники стверджували, що розпуск НТП порушив право на свободу
зібрань, їарантоване статтею 11. Вони також стверджували про пору
шення статей 9 і 1О, а також статті 14 стосовно політичних поглядів, які
1 Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд не зобов'язує.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
137
•
відстоює НТП. Нарешті , вони стверджували про порушення статті 6 ,
оскільки К онституційний суд не провів слухання їхньої справи на
відкритому засіданні .
Р ішенн я Суду
Стаття 11
У цій справі завдання Суду полягало в тому, щоб з'ясувати, чи ста
новив розпуск НТП та застосовані щодо заявників додаткові санкції «на
гальну соціальну потребу». Суд погодився , що принципи, за які висту
пала НТП, як-от право на самовизначення та визнання мовних прав, не
суперечили як такі основоположним принципам демократії. Суд пого
дився і з тим, що, якби просте відстоювання цих принципів політичною
партією вважалося підтримкою актів тероризму, це зменшило б можли
вості вирішення пов'язаних із цією проблемою питань у межах демокра
тичного обговорення і дало б збройним рухам змогу монополізувати
діяльність з підтримки таких принципів. Це, у свою чергу, абсолютно
суперечило б духові статті 11 та демократичним принципам, на яких
вона грунтується.
'
Суд також зауважив, що, навіть у випадку, коли пропозиції, висунуті
на підставі таких принципів, можуть вступати в конфлік т з основними
елементами державної політики або переконаннями більшості гро
мадського загалу, інтереси належного функціонування демократії вима
гають здатності політичних груп виносити ці пропозиції на відкрите
обговорення з метою пошуку розв'язання проблем , які становлять за
гальний інтерес і стосуються політиків будь-якого спрямування. Суд
вважав, що рішення від 14 липня 1993 року , яким НТП було розпущено,
не містило інформації про доведеність того , що політика цієї партії
спрямовувалася на підрив демократичного устрою в Туреччині. Не запе
речувалося в Суді й те, що НТП має реальні шанси запровадити режим,
який не знаходить схвалення будь-якого учасника політичної арени.
Крім того, сувора, різка критика, висловлена лідерами НТП стосовно
певних дій збройних сил під час проведення ними антитерористичної
кампанії, не може сама по собі становити докази того, що НТП треба
ототожнювати зі збройними формуваннями, які вчиняють акти насиль
ства . Суд іще раз наголосив у цьому зв'язку, що межі дозволеної крити
ки на адресу Уряду ширші, ніж межі критики на адресу приватної особи.
У демократичній системі дії чи бездіяльність Уряду мають бути предме
том безпосереднього розгляду з боку законодавчих і судових органів,
преси та громадськості. Суд не визнав переконливим, що, критикуючи
дії збройних сил, парламентські діячі - члени НТП та посадові особи
цієї партії ставили іншу мету, крім тієї, щоб виконати свій обов'язок
привернути увагу до проблем своїх виборців .
138
П рактика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Оскільки НТП не відстоювала тієї чи іншої політики, яка могла б
підірвати демократичний устрій у Туреччині, не підбурювала до засто
сування сили з метою досягнення політичних цілей і не домагалася
виправдати це застосування, немає підстав вважати її розпуск заходом, •
що відповідає «нагальній соціальній потребі». Знову наголошуючи на
тому, що розпуск політичної партії є «радикальним» заходом, Суд заува-
жив, що в демократичному суспільстві таке втручання у право заявників
на свободу зібрання у даній справі не було необхідним . Отже, розпуск
НТП становив порушення статті 11.
Статті 9, 10 і 14
Оскільки скарги з посиланням на статті 9, 10 і 14 стосувалися тих
самих фактів, що розглянуті у світлі статті 11, Суд зауважив, що роз
глядати їх окремо необхідності немає.
Стаття 6
У попередніх рішеннях, зауважив Суд , він уже визнав, що подібні
скарги несумісні з положеннями статті 6 ratione materiae. На думку
Суду, немає підстав відходити від цього висновку в даній справі. Отже,
стаття 6 у цій справі не застосовується.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2'2002
Ц9
192
09.04.2002
Комюніке Секретаря Суду
РІ ШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ
« П ОДКОЛЬЗІНА ПРОТИ ЛАТВІЇ»
У рішенні 1 (яке викладене лише французькою мовою), повідомле
ному сьогодні в письмовій формі у справі «Подкользіна проти Латвії»
(Podkolzina v. Latvia) (No 46726/99), Європейський суд з прав людини
одноголосно постановив, що допущено порушення статті 3 Протоколу
No 1 (право на вільні вибори) Європейської конвенції з прав людини .
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд при
судив заявниці 7500 євро за нематеріальну шкоду та 1500 євро за судо
ві витрати.
1. Основні факти
Інїріда Подкользіна
громадянка Латвії, 1964 року народження,
проживає в м. Дауїавпілс (Латвія) . Вона належить до російськомовної
меншини Латвії.
Вона балотувалася кандидатом у виборчому окрузі Латїале за
списком від Партії національної злагоди (Tautas saskanas partija) на за
гальних виборах до латвійського парламенту (Сейму) 3 жовтня 1998
року. Список було зареєстровано в Центральній виборчій комісії після
того, як Партія національної злагоди подала його разом зі всіма доку
ментами, яких вимагає закон про парламентські вибори, зокрема копію
довідки, яка засвідчувала, що заявниця володіє держа вно ю офіційною
мовою - латвійською . Довідк а видана Постійним комітетом мовної
сертифікації м. Дауїавпілс, що є відділом Державного мовного центру -
адміністративної установи, підзвітної Мін істе рству юстиції.
Через тиждень до заявниці на роботу прийшов перевіряючий зі
служби мовних іспитів при Державному мовному центрі, щоб перевіри
ти, як добре вона знає латвійську мову , і з цією метою заговорив з нею
по-латвійськи. Під час бесіди Подкользіну, зокрема , запитали, чому
1 Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьо х
місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може,
у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо коле,ія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або
проблем не виникає, коле,ія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточ
ним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених ви
ще трьох м ісяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимутьс я
із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.
140
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
вона підтримує Партію національної злагоди, а не якусь іншу партію.
Наступного дня перевіряючий повернувся в супроводі двох свідків і
попрохав заявницю написати латвійською мовою есе. Перебуваючи в
надзвичайно нервовому стані, у зв'язку з тим, що вона не очікувала
такого іспиту, та ще й у постійній присутності свідків, заявниця припини
ла писати есе і порвала його. Після цього перевіряючий склав допо
відну, в як і й зазначено, що заявниця не володіє належним чином дер
жавною мовою. Центральна виборча комісія викреслила прізвище заяв
ниці зі списку кандидатів .
Партія національної злагоди, виступаючи від імені заявниці, зверну
лася до Ризького реїіонального суду з проханням скасувати згадане
вище рішення. Заяву відхилено на тій підставі, що наявність довідки про
волод інн я державною мовою є передумовою для реєстрації кандидатом
у списку, якщо дана особа не закінчувала навчання латвійською мовою.
Заяву третьої сторони проти цього рішення, подану Партією національ
ної злагоди до голови цивільної колеїії Верховного суду та генераль
ного прокурора, також було відхилено .
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Європейського суду з прав людини 25 лютого 1999
року. Розгляд справи було доручено другій секції Суду, яка 8 лютого
2001 року оголосила заяву прийнятною.
Судове ріш ення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім
суддів:
Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Британія), голова
Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)
Єжи Макарчик (Jerzy Makarczyk, Польща)
Вєра Стражницька (Viera Straznicka, Словаччина)
Марк Фішбах (Магс Fischbach, Люксембурї)
Хосе Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)
Райт Марусте (Rait Maruste, Естонія),
а також Майкл О'Бойл (Michael О'ВоуІе), секретар секції.
З. Стислий виклад судового рішення 1
Оскарження
У своIи скарзі заявниця стверджувала, що вилучення 11 прізвища зі
списку кандидатів на парламентських виборах на підставі її недостат
нього знання латвійської мови, державної мови Латвії, порушило її пра
во виступати кандидатом на виборах, що їарантує стаття З Протоколу
No 1 до Конвенції. Вона також стверджувала про наявність порушення
статей 13 і 14.
1 Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд не зобов'язує.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2'2002
141
•
Рішення Суду
Стаття З Протоколу No 1
Як встанов и в Суд, мета закону про парламентські вибори, що забо
роняє громадянам, які достатньою мірою не володіють державною мо
вою, виступати кандидатом на виборах, полягає в тому, щоб забезпе
чити належне функціонування латвійської інституційної сист ем и . Суд
додав, що в його завдання не входить розв'язання проблеми вибору
робочої мови в національному парламенті, оскільки цей вибір зумовлю
ється історичними й політичними міркуваннями і в принципі є виключно
справою даної держави. Такі вимоги призначені забезпечити законну
мету . Отже, Суд мав з ' ясувати, чи в ідповідало вилучення прізвища заяв
ниці зі списку кандидатів поставлен і й меті ..
Суд взяв до уваги, що заявниця мала чинну довідку про володіння
мовою, виконану в належній формі й видану постійним комітетом після
іспиту. Її було видано п і сля наради постійного комітету, який, проводячи
голосування, дотримувався об'єктивних критеріїв оцінки та низки пра
вил . Латвійські органи влади не заперечували чинності цього доку
мента, але, незважаючи на це, зажадали від заявниці скласти додатко
вий мовний іспит, разом з вісьмома іншими кандидатами із 21, від яких
вимагали подати довідку про володіння державною мовою. Оцінити ці
знання мала на власний розсуд лише одна посадова особа, дискреційні
повноваження якої Суд визнав надмірними. Суд також висловив здиву
вання, що, як стверджується у версії заявниці, яку Уряд не заперечує,
ця посадова особа запитувала заявницю про причини її політичних
симпатій.
Відповідно, Суд визнав, що, за відсутності об'єктивних гарантій, про
цедура, якої було дотримано в справі заявниці, суперечила процедур
ним вимогам справедливості та правової певності критеріїв наявності
права на вибори . На думку Суду, цей висновок підтверджувався тим
фактом, що під час розгляду заяви, поданої заявницею для розгляду в
порядку судового нагляду, Ризький регіональний суд взяв до уваги
лише довідку, видану внаслідок оскарженого іспиту, і визнав ці резуль
тати як неспростовні. Отже, Суд одноголосно постановив, що було
допущено порушення статті З Протоколу No 1.
Статті 13 і 14
Суд вважав, що скарга з посиланням на статтю 14, по суті, порушує
ті самі питання, що й скарга з посиланням на статтю З Протоколу No 1.
Тому Суд визнав, що немає потреби розглядати цю скаргу окремо.
Суд зауважив , що його висновок про наявність порушення статті З
Протоколу No 1, взятої окремо, також звільняє від необхідності розгля
дати скаргу , подану з посиланням на статтю 13.
142
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
228
25.04.2002
Комюніке Секретаря Суду
ПРІПІ ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА
Європейський суд з прав людини оприлюднить комюніке, яким пові
домить про своє рішення у справі «Прітті проти Сполученого Королів
ства» (Pretty v. the United Кingdom), у понеділок 29 квітня 2002 року об
11 :ОО (місцевий час). Із текстом рішення можна буде ознайомитися на
Інтернет-сторінці Суду (www.echr.coe.int) після 11 :ОО. Відкритого слу
хання не буде.
Заявниця
Діана Прітті (Оіапе Pretty) - громадянка Сполученого Королівства,
1958 року народження, проживає в Лутоні (Luton). Вона помирає від
хвороби рухових нейронів - дегенеративної хвороби, яка уражає м'язи
і від якої немає засобів лікування .
Основні факти
Хвороба зараз перебуває в запущеній стадії; все тіло, починаючи від
шиї, паралізоване , й очікувана тривалість життя незначна. Однак інте
лект заявниці і спроможність приймати рішення не постраждали. З
огляду на те, що на останній стадії ця хвороба завдає страждань і при
ниження, заявниця бажає мати можливість особисто проконтролювати,
як і коли вона помре, і позбутися цього страждання та приниження.
Хо ча, згідно з англійським правом , вчинення самогубства не є зло
чином, заявниця через хворобу не в змозі вчинити такий крок б ез допо
моги. Однак, відповідно до пункту 1 статті 2 Закону про суїцид, до.по
мога іншій особі у вчиненні самогубства є злочином. Пані Прітті бажає
дістати таку допомогу від свого чоловіка, але генеральни й прокурор
відмовив задовольнити її прохання гаранту вати у такому випадку звіль
нення її чоловіка від судового переслідування. Оскарження цієї відмови
були безуспішними .
Оскарження
Заявниця подала скаргу з посиланням на статтю З (заборона не
людського і такого, що принижує гідність, поводження) Європейської
конвенції з прав людини. Вона стверджує, що Уряд Сполученого Коро
лівства зобов'язаний не лише сам утримуватися від нелюдського або
такого, що принижує гідність, поводження, а й уживати реальних заходів
для того, щоб не допускати ситуацій, у яких громадяни можуть зазнати
такого поводження . Єдиним ефективним засобом захисту заявниці від
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
143
•
такого поводження могла б бути гарантія про непереслідування її чоло
віка в судовому порядку, якщо він допоможе їй вчинити самогубство.
Вона також скаржиться, посилаючись на статтю 2 Конвенції (право
на життя), що людина сама має вирішувати, чи жити їй далі, і що право
на смерть є неминучим наслідком права на життя і це право також захи
щене. Отже, держава має позитивний обов'язок передбачити в націо
нальному законодавстві можливість реалізації такого права .
Посилаючись також на статтю 8 (право на повагу до приватного та
сімейного життя), заявниця стверджує, що ця стаття недвозначно ви
знає право на самовизначення; посилаючись на статтю 9 (свобода со
вісті), вона скаржиться на те, що відмова надати гарантію непересліду
вання та відсутність передбаченої законом можливості вчинення само
губства зі сторонньою допомогою порушує її право виражати свої пере
конання.
Посилаючись на статтю 14 (заборона дискрим і нації), заявниця
стверджує, що беззастережна заборона вчинення самогубства зі сто
ронньою допомогою є дискримінацією тих, хто не в змозі самотужки
вчинити самогубство, тимчасом як здорові люди можуть здійснити пра
во померти, не порушуючи національного законодавства.
Процедура
Заяву подано до Європейського суду з прав людини 21 грудня 2001
року. 22 січня 2002 року Суд вир і шив розглянути цю справу в першо
черговому порядку та по і нформувати Уряд Сполученого Королівства
про надходження заяви й невідкладн і сть її розгляду1. 19 березня 2002
року Суд провів відкрите слухання з питання прийнятності та по суті
справи, на якому були присут ні пані Прітті та її чоловік.
1 Суд застосував правило 41 (черговість розгляду заяв) та правило 40 (пові
домлення про надходження невідклад н ої заяви) Ре~ламенту Суду .
144
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
235
29.04.2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ
«ПРІТТІ ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій
формі рішення палати 1 у справі «Прітті проти Сполученого Королівства»
(Pretty v. the United Кingdom) (No 2346/02). Суд одноголосно визнав заяву
прийнятною і постановив:
-
що порушення статті 2 Європейської конвенції з прав людини
(право на життя) допущено не було;
-
що порушення статті 3 (заборона нелюдського чи такого, що при
нижує гідність, поводження або покарання) допущено не було;
-
що порушення статті 8 (право на повагу до приватного та сімей
ного життя) допущено не було;
-
що порушення статті 9 (свобода совісті) допущено не було; та
що порушення статті 14 (заборона дискримінації) допущено не
було.
1. Основні факти
Діана Прітті (Diane Pretty) - громадянка Сполученого Королівства,
1958 року народження, проживає в Лутоні (Luton). Вона помирає від
хвороби рухових нейронів - деr'енеративної хвороби, яка уражає м'язи
і є невиліковною. Хвороба зараз перебуває в запущеній стадії; все тіло
заявниці, починаючи від шиї, паралізоване, й очікувана тривалість життя
дуже незн ачна. Однак інтелект заявниці і спроможність приймати рі
шення не постраждали. З огляду на те, що на останній стадії ця хво
роба завдає страждань і приниження , заявниця бажає мати можливість
особисто проконтролювати, як і коли вона помре, і позбутися цього
страждання та приниження.
Хоча, згідно з англійським правом, вчинення самогубства не є
злочином, заявниця, внаслідок своєї хвороби, не в змозі вчинити такий
1 Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох
м і сяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може,
у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або
проблем не виникає, колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточ
ним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених ви
ще трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться
із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
145
•
крок без допомоги . Однак, відповідно до пункту 1 статті 2 Закону 1961
року про суїцид, допомога іншій особі у вчиненні самогубства є зло
чином. Пані Прітті бажає дістати таку допомогу від свого чоловіка, але
генеральний прокурор відмовив задовольнити її прохання гарантувати у
такому випадку звільнення її чоловіка від судового переслідування.
Оскарження цієї відмови були безуспішними.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Європейського суду з прав людини 21 грудня
2001 року. 22 січня 2002 року Суд вирішив розглянути цю справу в пер
шочерговому порядку та поінформувати Уряд Сполучено го Королівства
про надходження заяви й невідкладність її розгляду1 . 19 березня 2002
року Суд провів відкрите слухання з питання прийнятності та по суті
справи, на якому були присутні пані Прітті та її чоловік, Браян Прітті
(Вгіап Pretty).
Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім
суддів:
Матті Пеллонпя (Matti Pellonpaa, Фінляндія), голова
Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Британія)
Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)
Єжи Макарчик (Jerzy Makarczyk, Польща)
Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембург)
Хосе Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)
Станіслав Павловський (Stanislav Pavlovschi, Молдова),
а також Майкл О'Бойл (Michael О'ВоуІе), секретар секції.
3. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Заявниця скаржиться, посилаючись на статтю 2 Конвенції, що люди
на сама має вирішувати, чи жити їй далі, і що право на смерть є неми
нучим насл ід ком права на життя і це право також захищене. Отже, на
державу покладено позитивний обов'язок забезпечити в національному
законодавств і можливість реаліза ції заявницею такого права.
Вона також скаржиться, посилаючись на статтю 3, що Уряд Сполуче
ного Королівства зобов'язаний не лише сам утримуватися від нелюдсь
кого або такого, що принижує гідність, поводження, а й уживати реаль
них заходів для того, щоб не допускати ситуацій, у яких громадяни
можуть зазнати такого поводження. Єдиним ефективним засобом за
хисту заявниці від такого поводження могла б бути гарантія про
1 Суд застосував правило 41 (черговість розгляду заяв) та правило 40 (пові
домлення про надходження невідкладної заяви) Регламенту Суду.
146
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
непереслідування її чоловіка в судовому порядку, якщо він допоможе їй
вчинити самогубство.
Крім того, посилаючись на статтю 8, вона стверджує, що в цій статті
прямо визнається право на самовизначення, і, посилаючись на статтю
9, вона скаржиться на те, що відмова надати гарантію непереслідування
та відсутність передбаченої законом можливості вчинення самогубства
зі сторонньою допомогою порушує її право виражати свої переконання.
Посилаючись на статтю 14, вона стверджує, що беззастережна за
борона вчинення самогубства зі сторонньою допомогою становить
дискримінацію тих, хто не в змозі самотужки вчинити самогубство, тим
часом як здорові люди можуть здійснити право померти, не порушуючи
національного законодавства.
Рішення Суду
Стосовно прийнятності справи
Суд визнав, що заява загалом порушила питання права, які є
настільки серйозними, що вирішення їх залежатиме від розгляду справи
по суті. Тому Суд оголосив заяву прийнятною.
По суті справи
Стаття 2
Суд нагадав, що стаття 2 гарантує право на життя, - право, без
забезпечення якого немає сенсу в здійсненні будь-якого з інших прав
та свобод, гарантованих Конвенцією. Воно стосується не лише умисно
го вбивства, а й ситуацій, коли наявність дозволу використати силу
призвело до неумисного позбавлення життя . Крім того, у своїх рішеннях
Суд уже зазначав, що перше речення пункту 1 статті 2 вимагає від
держав не лише утримуватися від умисного й незаконного позбавлення
життя, а й уживати необхідних заходів для захисту життя людей, які
перебувають під їхньою юрисдикцією. За певних чітко визначених
обставин це зобов'язання може також означати, що органи влади
мають позитивний обов'язок вживати превентивних оперативних захо
дів для захисту людини, життю якої загрожують кримінальні дії з боку
іншої людини.
У своїх прецедентних рішеннях з цього приводу Суд послідовно
наголошував на тому, що держава має забезпечувати захист життя.
Виходячи з цього, Суд не визнав переконливим твердження, що «право
на життя», гарантоване статтею 2, може тлумачитися як право, яке
містить негативний аспект. Статтю 2 не можна, без перекручення
тексту , тлумачити як таку, що надає діаметрально прот и ле ж не право, а
саме - право померти; вона також не може породжуват и і право на
самовизначення в сенсі надання людині права обирати с м ерть, а не
життя.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі . 2'2002
147
•
Відповідно, суд визнав, що зі статті 2 не випливає будь-якого права
на смерть, чи то з допомогою третьої особи, а чи з допомогою держав
ного органу влади . Отже, жодного порушення цього положення допу
щено не було.
Стаття З
Безперечно те, зазначив Суд, що сам Уряд-відповідач не допустив
будь-якого поганого поводження стосовно заявниці. Не було й жодних
скарг на те, що заявниця не дістає належного піклування з боку медич
них органів держави.
Заявниця стверджувала натомість, що відмова генерального проку
рора гарантувати непереслідування її чоловіка в разі його допомоги у
вчиненні самогубства та відсутність передбаченої законом можливості
вчинення самогубства зі сторонньою допомогою становлять нелюдське
і таке, що принижує гідність, поводження, за яке в ідповідальність несе
держава. Однак заявлення такого права потребує нового і розширеного
тлумачення цієї концепції поводження . Незважаючи на те, що Суд має
застосовувати динамічний та гнучкий підхід до тлумачення Конвенції,
будь-яке тлумачення має також узгоджуватися з основними завданнями
Конвенції та відповідати їй як системі захисту прав людини. Тлумачення
статті З має бути взаємно узгодженим зі статтею 2 . Стаття 2 є перед
усім забороною використання сили, що може спричинити смерть, або
іншої дії, що може призвести до загибелі людини, і не надає людині
права вимагати в~ держави дозволу чи сприяння щодо позбавлення
життя.
Суд лише може співчувати заявниці у зв'язку з її турботою, що від
сутність змоги припинити життя ставить її перед перспективою страд
ницької смерті. З іншого боку, позитивний обов'язок держави, на який
послалася заявниця, вимагав би від держави дозволити їй покінчити із
життям, але такий обов'язок не може випливати зі статті З . Тому Суд
дійшов висновку, що в цьому контексті жодного позитивно го обов'язку
за статтею З не виникає, а отже, порушення цього положення допущено
не було.
Стаття 8
Закон не дозволяв заявниці здійснити своє право вибору альтерна
тиви - уникнути того, що вона вважала принизливим і мученицьким кін
цем свого життя. Суд не готовий виключити, що це становить втручання в
її право на повагу до приватного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8.
Суд нагадав, що втручання у здійснення права за статтею 8 не супе
речитиме пункту 2 статті 8 лише тоді, коли воно здійснюється «згідно із
законом», має законну мету чи ціл і , як того вимагає цей пункт, а також є
«необхідним у демократичному сусп і льстві» для досягнення такої мети
чи цілей .
148
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Єдиним питанням, що виникає з аргументів сторін, є необхідність
будь-якого втручання, і такі аргументи зосереджувалися навколо його
пропорційності. У зв'язку з цим заявниця піддала критиці беззастереж
ність заборони вчинення самогубства зі сторонньою допомогою.
Суд встановив , погоджуючись із палатою лордів, що держава має
право регулювати , за допомогою дії загального кримінального закону,
заходи, які становлять ризик для життя певної людини та небезпеки для
інших людей . Закон, про який ідеться в цій справі, а саме - стаття 2
Закону про суїцид, мав на меті охорону життя за допомогою захисту
слабких та уразливих, і особливо тих, хто неспроможний приймати
свідомі рішення супроти дій, що мають на меті припинити життя чи
сприяти його припиненню.
Суд не вважає, що беззастережна заборона вчинення самогубства зі
сторонньою допомогою є непропорційним заходом . Адже Уряд зазна
чив, що гнучкість у конкретних випадках забезпечується тим, що потріб- .
на згода генерального прокурора щодо порушення переслідування, а
також положенням , яке стосовно покарання встановлює лише його
максимальну міру, проте дозволяючи призначення, якщо необхідно,
менш суворої міри покарання. Немає підстав вважати свавіллям те, що
закон наголошує на важливості права на життя, забороняючи суїцид зі
сторонньою допомогою, водночас передбачаючи наявність системи
правозастосування і судового розгляду, які в кожній конкретній справі
дають змогу належним чином враховувати суспільний і нтерес у пору
шенні судового переслідування, а також справедливі й належні вимоги
відплати і стримування.
Не свідчать обставини справи й про те, що відмова генерального
прокурора надати попередні гарантії щодо непорушення судового пе
реслідування проти чоловіка заявниці була якоюсь мірою непропорцій
ною. Проти будь-якої вимоги з боку виконавчої влади вивести тих чи
інших людей чи категорії людей з-під дії закону можна висунути вагомі
аргументи, які грунтуються на принципі верховенства права. У всякому
разі, дія, стосовно якої було заявлено право на імунітет, настільки
серйозна, що рішення генерального прокурора про відмову в наданні
згаданих гарантій не можна вважати необгрунтованими чи нерозум
ними.
Суд дійшов висновку, що втручання можна виправдати як «необхідне
в демократичному суспільстві» для захисту прав інших. Відповідно,
жодного порушення статті 8 допущено не було.
Стаття 9
Суд зауважив, що не всі думки чи погляди являють собою переко
нання, які захищені пунктом 1 статті 9 . Вимоги заявниці не становлять
будь-якої форми сповідування релігії чи переконання в богослужінні,
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
149
•
ученні, виконанні на практиці та дотриманні релігійних норм, як це за
значено в другому реченні першого пункту. Термін «practice» (виконання
на практиці) не означає будь-яку дію, до якої спонукала або на яку
впливає релігійна віра чи переконання. Тією мірою, якою погляди заяв
ниці відбивають її прихильність до принципу особистої автономії, ця
претензія є перефразованою скаргою, порушеною з посиланням на
статтю 8. Суд дійшов висновку, що порушення статті 9 допущено не
було.
Стаття 14
Для цілей статті 14 різниця в поводженні з особами, які перебувають
в аналогічних чи відносно схожих обставинах, становить дискримінацію,
якщо для такої різниці немає об'єктивних і достатніх підстав, тобто як
що вона не ставить законної мети чи якщо немає обгрунтованого про
порційного взаємозв'язку між застосованими засобами та поставленою
метою. Дискримінація також може виникати у випадку, коли держава , не
маючи об'єктивних і достатніх підстав, застосовує той самий підхід до
осіб, які перебувають у зовсім різних ситуаціях.
На думку Суду, існували об'єктивні й достатні підстави для передба
чення в законі рівних умов як для тих, хто фізично був спроможний
учинити суїцид, так і для ти х, хто фізично не був спроможний зробити
це. Є переконливі причини для того, щоб не намагатися розрізняти ти х,
хто спроможний, і ти х, хто неспроможний учинити самогубство без
сторонньої допомоги.
Межа між цими двома категоріями часто виявлялася б надто тонкою,
і намагання передбачити в законі привілей для тих, кого вважають
неспроможними вчинити суїцид, значно підірвало б гарантію права на
життя, захищати яке був призначений Закон 1961 року, і це значно
посилило б небезпеку зловживань.
150
Отже, порушення статті 14 допущено не було.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
249
07.05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ
«МАК-ВІКАР ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій
формі рішення палати 1 у справі «Мак-Вікар проти Сполученого Королів
ства» (McVicar v. the Un ited Кingdom) (заява No 46311/99).
Суд одноголосно постановив:
-
що порушення пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав
людини (право на справедливий судовий розгляд) допущено не було;
-
що порушення статті 1О (свобода вираження поглядів) допущено
не було.
(Рішення викладене лише англійською мовою).
1. Основні факти
Джон Мак-В і кар (John McVicar) - громадянин Сполученого Королів
ства, журналіст і диктор радіомовлення (телебачення). Він народився
1940 року, п роживає в Лондоні.
У вересні 1995 року в журналі «Спайкт» (Spiked) було опубліковано
статтю, в якій п. Мак-Вікар висловив думку, що атлет Лінфорд Крісті
(Linford Christie) вживає заборонені наркотичні допінїові засоби.
У грудні 1995 року п. Крісті вчинив позов у Високому суді проти
п. Мак-Вікара за дифамацію. Упродовж більшої частини судового про
вадження заявник представляв сам себе, оскільки був не в змозі спла
тити адвокатські гонорари і з огляду на те, що безоплатна правова до
помога щодо позову проти дифамації не надається . Арїументи його
захисту полягали в тому, що викладені в статті твердження є правди
вими по суті і ві дбивають реальні факти.
Заявник хотів послатися на показання одного атлета, який нібито
сказав заявникові, що п. Крісті ознайомив його з наркотиками, які є
1 Зг і дно з і статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох
м і сяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може,
у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Велико ї палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення . Якщо серйозних питань або
проблем не виникає, колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточ
ним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених ви
ще трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться
із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
151
•
стимуляторами для підвищення спортивних показників, а також позна
йомив з остеопатом, який займався спортивною медициною протягом
20 років і лікував п. Крісті. Остеопат начебто запевнив заявника у своїй
здатності із зовнішнього вигляду тіла атле т а і на дотик визначити, чи
вжив цей атлет такі наркотики, і що, на його переконання, п. Крісті ре
їулярно вживає їх .
Однак суддя суду першої інстанції відмов ився прийняти як докази
показання обох свідків. Суддя визнав, що буде несправедливим дозво
лити надати остеопатові дати показання на судовому роз гляді, не на
давши п. Крісті часу для контрарїументів. Однак саме по собі відстро
чення судового засідання з цією метою , на його думку, завдало б
шкоди п . Крісті, оскільки п . Мак-Вікар не мав достатніх коштів, щоб
їарантувати відшкодування додаткових витрат. Суддя відмовився
прийняти як докази показання атлета, посилаючись на те, що було б
несправедливо, якби п. Крісті опинився перед широким потоком твер
джень про вживання наркотиків, адже про конкретн і стверджувані факти
він дізнався б лише після показань свідка. Пан Мак-В ікар оскаржив
рішення судді суду першої інстанції виключити показання остеопата й
атлета, але оскарження було відхилено .
Судовий роз гляд почався 8 червня 1998 року. Заявник представляв
себе сам, оскільки вже не мав коштів. З липня 1998 року суд прися жних
визнав (десять голосів проти двох), що зміст статті, яка стала предме
том позову, полягав у тому, що: п . Крісті «шахрай, який реїулярно
вживає наркотичні допінїові засоби, щоб досягати більшого успіху на
атлетичних змаганнях». Як також було встановлено, заявник не довів,
що стаття, з таким тлумаченням її змісту, своєю суттю відбиває правди
ві факти. Від п. Мак-Вікара зажадали сплатити судові витрати і виконати
судову заборону, яка не дозволяла йому знову виступити з обвину
вальними заявами.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Суду 18 грудня 1998 року й оголошено частково
прийнятною 1О травня 2001 року.
Судове рішення ухвалене палатою , до складу якої увійшло сім
суддів:
152
Крістос Розакіс (Christos Rozakis, Греція), голова
Фра нсуаза Тюлкен (Fran~oise Tulkens, Бельгія)
Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Британія)
Пер Лоренцен (Peer Lorenzen, Данія)
Ніна Важич (Nina Vajic, Хорватія)
Анатолій Ковлер (Anatoly Kovler, Росія)
Владим і ро Заr'ребельський (Vladimiro Zagrebelsky, Італія),
а також Ерік Фріберг (Erik Fribergh), секретар секції.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Заявник ствер джував, що відсутність у відповідача змоги претенду- •
вати на безоплатну правову допомогу в провадженні стосовно наклепу
становила порушення пункту 1 статті 6 і статті 1О Європейської кон-
венції з прав людини. Він також стверджував, що визнання показань
свідків неприпустимими доказами на судовому розгляді його справи, де
на нього було покладено тягар доведення при висуненні виправдуваль-
них аргументі в захисту, наказ, яким від нього зажадали сплатити судові
витрати, і судова заборона на подальше публікування своїх виступів
також становили порушення статті 1О .
Рішення Суду
Пункт 1 статті б
Стосовно неправоможності п. Мак-Вікара одержати безоплатну пра
вову допомогу Суд зазначив, що заявник добре освічений і досвідчений
журнал і ст , спроможний сформулювати переконливий аргумент. Той
факт, що з 30 кв ітня 1998 року і до початку судового розгляду його
представляв адвокат, який спеці алізується у справах дифамації і який
раніше вже працюв ав із співвідповідачами заявника у цьому позові,
також свідчить про те, що він міг безперешкодно здійснити ефективний
захист, посилаючись на факт своєї неправоможності щодо отримання
безоплатної правової допомоги.
Суд також визнав, що норми стосовно відмови прийняти докази від
двох свідків є чіткими і недвозначними і що заявник та його юридичний
представник мали змогу вжити певних заходів на ранньому етапі про
вадження, що могло б змінити рішення про виключення цих доказів, але
вони не зробили цього .
Суд дійшов висновку, що заявник міг безперешкодно й ефективно
навести у Високому суді аргументи захисту в позові щодо дифамації і
що через відсутність у нього права на безоплатну правову допомогу не
можна стверджувати, що судове провадження було несправедливим.
Отже, Суд одноголосно постановив, що порушення пункту 1 статті 6
допущено не було.
Стаття 10
Враховуючи свIи висновок стосовно пункту 1 статті 6 про те, що
заявник міг безперешкодно й ефективно навести у Високому суді аргу
менти захисту і що його не було позбавлено права на справедливий
судовий розгляд через відсутність у нього права на безоплатну правову
допомогу, Суд визнав, що неправоможність щодо отримання безоплат
ної правово ·і допомоги не перешкоджає праву заявника на свободу
вираження поглядів , гарантовану статтею 1О .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
153
Що стосується виключення показань двох свідків, Суд зазначив, що
показання, про які йдеться, було визнано як докази неприпустимими
після того, як суддя суду першої інстанції та апеляційний суд ретельно
проаналізували питання необхідності захисту при цьому конкуруючих
суспільних інтересів, а також забезпечення рівноваги між цими інтере
сами. Завдяки рівновазі, яку забезпечив апеляційний суд, заявникові
надали змогу використовувати на судовому розгляді певні докази,
незважаючи на неподання їх відповідно до норм. Суд зауважив, що не
було підстав для критики способу, в який суддя суду першої інстанції та
апеляційний суд забезпечили рівновагу між наявними конкуруючими
інтересами . Отже, Суд визнав, що тією мірою, якою виключення пока
зань від цих двох свідків становило втручання у право заявника на сво
боду вираження поглядів, гарантоване статтею 1О, таке втручання
виправдовувалося, як необхідне для захисту прав п. Крісті.
Суд також зауважив, що наказ із зобов'язанням заявника оплатити
судові витрати п . Крісті у зв'язку з позовом про дифамацію був пропор
ційним. Пропорційною була також і заборона повторення обвинувальних
тверджень. Отже, тією мірою, якою цей наказ та судова заборона могли
перешкодити заявникові та іншим журналістам брати подальшу участь у
дискусії навколо питань, які викликають законний суспільний інтерес,
такі заходи виправдовувалися з огляду на пункт 2 статті 1О як необхідні
для захисту репутації та прав п. Крісті .
Суд зауважив, що для людини, яка здобула славу та успіх виключно
завдяки своїм атлетичним досягненням, наслідки оприлюднених у статті
обвинувальних тверджень могли бути дуже серйозними.
Суд не мав змоги висловити свою думку про те, якою мірою заявник
міг підставна спиратися на свої джерела під час написання статті,
оскільки достовірність цих джерел була сумнівною. Проте Суд зазначив,
що низка чинників свідчила про те, що заявник почав турбуватися,
наскільки правдивими чи достовірними є твердження, лише після події
-
коли судове провадження за позовом про дифамацію вже розпоча
лося. По-перше, п. Мак-Вікар у своїй заяві до Суду зазначив: для того
щоб з'ясувати, чи вживав Крісті наркотичні стимулятори для підвищення
спортивних показників або чи були підстави підозрювати його в цьому,
треба було обов'язково мати значну кількість експертних доказів,
доступ до яких був для заявника обмежений через нестачу в нього
коштів. По-друге, в образливій статті твердження про вживання паном
Крісті наркотиків не підкріплювалося жодним посиланням на автори
тетне джерело. Справді, заявник у статті зізнавався, що «немає жодної
закривавленої голки чи жодного прямого доказу, який би вказував на
Крісті», і що зазначене твердження грунтувалося лише на «опосередко
ваних доказах» . По-третє, докази, які заявник охарактеризував як вирі
шальні для його справи, були вперше подані в дуже загальних словах
154
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
через більше ніж рік після опублікування статті й були уточнені лише
безпосеред ньо перед початком судового розгляду.
За всіх цих обставин Суд визнав, що поставлена заявникові вимога
довести, що, з огляду на наявність більшої вірогідності, обвинувальні
твердження в статті є за своєю суттю правдивими, становить виправда
не обмеження його свободи вираження поглядів, передбачене пунктом
2 статті 1О, в інтересах захисту репутації та прав п. Крісті .
Отже, Суд одноголосно постановив , що відсутність права на отри
мання безоплатної правової допомоги, визнання неприпустимості пока
зань свідків як доказ ів, наказ про зобов'язання оплатити судові витрати
п. Крісті, судова заборона, а також норма стосовно тягаря доведення
не становлять порушення статті 1О.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
155
•
250
07.05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
ПЕРШЕ РІШЕННЯ СТОСОВНО РОСІЇ:
« БУРДОВ ПРОТИ РОСІЇ »
Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмов,и
формі рішення палати 1 у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia)
(заява No 59498/00). Суд одноголосно постановив:
-
що допущено порушення пункту 1 статті 6 Європейської конве нції
з прав людини,
-
що допущено порушення статті 1 Протоколу No 1 до Конвенції (за
х ист права власності) .
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд при
судив заявникові 3000 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду.
(Рішення викладене лише англійською мовою).
1. Основні факти
Анатолій Ти х онович Бурдов (Anato!iy Тikhonovich Burdov) - громадянин
Росії. 1 жовтня 1986 року військові органи призвали його до участі в
надзвичайни х заходах, які проводилися в районі Чорнобильської ядер
ної катастрофи. Він працював там до 11 січня 1987 року, внаслідок чого
зазнав значного радіоактивного опромінювання . 1991 року на підставі
експертного висновку про незадовільний стан здоров'я, пов'язаний з
його участю в чорнобильські й операції, йому присудили виплату ком
пенсації. 1997 року у зв'язку з невиплатою цієї компенсації він учинив
позов прот и Управління соціального захисту населення у м . Шахти . 3
бере з ня 1997 ро ку Шахтинський міський суд ухвалив рішення на ко
ристь п . Бурдова і присудив виплатити йому 23 786 567 російських
рублів заборгованої компенсації, а ще таку саму суму у вигляді штраф
ної неустойки. У 1999 році п . Бурдов учинив позов проти Управління
соціального зах исту населення, оскаржуючи зменшення суми
1 Згідно зі статтею 43 Європейсько'і конвенції з прав людини, упродовж трьох
місяців від дати постановлення рішення палатою будь - яка сторона у справі може,
у виняткови х випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Велико'і палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до не'і або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозни х питань або
проблем не виникає, колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточ
ним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених ви
ще трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться
із клопотанням про передання справи на розгляд Велико'і палати .
156
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
щомісячних виплат і вимагаючи надання несплаченої компенсац ії .
21 травня 1999 року Шахтинський міський суд відновив первинну суму
ком пенсації і зобов'язав Управління соціального захисту населення
здійснювати щомісячні компенсаційн і виплати в розмірі 3011,36 рубля з •
подальшим проведенням індексації. Суд також наказав сплатити ще не
виплачені 8752,65 рубля .
Проте кілька разів, від 16 вересня 1999 року до 16 травня 2000 року,
заявника повідомляли, що виплата сум неможлива через брак коштів.
9 березня 2000 року Шахтинський міський суд наказав провести
індексацію суми штрафної неустойки, присудженої 3 березня 1997 року,
яку ще не було виплачено. Було також видано додатковий судовий
наказ про виконання рішення щодо виплати 44 095,37 рубля .
5 березня 2001 року Управління соціального захисту населення у
м. Ш ахти, після ухвалення Міністерством фінансів рішення, виплатило
заяв никові заборговану суму - 113 040,38 рубля. Згідно з інформацією
Управління соціального захисту населення від 11 лютого 2002 року,
розмір компенсації за період від квітня 2001 року до червня 2002 року
оцінено в 2500 рублів на місяць.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Суду 20 березня 2000 року й оголошено частково
прийнятною 21 червня 2001 року.
Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім
судців:
Крістос Розакіс (Christos Rozakis, Греція), голова
Франсуаза Тюлкен (Fran9oise Tulkens, Бельгія)
Пер Лоренцен (Peer Lorenzen, Данія)
Ніна Важич (Nina Vajic, Хорватія)
Егілс Левіц (Egils Levits, Латвія)
Анатолій Ковлер (Anatoly Kovler, Росія)
Владиміро ЗаІ'ребельський (Vladimiro Zagrebelsky, Італія),
а також Ерік Фріберг (Erik Fribergh) , секретар секції.
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Заявник стверджував, зокрема, що невиконання остаточних рішень,
ухва лени х на його користь, суперечить Конвенції. Він посилався на
пункт 1 статті 6 та статтю 1 Протоколу No 1.
Рішення Суду
Пункт 1 статті 6
Суд нагадав, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим су
дом , треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
157
І1іф()р1111 а. L\i я_-~ Р._() !1 °.!°.'І_Ііі_ р_і !J:1.E:.Н.t:t.~ _-~У.АУ. . . . _ __ _
__.._
.. ___ .. _____ .. __________ .. ___ _
__.__.._____.____..__..___
___ .___ _
цього вимагає положення статті 6, у якому йдеться про необ х ідність
забезпечення справедливого судового процесу. Орган державної влади
не мав права посилатися на відсутність коштів як привід для невиконан
ня рішення про виплату боргу. У цій справі держава не повинна була
перешкоджати заявникові в отриманні допомоги, присудженої йо му
внаслідок судового розгляду, посилаючись на стверджувані фінансові
труднощі .
Суд зазначив, що рішення Шахтинського міського суду від З березня
1997 року, 21 травня 1999 року та 9 березня 2000 року зали шалися
невиконаними повністю або частково принаймні до 5 березня 2001 ро
ку, коли Міністерство фінансів ухвалило рішення про повне повернення
заявникові заборгованих сум . Суд також узяв до уваги те, що останню
виплату зроблено лише після інформуванн я Уряду про надходження
заяви до Європейського суду з прав людини . Не вживаючи протягом
років необхідних заходів для виконання остаточних судових рішень,
органи влади Росії позбав или поло ження пункту 1 статті 6 будь-якої
практичної сили; отже, допущено порушення пункту 1 статті 6.
Стаття 1 Протоколу No 1
Суд узяв до ува ги, що рішення Шахтинського міського суду забезпе
ч или заявникові права, захищені позовом, а не лише загальне право
одержувати допомогу від держави. Ці рішення стали остаточними,
оскільки не були оскаржені у звичайному порядку, і було вчинено позов
з вимогою їх виконання. Це означає, що відсутність у заявника можли
вості домогтися виконання цих рішень, принаймні до 5 березня 2001
року, становила втручання в його право на мирне володіння своїм
майном, як передбачає стаття 1 Протоколу No 1.
Не виконавши рішення Шахтинського міського суду, національні
органи влади перешкодили заявникові одержати гроші, отримання яких
він мав підстави очікувати. Уряд не навів жодних виправдувальних аргу
ментів стосовно цього втручання, і Суд визнав, що відсутність коштів не
може виправдовувати таку бездіяльність. Отже, допущено порушення
статті 1 Протоколу No 1.
158
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
260
14.05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ
((ШЕМСЕ ОНЕН ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовIи
формі рішення палати у справі «Шемсе Онен проти Туреччини» ($emse
6пеп v. Turkey) (заява No 22876/93).
Суд одноголосно постановив:
-
що порушення статті 2 Європейської конвенцїї з прав людини
(право на життя) у зв'язку з убивством батьків та брата заявниці допу
щено не було;
-
що допущено порушення статті 2 у зв'язку з непроведенням
ефективного розслідування за фактами вбивств;
-
що порушення статті 3 (заборона нелюдського чи такого, що при
нижує гідн і сть, поводження) допущено не було;
-
що порушення статті 8 (право на повагу до приватного та сімей
ного життя) допущено не було;
-
що порушення статті 14 (заборона дискримінації), взятої у
поєд н анні з і статтями 2, 3, 6 (право на справедливий судовий розгляд),
статтями 8 і 13, допущено не було .
Ш і стьма голосами проти одного Суд також постановив, що поруше
но статтю 13 ( п раво на ефективний засіб правового захисту) .
Крім того, Суд одноголосно визнав, що немає необхідності розгля
дати скаргу заявниці з посиланням на статтю 6 і що Суд не має юрис
дикц і ї розглядати скарги стосовно того, що непроведення органами
влади ефективного розслідування становило порушення статей 3 і 8.
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд при
судив заявниці та її сестрі Мекі (Mekiye) по 16 ООО євро, а також по
13 ООО євро кожному з їхніх рідних братів і сестер, що пережили, за
нематеріальну шкоду; 15 ООО фунтів стерлінгів та 2500 фунтів стерлінгів
-
за судов і витрати, з вирахуванням суми, наданої як безоплатна пра
вова допомога. (Рішення викладене лише англійською мовою).
1. Основні факти
Заявниця - Шемсе Онен, громадянка Туреччини, 1969 року на
родження, звернулася до Суду від власного імені, а також від імені її
покійного брата, батьків та від імені десяти інших рідних братів і сестер.
У період, про який ідеться у справі, вони проживали в селі Караташ
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
159
•
lttф()pt.113.~is_i.i:ip().11.°.!°.'-1.tti..P..i~.l:.Н.liЯ, ..~.Y.AY.. ... .. .... .... .... .... .... .... .... . .... ....... ..... .. . . . .. . . .... ...... . . . . .
(Karata!}) поблизу Мазідагі (Mazidagi) (Мардін, Mardin), на південному сході
Туреччини.
Заява стосувалася нападу 16 березня 1993 року на будинок, де
проживала сім'я пані Онен, та вбивства її батьків, брата Орхана (Orhan),
а також подальшого розслідування. Факти справи, зокрема обставини
вбивства, та зусилля органів влади з розслідування цих убивств є
предметом спору між сторонами.
Хоча не заперечувалося те, що ці вбивства відбулися внаслідок за
здалегідь замисленої акції з метою позбавлення життя брата заявниці,
пані Онен стверджує, що ці вбивства стали наслідком операції, сплано
вано ї сільськими охоронцями із сусіднього села Балпінар (Balpinar), тим
часом як Уряд наполягає, що мотив убивства був у Курдської робітничої
партіі (КРП).
Завдяки проведеним слідчим діям, Європейська комісія з пр ав лю
дини встановила, що подану Урядом версію подій не підтверджують
факти і що вона суперечить суттєвим доказам . З іншого боку, хоча ці
докази були достатніми для сумніву в правдивості інформації стосовно
особи убивць, Коміс ія встановила, що не було доведено - і з задово
ленням необхідного критерію доведеності через відсутність обгрунтова
них сумнівів, - що брата заявниці, її батька та матір убили агенти
держави . Проте Комісія визнала, що матеріали національних органів з
розсл ідування справи та подальше судове провадження свідчать про
наявність низки значних похибок, які, зокрема, стосуються обшуку на
місці злочину та взяття показань в очевидців.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Європейс ької комісії з прав людини 15 вересня
1993 року. Оголосивши заяву прийнятною, Комісія у своїй доповіді від
1О вересня 1999 року висловила одностайну думку, що було допущено
порушення лише статей 2 і 1З стосовно непроведення ефективного
розсл ідування . Справу передано до Суду ЗО жовтня 1999 року.
Судове р іш ення постановлене палатою, до складу якої ув ійшл о сім
суддів:
160
Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція), голова
Андраш Б ака (Andras Baka, Угорщина)
Карел Юю'вірт (Kare l Jungwiert, Чехія),
Володимир Буткевич, (Volodymyr Butkevych, Україна)
Вільгельміна Томассен (Wilhelmina Thomassen, Нідерланди)
Міндія У r'р екхелідзе (M indi a Ugrekhelidze, Грузія)
Фейяз r'ьольчюклю (Feyyaz Gбlcuklu, Туреччина), суддя ad hoc,
а також Саллі Долле (Sa ll y Dolle), секретар секції .
Практика Європейсько го суду з прав людини
Рі шення . Коме н тарі. 2'2002
3. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Заявниця стверджувала, що її батьків та брата умисне вбили пред- •
ставники держави (сільські охоронц і ) і що ефективного розслідування за
фактами цих убивств проведено не було, на порушення статті 2
Європейської конвенції з прав людини.
Вона також стверджувала, що збройний напад на неї та її братів і
сестер у їхньому домі, під час якого вони стали свідками вбивства їхніх
батьків .та брата, а також відсутність ефективного розслідування станов
лять нелюдське поводження, на порушення статті З. Крім того, вона по
дала скарги стосовно нападів та вбивств, а також відсутності ефектив
ного розслідування, посилаючись на статтю 8. Посилаючись на пункт 1
статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) і статтю 1З, вона
скаржилася на відсутність ефективного розслідування. Вона також
стверджувала, посилаючись на статтю 13, про існування практики нена
дання ефективних засоб і в правового захисту. Нарешті, вона доводила,
що було порушено статтю 14, якщо взяти до уваги курдське походження
її т а її сім' ї , а також недостатність слідчих заходів стосовно стверджу
ваних неправомірних дій з боку представників служби безпеки в півден
но-східному регіоні Туреччини, заселеному переважно курдами.
Рішення Суду
Стаття 2
Суд встановив, що немає достатніх доказів для висновку , що брата і
батьків заявниці, за відсутності будь-яких підстав для сумніву, вбили
представники державних органів за стверджуваних заявницею обста
вин. Отже, з цього погляду порушення статті 2 допущено не було.
Однак Суд нагадав, що завжди, коли наявний факт убивства людини
внаслідок застосування сили, має проводитися певне ефективне офіцій
не розслідування, і цей обов'язок поширюється не лише на справи, де
встановлено відповідальність держави. Матеріали справи свідчать про
те, що, замість проведення серйозного та ефективного розслідування
на попередньому етапі, повноважні органи постійно виходили з припу
щення, що за ці вбивства несли відповідальність не державні служби
безпеки або жандарми, а КРП . Таке критичне зауваження можна зро
бити і стосовно подальшого розслідування в суді державної безпеки.
Суд зазначив, що з часу закінчення цього провадження не виявлено
жодної інформації, яка свідчила б, що органи влади вжили подальших
слідчих заходів, які можна вважати ефективними для цілей статті 2 .
Тому Суд визнав: органи влади не спромоглися провести належне та
ефективне розслідування обставин щодо цих убивств і що з цього
погляду було допущено порушення статті 2.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
161
l_ti ф ()_І)_tл 3. ~i _si. ':1 Р.()_ .11.():Г.?.~.tі і_ .р_і_ill_~ _t1 Іі_Я.. -~-уА.У.. . . . . ....... ....... ....... ...... ... ..... .............................. .....
Стаття З
Пам'ятаючи про недоведеність факту причетності представників дер
жавної влади до нападу та вбивств, які відбулися внаслідок цього , Суд
дійшов висновку про відсутність порушення статті 3 стосовно твер
дження , що напад та вбивства становили нелюдське поводження щодо
заявниці, її братів і сестер.
Суд не мав юрисдикції розглядати твердження про те, що відсутність
ефективного розслідування з боку органів державної влади становила
принизливе поводження, оскільки воно не згадується в рішенні Комісії
про прийнятність заяви.
Пункт 1 статті 6 і стаття 13
Суд зазначив, що скарга заявниці про відсутність доступу до суду
пов'язана з її більш загальною скаргою стосовно способу, яким слідчі
органи працювали з матеріалами вбивства, та з тим, як це відбилося на
її можливості дістати ефективний засіб правового захисту. За цих
обставин Суд визнав за доцільне розглянути цю скаргу у взаємозв'язку
зі статтею 13.
Суд нагадав, що стаття 13 покл адає на державу обов'язок провести
рете л ьне та ефективне розслідування, яке може привести до виявлення
та покарання винних осіб і в якому скаржник має реальну змогу ознайо
митися зі слідчою процедурою та, якщо необхідно, одержати компенса
ці ю. Нагадуючи свій висновок за статтею 2 про неефективність розслі
дування справи, Суд постановив, що Туреччина не виконала своїх
зобов'язань, а отже, було допущено порушення статті 13.
Суд вирішив, що немає потреби розглядати окремо твердження за
явниці про існування практики ненадання ефективних засобів правового
захисту, як передбачає стаття 13.
Стаття 8
Беручи до уваги свої висновки про недоведеність - за браком
обгрунтованих сумнівів - факту причетності представників державної
влади до подій, про які йдеться, Суд дійшов висновку про відсутність
порушення статті 8.
Суд не мав юрисдикції розглянути подання стосовно того, що непро
ведення розслідування також становило порушення статті 8, оскільки
воно не згадується в рішенні Ком і сії про прийнятність заяви .
Стаття 14
Суд дійшов висновку про недоведеність наявності порушення статті
14, взятої у поєднанні зі статтями 2, 3, 6, 8 і 13.
Суддя їьольчюклю висловив окрему думку, яка частково збігається і
частково не збігається з позицією більшості. Окрему думку додано до
судового рішення.
162
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2 '2002
264
16.05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ «D.G . ПРОТИ ІРЛАНДІЇ»
Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив у письмовій
формі рішення палати 1 у справі «D.G. проти Ірландії» (D.G . v. lreland)
(заява No 39474/98) . Суд одноголосно постановив:
-
що допущено порушення пункту 1 статті 5 Європейської конвенції
з прав людини (право на свободу та особисту недоторканність);
-
що допущено порушення пункту 5 статті 5 (захищене позовом
право на відшкодування);
-
що порушення статті 3 допущено не було (заборона нелюдського
чи такого, що принижує гідність, поводження);
-
що порушення статті 8 допущено не було (право на повагу до при
ватного та сімейного життя);
-
що порушення статті 14 допущено не було (заборона дискримі
нації).
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція}, Суд при
судив заявникові 5000 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду та
16 138,96 євро за судові витрати.
1. Основні факти
Заявник - D.G ., громадянин Ірландії, народився 9 липня 1980 року.
У період, який розглядається у справі, він був підлітком з досвідом
кримінальних діянь . Вважали, що у нього розлад особистості і що він
спроможний спричинити шкоду собі та іншим. 14 березня 1997 року
було ухвалено рішення помістити його в терапевтичний відділ посиле
ного нагляду для підлітків 16° 18 років .
27 червня 1997 року Високий суд вирішив, що, оскільки в Ірландії
немає режимних навчальних закладів, D.G . слід тримати під вартою
1 З г ідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох
місяц і в в ід дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може,
у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів . Якщо колегія у складі
п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або
проблем не виникає, колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточ
ним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених ви
ще трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться
із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
163
•
1.ttФ.()Pr.-1.~.~!.Я..~P().. ~ . °.! .° . ~. t ti..P..i.1!-:I.E:.Н.~.Я. . .f::.'!.AY . ... .. ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... . ....... ........ .
протягом трьох тижнів в установі (в'язничного типу) святого Патрика
(St. Patrick's lnstitution) в Ірландії. Цей варіант був «найменш жорстким» із
низки «непідхожих» варіантів, якими можна було скористатися. Тим ча
сом необхідно було докласти зусиль і знайти для нього відповідну уста
нову .
18 липня 1997 року строк дії розпорядження Високого суду було
подовжено з тих самих міркувань. Третім розпорядженням (від 23 липня
1997 року) тримання D.G . під вартою було продовжено, з огляду на те,
що установу для «тимчасового тримання та опіки» ще готували і мали
підготувати до 28 липня 1997 року. Після втечі D.G . з установи Високий
суд у серпні 1997 року видав розпорядження про його подальше три
мання під вартою в установі св . Патрика. Згодом D.G. перевели до
тимчасового притулку. 16 лютого 1998 року його помістили у притулок
для недовготривалого перебування під 24-годинним наглядом.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Європейської комісії з прав людини 14 січня 1998
року і передано до Суду 1 листопада 1998 року.
Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім
суддів:
r'еорї Ресс (Georg Ress, Німеччина), голова
/ренеу Кабраль Баррето (lreneu Cabral Barreto, Португалія)
Люціус Кафліш (Lucius Caflisch, Швейцарія)
Пранас Куріс (Pranas KOris, Литва)
Джон Хедіr'ан (John Hed igan, Ірландія)
Марїарита Цаца-Ніколовська (Margarita Tsatsa -Niko lovska,
колишня югославська республіка Македонія)
Ханна Софія r'рев (Hanna Sophie Greve, Норвегія),
а також Венсан Берже (Vincent Berger), секретар секції.
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Заявник скаржився на те, що тримання його під вартою в установі св .
Патрика з 27 червня до 28 липня 1997 року становило порушення пункту
1 статті 5 Конвенції. Він також стверджував, посилаючись на пункт 5
статті 5, що він не мав захищеного позовом права на компенсацію.
Посилаючись на статтю З, він скаржився, що, незважаючи на те, що
він був підлітком, який потребував особливої опіки, його тримали під
вартою в пенітенціарній установі, що його специфічний статус (як осо
би , яка не була обвинуваченою чи яку не визнавали винною) спонукав
інших осіб під вартою вважати, що він вчинив тяжкий злочин на сексу
альному їрунті, і через це він зазнавав . образ, принижень, погроз,
164
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
жорстокого поводження, нападок . Він стверджував, що завжди, коли
його ве л и на судові засідання, в'язничний працівник прикріпляв його до
себе наручниками . Заявник також посилався на статті 8 та 14.
Рішення Суду
Пункт 1 статті 5
Суд розглянув питання, чи можна вважати тримання D .G . під вартою
запобіжним тимчасовим заходом для підготовки заявника до тримання
в режимній виховній установі, як це передбачає пункт 1 статті 5.
Суд узяв до уваги те, що Високий суд подовжив строк тримання
заявника на тій підставі, що установу для «тимчасового тримання та
опіки» ще готували і мали підготувати до 28 липня 1997 року. Подальші
події свідчили про те, що ця установа не була надійно ізольована (адже
заявник ут і к), і Високий суд явно вважав цю установу непідхожою, бо
згодом, у серпні 1997 року, через 18 днів після звільнення заявника, ви
дав наказ про подальше тримання його під вартою в установі
св . Патрика . За цих обставин Суд визнав, що тримання заявника під
вартою в червні та липні 1997 року в установі св. Патрика не можна вва
жати тимчасовим заходом ув'язнення до підготовки режимної виховної
установи. Перші два розпорядження Високого суду про тримання заяв
ника під вартою не грунтувалися на будь-якій конкретній пропозиції
щодо поміщення його в режимну і наглядову виховну установу, а третє
розпорядження спиралося на пропозицію щодо поміщення його в
тимчасовий притулок, який загалом виявився ані надійно ізольованим,
ані підхожим, а це щоразу неминуче призводило до видання Високим
судом ще одного розпорядження про тримання заявника в установі
св. Патрика . Навіть якщо припустити, що перебування його під вартою з
лютого 1998 року було достатньо ізольованим і відповідним з виховного
погляду, цей захід вжито через понад шість місяців після його звіль
нення з установи св. Патрика в липні 1997 року .
Отже, Суд дійшов висновку, що тримання заявника під вартою в
установі св. Патрика у період з 27 червня до 28 липня 1997 року стано
вило порушення пункту 1 статті 5.
Пункт 5 статті 5
Встановивши, що тримання D.G . під вартою порушувало пункт 1
статті 5 і що відповідні розпорядження були видані на підставі націо
нальних законів, Суд дійшов висновку, що заявник не мав захищеного
позовом права на компенсацію, на порушення пункту 5 статті 5 .
Стаття З
Суд погодився з тим, що Високий суд видавав розпорядження про
тримання заявника під вартою із запобіжною метою і що ці заходи не
можна вважати «покаранням», про яке йдеться в статті З.
Практ ик а Європейського суду з прав людин и
Ріш е ння . Коментарі. 2'2002
165
І
.ІІіф()JJ.".-1~~!.Я.. П.Р.()..~.?!.?~.Ііі ..Р..іІJJ~.Н.':І.Я. . .~У.А'!. . .. . ... . . . . . ... . . . ..... ... .... ... .... .... ... .... .. ... . .. . ... .. . .. . . . . . . . . . . .
На думку Суду, подані докази не підтверджують висновку про те, що
тримання p.G . під вартою (як підлітка, не обвинуваченого і не визнаного
винним) у, пенітенціарній установі становило «нелюдське чи таке, що
принижує гідність», поводження. Заявник перебував у в'язниці, в якій
провадили виховну та рекреаційну діяльність і яка була пристосована
для потреб затриманих підліткового віку; крім того, ув'язненими тут
були особи одного чи приблизно одного із заявником віку. Високий суд
також встановив конкретні умови. До того ж той факт, що заявник мав
дотримувати в'язничної дисципліни, сам по собі не порушував питання
за статтею З, якщо зважити на його попередній досвід кримінальної
діяльності, завдання шкоди самому собі та вчинення насильства щодо
інших . Що стосується поводження із заявником не як з ув'язненим у
пенітенціарній установі св. Патрика, Суд зазначив, що немає жодних
психологічних, медичних чи інших експертних доказів на підтвердження
психічних чи фізичних наслідків, про які стверджує заявник. Навіть
припускаючи, що відчуття депресії, фрустрації та гніву були спричинені
позбавленням заявника волі, то ані призначені виправно-виховні захо
ди, ані висновок медичного працівника про «досить здоровий» стан за
явника, ані діагноз консультанта-психіатра не свідчили про те, що
вплив, яким позначилося на ньому тримання під вартою, становив
поводження, яке підпадає під застосування статті З. Справді, заявник
перебував в установі св . Патрика на початку 1997 року, і Високий суд,
на підставі відповідних доказів, визнав, що він почувався там непогано.
Крім того, заявник не надав жодних доказів на підтвердження своїх слів
про те, що його співкамерники поводилися з ним погано. З приводу
того, що на нього надівали наручники, Суд визнав, що привселюдне
вжиття такого заходу стосовно заявника - незважаючи на його підлітко
вий вік - не є порушенням статті З . Високий суд вважав, що заявник, як
це може відбутися з будь-якою дорослою людиною, становить небезпе
ку для самого себе і для інших.
Отже, на думку Суду, порушення статті З допущено не було.
Стаття 8
Суд дійшов висновку, що скарга заявника стосовно законності його
тримання під вартою не дає підстав для порушення окремого питання
за статтею 8 і що в жодному разі порушення статті 8 допущено не було.
Стаття 14
На погляд Суду, існує об'єктивне і розумне виправдання стосовно
різниці між поводженням з підлітками, які потребують стримувальних та
виховних заходів, та з дорослими, щодо яких висувають ті самі вимоги .
Оскільки D .G. порівнював своє становище зі становищем інших підлітків,
Суд визнав, що жодного окремого питання не постає .
Отже, Суд дійшов висновку, що порушення статті 14 допущено не
було.
166
Практика Європейського суду з прав людини
Р і шення . Коментарі. 2'2002
281
28 .05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ
«КІНr'ЗЛІ ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
Сьогодні Європейський суд з прав людини повідомив рішення
Великої палати у справі «Кінr'злі проти Сполученого Королівства»
(КіпgsІеу v. the United Кіпgdот) (заява No 35605/97).
Велика палата одноголосно ухвалила висновок про наявність пору
шення пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на
справедливий судовий розгляд незалежним судом) і, десятьма голо
сами проти семи, що цей висновок сам по собі становить достатню
справедливу сатисфакцію за нематеріальну шкоду (стаття 41 Конвенції).
Велика палата одноголосно присудила 50 ООО фунтів стерлінгів як
компенсацію за витрати в національних органах та 25 ООО фунтів стер
лінгів за витрати, пов'язані з провадженнями в Суді та Європейській
комісії з прав людини.
1. Основні факти
Справа стосується заяви, поданої громадянином Сполученого Коро
лівства Максом Маєром Кінr'злі (Мах Myer Кіпgs/еу), 1933 року народ
ження, який проживає в Лондоні.
Рада гральних домів (Рада) - передбачений законом орган, призна
чений здійснювати регулювання діяльності гральних домів у Сполуче
ному Королівстві згідно із Законом 1968 року про азартні ігри .
Заявник очолював компанію, яка володіла й керувала шістьма казино
в Лондоні . 6 червня 1991 року поліція здійснила облаву в чотирьох
казино за підозрою в правопорушеннях за статтею 16 Закону 1968 ро
ку, який забороняє надання кредиту на азартні ігри. У березні 1992 року
Рада та поліція звернулися з клопотанням про анулювання ліцензій , які
дозволяли діяльність казино заявника. Щоб запобігти цьому, заявник
звільнився з посади директора-розпорядника, і в жовтні 1992 року Рада
відкликала своє клопотання про анулювання ліценз ій. Через місяць
після цього голова Ради заявила у своїй промові, що вона та Рада вва
жають заявника особою , не гідною і не пjдходящою для керівництва ка
зино. На зборах усіх п'я ти членів Ради 21 січня 1993 року було виріше
но, що існують достатні до кази для висновку про те, що заявник не
гідний керувати гральною компанією.
23 квітня 1993 року Рада поінфор мувала заявника, що вона має на
мір, керую чись статтею 19 Закону 1968 року (будь-яка особа, яка керує
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2 '2002
167
•
казино, повинна мати сертифікат за статтею 19, який надається лише
тому, кого Рада вважає «гідною і підходящою особою»), анулювати його
сертифікат.
У підсумку восьмиденного слухання у квітні 1994 року, яке прово
дили троє з п'яти членів Ради, сертифікат заявника, передбачений стат
тею 19, було анульовано .
Заявник домагався дозволу звернутися з проханням . про розгляд
цього рішення в порядку судового нагляду, стверджуючи, зокрема, що
Рада ставиться до нього упереджено. Високий суд застосував критерій,
який давав змогу з'ясувати, чи існувала реальна небезпека допущення
несправедливості внаслідок упередженості, і з'ясував, що такої небез
пеки не було . Суд також додав, що, навіть у разі підсв ідомого довіль
ного упередження, застосовувався «принцип необхідності». Це озна ч а
ло, що оскільки рішення неминуче мало бути ухвалене Радою (адже
іншого компетентного в цьому питанн і органу не було) і було докладено
зусиль для мінімізації наслідків потенційного упередження, то це рішен
ня не можна оскаржувати на підставі упередження. Скарги з матеріаль
но-правових питань проти рішення Ради було відхилено, згідно з
«принципами у справі Венсбері» (Wednesbury) (жодне іррац і ональне чи
безпідставне рішення не виправдовує розгляду в порядку судового на
гляду). Прохання заявника про дозвіл подати апеляцію відхилив апеля
ційний суд, який, зокрема, підтвердив правильність застосування Висо
ким судом принципу необхідності .
2. Процедура і склад Суду
Рішенням палати від 7 листопада 2000 року Суд одноголосно поста
новив, що було допущено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'яз
ку з тим, що Рада гральних домів не забезпечила необхідної безсторон
ності і що подальший судовий розгляд у порядку нагляду не був
достатньо широким, щоб виправити цю хибу. Згідно зі статтею 41, Суд
присудив заявникові 13 500 фунтів стерлінгів як компенсацію за судові
витрати в провадженні у Страсбурзі. Суд вважає, що він не може роби
ти припущення стосовно можливого підсумку провадження, якби його
було проведено з дотриманням статті 6, і що ніякого причинного зв'язку
між порушенням та вимогою заявника надати компенсацію за мате
ріальні збитки встановлено не було. Суд постановив, шістьма голосами
проти одного, що висновок про наявність порушення становить достат
ню справедливу сатисфакцію за нематеріальну шкоду.
Заявник оспорив висновок Суду за статтею 41 і попрохав передати
справу на розгляд Великої палати, згідно зі статтею 43 (передання
справ на розгляд Великої палати). 17 січня 2001 року колегія суддів ви
рішила передати справу на розгляд Великої палати. Слухання відбулося
7 листопада 2001 року.
168
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Судове рішення постановлене Великою палатою, до складу якої
увійшло 17 суддів:
Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова Суду
І
Крістос Розакіс (Christos Rozakis, Греція)
Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)
Їеорr' Ресс (Georg Ress, Німеччина)
Ніколас Брат ц а (Nico las Bratza, Британія)
Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)
Їаукур Йорундссон (Gaukur Jo run dsson, Ісландія)
Джованні Бонелло (G iovanni Bonello, Мальта)
Єжи Макарчик (Jerzy Makarczyk, Польща)
Ріца Тюрмен (Riza Turmen, Туреччина)
Вєра Стражницька (Viera Strazn ic ka, Словаччина)
Пер Лоренцен (Реег Lorenzen, Данія)
Марк Фішбах (Магс Fischbach, Люксембург')
Хосе Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)
Марr'арита Цаца-Ніколовська (Margarita Tsatsa-Nikolovska,
колишня югославська республіка Македонія)
Еr'ілс Левіц (Egils Levits, Латвія)
Анатолій Ковлер (Anatoly Kov ler, Росія),
а також Мод де Бур-Буквікіо (Maud de Boer-Buquicchio), заступник
Секретаря Суду.
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
У сво1и заяві до Суду, посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції,
п. Кінr'злі скаржився, що рішення Ради гральних домів було несправед
ливим і що перевірка законності цього рішення Високим судом не може
належним чином виправити ситуацію через обмеженість рамок розгляду
в порядку судового нагляду.
У Великій палаті заявник вимагав компенсації за нематеріальну шко
ду - за втрату процедурної можливості, стрес, шкоду репутації та іншу
психологічну й емоційну шкоду, якої він зазнав унаслідок порушення
пункту 1 статті 6, -
та за судові витрати.
Він стверджував, що втратив заробіток ( 1 868 ООО фунтів стерлінr'ів),
право на пенсію (2 500 ООО фунтів стерлінr'ів), а також прибутки з акцій
у «Лондон Клабз», які він був змушений віддати за їхньою купівельною
ціною. Крім того, він доводив, що внаслідок рішення Ради гральних
домів втратив свою репутацію, заощадження та сім'ю.
Він також вимагав відшкодування загальних витрат на провадження в
національних установах: 526 017,48 фунта стерлінr'ів (231 277,70 фунта
стерлінr'ів - на слухання за статтею 19 в Раді; 254 982,72 фунта
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
169
І Ііф<>р_~-~Чіs_І _П. р_<>_ -~ < >:r.<> ~ _ li i _
_
р_і~f.:.Н.!:і.~ ..f::.'!.A.'I. .. .... _
...... ..... ...... . _
..... _
........... __ ... __ .__ ._
... _
..__.._._.___.___
стерлінгів - на розгляд справи Високим судом та апеляційним судом у
порядку нагляду; та 39 757,06 фунта стерлінгів - сплачені у зв'язку з
витратами Ради гральних домів у провадженнях у порядку судового
нагляду) .
Стверджуючи, що приблизно третина розгляду Високим судом у по
рядку судового нагляду стосувалася питання упередженості, він вима
гав, як альтернативу, відшкодування принаймні третини (84 994,24
фунта стерлінгів) витрат Високого суду та принаймні третину витрат Ра
ди у Високому суді ( 13 252,32 фунта стерлінгів), сплати яких зажадали
від нього. Наполягаючи на тому, що увесь розгляд справи в апеляцій
ному суді стосувався питання упередженості, він прохав компенсувати
його витрати у розмірі 211,01 фунта стерлінгів.
Він також вимагав компенсувати 28 471,80 фунта стерлінгів стосовно
провадження у Великій палаті.
Рішення Суду
Пункт 1 статті б
Хоча заявник прохав про передання своєї справи до Великої палати
для розгляду лише у світлі статті 41, Велика палата нагадала, що роз
гляд переданих їй справ охоплює всі аспекти заяви, а не лише питання,
які є предметом спору між сторонами . Однак, визнав ш и, що причин
відхилитися від висновків палати немає, вона, на зазначених у рішенні
палати підставах (що колегія Ради гральних домів була не досить без
сторонньою і що юрисдикція судів, які перевіряли законність рішення
Ради, була надто обмеженою для того, щоб усунути цю ваду), дійшла
висновку про наявність порушення пункту 1 статті 6.
Стаття 41
Шкода
Висновок про наявність порушення пункту 1 статті 6, зауважив Суд,
не означає, що рішення Ради про анулювання сертифіката, який заяв
ник мав на підставі статті 19, не було добре вмотивованим або що
орган іншого складу вирішив би справу на користь заявника. До того ж,
окрім питань, які послужили підгрунтям для висновку про порушення,
заявник не стверджував, що провадження в Раді, Високому суді та апе
ляційному суді були несправедливими. Він мав юридичного представ
ника на всіх етапах провадження, Рада проводила слухання доказів та
аргументів протягом семи з половиною дн і в і, на додаток до питання
упередженості, основні підстави багатьох з її висновків були перевірені
в порядку судового нагляду. Після слухання у Високому суді, яке три
вало 16 днів, та винесення трьох великих і повністю вмотивованих
рішень, було вирішено, що висновки Ради не були необгрунтованими і
мають бути визнані .
170
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Суд не вважає за доцільне присуджувати грошову компенсацію заяв
никові у зв'язку із втратою процедурної можливості чи будь-яким стре
сом, збитками або шкодою, якої начебто зазнав заявник внаслідок
проваджень у національни х органах . Отже, Суд відхилив вимогу заявни
ка про компенсацію нематеріальної шкоди.
Витрати в провадженнях у національних установах
Суд зауважив, що слухання в Раді гральних домів у квітні 1994 року
стосувалося питання, чи був заявник «гідною і підходящою особою» для
володіння гральним сертифікатом. Оскільки витрати в цих провадженнях
були зазнані не у зв'язку із запобіганням чи відшкодуванням ствер
джуваного порушення пункту 1 статті 6, Суд не присудив жодної
компенсації .
Однак Суд узяв до уваги те, що частина провадження у Високому
суді та все провадження в апеляційному суді стосувалися з'ясування то
го , чи виявили упередженість члени Ради гральних домів і чи була
можливість, з урахуванням принципу необхідності, виправити цей недо
лік . Щодо цих проваджень у національних судах, Суд присудив заявни
кові 50 ООО фунтів стерлінгів як компенсацію за судові витрати.
Витрати в Суді і Комісії
Оскільки ані заявник, ані Уряд не підцали сумніву розмір компенсації
за судові витрати в Суді та Комісії ( 13 500), Велика палата визнала, що
присуджена сума є обгрунтованою і залишається чинною. Суд також
зазначив, що питання, які перебувають на розгляді у Велик ій палаті, не
є широкими чи складними і що заявник досяг мети лише стосовно
компенсації за витрати в національних провадженнях. За цих обставин
та беручи до уваги позицію Уряду щодо прийнятної суми компенсації за
розгляд у Великій палаті, Суд присудив заявникові загальну суму 25 ООО
фунтів стерлінгів за провадження в Суді та Комісії.
Судця Розакіс висловив окрему думку, яка частково не збігається з
позицією більшості. Таку саму думку висловили судця Ресс, до якого
приєдналися судці Цаца-Ніколовська та Левіц, і судця Касадеваль, до
якого приєднався судця Ковлер . Тексти цих трьох окремих думок до
дано до судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
171
•
282
28 .05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ
«СТАФФОРД ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА»
У рішенні, ухваленому в Страсбурзі у вівторок 28 травня 2002 року у
справі «Стаффорд проти Сполученого Королівства» (Stafford v. the Un ited
Кingdom) (заява No 46295/99), Європейський суд з прав людини одного
лосно постановив, що допущено порушення пункту 1 та пункту 4 статті
5 Європейської конвенції з прав людини (право на свободу та особисту
недоторканність).
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд при
судив заявникові 16 500 євро за матеріальну й нематеріальну шкоду та
17 865, 1О фунта стерлінг'ів за судові витрати.
1. Основні факти
Справа стосується заяви, порушеної громадянином Сполученого Ко
ролівства Деннісом Стаффордом (Dennis Stafford), 1933 року народжен
ня, який проживає в м. Дарем (Ourham).
У 1967 році Стаффорда визнано винним у вбивстві. 1979 року його
було тимчасово звільнено (з огляду на особлив і обставини) за спеціаль
ним дозволом і згодом, у 1989 році, знову затримано за порушення
умов. У листопаді 1990 року Рада з умовно - дострокового звільнення ре
комендувала звільнити його за спеціальним дозволом стосовно довічно
ув'язненого (за «довічною ліцензією»), з чим погодився міністр. У бе
резні 1991 року заявника було звільнено.
У липні 1994 року його визнано винним у шахрайстві з чеками і за
суджено до шести років ув'язнення . Міністр анулював його «довічну
ліцензію». У 1996- 1997 роках, коли за звичайних умов його звільнили б
з ув'язнення, призначеного за шахрайство, Рада з умовно-достроково-
• го звільнення порекомендувала звільнити його за «довічною ліцензією»,
беручи до уваги його успішну в минулому реінтег'рацію в суспільство
після в'язниці, коли він не допустив насильницьких рецидивів . Після
відхилення міністром цієї рекомендації було порушено судове про
вадження з перевірки законності рішення про подальше тримання заяв
ника під вартою, ухваленого з огляду на небезпеку вчинення ним
подальших ненасильницьки х, але караних ув'язненням правопорушень,
а не на підставі небезпеки вчинення насильницьких злочинів. Палата
лордів визнала, що пункт 2 статт і 35 Закону 1992 року про кримінальне
судочинство надає міністрові широ к і дискреційні повноваження і що не
172
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення . Коментарі. 2'2002
було нічого, що перешкоджало б йому в застосуванні обраного ним
підходу. Зрештою, заявника було тимчасово звільнено за «довічною
ліцензією» в 1998 році.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Європейської комісії з прав людини 24 липня 1998
року, а 1 листопада 1998 року справу передано до Суду . 29 травня 2001
року заяву оголошено прийнятною. 4 вересня 2001 року палата виріши
ла передати юрисдикцію на користь Великої палати . Слухання відбулося
20 лютого 2002 року.
Судове рішення постановлене Великою палатою, до складу якої
увійшло 17 суддів:
Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова Суду
Крістос Розакіс (Christos Rozakis, Греція)
Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)
Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Британія)
Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)
Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)
Пранас Куріс (Pranas KOris, Литва)
Ріца Тюрмен (Riza Turmen, Туреччина)
Франсуаза Тюлкен (Franr;:oise Tulkens, Бельгія)
Карел ЮнІ'вірт (Karel Jungwiert, Чехія)
Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych, Україна)
Ніна Важич (Nina Vajic, Хорватія)
Матті Пеллонпя (Matti РеІІопраа, Фінляндія)
Крістак Трая (Kristaq Traja, Албанія)
Снежана Ботучарова (Snejana Botoucharova, Болгарія)
Міндія УІ'рекхелідзе (Mindia Ugrekhelidze, Грузія)
Владиміро ЗаІ'ребельський (Vladimiro Zagrebelsky, Італія),
а також Пол Махоуні (Paul Mahoney), Секретар Суду.
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
У своїй скарзі заявник, посилаючись на пункт 1 статті 5, стверджу
вав, що тримання його під вартою від спливу в липні 1997 року призна
ченого йому шестирічного ув'язнення і до моменту звільнення його за
«дов ічною ліцензією» 22 грудня 1998 року було необїрунтованим. Він
вказував на те, що на час його затримання в липні 1997 року каральний
етап довічного ув'язнення, призначеного йому за вбивство, вже давно
закінчився. З моменту його звільнення в 1979 році він провів чимало
років на волі, не допускаючи насильницьких рецидивів . Рішення про
тримання його під вартою за шахрайство, зі спливом шести років,
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
173
•
Іtіф().r. 1111.~.':\іЯ..~Р..()..11<>:r<>LІ.Н.і. .Р..і.'-1.І~.Н.!і.Я. . .f?.'!.АУ.. . . .. . .. . . . .. . . . . ... . .. . . ........ .. . . ... ... .. ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... . .
їрунтувалося виключно на міркуванні, що в разі звільнення за «довічною
ліцензією» він може вчинити ще якесь шахрайство. Це не має жодного
стосунку до первинних підстав його затримання. Він також скаржився,
посилаючись на пункт 4 статті 5, що він не здійснив свого права на
встановлення судом у розумні строки законності подальшого тримання
його під вартою.
Рішення Суду
Пункт 1 статті 5
На думку Суду, треба вважати, що п. Стаффорд вичерпав елемент,
який становить складову покарання обов'язковим довічним ув'язненням
за вчинення злочину вбивства, - якби це було не так, то важко зро
зуміти, чому міністр дозволив звільнити його в 1979 році . Коли 1 липня
1997 року чинність міри покарання за пізніше вчинене ша храйс тво спли
нула, подальше тримання його під вартою на підставі обов'язкового
покарання довічним ув'язненням не можна було вважати виправданим з·
огляду покарання його за первісний злочин (вбивство) . Міністр також не
міг виправдати подальше тримання п . Стаффорда під вартою на
підставі його психічної неврівноваженості та небезпечності для грома
дян у зв'язку з ризиком вчинення з його боку подальших насильств.
Міністр прямо посилався на небезпеку вчинення заявником ненасиль
ницьких правопорушень. Суд встановив, що немає достатнього причин
ного зв'язку (якого вимагає поняття законності, що міститься в пункті
1(а) статті 5 Конвенції) між можливими подальшими ненасильницькими
правопорушеннями з боку заявника та первісним покаранням у 1967
році за вбивство.
Стосовно арїументу Уряду, що було б абсурдом вимагати від мі
ністра обов'язкового звільнення особи , яка покарана обов'язковим до
вічним ув'язненням, коли існує ймовірність вчинення нею серйозних
ненасильницьких правопорушень, Суд зазначив, що заявника було за
суджено за шахрайство , вчинене під час перебування на волі, і що він
відбув строк ув'язнення, визнаний судом першої інстанції як належна
міра покарання . Згідно з національним законодавством, не існувало
повноважень, щоб призначити невизначений строк тримання його під
вартою для запобігання ненасильницьким правопорушенням у майбут
ньому. Якби існували докази того, що заявник має нам і р вчинити такі
правопорушення, проти нього можна було б розпочати додаткове кри
мінальне переслідування. Суд не міг погодитися з тим, що повнова
ження виконавчого органу ухвалити рішення про тримання заявника під
вартою у зв'язку з відчуттям небезпеки вчинення ним подальших нена
сильницьких кримінальних діянь, не пов'язаних з його первісним засуд
женням за вбивство, відповідало духові Конвенції, що наголошує на
вер ховенстві права та захисті від свавільності.
174
Практика Європейського суду з прав людин и
Рішення. Коментарі. 2'2002
Отже, Суд дійшов висновку, що тримання заявника під вартою після
липня 1997 року не було виправданим і що допущено порушення
пункту 1 етапі 5.
Пункт 4 статті 4
Суд нагадав, що тарифний строк покарання (мінімальний період,
який має відбути ув'язнений для задоволення вимог відплати й стриму
вання) є складовим елементом покарання обов'язковим довічним ув'яз
ненням і що встановлення міністром такого тарифного строку означає
призначення міри покарання.
Зі спливом тарифного строку подальше тримання під вартою
зумовлюється ознаками небезпечності та ризику, пов'язаними з цілями
вихідного засудження у вбивстві . З часом ці ознаки можуть змінюва
тися, і це порушує нові питання законності, як і мають бути вирішені
відповідним органом, як цього вимагають положення пункту 4 статті 5.
Не можна було й далі стверджувати, що первинне провадження в суді
першої інстанції та апеляційний розгляд раз і назавжди забезпечували
відповідність положенням пункту 1 етапі 5 подальшого тримання під
вартою осіб, покараних обов'язковим довічним ув'язненням .
Той факт, стверджував Уряд, що Рада з умовно-дострокового звіль
нення мала повноваження дати вказівку про звільнення заявника за
спеціальним дозволом для довічно ув'язнених, анульованим 1994 року,
був сам по собі достатнім для дотримання пункту 4 статті 5. Однак Суд
зазначив, що «довічна ліцензія» була анульована під час відбування ним
встановленого вироком строку ув'язнення за шахрайство. Коли строк
ув'язнення за вироком сплинув 1 липня 1997 року, заявник залишився у
в'язниці на підставі покарання довічним ув'язненням. Хоча Рада з умов
но-дострокового звільнення рекомендувала звільнити його того дня,
право вирішувати належало міністрові. Обставини справи свідчать про
те, що повноваження Ради з умовно-дострокового звільнення дати вка
зівку про звільнення в 1994 році не мало вирішального характеру .
Від 1 липня до дати звільнення заявника, 22 грудня 1998 року, за
конність його подальшого тримання під вартою не стала предметом
розгляду в органі, який мав би повноваження звільняти з-під варти або
забезпечував би процедуру надання необхідних судових гаран тій,
зокрема, наприклад, можливість усного слухання. Отже, було допущено
порушення пункту 4 статті 5 Конвенції.
Сумя Розакіс та сумя Коста висловил и окремі дум ки, як і з б і гаються
з позицією більшості, а сумі Заїребельський та Тюлкен - спільну окре
му думку, яка збігається з позицією більшості . Те ксти о крем их дум ок
додано до судового рішення .
Практика Європ е й с ького суду з прав людини
Ріш е ння. Ком е нтарі. 2'2002
175
•
283
28 .05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ (СТАТТЯ 41) У СПРАВІ
«БЕЄЛЕР ПРОТИ ІТАЛІЇ >>
Сьогодні Європейський суд з прав людини оголосив на відкритому
слуханні рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beye ler v. ltaly) (заява
No 33202/96), яке стосується справедливої сатисфакції, передбаченої
статтею 41 Європейської конвенції з прав людини.
Суд вирішив (16 голосів проти одного):
-
не видавати наказу про повернення картини у вла с ність заявникові;
-
присудити 1 300 ООО євро як компенсацію за шкоду, включно із су-
путніми витратами та витратами в національних судах ; і
-
присудити 55 ООО євро за судові витрати в органах Конвенції.
У своєму основному рішенні від 5 січня 2000 року Суд постановив,
16 голосами проти одного, що було допущено порушення статті 1 Про
токолу No 1 до Конвенції (захист права власності) .
1. Основні факти
Заявник - Ернст Беєлер (Ernst Beyeler), громадянин Швейцарії, 1921
року народження, проживає в м. Базель (Швейцарія). Він - власник
картинної галереї.
У справі йдеться про картину Вінсента Ван-Гога «Портрет молодого
селянина», яку п. Беєлер придбав у 1977 році за 600 мільйонів лір, або
майже за 310 ООО євро, через посередника, не повідомивши при цьому
продавця, що картину придбано від його імені. А отже , у декларації про
продаж, поданій продавцем до Міністерства культурної спадщини Італії,
згідно з вимогами Закону No 1089 1939 року, імені заявника не було
зазначено. У 1983 році міністерству стало відомо, що справжнім покуп
цем картини був пан Беєлер . 2 травня 1988 року пан Беєлер продав
цей шедевр за 8,5 мільйона доларів американській корпорації, яка зби
ралася придбати його для венеціанської колекції. 24 листопада
1988 року Італія скористалася переважним правом, мотивуючи це тим,
що пан Беєлер не поінформував міністерство про придбання картини
від свого імені у 1977 році, і придбала картину за ціною продажу цьо
го року.
2. Процедура і склад Суду
Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 5 вересня
1996 року.
176
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Оголосивши заяву прийнятною, Комісія у своїй доповіді від 1О ве
ресня 1998 року висловила думку, що порушення статті 1 Протоколу
No 1 до Конвенції (двадцять голосів проти десяти) не було. 2 листопада
1998 року вона передала справу до Суду.
Судове рішення постановлене Великою палатою, до складу якої
увійшло 17 суддів:
Люціус Вільдхабер (Luzius Wildhaber, Швейцарія), Голова Суду
Жан-Поль Коста (Jean-Paul Costa, Франція)
Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)
Луїджі Феррарі Браво (Luigi Ferrari Bravo, Італія)
Елізабет Палм (Elisabeth Palm, Швеція)
Єжи Макарчик (Jerzy Makarczyk, Польща)
Пранас Куріс (Pranas KOris, Литва)
Ріца Тюрмен (Riza Turmen, Туреччина)
Вєра Стражницька (Viera Straznicka, Словаччина)
Карел ЮнІ'вірт (Karel Jungwiert, Чехія)
Марк Фішбах (Marc Fischbach, Люксембурї)
Володимир Буткевич (Volodymyr Butkevych, Україна)
Хосе Касадеваль (Josep Casadevall, Андорра)
Джон ХедіІ'ан (John Hedigan, Ірландія)
Ханна Софія г'рев (Hanna Sophie Greve, Норвегія)
Андраш Бака (Andras Baka, Угорщина)
Елізабет Штайнер (Elisabeth Steiner, Австрія),
а також Пол Махоуні (Paul Mahoney), Секретар Суду.
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Матеріальна шкода
Основною вимогою п. Беєлера було повернення картини в його
власність.
Він також вимагав компенсації за шкоду, якої він зазнав через трива
лість періоду, впродовж якого його позбавили картини, а отже, й через
втрату можливості використання суми, яку він одержав би в разі
виконання контракту, підписаного з американською корпорацією. До су
ми компенсації, за його словами, не входить сума, сплачена міністер
ством після здійснення перев ажного права на купівлю, але при цьому
мають бути враховані відсотки.
Таким чином, загальна сума його вимоги становила 13 444 358,52
американського долара (або понад 14 млн. євро) . Як альтернативний
варіант, він вимагав повної компенсації шляхом сплати ціни картини, яку
вона мала на час її «експропріації». При цьому він вимагав суму , еквіва
лентну зазначеній вище (а саме - 14 млн. євро).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
177
•
Іt1ф<>р~3.Чі.Я.. ~Р..<>. 11.<>:Т.?.':'.':Іі. .Р..і~.Е:.Н.~.Я. . .~.'!.~У.. .... ..... .... .... .... .... .... . . . . . ...... ......... .. . . . . . . . ...... ...... ... . .
Нематеріальна шкода
Стверджуючи, що він зазнав нематеріальної шкоди внаслідок шкоди,
завданої його репутації як відомого у світі торговця витворами мис
тецтва, заявник вимагав компенсації розміром в 1 млн. американських
доларів (або понад 1 млн. євро).
Судові витрати
Пан Беєлер вимагав 1 125 230,06 швейцарського франка (або майже
775 ООО євро) як компенсацію за супутні витрати, а також витрати, по
несені в національних судах та органах Конвенції .
Рішення Суду
Шк.ода, супутні витрати і витрати, понесені в національних судах
Суд зауважив, що характер порушення, встановленого в основному
рішенні, не передбачає повернення цієї власності . Він вказав на свій
висновок , що здійснення переважного права купівлі не було незаконним
як таке. Однак, хоча переважне пр аво купівлі не ставилося під сумнів,
Суд визнав, що умови його здійснення (через п'ять років після того, як
міністерству стало відомо про порушення, в якому обвинувачено заяв
ника) спричинили заявникові збитки sнаслідок невизначеності й нена
дійності ситуації, яка існувала протягом цього часу.
Далі Суд зауважив, що п. Беєлер мав о;rримати компенсацію за
збитки, зазнані внаслідок сплати йому в 1988 році тієї самої суми, яку
він сплатив 1977 року, без будь-яких корективів. Суд також визнав, що
п. Беєлер мав отримати компенсацію за супутні витрати, яких він зазнав
у період з 1984 до 1988 року, визначаючи юридичний статус щодо
картини. Стосовно його витрат у національних судах, Суд встановив,
що, хоча вчинений заявником судовий позов , звичайно, мав на меті
оспорити переважне право купівлі, заявник також домагався оскаржити
умови, за яких це право було здійснене, зокрема відсутність будь-яких
корективів щодо суми, сплаченої в 1988 році, що було головним еле
ментом висновку Суду про наявність порушення . Отже, засоби право
вого захисту в національних судах також були частково спрямовані на
виправлення встановленого Судом порушення Протоколу No 1, що було
підставою для наказу про відшкодування частини цих витрат. На цих
підставах Суд вирішив присудити заявникові 1 300 ООО євро як компен
сацію за зазнану шкоду, разом із супутніми витратами та витратами в
національних судах.
Витрати, понесені в органах Конвенції
У своєму основному рішенні Суд постановив, що заявник несе
часткову відповідальність за збитки, яких він зазнав, тому Суд не пого
дився з арїументами, якими заявник ставив під сумнів здійснення пере
важного права купівлі. Суд також погодився з Урядом, що загальна сума
178
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
вимоги щодо компенсації витрат, зазнаних в органах Конвенції, вида
ється надм і рною. Отже , Суд присудив заявни кові 55 ООО євро .
Суддя Грев висловила окрему думку, яка не зб і гається з позицією І
більшості . Текст думки додано до судово го рішення .
Практика Європ е йського суду з прав людини
Р і ш е ння. Коментарі. 2 '2002
179
284
28.05 .2002
Комюніке Секретаря Суду
РІШЕННЯ ПАЛАТИ У СПРАВІ
« МАК - ШЕЙН ПРОТИ СПОЛУЧЕН О ГО КОРОЛ ІВСТВА»
Сьогодні Європейський суд з прав людини пов ідо мив у письмовій
формі рішення палати 1 у справі «Мак-Шейн проти Сполученого Коро
лівства » (McShane v. the United Кingdom) (заява No 43290/98). Суд одного
лосно постановив:
-
що допущено порушення статті 2 Європейської конвенції з прав
людини (право на життя), у зв'язку з неефективним розслідуванням
факту загибелі чоловіка заявниці,
-
що порушення пункту 1 статті 6 (право на справедливий судовий
розгляд) допущено не було ,
-
що порушення статті 14 (заборона дискримінації) допущено не
було,
-
що порушення статті 13 (право на ефективний засіб правового за
хисту) допущено не було,
-
що допущено порушення статті 34 (індивідуальні заяви).
Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція), Суд при
судив заявниці 8000 фунтів стерл інгів як компенсацію за нематеріальну
шкоду та 8000 фунтів стерлінгів за судові витрати . (Рішення викладене
лише ан г, , ;~ с-t,кою мовою).
1. Основні факти
Заявниця - Тріза Мак-Шейн (Treasa McShane), громадянка Сполуче
них Штатів Америки. Уночі 12 липня 1996 року чоловік заявниці, Дермот
Мак-Шейн (Dermot McShane), перебував із друзями у барі в м . Лондон
дері (Londonderry, Північна Ірландія), поблизу місця, де в ідбувалося ве
лике заворушення, при якому демонстранти застосовували пляшки із
1 Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини, упродовж трьох
м ісяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може,
у виняткови х випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на
розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 судд і в . Якщо колеr'ія у складі
п ' яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або
застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального
значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних п итань або
проблем не виникає , колеr'ія відхиляє клопотання, а судове рішення ста є остаточ
ни м . В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначени х ви
ще трьо х м ісяців або р аніш е , якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться
і з клопотання м про переда ння справи на розгляд Великої палати .
180
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
запалювальною сумішшю, а королівська поліція Ольстера (RUC) та під
розділи британської армії - «гумові патрони» (пластикові кулі). За сло-
вами друга, який був разом з чоловіком заявниці, вони вийшли з бару
приблизно о 1.30 . Поблизу перехрестя, де перетинаються вулиці Літл-
•
Джеймс та ~рейт-Джеймс, зібрався великий натовп людей, які кидали
каміння та інші предмети у поліцію . Було викликано військову підмогу.
Проти натовпу поліція застосовувала інтенсивний вогонь гумовими ку-
лями . Щоб захисти себе від куль, люди, просуваючись у напрямку полі-
ц ії , використовували промисловий скіп і великі уламки паркану навколо
будівельного майданчика. Інспектор поліції на місці події порадився з
військовиками, які прибували, і попрохав знести барикади . За його сло-
вами, в і н наказав водієві саксонського бронетранспортера (БТР), рядо-
вому Р ., просуватися до загородження. Під паркан, на який в'їхав БТР,
потрапив п. Мак-Шейн. його відвезли до лікарні, де він невдовзі помер .
Ольстерська королівська поліція провела розслідування загибел і
п. Мак-Шейна, і 1 квітня 1998 року генеральний прокурор визнав, що
немає достатніх доказів, які могли б забезпечити необхідні підстави для
визнання когось винним в умисному або неумисному вбивстві чи в
необережному водінні машини. Коронерське розслідування почалося
13- 14 грудня 1999 року і триває досі .
Крім того, заявниця вчинила цивільний позов (провадження досі три
ває) проти міністра оборони, начальника Ольстерської поліції та мі
ністра у справах Північної Ірландії через стверджуване недбальство та
порушення передбаченого законом обов'язку.
Ольстерська поліція також подала офіційну скаргу до Правничого то
вариства Північної Ірландії (Law Society of Northern lreland) з приводу
стверджуваного невиконання зобов'язання зберігати конфіденційну
інформацію, яке взяла на себе пані С., соліситор заявниці в коронерсь
кому розслідуванні, стосовно матеріалів, долучених представниками за
явниці в Європейському суді з прав людини до письмових зауважень.
Правниче товариство відхилило скаргу як необгрунтовану .
2. Процедура і склад Суду
Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини З жовтня
1996 року і передано до Європейського суду з прав людини 1 листопа
да 1998 року . 12 грудня 2000 року її було оголошено прийнятною. Су
дове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів :
Матті Пеллонпя (Matti Pellonpaa, Финляндія) , голова
Ніколас Братца (Nicolas Bratza, Британія)
Антоніо Пастор Рідруехо (Antonio Pastor Ridruejo, Іспанія)
Єжи Макарчик (Jerzy Makarczyk, Польща)
Вєра Стражницька (Viera Straznicka, Словаччина),
Райт Марусте (Rait Maruste, Естонія),
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
181
.1.Ііф()J'.1111~Ч!.Я..І:'Р()..11.():Г.()':'.Ііі ..Р.і.и.:І.':.Н.!і.Я. . .~.У.АУ.. ... .... . ... .. . .. .. . .. .. . .. .. ... .. .... .... ... .... ... .... .... ... .. .. .. . . .. .. . .
Станіслав Павловський (Stanislav Pavlovschi, Молдова),
а також Майкл О'Бойл (Michael О'ВоуІе), секретар секції.
З. Стислий виклад судового рішення
Оскарження
Заявниця стверджувала, що її чоловіка вбили представники служб
безпеки навмисне, або принаймні він загинув внаслідок застосування
сили, яке не було викликане . необхідністю і було непропорційним. Вона
також стверджувала, що не мала доступу до суду та ефективного засо
бу правового захисту стосовно смерті чоловіка і що розслідування
факту його смерті було неефективним, незадовільним і не було неза
лежним . Вона вказувала на велику кількість католиків та членів респуб
ліканських напіввійськових угруповань, загиблих внаслідок дій служб
безпеки та поліції, тимчасом як кількість судових переслідувань і засуд
жень була непропорційно малою, що свідчило про надзвичайно дискри
мінаційний підхід, якого дотримувалися сили безпеки при застосуванні
смертоносної сили проти цивільних людей і членів напіввійськових угру
повань. Вона також скаржилася, що здійсненню її права на подання
заяви до Європейського суду з прав людини перешкоджало те, що
ольстерська поліція вжила заходів для порушення проти її соліситора
дисциплінарного провадження на національному рівні, обвинувачуючи
соліситора в тому, що вона розголосила в провадженні в Суді показан
ня свідків представникам пані Мак-Шейн. Заявниця посилалася на
статті 2, 6, 13, 14 і 34 Конвенції .
Рішення Суду
Стаття 2
Суд зауважив, що спроби з його боку встановити факти у справі
були б недоцільними й суперечили б покладеній на нього Конвенцією
допоміжній ролі. Такі дії дублювали б провадження, що його здійснюва
ли цивільні суди, які мають кращі можливості та засоби для проведення
слідчих дій. Не була доведена наявність будь-яких факторів, які позбав
ляли б цивільні суди змоги встановити факти і з'ясувати правомірність
чи неправомірність дій, які призвели до загибелі п. Мак-Шейна. Суд
також не переконався, що було доречним використовувати надані сто
ронами документальні матеріали, щоб зробити ті чи інші висновки сто
совно відповідальності за смерть чоловіка заявниці, зокрема використа
ти показання анонімних свідків. Надані у письмовій формі версії подій
не були перевірені за допомогою допиту чи перехресного допиту, і їх
використання створило б недовершене й потенційно оманливе під
грунтя для будь-якої спроби такого характеру . Цю ситуацію не можна
ототожнювати із ситуацією, коли має місце загибель людини у в'язниці і
182
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Інформація про поточні рішення Суду
.. . . . . ....... ........ ..... ... .. .. ......... ..... ..... ..... ..... .... ... . .. ...... ... ... .. .... ....... ........ ..... ... ... .. .. ..... .... .... ..... ... ... .. .. ............ ..
коли можна вважати, що тягар доведення та обов'язок надати достатнє
і правдопод і бне пояснення покл адаються на державу.
Отже, Суд не робив будь-яких висновків стосовно стверджуваної від- І
повіда л ьності держави за смерть п. Мак-Шейна.
Проте Суд встановив, що в розслідуванні факту його смерті було
допущено кілька похибок:
-
прац і вники поліції, які розслідували інцидент, не були незалеж
ними від працівників, причетних до цього інциденту,
-
поліційне розслідування не було оперативним,
-
не було зобов'язано військовослужбовця - водія БТР, який смер-
тельно травмував п. Мак-Шейна, - прибути як свідок на коронерське
розсл і дування,
-
процедура коронерського розслідування не давала змоги ухвали
ти вердикт чи висновки, які могли б ефективно забезпечити судове
перес л ідування у разі виявлення ознак кримінального правопорушення,
-
нерозголошення показань свідків та інших відповідних документів
призвело до тривалих відстрочень у провадженні,
-
процедуру коронерського розслідування не було розпочато опе
ративно.
Тому Суд постановив, що було допущено порушення статті 2 у
зв'язку з неефективним розсл ідуванням факту смерті п. Мак-Шейна.
Стаття 6
Нагадуючи, що в цивільних судах ще триває розгляд учиненого заяв
ницею позову з вимогою встановити, чи були правомірними дії, які
призвели до за гибелі п. Мак-Шейна, Суд визнав, що немає підстав для
висновку стосовно стверджуваної неправомірної мотивації, яка спричи
нила даний інцидент. Будь-які питання, пов'язані з ефективністю проце
дури криміналь ного розслідування, мали розглядатися у світлі статей 2 і
13 Конвенції. Отже, порушення пункту 1 статті 6 допущено не було.
Стаття 14
Суд зауважив, що у випадку, коли загальна політика чи захід завдає
непропорційної шкоди певній групі людей, не виключено, що це може
розглядатися як дискримінація, незважаючи на те, що мішенню не була
саме ця група. Однак, навіть попри те, що за статистикою більшість лю
дей, загиблих від куль служб безпеки, походили із католицької чи націо
налістичної меншини, на погляд Суду, самі по собі статистичні дані не
можуть свідчити про практику, яку можна класифікувати як дискримі
наційну в контексті статті 14. Суд не мав у своєму розпорядженні дока
зів , які дали б йому право дійти висновку, що будь-який із цих фактів
загибелі , окрім випадків, які завершилися засудженням, був пов'язаний
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
183
_І_t1ф<>р_~-~Чі_я__~Р..<> ..!"J.?.!.?.~.1-1і __р_і_~_Е:_t11-1_я. . .~.'!.А'!. . .. . . .... ... ... .... ... ... ... .... ... ... .... ... ... ... .... ... ... .... ... ... ... .
з незаконним чи надмірним застосуванням сили з боку представників
служб безпеки. Отже, Суд постановив, що порушення статті 14 допу
щено не було.
Стаття 13
Суд зауважує, що заявниця вчинила цивільний позов, розгляд якого
триває, і що він не встановив будь-яких факторів, які перешкоджали б
цьому провадженню забезпечити необхідне відшкодування стосовно
стверджуваного надмірного застосування сили . Скарги заявниці щодо
розслідування, проведеного органами влади за фактом смерті, розгля
нуто у світлі процедурного аспекту статті 2. Встановивши, що жодного
окремого питання не постає, Суд визнав, що порушення статті 13 не
допущено.
Стаття 34
Суд взяв до уваги те, що, хоча скарга ольстерської поліції стосовно
соліситора заявниці не спрямована п ро т и її представників у провад
женні в Європейському суді з прав людини, вона стосувалася мате
ріалів, доданих представниками заявниці до письмових зауважень. У
зв'язку з тим, що соліситор нібито повідомила заявниці інформацію для
використання її в провадженні в Суді, орган держа в ної вл ади вдався до
санкції проти сол і ситора. Суд визнав, що такий захід справляє «охо
лоджувальний ефект» на здійснення заявниками та їхніми представни
ками права на подання індивідуальної заяви. Той факт, що Правниче
товариство відхилило скаргу, недоречний. Отже, Суд дійшов висновку,
що держава не дотримала своїх зобов'язань за статтею 34.
***
Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті
(http://www.echr.coe.int).
Канцелярія Європейського суду з прав людини
F-67075 Strasbourg Cedex
Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell),
телефон (0)3 88 41 24 92;
або до Емми Гельєр (Emma Hellyer),
телефон (0)3 90 21 42 15;
факс: (0)3 88 41 27 91
Європейський суд з прав людини було створено 1959 року в Страс
бурзі з метою здійснення судочинства щодо порушень Європейської кон
венції з прав людини 1950 року.
1 листопада 1998 року було створено Суд на постійній основ і , який
замінив кол ишню двоступеневу систему: Суд на тимчасовій основі та
Комісію.
184
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
РІШЕННЯ
КОЛИШНЬОГО СУДУ
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
*....*
*
.. ..
*
*
.. ..
*
***
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «ЧОРХЕРР ПРОТИ АВСТРІЇ»
(CASE OF CHORHERR v. AUSTRIA)
У справі «Чорхерр проти Австрії» 1
Європейський суд з прав людини, засідаючи палатою - згідно зі
статтею 43 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Кон
венція) 2 та відповідними положеннями Реr'ламенту Суду, - до складу
якої увійшли · такі судді:
п . Р. Рюссдаль (R. Ryssdal), Голова Суду
п. Тор Вільялмссон (Th6r Vilhjalmsson)
п. Ф. r'ьольчюклю (F. GбlcOkIO)
п. Ф. Матчер (F. Matscher)
п. Н. Валтікос (N. Valticos)
п. І. Фойгель (І. Foighel)
п. А. Н. Лоїзу (А. N. Loizou)
п. М. А. Лопес Роча (М . А . Lopes Rocha)
п. Дж. Міфсуд Боннічі (G. Mifsud Bonnici),
а також п. М.-А. Ейссен, (М.-А. Eissen), Секретар Суду, та п . Г. Пе
цольд (Н. Petzold), заступник Секретаря,
після наради за зачиненими дверима 26 лютого та 22 червня 1993
року
постановляє таке рішення, ухвалене в останній із зазначених днів:
' Примітки канцелярії:
Справі привласнено номер 22/1992/367/441. Перше число позначає порядко
вий номер у списку справ, передани х до Суду у відповідному році (друге число).
Останні два числа вказують на порядкові номери справи у списку с прав,
переданих до Суду від часу його створення, і в списку відповідних заяв до Комісії.
2 З поправками, внесеними згідно зі статтею 11 Протоколу No 8, що набрав
чинності 1 січня 1990 року.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
187
І
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
ПРОЦЕДУРА
1. Справа передана до Суду Європейською комісією з прав люд и ни
(Комісія) 1О липня 1992 року в межах тримісячного строку, встановлено
го пунктом 1 статті 32 та статтею 47 Конвенції . Справу розпочато за
заявою (No 13308/87) проти Республіки Австрія, поданою до Комісії ,
згідно зі статтею 25, громадянином Австрії п. Отмаром Чорхерром
(Otmar Chorherr) 14 липня 1987 року.
У своєму запиті Комісія посилалася на колишні статті 44 і 48 Кон
венції та на заяву, якою Австрія визнала обов'язковість юрисдикції Суду
(колишня стаття 46). Запит пода но з ме тою отримання рішення про те,
чи становлять факти у справі порушення державою-відповідачем своїх
зобов'язань за статтями 5 і 1О Конвенції.
2. У відповідь на запит, зроблений згідно з пунктом 3 (d) правила 33
Реїламенту Суду, заявник повідомив про свій намір взяти участь у про
вадженні і призначив адвоката, який представлятиме його (правило 30).
З. До складу палати увійшли за посадою п. Ф. Матчер, суддя,
обраний від Австрії (стаття 43 Конвенції), та п. Р . Рюссдаль, Голова Су
ду (пункт 3 (Ь) правила 21 ). 26 вересня 1992 року у присутності Секре
таря Голова Суду шляхом жеребкування визначив імена інши х семи
членів, а саме: п . Тора Вільялмссона, п. Ф. Їьольчюклю, п . Н. Валтікоса,
п. \. Фойгеля, п. А. Н. Лоїзу, п. М. А. Лопеса Рочі та п. Дж. Міфсуда
Боннічі (стаття 43 у кінці та пункт 4 правила 21 ).
4. Заступивши на посаду голови палати (пункт 5 правила 21 ),
п. Рюссдаль через Секретаря Суду порадився з уповноваженою особою
Уряду Авс трії (Уряд), представником Комісії та адвокатом заявника
стосовно організації провадження (пункт 1 правила 37 і правило 38) .
Відповідно до виданого у зв'язку з цим розпорядження, Секретар Суду
отримав 15 грудня 1992 року меморандум заявника. 4 січня 1993 року
Уряд поінформував його , що він не подаватиме меморандуму .
5. Відповідно до рішення Голови Суду, 24 лютого 1993 року відбу
лося відкрите слухання в Палаці прав людини у Страсбурзі. Перед його
відкриттям Суд провів підготовче засідання.
На судовому розгляді були присутні :
а) від Уряду
п. Ф. Цеде (F. Cede), посол, юрисконсульт,
Міністерство закордонних справ,
п. С. Розенмаїр (S. Rosenmayr), Управління
федерального канцлера,
п. А. Деарінї (А. Dearing), Федеральне
міністерство внутрішніх справ,
уповноважена особа;
консультанти;
188
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Ь) від Комісії
пані Ї. Г. Туне (G.H . Тhипе)
с) від заявника
п. Т. Гене (Т. Ндhпе), адвокат,
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
представник;
представник.
Суд заслухав звернення згаданих вище представників, а також їхні
відповіді на за питання .
ЩОДО ФАКТІВ
І. КОНКРЕТНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Пан Отмар Чорхерр - громадянин Австрії, нині проживає у Відні.
7 . 26 жовтня 1985 року на площі Ратуші (Rathausplatz) у Відні відбу
лися військові урочистості на честь тринадцятої річниці австрійського
нейтралітету і сорокової річниці закінчення другої світової війни . Вони
почалися об 11 годині складанням присяги 1200 новобранцями і про
довжилися урочистим маршем, який закінчився о 13.00. На урочисто
стях були присутні приблизно 50 ООО ас іб, не враховуючи численних
сановників на офіційній трибуні .
Під час урочистостей заявник та його друг розповсюджували листів
ки, які закликали до референдуму з приводу придбання для австрійсь
ких збройних сил літака-винищувача («Volksbegehren fйr еіпе Volksabstim-
muпg gegen Abfaпgja.ger»). На спинах у них були рюкзаки з прикріпленим
зображе нням листівки у збільшеному масштабі; це б,ули плакати
розміром 50х70 сантиметрів, підняті на висоту з півметра над головою,
які містили гасло: «Австрії не потрібні ніякі винищувачі-перехоплювачі»
(«Osterreich braucht keine Abfangja.ger» ).
8. Згідно з рішенням Конституційного суду (Verfassungsgerichtshof) від
28 листопада 1986 року, постановленим на підставі матеріалів поліції та
показань стор ін (див. пункт 1О нижче), те, що трапилося далі, можна
підсумувати таким чином.
Дії цих дво х людей спричинили заворушення серед глядачів, яких
вони позбавили можливості спостерігати за урочистостями. Двоє
поліцейських попередили заявника та його друга, що вони порушують
громадський порядок, і зажадали від них припинити те, що можна було
розглядати лише як демонстрацію. Але вони відмовилися підкоритися,
заявив ши про своє право на свободу вираження поглядів . Після того, як
вони вперто продовжили свої дії, незважаючи на подальші попе
редження з боку працівників поліції та дедалі більший протест юрби, об
11 . 15 їх було заарештовано (festgeпommen) і поміщено в центральну
віденську поліційну дільницю (Bezirkspolizeikommissariat lnnere Stadt), де
проти них було відкрито адміністративно - кримінальну справу (Verwal-
tungsstrafverfahren).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
189
•
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
9. У поліційній дільниці заявника було взято під поліційну варту об
11 .35 (іп den Arrest abgegeben). Починаючи з 14.15, з'ясувавши, чи мав він
кримінальну судимість раніше, працівник поліції провів допит. Пан Чор
херр заперечував факт попередження його про те, що він вчиняє адмі
ністративні правопорушення (Verwaltungsйbertretungen); якби його
насправді попередили, стверджував заявник, він одразу припинив би
свою акцію. О 14.40 його звільнили.
1 О. 4 квітня 1986 року він подав апеляцію (Beschwerde) до Конститу
ційного суду проти свого арешту і заборони розповсюдження листіво к.
Він посилався, зокрема, на статті 5 і 1О Конвенції та відстоював своє
право на особисту свободу (Recht auf pers6nliche Freiheit) та свободу
вираження поглядів (Freiheit der Meinungsauf3erung).
Пан Чор херр стверджував, що він жодним чином не заважав натовп у
і що поліція ніколи не наказувала йому припинити демонстрацію. Проте
Конституційний суд не повірив його показанням, а більшість глядачів, на
його думку, прийшла подивитися парад, і поведінка заявника зіпсувала
задоволення декому з них.
28 листопада 1986 року апеляцію було відхилено. Стосовно арешту
заявника Конституційний суд визнав, що є підстави вважати поведін ку
п . Чорхерра адміністративним правопорушенням і що заявник, поміче
ний під час вчинення ним цього правопорушення, не припинив його,
незважаючи на зауваження працівників поліції. Отже, на погляд цього
суду, вимоги статті 4 Закону про захист особистої свободи (Gesetz zum
Schutz der pers6nlichen Freiheit), підпункту 3 статті 35 Закону 1950 року про
адмін істративні правопорушення (Verwaltungsstrafgesetz), підпункту 1 стат
ті І Х( 1) Попереднього закону про адміністративно-процедурні закони
(Einfйhrungsgesetz zu den Verwaltungsverfahrensgesetzen, далі - Попередній
закон) було всі повністю в цьому відношенні дотримано (див. пункт 12
нижче).
Що стосується тримання під вартою (Anhaltung), то Конституційний
суд визнав, що це відповідало положенню, яке міститься в першому
реченні статті 36 ( 1) Закону про адміністративні правопорушення,
оскільки поліція не мала жодних конкретних підстав вважати, що в разі
звільнення заявник не відновить своїх дій, що підлягають покаранню.
Нарешті, суд зазначив, що наказ прибрати плакати і припинити роз
повсюдження листівок жодним чином не порушував конституційного
права на свободу вираження поглядів, оскільки це було зроблено з
метою припинити порушення громадського порядку.
11. Після закінчення адміністративно-кримінального провадження
29 квітня 1987 року Федеральне поліційне управління (Bundespolizeidirek-
tion) у Відні видало розпорядження (Straferkenntnis) про стягнення з
п . Чорхерра штрафу розміром 1000 шилінr'ів за спричинення надмірного
шуму та порушення громадського порядку (частина друга статті VIII та
190
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австріі
підпункт статті ІХ(1) Попереднього закону - див. пункт 12 нижче). За
апеляцією заявника З березня 1988 року Управління громадської безпе
ки (Sicherheitsdirektioп) залишило без зміни згадане рішення про визнан
ня заявника винним та стягнення з нього штрафу, хоча й змінило
формулювання та зменшило розмір штрафу до 700 шилінгів . 25 квітня
1988 року було знято обвинувачення в спричиненні надмірного шуму .
До Адміністративного суду або до Конституційного суду заявник з апе
ляцією не звертався.
11. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО
12. Адміністративно-процедурний закон, перевиданий 23 травня
1950 року рішенням Федерального уряду (Kundmachung der Bundesregie-
rung vom 23. Маі 1950 йЬеr die Wiederver/autbarung von Rechtsvorschriften auf
dem Gebiet des Verwaltungsstrafverfahrens), містить такі положення.
Попередній закон про адміністративно-процедурні закони
Частина друга статті Vlll 1
«Особа, яка ... порушує громадські правила пристойності або
спричиняє надмірний шум, вчиняє адміністративне правопорушен
ня...»
Підпункт 1 статті ІХ(1)
«Особа, яка ... спричиняє порушення громадського порядку пове
дінкою, яка може викликати роздратування ... , вчиняє .. . адміністра
тивне правопорушення .. .»
Закон про адміністративні правопорушення
Арешт (Festnahme)
Стаття 35
«Представники служби безпеки можуть, за винятком окремо пе
редбачених законом випадків, заарештувати осіб, помічених під час
вчинення правопорушення, з метою припровадження їх до органів
влади, якщо
З) незважаючи на попередження, ця особа й далі уперто вчиняє
дії, що п ідл ягають покаранню, або намагається повторно вчиняти їх».
Пункт 1 статті 36
«Кожна заарештована особа має негайно бути припроваджена до
найближчого компетентного органу або звільнена, якщо підстава
для арешту зникла ... »
1 При мітка канцелярії: у час, коли Австрія зробила застереження, яке згаду
ється в наступному пункті, ця стаття була під номером VII .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
191
І
Р іше ння колишнього Суду
Чорхерр проти А в стрії
ІІІ . ЗАСТЕРЕЖЕННЯ АВСТРІЇ СТОСОВНО СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ
1 З. Ратифікаційна г р амота стосовно Конвенції, подана Урядо м
Ав с трії 3 вересн я 1958 року, містить, зокрема , та к е застереження :
« Поло женн я статті 5 Конвенції застосовуються у спосіб, я кий
виключає будь-я ке втручання в заходи позбавлення свободи, перед
бачені закона м и п ро адміністративну процедуру, BGBI [Федеральн ий
офіційний бюлетень] No 172/1950, за умови перевірки законності
таки х заході в адміністративни м судом або Конституційним судо м у
порядк у , передбаченому Федеральною конституцією Австрії».
ПРОВАДЖ Е ННЯ В КОМІСІЇ
14. Пан Чор х ерр подав заяву до Комісії 14 липня 1987 року . Він
скаржився на порушення статей 5 і 1О Конвенції.
1 березня 1991 року Комісія оголосила скаргу , яка стосувалася роз
порядження про стягнення штрафу (див . пункт 11 вище) неприйнятною,
посилаючись на невичерпання заявником національних засобів правово
го захисту (стаття 26 Конвенції), і оголосила решту заяви (No 13308/87)
прийнятною . У своїй доповіді від 21 травня 1992 року (підготовленій
з гідно зі статтею 31) Комісія висловила думку, що порушення статті 5 до
пущено не було (дванадцять голосів проти двох ) , але що було допущено
порушення статті 1О (сім голосів проти се м и, з вирішальним голосом
тимчасового виконувача обов ' язків Голови) . Повний текст думки Комісії
та окреми х думок міститься в доповіді, наведеній у додатку до цього
рішення 1.
ЩОДО ПРАВА
І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 5
1 5 . Заявник стверджував, що його арешт і затримання поліцією ста
новили порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, в якому сказано :
«Кожен має право на свободу та особисту недоторканність . Ніко
го не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до про
цедури, встановленої законом, і в таких випадка х , як :
(с) законний арешт або затримання особи, здійснені з метою
припровадження її до встановленого законом компетентного органу
на підставі обr'рунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення
або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти
вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
Примітка канцелярії Суду. З практичних міркувань цей додаток з',шиться
лише разо м з друкованою версією рішення Суду (том 266-В серії А Публікацій
Суду), але копію доповіді К омісії можна одержати в канцелярії Суду.
192
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі . 2'2002
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
За словами Уряду, оскаржувані р і шення грунтувалися на законах, на
які п оширюється застереження Австрії стосовно статті 5 (див. пункт 13
вище).
Зі свого боку, п. Чорхерр стверджував, що його поведінка жодним
чином «не могла бути джерелом роздратування» і, отже, не підпадала
ані під д і ю підпункту 1 статті ІХ( 1) Попереднього закону (див . пункт 12
вище), ані будь-якого іншого положення, на яке поширюється застере
ження, тому ці положення незастосовні.
Проте Конституційний суд визнав, що підставою для рішення про
позбавлення свободи став підпункт 1 статті ІХ( 1) Попереднього закону і
що при його ухваленні було дотримано всіх необхідних вимог (див.
пункт 10 вище).
16. Отже, необхідно з'ясувати, чи задовольняє згадане вище засте
реження умови, викладені в статті 64 Конвенції. Для цього потрібно роз
глянути лише дві з них: заборону застережень «загального характеру»
та положення, згідно з яким застереження має містити «стислий виклад
відповідного закону». Інші умови цілком виконані, і до того ж їх дотри
мання не становило предмета спору в Суді .
.
А. «Загальний характер» застереження Австрії стосовно статті 5
17. На думку заявника, сфера застосування підпункту 1 статті ІХ( 1)
Попереднього закону настільки широка, що його не можна вважати
«законом» у контексті пункту 1 статті 64 Конвенції. Оскільки застережен
ня Австрії по ш ирювалося на згадану вище статтю Попереднього закону ,
це застереження мало «загальний характер» і, отже, було заборонене
положенням Конвенції.
За словами Уряду, дана стаття стосується цілком конкретного право
порушення, рамки якого ще точніше визначені значною низкою преце
дентів адміністративного суду.
18. Суд знову наголошує, що «словосполучення "застереження за
гального характеру" в статті 64 означає, зокрема, застереження, сфор
мульоване в занадто розпливчастих або загальних словах, які унемож
ливлюють визначення їхнього точного змісту чи їх точне розуміння»
(див. рішення у справі «Белілос проти Швейцарії» (Be/i/os v. Switzerlaпd)
від 29 квітня 1988 року, серія А, No 132, с . 26, п. 55). Суд погоджується
з думкою Комісії, що застереження Австрії поширюється на обмежену
кількість законів, які, якщо їх узяти разом, становлять чітко визначений і
логічно послідовний набір матеріально-правових та процедурно-адміні
стративних положень. Зокрема, вони містять норми приз н ачення пока
рань за правопорушення, визначення караних діянь, застосування санк
цій та визначення процедури, яку необхідно застосувати .
Необхідно додати, що всі положення, яких стосувалося застере
ження в цій справі, були чинними на 3 вересня 1958 року, коли Австрія
Практика Європейського суду з прав людин и
Ріше н ня. Ко м ентарі. 2'2002
193
І
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
ратифікувала Конвенцію (див. пункт 13 вище), а саме - це стаття VIII та
пункт 1 статті ІХ( 1) Попереднього закону, стаття 35 та пункт 1 статті 36
Закону про адміністративні правопорушення (див. пункт 12 вище, а
також, mutatis mutandis, рішення у справі «Кемпбелл та Казане проти
Сполученого Королівства» (СатрЬе/1 and Cosans v. the United Кingdom) від
25 лютого 1982 року, серія А, No 48, с. 17, п. 37).
Це означає, що формулювання цього застереження не набуває, сто
совно згаданих положень, ступеня невизначеності, забороненого
пунктом 1 статті 64 Конвенції.
В. Вимога «стислого викладу відповідного закону»
19. Пан Чор херр та меншість Комісії наголошували на тому, що
«стислий виклад» у застереженні обмежувався лише посиланням на
Федеральний офіційний бюлетень (Bundesgesetzblatt). Вони вважали, що
з цього тексту неможливо одержати чітке поняття про зміст даних зако
нів, особливо з огляду на те, що цих законів було чотири і вони містили
численні положення. Тому пункту 2 статті 64 дотримано не було.
20. Згідно з практикою Суду, «стислий виклад відповідного закону»,
якого ви магає згадане положення Конвенції, «становить як доказовий
фактор, так і фактор, що зміцнює правову певність»; йо го мета полягає
в «забезпеченні гарантії - зокрема для інших Договірних держав та
органів Конвенції, - що застереження не виходитиме за межі поло
жень, пря мо виключених даною державою» (див. згадане вище рішення
у справі Белілоса, серія А, No 132, с. 27-28, п. 59; та у справі «Вебер
проти Швейцарії» (Weber v. Switzerland) від 22 травня 1990 року, серія А,
No 177, с. 19, п. 38). Проте це не означає, що пункт 2 статті 64 вимагає
наведення конкретного пояснення змісту даних текстів.
У цьому випадку пос илання на Федеральний офіційний бюлетень -
якому до того ж передувало зазначення предмета відповідних положень
-
дає змогу кожному знайти відповідні конкре тні закони й одержати
будь-яку інфо рмац ію про них. Посилання також забезпечує гарантію
проти тлумачення, яке надмірно поширило б сферу застосування дано
го застереження. Отже, це застереження відповідає пункту 2 статті 64.
Висновок
21. Дійшовши висновку про відповідність даного застереження ви
могам статті 64, Суд постановляє, що порушення статті 5 допущено не
було.
11. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 10
22. Скаржачись на позбавлення його волі, заявник також посилався
на статтю 1О, в якій сказано:
194
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Рішен н я колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
«1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і пере
давати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і
незалежно від кордонів ...
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам,
обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах на
ціональної безпеки, територіальної цілісності або громадської без
пеки , для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони
здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для
запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для під
тримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демо
кратичному суспільстві».
23. Жоден з учасників провадження не заперечував проти того, що
даний захід становив втручання у здійснення п . Чорхерром права на
свободу вираження поглядів. Таке втручання не становить порушення
статті 1О, якщо воно було «встановлене законом», мало одну або кілька
законних цілей, які згадані в пункті 2, і було «необхідним у демо к ра
тичному суспільстві» для досягнення таких цілей.
А. Чи було втручання «встановле н е за ко ном»
24. У поданні п . Чорхерра стверджується, що підпункт 1 статті ІХ( 1)
Попереднього закону не можна вважати «законом » у розумінні пункту 2
статті 1О Конвенції.
За словами заявника, його формулювання занадто загальне , і чере з
це було неможливо «передбачити достатньою в даних обставинах мірою
наслідки, до яких могли призвести дані дії» (див. рішення у справі « "Санді
Таймс" проти Сполученого Королівства (No 1)» (Sunday Тітеs v. the United
Кingdom (по. 1)) від 26 квітня 1979 року, серія А, No ЗО, с . 31, п. 49).
25 . Суд знову наголошує, що ступінь чіткості, що має забезпечува
тися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку
не може охоплювати всі непередбачувані обставини, - значною мірою
залежить в ід змісту конкретного документа, сфери, на яку поширюється
даний закон, а також кількості та статусу тих, кому він адресований
(див., зокрема, рішення у справі «Силвер та інші проти Сполученого
Корол і вства» (Silver and Others v. the United Кingdom) від 25 березня 1983
року, серія А, No 61, с. 33, п . 88; у справі «Компанія "Їроппера Радіо" та
інші проти Швейцарії» (Groppera Radio AG апd Others v. S witzerland) від 28
березня 1990 року, серія А, No 173, с. 26, п. 68; та у справі «Герцег'
фалвий проти Австрії» (Herczegfa/vy v. Austria) в і д 24 вересня 1992 ро ку ,
серія А, No 244, с. 27, п. 89). Крім того, тлумачити і застосовувати націо
нальне законодавство повинні саме націон альні органи влади (див .,
з окрем а, рішення у справі «Гадьян астассіу прот и Г рец ії» (Hadjiaпastassiou
Практ ика Євр опе йського суду з прав л юдини
Рішення. Коментарі. 2'2002
195
І
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
v. Greece) від 16 грудня 1992 року, серія А, No 252, с. 18, п . 42). У цій
справі рішення Конституційного суду не - містить нічого, що давало б
підс'@ВИ прип_у_gкати, що формулювання оскаржуваного положення
створює сЙтуацію, несумісну з принципом правової певності (див.
пункти 10 і 12 вище). Тому п. Чорхерр мав змогу достатньою мірою пе
редбачити наслідки своїх дій.
Отже, Суд вважає , погоджуючись і з Урядом, і з Комісією, що втру
чання було «встановлене законом».
В. Чи була поставлена мета законною
26. Заявник стверджував, що єдиною метою оскаржуваних заходів
було перешкодити йому у відкритому вираженні думки, негативної по
відношенню до армії; і тому ці заходи не можна було виправдати поло
женнями пункту 2 статті 1О.
27. Уряд у відповідь стверджував, що поліційне втручання було зд і й
снене з метою запобігти порушенню громадського порядку та захисти
ти право громадян спостерігати за військовим парадом в умовах, коли
їм ніхто не заважає робити це. Вони посилалися, зокрема, на позитивн і
обов'язки, які покладає на державу стаття 11 Конвенції (див. рішення у
справі «Платформа "Арзте фюр дас Лебен" проти Австрії» (Plattform
«A.rzte fйr das Leben» v. Austria) від 21 червня 1988 року, серія А, No 139,
с. 12, п. 32).
28. Беручи до уваги всі обставини, за яких заявник вчиняв свої дії і
поліція вживала своїх заходів, Суд, як і Комісія, не вбачає жодних під
став для сумніву в тому, що даний арешт мав принаймні одну із закон
них цілей, згаданих у пункті 2 статті 1О, а саме - охорону порядку.
С. Чи було втручання
«необхідним у демократичному суспільстві»
29. Пан Чорхерр заперечував, що дане втручання було необхідним.
Якби плакат, який виступав із його рюкзака, насправді позбавив би
деяких глядачів можливості спостерігати за тим, що в ідбувається, по
ліції було б достатньо сказати йому прибрати його. Проте плакат не міг
реально спричинити значне порушення порядку, оскільки заявник увесь
час рухався серед натовпу, роздаючи листівки, а це знову не було
поведінкою, що могла позначитися на порядку настільки серйозно, щоб
це виправдовувало його арешт. У будь-якому разі, якби працівники
поліції чітко наказали йому припинити свою демонстрацію - чого вони
не зробили, - то він виконав би такий наказ .
Більшість членів Комісії привернула увагу до того факту, що заявника
звільнили тільки через півтори години після закінчення урочистостей, а
також висловила думку, що втручання, про яке йдеться в скарзі, було
диспропорційним.
196
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
ЗО. За твердженням Уряду, поліція мусила втрутитися з огляду на
заворушення, до якого почала призводити поведінка заявника серед
глядач і в, які хотіли спокійно спостерігати за парадом . Дехто з них навіть
погрожував заявникові, який до того ж, хоч і стверджував протилежне,
відмовився виконати вказівки працівників поліції. Отже, були підстави
для побоювання, що, якби поліція перемістила його в якесь інше місце,
він продовжив би свою акцію там і це вийшло б з-під контролю. 3
Тривалість поліційного ув'язнення пояснювалася тим, що у той самий
час було заарештовано і взято під варту ще тринадцять осіб, яких мали
допитати в поліції.
31. Суд завжди зазначав, що Договірні держави мають право на
певну свободу розсуду в оцінці того, чи є необхідність втручання і якщо
є, то якою мірою. Але це здійснюється в безпосередньому зв'язку з
європейським наглядом, що охоплює як законодавство, так і рішення з
його застосування. Здійснюючи такий нагляд, Суд повинен з'ясувати, чи
є оскаржені заходи «пропорційними до законної мети», беручи до уваги
при цьому важливість свободи вираження поглядів у демократичному
суспільстві (див . , зокрема, рішення у таких справах: «Барфод проти
Данії» (Barfod v. Denmark) від 22 лютого 1989 року, серія А, No 149, с. 12,
п. 28; згадане вище рішення у справі «Компанія "r'роппера Радіо" та інші
проти Швейцарії», серія А, No 173, с . 28, п. 72; та у справі «"Обсервер" і
"r'ардіан" проти Сполученого Королівства» (Observer and Guardian v. the
United Кingdom) від 26 листопада 1991 року, серія А, No 216, с. 30, п. 59).
Свобода розсуду передбачає, зокрема, свободу вибору засобів -
розумних і прийнятних, - за допомогою яких органи влади мають за
безпечити мирний характер законних демонстрацIи (див., mutatis
mutandis, згадане вище рішення у справі «Платформа "Арзте фюр дас
Лебен " проти Австрії», серія А, No 139, с. 12, п. 34).
32. Насамперед, зазначає Суд, поліція могла вважати, що характер,
важливість і масштаб параду виправдовують необхідність посилення за
ходів, розгорнутих з метою забезпечення мирного перебігу цієї події.
Крім того, обравши її як привід для своєї демонстрації проти збройних
сил Австрії, п . Чорхерр повинен був розуміти, що його дії можуть
призвести до заворушення, яке потребує заходів стримування, які, до
речі, в даному випадку не виходили за межі прийнятного .
Крім того, коли Конституційний суд підтвердив законність таких захо
ді в, він прямо зазначив, що за таких обставин ці заходи мали на меті
запобігти порушенню громадського порядку і не відбити бажання вира
жати думку (див. пункт 10 вище).
33. Ви ходячи з цих висновків, не можна стверджувати, що органи
влади вийшли за межі свободи розсуду, вирішуючи питання про те, чи є
дані заходи «необхідними в демократичному суспільстві» і, зокрема, чи
забезпе чено розумне співвідношення між засобами, які використову
ються, та законною метою.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
197
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
Отже, Суд доходить висновку про відсутність порушення статті 10.
На цих підставах Суд
1. Постановляє одноголосно, що порушення статті 5 допущено не
було.
2. По стано вляє шістьма голосами проти трьо х , що порушення ст атті
1О допущено не було.
Вч ине но англIиською та французькою мовами й оголошено на
відкритому засіданні у Палаці прав людини, Страсбург', 25 серпня 1993
року.
Підпис: Рольф Рюссдаль ,
Голова
Підпис: Марк-Андре Ейсс е н ,
Секретар
Відповідно до пункту 2 статті 51 Конвенції та пункту 2 правила 53
Регламенту Суду, до цього рішення додаються та к і окремі думки суддів:
а) окрема думка судді Валтікоса, яка частково не збігається з
позицією більшості;
Ь) спільна окрема думка суддів Фойгеля та Лоїзу.
Парафовано: Р. Р.
Парафовано: М.-А. Е.
ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ ВАЛТІКОСА, ЯКА ЧАСТКОВО
НЕ ЗБІГАЄТЬСЯ З ПОЗИЦІЄЮ БІЛЬШОСТІ
У справі «Чорхерр проти Австрії» одне з питань, яке постало перед
суддями, було з'ясування чинності застереження, яке зробив Уряд
Австрії стосовно статті 5 Європейської конвенції з прав людини при
ратифікації цього документа Австр і єю у 1958 році.
Загалом видається, що з часу прийняття Конвенції питанню застере
жень стосовно неї достатньої уваги не приділяли, у зв'язку з чим поста
вали проблеми, які є досить складними.
Сама Конвенція дозволяє робити застереження до Конвенції, але з
дотримаІ'Іням конкретних умов, що явно не завжди виконуються. Ці
умови викладені в статті 64, яка сформульована таким чином:
198
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
«1. Будь-яка держава при підписанні цієї Конвенції або здачі на
зберігання своєї ратифікаційної грамоти може зробити застережен
ня стосовно будь-якого окремого положення Конвенції з огляду на
те, що той чи інший закон, чинний на той час на її території, не від
повідає цьому положенню. Застереження загального характеру згід
но з цією статтею не дозволяються.
2. Будь-яке застереження, зроблене згідно з цією статтею, має
містити стислий виклад відповідного закону».
Отже , застереження робиться з дотриманням чотирьох умов :
1. Воно має робитися при підписанні Конвенції або при здачі ратифі
каційної грамоти, а отже , не після цього .
2. його дозволено робити лише з огляду на те, що той або інший за
кон, чинний на той час на території даної країни, не відповідає конкрет
ному полож ен ню Конвенції, якого стосується це застереження. Отже,
воно не може поширюватися на закони, прийняті згодом або, напри
клад, на документи, які не є законами.
З . Застереження загального характ еру згідно з цією статтею не
дозволяються .
4. Кожне застереження має містити стислий виклад відповідного за
кону. Це означає, що зміст відповідного закону має бути стисло викла
дений, щоб залучені сторони (держави, фізичні особи та наглядові уста
нови) знали, чого конкретно стосується дане застереження. Отже, якщо
в застереженні лише зазначено даний закон, його дату, номер чи навіть
назву , цього буде недостатньо. Необхідно, щоб достатньою мірою було
викладено його суть.
Зважаючи на ці загальні принципи, можна лише дійти висновку, що
застереження, зроблене Урядом Австрії стосовно статті 5 Конвенції, не
задовольняє повною мірою цю останню умову. Дане застереження
сформульовано так :
«Положення статті 5 Конвенції застосовуються у спосіб, який ви
ключає будь-яке втручання у заходи позбавлення свободи, передба
чені законами про адміністративну процедуру, BGBI [Федеральний
офіційний бюлетень] No 172/1950, за умови перевірки законності
таких заходів Адміністративним судом або Конституційним судом у
порядку, передбаченому Федеральною конституцією Австрії».
Це формулювання є точним лише щодо зазначення законів, яких во
но стосується, та предмета, якого стосуються ці закони (певні випадки
позбавлення свободи, які підлягають подальшій перевірці в порядку
судового нагляду лише Адміністративним або Конституційним судом,
але додат кової конкретизації [законів] немає. Формулювання явно не
містить «стислого викладу» суті цього закону, що дало б змогу
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
199
І
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
зрозуміти зміст цього закону та сферу його застосування або вирішити,
що цей текст являє собою загальне застереження, робити яке Конвен
ція забороняє .
Отже, на мою думку, це застереження не можна вважати чинним , і
тому його не можна брати до уваги.
За цих обставин питання дотримання статті 5 Конвенції необхідно
розглядати без урахування цього «застереження».
Однак перед проведенням такого розгляду в цій справі також необ
хідно докладніше розглянути набагато ширшу проблему стосовно
застережень, а саме - коли і передусім за яких обставин можна роз
глядати їхню чинність, - а це породжує низку питань . Перший аспект
(вибір часу) зрозумілий лише частково. Практика застосування цього
аспекту виявила його ще більшу невизначеність. Основний текст, тобто
стаття 64, не допускає будь - якого сумніву: саме, як уже зазначалося,
«при підписанні цієї Конвенції або при здачі ратифікац і йної грамоти»
має робитися застереження, а не пізніше . Але також необ хідно, щоб
таке застереження стосувалося закону, який, як уже говорилося, на той
час був чинний у даній країні і не відповідав положенню Конвенції, якого
стосується застереження.
Отже, згідно з Конвенцією, певні розбіжності можуть бути збережені,
але післ я цього вже не можна відступати від своїх зобов'язань за цим
документом. Коли до відповідного закону вноситься поправка , то роз
біжність, якої стосується застереження, безперечно, може залишитися
в новому тексті, якщо сувора оцінка не проводиться. Але, звичайно, за
стереження не може бути розширене.
Тепер ми підходимо до важливого питання : як і коли установи, відпо
відальні за забезпечення дотримання Конвенції, можуть переконатися у
відповідності зроблених державами застережень до зазначених у
Конвенції умов? Саме тут і виникає проблема і виявляється, що іс нує
прог алина.
У принципі установи, які - перевіряють відповідність із Конвенцією
(Суд та Комісія), розглядають це питання лише у випадку, коли держава
або фізична особа подає заяву, в якій стверджується наявність розбіж
ності з Конвенцією. У такому разі може поставати питання чинності
застереження держави, якщо заява стосується дотримання держа
вою-відповідачем положення, яке є предметом даного застереження .
Така ситуація виникла, зокрема, у справі «Белілос проти Швейцарії»
(Beli/os v. Switzerland) від 29 квітня 1988 року, серія А, No 132).
Але що відбувається, коли стосовно такого положення заява не по
дається?
Виявляється, що при ратифікації Конвенції держава не проводить
жодних реr'улярних, систематичних заходів з перевірки правильності
200
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австріі
або принаймні судової перевірки чинності застережень (чи тлумачних
пояснень, які здебільшого виявляються тими самими застереженнями).
Якщо я прав ильно поінформований, посадові особи Ради Європи
і ноді п роводили більш-менш неформальний обмін думками з компе
тентними урядовцями держав, і коли застереження (або тлумачне
пояснення) подається разом з ратифікаційною грамотою стосовно Кон
венцїі, Секретаріат Ради Європи повідомляє про це пояснення інші
держави-члени (див., наприклад, запис повідомлення JJ 2175 С, tr/5-21
від 26 січня 1989 року) . Іноді трапляється, що держава подає зауважен
ня або заперечення, але це не зачіпає чинності застереження чи
пояснення (якщо, припустимо, такі заперечення не є особливо числен
ними).
Звичайно, така практика - якщо я правильно розумію її
-
поширена
при підписанні простих багатосторонніх угод. Вона більш-менш відпо
відає положенням (статей 19 та 20) Віденської конвенції 1969 року про
право договорів, але Конвенція «зберігає» за собою свою позицію сто
совно ситуац і ї, в якій даний договір забороняє застереження, а також
стосовно ситуацїі, в якій дозволено робити лише певні застереження.
Це і є саме та сама позиція, з якою ми зіткнулися . Що стосується Євро
пейської ко нв енції з прав людини та з огляду на її характер і мету, не
можна вважати, що заперечення держави стосовно застереження зава
жає державі, яка зробила це застереження, стати стороною Конвенції
по відношенню до держави, яка виступила із запереченням . Такий під
хід, що вже є с пі рним як такий', не може застосовуватися до Євро
пейської конвенції з прав людини, яка являє собою, за словами
Джорджа Селле (Georges Scel/e), правовий договір (на відміну від
міжнародного договору-угоди) і яка до того ж - і це має вирішальне
значення - забезпечена механізмом судового контролю .
Отже, щоб вирішити питання стосовно застережень у цій справі, не
обхідно взяти до уваги два важливі окремі аспекти: по-перше, як уже
зазначалося, той факт, що стаття 64 Конвенцїі вказує, які застереження
дозволено робити, і, по-друге, той факт, що на підставі Конвенції ство
рено ор ганізов ану систему контролю, і тому вирішувати питання відпо
відності застереження умовам Конвенцїі покликані, як це мало місце в
справі Белілоса, органи, засновані як елементи цієї системи.
Отже, саме цей інструмент контролю, і лише він, тобто, по суті, Суд,
може ухвалювати рішення стосовно чинності застереження. І, до речі,
Суд уже робив це, хоча і в незадовільних умовах, оскільки на додаток
до правового питання постає питання практичного характеру.
З цього приводу можна послатися на рішення у справі Белілоса, в
якому Суд, розглядаючи заяву стосовно Швейцарїі, мав розглянути
1 Див. у зв'язку з цим: Pau l Reuter. lntroduction au droit des traites.
-
Paris, PUF,
1972-85, nos. 132-133, рр.74-75.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
201
І
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
«тлумачне пояснення», подане при ратифікації Конвенції в 1974 році, і у
своєму рішенні, винесеному в 1988 році, висловив думку, що дане по
яснення не може бути прийняте . Отже, Суд ухвалив рішення стосовно
суті справи, не беручи до уваги застереження. Але це означало, що
протягом чотирнадцяти років Швейцарія вважала, що її пояснення
чинне. Після винесення рішення Судом вона зробила ще одне «тлумач
не пояснення» , тобто пояснення, яке було подано через досить значний
час після ратифікації (що породжує ще одну проблему, яку розглянемо
нижче) .
Отже, треба запитати себе, скільки застережень, уже зроблених різ
ними державами, насправді задовольняють вимоги , викладені в статті
64. Достатньо проч и тати текст таких застережень , щоб зрозуміти, що є
певні підстави для занепокоєння.
За статечним фасадом ратифікації Конвенції усіма державами Ради
Європи застереження іноді виявляються прикрими недоробками.
То що ж тоді треба зробити? Насамперед необхідно розрізняти
застереження, які вже були подані, і застереження, які у майбутньому
можуть бути подані новими державами-членами .
Звісно, треба бути_ реалістами. Зараз неможливо піддати сум ніву все
те, що було напрацьовано протягом кількох десятків років. Це було б
тяжке завдання, виконання якого підірвало б правову певність , створену
за такий багаторічний період автоматичного визнання. Таке питання
має розглядатися лише у зв'язку з поданням конкретної заяви про до
тримання положення, якого стосується застереження. У таких випадках
Комісії слід систематично передавати до Суду таке питання для
перевірки.
З іншого боку, в разі будь-якої нової ратифікації Конвенції, при як і й
робиться застере ження або тлумачне пояснення, яке має ту саму силу,
що й застереження, доцільно, щоб Рада Європи, перед тим як заре
єструват и ратифікацію, подала на розгляд Суду питання відповідності
даних застережень статті 64. Це - питання дотримання Конвенції, і його
покликаний вирішувати Суд.
Залишається останнє питання, яке вже наводилося вище:
Якщо через кілька років після того, як було зроблено застереження
(при ратифікації Конвенції), це застереження визнається таким, що
суперечить положенням статті 64 і, отже, не має юридичної сили, чи
можна його замінити іншим застереженням, яке більше відповідає статті
64? У принципі така можливість має бути виключена, оскільки застере
ження може робитися лише в момент ратифікації. Але, з іншого боку,
це було б несправедливо, оскільки даний уряд повідомили про нечин
ність його застереження лише через кілька років після ратифікації.
Тобто необхідно, щоб даний уряд мав можливість виправити ситуацію і
202
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Рішення колишнього Суду
Чорхерр проти Австрії
подати в межах розумного строку чинне застереження, основу якого
становить попереднє застереження. Саме це мало місце стосовно тлу
мачно го пояснення, яке рішенням у справі Белілоса було визнане не
чинним, але й даний уряд також повинен повідомити Суд про нове
формулювання - а цього , як бачимо, зроблено не було,
-
щоб Суд міг
ухвалити рішення стосовно чинності такого пояснення, оскільки в іншо
му разі може виникнути така сама проблема.
Розглянувши це питання із загального погляду, подивімось, що від
буватиметься в цій справі (Чорхерра), якщо застереження Уряду Австрії
стосовно статті 5 Конвенції не є чинним? Тоді стаття 5 має застосовува
тися у справі, яку розглядає Суд, повною мірою. На мій погляд,
все-таки можливо зробити висновок про відсутність порушення цього
положення , з огляду на той факт, що дани х осі6 було заарештовано,
оскільки, як зазначає стаття 5, були розумні підстави вважати за необ
хідне запобігти порушенню ними · громадського порядку.
Отже, цю справу необхідно вивчити в іншому контексті - у кон тексті
статті 1О, яка стосується свободи вираження поглядів. З цього приводу
я вважаю, що було допущено порушення, оскільки використані поліцією
засоби були непропорційними до законної мети . При цьому необхідно
виходити з важливості, яку має свобода вираження поглядів у демокра
тичному суспільстві.
СПІЛЬНА ОКРЕМА ДУМКА СУДДІВ ФОЙГЕЛSІ ТА ЛОЇЗУ
Єдине, у чому ми не погоджуємося з позицією більшості, це непро
порційність, на нашу думку , втручання в гарантоване статтею 1О право
заяв ника на свободу вираження поглядів до поставленої законної мети.
Отже, таке втручання не було необхідним у демократичному суспільстві.
На наш погляд, перешкоду глядачам у спостеріганні за урочистостя
ми, що було однією з дій заявника і що збентежило натовп, можна бу
ло, зважаю чи на обставини справи, усунути за допомогою кількох інших
заходів, не вдаючись до такого надзвичайного заходу, як арешт і затри
мання. Також не було необхідності тримати його під вартою після за
кінчення урочистостей ще півтори години, тобто після того, як підстава
для його арешту вже зникла.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
203
•
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКІ
МАТЕРІАЛИ
Зоряна Бортновська, головний спеціаліст
Національного бюро у справах дотримання Конвенції
про захист прав та основних свобод людини
(Міністерство юстиції України)
СПРАВИ З ПИТАНЬ ОПОДАТКУВАННЯ:
МЕЖІ ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД
Вступ
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та
основних свобод 1950 року, «Кожен при вирішенні питання щодо його
цивільних прав та обов'язків або при встановленні обгрунтованості
будь-якого кримінального обвинувачення, висунуто го проти нього, має
право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом». Право на
справедливий судовий розгляд - одне з найважливіших прав, гаранто
ва1:1их Конвенцією . Воно включає право на доступ до суду, рівність сто
рін у процесі, публічність судового розгляду та оголошення рішення чи
вироку суду, обов'язковість виконання судового рішення, яке вступило в
законну силу, та інше. Для кримінального процесу окремо передбачені
також свобода від самовикриття та самообмови, презумпція невинува
тості, право бути негайно повідомленим про характер і причину обви
нувачення, право на правову допомогу захисника і достатній час для
підготовки захисту тощо.
Однак такий значний пакет прав за Конвенцією гарантується особам
лише при визначенні судом їхніх цивільних прав та обов'язків або при
висуненні кримінального обвинувачення щодо них. Отже, застосування
статті 6 Конвенції до одного чи іншого типу провадження залежить від
того, чи належить предмет провадження, в сенсі статті 6, до «цивільних
прав та обов'язків» або до «кримінального обвинувачення».
При цьому визначення концепцій «цивільних прав та обов'язків» і
«кримінального обвинувачення» в прецедентній практиці Європейського
суду з прав людини викликало значні труднощі, і досі немає чітких кри
теріїв, за якими можна визначити, чи підпадає те чи інше провадження
під сферу дії статті 6 Конвенції, особливо якщо відповідно до внутріш
нього права держави-відповідача предмет провадження не належить ні
до цивільного, ні до кримінального права . Дуже неоднорідною є
практика Суду щодо застосування статті 6 до провадження у справах
про адміністративні правопорушення та у справах за позовами фізичних
чи юридичних осіб до органів державної влади або за скаргами на дії
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
207
•
останніх. Це стосується і застосування статті 6 до судового розгляду
спорів між фізичними та юридичними особами, з одного боку, і по
датковими органами - з іншого.
Особам, які мають намір оскаржувати дії податкових органів до на
ціонального суду, а потім до Європейського суду з прав людини, необ
хідно знати практику Європейського суду з цього питання, оскільки,
по-перше, Європейський суд не завжди розглядає провадження у спра
вах щодо оподаткування як таке, що підпадає під r'арантії статті 6 Кон
венції, а по-друге, Суд визнав за державами право впроваджувати по
датки та збори відповідно до частини другої статті 1 Протоколу No 1 до
Конвенції. Справляння податків і зборів лише тоді порушуватиме право
особи на мирне володіння своїм майном, якщо лягатиме значним тяга
рем на плечі платника податків або підриватиме його фінансове стано
вище 1.
1 . Цивільні права та обов'язки в статті б Конвенції -
права та обов'язки приватного права
Як зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, пункт 1 статті 6 сам
по собі не r'арантує будь-якого конкретного змісту «цивільних прав та
обов'язків,, у матеріальному праві держав-учасниць. Він стосується ли
ше спорів про «цивільн і права та обов'язки», які можна обr'рунтовано
характеризувати як такі, що існують в національному прав і 2 .
Концепція «цивільних прав та обов'язків» не може тлумачитися виключ
но на основі внутрішнього права держави. Суд неодноразово зазначав,
що ця концепція є автономною в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції3 .
У своїй ранній прецедентній практиці Європейський суд визначив, що
терміносполучення «цивільні права та обов'язки» виражає, через ви
користання слова «цивільні», різницю між приватним і публічним правом
таким чином, що цивільні права та обов ' язки належать до сфери приват
ного права4 . На основі такої різниці права та обов'язки у сфері публічного
права (наприклад, стосовно громадянства чи виборчих прав)5 не є
«цивільними правами та обов'язками», тому дія пункту 1 статті 6 Конвенції
на спори щодо них не поширюється. Однак необхідно зазначити, що за
1 Ухвала щодо прийнятності у справі «S.T. проти Швеції» від 11 грудня 1986 р.
(заява No 11189/84), D.R. 50, с. 121 .
2 Рішення у справі «Z. та інші проти Великої Британії» [GC], No 29392/95, п. 87,
ECHR 2001.
3 Див , , серед інших джерел, рішення у справі «Кеніr' проти Німеччини» від 28
червня 1978 р., серія А, No 27, п. 88-89, та рішення у справі «Бараона проти
Португалії» від 8 липня 1987 р., сер ія А, No 122, п. 42.
4 Рішення у справі «Рінr'айзен проти Австрії», серія А, No 13, п . 94, та рішення у
справі «Кеніr' проти Німеччини», серія А, No 27, п . 95.
5 Рішення у справі «П'єр-Блох проти Франції» від 21 жо втня 1997 р. , Звіти
рішень Суду і Комісії 1997-VI.
208
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
останні роки Європейський суд шляхом тлумачення значно розширив
сферу застосування пункту 1 статті 6 в її «цивільній» частині .
Розвиваючи концепцію « цивільних прав та обов'язків» , Страсбурзь
кий суд, не в и значаючи , щоправда, чітких критеріїв належності тих чи
інших прав або обов'язків до категорії цив ільних , напрацював значну
прецедентну базу, в якій доволі широке коло прав було віднесене до
цивільних . Це насамперед права та обов'язки приватних осіб у віднос и
нах між собою. Таким чином, справи щодо відносин у сфері контрактно
го права, комерційного, страхового, спадкового, сімейного права 1, де
ліктного права 2 , права власності були визнані такими, що підпадають
під дію пункту 1 статті 6 Конвенції.
Складнішою є с итуа ція у справах, які стосуються відносин між осо
бою і держа вою як носієм публічної влади. Тут значення має не кваліфі
кація права в національному законодавстві, а його характер, і зокрема
його майновий характер та переважання ознак приватного права над
ознаками публічного. Так, рішення про надання дозволу на купівлю чи
збереження права власності на землю3 , на будівництво будинку4, екс
пропріацію чи конф іскацію 5 земельних ділянок розглядалися як такі, що
мають вплив на цивільні права та обов'язки і, отже, потрапляють під
сферу дії пункту 1 статті 6 Конвенції .
Право займатися підприємницькою діяльністю також є цивільним
правом у сенсі Конвенції . Таким чином, позбавлення ліцензії на торгів
лю алкогольними напоями 6 , відмова у дозволі на заснування приватної
школи 7 були визнані відносинами, що регулюються пунктом 1 статті 6
Конвенції .
Ще одна група правовідносин, що розглядалися в рамках конце пції
« цивільни х прав та обов ' язків», стосується компенсування матеріальної
шкоди, завданої неправомірними діями держави 8 ; компенсації за неза
конне затримання, арешт9 чи неправосудний вирок . Крім того, якщо
1 Рішення у справі «Расмуссен проти Данії» від 28 листопада 1984 р., серія А,
No87,п.32.
2 Рішення у справі «Т.Р. і К.М. проти Великої Британії » [GC] від 10 травн я
2001 р., п. 93-95 .
3 Рішення у справі «Хакассон і Стурессон проти Швеції», серія А, No 171.
4 Рішення у справі «Скербі проти Шв е ції» , серія А, No 180-В (1990) .
5 Рішення у справі «Раймондо проти Італії», сер ія А, No 281-А, п . 43.
6 Рішення у справі «"Тре Тракторер Акцієболаг"' проти Швеції», серія А, No 159
(1989).
7 Звіт Комісії у справі «Фонд "Джордебо" проти Швеції», No 11533/85, 61 Dr 92
(1987).
,
8 Рішення у справі «Х проти Франції», серія А, No 234-С (1992) (позов про
відшкодування шкоди за зараження СНІДом внаслідок переливання крові).
9 Рішення у справі «Вернер проти Австрії» від 24 листопада 1997 р ., Звіти
рішень Суду і Комісії 1997-VII , п. 38-39 .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
209
І
особу визнано цивільним позивачем при розгляді кримінальної справи,
спір, який розглядається за позовом такої особи в рамках кримінально
го провадження, є спором щодо «цивільних прав та обов ' язків» у сенсі
пункту 1 статті 6 Конвенції 1 .
До категорій справ публічного права, які не потрапляють у сферу дії
пункту 1 статті 6 Конвенції, належать справи про вислання іноземців 2 ,
надання притулку3, право на освіту за державний кошт, обов'язок про
ходження військової служби, право на державне медичне обслугову
вання, право бути прийнятим на державну службу чи обраним депута
том та ін.
Окремою проблемою тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції є її за
стосування до позовів державних службовців. Спочатку Європейський
суд зайняв позицію, згідно з якою спори щодо найму, проходження по
службі та звільнення державних службовців, як правило, не підпадають
під дію цієї статті 4 . Однак Суд застосовував пункт 1 статті 6 у справах,
де йшлося про «економічне право в чистому вигляді», як-от оплата пра-
ці 5 чи виплата пенсії6 , або принаймні право економічне за суттю 7 .
Проте в останніх своїх рішеннях з цієї проблеми Суд змінив підхід і
тепер замість критерію характеру права, що є предметом спору, засто
совується функціональний критерій, запроваджений рішенням Великої
палати Євро,lейського суду у справі «Пеллег'рін проти Франції» 8 . Він
г'рунтується на природі посадових обов'язків та повноважень особи.
Суд постановив рішення про застосування такого критерію, маючи на
меті обмежити кількість випадків, коли державним службовцям може - бу
ти відмовлено в практичному та ефективному захисті, наданому їм, як і
будь-якій іншій особі, Конвенцією, і статтею 6 зокрема . Однак він також
1 Рішення у справі «Кальвеллі та Чігліо проти Італії» [GC] від 17 січня 2002 р.,
No 32967/96, п. 62.
2 Рішення у справі «Маауя проти Франції» [GC], No 39652/98, п. 34, ECHR
2000-Х.
3 Рішення Комісії у справі «Р . проти Великої Британії», No 13162/87, 54 DR 211
(1987) .
4 Див., серед інших джерел, рішення у справі «Найгель проти Франції» від
17 березня 1997 р., Звіти рішень Суду і Комісії 1997-11, п. 43.
5 Рішення у справі «Де Санта проти Італії» від 2 вересня 1997 р., Звіти рішень
Суду і Комісіі 1997-V, п. 18.
6 Рішення у справі «Франческо Ломбардо проти Італії» від 26 листопада
1992р., серія А, No 249-В, п. 17.
7 Рішення у справі «Нікодемо проти Італії» від 2 вересня 1997 р., Звіти рішень
Суду і Ком ісії 1997-V, п. 18.
8 Рішення від 8 грудня 1999 р . , п. 64-67; щодо аналізу прецедентної практики
Європейського суду, що існувала з цього питання до прийняття рішення у справ і
«Пеллегрін проти Франції», див.: Махоуні Пол. Наскільки «цивільною» є державна
служба?// Практика Європейського суду з прав людини. Рішення . Коментарі. -
1999. -
No3.
-
С. 169-184.
210
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
визнав, що в секторі державної служби кожної держави певні посади
містять обов'язки, спрямовані на захист загальносуспільних інтересів,
чи участь у реалізації повноважень, регульованих публічним правом, і
що держава правомірно вимагає від цих службовців лояльності та
відповідальності. А отже, спори за позовами державних службовців, які
несуть на собі частину суверенної влади держави та обов'язки яких є
типовими для специфічної діяльності державної служби в тій частині, що
відображає її властивість бути носієм публічної влади, відповідальної за
забезпечення загальнодержавних інтересів, не потрапляють у сферу дії
пункту 1 статті 6 Конвенції .
Внаслідок ухвалення цього рішення змінився підхід до розгляду спо
рів державних службовців з державою. Тепер застосування пункту 1
статті 6 Конвенції до таких спорів залежить не від характеру права, що є
предметом спору, а фактично від посади, яку обіймає заявник. Так,
заява фінських суддів про те, що їм було відмовлено у судовому роз
гляді спору, який стосувався розміру їхніх посадових окладів, була ви
знана неприйнятною саме через те, що трудові спори працівників
публічного сектора, які беруть безпосередню участь у реалізації повно
важень, наданих публічним правом, та виконанні обов'язків, покликаних
забезпечувати загальні інтереси держави, не підпадають під сферу за
стосування статті 6 Конвенції 1 . З іншого боку, велику кільк ість заяв
рядових державних службовців було визнано прийнятними до розгляду
за пунктом 1 статті 6, незважаючи на те, що вони стосувалися прийнят
тя на державну службу, кар'єрного просування або звільнення 2 .
2. Прецедентна практика щодо застосування
до податкових спорів r'арантій статті б у «цивільній» частині
У прецедентній практиці Європейського суду склалося загальне
правило незастосування пункту 1 статті 6 Конвенції до спорів щодо
обов'язку сплачувати податки. Позиція Суду полягає в тому, що, хоча
. предметом
податкового провадження є майнові інтереси, «майновий»
характер спору не є достатнім для застосування пункту 1 статті 6 Кон
венції в її цивільній частині. Зокрема, згідно з традиційною прецедент
ною практикою органів Конвенції, можуть існувати майнові обов'язки
перед державою чи. її органами, які в цілях пункту 1 статті 6 необхідно
розглядати як такі, що належать виключно до сфери публічного права і,
відповідно, не можуть підпадати під поняття «цивільних прав та
обов'язків». Така ситуація буде у випадку, коли обов'язок майнового ха
рактеру випливає з податкового законодавства чи будь - яким іншим
1 Рішення про неприйнятність у справі «Каянен і Туомала проти Фінляндії» від
19 жовтня 2000 р., п. 1.
2 Рішення у справі «Девлін проти Великої Британії» від ЗО жовтня 2001· р.,
п . 26; рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» [GC] від 27 червня 2000 р. ;
рішення у справі «Ламбурдьєр проти Франції» від 2 серпня 2000 р. та ін.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
211
І
чином і є частиною звичайних цивільних обов'язків у демократичному
суспільстві 1 . Таке тлумачення концепції цивільних прав та обов ' язків ви
кладене в рішенні Великої палати Європейського суду у справі «Ферра
дзіні проти Італії» від 12 липня 2001 року . Це рішення стало підсумко м
значної кількості ухвал про неприйнятність скарг, на порушення пр ав
заявників на справедливий судовий розгляд спорів щодо розміру по
датків, які підлягають сплаті 2 .
При цьому Суд не заперечував, що тлумачення положень Конвенції
на користь визнання цивільного статусу за дедалі ширшим колом від
носин між особою і державою спричинене дедалі більшим втручанням
держави у відносини приватно-правові, а тому все більше процедур, які
національне право держав - учасниць відносить до сфери публічного
права, Суд з розвитком своєї прецедентної практики поступово підво
дить під дію пункту 1 статті 6 Конвенції в її «цивільній» частині, якщо во
ни мають вирішальний вплив на приватні права та обов'язки. І все ж
таки було визнано, що спори щодо нарахування чи перерахунку і сплати
податків не підпадають під класифікацію спорів «щодо цивільних прав та
обов'язків» .
З іншого боку, ставлення до цієї проблеми в Суді є неоднозначним,
про що свідчить і те, що питання застосування статті 6 до податкових
спорів було винесене на розгляд Великої палати, а також те, що
рішення про незастосування пункту 1 статті 6 у справі «Феррадзіні про
ти Італії» судді постановили одинадцятьма голосами проти шести, вва
жаючи, що стаття 6 Конвенції має все-таки застосовуватися.
Ще раніше Суд у справі, яка стосувалася позову про відшкодування
шкоди, завданої підприємству ненаданням податкових пільг у ситуації,
коли такі пільги були надані за тих самих обставин конкурентам, визнав,
що r'арантії пункту 1 статті 6 Конвенції застосовуються 3 . Суд взяв до
уваги те, що, оскільки пункт 1 статті 6 застосовується до спорів про
цивільні права та обов'язки, вона не застосовується до провадження
щодо оподаткування і що аналогічний підхід має використовуватися до
провадження у пов'язаних справах, як-от надання податкових пільг.
Однак, як встановив Європейський суд, у цій справі провадження, іні
ційоване заявником у національному суді, стосувалося не його права на
подат кові пільги, а відшкодування шкоди, завдано ї помилкою
1 Рішення у справі «Феррадзіні проти Італії» [GC] від 12 липня 2001 р., п. 25 .
2 Див., серед багатьох інших джерел, ухвалу щодо прийнятності у справі
«Чарала мбос проти Франції» (заява No 49210/99) та «Бассан проти Франції»
(заява No 49289/99) від 8 лютого 2000 р.; рішення Комісії у справі «Компанія S. і Т.
проти Шв е ції» від 11 грудня 1986 р. (заява No 1189/84), D .R . 50, с. 121, 140;
рішення Комісії у справі «"Кустанус Ой Вапаа Аяттелія АБ" та інші проти Фінляндії»
(заява No 20471/92) від 15 квітня 1996 р., D.R . 85-А, с. 29, 44.
3 Рішення у справі «Видання "Перископ" проти Франції» від 26 травня 1992 р.,
серія А, No 234, с. 53-68 .
212
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
податкового органу, що полягала в дискримінаційному застосуванні
правових норм щодо надання таких пільг . Оскільки право, на яке поси
лалася компанія-заявник у позові про відшкодування шкоди, мало май
новий характер, то це право було цивільним , незалежно від джерела
виникнення спору і того факту, що позов розглядали адміністративні
суди 1 . Таким чином, незва ж аючи на те, що спір стосувався правовідно
син , які реr'улює податкове законодавство, Суд визнав застосовність
статті 6 Конвенції.
Не завжди однаковим є підхід Європейського суду до застосування
статті 6 у справах про повернення податків, переплачених з огляду на
законодавство, що згодом було скасоване у порядку зворотної дії або
визнане неконституційним. У справі «Будівельні товариства проти Спо
лученого Королівства» 2 йшлося про порушення процесуальни х прав за
явників у провадженні про відшкодування податку, сплаченого відповід
но до інструкції, яку згодом було визнано незаконною і скасовано,
Європейський суд визнав, що позов про відш кодування переплачених
сум був приватно-правовим, а провадженням встановлювалося приват
не право на певні суми грошей, а отже, те, що провадження r'рунтува
лося на податковому законодавстві, не перешкоджає застосуванню
статті 6 Конвенції3 .
Однак Європейський суд часом дотримувався протилежної п озиції . У
справі «"Відакар С.А." та "Оперr'руп СЛ." проти Іспанії» 4 компанії-заяв
ники скаржились на порушення статті 6 Конвенції лри ро з гляді їхнього
позову про повернення податку, сплаченого згідно із законодавство м ,
конституційність якого вони ставили під сумнів і вимагали передати пи
тання про його відповідність конституції до Конституційного суду . У
перед а нні питання про конституційність їм було відмовлено, а позов
відхилено. Однак компанії, які зверталися в інші суди і домоглися роз
гляду конституційності відповідного законодавства, змогли отримати
відшкодування, оскільки Конституційний суд визнав його неконституцій
ним. Компанії-заявники посилалися на порушення їхніх прав за статтею
6 та на дискримінацію, всупереч статті 14 Конвенції . Європейський суд
визнав заяви неприйнятними, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції не
застосовується до спорів, які стосуються публічного права, і зокрема до
провадження у справах щодо податків.
Як бачимо, підхгд Європейського суду до питання застосування стат
ті 6 Конвенції в «цивільній» частині не є однозначним . Це стало пр ичи
ною виникнення дискусії як серед суддів цього суду, так і серед
1 Там само, с. 66, п. 40.
2 Рішення від 23 жовтня 1997 р., Звіти рішень Суду і Комісії 1997-VII.
3 Там само, п. 97-99 .
4 Ухвала щодо прийнятності від 20 квітня 1999 р. (заяви No 41601 /98 та
No 41775/98).
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
213
І
науковців і практиків щодо доцільності перегляду тлумачення поняття
«цивільні права та обов'язки» в напрямі розробки логічніших критеріїв
поділу прав на «цивільні» і «нецивільні» 1 . На жаль, такі критерії Суд і досі
не виробив. Це не означає, що в так званих «чистих» податкових
провадженнях, тобто де мова йде лише про оскарження суми нарахова
ного податку чи зобов ' язання його сплатити, національні суди не повин
ні розглядати справу протягом розумного строку, без упередження чи
порушуючи принцип рівності сторін; це означає лише, що, якщо ці
принципи все ж таки будуть порушені, особа не зможе звернути ся до
Європейського суду зі скаргою на порушення пункту 1 статті 6 Кон
венції.
Міжнародно-правові документи із захисту прав людини, зокрема
Європейська конвенція з прав людини, Міжнародний пакт про грома
дянські і політичні права та Американська конвенція з прав людини, хро
нологічно з'явилися з невеликою різницею в часі . І тимчасом як набір
прав, гарантований ними, майже не відрізняється один від одного, га
рантія права на справедливий суд була сформульована з дуже незнач
ною різницею, яка згодом призвела до значних відмінностей у тлума
ченні стосовно того, на які правовідносини поширюється це право. Тоді
як англійський текст Європейської конвенції говорить про те, що при
встановленні судом цивільних прав та обов'язків особа має право на
гарантії справедливого правосуддя, відповідний текст статті 14 Міжна
родного пакту не містить слова «цивільні», а стаття 8 Американської
конвенції однозначно поширює гарантії справедливого суду на по
даткові спори («права та обов'язки цивільного, трудового, фіскального
та іншого характеру»). Очевидно, що маючи приклад ширшого застосу
вання права на справедливий суд в Американській конвенції та Міжна
родному пакті, прецедентна практика Європейського суду розвивати
меться в напрямку поширення статті 6 на дедалі більше коло публіч
но-правових відносин, зокрема й на правовідносини у сфері податків,
однак поки що Європейський суд утримується займати радикальнішу
позицію в цьому питанні .
З астосування І'арантій пун кту 1 статті 6 Конвенції
в її «кримінальній» частині до провадження у справах
стосовно податків та фінансових санкцій
за порушення податкового законодавства
На відміну від тієї частини статті 6 Конвенції, що обмежується кон
цепцією цивільних прав та обов'язків і, як правило, не застосовується
до спорів між платником податку та податковим органом щодо розра
хунку чи перерахунку податкового зобов'язання, «кримінальна» частина
пункту 1 статті 6 Конвенції поширюється на провадження щодо
1 Див. окрему думку судді Лоренцена, до якого приєдналися судді Розакіс,
Бонелло, Стражницька, Бірсан і Фішбах , у справі «Феррадзіні проти Італії», п. 5.
214
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
податкових спорів, які стосуються правомірності застосування штраф
них санкц і й у зв'язку з порушенням платником податків правил опо
даткування . Такий підхід сформувався в процесі тлумачення Європейсь
ким судом з п рав людини поняття «крим інальне обвинувачення», яке
міститься в пункті 1 статті 6 .
У прецедентній практиці Європейського суду поняття «кримінального
обвинувачення» є автономним і не залежить від внутрішнього права
держави-відповідача. Таким чином, значну кількість справ про адміні
стративні правопорушення Європейський суд розглянув з погляду до
тримання процесуальни х гарантій , що м і стяться в статті 6 Конвенції .
Такі аргументи, як те, що під час провадження у справі про адміністра
тивне правопорушення не вирішується питання кримінальної відпові
дальності особи відповідно до національного права держави-відповіда
ча, що адм іні стративні правопорушення належать до адміністративного,
а не крим ін ал ьного права 1, що адміністративне правопорушення, на від
міну від злочину, не карається позбавленням волі 2 , що адміністративні
правопорушення відрізняються від злочинів не лише процедурою
розгляду та покарання, а й юридичними ознаками та наслідками 3 , що
метою адм іністр ативної відповідальності є не покарати особу, а змусити
її дотримува ти ся законодавства, прийнятого для забезпечення належ
ного функціонування державного управління4, не були прийняті Євро
пейським судом. Суд застосував свої критерії для визначення, чи
підпадає та чи інша справа про адміністративне правопорушення під
сферу дії статті 6 Конвенції. Як наслідок, навіть штрафи, застосовані до
юридичних осіб, якщо вони відповідають критеріям Суду, розглядаються
як «крим ін альне обвинувачення» в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції 5 .
Для того щоб визначити, чи правопорушення може бути кваліфікова
не як «кримінальне» в значенні Конвенції, насамперед необхідно вста
новити, чи за своїм визначенням правопорушення підпадає під сферу
дії кримінального права держави-відповідача; потім з'ясувати природу
самого правопорушення; і насамкінець проаналізувати характер і суво
рість покарання, якому підлягає правопорушник, у світлі цілей статті 6,
значення термінів цієї статті та законодавства держав - учасниць Кон-
1 Рішення у справі «Лауко проти Словаччини» від 2 вересня 1998 р., Звіти
рішень Суду та Комісії 1998-VI, с. 2503, п. 51.
2 Рішення у справі «Бенденун проти Франції» від 24 лютого 1994 р., серія А,
No284,с.26,п.55.
3 Рішення у справ і «Озтюрк проти Німеччини» від 27 травня 1983 р., серія А,
No73,С.17,П.46.
4 Рішення у справі «"Гарріфалу АЕБЕ" проти Греції» від 24 вересня 1997 р.,
Звіти р і шень Суду та Комісії 1997-V, п. 29.
5 Там само.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
215
а
венції 1 . Перший із критеріїв має відносне значення і служить лише як
вихідна точк а 2 , тому навіть якщо правопорушення не кваліфікується як
кримінальне відповідно до законодавства держави - учасниці Конвен
цїі, це не є вирішальним фактором для застосування чи незастосування
статті 6 Конвенції.
Що стосується другого і третього критерїів, Суд неодноразово за
значав, що вони є альтернативними, а не кумулятивними: для того щоб
стаття 6 застосовувалася в частині щодо «кримінального обвинува
чення», достатньо, щоб відповідне правопорушення за своєю природою
було кримінальним з погляду Конвенції або щоб правопорушник за його
вчинення підлягав санкції, яка за своєю природою та суворістю нале
жить загалом до сфери кримінального права 3 . Це, однак, не виключає
можливості застосування кумулятивного підходу в справах, де окремий
аналіз кожного критерію не дає можливості дійти однозначного виснов
ку щодо наявності «кримінального обвинувачення» 4 .
Правопорушення за своєю природою є кримінальним, відповідно до
прецедентної практики Суду, якщо, по-перше, порушена правова норма
має загальний характер, а тому стосується всіх громадян, а не кон
кретної групи осіб зі спеціальним статусом, по-друге, вона вимагає
поведінки певного виду або забороняє певну поведінку і, по-третє, її
порушення має наслідком покарання для запобігання повторному пра
вопорушенню, тобто має карний характер , що є ознакою санкцій у кри
мінальному праві 5 . При цьому Суд наголосив, що Конвенція не створює
перешкод для «декриміналізації» злочинів, що відбувається в державах
- , - учасницях Конвенції. Однак, якби держави мали можливість на свій
розсуд уникати дії основних положень статей 6 і 7 Конвенції, класифі
куючи правопорушення як адміністративні, а не кримінальні, це могло б
призвести до ситуації, яка суперечила б цілям Конвенцїі6 .
Покарання, що може бути застосоване або було фактично застосо
ване до правопорушника, має значення для визначення природи
санкції . Якщо за вчинення правопорушення може бути застосоване
1 Рішення у справі «"Гаріфалу АЕБЕ" проти Греції» від 24 вересня 1997 р., Звіти
рішень Суду та Комісії 1997-V, с. 1830, п. 32; рішення у справі «Ка дубек проти
Словаччини» від 2 вересня 1998 р., Звіти рішень Суду та Комісії 1998-VI, с. 2529,
п. 50.
2 Рішення у справі «Вебер проти Швейцарії» від 22 травня 1990 р., серія А,
.No177,с.17,п.31.
3 Див., серед інших джерел, рішення у справі «Лут ц проти Німеччини» від 25
серпня 1987 р., серія А, No 123, с. 23, п. 55.
4 Див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «"Гаріфалу АЕБЕ" проти
Греції». від 24 вересня 1997 р. , Звіти рішень Суду та Комісії 1997-V, с. 1830, п. 33;
та рішення у справі « Бенденун проти Франції» від 24 лютого 1994 р., серія А,
No284,с.20,п.47.
216
5 Зазначене вище рішення у справі « Лауко проти Словаччини», с. 2505, п. 58.
6 Зазначене вище рішення у справі « Озтюрк проти Німеччини», с. 18, п. 49.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
позбавлення волі чи арешт 1 , якщо у випадку несплати штраф може бути
замінений позбавленням волі 2 чи якщо розмір штрафу є значним і пере
вищує розмір шкоди, завданої правопорушенням 3 , санкція розгляда
тиметься як така , що має кримінально-правову природу. Якщо ж розмір
штрафу незначний, а за двома попередніми критеріями не вдалося
встановити кримінально-правову природу правопорушення, пункт 1
статті 6 не застосовуватиметься .
Щодо застосування статті 6 у сфері оподаткування, то, якщо у спорі
фігурують штрафи, застосовуються ті самі критерії, що й при встанов
ленні того, чи «кримінальне обвинувачення» має місце, в будь-якій іншій
справі, а саме: характер справи в національному праві, природа «право
порушення» та суворість покарання 4 . Комісія визначила, що збільшення
несплаченої суми податку на 30% і 50%, застосоване до заявника
французькими податковими органами за податкове правопорушення,
що полягало в недобросовісності, були покаранням, застосування якого
підпадало під гарантії статті 6 Конвенції5 . Комісія ухвалила аналогічне
рішення й у справі про застосування нідерландськими податковими
органами 100% надбавки за неповну сплату заявником податку на при
буток через недбальство 6 . Однак 1О-відсоткова пеня, нарахована авто
матично, на додаток до витрат, пов'язаних із несвоєчасним виконанням
податкового зобов'язання, не розглядалась як кримінальне покарання,
оскільки не була наслідком будь-якої дії, яку можна було кваліфікувати
як злочинну7.
У прецедентній практиці Європейського суду розрізняються поняття
штрафних санкцій та пені, нарахування якої не має карного характеру.
Саме карний аспект справ щодо встановлення зобов'язання сплатити
податок є підставою застосування гарантій статті 6 Конвенції в її «кримі
нальній» частині . Однак, якщо пеня нараховується автоматично, якщо ця
додаткова сума призначена для покриття витрат, пов'язаних із
1 Рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 6 червня 1976 р.//
Европейский суд по правам человека. Избраннь1е решения. - М., 2000.
-
С. 115,
п. 85.
2 Зазначені вище рішення у справах «"Гаріфалу АЕБЕ" проти Греції» (п . 34) та
«Бенденун проти Франції» (п . 47).
3 Рішення у справі «J.B. проти Швейцарії» від 3 травня 2001 р . (заява
No 31827/96), п . 48 .
4 Доповідь Комісії· у справі « Бен хем проти Сполученого Королівства» (заява
No 19380/92) від 29 листопада 1994 р. з посиланням на рішення у справі
«Бенденун проти Франції», с. 19 - 20, п. 45-48.
5 Ухвала щодо прийнятності у справі «Перін проти Франції» від 1 грудня 1992
р. (заява No 18656/91 ).
6 Ухвала щодо прийнятності у справі «J .J . проти Нідерландів» від 16 жовтня
1995 р. (заява No 21351/93).
7 Ухвала щодо прийнятності у справі «Пол Сміт проти Сполученого Коро
лівства» від 29 листопада 1995 р. (заява No 25373/94)
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
217
І
несвоєчасною сплатою податку, і не стягується з метою покарання по
ведінки, яка може характеризуватись як «умисна відмова або злочинне
недбальство» 1 чи як «вияв недобросовісності» 2 , якщо відмова від її
сплати не передбачає позбавлення волі, спір щодо сплати такої пені не
підпадає під сферу дії пункту 1 статті 6 Конвенції., оскільки він не сто
сується визначення кримінального обвинувачення особи, а саму пеню
не можна розглядати як покарання в розумінні цієї статті3. Скажімо, у
справі «Янка Рінер проти Болгарії»4 заявниця скаржилася на порушення
її прав за статтею 6 під час встановлення податковим органом та суда
ми її обов'язку сплатити акцизний збір. Відповідно до прецедентної
практики Європейського суду, таке провадження не стосувалося визна
чення цивільних обов'язків заявниці. Так, заявниця повинна була спла
тити ще й пеню з основної суми . Однак ця пеня нараховувалася за
кожний день прострочення сплати акцизу і дорівнювала основній від
сотковій ставці, збільшеній на 0,05%. Крім того , пеня нараховувалась
автоматично на всі заборгованості державі та незалежно від причин
несвоєчасної сплати . Згідно з внутрішнім законодавством , ця пеня ·не
була штрафом і стягувалась лише шляхом арешту майна, публічних
торгів чи конфіскації майна боржника. Таким чином, Європейський суд
постановив, що відповідне провадження не стосувалося визначення
кримінального обвинувачення в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції .
Висновок
Текст Європейської конвенції з прав людини розроблявся в той _час,
коли дуже складно було уявити існування міжнародної судової інстанції,
в якій окремі громадяни чи юридичні особи .зможуть оскаржувати дії
своїх урядів або урядів інших держав . Отже, стаття 6 Конвенції гарантує
справедливий судовий розгляд лише тих справ, які стосуються цивіль
них прав та обов'язків або кримінального обвинувачення особи, і пер
вісно не поширювалася на більшість спорів між фізичними та юридични
ми особами, з одного боку, й органами державної влади - з іншого.
Однак з розвитком суспільства тлумачення Конвенції змінюється, тому
дедалі більше коло відносин у контексті Конвенції Європейський суд
характеризує як «цивільні» в розумінні Конвенції, а дедалі більше справ
про адм1н1стративні правопорушення розглядає як справи про
«кримінальне обвинувачення» щодо особи.
Такі самі тенденції спостерігаються і в підходах Суду до поширення
дії статті 6 Конвенції на провадження з податкових спорів. Так,
1 Допов ідь Комісії у справі «Бенхем проти Сполученого Корол і вства»
(No 19380/92) від 29 листопада 1994 р., п. 30.
2 Див. зазначену вище справу «Перін проти Франції».
3 Див. зазначене вище рішення у справі «Пол Сміт проти Сполученого
Королівства».
218
4 Ухвала щодо прийнятності від 12 квітня 1996 р. (заява No 28411/95) .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
відповідно до прецедентної практики Суду, у справах , де оскаржуються
штрафні санкції, накладені податковими органами, фізичні та юридичні
особи повинні користуватися всіма процесуальними правами за статтею
6 Конвенції. Що ж до справ про оскарження нарахування чи перера
хунку податку, який підлягає сплаті, то стаття 6 Конвенції не застосову
ється, оскільки цей спір є публічно-правовим і не стосується «цивільних
прав та обов'язків» у сенсі цієї статті .
Насамкінець необхідно звернути увагу, що нечіткість позиції Євро
пейського суду в питанні застосування статті 6 Конвенції часто зазна
вала критики і самих суддів цього Суду, і науковців, тому перед Судом
постає необхідність повернутися до цього питання для вироблення чіт
кіших критеріїв, за якими можна було б визначати, чи стосується те або
інше провадження цивільних прав та обов'язків особи або криміналь
ного обвинувачення щодо неї.
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
219
І
ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ
З ПРАВ ЛЮДИНИ
ПОЯСНЮВАЛЬНА НОТАТКА
ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ МАЮТЬ НАМІР ЗВЕРНУТИСЯ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
І . Які заяви розглядає Суд?
1. Європейський суд з прав людини є міжнародним органом, який, за
певних умов, розглядає заяви, що подаються особами, які скаржаться на
порушення їхн іх прав, викладених у Європейській конвенції з прав люди-
ни та основних свобод. Ця Конвенція є міжнародним договором, на під-
ставі якого б ільшість європейських держав зобов'язуються дотримува-
тись визначених у ній основних прав людини . Ці права викладені у
Конвенції та в чотирьох додаткових протоколах до неї (протоколи No 1, 4, І
6, 7). Зазначені документи прийняті певними державами. Бажано , щоб
Ви ознайомилися з текстами цих документів та із застереженням до них.
2. Якщо Ви вважаєте, що одна з держав, які ратифікували Конвен
цію, порушила стосовно Вас одне з цих основних прав , Ви маєте право
звернутися до Суду. Суд розглядає лише ті заяви, в яких ідеться про
права, гарантовані Конвенцією та протоколами до неї, за винятком усіх
інших. Суд не є апеляційним судом у відношенні до національних судо
вих інстанцій, він не може ні скасовувати, ні змінювати їхні рішення. Суд
не може безпосередньо захищати Вас перед національною судовою
інстанцією, проти якої спрямована Ваша заява.
З . Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав ,
що ратифікували Конвенцію (перелік додається). Також не розгля
даються заяви , які стосуються подій, що мали місце до визначених дат .
Ці дати відрізняються залежно від того, проти якої держави спрямована
заява, і від того, чи стосується заява права, гарантованого Конвенцією
або одним із протоколів до неї.
4 . Ви можете надсилати заяви лише проти дій або рішень органів
державної влади (органів законодавчої, виконавчої, судової влади і т .
ін.) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти при
ватних осіб або недержавних установ.
5 . Перед тим як звернутися із заявою до Суду, Ви повинні викори
стати усі можливі внутрішні засоби захисту у державі. проти якої спрямо
вується заява, які могли б привести до позитивного вирішення питання .
яке є предметом оскарження . Стосовно України йдеться про звич а йн у
процедуру судового провадження, яка передбачає можливість касацій
ного оскарження прийнятого судового рішення. (Крім цього, процедура
«у порядку нагляду» не є засобом правового захисту, який необхідно ви
ч ерпати, згідно з пунктом 1 статті 35 Конвенції.) Ви повинні дотримува
тись усіх процесуальних правил. зокрема передбачених законом строків .
Якщо. наприклад. Ваш позов було відхилено з причини недотримання
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
223
строків або ж невиконання процедурних правил, Суд, мабуть що, не
зможе розглянути Вашу заяву.
6. Заяву до Суду потр і бно подати у шестимісячний строк від дня ви
несення остаточного судового рішення. Суд не зможе розглянути Вашу
заяву, якщо Ви протягом цих шести м і сяці в не подасте, принаймні
стисло, чітко сформульовану претензію.
11. Як подавати заяву до Суду?
7. Якщо Ви вважаєте, що стосовно Вас було порушено одне з прав,
які г'арантуються Конвенцією або ж протоколами до неї, і Ваша заява
повністю відповідає усім наведеним вище вимогам, Ви повинні надісла
ти у канцелярію Суду лист із зазначенням необхідних даних, про які
йдеться нижче:
Au Greffier de Іа
Cour europeenne des Droits de l'Homme
Conseil de l'Europe
F-67075 Strasbourg Cedex
France
8 . Лист має містити такі в ідомості :
а) стислий виклад Вашої заяви;
б) визначення права або прав (г'арантованих Конвенцією), які, на
Вашу думку, порушено;
в) відомості про засоби правового захисту, якими Ви скористалися;
г) перелік офіційних рішень у Вашій справі, із зазначенням дати кож
ного документа й інстанції, яка його видала (суд або інший орган), а та
кож стисла інформація про зміст кожного документа.
До листа необхідно додати копії згаданих вище документів . (Суд не
може г'арантувати повернення цих документів, тому в інтересах особи,
яка подає заяву, має сенс надсилати копії замість ориг'іналів . )
9. Секретар Суду надішле Вам відповідь, а також відповідний
формуляр для того, щоб Ви виклали заяву у формалізованому вигляді.
Можливо, до Вас звернуться за додатковою інформацією, документами
чи роз'ясненнями, пов'язаними із заявою. У разі необхідності Секретар
проінформує Вас також про те, яким чином було застосовано Конвен
цію у випадках, подібних до Вашого. У разі визнання заяви неприйнят
ною до розгляду її Судом Секретар Суду поінформує Вас також і про
це. Водночас Секретар не може давати Вам поради стосовно законо
давства держави, проти якої спрямована заява .
10. Якщо з Вашого листування із канцелярією стає очевидним, що
Ваша заява може бути зареєстрована, і якщо Ви висловите таке ба
жання, Вашу заяву буде передано на розгляд Суду.
224
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
11. Секретар інформуватиме Вас про хід розгляду Вашої заяви. Про
цедура розгляду не є прилюдною, і на першій стадії розгляд здійсню
ється у письмовій формі . Тому Ваша особиста присутність на засіданні
Суду не є необхідною. •
12. Якщо у Вас є можливість, зверніться до адвоката , щоб він вів
Вашу справу . На подальших етапах розгляду брак відповідних коштів на
оплату правової допомоги адвоката може слугувати підставою для про
хання про надання безоплатної допомоги. Але така допомога не може
бути Вам надана на момент подання заяви .
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментар і . 2 '2002
225
І
П..°.Р.~І:\.°.~..~~:~.~.І:'~~.~~~--І:\°. ..~11р_°.!1.~.й.<=.Ь.~.°.Г.~ . ~У.І:\'!..~. .!1Р.~~ . .11.~І:\":11-1.1-1 . ..
········ ··········"···· ·
Дати ратифікації
станом на 04.07.2002
Держава
Конвенція Протокол No1 Пр отокол No4 П ротокол No6 Протокол No7
Авс трія
03.09 .1958
03.09 .1958
18.09 .1969
05 .01.1984
14.0 5 .1986
Азербайджан 15 .04.2002
15 .04.2002
15.04.2002
15.04.2002
15.04.2002
Албанія
02.10.1996
02. 10.1996
02.10.1996
21 .09.2000
02.10.1996
Андорра
22.01.1996
22.01.1996
Бельгія
14.06 .1955
14.06 . 1955
21.09 . 1970
10. 12 .1998
Болгарія
07.09 .1992
07.09. 1992
29.09 . 1999
Вірменія
26.04.2002
26.04.2002
26.04.2002
26 .04.2002
Греція
28.11.1974
28.11 .1974
08.09 .1998
29. 10.1987
Грузія
20.05 .1999
07.06 .2002
13.04.2000
13.04.2000
13 .04.2000
Данія
13 .' 04.1953
13.04. 1953
30.09 .1964 01.12 . 1983
18.08 .1988
Естонія
16.04.1996
16 .04. 1996
16.04.1996
17.04.1998
16.04.1996
Ірланд і я
25.02.1953
25.02.1953
29.10. 1968
24.06. 1994
03.08.2001
Ісландія
29.06 . 1953
29 .06 .1953
16.11 .1967
22.05 .1987
22.05.1987
І спанія
04.10.1979
27. 11 .1990
14.01.1985
Іт алія
26.10.1955
26.10.1955
27.05 .1982
29.12.1988
07.11.1991
Кіпр
06.10 . 1962 06.10.1962 03. 10.1989
19.01 .2000
15.09 .2000
Латвія
27.06.1997
27.06 .1997
27.06. 1997
07.05 . 1999
27.06 .1997
Литва
20.06 .1995
24.05 .1996
20.06.1995
08.07 . 1999
20.06.1995
Ліхтенштейн 08 .09 .1982
14.11 .1995
15.11 .1990
Люксембург 03.09 .1953
03.09 .1953
02.05 .1968
19.02.1985
19.04.1989
Македонія
(колишня
республіка
Югослав ії )
10.04.1997
10.04.1997
10.04.1997
10.04.1997
10.04.1997
Мальта
23.01 . 1967
23.01. 1967 05.06 .2002
26.03 .1991
Молдова
12.09 .1997
12.09 .1997
12.09 . 1997
12 .09 .1997
12.09 .1997
Нідерланди
31.08 .1954 31.08 .1954
23.06. 1982
25.04.1986
Німеччина
05.12 .1 952
13.02.1957 01.06 .1968
05.07.1989
Норвегія
15.01.1952
18.12 .1952
12.06 .1964
25.10 . 1988
25.10.1988
Польща
19.01.1993
10.10.1994
10.10.1994
Португалія
09.11 .1978
09.11 .1978
09.11 .1978
02.10 . 1986
Росія
05.05 .1998
05.05 . 1998
05.05 .1998
05.05 .1998
Румунія
20.06.1994
20.06 .1994
20.06.1994
20.06 .1994
20.06 .1994
С а н-Марино 22.03 .1989
22.03 .1989
22.03 .1989
22.03.1989
22.03.1989
Словацька
Республіка
18.03 .1992
18.03 .1992
18.03 .1992
18.03 .1992
18.03 .1992
Словенія
28.06.1994
28.06.1994
28.06 .1994
28.06.1994
28.06 .1994
Сполучене
Корол і вство 08.03 .1951
03.11 .1952
20.05 .1999
Туреччина
18.05 .1954
18.05 .1954
Угорщина
05.11 .1992
05.11 .1992
05 . 11 .1992 05.11 .1992
05.11 .1992
Україна
11.09 .1997
11.09 . 1997
11.09 .1997 04.04.2000
11.09 .1997
Фінляндія
10.05 . 1990
10.05 .1990
10.05 .1990
10.05 .1990
10.05 .1990
226
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментар і . 2'2002
Держава
Конвенція Протокол No1 Протокол No4
Франц і я
03.05 .1974 03.05 .1974 03.05 .1974
Хорваті я
05. 11 .1997 05.11 .1997 05.1 1 .1997
Чеська
Республіка
18.03 .1992
18.03 .1992
18.03 .1992
Ш вей царія
28.11 .1974
Швеція
04.02 .1952
22.06 . 1953
13.06 .1964
Практика Європейського суду з прав людини
Рішення. Коментарі. 2'2002
Протокол No6 Протокол No7
17.02.1986
17.02. 1986
05.11 .1997 05. 1 1.1997
18.03 .1992
18.03.1992
13.10 . 1987
24.02. 1988
09.02.1984 08. 1 1.1985
І
227
Редакція:
Юрій ЗАЙЦЕВ,
головний редактор
Натал ія ОЛЕКСАНДРЕНКО,
в ідповіда ль ний секретар
Олег САВЧИН,
старший редактор-перекладач
Юлія ШИКУТА,
технічний редактор
Ольга КУПРІЄВИЧ,
редактор-перекладач
М11н:ола ПОЛУДЬОННИЙ,
консультант
Зас11ов11ик: У1,раїнсь1еа Правнича Фундація
Видавець: У1ераї11сью1іі Центр Правничих Студій
С11і1Jоцт1т про Дер,жаrту ресстрацію друко11ш1ою засобу . 1ш со11ої іт/юр,1іації:
Серія КВ No 3557 від 10 листопада 1998 ро1еу
С11і1!01(1111т про 1111есе1111я суб'с,;та 11иі!ав11ичої с111шIш до дер,J1саr11ю го реєстру видавців,
виготі1111иків і роз11011сюд.J1суrшчі11 11идав11ичої продукції:
Серія ДК No 9 від 24 лютого 2000 ро1еу
Адреса редакції:· О І 033, м. Ки'ів, вул. Саксаганського, 41
© Українська Правнича Фундація, Сергій Голов атий, Юрій Зайt(ев,
Гал1111а Фрілаид - концепція видання, 200 2
© У 1,раїнсью1й Це 1 пр Правш1•шх Студій -
переклад, 2002
© У1,раї11сь1,а Правнича Фундаці11, Володш,шр Горобчеико -
розробка макета та обкладинки, 20 02
Переклад з а нглійсько ї м ови:
Сергій Ткачук
Реда ктор
Наталія Олександренко
Термінологічне опрацюв а ння:
Юрій Зайцев
Наталія Олександренко
Комп 'ютерни й набір , верстка, технічне реда гува ння :
Юлія Шик ута
Коректор
Юлія Мороз
Коль ороподіл обкладинки:
В'яч е слав Горобченко
Підпи са но до др уку 15.07.2002.
Формат 60 х 100/16. Друк офсетний.
Наклад 3500 прим.
Віддруковано в СП «АВЕРС".
Киів, вул. Дегтярівськ а , 62, оф. 98.
Зам .
Віддруковано з ориг і нал-м а кета Українського Центру Пр а внич их Студій
ДЛЯ НОТАТОК
ДЛЯ НОТАТОК
Забезпечення цим числом журналу
кожної судової установи України,
а також суддів Верховного Суду України
та Конституційного Суду України
стало можливим за фінансової підтримки
концерну <<Правекс>>.